Лекарства и БАД
Склад, форма випуску та упаковкаРиб'ячий жир MEG-3 - 0,5 г (мінімальний вміст докозагексаєнової кислоти 23%); склад желатинової капсули: желатин; гліцерин (вологоутримуючий агент); Е171, Е172, (барвники). ГМО відсутні. Енергетична цінність: 21,40 кДЖ – 5.19 ккал/ 1 капсулу Харчова цінність на 1 капсулу: 4,51 ккал: білки – 0% (0 ккал), вуглеводи – 0% (0 ккал), жири – 100% (4,51 ккал). Вміст у 2-х капсулах докозагексаєнової кислоти (ДГК) – 32,9% від адекватного добового рівня споживання. М'які желатинові капсули 0,7 г (маса вмісту капсул 0,5 г). 15 м'яких желатинових капсул 8 блістерів, по 2 блістери в пачки картонні.Характеристика9 місяців-комплекс коштів, що дозволяє майбутній мамі бути спокійною за себе та малюка. Подумавши про вас обох, вчені Швейцарії та Росії, включили до лінії «9 місяців» вітамінні комплекси та спеціальну косметику. Застосовувати цей комплекс протягом усього періоду вагітності – значить справді думати за двох. Омегамама - є інноваційною формою риб'ячого жиру MEG-3-компанії/DSM Nutritional Products (Швейцарія) з унікальною запатентованою технологією, що забезпечує високий вміст ДГК і відсутність сторонніх домішок. У виробництві MEG-3" використовуються тільки спеціальні види глибоководних риб Тихого Океану. ДГК (докозагексаєнова кислота) відноситься до поліненасичених жирних кислот Омега-3, які є незамінними елементами живлення, так як не утворюються в організмі людини. Найважливіша біологічна властивість Омега-3 жирних кислот - участь як структурні елементи у фосфоліпідах та ліпопротеїдах. Омега-3 - необхідний елемент у освіті клітинних мембран, мієлінових оболонок та сполучної тканини. Надходячи в організм, 0мега-3, в першу чергу, накопичуються в мембранних структурах головного мозку та репродуктивної системи. ДГК (докозагексаєнова кислота) є важливим структурним компонентом фосфоліпідних мембран тканин всього організму та особливо головного мозку та нервової системи. Головний мозок на 60% складається з жирних кислот, з яких переважає ДГК (докозагексаєнова кислота), що грає важливу роль у проведенні нервових імпульсів у мозку. Дефіцит ДГК (докозагексаєнової кислоти) під час вагітності може призвести до відхилень розвитку нервової системи та органів зору дитини. Особливо високі вимоги до наявності ДГК в організмі матері в період останніх трьох місяців вагітності та післяпологовому періоді, доки не закінчиться біохімічний розвиток сітківки ока та головного мозку. У період вагітності дитина отримує жирні кислоти Омега-3 з організму матері, а після народження – з грудним молоком. Поліненасичені жирні кислоти Омега-3, проникаючи через плаценту, забезпечують повноцінний розвиток центральної нервової системи плода. Ще під час вагітності жінка не споживає достатньо Омега-3, тоді її організм вилучає їх із власних запасів. ДГК (докозагексаєнова кислота) має бути присутнім у грудному молоці, оскільки саме вона впливає на подальший повноцінний розвиток мозку дитини, системи органів зору до нервової системи. На жаль, рівень ДГК у грудному молоці сучасних жінок значно знизився. Дослідження показали, що діти, які отримують ДГК у необхідній кількості, мають переваги у розумовому розвитку перед дітьми,у раціоні харчування яких ДГК відсутня або перебуває у недостатній кількості. Також ДГК (докозагексаєнова кислота) важлива і для самої жінки. Недостатнє споживання Омега-3 може призводити до післяпологової депресії. Ненасичені жирні кислоти регулюють вміст серотоніну, хімічного передавача імпульсів між клітинами, сприяючи гарному настрою.Клінічна фармакологіяБіологічно активна добавка до їжі. Чи не є лікарським засобом.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентівСпосіб застосування та дозиЖінкам, що планують вагітність, вагітним та годуючим по 1 капсулі 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
1 372,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСклад капсули: Риб'ячий жир. Оболонка капсули: желатин; вологоутримуючий агент: гліцерин. Склад: Кальція фосфат; носій: мікрокристалічна целюлоза; магнію оксид; заліза фумарату; аскорбінова кислота; цинку цитрат; токоферолу ацетат 50% (D,L-альфа-токоферолу ацетат, модифікований крохмаль, мальтодекстрин, діоксид кремнію); нікотинамід; марганцю глюконат. Носії: полівінілпіролідон, гідроксипропілметилцелюлоза; антислежуючий агент: тальк; магнію аспарагінат. Носій: мальтодекстрин; антислежують агенти: жирних кислот солі магнію; карбоксиметилцелюлози натрієва сіль; кальцію пантотенат. Носій: пропіленгліколь. Носій: кроскарамеллоза, антислежуючий агент: діоксид кремнію аморфний; холекальциферол 100 МО,мг (модифікований крохмаль, сахароза, аскорбат натрію, середньоланцюгові тригліцериди, діоксид кремнію, альфа-токоферол, вітамін D3). Барвник: діоксид титану; вітамін А ацетат 500000 МО, г (желатин, кукурудзяний крохмаль, сахароза, вітамін А ацетат, бутилгідрокситолуол); міді цитрат; піридоксину гідрохлорид; барвник натуральний хлорофіл (Твін 80, пропіленгліколь, мідний комплекс хлорофілу); тіаміну гідрохлорид; рибофлавін; L-метилфолат кальцію (6(R,S)-5-метилтетрагідрофолієва кислота кальцієва сіль); калію йодат; натрію селеніт; біотин; ціанокобаламін. Таблетки та капсули у блістерній упаковці.ХарактеристикаУнікальний за складом вітамінно-мінеральний комплекс «9 місяців. Омегамама комплекс» створений за участю акушерів-гінекологів та нутріціологів з урахуванням особливостей харчування російських жінок та рекомендований як додаткове джерело вітамінів, мінералів та ДГК. Єдиний у Росії вітамінно-мінеральний комплекс, який містить необхідну для розвитку мозку і зору дитини докозагексаєнову кислоту (ДГК) у дозі 400 мг.Фармакотерапевтична групаВітамінно-мінеральний комплекс.РекомендуєтьсяПланування вагітності, вагітність та годування.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність інгредієнтів.Спосіб застосування та дозиЖінкам, які планують вагітність, вагітним і годують по 1 таблетці та 1 капсулі 1 раз на день приймати одночасно у першій половині дня під час їжі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Жінкам із захворюваннями щитовидної залози та приймаючим препарати йоду перед застосуванням необхідно проконсультуватися з лікарем-ендокринологом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Акавіра сульфат - 351,0 мг (у перерахунку на основу абакавір - 300,0 мг); Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна – 283,9 мг; Коповідон – 35,0 мг; Карбоксиметилкрохмаль натрію – 21,0 мг; Кремнію діоксид колоїдний (Аеросил) – 2,1 мг; Магнію стеарат – 7,0 мг; Склад плівкової оболонки: Опадрай II 85F220031 жовтий 21,0 мг, [полівініловий спирт (40,0%), макрогол 4000 (20,2%), діоксид титану (20,2%), тальк (14,.8%), барвник заліза оксид жовтий (4,8%)]. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 60 таблеток у банку (флакон) полімерну (з поліетилену або поліпропілену) для лікарських засобів, закупорену кришкою полімерною (з поліетилену або поліпропілену). Вільний простір у банку (флаконі) заповнюють ватою медичною гігроскопічною або стерильною ватною кулькою. Кожну банку (флакон) або 6 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону для споживчої тари.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору, на поперечному розрізі видно два шари. Ядро таблетки від майже білого до світло-жовтого або світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний [ВІЛ] засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Абакавір швидко і добре всмоктується при прийомі внутрішньо. Абсолютна біодоступність абакавіру при внутрішньому прийомі у дорослих становить близько 83%. Час досягнення максимальної концентрації (Тmах) при прийомі абакавіру всередину у формі таблеток становить близько 1,5 год. 3 мкг/мл a AUC протягом 12-годинного інтервалу між прийомами доз - в середньому 6,02 мкгч/мл. Після одноразового прийому таблеток абакавіру в дозі 600 мг Сmах становить у середньому близько 4,26 мкг/мл, а AUC∞ - у середньому 11,95 мкг ч/мл. Прийом їжі уповільнює всмоктування абакавіру та зменшує Сmах, але не впливає на AUC. Тому абакавір можна приймати як з їжею, так і без неї. Прийом подрібненої пігулки з невеликою кількістю розм'якшеної їжі або рідини не впливає на фармакокінетику і, отже, на клінічну ефективність. Цей висновок заснований на фізико-хімічних та фармакокінетичних параметрах діючої речовини та розчинності у воді таблеток абакавіру, при цьому передбачається, що пацієнт подрібнить та додасть у їжу чи рідину всю таблетку та одразу прийме її всередину. Розподіл та зв'язування з білками плазми крові Дослідження за участю ВІЛ-інфікованих пацієнтів показали, що абакавір добре проникає у СМР, при цьому співвідношення AUC абакавіру у СМР до AUC абакавіру у плазмі крові становить 30-44%. У фармакокінетичному дослідженні I фази було встановлено, що через 1,5 години після прийому абакавіру в дозі 300 мг 2 рази на добу його середня концентрація в СМР становила 0,14 мкг/мл. При застосуванні абакавіру в дозі 600 мг 2 рази на добу концентрація препарату в СМР наростала від 0,13 мкг/мл через 0,5-1,0 год. після прийому до 0,74 мкг/мл при її вимірюванні через 3-4 год. прийому препарату. Таким чином, навіть якщо концентрація абакавіру, що спостерігається в СМР через 4 години після прийому препарату в дозі 600 мг 2 рази на добу, не є максимально досягається при такому режимі терапії, вона вже перевищує IC50 (0,08 мкг/мл, або 0, 26 мкмоль/л) у 9 разів. У дослідженнях in vitro встановлено, що у терапевтичних дозах абакавір помірно (приблизно на 49%) пов'язують із білками плазми крові людини. Це свідчить про те, що взаємодія абакавіру з іншими препаратами шляхом їх витіснення із з'єднання з білками плазми є малоймовірною. Метаболізм Абакавір метаболізується переважно у печінці, у незміненому вигляді виділяється нирками (менше 2% прийнятої дози препарату). В організмі людини абакавір метаболізується в основному під дією алкогольдегідрогенази з утворенням 5'-карбонової кислоти та шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою з утворенням 5'-глюкуроніду, що становлять близько 66% від загальної кількості введеної дози препарату. Ці метаболіти екскретуються нирками. Виведення У середньому Т1/2 становить близько 1,5 год. Тривалий прийом абакавіру внутрішньо в дозі 300 мг двічі на добу не призводить до значної кумуляції препарату. Виведення абакавіру здійснюється за допомогою метаболізму в печінці з подальшою екскрецією метаболітів переважно нирками. Близько 83% введеної дози виводиться нирками у вигляді метаболітів і абакавіру в незміненому вигляді, а кількість, що залишилася, - через кишечник. Особливі групи пацієнтів Діти Абакавір добре і швидко всмоктується при вживання у дітей. Усі фармакокінетичні параметри у дітей можна порівняти з відповідними показниками у дорослих з незначною більшою варіабельністю плазмової концентрації. Фармакокінетичні дослідження у дітей показали, що прийом препарату 1 раз на добу еквівалентний за показниками AUC0-24 прийому такої самої дози препарату, поділеного на 2 рази на добу, для існуючих лікарських форм. Це забезпечить трохи вищі середні концентрації препарату у дітей у плазмі, гарантуючи, що у більшості дітей терапевтичні концентрації будуть еквівалентні режиму дозування 300 мг 2 рази на добу у дорослих. Немає достатніх даних з безпеки для того, щоб рекомендувати застосування абакавіру у дітей віком до 3 місяців. Існують обмежені дані, що показують, що доза 2 мг/кг у новонароджених віком до 30 діб забезпечує подібне або більше значення показників AUC у порівнянні з дозою 8 мг/кг у дітей старшого віку. Пацієнти похилого віку Фармакокінетика абакавіру у пацієнтів віком від 65 років не вивчалася. При лікуванні пацієнтів похилого віку необхідно враховувати більш часті порушення функції печінки, нирок і серця у цьому віці, а також супутні захворювання та лікарські препарати, що приймаються. Пацієнти з порушенням функції нирок Абакавір метаболізується переважно у печінці, менше 2% його виводиться нирками у незміненому вигляді. Фармакокінетика абакавіру при термінальній стадії ниркової недостатності приблизно така сама, як при нормальній функції нирок. Тому при порушенні функції нирок корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки Абакавір метаболізується в основному в печінці. Результати дослідження фармакокінетики абакавіру у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня (клас А за шкалою Чайлд-П'ю) свідчать про збільшення AUC у середньому у 1,89 раза та Т1/2 – у 1,58 раза. На показник AUC метаболітів абакавіру порушення функції печінки не впливає, проте швидкість їх утворення та виведення при цьому знижується. Пацієнти з порушенням функції печінки легкого ступеня з терапевтичною метою можуть приймати 200 мг абакавіру 2 рази на добу. Фармакокінетика абакавіру у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього та тяжкого ступеня не вивчалася, тому застосування абакавіру у цих пацієнтів не рекомендується.ФармакодинамікаМеханізм дії Абакавір - нуклеозидний аналог, що інгібує зворотну транскриптазу ВІЛ та селективно пригнічує реплікацію ВІЛ-1 та ВІЛ-2, включаючи штами ВІЛ-1, стійкі до зидовудину, ламівудину, залцитабіну, диданозину та невірапіну. Абакавір піддається внутрішньоклітинному метаболізму, перетворюючись на активну форму карбовір-5'-трифосфат (карбовір-ТФ). За даними досліджень in vitro, противірусна дія препарату обумовлена пригніченням зворотної транскриптази ВІЛ, що призводить до обриву синтезу ДНК на матриці РНК та зупинки реплікації ВІЛ. Не відзначалося антагонізму в противірусній активності абакавіру в культурі клітин при комбінації з нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази (НІОТ) диданозином, емтрицитабіном, ламівудіном, ставудином, тенофовіром, залцитабіном або зидовудином, . У отриманих in vitro штамів ВІЛ-1, стійких до абакавіру, були виявлені мутації у кількох кодонах гена зворотної транскриптази (ВІД) - M184V, K65R, L74V та Y115F. Стійкість ВІЛ до абакавіру in vitro та in vivo формується повільно. Для клінічно значущого збільшення 50% інгібуючої концентрації (IC50) (підвищення IC50 у 8 разів щодо "дикого" штаму вірусу) потрібні множинні мутації. Штами, стійкі до абакавіру, можуть мати знижену чутливість до ламівудину, залцитабіну та/або диданозину, але повністю зберігають чутливість до зидовудину та ставудину. Перехресна стійкість до абакавіру та ІП ВІЛ або ННІВТ малоймовірна. Неефективність режиму першої лінії, що включає абакавір, ламівудін і зидовудін, переважно пов'язана з одиничною мутацією - M184V,що зберігає можливість широкого вибору режимів лікування другої лінії. Абакавір проникає в спинномозкову рідину (СМР) та зменшує вміст у ній РНК ВІЛ-1. У поєднанні з іншими антиретровірусними препаратами він може запобігати розвитку неврологічних ускладнень ВІЛ-інфекції та уповільнювати появу стійких штамів у межах центральної нервової системи (ЦНС). За даними дослідження за участю 20 ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які приймали абакавір у дозі 300 мг 2 рази на добу та лише одну дозу (300 мг) перед 24-годинним періодом збору проб для аналізу, середнє геометричне значення термінального періоду напіввиведення (Т1/2) внутрішньоклітинного карбовіру-ТФ при рівноважному стані склало 20,6 год (аналогічний показник для концентрації абакавіру в сироватці - 2,6 год). Рівноважні фармакокінетичні показники при прийомі абакавіру в дозі 600 мг 1 раз на добу були аналогічними таким при прийомі абакавіру в дозі 300 мг 2 рази на добу в клінічному дослідженні з перехресним дизайном у 27 ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Внутрішньоклітинний вміст карбовіру-ТФ у мононуклеарах периферичної крові був вищим при застосуванні абакавіру у дозі 600 мг 1 раз на добу порівняно з прийомом абакавіру у дозі 300 мг 2 рази на добу (збільшення площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (A стан рівноваги за 24 години (AUC24,ss) на 32%, максимальної добової концентрації у стані рівноваги (Cmax24,ss) - на 99%), що свідчить про можливість такого режиму прийому препарату ВІЛ-інфікованими пацієнтами. Ефективність та безпека абакавіру за умови одноразового прийому добової дози були показані у клінічному дослідженні (CNA30021).Показання до застосуванняЛікування ВІЛ-інфекції у дорослих та дітей старше 12 років та масою тіла понад 30 кг (у складі комбінованої антиретровірусної терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до абакавіру або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату; діти молодші 12 років та масою тіла менше 30 кг; печінкова недостатність середнього та тяжкого ступеня (класи В та С за шкалою Чайлд-П'ю), у зв'язку з відсутністю клінічних даних та рекомендованого режиму дозування; печінкова недостатність легкого ступеня (клас А за шкалою Чайлд-Пью) у зв'язку з неможливістю забезпечити режим дозування. Обережно: пацієнти з можливим ризиком виникнення ішемічної хвороби серця; спільне застосування абакавіру та рибавірину.Вагітність та лактаціяВагітність Дані, доступні у Національних клінічних рекомендаціях щодо застосування антиретровірусних препаратів у вагітних, не вказують на збільшення ризику розвитку основних вроджених вад розвитку, пов'язаних із застосуванням абакавіру, порівняно із частотою вад розвитку у групі порівняння. Проте належних та добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок відсутні, і безпека застосування абакавіру у жінок під час вагітності дотепер не встановлена. За необхідності застосування абакавіру під час вагітності слід оцінити співвідношення ймовірної користі для матері та потенційного ризику для плода. Є дані про незначне транзиторне підвищення концентрації лактату в плазмі крові новонароджених та дітей грудного віку, матері яких під час вагітності та пологів приймали НДПТ. Можливо, це пов'язано із мітохондріальними порушеннями. Клінічна значимість цього явища досі не встановлено. Крім того, є вкрай рідкісні повідомлення про затримку розвитку, епілептичні напади та інші неврологічні порушення (наприклад, збільшення тонусу м'язів) у новонароджених, хоча причинно-наслідковий зв'язок цих порушень з прийомом НДПТ матерями під час вагітності та під час пологів не встановлено. Ці дані не скасовують існуючих рекомендацій щодо застосування антиретровірусних препаратів під час вагітності для запобігання вертикальній передачі ВІЛ. Період грудного вигодовування Фахівці не рекомендують ВІЛ-інфікованим пацієнткам грудне вигодовування, щоб уникнути передачі ВІЛ-інфекції дитині. Оскільки абакавір, його метаболіти та ВІЛ проникають у грудне молоко, грудне вигодовування протипоказане.Побічна діяПрирода небажаних реакцій, відмінних від реакції гіперчутливості, але спостерігаються у пацієнтів, які приймають абакавір, до кінця не зрозуміла. Чи є ці небажані реакції наслідком застосування абакавіру або широкого спектру інших препаратів, які одночасно призначаються для лікування ВІЛ-інфекції, або вони обумовлені самим захворюванням, дотепер не встановлено. Багато з наведених нижче небажаних реакцій, пов'язаних з прийомом абакавіру (нудота, блювання, діарея, лихоманка, стомлюваність, висип) зазвичай спостерігаються при розвитку реакції гіперчутливості до абакавіру. Тому при появі будь-якого з цих симптомів показано ретельне обстеження пацієнта для підтвердження розвитку гіперчутливості. Якщо абакавір був скасований у зв'язку з появою перелічених вище симптомів і прийнято рішення відновити терапію абакавіром, то зробити це можна тільки під безпосереднім медичним наглядом. Були зареєстровані рідкісні випадки поліморфної ексудативної еритеми, синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу, у яких не можна було виключити реакцію гіперчутливості до абакавіру. У таких випадках необхідно назавжди припинити прийом лікарських засобів, що містять абакавір. Більшість наведених нижче небажаних реакцій не обмежують лікування. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 і Дані клінічних досліджень Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – втрата апетиту. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, діарея. Загальні розлади: часто - лихоманка, сонливість, стомлюваність. У контрольованих клінічних дослідженнях було показано, що зміна лабораторних показників при лікуванні абакавіром спостерігається нечасто, як і контрольній групі пацієнтів, які не отримують препарат. Дані післяреєстраційного спостереження Порушення обміну речовин та харчування: часто – гіперлактатемія; рідко – лактат-ацидоз, накопичення та/або перерозподіл жирової тканини. Частота цієї небажаної реакції залежить від багатьох факторів, у тому числі від антиретровірусних препаратів, що використовуються у комбінації з абакавіром. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: рідко – панкреатит (причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням абакавіру точно не встановлений). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип (за відсутності системних проявів); дуже рідко – поліморфна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Були зареєстровані випадки лактатацидозу, іноді зі смертельним наслідком, як правило, пов'язаного з вираженою гепатомегалією та жировою дистрофією печінки при використанні аналогів нуклеозидів. Застосування комбінованої антиретровірусної терапії було асоційовано з перерозподілом жирової тканини (ліподистрофія) у пацієнтів з ВІЛ, включаючи зменшення підшкірно-жирового шару на обличчі та кінцівках, збільшення внутрішньочеревного та вісцерального жиру, збільшення молочних залоз та дорсоцервікальне відкладення жиру ("горб буй"). Застосування комбінованої антиретровірусної терапії було асоційоване з метаболічними порушеннями, такими як гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, інсулінорезистентність, гіперглікемія та гіперлактатемія. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом під час початку комбінованої антиретровірусної терапії можуть виникнути запальні реакції на безсимптомні або резидуальні опортуністичні інфекції. Також були зареєстровані випадки аутоімунних захворювань (наприклад, хвороба Грейвса), що відбуваються в умовах імунної реактивації, проте представлені терміни прояву захворювання є варіабельнішими, і ці явища можуть розвинутись через багато місяців після початку терапії. Були зафіксовані випадки остеонекрозу, особливо у пацієнтів із загальновідомими факторами ризику, просунутою стадією ВІЛ-інфекції або тривалим застосуванням комбінованої антиретровірусної терапії. Частота цього явища невідома. Опис окремих небажаних реакцій Гіперчутливість Реакцію гіперчутливості до абакавіру було визначено як загальну небажану реакцію при лікуванні препаратами, що містять абакавір. Ознаки та симптоми реакції гіперчутливості наведені нижче. Дані ознаки та симптоми були виявлені під час клінічних досліджень або під час реєстраційного спостереження. Симптоми та ознаки, що зустрічаються не менше ніж у 10% пацієнтів із реакцією гіперчутливості, виділені жирним шрифтом. Практично у всіх пацієнтів з реакцією гіперчутливості розвиваються лихоманка та/або висип (зазвичай макулопапульозний або уртикарний) як частина синдрому, проте подібні реакції можуть протікати і без висипу чи лихоманки. Інші основні реакції включають симптоми з боку шлунково-кишкового тракту, дихальної системи або конституційні симптоми, такі як сонливість або нездужання. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: висип (зазвичай макулопапульозний або уртикарний). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, біль у животі, виразка слизової оболонки порожнини рота. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка, кашель, біль у горлі, респіраторний дистрес-синдром дорослих, дихальна недостатність. Порушення з боку нервової системи: біль голови, парестезія. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: лімфопенія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення біохімічних показників функції печінки, гепатит, печінкова недостатність. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: міалгія, міоліз, артралгія, підвищення активності креатинфосфокінази. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові, ниркова недостатність. Загальні розлади: лихоманка, стомлюваність, нездужання, набряки, лімфаденопатія, гіпотензія, кон'юнктивіт, анафілактичні реакції. Відновлення прийому Абакавір-АВС після реакції гіперчутливості до абакавіру призводить до швидкого повернення симптомів протягом декількох годин. Повторна реакція гіперчутливості зазвичай протікає важче, ніж перша, і може включати загрозливу для життя артеріальну гіпотензію та смерть. У поодиноких випадках реакції також виникають при відновленні терапії препаратом Абакавір-АВС після його відміни, викликаної появою всього одного з основних симптомів реакції гіперчутливості (див. вище), і в дуже рідкісних випадках ця реакція виникає при відновленні прийому препарату Абакавір-АВС пацієнтами, яких до відміни препарату не відзначалося жодних симптомів реакції гіперчутливості (тобто, у пацієнтів, яких раніше вважали те, що переносять терапію абакавіром).Взаємодія з лікарськими засобамиРезультати досліджень in vitro та дані про основні шляхи метаболізму абакавіру свідчать про низьку ймовірність лікарських взаємодій за участю абакавіру. Абакавір не пригнічує процеси метаболізму за участю ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450. Під час досліджень in vitro було встановлено, що абакавір не взаємодіє з препаратами, що метаболізуються ізоферментами CYP3A4, CYP2C9 або CYP2D6. У ході клінічних досліджень не виявлено посилення печінкового метаболізму під дією препарату. Отже, малоймовірна взаємодія абакавіру з інгібіторами протеази ВІЛ та іншими препаратами, що метаболізуються за участю ферментів системи цитохрому Р450. Клінічні дослідження не виявили клінічно значимих взаємодій між абакавіром, зидовудином та ламівудином. Застосування абакавіру одночасно з рифампіцином, фенобарбіталом та фетоноїном (індукторами урідін-5-дифосфат-глюкуронілтрансферази) може призвести до незначного зменшення концентрації абакавіру в плазмі. Етанол. Етанол уповільнює метаболізм абакавіру. внаслідок чого AUC абакавіру збільшується приблизно на 41%. З огляду на профіль безпеки абакавіра ці зміни можна вважати клінічно незначущими. Абакавір не впливає на метаболізм етанолу. Метадон. У фармакокінетичному дослідженні спільне призначення абакавіру в дозі 600 мг 2 рази на добу та метадону призводило до зниження Сmax абакавіру на 35% та збільшення часу її досягнення на 1 год. При цьому під кривою "концентрація в плазмі - час" не змінювалася. Вважають, що ці дані не мають клінічного значення. У цьому дослідженні абакавір збільшував середній системний кліренс метадону на 22%. Для більшості пацієнтів ці зміни не є клінічно значущими, однак іноді може знадобитися подальше збільшення дози метадону. Ретиноїди. Ретиноїди (наприклад, ізотретиноїн) інактивуються під впливом алкогольдегідрогенази. Взаємодія з абакавіром можлива, проте спеціальних досліджень не проводилося. Рибавірин. Необхідно дотримуватись особливої обережності при одночасному призначенні абакавіру та рибавірину, оскільки можливе зменшення концентрації фосфорильованих метаболітів рибавірину, що у свою чергу може призвести до зниження ефективності лікування у пацієнтів, інфікованих одночасно ВІЛ та вірусом гепатиту С., які отримують терапію пегіломаном та інтер.Спосіб застосування та дозиПрепарат Абакавір-АВС приймають внутрішньо, незалежно від їди. Препарат повинен призначати лікар, який має досвід лікування ВІЛ-інфекції. Дорослі, підлітки та діти старше 12 років та масою тіла понад 30 кг Рекомендована доза препарату Абакавір-АВС – 600 мг 1 раз на добу (2 таблетки по 300 мг) або 300 мг 2 рази на добу (по 1 таблетці 300 мг). Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози препарату Абакавір-АВС не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки Застосування абакавіру протипоказано (для цієї лікарської форми, у зв'язку з відсутністю клінічних даних та рекомендованого режиму дозування).ПередозуванняУ клінічних дослідженнях пацієнти отримували одноразові дози абакавіру до 1200 мг та добові дози до 1800 мг. Повідомлень про несподівані побічні реакції не було. Дія вищих доз абакавіру невідома. Лікування: необхідний контроль стану пацієнта з метою виявлення ознак інтоксикації та при необхідності проводити симптоматичну терапію. Немає даних про можливість виведення абакавіру за допомогою гемодіалізу та перитонеального діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат повинен призначати лікар, який має досвід лікування ВІЛ-інфекції. Гіперчутливість Застосування абакавіру пов'язане з ризиком розвитку реакції гіперчутливості, що характеризується появою лихоманки та/або висипу та іншими симптомами, що свідчать про поліорганне ураження. Реакція гіперчутливості може загрожувати життю і в окремих випадках, коли не призначено відповідне лікування, може призвести до летального результату. Ризик розвитку реакції гіперчутливості при застосуванні абакавіру значно підвищений у пацієнтів із позитивним результатом тесту на наявність алелю HLA-B*5701. Однак реакції гіперчутливості до абакавіру відзначалися з меншою частотою і у пацієнтів, які не є носіями цього алелю. Необхідно дотримуватися таких правил: - Слід провести дослідження на наявність алелю HLA-B*5701 до початку терапії абакавіром, а також до відновлення терапії абакавіром у пацієнтів з невідомим статусом щодо даного алелю, які раніше добре переносили терапію абакавіром. - Не рекомендується застосування абакавіру пацієнтам з алелем HLA-B*5701 або пацієнтам, у яких була запідозрена реакція гіперчутливості під час застосування будь-якого іншого лікарського препарату, що містить абакавір, незалежно від статусу алеля HLA-B*5701. - Кожному пацієнту слід нагадати, що необхідно ознайомитися з інструкцією із застосування, вкладеною в упаковку препарату Абакавір-АВС. - У всіх пацієнтів, які отримують терапію абакавіром, клінічний діагноз підозрюваної реакції гіперчутливості повинен залишатися основою для ухвалення рішення щодо проведення клінічного дослідження. - При підозрі на реакцію гіперчутливості терапію абакавіром слід негайно припинити навіть за відсутності алелю HLA-B*5701. Затримка припинення терапії абакавіром після виникнення реакції гіперчутливості може призвести до загрозливого життя реакції. - Пацієнтів, у яких розвинулася реакція гіперчутливості, слід проінформувати про необхідність передачі таблеток препарату Абакавір-АВС, що залишилися, лікувальному лікарю, щоб уникнути відновлення прийому абакавіру. - Відновлення застосування препаратів, що містять абакавір, після підозрюваної реакції гіперчутливості до абакавіру може призвести до швидкого повернення симптомів протягом кількох годин, які можуть включати загрозливу для життя артеріальну гіпотензію та смерть. - При розгляді питання про відновлення терапії абакавіром після припинення лікування будь-яким препаратом, що містить абакавір, з будь-якої причини повинна бути встановлена причина припинення терапії незалежно від носійства пацієнтом алеля HLA-B*5701. - Якщо реакція гіперчутливості не може бути виключена, не можна відновлювати прийом абакавіру або будь-яких інших лікарських засобів, що містять абакавір. - Якщо реакція гіперчутливості виключена, можливе відновлення терапії препаратом Абакавір-АВС. У поодиноких випадках у пацієнтів, які припинили застосування абакавіру з причин, відмінних від симптомів реакції гіперчутливості, також відмічався розвиток загрозливих для життя реакцій протягом декількох годин після відновлення терапії абакавіром (див. підрозділ "Опис окремих небажаних реакцій"). Пацієнти повинні бути поінформовані про можливість розвитку реакції гіперчутливості при відновленні терапії препаратом Абакавір-АВС або іншими лікарськими препаратами, що містять абакавір, та про те, що відновлення терапії препаратом Абакавір-АВС або іншими лікарськими препаратами, що містять абакавір, має здійснюватися лише за наявності швидкого доступу до медичної допомоги. Клінічна картина реакції гіперчутливості до абакавіру Реакція гіперчутливості до абакавіру характеризується появою симптомів, що вказують на поліорганне ураження. Найчастіші симптоми – лихоманка та/або висипання – відзначаються у більшості пацієнтів. Іншими симптомами гіперчутливості до абакавіру є стомлюваність, нездужання, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи блювоту, нудоту, діарею та біль у животі, порушення з боку дихальної системи, включаючи задишку, біль у горлі, кашель, ураження легень (в основному, у вигляді локальних інфільтративних змін, що виявляються при рентгенографії грудної клітки). Симптоми гіперчутливості можуть з'явитися будь-коли після початку лікування абакавіром, проте найчастіше вони виникають протягом перших 6 тижнів застосування. Пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом із консультаціями кожні 2 тижні, особливо протягом перших 2 місяців терапії препаратом Абакавір-АВС. Якщо при появі симптомів гіперчутливості лікування абакавіром продовжується, вони стають більш вираженими і можуть набувати загрозливого для життя характеру. У більшості випадків подібні симптоми зникають при припиненні прийому абакавіру. Лактатацидоз та виражена гепатомегалія зі стеатозом Є повідомлення про розвиток лактатацидозу і виражену гепатомегалію зі стеатозом, у тому числі з летальним результатом, внаслідок антиретровірусної терапії аналогами нуклеозидів, включаючи абакавір, що приймаються як окремо, так і в комбінації. Найчастіше ці ускладнення виникають у жінок. Симптоми, які можуть вказувати на розвиток лактат-ацидозу, включають загальну слабкість, відсутність апетиту, швидке схуднення неясної етіології, порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання та біль у животі), порушення з боку дихальної системи (задишка та тахіпное) або неврологічні симптоми (включно з руховими). Лактатацидоз характеризується високою смертністю та може бути пов'язаний з панкреатитом, печінковою або нирковою недостатністю. Лактатацидоз, як правило, виявлявся за кілька місяців терапії. Необхідно припинити терапію аналогами нуклеозидів у разі симптоматичних проявів гіперлактатемії та метаболічного/молочнокислого ацидозу, прогресування гепатомегалії або швидкого підвищення активності амінотрансфераз. Застосування препарату Абакавір-АВС вимагає обережності для будь-яких пацієнтів (особливо жінок з надмірною масою тіла) з гепатомегалією, гепатитом або іншими відомими факторами ризику ураження печінки та стеатозом печінки (включаючи застосування деяких лікарських засобів та алкоголю). Пацієнти з комбінованим гепатитом С, які отримують терапію інтерфероном альфа та рибавірином, можуть являти собою особливу групу ризику. Пацієнти із групи підвищеного ризику потребують ретельного спостереження. При появі клінічних або лабораторних ознак лактат-ацидозу з гепатитом або без нього (може виявлятися гепатомегалією та стеатозом навіть за відсутності вираженого підвищення активності амінотрансфераз) лікування препаратом Абакавір-АВС необхідно призупинити. Мітохондріальна дисфункція Дослідження in vitro та in vivo показали, що аналоги нуклеозидів та нуклеотидів здатні викликати пошкодження мітохондрій різного ступеня. Були зафіксовані випадки мітохондріальної дисфункції у ВІЛ-негативних дітей, які отримували внутрішньоутробно та/або після народження аналоги нуклеозидів. Основними небажаними реакціями були гематологічні порушення (анемія, нейтропенія), порушення обміну речовин (гіперлактатемія, гіперліпаземія). Ці небажані реакції часто є транзиторними. Було зареєстровано деякі неврологічні розлади з пізнім початком (збільшений тонус м'язів, судоми, порушення поведінки). Чи є дані неврологічні розлади транзиторними чи постійними, нині невідомо. Будь-яка дитина, навіть ВІЛ-негативна, що підлягала внутрішньоутробному впливу аналогів нуклеозидів і нуклеотидів, повинна пройти клінічне та лабораторне обстеження з метою виключення мітохондріальної дисфункції у разі виявлення відповідних ознак або симптомів. Ці дані не впливають на поточні національні рекомендації щодо використання антиретровірусної терапії у вагітних жінок для профілактики вертикальної передачі ВІЛ-інфекції. Перерозподіл підшкірної жирової клітковини У деяких пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію, може спостерігатися перерозподіл та/або накопичення підшкірної жирової клітковини, включаючи ожиріння по центральному типу, дорсоцервікальне відкладення жиру ("горб буйвола"), зменшення підшкірно-жирового шару на обличчі та кінцівках, збільшення молочних залоз, підвищення концентрації ліпідів у сироватці та концентрації глюкози в крові. Хоча одну або кілька з перелічених вище небажаних реакцій, пов'язаних із загальним синдромом, який часто відносять до ліподистрофії, можуть викликати всі препарати класів ІП ВІЛ та НДПТ, дані досліджень свідчать про існування відмінностей між окремими представниками зазначених класів препаратів у здатності викликати ці небажані реакції. Слід зазначити також, що синдром ліподистрофії має багатофакторну етіологію; наприклад, стадія ВІЛ-інфекції, літній вік та тривалість антиретровірусної терапії відіграють важливу, можливо, синергічну роль. Віддалені наслідки зазначених небажаних реакцій нині невідомі. При клінічному обстеженні пацієнтів слід звертати увагу на перерозподіл підшкірної жирової клітковини. Лабораторне обстеження має включати визначення концентрації ліпідів у сироватці крові та концентрації глюкози у крові. У разі порушення ліпідного обміну призначають відповідне лікування. Панкреатит Були зафіксовані випадки розвитку панкреатиту, хоча причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням абакавіру точно не встановлено. Терапія трьома НДПТ У пацієнтів з високим рівнем вірусного навантаження (>100 000 копій/мл) призначення потрійної комбінації, що містить абакавір, ламівудін та зидовудін, вимагає особливого розгляду. Були зафіксовані випадки високої частоти вірусологічної невдачі та виникнення резистентності на ранніх стадіях, коли як режим терапії 1 раз на добу застосовували комбінацію абакавіру з тенофовіру дизопроксилу фумаратом та ламівудином. Захворювання печінки Препарат Абакавір-АВС протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки класів А, В та С за шкалою Чайлд-П'ю. Пацієнти з вже існуючою дисфункцією печінки, включаючи активний хронічний гепатит, мають підвищену частоту порушень функції печінки під час комбінованої антиретровірусної терапії та повинні перебувати під наглядом відповідно до прийнятої практики. Супутній гепатит або С Пацієнти з супутнім хронічним гепатитом або С, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію, мають підвищений ризик виникнення тяжких і потенційно летальних небажаних реакцій з боку печінки. У разі супутньої противірусної терапії гепатиту В або С слід також ознайомитись з відповідною інструкцією щодо застосування цих лікарських препаратів. Необхідно бути обережними при одночасному призначенні абакавіру і рибавірину. Захворювання нирок Препарат Абакавір-АВС не повинен призначатися пацієнтам із термінальною хронічною нирковою недостатністю. Синдром відновлення імунітету За наявності у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом безсимптомних опортуністичних інфекцій або їх залишкових явищ на момент початку антиретровірусної терапії проведення такої терапії може призвести до посилення симптоматики опортуністичних інфекцій або інших тяжких наслідків. Зазвичай, ці реакції виникають протягом перших тижнів або місяців після початку антиретровірусної терапії. Типовими прикладами є цитомегаловірусний ретиніт, генералізована та/або осередкова інфекція, спричинена мікобактеріями, та пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecii (раніше Р. carinii). Поява будь-яких симптомів запалення вимагає негайного обстеження та, при необхідності, лікування. Аутоімунні захворювання (такі як хвороба Грейвса, поліміозит та синдром Гійєна-Барре) також спостерігалися на тлі відновлення імунітету, проте час первинних проявів варіював, і захворювання могло виникати через багато місяців після початку терапії та мати атипову течію. Остеонекроз Незважаючи на те, що етіологія даного захворювання є багатофакторною (включаючи прийом глюкокортикостероїдів, вживання алкоголю, тяжку імуносупресію, високий індекс маси тіла), випадки остеонекрозу найчастіше зустрічалися у пацієнтів на пізній стадії ВІЛ-інфекції та/або тривало приймають комбіновану антиретрову. Пацієнту слід звернутися до лікаря, якщо він відчуває біль і скутість у суглобах або труднощі під час руху. Оппортуністичні інфекції Застосування препарату Абакавір-АВС або інших антиретровірусних препаратів не виключає можливості розвитку опортуністичних інфекцій або інших ускладнень ВІЛ-інфекції, тому пацієнти повинні залишатися під наглядом лікаря, який має досвід лікування ВІЛ-асоційованих захворювань. Передача ВІЛ-інфекції Проведення антиретровірусної терапії, у тому числі препаратом Абакавір-АВС, не виключає можливості передачі ВІЛ статевим шляхом або при контакті з інфікованою кров'ю і тому не скасовує необхідності дотримання відповідних запобіжних заходів. Інфаркт міокарда В результаті проспективного спостережного епідеміологічного дослідження з метою вивчення частоти виникнення інфаркту міокарда у пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію, виявився зв'язок попереднього прийому абакавіру з підвищеним ризиком розвитку інфаркту міокарда протягом 6 місяців. За даними узагальненого аналізу клінічних досліджень, не спостерігалося підвищення ризику розвитку інфаркту міокарда, пов'язаного з прийомом абакавіру. Біологічні механізми, що пояснюють потенційно підвищений ризик, невідомі. Доступні дані, отримані із спостережних когортних та контрольованих клінічних досліджень, не дозволяють однозначно визначити зв'язок терапії абакавіром із ризиком розвитку інфаркту міокарда. Проте з обережністю слід призначати антиретровірусну терапію, включаючи препарати, що містять абакавір, пацієнтам із можливим ризиком виникнення ішемічної хвороби серця. Необхідно вжити всіх заходів для мінімізації факторів ризику (таких як артеріальна гіпертензія, дисліпідемія, цукровий діабет та куріння). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Спеціальні дослідження здатності до керування автотранспортом та управління механізмами не проводилися. Немає даних, що підтверджують вплив абакавіру на здатність займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги. Проте пацієнтів слід інформувати про можливий розвиток таких небажаних реакцій, як підвищена стомлюваність у процесі лікування абакавіром. Слід рекомендувати їм дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та керуванні механізмами. У разі розвитку підвищеної втоми пацієнтам слід відмовитися від таких потенційно небезпечних занять, як керування автомобілем та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 244,00 грн
1 104,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: абакавіру сульфат – 351,38 мг, у перерахунку на абакавір – 300,00 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 380,12 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 24,00 мг, кремнію діоксид колоїдний (безводний) – 4,50 мг, магнію стеарат – 20,00 мг; Оболонка таблетки: Опадрай жовтий (13К 52177) – 20,0 мг: гіпромелоза – 11,8 мг, титану діоксид – 5,2 мг, триацетин – 1,6 мг, барвник заліза оксид жовтий – 1,2 мг, полісорбат – 0 2 мг. ПРИ ВИРОБНИЦТВІ НА ХЕТЕРО ЛАБС ЛІМІТЕД По 60 пігулок у флаконі з поліетилену високої щільності, запечатаному алюмінієвою фольгою, із пластиковою кришкою, захищеною від випадкового відкривання дітьми. Флакон разом з інструкцією з медичного застосування в картонній пачці. ПРИ ВИРОБНИЦТВІ, ПРИ РАСФАСУВАННІ ТА УПАКОВЦІ НА ТОВ "МАКІЗ-ФАРМА" 60 таблеток у банку з поліетилену низького тиску (ПЕНД), закупореною кришкою з контролем першого розкриття, або в банку імпортної з поліетилену високої щільності (HDPE), закупореною кришкою з поліетилену низької щільності (LDPE) з контролем першого розкриття, або у імпортному флаконі з поліетилену високої щільності (HDPE), запечатаному алюмінієвою фольгою, закупореним пластиковою кришкою. Вільний простір у банку/флаконі при необхідності заповнюють ватою медичною гігроскопічною або ватним імпортним джгутом. На банку/флакон наклеюють етикетку з паперу етикетковою або письмовою, або самоклеючу. 1 банка/флакон разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКапсуловидні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з одного боку гравіювання 'Н', з іншого боку гравіювання '139' та ризику, що розділяє '13' і '9'. На поперечному розрізі ядро - таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний [ВІЛ] засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Абакавір швидко і добре всмоктується при прийомі внутрішньо. Абсолютна біодоступність абакавіру при прийомі внутрішньо у дорослих становить близько 83%. Час досягнення максимальної концентрації (Тmах) при прийомі абакавіру внутрішньо у вигляді таблеток становить близько 1,5 год. При прийомі абакавіру внутрішньо в дозі 300 мг 2 рази на добу максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) при досягненні рівноважного стану становить в середньому 3 мкг/мл, а площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) протягом 12-годинного періоду між прийомом доз - у середньому 6,02 мкг * год / мл (протягом доби - близько 12 мкг * год / мл). Після одноразового прийому таблеток абакавіру в дозі 600 мг Сmах становить у середньому близько 4,26 мкг/мл, а AUC - в середньому 11,95 мкг*год/мл. За даними дослідження у 20 ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які приймали абакавір у дозі 300 мг 2 рази на добу та лише одну дозу (300 мг) перед 24-годинним періодом збору проб для аналізу, середнє геометричне значення термінального періоду напіввиведення (Т1/2) внутрішньоклітинного. карбовіру-ТФ при рівноважному стані становить 20,6 год (аналогічний показник для концентрації абакавіру в сироватці - 2,6 год). Рівноважні фармакокінетичні показники при прийомі абакавіру 600 мг 1 раз на добу були однакові з такими при прийомі абакавіру 300 мг двічі на добу у клінічному дослідженні з перехресним дизайном у 27 ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Внутрішньоклітинний вміст карбовіру-ТФ у мононуклеарах периферичної крові був вищим при застосуванні абакавіру в дозі 600 мг 1 раз на добу порівняно з прийомом абакавіру 300 мг двічі на добу (збільшення AUC у стані рівноваги за 24 години (AUC24,ss) на 3 максимальної добової концентрації у стані рівноваги (Сmах 24,ss) на 99%), що свідчить про можливість такого режиму прийому препарату ВІЛ-інфікованими пацієнтами. Прийом їжі уповільнює всмоктування абакавіру та зменшує Сmах, але не впливає на AUC. Тому абакавір можна приймати як з їжею, так і без неї. Розподіл та зв'язування з білками плазми крові Об'єм розподілу абакавіру при внутрішньовенному введенні становить близько 0,8 л/кг, що свідчить про його здатність легко проникати у тканини. У дослідженнях у ВІЛ-інфікованих пацієнтів показано, що абакавір добре проникає у спинномозкову рідину (СМР), при цьому співвідношення AUC абакавіру у СМР та AUC абакавіру у плазмі становить 30-44%. Було встановлено, що через 1,5 години після прийому абакавіру в дозі 300 мг 2 рази на добу його концентрація в СМР склала 0,14 мкг/мл. При застосуванні абакавіру в дозі 600 мг 2 рази на добу концентрація препарату в СМР наростала з 0,13 мкг/мл при її вимірюванні через 0,5-1 год до 0,74 мкг/мл при вимірі через 3-4 години після прийому абакавіру. . Таким чином, навіть якщо концентрація абакавіру, що спостерігається в СМР через 4 години після прийому препарату в дозі 600 мг 2 рази на добу, не є максимально терапією, що досягається при такому режимі, вона вже перевищує IC50 (0,08 мкг/мл або 0,26 мкмоль/л) у 9 разів. У дослідженнях in vitro встановлено, що у терапевтичних дозах абакавір помірно (приблизно на 49%) пов'язують із білками плазми крові людини. Це свідчить про те, що взаємодія абакавіру з іншими препаратами шляхом їх витіснення із з'єднання з білками плазми є малоймовірною. Метаболізм Абакавір метаболізується переважно у печінці. Менш ніж 2% прийнятої дози препарату виділяється нирками у незміненому вигляді. В організмі людини абакавір метаболізується в основному під дією алкогольдегідрогенази з утворенням 5'-карбонової кислоти та шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою з утворенням 5'-глюкуроніду, що становлять близько 66% від загальної кількості введеної дози препарату. Ці метаболіти екскретуються нирками. Виведення У середньому період напіввиведення абакавіру становить близько 1,5 год. Тривалий прийом абакавіру внутрішньо в дозі 300 мг 2 рази на добу не призводить до значної кумуляції препарату. Виведення абакавіру здійснюється за допомогою метаболізму в печінці з подальшою екскрецією метаболітів переважно через нирки. Близько 83% введеної дози виводиться нирками у вигляді метаболітів і абакавіру в незміненому вигляді, а кількість, що залишилася, - через кишечник. Особливі групи пацієнтів Діти Абакавір добре і швидко всмоктується при прийомі внутрішньо у дітей. Усі фармакокінетичні параметри у дітей можна порівняти з відповідними показниками у дорослих з незначною більшою варіабельністю плазмової концентрації. Фармакокінетичні дослідження у дітей показали, що прийом препарату 1 раз на добу еквівалентний за показниками AUC0-24 прийому такої самої дози препарату, поділеному на 2 рази на добу, для існуючих лікарських форм (розчин для прийому внутрішньо та таблетки, вкриті плівковою оболонкою). Немає достатніх даних з безпеки для того, щоб рекомендувати застосування абакавіру у дітей віком до 3 місяців. Особи похилого віку Фармакокінетика абакавіру у пацієнтів віком від 65 років не вивчалася. При лікуванні літніх пацієнтів необхідно враховувати частіші порушення функції печінки, нирок і серця в цьому віці, а також супутні захворювання та лікарські препарати, що приймаються. Пацієнти з порушенням функції нирок Абакавір метаболізується переважно у печінці, менше 2% його виводиться нирками у незміненому вигляді. Фармакокінетика абакавіру при термінальній стадії ниркової недостатності приблизно така сама, як при нормальній функції нирок. Тому при порушенні функції нирок корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки Абакавір метаболізується в основному в печінці. Результати дослідження фармакокінетики абакавіру у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) свідчать про збільшення AUC у середньому у 1,89 раза та періоду напіввиведення у 1,58 раза. На показник AUC метаболітів абакавіру порушення функції печінки не впливає, проте швидкість їх утворення та виведення при цьому знижується. Пацієнтам із порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості показано призначення препарату в іншій лікарській формі. Фармакокінетика абакавіру у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього та тяжкого ступеня тяжкості не вивчалася, таким чином застосування абакавіру протипоказане у цих груп пацієнтів.ФармакодинамікаМеханізм дії Абакавір - нуклеозидний аналог, що інгібує зворотну транскриптазу ВІЛ та селективно пригнічує реплікацію ВІЛ-1 та ВІЛ-2, включаючи штами ВІЛ-1, стійкі до зидовудину, ламівудину, залцитабіну, диданозину та невірапіну. Абакавір піддається внутрішньоклітинному метаболізму, перетворюючись на активну форму карбовір-5'-трифосфат (карбовір-ТФ). За даними досліджень in vitro противірусна дія препарату обумовлена пригніченням зворотної транскриптази ВІЛ, що призводить до обриву синтезу ДНК на матриці вірусної РНК та зупинки реплікації ВІЛ. Не відмічалось антагонізму в противірусній активності абакавіру в культурі клітин при комбінації з нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази диданозином, емтрицитабіном, ламівудином, ставудином, тенофовіром, залцитабіном або зидовудіном або ненуклеозідами. Фармакодинаміка В отриманих in vitro штамах ВІЛ, стійких до абакавіру, були виявлені мутації у кількох кодонах гена зворотної транскриптази (ВІД) - M184V, K65R, L74V та Y115F. Стійкість ВІЛ до абакавіру in vitro та in vivo формується повільно. Для клінічно значущого 8-кратного збільшення 50% інгібуючої концентрації (IC50) потрібні множинні мутації вірусного геному. Штами, стійкі до абакавіру, можуть мати знижену чутливість до ламівудину, залцитабіну та/або диданозину, але повністю зберігають чутливість до зидовудину та ставудину. Перехресна стійкість до абакавіру та інгібіторів протеази ВІЛ або ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази малоймовірна. Неефективність комбінації режиму першої лінії, що включає абакавір, ламівудін і зидовудін, переважно пов'язана з одиничною мутацією - M184V, що зберігає можливість широкого вибору режимів терапії другої лінії. Абакавір проникає в спинномозкову рідину (СМР) та зменшує вміст у ній РНК ВІЛ-1. У поєднанні з іншими антиретровірусними препаратами він може запобігати розвитку неврологічних ускладнень ВІЛ-інфекції та уповільнювати появу стійких штамів у межах ЦНС.Показання до застосуванняЛікування ВІЛ-інфекції у дорослих та дітей з масою тіла понад 14 кг у складі комбінованої антиретровірусної терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до абакавіру або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату; діти та підлітки з масою тіла менше 14 кг (для даної лікарської форми); лактація; порушення функції печінки (для даної лікарської форми) клас А, В та С за шкалою Чайлд-П'ю (у зв'язку з відсутністю клінічних даних та рекомендованого режиму дозування). З обережністю: пацієнти з можливим ризиком виникнення ішемічної хвороби серця, спільне застосування абакавіру та рибавірину.Вагітність та лактаціяВагітність Дані, доступні в Реєстрі застосування антиретровірусних препаратів під час вагітності, не вказують на збільшення ризику розвитку основних вроджених вад розвитку, пов'язаних із застосуванням абакавіру порівняно із частотою вад розвитку у групі порівняння. Проте належних та добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок відсутні, безпека застосування абакавіру у жінок під час вагітності дотепер не встановлена. Є дані про вплив абакавіру у репродуктивних дослідженнях на тваринах. При необхідності застосування препарату Абакавір під час вагітності слід оцінити співвідношення ймовірної користі для матері та потенційного ризику для плода. Є дані про незначне транзиторне підвищення концентрації молочної кислоти в плазмі крові новонароджених та дітей грудного віку, матері яких під час вагітності та пологів приймали нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази. Можливо, це пов'язано із мітохондріальними порушеннями. Клінічна значимість цього явища досі не встановлено. Крім того, є вкрай рідкісні повідомлення про затримку розвитку, епілептичні напади та інші неврологічні порушення у новонароджених (наприклад, збільшення тонусу м'язів). Однак причинно-наслідковий зв'язок цих порушень з прийомом нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази матерями під час вагітності та під час пологів не встановлено.Ці дані не скасовують існуючих рекомендацій щодо застосування антиретровірусних препаратів під час вагітності для запобігання вертикальній передачі ВІЛ. Лактація Фахівці не рекомендують ВІЛ-інфікованим пацієнткам грудне вигодовування, щоб уникнути передачі ВІЛ-інфекції дитині. Оскільки абакавір, його метаболіти та ВІЛ проникають у грудне молоко, грудне вигодовування протипоказане.Побічна діяГіперчутливість За даними клінічних досліджень, проведених до початку скринінгу на наявність алелю HLA-B*5701, приблизно у 5% пацієнтів, які приймали абакавір, відзначалася реакція гіперчутливості, в окремих випадках зі смертельним результатом. Гіперчутливість до абакавіру характеризується виникненням симптомів, що свідчать про поліорганне ураження. Майже у більшості пацієнтів з гіперчутливістю при розвитку цієї реакції відзначаються лихоманка та/або висип (зазвичай макуло-папульозна або уртикарна), хоча в деяких випадках ці прояви відсутні. Симптоми реакції гіперчутливості можуть з'являтися будь-коли після початку лікування абакавіром, проте найчастіше вони виникають протягом перших 6 тижнів лікування (медіана часу початку цієї реакції - 11 діб). Пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом із консультаціями кожні 2 тижні, особливо протягом перших 2 місяців терапії абакавіром. Прояви реакції гіперчутливості наведені нижче. Симптоми, що зустрічаються не менше ніж у 10% пацієнтів із гіперчутливістю, виділені напівжирним шрифтом. Порушення з боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини Висипання (зазвичай макуло-папульозна або уртикарна). З боку шлунково-кишкового тракту Нудота, блювання, діарея, біль у животі, виразка слизової оболонки порожнини рота. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка, кашель, біль у горлі, респіраторний дистрес-синдром дорослих, дихальна недостатність. Порушення з боку нервової системи Головний біль, парестезія. Порушення з боку кровотворної та лімфатичної системи Лімфоспенія. Порушення з боку печінки та підшлункової залози Підвищення біохімічних показників функції печінки, гепатиту, печінкової недостатності. Порушення з боку опорно-рухової системи Міалгії; рідко – міоліз, артралгії, підвищення активності креатинфосфокінази. Порушення з боку нирок та сечовидільної системи Підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові, ниркова недостатність. Інші Гарячка, відчуття втоми, нездужання, набряки, лімфаденопатія, артеріальна гіпотонія, кон'юнктивіт, анафілактичні реакції. Хворі на реакцію гіперчутливості спочатку можуть прийняти її за захворювання органів дихання (пневмонію, бронхіт, фарингіт), грипоподібний синдром, гастроентерит або за небажані реакції, пов'язані з прийомом інших препаратів. Пізня діагностика реакції гіперчутливості призводить до продовження або відновлення прийому абакавіру, що призводить до більш тяжкої реакції гіперчутливості або смерті. Тому при появі будь-яких із перелічених симптомів необхідне ретельне обстеження пацієнта для виключення реакції гіперчутливості. Якщо виключити реакцію гіперчутливості не можна, то повторне призначення препарату Абакавір або інших препаратів, які містять абакавір, суворо протипоказано. Цілком ймовірно, що переривання терапії може збільшити ризик розвитку сенсибілізації і, отже, виникнення клінічно значимих реакцій гіперчутливості. Тому пацієнти повинні бути попереджені про важливість регулярного прийому препарату Абакавір. Якщо при розвитку реакції гіперчутливості пацієнти продовжують приймати препарат Абакавір, то клінічні прояви стають більш вираженими, а при відміні препарату Абакавір вони зазвичай піддаються зворотному розвитку. Відновлення прийому препарату Абакавір пацієнтами з реакцією гіперчутливості в анамнезі призводить до розвитку повторної реакції протягом декількох годин. Повторна реакція гіперчутливості може протікати важче, ніж перша, і виявлятися загрозливому життю артеріальною гіпотензією, аж до летального результату. При розвитку реакції гіперчутливості на абакавір, незалежно від носія алелі HLA-B*5701, препарат повинен бути скасований, і його ніколи не можна призначати в подальшому, як і інші препарати, що містять абакавір.Іноді реакція гіперчутливості розвивається при відновленні терапії препаратом Абакавір після його відміни, спричиненої появою всього одного з основних симптомів цієї реакції (висипки, гарячки, нездужання, стомлюваності, порушень з боку шлунково-кишкового тракту або дихальної системи). У поодиноких випадках ця реакція виникає при відновленні прийому Абакавіру пацієнтами, у яких до відміни препарату не відзначалося жодних попередніх симптомів реакції гіперчутливості. Природа інших небажаних явищ, відмінних від реакції гіперчутливості, але спостерігаються у пацієнтів, які отримують препарат Абакавір, до кінця не зрозуміла. Чи є ці небажані явища наслідком застосування препарату Абакавір або інших препаратів, які одночасно призначаються з ним, або вони зумовлені самим захворюванням, дотепер не встановлено. Багато з наведених нижче небажаних ефектів, пов'язаних з прийомом препарату Абакавір (нудота, блювання, діарея, лихоманка, стомлюваність, висип) можуть спостерігатися і при розвитку реакції гіперчутливості. Тому при появі будь-якого з цих симптомів показано ретельне обстеження хворого на підтвердження або виключення реакції гіперчутливості. Якщо препарат Абакавір був відмінений унаслідок підозри на реакцію гіперчутливості, відновлення прийому препарату заборонено. Відновлювати терапію препаратом Абакавір після переривання у зв'язку з появою вищеперелічених симптомів можна тільки після виключення реакції гіперчутливості та під безпосереднім медичним наглядом. Були зареєстровані рідкісні випадки поліморфної ексудативної еритеми, синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу, у яких не можна було виключити реакцію гіперчутливості до абакавіру. У таких випадках необхідно завжди припинити прийом лікарських засобів, що містять абакавір. Більшість наведених нижче небажаних реакцій не обмежує застосування препарату Абакавір. Залежно від частоти їх виявлення можна розділити на такі категорії: дуже часто (≥1/10); часто (≥ 1/100, Категорії частоти були сформовані на підставі клінічних досліджень препарату та післяреєстраційного спостереження. Дані клінічних досліджень Порушення з боку обміну речовин та харчування Часто: анорексія. Порушення з боку нервової системи Часто: біль голови. Порушення зі стогони шлунково-кишкового тракту Часто: нудота, блювання, діарея. Системні прояви та місцеві реакції Часто: лихоманка, сонливість, стомлюваність. У контрольованих клінічних дослідженнях було показано, що зміна лабораторних показників при лікуванні препаратом Абакавір спостерігається так само рідко, як і в контрольній групі пацієнтів, які не отримували препарат. Дані післяреєстраційного спостереження Порушення метаболізму та харчування Часто: гіперлактатемія, гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, резистентність до інсуліну. Рідко: лактоацидоз (можливо зі смертельним наслідком, як правило, пов'язані з тяжкою гепатомегалією та стеатозом печінки), накопичення та/або перерозподіл жирової тканини (ліподистрофія). Частота цих небажаних реакцій залежить від багатьох факторів, у тому числі від антиретровірусних препаратів, що використовуються у комбінації з абакавіром. Порушення з боку центральної нервової системи: біль голови, запаморочення, мігрень, порушення сну, депресивні розлади, нездужання, втома. Порушення серцево-судинної системи: інфаркт міокарда. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Рідко: нудота, блювання, діарея, біль у животі, гастрит, панкреатит (причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням абакавіру точно не встановлено), гепатомегалія, жирова дистрофія печінки. Рідко: панкреатит (причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням абакавіру точно не встановлений). Порушення дихальної системи: бронхіт. Порушення з боку шкіри Часто: висип (за відсутності системних проявів). Дуже рідко: поліморфна ексудативна еритема, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку опорно-рухового апарату: скелетно-м'язові болі. Лабораторні зміни: підвищення активності креатинфосфокінази, амілази, аланіамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), гаммаглутамілтранспептидази (ГГТ), гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, нейтропенія, анемія, тром. Інші: лихоманка, млявість, озноб, опортуністичні інфекції, синдром відновлення імунітету, аутоімунні захворювання. Були зареєстровані випадки лактоацидозу, іноді зі смертельним наслідком, як правило, пов'язаного з вираженою гепатомегалією та жировою дистрофією печінки при використанні аналогів нуклеозидів. Застосування комбінованої антиретровірусної терапії було асоційовано з перерозподілом жирової тканини (ліподистрофія) у пацієнтів з ВІЛ, включаючи зменшення підшкірно-жирового шару на обличчі та кінцівках, збільшення молочних залоз та дорсоцервікальне відкладення жиру ("горб буйвола"). Застосування комбінованої антиретровірусної терапії було асоційоване з метаболічними порушеннями, такими як гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, інсулінорезистентність, гіперглікемія та гіперлактатемія. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом під час початку комбінованої антиретровірусної терапії можуть виникнути запальні реакції на безсимптомні або резидуальні опортуністичні інфекції. Також були зареєстровані випадки аутоімунних захворювань (наприклад, хвороба Грейвса), що відбуваються в умовах імунної реактивації, проте представлені терміни прояву захворювання є різноманітнішими і ці явища можуть відбутися через багато місяців після початку терапії. Були зареєстровані випадки остеонекрозу, особливо у пацієнтів із загальновідомими факторами ризику, просунутою стадією ВІЛ-інфекцією або тривалим застосуванням комбінованої антиретровірусної терапії. Частота цього явища невідома.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження in vitro та аналіз основних шляхів метаболізму абакавіру вказують на те, що його взаємодія з іншими препаратами, опосередкована цитохромом Р450, є малоймовірною. Абакавір не пригнічує метаболічні реакції за участю ізоферменту 3А4 цитохрому Р450. У дослідженнях in vitro показано, що абакавір не вступає у взаємодії з препаратами, що метаболізуються ізоферментами CYP3A4, CYP2C9 та CYP2D6. Клінічні дослідження не виявили індукції печінкового метаболізму екзогенних субстанцій під дією абакавіру. Таким чином, взаємодія абакавіру з інгібіторами протеази ВІЛ та іншими препаратами, що метаболізуються за участю основних ізоферментів цитохрому Р450, є малоймовірною. Клінічні дослідження показали відсутність клінічно значимих взаємодій між абакавіром, зидовудином та ламівудином. Потужні індуктори ізоферментів цитохрому Р450, такі як рифампіцин, фенобарбітал і фенітоїн за впливу на УДФ-глюкуронілтрансферазу можуть незначно зменшити концентрацію в плазмі абакавіру. Етанол: етанол уповільнює метаболізм абакавіру, що призводить до збільшення AUC на 41%. Проте клінічна значимість цієї зміни невелика. На метаболізм етанолу абакавір не впливає. Метадон: за даними фармакокінетичних досліджень, застосування абакавіру в дозі 600 мг 2 рази на добу в комбінації з метадоном знижує максимальну концентрацію (Сmах) абакавіру в сироватці крові на 35%, збільшує час досягнення максимальної концентрації в сироватці крові (Тmах) на 1 год, але не змінює AUC. Клінічна значимість цих змін невелика. У цьому ж дослідженні встановлено, що абакавір підвищує системний кліренс метадону на 22%. У більшості випадків ці зміни також розцінюються як клінічно незначущі, однак у певних ситуаціях може знадобитися зміна дози метадону. Ретиноїди: ретиноїди, наприклад, ізотретиноїн, елімінуються за участю алкогольдегідрогенази, тому можуть вступати у взаємодії з абакавіром, проте до цього часу спеціальних досліджень не проводилося. Рибавірин: як і у абакавіра, рибавірін має ті ж шляхи внутрішньоклітинного фосфорилювання. Взаємодія між цими препаратами може призвести до зниження концентрації внутрішньоклітинного фосфорильованих метаболітів рибавірину і, як наслідок, знизити ймовірність досягнення стійкої вірусологічної відповіді (УВО) у коінфікованих гепатитом З ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які приймали терапію пегільованим інтерфероном та Клінічні дані свідчать про те, що ВІЛ/ВГС-інфіковані пацієнти, які отримують абакавір, що містять схеми антиретровірусної терапії, можуть опинитися під загрозою нижчої відповіді на терапію ПЕГ-інтерфероном/рібавірином. Слід бути обережними при спільному застосуванні абакавіру та рибавірину.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Препарат повинен призначатися лікарем з досвідом лікування ВІЛ-інфекції. Дорослі, діти та підлітки з масою тіла не менше 25 кг Рекомендована доза препарату Абакавір - 600 мг/добу. Препарат призначають у дозі 300 мг (1 таблетка) 2 рази на добу або 600 мг (2 таблетки) 1 раз на добу. Особливі групи пацієнтів Діти з масою тіла від 14 до 25 кг Діти з масою тіла від 14 до 20 кг: рекомендована доза препарату Абакавір - 1/2 таблетки (розламати точно за ризиком) 2 рази на добу або 300 мг (1 таблетка) 1 раз на добу. Діти з масою тіла більше 20 кг, але менше 25 кг: рекомендована доза препарату Абакавір - 1/2 таблетки (розламати точно по ризику) вранці та 1 таблетка увечері або 11/2 таблетки 1 раз на добу. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози препарату Абакавір не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки Застосування протипоказане (для даної лікарської форми у зв'язку з відсутністю клінічних даних та рекомендованого режиму дозування).ПередозуванняСимптоми У клінічних дослідженнях не було виявлено небажаних реакцій при застосуванні препарату Абакавір у разових дозах до 1200 мг та добових до 1800 мг. Дія препарату у вищих дозах досі не вивчена. Лікування У разі передозування препарату Абакавір за пацієнтом встановлюють спостереження для виявлення симптомів отруєння та своєчасного початку лікування. За потреби проводять симптоматичне лікування. Ефективність перитонеального діалізу та гемодіалізу для видалення абакавіру невідома.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат повинен призначатися лікарем з досвідом лікування ВІЛ-інфекції. Кожен пацієнт повинен ознайомитися з інструкцією із застосування. Гіперчутливість За даними клінічних досліджень, проведених до початку скринінгу на наявність алелю HLA-B*5701, приблизно у 5% пацієнтів, які приймають абакавір, розвивається гіперчутливість до препарату, у поодиноких випадках з летальним результатом. Фактори ризику У клінічних дослідженнях було показано, що носій алеля HLA-B*5701 значно збільшує ризик розвитку реакції гіперчутливості до абакавіру. У проспективному клінічному дослідженні CNA106030 (PREDICT-1) пацієнтам з наявністю алелю HLA-B*5701 препарати, що містять абакавір, не призначалися, що дозволило суттєво знизити частоту виникнення клінічно підозрюваної реакції гіперчутливості з 7,8% (66 пацієнтів з 847) ,4 % (27 пацієнтів з 803) (р % (23 пацієнтів з 842) до 0,0% (0 пацієнтів з 802) (р HLA-B*5701 розвивається реакція гіперчутливості порівняно з 0-4% пацієнтів, у яких цей аллель відсутній. Лікарям рекомендується проводити скринінг на носій алеля HLA-B*5701 у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, яким раніше не призначалися препарати, що містять абакавір. Скринінг також рекомендується проводити перед повторним призначенням абакавіру пацієнтам з невідомим HLA-B* 5701-статусом, які раніше добре переносили терапію абакавіром. Використання препаратів, що містять абакавір, не рекомендується у пацієнтів-носіїв алелю HLA-B*5701 і повинно розглядатися тільки у виняткових випадках під ретельним медичним наглядом, коли потенційна користь перевищує ризик, пов'язаний із застосуванням препарату. Клінічний діагноз підозрюваної реакції гіперчутливості повинен залишатися основою для ухвалення рішення про використання препаратів, що містять абакавір, у всіх пацієнтів. Навіть у разі відсутності алелю HLA-B*5701 абакавір необхідно відмінити і не відновлювати його прийом у всіх випадках, коли реакцію гіперчутливості не можна виключити, керуючись клінічними даними, через потенційний ризик розвитку серйозних небажаних ефектів або навіть летального результату. клінічна картина Реакція гіперчутливості до абакавіру характеризується появою симптомів, що вказують на поліорганне ураження. Найчастіші симптоми – лихоманка та/або висипання – відзначаються у більшості пацієнтів. Іншими симптомами гіперчутливості до абакавіру є стомлюваність, нездужання, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи блювоту, нудоту, діарею та біль у животі, порушення з боку дихальної системи, включаючи задишку, біль у горлі, кашель, ураження легень (в основному вигляді локальних інфільтративних змін, що виявляються при рентгенографії грудної клітки). Симптоми гіперчутливості можуть з'явитися будь-коли після початку лікування абакавіром, проте найчастіше вони виникають протягом перших шести тижнів застосування. Пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом із консультаціями кожні 2 тижні, особливо протягом перших 2 місяців терапії препаратом Абакавір. Якщо при появі симптомів гіперчутливості лікування абакавіром продовжується, вони стають більш вираженими і можуть набувати загрозливого для життя характеру. У більшості випадків подібні симптоми зникають при припиненні прийому абакавіру. Лікування При появі симптомів гіперчутливості до абакавіру пацієнт, незалежно від носія алелю HLA-B*5701, ПОВИНЕН негайно звернутися до лікаря за консультацією. Постановка діагнозу реакції гіперчутливості до абакавіру потребує негайного відміни препарату. НІКОЛИ НЕ СЛІД відновлювати лікування препаратом Абакавір або іншим препаратом, що містить абакавір, після виникнення реакції гіперчутливості. Це пов'язано з загрозою появи протягом декількох годин після відновлення прийому препарату ще більш виражених симптомів (включаючи загрозливу для життя артеріальну гіпотонію), які можуть призвести до летального результату. Для запобігання пізньому виявлення та зниження ризику розвитку життєзагрозливої реакції гіперчутливості слід повністю припинити прийом препарату Абакавір при неможливості виключення гіперчутливості, навіть при потенційній наявності інших діагнозів (захворювання органів дихання, грипоподібні захворювання, гастроентерит, реакції на прийом інших лікарських препаратів). Необхідно дотримуватись особливої обережності для тих пацієнтів, які одночасно почали приймати препарат Абакавір та інші лікарські препарати, відомі можливістю викликати шкірні реакції (наприклад, ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази – ННІОТ). Це пов'язано з тим, що в даний час важко диференціювати висипи, викликані цими препаратами, і реакцію гіперчутливості на абакавір. Не слід відновлювати лікування Абакавіром або іншим препаратом, що містить абакавір, навіть у разі появи симптомів гіперчутливості при повторному прийомі альтернативних лікарських препаратів. Особливі вказівки щодо лікування після перерви в терапії препаратом Абакавір Незалежно від носія алелю HLA-B*5701, якщо після відміни препарату Абакавір передбачається поновлення лікування цим препаратом, необхідно з'ясувати причину відміни та переконатися в тому, що у пацієнта не спостерігалося симптомів гіперчутливості. Якщо виключити реакцію гіперчутливості не можна, то відновлення лікування препаратом Абакавір або іншим препаратом, який містить абакавір, заборонено. Описано нечисленні випадки розвитку реакції гіперчутливості при відновленні лікування абакавіром після його відміни у зв'язку з появою якого-небудь одного з типових симптомів гіперчутливості (висипання, лихоманка, нездужання, стомлюваність, шлунково-кишкові порушення та порушення з боку дихальної системи). Найбільш поширеним ізольованим симптомом реакції гіперчутливості був шкірний висип. Оскільки у всіх таких випадках виключити реакцію гіперчутливості не можна і, беручи до уваги дані про більш тяжку її течію при повторному застосуванні абакавіру, відновлення терапії препаратом Абакавір або іншим препаратом, який містить у цих пацієнтів, не рекомендується. Однак, якщо в таких випадках питання про повторне призначення абакавіру вирішується позитивно, лікування їм проводять лише під безпосереднім медичним наглядом. Реакція гіперчутливості відзначається, хоча і вкрай рідко, навіть при відновленні лікування препаратом, що містить абакавір, пацієнтів, у яких симптоми цієї реакції раніше не спостерігалися і у яких перерва в прийомі препарату, що містить абакавір, був пов'язаний з іншими причинами. У такому разі відновлення прийому препарату можливе, проте потрібна наявність швидкого доступу до медичної допомоги у пацієнта або людей, що його оточують. Скринінг на носій алеля HLA-B *5701 рекомендується проводити до повторного призначення абакавіру у пацієнтів з невідомим HLA-B * 5701-статусом, які раніше добре переносили терапію абакавіром. Повторне призначення абакавіру пацієнтам-носіям алелю HLA-B*5701 не рекомендоване і може розглядатися тільки у виняткових випадках під ретельним медичним контролем, коли потенційна користь від лікування препаратом переважає всі можливі ризики. Необхідна інформація для пацієнтів Лікар, який призначає препарат, повинен ознайомити пацієнта з наступною інформацією щодо реакції гіперчутливості: пацієнт повинен бути поінформований про можливість появи загрозливих для життя симптомів гіперчутливості та ризик летального результату, а також про підвищений ризик реакції гіперчутливості у носіїв алелю HLA-В*5701; пацієнта необхідно попередити, що навіть за відсутності алелю HLA-В*5701 може розвинутись реакція гіперчутливості. Таким чином, ВСІ пацієнти при появі симптомів, які можуть бути обумовлені реакцією гіперчутливості, ПОВИННІ НЕГАЙНО звернутися до свого лікаря; пацієнти з гіперчутливістю до абакавіру повинні бути попереджені про неприпустимість відновлення застосування препарату Абакавір або інших препаратів, що містять абакавір, незалежно від HLA-B*5701-статусу; щоб уникнути повторного застосування препарату Абакавір пацієнтами, які перенесли реакцію гіперчутливості, їм рекомендується повернути таблетки препарату Абакавір лікареві; пацієнти, які з будь-якої причини перервали лікування препаратом Абакавір (особливо у зв'язку з можливими небажаними реакціями або ускладненнями лікування), перед поновленням прийому препарату повинні звернутися до лікаря. Лактоацидоз та виражена гепатомегалія зі стеатозом Є повідомлення про розвиток лактоацидозу і виражену гепатомегалію зі стеатозом, у тому числі з летальним результатом, внаслідок антиретровірусної терапії аналогами нуклеозидів, включаючи абакавір, ламівудін і зидовудін, що приймаються як окремо, так і в комбінації. Найчастіше ці ускладнення виникають у жінок. Симптоми, що вказують на розвиток лактоацидозу, включають загальну слабкість, зниження апетиту, швидке схуднення неясної етіології, порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання та біль у животі), порушення з боку дихальної системи (задишка та тахіпное) або неврологічні симптоми ( включаючи рухові). Лактоацидоз має високу смертність за відсутності невідкладного лікування та може бути пов'язаний з панкреатитом, печінковою або нирковою недостатністю. Лактоацидоз, зазвичай, проявляється через кілька місяців терапії. Необхідно припинити терапію аналогами нуклеозидів у разі симптоматичних проявів гіперлактатемії та метаболічного або лактоацидозу, прогресування гепатомегалії або швидкого підвищення активності амінотрансфераз. Застосування препарату Абакавір та інших препаратів, що містять абакавір, у будь-якого пацієнта вимагає обережності для будь-яких пацієнтів (особливо жінок з надмірною масою тіла) з гепатомегалією, або гепатитом або іншими відомими факторами ризику ураження печінки і стеатозом печінки (включаючи застосування деяких лікарських препаратів і алкоголю). Пацієнти з комбінованим гепатитом С, які отримують терапію інтерфероном альфа та рибавірином можуть являти собою особливу групу ризику. Пацієнти з підвищеним ризиком потребують ретельного спостереження. При появі клінічних або лабораторних ознак лактоацидозу або гепатотоксичності (може проявлятися гепатомегалією та стеатозом, навіть за відсутності вираженого підвищення активності амінотрансфераз) лікування препаратом Абакавір необхідно припинити. Мітохондріальна дисфункція Дослідження in vitro та in vivo показали, що аналоги нуклеозидів та нуклеотидів здатні викликати різний ступінь пошкодження мітохондрій. Були зафіксовані випадки мітохондріальної дисфункції у ВІЛ-негативних дітей, які отримували внутрішньоутробно та/або після народження аналоги нуклеозидів. Основними небажаними реакціями були гематологічні порушення (анемія, нейтропенія), порушення обміну речовин (гіперлактатемія, гіперліпаземія). Ці небажані реакції часто є транзиторними. Було зареєстровано деякі неврологічні розлади з пізнім початком (збільшення тонусу м'язів, судоми, порушення поведінки). Чи є дані неврологічні розлади транзиторними чи постійними нині невідомо. Будь-яка дитина, навіть ВІЛ-негативна, що піддавалася внутрішньоутробному впливу аналогами нуклеозидів і нуклеотидів,повинен пройти клінічне та лабораторне обстеження з метою виключення мітохондріальної дисфункції у разі виявлення відповідних ознак чи симптомів. Ці дані не впливають на поточні національні рекомендації щодо використання анітретровірусної терапії у вагітних жінок для профілактики вертикальної передачі ВІЛ-інфекції. Перерозподіл підшкірно-жирової клітковини У деяких пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію, може спостерігатися перерозподіл та/або накопичення підшкірно-жирової клітковини, включаючи ожиріння по центральному типу, дорсоцервікальне відкладення жиру ("горб буйвола"), зменшення підшкірно-жирового шару на обличчі та кінцівках, збільшення молочних залоз , підвищення концентрації ліпідів у сироватці та концентрації глюкози в крові Хоча всі препарати з класів інгібіторів протеази та НДПТ можуть викликати одну або кілька з перелічених вище небажаних реакцій, пов'язаних із загальним синдромом, який часто називають ліподистрофією, накопичені дані свідчать про існування відмінностей між окремими представниками зазначених класів препаратів у здатності викликати ці небажані реакції. Слід зазначити також, що синдром ліподистрофії має багатофакторну етіологію: наприклад, стадія ВІЛ-інфекції, літній вік та тривалість антиретровірусної терапії відіграють важливу, можливо, синергічну роль у розвитку даного ускладнення. Віддалені наслідки цих небажаних явищ поки що невідомі. Під час клінічного обстеження слід звернути увагу на ознаки перерозподілу підшкірно-жирової клітковини. Необхідно уважно стежити за концентрацією ліпідів у сироватці та концентрацією глюкози у крові. У разі порушення ліпідного обміну призначають відповідне лікування. Панкреатит: Можливий розвиток панкреатиту. Причинно - слідчий зв'язок із застосуванням абакавіру не встановлено. Терапія трьома нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази: У пацієнтів з високим вірусним навантаженням (> 100 000 копій/мл) потрійна терапія аналогами нуклеозидів (поєднання абакавіру, ламівудину та зидовудину) потребує спеціального розгляду. Були повідомлення про вірусологічну невдачу та розвиток резистентності на ранній стадії, при поєднанні абакавіру з тенофовіру дизопроксилфумаратом і ламівудином при прийомі один раз на день. Захворювання печінки: Абакавір протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки ( дана лікарська форма) клас А, Б і С за шкалою Чайлд-П'ю. Пацієнти з уже існуючою дисфункцією печінки, включаючи активний хронічний гепатит, мають підвищену частоту порушень функції печінки під час комбінованої антиетровірусної терапії, і повинні перебувати під наглядом відповідно до прийнятої практики. Пацієнти з супутнім гепатитом В або С: Пацієнти з супутнім хронічним гепатитом В або С, які приймають комбіновану антиретровірусну терапію, наражаються на підвищений ризик серйозних і потенційно смертельно небезпечних побічних реакцій з боку печінки. У разі супутньої противірусної терапії гепатиту В або С також необхідно ознайомитися з відповідною інформацією для цих лікарських препаратів. Слід виявляти обережність при сумісному застосуванні абакавіру та рибавірину. Захворювання нирок: Абакавір не повинен застосовуватися у пацієнтів з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності. Синдром відновлення імунітету За наявності у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом безсимптомних опортуністичних інфекцій або їх залишкових явищ на момент початку антиретровірусної терапії (APT), проведення такої терапії може призвести до посилення симптоматики опортуністичних інфекцій або інших тяжких наслідків. Зазвичай, ці реакції виникають протягом перших тижнів або місяців після початку APT. Типовими прикладами є цитомегаловірусний ретиніт, генералізована та/або осередкова інфекція, спричинена мікобактеріями, та пневмонія, спричинена Pneumocystis jiroveci (P. carinii). Поява будь-яких симптомів запалення вимагає негайного обстеження та, при необхідності, лікування. Аутоімунні захворювання (наприклад, хвороба Грейвса, поліміозит та синдром Гійєна-Барре) також можуть проявитися в умовах відновлення імунної системи. Однак час появи є більш мінливим і може статися через кілька місяців після початку лікування. Остеонекроз: Незважаючи на те, що етіологія остеонекрозу вважається багатофакторною (у тому числі застосування кортикостероїдів, вживання алкоголю, важкий імунодефіцито високий індекс маси тіла), випадки остеонекрозу були зареєстровані у пацієнтів з пізніми стадіями ВІЛ-інфекції та/або при довготривалій . Пацієнтам слід рекомендувати звернутися до лікаря, якщо вони стали відчувати біль у суглобах, тугорухливість суглобів або утруднення в русі. Оппортуністичні інфекції Застосування препарату Абакавір або інших антиретровірусних препаратів не виключає можливості розвитку опортуністичних інфекцій або інших ускладнень ВІЛ-інфекції, тому пацієнти повинні залишатися під наглядом лікаря, який має досвід лікування ВІЛ-асоційованих захворювань. Передача ВІЛ-інфекції Проведення антиретровірусної терапії, у тому числі препаратом Абакавір, не виключає можливості передачі ВІЛ статевим шляхом або при контакті з інфікованою кров'ю і тому не скасовує необхідності дотримання відповідних запобіжних заходів. Інфаркт міокарда В результаті проспективного спостережного епідеміологічного дослідження з метою вивчення частоти виникнення інфаркту міокарда у пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію, виявився зв'язок попереднього прийому абакавіру з підвищеним ризиком розвитку інфаркту міокарда протягом 6 місяців. За даними узагальненого аналізу клінічних досліджень, не спостерігалося підвищення ризику інфаркту міокарда, пов'язаного з прийомом абакавіру. Біологічні механізми, що пояснюють потенційно підвищений ризик, невідомі. Загалом, доступні дані, отримані із спостережних когортних та контрольованих клінічних досліджень, не дозволяють однозначно визначити зв'язок терапії абакавіром із ризиком розвитку інфаркту міокарда. Проте з обережністю слід призначати антиретровірусну терапію, включаючи препарати, що містять абакавір, пацієнтам із можливим ризиком виникнення ішемічної хвороби серця. Необхідно вжити всіх заходів для мінімалізації факторів ризику (таких як артеріальна гіпертензія, дисліпідемія, цукровий діабет та куріння). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень про вплив абакавіру на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами не проводилося. При оцінці здатності пацієнта керувати автотранспортом та працювати з механізмами слід враховувати його стан та весь спектр небажаних реакцій Абакавіра.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаУ 1 таблетці міститься: Активна речовина: пефлоксацину мезилату дигідрат – 558.5 мг, що відповідає вмісту пефлоксацину 400 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 79.5 мг, крохмаль кукурудзяний – 32 мг, повідон – 32 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 32 мг, тальк – 27 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний – 2 мг, магнію стеарат – 7 мг; Склад оболонки: гіпромелоза – 13.166 мг, титану діоксид – 2.09 мг, тальк – 854 мкг, макрогол 400 – 1.79 мг, віск карнаубський – 100 мкг. У блістері 10 шт, картонні пачки.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до злегка жовтуватого кольору, овальні, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаСинтетичний антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів. Чинить бактерицидну дію, інгібуючи реплікацію ДНК бактерій на рівні ДНК-гірази. Абактал активний щодо Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Serratia spp., Proteus mirabilis, індол-позитивні штами Proteus spp., Sitrobacter spp., Salmonella spp., Shigella spp., . До препарату помірно чутливі до Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., Clostridium perfringens, Mycoplasma spp., Chlamydia spp. До препарату стійкі грамнегативні анаероби, Spirochaeta spp., Mycobacterium tuberculosis.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо пефлоксацин добре абсорбується із ШКТ. Cmax досягається через 1-1.5 години після прийому. Біодоступність – близько 100%. Розподіл Ступінь зв'язування із білками плазми становить 25-30%. Vd – 1.7 л/кг. Пефлоксацин швидко проникає у тканини, органи та рідкі середовища організму (клапани аорти, мітральний клапан, серцевий м'яз, кістки, черевна порожнина, перитонеальна рідина, жовчний міхур, передміхурова залоза, слина, мокрота). Концентрація пефлоксацину в перерахованих рідинах і тканинах вища за концентрацію в плазмі крові. Метаболізм та виведення Біотрансформується у печінці. T1/2 становить приблизно 10.5 год. При нормальній функції печінки та нирок приблизно половина введеної дози виводиться із сечею у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів протягом 48 год. Близько 20-30% пефлоксацину виводиться з жовчю. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При порушенні функції нирок плазмова концентрація пефлоксацину та T1/2 не змінюється. При порушенні функції печінки плазмовий кліренс пефлоксацин значно знижується, а T1/2 відповідно збільшується.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.Показання до застосуванняЛікування інфекційних захворювань, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції нирок та сечовивідних шляхів; інфекції органів малого тазу (зокрема аднексит, простатит); інфекції нижніх відділів дихальних шляхів; інфекції ЛОР-органів (в т.ч. хронічний синусит, тяжкий зовнішній отит); тяжкі бактеріальні інфекції ШКТ (в т.ч. сальмонельоз, черевний тиф); інфекції печінки та жовчовивідних шляхів; інфекції черевної порожнини (інтраабдомінальні абсцеси, перитоніт); інфекції кісток, суглобів та сполучної тканини (в т.ч. остеомієліт); інфекції шкіри та м'яких тканин (в т.ч. викликані стафілококом, стійким до пеніциліну); менінгеальні інфекції; сепсис; бактеріальний ендокардит; гонорея. Застосовується як монотерапія або у поєднанні з іншими протимікробними лікарськими засобами. Препарат є ефективним при профілактиці інфекцій у пацієнтів з імунодефіцитом.Протипоказання до застосуваннявагітність; лактація (грудне вигодовування); вік до 18 років; підвищена чутливість до хінолонів. З обережністю призначають препарат при порушеннях з боку ЦНС (в т.ч. епілептичний синдром невстановленої етіології), поєднаної нирково-печінкової недостатності, при печінковій недостатності тяжкого ступеня.Вагітність та лактаціяАбактал протипоказаний для застосування при вагітності. За необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Протипоказано: вік до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: втрата апетиту, диспепсія, діарея, нудота, зміна смаку, блювання, минуще підвищення активності печінкових ферментів, ЛФ та рівня білірубіну; дуже рідко – псевдомембранозний коліт. З боку центральної нервової системи: головний біль, неспокій, запаморочення, стан підвищеного психічного збудження, депресія, безсоння, порушення зору, сплутаність свідомості, галюцинації, тремор; рідко – судоми. З боку сечовивідної системи: кристалурія; рідко – гематурія, інтерстиціальний нефрит. З боку кістково-м'язової системи: міалгія, артралгія, тендиніт; у дуже поодиноких випадках - розрив ахіллового сухожилля. Місцеві реакції: флебіт. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, почервоніння шкіри; рідко – бронхоспазм, фотосенсибілізація. Інші транзиторні зміни картини периферичної крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАбсорбція пефлоксацину уповільнюється при одночасному прийомі з антацидами, що містять алюмінію гідроксид та магнію гідроксид (інтервал між прийомами повинен становити не менше 2 годин). Одночасний прийом Абакталу з циметидином та ранітидином призводить до збільшення T1/2 пефлоксацину. Пефлоксацин знижує метаболізм теофіліну та НПЗЗ у печінці, що призводить до підвищення їх концентрації у плазмі крові та ЦНС. При одночасному застосуванні Абакталу та непрямих антикоагулянтів можливе посилення дії останніх. При сумісному застосуванні фторхінолонів та циклоспорину можливе підвищення концентрації циклоспорину та рівня креатиніну в крові. Комбінація пефлоксацину з тетрациклінами та хлорамфеніколом має антагоністичну дію.Спосіб застосування та дозиСередня доза прийому внутрішньо становить 800 мг/сут. Препарат призначають по 400 мг (1 таб.) 2 рази на добу, кожні 12 годин. Максимальна добова доза – 1,2 г. При лікуванні деяких інфекцій сечостатевої системи можливе призначення Абакталу в дозі 400 мг (1 таб.) 1 раз на добу вранці або ввечері. Для лікування неускладненої гонореї у чоловіків та жінок призначають препарат одноразово у дозі 800 мг. При вираженій печінковій недостатності рекомендується призначати препарат у дозі 400 мг на добу (кожні 24-48 годин). Таблетки слід приймати під час їжі, щоб уникнути порушень ШКТ.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, сплутаність свідомості, психічне збудження; у важких випадках – втрата свідомості, судоми. Лікування: промивання шлунка, активоване вугілля. Необхідно забезпечити медичний контроль за станом пацієнта, достатнє надходження рідини в організм хворого; за необхідності проводять симптоматичну терапію. Гемодіаліз не є ефективним методом видалення похідних хінолону з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВнаслідок можливої фотосенсибілізації в період лікування Абакталом слід уникати УФ-опромінення та потрапляння прямих сонячних променів протягом 6 діб після припинення терапії. При появі алергічної реакції або змін із боку ЦНС, а також при підозрі на тендиніт слід негайно відмінити препарат. Фактори ризику розвитку тендинітів на фоні терапії фторхінолонами включають: вік старше 60 років, ниркова недостатність, проведення діалізу, супутня терапія кортикостероїдами, дисліпідемія. Пацієнт повинен бути попереджений про необхідність відмінити препарат з появою початкових ознак тендиніту, виключити навантаження на уражену кінцівку та звернутися до лікаря. Можуть спостерігатися хибнопозитивні результати щодо глюкози в сечі методом відновлення міді (з використанням сульфату міді), тому слід використовувати ферментативні методи аналізу. Препарат можна застосовувати у комбінації з бета-лактамними антибіотиками, метронідазолом, ванкоміцином та рифампіцином. Необхідно бути обережними при одночасному призначенні пефлоксацину та ізоніазиду. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На тлі застосування Абактала слід бути обережним при зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: абіратерону ацетат 250 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (PH 101) 216,00 мг, лактози моногідрат 189,00 мг, кроскармелоза натрію 22,50 мг, повідон К-29/32 7,00 мг, натрію лаурилсульфат 17,0 ,50 мг, стеарат магнію 10,00 мг. По 120 таблеток у банку з поліетилену високої щільності, закупорену пластиковою кришкою із пристроєм захисту від дітей. По одному банку разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки від майже білого до світло-коричневого або коричневого кольору з гравіюванням "А1" на одній стороні і "Н" на іншій; на обох сторонах таблетки є фаска.Фармакотерапевтична групаІнші антагоністи гормонів та їх інші аналоги.ФармакокінетикаФармакокінетика абіратерону ацетату та абіратерону була вивчена у здорових добровольців, у пацієнтів з пізніми стадіями метастатичного раку передміхурової залози та у неонкологічних пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю. Абіратерону ацетат in vivo швидко перетворюється на абіратерон, який є інгібітором біосинтезу андрогенів. Абсорбція При пероральному застосуванні абіратерону натще час досягнення максимальної концентрації абіратерону в плазмі становить приблизно 2 години. Прийом абіратерону з їжею в порівнянні з прийомом препарату натще призводить до 10-кратного збільшення площі під кривою "концентрація-час" (AUC) і 17-кратного збільшення максимальної концентрації абіратерону (Сmах) залежно від жирності прийнятої їжі. Зважаючи на нормальну різноманітність вмісту та складу їжі, прийом абіратерону з їжею має здатність надавати різноманітну системну дію. Тому абіратерон не можна приймати з їжею. Розподіл Зв'язок із білками плазми міченого 14С-абіратерону становить 99,8%. Об'єм розподілу, що здається, становить приблизно 5 630 л, що свідчить про те, що абіратерон активно розподіляється в периферичних тканинах. Метаболізм При пероральному застосуванні 14С-абіратерону ацетату в капсулах абіратерону ацетат гідролізується до абіратерону, який у свою чергу піддається метаболізму, включаючи сульфатування, гідроксилювання та окиснення, головним чином у печінці. Більшість циркулюючого 14С-абіратерону (приблизно 92%) знаходилася у формі метаболітів абіратерону. З 15 піддаються виявлення метаболітів на кожен із двох основних метаболітів - абіратерону сульфат і N-оксид абіратерону сульфат - припадало по 43% загальної радіоактивності. Виведення За даними досліджень, проведених за участю здорових добровольців, середній період напіввиведення абіратерону у плазмі становить приблизно 15 годин. При пероральному прийомі міченого 14С-абіратерону ацетату в дозі 1 г приблизно 88% радіоактивної дози виводилося через кишківник і приблизно 5% виводилося нирками. Основними речовинами, знайденими у фекаліях, були незмінений абіратерону ацетат та абіратерон (приблизно 55% та 22% введеної дози відповідно). Особливі групи пацієнтів Пацієнти з печінковою недостатністю Фармакокінетика абіратерону вивчалася у пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю відповідно) та у здорових добровольців. Системна дія абіратерону після одноразового застосування внутрішньо в дозі 1 г збільшувалася приблизно на 11% у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності та на 260% у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності. Середній період напіввиведення абіратерону збільшується приблизно до 18 годин у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності та приблизно до 19 годин у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності. Для пацієнтів, які мають легкий ступінь печінкової недостатності, корекція дози абіратерону не потрібна.Застосування абіратерону у пацієнтів із порушенням функції печінки середнього та тяжкого ступеня протипоказано. Пацієнтам, у яких у процесі терапії препаратом розвинулася гепатотоксичність, може знадобитися тимчасове відміна препарату та корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю Фармакокінетику абіратерону порівнювали у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які отримують стандартну схему гемодіалізу, та у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Системна дія абіратерону ацетату після прийому внутрішньо в дозі 1 г у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які отримують гемодіаліз, не збільшувалася. Застосування абіратерону у пацієнтів з раком передміхурової залози з порушенням функції нирок тяжкого ступеня протипоказано, оскільки клінічні дані про застосування абіратерону у таких пацієнтів відсутні. Вплив на інтервал QT Встановлено, що абіратерон не має значного впливу на інтервал QT/QTc.ФармакодинамікаМеханізм дії Абіратерону ацетат in vivo перетворюється на абіратерон, який є інгібітором біосинтезу андрогенів. Зокрема, абіратерон селективно пригнічує активність ферменту 17-гідроксилази/С17,20-ліази (CYP17). Цей фермент експресується і є необхідним для біосинтезу андрогенів у яєчках, надниркових залозах і клітинах пухлини передміхурової залози. CYP17 каталізує перетворення прегненолону та прогестерону шляхом 17α-гідроксилування та розриву зв'язку З 17,20 у попередники тестостерону: дегідроепіандростерон та андростендіон відповідно. Гальмування активності CYP17 також супроводжується посиленням синтезу мінералокортикоїдів у надниркових залозах. Андроген-чутливий рак передміхурової залози реагує на лікування, що знижує концентрацію андрогенів. Антиандрогенна терапія, наприклад застосування агоністів люліберину або проведення орхідектомії, послаблюють синтез андрогенів у яєчках, але не впливають на синтез андрогенів у надниркових залозах та пухлинах. Застосування абіратерону спільно з агоністами люліберину (або орхідектомією) знижує концентрацію тестостерону в сироватці крові до рівня, нижчого від порога визначення. Фармакодинаміка Абіратерон знижує концентрацію тестостерону та інших андрогенів у сироватці нижче тих показників, які вдається отримати на фоні застосування агоністів люліберину або після орхідектомії. Це відбувається через селективне інгібування ферменту CYP17, який потрібний для біосинтезу андрогенів. Концентрація простатспецифічного антигену (ПСА) є біомаркером у пацієнтів з раком передміхурової залози. Застосування спіронолактону Пацієнтам, які брали участь у основних клінічних дослідженнях, заборонялося застосовувати спіронолактон, т.к. його молекули зв'язуються з рецепторами андрогенів та можуть підвищувати концентрацію ПСА. Аналгетичний ефект Частка пацієнтів, у яких відзначався паліативний аналгетичний ефект, була достовірно вищою при застосуванні абіратерону порівняно з групою плацебо. Крім того, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, у меншої частки пацієнтів, які отримували абіратерон, відзначалося прогресування больового синдрому. Ризик розвитку кісткових ускладнень У порівнянні з групою плацебо у меншої частки пацієнтів, які отримували абіратерон, відзначалися випадки ураження кісткової тканини, до яких були віднесені патологічний перелом, спинальна компресія, паліативне опромінення кістки, хірургічне лікування кістки.Показання до застосуванняПрепарат Абірат у комбінації з преднізолоном призначений для лікування метастатичного кастраційно-резистентного раку передміхурової залози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до діючої або будь-якої допоміжної речовини препарату. Дитячий вік віком до 18 років. Середній та тяжкий ступінь печінкової недостатності. Тяжкий ступінь ниркової недостатності. З обережністю: дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Слід виявляти обережність при лікуванні пацієнтів, стан яких може погіршуватися при підвищенні артеріального тиску або розвитку гіпокаліємії, наприклад, у пацієнтів із серцевою недостатністю, з недавно перенесеним інфарктом міокарда або шлуночковою аритмією; фракцією викиду лівого шлуночка менше 50%, серцевою недостатністю III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, тяжкою або нестабільною стенокардією.Вагітність та лактаціяАбіратерон не застосовується у жінок. Даних щодо застосування абіратерону у вагітних жінок немає. Абіратерон протипоказаний вагітним та здатним завагітніти жінкам. Невідомо, чи проникає абіратерон у грудне молоко.Побічна діяНайчастішими небажаними явищами при лікуванні препаратом Абірат є периферичні набряки, гіпокаліємія, підвищення артеріального тиску, інфекції сечовивідних шляхів, гематурія, збільшення активності ACT, збільшення активності АЛТ, диспепсія, переломи. Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступної класифікації частоти народження: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Інфекційні захворювання - Дуже часто: інфекції сечовивідних шляхів. Часто сепсис. Порушення зі сторін ендокринної системи: - Нечасто: недостатність функції надниркових залоз. Лабораторні та інструментальні дані - Дуже часто: гіпокаліємія. Часто: гіпертригліцеридемія, підвищення активності АЛТ та ACT. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: переломи (за винятком патологічних переломів). Нечасто: рабдоміоліз, міопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Часто: гематурія. Порушення з боку судин – Дуже часто: підвищення артеріального тиску. Порушення з боку серця: Часто: серцева недостатність, у тому числі гостра серцева недостатність, лівошлуночкова недостатність, зменшення фракції викиду лівого шлуночка; стенокардія, аритмія, фібриляція передсердь, тахікардія. Частота невідома: інфаркт міокарда. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Рідко: алергічний альвеоліт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: діарея. Часто диспепсія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Рідко: блискавичний гепатит, гостра печінкова недостатність. Загальні розлади Дуже часто: периферичні набряки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: висипання на шкірі.Взаємодія з лікарськими засобамиПотенційний вплив інших препаратів на дію абіратерону При дослідженні фармакокінетичної взаємодії сильного індуктора ізоферменту CYP3A4 на здорових добровольцях – рифампіцину 600 мг на день протягом 6 днів, а потім разової дози абіратерону 1000 мг – середня плазмова AUC∞ абіратерону знижувалася на 55%. Слід уникати спільного застосування абіратерону та сильних індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин, рифабутин, рифапентин, фенобарбітал, звіробій продірявлений). Призначення цієї групи препаратів можливе лише після ретельної оцінки клінічної ефективності. У клінічних дослідженнях фармакокінетичних взаємодій лікарських засобів у здорових добровольців застосування кетоконазолу, сильного інгібітору ізоферменту CYP3A4 не впливало на клінічно значний вплив на фаракокінетику абіратерону. Потенційний вплив абіратерону на дію інших лікарських препаратів Абіратерон пригнічує печінкові ізоферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів – CYP2D6 та CYP2C8. У клінічному дослідженні щодо ефективності абіратерону (плюс преднізон) при одноразовому введенні субстрату CYP2D6 декстрометорфану системний вплив декстрометорфану збільшився приблизно в 2,9 рази. AUC0-24ч для дектрорфану, активного метаболіту дектрометорфану, збільшилася приблизно на 33%. Рекомендується з обережністю застосовувати абіратерон пацієнтам, які отримують препарати, які метаболізуються ізферментом CYP2D6, особливо це стосується препаратів з вузьким терапевтичним індексом. У таких випадках слід розглянути можливість зниження дози препаратів з вузьким терапевтичним індексом, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6, у тому числі таких препаратів, як метопролол, пропранолол, дезіпрамін, венлафаксин, галоперидол, рисперидон, пропафенон, флекаїнід, кодеїн. У такому ж дослідженні щодо ефективності абіратерону (плюс преднізон) при одноразовому введенні субстрату CYP1A2 теофіліну не спостерігалося системного впливу теофіліну. У дослідженні CYP2C8 взаємодії препарат-препарат на здорових добровольцях AUC піоглітазону була збільшена на 46% та AUCs М-III та M-IV, кожного з активних метаболітів піоглітазону, знизилася на 10% при введенні піоглітазону разом при одноразовому введенні абіратерону0. Хоча ці результати показують, що не очікується клінічно значущих збільшення впливу, якщо абіратерон застосовують у поєднанні з іншими препаратами, які метаболізуються переважно CYP2C8, пацієнти повинні спостерігатися на наявність ознак токсичності, пов'язаних із субстратом CYP2C8 з вузьким терапевтичним індексом, якщо він застосовується одночасно з абіратероном. Лікарські засоби, здатні подовжувати інтервал QT Оскільки андрогенна деприваційна терапія може призводити до подовження інтервалу QT, рекомендується виявляти обережність при застосуванні абіратерону з іншими лікарськими засобами, здатними подовжувати інтервал QT, або лікарськими засобами, здатними викликати шлуночкову тахікардію типу "пірует", такими як антиаритмічні ліки. хінідин дизопірамід) або класу III (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), метадон, моксифлоксацин, антипсихотичні препарати тощо. Спільне застосування зі спіронолактоном Спіронолактон зв'язується з рецепторами андрогенів та може сприяти підвищенню концентрації ПСА. Застосування спіронолактону не рекомендовано у пацієнтів, які приймають абіратерон.Спосіб застосування та дозиДози Рекомендована добова доза препарату Абірат становить 1 г (4 таблетки по 250 мг) 1 раз на день за 1 годину до їди або через 2 години після їди. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат Абірат застосовується разом із низькими дозами преднізолону. Рекомендована доза преднізолону становить 10 мг на добу. Препарат Абірат не можна приймати з їжею. Протягом 1 години після прийому препарату не рекомендується їда. До початку лікування препаратом Абірат, кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців лікування, а потім щомісяця слід вимірювати активність сироваткових трансаміназ та концентрацію білірубіну. Артеріальний тиск, концентрацію калію в крові та ступінь затримки рідини в організмі слід оцінювати щомісяця. При пропущенні чергової добової дози препарату Абірат®, преднізолону наступного дня слід прийняти звичайну дозу пропущеного препарату. Корекція дози у пацієнтів із порушенням функції печінки Корекція дози у пацієнтів з порушенням функції печінки легко не вимагається. Немає даних про ефективність та безпеку абіратерону при неодноразовому застосуванні у пацієнтів з порушенням функції печінки помірним або тяжким ступенем (клас В або С по Чайлд-П'ю), тому неможливо передбачити необхідну корекцію дози. Препарат Абірат не можна призначати пацієнтам з порушенням функції печінки середнього та тяжкого ступеня. Якщо в ході лікування препаратом у пацієнтів розвинулися ознаки гепатотоксичності (підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) або аспартатамінотрансферази (ACT), що в 5 разів перевищує верхню межу норми, або концентрації білірубіну, в 3 рази перевищує верхню межу норми), терапію слід нормалізації показників функції печінки Повторну терапію у пацієнтів з нормалізованими показниками функції печінки можна розпочати із зменшеною дозою 500 мг (2 таблетки) 1 раз на день. У цьому випадку контроль активності сироваткових трансаміназ та концентрації білірубіну повинен здійснюватися щонайменше кожні 2 тижні протягом 3 місяців, а потім - щомісяця. Якщо ознаки гепатотоксичності виникають при дозі 500 мг, терапію препаратом Абірат слід припинити. Якщо у пацієнтів у будь-який період терапії розвивається важка форма гепатотоксичності (активність АЛТ або ACT перевищує верхню межу норми у 20 разів), препарат Абірат слід відмінити, повторне призначення препарату у таких пацієнтів неможливе. Особливі групи пацієнтів Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю Для пацієнтів, які мають до початку лікування порушення функцій печінки легкого ступеня (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), корекція дози абіратерону не потрібна. Застосування абіратрону у пацієнтів з порушенням функції печінки середнього та тяжкого ступеня, клас В та С за класифікацією Чайлд-П'ю протипоказано. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю Для пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. Тим не менш, застосування абіратерону у пацієнтів з раком передміхурової залози з порушенням функції нирок тяжкого ступеня протипоказано, оскільки клінічних даних щодо застосування препарату Абірат у таких пацієнтів відсутні. Діти Для дітей застосування препарату Абірат неактуальне, оскільки у даної вікової категорії не буває раку передміхурової залози.ПередозуванняДані щодо передозування абіратерону обмежені. Специфічного антидоту немає. У разі передозування прийом абіратерону слід припинити. Слід проводити загальні підтримувальні заходи, включаючи контроль аритмії. Також слід контролювати функцію печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрийом абіратерону одночасно з їжею значно збільшує його всмоктування. Ефективність та безпека абіратерону, прийнятого з їжею, не встановлено. Абіратерон не можна приймати з їжею. Підвищення артеріального тиску, гіпокаліємія, затримка рідини та серцева недостатність внаслідок надлишку мінералокортикоїдів. Застосування абіратерону може спричинити підвищення артеріального тиску, гіпокаліємію та затримку рідини через підвищення концентрації мінералокортикоїдів внаслідок інгібування ферменту CYP17. Прийом глюкокортикостероїдів (ГКС) послаблює стимулюючу дію адренокортикотропного гормону (АКТГ), що призводить до зниження частоти та тяжкості цих побічних реакцій. Слід виявляти обережність при лікуванні пацієнтів, клінічний стан яких може погіршуватися при підвищенні артеріального тиску, розвитку гіпокаліємії або затримці рідини в організмі (наприклад, у пацієнтів із серцевою недостатністю, нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, із шлуночковою аритмією, тяжкою або нестабільною стенокардією та порушеннями функції нирок). Абіратерон слід з обережністю застосовувати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі. Безпека абіратерону у пацієнтів із фракцією викиду лівого шлуночка Перед початком застосування абіратерону слід скоригувати гіпокаліємію та підвищення артеріального тиску. Артеріальний тиск, концентрацію калію в плазмі та ступінь затримки рідини слід контролювати як мінімум 1 раз на місяць. Гепатотоксичність та порушення функції печінки У клінічних дослідженнях зареєстровано виражене підвищення активності печінкових ферментів, що вимагало відміни або корекції дози абіратерону. Активність сироваткових трансаміназ та білірубіну слід вимірювати до початку застосування абіратерону кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців лікування, а потім щомісяця. При розвитку клінічних симптомів та ознак, що дозволяють припустити порушення функції печінки, слід негайно виміряти активність сироваткових трансаміназ. При підвищенні активності АЛТ або ACT у 5 разів вище за верхню межу норми або концентрації білірубіну в 3 рази вище за верхню межу норми застосування абіратерону слід негайно припинити, і слід ретельно контролювати функцію печінки. Абиратерон можна застосовувати знову тільки після повернення показників функції печінки до вихідних значень і лише за умови нижчих доз. Якщо у пацієнтів у будь-який період терапії розвивається важка форма гепатотоксичності (активність АЛТ або ACT перевищує верхню межу норми у 20 разів), абіратерон слід відмінити, повторне призначення препарату у таких пацієнтів неможливе. Корекція дози у пацієнтів з порушенням функції печінки легко не вимагається. Немає даних про ефективність та безпеку неодноразового застосування абіратерону у пацієнтів з порушенням функції печінки помірним або тяжким ступенем (клас В або С по Чайлд-П'ю), тому необхідність корекції дози неможливо передбачити. Застосування абіратерону у пацієнтів із порушенням функції печінки середнього та тяжкого ступеня протипоказано. Жінки із збереженим репродуктивним потенціалом Абіратерон не призначений для застосування у жінок. Передбачається, що прийом інгібіторів CYP17 вагітними жінками змінить концентрацію гормонів, що може вплинути на розвиток плода. Для запобігання випадковому впливу вагітні або здатні завагітніти жінки не повинні працювати з абітареоном без рукавичок. Контрацепція у чоловіків та жінок Невідомо, чи є абіратерон або його метаболіти в спермі. Необхідно використовувати презерватив, якщо планується статевий акт із вагітною жінкою. Якщо статевий акт планується із жінкою із збереженим репродуктивним потенціалом, необхідно використовувати презерватив поряд з іншими ефективними методами контрацепції. Здатність до зачаття Дослідження токсичної дії абіратерону на репродуктивну систему не проводилося, даних про вплив препарату на здатність до зачаття немає. Скасування кортикостероїдів та купірування стресових ситуацій При відміні преднізолону слід виявляти обережність та контролювати ознаки недостатності функції кори надниркових залоз. Якщо застосування абіратерону триває після відміни кортикостероїдів, слід контролювати прояв симптомів надлишку мінералокортикоїдів. У пацієнтів, які отримують преднізолон, при розвитку стресових ситуацій може знадобитися підвищена доза кортикостероїдів перед, під час та після стресової ситуації. Щільність кісткової тканини У чоловіків з метастатичним кастраційно-резистентним раком передміхурової залози може спостерігатися зниження щільності кісткової тканини. При одночасному застосуванні абіратерону та кортикостероїдів цей ефект може посилюватися. Попереднє застосування кетоконазолу У пацієнтів, які раніше отримували кетоконазол для терапії раку простати, може очікувати нижчий рівень відповіді на терапію абіратерону. Гіперглікемія Застосування глюкози може призводити до гіперглікемії, тому у пацієнтів з цукровим діабетом необхідно часто вимірювати концентрацію глюкози в крові. Одночасне призначення абіратерону та хіміотерапії Безпека та ефективність одночасного призначення абіратерону та цитотоксичної хіміотерапії не встановлені. Вплив на кістково-м'язову систему При застосуванні абіратерону було зареєстровано випадки міопатії. У деяких пацієнтів спостерігався рабдоміоліз із нирковою недостатністю. Найчастіше зазначені стани розвивалися протягом першого місяця лікування, а після відміни абіратерону відбувалося відновлення. Слід бути обережними при одночасному застосуванні абіратерону та інших препаратів, здатних викликати міопатію/рабдоміоліз. Інформація про деякі допоміжні речовини, що входять до складу препарату Абірат® Цей лікарський препарат містить лактозу. Препарат Абірат слід приймати з обережністю пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Даний лікарський препарат містить більше 1 ммоль (27,2 мг) натрію в кожній дозі (4 таблетки), що необхідно брати до уваги при лікуванні пацієнтів, які отримують дієту з контрольованим вмістом натрію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Абіратерон не впливає або надає незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: абіратерону ацетат – 250,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 198,65 мг, целюлоза мікрокристалічна 141,22 мг, кроскармелоза натрію 42,90 мг, повідон-К30 35,75 мг, натрію лаурилсульфат 28,60 мг, магнію стеа3 15 мг. По 120 таблеток у банку полімерну для лікарських засобів, закупорену кришкою. Кожну банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаІнші антагоністи гормонів та їх інші аналоги.ФармакокінетикаАбіратерону ацетат in vivo швидко перетворюється на абіратерон, який є інгібітором біосинтезу андрогенів. Абсорбція При пероральному застосуванні абіратерону ацетату натщесерце час досягнення максимальної концентрації (Тmах) у плазмі крові становить приблизно 2 години. ) та 17-кратному збільшенню максимальної концентрації (Сmах) абіратерону, залежно від жирності прийнятої їжі. Зважаючи на нормальну різноманітність вмісту та складу їжі, прийом абіратерону ацетату з їжею має здатність надавати різноманітний системний вплив. Тому препарат Абіратерон НВ не можна приймати з їжею. Розподіл Зв'язування з білками міченого плазми 14С-абіратерону становить 99,8%. Здається обсяг розподілу (Vd) становить приблизно 5 630 л, що свідчить про те, що абіратерон активно розподіляється в периферичних тканинах. Метаболізм При пероральному застосуванні 14С-абіратерону ацетату, абіратерону ацетат гідролізується до абіратерону, який у свою чергу піддається метаболізму, включаючи сульфатування, гідроксилювання та окиснення, головним чином у печінці. Більшість циркулюючого 14С-абіратерону ацетату (приблизно 92%) була у формі метаболітів абіратерону. З 15 метаболітів, що піддаються виявленню, на кожен з двох основних метаболітів - абіратерону сульфат і N-оксид абіратерону сульфат - припадало по 43% загальної радіоактивності. Виведення За даними досліджень, проведених за участю здорових добровольців, середній Т1/2 абіратерону в плазмі складає приблизно 15 год. Основними речовинами, знайденими у фекаліях, були незмінений абіратерону ацетат та абіратерон (приблизно 55% та 22% введеної дози відповідно). Особливі групи пацієнтів Пацієнти з печінковою недостатністю Фармакокінетика абіратерону ацетату вивчалася у пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю відповідно) та у здорових добровольців. Системна дія абіратерону ацетату після одноразового застосування внутрішньо в дозі 1 г збільшувалася приблизно на 11% у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності та на 260% у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності. Середній Т1/2 абіратерону збільшується приблизно до 18 годин у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності та приблизно до 19 годин у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності. Для пацієнтів, які мають легкий ступінь печінкової недостатності, корекція дози препарату не потрібна.Препарат Абіратерон НВ не рекомендується призначати пацієнтам з помірним або тяжким ступенем печінкової недостатності (клас В або С по Чайлд-П'ю), оскільки в цьому випадку неможливо передбачити необхідну корекцію дози. Тому препарат Абіратерон НВ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня, лише якщо користь від лікування явно перевищує можливий ризик. Препарат Абіратерон НВ не можна призначати пацієнтам із тяжкою недостатністю функції печінки. Пацієнтам, у яких у процесі терапії препаратом розвинулася гепатотоксичність, може знадобитися тимчасове відміна препарату та корекція дози.Тому препарат Абіратерон НВ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня, лише якщо користь від лікування явно перевищує можливий ризик. Препарат Абіратерон НВ не можна призначати пацієнтам із тяжкою недостатністю функції печінки. Пацієнтам, у яких у процесі терапії препаратом розвинулася гепатотоксичність, може знадобитися тимчасове відміна препарату та корекція дози.Тому препарат Абіратерон НВ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня, лише якщо користь від лікування явно перевищує можливий ризик. Препарат Абіратерон НВ не можна призначати пацієнтам із тяжкою недостатністю функції печінки. Пацієнтам, у яких у процесі терапії препаратом розвинулася гепатотоксичність, може знадобитися тимчасове відміна препарату та корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю Фармакокінетику абіратерону ацетату порівнювали у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які отримують стандартну схему гемодіалізу, та у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Системна дія абіратерону ацетату після прийому внутрішньо в дозі 1 г у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які отримують гемодіаліз, не збільшувалася. Слід з обережністю призначати препарат Абіратерон НВ пацієнтам, хворим на рак передміхурової залози з порушенням функції нирок тяжкого ступеня, оскільки клінічні дані щодо застосування препарату Абіратерон НВ у таких пацієнтів відсутні. Вплив на інтервал QT Встановлено, що препарат Абіратерон НВ не впливає на інтервал QT/QTc.ФармакодинамікаМеханізм дії Абіратерону ацетат in vivo перетворюється на абіратерон, який є інгібітором біосинтезу андрогенів. Зокрема, абіратерон селективно пригнічує активність ферменту 17-гідроксилази/С17,20-ліази (CYP17). Цей фермент експресується і є необхідним для біосинтезу андрогенів у яєчках, надниркових залозах і клітинах пухлини передміхурової залози. CYP17 каталізує перетворення прегненолону та прогестерону шляхом 17α-гідроксилування та розриву зв'язку З 17,20 у попередники тестостерону: дегідроепіандростерон та андростендіон, відповідно. Гальмування активності CYP17 також супроводжується посиленням синтезу мінералокортикоїдів у надниркових залозах. Андрогенчутливий рак передміхурової залози реагує на лікування, що знижує концентрацію андрогенів. Антиандрогенна терапія, наприклад, застосування агоністів люліберину або проведення орхідектомії, послаблюють синтез андрогенів у яєчках, але не впливають на синтез андрогенів у надниркових залозах та пухлинах. Застосування абіратерону ацетату спільно з агоністами люліберину (або орхідектомією) знижує концентрацію тестостерону в сироватці крові до рівня нижче за поріг визначення. Фармакодинаміка Абіратерону ацетат знижує концентрацію тестостерону та інших андрогенів у сироватці нижче за ті показники, які вдається отримати на фоні застосування агоністів люліберину або після орхідектомії. Це відбувається через селективне інгібування ферменту CYP17, який потрібний для біосинтезу андрогенів. Концентрація простатспецифічного антигену (ПСА) є біомаркером у пацієнтів з раком передміхурової залози. Аналгетичний ефект Частка пацієнтів, у яких відзначався паліативний аналгетичний ефект, була достовірно вищою при використанні абіратерону ацетату порівняно з групою плацебо. Крім того, у порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо, у меншої частки пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат, відзначалося прогресування больового синдрому. Ризик розвитку кісткових ускладнень У порівнянні з групою плацебо, у меншої частки пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат, відзначалися випадки ураження кісткової тканини, до яких були віднесені патологічний перелом, спінальна компресія, паліативне опромінення кістки, хірургічне лікування кістки.Показання до застосуванняПрепарат Абіратерон НВ у комбінації з преднізолоном призначений для лікування метастатичного кастраційно-резистентного раку передміхурової залози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активного компонента або будь-якої допоміжної речовини препарату; дитячий вік до 18 років; тяжке порушення функції печінки. З обережністю: дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; слід з обережністю призначати препарат Абіратерон НВ пацієнтам, хворим на рак передміхурової залози з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (клінічні дані про застосування препарату Абіратерон НВ у таких пацієнтів відсутні); слід виявляти обережність при лікуванні хворих, стан яких може погіршуватися при підвищенні артеріального тиску або розвитку гіпокаліємії (наприклад, хворі з серцевою недостатністю, нещодавно перенесеним інфарктом міокарда або шлуночковою аритмією, фракцією викиду лівого шлуночка менше 50%, серцевою недостатністю III-IV функціонально класифікації (NYHA).Вагітність та лактаціяПрепарат Абіратерон НВ не застосовується у жінок. Даних щодо застосування препарату Абіратерон НВ у вагітних жінок немає. Препарат Абіратерон НВ протипоказаний вагітним та здатним завагітніти жінкам. Передбачається, що прийом інгібіторів СYР вагітними жінками змінить концентрацію гормонів, що може вплинути на розвиток плода. Для запобігання випадковому впливу вагітні або здатні завагітніти жінки не повинні працювати з препаратом без рукавичок. Невідомо, чи виводиться абіратерону ацетат чи його метаболіти із молоком.Побічна діяНайчастішими небажаними явищами при лікуванні препаратом Абіратерон НВ є периферичні набряки, гіпокаліємія, підвищення артеріального тиску, інфекції сечовивідних шляхів, гематурія, збільшення активності аспартатамінотрансферази, збільшення активності аланінамінотрансферази, диспепсія, переломи. Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступних класифікацій частоти народження: дуже часто ≥ 1/10; часто ≥ 1/100, < 1/10; нечасто ≥ 1/1000, < 1/100; рідко ≥1/10000, < 1/1000; дуже рідко < 1/10 000, включаючи поодинокі випадки. Інфекційні захворювання: Дуже часто – інфекції сечовивідних шляхів; часто – сепсис. Порушення з боку ендокринної системи: Нечасто – недостатність функції надниркових залоз. Вплив на результати лабораторного дослідження: Дуже часто - гіпокаліємія; часто - гіпертригліцеридемія, підвищення активності аланінамінотрансферази, підвищення активності аспартатамінотрансферази. Порушення з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: Часто – переломи (за винятком патологічних переломів); нечасто – рабдоміоліз, міопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Часто – гематурія. Порушення з боку серцево-судинної системи: Дуже часто – підвищення артеріального тиску; часто – серцева недостатність, у т.ч. гостра серцева недостатність, лівошлуночкова недостатність, зменшення фракції викиду лівого шлуночка, стенокардія, аритмія, фібриляція передсердь, тахікардія; частота невідома – інфаркт міокарда. Порушення з боку дихальної системи: Рідко – алергічний альвеоліт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Дуже часто – діарея; часто – диспепсія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Рідко – блискавичний гепатит, гостра печінкова недостатність. Загальні порушення: Дуже часто – периферичні набряки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Часто – шкірний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиПотенційний вплив інших препаратів на дію абіратерону При дослідженні фармакокінетичної взаємодії сильного індуктора ізоферменту CYP3A4 на здорових добровольцях - рифампіцину 600 мг на день протягом 6 днів, а потім разової дози абіратерону ацетату 1000 мг, середня плазмова AUC∞ абіратерону знижувалася на 5. Слід уникати сумісного застосування препарату Абіратерону НВ та сильних індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад: фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин, рифабутин, рифапентин, фенобарбітал). Призначення цієї групи препаратів можливе лише після ретельної оцінки клінічної ефективності. Потенційний вплив препарату Абіратерон НВ на дію інших лікарських засобів Абіратерон пригнічує "печінкові" ізоферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів - CYP2D6 та CYP2C8. У клінічному дослідженні щодо ефективності абіратерону ацетату (плюс преднізон) на одну дозу субстрату декстрометорфан CYP2D6 системний вплив декстрометорфану, активного метаболіту дектрометорфану, збільшився приблизно на 33%. Рекомендується з обережністю призначати препарат Абіратерон НВ пацієнтам, які отримують препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6, особливо це стосується препаратів з вузьким терапевтичним індексом. У таких випадках слід розглянути можливість зниження дози препаратів з вузьким терапевтичним індексом, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6, у тому числі таких як метопролол, галоперидол, рисперидон, пропафенон, флекаїнід, кодеїн, оксикодон і трамадол. У такому ж дослідженні щодо ефективності абіратерону ацетату (плюс преднізон) на одну дозу CYP1A2 субстрату теофіліну не спостерігалося системного впливу субстрату теофіліну. У дослідженні CYP2C8 взаємодії препарат-препарат на здорових суб'єктах, AUC піоглітазону була збільшена на 46% і AUCs M-III та M-IV, кожного з активних метаболітів піоглітазону, знизилася на 10% при введенні піоглітазону разом з однією дозою абіратерону ацету. Хоча ці результати показують, що не очікується клінічно значущих збільшення впливу, якщо препарат Абіратерон НВ застосовують у поєднанні з іншими препаратами, які елімінуються переважно CYP2C8, пацієнти повинні спостерігатися на наявність ознак токсичності, пов'язаних з субстратом CYP2C8 з вузьким терапевтичним індексом, якщо використовується одночасно з препаратом Абіратерон НВ. Спільне застосування зі спіронолактоном Спіронолактон зв'язується з рецепторами андрогенів та може сприяти підвищенню концентрації ПСА. Застосування спіронолактону не рекомендовано у пацієнтів, які застосовують Абіратерон НВ.Спосіб застосування та дозиВсередину, один раз на день за 1 годину до або через 2 години після їди. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води. Добова доза препарату Абіратерон НВ, що рекомендується, становить 1 г (4 таблетки по 250 мг). Препарат Абіратерон НВ застосовується разом із низькими дозами преднізолону. Рекомендована доза преднізолону становить 10 мг на добу. Препарат Абіратерон не можна приймати з їжею. Протягом 1 години після прийому препарату не рекомендується прийом їжі. До початку лікування препаратом Абіратерон НВ, кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців лікування, а потім щомісяця слід вимірювати активність сироваткових трансаміназ та концентрацію білірубіну. Артеріальний тиск, концентрацію калію в крові та ступінь затримки рідини в організмі слід оцінювати щомісяця. При пропущенні чергової добової дози препарату Абіратерон НВ, преднізолону наступного дня слід прийняти звичайну дозу пропущеного препарату. Корекція дози у пацієнтів із порушенням функції печінки Корекція дози у пацієнтів з порушенням функції печінки легко не вимагається. Немає даних про ефективність та безпеку абіратерону ацетату при неодноразовому застосуванні у пацієнтів з порушенням функції печінки помірним або тяжким ступенем (клас В або С по Чайлд-П'ю), тому неможливо передбачити необхідну корекцію дози. Препарат Абіратерон НВ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня, і лише у випадку, якщо користь від лікування явно перевищує можливий ризик. Препарат Абіратерон НВ не можна призначати пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Якщо в ході лікування препаратом у пацієнтів розвинулися ознаки гепатотоксичності (підвищення активності аланінамінотрансферази в 5 разів вище за верхню межу норми або концентрації білірубіну в 3 рази вище за верхню межу норми), терапію слід негайно припинити до повної нормалізації показників функції печінки. Повторну терапію у пацієнтів з нормалізованими показниками функції печінки можна розпочати із зменшеною дозою 500 мг (2 таблетки) 1 раз на день. У цьому випадку контроль активності сироваткових трансаміназ та концентрації білірубіну повинен здійснюватися щонайменше кожні 2 тижні протягом 3 місяців, а потім - щомісяця. Якщо ознаки гепатотоксичності виникають при дозі 500 мг, терапію препаратом Абіратерон НВ слід припинити. Якщо у пацієнтів у будь-який період терапії розвивається важка форма гепатотоксичності (активність аланінамінотрансферази перевищує верхню межу норми у 20 разів), препарат Абіратерон НВ слід відмінити, повторне призначення препарату у таких пацієнтів неможливе. Особливі групи пацієнтів Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю Для хворих, які мають до початку лікування порушення функції печінки легкого ступеня (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), корекція дози препарату не потрібна. Препарат Абіратерон НВ не можна застосовувати у пацієнтів з помірним або тяжким ступенем печінкової недостатності (клас В та С за класифікацією Чайлд-П'ю). Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю Для хворих з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. Проте слід з обережністю призначати препарат Абіратерон НВ пацієнтам, хворим на рак передміхурової залози з порушенням функції нирок тяжкого ступеня, оскільки клінічні дані про застосування препарату Абіратерон НВ у таких пацієнтів відсутні. Діти Для дітей застосування препарату Абіратерон НВ неактуальне, оскільки у цієї вікової категорії немає раку передміхурової залози.ПередозуванняДані щодо передозування препаратом Абіратерон НВ обмежені. Специфічного антидоту немає. У разі передозування прийом препарату Абіратерон НВ слід припинити та проводити загальні підтримувальні заходи, включаючи контроль аритмії. Також слід контролювати функцію печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрийом препарату Абіратерон НВ одночасно з їжею значно збільшує всмоктування абіратерону ацетату. Ефективність та безпека препарату Абіратерон НВ, прийнятого з їжею, не встановлена. Препарат Абіратерон НВ не можна приймати з їжею. Підвищення артеріального тиску, гіпокаліємія та затримка рідини внаслідок надлишку мінералокортикоїдів Препарат Абіратерон НВ може спричинити підвищення артеріального тиску, гіпокаліємію та затримку рідини через підвищення концентрації мінералокортикоїдів внаслідок інгібування ферменту CYP17. Прийом кортикостероїдів послаблює стимулюючу дію адренокортикотропного гормону (АКТГ), що призводить до зниження частоти та тяжкості цих побічних реакцій. Слід виявляти обережність при лікуванні пацієнтів, клінічний стан яких може погіршитися при підвищенні артеріального тиску, розвитку гіпокаліємії або затримці рідини в організмі (наприклад, у пацієнтів із серцевою недостатністю, недавно перенесеним інфарктом міокарда або шлуночковою аритмією). Препарат Абіратерон НВ слід з обережністю призначати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі. Безпека препарату у пацієнтів із фракцією викиду лівого шлуночка Артеріальний тиск, концентрацію калію в плазмі крові та ступінь затримки рідини слід контролювати щонайменше один раз на місяць. Гепатотоксичність У клінічних дослідженнях зареєстровано виражене підвищення активності печінкових ферментів, що вимагало відміни або корекції дози препарату. Активність сироваткових трансаміназ та білірубіну слід вимірювати до початку застосування препарату Абіратерон, кожні 2 тижні у перші 3 місяці лікування, а потім щомісяця. При розвитку клінічних симптомів та ознак, що дозволяють припустити порушення функції печінки, слід негайно виміряти активність сироваткових трансаміназ, зокрема аланінамінотрансферази. При підвищенні активності аланінамінотрансферази в 5 разів вище верхньої межі норми або концентрації білірубіну в 3 рази вище верхньої межі норми застосування препарату Абіратерон НВ слід негайно припинити та ретельно контролювати функцію печінки. Препарат Абіратерон НВ можна застосовувати знову лише після повернення показників функції печінки до вихідних значень та лише при лікуванні нижчими дозами. Якщо у пацієнтів у будь-який період терапії розвивається важка форма гепатотоксичності (активність аланінамінотрансферази перевищує верхню межу норми у 20 разів), препарат Абіратерон НВ слід відмінити, повторне призначення препарату у таких пацієнтів неможливе. Корекція дози у пацієнтів з порушенням функції печінки легко не вимагається. Немає даних про ефективність та безпеку неодноразового застосування абіратерону ацетату у пацієнтів з порушенням функції печінки помірним або тяжким ступенем (клас В або С по Чайлд-П'ю), тому необхідність корекції дози неможливо передбачити. Препарат Абіратерон НВ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функцій печінки помірного ступеня, лише у випадку, якщо користь від лікування явно перевищує можливий ризик. Препарат Абіратерон НВ не можна призначати пацієнтам з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня. Жінки дітородного віку Препарат Абіратерон НВ не призначений для застосування у жінок. Передбачається, що прийом інгібіторів CYP17 вагітними жінками змінить концентрацію гормонів, що може вплинути на розвиток плода. Для запобігання випадковому впливу вагітні або здатні завагітніти жінки не повинні працювати з препаратом без рукавичок. Контрацепція у чоловіків та жінок Невідомо, чи є абіратерону ацетат або його метаболіти в спермі. Необхідно використовувати презерватив, якщо планується статевий акт із вагітною жінкою. Якщо статевий акт планується із жінкою дітородного віку, необхідно використовувати презерватив поряд з іншими ефективними методами контрацепції. Здатність до зачаття Дослідження токсичності абіратерону ацетату для репродуктивної системи не проводилися, даних щодо впливу препарату на здатність до зачаття немає. Скасування глюкокортикостероїдів та усунення стресових ситуацій При відміні преднізолону слід виявляти обережність та контролювати ознаки недостатності функції кори надниркових залоз. Якщо застосування препарату Абіратерон НВ триває після відміни глюкокортикостероїдів, слід контролювати появу симптомів надлишку мінералокортикоїдів. У пацієнтів, які отримують преднізолон, при розвитку стресових ситуацій може знадобитися підвищена доза глюкокортикостероїдів перед, під час та після стресової ситуації. Одночасне призначення препарату Абіратерон НВ та хіміотерапії Безпека та ефективність одночасного призначення препарату Абіратерон НВ та цитотоксичної хіміотерапії не встановлені. Інформація про деякі допоміжні речовини, що входять до складу препарату Абіратерон НВ Цей лікарський препарат містить 1 ммоль (27,2 мг) натрію в кожній дозі (4 табл.), що необхідно брати до уваги при лікуванні пацієнтів, які отримують дієту з контрольованим вмістом натрію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Абіратерон НВ не впливає або мало значний вплив на здатність керувати автомобілем і рухомими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 100 гр.: Активна речовина: Абісіла (ялиця сибірської терпени) із вмістом борнілацетату 10,0% - 20,0 г; Допоміжна речовина: Соняшник олія - до 100 г. По 5, 10, 15, 20, 30 та 50 мл у флакони оранжевого скла. По 15, 20 та 25 мл у флакони-крапельниці з оранжевого скла. Кожен флакон або флакон-крапельницю разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиГуста масляниста рідина від жовтого до молочно-білого кольору із специфічним запахом. При зберіганні можливе розшарування, що зникає під час струшування.Фармакотерапевтична групаПротизапальний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаПрепарат має виражену протизапальну, ранозагоювальну, антибактеріальну, знеболювальну, антиексудативну дію, обумовлену властивостями природних терпеноїдів, що входять до його складу. Має широкий спектр протимікробної активності щодо грампозитивних і грамнегативних бактерій, у тому числі і до антибіотикостійких штамів. Створює оптимальні умови для загоєння ранової поверхні м'яких тканин, прискорює процес епітелізації, покращує мікроциркуляцію. При місцевому застосуванні не всмоктується і не чинить місцевоподразнюючої дії. Препарат не має токсичних властивостей, тератогенних, мутагенних та канцерогенних ефектів не виявлено, що дозволяє його застосовувати у всіх вікових групах.Показання до застосуванняУ загальнохірургічній практиці: гнійно-запальні захворювання шкіри та м'яких тканин (трофічні виразки та гнійні післяопераційні та посттравматичні рани, нориці, пролежні, опіки та обмороження, абсцеси та флегмони, у тому числі щелепно-лицьової області). У стоматології: стоматити, пародонтоз, гінгівіт, альвеоліт, ускладнення під час протезування зубів. В оториноларингології: отит, євстахііт, синусит, риніт, ринофарингіт, фарингіт, тонзиліт, стани після тонзилектомії, ларингіт і т.д. У дерматології: бешихове запалення, піодермії.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність.Побічна діяКороткочасне печіння у місці нанесення препарату. У осіб із підвищеною чутливістю до ефірних олій можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиНе слід комбінувати з іншими зовнішніми засобами.Спосіб застосування та дозиЗастосовують місцево, зовнішньо. При гнійно-запальних захворюваннях шкіри та м'яких тканин попередньо проводять хірургічну обробку ранової поверхні і потім наносять препарат 1 – 2 рази на добу рівномірним тонким шаром. Тривалість лікування залежить від форми та тяжкості захворювання (зазвичай 5-10 днів) та закінчується з появою свіжих грануляцій, острівців епітелію або повної епітелізації. При запальних процесах у щелепно-лицьовій ділянці після розтину та хірургічної обробки абсцесів та флегмон у кишені та післяопераційні рани вводять тампони, просочені розчином Абісіла. Процедуру повторюють щоденно 5-7 днів. При захворюваннях ротової порожнини обробляти уражену поверхню слизової оболонки 2 - 3 рази на день або застосовувати турунди, змочені препаратом. При отитах – ввести у зовнішній слуховий прохід тампон, змочений препаратом. При лікуванні риніту, синуситу закопують у кожний носовий перебіг по 1-2 краплі 3-4 десь у день. При гайморит препарат вводять в гайморову пазуху після її попередньої санації. При лікуванні тонзиліту та інших запальних захворювань горла – обробляти препаратом слизові оболонки 2-3 рази на добу. При захворюваннях шкіри препарат наносять 1 - 3 рази на добу тонким шаром на уражені ділянки. Тривалість курсу індивідуальна та залежить від тяжкості захворювання.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням флакон із препаратом необхідно збовтувати. Не допускати попадання препарату на кон'юнктиву ока, при попаданні достатньо промити око водою. Не слід наносити на вологу шкіру.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
54 694,00 грн
594,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат: речовини: паклітаксел 100 мг, альбумін людини ~ 900 мг. По 100 мг у флакони прозорого скла, тип I, місткістю 50 мл, закупорені гумовими пробками з алюмінієвими фіксаторами та покриті знімними пластиковими ковпачками. По 1 флакону з інструкцією із застосування в картонну коробку з контролем першого розтину (спеціальний стікер).Опис лікарської формиЛіофілізований порошок або пориста маса білого або білого із жовтуватим відтінком кольору. Після розчинення: напівпрозора однорідна суспензія білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - алкалоїд.ФармакокінетикаФармакокінетика (ФК) паклітакселу була вивчена у клінічних дослідженнях при 30-хвилинній та 180-хвилинній інфузіях препарату Абраксан у дозах від 80 до 375 мг/м2. Значення площі під кривою "концентрація-час" (AUC) для паклітакселу зростали лінійно від 2653 нг-ч/мл до 16736 нг-ч/мл у діапазоні доз від 80 до 300 мг/м2. У дослідженні за участю пацієнтів з поширеними солідними пухлинами параметри ФК паклітакселу після внутрішньовенного введення препарату Абраксан у дозі 260 мг/м2 протягом 30 хвилин порівнювали з параметрами ФК після введення паклітакселу на основі розчинника у дозі 175 мг/м2 протягом 3 годин. . Виходячи з результатів аналізу без урахування компаргментів, кліренс паклітакселу (43%) та обсяг його розподілу (53%) був вищим при введенні препарату Абраксан®, ніж паклітакселу на основі розчинника. Відмінностей термінального періоду напіввиведення зареєстровано був. У ході дослідження багаторазового внутрішньовенного введення препарату Абраксан у дозі 260 мг/м2 12 пацієнтам внутрішньо-індивідуальна варіабельність значень системної експозиції паклітакселу (AUC) склала 19% (розкид значень = 3,21% - 27,70%). Ознак кумуляції паклітакселу під час проведення кількох курсів терапії не реєструвалося. Розподіл Після введення препарату Абраксан® пацієнтам із солідними пухлинами паклітаксел рівномірно розподілявся у клітинах крові та плазмі та на 94% зв'язувався з білками плазми. Зв'язування паклітакселу з білками оцінювалося методом ультрафільтрації в рамках порівняльного дослідження в одного і того ж пацієнта. Частка вільного паклітакселу була достовірно вищою при застосуванні Абраксану (6,2%), ніж при введенні паклітакселу на основі розчинника (2,3%). Це забезпечувало значно вищі значення експозиції незв'язаної фракції паклітакселу при введенні препарату Абраксан, ніж паклітакселу на основі розчинника, навіть при порівнянних значеннях загальної експозиції. Цей феномен, ймовірно, обумовлений відсутністю зв'язування паклітакселу з міцелами Cremophor EL, що спостерігається при використанні паклітакселу на основі розчинника. Згідно з опублікованими дослідженнями, в яких оцінювали in vitro зв'язок паклітакселу (у концентраціях від 0,1 до 50 мкг/мл) з білками плазми крові людини, присутність циметидину, ранітидину, дексаметазону або дифенгідраміну не впливала на зв'язок паклітакселу з білками плазми крові. Враховуючи результати популяційного аналізу ФК даних, загальний обсяг розподілу становить приблизно 1741 л; великий обсяг розподілу вказує на інтенсивний позасудинний розподіл та/або зв'язування паклітакселу з білками тканини. Метаболізм та виведення У дослідженнях in vitro з використанням мікросом печінки та зрізів тканин людини було показано, що паклітаксел метаболізується переважно з утворенням 6α-гідроксипаклітакселу, а також двох додаткових метаболітів, присутніх у менших кількостях (3'-n-гідроксипаклітакселу та 6α-3'-n- дигідроксипаклітакселу). Утворення цих гідроксильованих метаболітів каталізується ізоферментами CYP2C8, CYP3A4 та обома CYP2C8 та CYP3A4 відповідно. У пацієнтів з метастатичним раком молочної залози після внутрішньовенного краплинного введення препарату Абраксан® протягом 30 хвилин у дозі 260 мг/м2 середня кумулятивна екскреція нирками незміненої активної речовини відповідала 4% загальної введеної дози препарату; менше 1% від введеної дози припадало на метаболіти 6α-гідроксипаклітаксел і 3'-n-гідроксипаклітаксел, що виділяються нирками, що свідчить про значний позанирковий кліренс препарату. Паклітаксел переважно елімінується за допомогою печінкового метаболізму та екскреції з жовчю. При введенні препарату в терапевтичній дозі від 80 мг до 300 мг/м2 середній плазмовий кліренс паклітакселу варіюється від 13 до 30 л/год/м2, а середній термінальний період напіввиведення коливається від 13 до 27 годин. Порушення функції печінки Результати проведених клінічних досліджень продемонстрували, що печінкова недостатність легкого ступеня тяжкості (загальний білірубін >1 до ≤1,5 х верхня межа норми, ВГН) не впливала на клінічно значний вплив на параметри ФК паклітакселу. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (загальний білірубін >1,5 до ≤3 х ВГН) та тяжкого ступеня тяжкості (загальний білірубін >3 до ≤5 х ВГН) відмічено зниження максимальної швидкості елімінації паклітакселу на 22%-26% та збільшення середнього значення AUC паклітакселу приблизно 20%. Печінкова недостатність не впливала на середнє значення Смах паклітакселу. Крім того, елімінація паклітакселу обернено пропорційно корелювала з показниками загального білірубіну, і прямо пропорційно з показниками концентрації альбуміну в плазмі крові. Фармакокінетичне/фармакодинамічне моделювання показало відсутність кореляції між функцією печінки (за даними вихідної концентрації альбуміну або загального білірубіну) та нейтропенією з урахуванням експозиції препарату Абраксан®. ФК аналіз не проводили у пацієнтів із загальним білірубіном >5 х ВГН або пацієнтів із метастатичною аденокарциномою підшлункової залози. Порушення функції нирок Ниркова недостатність легкого або середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від ≥30 до Літні пацієнти До популяційного аналізу ФК препарату Абраксан® були включені дані пацієнтів віком від 24 до 85 років. Його результати показали, що вік не істотно впливає на максимальну швидкість елімінації та системну експозицію (AUC і Сmах) паклітакселу. Фармакокінетичне/фармакодинамічне моделювання з використанням даних 125 пацієнтів з поширеними солідними пухлинами показало, що пацієнти віком ≥65 років можуть бути схильні до розвитку нейтропенії протягом першого циклу терапії, хоча вік не впливав на експозицію паклітакселу в плазмі. Інші внутрішні фактори Популяційний аналіз ФК препарату Абраксан® продемонстрував, що стать, раса (монголоїдна у порівнянні з європеоїдною) та тип солідних пухлин не мають клінічно значущого впливу на системну експозицію (AUC та Сmах) паклітакселу. AUC паклітакселу у пацієнтів із вагою тіла 50 кг приблизно на 25% нижче, ніж у пацієнтів із вагою тіла 75 кг. Клінічна значимість цих даних невідома. Доклінічні дані щодо безпеки Канцерогенний потенціал паклітакселу не вивчений. Однак, на підставі опублікованих даних паклітаксел є потенційно канцерогенним та генотоксичним агентом при застосуванні у клінічних дозах, що визначається його фармакодинамічним ефектом. Кластогенна дія паклітакселу була продемонстрована як in vitro (у тесті хромосомних аберацій на лімфоцитах людини), так і in vivo (у мікроядерному тесті на мишах). Було показано, що паклітаксел був генотоксичним in vivo (у мікроядерному тесті на мишах), проте не був мутагенним у тесті Еймса або в тесті генних мутацій на клітинах яєчників китайського хом'ячка/гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансферазою (CHO/HGP Паклітаксел у дозах нижче терапевтичних для людини асоціювався зі зниженням фертильності при введенні до та під час періоду спарювання у самців та самок щурів, а також із фетотоксичністю. Результати дослідження препарату Абраксан® на тваринах продемонстрували незворотний токсичний вплив препарату на репродуктивні органи самців при клінічно значущих значеннях експозиції. Паклітаксел та/або його метаболіти виділялися в молоко щурів. Після внутрішньовенного введення радіоактивного паклітакселу щурам на 9-10 день після пологів концентрація радіоактивного препарату в молоці була вищою, ніж у плазмі, і знижувалася паралельно з концентрацією в плазмі.ФармакодинамікаМеханізм дії Механізм дії паклітакселу заснований на його здатності стимулювати складання мікротрубочок мітотичного веретена з димерних молекул тубуліна і стабілізувати мікротрубочку, пригнічуючи їх деполімеризацію. Це призводить до придушення нормальної динамічної реорганізації мікротубулярної мережі в інтерфазі мітозу, а також викликає утворення аномальних скупчень мікротрубочок протягом всього клітинного циклу і поява множинних зоряних скупчень (астерів) у фазі мітозу. Препарат Абраксан містить нанодисперсний паклітаксел, стабілізований альбуміном, з розміром наночастинок приблизно 130 нм, у складі яких паклітаксел знаходиться в некристалічному (аморфному) стані. Після внутрішньовенного введення наночастинки швидко дисоціюють з утворенням розчинних комплексів паклітакселу, пов'язаного з альбуміном, приблизно розмір яких становить 10 нм. Відомо, що альбумін регулює процеси трансендотеліального перенесення компонентів плазми, і в дослідженнях in vitro було продемонстровано, що присутність альбуміну в препараті Абраксан стимулює транспорт паклітакселу через шар клітин ендотелію. Була висловлена гіпотеза про те, що трансендотеліальний транспорт опосередкований транспортером альбуміну gp-60, і відзначається підвищення кумулювання паклітакселу в пухлини внаслідок наявності альбумін-зв'язуючого білка - кислого секретованого білка, багатого на цистеїн (SPARC).Показання до застосуванняТерапія другої та наступних ліній у пацієнтів з метастатичним раком молочної залози, рефрактерним до стандартної антрациклін-містить комбінованої хіміотерапії (або за наявності протипоказань), а також при рецидиві захворювання протягом 6 місяців після завершення ад'ювантної хіміотерапії. Препарат Абраксан у комбінації з гемцитабіном показаний як терапія першої лінії у дорослих пацієнтів з метастатичною аденокарциномою підшлункової залози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (до паклітакселу та альбуміну людини), нейтропенія (менше 1500 клітин/мм3), тяжкі порушення функції печінки, вагітність, період грудного вигодовування, дитячий вік до 18 років (відсутність достатніх даних щодо безпеки та ефективності), спільне застосування з індукторами ізоферментів або CYP3A4, печінкова недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості у пацієнтів з метастатичною аденокарциномою підшлункової залози, ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості та термінальної стадії, концентрація білірубіну >5 х ВГН або ACT >10 х ВГН. З обережністю: при пригніченні кістковомозкового кровотворення (у тому числі після хіміо- або променевої терапії), печінкової недостатності середнього та тяжкого ступеня тяжкості у пацієнтів з метастатичним раком молочної залози, захворюваннях серця та легень, попередньої терапії антрациклінами, нейропатії, гострих інфекцій застосування з інгібіторами ізоферментів CYP2C8 та CYP3A4.Вагітність та лактаціяВагітність Є лише обмежені дані про застосування паклітакселу у вагітних. Передбачається, що при призначенні під час вагітності паклітаксел спричиняє тяжкі вроджені дефекти. У дослідженнях на тваринах показано репродуктивну токсичність препарату. Жінкам із збереженим дітородним потенціалом необхідно провести тест на вагітність перед початком лікування препаратом Абраксан®. Застосування препарату Абраксан при вагітності протипоказане. Жінки із збереженим дітородним потенціалом мають використовувати надійні способи контрацепції. Період грудного вигодовування Паклітаксел та/або його метаболіти виділялися в молоко щурів. Невідомо, чи проникає паклітаксел у грудне молоко. Враховуючи можливі серйозні побічні реакції у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, препарат Абраксан протипоказаний жінкам, що годують. Жінки, яким показано лікування препаратом Абраксан, повинні припинити годування груддю. Фертильність У дослідженнях in vivo встановлено, що паклітаксел має генотоксичну, тератогенну, ембріо- та фетотоксичну дію, а також знижує репродуктивну функцію як у самців (атрофія/дегенерація яєчок), так і у самок (зниження кількості випадків вагітності та збільшення кількості випадків загибелі ембріонів) . Препарат Абраксан викликає безпліддя у самців щурів. Враховуючи результати досліджень на тваринах, чоловіча та жіноча фертильність може бути порушена. Тому чоловікам слід рекомендувати розглянути можливість консервації зразків власної сперми перед початком лікування з огляду на небезпеку розвитку необоротної безплідності на фоні лікування препаратом Абраксан®.Побічна діяНайчастішими та клінічно значущими НЛР, що розвиваються на фоні застосування препарату Абраксан®, були нейтропенія, периферична нейропатія, артралгія/міалгія та порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Нижче описані НЛР, зареєстровані на фоні лікування препаратом Абраксан® - як монотерагша та в комбінації з гемцитабіном - за всіма можливими показаннями. Для оцінки частоти виникнення НЛР препарату у цій інструкції використовуються такі терміни: дуже часто (≥1/10), часто ( Рак молочної залози (монотерапія препаратом Абраксан®) Інфекційні та паразитарні захворювання Часто: інфекції, інфекції сечовивідних шляхів, фолікуліт, інфекції верхніх дихальних шляхів, кандидоз, синусит. Нечасто: кандидоз слизової оболонки порожнини рота, назофарингіт, флегмона, простий герпес, вірусні інфекції, пневмонія, інфекції, асоційовані із застосуванням катетера, грибкові інфекції, оперізуючий лишай, інфекційні ускладнення в місці ін'єкції, сепс. Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) Нечасто: метастатичний біль, некроз пухлини. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто: нейтропенія, анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лімфопенія, пригнічення кістковомозкового кровотворення. Часто: фебрильна нейтропенія. Рідко: панцитопенія. Порушення з боку імунної системи Нечасто: реакції гіперчутливості. Рідко: тяжкі реакції гіперчутливості. Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто: анорексія. Часто: зневоднення, зниження апетиту, гіпокаліємія. Нечасто: гіпофосфатемія, затримка рідини, гіпоальбуміємія, полідипсія, гіперглікемія, гіпокальціємія, гіпоглікемія, гіпонатріємія. Порушення психіки Часто: безсоння, депресія, тривожність. Нечасто: занепокоєння. Порушення з боку нервової системи Найчастіше: периферична нейропатія, нейропатія, гіпестезія, парестезія. Часто: периферична сенсорна нейропатія, біль голови, дисгевзія, запаморочення, периферична моторна нейропатія, атаксія, сенсорні порушення, підвищена сонливість. Нечасто: полінейропатія, арефлексія, дискінезія, гіпорефлексія, невралгія, втрата чутливості, непритомність, постуральне запаморочення, нейрогенний біль, тремор. Порушення з боку органу зору Часто: підвищене сльозовиділення, помутніння зору, синдром "сухого ока", сухий кератокон'юнктивіт, мадароз. Нечасто: подразнення очей, біль у власних очах, порушення зору, зниження гостроти зору, кон'юнктивіт, порушення візуального сприйняття, свербіння у власних очах, кератит. Рідко: кістозний макулярний отек2. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Часто вертиго. Нечасто: біль у вухах, шум у вухах. Порушення з боку серця Часто: тахікардія, аритмія, суправентрикулярна тахікардія. Рідко брадикардія, зупинка серця, дисфункція лівого шлуночка, застійна серцева недостатність, атріовентрикулярна блокада2. Порушення з боку судин Часто: гіперемія, "припливи" крові, підвищення артеріального тиску (АТ), лімфатичні набряки. Нечасто: зниження артеріального тиску; "холодні" кінцівки, ортостатична гіпотензія. Рідко: тромбози. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: інтерстиціальний пневмоніт3, задишка, носова кровотеча, фаринго-ларингеальний біль, кашель, риніт, ринорея. Нечасто: кашель з мокротою, задишка при фізичному навантаженні, набряк слизової оболонки придаткових пазух носа, ослаблене дихання, плевральний випіт, алергічний риніт, захриплість, сухість/закладеність носа, свистяче дихання, тромбоемболія/емболія легеневої. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: нудота, діарея, блювання, запор, стоматит. Часто: біль у животі, здуття живота, біль у епігастральній ділянці, диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, гіпостезія слизової оболонки порожнини рота. Нечасто: дисфагія, метеоризм, глоссалгія, сухість рота, біль у яснах, рідкий випорожнення, езофагіт, біль унизу живота, виразкові ураження слизової оболонки порожнини рота, біль у роті, ректальна кровотеча. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: гепатомегалія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже часто: алопеція, висипання на шкірі. Часто: пошкодження нігтів, свербіж, сухість шкіри, еритема, ураження нігтьових пластин (зміни пігментації або знебарвлення нігтьового ложа), оніхолізис (відшарування нігтів), гіперпігментація шкіри, зміни нігтів. Нечасто: болючість нігтьового ложа, висипання, больові відчуття в шкірних покривах, реакції фоточутливості, порушення пігментації шкіри, свербіж висип, захворювання шкіри, підвищена пітливість, оніхомадез (повна втрата нігтя), еритематозний висип, генералізована висипка, дер, , вітіліго, гіпотрихоз, почуття дискомфорту в нігтях, генералізоване свербіння, пошкодження шкірних покривів, набряк обличчя. Дуже рідко: Синдром Стівенса-Джонсона2, токсичний епідермальний некроліз2. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже часто: артралгія, міалгія. Часто: біль у кінцівках, біль у кістках, біль у спині, судоми у м'язах, біль у дистальних відділах кінцівок. Нечасто: біль у грудній клітці, м'язова слабкість, біль у шиї, біль у паху, м'язові спазми, кістково-м'язові болі, біль у боці, відчуття дискомфорту у кінцівках. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: дизурія, лакіурія, гематурія, ноктурія, поліурія, нетримання сечі. Порушення з боку статевих органів та молочної залози Нечасто: біль у молочній залозі. Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто: втома, астенія, підвищення температури. Часто: периферичні набряки, запалення слизової оболонки, біль, озноб, набряк, слабкість, зниження працездатності, біль у грудях, грипоподібний синдром, нездужання, сонливість, гіпертермія. Нечасто: почуття дискомфорту у грудях, порушення ходи, припухлість, реакції на місці ін'єкції. Рідко: екстравазація. Лабораторні та інструментальні дані Часто: зниження маси тіла, підвищення активності аланін-амінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), лужної фосфатази, гамма-глутамінтрансферази (ГГТ), зниження кількості еритроцитів, зниження гематокриту, підвищення температури тіла. Нечасто: підвищення артеріального тиску, збільшення маси тіла, гіпербілірубінемія; підвищення концентрації креатиніну в крові, гіперглікемія, гіперфосфатемія, гіпокаліємія, збільшення активності лактатдегідрогенази (ЛДГ). Травми, інтоксикація та ускладнення маніпуляцій Нечасто: забої. Рідко анамнестичний радіаційний феномен, радіаційний пневмоніт. MedDRA = словник медичних термінів регуляторної діяльності. SMQ = стандартизований запит no MedDRA; -(угруповання декількох бажаних термінів MedDRA для визначення загальної медичної концепції). 1 - частота реакцій гіперчутливості визначена на підставі одного пов'язаного з препаратом Абраксан® випадку у популяції 789 пацієнтів. 2 - згідно з постреєстраційним звітом щодо препарату Абраксан®. 3- частота пневмоніту розрахована на підставі узагальнених даних 1310 пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях препарату Абраксан®, який призначать у вигляді монотерапії при раку молочної залози та за іншими показаннями з використанням SMQ – групованого терміну "Інтерстиціальне захворювання легені". Аденокарцинома підшлункової залози (препарат Абраксан у комбінації з гемцитабіном) Інфекційні та паразитарні захворювання Часто: сепсис, пневмонія, кандидоз ротової порожнини. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія. Часто панцитопенія. Нечасто: тромботична тромбоцитопенічна пурпура. Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто: зневоднення, зниження апетиту, гіпокаліємія. Порушення психіки Дуже часто: безсоння, депресія. Найчастіше: тривожність. Порушення з боку нервової системи Дуже часто: периферична нейропатія1, дисгевзія, біль голови, запаморочення. Нечасто: параліч лицевого нерва. Порушення з боку органу зору Часто: підвищене сльозовиділення. Нечасто: кістоїдний набряк жовтої плями. Порушення з боку серця Часто: серцева недостатність, тахікардія. Порушення з боку судин Часто: зниження та підвищення АТ. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Дуже часто: задишка, носова кровотеча, кашель. Часто: пневмоніт2, закладеність носа. Нечасто: сухість у горлі, сухість слизової оболонки порожнини носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: нудота, діарея, блювання, запор, біль у животі, біль у епігастральній ділянці. Часто: стоматит, обструкція кишечника, коліт, сухість слизової оболонки ротової порожнини. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто холангіт. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже часто: алопеція, висипання на шкірі. Часто: свербіж, сухість шкіри, захворювання нігтів, гіперемія. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже часто: біль у кінцівках, артралгія, міалгія. Часто: м'язова слабкість, біль у кістках. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Часто: гостра ниркова недостатність. Нечасто: гемолітико-уремічний синдром. Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто: втома, периферичні набряки, підвищення температури тіла, астенія, озноб. Часто: реакції у місці введення препарату. Лабораторні та інструментальні дані Найчастіше: зниження маси тіла, підвищення активності АЛТ. Часто: підвищення активності ACT, гіпербілірубінемія, підвищення концентрації креатиніну у крові. MedDRA = словник медичних термінів регуляторної діяльності. SMQ = стандартизований запит MedDRA (угруповання кількох бажаних термінів MedDRA для визначення загальної медичної концепції). 1 частота периферичної нейропатії розрахована з використанням SMQ (об'єднаний термін). 2 частота пневмоніту розрахована з використанням SMQ - об'єднаного терміна "Інтерстиціальне захворювання легені". Опис окремих небажаних реакцій Порушення з боку крові та лімфатичної системи У Таблиці 4 представлені відомості про частоту та ступінь тяжкості змін показників гематологічних тестів у пацієнтів, які отримували препарат Абраксан у комбінації з гемцитабіном або один гемцитабін. Таблиця 4. Патологічні зміни показників гематологічних тестів у пацієнтів з аденокарциномою підшлункової залози Препарат Абраксан® (125 мг/м2)/Гемцитабін Гемцитабін 1-4 ступінь (%) 3-4 ступінь (%) 1-4 ступінь (%) 3-4 ступінь (%) Анемія, b 97 13 96 12 Нейтропенія, b 73 38 58 27 Тромбоцитопенія b, c 74 13 70 9 а - оцінювали дані 405 пацієнтів на фоні лікування комбінацією Абраксан/гемцитабін. b – оцінювали дані 388 пацієнтів на фоні лікування гемцитабіном. с- оцінять дані 404 пацієнтів на фоні лікування комбінацією Абраксан®/гемцитабін. Периферична нейропатія У пацієнтів, які отримували препарат Абраксан у комбінації з гемцитабіном, медіана часу до розвитку першого епізоду периферичної нейропатії 3 ступеня становила 140 днів. Медіана часу до зменшення симптомів периферичної нейропатії принаймні на 1 ступінь становила 21 день, а медіана часу зменшення симптомів периферичної нейропатії 3 ступеня до 0 або 1 ступеня – 29 днів. З пацієнтів, у яких лікування було перервано внаслідок розвитку периферичної нейропатії, 44% (31 із 70 пацієнтів) змогли відновити лікування препаратом Абраксан у зниженій дозі. Випадки периферичної нейропатії 4 ступеня у пацієнтів, які отримували препарат Абраксан у комбінації з гемцитабіном, не реєстрували. Сепсис Діагноз сепсису був встановлений у 5% пацієнтів з аденокарциномою підшлункової залози, які отримували препарат Абраксан у комбінації з гемцитабіном у ході відповідного дослідження, незалежно від наявності у них ні гропенії. Значними факторами ризику були ускладнення раку підшлункової залози, особливо обструкція жовчовивідних шляхів та наявність біліарного стенту. При підвищенні у пацієнта температури тіла до фебрильних значень (незалежно від кількості нейтрофілів) слід розпочати терапію антибіотиками широкого спектра дії. При розвитку фебрильної нейтропенії необхідно відкласти введення препарату Абраксан® та гемцитабіну до нормалізації температури тіла та відновлення абсолютної кількості нейтрофілів ≥ 1500 клітин/мм3, а потім відновити лікування обома препаратами у зниженій дозі. Пневмоніт Діагноз пневмоніту реєстрували у 4% пацієнтів, які отримували препарат Абраксан у комбінації з гемцитабіном. З 17 випадків пневмоніту, що відзначався у пацієнтів, які отримували препарат Абраксан у комбінації з гемцитабіном, 2 випадки мали летальний результат. Необхідний ретельний моніторинг пацієнтів для виявлення ознак та симптомів пневмоніту. Після виключення інфекційної етіології симптомів та діагностування пневмоніту необхідно припинити лікування препаратом Абраксан® та гемцитабіном без можливості його подальшого відновлення та негайно розпочати відповідні лікувальні та підтримуючі заходи. Післяреєстраційний досвід застосування Під час постреєстраційного вивчення препарату Абраксан® були описані випадки паралічу черепно-мозкових нервів, парезу голосових зв'язок та рідкісні випадки важких реакцій гіперчутливості. Були також зареєстровані рідкісні випадки зниження гостроти зору внаслідок кістоїдного набряку жовтої плями сітківки на тлі терапії препаратом Абраксан®. Необхідно відмінити препарат Абраксан при постановці діагнозу кістоїдного набряку жовтої плями сітківки. Відзначено випадки розвитку синдрому лізису пухлини під час лікування препаратом Абраксан®. У деяких пацієнтів, які отримували попередньо капецитабін, відмічені випадки долонно-підошовної еритродистезії. У зв'язку з тим, що повідомлення про подібні ускладнення надходили спонтанно при клінічному застосуванні препарату, їх справжню частоту та причинно-наслідковий взаємозв'язок визначити неможливо.Взаємодія з лікарськими засобамиСпеціальних досліджень взаємодії паклітакселу з іншими препаратами не проводилось. У зв'язку з тим, що метаболізм паклітакселу частково опосередкований ізоферментами CYP2C8 і CYP3A4 системи цитохрому Р450, слід з обережністю застосовувати препарат Абраксан® спільно з інгібіторами зазначених ізоферментів (включаючи кетоконазол та інші протигрибкові препарати, , ритонавір, саквінавір, індинавір та нелфінавір), так як токсичність паклітакселу може збільшуватися у міру зростання експозиції паклітакселу. Призначення паклітакселу одночасно з індукторами ізоферментів CYP2C8 або CYP3A4 (включаючи рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, ефавіренз, невірапін) не рекомендується у зв'язку з можливим зменшенням ефективності через зниження експозиції паклітакселу. Паклітаксел та гемцитабін мають різні шляхи метаболізму. Кліренс паклітакселу обумовлений, головним чином, метаболізмом, що каталізується ізоферментами CYP2C8 та CYP3A4, з подальшою екскрецією з жовчю; гемцитабін інактивується цитидиндезаміназою з подальшою екскрецією із сечею. Дослідження фармакокінетичної взаємодії препарату Абраксан® та гемцитабіну у людини не проводили. Препарат Абраксан® показаний як монотерапія раку молочної залози або в комбінації з гемцитабіном для лікування аденокарциноми підшлункової залози. Абраксан® не слід комбінувати з іншими протипухлинними засобами.Спосіб застосування та дозиАбраксан® слід вводити тільки під наглядом кваліфікованого онколога у відділеннях, призначених для лікування цитотоксичними препаратами. Він не повинен замінюватись іншими лікарськими формами паклітакселу або застосовуватися разом з ними. Рак молочної залози Препарат Абраксан® вводять внутрішньовенно краплинно протягом 30 хвилин у дозі 260 мг/м2 1 раз на 3 тижні. Зміна дози препарату під час лікування раку молочної залози При розвитку тяжкої нейтропенії (число нейтрофілів менше 500 клегок/мм3 протягом 1 тижня або більше) або тяжкої сенсорної нейропатії необхідно знизити дозу препарату Абраксан до 220 мг/м2 при проведенні всіх наступних курсів терапії. При повторному розвитку тяжкої форми нейтропенії або тяжкої сенсорної нейропатії необхідно знизити дозу до 180 мг/м2. Абраксан® не слід застосовувати, поки кількість нейтрофілів не відновиться до рівня вище 1500 клітин/мм3, а кількість тромбоцитів - до рівня вище 100000 клітин/мм3. У пацієнтів з сенсорною нейропатією 3 ступеня слід призупинити лікування до зменшення вираженості нейропатії до 1 або 2 ступеня з подальшим зниженням дози препарату Абраксан для всіх подальших курсів терапії. Аденокарцинома підшлункової залози Препарат Абраксан у комбінації з гемцитабіном вводять внутрішньовенно. Препарат Абраксан у дозі 125 мг/м2 вводять протягом 30 хвилин у 1, 8 та 15 дні кожного 28-денного циклу. Гемцитабін у рекомендованій дозі 1000 мг/м2 вводять протягом 30 хвилин відразу після завершення введення препарату Абраксан®, в 1, 8 та 15 дні кожного 28-денного циклу. Зміна дози під час лікування аденокарциноми підшлункової залози Таблиця 1: Зниження дози препаратів у пацієнтів з аденокарциномою підшлункової залози Доза Доза препарату Абраксан® (мг/м2) Доза гемцитабіну (мг/м2) Повна доза 125 1000 Перше зниження дози 100 800 Друге зниження дози 75 600 Якщо потрібне додаткове зниження дози Припинити лікування Припинити лікування Таблиця 2: Зміна дози при нейтропенії та/або тромбоцитопенії на початку або в середині циклу у пацієнтів з аденокарциномою підшлункової залози День циклу Абсолютне число нейтрофілів (клітин/мм3) Число тромбоцитів (клітин/мм3) Доза препарату Абраксан® Доза гемцитабіну День 1 <1500 АБО <100,000 Зупинити терапію до відновлення показника День 8 ≥500, але <1000 АБО ≥50,000, але <75,000 Зменшити дози на один рівень <500 АБО <50,000 Зупинити терапію День 15: ЯКЩО дози препаратів, не призначених для застосування на День 8, не були змінені: День 15 ≥500, але <1000 АБО ≥50,000, але <75,000 Ввести препарати в дозі, призначеній для Дня 8, потім ввести колонієстимулюючий фактор АБО Зменшити дозу препаратів на один рівень від дози Дня 8 <500 АБО <50,000 Зупинити терапію День 15: ЯКЩО дози препаратів, непризначених для застосування в День 8, не були знижені: День 15 ≥1000 І >75,000 Знову використовувати препарати в дозах Дня 1, потім ввести колонієстимулюючий фактор АБО Ввести препарати в дозах, як і в День 8 ≥500, але <1000 АБО ≥50,000, але <75,000 Ввести препарати в дозі, призначеній для Дня 8, потім ввести колонієстимулюючий фактор АБО Зменшити дозу препаратів на один рівень від дози Дня 8 <500 АБО <50,000 Зупинити терапію День 15: ЯКЩО терапія Дня 8 була припинена: День 15 ≥1000 І ≥75,000 Знову використовувати препарати в дозах Дня 1, потім ввести колонієстимулюючий фактор АБО Зменшити дози препаратів на один рівень від доз Дня 1 ≥500 та <1000 АБО ≥50,000, але <75,000 Зменшити дози препаратів на один рівень, потім ввести колонієстимулюючий фактор АБО Зменшити дози препаратів на два рівні від доз Дня 1 <500 АБО <50,000 Зупинити терапію Таблиця 3: Зміна дози препаратів при розвитку інших небажаних лікарських реакцій (НЛР) у пацієнтів з аденокарциномою підшлункової залози НЛР Доза препарату Абраксан® Доза гемцитабіну Фебрильна нейтропенія: 3 або 4 ступені Припинити у ведення препаратів до зникнення лихоманки та досягнення кількості нейтрофілів ≥1500 клітин/мм3; відновити терапію з наступного нижчого рівня доза Периферична нейропатія: 3 або 4 ступені Припинити введення препарату до зменшення вираженості нейропатії до 1 ступеня; відновити терапію з наступного нижчого рівня доза Вводити препарат у тій же дозі. Токсичність з боку шкіри та підшкірних тканин: 2 або 3 ступені Зменшити дозу препаратів до наступного нижчого рівня дози (а); припинити терапію, якщо НЛР зберігається. Токсичність з боку шлунково-кишкового тракту: мукозит або діарея 3 ступеня Припинити введення препаратів до поліпшення стану до 1 ступеня; відновити терапію з наступного нижчого рівня доза (а) Див. Таблицю 1 зниження рівня доз Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушеннями функцій печінки Пацієнтам з печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (загальний білірубін >1 до ≤1,5 х ВГН та аспартатамінотрансферазу (ACT) ≤10 х ВГН) не потрібна зміна дози, незалежно від показання. Слід застосовувати ті ж дози препарату, що й у пацієнтів із нормальною функцією печінки. У пацієнтів з метастатичним раком молочної залози з печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості (загальний білірубін >1,5 до ≤5 х ВГН та ACT ≤10 х ВГН) рекомендується знизити дозу на 20%. Цю зменшену дозу можна збільшити до нормальної терапевтичної дози (як у пацієнтів з нормальною функцією печінки) у тому випадку, якщо пацієнт добре переніс перші два цикли терапії. Для пацієнтів з метастатичною аденокарциномою підшлункової залози та порушеннями функцій печінки середнього або тяжкого ступеня тяжкості даних недостатньо, що не дозволяє розробити рекомендації щодо зміни дози препарату Абраксан. Для пацієнтів із загальним білірубіном >5 х ВГН та ACT > 10 х ВГН, незалежно від показань, даних для розробки рекомендацій щодо режиму дозування недостатньо. Пацієнти з порушеннями функцій нирок Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від ≥30 до Діти та підлітки Безпека та ефективність препарату Абраксан® у дітей та підлітків віком до 17 років не вивчали. Дані щодо застосування препарату Абраксан у пацієнтів дитячого віку при раку молочної залози або аденокарциномі підшлункової залози відсутні. Літні пацієнти (старше 65 років) Для пацієнтів віком 65 років та старших за додаткове зниження дози препарату, крім рекомендованого для всіх пацієнтів, не передбачено. Необхідно уважно оцінити стан пацієнта з аденокарциномою підшлункової залози віком від 75 років та старшим перед призначенням терапії. Аналіз даних фармакокінетичного/фармакодинамічного моделювання для 125 пацієнтів з поширеними солідними пухлинами показує, що ризик розвитку нейтропенії під час двох перших циклів терапії може бути вищим у пацієнтів віком 65 років і старше. ПІДГОТОВКА ПРЕПАРАТУ ДО ВНУТРІШНЬОГО ВСТУП Відновлена суспензія препарату Абраксан® вводиться внутрішньовенно, за допомогою інфузійної системи з вбудованим фільтром, що має діаметр пір 15 мкм. З дотриманням вимог асептики приготуйте суспензію для інфузії таким чином: 1. Зніміть із флакона захисний ковпачок, протріть пробку спиртовим розчином. 2. За допомогою стерильного шприца повільно (протягом щонайменше 1 хвилини) введіть у флакон 20 мл 0,9% розчину натрію хлориду для ін'єкцій. Голку шприца слід направити таким чином, щоб розчин стікав по внутрішній стінці флакона. 3. Для запобігання піноутворенню Уникати потрапляння 0,9% розчину натрію хлориду безпосередньо на ліофілізат. 4. Після того, як весь розчин хлориду натрію буде введений у флакон, залиште його не менше ніж на 5 хвилин для рівномірного вбирання розчину ліофілізатом. 5. Акуратно обертаючи та (або) перевертаючи флакон протягом не менше 2 хвилин, досягайте повного та рівномірного розподілу ліофілізату в об'ємі введеного розчину натрію хлориду з утворенням однорідної суспензії. Не допускайте ціноутворення. 6. При утворенні піни або агломератів залиште флакон як мінімум на 15 хв до повного осідання піни. У разі потреби повторіть описану вище процедуру до повного зникнення агломератів. 7. Готовий до застосування препарат є однорідною напівпрозорою суспензією білого або білого з жовтуватим відтінком кольору без видимих механічних включень. Допускається деяке осадження відновленої суспензії. За наявності осаду перед введенням препарату слід знову, акуратно перевертаючи флакон, домогтися однорідності суспензії. Перед введенням необхідно оглянути суспензію щодо наявності у ній видимих механічних частинок. Якщо такі частинки виявлено, запровадження відновленої суспензії не допускається. 8. Кожен мл отриманої суспензії містить 5 мг альбумін-стабілізованого нанодисперсного паклітакселу (додаткове розведення перед введенням не вимагається). Загальний обсяг суспензії для інфузії розраховують таким чином: обсяг інфузії (мл) = загальна доза (мг)/5 (мг/мл). 9. Готову суспензію Абраксану в необхідному обсязі, що відповідає розрахованій дозі препарату, перенесіть у порожній стерильний інфузійний пакет з полівінілхлориду (ПВХ) або не містить Г1ВХ. Застосування для відновлення та введення препарату Абраксан® пристроїв медичного призначення (зокрема, шприців та пакетів для інфузій), яких як змащувальна речовина використовується силіконова олія, може призводити до утворення білкових "ниток". У цьому випадку, для усунення можливості попадання таких білкових "ниток" в кровотік інфузію препарату Абраксан слід проводити із застосуванням вбудованого фільтра з розміром пор 15 мкм. Такий фільтр видаляє зазначені частинки, не змінюючи фізичних та хімічних характеристик відновленої суспензії препарату. Застосування фільтра з розміром пор менше 15 мкм може призводити до його засмічення та блокування. Враховуючи можливість потрапляння препарату в навколосудинні тканини, необхідно ретельно контролювати процес введення препарату, своєчасно виявляючи можливі симптоми інфільтрації у місці внутрішньовенної ін'єкції. Обмеження часу введення препарату Абраксан до 30 хв, відповідно до рекомендацій, зменшує ймовірність розвитку небажаних реакцій у місці інфузії. Зберігання готової суспензії у флаконах Застосовувати відразу після розведення, при необхідності готову суспензію можна зберігати в холодильнику за температури 2-8 °С не більше 8 годин. Зберігати у захищеному від яскравого світла місці. Утилізувати невикористаний препарат згідно з локальними вимогами. Зберігання готової суспензії в інфузійних пакетах Готовий препарат слід застосовувати відразу після розведення. У разі необхідності готову суспензію в інфузійному пакеті можна зберігати при кімнатній температурі (не вище 25 °С) в умовах звичайної освітленості і застосовувати не пізніше ніж через 8 годин після розведення.ПередозуванняСпецифічний антидот паклітакселу невідомий. У разі передозування препарату Абраксан проводять симптоматичне лікування та ретельне спостереження за пацієнтом. Лікування має бути спрямоване на основні прогнозовані ускладнення (мієлосупресію, мукозит та периферичну нейропатію).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Абраксан® слід вводити лише під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами, та за наявності умов, необхідних для усунення можливих ускладнень. Цей препарат не повинен змішуватися з іншими лікарськими засобами, крім перерахованих у розділі "Підготовка препарату до внутрішньовенного введення". Контрацепція у чоловіків та жінок Жінки із збереженим дітородним потенціалом повинні застосовувати надійні методи контрацепції під час лікування та протягом 1 місяця після припинення лікування препаратом Абраксан®. Чоловікам, які отримують препарат Абраксан®, рекомендується застосовувати надійні методи контрацепції та відмовитись від зачаття дитини протягом усього курсу терапії, а також протягом 6 місяців після її закінчення. Гіперчутливість У поодиноких випадках відзначалися важкі реакції гіперчутливості, у тому числі, дуже рідко – анафілактичні реакції з летальним результатом. При появі у пацієнта симптомів гіперчутливості лікування препаратом має бути негайно припинено без можливості подальшого відновлення. Пацієнту слід призначити симптоматичну терапію. Гематологічна токсичність Пригнічення функції кісткового мозку (переважно нейтропенія) під час лікування препаратом Абраксан® спостерігається часто. Нейтропенія має дозозалежний характер і є основним фактором, що обмежує дозу препарату. Під час лікування препаратом Абраксан необхідний регулярний контроль картини периферичної крові. Повторні курси препарату Абраксан слід проводити лише при відновленні числа нейтрофілів вище 1500 клітин/мм3, а тромбоцитів – вище 100000 клітин/мм3. Нейропатія При лікуванні препаратом Абраксан часто розвивається сенсорна нейропатія, хоча її важкі форми діагностуються нечасто. У разі сенсорної нейропатії 1 або 2 ступеня тяжкості, як правило, не потрібне зниження дози препарату. При розвитку вираженої сенсорної нейропатії (3 ступеня тяжкості) на тлі монотерапії препаратом Абраксан слід призупинити лікування до полегшення симптомів до 1-2 ступеня та знизити дозу препарату Абраксан при проведенні всіх наступних курсів. При розвитку сенсорної нейропатії ≥3 ступеня на тлі комбінованої терапії препаратом Абраксан® та гемцитабіном необхідно відкласти введення препарату Абраксан®, продовживши терапію гемцитабіном у незмінній дозі. Терапію препаратом Абраксан® у зниженій дозі відновлюють після зменшення периферичної нейропатії до 0 або 1 ступеня. Сепсис Сепсис був зареєстрований у 5% пацієнтів, які отримували препарат Абраксан у комбінації з гемцитабіном, незалежно від наявності у них нейтропенії. Ускладнення раку підшлункової залози, особливо обструкція жовчовивідних шляхів та наявність біліарного стенту, були основними факторами ризику розвитку сепсису. При підвищенні у пацієнта температури тіла (незалежно від кількості нейтрофілів) слід розпочати терапію антибіотиками широкого спектра дії. При розвитку фебрильної нейтропенії слід відкласти введення препарату Абраксан® та гемцитабіну до нормалізації температури тіла та відновлення абсолютної кількості нейтрофілів ≥1500 клітин/мм3, а потім відновити лікування обома препаратами у зниженій дозі. Пневмоніт Нневмоніт був зареєстрований у 1% пацієнтів, які отримували монотерапію препаратом Абраксан®, та у 4% пацієнтів, які отримували препарат Абраксан® у комбінації з гемцитабіном. Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами для своєчасного виявлення ознак та симптомів пневмоніту. Після виключення інфекційної етіології захворювання та підтвердження діагнозу пневмоніту необхідно відмінити лікування препаратом Абраксан® та гемцитабіном (без можливості його відновлення), та негайно розпочати відповідні лікувальні та підтримуючі заходи. Гепатотоксичність Оскільки у пацієнтів з порушеннями функцій печінки підвищується ймовірність прояву токсичності паклітакселу, препарат Абраксан слід застосовувати у них з обережністю. У зв'язку з більш високим ризиком розвитку токсичних реакцій, особливо мієлосупресії, пацієнтам з порушенням функцій печінки необхідно постійно контролювати картину крові для своєчасного виявлення симптомів вираженої мієлосупресії. Абраксан® не слід застосовувати у пацієнтів, у яких концентрація білірубіну >5 х ВГН або ACT >10 х ВГН. Крім того, препарат Абраксан® не рекомендується застосовувати у пацієнтів з метастатичною аденокарциномою підшлункової залози за наявності печінкової недостатності середнього та тяжкого ступеня тяжкості (загальний білірубін >1,5 х ВГН і ACT ≤10 х ВГН). Кардіотоксичність У пацієнтів, які отримували препарат Абраксан, були зареєстровані поодинокі випадки застійної серцевої недостатності та лівошлуночкової дисфункції. При цьому у більшості пацієнтів в анамнезі відзначали захворювання серця або застосування кардіотоксичних засобів, таких як антрацикліни. Таким чином, пацієнти, які отримують препарат Абраксан®, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря для контролю над розвитком НЛР з боку серця. Метастази в центральну нервову систему (ЦНС) Ефективність та безпека застосування препарату Абраксан® у пацієнтів із метастазами у ЦНС не визначена. Зазвичай метастази у ЦНС погано контролюються системною хіміотерапією. Шлунково-кишкова симптоматика При появі на фоні лікування препаратом Абраксан® нудоти, блювання та діареї у пацієнтів можна застосовувати загальноприйняті протиблювотні та антидіарейні засоби. Пацієнти 75 років та старші У пацієнтів віком 75 років і більше не відзначено переваг комбінованої терапії препаратом Абраксан® та гемцитабіном у порівнянні з монотерапією гемцитабіном. У пацієнтів похилого віку (≥75 років) на тлі терапії комбінацією препарату Абраксан® та гемцитабіну відзначалося підвищення частоти серйозних НЛР, а також НЛР, що призводили до дострокового завершення терапії, у тому числі гематологічної токсичності, периферичної нейропатії, зниження апетиту та дегідратації. Пацієнти з аденокарциномою підшлункової залози у віці ≥75 років повинні перебувати під ретельним наглядом для оцінки переносимості комбінованої терапії препаратом Абраксан® та гемцитабіном. При цьому особливу увагу слід приділяти їхньому загальному стану, супутнім захворюванням та підвищеному ризику інфекцій. Інше Зважаючи на обмеженість наявних даних, не виявлено явної переваги комбінованої терапії препаратом Абраксан® та гемцитабіном у вигляді подовження загальної виживання у пацієнтів з аденокарциномою підшлункової залози з нормальними значеннями СА 19-9 до початку лікування. Не слід додавати ерлотиніб до комбінації препарату Абраксан і гемцитабіну. Допоміжні речовини Після відновлення 1 мл препарату Абраксан містить 0,183 ммоль або 4,2 мг натрію. Це потрібно мати на увазі пацієнтам, що обмежують прийом натрію. Препарат Абраксан® є альбумін-стабілізованим нанодисперсним паклітакселом, фармакологічні властивості якого можуть значною мірою відрізнятися від властивостей інших препаратів паклітакселу. НЕ ЗАСТОСУВАННЯ РАЗОМ І НЕ ЗАМІНЮВАТИ ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ФОРМАМИ ПАКЛІТАКСЕЛА. КОНЦЕНТРАЦІЯ ГОТОВОЇ СУСПЕНЗІЇ СКЛАДАЄ 5 МГ/МЛ, ПЕРЕД ВСТУПОМ НЕ РОЗБАВЛЯТИ! При роботі з препаратом Абраксан® слід дотримуватись правил поводження з цитотоксичними речовинами та правил їх знищення. Підготовкою препарату для введення повинен займатися спеціально навчений персонал в обладнаному приміщенні з дотриманням асептичних умов. Рекомендується користуватися захисними рукавичками, окулярами та захисним одягом. Слід уникати контакту препарату зі шкірою та слизовими оболонками. При попаданні препарату на шкіру уражену ділянку слід негайно ретельно промити водою з милом. При цьому можуть виникнути відчуття поколювання/печіння та почервоніння шкіри. При попаданні препарату Абраксан на слизові оболонки слід ретельно промити уражену ділянку водою. Вдихання паклітакселу може викликати задишку, біль у грудях, відчуття печіння в очах, біль у горлі та нудоту. Вагітні працівники не повинні працювати з препаратом Абраксан®. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Абраксан надає незначний або помірний вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами. Препарат Абраксан® здатний викликати побічні реакції, такі як втома (дуже часто) та запаморочення (часто), які можуть впливати на здатність пацієнтів до керування транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати утриматися від керування транспортними засобами та механізмами при розвитку втоми чи запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Трава та квітки гречки 225 мг, Екстракт гречки та сушениці 110 мг, Екстракт плодоніжок вишні 50 мг, Вітамін С 15 мг, Рутин 10 мгФармакотерапевтична групаСушениця болотяна. Застосовується як засіб, що має судинорозширювальну дію. Препарати сухоцвіту уповільнюють ритм серцевих скорочень та надають седативну дію. При регулярному застосуванні препаратів сухоцвіту спостерігається зниження артеріального тиску (АТ) до нормального рівня. Це тим, що сушениця надає як гіпотензивний ефект, а й регулює судинний тонус. Гречка. У суцвіттях гречки міститься максимальна кількість активних сполук флавоноїдів, таких як рутин, кверцетин та ін., роль яких полягає у покращенні функціонального стану судинної системи при підвищеній проникності та ламкості капілярів, при порушеннях кровообігу, спазмі судин та набряках, венозній слабкості. Застосування препаратів на основі суцвіть гречки підвищує тонус вен, покращує скоротливість м'язових волокон судин,тим самим покращує циркуляцію крові та зменшує застійні явища. Крім того, сприяє підтримці рівня артеріального тиску (АТ) у нормі та попередженню підвищення артеріального тиску (АТ). При цьому ефект виявляється вже на 2-3 день прийому.Показання до застосуванняБіологічно активна добавка до їжі є джерелом флавоноїдів та дубильних речовин. Сприяє зниженню артеріального тиску. Попереджає стрибки артеріального тиску.РекомендуєтьсяПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів. Вагітність. Годування грудьми.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років приймати по 1 таблетці 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому 3 місяці. За потреби прийом можна повторити через 2 місяці.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 капсула препарату АТ Норма Форте містить: 100 мг екстракту плодів чорноплідної горобини; 80 мг екстракту глоду; 10 мг рутину; 40 мг екстракту сущениці; 40 мг екстракту комірника; 30 мг вітаміну С; 40 мг вітаміну Е. Додатково: цитрат калію; оксид магнію. У формі капсул по 48 штук в упаковці.Фармакотерапевтична групаГіпотензивна, оптимізуюча функціональність судинної системи.Властивості компонентівКомплексні препарати АТ Норма та АД Норма Форте є БАДами (біологічно активними добавками), заснованими на рослинних інгредієнтах, спеціально підібраних з метою підтримки оптимальної функціональності судинної системи та коригування її патологічної діяльності. Основою обох БАДів є такі активні інгредієнти. Плоди чорноплідної горобини (аронії), завдяки активним речовинам, що містяться в них, мають гіпотензивну ефективність, підвищують імунітет, благотворно впливають на процеси кровотворення, зміцнюють судинні стінки, знижують сироватковий рівень холестерину. Внаслідок ефектів тритерпенових кислот, що входять до складу плодів, їх застосування в медицині практикується при різних патологіях серцево-судинної системи, включаючи аритмії, серцеву недостатність, гіпертонію, розлади коронарного кровообігу. Плоди глоду активно сприяють поліпшенню серцевої діяльності, підтримують здатність міокарда ефективно використовувати кисень, що надходить до нього, нормалізують підвищений артеріальний тиск, зміцнюють судинні стінки і капіляри. Прийом цього рослинного інгредієнта супроводжується покращенням мозкового та коронарного кровообігу, нормалізацією серцевого ритму, зниженням збудливості ЦНС та спазмолітичними ефектами. Сфера застосування плодів глоду за віком пацієнтів поширюється на такі захворювання, як: вегето-судинна дистонія, астено-невротичний синдром, клімактеричний невроз, аритмії, серцева недостатність, стенокардії, артеріальна гіпертензія, атеросклероз.Препарати на його основі широко застосовуються як кардіотонічний засіб при діагностованих функціональних патологіях серцевої діяльності, пароксизмальної тахікардії, миготливої аритмії, міокардиті, вегетативних дистоніях, безсонні, клімактеричних розладах кровообігу. Рутин відомий своєю ангіопротективною дією, що супроводжується зниженням ламкості та проникності капілярів. Додатково до складу АТ Норма Форте включені активні інгредієнти, що підвищують ефективність описаних вище компонентів, властивих обом БАДам. Сушениця болотна сприяє більш повному розширенню периферичних судин, має гіпотензивні ефекти і уповільнює ритм скорочень серця. Лабазник характеризується своєю седативною, кровоспинною і підвищує імунітет дією. Вітамін С знижує в'язкість крові та збільшує її плинність, у зв'язку з чим корисний як профілактичний компонент препаратів, що призначаються при серцево-судинних патологіях. Вітамін Е підвищує імунітет пацієнта, покращує кровообіг у його організмі та сприяє попередженню утворення тромбів. Магній підтримує ефекти, спрямовані на зниження тонусу та розширення судин, виявляє гіпотензивні якості. Призначається при м'язовій слабкості, склерозі, нервових захворюваннях, інфаркті міокарда. Калій є протисклеротичним засобом, який покращує кисневе постачання мозку, допомагає знизити артеріальний тиск, збільшує стійкість міокарда до шкідливих впливів, зміцнює нервову систему та зменшує судинний спазм. Ефекти активних компонентів даних БАДів у хворих з I, II ступенем артеріальної гіпертензії сприяють зниженню у них АТ (артеріального тиску) та функціональному покращенню діяльності серцево-судинної системи. При регулярному прийомі цих БАДів відзначається розширення кровоносних судин головного мозку та серця, поліпшення коронарного кровотоку, зменшення в'язкості крові, підвищення постачання киснем мозку та серця, зниження частоти та збільшення ефективності та сили серцевих скорочень, зміцнення судинних стінок, спад нервового збудження, зменшення проявів головокружіння та головного болю, нормалізація нічного сну.Показання до застосуванняПрепарати АТ Норма та АТ Норма Форте як біологічна добавка призначені для пацієнтів з діагностованою артеріальною гіпертонією з метою зниження негативних симптомів, що виявляються при цьому захворюванні.Протипоказання до застосуванняДані БАДи протипоказані до прийому пацієнтам з персональною гіперчутливістю до їх активних та/або додаткових інгредієнтів, годуючих та вагітних жінок, а також дітям, які не досягли віку 14-ти років.Побічна діяЯк правило, застосування біодобавок не супроводжувалося будь-якими негативними побічними ефектами. У поодиноких випадках, при персональній гіперчутливості пацієнта прийом БАДів може призвести до розвитку різних алергічних реакцій.Спосіб застосування та дозиІнструкція із застосування АТ Норма Форте також рекомендує пацієнтам, які досягли 14-річного віку, прийом 1-2 капсул БАДу під час їжі двічі на добу. У цьому випадку курсова тривалість прийому капсул не повинна перевищувати 20 днів. У разі потреби допускається повторення аналогічного курсу через 10 діб.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок аронії (горобини чорноплідної), екстракт глоду, желатин (капсула), мікрокристалічна целюлоза (носій), рутин (вітамін Р), кальцію стеарат (агент антистежуючий), магнію оксид (агент антистежуючий)ХарактеристикаКапсули АД-Норму створені спеціально для осіб, які страждають на артеріальну гіпертензію. Рекомендується як біологічно активна добавка до їжі - джерела флавоноїдів, рутину, що містить гіперозид.РекомендуєтьсяДля осіб, які страждають на артеріальну гіпертензіюПротипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 1-2 капсули 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому 4-6 тижнів. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
798,00 грн
726,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 1 мл: Активна речовина: адапален 1 мг; Допоміжні речовини: метилдекстрози стеарат – 35 мг, макрогол (20) – 35 мг, сквалан (природний) – 60 мг, метилпарагідроксибензоат – 2 мг, пропілпарагідроксибензоат – 1 мг, динатрію едетат – 1 мг, феноксиетанол – 5 мг, , карбомер (934Р) – 4 мг, циклометикон – 130 мг, натрію гідроксид – 0.5 мг. Крем для зовнішнього застосування 30 г в тубі алюмінієвій, картонна пачка.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування білого або майже білого кольору однорідний.Фармакотерапевтична групаКомедонолитичний, протизапальний.ФармакокінетикаАбсорбція діючої речовини при нанесенні на шкіру низька – лише 4% дози. Виведення з організму відбувається із жовчю.ФармакодинамікаПризначений для лікування вугрової висипки. Активна речовина адапален є метаболітом ретиноїду. Чинить протизапальну та комедонолітичну дію, нормалізує кератинізацію епідермісу його диференціювання. Механізм дії пояснюється взаємодією з γ-рецепторами клітин шкіри та зв'язуванням цих рецепторів. В результаті цього нормалізується продукція сала, запобігає закупорці протоки та утворення комедонів. Сприяє розпушенню епітелію біля комедонів, а це покращує їх спорожнення. Одночасно стимулює мітотичну активність шкіри. Селективність зв'язування тільки з ядерними γ-рецепторами забезпечує кращу переносимість у порівнянні з третиноїном.Клінічна фармакологіяПрепарат на лікування вугрів. Ретиноїд.ІнструкціяЗовнішньо. Перед застосуванням крему необхідно очистити та висушити шкіру обличчя. Легким дотиком рівномірно наносити крем на уражену поверхню 1 раз/сут перед сном, уникаючи попадання препарату на слизові оболонки очей і губ.Показання до застосуванняВугровий висип легкого та середнього ступеня тяжкості, в т.ч. за наявності комедонів, папул та пустул.Протипоказання до застосуванняВагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 12 років; підвищена чутливість до адапалену або будь-якого допоміжного компонента препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при дерматиті, екземі, себореї.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та дітям до 12 років.Побічна діяЗ боку шкіри та підшкірних тканин: часто – сухість шкіри, подразнення шкіри, відчуття печіння шкіри, еритема; нечасто – контактний дерматит, відчуття дискомфорту, сонячний опік, свербіж, лущення шкіри, вугровий висип; частота невідома - алергічний дерматит (алергічний контактний дерматит), болючість шкіри, припухлість шкіри, подразнення повік, еритема повік, свербіж повік, припухлість повік.Взаємодія з лікарськими засобамиВраховуючи стійкість активної речовини до кисню, можливе одночасне застосування бензоїлу пероксиду та кліндаміцину.Спосіб застосування та дозиНаносити крем на уражену поверхню 1 раз на добу перед сном.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКальцію карбонат, магнію карбонат, сорбіт (підсолоджувач), тальк (агент антистежуючий), крохмаль картопляний, кальцію стеарат (агент антистежувальний), аспартам (підсолоджувач), ароматизатор натуральний «М'ята» (ароматичні речовини, пропіленгліколь або ароматичні речовини).ХарактеристикаАдаксинт-продукт, що сприяє полегшенню почуття дискомфорту в шлунку, внаслідок вживання певних продуктів (солодкості, кава, томати, цитрусові, пряна або гостра їжа та ін.), прийом деяких лікарських препаратів. Адаксинт крім карбонату кальцію містить карбонат магнію - два компоненти, які підібрані таким чином, що при прийомі в рекомендованих дозах вони не викликають ні посилення запорів, ні їх виникнення.Властивості компонентівКальція карбонат і магнію карбонат при попаданні в шлунок вступають у реакцію з соляною кислотою, що знаходиться там, при закиданні якої в стравохід людина відчуває печію. В результаті нейтралізації соляної кислоти утворюється вода і розчинні мінеральні солі, причому цей процес відбувається з досить високою швидкістю, що сприяє швидкому порятунку від таких проявів дискомфорту, як почуття переповнення в надчеревній ділянці, нудота, відрижка. Іони магнію допомагають посилити утворення слизу у шлунку, підвищуючи тим самим стійкість його слизової оболонки до агресивної дії соляної кислоти.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела кальцію і магнію.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, гіперкальціємія, тяжка ниркова недостатність, фенілкетонурія. З обережністю: перевищення рекомендованого дозування може призвести до запорів.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 – 2 таблетки 2 рази на день безпосередньо після їди, таблетки слід розжувати або тримати у роті до повного розчинення. Тривалість прийому – 1-2 місяці. За потреби прийом можна повторити. Щоб уникнути побічних ефектів у вигляді запорів «Антацидин», слід приймати, не перевищуючи зазначену тривалість прийому та дозування (не більше 4 таблеток на день).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Містить підсолоджувачі сорбіт та аспартам. При надмірному вживанні може мати проносну дію. Містить джерело фенілаланіну.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
422,00 грн
350,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаВода, спирт цетеариловий, цетеарет-20, олія соняшникова, пропіленгліколь, гліцерин, цетилфосфат калію, гліцерил стеарат, олія вазелінова, ізогексадекан, диметикон, капсаїцин, масляні екстракти адамова кореня, шипшини, лопуха, лопуха, лопуха Д-пантенол, метилнікотинат, парфумерна композиція, феноксіетанол, етилгексилгліцерин, тетрабутилгідрохінон, лимонна кислота, лимонен, ліналоол, гераніол, гексил циннамал.ХарактеристикаКрем-бальзам для тіла "Адамів корінь. Хондроїтин-глюкозамін" 10 активних компонентів – ефективний натуральний засіб для тіла в області суглобів та хребта на основі унікальної природної рослини. Сприяє покращенню функціонального стану, гальмує деструктивні процеси та активізує регенерацію.Властивості компонентівАдамів корінь застосовується при комплексній терапії проблем опорно-рухового апарату, захворюваннях кісткової тканини, суглобових сполук та м'язів. Помітно знижує больовий синдром та швидко покращує самопочуття. Препарати адамового кореня з успіхом застосовуються при проблемах з хребтом, у тому числі остеохондрозах, при ревматичних та радикулітних болях, артритах та поліартритах, подагричних симптомах, ішіасі. При цьому адамів корінь має не тільки знеболювальну дію, але й допомагає зупинити запальні процеси, сприяє регенерації пошкоджених тканин. Помічено, що після використання адамового кореня зменшуються болі в суглобах, повертається рухливість, зникає неприємний суглобовий “хрускіт”. За допомогою адамового кореня можна позбутися наслідків травм, прискорити зникнення синців та синцівшвидко впоратися з наслідками розтягувань, вивихів та інших ушкоджень. Також з адамового кореня готують найрізноманітніші мазі, засоби у вигляді бальзамів та інші цілющі препарати. Хондроїтин сульфат – основний структурний компонент хряща та природний захисник (хондропротектор) його клітин. Виробляється хрящової тканини суглобів. Підвищує вологоємність хряща, запобігає його висиханню. Забезпечує механічні та еластичні властивості суглобових поверхонь, покращує якість суглобового мастила (синовіальної рідини). Глюкозамін – один із найважливіших компонентів хрящової тканини та природний захисник (хондропротектор) клітин хряща. Забезпечує харчування та життєздатність хондроцитів, перешкоджає руйнуванню хрящових тканин, стимулює їх відновлення. Капсаїцин має сильну розігрівальну дію, активізує обмінні процеси в м'язовій тканині, покращує мікроциркуляцію. Знижує набряклість, знімає м'язовий спазм, є провідником інших лікувальних компонентів. Блокує дію хімічних медіаторів, що провокують запалення та передають болючі імпульси в ЦНС. Шабельник болотний – лікарська рослина з вираженою біостимулюючою, антибактеріальною, знеболювальною, протизапальною, солевивідною, протиревматичною та регенеруючою дією. Має численні лікувальні властивості. Містить мікроелементи (фосфор, калій, магній,мідь), дубильні речовини, флавоноїди, ефірні олії, органічні кислоти, каротин. Визнаний народний засіб для боротьби з ревматизмом, радикулітом, артритами та артрозами, відкладенням солей у суглобах рук та ніг. Сприяє зняттю набряклості, підвищує рухливість суглобів і хребта. Лопух володіє широким спектром лікувальної дії: антисептичним, антимікробним, солевивідним, протизапальним, протинабрячним, ранозагоювальним. Зовнішньо застосовується при подагрі, ревматизмі, загостренні суглобових захворювань при переохолодженні, а також при травмах кінцівок, опіках та ранах. Стимулює обмін речовин та регенерацію тканин.Сприяє зняттю набряклості, підвищує рухливість суглобів і хребта. Лопух володіє широким спектром лікувальної дії: антисептичним, антимікробним, солевивідним, протизапальним, протинабрячним, ранозагоювальним. Зовнішньо застосовується при подагрі, ревматизмі, загостренні суглобових захворювань при переохолодженні, а також при травмах кінцівок, опіках та ранах. Стимулює обмін речовин та регенерацію тканин.Сприяє зняттю набряклості, підвищує рухливість суглобів і хребта. Лопух володіє широким спектром лікувальної дії: антисептичним, антимікробним, солевивідним, протизапальним, протинабрячним, ранозагоювальним. Зовнішньо застосовується при подагрі, ревматизмі, загостренні суглобових захворювань при переохолодженні, а також при травмах кінцівок, опіках та ранах. Стимулює обмін речовин та регенерацію тканин.ІнструкціяКрем-бальзам наноситься круговими рухами протягом 3-5 хвилин до повного вбирання 2-3 рази на день, наскільки можна забезпечити тепло і спокій. Курс 3-5 тижнів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів. Побічних ефектів не виявлено. У разі виникнення алергічних реакцій припинити застосування та проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВода, гліцерин, карбомер, коко-каприлат/капрат, дикаприліловий ефір, біостимулюючий протизапальний комплекс (олія соняшникова, ПЕГ-40 гідрогенізована касторова олія, пропіленгліколевий екстракт прополісу, масляний екстракт ромашки, вітамін Е, алланян, смородини), масляні екстракти адамового кореня, перцю, шабельника, шавлії, шипшини, лопуха, оману, звіробою, обліпихи, пропіленгліколевий екстракт прополісу, отрута бджолиний сирець, глюкозамін гідрохлорид, хондроїтин сульфат, гідро, , гідроксид натрію, динатрієва сіль ЕДТА, лимон.ХарактеристикаГель-бальзам для тіла «Суставить. Адамів корінь із шабельником» 17 активних компонентів товарного знака «Neogalen» (Неогален) серії «Здоров'я без переплати» Інноваційний гель-бальзам з адамовим коренем і шабельником, екстрактами шавлії, шипшини, лопуха, червоного перцю, має виражену протизапальну дію. Дія та ефективність гелю-бальзаму забезпечені високою біологічною активністю його натуральних компонентів, що мають виражену позитивну комплексну дію.Властивості компонентівАдамов корінь застосовується при комплексній терапії проблем опорно-рухового апарату, захворюваннях кісткової тканини, суглобових сполук та м'язів. Помітно знижує больовий синдром та швидко покращує самопочуття. Препарати адамового кореня з успіхом застосовуються при проблемах з хребтом, у тому числі остеохондрозах, при ревматичних та радикулітних болях, артритах та поліартритах, подагричних симптомах, ішіасі. При цьому адамів корінь має не тільки знеболювальну дію, але й допомагає зупинити запальні процеси, сприяє регенерації ушкоджених тканин. Помічено, що після використання адамового кореня зменшуються біль у суглобах, повертається рухливість, зникає неприємний суглобовий “хрускіт”. За допомогою адамового кореня можна позбутися наслідків травм, прискорити зникнення синців та синців, швидко впоратися з наслідками розтягувань, вивихів та інших ушкоджень. Також з адамового кореня готують найрізноманітніші мазі, засоби у вигляді бальзамів та інші цілющі препарати. Вони широко застосовуються для боротьби з бородавками та підвищеною пігментацією шкіри, для лікування екземи, фурункульозу та інших дерматологічних захворювань, для позбавлення від шпор п'яти, трофічних виразок, для лікування бурситів. Тонізуюча дія, яку адамів корінь виявляє на судини, робить його ефективним засобом при терапії варикозного розширення вен, тромбофлебітів. Шабельник болотний - лікарська рослина з вираженою біо-стимулюючою, антибактеріальною, знеболювальною, протизапальною, солевивідною, протиревматичною та регенеруючою дією. Має численні лікувальні властивості. Містить мікроелементи (фосфор, калій, магній, мідь), дубильні речовини, флавоноїди, ефірні олії, органічні кислоти, каротин. Визнаний народний засіб для боротьби з ревматизмом, радикулітом, артритами та артрозами, відкладенням солей у суглобах рук та ніг. Сприяє зняттю набряклості, підвищує рухливість суглобів та хребта, артрозу. Хондроїтин сульфат – основний структурний компонент хряща та природний захисник (хондропротектор) його клітин. Виробляється хрящової тканини суглобів. Підвищує вологоємність хряща, запобігає його висиханню. Забезпечує механічні та еластичні властивості суглобових поверхонь, покращує якість суглобового мастила (синовіальної рідини).ІнструкціяМ'якими масажними рухами наносити протягом 3-5 хвилин до повного вбирання 2-3 рази на день. Бажано забезпечити обробленому місцю тепло та спокій протягом 1-2 годин. Перед наступним нанесенням змити теплою водою, осушити рушником. Тривалість застосування 6-8 тижнів. Для закріплення результату курс рекомендується повторити через 3 місяці або за необхідності.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів. Побічних ефектів не виявлено. У разі виникнення алергічних реакцій припинити застосування та проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВода, спирт цетеариловий, цетеарет-20, олія соняшникова, пропіленгліколь, гліцерин, цетилфосфат калію, гліцерил стеарат, олія вазелінова, ізогексадекан, диметикон, капсаїцин, масляні екстракти адамова кореня, лопуха, шоломник, шоломник, муміє, отрута гюрзи (субстанція), метилнікотинат, парфумерна композиція, феноксиетанол, етилгексилгліцерин, тетрабутилгідрохінон, лимонна кислота, лимонен, ліналоол, гераніол, гексил циннамал.ХарактеристикаГель-бальзам для тіла "Суставить. Зміїна отрута. Муміє. 12 активних компонентів" товарного знаку Neogalen(Неогален) серії "Здоров'я без переплат" - ефективний засіб на основі природних компонентів. Сприяє нормалізації функціонального стану. Забезпечує структурними елементами для активного оновлення та гнучкості. Стимулює природну регенерацію тканин, перешкоджає розвитку деструктивних процесів та старінню. Дія та ефективність гелю-бальзаму забезпечені високою біологічною активністю його натуральних компонентів, що мають виражену позитивну комплексну дію.Властивості компонентівМуміє (Asphaltum) - один із найпотужніших біостимуляторів, активізує репаративні процеси, прискорює відновлення кісткових та хрящових тканин, уповільнює процеси старіння суглоба, сприяє зменшенню ломоти, що виникає при змінах погоди. У кілька разів посилює лікувальні властивості лікарських рослин. Хондроїтин сульфат – основний структурний компонент хряща та природний захисник (хондропротектор) його клітин. Виробляється хрящової тканини суглобів. Підвищує вологоємність хряща, запобігає його висиханню. Забезпечує механічні та еластичні властивості суглобових поверхонь, покращує якість суглобової мастила (синовіальної рідини). Глюкозаміну гідрохлорид – невід'ємний елемент хрящової тканини. Забезпечує вироблення хондроїтину, покращує обмінні процеси у суглобах. Стимулює виробництво глюкозаміноглюканів, необхідних відновлення хряща. Сприяє регенерації пошкодженого хряща при запальних та деструктивних процесах. Знижує болючі відчуття. Живокіст (живокост) відомий у медицині близько 2 тисяч років. Сприяє відновленню пошкоджених тканин, особливо кісткових, стимулює регенерацію кісткової та хрящової тканини при захворюваннях суглобів, покращує якість синовіальної рідини, загоює суглобові мікротравми, прискорює зрощування кісток при переломах. Коріння містить рекордну кількість аплантоїну, полісахариди, алкалоїди, глікозиди, поліфеноли, тритерпенові сапоніни, фітостерини, таніни, кумарини, органічні кислоти. Адамів корінь, завдяки пектинам і жирним маслам, що входять до його складу, має бактерицидну дію, активізує кровообіг, стимулює нервові закінчення шкіри, глибоко прогріває хворе місце. Дія адамового кореня прирівнюється до акупунктури. Широко використовується в народній медицині при лікуванні ревматизму, ішіасу, радикуліту, поліартриту, шпор, ударів, бурситу, артрозу. Капсаїцин – витяжка з червоного перцю, збільшує швидкість ферментних реакцій, покращує мікроциркуляцію та обмін речовин, підвищує еластичність сполучної тканини та м'язів, блокує больовий синдром та надає тривалий розігріваючий ефект. Ефірні олії лікарських рослин мають регенеруючу, болезаспокійливу, протизапальну, проти набряклу дію. Широко застосовуються у медицині під час лікування ревматизму, артриту, остеохондрозу, подагри, порушень мікроциркуляції.ІнструкціяМ'якими масажними рухами наносити протягом 3-5 хвилин до повного вбирання 2-3 рази на день. Бажано забезпечити обробленому місцю тепло та спокій протягом 1-2 годин. Перед наступним нанесенням змити теплою водою, осушити рушником. Тривалість застосування 6-8 тижнів. Для закріплення результату курс рекомендується повторити через 3 місяці або за необхідності.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів. Побічних ефектів не виявлено. У разі виникнення алергічних реакцій припинити застосування та проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 2,5 мл: активні речовини: натрію гіалуронат – 25 мг; натрію хлорид – 21,3 мг; двоосновний натрію фосфат – 1,5 мг; допоміжні речовини: соляна кислота – у достатній кількості для коригування pH; гідроксид натрію - у достатній кількості для коригування pH; вода для ін'єкцій – до 2,5 мл. Розчин для внутрішньосуглобового введення (10 мг/мл) 2,5 мл. В одноразовому стерильному шприці, що містить 2,5 мл гіалуронату натрію (25 мг). Кожен шприц поміщений у герметично запаяну блістерну упаковку з ПВХ та ПЕТ-алюмінію. В одній упаковці міститься 1 шприц. Вторинна упаковка — картонна коробка, в якій повинен бути продукт під час транспортування та зберігання.ХарактеристикаВиріб медичного призначення. Гуалуронова кислота має такі фізичні властивості, які роблять можливим використовувати цю речовину як замінник порушеної запальним процесом синовіальної рідини. Таким чином, відновлюючи фізичні характеристики суглобової рідини, гіалуронова кислота підвищує рухливість та знижує болючість суглобів, уражених остеоартритом або періартритом. Крім того, препарат індукує синтез високомолекулярної гіалуронової кислоти, подібної за структурою до «звичайної» гіалуронової кислоти, у синовіальних суглобах, уражених хронічним дегенеративним або запальним процесом. Без цього стимулу молекулярна вага синтезується синовіоцитами гіалуронової кислоти нижче за норму. Цей механізм дії поєднує пролонгований клінічний ефект натрію гіалуронату, який у 10 разів перевищує ефект із розрахунку внутрішньосуглобового кліренсу та метаболізму. Внутрішньосуглобове введення препарату Адант покращує функціонування суглобів, купує біль, спричинений остеоартритом колінного та плечового суглобів. Адант покращує рухливість суглобів та нормалізує склад синовіальної рідини. Крім того, препарат Адант показаний для введення в зап'ястно-п'ястковий суглоб у хворих, які страждають на різартроз. Доклінічні дані безпеки. Після одноразового введення препарату щурам величина LD50 виявилася 2014мг/кг у самців та 1761мг/кг у самок. Після внутрішньочеревного введення препарату Адант самцям та самкам щурів протягом 28 днів було встановлено, що доза, яка не чинить токсичного ефекту, становить 30 мг/кг/добу. Під час дослідження реакції ASA, внутрішньосуглобових реакцій, внутрішньошкірних реакцій, рогівкових реакцій, реакції Schultz-Dale, реакції РСА, дифузії в гелі та реакції РНА у морських свинок, які отримували препарат Адант, антигенні властивості препарату не виявилися. У результаті дослідження зворотної мутації бактерій був виявлено мутагенних властивостей препарату. Одноразове введення 0.1 мл не мало небажаної дії на рогівку, райдужну оболонку та кон'юктивальну оболонку кроликів. Ці дані свідчать, що препарат Адант не вражає слизові оболонки.Фармакотерапевтична групаВідновлює дефіцит синовіальної рідини.ІнструкціяЗвільнити шприц від блістерного пакування, відламати кінчики на упорі для пальців у середині шприца. Якщо препарат зберігався у замороженому вигляді, перед застосуванням необхідно зігріти препарат до кімнатної температури протягом 20-30 хв. Видалити гумову заглушку. Одягнути на шприц голку для ін'єкцій 21G, 22G або 23G. Шприц готовий до роботи. Перед застосуванням препарату протерти спиртом місце введення. Після ін'єкції утилізувати шприц та голку з дотриманням необхідних вимог.Показання до застосуванняГіперчутливість до діючої речовини.Протипоказання до застосуванняостеоартрит колінного та плечового суглобів; остеоартрит зап'ястково-п'ясткового суглоба І, ІІ та ІІІ ступеня; біль та обмеження рухливості інших синовіальних суглобів, як наслідок дегенеративних та посттравматичних змін.Вагітність та лактаціяНезважаючи на те, що в ході доклінічних досліджень тератогенних властивостей препарату не виявлено, його безпека при призначенні вагітним жінкам не вивчалася. Тому вагітним жінкам або при підозрі на вагітність препарат слід призначати з обережністю. Натрію гіалуронат секретується з молоком тварин, тому на час застосування препарату рекомендується припинити вигодовування груддю.Побічна діяУ деяких випадках можливий розвиток місцевої алергічної реакції, такий як кропив'янка та свербіж. У цьому випадку введення препарату слід припинити та призначити відповідну терапію. Є окремі повідомлення про розвиток хворобливості (переважно, транзиторні болі після ін'єкції) та припухлості. Пацієнти можуть пред'являти скарги на набряклість, почервоніння, відчуття печіння та тяжкості у місці ін'єкції. Вкрай рідко спостерігається розвиток шокових реакцій. У цьому випадку подальше введення препарату слід припинити, встановити спостереження за пацієнтом та призначити відповідну терапію.Спосіб застосування та дозиВ основному рекомендується внутрішньосуглобове введення препарату один раз на тиждень протягом 5 тижнів поспіль. Препарат слід вводити безпосередньо в порожнину колінного суглоба, плечовий суглоб (суглобова порожнина, подакроміальна сумка або піхва сухожилля довгої головки біцепса), зап'ястково-п'ястковий суглоб або інші уражені синовіальні суглоби. У випадку з зап'ястково-п'ястковим суглобом рекомендується два способи введення залежно від ступеня вираженості остеоартриту: латеральний зовнішній спосіб (I ступінь ризартрозу) і міжпальцевий/комісуру першого пальця (II і III ступеня ризартрозу). Проте вибір того чи іншого способу введення препарату залежить від індивідуальних особливостей кожного хворого; Введення препарату краще виконувати при ендоскопічному контролі. У будь-якому випадку вибір дози залежить від ступеня вираженості симптоматики. Запобіжні заходи при проведенні ін'єкції Т.к. Препарат Адант вводиться у суглобову порожнину, процес введення препарату слід виконувати з дотриманням усіх правил асептики. Якщо протягом 5 тижнів лікування не настає усунення симптоматики, лікування слід припинити. Якщо спостерігаються ознаки затримки синовіальної рідини, рекомендується виконати артроцентез. Інші рекомендації Не допускається введення препарату Адант у кровоносне русло. Не вводити препарат у тканини ока. Враховуючи високу в'язкість препарату, рекомендується застосування голок №21-23G Перед застосуванням препарат слід зігріти до кімнатної температури. Препарат слід використовувати один раз безпосередньо після відкриття упаковки. Невикористаний препарат слід утилізувати з дотриманням регулятивних вимог.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат може спричинити загострення запального процесу у пацієнтів із остеоартритом. В цьому випадку введення препарату рекомендується виконувати після усунення запальної симптоматики. У поодиноких випадках після введення препарату відзначається болючість. Для запобігання розвитку болю після ін'єкції препарату рекомендується зберігати спокій у ураженому суглобі. Введення препарату необхідно здійснювати безпосередньо в порожнину суглоба, інакше може розвинутись локальна болючість. Препарат Адант слід призначати з обережністю пацієнтам з обтяженим алергічним анамнезом та хворим на порушення функції печінки. Призначення літнім пацієнтам: препарат слід призначати з обережністю, оскільки у людей похилого віку багато фізіологічних функцій організму знижено. Використання у педіатрії Т.к. Безпека препарату при призначенні дітям не досліджувалася, його слід застосовувати з обережністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних.Умови відпустки з аптекБез рецепта
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 таб. активні речовини: тетраметилтетраазабіциклооктандіон – 500 мг; допоміжні речовини: метилцелюлоза, стеарат кальцію. Пігулки по 500 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаАнксіолітичний засіб (транквілізатор).ФармакокінетикаПрепарат добре (77-80%) всмоктується із шлунково-кишкового тракту, до 40% прийнятої дози зв'язується з еритроцитами. Інша частина не зв'язується з білками плазми крові і знаходиться в плазмі у вільному вигляді, тому діюча речовина безперешкодно розподіляється по організму та вільно долає клітинні мембрани. Максимальна концентрація діючої речовини в крові досягається через 0,5 години після прийому препарату і високий рівень зберігається протягом 3-4 годин, потім поступово зменшується. 55-70% прийнятої дози виводиться з організму із сечею, решта – з калом у незміненому вигляді протягом доби. Тетраметилтетраазабіциклооктандіон не метаболізується та не накопичується в організмі.ФармакодинамікаДіюча речовина Адаптолу тетраметилтетраазабіциклооктандіон за хімічною структурою є близьким до природних метаболітів організму - його молекула складається з двох метильованих фрагментів сечовини, що входять до складу біциклічної структури. Адаптол діє на активність структур, що входять до лімбіко-ретикулярного комплексу, зокрема на емоціогенні зони гіпоталамуса, а також впливає на всі 4 основні нейромедіаторні системи - ГАМК, холін-, серотонін- та адренергічну, сприяючи їх збалансованості та інтеграції, але не надає периферичної адреноблокуючої дії. Усуває або послаблює занепокоєння, тривогу, страх, внутрішню емоційну напругу та дратівливість. Заспокійливий ефект не супроводжується міорелаксацією та порушенням координації рухів. Не знижує розумової та рухової активності, тому Адаптол можна застосовувати протягом робочого дня або навчання. Не створює піднесеного настрою, відчуття ейфорії. Снотворний ефект не має, але посилює дію снодійних засобів і нормалізує перебіг сну при його порушеннях.Адаптол полегшує чи знімає нікотинову абстиненцію. Крім заспокійливої дії має ноотропну дію. Адаптол покращує когнітивні функції, увагу та розумову працездатність, не стимулюючи симптоматику продуктивних психопатологічних розладів – марення, патологічну емоційну активність.Показання до застосуванняневрози та неврозоподібні стани (дратівливість, емоційна нестійкість, тривога, страх); поліпшення переносимості нейролептиків і транквілізаторів з метою усунення соматовегетативних і неврологічних побічних ефектів, що викликаються ними; кардіалгія різного генезу (не пов'язана з ІХС); нікотинова абстиненція (у складі комплексної терапії для зменшення потягу до куріння тютюну).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до компонентів препарату; вагітність; період годування груддю.Вагітність та лактаціяДіюча речовина препарату добре проникає у всі тканини та рідини організму. Немає достатньої кількості клінічних спостережень про застосування препарату під час вагітності та в період годування груддю, тому призначати препарат не рекомендується.Побічна діяРідко - запаморочення, зниження артеріального тиску, диспептичні розлади, алергічні реакції (шкірні висипання, свербіж) після прийому високих доз: бронхоспазм, зниження температури тіла, слабкість. При зниженні артеріального тиску та/або температури тіла (температура тіла може знизитися на 1-1,5 ° С) прийом препарату припиняти не слід. Артеріальний тиск та температура тіла нормалізуються самостійно. У разі виникнення алергічних реакцій застосування препарату слід припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиАдаптол можна поєднувати з нейролептиками, транквілізаторами (бензодіазепінами), снодійними засобами, антидепресантами та психостимуляторами.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, по 500 мг 2-3 рази на день. Максимальна разова доза становить 3 г, добова – 10 г. Тривалість курсу лікування – від кількох днів до 2-3 місяців. У комплексній терапії як засіб, що знижує потяг до куріння тютюну, - по 500-1000 мг 3 рази на день протягом 5-6 тижнів.ПередозуванняПрепарат малотоксичний. При підозрі передозування викликати лікаря, провести загальноприйняті заходи з детоксикації, зокрема. промивання шлунка.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗвикання, залежність (психічна та фізична) та синдром скасування до Адаптолу не встановлені. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат може спричинити зниження артеріального тиску та слабкість, що може негативно вплинути на здатність керувати транспортним засобом та обслуговувати механізми. Слід бути обережними.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 392,00 грн
2 308,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія – 1 доза (0.5 мл): Активні речовини: правцевий анатоксин, адсорбований 5 Lf (більше 20 МО); дифтерійний анатоксин, адсорбований 2 Lf (більше 2 МО); безклітинна кашлюкова вакцина, що містить; кашлюковий анатоксин, адсорбований 2.5 мкг; філаментозний гемаглютинін, адсорбований 5 мкг; аглютиногени фімбрій типів 2 та 3, адсорбовані 5 мкг; пертактин адсорбований 3 мкг; Допоміжні речовини*: алюмінію фосфат (у перерахунку на алюміній) – 1.5 мг (0.33 мг), 2-феноксиетанол – 0.6% (о/о) (3.33 мг), вода д/і – до 0.5 мл. * залишкові продукти виробничого процесу, присутні в 1 дозі вакцини (0.5 мл) у слідових кількостях (вказано їхню розрахункову кількість): формальдегід (не більше 0.5 мкг) та глутаральдегід (менше 50 нг). 1 доза (0.5 мл) – флакони безбарвного скла (тип I) місткістю 2 мл (1, 5) – пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для внутрішньом'язового введення білувата, каламутна, гомогенна.Фармакотерапевтична групаВакцина для профілактики дифтерії, правця, кашлюку.ФармакокінетикаДосліджень фармакокінетики препарату не проводилось.ФармакодинамікаЕфективність Стовпняк: захист від правця досягається шляхом вироблення антитіл, що нейтралізують, до правцевого токсину. При цьому мінімальна захисна концентрація протиправцевих антитоксичних антитіл у сироватці, що визначається за допомогою методу нейтралізації, повинна становити принаймні 0.01 МО/мл. У клінічних дослідженнях вакцини Адасель захисна концентрація протиправцевих антитоксичних антитіл, що вимірюється за допомогою методу ELISA, була визначена як 0.1 МО/мл, а збільшення концентрації антитоксичних антитіл до 1.0 МО/мл асоціюється з тривалим захистом. Імунна відповідь на правцевий токсин після введення препарату Адасель досягає рівня, раніше визначеного як захисний (≥0.1 МО/мл), що підтверджує імунологічну ефективність правцевого анатоксину, використаного у вакцині Адасель. Дифтерія: захист від дифтерії забезпечують нейтралізуючий дифтерійний токсин антитіла. Мінімальна концентрація протидифтерійних антитоксичних антитіл у сироватці, що захищає від захворювання, становить 0,01 МО/мл. Концентрація протидифтерійних антитіл, що дорівнює або перевищує 0.1 МО/мл, розглядається як захисна, а рівень антитіл рівний або перевищує 1.0 МО/мл, асоціюється з тривалим захистом. Імунна відповідь до дифтерійного токсину після введення препарату Адасель досягає рівня, раніше визначеного як захисна (≥0.1 МО/мл), що підтверджує імунологічну ефективність дифтерійного анатоксину, використаного у вакцині Адасель. Коклюш: ефективність коклюшних антигенів, що входять до складу вакцини Адасель, була підтверджена на підставі порівняння концентрації антитіл до цих антигенів, досягнутих у одноразово щеплених вакциною Адасель, з концентрацією антитіл до тих же антигенів, досягнутих у дітей віком до 1 року, які отримали три вакциною для дітей до 12 міс, що містить правцевий анатоксин, дифтерійний анатоксин та аналогічний безклітинний кашлюковий компонент (АбКДС) у рамках дослідження епідеміологічної ефективності даної вакцини, проведеного у Швеції у 1992-1995 рр. (Sweden I). Епідеміологічна ефективність АбКДС становила 84.9% проти підтвердженого кашлюку (захворювання з нападами судомного кашлю тривалістю не менше 21 дня з виділенням збудника Bordetella pertussis або встановленим епідеміологічним зв'язком з лабораторно-підтвердженим випадком захворювання), а щодо кашлюку легкої течії (не менше 1 дня з нападом кашлю Bordetella pertussis) Епідеміологічна ефективність вакцини склала 77.9%. Безклітинні коклюшні компоненти, що входять до складу вакцин Адасель та АбКДС, відрізняються лише за кількістю КА (2.5 мкг у вакцині Адасель, порівняно з 10 мкг у вакцині АбКДС). У клінічних дослідженнях гуморальної відповіді на антигени кашлюку у дітей, підлітків та дорослих, показано, що ревакцинація однією дозою вакцини Адасель призводить до вираженої освіти антитіл до всіх антигенів кашлюку, що входять до вакцини, з формуванням поствакцинального рівня антитіл у 2-5 разів вище, ніж захисний рівень, що спостерігалося у дослідженні Sweden I. Ефективність вакцин для профілактики дифтерії (із зменшеним вмістом антигену), правця та кашлюку (безклітинних) [АдСбк], в т.ч. Вакцина Адасель, для профілактики кашлюку, була підтверджена в ході багатьох досліджень. У підлітків, імунізованих проти кашлюку в дитячому та ранньому дитячому віці цілоклітинною вакциною, ефективність АдСБК вакцин під час спалахів кашлюку становила від 66% до 75%. Аналогічно, у підлітків, які отримали первинний курс імунізації безклітинної вакциною коклюшною, ефективність АдСбк вакцин під час спалахів кашлюку становила 73-75% протягом першого року після вакцинації. Імуногенність у дітей, підлітків та дорослих Порівняльні дослідження були проведені у дітей (4-6 років), підлітків (11-17 років) та дорослих (18-64 роки). У цих дослідженнях концентрацію антитіл визначали через 1 місяць (28-35 днів) після імунізації вакциною Адасель. У клінічних дослідженнях у 100% дітей, підлітків та дорослих було досягнуто захисної концентрації антитіл проти правцевого анатоксину ≥0.1 ОД/мл через 1 місяць після введення вакцини Адасель. Захисна концентрація антитіл (≥0.1 ОД/мл) проти дифтерійного анатоксину була досягнута через 1 місяць після введення вакцини Адасель у 100% дітей, у 99.8% підлітків та у 94.1% дорослих. Оцінка рівня імунної відповіді до кашлюкових антигенів, проведена у всіх клінічних дослідженнях у дітей, підлітків і дорослих, показала, що ревакцинація призводить до вираженого підвищення рівня антитоксичних антитіл проти кашлюкового токсину, який був у 2-5 разів вище захисного рівня, що спостерігався в дослідженні Sweden I (рівень антитоксичних антитіл проти коклюшного токсину >86.6 ОД/мл, рівень антитіл проти ФГА >40.0 ОД/мл, рівень антитіл до ПРН >108 ОД/мл та рівень антитіл до ФІМ >341 ОД/мл у дослідженні Sweden I). Тривалість захисної дії Тривале (протягом 10 років) спостереження персистенції рівня антитіл до антигенів вакцини у підлітків і дорослих, які були щеплені в ранньому дитячому віці проти дифтерії, правця і кашлюку (вакциною, що містить цільноклітинний кашлюковий компонент) і одноразово ревакцинованих препаратом. для правцевого (≥0.01 МО/мл) та дифтерійного (≥0.01 МЕ/мл) анатоксинів через 10 років після вакцинації (у 99.2% та у 92.6% відповідно). Концентрація кашлюкових антитіл залишалася в 2-9 разів вище вихідного рівня протягом 5 років. Через 10 років після вакцинації концентрація кашлюкових антитіл знижувалася до вихідного (до вакцинації) рівня.Дослідження тривалості поствакцинального імунітету та дані вивчення повторних введень вакцини Адасель підтверджують можливість її застосування з інтервалом у 10 років замість вакцин, що містять лише правцевий та дифтерійний анатоксини. Доклінічна токсикологія Вивчення канцерогенного або мутагенного потенціалу вакцини Адасель, а також її впливу на здатність до народження дітей не проводилося.ІнструкціяРевакцинація проводиться одноразово у дозі 0,5 мл. Вакцину слід вводити внутрішньом'язово в дельтовидний м'яз плеча. Вакцину Адасель не можна вводити в сідничний м'яз. Забороняється внутрішньосудинне введення вакцини Адасель. Не слід вводити вакцину внутрішньовенно або підшкірно. При необхідності, відповідно до національних рекомендацій, вакцина Адасель може застосовуватися замість вакцини проти дифтерії та правця для ревакцинації проти дифтерії, правця та кашлюку у дітей старшого віку та дорослих. Запобіжні заходи при застосуванні Процедурний кабінет, у якому проводиться імунізація, має бути оснащений необхідними засобами протишокової терапії (розчином епінефрину гідрохлориду для ін'єкцій 1:1000, кортикостероїдами та іншими відповідними препаратами). Пацієнти повинні бути під наглядом медичного працівника протягом не менше 30 хв після вакцинації. Підготовка до ін'єкції та її проведення Перед введенням слід оцінити вміст флакона на предмет присутності сторонніх включень та/або знебарвлення. Якщо спостерігаються будь-які відхилення, препарат не можна вводити. Струсити флакон до отримання однорідної, каламутої суспензії. Перед забором дози вакцини необхідно продезінфікувати корок антисептиком. Не слід видаляти з флакона пробку та металеву кришку, що утримує пробку. Необхідно дотримуватись правил асептики. Ввести повну дозу прищеплення (0.5 мл препарату) в/м. Переважним місцем введення препарату є дельтовидний м'яз.Показання до застосуванняРевакцинація проти правця, дифтерії та кашлюку у осіб віком від 4 до 64 років.Протипоказання до застосуванняанафілактичні реакції в анамнезі на лікарські препарати, що містять дифтерійний, правцевий анатоксин та кашлюкову вакцину; енцефалопатія (наприклад, кома, порушення свідомості, повторні судоми) протягом 7 днів після введення вакцини, що містить кашлюковий компонент, якщо не встановлено іншу причину; прогресуючі неврологічні захворювання, неконтрольована епілепсія або прогресуюча енцефалопатія; гострі інфекційні та неінфекційні захворювання, загострення хронічних захворювань є тимчасовими протипоказаннями (у разі вакцинація проводиться після одужання чи період ремісії). При неважких ГРВІ, гострих кишкових захворюваннях та інших станах вакцинація проводиться відразу після нормалізації температури.Вагітність та лактаціяРепродуктивна токсичність вакцини Адасель, а також її вплив на розвиток ембріона та плода не вивчалися. Вакцинація при вагітності не рекомендується, за винятком випадків очевидного ризику зараження кашлюком. У зв'язку з тим, що вакцина є інактивованою, ризик для ембріона чи плода є малоймовірним. Лікарю слід ретельно оцінити співвідношення користі та ризику застосування вакцини під час вагітності індивідуально у кожному випадку, якщо є висока ймовірність зараження від хворого члена сім'ї або у разі спалаху інфекції у колективі. Вплив призначення вакцини Адасель під час лактації не вивчався. Оскільки вакцина є інактивованою, ризик несприятливого впливу на матір та немовля є малоймовірним. Тим не менш, вплив вакцини Адасель на грудних дітей матерів, що годують даною вакциною, не вивчалося. Лікарю слід ретельно оцінювати співвідношення користі та ризику застосування вакцини Адасель у матерів-годувальниць індивідуально в кожному випадку. Препарат застосовують за показаннями у дітей віком від 4 років.Побічна діяУ клінічних дослідженнях вакцини Адасель у осіб віком 4-64 років біль у місці ін'єкції був найчастішою місцевою реакцією, зумовленою ін'єкційним способом введення вакцини. Більшість місцевих реакцій, пов'язаних із введенням вакцини, відзначалася протягом 3 днів від моменту вакцинації, а їхня середня тривалість склала менше 3 днів. Через 3 дні після вакцинації препаратом Адасель еритема у місці ін'єкції розміром ≥35 мм була відзначена у 11.7% дітей, 5.9% підлітків та 4.8% дорослих; набряк у місці ін'єкції розміром ≥35 мм був відзначений у 10.1% дітей, 6.2% підлітків та 5.2% дорослих. Найбільш поширеними загальними реакціями були підвищена стомлюваність у дітей та головний біль у підлітків та дорослих. Підвищення температури тіла вище 38°С відзначалося менш ніж у 10% щеплених осіб. Перелічені порушення були короткочасними та слабкими або помірно інтенсивними. Через 3 дні після вакцинації препаратом Адасель підвищення температури тіла >39.5°С відмічено у 0.3% дітей, 0.1% підлітків та не відмічено у дорослих. Побічні реакції згруповані відповідно до класифікації органів та систем органів, зазначеному в медичному словнику для нормативно-правової діяльності MedDRA, у міру зниження частоти народження. Використовуються такі категорії частоти виникнення реакцій: дуже часто (≥10%), часто (≥1% та Реакції у місці ін'єкції: дуже часто – біль, набряк, почервоніння. Системні реакції: дуже часто - головний біль, нудота2, діарея, анорексія1, міалгія2,3, біль у м'язах або м'язова слабкість2,3, набряки в ділянці суглобів2,3, загальне нездужання, озноб2; часто - лихоманка, нудота1, блювота, висипи на шкірі, міалгія1, біль у м'язах або м'язова слабкість1, набряки в області суглобів1, озноб1,3, збільшення пахвових лімфатичних вузлів. Примітка: відзначалася у таких вікових групах: 1 – діти, 2 – підлітки, 3 – дорослі. Дані післяреєстраційного спостереження Інформація про наступні небажані явища була отримана у вигляді спонтанних повідомлень у період післяреєстраційного застосування вакцини Адасель. Оскільки дані небажані явища спрямовуються добровільно та отримані в популяції, розмір якої складно визначити, не завжди можливим оцінити їх частоту та причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням вакцини. Рішення про включення інформації про ці небажані явища в інструкцію із застосування ґрунтується на наступних факторах: тяжкості небажаного явища; частоті повідомлень; передбачуваної можливості наявності причинно-наслідкового зв'язку із застосуванням вакцини Адасель. З боку імунної системи: реакція гіперчутливості (анафілактична) – ангіоневротичний набряк, набряк, висип, гіпотензія. З боку нервової системи: парестезія, гіпестезія, синдром Гійєна-Барре, неврит плечового нерва, параліч лицевого нерва, судоми, непритомність, мієліт. Серцево-судинна система: міокардит. З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, висипання. З боку кістково-м'язової системи: міозит, судоми м'язів. Загальні реакції та реакції у місці введення: поширені реакції в області ін'єкції (більше 50 мм), великий набряк кінцівки, що поширюється від місця ін'єкції за межі одного або двох суглобів; гематома у місці введення, асептичний абсцес.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне введення вакцин Вакцину Адасель можна вводити одночасно з тривалентною інактивованою протигрипозною вакциною та вакциною проти гепатиту В. Як при одночасному введенні вакцини Адасель та тривалентної інактивованої протигрипозної вакцини, так і при введенні цих вакцин з інтервалом 1 міс були отримані порівняні результати щодо безпеки та імуногенності у дорослих. У підлітків порівнювали безпеку та імуногенність вакцини Адасель та вакцини для профілактики гепатиту В, які призначали як одночасно, так і з інтервалом на 1 міс. У ході формування імунної відповіді не спостерігалося взаємного впливу на жодний з антигенів, незалежно від того, чи вводилися вакцина Адасель і вакцина для профілактики гепатиту В одночасно або в різний час. При одночасному введенні з іншими вакцинами, кожну вакцину слід вводити різними шприцами, різні ділянки тіла, переважно, в різні кінцівки. Взаємодії вакцини та лікарських засобів Імуносупресивні засоби при одночасному застосуванні з вакциною можуть впливати на формування імунної відповіді. Імунносупресивна терапія, включаючи променеву терапію, застосування антиметаболітів, алкілуючих препаратів, цитотоксичних препаратів та кортикостероїдів (у дозах вище терапевтичних), може знижувати імунну відповідь на вакцину. Вакцину Адасель заборонено змішувати в одному шприці із будь-якими препаратами, призначеними для парентерального введення.ПередозуванняНе застосовується.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк і будь-яка інша вакцина, Адасель може не забезпечити 100% захист у всіх щеплених осіб. Оскільки будь-яка внутрішньом'язова ін'єкція може призвести до виникнення гематоми в місці введення в осіб, які мають порушення згортання крові, наприклад, у пацієнтів з гемофілією або тромбоцитопенією, а також у осіб, які отримують антикоагулянтну терапію, внутрішньом'язової ін'єкції таким пацієнтам проводити не слід, крім випадків, коли користь від запровадження вакцини Адасель перевищує ризик. Якщо приймається рішення про внутрішньом'язове введення препарату зазначеним особам, вакцинацію слід проводити з обережністю, вживаючи заходів для запобігання утворенню гематоми після ін'єкції. Реакції гіперчутливості до будь-якого компонента вакцини можуть виникати після введення вакцини Адасель навіть у осіб, які не мають вказівок в анамнезі на реакції гіперчутливості до компонентів цієї вакцини. У пацієнтів, які мають знижений імунітет (внаслідок захворювання або внаслідок імуносупресивної терапії), імунна відповідь може не сформуватися. При можливості вакцинацію слід відкласти до закінчення імуносупресивної терапії. Однак вакцинацію пацієнтів з хронічними імунодефіцитними станами, зокрема, у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, слід проводити навіть у разі зниженої імунної відповіді. Вакцину Адасель не слід вводити особам з прогресуючими або нестабільними неврологічними розладами, неконтрольованою епілепсією або прогресуючою енцефалопатією доти, доки не буде визначено схему лікування, досягнуто стабілізації стану, і користь від введення препарату переконливо перевищуватиме ризик. Якщо синдром Гійєна-Барре розвивається протягом 6 тижнів, що послідували за введенням вакцини, що містить правцевий анатоксин, рішення про введення вакцини Адасель або іншої вакцини, що має у складі правцевий анатоксин, слід приймати, ґрунтуючись на ретельній оцінці співвідношення можливостей. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо вивчення впливу вакцини на здатність до керування автомобілем та іншими механізмами не проводилися.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 732,00 грн
1 658,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: активні речовини: хрому хлориду гексагідрат – 5,33 мкг; міді хлориду дигідрат - 0,34 мг; заліза хлориду гексагідрат – 0,54 мг; марганцю хлориду тетрагідрат - 99 мкг; калію йодид – 16,6 мкг; натрію фторид – 0,21 мг; натрію молібдату дигідрат – 4,85 мкг; натрію селеніт – 6,9 мкг; цинку хлорид – 1,36 мг; іонний склад: Cr3+ - 0,02 мкмоль (1 мкг); Cu2+ - 2 мкмоль (0,13 мг); Fe3+ - 2 мкмоль (0,11 мг); Mn2+ - 0,5 мкмоль (0,027 мг); I - 0,1 мкмоль (0,013 мг); F - 5 мкмоль (0,095 мг); MoO42-(Mo6+) - 0,02 мкмоль (1,9 мкг); SeO32-(Se4+) - 0,04 мкмоль (3,2 мг); Zn2+ - 10 мкмоль (0,65 мг); Na + - 5,12 мкмоль (118 мкг); K+ - 0,1 мкмоль (3,9 мкг); допоміжні речовини: ксилітол – 300 мг; хлористоводнева кислота (для корекції pH) - qs; вода для ін'єкцій – до 1 мл; показники: теоретична осмоляльність – 3100 мосмоль/кг H2O; pH» 2,5. Концентрат для виготовлення розчину для інфузій. У поліпропіленових ампулах (Євр. Фарм.), 10 мл. 20 амп. у картонній пачці. По 10 мл поліпропіленові ампули. По 20 ампул у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Фармакотерапевтична групаДобавка до парентерального харчування.ФармакодинамікаВміст однієї ампули забезпечує добову потребу в мікроелементах (хромі, міді, залозі, марганці, молібдені, селені, цинку, фторі, йоді) дорослих пацієнтів при нормальній або помірно підвищеній потребі.Показання до застосуванняЯк добавка, що забезпечує добову потребу в мікроелементах у дорослих пацієнтів при частковому та повному парентеральному харчуванні.Протипоказання до застосуванняТотальна обструкція жовчних шляхів, гіперчутливість, дитячий вік (до 10 років). З обережністю: ниркова та/або печінкова недостатність (особливо при холестазі).Вагітність та лактаціяМожливе застосування під час вагітності. Даних щодо застосування у період лактації немає. При застосуванні препарату у матерів-годувальниць слід утриматися від годування дитини груддю.Побічна діяАлергічні реакції. Рідко – нудота, тромбофлебіт у місці інфекції. При перевищенні рекомендованої швидкості введення можливі блювання, гіперемія шкіри, підвищене потовиділення.Взаємодія з лікарськими засобамиДо Аддамеля Н можуть додаватися ті препарати, сумісність із якими не викликає сумніву. Рекомендуються амінокислотні розчини та розчини глюкози з концентрацією від 5% до 50%. Змішування розчинів повинно проводитись в асептичних умовах.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно. Перед застосуванням препарат слід розвести. Дорослим пацієнтам з масою тіла більше 40 кг 1 ампулу (10мл) Аддамеля Н стерильно додають до розчинів амінокислот або розчинів глюкози 5-50%. Отриманий розчин перемішують легким похитуванням, потім використовують для парентеральних інфузій. Отриманий розчин слід використовувати протягом 24 годин. Рекомендована добова доза Аддамеля Н для дорослих пацієнтів з нормальною або помірно підвищеною потребою у мікроелементах – 1 ампула (10мл). Для пацієнтів із масою тіла 15 – 40 кг добова доза становить 0,1 мл Аддамеля Н на 1 кг ваги на добу. При підвищеній потребі дорослого в мікроелементах можна додавати максимально 20 мл Аддамеля Н.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо лікування триває більше 4 тижнів, необхідно проводити контроль концентрації марганцю в плазмі крові. Аддамель Н може бути використаний лише розведеним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 суп.: діюча речовина: активний комплекс Аденопросин 150 мг, у перерахунку на загальний білок 29 мг; допоміжні речовини: твердий жир – Супоцір AM – достатня кількість для отримання супозиторію масою 2000,0 мг. Супозиторії ректальні, 29 мг. По 5 супозиторіїв поміщають у контурне осередкове впакування з плівки ПВХ/ПЕ. 2 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиСупозиторії циліндроконічної форми, від жовтого до коричневого кольору. Допускається неоднорідність фарбування у вигляді вкраплень темнішого кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб для лікування урологічних захворювань.ФармакокінетикаДія лікарського препарату АДЕНОПРОСИН® є сукупною дією біологічно активних компонентів біомаси, отриманої з личинок комах виду Lymantria dispar, тому проведення фармакокінетичних досліджень на даний момент неможливо.ФармакодинамікаАктивна речовина, що входить до складу лікарського препарату АДЕНОПРОСИН®, є біомасою, отриманою з личинок комах виду Непарний шовкопряд (Lymantria dispar), яка має протизапальну та антиоксидантну дію. Біологічно активні компоненти препарату знижують утворення А2-фосфоліпази та вивільнення арахідонової кислоти зі зниженням синтезу простагландинів та лейкотрієнів (пригнічують 5-ліпооксигеназу). Препарат знижує проникність капілярів, зменшує набряк простати, покращує мікроциркуляцію у передміхуровій залозі. Дія препарату АДЕНОПРОСИН® проявляється завдяки патогенетичним та неспецифічним механізмам. Препарат АДЕНОПРОСИН® вже в перші дні після початку застосування покращує уродинамічні параметри (збільшує значення максимальної об'ємної швидкості потоку сечі, зменшує час сечовипускання, знижує кількість залишкової сечі) та загальний стан пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ) та хронічним простатитом. простатиту, що зменшує вміст лейкоцитів у секреті передміхурової залози, покращує однорідність її ехоструктури). Препарат регулює тонус та перистальтику нижніх сегментів сечовивідних шляхів, знижуючи частоту сечовипускання, у тому числі в нічний час, та зменшуючи дизуричні явища, почуття неповного випорожнення сечового міхура та напругу при сечовипусканні. Антиоксидантна дія лікарського препарату АДЕНОПРОСИН® виражається пригніченням перекисного окиснення ліпідів за рахунок антиоксидантних водорозчинних сполук препарату.Показання до застосуванняДоброякісна гіперплазія передміхурової залози. Хронічний простатит (у комбінованій терапії).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату; гостра затримка сечі; дитячий вік до 18 років; злоякісні новоутворення передміхурової залози.Вагітність та лактаціяПрепарат не застосовується у жінок та дітей віком до 18 років.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: рідко – діарея або прискорене випорожнення; свербіння в анальній області. Можливі алергічні реакції, загальна слабість.Взаємодія з лікарськими засобамиДо цього часу про випадки клінічно значущої взаємодії препарату АДЕНОПРОСИН® з іншими лікарськими засобами не повідомлялося.Спосіб застосування та дозиРектально, по одному супозиторію 1 раз на день (переважно на ніч в один і той же час). Тривалість лікування становить від 1 до 3 місяців залежно від інтенсивності запальних процесів у простаті та вираженості симптомів ДГПЗ, а також їх поєднання. При необхідності курс лікування можна повторити.ПередозуванняДо цього часу випадків передозування не зареєстровано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід застосовувати після дефекації чи клізми. Рекомендується після введення препарату перебування пацієнта у положенні лежачи протягом 30-40 хвилин. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
3 212,00 грн
3 128,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. : Діюча речовина: фебуксостат-120,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, гіпролоза, целюлоза мікрокристалічна (Avicel РН101), целюлоза мікрокристалічна (Avicel PH102), кроскармелоза натрію, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний водний; Плівкова оболонка опадрай II жовтий 85F42129, що складається з: полівінілового спирту, титану діоксиду (Е 171), макроголу 3350, тальку, барвника заліза оксиду жовтого (Е 172). По 14 таблеток у контурну коміркову упаковку (блістер) з ПВХ/Аклар/фольга алюмінієва або ПВХ/ПЕ/ПВДХ/фольга алюмінієва. По 2, 4 або 6 блістерів з інструкцією із застосування у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиДовгасті пігулки покриті плівковою оболонкою від світло-жовтого до жовтого кольору, з тисненням «120» на одному боці.ФармакокінетикаЗдається середній період напіввиведення фебуксостату (Т1/2) становить близько 5 - 8 годин. До популяційного аналізу фармакокінетики та фармакодинаміки були включені дані, отримані в дослідженні за участю 211 пацієнтів з гіперурикемією та подагрою та отримували фебуксостат у дозі 40 – 240 мг один раз на добу. Отримані фармакокінетичні параметри фебуксостату були зіставні з такими у здорових добровольців, що дозволяє вважати дані досліджень фармакокінетики та фармакодинаміки за участю здорових добровольців репрезентативними щодо популяції пацієнтів з подагрою. Всмоктування Після застосування внутрішньо фебуксостат швидко (Тmax - 1,0 -1,5 год) і добре (не менше 84% від прийнятої дози) всмоктується. Після одноразового або багаторазового прийому внутрішньо фебуксостату в дозі 80 мг або 120 мг один раз на добу максимальна концентрація фебуксостату в плазмі (С max) становить приблизно 2,8-3,2 мкг/мл та 5,0-5,3 мкг/ мл відповідно. Абсолютна біодоступність фебуксостату у формі пігулок не вивчалася. При багаторазовому прийомі внутрішньо фебуксостату в дозі 80 мг один раз на добу або одноразовому прийомі в дозі 120 мг одночасно з прийомом жирної їжі Cmax фебуксостату знижувалася відповідно на 49% і 38%, а AUC - на 18% і 16%. Однак це не вплинуло на клінічну ефективність зниження концентрації сечової кислоти в плазмі крові (при багаторазовому прийомі фебуксостату в дозі 80 мг), у зв'язку з цим фебуксостат можна приймати незалежно від їди. Лінійність/нелінійність фармакокінетики У здорових добровольців при одноразовому або багаторазовому прийомі внутрішньо фебуксостату Сmax та AUC зростають лінійно зі збільшенням дози в діапазоні від 10 мг до 120 мг, а в діапазоні доз від 120 мг до 300 мг відзначається збільшення AUC більшою мірою, ніж пропорційне дозі. Розподіл Здається обсяг розподілу в рівноважному стані варіює від 29 л до 75 л після прийому внутрішньо 10 - 300 мг фебуксостата. Ступінь зв'язування з білками плазми (головним чином з альбуміном) досягає 99,2% і не змінюється при збільшенні дози з 80 мг до 120 мг. Для активних метаболітів рівень зв'язування з білками плазми варіює від 82% до 91%. Метаболізм Фебуксостат метаболізується шляхом кон'югації за участю урідін дифосфатглюкуронілтрансферази (УДФГТ) та окислення за участю ферментів системи цитохромів Р450 (CYP). Було виділено чотири фармакологічно активні гідроксильні метаболіти, з яких три виявляються в плазмі крові людини. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини показано, що окислені метаболіти утворюються переважно під впливом ізоферментів CYP1A1, CYP1A2, СУР2С8 або СYP2С9, тоді як фебуксостата глюкуронід утворюється головним чином під впливом ізоферментів УГТ 1Т УГТ Виведення Фебуксостат виводиться з організму через кишечник та нирки. Після прийому внутрішньо 80 мг фебуксостату, міченого радіоізотопом 14С, приблизно 49% дози виводиться через нирки: у незміненому вигляді - близько 3%, у вигляді ацилглюкуроніду - 30%, у вигляді окислених метаболітів та їх кон'югатів - 13 % 3%. Приблизно 45% дози фебуксостату виводиться через кишечник: у вигляді незміненого фебуксостату – 12%, ацилглюкуроніду – 1%, окислених метаболітів та їх кон'югатів – 25%, інших метаболітів – 7%. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю При багаторазовому прийомі внутрішньо фебуксостату в дозі 80 мг у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого, середнього або тяжкого ступеня тяжкості Cmax порівняно зі здоровими добровольцями з нормальною функцією нирок не змінювалася. Середнє загальне значення AUC фебуксостату підвищувалося приблизно в 1,8 разів – від 7,5 мкг год/мл у пацієнтів з нормальною функцією нирок до 13,2 мкг · год/мл у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Значення Cmax та AUC фармакологічно активних метаболітів фебуксостату зростали у 2 та 4 рази відповідно. Таким чином, у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози препарату не потрібне. Пацієнти з печінковою недостатністю При багаторазовому прийомі внутрішньо фебуксостату в дозі 80 мг не відзначалося суттєвих змін показників Cmax та AUC фебуксостату та його метаболітів у пацієнтів з печінковою недостатністю легкої (клас А за шкалою Чайлд-Пью (5-6 балів)) та середньою (клас В за шкалою Чайл -П'ю (7-9 балів)) ступеня тяжкості порівняно з добровольцями із нормальною функцією печінки. Досліджень у пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (клас С за шкалою Чайлд-П'ю (10-15 балів)) не проводилося. Літній вік При багаторазовому прийомі фебуксостату внутрішньо не було відзначено значних змін AUC фебуксостату та його метаболітів у пацієнтів похилого віку порівняно з молодими здоровими добровольцями. Підлога При багаторазовому прийомі фебуксостату внутрішньо Сmax та AUC фебуксостату у жінок були, відповідно, на 24% та 12% вище, ніж у чоловіків. Однак показники Сmax та AUC, скориговані за масою тіла пацієнта, були схожими для обох груп. Таким чином, корекція дози препарату в залежності від статі пацієнта не потрібна.ФармакодинамікаСечова кислота є кінцевим продуктом пуринового обміну в організмі людини, що утворюється в результаті каскаду реакцій гіпоксантин – ксантин – сечова кислота. Фебуксостат є похідним 2-арилтіазолу і є сильним непуриновим селективним інгібітором ксантиноксидази (константа інгібування in vitro становить менше 1 нМ). Фермент ксантиноксидаза каталізує дві стадії пуринового обміну: окиснення гіпоксантину до ксантину, а потім окиснення ксантину до сечової кислоти. Внаслідок селективного інгібування фебуксостатом ксантиноксидази (окисленої та відновленої форм) відбувається зниження концентрації сечової кислоти у плазмі крові. У терапевтичних концентраціях фебуксостат не інгібує інші ферменти, що беруть участь у метаболізмі пуринів або піримідинів, такі як гуаніндезаміназа, гіпоксантингуанінфосфорібозилтрансфераза, оротатфосфорибозилтрансфераза, оротидинмонофосфаззад Клінічна ефективність та профіль безпеки Подагра Ефективність застосування фебуксостату була підтверджена у трьох базових клінічних дослідженнях 3 фази за участю 4101 пацієнта з гіперурикемією та подагрою (дослідження АРЕХ, FАСТ та CONFIRМS). У кожному з цих досліджень 3 фази застосування фебуксостату призводило до більш ефективного зниження концентрації сечової кислоти та підтримання її на цільовому рівні у плазмі крові порівняно з алопуринолом. Первинною кінцевою точкою в дослідженнях АРЕХ і FАСТ була частка пацієнтів, у яких протягом останніх трьох місяців концентрація сечової кислоти в плазмі була меншою за 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л). У додатковому дослідженні CONFIRMS первинною кінцевою точкою була частка пацієнтів, у яких концентрація сечової кислоти в плазмі крові була менше 6,0 мг/дл на заключному візиті. Підгрупа пацієнтів із порушенням функції нирок (первинна кінцева точка досліджень) У дослідженні АРЕХ ефективність фебуксостату досліджувалась у пацієнтів з порушенням функції нирок (концентрація креатиніну в плазмі >1,5 мг/дл і ≤2,0 мг/дл). У групі фебуксостата первинна кінцева точка була досягнута у 44% пацієнтів, які отримували фебуксостат у дозі 80 мг один раз на добу, у 45%, які отримували 120 мг один раз на добу та у 60% пацієнтів, які отримували фебуксостат у дозі 240 мг один раз на добу. добу порівняно з 0% у групі алопуринолу (100 мг один раз на добу) та групі плацебо. При цьому клінічно значимих відмінностей у зниженні сироваткової концентрації сечової кислоти у відсотках у здорових добровольців не було відзначено, незалежно від функціонального стану нирок (58% у групі з нормальною функцією нирок та 55% у групі з порушенням функції нирок тяжкого ступеня тяжкості). У дослідженні CONFIRМS був проведений проспективний аналіз даних пацієнтів з подагрою та порушенням функції нирок, який показав, що у пацієнтів з подагрою та нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (у 65% пацієнтів у дослідженні) фебукостат був значно ефективніший у зниженні концентрації сечової кислоти. у плазмі крові менше 6 мг/дл порівняно з алопуринолом у дозі 300 мг або 200 мг). Підгрупа пацієнтів із концентрацією сечової кислоти у плазмі крові більше 10 мг/дл (первинна кінцева точка досліджень) Вихідна концентрація сечової кислоти в плазмі крові більше 10 мг/дл відзначалася приблизно у 40% пацієнтів, включених у дослідження АРЕХ та FАСТ, загалом. Серед цих пацієнтів первинна кінцева точка (концентрація сечової кислоти менше 6 мг/дл в останні 3 візити) була досягнута у 41% пацієнтів, які приймали фебуксостат у дозі 80 мг один раз на добу, у 48% пацієнтів, які приймали фебуксостат у дозі 120 мг на один раз на добу та у 66% пацієнтів, які приймають фебуксостат у дозі 240 мг один раз на добу порівняно з 9% у групі пацієнтів, які приймали алопуринол у дозах, що становлять 300 або 100 мг один раз на добу та 0% у групі плацебо. За даними дослідження CONFIRМS, частка пацієнтів з вихідною концентрацією сечової кислоти більше 10 мг/дл, що досягли первинної кінцевої точки ефективності (концентрація сечової кислоти менше 6,0 мг/дл на останньому візиті) склала 27%, для пацієнтів, які отримували фебуксостат 40 мг один раз на добу, 49% для пацієнтів, які отримували фебуксостат 80 мг один раз на добу та 31% пацієнтів, які отримували 300 мг або 200 мг алопуринолу один раз на добу. Пацієнти, які потребували лікування гострого нападу подагри (клінічні результати) Дослідження АРЕХ: Протягом 8-тижневого профілактичного періоду в групі пацієнтів, які приймали фебуксостат у дозі 120 мг на добу, лікування гострого нападу подагри потребувала більша частка пацієнтів (3 у групах, які приймали фебуксостат у дозі 80 мг (28%), алопуринол у дозі 300 мг (23%) та у групі плацебо (20%). Протягом профілактичного періоду частота розвитку гострих нападів подагри зростала, надалі знижуючись з часом. Від 46% до 55% пацієнтів отримували лікування з приводу гострого нападу подагри з 8-го по 28-й тиждень. Гострі напади подагри протягом останніх чотирьох тижнів дослідження (тижня 24-28) спостерігалися у 15% пацієнтів у групі фебуксостату (80 мг, 120 мг),у 14% пацієнтів у групі алопуринолу (300 мг) та у 20% пацієнтів у групі плацебо. Дослідження FАСТ: Протягом 8-тижневого профілактичного періоду в групі пацієнтів, які приймали фебуксостат у дозі 120 мг один раз на добу, лікування гострого нападу подагри потребувала більша частка пацієнтів (36%), ніж у групах, які приймали фебуксостат у дозі 80 мг добу (22%) та алопуринол у дозі 300 мг на добу (21%). Після 8-тижневого профілактичного періоду частота розвитку гострого нападу подагри зростала і потім поступово зменшувалася з часом (64% та 70% пацієнтів отримували лікування з приводу загострення подагри з 8-го по 52-й тиждень). Гострі напади подагри протягом останніх чотирьох тижнів дослідження (тижні 49-52) спостерігалися у 6-8% пацієнтів у групі фебуксостату (80 мг, 120 мг) та у 11% пацієнтів у групі алопуринолу (300 мг). Розширені довгострокові відкриті дослідження У трирічне дослідження EXCEL були включені пацієнти, які завершили дослідження АРЕХ або FАСТ, які приймали фебуксостат у дозі 80 мг або 120 мг один раз на добу або алопуринол 100 або 300 мг один раз на добу. Рівень концентрації сечової кислоти в плазмі крові менше 6 мг/дл підтримувався без змін протягом дослідження (у 91% та 93% пацієнтів, які спочатку приймали фебуксостат у дозах 80 мг та 120 мг відповідно). Менше 4% пацієнтів потребували лікування гострого нападу подагри (тобто, більш ніж 96 % пацієнтів потреба у лікуванні нападів подагри була відсутня) на 16-24 місяці і 30-36 місяці. У 46% та 38% пацієнтів, які постійно приймали фебуксостат у дозах 80 або 120 мг один раз на добу, відповідно до заключного візиту було відзначено повне зникнення тофусів. Пацієнти, які завершили участь у подвійному сліпому 4-тижневому дослідженні режиму дозування, були включені до п'ятирічного дослідження FOCUS та отримували фебуксостат у початковій дозі 80 мг один раз на добу. 62% пацієнтів для підтримки цільового рівня концентрації сечової кислоти в плазмі крові менше 6,0 мг/дл корекції дози не потрібно, а 38% пацієнтів потребували корекції дози для досягнення цільового рівня. Частка пацієнтів на заключному візиті, у яких концентрація сечової кислоти в плазмі крові становила менше 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л), була більше 80% при застосуванні кожної з досліджених доз фебуксостату. Постреєстраційні довгострокові дослідження У дослідженні CARES порівнювали результати серцево-судинних захворювань при застосуванні фебуксостату та алопуринолу у пацієнтів з подагрою та серйозними серцево-судинними захворюваннями в анамнезі, включаючи інфаркт міокарда, госпіталізацію з приводу нестабільної стенокардії, порушення кровообігу. ішемічного типу з госпіталізацією, захворювання периферичних судин або цукровий діабет з ознаками мікроангіопатії або макроангіопатії. Для досягнення рівня МК у сироватці нижче 6 мг/дл дозу фебуксостату титрували від 40 до 80 мг (незалежно від функції нирок),а дозу алопуринолу титрували з кроком 100 мг від 300 до 600 мг у пацієнтів з нормальною функцією нирок та нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості та від 200 до 400 мг у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості. Первинною кінцевою точкою в дослідженні CARES був час до першого виникнення серйозних несприятливих серцево-судинних подій (MACE - major adverse cardiovascular events), що включали нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт, серцево-судинну смерть і нестабільну стенокардію з неот. Аналіз кінцевих точок (первинних та вторинних) здійснювався з використанням ITT-аналізу (intention-to-treat analysis), що включав усіх суб'єктів, які були рандомізовані та отримували, як мінімум, одну дозу препарату, що досліджується з подвійним засліпленням. Усього 56,6% пацієнтів завершили дослідження достроково та 45% пацієнтів не виконали всі необхідні у рамках дослідження візити. Загалом 6 190 пацієнтів перебували під наглядом у середньому 32 місяці, середня тривалість лікування становила 728 днів для пацієнтів із групи фебуксостату та 719 днів для пацієнтів із групи алопуринолу. Первинна кінцева точка MACE спостерігалася з однаковою частотою у групах лікування фебуксостатом (10,8% пацієнтів) та алопуринолом (10,4% пацієнтів). При аналізі окремих компонентів MACE (вторинні кінцеві точки) частота серцево-судинної смерті була значно вищою в групі фебуксостату (4,3% пацієнтів), ніж у групі алопуринолу (3,2% пацієнтів). Частота для інших подій МАСЕ була подібною до груп фебуксостату та алопуринолу, наприклад, для нефатального інфаркту міокарда (3,6% порівняно з 3,8% пацієнтів; ОР 0,93; 95% ДІ 0,72-1,21), нефатального інсульту без летального результату (2,3% проти 2,3% пацієнтів) та для невідкладної реваскуляризації внаслідок нестабільної стенокардії (1,6% проти 1,8% пацієнтів). Частота смерті від усіх причин була також значно вищою у групі фебуксостату, ніж у групі алопуринолу (7,8% проти 6,4% пацієнтів, відповідно), що пояснюється, головним чином, підвищеною частотою серцево-судинної смерті у цій групі (див. розділ "Особливі вказівки"). Частота госпіталізації з приводу серцевої недостатності, госпіталізації з приводу аритмій, не пов'язаних з ішемією, венозних тромбоемболічних ускладнень та госпіталізації з приводу транзиторних порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом, були співставні для фебуксостату та алопуринолу. Синдром розпаду пухлини Ефективність та безпека застосування фебуксостату в дозі 120 мг для профілактики та лікування синдрому розпаду пухлини були вивчені у дослідженні FLORENCE. Фебуксостат продемонстрував більш потужне та швидке зниження концентрації сечової кислоти у плазмі крові порівняно з алопуринолом. У дослідження були включені пацієнти з гемобластозами, яким проводилася хіміотерапія та мали ризик розвитку синдрому розпаду пухлини від помірного до високого. Пацієнти приймали фебуксостат у дозі 120 мг 1 раз на добу або алопуринол від 200 до 600 мг на добу. Первинними кінцевими точками були: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) сечової кислоти в плазмі та зміна концентрації креатиніну в плазмі крові на 8-й день дослідження порівняно з вихідним рівнем. Середнє значення AUC сечової кислоти (мг х год/дл) було статистично значуще менше групи фебуксостата. Крім цього, у групі фебуксостату середнє значення концентрації сечової кислоти в плазмі крові було достовірно нижчим з перших 24 годин лікування та при всіх наступних вимірах. Статистично значимих відмінностей середніх значень концентрації креатиніну в плазмі крові в групах фебуксостату та алопуринолу не було відзначено. При оцінці вторинних кінцевих точок частота розвитку синдрому розпаду пухлини при застосуванні фебуксостату та алопуринолу статистично не відрізнялася ні за критеріями лабораторної діагностики, ні за клінічними критеріями. Частота розвитку всіх симптомів, що виникали в період лікування, та частота небажаних реакцій становили 67,6% проти 64,7% та 6,4% проти 6,4% у групі фебуксостату та групі алопуринолу, відповідно. У дослідженні FLORENCE у пацієнтів, у яких планувалося застосування алопуринолу, фебуксостат продемонстрував більш виражений контроль концентрації сечової кислоти плазми у порівнянні з алопуринолом. Даних, що дозволяють порівняти фебуксостат з розбуриказою, нині немає. Ефективність та безпека фебуксостату у пацієнтів з гострим синдромом розпаду пухлини тяжкого ступеня тяжкості (наприклад, у пацієнтів, у яких інші схеми лікування, спрямовані на зниження концентрації сечової кислоти виявилися неефективними) не вивчалися.Показання до застосуванняЛікування хронічної гіперурикемії при станах, що супроводжуються відкладенням кристалів уратів (за наявності тофусів та/або подагричного артриту, у т. ч. в анамнезі). Профілактика та лікування гіперурикемії у дорослих пацієнтів при проведенні цитотоксичної хіміотерапії гемобластозів із ризиком розвитку синдрому розпаду пухлини від помірного до високого (тільки для дозування 120 мг). Препарат Аденурик призначений для застосування у дорослих.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до фебуксостату та/або будь-якої з допоміжних речовин; печінкова недостатність тяжкого ступеня тяжкості клас С за шкалою Чайл-Пью (10-15 балів); ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну<30 мл/хв); дитячий вік до 18 років; вагітність та період грудного вигодовування; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази та синдром мальабсорбції глюкози та галактози. З обережністю печінкова недостатність середнього ступеня тяжкості клас В за шкалою Чайлд-П'ю (7-9 балів); серйозні алергічні реакції (реакції гіперчутливості) в анамнезі; серйозне серцево-судинне захворювання в анамнезі (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт або нестабільна стенокардія); захворювання щитовидної залози; одночасне застосування з меркаптопурином/азатіоприном (може підвищити концентрацію даних речовин у плазмі крові та викликати гострий токсичний ефект); стани після трансплантації органів (досвід застосування фебуксостату обмежений); синдром Лєша-Ніхана (опп застосування фебуксостату обмежений).Вагітність та лактаціяУ зв'язку з недостатністю даних потенційний ризик фебуксостату для людини не відомий, тому застосування фебуксостату під час вагітності протипоказане. Є обмежений досвід застосування фебуксостату під час вагітності, у ході якого несприятливої дії протягом вагітності та стан плода/новонародженого відзначено не було. У дослідженнях на тваринах не було відзначено прямого та непрямого несприятливого впливу препарату протягом вагітності, розвиток ембріона/плоду та процес пологів. У дослідженнях репродуктивної функції у тварин при застосуванні фебуксостату у дозах до 48 мг/кг/добу не було отримано дозозалежних небажаних ефектів щодо фертильності. Вплив фебуксостату на фертильність у людини невідомий. Немає даних про те, чи проникає фебуксостат у грудне молоко. У дослідженнях на тваринах зазначено, що фебуксостат проникає в грудне молоко і надає несприятливий вплив на розвиток дитинчат, що вигодовуються. Таким чином, не можна виключити ризик для немовлят. У зв'язку з цим застосування фебуксостату протипоказане у період грудного вигодовування.Побічна діяНайбільш частими небажаними реакціями (НР) у пацієнтів з подагрою при застосуванні фебуксостату за результатами клінічних досліджень (4072 пацієнтів, які приймали фебуксостат у дозі від 10 мг до 300 мг) і за даними постмаркетингового спостереження були: напад подагри, порушення функції печінки, діаре , головний біль, шкірні висипи та набряки. Найчастіше зазначені НР характеризувалися легким чи середнім ступенем тяжкості. У період постмаркетингового спостереження було зареєстровано рідкісні випадки розвитку серйозних НР гіперчутливості на фебуксостат, що супроводжуються в окремих випадках системними симптомами, та рідкісні випадки раптової серцевої смерті. Можливі НР наведені нижче відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я за низхідною частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100,< 1/10), нечасто (≥ 1/1000,< 1/100), рідко (≥ 1/10000,< 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома . Частота НР заснована на даних клінічних досліджень та постмаркетингового досвіду застосування у пацієнтів з подагрою. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Рідко: панцитопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи Рідко: анафілактичні реакції, реакції гіперчутливості до препарату. Порушення з боку нервової системи Часто: біль голови. Нечасто: запаморочення, парестезія, геміпарез, сонливість, зміна смакового сприйняття, гіпостезія, гіпосмія (послаблення нюху). Порушення з боку ендокринної системи Нечасто: підвищення концентрації тиреотропного гормону у плазмі крові. Порушення з боку обміну речовин та харчування Часто: напади подагри. Нечасто: цукровий діабет, гіперліпідемія, зниження апетиту, збільшення маси тіла. Рідко: зниження маси тіла, підвищення апетиту, анорексія. Порушення з боку психіки Нечасто: зниження лібідо, безсоння. Рідко: нервозність. Порушення з боку органу зору Рідко: нечіткість зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Рідко: шум у вухах. Порушення з боку серця Рідко: раптова серцева смерть. Нечасто: фібриляція передсердь, відчуття серцебиття, зміни на ЕКГ, блокада лівої ніжки пучка Гіса (див. розділ «Синдром розпаду пухлини»), синусова тахікардія (див. розділ «Синдром розпаду пухлини»). Порушення з боку судин Нечасто: підвищення артеріального тиску, "припливи" крові до обличчя, відчуття жару, геморагії (див. розділ "Синдром розпаду пухлини"). Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Нечасто: диспное, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: діарея**, нудота. Нечасто: біль у животі, здуття живота, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, диспептичні явища, запор, прискорений стілець, метеоризм, дискомфорт у животі. Рідко: панкреатит, виразковий стоматит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто: порушення функції печінки. Нечасто: холелітіаз. Рідко: гепатит, жовтяниця, ураження печінки. Порушення з боку шкірних покривів та підшкірних тканин Часто: висип (включаючи різні види висипу, згадані нижче з нижчою частотою). Нечасто: дерматит, кропив'янка, свербіж шкіри, зміна кольору шкіри, шкірні ураження, петехії, макулярний висип, макуло-папульозний висип, папульозний висип. Рідко: токсичний епідермальний некроліз*, синдром Стівенса-Джонсона*, ангіоневротичний набряк*, лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами*, важкі форми генералізованого висипу*, еритема, ексфоліативний висип, фолікулярний висип, вез еритематозний висип, кореподібний висип, алопеція, гіпергідроз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Нечасто: артралгія, артрит, міалгія, скелетно-м'язовий біль, м'язова слабкість, спазм м'язів, м'язова напруга, бурсит. Рідко: рабдоміоліз, скутість суглобів, скутість м'язів. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: ниркова недостатність, нефролітіаз, гематурія, поллакіурія, протеїнурія. Рідко: тубулоінтерстиціальний нефрит, імперативні позиви на сечовипускання. Порушення з боку статевих органів та молочної залози Нечасто: еректильна дисфункція. Загальні розлади та порушення у місці введення: Часто: набряки. Нечасто: підвищена стомлюваність, біль у грудній клітці, відчуття дискомфорту у ділянці грудної клітини. Рідко: спрага. Лабораторні та інструментальні дані Нечасто: підвищення активності амілази в плазмі крові, зниження кількості тромбоцитів, зниження кількості лейкоцитів, зниження кількості лімфоцитів, підвищення концентрації креатину та креатиніну в плазмі крові, зниження гемоглобіну, підвищення концентрації сечовини у плазмі крові, підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові, у плазмі крові, зниження гематокриту, підвищення активності лактатдегідрогенази у плазмі крові, підвищення вмісту калію у плазмі крові. Рідко: підвищення концентрації глюкози в плазмі, подовження активованого часткового тромбопластинового часу, зниження кількості еритроцитів, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі, підвищення концентрації креатинфосфокінази в плазмі*. * Побічні ефекти, що спостерігалися під час постмаркетингового спостереження. ** Неінфекційна діарея, що виникають під час лікування, і зміни показників функціональних проб печінки в комбінованих дослідженнях 3 фази, частіше зустрічалися при одночасному застосуванні з колхіцином. *** Додаткова інформація щодо випадків виникнення гострих нападів подагри у розділі «Фармакологічна дія». Опис окремих НР У період постмаркетингового застосування мали місце рідкісні повідомлення про виникнення серйозних НР гіперчутливості на фебуксостат, включаючи Синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, анафілактичні реакції та шок. Синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз характеризуються виникненням прогресуючого шкірного висипу в поєднанні з бульозним ураженням шкіри або слизових оболонок, а також роздратуванням очей. Реакції гіперчутливості на фебуксостат можуть виявлятися такими симптомами: шкірні реакції, що характеризуються інфільтративними макуло-папульозними висипаннями; генералізована або ексфоліативна шш, а також шкірні ураження, набряк обличчя, лихоманка, порушення з боку органів кровотворення, такі як тромбоцитопенія та еозинофілія, а також залучення одного або декількох органів (печінки та нирок, включаючи тубулоінтерстиціальний нефрит). Приступи подагри зазвичай спостерігаються невдовзі після початку застосування препарату Аденурик і протягом перших місяців терапії. Надалі частота нападів знижується. Рекомендується проводити профілактику розвитку гострих нападів подагри. Синдром розпаду пухлини У дослідженні FLORENCE, яке порівнювало ефекти фебуксостату та алопуринолу (346 пацієнтів, які отримували хіміотерапію з приводу гемобластозів і мали ризик розвитку синдрому розпаду пухлини від помірного до високого), НР були відзначені в цілому лише у 22 пацієнтів (6,4%), а саме у 11 пацієнтів (6,4%) у кожній групі лікування. У більшості випадків небажані реакції характеризувались легким або середнім ступенем тяжкості. Загалом, за винятком трьох небажаних реакцій, зазначених нижче, дослідження FLORENCE не виявило жодних особливостей профілю безпеки фебуксостату на додаток до такого при подагрі. Порушення з боку серця Нечасто: блокада лівої ніжки пучка Гіса, синусова тахікардія. Порушення з боку судин Нечасто: геморагії.Взаємодія з лікарськими засобамиМеркаптопурин/азатіоприн З урахуванням механізму дії фебуксостату, заснованого на пригніченні ксантиноксидази, одночасне застосування не рекомендується. Інгібування ксантиноксидази фебуксостатом може призводити до підвищення концентрації меркаптопурину, азатіоприну в плазмі крові та посилення їх токсичної дії. Досліджень щодо вивчення взаємодії фебуксостату та лікарських засобів, що метаболізуються за участю ксантиноксидази (за винятком теофіліну) у людини не проводилося. Моделюючий та симуляційний аналіз даних, отриманих у доклінічних дослідженнях на щурах показав, що при одночасному застосуванні фебуксостату доза меркаптоптурину/азатіоприну повинна бути знижена до 20% від раніше призначеної дози або нижче. Досліджень лікарської взаємодії фебуксостату та інших цитотоксичних хіміотерапевтичних препаратів не проводилось. Немає даних про безпеку фебуксостату 80 мг при проведенні хіміотерапії іншими цитотоксичними лікарськими засобами. У дослідженні з профілактики та лікування синдрому розпаду пухлини пацієнтам, які отримують кілька різних схем хіміотерапії, включаючи моноклональні антитіла, фебуксостат призначався у дозі 120 мг на добу. Однак лікарські взаємодії (drug-drug interactions) та особливості дії фебуксостату на фоні захворювання (drug-disease interactions) у цьому дослідженні не вивчалися. У зв'язку з цим не можна виключити можливість взаємодії фебуксостату з цитотоксичними препаратами при одночасному застосуванні. Росuглутазон/субстрати ізоферменту СYP2С8 За даними in vitro, фебуксостат є слабким інгібітором ізоферменту CYP2С8. У дослідженні, проведеному у здорових добровольців, при одночасному застосуванні внутрішньо 120 мг фебуксостату 1 раз на добу і разової дози 4 мг росиглітазону впливу на фармакокінетичні показники росиглітазону та його метаболіту N-дисметил росиглітазону не виявлено, CYP2C8 in vivo. При одночасному застосуванні фебуксостату та росиглітазону (або інших субстратів ізоферменту CYP2С8) корекції дози не потрібно. Таким чином, при одночасному прийомі фебуксостату та росиглітазону або інших субстратів CYP2С8 не очікується, що виникне потреба коригувати дозу для цих препаратів. Теофілін У здорових добровольців було проведено дослідження лікарської взаємодії фебуксостату, щоб оцінити, чи інгібування ксантиноксидази може призводити до збільшення концентрації теофіліну в плазмі крові, як було зазначено при застосуванні інших інгібіторів ксантіоксидази. Результати дослідження продемонстрували, що при одночасному застосуванні фебуксостату в дозі 80 мг 1 раз на добу та разової дози теофіліну 400 мг змін фармакокінетичних показників або профілю безпеки теофіліну не спостерігалося. Таким чином, при одночасному застосуванні фебуксостату в дозі 80 мг та теофіліну особливих запобіжних заходів не потрібно. Вивчення одночасного застосування фебуксостату в дозі 120 мг та теофіліну не проводилося. Напроксен та інші інгібітори глюкуронізації Метаболізм фебуксостату залежить від активності ферментів урідину глюкуронілтрансфераз (УГТ). Лікарські препарати, що пригнічують процес глюкуронізації, наприклад, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та пробеніцид, теоретично можуть впливати на виведення фебуксостату. У здорових добровольців при одночасному застосуванні фебуксостату та напроксену в дозі 250 мг 2 рази на добу спостерігалося збільшення показників Cmax фебуксостату на 28%, AUC – на 41% та Т1/2 – на 26%. У клінічних дослідженнях застосування напроксену або інших нестероїдних протизапальних засобів/інгібіторів ЦОГ-2 не супроводжувалося клінічно значущим підвищенням частоти виникнення небажаних ефектів. Фебуксостат може застосовуватись одночасно з напроксеном без корекції доз фебуксостату або напроксену. Індуктори глюкуронізації Сильні індуктори УГТ ферментів можуть призводити до посилення метаболізму та зниження ефективності фебуксостату. При одночасному застосуванні необхідний контроль концентрації сечової кислоти в плазмі через 1-2 тижні після початку терапії індукторами УГТ. При відміні індуктора глюкуронізації можливе підвищення концентрації фебуксостату у плазмі. Колхіцин/індометацин/гідрохлортіазuд/варфарин Фебуксостат можна застосовувати одночасно з колхіцином або індометацином без корекції дози фебуксостату або даних лікарських засобів. Корекція дози фебуксостату не потрібна при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Корекція дози варфарину не потрібна при одночасному застосуванні з фебуксостатом. Одночасне застосування фебуксостату (80 мг або 120 мг 1 раз на добу) з варфарином не впливало на фармакокінетику варфарину у здорових добровольців, а також значення МНО (міжнародне нормалізоване відношення) та активність фактора VII. Дезіпрамін/субстрати ізоферменту СYP2D6 За даними, отриманими in vitro, фебуксостат є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6. У дослідженні у здорових добровольців на фоні застосування фебуксостату в дозі 120 мг 1 раз на добу відзначалося збільшення AUC дезіпраміну (субстрат ізоферменту CYP2D6) на 22%, що свідчить про слабкий інгібуючий ефект фебуксостату на ізофермент CYP2D6. Таким чином, при одночасному застосуванні фебуксостату та субстратів ізоферменту CYP2D6 корекції доз не потрібно. Антациди При одночасному застосуванні з антацидами, що містять магнію гідроксид або алюмінію гідроксид, відзначалося уповільнення всмоктування фебуксостату (приблизно на 1 годину) та зменшення max на 32%, проте AUC фебуксостату істотно не змінювалася. Таким чином, фебуксостат можна приймати незалежно від антацидів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат Аденурик приймають один раз на добу незалежно від їди. Подагра Рекомендована початкова доза препарату Аденурик становить 80 мг один раз на добу незалежно від прийому їжі. Якщо концентрація сечової кислоти в плазмі крові перевищує 6 мг/дл (357 мкмоль/л) через 2-4 тижні, доза препарату може бути збільшена до 120 мг 1 раз на добу. Зниження концентрації сечової кислоти в плазмі крові на фоні застосування препарату Аденурик відбувається досить швидко, у зв'язку з чим контроль концентрації сечової кислоти можна проводити через два тижні від початку прийому препарату. Метою лікування є зниження та підтримання концентрації сечової кислоти у плазмі крові менше 6 мг/дл (357 мкмоль/л). Профілактика розвитку гострих нападів подагри рекомендується протягом щонайменше 6 місяців. Синдром розпаду пухлини Рекомендована доза становить 120 мг фебуксостату один раз на добу незалежно від їди. Препарат Аденурик слід починати приймати за два дні до початку цитотоксичної хіміотерапії. Тривалість застосування препарату Аденурик повинна становити не менше 7 днів. Однак тривалість терапії може бути збільшена до 9 днів залежно від тривалості курсу хіміотерапії та клінічної оцінки. Літні пацієнти Корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Дослідження ефективності та безпеки застосування фебуксостату у пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (клас С за шкалою Чайлд П'ю (10-15 балів)) не проводились, у зв'язку з чим застосування препарату у таких пацієнтів протипоказане. Подагра У пацієнтів із печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (клас А за шкалою Чайлд-П'ю (5-6 балів)) рекомендована доза препарату становить 80 мг 1 раз на добу. Опіп застосування препарату при печінковій недостатності середнього ступеня тяжкості обмежений. Синдром розпаду пухлини Пацієнтам, які брали участь у дослідженні FLORENCE корекції дози фебуксостату залежно від функції печінки не потрібно (дослідження не включали пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості). Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю важкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну< 30 мл/хв) ефективність та безпека препарату вивчені недостатньо, у зв'язку з чим застосування препарату у таких пацієнтів протипоказане.ПередозуванняПри передозуванні препарату показана симптоматична та підтримуюча терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСерцево-судинні захворювання Лікування хронічної гіперурикемії Слід уникати застосування фебуксостату у пацієнтів із серйозним серцево-судинним захворюванням в анамнезі (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт або нестабільна стенокардія), за винятком випадків, коли немає жодних інших терапевтичних засобів. У дослідженнях АРЕХ і FАСТ (на відміну від CONFIRМS) (для більш детального опису досліджень див. розділ «Фармакологічні властивості») у загальній групі фебуксостату порівняно з групою алопуринолу дослідниками відзначалося збільшення кількості серцево-судинних подій у чисельному вираженні, визначених відповідно із системою, розробленою групою зі спільного аналізу антитромбоцитарної терапії (ГСААТ) і включають смерть від серцево-судинних причин, нелетальний інфаркт міокарда, інсульт без летального результату - 1,3 порівняно з 0,3 випадків на 100 пацієнто-років. Згідно з об'єднаними даними клінічних досліджень 3 фази (дослідження АРЕХ, FАСТ та CONFIRМS) частота серцево-судинних подій ДСААТ, повідомлених дослідниками склала 0,7 проти 0,6 випадків на 100 пацієнто-років. В рамках довгострокових широкомасштабних досліджень частота серцево-судинних подій ДСААТ, повідомлених дослідниками склала 1,2 та 0,6 випадків на 100 пацієнто-років для фебуксостату та алопуринолу, відповідно. Відмінності були статистично достовірні, причинно-наслідковий зв'язок між зазначеними порушеннями і прийомом фебуксостата не було встановлено. Як фактори ризику вказаних подій у пацієнтів було встановлено наявність в анамнезі наступних станів: атеросклероз та/або інфаркт міокарда, або застійна серцева недостатність. У постреєстраційному дослідженні CARES (докладні характеристики дослідження див. розділ "Фармакологічні властивості") частота явищ МАСЕ була подібною у пацієнтів, які приймали фебуксостат, порівняно з пацієнтами, які отримували алопуринол, але спостерігалася більш висока частота випадків смерті з причин, пов'язаних із серцево- судинними патологіями (4,3% порівняно із 3,2% пацієнтів). Профілактика та лікування гіперурикемії у пацієнтів з ризиком розвитку синдрому розпаду пухлини Пацієнти, які отримують хіміотерапію з приводу гемобластозів з ризиком розвитку синдрому розпаду пухлини від помірного до вираженого та приймають препарат Аденурик®, повинні перебувати під наглядом кардіолога за наявності клінічного показу. Гострий напад подагри (загострення подагри) Застосування препарату Аденурик слід розпочинати тільки після усунення гострого нападу подагри. Початок застосування препарату Аденурик може спровокувати розвиток гострого нападу подагри за рахунок вивільнення уратів з тканинних депо та подальшого підвищення концентрації сечової кислоти в плазмі крові. Для профілактики розвитку нападів подагри на початку лікування препаратом Аденурик® рекомендується одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів або колхіцину протягом не менше 6 місяців. При розвитку нападу подагри під час застосування препарату Аденурик® терапію препаратом слід продовжити та одночасно проводити відповідне для даного пацієнта лікування гострого нападу подагри. При тривалому застосуванні препарату Аденурик частота виникнення та тяжкість нападів подагри зменшуються. Відкладення ксантинів У пацієнтів з прискореним утворенням уратів (наприклад, на тлі злоякісних новоутворень або при синдромі Льоша-Ніхана) у поодиноких випадках можливе значне підвищення абсолютної концентрації ксантинів у сечі, що може супроводжуватися їх відкладенням у сечових шляхах. При застосуванні фебуксостату у межах базового клінічного дослідження при синдромі розпаду пухлини цього феномену не спостерігалося. У зв'язку з обмеженими даними, застосування препарату Аденурик у пацієнтів із синдромом Лєша-Ніхана не рекомендується. Меркаптопурун/азатуоприн Застосування препарату Аденурик у пацієнтів, які отримують меркаптопурин/азатіоприн, не рекомендується, оскільки інгібітор ксантіоксидази фебуксостат може збільшити концентрацію меркаптоптурину/азатіоприну в плазмі, що може призвести до тяжких токсичних ефектів. Вивчення міжлікарської взаємодії у людини не проводилося (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У разі необхідності одночасного застосування дозу меркаптопурину/азатіоприну рекомендується зменшити. Моделюючий та симуляційний аналіз даних, отриманих у доклінічних дослідженнях на щурах, свідчить, що при одночасному застосуванні фебуксостату доза меркаптоптурину/азатіоприну повинна бути знижена до 20% від раніше призначеної дози або нижче, щоб знизити ризик розвитку небажаних гематологічних ефектів. Пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря і доза меркаптопурину/азатіоприну повинна бути послідовно скоригована відповідно до терапевтичного ефекту та ознак можливих токсичних ефектів. Теофілін При одночасному застосуванні у здорових добровольців фебуксостату в дозі 80 мг 1 раз на добу та разової дози теофіліну 400 мг не відзначалося змін фармакокінетичних показників (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Таким чином, фебуксостат у дозі 80 мг може застосовуватись одночасно з теофіліном без ризику збільшення концентрації теофіліну у плазмі крові. Даних щодо одночасного застосування фебуксостату в дозі 120 мг та теофіліну немає. Пацієнти, які перенесли трансплантацію органів Застосування препарату Аденурик у пацієнтів, які перенесли трансплантацію органів, не рекомендується через відсутність досвіду застосування. Алергічні реакції та реакції гіперчутливості У період постмаркетингового застосування мали місце рідкісні повідомлення про виникнення тяжких алергічних реакцій (реакцій гіперчутливості), включаючи загрозливі для життя: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострі анафілактичні реакції (шок). У більшості випадків ці реакції розвивалися протягом першого місяця застосування препарату Аденурик®. Частина пацієнтів мала ниркову недостатність та/або реакції гіперчутливості до алопуринолу в анамнезі. В окремих випадках тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі синдром лікарської реакції з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), супроводжувалися лихоманкою, зміною показників крові, порушенням функції нирок або печінки. Пацієнти повинні бути поінформовані про можливі ознаки та симптоми алергічних реакцій (реакцій гіперчутливості), і повинні бути під ретельним наглядом щодо розвитку симптомів алергічних реакцій/реакцій гіперчутливості (див. розділ "Побічна дія"). У разі виникнення тяжких алергічних реакцій/реакцій гіперчутливості, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, необхідно негайно припинити застосування препарату Аденурик (більш рання відміна асоційована з кращим прогнозом). Якщо у пацієнта виникла алергічна реакція/реакція гіперчутливості (включаючи синдром Стівенса-Джонсона), гостра анафілактична реакція/шок, він більше ніколи не повинен відновлювати прийом фебуксостату. Порушення з боку печінки Згідно з об'єднаними даними клінічних досліджень 3 фази, при застосуванні фебуксостату у 5% пацієнтів відзначалося порушення функції печінки легкого ступеня тяжкості. Перед початком застосування препарату Аденурик рекомендується провести оцінку функціонального стану печінки, і надалі робити це періодично за наявності клінічних проявів. Порушення з боку щитовидної залози У розширених довгострокових відкритих дослідженнях при тривалому застосуванні фебуксостату у 5,5% пацієнтів відзначалося підвищення концентрації тиреотропного гормону (>5,5 мкМЕ/мл), у зв'язку з чим у пацієнтів з порушенням функції щитовидної залози препарат Аденурик слід застосовувати з обережністю. Лактоза Препарат Аденурик містить лактозу, тому його застосування у пацієнтів з дефіцитом лактази, рідкісними спадковими захворюваннями непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози протипоказано. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Повідомлялося про появу сонливості, запаморочення, парестезії та нечіткості зору при застосуванні препарату Аденурик. Тому пацієнтам під час застосування препарату Аденурик® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами, механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, поки пацієнти не будуть достатньо впевнені, що препарат Аденурик® не має небажаного впливу на ці види діяльності. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
3 078,00 грн
3 016,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. : Діюча речовина: фебуксостат – 80,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, гіпролоза, целюлоза мікрокристалічна (Аvicel РН101), целюлоза мікрокристалічна (Аvicel РН102), кроскармелоза натрію, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний водний; Плівкова оболонка опадрай II жовтий 85F42129, що складається з: полівінілового спирту, титану діоксиду (Е 171), макроголу 3350, тальку, барвника заліза оксиду жовтого (Е 172). По 14 таблеток у контурну коміркову упаковку (блістер) з ПВХ/Аклар/фольга алюмінієва або ПВХ/ПЕ/ПВДХ/фольга алюмінієва. По 2, 4 або 6 блістерів з інструкцією із застосування у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиДовгасті пігулки покриті плівковою оболонкою від світло-жовтого до жовтого кольору, з тисненням «80» на одному боці.ФармакокінетикаЗдається середній період напіввиведення фебуксостату (Т1/2) становить близько 5 - 8 годин. До популяційного аналізу фармакокінетики та фармакодинаміки були включені дані, отримані в дослідженні за участю 211 пацієнтів з гіперурикемією та подагрою та отримували фебуксостат у дозі 40 – 240 мг один раз на добу. Отримані фармакокінетичні параметри фебуксостату були зіставні з такими у здорових добровольців, що дозволяє вважати дані досліджень фармакокінетики та фармакодинаміки за участю здорових добровольців репрезентативними щодо популяції пацієнтів з подагрою. Всмоктування Після застосування внутрішньо фебуксостат швидко (Тmax - 1,0 -1,5 год) і добре (не менше 84% від прийнятої дози) всмоктується. Після одноразового або багаторазового прийому внутрішньо фебуксостату в дозі 80 мг або 120 мг один раз на добу максимальна концентрація фебуксостату в плазмі (С max) становить приблизно 2,8-3,2 мкг/мл та 5,0-5,3 мкг/ мл відповідно. Абсолютна біодоступність фебуксостату у формі пігулок не вивчалася. При багаторазовому прийомі внутрішньо фебуксостату в дозі 80 мг один раз на добу або одноразовому прийомі в дозі 120 мг одночасно з прийомом жирної їжі Cmax фебуксостату знижувалася відповідно на 49% і 38%, а AUC - на 18% і 16%. Однак це не вплинуло на клінічну ефективність зниження концентрації сечової кислоти в плазмі крові (при багаторазовому прийомі фебуксостату в дозі 80 мг), у зв'язку з цим фебуксостат можна приймати незалежно від їди. Лінійність/нелінійність фармакокінетики У здорових добровольців при одноразовому або багаторазовому прийомі внутрішньо фебуксостату Сmax та AUC зростають лінійно зі збільшенням дози в діапазоні від 10 мг до 120 мг, а в діапазоні доз від 120 мг до 300 мг відзначається збільшення AUC більшою мірою, ніж пропорційне дозі. Розподіл Здається обсяг розподілу в рівноважному стані варіює від 29 л до 75 л після прийому внутрішньо 10 - 300 мг фебуксостата. Ступінь зв'язування з білками плазми (головним чином з альбуміном) досягає 99,2% і не змінюється при збільшенні дози з 80 мг до 120 мг. Для активних метаболітів рівень зв'язування з білками плазми варіює від 82% до 91%. Метаболізм Фебуксостат метаболізується шляхом кон'югації за участю урідін дифосфатглюкуронілтрансферази (УДФГТ) та окислення за участю ферментів системи цитохромів Р450 (CYP). Було виділено чотири фармакологічно активні гідроксильні метаболіти, з яких три виявляються в плазмі крові людини. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини показано, що окислені метаболіти утворюються переважно під впливом ізоферментів CYP1A1, CYP1A2, СУР2С8 або СYP2С9, тоді як фебуксостата глюкуронід утворюється головним чином під впливом ізоферментів УГТ 1Т УГТ Виведення Фебуксостат виводиться з організму через кишечник та нирки. Після прийому внутрішньо 80 мг фебуксостату, міченого радіоізотопом 14С, приблизно 49% дози виводиться через нирки: у незміненому вигляді - близько 3%, у вигляді ацилглюкуроніду - 30%, у вигляді окислених метаболітів та їх кон'югатів - 13 % 3%. Приблизно 45% дози фебуксостату виводиться через кишечник: у вигляді незміненого фебуксостату – 12%, ацилглюкуроніду – 1%, окислених метаболітів та їх кон'югатів – 25%, інших метаболітів – 7%. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю При багаторазовому прийомі внутрішньо фебуксостату в дозі 80 мг у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого, середнього або тяжкого ступеня тяжкості Cmax порівняно зі здоровими добровольцями з нормальною функцією нирок не змінювалася. Середнє загальне значення AUC фебуксостату підвищувалося приблизно в 1,8 разів – від 7,5 мкг год/мл у пацієнтів з нормальною функцією нирок до 13,2 мкг · год/мл у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Значення Cmax та AUC фармакологічно активних метаболітів фебуксостату зростали у 2 та 4 рази відповідно. Таким чином, у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози препарату не потрібне. Пацієнти з печінковою недостатністю При багаторазовому прийомі внутрішньо фебуксостату в дозі 80 мг не відзначалося суттєвих змін показників Cmax та AUC фебуксостату та його метаболітів у пацієнтів з печінковою недостатністю легкої (клас А за шкалою Чайлд-Пью (5-6 балів)) та середньою (клас В за шкалою Чайл -П'ю (7-9 балів)) ступеня тяжкості порівняно з добровольцями із нормальною функцією печінки. Досліджень у пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (клас С за шкалою Чайлд-П'ю (10-15 балів)) не проводилося. Літній вік При багаторазовому прийомі фебуксостату внутрішньо не було відзначено значних змін AUC фебуксостату та його метаболітів у пацієнтів похилого віку порівняно з молодими здоровими добровольцями. Підлога При багаторазовому прийомі фебуксостату внутрішньо Сmax та AUC фебуксостату у жінок були, відповідно, на 24% та 12% вище, ніж у чоловіків. Однак показники Сmax та AUC, скориговані за масою тіла пацієнта, були схожими для обох груп. Таким чином, корекція дози препарату в залежності від статі пацієнта не потрібна.ФармакодинамікаСечова кислота є кінцевим продуктом пуринового обміну в організмі людини, що утворюється в результаті каскаду реакцій гіпоксантин – ксантин – сечова кислота. Фебуксостат є похідним 2-арилтіазолу і є сильним непуриновим селективним інгібітором ксантиноксидази (константа інгібування in vitro становить менше 1 нМ). Фермент ксантиноксидаза каталізує дві стадії пуринового обміну: окиснення гіпоксантину до ксантину, а потім окиснення ксантину до сечової кислоти. Внаслідок селективного інгібування фебуксостатом ксантиноксидази (окисленої та відновленої форм) відбувається зниження концентрації сечової кислоти у плазмі крові. У терапевтичних концентраціях фебуксостат не інгібує інші ферменти, що беруть участь у метаболізмі пуринів або піримідинів, такі як гуаніндезаміназа, гіпоксантингуанінфосфорібозилтрансфераза, оротатфосфорибозилтрансфераза, оротидинмонофосфаззад Клінічна ефективність та профіль безпеки Подагра Ефективність застосування фебуксостату була підтверджена у трьох базових клінічних дослідженнях 3 фази за участю 4101 пацієнта з гіперурикемією та подагрою (дослідження АРЕХ, FАСТ та CONFIRМS). У кожному з цих досліджень 3 фази застосування фебуксостату призводило до більш ефективного зниження концентрації сечової кислоти та підтримання її на цільовому рівні у плазмі крові порівняно з алопуринолом. Первинною кінцевою точкою в дослідженнях АРЕХ і FАСТ була частка пацієнтів, у яких протягом останніх трьох місяців концентрація сечової кислоти в плазмі була меншою за 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л). У додатковому дослідженні CONFIRMS первинною кінцевою точкою була частка пацієнтів, у яких концентрація сечової кислоти в плазмі крові була менше 6,0 мг/дл на заключному візиті. Підгрупа пацієнтів із порушенням функції нирок (первинна кінцева точка досліджень) У дослідженні АРЕХ ефективність фебуксостату досліджувалась у пацієнтів з порушенням функції нирок (концентрація креатиніну в плазмі >1,5 мг/дл і ≤2,0 мг/дл). У групі фебуксостата первинна кінцева точка була досягнута у 44% пацієнтів, які отримували фебуксостат у дозі 80 мг один раз на добу, у 45%, які отримували 120 мг один раз на добу та у 60% пацієнтів, які отримували фебуксостат у дозі 240 мг один раз на добу. добу порівняно з 0% у групі алопуринолу (100 мг один раз на добу) та групі плацебо. При цьому клінічно значимих відмінностей у зниженні сироваткової концентрації сечової кислоти у відсотках у здорових добровольців не було відзначено, незалежно від функціонального стану нирок (58% у групі з нормальною функцією нирок та 55% у групі з порушенням функції нирок тяжкого ступеня тяжкості). У дослідженні CONFIRМS був проведений проспективний аналіз даних пацієнтів з подагрою та порушенням функції нирок, який показав, що у пацієнтів з подагрою та нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (у 65% пацієнтів у дослідженні) фебукостат був значно ефективніший у зниженні концентрації сечової кислоти. у плазмі крові менше 6 мг/дл порівняно з алопуринолом у дозі 300 мг або 200 мг). Підгрупа пацієнтів із концентрацією сечової кислоти у плазмі крові більше 10 мг/дл (первинна кінцева точка досліджень) Вихідна концентрація сечової кислоти в плазмі крові більше 10 мг/дл відзначалася приблизно у 40% пацієнтів, включених у дослідження АРЕХ та FАСТ, загалом. Серед цих пацієнтів первинна кінцева точка (концентрація сечової кислоти менше 6 мг/дл в останні 3 візити) була досягнута у 41% пацієнтів, які приймали фебуксостат у дозі 80 мг один раз на добу, у 48% пацієнтів, які приймали фебуксостат у дозі 120 мг на один раз на добу та у 66% пацієнтів, які приймають фебуксостат у дозі 240 мг один раз на добу порівняно з 9% у групі пацієнтів, які приймали алопуринол у дозах, що становлять 300 або 100 мг один раз на добу та 0% у групі плацебо. За даними дослідження CONFIRМS, частка пацієнтів з вихідною концентрацією сечової кислоти більше 10 мг/дл, що досягли первинної кінцевої точки ефективності (концентрація сечової кислоти менше 6,0 мг/дл на останньому візиті) склала 27%, для пацієнтів, які отримували фебуксостат 40 мг один раз на добу, 49% для пацієнтів, які отримували фебуксостат 80 мг один раз на добу та 31% пацієнтів, які отримували 300 мг або 200 мг алопуринолу один раз на добу. Пацієнти, які потребували лікування гострого нападу подагри (клінічні результати) Дослідження АРЕХ: Протягом 8-тижневого профілактичного періоду в групі пацієнтів, які приймали фебуксостат у дозі 120 мг на добу, лікування гострого нападу подагри потребувала більша частка пацієнтів (3 у групах, які приймали фебуксостат у дозі 80 мг (28%), алопуринол у дозі 300 мг (23%) та у групі плацебо (20%). Протягом профілактичного періоду частота розвитку гострих нападів подагри зростала, надалі знижуючись з часом. Від 46% до 55% пацієнтів отримували лікування з приводу гострого нападу подагри з 8-го по 28-й тиждень. Гострі напади подагри протягом останніх чотирьох тижнів дослідження (тижня 24-28) спостерігалися у 15% пацієнтів у групі фебуксостату (80 мг, 120 мг),у 14% пацієнтів у групі алопуринолу (300 мг) та у 20% пацієнтів у групі плацебо. Дослідження FАСТ: Протягом 8-тижневого профілактичного періоду в групі пацієнтів, які приймали фебуксостат у дозі 120 мг один раз на добу, лікування гострого нападу подагри потребувала більша частка пацієнтів (36%), ніж у групах, які приймали фебуксостат у дозі 80 мг добу (22%) та алопуринол у дозі 300 мг на добу (21%). Після 8-тижневого профілактичного періоду частота розвитку гострого нападу подагри зростала і потім поступово зменшувалася з часом (64% та 70% пацієнтів отримували лікування з приводу загострення подагри з 8-го по 52-й тиждень). Гострі напади подагри протягом останніх чотирьох тижнів дослідження (тижні 49-52) спостерігалися у 6-8% пацієнтів у групі фебуксостату (80 мг, 120 мг) та у 11% пацієнтів у групі алопуринолу (300 мг). Розширені довгострокові відкриті дослідження У трирічне дослідження EXCEL були включені пацієнти, які завершили дослідження АРЕХ або FАСТ, які приймали фебуксостат у дозі 80 мг або 120 мг один раз на добу або алопуринол 100 або 300 мг один раз на добу. Рівень концентрації сечової кислоти в плазмі крові менше 6 мг/дл підтримувався без змін протягом дослідження (у 91% та 93% пацієнтів, які спочатку приймали фебуксостат у дозах 80 мг та 120 мг відповідно). Менше 4% пацієнтів потребували лікування гострого нападу подагри (тобто, більш ніж 96 % пацієнтів потреба у лікуванні нападів подагри була відсутня) на 16-24 місяці і 30-36 місяці. У 46% та 38% пацієнтів, які постійно приймали фебуксостат у дозах 80 або 120 мг один раз на добу, відповідно до заключного візиту було відзначено повне зникнення тофусів. Пацієнти, які завершили участь у подвійному сліпому 4-тижневому дослідженні режиму дозування, були включені до п'ятирічного дослідження FOCUS та отримували фебуксостат у початковій дозі 80 мг один раз на добу. 62% пацієнтів для підтримки цільового рівня концентрації сечової кислоти в плазмі крові менше 6,0 мг/дл корекції дози не потрібно, а 38% пацієнтів потребували корекції дози для досягнення цільового рівня. Частка пацієнтів на заключному візиті, у яких концентрація сечової кислоти в плазмі крові становила менше 6,0 мг/дл (357 мкмоль/л), була більше 80% при застосуванні кожної з досліджених доз фебуксостату. Постреєстраційні довгострокові дослідження У дослідженні CARES порівнювали результати серцево-судинних захворювань при застосуванні фебуксостату та алопуринолу у пацієнтів з подагрою та серйозними серцево-судинними захворюваннями в анамнезі, включаючи інфаркт міокарда, госпіталізацію з приводу нестабільної стенокардії, порушення кровообігу. ішемічного типу з госпіталізацією, захворювання периферичних судин або цукровий діабет з ознаками мікроангіопатії або макроангіопатії. Для досягнення рівня МК у сироватці нижче 6 мг/дл дозу фебуксостату титрували від 40 до 80 мг (незалежно від функції нирок),а дозу алопуринолу титрували з кроком 100 мг від 300 до 600 мг у пацієнтів з нормальною функцією нирок та нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості та від 200 до 400 мг у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості. Первинною кінцевою точкою в дослідженні CARES був час до першого виникнення серйозних несприятливих серцево-судинних подій (MACE - major adverse cardiovascular events), що включали нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт, серцево-судинну смерть і нестабільну стенокардію з неот. Аналіз кінцевих точок (первинних та вторинних) здійснювався з використанням ITT-аналізу (intention-to-treat analysis), що включав усіх суб'єктів, які були рандомізовані та отримували, як мінімум, одну дозу препарату, що досліджується з подвійним засліпленням. Усього 56,6% пацієнтів завершили дослідження достроково та 45% пацієнтів не виконали всі необхідні у рамках дослідження візити. Загалом 6 190 пацієнтів перебували під наглядом у середньому 32 місяці, середня тривалість лікування становила 728 днів для пацієнтів із групи фебуксостату та 719 днів для пацієнтів із групи алопуринолу. Первинна кінцева точка MACE спостерігалася з однаковою частотою у групах лікування фебуксостатом (10,8% пацієнтів) та алопуринолом (10,4% пацієнтів). При аналізі окремих компонентів MACE (вторинні кінцеві точки) частота серцево-судинної смерті була значно вищою в групі фебуксостату (4,3% пацієнтів), ніж у групі алопуринолу (3,2% пацієнтів). Частота для інших подій МАСЕ була подібною до груп фебуксостату та алопуринолу, наприклад, для нефатального інфаркту міокарда (3,6% порівняно з 3,8% пацієнтів; ОР 0,93; 95% ДІ 0,72-1,21), нефатального інсульту без летального результату (2,3% проти 2,3% пацієнтів) та для невідкладної реваскуляризації внаслідок нестабільної стенокардії (1,6% проти 1,8% пацієнтів). Частота смерті від усіх причин була також значно вищою у групі фебуксостату, ніж у групі алопуринолу (7,8% проти 6,4% пацієнтів, відповідно), що пояснюється, головним чином, підвищеною частотою серцево-судинної смерті у цій групі (див. розділ "Особливі вказівки"). Частота госпіталізації з приводу серцевої недостатності, госпіталізації з приводу аритмій, не пов'язаних з ішемією, венозних тромбоемболічних ускладнень та госпіталізації з приводу транзиторних порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом, були співставні для фебуксостату та алопуринолу. Синдром розпаду пухлини Ефективність та безпека застосування фебуксостату в дозі 120 мг для профілактики та лікування синдрому розпаду пухлини були вивчені у дослідженні FLORENCE. Фебуксостат продемонстрував більш потужне та швидке зниження концентрації сечової кислоти у плазмі крові порівняно з алопуринолом. У дослідження були включені пацієнти з гемобластозами, яким проводилася хіміотерапія та мали ризик розвитку синдрому розпаду пухлини від помірного до високого. Пацієнти приймали фебуксостат у дозі 120 мг 1 раз на добу або алопуринол від 200 до 600 мг на добу. Первинними кінцевими точками були: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) сечової кислоти в плазмі та зміна концентрації креатиніну в плазмі крові на 8-й день дослідження порівняно з вихідним рівнем. Середнє значення AUC сечової кислоти (мг х год/дл) було статистично значуще менше групи фебуксостата. Крім цього, у групі фебуксостату середнє значення концентрації сечової кислоти в плазмі крові було достовірно нижчим з перших 24 годин лікування та при всіх наступних вимірах. Статистично значимих відмінностей середніх значень концентрації креатиніну в плазмі крові в групах фебуксостату та алопуринолу не було відзначено. При оцінці вторинних кінцевих точок частота розвитку синдрому розпаду пухлини при застосуванні фебуксостату та алопуринолу статистично не відрізнялася ні за критеріями лабораторної діагностики, ні за клінічними критеріями. Частота розвитку всіх симптомів, що виникали в період лікування, та частота небажаних реакцій становили 67,6% проти 64,7% та 6,4% проти 6,4% у групі фебуксостату та групі алопуринолу, відповідно. У дослідженні FLORENCE у пацієнтів, у яких планувалося застосування алопуринолу, фебуксостат продемонстрував більш виражений контроль концентрації сечової кислоти плазми у порівнянні з алопуринолом. Даних, що дозволяють порівняти фебуксостат з розбуриказою, нині немає. Ефективність та безпека фебуксостату у пацієнтів з гострим синдромом розпаду пухлини тяжкого ступеня тяжкості (наприклад, у пацієнтів, у яких інші схеми лікування, спрямовані на зниження концентрації сечової кислоти виявилися неефективними) не вивчалися.Показання до застосуванняЛікування хронічної гіперурикемії при станах, що супроводжуються відкладенням кристалів уратів (за наявності тофусів та/або подагричного артриту, у т. ч. в анамнезі). Профілактика та лікування гіперурикемії у дорослих пацієнтів при проведенні цитотоксичної хіміотерапії гемобластозів із ризиком розвитку синдрому розпаду пухлини від помірного до високого (тільки для дозування 120 мг). Препарат Аденурик призначений для застосування у дорослих.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до фебуксостату та/або будь-якої з допоміжних речовин; печінкова недостатність тяжкого ступеня тяжкості клас С за шкалою Чайл-Пью (10-15 балів); ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну<30 мл/хв); дитячий вік до 18 років; вагітність та період грудного вигодовування; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази та синдром мальабсорбції глюкози та галактози. З обережністю печінкова недостатність середнього ступеня тяжкості клас В за шкалою Чайлд-П'ю (7-9 балів); серйозні алергічні реакції (реакції гіперчутливості) в анамнезі; серйозне серцево-судинне захворювання в анамнезі (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт або нестабільна стенокардія); захворювання щитовидної залози; одночасне застосування з меркаптопурином/азатіоприном (може підвищити концентрацію даних речовин у плазмі крові та викликати гострий токсичний ефект); стани після трансплантації органів (досвід застосування фебуксостату обмежений); синдром Лєша-Ніхана (опп застосування фебуксостату обмежений).Вагітність та лактаціяУ зв'язку з недостатністю даних потенційний ризик фебуксостату для людини не відомий, тому застосування фебуксостату під час вагітності протипоказане. Є обмежений досвід застосування фебуксостату під час вагітності, у ході якого несприятливої дії протягом вагітності та стан плода/новонародженого відзначено не було. У дослідженнях на тваринах не було відзначено прямого та непрямого несприятливого впливу препарату протягом вагітності, розвиток ембріона/плоду та процес пологів. У дослідженнях репродуктивної функції у тварин при застосуванні фебуксостату у дозах до 48 мг/кг/добу не було отримано дозозалежних небажаних ефектів щодо фертильності. Вплив фебуксостату на фертильність у людини невідомий. Немає даних про те, чи проникає фебуксостат у грудне молоко. У дослідженнях на тваринах зазначено, що фебуксостат проникає в грудне молоко і надає несприятливий вплив на розвиток дитинчат, що вигодовуються. Таким чином, не можна виключити ризик для немовлят. У зв'язку з цим застосування фебуксостату протипоказане у період грудного вигодовування.Побічна діяНайбільш частими небажаними реакціями (НР) у пацієнтів з подагрою при застосуванні фебуксостату за результатами клінічних досліджень (4072 пацієнтів, які приймали фебуксостат у дозі від 10 мг до 300 мг) і за даними постмаркетингового спостереження були: напад подагри, порушення функції печінки, діаре , головний біль, шкірні висипи та набряки. Найчастіше зазначені НР характеризувалися легким чи середнім ступенем тяжкості. У період постмаркетингового спостереження було зареєстровано рідкісні випадки розвитку серйозних НР гіперчутливості на фебуксостат, що супроводжуються в окремих випадках системними симптомами, та рідкісні випадки раптової серцевої смерті. Можливі НР наведені нижче відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я за низхідною частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100,< 1/10), нечасто (≥ 1/1000,< 1/100), рідко (≥ 1/10000,< 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома . Частота НР заснована на даних клінічних досліджень та постмаркетингового досвіду застосування у пацієнтів з подагрою. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Рідко: панцитопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи Рідко: анафілактичні реакції, реакції гіперчутливості до препарату. Порушення з боку нервової системи Часто: біль голови. Нечасто: запаморочення, парестезія, геміпарез, сонливість, зміна смакового сприйняття, гіпостезія, гіпосмія (послаблення нюху). Порушення з боку ендокринної системи Нечасто: підвищення концентрації тиреотропного гормону у плазмі крові. Порушення з боку обміну речовин та харчування Часто: напади подагри. Нечасто: цукровий діабет, гіперліпідемія, зниження апетиту, збільшення маси тіла. Рідко: зниження маси тіла, підвищення апетиту, анорексія. Порушення з боку психіки Нечасто: зниження лібідо, безсоння. Рідко: нервозність. Порушення з боку органу зору Рідко: нечіткість зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Рідко: шум у вухах. Порушення з боку серця Рідко: раптова серцева смерть. Нечасто: фібриляція передсердь, відчуття серцебиття, зміни на ЕКГ, блокада лівої ніжки пучка Гіса (див. розділ «Синдром розпаду пухлини»), синусова тахікардія (див. розділ «Синдром розпаду пухлини»). Порушення з боку судин Нечасто: підвищення артеріального тиску, "припливи" крові до обличчя, відчуття жару, геморагії (див. розділ "Синдром розпаду пухлини"). Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Нечасто: диспное, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: діарея**, нудота. Нечасто: біль у животі, здуття живота, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, диспептичні явища, запор, прискорений стілець, метеоризм, дискомфорт у животі. Рідко: панкреатит, виразковий стоматит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто: порушення функції печінки. Нечасто: холелітіаз. Рідко: гепатит, жовтяниця, ураження печінки. Порушення з боку шкірних покривів та підшкірних тканин Часто: висип (включаючи різні види висипу, згадані нижче з нижчою частотою). Нечасто: дерматит, кропив'янка, свербіж шкіри, зміна кольору шкіри, шкірні ураження, петехії, макулярний висип, макуло-папульозний висип, папульозний висип. Рідко: токсичний епідермальний некроліз*, синдром Стівенса-Джонсона*, ангіоневротичний набряк*, лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами*, важкі форми генералізованого висипу*, еритема, ексфоліативний висип, фолікулярний висип, вез еритематозний висип, кореподібний висип, алопеція, гіпергідроз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Нечасто: артралгія, артрит, міалгія, скелетно-м'язовий біль, м'язова слабкість, спазм м'язів, м'язова напруга, бурсит. Рідко: рабдоміоліз, скутість суглобів, скутість м'язів. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: ниркова недостатність, нефролітіаз, гематурія, поллакіурія, протеїнурія. Рідко: тубулоінтерстиціальний нефрит, імперативні позиви на сечовипускання. Порушення з боку статевих органів та молочної залози Нечасто: еректильна дисфункція. Загальні розлади та порушення у місці введення: Часто: набряки. Нечасто: підвищена стомлюваність, біль у грудній клітці, відчуття дискомфорту у ділянці грудної клітини. Рідко: спрага. Лабораторні та інструментальні дані Нечасто: підвищення активності амілази в плазмі крові, зниження кількості тромбоцитів, зниження кількості лейкоцитів, зниження кількості лімфоцитів, підвищення концентрації креатину та креатиніну в плазмі крові, зниження гемоглобіну, підвищення концентрації сечовини у плазмі крові, підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові, у плазмі крові, зниження гематокриту, підвищення активності лактатдегідрогенази у плазмі крові, підвищення вмісту калію у плазмі крові. Рідко: підвищення концентрації глюкози в плазмі, подовження активованого часткового тромбопластинового часу, зниження кількості еритроцитів, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі, підвищення концентрації креатинфосфокінази в плазмі*. * Побічні ефекти, що спостерігалися під час постмаркетингового спостереження. ** Неінфекційна діарея, що виникають під час лікування, і зміни показників функціональних проб печінки в комбінованих дослідженнях 3 фази, частіше зустрічалися при одночасному застосуванні з колхіцином. *** Додаткова інформація щодо випадків виникнення гострих нападів подагри у розділі «Фармакологічна дія». Опис окремих НР У період постмаркетингового застосування мали місце рідкісні повідомлення про виникнення серйозних НР гіперчутливості на фебуксостат, включаючи Синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, анафілактичні реакції та шок. Синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз характеризуються виникненням прогресуючого шкірного висипу в поєднанні з бульозним ураженням шкіри або слизових оболонок, а також роздратуванням очей. Реакції гіперчутливості на фебуксостат можуть виявлятися такими симптомами: шкірні реакції, що характеризуються інфільтративними макуло-папульозними висипаннями; генералізована або ексфоліативна шш, а також шкірні ураження, набряк обличчя, лихоманка, порушення з боку органів кровотворення, такі як тромбоцитопенія та еозинофілія, а також залучення одного або декількох органів (печінки та нирок, включаючи тубулоінтерстиціальний нефрит). Приступи подагри зазвичай спостерігаються невдовзі після початку застосування препарату Аденурик і протягом перших місяців терапії. Надалі частота нападів знижується. Рекомендується проводити профілактику розвитку гострих нападів подагри. Синдром розпаду пухлини У дослідженні FLORENCE, яке порівнювало ефекти фебуксостату та алопуринолу (346 пацієнтів, які отримували хіміотерапію з приводу гемобластозів і мали ризик розвитку синдрому розпаду пухлини від помірного до високого), НР були відзначені в цілому лише у 22 пацієнтів (6,4%), а саме у 11 пацієнтів (6,4%) у кожній групі лікування. У більшості випадків небажані реакції характеризувались легким або середнім ступенем тяжкості. Загалом, за винятком трьох небажаних реакцій, зазначених нижче, дослідження FLORENCE не виявило жодних особливостей профілю безпеки фебуксостату на додаток до такого при подагрі. Порушення з боку серця Нечасто: блокада лівої ніжки пучка Гіса, синусова тахікардія. Порушення з боку судин Нечасто: геморагії.Взаємодія з лікарськими засобамиМеркаптопурин/азатіоприн З урахуванням механізму дії фебуксостату, заснованого на пригніченні ксантиноксидази, одночасне застосування не рекомендується. Інгібування ксантиноксидази фебуксостатом може призводити до підвищення концентрації меркаптопурину, азатіоприну в плазмі крові та посилення їх токсичної дії. Досліджень щодо вивчення взаємодії фебуксостату та лікарських засобів, що метаболізуються за участю ксантиноксидази (за винятком теофіліну) у людини не проводилося. Моделюючий та симуляційний аналіз даних, отриманих у доклінічних дослідженнях на щурах показав, що при одночасному застосуванні фебуксостату доза меркаптоптурину/азатіоприну повинна бути знижена до 20% від раніше призначеної дози або нижче. Досліджень лікарської взаємодії фебуксостату та інших цитотоксичних хіміотерапевтичних препаратів не проводилось. Немає даних про безпеку фебуксостату 80 мг при проведенні хіміотерапії іншими цитотоксичними лікарськими засобами. У дослідженні з профілактики та лікування синдрому розпаду пухлини пацієнтам, які отримують кілька різних схем хіміотерапії, включаючи моноклональні антитіла, фебуксостат призначався у дозі 120 мг на добу. Однак лікарські взаємодії (drug-drug interactions) та особливості дії фебуксостату на фоні захворювання (drug-disease interactions) у цьому дослідженні не вивчалися. У зв'язку з цим не можна виключити можливість взаємодії фебуксостату з цитотоксичними препаратами при одночасному застосуванні. Росuглутазон/субстрати ізоферменту СYP2С8 За даними in vitro, фебуксостат є слабким інгібітором ізоферменту CYP2С8. У дослідженні, проведеному у здорових добровольців, при одночасному застосуванні внутрішньо 120 мг фебуксостату 1 раз на добу і разової дози 4 мг росиглітазону впливу на фармакокінетичні показники росиглітазону та його метаболіту N-дисметил росиглітазону не виявлено, CYP2C8 in vivo. При одночасному застосуванні фебуксостату та росиглітазону (або інших субстратів ізоферменту CYP2С8) корекції дози не потрібно. Таким чином, при одночасному прийомі фебуксостату та росиглітазону або інших субстратів CYP2С8 не очікується, що виникне потреба коригувати дозу для цих препаратів. Теофіллон У здорових добровольців було проведено дослідження лікарської взаємодії фебуксостату, щоб оцінити, чи інгібування ксантиноксидази може призводити до збільшення концентрації теофіліну в плазмі крові, як було зазначено при застосуванні інших інгібіторів ксантіоксидази. Результати дослідження продемонстрували, що при одночасному застосуванні фебуксостату в дозі 80 мг 1 раз на добу та разової дози теофіліну 400 мг змін фармакокінетичних показників або профілю безпеки теофіліну не спостерігалося. Таким чином, при одночасному застосуванні фебуксостату в дозі 80 мг та теофіліну особливих запобіжних заходів не потрібно. Вивчення одночасного застосування фебуксостату в дозі 120 мг та теофіліну не проводилося. Напроксен та інші інгібітори глюкуронізації Метаболізм фебуксостату залежить від активності ферментів урідину глюкуронілтрансфераз (УГТ). Лікарські препарати, що пригнічують процес глюкуронізації, наприклад, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та пробеніцид, теоретично можуть впливати на виведення фебуксостату. У здорових добровольців при одночасному застосуванні фебуксостату та напроксену в дозі 250 мг 2 рази на добу спостерігалося збільшення показників Cmax фебуксостату на 28%, AUC – на 41% та Т1/2 – на 26%. У клінічних дослідженнях застосування напроксену або інших нестероїдних протизапальних засобів/інгібіторів ЦОГ-2 не супроводжувалося клінічно значущим підвищенням частоти виникнення небажаних ефектів. Фебуксостат може застосовуватись одночасно з напроксеном без корекції доз фебуксостату або напроксену. Індуктори глюкуронізації Сильні індуктори УГТ ферментів можуть призводити до посилення метаболізму та зниження ефективності фебуксостату. При одночасному застосуванні необхідний контроль концентрації сечової кислоти в плазмі через 1-2 тижні після початку терапії індукторами УГТ. При відміні індуктора глюкуронізації можливе підвищення концентрації фебуксостату у плазмі. Колхіцин/індометацин/гідрохлортіазuд/варфарин Фебуксостат можна застосовувати одночасно з колхіцином або індометацином без корекції дози фебуксостату або даних лікарських засобів. Корекція дози фебуксостату не потрібна при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Корекція дози варфарину не потрібна при одночасному застосуванні з фебуксостатом. Одночасне застосування фебуксостату (80 мг або 120 мг 1 раз на добу) з варфарином не впливало на фармакокінетику варфарину у здорових добровольців, а також значення МНО (міжнародне нормалізоване відношення) та активність фактора VII. Дезіпрамін/субстрати ізоферменту СYP2D6 За даними, отриманими in vitro, фебуксостат є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6. У дослідженні у здорових добровольців на фоні застосування фебуксостату в дозі 120 мг 1 раз на добу відзначалося збільшення AUC дезіпраміну (субстрат ізоферменту CYP2D6) на 22%, що свідчить про слабкий інгібуючий ефект фебуксостату на ізофермент CYP2D6. Таким чином, при одночасному застосуванні фебуксостату та субстратів ізоферменту CYP2D6 корекції доз не потрібно. Антациди При одночасному застосуванні з антацидами, що містять магнію гідроксид або алюмінію гідроксид, відзначалося уповільнення всмоктування фебуксостату (приблизно на 1 годину) та зменшення max на 32%, проте AUC фебуксостату істотно не змінювалася. Таким чином, фебуксостат можна приймати незалежно від антацидів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат Аденурик приймають один раз на добу незалежно від їди. Подагра Рекомендована початкова доза препарату Аденурик становить 80 мг один раз на добу незалежно від прийому їжі. Якщо концентрація сечової кислоти в плазмі крові перевищує 6 мг/дл (357 мкмоль/л) через 2-4 тижні, доза препарату може бути збільшена до 120 мг 1 раз на добу. Зниження концентрації сечової кислоти в плазмі крові на фоні застосування препарату Аденурик відбувається досить швидко, у зв'язку з чим контроль концентрації сечової кислоти можна проводити через два тижні від початку прийому препарату. Метою лікування є зниження та підтримання концентрації сечової кислоти у плазмі крові менше 6 мг/дл (357 мкмоль/л). Профілактика розвитку гострих нападів подагри рекомендується протягом щонайменше 6 місяців. Синдром розпаду пухлини Рекомендована доза становить 120 мг фебуксостату один раз на добу незалежно від їди. Препарат Аденурик слід починати приймати за два дні до початку цитотоксичної хіміотерапії. Тривалість застосування препарату Аденурик повинна становити не менше 7 днів. Однак тривалість терапії може бути збільшена до 9 днів залежно від тривалості курсу хіміотерапії та клінічної оцінки. Літні пацієнти Корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Дослідження ефективності та безпеки застосування фебуксостату у пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (клас С за шкалою Чайлд П'ю (10-15 балів)) не проводились, у зв'язку з чим застосування препарату у таких пацієнтів протипоказане. Подагра У пацієнтів із печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (клас А за шкалою Чайлд-П'ю (5-6 балів)) рекомендована доза препарату становить 80 мг 1 раз на добу. Опіп застосування препарату при печінковій недостатності середнього ступеня тяжкості обмежений. Синдром розпаду пухлини Пацієнтам, які брали участь у дослідженні FLORENCE корекції дози фебуксостату залежно від функції печінки не потрібно (дослідження не включали пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості). Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю важкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну< 30 мл/хв) ефективність та безпека препарату вивчені недостатньо, у зв'язку з чим застосування препарату у таких пацієнтів протипоказане.ПередозуванняПри передозуванні препарату показана симптоматична та підтримуюча терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСерцево-судинні захворювання Лікування хронічної гіперурикемії Слід уникати застосування фебуксостату у пацієнтів із серйозним серцево-судинним захворюванням в анамнезі (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт або нестабільна стенокардія), за винятком випадків, коли немає жодних інших терапевтичних засобів. У дослідженнях АРЕХ і FАСТ (на відміну від CONFIRМS) (для більш детального опису досліджень див. розділ «Фармакологічні властивості») у загальній групі фебуксостату порівняно з групою алопуринолу дослідниками відзначалося збільшення кількості серцево-судинних подій у чисельному вираженні, визначених відповідно із системою, розробленою групою зі спільного аналізу антитромбоцитарної терапії (ГСААТ) і включають смерть від серцево-судинних причин, нелетальний інфаркт міокарда, інсульт без летального результату - 1,3 порівняно з 0,3 випадків на 100 пацієнто-років. Згідно з об'єднаними даними клінічних досліджень 3 фази (дослідження АРЕХ, FАСТ та CONFIRМS) частота серцево-судинних подій ДСААТ, повідомлених дослідниками склала 0,7 проти 0,6 випадків на 100 пацієнто-років. В рамках довгострокових широкомасштабних досліджень частота серцево-судинних подій ДСААТ, повідомлених дослідниками склала 1,2 та 0,6 випадків на 100 пацієнто-років для фебуксостату та алопуринолу, відповідно. Відмінності були статистично достовірні, причинно-наслідковий зв'язок між зазначеними порушеннями і прийомом фебуксостата не було встановлено. Як фактори ризику вказаних подій у пацієнтів було встановлено наявність в анамнезі наступних станів: атеросклероз та/або інфаркт міокарда, або застійна серцева недостатність. У постреєстраційному дослідженні CARES (докладні характеристики дослідження див. розділ "Фармакологічні властивості") частота явищ МАСЕ була подібною у пацієнтів, які приймали фебуксостат, порівняно з пацієнтами, які отримували алопуринол, але спостерігалася більш висока частота випадків смерті з причин, пов'язаних із серцево- судинними патологіями (4,3% порівняно із 3,2% пацієнтів). Профілактика та лікування гіперурикемії у пацієнтів з ризиком розвитку синдрому розпаду пухлини Пацієнти, які отримують хіміотерапію з приводу гемобластозів з ризиком розвитку синдрому розпаду пухлини від помірного до вираженого та приймають препарат Аденурик®, повинні перебувати під наглядом кардіолога за наявності клінічного показу. Гострий напад подагри (загострення подагри) Застосування препарату Аденурик слід розпочинати тільки після усунення гострого нападу подагри. Початок застосування препарату Аденурик може спровокувати розвиток гострого нападу подагри за рахунок вивільнення уратів з тканинних депо та подальшого підвищення концентрації сечової кислоти в плазмі крові. Для профілактики розвитку нападів подагри на початку лікування препаратом Аденурик® рекомендується одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів або колхіцину протягом не менше 6 місяців. При розвитку нападу подагри під час застосування препарату Аденурик® терапію препаратом слід продовжити та одночасно проводити відповідне для даного пацієнта лікування гострого нападу подагри. При тривалому застосуванні препарату Аденурик частота виникнення та тяжкість нападів подагри зменшуються. Відкладення ксантинів У пацієнтів з прискореним утворенням уратів (наприклад, на тлі злоякісних новоутворень або при синдромі Льоша-Ніхана) у поодиноких випадках можливе значне підвищення абсолютної концентрації ксантинів у сечі, що може супроводжуватися їх відкладенням у сечових шляхах. При застосуванні фебуксостату у межах базового клінічного дослідження при синдромі розпаду пухлини цього феномену не спостерігалося. У зв'язку з обмеженими даними, застосування препарату Аденурик у пацієнтів із синдромом Лєша-Ніхана не рекомендується. Меркаптопурин/азатuоприн Застосування препарату Аденурик у пацієнтів, які отримують меркаптопурин/азатіоприн, не рекомендується, оскільки інгібітор ксантіоксидази фебуксостат може збільшити концентрацію меркаптоптурину/азатіоприну в плазмі, що може призвести до тяжких токсичних ефектів. Вивчення міжлікарської взаємодії у людини не проводилося (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У разі необхідності одночасного застосування дозу меркаптопурину/азатіоприну рекомендується зменшити. Моделюючий та симуляційний аналіз даних, отриманих у доклінічних дослідженнях на щурах, свідчить, що при одночасному застосуванні фебуксостату доза меркаптоптурину/азатіоприну повинна бути знижена до 20% від раніше призначеної дози або нижче, щоб знизити ризик розвитку небажаних гематологічних ефектів. Пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря і доза меркаптопурину/азатіоприну повинна бути послідовно скоригована відповідно до терапевтичного ефекту та ознак можливих токсичних ефектів. Теофіллон При одночасному застосуванні у здорових добровольців фебуксостату в дозі 80 мг 1 раз на добу та разової дози теофіліну 400 мг не відзначалося змін фармакокінетичних показників (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Таким чином, фебуксостат у дозі 80 мг може застосовуватись одночасно з теофіліном без ризику збільшення концентрації теофіліну у плазмі крові. Даних щодо одночасного застосування фебуксостату в дозі 120 мг та теофіліну немає. Пацієнти, які перенесли трансплантацію органів Застосування препарату Аденурик у пацієнтів, які перенесли трансплантацію органів, не рекомендується через відсутність досвіду застосування. Алергічні реакції та реакції гіперчутливості У період постмаркетингового застосування мали місце рідкісні повідомлення про виникнення тяжких алергічних реакцій (реакцій гіперчутливості), включаючи загрозливі для життя: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострі анафілактичні реакції (шок). У більшості випадків ці реакції розвивалися протягом першого місяця застосування препарату Аденурик®. Частина пацієнтів мала ниркову недостатність та/або реакції гіперчутливості до алопуринолу в анамнезі. В окремих випадках тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі синдром лікарської реакції з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), супроводжувалися лихоманкою, зміною показників крові, порушенням функції нирок або печінки. Пацієнти повинні бути поінформовані про можливі ознаки та симптоми алергічних реакцій (реакцій гіперчутливості), і повинні бути під ретельним наглядом щодо розвитку симптомів алергічних реакцій/реакцій гіперчутливості (див. розділ "Побічна дія"). У разі виникнення тяжких алергічних реакцій/реакцій гіперчутливості, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, необхідно негайно припинити застосування препарату Аденурик (більш рання відміна асоційована з кращим прогнозом). Якщо у пацієнта виникла алергічна реакція/реакція гіперчутливості (включаючи синдром Стівенса-Джонсона), гостра анафілактична реакція/шок, він більше ніколи не повинен відновлювати прийом фебуксостату. Порушення з боку печінки Згідно з об'єднаними даними клінічних досліджень 3 фази, при застосуванні фебуксостату у 5% пацієнтів відзначалося порушення функції печінки легкого ступеня тяжкості. Перед початком застосування препарату Аденурик рекомендується провести оцінку функціонального стану печінки, і надалі робити це періодично за наявності клінічних проявів. Порушення з боку щитовидної залози У розширених довгострокових відкритих дослідженнях при тривалому застосуванні фебуксостату у 5,5% пацієнтів відзначалося підвищення концентрації тиреотропного гормону (>5,5 мкМЕ/мл), у зв'язку з чим у пацієнтів з порушенням функції щитовидної залози препарат Аденурик слід застосовувати з обережністю. Лактоза Препарат Аденурик містить лактозу, тому його застосування у пацієнтів з дефіцитом лактази, рідкісними спадковими захворюваннями непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози протипоказано. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Повідомлялося про появу сонливості, запаморочення, парестезії та нечіткості зору при застосуванні препарату Аденурик. Тому пацієнтам під час застосування препарату Аденурик® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами, механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, поки пацієнти не будуть достатньо впевнені, що препарат Аденурик® не має небажаного впливу на ці види діяльності. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему