Лекарства и БАД Атолл ООО
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Алопурінол - 100,0 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 54,0 мг; крохмаль кукурудзяний – 25,0 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію – 10,0 мг; повідон-К25 – 8,0 мг; кремнію діоксид колоїдний – 1,0 мг; магнію стеарат – 2,0 мг. По 10, 14, 25 або 30 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого розтину, або кришками поліпропіленовими з системою "натиснути- з поліетилену низького тиску з контролем першого розтину. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору з ризиком з одного боку та фасками з двох боків.Фармакотерапевтична групаПротиподагричний засіб – ксантиноксидази інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування Алопуринол активний при пероральному застосуванні. Він швидко всмоктується із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. За даними фармакокінетичних досліджень, алопуринол визначається в крові вже через 30-60 хвилин після прийому. Біодоступність алопуринолу варіює від 67% до 90%. Максимальна концентрація препарату в плазмі зазвичай реєструється приблизно через 1,5 години після перорального прийому. Потім концентрація алопуринолу швидко знижується. Через 6 годин після прийому в плазмі визначається лише слідова концентрація препарату. Максимальна концентрація активного метаболіту - оксипуринола зазвичай реєструється через 3-5 годин після перорального прийому алопуринолу. Рівень оксипуринолу в плазмі знижується значно повільніше. Розподіл Алопуринол майже не зв'язується з білками плазми, тому зміни рівня зв'язування з білками не повинні значно впливати на кліренс препарату. Об'єм розподілу алопуринолу, що здається, становить приблизно 1,6 літра/кг, що говорить про досить виражене поглинання препарату тканинами. Вміст алопуринолу в різних тканинах людини не вивчений, проте дуже ймовірно, що алопуринол і оксипуринол у максимальній концентрації накопичуються в печінці та слизовій оболонці кишечника, де реєструється висока активність ксантиноксидази. Біотрансформація Під дією ксантиноксидази та альдегідоксидази алопуринол метаболізується з утворенням оксипуринолу. Оксипуринол пригнічує активність ксантиноксидази. Проте, оксипуринол - менш потужний інгібітор ксантиноксидази, проти аллопуринолом, проте його період напіввиведення значно більше. Завдяки цим властивостям після прийому разової добової дози алопуринолу ефективне пригнічення активності ксантиноксидази підтримується протягом 24 годин. У пацієнтів з нормальною функцією нирок вміст оксипуринолу в плазмі повільно збільшується аж до досягнення рівноважної концентрації. Після прийому алопуринолу в дозі 300 мг на добу, концентрація алопуринолу в плазмі крові, як правило, становить 5-10 мг/л. До інших метаболітів алопуринолу відносяться алопуринол-рибозид і оксипуринол-7-рибозид. Виведення Приблизно 20% прийнятого per os алопуринолу виводиться через кишечник у незміненому вигляді. Близько 10% добової дози екскретуються клубочковим апаратом нирки як незміненого аллопуринола. Ще 70% добової дози алопуринолу виводиться із сечею у формі оксипуринолу. Оксипуринол виводиться нирками у незміненому вигляді, однак у зв'язку з канальцевою реабсорбцією він має тривалий період напіввиведення. Період напіввиведення алопуринолу становить 1-2 години, тоді як період напіввиведення оксипуринолу варіює від 13 до 30 годин. Такі значні відмінності, ймовірно, пов'язані з відмінностями у структурі досліджень та/або кліренсі креатиніну у пацієнтів. Пацієнти з порушеною функцією нирок У пацієнтів з порушеною функцією нирок виведення алопуринолу та оксипуринолу може значно сповільнюватися, що при тривалій терапії призводить до зростання концентрації цих сполук у плазмі крові. У пацієнтів з порушеною функцією нирок та кліренсом креатиніну 10-20 мл/хв після тривалої терапії алопуринолом у дозі 300 мг на добу концентрація оксипуринолу в плазмі досягала орієнтовно 30 мг/л. Така концентрація оксипуринолу може визначатися у пацієнтів з нормальною функцією нирок на фоні терапії алопуринолом у дозі 600 мг на добу. Отже, при лікуванні пацієнтів із порушенням функції нирок дозу алопуринолу необхідно знижувати. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку значні зміни фармакокінетичних властивостей алопуринолу малоймовірні. Виняток становлять пацієнти із супутньою патологією нирок.ФармакодинамікаАлопуринол є структурним аналогом гіпоксантину. Алопуринол, а також його основний активний метаболіт – оксипуринол, пригнічують ксантиноксидазу – фермент, що забезпечує перетворення гіпоксантину на ксантин, та ксантину на сечову кислоту. Алопуринол зменшує концентрацію сечової кислоти у сироватці крові та сечі; таким чином він запобігає відкладенню кристалів сечової кислоти в тканинах та/або сприяє їх розчиненню. Крім придушення катаболізму пуринів у деяких (але не у всіх) пацієнтів з гіперурикемією, велика кількість ксантину та гіпоксантину стає доступною для повторного утворення пуринових основ, що призводить до пригнічення біосинтезу пуринів de novo за механізмом зворотного зв'язку, що опосередковано пригніченням ферменту гіпоксантин-гуанін. -трансферази. Інші метаболіти алопуринолу - алопуринол-рибозид та оксипуринол-7 рибозид.Показання до застосуванняПригнічення утворення сечової кислоти та її солей при підтвердженому накопиченні цих сполук (наприклад, подагра, шкірні тофуси, нефролітіаз) або передбачуваному клінічному ризику їх накопичення (наприклад, лікування злоякісних новоутворень може ускладнюватися розвитком гострої сечокислої нефропатії). До основних клінічних станів, які можуть супроводжуватися накопиченням сечової кислоти та її солей, відносяться: ідіопатична подагра; сечокам'яна хвороба (утворення конкрементів із сечової кислоти); гостра сечокисла нефропатія; пухлинні захворювання та мієлопроліферативний синдром з високою швидкістю оновлення клітинної популяції, коли гіперурикемія виникає спонтанно або після проведення цитотоксичної терапії; певні ферментативні порушення, що супроводжуються гіперпродукцією солей сечової кислоти, наприклад, знижена активність гіпоксантин-гуанін-фосфорибозилтрансферази (включаючи синдром Льоша-Найхана), знижена активність глюкозо-6-фосфатази (включаючи глікогенози -амідо-трансферази, знижена активність аденін-фосфорибозилтрансферази Лікування сечокам'яної хвороби, що супроводжується утворенням 2,8-дигідроксиаденінових (2,8-ДГА) конкрементів у зв'язку зі зниженою активністю аденін-фосфорибозилтрансферази. Профілактика та лікування сечокам'яної хвороби, що супроводжується утворенням змішаних кальцієво-оксалатних конкрементів на тлі гіперурікозурії, коли дієта та підвищене споживання рідини були безуспішними.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до алопуринолу або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Печінкова недостатність, хронічна ниркова недостатність (стадія азотемії), первинний гемохроматоз, безсимптомна гіперурикемія, гострий напад подагри, дитячий вік до 3-х років (з урахуванням твердої лікарської форми) Вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: Порушення функції печінки, гіпотиреоз, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, одночасний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або діуретиків, дитячий вік (до 15 років призначають тільки під час цитостатичної терапії лейкозів та ін. злоякісних захворювань; літній вік.Вагітність та лактаціяВ даний час даних щодо безпеки терапії алопуринолом у період вагітності недостатньо, хоча цей препарат широко застосовувався протягом довгих років без явних несприятливих наслідків. Вагітним жінкам не слід приймати таблетки Алопуринол, за винятком тих випадків, коли не існує менш небезпечного альтернативного лікування та захворювання становить більший ризик для матері та плода, ніж прийом препарату. Згідно з наявними повідомленнями, алопуринол та оксипуринол виділяються з грудним молоком. У жінок, які приймають алопуринол у дозі 300 мг/добу, концентрація алопуринолу та оксипуринолу у грудному молоці досягала, відповідно, 1,4 мг/л та 53,7 мг/л. Проте, відомостей про вплив алопуринолу та його метаболітів на немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, відсутні. Таким чином, препарат Алопуринол таблетки не рекомендується в період грудного вигодовування.Побічна діяВідсутні сучасні клінічні дані визначення частоти розвитку побічних ефектів. Їх частота може варіювати в залежності від дози та від того, чи призначався препарат як монотерапія або у комбінації з іншими препаратами. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів заснована на приблизній оцінці, більшість побічних ефектів відсутні дані визначення частоти їх розвитку. Класифікація небажаних реакцій залежно від частоти народження виглядає наступним чином: дуже часті (≥1/10), часті (від ≥1/100 до Небажані реакції, пов'язані з терапією алопуринолом, що спостерігаються в постреєстраційному періоді, зустрічаються рідко або дуже рідко. У загальній популяції пацієнтів, здебільшого, мають легкий характер. Частота розвитку небажаних явищ збільшується при порушеннях функції нирок та (або) печінки. Інфекції та паразитарні захворювання: дуже рідкісні – фурункульоз. Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідкісні – агранулоцитоз, апластична анемія, тромбоцитопенія, гранулоцитоз, лейкопенія, лейкоцитоз, еозинофілія та аплазія, що стосується лише еритроцитів. Дуже рідко надходили повідомлення про тромбоцитопенію, агранулоцитоз і апластичні анемії, особливо у осіб з порушеннями функції нирок та/або печінки, що наголошує на необхідності прояву особливої обережності у цих груп пацієнтів. Порушення з боку імунної системи: нечасті – реакції гіперчутливості; рідкісні - тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи шкірні реакції з відшаруванням епідермісу, лихоманкою, лімфаденопатією, артралгією та (або) еозинофілією (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз). Супутній васкуліт або реакції з боку тканини можуть мати різні прояви, включаючи гепатит, ураження нирок, гострий холангіт, ксантинові конкременти і, в окремих випадках, судоми. Крім того, дуже рідко спостерігався розвиток анафілактичного шоку. При розвитку тяжких небажаних реакцій терапію алопуринолом необхідно негайно припинити та не відновлювати.При відстроченій мультиорганній гіперчутливості (відомій як синдром лікарської гіперчутливості /DRESS/) можуть розвиватися такі симптоми в різних комбінаціях: лихоманка, шкірний висип, васкуліт, лімфаденопатія, псевдолімфома, артралгія, лейкопенія, еозинофілія, гепатоспленом проток (руйнування або зникнення внутрішньопечінкових жовчних проток). При розвитку таких реакцій у будь-який період лікування Алопуринол слід негайно скасувати і ніколи не відновлювати. Генералізовані реакції гіперчутливості розвивалися у пацієнтів з порушеною функцією нирок та печінки. Такі випадки іноді мали летальний кінець; дуже рідкісні – ангіоімунобластна лімфаденопатія.псевдолімфома, артралгія, лейкопенія, еозинофілія, гепатоспленомегалія, зміна результатів печінкових функціональних тестів, синдром жовчних проток, що зникають (руйнування або зникнення внутрішньопечінкових жовчних проток). При розвитку таких реакцій у будь-який період лікування Алопуринол слід негайно скасувати і ніколи не відновлювати. Генералізовані реакції гіперчутливості розвивалися у пацієнтів з порушеною функцією нирок та печінки. Такі випадки іноді мали летальний кінець; дуже рідкісні – ангіоімунобластна лімфаденопатія.псевдолімфома, артралгія, лейкопенія, еозинофілія, гепатоспленомегалія, зміна результатів печінкових функціональних тестів, синдром жовчних проток, що зникають (руйнування або зникнення внутрішньопечінкових жовчних проток). При розвитку таких реакцій у будь-який період лікування Алопуринол слід негайно скасувати і ніколи не відновлювати. Генералізовані реакції гіперчутливості розвивалися у пацієнтів з порушеною функцією нирок та печінки. Такі випадки іноді мали летальний кінець; дуже рідкісні – ангіоімунобластна лімфаденопатія.Алопуринол слід негайно відмінити і ніколи не відновлювати. Генералізовані реакції гіперчутливості розвивалися у пацієнтів з порушеною функцією нирок та печінки. Такі випадки іноді мали летальний кінець; дуже рідкісні – ангіоімунобластна лімфаденопатія.Алопуринол слід негайно відмінити і ніколи не відновлювати. Генералізовані реакції гіперчутливості розвивалися у пацієнтів з порушеною функцією нирок та печінки. Такі випадки іноді мали летальний кінець; дуже рідкісні – ангіоімунобластна лімфаденопатія. Ангіоімунобластну лімфаденопатію дуже рідко діагностували після біопсії лімфовузлів з приводу генералізованої лімфаденопатії. Ангіоімунобластна лімфаденопатія носить оборотний характер і регресує після припинення терапії алопуринолом. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідкісні – цукровий діабет, гіперліпідемія. Порушення психіки: дуже рідкісні – депресія. Порушення з боку нервової системи: дуже рідкісні – кома, параліч, атаксія, нейропатія, парестезія, сонливість, головний біль, збочення смакових відчуттів. Порушення органу зору: дуже рідкісні - катаракта, порушення зору, макулярні зміни. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні розлади: дуже рідкісні – запаморочення (вертиго). Порушення з боку серця: дуже рідкісні – стенокардія, брадикардія. Порушення з боку судин: дуже рідкісні – підвищення артеріального тиску. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасті – блювання, нудота, діарея. У раніше проведених клінічних дослідженнях спостерігали нудоту та блювоту, проте пізніші спостереження підтвердили, що ці реакції не є клінічно значущою проблемою і їх можна уникнути, призначаючи алопуринол після їди; дуже рідкісні - рецидивні кривава блювота, стеаторея, стоматит, зміни частоти дефекації; частота невідома – біль у животі. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасті – безсимптомне збільшення концентрації печінкових ферментів (підвищений рівень лужної фосфатази та трансаміназ у сироватці крові); рідкісні - гепатит (включаючи некротичну та гранулематозну форми). Порушення функції печінки можуть розвиватися без явних ознак генералізованої гіперчутливості Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часті – висип; рідкісні – тяжкі реакції з боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН); дуже рідкісні - ангіоневротичний набряк, локальна медикаментозна висипка, алопеція, знебарвлення волосся. У пацієнтів, які приймають алопуринол, найбільш поширені небажані реакції з боку шкіри. З огляду на терапії препаратом ці реакції можуть розвиватися у час. Шкірні реакції можуть проявлятися свербінням, макулопапульозними та лускатими висипаннями. В інших випадках може розвинутись пурпура. У поодиноких випадках спостерігається ексфоліативне ураження шкіри (ССД/ТЕН). При розвитку подібних реакцій терапію алопуринолом необхідно негайно припинити. Якщо реакція з боку шкіри має легкий характер, то після зникнення цих змін можна відновити прийом алопуринолу в меншій дозі (наприклад, 50 мг на добу). Згодом дозу можна поступово збільшити. При рецидивуванні шкірних реакцій терапію алопуринолом потрібно припинити і більше не відновлювати,оскільки подальший прийом препарату може призвести до розвитку тяжких реакцій гіперчутливості. Згідно з наявними відомостями, на фоні терапії алопуринолом ангіоневротичний набряк розвивався ізольовано, а також у поєднанні із симптомами генералізованої реакції гіперчутливості. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідкісні – міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідкісні – гематурія, ниркова недостатність, уремія; частота невідома – сечокам'яна хвороба. Порушення з боку репродуктивної системи та молочної залози: дуже рідкісні – чоловіче безпліддя, еректильна дисфункція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення препарату: дуже рідкісні – набряк, загальне нездужання, загальна слабкість, лихоманка. Згідно з наявними відомостями, на тлі терапії алопуринолом лихоманка розвивалася як ізольовано, так і у поєднанні із симптомами генералізованої реакції гіперчутливості. Повідомлення про можливі побічні реакції У разі виникнення побічних реакцій, у тому числі не зазначених у цій інструкції, слід припинити застосування лікарського засобу. У післяреєстраційному періоді важлива будь-яка інформація про можливі побічні реакції, оскільки ці повідомлення допомагають постійно відстежувати безпеку препарату. Співробітники сфери охорони здоров'я зобов'язані повідомляти про будь-які підозри на побічні реакції до органів місцевого фармаконагляду.Взаємодія з лікарськими засобами6-меркаптопуріп та азатіоприн Азатіоприн метаболізується з утворенням 6-меркаптопурину, який інактивується ферментом ксантиноксидазою. У випадках, коли терапія 6-меркаптопурином або азатіоприном поєднується з алопуринолом, пацієнтам слід призначати лише одну чверть від звичайної дози 6-меркаптопурину або азатіоприну, оскільки пригнічення активності ксантиноксидази збільшує тривалість дії цих сполук. Відарабін (аденіна арабінозід) У присутності алопуринолу період напіввиведення відарабіну збільшується. При одночасному застосуванні цих препаратів необхідно дотримуватись особливої настороженості щодо посилених токсичних ефектів терапії. Саліцилати та урикозуричні засоби Основним активним метаболітом алопуринолу є оксипуринол, який виводиться нирками аналогічно до солей сечової кислоти. Отже, лікарські препарати з урикозуричною активністю, такі як пробенецид або високі дози саліцилатів, можуть посилювати виведення оксипуринолу. У свою чергу посилене виведення оксипуринолу супроводжується зменшенням терапевтичної активності аллопуринолу, проте значущість цього виду взаємодії необхідно оцінювати індивідуально в кожному випадку. Хлорпропамід При одночасному застосуванні алопуринолу та хлорпропаміду у пацієнтів з порушеною функцією нирок збільшується ризик розвитку тривалої гіпоглікемії, оскільки на етапі канальцевої екскреції алопуринол та хлорпропамід конкурують між собою. Антикоагулянти похідні кумарину При одночасному застосуванні з алопуринолом спостерігалося посилення ефектів варфарину та інших антикоагулянтів похідних кумарину. У зв'язку з цим необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів, які отримують супутню терапію цими препаратами. Фенітоїн Алопуринол здатний пригнічувати окиснення фенітоїну в печінці, проте клінічна значимість цієї взаємодії не встановлена. Теофілін Відомо, що алопуринол пригнічує метаболізм теофіліну. Подібну взаємодію можна пояснити участю ксантиноксидази у процесі біотрансформації теофіліну в організмі людини. Концентрацію теофіліну в сироватці крові необхідно контролювати на початку супутньої терапії алопуринолом, а також зі збільшенням дози останнього. Ампіцилін та амоксицилін У пацієнтів, які одночасно отримували ампіцилін або амоксицилін та алопуринол, реєструвалася підвищена частота розвитку реакцій з боку шкіри, порівняно з пацієнтами, які не отримували подібну супутню терапію. Причину цього виду лікарської взаємодії не встановлено. Тим не менш, пацієнтам, які отримують алопуринол, замість ампіциліну та амоксициліну рекомендується призначати інші антибактеріальні препарати. Цитотоксичні лікарські засоби (циклофосфамід, доксорубіцин, блеоміцин, прокарбазин, мехлоретамін) У пацієнтів, які страждають на пухлинні захворювання (крім лейкозів) і отримують алопуринол, спостерігалося посилене пригнічення діяльності кісткового мозку циклофосфамідом та іншими цитотоксичними препаратами. Проте, згідно з результатами контрольованих досліджень, у яких взяли участь пацієнти, які отримують циклофосфамід, доксорубіцин, блеоміцин, прокарбазин та (або) мехлоретамін (хлорметину гідрохлорид), супутня терапія алопуринолом не посилювала токсичний вплив цих цитотоксичних препаратів. Циклоспорин Згідно з деякими повідомленнями, концентрація циклоспорину в плазмі може збільшуватися на тлі супутньої терапії алопуринолом. При одночасному застосуванні цих препаратів необхідно враховувати можливість посилення токсичності циклоспорину. Діданозин У здорових добровольців та ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують диданозин, на фоні супутньої терапії алопуринолом (300 мг на добу) спостерігалося збільшення СMAХ (максимальна концентрація препарату в плазмі крові) та AUC (площа під кривою концентрація-час) диданозину приблизно вдвічі. Період напіввиведення диданозину у своїй не змінювався. Як правило, одночасне застосування цих лікарських засобів не рекомендується. Якщо супутня терапія неминуча, може знадобитися зниження дози диданозину та ретельне спостереження за станом пацієнта. Інгібітори АПФ Одночасне застосування іАПФ з алопуринолом супроводжується підвищеним ризиком розвитку лейкопенії, таким чином ці препарати слід комбінувати з обережністю. Тіазидні діуретики Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлортіазиду, може підвищити ризик розвитку побічних ефектів гіперчутливості, пов'язаних з алопуринолом, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат слід приймати один раз на день після їди, запиваючи великою кількістю води. Якщо добова доза перевищує 300 мг або спостерігаються симптоми непереносимості з боку шлунково-кишкового тракту, дозу необхідно ділити на кілька прийомів. Дорослі пацієнти Щоб зменшити ризик розвитку побічних ефектів, рекомендується використовувати алопуринол у початковій дозі 100 мг один раз на день. Якщо цієї дози недостатньо для того, щоб належним чином знизити концентрацію сечової кислоти в сироватці крові, то добову дозу можна поступово збільшувати до досягнення бажаного ефекту. Слід виявляти особливу обережність у разі порушення функції нирок. При підвищенні дози алопуринолу кожні 1-3 тижні необхідно визначати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові. При доборі дози препарату рекомендується використовувати такі режими дозування (залежно від вибраного режиму дозування рекомендуються таблетки 100 мг або 300 мг). Рекомендована доза препарату становить: 100-200 мг на добу при легкому перебігу захворювання; 300-600 мг на добу при середньотяжкому перебігу; 700-900 мг на добу при тяжкому перебігу. Якщо при розрахунку дози виходити з маси тіла пацієнта, то доза алопуринолу повинна становити від 2 до 10 мг/кг/добу. Діти та підлітки віком до 15 років Рекомендована доза для дітей від 3 до 10 років: 5-10 мг/кг/добу. Для низьких доз використовують таблетки 100 мг, які за допомогою ризику можна розділити на дві однакові дози по 50 мг. Рекомендована доза для дітей віком від 10 до 15 років 10-20 мг/кг/добу. Добова доза не повинна перевищувати 400 мг. Алопуринол рідко застосовується для дитячої терапії. Виняток становлять злоякісні онкологічні захворювання (особливо лейкози) та деякі ферментативні порушення (наприклад, синдром Льоша-Найхана). Літні пацієнти Оскільки спеціальні дані щодо застосування алопуринолу у популяції людей похилого віку відсутні, для лікування таких пацієнтів слід використовувати препарат у мінімальній дозі, що забезпечує достатнє зниження концентрації сечової кислоти у сироватці крові. Особливу увагу необхідно приділити рекомендаціям щодо добору дози препарату для пацієнтів з порушеною функцією нирок. Порушення функції нирок Оскільки алопуринол та його метаболіти виводяться з організму нирками, порушення функції нирок може призводити до затримки препарату та його метаболітів в організмі з подальшим подовженням періоду напіввиведення цих сполук із плазми крові. При тяжкій нирковій недостатності рекомендується застосовувати алопуринол у дозі нижче 100 мг на добу або використовувати разові дози по 100 мг з інтервалом більше одного дня. Якщо умови дозволяють контролювати концентрацію оксипуринолу в плазмі крові, то дозу алопуринолу слід підібрати таким чином, щоб рівень оксипуринолу в плазмі був нижчий за 100 мкмоль/л (15,2 мг/л). Алопуринол та його похідні видаляються з організму за допомогою гемодіалізу. Якщо сеанси гемодіалізу проводяться 2-3 рази на тиждень, то доцільно визначити необхідність переходу на альтернативний режим терапії – прийом 300-400 мг алопуринолу відразу після завершення сеансу гемодіалізу (між сеансами гемодіалізу препарат не приймається). У пацієнтів з порушеннями функції нирок комбінування алопуринолу з тіазидними діуретиками слід проводити з винятковою обережністю. Алопуринол слід призначати у найнижчих ефективних дозах при ретельному моніторуванні функції нирок. Порушення функції печінки При порушеній функції печінки дозу препарату слід зменшити. На ранньому етапі лікування рекомендується здійснювати моніторинг лабораторних показників функції печінки. Стани, що супроводжуються посиленням обміну солеї сечової кислоти (наприклад, пухлинні захворювання, синдром Льоша-Найхана) Перед початком терапії цитотоксичними препаратами рекомендується корекцію існуючої гіперурикемії та (або) гіперурикозурії за допомогою алопуринолу. Велике значення має адекватна гідратація, що сприяє підтримці оптимального діурезу, а також олужнення сечі, завдяки якому збільшується розчинність сечової кислоти та її солей. Доза алопуринолу повинна бути близькою до нижньої межі рекомендованого діапазону доз. Якщо порушення функції нирок обумовлено розвитком гострої сечокислої нефропатії або іншої ниркової патології, лікування слід продовжувати відповідно до рекомендацій, представлених у розділі "Порушення функції нирок". Описані заходи можуть зменшити ризик накопичення ксантину та сечової кислоти, що ускладнює перебіг хвороби. Рекомендації щодо моніторингу Для корекції дози препарату необхідно з оптимальними інтервалами оцінювати концентрацію солей сечової кислоти у сироватці крові, а також рівень сечової кислоти та уратів сечі.ПередозуванняСимптоми Нудота, блювання, діарея та запаморочення. Тяжке передозування алопуринолу може призвести до значного пригнічення активності ксантиноксидази. Сам собою цей ефект не повинен супроводжуватися небажаними реакціями. Виняток становить вплив на супутню терапію, особливо на лікування 6-меркаптопурином та (або) азатіоприном. Лікування Специфічний антидот алопуринолу невідомий. Адекватна гідратація, що підтримує оптимальний діурез, сприяє виведенню алопуринолу та його похідних із сечею. За наявності клінічних показань виконується гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСиндром лікарської гіперчутливості, ССД та ТЕН На фоні застосування алопуринолу надходили повідомлення про розвиток загрозливих для життя реакцій з боку шкіри, такі як синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (ССД/ТЕН). Пацієнтів слід інформувати про симптоми цих реакцій (прогресуючий шкірний висип, часто з бульбашками та ураженням слизових) і ретельно моніторувати їх розвиток. Найчастіше ССД/ТЕН розвиваються на перших тижнях прийому препарату. За наявності ознак та симптомів ССД/ТЕН препарат Алопуринол слід негайно відмінити та більше не призначати. Маніфестація реакцій гіперчутливості до алопуринолу може бути різною, включаючи макулопапульозну екзантему, синдром лікарської гіперчутливості (DRESS) та ССД/ТЕН. Ці реакції є клінічним діагнозом і їх клінічні прояви є основою для прийняття відповідних рішень.Терапію препаратом Алопуринол слід негайно припинити при появі висипу на шкірі або інших проявів реакції гіперчутливості. Не можна відновлювати терапію у пацієнтів із синдромом гіперчутливості та ССД/ТЕН. Кортикостероїди можуть застосовуватись для лікування шкірних реакцій при гіперчутливості. Хронічне порушення функції нирок Пацієнти з хронічним порушенням функції нирок мають більший ризик розвитку реакцій гіперчутливості, пов'язаних з алопуринолом, у тому числі ССД/ТЕН. Алель HLA-B*5801 Було встановлено, що присутність алелю HLA-B*5801 пов'язана з розвитком синдрому гіперчутливості до алопуринолу та ССД/ТЕН. Частота присутності алеля HLA- В * 5801 різна в різних етнічних групах і може досягати 20% у популяції китайців Хань, близько 12% у корейців та 1-2% у японців та європейців. Застосування генотипування прийняття рішень про терапії аллопуринолом не досліджувалося. Якщо відомо, що пацієнт є носієм алелю HLA-B*5801, то алопуринол слід призначати лише, якщо користь лікування перевершує ризик. Слід дуже уважно стежити за розвитком синдрому гіперчутливості та ССД/ТЕН. Пацієнт повинен бути проінформований про необхідність негайного скасування лікування при першій появі таких симптомів. Порушення функції печінки та нирок При лікуванні пацієнтів з порушеною функцією нирок або печінки дозу алопуринолу необхідно знизити. У пацієнтів, які отримують лікування артеріальною гіпертензією або серцевою недостатністю (наприклад, пацієнти, які приймають діуретики або інгібітори АПФ), може спостерігатися супутнє порушення функції нирок, тому алопуринол у цій групі пацієнтів слід використовувати з обережністю. Безсимптомна гіперурикемія сама по собі не є показанням до застосування алопуринолу. У таких випадках поліпшення стану пацієнтів може бути досягнуто завдяки змінам дієти та споживанню рідини поряд з усуненням основної причини гіперурикемії. Гострий напад подагри Алопуринол не слід застосовувати до повного усунення гострого нападу подагри, оскільки цим можна спровокувати додаткове загострення захворювання. Аналогічно терапії урикозуричними засобами, початок лікування алопуринолом може спровокувати гострий напад подагри. Щоб уникнути цього ускладнення, рекомендується проводити профілактичну терапію нестероїдними протизапальними препаратами або колхіцином протягом щонайменше одного місяця до призначення алопуринолу. Детальні відомості про рекомендовані дози, застереження та запобіжні заходи можна знайти у відповідній літературі. Якщо гострий напад подагри розвивається на тлі терапії алопуринолом, то прийом препарату слід продовжити в тій же дозі, а для лікування нападу необхідно призначити нестероїдний протизапальний засіб. Відкладення ксантину У випадках, коли утворення сечової кислоти значно посилено (наприклад, злоякісна пухлинна патологія та відповідна протипухлинна терапія, синдром Льоша-Найхана), абсолютна концентрація ксантину в сечі в поодиноких випадках може істотно збільшитися, що сприяє відкладенню ксантину в тканинах сечових. Імовірність відкладення ксантину в тканинах можна звести до мінімуму завдяки адекватній гідратації, що забезпечує оптимальне розведення сечі. Вклинення конкрементів із сечової кислоти Адекватна терапія алопуринолом може призводити до розчинення великих конкрементів з сечової кислоти, що знаходяться в ниркових баліях, однак, ймовірність вклинення цих конкрементів в сечоводи невелика. Гемохроматоз Основний ефект алопуринолу при лікуванні подагри полягає у придушенні активності ферменту ксантиноксидази. Ксантиноксидаза може брати участь у зменшенні вмісту та виведенні заліза, що депонується у печінці. Дослідження, що демонструють безпеку терапії алопуринолом у популяції пацієнтів із гемохроматозом, відсутні. Пацієнтам з гемохроматозом, а також їхнім кровним родичам алопуринол слід призначати з обережністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На тлі терапії алопуринолом спостерігався розвиток таких небажаних реакцій, як сонливість, запаморочення (вертиго) та атаксія. Ці небажані явища можуть вплинути на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Пацієнти, які приймають препарат Алопуринол таблетки, не повинні керувати транспортними засобами та механізмами доти, доки вони не будуть впевнені в тому, що алопуринол не надає несприятливого впливу на відповідні здібності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Алопурінол - 300,0 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 162,0 мг, крохмаль кукурудзяний - 75,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 30,0 мг, повідон-К25 - 24,0 мг, кремнію діоксид колоїдний - 3,0 мг, магнію стеарат 0мг. По 10, 14, 25 або 30 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого розтину, або кришками поліпропіленовими з системою "натиснути- з поліетилену низького тиску з контролем першого розтину. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору з ризиком з одного боку та фасками з двох боків.Фармакотерапевтична групаПротиподагричний засіб – ксантиноксидази інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування Алопуринол активний при пероральному застосуванні. Він швидко всмоктується із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. За даними фармакокінетичних досліджень, алопуринол визначається в крові вже через 30-60 хвилин після прийому. Біодоступність алопуринолу варіює від 67% до 90%. Максимальна концентрація препарату в плазмі зазвичай реєструється приблизно через 1,5 години після перорального прийому. Потім концентрація алопуринолу швидко знижується. Через 6 годин після прийому в плазмі визначається лише слідова концентрація препарату. Максимальна концентрація активного метаболіту - оксипуринола зазвичай реєструється через 3-5 годин після перорального прийому алопуринолу. Рівень оксипуринолу в плазмі знижується значно повільніше. Розподіл Алопуринол майже не зв'язується з білками плазми, тому зміни рівня зв'язування з білками не повинні значно впливати на кліренс препарату. Об'єм розподілу алопуринолу, що здається, становить приблизно 1,6 літра/кг, що говорить про досить виражене поглинання препарату тканинами. Вміст алопуринолу в різних тканинах людини не вивчений, проте дуже ймовірно, що алопуринол і оксипуринол у максимальній концентрації накопичуються в печінці та слизовій оболонці кишечника, де реєструється висока активність ксантиноксидази. Біотрансформація Під дією ксантиноксидази та альдегідоксидази алопуринол метаболізується з утворенням оксипуринолу. Оксипуринол пригнічує активність ксантиноксидази. Проте, оксипуринол - менш потужний інгібітор ксантиноксидази, проти аллопуринолом, проте його період напіввиведення значно більше. Завдяки цим властивостям після прийому разової добової дози алопуринолу ефективне пригнічення активності ксантиноксидази підтримується протягом 24 годин. У пацієнтів з нормальною функцією нирок вміст оксипуринолу в плазмі повільно збільшується аж до досягнення рівноважної концентрації. Після прийому алопуринолу в дозі 300 мг на добу, концентрація алопуринолу в плазмі крові, як правило, становить 5-10 мг/л. До інших метаболітів алопуринолу відносяться алопуринол-рибозид і оксипуринол-7-рибозид. Виведення Приблизно 20% прийнятого per os алопуринолу виводиться через кишечник у незміненому вигляді. Близько 10% добової дози екскретуються клубочковим апаратом нирки як незміненого аллопуринола. Ще 70% добової дози алопуринолу виводиться із сечею у формі оксипуринолу. Оксипуринол виводиться нирками у незміненому вигляді, однак у зв'язку з канальцевою реабсорбцією він має тривалий період напіввиведення. Період напіввиведення алопуринолу становить 1-2 години, тоді як період напіввиведення оксипуринолу варіює від 13 до 30 годин. Такі значні відмінності, ймовірно, пов'язані з відмінностями у структурі досліджень та/або кліренсі креатиніну у пацієнтів. Пацієнти з порушеною функцією нирок У пацієнтів з порушеною функцією нирок виведення алопуринолу та оксипуринолу може значно сповільнюватися, що при тривалій терапії призводить до зростання концентрації цих сполук у плазмі крові. У пацієнтів з порушеною функцією нирок та кліренсом креатиніну 10-20 мл/хв після тривалої терапії алопуринолом у дозі 300 мг на добу концентрація оксипуринолу в плазмі досягала орієнтовно 30 мг/л. Така концентрація оксипуринолу може визначатися у пацієнтів з нормальною функцією нирок на фоні терапії алопуринолом у дозі 600 мг на добу. Отже, при лікуванні пацієнтів із порушенням функції нирок дозу алопуринолу необхідно знижувати. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку значні зміни фармакокінетичних властивостей алопуринолу малоймовірні. Виняток становлять пацієнти із супутньою патологією нирок.ФармакодинамікаАлопуринол є структурним аналогом гіпоксантину. Алопуринол, а також його основний активний метаболіт – оксипуринол, пригнічують ксантиноксидазу – фермент, що забезпечує перетворення гіпоксантину на ксантин, та ксантину на сечову кислоту. Алопуринол зменшує концентрацію сечової кислоти у сироватці крові та сечі; таким чином він запобігає відкладенню кристалів сечової кислоти в тканинах та/або сприяє їх розчиненню. Крім придушення катаболізму пуринів у деяких (але не у всіх) пацієнтів з гіперурикемією, велика кількість ксантину та гіпоксантину стає доступною для повторного утворення пуринових основ, що призводить до пригнічення біосинтезу пуринів de novo за механізмом зворотного зв'язку, що опосередковано пригніченням ферменту гіпоксантин-гуанін. -трансферази. Інші метаболіти алопуринолу - алопуринол-рибозид та оксипуринол-7 рибозид.Показання до застосуванняПригнічення утворення сечової кислоти та її солей при підтвердженому накопиченні цих сполук (наприклад, подагра, шкірні тофуси, нефролітіаз) або передбачуваному клінічному ризику їх накопичення (наприклад, лікування злоякісних новоутворень може ускладнюватися розвитком гострої сечокислої нефропатії). До основних клінічних станів, які можуть супроводжуватися накопиченням сечової кислоти та її солей, відносяться: ідіопатична подагра; сечокам'яна хвороба (утворення конкрементів із сечової кислоти); гостра сечокисла нефропатія; пухлинні захворювання та мієлопроліферативний синдром з високою швидкістю оновлення клітинної популяції, коли гіперурикемія виникає спонтанно або після проведення цитотоксичної терапії; певні ферментативні порушення, що супроводжуються гіперпродукцією солей сечової кислоти, наприклад, знижена активність гіпоксантин-гуанін-фосфорибозилтрансферази (включаючи синдром Льоша-Найхана), знижена активність глюкозо-6-фосфатази (включаючи глікогенози -амідо-трансферази, знижена активність аденін-фосфорибозилтрансферази Лікування сечокам'яної хвороби, що супроводжується утворенням 2,8-дигідроксиаденінових (2,8-ДГА) конкрементів у зв'язку зі зниженою активністю аденін-фосфорибозилтрансферази. Профілактика та лікування сечокам'яної хвороби, що супроводжується утворенням змішаних кальцієво-оксалатних конкрементів на тлі гіперурікозурії, коли дієта та підвищене споживання рідини були безуспішними.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до алопуринолу або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Печінкова недостатність, хронічна ниркова недостатність (стадія азотемії), первинний гемохроматоз, безсимптомна гіперурикемія, гострий напад подагри, дитячий вік до 3-х років (з урахуванням твердої лікарської форми) Вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: Порушення функції печінки, гіпотиреоз, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, одночасний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або діуретиків, дитячий вік (до 15 років призначають тільки під час цитостатичної терапії лейкозів та ін. злоякісних захворювань; літній вік.Вагітність та лактаціяВ даний час даних щодо безпеки терапії алопуринолом у період вагітності недостатньо, хоча цей препарат широко застосовувався протягом довгих років без явних несприятливих наслідків. Вагітним жінкам не слід приймати таблетки Алопуринол, за винятком тих випадків, коли не існує менш небезпечного альтернативного лікування та захворювання становить більший ризик для матері та плода, ніж прийом препарату. Згідно з наявними повідомленнями, алопуринол та оксипуринол виділяються з грудним молоком. У жінок, які приймають алопуринол у дозі 300 мг/добу, концентрація алопуринолу та оксипуринолу у грудному молоці досягала, відповідно, 1,4 мг/л та 53,7 мг/л. Проте, відомостей про вплив алопуринолу та його метаболітів на немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, відсутні. Таким чином, препарат Алопуринол таблетки не рекомендується в період грудного вигодовування.Побічна діяВідсутні сучасні клінічні дані визначення частоти розвитку побічних ефектів. Їх частота може варіювати в залежності від дози та від того, чи призначався препарат як монотерапія або у комбінації з іншими препаратами. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів заснована на приблизній оцінці, більшість побічних ефектів відсутні дані визначення частоти їх розвитку. Класифікація небажаних реакцій залежно від частоти народження виглядає наступним чином: дуже часті (≥1/10), часті (від ≥1/100 до Небажані реакції, пов'язані з терапією алопуринолом, що спостерігаються в постреєстраційному періоді, зустрічаються рідко або дуже рідко. У загальній популяції пацієнтів, здебільшого, мають легкий характер. Частота розвитку небажаних явищ збільшується при порушеннях функції нирок та (або) печінки. Інфекції та паразитарні захворювання: дуже рідкісні – фурункульоз. Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідкісні – агранулоцитоз, апластична анемія, тромбоцитопенія, гранулоцитоз, лейкопенія, лейкоцитоз, еозинофілія та аплазія, що стосується лише еритроцитів. Дуже рідко надходили повідомлення про тромбоцитопенію, агранулоцитоз і апластичні анемії, особливо у осіб з порушеннями функції нирок та/або печінки, що наголошує на необхідності прояву особливої обережності у цих груп пацієнтів. Порушення з боку імунної системи: нечасті – реакції гіперчутливості; рідкісні - тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи шкірні реакції з відшаруванням епідермісу, лихоманкою, лімфаденопатією, артралгією та (або) еозинофілією (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз). Супутній васкуліт або реакції з боку тканини можуть мати різні прояви, включаючи гепатит, ураження нирок, гострий холангіт, ксантинові конкременти і, в окремих випадках, судоми. Крім того, дуже рідко спостерігався розвиток анафілактичного шоку. При розвитку тяжких небажаних реакцій терапію алопуринолом необхідно негайно припинити та не відновлювати.При відстроченій мультиорганній гіперчутливості (відомій як синдром лікарської гіперчутливості /DRESS/) можуть розвиватися такі симптоми в різних комбінаціях: лихоманка, шкірний висип, васкуліт, лімфаденопатія, псевдолімфома, артралгія, лейкопенія, еозинофілія, гепатоспленом проток (руйнування або зникнення внутрішньопечінкових жовчних проток). При розвитку таких реакцій у будь-який період лікування Алопуринол слід негайно скасувати і ніколи не відновлювати. Генералізовані реакції гіперчутливості розвивалися у пацієнтів з порушеною функцією нирок та печінки. Такі випадки іноді мали летальний кінець; дуже рідкісні – ангіоімунобластна лімфаденопатія.псевдолімфома, артралгія, лейкопенія, еозинофілія, гепатоспленомегалія, зміна результатів печінкових функціональних тестів, синдром жовчних проток, що зникають (руйнування або зникнення внутрішньопечінкових жовчних проток). При розвитку таких реакцій у будь-який період лікування Алопуринол слід негайно скасувати і ніколи не відновлювати. Генералізовані реакції гіперчутливості розвивалися у пацієнтів з порушеною функцією нирок та печінки. Такі випадки іноді мали летальний кінець; дуже рідкісні – ангіоімунобластна лімфаденопатія.псевдолімфома, артралгія, лейкопенія, еозинофілія, гепатоспленомегалія, зміна результатів печінкових функціональних тестів, синдром жовчних проток, що зникають (руйнування або зникнення внутрішньопечінкових жовчних проток). При розвитку таких реакцій у будь-який період лікування Алопуринол слід негайно скасувати і ніколи не відновлювати. Генералізовані реакції гіперчутливості розвивалися у пацієнтів з порушеною функцією нирок та печінки. Такі випадки іноді мали летальний кінець; дуже рідкісні – ангіоімунобластна лімфаденопатія.Алопуринол слід негайно відмінити і ніколи не відновлювати. Генералізовані реакції гіперчутливості розвивалися у пацієнтів з порушеною функцією нирок та печінки. Такі випадки іноді мали летальний кінець; дуже рідкісні – ангіоімунобластна лімфаденопатія.Алопуринол слід негайно відмінити і ніколи не відновлювати. Генералізовані реакції гіперчутливості розвивалися у пацієнтів з порушеною функцією нирок та печінки. Такі випадки іноді мали летальний кінець; дуже рідкісні – ангіоімунобластна лімфаденопатія. Ангіоімунобластну лімфаденопатію дуже рідко діагностували після біопсії лімфовузлів з приводу генералізованої лімфаденопатії. Ангіоімунобластна лімфаденопатія носить оборотний характер і регресує після припинення терапії алопуринолом. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідкісні – цукровий діабет, гіперліпідемія. Порушення психіки: дуже рідкісні – депресія. Порушення з боку нервової системи: дуже рідкісні – кома, параліч, атаксія, нейропатія, парестезія, сонливість, головний біль, збочення смакових відчуттів. Порушення органу зору: дуже рідкісні - катаракта, порушення зору, макулярні зміни. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні розлади: дуже рідкісні – запаморочення (вертиго). Порушення з боку серця: дуже рідкісні – стенокардія, брадикардія. Порушення з боку судин: дуже рідкісні – підвищення артеріального тиску. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасті – блювання, нудота, діарея. У раніше проведених клінічних дослідженнях спостерігали нудоту та блювоту, проте пізніші спостереження підтвердили, що ці реакції не є клінічно значущою проблемою і їх можна уникнути, призначаючи алопуринол після їди; дуже рідкісні - рецидивні кривава блювота, стеаторея, стоматит, зміни частоти дефекації; частота невідома – біль у животі. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасті – безсимптомне збільшення концентрації печінкових ферментів (підвищений рівень лужної фосфатази та трансаміназ у сироватці крові); рідкісні - гепатит (включаючи некротичну та гранулематозну форми). Порушення функції печінки можуть розвиватися без явних ознак генералізованої гіперчутливості Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часті – висип; рідкісні – тяжкі реакції з боку шкіри: синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН); дуже рідкісні - ангіоневротичний набряк, локальна медикаментозна висипка, алопеція, знебарвлення волосся. У пацієнтів, які приймають алопуринол, найбільш поширені небажані реакції з боку шкіри. З огляду на терапії препаратом ці реакції можуть розвиватися у час. Шкірні реакції можуть проявлятися свербінням, макулопапульозними та лускатими висипаннями. В інших випадках може розвинутись пурпура. У поодиноких випадках спостерігається ексфоліативне ураження шкіри (ССД/ТЕН). При розвитку подібних реакцій терапію алопуринолом необхідно негайно припинити. Якщо реакція з боку шкіри має легкий характер, то після зникнення цих змін можна відновити прийом алопуринолу в меншій дозі (наприклад, 50 мг на добу). Згодом дозу можна поступово збільшити. При рецидивуванні шкірних реакцій терапію алопуринолом потрібно припинити і більше не відновлювати,оскільки подальший прийом препарату може призвести до розвитку тяжких реакцій гіперчутливості. Згідно з наявними відомостями, на фоні терапії алопуринолом ангіоневротичний набряк розвивався ізольовано, а також у поєднанні із симптомами генералізованої реакції гіперчутливості. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідкісні – міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідкісні – гематурія, ниркова недостатність, уремія; частота невідома – сечокам'яна хвороба. Порушення з боку репродуктивної системи та молочної залози: дуже рідкісні – чоловіче безпліддя, еректильна дисфункція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення препарату: дуже рідкісні – набряк, загальне нездужання, загальна слабкість, лихоманка. Згідно з наявними відомостями, на тлі терапії алопуринолом лихоманка розвивалася як ізольовано, так і у поєднанні із симптомами генералізованої реакції гіперчутливості. Повідомлення про можливі побічні реакції У разі виникнення побічних реакцій, у тому числі не зазначених у цій інструкції, слід припинити застосування лікарського засобу. У післяреєстраційному періоді важлива будь-яка інформація про можливі побічні реакції, оскільки ці повідомлення допомагають постійно відстежувати безпеку препарату. Співробітники сфери охорони здоров'я зобов'язані повідомляти про будь-які підозри на побічні реакції до органів місцевого фармаконагляду.Взаємодія з лікарськими засобами6-меркаптопуріп та азатіоприн Азатіоприн метаболізується з утворенням 6-меркаптопурину, який інактивується ферментом ксантиноксидазою. У випадках, коли терапія 6-меркаптопурином або азатіоприном поєднується з алопуринолом, пацієнтам слід призначати лише одну чверть від звичайної дози 6-меркаптопурину або азатіоприну, оскільки пригнічення активності ксантиноксидази збільшує тривалість дії цих сполук. Відарабін (аденіна арабінозід) У присутності алопуринолу період напіввиведення відарабіну збільшується. При одночасному застосуванні цих препаратів необхідно дотримуватись особливої настороженості щодо посилених токсичних ефектів терапії. Саліцилати та урикозуричні засоби Основним активним метаболітом алопуринолу є оксипуринол, який виводиться нирками аналогічно до солей сечової кислоти. Отже, лікарські препарати з урикозуричною активністю, такі як пробенецид або високі дози саліцилатів, можуть посилювати виведення оксипуринолу. У свою чергу посилене виведення оксипуринолу супроводжується зменшенням терапевтичної активності аллопуринолу, проте значущість цього виду взаємодії необхідно оцінювати індивідуально в кожному випадку. Хлорпропамід При одночасному застосуванні алопуринолу та хлорпропаміду у пацієнтів з порушеною функцією нирок збільшується ризик розвитку тривалої гіпоглікемії, оскільки на етапі канальцевої екскреції алопуринол та хлорпропамід конкурують між собою. Антикоагулянти похідні кумарину При одночасному застосуванні з алопуринолом спостерігалося посилення ефектів варфарину та інших антикоагулянтів похідних кумарину. У зв'язку з цим необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів, які отримують супутню терапію цими препаратами. Фенітоїн Алопуринол здатний пригнічувати окиснення фенітоїну в печінці, проте клінічна значимість цієї взаємодії не встановлена. Теофілін Відомо, що алопуринол пригнічує метаболізм теофіліну. Подібну взаємодію можна пояснити участю ксантиноксидази у процесі біотрансформації теофіліну в організмі людини. Концентрацію теофіліну в сироватці крові необхідно контролювати на початку супутньої терапії алопуринолом, а також зі збільшенням дози останнього. Ампіцилін та амоксицилін У пацієнтів, які одночасно отримували ампіцилін або амоксицилін та алопуринол, реєструвалася підвищена частота розвитку реакцій з боку шкіри, порівняно з пацієнтами, які не отримували подібну супутню терапію. Причину цього виду лікарської взаємодії не встановлено. Тим не менш, пацієнтам, які отримують алопуринол, замість ампіциліну та амоксициліну рекомендується призначати інші антибактеріальні препарати. Цитотоксичні лікарські засоби (циклофосфамід, доксорубіцин, блеоміцин, прокарбазин, мехлоретамін) У пацієнтів, які страждають на пухлинні захворювання (крім лейкозів) і отримують алопуринол, спостерігалося посилене пригнічення діяльності кісткового мозку циклофосфамідом та іншими цитотоксичними препаратами. Проте, згідно з результатами контрольованих досліджень, у яких взяли участь пацієнти, які отримують циклофосфамід, доксорубіцин, блеоміцин, прокарбазин та (або) мехлоретамін (хлорметину гідрохлорид), супутня терапія алопуринолом не посилювала токсичний вплив цих цитотоксичних препаратів. Циклоспорин Згідно з деякими повідомленнями, концентрація циклоспорину в плазмі може збільшуватися на тлі супутньої терапії алопуринолом. При одночасному застосуванні цих препаратів необхідно враховувати можливість посилення токсичності циклоспорину. Діданозин У здорових добровольців та ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують диданозин, на фоні супутньої терапії алопуринолом (300 мг на добу) спостерігалося збільшення СMAХ (максимальна концентрація препарату в плазмі крові) та AUC (площа під кривою концентрація-час) диданозину приблизно вдвічі. Період напіввиведення диданозину у своїй не змінювався. Як правило, одночасне застосування цих лікарських засобів не рекомендується. Якщо супутня терапія неминуча, може знадобитися зниження дози диданозину та ретельне спостереження за станом пацієнта. Інгібітори АПФ Одночасне застосування іАПФ з алопуринолом супроводжується підвищеним ризиком розвитку лейкопенії, таким чином ці препарати слід комбінувати з обережністю. Тіазидні діуретики Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлортіазиду, може підвищити ризик розвитку побічних ефектів гіперчутливості, пов'язаних з алопуринолом, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат слід приймати один раз на день після їди, запиваючи великою кількістю води. Якщо добова доза перевищує 300 мг або спостерігаються симптоми непереносимості з боку шлунково-кишкового тракту, дозу необхідно ділити на кілька прийомів. Дорослі пацієнти Щоб зменшити ризик розвитку побічних ефектів, рекомендується використовувати алопуринол у початковій дозі 100 мг один раз на день. Якщо цієї дози недостатньо для того, щоб належним чином знизити концентрацію сечової кислоти в сироватці крові, то добову дозу можна поступово збільшувати до досягнення бажаного ефекту. Слід виявляти особливу обережність у разі порушення функції нирок. При підвищенні дози алопуринолу кожні 1-3 тижні необхідно визначати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові. При доборі дози препарату рекомендується використовувати такі режими дозування (залежно від вибраного режиму дозування рекомендуються таблетки 100 мг або 300 мг). Рекомендована доза препарату становить: 100-200 мг на добу при легкому перебігу захворювання; 300-600 мг на добу при середньотяжкому перебігу; 700-900 мг на добу при тяжкому перебігу. Якщо при розрахунку дози виходити з маси тіла пацієнта, то доза алопуринолу повинна становити від 2 до 10 мг/кг/добу. Діти та підлітки віком до 15 років Рекомендована доза для дітей від 3 до 10 років: 5-10 мг/кг/добу. Для низьких доз використовують таблетки 100 мг, які за допомогою ризику можна розділити на дві однакові дози по 50 мг. Рекомендована доза для дітей віком від 10 до 15 років 10-20 мг/кг/добу. Добова доза не повинна перевищувати 400 мг. Алопуринол рідко застосовується для дитячої терапії. Виняток становлять злоякісні онкологічні захворювання (особливо лейкози) та деякі ферментативні порушення (наприклад, синдром Льоша-Найхана). Літні пацієнти Оскільки спеціальні дані щодо застосування алопуринолу у популяції людей похилого віку відсутні, для лікування таких пацієнтів слід використовувати препарат у мінімальній дозі, що забезпечує достатнє зниження концентрації сечової кислоти у сироватці крові. Особливу увагу необхідно приділити рекомендаціям щодо добору дози препарату для пацієнтів з порушеною функцією нирок. Порушення функції нирок Оскільки алопуринол та його метаболіти виводяться з організму нирками, порушення функції нирок може призводити до затримки препарату та його метаболітів в організмі з подальшим подовженням періоду напіввиведення цих сполук із плазми крові. При тяжкій нирковій недостатності рекомендується застосовувати алопуринол у дозі нижче 100 мг на добу або використовувати разові дози по 100 мг з інтервалом більше одного дня. Якщо умови дозволяють контролювати концентрацію оксипуринолу в плазмі крові, то дозу алопуринолу слід підібрати таким чином, щоб рівень оксипуринолу в плазмі був нижчий за 100 мкмоль/л (15,2 мг/л). Алопуринол та його похідні видаляються з організму за допомогою гемодіалізу. Якщо сеанси гемодіалізу проводяться 2-3 рази на тиждень, то доцільно визначити необхідність переходу на альтернативний режим терапії – прийом 300-400 мг алопуринолу відразу після завершення сеансу гемодіалізу (між сеансами гемодіалізу препарат не приймається). У пацієнтів з порушеннями функції нирок комбінування алопуринолу з тіазидними діуретиками слід проводити з винятковою обережністю. Алопуринол слід призначати у найнижчих ефективних дозах при ретельному моніторуванні функції нирок. Порушення функції печінки При порушеній функції печінки дозу препарату слід зменшити. На ранньому етапі лікування рекомендується здійснювати моніторинг лабораторних показників функції печінки. Стани, що супроводжуються посиленням обміну солеї сечової кислоти (наприклад, пухлинні захворювання, синдром Льоша-Найхана) Перед початком терапії цитотоксичними препаратами рекомендується корекцію існуючої гіперурикемії та (або) гіперурикозурії за допомогою алопуринолу. Велике значення має адекватна гідратація, що сприяє підтримці оптимального діурезу, а також олужнення сечі, завдяки якому збільшується розчинність сечової кислоти та її солей. Доза алопуринолу повинна бути близькою до нижньої межі рекомендованого діапазону доз. Якщо порушення функції нирок обумовлено розвитком гострої сечокислої нефропатії або іншої ниркової патології, лікування слід продовжувати відповідно до рекомендацій, представлених у розділі "Порушення функції нирок". Описані заходи можуть зменшити ризик накопичення ксантину та сечової кислоти, що ускладнює перебіг хвороби. Рекомендації щодо моніторингу Для корекції дози препарату необхідно з оптимальними інтервалами оцінювати концентрацію солей сечової кислоти у сироватці крові, а також рівень сечової кислоти та уратів сечі.ПередозуванняСимптоми Нудота, блювання, діарея та запаморочення. Тяжке передозування алопуринолу може призвести до значного пригнічення активності ксантиноксидази. Сам собою цей ефект не повинен супроводжуватися небажаними реакціями. Виняток становить вплив на супутню терапію, особливо на лікування 6-меркаптопурином та (або) азатіоприном. Лікування Специфічний антидот алопуринолу невідомий. Адекватна гідратація, що підтримує оптимальний діурез, сприяє виведенню алопуринолу та його похідних із сечею. За наявності клінічних показань виконується гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСиндром лікарської гіперчутливості, ССД та ТЕН На фоні застосування алопуринолу надходили повідомлення про розвиток загрозливих для життя реакцій з боку шкіри, такі як синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (ССД/ТЕН). Пацієнтів слід інформувати про симптоми цих реакцій (прогресуючий шкірний висип, часто з бульбашками та ураженням слизових) і ретельно моніторувати їх розвиток. Найчастіше ССД/ТЕН розвиваються на перших тижнях прийому препарату. За наявності ознак та симптомів ССД/ТЕН препарат Алопуринол слід негайно відмінити та більше не призначати. Маніфестація реакцій гіперчутливості до алопуринолу може бути різною, включаючи макулопапульозну екзантему, синдром лікарської гіперчутливості (DRESS) та ССД/ТЕН. Ці реакції є клінічним діагнозом і їх клінічні прояви є основою для прийняття відповідних рішень.Терапію препаратом Алопуринол слід негайно припинити при появі висипу на шкірі або інших проявів реакції гіперчутливості. Не можна відновлювати терапію у пацієнтів із синдромом гіперчутливості та ССД/ТЕН. Кортикостероїди можуть застосовуватись для лікування шкірних реакцій при гіперчутливості. Хронічне порушення функції нирок Пацієнти з хронічним порушенням функції нирок мають більший ризик розвитку реакцій гіперчутливості, пов'язаних з алопуринолом, у тому числі ССД/ТЕН. Алель HLA-B*5801 Було встановлено, що присутність алелю HLA-B*5801 пов'язана з розвитком синдрому гіперчутливості до алопуринолу та ССД/ТЕН. Частота присутності алеля HLA- В * 5801 різна в різних етнічних групах і може досягати 20% у популяції китайців Хань, близько 12% у корейців та 1-2% у японців та європейців. Застосування генотипування прийняття рішень про терапії аллопуринолом не досліджувалося. Якщо відомо, що пацієнт є носієм алелю HLA-B*5801, то алопуринол слід призначати лише, якщо користь лікування перевершує ризик. Слід дуже уважно стежити за розвитком синдрому гіперчутливості та ССД/ТЕН. Пацієнт повинен бути проінформований про необхідність негайного скасування лікування при першій появі таких симптомів. Порушення функції печінки та нирок При лікуванні пацієнтів з порушеною функцією нирок або печінки дозу алопуринолу необхідно знизити. У пацієнтів, які отримують лікування артеріальною гіпертензією або серцевою недостатністю (наприклад, пацієнти, які приймають діуретики або інгібітори АПФ), може спостерігатися супутнє порушення функції нирок, тому алопуринол у цій групі пацієнтів слід використовувати з обережністю. Безсимптомна гіперурикемія сама по собі не є показанням до застосування алопуринолу. У таких випадках поліпшення стану пацієнтів може бути досягнуто завдяки змінам дієти та споживанню рідини поряд з усуненням основної причини гіперурикемії. Гострий напад подагри Алопуринол не слід застосовувати до повного усунення гострого нападу подагри, оскільки цим можна спровокувати додаткове загострення захворювання. Аналогічно терапії урикозуричними засобами, початок лікування алопуринолом може спровокувати гострий напад подагри. Щоб уникнути цього ускладнення, рекомендується проводити профілактичну терапію нестероїдними протизапальними препаратами або колхіцином протягом щонайменше одного місяця до призначення алопуринолу. Детальні відомості про рекомендовані дози, застереження та запобіжні заходи можна знайти у відповідній літературі. Якщо гострий напад подагри розвивається на тлі терапії алопуринолом, то прийом препарату слід продовжити в тій же дозі, а для лікування нападу необхідно призначити нестероїдний протизапальний засіб. Відкладення ксантину У випадках, коли утворення сечової кислоти значно посилено (наприклад, злоякісна пухлинна патологія та відповідна протипухлинна терапія, синдром Льоша-Найхана), абсолютна концентрація ксантину в сечі в поодиноких випадках може істотно збільшитися, що сприяє відкладенню ксантину в тканинах сечових. Імовірність відкладення ксантину в тканинах можна звести до мінімуму завдяки адекватній гідратації, що забезпечує оптимальне розведення сечі. Вклинення конкрементів із сечової кислоти Адекватна терапія алопуринолом може призводити до розчинення великих конкрементів з сечової кислоти, що знаходяться в ниркових баліях, однак, ймовірність вклинення цих конкрементів в сечоводи невелика. Гемохроматоз Основний ефект алопуринолу при лікуванні подагри полягає у придушенні активності ферменту ксантиноксидази. Ксантиноксидаза може брати участь у зменшенні вмісту та виведенні заліза, що депонується у печінці. Дослідження, що демонструють безпеку терапії алопуринолом у популяції пацієнтів із гемохроматозом, відсутні. Пацієнтам з гемохроматозом, а також їхнім кровним родичам алопуринол слід призначати з обережністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На тлі терапії алопуринолом спостерігався розвиток таких небажаних реакцій, як сонливість, запаморочення (вертиго) та атаксія. Ці небажані явища можуть вплинути на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Пацієнти, які приймають препарат Алопуринол таблетки, не повинні керувати транспортними засобами та механізмами доти, доки вони не будуть впевнені в тому, що алопуринол не надає несприятливого впливу на відповідні здібності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 100 мл: Активна речовина: амброксол гідрохлорид 0.3 г. Допоміжні речовини: пропіленгліколь 5 г, етанол 95% 2.28 г, сорбітол 42 г, метилпарагідроксибензоат 0.12 г, пропілпарагідроксибензоат 0.04 г, ароматизатор банановий 0.1 г, вода очищена до 100 мл. 100 мл - флакони оранжевого скла (1) у комплекті з мірною склянкою або мірною ложкою - пачки картонні.Опис лікарської формиСироп безбарвний або трохи жовтуватий, прозорий.Фармакотерапевтична групаМуколітичний засіб з дією, що відхаркує. Стимулює серозні клітини залоз слизової оболонки бронхів, збільшуючи вміст слизового секрету і, таким чином, змінює порушене співвідношення серозного та слизового компонентів мокротиння. При цьому активізуються гідролізуючі ферменти і посилюється вивільнення лізосом з клітин Клара, що призводить до зменшення в'язкості мокротиння. Амброксол збільшує вміст сурфактанту в легенях, що пов'язано з посиленням його синтезу та секреції в альвеолярних пневмоцитах, а також із порушенням його розпаду. Збільшує мукоциліарний транспорт мокротиння. Незначно пригнічує кашель.ФармакокінетикаПісля вживання амброксол швидко і майже повністю всмоктується. Тmax становить 1-3 години. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 85%. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. Метаболізується у печінці з утворенням метаболітів (дибромантранілової кислоти, глюкуронових кон'югатів), які виводяться нирками. Виводиться переважно нирками – 90% у вигляді метаболітів, менше 10% у незміненому вигляді. T1/2 із плазми становить 7-12 год. T1/2 амброксолу та його метаболітів становить приблизно 22 год. Внаслідок високого зв'язування з білками та великого Vd, а також повільного зворотного проникнення з тканин у кров, при проведенні діалізу або форсованого діурезу, суттєвого виведення амброксолу не відбувається. Кліренс амброксолу у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю знижується на 20-40%. При тяжкій нирковій недостатності T1/2 метаболітів амброксолу збільшується.Клінічна фармакологіяМуколітичний та відхаркувальний препарат.Показання до застосуванняГострі та хронічні захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються виділенням в'язкого мокротиння (хронічний бронхіт з бронхообструктивним синдромом, бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба). Респіраторний дистрес-синдром у новонароджених та недоношених дітей.Протипоказання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, судомний синдром різної етіології, І триместр вагітності, підвищена чутливість до амброксолу.Вагітність та лактаціяАмброксол протипоказаний у І триместрі вагітності. При необхідності застосування у II та III триместрах слід оцінити потенційну користь терапії для матері та можливий ризик для плода. За необхідності застосування амброксолу в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Застосування можливе відповідно до режиму дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – нудота, блювання, діарея, біль у животі. Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Інші: рідко – слабкість, головний біль.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із протикашльовими засобами утруднюється відділення мокротиння на тлі зменшення кашлю; з амоксициліном, доксицикліном, цефуроксимом, еритроміцином – посилення їх проникнення у бронхіальний секрет.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування визначається лікарем індивідуально та залежить від тяжкості захворювання. За необхідності застосування препарату понад 4-5 днів потрібна консультація лікаря. Для прийому всередину Приймають внутрішньо після їди з достатньою кількістю рідини. Лікарські форми звичайної тривалості дії (таблетки, сироп, розчин для внутрішнього прийому, пастилки) Дорослі та діти старше 12 років: по 30 мг 2-3 рази на добу протягом перших 2-3 днів, потім по 30 мг 2 рази на добу. Діти віком від 5 до 12 років: 30-45 мг на добу на 2-3 прийоми. Діти віком від 2 до 5 років: 22.5 мг на добу на 3 прийоми. Діти молодше 2 років: 15 мг на добу на 2 прийоми. Препарат призначають лише під контролем лікаря. Капсули пролонгованої дії Дорослі та діти старше 12 років: по 75 мг 1 раз на добу. Для внутрішньовенного введення Вводять внутрішньовенно повільно струминно або краплинно. Дорослі: 30-45 мг на добу, 2-3 рази на добу в розділених дозах. У тяжких випадках доза може бути збільшена 60-90 мг на добу, 2-3 рази на добу у розділених дозах. Дітям добова доза становить, зазвичай, 1.2-1.6 мг/кг маси тіла. Діти старше 6 років: 30-45 мг на добу, 2-3 рази на добу в розділених дозах. Діти віком від 2 до 6 років: 22.5 мг на добу, 3 рази на добу у розділених дозах. Діти віком до 2 років: 15 мг на добу, 2 рази на добу у розділених дозах. При респіраторному дистресс-синдромі у новонароджених та недоношених дітей добова доза становить 30 мг і, як правило, розподіляється на 4 окремі введення. Лікування дітей віком до 2 років слід проводити лише під контролем лікаря. Парентеральне застосування припиняють після зникнення гострих проявів захворювання та переходять на прийом абмроксолу внутрішньо у відповідних лікарських формах. У пацієнтів з нирковою недостатністю та тяжкою нирковою недостатністю амброксол слід застосовувати з більш тривалими інтервалами або у зменшених дозах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму, щоб уникнути неспецифічного подразнення дихальних шляхів та їх спазму перед інгаляцією амброксолу можна застосовувати бронхолітики.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 5 мл: Активна речовина: амброксол гідрохлорид 0.3 г. Допоміжні речовини: лимонної кислоти моногідрат 2 мг, сорбітол рідкий 70% 2250 мг, гліцерол 860 мг, метилпарагідроксибензоат 6 мг, пропілпарагідроксибензоат 1.5 мг, пропіленгліколь 150 мг, ароматизатор малиновий 2.5 мг, вода. 100 мл - флакони оранжевого скла (1) у комплекті з мірною склянкою або мірною ложкою - пачки картонні.Опис лікарської формиСироп безбарвний або трохи жовтуватий, прозорий, з ароматом банана.Фармакотерапевтична групаМуколітичний засіб з дією, що відхаркує. Стимулює серозні клітини залоз слизової оболонки бронхів, збільшуючи вміст слизового секрету і, таким чином, змінює порушене співвідношення серозного та слизового компонентів мокротиння. При цьому активізуються гідролізуючі ферменти і посилюється вивільнення лізосом з клітин Клара, що призводить до зменшення в'язкості мокротиння. Амброксол збільшує вміст сурфактанту в легенях, що пов'язано з посиленням його синтезу та секреції в альвеолярних пневмоцитах, а також із порушенням його розпаду. Збільшує мукоциліарний транспорт мокротиння. Незначно пригнічує кашель.ФармакокінетикаПісля вживання амброксол швидко і майже повністю всмоктується. Тmax становить 1-3 години. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 85%. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. Метаболізується у печінці з утворенням метаболітів (дибромантранілової кислоти, глюкуронових кон'югатів), які виводяться нирками. Виводиться переважно нирками – 90% у вигляді метаболітів, менше 10% у незміненому вигляді. T1/2 із плазми становить 7-12 год. T1/2 амброксолу та його метаболітів становить приблизно 22 год. Внаслідок високого зв'язування з білками та великого Vd, а також повільного зворотного проникнення з тканин у кров, при проведенні діалізу або форсованого діурезу, суттєвого виведення амброксолу не відбувається. Кліренс амброксолу у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю знижується на 20-40%. При тяжкій нирковій недостатності T1/2 метаболітів амброксолу збільшується.Клінічна фармакологіяМуколітичний та відхаркувальний препарат.Показання до застосуванняГострі та хронічні захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються виділенням в'язкого мокротиння (хронічний бронхіт з бронхообструктивним синдромом, бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба). Респіраторний дистрес-синдром у новонароджених та недоношених дітей.Протипоказання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, судомний синдром різної етіології, І триместр вагітності, підвищена чутливість до амброксолу.Вагітність та лактаціяАмброксол протипоказаний у І триместрі вагітності. При необхідності застосування у II та III триместрах слід оцінити потенційну користь терапії для матері та можливий ризик для плода. За необхідності застосування амброксолу в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Застосування можливе відповідно до режиму дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – нудота, блювання, діарея, біль у животі. Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Інші: рідко – слабкість, головний біль.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із протикашльовими засобами утруднюється відділення мокротиння на тлі зменшення кашлю; з амоксициліном, доксицикліном, цефуроксимом, еритроміцином – посилення їх проникнення у бронхіальний секрет.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування визначається лікарем індивідуально та залежить від тяжкості захворювання. За необхідності застосування препарату понад 4-5 днів потрібна консультація лікаря. Для прийому всередину Приймають внутрішньо після їди з достатньою кількістю рідини. Лікарські форми звичайної тривалості дії (таблетки, сироп, розчин для внутрішнього прийому, пастилки) Дорослі та діти старше 12 років: по 30 мг 2-3 рази на добу протягом перших 2-3 днів, потім по 30 мг 2 рази на добу. Діти віком від 5 до 12 років: 30-45 мг на добу на 2-3 прийоми. Діти віком від 2 до 5 років: 22.5 мг на добу на 3 прийоми. Діти молодше 2 років: 15 мг на добу на 2 прийоми. Препарат призначають лише під контролем лікаря. Капсули пролонгованої дії Дорослі та діти старше 12 років: по 75 мг 1 раз на добу. Для внутрішньовенного введення Вводять внутрішньовенно повільно струминно або краплинно. Дорослі: 30-45 мг на добу, 2-3 рази на добу в розділених дозах. У тяжких випадках доза може бути збільшена 60-90 мг на добу, 2-3 рази на добу у розділених дозах. Дітям добова доза становить, зазвичай, 1.2-1.6 мг/кг маси тіла. Діти старше 6 років: 30-45 мг на добу, 2-3 рази на добу в розділених дозах. Діти віком від 2 до 6 років: 22.5 мг на добу, 3 рази на добу у розділених дозах. Діти віком до 2 років: 15 мг на добу, 2 рази на добу у розділених дозах. При респіраторному дистресс-синдромі у новонароджених та недоношених дітей добова доза становить 30 мг і, як правило, розподіляється на 4 окремі введення. Лікування дітей віком до 2 років слід проводити лише під контролем лікаря. Парентеральне застосування припиняють після зникнення гострих проявів захворювання та переходять на прийом абмроксолу внутрішньо у відповідних лікарських формах. У пацієнтів з нирковою недостатністю та тяжкою нирковою недостатністю амброксол слід застосовувати з більш тривалими інтервалами або у зменшених дозах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму, щоб уникнути неспецифічного подразнення дихальних шляхів та їх спазму перед інгаляцією амброксолу можна застосовувати бронхолітики.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
470,00 грн
344,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для прийому внутрішньо та інгаляцій - 1 мл: Активна речовина: амброксол 7,5 мг. Допоміжні речовини: натрію хлорид – 6.22 мг, натрію гідрофосфату дигідрат – 4.35 мг, лимонної кислоти моногідрат – 2 мг, бензалконію хлорид – 0.225 мг, вода очищена – до 1 мл. 4 мл - тюбики-крапельниці (10) - пачки картонні. 50 мл - флакон темного скла (1) у комплекті з мірною склянкою - пачки картонні. 100 мл - флакон темного скла (1) у комплекті з мірною склянкою - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для вживання та інгаляцій безбарвний або коричневого кольору, прозорий, зі слабким характерним запахом.Фармакотерапевтична групаМуколітичний засіб з дією, що відхаркує. Стимулює серозні клітини залоз слизової оболонки бронхів, збільшуючи вміст слизового секрету і, таким чином, змінює порушене співвідношення серозного та слизового компонентів мокротиння. При цьому активізуються гідролізуючі ферменти і посилюється вивільнення лізосом з клітин Клара, що призводить до зменшення в'язкості мокротиння. Амброксол збільшує вміст сурфактанту в легенях, що пов'язано з посиленням його синтезу та секреції в альвеолярних пневмоцитах, а також із порушенням його розпаду. Збільшує мукоциліарний транспорт мокротиння. Незначно пригнічує кашель.ФармакокінетикаПісля вживання амброксол швидко і майже повністю всмоктується. Тmax становить 1-3 години. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 85%. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. Метаболізується у печінці з утворенням метаболітів (дибромантранілової кислоти, глюкуронових кон'югатів), які виводяться нирками. Виводиться переважно нирками – 90% у вигляді метаболітів, менше 10% у незміненому вигляді. T1/2 із плазми становить 7-12 год. T1/2 амброксолу та його метаболітів становить приблизно 22 год. Внаслідок високого зв'язування з білками та великого Vd, а також повільного зворотного проникнення з тканин у кров, при проведенні діалізу або форсованого діурезу, суттєвого виведення амброксолу не відбувається. Кліренс амброксолу у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю знижується на 20-40%. При тяжкій нирковій недостатності T1/2 метаболітів амброксолу збільшується.Клінічна фармакологіяМуколітичний та відхаркувальний препарат.Показання до застосуванняГострі та хронічні захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються виділенням в'язкого мокротиння (хронічний бронхіт з бронхообструктивним синдромом, бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба). Респіраторний дистрес-синдром у новонароджених та недоношених дітей.Протипоказання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, судомний синдром різної етіології, І триместр вагітності, підвищена чутливість до амброксолу.Вагітність та лактаціяАмброксол протипоказаний у І триместрі вагітності. При необхідності застосування у II та III триместрах слід оцінити потенційну користь терапії для матері та можливий ризик для плода. За необхідності застосування амброксолу в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Застосування можливе відповідно до режиму дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – нудота, блювання, діарея, біль у животі. Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Інші: рідко – слабкість, головний біль.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із протикашльовими засобами утруднюється відділення мокротиння на тлі зменшення кашлю; з амоксициліном, доксицикліном, цефуроксимом, еритроміцином – посилення їх проникнення у бронхіальний секрет.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування визначається лікарем індивідуально та залежить від тяжкості захворювання. За необхідності застосування препарату понад 4-5 днів потрібна консультація лікаря. Для прийому всередину Приймають внутрішньо після їди з достатньою кількістю рідини. Лікарські форми звичайної тривалості дії (таблетки, сироп, розчин для внутрішнього прийому, пастилки) Дорослі та діти старше 12 років: по 30 мг 2-3 рази на добу протягом перших 2-3 днів, потім по 30 мг 2 рази на добу. Діти віком від 5 до 12 років: 30-45 мг на добу на 2-3 прийоми. Діти віком від 2 до 5 років: 22.5 мг на добу на 3 прийоми. Діти молодше 2 років: 15 мг на добу на 2 прийоми. Препарат призначають лише під контролем лікаря. Капсули пролонгованої дії Дорослі та діти старше 12 років: по 75 мг 1 раз на добу. Для внутрішньовенного введення Вводять внутрішньовенно повільно струминно або краплинно. Дорослі: 30-45 мг на добу, 2-3 рази на добу в розділених дозах. У тяжких випадках доза може бути збільшена 60-90 мг на добу, 2-3 рази на добу у розділених дозах. Дітям добова доза становить, зазвичай, 1.2-1.6 мг/кг маси тіла. Діти старше 6 років: 30-45 мг на добу, 2-3 рази на добу в розділених дозах. Діти віком від 2 до 6 років: 22.5 мг на добу, 3 рази на добу у розділених дозах. Діти віком до 2 років: 15 мг на добу, 2 рази на добу у розділених дозах. При респіраторному дистресс-синдромі у новонароджених та недоношених дітей добова доза становить 30 мг і, як правило, розподіляється на 4 окремі введення. Лікування дітей віком до 2 років слід проводити лише під контролем лікаря. Парентеральне застосування припиняють після зникнення гострих проявів захворювання та переходять на прийом абмроксолу внутрішньо у відповідних лікарських формах. У пацієнтів з нирковою недостатністю та тяжкою нирковою недостатністю амброксол слід застосовувати з більш тривалими інтервалами або у зменшених дозах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму, щоб уникнути неспецифічного подразнення дихальних шляхів та їх спазму перед інгаляцією амброксолу можна застосовувати бронхолітики.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
458,00 грн
322,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для прийому внутрішньо та інгаляцій - 1 мл: Активна речовина: амброксол 7,5 мг. Допоміжні речовини: натрію хлорид – 6.22 мг, натрію гідрофосфату дигідрат – 4.35 мг, лимонної кислоти моногідрат – 2 мг, бензалконію хлорид – 0.225 мг, вода очищена – до 1 мл. 4 мл - тюбики-крапельниці (10) - пачки картонні. 50 мл - флакон темного скла (1) у комплекті з мірною склянкою - пачки картонні. 100 мл - флакон темного скла (1) у комплекті з мірною склянкою - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для вживання та інгаляцій безбарвний або коричневого кольору, прозорий, зі слабким характерним запахом.Фармакотерапевтична групаМуколітичний засіб з дією, що відхаркує. Стимулює серозні клітини залоз слизової оболонки бронхів, збільшуючи вміст слизового секрету і, таким чином, змінює порушене співвідношення серозного та слизового компонентів мокротиння. При цьому активізуються гідролізуючі ферменти і посилюється вивільнення лізосом з клітин Клара, що призводить до зменшення в'язкості мокротиння. Амброксол збільшує вміст сурфактанту в легенях, що пов'язано з посиленням його синтезу та секреції в альвеолярних пневмоцитах, а також із порушенням його розпаду. Збільшує мукоциліарний транспорт мокротиння. Незначно пригнічує кашель.ФармакокінетикаПісля вживання амброксол швидко і майже повністю всмоктується. Тmax становить 1-3 години. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 85%. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. Метаболізується у печінці з утворенням метаболітів (дибромантранілової кислоти, глюкуронових кон'югатів), які виводяться нирками. Виводиться переважно нирками – 90% у вигляді метаболітів, менше 10% у незміненому вигляді. T1/2 із плазми становить 7-12 год. T1/2 амброксолу та його метаболітів становить приблизно 22 год. Внаслідок високого зв'язування з білками та великого Vd, а також повільного зворотного проникнення з тканин у кров, при проведенні діалізу або форсованого діурезу, суттєвого виведення амброксолу не відбувається. Кліренс амброксолу у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю знижується на 20-40%. При тяжкій нирковій недостатності T1/2 метаболітів амброксолу збільшується.Клінічна фармакологіяМуколітичний та відхаркувальний препарат.Показання до застосуванняГострі та хронічні захворювання дихальних шляхів, що супроводжуються виділенням в'язкого мокротиння (хронічний бронхіт з бронхообструктивним синдромом, бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба). Респіраторний дистрес-синдром у новонароджених та недоношених дітей.Протипоказання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, судомний синдром різної етіології, І триместр вагітності, підвищена чутливість до амброксолу.Вагітність та лактаціяАмброксол протипоказаний у І триместрі вагітності. При необхідності застосування у II та III триместрах слід оцінити потенційну користь терапії для матері та можливий ризик для плода. За необхідності застосування амброксолу в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Застосування можливе відповідно до режиму дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – нудота, блювання, діарея, біль у животі. Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Інші: рідко – слабкість, головний біль.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із протикашльовими засобами утруднюється відділення мокротиння на тлі зменшення кашлю; з амоксициліном, доксицикліном, цефуроксимом, еритроміцином – посилення їх проникнення у бронхіальний секрет.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування визначається лікарем індивідуально та залежить від тяжкості захворювання. За необхідності застосування препарату понад 4-5 днів потрібна консультація лікаря. Для прийому всередину Приймають внутрішньо після їди з достатньою кількістю рідини. Лікарські форми звичайної тривалості дії (таблетки, сироп, розчин для внутрішнього прийому, пастилки) Дорослі та діти старше 12 років: по 30 мг 2-3 рази на добу протягом перших 2-3 днів, потім по 30 мг 2 рази на добу. Діти віком від 5 до 12 років: 30-45 мг на добу на 2-3 прийоми. Діти віком від 2 до 5 років: 22.5 мг на добу на 3 прийоми. Діти молодше 2 років: 15 мг на добу на 2 прийоми. Препарат призначають лише під контролем лікаря. Капсули пролонгованої дії Дорослі та діти старше 12 років: по 75 мг 1 раз на добу. Для внутрішньовенного введення Вводять внутрішньовенно повільно струминно або краплинно. Дорослі: 30-45 мг на добу, 2-3 рази на добу в розділених дозах. У тяжких випадках доза може бути збільшена 60-90 мг на добу, 2-3 рази на добу у розділених дозах. Дітям добова доза становить, зазвичай, 1.2-1.6 мг/кг маси тіла. Діти старше 6 років: 30-45 мг на добу, 2-3 рази на добу в розділених дозах. Діти віком від 2 до 6 років: 22.5 мг на добу, 3 рази на добу у розділених дозах. Діти віком до 2 років: 15 мг на добу, 2 рази на добу у розділених дозах. При респіраторному дистресс-синдромі у новонароджених та недоношених дітей добова доза становить 30 мг і, як правило, розподіляється на 4 окремі введення. Лікування дітей віком до 2 років слід проводити лише під контролем лікаря. Парентеральне застосування припиняють після зникнення гострих проявів захворювання та переходять на прийом абмроксолу внутрішньо у відповідних лікарських формах. У пацієнтів з нирковою недостатністю та тяжкою нирковою недостатністю амброксол слід застосовувати з більш тривалими інтервалами або у зменшених дозах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму, щоб уникнути неспецифічного подразнення дихальних шляхів та їх спазму перед інгаляцією амброксолу можна застосовувати бронхолітики.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкасклад на 1 таблетку: активна речовина: аміодарону гідрохлорид -200,00 мг.Фармакотерапевтична групаАнтиаритимецький засіб.ФармакокінетикаБіодоступність після внутрішнього прийому у різних пацієнтів коливається від 30 до 80 % (середнє значення близько 50 %). Після одноразового прийому внутрішньо аміодарону максимальні концентрації у плазмі досягаються через 3-7 годин. Однак терапевтична дія зазвичай розвивається через тиждень від початку прийому препарату (від кількох днів до двох тижнів). Аміодарон є препаратом з повільним надходженням у тканини та високою афінністю до них. Зв'язок з білками плазми становить 95% (62% - з альбуміном, 33,5% - з бета-ліпопротеїнами). Аміодарон має великий обсяг розподілу. Протягом перших днів лікування препарат накопичується майже у всіх тканинах, особливо в жировій тканині та крім неї в печінці, легенях, селезінці та рогівці. Аміодарон метаболізується у печінці за допомогою ізоферментів CYP3A4 та CYP2C8.Його головний метаболіт – дезетиламіодарон – фармакологічно активний і може посилювати антиаритмічний ефект основної сполуки. Аміодарон та його активний метаболіт дезетиламіодарон in vitro мають здатність інгібувати ізоферменти CYP1A1, CYP1A2, CYP2C19, CYP2D6, CYP2A6, CYP2B6 та CYP2C8. Аміодарон та дезетиламіодарон також продемонстрували здатність інгібування деяких транспортерів, таких як Р-глікопротеїн (P-gp) та переносник органічних катіонів (ПОК2). In vivo спостерігалася взаємодія аміодарону із субстратами ізоферментів CYP3A4, CYP2C9, CYP2D6 та P-gp.Аміодарон та дезетиламіодарон також продемонстрували здатність інгібування деяких транспортерів, таких як Р-глікопротеїн (P-gp) та переносник органічних катіонів (ПОК2). In vivo спостерігалася взаємодія аміодарону із субстратами ізоферментів CYP3A4, CYP2C9, CYP2D6 та P-gp.Аміодарон та дезетиламіодарон також продемонстрували здатність інгібування деяких транспортерів, таких як Р-глікопротеїн (P-gp) та переносник органічних катіонів (ПОК2). In vivo спостерігалася взаємодія аміодарону із субстратами ізоферментів CYP3A4, CYP2C9, CYP2D6 та P-gp. Виведення аміодарону починається через кілька днів, а досягнення рівноваги між надходженням та виведенням препарату (досягнення рівноважного стану) настає від одного до декількох місяців, залежно від індивідуальних особливостей пацієнта. Основним шляхом виведення аміодарону є кишківник. Аміодарон та його метаболіти не виводяться за допомогою гемодіалізу. Аміодарон має тривалий період напіввиведення з великою індивідуальною варіабельністю (тому при доборі дози, наприклад, її збільшенні або зменшенні, слід пам'ятати, що необхідний принаймні 1 місяць для стабілізації нової плазмової концентрації аміодарону). Виведення прийому внутрішньо протікає на 2 фази: початковий період напіввиведення (перша фаза) - 4-21 годину, період напіввиведення у другій фазі - 25-110 днів.Після тривалого внутрішнього прийому середній період напіввиведення - 40 днів. Після відміни препарату повне виведення аміодарону з організму може тривати кілька місяців. Кожна доза аміодарону (200 мг) містить 75 мг йоду. Частина йоду вивільняється з препарату та виявляється у сечі у вигляді йодиду (6 мг за 24 години при добовій дозі аміодарону 200 мг). Більшість йоду, що залишається у складі препарату, виводиться через кишечник після проходження через печінку, проте при тривалому прийомі аміодарону, концентрації йоду можуть досягати 60-80% від концентрацій аміодарону в крові. Особливостями фармакокінетики препарату пояснюється застосування "навантажувальних" доз, яке спрямоване на швидке досягнення необхідного рівня просочування тканин, при якому проявляється його терапевтична дія. Фармакокінетика при нирковій недостатності У зв'язку з незначністю виведення препарату нирками у пацієнтів з нирковою недостатністю не потрібна корекція дози аміодарону.ФармакодинамікаАміодарон відноситься до III класу антиаритмічних препаратів (клас інгібіторів реполяризації) і має унікальний механізм антиаритмічної дії, так як крім властивостей антиаритміків III класу (блокада калієвих каналів) він володіє ефектами антиаритміків I класу (блокада натрієвих каналів), антиаритміків IV класу ) і неконкурентною бета-адреноблокуючою дією. Крім антиаритмічної дії, у нього є антиангінальний, коронаророзширювальний, альфа- та бета-адреноблокуючий ефекти. Антиаритмічні властивості: Збільшення тривалості 3-ї фази потенціалу дії кардіоміоцитів (в основному за рахунок блокування іонного струму в калієвих каналах – ефект антиаритмічного засобу ІІІ класу за класифікацією Вільямса); зменшення автоматизму синусового вузла, що призводить до зменшення частоти серцевих скорочень (ЧСС); Неконкурентна блокада альфа- та бета-адренергічних рецепторів; Уповільнення синоатріальної, передсердної та атріовентрикулярної (AV)) провідності, більш виражене при тахікардії; Відсутність змін провідності шлуночків; Збільшення тривалості рефрактерних періодів та зменшення збудливості міокарда передсердь та шлуночків, а також збільшення тривалості рефрактерного періоду AV вузла; Уповільнення швидкості проведення та збільшення тривалості рефрактерного періоду у додаткових пучках передсердно-шлуночкового проведення. Інші ефекти аміодарону: Відсутність негативної іонотропної дії при прийомі внутрішньо; Зниження споживання кисню міокардом за рахунок помірного зниження загального периферичного судинного опору (ОПСС) та ЧСС; збільшення коронарного кровотоку за рахунок прямого впливу на гладку мускулатуру коронарних артерій; Підтримка величини серцевого викиду за рахунок зниження тиску в аорті та зниження периферичного опору; Вплив на обмін тиреоїдних гормонів: інгібування перетворення Т3 на Т4 (блокада тироксин-5-дейодинази) та блокування захоплення цих гормонів кардіоцитами та гепатоцитами, що призводить до послаблення стимулюючого впливу тиреоїдних гормонів на міокард. Терапевтичні ефекти спостерігаються загалом через тиждень після початку прийому препарату (від кількох днів до двох тижнів). Після припинення його прийому аміодарон визначається у плазмі протягом 9 місяців. Слід брати до уваги можливість збереження фармакодинамічної дії аміодарону протягом 10-30 днів після його відміни.Показання до застосуванняПрофілактика рецидивів пароксизмальних порушень ритму; Загрозливих для життя шлункових аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію та фібриляцію шлуночків (лікування має бути розпочате в стаціонарі при ретельному кардіомоніторному контролі); Надшлуночкових пароксизмальних тахікардій: документованих нападів рецидивуючої стійкої надшлуночкової пароксизмальної тахікардії у пацієнтів із органічними захворюваннями серця; документованих нападів стійкої рецидивуючої надшлуночкової пароксизмальної тахікардії у пацієнтів без органічних захворювань серця, коли антиаритмічні препарати інших класів не ефективні або є протипоказання до їх застосування; документованих нападів рецидивуючої стійкої надшлуночкової пароксизмальної тахікардії у пацієнтів із синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта; Миготливої аритмії (фібриляції передсердь) та тріпотіння передсердь. Профілактика раптової аритмічної смерті у пацієнтів групи високого ризику: Пацієнти після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда, що мають більше 10 шлуночкових екстрасистол на 1 годину, клінічні прояви хронічної серцевої недостатності та знижену фракцію викиду лівого шлуночка (менше 40%). Аміодарон може застосовуватися при лікуванні порушень ритму у пацієнтів з ішемічними захворюваннями серця та/або порушеннями функції лівого шлуночка.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до йоду, аміодарону або допоміжних речовин препарату; Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; Синдром слабкості синусового вузла, синусова брадикардія, синоатріальна блокада при відсутності у пацієнта встановленого кардіостимулятора (ризик "зупинки" синусового вузла); Атріовентрикулярна блокада ІІ-ІІІ ступеня за відсутності у пацієнта кардіостимулятора; гіпокалемія, гіпомагніємія; Поєднання з препаратами здатними подовжувати інтервал QT та викликати розвиток пароксизмальних тахікардій, включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует": антиаритмічні препарати: IA класу (хандин, гідрохіндін, дизопірамід, прокаїнамід); антиаритмічні препарати ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат); соталол; інші (не антиаритмічні) препарати, такі як беприділ; вінкамін; деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульприд, тіаприд, вераліприд), бутирофенони (дроперидол, галдолі); цизаприд; трициклічні антидепресанти; макролідні антибіотики (зокрема еритроміцин при внутрішньовенному введенні, спіраміцин); азоли; протималярійні препарати (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин); пентамідин при парентеральному введенні; дифеманілу метилсульфат; мізоластин; астемізол, терфенадін; фторхінололи. Вроджене або набуте подовження інтервалу QT. Дисфункція щитовидної залози (гіпотиреоз, гіпертиреоз). Інтерстиціальна хвороба легень. Вагітність. Період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяВагітність Доступна в даний час клінічна інформація недостатня для визначення можливості або неможливості виникнення вад розвитку у ембріона при застосуванні аміодарону в першому триместрі вагітності. Оскільки щитовидна залоза плода починає пов'язувати йод лише з 14-го тижня вагітності (аменореї), то не очікується впливу на неї аміодарону у разі його раннього застосування. Надлишок йоду при застосуванні препарату після цього періоду може призвести до появи лабораторних симптомів гіпотиреозу у новонародженого або навіть формування у нього клінічно значущого зоба. Зважаючи на вплив препарату на щитовидну залозу плода, аміодарон протипоказаний у період вагітності, за винятком особливих випадків, коли очікувана користь перевищує ризики (при життєзагрозливих шлуночкових порушеннях ритму серця). Період годування груддю Аміодарон виділяється у грудне молоко у значних кількостях, тому він протипоказаний у період годування груддю. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів наведена відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто - не менше 1 та менше 10 %; нечасто - не менше 0,1% та менше 1%; рідко – не менше 0,01 % та менше 0,1 %; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи поодинокі випадки; частота невідома - за даними частоту визначити не можна. З боку серця: Часто – брадикардія, зазвичай помірна, вираженість якої залежить від дози препарату; Нечасто - порушення провідності (синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада різних ступенів), аритмогенна дія (є повідомлення про виникнення нових аритмій, або посилення існуючих, у деяких випадках - з подальшою зупинкою серця). У світлі наявних даних неможливо визначити, чи це викликано застосуванням препарату, чи пов'язано з тяжкістю серцево-судинної патології, чи є наслідком неефективності лікування. Ці ефекти спостерігаються переважно у випадках застосування препарату Аміодарон спільно з лікарськими препаратами, що подовжують період реполяризації шлуночків серця (інтервал QТc) або при порушеннях водно-електролітного балансу. Дуже рідко – виражена брадикардія або, у виняткових випадках, зупинка синусового вузла, які відзначалися у деяких пацієнтів (пацієнти з дисфункцією синусового вузла та пацієнти похилого віку). Частота невідома – прогресування хронічної серцевої недостатності (при тривалому застосуванні); шлуночкова "піруетна" тахікардія. З боку травної системи. Дуже часто - нудота, блювання, дисгевзія (притуплення або втрата смакових відчуттів), які зазвичай виникають при прийомі навантажувальної дози і проходять після зменшення дози. З боку печінки та жовчовивідних шляхів. Дуже часто – ізольоване підвищення активності трансаміназ у сироватці крові, зазвичай помірне (1,5-3 кратне перевищення нормальних значень), що спостерігається на початку лікування та знижується при зменшенні дози або навіть спонтанно. Часто - гостре ураження печінки з підвищенням активності трансаміназ та/або жовтяницею, включаючи розвиток печінкової недостатності, іноді фатальної (див. розділ "Особливі вказівки"). Дуже рідко – хронічні захворювання печінки (псевдоалкогольний гепатит, цироз) іноді фатальні. Навіть при помірному підвищенні активності трансаміназ у крові, що спостерігається після лікування, що тривало понад 6 місяців, слід підозрювати на хронічне ураження печінки. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто – легенева токсичність, іноді фатальна (альвеолярний/інтерстиціальний пневмоніт або фіброз, плеврит, облітеруючий бронхіоліт з пневмонією). Хоча ці зміни можуть призвести до розвитку легеневого фіброзу, вони переважно оборотні при ранній відміні аміодарону або при застосуванні глюкокортикостероїдів або без їх застосування. Клінічні прояви зазвичай зникають протягом 3-4 тижнів. Відновлення рентгенологічної картини та функції легень відбувається повільніше (через кілька місяців). Поява у пацієнта, який приймає аміодарон, вираженої задишки або сухого кашлю, що супроводжуються, так і не супроводжуються погіршенням загального стану (підвищеною стомлюваністю, зниженням маси тіла, підвищенням температури тіла) вимагає проведення рентгенографії грудної клітки і, при необхідності, відміни препарату. Дуже рідко – бронхоспазм у пацієнтів із тяжкою дихальною недостатністю, особливо у пацієнтів із бронхіальною астмою; гострий респіраторний дистрес-синдром дорослих, що іноді з летальним результатом і зазвичай розвивається безпосередньо після хірургічних втручань (передбачається можливість взаємодії з високою концентрацією кисню) (див. розділ "Особливі вказівки"). Частота невідома – легенева кровотеча. Порушення органу зору. Дуже часто - мікровідкладення в епітелії рогівки, що складаються із складних ліпідів, включаючи ліпофусцин, вони зазвичай обмежені областю зіниці і не вимагають припинення лікування та зникають після відміни препарату. Іноді вони можуть викликати порушення зору у вигляді кольорового ореолу або нечіткості контурів при яскравому освітленні. Дуже рідко були описані кілька випадків невриту зорового нерва/зорової нейропатії. Їх зв'язок з прийомом аміодарону досі не встановлено. Однак, оскільки неврит зорового нерва може спричинити сліпоту, при появі нечіткості зору або зниження гостроти зору на фоні прийому препарату Аміодарон, рекомендується провести повне офтальмологічне обстеження, включаючи фундоскопію, і у разі виявлення невриту зорового нерва припинити прийом аміодарону. Порушення ендокринної системи. Часто - гіпотиреоз з його класичними проявами: збільшенням маси тіла, мерзлякуватістю, апатією, зниженою активністю, сонливістю, надмірною порівняно з очікуваною дією аміодарону брадикардією (Діагноз підтверджується виявленням підвищеної концентрації тиреотропного гормону (ТТГ) Нормалізація функції щитовидної залози зазвичай спостерігається протягом 1-3 місяців після припинення лікування (у ситуаціях, пов'язаних з небезпекою для життя, лікування аміодароном може бути продовжено, з одночасним додатковим застосуванням L-тироксину під контролем концентрації ТТГ у сироватці крові.); гіпертиреоз, іноді фатальний, поява якого можлива під час лікування та після нього (були описані випадки гіпертиреозу, що розвинувся через кілька місяців після відміни аміодарону).Гіпертиреоз протікає більш потайно з невеликою кількістю симптомів: незначна незрозуміла втрата маси тіла, зменшення антиаритмічної та/або антиангінальної ефективності; психічні розлади у пацієнтів похилого віку чи навіть явища тиреотоксикозу. Діагноз підтверджується виявленням зниженої концентрації ТТГ сироватки крові (визначення за допомогою надчутливого аналізу ТТГ). При виявленні гіпертиреозу аміодарон має бути скасовано. Нормалізація функції щитовидної залози зазвичай відбувається протягом декількох місяців після відміни препарату. При цьому клінічна симптоматика нормалізується раніше (через 3-4 тижні), ніж відбувається нормалізація концентрації гормонів щитовидної залози. Тяжкі випадки можуть призводити до смерті, тому в таких випадках потрібне невідкладне лікарське втручання.Лікування у кожному окремому випадку підбирається індивідуально. Якщо стан пацієнта погіршується як через самий тиреотоксикоз, так і у зв'язку з небезпечним дисбалансом між потребою міокарда в кисні та його доставкою, рекомендується негайно розпочати лікування: застосування антитиреоїдних препаратів (які не завжди можуть бути ефективними в цьому випадку), лікування глюкокортикостеро (1 мг/кг), яке триває досить довго (3 місяці), застосування бета-адреноблокаторів.лікування глюкокортикостероїдами (1 мг/кг), яке триває досить довго (3 місяці), застосування бета-адреноблокаторів.лікування глюкокортикостероїдами (1 мг/кг), яке триває досить довго (3 місяці), застосування бета-адреноблокаторів. Дуже рідко – синдром порушення секреції антидіуретичного гормону. З боку шкіри та підшкірних тканин. Дуже часто – фотосенсибілізація. Часто - у разі тривалого застосування препарату у високих добових дозах може спостерігатися сірувата або блакитна пігментація шкіри; після припинення лікування ця пігментація повільно зникає. Дуже рідко – під час проведення променевої терапії можуть траплятися випадки еритеми; шкірний висип, зазвичай малоспецифічний, ексфоліативний дерматит; алопеція. Частота невідома – кропив'янка. З боку нервової системи. Часто – тремор або інші екстрапірамідні симптоми; порушення сну, у тому числі, кошмарні сновидіння. Нечасто – сенсомоторні периферичні нейропатії та/або міопатія, зазвичай оборотні протягом декількох місяців після відміни препарату, але іноді не повністю. Дуже рідко – мозочкова атаксія, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина головного мозку), головний біль. З боку судин. Дуже рідко – васкуліт. З боку статевих органів та молочної залози. Дуже рідко – епідидиміт, імпотенції. З боку крові та лімфатичної системи. Дуже рідко – гемолітична анемія, апластична анемія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи. Частота невідома – ангіоневротичний набряк (набряк Квінке). Лабораторні та інструментальні дані. Дуже рідко – підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові. Загальні розлади. Частота невідома – утворення гранульом, включаючи гранульому кісткового мозку.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Лікарські препарати, здатні викликати двонаправлену шлуночкову "піруетну" тахікардію або збільшувати тривалість інтервалу QТ Лікарські препарати, здатні викликати шлуночкову "піруетну" тахікардію Комбінована терапія лікарськими препаратами, які можуть викликати шлуночкову "піруетну" тахікардію протипоказана, оскільки збільшується ризик розвитку потенційно летальної шлуночкової "піруетної" тахікардії. Антиаритмічні лікарські препарати: IА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід), соталол, беприділ. Інші (не антиаритмічні) лікарські засоби, такі як: вінкамін; деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульприд, тіаприд, вераліприд), бутірофенони (дроперидол, галдол; трициклічні антидепресанти; цизаприд; макролідні антибіотики (еритроміцин при внутрішньовенному введенні, спіраміцин); азоли; протималярійні препарати (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрін); пентамідин при парентеральному введенні; дифеманілу метилсульфат; мізоластин; астемізол; терфенадін. Лікарські препарати, здатні збільшувати тривалість інтервалу QТ Спільний прийом аміодарону з лікарськими препаратами, здатними збільшувати тривалість інтервалу QТ, повинен ґрунтуватися на ретельній оцінці для кожного пацієнта співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику (можливість зростання ризику шлуночкової "піруетної" тахікардії), при застосуванні таких комбінацій. виявлення подовження інтервалу QТ), вміст калію та магнію в крові. У пацієнтів, які приймають аміодарон, слід уникати застосування фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин. Лікарські препарати, що уріджують частоту серцевих скорочень (ЧСС) або викликають порушення автоматизму або провідності Комбінована терапія із цими лікарськими препаратами не рекомендується. Бета-адреноблокатори, блокатори "повільних" кальцієвих каналів, що уріджують ЧСС (верапаміл, дилтіазем), можуть викликати порушення автоматизму (розвиток надмірної брадикардії) та провідності. Лікарські препарати, здатні викликати гіпокаліємію Нерекомендовані комбінації З проносними, стимулюючими перистальтику кишечника, які можуть викликати гіпокаліємію, яка збільшує ризик розвитку шлуночкової "піруетної" тахікардії. При поєднанні з аміодароном слід застосовувати проносні інші групи. Комбінації, що вимагають обережності при застосуванні: з діуретикамії, що викликають гіпокаліємію (в монотерапії або комбінаціях з іншими лікарськими препаратами); із системними кортикостероїдами (глюкокортикостероїдами, мінералокортикостероїдами), тетраказактидом; з амфотерицином В (внутрішньовенне введення). Необхідно запобігати розвитку гіпокаліємії, а у разі її виникнення відновлювати до нормального рівня вмісту калію в крові, контролювати вміст електролітів у крові та ЕКГ (на предмет можливого подовження інтервалу QТ), а у разі виникнення шлуночкової "піруетної" тахікардії не слід застосовувати антиаритмічні лікарські препарати (має бути розпочата шлуночкова кардіостимуляція, можливе внутрішньовенне введення солей магнію). Лікарські препарати для інгаляційної анестезії Повідомлялося про можливість розвитку наступних тяжких ускладнень у пацієнтів, які приймають аміодарон, при отриманні загальної анестезії: брадикардії (резистентної до введення атропіну), артеріальної гіпотензії, порушень провідності, зниження серцевого викиду. Спостерігалися дуже рідкісні випадки тяжких ускладнень з боку дихальної системи, іноді фатальних (гострий респіраторний дистрес-синдром дорослих), що розвивався безпосередньо після хірургічного втручання, виникнення якого пов'язують із високими концентраціями кисню. Лікарські препарати, що уріджують серцевий ритм (клонідин, гуанфацин, інгібітори холінестерази (донепезил, галантамін, рівастигмін, такрин, амбенонію хлорид, піридостигміну бромід, неостигміну бромід), пілокарпін). Ризик розвитку надмірної брадикардії (кумулятивні ефекти). Вплив аміодарону на інші лікарські препарати Аміодарон та/або його метаболіт дезетиламіодарон пригнічують ізоферменти СYР1А1, СYР1А2, СYР3А4, СYР2С9, СYР2D6 та Р-gр та можуть збільшувати системну експозицію лікарських препаратів, що є їх субстратами. У зв'язку з тривалим періодом напіввиведення аміодарону ця взаємодія може спостерігатися навіть за кілька місяців після припинення його прийому. Лікарські препарати є субстратами Р-gp. Аміодарон є інгібітором Р-gр. Очікується, що його спільний прийом із лікарськими препаратами, що є субстратами Р-gр, призведе до збільшення системної експозиції останніх. Серцеві глікозиди (лікарські препарати наперстянки). Можливість виникнення порушень автоматизму (виражена брадикардія) та передсердно-шлуночкової провідності. Крім того, при комбінації дигоксину з аміодароном можливе збільшення концентрації дигоксину в плазмі (через зниження його кліренсу). Тому при поєднанні дигоксину з аміодароном необхідно визначати концентрацію дигоксину в крові та контролювати можливі клінічні та електрокардіографічні прояви дигіталісної інтоксикації. Може знадобитися зниження доз дигоксину. Дабігатран Необхідно виявляти обережність при одночасному застосуванні аміодарону з дабігатраном через ризик виникнення кровотечі. Можлива корекція дози дабігатрану відповідно до вказівок у його інструкції із застосування. Лікарські препарати є субстратами ізоферменту СYР2С9. Аміодарон підвищує концентрацію у крові препаратів, що є субстратами ізоферменту СYР2С9, таких як варфарин або фенітоїн за рахунок інгібування цитохрому Р450 2С9. Варфарін При комбінації варфарину з аміодароном можливе посилення ефектів непрямого антикоагулянту, що збільшує ризик кровотечі. Слід частіше контролювати протромбіновий час (шляхом визначення показника Міжнародного нормалізованого відношення) та проводити корекцію доз непрямих антикоагулятнів як під час лікування аміодароном, так і після припинення його прийому. Фенітоїн При поєднанні фенітоїну з аміодароном можливий розвиток передозування фенітоїну, що може призводити до появи неврологічних симптомів; необхідний клінічний моніторинг і, при перших ознаках передозування, зниження дози фенітоїну, бажано визначення концентрації фенітоїну в плазмі крові. Лікарські препарати є субстратами ізоферменту СYР206. Флекаїнід Аміодарон підвищує плазмову концентрацію флекаїніду за рахунок інгібування ізоферменту СYР2D6. У зв'язку з чим потрібна корекція доз флекаїніду. Лікарські препарати є субстратами ізоферменту СYР3А4. При поєднанні аміодарону, інгібітору ізоферменту СYР3А4, з цими препаратами можливе підвищення їх плазмових концентрацій, що може призводити до збільшення їх токсичності та/або посилення фармакодинамічних ефектів і може вимагати зниження їх доз. Нижче наведені такі препарати. Циклоспорин Поєднання циклоспорину з аміодароном може збільшити концентрації циклоспорину в плазмі, необхідна корекція дози. Фентаніл Комбінація з аміодароном може збільшити фармакодинамічні ефекти фентанілу та збільшувати ризик розвитку його токсичних ефектів. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) (симвастатин, аторвастатин та ловастатин). Збільшення ризику м'язової токсичності статинів при одночасному прийомі з аміодароном. рекомендується застосування статинів, що не метаболізуються за допомогою ізоферменту СYР3А4. Інші препарати, що метаболізуються за допомогою ізоферменту СYР3А4: лідокаїн (ризик розвитку синусової брадикардії та неврологічних симптомів), такролімус (ризик нефротоксичності), силденафіл (ризик збільшення його побічних ефектів), мідазолам (ризик розвитку психомоторних ефектів), тріро . Лікарський препарат, що є субстратом ізоферментів СYР2D6 та СYР3А4. Декстрометорфан Аміодарон пригнічує ізоферменти СYР2D6 та СYР3А4 і може теоретично підвищити плазмову концентрацію дектрометорфану. Клопідогрів Клопідогрел, що є неактивним тієнопіримідиновим препаратом, що метаболізується в печінці з утворенням активних метаболітів. Можлива взаємодія між клопідогрелом та аміодароном, що може призвести до зниження ефективності клопідогрелу. Вплив інших лікарських засобів на аміодарон Інгібітори ізоферментів СYР3А4 та СYР2С8 можуть мати потенціал інгібування метаболізму аміодарону та збільшення його концентрації у крові та, відповідно, його фармакодинамічних та побічних ефектів. Рекомендовано уникати прийому інгібіторів ізоферменту СYР3А4 (наприклад, грейпфрутового соку та деяких лікарських препаратів, таких як циметидин та інгібітори ВІЛ-протеази (в т. ч. індинавір)) під час терапії аміодароном. Інгібітори ВІЛ-протеази при одночасному застосуванні з аміодароном можуть збільшувати концентрацію аміодарону в крові. Індуктори ізоферменту СYР3А4 ріфампіцин Рифампіцин є потужним індуктором ізоферменту СYР3А4, при сумісному застосуванні з аміодароном він може знижувати плазмові концентрації аміодарону та дезетиламіодарону. Лікарські препарати звіробою продірявленого. Звіробій продірявлений є сильним індуктором ізоферменту СYР3А4. У зв'язку з цим теоретично можливе зниження плазмової концентрації аміодарону та зменшення його ефекту (клінічні дані відсутні).Спосіб застосування та дозиПрепарат Аміодарон застосовувати лише за призначенням лікаря! Таблетки приймають внутрішньо, до їди і запиваються достатньою кількістю води. Навантажувальна ("насичувальна") доза: можуть бути застосовані різні схеми насичення. У стаціонарі: початкова доза, розділена на кілька прийомів, становить 600-800 мг на добу (до максимальної дози 1200 мг на добу), до досягнення сумарної дози 10 г (зазвичай протягом 5-8 днів). Амбулаторно: початкова доза, розділена на кілька прийомів, становить 600-800 мг/добу до сумарної дози 10 г (зазвичай протягом 10-14 днів). Підтримуюча доза: може змінюватись у різних пацієнтів від 100 до 400 мг/добу. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу відповідно до індивідуального терапевтичного ефекту. Оскільки аміодарон має дуже великий період напіввиведення, його можна приймати через день або робити перерви у його прийомі 2 дні на тиждень. Середня терапевтична разова доза – 200 мг, середня терапевтична добова доза – 400 мг. максимальна доза – 400 мг, максимальна добова доза – 1200 мг.ПередозуванняПри прийомі внутрішньо дуже великих доз описано кілька випадків синусової брадикардії, зупинки серця, нападів шлуночкової тахікардії, пароксизмальної шлуночкової "піруетної" тахікардії та ураження печінки. Можливе уповільнення атріовентрикулярної провідності, посилення вже наявної серцевої недостатності. Лікування має бути симптоматичним (промивання шлунка, застосування активованого вугілля (якщо препарат прийнятий нещодавно), в інших випадках проводять симптоматичну терапію: при брадикардії - бета-адреностимулятори або встановлення кардіостимулятора, при шлуночковій "піруетній" тахікардії - внутрішньовенне введення солей магнію або карді. Ні аміодарон, ні його метаболіти не видаляються при гемодіалізі. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОскільки побічні ефекти Аміодарону є дозозалежними, слід лікування пацієнтів мінімальними ефективними дозами, щоб мінімізувати можливість їх виникнення. Пацієнтів слід попередити про те, щоб вони під час лікування уникали впливу прямих сонячних променів або вживали захисних заходів (наприклад, застосування сонцезахисного крему, носіння відповідного одягу). Моніторинг лікування Перед початком прийому Аміодарону рекомендується провести дослідження ЕКГ та визначення вмісту калію в крові. Гіпокаліємія повинна бути скоригована на початок застосування Аміодарону. Під час лікування необхідно регулярно контролювати ЕКГ (кожні 3 місяці) та рівень трансаміназ та інші показники функції печінки. Крім цього у зв'язку з тим, що Аміодарон може викликати гіпотиреоз або гіпертиреоз, особливо у пацієнтів із захворюваннями щитовидної залози в анамнезі, перед прийомом Аміодарону слід провести клінічне та лабораторне (концентрація ТТГ у сироватці крові, визначена за допомогою ультрачутливого аналізу на ТТГ). предмет виявлення порушень функції та захворювань щитовидної залози.Під час лікування Аміодароном і протягом декількох місяців після його припинення слід регулярно обстежувати пацієнта щодо виявлення клінічних або лабораторних ознак зміни функції щитовидної залози. При підозрі на порушення функції щитовидної залози необхідно провести визначення концентрації ТТГ у сироватці крові (за допомогою ультрачутливого аналізу на ТТГ). У пацієнтів, які тривало одержували лікування з приводу порушень ритму, повідомлялося про випадки збільшення частоти дефібриляції шлуночків та/або збільшення порога спрацьовування кардіостимулятора або імплантованого дефібрилятора, що може знижувати ефективність цих пристроїв. Тому перед початком або під час лікування Аміодароном слід регулярно перевіряти правильність їхнього функціонування. Незалежно від наявності або відсутності під час лікування Аміодароном легеневої симптоматики рекомендується кожні 6 місяців проводити рентгенологічне дослідження легень та легеневі функціональні проби. Поява задишки або сухого кашлю, як ізольованих, так і у супроводі погіршення загального стану (підвищена стомлюваність, зниження маси тіла, гарячка), може вказувати на легеневу токсичність, таку як інтерстиціальний пневмоніт, підозра на розвиток якої вимагає проведення рентгенологічного дослідження легень функціональних спроб. Внаслідок подовження періоду реполяризації шлуночків серця, фармакологічна дія препарату Аміодарон спричинить певні зміни ЕКГ: подовження інтервалу QТ, QТc (корегованого), можлива поява хвиль та. Допустимо збільшення інтервалу (QТc не більше 450 мс або не більше ніж на 25% від початкової величини. Ці зміни не є проявом токсичної дії препарату, проте вимагають контролю для корекції дози та оцінки можливої проаритмогенної дії лікарського препарату Аміодарон). При розвитку атріовентрикулярної блокади II та III ступеня, синоатріальної блокади або двопучкової внутрішньошлуночкової блокади лікування має бути припинено. При виникненні атріовентрикулярної блокади І ступеня слід посилити спостереження. Хоча відзначалося виникнення аритмії або обтяження наявних порушень ритму, іноді фатальних, проаритмогенний ефект аміодарону є слабовираженим, меншим, ніж у більшості антиаритмічних препаратів, і зазвичай проявляється в контексті факторів, що збільшують тривалість інтервалу QТ, таких як взаємодія з іншими лікарськими препаратами та/або порушення вмісту електролітів у крові. Незважаючи на здатність аміодарону збільшувати тривалість інтервалу QТ, він показав низьку активність щодо провокування шлуночкової "піруетної" тахікардії. При розпливчастому зорі або зниженні гостроти зору необхідно терміново провести офтальмологічне обстеження, включаючи огляд очного дна. При розвитку нейропатії або невриту зорового нерва, спричинених Аміодароном, лікарський препарат необхідно відмінити через небезпеку розвитку сліпоти. Оскільки аміодарон містить йод, його прийом може порушувати поглинання радіоактивного йоду та спотворювати результати радіоізотопного дослідження щитовидної залози, проте прийом препарату не впливає на достовірність визначення вмісту Т3, Т4 та ТТГ у плазмі крові. Аміодарон інгібує периферичне перетворення тироксину (Т4) на трийодтиронін (ТЗ) і може викликати ізольовані біохімічні зміни (збільшення концентрації вільного Т4 у сироватці крові, при слабко зниженій або навіть нормальній концентрації вільного ТЗ у сироватці крові) у клінічно еутиреоїдних пацієнтів для скасування Аміодарону. Розвиток гіпотиреозу можна запідозрити з появою наступних клінічних ознак, які зазвичай слабо виражені: збільшення маси тіла, непереносимість холоду, зниження активності, надмірна брадикардія. Перед хірургічним втручанням слід повідомити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає Аміодарон. Тривале лікування препаратом Аміодарон може посилити гемодинамічний ризик, властивий місцевій або загальній анестезії. Особливо це відноситься до його брадикардичним та гіпотензивним ефектам, зниження серцевого викиду та порушень провідності. Крім того, у пацієнтів, які приймали Аміодарон у поодиноких випадках безпосередньо після хірургічного втручання відзначали гострий респіраторний дистрес-синдром. При штучній вентиляції легень таким хворим потрібний ретельний контроль. Рекомендується ретельний моніторинг функціональних "печінкових" тестів (контроль активності "печінкових" трансаміназ) перед початком застосування препарату Аміодарон та регулярно під час лікування препаратом. При прийомі препарату Аміодарон можливі гострі порушення функції печінки (включаючи гепатоцелюлярну недостатність або печінкову недостатність, іноді фатальні) та хронічне ураження печінки. Тому лікування препаратом Аміодарон має бути припинено при підвищенні активності "печінкових" трансаміназ, що в 3 рази перевищує верхню межу норми. Клінічні та лабораторні ознаки хронічної печінкової недостатності при прийомі Аміодарону внутрішньо можуть бути мінімально вираженими (гепатомегалія, підвищення активності трансаміназ, що в 5 разів перевищує верхню межу норми) та оборотними після відміни препарату, проте повідомлялося про випадки смертельного результату при ураженні печінки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Виходячи з даних безпеки немає доказ того, що аміодарон порушує здатність керувати транспортними засобами або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Однак як запобіжний засіб пацієнтам з пароксизмами тяжких порушень ритму в період лікування препаратом Аміодарон бажано утримуватися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: метамізол моногідрат натрію - 500 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 70 мг, повідон-К25 – 24 мг, магнію стеарат – 6 мг. По 3, 4, 10 таблеток в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90, 100 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору з ризиком з одного боку та фасками з двох боків.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо метамізол натрію гідролізується до фармакологічно активного 4N-метиламіноантипірину (МАА). Біодоступність МАА після прийому внутрішньо становить 90%, що дещо вище, ніж при парентеральному введенні. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на фармакокінетику метамізолу натрію. Клінічна ефективність визначається переважно МАА, а також меншою мірою метаболітами 4N-аміноантипірину (АА). Величина площі під кривою "концентрація-час" (AUC) АА становлять 25% цієї величини для МАА. Метаболіти 4N-ацетиламіноантипірин (ААА) і 4N-форміламіноантипірин (ФАА) не мають фармакологічної активності. Всім метаболітам властива нелінійна фармакокінетика. Клінічна значимість цього явища не відома. При короткостроковому застосуванні кумуляція метаболітів не має великої ролі. Метамізол натрію проникає крізь плаценту. Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко. Зв'язок з білками плазми МАА становить 58%, АА – 48%, ФАА – 18% та ААА – 14%. Після одноразового прийому внутрішньо 85% дози виявляється у сечі у вигляді метаболітів, з них 3±1% – МАА, 6±3% – АА, 26±8% – ААА та 23±4% – ФАА. Нирковий кліренс після одноразового прийому 1 г метамізолу натрію внутрішньо для МАА дорівнює 5±2 мл/хв, АА – 38±13 мл/хв, ААА – 61±8 мл/хв та ФАА – 49±5 мл/хв. Відповідні періоди напіввиведення з плазми для МАА – 2,7±0,5 год, АА – 3,7±1,3 год, ААА – 9,5±1,5 год та ФАА – 11,2±1,5 год. Літні У пацієнтів похилого віку AUC підвищується в 2-3 рази. У пацієнтів з цирозом печінки періоди напіввиведення МАА та ФАА при одноразовому прийомі препарату збільшуються приблизно в 3 рази, тоді як періоди напіввиведення АА та ААА не наслідують ту саму закономірність. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз. Порушення функції нирок Згідно з наявними даними при нирковій недостатності швидкість виведення деяких метаболітів (ААА та ФАА) знижується. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз.ФармакодинамікаМетамізол натрію є похідним піразолону, що має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Механізм дії остаточно не вивчений. Згідно з результатами досліджень метамізол і його активний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) мають центральний і периферичний механізм дії. Неселективно інгібує циклооксигеназу та знижує утворення простагландинів з арахідонової кислоти.Показання до застосуванняБольовий синдром середнього та тяжкого ступеня: у т.ч. невралгія, міалгія, артралгія, колька різного генезу, травми, опіки, післяопераційний больовий синдром, головний біль, зубний біль, альгодисменорея, біль при онкологічних захворюваннях. Гарячка, стійка до інших методів лікування.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до метамізолу натрію та інших похідних піразолону, а також до піразолідину, наприклад, фенілбутазону (включаючи пацієнтів, які перенесли агранулоцитоз внаслідок застосування цих препаратів), або інших компонентів препарату; Аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (на кшталт кропив'янка-ангіоневротичний набряк), тобто. пацієнти з бронхоспазмом або іншими формами анафілактоїдних реакцій (наприклад, кропив'янка, риніт, ангіоневротичний набряк) у відповідь на застосування саліцилатів, парацетамолу або нестероїдних протизапальних препаратів, таких як диклофенак, ібупрофен, індометацин або напроксен; Порушення кістковомозкового кровотворення (наприклад після цитостатичної терапії) або захворювання кровотворних органів; Спадковий дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (гемоліз); Гостра інтермітує печінкова порфірія (ризик розвитку нападів порфірії); Вагітність та період грудного вигодовування; Дитячий вік віком до 15 років.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Вагітність Дані щодо застосування метамізолу натрію під час вагітності обмежені. Метамізол натрію проникає крізь плаценту. За результатами доклінічних досліджень тератогенна дія метамізолу натрію не виявлена. Незважаючи на те, що метамізол натрію слабо інгібує синтез простагландинів, не можна виключити передчасне (внутрішньоутробне) закриття артеріальної протоки, а також перинатальні ускладнення, зумовлені порушенням агрегації тромбоцитів у матері або новонародженого. Грудне годування Метаболіти метамізолу натрію проникають у грудне молоко, тому при застосуванні препарату, а також протягом 48 годин після прийому/введення останньої дози необхідно відмовитись від грудного вигодовування.Побічна діяЧастота потенційних небажаних реакцій класифікована так: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи - Рідко: лейкопенія; Дуже рідко: агранулоцитоз, включаючи випадки з летальним кінцем, тромбоцитопенія; Частота невідома: апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем. Ці реакції можуть виникати навіть якщо раніше метамізол натрію не викликав ускладнень. Є низка ознак підвищеного ризику агранулоцитозу, якщо метамізол натрію застосовується понад тиждень. Ця реакція має дозоннезалежний характер і може виникнути у будь-який момент лікування. Вона проявляється високою лихоманкою, ознобом, болем у горлі, болем при ковтанні, запаленням слизових оболонок порожнини рота, носа, горла, генітальної та анальної ділянок. Однак при застосуванні антибіотиків ці явища можуть бути слабко вираженими. Відзначається невелике збільшення лімфатичних вузлів та селезінки або воно зовсім відсутнє. Швидкість осідання еритроцитів суттєво збільшується, вміст гранулоцитів різко знижений або вони не визначаються. Як правило, але не завжди зберігають нормальні показники гемоглобіну, еритроцитів і тромбоцитів. Тактика лікування передбачає негайне скасування препарату, тобто. препарат слід відмінити негайно, не чекаючи на результати лабораторних досліджень, якщо відзначається несподіване погіршення загального стану, лихоманка не спадає або з'являються нові або хворобливі виразки на слизових оболонках, особливо в роті, носі або горлі. У разі виникнення панцитопенії препарат слід негайно відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми. З боку імунної системи: - Рідко: анафілактоїдні або анафілактичні реакції*; Дуже рідко: аналгетична бронхіальна астма. У пацієнтів з аналгетичною бронхіальною астмою непереносимість, як правило, проявляється нападами бронхіальної астми. Частота невідома: анафілактичний шок* * Ці реакції особливо характерні при парентеральному введенні, можуть бути важкими і загрожувати життю, в деяких випадках призводити до летального результату. Ці реакції можуть виникати навіть якщо раніше метамізол натрію не викликав ускладнень. Ці реакції можуть виникати в ході введення або відразу після проковтування або розвиватися, через кілька годин. Однак переважно вони виникають протягом першої години після застосування. У легших випадках вони виявляються висипаннями на шкірі та слизових оболонках (наприклад, свербінням, печінням, почервонінням, пухирями та набряком), задишкою і, рідше, шлунково-кишковими розладами. У тяжких випадках ці легкі реакції переходять у генералізовану кропив'янку, тяжкий ангіоневротичний набряк (у тому числі гортані), тяжкий бронхоспазм, порушення ритму серця, артеріальну гіпотензію (у деяких випадках передує її підвищення артеріального тиску), шок. У зв'язку з цим за перших ознак шкірних реакцій препарат слід відмінити. З боку судин - Нечасто: ізольоване зниження артеріального тиску (можливо фармакологічно зумовлене та не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). Зниження артеріального тиску може бути різко вираженим. При лихоманці також можливе різке зниження артеріального тиску без інших ознак реакції гіперчутливості. З боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: стійкий лікарський висип; Рідко: висип (наприклад, макульозно-папульозний); Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (лікування слід відмінити). З боку нирок та сечовивідних шляхів - Дуже рідко: гостре порушення функції нирок, яке в дуже рідкісних випадках може призводити до протеїнурії, оліго- або анурії та гострої ниркової недостатності, гострого інтерстиціального нефриту. Загальні розлади та розлади в місці введення Частота невідома: повідомлялося про фарбування сечі в червоний колір, яке може бути обумовлене наявністю рубазонової кислоти в низькій концентрації (метаболіт метамізолу натрію).Взаємодія з лікарськими засобамиЗ циклоспорином Метамізол натрію може спричинити зниження плазмової концентрації циклоспорину, тому при їх одночасному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. З хлорпромазином При одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину можливий розвиток тяжкої гіпотермії. З метотрексатом Одночасне застосування метамізолу натрію та метотрексату або інших мієлотоксичних засобів може посилювати гематотоксичність останнього, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому таку комбінацію слід уникати. З іншими ненаркотичними анал'гезуючими засобами Одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. З седативними засобами та транквілізаторами Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин) Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми, пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, збільшує їх активність. З тимазолом Тімазол підвищує ризик розвитку лейкопенії. З кодеїном, блокаторами H2-гістамінових рецепторів та пропранололом. Кодеїн, блокатори H2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію. З ацетилсаліциловою кислотою (АСК) При одночасному застосуванні метамізолу натрію може зменшувати вплив АСК на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають АСК як антиагрегантний засіб. З бупропіоном Метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному застосуванні. З іншими лікарськими засобами Добре відомо, що похідні піразолону можуть взаємодіяти з непрямими антикоагулянтами, каптоприлом, літієм та тріамтереном, а також впливати на ефективність гіпотензивних засобів та діуретиків. Лікарська взаємодія метамізолу натрію з цими лікарськими препаратами поки що не вивчена. Зважаючи на підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій під час лікування метамізолом натрію не слід застосовувати рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін.Спосіб застосування та дозиДоза залежить від вираженості болю або лихоманки, а також індивідуальної сприйнятливості до дії анальгетиків. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, склянкою води). Спочатку слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Максимальна дія препарату розвивається, як правило, через 30-60 хв після прийому внутрішньо. Одноразова доза для дорослих та підлітків віком від 15 років (з масою тіла >53 кг) становить 250-1000 мг (0,5-2 таблетки). При недостатньому ефекті одноразову дозу можна приймати до 4 разів на добу. Максимальна добова доза – 4000 мг (8 таблеток). Тривалість прийому не більше 5 днів як знеболювальний засіб і не більше 3 днів як жарознижувальний. Літні Літнім пацієнтам необхідно зменшити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію. Тяжкий загальний стан та порушення кліренсу креатиніну Пацієнтам з тяжким загальним станом та порушенням кліренсу креатиніну необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію. Ниркова або печінкова недостатність Оскільки у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати багаторазового прийому високих доз. При короткостроковому застосуванні зниження дози не потрібне. Досвід тривалого застосування відсутній.ПередозуванняСимптоми Гостра передозування проявляється нудотою, блюванням, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої нирковою недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та, рідко, симптомами з боку центральної нервової системи (запаморочення, сонливістю, комою, судомами) та зниженням артеріального тиску що призводить до тахікардії та шоку. При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування Специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат містить похідне піразолону – метамізол натрію, який зрідка може викликати загрозливий для життя шок та агранулоцитоз. Пацієнти, у яких у відповідь на застосування метамізолу натрію виникають анафілактоїдні реакції, також схильні до ризику їх розвитку у відповідь на застосування інших ненаркотичних аналгетиків/НПЗЗ. Пацієнти, у яких у відповідь на застосування метамізолу натрію виникають анафілактичні або інші імуно-опосередковані реакції (наприклад, агранулоцитоз), також схильні до ризику їх розвитку у відповідь на застосування інших піразолонів та піразолідинів. Агранулоцитоз При появі ознак агранулоцитозу або тромбоцитопенії препарат необхідно негайно відмінити та провести загальний аналіз крові (з визначенням лейкоцитарної формули). Припинення терапії слід відкладати до отримання результатів лабораторних досліджень. Панцитопенія При розвитку панцитопенії препарат необхідно негайно відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми. Всім пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні під час лікування ознак та симптомів, що нагадують порушення з боку крові (наприклад, загальна слабкість, інфекції, стійка лихоманка, поява гематом, кровотеча, блідість). Анафілактичні/анафілактоїдні реакції Перед застосуванням метамізолу натрію необхідно провести ретельне опитування пацієнта. При виявленні ризику розвитку анафілактоїдних реакцій застосування препарату допускається лише після ретельної оцінки можливих ризиків та очікуваної користі. Якщо прийнято рішення про застосування метамізолу натрію, за пацієнтом необхідно встановити суворе медичне спостереження та забезпечити готовність негайних заходів. Підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості на метамізол натрію зумовлюють такі: аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (за типом кропив'янка-ангіоневротичний набряк); бронхіальна астма, що особливо супроводжується риносинуситом і поліпозом носа; хронічна кропив'янка; непереносимість барвників (наприклад, тартразину) або консервантів (наприклад, бензоатів); непереносимість алкоголю, на тлі якої навіть при прийомі незначної кількості алкогольних напоїв у пацієнтів виникають чхання, сльозотеча та виражене почервоніння обличчя. Непереносимість алкоголю може свідчити про раніше невстановлену аналгетичну бронхіальну астму. У сприйнятливих пацієнтів може виникнути анафілактичний шок, тому у пацієнтів з бронхіальною астмою або атопією слід дотримуватися особливої обережності. Тяжкі шкірні реакції На фоні застосування метамізолу натрію були описані загрозливі для життя шкірні реакції: синдром Стівенса-Джонсона (ССД) і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі ознак ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, що часто супроводжується пухирями або виразкою слизової оболонки) лікування метамізолом слід негайно припинити і ніколи його не відновлювати. Пацієнтів необхідно поінформувати про ознаки та симптоми даних захворювань. Вони слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо протягом перших тижнів лікування. Ізольовані гіпотензивні реакції Метамізол натрію може спричинити гіпотензивні реакції. Ці реакції можуть мати дозозалежний характер. Вони найбільш характерні для парентерального, ніж перорального введення. Ризик таких реакцій також підвищений за умови: попередньої артеріальної гіпотензії, зниження обсягу циркулюючої крові або дегідратації, нестабільної гемодинаміки або гострого порушення кровообігу (наприклад, у пацієнтів з інфарктом міокарда або травмою), у пацієнтів з високою лихоманкою. У зв'язку з цим у таких пацієнтів слід проводити докладну діагностику та встановлювати за ними ретельне спостереження. З метою зниження ризику гіпотензивних реакцій можуть знадобитися превентивні заходи (наприклад, серцево-судинна реанімація). У пацієнтів, у яких зниження артеріального тиску слід уникати будь-якою ціною (наприклад, при тяжкій ішемічній хворобі серця або значному стенозі церебральних артерій), метамізол натрію можна застосовувати лише при ретельному спостереженні за гемодинамічними параметрами. Біль в животі Неприпустимо застосування препарату для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Порушення функції нирок або печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки застосовувати метамізол натрію допускається лише за суворої оцінки користі та ризиків, дотримуючись усіх необхідних запобіжних заходів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У діапазоні доз, що рекомендується, вплив на концентрацію уваги і швидкість психомоторних реакцій не встановлено. При прийомі високих доз рекомендується бути обережними при керуванні транспортними засобами, роботи з механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: пропранололу гідрохлорид – 10,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 64,0 мг, крохмаль кукурудзяний – 20,0 мг, желатин – 2,5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 2,5 мг, магнію стеарат – 1,0 мг. По 10, 25, 30, 50 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 50, 60 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів, закупорені кришками нагвинченими з контролем першого розкриття або системою "натиснути-повернути" з поліпропілену або поліетилену або банки поліпропіленові для лікарських засобів. контролем першого розтину з поліетилену або банки поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками, що натягуються з контролем першого розтину з поліетилену високого тиску. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору з ризиком з одного боку та фаскою.Фармакотерапевтична групаБета-адреноблокатор.ФармакокінетикаВсмоктування Швидко і досить повно (90%) всмоктується при внутрішньому прийомі зі шлунково-кишкового тракту і відносно швидко виводиться з організму. Біодоступність після вживання становить 30-40% (ефект "первинного проходження" через печінку, мікросомальне окислення), при тривалому застосуванні - збільшується (утворюються метаболіти, інгібуючі ферменти печінки), величина біодоступності залежить від характеру їжі та інтенсивності печінкового кровотоку. Біодоступність збільшується на 50% прийому харчових продуктів багатих білком. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1-1,5 год після прийому внутрішньо. Пропранолол є субстратом Р-глікопротеїну. Показано, що Р-глікопротеїн не впливає на метаболізм пропранололу у звичайному терапевтичному діапазоні доз. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові (альбуміном та альфа 1 кислим глікопротеїном) – 90-95%. Об'єм розподілу – 3-5 л/кг. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр, а також у грудне молоко. Метаболізм Пропранолол інтенсивно метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: ароматичним гідроксилюванням (42%), N-деалкілуванням з подальшим окисленням (41%) та прямим глюкуронуванням (17%). Співвідношення шляхів метаболізму пропранололу може суттєво відрізнятися в окремих випадках. Виявлено 4 основні метаболіти: пропранололу глюкуронід, нафтилоксимолочну кислоту, глюкуронову кислоту та складні сульфатні сполуки 4-гідроксипропранололу. Згідно з дослідженнями in vitro, у метаболізмі пропранололу беруть участь ізоферменти системи цитохрому Р450, головним чином, ізофермент CYP2D6 (ароматичне гідроксилювання), ізофермент CYP1A2 (окислення ланцюгів) та, меншою мірою, ізофермент CYP2C1. У здорових добровольців, "швидких" та "повільних" метаболізаторів ізоферменту CYP2D6, суттєвих відмінностей у кліренсі та періоді напіввиведення пропранололу не виявлено. Виведення Період напіввиведення – 3-6 год., на фоні курсового застосування може подовжуватися до 12 год. Виводиться переважно нирками у вигляді метаболітів, у незміненому вигляді виводиться менше 1%. Не видаляється при гемодіалізі.ФармакодинамікаНеселективний бета-адреноблокатор. Має антиангінальну, антигіпертензивну та антиаритмічну дію. Неселективно блокуючи бета-адренорецептори (75% бета1 і 25% бета2-адренорецепторів), зменшує стимульоване катехоламінами утворення цАМФ з аденозинтрифосфату, в результаті чого знижує внутрішньоклітинне надходження кальцію, надає негативну хроно-, дроу серцевих скорочень (ЧСС), пригнічує провідність та збудливість, знижує скоротливість міокарда). На початку застосування бета-адреноблокаторів загальний периферичний судинний опір у перші 24 год збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів судин скелетної мускулатури), але через 1-3 доби. знижується. Антигіпертензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму серця, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має значення у пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їхньої активності у відповідь на зниження артеріального тиску). ) та впливом на центральну нервову систему (ЦНС). Антигіпертензивний ефект стабілізується до кінця 2 тижнів курсового застосування. Антиангінальна дія обумовлена зниженням потреби міокарда в кисні (за рахунок негативного хронотропного та інотропного ефекту). Зменшення ЧСС веде до подовження діастоли та поліпшення перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусового та ектопічного водіїв ритму та уповільненням атріовентрикулярного проведення. Пригнічення проведення імпульсів відзначається переважно в антеградному та меншою мірою в ретроградному напрямках через атріовентрикулярний вузол та за додатковими шляхами. За класифікацією Вогана-Вільямса антиаритмічні засоби пропранолол відноситься до препаратів групи II. Зменшення виразності ішемії міокарда – за рахунок зниження потреби міокарда в кисні, постінфарктна смертність може також зменшуватися завдяки антиаритмічній дії. Здатність запобігати розвитку головного болю судинного генезу обумовлена зменшенням вираженості розширення церебральних артерій внаслідок бета-адреноблокади судинних рецепторів, зниженням адгезивності тромбо реніна. Зменшення тремору на фоні застосування пропранололу може бути зумовлене блокадою бета2-адренорецепторів. Підвищує атерогенні властивості крові. Підсилює скорочення матки (спонтанні та визнані лікарськими засобами, що стимулюють міометрій). Підвищує тонус бронхів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; стенокардія напруги; нестабільна стенокардія; синусова тахікардія (в т.ч. при гіпертиреозі); надшлуночкова тахікардія; тахісистолічна форма фібриляції передсердь (миготлива тахіаритмія); надшлуночкова та шлуночкова екстрасистолія; профілактика повторного інфаркту міокарда (систолічний артеріальний тиск понад 100 мм рт. ст.); феохромоцитома (при одночасному застосуванні з альфа-адреноблокаторами); есенціальний тремор; мігрень (профілактика нападів); як допоміжний засіб у терапії тиреотоксикозу та тиреотоксичного кризу (при непереносимості тиреостатичних засобів); симпатоадреналові кризи на фоні діенцефального синдромуПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини або до інших компонентів препарату; атріовентрикулярна (AV) блокада ІІ-ІІІ ступеня; синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоаурикулярну (синоатріальну) блокаду); брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст.); неконтрольована хронічна серцева недостатність; гостра серцева недостатність; гострий інфаркт міокарда; кардіогенний шок; набряк легенів; стенокардія Принцметала; кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); тяжкі захворювання периферичних судин (синдром Рейно); метаболічний ацидоз (зокрема діабетичний кетоацидоз); бронхіальна астма, схильність до бронхоспастичних реакцій, хронічна обструктивна хвороба легень (у тому числі і в анамнезі); феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); спастичний коліт; одночасне застосування з антипсихотичними засобами (нейролептиками), анксіолітиками (хлорпромазин, тріоксазин та ін.), інгібіторами моноаміноксидази (МАО), блокаторами "повільних" кальцієвих каналів (БМКК); вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу). З обережністю: Печінкова та/або ниркова недостатність, гіперфункція щитовидної залози, міастенія, серцева недостатність, феохромоцитома, псоріаз, обтяжений алергологічний анамнез, порушення периферичного кровообігу, літній вік, атріовентрикулярна блокада І ступеня, респіраторні захворювання, цукровий диабет.Вагітність та лактаціяПрепарат Анаприлін не рекомендується застосовувати під час вагітності та у період грудного вигодовування. Тому перед початком прийому препарату у жінок дітородного віку слід унеможливити вагітність, а під час лікування вони повинні використовувати надійні методи контрацепції. У разі підтвердження факту вагітності під час лікування препаратом, слід якнайшвидше припинити його прийом та перевести пацієнтку на прийом інших препаратів, при застосуванні яких ризик для дитини буде найменшим. Вагітність При вагітності препарат застосовують лише за суворими показаннями у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода (у зв'язку з можливістю затримки росту плода, внутрішньоутробної загибелі плода, передчасних пологів, а також розвитком у новонародженої брадикардії, гіпотензії, гіпоглікемії та паралічу) дихання). Якщо застосування бета-адреноблокаторів під час вагітності необхідно, то краще застосовувати селективні бета1-адреноблокатори. Лікування необхідно переривати за 48-72 години до пологів. У тих випадках, коли це неможливо, необхідно контролювати матково-плацентарний кровообіг і ріст плода, а також забезпечувати строге спостереження за новонародженим протягом перших 3 діб після розродження. Період грудного вигодовування Пропранолол виділяється із грудним молоком. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяНаведені нижче небажані ефекти даються відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (< 1/10000), частота невідома: за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. Порушення з боку серця: нечасто – атріовентрикулярна блокада; рідко – брадикардія, серцева недостатність, відчуття серцебиття, порушення провідності міокарда, аритмія, біль у грудях. Порушення з боку судин: часто – похолодання кінцівок; рідко – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, ангіоспазм, мезентеріальний тромбоз, синдром Рейно. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – нудота, блювання, діарея, біль у епігастральній ділянці, зміна смаку; частота невідома – сухість слизової оболонки порожнини рота, ішемічний коліт, запор. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – порушення функції печінки. Порушення з боку нервової системи: рідко – психоз, емоційна лабільність, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті, парестезія, запаморочення; частота невідома – головний біль. Порушення з боку психіки: дуже часто – розлади сну (безсоння, сонливість); часто - ажитація (тривале збудження, що супроводжується тривогою), нічні кошмари, дратівливість; частота невідома – депресія, судоми, кататонія, зниження швидкості психомоторних реакцій. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – бронхіт; часто – бронхіоліт; рідко - риніт, закладеність носа, бронхоспазм (іноді з летальним кінцем), ларингоспазм; частота невідома – задишка. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – зниження апетиту; нечасто – гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом 1 типу), гіперглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу), підвищення концентрації тригліцеридів та холестерину. Порушення з боку органу зору: рідко – сухість слизової оболонки очей (зменшення секреції слізної рідини); порушення гостроти зору; частота невідома – кератокон'юнктивіт. Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: частота невідома – зниження лібідо, зниження потенції, хвороба Пейроні. Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко – алопеція; частота невідома - загострення перебігу псоріазу, підвищене потовиділення, гіперемія шкіри, екзантема, псоріазоподібні шкірні реакції, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, висипання на шкірі, свербіж шкіри. Порушення з боку ендокринної системи: частота невідома – зниження функції щитовидної залози. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – нейтропенія; рідко – тромбоцитопенія; частота невідома – агранулоцитоз, лейкопенія. Лабораторні та інструментальні дані: частота невідома - підвищення активності "печінкових" трансаміназ та концентрації білірубіну, підвищення титру антинуклеарних антитіл, гіперкаліємія. Загальні порушення та реакції у місці введення препарату: частота невідома - біль у грудній клітці, синдром "скасування", астенічний синдром (слабкість), підвищена стомлюваність. Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: частота невідома – артралгія, м'язова слабкість, біль у спині чи суглобах.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтигіпертензивний ефект пропранололу посилюється при одночасному застосуванні з діуретиками, резерпіном, гідралазином та іншими гіпотензивними засобами (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністи рецепторів ангіотензину II, альфа-адреноблокатори). При одночасному застосуванні з гіпотензивними засобами центральної дії (клонідин, гуанфацин, моксонідин, метилдопа, рілменідин) можливе погіршення перебігу серцевої недостатності за рахунок зниження симпатичного тонусу (зниження ЧСС та серцевого викиду, посилення симптомів вазодилатації). У разі різкої відміни даних препаратів, особливо до відміни пропранололу, можливий розвиток "рикошетної" артеріальної гіпертензії. Одночасне застосування з ІМКК дигідропіридинового ряду (амлодипін, фелодипін, лацидипін, ніфедипін, нікардипін, німодипін, нітрендипін) може підвищувати ризик розвитку гіпотензії. Не можна виключати зростання ризику подальшого зниження скорочувальної здатності міокарда у пацієнтів із серцевою недостатністю. Пропранолол необхідно відмінити за кілька днів до припинення застосування клонідину. Препарати, що викликають ортостатичну гіпотензію (нітрати, інгібітори фосфодіестерази 5, трициклічні антидепресанти, нейролептики, агоністи дофамінових рецепторів, леводопа, аміфостин, баклофен та інші) можуть посилити дію бета-адреноблокаторів. Антигіпертензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка натрію та блокування синтезу простагландину нирками), естрогени (затримка натрію) та інгібітори МАО. Циметидин збільшує біодоступність пропранололу. Підвищує концентрацію лідокаїну в плазмі, знижує кліренс теофіліну. Одночасне застосування з похідними фенотіазину підвищує концентрацію обох препаратів у плазмі крові. Посилює дію тиреостатичних та утеротонізуючих засобів; знижує дію антигістамінних засобів. Підвищує ймовірність розвитку тяжких системних реакцій (анафілаксії) на фоні введення алергенів, що використовуються для імунотерапії або для шкірних проб. Аміодарон, верапаміл, дилтіазем, беприділ – посилення виразності негативної хроно-, іно- та дромотропної дії пропранололу. Йодвмісні рентгеноконтрастні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження АТ. Змінює ефективність інсуліну і гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення АТ). Пропранолол знижує кліренс ксантинів (крім дифіліну). Антигіпертензивний ефект послаблюють глюкокортикостероїди. Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, антиаритмічні засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, атріовентрикулярної блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні засоби посилюють пригнічення ЦНС. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення антигіпертензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та пропранололу має становити не менше 14 днів. Одночасне застосування з анксіолітиками (хлорпромазин, тріоксазин та ін.) посилює антигіпертензивну дію бета-адреноблокаторів. Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Сульфасалазин збільшує концентрацію пропранололу в плазмі (гальмує метаболізм), рифампіцин вкорочує період напіввиведення.Спосіб застосування та дозиПриймати препарат внутрішньо перед їдою. При артеріальній гіпертензії – внутрішньо, по 40 мг 2 рази на добу. При недостатній вираженості антигіпертензивного ефекту збільшують дозу з тижневим інтервалом до 40 мг 3 рази або до 80 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза – 320 мг. При стенокардії, порушеннях серцевого ритму – у початковій дозі 20 мг (по 2 таблетки по 10 мг або ½ таблетки по 40 мг) 3 рази на добу, потім дозу збільшують з тижневим інтервалом до 80-120 мг на 2-3 прийоми. Максимальна добова доза – 240 мг. Профілактика повторного інфаркту міокарда - терапію слід починати між 5-м та 21-м днем після перенесеного інфаркту міокарда в дозі 40 мг 4 рази на добу протягом 2-3 днів, потім у дозі 80 мг 2 рази на добу. Дня профілактики нападів мігрені, при есенціальному треморі, симпатоадреналових кризах на фоні діенцефального синдрому – рекомендується застосовувати у початковій дозі 40 мг 2-3 рази на добу, за необхідності дозу поступово збільшують до 160 мг/добу з тижневим інтервалом. При феохромоцитомі – застосовувати лише у комбінації з блокаторами альфа-адренорецепторів. Перед операцією застосовують у дозі 60 мг на добу протягом 3 днів. При неоперабельній злоякісній феохромоцитомі застосовують у дозі 30 мг на добу. Як допоміжний засіб у терапії тиреотоксикозу та тиреотоксичного кризу – у дозі 10-20 мг 3-4 рази на добу. При необхідності можливе збільшення дози до 120-160 мг на добу на 2-3 прийоми. Особливі групи пацієнтів Застосування у пацієнтів із порушенням функції печінки Біодоступність пропранололу може бути збільшена у пацієнтів з порушеннями функції печінки, що може вимагати корекції дози. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки початкова доза не повинна перевищувати 20 мг 3 рази на добу під контролем ЧСС. Застосування у пацієнтів із порушенням функції нирок При порушеннях функції нирок необхідно зменшити початкову дозу препарату або збільшити інтервал між прийомами препарату (можливе збільшення концентрації пропранололу в плазмі).ПередозуванняСимптоми: З боку серця: брадикардія, зниження артеріального тиску, атріовентрикулярна блокада, уповільнення внутрішньошлуночкової провідності, серцева недостатність. Порушення з боку дихальної системи: бронхоспазм. Лабораторні показники: гіпоглікемія. З боку нервової системи: можливі судоми, оскільки пропранолол проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Лікування: підключити пацієнта до кардіостимулятора. Необхідний контроль основних життєво важливих показників: концентрація глюкози, психоемоційний статус; у разі брадикардії застосовують атропін. Якщо у пацієнта не спостерігається відповідної реакції на введення плазмозамінних розчинів, слід розглянути можливість застосування глюкагону або катехоламінів. При бронхоспазму показано введення амінофіліну. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБета-адреноблокатори не слід застосовувати у пацієнтів з нелікованою хронічною серцевою недостатністю, доки стан не стабілізувався. Перед застосуванням препарату пацієнтам із серцевою недостатністю (ранні стадії) необхідно застосовувати серцеві глікозиди та/або діуретичні засоби. Контроль над пацієнтами, які приймають препарат, повинен включати спостереження за ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3-4 місяці), запис електрокардіограми. У пацієнтів похилого віку рекомендується контролювати функцію нирок (1 раз на 4-5 місяців). У разі появи у пацієнтів похилого віку наростаючої брадикардії (менше 60 уд./хв), артеріальної гіпотензії (систолічний АТ менше 100 мм рт. ст.), атріовентрикулярної блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки та/ зменшити дозу препарату чи припинити лікування. З обережністю застосовувати препарат у пацієнтів з атріовентрикулярною блокадою І ступеня. Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 60 уд/хв. Рекомендується припиняти терапію при розвитку депресії, викликаної прийомом бета-адреноблокаторів. Пацієнти, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування бета-адреноблокаторами можливе зменшення продукції слізної рідини. Лікування ішемічної хвороби серця та стійкої артеріальної гіпертензії має бути тривалим – прийом препарату можливий протягом декількох років. Припинення лікування здійснюють поступово, під наглядом лікаря: різке скасування може різко посилити ішемію міокарда, ангінозний синдром, погіршити толерантність до фізичного навантаження. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу на 25% кожні 3-4 дні протягом 2 тижнів та більше. При вирішенні питання про застосування препарату Анаприлін у пацієнтів з псоріазом слід ретельно співвіднести ймовірну користь та можливий ризик загострення перебігу псоріазу. При тиреотоксикозі пропранолол може маскувати певні клінічні ознаки гіперфункції щитовидної залози (наприклад, тахікардію). Різке скасування у пацієнтів з гіперфункцією щитовидної залози протипоказане, оскільки здатне посилити симптоматику. На тлі терапії пропранололом було зареєстровано окремі повідомлення про розвиток міастенії. У разі м'язової слабкості необхідна консультація лікаря. У пацієнтів з цукровим діабетом застосування препарату проводять під контролем концентрації глюкози в крові (1 раз на 4-5 місяців). З обережністю застосовувати одночасно з гіпоглікемічними засобами, оскільки під час тривалих перерв у прийомі їжі, а також на тлі терапії інсуліном може розвинутись гіпоглікемія. Причому такі її симптоми, як тахікардія чи тремор, маскуватимуться за рахунок дії препарату. Пацієнта слід проінструктувати, що основним симптомом гіпоглікемії під час лікування є підвищене потовиділення. Також існує небезпека виникнення гіперглікемії на фоні прийому гіпоглікемічних засобів для внутрішнього прийому. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату. Бета-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій. Пропранолол може бути причиною тяжкої реакції на ряд алергенів при призначенні його пацієнтам, які мають в анамнезі важку анафілактичну реакцію на ці алергени. Такі пацієнти можуть не реагувати на звичайні дози епінефрину (адреналіну), який застосовують для лікування анафілактичного шоку. При феохромоцитомі застосовують лише у поєднанні з альфа-адреноблокаторами. Протипоказано одночасне застосування з антипсихотичними засобами (нейролептиками) та транквілізаторами. Препарати, що знижують запаси катехоламінів (наприклад, резерпін), можуть посилити дію пропранололу. тому пацієнти, які приймають поєднання препаратів, повинні бути під постійним наглядом лікаря на предмет виявлення артеріальної гіпотензії та брадикардії. На фоні лікування слід уникати внутрішньовенного введення верапамілу, дилтіазему. З обережністю застосовувати спільно з психотропними засобами, наприклад, інгібіторами МАО, при їхньому курсовому застосуванні більше 2 тижнів. За кілька днів перед проведенням загальної анестезії хлороформом або ефіром необхідно припинити прийом препарату (підвищення ризику пригнічення функції міокарда та розвитку артеріальної гіпотензії). Необхідно попередити лікаря-анестезіолога, що пацієнт приймає Анапрілін. Ефективність бета-адреноблокаторів у курців нижча, ніж у пацієнтів, що не палять. Слід відмінити препарат Анаприлін перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілілміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл. Слід зупинити терапію препаратом при респіраторній інфекції нижніх дихальних шляхів, що супроводжується утрудненим диханням. Допускається застосування бета2-агоністів та інгаляційних глюкокортикостероїдів. Відновлення застосування препарату можливе лише після повного одужання пацієнта. При повторній інфекції, а також у разі ізольованого бронхоспазму застосування препарату має бути припинено зовсім. Під час лікування не рекомендується вживати алкоголь. Бета-адреноблокатори необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу, оскільки можливе збільшення цих симптомів. Слід уникати вживання натуральної лакриці: їжа, багата на білок, здатна збільшити біодоступність пропранололу. Пропранолол може давати позитивний результат під час проведення допінг-тесту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Анаприлін на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не вивчався. Через можливість появи побічних ефектів, таких як запаморочення, сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій, в період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: пропранололу гідрохлорид – 40,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 256,0 мг, крохмаль кукурудзяний – 80,0 мг, желатин – 10,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 10,0 мг, магнію стеарат – 4,0 мг. По 10, 25, 30, 50 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 50, 60 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів, закупорені кришками нагвинченими з контролем першого розкриття або системою "натиснути-повернути" з поліпропілену або поліетилену або банки поліпропіленові для лікарських засобів. контролем першого розтину з поліетилену або банки поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками, що натягуються з контролем першого розтину з поліетилену високого тиску. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору з ризиком з одного боку та фаскою.Фармакотерапевтична групаБета-адреноблокатор.ФармакокінетикаВсмоктування Швидко і досить повно (90%) всмоктується при внутрішньому прийомі зі шлунково-кишкового тракту і відносно швидко виводиться з організму. Біодоступність після вживання становить 30-40% (ефект "первинного проходження" через печінку, мікросомальне окислення), при тривалому застосуванні - збільшується (утворюються метаболіти, інгібуючі ферменти печінки), величина біодоступності залежить від характеру їжі та інтенсивності печінкового кровотоку. Біодоступність збільшується на 50% прийому харчових продуктів багатих білком. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1-1,5 год після прийому внутрішньо. Пропранолол є субстратом Р-глікопротеїну. Показано, що Р-глікопротеїн не впливає на метаболізм пропранололу у звичайному терапевтичному діапазоні доз. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові (альбуміном та альфа 1 кислим глікопротеїном) – 90-95%. Об'єм розподілу – 3-5 л/кг. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр, а також у грудне молоко. Метаболізм Пропранолол інтенсивно метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: ароматичним гідроксилюванням (42%), N-деалкілуванням з подальшим окисленням (41%) та прямим глюкуронуванням (17%). Співвідношення шляхів метаболізму пропранололу може суттєво відрізнятися в окремих випадках. Виявлено 4 основні метаболіти: пропранололу глюкуронід, нафтилоксимолочну кислоту, глюкуронову кислоту та складні сульфатні сполуки 4-гідроксипропранололу. Згідно з дослідженнями in vitro, у метаболізмі пропранололу беруть участь ізоферменти системи цитохрому Р450, головним чином, ізофермент CYP2D6 (ароматичне гідроксилювання), ізофермент CYP1A2 (окислення ланцюгів) та, меншою мірою, ізофермент CYP2C1. У здорових добровольців, "швидких" та "повільних" метаболізаторів ізоферменту CYP2D6, суттєвих відмінностей у кліренсі та періоді напіввиведення пропранололу не виявлено. Виведення Період напіввиведення – 3-6 год., на фоні курсового застосування може подовжуватися до 12 год. Виводиться переважно нирками у вигляді метаболітів, у незміненому вигляді виводиться менше 1%. Не видаляється при гемодіалізі.ФармакодинамікаНеселективний бета-адреноблокатор. Має антиангінальну, антигіпертензивну та антиаритмічну дію. Неселективно блокуючи бета-адренорецептори (75% бета1 і 25% бета2-адренорецепторів), зменшує стимульоване катехоламінами утворення цАМФ з аденозинтрифосфату, в результаті чого знижує внутрішньоклітинне надходження кальцію, надає негативну хроно-, дроу серцевих скорочень (ЧСС), пригнічує провідність та збудливість, знижує скоротливість міокарда). На початку застосування бета-адреноблокаторів загальний периферичний судинний опір у перші 24 год збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів судин скелетної мускулатури), але через 1-3 доби. знижується. Антигіпертензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму серця, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має значення у пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їхньої активності у відповідь на зниження артеріального тиску). ) та впливом на центральну нервову систему (ЦНС). Антигіпертензивний ефект стабілізується до кінця 2 тижнів курсового застосування. Антиангінальна дія обумовлена зниженням потреби міокарда в кисні (за рахунок негативного хронотропного та інотропного ефекту). Зменшення ЧСС веде до подовження діастоли та поліпшення перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусового та ектопічного водіїв ритму та уповільненням атріовентрикулярного проведення. Пригнічення проведення імпульсів відзначається переважно в антеградному та меншою мірою в ретроградному напрямках через атріовентрикулярний вузол та за додатковими шляхами. За класифікацією Вогана-Вільямса антиаритмічні засоби пропранолол відноситься до препаратів групи II. Зменшення виразності ішемії міокарда – за рахунок зниження потреби міокарда в кисні, постінфарктна смертність може також зменшуватися завдяки антиаритмічній дії. Здатність запобігати розвитку головного болю судинного генезу обумовлена зменшенням вираженості розширення церебральних артерій внаслідок бета-адреноблокади судинних рецепторів, зниженням адгезивності тромбо реніна. Зменшення тремору на фоні застосування пропранололу може бути зумовлене блокадою бета2-адренорецепторів. Підвищує атерогенні властивості крові. Підсилює скорочення матки (спонтанні та визнані лікарськими засобами, що стимулюють міометрій). Підвищує тонус бронхів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; стенокардія напруги; нестабільна стенокардія; синусова тахікардія (в т.ч. при гіпертиреозі); надшлуночкова тахікардія; тахісистолічна форма фібриляції передсердь (миготлива тахіаритмія); надшлуночкова та шлуночкова екстрасистолія; профілактика повторного інфаркту міокарда (систолічний артеріальний тиск понад 100 мм рт. ст.); феохромоцитома (при одночасному застосуванні з альфа-адреноблокаторами); есенціальний тремор; мігрень (профілактика нападів); як допоміжний засіб у терапії тиреотоксикозу та тиреотоксичного кризу (при непереносимості тиреостатичних засобів); симпатоадреналові кризи на фоні діенцефального синдромуПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини або до інших компонентів препарату; атріовентрикулярна (AV) блокада ІІ-ІІІ ступеня; синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоаурикулярну (синоатріальну) блокаду); брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст.); неконтрольована хронічна серцева недостатність; гостра серцева недостатність; гострий інфаркт міокарда; кардіогенний шок; набряк легенів; стенокардія Принцметала; кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); тяжкі захворювання периферичних судин (синдром Рейно); метаболічний ацидоз (зокрема діабетичний кетоацидоз); бронхіальна астма, схильність до бронхоспастичних реакцій, хронічна обструктивна хвороба легень (у тому числі і в анамнезі); феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); спастичний коліт; одночасне застосування з антипсихотичними засобами (нейролептиками), анксіолітиками (хлорпромазин, тріоксазин та ін.), інгібіторами моноаміноксидази (МАО), блокаторами "повільних" кальцієвих каналів (БМКК); вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу). З обережністю: Печінкова та/або ниркова недостатність, гіперфункція щитовидної залози, міастенія, серцева недостатність, феохромоцитома, псоріаз, обтяжений алергологічний анамнез, порушення периферичного кровообігу, літній вік, атріовентрикулярна блокада І ступеня, респіраторні захворювання, цукровий диабет.Вагітність та лактаціяПрепарат Анаприлін не рекомендується застосовувати під час вагітності та у період грудного вигодовування. Тому перед початком прийому препарату у жінок дітородного віку слід унеможливити вагітність, а під час лікування вони повинні використовувати надійні методи контрацепції. У разі підтвердження факту вагітності під час лікування препаратом, слід якнайшвидше припинити його прийом та перевести пацієнтку на прийом інших препаратів, при застосуванні яких ризик для дитини буде найменшим. Вагітність При вагітності препарат застосовують лише за суворими показаннями у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода (у зв'язку з можливістю затримки росту плода, внутрішньоутробної загибелі плода, передчасних пологів, а також розвитком у новонародженої брадикардії, гіпотензії, гіпоглікемії та паралічу) дихання). Якщо застосування бета-адреноблокаторів під час вагітності необхідно, то краще застосовувати селективні бета1-адреноблокатори. Лікування необхідно переривати за 48-72 години до пологів. У тих випадках, коли це неможливо, необхідно контролювати матково-плацентарний кровообіг і ріст плода, а також забезпечувати строге спостереження за новонародженим протягом перших 3 діб після розродження. Період грудного вигодовування Пропранолол виділяється із грудним молоком. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяНаведені нижче небажані ефекти даються відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (< 1/10000), частота невідома: за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. Порушення з боку серця: нечасто – атріовентрикулярна блокада; рідко – брадикардія, серцева недостатність, відчуття серцебиття, порушення провідності міокарда, аритмія, біль у грудях. Порушення з боку судин: часто – похолодання кінцівок; рідко – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, ангіоспазм, мезентеріальний тромбоз, синдром Рейно. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – нудота, блювання, діарея, біль у епігастральній ділянці, зміна смаку; частота невідома – сухість слизової оболонки порожнини рота, ішемічний коліт, запор. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – порушення функції печінки. Порушення з боку нервової системи: рідко – психоз, емоційна лабільність, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті, парестезія, запаморочення; частота невідома – головний біль. Порушення з боку психіки: дуже часто – розлади сну (безсоння, сонливість); часто - ажитація (тривале збудження, що супроводжується тривогою), нічні кошмари, дратівливість; частота невідома – депресія, судоми, кататонія, зниження швидкості психомоторних реакцій. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – бронхіт; часто – бронхіоліт; рідко - риніт, закладеність носа, бронхоспазм (іноді з летальним кінцем), ларингоспазм; частота невідома – задишка. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – зниження апетиту; нечасто – гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом 1 типу), гіперглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу), підвищення концентрації тригліцеридів та холестерину. Порушення з боку органу зору: рідко – сухість слизової оболонки очей (зменшення секреції слізної рідини); порушення гостроти зору; частота невідома – кератокон'юнктивіт. Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: частота невідома – зниження лібідо, зниження потенції, хвороба Пейроні. Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко – алопеція; частота невідома - загострення перебігу псоріазу, підвищене потовиділення, гіперемія шкіри, екзантема, псоріазоподібні шкірні реакції, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, висипання на шкірі, свербіж шкіри. Порушення з боку ендокринної системи: частота невідома – зниження функції щитовидної залози. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – нейтропенія; рідко – тромбоцитопенія; частота невідома – агранулоцитоз, лейкопенія. Лабораторні та інструментальні дані: частота невідома - підвищення активності "печінкових" трансаміназ та концентрації білірубіну, підвищення титру антинуклеарних антитіл, гіперкаліємія. Загальні порушення та реакції у місці введення препарату: частота невідома - біль у грудній клітці, синдром "скасування", астенічний синдром (слабкість), підвищена стомлюваність. Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: частота невідома – артралгія, м'язова слабкість, біль у спині чи суглобах.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтигіпертензивний ефект пропранололу посилюється при одночасному застосуванні з діуретиками, резерпіном, гідралазином та іншими гіпотензивними засобами (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністи рецепторів ангіотензину II, альфа-адреноблокатори). При одночасному застосуванні з гіпотензивними засобами центральної дії (клонідин, гуанфацин, моксонідин, метилдопа, рілменідин) можливе погіршення перебігу серцевої недостатності за рахунок зниження симпатичного тонусу (зниження ЧСС та серцевого викиду, посилення симптомів вазодилатації). У разі різкої відміни даних препаратів, особливо до відміни пропранололу, можливий розвиток "рикошетної" артеріальної гіпертензії. Одночасне застосування з ІМКК дигідропіридинового ряду (амлодипін, фелодипін, лацидипін, ніфедипін, нікардипін, німодипін, нітрендипін) може підвищувати ризик розвитку гіпотензії. Не можна виключати зростання ризику подальшого зниження скорочувальної здатності міокарда у пацієнтів із серцевою недостатністю. Пропранолол необхідно відмінити за кілька днів до припинення застосування клонідину. Препарати, що викликають ортостатичну гіпотензію (нітрати, інгібітори фосфодіестерази 5, трициклічні антидепресанти, нейролептики, агоністи дофамінових рецепторів, леводопа, аміфостин, баклофен та інші) можуть посилити дію бета-адреноблокаторів. Антигіпертензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка натрію та блокування синтезу простагландину нирками), естрогени (затримка натрію) та інгібітори МАО. Циметидин збільшує біодоступність пропранололу. Підвищує концентрацію лідокаїну в плазмі, знижує кліренс теофіліну. Одночасне застосування з похідними фенотіазину підвищує концентрацію обох препаратів у плазмі крові. Посилює дію тиреостатичних та утеротонізуючих засобів; знижує дію антигістамінних засобів. Підвищує ймовірність розвитку тяжких системних реакцій (анафілаксії) на фоні введення алергенів, що використовуються для імунотерапії або для шкірних проб. Аміодарон, верапаміл, дилтіазем, беприділ – посилення виразності негативної хроно-, іно- та дромотропної дії пропранололу. Йодвмісні рентгеноконтрастні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження АТ. Змінює ефективність інсуліну і гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення АТ). Пропранолол знижує кліренс ксантинів (крім дифіліну). Антигіпертензивний ефект послаблюють глюкокортикостероїди. Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, антиаритмічні засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, атріовентрикулярної блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні засоби посилюють пригнічення ЦНС. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення антигіпертензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та пропранололу має становити не менше 14 днів. Одночасне застосування з анксіолітиками (хлорпромазин, тріоксазин та ін.) посилює антигіпертензивну дію бета-адреноблокаторів. Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Сульфасалазин збільшує концентрацію пропранололу в плазмі (гальмує метаболізм), рифампіцин вкорочує період напіввиведення.Спосіб застосування та дозиПриймати препарат внутрішньо перед їдою. При артеріальній гіпертензії – внутрішньо, по 40 мг 2 рази на добу. При недостатній вираженості антигіпертензивного ефекту збільшують дозу з тижневим інтервалом до 40 мг 3 рази або до 80 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза – 320 мг. При стенокардії, порушеннях серцевого ритму – у початковій дозі 20 мг (по 2 таблетки по 10 мг або ½ таблетки по 40 мг) 3 рази на добу, потім дозу збільшують з тижневим інтервалом до 80-120 мг на 2-3 прийоми. Максимальна добова доза – 240 мг. Профілактика повторного інфаркту міокарда - терапію слід починати між 5-м та 21-м днем після перенесеного інфаркту міокарда в дозі 40 мг 4 рази на добу протягом 2-3 днів, потім у дозі 80 мг 2 рази на добу. Дня профілактики нападів мігрені, при есенціальному треморі, симпатоадреналових кризах на фоні діенцефального синдрому – рекомендується застосовувати у початковій дозі 40 мг 2-3 рази на добу, за необхідності дозу поступово збільшують до 160 мг/добу з тижневим інтервалом. При феохромоцитомі – застосовувати лише у комбінації з блокаторами альфа-адренорецепторів. Перед операцією застосовують у дозі 60 мг на добу протягом 3 днів. При неоперабельній злоякісній феохромоцитомі застосовують у дозі 30 мг на добу. Як допоміжний засіб у терапії тиреотоксикозу та тиреотоксичного кризу – у дозі 10-20 мг 3-4 рази на добу. При необхідності можливе збільшення дози до 120-160 мг на добу на 2-3 прийоми. Особливі групи пацієнтів Застосування у пацієнтів із порушенням функції печінки Біодоступність пропранололу може бути збільшена у пацієнтів з порушеннями функції печінки, що може вимагати корекції дози. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки початкова доза не повинна перевищувати 20 мг 3 рази на добу під контролем ЧСС. Застосування у пацієнтів із порушенням функції нирок При порушеннях функції нирок необхідно зменшити початкову дозу препарату або збільшити інтервал між прийомами препарату (можливе збільшення концентрації пропранололу в плазмі).ПередозуванняСимптоми: З боку серця: брадикардія, зниження артеріального тиску, атріовентрикулярна блокада, уповільнення внутрішньошлуночкової провідності, серцева недостатність. Порушення з боку дихальної системи: бронхоспазм. Лабораторні показники: гіпоглікемія. З боку нервової системи: можливі судоми, оскільки пропранолол проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Лікування: підключити пацієнта до кардіостимулятора. Необхідний контроль основних життєво важливих показників: концентрація глюкози, психоемоційний статус; у разі брадикардії застосовують атропін. Якщо у пацієнта не спостерігається відповідної реакції на введення плазмозамінних розчинів, слід розглянути можливість застосування глюкагону або катехоламінів. При бронхоспазму показано введення амінофіліну. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБета-адреноблокатори не слід застосовувати у пацієнтів з нелікованою хронічною серцевою недостатністю, доки стан не стабілізувався. Перед застосуванням препарату пацієнтам із серцевою недостатністю (ранні стадії) необхідно застосовувати серцеві глікозиди та/або діуретичні засоби. Контроль над пацієнтами, які приймають препарат, повинен включати спостереження за ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3-4 місяці), запис електрокардіограми. У пацієнтів похилого віку рекомендується контролювати функцію нирок (1 раз на 4-5 місяців). У разі появи у пацієнтів похилого віку наростаючої брадикардії (менше 60 уд./хв), артеріальної гіпотензії (систолічний АТ менше 100 мм рт. ст.), атріовентрикулярної блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки та/ зменшити дозу препарату чи припинити лікування. З обережністю застосовувати препарат у пацієнтів з атріовентрикулярною блокадою І ступеня. Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 60 уд/хв. Рекомендується припиняти терапію при розвитку депресії, викликаної прийомом бета-адреноблокаторів. Пацієнти, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування бета-адреноблокаторами можливе зменшення продукції слізної рідини. Лікування ішемічної хвороби серця та стійкої артеріальної гіпертензії має бути тривалим – прийом препарату можливий протягом декількох років. Припинення лікування здійснюють поступово, під наглядом лікаря: різке скасування може різко посилити ішемію міокарда, ангінозний синдром, погіршити толерантність до фізичного навантаження. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу на 25% кожні 3-4 дні протягом 2 тижнів та більше. При вирішенні питання про застосування препарату Анаприлін у пацієнтів з псоріазом слід ретельно співвіднести ймовірну користь та можливий ризик загострення перебігу псоріазу. При тиреотоксикозі пропранолол може маскувати певні клінічні ознаки гіперфункції щитовидної залози (наприклад, тахікардію). Різке скасування у пацієнтів з гіперфункцією щитовидної залози протипоказане, оскільки здатне посилити симптоматику. На тлі терапії пропранололом було зареєстровано окремі повідомлення про розвиток міастенії. У разі м'язової слабкості необхідна консультація лікаря. У пацієнтів з цукровим діабетом застосування препарату проводять під контролем концентрації глюкози в крові (1 раз на 4-5 місяців). З обережністю застосовувати одночасно з гіпоглікемічними засобами, оскільки під час тривалих перерв у прийомі їжі, а також на тлі терапії інсуліном може розвинутись гіпоглікемія. Причому такі її симптоми, як тахікардія чи тремор, маскуватимуться за рахунок дії препарату. Пацієнта слід проінструктувати, що основним симптомом гіпоглікемії під час лікування є підвищене потовиділення. Також існує небезпека виникнення гіперглікемії на фоні прийому гіпоглікемічних засобів для внутрішнього прийому. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату. Бета-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій. Пропранолол може бути причиною тяжкої реакції на ряд алергенів при призначенні його пацієнтам, які мають в анамнезі важку анафілактичну реакцію на ці алергени. Такі пацієнти можуть не реагувати на звичайні дози епінефрину (адреналіну), який застосовують для лікування анафілактичного шоку. При феохромоцитомі застосовують лише у поєднанні з альфа-адреноблокаторами. Протипоказано одночасне застосування з антипсихотичними засобами (нейролептиками) та транквілізаторами. Препарати, що знижують запаси катехоламінів (наприклад, резерпін), можуть посилити дію пропранололу. тому пацієнти, які приймають поєднання препаратів, повинні бути під постійним наглядом лікаря на предмет виявлення артеріальної гіпотензії та брадикардії. На фоні лікування слід уникати внутрішньовенного введення верапамілу, дилтіазему. З обережністю застосовувати спільно з психотропними засобами, наприклад, інгібіторами МАО, при їхньому курсовому застосуванні більше 2 тижнів. За кілька днів перед проведенням загальної анестезії хлороформом або ефіром необхідно припинити прийом препарату (підвищення ризику пригнічення функції міокарда та розвитку артеріальної гіпотензії). Необхідно попередити лікаря-анестезіолога, що пацієнт приймає Анапрілін. Ефективність бета-адреноблокаторів у курців нижча, ніж у пацієнтів, що не палять. Слід відмінити препарат Анаприлін перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілілміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл. Слід зупинити терапію препаратом при респіраторній інфекції нижніх дихальних шляхів, що супроводжується утрудненим диханням. Допускається застосування бета2-агоністів та інгаляційних глюкокортикостероїдів. Відновлення застосування препарату можливе лише після повного одужання пацієнта. При повторній інфекції, а також у разі ізольованого бронхоспазму застосування препарату має бути припинено зовсім. Під час лікування не рекомендується вживати алкоголь. Бета-адреноблокатори необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу, оскільки можливе збільшення цих симптомів. Слід уникати вживання натуральної лакриці: їжа, багата на білок, здатна збільшити біодоступність пропранололу. Пропранолол може давати позитивний результат під час проведення допінг-тесту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Анаприлін на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не вивчався. Через можливість появи побічних ефектів, таких як запаморочення, сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій, в період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: анастрозол – 1,0 мг; Допоміжні речовини (ядро): лактози моногідрат (цукор молочний) - 72,0 мг, целюлоза мікрокристалічна - 15,6 мг, повідон (полівінілпіролідон) - 3,0 мг, магнію стеарат - 0,9 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0, 5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 2,0 мг; Допоміжні речовини (оболонка): гіпромелоза – 1,65 мг, макрогол-4000 – 0,45 мг, титану діоксид – 0,90 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 1 мг. По 10, 30 таблеток в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50, 60, 100 або 120 таблеток у полімерні банки для лікарських засобів. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиТаблетки круглі двоопуклої форми, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, на зламі видно два шари - ядро білого або майже білого кольору та плівкова оболонка.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, синтез естрогенів інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування анастрозолу швидке, максимальна концентрація у плазмі досягається протягом двох годин після прийому внутрішньо (натще). Їжа трохи знижує швидкість всмоктування, але не його ступінь і не призводить до клінічно значущого впливу на рівноважну концентрацію анастрозолу в плазмі при одноразовому прийомі добової дози анастрозолу. Після семиденного прийому препарату досягається приблизно 90-95% рівноважної концентрації анастрозолу у плазмі крові. Відомостей залежності фармакокінетичних параметрів анастрозолу від часу або дози немає. Фармакокінетика анастрозолу не залежить від віку жінок на постменопаузі. Зв'язок із білками плазми крові – 40 %. Анастрозол виводиться повільно, період напіввиведення із плазми становить 40-50 годин. Екстенсивно метаболізується у жінок у постменопаузі. Менше 10% прийнятої дози виділяється нирками у незмінному вигляді протягом 72 годин після прийому препарату. Метаболізм анастрозолу відбувається через стадії N-деалкілування, гідроксилювання та глюкуронідації. Триазол, основний метаболіт анастрозолу в плазмі, не пригнічує ароматазу. Метаболіти виділяються головним чином нирками. Кліренс анастрозолу після перорального прийому при цирозі печінки або порушення функції нирок не змінюється.ФармакодинамікаАнастрозол є високоселективним нестероїдним інгібітором ароматази – ферменту, за допомогою якого у жінок у постменопаузі андростендіон у периферичних тканинах перетворюється на естрон і далі на естрадіол. Зниження циркулюючих концентрацій естрадіолу, як з'ясувалося, позитивно впливає на жінок з раком молочної залози. У жінок у постменопаузі анастрозол у добовій дозі 1 мг спричиняє зниження концентрації естрадіолу на 80 %. Анастрозол не має прогестогенної, андрогенної або естрогенної активності. Регулярний прийом добових доз анастрозолу аж до 10 мг не впливає на секрецію кортизолу або альдостерону, отже, при його призначенні не потрібне замісне введення кортикостероїдів.Показання до застосуванняАд'ювантна терапія раннього гормонопозитивного раку молочної залози у жінок у постменопаузі. Лікування поширеного раку молочної залози у жінок у постменопаузі. Ад'ювантна терапія раннього гормонопозитивного раку молочної залози у жінок у постменопаузі після терапії тамоксифеном протягом 2-3 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до анастрозолу або до інших компонентів препарату. Вагітність та період годування груддю. Пременопаузальний період. Тяжкий ступінь ниркової недостатності (кліренс креатиніну Середній рівень печінкової недостатності. Тяжкий ступінь печінкової недостатності (безпека та ефективність не встановлені). Супутня терапія тамоксифеном або препаратами, що містять естрогени. Дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність у дітей не встановлені). З обережністю: остеопороз, гіперхолестеринемія, ішемічна хвороба серця, порушення функції печінки, недостатність лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (у лікарській формі препарату міститься лактоза).Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяПорушення з боку судин: "припливи" крові до обличчя, підвищення артеріального тиску. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканин: артралгія/скутість суглобів, артрит; біль у кістках та м'язах, тригерний палець. Порушення з боку сечостатевої системи: інфекції сечовивідних шляхів, вульвовагініт, сухість слизової оболонки піхви, піхвові кровотечі (переважно протягом перших тижнів після відміни або зміни попередньої гормональної терапії на анастрозол). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: висипання на шкірі, витончення волосся, потовиділення, алопеція; алергічні реакції: кропив'янка, мультиформна еритема, анафілактоїдна реакція, шкірний васкуліт (включаючи окремі випадки пурпури (синдром Шенлейна-Геноха), синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, блювання, запор, диспепсія, шлунково-кишкові розлади. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: анемія, лімфедема, венозна тромбоемболія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: фарингіт, задишка, синусит, бронхіт. Порушення органу зору: катаракта. З боку гепатобіліарної системи: підвищення активності лужної фосфатази, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, підвищення активності гамма-глутамілтрансферази та концентрації білірубіну, гепатит. Порушення з боку нервової системи: головний біль, сонливість, депресія, безсоння, запаморочення, занепокоєння, парестезія, синдром "зап'ясткового каналу" (переважно спостерігався у пацієнток із факторами ризику даного захворювання). Порушення з боку обміну речовин та харчування: анорексія, гіперхолестеринемія, підвищення маси тіла, гіперкальціємія (з/без підвищення концентрації паратгормону). Прийом препарату може викликати зниження мінеральної щільності кісткової тканини у зв'язку зі зниженням концентрації естрадіолу, що циркулює, тим самим, підвищуючи ризик виникнення остеопорозу і переломів кісток. Інші: астенія, біль у спині, біль у животі, біль у грудях, виникнення вторинних інфекцій, грипоподібний синдром, новоутворення.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження з лікарської взаємодії з феназоном (Антипірином) та циметидином вказують на те, що спільне застосування анастрозолу з іншими препаратами навряд чи призведе до клінічно значущої лікарської взаємодії, опосередкованої цитохромом Р450. Клінічно значуща лікарська взаємодія при прийомі препарату Анастрозол одночасно з іншими препаратами, що часто призначаються, відсутня. На даний момент немає відомостей про застосування препарату Анастрозола у комбінації з іншими протипухлинними препаратами. Препарати, що містять естрогени, зменшують фармакологічну дію анастрозолу, у зв'язку з чим вони не повинні призначатися з ним одночасно. Не слід призначати тамоксифен одночасно з анастрозолом, оскільки він може послабити фармакологічну дію останнього.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетку ковтають повністю, запиваючи водою. Рекомендується приймати препарат одночасно і незалежно від прийому їжі. Дорослі, включаючи літніх людей: по 1 мг внутрішньо 1 раз на добу тривалий час. При появі ознак прогресування захворювання прийом препарату слід припинити. Як ад'ювантна терапія рекомендована тривалість лікування - 5 років. Легкий та середній ступінь ниркової недостатності: корекція дози у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок не потрібна. Легкий ступінь печінкової недостатності: корекція дози у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності не потрібна.ПередозуванняОписано поодинокі клінічні випадки випадкового передозування препарату. Разова доза анастрозолу, яка могла б призвести до симптомів, що загрожують життю, не встановлено. Специфічного антидоту не існує, у разі передозування лікування має бути симптоматичним. Лікування: можна індукувати блювання, якщо хворий перебуває у свідомості. Можливо проведений діаліз. Рекомендується загальна підтримуюча терапія, спостереження за хворим та контроль функції життєво важливих органів та систем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека та ефективність у дітей не встановлені. У жінок з рецепторонегативною пухлиною до естрогенів ефективність анастрозолу не була продемонстрована, крім тих випадків, коли була попередня позитивна клінічна відповідь на тамоксифен. У разі сумнівів у гормональному статусі пацієнтки менопауза має бути підтверджена визначенням статевих гормонів у сироватці крові. Препарати, що містять естрогени, не повинні призначатися одночасно з анастрозолом, оскільки ці препарати нівелюватимуть його фармакологічну дію. Немає даних про застосування анастрозолу у пацієнток із середнім та тяжким ступенем печінкової недостатності. У разі маточного кровотечі, що зберігається, на фоні прийому анастрозолу необхідна консультація та спостереження гінеколога. У пацієнток з остеопорозом або з підвищеним ризиком розвитку остеопорозу, мінеральну щільність кісткової тканини слід оцінювати методом денситометрії, наприклад, DEXA-скануванням (двоенергетична рентгенівська абсорбціометрія), на початку лікування та регулярно на його протязі. При необхідності слід призначати лікування або профілактику остеопорозу та ретельно спостерігати за станом пацієнтки. Оскільки анастрозол знижує концентрацію естрадіолу, що циркулює, це може призвести до зниження мінеральної щільності кісткової тканини. На сьогоднішній день відсутні достатні дані щодо позитивного впливу бісфосфонатів на втрату мінеральної щільності кісткової тканини, спричиненої анастрозолом або їх користі при застосуванні з метою профілактики. Немає даних про одночасне застосування анастрозолу та препаратів-аналогів ЛГРГ (лютеїнізуючого гормону рилізинг-гормону). Невідомо, чи покращує анастрозол результати лікування при спільному використанні з хіміотерапією. Дані щодо безпеки при тривалому лікуванні анастрозолом поки що не отримані. При застосуванні анастрозолу частіше, ніж при терапії тамоксифеном, спостерігалися ішемічні захворювання, проте статистичної значущості при цьому не відмічено. Ефективність та безпека анастрозолу та тамоксифену при їх одночасному застосуванні незалежно від статусу гормональних рецепторів можна порівняти з такими при використанні одного тамоксифену. Точний механізм цього явища поки що не відомий. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі побічні дії анастрозолу (астенія, сонливість, головний біль, запаморочення) можуть негативно впливати на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Тому в період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортом та зайняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
402,00 грн
348,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 10 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаСинтетичний гіполіпідемічний засіб. Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А-редуктази (ГМГ-КоА-редуктази), ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил-КоА в мевалонат - попередник стеролів, включаючи холестер. У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові загального холестерину (ХС), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНП) низької щільності (ХС-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає нестійке підвищення концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрацію холестерину та ліпопротеїнів у плазмі крові,інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці та, збільшуючи число "печінкових" рецепторів ЛПНГ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ХС-ЛПНП. Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та число частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-частинок, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолестеринемією. засобами. Аторвастатин у дозах 10 мг знижує концентрацію загального холестерину на 30-46%, ХС-ЛПНГ – на 41-61%, Апо-В – на 34-50% та ТГ – на 14-33%. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією,у тому числі, у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типи. У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію загального холестерину, ХС-ЛПНГ, ХС-ЛПОНП, Апо-В та ТГ та підвищує концентрацію ХС-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїнів проміжної щільності. У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу ΙΙa та ΙΙb за Фредріксоном середнє значення підвищення концентрації ХС-ЛПЗЗ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5,1-8,7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/ХС-ЛПВЩ та ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПЗЩ на 29-44 % та 37-55 %, відповідно.У пацієнтів з різними вихідними концентраціями ХС-ЛПНГ аторвастатин викликає зниження ризику ішемічних ускладнень та смертності (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q та нестабільною стенокардією, також як у чоловіків та жінок, і у пацієнтів віком до 65 років). Зниження концентрації у плазмі крові ХС-ЛПНГ краще корелює з дозою препарату, ніж з його концентрацією у плазмі крові.ФармакокінетикаАторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення його максимальної концентрації (TCmax) у плазмі крові - 1-2 год. У жінок максимальна концентрація аторвастатину (Cmax) на 20 % вище, а площа під кривою "концентрація-час" (AUC ) - на 10% нижче, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або при "первинному проходженні" через печінку. Прийом їжі дещо знижує швидкість та ступінь абсорбції препарату (на 25% та 9%, відповідно, про що свідчать результати визначення Cmax та AUC),однак зниження ХС-ЛПНГ подібно до таких при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі крові нижча (Cmax та AUC, приблизно, на 30 %), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації ХС-ЛПНЩ не залежить від часу доби, в яку приймають препарат. Середній обсяг розподілу аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язок із білками плазми крові не менше 98 %. Ставлення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0,25, тобто. аторвастатин погано проникає у еритроцити. Метаболізм Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та пара-гідроксильованих похідних та різних продуктів ?-окислення. In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину.На користь цього факту свідчить підвищення концентрації аторвастатину в плазмі при одночасному прийомі еритроміці а, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. Аторвастатин не має клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується головним чином ізоферментом CYP3A4. тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним.який метаболізується головним чином ізоферментом CYP3A4. тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним.який метаболізується головним чином ізоферментом CYP3A4. тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним. Виведення Аторвастатин та його метаболіти виводяться головним чином через кишечник з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Період напіввиведення (T1/2) становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після прийому внутрішньо в сечі виявляється менше 2% від прийнятої дози препарату. Особливі групи пацієнтів: Літні пацієнти: концентрація аторвастатину в плазмі крові пацієнтів старше 65 років вище (Cmax приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей у ефективності та безпеці препарату, або досягнень цілей гіполіпідемічної терапії у літніх пацієнтів порівняно із загальною популяцією не виявлено. Діти: дослідження фармакокінетики препарату в дітей віком не проводились. Недостатність функції нирок: порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. При недостатності функції печінки концентрація аторвастатину значно підвищується (Cmax приблизно 16 разів, AUC приблизно 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас В за класифікацією).Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний засіб – інгібітор ГМ Г-КоА-редуктази.ІнструкціяПриймати внутрішньо будь-якої доби незалежно від прийому їжі.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип IIa за класифікацією Фредріксона); комбінована (змішана) гіперліпідемія (типу IIa та IIb за класифікацією Фредріксона); дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредріксона) (як доповнення до гіпохолестеринової дієти); сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до гіпохолестеринової дієти; гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування; первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низькі концентрації ХС-ЛПВЩ у плазмі крові, генетична схильність в тому числі на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ішемічною хворобою серця з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності проведення процедур реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; активне захворювання печінки або підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН); вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі); застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; вагітність, період грудного вигодовування; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.Вагітність та лактаціяНе застосовувати дітям віком до 18 років. Заборонено прийом препарату під час вагітності.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко (включаючи окремі повідомлення) – менше 0,01%, частота невідома – не може бути підрахована за наявними даними. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – ангіоневротичний набряк; анафілактичний шок. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто - запаморочення, парестезія, гіпестезія, амнезія, порушення смакових відчуттів, безсоння, "кошмарні" сновидіння; рідко – периферична нейропатія; частота невідома – депресія. З боку органу зору: нечасто – зниження чіткості зору; рідко – порушення зорового сприйняття. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – “шум” у вухах, дуже рідко – втрата слуху. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – назофарингіт, носова кровотеча, біль у глотково-гортанній ділянці; частота невідома – інтерстиціальне захворювання легень. З боку травного тракту: часто – нудота, метеоризм, запор, диспепсія, діарея; нечасто – відрижка, блювання, біль у животі, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – холестаз; дуже рідко – печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - алопеція, висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка; рідко – бульозний дерматит, мультиформна еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія, біль у кінцівках, м'язовий спазм, біль у спині, “припухлість” суглобів; нечасто – біль у шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендинопатія, ускладнена розривом сухожилля; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія; частота невідома - імпотенція. Загальні порушення: нечасто - астенія, слабкість, біль у грудях, периферичні набряки, підвищення температури тіла, підвищена стомлюваність, збільшення маси тіла, анорексія. Лабораторні показники: часто – гіперглікемія, підвищення активності креатинфосфокінази у сироватці крові; нечасто - лейкоцитурія, гіпоглікемія, підвищення активності "печінкових" трансаміназ. При застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), у тому числі і аторвастатину, спостерігалися випадки підвищення глікозильованого гемоглобіну.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, кларитроміцину, протигрибкових засобів – похідних азолу, – та нікотинової кислоти у ліпідзнижуючих дозах. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефект потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Одночасне застосування аторвастатину з лікарськими засобами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів (зокрема циметидином, кетоконазолом, спіронолактоном), збільшує ризик зниження ендогенних стероїдних гормонів. Інгібітори транспортного білка OATP1B1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка OATP1B1. Інгібітори OATP1B1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, одночасне застосування аторвастатину в дозі 10 мг та циклоспорину в дозі 5,2 мг/кг/добу. призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7,7 раза. Вплив пригнічення функції транспортерів печінкового захоплення на концентрацію аторвастатину у гепатоцитах невідомий. Якщо неможливо уникнути одночасного застосування таких препаратів, рекомендується зменшення дози та контроль ефективності терапії. Гемфіброзіл/фібрати. На фоні застосування фібратів у монотерапії періодично відзначали небажані реакції, у тому числі рабдоміоліз, що стосуються скелетно-м'язової системи. Ризик таких реакцій зростає при одночасному застосуванні фібратів та аторвастатину. У разі, якщо одночасного застосування цих препаратів неможливо уникнути, слід застосовувати мінімально ефективну дозу аторвастатину, а також слід проводити регулярний контроль стану пацієнтів. Еритроміцин/кларитроміцин. При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), які інгібують ізофермент CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину у плазмі крові. Ділтіазем. Одночасне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Циметидин. Клінічно значущої взаємодії аторвастатину з циметидином не виявлено. Ітраконазол. Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину. Грейпфрутовий сік. Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1,2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту цитохрому CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавірензом, рифампіцином, фенітоїном, препаратами Звіробою продірявленого) може призводити до зниження концентрації аторвастатину. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину. Проте, вплив рифампіцину на концентрацію аторвастатину в гепатоцитах невідомий і у разі, якщо одночасного застосування неможливо уникнути, слід ретельно контролювати ефективність такої комбінації під час терапії. Антациди. Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%, проте рівень зниження концентрації ХС-ЛПНГ при цьому не змінювався. Феназон. Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами цитохрому, не очікується. Колестипол. При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 25%; однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. Дігоксин. При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг рівноважні концентрації дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину у комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу. концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнти, які отримують дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потребують відповідного спостереження. Азітроміцин. При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Пероральні контрацептиви. При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин. Терфенадін. При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Варфарін. Ознак клінічно значущої взаємодії аторвастатину з варфарином не виявлено. Амлодипін. При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Фузидова кислота. Під час постмаркетингових досліджень відзначали випадки розвитку рабдоміолізу у пацієнтів, які приймають статини, включаючи аторвастатин та фізудову кислоту. У пацієнтів, для яких застосування фузидової кислоти вважають за необхідне, лікування статинами має бути припинено протягом усього періоду застосування фузидової кислоти. Терапію статинами можна відновити через 7 днів після останнього прийому фузидової кислоти. У виняткових випадках, де необхідна тривала системна терапія фузидовою кислотою, наприклад, для лікування важких інфекцій, необхідність одночасного застосування аторвастатину та фузидової кислоти повинна бути розглянута у кожному конкретному випадку та під суворим наглядом лікаря. Пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря у разі появи симптомів м'язової слабкості, чутливості або болю. Езетімі. Застосування езетимибу пов'язані з розвитком небажаних реакцій, зокрема рабдоміолізу, із боку скелетно-мышечной системи. Ризик таких реакцій підвищується при одночасному застосуванні аторвастатину та езетимибу. Для таких пацієнтів рекомендується ретельне спостереження. Інша супутня терапія у клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували одночасно з гіпотензивними препаратами та естрогенами в рамках замісної гормональної терапії. Ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено; дослідження взаємодії із специфічними препаратами не проводилося. Крім того, відмічалося підвищення концентрації аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ (комбінації лопінавіру та ритонавіру, саквінавіру та ритонавіру, дарунавіру та ритонавіру, фосампревіру, фосампревіру з ритонавіром і нелфінавітромітроконівіромітровітромітромітром і нелфінавітром). Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів, а також застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину.Спосіб застосування та дозиПеред початком лікування препаратом слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням та терапією основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії. Доза препарату варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і титрується з урахуванням вихідної концентрації ХС-ЛПНГ, мети терапії та індивідуального ефекту на терапію. Максимальна добова доза для одноразового прийому становить 80 мг. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія. Для більшості пацієнтів – 10 мг 1 раз на добу; терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів терапії і зазвичай досягає максимуму протягом 4 тижнів. При тривалому лікуванні ефект зберігається. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія. Найчастіше призначають по 80 мг 1 разів у добу (зниження концентрації ХС-ЛПНП на 18-45 %). Недостатність функції печінки. При недостатності функції печінки дозу препарату необхідно знижувати, при регулярному контролі активності "печінкових" трансаміназ: аспартатамінотрансферази (АСТ) та аланінамінотрансферази (АЛТ). Недостатність функції нирок. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі або ступінь зниження концентрації ХС-ЛПНЩ при терапії препаратом, тому корекція дози препарату не потрібна. Літні пацієнти Відмінності в ефективності, безпеці або терапевтичному ефекті препарату у літніх пацієнтів порівняно із загальною популяцією не виявлено і корекція дози не потрібна. Застосування в комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином доза препарату не повинна перевищувати 10 мг на добу. Слід бути обережними та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами ВІЛ протеази, інгібіторами гепатиту С, кларитроміцином та ітраконазолом.ПередозуванняСпецифічного антидоту на лікування передозування препаратом немає. У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування за необхідності. Необхідний контроль функції печінки та активності креатинфосфокінази (КФК) у сироватці крові. Оскільки препарат активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування препаратом слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням та терапією основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
528,00 грн
464,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 20 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі двоопуклі, на зламі ядро білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарилкоензим А на мевалонову кислоту, що є попередником стеролів, включаючи холестерин. Тригліцериди та холестерин у печінці включаються до складу ЛПДНЩ, надходять у плазму крові та транспортуються в периферичні тканини. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Аторвастатин знижує концентрації холестерину та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок інгібування ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерину в печінці та збільшення числа рецепторів ЛПНГ у печінці на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНГ. Знижує утворення ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів. Знижує вміст ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами. Знижує концентрацію загального холестерину на 30-46%, ЛПНГ – на 41-61%, аполіпопротеїну В – на 34-50% та тригліцеридів – на 14-33%; викликає підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ та аполіпопротеїну А. Дозозалежно знижує вміст ЛПНГ у хворих з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією, резистентною до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.ФармакокінетикаАторвастатин швидко абсорбується із ШКТ. Абсолютна біодоступність низька - близько 12%, що зумовлено пресистемним кліренсом у слизовій оболонці ШКТ та/або внаслідок "першого проходження" через печінку, переважно у місці дії. Аторвастатин метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням низки речовин, які є інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. T1/2-з плазми становить близько 14 год, хоча T1/2-інгібітора активності ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 20-30 год, що обумовлено участю активних метаболітів. Зв'язування із білками плазми становить 98%. Аторвастатин виводиться у формі метаболітів переважно із жовчю.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона); (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти, гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку - вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низькі концентрації Хс-ЛПЗЗ у плазмі крові, генетична схильність, т.з. год. на тлі дисліпідемії. Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяАторвастатин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Невідомо, чи виділяється аторвастатин із грудним молоком. Враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят, при необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Аторвастатин можна застосовувати у жінок репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності дуже низька, а пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Застосування у дітей У дітей досвід застосування аторвастатину в дозі до 80 мг на добу обмежений.Побічна діяЗ боку нервової системи: > 1% – безсоння, запаморочення; < 1% - біль голови, астенія, нездужання, сонливість, кошмарні сновидіння, парестезії, периферична невропатія, амнезія, емоційна лабільність, атаксія, параліч лицьового нерва, гіперкінези, мігрень, депресія, гіпестезія, втрата свідомості. З боку органів чуття: < 1% - амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив у сітчасту оболонку ока, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів, спотворення смаку. З боку серцево-судинної системи: > 1% – біль у грудях; < 1% – серцебиття, симптоми вазодилатації, ортостатична гіпотензія, підвищення артеріального тиску, флебіт, аритмія, стенокардія. З боку системи кровотворення: <1% – анемія, лімфоаденопатія, тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: > 1% – бронхіт, риніт; < 1% – пневмонія, диспное, загострення бронхіальної астми, носова кровотеча. З боку травної системи: > 1% – нудота; < 1% - печія, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі, зниження або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювання, стоматит, езофагіт, глосит, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки порожнини, гепатит, жовчна коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, ректальна кровотеча, мелена, кровоточивість ясен, тенезми. З боку кістково-м'язової системи: > 1% – артрит; < 1% - судоми м'язів ніг, бурсит, тендосиновіт, міозит, міопатія, артралгії, міалгія, рабдоміоліз, кривошия, м'язовий гіпертонус, контрактури суглобів, набряклість суглобів, тендопатія (у деяких випадках із розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: > 1% – урогенітальні інфекції, периферичні набряки; < 1% - дизурія (в т.ч. поллакіурія, ніктурія, нетримання сечі або затримка сечовипускання, імперативні позиви на сечовипускання), лейкоцитурія, нефрит, гематурія, вагінальна кровотеча, нефроуролітіаз, метрорія, епідімітен, Дерматологічні реакції: > 1% – алопеція, ксеродермія, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, екзема, себорея, екхімози, петехії. З боку ендокринної системи: <1% – гінекомастія, мастодинія. З боку обміну речовин: <1% – збільшення маси тіла, загострення подагри. Алергічні реакції: < 1% - свербіж шкіри, висипання на шкірі, контактний дерматит, рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, анафілаксія, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз ( . Лабораторні показники: < 1% – гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення сироваткової КФК, альбумінурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з дигоксином незначною мірою підвищується концентрація дигоксину в плазмі крові. Ділтіазем, верапаміл, ізрадипін пригнічують ізофермент CYP3A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, тому при одночасному застосуванні з цими блокаторами кальцієвих каналів можливе підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові та збільшення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні ітраконазолу значно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, мабуть, внаслідок інгібування ітраконазолом його метаболізму в печінці, який відбувається за участю ізоферменту CYP3A4; підвищення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні колестиполу можливе зменшення концентрації аторвастатину в плазмі, при цьому гіполіпідемічний ефект посилюється. При одночасному застосуванні антациди, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, знижують концентрацію аторвастатину приблизно на 35%. При одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів (в т.ч. гемфіброзилу), протигрибкових препаратів похідних азолу, нікотинової кислоти підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні еритроміцину, кларитроміцину помірно підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні етинілестрадіолу, норетистерону (норетіндрону) незначно підвищується концентрація етинілестрадіолу, норетистерону та (норетіндрону) у плазмі крові. При одночасному застосуванні інгібіторів протеаз підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, т.к. інгібітори протеаз є інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиЛікування проводять на тлі стандартної дієти для пацієнтів із гіперхолестеринемією. Дозу встановлюють індивідуально залежно від вихідного рівня холестерину. Приймають усередину. Початкова доза зазвичай становить 10 мг 1 раз на добу. Ефект проявляється протягом 2 тижнів, а максимальний ефект – протягом 4 тижнів. При необхідності дозу можна поступово збільшити з інтервалом 4 тижні та більше. Максимальна добова доза – 80 мг.ПередозуванняСпецифічного антидоту немає. У разі передозування повинна здійснюватися необхідна симптоматична та підтримуюча терапія. Необхідний контроль функції печінки та рівня КФК у сироватці. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів, які зловживають алкоголем; при вказівках в анамнезі захворювання печінки. До початку та під час лікування аторвастатином, особливо у разі симптомів ураження печінки, необхідно контролювати показники функції печінки. При підвищенні рівня трансаміназ їхню активність слід контролювати аж до нормалізації. Якщо активність АСТ або АЛТ, що більш ніж у 3 рази перевищує норму, зберігається, рекомендується зниження дози або скасування аторвастатину. З появою і натомість лікування симптомів міопатії слід визначити активність КФК. Якщо значне підвищення рівня КФК зберігається, рекомендується знизити дозу або скасувати аторвастатин. Ризик міопатії під час лікування аторвастатином підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, протигрибкових препаратів, що належать до азолів, та ніацину. Існує ймовірність розвитку наступних побічних реакцій, однак не у всіх випадках встановлений чіткий зв'язок з прийомом аторвастатину: судоми м'язів, міозит, міопатія, парестезія, периферична невропатія, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, анорексія, блювота, алопеція гіперглікемія та гіпоглікемія. У дітей досвід застосування аторвастатину в дозі до 80 мг на добу обмежений. З обережністю застосовують аторвастатин у пацієнтів із хронічним алкоголізмом.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
596,00 грн
524,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 40 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.ФармакокінетикаВсмоктування. При прийомі внутрішньо аторвастатин швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ШКТ), ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) у плазмі крові становить 1-2 год. Абсолютна біодоступність аторвастатину становить близько 12%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена, пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та ефектом "первинного проходження" через печінку. Одночасний прийом їжі дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції аторвастатину (на 25% та 9% відповідно), про що свідчать результати визначення максимальної концентрації (Сmах) аторвастатину та площі під кривою "концентрація - час" (AUC), проте зниження Хс-ЛПНГ подібне з таким при застосуванні аторвастатину натще. Розподіл. Середній обсяг розподілу (Vd) становить близько 381 л, зв'язування з білками плазми не менше 98%. Аторвастатин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ). Метаболізм. Метаболізується переважно у печінці під дією ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450 з утворенням фармакологічно активних метаболітів: орто- та парагідроксильованих похідних, продуктів бета-окислення. Метаболіти обумовлюють приблизно 70% інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази. Інгібуюча активність зберігається протягом 20-30 год. Виведення. Аторвастатин виводиться в основному з жовчю, що не піддається вираженій кишковопечінковій рециркуляції. Період напіввиведення (Т1/2) – близько 14 год. Після прийому внутрішньо у сечі виявляється менше 2% дози цього лікарського препарату. Спеціальні групи пацієнтів. Підлога. Концентрація аторвастатину та його активних метаболітів у жінок відрізняється від такої у чоловіків. У жінок Смах вище на 20%, а AUC - нижче на 10%, ніж у чоловіків. Ці відмінності є клінічно значущими і вимагають корекції дози. Пацієнти похилого віку. Смах та AUC препарату у літніх пацієнтів (старше 65 років) на 40% і 30% (відповідно) вище, ніж у дорослих пацієнтів молодого віку, що не потребує корекції дози, оскільки результати гіполіпідемічної терапії можна порівняти з такими у дорослих пацієнтів молодого віку. Діти. Дослідження фармакокінетики аторвастатину в дітей віком не проводилося. Генетичний поліморфізм. Печінкове захоплення всіх інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, включаючи аторвастатин, відбувається за участю транспортера ОАТР1В1. У пацієнтів з генетичним поліморфізмом SLC01B1 є ризик підвищення експозиції (AUC) аторвастатину, що може призвести до підвищення ризику розвитку рабдоміолізу. Поліморфізм гена, що кодує ОАТР1В1 (SLC01B1 с.521СС) пов'язаний із підвищенням AUC аторвастатину у 2,4 рази порівняно з пацієнтами без такої генотипічної зміни (с.521TT). Порушення захоплення аторвастатину печінкою, пов'язане з генетичними порушеннями, також може спостерігатись у таких пацієнтів. Можливі наслідки щодо ефективності невідомі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: Недостатність функції нирок. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Недостатність функції печінки. Концентрація аторвастатину значно підвищується (Сmах приблизно в 16 разів, AUC в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю).ФармакодинамікаСелективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А (ГМГ-КоА) редуктази - ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарилкоензим А в мевалонову кислоту, що є попередником стероїдів, включаючи холестерин. Пригнічення аторвастатином синтезу холестерину (Хс) призводить до підвищеної реактивності рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у печінці та позапечінкових тканинах. Ці рецептори зв'язують частинки ЛПНЩ і видаляють їх із плазми крові, що призводить до зниження концентрації холестерину ЛПНЩ (Хс-ЛПНЩ) у крові. Антисклеротичний ефект препарату проявляється впливом аторвастатину на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелій залежне розширення кровоносних судин. Аторвастатин знижує концентрацію загального холестерину, Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, тригліцеридів (ТГ), викликає підвищення концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ) та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Як правило, терапевтичний ефект аторвастатину розвивається через 2 тижні після початку прийому препарату, а максимальний ефект досягається через 4 тижні. Достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень (зокрема смерть від інфаркту міокарда) на 16%; ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда – на 26%.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат із групи статинів.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від часу їди. Аторвастатин приймають одноразово в будь-який час доби, але в один і той же час щодня.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до аторвастатину або до будь-якого іншого компонента препарату; захворювання печінки в активній фазі (в т.ч. хронічний активний гепатит, хронічний алкогольний гепатит); підвищення активності "печінкових" трансаміназ неясного генезу більш ніж утричі порівняно з верхньою межею норми; одночасне застосування з фузидовою кислотою; застосування у жінок дітородного віку, які не використовують адекватні методи контрацепції; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлена); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю слід призначати при тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних та метаболічних порушеннях, цукровому діабеті, зловживанні алкоголем, захворюваннях печінки в анамнезі, артеріальній гіпотензії, тяжких гострих інфекціях, неконтрольованих судомах, порушеннях мозкового кровообігу, про порушення мозку; Слід бути обережним у пацієнтів з наявністю факторів ризику розвитку рабдоміолізу (порушення функції нирок, гіпотиреоз, спадкові м'язові порушення у пацієнта в анамнезі або в сімейному анамнезі, вже перенесений токсичний вплив інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) або фібратів. печінки в анамнезі та/або пацієнти, які вживають алкоголь у значних кількостях, вік старше 70 років, ситуації, в яких очікується підвищення концентрації аторвастатину в плазмі, такі як взаємодії з іншими лікарськими засобами.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний дітям віком до 18 років. Не застосовувати під час вагітності.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): Дуже часто > 1/10 Часто від > 1/100 до > 1/10 Нечасто від > 1/1000 до > 1/100 Рідко від > 1/1000 1000 Дуже рідко до > 1/10000, включаючи окремі повідомлення Частота невідома - не може бути підрахована за наявними даними. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – ангіоневротичний набряк; Анафілактичний шок. З боку нервової системи: часто – головний біль; Нечасто - запаморочення, парестезія, гіпестезія, амнезія, порушення смакових відчуттів, безсоння, "кошмарні" сновидіння; рідко – периферична нейропатія; Частота невідома – депресія. З боку органу зору: нечасто – зниження чіткості зору; Рідко – порушення зорового сприйняття. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – "шум" у вухах; Дуже рідко – втрата слуху. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – назофарингіт, носова кровотеча, біль у глотково-гортанній ділянці; Частота невідома – інтерстиційне захворювання легень. З боку травного тракту: часто – нудота, метеоризм, запор, диспепсія, діарея; Нечасто – відрижка, блювання, біль у животі, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – холестаз; дуже рідко – печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - алопеція, висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка; рідко – бульозний дерматит, мультиформна еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія, біль у кінцівках, м'язовий спазм, біль у спині, “припухлість” суглобів; нечасто – біль у шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендинопатія, ускладнена розривом сухожилля; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія; частота невідома – імпотенція. Лабораторні показники: часто – гіперглікемія, підвищення активності КФК у сироватці крові; нечасто - лейкоцитурія, гіпоглікемія, підвищення активності "печінкових" трансаміназ. При застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), у тому числі і аторвастатину, спостерігалися випадки підвищення глікозильованого гемоглобіну. Інші: нечасто – астенія, слабкість, біль у грудях, периферичні набряки, підвищення температури тіла, вторинна ниркова недостатність, підвищена стомлюваність, збільшення маси тіла, анорексія; дуже рідко – цукровий діабет. При застосуванні аторвастатину може спостерігатися підвищення активності КФК та амінотрансфераз. Це підвищення, як правило, невелике та не має клінічного значення. Однак рекомендується контролювати рівень активності "печінкових" ферментів перед початком лікування, через 6 тижнів, 12 тижнів після початку застосування препарату та після збільшення дози, а також періодично протягом усього періоду застосування. Якщо відзначається трикратне підвищення активності ACT та/або АЛТ у порівнянні з верхньою межею норми, лікування препаратом має бути припинено. Підвищення сироваткової активності амінотрансфераз залежить від дози препарату та є оборотним у всіх пацієнтів. Можливо, перевищення верхньої межі норми активності КФК приблизно 10 раз. На фоні прийому препарату можлива міалгія. Діагноз міопатії (біль у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК) ймовірний у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. При лікуванні препаратом аторвастатин, як і при застосуванні інших статинів, рідко, але можливий розвиток рабдоміолізу, що призводить до гострої ниркової недостатності, зумовленої міоглобінурією. Ризик цього ускладнення зростає при одночасному прийомі з аторвастатином одного або декількох з наступних лікарських препаратів: фібратів, нікотинової кислоти в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г на добу), циклоспорину (добова доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг), нефазадону , кларитроміцин, квінупрістін/далфопристин), протигрибкових засобів із групи азолів (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол), інгібіторів ВІЛ-протеаз (індинавір, ритонавір).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з циклоспорином, інгібіторами ВІЛ-протеази (індинавір, ритонавір), антибіотиками (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/дальфопристин), протигрибковими препаратами з групи азолів (флуконазол, ітраконоз дилтіаземом концентрація аторвастатину в плазмі збільшується, що підвищує ризик розвитку міопатії з рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю. При одночасному прийомі внутрішньо Аторвастатину та суспензії, що містить магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, концентрація аторвастатину в плазмі крові зменшувалася приблизно на 35%, проте ступінь зменшення рівня Хс-ЛПНЩ при цьому не змінювалась. При одночасному застосуванні Аторвастатин не впливає на фармакокінетику антипірину (феназону), тому взаємодія з іншими засобами, що метаболізуються тими самими ізоферментами системи цитохрому Р450, не очікується. При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижується приблизно на 25%. Однак гіполіпідемічний ефект комбінації Аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. При повторному прийомі дигоксину та Аторвастатину в дозі 10 мг Css дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з Аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. При застосуванні цієї комбінації слід контролювати стан пацієнтів. При одночасному застосуванні Аторвастатину та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3А4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. При одночасному застосуванні Аторвастатину (10 мг 1 раз на добу) та азитроміцину (500 мг 1 раз на добу) концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Аторвастатин не впливав на клінічно значущий вплив на концентрацію терфенадину в плазмі, який метаболізується головним чином за участю CYP3А4; у зв'язку з цим є малоймовірним, що Аторвастатин здатний суттєво вплинути на фармакокінетичні параметри інших субстратів ізоферменту CYP3А4. При одночасному застосуванні Аторвастатину та контрацептиву для прийому внутрішньо, що містить норетиндрон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетиндрону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати при виборі перорального контрацептиву для жінки, яка отримує Аторвастатин. Одночасне застосування з лікарськими засобами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів (в т.ч. із циметидином, кетоконазолом, спіронолактоном), збільшує ризик зниження ендогенних стероїдних гормонів (при цих комбінаціях потрібна обережність). При вивченні взаємодії Аторвастатину з варфарином та циметидином ознак клінічно значущої взаємодії не виявлено. При одночасному застосуванні Аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Не зазначено клінічно значущої небажаної взаємодії Аторвастатину та антигіпертензивних засобів. Одночасне застосування Аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори CYP3А4 (грейпфрутовий сік), супроводжувалося збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові, тому слід уникати вживання цього соку. Одночасне застосування Аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3А4 (ефавіренз, рифампіцин) призводить до зменшення концентрації аторвастатину в плазмі крові.Спосіб застосування та дозиПочаткову та підтримуючу дози глімепіриду встановлюють індивідуально на підставі результатів регулярного контролю концентрації глюкози у крові. Початкова доза та підбір дози. На початку лікування препарат призначають у дозі 1 мг 1 раз на добу. При досягненні оптимального терапевтичного ефекту рекомендується приймати цю дозу як підтримуючу. У разі відсутності глікемічного контролю, добову дозу слід поетапно збільшити під регулярним контролем концентрації глюкози в крові (з інтервалами в 1-2 тижні) до 2 мг, 3 мг або 4 мг на добу. Дози понад 4 мг на добу ефективні лише у виняткових випадках. Максимальна рекомендована добова доза – 6 мг. Час та кратність прийому добової дози визначається лікарем з урахуванням способу життя хворого. Добову дозу призначають один прийом безпосередньо перед або під час щільного сніданку, або першого основного прийому їжі. Таблетки приймають повністю, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини (близько 0.5 склянки). Не рекомендується пропускати прийом їжі після прийому Діамериду. Тривалість лікування: Лікування препаратом Діамерид тривале, під контролем вмісту глюкози у крові.ПередозуванняВипадки передозування не описані. Специфічного антидоту для лікування передозування препаратом аторвастатин - ні. У разі передозування необхідні такі спільні заходи: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних препаратів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але тяжкий побічний ефект) препарат слід негайно відмінити. Показано введення діуретика та розчину натрію гідрокарбонату. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібне внутрішньовенне введення розчину хлориду кальцію або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, використання калійобмінних смол. Оскільки аторвастатин значною мірою пов'язується з білками крові, гемодіаліз є малоефективним способом видалення цієї речовини з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом аторвастатин пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку необхідно дотримуватись протягом усього періоду лікування. Перед початком терапії слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів із ожирінням, а також терапією основного захворювання. При застосуванні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку пацієнт повинен дотримуватись протягом усього періоду терапії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
650,00 грн
580,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 80 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.ФармакокінетикаВсмоктування. При прийомі внутрішньо аторвастатин швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ШКТ), ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) у плазмі крові становить 1-2 год. Абсолютна біодоступність аторвастатину становить близько 12%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена, пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та ефектом "первинного проходження" через печінку. Одночасний прийом їжі дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції аторвастатину (на 25% та 9% відповідно), про що свідчать результати визначення максимальної концентрації (Сmах) аторвастатину та площі під кривою "концентрація - час" (AUC), проте зниження Хс-ЛПНГ подібне з таким при застосуванні аторвастатину натще. Розподіл. Середній обсяг розподілу (Vd) становить близько 381 л, зв'язування з білками плазми не менше 98%. Аторвастатин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ). Метаболізм. Метаболізується переважно у печінці під дією ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450 з утворенням фармакологічно активних метаболітів: орто- та парагідроксильованих похідних, продуктів бета-окислення. Метаболіти обумовлюють приблизно 70% інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази. Інгібуюча активність зберігається протягом 20-30 год. Виведення. Аторвастатин виводиться в основному з жовчю, що не піддається вираженій кишковопечінковій рециркуляції. Період напіввиведення (Т1/2) – близько 14 год. Після прийому внутрішньо у сечі виявляється менше 2% дози цього лікарського препарату. Спеціальні групи пацієнтів. Підлога. Концентрація аторвастатину та його активних метаболітів у жінок відрізняється від такої у чоловіків. У жінок Смах вище на 20%, а AUC - нижче на 10%, ніж у чоловіків. Ці відмінності є клінічно значущими і вимагають корекції дози. Пацієнти похилого віку. Смах та AUC препарату у літніх пацієнтів (старше 65 років) на 40% і 30% (відповідно) вище, ніж у дорослих пацієнтів молодого віку, що не потребує корекції дози, оскільки результати гіполіпідемічної терапії можна порівняти з такими у дорослих пацієнтів молодого віку. Діти. Дослідження фармакокінетики аторвастатину в дітей віком не проводилося. Генетичний поліморфізм. Печінкове захоплення всіх інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, включаючи аторвастатин, відбувається за участю транспортера ОАТР1В1. У пацієнтів з генетичним поліморфізмом SLC01B1 є ризик підвищення експозиції (AUC) аторвастатину, що може призвести до підвищення ризику розвитку рабдоміолізу. Поліморфізм гена, що кодує ОАТР1В1 (SLC01B1 с.521СС) пов'язаний із підвищенням AUC аторвастатину у 2,4 рази порівняно з пацієнтами без такої генотипічної зміни (с.521TT). Порушення захоплення аторвастатину печінкою, пов'язане з генетичними порушеннями, також може спостерігатись у таких пацієнтів. Можливі наслідки щодо ефективності невідомі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: Недостатність функції нирок. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Недостатність функції печінки. Концентрація аторвастатину значно підвищується (Сmах приблизно в 16 разів, AUC в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю).ФармакодинамікаСелективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А (ГМГ-КоА) редуктази - ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарилкоензим А в мевалонову кислоту, що є попередником стероїдів, включаючи холестерин. Пригнічення аторвастатином синтезу холестерину (Хс) призводить до підвищеної реактивності рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у печінці та позапечінкових тканинах. Ці рецептори зв'язують частинки ЛПНЩ і видаляють їх із плазми крові, що призводить до зниження концентрації холестерину ЛПНЩ (Хс-ЛПНЩ) у крові. Антисклеротичний ефект препарату проявляється впливом аторвастатину на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелій залежне розширення кровоносних судин. Аторвастатин знижує концентрацію загального холестерину, Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, тригліцеридів (ТГ), викликає підвищення концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ) та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Як правило, терапевтичний ефект аторвастатину розвивається через 2 тижні після початку прийому препарату, а максимальний ефект досягається через 4 тижні. Достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень (зокрема смерть від інфаркту міокарда) на 16%; ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда – на 26%.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат із групи статинів.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від часу їди. Аторвастатин приймають одноразово в будь-який час доби, але в один і той же час щодня.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до аторвастатину або до будь-якого іншого компонента препарату; захворювання печінки в активній фазі (в т.ч. хронічний активний гепатит, хронічний алкогольний гепатит); підвищення активності "печінкових" трансаміназ неясного генезу більш ніж утричі порівняно з верхньою межею норми; одночасне застосування з фузидовою кислотою; застосування у жінок дітородного віку, які не використовують адекватні методи контрацепції; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлена); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю слід призначати при тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних та метаболічних порушеннях, цукровому діабеті, зловживанні алкоголем, захворюваннях печінки в анамнезі, артеріальній гіпотензії, тяжких гострих інфекціях, неконтрольованих судомах, порушеннях мозкових кровообігів, про порушення мозкового кровообігу, про порушення мозку; Слід бути обережним у пацієнтів з наявністю факторів ризику розвитку рабдоміолізу (порушення функції нирок, гіпотиреоз, спадкові м'язові порушення у пацієнта в анамнезі або в сімейному анамнезі, вже перенесений токсичний вплив інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) або фібратів. печінки в анамнезі та/або пацієнти, які вживають алкоголь у значних кількостях, вік старше 70 років, ситуації, в яких очікується підвищення концентрації аторвастатину в плазмі, такі як взаємодії з іншими лікарськими засобами.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний дітям віком до 18 років. Не застосовувати під час вагітності.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): Дуже часто > 1/10 Часто від > 1/100 до > 1/10 Нечасто від > 1/1000 до > 1/100 Рідко від > 1/1000 1000 Дуже рідко до > 1/10000, включаючи окремі повідомлення Частота невідома - не може бути підрахована за наявними даними. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – ангіоневротичний набряк; Анафілактичний шок. З боку нервової системи: часто – головний біль; Нечасто - запаморочення, парестезія, гіпестезія, амнезія, порушення смакових відчуттів, безсоння, "кошмарні" сновидіння; рідко – периферична нейропатія; Частота невідома – депресія. З боку органу зору: нечасто – зниження чіткості зору; Рідко – порушення зорового сприйняття. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – "шум" у вухах; Дуже рідко – втрата слуху. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – назофарингіт, носова кровотеча, біль у глотково-гортанній ділянці; Частота невідома – інтерстиційне захворювання легень. З боку травного тракту: часто – нудота, метеоризм, запор, диспепсія, діарея; Нечасто – відрижка, блювання, біль у животі, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – холестаз; дуже рідко – печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - алопеція, висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка; рідко – бульозний дерматит, мультиформна еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія, біль у кінцівках, м'язовий спазм, біль у спині, “припухлість” суглобів; нечасто – біль у шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендинопатія, ускладнена розривом сухожилля; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія; частота невідома – імпотенція. Лабораторні показники: часто – гіперглікемія, підвищення активності КФК у сироватці крові; нечасто - лейкоцитурія, гіпоглікемія, підвищення активності "печінкових" трансаміназ. При застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), у тому числі і аторвастатину, спостерігалися випадки підвищення глікозильованого гемоглобіну. Інші: нечасто – астенія, слабкість, біль у грудях, периферичні набряки, підвищення температури тіла, вторинна ниркова недостатність, підвищена стомлюваність, збільшення маси тіла, анорексія; дуже рідко – цукровий діабет. При застосуванні аторвастатину може спостерігатися підвищення активності КФК та амінотрансфераз. Це підвищення, як правило, невелике та не має клінічного значення. Однак рекомендується контролювати рівень активності "печінкових" ферментів перед початком лікування, через 6 тижнів, 12 тижнів після початку застосування препарату та після збільшення дози, а також періодично протягом усього періоду застосування. Якщо відзначається трикратне підвищення активності ACT та/або АЛТ у порівнянні з верхньою межею норми, лікування препаратом має бути припинено. Підвищення сироваткової активності амінотрансфераз залежить від дози препарату та є оборотним у всіх пацієнтів. Можливо, перевищення верхньої межі норми активності КФК приблизно 10 раз. На фоні прийому препарату можлива міалгія. Діагноз міопатії (біль у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК) ймовірний у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. При лікуванні препаратом аторвастатин, як і при застосуванні інших статинів, рідко, але можливий розвиток рабдоміолізу, що призводить до гострої ниркової недостатності, зумовленої міоглобінурією. Ризик цього ускладнення зростає при одночасному прийомі з аторвастатином одного або декількох з наступних лікарських препаратів: фібратів, нікотинової кислоти в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г на добу), циклоспорину (добова доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг), нефазадону , кларитроміцин, квінупрістін/далфопристин), протигрибкових засобів із групи азолів (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол), інгібіторів ВІЛ-протеаз (індинавір, ритонавір).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з циклоспорином, інгібіторами ВІЛ-протеази (індинавір, ритонавір), антибіотиками (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/дальфопристин), протигрибковими препаратами з групи азолів (флуконазол, ітраконоз дилтіаземом концентрація аторвастатину в плазмі збільшується, що підвищує ризик розвитку міопатії з рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю. При одночасному прийомі внутрішньо Аторвастатину та суспензії, що містить магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, концентрація аторвастатину в плазмі крові зменшувалася приблизно на 35%, проте ступінь зменшення рівня Хс-ЛПНЩ при цьому не змінювалась. При одночасному застосуванні Аторвастатин не впливає на фармакокінетику антипірину (феназону), тому взаємодія з іншими засобами, що метаболізуються тими самими ізоферментами системи цитохрому Р450, не очікується. При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижується приблизно на 25%. Однак гіполіпідемічний ефект комбінації Аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. При повторному прийомі дигоксину та Аторвастатину в дозі 10 мг Css дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з Аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. При застосуванні цієї комбінації слід контролювати стан пацієнтів. При одночасному застосуванні Аторвастатину та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3А4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. При одночасному застосуванні Аторвастатину (10 мг 1 раз на добу) та азитроміцину (500 мг 1 раз на добу) концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Аторвастатин не впливав на клінічно значущий вплив на концентрацію терфенадину в плазмі, який метаболізується головним чином за участю CYP3А4; у зв'язку з цим є малоймовірним, що Аторвастатин здатний суттєво вплинути на фармакокінетичні параметри інших субстратів ізоферменту CYP3А4. При одночасному застосуванні Аторвастатину та контрацептиву для прийому внутрішньо, що містить норетиндрон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетиндрону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати при виборі перорального контрацептиву для жінки, яка отримує Аторвастатин. Одночасне застосування з лікарськими засобами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів (в т.ч. із циметидином, кетоконазолом, спіронолактоном), збільшує ризик зниження ендогенних стероїдних гормонів (при цих комбінаціях потрібна обережність). При вивченні взаємодії Аторвастатину з варфарином та циметидином ознак клінічно значущої взаємодії не виявлено. При одночасному застосуванні Аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Не зазначено клінічно значущої небажаної взаємодії Аторвастатину та антигіпертензивних засобів. Одночасне застосування Аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори CYP3А4 (грейпфрутовий сік), супроводжувалося збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові, тому слід уникати вживання цього соку. Одночасне застосування Аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3А4 (ефавіренз, рифампіцин) призводить до зменшення концентрації аторвастатину в плазмі крові.Спосіб застосування та дозиПочаткову та підтримуючу дози глімепіриду встановлюють індивідуально на підставі результатів регулярного контролю концентрації глюкози у крові. Початкова доза та підбір дози. На початку лікування препарат призначають у дозі 1 мг 1 раз на добу. При досягненні оптимального терапевтичного ефекту рекомендується приймати цю дозу як підтримуючу. У разі відсутності глікемічного контролю, добову дозу слід поетапно збільшити під регулярним контролем концентрації глюкози в крові (з інтервалами в 1-2 тижні) до 2 мг, 3 мг або 4 мг на добу. Дози понад 4 мг на добу ефективні лише у виняткових випадках. Максимальна рекомендована добова доза – 6 мг. Час та кратність прийому добової дози визначається лікарем з урахуванням способу життя хворого. Добову дозу призначають один прийом безпосередньо перед або під час щільного сніданку, або першого основного прийому їжі. Таблетки приймають повністю, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини (близько 0.5 склянки). Не рекомендується пропускати прийом їжі після прийому Діамериду. Тривалість лікування: Лікування препаратом Діамерид тривале, під контролем вмісту глюкози у крові.ПередозуванняВипадки передозування не описані. Специфічного антидоту для лікування передозування препаратом аторвастатин - ні. У разі передозування необхідні такі спільні заходи: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних препаратів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але тяжкий побічний ефект) препарат слід негайно відмінити. Показано введення діуретика та розчину натрію гідрокарбонату. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібне внутрішньовенне введення розчину хлориду кальцію або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, використання калійобмінних смол. Оскільки аторвастатин значною мірою пов'язується з білками крові, гемодіаліз є малоефективним способом видалення цієї речовини з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом аторвастатин пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку необхідно дотримуватись протягом усього періоду лікування. Перед початком терапії слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів із ожирінням, а також терапією основного захворювання. При застосуванні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку пацієнт повинен дотримуватись протягом усього періоду терапії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: ацетазоламід – 250,00 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 120,00 мг, повідон-К25 - 18,00 мг, кроскармелоза натрію - 8,00 мг, магнію стеарат - 2,00 мг, кремнію діоксид колоїдний - 2,00 мг. Пігулки, 250 мг. По 10, 12, 24 або 30 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 12, 20, 24, 30, 40, 50 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого розтину, або кришками поліпропіленовими або кришками з поліетилену низького тиску з контролем першого розтину. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору, з ризиком та фаскою.Фармакотерапевтична групаДіуретичний засіб.ФармакокінетикаАцетазоламід добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Після прийому внутрішньо дози 500 мг максимальна концентрація (12-27 мкг/мл) досягається через 1-3 години. У мінімальних концентраціях утримується у крові протягом 24 годин із моменту введення. Ацетазоламід розподіляється в еритроцитах, плазмі крові та в нирках, меншою мірою – у печінці, м'язах, очному яблуку та центральній нервовій системі. Ацетазоламід проникає через плацентарний бар'єр, у невеликій кількості виділяється із грудним молоком. Не кумулює у тканинах та не метаболізується в організмі. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Після внутрішнього прийому близько 90% прийнятої дози виділяється нирками протягом 24 годин.ФармакодинамікаАцетазоламід є системним інгібітором карбоангідрази зі слабкою діуретичною активністю. Карбоангідраза (КА) - фермент, що бере участь у процесі гідратації діоксиду вуглецю та дегідратації вугільної кислоти. Інгібування карбоангідрази зменшує утворення іонів бікарбонату з подальшим зниженням транспорту натрію всередину клітин. Ефекти застосування препаратів ацетазоламіду обумовлені точкою застосування молекули: судинні сплетення головного мозку, проксимальний відділ нефрону, війне тіло ока, еритроцити. Ацетазоламід використовується для лікування ліквородинамічних порушень та внутрішньочерепної гіпертензії за рахунок зниження надлишкової продукції ліквору на рівні судинних сплетень головного мозку. Пригнічення карбоангідрази в епендимоцитах судинного сплетення знижує надмірний негативний заряд у клітинах епендими та зменшує градієнтну фільтрацію плазми в порожнину шлуночків мозку. Ацетазоламід використовується в терапії набрякового синдрому за рахунок слабкого діуретичного ефекту. Внаслідок пригнічення активності карбоангідрази у проксимальному відділі нефрону відбувається зменшення утворення вугільної кислоти та зниження реабсорбції бікарбонату та іонів натрію епітелієм канальців, у зв'язку з чим значно збільшується виділення води. Ацетазоламід збільшує екскрецію гідрокарбонатів, що може призвести до розвитку метаболічного ацидозу. Ацетазоламід спричиняє виведення нирками фосфатів, магнію, кальцію, що також може призвести до метаболічних порушень. Протягом наступних трьох днів терапії компенсаторно активується реабсорбція іонів натрію у дистальному відділі нефрону, знижуючи сечогінний ефект ацетазоламіду. Через 3 дні від початку застосування ацетазоламід втрачає свої діуретичні властивості. Після перерви у лікуванні на кілька днів новопризначений ацетазоламід відновлює діуретичну дію через відновлення нормальної активності карбоангідрази проксимального відділу нефрону. Ацетазоламід застосовується на лікування глаукоми. У процесі утворення водянистої вологи очі іони бікарбонату (НСО3-) активно транспортуються в задню камеру з цитоплазми безпігментних клітин, щоб компенсувати градієнт позитивних іонів, зумовлений активним транспортом іонів натрію. Інгібітори КА блокують утворення вугільної кислоти, таким чином знижуючи продукцію іонів НСО3-. Без достатньої кількості іонів НСО3- збільшується позитивний іонний градієнт, що викликає зниження секреції водянистої вологи. Пригнічення карбоангідрази війчастого тіла знижує секрецію водянистої вологи передньої камери ока, що знижує внутрішньоочний тиск. Толерантність до цього ефекту не розвивається. Офтальмотонус при прийомі ацетазоламіду починає знижуватися через 40-60 хв, максимум дії спостерігається через 3-5 годин, внутрішньоочний тиск залишається нижчим за вихідний рівень протягом 6-12 годин. У середньому внутрішньоочний тиск знижується на 40-60% від вихідного рівня. Ацетазоламід застосовується як допоміжний засіб для лікування епілепсії, т.к. інгібування карбоангідрази в нервових клітинах головного мозку гальмує патологічну збудливість.Показання до застосуванняНабряковий синдром (слабкої або помірної виразності, у поєднанні з алкалозом); купірування гострого нападу глаукоми, передопераційна підготовка пацієнтів, наполегливі випадки перебігу глаукоми (у комплексній терапії); при епілепсії як додаткова терапія до протиепілептичних засобів; гостра "висотна" хвороба (препарат скорочує час акліматизації); ліквородинамічні порушення, внутрішньочерепна гіпертензія (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, внутрішньочерепна гіпертензія після шунтування шлуночків) у комплексній терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацетазоламіду, інших сульфонамідів та/або компонентів препарату; гостра ниркова недостатність; тяжка хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв); уремія; печінкова недостатність (ризик розвитку енцефалопатії); рефрактерна гіпокаліємія; рефрактерна гіпонатріємія; метаболічний ацидоз; гіпокортицизм; хвороба Аддісона; декомпенсований цукровий діабет; тривале застосування при хронічній закритокутовій глаукомі, оскільки знижений внутрішньоочний тиск може приховати погіршення глаукоми та дозволити розвинутися органічному закриттю кута; вагітність (I триместр); період грудного вигодовування; дитячий вік до 3 років. З обережністю: набряки печінкового та ниркового генезу; одночасний прийом з ацетилсаліциловою кислотою (дози понад 300 мг/добу); легенева емболія та емфізема легень (ризик розвитку ацидозу); вагітність (II та III триместр); літній вік; порушення водно-електролітного балансу; порушення функції печінки; у пацієнтів із ризиком обструкції сечовивідних шляхів; цукровий діабет.Вагітність та лактаціяДобре контрольованих клінічних досліджень застосування препарату у вагітних не проводилося. Тому в період вагітності препарат протипоказаний у І триместрі, а у ІІ та ІІІ триместрах – застосовується з обережністю і лише в тих випадках, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Ацетазоламід у невеликій кількості виділяється з грудним молоком, тому при необхідності застосування препарату Ацетозоламід грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяНебажані реакції класифіковані згідно з частотою народження і органів і систем. Прийнято таке визначення частоти появи небажаних реакцій: дуже часто >1/10, часто >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – апластична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенічна пурпура, мієлосупресія, панцитопенія. Порушення з боку імунної системи: частота невідома – анафілактичні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – зниження апетиту, порушення смаку, метаболічний ацидоз, метаболічний ацидоз та електролітні порушення (зазвичай можуть бути скориговані застосуванням натрію бікарбонату); нечасто – спрага; рідко – глюкозурія; частота невідома – гіпокаліємія. гіпонатріємія. Порушення психіки: нечасто – депресія, дратівливість; частота невідома – збудження, сплутаність свідомості, дезорієнтація. Порушення з боку нервової системи: часто - запаморочення, парестезія, зокрема відчуття "поколювання" у кінцівках; нечасто – "припливи", головний біль; дуже рідко – сонливість, периферичний парез, судоми; частота невідома – атаксія. Порушення з боку органу зору: рідко - транзиторна міопія (це стан повністю зникав при зниженні дози або відміні ацетазоламіду). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху та дзвін у вухах. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – нудота, блювання, діарея, мелена; частота невідома – сухість у роті, дисгевзія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – фульмінантний некроз печінки, порушення функції печінки, гепатит, холестатична жовтяниця; частота невідома – печінкова недостатність, печінкова коліка. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – фотосенсибілізація; частота невідома - свербіж шкіри, висипання на шкірі, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: частота невідома – артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – утворення конкрементів у нирках, кристалурія, ниркова та сечоводна коліка, ураження нирок, поліурія, гематурія, ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – зниження лібідо. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – втома; нечасто – лихоманка, слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиАцетазоламід може посилювати дію антагоністів фолієвої кислоти, гіпоглікемічних засобів та пероральних антикоагулянтів. Одночасне застосування ацетазоламіду та ацетилсаліцилової кислоти може викликати метаболічний ацидоз та посилювати токсичні ефекти щодо центральної нервової системи. При сумісному застосуванні із серцевими глікозидами або препаратами, що підвищують артеріальний тиск, слід коригувати дозу ацетазоламіду. Ацетазоламід підвищує вміст фенітоїну у сироватці крові. Ацетазоламід посилює прояви остеомаляції, спричиненої прийомом протиепілептичних лікарських засобів. Одночасне застосування ацетазоламіду та амфетаміну, атропіну або хінідину може посилити їхню побічну дію. Потенціювання діуретичного ефекту ацетазоламіду виникає при сумісному застосуванні з метилксантинами (амінофіліном). Зменшення діуретичного ефекту ацетазоламіду відбувається при комбінованому застосуванні з хлоридом амонію та іншими кислотоутворюючими діуретиками. Посилення гіпотензивного ефекту щодо внутрішньоочного тиску можливе при одночасному застосуванні з холінергічними препаратами та бета-адреноблокаторами. Ацетазоламід посилює дію ефедрину. Збільшує концентрацію у плазмі крові карбамазепіну, недеполяризуючих міорелаксантів. Ацетазоламід збільшує виведення літію. Ацетазоламід може збільшувати концентрацію циклоспорину. Ацетазоламід може знижувати антисептичну дію метенаміну на сечовивідну систему. Одночасне використання ацетозоламіду та натрію гідрокарбонату збільшує ризик формування каменів у нирках. Ацетазоламід зменшує абсорбцію примідону у шлунково-кишковому тракті, що може призводити до зниження концентрації примідону та його метаболітів у плазмі крові та зменшувати протисудомну дію препарату. Слід бути обережними при призначенні, зміні дози та відміні ацетазоламіду у пацієнтів, які отримують терапію примідоном.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, строго за призначенням лікаря. У разі пропуску прийому препарату при черговому прийомі не збільшувати дозу. Набряковий синдром На початку лікування приймають по 250 мг уранці. Для досягнення максимального діуретичного ефекту необхідно приймати Ацетазоламід 1 раз на добу через день або 2 дні поспіль з одноденною перервою. Підвищення дози не підсилює діуретичний ефект. При зменшенні раніше досягнутої відповіді на терапію ацетазоламідом слід відмінити препарат на добу (для відновлення активності карбоангідрази нирок). Застосування ацетазоламіду не скасовує необхідність застосування інших лікарських засобів, дотримання постільного режиму та обмеження прийому хлориду натрію. Глаукома Ацетазоламід слід приймати у складі комплексної терапії. Дорослим при відкритокутовій глаукомі препарат призначають у дозі 250 мг 1-4 рази на добу. Дози, що перевищують 1000 мг, не підвищують терапевтичний ефект. При вторинній глаукомі препарат призначають у дозі 250 мг кожні 4 години протягом дня. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект проявляється після короткочасного прийому препарату у дозі 250 мг двічі на добу. При гострих нападах глаукоми препарат призначають по 250 мг 4 рази на добу. Дітям старше 3-х років при нападах глаукоми препарат призначають у дозі 10-15 мг/кг маси тіла на добу на 3-4 прийоми. Після 5 днів прийому роблять перерву на 2 дні. При тривалому лікуванні потрібне призначення препаратів калію, калійзберігаючої дієти. При підготовці до операції призначають по 250-500 мг напередодні та вранці на день операції. Епілепсія Дози для дорослих: 250-500 мг/добу на один прийом протягом 3 днів, на 4-й день перерва. При одночасному застосуванні Ацетазоламіду з іншими протисудомними препаратами на початку лікування застосовують 250 мг 1 раз на добу, поступово збільшуючи дозу у разі потреби. Максимальна добова доза у дорослих становить 1000 мг. Дози для дітей старше 3-х років: 8-30 мг/кг на день, розділені на 1-4 прийоми. Максимальна добова доза – 750 мг. Гостра "висотна" хвороба Рекомендується застосування препарату у дозі 500-1000 мг на добу. У разі швидкого сходження – 1000 мг на добу. Препарат слід застосовувати за 24-48 годин до сходження. У разі появи симптомів хвороби лікування продовжують протягом наступних 48 годин або довше, якщо це необхідно. Ліквородинамічні порушення, внутрішньочерепна гіпертензія Рекомендується застосування препарату в дозі 250 мг на добу або 125-250 мг кожні 8-12 годин. Максимальний терапевтичний ефект досягається при дозі 750 мг на добу. Для досягнення оптимального ефекту може знадобитися щоденне безінтервальне застосування препарату.ПередозуванняСимптоми Симптоми передозування не описані. Ймовірними симптомами передозування можуть бути порушення водно-електролітного балансу, метаболічний ацидоз, а також порушення центральної нервової системи. Лікування Специфічного антидоту немає. Лікування має бути симптоматичне та підтримуюче. Слід контролювати вміст електролітів у плазмі, особливо калію, натрію, а також pH крові. У разі метаболічного ацидозу застосовується гідрокарбонат натрію. Ацетазоламід виводиться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні ацетазоламіду необхідно дотримуватися запобіжних заходів. Рекомендується провести загальний аналіз крові (кількість еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів) до призначення ацетазоламіду та регулярно контролювати картину крові під час лікування. Також рекомендується періодичний контроль вмісту електролітів у сироватці крові. Описані небезпечні для життя реакції підвищеної чутливості до ацетазоламіду (сульфаніламідів), такі як синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, фульмінантний некроз печінки, агранулоцитоз, апластична анемія та геморагічний діатез. У разі появи токсичних шкірних реакцій та/або зменшення кількості формених елементів крові необхідно негайно припинити прийом ацетазоламіду. З появою будь-яких шкірних висипань слід звернутися до лікаря. Підвищення дози ацетазоламіду не підсилює діуретичний ефект, але може збільшити частоту виникнення небажаних реакцій (таких як запаморочення та парестезія). Застосування ацетазоламіду у високих дозах часто призводить до зниження діурезу. При застосуванні ацетазоламіду протягом 5 днів зростає ризик розвитку метаболічного ацидозу. Ацетазоламід слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з бронхіальною обструкцією та емфіземою легень (стани, що супроводжуються порушенням альвеолярної вентиляції) у зв'язку з можливістю посилення ацидозу. Слід бути обережним при одночасному застосуванні високих доз ацетилсаліцилової кислоти (більше 300 мг на добу) та ацетазоламіду, оскільки були повідомлення про анорексію, тахіпное, летаргію, кому та смерть пацієнтів при застосуванні зазначених лікарських засобів. Ацетазоламід слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з цукровим діабетом через підвищений ризик гіперглікемії. При появі минущого порушення слуху слід припинити прийом ацетазоламіду. Ацетазоламід залужує сечу. У пацієнтів із сечокам'яною хворобою в анамнезі слід оцінити баланс користі лікування та ризику камнеутворення. Було виявлено невелике зростання ризику суїцидального мислення та суїцидальної поведінки у пацієнтів, які отримували лікування протиепілептичними лікарськими засобами. Механізм цього явища невідомий, але існуючі дані не виключають такого ризику при застосуванні ацетазоламіду. Тому при застосуванні ацетазоламіду слід здійснювати спостереження за пацієнтами та виявляти можливі ознаки суїцидальної поведінки чи мислення. Пацієнти (і особи, які здійснюють догляд за пацієнтом) повинні бути попереджені про необхідність звернутися за медичною допомогою у разі ознак суїцидальної поведінки або мислення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ацетазоламід, особливо у високих дозах, може спричинити сонливість, рідше втому, запаморочення, атаксію та дезорієнтацію, тому під час лікування пацієнти не повинні керувати автотранспортом та працювати з механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрем – 1 г: ацикловір 50 мг. 2 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування 5%.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб для зовнішнього застосування, синтетичний аналог пуринового нуклеозиду. Тімідинкіназа інфікованих вірусом клітин активно перетворює ацикловір через ряд послідовних реакцій у моно-, ді- та трифосфат ацикловіру. Останній взаємодіє з вірусною ДНК-полімеразою та вбудовується в ДНК, яка синтезується для нових вірусів. Таким чином, формується "дефектна" вірусна ДНК, що призводить до придушення реплікації нових поколінь вірусів. Ацикловір активний щодо вірусу Herpes simplex типів 1 і 2, вірусу Varicella zoster, вірусу Епштейна-Барр та цитомегаловірусу.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні системна абсорбція мінімальна.Клінічна фармакологіяПротивірусний препарат для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняінфекції шкіри, спричинені вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, включаючи генітальний герпес та герпес губ; оперізуючий лишай; вітряна віспа.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру та валацикловіру; дитячий та підлітковий вік до 18 років. З обережністю: вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дегідратація; ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяЗастосування ацикловіру при вагітності можливе у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1 /1000) і дуже рідко (<10 000), частота невідома (частоту виникнення не можна визначити виходячи з наявних даних). Місцеві реакції: нечасто – у місці аплікації можливе відчуття печіння, яке з часом проходить, сухість шкіри, свербіж; рідко – еритема, контактний дерматит у місці нанесення. При попаданні на слизові оболонки можливе запалення. З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк та кропив'янку.Взаємодія з лікарськими засобамиПри зовнішньому застосуванні ацикловіру клінічно значущої взаємодії не відзначено. Імуностимулятори – можливе посилення ефекту ацикловіру.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Наносять 4-6 разів на добу (кожні 4 год) тонким шаром на уражені ділянки ділянки шкіри, що межують з ними. Препарат наносять або ватним тампоном або чистими руками, щоб уникнути додаткового інфікування уражених ділянок. Терапію слід продовжувати до тих пір, поки на бульбашках не утворюється кірка, або вони повністю не заживуть. Тривалість терапії становить середньому 5 днів і має перевищувати 10 днів. Важливо розпочинати лікування рецидивуючої інфекції під час продромальної фази або на початку прояву інфекції. Тривалість лікування – не менше 5 днів. У разі відсутності загоєння лікування може бути продовжено до 10 днів. У разі збереження симптомів захворювання більше 10 днів слід проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняДані про передозування препарату не надано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАцикловір у вигляді лікарських форм для зовнішнього застосування не слід наносити на слизові оболонки ротової порожнини, очей, піхви.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрем – 100 р.: діюча речовина: ацикловір 5,0 г; Допоміжні речовини: макрогол-1500 – 25,0 г; макрогол-400 – 70,0 г. По 5, 10 г в алюмінієві туби з бушонами. Одну тубу разом із інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКрем білого або білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаПри застосуванні мазі на інтактній шкірі: мінімальне всмоктування; не визначається в крові та сечі. Уражена шкіра: всмоктування; у хворих з нормальною функцією нирок концентрація у сироватці крові становить до 0,28 мкг/мл, у хворих із хронічною нирковою недостатністю – до 0,78 мкг/мл. Виводиться нирками (до 94% добової дози).ФармакодинамікаПротивірусний препарат, синтетичний аналог нуклеозиду тимідину, що має високо вибіркову дію на віруси герпесу. Усередині інфікованих вірусом клітин під впливом вірусної тимідинкінази проходить ряд послідовних реакцій трансформації ацикловіру в моно-, ді- та трифосфату ацикловіру. Ацикловір трифосфат вбудовується в ланцюжок вірусної ДНК та блокує його синтез за допомогою конкурентного інгібування вірусної ДНК-полімерази. Специфічність і висока селективність дії також обумовлені переважним його накопиченням у клітинах, уражених вірусом герпесу. Високоактивний щодо вірусу Herpes simplex 1 та 2 типу; вірусу, що викликає вітряну віспу та оперізувальний лишай (Varicella zoster); вірусу Епштейна-Барр (види вірусів зазначені у порядку зростання величини мінімальної переважної концентрації ацикловіру). Помірно активний щодо цитомегаловірусу. При герпесі попереджає утворення нових елементів висипу, знижує ймовірність шкірної дисемінації та вісцеральних ускладнень, прискорює утворення кірки, знижує біль у гострій фазі оперізувального герпесу.Показання до застосуванняІнфекція шкіри, спричинена вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у тому числі герпес губ.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру та інших компонентів препарату. З обережністю: вагітність, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування препарату у період вагітності та грудного вигодовування не проводилося. Застосування показано лише у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто -> 1/10; часто - від >1/100 до 1/1000 до 1/1000 до Алергічні реакції: дуже рідко – анафілактичні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк та уртикарні висипання. З боку шкірних покривів: нечасто – відчуття печіння після нанесення препарату, що проходить з часом, сухість шкіри, свербіж, поколювання в місці нанесення, лущення шкіри; рідко – еритема, контактний дерматит у місці нанесення. Якщо будь-які з побічних ефектів, що вказані в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значимих взаємодій при зовнішньому застосуванні не виявлено.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Дорослим. Мазь наносять тонким шаром (приблизно 1,25 см смужки мазі на 25 см2 ураженої шкіри) на уражені ділянки 4-6 разів на добу. Важливо починати лікування якомога раніше на початку розвитку захворювання, краще протягом продромального періоду. Тривалість лікування не менше ніж 5 днів, максимум 10 днів. Якщо симптоми захворювання не зникають після 10 днів лікування, слід звернутися до лікаря.ПередозуванняПри застосуванні препарату відповідно до інструкції щодо застосування передозування малоймовірне. При випадковому прийомі внутрішньо можливі такі симптоми: біль голови, неврологічні порушення, задишка, нудота, блювання, діарея, порушення функції нирок. Лікування: підтримка життєво важливих функцій, гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМазь не рекомендується наносити на слизові оболонки порожнини рота, очей, носа та піхви. Ефективність лікування буде тим вищою, що раніше розпочато терапія (при перших ознаках інфекції: відчуття напруженості, свербіж, печіння, поколювання, почервоніння). Пацієнти з імунодефіцитними станами при лікуванні будь-яких інфекційних захворювань повинні дотримуватися рекомендацій лікаря. При виражених проявах герпесу губ рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
1 948,00 грн
282,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті плівковою оболонкою – 1 таб. Діюча речовина: бікалутамід 150 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 88.5 мг, целюлоза мікрокристалічна 30.9 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 12 мг, повідон К17 12 мг, магнію стеарат 2.1 мг, вода 4.5 мг; плівкова оболонка: гіпромелоза 4.95 мг, макрогол-4000 1.35 мг, титану діоксид 2.7 мг. 30 пігулок в упаковці.Фармакотерапевтична групаАнтиандрогенний нестероїдний засіб. Зв'язуючись з рецепторами, що мають спорідненість з андрогенами, пригнічує активність андрогенів, у результаті спостерігається регресія пухлини передміхурової залози. Не має інших видів ендокринної активності.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре всмоктується із ШКТ. Їда не впливає на біодоступність. Зв'язування із білками плазми становить 96%. Інтенсивно метаболізується у печінці шляхом окислення та утворення глюкуронідних кон'югатів. Виводиться у вигляді метаболітів із сечею та жовчю приблизно в рівних пропорціях. Можлива кумуляція бікалутаміду в організмі.Показання до застосуванняРак передміхурової залози – у складі комбінованої терапії з аналогом ГнРГ або з хірургічною кастрацією.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом із терфенадином, астемізолом, цизапридом; дитячий вік; підвищена чутливість до бікалутаміду. Не призначають пацієнтам жіночої статі. З обережністю застосовувати у пацієнтів з помірно вираженими та тяжкими порушеннями функції печінки, т.к. можлива кумуляція бікалутаміду в організмі.Вагітність та лактаціяПрепарат не призначають дітям. Не призначають пацієнтам жіночої статі.Побічна діяЗ боку ендокринної системи: припливи, болючість молочних залоз та гінекомастія, зниження лібідо. З боку травної системи: біль у животі, діарея, нудота, блювання, підвищення рівня трансаміназ, жовтяниця, холестаз. З боку центральної нервової системи: можливі астенія, депресія. Дерматологічні реакції: алопеція, відновлення росту волосся, свербіж, сухість шкіри. Інші: гематурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри застосуванні бікалутаміду протягом 28 днів на фоні прийому мідазоламу АUC мідазоламу збільшувалася на 80%. При одночасному застосуванні бікалутаміду з циклоспорином або блокаторами кальцієвих каналів можливе потенціювання або розвиток небажаних реакцій. Теоретично можливе підвищення концентрації бікалутаміду в плазмі при його одночасному застосуванні з інгібіторами мікросомальних ферментів печінки, що може супроводжуватися збільшенням частоти виникнення небажаних реакцій. Дослідження in vitro показали, що бікалутамід може витісняти антикоагулянт кумаринового ряду варфарину з ділянок зв'язування з білками плазми.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування потрібний регулярний контроль функції печінки. У разі розвитку тяжких змін необхідно припинити прийом бікалутаміду.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 124,00 грн
284,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бікалутамід 50мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат 29.5 мг, целюлоза мікрокристалічна 10.3 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 4 мг, повідон К17 4 мг, стеарат магнію 0.7 мг, вода 1.5 мг. Склад плівкової оболонки: гіпромелоза 1.65 мг, макрогол-4000 0.45 мг, титану діоксид 0.9 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (алюміній/ПВХ) (3) - пачки картонні. 30 шт. - упаковки осередкові контурні (алюміній/ПВХ) (1) - пачки картонні. 30 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаАнтиандрогенний нестероїдний засіб. Зв'язуючись з рецепторами, що мають спорідненість з андрогенами, пригнічує активність андрогенів, у результаті спостерігається регресія пухлини передміхурової залози. Не має інших видів ендокринної активності.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре всмоктується із ШКТ. Їда не впливає на біодоступність. Зв'язування із білками плазми становить 96%. Інтенсивно метаболізується у печінці шляхом окислення та утворення глюкуронідних кон'югатів. Виводиться у вигляді метаболітів із сечею та жовчю приблизно в рівних пропорціях. Можлива кумуляція бікалутаміду в організмі.Клінічна фармакологіяАнтиандрогенний нестероїдний препарат із протипухлинною активністю.Показання до застосуванняРак передміхурової залози – у складі комбінованої терапії з аналогом ГнРГ або з хірургічною кастрацією.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом із терфенадином, астемізолом, цизапридом; дитячий вік; підвищена чутливість до бікалутаміду. Не призначають пацієнтам жіночої статі.Вагітність та лактаціяНе призначають пацієнтам жіночої статі. Застосування у дітей Препарат не призначають дітям.Побічна діяЗ боку ендокринної системи: припливи, болючість молочних залоз та гінекомастія, зниження лібідо. З боку травної системи: біль у животі, діарея, нудота, блювання, підвищення рівня трансаміназ, жовтяниця, холестаз. З боку центральної нервової системи: можливі астенія, депресія. Дерматологічні реакції: алопеція, відновлення росту волосся, свербіж, сухість шкіри. Інші: гематурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри застосуванні бікалутаміду протягом 28 днів на фоні прийому мідазоламу АUC мідазоламу збільшувалася на 80%. При одночасному застосуванні бікалутаміду з циклоспорином або блокаторами кальцієвих каналів можливе потенціювання або розвиток небажаних реакцій. Теоретично можливе підвищення концентрації бікалутаміду в плазмі при його одночасному застосуванні з інгібіторами мікросомальних ферментів печінки, що може супроводжуватися збільшенням частоти виникнення небажаних реакцій. Дослідження in vitro показали, що бікалутамід може витісняти антикоагулянт кумаринового ряду варфарину з ділянок зв'язування з білками плазми.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати у пацієнтів з помірно вираженими та тяжкими порушеннями функції печінки, т.к. можлива кумуляція бікалутаміду в організмі. У період лікування потрібний регулярний контроль функції печінки. У разі розвитку тяжких змін необхідно припинити прийом бікалутаміду.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
396,00 грн
332,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бісопрололу фумарат 10 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні. 30 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні. 30 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаСелективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючої активності. Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує ЧСС (у спокої та при навантаженні) та серцевий викид, при цьому ударний обсяг суттєво не зменшується. Пригнічує AV-провідність. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. У високих дозах (200 мг і більше) може викликати блокаду та β2-адренорецепторів головним чином у бронхах та у гладких м'язах судин. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих із вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження АТ та впливом на ЦНС. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в антеград через AV-вузол) та за додатковими шляхами.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Cmax у плазмі досягається через 2-4 год. Зв'язування з білками плазми - 26-33%. Бісопролол невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр; виділяється із грудним молоком. Метаболізується у печінці. T1/2 – 9-12 год. Виводиться нирками – 50% у незміненому вигляді, менше 2% – з жовчю.Клінічна фармакологіяБета1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії, хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняГостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, кардіогенний шок, колапс, AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня (без кардіостимулятора), СССУ; синоатріальна блокада, виражена брадикардія (ЧСС <50 уд./хв), стенокардія Принцметала, виражене зниження АТ (систолічний АТ <90 мм рт.ст.), тяжкі форми бронхіальної астми та ХОЗЛ в анамнезі, пізні стадії порушення периферичного кровообігу, хвороба , феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів), метаболічний ацидоз, одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблоків.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації не рекомендується і можливе у тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. У виняткових випадках застосування при вагітності бісопролол слід відмінити за 72 години до очікуваного терміну пологів через можливість брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання у новонародженого. Якщо скасування неможливе, необхідно ретельно контролювати стан новонародженого протягом 72 год після пологів. При необхідності застосування бісопрололу в період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Не рекомендується застосування у дітей.Побічна діяЗ боку нервової системи: слабкість, стомлюваність, запаморочення, біль голови, розлади сну, порушення з боку психіки (депресія, рідко - галюцинації), відчуття холоду та парестезії в кінцівках. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, брадикардія, порушення AV-провідності, поява симптомів серцевої недостатності, посилення хромоти, що перемежується, та основних клінічних симптомів при синдромі Рейно. Порушення з боку органу зору: зменшення секреції слізної рідини, кон'юнктивіт. З боку системи травлення: діарея, запори, нудота, біль у животі. З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж шкіри; в окремих випадках – посилення проявів псоріазу, поява псоріазоподібних висипів. З боку дихальної системи: у схильних пацієнтів можлива поява симптомів бронхіальної обструкції. Інші: пітливість, припливи, порушення потенції, зниження толерантності до глюкози у хворих на цукровий діабет, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антацидних та протидіарейних засобів можливе зменшення абсорбції бета-адреноблокаторів. При одночасному застосуванні антиаритмічних засобів можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні антигіпертензивних засобів можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні серцевих глікозидів можливі порушення провідності. При одночасному застосуванні симпатоміметиків (в т.ч. засобів, що входять до складу від кашлю, крапель у ніс, очних крапель) зменшується ефективність бісопрололу. При одночасному застосуванні верапамілу, дилтіазему можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні гуанфацину можливі виражена брадикардія, порушення провідності. При одночасному застосуванні інсуліну, гіпоглігемічних засобів для внутрішнього застосування посилюється дія інсуліну або інших гіпоглігемічних засобів (необхідний регулярний контроль рівня глюкози в плазмі крові). При одночасному застосуванні клонідину можливі виражена брадикардія, гіпотензія, порушення провідності. У разі раптової відміни клонідину у пацієнтів, які отримують бісопролол, можливе різке підвищення артеріального тиску. При одночасному застосуванні ніфедипіну, інших блокаторів кальцієвих каналів, похідних дигідропіридину посилюється антигіпертензивна дія бісопрололу. При одночасному застосуванні резерпіну альфа-метилдопи можлива виражена брадикардія. При одночасному застосуванні рифампіцину можливе незначне зменшення T1/2 бісопрололу. При одночасному застосуванні похідних ерготаміну (в т.ч. засобів для лікування мігрені, що містять ерготамін), посилюються симптоми порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо добова доза становить 2.5-10 мг, частота прийому – 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 10 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при псоріазі та при вказівках на псоріаз у сімейному анамнезі, цукровому діабеті у фазі декомпенсації, при схильності до алергічних реакцій. При феохромоцитомі застосування бісопрололу можливе лише після прийому альфа-адреноблокаторів. Не допускати раптового скасування бісопрололу, курс лікування слід закінчувати повільно з поступовим зменшенням дози. Перед хірургічним втручанням слід повідомити анестезіолога про лікування бісопрололом. Бісопролол у дозі більше 10 мг на добу слід застосовувати лише у виняткових випадках. Не слід перевищувати цю дозу при нирковій недостатності (КК менше 20 мл/хв) та тяжких порушеннях функції печінки. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бісопрололу фумарат 10,0; Допоміжні речовини (ядро): лактози моногідрат (цукор молочний) 143,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 36,0 мг, стеарат магнію 1,5 мг, крохмаль прежелатинізований 2,5 мг, повідон (полівінілпіролідон) 7,0 мг; Допоміжні речовини (оболонка): гіпромелоза 3,3 мг, макрогол 4000 0,9 мг, титану діоксид 1,8 мг. По 10, 25, 30, 50 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50, 60 або 100 таблеток у банки полімерні для лікарських засобів. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки циліндричні, двоопуклої форми, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На зламі видно два шари - ядро білого або майже білого кольору та плівкова оболонка.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор.ФармакокінетикаБісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується у шлунково-кишковому тракті, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Ефект "первинного проходження" через печінку незначний (на рівні 10-15%), що призводить до високої біодоступності (90%). Їда не впливає на біодоступність бісопрололу. Бісопролол метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти мають сильну полярність і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише незначну роль. Зв'язок із білками плазми крові близько 30%. Об'єм розподілу – 3,5 л/кг. Загальний кліренс приблизно 15 л/год. Максимальна концентрація у плазмі визначається через 2-3 години. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр – низька. Період напіввиведення із плазми крові (10-12 годин) забезпечує ефективність протягом 24 годин після прийому одноразової щоденної дози. Бісопролол виводиться з організму двома шляхами, 50% дози метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Близько 98% виводиться нирками, їх 50% виводиться у незміненому вигляді; менше 2% – через кишечник (з жовчю). Оскільки виведення має місце у нирках та печінці рівною мірою, пацієнтам з порушенням функції печінки або з нирковою недостатністю корекції дози не потрібно. Фармакокінетика бісопрололу є лінійною і не залежить від віку. У пацієнтів із ХСН плазмові концентрації бісопрололу вищі, а період напіввиведення більш тривалий порівняно зі здоровими добровольцями. Відсутня інформація про фармакокінетику бісопрололу у пацієнтів з ХСН та одночасним порушенням функції печінки або нирок.ФармакодинамікаБісопролол - селективний β1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Як і для інших β1-адреноблокаторів, механізм дії при артеріальній гіпертензії не зрозумілий. Разом з тим відомо, що бісопролол знижує активність реніну в плазмі крові, зменшує потребу міокарда в кисні, уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС). Чинить антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах β1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, пригнічує всі функції серця, знижує атріовентрикулярну (AV). При перевищенні терапевтичної дози має β2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності α-адренорецепторів та усунення стимуляції β2-адренорецепторів), через 1-3 доби повертається до вихідного значення, а при тривалому застосуванні – знижується. Антигіпертензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності симпатоадреналової системи (САС) (має велике значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему. . При артеріальній гіпертензії ефект розвивається через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок зниження скоротливості та інших функцій міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба у кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних β-адреноблокаторів, надає менш виражений вплив на органи, що містять β2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів та матки) та на вугілля; не викликає затримки іонів натрію в організмі; виразність атерогенної дії не відрізняється від дії пропранололу.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стенокардії; Хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу, інших компонентів препарату та інших β-адреноблокаторів; гостра серцева недостатність або ХСН на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; шок (у тому числі кардіогенний); набряк легенів; атріовентрикулярна блокада (AV) блокада ІІ-ІІІ ступеня, без електрокардіостимулятора; синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск (АТ) 100 мм рт.ст.); тяжкі форми бронхіальної астми та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі; виражені порушення периферичного кровообігу; синдром Рейно; метаболічний ацидоз; феохромоцитома (без одночасного використання α-адреноблокаторів); одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО) (за винятком інгібіторів МАО типу В); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, недостатність лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю: проведення десенсибілізуючої терапії, стенокардія Принцметала, гіпертиреоз, цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові, AV блокада I ступеня, ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв), виражені порушення функції печінки, пс рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця або вада клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, строга дієта, депресія (у тому числі в анамнезі), літній вік.Вагітність та лактаціяБісопролол має фармакологічні ефекти, які можуть мати шкідливий вплив протягом вагітності та/або на плід або новонародженого. Зазвичай β-адреноблокатори знижують плацентарну перфузію, що веде до уповільнення зростання плода, внутрішньоутробної загибелі плода, викиднів або передчасних пологів. У плода та новонародженої дитини можуть виникнути патологічні реакції (наприклад, гіпоглікемія, брадикардія, артеріальна гіпотензія). Бісопролол не слід застосовувати при вагітності, застосування можливе у тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та/або дитини. У тому випадку, коли лікування Бісопрололом розглядається як необхідне, слід проводити спостереження за матково-плацентарним кровотоком та внутрішньоутробним розвитком плода. У разі негативного впливу на вагітність або плід слід розглянути альтернативну терапію. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії, як правило, виникають протягом перших 3 днів. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. Дані щодо виділення бісопрололу у грудне молоко відсутні. Тому при необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи окремі повідомлення. З боку серця та судин: дуже часто – урідження частоти серцевих скорочень (брадикардія, особливо у пацієнтів із ХСН); відчуття серцебиття; часто - виражене зниження артеріального тиску (особливо у пацієнтів з ХСН), прояв ангіоспазму (посилення порушень периферичного кровообігу, відчуття холоду в кінцівках (парестезії); нечасто - порушення AV провідності (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, ор гіпотензія, посилення перебігу ХСН з розвитком периферичних набряків (набряклість кісточок, стоп; задишка), біль у грудях. З боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль, астенія, підвищена стомлюваність, порушення сну, депресія, неспокій; рідко - сплутаність свідомості чи короткочасна втрата пам'яті, "кошмарні" сновидіння, галюцинації, міастенія, тремор, судоми м'язів. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування. З боку органів чуття: рідко – порушення зору, зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз), шум у вухах, зниження слуху, біль у вусі; дуже рідко – сухість та болючість очей, кон'юнктивіт, порушення смаку. З боку дихальної системи: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів; рідко – алергічний риніт; закладеність носа. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, біль у животі; рідко – гепатит, підвищення активності ферментів печінки (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), підвищення концентрації білірубіну, зміна смаку. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – артралгія, біль у спині. З боку сечостатевої системи: дуже рідко – порушення потенції, ослаблення лібідо. Лабораторні показники: рідко – підвищення концентрації тригліцеридів у крові; в окремих випадках – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія. Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко – підвищене потовиділення, гіперемія шкіри, висип, псоріазоподібні шкірні реакції; дуже рідко - алопеція, β-адреноблокатори можуть загострювати перебіг псоріазу. Інші: синдром "скасування" (почастішання нападів стенокардії, підвищення АТ).Взаємодія з лікарськими засобамиНерекомендовані комбінації Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність серця. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу і меншою мірою дилтіазему, при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають β-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) можуть призвести до ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни β-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку "рикошетної" артеріальної гіпертензії. Комбінації, які потребують обережності Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності. Дія β-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очних крапель для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, ушкодження ЧСС). Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Одночасне застосування препарату Бісопролол з β-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на β- та α-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрін), може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю α-адренорецепторів, що призводить до підвищення АТ. Подібні взаємодії є більш ймовірними при застосуванні неселективних β-адреноблокаторів. Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бісопролол. Йодовмісні рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Ефективність інсуліну і гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо може змінюватися при лікуванні бісопрололом (маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається: тахікардію, підвищення АТ). Кліренс лідокаїну та ксантинів (крім теофіліну) може знижуватися у зв'язку з можливим підвищенням їх концентрації у плазмі крові, особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Антигіпертензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (затримка іонів натрію та блокада синтезу простагландинів нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів натрію). Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, блокатори "повільних" кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Дія недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів у період лікування бісопрололом може подовжуватися. Трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні засоби посилюють пригнічення центральної нервової системи. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО (крім інгібіторів МАО В) внаслідок значного посилення антигіпертензивної дії. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бісопрололу має становити не менше 14 днів. Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу. Сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі крові. Рифампіцин скорочує період напіввиведення бісопрололу.Спосіб застосування та дозиПрепарат Бісопролол приймають внутрішньо, вранці натще, одноразово, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок. Лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії У всіх випадках режим прийому та дозування підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема враховуючи частоту серцевих скорочень та терапевтичну відповідь. При артеріальній гіпертензії та ішемічній хворобі серця зазвичай початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. При лікуванні артеріальної гіпертензії та стенокардії максимальна добова доза становить 20 мг 1 раз на добу. Можливий поділ добової дози на 2 прийоми. Лікування стабільної хронічної серцевої недостатності Стандартна схема лікування ХСН включає застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністів рецепторів ангіотензину II (у разі непереносимості інгібіторів АПФ), β-адреноблокаторів, діуретиків та, факультативно, серцевих глікозидів. Початок лікування ХСН препаратом Бісопролол потребує обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою лікування препаратом Бісопролол є стабільна хронічна серцева недостатність без ознак загострення. Лікування ХСН препаратом Бісопролол починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, т. е. дозу можна збільшувати лише тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Початкова доза, що рекомендується, становить 1,25 мг (1/2 таблетки по 2,5 мг) один раз на день. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2,5 мг, 3,75 мг (11/2 таблетки по 2,5 мг), 7,5 мг (3 таблетки по 2,5 мг) та 10 мг 1 раз на день. Кожне подальше збільшення дози має здійснюватися не менше ніж за два тижні. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимальна рекомендована доза при ХСН становить 10 мг препарату Бісопролол 1 раз на день. Під час титрування рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, частота серцевих скорочень та ступеня вираженості симптомів ХСН. Посилення симптомів перебігу ХСН можливе вже з першого дня застосування препарату. Якщо пацієнт погано переносить максимально рекомендовану дозу, можливе поступове зниження дози. Під час або після фази титрування може виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується передусім провести корекцію доз препаратів супутньої терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози Бісопрололу або його відміна. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування дози або продовжити лікування. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок або печінки: при порушенні функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня, зазвичай, не потрібно коригувати дозу; при виражених порушеннях функції нирок (КК менше 20 мл/хв) та у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки максимальна добова доза становить 10 мг. Збільшення дози таких хворих має здійснюватися з особливою обережністю. На цей час недостатньо даних щодо застосування препарату Бісопролол у пацієнтів з ХСН, пов'язаних з цукровим діабетом 1 типу, вираженими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або вадами клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було отримано достатніх даних щодо пацієнтів із ХСН із інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомність, судоми. Лікування: у разі передозування, передусім треба припинити прийом препарату, провести промивання шлунка, призначити адсорбуючі засоби, провести симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії – внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні АТ - внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорів. При гіпоглікемії може бути показано внутрішньовенне введення декстрози (глюкози). При AV блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування Р-адреноміметиками, такими як епінефрін. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН – внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму - призначення бронходилататорів, у тому числі β2-адреноміметиків та/або амінофіліну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКонтроль за станом пацієнтів, які приймають препарат Бісопролол, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ, проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози крові у пацієнтів з цукровим діабетом (1 раз на 4-5 місяців). У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у пацієнтів із обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Пацієнтам, які користуються контактними лінзами, слід враховувати, що на фоні лікування препаратом можливе зменшення продукції слізної рідини. При застосуванні препарату Бісопролол у пацієнтів з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної блокади α-адренорецепторів). При тиреотоксикозі бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату у пацієнтів з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних β-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального значення. При одночасному застосуванні клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Бісопролол. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину (адреналіну) на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування препарат слід відмінити за 48 годин до проведення загальної анестезії. Якщо пацієнт прийняв препарат перед хірургічним втручанням, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, які виснажують депо катехоламінів (в т. ч. резерпін), можуть посилити дію β-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Пацієнтам із бронхоспастичними захворюваннями можна з обережністю призначати кардіоселективні β-адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. На тлі прийому β-адреноблокаторів у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою може посилюватись опір дихальних шляхів. У разі перевищення дози препарату Бісопролол у таких пацієнтів виникає небезпека розвитку бронхоспазму. У разі виявлення у пацієнтів наростаючої брадикардії (ЧСС менше 60 уд/хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), AV блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію препаратом Бісопролол у разі розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Відміну препарату проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). Слід скасовувати препарат перед дослідженням концентрації у крові та сечі катехоламінів, норметанефрину, ванілінміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл. У курців ефективність β-адреноблокаторів нижча. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату Бісопролол не впливає на здатність керувати транспортними засобами згідно з результатами дослідження у пацієнтів з ІХС. Однак внаслідок індивідуальних реакцій здатність керувати транспортними засобами або працювати з технічно складними механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування після зміни дози, а також при одночасному вживанні алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бісопролол (у формі фумарату) 2,5 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, двоопуклі, з ризиком.Фармакотерапевтична групаСелективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючої активності. Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує ЧСС (у спокої та при навантаженні) та серцевий викид, при цьому ударний обсяг суттєво не зменшується. Пригнічує AV-провідність. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. У високих дозах (200 мг і більше) може викликати блокаду та β2-адренорецепторів головним чином у бронхах та у гладких м'язах судин. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих із вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження АТ та впливом на ЦНС. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в антеград через AV-вузол) та за додатковими шляхами.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Cmax у плазмі досягається через 2-4 год. Зв'язування з білками плазми - 26-33%. Бісопролол невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр; виділяється із грудним молоком. Метаболізується у печінці. T1/2 – 9-12 год. Виводиться нирками – 50% у незміненому вигляді, менше 2% – з жовчю.Клінічна фармакологіяБета1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії, хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняГостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, кардіогенний шок, колапс, AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня (без кардіостимулятора), СССУ; синоатріальна блокада, виражена брадикардія (ЧСС <50 уд./хв), стенокардія Принцметала, виражене зниження АТ (систолічний АТ <90 мм рт.ст.), тяжкі форми бронхіальної астми та ХОЗЛ в анамнезі, пізні стадії порушення периферичного кровообігу, хвороба , феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів), метаболічний ацидоз, одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблоків.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації не рекомендується і можливе у тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. У виняткових випадках застосування при вагітності бісопролол слід відмінити за 72 години до очікуваного терміну пологів через можливість брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання у новонародженого. Якщо скасування неможливе, необхідно ретельно контролювати стан новонародженого протягом 72 год після пологів. При необхідності застосування бісопрололу в період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Не рекомендується застосування у дітей.Побічна діяЗ боку нервової системи: слабкість, стомлюваність, запаморочення, біль голови, розлади сну, порушення з боку психіки (депресія, рідко - галюцинації), відчуття холоду та парестезії в кінцівках. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, брадикардія, порушення AV-провідності, поява симптомів серцевої недостатності, посилення хромоти, що перемежується, та основних клінічних симптомів при синдромі Рейно. Порушення з боку органу зору: зменшення секреції слізної рідини, кон'юнктивіт. З боку системи травлення: діарея, запори, нудота, біль у животі. З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж шкіри; в окремих випадках – посилення проявів псоріазу, поява псоріазоподібних висипів. З боку дихальної системи: у схильних пацієнтів можлива поява симптомів бронхіальної обструкції. Інші: пітливість, припливи, порушення потенції, зниження толерантності до глюкози у хворих на цукровий діабет, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антацидних та протидіарейних засобів можливе зменшення абсорбції бета-адреноблокаторів. При одночасному застосуванні антиаритмічних засобів можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні антигіпертензивних засобів можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні серцевих глікозидів можливі порушення провідності. При одночасному застосуванні симпатоміметиків (в т.ч. засобів, що входять до складу від кашлю, крапель у ніс, очних крапель) зменшується ефективність бісопрололу. При одночасному застосуванні верапамілу, дилтіазему можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні гуанфацину можливі виражена брадикардія, порушення провідності. При одночасному застосуванні інсуліну, гіпоглігемічних засобів для внутрішнього застосування посилюється дія інсуліну або інших гіпоглігемічних засобів (необхідний регулярний контроль рівня глюкози в плазмі крові). При одночасному застосуванні клонідину можливі виражена брадикардія, гіпотензія, порушення провідності. У разі раптової відміни клонідину у пацієнтів, які отримують бісопролол, можливе різке підвищення артеріального тиску. При одночасному застосуванні ніфедипіну, інших блокаторів кальцієвих каналів, похідних дигідропіридину посилюється антигіпертензивна дія бісопрололу. При одночасному застосуванні резерпіну альфа-метилдопи можлива виражена брадикардія. При одночасному застосуванні рифампіцину можливе незначне зменшення T1/2 бісопрололу. При одночасному застосуванні похідних ерготаміну (в т.ч. засобів для лікування мігрені, що містять ерготамін), посилюються симптоми порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо добова доза становить 2.5-10 мг, частота прийому – 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 10 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при псоріазі та при вказівках на псоріаз у сімейному анамнезі, цукровому діабеті у фазі декомпенсації, при схильності до алергічних реакцій. При феохромоцитомі застосування бісопрололу можливе лише після прийому альфа-адреноблокаторів. Не допускати раптового скасування бісопрололу, курс лікування слід закінчувати повільно з поступовим зменшенням дози. Перед хірургічним втручанням слід повідомити анестезіолога про лікування бісопрололом. Бісопролол у дозі більше 10 мг на добу слід застосовувати лише у виняткових випадках. Не слід перевищувати цю дозу при нирковій недостатності (КК менше 20 мл/хв) та тяжких порушеннях функції печінки. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: бісопрололу фумарат 5 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний (аеросил), стеарат магнію, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), кальцію гідрофосфату дигідрат. Склад оболонки: опадрай II білий (спирт полівініловий, частково гідролізований – 40%, тальк – 14.8%, макрогол 3350 (поліетиленгліколь 3350) – 20.2%, титану діоксид (Е171) – 25%). 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, двоопуклі, з ризиком.Фармакотерапевтична групаСелективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючої активності. Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує ЧСС (у спокої та при навантаженні) та серцевий викид, при цьому ударний обсяг суттєво не зменшується. Пригнічує AV-провідність. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. У високих дозах (200 мг і більше) може викликати блокаду та β2-адренорецепторів головним чином у бронхах та у гладких м'язах судин. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих із вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження АТ та впливом на ЦНС. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в антеград через AV-вузол) та за додатковими шляхами.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Cmax у плазмі досягається через 2-4 год. Зв'язування з білками плазми - 26-33%. Бісопролол невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр; виділяється із грудним молоком. Метаболізується у печінці. T1/2 – 9-12 год. Виводиться нирками – 50% у незміненому вигляді, менше 2% – з жовчю.Клінічна фармакологіяБета1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії, хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняГостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, кардіогенний шок, колапс, AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня (без кардіостимулятора), СССУ; синоатріальна блокада, виражена брадикардія (ЧСС <50 уд./хв), стенокардія Принцметала, виражене зниження АТ (систолічний АТ <90 мм рт.ст.), тяжкі форми бронхіальної астми та ХОЗЛ в анамнезі, пізні стадії порушення периферичного кровообігу, хвороба , феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів), метаболічний ацидоз, одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО типу В), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблоків.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації не рекомендується і можливе у тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. У виняткових випадках застосування при вагітності бісопролол слід відмінити за 72 години до очікуваного терміну пологів через можливість брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання у новонародженого. Якщо скасування неможливе, необхідно ретельно контролювати стан новонародженого протягом 72 год після пологів. При необхідності застосування бісопрололу в період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Не рекомендується застосування у дітей.Побічна діяЗ боку нервової системи: слабкість, стомлюваність, запаморочення, біль голови, розлади сну, порушення з боку психіки (депресія, рідко - галюцинації), відчуття холоду та парестезії в кінцівках. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, брадикардія, порушення AV-провідності, поява симптомів серцевої недостатності, посилення хромоти, що перемежується, та основних клінічних симптомів при синдромі Рейно. Порушення з боку органу зору: зменшення секреції слізної рідини, кон'юнктивіт. З боку системи травлення: діарея, запори, нудота, біль у животі. З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж шкіри; в окремих випадках – посилення проявів псоріазу, поява псоріазоподібних висипів. З боку дихальної системи: у схильних пацієнтів можлива поява симптомів бронхіальної обструкції. Інші: пітливість, припливи, порушення потенції, зниження толерантності до глюкози у хворих на цукровий діабет, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антацидних та протидіарейних засобів можливе зменшення абсорбції бета-адреноблокаторів. При одночасному застосуванні антиаритмічних засобів можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні антигіпертензивних засобів можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні серцевих глікозидів можливі порушення провідності. При одночасному застосуванні симпатоміметиків (в т.ч. засобів, що входять до складу від кашлю, крапель у ніс, очних крапель) зменшується ефективність бісопрололу. При одночасному застосуванні верапамілу, дилтіазему можливе різке зменшення артеріального тиску, зниження ЧСС, розвиток аритмії та/або серцевої недостатності. При одночасному застосуванні гуанфацину можливі виражена брадикардія, порушення провідності. При одночасному застосуванні інсуліну, гіпоглігемічних засобів для внутрішнього застосування посилюється дія інсуліну або інших гіпоглігемічних засобів (необхідний регулярний контроль рівня глюкози в плазмі крові). При одночасному застосуванні клонідину можливі виражена брадикардія, гіпотензія, порушення провідності. У разі раптової відміни клонідину у пацієнтів, які отримують бісопролол, можливе різке підвищення артеріального тиску. При одночасному застосуванні ніфедипіну, інших блокаторів кальцієвих каналів, похідних дигідропіридину посилюється антигіпертензивна дія бісопрололу. При одночасному застосуванні резерпіну альфа-метилдопи можлива виражена брадикардія. При одночасному застосуванні рифампіцину можливе незначне зменшення T1/2 бісопрололу. При одночасному застосуванні похідних ерготаміну (в т.ч. засобів для лікування мігрені, що містять ерготамін), посилюються симптоми порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для прийому внутрішньо добова доза становить 2.5-10 мг, частота прийому – 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 10 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при псоріазі та при вказівках на псоріаз у сімейному анамнезі, цукровому діабеті у фазі декомпенсації, при схильності до алергічних реакцій. При феохромоцитомі застосування бісопрололу можливе лише після прийому альфа-адреноблокаторів. Не допускати раптового скасування бісопрололу, курс лікування слід закінчувати повільно з поступовим зменшенням дози. Перед хірургічним втручанням слід повідомити анестезіолога про лікування бісопрололом. Бісопролол у дозі більше 10 мг на добу слід застосовувати лише у виняткових випадках. Не слід перевищувати цю дозу при нирковій недостатності (КК менше 20 мл/хв) та тяжких порушеннях функції печінки. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему