Болеутоляющие препараты

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацеклофенак 100 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; повідон К-30; глицерил дистеарат, тип I; кроскармелоза натрію; Склад плівкової оболонки: Сепіфілм 752 білий: гіпромелоза 40%, целюлоза мікрокристалічна; титану діоксид; макрогол стеарат, тип I. По 10 таблеток у блістер із фольги ПА/Ал/ПВХ та фольги алюмінієвої. По 1,2, 3, 4, 6 або 9 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору. На одному боці вигравіровано букву "А".Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо ацеклофенак швидко всмоктується. Максимальна концентрація (Спах) у плазмі досягається через 1,25-3 години після прийому внутрішньо. Їда уповільнює всмоктування, але не впливає на його ступінь. Розподіл Ацеклофенак високо пов'язується з білками плазми (> 99,7%). Ацеклофенак проникає в синовіальну рідину, де його концентрація досягає 60% від його концентрації у плазмі. Об'єм розподілу становить 30 л. Метаболізм Вважається, що ацеклофенак метаболізується ізоферментом CYP2C9 з утворенням метаболіту 4-ОН-ацеклофенаку. Диклофенак і 4-ОН-диклофенак входять до численних метаболітів ацеклофенаку. Виведення Середній період напіввиведення (t1/2) становить 4-4,3 години. Кліренс складає 5 л/год. Приблизно 2/3 прийнятої дози виводиться нирками, переважно - у вигляді кон'югованих гідроксиметаболітів. Тільки 1% дози після прийому виводиться в незміненому вигляді.ФармакодинамікаАцеклофенак має протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію. Пригнічує синтез простагландинів і таким чином впливає на патогенез запалення, виникнення болю та лихоманки. При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгезуюча дія ацеклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, припухлості суглобів, що покращує функціональний стан пацієнта.Показання до застосуванняКупірування запалення та больового синдрому при люмбаго, зубному болі, плечолопатковому періартриті, ревматичному ураженні м'яких тканин, для симптоматичного лікування ревматоїдного артриту, остеоартрозу та анкілозуючого спондиліту. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає. Дисменорея.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення (в т.ч. виразковий коліт, хвороба Крона); шлунково-кишкова кровотеча або підозра на нього; бронхоспазм, кропив'янка, риніт після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) в анамнезі (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки порожнини); підвищена чутливість до ацеклофенака або компонентів препарату; тяжка серцева недостатність (II-IV клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації), ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або артерій головного мозку; період після проведення аорто-коронарного шунтування; тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки; порушення кровотворення та коагуляції; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну вагітність та період лактації; дитячий вік до 18 років. З обережністю: захворювання печінки, нирок та шлунково-кишкового тракту в анамнезі, бронхіальна астма, артеріальна гіпертензія, зниження об'єму циркулюючої крові (у тому числі відразу після великих оперативних втручань), ішемічна хвороба серця, хронічна ниркова, печінкова та серцева недостатність; менше 60 мл/хв, виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, дисліпідемія/гіперліпідемія. цукровий діабет, куріння, літній вік, тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат Аертал протипоказаний при вагітності. Інформація щодо застосування ацеклофенаку при вагітності відсутня. Пригнічення синтезу простагландинів може несприятливо впливати протягом вагітності та/або розвиток ембріона/плода. Протягом третього триместру вагітності усі інгібітори синтезу простагландинів: володіючи серцево-легеневою токсичністю, можуть викликати передчасне закриття Боталової протоки з розвитком легеневої гіпертензії; можуть викликати порушення функції нирок плода, що може прогресувати до ниркової недостатності у поєднанні з багатоводдям. На пізніх термінах вагітності: препарат може впливати на тривалість кровотечі через антиагрегантний ефект, який може розвинутись навіть після застосування дуже низьких доз; препарат може пригнічувати скорочення матки, призводячи до затримки пологів або затяжних пологів. Лактація Препарат Аертал® не слід приймати під час годування груддю. Дані щодо виділення ацеклофенаку з жіночим молоком відсутні; у доклінічних дослідженнях при введенні радіоактивного 14С-ацеклофенаку помітного перенесення радіоактивності у молоко не спостерігалося. Фертильність Нестероїдні протизапальні препарати можуть впливати на фертильність і не рекомендуються до застосування жінками, які планують вагітність.Побічна діяНижче представлені небажані явища, інформація про які була отримана в клінічних дослідженнях та під час постмаркетингового спостереження; небажані явища згруповані відповідно до класів систем органів згідно з Медичним словником для нормативно-правової діяльності (MedDRA) та частотою виникнення. Дуже часто (≥1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000). Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Рідко: анемія; Дуже рідко: пригнічення функції кісткового мозку, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи: - Рідко: анафілактичні реакції, включаючи шок, гіперчутливість. Порушення харчування та обміну речовин - Дуже рідко: гіперкаліємія. Порушення психіки - Дуже рідко: депресія, незвичайні (нетипові) сновидіння, безсоння. Порушення з боку нервової системи: - Часто: запаморочення; Дуже рідко: парестезія, тремор, сонливість, біль голови, дисгевзія (перекручення смаку). Порушення органу зору - Рідко: порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринту - Дуже рідко: вертиго, шум у вухах. Порушення з боку серця: - Рідко: серцева недостатність; Дуже рідко: прискорене серцебиття. Порушення з боку судин: - Рідко: підвищення артеріального тиску, погіршення перебігу артеріальної гіпертензії; Дуже рідко: гіперемія шкіри, "припливи" (короткочасне відчуття жару, що супроводжується пітливістю), васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та органів середостіння - Рідко: задишка; Дуже рідко: бронхоспазм. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: диспепсія, біль у животі, нудота, діарея; Нечасто: метеоризм, гастрит, запор, блювання, виразка слизової оболонки порожнини рота; Рідко: мелена, виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, геморагічна діарея, геморагії слизової оболонки шлунково-кишкового тракту; Дуже рідко: стоматит, блювання кров'ю, прорив кишечника, погіршення перебігу хвороби Крона та виразкового коліту, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Часто: підвищення активності "печінкових" ферментів; Дуже рідко: ушкодження печінки (включаючи гепатит), підвищення активності лужної фосфатази. Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини - Нечасто: свербіж, висипання, дерматит, кропив'янка; Рідко: ангіоневротичний набряк; Дуже рідко: пурпура, екзема, важкі реакції з боку шкіри та слизових оболонок (включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз). В окремих випадках спостерігалися серйозні шкірні інфекції та інфекції м'яких тканин при прийомі нестероїдних протизапальних засобів під час захворювання на вітряну віспу. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові; Дуже рідко: нефротичний синдром, ниркова недостатність. Системні порушення та ускладнення у місці введення - Дуже рідко: набряк, підвищена стомлюваність, спазми м'язів нижніх кінцівок. Дані лабораторних досліджень - дуже рідко: збільшення маси тіла. Якщо пацієнт відзначив погіршення будь-якого з перелічених небажаних явищ або виникнення небажаного явища, не зазначеного в цій інструкції, йому слід зв'язатися з лікарем.Взаємодія з лікарськими засобамиЗа винятком варфарину, досліджень лікарських взаємодій не проводилося. Ацеклофенак метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9; дані in vitro показують, що ацеклофенак може бути інгібітором ферменту. Таким чином, ризик фармакокінетичної взаємодії можливий при одночасному прийомі з фенітоїном, циметидином, толбутамідом, фенілбутазоном, аміодароном, міконазолом та сульфафеназолом. Як і у випадку з іншими нестероїдними протизапальними препаратами, збільшується ризик фармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, що виводяться з організму шляхом активної секреції нирок, такими як метотрексат та препарати літію. Ацеклофенак практично повністю зв'язується з альбуміном плазми крові і, отже, є можливість взаємодій на кшталт витіснення з іншими препаратами, що зв'язуються з білками. Нижче наведено клас-специфічну інформацію для НПЗП: Метотрексат: НПЗЗ інгібують канальцеву секрецію метотрексату; більше, може спостерігатися невелика метаболічна взаємодія, що призводить до зменшення кліренсу метотрексату. Тому при застосуванні високих доз метотрексату слід уникати призначення нестероїдних протизапальних засобів. Препарати літію та дигоксин: Деякі НПЗЗ інгібують нирковий кліренс літію та дигоксину, що призводить до збільшення концентрації у сироватці обох речовин. Слід уникати спільного застосування, якщо не проводиться частий контроль концентрацій літію та дигоксину. Антикоагулянти: нестероїдні протизапальні засоби інгібують агрегацію тромбоцитів і ушкоджують слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, що може призвести до посилення дії антикоагулянтів і збільшити ризик шлунково-кишкової кровотечі на фоні прийому антикоагулянтів. Слід уникати спільного застосування ацеклофенаку та пероральних антикоагулянтів кумаринової групи, тиклопідину та тромболітиків, якщо не проводиться ретельне спостереження за станом пацієнта. Антиагрегантні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs) при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами можуть збільшувати ризик шлунково-кишкової кровотечі. Циклоспорин, такролімус: При одночасному прийомі нестероїдних протизапальних засобів з циклоспорином або такролімусом слід враховувати ризик підвищеної нефротоксичності через зниження утворення ниркового простацикліну. Тому при одночасному прийомі слід ретельно контролювати показники функції нирок. Інші нестероїдні протизапальні засоби: При одночасному прийомі ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів може збільшитися частота виникнення побічних явищ, тому слід дотримуватися обережності. Глюкокортикостероїди: зростає ризик виникнення виразки або шлунково-кишкової кровотечі. Діуретики: Ацеклофенак, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може інгібувати активність діуретиків, може зменшувати діуретичний ефект фуросеміду та буметаніду та антигіпертензивний ефект тіазидів. Спільний прийом з калійзберігаючі діуретиками може призвести до збільшення вмісту калію в сироватці крові. Ацеклофенак не впливав на контроль артеріального тиску при сумісному застосуванні з бендрофлуазидом, хоча не можна виключити взаємодії з іншими діуретиками. Гіпотензивні препарати: нестероїдні протизапальні засоби можуть також зменшувати ефект гіпотензивних препаратів. Спільний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів може призвести до порушення функції нирок. Ризик виникнення гострої ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер, може зростати у деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок, наприклад, у літніх людей або при зневодненні. Тому при спільному застосуванні з НГ1ВП слід дотримуватися обережності. Пацієнти повинні споживати необхідну кількість рідини та перебувати під відповідним наглядом (контроль функції нирок на початку сумісного застосування та періодично під час лікування). Гіпоглікемічні засоби: Клінічні дослідження показують, що диклофенак може застосовуватися спільно з пероральними гіпоглікемічними засобами без впливу на їхній клінічний ефект. Однак є окремі повідомлення про гіпоглікемічні та гіперглікемічні ефекти препарату. Таким чином, при прийомі ацеклофенаку слід здійснити корекцію доз препаратів, які можуть спричинити гіпоглікемію. Зідовудін: При одночасному прийомі НПЗЗ та зидовудину зростає ризик гематологічної токсичності. Є дані про збільшення ризику виникнення гемартрозів та гематом у ВІЛ-позитивних (вірус імунодефіциту людини) пацієнтів з гемофілією, які отримують зидовудін та ібупрофен.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води. Зазвичай дорослим призначають по 1 таблетці 100 мг 2 рази на день (одна таблетка вранці та одна – увечері).ПередозуванняНемає даних про передозування ацеклофенаку у людини. Можливі симптоми: нудота, блювання, біль у ділянці шлунка, запаморочення, біль голови, явища гіпервентиляції з підвищеною судомною готовністю. Лікування: промивання шлунка, запровадження активованого вугілля, симптоматична терапія. Форсований діурез, гемодіаліз недостатньо ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного прийому Аерталу та інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Небажані явища можуть бути мінімізовані шляхом застосування мінімальної ефективної дози та зменшення тривалості лікування, необхідного для контролю симптомів. Вплив на шлунково-кишковий тракт (ЖКТ) Кровотеча, виразка або прорив ШКТ із летальним результатом спостерігалися при прийомі будь-яких НПЗП у будь-який період лікування, як за наявності відповідних симптомів та наявності серйозних захворювань ШКТ в анамнезі (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт та ін.), і без них. Ризик кровотечі, утворення виразки та пророблення шлунково-кишкового тракту зростає зі збільшенням дози нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі, особливо якщо вона супроводжувалася кровотечею або проривом, а також у літніх пацієнтів. Цим пацієнтам слід приймати найменшу ефективну дозу препарату. Їм потрібна комбінована терапія із застосуванням препаратів-протекторів (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи). Таке лікування потрібне пацієнтам, які приймають невеликі дози аспірину або інших препаратів, які негативно впливають на стан шлунково-кишкового тракту. Пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, у тому числі літні, повинні повідомляти про будь-які незвичайні симптоми, пов'язані з шлунково-кишковим трактом (особливо кровотечу), у тому числі при первинному прийомі препарату. Особливої ​​обережності слід дотримуватись пацієнтів, які одночасно приймають препарати, які можуть підвищити ризик виникнення кровотечі або виразки, такі як системні глюкокортикостероїди, антикоагулянти (такі як варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагреганти (такі як ацетисал). При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які приймають Аертал, лікування слід відмінити. Вплив на серцево-судинну та центральну нервову систему Пацієнти з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю легкого або помірного ступеня потребують відповідного спостереження, оскільки з прийомом нестероїдних протизапальних засобів асоційовані затримка рідини в організмі та набряки. Ацеклофенак структурно близький до диклофенака, має подібний метаболізм. Щодо диклофенаку є дані, що вказують на підвищений ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт, зокрема, при тривалому лікуванні високими дозами). Також існує підвищений ризик розвитку гострого коронарного синдрому, пов'язаного із прийомом ацеклофенаку. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю (I клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) та пацієнти з факторами ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи (наприклад, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, куріння) повинні починати лікування ацеклофенаком тільки після виваженого рішення лікаря. . Ризики з боку серцево-судинної системи можуть залежати від дози та тривалості лікування,тому препарат слід призначати у мінімальній ефективній дозі та на максимально короткий період часу. Вплив на печінку та нирки Прийом НПЗЗ може спричинити дозозалежне зниження утворення простагландинів та гостру ниркову недостатність. Важливість простагландинів для забезпечення ниркового кровотоку слід враховувати при прийомі препарату у пацієнтів з порушенням функції серця, нирок або печінки, у пацієнтів, які отримують діуретики, або у пацієнтів після хірургічного втручання, а також у людей похилого віку. Слід дотримуватись обережності при призначенні препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки та нирок легкого або помірного ступеня, а також пацієнтам з іншими станами, що призводять до затримки рідини в організмі. У цих пацієнтів нестероїдні протизапальні засоби можуть призвести до порушення функції нирок і затримки рідини. Пацієнтам, які приймають діуретики, особам з підвищеним ризиком гіповолемії також слід бути обережними при прийомі препарату Аертал®, таблетки покриті плівковою оболонкою, 100 мг. Необхідне призначення мінімальної ефективної дози та регулярний лікарський контроль за функцією нирок. Небажані явища з боку нирок зазвичай дозволяються після припинення прийому ацеклофенаку. Прийом ацеклофенаку слід припинити, якщо зміни показників функції печінки зберігаються або погіршуються, розвиваються клінічні ознаки або симптоми захворювань печінки або виникають інші прояви (еозинофілія, висип). Гепатит може розвинутись без продромальних симптомів. Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з печінковою порфірією може спровокувати напад. Гіперчутливість та шкірні реакції Як та інші НПЗП. препарат може викликати алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілакгоїдні реакції, навіть якщо препарат приймається вперше. Тяжкі шкірні реакції (деякі з яких можуть призвести до смерті), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, після прийому НПЗП спостерігалися дуже рідко. Найвищий ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів спостерігається на початку прийому препарату, а також розвиток цих небажаних реакцій спостерігається протягом першого місяця прийому препарату. При виникненні висипу на шкірі, пошкоджень слизової оболонки порожнини рота або інших ознак гіперчутливості слід припинити прийом ацеклофенаку. В окремих випадках при вітряній віспі можуть виникнути інфекції шкіри та м'яких тканин. Нині не можна виключати роль НПЗП у погіршенні перебігу цих інфекцій. Тому слід уникати прийому препарату Аертал при вітряній віспі. Гематологічні порушення Ацеклофенак може спричиняти оборотне пригнічення агрегації тромбоцитів. Порушення з боку дихальної системи Слід бути обережними при прийомі препарату у пацієнтів з бронхіальною астмою в анамнезі або поточною, оскільки прийом НПЗЗ може спровокувати розвиток раптового бронхоспазму у таких пацієнтів. Літні пацієнти Слід бути обережним при прийомі препарату у літніх пацієнтів, тому що у них частіше виникають побічні явища (особливо кровотеча і прорив шлунково-кишкового тракту) при прийомі НПЗЗ. Ускладнення можуть призвести до смерті. Також літні пацієнти частіше страждають на захворювання нирок, печінки або серцево-судинної системи. Тривале застосування Усі пацієнти, які отримують тривале лікування нестероїдними протизапальними препаратами, повинні перебувати під ретельним наглядом (наприклад, загальний аналіз крові, функціональні печінкові та ниркові тести). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на ці здібності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацеклофенак 100 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; повідон К-30; глицерил дистеарат, тип I; кроскармелоза натрію; Склад плівкової оболонки: Сепіфілм 752 білий: гіпромелоза 40%, целюлоза мікрокристалічна; титану діоксид; макрогол стеарат, тип I. По 10 таблеток у блістер із фольги ПА/Ал/ПВХ та фольги алюмінієвої. По 1,2, 3, 4, 6 або 9 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору. На одному боці вигравіровано букву "А".Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо ацеклофенак швидко всмоктується. Максимальна концентрація (Спах) у плазмі досягається через 1,25-3 години після прийому внутрішньо. Їда уповільнює всмоктування, але не впливає на його ступінь. Розподіл Ацеклофенак високо пов'язується з білками плазми (> 99,7%). Ацеклофенак проникає в синовіальну рідину, де його концентрація досягає 60% від його концентрації у плазмі. Об'єм розподілу становить 30 л. Метаболізм Вважається, що ацеклофенак метаболізується ізоферментом CYP2C9 з утворенням метаболіту 4-ОН-ацеклофенаку. Диклофенак і 4-ОН-диклофенак входять до численних метаболітів ацеклофенаку. Виведення Середній період напіввиведення (t1/2) становить 4-4,3 години. Кліренс складає 5 л/год. Приблизно 2/3 прийнятої дози виводиться нирками, переважно - у вигляді кон'югованих гідроксиметаболітів. Тільки 1% дози після прийому виводиться в незміненому вигляді.ФармакодинамікаАцеклофенак має протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію. Пригнічує синтез простагландинів і таким чином впливає на патогенез запалення, виникнення болю та лихоманки. При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгезуюча дія ацеклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, припухлості суглобів, що покращує функціональний стан пацієнта.Показання до застосуванняКупірування запалення та больового синдрому при люмбаго, зубному болі, плечелопатковому періартриті, ревматичному ураженні м'яких тканин, для симптоматичного лікування ревматоїдного артриту, остеоартрозу та анкілозуючого спондиліту. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає. Дисменорея.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення (в т.ч. виразковий коліт, хвороба Крона); шлунково-кишкова кровотеча або підозра на нього; бронхоспазм, кропив'янка, риніт після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) в анамнезі (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки порожнини); підвищена чутливість до ацеклофенака або компонентів препарату; тяжка серцева недостатність (II-IV клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації), ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або артерій головного мозку; період після проведення аорто-коронарного шунтування; тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки; порушення кровотворення та коагуляції; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну вагітність та період лактації; дитячий вік до 18 років. З обережністю: захворювання печінки, нирок та шлунково-кишкового тракту в анамнезі, бронхіальна астма, артеріальна гіпертензія, зниження об'єму циркулюючої крові (у тому числі відразу після великих оперативних втручань), ішемічна хвороба серця, хронічна ниркова, печінкова та серцева недостатність; менше 60 мл/хв, виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, дисліпідемія/гіперліпідемія. цукровий діабет, куріння, літній вік, тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат Аертал протипоказаний при вагітності. Інформація щодо застосування ацеклофенаку при вагітності відсутня. Пригнічення синтезу простагландинів може несприятливо впливати протягом вагітності та/або розвиток ембріона/плода. Протягом третього триместру вагітності усі інгібітори синтезу простагландинів: володіючи серцево-легеневою токсичністю, можуть викликати передчасне закриття Боталової протоки з розвитком легеневої гіпертензії; можуть викликати порушення функції нирок плода, що може прогресувати до ниркової недостатності у поєднанні з багатоводдям. На пізніх термінах вагітності: препарат може впливати на тривалість кровотечі через антиагрегантний ефект, який може розвинутись навіть після застосування дуже низьких доз; препарат може пригнічувати скорочення матки, призводячи до затримки пологів або затяжних пологів. Лактація Препарат Аертал® не слід приймати під час годування груддю. Дані щодо виділення ацеклофенаку з жіночим молоком відсутні; у доклінічних дослідженнях при введенні радіоактивного 14С-ацеклофенаку помітного перенесення радіоактивності у молоко не спостерігалося. Фертильність Нестероїдні протизапальні препарати можуть впливати на фертильність і не рекомендуються до застосування жінками, які планують вагітність.Побічна діяНижче представлені небажані явища, інформація про які була отримана в клінічних дослідженнях та під час постмаркетингового спостереження; небажані явища згруповані відповідно до класів систем органів згідно з Медичним словником для нормативно-правової діяльності (MedDRA) та частотою виникнення. Дуже часто (≥1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000). Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Рідко: анемія; Дуже рідко: пригнічення функції кісткового мозку, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи: - Рідко: анафілактичні реакції, включаючи шок, гіперчутливість. Порушення харчування та обміну речовин - Дуже рідко: гіперкаліємія. Порушення психіки - Дуже рідко: депресія, незвичайні (нетипові) сновидіння, безсоння. Порушення з боку нервової системи: - Часто: запаморочення; Дуже рідко: парестезія, тремор, сонливість, біль голови, дисгевзія (перекручення смаку). Порушення органу зору - Рідко: порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринту - Дуже рідко: вертиго, шум у вухах. Порушення з боку серця: - Рідко: серцева недостатність; Дуже рідко: прискорене серцебиття. Порушення з боку судин: - Рідко: підвищення артеріального тиску, погіршення перебігу артеріальної гіпертензії; Дуже рідко: гіперемія шкіри, "припливи" (короткочасне відчуття жару, що супроводжується пітливістю), васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та органів середостіння - Рідко: задишка; Дуже рідко: бронхоспазм. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: диспепсія, біль у животі, нудота, діарея; Нечасто: метеоризм, гастрит, запор, блювання, виразка слизової оболонки порожнини рота; Рідко: мелена, виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, геморагічна діарея, геморагії слизової оболонки шлунково-кишкового тракту; Дуже рідко: стоматит, блювання кров'ю, прорив кишечника, погіршення перебігу хвороби Крона та виразкового коліту, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Часто: підвищення активності "печінкових" ферментів; Дуже рідко: ушкодження печінки (включаючи гепатит), підвищення активності лужної фосфатази. Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини - Нечасто: свербіж, висипання, дерматит, кропив'янка; Рідко: ангіоневротичний набряк; Дуже рідко: пурпура, екзема, важкі реакції з боку шкіри та слизових оболонок (включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз). В окремих випадках спостерігалися серйозні шкірні інфекції та інфекції м'яких тканин при прийомі нестероїдних протизапальних засобів під час захворювання на вітряну віспу. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові; Дуже рідко: нефротичний синдром, ниркова недостатність. Системні порушення та ускладнення у місці введення - Дуже рідко: набряк, підвищена стомлюваність, спазми м'язів нижніх кінцівок. Дані лабораторних досліджень - дуже рідко: збільшення маси тіла. Якщо пацієнт відзначив погіршення будь-якого з перелічених небажаних явищ або виникнення небажаного явища, не зазначеного в цій інструкції, йому слід зв'язатися з лікарем.Взаємодія з лікарськими засобамиЗа винятком варфарину, досліджень лікарських взаємодій не проводилося. Ацеклофенак метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9; дані in vitro показують, що ацеклофенак може бути інгібітором ферменту. Таким чином, ризик фармакокінетичної взаємодії можливий при одночасному прийомі з фенітоїном, циметидином, толбутамідом, фенілбутазоном, аміодароном, міконазолом та сульфафеназолом. Як і у випадку з іншими нестероїдними протизапальними препаратами, збільшується ризик фармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, що виводяться з організму шляхом активної секреції нирок, такими як метотрексат та препарати літію. Ацеклофенак практично повністю пов'язується з альбуміном плазми крові і, отже, є можливість взаємодій на кшталт витіснення з іншими препаратами, що зв'язуються з білками. Нижче наведено клас-специфічну інформацію для НПЗП: Метотрексат: НПЗЗ інгібують канальцеву секрецію метотрексату; більше, може спостерігатися невелика метаболічна взаємодія, що призводить до зменшення кліренсу метотрексату. Тому при застосуванні високих доз метотрексату слід уникати призначення нестероїдних протизапальних засобів. Препарати літію та дигоксин: Деякі НПЗЗ інгібують нирковий кліренс літію та дигоксину, що призводить до збільшення концентрації у сироватці обох речовин. Слід уникати спільного застосування, якщо не проводиться частий контроль концентрацій літію та дигоксину. Антикоагулянти: нестероїдні протизапальні засоби інгібують агрегацію тромбоцитів і ушкоджують слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, що може призвести до посилення дії антикоагулянтів і збільшити ризик шлунково-кишкової кровотечі на фоні прийому антикоагулянтів. Слід уникати спільного застосування ацеклофенаку та пероральних антикоагулянтів кумаринової групи, тиклопідину та тромболітиків, якщо не проводиться ретельне спостереження за станом пацієнта. Антиагрегантні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs) при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами можуть збільшувати ризик шлунково-кишкової кровотечі. Циклоспорин, такролімус: При одночасному прийомі нестероїдних протизапальних засобів з циклоспорином або такролімусом слід враховувати ризик підвищеної нефротоксичності через зниження утворення ниркового простацикліну. Тому при одночасному прийомі слід ретельно контролювати показники функції нирок. Інші нестероїдні протизапальні засоби: При одночасному прийомі ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів може збільшитися частота виникнення побічних явищ, тому слід дотримуватися обережності. Глюкокортикостероїди: зростає ризик виникнення виразки або шлунково-кишкової кровотечі. Діуретики: Ацеклофенак, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може інгібувати активність діуретиків, може зменшувати діуретичний ефект фуросеміду та буметаніду та антигіпертензивний ефект тіазидів. Спільний прийом з калійзберігаючі діуретиками може призвести до збільшення вмісту калію в сироватці крові. Ацеклофенак не впливав на контроль артеріального тиску при сумісному застосуванні з бендрофлуазидом, хоча не можна виключити взаємодії з іншими діуретиками. Гіпотензивні препарати: нестероїдні протизапальні засоби можуть також зменшувати ефект гіпотензивних препаратів. Спільний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів може призвести до порушення функції нирок. Ризик виникнення гострої ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер, може зростати у деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок, наприклад, у літніх людей або при зневодненні. Тому при спільному застосуванні з НГ1ВП слід дотримуватися обережності. Пацієнти повинні споживати необхідну кількість рідини та перебувати під відповідним наглядом (контроль функції нирок на початку сумісного застосування та періодично під час лікування). Гіпоглікемічні засоби: Клінічні дослідження показують, що диклофенак може застосовуватися спільно з пероральними гіпоглікемічними засобами без впливу на їхній клінічний ефект. Однак є окремі повідомлення про гіпоглікемічні та гіперглікемічні ефекти препарату. Таким чином, при прийомі ацеклофенаку слід здійснити корекцію доз препаратів, які можуть спричинити гіпоглікемію. Зідовудін: При одночасному прийомі НПЗЗ та зидовудину зростає ризик гематологічної токсичності. Є дані про збільшення ризику виникнення гемартрозів та гематом у ВІЛ-позитивних (вірус імунодефіциту людини) пацієнтів з гемофілією, які отримують зидовудін та ібупрофен.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води. Зазвичай дорослим призначають по 1 таблетці 100 мг 2 рази на день (одна таблетка вранці та одна – увечері).ПередозуванняНемає даних про передозування ацеклофенаку у людини. Можливі симптоми: нудота, блювання, біль у ділянці шлунка, запаморочення, біль голови, явища гіпервентиляції з підвищеною судомною готовністю. Лікування: промивання шлунка, запровадження активованого вугілля, симптоматична терапія. Форсований діурез, гемодіаліз недостатньо ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного прийому Аерталу та інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Небажані явища можуть бути мінімізовані шляхом застосування мінімальної ефективної дози та зменшення тривалості лікування, необхідного для контролю симптомів. Вплив на шлунково-кишковий тракт (ЖКТ) Кровотеча, виразка або прорив ШКТ із летальним результатом спостерігалися при прийомі будь-яких НПЗП у будь-який період лікування, як за наявності відповідних симптомів та наявності серйозних захворювань ШКТ в анамнезі (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт та ін.), і без них. Ризик кровотечі, утворення виразки та пророблення шлунково-кишкового тракту зростає зі збільшенням дози нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі, особливо якщо вона супроводжувалася кровотечею або проривом, а також у літніх пацієнтів. Цим пацієнтам слід приймати найменшу ефективну дозу препарату. Їм потрібна комбінована терапія із застосуванням препаратів-протекторів (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи). Таке лікування потрібне пацієнтам, які приймають невеликі дози аспірину або інших препаратів, які негативно впливають на стан шлунково-кишкового тракту. Пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, у тому числі літні, повинні повідомляти про будь-які незвичайні симптоми, пов'язані з шлунково-кишковим трактом (особливо кровотечу), у тому числі при первинному прийомі препарату. Особливої ​​обережності слід дотримуватись пацієнтів, які одночасно приймають препарати, які можуть підвищити ризик виникнення кровотечі або виразки, такі як системні глюкокортикостероїди, антикоагулянти (такі як варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагреганти (такі як ацетисал). При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які приймають Аертал, лікування слід відмінити. Вплив на серцево-судинну та центральну нервову систему Пацієнти з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю легкого або помірного ступеня потребують відповідного спостереження, оскільки з прийомом нестероїдних протизапальних засобів асоційовані затримка рідини в організмі та набряки. Ацеклофенак структурно близький до диклофенака, має подібний метаболізм. Щодо диклофенаку є дані, що вказують на підвищений ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт, зокрема, при тривалому лікуванні високими дозами). Також існує підвищений ризик розвитку гострого коронарного синдрому, пов'язаного із прийомом ацеклофенаку. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю (I клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) та пацієнти з факторами ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи (наприклад, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, куріння) повинні починати лікування ацеклофенаком тільки після виваженого рішення лікаря. . Ризики з боку серцево-судинної системи можуть залежати від дози та тривалості лікування,тому препарат слід призначати у мінімальній ефективній дозі та на максимально короткий період часу. Вплив на печінку та нирки Прийом НПЗЗ може спричинити дозозалежне зниження утворення простагландинів та гостру ниркову недостатність. Важливість простагландинів для забезпечення ниркового кровотоку слід враховувати при прийомі препарату у пацієнтів з порушенням функції серця, нирок або печінки, у пацієнтів, які отримують діуретики, або у пацієнтів після хірургічного втручання, а також у людей похилого віку. Слід дотримуватись обережності при призначенні препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки та нирок легкого або помірного ступеня, а також пацієнтам з іншими станами, що призводять до затримки рідини в організмі. У цих пацієнтів нестероїдні протизапальні засоби можуть призвести до порушення функції нирок і затримки рідини. Пацієнтам, які приймають діуретики, особам з підвищеним ризиком гіповолемії також слід бути обережними при прийомі препарату Аертал®, таблетки покриті плівковою оболонкою, 100 мг. Необхідне призначення мінімальної ефективної дози та регулярний лікарський контроль за функцією нирок. Небажані явища з боку нирок зазвичай дозволяються після припинення прийому ацеклофенаку. Прийом ацеклофенаку слід припинити, якщо зміни показників функції печінки зберігаються або погіршуються, розвиваються клінічні ознаки або симптоми захворювань печінки або виникають інші прояви (еозинофілія, висип). Гепатит може розвинутись без продромальних симптомів. Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з печінковою порфірією може спровокувати напад. Гіперчутливість та шкірні реакції Як та інші НПЗП. препарат може викликати алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілакгоїдні реакції, навіть якщо препарат приймається вперше. Тяжкі шкірні реакції (деякі з яких можуть призвести до смерті), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, після прийому НПЗП спостерігалися дуже рідко. Найвищий ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів спостерігається на початку прийому препарату, а також розвиток цих небажаних реакцій спостерігається протягом першого місяця прийому препарату. При виникненні висипу на шкірі, пошкоджень слизової оболонки порожнини рота або інших ознак гіперчутливості слід припинити прийом ацеклофенаку. В окремих випадках при вітряній віспі можуть виникнути інфекції шкіри та м'яких тканин. Нині не можна виключати роль НПЗП у погіршенні перебігу цих інфекцій. Тому слід уникати прийому препарату Аертал при вітряній віспі. Гематологічні порушення Ацеклофенак може спричиняти оборотне пригнічення агрегації тромбоцитів. Порушення з боку дихальної системи Слід бути обережними при прийомі препарату у пацієнтів з бронхіальною астмою в анамнезі або поточною, оскільки прийом НПЗЗ може спровокувати розвиток раптового бронхоспазму у таких пацієнтів. Літні пацієнти Слід бути обережним при прийомі препарату у літніх пацієнтів, тому що у них частіше виникають побічні явища (особливо кровотеча і прорив шлунково-кишкового тракту) при прийомі НПЗЗ. Ускладнення можуть призвести до смерті. Також літні пацієнти частіше страждають на захворювання нирок, печінки або серцево-судинної системи. Тривале застосування Усі пацієнти, які отримують тривале лікування нестероїдними протизапальними препаратами, повинні перебувати під ретельним наглядом (наприклад, загальний аналіз крові, функціональні печінкові та ниркові тести). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКрем для місцевого та зовнішнього застосування - 100 г: лідокаїн 2.5 г прилокаїн 2.5 г Допоміжні речовини: ПЕГ-54 гідрогенізована рицинова олія - ​​1.9 г, карбомер - 1 г, натрію гідроксид - 0.52 г, вода очищена - до 100 г. 30 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для місцевого та зовнішнього застосування у вигляді однорідної маси білого або майже білого кольору; допускається наявність слабкого специфічного запаху.Фармакотерапевтична групаКомбінований місцевоанестезуючий засіб для зовнішнього та місцевого застосування. Містить лідокаїн та прилокаїн, які є місцевими анестетиками амідного типу. Анестезія шкіри викликається за рахунок проникнення лідокаїну та прилокаїну в шари епідермісу та дерми. При нанесенні на слизову оболонку статевих органів анестезія досягається швидше, ніж при нанесенні на інтактну шкіру за рахунок швидкої абсорбції активних речовин. Ступінь анестезії залежить від дози та тривалості аплікації.ФармакокінетикаСистемне всмоктування активних речовин залежить від дози, тривалості аплікації та товщини шкірного покриву (залежить від області тіла), а також інших особливостей шкіри, таких як захворювання шкіри та гоління. При нанесенні на виразкову поверхню нижніх кінцівок абсорбцію активних речовин можуть впливати особливості виразок, наприклад, величина (зі збільшенням площі виразки абсорбція збільшується). Інтактна шкіра. У дорослих після нанесення кількості препарату, що містить цю комбінацію, у разовій дозі на 3 години системна абсорбція лідокаїну становила приблизно 3% та прилокаїну – 5%. Всмоктування – повільне. Cmax лідокаїну (середнє значення 0.12 мкг/мл) та прилокаїну (середнє значення 0.07 мкг/мл) у плазмі крові досягалося приблизно через 4 години з моменту аплікації. Ризик виникнення токсичних симптомів існує лише за концентрації діючих речовин у плазмі крові 5-10 мкг/мл. Трофічні виразки нижніх кінцівок. Час досягнення Cmax лідокаїну (0.05-0.84 мкг/мл) та прилокаїну (0.02-0.08 мкг/мл) у плазмі крові становить 1-2.5 години з моменту нанесення препарату на виразкову поверхню на 30 хв. При неодноразовій аплікації на виразкову поверхню не відзначалося кумуляції у плазмі крові прилокаїну, лідокаїну або їх метаболітів. Слизова оболонка статевих органів. Час досягнення Cmax лідокаїну та прилокаїну в плазмі крові (в середньому 0.18 мкг/мл та 0.15 мкг/мл відповідно) становить приблизно 35 хв з моменту аплікації на слизову оболонку піхви на 10 хв.ФармакодинамікаПрепарат Акріол Про - комбінований препарат, до складу якого входять лідокаїн і прилокаїн, місцеві анестетики амідного типу. Анестезія шкіри викликається за рахунок проникнення лідокаїну та прилокаїну в шари епідермісу та дерми. Ступінь анестезії залежить від дози препарату та тривалості аплікації. Інтактна шкіра Після нанесення препарату на інтактну шкіру на 1-2 години тривалість анестезії після зняття оклюзійної пов'язки становить 2 години. молодших пацієнтів. За рахунок дії препарату на поверхневі судини можливе тимчасове збліднення або почервоніння шкіри. Подібні реакції у пацієнтів з поширеним нейродермітом (атопічний дерматит) можуть виникати швидше, вже через 30-60 хв після нанесення препарату, що вказує на швидке проникнення крему через покриви шкіри. При пункційній біопсії (діаметр 4 мм) застосування препарату Акріол Про забезпечує адекватну анестезію інтактної шкіри у 90% пацієнтів через 60 хв після нанесення препарату при введенні голки на глибину 2 мм та через 120 хв при введенні голки на глибину 3 мм. Ефективність препарату залежить від кольору чи пігментації шкіри (тип шкіри I–IV). При використанні комбінованих вакцин проти таких інфекцій, як кір, краснуха, епідемічний паротит, або в/м комбінованих вакцин проти дифтерії, кашлюку, правця, поліомієліту та інфекції, викликаної ;Haemophilias influenzae ;типу ;b, а також при вакцинації застосування препарату не впливало на середній титр антитіл, швидкість появи або зникнення у сироватці крові специфічних антитіл або кількість пацієнтів, які досягли захисного або позитивного титру антитіл після імунізації. Слизова оболонка статевих органів Анестезія слизової оболонки статевих органів досягається швидше порівняно з анестезією інтактної шкіри через швидшу абсорбцію препарату. У жінок через 5-10 хв після нанесення препарату на слизову оболонку статевих органів досягається анестезія, достатня для усунення болю, викликаного використанням аргонового лазера; тривалість анестезії становить 15-20 хв (з урахуванням індивідуальних особливостей від 5 до 45 хв). Трофічні виразки нижніх кінцівок Після нанесення препарату при обробці трофічних виразок нижніх кінцівок тривалість знеболювання становить до 4 год.Клінічна фармакологіяПрепарат для поверхневої анестезії шкіри та слизових статевих органів.Показання до застосуванняУ дорослих поверхнева анестезія шкіри при ін'єкціях (в т.ч. при вакцинації), пункціях та катетеризації судин та поверхневих хірургічних втручаннях, включаючи невеликі косметологічні процедури та епіляцію; поверхнева анестезія трофічних виразок нижніх кінцівок при хірургічній обробці (механічному очищенні), наприклад, для видалення фібрину, гною та некротичних тканин; поверхнева анестезія слизової оболонки статевих органів перед проведенням болючих маніпуляцій та для знеболювання перед ін'єкціями місцевих анестетиків. У дітей: поверхнева анестезія шкіри при ін'єкціях (в т.ч. при вакцинації), пункціях та катетеризації судин та поверхневих хірургічних втручаннях (в т.ч. при видаленні контагіозного молюска).Протипоказання до застосуванняНедоношені новонароджені, що народилися за терміну вагітності менше 37 тижнів; новонароджені із масою тіла менше 3 кг; підвищена чутливість до місцевих анестетиків амідного типу.Вагітність та лактаціяУ ході досліджень у тварин не виявлено прямого або непрямого негативного впливу препарату на вагітність, внутрішньоутробний розвиток плода, процес пологів або постнатальний розвиток. Лідокаїн та прилокаїн проникають через плацентарний бар'єр і можуть абсорбуватися у тканинах плода. Не повідомлялося про будь-які специфічні порушення репродуктивного процесу, такі як збільшення частоти мальформацій або інших прямих або непрямих негативних впливів на плід. Лідокаїн та прилокаїн екскретуються з грудним молоком у кількостях, що не становлять ризику для дитини, при використанні препаратів, що містять цю комбінацію, за показаннями в рекомендованих дозах.Побічна діяМісцеві реакції: в області аплікації можливі місцеві транзиторні реакції, такі як блідість, почервоніння і набряклість; в перший момент після нанесення - легке печіння, свербіж та відчуття тепла. Геморагічний висип або точкові крововиливи, особливо після тривалої аплікації у дітей з атопічним дерматитом або контагіозним молюском. Роздратування рогівки внаслідок випадкового влучення лікарського засобу в очі. Загальні реакції: алергічні реакції, у найважчих випадках – анафілактичний шок. Метгемоглобінемія та/або ціаноз.Взаємодія з лікарськими засобамиУ пацієнтів, які отримують препарати, що індукують розвиток метгемоглобінемії (наприклад, препарати, що містять сульфогрупу), застосування препаратів, що містять цю комбінацію, може сприяти підвищенню концентрації метгемоглобіну в крові. При лікуванні іншими місцевими анестетиками та структурно подібними до них препаратами (в т.ч. токаїнідом), слід брати до уваги ризик посилення системних ефектів при застосуванні цієї комбінації у високих дозах. Спеціальних досліджень з оцінки взаємодії лідокаїну/прилокаїну з антиаритмічними препаратами III класу не проводилося, слід бути обережним при спільному застосуванні препаратів. Препарати, що знижують кліренс лідокаїну (наприклад, циметидин або бета-адреноблокатори), можуть спричинити потенційно токсичні концентрації у плазмі при застосуванні повторних високих доз лідокаїну протягом тривалого періоду часу.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо на шкіру, місцево - на слизову оболонку статевих органів. Доза та час аплікації встановлюються залежно від показань, клінічної ситуації та віку пацієнта.ПередозуванняПри дотриманні рекомендованого режиму дозування препарату є малоймовірним розвиток ознак системної токсичності. Симптоми інтоксикації: ;ймовірно, такі ж, як і при застосуванні інших місцевих анестетиків, наприклад збудження ЦНС, а у тяжких випадках пригнічення ЦНС та діяльності серця. У поодиноких випадках відзначався розвиток клінічно значущої метгемоглобінемії. Прилокаїн у високих дозах може спричинити підвищення вмісту метгемоглобіну. Поверхневе нанесення 125 мг прилокаїну тривалістю 5 годин викликало розвиток помірної метгемоглобінемії у 3-місячної дитини. Поверхневе нанесення лідокаїну в дозі 86-172 мг/кг викликало серйозну інтоксикацію у новонароджених. Лікування: важкі неврологічні симптоми (судоми, пригнічення ЦНС) вимагають симптоматичного лікування, в т.ч. призначення протисудомних препаратів і при необхідності штучної вентиляції легень. У разі розвитку метгемоглобінемії антидотом є метилтіонінія хлорид (метиленовий синій). Через повільну системну абсорбцію препарату слід забезпечити спостереження за пацієнтами протягом декількох годин після початку лікування інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю: недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, спадкова або ідіопатична метгемоглобінемія, поширений нейродерміт (атопічний дерматит), пацієнти, які приймають антиаритмічні препарати класу III (наприклад, аміодарон). Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази або спадкової або ідіопатичної метгемоглобінемії більш схильні до лікарсько-залежної метгемоглобінемії. Необхідно бути обережними у разі аплікації лікарського засобу на шкіру при атопічному дерматиті; час аплікації має бути зменшеним (15-30 хв). Пацієнти, які приймають антиаритмічні препарати ІІІ класу (наприклад, аміодарон), повинні бути під постійним наглядом та ЕКГ контролем, т.к. можливий вплив на серцеву діяльність. Не слід наносити лікарський засіб на пошкоджене барабанне перетинання або в інших випадках можливого проникнення препарату в середнє вухо. Не слід наносити препарат, що містить цю комбінацію, на відкриті рани. Лідокаїн і прилокаїн у концентрації вище 0.5-2% мають бактерицидні та противірусні властивості. У зв'язку з цим рекомендується виявляти особливу увагу при застосуванні лікарського засобу перед підшкірним введенням живої вакцини (наприклад, БЦЖ). Через нестачу даних щодо абсорбції не рекомендується наносити на слизову оболонку статевих органів у дітей.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКрем – 1 р.: Активні речовини: лідокаїн, прилокаїн; Допоміжні речовини: ПЕГ-54 гідрогенізована рицинова олія, карбомер, гідроксид натрію, вода очищена. Крем для зовнішнього застосування 2.5% +2.5% в алюмінієвій тубі 5 г, в інд. картонної упаковки.Опис лікарської формиКрем однорідної маси білого чи майже білого кольору. Допускається наявність слабкого специфічного запаху.ФармакокінетикаСистемне всмоктування препарату залежить від дози, тривалості аплікації та товщини шкірного покриву (залежить від області тіла), а також інших особливостей шкіри, таких як захворювання шкіри та гоління. При нанесенні на виразкову поверхню нижніх кінцівок абсорбцію препарату можуть впливати особливості виразок, наприклад, величина (зі збільшенням площі виразки абсорбція збільшується). Інтактна шкіра: У дорослих після нанесення 60 г крему на інтактну шкіру стегна площею 400 см2 (1,5 г на 10 см2) на 3 години системна абсорбція для лідокаїну становила приблизно 3% та для прилокаїну 5%. Всмоктування – повільне. Максимальна концентрація лідокаїну (середнє значення 0,12 мкг/мл) та прилокаїну (середнє значення 0,07 мкг/мл) у плазмі досягалася приблизно через 4 години з моменту нанесення препарату. Ризик виникнення токсичних симптомів існує лише при концентрації діючих речовин у плазмі крові 5-10 мкг/мл. При нанесенні препарату на неушкоджену шкіру через 8-12 годин після гоління, максимальна плазмова концентрація лідокаїну та прилокаїну як у молодих, так і у літніх пацієнтів дуже низька і значно нижча за можливий токсичний рівень. Трофічні виразки нижніх кінцівок: Час досягнення максимальної концентрації лідокаїну (0,05-0,84 мкг/мл) та прилокаїну (0,02-0,08 мкг/мл) у плазмі крові становить 1 -2,5 години з моменту нанесення препарату на виразкову поверхню (5 -10 г крему на 30 хв). При неодноразовому нанесенні препарату на виразкову поверхню не відзначалося кумуляції у плазмі крові прилокаїну, лідокаїну або їх метаболіту. 2-10 г препарату наносилися на виразкову поверхню площею до 62 см2 на 30-60 хв від 3 до 7 разів на тиждень (15 разів протягом місяця). Слизова оболонка статевих органів: Час досягнення максимальної концентрації лідокаїну та прилокаїну в плазмі крові (в середньому 0,18 мкг/мл та 0,15 мкг/мл, відповідно) становить приблизно 35 хв з моменту нанесення препарату на слизову оболонку піхви (10 г препарату на 10 хв).ФармакодинамікаАкріол Про - комбінований препарат, до складу якого входять лідокаїн та прилокаїн, місцеві анестетики амідного типу. Анестезія шкіри викликається за рахунок проникнення лідокаїну та прилокаїну в шари епідермісу та дерми. Ступінь анестезії залежить від дози препарату та тривалості аплікації. Інтактна шкіра: Після нанесення препарату на інтактну шкіру на 1-2 години тривалість анестезії після зняття оклюзійної пов'язки становить 2 години. Не виявлено відмінностей у ефективності (включаючи час досягнення знеболювального ефекту) та безпеки при застосуванні препарату на інтактну шкіру у літніх (65-96 років) та молодших пацієнтів. За рахунок дії препарату на поверхневі судини можливе тимчасове збліднення або почервоніння шкіри. Подібні реакції у пацієнтів з поширеним нейродермітом (атопічним дерматитом) можуть виникати швидше вже через 30-60 хвилин після нанесення препарату, що вказує на швидке проникнення крему через шкірні покриви. При пункційній біопсії (діаметром 4 мм) застосування препарату Акріол Про забезпечує адекватну анестезію інтактної шкіри у 90% пацієнтів через 60 хвилин після застосування препарату при введенні голки на глибину 2 мм і через 120 хвилин при введенні голки на глибину 3 мм. Ефективність препарату залежить від кольору чи пігментації шкіри (тип шкіри I-IV). При використанні комбінованих вакцин проти таких інфекцій як кір, краснуха, епідемічний паротит, або внутрішньом'язових комбінованих вакцин проти дифтерії, кашлюку, правця, поліомієліту та інфекції, викликаної Haemophilius influenzae типу b, а також при вакцинації проти гепатиту В, застосування препарат титр антитіл, швидкість появи або зникнення у сироватці крові специфічних антитіл або кількість пацієнтів, які досягли захисного або позитивного титру антитіл після імунізації. Слизова оболонка статевих органів: Анестезія слизової оболонки статевих органів досягається швидше порівняно з анестезією інтактної шкіри через швидшу абсорбцію препарату. У жінок через 5-10 хвилин після нанесення препарату на слизову оболонку статевих органів досягається анестезія достатня для усунення болю, викликаного використанням аргонового лазера; тривалість анестезії становить 15-20 хвилин (з урахуванням індивідуальних особливостей від 5 до 45 хвилин). Трофічні виразки нижніх кінцівок: Після нанесення препарату для обробки трофічних виразок нижніх кінцівок тривалість знеболювання становить до 4 годин. Не відмічено негативної дії препарату на процес загоєння виразок або щодо бактеріальної флори.Клінічна фармакологіяМісцевий анестетик для поверхневої анестезії.ІнструкціяЗовнішньо, на шкіру або слизову оболонку. Розкрита туба з кремом призначена для одноразового використання, тубу із залишками крему слід викидати після використання в одного пацієнта.Показання до застосуванняУ дорослих: Поверхнева анестезія шкіри при ін'єкціях (в т.ч. при вакцинації), пункціях та катетеризації судин та поверхневих хірургічних втручаннях, включаючи невеликі косметологічні процедури та епіляцію. Поверхнева анестезія трофічних виразок нижніх кінцівок при хірургічній обробці (механічному очищенні), наприклад, для видалення фібрину, гною та некротичних тканин. Поверхнева анестезія слизової оболонки статевих органів перед проведенням болючих маніпуляцій та для знеболювання перед ін'єкціями місцевих анестетиків. У дітей: Поверхнева анестезія шкіри при ін'єкціях (в т.ч. при вакцинації), пункціях та катетеризації судин та поверхневих хірургічних втручаннях (в т.ч. при видаленні контагіозного молюска).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до місцевих анестетиків амідного типу або до будь-якого іншого компонента препарату. Недоношені новонароджені, що народилися за терміну вагітності менше 37 тижнів. Новонароджені із масою тіла менше 3 кг.Вагітність та лактаціяПротипоказано для немовлят масою менше 3 кг.Побічна діяПри нанесенні на інтактну шкіру. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – транзиторні місцеві реакції в області нанесення препарату, такі як блідість, почервоніння та набряклість; Нечасто – у перший момент після нанесення легке печіння, свербіж та відчуття тепла (в області нанесення препарату). Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – алергічні реакції, у найважчих випадках – анафілактичний шок; метгемоглобінемія та/або ціаноз. Реакції в області застосування препарату, такі як геморагічний висип або точкові крововиливи, особливо після тривалої аплікації у дітей з атопічним дерматитом або контагіозним молюском. Роздратування рогівки внаслідок випадкового влучення крему в очі. При нанесенні на трофічні виразки нижніх кінцівок. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – транзиторні місцеві реакції в області нанесення препарату, такі як блідість, почервоніння та набряклість; у перший момент після нанесення легке печіння, свербіж та відчуття тепла (в області нанесення препарату); нечасто – подразнення шкіри (в області нанесення препарату). Загальні розлади та порушення у місці введення: рідко – алергічні реакції, у найтяжчих випадках – анафілактичний шок.Взаємодія з лікарськими засобамиУ пацієнтів, які отримують препарати, що індукують розвиток метгемоглобінемії (наприклад, препарати, що містять сульфогрупу), препарат Акріол може сприяти підвищенню концентрації метгемоглобіну в крові. При лікуванні іншими місцевими анестетиками та структурно подібними до них препаратами (в т.ч. токаїнідом), слід брати до уваги ризик посилення системних ефектів при використанні високих доз препарату. Спеціальних досліджень з оцінки взаємодії лідокаїну/прилокаїну з антиаритмічними препаратами класу III не проводилося, слід бути обережним при спільному застосуванні препаратів.Спосіб застосування та дозиПоверхнева анестезія трофічних виразок нижніх кінцівок: При хірургічній обробці (механічному очищенні) трофічних виразок нижніх кінцівок: разова доза близько 1-2 г/10 см2; нанести крем товстим шаром на виразкову поверхню не більше 10 г крему за процедуру. Накласти оклюзійну пов'язку. Час аплікації: мінімум 30 хв. Розкрита туба з кремом призначена для одноразового використання, тубу із залишками крему слід викидати після використання в одного пацієнта. У разі обробки виразок, у тканині яких проникнення препарату утруднене, тривалість аплікації можна збільшити до 60 хв. Механічне очищення необхідно починати пізніше 10 хв після видалення крему. При маніпуляціях на виразках нижніх кінцівок препарат застосовували до 15 разів протягом 1-2 місяців без зниження ефективності та підвищення частоти розвитку місцевих реакцій. Поверхнева анестезія статевих органів: Знеболення перед ін'єкціями місцевих анестетиків: Чоловіки: 1 г/10 см2. Нанести крем товстим шаром на шкіру. Час аплікації: 15 хв. Жінки: 1-2 г/10 см2. Нанести крем товстим шаром на шкіру. Час аплікації: 60 хв. Поверхнева анестезія слизової оболонки статевих органів: При видаленні кондилом і знеболювання перед ін'єкціями місцевих анестетиків: приблизно 5-10 г крему, залежно від площі оброблюваної поверхні. Крем слід наносити на всю поверхню слизової оболонки, включаючи складки слизової оболонки. Оклюзійної пов'язки не потрібно. Час аплікації: 5-10 хв. Проводити процедуру відразу після видалення крему. Діти. Знеболення при введенні голки (в т.ч. при вакцинації), при вишкрібанні контагіозного молюска та інших невеликих поверхневих хірургічних маніпуляціях: Нанести крем товстим шаром на шкіру та покрити оклюзійною пов'язкою. Доза повинна відповідати оброблюваної поверхні та не повинна перевищувати 1 г крему на 10 см2. Смужка препарату Акріол Про довжиною 3,5 см приблизно відповідає дозі 1 г. Збільшення часу аплікації зменшує анестезію. У дітей з атопічним дерматитом час аплікації слід зменшити до 30 хвилин. Нанести крем товстим шаром на шкіру та покрити оклюзійною пов'язкою.ПередозуванняПорушення центральної нервової системи (ЦНС), пригнічення ЦНС та діяльності серця.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережним при нанесенні препарату Акріол Про навколо очей, оскільки препарат викликає подразнення очей. Усунення захисних рефлексів може спричинити подразнення або пошкодження рогівки. При попаданні препарату в очі негайно промийте очі водою або 0,9% розчином хлориду натрію, і захистіть очі до відновлення захисних рефлексів. Необхідно бути обережними у разі нанесення препарату на шкіру при атопічному дерматиті; час аплікації має бути зменшеним (15-30 хвилин). У дітей віком до 3 місяців безпека та ефективність застосування препарату визначалася після нанесення разової дози. У таких дітей після застосування препарату часто спостерігалося тимчасове підвищення рівнів метгемоглобіну в крові тривалістю до 13 годин. Однак підвищення вмісту метгемоглобіну в крові, що спостерігається, ймовірно, не має клінічного значення. Пацієнти, які приймають антиаритмічні препарати класу III (наприклад, аміодарон), повинні бути під постійним наглядом та ЕКГ-контролем, т.к. можливий вплив на серцеву діяльність. Не слід наносити препарат на пошкоджене барабанне перетинання або в інших випадках можливого проникнення препарату в середнє вухо. Не слід наносити препарат Акріол Про на відкриті рани. Через нестачу даних щодо абсорбції препарату не рекомендується наносити препарат на слизову оболонку статевих органів у дітей. Лідокаїн і прилокаїн у концентрації вище 0,5-2% мають бактерицидні та противірусні властивості. У зв'язку з цим рекомендується виявляти особливу увагу під час застосування препарату перед підшкірним введенням живої вакцини (наприклад, БЦЖ).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ацеклофенак – 100 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 82.6 мг, кроскармеллозу натрію – 8.0 мг, повідон К-30 – 6.4 мг, натрію стеарил фумарат – 3.0 мг; Склад плівкової оболонки: [гіпромелоза - 3.6 мг, тальк - 1.2 мг, титану діоксид - 0.66 мг, макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000) - 0.54 мг] або [суха суміш для плівкового покриття, що містить гіпромелозу 0 11%, макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000) 9%] – 6 мг. 20 шт. - Упаковки осередкові контурні (1, 3) - Пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо ацеклофенак швидко всмоктується, його біодоступність близька до 100%. Стах у плазмі крові досягається через 1.25-3 год після прийому внутрішньо. Їда уповільнює всмоктування, але не впливає на його ступінь. Розподіл Ацеклофенак високою мірою зв'язується з білками плазми (>99.7%). Ацеклофенак проникає в синовіальну рідину, де його концентрація досягає 60% від його концентрації у плазмі крові. Vd складає 30 л. Метаболізм Вважається, що ацеклофенак метаболізується ізоферментом CYP2C9 з утворенням метаболіту 4-ОH-ацеклофенаку, чий внесок у клінічну дію препарату, найімовірніше, є мінімальним. Диклофенак і 4-ОН-ацеклофенак входять до численних метаболітів ацеклофенаку. Виведення Середній T1/2 становить 4-4.3 год. Кліренс становить 5 л/год. Приблизно 2/3 прийнятої дози виводиться нирками, переважно - у вигляді кон'югованих гідроксиметаболітів. Тільки 1% дози після прийому виводиться в незмінному вигляді.ФармакодинамікаАцеклофенак має протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію. Пригнічує синтез простагландинів і таким чином впливає на патогенез запалення, виникнення болю та лихоманки. При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгезуюча дія ацеклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, припухлості суглобів, що покращує функціональний стан пацієнта.Показання до застосуванняКупірування запалення та больового синдрому при люмбаго, зубному болі, плечолопатковому періартриті, ревматичному ураженні м'яких тканин. Симптоматичне лікування ревматоїдного артриту, остеоартрозу, анкілозуючого спондиліту. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняерозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення (в т.ч. виразковий коліт, хвороба Крона); шлунково-кишкова кровотеча або підозра на нього; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі); порушення функції печінки тяжкого ступеня або активне захворювання печінки; порушення кровотворення та коагуляції; порушення функції нирок тяжкого ступеня (КК декомпенсована серцева недостатність; період після проведення аортокоронарного шунтування; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років; підвищена чутливість до ацеклофенака чи компонентів препарату. З обережністю: захворювання печінки, нирок та шлунково-кишкового тракту в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, бронхіальна астма, артеріальна гіпертензія, зниження ОЦК (в т.ч. відразу після великих оперативних втручань), ІХС, хронічна ниркова, печінкова та серцева недостатність,Вагітність та лактаціяВагітність Препарат Аленталь протипоказаний при вагітності. Інформація щодо застосування ацеклофенаку при вагітності відсутня. Пригнічення синтезу простагландинів може несприятливо впливати протягом вагітності та/або розвиток ембріона/плода. У III триместрі вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів, володіючи серцево-легеневою токсичністю, можуть викликати передчасне закриття боталова протока з розвитком легеневої гіпертензії, а також порушення функції нирок плода, що може прогресувати до ниркової недостатності у поєднанні з багатоводдям. Жінки на пізніх термінах вагітності та новонароджені: ацеклофенак може впливати на тривалість кровотечі через антиагрегантний ефект, який може розвинутись навіть після застосування дуже низьких доз; ацеклофенак може пригнічувати скорочення матки, що призводить до затримки пологів або затяжних пологів. Грудне годування Препарат Аленталь не слід приймати під час годування груддю. Дані щодо виділення ацеклофенаку з грудним молоком відсутні; при призначенні радіоактивного 14С-ацеклофенаку лактуючим щурам помітного перенесення радіоактивності в молоко не спостерігалося. Фертильність Нестероїдні протизапальні засоби можуть впливати на фертильність і не рекомендуються до застосування жінкам, які планують вагітність. Діти Застосування препарату дітям та підліткам віком до 18 років протипоказано.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до 1/1000 до 1/10 000 до З боку системи кровотворення: рідко – анемія; дуже рідко – пригнічення діяльності кісткового мозку, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперкаліємія, збільшення маси тіла. Алергічні реакції: рідко – анафілактичні реакції, включаючи шок, гіперчутливість. З боку психіки: дуже рідко – депресія, незвичайні (нетипові) сновидіння, безсоння. З боку нервової системи: часто – запаморочення; дуже рідко – парестезія, тремор, сонливість, головний біль, дисгевзія (перекручення смаку). З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринту: дуже рідко – вертиго, шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: рідко – серцева недостатність, підвищення артеріального тиску; дуже рідко - тахікардія, гіперемія шкіри, "припливи" (короткочасне відчуття жару. що супроводжується підвищеним потовиділенням), васкуліт. З боку дихальної системи: рідко – задишка; дуже рідко – бронхоспазм. З боку травної системи: часто – диспепсія, біль у животі, нудота, діарея; нечасто - метеоризм, гастрит, запор, блювання, виразка слизової оболонки порожнини рота; рідко - мелена, виразка слизової оболонки ШКТ, геморагічна діарея, геморагії слизової оболонки ШКТ; дуже рідко – стоматит, блювання кров'ю, прорив кишечника, погіршення перебігу хвороби Крона та виразкового коліту, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності печінкових ферментів; дуже рідко – пошкодження печінки (включаючи гепатит), підвищення активності ЛФ. З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж, висипання, дерматит, кропив'янка; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – пурпура, екзема, важкі реакції з боку шкіри та слизових оболонок (включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз); в окремих випадках спостерігалися серйозні шкірні інфекції та інфекції м'яких тканин при прийомі нестероїдних протизапальних засобів під час захворювання на вітряну віспу. З боку сечовидільної системи: нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові; дуже рідко – нефротичний синдром, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит. Інші: дуже рідко – підвищена стомлюваність, спазми м'язів нижніх кінцівок.Взаємодія з лікарськими засобамиЗа винятком варфарину, досліджень лікарської взаємодії не проводилося. Ацеклофенак метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9; дані in vitro показують, що ацеклофенак може бути інгібітором ферменту. Таким чином, ризик фармакокінетичної взаємодії можливий при одночасному прийомі з фенітоїном, циметидином, толбутамідом, фенілбутазоном, аміодароном, міконазолом та сульфафеназолом. Як і у випадку з іншими нестероїдними протизапальними засобами, збільшується ризик фармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, які виводяться з організму шляхом активної ниркової секреції, такими як метотрексат та препарати літію. Ацеклофенак високою мірою зв'язується з альбуміном плазми крові і, отже, є можливість взаємодії за типом витіснення з іншими препаратами, що зв'язуються з білками. Нижче наведено клас-специфічну інформацію для НПЗП. Метотрексат: НПЗЗ інгібують канальцеву секрецію метотрексату; більше, може спостерігатися невелика метаболічна взаємодія, що призводить до зменшення кліренсу метотрексату. Тому при застосуванні високих доз метотрексату слід уникати призначення нестероїдних протизапальних засобів. Препарати літію та дигоксин: деякі НПЗЗ інгібують нирковий кліренс літію та дигоксину, що призводить до збільшення концентрації в плазмі крові обох речовин. Слід уникати спільного застосування, якщо не проводиться частий контроль концентрації літію та дигоксину. Антикоагулянти: нестероїдні протизапальні засоби інгібують агрегацію тромбоцитів і ушкоджують слизову оболонку ШКТ, що може призвести до посилення дії антикоагулянтів і збільшити ризик шлунково-кишкової кровотечі на фоні прийому антикоагулянтів. Слід уникати спільного застосування ацеклофенаку та пероральних антикоагулянтів кумаринової групи, тиклопідину та тромболітиків, якщо не проводиться ретельне спостереження за станом пацієнта. Антиагрегантні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs) при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами можуть збільшувати ризик шлунково-кишкової кровотечі. Циклоспорин, такролімус: при одночасному прийомі нестероїдних протизапальних засобів з циклоспорином або такролімусом слід враховувати ризик підвищеної нефротоксичності через зниження утворення ниркового простацикліну. Тому при одночасному прийомі слід ретельно контролювати показники функції нирок. Інші нестероїдні протизапальні засоби: при одночасному прийомі ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів може збільшуватися частота виникнення побічних явищ, тому слід дотримуватися обережності. Глюкокортикоїди: зростає ризик виникнення виразки або шлунково-кишкової кровотечі. Діуретики: ацеклофенак, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може інгібувати активність діуретиків, може зменшувати діуретичний ефект фуросеміду та буметаніду та антигіпертензивний ефект тіазидів. Спільний прийом з калійзберігаючі діуретиками може призвести до збільшення вмісту калію в плазмі. Ацеклофенак не впливав на контроль АТ при сумісному застосуванні з бендрофлуазидом, хоча не можна виключати взаємодії з іншими діуретиками. Гіпотензивні препарати: нестероїдні протизапальні засоби можуть також зменшувати ефект гіпотензивних препаратів. Спільний прийом інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів може призвести до порушення функції нирок. Ризик виникнення гострої ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер, може зростати у деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок, наприклад, у літніх пацієнтів або при зневодненні. Тому при спільному застосуванні з НПЗП слід дотримуватися обережності. Пацієнти повинні споживати необхідну кількість рідини та перебувати під відповідним наглядом (контроль функції нирок на початку сумісного застосування та періодично під час лікування). Гіпоглікемічні засоби: клінічні дослідження показують, що диклофенак може застосовуватися спільно з пероральними гіпоглікемічними засобами без впливу на їхній клінічний ефект. Однак є окремі повідомлення про гіпоглікемічні та гіперглікемічні ефекти препарату. Таким чином, при прийомі ацеклофенаку слід здійснити корекцію доз препаратів, які можуть спричинити гіпоглікемію. Зідовудін: при одночасному прийомі НПЗЗ та зидовудину зростає ризик гематологічної токсичності. Є дані про збільшення ризику виникнення гемартрозів та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримують зидовудин та ібупрофен. Міфепристон: ацеклофенак може бути використаний через 8-12 днів після прийому міфепристону. т.к. Нестероїдні протизапальні засоби зменшують ефект препаратів цієї групи. Колестирамін: інші лікарські засоби, у т.ч. і нестероїдні протизапальні засоби, необхідно застосовувати принаймні за 1 годину до або через 4-6 годин після прийому колестираміну для зменшення його впливу на абсорбцію лікарських засобів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води. Зазвичай, дорослим призначають по 1 таб. (100 мг) 2 рази на добу (вранці та ввечері). Препарат слід приймати протягом якомога коротшого періоду часу. Курс лікування призначається лікарем індивідуально.ПередозуванняНемає даних про передозування ацеклофенаку у людини. Можливі симптоми: нудота, блювання, біль у ділянці шлунка, запаморочення, біль голови, явища гіпервентиляції з підвищеною судомною готовністю. Лікування: промивання шлунка, запровадження активованого вугілля, симптоматична терапія. Форсований діурез, гемодіаліз недостатньо ефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного прийому Алентальу та інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2. Небажані явища можуть бути мінімізовані шляхом застосування мінімальної ефективної дози та зменшення тривалості лікування, необхідного для контролю симптомів. Вплив на ШКТ Кровотеча, виразка або прорив ШКТ з летальним результатом спостерігалися при прийомі будь-яких НПЗП у будь-який період лікування, як за наявності відповідних симптомів та наявності серйозних захворювань ШКТ в анамнезі (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт та інші), так без них. Ризик кровотечі, утворення виразки та пророблення шлунково-кишкового тракту зростає зі збільшенням дози нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі, особливо якщо вона супроводжувалася кровотечею або проривом, а також у літніх пацієнтів. Таким пацієнтам слід призначати найменшу ефективну дозу препарату. Також при лікуванні цих груп пацієнтів та пацієнтів, яким потрібне одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти в малих дозах або інших препаратів, які можуть збільшити ризик розвитку шлунково-кишкових ускладнень, слід розглянути необхідність застосування комбінованої терапії з препаратами-протекторами (наприклад, мізопростол або інгібітори протонової помпи). ). Пацієнти із захворюваннями ШКТ, у т.ч. літні, повинні повідомляти про будь-які незвичайні симптоми, пов'язані з шлунково-кишковим трактом (особливо кровотеча), в т.ч. при первинному прийомі препарату Аленталь. Особливої ​​обережності слід дотримуватися пацієнтів, які одночасно приймають препарати, які можуть підвищити ризик виникнення кровотечі або виразки, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти (такі як варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагреганти (такі як ацетилсаліцилова кислота). При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки лікування препаратом Аленталь слід відмінити. Вплив на серцево-судинну систему та ЦНС Пацієнти з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю легкого або помірного ступеня потребують відповідного спостереження, т.к. прийом нестероїдних протизапальних засобів (зокрема, у високих дозах при тривалому застосуванні) може незначно збільшувати ризик артеріального тромбозу (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Немає достовірних даних про відсутність цього ризику прийому ацеклофенаку. Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, хронічною серцевою недостатністю, встановленою ІХС, атеросклерозом периферичних артерій та/або порушенням мозкового кровообігу слід бути обережним при прийомі препарату Аленталь®. Також перед першим прийомом слід бути обережним пацієнтам з факторами ризику для серцево-судинної системи (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння). Вплив на печінку та нирки Прийом НПЗЗ може спричинити дозозалежне зниження утворення простагландинів та гостру ниркову недостатність. Важливість простагландинів для забезпечення ниркового кровотоку слід враховувати при прийомі препарату у пацієнтів з порушенням функції серця, нирок або печінки, у пацієнтів, які отримують діуретики, або у пацієнтів після хірургічного втручання, а також у пацієнтів похилого віку. Слід дотримуватись обережності при призначенні препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки та нирок легкого або помірного ступеня, а також пацієнтам з іншими станами, що призводять до затримки рідини в організмі. У цих пацієнтів нестероїдні протизапальні засоби можуть призвести до порушення функції нирок і затримки рідини. Пацієнтам, які приймають діуретики, особам з підвищеним ризиком гіповолемії також слід бути обережними при прийомі препарату Аленталь®. Необхідне призначення мінімальної ефективної дози та регулярний лікарський контроль функції нирок. Небажані явища з боку нирок зазвичай дозволяються після припинення прийому ацеклофенаку. Прийом ацеклофенаку слід припинити, якщо зміни показників функції печінки зберігаються або погіршуються, розвиваються клінічні ознаки або симптоми захворювань печінки або виникають інші прояви (еозинофілія, висип). Гепатит може розвинутись без продромальних симптомів. Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з печінковою порфірією може спровокувати напад. Гіперчутливість та шкірні реакції Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, препарат може викликати алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть якщо препарат приймається вперше. Тяжкі шкірні реакції (деякі з них можуть призвести до смерті), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, після прийому НПЗП спостерігалися дуже рідко. Найвищий ризик виникнення цих реакцій спостерігається протягом першого місяця прийому препарату. При виникненні висипу на шкірі, пошкоджень слизової оболонки порожнини рота або інших ознак гіперчутливості слід припинити прийом препарату Аленталь. В окремих випадках при вітряній віспі можуть виникнути інфекції шкіри та м'яких тканин. Нині не можна виключити роль НПЗП у погіршенні перебігу цих інфекцій. Тому слід уникати прийому Аленталь® при вітряній віспі. Гематологічні порушення Ацеклофенак може спричинити оборотне пригнічення агрегації тромбоцитів. Порушення з боку дихальної системи Слід бути обережними при прийомі препарату Аленталь® пацієнтам з бронхіальною астмою в анамнезі або з поточною бронхіальною астмою, т.к. прийом НПЗЗ може спровокувати розвиток раптового бронхоспазму у таких пацієнтів. Літні пацієнти Слід бути обережним при прийомі препарату у літніх пацієнтів, т.к. у них частіше виникають побічні явища (особливо кровотеча та прорив ШКТ) при прийомі НПЗЗ. Ускладнення можуть призвести до смерті. Також літні пацієнти частіше страждають на захворювання нирок, печінки або серцево-судинної системи. Тривале застосування Усі пацієнти, які отримують тривале лікування нестероїдними протизапальними засобами, повинні перебувати під ретельним наглядом (наприклад, загальний аналіз крові, функціональні печінкові та ниркові тести). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторної реакції, т.к. препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на ці здібності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: напроксен натрію 275 мг/550 мг; допоміжні речовини: стеарат кальцію 3,5 мг/7,0 мг, коповідон 10,0 мг/20,0 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 5,0 мг/10,0 мг, лактози моногідрат 18,3 мг/36 ,6 мг, целюлоза мікрокристалічна 38,2 мг/76,4 мг; оболонка: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 4,72 мг/9,44 мг, коповідон 1.32 мг/2,64 мг, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000) 1.32 мг/2,64 мг, тальк 1,32 мг/2,6 титану діоксид 1,32 мг/2,64 мг. По 5, 10, 12 і 15 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3, 5, 6 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі форми. На поперечному розрізі внутрішній шар білого або білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаАбсорбція з шлунково-кишкового тракту – швидка та повна, біодоступність – 95% (прийом їжі практично не впливає ні на повноту, ні на швидкість всмоктування). Час досягнення максимальної концентрації (ТСmax) – через 1-2 години, зв'язок з білками плазми > 99%. Період напіввиведення (Т1/2) становить 12-15 год. Метаболізм – у печінці до диметилнапроксену за участю ізоферменту CYP2C9. Кліренс – 0.13 мл/хв/кг. Виводиться на 98% нирками, 10% їх виводиться у незміненому вигляді; з жовчю – 0.5-2.5%. Рівноважна концентрація визначається прийомом 4-5 доз препарату (2-3 дні). При хронічній нирковій недостатності (ХНН) можлива кумуляція метаболітів.ФармакодинамікаАлгезір Ультра, являє собою препарат напроксену, має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з неселективним придушенням активності циклооксигенази 1 (ЦОГ1) та циклооксигенази 2 (ЦОГ2). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, добре розчиняються, швидко всмоктуються зі шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) і забезпечують швидке настання знеболювального ефекту.Показання до застосуванняАлгезір Ультра використовується для симптоматичної терапії (для зменшення болю, запалення та зниження підвищеної температури тіла) та на прогресування основного захворювання не впливає. Захворювання опорно-рухового апарату (ревматоїдний артрит, псоріатичний, ювенільний хронічний артрит, анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерева); подагричний артрит, ревматичне ураження м'яких тканин, остеоартроз периферичних суглобів і хребта, хребта, хребта, Больовий синдром слабкого або помірного ступеня вираженості: невралгія, оссалгія, міалгія, люмбоішіалгія, постравматичний больовий синдром (розтяжки та забиття), що супроводжується запаленням, післяопераційний біль (в травматології, ортопедії, гінекології, щелепно-лицевий , аднексит, зубний біль. У складі комплексної терапії інфекційно-запальних захворюваннях вуха, горла та носа з вираженим больовим синдромом (фарингіт, тонзиліт, отит). Гарячковий синдром при "простудних" та інфекційних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до напроксену; з анамнестичними даними про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого нестероїдного протизапального препарату (НПЗП) (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропивниця, поліп. Період після аортокоронарного шунтування. Ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча. Запальні захворювання кишок, у фазі загострення (неспецифічний виразковий коліт (НЯК), хвороба Крона). Цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі та порушення гемостазу. Виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв). Пригнічення кістковомозкового кровотворення. Вагітність, період грудного вигодовування. Діти та підлітки молодші 15 років. З обережністю: хронічна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну від 20 до 60 мл/хв, виразкові ураження ШКТ в анамнезі, наявність НПЗЗ, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, літній вік, одночасний прийом пероральних глюкокортикостероїдів (в т.ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну).Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим курсом.Беременность и лактацияАлгезир Ультра не рекомендуется применять в период беременности и кормления грудью.Побочные действияСо стороны пищеварительной системы: гастропатии, связанные с приемом нестероидных противовоспалительных препаратов (поражение антрального отдела желудка в виде эритемы слизистой оболочки, кровоизлияний, эрозий и язв), тошнота, рвота, дискомфорт в эпигастрии, боль в животе, диарея, запор, язвенные стоматиты, кровотечения и перфорации ЖКТ, повышение активности "печеночных" ферментов, нарушение функции печени, желтуха, гепатит, рвота с кровью, мелена. Со стороны центральной нервной системы: головокружение, головная боль, сонливость, депрессия, нарушение сна, бессонница, недомогание, миалгия и мышечная слабость, затруднение концентрации внимания и замедление скорости реакции, когнитивная дисфункция, асептический менингит. Со стороны кожных покровов: зуд, экхимозы, повышенная потливость, тромбоцитопеническая пурпура, алопеция, фотодерматозы. Со стороны органов чувств: шум в ушах, снижение слуха, нарушение зрения. Со стороны сердечно-сосудистой системы: отеки, одышка, сердцебиение, застойная сердечная недостаточность, васкулит. Со стороны мочеполовой системы: гломерулонефрит, гематурия, интерстициальный нефрит, нефротический синдром, почечная недостаточность, почечный папиллярный некроз, нарушение менструального цикла. Со стороны кроветворных органов: эозинофилия, гранулоцитопения, лейкопения, тромбоцитопения, апластическая анемия, гемолитическая анемия. Со стороны дыхательной системы: эозинофильная пневмония. Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, епідермальний токсичний некроліз (синдром Лайєлла), мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона. Інші: спрага, гіпертермія, гіперглікемія, гіпоглікемія.Взаємодія з лікарськими засобамиНе слід застосовувати препарат одночасно з іншими нестероїдними протизапальними препаратами (зростає ризик розвитку побічних ефектів). При одночасному прийомі фенітоїну, дифеніну, антикоагулянтів або інших лікарських препаратів, що значною мірою зв'язуються з білками плазми, можливе посилення дії або передозування цих препаратів. Препарат Алгезір Ультра може знижувати антигіпертензивну дію пропранололу або інших бета-адреноблокаторів, а також може збільшувати ризик ниркової недостатності, пов'язаної із застосуванням інгібіторів АПФ. Під дією напроксену інгібується натрійуретична дія фуросеміду. Антацидні препарати, що містять магній та алюміній, зменшують абсорбцію напроксену. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності препарату. Інгібування ниркового кліренсу літію призводить до збільшення концентрацій літію у плазмі. Прийом пробенециду збільшує концентрацію напроксену у плазмі. Циклоспорин підвищує ризик розвитку ниркової недостатності. Напроксен уповільнює екскрецію метотрексату, фенітоїну, сульфаніламідів, збільшуючи ризик розвитку їхньої токсичної дії. Антацидні препарати, що містять магній та алюміній, зменшують абсорбцію напроксену. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід приймати не розжовуючи з достатньою кількістю води або іншої рідини, можливо, застосовувати під час їжі. Звичайна добова доза, що використовується для полегшення болю становить 550-1100 мг. При дуже сильних болях та відсутності в анамнезі шлунково-кишкових захворювань лікар може збільшити добову дозу до 1650 мг, але не більше ніж на 2 тижні. При використанні препарату як жарознижувальний засіб початкова доза становить 550 мг, далі приймається по 275 мг кожні 6-8 годин. Для зняття болючого синдрому при мігрені рекомендується по 550 мг двічі на день. Однак лікування має бути припинено, якщо частота, інтенсивність та тривалість нападів мігрені не зменшуються протягом 4-6 тижнів. При перших ознаках мігренозного нападу слід прийняти 825 мг, а за необхідності ще 275-550 мг через 30 хвилин. Для полегшення менструального болю, болю після введення ВМС (внутрішньоматкових спіралей) та інших гінекологічних болів (аднексит) рекомендується призначення препарату в початковій дозі, що становить 550 мг, далі по 275 мг кожні 6-8 годин. При гострому нападі подагри початкова доза становить 825 мг, далі 550 мг через 8 годин, потім 275 мг кожні 8 годин до припинення нападу. При ревматоїдних захворюваннях (ревматоїдний артрит, остеоартрит та анкілозуючий спондилоартрит) звичайна початкова доза препарату становить від 550 мг до 1100 мг двічі на день вранці та ввечері. Початкова добова доза, що становить від 825 мг до 1650 мг, рекомендується пацієнтам з вираженим нічним болем та/або вираженою ранковою скутістю, пацієнтам, які переводять на лікування напроксеном з високих доз інших НПЗЗ, та пацієнтам, у яких біль є провідним симптомом. Зазвичай добова доза становить 550-1100 мг, що призначаються у два прийоми.ПередозуванняЗначне передозування препарату може характеризуватись сонливістю, диспептичними розладами (печія, нудота, блювання, біль у животі), слабкістю, шумом у вухах, у важких випадках – блювання з кров'ю, мелена, судоми та ниркова недостатність. Лікування: промивання шлунка, активоване вугілля – 0,5 г/кг, симптоматична терапія. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе перевищуйте доз, зазначених в інструкції, для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Якщо біль і лихоманка зберігаються або стають сильнішими, слід звернутися до лікаря. При лікуванні антикоагулянтами слід на увазі, що напроксен може збільшувати час кровотечі. Пацієнтам з бронхіальною астмою, з порушенням зсідання крові, а також пацієнтам з підвищеною чутливістю до інших аналгетиків перед прийомом Алгезіру Ультра слід проконсультуватися з лікарем. З обережністю слід призначати пацієнтам із захворюваннями печінки та нирковою недостатністю. У пацієнтів із нирковою недостатністю необхідно контролювати рівень кліренсу креатину. При рівні кліренсу креатиніну нижче 20 мл/хв призначати препарат не рекомендується. При хронічному алкогольному та інших формах цирозу концентрація незв'язаного напроксену підвищується, тому таким пацієнтам рекомендуються нижчі дози. Алгезір Ультра не слід приймати разом з іншими протизапальними та болезаспокійливими препаратами, за винятком призначень лікаря. Пацієнтам похилого віку рекомендуються нижчі дози. Слід уникати застосування препарату протягом 48 годин до хірургічного втручання. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Напроксен здатний також впливати на результат визначення концентрації 5-ксиіндолілуцтової кислоти в сечі. Кожна таблетка Алгезіру Ультру містить приблизно 25 мг натрію. При обмеженні споживання солі це необхідно враховувати.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: Фенілбутазон натрію - 400 мг (у перерахунку на фенілбутазон - 373,4 мг); Лідокаїну гідрохлориду моногідрат - 4 мг) у перерахунку на лідокаїну гідрохлорид - 3,75 мг); Допоміжні речовини: Пропіленгліколь, гідроксид натрію, вода для ін'єкцій. По 2 мл ампули темного скла 1-го гідролітичного класу з точкою надлому або кільцем зламу. По 1 або 3 ампули в контурний пластиковий піддон або контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки або полістирольної стрічки. По 1 контурному пластиковому піддону або по 1 контурній комірковій упаковці разом з інструкцією із застосування в пачку з картону. По 5 ампул у контурний пластиковий піддон або контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної або полістирольної стрічки. По 1 або 2 контурні пластикові піддони або по 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиПрозорий від трохи жовтуватого до коричнево-жовтого кольору розчин.Фармакотерапевтична групаПротизапальний засіб + місцевоанестезуючий засіб.ФармакокінетикаФенілбутазон Всмоктування. Після внутрішньом'язової ін'єкції препарату фенілбутазон швидко вивільняється протягом 2-х годин. Далі протягом кількох годин концентрація фенілбутазону у системному кровотоку підтримується на високому рівні, становлячи 80-90 % від максимальної. Метаболізм. Метаболізм фенілбутазону відбувається внаслідок окислення та глюкуронізації у печінці. Головним метаболітом є фармакологічно активний оксифенбутазон. Інші метаболіти мають меншу протизапальну активність. Виведення. Елімінація незміненої активної речовини, а також його метаболітів відбувається через нирки (близько 70%), так і з жовчю через кишечник (близько 30%). Період напіввиведення становить від 50 до 100 годин і може значно збільшуватись при порушеній функції печінки та нирок. Зв'язування з білками плазми становить 99%, що суттєво при можливих лікарських взаємодіях фенілбутазону. Лідокаїну гідрохлорид Всмоктування. Системна абсорбція лідокаїну визначається місцем введення, дозою та його фармакологічним профілем. Основним фактором, що визначає швидкість абсорбції та концентрацію в крові, є загальна введена доза незалежно від ділянки введення. Є лінійна залежність між кількістю введеного лідокаїну та максимальною результуючою концентрацією анестетика в крові. Розподіл. Лідокаїн зв'язується з білками плазми, включаючи α1-кислий глікопротеїн (АКТ) та альбумін. Ступінь зв'язування варіабельна, становлячи приблизно 66%. Лідокаїн проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри. Метаболізм. Лідокаїн метаболізується в печінці, близько 90% введеної дози піддається N-дезалкілюванню з утворенням моноетилгліцинксілідіда (MEGX) та гліпінксілідіда (GX). Виведення. Термінальний період напіввиведення лідокаїну після внутрішньовенного болюсного введення здоровим дорослим добровольцям становить 1-2 години.ФармакодинамікаФенілбутазон має протизапальну, аналгетичну, жарознижувальну дію. Невибірково інгібує активність циклооксигеназ (ЦОГ-1 та ЦОГ-2), порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість простагландинів у вогнищі запалення. Простагландини грають істотну роль розвитку запальної реакції. Протизапальна та аналгетична дія фенілбутазону сприяє зменшенню вираженості болю та запального набряку, ранкової скутості, припухлості суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. Урикозурична дія фенілбутазону пов'язана зі зниженням тубулярної резорбції сечової кислоти у нирках. Лідокаїну гідрохлорид має місцевоанестезуючу дію, блокує потенціалзалежні натрієві канали, що перешкоджає генерації імпульсів у закінченнях чутливих нервів та проведенню імпульсів по нервових волокнах. Пригнічує проведення як больових імпульсів, а й імпульсів інший модальності. Знижує больовий ефект під час ін'єкції.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування больового синдрому та запалення при загостренні: анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерева); ревматоїдного артриту; подагри. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає. Застосування АМБЕНІУМ® парентерал здебільшого має проводитися лише в тому випадку, якщо інші терапевтичні заходи, включаючи інші нестероїдні протизапальні препарати, не мали достатнього знеболювального ефекту. Застосування фенілбутазону в дозі, що перевищує рекомендовану (373,4 мг), або додаткове застосування інших нестероїдних протизапальних засобів (виключення становить ацетилсаліцилова кислота в дозах не більше 325 мг, що застосовується як антиагрегант) не забезпечує додаткового знеболювального ефекту, але істотно підвищує ризик розвитку тому не рекомендується.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до фенілбутазону, лідокаїну, анестетиків амідного типу або допоміжних компонентів препарату; тяжкі порушення провідності серця, гострий інфаркт міокарда у період після проведення аортокоронарного шунтування; декомпенсована серцева недостатність; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого полінозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); захворювання крові та системи згортання (лейкопенія, у тому числі в анамнезі, тромбоцитопенія, гемофілія); активні ерозивно-виразкові ураження шлунка або дванадцятипалої кишки, або виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона; шлунково-кишкова кровотеча, у т.ч. в анамнезі, спровокований прийомом НПЗП; внутрішньочерепні кровотечі, гострі порушення мозкового кровообігу; ниркова або печінкова недостатність; підтверджена гіперкаліємія; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік (до 18 років). З обережністю: захворювання печінки в анамнезі, печінкова порфірія, хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, значне зниження об'єму циркулюючої крові (у тому числі після хірургічного втручання), літні пацієнти (в т.ч. діуретики, ослаблені пацієнти і з низькою масою) ), бронхіальна астма, одночасний прийом глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), антиагрегантів (в тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотонину, фотонину , сертраліну), ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, наявність інфекції Helicobacter pylori, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів,захворювання щитовидної залози, туберкульоз, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання. Слід уникати сумісне застосування з іншими НПЗП у т.ч. ЦОГ-2 селективними.Вагітність та лактаціяБезпека застосування під час вагітності препарату не доведена. Вплив затримки синтезу простагландинів на ембріогенез під час перших двох триместрів вагітності не зрозумілий. В останній триместр вагітності механізм дії фенілбутазону характеризується гальмуванням родової діяльності, передчасним закриттям Ductus arteriosus Botalli у плода, підвищується схильність до кровотеч у матері та дитини, підвищується ризик утворення набряків у матері. Фенілбутазон у невеликих кількостях проникає у материнське молоко, і у разі грудного вигодовування фенілбутазон можна виявити у плазмі крові немовляти. На підставі наведеної інформації препарат протипоказаний у період вагітності та при грудному вигодовуванні.Побічна діяЧасто – 1-10%; нечасто – 0,1-1 %; рідко – 0,01-0,1 %; дуже рідко – менше 0,001%, включаючи окремі випадки. З боку травної системи: Часто – нудота, діарея та кровотечі із шлунково-кишкового тракту, які в деяких випадках можуть викликати анемію. Нечасто – підвищення активності трансаміназ, холестатичний синдром, гепатит. Рідко – виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкова кровотеча (зазвичай супроводжується сильними болями у верхній частині живота та/або фарбування калу у чорний колір), функціональні порушення роботи підшлункової залози. З боку нервової системи: Нечасто – головний біль, збудження, дратівливість, безсоння, запаморочення та втома; Дуже рідко можуть виникнути місцеві реакції: периферичний неврит сідничного нерва. З боку сечовидільної системи: Нечасто – генералізовані та/або периферичні набряки; Дуже рідко – зменшення кількості виділеної сечі, набряки, що не реагують на терапію із застосуванням діуретиків, гостра ниркова недостатність. З боку органів кровотворення: Рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: Часто: - реакції гіперчутливості; Дуже рідко - опухання обличчя, язика та гортані. Набряки, задишка, прискорене серцебиття, анафілактичний шок. З боку серцево-судинної системи: Рідко – зниження або підвищення артеріального тиску; Дуже рідко – гостре порушення кровообігу. З боку дихальної системи: Рідко – бронхіальна астма, набряк легенів. З боку шкірних покровів та підшкірно-жирової клітковини: Часто – шкірний висип та свербіж; Дуже рідко – некрози жирової тканини при неправильно проведених ін'єкціях у жирову тканину; Дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, дискоїдний червоний вовчак. Небажані реакції на лідокаїн рідкісні та, як правило, обумовлені підвищеною плазмовою концентрацією внаслідок випадкового внутрішньосудинного введення, перевищення дози або швидкої абсорбції з ділянок з рясним кровопостачанням, або внаслідок гіперчутливості, ідіосинкразії або зниженої переносимості пацієнта.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом фенілбутазону та глюкокортикостероїдів або нестероїдних протизапальних засобів та аналгетиків підвищує ризик виникнення побічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту. Одночасний прийом барбітуратів (наприклад, фенобарбітал), хлорфенаміну, рифампіцину, прометацину та колестираміну веде до зниження концентрації фенілбутазону у сироватці крові і тим самим до зниження знеболювального ефекту. Одночасний прийом метилфенідату або анаболічних стероїдів (метандростенолон) може призвести до підвищення концентрації фенілбутазону у сироватці крові і тим самим посилити ефект. Одночасний прийом фенілбутазону та фенітоїну або літію може підвищити рівень цих лікарських засобів у плазмі, що вимагає контролювати їх концентрацію у крові. Одночасне застосування фенілбутазону та калійзберігаючих діуретиків може призвести до підвищення рівня калію в плазмі, що вимагає контролю концентрації калію в крові. Фенілбутазон може послабити дію дигоксину, кортизону, діуретиків та гіпотензивних препаратів. Введення фенілбутазону протягом 4 годин до або після прийому метотрексату може призвести до підвищеної концентрації метотрексату в плазмі крові та до потенціювання його небажаних реакцій. Одночасне застосування фенілбутазону та антикоагулянтів (наприклад, препарати кумарину, сульфаніламіди) може призвести до посилення тромболітичного ефекту. Фенілбутазон може посилити дію таблетованих гіпоглікемічних засобів, тим самим є небезпека виникнення гіпоглікемії.Спосіб застосування та дозиДля зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати найменшу ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Для лікування гострих станів або усунення загострення хронічного захворювання препарат вводиться одноразово повільно глибоко в м'яз у дозі 373,4 мг (2 мл) Добова доза: 373,4 мг (2 мл). Не слід перевищувати зазначену дозу. Цю лікарську форму слід застосовувати одноразово. Подальше лікування, при необхідності, слід проводити препаратами фенілбутазону у таблетованій формі, при цьому слід дотримуватись усіх відповідних вказівок щодо застосування. Через можливе виникнення анафілактичних реакцій аж до анафілактичного шоку при застосуванні препарату необхідно забезпечити в межах доступності функціонального набору для надання невідкладної медичної допомоги. Після введення препарату слід спостерігати за пацієнтом не менше 1 години. Пацієнту слід пояснити важливість цього заходу.ПередозуванняПоряд зі шлунково-кишковими порушеннями (нудота, блювання, абдомінальні болі, кровотечі) та порушеннями роботи центральної нервової системи (сплутаність свідомості, підвищена збудливість, початкова гіпервентиляція, дихальна депресія, підвищена судомна готовність, порушення свідомості аж до коми) можуть виникати (до повної відмови роботи нирок), і навіть порушення функції печінки. Поряд з респіраторними порушеннями або метаболічним ацидозом можуть спостерігатися такі зміни біохімічних показників, як підвищення активності трансаміназ (АЛТ, ACT); підвищення рівня лужної фосфатази; зміни картини крові (лейкопенія, тромбопенія). Заходи щодо надання допомоги при передозуванні: Специфічний антидот невідомий. Як основний захід необхідно проведення симптоматичної терапії (підтримка артеріального тиску, нормалізація кислотно-основної рівноваги, штучна вентиляція легень) показані заходи для зниження резорбції та прискорюючі елімінацію (активоване вугілля, форсований діурез, гемодіаліз).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЧерез важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку слід виявляти особливу обережність при призначенні пацієнтам із серцевою недостатністю, а також при терапії літніх пацієнтів, які приймають діуретики, та хворих, у яких з якоїсь причини спостерігається зниження обсягу циркулюючої крові (у т.ч. ч. після великого хірургічного втручання). Якщо в таких випадках призначають фенілбутазон, рекомендують як запобіжний засіб контролювати функцію нирок. Якщо після застосування препарату спостерігається підвищення активності "печінкових" трансаміназ, або спостерігаються клінічні симптоми гепатотоксичності (в т.ч. нудота, втома, сонливість, діарея, свербіж шкіри, жовтяниця) лікування в подальшому не слід повторювати. Фенілбутазон (як і інші нестероїдні протизапальні препарати) може спричинити гіперкаліємію). При тривалій терапії препаратами фенілбутазону необхідно контролювати функцію печінки, картину периферичної крові, аналіз калу на приховану кров. У зв'язку з негативною дією на фертильність, жінкам, які бажають завагітніти, препарат застосовувати не рекомендується. У пацієнток з безпліддям (у тому числі проходять обстеження) рекомендується відмінити препарат. Фенілбутазон ускладнює інтерпретацію лабораторних тестів з метою оцінки функції щитовидної залози, змінюючи їх показники. Існує значний ризик розвитку анафілактичних реакцій, включаючи анафілактичний шок. При виникненні відразу після введення запаморочення, блювання, затьмарення свідомості, порушення ритму серцевої діяльності, брадикардія, гіпотензії, потрібна невідкладна медична допомога. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування можливе зниження швидкості психічних та рухових реакцій, тому необхідно утримуватися від керування транспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: Активна речовина: мелоксикам 15 мг. Допоміжні речовини: меглюмін - 9.375 мг, глікофурфурол - 150 мг, полоксамер 188 - 75 мг, натрію хлорид - 4.5 мг, гліцерол - 7.5 мг, натрію гідроксиду розчин 1М - до рН 8.2-8.9, вода. 1.5 мл - ампули безбарвного скла з кольоровим кільцем розлому або з кольоровою точкою та насічкою (5) - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньом'язового введення у вигляді прозорої або легкої опалесценції рідини жовтого з зеленуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Має знеболювальну, протизапальну і жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності ЦОГ-2, що бере участь у біосинтезі простагландинів у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на ЦОГ-1, що бере участь у синтезі простагландину, що захищає слизову оболонку ШКТ і бере участь у регуляції кровотоку в нирках. Пригнічує синтез простагландинів в області запалення більшою мірою, ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках, що пов'язано з відносно вибірковим інгібуванням ЦОГ-2. Належить до класу оксикамів, похідне енолієвої кислоти. Мелоксикам є "хондронейтральним" препаратом, не впливає на хрящову тканину, не впливає на синтез протеоглікану хондроцитами суглобового хряща.ФармакокінетикаВсмоктування Добре всмоктується із ШКТ, абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування препарату. Cmax препарату у плазмі у рівноважному стані досягається приблизно через 5 годин після застосування препарату. При одноразовому прийомі препарату середня Cmax у плазмі досягається протягом 5-6 годин. При застосуванні препарату внутрішньо у дозах 7.5 та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Css досягається протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до таких, що відзначаються після першого досягнення Css. Діапазон відмінностей між Cmin та Cmax препарату після його прийому 1 раз на добу відносно невеликий і становить при застосуванні в дозі 7.5 мг 0.4-1 мкг/мл, а при застосуванні в дозі 15 мг – 0.8-2.1 мкг/мл, (наведені відповідно , значення Cmin та Cmax). Розподіл Зв'язування з білками плазми становить понад 99%, переважно з альбуміном. Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри, концентрація в синовіальній рідині досягає 50% від максимальної концентрації препарату в плазмі. Vd низький і становить середньому 11 л. Індивідуальні коливання – 30-40%. Метаболізм Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням 4 неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гидроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що у даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє ізофермент CYP2С9, додаткове значення має ізофермент CYPЗА4. В освіті двох інших метаболітів (що становлять, відповідно, 16% і 4% від величини дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виведення Виводиться рівною мірою через кишечник та нирками, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. T1/2 мелоксикаму становить 15-20 год. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Недостатність функції печінки, а також ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості не суттєво впливають на фармакокінетику мелоксикаму. При термінальній стадії ниркової недостатності збільшення Vd може призвести до більш високих концентрацій вільного мелоксикаму, тому у цих пацієнтів добова доза не повинна перевищувати 7,5 мг. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) середній плазмовий кліренс у рівноважному стані фармакокінетики є набагато нижчим, ніж у молодих.Клінічна фармакологіяНПЗЗ. Cелективний інгібітор ЦОГ-2.Показання до застосуванняостеоартроз; ревматоїдний артрит; анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерєва); запальні та дегенеративні захворювання суглобів, що супроводжуються больовим синдромом (для розчину д/в/м введення). Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до активної речовини або допоміжних компонентів препарату; період після проведення аортокоронарного шунтування; декомпенсована серцева недостатність; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ (в т.ч. в анамнезі); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки; активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки; ниркова недостатність тяжкого ступеня у пацієнтів, які не піддаються діалізу (КК <30 мл/хв); прогресуючі захворювання нирок у т.ч. підтверджена гіперкаліємія; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 15 років; запальні захворювання прямої кишки або заднього проходу, недавня кровотеча із прямої кишки або заднього проходу (для ректальних супозиторіїв). У зв'язку з наявністю у складі таблеток Амелотекс ® лактози пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією, приймати препарат не слід. З обережністю Амелотекс ®для зниження ризику розвитку небажаних явищ слід використовувати в мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом при ІХС, цереброваскулярних захворюваннях, застійній серцевій недостатності, дисліпідемії/гіперліпідемії, цукровому діабеті, захворюваннях периферичних артерій, курінні, КК 30-60 мл розвитку виразкового ураження ШКТ, при наявності інфекції Helicobacter pylori, при тривалому використанні НПЗЗ, тяжких соматичних захворюваннях, супутньої терапії антикоагулянтами (наприклад, варфарин), антиагрегантами (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), ГКС для прийому інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін), частому вживанні алкоголю у пацієнтів похилого віку.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Пригнічення синтезу простагландинів може надавати небажаний вплив протягом вагітності та розвиток плода. Відомо, що нестероїдні протизапальні засоби проникають у грудне молоко, тому Амелотекс® не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування. Застосування мелоксикаму, як і інших препаратів, що блокують синтез простагландинів, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Застосування у дітей Протипоказане застосування препарату у дитячому віці до 15 років.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (>10%), часто (1-10%), нечасто (0.1-1%), рідко (0.01-0.1%), дуже рідко (<0.01%), включаючи окремі повідомлення. З боку травної системи: часто – диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, метеоризм, діарея; нечасто - минуще підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, кровотеча із ШКТ (в т.ч. прихована), стоматит; рідко – перфорація ШКТ, коліт, гепатит, гастрит. З боку системи кровотворення: часто – анемія; нечасто – зміна формули крові, в т.ч. лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку шкірних покривів: часто - свербіж, висипання на шкірі; рідко – фотосенсибілізація, бульозні висипи, багатоформна еритема, у т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз При нанесенні гелю для зовнішнього застосування можливі гіперемія, папульозно-везикульозні висипання, лущення. З боку дихальної системи: рідко – бронхоспазм. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто – вертиго, шум у вухах, сонливість; рідко – сплутаність свідомості, дезорієнтація, емоційна лабільність. З боку серцево-судинної системи: часто – периферичні набряки; Нечасто - підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя. З боку сечовидільної системи: нечасто – гіперкреатинінемія та/або підвищення концентрації сечовини у сироватці; рідко – гостра ниркова недостатність; зв'язок з прийомом препарату Амелотекс не встановлений - інтерстиціальний нефрит, альбумінурія, гематурія. З боку органів чуття: рідко – кон'юнктивіт, порушення зору, у т.ч. нечіткість зорового сприйняття. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка; рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні/анафілактичні реакції. Місцеві реакції: при ректальному застосуванні – можливі позиви до дефекації та почуття дискомфорту, які проходять самостійно та не вимагають відміни препарату; свербіж, печіння в періанальній ділянці, подразнення слизової оболонки прямої кишки; при внутрішньом'язовому введенні - можливі печіння та біль у місці ін'єкції. У разі виникнення побічних реакцій, зокрема. не зазначених вище пацієнт повинен припинити застосування препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими НПЗЗ (а також з ацетилсаліциловою кислотою) збільшується ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень та кровотеч із ШКТ. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними препаратами (наприклад, бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, вазодилататори, діуретики) можливе зниження ефективності дії останніх внаслідок інгібування синтезу простагландинів, які мають вазодилатуючими властивостями. Спільне застосування НПЗЗ та антагоністів рецепторів ангіотензину II (так само як і інгібіторів АПФ) посилюється ефект зниження гломерулярної фільтрації. У пацієнтів з порушенням функції нирок це може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. При одночасному застосуванні з препаратами літію можлива кумуляція літію за рахунок зниження ниркової екскреції та збільшення його токсичної дії (рекомендується контроль концентрації літію в плазмі за необхідності такої комбінованої терапії). При одночасному застосуванні з метотрексатом нестероїдні протизапальні засоби можуть зменшувати канальцеву секрецію метотрексату і таким чином збільшувати концентрацію метотрексату в плазмі, посилюючи його побічну дію на кровотворну систему (небезпека виникнення анемії та лейкопенії, показаний періодичний контроль загального аналізу крові). У зв'язку з цим у пацієнтів, які отримують метотрексат у високих дозах (більше 15 мг на тиждень), одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів не рекомендується. Ризик взаємодії при одночасному застосуванні метотрексату та нестероїдних протизапальних засобів можливий також у пацієнтів, які отримують низькі дози метотрексату, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок. При необхідності комбінованої терапії слід контролювати формулу крові та функцію нирок. Необхідно бути обережними у разі, якщо НПЗП і метотрексат застосовуються одночасно протягом 3 днів, т.к.концентрація метотрексату в плазмі може збільшуватися і, як наслідок, можуть виникати токсичні ефекти. Одночасне застосування препарату Амелотекс® не впливало на фармакокінетику метотрексату в дозі 15 мг на тиждень, проте слід брати до уваги, що гематологічна токсичність метотрексату посилюється при одночасному прийомі нестероїдних протизапальних засобів. При одночасному застосуванні з діуретиками та циклоспорином зростає ризик розвитку гострої почесної недостатності. У пацієнтів, які отримують Амелотекс і діуретики , необхідно підтримувати адекватну гідратацію організму. До початку лікування потрібне дослідження функції нирок. Нестероїдні протизапальні засоби, впливаючи на ниркові простагландини, можуть посилювати нефротоксичність циклоспорину. У разі комбінованої терапії слід контролювати функцію нирок. При одночасному застосуванні із внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тіклопідін, варфарин) а також з тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном внаслідок зв'язування препарату Амелотекс® посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч. Не можна виключити можливість взаємодії з гіпоглікемічними препаратами для внутрішнього прийому.Спосіб застосування та дозиРозчин для внутрішньом'язових ін'єкцій Вводять внутрішньом'язово, глибоко. Доза становить 7.5-15 мг 1 раз на добу. Початкова доза у пацієнтів із підвищеним ризиком побічних ефектів становить 7,5 мг на добу. Максимальна добова доза – 15 мг. При незначному або помірному порушенні функції нирок (КК>25 мл/хв), а також при цирозі печінки у стабільному клінічному стані корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня максимальна доза становить 7,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, біль у епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія. Лікування: специфічного антидоту немає; показано промивання шлунка, застосування активованого вугілля (протягом найближчої години), проведення симптоматичної терапії. Колестирамін прискорює виведення препарату з організму. Форсований діурез та гемодіаліз малоефективні через високе зв'язування препарату з білками крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк і при використанні інших нестероїдних протизапальних засобів, шлунково-кишкова кровотеча, виразки та перфорації, потенційно небезпечні для життя пацієнта, можуть виникати в ході лікування у будь-який час, як за наявності насторожуючих симптомів або відомостей про серйозні шлунково-кишкові ускладнення в анамнезі, так і при відсутність цих ознак. Наслідки цих ускладнень загалом серйозніші у пацієнтів похилого віку. Слід бути обережним при застосуванні препарату Амелотекс ® (так само як і при використанні інших НПЗП) у пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів, які перебувають на антикоагулянтній терапії. У таких пацієнтів підвищений ризик виникнення ерозивно-виразкових захворювань шлунково-кишкового тракту. У цьому випадку, а також для лікування пацієнтів, які вимагають застосування низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що підвищують ризик з боку ШКТ, слід розглянути комбіновану терапію із захисними лікарськими препаратами (такими як мізопростол або інгібітори протонової помпи). При виникненні виразкового ураження шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкової кровотечі лікування препаратом Амелотекс необхідно припинити. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які повідомляють про розвиток небажаних явищ з боку шкіри та слизових оболонок (свербіж, висипи на шкірі, кропив'янка, фотосенсибілізація). У таких випадках слід розглядати питання про припинення застосування препарату Амелотекс ® . НПЗП інгібують у нирках синтез простагландинів, які беруть участь у підтримці ниркової перфузії. Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів зі зниженим нирковим кровотоком або зменшеним ОЦК може призвести до декомпенсації ниркової недостатності, що приховано протікає. Після відміни нестероїдних протизапальних засобів функція нирок зазвичай відновлюється. Найбільшою мірою ризик розвитку цієї реакції схильні до пацієнтів похилого віку; пацієнти, у яких відзначається дегідратація, хронічна серцева недостатність, цироз печінки, нефротичний синдром чи захворювання нирок; пацієнти, які отримують діуретичні засоби, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, а також пацієнти, які перенесли серйозні хірургічні втручання, що призводять до гіповолемії. У таких пацієнтів на початку терапії слід ретельно контролювати діурез та функцію нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю, якщо КК>30 мл/хв, не потрібна корекція режиму дозування. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, доза препарату Амелотекс не повинна перевищувати 7,5 мг на добу. При стійкому та суттєвому підвищенні активності печінкових трансаміназ та змін інших показників функції печінки препарат слід відмінити та проводити спостереження за виявленими лабораторними змінами. У пацієнтів з цирозом печінки на стадії компенсації зниження дози препарату не потрібне. Пацієнти, які одночасно приймають сечогінні засоби та Амелотекс ® , повинні приймати достатню кількість рідини. Амелотекс ® , як і інші НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань. Вплив на здатність до керування автотранспортом та механізмами Застосування препарату може викликати виникнення небажаних ефектів у вигляді головного болю та запаморочення, сонливості. Слід відмовитися від керування транспортними засобами та обслуговування машин та механізмів, що потребують концентрації уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: Активна речовина: мелоксикам 15 мг. Допоміжні речовини: меглюмін - 9.375 мг, глікофурфурол - 150 мг, полоксамер 188 - 75 мг, натрію хлорид - 4.5 мг, гліцерол - 7.5 мг, натрію гідроксиду розчин 1М - до рН 8.2-8.9, вода. 1.5 мл - ампули безбарвного скла з кольоровим кільцем розлому або з кольоровою точкою та насічкою (3) - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньом'язового введення у вигляді прозорої або легкої опалесценції рідини жовтого з зеленуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Має знеболювальну, протизапальну і жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності ЦОГ-2, що бере участь у біосинтезі простагландинів у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на ЦОГ-1, що бере участь у синтезі простагландину, що захищає слизову оболонку ШКТ і бере участь у регуляції кровотоку в нирках. Пригнічує синтез простагландинів в області запалення більшою мірою, ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках, що пов'язано з відносно вибірковим інгібуванням ЦОГ-2. Належить до класу оксикамів, похідне енолієвої кислоти. Мелоксикам є "хондронейтральним" препаратом, не впливає на хрящову тканину, не впливає на синтез протеоглікану хондроцитами суглобового хряща.ФармакокінетикаВсмоктування Добре всмоктується із ШКТ, абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування препарату. Cmax препарату у плазмі у рівноважному стані досягається приблизно через 5 годин після застосування препарату. При одноразовому прийомі препарату середня Cmax у плазмі досягається протягом 5-6 годин. При застосуванні препарату внутрішньо у дозах 7.5 та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Css досягається протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до таких, що відзначаються після першого досягнення Css. Діапазон відмінностей між Cmin та Cmax препарату після його прийому 1 раз на добу відносно невеликий і становить при застосуванні в дозі 7.5 мг 0.4-1 мкг/мл, а при застосуванні в дозі 15 мг – 0.8-2.1 мкг/мл, (наведені відповідно , значення Cmin та Cmax). Розподіл Зв'язування з білками плазми становить понад 99%, переважно з альбуміном. Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри, концентрація в синовіальній рідині досягає 50% від максимальної концентрації препарату в плазмі. Vd низький і становить середньому 11 л. Індивідуальні коливання – 30-40%. Метаболізм Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням 4 неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гидроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що у даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє ізофермент CYP2С9, додаткове значення має ізофермент CYPЗА4. В освіті двох інших метаболітів (що становлять, відповідно, 16% і 4% від величини дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виведення Виводиться рівною мірою через кишечник та нирками, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. T1/2 мелоксикаму становить 15-20 год. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Недостатність функції печінки, а також ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості не суттєво впливають на фармакокінетику мелоксикаму. При термінальній стадії ниркової недостатності збільшення Vd може призвести до більш високих концентрацій вільного мелоксикаму, тому у цих пацієнтів добова доза не повинна перевищувати 7,5 мг. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) середній плазмовий кліренс у рівноважному стані фармакокінетики є набагато нижчим, ніж у молодих.Клінічна фармакологіяНПЗЗ. Cелективний інгібітор ЦОГ-2.Показання до застосуванняостеоартроз; ревматоїдний артрит; анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерєва); запальні та дегенеративні захворювання суглобів, що супроводжуються больовим синдромом (для розчину д/в/м введення). Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до активної речовини або допоміжних компонентів препарату; період після проведення аортокоронарного шунтування; декомпенсована серцева недостатність; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ (в т.ч. в анамнезі); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки; активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки; ниркова недостатність тяжкого ступеня у пацієнтів, які не піддаються діалізу (КК <30 мл/хв); прогресуючі захворювання нирок у т.ч. підтверджена гіперкаліємія; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 15 років; запальні захворювання прямої кишки або заднього проходу, недавня кровотеча із прямої кишки або заднього проходу (для ректальних супозиторіїв). У зв'язку з наявністю у складі таблеток Амелотекс ® лактози пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією, приймати препарат не слід. З обережністю Амелотекс ®для зниження ризику розвитку небажаних явищ слід використовувати в мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом при ІХС, цереброваскулярних захворюваннях, застійній серцевій недостатності, дисліпідемії/гіперліпідемії, цукровому діабеті, захворюваннях периферичних артерій, курінні, КК 30-60 мл розвитку виразкового ураження ШКТ, при наявності інфекції Helicobacter pylori, при тривалому використанні НПЗЗ, тяжких соматичних захворюваннях, супутньої терапії антикоагулянтами (наприклад, варфарин), антиагрегантами (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), ГКС для прийому інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін), частому вживанні алкоголю у пацієнтів похилого віку.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Пригнічення синтезу простагландинів може надавати небажаний вплив протягом вагітності та розвиток плода. Відомо, що нестероїдні протизапальні засоби проникають у грудне молоко, тому Амелотекс® не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування. Застосування мелоксикаму, як і інших препаратів, що блокують синтез простагландинів, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Застосування у дітей Протипоказане застосування препарату у дитячому віці до 15 років.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (>10%), часто (1-10%), нечасто (0.1-1%), рідко (0.01-0.1%), дуже рідко (<0.01%), включаючи окремі повідомлення. З боку травної системи: часто – диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, метеоризм, діарея; нечасто - минуще підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, кровотеча із ШКТ (в т.ч. прихована), стоматит; рідко – перфорація ШКТ, коліт, гепатит, гастрит. З боку системи кровотворення: часто – анемія; нечасто – зміна формули крові, в т.ч. лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку шкірних покривів: часто - свербіж, висипання на шкірі; рідко – фотосенсибілізація, бульозні висипи, багатоформна еритема, у т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз При нанесенні гелю для зовнішнього застосування можливі гіперемія, папульозно-везикульозні висипання, лущення. З боку дихальної системи: рідко – бронхоспазм. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто – вертиго, шум у вухах, сонливість; рідко – сплутаність свідомості, дезорієнтація, емоційна лабільність. З боку серцево-судинної системи: часто – периферичні набряки; Нечасто - підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя. З боку сечовидільної системи: нечасто – гіперкреатинінемія та/або підвищення концентрації сечовини у сироватці; рідко – гостра ниркова недостатність; зв'язок з прийомом препарату Амелотекс не встановлений - інтерстиціальний нефрит, альбумінурія, гематурія. З боку органів чуття: рідко – кон'юнктивіт, порушення зору, у т.ч. нечіткість зорового сприйняття. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка; рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні/анафілактичні реакції. Місцеві реакції: при ректальному застосуванні – можливі позиви до дефекації та почуття дискомфорту, які проходять самостійно та не вимагають відміни препарату; свербіж, печіння в періанальній ділянці, подразнення слизової оболонки прямої кишки; при внутрішньом'язовому введенні - можливі печіння та біль у місці ін'єкції. У разі виникнення побічних реакцій, зокрема. не зазначених вище пацієнт повинен припинити застосування препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими НПЗЗ (а також з ацетилсаліциловою кислотою) збільшується ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень та кровотеч із ШКТ. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними препаратами (наприклад, бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, вазодилататори, діуретики) можливе зниження ефективності дії останніх внаслідок інгібування синтезу простагландинів, які мають вазодилатуючими властивостями. Спільне застосування НПЗЗ та антагоністів рецепторів ангіотензину II (так само як і інгібіторів АПФ) посилюється ефект зниження гломерулярної фільтрації. У пацієнтів з порушенням функції нирок це може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. При одночасному застосуванні з препаратами літію можлива кумуляція літію за рахунок зниження ниркової екскреції та збільшення його токсичної дії (рекомендується контроль концентрації літію в плазмі за необхідності такої комбінованої терапії). При одночасному застосуванні з метотрексатом нестероїдні протизапальні засоби можуть зменшувати канальцеву секрецію метотрексату і таким чином збільшувати концентрацію метотрексату в плазмі, посилюючи його побічну дію на кровотворну систему (небезпека виникнення анемії та лейкопенії, показаний періодичний контроль загального аналізу крові). У зв'язку з цим у пацієнтів, які отримують метотрексат у високих дозах (більше 15 мг на тиждень), одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів не рекомендується. Ризик взаємодії при одночасному застосуванні метотрексату та нестероїдних протизапальних засобів можливий також у пацієнтів, які отримують низькі дози метотрексату, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок. При необхідності комбінованої терапії слід контролювати формулу крові та функцію нирок. Необхідно бути обережними у разі, якщо НПЗП і метотрексат застосовуються одночасно протягом 3 днів, т.к.концентрація метотрексату в плазмі може збільшуватися і, як наслідок, можуть виникати токсичні ефекти. Одночасне застосування препарату Амелотекс® не впливало на фармакокінетику метотрексату в дозі 15 мг на тиждень, проте слід брати до уваги, що гематологічна токсичність метотрексату посилюється при одночасному прийомі нестероїдних протизапальних засобів. При одночасному застосуванні з діуретиками та циклоспорином зростає ризик розвитку гострої почесної недостатності. У пацієнтів, які отримують Амелотекс і діуретики , необхідно підтримувати адекватну гідратацію організму. До початку лікування потрібне дослідження функції нирок. Нестероїдні протизапальні засоби, впливаючи на ниркові простагландини, можуть посилювати нефротоксичність циклоспорину. У разі комбінованої терапії слід контролювати функцію нирок. При одночасному застосуванні із внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тіклопідін, варфарин) а також з тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном внаслідок зв'язування препарату Амелотекс® посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч. Не можна виключити можливість взаємодії з гіпоглікемічними препаратами для внутрішнього прийому.Спосіб застосування та дозиРозчин для внутрішньом'язових ін'єкцій Вводять внутрішньом'язово, глибоко. Доза становить 7.5-15 мг 1 раз на добу. Початкова доза у пацієнтів із підвищеним ризиком побічних ефектів становить 7,5 мг на добу. Максимальна добова доза – 15 мг. При незначному або помірному порушенні функції нирок (КК>25 мл/хв), а також при цирозі печінки у стабільному клінічному стані корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня максимальна доза становить 7,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, біль у епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія. Лікування: специфічного антидоту немає; показано промивання шлунка, застосування активованого вугілля (протягом найближчої години), проведення симптоматичної терапії. Колестирамін прискорює виведення препарату з організму. Форсований діурез та гемодіаліз малоефективні через високе зв'язування препарату з білками крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк і при використанні інших нестероїдних протизапальних засобів, шлунково-кишкова кровотеча, виразки та перфорації, потенційно небезпечні для життя пацієнта, можуть виникати в ході лікування у будь-який час, як за наявності насторожуючих симптомів або відомостей про серйозні шлунково-кишкові ускладнення в анамнезі, так і при відсутність цих ознак. Наслідки цих ускладнень загалом серйозніші у пацієнтів похилого віку. Слід бути обережним при застосуванні препарату Амелотекс ® (так само як і при використанні інших НПЗП) у пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів, які перебувають на антикоагулянтній терапії. У таких пацієнтів підвищений ризик виникнення ерозивно-виразкових захворювань шлунково-кишкового тракту. У цьому випадку, а також для лікування пацієнтів, які вимагають застосування низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що підвищують ризик з боку ШКТ, слід розглянути комбіновану терапію із захисними лікарськими препаратами (такими як мізопростол або інгібітори протонової помпи). При виникненні виразкового ураження шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкової кровотечі лікування препаратом Амелотекс необхідно припинити. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які повідомляють про розвиток небажаних явищ з боку шкіри та слизових оболонок (свербіж, висипи на шкірі, кропив'янка, фотосенсибілізація). У таких випадках слід розглядати питання про припинення застосування препарату Амелотекс ® . НПЗП інгібують у нирках синтез простагландинів, які беруть участь у підтримці ниркової перфузії. Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів зі зниженим нирковим кровотоком або зменшеним ОЦК може призвести до декомпенсації ниркової недостатності, що приховано протікає. Після відміни нестероїдних протизапальних засобів функція нирок зазвичай відновлюється. Найбільшою мірою ризик розвитку цієї реакції схильні до пацієнтів похилого віку; пацієнти, у яких відзначається дегідратація, хронічна серцева недостатність, цироз печінки, нефротичний синдром чи захворювання нирок; пацієнти, які отримують діуретичні засоби, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, а також пацієнти, які перенесли серйозні хірургічні втручання, що призводять до гіповолемії. У таких пацієнтів на початку терапії слід ретельно контролювати діурез та функцію нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю, якщо КК>30 мл/хв, не потрібна корекція режиму дозування. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, доза препарату Амелотекс не повинна перевищувати 7,5 мг на добу. При стійкому та суттєвому підвищенні активності печінкових трансаміназ та змін інших показників функції печінки препарат слід відмінити та проводити спостереження за виявленими лабораторними змінами. У пацієнтів з цирозом печінки на стадії компенсації зниження дози препарату не потрібне. Пацієнти, які одночасно приймають сечогінні засоби та Амелотекс ® , повинні приймати достатню кількість рідини. Амелотекс ® , як і інші НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань. Вплив на здатність до керування автотранспортом та механізмами Застосування препарату може викликати виникнення небажаних ефектів у вигляді головного болю та запаморочення, сонливості. Слід відмовитися від керування транспортними засобами та обслуговування машин та механізмів, що потребують концентрації уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: Активна речовина: мелоксикам 15 мг. Допоміжні речовини: меглюмін - 9.375 мг, глікофурфурол - 150 мг, полоксамер 188 - 75 мг, натрію хлорид - 4.5 мг, гліцерол - 7.5 мг, натрію гідроксиду розчин 1М - до рН 8.2-8.9, вода. 1.5 мл - ампули безбарвного скла з кольоровим кільцем розлому або з кольоровою точкою та насічкою (5) - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньом'язового введення у вигляді прозорої або легкої опалесценції рідини жовтого з зеленуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Має знеболювальну, протизапальну і жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності ЦОГ-2, що бере участь у біосинтезі простагландинів у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на ЦОГ-1, що бере участь у синтезі простагландину, що захищає слизову оболонку ШКТ і бере участь у регуляції кровотоку в нирках. Пригнічує синтез простагландинів в області запалення більшою мірою, ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках, що пов'язано з відносно вибірковим інгібуванням ЦОГ-2. Належить до класу оксикамів, похідне енолієвої кислоти. Мелоксикам є "хондронейтральним" препаратом, не впливає на хрящову тканину, не впливає на синтез протеоглікану хондроцитами суглобового хряща.ФармакокінетикаВсмоктування Добре всмоктується із ШКТ, абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування препарату. Cmax препарату у плазмі у рівноважному стані досягається приблизно через 5 годин після застосування препарату. При одноразовому прийомі препарату середня Cmax у плазмі досягається протягом 5-6 годин. При застосуванні препарату внутрішньо у дозах 7.5 та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Css досягається протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до таких, що відзначаються після першого досягнення Css. Діапазон відмінностей між Cmin та Cmax препарату після його прийому 1 раз на добу відносно невеликий і становить при застосуванні в дозі 7.5 мг 0.4-1 мкг/мл, а при застосуванні в дозі 15 мг – 0.8-2.1 мкг/мл, (наведені відповідно , значення Cmin та Cmax). Розподіл Зв'язування з білками плазми становить понад 99%, переважно з альбуміном. Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри, концентрація в синовіальній рідині досягає 50% від максимальної концентрації препарату в плазмі. Vd низький і становить середньому 11 л. Індивідуальні коливання – 30-40%. Метаболізм Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням 4 неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гидроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що у даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє ізофермент CYP2С9, додаткове значення має ізофермент CYPЗА4. В освіті двох інших метаболітів (що становлять, відповідно, 16% і 4% від величини дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виведення Виводиться рівною мірою через кишечник та нирками, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. T1/2 мелоксикаму становить 15-20 год. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Недостатність функції печінки, а також ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості не суттєво впливають на фармакокінетику мелоксикаму. При термінальній стадії ниркової недостатності збільшення Vd може призвести до більш високих концентрацій вільного мелоксикаму, тому у цих пацієнтів добова доза не повинна перевищувати 7,5 мг. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) середній плазмовий кліренс у рівноважному стані фармакокінетики є набагато нижчим, ніж у молодих.Клінічна фармакологіяНПЗЗ. Cелективний інгібітор ЦОГ-2.Показання до застосуванняостеоартроз; ревматоїдний артрит; анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерєва); запальні та дегенеративні захворювання суглобів, що супроводжуються больовим синдромом (для розчину д/в/м введення). Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до активної речовини або допоміжних компонентів препарату; період після проведення аортокоронарного шунтування; декомпенсована серцева недостатність; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ (в т.ч. в анамнезі); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки; активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки; ниркова недостатність тяжкого ступеня у пацієнтів, які не піддаються діалізу (КК <30 мл/хв); прогресуючі захворювання нирок у т.ч. підтверджена гіперкаліємія; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 15 років; запальні захворювання прямої кишки або заднього проходу, недавня кровотеча із прямої кишки або заднього проходу (для ректальних супозиторіїв). У зв'язку з наявністю у складі таблеток Амелотекс ® лактози пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією, приймати препарат не слід. З обережністю Амелотекс ®для зниження ризику розвитку небажаних явищ слід використовувати в мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом при ІХС, цереброваскулярних захворюваннях, застійній серцевій недостатності, дисліпідемії/гіперліпідемії, цукровому діабеті, захворюваннях периферичних артерій, курінні, КК 30-60 мл розвитку виразкового ураження ШКТ, при наявності інфекції Helicobacter pylori, при тривалому використанні НПЗЗ, тяжких соматичних захворюваннях, супутньої терапії антикоагулянтами (наприклад, варфарин), антиагрегантами (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), ГКС для прийому інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін), частому вживанні алкоголю у пацієнтів похилого віку.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Пригнічення синтезу простагландинів може надавати небажаний вплив протягом вагітності та розвиток плода. Відомо, що нестероїдні протизапальні засоби проникають у грудне молоко, тому Амелотекс® не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування. Застосування мелоксикаму, як і інших препаратів, що блокують синтез простагландинів, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Застосування у дітей Протипоказане застосування препарату у дитячому віці до 15 років.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (>10%), часто (1-10%), нечасто (0.1-1%), рідко (0.01-0.1%), дуже рідко (<0.01%), включаючи окремі повідомлення. З боку травної системи: часто – диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, метеоризм, діарея; нечасто - минуще підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, кровотеча із ШКТ (в т.ч. прихована), стоматит; рідко – перфорація ШКТ, коліт, гепатит, гастрит. З боку системи кровотворення: часто – анемія; нечасто – зміна формули крові, в т.ч. лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку шкірних покривів: часто - свербіж, висипання на шкірі; рідко – фотосенсибілізація, бульозні висипи, багатоформна еритема, у т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз При нанесенні гелю для зовнішнього застосування можливі гіперемія, папульозно-везикульозні висипання, лущення. З боку дихальної системи: рідко – бронхоспазм. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто – вертиго, шум у вухах, сонливість; рідко – сплутаність свідомості, дезорієнтація, емоційна лабільність. З боку серцево-судинної системи: часто – периферичні набряки; Нечасто - підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя. З боку сечовидільної системи: нечасто – гіперкреатинінемія та/або підвищення концентрації сечовини у сироватці; рідко – гостра ниркова недостатність; зв'язок з прийомом препарату Амелотекс не встановлений - інтерстиціальний нефрит, альбумінурія, гематурія. З боку органів чуття: рідко – кон'юнктивіт, порушення зору, у т.ч. нечіткість зорового сприйняття. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка; рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні/анафілактичні реакції. Місцеві реакції: при ректальному застосуванні – можливі позиви до дефекації та почуття дискомфорту, які проходять самостійно та не вимагають відміни препарату; свербіж, печіння в періанальній ділянці, подразнення слизової оболонки прямої кишки; при внутрішньом'язовому введенні - можливі печіння та біль у місці ін'єкції. У разі виникнення побічних реакцій, зокрема. не зазначених вище пацієнт повинен припинити застосування препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими НПЗЗ (а також з ацетилсаліциловою кислотою) збільшується ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень та кровотеч із ШКТ. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними препаратами (наприклад, бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, вазодилататори, діуретики) можливе зниження ефективності дії останніх внаслідок інгібування синтезу простагландинів, які мають вазодилатуючими властивостями. Спільне застосування НПЗЗ та антагоністів рецепторів ангіотензину II (так само як і інгібіторів АПФ) посилюється ефект зниження гломерулярної фільтрації. У пацієнтів з порушенням функції нирок це може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. При одночасному застосуванні з препаратами літію можлива кумуляція літію за рахунок зниження ниркової екскреції та збільшення його токсичної дії (рекомендується контроль концентрації літію в плазмі за необхідності такої комбінованої терапії). При одночасному застосуванні з метотрексатом нестероїдні протизапальні засоби можуть зменшувати канальцеву секрецію метотрексату і таким чином збільшувати концентрацію метотрексату в плазмі, посилюючи його побічну дію на кровотворну систему (небезпека виникнення анемії та лейкопенії, показаний періодичний контроль загального аналізу крові). У зв'язку з цим у пацієнтів, які отримують метотрексат у високих дозах (більше 15 мг на тиждень), одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів не рекомендується. Ризик взаємодії при одночасному застосуванні метотрексату та нестероїдних протизапальних засобів можливий також у пацієнтів, які отримують низькі дози метотрексату, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок. При необхідності комбінованої терапії слід контролювати формулу крові та функцію нирок. Необхідно бути обережними у разі, якщо НПЗП і метотрексат застосовуються одночасно протягом 3 днів, т.к.концентрація метотрексату в плазмі може збільшуватися і, як наслідок, можуть виникати токсичні ефекти. Одночасне застосування препарату Амелотекс® не впливало на фармакокінетику метотрексату в дозі 15 мг на тиждень, проте слід брати до уваги, що гематологічна токсичність метотрексату посилюється при одночасному прийомі нестероїдних протизапальних засобів. При одночасному застосуванні з діуретиками та циклоспорином зростає ризик розвитку гострої почесної недостатності. У пацієнтів, які отримують Амелотекс і діуретики , необхідно підтримувати адекватну гідратацію організму. До початку лікування потрібне дослідження функції нирок. Нестероїдні протизапальні засоби, впливаючи на ниркові простагландини, можуть посилювати нефротоксичність циклоспорину. У разі комбінованої терапії слід контролювати функцію нирок. При одночасному застосуванні із внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тіклопідін, варфарин) а також з тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном внаслідок зв'язування препарату Амелотекс® посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч. Не можна виключити можливість взаємодії з гіпоглікемічними препаратами для внутрішнього прийому.Спосіб застосування та дозиРозчин для внутрішньом'язових ін'єкцій Вводять внутрішньом'язово, глибоко. Доза становить 7.5-15 мг 1 раз на добу. Початкова доза у пацієнтів із підвищеним ризиком побічних ефектів становить 7,5 мг на добу. Максимальна добова доза – 15 мг. При незначному або помірному порушенні функції нирок (КК>25 мл/хв), а також при цирозі печінки у стабільному клінічному стані корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня максимальна доза становить 7,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, біль у епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія. Лікування: специфічного антидоту немає; показано промивання шлунка, застосування активованого вугілля (протягом найближчої години), проведення симптоматичної терапії. Колестирамін прискорює виведення препарату з організму. Форсований діурез та гемодіаліз малоефективні через високе зв'язування препарату з білками крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк і при використанні інших нестероїдних протизапальних засобів, шлунково-кишкова кровотеча, виразки та перфорації, потенційно небезпечні для життя пацієнта, можуть виникати в ході лікування у будь-який час, як за наявності насторожуючих симптомів або відомостей про серйозні шлунково-кишкові ускладнення в анамнезі, так і при відсутність цих ознак. Наслідки цих ускладнень загалом серйозніші у пацієнтів похилого віку. Слід бути обережним при застосуванні препарату Амелотекс ® (так само як і при використанні інших НПЗП) у пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів, які перебувають на антикоагулянтній терапії. У таких пацієнтів підвищений ризик виникнення ерозивно-виразкових захворювань шлунково-кишкового тракту. У цьому випадку, а також для лікування пацієнтів, які вимагають застосування низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що підвищують ризик з боку ШКТ, слід розглянути комбіновану терапію із захисними лікарськими препаратами (такими як мізопростол або інгібітори протонової помпи). При виникненні виразкового ураження шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкової кровотечі лікування препаратом Амелотекс необхідно припинити. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які повідомляють про розвиток небажаних явищ з боку шкіри та слизових оболонок (свербіж, висипи на шкірі, кропив'янка, фотосенсибілізація). У таких випадках слід розглядати питання про припинення застосування препарату Амелотекс ® . НПЗП інгібують у нирках синтез простагландинів, які беруть участь у підтримці ниркової перфузії. Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів зі зниженим нирковим кровотоком або зменшеним ОЦК може призвести до декомпенсації ниркової недостатності, що приховано протікає. Після відміни нестероїдних протизапальних засобів функція нирок зазвичай відновлюється. Найбільшою мірою ризик розвитку цієї реакції схильні до пацієнтів похилого віку; пацієнти, у яких відзначається дегідратація, хронічна серцева недостатність, цироз печінки, нефротичний синдром чи захворювання нирок; пацієнти, які отримують діуретичні засоби, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, а також пацієнти, які перенесли серйозні хірургічні втручання, що призводять до гіповолемії. У таких пацієнтів на початку терапії слід ретельно контролювати діурез та функцію нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю, якщо КК>30 мл/хв, не потрібна корекція режиму дозування. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, доза препарату Амелотекс не повинна перевищувати 7,5 мг на добу. При стійкому та суттєвому підвищенні активності печінкових трансаміназ та змін інших показників функції печінки препарат слід відмінити та проводити спостереження за виявленими лабораторними змінами. У пацієнтів з цирозом печінки на стадії компенсації зниження дози препарату не потрібне. Пацієнти, які одночасно приймають сечогінні засоби та Амелотекс ® , повинні приймати достатню кількість рідини. Амелотекс ® , як і інші НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань. Вплив на здатність до керування автотранспортом та механізмами Застосування препарату може викликати виникнення небажаних ефектів у вигляді головного болю та запаморочення, сонливості. Слід відмовитися від керування транспортними засобами та обслуговування машин та механізмів, що потребують концентрації уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 табл. Активна речовина: мелоксикам 7,5 мг/15 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат; МКЦ; натрію цитрат; повідон; кросповідон; кремнію діоксид колоїдний; стеарат магнію. Таблетки, 7,5 мг та 15 мг. За 10 табл. у контурній комірковій упаковці. 1 або 2 контурні осередкові упаковки в картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки, 15 мг: круглі, двоопуклі, з ризиком на одній стороні, блідо-жовтого або блідо-жовтого зі слабким зеленуватим відтінком кольору; допускається наявність мармуровості та легкої шорсткості.Фармакотерапевтична групаАналгетичну, жарознижувальну, протизапальну.ФармакокінетикаДобре всмоктується із ШКТ, абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування. При використанні препарату внутрішньо у дозах 7,5 та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Css досягаються протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до тих, що відзначаються після першого досягнення Css. Діапазон відмінностей між Cmax та базальними концентраціями препарату після його прийому 1 раз на день відносно невеликий і становить при використанні дози 7,5 мг – 0,4–1 мкг/мл, а при використанні дози 15 мг – 0,8–2 мкг/ мл (наведено значення Cmin та Cmax відповідно). Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри, концентрація у синовіальній рідині досягає 50% від Cmax препарату у плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням 4 неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гидроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що в даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP2C9, додаткове значення має CYP3A4. В освіті 2 інших метаболітів (що становлять 16 і 4% від величини дози препарату, відповідно) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виводиться рівною мірою через кишечник та нирки, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. T1/2 мелоксикаму становить 15-20 год. Плазмовий кліренс становить у середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Vd низький і становить середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості істотного впливу на фармакокінетику мелоксикаму не має.ФармакодинамікаМелоксикам — НПЗЗ, що має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності ЦОГ-2, що бере участь у біосинтезі ПГ у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на ЦОГ-1, що бере участь у синтезі ПГ, що захищає слизову оболонку ШКТ і бере участь у регуляції кровотоку в нирках.Показання до застосуванняостеоартроз; ревматоїдний артрит; анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерєва); запальні та дегенеративні захворювання суглобів, що супроводжуються больовим синдромом (для розчину д/в/м введення). Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; період після проведення аортокоронарного шунтування; декомпенсована серцева недостатність; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ (в т.ч. в анамнезі); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність у хворих, які не піддаються діалізу (Cl креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, у т.ч. підтверджена гіперкаліємія; рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; беременность; период грудного вскармливания; возраст до 15 лет. C осторожностью: ишемическая болезнь сердца; цереброваскулярные заболевания; застойная сердечная недостаточность; дислипидемия/гиперлипидемия; сахарный диабет; заболевания периферических артерий; курение; Cl креатининаБеременность и лактацияПрепарат противопоказан при беременности и в период лактации (грудного вскармливания). Подавление синтеза простагландинов может оказывать нежелательное воздействие на течение беременности и развитие плода. Известно, что НПВП проникают в грудное молоко, поэтому Амелотекс® не рекомендуется применять в период грудного вскармливания. Применение мелоксикама, как и других препаратов, блокирующих синтез простагландинов, может влиять на фертильность, поэтому он не рекомендуется женщинам, планирующим беременность.Побочные действияСо стороны ЖКТ: более 1% — диспепсия, в т.ч. тошнота, рвота, абдоминальные боли, запор, метеоризм, диарея; 0,1–1% — преходящее повышение активности печеночных трансаминаз, гипербилирубинемия, отрыжка, эзофагит, гастродуоденальная язва, кровотечение из ЖКТ (в т.ч. скрытое), стоматит; менее 0,1% — перфорация ЖКТ, колит, гепатит, гастрит. Со стороны органов кроветворения: более 1% — анемия; 0,1–1% изменение формулы крови, в т.ч. лейкопения, тромбоцитопения. Со стороны кожных покровов: более 1% — зуд, кожная сыпь; 0,1–1% — крапивница; менее 0,1% — фотосенсибилизация, буллезные высыпания, мультиформная эритема, в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз. Со стороны дыхательной системы: менее 0,1% — бронхоспазм. З боку нервової системи: більше 1% – запаморочення, біль голови; 0,1-1% - вертиго, шум у вухах, сонливість; менше 0,1% - сплутаність свідомості, дезорієнтація, емоційна лабільність. З боку ССЗ: більше 1% - периферичні набряки; 0,1-1% - підвищення артеріального тиску, серцебиття, припливи крові до шкіри обличчя. З боку сечовидільної системи: 0,1–1% – гіперкреатинінемія та/або підвищення сечовини у сироватці крові; менше 0,1% - гостра ниркова недостатність; зв'язок із прийомом мелоксикаму не встановлений - інтерстиціальний нефрит, альбумінурія, гематурія. З боку органів чуття: менше 0,1% - кон'юнктивіт, порушення (в т.ч. нечіткості) зору. Алергічні реакції: менше 0,1% – ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні/анафілактичні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими НПЗЗ (в т.ч. ацетилсаліцилова кислота) збільшується ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень та кровотеч із ШКТ. При одночасному застосуванні із гіпотензивними препаратами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з препаратами літію можливий розвиток кумуляції літію, збільшення його токсичної дії (рекомендується контроль концентрації літію у крові). При одночасному застосуванні з метотрексатом посилюється побічна дія останнього на кровотворну систему (небезпека виникнення анемії та лейкопенії, показаний періодичний контроль загального аналізу крові). При одночасному застосуванні з діуретиками та циклоспорином зростає ризик розвитку ниркової недостатності. При одночасному застосуванні із внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тіклопідін, варфарин), а також тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном внаслідок зв'язування мелоксикаму посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні з СІЗЗЗ зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі 1 раз на день. Ревматоїдний артрит: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту, доза може бути знижена до 7,5 мг на добу. Остеоартроз: 7,5 мг на добу. При неефективності доза може бути збільшена до 15 мг на добу. Анкілозуючий спондилоартрит: 15 мг на добу. Максимальна добова доза – 15 мг. У пацієнтів з підвищеним ризиком побічних ефектів, а також у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, біль у епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія. Лікування: слід провести промивання шлунка, призначити прийом активованого вугілля (протягом найближчої години), симптоматичну терапію. Колестирамін прискорює виведення препарату з організму. Форсований діурез, гемодіаліз – малоефективні (через високий зв'язок препарату з білками крові). Специфічного антидоту до препарату немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтами, в анамнезі у яких виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, а також пацієнтами, які перебувають на антикоагулянтній терапії. У таких пацієнтів підвищений ризик виникнення виразково-ерозивних захворювань шлунково-кишкового тракту. Слід бути обережними та контролювати показники функції нирок при застосуванні препарату пацієнтами похилого віку з ХСН з явищами недостатності кровообігу, цирозом печінки, а також гіповолемією внаслідок хірургічних втручань. Пацієнтам з нирковою недостатністю, якщо Cl креатиніну більше 30 мл/хв, не потребує корекції режиму дозування. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, дозування препарату не повинно перевищувати 7,5 мг на добу. При стійкому та суттєвому підвищенні трансаміназ та зміні інших показників функції печінки препарат слід відмінити та провести контрольні тести. Пацієнти, які приймають одночасно сечогінні засоби та мелоксикам, повинні приймати достатню кількість рідини. Якщо в процесі лікування виникли алергічні реакції (свербіж, висипи на шкірі, кропив'янка, фотосенсибілізація), необхідно припинити прийом препарату. Мелоксикам, як і інші НПЗЗ, може маскувати симптоми інфекційних захворювань. Застосування мелоксикаму, як і інших препаратів, що блокують синтез ПГ, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Застосування препарату може викликати виникнення небажаних ефектів у вигляді головного болю та запаморочення, сонливості. Слід відмовитися від керування транспортними засобами та обслуговування машин та механізмів, що потребують концентрації уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 табл. Активна речовина: мелоксикам 7,5 мг/15 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат; МКЦ; натрію цитрат; повідон; кросповідон; кремнію діоксид колоїдний; стеарат магнію. Таблетки, 7,5 мг та 15 мг. За 10 табл. у контурній комірковій упаковці. 1 або 2 контурні осередкові упаковки в картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки, 15 мг: круглі, двоопуклі, з ризиком на одній стороні, блідо-жовтого або блідо-жовтого зі слабким зеленуватим відтінком кольору; допускається наявність мармуровості та легкої шорсткості.Фармакотерапевтична групаАналгетичну, жарознижувальну, протизапальну.ФармакокінетикаДобре всмоктується із ШКТ, абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування. При використанні препарату внутрішньо у дозах 7,5 та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Css досягаються протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до тих, що відзначаються після першого досягнення Css. Діапазон відмінностей між Cmax та базальними концентраціями препарату після його прийому 1 раз на день відносно невеликий і становить при використанні дози 7,5 мг – 0,4–1 мкг/мл, а при використанні дози 15 мг – 0,8–2 мкг/ мл (наведено значення Cmin та Cmax відповідно). Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри, концентрація у синовіальній рідині досягає 50% від Cmax препарату у плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням 4 неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гидроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що в даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP2C9, додаткове значення має CYP3A4. В освіті 2 інших метаболітів (що становлять 16 і 4% від величини дози препарату, відповідно) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виводиться рівною мірою через кишечник та нирки, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. T1/2 мелоксикаму становить 15-20 год. Плазмовий кліренс становить у середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Vd низький і становить середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості істотного впливу на фармакокінетику мелоксикаму не має.ФармакодинамікаМелоксикам — НПЗЗ, що має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності ЦОГ-2, що бере участь у біосинтезі ПГ у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на ЦОГ-1, що бере участь у синтезі ПГ, що захищає слизову оболонку ШКТ і бере участь у регуляції кровотоку в нирках.Показання до застосуванняостеоартроз; ревматоїдний артрит; анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерєва); запальні та дегенеративні захворювання суглобів, що супроводжуються больовим синдромом (для розчину д/в/м введення). Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; період після проведення аортокоронарного шунтування; декомпенсована серцева недостатність; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ (в т.ч. в анамнезі); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність у хворих, які не піддаються діалізу (Cl креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, у т.ч. підтверджена гіперкаліємія; рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 15 років. З обережністю: ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; застійна серцева недостатність; дисліпідемія/гіперліпідемія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; куріння; Cl креатинінуВагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Пригнічення синтезу простагландинів може надавати небажаний вплив протягом вагітності та розвиток плода. Відомо, що нестероїдні протизапальні засоби проникають у грудне молоко, тому Амелотекс® не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування. Застосування мелоксикаму, як і інших препаратів, що блокують синтез простагландинів, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: понад 1% — диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, метеоризм, діарея; 0,1-1% - тимчасове підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, гастродуоденальна виразка, кровотеча з шлунково-кишкового тракту (в т.ч. прихована), стоматит; менше 0,1% - перфорація ШКТ, коліт, гепатит, гастрит. З боку органів кровотворення: понад 1% – анемія; 0,1-1% зміна формули крові, у т.ч. лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку шкірних покривів: більше 1% - свербіж, висипання на шкірі; 0,1-1% - кропив'янка; менше 0,1% - фотосенсибілізація, бульозні висипання, мультиформна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз З боку дихальної системи: менше 0,1% – бронхоспазм. З боку нервової системи: більше 1% – запаморочення, біль голови; 0,1-1% - вертиго, шум у вухах, сонливість; менше 0,1% - сплутаність свідомості, дезорієнтація, емоційна лабільність. З боку ССЗ: більше 1% - периферичні набряки; 0,1-1% - підвищення артеріального тиску, серцебиття, припливи крові до шкіри обличчя. З боку сечовидільної системи: 0,1–1% – гіперкреатинінемія та/або підвищення сечовини у сироватці крові; менше 0,1% - гостра ниркова недостатність; зв'язок із прийомом мелоксикаму не встановлений - інтерстиціальний нефрит, альбумінурія, гематурія. З боку органів чуття: менше 0,1% - кон'юнктивіт, порушення (в т.ч. нечіткості) зору. Алергічні реакції: менше 0,1% – ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні/анафілактичні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими НПЗЗ (в т.ч. ацетилсаліцилова кислота) збільшується ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень та кровотеч із ШКТ. При одночасному застосуванні із гіпотензивними препаратами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з препаратами літію можливий розвиток кумуляції літію, збільшення його токсичної дії (рекомендується контроль концентрації літію у крові). При одночасному застосуванні з метотрексатом посилюється побічна дія останнього на кровотворну систему (небезпека виникнення анемії та лейкопенії, показаний періодичний контроль загального аналізу крові). При одночасному застосуванні з діуретиками та циклоспорином зростає ризик розвитку ниркової недостатності. При одночасному застосуванні із внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тіклопідін, варфарин), а також тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном внаслідок зв'язування мелоксикаму посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні з СІЗЗЗ зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі 1 раз на день. Ревматоїдний артрит: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту, доза може бути знижена до 7,5 мг на добу. Остеоартроз: 7,5 мг на добу. При неефективності доза може бути збільшена до 15 мг на добу. Анкілозуючий спондилоартрит: 15 мг на добу. Максимальна добова доза – 15 мг. У пацієнтів з підвищеним ризиком побічних ефектів, а також у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, біль у епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія. Лікування: слід провести промивання шлунка, призначити прийом активованого вугілля (протягом найближчої години), симптоматичну терапію. Колестирамін прискорює виведення препарату з організму. Форсований діурез, гемодіаліз – малоефективні (через високий зв'язок препарату з білками крові). Специфічного антидоту до препарату немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтами, в анамнезі у яких виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, а також пацієнтами, які перебувають на антикоагулянтній терапії. У таких пацієнтів підвищений ризик виникнення виразково-ерозивних захворювань шлунково-кишкового тракту. Слід бути обережними та контролювати показники функції нирок при застосуванні препарату пацієнтами похилого віку з ХСН з явищами недостатності кровообігу, цирозом печінки, а також гіповолемією внаслідок хірургічних втручань. Пацієнтам з нирковою недостатністю, якщо Cl креатиніну більше 30 мл/хв, не потребує корекції режиму дозування. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, дозування препарату не повинно перевищувати 7,5 мг на добу. При стійкому та суттєвому підвищенні трансаміназ та зміні інших показників функції печінки препарат слід відмінити та провести контрольні тести. Пацієнти, які приймають одночасно сечогінні засоби та мелоксикам, повинні приймати достатню кількість рідини. Якщо в процесі лікування виникли алергічні реакції (свербіж, висипи на шкірі, кропив'янка, фотосенсибілізація), необхідно припинити прийом препарату. Мелоксикам, як і інші НПЗЗ, може маскувати симптоми інфекційних захворювань. Застосування мелоксикаму, як і інших препаратів, що блокують синтез ПГ, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Застосування препарату може викликати виникнення небажаних ефектів у вигляді головного болю та запаморочення, сонливості. Слід відмовитися від керування транспортними засобами та обслуговування машин та механізмів, що потребують концентрації уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії ректальні – 1 супп.: Активні речовини: мелоксикам – 15 мг; Допоміжні речовини: жир твердий (Суппосир ВР) – 1628,5 мг, макроголу глицерилгидроксистеарат – 16.5 мг. 6 шт. в упаковці, пачки картонні.Опис лікарської формиСупозиторії ректальні зеленувато-жовтого кольору, торпедоподібної форми.Фармакотерапевтична групаАналгетичну, жарознижувальну, протизапальну.ФармакокінетикаДобре всмоктується із ШКТ, абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування. При використанні препарату внутрішньо у дозах 7,5 та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Css досягаються протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до тих, що відзначаються після першого досягнення Css. Діапазон відмінностей між Cmax та базальними концентраціями препарату після його прийому 1 раз на день відносно невеликий і становить при використанні дози 7,5 мг – 0,4–1 мкг/мл, а при використанні дози 15 мг – 0,8–2 мкг/ мл (наведено значення Cmin та Cmax відповідно). Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри, концентрація у синовіальній рідині досягає 50% від Cmax препарату у плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням 4 неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гидроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що в даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP2C9, додаткове значення має CYP3A4. В освіті 2 інших метаболітів (що становлять 16 і 4% від величини дози препарату, відповідно) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виводиться рівною мірою через кишечник та нирки, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. T1/2 мелоксикаму становить 15-20 год. Плазмовий кліренс становить у середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Vd низький і становить середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості істотного впливу на фармакокінетику мелоксикаму не має.ФармакодинамікаМелоксикам — НПЗЗ, що має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності ЦОГ-2, що бере участь у біосинтезі ПГ у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на ЦОГ-1, що бере участь у синтезі ПГ, що захищає слизову оболонку ШКТ і бере участь у регуляції кровотоку в нирках.Показання до застосуванняостеоартроз; ревматоїдний артрит; анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерєва); запальні та дегенеративні захворювання суглобів, що супроводжуються больовим синдромом (для розчину д/в/м введення). Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; період після проведення аортокоронарного шунтування; декомпенсована серцева недостатність; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ (в т.ч. в анамнезі); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність у хворих, які не піддаються діалізу (Cl креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, у т.ч. підтверджена гіперкаліємія; рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 15 років. З обережністю: ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; застійна серцева недостатність; дисліпідемія/гіперліпідемія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; куріння; Cl креатинінуВагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Пригнічення синтезу простагландинів може надавати небажаний вплив протягом вагітності та розвиток плода. Відомо, що нестероїдні протизапальні засоби проникають у грудне молоко, тому Амелотекс® не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування. Застосування мелоксикаму, як і інших препаратів, що блокують синтез простагландинів, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (більше 10%), часто (1-10%), нечасто (0.1-1%), рідко (0.01-0.1%), дуже рідко (менше 0.01%), включаючи окремі повідомлення. З боку травної системи: часто – диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, метеоризм, діарея; нечасто - минуще підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, кровотеча із ШКТ (в т.ч. прихована), стоматит; рідко – перфорація ШКТ, коліт, гепатит, гастрит. З боку системи кровотворення: часто – анемія; нечасто – зміна формули крові, в т.ч. лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку шкірних покривів: часто - свербіж, висипання на шкірі; рідко – фотосенсибілізація, бульозні висипи, багатоформна еритема, у т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз При нанесенні гелю для зовнішнього застосування можливі гіперемія, папульозно-везикульозні висипання, лущення. З боку дихальної системи: рідко – бронхоспазм. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто – вертиго, шум у вухах, сонливість; рідко – сплутаність свідомості, дезорієнтація, емоційна лабільність. З боку серцево-судинної системи: часто – периферичні набряки; Нечасто - підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя. З боку сечовидільної системи: нечасто – гіперкреатинінемія та/або підвищення концентрації сечовини у сироватці; рідко – гостра ниркова недостатність; зв'язок з прийомом препарату Амелотекс® не встановлений – інтерстиціальний нефрит, альбумінурія, гематурія. З боку органів чуття: рідко – кон'юнктивіт, порушення зору, у т.ч. нечіткість зорового сприйняття. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка; рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні/анафілактичні реакції. Місцеві реакції: при ректальному застосуванні – можливі позиви до дефекації та почуття дискомфорту, які проходять самостійно та не вимагають відміни препарату; свербіж, печіння в періанальній ділянці, подразнення слизової оболонки прямої кишки; при внутрішньом'язовому введенні - можливі печіння та біль у місці ін'єкції. У разі виникнення побічних реакцій, зокрема. не зазначених вище пацієнт повинен припинити застосування препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими НПЗЗ (в т.ч. ацетилсаліцилова кислота) збільшується ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень та кровотеч із ШКТ. При одночасному застосуванні із гіпотензивними препаратами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з препаратами літію можливий розвиток кумуляції літію, збільшення його токсичної дії (рекомендується контроль концентрації літію у крові). При одночасному застосуванні з метотрексатом посилюється побічна дія останнього на кровотворну систему (небезпека виникнення анемії та лейкопенії, показаний періодичний контроль загального аналізу крові). При одночасному застосуванні з діуретиками та циклоспорином зростає ризик розвитку ниркової недостатності. При одночасному застосуванні із внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тіклопідін, варфарин), а також тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном внаслідок зв'язування мелоксикаму посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні з СІЗЗЗ зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.Спосіб застосування та дозиСупозиторії ректальні Ректально. Звільнивши супозиторій від контурної упаковки, глибоко вводять у задній прохід. Перед застосуванням супозиторію рекомендується випорожнити кишечник. Рекомендований режим дозування: Ректальні супозиторії рекомендується застосовувати у дозі 7.5 мг 1 раз на добу. У тяжких випадках можливе використання супозиторіїв у дозі 15 мг. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 15 мг. Ревматоїдний артрит: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту, доза може бути знижена до 7.5 мг на добу. Остеоартроз: 7.5 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 15 мг на добу. Анкілозуючий спондиліт: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту, доза може бути знижена до 7.5 мг на добу. Ректально препарат слід приймати протягом якомога коротшого часу, враховуючи підсумовування ризику місцевої токсичності та ризику, пов'язаного із системною дією препарату. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку побічних ефектів, а також у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня, що перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу. Комбіноване застосування Сумарна добова доза мелоксикаму, що застосовується у вигляді таблеток, ректальних супозиторіїв, розчину для внутрішньом'язового введення та інших лікарських форм, не повинна перевищувати 15 мг.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 табл. Активна речовина: мелоксикам 7,5 мг/15 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат; МКЦ; натрію цитрат; повідон; кросповідон; кремнію діоксид колоїдний; стеарат магнію. Таблетки, 7,5 мг та 15 мг. За 10 табл. у контурній комірковій упаковці. 1 або 2 контурні осередкові упаковки в картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки, 7,5 мг: круглі, двоопуклі, блідо-жовтого або блідо-жовтого зі слабким зеленуватим відтінком кольору; допускається наявність мармуровості та легкої шорсткості.Фармакотерапевтична групаАналгетичну, жарознижувальну, протизапальну.ФармакокінетикаДобре всмоктується із ШКТ, абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування. При використанні препарату внутрішньо у дозах 7,5 та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Css досягаються протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до тих, що відзначаються після першого досягнення Css. Діапазон відмінностей між Cmax та базальними концентраціями препарату після його прийому 1 раз на день відносно невеликий і становить при використанні дози 7,5 мг – 0,4–1 мкг/мл, а при використанні дози 15 мг – 0,8–2 мкг/ мл (наведено значення Cmin та Cmax відповідно). Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри, концентрація у синовіальній рідині досягає 50% від Cmax препарату у плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням 4 неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гидроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що в даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP2C9, додаткове значення має CYP3A4. В освіті 2 інших метаболітів (що становлять 16 і 4% від величини дози препарату, відповідно) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виводиться рівною мірою через кишечник та нирки, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. T1/2 мелоксикаму становить 15-20 год. Плазмовий кліренс становить у середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Vd низький і становить середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості істотного впливу на фармакокінетику мелоксикаму не має.ФармакодинамікаМелоксикам — НПЗЗ, що має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності ЦОГ-2, що бере участь у біосинтезі ПГ у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на ЦОГ-1, що бере участь у синтезі ПГ, що захищає слизову оболонку ШКТ і бере участь у регуляції кровотоку в нирках.Показання до застосуванняостеоартроз; ревматоїдний артрит; анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерєва); запальні та дегенеративні захворювання суглобів, що супроводжуються больовим синдромом (для розчину д/в/м введення). Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; період після проведення аортокоронарного шунтування; декомпенсована серцева недостатність; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ (в т.ч. в анамнезі); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність у хворих, які не піддаються діалізу (Cl креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, у т.ч. підтверджена гіперкаліємія; рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 15 років. З обережністю: ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; застійна серцева недостатність; дисліпідемія/гіперліпідемія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; куріння; Cl креатинінуВагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Пригнічення синтезу простагландинів може надавати небажаний вплив протягом вагітності та розвиток плода. Відомо, що нестероїдні протизапальні засоби проникають у грудне молоко, тому Амелотекс® не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування. Застосування мелоксикаму, як і інших препаратів, що блокують синтез простагландинів, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: понад 1% — диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, метеоризм, діарея; 0,1-1% - тимчасове підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, гастродуоденальна виразка, кровотеча з шлунково-кишкового тракту (в т.ч. прихована), стоматит; менше 0,1% - перфорація ШКТ, коліт, гепатит, гастрит. З боку органів кровотворення: понад 1% – анемія; 0,1-1% зміна формули крові, у т.ч. лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку шкірних покривів: більше 1% - свербіж, висипання на шкірі; 0,1-1% - кропив'янка; менше 0,1% - фотосенсибілізація, бульозні висипання, мультиформна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз З боку дихальної системи: менше 0,1% – бронхоспазм. З боку нервової системи: більше 1% – запаморочення, біль голови; 0,1-1% - вертиго, шум у вухах, сонливість; менше 0,1% - сплутаність свідомості, дезорієнтація, емоційна лабільність. З боку ССЗ: більше 1% - периферичні набряки; 0,1-1% - підвищення артеріального тиску, серцебиття, припливи крові до шкіри обличчя. З боку сечовидільної системи: 0,1–1% – гіперкреатинінемія та/або підвищення сечовини у сироватці крові; менше 0,1% - гостра ниркова недостатність; зв'язок із прийомом мелоксикаму не встановлений - інтерстиціальний нефрит, альбумінурія, гематурія. З боку органів чуття: менше 0,1% - кон'юнктивіт, порушення (в т.ч. нечіткості) зору. Алергічні реакції: менше 0,1% – ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні/анафілактичні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими НПЗЗ (в т.ч. ацетилсаліцилова кислота) збільшується ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень та кровотеч із ШКТ. При одночасному застосуванні із гіпотензивними препаратами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з препаратами літію можливий розвиток кумуляції літію, збільшення його токсичної дії (рекомендується контроль концентрації літію у крові). При одночасному застосуванні з метотрексатом посилюється побічна дія останнього на кровотворну систему (небезпека виникнення анемії та лейкопенії, показаний періодичний контроль загального аналізу крові). При одночасному застосуванні з діуретиками та циклоспорином зростає ризик розвитку ниркової недостатності. При одночасному застосуванні із внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тіклопідін, варфарин), а також тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном внаслідок зв'язування мелоксикаму посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні з СІЗЗЗ зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі 1 раз на день. Ревматоїдний артрит: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту, доза може бути знижена до 7,5 мг на добу. Остеоартроз: 7,5 мг на добу. При неефективності доза може бути збільшена до 15 мг на добу. Анкілозуючий спондилоартрит: 15 мг на добу. Максимальна добова доза – 15 мг. У пацієнтів з підвищеним ризиком побічних ефектів, а також у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, біль у епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія. Лікування: слід провести промивання шлунка, призначити прийом активованого вугілля (протягом найближчої години), симптоматичну терапію. Колестирамін прискорює виведення препарату з організму. Форсований діурез, гемодіаліз – малоефективні (через високий зв'язок препарату з білками крові). Специфічного антидоту до препарату немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтами, в анамнезі у яких виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, а також пацієнтами, які перебувають на антикоагулянтній терапії. У таких пацієнтів підвищений ризик виникнення виразково-ерозивних захворювань шлунково-кишкового тракту. Слід бути обережними та контролювати показники функції нирок при застосуванні препарату пацієнтами похилого віку з ХСН з явищами недостатності кровообігу, цирозом печінки, а також гіповолемією внаслідок хірургічних втручань. Пацієнтам з нирковою недостатністю, якщо Cl креатиніну більше 30 мл/хв, не потребує корекції режиму дозування. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, дозування препарату не повинно перевищувати 7,5 мг на добу. При стійкому та суттєвому підвищенні трансаміназ та зміні інших показників функції печінки препарат слід відмінити та провести контрольні тести. Пацієнти, які приймають одночасно сечогінні засоби та мелоксикам, повинні приймати достатню кількість рідини. Якщо в процесі лікування виникли алергічні реакції (свербіж, висипи на шкірі, кропив'янка, фотосенсибілізація), необхідно припинити прийом препарату. Мелоксикам, як і інші НПЗЗ, може маскувати симптоми інфекційних захворювань. Застосування мелоксикаму, як і інших препаратів, що блокують синтез ПГ, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Застосування препарату може викликати виникнення небажаних ефектів у вигляді головного болю та запаморочення, сонливості. Слід відмовитися від керування транспортними засобами та обслуговування машин та механізмів, що потребують концентрації уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії ректальні – 1 супп.: Активні речовини: мелоксикам – 7.5 мг; Допоміжні речовини: жир твердий (Суппосир ВР) – 1636 мг, макроголу глицерилгидроксистеарат – 16.5 мг. 6 шт. в упаковці, пачки картонні.Опис лікарської формиСупозиторії ректальні зеленувато-жовтого кольору, торпедоподібної форми.Фармакотерапевтична групаАналгетичну, жарознижувальну, протизапальну.ФармакокінетикаДобре всмоктується із ШКТ, абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування. При використанні препарату внутрішньо у дозах 7,5 та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Css досягаються протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до тих, що відзначаються після першого досягнення Css. Діапазон відмінностей між Cmax та базальними концентраціями препарату після його прийому 1 раз на день відносно невеликий і становить при використанні дози 7,5 мг – 0,4–1 мкг/мл, а при використанні дози 15 мг – 0,8–2 мкг/ мл (наведено значення Cmin та Cmax відповідно). Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри, концентрація у синовіальній рідині досягає 50% від Cmax препарату у плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням 4 неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гидроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що в даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP2C9, додаткове значення має CYP3A4. В освіті 2 інших метаболітів (що становлять 16 і 4% від величини дози препарату, відповідно) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виводиться рівною мірою через кишечник та нирки, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. T1/2 мелоксикаму становить 15-20 год. Плазмовий кліренс становить у середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Vd низький і становить середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості істотного впливу на фармакокінетику мелоксикаму не має.ФармакодинамікаМелоксикам — НПЗЗ, що має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності ЦОГ-2, що бере участь у біосинтезі ПГ у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на ЦОГ-1, що бере участь у синтезі ПГ, що захищає слизову оболонку ШКТ і бере участь у регуляції кровотоку в нирках.Показання до застосуванняостеоартроз; ревматоїдний артрит; анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерєва); запальні та дегенеративні захворювання суглобів, що супроводжуються больовим синдромом (для розчину д/в/м введення). Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; період після проведення аортокоронарного шунтування; декомпенсована серцева недостатність; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ (в т.ч. в анамнезі); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність у хворих, які не піддаються діалізу (Cl креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, у т.ч. підтверджена гіперкаліємія; рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 15 років. З обережністю: ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; застійна серцева недостатність; дисліпідемія/гіперліпідемія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; куріння; Cl креатинінуВагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Пригнічення синтезу простагландинів може надавати небажаний вплив протягом вагітності та розвиток плода. Відомо, що нестероїдні протизапальні засоби проникають у грудне молоко, тому Амелотекс® не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування. Застосування мелоксикаму, як і інших препаратів, що блокують синтез простагландинів, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (більше 10%), часто (1-10%), нечасто (0.1-1%), рідко (0.01-0.1%), дуже рідко (менше 0.01%), включаючи окремі повідомлення. З боку травної системи: часто – диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, метеоризм, діарея; нечасто - минуще підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, кровотеча із ШКТ (в т.ч. прихована), стоматит; рідко – перфорація ШКТ, коліт, гепатит, гастрит. З боку системи кровотворення: часто – анемія; нечасто – зміна формули крові, в т.ч. лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку шкірних покривів: часто - свербіж, висипання на шкірі; рідко – фотосенсибілізація, бульозні висипи, багатоформна еритема, у т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз При нанесенні гелю для зовнішнього застосування можливі гіперемія, папульозно-везикульозні висипання, лущення. З боку дихальної системи: рідко – бронхоспазм. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто – вертиго, шум у вухах, сонливість; рідко – сплутаність свідомості, дезорієнтація, емоційна лабільність. З боку серцево-судинної системи: часто – периферичні набряки; Нечасто - підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя. З боку сечовидільної системи: нечасто – гіперкреатинінемія та/або підвищення концентрації сечовини у сироватці; рідко – гостра ниркова недостатність; зв'язок з прийомом препарату Амелотекс® не встановлений – інтерстиціальний нефрит, альбумінурія, гематурія. З боку органів чуття: рідко – кон'юнктивіт, порушення зору, у т.ч. нечіткість зорового сприйняття. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка; рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні/анафілактичні реакції. Місцеві реакції: при ректальному застосуванні – можливі позиви до дефекації та почуття дискомфорту, які проходять самостійно та не вимагають відміни препарату; свербіж, печіння в періанальній ділянці, подразнення слизової оболонки прямої кишки; при внутрішньом'язовому введенні - можливі печіння та біль у місці ін'єкції. У разі виникнення побічних реакцій, зокрема. не зазначених вище пацієнт повинен припинити застосування препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими НПЗЗ (в т.ч. ацетилсаліцилова кислота) збільшується ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень та кровотеч із ШКТ. При одночасному застосуванні із гіпотензивними препаратами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з препаратами літію можливий розвиток кумуляції літію, збільшення його токсичної дії (рекомендується контроль концентрації літію у крові). При одночасному застосуванні з метотрексатом посилюється побічна дія останнього на кровотворну систему (небезпека виникнення анемії та лейкопенії, показаний періодичний контроль загального аналізу крові). При одночасному застосуванні з діуретиками та циклоспорином зростає ризик розвитку ниркової недостатності. При одночасному застосуванні із внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тіклопідін, варфарин), а також тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном внаслідок зв'язування мелоксикаму посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні з СІЗЗЗ зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.Спосіб застосування та дозиСупозиторії ректальні Ректально. Звільнивши супозиторій від контурної упаковки, глибоко вводять у задній прохід. Перед застосуванням супозиторію рекомендується випорожнити кишечник. Рекомендований режим дозування: Ректальні супозиторії рекомендується застосовувати у дозі 7.5 мг 1 раз на добу. У тяжких випадках можливе використання супозиторіїв у дозі 15 мг. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 15 мг. Ревматоїдний артрит: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту, доза може бути знижена до 7.5 мг на добу. Остеоартроз: 7.5 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 15 мг на добу. Анкілозуючий спондиліт: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту, доза може бути знижена до 7.5 мг на добу. Ректально препарат слід приймати протягом якомога коротшого часу, враховуючи підсумовування ризику місцевої токсичності та ризику, пов'язаного із системною дією препарату. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку побічних ефектів, а також у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня, що перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу. Комбіноване застосування Сумарна добова доза мелоксикаму, що застосовується у вигляді таблеток, ректальних супозиторіїв, розчину для внутрішньом'язового введення та інших лікарських форм, не повинна перевищувати 15 мг.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: Метамізол натрію – 500 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 15,32 мг, кальцію стеарат – 4,68 мг; Склад оболонки капсули (корпус та кришечка): титану діоксид (Е 171) – 2,0000%, желатин до 100%.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові №00 білого кольору. Вміст капсули – порошок білого або білого із жовтуватим відтінком кольору. Допускається наявність ущільнення капсульної маси, яке при натисканні скляною паличкою легко розсипається.ХарактеристикаАнальгін-ЕкстраКап® - аналгетичний ненаркотичний засіб. Метамізол натрію має центральний і периферичний механізм дії. Неселективно інгібує циклооксигеназу та знижує утворення простагландинів з арахідонової кислоти. Препарат застосовується при тяжкому гострому або хронічному больовому синдромі при травмах та післяопераційному больовому синдромі, при кольках, при онкологічних захворюваннях та інших станах, де протипоказані інші терапевтичні заходи; при лихоманці, стійкою до інших методів лікування. Випускається у формі капсул 500 мг по 10 капсул у контурну коміркову упаковку. Відпускається без рецепта.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо метамізол натрію гідролізується до фармакологічно активного 4N-метиламіноантипірину (МАА). Біодоступність МАА після прийому внутрішньо становить 90%, що дещо вище, ніж при парентеральному введенні. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на фармакокінетику метамізолу натрію. Клінічна ефективність визначається переважно МАА, а також меншою мірою метаболітами 4N-аміноантипірину (АА). Величина площі під кривою "концентрація-час" (АUС) АА становлять 25% від цієї величини для МАА. Метаболіти 4N-ацетиламіноан-типірин (ААА) і 4N-форміламіноантипірин (ФАА) не мають фармакологічної активності. Всім метаболітам властива нелінійна фармакокінетика. Клінічна значимість цього явища не відома. При короткостроковому застосуванні кумуляція метаболітів не має великої ролі.Метамізол натрію проникає крізь плаценту. Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко. Зв'язок з білками плазми МАА становить 58%, АА – 48%, ФАА – 18% та ААА – 14%. Після одноразового прийому внутрішньо 85% дози виявляється у сечі у вигляді метаболітів, з них 3±1% – МАА, 6±3% – АА, 26±8% – ААА та 23±4% – ФАА. Нирковий кліренс після одноразового прийому 1 г метамізолу натрію внутрішньо для МАА дорівнює 5±2 мл/хв, АА – 38±13 мл/хв, ААА – 61±8 мл/хв та ФАА – 49±5 мл/хв. Відповідні періоди напіввиведення з плазми для МАА – 2,7±0,5 год, АА – 3,7±1,3 год, ААА – 9,5±1,5 год та ФАА – 11,2±1,5 год.26±8% - ААА та 23±4% - ФАА. Нирковий кліренс після одноразового прийому 1 г метамізолу натрію внутрішньо для МАА дорівнює 5±2 мл/хв, АА – 38±13 мл/хв, ААА – 61±8 мл/хв та ФАА – 49±5 мл/хв. Відповідні періоди напіввиведення з плазми для МАА – 2,7±0,5 год, АА – 3,7±1,3 год, ААА – 9,5±1,5 год та ФАА – 11,2±1,5 год.26±8% - ААА та 23±4% - ФАА. Нирковий кліренс після одноразового прийому 1 г метамізолу натрію внутрішньо для МАА дорівнює 5±2 мл/хв, АА – 38±13 мл/хв, ААА – 61±8 мл/хв та ФАА – 49±5 мл/хв. Відповідні періоди напіввиведення з плазми для МАА – 2,7±0,5 год, АА – 3,7±1,3 год, ААА – 9,5±1,5 год та ФАА – 11,2±1,5 год. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку АUС підвищується в 2-3 рази. У пацієнтів з цирозом печінки періоди напіввиведення МАА та ФАА при одноразовому прийомі препарату збільшуються приблизно в 3 рази, тоді як періоди напіввиведення АА та ААА не наслідують ту саму закономірність. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз. Порушення функції нирок Згідно з наявними даними при нирковій недостатності швидкість виведення деяких метаболітів (ААА та ФАА) знижується. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз.ФармакодинамікаМеханізм дії остаточно не вивчений. Згідно з результатами досліджень метамізол і його активний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) мають центральний і периферичний механізм дії. Неселективно інгібує циклооксигеназу та знижує утворення простагландинів з арахідонової кислоти.Показання до застосуванняТяжкий гострий або хронічний больовий синдром при травмах та післяопераційному больовому синдромі, при кольках, при онкологічних захворюваннях та інших станах, де протипоказані інші терапевтичні заходи. Гарячка, стійка до інших методів лікуванняПротипоказання до застосуванняГіперчутливість до метамізолу натрію та інших похідних піразолону, а також до піразолідину, наприклад, фенілбутазону (включаючи пацієнтів, які перенесли агранулоцитоз внаслідок застосування цих препаратів), або інших компонентів препарату; аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (на кшталт кропив'янка-ангіоневротичний набряк), тобто. пацієнти з бронхоспазмом або іншими формами анафілактоїдних реакцій (наприклад, кропив'янка, риніт, ангіоневротичний набряк) у відповідь на застосування саліцилатів, парацетамолу або нестероїдних протизапальних препаратів, таких як диклофенак, ібупрофен, індометацин або напроксен; порушення кістковомозкового кровотворення (наприклад, після цитостатичної терапії) або захворювання кровотворних органів; спадковий дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (гемоліз);гостра інтермітує печінкова порфірія (ризик розвитку нападів порфірії); вагітність та період грудного вигодовування; дитячий вік до 15 років. З обережністю: Артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм. рт. ст.), зниження об'єму циркулюючої крові, нестабільність гемодинаміки (інфаркт міокарда, множинна травма, шок, що починається), серцева недостатність, що починається, висока лихоманка (підвищений ризик) ), захворювання, при яких значне зниження артеріального тиску може мати підвищену небезпеку (пацієнти з тяжкою ішемічною хворобою серця та стенозом артерій головного мозку), хронічне зловживання алкоголем, бронхіальна астма, особливо у поєднанні з супутнім поліпозним риносинуситом; хронічна кропив'янка та інші види атопії (алергічних захворювань, у розвитку яких значна роль належить спадковій схильності до сенсибілізації: полінози,алергічний риніт і т.п.) (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій), непереносимість алкоголю (реакція навіть на незначні кількості певних алкогольних напоїв з такими симптомами як свербіж, сльозотеча та виражене почервоніння особи) , непереносимість барвників (наприклад, тартразину) або консервантів (наприклад, бензоатів) (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій); тяжкі порушення функції печінки та нирок (рекомендується застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію). Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань/станів, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.непереносимість алкоголю (реакція навіть на незначні кількості певних алкогольних напоїв з такими симптомами як свербіж, сльозотеча та виражене почервоніння обличчя) (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій), непереносимість барвників (наприклад, тартразину) або консервантів (наприклад, підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій), тяжкі порушення функції печінки та нирок (рекомендується застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію). Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань/станів, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.непереносимість алкоголю (реакція навіть на незначні кількості певних алкогольних напоїв з такими симптомами як свербіж, сльозотеча та виражене почервоніння обличчя) (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій), непереносимість барвників (наприклад, тартразину) або консервантів (наприклад, підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій), тяжкі порушення функції печінки та нирок (рекомендується застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію). Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань/станів, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.сльозотеча та виражене почервоніння особи) (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій), непереносимість барвників (наприклад, тартразину) або консервантів (наприклад, бензоатів) (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій), тяжкі порушення функції печінки та застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію. Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань/станів, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.сльозотеча та виражене почервоніння особи) (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій), непереносимість барвників (наприклад, тартразину) або консервантів (наприклад, бензоатів) (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій), тяжкі порушення функції печінки та застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію. Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань/станів, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.тяжкі порушення функції печінки та нирок (рекомендується застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію). Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань/станів, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.тяжкі порушення функції печінки та нирок (рекомендується застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію). Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань/станів, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Вагітність Метамізол натрію проникає крізь плацентарний бар'єр. Дані щодо застосування метамі-золу натрію під час вагітності обмежені. За результатами доклінічних досліджень тератогенна дія метамізолу натрію у щурів та кролів не виявлена, у високих дозах спостерігалась фетотоксичність. Оскільки адекватних даних про застосування у людей немає, метамізол натрію не повинен прийматись у першому триместрі вагітності, у другому триместрі вагітності метамізол натрію може застосовуватися, лише якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Незважаючи на те, що метамізол натрію слабо інгібує синтез простагландинів, не можна виключити можливість передчасного (внутрішньоутробного) закриття артеріального (Боталова) протоки, а також перинатальних ускладнень, зумовлених порушенням агрегації тромбоцитів у матері або новонародженого.Тому метамізол натрію протипоказаний у третьому триместрі вагітності. Період лактації Метаболіти метамізолу натрію проникають у грудне молоко, тому при застосуванні препарату, а також протягом 48 годин після прийому останньої дози необхідно припинити годування груддю.Побічна діяНебажані реакції класифіковані таким чином, згідно з класифікацією ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я): ​​дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до Порушення з боку серця Частота невідома: синдром Коунісу (алергічний коронарний синдром, проявляється клінічними та лабораторними ознаками стенокардії, викликаної медіаторами запалення). Порушення з боку імунної системи Рідко: анафілактичні/анафілактоїдні реакції. Дуже рідко: аналгетична бронхіальна астма. Частота невідома: анафілактичний шок. Метамізол натрію може викликати анафілактичні або анафілактоїдні реакції, які в дуже рідкісних випадках можуть бути важкими та загрозливими для життя. Вони можуть виникати навіть якщо раніше препарат приймався багато разів без будь-яких ускладнень. Такі лікарські реакції можуть розвинутись негайно або через кілька годин після прийому метамізолу натрію, як правило, протягом однієї години. У більш легких випадках вони проявляються у вигляді шкірних симптомів та симптомів з боку слизових оболонок (свербіж, печіння, гіперемія, кропив'янка, набряк) або у вигляді задишки, або скарг з боку шлунково-кишкового тракту. У тяжких випадках ці реакції переходять у генералізовану кропив'янку, тяжкий ангіоневротичний набряк (особливо із залученням гортані), тяжкий бронхоспазм, порушення ритму серця, різке зниження артеріального тиску (якому іноді передує підвищення артеріального тиску) та з розвитком циркуляторного шоку. У осіб із синдромом аналгетичної бронхіальної астми при непереносимості аналгезують препаратів ці реакції проявляються у вигляді нападів бронхіальної астми. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: фіксований дерматит. Рідко: шкірний висип. Частота невідома: синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Рідко: лейкопенія. Дуже рідко: агранулоцитоз, включаючи випадки з летальним результатом та тромбоцитопенію. Частота невідома: апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем. Ці реакції є імунологічними реакціями за своєю природою. Вони можуть виникати навіть якщо раніше препарат приймався багато разів без будь-яких ускладнень. Типовими симптомами агранулоцитозу є ураження слизових оболонок (ротової порожнини та глотки, аноректальної області та статевих органів), біль у горлі, лихоманка. Однак при застосуванні антибіотиків ці явища можуть бути слабко вираженими. Іноді, але завжди, відзначається невелике збільшення лімфатичних вузлів чи селезінки. Швидкість осідання еритроцитів значно збільшується, вміст гранулоцитів різко знижений або вони не визначаються. Як правило, показники гемоглобіну, еритроцитів та тромбоцитів залишаються нормальними, але можуть траплятися і відхилення. Типовими симптомами тромбоцитопенії є підвищена схильність до кровотечі та виникнення петехій на шкірі та слизових оболонках. Якщо відзначається несподіване погіршення загального стану, лихоманка не спадає або з'являються нові або болючі виразки на слизових оболонках, особливо в роті, носі або горлі, тактика лікування передбачає негайне скасування препарату, не чекаючи результатів лабораторних досліджень. При розвитку панцитопенії препарат слід відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми (див. «Особливі вказівки»). Порушення з боку судин Нечасто: ізольована артеріальна гіпотензія. Після прийому препарату можливе ізольоване транзиторне зниження артеріального тиску (можливо фармакологічно зумовлене та не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій); у поодиноких випадках зниження артеріального тиску може бути дуже різко вираженим. При лихоманці також можливе різке зниження артеріального тиску без інших ознак реакції гіперчутливості. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Дуже рідко: порушення функції нирок. Частота невідома: інтерстиційний нефрит. У дуже поодиноких випадках у пацієнтів з порушеною функцією нирок можливе гостре погіршення ниркової функції (гостра ниркова недостатність), у деяких випадках з олігурією, анурією або протеїнурією. Загальні розлади Нечасто: можливе забарвлення сечі в червоний колір через присутність у сечі метаболіту – рубазонової кислоти.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ циклоспорином Метамізол натрію може спричинити зниження плазмової концентрації циклоспорину, тому при їх одночасному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. З хлорпромазином При одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину можливий розвиток тяжкої гіпотермії. З метотрексатом Одночасне застосування метамізолу натрію та метотрексату або інших мієлотоксичних засобів може посилювати гематотоксичність останнього, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому таку комбінацію слід уникати. З іншими ненаркотичними аналгетичними засобами Одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. З седативними засобами та транквілізаторами Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин) Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми, пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, збільшує їх активність. З тимазолом Тімазол підвищує ризик розвитку лейкопенії. З кодеїном, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та пропранололом Кодеїн, блокатори H2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію. З ацетилсаліциловою кислотою (АСК) При одночасному застосуванні метамізол натрію може зменшувати вплив АСК на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають АСК як антиагрегантний засіб. З бупропіоном Метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному застосуванні. З іншими лікарськими засобами Добре відомо, що похідні піразолону можуть взаємодіяти з непрямими антикоагулянтами, каптоприлом, літієм та тріамтереном, а також впливати на ефективність гіпотензивних засобів та діуретиків. Лікарська взаємодія метамізолу натрію з цими лікарськими препаратами поки що не вивчена. Зважаючи на підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій під час лікування метамізолом натрію не слід застосовувати рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін.Спосіб застосування та дозиДоза залежить від вираженості болю або лихоманки, а також індивідуальної сприйнятливості до дії анальгетиків.Капсули слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, склянкою води). Спочатку слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Максимальна дія препарату розвивається, як правило, через 30-60 хв після прийому внутрішньо. Одноразова доза для дорослих та підлітків старше 15 років (з масою тіла >53 кг) становить 500-1000 мг (1-2 капсули). При недостатньому ефекті одноразову дозу можна приймати до 4 разів на добу. Максимальна добова доза – 4000 мг (8 капсул). Тривалість прийому не більше 5 днів як знеболювальний засіб і не більше 3 днів як жарознижувальний. Літні пацієнти Літнім пацієнтам необхідно зменшити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію.Тяжкий загальний стан та порушення кліренсу креатиніну Пацієнтам з тяжким загальним станом та порушенням кліренсу креатиніну необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію. Ниркова або печінкова недостатність Оскільки у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати багаторазового прийому високих доз. При короткостроковому застосуванні зниження дози не потрібне. Досвід тривалого застосування відсутній.При короткостроковому застосуванні зниження дози не потрібне. Досвід тривалого застосування відсутній.При короткостроковому застосуванні зниження дози не потрібне. Досвід тривалого застосування відсутній.ПередозуванняНе слід перевищувати рекомендовану дозу та тривалість застосування! Симптоми Гостра передозування проявляється нудотою, блювотою, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої нирковою недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та, рідко, симптомами з боку центральної нервової системи (запаморочення, сонливістю, комою, судомами) та зниженням артеріального тиску що призводить до тахікардії та шоку, порушенням серцевого ритму (тахікардією), гіпотермією, задишкою, гострим агранулоцитозом, геморагічним синдромом, паралічем дихальних м'язів. При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування Специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: метамізол натрію (як 100%) 200 мг, хініну гідрохлорид 50 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (Авицель PH 101) (75,00 мг), карбоксиметилкрохмаль натрію (примогель) (26,00 мг), колідон-25 (повідон) (3,00 мг), тальк (5,00 мг), магнію стеарат (1,00 мг); Склад оболонки: тальк (4,10 мг), титану діоксид (1,3005 мг), еудрагід L 12,5 Р (метакрилової кислоти та метилметакрилату сополімер) (1,6832 мг), макрогол 400 (1,100 мг), гліцерол (0,280 мг), олія рицинова (0,036 мг), барвник пігментний зелений (барвник хіноліновий жовтий Е 104 + синій патентований V Е 131) (0,0001 мг). Пігулки, покриті плівковою оболонкою. По 10 таблеток у блістер із ПВХ-плівки та алюмінієвої фольги. 2 блістери в картонну пачку з інструкцією із застосування. 35 блістерів у картонну коробку з інструкцією із застосування (для стаціонарів).Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою зеленого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаФармакологічна дія розвивається через 20-40 хв після прийому препарату та досягає максимуму через 2 год.ФармакодинамікаКомбінований препарат. Метамізол натрію є похідним піразолону і має аналгетичну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію, механізм якого пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів за рахунок інгібування ЦОГ. Хінін пригнічує центр терморегуляції, у високих дозах – слухову та зорову зони великих півкуль. Також хінін пригнічує розвиток еритроцитарних форм шизонтів і гамонтів малярії, пригнічуючи реплікацію ДНК, має місцевоподразнювальну та місцевоанестезуючу дію.Показання до застосуванняБольовий синдром різної етіології (в т.ч. біль голови, невралгія, артралгія, міалгія, міозит, альгодисменорея, післяопераційний біль). Ниркова та жовчна коліки (у комбінації зі спазмолітиками). Гарячкові стани при інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, а також до інших похідних піразолону; тяжкі порушення функції печінки; тяжкі порушення функції нирок; гостра печінкова порфірія; бронхіальна астма; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); захворювання, що супроводжуються бронхоспазмом; спадкова гемолітична анемія, спричинена дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; пригнічення кровотворення (агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія); важка міастенія; захворювання середнього та внутрішнього вуха, зниження слуху; неврит зорового нерва; дитячий вік до 12 років. З обережністю: При харчовій, лікарській або інших формах алергії, гранулоцитопенії (необхідний контроль гематологічних показників).Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). При необхідності призначення під час лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяПобічні дії перераховані далі за системно-органним класом і частотою. Частоти визначені як: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 до З боку травної системи: З невідомою частотою: нудота, блювання, біль та дискомфорт в епігастральній ділянці та ділянці живота, діарея; Рідкісні: виразка слизової оболонки ШКТ, кровотеча із ШКТ. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: Головний біль, запаморочення, швидка стомлюваність, безсоння, тремор кінцівок. З боку органів чуття: Шум у вухах та ослаблення слуху, порушення зору (помутніння зору, худоби, фотофобія, диплопія, зменшення полів зору, порушення колірного зору). Серцево-судинна система: Нечасті: стенокардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску, непритомність. З боку системи кровотворення: Рідкісні: лейкопенія; Дуже рідкісні: агранулоцитоз та тромбоцитопенія. Гемолітична анемія, апластична анемія. З боку сечовидільної системи: Рідкісні: порушення функції нирок (в т.ч. олігурія, анурія, протеїнурія), затримка води та електролітів. З боку імунної системи: Нечасті: свербіж, екзема, енантема, кропив'янка, ангіоневротичний набряк; Рідко: анафілактичний шок або анафілактоїдні реакції; Дуже рідкісні: злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), бронхоспастичний синдром. Про всі побічні (незвичайні) ефекти, у тому числі не зазначені вище, слід повідомити лікаря і припинити прийом препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування метамізолу натрію з іншими анальгетиками-антипіретиками може призвести до посилення токсичних ефектів. Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. Барбітурати та фенілбутазон послаблюють дію метамізолу натрію. Седативні засоби та транквілізатори посилюють аналгетичну дію метамізолу натрію. Метамізол натрію посилює дію етанолмістких напоїв. Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білком пероральні гіпоглікемічні препарати, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, посилює їхню дію. При одночасному застосуванні метамізолу натрію із хлорпромазином може настати гіпотермія. Хлорамфенікол та інші мієлотоксичні препарати посилюють мієлотоксичну дію метамізолу натрію. Хінін може потенціювати дію засобів, що блокують нервово-м'язову передачу. Хінін підвищує концентрацію дигоксину в плазмі та посилює його дію. Циметидин зменшує кліренс та збільшує Т1/2 хініну. Одночасне застосування Анальгін-Хініна з циклоспорином знижує рівень останнього у крові. Індуктори мікросомального окиснення прискорюють метаболізм та знижують ефективність препарату, інгібітори мікросомального окиснення підвищують ефективність та ризик розвитку побічних ефектів. При одночасному застосуванні з тіамазолом та сарколізином підвищується ризик розвитку лейкопенії. Кодеїн, пропранолол посилюють дію Анальгін-хініну. На тлі прийому препарату не слід застосовувати рентгеноконтрастні речовини та колоїдні кровозамінники. Анальгін-хінін можна застосовувати одночасно з антибіотиками, хіміотерапевтичними засобами та вітамінами.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати не розжовуючи, після їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Дорослим та дітям старше 14 років: по 1-2 таблетки 1-3 рази на день залежно від вираженості клінічних симптомів. Дітям від 12 до 14 років – по 1 таблетці 3 рази на день залежно від тяжкості клінічних симптомів Тривалість прийому препарату (без консультації лікаря) як жарознижувальний засіб - не більше 3 днів, як аналгетичний засіб - не більше 5 днів. Пацієнти старше 65 років Зазвичай не потрібне зменшення дози. У пацієнтів з віковими порушеннями функцій нирок та печінки лікування слід проводити, використовуючи 1/2 рекомендованої дози для дорослих за короткий період. Застосування при порушеннях функції печінки У пацієнтів з порушеними функціями печінки можливим є збільшення періоду напіввиведення метаболітів метамізолу натрію. У пацієнтів з помірними або тяжкими ураженнями печінки рекомендується лікування 1/2 дози для дорослих. Застосування у разі порушення функції нирок Метамізол натрію та його метаболіти виводяться нирками. У пацієнтів з порушеною функцією нирок лікування слід проводити за допомогою 1/2 рекомендованої дози для дорослих.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання (в т.ч. кривава), мелена, біль в епігастрії, агранулоцитоз, апластична анемія, геморагічний діатез, запаморочення, шум у вухах, клонічні та тонічні судоми, кардіотоксична дія, шкірна висипка (бульозна) - або тифоподібна), можливий анафілактичний шок, кома. Лікування: промивання шлунка, призначення сольових проносних, активованого вугілля та гастропротекторних препаратів, проведення форсованого діурезу, відновлення дихання, протишокові заходи, відновлення ОЦК; при необхідності - симптоматична терапія, при розвитку судом - ввести внутрішньовенно барбітурати та діазепам. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМетамізол натрію може спричинити агранулоцитоз та тромбоцитопенію. Розвиток агранулоцитозу залежить від дози і його неможливо передбачити. Може наступити після першого застосування або після багаторазового застосування. Типовими ознаками агранулоцитозу є лихоманка, біль у горлі, хворобливе ковтання, запалення слизової оболонки рота, носа, глотки, аноректальної та генітальної області. При раптовому погіршенні загального стану та появі ознак агранулоцитозу слід припинити лікування метамізолом натрію та дослідити картину крові. Метамізол натрію може спровокувати гіпотензивну реакцію. Ці реакції є дозозалежними та спостерігаються переважно при парентеральному застосуванні. Незважаючи на це, лікування метамізолом натрію у формі таблеток має здійснюватися з особливою обережністю у пацієнтів із гіпотензією, об'ємним дефіцитом рідини в організмі або дегідратацією, нестабільним кровообігом. Не слід застосовувати препарат при гострих болях у животі (до з'ясування причини). У разі розвитку побічних ефектів (у т.ч. не зазначених вище) пацієнт повинен припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. У пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму та полінози, можливий розвиток реакцій підвищеної чутливості. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період прийому препарату слід займатися водінням автотранспорту та працювати з механізмами, т.к. є ризик зниження здатності до концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: метамізол 0,5 г натрію; Допоміжні речовини: цукор, крохмаль картопляний, стеарат кальцію, тальк. Пігулки 500 мг. По 10 таблеток у контурній осередковій або безячейковій упаковці; по 10 таблеток у банку темного скла або поліетиленовому флаконі. 1,2 контурні осередкові упаковки, 1 банка або флакон з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо метамізол натрію швидко гідролізується в шлунковому соку з утворенням активного метаболіту 4-метил-аміно-антипірину, який після всмоктування метаболізується в 4-форміл-аміно-антипірин та інші метаболіти. Після внутрішньовенного введення метамізол натрію швидко стає недоступним для визначення. Метаболіти метамізолу натрію не зв'язуються із білками плазми. Найбільша частина дози виводиться із сечею у формі метаболітів. Метаболіти виділяються із грудним молоком.ФармакодинамікаМетамізол натрію є похідним піразолону. Має знеболювальну, жарознижувальну і слабку протизапальну дію, механізм якого пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів. Фармакологічна дія розвивається через 20-40 хвилин після прийому препарату та досягає максимуму через 2 години.Показання до застосуванняБольовий синдром різної етіології (головний, мігренозна, зубний біль, невралгія, міалгія, альгодисменорея, післяопераційний біль); при нирковій та жовчній коліках (у комбінації зі спазмолітичними засобами). Гарячкові стани при інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до похідних піразолону (бутадіон, трибузон); бронхіальна астма; захворювання, що супроводжуються бронхоспазмом; "аспіринова астма"; пригнічення кровотворення (агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія); тяжкі порушення функції печінки чи нирок; захворювання крові; спадкова гемолітична анемія, пов'язана з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; вагітність (особливо в І триместрі та останні 6 тижнів); період лактації. Немовля (до 3-х місяців).Вагітність та лактаціяЗ обережністю застосовують при вагітності, особливо в І триместрі та останні 6 тижнів.Побічна діяПри застосуванні таблеток анальгіну можуть спостерігатися побічні реакції: алергічні реакції: шкірний висип, набряк Квінке; рідко – анафілактичний шок, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), у поодиноких випадках – синдром Стівенса-Джонсона; при тривалому застосуванні може виникнути лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз; при схильності до бронхоспазму можливе провокування нападу; зниження артеріального тиску. Можливе порушення функції нирок, олігурія, анурія, протенурія, інтерстиціальний нефрит, забарвлення сечі у червоний колір за рахунок виділення метаболіту. Про всі побічні (незвичайні) ефекти, у тому числі не зазначені вище, слід повідомити лікаря і припинити прийом препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування Анальгіну з іншими ненаркотичними анальгетиками може призвести до посилення токсичних ефектів. Трициклічні антидепресанти, протизаплідні засоби для внутрішнього прийому та алопуринол порушують метаболізм метамізолу в печінці та підвищують його токсичність. Барбітурати та фенілбутазон послаблюють дію анальгіну. Анальгін посилює ефекти алкогольних напоїв. Рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватись під час лікування метамізолом. Метамізол, витісняючи із зв'язку з білком пероральні гіпоглікемічні препарати, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, збільшує їхню активність. Одночасне застосування Анальгіну з циклоспорином знижує рівень останнього у крові. Тіамазол та сарколізин підвищують ризик розвитку лейкопенії. Ефект посилюють кодеїн, пропранолол (сповільнює інактивацію). Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію анальгіну.Спосіб застосування та дозиЗастосовується у дорослих внутрішньо по 1 таблетці 2-3 рази на добу після їди. Максимальна разова доза – 1 г (2 таблетки), добова – 3 г (6 таблеток). При тривалому (більшому тижні) застосуванні препарату необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Дітям призначають по 5-10 мг/кг маси тіла 3-4 десь у добу трохи більше 3-х днів (попередньо подрібнивши таблетку). Не застосовувати (без консультації з лікарем) більше 3 днів при призначенні як жарознижувальний засіб і більше 5 днів - при призначенні як знеболюючий засіб.ПередозуванняПри тривалому застосуванні препарату (більше 7 днів) у великих дозах можуть виникнути наступні симптоми передозування: нудота, блювання, гастралгія, олігурія, гіпотермія, зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка, шум у вухах, сонливість, марення, порушення свідомості, аморуцит синдром, гостра ниркова та/або печінкова недостатність, судоми, параліч дихальної мускулатури. Лікування: викликати блювоту, зробити промивання шлунка, прийняти сольові проносні, активоване вугілля. В умовах лікувального закладу – проведення форсованого діурезу, гемодіалізу, при розвитку судомного синдрому – внутрішньовенне введення діазепаму та барбітуратів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ хворих, які страждають на бронхіальну астму та полінози можливий розвиток реакцій підвищеної чутливості. При тривалому застосуванні (понад 7 діб) необхідно контролювати картину периферичної крові. Не застосовувати для зняття гострого болю в животі (до з'ясування причин). При лікуванні дітей віком до 5 років та хворих, які отримують цитостатичні засоби, прийом метамізолу натрію повинен проводитись лише під наглядом лікаря. Особлива обережність потрібна при призначенні хворим, які зловживають алкогольними напоями. Дітям віком до 2-х років рекомендується використовувати дитячі лікарські форми. Дітям та підліткам до 18 років застосовувати лише за призначенням лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: метамізол натрію – 500 мг. Пігулки, 10 шт.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаАналгетик-антипіретик. Є похідним піразолону. Має аналгетичну, жарознижувальну та протизапальну дію, механізм якої пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо метамізол натрію швидко гідролізується в шлунковому соку з утворенням активного метаболіту 4-метил-аміно-антипірину, який після всмоктування метаболізується в 4-форміл-аміно-антипірин та інші метаболіти. Після внутрішньовенного введення метамізол натрію швидко стає недоступним для визначення. Метаболіти метамізолу натрію не зв'язуються із білками плазми. Найбільша частина дози виводиться із сечею у формі метаболітів. Метаболіти виділяються із грудним молоком.Клінічна фармакологіяАналгетик-антипіретик.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу (ниркова та жовчна колька, невралгія, міалгія; при травмах, опіках, після операцій; головний біль, зубний біль, меналгії). Гарячка при інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції нирок та/або печінки, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, підвищена чутливість до похідних піразолону.Вагітність та лактаціяЗ обережністю застосовують при вагітності, особливо в І триместрі та останні 6 тижнів, а також у дітей у перші 3 місяці життя.Побічна діяАлергічні реакції: шкірний висип, набряк Квінке; рідко – анафілактичний шок. З боку системи кровотворення: рідко, при тривалому застосуванні – лейкопенія, агранулоцитоз. Місцеві реакції: при внутрішньом'язовому введенні - інфільтрати в місці введення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з анальгетиками-антипіретиками з НПЗЗ можливе взаємне посилення токсичних ефектів. При одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів печінки можливе зменшення ефективності метамізолу натрію. При одночасному застосуванні посилюється активність непрямих антикоагулянтів, пероральних гіпоглікемічних препаратів, кортикостероїдів, індометацину внаслідок їх витіснення із зв'язку з білками крові під впливом метамізолу натрію. При одночасному застосуванні з похідними фенотіазину можлива виражена гіпертермія; з седативними засобами, анксіолітиками - посилюється аналгетичну дію метамізолу натрію; з трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом – порушується метаболізм метамізолу натрію та підвищується його токсичність; з кофеїном – посилюється дія метамізолу натрію; з циклоспорином – зменшується концентрація циклоспорину у плазмі крові. При застосуванні метамізолу натрію в комбінації з пітофенону гідрохлоридом (надає пряму міотропну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів і викликає її розслаблення) і з фенпіверінієм бромідом (м-холіноблокатор) відбувається взаємне посилення їх фармакологічної дії, що супроводжується зменшенням зниженням підвищеної температури тіла.Спосіб застосування та дозиВсередину або ректально дорослим призначають по 250-500 мг 2-3 рази на добу. Максимальна разова доза – 1 г, добова – 3 г. Разові дози для дітей віком 2-3 років становлять 50-100 мг; 4-5 років – 100-200 мг; 6-7 років – 200 мг; 8-14 років – 250-300 мг; кратність прийому – 2-3 рази на добу. В/м або внутрішньовенно повільно дорослим - 250-500 мг 2-3 рази на добу. Максимальна разова доза – 1 г, добова – 2 г. У дітей парентерально застосовують у дозі 50-100 мг на 10 кг маси тіла.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні слід контролювати картину периферичної крові. Метамізол натрію застосовують у комбінації з пітофеноном та фенпіверінієм бромідом як аналгетичний засіб зі спазмолітичною дією.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: метамізол натрію – 500 мг. Пігулки, 20 шт.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаАналгетик-антипіретик. Є похідним піразолону. Має аналгетичну, жарознижувальну та протизапальну дію, механізм якої пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо метамізол натрію швидко гідролізується в шлунковому соку з утворенням активного метаболіту 4-метил-аміно-антипірину, який після всмоктування метаболізується в 4-форміл-аміно-антипірин та інші метаболіти. Після внутрішньовенного введення метамізол натрію швидко стає недоступним для визначення. Метаболіти метамізолу натрію не зв'язуються із білками плазми. Найбільша частина дози виводиться із сечею у формі метаболітів. Метаболіти виділяються із грудним молоком.Клінічна фармакологіяАналгетик-антипіретик.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу (ниркова та жовчна колька, невралгія, міалгія; при травмах, опіках, після операцій; головний біль, зубний біль, меналгії). Гарячка при інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції нирок та/або печінки, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, підвищена чутливість до похідних піразолону.Вагітність та лактаціяЗ обережністю застосовують при вагітності, особливо в І триместрі та останні 6 тижнів, а також у дітей у перші 3 місяці життя.Побічна діяАлергічні реакції: шкірний висип, набряк Квінке; рідко – анафілактичний шок. З боку системи кровотворення: рідко, при тривалому застосуванні – лейкопенія, агранулоцитоз. Місцеві реакції: при внутрішньом'язовому введенні - інфільтрати в місці введення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з анальгетиками-антипіретиками з НПЗЗ можливе взаємне посилення токсичних ефектів. При одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів печінки можливе зменшення ефективності метамізолу натрію. При одночасному застосуванні посилюється активність непрямих антикоагулянтів, пероральних гіпоглікемічних препаратів, кортикостероїдів, індометацину внаслідок їх витіснення із зв'язку з білками крові під впливом метамізолу натрію. При одночасному застосуванні з похідними фенотіазину можлива виражена гіпертермія; з седативними засобами, анксіолітиками - посилюється аналгетичну дію метамізолу натрію; з трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом – порушується метаболізм метамізолу натрію та підвищується його токсичність; з кофеїном – посилюється дія метамізолу натрію; з циклоспорином – зменшується концентрація циклоспорину у плазмі крові. При застосуванні метамізолу натрію в комбінації з пітофенону гідрохлоридом (надає пряму міотропну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів і викликає її розслаблення) і з фенпіверінієм бромідом (м-холіноблокатор) відбувається взаємне посилення їх фармакологічної дії, що супроводжується зменшенням зниженням підвищеної температури тіла.Спосіб застосування та дозиВсередину або ректально дорослим призначають по 250-500 мг 2-3 рази на добу. Максимальна разова доза – 1 г, добова – 3 г. Разові дози для дітей віком 2-3 років становлять 50-100 мг; 4-5 років – 100-200 мг; 6-7 років – 200 мг; 8-14 років – 250-300 мг; кратність прийому – 2-3 рази на добу. В/м або внутрішньовенно повільно дорослим - 250-500 мг 2-3 рази на добу. Максимальна разова доза – 1 г, добова – 2 г. У дітей парентерально застосовують у дозі 50-100 мг на 10 кг маси тіла.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні слід контролювати картину периферичної крові. Метамізол натрію застосовують у комбінації з пітофеноном та фенпіверінієм бромідом як аналгетичний засіб зі спазмолітичною дією.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: метамізол натрію моногідрат (анальгін) - 500 мг; Допоміжні речовини: - сахароза (цукор) - 6,7 мг, крохмаль картопляний - 21,22 мг, кальцію стеарат -5,5 мг, тальк -2,75 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний 12600±2700) - 8,33 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 5,5 мг. По 10 таблеток в контурне безосередкове впакування або в контурне коміркове впакування. По 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 700 контурних безосередкових або контурних осередкових упаковок разом з рівною кількістю інструкцій по застосуванню поміщають у групову упаковку (для стаціонарів).Опис лікарської формиТаблетки білого або білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаДобре і швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, що забезпечує швидкий розвиток клінічного ефекту. Дія розвивається через 20-40 хвилин після вживання. При прийомі у терапевтичних дозах проникає у материнське молоко. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1-1,5 години після прийому внутрішньо. У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту, 4-метил-аміно-ангіпірину, який у свою чергу метаболізується в 4-форміл-аміно-антипірин та інші метаболіти. Рівень зв'язування активного метаболіту з білками становить 50-60%. Екскреція метаболітів проходить через нирки. Крім того, метаболіти виділяються із грудним молоком. Після прийому внутрішньо метамізол натрію гідролізується до фармакологічно активного 4N-метиламіноантипірину (МАА). Біодоступність МАА після прийому внутрішньо становить 90%, що дещо вище,ніж при парентеральному введенні. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на фармакокінетику метамізолу натрію. Клінічна ефективність визначається переважно МАА, а також меншою мірою метаболітами 4N-аміноангіпірину (АА). Величина площі під кривою "концентрація-час" (AUC) АА становлять 25% цієї величини для МАА. Метаболіти 4N-ацетиламіноантипірин (ААА) і 4N-форміламіноантипірин (ФАА) не мають фармакологічної активності. Всім метаболітам властива нелінійна фармакокінетика. Клінічна значимість цього явища не відома. При короткостроковому застосуванні кумуляція метаболітів не має великої ролі. Метамізол натрію проникає крізь плаценту. Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко. Зв'язок з білками плазми МАА становить 58%, АА – 48%, ФАА – 18% та ААА – 14%. Після одноразового прийому внутрішньо 85% дози виявляється у сечі у вигляді метаболітів, з них 3±1% – МАА, 6±3% – АА, 26±8% – ААА та 23±4% – ФАА.Нирковий кліренс після одноразового прийому 1 г метамізолу натрію внутрішньо для МАА дорівнює 5±2 мл/хв, АА – 38±13 мл/хв, ААА – 61±8 мл/хв та ФАА – 49±5 мл/хв. Відповідні періоди напіввиведення з плазми для МАА – 2,7±0,5 год, АА – 3,7±1,3 год, ААА – 9,5±1,5 год та ФАА – 11,2±1,5 год. Літні У пацієнтів похилого віку AUC підвищується в 2-3 рази. У пацієнтів з цирозом печінки періоди напіввиведення МАА та ФАА при одноразовому прийомі препарату збільшуються приблизно в 3 рази, тоді як періоди напіввиведення АА та ААА не наслідують ту саму закономірність. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз. Порушення функції нирок Згідно з наявними даними при нирковій недостатності швидкість виведення деяких метаболітів (ААА та ФАА) знижується. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз.ФармакодинамікаАнальгін неселективно блокує циклооксигеназу та знижує утворення простагландинів з арахідонової кислоти, перешкоджає проведенню больових екстра- та пропріоцептивних імпульсів. Анальгін має слабко виражений протизапальний ефект, що зумовлює малий вплив на водно-сольовий обмін (затримка натрію і води) і слизову оболонку ШКТ. Має спазмолітичну дію на гладку мускулатуру сечовивідних та жовчних шляхів. Метамізол натрію є похідним піразолону, що має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Механізм дії остаточно не вивчений. Згідно з результатами досліджень метамізол і його активний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) мають центральний і периферичний механізм дії.Показання до застосуванняТяжкий гострий або хронічний больовий синдром при травмах та післяопераційному больовому синдромі, при кольках, при онкологічних захворюваннях та інших станах, де протипоказані інші терапевтичні заходи. Гарячка, стійка до інших методів лікування.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до метамізолу натрію та інших похідних піразолону, а також до піразолідину, наприклад, фенілбутазону (включаючи пацієнтів, які перенесли агранулоцитоз внаслідок застосування цих препаратів), або іншим компонентам препарату; Аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (на кшталт кропив'янка-ангіоневротичний набряк), тобто. пацієнти з бронхоспазмом або іншими формами анафілактоїдних реакцій (наприклад, кропив'янка, риніт, ангіоневротичний набряк) у відповідь на застосування саліцилатів, парацетамолу або нестероїдних протизапальних препаратів, таких як диклофенак, ібупрофен, індометацин або напроксен; Порушення кістковомозкового кровотворення (наприклад після цитостатичної терапії) або захворювання кровотворних органів; Вроджена недостатність глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази (ризик розвитку гемолізу); Гостра інтермітує печінкова порфірія (ризик розвитку нападів порфірії); Дитячий вік віком до 15 років. З обережністю: При захворюваннях нирок (пієлонефрит, гломерулонефрит - в т.ч. в анамнезі), при помірно виражених порушеннях нирок, бронхіальній астмі, хронічній кропив'янці, схильності до розвитку артеріальної гіпотензії, гострої серцево-судинної патології, при інфаркті також при непереносимості барвників (тартразину) та консервантів (бензоати). Відносні протипоказання: - декомпенсація серцевої діяльності. З обережністю застосовувати препарат при потенційному ризику тяжких анафілактоїдних реакцій та шкірних реакцій.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період годування груддю препарат протипоказаний. Вагітність Дані щодо застосування метамізолу натрію під час вагітності обмежені. Метамізол натрію проникає крізь плаценту. За результатами доклінічних досліджень тератогенна дія метамізолу натрію не виявлена. Незважаючи на те, що метамізол натрію слабо інгібує синтез простагландинів, не можна виключити передчасне (внутрішньоутробне) закриття артеріальної протоки, а також перинатальні ускладнення, зумовлені порушенням агрегації тромбоцитів у матері або новонародженого. Грудне годування Метаболіти метамізолу натрію проникають у грудне молоко, тому при застосуванні препарату, а також протягом 48 годин після прийому/введення останньої дози необхідно відмовитись від грудного вигодовування.Побічна діяЧастота потенційних небажаних реакцій класифікована так: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 до 1/1000 до 1/10 000 до З боку крові та лімфатичної системи: Рідко: лейкопенія Дуже рідко: агранулоцитоз, апластична анемія, включаючи випадки з летальним кінцем, тромбоцитопенія Є низка ознак підвищеного ризику агранулоцитозу. Вона проявляється високою лихоманкою, ознобом, болем у горлі, болем при ковтанні, запаленням слизових оболонок порожнини рота, носа, горла, генітальної та анальної ділянок. Невелике збільшення лімфатичних вузлів та селезінки. Тактика лікування: передбачає негайне скасування препарату. При панцитопенії препарат слід негайно відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми. З боку імунної системи: Рідко: анафілактоїдні або анафілактичні реакції. Дуже рідко: аналгетична бронхіальна астма. У пацієнтів з аналгетичною бронхіальною астмою непереносимість, як правило, проявляється нападами бронхіальної астми. Анафілактичний шок. З боку судин: Нечасто: ізольоване зниження артеріального тиску (зниження артеріального тиску може бути різко вираженим) З боку нирок та сечовивідних шляхів: Дуже рідко: гостре порушення функції нирок, яке в дуже рідкісних випадках може призводити до протеїнурії, оліго- або анурії та гострої ниркової недостатності, гострого інтерстиціального нефриту, фарбування сечі в червоний колір. З боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасто: стійкий лікарський висип Рідко: висип (наприклад, макульозно-папульозний) Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ циклоспорином: метамізол натрію може спричинити зниження плазмової концентрації циклоспорину, тому при їх одночасному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. З хлорпромазином: при одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину можливий розвиток тяжкої гіпотермії. З метотрексатом: одночасне застосування метамізолу натрію та метотрексату або інших мієлотоксичних засобів може посилювати гематотоксичність останнього, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому таку комбінацію слід уникати. З іншими ненаркотичними аналгетичними засобами: одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом: трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки: барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. З седативними засобами та транквілізаторами: седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, непрямі антикоагулянти, геткоцин З тимазолом: тимазол підвищує ризик розвитку лейкопенії. З кодеїном, блокаторами H2-гістамінових рецепторів та пропранололом: кодеїн, блокатори H2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію. Ацетилсаліцилова кислота (АСК): при одночасному застосуванні метамізол натрію може зменшувати вплив АСК на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають АСК як антиагрегантний засіб. З бупропіоном: метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному їх застосуванні. З іншими лікарськими препаратами: добре відомо, що похідні піразолону можуть взаємодіяти з непрямими антикоагулянтами, каптоприлом, літієм та тріамтереном, а також впливати на ефективність гіпотензивних засобів та діуретиків. Лікарська взаємодія метамізолу натрію з цими лікарськими препаратами поки що не вивчена. Зважаючи на підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій під час лікування метамізолом натрію не слід застосовувати рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін.Спосіб застосування та дозиДоза залежить від вираженості болю або лихоманки, а також індивідуальної сприйнятливості до дії анальгетиків. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, склянкою води). Спочатку слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Максимальна дія препарату розвивається, як правило, через 30-60 хв після прийому внутрішньо. Одноразова доза для дорослих та підлітків віком від 15 років (з масою тіла >53 кг) становить 250-500 мг (0,5-1 таблетку). Максимальна разова доза – 1000 мг, добова доза – 3000 мг (6 таблеток). Тривалість прийому не більше 5 днів як знеболювальний засіб і не більше 3 днів як жарознижувальний. Літні: літнім пацієнтам необхідно зменшити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію. Тяжкий загальний стан та порушення кліренсу креатиніну: пацієнтам з тяжким загальним станом та порушенням кліренсу креатиніну необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію. Ниркова або печінкова недостатність: оскільки у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати багаторазового прийому високих доз. При короткостроковому застосуванні зниження дози не потрібне. Досвід тривалого застосування відсутній.ПередозуванняСимптоми: гостре передозування проявляється нудотою, блюванням, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої нирковою недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту). Рідко: відзначається симптомами з боку центральної нервової системи (запаморочення, сонливість, кома, судоми) та зниженням артеріального тиску, що призводить до тахікардії та шоку. При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування: специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування. При розвитку судомного синдрому – внутрішньовенне введення діазепаму та швидкодіючих барбітуратів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти, у яких у відповідь на застосування метамізолу натрію виникають афілактичні або інші імуно-опосередковані реакції (наприклад, агранулоцитоз), також схильні до ризику їх розвитку у відповідь на застосування інших піразолонів та піразолідинів. Панцитопенія, агранулоцитоз При розвитку панцитопенії та агранулоцитозу препарат необхідно негайно відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми. Всім пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні під час лікування ознак та симптомів, що нагадують порушення з боку крові (наприклад, загальна слабкість, інфекції, стійка лихоманка, поява гематом, кровотеча, блідість). Анафілактичні/анафілактоїдні реакції Перед застосуванням метамізолу натрію необхідно провести ретельне опитування пацієнта. Підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості на метамізол натрію зумовлюють такі: аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (за типом кропив'янка-ангіоневротичний набряк); бронхіальна астма, що особливо супроводжується риносинуситом і поліпозом носа; хронічна кропив'янка; непереносимість барвників (наприклад, тартразину), консервантів (наприклад, бензоатів); непереносимість алкоголю. Тяжкі шкірні реакції Синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі ознак ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, що часто супроводжується пухирями або виразкою слизової оболонки) лікування метамізолом слід негайно припинити і ніколи його не відновлювати. Слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо протягом перших тижнів лікування. Ізольовані гіпотензивні реакції Ці реакції можуть мати дозозалежний характер. Ризик таких реакцій підвищений за умови: попередньої артеріальної гіпотензії, зниження обсягу циркулюючої крові або дегідратації, нестабільної гемодинаміки або гострого порушення кровообігу (наприклад, у пацієнтів з інфарктом міокарда або травмою), у пацієнтів з високою лихоманкою. У таких пацієнтів слід проводити докладну діагностику та встановлювати за ними ретельне спостереження. У пацієнтів, у яких зниження артеріального тиску слід уникати будь-якою ціною, метамізол натрію можна застосовувати лише при ретельному спостереженні за гемодинамічними параметрами. Біль в животі Неприпустимо застосування препарату для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Порушення функції нирок або печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки застосовувати метамізол натрію допускається лише за суворої оцінки користі та ризиків, дотримуючись усіх необхідних запобіжних заходів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У діапазоні доз, що рекомендується, вплив на концентрацію уваги і швидкість психомоторних реакцій не встановлено. При прийомі високих доз рекомендується дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами, роботі з механізмами та зайняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: метамізол натрію 500 мг. 10 шт. - Упаковки коміркові контурні.Опис лікарської формиПігулки.Фармакотерапевтична групаАналгетик-антипіретик. Є похідним піразолону. Має аналгетичну, жарознижувальну та протизапальну дію, механізм якої пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо метамізол натрію швидко гідролізується в шлунковому соку з утворенням активного метаболіту 4-метил-аміно-антипірину, який після всмоктування метаболізується в 4-форміл-аміно-антипірин та інші метаболіти. Після внутрішньовенного введення метамізол натрію швидко стає недоступним для визначення. Метаболіти метамізолу натрію не зв'язуються із білками плазми. Найбільша частина дози виводиться із сечею у формі метаболітів. Метаболіти виділяються із грудним молоком.Клінічна фармакологіяАналгетик-антипіретик.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу (ниркова та жовчна колька, невралгія, міалгія; при травмах, опіках, після операцій; головний біль, зубний біль, меналгії). Гарячка при інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції нирок та/або печінки, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, підвищена чутливість до похідних піразолону.Вагітність та лактаціяЗ обережністю застосовують при вагітності, особливо в І триместрі та останні 6 тижнів. Застосування у дітей З обережністю застосовувати у дітей у перші 3 місяці життя. Разові дози для дітей віком 2-3 років становлять 50-100 мг; 4-5 років – 100-200 мг; 6-7 років – 200 мг; 8-14 років – 250-300 мг; кратність прийому – 2-3 рази на добу.Побічна діяАлергічні реакції: шкірний висип, набряк Квінке; рідко – анафілактичний шок. З боку системи кровотворення: рідко, при тривалому застосуванні – лейкопенія, агранулоцитоз. Місцеві реакції: при внутрішньом'язовому введенні - інфільтрати в місці введення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з анальгетиками-антипіретиками з НПЗЗ можливе взаємне посилення токсичних ефектів. При одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів печінки можливе зменшення ефективності метамізолу натрію. При одночасному застосуванні посилюється активність непрямих антикоагулянтів, пероральних гіпоглікемічних препаратів, кортикостероїдів, індометацину внаслідок їх витіснення із зв'язку з білками крові під впливом метамізолу натрію. При одночасному застосуванні з похідними фенотіазину можлива виражена гіпертермія; з седативними засобами, анксіолітиками - посилюється аналгетичну дію метамізолу натрію; з трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом – порушується метаболізм метамізолу натрію та підвищується його токсичність; з кофеїном – посилюється дія метамізолу натрію; з циклоспорином – зменшується концентрація циклоспорину у плазмі крові. При застосуванні метамізолу натрію в комбінації з пітофенону гідрохлоридом (надає пряму міотропну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів і викликає її розслаблення) і з фенпіверінієм бромідом (м-холіноблокатор) відбувається взаємне посилення їх фармакологічної дії, що супроводжується зменшенням зниженням підвищеної температури тіла.Спосіб застосування та дозиВсередину або ректально дорослим призначають по 250-500 мг 2-3 рази на добу. Максимальна разова доза – 1 г, добова – 3 г. Разові дози для дітей віком 2-3 років становлять 50-100 мг; 4-5 років – 100-200 мг; 6-7 років – 200 мг; 8-14 років – 250-300 мг; кратність прийому – 2-3 рази на добу. В/м або внутрішньовенно повільно дорослим - 250-500 мг 2-3 рази на добу. Максимальна разова доза – 1 г, добова – 2 г. У дітей парентерально застосовують у дозі 50-100 мг на 10 кг маси тіла.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні слід контролювати картину периферичної крові. Метамізол натрію застосовують у комбінації з пітофеноном та фенпіверінієм бромідом як аналгетичний засіб зі спазмолітичною дією. З обережністю застосовувати у дітей у перші 3 місяці життя.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему