Противовоспалительные

Склад, форма випуску та упаковкаГранули – 3 г: ацетилсаліцилова кислота 360 мг, парацетамол 270 мг, кофеїн 45 мг. 3 г гранул - упаковки безячейкові контурні (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиГранули для приготування розчину для вживання.Фармакотерапевтична групаКомбінований лікарський засіб. Ацетилсаліцилова кислота; володіє жарознижувальною та протизапальною дією, послаблює біль, особливо спричинений запальним процесом, а також помірно пригнічує агрегацію тромбоцитів та тромбоутворення, покращує мікроциркуляцію в осередку запалення. Кофеїн; підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не надає стимулюючої дії на ЦНС, проте сприяє нормалізації тонусу судин мозку та прискоренню кровотоку. Парацетамол має аналгетичну, жарознижувальну і вкрай слабку протизапальну дію, що пов'язано з його впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі і слабовираженою здатністю інгібувати синтез простагландинів у периферичних тканинах.Клінічна фармакологіяАналгетик-антипіретик комбінованого складу.Показання до застосуванняБольовий синдром слабкої та помірної виразності (різного генезу): головний біль; мігрень; зубний біль; невралгія; міалгія; артралгія; Альгодисменорея. Гарячковий синдром: при ГРЗ; при грипіПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; ерозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; "аспіринова" астма; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз K; ниркова недостатність; І та ІІІ триместри вагітності; період лактації (грудне вигодовування); дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; виражена артеріальна гіпертензія; тяжкий перебіг ІХС; глаукому; підвищена збудливість; порушення сну; хірургічні втручання, що супроводжуються кровотечею; дитячий вік (до 15 років – ризик розвитку синдрому Рейє у дітей з гіпертермією на фоні вірусних захворювань). З обережністю: ;подагра, захворювання печінки.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування в І та ІІІ триместрах вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Ацетилсаліцилова кислота має тератогенну дію; при застосуванні в І триместрі вагітності призводить до пороку розвитку – розщеплення верхнього піднебіння; у III триместрі – до гальмування родової діяльності (інгібування синтезу простагландинів), до закриття артеріальної протоки у плода, що спричиняє гіперплазію легеневих судин та гіпертензію у судинах малого кола кровообігу. Виділяється з грудним молоком, що підвищує ризик виникнення кровотеч у дитини через порушення функції тромбоцитів. Застосування у дітей Дітям до 15 років не можна призначати лікарські засоби, що містять ацетилсаліцилову кислоту, оскільки у разі вірусної інфекції вони здатні збільшити ризик виникнення синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є тривале блювання, гостра енцефалопатія, збільшення печінки.Побічна діяЗ боку травної системи:; гастралгія, нудота, блювання, гепатотоксичність, ерозивно-виразкові ураження ШКТ. З боку сечовидільної системи: ;нефротоксичність, Алергічні реакції: шкірні прояви, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, бронхоспазм. З боку серцево-судинної системи:; тахікардія, підвищення АТ, При тривалому застосуванні: запаморочення, головний біль, порушення зору, шум у вухах, зниження агрегації тромбоцитів, гіпокоагуляція, геморагічний синдром (в т.ч. носова кровотеча, кровоточивість ясен, пурпура), ураження нирок з папілярним некрозом; глухота; синдром Рейє у дітей (гіперпірексія, метаболічний ацидоз, порушення нервової системи та психіки, блювання, порушення функції печінки).Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію; гепарину, непрямих антикоагулянтів, резерпіну, стероїдних гормонів та гіпоглікемічних лікарських засобів. Одночасне призначення з іншими НПЗЗ, метотрексатом збільшує ризик розвитку побічних ефектів. Зменшує ефективність спіронолактону, фуросеміду, гіпотензивних лікарських засобів, а також протиподагричних лікарських засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти. Барбітурати, рифампіцин, саліциламід, протиепілептичні лікарські засоби та інші стимулятори мікросомального окислення сприяють утворенню токсичних метаболітів парацетамолу, що впливають на функцію печінки. Метоклопрамід ;прискорює всмоктування парацетамолу. Під впливом парацетамолу T1/2; хлорамфенікола; збільшується в 5 разів. При повторному прийомі парацетамол може посилити дію антикоагулянтів (похідних дикумарину). Одночасний прийом парацетамолу і; етанолу; підвищує ризик розвитку гепатотоксичних ефектів. Кофеїн прискорює всмоктування; ерготаміну.Спосіб застосування та дозиВсередину (під час або після їди) приймають кожні 4 год. У середньому приймають 3-4 рази на добу. Максимальна частота прийому – 8 разів на добу. Курс лікування – не більше 7-10 днів. При порушенні функції нирок або печінки; перерва між прийомами - не менше 6 годин. Препарат не слід приймати більш ніж 5 днів при призначенні як знеболювальний засіб і більше 3 днів як жарознижувальний. Інші дози та схеми застосування встановлює лікар.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДітям не можна призначати лікарські засоби, що містять ацетилсаліцилову кислоту, оскільки у разі вірусної інфекції вони здатні збільшити ризик виникнення синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є тривале блювання, гостра енцефалопатія, збільшення печінки. При тривалому застосуванні препарату потрібний контроль периферичної крові та функціонального стану печінки. Оскільки ацетилсаліцилова кислота уповільнює згортання крові, то пацієнт, якщо він має хірургічне втручання, повинен заздалегідь попередити лікаря про прийом препарату. Пацієнтам з підвищеною чутливістю або з астматичними реакціями на саліцилати або їх похідні ацетилсаліцилову кислоту можна призначати лише з дотриманням спеціальних запобіжних заходів (в умовах служби невідкладної допомоги). Ацетилсаліцилова кислота у низьких дозах зменшує виведення сечової кислоти. У пацієнтів з відповідною схильністю це може часом спровокувати напад подагри. Під час лікування слід відмовитись від вживання етанолу (підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: метамізол натрію (як 100%) 200 мг, хініну гідрохлорид 50 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (Авицель PH 101) (75,00 мг), карбоксиметилкрохмаль натрію (примогель) (26,00 мг), колідон-25 (повідон) (3,00 мг), тальк (5,00 мг), магнію стеарат (1,00 мг); Склад оболонки: тальк (4,10 мг), титану діоксид (1,3005 мг), еудрагід L 12,5 Р (метакрилової кислоти та метилметакрилату сополімер) (1,6832 мг), макрогол 400 (1,100 мг), гліцерол (0,280 мг), олія рицинова (0,036 мг), барвник пігментний зелений (барвник хіноліновий жовтий Е 104 + синій патентований V Е 131) (0,0001 мг). Пігулки, покриті плівковою оболонкою. По 10 таблеток у блістер із ПВХ-плівки та алюмінієвої фольги. 2 блістери в картонну пачку з інструкцією із застосування. 35 блістерів у картонну коробку з інструкцією із застосування (для стаціонарів).Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою зеленого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаФармакологічна дія розвивається через 20-40 хв після прийому препарату та досягає максимуму через 2 год.ФармакодинамікаКомбінований препарат. Метамізол натрію є похідним піразолону і має аналгетичну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію, механізм якого пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів за рахунок інгібування ЦОГ. Хінін пригнічує центр терморегуляції, у високих дозах – слухову та зорову зони великих півкуль. Також хінін пригнічує розвиток еритроцитарних форм шизонтів і гамонтів малярії, пригнічуючи реплікацію ДНК, має місцевоподразнювальну та місцевоанестезуючу дію.Показання до застосуванняБольовий синдром різної етіології (в т.ч. біль голови, невралгія, артралгія, міалгія, міозит, альгодисменорея, післяопераційний біль). Ниркова та жовчна коліки (у комбінації зі спазмолітиками). Гарячкові стани при інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, а також до інших похідних піразолону; тяжкі порушення функції печінки; тяжкі порушення функції нирок; гостра печінкова порфірія; бронхіальна астма; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); захворювання, що супроводжуються бронхоспазмом; спадкова гемолітична анемія, спричинена дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; пригнічення кровотворення (агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія); важка міастенія; захворювання середнього та внутрішнього вуха, зниження слуху; неврит зорового нерва; дитячий вік до 12 років. З обережністю: При харчовій, лікарській або інших формах алергії, гранулоцитопенії (необхідний контроль гематологічних показників).Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). При необхідності призначення під час лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяПобічні дії перераховані далі за системно-органним класом і частотою. Частоти визначені як: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 до З боку травної системи: З невідомою частотою: нудота, блювання, біль та дискомфорт в епігастральній ділянці та ділянці живота, діарея; Рідкісні: виразка слизової оболонки ШКТ, кровотеча із ШКТ. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: Головний біль, запаморочення, швидка стомлюваність, безсоння, тремор кінцівок. З боку органів чуття: Шум у вухах та ослаблення слуху, порушення зору (помутніння зору, худоби, фотофобія, диплопія, зменшення полів зору, порушення колірного зору). Серцево-судинна система: Нечасті: стенокардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску, непритомність. З боку системи кровотворення: Рідкісні: лейкопенія; Дуже рідкісні: агранулоцитоз та тромбоцитопенія. Гемолітична анемія, апластична анемія. З боку сечовидільної системи: Рідкісні: порушення функції нирок (в т.ч. олігурія, анурія, протеїнурія), затримка води та електролітів. З боку імунної системи: Нечасті: свербіж, екзема, енантема, кропив'янка, ангіоневротичний набряк; Рідко: анафілактичний шок або анафілактоїдні реакції; Дуже рідкісні: злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), бронхоспастичний синдром. Про всі побічні (незвичайні) ефекти, у тому числі не зазначені вище, слід повідомити лікаря і припинити прийом препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування метамізолу натрію з іншими анальгетиками-антипіретиками може призвести до посилення токсичних ефектів. Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. Барбітурати та фенілбутазон послаблюють дію метамізолу натрію. Седативні засоби та транквілізатори посилюють аналгетичну дію метамізолу натрію. Метамізол натрію посилює дію етанолмістких напоїв. Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білком пероральні гіпоглікемічні препарати, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, посилює їхню дію. При одночасному застосуванні метамізолу натрію із хлорпромазином може настати гіпотермія. Хлорамфенікол та інші мієлотоксичні препарати посилюють мієлотоксичну дію метамізолу натрію. Хінін може потенціювати дію засобів, що блокують нервово-м'язову передачу. Хінін підвищує концентрацію дигоксину в плазмі та посилює його дію. Циметидин зменшує кліренс та збільшує Т1/2 хініну. Одночасне застосування Анальгін-Хініна з циклоспорином знижує рівень останнього у крові. Індуктори мікросомального окиснення прискорюють метаболізм та знижують ефективність препарату, інгібітори мікросомального окиснення підвищують ефективність та ризик розвитку побічних ефектів. При одночасному застосуванні з тіамазолом та сарколізином підвищується ризик розвитку лейкопенії. Кодеїн, пропранолол посилюють дію Анальгін-хініну. На тлі прийому препарату не слід застосовувати рентгеноконтрастні речовини та колоїдні кровозамінники. Анальгін-хінін можна застосовувати одночасно з антибіотиками, хіміотерапевтичними засобами та вітамінами.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати не розжовуючи, після їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Дорослим та дітям старше 14 років: по 1-2 таблетки 1-3 рази на день залежно від вираженості клінічних симптомів. Дітям від 12 до 14 років – по 1 таблетці 3 рази на день залежно від тяжкості клінічних симптомів Тривалість прийому препарату (без консультації лікаря) як жарознижувальний засіб - не більше 3 днів, як аналгетичний засіб - не більше 5 днів. Пацієнти старше 65 років Зазвичай не потрібне зменшення дози. У пацієнтів з віковими порушеннями функцій нирок та печінки лікування слід проводити, використовуючи 1/2 рекомендованої дози для дорослих за короткий період. Застосування при порушеннях функції печінки У пацієнтів з порушеними функціями печінки можливим є збільшення періоду напіввиведення метаболітів метамізолу натрію. У пацієнтів з помірними або тяжкими ураженнями печінки рекомендується лікування 1/2 дози для дорослих. Застосування у разі порушення функції нирок Метамізол натрію та його метаболіти виводяться нирками. У пацієнтів з порушеною функцією нирок лікування слід проводити за допомогою 1/2 рекомендованої дози для дорослих.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання (в т.ч. кривава), мелена, біль в епігастрії, агранулоцитоз, апластична анемія, геморагічний діатез, запаморочення, шум у вухах, клонічні та тонічні судоми, кардіотоксична дія, шкірна висипка (бульозна) - або тифоподібна), можливий анафілактичний шок, кома. Лікування: промивання шлунка, призначення сольових проносних, активованого вугілля та гастропротекторних препаратів, проведення форсованого діурезу, відновлення дихання, протишокові заходи, відновлення ОЦК; при необхідності - симптоматична терапія, при розвитку судом - ввести внутрішньовенно барбітурати та діазепам. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМетамізол натрію може спричинити агранулоцитоз та тромбоцитопенію. Розвиток агранулоцитозу залежить від дози і його неможливо передбачити. Може наступити після першого застосування або після багаторазового застосування. Типовими ознаками агранулоцитозу є лихоманка, біль у горлі, хворобливе ковтання, запалення слизової оболонки рота, носа, глотки, аноректальної та генітальної області. При раптовому погіршенні загального стану та появі ознак агранулоцитозу слід припинити лікування метамізолом натрію та дослідити картину крові. Метамізол натрію може спровокувати гіпотензивну реакцію. Ці реакції є дозозалежними та спостерігаються переважно при парентеральному застосуванні. Незважаючи на це, лікування метамізолом натрію у формі таблеток має здійснюватися з особливою обережністю у пацієнтів із гіпотензією, об'ємним дефіцитом рідини в організмі або дегідратацією, нестабільним кровообігом. Не слід застосовувати препарат при гострих болях у животі (до з'ясування причини). У разі розвитку побічних ефектів (у т.ч. не зазначених вище) пацієнт повинен припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. У пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму та полінози, можливий розвиток реакцій підвищеної чутливості. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період прийому препарату слід займатися водінням автотранспорту та працювати з механізмами, т.к. є ризик зниження здатності до концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: метамізол натрію (анальгін) 250 мг, фенобарбітал 20 мг, бендазол (дібазол) 20 мг, папаверину гідрохлорид 20 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 46 мг, тальк – 7 мг, стеаринова кислота – 3 мг, кальцію стеарат – 4 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні. 10 шт. - Упаковки безячейкові контурні (1) - Упаковки групові.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого зі слабким жовтим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат. Поєднання компонентів препарату призводить до взаємного посилення їхньої фармакологічної дії. Метамізол натрію - похідне піразолону, має аналгетичну та жарознижувальну дію. Бендазол (дибазол) - вазодилатуючий засіб; має судинорозширювальну дію, стимулює функцію спинного мозку. Має безпосередню спазмолітичну дію на гладкі м'язи кровоносних судин та внутрішніх органів. Полегшує синаптичну передачу у спинному мозку. Папаверину гідрохлорид - спазмолітичний засіб, має гіпотензивну дію, знижує тонус і розслаблює гладкі м'язи внутрішніх органів та судин. Фенобарбітал, у малих дозах, має седативний ефект і посилює дію інших компонентів.ФармакокінетикаМетамізол натрію: добре та швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту, постійний метамізол натрію в крові відсутній (тільки після внутрішньовенного введення незначна його концентрація виявляється у плазмі). Зв'язок активного метаболіту з білками – 50-60%. Метаболізується у печінці, виводиться нирками. У терапевтичних дозах проникає у материнське молоко. Фенобарбітал: при внутрішньому прийомі фенобарбітал повністю, але відносно повільно всмоктується. Максимальна концентрація у крові спостерігається через 1-2 години після прийому. Близько 50% зв'язується із білками плазми. Препарат рівномірно розподіляється у різних органах та тканинах; менші концентрації його виявляються у тканинах мозку. Період напіввиведення у дорослих становить 2-4 доби. Виділяється з організму повільно, що створює передумови для кумуляції. Метаболізується мікросомальними ферментами печінки. Виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів, 25-50% – у незмінному вигляді. Бендазол: біодоступність близько 80%, продуктами біотрансформації бендазолу в крові є два кон'югати, що утворюються внаслідок метилювання та карбоетоксилування іміногрупи імідазольного кільця бендазолу: 1-метил-2-бензилбензімідазол та 1-карбоетоксі-2-бензил. Метаболіти бендазолу виводяться із сечею. Папаверину гідрохлорид: біодоступність у середньому – 54%. Зв'язок із білками плазми – 90%. Добре розподіляється, проникає крізь гістогематичні бар'єри. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення – 0,5-2 год. (може подовжуватися до 24 год.). Виводиться нирками як метаболітів. Повністю видаляється з крові при гемодіалізі.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром (слабко або помірно виражений) при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів: ниркова колька, жовчна колька, кишкова колька; дискінезія жовчовивідних шляхів; постхолецистектомічний синдром; спазм сечоводів та сечового міхура; альгодисменорея; спазм судин головного мозку; мігрень; як допоміжний лікарський засіб: больовий синдром після хірургічного втручання та діагностичних процедур.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до похідних піразолону); пригнічення кістковомозкового кровотворення; виражена печінкова та/або ниркова недостатність; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; діти віком до 8 років; вагітність; період лактації; тахіаритмії; тяжка стенокардія; колапс; декомпенсована хронічна серцева недостатність; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози; кишкова непрохідність; мегаколон.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Вагітність Дані щодо застосування метамізолу натрію під час вагітності обмежені. Метамізол натрію проникає крізь плаценту. За результатами доклінічних досліджень тератогенна дія метамізолу натрію не виявлена. Незважаючи на те, що метамізол натрію слабо інгібує синтез простагландинів, не можна виключити передчасне (внутрішньоутробне) закриття артеріальної протоки, а також перинатальні ускладнення, зумовлені порушенням агрегації тромбоцитів у матері або новонародженого. Грудне годування Метаболіти метамізолу натрію проникають у грудне молоко, тому при застосуванні препарату, а також протягом 48 годин після прийому/введення останньої дози необхідно відмовитись від грудного вигодовування. Заборонено застосування препарату дітям віком до 8 років. Дітям старше 8 років по 1 таблетці 2-3 рази на добуПобічна діяАлергічні реакції. З боку центральної нервової системи: сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, запор. Серцево-судинна система: артеріальна гіпотензія. При тривалому застосуванні: лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки та нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиКомбінація з нітратами (нітрогліцерин, нітросорбід, сустак та ін.), блокаторами кальцієвих каналів (ніфедипін, корінфар та ін.), бета-адреноблокаторами (анаприлін, метопролол, талінолол та ін.), гангліоблокаторами (пентамін та ін.), діу фуросемід, гіпотіазид та ін), міотропними спазмолітиками (дипіридамол, еуфілін та ін) посилює гіпотензивну дію зазначених препаратів. Одночасне застосування з іншими ненаркотичними аналгетиками може призвести до посилення токсичних ефектів. Спільне застосування з адсорбентами, в'яжучими та обволікаючими засобами знижує всмоктування препарату в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину, дорослим та дітям старше 8 років по 1 таблетці 2-3 рази на добу. Тривалість застосування без консультації лікаря не повинна перевищувати 7 днів.ПередозуванняДля Андіпалу: симптоми передозування препарату обумовлені властивостями компонентів, що входять до нього. При передозуванні виникає виражена сонливість, запаморочення, колаптоїдний стан. Лікування: надання першої допомоги – промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Симптоматична терапія, спрямовану підтримку життєво важливих функцій. Лікування інтоксикації, як і профілактика серйозних ускладнень, потребують інтенсивного медичного спостереження та лікування. Для Метамізолу натрію: симптоми передозування - гостре передозування проявляється нудотою, блюванням, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої нирковою недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та, рідко, симптомами з боку центральної нервової системи (комою, судомами) та зниженням артеріального тиску, що призводить до тахікардії та шоку. При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування: специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування. Для Фенобарбіталу: симптоми передозування - ністагм, атаксія, головний біль, загальмованість, змащена мова, виражена слабкість, зниження або втрата рефлексів, збудження, підвищення або зниження температури тіла, пригнічення дихання, задишка, зниження артеріального тиску, звуження зіниць (змінюється пара) , олігурія, тахі-або брадикардія, ціаноз, сплутаність свідомості, припинення електричної активності мозку, набряк легенів, кома, пізніше – пневмонія, аритмії, серцева недостатність; при прийомі 2-10 г - летальний кінець; при хронічній токсичності – дратівливість, ослаблення здатності до критичної оцінки, порушення сну, сплутаність свідомості. Лікування: специфічного антидоту немає. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення дезінтоксикаційної терапії, симптоматичне лікування, підтримання життєво важливих функцій організму. Для Бендазолу: відомостей про випадки передозування відсутні. Найімовірнішим небажаним явищем може бути виражене зниження артеріального тиску. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску надати пацієнтові положення «лежачи» з низькими кінцівками, проводити симптоматичну терапію. Для Папаверину гідрохлориду: симптоми передозування – диплопія (двоєння в очах), слабкість, зниження артеріального тиску. Лікування: симптоматичне (підтримка артеріального тиску).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше 7 днів) застосуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. За відсутності ефекту протягом 3-х днів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. Під час лікування слід відмовитися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Дітям та підліткам до 18 років препарат слід застосовувати лише за призначенням лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: метамізол натрію (анальгін) 250 мг, фенобарбітал 20 мг, бендазол (дібазол) 20 мг, папаверину гідрохлорид 20 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 46 мг, тальк – 7 мг, стеаринова кислота – 3 мг, кальцію стеарат – 4 мг. 20 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні. 20 шт. - Упакування безячейкові контурні, упаковки групові.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого зі слабким жовтим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат. Поєднання компонентів препарату призводить до взаємного посилення їхньої фармакологічної дії. Метамізол натрію - похідне піразолону, має аналгетичну та жарознижувальну дію. Бендазол (дибазол) - вазодилатуючий засіб; має судинорозширювальну дію, стимулює функцію спинного мозку. Має безпосередню спазмолітичну дію на гладкі м'язи кровоносних судин та внутрішніх органів. Полегшує синаптичну передачу у спинному мозку. Папаверину гідрохлорид - спазмолітичний засіб, має гіпотензивну дію, знижує тонус і розслаблює гладкі м'язи внутрішніх органів та судин. Фенобарбітал, у малих дозах, має седативний ефект і посилює дію інших компонентів.ФармакодинамікаМетамізол натрію: добре та швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту, постійний метамізол натрію в крові відсутній (тільки після внутрішньовенного введення незначна його концентрація виявляється у плазмі). Зв'язок активного метаболіту з білками – 50-60%. Метаболізується у печінці, виводиться нирками. У терапевтичних дозах проникає у материнське молоко. Фенобарбітал: при внутрішньому прийомі фенобарбітал повністю, але відносно повільно всмоктується. Максимальна концентрація у крові спостерігається через 1-2 години після прийому. Близько 50% зв'язується із білками плазми. Препарат рівномірно розподіляється у різних органах та тканинах; менші концентрації його виявляються у тканинах мозку. Період напіввиведення у дорослих становить 2-4 доби. Виділяється з організму повільно, що створює передумови для кумуляції. Метаболізується мікросомальними ферментами печінки. Виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів, 25-50% – у незмінному вигляді. Бендазол: біодоступність близько 80%, продуктами біотрансформації бендазолу в крові є два кон'югати, що утворюються внаслідок метилювання та карбоетоксилування іміногрупи імідазольного кільця бендазолу: 1-метил-2-бензилбензімідазол та 1-карбоетоксі-2-бензил. Метаболіти бендазолу виводяться із сечею. Папаверину гідрохлорид: біодоступність у середньому – 54%. Зв'язок із білками плазми – 90%. Добре розподіляється, проникає крізь гістогематичні бар'єри. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення – 0,5-2 год. (може подовжуватися до 24 год.). Виводиться нирками як метаболітів. Повністю видаляється з крові при гемодіалізі.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром (слабко або помірно виражений) при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів: ниркова колька, жовчна колька, кишкова колька; дискінезія жовчовивідних шляхів; постхолецистектомічний синдром; спазм сечоводів та сечового міхура; альгодисменорея; спазм судин головного мозку; мігрень; як допоміжний лікарський засіб: больовий синдром після хірургічного втручання та діагностичних процедур.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до похідних піразолону); пригнічення кістковомозкового кровотворення; виражена печінкова та/або ниркова недостатність; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; діти віком до 8 років; вагітність; період лактації; тахіаритмії; тяжка стенокардія; колапс; декомпенсована хронічна серцева недостатність; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози; кишкова непрохідність; мегаколон.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Вагітність Дані щодо застосування метамізолу натрію під час вагітності обмежені. Метамізол натрію проникає крізь плаценту. За результатами доклінічних досліджень тератогенна дія метамізолу натрію не виявлена. Незважаючи на те, що метамізол натрію слабо інгібує синтез простагландинів, не можна виключити передчасне (внутрішньоутробне) закриття артеріальної протоки, а також перинатальні ускладнення, зумовлені порушенням агрегації тромбоцитів у матері або новонародженого. Грудне годування Метаболіти метамізолу натрію проникають у грудне молоко, тому при застосуванні препарату, а також протягом 48 годин після прийому/введення останньої дози необхідно відмовитись від грудного вигодовування. Заборонено застосування препарату дітям віком до 8 років. Дітям старше 8 років по 1 таблетці 2-3 рази на добуПобічна діяАлергічні реакції. З боку центральної нервової системи: сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, запор. Серцево-судинна система: артеріальна гіпотензія. При тривалому застосуванні: лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки та нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиКомбінація з нітратами (нітрогліцерин, нітросорбід, сустак та ін.), блокаторами кальцієвих каналів (ніфедипін, корінфар та ін.), бета-адреноблокаторами (анаприлін, метопролол, талінолол та ін.), гангліоблокаторами (пентамін та ін.), діу фуросемід, гіпотіазид та ін), міотропними спазмолітиками (дипіридамол, еуфілін та ін) посилює гіпотензивну дію зазначених препаратів. Одночасне застосування з іншими ненаркотичними аналгетиками може призвести до посилення токсичних ефектів. Спільне застосування з адсорбентами, в'яжучими та обволікаючими засобами знижує всмоктування препарату в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину, дорослим та дітям старше 8 років по 1 таблетці 2-3 рази на добу. Тривалість застосування без консультації лікаря не повинна перевищувати 7 днів.ПередозуванняДля Андіпалу: симптоми передозування препарату обумовлені властивостями компонентів, що входять до нього. При передозуванні виникає виражена сонливість, запаморочення, колаптоїдний стан. Лікування: надання першої допомоги – промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Симптоматична терапія, спрямовану підтримку життєво важливих функцій. Лікування інтоксикації, як і профілактика серйозних ускладнень, потребують інтенсивного медичного спостереження та лікування. Для Метамізолу натрію: симптоми передозування - гостре передозування проявляється нудотою, блюванням, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої нирковою недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та, рідко, симптомами з боку центральної нервової системи (комою, судомами) та зниженням артеріального тиску, що призводить до тахікардії та шоку. При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування: специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування. Для Фенобарбіталу: симптоми передозування - ністагм, атаксія, головний біль, загальмованість, змащена мова, виражена слабкість, зниження або втрата рефлексів, збудження, підвищення або зниження температури тіла, пригнічення дихання, задишка, зниження артеріального тиску, звуження зіниць (змінюється пара) , олігурія, тахі-або брадикардія, ціаноз, сплутаність свідомості, припинення електричної активності мозку, набряк легенів, кома, пізніше – пневмонія, аритмії, серцева недостатність; при прийомі 2-10 г - летальний кінець; при хронічній токсичності – дратівливість, ослаблення здатності до критичної оцінки, порушення сну, сплутаність свідомості. Лікування: специфічного антидоту немає. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення дезінтоксикаційної терапії, симптоматичне лікування, підтримання життєво важливих функцій організму. Для Бендазолу: відомостей про випадки передозування відсутні. Найімовірнішим небажаним явищем може бути виражене зниження артеріального тиску. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску надати пацієнтові положення «лежачи» з низькими кінцівками, проводити симптоматичну терапію. Для Папаверину гідрохлориду: симптоми передозування – диплопія (двоєння в очах), слабкість, зниження артеріального тиску. Лікування: симптоматичне (підтримка артеріального тиску).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше 7 днів) застосуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. За відсутності ефекту протягом 3-х днів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. Під час лікування слід відмовитися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Дітям та підліткам до 18 років препарат слід застосовувати лише за призначенням лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бендазол 20 мг, метамізол натрію 250 мг, папаверину гідрохлорид 20 мг, фенобарбітал 20 мг. 10 шт. - Упакування безячейкові контурні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаСпазмоанальгетик.ФармакодинамікаВазодилатуючу, аналгетичну, спазмолітичну та седативну дію. Зменшуючи загальний периферичний опір, діючи на артеріоли, препарат знижує артеріальний тиск, покращує колатеральний кровообіг, збільшує доставку кисню до серця. Метамізол натрію має знеболювальну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Комбінація спазмолітиків (бендазол та папаверину гідрохлориду) з метамізолом натрію посилює знеболювальну дію останнього при головному болі, мігрені. Наявність у препараті фенобарбіталу сприяє прояву седативного ефекту та посиленню дії інших компонентів.Показання до застосуванняБольовий синдром, пов'язаний зі спазмом периферичних артерій, гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, судин головного мозку; артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, виражена ниркова/печінкова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, тахіаритмія, тяжка стенокардія, декомпенсована ХСН, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, кишкова непрохідність, вагітність .Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 8 років.Побічна діяАлергічні реакції, сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій, нудота, запор, зниження артеріального тиску, лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки/нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює гіпотензивну дію нітратів, БМКК, бета-адреноблокаторів, гангліоблокаторів, діуретиків (в т.ч. фуросеміду, гіпотіазиду), міотропних спазмолітиків. Взаємне посилення ризику розвитку побічних ефектів при одночасному застосуванні з наркотичними анальгетиками. Адсорбенти, що в'яжуть, обволікають ЛЗ, знижують всмоктування препарату в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше 7 днів) застосуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бендазол 20 мг, метамізол натрію 250 мг, папаверину гідрохлорид 20 мг, фенобарбітал 20 мг. 10 шт. - Упакування безячейкові контурні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючу, аналгетичну, спазмолітичну та седативну дію. Зменшуючи загальний периферичний опір, діючи на артеріоли, препарат знижує артеріальний тиск, покращує колатеральний кровообіг, збільшує доставку кисню до серця. Метамізол натрію має знеболювальну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Комбінація спазмолітиків (бендазол та папаверину гідрохлориду) з метамізолом натрію посилює знеболювальну дію останнього при головному болі, мігрені. Наявність у препараті фенобарбіталу сприяє прояву седативного ефекту та посиленню дії інших компонентів.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром, пов'язаний зі спазмом периферичних артерій, гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, судин головного мозку; артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, виражена ниркова/печінкова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, тахіаритмія, тяжка стенокардія, декомпенсована ХСН, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, кишкова непрохідність, вагітність .Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 8 років.Побічна діяАлергічні реакції, сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій, нудота, запор, зниження артеріального тиску, лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки/нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює гіпотензивну дію нітратів, БМКК, бета-адреноблокаторів, гангліоблокаторів, діуретиків (в т.ч. фуросеміду, гіпотіазиду), міотропних спазмолітиків. Взаємне посилення ризику розвитку побічних ефектів при одночасному застосуванні з наркотичними анальгетиками. Адсорбенти, що в'яжуть, обволікають ЛЗ, знижують всмоктування препарату в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше 7 днів) застосуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бендазол 20 мг, метамізол натрію 250 мг, папаверину гідрохлорид 20 мг, фенобарбітал 20 мг. 10 шт. - Упакування безячейкові контурні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим кольором.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючу, аналгетичну, спазмолітичну та седативну дію. Зменшуючи загальний периферичний опір, діючи на артеріоли, препарат знижує артеріальний тиск, покращує колатеральний кровообіг, збільшує доставку кисню до серця. Метамізол натрію має знеболювальну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Комбінація спазмолітиків (бендазол та папаверину гідрохлориду) з метамізолом натрію посилює знеболювальну дію останнього при головному болі, мігрені. Наявність у препараті фенобарбіталу сприяє прояву седативного ефекту та посиленню дії інших компонентів.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром, пов'язаний зі спазмом периферичних артерій, гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, судин головного мозку; артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, виражена ниркова/печінкова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, тахіаритмія, тяжка стенокардія, декомпенсована ХСН, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, кишкова непрохідність, вагітність .Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 8 років.Побічна діяАлергічні реакції, сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій, нудота, запор, зниження артеріального тиску, лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки/нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює гіпотензивну дію нітратів, БМКК, бета-адреноблокаторів, гангліоблокаторів, діуретиків (в т.ч. фуросеміду, гіпотіазиду), міотропних спазмолітиків. Взаємне посилення ризику розвитку побічних ефектів при одночасному застосуванні з наркотичними анальгетиками. Адсорбенти, що в'яжуть, обволікають ЛЗ, знижують всмоктування препарату в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше 7 днів) застосуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: Метамізолу натрію моногідрат – 264 мг; (у перерахунку на метамізол натрію – 250 мг); Фенобарбітал – 20 мг; Бендазол – 20 мг; Папаверину гідрохлорид – 20 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 33 мг; тальк – 10 мг; кальцію стеарат – 3 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 1, 2 контурні осередкові упаковки по 10 таблеток з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий комбінований засіб (аналгезуючий ненаркотичний засіб + спазмолітичний засіб + барбітурат).ФармакокінетикаМетамізол натрію: добре і швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту, незмінений метамізол натрію в крові відсутній (тільки після внутрішньовенного введення незначна концентрація його виявляється в плазмі). Зв'язок активного метаболіту з білками плазми – 50-60%. Метаболізується у печінці, виводиться нирками. У терапевтичних дозах проникає у грудне молоко. Фенобарбітал: при внутрішньому прийомі повністю, але відносно повільно всмоктується. Максимальна концентрація у крові спостерігається через 1-2 години після прийому. Близько 50% зв'язується з білками плазми. Препарат рівномірно розподіляється у різних органах та тканинах; менші концентрації його виявляються у тканинах мозку. Період напіввиведення (Т½) у дорослих становить 2-4 доби. Виділяється з організму повільно, що створює передумови для кумуляції. Метаболізується мікросомальними ферментами печінки. Виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів, 25-50% – у незміненому вигляді. Бендазол: біодоступність близько 80%, продуктами біотрансформації бендазолу в крові є два кон'югати, що утворюються внаслідок метилювання та карбоетоксилування іміногрупи імідазольного кільця бендазолу: 1-метил-2-бензилбензімідазол та 1-карбоетоксі-2-бензил. Метаболіти бендазолу виводяться із сечею. Папаверину гідрохлорид: біодоступність у середньому – 54%. Зв'язок із білками плазми – 90 %. Добре розподіляється, проникає крізь гістогематичні бар'єри. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення (Т½) – 0,5-2 години (може збільшитись до 24 годин). Виводиться нирками як метаболітів. Повністю видаляється з крові при гемодіалізі.ФармакодинамікаКомбінований препарат. Поєднання компонентів препарату призводить до взаємного посилення їхньої фармакологічної дії. Метамізол натрію – похідне піразолону, має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Згідно з результатами досліджень метамізол натрію і його активний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) мають центральний і периферичний механізм дії. Неселективно інгібує циклооксигеназу та знижує утворення простагландинів з арахідонової кислоти. Фенобарбітал – похідне барбітурової кислоти. Взаємодіє з барбітуратною ділянкою бензодіазепін-γ-аміномасляна кислота (ГАМК)-рецепторного комплексу, за рахунок чого підвищує чутливість ГАМК-рецепторів до медіатора (ГАМК), призводить до розкриття хлорних каналів, що збільшує надходження іонів хлору в клітину і веде до. Пригнічує сенсорні зони кори мозку, зменшує моторну активність, пригнічує церебральні функції, зокрема дихальний центр. Знижує тонус гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту (ШКТ). У малих дозах фенобарбітал має седативний ефект і посилює дію інших компонентів. Бендазол - вазодилатуючий засіб; має судинорозширювальну дію, стимулює функцію спинного мозку. Має безпосередню спазмолітичну дію на гладкі м'язи кровоносних судин та внутрішніх органів. Полегшує синаптичну передачу у спинному мозку. Папаверину гідрохлорид – спазмолітичний засіб, має гіпотензивну дію, знижує тонус та розслаблює гладкі м'язи внутрішніх органів та судин.Показання до застосуванняБольовий синдром (слабко або помірно виражений), пов'язаний зі спазмом периферичних артерій, гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, судин головного мозку при підвищенні артеріального тиску.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (у тому числі до похідних піразолону); пригнічення кістковомозкового кровотворення; виражена печінкова та/або ниркова недостатність; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; тахіаритмії, стабільна стенокардія напруги ІІІ-ІV функціонального класу, нестабільна стенокардія, спонтанна стенокардія, колапс, декомпенсована хронічна серцева недостатність; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози; кишкова непрохідність, мегаколон; респіраторні захворювання, що супроводжуються обструктивним синдромом; бронхіальна астма, спровокована прийомом ацетилсаліцилової кислоти, саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних препаратів; порушення атріовентрикулярної провідності; коматозний стан; пригнічення дихання; захворювання, що супроводжуються підвищенням м'язового тонусу, судомний синдром,порфірія (у тому числі в анамнезі), міастенія; алкогольна чи наркотична залежність; літній вік; дитячий вік до 8 років; вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: гіпотензія, захворювання периферичної крові, печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Вагітність Дані щодо застосування комбінованого препарату Андіпал під час вагітності обмежені. Метамізол натрію, що входить до складу препарату, проникає крізь плаценту. За результатами доклінічних досліджень тератогенна дія метамізолу натрію не виявлена. Незважаючи на те, що метамізол натрію слабко пригнічує синтез простагландинів, не можна виключити передчасне (внутрішньоутробне) закриття артеріальної протоки, а також перинатальні ускладнення, зумовлені порушенням агрегації тромбоцитів у матері або новонародженого. Грудне годування Метаболіти метамізолу натрію проникають у грудне молоко, тому при застосуванні препарату Андіпал, а також протягом 48 годин після прийому останньої дози необхідно відмовитись від грудного вигодовування.Побічна діяЧастота наведених побічних ефектів зазначена відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто – понад 10%; часто – понад 1% та менше 10%; нечасто – понад 0,1 % та менше 1 %; рідко – понад 0,01 % та менше 0,1 %; дуже рідко - менше 0,01%, включаючи окремі випадки; частота невідома – за наявними даними встановити частоту виникнення явищ неможливо. Андіпал: До цього часу не повідомлялося про побічні ефекти прийому цієї комбінації. Частота виникнення нижченаведених можливих побічних ефектів невідома. Порушення центральної нервової системи: сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій. Порушення з боку травної системи: нудота, запор. Порушення серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія. Алергічні реакції. При тривалому застосуванні: лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки та нирок. Метамізол натрію: Порушення з боку шкірних покровів: нечасто – стійкий лікарський висип; рідко – висип (наприклад, макульозно-папульозний); дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку сечовидільної системи: дуже рідко – гостре порушення функції нирок, яке в дуже рідкісних випадках може призводити до протеїнурії, оліго- або анурії та гострої ниркової недостатності, гострого інтерстиціального нефриту. Порушення з боку органів кровотворення: рідко – лейкопенія; дуже рідко – агранулоцитоз, включаючи випадки з летальним кінцем, тромбоцитопенія; частота невідома - апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем.*Ці реакції можуть виникати, навіть якщо раніше метамізол натрію не викликав ускладнень. Є низка ознак підвищеного ризику агранулоцитозу, якщо метамізол натрію застосовується понад тиждень. Ця реакція має дозоннезалежний характер і може виникнути у будь-який момент лікування. Вона проявляється високою лихоманкою, ознобом, болем у горлі, болем при ковтанні, запаленням слизових оболонок порожнини рота, носа, горла, генітальної та анальної ділянок. Однак, при застосуванні антибіотиків ці явища можуть бути слабко вираженими. Відзначається невелике збільшення лімфатичних вузлів та селезінки, або воно зовсім відсутнє. Швидкість осідання еритроцитів суттєво збільшується, вміст гранулоцитів різко знижений, або вони не визначаються. Як правило, але не завжди зберігаються нормальні показники гемоглобіну, еритроцитів та тромбоцитів.Препарат слід відмінити негайно, не чекаючи результатів лабораторних досліджень, якщо відзначається несподіване погіршення загального стану, лихоманка не спадає, або з'являються нові або хворобливі виразки на слизових оболонках, особливо у роті, носі чи горлі. У разі виникнення панцитопенії препарат слід негайно відмінити та контролювати загальний аналіз до повернення його показників до норми. Порушення з боку серцево-судинної системи: нечасто – ізольоване зниження артеріального тиску (можливе фармакологічно обумовлене та не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). Зниження артеріального тиску може бути різко вираженим. При лихоманці також можливе різке зниження артеріального тиску без інших ознак реакції гіперчутливості. Алергічні реакції: рідко – анафілактоїдні або анафілактичні реакції; ** дуже рідко – аналгетична бронхіальна астма. У пацієнтів з аналгетичною бронхіальною астмою непереносимість, як правило, проявляється нападами бронхіальної астми; частота невідома – анафілактичний шок.**Ці реакції особливо характерні при парентеральному введенні метамізолу натрію, можуть бути важкими та загрожувати життю, в деяких випадках призводити до летального результату. Дані реакції можуть виникати навіть якщо раніше метамізол натрію не викликав ускладнень. Ці реакції можуть виникати в ході введення або безпосередньо після проковтування або розвиватися через кілька годин. Однак переважно вони виникають протягом першої години після застосування. У легших випадках вони виявляються висипаннями на шкірі та слизових оболонках (наприклад, свербінням, печінням, почервонінням, пухирями та набряком), задишкою та рідше шлунково-кишковими розладами. У тяжких випадках ці легкі реакції можуть переходити в генералізовану кропив'янку, тяжкий ангіоневротичний набряк (у тому числі гортані), тяжкий бронхоспазм, порушення ритму серця,артеріальну гіпотензію (у деяких випадках передує її підвищення артеріального тиску), шок. У зв'язку з цим, за перших ознак шкірних реакцій препарат слід відмінити. Інші: частота невідома – повідомлялося про фарбування сечі в червоний колір, яке може бути обумовлене наявністю рубазонової кислоти в низькій концентрації (метаболіту метамізолу натрію). Фенобарбітал: Порушення з боку центральної нервової системи: частота невідома – астенія, запаморочення, загальна слабкість, атаксія, ністагм, парадоксальна реакція (особливо у літніх та ослаблених пацієнтів – збудження), галюцинації, депресія, «кошмарні» сновидіння, синкопе. Порушення з боку травної системи: частота невідома – блювота, при тривалому застосуванні – порушення функції печінки. Порушення органами кровотворення: частота невідома – агранулоцитоз, мегалобластна анемія, тромбоцитопенія. Алергічні реакції: частота невідома – шкірний висип, кропив'янка, набряклість повік, обличчя та губ, утруднене дихання, рідко – ексфоліативний дерматит, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона). Інші: частота невідома – при тривалому застосуванні лікарська залежність. Бендазол: Перелічені ефекти виявляються при застосуванні великих дозах. При зниженні дози або відміні препарату ці побічні явища швидко минають. Порушення з боку центральної нервової системи: частота невідома – запаморочення, біль голови. Порушення з боку шкірних покривів: частота невідома – підвищене потовиділення. Порушення з боку травної системи: частота невідома – нудота. Папаверину гідрохлорид: Порушення центральної нервової системи: часто – сонливість. Порушення з боку шкірних покровів: часто – шкірний висип (зазвичай еритематозна, кропив'янка), нечасто – свербіж шкіри, рідко – підвищена пітливість. Порушення з боку травної системи: часто – нудота, запор; нечасто – підвищення активності «печінкових» трансаміназ. Порушення серцево-судинної системи: часто – зниження артеріального тиску; нечасто – шлуночкова екстрасистолія. Порушення з боку органів кровотворення: дуже рідко – еозинофілія.Взаємодія з лікарськими засобамиАндіпал Комбінація препарату з нітратами (у тому числі нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат), блокаторами повільних кальцієвих каналів (у тому числі пропранолол, метопролол, окспренолол, талінолол), гангліоблокаторами (в тому числі азаметонія бромід), діуретиками. посилює гіпотензивну дію Андіпалу. Спільне застосування з альфа-адреноміметиками прямого (у тому числі епінефрін, норепінефрін) та непрямого (ефедрин) типу дії, Н-холіноміметиками (у тому числі нікотин, ацетилхолін), аналептиками (у тому числі камфора, сульфокамфокаїн) нікетамід, бемегрід, лобелін, цитизин), тонізуючими засобами (у тому числі корінь женьшеню, елеутерококу колючого кореневищ та коренів екстракт, родіоли екстракт) та Андіпалу зменшує гіпотензивний ефект останнього.Одночасне застосування адсорбентів (активоване вугілля), в'яжучих та обволікаючих засобів знижує всмоктування препарату в ШКТ. Метамізол натрію З циклоспорином: метамізол натрію може спричинити зниження плазмової концентрації циклоспорину, тому при їх одночасному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. З хлорпромазином: при одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину можливий розвиток тяжкої гіпотермії. З метотрексатом: одночасне застосування метамізолу натрію та метотрексату або інших мієлотоксичних засобів може посилювати гематотоксичність останнього, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому таку комбінацію слід уникати. З іншими ненаркотичними аналгетичними засобами: одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом: трициклічні антидепресанти, алопуринол, пероральні контрацептиви порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки: барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. З седативними засобами та транквілізаторами: седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, непрямі антикоагулянти, геткоцин З тимазолом: тимазол підвищує ризик розвитку лейкопенії. З кодеїном, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та пропранололом: кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію. З ацетилсаліциловою кислотою (АСК): при одночасному застосуванні метамізолу натрію зменшується вплив АСК на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають АСК як антиагрегантний засіб. З бупропіоном: метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному їх застосуванні. З іншими лікарськими препаратами: добре відомо, що похідні піразолону можуть взаємодіяти з непрямими антикоагулянтами, каптоприлом, літієм та тріамтереном, а також впливати на ефективність гіпотензивних засобів та діуретиків. Лікарська взаємодія метамізолу натрію з цими лікарськими препаратами поки що не вивчена. Зважаючи на підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій під час лікування метамізолом натрію не слід застосовувати рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін. Фенобарбітал знижує антибактеріальну активність антибіотиків та сульфаніламідів, протигрибкову дію гризеофульвіну. Знижує ефективність непрямих антикоагулянтів, глюкокортикостероїдів, доксицикліну, естрогенів та інших лікарських засобів, що метаболізуються в печінці шляхом окислення (прискорює їх руйнування). Снотворна дія знижується при одночасному прийомі атропіну, екстракту беладони, декстрози, тіаміну, нікотинової кислоти, аналептиків та психостимулюючих лікарських засобів. При поєднанні з резерпіном зменшується протисудомна дія; під впливом амітриптиліну, ніаламіду, діазепаму, хлордіазепоксиду – посилюється. Ацетазоламід, вилужуючи сечу, знижує реабсорбцію фенобарбіталу в нирках та послаблює його ефект. Бендазол попереджає обумовлене бета-адреноблокаторами збільшення загального периферичного судинного опору. Фентоламін посилює гіпотензивну дію бендазолу. Папаверину гідрохлорид знижує протипаркінсонічний ефект леводопи та гіпотензивний ефект метилдопи. У комбінації з барбітуратами спазмолітична дія папаверину гідрохлориду посилюється. При сумісному застосуванні з трициклічними антидепресантами, прокаїнамідом, резерпіном, хінідином можливе посилення гіпотензивного ефекту папаверину гідрохлориду. У поєднанні з алпростадилом посилюється ризик розвитку пріапізму.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Спочатку слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Дорослим та дітям старше 8 років приймати внутрішньо по 1 таблетці 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза становить 3 таблетки. Курс лікування залежить від характеру та перебігу захворювання, досягнутого ефекту, характеру комплексної фармакотерапії. Тривалість лікування має перевищувати 3-х діб. Тяжкий загальний стан та порушення кліренсу креатиніну: пацієнтам з тяжким загальним станом та порушенням кліренсу креатиніну необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію. Ниркова або печінкова недостатність: оскільки у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати багаторазового прийому високих доз. При короткостроковому застосуванні зниження дози не потрібне. Досвід тривалого застосування відсутній.ПередозуванняАндіпал Симптоми передозування: передозування препарату обумовлено властивостями компонентів, що до нього входять. При передозуванні виникає виражена сонливість, запаморочення, колаптоїдний стан. Лікування: надання першої допомоги – промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Симптоматична терапія, спрямовану підтримку життєво важливих функцій. Лікування інтоксикації, як і профілактика серйозних ускладнень, потребують інтенсивного медичного спостереження та лікування. Метамізол натрію Симптоми передозування: гостре передозування проявляється нудотою, блюванням, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої нирковою недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та рідко симптомами з боку ЦНС (комою, судомами) та зниженням артеріального тиску, що призводить до тахікардії. . При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування: специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень, може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування. Фенобарбітал Симптоми передозування: ністагм, атаксія, головний біль, загальмованість, змащена мова, виражена слабкість, зниження або втрата рефлексів, збудження, підвищення або зниження температури тіла, пригнічення дихання, задишка, зниження артеріального тиску, звуження зіниць (змінюється паралітичним розширенням) , тахі- або брадикардія, ціаноз, сплутаність свідомості, припинення електричної активності мозку, набряк легенів, кома, пізніше – пневмонія, аритмії, серцева недостатність; при прийомі 2-10 г – летальний кінець; при хронічній токсичності - дратівливість, ослаблення спроможності до критичної оцінки, порушення сну, сплутаність свідомості. Лікування: специфічного антидоту немає. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення дезінтоксикаційної терапії, симптоматичне лікування, підтримання життєво важливих функцій організму. Бендазол Симптоми передозування: відомостей про випадки передозування відсутні. Найімовірнішим небажаним явищем може бути виражене зниження артеріального тиску. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску надати пацієнтові положення «лежачи» з низькими кінцівками, проводити симптоматичну терапію. Папаверину гідрохлорид Симптоми передозування: диплопія (двоєння в очах), слабкість, зниження артеріального тиску. Лікування: симптоматичне (підтримка артеріального тиску).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа відсутності ефекту протягом 3 днів слід припинити прийом препарату і звернутися до лікаря. Пацієнти, у яких у відповідь на застосування метамізолу натрію виникають анафілактичні або інші імуноопосередковані реакції (наприклад, агранулоцитоз), також схильні до ризику їх розвитку у відповідь на застосування інших піразолонів та піразолідонів. Літні та ослаблені пацієнти: пацієнтам похилого віку необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію. Панцитопенія, агранулоцитоз При розвитку панцитопенії та агранулоцитозу препарат необхідно негайно відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми. Всім пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні під час лікування ознак та симптомів, що нагадують порушення з боку крові (наприклад, загальна слабкість, інфекції, стійка лихоманка, поява гематом, кровотеча, блідість). Анафілактичні/анафілактоїдні реакції Підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості на метамізол натрію обумовлюють такі стани: аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (за типом кропив'янка-ангіоневротичний набряк); бронхіальна астма, що особливо супроводжується риносинуситом і поліпозом носа; хронічна кропив'янка; непереносимість барвників (наприклад, тартразину), консервантів (наприклад, бензоатів); непереносимість алкоголю, на тлі якої навіть при прийомі незначної кількості алкогольних напоїв у пацієнтів виникають чхання, сльозотеча та виражене почервоніння обличчя. Непереносимість алкоголю може свідчити про раніше невстановлену аналгетичну бронхіальну астму. У сприйнятливих пацієнтів може виникнути анафілактичний шок, тому у пацієнтів з бронхіальною астмою або атопією слід дотримуватися особливої ​​обережності. Тяжкі шкірні реакції Синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі ознак ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, що часто супроводжується пухирями або виразкою слизової оболонки) лікування метамізолом натрію слід негайно припинити і ніколи його не відновлювати. Слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо на початку лікування. Ізольовані гіпотензивні реакції Ці реакції можуть мати дозозалежний характер. Ризик таких реакцій підвищений за попередньої артеріальної гіпотензії, зниження обсягу циркулюючої крові або дегідратації, нестабільної гемодинаміки або гострого порушення кровообігу (наприклад, у пацієнтів з інфарктом міокарда або травмою), у пацієнтів з високою лихоманкою. У таких пацієнтів слід проводити докладну діагностику та встановлювати за ними ретельне спостереження. У пацієнтів, у яких слід уникати зниження артеріального тиску, метамізол натрію можна застосовувати лише при ретельному спостереженні за гемодинамічними параметрами. Біль в животі Неприпустимо застосування препарату для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки застосовувати метамізол натрію допускається лише за суворої оцінки користі та ризиків, дотримуючись усіх необхідних запобіжних заходів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід відмовитися від керування транспортними засобами, занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бендазол 20 мг, метамізол натрію 250 мг, папаверину гідрохлорид 20 мг, фенобарбітал 20 мг. 10 шт. - Упакування безячейкові контурні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаСпазмоанальгетик.ФармакодинамікаВазодилатуючу, аналгетичну, спазмолітичну та седативну дію. Зменшуючи загальний периферичний опір, діючи на артеріоли, препарат знижує артеріальний тиск, покращує колатеральний кровообіг, збільшує доставку кисню до серця. Метамізол натрію має знеболювальну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Комбінація спазмолітиків (бендазол та папаверину гідрохлориду) з метамізолом натрію посилює знеболювальну дію останнього при головному болі, мігрені. Наявність у препараті фенобарбіталу сприяє прояву седативного ефекту та посиленню дії інших компонентів.Показання до застосуванняБольовий синдром, пов'язаний зі спазмом периферичних артерій, гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, судин головного мозку; артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, виражена ниркова/печінкова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, тахіаритмія, тяжка стенокардія, декомпенсована ХСН, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, кишкова непрохідність, вагітність .Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 8 років.Побічна діяАлергічні реакції, сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій, нудота, запор, зниження артеріального тиску, лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки/нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює гіпотензивну дію нітратів, БМКК, бета-адреноблокаторів, гангліоблокаторів, діуретиків (в т.ч. фуросеміду, гіпотіазиду), міотропних спазмолітиків. Взаємне посилення ризику розвитку побічних ефектів при одночасному застосуванні з наркотичними анальгетиками. Адсорбенти, що в'яжуть, обволікають ЛЗ, знижують всмоктування препарату в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше 7 днів) застосуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бендазол 20 мг, метамізол натрію 250 мг, папаверину гідрохлорид 20 мг, фенобарбітал 20 мг. 20 шт. - Упакування безячейкові контурні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючу, аналгетичну, спазмолітичну та седативну дію. Зменшуючи загальний периферичний опір, діючи на артеріоли, препарат знижує артеріальний тиск, покращує колатеральний кровообіг, збільшує доставку кисню до серця. Метамізол натрію має знеболювальну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Комбінація спазмолітиків (бендазол та папаверину гідрохлориду) з метамізолом натрію посилює знеболювальну дію останнього при головному болі, мігрені. Наявність у препараті фенобарбіталу сприяє прояву седативного ефекту та посиленню дії інших компонентів.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром, пов'язаний зі спазмом периферичних артерій, гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, судин головного мозку; артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, виражена ниркова/печінкова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, тахіаритмія, тяжка стенокардія, декомпенсована ХСН, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, кишкова непрохідність, вагітність .Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 8 років.Побічна діяАлергічні реакції, сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій, нудота, запор, зниження артеріального тиску, лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки/нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює гіпотензивну дію нітратів, БМКК, бета-адреноблокаторів, гангліоблокаторів, діуретиків (в т.ч. фуросеміду, гіпотіазиду), міотропних спазмолітиків. Взаємне посилення ризику розвитку побічних ефектів при одночасному застосуванні з наркотичними анальгетиками. Адсорбенти, що в'яжуть, обволікають ЛЗ, знижують всмоктування препарату в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше 7 днів) застосуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бендазол 20 мг, метамізол натрію 250 мг, папаверину гідрохлорид 20 мг, фенобарбітал 20 мг. 20 шт. - Упакування безячейкові контурні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючу, аналгетичну, спазмолітичну та седативну дію. Зменшуючи загальний периферичний опір, діючи на артеріоли, препарат знижує артеріальний тиск, покращує колатеральний кровообіг, збільшує доставку кисню до серця. Метамізол натрію має знеболювальну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Комбінація спазмолітиків (бендазол та папаверину гідрохлориду) з метамізолом натрію посилює знеболювальну дію останнього при головному болі, мігрені. Наявність у препараті фенобарбіталу сприяє прояву седативного ефекту та посиленню дії інших компонентів.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром, пов'язаний зі спазмом периферичних артерій, гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, судин головного мозку; артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, виражена ниркова/печінкова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, тахіаритмія, тяжка стенокардія, декомпенсована ХСН, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, кишкова непрохідність, вагітність .Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 8 років.Побічна діяАлергічні реакції, сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій, нудота, запор, зниження артеріального тиску, лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки/нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює гіпотензивну дію нітратів, БМКК, бета-адреноблокаторів, гангліоблокаторів, діуретиків (в т.ч. фуросеміду, гіпотіазиду), міотропних спазмолітиків. Взаємне посилення ризику розвитку побічних ефектів при одночасному застосуванні з наркотичними анальгетиками. Адсорбенти, що в'яжуть, обволікають ЛЗ, знижують всмоктування препарату в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше 7 днів) застосуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: Метамізолу натрію моногідрат – 264 мг; (у перерахунку на метамізол натрію – 250 мг); Фенобарбітал – 20 мг; Бендазол – 20 мг; Папаверину гідрохлорид – 20 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 33 мг; тальк – 10 мг; кальцію стеарат – 3 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 1, 2 контурні осередкові упаковки по 10 таблеток з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий комбінований засіб (аналгезуючий ненаркотичний засіб + спазмолітичний засіб + барбітурат).ФармакокінетикаМетамізол натрію: добре і швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту, незмінений метамізол натрію в крові відсутній (тільки після внутрішньовенного введення незначна концентрація його виявляється в плазмі). Зв'язок активного метаболіту з білками плазми – 50-60%. Метаболізується у печінці, виводиться нирками. У терапевтичних дозах проникає у грудне молоко. Фенобарбітал: при внутрішньому прийомі повністю, але відносно повільно всмоктується. Максимальна концентрація у крові спостерігається через 1-2 години після прийому. Близько 50% зв'язується з білками плазми. Препарат рівномірно розподіляється у різних органах та тканинах; менші концентрації його виявляються у тканинах мозку. Період напіввиведення (Т½) у дорослих становить 2-4 доби. Виділяється з організму повільно, що створює передумови для кумуляції. Метаболізується мікросомальними ферментами печінки. Виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів, 25-50% – у незміненому вигляді. Бендазол: біодоступність близько 80%, продуктами біотрансформації бендазолу в крові є два кон'югати, що утворюються внаслідок метилювання та карбоетоксилування іміногрупи імідазольного кільця бендазолу: 1-метил-2-бензилбензімідазол та 1-карбоетоксі-2-бензил. Метаболіти бендазолу виводяться із сечею. Папаверину гідрохлорид: біодоступність у середньому – 54%. Зв'язок із білками плазми – 90 %. Добре розподіляється, проникає крізь гістогематичні бар'єри. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення (Т½) – 0,5-2 години (може збільшитись до 24 годин). Виводиться нирками як метаболітів. Повністю видаляється з крові при гемодіалізі.ФармакодинамікаКомбінований препарат. Поєднання компонентів препарату призводить до взаємного посилення їхньої фармакологічної дії. Метамізол натрію – похідне піразолону, має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Згідно з результатами досліджень метамізол натрію і його активний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) мають центральний і периферичний механізм дії. Неселективно інгібує циклооксигеназу та знижує утворення простагландинів з арахідонової кислоти. Фенобарбітал – похідне барбітурової кислоти. Взаємодіє з барбітуратною ділянкою бензодіазепін-γ-аміномасляна кислота (ГАМК)-рецепторного комплексу, за рахунок чого підвищує чутливість ГАМК-рецепторів до медіатора (ГАМК), призводить до розкриття хлорних каналів, що збільшує надходження іонів хлору в клітину і веде до. Пригнічує сенсорні зони кори мозку, зменшує моторну активність, пригнічує церебральні функції, зокрема дихальний центр. Знижує тонус гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту (ШКТ). У малих дозах фенобарбітал має седативний ефект і посилює дію інших компонентів. Бендазол - вазодилатуючий засіб; має судинорозширювальну дію, стимулює функцію спинного мозку. Має безпосередню спазмолітичну дію на гладкі м'язи кровоносних судин та внутрішніх органів. Полегшує синаптичну передачу у спинному мозку. Папаверину гідрохлорид – спазмолітичний засіб, має гіпотензивну дію, знижує тонус та розслаблює гладкі м'язи внутрішніх органів та судин.Показання до застосуванняБольовий синдром (слабко або помірно виражений), пов'язаний зі спазмом периферичних артерій, гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, судин головного мозку при підвищенні артеріального тиску.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (у тому числі до похідних піразолону); пригнічення кістковомозкового кровотворення; виражена печінкова та/або ниркова недостатність; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; тахіаритмії, стабільна стенокардія напруги ІІІ-ІV функціонального класу, нестабільна стенокардія, спонтанна стенокардія, колапс, декомпенсована хронічна серцева недостатність; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози; кишкова непрохідність, мегаколон; респіраторні захворювання, що супроводжуються обструктивним синдромом; бронхіальна астма, спровокована прийомом ацетилсаліцилової кислоти, саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних препаратів; порушення атріовентрикулярної провідності; коматозний стан; пригнічення дихання; захворювання, що супроводжуються підвищенням м'язового тонусу, судомний синдром,порфірія (у тому числі в анамнезі), міастенія; алкогольна чи наркотична залежність; літній вік; дитячий вік до 8 років; вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: гіпотензія, захворювання периферичної крові, печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Вагітність Дані щодо застосування комбінованого препарату Андіпал під час вагітності обмежені. Метамізол натрію, що входить до складу препарату, проникає крізь плаценту. За результатами доклінічних досліджень тератогенна дія метамізолу натрію не виявлена. Незважаючи на те, що метамізол натрію слабко пригнічує синтез простагландинів, не можна виключити передчасне (внутрішньоутробне) закриття артеріальної протоки, а також перинатальні ускладнення, зумовлені порушенням агрегації тромбоцитів у матері або новонародженого. Грудне годування Метаболіти метамізолу натрію проникають у грудне молоко, тому при застосуванні препарату Андіпал, а також протягом 48 годин після прийому останньої дози необхідно відмовитись від грудного вигодовування.Побічна діяЧастота наведених побічних ефектів зазначена відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто – понад 10%; часто – понад 1% та менше 10%; нечасто – понад 0,1 % та менше 1 %; рідко – понад 0,01 % та менше 0,1 %; дуже рідко - менше 0,01%, включаючи окремі випадки; частота невідома – за наявними даними встановити частоту виникнення явищ неможливо. Андіпал: До цього часу не повідомлялося про побічні ефекти прийому цієї комбінації. Частота виникнення нижченаведених можливих побічних ефектів невідома. Порушення центральної нервової системи: сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій. Порушення з боку травної системи: нудота, запор. Порушення серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія. Алергічні реакції. При тривалому застосуванні: лейкопенія, агранулоцитоз, порушення функції печінки та нирок. Метамізол натрію: Порушення з боку шкірних покровів: нечасто – стійкий лікарський висип; рідко – висип (наприклад, макульозно-папульозний); дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку сечовидільної системи: дуже рідко – гостре порушення функції нирок, яке в дуже рідкісних випадках може призводити до протеїнурії, оліго- або анурії та гострої ниркової недостатності, гострого інтерстиціального нефриту. Порушення з боку органів кровотворення: рідко – лейкопенія; дуже рідко – агранулоцитоз, включаючи випадки з летальним кінцем, тромбоцитопенія; частота невідома - апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем.*Ці реакції можуть виникати, навіть якщо раніше метамізол натрію не викликав ускладнень. Є низка ознак підвищеного ризику агранулоцитозу, якщо метамізол натрію застосовується понад тиждень. Ця реакція має дозоннезалежний характер і може виникнути у будь-який момент лікування. Вона проявляється високою лихоманкою, ознобом, болем у горлі, болем при ковтанні, запаленням слизових оболонок порожнини рота, носа, горла, генітальної та анальної ділянок. Однак, при застосуванні антибіотиків ці явища можуть бути слабко вираженими. Відзначається невелике збільшення лімфатичних вузлів та селезінки, або воно зовсім відсутнє. Швидкість осідання еритроцитів суттєво збільшується, вміст гранулоцитів різко знижений, або вони не визначаються. Як правило, але не завжди зберігаються нормальні показники гемоглобіну, еритроцитів та тромбоцитів.Препарат слід відмінити негайно, не чекаючи результатів лабораторних досліджень, якщо відзначається несподіване погіршення загального стану, лихоманка не спадає, або з'являються нові або хворобливі виразки на слизових оболонках, особливо у роті, носі чи горлі. У разі виникнення панцитопенії препарат слід негайно відмінити та контролювати загальний аналіз до повернення його показників до норми. Порушення з боку серцево-судинної системи: нечасто – ізольоване зниження артеріального тиску (можливе фармакологічно обумовлене та не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). Зниження артеріального тиску може бути різко вираженим. При лихоманці також можливе різке зниження артеріального тиску без інших ознак реакції гіперчутливості. Алергічні реакції: рідко – анафілактоїдні або анафілактичні реакції; ** дуже рідко – аналгетична бронхіальна астма. У пацієнтів з аналгетичною бронхіальною астмою непереносимість, як правило, проявляється нападами бронхіальної астми; частота невідома – анафілактичний шок.**Ці реакції особливо характерні при парентеральному введенні метамізолу натрію, можуть бути важкими та загрожувати життю, в деяких випадках призводити до летального результату. Дані реакції можуть виникати навіть якщо раніше метамізол натрію не викликав ускладнень. Ці реакції можуть виникати в ході введення або безпосередньо після проковтування або розвиватися через кілька годин. Однак переважно вони виникають протягом першої години після застосування. У легших випадках вони виявляються висипаннями на шкірі та слизових оболонках (наприклад, свербінням, печінням, почервонінням, пухирями та набряком), задишкою та рідше шлунково-кишковими розладами. У тяжких випадках ці легкі реакції можуть переходити в генералізовану кропив'янку, тяжкий ангіоневротичний набряк (у тому числі гортані), тяжкий бронхоспазм, порушення ритму серця,артеріальну гіпотензію (у деяких випадках передує її підвищення артеріального тиску), шок. У зв'язку з цим, за перших ознак шкірних реакцій препарат слід відмінити. Інші: частота невідома – повідомлялося про фарбування сечі в червоний колір, яке може бути обумовлене наявністю рубазонової кислоти в низькій концентрації (метаболіту метамізолу натрію). Фенобарбітал: Порушення з боку центральної нервової системи: частота невідома – астенія, запаморочення, загальна слабкість, атаксія, ністагм, парадоксальна реакція (особливо у літніх та ослаблених пацієнтів – збудження), галюцинації, депресія, «кошмарні» сновидіння, синкопе. Порушення з боку травної системи: частота невідома – блювота, при тривалому застосуванні – порушення функції печінки. Порушення органами кровотворення: частота невідома – агранулоцитоз, мегалобластна анемія, тромбоцитопенія. Алергічні реакції: частота невідома – шкірний висип, кропив'янка, набряклість повік, обличчя та губ, утруднене дихання, рідко – ексфоліативний дерматит, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона). Інші: частота невідома – при тривалому застосуванні лікарська залежність. Бендазол: Перелічені ефекти виявляються при застосуванні великих дозах. При зниженні дози або відміні препарату ці побічні явища швидко минають. Порушення з боку центральної нервової системи: частота невідома – запаморочення, біль голови. Порушення з боку шкірних покривів: частота невідома – підвищене потовиділення. Порушення з боку травної системи: частота невідома – нудота. Папаверину гідрохлорид: Порушення центральної нервової системи: часто – сонливість. Порушення з боку шкірних покровів: часто – шкірний висип (зазвичай еритематозна, кропив'янка), нечасто – свербіж шкіри, рідко – підвищена пітливість. Порушення з боку травної системи: часто – нудота, запор; нечасто – підвищення активності «печінкових» трансаміназ. Порушення серцево-судинної системи: часто – зниження артеріального тиску; нечасто – шлуночкова екстрасистолія. Порушення з боку органів кровотворення: дуже рідко – еозинофілія.Взаємодія з лікарськими засобамиАндіпал Комбінація препарату з нітратами (у тому числі нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат), блокаторами повільних кальцієвих каналів (у тому числі пропранолол, метопролол, окспренолол, талінолол), гангліоблокаторами (в тому числі азаметонія бромід), діуретиками. посилює гіпотензивну дію Андіпалу. Спільне застосування з альфа-адреноміметиками прямого (у тому числі епінефрін, норепінефрін) та непрямого (ефедрин) типу дії, Н-холіноміметиками (у тому числі нікотин, ацетилхолін), аналептиками (у тому числі камфора, сульфокамфокаїн) нікетамід, бемегрід, лобелін, цитизин), тонізуючими засобами (у тому числі корінь женьшеню, елеутерококу колючого кореневищ та коренів екстракт, родіоли екстракт) та Андіпалу зменшує гіпотензивний ефект останнього.Одночасне застосування адсорбентів (активоване вугілля), в'яжучих та обволікаючих засобів знижує всмоктування препарату в ШКТ. Метамізол натрію З циклоспорином: метамізол натрію може спричинити зниження плазмової концентрації циклоспорину, тому при їх одночасному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. З хлорпромазином: при одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину можливий розвиток тяжкої гіпотермії. З метотрексатом: одночасне застосування метамізолу натрію та метотрексату або інших мієлотоксичних засобів може посилювати гематотоксичність останнього, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому таку комбінацію слід уникати. З іншими ненаркотичними аналгетичними засобами: одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом: трициклічні антидепресанти, алопуринол, пероральні контрацептиви порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки: барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. З седативними засобами та транквілізаторами: седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, непрямі антикоагулянти, геткоцин З тимазолом: тимазол підвищує ризик розвитку лейкопенії. З кодеїном, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та пропранололом: кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію. З ацетилсаліциловою кислотою (АСК): при одночасному застосуванні метамізолу натрію зменшується вплив АСК на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають АСК як антиагрегантний засіб. З бупропіоном: метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному їх застосуванні. З іншими лікарськими препаратами: добре відомо, що похідні піразолону можуть взаємодіяти з непрямими антикоагулянтами, каптоприлом, літієм та тріамтереном, а також впливати на ефективність гіпотензивних засобів та діуретиків. Лікарська взаємодія метамізолу натрію з цими лікарськими препаратами поки що не вивчена. Зважаючи на підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій під час лікування метамізолом натрію не слід застосовувати рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін. Фенобарбітал знижує антибактеріальну активність антибіотиків та сульфаніламідів, протигрибкову дію гризеофульвіну. Знижує ефективність непрямих антикоагулянтів, глюкокортикостероїдів, доксицикліну, естрогенів та інших лікарських засобів, що метаболізуються в печінці шляхом окислення (прискорює їх руйнування). Снотворна дія знижується при одночасному прийомі атропіну, екстракту беладони, декстрози, тіаміну, нікотинової кислоти, аналептиків та психостимулюючих лікарських засобів. При поєднанні з резерпіном зменшується протисудомна дія; під впливом амітриптиліну, ніаламіду, діазепаму, хлордіазепоксиду – посилюється. Ацетазоламід, вилужуючи сечу, знижує реабсорбцію фенобарбіталу в нирках та послаблює його ефект. Бендазол попереджає обумовлене бета-адреноблокаторами збільшення загального периферичного судинного опору. Фентоламін посилює гіпотензивну дію бендазолу. Папаверину гідрохлорид знижує протипаркінсонічний ефект леводопи та гіпотензивний ефект метилдопи. У комбінації з барбітуратами спазмолітична дія папаверину гідрохлориду посилюється. При сумісному застосуванні з трициклічними антидепресантами, прокаїнамідом, резерпіном, хінідином можливе посилення гіпотензивного ефекту папаверину гідрохлориду. У поєднанні з алпростадилом посилюється ризик розвитку пріапізму.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Спочатку слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Дорослим та дітям старше 8 років приймати внутрішньо по 1 таблетці 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза становить 3 таблетки. Курс лікування залежить від характеру та перебігу захворювання, досягнутого ефекту, характеру комплексної фармакотерапії. Тривалість лікування має перевищувати 3-х діб. Тяжкий загальний стан та порушення кліренсу креатиніну: пацієнтам з тяжким загальним станом та порушенням кліренсу креатиніну необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію. Ниркова або печінкова недостатність: оскільки у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати багаторазового прийому високих доз. При короткостроковому застосуванні зниження дози не потрібне. Досвід тривалого застосування відсутній.ПередозуванняАндіпал Симптоми передозування: передозування препарату обумовлено властивостями компонентів, що до нього входять. При передозуванні виникає виражена сонливість, запаморочення, колаптоїдний стан. Лікування: надання першої допомоги – промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Симптоматична терапія, спрямовану підтримку життєво важливих функцій. Лікування інтоксикації, як і профілактика серйозних ускладнень, потребують інтенсивного медичного спостереження та лікування. Метамізол натрію Симптоми передозування: гостре передозування проявляється нудотою, блюванням, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої нирковою недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та рідко симптомами з боку ЦНС (комою, судомами) та зниженням артеріального тиску, що призводить до тахікардії. . При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування: специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень, може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування. Фенобарбітал Симптоми передозування: ністагм, атаксія, головний біль, загальмованість, змащена мова, виражена слабкість, зниження або втрата рефлексів, збудження, підвищення або зниження температури тіла, пригнічення дихання, задишка, зниження артеріального тиску, звуження зіниць (змінюється паралітичним розширенням) , тахі- або брадикардія, ціаноз, сплутаність свідомості, припинення електричної активності мозку, набряк легенів, кома, пізніше – пневмонія, аритмії, серцева недостатність; при прийомі 2-10 г – летальний кінець; при хронічній токсичності - дратівливість, ослаблення спроможності до критичної оцінки, порушення сну, сплутаність свідомості. Лікування: специфічного антидоту немає. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення дезінтоксикаційної терапії, симптоматичне лікування, підтримання життєво важливих функцій організму. Бендазол Симптоми передозування: відомостей про випадки передозування відсутні. Найімовірнішим небажаним явищем може бути виражене зниження артеріального тиску. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску надати пацієнтові положення «лежачи» з низькими кінцівками, проводити симптоматичну терапію. Папаверину гідрохлорид Симптоми передозування: диплопія (двоєння в очах), слабкість, зниження артеріального тиску. Лікування: симптоматичне (підтримка артеріального тиску).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа відсутності ефекту протягом 3 днів слід припинити прийом препарату і звернутися до лікаря. Пацієнти, у яких у відповідь на застосування метамізолу натрію виникають анафілактичні або інші імуноопосередковані реакції (наприклад, агранулоцитоз), також схильні до ризику їх розвитку у відповідь на застосування інших піразолонів та піразолідонів. Літні та ослаблені пацієнти: пацієнтам похилого віку необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію. Панцитопенія, агранулоцитоз При розвитку панцитопенії та агранулоцитозу препарат необхідно негайно відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми. Всім пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні під час лікування ознак та симптомів, що нагадують порушення з боку крові (наприклад, загальна слабкість, інфекції, стійка лихоманка, поява гематом, кровотеча, блідість). Анафілактичні/анафілактоїдні реакції Підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості на метамізол натрію обумовлюють такі стани: аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (за типом кропив'янка-ангіоневротичний набряк); бронхіальна астма, що особливо супроводжується риносинуситом і поліпозом носа; хронічна кропив'янка; непереносимість барвників (наприклад, тартразину), консервантів (наприклад, бензоатів); непереносимість алкоголю, на тлі якої навіть при прийомі незначної кількості алкогольних напоїв у пацієнтів виникають чхання, сльозотеча та виражене почервоніння обличчя. Непереносимість алкоголю може свідчити про раніше невстановлену аналгетичну бронхіальну астму. У сприйнятливих пацієнтів може виникнути анафілактичний шок, тому у пацієнтів з бронхіальною астмою або атопією слід дотримуватися особливої ​​обережності. Тяжкі шкірні реакції Синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі ознак ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, що часто супроводжується пухирями або виразкою слизової оболонки) лікування метамізолом натрію слід негайно припинити і ніколи його не відновлювати. Слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо на початку лікування. Ізольовані гіпотензивні реакції Ці реакції можуть мати дозозалежний характер. Ризик таких реакцій підвищений за попередньої артеріальної гіпотензії, зниження обсягу циркулюючої крові або дегідратації, нестабільної гемодинаміки або гострого порушення кровообігу (наприклад, у пацієнтів з інфарктом міокарда або травмою), у пацієнтів з високою лихоманкою. У таких пацієнтів слід проводити докладну діагностику та встановлювати за ними ретельне спостереження. У пацієнтів, у яких слід уникати зниження артеріального тиску, метамізол натрію можна застосовувати лише при ретельному спостереженні за гемодинамічними параметрами. Біль в животі Неприпустимо застосування препарату для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки застосовувати метамізол натрію допускається лише за суворої оцінки користі та ризиків, дотримуючись усіх необхідних запобіжних заходів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід відмовитися від керування транспортними засобами, занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ацетилсаліцилова кислота 200 мг, парацетамол 200 мг, кофеїн 40 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний), стеаринова кислота, тальк, кальцію стеарат, емульсія силіконова КЕ-10-12, олія вазелінова ВГМ-30М. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з кремуватим або рожевим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком, без запаху або зі слабким запахом; допускається мармуровість.Фармакотерапевтична групаКомбінований аналгезуючий препарат, дія якого визначається компонентами, що входять до його складу. Ацетилсаліцилова кислота має знеболювальну, жарознижувальну, протизапальну дію, пов'язану з придушенням ЦОГ-1 та ЦОГ-2, що регулюють синтез простагландинів; гальмує агрегацію тромбоцитів. Парацетамол має жарознижувальну, знеболювальну дію. Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність.ФармакокінетикаДані щодо фармакокінетики препарату Аскофен-П® не надано.Клінічна фармакологіяАналгетик-антипіретик комбінованого складу.Показання до застосуванняПомірно або слабко виражений больовий синдром у дорослих: головний біль; мігрень; зубний біль; невралгія; грудний корінцевий синдром, люмбаго; артралгія; міалгія; Альгодисменорея. Для зниження підвищеної температури тіла у дорослих та дітей старше 15 років: при ГРЗ; при інфекційно-запальних захворюванняхПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших НПЗЗ, ксантинів; ерозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення; шлунково-кишкова кровотеча; виражені порушення функції нирок; виражені порушення функції печінки; астма, індукована прийомом ацетилсаліцилової кислоти, саліцилатів та інших НПЗЗ; геморагічні діатези (хвороба Віллебранда, гемофілія, телеангіектазія, гіпопротромбінемія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура); розшаровується аневризму аорти; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; портальна гіпертензія; дефіцит вітаміну К; підвищена збудливість, порушення сну, тривожні розлади (агорофобія, панічні розлади); органічні захворювання серцево-судинної системи (гострий інфаркт міокарда, тяжкий перебіг ІХС, артеріальна гіпертензія), пароксизмальна тахікардія, часта шлуночкова екстрасистолія; глаукому; хірургічні втручання, що супроводжуються кровотечею; діти віком до 15 років. З обережністю: гіперурикемія, уратний нефролітіаз, подагра, виразкова хвороба шлунка та/або дванадцятипалої кишки в анамнезі, тяжка серцева недостатність.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування у І та ІІІ триместрах вагітності, у ІІ триместрі вагітності можливий разовий прийом препарату у рекомендованих дозах лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Ацетилсаліцилова кислота має тератогенний вплив: при застосуванні в І триместрі вагітності призводить до пороку розвитку - розщеплення верхнього піднебіння; у III триместрі – сприяє гальмування родової діяльності (інгібування синтезу простагландинів), закриттю артеріальної протоки у плода, що спричиняє гіперплазію легеневих судин та гіпертензію у малому колі кровообігу. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю. Ацетилсаліцилова кислота виділяється з грудним молоком, що підвищує ризик виникнення кровотечі у дитини через порушення функції тромбоцитів. Застосування у дітей Препарат не призначають як знеболюючий засіб-дітям і підліткам у віці до 18 років, як жарознижувальний засіб -дітям до 15 років-з ГРВІ через небезпеку розвитку синдрому Рейє.Побічна діяЗ боку травної системи: анорексія, нудота, блювання, гастралгія, діарея, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, шлунково-кишкові кровотечі, печінкова та/або ниркова недостатність. Серцево-судинна система: підвищення артеріального тиску, тахікардія. Алергічні реакції: шкірний висип, набряк Квінке, бронхоспазм. При тривалому прийомі: запаморочення, біль голови, порушення зору, шум у вухах, зниження агрегації тромбоцитів, гіпокоагуляція, геморагічний синдром (в т.ч. носова кровотеча, кровоточивість ясен, пурпура), ураження нирок з папілярним некрозом; глухота; синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Рейє у дітей (метаболічний ацидоз, порушення з боку нервової системи та психіки, блювання, порушення функції печінки).Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат посилює дію гепарину, непрямих антикоагулянтів, резерпіну, стероїдних гормонів та гіпоглікемічних засобів. Зменшує ефективність спіронолактону, фуросеміду, гіпотензивних препаратів, протиподагричних засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти. Посилює побічну дію кортикостероїдів, похідних сульфонілсечовини, метотрексату, ненаркотичних анальгетиків та НПЗЗ. Слід уникати комбінації препарату з барбітуратами, протиепілептичними засобами, зидовудином, рифампіцином з напоями, що містять алкоголь (збільшує ризик гепатотоксичного ефекту). Під впливом парацетамолу час виведення хлорамфеніколу збільшується у 5 разів. Кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну. Саліциламід та інші стимулятори мікросомального окиснення сприяють утворенню токсичних метаболітів парацетамолу, що впливають на функцію печінки. Метоклопрамід прискорює всмоктування парацетамолу. При повторному прийомі парацетамол може посилити дію антикоагулянтів (похідних дикумарину).Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо після їди по 1-2 таблетки 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза – 6 таблеток. Перерва між прийомами препарату має бути не менше 4 годин. Для зменшення подразнюючої дії на ШКТ препарат слід приймати після їди, запиваючи водою, молоком, лужною мінеральною водою. При порушенні функції нирок або печінки перерва між прийомами – не менше 6 годин. Препарат не слід приймати більш ніж 5 днів при призначенні як знеболювальний засіб і більше 3 днів як жарознижувальний. Інші дози та схеми застосування встановлює лікар.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, біль у шлунку, пітливість, блідість шкірних покривів, тахікардія. При легких інтоксикаціях – дзвін у вухах; важка інтоксикація – сонливість, колапс, судоми, бронхоспазм, утруднене дихання, анурія, кровотеча. У міру посилення інтоксикації - прогресуючий параліч дихання та роз'єднання окисного фосфорилювання, що викликає респіраторний ацидоз. Лікування: промивання шлунка, прийом адсорбентів (активоване вугілля). При підозрі на отруєння необхідно негайно звернутися по лікарську допомогу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препарату потрібний контроль периферичної крові та функціонального стану печінки. Оскільки ацетилсаліцилова кислота має антиагрегантну дію, пацієнт, якщо він має хірургічне втручання, повинен заздалегідь попередити лікаря про прийом препарату. Ацетилсаліцилова кислота у низьких дозах зменшує виведення сечової кислоти. Це може часом спровокувати напад подагри. Під час лікування пацієнт повинен відмовитись від вживання напоїв, що містять алкоголь (підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі). Використання у педіатрії Препарат не призначають як знеболюючий засіб дітям та підліткам віком до 18 років, як жарознижувальний засіб – дітям до 15 років з ГРВІ через небезпеку розвитку синдрому Рейє (енцефалопатія та гостра жирова дистрофія печінки з гострим розвитком печінкової недостатності).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ацетилсаліцилова кислота 200 мг, парацетамол 200 мг, кофеїн 40 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний), стеаринова кислота, тальк, кальцію стеарат, емульсія силіконова КЕ-10-12, олія вазелінова ВГМ-30М. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з кремуватим або рожевим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком, без запаху або зі слабким запахом; допускається мармуровість.Фармакотерапевтична групаКомбінований аналгезуючий препарат, дія якого визначається компонентами, що входять до його складу. Ацетилсаліцилова кислота має знеболювальну, жарознижувальну, протизапальну дію, пов'язану з придушенням ЦОГ-1 та ЦОГ-2, що регулюють синтез простагландинів; гальмує агрегацію тромбоцитів. Парацетамол має жарознижувальну, знеболювальну дію. Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність.ФармакокінетикаДані щодо фармакокінетики препарату Аскофен-П® не надано.Клінічна фармакологіяАналгетик-антипіретик комбінованого складу.Показання до застосуванняПомірно або слабко виражений больовий синдром у дорослих: головний біль; мігрень; зубний біль; невралгія; грудний корінцевий синдром, люмбаго; артралгія; міалгія; Альгодисменорея. Для зниження підвищеної температури тіла у дорослих та дітей старше 15 років: при ГРЗ; при інфекційно-запальних захворюванняхПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших НПЗЗ, ксантинів; ерозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення; шлунково-кишкова кровотеча; виражені порушення функції нирок; виражені порушення функції печінки; астма, індукована прийомом ацетилсаліцилової кислоти, саліцилатів та інших НПЗЗ; геморагічні діатези (хвороба Віллебранда, гемофілія, телеангіектазія, гіпопротромбінемія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура); розшаровується аневризму аорти; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; портальна гіпертензія; дефіцит вітаміну К; підвищена збудливість, порушення сну, тривожні розлади (агорофобія, панічні розлади); органічні захворювання серцево-судинної системи (гострий інфаркт міокарда, тяжкий перебіг ІХС, артеріальна гіпертензія), пароксизмальна тахікардія, часта шлуночкова екстрасистолія; глаукому; хірургічні втручання, що супроводжуються кровотечею; діти віком до 15 років. З обережністю: гіперурикемія, уратний нефролітіаз, подагра, виразкова хвороба шлунка та/або дванадцятипалої кишки в анамнезі, тяжка серцева недостатність.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування у І та ІІІ триместрах вагітності, у ІІ триместрі вагітності можливий разовий прийом препарату у рекомендованих дозах лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Ацетилсаліцилова кислота має тератогенний вплив: при застосуванні в І триместрі вагітності призводить до пороку розвитку - розщеплення верхнього піднебіння; у III триместрі – сприяє гальмування родової діяльності (інгібування синтезу простагландинів), закриттю артеріальної протоки у плода, що спричиняє гіперплазію легеневих судин та гіпертензію у малому колі кровообігу. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю. Ацетилсаліцилова кислота виділяється з грудним молоком, що підвищує ризик виникнення кровотечі у дитини через порушення функції тромбоцитів. Застосування у дітей Препарат не призначають як знеболюючий засіб-дітям і підліткам у віці до 18 років, як жарознижувальний засіб -дітям до 15 років-з ГРВІ через небезпеку розвитку синдрому Рейє.Побічна діяЗ боку травної системи: анорексія, нудота, блювання, гастралгія, діарея, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, шлунково-кишкові кровотечі, печінкова та/або ниркова недостатність. Серцево-судинна система: підвищення артеріального тиску, тахікардія. Алергічні реакції: шкірний висип, набряк Квінке, бронхоспазм. При тривалому прийомі: запаморочення, біль голови, порушення зору, шум у вухах, зниження агрегації тромбоцитів, гіпокоагуляція, геморагічний синдром (в т.ч. носова кровотеча, кровоточивість ясен, пурпура), ураження нирок з папілярним некрозом; глухота; синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Рейє у дітей (метаболічний ацидоз, порушення з боку нервової системи та психіки, блювання, порушення функції печінки).Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат посилює дію гепарину, непрямих антикоагулянтів, резерпіну, стероїдних гормонів та гіпоглікемічних засобів. Зменшує ефективність спіронолактону, фуросеміду, гіпотензивних препаратів, протиподагричних засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти. Посилює побічну дію кортикостероїдів, похідних сульфонілсечовини, метотрексату, ненаркотичних анальгетиків та НПЗЗ. Слід уникати комбінації препарату з барбітуратами, протиепілептичними засобами, зидовудином, рифампіцином з напоями, що містять алкоголь (збільшує ризик гепатотоксичного ефекту). Під впливом парацетамолу час виведення хлорамфеніколу збільшується у 5 разів. Кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну. Саліциламід та інші стимулятори мікросомального окиснення сприяють утворенню токсичних метаболітів парацетамолу, що впливають на функцію печінки. Метоклопрамід прискорює всмоктування парацетамолу. При повторному прийомі парацетамол може посилити дію антикоагулянтів (похідних дикумарину).Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо після їди по 1-2 таблетки 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза – 6 таблеток. Перерва між прийомами препарату має бути не менше 4 годин. Для зменшення подразнюючої дії на ШКТ препарат слід приймати після їди, запиваючи водою, молоком, лужною мінеральною водою. При порушенні функції нирок або печінки перерва між прийомами – не менше 6 годин. Препарат не слід приймати більш ніж 5 днів при призначенні як знеболювальний засіб і більше 3 днів як жарознижувальний. Інші дози та схеми застосування встановлює лікар.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, біль у шлунку, пітливість, блідість шкірних покривів, тахікардія. При легких інтоксикаціях – дзвін у вухах; важка інтоксикація – сонливість, колапс, судоми, бронхоспазм, утруднене дихання, анурія, кровотеча. У міру посилення інтоксикації - прогресуючий параліч дихання та роз'єднання окисного фосфорилювання, що викликає респіраторний ацидоз. Лікування: промивання шлунка, прийом адсорбентів (активоване вугілля). При підозрі на отруєння необхідно негайно звернутися по лікарську допомогу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препарату потрібний контроль периферичної крові та функціонального стану печінки. Оскільки ацетилсаліцилова кислота має антиагрегантну дію, пацієнт, якщо він має хірургічне втручання, повинен заздалегідь попередити лікаря про прийом препарату. Ацетилсаліцилова кислота у низьких дозах зменшує виведення сечової кислоти. Це може часом спровокувати напад подагри. Під час лікування пацієнт повинен відмовитись від вживання напоїв, що містять алкоголь (підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі). Використання у педіатрії Препарат не призначають як знеболюючий засіб дітям та підліткам віком до 18 років, як жарознижувальний засіб – дітям до 15 років з ГРВІ через небезпеку розвитку синдрому Рейє (енцефалопатія та гостра жирова дистрофія печінки з гострим розвитком печінкової недостатності).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота – 250,0 мг, парацетамол – 250,0 мг, кофеїн (кофеїн безводний) – 65,0 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (целюлоза мікрокристалічна 101) – 66,01 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена) – 21,50 мг, тальк – 10,00 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 3,40 мг, стеаринова кислота – 2,50 мг, кальцію стеарат – 1,29 мг; Оболонка: Опадрай 20А28380 WHITE – 13,5 мг [гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза 2910) – 4,556 мг, гіпоролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 4,556 мг, тальк – 2,700 мг, титану діоксид. Пігулки, 250 мг + 65 мг + 250 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної або ПА/Ал/ПВХ-плівки та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1, 2 або 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (нестероїдний протизапальний засіб + аналгетичний ненаркотичний засіб + психостимулюючий засіб).ФармакокінетикаAцетилсаліцилова кислота При вживанні абсорбція повна. Під час абсорбції піддається пресистемної елімінації у стінці кишечника та системної – у печінці (деацетилюється). Швидко гідролізується холінестеразами та альбумінестеразою, тому період напіввиведення – не більше 15-20 хв. В організмі циркулює (на 75-90% у зв'язку з альбуміном) та розподіляється у тканинах у вигляді аніону саліцилової кислоти. Час досягнення максимальної концентрації – 2 год. Метаболізується переважно у печінці з утворенням 4 метаболітів, що виявляються у багатьох тканинах та сечі. Виводиться переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у вигляді саліцилату (60%) та його метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від pH сечі (при підлужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується виведення). Швидкість виведення залежить від дози: при прийомі невеликих доз період напіввиведення – 2-3 години, зі збільшенням дози може зростати до 15-30 годин. У новонароджених елімінація саліцилатів здійснюється значно повільніше, ніж у дорослих. Кофеїн При прийомі внутрішньо абсорбція хороша, відбувається протягом кишечника. Всмоктування відбувається переважно за рахунок ліпофільності, а не водорозчинності. Час досягнення максимальної концентрації – 50-75 хв. після вживання, максимальна концентрація 1,6-1,8 мг/л. Швидко розподіляється у всіх органах та тканинах організму; легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плаценту. Об'єм розподілу у дорослих – 0,4-0,6 л/кг, у новонароджених – 0,78-0,92 л/кг. Зв'язок із білками крові (альбумінами) – 25-36%. Більше 90% піддається метаболізму в печінці, у дітей перших років життя до – 10-15%. У дорослих близько 80% дози кофеїну метаболізується у параксантин, близько 10% – у теобромін та близько 4% – у теофілін. Ці сполуки згодом деметилюються монометилксантини, а потім в метильовані сечові кислоти. Період напіввиведення у дорослих – 3,9-5,3 години (іноді – до 10 годин). Виведення кофеїну та його метаболітів здійснюється нирками (у незмінному вигляді у дорослих виводиться 1-2%). Парацетамол Висока абсорбція, максимальна концентрація досягається через 0,5-2 год; максимальна концентрація – 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми – 15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менше 1% від прийнятої матір'ю, що годує, дози парацетамолу проникає в грудне молоко. Терапевтична ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з утворенням неактивних глюкуронідів та сульфатів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі препарату також беруть участь ізоферменти CYP2E1,CYP1A2 та меншою мірою ізофермент CYP3A4. Період напіввиведення – 1-4 години. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, менше 5% у незмінному вигляді. У літніх пацієнтів знижується кліренс препарату та збільшується період напіввиведення.ФармакодинамікаКомбінований препарат, що містить парацетамол, ацетилсаліцилову кислоту та кофеїн. Ацетилсаліцилова кислота має жарознижувальну та протизапальну дію, послаблює біль, особливо спричинений запальним процесом, а також пригнічує агрегацію тромбоцитів та тромбоутворення, покращує мікроциркуляцію в осередку запалення. Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить стимулюючої дії на центральну нервову систему, проте підвищує тонус судин головного мозку та сприяє прискоренню кровотоку. Парацетамол має аналгетичну, жарознижувальну та вкрай слабку протизапальну дію, що пов'язано з його впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі та слабовираженою здатністю інгібувати синтез простагландинів (Pg) у периферичних тканинах.Показання до застосуванняБольовий синдром середньої та легкої інтенсивності різного походження у дорослих та дітей віком від 15 років: головний біль; мігрень; зубний біль; невралгія; артралгія; міалгія; альгодисменорея (болі при менструації) Гарячковий синдром у дорослих: при гострих респіраторних захворюваннях, грипі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до основних або допоміжних компонентів препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) (у фазі загострення), шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, виразка в анамнезі; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (в т.ч. в анамнезі); гемофілія та інші порушення згортання крові; геморагічний діатез, гіпопротромбінемія; дефіцит вітаміну К; портальна гіпертензія; тяжка ниркова або печінкова недостатність; хронічна серцева недостатність III-IV функціонального класу за NYHA; артеріальна гіпертензія ІІІ ступеня; вагітність; період грудного вигодовування; глаукому; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; підвищена нервова збудливість; порушення сну; хірургічні втручання, що супроводжуються рясною кровотечею; дитячий вік до 15 років як знеболюючий засіб, при гарячковому синдромі – до 18 років; одночасний прийом метотрексату у дозі понад 15 мг/тиж. З обережністю Ниркова або печінкова недостатність легкого та середнього ступеня, літній вік, подагра, алкоголізм, епілепсія та схильність до судомних нападів, хронічна серцева недостатність I-II функціонального класу за NYHA, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, захворювання периферичних артерій, куріння, хронічна легень, одночасний прийом метотрексату в дозі менше 15 мг/тиж, супутня терапія антикоагулянтами, літній вік, одночасне застосування з нестероїдними протизапальними препаратами, глюкокортикостероїдами, антикоагулянтами, антиагрегантами, селективними інгібіторами.Вагітність та лактаціяПрийом препарату протипоказаний під час вагітності та у період грудного вигодовування, т.к. безпека даної комбінації у вагітних та тих, хто годує грудьми, не вивчалася. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяБагато з перелічених небажаних реакцій мають чіткий дозозалежний характер і варіюють від пацієнта до пацієнта. Частота небажаних лікарських реакцій класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до ≤1/10), нечасто (від >1/1000 до ≤1/100), рідко (від >1/10000 до ≤1/1000), дуже рідко (≤1/10000), частота невідома (частоту виникнення неможливо визначити з наявних даних). Інфекції та інвазії: рідко – фарингіт. Порушення метаболізму та харчування: рідко – зниження апетиту. Психічні розлади: часто нервозність; нечасто – безсоння; рідко – тривога, ейфоричний настрій, внутрішня напруга. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто – тремор, парестезії, біль голови; рідко – розлад смаку, розлад уваги, амнезія, порушення координації руху, гіперестезія, біль у ділянці приносових пазух. Порушення органу зору: рідко – порушення зору. Порушення органу слуху: нечасто – шум у вухах. Порушення серцево-судинної системи: нечасто – аритмія. Порушення з боку судин: рідко – гіперемія, порушення периферичного кровообігу. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – носові кровотечі, гіповентиляція, ринорея. Порушення з боку травної системи: часто – нудота, дискомфорт у животі; нечасто – сухість у роті, діарея, блювання; рідко – відрижка, метеоризм, дисфагія, парестезії у сфері рота, підвищене слиновиділення. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – гіпергідроз, свербіж, кропив'янка. Порушення з боку опорно-рухового апарату: рідко – м'язово-скелетна скутість, біль у шиї, біль у спині, м'язові спазми. Загальні розлади: нечасто – втома, підвищена збудливість; рідко – астенія, тяжкість у грудях. Інші: нечасто – збільшення частоти серцевих скорочень. Дані післяреєстраційного спостереження З боку імунної системи: Гіперчутливість. Психічні розлади: Занепокоєння. Порушення з боку нервової: Мігрень, сонливість. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Еритема, висипання, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема. Порушення з боку серцево-судинної системи: Відчуття серцебиття. Порушення судини: Зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Задишка, бронхоспазм. Порушення з боку травної системи: Біль в епігастрії, диспепсія, біль у животі, шлунково-кишкова кровотеча (у тому числі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, кровотеча зі шлунка, виразки шлунка, виразки дванадцятипалої кишки, прямої кишки), ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (включаючи виразку шлунка, дванадцятипалої кишки, товстої кишки, виразку пептики). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Печінкова недостатність. Загальні порушення: нездужання, почуття дискомфорту. Дані щодо посилення або розширення спектра небажаних явищ окремих компонентів при застосуванні їх у складі комбінації відповідно до інструкції із застосування відсутні. Підвищення ризику кровотеч після прийому ацетилсаліцилової кислоти зберігається протягом 4-8 днів. Дуже рідко можлива сильна кровотеча (наприклад, крововилив у головний мозок), особливо у пацієнтів з нелікованою артеріальною гіпертензією та (або) при одночасному застосуванні антикоагулянтів, що в окремих випадках загрожує життю. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиАцетилсаліцилова кислота Інші нестероїдні протизапальні препарати: Збільшення шкідливої ​​дії на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), підвищення ризику розвитку шлунково-кишкових кровотеч. При необхідності одночасного застосування рекомендується застосовувати гастропротектори для профілактики НПВГ1-індукованих виразок шлунково-кишкового тракту, тому одночасне застосування не рекомендується. Глюкокортикостероїди: Збільшення шкідливої ​​дії на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, підвищення ризику розвитку шлунково-кишкових кровотеч. При необхідності одночасного застосування рекомендується застосовувати гастропротектори, особливо у осіб віком від 65 років, тому одночасне застосування не рекомендується. Пероральні антикоагулянти (наприклад, похідні кумарину): Ацетилсаліцилова кислота (АСК) може потенціювати дію антикоагулянтів. Необхідний клінічний та лабораторний моніторинг часу кровотечі та протромбінового часу. Одночасне застосування не рекомендується. Тромболітики: Підвищення ризику кровотечі. Застосування АСК у пацієнтів протягом перших 24 годин після гострого інсульту не рекомендується. Одночасне застосування не рекомендується. Гепарин: підвищення ризику кровотечі. Потрібен клінічний та лабораторний контроль часу кровотечі. Одночасне застосування не рекомендується. Інгібітори агрегації тромбоцитів (тіклопідін, парацетамол, клопідогрел, цилостазол): Підвищення ризику кровотечі. Потрібен клінічний та лабораторний контроль часу кровотечі. Одночасне застосування не рекомендується. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): Одночасне застосування може вплинути на згортання крові або функцію тромбоцитів, що призводить до підвищення ризику кровотечі в цілому, зокрема шлунково-кишкових кровотеч, тому одночасне застосування не рекомендується. Фенітоїн: АСК підвищує плазмову концентрацію фенітоїну, що потребує її моніторингу. Вальпроєва кислота: АСК порушує зв'язок із білками плазми і, отже, може призвести до збільшення його токсичності. Необхідний контроль плазмової концентрації вальпроєвої кислоти. Антагоністи альдостерону (спіронолактон, канреноат): АСК може знизити їхню активність внаслідок порушення екскреції натрію, необхідний належний контроль артеріального тиску. Петлеві діуретики (наприклад, фуросемід): АСК може знизити їхню активність внаслідок порушення клубочкової фільтрації, зумовленого пригніченням синтезу простагландинів у нирках. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ) може призвести до гострої ниркової недостатності, особливо у зневоднених пацієнтів. Якщо сечогінні препарати застосовують одночасно з АСК, необхідно забезпечити достатню регідратацію пацієнта та контролювати функції нирок та артеріальний тиск, особливо на початку лікування сечогінними препаратами. Гіпотензивні засоби (інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори «повільних» кальцієвих каналів): АСК може знизити їхню активність внаслідок інгібування синтезу простагландинів у нирках. Одночасне застосування може призвести до гострої ниркової недостатності у літніх або зневоднених пацієнтів. Якщо сечогінні препарати застосовують одночасно з АСК, необхідно забезпечити адекватну регідратацію пацієнта та контролювати функції нирок та артеріальний тиск. При одночасному застосуванні з верапамілом слід контролювати час кровотечі. Урикозуричні засоби (наприклад, пробенецид, сульфінпіразон): АСК може знижувати їхню активність за рахунок інгібування тубулярної реабсорбції, що призводить до високої плазмової концентрації АСК. Метотрексат ≤15 мг/тиждень: АСК, подібно до всіх нестероїдних протизапальних засобів, знижує тубулярну секрецію метотрексату, підвищуючи його плазмову концентрацію і, таким чином, токсичність. У зв'язку з цим одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів, які отримують високі дози метотрексату, не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів, які приймають низькі дози метотрексату, також слід враховувати ризик взаємодії метотрексату та нестероїдних протизапальних засобів, особливо при порушенні функції нирок. При необхідності комбінованої терапії необхідно контролювати загальний аналіз крові, функцію печінки та нирок, особливо в перші дні лікування. Похідні сульфонілсечовини та інсулін: АСК посилює їхній гіпоглікемічний ефект, тому при прийомі високої дози саліцилатів може знадобитися зниження дози гіпоглікемічних лікарських препаратів. Рекомендується частіше контролювати вміст глюкози у крові. Алкоголь: Збільшує ризик шлунково-кишкових кровотеч; одночасного застосування слід уникати. Парацетамол Індуктори мікросомальних ферментів печінки або потенційно гепатотоксичні речовини (наприклад, алкоголь, рифампіцин, ізоніазид, снодійні та протиепілептичні засоби, включаючи фенобарбітал, фенітоїн та карбамазепін): Підвищення токсичності парацетамолу, здатне призвести до ураження печінки. . Одночасне застосування не рекомендується. Хлорамфенікол: Парацетамол може збільшувати ризик підвищеної концентрації хлорамфеніколу. Одночасне застосування не рекомендується. Зідовудін: Парацетамол може збільшувати схильність до розвитку нейтропенії, у зв'язку з чим слід контролювати гематологічні показники. Одночасне застосування можливе лише з дозволу лікаря. Пробенецид: Пробенецид зменшує кліренс парацетамолу, що потребує зниження дози парацетамолу. Одночасне застосування не рекомендується. Непрямі антикоагулянти: Багаторазовий прийом парацетамолу протягом більш ніж одного тижня збільшує антикоагулянтний ефект. Епізодичний прийом парацетамолу не має значного впливу. Пропантелін та інші препарати, що уповільнюють евакуацію зі шлунка: Знижують швидкість всмоктування парацетамолу, що може відтермінувати або зменшити швидке полегшення болю. Метоклопрамід та інші препарати, що прискорюють евакуацію зі шлунка: Збільшує швидкість всмоктування парацетамолу та, відповідно, ефективність та початок знеболювальної дії. Колестирамін: Знижує швидкість всмоктування парацетамолу, тому при необхідності максимальної аналгезії, колістірамін приймають не раніше 1 години після прийому парацетамолу. Кофеїн Одночасне застосування може знизити снодійний ефект або зменшити протисудомний ефект барбітуратів, тому одночасне застосування не рекомендується. При необхідності одночасного застосування комбінацію доцільно приймати вранці. Літій: Скасування кофеїну може збільшити плазмову концентрацію літію, оскільки кофеїн збільшує нирковий кліренс літію, тому при відміні кофеїну може знадобитися зниження дози літію. Одночасне застосування не рекомендується. Дисульфірам: Пацієнтів, які перебувають на лікуванні дисульфірамом, слід попередити про необхідність не допускати застосування кофеїну, щоб уникнути ризику посилення алкогольного абстинентного синдрому у зв'язку зі стимулюючою дією кофеїну на серцево-судинну та центральну нервову системи. Ефедриноподібні речовини: збільшення ризику розвитку лікарської залежності. Одночасне застосування не рекомендується. Симпатоміметики або левотироксин За рахунок взаємного потенціювання можуть посилювати хронотропний ефект. Одночасне застосування не рекомендується. Теофілін: Одночасне застосування знижує екскрецію теофіліну. Антибактеріальні препарати з групи хінолонів, еноксацин та піпемідова кислота, тербінафін, циметидин, флувоксамін та пероральні контрацептиви: Збільшення періоду напіввиведення кофеїну внаслідок інгібування цитохрому Р450 печінки, тому пацієнтам з порушенням функції печінки та порушенням Нікотин, фенітоїн та фенілпропаноламін: Знижують термінальний період напіввиведення кофеїну. Клозапін: Кофеїн збільшує сироваткову концентрацію клозапіну, ймовірно, як за рахунок фармакокінетичних, так і фармакодинамічних механізмів. Необхідний контроль сироваткової концентрації клозапіну. Одночасне застосування не рекомендується. Вплив на лабораторні дослідження Високі дози АСК можуть спотворювати результати низки клініко-біохімічних лабораторних досліджень. Застосування парацетамолу може вплинути на результати визначення сечової кислоти за методом фосфорновольфрамової кислоти та глікемії глюкозооксидазним/пероксидазним методом. Кофеїн може звертати ефекти дипіридамолу на кровотік у міокарді, спотворюючи таким чином результати цього дослідження. Під час проведення дослідження необхідно протягом 8-12 год утриматися від прийому кофеїну.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньо під час або після їди. Для усунення больового синдрому дорослим і дітям старше 15 років: по 1 таблетці через кожні 4-6 год. При перших ознаках мігрені приймають 2 таблетки. При лихоманковому синдромі дорослим: по 2 таблетки кожні 6 год. Середня добова доза становить 3-4 таблетки на день, максимальна добова доза – 6 таблеток на день. Після прийому 2 таблеток полегшення головного та інших видів болю зазвичай настає швидко – через 15 хвилин, при мігрені полегшення настає зазвичай через 30 хв. При больовому синдромі не слід приймати більше 5 днів без консультації з лікарем. Для лікування головного болю та мігрені препарат застосовують не більше 4 днів. При пропасному синдромі препарат не слід приймати більше 3 днів без консультації з лікарем. Літні (старше 65 років). У літніх пацієнтів, особливо при низькій масі тіла, слід бути обережними. Пацієнти з печінковою та нирковою недостатністю. Вплив порушення функції печінки або нирок на фармакокінетику препарату не вивчався. Враховуючи механізм дії ацетилсаліцилової кислоти та парацетамолу, їх застосування може посилити ниркову або печінкову недостатність. У зв'язку з цим препарат протипоказаний у пацієнтів з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю, а при печінковій та нирковій недостатності легкого та середнього ступеня його слід застосовувати з обережністю.ПередозуванняАцетилсаліцилова кислота. При легких інтоксикаціях - запаморочення, шум у вухах, глухота, підвищене потовиділення, нудота, блювання, біль голови і сплутаність свідомості. Виникає за плазмової концентрації 150-300 мкг/мл. Лікування – зниження дози чи скасування терапії. При концентраціях вище 300 мкг/мл виникає більш важка інтоксикація, що виявляється гіпервентиляцією, лихоманкою, занепокоєнням, кетоацидозом, респіраторним алкалозом та метаболічним ацидозом. Пригнічення центральної нервової системи може призвести до коми, також можуть виникнути серцево-судинний колапс та дихальна недостатність. Найбільший ризик розвитку хронічної інтоксикації відзначається у дітей та осіб похилого віку при прийомі протягом кількох діб понад 100 мг/кг/добу. Лікування – При підозрі на надходження понад 120 мг/кг саліцилатів протягом останньої години багаторазово вводять активоване вугілля. При прийомі більше 120 мг/кг саліцилатів слід визначати їхню плазмову концентрацію, хоча спрогнозувати її тяжкість лише на підставі цього показника неможливо, необхідно також враховувати клінічні та біохімічні показники. Якщо плазмова концентрація перевищує 500 мкг/мл (350 мкг/мл для дітей віком до 5 років), внутрішньовенне введення натрію гідрокарбонату ефективно видаляє саліцилати з плазми. Якщо плазмова концентрація перевищує 700 мкг/мл (нижчі концентрації у дітей та літніх) або при тяжкому метаболічному ацидозі, терапією вибору є гемодіаліз або гемоперфузія. Передозування парацетамолом. При передозуванні можлива інтоксикація, особливо у пацієнтів похилого віку, дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки (викликаних хронічним алкоголізмом), у пацієнтів з порушеннями харчування, а також у пацієнтів, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки, при якій можуть розвинутися блискавичний гепатит, печінкова недостатність, хол гепатит, цитолітичний гепатит, у зазначених вище випадках – іноді з летальним кінцем. Клінічна картина гострого передозування розвивається протягом 24 годин після прийому парацетамолу. Симптоми: шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, зниження апетиту, відчуття дискомфорту у черевній порожнині та (або) абдомінальний біль), блідість шкірних покривів. При одномоментному введенні 7,5 г і більше або дітям понад 140 мг/кг відбувається цитоліз гепатоцитів з повним та незворотним некрозом печінки, розвитком печінкової недостатності, метаболічного ацидозу та енцефалопатії, які можуть призвести до коми та летального результату. Через 12-48 годин після введення парацетамолу відзначається підвищення активності мікросомальних ферментів печінки, лактатдегідрогенази, концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день.концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день.концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день. Лікування - негайна госпіталізація. Визначення кількісного вмісту парацетамолу в плазмі перед початком лікування в якомога більш ранні терміни після передозування. Введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону – метіоніну та ацетилцистеїну – найефективніше у перші 8 годин. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне (в/в) введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його введення. Симптоматичне лікування. Лабораторні дослідження активності мікросомальних ферментів печінки слід проводити на початку лікування і потім – кожні 24 години. У більшості випадків активність мікросомальних ферментів печінки нормалізується протягом 1-2 тижнів.У дуже важких випадках може знадобитися пересадка печінки. Кофеїн. Поширеними симптомами є гастралгія, ажитація, делірій, тривога, нервозність, занепокоєння, безсоння, психічне збудження, м'язові посмикування, сплутаність свідомості, судоми, зневоднення, прискорене сечовипускання, гіпертензія, головний біль, кров'ю), шум у вухах. При вираженому передозуванні може виникати гіперглікемія. Кардіологічні порушення виявляються тахікардією та аритмією. Лікування – зниження дози або скасування кофеїну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Цей лікарський препарат не слід приймати одночасно з лікарськими препаратами, що містять АСК або парацетамол. Подібно до інших засобів для лікування мігрені, до початку лікування передбачуваної мігрені у пацієнтів, яким раніше не виставлявся діагноз мігрень, або тим пацієнтам, у яких мігрень проявляється нетиповими симптомами, слід бути обережним, щоб виключити інші потенційно серйозні неврологічні розлади. Якщо у пацієнтів у ході >20% нападів мігрені виникає блювота або >50% нападів їм постільний режим, препарат застосовувати не слід. Якщо мігрень після прийому перших двох таблеток препарату не усувається, необхідно звернутися за медичною допомогою. Препарат не слід застосовувати, якщо протягом щонайменше останніх трьох місяців у пацієнта виникало більше 10 нападів головного болю на місяць. У цьому випадку слід запідозрити головний біль унаслідок надмірного застосування ліків та скасувати лікування. Крім того, пацієнтам слід звернутися за медичною допомогою. Слід бути обережними у пацієнтів з факторами ризику дегідратації, наприклад, з блювотою, діареями або до або після великої операції. Через свої фармакодинамічні властивості препарат може маскувати ознаки та симптоми інфекції. Внаслідок вмісту в препараті ацетилсаліцилової кислоти Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з подагрою, порушенням функції нирок або печінки, дегідратацією, неконтрольованою артеріальною гіпертензією, дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази та цукровим діабетом. З огляду на інгібування АСК агрегації тромбоцитів препарат може призводити до подовження часу кровотечі під час і після хірургічних втручань (зокрема невеликих, наприклад, екстракції зуба). Препарат не слід одночасно застосовувати з антикоагулянтами та іншими лікарськими засобами, які порушують згортання крові, без контролю лікаря (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). За пацієнтами з порушенням зсідання крові слід встановити ретельне спостереження. Слід бути обережними при метро- або менорагії. Якщо у пацієнта на фоні прийому препарату розвивається кровотеча або виразка шлунково-кишкового тракту, необхідно негайно його скасувати. У будь-який момент лікування будь-якими нестероїдними протизапальними засобами можуть виникати потенційно летальні кровотечі, виразки та перфорації ШКТ як з провісниками та важкими шлунково-кишковими ускладненнями в анамнезі, так і без них. Ці ускладнення, як правило, важче виявляються у пацієнтів похилого віку. Алкоголь, глюкокортикостероїди та нестероїдні протизапальні засоби можуть підвищувати ризик шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Препарат може сприяти розвитку бронхоспазму та виникненню загострення бронхіальної астми (в т.ч. бронхіальна астма, обумовлена ​​непереносимістю анальгетиків) або інших реакцій гіперчутливості. До факторів ризику відносяться бронхіальна астма, сезонний алергічний риніт.поліпоз носа, хронічна обструктивна хвороба легень, хронічні інфекції дихальних шляхів (особливо асоційовані із симптомами, характерними для алергічного риніту). Такі явища також можуть виникати у пацієнтів з алергічними реакціями (наприклад, шкірними, включаючи свербіж та кропив'янку) на інші речовини. У таких пацієнтів рекомендується дотримуватися особливої ​​обережності. Дітям до 18 років не можна призначати лікарські засоби, що містять ацетилсаліцилову кислоту як жарознижувальну, оскільки у разі вірусної інфекції вони здатні збільшити ризик виникнення синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є гіперпірексія, тривала блювота, метаболічний ацидоз, порушення з боку нервової системи та психіки, гепатомегалія та порушення функції печінки, гостра енцефалопатія, порушення дихання, судоми, кома. АСК може спотворювати результати лабораторних аналізів функції щитовидної залози внаслідок хибнопозитивної низької концентрації левотироксину (Т4) та трийодтироніну (Тз). Внаслідок вмісту в препараті парацетамолу Слід виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки або алкогольною залежністю. Ризик отруєння парацетамолом підвищується у пацієнтів, які приймають інші потенційно гепатотоксичні лікарські препарати або лікарські препарати, що індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, рифампіцин, ізоніазид, хлорамфенікол, снодійні та протисудомні засоби, включаючи фенобарбітал, фенітоїн) та. Пацієнти з алкоголізмом в анамнезі входять до особливої ​​групи ризику ураження печінки. При застосуванні препарату можуть розвиватися серйозні шкірні реакції, такі як гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, які можуть призводити до летального результату. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки серйозних реакцій шкіри. Прийом препарату повинен бути припинений при перших проявах реакцій шкіри або будь-яких інших ознак гіперчутливості. Внаслідок вмісту у препараті кофеїну Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з подагрою, гіпертиреозом та аритмією. При застосуванні препарату слід обмежити споживання продуктів, що містять кофеїн, оскільки надмірне надходження кофеїну може призвести до нервозності, дратівливості, безсоння та, у деяких випадках, почастішання серцебиття. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Дослідження з вивчення впливу на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами не проводилися. При виникненні таких небажаних реакцій, як запаморочення або сонливість, слід утриматися від цих видів діяльності та повідомити про це лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота – 250,0 мг, парацетамол – 250,0 мг, кофеїн (кофеїн безводний) – 65,0 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (целюлоза мікрокристалічна 101) – 66,01 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена) – 21,50 мг, тальк – 10,00 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 3,40 мг, стеаринова кислота – 2,50 мг, кальцію стеарат – 1,29 мг; Оболонка: Опадрай 20А28380 WHITE – 13,5 мг [гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза 2910) – 4,556 мг, гіпоролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 4,556 мг, тальк – 2,700 мг, титану діоксид. Пігулки, 250 мг + 65 мг + 250 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної або ПА/Ал/ПВХ-плівки та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1, 2 або 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (нестероїдний протизапальний засіб + аналгетичний ненаркотичний засіб + психостимулюючий засіб).ФармакокінетикаAцетилсаліцилова кислота При вживанні абсорбція повна. Під час абсорбції піддається пресистемної елімінації у стінці кишечника та системної – у печінці (деацетилюється). Швидко гідролізується холінестеразами та альбумінестеразою, тому період напіввиведення – не більше 15-20 хв. В організмі циркулює (на 75-90% у зв'язку з альбуміном) та розподіляється у тканинах у вигляді аніону саліцилової кислоти. Час досягнення максимальної концентрації – 2 год. Метаболізується переважно у печінці з утворенням 4 метаболітів, що виявляються у багатьох тканинах та сечі. Виводиться переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у вигляді саліцилату (60%) та його метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від pH сечі (при підлужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується виведення). Швидкість виведення залежить від дози: при прийомі невеликих доз період напіввиведення – 2-3 години, зі збільшенням дози може зростати до 15-30 годин. У новонароджених елімінація саліцилатів здійснюється значно повільніше, ніж у дорослих. Кофеїн При прийомі внутрішньо абсорбція хороша, відбувається протягом кишечника. Всмоктування відбувається в основному за рахунок ліпофільності, а не водорозчинності. Час досягнення максимальної концентрації – 50-75 хв. після вживання, максимальна концентрація 1,6-1,8 мг/л. Швидко розподіляється у всіх органах та тканинах організму; легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плаценту. Об'єм розподілу у дорослих – 0,4-0,6 л/кг, у новонароджених – 0,78-0,92 л/кг. Зв'язок із білками крові (альбумінами) – 25-36%. Більше 90% піддається метаболізму в печінці, у дітей перших років життя до – 10-15%. У дорослих близько 80% дози кофеїну метаболізується у параксантин, близько 10% – у теобромін та близько 4% – у теофілін. Ці сполуки згодом деметилюються монометилксантини, а потім в метильовані сечові кислоти. Період напіввиведення у дорослих – 3,9-5,3 години (іноді – до 10 годин). Виведення кофеїну та його метаболітів здійснюється нирками (у незмінному вигляді у дорослих виводиться 1-2%). Парацетамол Висока абсорбція, максимальна концентрація досягається через 0,5-2 год; максимальна концентрація – 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми – 15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менше 1% від прийнятої матір'ю, що годує, дози парацетамолу проникає в грудне молоко. Терапевтична ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з утворенням неактивних глюкуронідів та сульфатів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі препарату також беруть участь ізоферменти CYP2E1,CYP1A2 та меншою мірою ізофермент CYP3A4. Період напіввиведення – 1-4 години. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, менше 5% у незмінному вигляді. У літніх пацієнтів знижується кліренс препарату та збільшується період напіввиведення.ФармакодинамікаКомбінований препарат, що містить парацетамол, ацетилсаліцилову кислоту та кофеїн. Ацетилсаліцилова кислота має жарознижувальну та протизапальну дію, послаблює біль, особливо спричинений запальним процесом, а також пригнічує агрегацію тромбоцитів та тромбоутворення, покращує мікроциркуляцію в осередку запалення. Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить стимулюючої дії на центральну нервову систему, проте підвищує тонус судин головного мозку та сприяє прискоренню кровотоку. Парацетамол має аналгетичну, жарознижувальну та вкрай слабку протизапальну дію, що пов'язано з його впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі та слабовираженою здатністю інгібувати синтез простагландинів (Pg) у периферичних тканинах.Показання до застосуванняБольовий синдром середньої та легкої інтенсивності різного походження у дорослих та дітей віком від 15 років: головний біль; мігрень; зубний біль; невралгія; артралгія; міалгія; альгодисменорея (болі при менструації) Гарячковий синдром у дорослих: при гострих респіраторних захворюваннях, грипі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до основних або допоміжних компонентів препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) (у фазі загострення), шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, виразка в анамнезі; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (в т.ч. в анамнезі); гемофілія та інші порушення згортання крові; геморагічний діатез, гіпопротромбінемія; дефіцит вітаміну К; портальна гіпертензія; тяжка ниркова або печінкова недостатність; хронічна серцева недостатність III-IV функціонального класу за NYHA; артеріальна гіпертензія ІІІ ступеня; вагітність; період грудного вигодовування; глаукому; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; підвищена нервова збудливість; порушення сну; хірургічні втручання, що супроводжуються рясною кровотечею; дитячий вік до 15 років як знеболюючий засіб, при гарячковому синдромі – до 18 років; одночасний прийом метотрексату у дозі понад 15 мг/тиж. З обережністю Ниркова або печінкова недостатність легкого та середнього ступеня, літній вік, подагра, алкоголізм, епілепсія та схильність до судомних нападів, хронічна серцева недостатність I-II функціонального класу за NYHA, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, захворювання периферичних артерій, куріння, хронічна легень, одночасний прийом метотрексату в дозі менше 15 мг/тиж, супутня терапія антикоагулянтами, літній вік, одночасне застосування з нестероїдними протизапальними препаратами, глюкокортикостероїдами, антикоагулянтами, антиагрегантами, селективними інгібіторами.Вагітність та лактаціяПрийом препарату протипоказаний під час вагітності та у період грудного вигодовування, т.к. безпека даної комбінації у вагітних та тих, хто годує грудьми, не вивчалася. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяБагато з перелічених небажаних реакцій мають чіткий дозозалежний характер і варіюють від пацієнта до пацієнта. Частота небажаних лікарських реакцій класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до ≤1/10), нечасто (від >1/1000 до ≤1/100), рідко (від >1/10000 до ≤1/1000), дуже рідко (≤1/10000), частота невідома (частоту виникнення неможливо визначити з наявних даних). Інфекції та інвазії: рідко – фарингіт. Порушення метаболізму та харчування: рідко – зниження апетиту. Психічні розлади: часто нервозність; нечасто – безсоння; рідко – тривога, ейфоричний настрій, внутрішня напруга. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто – тремор, парестезії, біль голови; рідко – розлад смаку, розлад уваги, амнезія, порушення координації руху, гіперестезія, біль у ділянці приносових пазух. Порушення органу зору: рідко – порушення зору. Порушення органу слуху: нечасто – шум у вухах. Порушення серцево-судинної системи: нечасто – аритмія. Порушення з боку судин: рідко – гіперемія, порушення периферичного кровообігу. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – носові кровотечі, гіповентиляція, ринорея. Порушення з боку травної системи: часто – нудота, дискомфорт у животі; нечасто – сухість у роті, діарея, блювання; рідко – відрижка, метеоризм, дисфагія, парестезії у сфері рота, підвищене слиновиділення. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – гіпергідроз, свербіж, кропив'янка. Порушення з боку опорно-рухового апарату: рідко – м'язово-скелетна скутість, біль у шиї, біль у спині, м'язові спазми. Загальні розлади: нечасто – втома, підвищена збудливість; рідко – астенія, тяжкість у грудях. Інші: нечасто – збільшення частоти серцевих скорочень. Дані післяреєстраційного спостереження З боку імунної системи: Гіперчутливість. Психічні розлади: Занепокоєння. Порушення з боку нервової: Мігрень, сонливість. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Еритема, висипання, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема. Порушення з боку серцево-судинної системи: Відчуття серцебиття. Порушення судини: Зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Задишка, бронхоспазм. Порушення з боку травної системи: Біль в епігастрії, диспепсія, біль у животі, шлунково-кишкова кровотеча (у тому числі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, кровотеча зі шлунка, виразки шлунка, виразки дванадцятипалої кишки, прямої кишки), ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (включаючи виразку шлунка, дванадцятипалої кишки, товстої кишки, виразку пептики). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Печінкова недостатність. Загальні порушення: нездужання, почуття дискомфорту. Дані щодо посилення або розширення спектра небажаних явищ окремих компонентів при застосуванні їх у складі комбінації відповідно до інструкції із застосування відсутні. Підвищення ризику кровотеч після прийому ацетилсаліцилової кислоти зберігається протягом 4-8 днів. Дуже рідко можлива сильна кровотеча (наприклад, крововилив у головний мозок), особливо у пацієнтів з нелікованою артеріальною гіпертензією та (або) при одночасному застосуванні антикоагулянтів, що в окремих випадках загрожує життю. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиАцетилсаліцилова кислота Інші нестероїдні протизапальні препарати: Збільшення шкідливої ​​дії на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), підвищення ризику розвитку шлунково-кишкових кровотеч. При необхідності одночасного застосування рекомендується застосовувати гастропротектори для профілактики НПВГ1-індукованих виразок шлунково-кишкового тракту, тому одночасне застосування не рекомендується. Глюкокортикостероїди: Збільшення шкідливої ​​дії на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, підвищення ризику розвитку шлунково-кишкових кровотеч. При необхідності одночасного застосування рекомендується застосовувати гастропротектори, особливо у осіб віком від 65 років, тому одночасне застосування не рекомендується. Пероральні антикоагулянти (наприклад, похідні кумарину): Ацетилсаліцилова кислота (АСК) може потенціювати дію антикоагулянтів. Необхідний клінічний та лабораторний моніторинг часу кровотечі та протромбінового часу. Одночасне застосування не рекомендується. Тромболітики: Підвищення ризику кровотечі. Застосування АСК у пацієнтів протягом перших 24 годин після гострого інсульту не рекомендується. Одночасне застосування не рекомендується. Гепарин: підвищення ризику кровотечі. Потрібен клінічний та лабораторний контроль часу кровотечі. Одночасне застосування не рекомендується. Інгібітори агрегації тромбоцитів (тіклопідін, парацетамол, клопідогрел, цилостазол): Підвищення ризику кровотечі. Потрібен клінічний та лабораторний контроль часу кровотечі. Одночасне застосування не рекомендується. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): Одночасне застосування може вплинути на згортання крові або функцію тромбоцитів, що призводить до підвищення ризику кровотечі в цілому, зокрема шлунково-кишкових кровотеч, тому одночасне застосування не рекомендується. Фенітоїн: АСК підвищує плазмову концентрацію фенітоїну, що потребує її моніторингу. Вальпроєва кислота: АСК порушує зв'язок із білками плазми і, отже, може призвести до збільшення його токсичності. Необхідний контроль плазмової концентрації вальпроєвої кислоти. Антагоністи альдостерону (спіронолактон, канреноат): АСК може знизити їхню активність внаслідок порушення екскреції натрію, необхідний належний контроль артеріального тиску. Петлеві діуретики (наприклад, фуросемід): АСК може знизити їхню активність внаслідок порушення клубочкової фільтрації, зумовленого пригніченням синтезу простагландинів у нирках. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ) може призвести до гострої ниркової недостатності, особливо у зневоднених пацієнтів. Якщо сечогінні препарати застосовують одночасно з АСК, необхідно забезпечити достатню регідратацію пацієнта та контролювати функції нирок та артеріальний тиск, особливо на початку лікування сечогінними препаратами. Гіпотензивні засоби (інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори «повільних» кальцієвих каналів): АСК може знизити їхню активність внаслідок інгібування синтезу простагландинів у нирках. Одночасне застосування може призвести до гострої ниркової недостатності у літніх або зневоднених пацієнтів. Якщо сечогінні препарати застосовують одночасно з АСК, необхідно забезпечити адекватну регідратацію пацієнта та контролювати функції нирок та артеріальний тиск. При одночасному застосуванні з верапамілом слід контролювати час кровотечі. Урикозуричні засоби (наприклад, пробенецид, сульфінпіразон): АСК може знижувати їхню активність за рахунок інгібування тубулярної реабсорбції, що призводить до високої плазмової концентрації АСК. Метотрексат ≤15 мг/тиждень: АСК, подібно до всіх нестероїдних протизапальних засобів, знижує тубулярну секрецію метотрексату, підвищуючи його плазмову концентрацію і, таким чином, токсичність. У зв'язку з цим одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів, які отримують високі дози метотрексату, не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів, які приймають низькі дози метотрексату, також слід враховувати ризик взаємодії метотрексату та нестероїдних протизапальних засобів, особливо при порушенні функції нирок. При необхідності комбінованої терапії необхідно контролювати загальний аналіз крові, функцію печінки та нирок, особливо в перші дні лікування. Похідні сульфонілсечовини та інсулін: АСК посилює їхній гіпоглікемічний ефект, тому при прийомі високої дози саліцилатів може знадобитися зниження дози гіпоглікемічних лікарських препаратів. Рекомендується частіше контролювати вміст глюкози у крові. Алкоголь: Збільшує ризик шлунково-кишкових кровотеч; одночасного застосування слід уникати. Парацетамол Індуктори мікросомальних ферментів печінки або потенційно гепатотоксичні речовини (наприклад, алкоголь, рифампіцин, ізоніазид, снодійні та протиепілептичні засоби, включаючи фенобарбітал, фенітоїн та карбамазепін): Підвищення токсичності парацетамолу, здатне призвести до ураження печінки. . Одночасне застосування не рекомендується. Хлорамфенікол: Парацетамол може збільшувати ризик підвищеної концентрації хлорамфеніколу. Одночасне застосування не рекомендується. Зідовудін: Парацетамол може збільшувати схильність до розвитку нейтропенії, у зв'язку з чим слід контролювати гематологічні показники. Одночасне застосування можливе лише з дозволу лікаря. Пробенецид: Пробенецид зменшує кліренс парацетамолу, що потребує зниження дози парацетамолу. Одночасне застосування не рекомендується. Непрямі антикоагулянти: Багаторазовий прийом парацетамолу протягом більш ніж одного тижня збільшує антикоагулянтний ефект. Епізодичний прийом парацетамолу не має значного впливу. Пропантелін та інші препарати, що уповільнюють евакуацію зі шлунка: Знижують швидкість всмоктування парацетамолу, що може відтермінувати або зменшити швидке полегшення болю. Метоклопрамід та інші препарати, що прискорюють евакуацію зі шлунка: Збільшує швидкість всмоктування парацетамолу та, відповідно, ефективність та початок знеболювальної дії. Колестирамін: Знижує швидкість всмоктування парацетамолу, тому при необхідності максимальної аналгезії, колістірамін приймають не раніше 1 години після прийому парацетамолу. Кофеїн Одночасне застосування може знизити снодійний ефект або зменшити протисудомний ефект барбітуратів, тому одночасне застосування не рекомендується. При необхідності одночасного застосування комбінацію доцільно приймати вранці. Літій: Скасування кофеїну може збільшити плазмову концентрацію літію, оскільки кофеїн збільшує нирковий кліренс літію, тому при відміні кофеїну може знадобитися зниження дози літію. Одночасне застосування не рекомендується. Дисульфірам: Пацієнтів, які перебувають на лікуванні дисульфірамом, слід попередити про необхідність не допускати застосування кофеїну, щоб уникнути ризику посилення алкогольного абстинентного синдрому у зв'язку зі стимулюючою дією кофеїну на серцево-судинну та центральну нервову системи. Ефедриноподібні речовини: збільшення ризику розвитку лікарської залежності. Одночасне застосування не рекомендується. Симпатоміметики або левотироксин За рахунок взаємного потенціювання можуть посилювати хронотропний ефект. Одночасне застосування не рекомендується. Теофілін: Одночасне застосування знижує екскрецію теофіліну. Антибактеріальні препарати з групи хінолонів, еноксацин та піпемідова кислота, тербінафін, циметидин, флувоксамін та пероральні контрацептиви: Збільшення періоду напіввиведення кофеїну внаслідок інгібування цитохрому Р450 печінки, тому пацієнтам з порушенням функції печінки та порушенням Нікотин, фенітоїн та фенілпропаноламін: Знижують термінальний період напіввиведення кофеїну. Клозапін: Кофеїн збільшує сироваткову концентрацію клозапіну, ймовірно, як за рахунок фармакокінетичних, так і фармакодинамічних механізмів. Необхідний контроль сироваткової концентрації клозапіну. Одночасне застосування не рекомендується. Вплив на лабораторні дослідження Високі дози АСК можуть спотворювати результати низки клініко-біохімічних лабораторних досліджень. Застосування парацетамолу може вплинути на результати визначення сечової кислоти за методом фосфорновольфрамової кислоти та глікемії глюкозооксидазним/пероксидазним методом. Кофеїн може звертати ефекти дипіридамолу на кровотік у міокарді, спотворюючи таким чином результати цього дослідження. Під час проведення дослідження необхідно протягом 8-12 год утриматися від прийому кофеїну.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньо під час або після їди. Для усунення больового синдрому дорослим і дітям старше 15 років: по 1 таблетці через кожні 4-6 год. При перших ознаках мігрені приймають 2 таблетки. При лихоманковому синдромі дорослим: по 2 таблетки кожні 6 год. Середня добова доза становить 3-4 таблетки на день, максимальна добова доза – 6 таблеток на день. Після прийому 2 таблеток полегшення головного та інших видів болю зазвичай настає швидко – через 15 хвилин, при мігрені полегшення настає зазвичай через 30 хв. При больовому синдромі не слід приймати більше 5 днів без консультації з лікарем. Для лікування головного болю та мігрені препарат застосовують не більше 4 днів. При пропасному синдромі препарат не слід приймати більше 3 днів без консультації з лікарем. Літні (старше 65 років). У літніх пацієнтів, особливо при низькій масі тіла, слід бути обережними. Пацієнти з печінковою та нирковою недостатністю. Вплив порушення функції печінки або нирок на фармакокінетику препарату не вивчався. Враховуючи механізм дії ацетилсаліцилової кислоти та парацетамолу, їх застосування може посилити ниркову або печінкову недостатність. У зв'язку з цим препарат протипоказаний у пацієнтів з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю, а при печінковій та нирковій недостатності легкого та середнього ступеня його слід застосовувати з обережністю.ПередозуванняАцетилсаліцилова кислота. При легких інтоксикаціях - запаморочення, шум у вухах, глухота, підвищене потовиділення, нудота, блювання, біль голови і сплутаність свідомості. Виникає за плазмової концентрації 150-300 мкг/мл. Лікування – зниження дози чи скасування терапії. При концентраціях вище 300 мкг/мл виникає більш важка інтоксикація, що виявляється гіпервентиляцією, лихоманкою, занепокоєнням, кетоацидозом, респіраторним алкалозом та метаболічним ацидозом. Пригнічення центральної нервової системи може призвести до коми, також можуть виникнути серцево-судинний колапс та дихальна недостатність. Найбільший ризик розвитку хронічної інтоксикації відзначається у дітей та осіб похилого віку при прийомі протягом кількох діб понад 100 мг/кг/добу. Лікування – При підозрі на надходження понад 120 мг/кг саліцилатів протягом останньої години багаторазово вводять активоване вугілля. При прийомі більше 120 мг/кг саліцилатів слід визначати їхню плазмову концентрацію, хоча спрогнозувати її тяжкість лише на підставі цього показника неможливо, необхідно також враховувати клінічні та біохімічні показники. Якщо плазмова концентрація перевищує 500 мкг/мл (350 мкг/мл для дітей віком до 5 років), внутрішньовенне введення натрію гідрокарбонату ефективно видаляє саліцилати з плазми. Якщо плазмова концентрація перевищує 700 мкг/мл (нижчі концентрації у дітей та літніх) або при тяжкому метаболічному ацидозі, терапією вибору є гемодіаліз або гемоперфузія. Передозування парацетамолом. При передозуванні можлива інтоксикація, особливо у пацієнтів похилого віку, дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки (викликаних хронічним алкоголізмом), у пацієнтів з порушеннями харчування, а також у пацієнтів, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки, при якій можуть розвинутися блискавичний гепатит, печінкова недостатність, хол гепатит, цитолітичний гепатит, у зазначених вище випадках – іноді з летальним кінцем. Клінічна картина гострого передозування розвивається протягом 24 годин після прийому парацетамолу. Симптоми: шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, зниження апетиту, відчуття дискомфорту у черевній порожнині та (або) абдомінальний біль), блідість шкірних покривів. При одномоментному введенні 7,5 г і більше або дітям понад 140 мг/кг відбувається цитоліз гепатоцитів з повним та незворотним некрозом печінки, розвитком печінкової недостатності, метаболічного ацидозу та енцефалопатії, які можуть призвести до коми та летального результату. Через 12-48 годин після введення парацетамолу відзначається підвищення активності мікросомальних ферментів печінки, лактатдегідрогенази, концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день.концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день.концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день. Лікування - негайна госпіталізація. Визначення кількісного вмісту парацетамолу в плазмі перед початком лікування в якомога більш ранні терміни після передозування. Введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону – метіоніну та ацетилцистеїну – найефективніше у перші 8 годин. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне (в/в) введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його введення. Симптоматичне лікування. Лабораторні дослідження активності мікросомальних ферментів печінки слід проводити на початку лікування і потім – кожні 24 години. У більшості випадків активність мікросомальних ферментів печінки нормалізується протягом 1-2 тижнів.У дуже важких випадках може знадобитися пересадка печінки. Кофеїн. Поширеними симптомами є гастралгія, ажитація, делірій, тривога, нервозність, занепокоєння, безсоння, психічне збудження, м'язові посмикування, сплутаність свідомості, судоми, зневоднення, прискорене сечовипускання, гіпертензія, головний біль, кров'ю), шум у вухах. При вираженому передозуванні може виникати гіперглікемія. Кардіологічні порушення виявляються тахікардією та аритмією. Лікування – зниження дози або скасування кофеїну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Цей лікарський препарат не слід приймати одночасно з лікарськими препаратами, що містять АСК або парацетамол. Подібно до інших засобів для лікування мігрені, до початку лікування передбачуваної мігрені у пацієнтів, яким раніше не виставлявся діагноз мігрень, або тим пацієнтам, у яких мігрень проявляється нетиповими симптомами, слід бути обережним, щоб виключити інші потенційно серйозні неврологічні розлади. Якщо у пацієнтів у ході >20% нападів мігрені виникає блювота або >50% нападів їм постільний режим, препарат застосовувати не слід. Якщо мігрень після прийому перших двох таблеток препарату не усувається, необхідно звернутися за медичною допомогою. Препарат не слід застосовувати, якщо протягом щонайменше останніх трьох місяців у пацієнта виникало більше 10 нападів головного болю на місяць. У цьому випадку слід запідозрити головний біль унаслідок надмірного застосування ліків та скасувати лікування. Крім того, пацієнтам слід звернутися за медичною допомогою. Слід бути обережними у пацієнтів з факторами ризику дегідратації, наприклад, з блювотою, діареями або до або після великої операції. Через свої фармакодинамічні властивості препарат може маскувати ознаки та симптоми інфекції. Внаслідок вмісту в препараті ацетилсаліцилової кислоти Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з подагрою, порушенням функції нирок або печінки, дегідратацією, неконтрольованою артеріальною гіпертензією, дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази та цукровим діабетом. З огляду на інгібування АСК агрегації тромбоцитів препарат може призводити до подовження часу кровотечі під час і після хірургічних втручань (зокрема невеликих, наприклад, екстракції зуба). Препарат не слід одночасно застосовувати з антикоагулянтами та іншими лікарськими засобами, які порушують згортання крові, без контролю лікаря (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). За пацієнтами з порушенням зсідання крові слід встановити ретельне спостереження. Слід бути обережними при метро- або менорагії. Якщо у пацієнта на фоні прийому препарату розвивається кровотеча або виразка шлунково-кишкового тракту, необхідно негайно його скасувати. У будь-який момент лікування будь-якими нестероїдними протизапальними засобами можуть виникати потенційно летальні кровотечі, виразки та перфорації ШКТ як з провісниками та важкими шлунково-кишковими ускладненнями в анамнезі, так і без них. Ці ускладнення, як правило, важче виявляються у пацієнтів похилого віку. Алкоголь, глюкокортикостероїди та нестероїдні протизапальні засоби можуть підвищувати ризик шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Препарат може сприяти розвитку бронхоспазму та виникненню загострення бронхіальної астми (в т.ч. бронхіальна астма, обумовлена ​​непереносимістю анальгетиків) або інших реакцій гіперчутливості. До факторів ризику відносяться бронхіальна астма, сезонний алергічний риніт.поліпоз носа, хронічна обструктивна хвороба легень, хронічні інфекції дихальних шляхів (особливо асоційовані із симптомами, характерними для алергічного риніту). Такі явища також можуть виникати у пацієнтів з алергічними реакціями (наприклад, шкірними, включаючи свербіж та кропив'янку) на інші речовини. У таких пацієнтів рекомендується дотримуватися особливої ​​обережності. Дітям до 18 років не можна призначати лікарські засоби, що містять ацетилсаліцилову кислоту як жарознижувальну, оскільки у разі вірусної інфекції вони здатні збільшити ризик виникнення синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є гіперпірексія, тривала блювота, метаболічний ацидоз, порушення з боку нервової системи та психіки, гепатомегалія та порушення функції печінки, гостра енцефалопатія, порушення дихання, судоми, кома. АСК може спотворювати результати лабораторних аналізів функції щитовидної залози внаслідок хибнопозитивної низької концентрації левотироксину (Т4) та трийодтироніну (Тз). Внаслідок вмісту в препараті парацетамолу Слід виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки або алкогольною залежністю. Ризик отруєння парацетамолом підвищується у пацієнтів, які приймають інші потенційно гепатотоксичні лікарські препарати або лікарські препарати, що індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, рифампіцин, ізоніазид, хлорамфенікол, снодійні та протисудомні засоби, включаючи фенобарбітал, фенітоїн) та. Пацієнти з алкоголізмом в анамнезі входять до особливої ​​групи ризику ураження печінки. При застосуванні препарату можуть розвиватися серйозні шкірні реакції, такі як гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, які можуть призводити до летального результату. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки серйозних реакцій шкіри. Прийом препарату повинен бути припинений при перших проявах реакцій шкіри або будь-яких інших ознак гіперчутливості. Внаслідок вмісту у препараті кофеїну Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з подагрою, гіпертиреозом та аритмією. При застосуванні препарату слід обмежити споживання продуктів, що містять кофеїн, оскільки надмірне надходження кофеїну може призвести до нервозності, дратівливості, безсоння та, у деяких випадках, почастішання серцебиття. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Дослідження з вивчення впливу на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами не проводилися. При виникненні таких небажаних реакцій, як запаморочення або сонливість, слід утриматися від цих видів діяльності та повідомити про це лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецепта

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: метамізол натрію 500 мг, пітофенону гідрохлорид 5 мг, фенпіверінія бромід 0.1 мг. Допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний (безводний), повідон, метилгідроксибензоат, очищений тальк, магнію стеарат. 100 шт. - блістери, пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки блідо-жовтого кольору, круглі, плоскі, зі скошеними краями, ризиком на одному боці та гравіюванням "MICRO" - на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаКомбінований аналгезуючий та спазмолітичний засіб. Поєднання компонентів препарату призводить до взаємного посилення їхньої фармакологічної дії. Метамізол натрію; - похідне піразолону, має аналгетичну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію, механізм якого пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів. Пітофенону гідрохлорид; має пряму міотропну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів і викликає її розслаблення (папавериноподібна дія). Фенпіверінія бромід; має м-холіноблокуючу дію і надає додаткову міотропну дію на гладку мускулатуру.ФармакокінетикаМетамізол натрію Після прийому внутрішньо метамізол натрію швидко всмоктується із ШКТ. У стінці кишківника гідролізується з утворенням активного метаболіту. Незмінений метамізол натрію в крові не визначається (тільки після внутрішньовенного введення виявляється в плазмі крові в незначній концентрації і швидко стає недоступним для визначення). Після внутрішньом'язового введення активні речовини препарату швидко та значною мірою всмоктуються з місця ін'єкції. Зв'язування з білками плазми становить 50-60%. При прийомі у терапевтичних дозах виділяється із грудним молоком. Метамізол натрію піддається інтенсивній біотрансформації у печінці. Основними метаболітами є 4-метиламіноантипірин, 4-форміламіноантипірин, 4-аміноантипірин і 4-ацетиламіноантипірин. Ідентифіковано близько 20 додаткових метаболітів, включаючи похідні глюкуронової кислоти. Основні чотири метаболіти виявляються в цереброспінальній рідині. Виводиться переважно нирками. Пітофенон Швидко всмоктується із ШКТ при прийомі внутрішньо. Cmax; у плазмі крові досягається через 30-60 хв. Швидко розподіляється в органах та тканинах, не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується у печінці шляхом окисних реакцій. Виводиться із сечею. Т1/2 становить 1.8 год. Фенпіверінія бромід При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Cmax; у плазмі крові досягається протягом 1 год. Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться у незміненому вигляді із сечею 32.4-40.4%, з жовчю – 2.3-5.3%.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром (слабко або помірно виражений) при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів: ниркова колька, спазм сечоводу та сечового міхура; жовчна колька; дискінезія жовчовивідних шляхів; постхолецистектомічний синдром; кишкова колька; хронічний коліт; альгодисменорея; захворювання органів малого тазу. для короткочасного лікування артралгії; міалгії; невралгії, ішіалгії. Як допоміжний лікарський засіб при больовому синдромі після хірургічних втручань та діагностичних процедур.Протипоказання до застосуванняВиражена печінкова та/або ниркова недостатність; пригнічення кістковомозкового кровотворення; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; тахіаритмія; тяжка стенокардія; декомпенсована хронічна серцева недостатність; колапс; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози (з клінічними проявами); кишкова непрохідність; мегаколон; вагітність (особливо I триместр та останні 6 тижнів); період лактації; дитячий вік до 3 міс або маса тіла менше 5 кг (для внутрішньовенного введення); дитячий вік до 5 років (для пігулок); підвищена чутливість (в т.ч. до похідних піразолону). З ;обережністю: ;ниркова/печінкова недостатність; бронхіальна астма; схильність до артеріальної гіпотензії; підвищена чутливість до НПЗЗ; кропив'янка або гострий риніт, спровоковані прийомом ацетилсаліцилової кислоти або іншими НПЗЗ.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності (особливо в І триместрі та останні 6 тижнів). При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Протипоказано внутрішньовенне введення препарату в дитячому віці до 3 місяців або при масі тіла менше 5 кг. Протипоказано застосування препарату у формі пігулок у дитячому віці до 5 років.Побічна діяАлергічні реакції: ; кропив'янка (в т.ч. на кон'юнктиві і слизових оболонках носоглотки), ангіоневротичний набряк; З боку системи кровотворення: ;тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз (може проявлятися такими симптомами: невмотивований підйом температури, озноб, біль у горлі, утруднення ковтання, стоматит, а також розвиток явищ вагініту або проктиту). З боку серцево-судинної системи: зниження АТ. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, фарбування сечі в червоний колір. Антихолінергічні ефекти: сухість у роті, знижене потовиділення, парез акомодації, тахікардія, утруднене сечовипускання. Місцеві реакції: при внутрішньом'язовому введенні можливі інфільтрати в місці введення.Взаємодія з лікарськими засобамиБлокатори гістамінових H1-рецепторів, бутирофенони, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, амантадин і хінідин; - можливе посилення м-холіноблокуючої дії. Хлорпромазин або інші похідні фенотіазину; - можливий розвиток вираженої гіпертермії. Ненаркотичні анальгетики, трициклічні антидепресанти, пероральні гормональні контрацептиви та алопуринол; - підвищують токсичність препарату. Фенілбутазон, барбітурати та інші індуктори мікросомальних ферментів; - зменшення ефективності метамізолу натрію. Седативні та анксіолітичні засоби (транквілізатори); - посилення аналгетичну дії метамізолу натрію. Рентгеноконтрастні лікарські засоби, колоїдні кровозамінники та пеніцилін; - комбінації з препаратами, що містять метамізол натрію, застосовувати не слід. Циклоспорин; - можливе зниження концентрації циклоспорину в крові. Пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин; - метамізол натрію витісняє із зв'язку з білками ці засоби, внаслідок чого можливе збільшення виразності їх дії. Тіамазол та цитостатики; - підвищення ризику розвитку лейкопенії. Лікарські засоби з мієлотоксичною дією: посилення гематотоксичного ефекту препарату. Кодеїн, блокатори гістамінових Н2-рецепторів, пропранолол; - посилення дії препарату внаслідок уповільнення інактивації метамізолу натрію. Етанол; - Посилення ефектів етанолу. Розчин для ін'єкцій фармацевтично несумісний з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиВсередину Дорослим та підліткам старше 15 років: 1-2 таб. 2-3 рази на добу, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дітям віком 12-14 років: разова доза – 1 таб., максимальна добова доза – 6 таб. (1.5 таб. 4 рази на добу), дітям віком 8-11 років – 0.5 таб., максимальна добова доза – 4 таб. (по 1 таб. 4 рази на добу), дітям віком 5-7 років – 0.5 таб., максимальна добова доза – 2 таб. (по 0.5 таб. 4 рази на добу). Парентерально (в/в, в/м) Дорослим та підліткам старше 15 років при гострих важких кольках вводять внутрішньовенно повільно (по 1 мл протягом 1 хв) по 2 мл; при необхідності вводять повторно через 6-8 год. В/м - 2-5 мл розчину 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 10 мл (що відповідає 5 г метамізолу натрію). Тривалість курсу лікування визначається залежно від клінічної симптоматики та етіопатогенезу захворювання, але не повинна перевищувати 5 днів. Розрахунок дози для дітей при внутрішньовенному та внутрішньом'язовому введенні: 3-11 міс (5-8 кг) - тільки внутрішньом'язово - 0.1-0.2 мл; 1-2 роки (9-15 кг) – в/в – 0.1-0.2 мл, в/м – 0.2-0.3 мл; 3-4 роки (16-23 кг) – в/в – 0.2-0.3, в/м – 0.3-0.4 мл; 5-7 років (24-30 кг) – в/в – 0.3-0.4 мл, в/м – 0.4-0.5 мл; 8-12 років (31-45 кг) – в/в – 0.5-0.6 мл, в/м – 0.6-0.7 мл; 12-15 років - в/в та в/м - 0.8-1 мл. Перед введенням ін'єкційного розчину слід зігріти в руці.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, гастралгія, гіпотермія, зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка, шум у вухах, сонливість, марення, порушення свідомості, гострий агранулоцитоз, геморагічний синдром, олігурія, гостра ниркова та/або печінкова пара, . Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля, водно-сольових розчинів, проведення форсованого діурезу, гемодіалізу; при розвитку судомного синдрому - внутрішньовенне введення діазепаму та швидкодіючих барбітуратів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше тижня) лікуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. При підозрі на агранулоцитоз або за наявності тромбоцитопенії необхідно припинити прийом препарату. Застосування препарату для усунення гострих болів у животі неприпустимо до з'ясування причини захворювання. Непереносимість зустрічається дуже рідко, проте загроза розвитку анафілактичного шоку після внутрішньовенного введення препарату відносно вища, ніж після прийому препарату внутрішньо. У пацієнтів з атопічною бронхіальною астмою та полінозами підвищується ризик розвитку алергічних реакцій. Парентеральне введення препарату слід використовувати лише у випадках, коли прийом внутрішньо неможливий або порушено всмоктування із ШКТ. В/в ін'єкцію слід проводити повільно, у положенні пацієнта лежачи та під контролем АТ, ЧСС та частоти дихання. Необхідно дотримуватись особливої ​​обережності при введенні більше 2 мл розчину (є ризик різкого зниження АТ). Для внутрішньом'язового введення необхідно використовувати довгу голку. При лікуванні дітей віком до 5 років та пацієнтів, які отримують цитостатики, застосування метамізолу натрію слід проводити лише під наглядом лікаря. Можливе фарбування сечі у червоний колір за рахунок виділення метаболіту (клінічного значення не має). У період лікування препаратом не рекомендується приймати етанол. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час лікування слід дотримуватися обережності водіям транспортних засобів та особам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: метамізол натрію 500 мг, пітофенону гідрохлорид 5 мг, фенпіверінія бромід 0.1 мг. Допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний (безводний), повідон, метилгідроксибензоат, очищений тальк, магнію стеарат. 10 шт. - блістери, пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки блідо-жовтого кольору, круглі, плоскі, зі скошеними краями, ризиком на одному боці та гравіюванням "MICRO" - на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаКомбінований аналгезуючий та спазмолітичний засіб. Поєднання компонентів препарату призводить до взаємного посилення їхньої фармакологічної дії. Метамізол натрію; - похідне піразолону, має аналгетичну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію, механізм якого пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів. Пітофенону гідрохлорид; має пряму міотропну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів і викликає її розслаблення (папавериноподібна дія). Фенпіверінія бромід; має м-холіноблокуючу дію і надає додаткову міотропну дію на гладку мускулатуру.ФармакокінетикаМетамізол натрію Після прийому внутрішньо метамізол натрію швидко всмоктується із ШКТ. У стінці кишківника гідролізується з утворенням активного метаболіту. Незмінений метамізол натрію в крові не визначається (тільки після внутрішньовенного введення виявляється в плазмі крові в незначній концентрації і швидко стає недоступним для визначення). Після внутрішньом'язового введення активні речовини препарату швидко та значною мірою всмоктуються з місця ін'єкції. Зв'язування з білками плазми становить 50-60%. При прийомі у терапевтичних дозах виділяється із грудним молоком. Метамізол натрію піддається інтенсивній біотрансформації у печінці. Основними метаболітами є 4-метиламіноантипірин, 4-форміламіноантипірин, 4-аміноантипірин і 4-ацетиламіноантипірин. Ідентифіковано близько 20 додаткових метаболітів, включаючи похідні глюкуронової кислоти. Основні чотири метаболіти виявляються в цереброспінальній рідині. Виводиться переважно нирками. Пітофенон Швидко всмоктується із ШКТ при прийомі внутрішньо. Cmax; у плазмі крові досягається через 30-60 хв. Швидко розподіляється в органах та тканинах, не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується у печінці шляхом окисних реакцій. Виводиться із сечею. Т1/2 становить 1.8 год. Фенпіверінія бромід При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Cmax; у плазмі крові досягається протягом 1 год. Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться у незміненому вигляді із сечею 32.4-40.4%, з жовчю – 2.3-5.3%.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром (слабко або помірно виражений) при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів: ниркова колька, спазм сечоводу та сечового міхура; жовчна колька; дискінезія жовчовивідних шляхів; постхолецистектомічний синдром; кишкова колька; хронічний коліт; альгодисменорея; захворювання органів малого тазу. для короткочасного лікування артралгії; міалгії; невралгії, ішіалгії. Як допоміжний лікарський засіб при больовому синдромі після хірургічних втручань та діагностичних процедур.Протипоказання до застосуванняВиражена печінкова та/або ниркова недостатність; пригнічення кістковомозкового кровотворення; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; тахіаритмія; тяжка стенокардія; декомпенсована хронічна серцева недостатність; колапс; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози (з клінічними проявами); кишкова непрохідність; мегаколон; вагітність (особливо I триместр та останні 6 тижнів); період лактації; дитячий вік до 3 міс або маса тіла менше 5 кг (для внутрішньовенного введення); дитячий вік до 5 років (для пігулок); підвищена чутливість (в т.ч. до похідних піразолону). З ;обережністю: ;ниркова/печінкова недостатність; бронхіальна астма; схильність до артеріальної гіпотензії; підвищена чутливість до НПЗЗ; кропив'янка або гострий риніт, спровоковані прийомом ацетилсаліцилової кислоти або іншими НПЗЗ.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності (особливо в І триместрі та останні 6 тижнів). При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Протипоказано внутрішньовенне введення препарату в дитячому віці до 3 місяців або при масі тіла менше 5 кг. Протипоказано застосування препарату у формі пігулок у дитячому віці до 5 років.Побічна діяАлергічні реакції: ; кропив'янка (в т.ч. на кон'юнктиві і слизових оболонках носоглотки), ангіоневротичний набряк; З боку системи кровотворення: ;тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз (може проявлятися такими симптомами: невмотивований підйом температури, озноб, біль у горлі, утруднення ковтання, стоматит, а також розвиток явищ вагініту або проктиту). З боку серцево-судинної системи: зниження АТ. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, фарбування сечі в червоний колір. Антихолінергічні ефекти: сухість у роті, знижене потовиділення, парез акомодації, тахікардія, утруднене сечовипускання. Місцеві реакції: при внутрішньом'язовому введенні можливі інфільтрати в місці введення.Взаємодія з лікарськими засобамиБлокатори гістамінових H1-рецепторів, бутирофенони, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, амантадин і хінідин; - можливе посилення м-холіноблокуючої дії. Хлорпромазин або інші похідні фенотіазину; - можливий розвиток вираженої гіпертермії. Ненаркотичні анальгетики, трициклічні антидепресанти, пероральні гормональні контрацептиви та алопуринол; - підвищують токсичність препарату. Фенілбутазон, барбітурати та інші індуктори мікросомальних ферментів; - зменшення ефективності метамізолу натрію. Седативні та анксіолітичні засоби (транквілізатори); - посилення аналгетичну дії метамізолу натрію. Рентгеноконтрастні лікарські засоби, колоїдні кровозамінники та пеніцилін; - комбінації з препаратами, що містять метамізол натрію, застосовувати не слід. Циклоспорин; - можливе зниження концентрації циклоспорину в крові. Пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин; - метамізол натрію витісняє із зв'язку з білками ці засоби, внаслідок чого можливе збільшення виразності їх дії. Тіамазол та цитостатики; - підвищення ризику розвитку лейкопенії. Лікарські засоби з мієлотоксичною дією: посилення гематотоксичного ефекту препарату. Кодеїн, блокатори гістамінових Н2-рецепторів, пропранолол; - посилення дії препарату внаслідок уповільнення інактивації метамізолу натрію. Етанол; - Посилення ефектів етанолу. Розчин для ін'єкцій фармацевтично несумісний з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиВсередину Дорослим та підліткам старше 15 років: 1-2 таб. 2-3 рази на добу, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дітям віком 12-14 років: разова доза – 1 таб., максимальна добова доза – 6 таб. (1.5 таб. 4 рази на добу), дітям віком 8-11 років – 0.5 таб., максимальна добова доза – 4 таб. (по 1 таб. 4 рази на добу), дітям віком 5-7 років – 0.5 таб., максимальна добова доза – 2 таб. (по 0.5 таб. 4 рази на добу). Парентерально (в/в, в/м) Дорослим та підліткам старше 15 років при гострих важких кольках вводять внутрішньовенно повільно (по 1 мл протягом 1 хв) по 2 мл; при необхідності вводять повторно через 6-8 год. В/м - 2-5 мл розчину 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 10 мл (що відповідає 5 г метамізолу натрію). Тривалість курсу лікування визначається залежно від клінічної симптоматики та етіопатогенезу захворювання, але не повинна перевищувати 5 днів. Розрахунок дози для дітей при внутрішньовенному та внутрішньом'язовому введенні: 3-11 міс (5-8 кг) - тільки внутрішньом'язово - 0.1-0.2 мл; 1-2 роки (9-15 кг) – в/в – 0.1-0.2 мл, в/м – 0.2-0.3 мл; 3-4 роки (16-23 кг) – в/в – 0.2-0.3, в/м – 0.3-0.4 мл; 5-7 років (24-30 кг) – в/в – 0.3-0.4 мл, в/м – 0.4-0.5 мл; 8-12 років (31-45 кг) – в/в – 0.5-0.6 мл, в/м – 0.6-0.7 мл; 12-15 років - в/в та в/м - 0.8-1 мл. Перед введенням ін'єкційного розчину слід зігріти в руці.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, гастралгія, гіпотермія, зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка, шум у вухах, сонливість, марення, порушення свідомості, гострий агранулоцитоз, геморагічний синдром, олігурія, гостра ниркова та/або печінкова пара, . Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля, водно-сольових розчинів, проведення форсованого діурезу, гемодіалізу; при розвитку судомного синдрому - внутрішньовенне введення діазепаму та швидкодіючих барбітуратів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше тижня) лікуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. При підозрі на агранулоцитоз або за наявності тромбоцитопенії необхідно припинити прийом препарату. Застосування препарату для усунення гострих болів у животі неприпустимо до з'ясування причини захворювання. Непереносимість зустрічається дуже рідко, проте загроза розвитку анафілактичного шоку після внутрішньовенного введення препарату відносно вища, ніж після прийому препарату внутрішньо. У пацієнтів з атопічною бронхіальною астмою та полінозами підвищується ризик розвитку алергічних реакцій. Парентеральне введення препарату слід використовувати лише у випадках, коли прийом внутрішньо неможливий або порушено всмоктування із ШКТ. В/в ін'єкцію слід проводити повільно, у положенні пацієнта лежачи та під контролем АТ, ЧСС та частоти дихання. Необхідно дотримуватись особливої ​​обережності при введенні більше 2 мл розчину (є ризик різкого зниження АТ). Для внутрішньом'язового введення необхідно використовувати довгу голку. При лікуванні дітей віком до 5 років та пацієнтів, які отримують цитостатики, застосування метамізолу натрію слід проводити лише під наглядом лікаря. Можливе фарбування сечі у червоний колір за рахунок виділення метаболіту (клінічного значення не має). У період лікування препаратом не рекомендується приймати етанол. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час лікування слід дотримуватися обережності водіям транспортних засобів та особам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: метамізол натрію 500 мг, пітофенону гідрохлорид 5 мг, фенпіверінія бромід 0.1 мг. Допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний (безводний), повідон, метилгідроксибензоат, очищений тальк, магнію стеарат. 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки блідо-жовтого кольору, круглі, плоскі, зі скошеними краями, ризиком на одному боці та гравіюванням "MICRO" - на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаКомбінований аналгезуючий та спазмолітичний засіб. Поєднання компонентів препарату призводить до взаємного посилення їхньої фармакологічної дії. Метамізол натрію; - похідне піразолону, має аналгетичну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію, механізм якого пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів. Пітофенону гідрохлорид; має пряму міотропну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів і викликає її розслаблення (папавериноподібна дія). Фенпіверінія бромід; має м-холіноблокуючу дію і надає додаткову міотропну дію на гладку мускулатуру.ФармакокінетикаМетамізол натрію Після прийому внутрішньо метамізол натрію швидко всмоктується із ШКТ. У стінці кишківника гідролізується з утворенням активного метаболіту. Незмінений метамізол натрію в крові не визначається (тільки після внутрішньовенного введення виявляється в плазмі крові в незначній концентрації і швидко стає недоступним для визначення). Після внутрішньом'язового введення активні речовини препарату швидко та значною мірою всмоктуються з місця ін'єкції. Зв'язування з білками плазми становить 50-60%. При прийомі у терапевтичних дозах виділяється із грудним молоком. Метамізол натрію піддається інтенсивній біотрансформації у печінці. Основними метаболітами є 4-метиламіноантипірин, 4-форміламіноантипірин, 4-аміноантипірин і 4-ацетиламіноантипірин. Ідентифіковано близько 20 додаткових метаболітів, включаючи похідні глюкуронової кислоти. Основні чотири метаболіти виявляються в цереброспінальній рідині. Виводиться переважно нирками. Пітофенон Швидко всмоктується із ШКТ при прийомі внутрішньо. Cmax; у плазмі крові досягається через 30-60 хв. Швидко розподіляється в органах та тканинах, не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується у печінці шляхом окисних реакцій. Виводиться із сечею. Т1/2 становить 1.8 год. Фенпіверінія бромід При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Cmax; у плазмі крові досягається протягом 1 год. Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виводиться у незміненому вигляді із сечею 32.4-40.4%, з жовчю – 2.3-5.3%.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром (слабко або помірно виражений) при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів: ниркова колька, спазм сечоводу та сечового міхура; жовчна колька; дискінезія жовчовивідних шляхів; постхолецистектомічний синдром; кишкова колька; хронічний коліт; альгодисменорея; захворювання органів малого тазу. для короткочасного лікування артралгії; міалгії; невралгії, ішіалгії. Як допоміжний лікарський засіб при больовому синдромі після хірургічних втручань та діагностичних процедур.Протипоказання до застосуванняВиражена печінкова та/або ниркова недостатність; пригнічення кістковомозкового кровотворення; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; тахіаритмія; тяжка стенокардія; декомпенсована хронічна серцева недостатність; колапс; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози (з клінічними проявами); кишкова непрохідність; мегаколон; вагітність (особливо I триместр та останні 6 тижнів); період лактації; дитячий вік до 3 міс або маса тіла менше 5 кг (для внутрішньовенного введення); дитячий вік до 5 років (для пігулок); підвищена чутливість (в т.ч. до похідних піразолону). З ;обережністю: ;ниркова/печінкова недостатність; бронхіальна астма; схильність до артеріальної гіпотензії; підвищена чутливість до НПЗЗ; кропив'янка або гострий риніт, спровоковані прийомом ацетилсаліцилової кислоти або іншими НПЗЗ.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності (особливо в І триместрі та останні 6 тижнів). При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Протипоказано внутрішньовенне введення препарату в дитячому віці до 3 місяців або при масі тіла менше 5 кг. Протипоказано застосування препарату у формі пігулок у дитячому віці до 5 років.Побічна діяАлергічні реакції: ; кропив'янка (в т.ч. на кон'юнктиві і слизових оболонках носоглотки), ангіоневротичний набряк; З боку системи кровотворення: ;тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз (може проявлятися такими симптомами: невмотивований підйом температури, озноб, біль у горлі, утруднення ковтання, стоматит, а також розвиток явищ вагініту або проктиту). З боку серцево-судинної системи: зниження АТ. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, фарбування сечі в червоний колір. Антихолінергічні ефекти: сухість у роті, знижене потовиділення, парез акомодації, тахікардія, утруднене сечовипускання. Місцеві реакції: при внутрішньом'язовому введенні можливі інфільтрати в місці введення.Взаємодія з лікарськими засобамиБлокатори гістамінових H1-рецепторів, бутирофенони, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, амантадин і хінідин; - можливе посилення м-холіноблокуючої дії. Хлорпромазин або інші похідні фенотіазину; - можливий розвиток вираженої гіпертермії. Ненаркотичні анальгетики, трициклічні антидепресанти, пероральні гормональні контрацептиви та алопуринол; - підвищують токсичність препарату. Фенілбутазон, барбітурати та інші індуктори мікросомальних ферментів; - зменшення ефективності метамізолу натрію. Седативні та анксіолітичні засоби (транквілізатори); - посилення аналгетичну дії метамізолу натрію. Рентгеноконтрастні лікарські засоби, колоїдні кровозамінники та пеніцилін; - комбінації з препаратами, що містять метамізол натрію, застосовувати не слід. Циклоспорин; - можливе зниження концентрації циклоспорину в крові. Пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин; - метамізол натрію витісняє із зв'язку з білками ці засоби, внаслідок чого можливе збільшення виразності їх дії. Тіамазол та цитостатики; - підвищення ризику розвитку лейкопенії. Лікарські засоби з мієлотоксичною дією: посилення гематотоксичного ефекту препарату. Кодеїн, блокатори гістамінових Н2-рецепторів, пропранолол; - посилення дії препарату внаслідок уповільнення інактивації метамізолу натрію. Етанол; - Посилення ефектів етанолу. Розчин для ін'єкцій фармацевтично несумісний з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиВсередину Дорослим та підліткам старше 15 років: 1-2 таб. 2-3 рази на добу, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дітям віком 12-14 років: разова доза – 1 таб., максимальна добова доза – 6 таб. (1.5 таб. 4 рази на добу), дітям віком 8-11 років – 0.5 таб., максимальна добова доза – 4 таб. (по 1 таб. 4 рази на добу), дітям віком 5-7 років – 0.5 таб., максимальна добова доза – 2 таб. (по 0.5 таб. 4 рази на добу). Парентерально (в/в, в/м) Дорослим та підліткам старше 15 років при гострих важких кольках вводять внутрішньовенно повільно (по 1 мл протягом 1 хв) по 2 мл; при необхідності вводять повторно через 6-8 год. В/м - 2-5 мл розчину 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 10 мл (що відповідає 5 г метамізолу натрію). Тривалість курсу лікування визначається залежно від клінічної симптоматики та етіопатогенезу захворювання, але не повинна перевищувати 5 днів. Розрахунок дози для дітей при внутрішньовенному та внутрішньом'язовому введенні: 3-11 міс (5-8 кг) - тільки внутрішньом'язово - 0.1-0.2 мл; 1-2 роки (9-15 кг) – в/в – 0.1-0.2 мл, в/м – 0.2-0.3 мл; 3-4 роки (16-23 кг) – в/в – 0.2-0.3, в/м – 0.3-0.4 мл; 5-7 років (24-30 кг) – в/в – 0.3-0.4 мл, в/м – 0.4-0.5 мл; 8-12 років (31-45 кг) – в/в – 0.5-0.6 мл, в/м – 0.6-0.7 мл; 12-15 років - в/в та в/м - 0.8-1 мл. Перед введенням ін'єкційного розчину слід зігріти в руці.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, гастралгія, гіпотермія, зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка, шум у вухах, сонливість, марення, порушення свідомості, гострий агранулоцитоз, геморагічний синдром, олігурія, гостра ниркова та/або печінкова пара, . Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля, водно-сольових розчинів, проведення форсованого діурезу, гемодіалізу; при розвитку судомного синдрому - внутрішньовенне введення діазепаму та швидкодіючих барбітуратів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому (більше тижня) лікуванні необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. При підозрі на агранулоцитоз або за наявності тромбоцитопенії необхідно припинити прийом препарату. Застосування препарату для усунення гострих болів у животі неприпустимо до з'ясування причини захворювання. Непереносимість зустрічається дуже рідко, проте загроза розвитку анафілактичного шоку після внутрішньовенного введення препарату відносно вища, ніж після прийому препарату внутрішньо. У пацієнтів з атопічною бронхіальною астмою та полінозами підвищується ризик розвитку алергічних реакцій. Парентеральне введення препарату слід використовувати лише у випадках, коли прийом внутрішньо неможливий або порушено всмоктування із ШКТ. В/в ін'єкцію слід проводити повільно, у положенні пацієнта лежачи та під контролем АТ, ЧСС та частоти дихання. Необхідно дотримуватись особливої ​​обережності при введенні більше 2 мл розчину (є ризик різкого зниження АТ). Для внутрішньом'язового введення необхідно використовувати довгу голку. При лікуванні дітей віком до 5 років та пацієнтів, які отримують цитостатики, застосування метамізолу натрію слід проводити лише під наглядом лікаря. Можливе фарбування сечі у червоний колір за рахунок виділення метаболіту (клінічного значення не має). У період лікування препаратом не рекомендується приймати етанол. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час лікування слід дотримуватися обережності водіям транспортних засобів та особам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Виробник: Едас Завод-виробник: Едас(Росія). . .