Противовирусные препараты

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: абакавіру сульфат – 351,38 мг, у перерахунку на абакавір – 300,00 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 380,12 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 24,00 мг, кремнію діоксид колоїдний (безводний) – 4,50 мг, магнію стеарат – 20,00 мг; Оболонка таблетки: Опадрай жовтий (13К 52177) – 20,0 мг: гіпромелоза – 11,8 мг, титану діоксид – 5,2 мг, триацетин – 1,6 мг, барвник заліза оксид жовтий – 1,2 мг, полісорбат – 0 2 мг. ПРИ ВИРОБНИЦТВІ НА ХЕТЕРО ЛАБС ЛІМІТЕД По 60 пігулок у флаконі з поліетилену високої щільності, запечатаному алюмінієвою фольгою, із пластиковою кришкою, захищеною від випадкового відкривання дітьми. Флакон разом з інструкцією з медичного застосування в картонній пачці. ПРИ ВИРОБНИЦТВІ, ПРИ РАСФАСУВАННІ ТА УПАКОВЦІ НА ТОВ "МАКІЗ-ФАРМА" 60 таблеток у банку з поліетилену низького тиску (ПЕНД), закупореною кришкою з контролем першого розкриття, або в банку імпортної з поліетилену високої щільності (HDPE), закупореною кришкою з поліетилену низької щільності (LDPE) з контролем першого розкриття, або у імпортному флаконі з поліетилену високої щільності (HDPE), запечатаному алюмінієвою фольгою, закупореним пластиковою кришкою. Вільний простір у банку/флаконі при необхідності заповнюють ватою медичною гігроскопічною або ватним імпортним джгутом. На банку/флакон наклеюють етикетку з паперу етикетковою або письмовою, або самоклеючу. 1 банка/флакон разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКапсуловидні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з одного боку гравіювання 'Н', з іншого боку гравіювання '139' та ризику, що розділяє '13' і '9'. На поперечному розрізі ядро ​​- таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний [ВІЛ] засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Абакавір швидко і добре всмоктується при прийомі внутрішньо. Абсолютна біодоступність абакавіру при прийомі внутрішньо у дорослих становить близько 83%. Час досягнення максимальної концентрації (Тmах) при прийомі абакавіру внутрішньо у вигляді таблеток становить близько 1,5 год. При прийомі абакавіру внутрішньо в дозі 300 мг 2 рази на добу максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) при досягненні рівноважного стану становить в середньому 3 мкг/мл, а площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) протягом 12-годинного періоду між прийомом доз - у середньому 6,02 мкг * год / мл (протягом доби - близько 12 мкг * год / мл). Після одноразового прийому таблеток абакавіру в дозі 600 мг Сmах становить у середньому близько 4,26 мкг/мл, а AUC - в середньому 11,95 мкг*год/мл. За даними дослідження у 20 ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які приймали абакавір у дозі 300 мг 2 рази на добу та лише одну дозу (300 мг) перед 24-годинним періодом збору проб для аналізу, середнє геометричне значення термінального періоду напіввиведення (Т1/2) внутрішньоклітинного. карбовіру-ТФ при рівноважному стані становить 20,6 год (аналогічний показник для концентрації абакавіру в сироватці - 2,6 год). Рівноважні фармакокінетичні показники при прийомі абакавіру 600 мг 1 раз на добу були однакові з такими при прийомі абакавіру 300 мг двічі на добу у клінічному дослідженні з перехресним дизайном у 27 ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Внутрішньоклітинний вміст карбовіру-ТФ у мононуклеарах периферичної крові був вищим при застосуванні абакавіру в дозі 600 мг 1 раз на добу порівняно з прийомом абакавіру 300 мг двічі на добу (збільшення AUC у стані рівноваги за 24 години (AUC24,ss) на 3 максимальної добової концентрації у стані рівноваги (Сmах 24,ss) на 99%), що свідчить про можливість такого режиму прийому препарату ВІЛ-інфікованими пацієнтами. Прийом їжі уповільнює всмоктування абакавіру та зменшує Сmах, але не впливає на AUC. Тому абакавір можна приймати як з їжею, так і без неї. Розподіл та зв'язування з білками плазми крові Об'єм розподілу абакавіру при внутрішньовенному введенні становить близько 0,8 л/кг, що свідчить про його здатність легко проникати у тканини. У дослідженнях у ВІЛ-інфікованих пацієнтів показано, що абакавір добре проникає у спинномозкову рідину (СМР), при цьому співвідношення AUC абакавіру у СМР та AUC абакавіру у плазмі становить 30-44%. Було встановлено, що через 1,5 години після прийому абакавіру в дозі 300 мг 2 рази на добу його концентрація в СМР склала 0,14 мкг/мл. При застосуванні абакавіру в дозі 600 мг 2 рази на добу концентрація препарату в СМР наростала з 0,13 мкг/мл при її вимірюванні через 0,5-1 год до 0,74 мкг/мл при вимірі через 3-4 години після прийому абакавіру. . Таким чином, навіть якщо концентрація абакавіру, що спостерігається в СМР через 4 години після прийому препарату в дозі 600 мг 2 рази на добу, не є максимально терапією, що досягається при такому режимі, вона вже перевищує IC50 (0,08 мкг/мл або 0,26 мкмоль/л) у 9 разів. У дослідженнях in vitro встановлено, що у терапевтичних дозах абакавір помірно (приблизно на 49%) пов'язують із білками плазми крові людини. Це свідчить про те, що взаємодія абакавіру з іншими препаратами шляхом їх витіснення із з'єднання з білками плазми є малоймовірною. Метаболізм Абакавір метаболізується переважно у печінці. Менш ніж 2% прийнятої дози препарату виділяється нирками у незміненому вигляді. В організмі людини абакавір метаболізується в основному під дією алкогольдегідрогенази з утворенням 5'-карбонової кислоти та шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою з утворенням 5'-глюкуроніду, що становлять близько 66% від загальної кількості введеної дози препарату. Ці метаболіти екскретуються нирками. Виведення У середньому період напіввиведення абакавіру становить близько 1,5 год. Тривалий прийом абакавіру внутрішньо в дозі 300 мг 2 рази на добу не призводить до значної кумуляції препарату. Виведення абакавіру здійснюється за допомогою метаболізму в печінці з подальшою екскрецією метаболітів переважно через нирки. Близько 83% введеної дози виводиться нирками у вигляді метаболітів і абакавіру в незміненому вигляді, а кількість, що залишилася, - через кишечник. Особливі групи пацієнтів Діти Абакавір добре і швидко всмоктується при прийомі внутрішньо у дітей. Усі фармакокінетичні параметри у дітей можна порівняти з відповідними показниками у дорослих з незначною більшою варіабельністю плазмової концентрації. Фармакокінетичні дослідження у дітей показали, що прийом препарату 1 раз на добу еквівалентний за показниками AUC0-24 прийому такої самої дози препарату, поділеному на 2 рази на добу, для існуючих лікарських форм (розчин для прийому внутрішньо та таблетки, вкриті плівковою оболонкою). Немає достатніх даних з безпеки для того, щоб рекомендувати застосування абакавіру у дітей віком до 3 місяців. Особи похилого віку Фармакокінетика абакавіру у пацієнтів віком від 65 років не вивчалася. При лікуванні літніх пацієнтів необхідно враховувати частіші порушення функції печінки, нирок і серця в цьому віці, а також супутні захворювання та лікарські препарати, що приймаються. Пацієнти з порушенням функції нирок Абакавір метаболізується переважно у печінці, менше 2% його виводиться нирками у незміненому вигляді. Фармакокінетика абакавіру при термінальній стадії ниркової недостатності приблизно така сама, як при нормальній функції нирок. Тому при порушенні функції нирок корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки Абакавір метаболізується в основному в печінці. Результати дослідження фармакокінетики абакавіру у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) свідчать про збільшення AUC у середньому у 1,89 раза та періоду напіввиведення у 1,58 раза. На показник AUC метаболітів абакавіру порушення функції печінки не впливає, проте швидкість їх утворення та виведення при цьому знижується. Пацієнтам із порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості показано призначення препарату в іншій лікарській формі. Фармакокінетика абакавіру у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього та тяжкого ступеня тяжкості не вивчалася, таким чином застосування абакавіру протипоказане у цих груп пацієнтів.ФармакодинамікаМеханізм дії Абакавір - нуклеозидний аналог, що інгібує зворотну транскриптазу ВІЛ та селективно пригнічує реплікацію ВІЛ-1 та ВІЛ-2, включаючи штами ВІЛ-1, стійкі до зидовудину, ламівудину, залцитабіну, диданозину та невірапіну. Абакавір піддається внутрішньоклітинному метаболізму, перетворюючись на активну форму карбовір-5'-трифосфат (карбовір-ТФ). За даними досліджень in vitro противірусна дія препарату обумовлена ​​пригніченням зворотної транскриптази ВІЛ, що призводить до обриву синтезу ДНК на матриці вірусної РНК та зупинки реплікації ВІЛ. Не відмічалось антагонізму в противірусній активності абакавіру в культурі клітин при комбінації з нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази диданозином, емтрицитабіном, ламівудином, ставудином, тенофовіром, залцитабіном або зидовудіном або ненуклеозідами. Фармакодинаміка В отриманих in vitro штамах ВІЛ, стійких до абакавіру, були виявлені мутації у кількох кодонах гена зворотної транскриптази (ВІД) - M184V, K65R, L74V та Y115F. Стійкість ВІЛ до абакавіру in vitro та in vivo формується повільно. Для клінічно значущого 8-кратного збільшення 50% інгібуючої концентрації (IC50) потрібні множинні мутації вірусного геному. Штами, стійкі до абакавіру, можуть мати знижену чутливість до ламівудину, залцитабіну та/або диданозину, але повністю зберігають чутливість до зидовудину та ставудину. Перехресна стійкість до абакавіру та інгібіторів протеази ВІЛ або ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази малоймовірна. Неефективність комбінації режиму першої лінії, що включає абакавір, ламівудін і зидовудін, переважно пов'язана з одиничною мутацією - M184V, що зберігає можливість широкого вибору режимів терапії другої лінії. Абакавір проникає в спинномозкову рідину (СМР) та зменшує вміст у ній РНК ВІЛ-1. У поєднанні з іншими антиретровірусними препаратами він може запобігати розвитку неврологічних ускладнень ВІЛ-інфекції та уповільнювати появу стійких штамів у межах ЦНС.Показання до застосуванняЛікування ВІЛ-інфекції у дорослих та дітей з масою тіла понад 14 кг у складі комбінованої антиретровірусної терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до абакавіру або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату; діти та підлітки з масою тіла менше 14 кг (для даної лікарської форми); лактація; порушення функції печінки (для даної лікарської форми) клас А, В та С за шкалою Чайлд-П'ю (у зв'язку з відсутністю клінічних даних та рекомендованого режиму дозування). З обережністю: пацієнти з можливим ризиком виникнення ішемічної хвороби серця, спільне застосування абакавіру та рибавірину.Вагітність та лактаціяВагітність Дані, доступні в Реєстрі застосування антиретровірусних препаратів під час вагітності, не вказують на збільшення ризику розвитку основних вроджених вад розвитку, пов'язаних із застосуванням абакавіру порівняно із частотою вад розвитку у групі порівняння. Проте належних та добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок відсутні, безпека застосування абакавіру у жінок під час вагітності дотепер не встановлена. Є дані про вплив абакавіру у репродуктивних дослідженнях на тваринах. При необхідності застосування препарату Абакавір під час вагітності слід оцінити співвідношення ймовірної користі для матері та потенційного ризику для плода. Є дані про незначне транзиторне підвищення концентрації молочної кислоти в плазмі крові новонароджених та дітей грудного віку, матері яких під час вагітності та пологів приймали нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази. Можливо, це пов'язано із мітохондріальними порушеннями. Клінічна значимість цього явища досі не встановлено. Крім того, є вкрай рідкісні повідомлення про затримку розвитку, епілептичні напади та інші неврологічні порушення у новонароджених (наприклад, збільшення тонусу м'язів). Однак причинно-наслідковий зв'язок цих порушень з прийомом нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази матерями під час вагітності та під час пологів не встановлено.Ці дані не скасовують існуючих рекомендацій щодо застосування антиретровірусних препаратів під час вагітності для запобігання вертикальній передачі ВІЛ. Лактація Фахівці не рекомендують ВІЛ-інфікованим пацієнткам грудне вигодовування, щоб уникнути передачі ВІЛ-інфекції дитині. Оскільки абакавір, його метаболіти та ВІЛ проникають у грудне молоко, грудне вигодовування протипоказане.Побічна діяГіперчутливість За даними клінічних досліджень, проведених до початку скринінгу на наявність алелю HLA-B*5701, приблизно у 5% пацієнтів, які приймали абакавір, відзначалася реакція гіперчутливості, в окремих випадках зі смертельним результатом. Гіперчутливість до абакавіру характеризується виникненням симптомів, що свідчать про поліорганне ураження. Майже у більшості пацієнтів з гіперчутливістю при розвитку цієї реакції відзначаються лихоманка та/або висип (зазвичай макуло-папульозна або уртикарна), хоча в деяких випадках ці прояви відсутні. Симптоми реакції гіперчутливості можуть з'являтися будь-коли після початку лікування абакавіром, проте найчастіше вони виникають протягом перших 6 тижнів лікування (медіана часу початку цієї реакції - 11 діб). Пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом із консультаціями кожні 2 тижні, особливо протягом перших 2 місяців терапії абакавіром. Прояви реакції гіперчутливості наведені нижче. Симптоми, що зустрічаються не менше ніж у 10% пацієнтів із гіперчутливістю, виділені напівжирним шрифтом. Порушення з боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини Висипання (зазвичай макуло-папульозна або уртикарна). З боку шлунково-кишкового тракту Нудота, блювання, діарея, біль у животі, виразка слизової оболонки порожнини рота. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка, кашель, біль у горлі, респіраторний дистрес-синдром дорослих, дихальна недостатність. Порушення з боку нервової системи Головний біль, парестезія. Порушення з боку кровотворної та лімфатичної системи Лімфоспенія. Порушення з боку печінки та підшлункової залози Підвищення біохімічних показників функції печінки, гепатиту, печінкової недостатності. Порушення з боку опорно-рухової системи Міалгії; рідко – міоліз, артралгії, підвищення активності креатинфосфокінази. Порушення з боку нирок та сечовидільної системи Підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові, ниркова недостатність. Інші Гарячка, відчуття втоми, нездужання, набряки, лімфаденопатія, артеріальна гіпотонія, кон'юнктивіт, анафілактичні реакції. Хворі на реакцію гіперчутливості спочатку можуть прийняти її за захворювання органів дихання (пневмонію, бронхіт, фарингіт), грипоподібний синдром, гастроентерит або за небажані реакції, пов'язані з прийомом інших препаратів. Пізня діагностика реакції гіперчутливості призводить до продовження або відновлення прийому абакавіру, що призводить до більш тяжкої реакції гіперчутливості або смерті. Тому при появі будь-яких із перелічених симптомів необхідне ретельне обстеження пацієнта для виключення реакції гіперчутливості. Якщо виключити реакцію гіперчутливості не можна, то повторне призначення препарату Абакавір або інших препаратів, які містять абакавір, суворо протипоказано. Цілком ймовірно, що переривання терапії може збільшити ризик розвитку сенсибілізації і, отже, виникнення клінічно значимих реакцій гіперчутливості. Тому пацієнти повинні бути попереджені про важливість регулярного прийому препарату Абакавір. Якщо при розвитку реакції гіперчутливості пацієнти продовжують приймати препарат Абакавір, то клінічні прояви стають більш вираженими, а при відміні препарату Абакавір вони зазвичай піддаються зворотному розвитку. Відновлення прийому препарату Абакавір пацієнтами з реакцією гіперчутливості в анамнезі призводить до розвитку повторної реакції протягом декількох годин. Повторна реакція гіперчутливості може протікати важче, ніж перша, і виявлятися загрозливому життю артеріальною гіпотензією, аж до летального результату. При розвитку реакції гіперчутливості на абакавір, незалежно від носія алелі HLA-B*5701, препарат повинен бути скасований, і його ніколи не можна призначати в подальшому, як і інші препарати, що містять абакавір.Іноді реакція гіперчутливості розвивається при відновленні терапії препаратом Абакавір після його відміни, спричиненої появою всього одного з основних симптомів цієї реакції (висипки, гарячки, нездужання, стомлюваності, порушень з боку шлунково-кишкового тракту або дихальної системи). У поодиноких випадках ця реакція виникає при відновленні прийому Абакавіру пацієнтами, у яких до відміни препарату не відзначалося жодних попередніх симптомів реакції гіперчутливості. Природа інших небажаних явищ, відмінних від реакції гіперчутливості, але спостерігаються у пацієнтів, які отримують препарат Абакавір, до кінця не зрозуміла. Чи є ці небажані явища наслідком застосування препарату Абакавір або інших препаратів, які одночасно призначаються з ним, або вони зумовлені самим захворюванням, дотепер не встановлено. Багато з наведених нижче небажаних ефектів, пов'язаних з прийомом препарату Абакавір (нудота, блювання, діарея, лихоманка, стомлюваність, висип) можуть спостерігатися і при розвитку реакції гіперчутливості. Тому при появі будь-якого з цих симптомів показано ретельне обстеження хворого на підтвердження або виключення реакції гіперчутливості. Якщо препарат Абакавір був відмінений унаслідок підозри на реакцію гіперчутливості, відновлення прийому препарату заборонено. Відновлювати терапію препаратом Абакавір після переривання у зв'язку з появою вищеперелічених симптомів можна тільки після виключення реакції гіперчутливості та під безпосереднім медичним наглядом. Були зареєстровані рідкісні випадки поліморфної ексудативної еритеми, синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу, у яких не можна було виключити реакцію гіперчутливості до абакавіру. У таких випадках необхідно завжди припинити прийом лікарських засобів, що містять абакавір. Більшість наведених нижче небажаних реакцій не обмежує застосування препарату Абакавір. Залежно від частоти їх виявлення можна розділити на такі категорії: дуже часто (≥1/10); часто (≥ 1/100, Категорії частоти були сформовані на підставі клінічних досліджень препарату та післяреєстраційного спостереження. Дані клінічних досліджень Порушення з боку обміну речовин та харчування Часто: анорексія. Порушення з боку нервової системи Часто: біль голови. Порушення зі стогони шлунково-кишкового тракту Часто: нудота, блювання, діарея. Системні прояви та місцеві реакції Часто: лихоманка, сонливість, стомлюваність. У контрольованих клінічних дослідженнях було показано, що зміна лабораторних показників при лікуванні препаратом Абакавір спостерігається так само рідко, як і в контрольній групі пацієнтів, які не отримували препарат. Дані післяреєстраційного спостереження Порушення метаболізму та харчування Часто: гіперлактатемія, гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, резистентність до інсуліну. Рідко: лактоацидоз (можливо зі смертельним наслідком, як правило, пов'язані з тяжкою гепатомегалією та стеатозом печінки), накопичення та/або перерозподіл жирової тканини (ліподистрофія). Частота цих небажаних реакцій залежить від багатьох факторів, у тому числі від антиретровірусних препаратів, що використовуються у комбінації з абакавіром. Порушення з боку центральної нервової системи: біль голови, запаморочення, мігрень, порушення сну, депресивні розлади, нездужання, втома. Порушення серцево-судинної системи: інфаркт міокарда. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Рідко: нудота, блювання, діарея, біль у животі, гастрит, панкреатит (причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням абакавіру точно не встановлено), гепатомегалія, жирова дистрофія печінки. Рідко: панкреатит (причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням абакавіру точно не встановлений). Порушення дихальної системи: бронхіт. Порушення з боку шкіри Часто: висип (за відсутності системних проявів). Дуже рідко: поліморфна ексудативна еритема, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку опорно-рухового апарату: скелетно-м'язові болі. Лабораторні зміни: підвищення активності креатинфосфокінази, амілази, аланіамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), гаммаглутамілтранспептидази (ГГТ), гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, нейтропенія, анемія, тром. Інші: лихоманка, млявість, озноб, опортуністичні інфекції, синдром відновлення імунітету, аутоімунні захворювання. Були зареєстровані випадки лактоацидозу, іноді зі смертельним наслідком, як правило, пов'язаного з вираженою гепатомегалією та жировою дистрофією печінки при використанні аналогів нуклеозидів. Застосування комбінованої антиретровірусної терапії було асоційовано з перерозподілом жирової тканини (ліподистрофія) у пацієнтів з ВІЛ, включаючи зменшення підшкірно-жирового шару на обличчі та кінцівках, збільшення молочних залоз та дорсоцервікальне відкладення жиру ("горб буйвола"). Застосування комбінованої антиретровірусної терапії було асоційоване з метаболічними порушеннями, такими як гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, інсулінорезистентність, гіперглікемія та гіперлактатемія. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом під час початку комбінованої антиретровірусної терапії можуть виникнути запальні реакції на безсимптомні або резидуальні опортуністичні інфекції. Також були зареєстровані випадки аутоімунних захворювань (наприклад, хвороба Грейвса), що відбуваються в умовах імунної реактивації, проте представлені терміни прояву захворювання є різноманітнішими і ці явища можуть відбутися через багато місяців після початку терапії. Були зареєстровані випадки остеонекрозу, особливо у пацієнтів із загальновідомими факторами ризику, просунутою стадією ВІЛ-інфекцією або тривалим застосуванням комбінованої антиретровірусної терапії. Частота цього явища невідома.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження in vitro та аналіз основних шляхів метаболізму абакавіру вказують на те, що його взаємодія з іншими препаратами, опосередкована цитохромом Р450, є малоймовірною. Абакавір не пригнічує метаболічні реакції за участю ізоферменту 3А4 цитохрому Р450. У дослідженнях in vitro показано, що абакавір не вступає у взаємодії з препаратами, що метаболізуються ізоферментами CYP3A4, CYP2C9 та CYP2D6. Клінічні дослідження не виявили індукції печінкового метаболізму екзогенних субстанцій під дією абакавіру. Таким чином, взаємодія абакавіру з інгібіторами протеази ВІЛ та іншими препаратами, що метаболізуються за участю основних ізоферментів цитохрому Р450, є малоймовірною. Клінічні дослідження показали відсутність клінічно значимих взаємодій між абакавіром, зидовудином та ламівудином. Потужні індуктори ізоферментів цитохрому Р450, такі як рифампіцин, фенобарбітал і фенітоїн за впливу на УДФ-глюкуронілтрансферазу можуть незначно зменшити концентрацію в плазмі абакавіру. Етанол: етанол уповільнює метаболізм абакавіру, що призводить до збільшення AUC на 41%. Проте клінічна значимість цієї зміни невелика. На метаболізм етанолу абакавір не впливає. Метадон: за даними фармакокінетичних досліджень, застосування абакавіру в дозі 600 мг 2 рази на добу в комбінації з метадоном знижує максимальну концентрацію (Сmах) абакавіру в сироватці крові на 35%, збільшує час досягнення максимальної концентрації в сироватці крові (Тmах) на 1 год, але не змінює AUC. Клінічна значимість цих змін невелика. У цьому ж дослідженні встановлено, що абакавір підвищує системний кліренс метадону на 22%. У більшості випадків ці зміни також розцінюються як клінічно незначущі, однак у певних ситуаціях може знадобитися зміна дози метадону. Ретиноїди: ретиноїди, наприклад, ізотретиноїн, елімінуються за участю алкогольдегідрогенази, тому можуть вступати у взаємодії з абакавіром, проте до цього часу спеціальних досліджень не проводилося. Рибавірин: як і у абакавіра, рибавірін має ті ж шляхи внутрішньоклітинного фосфорилювання. Взаємодія між цими препаратами може призвести до зниження концентрації внутрішньоклітинного фосфорильованих метаболітів рибавірину і, як наслідок, знизити ймовірність досягнення стійкої вірусологічної відповіді (УВО) у коінфікованих гепатитом З ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які приймали терапію пегільованим інтерфероном та Клінічні дані свідчать про те, що ВІЛ/ВГС-інфіковані пацієнти, які отримують абакавір, що містять схеми антиретровірусної терапії, можуть опинитися під загрозою нижчої відповіді на терапію ПЕГ-інтерфероном/рібавірином. Слід бути обережними при спільному застосуванні абакавіру та рибавірину.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Препарат повинен призначатися лікарем з досвідом лікування ВІЛ-інфекції. Дорослі, діти та підлітки з масою тіла не менше 25 кг Рекомендована доза препарату Абакавір - 600 мг/добу. Препарат призначають у дозі 300 мг (1 таблетка) 2 рази на добу або 600 мг (2 таблетки) 1 раз на добу. Особливі групи пацієнтів Діти з масою тіла від 14 до 25 кг Діти з масою тіла від 14 до 20 кг: рекомендована доза препарату Абакавір - 1/2 таблетки (розламати точно за ризиком) 2 рази на добу або 300 мг (1 таблетка) 1 раз на добу. Діти з масою тіла більше 20 кг, але менше 25 кг: рекомендована доза препарату Абакавір - 1/2 таблетки (розламати точно по ризику) вранці та 1 таблетка увечері або 11/2 таблетки 1 раз на добу. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози препарату Абакавір не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки Застосування протипоказане (для даної лікарської форми у зв'язку з відсутністю клінічних даних та рекомендованого режиму дозування).ПередозуванняСимптоми У клінічних дослідженнях не було виявлено небажаних реакцій при застосуванні препарату Абакавір у разових дозах до 1200 мг та добових до 1800 мг. Дія препарату у вищих дозах досі не вивчена. Лікування У разі передозування препарату Абакавір за пацієнтом встановлюють спостереження для виявлення симптомів отруєння та своєчасного початку лікування. За потреби проводять симптоматичне лікування. Ефективність перитонеального діалізу та гемодіалізу для видалення абакавіру невідома.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат повинен призначатися лікарем з досвідом лікування ВІЛ-інфекції. Кожен пацієнт повинен ознайомитися з інструкцією із застосування. Гіперчутливість За даними клінічних досліджень, проведених до початку скринінгу на наявність алелю HLA-B*5701, приблизно у 5% пацієнтів, які приймають абакавір, розвивається гіперчутливість до препарату, у поодиноких випадках з летальним результатом. Фактори ризику У клінічних дослідженнях було показано, що носій алеля HLA-B*5701 значно збільшує ризик розвитку реакції гіперчутливості до абакавіру. У проспективному клінічному дослідженні CNA106030 (PREDICT-1) пацієнтам з наявністю алелю HLA-B*5701 препарати, що містять абакавір, не призначалися, що дозволило суттєво знизити частоту виникнення клінічно підозрюваної реакції гіперчутливості з 7,8% (66 пацієнтів з 847) ,4 % (27 пацієнтів з 803) (р % (23 пацієнтів з 842) до 0,0% (0 пацієнтів з 802) (р HLA-B*5701 розвивається реакція гіперчутливості порівняно з 0-4% пацієнтів, у яких цей аллель відсутній. Лікарям рекомендується проводити скринінг на носій алеля HLA-B*5701 у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, яким раніше не призначалися препарати, що містять абакавір. Скринінг також рекомендується проводити перед повторним призначенням абакавіру пацієнтам з невідомим HLA-B* 5701-статусом, які раніше добре переносили терапію абакавіром. Використання препаратів, що містять абакавір, не рекомендується у пацієнтів-носіїв алелю HLA-B*5701 і повинно розглядатися тільки у виняткових випадках під ретельним медичним наглядом, коли потенційна користь перевищує ризик, пов'язаний із застосуванням препарату. Клінічний діагноз підозрюваної реакції гіперчутливості повинен залишатися основою для ухвалення рішення про використання препаратів, що містять абакавір, у всіх пацієнтів. Навіть у разі відсутності алелю HLA-B*5701 абакавір необхідно відмінити і не відновлювати його прийом у всіх випадках, коли реакцію гіперчутливості не можна виключити, керуючись клінічними даними, через потенційний ризик розвитку серйозних небажаних ефектів або навіть летального результату. клінічна картина Реакція гіперчутливості до абакавіру характеризується появою симптомів, що вказують на поліорганне ураження. Найчастіші симптоми – лихоманка та/або висипання – відзначаються у більшості пацієнтів. Іншими симптомами гіперчутливості до абакавіру є стомлюваність, нездужання, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи блювоту, нудоту, діарею та біль у животі, порушення з боку дихальної системи, включаючи задишку, біль у горлі, кашель, ураження легень (в основному вигляді локальних інфільтративних змін, що виявляються при рентгенографії грудної клітки). Симптоми гіперчутливості можуть з'явитися будь-коли після початку лікування абакавіром, проте найчастіше вони виникають протягом перших шести тижнів застосування. Пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом із консультаціями кожні 2 тижні, особливо протягом перших 2 місяців терапії препаратом Абакавір. Якщо при появі симптомів гіперчутливості лікування абакавіром продовжується, вони стають більш вираженими і можуть набувати загрозливого для життя характеру. У більшості випадків подібні симптоми зникають при припиненні прийому абакавіру. Лікування При появі симптомів гіперчутливості до абакавіру пацієнт, незалежно від носія алелю HLA-B*5701, ПОВИНЕН негайно звернутися до лікаря за консультацією. Постановка діагнозу реакції гіперчутливості до абакавіру потребує негайного відміни препарату. НІКОЛИ НЕ СЛІД відновлювати лікування препаратом Абакавір або іншим препаратом, що містить абакавір, після виникнення реакції гіперчутливості. Це пов'язано з загрозою появи протягом декількох годин після відновлення прийому препарату ще більш виражених симптомів (включаючи загрозливу для життя артеріальну гіпотонію), які можуть призвести до летального результату. Для запобігання пізньому виявлення та зниження ризику розвитку життєзагрозливої ​​реакції гіперчутливості слід повністю припинити прийом препарату Абакавір при неможливості виключення гіперчутливості, навіть при потенційній наявності інших діагнозів (захворювання органів дихання, грипоподібні захворювання, гастроентерит, реакції на прийом інших лікарських препаратів). Необхідно дотримуватись особливої ​​обережності для тих пацієнтів, які одночасно почали приймати препарат Абакавір та інші лікарські препарати, відомі можливістю викликати шкірні реакції (наприклад, ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази – ННІОТ). Це пов'язано з тим, що в даний час важко диференціювати висипи, викликані цими препаратами, і реакцію гіперчутливості на абакавір. Не слід відновлювати лікування Абакавіром або іншим препаратом, що містить абакавір, навіть у разі появи симптомів гіперчутливості при повторному прийомі альтернативних лікарських препаратів. Особливі вказівки щодо лікування після перерви в терапії препаратом Абакавір Незалежно від носія алелю HLA-B*5701, якщо після відміни препарату Абакавір передбачається поновлення лікування цим препаратом, необхідно з'ясувати причину відміни та переконатися в тому, що у пацієнта не спостерігалося симптомів гіперчутливості. Якщо виключити реакцію гіперчутливості не можна, то відновлення лікування препаратом Абакавір або іншим препаратом, який містить абакавір, заборонено. Описано нечисленні випадки розвитку реакції гіперчутливості при відновленні лікування абакавіром після його відміни у зв'язку з появою якого-небудь одного з типових симптомів гіперчутливості (висипання, лихоманка, нездужання, стомлюваність, шлунково-кишкові порушення та порушення з боку дихальної системи). Найбільш поширеним ізольованим симптомом реакції гіперчутливості був шкірний висип. Оскільки у всіх таких випадках виключити реакцію гіперчутливості не можна і, беручи до уваги дані про більш тяжку її течію при повторному застосуванні абакавіру, відновлення терапії препаратом Абакавір або іншим препаратом, який містить у цих пацієнтів, не рекомендується. Однак, якщо в таких випадках питання про повторне призначення абакавіру вирішується позитивно, лікування їм проводять лише під безпосереднім медичним наглядом. Реакція гіперчутливості відзначається, хоча і вкрай рідко, навіть при відновленні лікування препаратом, що містить абакавір, пацієнтів, у яких симптоми цієї реакції раніше не спостерігалися і у яких перерва в прийомі препарату, що містить абакавір, був пов'язаний з іншими причинами. У такому разі відновлення прийому препарату можливе, проте потрібна наявність швидкого доступу до медичної допомоги у пацієнта або людей, що його оточують. Скринінг на носій алеля HLA-B *5701 рекомендується проводити до повторного призначення абакавіру у пацієнтів з невідомим HLA-B * 5701-статусом, які раніше добре переносили терапію абакавіром. Повторне призначення абакавіру пацієнтам-носіям алелю HLA-B*5701 не рекомендоване і може розглядатися тільки у виняткових випадках під ретельним медичним контролем, коли потенційна користь від лікування препаратом переважає всі можливі ризики. Необхідна інформація для пацієнтів Лікар, який призначає препарат, повинен ознайомити пацієнта з наступною інформацією щодо реакції гіперчутливості: пацієнт повинен бути поінформований про можливість появи загрозливих для життя симптомів гіперчутливості та ризик летального результату, а також про підвищений ризик реакції гіперчутливості у носіїв алелю HLA-В*5701; пацієнта необхідно попередити, що навіть за відсутності алелю HLA-В*5701 може розвинутись реакція гіперчутливості. Таким чином, ВСІ пацієнти при появі симптомів, які можуть бути обумовлені реакцією гіперчутливості, ПОВИННІ НЕГАЙНО звернутися до свого лікаря; пацієнти з гіперчутливістю до абакавіру повинні бути попереджені про неприпустимість відновлення застосування препарату Абакавір або інших препаратів, що містять абакавір, незалежно від HLA-B*5701-статусу; щоб уникнути повторного застосування препарату Абакавір пацієнтами, які перенесли реакцію гіперчутливості, їм рекомендується повернути таблетки препарату Абакавір лікареві; пацієнти, які з будь-якої причини перервали лікування препаратом Абакавір (особливо у зв'язку з можливими небажаними реакціями або ускладненнями лікування), перед поновленням прийому препарату повинні звернутися до лікаря. Лактоацидоз та виражена гепатомегалія зі стеатозом Є повідомлення про розвиток лактоацидозу і виражену гепатомегалію зі стеатозом, у тому числі з летальним результатом, внаслідок антиретровірусної терапії аналогами нуклеозидів, включаючи абакавір, ламівудін і зидовудін, що приймаються як окремо, так і в комбінації. Найчастіше ці ускладнення виникають у жінок. Симптоми, що вказують на розвиток лактоацидозу, включають загальну слабкість, зниження апетиту, швидке схуднення неясної етіології, порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання та біль у животі), порушення з боку дихальної системи (задишка та тахіпное) або неврологічні симптоми ( включаючи рухові). Лактоацидоз має високу смертність за відсутності невідкладного лікування та може бути пов'язаний з панкреатитом, печінковою або нирковою недостатністю. Лактоацидоз, зазвичай, проявляється через кілька місяців терапії. Необхідно припинити терапію аналогами нуклеозидів у разі симптоматичних проявів гіперлактатемії та метаболічного або лактоацидозу, прогресування гепатомегалії або швидкого підвищення активності амінотрансфераз. Застосування препарату Абакавір та інших препаратів, що містять абакавір, у будь-якого пацієнта вимагає обережності для будь-яких пацієнтів (особливо жінок з надмірною масою тіла) з гепатомегалією, або гепатитом або іншими відомими факторами ризику ураження печінки і стеатозом печінки (включаючи застосування деяких лікарських препаратів і алкоголю). Пацієнти з комбінованим гепатитом С, які отримують терапію інтерфероном альфа та рибавірином можуть являти собою особливу групу ризику. Пацієнти з підвищеним ризиком потребують ретельного спостереження. При появі клінічних або лабораторних ознак лактоацидозу або гепатотоксичності (може проявлятися гепатомегалією та стеатозом, навіть за відсутності вираженого підвищення активності амінотрансфераз) лікування препаратом Абакавір необхідно припинити. Мітохондріальна дисфункція Дослідження in vitro та in vivo показали, що аналоги нуклеозидів та нуклеотидів здатні викликати різний ступінь пошкодження мітохондрій. Були зафіксовані випадки мітохондріальної дисфункції у ВІЛ-негативних дітей, які отримували внутрішньоутробно та/або після народження аналоги нуклеозидів. Основними небажаними реакціями були гематологічні порушення (анемія, нейтропенія), порушення обміну речовин (гіперлактатемія, гіперліпаземія). Ці небажані реакції часто є транзиторними. Було зареєстровано деякі неврологічні розлади з пізнім початком (збільшення тонусу м'язів, судоми, порушення поведінки). Чи є дані неврологічні розлади транзиторними чи постійними нині невідомо. Будь-яка дитина, навіть ВІЛ-негативна, що піддавалася внутрішньоутробному впливу аналогами нуклеозидів і нуклеотидів,повинен пройти клінічне та лабораторне обстеження з метою виключення мітохондріальної дисфункції у разі виявлення відповідних ознак чи симптомів. Ці дані не впливають на поточні національні рекомендації щодо використання анітретровірусної терапії у вагітних жінок для профілактики вертикальної передачі ВІЛ-інфекції. Перерозподіл підшкірно-жирової клітковини У деяких пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію, може спостерігатися перерозподіл та/або накопичення підшкірно-жирової клітковини, включаючи ожиріння по центральному типу, дорсоцервікальне відкладення жиру ("горб буйвола"), зменшення підшкірно-жирового шару на обличчі та кінцівках, збільшення молочних залоз , підвищення концентрації ліпідів у сироватці та концентрації глюкози в крові Хоча всі препарати з класів інгібіторів протеази та НДПТ можуть викликати одну або кілька з перелічених вище небажаних реакцій, пов'язаних із загальним синдромом, який часто називають ліподистрофією, накопичені дані свідчать про існування відмінностей між окремими представниками зазначених класів препаратів у здатності викликати ці небажані реакції. Слід зазначити також, що синдром ліподистрофії має багатофакторну етіологію: наприклад, стадія ВІЛ-інфекції, літній вік та тривалість антиретровірусної терапії відіграють важливу, можливо, синергічну роль у розвитку даного ускладнення. Віддалені наслідки цих небажаних явищ поки що невідомі. Під час клінічного обстеження слід звернути увагу на ознаки перерозподілу підшкірно-жирової клітковини. Необхідно уважно стежити за концентрацією ліпідів у сироватці та концентрацією глюкози у крові. У разі порушення ліпідного обміну призначають відповідне лікування. Панкреатит: Можливий розвиток панкреатиту. Причинно - слідчий зв'язок із застосуванням абакавіру не встановлено. Терапія трьома нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази: У пацієнтів з високим вірусним навантаженням (> 100 000 копій/мл) потрійна терапія аналогами нуклеозидів (поєднання абакавіру, ламівудину та зидовудину) потребує спеціального розгляду. Були повідомлення про вірусологічну невдачу та розвиток резистентності на ранній стадії, при поєднанні абакавіру з тенофовіру дизопроксилфумаратом і ламівудином при прийомі один раз на день. Захворювання печінки: Абакавір протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки ( дана лікарська форма) клас А, Б і С за шкалою Чайлд-П'ю. Пацієнти з уже існуючою дисфункцією печінки, включаючи активний хронічний гепатит, мають підвищену частоту порушень функції печінки під час комбінованої антиетровірусної терапії, і повинні перебувати під наглядом відповідно до прийнятої практики. Пацієнти з супутнім гепатитом В або С: Пацієнти з супутнім хронічним гепатитом В або С, які приймають комбіновану антиретровірусну терапію, наражаються на підвищений ризик серйозних і потенційно смертельно небезпечних побічних реакцій з боку печінки. У разі супутньої противірусної терапії гепатиту В або С також необхідно ознайомитися з відповідною інформацією для цих лікарських препаратів. Слід виявляти обережність при сумісному застосуванні абакавіру та рибавірину. Захворювання нирок: Абакавір не повинен застосовуватися у пацієнтів з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності. Синдром відновлення імунітету За наявності у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом безсимптомних опортуністичних інфекцій або їх залишкових явищ на момент початку антиретровірусної терапії (APT), проведення такої терапії може призвести до посилення симптоматики опортуністичних інфекцій або інших тяжких наслідків. Зазвичай, ці реакції виникають протягом перших тижнів або місяців після початку APT. Типовими прикладами є цитомегаловірусний ретиніт, генералізована та/або осередкова інфекція, спричинена мікобактеріями, та пневмонія, спричинена Pneumocystis jiroveci (P. carinii). Поява будь-яких симптомів запалення вимагає негайного обстеження та, при необхідності, лікування. Аутоімунні захворювання (наприклад, хвороба Грейвса, поліміозит та синдром Гійєна-Барре) також можуть проявитися в умовах відновлення імунної системи. Однак час появи є більш мінливим і може статися через кілька місяців після початку лікування. Остеонекроз: Незважаючи на те, що етіологія остеонекрозу вважається багатофакторною (у тому числі застосування кортикостероїдів, вживання алкоголю, важкий імунодефіцито високий індекс маси тіла), випадки остеонекрозу були зареєстровані у пацієнтів з пізніми стадіями ВІЛ-інфекції та/або при довготривалій . Пацієнтам слід рекомендувати звернутися до лікаря, якщо вони стали відчувати біль у суглобах, тугорухливість суглобів або утруднення в русі. Оппортуністичні інфекції Застосування препарату Абакавір або інших антиретровірусних препаратів не виключає можливості розвитку опортуністичних інфекцій або інших ускладнень ВІЛ-інфекції, тому пацієнти повинні залишатися під наглядом лікаря, який має досвід лікування ВІЛ-асоційованих захворювань. Передача ВІЛ-інфекції Проведення антиретровірусної терапії, у тому числі препаратом Абакавір, не виключає можливості передачі ВІЛ статевим шляхом або при контакті з інфікованою кров'ю і тому не скасовує необхідності дотримання відповідних запобіжних заходів. Інфаркт міокарда В результаті проспективного спостережного епідеміологічного дослідження з метою вивчення частоти виникнення інфаркту міокарда у пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію, виявився зв'язок попереднього прийому абакавіру з підвищеним ризиком розвитку інфаркту міокарда протягом 6 місяців. За даними узагальненого аналізу клінічних досліджень, не спостерігалося підвищення ризику інфаркту міокарда, пов'язаного з прийомом абакавіру. Біологічні механізми, що пояснюють потенційно підвищений ризик, невідомі. Загалом, доступні дані, отримані із спостережних когортних та контрольованих клінічних досліджень, не дозволяють однозначно визначити зв'язок терапії абакавіром із ризиком розвитку інфаркту міокарда. Проте з обережністю слід призначати антиретровірусну терапію, включаючи препарати, що містять абакавір, пацієнтам із можливим ризиком виникнення ішемічної хвороби серця. Необхідно вжити всіх заходів для мінімалізації факторів ризику (таких як артеріальна гіпертензія, дисліпідемія, цукровий діабет та куріння). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень про вплив абакавіру на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами не проводилося. При оцінці здатності пацієнта керувати автотранспортом та працювати з механізмами слід враховувати його стан та весь спектр небажаних реакцій Абакавіра.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка2 мл розчину містить: Діюча речовина: пегільований інтерферон альфа-2b (цепегінтерферон альфа-2b) – 200 мкг; допоміжні речовини: натрію ацетату тригідрат – 0,115 мг, оцтова кислота крижана – до рН 5,0, манітол – 54,47 мг, L-метіонін – 0,2 мг, динатрію едетату дигідрат – 0,005 мг, вода для ін'єкцій – до 0мл. Розчин для підшкірного введення 200 мкг/мл. По 0,4, 0,5, 0,6, 0,8 або 1,0 мл трикомпонентні стерильні шприци з безбарвного нейтрального скла. По 1 шприцу в контурній комірковій упаковці з полімерної плівки. По 1 або 4 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозорий, від безбарвного до світло-жовтого розчину.ФармакокінетикаУ доклінічних експериментах було показано, що пегілювання молекули інтерферону альфа-2b призводить до значного уповільнення всмоктування з місця введення, збільшення обсягу розподілу, зменшення кліренсу. Зменшення кліренсу призводить до більш ніж 10-кратного збільшення тривалості термінального періоду напіввиведення (Т1/2) порівняно з немодифікованим інтерфероном альфа-2b (32 год проти 2,2 год). Виведення препарату Альгерон® відбувалося більше 153 годин (6,5 днів). При вивченні фармакокінетики препарату Альгерон® при одноразовому введенні добровольцям у терапевтичній дозі 1,5 мкг/кг спільно з рибавірином максимальна сироваткова концентрація (Сmах) досягалася в середньому через 31 (18-48) год після введення та становила 1 43 1803) пкг/мл. Площа під кривою «концентрація-час» від 0 до 168 год (AUC(0-168)) становила в середньому 144 212 ± 49 839 (106 845 – 226 062) пкг/мл/год. Кліренс препарату (Cl) у середньому становив 9,9±3,2 (5,2 – 13) мл/(годину*кг), період напіввиведення (T1/2) – 57,8±8,4 (48-66, 5) ч. Значення константи елімінації (Кеl) у середньому становило 0,0124±0,002 год-1. При введенні препарату Альгерон підшкірно 1 раз на тиждень в рамках комбінованої терапії хронічного гепатиту С спостерігалося дозозалежне поступове збільшення концентрації препарату до 8 тижнів,після чого подальшої кумуляції до 12 тижнів терапії препаратом Альгерон не спостерігалося. Фармакокінетика у пацієнтів із порушеною функцією нирок Пацієнтам, у яких кліренс креатиніну (КК) становить менше 50 мл/хв, комбінована терапія препаратом Альгерон® та рибавірином протипоказана. Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня необхідно проводити ретельне спостереження та при виникненні побічних реакцій знижувати дозу препарату Альгерон®. Фармакокінетика у пацієнтів із порушенням функції печінки У пацієнтів із компенсованим цирозом печінки фармакокінетичні характеристики такі самі, як у пацієнтів без цирозу. Оскільки застосування препарату Альгерон® протипоказано у моноінфікованих пацієнтів з декомпенсованим цирозом печінки (клас В та С за шкалою Чайлд-П'ю або кровотеча з варикозно розширених вен) та у пацієнтів з коінфекцією ВІЛ/хронічний гепатит С з цирозом печінки ( індекс Чайлд-П'ю ≥6), фармакокінетика препарату у таких пацієнтів не вивчалася. Фармакокінетика у людей похилого віку Фармакокінетика у пацієнтів віком від 70 років не вивчалася.ФармакодинамікаЦепегінтерферон альфа-2b утворюється шляхом приєднання до молекули інтерферону альфа-2b полімерної структури – поліетиленгліколю (ПЕГ) з молекулярною масою 20 кДа (кілоДальтон). Біологічні ефекти препарату Альгерон обумовлені інтерфероном альфа-2b. Інтерферон альфа-2b виробляється біосинтетичним методом за технологією рекомбінантної ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти) та виробляється штамом бактерії Escherichia coli, в яку методами генної інженерії введено ген людського інтерферону альфа-2b. Інтерферони мають противірусну, імуномодулюючу та антипроліферативну дію. Противірусний ефект інтерферону альфа-2b обумовлений його зв'язуванням зі специфічними клітинними рецепторами, що в свою чергу запускає складний механізм послідовних внутрішньоклітинних реакцій,що включають індукцію певних ферментів (протеїнкіназа R, 2'-5'-олігоаденілатсинтетаза та білки Mx). В результаті відбувається придушення транскрипції вірусного геному та інгібування синтезу вірусних білків. Імуномодулююча дія проявляється, насамперед, посиленням клітинно-опосередкованих реакцій імунної системи. Інтерферон підвищує цитотоксичність Т-лімфоцитів та природних кілерів, фагоцитарну активність макрофагів, сприяє диференціюванню Т-хелперів, захищає Т-клітини від апоптозу. Імуномодулююча дія інтерферону обумовлена ​​також впливом на продукцію низки цитокінів (інтерлейкінів, інтерферону гама). Всі ці ефекти інтерферону можуть опосередковувати його терапевтичну активність. Препарати пегільованого інтерферону альфа викликають зростання концентрації ефекторних білків, таких як сироватковий неоптерин та 2'5'-олігоаденілатсинтетаза. При вивченні фармакодинаміки препарату Альгерон при одноразовому введенні добровольцям відзначалося дозозалежне збільшення сироваткової концентрації неоптерину, максимальний приріст якої досягався через 48 годин. При введенні Альгерону 1 раз на тиждень у дозі 1,5 мкг/кг сироваткова концентрація неоптерину у пацієнтів хронічним гепатитом С підтримувалася на постійно високому рівні. Так само як немодифікований інтерферон альфа-2b, Альгерон® мав противірусну активність в експериментах in vitro.5 мкг/кг сироваткова концентрація неоптерину у пацієнтів хронічним гепатитом С підтримувалася на високому рівні. Так само як немодифікований інтерферон альфа-2b, Альгерон® мав противірусну активність в експериментах in vitro.5 мкг/кг сироваткова концентрація неоптерину у пацієнтів хронічним гепатитом С підтримувалася на високому рівні. Так само як немодифікований інтерферон альфа-2b, Альгерон® мав противірусну активність в експериментах in vitro.ІнструкціяВиберіть зручний для Вас час ін'єкції. Ін'єкції бажано робити увечері перед сном. Перед введенням ретельно вимийте руки водою з милом. Візьміть одну контурну коміркову упаковку із заповненим шприцом/флаконом з картонної пачки, яка повинна зберігатися в холодильнику, і витримайте її при кімнатній температурі протягом декількох хвилин, щоб температура препарату зрівнялася з температурою навколишнього повітря. У разі появи конденсату на поверхні шприца/флакона зачекайте ще кілька хвилин, поки конденсат не випарується. Перед використанням слід оглянути розчин у шприці/флаконі. За наявності зважених частинок або зміни кольору розчину або пошкодження шприца/флакона препарат Альгерон® не слід застосовувати. Виберіть область тіла для ін'єкції. Альгерон® вводиться в підшкірну жирову клітковину (жировий шар між шкірою та м'язовою тканиною), тому використовуйте місця з пухкою клітковиною далеко від місць розтягування шкіри, нервів, суглобів та судин: Стегна (передня поверхня стегон крім паху та коліна); Живіт (крім серединної лінії та пупкової області). Не слід використовувати для ін'єкції болючі точки, знебарвлені, почервонілі ділянки шкіри або області з ущільненнями та вузликами. Щоразу вибирайте нове місце для уколу, так ви зможете зменшити неприємні відчуття та біль на ділянці шкіри у місці ін'єкції. Всередині кожної ін'єкційної області є багато точок для уколу. Постійно змінюйте точки ін'єкцій у конкретній області. Підготовка до ін'єкції. Якщо пацієнт застосовує препарат Альгерон у шприцах Візьміть підготовлений шприц у руку, якою ви пишете. Зніміть захисний ковпачок із голки. Якщо пацієнт застосовує препарат Альгерон у флаконах Візьміть флакон з препаратом Альгерон і обережно поставте флакон на рівну поверхню (стіл). Пінцетом (або іншим зручним пристроєм) зніміть кришку флакона. Продезінфікуйте верхню частину флакона. Візьміть стерильний шприц в руку, якою ви пишете, зніміть захисний ковпачок з голки і, не порушуючи стерильність, обережно введіть голку через гумовий ковпачок флакона так, щоб кінець голки (3-4 мм) було видно через скло флакона. Переверніть флакон, щоб його шийка була спрямована вниз. Кількість розчину Альгерон®, яке потрібно ввести при проведенні ін'єкції, залежить від дози, що розрахована Вашим лікарем. Доза препарату Альгерон виражається в мікрограмах (мкг) і розраховується з урахуванням маси тіла. Не змінюйте дозування препарату Альгерон® самостійно, якщо Вам не сказав це робити Ваш лікар. Не зберігайте залишки препарату, що залишилися у шприці/флаконі, для повторного використання. Якщо пацієнт застосовує препарат Альгерон у шприцах Залежно від дози, яку Вам прописав лікар, Вам може знадобитися видалити зайвий об'єм розчину препарату із шприца. У разі такої необхідності повільно та акуратно натискайте на поршень шприца для видалення зайвої кількості розчину. Тисніть на поршень доти, поки поршень не дійде до необхідної позначки на поверхні шприца. Якщо пацієнт застосовує препарат Альгерон у флаконах Повільно відтягніть поршень назад і наберіть у шприц із флакона необхідний об'єм розчину, який відповідає дозі препарату Альгерон®, яку Вам прописав лікар. Потім, не порушуючи стерильність, видаліть флакон з голки, притримуючи голку біля основи (стежте, щоб голка не зіскочила зі шприца). Перевернувши шприц вгору голкою, і, рухаючи поршень, видаліть бульбашки повітря обережним постукуванням по шприцю та натисканням на поршень. Попередньо продезінфікувавши ділянку шкіри, куди буде введений препарат Альгерон, злегка зберіть шкіру в складку великим і вказівним пальцями. Розташовуючи шприц перпендикулярно до місця ін'єкції, введіть голку в шкіру під кутом 90º . Вводьте препарат, рівномірно натискаючи на поршень шприца до кінця (до повного випорожнення). Видаліть шприц із голкою рухом вертикально вгору. Використані шприци/флакони викидайте лише у спеціально відведене місце, недоступне для дітей. Якщо Ви забули ввести препарат Альгерон, зробіть ін'єкцію негайно, як тільки згадали про це. Заборонено вводити подвійну дозу препарату. Не припиняйте застосування Альгерону без консультації з лікарем. Рибавірин слід приймати внутрішньо, під час їжі щодня. Добова доза рибавірину розраховується залежно від маси тілаПоказання до застосуванняЛікування первинного хронічного активного гепатиту С у складі комбінованої терапії з рибавірином у дорослих пацієнтів з позитивною РНК HCV (рибонуклеїнова кислота вірусу гепатиту С), у тому числі і з клінічно стабільною ко-інфекцією вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ)/хронічний гепатит С, ознак декомпенсації захворювання печінкиПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до інтерферону, поліетиленгліколю чи будь-якого іншого компонента препарату. Підвищена чутливість до рибавірину або до будь-якого іншого компонента препарату. Декомпенсований цироз печінки (клас В та С за шкалою Чайлд-Пью або кровотеча з варикозно розширених вен). Цироз печінки з наявністю печінкової недостатності у пацієнтів з коінфекцією ВІЛ/хронічний гепатит С (індекс Чайлд-П'ю ≥6). Аутоімуний гепатит або інші аутоімунні захворювання в анамнезі. Порушення функції щитовидної залози, які не вдається підтримувати на нормальному рівні медикаментозною терапією. Епілепсія та/або порушення функції центральної нервової системи. Тяжкі захворювання серцево-судинної системи, нестабільні або неконтрольовані протягом, як мінімум, 6 місяців, що передують лікуванню. Тяжкі захворювання (у тому числі ниркова недостатність, КК менше 50 мл/хв, необхідність проведення гемодіалізу). Злоякісні новоутворення. Рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (за наявності препарату рибавірину лактози). Гемоглобінопатії (наприклад, таласемія, серповидно-клітинна анемія). Вагітність та період грудного вигодовування. Проведення терапії у чоловіків, партнерки яких вагітні. Дитячий вік віком до 18 років. Виражене пригнічення кістково-мозкового кровотворення (нейтрофіли менше 0,5х109/л, тромбоцити менше 25х109/л, гемоглобін менше 85 г/л). Тяжкі виснажливі стани. Одночасний прийом з телбівудіном. З обережністю Тяжкі захворювання легень (наприклад, хронічні обструктивні захворювання легень). Тяжкі психічні захворювання, зокрема, депресії, суїцидальні думки або спроби (у тому числі в анамнезі). Цукровий діабет із тенденцією до розвитку кетоацидотичної коми. Порушення, пов'язані з системою згортання крові (наприклад, при тромбофлебіті, перенесеної емболії легеневої артерії). Нейтрофіли менше 1,5х109/л, тромбоцити менше 90х109/л, гемоглобін менше 100 г/л. У комбінації з мієлотоксичними препаратами. У пацієнтів з коінфекцією ВІЛ/хронічний гепатит С – число CD4+ лімфоцитів менше 200 клітин/мкл або менше 100 клітин/мкл при рівні РНК ВІЛ понад 5000 копій/мл.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Альгерон при вагітності протипоказане. Тератогенні ефекти препарату Альгерон не вивчалися. При лікуванні препаратом Альгерон® жінкам дітородного віку слід застосовувати ефективні методи контрацепції. Застосування інтерферону альфа-2а у високих дозах спричиняло достовірне збільшення кількості спонтанних абортів у тварин. У потомства, народженого вчасно, тератогенних ефектів не спостерігалося. Комбінація препарату Альгерон з рибавірином протипоказана для призначення під час вагітності. У дослідженнях на тваринах рибавірин чинив виражені тератогенні ефекти та викликав смерть плода. Рибавірин протипоказаний вагітним жінкам та чоловікам, партнерки яких вагітні. Терапію рибавірином слід призначати до отримання негативного тесту на вагітність, проведеного безпосередньо перед початком терапії. Жінки, здатні до дітонародження, або чоловіки, партнерки яких здатні до дітонародження, повинні бути поінформовані про тератогенні ефекти рибавірину та необхідність проведення ефективної контрацепції (не менше 2 способів) під час лікування та протягом 7 місяців після закінчення терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з лікарськими засобами вивчали лише у дорослих пацієнтів. Телбівудін. Клінічне дослідження, в якому вивчали комбіноване застосування телбівудину (600 мг щодня) з пегінтерфероном альфа 2а (180 мкг підшкірно, 1 раз на тиждень), показало, що застосування цієї комбінації пов'язане з підвищеним ризиком розвитку периферичної нейропатії. Механізм цього явища невідомий. Крім того, безпека та ефективність телбівудину в комбінації з інтерферонами для лікування хронічного гепатиту В не були підтверджені. Спільне застосування препарату Альгерон і телбівудину протипоказане. Метадон У пацієнтів з хронічним гепатитом С, які отримують постійну підтримуючу терапію метадоном і не лікованих пэгінтерфероном альфа-2b, терапія пегільованим інтерфероном альфа-2b підшкірно в дозі 1,5 мкг/кг на тиждень протягом 4 тижнів збільшувала AUCR-метад 5 % ДІ AUC: 103-128%). Клінічна значущість цієї зміни невідома, однак у цих пацієнтів слід спостерігати за ознаками та симптомами збільшення седативного ефекту та пригнічення дихання. У пацієнтів, які отримують високу дозу метадону, слід ретельно оцінити ризик подовження інтервалу QT. Вплив пегінтерферону альфа-2b на спільно призначені препарати. Потенційну взаємодію пегінтерферону альфа-2b з субстратами метаболічних ферментів вивчали при багаторазовому застосуванні у трьох дослідженнях клінічної фармакології. У цих дослідженнях була вивчена дія пегінтерферону альфа-2b при його багаторазовому введенні у пацієнтів з гепатитом С у дозі 1,5 мкг/кг на тиждень або у здорових пацієнтів у дозі 1 мкг/кг на тиждень або 3 мкг/кг на тиждень (див. таблицю 4). Не було виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії між пегінтерфероном альфа-2bі толбутамідом, мідазоламом та дапсоном; таким чином, корекція дози не потрібна при сумісному застосуванні пегінтерферону альфа-2b з препаратами, які метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP2C9 або CYP3A4 та N-ацетилтрансферази.При сумісному застосуванні пегінтерферону алфа-2b з кофеїном та дезіпраміном незначно збільшується експозиція кофеїну та дезіпраміну. Малоймовірно, що зменшення активності цитохрому Р450 клінічно значуще при спільному застосуванні препаратів пэгінтерферону альфа-2b з препаратами, що метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP1А2 та CYP2D6, за винятком препаратів з вузьким вікном терапевтичної дії.Спосіб застосування та дозиПрепарат Альгерон вводиться підшкірно, в область передньої черевної стінки або стегна. Рекомендується чергувати місця для ін'єкції. Терапія повинна бути розпочата лікарем, який має досвід лікування пацієнтів з гепатитом С, та надалі проводитися під його контролем. При комбінованій терапії з рибавірином Альгерон® застосовується у пацієнтів з хронічним гепатитом С, у тому числі з клінічно стабільною коінфекцією ВІЛ, у вигляді підшкірної ін'єкції у дозі 1,5 мкг на кг маси тіла 1 раз на тиждень. Режим дозування препарату Альгерон® наведено в таблиці 1. Таблиця 1. Режим дозування препарату Альгерон у пацієнтів з хронічним гепатитом С, у тому числі з клінічно стабільною коінфекцією ВІЛ. Маса тіла Доза для введення 1 раз на тиждень Кількість розчину препарату Альгерон® Мінімальний об'єм шприца 40 кг 60 мкг 0,3 мл Шприц по 0,4 мл 41-46 кг 70 мкг 0,35 мл 47-53 кг 80 мкг 0,4 мл 54-60 кг 90 мкг 0,45 мл Шприц по 0,5мл 61-66 кг 100 мкг 0,5 мл 67-73 кг 110 мкг 0,55 мл Шприц по 0,6 мл 74-80 кг 120 мкг 0,6 мл 81-86 кг 130 мкг 0,65 мл Шприц по 0,8 мл 87-93 кг 140 мкг 0,7 мл 94-100 кг 150 мкг 0,75 мл 101-106 кг 160 мкг 0,8 мл 107-113 кг 170 мкг 0,85 мл Шприц по 1 мл 114-120 кг 180 мкг 0,9 мл 121-126 кг 190 мкг 0,95 мл 127-133 кг 200 мкг 1 мл Кожен шприц/флакон з Альгерон® призначений тільки для одноразового застосування. Не слід змішувати розчин, що міститься в шприці/флаконі, або вводити його паралельно з іншим препаратом. Препарат Альгерон не можна вводити внутрішньовенно.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях препарату Альгерон® при використанні дози 2 мкг/кг, порівняно з рекомендованою – 1,5 мкг/кг, частіше потрібно коригувати дози, що вводяться, внаслідок дозозалежних небажаних явищ. Специфічний антидот відсутній. У разі передозування рекомендовано симптоматичне лікування та ретельне спостереження за станом пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕфективність та безпека препарату Альгерон у монотерапії або комбінації з рибавірином у осіб молодше 18 років, а також у пацієнтів після трансплантації печінки або інших органів не встановлені. Препарат Альгерон® слід застосовувати з обережністю при таких захворюваннях як хронічне обструктивне захворювання легень або цукровий діабет з тенденцією до розвитку кетоацидозу. Необхідно також бути обережними у пацієнтів з порушенням згортання крові (наприклад, при тромбофлебіті, тромбоемболії легеневої артерії) або вираженою мієлосупресією. Психічна сфера та центральна нервова система (ЦНС). Серйозні порушення з боку ЦНС, особливо депресія, суїцидальні думки та спроби суїциду, спостерігалися у деяких пацієнтів на фоні терапії препаратами інтерферону альфа, а також після припинення терапії (переважно протягом 6 місяців). Інші порушення з боку ЦНС, включаючи агресивну поведінку (у деяких випадках спрямовану на інших людей, наприклад, думки про вбивство), біполярні розлади, манію, сплутаність свідомості та зміну психічного статусу, спостерігалися у пацієнтів, які отримували терапію інтерфероном альфа. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами виявлення будь-яких ознак чи симптомів психічних розладів. З появою таких симптомів слід оцінити потенційну небезпеку та розглянути необхідність лікарської терапії даних станів.При збереженні або погіршенні психічних розладів або появі суїцидальних думок рекомендується припинити терапію препаратом Альгерон і продовжити спостереження за пацієнтом, у разі потреби забезпечити консультацію психіатра. У деяких пацієнтів, зазвичай у літніх людей, які отримували інтерферон альфа у високих дозах для лікування онкологічного захворювання, спостерігалися порушення свідомості, кома, включаючи випадки розвитку енцефалопатії. Хоча ці порушення, як правило, були оборотними, у деяких пацієнтів для їх повного зворотного розвитку потрібно до 3 тижнів. Дуже рідко при застосуванні інтерферону альфа у високих дозах у пацієнтів розвивалися епілептичні судоми. Пацієнти з тяжкими психічними розладами, зокрема в анамнезі. При необхідності призначення препарату Альгерон® пацієнтам з тяжкими психічними порушеннями (в т. ч. пацієнтам, які мають вказівки на такі порушення в анамнезі) лікування може бути розпочато лише після проведення ретельного індивідуального обстеження та відповідної терапії психічного розладу. Пацієнти, які вживають наркотичні речовини. У пацієнтів, інфікованих вірусом гепатиту С, які вживають наркотичні речовини (алкоголь, марихуана та ін.), ризик розвитку розладів психіки (або погіршення поточних) підвищується при терапії інтерфероном альфа. Якщо у таких пацієнтів терапія із застосуванням інтерферону альфа необхідна, перед початком терапії слід ретельно оцінити наявність супутніх психічних захворювань та ризик вживання наркотичних речовин, провести адекватну терапію. При необхідності показано спостереження психіатра чи нарколога щодо обстеження, терапії та ведення таких пацієнтів. Необхідне ретельне спостереження за такими пацієнтами під час та після завершення терапії інтерфероном. Рекомендується вжити своєчасних заходів для запобігання рецидиву або посилення психічних розладів,а також поновлення вживання наркотиків. Серцево-судинна система. Пацієнти із серцевою недостатністю, інфарктом міокарда та/або аритміями (в т.ч. в анамнезі) повинні перебувати під постійним наглядом. У пацієнтів із захворюваннями серця перед початком та під час лікування рекомендується проводити ЕКГ (електрокардіографію). Аритмії (в основному надшлуночкові), як правило, піддаються звичайній терапії, але можуть вимагати відміни препарату Альгерон®. Анемія, спричинена прийомом рибавірину, може посилити перебіг серцево-судинних захворювань. У разі погіршення перебігу серцево-судинних захворювань, терапію слід перервати або скасувати. Підвищена чутливість. У поодиноких випадках терапія препаратами пэгінтерферону альфа ускладнювалася реакціями гіперчутливості негайного типу. При розвитку анафілактичних реакцій, кропив'янки, ангіоневротичного набряку, бронхоспазму препарат скасовують та негайно призначають відповідну терапію. Минущий висип не вимагає відміни терапії. Функція бруньок. Рекомендується проводити дослідження функції нирок у всіх пацієнтів до початку лікування препаратом Альгерон®. При КК менше 50 мл/хв комбінована терапія препаратом Альгерон® та рибавірином протипоказана. У разі підвищення концентрації креатиніну >0,177 ммоль/л у процесі проведення терапії введення препарату Альгерон® та прийом рибавірину необхідно відмінити. У пацієнтів зі зниженою функцією нирок, а також у віці старше 50 років при застосуванні Альгерону у комбінації з рибавірином слід ретельно відстежувати їх стан щодо можливого розвитку анемії. функція печінки. При розвитку печінкової недостатності лікування препаратом Альгерон® та рибавірином скасовують. Комбінована терапія препаратом Альгерон® та рибавірином протипоказана пацієнтам з декомпенсованим цирозом печінки (клас В та С за шкалою Чайлд-П'ю або кровотеча з варикозно розширених вен). Лихоманка. Лихоманка може спостерігатися в рамках грипоподібного синдрому, який часто реєструють при лікуванні інтерферонами, проте необхідно виключити інші причини стійкої лихоманки. Гідратація. Рекомендується забезпечувати адекватну гідратацію пацієнтів, оскільки у деяких пацієнтів при лікуванні пегінтерфероном альфа-2b спостерігалася гіпотензія, пов'язана зі зменшенням обсягу рідини в організмі. Захворювання легень. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримували інтерферон альфа, у легенях розвивалися інфільтрати неясної етіології, пневмонії або пневмонії, у т.ч. з летальним кінцем. З появою лихоманки, кашлю, задишки та інших респіраторних симптомів усім пацієнтам слід проводити рентгенографію грудної клітки. За наявності інфільтратів на рентгенограмі легень або ознак порушення функції легень слід встановити більш ретельне спостереження за пацієнтами та при необхідності скасувати Альгерон®. Негайне скасування інтерферону та призначення глюкокортикостероїдів призводять до зникнення небажаних явищ з боку легень. Аутоімунні порушення. При лікуванні інтерфероном альфа в окремих випадках спостерігалася поява аутоантитіл. Клінічні прояви аутоімунних захворювань найчастіше виникають при лікуванні пацієнтів, схильних до розвитку аутоімунних порушень. При появі симптомів, схожих на прояви аутоімунних захворювань, слід провести ретельне обстеження пацієнта та оцінити можливість продовження терапії інтерфероном. У пацієнтів із хронічним гепатитом С, які отримували терапію інтерферонами, повідомлялися випадки розвитку синдрому Фогта-Коянагі-Харади. Даний синдром є гранулематозним запальним захворюванням, що впливає на орган зору, орган слуху, м'які мозкові оболонки та шкіру. У разі підозри на синдром Фогта-Коянагі-Харади слід припинити антивірусну терапію та розглянути необхідність застосування глюкокортикостероїдів. Псоріаз та саркоїдоз. У зв'язку з повідомленнями про загострення перебігу псоріазу або саркоїдозу у пацієнтів, які отримували терапію інтерфероном альфа, застосування Альгерону у пацієнтів з цими захворюваннями рекомендовано лише у випадках, коли передбачувана користь від лікування виправдовує потенційний ризик. При загостренні псоріазу або саркоїдозу у пацієнтів, які отримують терапію препаратом Альгерон®, слід розглянути питання про відміну препарату. Зміни органу зору. Порушення з боку органу зору (включаючи крововилив у сітківку, ексудати в сітківці, обструкцію вен або артерій сітківки) повідомлялися в окремих випадках після терапії інтерфероном альфа. Усім пацієнтам необхідно провести офтальмологічне обстеження на початок терапії. Кожному пацієнтові, який отримує терапію Альгероном, слід провести офтальмологічне обстеження у разі появи скарг на зниження гостроти зору або обмеження полів зору. Пацієнтам із захворюваннями, при яких можуть відбуватися зміни сітківки, наприклад, цукровим діабетом або артеріальною гіпертензією, рекомендується під час терапії препаратом Альгерон регулярно проходити офтальмологічний огляд. З появою або посиленням розладів зору слід розглянути питання про припинення терапії препаратом Альгерон®. Зміни з боку зубів та періодонту. У пацієнтів, які отримували комбіновану терапію пегінтерфероном альфа-2bі рибавірином, відзначалися патологічні зміни з боку зубів та навколозубних тканин. Сухість у роті при тривалій терапії може сприяти ушкодженню зубів та слизової оболонки порожнини рота. Пацієнтам рекомендується дотримуватися гігієни ротової порожнини і регулярно проходити огляд у стоматолога. Стан щитовидної залози. Механізм впливу інтерферону альфа на функцію щитовидної залози невідомий. У пацієнтів з хронічним гепатитом С, які отримували інтерферон альфа-2b, у 2,8 % випадків розвивалися гіпотиреоз або гіпертиреоз. Ці порушення контролювали за допомогою стандартної терапії. До початку лікування препаратом Альгерон у пацієнтів слід визначити сироваткові концентрації ТТГ та при виявленні порушень функції щитовидної залози призначити стандартну терапію. Концентрацію ТТГ слід визначати також у разі появи симптомів порушення функції щитовидної залози на фоні лікування інтерфероном альфа. Лікування препаратом Альгерон не слід проводити, якщо активність ТТГ на нормальному рівні підтримувати не вдається. Лабораторні дослідження. До початку лікування препаратом Альгерон необхідно провести стандартні клінічні та біохімічні аналізи крові. Також їх рекомендується проводити під час терапії кожні 2 тижні (клінічний аналіз крові) та кожні 4 тижні (біохімічний аналіз крові). Альгерон® можна застосовувати за таких лабораторних показників: гемоглобін ≥120 г/л (жінки) та ≥130 г/л (чоловіки), число тромбоцитів більше 90х109/л, абсолютне число нейтрофілів – більше 1,5х109/л, концентрації ТТГ та у межах норми чи функція щитовидної залози медикаментозно контролюється. При вираженій гіпертригліцеридемії, перш ніж коригувати дозу Альгерону, необхідно призначити дієту або медикаментозну терапію з урахуванням концентрації тригліцеридів у сироватці крові натще. Після відміни препарату гіпертригліцеридемія швидко зникає. Терапія інтерфероном альфа може супроводжуватися розвитком виразкового та геморагічного та/або ішемічного коліту протягом 12 тижнів з моменту початку терапії. Абдомінальний біль, наявність крові в калі, лихоманка – типові симптоми маніфестації коліту. При появі відповідних скарг Альгерон® має бути негайно скасовано. Відновлення зазвичай настає через 1-3 тижні після відміни препарату. При лікуванні пегінтерфероном альфа-2а у комбінації з рибавірином відзначалися випадки розвитку панкреатиту, іноді фатального. При розвитку симптомів панкреатиту терапію препаратом Альгерон® та рибавірином слід відмінити. При прийомі препаратів інтерферону альфа описано серйозні інфекційні ускладнення (бактеріальні, вірусні, грибкові), іноді фатальні. Деякі їх супроводжувалися розвитком нейтропенії. При виникненні тяжких інфекційних ускладнень слід відмінити терапію та призначити відповідне лікування. Ко-інфекція ВІЛ/хронічний гепатит С. Перед початком лікування слід уважно ознайомитися з можливими побічними ефектами антиретровірусних препаратів, які пацієнт прийматиме спільно з препаратами для терапії хронічного гепатиту С. У пацієнтів, які одночасно отримували ставудин та інтерферон з або без рибавірину, частота виникнення панкреатиту та/або лактатацидозу склала 3%. Пацієнти з ко-інфекцією ВІЛ/хронічний гепатит С, ВААРТ можуть перебувати в групі ризику щодо розвитку лактатацидозу. Тому слід дотримуватися обережності при додаванні препарату Альгерон і рибавірину до ВААРТ (див. інструкцію з медичного застосування рибавірину). Одночасне застосування рибавірину та зидовудину не рекомендується через підвищений ризик виникнення анемії. Необхідний ретельний моніторинг щодо виявлення ознак і симптомів печінкової декомпенсації (включаючи асцит, енцефалопатію, кровотечу з варикозно розширених вен, порушення синтетичної функції печінки; показник ≥7 балів за шкалою Чайлд-П'ю) у пацієнтів з ко-інфекцією. Показник за шкалою Чайлд-П'ю не завжди достовірно відображає наявність печінкової декомпенсації та може змінюватись під впливом таких факторів, як підвищена концентрація непрямого (вільного) білірубіну в крові, гіпоальбумінемія через медикаментозну терапію. При розвитку печінкової декомпенсації терапію препаратом Альгерон слід негайно відмінити. Слід виявляти обережність при призначенні препарату Альгерон® пацієнтам із низьким рівнем CD4+ лімфоцитів. Недостатньо даних щодо ефективності та безпеки застосування препаратів пегільованих інтерферонів альфа у пацієнтів з коінфекцією ВІЛ/хронічний гепатит С з кількістю CD4+ лімфоцитів менше 200 клітин/мкл. Пересадження органів. Ефективність та безпека застосування препарату Альгерон® (у комбінації з рибавірином або монотерапією) для терапії гепатиту С у реципієнтів при пересадці органів не вивчалися. Попередні дані свідчать, що терапія інтерфероном альфа може підвищити ризик відторгнення трансплантату нирки. Повідомлялося також про відторгнення трансплантату печінки. Особливі вказівки для пацієнтів При необхідності допустиме одноразове зберігання пацієнтами непокритого флакона/шприца в захищеному від світла місці не більше 30 діб при температурі не вище 25 °С. Дату початку зберігання при кімнатній температурі слід зазначати на упаковці.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка2 мл розчину містить: Діюча речовина: пегільований інтерферон альфа-2b (цепегінтерферон альфа-2b) – 200 мкг; допоміжні речовини: натрію ацетату тригідрат – 0,115 мг, оцтова кислота крижана – до рН 5,0, манітол – 54,47 мг, L-метіонін – 0,2 мг, динатрію едетату дигідрат – 0,005 мг, вода для ін'єкцій – до 0мл. Розчин для підшкірного введення 200 мкг/мл. По 0,4, 0,5, 0,6, 0,8 або 1,0 мл трикомпонентні стерильні шприци з безбарвного нейтрального скла. По 1 шприцу в контурній комірковій упаковці з полімерної плівки. По 1 або 4 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозорий, від безбарвного до світло-жовтого розчину.ФармакокінетикаУ доклінічних експериментах було показано, що пегілювання молекули інтерферону альфа-2b призводить до значного уповільнення всмоктування з місця введення, збільшення обсягу розподілу, зменшення кліренсу. Зменшення кліренсу призводить до більш ніж 10-кратного збільшення тривалості термінального періоду напіввиведення (Т1/2) порівняно з немодифікованим інтерфероном альфа-2b (32 год проти 2,2 год). Виведення препарату Альгерон® відбувалося більше 153 годин (6,5 днів). При вивченні фармакокінетики препарату Альгерон® при одноразовому введенні добровольцям у терапевтичній дозі 1,5 мкг/кг спільно з рибавірином максимальна сироваткова концентрація (Сmах) досягалася в середньому через 31 (18-48) год після введення та становила 1 43 1803) пкг/мл. Площа під кривою «концентрація-час» від 0 до 168 год (AUC(0-168)) становила в середньому 144 212 ± 49 839 (106 845 – 226 062) пкг/мл/год. Кліренс препарату (Cl) у середньому становив 9,9±3,2 (5,2 – 13) мл/(годину*кг), період напіввиведення (T1/2) – 57,8±8,4 (48-66, 5) ч. Значення константи елімінації (Кеl) у середньому становило 0,0124±0,002 год-1. При введенні препарату Альгерон підшкірно 1 раз на тиждень в рамках комбінованої терапії хронічного гепатиту С спостерігалося дозозалежне поступове збільшення концентрації препарату до 8 тижнів,після чого подальшої кумуляції до 12 тижнів терапії препаратом Альгерон не спостерігалося. Фармакокінетика у пацієнтів із порушеною функцією нирок Пацієнтам, у яких кліренс креатиніну (КК) становить менше 50 мл/хв, комбінована терапія препаратом Альгерон® та рибавірином протипоказана. Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня необхідно проводити ретельне спостереження та при виникненні побічних реакцій знижувати дозу препарату Альгерон®. Фармакокінетика у пацієнтів із порушенням функції печінки У пацієнтів із компенсованим цирозом печінки фармакокінетичні характеристики такі самі, як у пацієнтів без цирозу. Оскільки застосування препарату Альгерон® протипоказано у моноінфікованих пацієнтів з декомпенсованим цирозом печінки (клас В та С за шкалою Чайлд-П'ю або кровотеча з варикозно розширених вен) та у пацієнтів з коінфекцією ВІЛ/хронічний гепатит С з цирозом печінки ( індекс Чайлд-П'ю ≥6), фармакокінетика препарату у таких пацієнтів не вивчалася. Фармакокінетика у людей похилого віку Фармакокінетика у пацієнтів віком від 70 років не вивчалася.ФармакодинамікаЦепегінтерферон альфа-2b утворюється шляхом приєднання до молекули інтерферону альфа-2b полімерної структури – поліетиленгліколю (ПЕГ) з молекулярною масою 20 кДа (кілоДальтон). Біологічні ефекти препарату Альгерон обумовлені інтерфероном альфа-2b. Інтерферон альфа-2b виробляється біосинтетичним методом за технологією рекомбінантної ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти) та виробляється штамом бактерії Escherichia coli, в яку методами генної інженерії введено ген людського інтерферону альфа-2b. Інтерферони мають противірусну, імуномодулюючу та антипроліферативну дію. Противірусний ефект інтерферону альфа-2b обумовлений його зв'язуванням зі специфічними клітинними рецепторами, що в свою чергу запускає складний механізм послідовних внутрішньоклітинних реакцій,що включають індукцію певних ферментів (протеїнкіназа R, 2'-5'-олігоаденілатсинтетаза та білки Mx). В результаті відбувається придушення транскрипції вірусного геному та інгібування синтезу вірусних білків. Імуномодулююча дія проявляється, насамперед, посиленням клітинно-опосередкованих реакцій імунної системи. Інтерферон підвищує цитотоксичність Т-лімфоцитів та природних кілерів, фагоцитарну активність макрофагів, сприяє диференціюванню Т-хелперів, захищає Т-клітини від апоптозу. Імуномодулююча дія інтерферону обумовлена ​​також впливом на продукцію низки цитокінів (інтерлейкінів, інтерферону гама). Всі ці ефекти інтерферону можуть опосередковувати його терапевтичну активність. Препарати пегільованого інтерферону альфа викликають зростання концентрації ефекторних білків, таких як сироватковий неоптерин та 2'5'-олігоаденілатсинтетаза. При вивченні фармакодинаміки препарату Альгерон при одноразовому введенні добровольцям відзначалося дозозалежне збільшення сироваткової концентрації неоптерину, максимальний приріст якої досягався через 48 годин. При введенні Альгерону 1 раз на тиждень у дозі 1,5 мкг/кг сироваткова концентрація неоптерину у пацієнтів хронічним гепатитом С підтримувалася на постійно високому рівні. Так само як немодифікований інтерферон альфа-2b, Альгерон® мав противірусну активність в експериментах in vitro.5 мкг/кг сироваткова концентрація неоптерину у пацієнтів хронічним гепатитом С підтримувалася на високому рівні. Так само як немодифікований інтерферон альфа-2b, Альгерон® мав противірусну активність в експериментах in vitro.5 мкг/кг сироваткова концентрація неоптерину у пацієнтів хронічним гепатитом С підтримувалася на високому рівні. Так само як немодифікований інтерферон альфа-2b, Альгерон® мав противірусну активність в експериментах in vitro.ІнструкціяВиберіть зручний для Вас час ін'єкції. Ін'єкції бажано робити увечері перед сном. Перед введенням ретельно вимийте руки водою з милом. Візьміть одну контурну коміркову упаковку із заповненим шприцом/флаконом з картонної пачки, яка повинна зберігатися в холодильнику, і витримайте її при кімнатній температурі протягом декількох хвилин, щоб температура препарату зрівнялася з температурою навколишнього повітря. У разі появи конденсату на поверхні шприца/флакона зачекайте ще кілька хвилин, поки конденсат не випарується. Перед використанням слід оглянути розчин у шприці/флаконі. За наявності зважених частинок або зміни кольору розчину або пошкодження шприца/флакона препарат Альгерон® не слід застосовувати. Виберіть область тіла для ін'єкції. Альгерон® вводиться в підшкірну жирову клітковину (жировий шар між шкірою та м'язовою тканиною), тому використовуйте місця з пухкою клітковиною далеко від місць розтягування шкіри, нервів, суглобів та судин: Стегна (передня поверхня стегон крім паху та коліна); Живіт (крім серединної лінії та пупкової області). Не слід використовувати для ін'єкції болючі точки, знебарвлені, почервонілі ділянки шкіри або області з ущільненнями та вузликами. Щоразу вибирайте нове місце для уколу, так ви зможете зменшити неприємні відчуття та біль на ділянці шкіри у місці ін'єкції. Всередині кожної ін'єкційної області є багато точок для уколу. Постійно змінюйте точки ін'єкцій у конкретній області. Підготовка до ін'єкції. Якщо пацієнт застосовує препарат Альгерон у шприцах Візьміть підготовлений шприц у руку, якою ви пишете. Зніміть захисний ковпачок із голки. Якщо пацієнт застосовує препарат Альгерон у флаконах Візьміть флакон з препаратом Альгерон і обережно поставте флакон на рівну поверхню (стіл). Пінцетом (або іншим зручним пристроєм) зніміть кришку флакона. Продезінфікуйте верхню частину флакона. Візьміть стерильний шприц в руку, якою ви пишете, зніміть захисний ковпачок з голки і, не порушуючи стерильність, обережно введіть голку через гумовий ковпачок флакона так, щоб кінець голки (3-4 мм) було видно через скло флакона. Переверніть флакон, щоб його шийка була спрямована вниз. Кількість розчину Альгерон®, яке потрібно ввести при проведенні ін'єкції, залежить від дози, що розрахована Вашим лікарем. Доза препарату Альгерон виражається в мікрограмах (мкг) і розраховується з урахуванням маси тіла. Не змінюйте дозування препарату Альгерон® самостійно, якщо Вам не сказав це робити Ваш лікар. Не зберігайте залишки препарату, що залишилися у шприці/флаконі, для повторного використання. Якщо пацієнт застосовує препарат Альгерон у шприцах Залежно від дози, яку Вам прописав лікар, Вам може знадобитися видалити зайвий об'єм розчину препарату із шприца. У разі такої необхідності повільно та акуратно натискайте на поршень шприца для видалення зайвої кількості розчину. Тисніть на поршень доти, поки поршень не дійде до необхідної позначки на поверхні шприца. Якщо пацієнт застосовує препарат Альгерон у флаконах Повільно відтягніть поршень назад і наберіть у шприц із флакона необхідний об'єм розчину, який відповідає дозі препарату Альгерон®, яку Вам прописав лікар. Потім, не порушуючи стерильність, видаліть флакон з голки, притримуючи голку біля основи (стежте, щоб голка не зіскочила зі шприца). Перевернувши шприц вгору голкою, і, рухаючи поршень, видаліть бульбашки повітря обережним постукуванням по шприцю та натисканням на поршень. Попередньо продезінфікувавши ділянку шкіри, куди буде введений препарат Альгерон, злегка зберіть шкіру в складку великим і вказівним пальцями. Розташовуючи шприц перпендикулярно до місця ін'єкції, введіть голку в шкіру під кутом 90º . Вводьте препарат, рівномірно натискаючи на поршень шприца до кінця (до повного випорожнення). Видаліть шприц із голкою рухом вертикально вгору. Використані шприци/флакони викидайте лише у спеціально відведене місце, недоступне для дітей. Якщо Ви забули ввести препарат Альгерон, зробіть ін'єкцію негайно, як тільки згадали про це. Заборонено вводити подвійну дозу препарату. Не припиняйте застосування Альгерону без консультації з лікарем. Рибавірин слід приймати внутрішньо, під час їжі щодня. Добова доза рибавірину розраховується залежно від маси тілаПоказання до застосуванняЛікування первинного хронічного активного гепатиту С у складі комбінованої терапії з рибавірином у дорослих пацієнтів з позитивною РНК HCV (рибонуклеїнова кислота вірусу гепатиту С), у тому числі і з клінічно стабільною ко-інфекцією вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ)/хронічний гепатит С, ознак декомпенсації захворювання печінкиПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до інтерферону, поліетиленгліколю чи будь-якого іншого компонента препарату. Підвищена чутливість до рибавірину або до будь-якого іншого компонента препарату. Декомпенсований цироз печінки (клас В та С за шкалою Чайлд-Пью або кровотеча з варикозно розширених вен). Цироз печінки з наявністю печінкової недостатності у пацієнтів з коінфекцією ВІЛ/хронічний гепатит С (індекс Чайлд-П'ю ≥6). Аутоімуний гепатит або інші аутоімунні захворювання в анамнезі. Порушення функції щитовидної залози, які не вдається підтримувати на нормальному рівні медикаментозною терапією. Епілепсія та/або порушення функції центральної нервової системи. Тяжкі захворювання серцево-судинної системи, нестабільні або неконтрольовані протягом, як мінімум, 6 місяців, що передують лікуванню. Тяжкі захворювання (у тому числі ниркова недостатність, КК менше 50 мл/хв, необхідність проведення гемодіалізу). Злоякісні новоутворення. Рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (за наявності препарату рибавірину лактози). Гемоглобінопатії (наприклад, таласемія, серповидно-клітинна анемія). Вагітність та період грудного вигодовування. Проведення терапії у чоловіків, партнерки яких вагітні. Дитячий вік віком до 18 років. Виражене пригнічення кістково-мозкового кровотворення (нейтрофіли менше 0,5х109/л, тромбоцити менше 25х109/л, гемоглобін менше 85 г/л). Тяжкі виснажливі стани. Одночасний прийом з телбівудіном. З обережністю Тяжкі захворювання легень (наприклад, хронічні обструктивні захворювання легень). Тяжкі психічні захворювання, зокрема, депресії, суїцидальні думки або спроби (у тому числі в анамнезі). Цукровий діабет із тенденцією до розвитку кетоацидотичної коми. Порушення, пов'язані з системою згортання крові (наприклад, при тромбофлебіті, перенесеної емболії легеневої артерії). Нейтрофіли менше 1,5х109/л, тромбоцити менше 90х109/л, гемоглобін менше 100 г/л. У комбінації з мієлотоксичними препаратами. У пацієнтів з коінфекцією ВІЛ/хронічний гепатит С – число CD4+ лімфоцитів менше 200 клітин/мкл або менше 100 клітин/мкл при рівні РНК ВІЛ понад 5000 копій/мл.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Альгерон при вагітності протипоказане. Тератогенні ефекти препарату Альгерон не вивчалися. При лікуванні препаратом Альгерон® жінкам дітородного віку слід застосовувати ефективні методи контрацепції. Застосування інтерферону альфа-2а у високих дозах спричиняло достовірне збільшення кількості спонтанних абортів у тварин. У потомства, народженого вчасно, тератогенних ефектів не спостерігалося. Комбінація препарату Альгерон з рибавірином протипоказана для призначення під час вагітності. У дослідженнях на тваринах рибавірин чинив виражені тератогенні ефекти та викликав смерть плода. Рибавірин протипоказаний вагітним жінкам та чоловікам, партнерки яких вагітні. Терапію рибавірином слід призначати до отримання негативного тесту на вагітність, проведеного безпосередньо перед початком терапії. Жінки, здатні до дітонародження, або чоловіки, партнерки яких здатні до дітонародження, повинні бути поінформовані про тератогенні ефекти рибавірину та необхідність проведення ефективної контрацепції (не менше 2 способів) під час лікування та протягом 7 місяців після закінчення терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з лікарськими засобами вивчали лише у дорослих пацієнтів. Телбівудін. Клінічне дослідження, в якому вивчали комбіноване застосування телбівудину (600 мг щодня) з пегінтерфероном альфа 2а (180 мкг підшкірно, 1 раз на тиждень), показало, що застосування цієї комбінації пов'язане з підвищеним ризиком розвитку периферичної нейропатії. Механізм цього явища невідомий. Крім того, безпека та ефективність телбівудину в комбінації з інтерферонами для лікування хронічного гепатиту В не були підтверджені. Спільне застосування препарату Альгерон і телбівудину протипоказане. Метадон У пацієнтів з хронічним гепатитом С, які отримують постійну підтримуючу терапію метадоном і не лікованих пэгінтерфероном альфа-2b, терапія пегільованим інтерфероном альфа-2b підшкірно в дозі 1,5 мкг/кг на тиждень протягом 4 тижнів збільшувала AUCR-метад 5 % ДІ AUC: 103-128%). Клінічна значущість цієї зміни невідома, однак у цих пацієнтів слід спостерігати за ознаками та симптомами збільшення седативного ефекту та пригнічення дихання. У пацієнтів, які отримують високу дозу метадону, слід ретельно оцінити ризик подовження інтервалу QT. Вплив пегінтерферону альфа-2b на спільно призначені препарати. Потенційну взаємодію пегінтерферону альфа-2b з субстратами метаболічних ферментів вивчали при багаторазовому застосуванні у трьох дослідженнях клінічної фармакології. У цих дослідженнях була вивчена дія пегінтерферону альфа-2b при його багаторазовому введенні у пацієнтів з гепатитом С у дозі 1,5 мкг/кг на тиждень або у здорових пацієнтів у дозі 1 мкг/кг на тиждень або 3 мкг/кг на тиждень (див. таблицю 4). Не було виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії між пегінтерфероном альфа-2bі толбутамідом, мідазоламом та дапсоном; таким чином, корекція дози не потрібна при сумісному застосуванні пегінтерферону альфа-2b з препаратами, які метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP2C9 або CYP3A4 та N-ацетилтрансферази.При сумісному застосуванні пегінтерферону алфа-2b з кофеїном та дезіпраміном незначно збільшується експозиція кофеїну та дезіпраміну. Малоймовірно, що зменшення активності цитохрому Р450 клінічно значуще при спільному застосуванні препаратів пэгінтерферону альфа-2b з препаратами, що метаболізуються за допомогою ізоферментів CYP1А2 та CYP2D6, за винятком препаратів з вузьким вікном терапевтичної дії.Спосіб застосування та дозиПрепарат Альгерон вводиться підшкірно, в область передньої черевної стінки або стегна. Рекомендується чергувати місця для ін'єкції. Терапія повинна бути розпочата лікарем, який має досвід лікування пацієнтів з гепатитом С, та надалі проводитися під його контролем. При комбінованій терапії з рибавірином Альгерон® застосовується у пацієнтів з хронічним гепатитом С, у тому числі з клінічно стабільною коінфекцією ВІЛ, у вигляді підшкірної ін'єкції у дозі 1,5 мкг на кг маси тіла 1 раз на тиждень. Режим дозування препарату Альгерон® наведено в таблиці 1. Таблиця 1. Режим дозування препарату Альгерон у пацієнтів з хронічним гепатитом С, у тому числі з клінічно стабільною коінфекцією ВІЛ. Маса тіла Доза для введення 1 раз на тиждень Кількість розчину препарату Альгерон® Мінімальний об'єм шприца 40 кг 60 мкг 0,3 мл Шприц по 0,4 мл 41-46 кг 70 мкг 0,35 мл 47-53 кг 80 мкг 0,4 мл 54-60 кг 90 мкг 0,45 мл Шприц по 0,5мл 61-66 кг 100 мкг 0,5 мл 67-73 кг 110 мкг 0,55 мл Шприц по 0,6 мл 74-80 кг 120 мкг 0,6 мл 81-86 кг 130 мкг 0,65 мл Шприц по 0,8 мл 87-93 кг 140 мкг 0,7 мл 94-100 кг 150 мкг 0,75 мл 101-106 кг 160 мкг 0,8 мл 107-113 кг 170 мкг 0,85 мл Шприц по 1 мл 114-120 кг 180 мкг 0,9 мл 121-126 кг 190 мкг 0,95 мл 127-133 кг 200 мкг 1 мл Кожен шприц/флакон з Альгерон® призначений тільки для одноразового застосування. Не слід змішувати розчин, що міститься в шприці/флаконі, або вводити його паралельно з іншим препаратом. Препарат Альгерон не можна вводити внутрішньовенно.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях препарату Альгерон® при використанні дози 2 мкг/кг, порівняно з рекомендованою – 1,5 мкг/кг, частіше потрібно коригувати дози, що вводяться, внаслідок дозозалежних небажаних явищ. Специфічний антидот відсутній. У разі передозування рекомендовано симптоматичне лікування та ретельне спостереження за станом пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕфективність та безпека препарату Альгерон у монотерапії або комбінації з рибавірином у осіб молодше 18 років, а також у пацієнтів після трансплантації печінки або інших органів не встановлені. Препарат Альгерон® слід застосовувати з обережністю при таких захворюваннях як хронічне обструктивне захворювання легень або цукровий діабет з тенденцією до розвитку кетоацидозу. Необхідно також бути обережними у пацієнтів з порушенням згортання крові (наприклад, при тромбофлебіті, тромбоемболії легеневої артерії) або вираженою мієлосупресією. Психічна сфера та центральна нервова система (ЦНС). Серйозні порушення з боку ЦНС, особливо депресія, суїцидальні думки та спроби суїциду, спостерігалися у деяких пацієнтів на фоні терапії препаратами інтерферону альфа, а також після припинення терапії (переважно протягом 6 місяців). Інші порушення з боку ЦНС, включаючи агресивну поведінку (у деяких випадках спрямовану на інших людей, наприклад, думки про вбивство), біполярні розлади, манію, сплутаність свідомості та зміну психічного статусу, спостерігалися у пацієнтів, які отримували терапію інтерфероном альфа. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами виявлення будь-яких ознак чи симптомів психічних розладів. З появою таких симптомів слід оцінити потенційну небезпеку та розглянути необхідність лікарської терапії даних станів.При збереженні або погіршенні психічних розладів або появі суїцидальних думок рекомендується припинити терапію препаратом Альгерон і продовжити спостереження за пацієнтом, у разі потреби забезпечити консультацію психіатра. У деяких пацієнтів, зазвичай у літніх людей, які отримували інтерферон альфа у високих дозах для лікування онкологічного захворювання, спостерігалися порушення свідомості, кома, включаючи випадки розвитку енцефалопатії. Хоча ці порушення, як правило, були оборотними, у деяких пацієнтів для їх повного зворотного розвитку потрібно до 3 тижнів. Дуже рідко при застосуванні інтерферону альфа у високих дозах у пацієнтів розвивалися епілептичні судоми. Пацієнти з тяжкими психічними розладами, зокрема в анамнезі. При необхідності призначення препарату Альгерон® пацієнтам з тяжкими психічними порушеннями (в т. ч. пацієнтам, які мають вказівки на такі порушення в анамнезі) лікування може бути розпочато лише після проведення ретельного індивідуального обстеження та відповідної терапії психічного розладу. Пацієнти, які вживають наркотичні речовини. У пацієнтів, інфікованих вірусом гепатиту С, які вживають наркотичні речовини (алкоголь, марихуана та ін.), ризик розвитку розладів психіки (або погіршення поточних) підвищується при терапії інтерфероном альфа. Якщо у таких пацієнтів терапія із застосуванням інтерферону альфа необхідна, перед початком терапії слід ретельно оцінити наявність супутніх психічних захворювань та ризик вживання наркотичних речовин, провести адекватну терапію. При необхідності показано спостереження психіатра чи нарколога щодо обстеження, терапії та ведення таких пацієнтів. Необхідне ретельне спостереження за такими пацієнтами під час та після завершення терапії інтерфероном. Рекомендується вжити своєчасних заходів для запобігання рецидиву або посилення психічних розладів,а також поновлення вживання наркотиків. Серцево-судинна система. Пацієнти із серцевою недостатністю, інфарктом міокарда та/або аритміями (в т.ч. в анамнезі) повинні перебувати під постійним наглядом. У пацієнтів із захворюваннями серця перед початком та під час лікування рекомендується проводити ЕКГ (електрокардіографію). Аритмії (в основному надшлуночкові), як правило, піддаються звичайній терапії, але можуть вимагати відміни препарату Альгерон®. Анемія, спричинена прийомом рибавірину, може посилити перебіг серцево-судинних захворювань. У разі погіршення перебігу серцево-судинних захворювань, терапію слід перервати або скасувати. Підвищена чутливість. У поодиноких випадках терапія препаратами пэгінтерферону альфа ускладнювалася реакціями гіперчутливості негайного типу. При розвитку анафілактичних реакцій, кропив'янки, ангіоневротичного набряку, бронхоспазму препарат скасовують та негайно призначають відповідну терапію. Минущий висип не вимагає відміни терапії. Функція бруньок. Рекомендується проводити дослідження функції нирок у всіх пацієнтів до початку лікування препаратом Альгерон®. При КК менше 50 мл/хв комбінована терапія препаратом Альгерон® та рибавірином протипоказана. У разі підвищення концентрації креатиніну >0,177 ммоль/л у процесі проведення терапії введення препарату Альгерон® та прийом рибавірину необхідно відмінити. У пацієнтів зі зниженою функцією нирок, а також у віці старше 50 років при застосуванні Альгерону у комбінації з рибавірином слід ретельно відстежувати їх стан щодо можливого розвитку анемії. функція печінки. При розвитку печінкової недостатності лікування препаратом Альгерон® та рибавірином скасовують. Комбінована терапія препаратом Альгерон® та рибавірином протипоказана пацієнтам з декомпенсованим цирозом печінки (клас В та С за шкалою Чайлд-П'ю або кровотеча з варикозно розширених вен). Лихоманка. Лихоманка може спостерігатися в рамках грипоподібного синдрому, який часто реєструють при лікуванні інтерферонами, проте необхідно виключити інші причини стійкої лихоманки. Гідратація. Рекомендується забезпечувати адекватну гідратацію пацієнтів, оскільки у деяких пацієнтів при лікуванні пегінтерфероном альфа-2b спостерігалася гіпотензія, пов'язана зі зменшенням обсягу рідини в організмі. Захворювання легень. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримували інтерферон альфа, у легенях розвивалися інфільтрати неясної етіології, пневмонії або пневмонії, у т.ч. з летальним кінцем. З появою лихоманки, кашлю, задишки та інших респіраторних симптомів усім пацієнтам слід проводити рентгенографію грудної клітки. За наявності інфільтратів на рентгенограмі легень або ознак порушення функції легень слід встановити більш ретельне спостереження за пацієнтами та при необхідності скасувати Альгерон®. Негайне скасування інтерферону та призначення глюкокортикостероїдів призводять до зникнення небажаних явищ з боку легень. Аутоімунні порушення. При лікуванні інтерфероном альфа в окремих випадках спостерігалася поява аутоантитіл. Клінічні прояви аутоімунних захворювань найчастіше виникають при лікуванні пацієнтів, схильних до розвитку аутоімунних порушень. При появі симптомів, схожих на прояви аутоімунних захворювань, слід провести ретельне обстеження пацієнта та оцінити можливість продовження терапії інтерфероном. У пацієнтів із хронічним гепатитом С, які отримували терапію інтерферонами, повідомлялися випадки розвитку синдрому Фогта-Коянагі-Харади. Даний синдром є гранулематозним запальним захворюванням, що впливає на орган зору, орган слуху, м'які мозкові оболонки та шкіру. У разі підозри на синдром Фогта-Коянагі-Харади слід припинити антивірусну терапію та розглянути необхідність застосування глюкокортикостероїдів. Псоріаз та саркоїдоз. У зв'язку з повідомленнями про загострення перебігу псоріазу або саркоїдозу у пацієнтів, які отримували терапію інтерфероном альфа, застосування Альгерону у пацієнтів з цими захворюваннями рекомендовано лише у випадках, коли передбачувана користь від лікування виправдовує потенційний ризик. При загостренні псоріазу або саркоїдозу у пацієнтів, які отримують терапію препаратом Альгерон®, слід розглянути питання про відміну препарату. Зміни органу зору. Порушення з боку органу зору (включаючи крововилив у сітківку, ексудати в сітківці, обструкцію вен або артерій сітківки) повідомлялися в окремих випадках після терапії інтерфероном альфа. Усім пацієнтам необхідно провести офтальмологічне обстеження на початок терапії. Кожному пацієнтові, який отримує терапію Альгероном, слід провести офтальмологічне обстеження у разі появи скарг на зниження гостроти зору або обмеження полів зору. Пацієнтам із захворюваннями, при яких можуть відбуватися зміни сітківки, наприклад, цукровим діабетом або артеріальною гіпертензією, рекомендується під час терапії препаратом Альгерон регулярно проходити офтальмологічний огляд. З появою або посиленням розладів зору слід розглянути питання про припинення терапії препаратом Альгерон®. Зміни з боку зубів та періодонту. У пацієнтів, які отримували комбіновану терапію пегінтерфероном альфа-2bі рибавірином, відзначалися патологічні зміни з боку зубів та навколозубних тканин. Сухість у роті при тривалій терапії може сприяти ушкодженню зубів та слизової оболонки порожнини рота. Пацієнтам рекомендується дотримуватися гігієни ротової порожнини і регулярно проходити огляд у стоматолога. Стан щитовидної залози. Механізм впливу інтерферону альфа на функцію щитовидної залози невідомий. У пацієнтів з хронічним гепатитом С, які отримували інтерферон альфа-2b, у 2,8 % випадків розвивалися гіпотиреоз або гіпертиреоз. Ці порушення контролювали за допомогою стандартної терапії. До початку лікування препаратом Альгерон у пацієнтів слід визначити сироваткові концентрації ТТГ та при виявленні порушень функції щитовидної залози призначити стандартну терапію. Концентрацію ТТГ слід визначати також у разі появи симптомів порушення функції щитовидної залози на фоні лікування інтерфероном альфа. Лікування препаратом Альгерон не слід проводити, якщо активність ТТГ на нормальному рівні підтримувати не вдається. Лабораторні дослідження. До початку лікування препаратом Альгерон необхідно провести стандартні клінічні та біохімічні аналізи крові. Також їх рекомендується проводити під час терапії кожні 2 тижні (клінічний аналіз крові) та кожні 4 тижні (біохімічний аналіз крові). Альгерон® можна застосовувати за таких лабораторних показників: гемоглобін ≥120 г/л (жінки) та ≥130 г/л (чоловіки), число тромбоцитів більше 90х109/л, абсолютне число нейтрофілів – більше 1,5х109/л, концентрації ТТГ та у межах норми чи функція щитовидної залози медикаментозно контролюється. При вираженій гіпертригліцеридемії, перш ніж коригувати дозу Альгерону, необхідно призначити дієту або медикаментозну терапію з урахуванням концентрації тригліцеридів у сироватці крові натще. Після відміни препарату гіпертригліцеридемія швидко зникає. Терапія інтерфероном альфа може супроводжуватися розвитком виразкового та геморагічного та/або ішемічного коліту протягом 12 тижнів з моменту початку терапії. Абдомінальний біль, наявність крові в калі, лихоманка – типові симптоми маніфестації коліту. При появі відповідних скарг Альгерон® має бути негайно скасовано. Відновлення зазвичай настає через 1-3 тижні після відміни препарату. При лікуванні пегінтерфероном альфа-2а у комбінації з рибавірином відзначалися випадки розвитку панкреатиту, іноді фатального. При розвитку симптомів панкреатиту терапію препаратом Альгерон® та рибавірином слід відмінити. При прийомі препаратів інтерферону альфа описано серйозні інфекційні ускладнення (бактеріальні, вірусні, грибкові), іноді фатальні. Деякі їх супроводжувалися розвитком нейтропенії. При виникненні тяжких інфекційних ускладнень слід відмінити терапію та призначити відповідне лікування. Ко-інфекція ВІЛ/хронічний гепатит С. Перед початком лікування слід уважно ознайомитися з можливими побічними ефектами антиретровірусних препаратів, які пацієнт прийматиме спільно з препаратами для терапії хронічного гепатиту С. У пацієнтів, які одночасно отримували ставудин та інтерферон з або без рибавірину, частота виникнення панкреатиту та/або лактатацидозу склала 3%. Пацієнти з ко-інфекцією ВІЛ/хронічний гепатит С, ВААРТ можуть перебувати в групі ризику щодо розвитку лактатацидозу. Тому слід дотримуватися обережності при додаванні препарату Альгерон і рибавірину до ВААРТ (див. інструкцію з медичного застосування рибавірину). Одночасне застосування рибавірину та зидовудину не рекомендується через підвищений ризик виникнення анемії. Необхідний ретельний моніторинг щодо виявлення ознак і симптомів печінкової декомпенсації (включаючи асцит, енцефалопатію, кровотечу з варикозно розширених вен, порушення синтетичної функції печінки; показник ≥7 балів за шкалою Чайлд-П'ю) у пацієнтів з ко-інфекцією. Показник за шкалою Чайлд-П'ю не завжди достовірно відображає наявність печінкової декомпенсації та може змінюватись під впливом таких факторів, як підвищена концентрація непрямого (вільного) білірубіну в крові, гіпоальбумінемія через медикаментозну терапію. При розвитку печінкової декомпенсації терапію препаратом Альгерон слід негайно відмінити. Слід виявляти обережність при призначенні препарату Альгерон® пацієнтам із низьким рівнем CD4+ лімфоцитів. Недостатньо даних щодо ефективності та безпеки застосування препаратів пегільованих інтерферонів альфа у пацієнтів з коінфекцією ВІЛ/хронічний гепатит С з кількістю CD4+ лімфоцитів менше 200 клітин/мкл. Пересадження органів. Ефективність та безпека застосування препарату Альгерон® (у комбінації з рибавірином або монотерапією) для терапії гепатиту С у реципієнтів при пересадці органів не вивчалися. Попередні дані свідчать, що терапія інтерфероном альфа може підвищити ризик відторгнення трансплантату нирки. Повідомлялося також про відторгнення трансплантату печінки. Особливі вказівки для пацієнтів При необхідності допустиме одноразове зберігання пацієнтами непокритого флакона/шприца в захищеному від світла місці не більше 30 діб при температурі не вище 25 °С. Дату початку зберігання при кімнатній температурі слід зазначати на упаковці.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: Аллоферон [Гістидил-гліцил-валіл-серил-гліцил-гістидил-гліцил-глутамініл-гістидил-гліцил-валіл-гістидил-гліцин] 1,0 мг. Ліофілізат для виготовлення розчину для підшкірного введення 1,0 мг. 1,0 мг в ампулу із безбарвного скла. 1, 2, 3, 5 або 10 ампул поміщають у контурну коміркову упаковку. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картонуОпис лікарської формиЛіофілізований порошок або пориста біла маса. Гігроскопічний.Фармакотерапевтична групаПротивірусний, імуномодулюючий засіб.ФармакокінетикаШвидко проникає в кров, де взаємодіє з імунокомпетентними клітинами, після чого визначення концентрації Аллоферону утруднене через близьку структурну схожість його метаболітів із білками сироватки крові. Підвищення концентрації інтерферону відзначалося через 2 години після введення препарату та зберігалося на високому рівні (2-2,5 рази вище звичайного фонового) протягом 6-8 годин з досягненням вихідних значень до кінця доби. Підвищена функціональна активність природних кілерів спостерігалася протягом 7 днів після введення препарату.ФармакодинамікаАллоферон є олігопептид. За характером фармакологічної дії найбільш подібний до інтерферону альфа. Аллоферон є ефективним індуктором синтезу ендогенних інтерферонів та активатором системи природних кілерів, здатний стимулювати розпізнавання та лізис дефектних клітин цитотоксичними лімфоцитами. В експериментах продемонстрована висока ефективність щодо інфекцій, що викликаються вірусами грипу А та В, гепатиту В та С, герпесу 1 та 2 типів та папіломи людини (онкогенні типи). Аллоферон не має загальної токсичності, алергенних властивостей, мутагенної та канцерогенної дії, не має ембріотоксичної дії і не впливає на репродуктивну функцію.Показання до застосуванняХронічна папіломавірусна інфекція, спричинена онкогенними вірусами папіломи людини, хронічний рецидивуючий герпес 1 та 2 типів, у складі комплексної терапії середньотяжкої (жовтяничної) форми гострого гепатиту В.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, вагітність та грудне вигодовування (на час лікування припиняють), виражені аутоімунні захворювання. Дитячий вік.Побічна діяВ окремих випадках можливі слабкість, запаморочення, утворення нових елементів висипу (при герпетичній інфекції).Взаємодія з лікарськими засобамиПри лікуванні хронічного рецидивуючого генітального герпесу може призначатися в комбінації з ацикловіром і його похідними (препарати мають різний механізм дії і доповнюють один одного в лікуванні вірусної інфекції). При гострому гепатиті препарат призначається на тлі загальноприйнятої базисної терапії. Взаємодія з іншими лікарськими засобами не виявлено.Спосіб застосування та дозиПрепарат вводять підшкірно. Стандартний курс лікування інфекцій, спричинених онкогенними типами вірусу папіломи людини, включає ін'єкції препарату у дозі 1 мг через день, всього на курс 6 ін'єкцій. Стандартний курс лікування рецидиву герпесу включає ін'єкції препарату в дозі 1 мг через день, всього курс 3 ін'єкції. При середньотяжких формах гострого гепатиту препарат вводять після верифікації діагнозу в дозі 1 мг 3 рази на тиждень протягом 3-х тижнів (всього 9 ін'єкцій). Для приготування розчину для ін'єкцій як розчинник використовувати 1 мл 0,9 % розчину хлориду натрію.ПередозуванняДо цього часу випадків передозування препарату не було встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ монотерапії Алокін-альфа рекомендується використовувати для лікування папіломавірусної інфекції, спричиненої онкогенними типами вірусу, за відсутності клінічних та субклінічних уражень шийки матки та аногенітальної ділянки. У складі комплексної терапії - для лікування клінічних та субклінічних форм уражень шийки матки та аногенітальної області папіломавірусної інфекції, спричиненої онкогенними типами вірусу. Лікування хронічного рецидивуючого герпесу 1 і 2 типів рекомендується починати з появою найперших ознак захворювання. При гепатиті В - пізніше 7-го дня від початку появи жовтяниці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У разі запаморочення необхідно утриматися від керування автомобілем та роботи з технікою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: тетрагідроксиглюкопіранозілксантен – 100 мг. Таблетки по 0,1 г жовтувато-зеленого кольору в блістерній упаковці у картонній пачці 20 шт.Опис лікарської формиТаблетки жовтувато-зеленого кольору, круглої форми.Фармакотерапевтична групаПротивірусне, імуномодулююче, бактеріостатичне, антибактеріальне.ФармакокінетикаАлпізарин швидко і добре всмоктується із ШКТ. Зв'язується на 70-90% білками крові. У плазмі крові активна речовина визначається протягом 0,5-5 годин після прийому, а його максимальна концентрація відзначається через 1 годину. Екскреція із сечею незначна (0,1%).ФармакодинамікаДіюча речовина препарату одержують із трави копієчника. Має противірусну активність щодо ДНК-вірусів, збудників простого герпесу, меншою мірою - вірусу імунодефіциту людини і ЦМВ. Має незначну бактеріостатичну дію щодо мікобактерій туберкульозу, бактерій та найпростіших. Механізм дії заснований на придушенні бактеріальної нуклеази, при цьому виражена інгібуюча дія на нейрамінідазу вірусів відсутня. Препарат стимулює клітинний та гуморальний імунітет, сприяє виробленню в клітинах кровігамма-інтерферону. Алпізарин не володіє мутагенним, алергізуючим, дратівливим та тератогенним ефектом.Клінічна фармакологіяФітопрепарат із противірусною дією.Показання до застосуванняВірусні захворювання слизової оболонки ротової порожнини (афтозний стоматит). Оперезуючий лишай. Герпетиформна екзема Капоші. Цитомегаловірусна інфекція. Вітряна віспа.Протипоказання до застосуванняВік до 3-х років. Вагітність (особливо 1 триместр). Непереносимість чи недостатність лактози. Гіперчутливість до препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та дітям до 3-х років.Побічна діяШвидка стомлюваність, біль голови; діарея, нудота та блювання.Спосіб застосування та дозиДорослим та підліткам по 1-2 таблетки тричі на день без прив'язки до прийому їжі. Дітям 1-6 років по 0,5 -1 таблетки тричі на день, 6-12 років по одній таблетці тричі на день.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активні речовини: інтерферону альфа-2b людського рекомбінантного – 1, 3, 5, 10 млн. ME; допоміжні речовини: натрію ацетат 0,00164 г, натрію хлорид 0,005844 г, динатрію едетату дигідрат 0,000075 г, полісорбат - 80 0,0001 г, декстран 40 розчин для інфузій 10% 0 0 мл. Розчин для ін'єкцій 1, 3, 5, 10 млн. МО/мл. У герметично запаяних безбарвних скляних ампулах по 1 мл, що містять 1, 3, 5, 10 млн. МО/мл. По 5 ампул у контурній комірковій упаковці; 1 контурне осередкове впакування в картонній пачці. У стерильних скляних шприцах ін'єкційних із вклеєною голкою та захисним ковпачком із поліпропілену із вставкою із гуми по 1 мл, що містять 3 млн. МО/мл. По 1 наповненому шприцю в контурній комірковій упаковці, 1 контурне коміркове пакування в картонній пачці. У кожній пачці вкладено інструкцію із застосування.Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаЦитокін.ФармакокінетикаПри підшкірному або внутрішньом'язовому введенні інтерферону альфа-2b біодоступність становить від 80% до 100%. Час досягнення Cmax становить 4-12 год, T1/2 - 2-6 год відповідно. Через 16 - 24 години після введення рекомбінантний інтерферон у сироватці крові не визначається. Метаболізм здійснюється у печінці. Інтерферони альфа можуть порушувати окисні метаболічні процеси, знижуючи активність "печінкових" мікросомальних ферментів системи цитохрому Р450. Виводяться переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації.ФармакодинамікаАльтевір®, розчин для ін'єкцій, являє собою інтерферон альфа-2b людський рекомбінантний, що отримується з клітин Escherichia coli, в генетичний апарат яких вбудований ген людського інтерферону альфа-2b. Пептидна послідовність молекули, біологічна активність та основні фармакологічні властивості рекомбінантного білка та людського інтерферону альфа-2b ідентичні. Альтевір® має противірусну, імуномодулюючу, антипроліферативну та протипухлинну дію. Інтерферон альфа-2b, взаємодіючи зі специфічними рецепторами на поверхні клітини, ініціює складний ланцюг змін усередині клітини, що включає індукцію синтезу ряду специфічних цитокінів і ферментів, порушує синтез вірусної рибонуклеїнової кислоти (РНК) і білків вірусу в клітині. Результатом цих змін є неспецифічна противірусна та антипроліферативна активність, пов'язана із запобіганням реплікації вірусу в клітині, гальмуванням проліферації клітин та імуномодулюючою дією інтерферону. Інтерферон альфа-2b стимулює процес презентації антигену імунокомпетентним клітинам, має здатність стимулювати фагоцитарну активність макрофагів, а також цитотоксичну активність Т-клітин та "натуральних кілерів", що беруть участь у противірусному імунітеті. Запобігає проліферації клітин, особливо пухлинних. Чинить вплив на синтез деяких онкогенів, що призводить до інгібування пухлинного росту.Показання до застосуванняАльтевір® застосовується у комплексній терапії у дорослих: при хронічному вірусному гепатиті без ознак цирозу печінки; при хронічному вірусному гепатиті С без ознак печінкової недостатності (монотерапія або комбінована терапія з рибавірином); при папіломатозі гортані, гострих кондиломах; при волосатоклітинному лейкозі, хронічному мієлолеїкозі, неходжкінській лімфомі, меланомі, множинні мієломи, саркомі Капоші у хворих на СНІД, прогресуючий рак нирки.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рекомбінантного інтерферону альфа-2b або до будь-якого з компонентів препарату. Тяжкі серцево-судинні захворювання в анамнезі (неконтрольована хронічна серцева недостатність, перенесена протягом попередніх 6 місяців інфарктом міокарда, виражені порушення серцевого ритму). Тяжка ниркова та/або печінкова недостатність, у тому числі, спричинена наявністю метастазів. Епілепсія та інші тяжкі порушення функцій центральної нервової системи, що особливо виражаються депресією, суїцидальними думками та спробами (у тому числі, в анамнезі). Хронічний гепатит із декомпенсованим цирозом печінки. Лікування імунодепресивними лікарськими засобами, яке проводиться або проведене протягом попередніх 6 місяців, не рахуючи завершений короткочасний курс лікування глюкокортикостероїдами. Аутоімунний гепатит або інше аутоімунне захворювання, захворювання щитовидної залози, що не піддається контролю загальноприйнятими терапевтичними методами. Декомпенсовані захворювання легень, у тому числі, хронічна обструктивна хвороба легень, декомпенсований цукровий діабет, гіперкоагуляція, у тому числі при тромбофлебіті, тромбоемболії легеневої артерії. Виражена мієлосупресія. Вагітність та період грудного вигодовування. Дитячий вік віком до 18 років.Вагітність та лактаціяПрепарат Альтевір® не застосовують у період вагітності та грудного вигодовування.Побічна діяГрипоподібні симптоми Найчастіше на початку застосування препарату Альтевір може спостерігатися характерний для інтерферонів грипоподібний синдром (лихоманка, озноб, головний біль, м'язові та/або суглобові болі, слабкість, нудота). Ці прояви зазвичай помірно виражені, спостерігаються на початку лікування та зменшуються при продовженні лікування. Реакції з боку травної системи Рідко відзначаються блювання, сухість у роті, зміна смаку, біль у животі, диспепсія, втрата апетиту, зниження маси тіла. Реакції з боку нервової системи Рідко відзначаються дратівливість, нервозність, запаморочення, безсоння, депресія, суїцидальні думки та спроби, астенія, сонливість, нездужання, тривожність. Реакції із боку серцево-судинної системи. Рідко спостерігаються зниження артеріального тиску, тахікардія. Реакції з боку шкіри та підшкірної клітковини Рідко при тривалому застосуванні препарату Альтевір® можливий розвиток алопеції, підвищене потовиділення, висипання на шкірі, свербіж шкіри. Реакції з боку кістково-м'язової системи Дуже рідко спостерігаються артралгії. Реакції з боку ендокринної системи Інтерферони можуть впливати на функцію щитовидної залози, дуже рідко викликаючи розвиток аутоімунного тиреоїдиту. На тлі тривалого застосування препарату Альтевір необхідно один раз місяців контролювати показники гормонів щитовидної залози. Відхилення лабораторних показників Рідко можуть спостерігатись зміни лабораторних показників: лейкопенія, гранулоцитопенія, зниження гемоглобіну, тромбоцитопенія, підвищення активності печінкових ферментів. Ці зміни є дозозалежними та оборотними та зникають протягом 72 годин після перерви у лікуванні або його припинення.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія Альтевіру з іншими лікарськими засобами повністю не вивчена. З обережністю слід застосовувати Альтевір® одночасно зі снодійними та седативними засобами, наркотичними анальгетиками та препаратами, які мають мієлосупресивний ефект. При одночасному застосуванні Альтевіру® та теофіліну необхідно контролювати концентрацію останнього у сироватці крові та при необхідності змінювати режим його дозування. При застосуванні Альтевіру у комбінації з хіміотерапевтичними препаратами (цитарабін, циклофосфамід, доксорубіцин, теніпозид) підвищується ризик розвитку токсичних ефектів.Спосіб застосування та дозиЗалежно від показань до застосування препарат Альтевір® вводять підшкірно, внутрішньом'язово та внутрішньовенно. Лікування має бути розпочато лікарем. Далі з дозволу лікаря підтримуючу дозу хворий може вводити собі самостійно (у випадках, коли препарат призначений підшкірно або внутрішньом'язово). Хронічний гепатит С: Альтевір® вводять підшкірно або внутрішньом'язово в дозі 3 млн ME 3 рази на тиждень протягом 24-48 тижнів. У хворих з рецидивуючим перебігом захворювання та хворих, які раніше не отримували лікування інтерферонами альфа-2b, ефективність лікування збільшується при використанні комбінованої терапії з рибавірином. Тривалість комбінованої терапії щонайменше 24 тижнів. Пацієнтам з 1-м генотипом вірусу хронічного гепатиту С та високим вірусним навантаженням, у яких до кінця перших 24 тижнів лікування в сироватці крові не визначається РНК вірусу гепатиту С, терапію Альтевіром слід проводити 48 тижнів. Хронічний гепатит В: Альтевір вводять підшкірно або внутрішньом'язово в дозі 5-10 млн ME 3 рази на тиждень протягом 16-24 тижнів. За відсутності позитивної динаміки (за даними визначення ДНК вірусу гепатиту В) після 3-4 місяців застосування лікування припиняють. Папіломатоз гортані: Альтевір вводять підшкірно в дозі 3 млн МО/м2 3 рази на тиждень. Лікування починають після хірургічного (або лазерного) видалення пухлинної тканини. Дозу підбирають з урахуванням переносимості препарату. Досягнення позитивної відповіді може вимагати лікування протягом 6 міс. Гострокінцеві кондиломи: Альтевір вводять підшкірно в дозі 3 млн: МО/м2 3 рази на тиждень. Лікування починають після хірургічного чи лазерного видалення кондилом. Досягнення позитивної відповіді може вимагати лікування протягом 6 міс. Волосатоклітинний лейкоз: рекомендована доза Альтевіру® для підшкірного введення пацієнтам після спленектомії або без неї становить 2 млн МО/м2 3 рази на тиждень. Найчастіше нормалізація однієї і більше гематологічних показників настає через 1-2 міс. лікування. Цього режиму дозування слід дотримуватися постійно, якщо не відбувається швидкого прогресування захворювання або виникнення симптомів тяжкої непереносимості препарату. Хронічний мієлолейкоз: рекомендована доза Альтевіру® як монотерапія - 4-5 млн МО/м2 на день підшкірно щодня. Якщо лікування дозволяє досягти контролю кількості лейкоцитів, то для підтримки гематологічної ремісії препарат слід застосовувати в максимальній дозі, що переноситься (4-5 млн МО/м2 щодня). Якщо терапія через 8-12 тижнів не призвела до часткової гематологічної ремісії або клінічно значущого зниження кількості лейкоцитів, препарат необхідно відмінити. Неходжкінська лімфома: Альтевір® використовують як ад'ювантну терапію в комбінації зі стандартними схемами хіміотерапії підшкірної дози 5 млн МО/м2 3 рази на тиждень протягом 2-3 міс. Дозу слід коригувати залежно від переносимості препарату. Меланома: Альтевір® застосовують як ад'ювантну терапію при наявному високому ризику рецидиву після видалення пухлини в дозі 15 млн МО/м2 внутрішньовенно 5 разів на тиждень протягом 4 тижнів, потім п/к у дозі 10 млн МО/м2 3 рази на тиждень протягом 48 тижнів. Дозу слід коригувати залежно від переносимості препарату. Приготування розчину для внутрішньовенного введення: набирають об'єм розчину Альтевіру® необхідний для приготування необхідної дози, додають до 100 мл стерильного 0,9 % розчину хлориду натрію і вводять протягом 20 хв. Розчин готують безпосередньо перед здійсненням процедури внутрішньовенного введення, цей розчин не підлягає зберіганню. Множинна мієлома: Альтевір® призначають у період досягнення стійкої ремісії у дозі 3 млн МО/м2 3 рази на тиждень п/к. Саркома Капоші у хворих на СНІД: оптимальна доза не встановлена. Препарат можна застосовувати у дозах 10-12 млн МО/м2 на день підшкірно або внутрішньом'язово. У разі стабілізації захворювання або позитивної динаміки, терапію продовжують доти, доки не відбудеться регрес пухлини або не буде потрібно відмінити препарат. Рак нирки. Оптимальна доза та схема застосування не встановлені. Рекомендується застосовувати підшкірні дози від 3 до 10 млн МО/м2 3 рази на тиждень.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях не було зареєстровано випадків ненавмисного передозування. У разі перевищення дози, у тому числі збільшення разового обсягу або частоти прийому на тиждень, негайно повідомите лікаря. У разі передозування пацієнт повинен бути госпіталізований для спостереження та проведення за необхідності підтримуючої терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі виникнення побічних ефектів під час лікування Альтевіром дозу препарату слід знизити на 50% або тимчасово відмінити препарат до їх зникнення. Якщо побічні ефекти зберігаються або виникають знову після зниження дози, або спостерігається прогресування захворювання, лікування Альтевіром® слід припинити. При зниженні рівня тромбоцитів нижче 50x109/л або рівня гранулоцитів нижче 0,75х109/л рекомендується зменшення дози Альтевіру в 2 рази з проведенням аналізу крові через 1 тиждень. Якщо ці зміни зберігаються, Альтевір® слід скасувати. При зниженні рівня тромбоцитів нижче 25х109/л або рівня гранулоцитів нижче 0,5х109/л рекомендується скасувати препарат з контролем аналізу крові через 1 тиждень. До початку лікування Альтевіром® хронічного вірусного гепатиту В та С рекомендується провести біопсію печінки, щоб оцінити ступінь пошкодження печінки (ознаки активного запального процесу та/або фіброзу). Ефективність лікування хронічного гепатиту С збільшується при комбінованій терапії Альтевіром і рибавірином. Застосування Альтевіру® не є ефективним при розвитку декомпенсованого цирозу печінки або печінкової коми. У пацієнтів, які отримують препарати інтерферону альфа-2b, у сироватці крові можуть з'являтися антитіла, що нейтралізують його противірусну активність. Практично у всіх випадках титри антитіл невисокі, їхня поява не призводить до зниження ефективності лікування або виникнення аутоімунних порушень. У разі пропуску дози ін'єкції продовжують, дотримуючись інтервалу введення і не збільшуючи наступної дози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Альтевір® надає незначний вплив на здатність до керування транспортними засобами та роботу з машинами та механізмами. При виникненні запаморочення, сонливості, сплутаності свідомості та слабкості слід відмовитися від керування транспортним засобом або роботи з машинами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: ацикловір 200 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб, синтетичний аналог пуринового нуклеозиду. Має здатність інгібувати in vitro і in vivo вірус Herpes simplex типів 1 і 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр, цитомегаловірус. У культурі клітин ацикловір має найбільш виражену противірусну активність щодо вірусу Herpes simplex типу 1, далі в порядку зменшення активності слідують: вірус Herpes типу 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр і цитомегаловірус. Інгібуюча дія ацикловіру на ці віруси характеризується високою вибірковістю. Ацикловір не є субстратом для ферменту тимідинкінази неінфікованих клітин, тому ацикловір малотоксичний для клітин ссавців. Висока вибірковість дії та низька токсичність для людини обумовлені відсутністю необхідного ферменту для утворення ацикловіру трифосфату в інтактних клітинах макроорганізму. Тімідинкіназа клітин, інфікованих вірусами Herpes simplex типів 1 і 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр або цитомегаловірусом, перетворює ацикловір на ацикловір монофосфат — аналог нуклеозиду, який потім послідовно перетворюється на дифосфат та трифосфат. Ацикловір трифосфат вбудовується в ланцюжок вірусної ДНК та блокує його синтез за допомогою конкурентного інгібування вірусної ДНК-полімерази. Таким чином, формується "дефектна" вірусна ДНК, що призводить до придушення реплікації нових поколінь вірусів. При лікуванні герпесу попереджає утворення нових елементів висипу, знижує ймовірність шкірної дисемінації та вісцеральних ускладнень, прискорює утворення кірки, знижує біль у гострій фазі оперізувального герпесу. У пацієнтів з вираженим імунодефіцитом тривалі або повторні курси терапії ацикловіром можуть призводити до появи резистентних штамів, тому подальше лікування ацикловіром може бути неефективним. У більшості виділених штамів зі зниженою чутливістю до ацикловіру відзначалося відносно низький вміст вірусної тимідинкінази, порушення структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вплив ацикловіру на штами вірусу Herpes simplex in vitro також може призводити до утворення менш чутливих до нього штамів. Не встановлено кореляцію між чутливістю штамів вірусу Herpes simplex до ацикловіру in vitro та клінічною ефективністю препарату.ФармакокінетикаПри внутрішньому прийомі біодоступність становить 15-30%. Широко розподіляється у тканинах та рідких середовищах організму. Зв'язування із білками плазми становить 9-33%. Метаболізується у печінці. T1/2 прийому внутрішньо - 3.3 год, при внутрішньовенному введенні - 2.5 год.Клінічна фармакологіяПротивірусний препарат.Показання до застосуванняЛікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес; профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів із нормальним імунним статусом; профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 у пацієнтів з імунодефіцитом; лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zoster - вітряної віспи та оперізувального герпесу (раніше лікування оперізувального герпесу ацикловіром має аналгетичний ефект і може знизити частоту виникнення постгерпетичної невралгії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для вживання); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (для лікарських форм, що містять лактозу). З обережністю: хронічна ниркова недостатність; стани, що супроводжуються дегідратацією (в т.ч. блювання, діарея); вагітність.Вагітність та лактаціяЗастосування ацикловіру при вагітності можливе у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Після прийому ацикловіру внутрішньо в дозі 200 мг 5 разів на добу його концентрація в грудному молоці становить від 60% до 410% плазмової концентрації. При таких концентраціях у грудному молоці діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, можуть отримувати ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг/добу. З огляду на цей факт, при необхідності системного застосування ацикловіру на час лікування слід припинити грудне вигодовування. Застосування у дітей Внутрішньо дітям старше 2 років - по 200-400 мг 3-5 разів на добу, при необхідності - по 20 мг/кг (до 800 мг на прийом) 4 рази на добу. У дітей віком до 2 років застосовують у дозі, що дорівнює половині дози для дорослих. Тривалість лікування – 5-10 днів. Підвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для вживання); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (для лікарських форм, що містять лактозу). З обережністю: хронічна ниркова недостатність; стани, що супроводжуються дегідратацією (в т.ч. блювання, діарея); вагітність.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1 /1000) і дуже рідко (<10 000), частота невідома (частоту виникнення не можна визначити виходячи з наявних даних). Для прийому всередину З боку імунної системи: рідко – анафілаксія. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі; рідко - минуще підвищення активності печінкових трансаміназ і концентрації білірубіну; дуже рідко – гепатит, жовтяниця. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – психотичні розлади, тремор, атаксія, дизартрія, судоми, енцефалопатія, кома, галюцинації, сонливість, ажитація, сплутаність свідомості, парестезії. З боку сечовивідної системи: рідко - скороминуще підвищення концентрації сечовини, креатиніну в плазмі; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, ниркова колька. З боку дихальної системи: рідко – задишка. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип, у т.ч. фотосенсибілізація, свербіж шкіри; нечасто - кропив'янка, швидке дифузне випадання волосся (т.к. даний тип випадання волосся пов'язаний з різними захворюваннями та прийомом лікарських засобів, то зв'язок між даною подією та прийомом ацикловіру є невизначеним); рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла. З боку системи кровотворення: дуже рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Інші: часто - лихоманка, стомлюваність; рідко – нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що блокують канальцеву секрецію (наприклад, пробенецид і циметидин) - можливе підвищення концентрації ацикловіру в плазмі, збільшення AUC ацикловіру, зниження його ниркового кліренсу. Однак корекція дози не потрібна внаслідок широкого діапазону терапевтичних доз ацикловіру. Мікофенолат мофетил – збільшення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу.Спосіб застосування та дозиПрепарат можна приймати під час їжі, оскільки їда не викликає суттєвих порушень абсорбції ацикловіру. Дорослі Лікування інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 Рекомендована доза залишає 200 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Як правило, курс лікування становить 5 днів, але може бути продовжений при тяжких первинних інфекціях. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза ацикловіру може бути збільшена до 400 мг. В якості альтернативи може бути розглянута можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Лікування необхідно розпочинати якомога раніше після виникнення інфекції; при рецидивах ацикловір рекомендується призначати вже у продромальному періоді або з появою перших елементів висипу. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 у, пацієнтів із нормальним імунним статусом Рекомендована доза становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин); може бути використана схема прийому по 400 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). У ряді випадків виявляються ефективними нижчі дози ацикловіру - 200 мг 3 рази на добу (кожні 8 год) або 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). У деяких пацієнтів може загостритися інфекція при прийомі сумарної добової дози 800 мг. Лікування ацикловіром слід періодично переривати на 6-12 місяців для виявлення можливих змін перебігу захворювання. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів з імунодефіцитом Рекомендована доза ацикловіру становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза ацикловіру може бути збільшена до 400 мг 4 рази на добу. В якості альтернативи може бути розглянута можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Тривалість профілактичного курсу терапії визначається тривалістю періоду, коли існує ризик інфікування. Лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zosler - вітряної віспи та оперізувального герпесу Рекомендована ацикловіра становить 800 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 7 днів. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника необхідно розглянути можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Препарат слід призначати якнайшвидше після початку інфекції, т.к. у цьому випадку лікування ефективніше. Діти та віці 3 років і старше Лікування інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2; профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів з імунодефіцитом Ацикловір застосовується у таких дозах, як і для дорослих. Лікування вітряної віспи Дітям віком 6 років і старше – 800 мг 4 рази на добу; у віці від 3 до 6 років - 400 мг 4 рази на добу. Більш точно дозу можна визначити з розрахунку 20 мг/кг маси тіла (але не більше 800 мг) 4 рази на добу. Курс лікування становить 5 днів. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2; лікування оперізувального герпесу Дані про режим дозування відсутні. Пацієнти похилого віку Дозу препарату слід коригувати залежно від ступеня ниркової недостатності. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. Пацієнти з порушенням функції нирок Ацикловір слід призначати обережно. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. У пацієнтів з нирковою недостатністю прийом ацикловіру внутрішньо у рекомендованих дозах з метою лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, не призводить до кумуляції активної речовини до концентрацій, що перевищують встановлений безпечний рівень. Однак у пацієнтів з КК < 10 мл/хв. дозу ацикловіру рекомендується зменшити до 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). При лікуванні вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендовані дози ацикловіру складають: КК < 10 мл/хв – 800 мг 2 рази на добу (кожні 12 год); КК 10-25 мл/хв - 800 мг 3 рази на добу (кожні 8 год).ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосування при тяжких порушеннях функції нирок. Слід враховувати, що при застосуванні ацикловіру можливий розвиток гострої ниркової недостатності внаслідок утворення осаду з кристалів ацикловіру, що особливо ймовірно при швидкому внутрішньовенному введенні, одночасному застосуванні нефротоксичних препаратів, у пацієнтів з порушеннями функції нирок та недостатнім водним навантаженням. При застосуванні ацикловіру необхідно контролювати функцію нирок (визначення рівня азоту сечовини у крові та креатиніну у плазмі крові). Лікування пацієнтів похилого віку слід проводити при достатньому збільшенні водного навантаження та під наглядом лікаря, т.к. у цієї категорії пацієнтів збільшується T1/2 ацикловіру. При лікуванні генітального герпесу слід уникати статевих контактів чи використовувати презервативи, т.к. застосування ацикловіру не запобігає передачі вірусу партнерам.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: ацикловір 400 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб, синтетичний аналог пуринового нуклеозиду. Має здатність інгібувати in vitro і in vivo вірус Herpes simplex типів 1 і 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр, цитомегаловірус. У культурі клітин ацикловір має найбільш виражену противірусну активність щодо вірусу Herpes simplex типу 1, далі в порядку зменшення активності слідують: вірус Herpes типу 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр і цитомегаловірус. Інгібуюча дія ацикловіру на ці віруси характеризується високою вибірковістю. Ацикловір не є субстратом для ферменту тимідинкінази неінфікованих клітин, тому ацикловір малотоксичний для клітин ссавців. Висока вибірковість дії та низька токсичність для людини обумовлені відсутністю необхідного ферменту для утворення ацикловіру трифосфату в інтактних клітинах макроорганізму. Тімідинкіназа клітин, інфікованих вірусами Herpes simplex типів 1 і 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр або цитомегаловірусом, перетворює ацикловір на ацикловір монофосфат — аналог нуклеозиду, який потім послідовно перетворюється на дифосфат та трифосфат. Ацикловір трифосфат вбудовується в ланцюжок вірусної ДНК та блокує його синтез за допомогою конкурентного інгібування вірусної ДНК-полімерази. Таким чином, формується "дефектна" вірусна ДНК, що призводить до придушення реплікації нових поколінь вірусів. При лікуванні герпесу попереджає утворення нових елементів висипу, знижує ймовірність шкірної дисемінації та вісцеральних ускладнень, прискорює утворення кірки, знижує біль у гострій фазі оперізувального герпесу. У пацієнтів з вираженим імунодефіцитом тривалі або повторні курси терапії ацикловіром можуть призводити до появи резистентних штамів, тому подальше лікування ацикловіром може бути неефективним. У більшості виділених штамів зі зниженою чутливістю до ацикловіру відзначалося відносно низький вміст вірусної тимідинкінази, порушення структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вплив ацикловіру на штами вірусу Herpes simplex in vitro також може призводити до утворення менш чутливих до нього штамів. Не встановлено кореляцію між чутливістю штамів вірусу Herpes simplex до ацикловіру in vitro та клінічною ефективністю препарату.ФармакокінетикаПри внутрішньому прийомі біодоступність становить 15-30%. Широко розподіляється у тканинах та рідких середовищах організму. Зв'язування із білками плазми становить 9-33%. Метаболізується у печінці. T1/2 прийому внутрішньо - 3.3 год, при внутрішньовенному введенні - 2.5 год.Клінічна фармакологіяПротивірусний препарат.Показання до застосуванняЛікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес; профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів із нормальним імунним статусом; профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 у пацієнтів з імунодефіцитом; лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zoster - вітряної віспи та оперізувального герпесу (раніше лікування оперізувального герпесу ацикловіром має аналгетичний ефект і може знизити частоту виникнення постгерпетичної невралгії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для вживання); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (для лікарських форм, що містять лактозу). З обережністю: хронічна ниркова недостатність; стани, що супроводжуються дегідратацією (в т.ч. блювання, діарея); вагітність.Вагітність та лактаціяЗастосування ацикловіру при вагітності можливе у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Після прийому ацикловіру внутрішньо в дозі 200 мг 5 разів на добу його концентрація в грудному молоці становить від 60% до 410% плазмової концентрації. При таких концентраціях у грудному молоці діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, можуть отримувати ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг/добу. З огляду на цей факт, при необхідності системного застосування ацикловіру на час лікування слід припинити грудне вигодовування. Застосування у дітей Внутрішньо дітям старше 2 років - по 200-400 мг 3-5 разів на добу, при необхідності - по 20 мг/кг (до 800 мг на прийом) 4 рази на добу. У дітей віком до 2 років застосовують у дозі, що дорівнює половині дози для дорослих. Тривалість лікування – 5-10 днів. Підвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для вживання); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (для лікарських форм, що містять лактозу). З обережністю: хронічна ниркова недостатність; стани, що супроводжуються дегідратацією (в т.ч. блювання, діарея); вагітність.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1 /1000) і дуже рідко (<10 000), частота невідома (частоту виникнення не можна визначити виходячи з наявних даних). Для прийому всередину З боку імунної системи: рідко – анафілаксія. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі; рідко - минуще підвищення активності печінкових трансаміназ і концентрації білірубіну; дуже рідко – гепатит, жовтяниця. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – психотичні розлади, тремор, атаксія, дизартрія, судоми, енцефалопатія, кома, галюцинації, сонливість, ажитація, сплутаність свідомості, парестезії. З боку сечовивідної системи: рідко - скороминуще підвищення концентрації сечовини, креатиніну в плазмі; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, ниркова колька. З боку дихальної системи: рідко – задишка. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип, у т.ч. фотосенсибілізація, свербіж шкіри; нечасто - кропив'янка, швидке дифузне випадання волосся (т.к. даний тип випадання волосся пов'язаний з різними захворюваннями та прийомом лікарських засобів, то зв'язок між даною подією та прийомом ацикловіру є невизначеним); рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла. З боку системи кровотворення: дуже рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Інші: часто - лихоманка, стомлюваність; рідко – нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що блокують канальцеву секрецію (наприклад, пробенецид і циметидин) - можливе підвищення концентрації ацикловіру в плазмі, збільшення AUC ацикловіру, зниження його ниркового кліренсу. Однак корекція дози не потрібна внаслідок широкого діапазону терапевтичних доз ацикловіру. Мікофенолат мофетил – збільшення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу.Спосіб застосування та дозиПрепарат можна приймати під час їжі, оскільки їда не викликає суттєвих порушень абсорбції ацикловіру. Дорослі Лікування інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 Рекомендована доза залишає 200 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Як правило, курс лікування становить 5 днів, але може бути продовжений при тяжких первинних інфекціях. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза ацикловіру може бути збільшена до 400 мг. В якості альтернативи може бути розглянута можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Лікування необхідно розпочинати якомога раніше після виникнення інфекції; при рецидивах ацикловір рекомендується призначати вже у продромальному періоді або з появою перших елементів висипу. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 у, пацієнтів із нормальним імунним статусом Рекомендована доза становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин); може бути використана схема прийому по 400 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). У ряді випадків виявляються ефективними нижчі дози ацикловіру - 200 мг 3 рази на добу (кожні 8 год) або 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). У деяких пацієнтів може загостритися інфекція при прийомі сумарної добової дози 800 мг. Лікування ацикловіром слід періодично переривати на 6-12 місяців для виявлення можливих змін перебігу захворювання. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів з імунодефіцитом Рекомендована доза ацикловіру становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза ацикловіру може бути збільшена до 400 мг 4 рази на добу. В якості альтернативи може бути розглянута можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Тривалість профілактичного курсу терапії визначається тривалістю періоду, коли існує ризик інфікування. Лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zosler - вітряної віспи та оперізувального герпесу Рекомендована ацикловіра становить 800 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 7 днів. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника необхідно розглянути можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Препарат слід призначати якнайшвидше після початку інфекції, т.к. у цьому випадку лікування ефективніше. Діти та віці 3 років і старше Лікування інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2; профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів з імунодефіцитом Ацикловір застосовується у таких дозах, як і для дорослих. Лікування вітряної віспи Дітям віком 6 років і старше – 800 мг 4 рази на добу; у віці від 3 до 6 років - 400 мг 4 рази на добу. Більш точно дозу можна визначити з розрахунку 20 мг/кг маси тіла (але не більше 800 мг) 4 рази на добу. Курс лікування становить 5 днів. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2; лікування оперізувального герпесу Дані про режим дозування відсутні. Пацієнти похилого віку Дозу препарату слід коригувати залежно від ступеня ниркової недостатності. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. Пацієнти з порушенням функції нирок Ацикловір слід призначати обережно. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. У пацієнтів з нирковою недостатністю прийом ацикловіру внутрішньо у рекомендованих дозах з метою лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, не призводить до кумуляції активної речовини до концентрацій, що перевищують встановлений безпечний рівень. Однак у пацієнтів з КК < 10 мл/хв. дозу ацикловіру рекомендується зменшити до 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). При лікуванні вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендовані дози ацикловіру складають: КК < 10 мл/хв – 800 мг 2 рази на добу (кожні 12 год); КК 10-25 мл/хв - 800 мг 3 рази на добу (кожні 8 год).ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосування при тяжких порушеннях функції нирок. Слід враховувати, що при застосуванні ацикловіру можливий розвиток гострої ниркової недостатності внаслідок утворення осаду з кристалів ацикловіру, що особливо ймовірно при швидкому внутрішньовенному введенні, одночасному застосуванні нефротоксичних препаратів, у пацієнтів з порушеннями функції нирок та недостатнім водним навантаженням. При застосуванні ацикловіру необхідно контролювати функцію нирок (визначення рівня азоту сечовини у крові та креатиніну у плазмі крові). Лікування пацієнтів похилого віку слід проводити при достатньому збільшенні водного навантаження та під наглядом лікаря, т.к. у цієї категорії пацієнтів збільшується T1/2 ацикловіру. При лікуванні генітального герпесу слід уникати статевих контактів чи використовувати презервативи, т.к. застосування ацикловіру не запобігає передачі вірусу партнерам.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацикловір - 200,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 137,0 мг, крохмаль картопляний – 45,0 мг, сахароза – 16,0 мг, повідон К-17 – 7,6 мг, магнію стеарат – 3,0 мг, натрію лаурилсульфат – 1,4 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2 або 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування завадять у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Ацикловір лише частково абсорбується із кишечника. Після прийому 200 мг ацикловіру кожні 4 години середня максимальна рівноважна концентрація у плазмі крові (Сssmax) становила 3,1 мкМ (0,7 мкг/мл), а середня рівноважна мінімальна концентрація у плазмі крові (Сssmin) – 1,8 мкМ (0 4 мкг/мл). При прийомі внутрішньо 400 мг і 800 мг ацикловіру кожні 4 години Сssmax становила 5,3 мкМ (1,2 мкг/мл) та 8 мкМ (1,8 мкг/мл) відповідно, а Сssmin-2,7 мкМ (0,6 мкг/мл) та 4 мкМ (0,9 мкг/мл), відповідно. Розподіл Концентрація ацикловіру в спинномозковій рідині становить приблизно 50% від його концентрації у плазмі крові. З білками плазми крові ацикловір зв'язується незначною мірою (9-33%), тому лікарські взаємодії внаслідок витіснення з ділянок зв'язування з білками плазми малоймовірні. Виведення У дорослих після прийому ацикловіру внутрішньо період напіввиведення з плазми становить близько 3 годин. Більшість препарату виводиться нирками у незміненому вигляді. Нирковий кліренс ацикловіру значно перевищує кліренс креатиніну, що свідчить про виведення ацикловіру за допомогою клубочкової фільтрації, а й канальцевої секреції. 9-карбоксиметокси-метилгуанін є основним метаболітом ацикловіру і становить близько 10-15% дози, що виводиться із сечею. При призначенні ацикловіру через 1 годину після прийому 1 г пробенециду період напіввиведення ацикловіру та AUC (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація – час») збільшувалися на 18 і 40 % відповідно. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю період напіввиведення ацикловіру становив у середньому 19,5 год. При проведенні гемодіалізу середній період напіввиведення ацикловіру становив 5,7 год. Концентрація ацикловіру у плазмі крові під час діалізу знижувалась приблизно на 60 %. У пацієнтів похилого віку загальний кліренс ацикловіру з віком знижується паралельно зі зниженням кліренсу креатиніну, проте період напіввиведення ацикловіру змінюється незначно. При одночасному введенні ацикловіру та зидовудину ВІЛ-інфікованим пацієнтам фармакокінетичні характеристики обох препаратів практично не змінювалися.ФармакодинамікаМеханізм дії Ацикловір – це синтетичний аналог пуринового нуклеозиду, який має здатність інгібувати invitro та invivo віруси герпесу людини, включаючи вірус простого герпесу (ВПГ) 1-го та 2-го типів, вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу (варіцелла-зостер (ВЗВ)), вірус Епштейна-Барр (ЕБВ) та цитомегаловірус (ЦМВ). У культурі клітин ацикловір має найбільш виражену противірусну активність щодо ВПГ-1, далі в порядку зменшення активності слідують ВПГ-2, ВЗВ, ЕБВ і ЦМВ. Інгібуюча дія ацикловіру на віруси герпесу (ВПГ-1, ВПГ-2, ВЗВ, ЕБВ та ЦМВ) має високовиборчий характер. Ацикловір не є субстратом для ферменту тимідинкінази неінфікованих клітин, тому ацикловір малотоксичний для клітин ссавців. Проте тимідинкіназа клітин, інфікованих вірусами ВПГ, ВЗВ, ЕБВ та ЦМВ, перетворює ацикловір на ацикловіру монофосфат – аналог нуклеозиду, який потім послідовно перетворюється на дифосфат та трифосфат під дією клітинних ферментів. Включення ацикловіру трифосфату в ланцюжок вірусної ДНК та подальший обрив ланцюга блокують подальшу реплікацію вірусної ДНК. У пацієнтів з вираженим імунодефіцитом тривалі або повторні курси терапії ацикловіром можуть призводити до появи резистентних штамів, тому подальше лікування ацикловіром може бути неефективним. Більшість виділених штамів зі зниженою чутливістю до ацикловіру відзначалося відносно низький вміст тимідинкінази, а також порушення структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вплив ацикловіру на штами вірусу простого герпесу (ВПГ) invitro також може призводити до утворення менш чутливих до нього штамів. Не встановлена ​​кореляція між чутливістю штамів вірусу простого герпесу (ВПГ) до ацикловіру invitro та клінічною ефективністю препарату.Показання до застосуванняЛікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом простого герпесу, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес; профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом; профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із імунодефіцитом; лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу (раніше лікування оперізувального герпесу ацикловіром має аналгетичний ефект і може знизити частоту виникнення постгерпетичної невралгії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру або валацикловіру або до будь-якого іншого компонента препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 3 років. З обережністю: вагітність, період грудного вигодовування, літній вік, ниркова недостатність, дегідратація, одночасне застосування з іншими нефротоксичними препаратами.Вагітність та лактаціяФертильність Немає даних про вплив ацикловіру на жіночу фертильність. У дослідженні за участю 20 пацієнтів чоловічої статі з нормальною кількістю сперматозоїдів було встановлено, що застосування ацикловіру внутрішньо дозою до 1 г на добу протягом 6 місяців не мало клінічно значущого впливу на кількість, рухливість або морфологію сперматозоїдів. Вагітність У постреєстраційному реєстрі вагітностей при лікуванні ацикловіром зібрані дані про результати вагітності у жінок, які приймали ацикловір у різних лікарських формах. При аналізі даних реєстру не відзначалося збільшення кількості вроджених дефектів у новонароджених, матері яких приймали ацикловір під час вагітності, порівняно із загальною популяцією. Виявлені вроджені дефекти не відрізнялися одноманітністю чи закономірністю, що дозволяють припустити загальну причину виникнення. Однак слід дотримуватись обережності при призначенні препарату Ацикловір жінкам у період вагітності та оцінювати передбачувану користь для матері та можливий ризик для плода. Період грудного вигодовування Після прийому препарату Ацикловір внутрішньо у дозі 200 мг 5 разів на добу ацикловір визначався у грудному молоці у концентрації, що становить від 60 до 410 % плазмової концентрації. При таких концентраціях у грудному молоці діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, можуть отримувати ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг/добу. З огляду на це, слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Ацикловір жінкам, що годують.Побічна діяНаведені нижче категорії частоти небажаних реакцій є оцінними. Більшість небажаних реакцій необхідні дані визначення частоти встречаемости відсутні. Крім того, частота небажаних реакцій може варіювати в залежності від показання. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до частоти народження, яка визначається наступним чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 і 1/1000 і 1/10000 і Частота народження небажаних реакцій Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Дуже рідко: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: - Рідко: анафілаксія. Порушення з боку нервової системи та психічного статусу: - Часто: головний біль, запаморочення; Дуже рідко: збудження, сплутаність свідомості, тремор, атаксія, дизартрія, галюцинації, психотичні симптоми, судоми, сонливість, енцефалопатія, кома. Зазвичай ці побічні ефекти спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю або за наявності інших провокуючих факторів і були переважно оборотними. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Рідко: задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часто: нудота, блювання, діарея, біль у животі. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Рідко: оборотне підвищення концентрації білірубіну та печінкових ферментів у крові; Дуже рідко: гепатит, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: свербіж, висипання, у тому числі фотосенсибілізація; Нечасто: кропив'янка, швидке дифузне випадання волосся; Рідко: ангіоневротичний набряк; Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз, мультиформна ексудативна еритема. Оскільки швидке дифузне випадання волосся спостерігається при різних захворюваннях і при терапії багатьма лікарськими засобами, зв'язок його з прийомом ацикловіру не встановлено. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Рідко: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові; Дуже рідко: гостра ниркова недостатність, ниркова колька. Ниркова колька може бути пов'язана з нирковою недостатністю та кристалурією. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: стомлюваність, лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиЖодних клінічно значущих взаємодій при застосуванні препарату Ацикловір не відзначалося. Ацикловір виводиться у незміненому вигляді із сечею шляхом активної канальцевої секреції. Усі препарати з аналогічним шляхом виведення можуть збільшувати плазмову концентрацію ацикловіру. Ацикловір підвищує AUC теофіліну приблизно на 50% при одночасному прийомі, тому рекомендується вимірювати плазмові концентрації теофіліну при одночасному призначенні ацикловіру. Пробенецид та циметидин збільшують показник AUC (площа під кривою «концентрація – час») ацикловіру та знижують його нирковий кліренс. Відзначалося збільшення показника AUC у плазмі крові для ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу, імунодепресанту, що застосовується у трансплантології, при одночасному застосуванні обох препаратів. Однак корекція дози не потрібна, внаслідок широкого терапевтичного індексу ацикловіру.Спосіб застосування та дозиПрепарат Ацикловір, таблетки можна приймати під час їжі, оскільки їда не порушує значною мірою його абсорбцію. Таблетки слід запивати повною склянкою води. Дорослі Лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом простого герпесу, включаючи первинний рецидивуючий генітальний герпес Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, рекомендована доза препарату Ацикловір становить 200 мг внутрішньо 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 5 днів, але може бути продовжений при тяжких первинних інфекціях. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза препарату Ацикловір може бути збільшена до 400 мг. Як альтернатива може бути розглянута можливість застосування ацикловіру в лікарській формі ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Лікування необхідно розпочинати якомога раніше після виникнення інфекції; при рецидивах препарат рекомендується призначати вже у продромальному періоді чи появі перших елементів висипу. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом Для профілактики рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом рекомендована доза препарату Ацикловір становить 200 мг внутрішньо 4 рази на добу (кожні 6 годин). Багатьом пацієнтам підходить зручніша схема терапії 400 мг внутрішньо 2 рази на добу (кожні 12 годин). У ряді випадків виявляються ефективними нижчі дози препарату Ацикловір: 200 мг внутрішньо 3 рази на добу (кожні 8 годин) або 200 мг внутрішньо 2 рази на добу (кожні 12 годин). У деяких пацієнтів може загостритися інфекція при прийомі сумарної добової дози 800 мг. Лікування препаратом Ацикловір слід переривати через кожні 6-12 місяців для виявлення можливих змін у перебігу захворювання. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із імунодефіцитом Для профілактики інфекцій, викликаних вірусом простого герпесу, у пацієнтів з імунодефіцитом рекомендована доза препарату Ацикловір становить 200 мг внутрішньо 4 рази на добу (кожні 6 годин). У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза препарату може бути збільшена до 400 мг внутрішньо. Як альтернатива може бути розглянута можливість застосування ацикловіру в лікарській формі ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Тривалість профілактичного курсу терапії визначається тривалістю періоду, протягом якого існує ризик інфікування. Лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу Для лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендована доза препарату Ацикловір становить 800 мг внутрішньо 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 7 днів. Лікування оперізувального герпесу слід починати якомога раніше від моменту перших проявів захворювання, тому що в цьому випадку лікування буде більш ефективним. Лікування вітряної віспи у пацієнтів із нормальним імунним статусом слід розпочати протягом 24 годин з моменту появи висипів. У пацієнтів з тяжким імунодефіцитом (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника необхідно розглянути можливість призначення ацикловіру у лікарській формі ліофілізату для приготування розчину для інфузій. Особливі групи пацієнтів Діти віком від 3 років та старші Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу; профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із імунодефіцитом У віці від 3 років та старші – такі ж дози, як для дорослих. Лікування вітряної віспи у віці від 6 років і старше – 800 мг внутрішньо 4 рази на добу; у віці від 3 до 6 років – 400 мг внутрішньо 4 рази на добу. Більш точно дозу можна визначити з розрахунку 20 мг/кг маси тіла (але не більше 800 мг) внутрішньо 4 рази на добу. Курс лікування становить 5 днів. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом; лікування оперізувального герпесу Дані про режим дозування відсутні. Пацієнти похилого віку Необхідно враховувати ймовірність наявності ниркової недостатності у пацієнтів похилого віку, дози повинні бути скориговані відповідно до ступеня ниркової недостатності. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. Пацієнти з порушенням функції нирок Необхідно бути обережними при призначенні препарату Ацикловір пацієнтам з порушенням функції нирок. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. У пацієнтів з нирковою недостатністю прийом ацикловіру внутрішньо у рекомендованих дозах з метою лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, не призводить до кумуляції препарату до концентрацій, що перевищують встановлені безпечні рівні. Однак у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв дозу препарату Ацикловір рекомендується знижувати до 200 мг внутрішньо 2 рази на добу (кожних 12 годин). При лікуванні вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендовані дози препарату Ацикловір, таблетки складають: при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв-800 мг внутрішньо 2 рази на добу (кожні 12 годин); при кліренсі креатиніну 10-25 мл/хв – 800 мг внутрішньо 3 рази на добу (кожні 8 годин).ПередозуванняАцикловір лише частково абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Як правило, при випадковому одноразовому прийомі ацикловіру дозою до 20 г токсичні ефекти не були зареєстровані. При повторних прийомах внутрішньо протягом декількох днів доз, що перевищують рекомендовані, відзначалися порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання) та нервової системи (головний біль та сплутаність свідомості). Іноді можуть бути такі неврологічні ефекти, як судомні напади, кома. Пацієнти потребують ретельного медичного спостереження з метою виявлення можливих симптомів інтоксикації. Ацикловір виводиться з організму за допомогою гемодіалізу, тому гемодіаліз може бути використаний для лікування передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДоступних даних, отриманих в результаті проведених клінічних досліджень, недостатньо, щоб зробити висновок про те, що застосування ацикловіру знижує ризик захворювання на вітряну віспу у пацієнтів з нормальним імунним статусом. Ризик розвитку ниркової недостатності зростає при одночасному застосуванні з іншими нефротоксичними препаратами. Стан гідратації Пацієнти, які приймають високі дози препарату Ацикловір, повинні отримувати достатню кількість рідини. Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції нирок Оскільки ацикловір виводиться нирками, дози мають бути зменшені пацієнтам із нирковою недостатністю. У пацієнтів похилого віку можливе зниження функції нирок, отже, для цієї групи пацієнтів також може знадобитися зниження дози. Як літні пацієнти, так і пацієнти з порушенням функції нирок перебувають у групі підвищеного ризику розвитку побічних ефектів з боку нервової системи (зазвичай такі реакції оборотні у відповідь на відміну препарату) і, відповідно, повинні перебувати під пильним медичним наглядом. Пацієнти з вираженим імунодефіцитом Тривалі або повторні курси лікування ацикловіром у пацієнтів з вираженим імунодефіцитом можуть призвести до появи штамів вірусу зі зниженою чутливістю до ацикловіру, які не дадуть відповідь на продовження терапії ацикловіром. Передача інфекції Всім пацієнтам, особливо за наявності клінічних проявів, слід дотримуватися обережності, щоб уникнути потенційної можливості передачі вірусу. Пацієнтів необхідно інформувати про випадки безсимптомного вірусоносій. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу ацикловіру на здатність до керування транспортними засобами чи механізмами не проводилося. Спрогнозувати негативний вплив ацикловіру на ці види діяльності на підставі фармакологічних властивостей діючої речовини неможливо, але необхідно враховувати профіль побічної дії ацикловіру.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: ацикловір – 200,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмальгліколят (тип А)), повідон К-29/32, магнію стеарат, лактози моногідрат. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 1, 2 або 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. Упаковка для стаціонарів: по 150 або 170 контурних осередкових упаковок разом з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у коробку з картону.Опис лікарської формиПігулки круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком з одного боку, білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Ацикловір лише частково абсорбується із кишечника. Після прийому 200 мг ацикловіру кожні 4 години середня максимальна рівноважна концентрація у плазмі крові (Cssmax) становила 3,1 мкМ (0,7 мкг/мл), а середня рівноважна мінімальна концентрація у плазмі крові (Cssmin) 1,8 мкМ (0, 4 мкг/мл). При прийомі внутрішньо 400 мг та 800 мг ацикловіру кожні 4 години Cssmax становила 5,3 мкМ (1,2 мкг/мл) та 8 мкМ (1,8 мкг/мл) відповідно, a Cssmin – 2,7 мкМ (0,6 мкг/мл) та 4 мкМ (0,9 мкг/мл), відповідно. Розподіл Концентрація ацикловіру в спинномозковій рідині становить приблизно 50% його концентрації в плазмі крові. З білками плазми ацикловір зв'язується в незначній мірі (9-33%), тому лікарські взаємодії внаслідок витіснення з ділянок зв'язування з білками плазми малоймовірні. Виведення У дорослих після прийому ацикловіру внутрішньо період напіввиведення з плазми становить близько 3 годин. Більшість препарату виводиться нирками у незміненому вигляді. Нирковий кліренс ацикловіру значно перевищує кліренс креатиніну, що свідчить про виведення ацикловіру за допомогою клубочкової фільтрації, а й канальцевої секреції. 9-карбоксиметоксиметил гуанін є основним метаболітом ацикловіру і становить близько 10-15% дози, що виводиться із сечею. При призначенні ацикловіру через 1 годину після прийому 1 г пробенециду період напіввиведення ацикловіру та AUC (площа під фармакокінетичною кривою "концентрація - час") збільшувалися на 18 і 40%, відповідно. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю період напіввиведення ацикловіру становив у середньому 19,5 год. При проведенні гемодіалізу середній період напіввиведення ацикловіру становив 5,7 год. Концентрація ацикловіру у плазмі під час діалізу знижувалася приблизно на 60%. У пацієнтів похилого віку загальний кліренс ацикловіру з віком знижується паралельно зі зниженням кліренсу креатиніну, проте період напіввиведення ацикловіру змінюється незначно. При одночасному введенні ацикловіру та зидовудину ВІЛ-інфікованим пацієнтам фармакокінетичні характеристики обох препаратів практично не змінювалися.ФармакодинамікаМеханізм дії Ацикловір - це синтетичний аналог пуринового нуклеозиду, який має здатність інгібувати in vitro та in vivo віруси герпесу людини, включаючи вірус простого герпесу (ВПГ) 1-го та 2-го типів, вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу (ВЗВ)), вірус Епштейна-Барр (ЕБВ) та цитомегаловірус (ЦМВ). У культурі клітин ацикловір має найбільш виражену противірусну активність щодо ВПГ-1, далі в порядку зменшення активності слідують ВПГ-2, ВЗВ, ЕБВ і ЦМВ. Інгібуюча дія ацикловіру на віруси герпесу (ВПГ-1, ВПГ-2, ВЗВ, ЕБВ та ЦМВ) має високовиборчий характер. Ацикловір не є субстратом для ферменту тимідинкінази неінфікованих клітин, тому ацикловір малотоксичний для клітин ссавців. Однак тимідинкіназа клітин, інфікованих вірусами ВПГ, ВЗВ, ЕБВ і ЦМВ, перетворює ацикловір на ацикловіру монофосфат - аналог нуклеозиду, який потім послідовно перетворюється на дифосфат і трифосфат під дією клітинних ферментів. Включення ацикловіру трифосфату в ланцюжок вірусної ДНК та подальший обрив ланцюга блокують подальшу реплікацію вірусної ДНК. У пацієнтів з вираженим імунодефіцитом тривалі або повторні курси терапії ацикловіром можуть призводити до появи резистентних штамів, тому подальше лікування ацикловіром може бути неефективним. Більшість виділених штамів зі зниженою чутливістю до ацикловіру відзначалося відносно низький вміст вірусної тимідинкінази, а також порушення структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вплив ацикловіру на штами вірусу простого герпесу (BПГ) in vitro також може призводити до утворення менш чутливих до нього штамів. Не встановлена ​​кореляція між чутливістю штамів вірусу простого герпесу (ВПГ) до ацикловіру in vitro та клінічною ефективністю препарату.Показання до застосуванняЛікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом простого герпесу, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із імунодефіцитом. Лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу (раніше лікування оперізувального герпесу ацикловіром має аналгетичний ефект і може знизити частоту виникнення постгерпетичної невралгії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру або валацикловіру або до будь-якого іншого компонента препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 3 років. З обережністю: вагітність, період грудного вигодовування, літній вік, ниркова недостатність, дегідратація, одночасне застосування з іншими нефротоксичними препаратами.Вагітність та лактаціяФертильність Немає даних про вплив ацикловіру на жіночу фертильність. У дослідженні за участю 20 пацієнтів чоловічої статі з нормальною кількістю сперматозоїдів було встановлено, що застосування ацикловіру внутрішньо дозою до 1 г на добу протягом 6 місяців не мало клінічно значущого впливу на кількість, рухливість або морфологію сперматозоїдів. Вагітність У постреєстраційному реєстрі вагітностей при лікуванні ацикловіром зібрані дані про результати вагітності у жінок, які приймали ацикловір у різних лікарських формах. При аналізі даних реєстру не відзначалося збільшення кількості вроджених дефектів у новонароджених, матері яких приймали ацикловір під час вагітності, порівняно із загальною популяцією. Виявлені вроджені дефекти не відрізнялися одноманітністю чи закономірністю, що дозволяють припустити загальну причину виникнення. Однак слід дотримуватись обережності при призначенні препарату Ацикловір жінкам у період вагітності та оцінювати передбачувану користь для матері та можливий ризик для плода. Період грудного вигодовування Після прийому препарату Ацикловір внутрішньо у дозі 200 мг 5 разів на добу ацикловір визначався у грудному молоці у концентрації, що становить від 60 до 410% плазмової концентрації. При таких концентраціях у грудному молоці діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, можуть отримувати ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг/добу. З огляду на це, слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Ацикловір жінкам, що годують.Побічна діяНаведені нижче категорії частоти небажаних реакцій є оцінними. Більшість небажаних реакцій необхідні дані визначення частоти встречаемости відсутні. Крім того, частота небажаних реакцій може варіювати в залежності від показання. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до частоти народження, яка визначається наступним чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 і Частота народження небажаних реакцій Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Дуже рідко: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: - Рідко: анафілаксія. Порушення з боку нервової системи та психічного статусу: - Часто: головний біль, запаморочення. Дуже рідко: збудження, сплутаність свідомості, тремор, атаксія, дизартрія, галюцинації, психотичні симптоми, судоми, сонливість, енцефалопатія, кома. Зазвичай ці побічні ефекти спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю або за наявності інших провокуючих факторів і були переважно оборотними. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Рідко: задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часто: нудота, блювання, діарея, біль у животі. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Рідко: оборотне підвищення концентрації білірубіну та печінкових ферментів у крові. Дуже рідко: гепатит, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: свербіж, висип, у тому числі фотосенсибілізація. Нечасто: кропив'янка, швидке дифузне випадання волосся. Оскільки швидке дифузне випадання волосся спостерігається при різних захворюваннях та при терапії багатьма лікарськими засобами, зв'язок його з прийомом ацикловіру не встановлено. Рідко: ангіоневротичний набряк. Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз, мультиформна ексудативна еритема. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів - Рідко: підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові. Дуже рідко: гостра ниркова недостатність, ниркова колька. Ниркова колька може бути пов'язана з нирковою недостатністю та кристалурією. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: стомлюваність, лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиЖодних клінічно значущих взаємодій при застосуванні препарату Ацикловір не відзначалося. Ацикловір виводиться у незміненому вигляді із сечею шляхом активної канальцевої секреції. Усі препарати з аналогічним шляхом виведення можуть збільшувати плазмову концентрацію ацикловіру. Ацикловір підвищує AUC теофіліну приблизно на 50% при одночасному прийомі, тому рекомендується вимірювати плазмові концентрації теофіліну при одночасному призначенні ацикловіру. Пробенецид та циметидин збільшують показник AUC (площа під кривою "концентрація - час") ацикловіру та знижують його нирковий кліренс. Відзначалося збільшення показника AUC у плазмі крові для ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу, імунодепресанту, що застосовується у трансплантології, при одночасному застосуванні обох препаратів. Однак корекція дози не потрібна внаслідок широкого терапевтичного індексу ацикловіру.Спосіб застосування та дозиПрепарат Ацикловір, таблетки можна приймати під час їжі, оскільки їда не порушує значною мірою його абсорбцію. Таблетки слід запивати повною склянкою води. Дорослі Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, рекомендована доза препарату Ацикловір становить 200 мг внутрішньо 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 5 днів, але може бути продовжений при тяжких первинних інфекціях. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза препарату Ацикловір таблетки може бути збільшена до 400 мг. Як альтернатива може бути розглянута можливість застосування препарату Ацикловір у лікарській формі ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Лікування необхідно розпочинати якомога раніше після виникнення інфекції; при рецидивах препарат рекомендується призначати вже у продромальному періоді або з появою перших елементів висипу. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом Для профілактики рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом рекомендована доза препарату Ацикловір становить 200 мг внутрішньо 4 рази на добу (кожні 6 годин). Багатьом пацієнтам підходить зручніша схема терапії 400 мг внутрішньо 2 рази на добу (кожні 12 годин). У ряді випадків виявляються ефективнішими нижчі дози препарату Ацикловір 200 мг внутрішньо 3 рази на добу (кожні 8 годин) або 200 мг внутрішньо 2 рази на добу (кожні 12 годин). У деяких пацієнтів може загостритися інфекція при прийомі сумарної добової дози 800 мг. Лікування препаратом Ацикловір слід періодично переривати на 6-12 місяців для виявлення можливих змін перебігу захворювання. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із імунодефіцитом Для профілактики інфекцій, викликаних вірусом простого герпесу, у пацієнтів з імунодефіцитом рекомендована доза препарату Ацикловір становить 200 мг внутрішньо 4 рази на добу (кожні 6 годин). У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза препарату може бути збільшена до 400 мг внутрішньо. Як альтернатива може бути розглянута можливість застосування препарату Ацикловір у лікарській формі ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Тривалість профілактичного курсу терапії визначається тривалістю періоду, протягом якого існує ризик інфікування. Лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу Для лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендована доза препарату Ацикловір становить 800 мг внутрішньо 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 7 днів. Лікування оперізувального герпесу слід починати якомога раніше від моменту перших проявів захворювання, тому що в цьому випадку лікування буде більш ефективним. Лікування вітряної віспи у пацієнтів із нормальним імунним статусом слід розпочати протягом 24 годин з моменту появи висипів. У пацієнтів з тяжким імунодефіцитом (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника необхідно розглянути можливість призначення препарату Ацикловір у лікарській формі ліофілізату для приготування розчину для інфузій. Особливі групи пацієнтів Діти віком від 3 років та старші Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу: профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів з імунодефіцитом віком від 3 років та старших – такі ж дози, як для дорослих. Лікування вітряної віспи: у віці від 6 років і старше – 800 мг внутрішньо 4 рази на добу; у віці від 3 до 6 років – 400 мг внутрішньо 4 рази на добу. Більш точно дозу можна визначити з розрахунку 20 мг/кг маси тіла (але не більше 800 мг) внутрішньо 4 рази на добу. Курс лікування становить 5 днів. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом; лікування оперізувального герпесу Дані про режим дозування відсутні. Пацієнти похилого віку Необхідно враховувати ймовірність наявності ниркової недостатності у пацієнтів похилого віку, дози повинні бути скориговані відповідно до ступеня ниркової недостатності. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. Пацієнти з порушенням функції нирок Необхідно бути обережними при призначенні препарату Ацикловір пацієнтам з порушенням функції нирок. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. У пацієнтів з нирковою недостатністю прийом ацикловіру внутрішньо у рекомендованих дозах з метою лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, не призводить до кумуляції препарату до концентрацій, що перевищують встановлені безпечні рівні. Однак у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв дозу препарату Ацикловір рекомендується знижувати до 200 мг внутрішньо 2 рази на добу (кожних 12 годин). При лікуванні вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендовані дози препарату Ацикловір, таблетки складають: при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв – 800 мг внутрішньо 2 рази на добу (кожні 12 годин); при кліренсі креатиніну 10-25 мл/хв – 800 мг внутрішньо 3 рази на добу (кожні 8 годин).ПередозуванняАцикловір лише частково абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Як правило, при випадковому одноразовому прийомі ацикловіру дозою до 20 г токсичні ефекти не були зареєстровані. При повторних прийомах внутрішньо протягом декількох днів доз, що перевищують рекомендовані, відзначалися порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання) та нервової системи (головний біль та сплутаність свідомості). Іноді можуть бути такі неврологічні ефекти, як судомні напади, кома. Пацієнти потребують ретельного медичного спостереження з метою виявлення можливих симптомів інтоксикації. Ацикловір виводиться з організму за допомогою гемодіалізу, тому гемодіаліз може бути використаний для лікування передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДоступних даних, отриманих в результаті проведених клінічних досліджень, недостатньо, щоб зробити висновок про те, що застосування ацикловіру знижує ризик захворювання на вітряну віспу у пацієнтів з нормальним імунним статусом. Ризик розвитку ниркової недостатності зростає при одночасному застосуванні з іншими нефротоксичними препаратами. Стан гідратації Пацієнти, які приймають високі дози препарату Ацикловір, повинні отримувати достатню кількість рідини. Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції нирок Оскільки ацикловір виводиться нирками, дози мають бути зменшені пацієнтам із нирковою недостатністю. У пацієнтів похилого віку можливе зниження функції нирок, отже, для цієї групи пацієнтів також може знадобитися зниження дози. Як літні пацієнти, так і пацієнти з порушенням функції нирок перебувають у групі підвищеного ризику розвитку побічних ефектів з боку нервової системи (зазвичай такі реакції оборотні у відповідь на відміну препарату) і, відповідно, повинні перебувати під пильним медичним наглядом. Пацієнти з вираженим імунодефіцитом Тривалі або повторні курси лікування ацикловіром у пацієнтів з вираженим імунодефіцитом можуть призвести до появи штамів вірусу зі зниженою чутливістю до ацикловіру, які не дадуть відповідь на продовження терапії ацикловіром. Передача інфекції Усім пацієнтам, особливо при наявності клінічних проявів, слід дотримуватися обережності, щоб уникнути потенційної можливості передачі вірусу, а також пацієнтів необхідно інформувати про випадки безсимптомного вірусоносійства. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилися дослідження щодо впливу ацикловіру на здатність до керування автотранспортом та іншими потенційно небезпечними механізмами. Під час оцінки здатності пацієнтів до керування автотранспортом або роботи з механізмами слід враховувати їхній клінічний стан та профіль небажаних ефектів лікарського засобу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: ацикловір 200 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб, синтетичний аналог пуринового нуклеозиду. Має здатність інгібувати in vitro і in vivo вірус Herpes simplex типів 1 і 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр, цитомегаловірус. У культурі клітин ацикловір має найбільш виражену противірусну активність щодо вірусу Herpes simplex типу 1, далі в порядку зменшення активності слідують: вірус Herpes типу 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр і цитомегаловірус. Інгібуюча дія ацикловіру на ці віруси характеризується високою вибірковістю. Ацикловір не є субстратом для ферменту тимідинкінази неінфікованих клітин, тому ацикловір малотоксичний для клітин ссавців. Висока вибірковість дії та низька токсичність для людини обумовлені відсутністю необхідного ферменту для утворення ацикловіру трифосфату в інтактних клітинах макроорганізму. Тімідинкіназа клітин, інфікованих вірусами Herpes simplex типів 1 і 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр або цитомегаловірусом, перетворює ацикловір на ацикловір монофосфат — аналог нуклеозиду, який потім послідовно перетворюється на дифосфат та трифосфат. Ацикловір трифосфат вбудовується в ланцюжок вірусної ДНК та блокує його синтез за допомогою конкурентного інгібування вірусної ДНК-полімерази. Таким чином, формується "дефектна" вірусна ДНК, що призводить до придушення реплікації нових поколінь вірусів. При лікуванні герпесу попереджає утворення нових елементів висипу, знижує ймовірність шкірної дисемінації та вісцеральних ускладнень, прискорює утворення кірки, знижує біль у гострій фазі оперізувального герпесу. У пацієнтів з вираженим імунодефіцитом тривалі або повторні курси терапії ацикловіром можуть призводити до появи резистентних штамів, тому подальше лікування ацикловіром може бути неефективним. У більшості виділених штамів зі зниженою чутливістю до ацикловіру відзначалося відносно низький вміст вірусної тимідинкінази, порушення структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вплив ацикловіру на штами вірусу Herpes simplex in vitro також може призводити до утворення менш чутливих до нього штамів. Не встановлено кореляцію між чутливістю штамів вірусу Herpes simplex до ацикловіру in vitro та клінічною ефективністю препарату.ФармакокінетикаПри внутрішньому прийомі біодоступність становить 15-30%. Широко розподіляється у тканинах та рідких середовищах організму. Зв'язування із білками плазми становить 9-33%. Метаболізується у печінці. T1/2 прийому внутрішньо - 3.3 год, при внутрішньовенному введенні - 2.5 год.Клінічна фармакологіяПротивірусний препарат.Показання до застосуванняЛікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес; профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів із нормальним імунним статусом; профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 у пацієнтів з імунодефіцитом; лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zoster - вітряної віспи та оперізувального герпесу (раніше лікування оперізувального герпесу ацикловіром має аналгетичний ефект і може знизити частоту виникнення постгерпетичної невралгії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для вживання); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (для лікарських форм, що містять лактозу). З обережністю: хронічна ниркова недостатність; стани, що супроводжуються дегідратацією (в т.ч. блювання, діарея); вагітність.Вагітність та лактаціяЗастосування ацикловіру при вагітності можливе у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Після прийому ацикловіру внутрішньо в дозі 200 мг 5 разів на добу його концентрація в грудному молоці становить від 60% до 410% плазмової концентрації. При таких концентраціях у грудному молоці діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, можуть отримувати ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг/добу. З огляду на цей факт, при необхідності системного застосування ацикловіру на час лікування слід припинити грудне вигодовування. Застосування у дітей Внутрішньо дітям старше 2 років - по 200-400 мг 3-5 разів на добу, при необхідності - по 20 мг/кг (до 800 мг на прийом) 4 рази на добу. У дітей віком до 2 років застосовують у дозі, що дорівнює половині дози для дорослих. Тривалість лікування – 5-10 днів. Підвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для вживання); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (для лікарських форм, що містять лактозу). З обережністю: хронічна ниркова недостатність; стани, що супроводжуються дегідратацією (в т.ч. блювання, діарея); вагітність.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1 /1000) і дуже рідко (<10 000), частота невідома (частоту виникнення не можна визначити виходячи з наявних даних). Для прийому всередину З боку імунної системи: рідко - анафілаксія. З боку травної системи: часто - нудота, блювання, діарея, біль у животі; рідко - минуще підвищення активності печінкових трансаміназ і концентрації білірубіну; дуже рідко – гепатит, жовтяниця. З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення; дуже рідко – психотичні розлади, тремор, атаксія, дизартрія, судоми, енцефалопатія, кома, галюцинації, сонливість, ажитація, сплутаність свідомості, парестезії. З боку сечовидільної системи: рідко - скороминуще підвищення концентрації сечовини, креатиніну в плазмі крові; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, ниркова колька. З боку дихальної системи: рідко - задишка. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - висип, в т.ч. фотосенсибілізація, свербіж шкіри; нечасто - кропив'янка, швидке дифузне випадання волосся (т.к. даний тип випадання волосся пов'язаний з різними захворюваннями та прийомом лікарських засобів, то зв'язок між даною подією та прийомом ацикловіру є невизначеним); рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла. З боку системи кровотворення: дуже рідко - анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Інші: часто - лихоманка, стомлюваність; рідко – нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що блокують канальцеву секрецію (наприклад, пробенецид і циметидин); можливе підвищення концентрації ацикловіру в плазмі крові, збільшення AUC ацикловіру, зниження його ниркового кліренсу. Однак корекція дози не потрібна внаслідок широкого діапазону терапевтичних доз ацикловіру. Мікофенолат мофетил; - збільшення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу.Спосіб застосування та дозиПрепарат можна приймати під час їжі, оскільки їда не викликає суттєвих порушень абсорбції ацикловіру. Дорослі Лікування інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 Рекомендована доза залишає 200 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Як правило, курс лікування становить 5 днів, але може бути продовжений при тяжких первинних інфекціях. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза ацикловіру може бути збільшена до 400 мг. В якості альтернативи може бути розглянута можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Лікування необхідно розпочинати якомога раніше після виникнення інфекції; при рецидивах ацикловір рекомендується призначати вже у продромальному періоді або з появою перших елементів висипу. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 у, пацієнтів із нормальним імунним статусом Рекомендована доза становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин); може бути використана схема прийому по 400 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). У ряді випадків виявляються ефективними нижчі дози ацикловіру - 200 мг 3 рази на добу (кожні 8 год) або 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). У деяких пацієнтів може загостритися інфекція при прийомі сумарної добової дози 800 мг. Лікування ацикловіром слід періодично переривати на 6-12 місяців для виявлення можливих змін перебігу захворювання. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів з імунодефіцитом Рекомендована доза ацикловіру становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза ацикловіру може бути збільшена до 400 мг 4 рази на добу. В якості альтернативи може бути розглянута можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Тривалість профілактичного курсу терапії визначається тривалістю періоду, коли існує ризик інфікування. Лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zosler - вітряної віспи та оперізувального герпесу Рекомендована ацикловіра становить 800 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 7 днів. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника необхідно розглянути можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Препарат слід призначати якнайшвидше після початку інфекції, т.к. у цьому випадку лікування ефективніше. Діти та віці 3 років і старше Лікування інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2; профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів з імунодефіцитом Ацикловір застосовується у таких дозах, як і для дорослих. Лікування вітряної віспи Дітям віком 6 років і старше; - 800 мг 4 рази на добу; ;у віці від 3 до 6 років; - 400 мг 4 рази на добу. Більш точно дозу можна визначити з розрахунку 20 мг/кг маси тіла (але не більше 800 мг) 4 рази на добу. Курс лікування становить 5 днів. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2; лікування оперізувального герпесу Дані про режим дозування відсутні. Пацієнти похилого віку Дозу препарату слід коригувати залежно від ступеня ниркової недостатності. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. Пацієнти з порушенням функції нирок Ацикловір слід призначати обережно. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. У пацієнтів з нирковою недостатністю прийом ацикловіру внутрішньо в рекомендованих дозах з метою лікування та профілактики інфекцій, викликаних вірусом Herpes simplex типів 1 і 2, не призводить до кумуляції активної речовини до концентрацій, що перевищують встановлений безпечний рівень. Однак у пацієнтів з КК < 10 мл/хв дозу ацикловіру рекомендується зменшити до 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). При лікуванні вітряної віспи та оперізувального герпесу; рекомендовані дози ацикловіру складають: КК < 10 мл/хв; - 800 мг 2 рази на добу (кожні 12 год); КК 10-25 мл/хв; - 800 мг 3 рази на добу (кожні 8 год).ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосування при тяжких порушеннях функції нирок. Слід враховувати, що при застосуванні ацикловіру можливий розвиток гострої ниркової недостатності внаслідок утворення осаду з кристалів ацикловіру, що особливо ймовірно при швидкому внутрішньовенному введенні, одночасному застосуванні нефротоксичних препаратів, у пацієнтів з порушеннями функції нирок та недостатнім водним навантаженням. При застосуванні ацикловіру необхідно контролювати функцію нирок (визначення рівня азоту сечовини у крові та креатиніну у плазмі крові). Лікування пацієнтів похилого віку слід проводити при достатньому збільшенні водного навантаження та під наглядом лікаря, т.к. у цієї категорії пацієнтів збільшується T1/2; ацикловіру. При лікуванні генітального герпесу слід уникати статевих контактів чи використовувати презервативи, т.к. застосування ацикловіру не запобігає передачі вірусу партнерам.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: ацикловір 200 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб, синтетичний аналог пуринового нуклеозиду. Має здатність інгібувати in vitro і in vivo вірус Herpes simplex типів 1 і 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр, цитомегаловірус. У культурі клітин ацикловір має найбільш виражену противірусну активність щодо вірусу Herpes simplex типу 1, далі в порядку зменшення активності слідують: вірус Herpes типу 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр і цитомегаловірус. Інгібуюча дія ацикловіру на ці віруси характеризується високою вибірковістю. Ацикловір не є субстратом для ферменту тимідинкінази неінфікованих клітин, тому ацикловір малотоксичний для клітин ссавців. Висока вибірковість дії та низька токсичність для людини обумовлені відсутністю необхідного ферменту для утворення ацикловіру трифосфату в інтактних клітинах макроорганізму. Тімідинкіназа клітин, інфікованих вірусами Herpes simplex типів 1 і 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр або цитомегаловірусом, перетворює ацикловір на ацикловір монофосфат — аналог нуклеозиду, який потім послідовно перетворюється на дифосфат та трифосфат. Ацикловір трифосфат вбудовується в ланцюжок вірусної ДНК та блокує його синтез за допомогою конкурентного інгібування вірусної ДНК-полімерази. Таким чином, формується "дефектна" вірусна ДНК, що призводить до придушення реплікації нових поколінь вірусів. При лікуванні герпесу попереджає утворення нових елементів висипу, знижує ймовірність шкірної дисемінації та вісцеральних ускладнень, прискорює утворення кірки, знижує біль у гострій фазі оперізувального герпесу. У пацієнтів з вираженим імунодефіцитом тривалі або повторні курси терапії ацикловіром можуть призводити до появи резистентних штамів, тому подальше лікування ацикловіром може бути неефективним. У більшості виділених штамів зі зниженою чутливістю до ацикловіру відзначалося відносно низький вміст вірусної тимідинкінази, порушення структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вплив ацикловіру на штами вірусу Herpes simplex in vitro також може призводити до утворення менш чутливих до нього штамів. Не встановлено кореляцію між чутливістю штамів вірусу Herpes simplex до ацикловіру in vitro та клінічною ефективністю препарату.ФармакокінетикаПри внутрішньому прийомі біодоступність становить 15-30%. Широко розподіляється у тканинах та рідких середовищах організму. Зв'язування із білками плазми становить 9-33%. Метаболізується у печінці. T1/2 прийому внутрішньо - 3.3 год, при внутрішньовенному введенні - 2.5 год.Клінічна фармакологіяПротивірусний препарат.Показання до застосуванняЛікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес; профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів із нормальним імунним статусом; профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 у пацієнтів з імунодефіцитом; лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zoster - вітряної віспи та оперізувального герпесу (раніше лікування оперізувального герпесу ацикловіром має аналгетичний ефект і може знизити частоту виникнення постгерпетичної невралгії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для вживання); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (для лікарських форм, що містять лактозу). З обережністю: хронічна ниркова недостатність; стани, що супроводжуються дегідратацією (в т.ч. блювання, діарея); вагітність.Вагітність та лактаціяЗастосування ацикловіру при вагітності можливе у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Після прийому ацикловіру внутрішньо в дозі 200 мг 5 разів на добу його концентрація в грудному молоці становить від 60% до 410% плазмової концентрації. При таких концентраціях у грудному молоці діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, можуть отримувати ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг/добу. З огляду на цей факт, при необхідності системного застосування ацикловіру на час лікування слід припинити грудне вигодовування. Застосування у дітей Внутрішньо дітям старше 2 років - по 200-400 мг 3-5 разів на добу, при необхідності - по 20 мг/кг (до 800 мг на прийом) 4 рази на добу. У дітей віком до 2 років застосовують у дозі, що дорівнює половині дози для дорослих. Тривалість лікування – 5-10 днів. Підвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для вживання); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (для лікарських форм, що містять лактозу). З обережністю: хронічна ниркова недостатність; стани, що супроводжуються дегідратацією (в т.ч. блювання, діарея); вагітність.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1 /1000) і дуже рідко (<10 000), частота невідома (частоту виникнення не можна визначити виходячи з наявних даних). Для прийому всередину З боку імунної системи: рідко – анафілаксія. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі; рідко - минуще підвищення активності печінкових трансаміназ і концентрації білірубіну; дуже рідко – гепатит, жовтяниця. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – психотичні розлади, тремор, атаксія, дизартрія, судоми, енцефалопатія, кома, галюцинації, сонливість, ажитація, сплутаність свідомості, парестезії. З боку сечовивідної системи: рідко - скороминуще підвищення концентрації сечовини, креатиніну в плазмі; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, ниркова колька. З боку дихальної системи: рідко – задишка. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип, у т.ч. фотосенсибілізація, свербіж шкіри; нечасто - кропив'янка, швидке дифузне випадання волосся (т.к. даний тип випадання волосся пов'язаний з різними захворюваннями та прийомом лікарських засобів, то зв'язок між даною подією та прийомом ацикловіру є невизначеним); рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла. З боку системи кровотворення: дуже рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Інші: часто - лихоманка, стомлюваність; рідко – нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що блокують канальцеву секрецію (наприклад, пробенецид і циметидин) - можливе підвищення концентрації ацикловіру в плазмі, збільшення AUC ацикловіру, зниження його ниркового кліренсу. Однак корекція дози не потрібна внаслідок широкого діапазону терапевтичних доз ацикловіру. Мікофенолат мофетил – збільшення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу.Спосіб застосування та дозиПрепарат можна приймати під час їжі, оскільки їда не викликає суттєвих порушень абсорбції ацикловіру. Дорослі Лікування інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 Рекомендована доза залишає 200 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Як правило, курс лікування становить 5 днів, але може бути продовжений при тяжких первинних інфекціях. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза ацикловіру може бути збільшена до 400 мг. В якості альтернативи може бути розглянута можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Лікування необхідно розпочинати якомога раніше після виникнення інфекції; при рецидивах ацикловір рекомендується призначати вже у продромальному періоді або з появою перших елементів висипу. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 у, пацієнтів із нормальним імунним статусом Рекомендована доза становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин); може бути використана схема прийому по 400 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). У ряді випадків виявляються ефективними нижчі дози ацикловіру - 200 мг 3 рази на добу (кожні 8 год) або 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). У деяких пацієнтів може загостритися інфекція при прийомі сумарної добової дози 800 мг. Лікування ацикловіром слід періодично переривати на 6-12 місяців для виявлення можливих змін перебігу захворювання. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів з імунодефіцитом Рекомендована доза ацикловіру становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза ацикловіру може бути збільшена до 400 мг 4 рази на добу. В якості альтернативи може бути розглянута можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Тривалість профілактичного курсу терапії визначається тривалістю періоду, коли існує ризик інфікування. Лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zosler - вітряної віспи та оперізувального герпесу Рекомендована ацикловіра становить 800 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 7 днів. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника необхідно розглянути можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Препарат слід призначати якнайшвидше після початку інфекції, т.к. у цьому випадку лікування ефективніше. Діти та віці 3 років і старше Лікування інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2; профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів з імунодефіцитом Ацикловір застосовується у таких дозах, як і для дорослих. Лікування вітряної віспи Дітям віком 6 років і старше – 800 мг 4 рази на добу; у віці від 3 до 6 років - 400 мг 4 рази на добу. Більш точно дозу можна визначити з розрахунку 20 мг/кг маси тіла (але не більше 800 мг) 4 рази на добу. Курс лікування становить 5 днів. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2; лікування оперізувального герпесу Дані про режим дозування відсутні. Пацієнти похилого віку Дозу препарату слід коригувати залежно від ступеня ниркової недостатності. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. Пацієнти з порушенням функції нирок Ацикловір слід призначати обережно. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. У пацієнтів з нирковою недостатністю прийом ацикловіру внутрішньо у рекомендованих дозах з метою лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, не призводить до кумуляції активної речовини до концентрацій, що перевищують встановлений безпечний рівень. Однак у пацієнтів з КК < 10 мл/хв. дозу ацикловіру рекомендується зменшити до 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). При лікуванні вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендовані дози ацикловіру складають: КК < 10 мл/хв – 800 мг 2 рази на добу (кожні 12 год); КК 10-25 мл/хв - 800 мг 3 рази на добу (кожні 8 год).ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосування при тяжких порушеннях функції нирок. Слід враховувати, що при застосуванні ацикловіру можливий розвиток гострої ниркової недостатності внаслідок утворення осаду з кристалів ацикловіру, що особливо ймовірно при швидкому внутрішньовенному введенні, одночасному застосуванні нефротоксичних препаратів, у пацієнтів з порушеннями функції нирок та недостатнім водним навантаженням. При застосуванні ацикловіру необхідно контролювати функцію нирок (визначення рівня азоту сечовини у крові та креатиніну у плазмі крові). Лікування пацієнтів похилого віку слід проводити при достатньому збільшенні водного навантаження та під наглядом лікаря, т.к. у цієї категорії пацієнтів збільшується T1/2 ацикловіру. При лікуванні генітального герпесу слід уникати статевих контактів чи використовувати презервативи, т.к. застосування ацикловіру не запобігає передачі вірусу партнерам.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: ацикловір 200 мг. 5 штук. - блістери із ПВХ/алюмінієвої фольги (5) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб, синтетичний аналог пуринового нуклеозиду. Має здатність інгібувати in vitro і in vivo вірус Herpes simplex типів 1 і 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр, цитомегаловірус. У культурі клітин ацикловір має найбільш виражену противірусну активність щодо вірусу Herpes simplex типу 1, далі в порядку зменшення активності слідують: вірус Herpes типу 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр і цитомегаловірус. Інгібуюча дія ацикловіру на ці віруси характеризується високою вибірковістю. Ацикловір не є субстратом для ферменту тимідинкінази неінфікованих клітин, тому ацикловір малотоксичний для клітин ссавців. Висока вибірковість дії та низька токсичність для людини обумовлені відсутністю необхідного ферменту для утворення ацикловіру трифосфату в інтактних клітинах макроорганізму. Тімідинкіназа клітин, інфікованих вірусами Herpes simplex типів 1 і 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр або цитомегаловірусом, перетворює ацикловір на ацикловір монофосфат — аналог нуклеозиду, який потім послідовно перетворюється на дифосфат та трифосфат. Ацикловір трифосфат вбудовується в ланцюжок вірусної ДНК та блокує його синтез за допомогою конкурентного інгібування вірусної ДНК-полімерази. Таким чином, формується "дефектна" вірусна ДНК, що призводить до придушення реплікації нових поколінь вірусів. При лікуванні герпесу попереджає утворення нових елементів висипу, знижує ймовірність шкірної дисемінації та вісцеральних ускладнень, прискорює утворення кірки, знижує біль у гострій фазі оперізувального герпесу. У пацієнтів з вираженим імунодефіцитом тривалі або повторні курси терапії ацикловіром можуть призводити до появи резистентних штамів, тому подальше лікування ацикловіром може бути неефективним. У більшості виділених штамів зі зниженою чутливістю до ацикловіру відзначалося відносно низький вміст вірусної тимідинкінази, порушення структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вплив ацикловіру на штами вірусу Herpes simplex in vitro також може призводити до утворення менш чутливих до нього штамів. Не встановлено кореляцію між чутливістю штамів вірусу Herpes simplex до ацикловіру in vitro та клінічною ефективністю препарату.ФармакокінетикаПри внутрішньому прийомі біодоступність становить 15-30%. Широко розподіляється у тканинах та рідких середовищах організму. Зв'язування із білками плазми становить 9-33%. Метаболізується у печінці. T1/2 прийому внутрішньо - 3.3 год, при внутрішньовенному введенні - 2.5 год.Клінічна фармакологіяПротивірусний препарат.Показання до застосуванняЛікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес; профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів із нормальним імунним статусом; профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 у пацієнтів з імунодефіцитом; лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zoster - вітряної віспи та оперізувального герпесу (раніше лікування оперізувального герпесу ацикловіром має аналгетичний ефект і може знизити частоту виникнення постгерпетичної невралгії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для вживання); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (для лікарських форм, що містять лактозу). З обережністю: хронічна ниркова недостатність; стани, що супроводжуються дегідратацією (в т.ч. блювання, діарея); вагітність.Вагітність та лактаціяЗастосування ацикловіру при вагітності можливе у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Після прийому ацикловіру внутрішньо в дозі 200 мг 5 разів на добу його концентрація в грудному молоці становить від 60% до 410% плазмової концентрації. При таких концентраціях у грудному молоці діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, можуть отримувати ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг/добу. З огляду на цей факт, при необхідності системного застосування ацикловіру на час лікування слід припинити грудне вигодовування. Застосування у дітей Внутрішньо дітям старше 2 років - по 200-400 мг 3-5 разів на добу, при необхідності - по 20 мг/кг (до 800 мг на прийом) 4 рази на добу. У дітей віком до 2 років застосовують у дозі, що дорівнює половині дози для дорослих. Тривалість лікування – 5-10 днів. Підвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для вживання); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (для лікарських форм, що містять лактозу). З обережністю: хронічна ниркова недостатність; стани, що супроводжуються дегідратацією (в т.ч. блювання, діарея); вагітність.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1 /1000) і дуже рідко (<10 000), частота невідома (частоту виникнення не можна визначити виходячи з наявних даних). Для прийому всередину З боку імунної системи: рідко - анафілаксія. З боку травної системи: часто - нудота, блювання, діарея, біль у животі; рідко - минуще підвищення активності печінкових трансаміназ і концентрації білірубіну; дуже рідко – гепатит, жовтяниця. З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення; дуже рідко – психотичні розлади, тремор, атаксія, дизартрія, судоми, енцефалопатія, кома, галюцинації, сонливість, ажитація, сплутаність свідомості, парестезії. З боку сечовидільної системи: рідко - скороминуще підвищення концентрації сечовини, креатиніну в плазмі крові; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, ниркова колька. З боку дихальної системи: рідко - задишка. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - висип, в т.ч. фотосенсибілізація, свербіж шкіри; нечасто - кропив'янка, швидке дифузне випадання волосся (т.к. даний тип випадання волосся пов'язаний з різними захворюваннями та прийомом лікарських засобів, то зв'язок між даною подією та прийомом ацикловіру є невизначеним); рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла. З боку системи кровотворення: дуже рідко - анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Інші: часто - лихоманка, стомлюваність; рідко – нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що блокують канальцеву секрецію (наприклад, пробенецид і циметидин); можливе підвищення концентрації ацикловіру в плазмі крові, збільшення AUC ацикловіру, зниження його ниркового кліренсу. Однак корекція дози не потрібна внаслідок широкого діапазону терапевтичних доз ацикловіру. Мікофенолат мофетил; - збільшення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу.Спосіб застосування та дозиПрепарат можна приймати під час їжі, оскільки їда не викликає суттєвих порушень абсорбції ацикловіру. Дорослі Лікування інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 Рекомендована доза залишає 200 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Як правило, курс лікування становить 5 днів, але може бути продовжений при тяжких первинних інфекціях. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза ацикловіру може бути збільшена до 400 мг. В якості альтернативи може бути розглянута можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Лікування необхідно розпочинати якомога раніше після виникнення інфекції; при рецидивах ацикловір рекомендується призначати вже у продромальному періоді або з появою перших елементів висипу. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 у, пацієнтів із нормальним імунним статусом Рекомендована доза становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин); може бути використана схема прийому по 400 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). У ряді випадків виявляються ефективними нижчі дози ацикловіру - 200 мг 3 рази на добу (кожні 8 год) або 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). У деяких пацієнтів може загостритися інфекція при прийомі сумарної добової дози 800 мг. Лікування ацикловіром слід періодично переривати на 6-12 місяців для виявлення можливих змін перебігу захворювання. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів з імунодефіцитом Рекомендована доза ацикловіру становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза ацикловіру може бути збільшена до 400 мг 4 рази на добу. В якості альтернативи може бути розглянута можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Тривалість профілактичного курсу терапії визначається тривалістю періоду, коли існує ризик інфікування. Лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zosler - вітряної віспи та оперізувального герпесу Рекомендована ацикловіра становить 800 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 7 днів. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника необхідно розглянути можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Препарат слід призначати якнайшвидше після початку інфекції, т.к. у цьому випадку лікування ефективніше. Діти та віці 3 років і старше Лікування інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2; профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів з імунодефіцитом Ацикловір застосовується у таких дозах, як і для дорослих. Лікування вітряної віспи Дітям віком 6 років і старше; - 800 мг 4 рази на добу; ;у віці від 3 до 6 років; - 400 мг 4 рази на добу. Більш точно дозу можна визначити з розрахунку 20 мг/кг маси тіла (але не більше 800 мг) 4 рази на добу. Курс лікування становить 5 днів. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2; лікування оперізувального герпесу Дані про режим дозування відсутні. Пацієнти похилого віку Дозу препарату слід коригувати залежно від ступеня ниркової недостатності. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. Пацієнти з порушенням функції нирок Ацикловір слід призначати обережно. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. У пацієнтів з нирковою недостатністю прийом ацикловіру внутрішньо в рекомендованих дозах з метою лікування та профілактики інфекцій, викликаних вірусом Herpes simplex типів 1 і 2, не призводить до кумуляції активної речовини до концентрацій, що перевищують встановлений безпечний рівень. Однак у пацієнтів з КК < 10 мл/хв дозу ацикловіру рекомендується зменшити до 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). При лікуванні вітряної віспи та оперізувального герпесу; рекомендовані дози ацикловіру складають: КК < 10 мл/хв; - 800 мг 2 рази на добу (кожні 12 год); КК 10-25 мл/хв; - 800 мг 3 рази на добу (кожні 8 год).ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосування при тяжких порушеннях функції нирок. Слід враховувати, що при застосуванні ацикловіру можливий розвиток гострої ниркової недостатності внаслідок утворення осаду з кристалів ацикловіру, що особливо ймовірно при швидкому внутрішньовенному введенні, одночасному застосуванні нефротоксичних препаратів, у пацієнтів з порушеннями функції нирок та недостатнім водним навантаженням. При застосуванні ацикловіру необхідно контролювати функцію нирок (визначення рівня азоту сечовини у крові та креатиніну у плазмі крові). Лікування пацієнтів похилого віку слід проводити при достатньому збільшенні водного навантаження та під наглядом лікаря, т.к. у цієї категорії пацієнтів збільшується T1/2; ацикловіру. При лікуванні генітального герпесу слід уникати статевих контактів чи використовувати презервативи, т.к. застосування ацикловіру не запобігає передачі вірусу партнерам.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат: Активна речовина: ацикловір 0,25 г, 0,5 г, 1,0 г; допоміжна речовина: гідроксид натрію. По 0,25 г у флаконах або 0,5 г і 1,0 г у флаконах або пляшках. По 1 флакону/пляшці з інструкцією із застосування в пачку з картону. Для дозування 0,25 г: По 5 флаконів зі спеціальними гніздами та інструкцією із застосування в пачку з картону. Для дозування 0,5 г та 1,0 г: По 5 флаконів з перегородками та з інструкцією із застосування у розсувну коробку з картону пінального типу.Опис лікарської формиПориста маса білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, ущільнена в таблетку.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування У дорослих максимальні рівноважні концентрації (Cssmax) ацикловіру після одногодинної інфузії в дозі 2,5 мг/кг, 5 мг/кг, 10 мг/кг та 15 мг/кг становили 22,7 мкмоль/л (5,1 мкг/мл). ; 43,6 мкмоль/л (9,8 мкг/мл); 92 мкмоль/л (20,7 мкг/мл) та 105 мкмоль/л (23,6 мкг/мл) відповідно. Мінімальні рівноважні концентрації ацикловіру в плазмі (Cssmin) через 7 годин після інфузій відповідно дорівнювали 2,2 мкмоль/л (0,5 мкг/мл); 3,1 мкмоль/л (0,7 мкг/мл); 10,2 мкмоль/л (2,3 мкг/мл) та 8,8 мкмоль/л (2,0 мкг/мл). У дітей старше 1 року порівняні Сssmах та Cssmin спостерігалися при введенні у дозі 250 мг/м2 еквівалентно 5 мг/кг (доза для дорослих) та у дозі 500 мг/м2 еквівалентно 10 мг/кг (доза для дорослих). У новонароджених (від 0 до 3 місяців), яким ацикловір вводився у вигляді інфузій у дозі 10 мг/кг протягом більше однієї години кожні 8 год, Cssmax становила 61,2 мкмоль/л (13,8 мкг/мл), а Cssmin - 10,1 мкмоль/л (2,3 мкг/мл). Розподіл Концентрація ацикловіру в спинномозковій рідині становить приблизно 50% від його концентрації у плазмі. З білками плазми крові ацикловір зв'язується незначною мірою (9-33%), тому лікарські взаємодії внаслідок витіснення з ділянок зв'язування з білками плазми малоймовірні. Виведення У дорослих після внутрішньовенного введення ацикловіру період напіввиведення з плазми становить близько 2,9 год. Більшість ацикловіру виводиться нирками в незміненому вигляді. Нирковий кліренс ацикловіру значно перевищує кліренс креатиніну, що свідчить про виведення ацикловіру за допомогою клубочкової фільтрації, а й канальцевої секреції. Основним метаболітом ацикловіру є 9-карбоксиметоксиметилгуанін, частку якого в сечі припадає близько 10 - 15 % від введеної дози препарату. При призначенні ацикловіру через 1 годину після прийому 1 г пробенециду період напіввиведення ацикловіру та AUC (площа під кривою "концентрація - час") збільшувалися на 18 і 40 % відповідно. Особливі групи пацієнтів У людей похилого віку кліренс ацикловіру з віком знижується паралельно зі зменшенням кліренсу креатиніну, проте період напіввиведення ацикловіру змінюється незначно. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю період напіввиведення ацикловіру становив у середньому 19,5 години, при проведенні гемодіалізу середній період напіввиведення ацикловіру становив 5,7 години, а концентрація ацикловіру в плазмі знижувалась приблизно на 60 %.ФармакодинамікаМеханізм дії Ацикловір - це синтетичний аналог пуринового нуклеозиду, який має здатність інгібувати in vitro та in vivo віруси герпесу людини, включаючи вірус простого герпесу (ВПГ) 1-го та 2-го типів, вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу (ВЗВ), вірус Барр (ЕБВ) та цитомегаловірус (ЦМВ). У культурі клітин ацикловір має найбільш виражену противірусну активність щодо ВПГ-1, далі в порядку зменшення активності слідують: ВПГ-2, ВЗВ (варіцелла-зостер вірус, Varicella zoster virus), ЕБВ і ЦМВ. Дія ацикловіру на віруси герпесу (ВПГ-1, ВПГ-2, ВЗВ, ЕБВ, ЦМВ) має високовиборчий характер. Ацикловір не є субстратом для ферменту тимідинкінази неінфікованих клітин, тому ацикловір малотоксичний для клітин ссавців. Тімідинкіназа клітин, інфікованих вірусами ВПГ, ВЗВ, ЕБВ і ЦМВ, перетворює ацикловір на ацикловірмонофосфат - аналог нуклеозиду, який потім послідовно перетворюється на дифосфат і трифосфат під дією клітинних ферментів. Включення ацикловіртрифосфату в ланцюжок вірусної ДНК та подальший обрив ланцюга блокують подальшу реплікацію вірусної ДНК. У пацієнтів з вираженим імунодефіцитом тривалі або повторні курси терапії ацикловіром можуть призводити до появи резистентних штамів, тому подальше лікування ацикловіром може бути неефективним. У більшості виділених штамів зі зниженою чутливістю до ацикловіру відзначалося відносно низький вміст вірусної тимідинкінази, порушення структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вплив ацикловіру на штами вірусу простого герпесу (ВПГ) in vitro також може призводити до утворення менш чутливих до нього штамів. Не встановлена ​​кореляція між чутливістю штамів вірусу простого герпесу (ВПГ) до ацикловіру in vitro та клінічною ефективністю препарату.Показання до застосуванняПервинний та рецидивуючий герпес слизових оболонок та шкіри, викликаний ВПГ-1 та ВПГ-2, у осіб з імунодефіцитом. Початкові прояви генітального герпесу в осіб без імунодефіциту. Енцефаліт, спричинений вірусом простого герпесу. Інфекція, спричинена вірусом простого герпесу, у новонароджених. Інфекція, спричинена вірусом Varicella zoster, в осіб із імунодефіцитом.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру чи валацикловіру. З обережністю: при дегідратації, нирковій недостатності, неврологічних порушеннях, у період розвитку реакцій на цитотоксичні препарати (при їх внутрішньовенному введенні) та за наявності таких в анамнезі, електролітних порушеннях, тяжкій гіпоксії, при вагітності та в період лактації. Слід поєднувати препарат (необхідне спостереження за функцією нирок) із препаратами, що порушують функцію нирок (наприклад, циклоспорин, такролімус). Поєднане застосування ацикловіру та мікофенолату мофетилу (імунодепресивного препарату), що застосовується при трансплантації органів, призводить до підвищення в крові концентрації ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу.Вагітність та лактаціяАцикловір проникає через плацентарний бар'єр і накопичується у грудному молоці. Застосування препарату під час вагітності можливе лише у випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності прийому ацикловіру в період лактації потрібне переривання грудного вигодовування.Побічна діяНебажані явища, представлені нижче, перераховані в залежності від анатомо-фізіологічної класифікації та частоти народження. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 і 1/1000 і 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко ( Частота народження небажаних явищ З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – зниження вмісту формених елементів крові (анемія, лейкоцитоз, нейтропенія або нейтрофілоз, тромбоцитопенія або тромбоцитоз); рідко – лімфоаденопатія, ДВС-синдром, гемоліз. З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, запаморочення, сонливість, ажитація, сплутаність свідомості; дуже рідко – порушення зору, атаксія, дизартрія, психічні розлади (в т.ч. делірій), пригнічений стан або психоз, ознаки енцефалопатії (кома, сплутаність свідомості, галюцинації, судоми, тремор). Зазначені вище явища зазвичай відзначалися у хворих з порушеннями функції нирок та іншими факторами, що схиляють і, як правило, мали оборотний характер. З боку дихальної системи: дуже рідко – задишка. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – зниження апетиту, нудота, блювання; нечасто – діарея, біль у животі. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто - оборотне підвищення активності "печінкових" трансаміназ; дуже рідко – оборотне підвищення концентрації білірубіну, жовтяниці, гепатиту. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну в крові; рідко – гематурія, гіперкреатинінемія (у зв'язку з обструкцією ниркових канальців); дуже рідко – порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, біль у проекції нирок. Ці ускладнення залежить від величини максимальної плазмової концентрації препарату та станом водноелектролітного балансу пацієнта. Щоб уникнути подібних явищ, слід вводити протягом 1 години. Біль у проекції нирок може бути пов'язаний з порушенням функції нирок. Слід підтримувати водно-електролітний баланс пацієнтів. Ниркова недостатність, що розвивається в період лікування препаратом Ацикловір, зазвичай швидко усувається при регідратації пацієнтів та/або зменшенні дози препарату або його відміні.Прогресування до гострої ниркової недостатності відбувається у рідкісних випадках. Місцеві реакції: часто - флебіт або запалення у місці введення, периферичні набряки; загальна слабкість; дуже рідко – гарячка, місцеві запальні реакції. Анафілактичні реакції: рідко – шкірні алергічні реакції (свербіж, висипання, кропив'янка); дуже рідко – синдром Лайєлла мультиформна ексудативна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона).Взаємодія з лікарськими засобамиПри змішуванні розчинів необхідно враховувати лужну реакцію ацикловіру для внутрішньовенного введення (рН 11). Посилення ефекту відзначається при одночасному призначенні імуностимуляторів. Блокатори канальцевої секреції знижують канальцеву секрецію внутрішньовенно введеного ацикловіру, що може призводити до підвищення концентрації ацикловіру в сироватці крові та спинномозкової рідини (СМР), уповільнення виведення ацикловіру (збільшення періоду напіввиведення) з крові та СМР, посилення. Інші нефротоксичні лікарські засоби – підвищують ризик нефротоксичної дії ацикловіру. Ацикловір виводиться у незміненому вигляді через нирки шляхом активної канальцевої секреції. Усі препарати з аналогічним шляхом виведення можуть збільшувати плазмову концентрацію ацикловіру. Так, пробенецид та циметидин збільшують AUC ацикловіру та знижують його нирковий кліренс. Однак корекція дози не потрібна внаслідок широкого діапазону терапевтичних доз ацикловіру. У пацієнтів, які отримують Ацикловір, необхідна обережність при призначенні разом з ним препаратів, які конкурують за шлях елімінації через потенційне підвищення в плазмі концентрації одного, обох препаратів або їх метаболітів. Поєднане застосування ацикловіру та мікофенолату мофетилу (імунодепресивного препарату), що застосовується при трансплантації органів, призводить до підвищення показника AUC для ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують лише за умов стаціонару. Дорослі У пацієнтів з ожирінням рекомендуються дози, як у дорослих із нормальною масою тіла. Лікування інфекцій, викликаних вірусами простого герпесу (ВПГ; за винятком герпетичного енцефаліту) та вірусом вітряної віспи та оперізувального герпесу (ВЗВ) Внутрішньовенні інфузії у дозі 5 мг/кг маси тіла кожні 8 год. Лікування та профілактика інфекцій, спричинених ВПГ, ВЗВ, та герпетичного енцефаліту у пацієнтів з імунодефіцитом Внутрішньовенні інфузії у дозі 10 мг/кг маси тіла кожні 8 годин при нормальній функції нирок. Профілактика ЦМВ інфекції під час трансплантації кісткового мозку 500 мг/м2 поверхні тіла внутрішньовенно 3 десь у добу з інтервалом 8 год. Тривалість лікування від 5 днів до трансплантації та до 30 днів після трансплантації. Особливі групи пацієнтів Діти Дози препарату Ацикловір у дітей віком від 3 місяців до 12 років обчислюють залежно від площі поверхні тіла. У новонароджених дози обчислюються залежно від маси тіла. При інфекціях, спричинених ВПГ, рекомендується доза 10 мг/кг кожні 8 год. Лікування інфекцій, спричинених ВПГ (крім герпетичного енцефаліту) та ВЗВ Внутрішньовенні інфузії у дозі 250 мг/м2 кожні 8 год. Лікування герпетичного енцефаліту та ВЗВ інфекцій у дітей з імунодефіцитом Внутрішньовенні інфузії у дозі 500 мг/м2 кожні 8 годин при нормальній функції нирок. Профілактика ЦМВ інфекції у дітей віком від 2 років. Обмежені дані дозволяють припускати, що дітям віком від 2 років, які зазнали трансплантації кісткового мозку, може бути призначена доросла доза препарату Ацикловір. У дітей із зниженою функцією нирок потрібна корекція дози відповідно до ступеня ниркової недостатності. Кліренс креатиніну >50 мл/хв/1,73 м3: 100 % від рекомендованої дози 4 рази на добу; Кліренс креатиніну 25-50 мл/хв/1,73 м3: 100% від рекомендованої дози 2 рази на добу; Кліренс креатиніну 10-25 мл/хв/1,73 м3: 100% від рекомендованої дози 1 раз на добу; Кліренс креатиніну 0-10 мл/хв/1,73 м3: 50 % від рекомендованої дози 1 раз на добу. Пацієнти похилого віку У літніх кліренс ацикловіру в організмі знижується паралельно зі зниженням кліренсу креатиніну. У пацієнтів зі зниженим кліренсом креатиніну слід розглянути питання зниження дози. Пацієнти з нирковою недостатністю Внутрішньовенні інфузії препарату Ацикловір повинні призначатися обережно у пацієнтів з нирковою недостатністю. Запропоновано таку схему корекції доз залежно від ступеня зниження кліренсу креатиніну: Кліренс креатиніну 25-50 мл/хв – 5-10 мг/мл кожні 12 год; Кліренс креатиніну 10-25 мл/хв – 5-10 мг/мл кожні 24 год; Кліренс креатиніну 0 (анурія) - 10 мл/хв - При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі 5-10 мг/мл кожні 12 год. При гемодіалізі 5-10 мг/мл кожні 24 год і після діалізу. Курс лікування препаратом Ацикловір у вигляді внутрішньовенних інфузій зазвичай становить 5 днів, але може змінюватись залежно від стану пацієнта та відповіді на терапію, Тривалість лікування герпетичного енцефаліту та ВПГ інфекцій у новонароджених зазвичай становить 10 днів. Тривалість профілактичного застосування препарату Ацикловір для внутрішньовенних інфузій визначається тривалістю періоду, коли існує ризик інфікування. Приготування розчину та метод введення Рекомендована доза препарату Ацикловір повинна вводитись у вигляді повільної внутрішньовенної інфузії протягом 1 години. Використовуються 10 мл розчину для розведення (вода для ін'єкцій або розчин хлориду натрію для ін'єкцій (0,9 %)) для приготування розчину препарату Ацикловір з вмістом в 1 мл отриманого розчину 25 мг ацикловіру. Рекомендований обсяг розчину для розведення необхідно додати у флакон із порошком препарату Ацикловір, обережно збовтати доти, доки вміст флакону повністю не розчиниться. Після розведення розчин препарату Ацикловір може вводитись у вигляді внутрішньовенних інфузій за допомогою спеціального інфузійного насоса, що регулює швидкість введення препарату. Можливий інший спосіб інфузійного введення, коли приготований розчин розбавляється далі до отримання концентрації ацикловіру, що не перевищує 5 мг/мл (0,5%). Для цього необхідно додати приготовлений розчин до вибраного інфузійного розчину, який рекомендується нижче, і добре збовтати до змішування розчинів. Для дітей та новонароджених, яким необхідно вводити мінімальні обсяги інфузій, рекомендується додавати 4 мл приготовленого розчину препарату Ацикловір (100 мг ацикловіру) до 20 мл розчинника. Для дорослих рекомендується використовувати інфузійні розчини в упаковках по 100 мл, навіть якщо це дасть концентрацію ацикловіру значно нижче 0,5 %. Таким чином, один інфузійний розчин об'ємом 100 мл можна використовувати для будь-якої дози ацикловіру між 250 і 500 мг (10 і 20 мл розведеного розчину). Для доз між 500 та 1000 мг ацикловіру повинен бути використаний ще один розчин для інфузій цього обсягу (100 мл). Ацикловір сумісний з наступними інфузійними розчинами і залишається при розведенні ними стабільним протягом 12 годин при кімнатній температурі (від 15 до 25 °С): Натрію хлорид для внутрішньовенних інфузій (0,45% та 0,9%); Натрію хлорид (0,18%) та декстрозу (4%) для внутрішньовенних інфузій; Натрію хлорид (0,45%) та декстрозу (2,5%) для внутрішньовенних інфузій; Розчин Хартмана. При приготуванні розчину Ацикловіру для інфузій, як зазначено вище, концентрація ацикловіру становить не більше 0,5%. Розчинення та розведення повинні проводитися повністю в асептичних умовах безпосередньо перед введенням препарату. Невикористаний розчин утилізується. При помутнінні розчину або випаданні кристалів його слід знищити.ПередозуванняНаддози препарату Ацикловір викликають підвищення концентрації сироваткового креатиніну, азоту сечовини крові та ниркову недостатність. Неврологічні симптоми включають сплутаність свідомості, галюцинації, збудження, судоми та кому. Гемодіаліз значно посилює виведення ацикловіру з крові, тому показаний при передозуванні ацикловіру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри нирковій недостатності дози препарату Ацикловір повинні коригуватися відповідно до її ступеня, щоб запобігти кумуляції ацикловіру в організмі. У пацієнтів, які отримують препарат Ацикловір, у високих дозах при герпетичному енцефаліті, необхідно контролювати функцію нирок, особливо якщо вона початково порушена або є дегідратація. Приготовлений розчин препарату Ацикловір має pH 11,0, тому його не можна застосовувати внутрішньо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Ацикловір, призначений для використання тільки в умовах стаціонару, тому дані про вплив препарату на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами відсутні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: ацикловір 400 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб, синтетичний аналог пуринового нуклеозиду. Має здатність інгібувати in vitro і in vivo вірус Herpes simplex типів 1 і 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр, цитомегаловірус. У культурі клітин ацикловір має найбільш виражену противірусну активність щодо вірусу Herpes simplex типу 1, далі в порядку зменшення активності слідують: вірус Herpes типу 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр і цитомегаловірус. Інгібуюча дія ацикловіру на ці віруси характеризується високою вибірковістю. Ацикловір не є субстратом для ферменту тимідинкінази неінфікованих клітин, тому ацикловір малотоксичний для клітин ссавців. Висока вибірковість дії та низька токсичність для людини обумовлені відсутністю необхідного ферменту для утворення ацикловіру трифосфату в інтактних клітинах макроорганізму. Тімідинкіназа клітин, інфікованих вірусами Herpes simplex типів 1 і 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр або цитомегаловірусом, перетворює ацикловір на ацикловір монофосфат — аналог нуклеозиду, який потім послідовно перетворюється на дифосфат та трифосфат. Ацикловір трифосфат вбудовується в ланцюжок вірусної ДНК та блокує його синтез за допомогою конкурентного інгібування вірусної ДНК-полімерази. Таким чином, формується "дефектна" вірусна ДНК, що призводить до придушення реплікації нових поколінь вірусів. При лікуванні герпесу попереджає утворення нових елементів висипу, знижує ймовірність шкірної дисемінації та вісцеральних ускладнень, прискорює утворення кірки, знижує біль у гострій фазі оперізувального герпесу. У пацієнтів з вираженим імунодефіцитом тривалі або повторні курси терапії ацикловіром можуть призводити до появи резистентних штамів, тому подальше лікування ацикловіром може бути неефективним. У більшості виділених штамів зі зниженою чутливістю до ацикловіру відзначалося відносно низький вміст вірусної тимідинкінази, порушення структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вплив ацикловіру на штами вірусу Herpes simplex in vitro також може призводити до утворення менш чутливих до нього штамів. Не встановлено кореляцію між чутливістю штамів вірусу Herpes simplex до ацикловіру in vitro та клінічною ефективністю препарату.ФармакокінетикаПри внутрішньому прийомі біодоступність становить 15-30%. Широко розподіляється у тканинах та рідких середовищах організму. Зв'язування із білками плазми становить 9-33%. Метаболізується у печінці. T1/2 прийому внутрішньо - 3.3 год, при внутрішньовенному введенні - 2.5 год.Клінічна фармакологіяПротивірусний препарат.Показання до застосуванняЛікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес; профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів із нормальним імунним статусом; профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 у пацієнтів з імунодефіцитом; лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zoster - вітряної віспи та оперізувального герпесу (раніше лікування оперізувального герпесу ацикловіром має аналгетичний ефект і може знизити частоту виникнення постгерпетичної невралгії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для вживання); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (для лікарських форм, що містять лактозу). З обережністю: хронічна ниркова недостатність; стани, що супроводжуються дегідратацією (в т.ч. блювання, діарея); вагітність.Вагітність та лактаціяЗастосування ацикловіру при вагітності можливе у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Після прийому ацикловіру внутрішньо в дозі 200 мг 5 разів на добу його концентрація в грудному молоці становить від 60% до 410% плазмової концентрації. При таких концентраціях у грудному молоці діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, можуть отримувати ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг/добу. З огляду на цей факт, при необхідності системного застосування ацикловіру на час лікування слід припинити грудне вигодовування. Застосування у дітей Внутрішньо дітям старше 2 років - по 200-400 мг 3-5 разів на добу, при необхідності - по 20 мг/кг (до 800 мг на прийом) 4 рази на добу. У дітей віком до 2 років застосовують у дозі, що дорівнює половині дози для дорослих. Тривалість лікування – 5-10 днів. Підвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для вживання); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (для лікарських форм, що містять лактозу). З обережністю: хронічна ниркова недостатність; стани, що супроводжуються дегідратацією (в т.ч. блювання, діарея); вагітність.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1 /1000) і дуже рідко (<10 000), частота невідома (частоту виникнення не можна визначити виходячи з наявних даних). Для прийому всередину З боку імунної системи: рідко – анафілаксія. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі; рідко - минуще підвищення активності печінкових трансаміназ і концентрації білірубіну; дуже рідко – гепатит, жовтяниця. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – психотичні розлади, тремор, атаксія, дизартрія, судоми, енцефалопатія, кома, галюцинації, сонливість, ажитація, сплутаність свідомості, парестезії. З боку сечовивідної системи: рідко - скороминуще підвищення концентрації сечовини, креатиніну в плазмі; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, ниркова колька. З боку дихальної системи: рідко – задишка. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип, у т.ч. фотосенсибілізація, свербіж шкіри; нечасто - кропив'янка, швидке дифузне випадання волосся (т.к. даний тип випадання волосся пов'язаний з різними захворюваннями та прийомом лікарських засобів, то зв'язок між даною подією та прийомом ацикловіру є невизначеним); рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла. З боку системи кровотворення: дуже рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Інші: часто - лихоманка, стомлюваність; рідко – нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що блокують канальцеву секрецію (наприклад, пробенецид і циметидин) - можливе підвищення концентрації ацикловіру в плазмі, збільшення AUC ацикловіру, зниження його ниркового кліренсу. Однак корекція дози не потрібна внаслідок широкого діапазону терапевтичних доз ацикловіру. Мікофенолат мофетил – збільшення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу.Спосіб застосування та дозиПрепарат можна приймати під час їжі, оскільки їда не викликає суттєвих порушень абсорбції ацикловіру. Дорослі Лікування інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 Рекомендована доза залишає 200 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Як правило, курс лікування становить 5 днів, але може бути продовжений при тяжких первинних інфекціях. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза ацикловіру може бути збільшена до 400 мг. В якості альтернативи може бути розглянута можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Лікування необхідно розпочинати якомога раніше після виникнення інфекції; при рецидивах ацикловір рекомендується призначати вже у продромальному періоді або з появою перших елементів висипу. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 у, пацієнтів із нормальним імунним статусом Рекомендована доза становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин); може бути використана схема прийому по 400 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). У ряді випадків виявляються ефективними нижчі дози ацикловіру - 200 мг 3 рази на добу (кожні 8 год) або 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). У деяких пацієнтів може загостритися інфекція при прийомі сумарної добової дози 800 мг. Лікування ацикловіром слід періодично переривати на 6-12 місяців для виявлення можливих змін перебігу захворювання. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів з імунодефіцитом Рекомендована доза ацикловіру становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза ацикловіру може бути збільшена до 400 мг 4 рази на добу. В якості альтернативи може бути розглянута можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Тривалість профілактичного курсу терапії визначається тривалістю періоду, коли існує ризик інфікування. Лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zosler - вітряної віспи та оперізувального герпесу Рекомендована ацикловіра становить 800 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 7 днів. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника необхідно розглянути можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Препарат слід призначати якнайшвидше після початку інфекції, т.к. у цьому випадку лікування ефективніше. Діти та віці 3 років і старше Лікування інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2; профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів з імунодефіцитом Ацикловір застосовується у таких дозах, як і для дорослих. Лікування вітряної віспи Дітям віком 6 років і старше – 800 мг 4 рази на добу; у віці від 3 до 6 років - 400 мг 4 рази на добу. Більш точно дозу можна визначити з розрахунку 20 мг/кг маси тіла (але не більше 800 мг) 4 рази на добу. Курс лікування становить 5 днів. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2; лікування оперізувального герпесу Дані про режим дозування відсутні. Пацієнти похилого віку Дозу препарату слід коригувати залежно від ступеня ниркової недостатності. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. Пацієнти з порушенням функції нирок Ацикловір слід призначати обережно. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. У пацієнтів з нирковою недостатністю прийом ацикловіру внутрішньо у рекомендованих дозах з метою лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, не призводить до кумуляції активної речовини до концентрацій, що перевищують встановлений безпечний рівень. Однак у пацієнтів з КК < 10 мл/хв. дозу ацикловіру рекомендується зменшити до 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). При лікуванні вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендовані дози ацикловіру складають: КК < 10 мл/хв – 800 мг 2 рази на добу (кожні 12 год); КК 10-25 мл/хв - 800 мг 3 рази на добу (кожні 8 год).ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосування при тяжких порушеннях функції нирок. Слід враховувати, що при застосуванні ацикловіру можливий розвиток гострої ниркової недостатності внаслідок утворення осаду з кристалів ацикловіру, що особливо ймовірно при швидкому внутрішньовенному введенні, одночасному застосуванні нефротоксичних препаратів, у пацієнтів з порушеннями функції нирок та недостатнім водним навантаженням. При застосуванні ацикловіру необхідно контролювати функцію нирок (визначення рівня азоту сечовини у крові та креатиніну у плазмі крові). Лікування пацієнтів похилого віку слід проводити при достатньому збільшенні водного навантаження та під наглядом лікаря, т.к. у цієї категорії пацієнтів збільшується T1/2 ацикловіру. При лікуванні генітального герпесу слід уникати статевих контактів чи використовувати презервативи, т.к. застосування ацикловіру не запобігає передачі вірусу партнерам.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацикловір - 420,0 мг (у перерахунку на безводну речовину - 400,0 мг); Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 43,12 мг, повідон К-25 – 7,88 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 25,0 мг, магнію стеарат – 4,0 мг. Пігулки, 400 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 20 таблеток у банку з поліетилену низького тиску, закупорену кришкою з ущільнюючим елементом і полімерним компенсатором. 1, 2, 3,4 або 5 контурних осередкових упаковок або 1 банку з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні форми таблетки, білого або майже білого кольору, з двосторонньою фаскою та ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Ацикловір лише частково абсорбується із кишечника. Після прийому 200 мг ацикловіру кожні 4 години середня максимальна рівноважна концентрація у плазмі (Cssmax) становила 3,1 мкМ (0,7 мкг/мл), а середня рівноважна мінімальна концентрація у плазмі (Cssmin) була 1,8 мкМ (0,4 мкг/мл). При прийомі 400 мг та 800 мг ацикловіру кожні 4 години Cssmax становила 5,3 мкМ (1,2 мкг/мл) та 8 мкМ (1,8 мкг/мл) відповідно, a Cssmin 2,7 мкМ (0,6 мкг/ мл) та 4 мкМ (0,9 мкг/мл), відповідно. Розподіл Концентрація ацикловіру в спинномозковій рідині становить приблизно 50% його концентрації в плазмі крові. З білками плазми ацикловір зв'язується в незначній мірі (9-33%), тому лікарські взаємодії внаслідок витіснення з ділянок зв'язування з білками плазми малоймовірні. Виведення У дорослих після прийому ацикловіру внутрішньо період напіввиведення з плазми становить близько 3 год. Більшість препарату виводиться нирками у незмінному вигляді. Нирковий кліренс ацикловіру значно перевищує кліренс креатиніну, що свідчить про виведення ацикловіру за допомогою клубочкової фільтрації, а й канальцевої секреції. Основним метаболітом ацикловіру є 9-карбоксиметокси-метилгуанін, на частку якого в сечі припадає близько 10-15% введеної дози препарату. При призначенні ацикловіру через 1 годину після прийому 1 г пробенециду період напіввиведення ацикловіру та AUC (площа під фармакокінетичною кривою "концентрація - час") збільшувалися на 18 і 40%, відповідно. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю період напіввиведення ацикловіру становив у середньому 19,5 год. При проведенні гемодіалізу середній період напіввиведення ацикловіру становив 5,7 год. Концентрація ацикловіру у плазмі під час діалізу знижувалася приблизно на 60%. У пацієнтів похилого віку кліренс ацикловіру з віком знижується паралельно зі зниженням кліренсу креатиніну, проте період напіввиведення ацикловіру змінюється незначно. При одночасному введенні ацикловіру та зидовудину ВІЛ-інфікованим пацієнтам фармакокінетичні характеристики обох препаратів практично не змінювалися.ФармакодинамікаМеханізм дії Ацикловір - це синтетичний аналог пуринового нуклеозиду, який має здатність інгібувати in vitro та in vivo віруси герпесу людини, включаючи вірус простого герпесу (ВПГ) 1-го та 2-го типів, вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу (варіцелла-зостер zoster virus (ВЗВ), вірус Епштейна-Барр (ЕБВ) і цитомегаловірус (ЦМВ). . Інгібуюча дія ацикловіру на віруси герпесу (ВПГ-1, ВПГ-2, ВЗВ, ЕБВ, ЦМВ) має високовиборчий характер. Ацикловір не є субстратом для ферменту тимідинкінази неінфікованих клітин, тому ацикловір малотоксичний для клітин ссавців. Тімідинкіназа клітин, інфікованих вірусами ВПГ, ВЗВ, ЕБВ і ЦМВ, перетворює ацикловір на ацикловіру монофосфат - аналог нуклеозиду, який потім послідовно перетворюється на дифосфат і трифосфат під дією клітинних ферментів. Включення ацикловіру трифосфату в ланцюжок вірусної ДНК та подальший обрив ланцюга блокують подальшу реплікацію вірусної ДНК. У пацієнтів з вираженим імунодефіцитом тривалі або повторні курси терапії ацикловіром можуть призводити до появи резистентних штамів, тому подальше лікування ацикловіром може бути неефективним. У більшості виділених штамів зі зниженою чутливістю до ацикловіру відзначалося відносно низький вміст вірусної тимідинкінази, порушення структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вплив акцикловіру на штами вірусу простого герпесу (ВПГ) in vitro також може призводити до утворення менш чутливих до нього штамів. Не встановлена ​​кореляція між чутливістю штамів ВПГ до ацикловіру in vitro та клінічною ефективністю препарату.Показання до застосуванняЛікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом простого герпесу, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із імунодефіцитом. Лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу (раніше лікування оперізувального герпесу ацикловіром має аналгетичний ефект і може знизити частоту виникнення постгерпетичної невралгії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру або валацикловіру або до будь-якого іншого компонента препарату. Дитячий вік до 3-х років. З обережністю: Вагітність, період грудного вигодовування, літній вік, ниркова недостатність, дегідратація, одночасне застосування з іншими нефротоксичними препаратами.Вагітність та лактаціяФертильність Немає даних про вплив ацикловіру на жіночу фертильність. У дослідженні за участю 20 пацієнтів чоловічої статі з нормальною кількістю сперматозоїдів було встановлено, що застосування ацикловіру внутрішньо дозою до 1 г на добу протягом 6 місяців не мало клінічно значущого впливу на кількість, рухливість або морфологію сперматозоїдів. Вагітність У постреєстраційному реєстрі вагітностей при лікуванні ацикловіром зібрані дані про результати вагітності у жінок, які приймали ацикловір у різних лікарських формах. При аналізі даних реєстру не було відзначено збільшення кількості вроджених дефектів у новонароджених, матері яких приймали ацикловір під час вагітності порівняно із загальною популяцією. Виявлені вроджені дефекти не відрізнялися одноманітністю чи закономірністю, що дозволяють припустити загальну причину виникнення. Однак слід дотримуватися обережності при призначенні ацикловіру жінкам у період вагітності та оцінювати передбачувану користь для матері та можливий ризик для плода. Період грудного вигодовування Після прийому ацикловіру внутрішньо у дозі 200 мг 5 разів на добу ацикловір визначається у грудному молоці у концентрації, що становить від 60 до 410% плазмової концентрації. При таких концентраціях у грудному молоці діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, можуть отримувати ацикловір у дозі 0,3 мг/кг/добу. Враховуючи це, слід дотримуватися обережності при призначенні препарату жінкам, що годують.Побічна діяНаведені нижче категорії частоти небажаних реакцій є оцінними. Більшість небажаних реакцій необхідні дані визначення частоти встречаемости відсутні. Крім того, частота небажаних реакцій може варіювати в залежності від показання. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до частоти народження, яка визначається наступним чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 і 1/1000 і 1/10000 і Частота народження небажаних реакцій: Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Дуже рідко: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: Рідко: анафілаксія. Порушення з боку нервової системи та психічного статусу: Часто: головний біль, запаморочення. Дуже рідко: збудження, сплутаність свідомості, тремор, атаксія, дизартрія, галюцинації, психотичні симптоми, судоми, сонливість, енцефалопатія, кома. Зазвичай ці побічні ефекти спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю або за наявності інших провокуючих факторів і були переважно оборотними. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Рідко: задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часто: нудота, блювання, діарея, біль у животі. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Рідко: оборотне підвищення концентрації білірубіну та "печінкових" ферментів у крові. Дуже рідко: гепатит, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Часто: свербіж, висип, у тому числі фотосенсибілізація. Нечасто: кропив'янка, швидке дифузне випадання волосся. Оскільки швидке дифузне випадання волосся спостерігається при різних захворюваннях та при терапії багатьма лікарськими засобами, зв'язок його з прийомом ацикловіру не встановлено. Рідко: ангіоневротичний набряк. Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз, мультиформна ексудативна еритема. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Рідко: підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові. Дуже рідко: гостра ниркова недостатність, ниркова колька. Ниркова колька може бути пов'язана з нирковою недостатністю та кристалурією. Загальні розлади та порушення у місці введення: Часто: стомлюваність, пропасниця.Взаємодія з лікарськими засобамиЖодних клінічно значущих взаємодій при застосуванні ацикловіру не відзначалося. Ацикловір виводиться у незмінному вигляді із сечею шляхом активної канальцевої секреції. Усі препарати з аналогічним шляхом виведення можуть збільшувати плазмову концентрацію ацикловіру. Пробенецид та циметидин збільшують показник AUC (площа під кривою "концентрація-час") ацикловіру та знижують його нирковий кліренс. Відзначалося збільшення показника AUC у плазмі крові для ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу, імунодепресанту, що застосовується у трансплантології, при одночасному застосуванні обох препаратів. Однак корекція дози не потрібна внаслідок широкого терапевтичного індексу ацикловіру. Ацикловір підвищує AUC теофіліну приблизно на 50% при одночасному прийомі. Рекомендується вимірювати плазмові концентрації теофіліну при одночасному призначенні ацикловіру.Спосіб застосування та дозиАцикловір, таблетки, можна застосовувати під час їжі, оскільки їда не порушує значною мірою його абсорбцію. Таблетки слід запивати повною склянкою води. Застосування у дорослих Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу Для лікування інфекцій, викликаних вірусом простого герпесу, доза препарату, що рекомендується, становить 200 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 5 днів, але може бути продовжений при тяжких первинних інфекціях. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза препарату може бути збільшена до 400 мг. Як альтернатива може бути розглянута можливість застосування ацикловіру в лікарській формі - ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Лікування необхідно розпочинати якомога раніше після виникнення інфекції; при рецидивах препарат рекомендується призначати вже у продромальному періоді або з появою перших елементів висипу. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом Для профілактики рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом рекомендована доза препарату становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). Багатьом пацієнтам підходить зручніша схема терапії 400 мг 2 рази на добу (кожні 12 годин). У ряді випадків виявляються ефективнішими нижчі дози препарату - 200 мг 3 рази на добу (кожні 8 годин) або 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 годин). У деяких пацієнтів може загостритися інфекція при прийомі сумарної добової дози 800 мг. Лікування препаратом слід періодично переривати на 6-12 місяців для виявлення можливих змін перебігу захворювання. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із імунодефіцитом Для профілактики інфекцій, що викликаються вірусом простого герпесу, у пацієнтів з імунодефіцитом рекомендована доза препарату становить 200 мг 4 рази на добу (кожних 6 годин). У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза препарату може бути збільшена до 400 мг. Як альтернатива може бути розглянута можливість застосування ацикловіру в лікарській формі - ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Тривалість профілактичного курсу терапії визначається тривалістю періоду, коли існує ризик інфікування. Лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу Для лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендована доза препарату становить 800 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 7 днів. Лікування оперізувального герпесу слід починати якомога раніше від моменту перших проявів захворювання, тому що в цьому випадку лікування буде більш ефективним. Лікування вітряної віспи у пацієнтів із нормальним імунним статусом слід розпочати протягом 24 годин з моменту появи висипів. У пацієнтів з тяжким імунодефіцитом (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника необхідно розглянути можливість призначення ацикловіру у лікарській формі – ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Особливі групи пацієнтів Діти віком від 3 років та старші Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу; профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із імунодефіцитом У віці від 3 років і старше – такі ж дози, як для дорослих. Лікування вітряної віспи У віці від 6 років і старше – 800 мг 4 рази на добу. У віці від 3 до 6 років – 400 мг 4 рази на добу. Точнішу дозу можна визначити з розрахунку 20 мг/кг маси тіла (але не більше 800 мг) 4 рази на добу. Курс лікування становить 5 днів. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом: лікування оперізувального герпесу Дані про режим дозування відсутні. Пацієнти похилого віку Необхідно враховувати ймовірність наявності ниркової недостатності у пацієнтів похилого віку, дози повинні бути скориговані відповідно до ступеня ниркової недостатності. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. Пацієнти з порушенням функції нирок Необхідно бути обережними при призначенні препарату пацієнтам з порушенням функції нирок. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. У пацієнтів з нирковою недостатністю прийом ацикловіру внутрішньо у рекомендованих дозах з метою лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, не призводить до кумуляції препарату до концентрацій, що перевищують встановлені безпечні рівні. Однак у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв. дозу препарату рекомендується знижувати до 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 годин). При лікуванні вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендовані дози препарату складають: при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв – 800 мг 2 рази на добу (кожні 12 годин); при кліренсі креатиніну 10-25 мл/хв – 800 мг 3 рази на добу (кожні 8 годин).ПередозуванняСимптоми Ацикловір лише частково абсорбується у шлунково-кишковому тракті. При випадковому одноразовому прийомі ацикловіру у дозі до 20 г токсичні ефекти не зареєстровані. При повторних прийомах внутрішньо протягом декількох днів, у дозах, що перевищують рекомендовані, відзначалися порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання) та нервової системи (головний біль та сплутаність свідомості). Іноді можуть бути такі неврологічні ефекти, як судомні напади, кома. Лікування Симптоматичне. Пацієнти потребують ретельного медичного спостереження з метою виявлення можливих симптомів інтоксикації. Ацикловір виводиться з організму за допомогою гемодіалізу, тому гемодіаліз може бути використаний у лікуванні передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДоступних даних, отриманих з клінічних досліджень, недостатньо, щоб зробити висновок, що застосування ацикловіру знижує ризик захворювання на вітряну віспу у імунокомпетентних пацієнтів. Ризик розвитку ниркової недостатності зростає при одночасному застосуванні з іншими нефротоксичними препаратами. Стан гідратації Пацієнти, які приймають високі дози ацикловіру, повинні отримувати достатню кількість рідини. Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції нирок Оскільки ацикловір виводиться нирками, необхідна корекція дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). У пацієнтів похилого віку може спостерігатися порушення функції нирок, тому дана категорія пацієнтів потребує корекції дози. Як літні пацієнти, так і пацієнти з порушенням функції нирок перебувають у групі підвищеного ризику розвитку побічних ефектів з боку нервової системи (зазвичай такі реакції оборотні у відповідь на відміну препарату) і, відповідно, повинні перебувати під пильним медичним наглядом. Пацієнти з вираженим імунодефіцитом Тривалі або повторні курси лікування ацикловіром у пацієнтів з вираженим імунодефіцитом можуть призвести до появи штамів вірусу зі зниженою чутливістю до ацикловіру, які не дадуть відповідь на продовження терапії ацикловіром. Передача інфекції Усім пацієнтам, особливо при наявності клінічних проявів, слід дотримуватися обережності, щоб уникнути потенційної можливості передачі вірусу, а також пацієнтів необхідно інформувати про випадки безсимптомного вірусоносійства. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу ацикловіру на здатність до керування транспортними засобами чи механізмами не проводилося. Спрогнозувати негативний вплив ацикловіру на ці види діяльності на підставі фармакологічних властивостей діючої речовини не є можливим, але необхідно враховувати профіль побічної дії ацикловіру.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОдна таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить: Активна речовина: ацикловір – 425,532 мг (еквівалентно 400 мг ацикловіру безводного). Ядро таблетки: повідон – 11,198 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 22,396 мг, целюлоза мікрокристалічна – 89,586 мг, кремнію діоксид колоїдний – 2,800 мг, магнію стеарат – 8,399 мг; оболонка таблетки: Opadry Pink OY-24926 – 6,700 мг (склад: гіпромелоза – 4,958 мг, титану діоксид – 1,229 мг, макрогол – 0,496 мг, барвник заліза оксид червоний – 0,012 мг, барвник заліза оксид жовтий5. По 7 таблеток покритих плівковою оболонкою ПВХ/Ал блістер. Один, два, три або п'ять блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. Опис лікарської формиЕліптичні пігулки, покриті плівковою оболонкою, блідо-рожевого кольору з ризиком на одному боці. ;Фармакотерапевтична групаАцикловір-противірусний препарат, синтетичний аналог ациклічного пуринового нуклеозиду, що має високо вибіркову дію на віруси герпесу. Всередині інфікованих вірусом клітин під дією вірусної тимідинкінази; проходить ряд послідовних реакцій трансформації ацикловіру в моно-, ді-і трифосфат ацикловіру. Ацикловір трифосфат вбудовується в ланцюжок вірусної ДНК та блокує його синтез за допомогою конкурентного інгібування вірусної ДНК-полімерази. ; ; ; In vitro ацикловір ефективний проти вірусу простого герпесу – Herpes simplex типу I та II, проти вірусу Varicella zoster; Вищі концентрації потрібні для інгібування вірусу Епштейна-Барра. In vivo ацикловір терапевтично та профілактично ефективний насамперед при вірусних інфекціях, спричинених Herpes simplex.; ; ; При внутрішньому прийомі біологічна доступність становить 15-30%. Ацикловір добре проникає у всі органи та тканини організму, включаючи головний мозок та шкіру. Зв'язування з білками плазми становить 9-33% і залежить від його концентрації у плазмі. Концентрація у спинномозковій рідині становить близько 50% від його концентрації у плазмі. Ацикловір проникає через плацентарний бар'єр і накопичується у грудному молоці. ; Максимальна концентрація після призначення внутрішньо 200 мг 5 разів на добу – 0,7 мкг/мл, час досягнення максимальної концентрації – 1,5-2 год.; ; ; Метаболізується у печінці з утворенням фармакологічно неактивної сполуки 9-карбоксиметоксиметилгуаніну. Період напіввиведення у дорослих з нормальною функцією нирок ; складає; 2-3 години. У хворих з тяжкою нирковою недостатністю період напіввиведення – 20 год, при гемодіалізі – 5,7 год (при цьому концентрація ацикловіру у плазмі зменшується до 60% від вихідного значення). Близько 84% виділяється нирками у незміненому вигляді та 14% – у формі метаболіту. Нирковий кліренс ацикловіру становить 75-80% загального плазматичного кліренсу. Менш ніж 2% ацикловіру виводиться з організму через кишечник.Показання до застосуванняЛікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусами Herpes simplex; типу I та II, як первинних, так і вторинних, включаючи генітальний герпес. Профілактика загострень рецидивуючих інфекцій, спричинених вірусами Herpes simplex типу I та II, у пацієнтів із нормальним імунним статусом. Профілактика первинних та рецидивуючих інфекцій, спричинених вірусами Herpes simplex типу I та II у хворих з імунодефіцитом. ; У складі комплексної терапії пацієнтів з вираженим імунодефіцитом: при ВІЛ-інфекції (стадія СНІДу, ранні клінічні прояви та розгорнута клінічна картина) і у пацієнтів, які перенесли трансплантацію кісткового мозку. Лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zoster; (вітряна віспа, а також оперізувальний лишай - Herpes zoster).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру, ганцикловіру, фамцикловіру, валацикловіру або будь-якої допоміжної речовини препарату. Прийом препарату протипоказаний у період лактації. Дитячий вік до 3 років (для цієї лікарської форми). З ОБЕРЕЖНІСТЮ Дегідратація, ниркова недостатність, неврологічні порушення, у т.ч. в анамнезі.Вагітність та лактаціяЗастосування під час вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Ацикловір проникає через плацентарний бар'єр і накопичується у грудному молоці. При необхідності прийому ацикловіру в період лактації потрібне переривання грудного вигодовування.Побічна діяПрепарат добре переноситься. З боку шлунково-кишкового тракту: у поодиноких випадках – біль у животі, нудота, блювання, діарея. Лабораторні показники: що переходять незначне підвищення; активності ферментів печінки, рідко – невелике підвищення рівнів сечовини та креатиніну, гіпербілірубінемія, лейкопенія, еритропенія. З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, слабкість; в окремих випадках тремор, запаморочення, підвищена втома, сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації, парестезія, ажитація. Алергічні реакції: анафілактичні реакції, шкірні алергічні реакції (свербіж, синдром Лайєлла, кропив'янка, мультиформна ексудативна еритема, у т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), периферичні набряки. Інші: рідко – алопеція, лихоманка, міалгія, порушення зору, лімфоаденопатія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування з пробенецидом призводить до збільшення середнього періоду напіввиведення та зниження кліренсу ацикловіру. При одночасному прийомі з нефротоксичними препаратами збільшується ризик порушення функції нирок. Посилення ефекту відзначається при одночасному призначенні імуностимуляторів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Лікування необхідне; починати якнайшвидше, відразу після появи перших симптомів хвороби. Встановлюється індивідуально, залежно від ступеня тяжкості захворювання. При лікуванні інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних; Herpes simplex типу I та II, дорослим та дітям; старше 3 років препарат призначають по 200 мг 5 разів на добу протягом 5 днів з 4-х годинними інтервалами протягом дня та з 8-ми годинним інтервалом на ніч. В; Найважчих випадках захворювання курс лікування може бути продовжено за призначенням лікаря. ; У складі комплексної терапії при вираженому імунодефіциті, у тому числі при розгорнутій клінічній картині ВІЛ-інфекції (включаючи ранні клінічні прояви ВІЛ-інфекції та стадію СНІДу), після імплантації кісткового мозку призначають по 400 мг 5 разів на добу.Для профілактики рецидивів інфекцій, спричинених; вірусами Herpes simplex типу I та II, ; пацієнтам з нормальним імунним статусом та при рецидиві захворювання призначають по 200 мг 4 рази на добу кожні 6 годин. ; Для профілактики інфекцій, викликаних вірусами Herpes simplex типу I та II, ; дорослим та дітям старше 3-х років з імунодефіцитом, препарат рекомендується призначати по 200 мг 4 рази на добу кожні 6 годин, максимальна доза – до 400 мг ацикловіру 5 разів на добу залежно від тяжкості інфекції.При лікуванні інфекцій, викликаних Varicella zoster, дорослим призначають по 800 мг 5 разів на добу кожні 4 години вдень та з 8-ми годинним інтервалом на ніч. Тривалість курсу лікування – 7-10 днів. Дітям старше 3 років призначають по 20 мг/кг 4 рази на добу протягом 5 днів, дітям з масою тіла понад 40 кг препарат призначають у тому ж дозуванні, що й дорослим. При лікуванні інфекцій, спричинених Herpes zoster, призначають дорослим по 800 мг 4 рази на добу кожні 6 годин протягом 5 днів. У пацієнтів із порушенням функції нирок: ; При лікуванні та профілактиці інфекцій, спричинених Herpes simplex, у хворих з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв дозування препарату слід зменшити до 200 мг 2 рази на добу з 12-ти годинними інтервалами.При лікуванні інфекцій, викликаних Varicella zoster, у хворих з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв рекомендується знизити дозування препарату до 800 мг 2 рази на добу з 12 годинними інтервалами; при кліренсі креатиніну до 25 мл/хв призначається по 800 мг 3 рази на добу з 8 годинними інтервалами. Препарат приймається під час або відразу після їди і запивається достатньою кількістю води.ПередозуванняПероральний прийом 20 г ацикловіру не спричиняв розвитку специфічних симптомів. Можуть проявитись побічні явища з боку ЦНС – судоми, тремор, летаргія. При передозуванні після прийому внутрішньо необхідно викликати блювоту (найкраще протягом 30 хвилин після прийому препарату) та прийняти абсорбенти. У разі гострої ниркової недостатності та анурії: підтримка життєво важливих функцій, гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривале або повторне лікування ацикловіром хворих зі зниженим імунітетом може призвести до появи штамів вірусів, нечутливих до його дії. Застосовувати строго за призначенням лікаря, щоб уникнути ускладнень у дорослих та дітей старше 3-х років. ; ; ; З обережністю призначають пацієнтам з порушеннями функції нирок, хворим на літній вік у зв'язку зі збільшенням періоду напіввиведення ацикловіру. ; ; ; При застосуванні препарату необхідно забезпечити надходження достатньої кількості рідини. ; ; ; При прийомі препарату слід контролювати функцію нирок (рівень; сечовини крові та креатиніну плазми крові).; ; ; Ацикловір не попереджає передачу герпесу статевим шляхом, тому в період лікування необхідно утримуватись від статевих контактів, навіть за відсутності клінічних проявів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОдна таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить: Активна речовина: ацикловір – 425,532 мг (еквівалентно 400 мг ацикловіру безводного). Ядро таблетки: повідон – 11,198 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 22,396 мг, целюлоза мікрокристалічна – 89,586 мг, кремнію діоксид колоїдний – 2,800 мг, магнію стеарат – 8,399 мг; оболонка таблетки: Opadry Pink OY-24926 – 6,700 мг (склад: гіпромелоза – 4,958 мг, титану діоксид – 1,229 мг, макрогол – 0,496 мг, барвник заліза оксид червоний – 0,012 мг, барвник заліза оксид жовтий5. По 7 таблеток покритих плівковою оболонкою ПВХ/Ал блістер. Один, два, три або п'ять блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. Опис лікарської формиЕліптичні пігулки, покриті плівковою оболонкою, блідо-рожевого кольору з ризиком на одному боці. ;Фармакотерапевтична групаАцикловір-противірусний препарат, синтетичний аналог ациклічного пуринового нуклеозиду, що має високо вибіркову дію на віруси герпесу. Всередині інфікованих вірусом клітин під дією вірусної тимідинкінази; проходить ряд послідовних реакцій трансформації ацикловіру в моно-, ді-і трифосфат ацикловіру. Ацикловір трифосфат вбудовується в ланцюжок вірусної ДНК та блокує його синтез за допомогою конкурентного інгібування вірусної ДНК-полімерази. ; ; ; In vitro ацикловір ефективний проти вірусу простого герпесу – Herpes simplex типу I та II, проти вірусу Varicella zoster; Вищі концентрації потрібні для інгібування вірусу Епштейна-Барра. In vivo ацикловір терапевтично та профілактично ефективний насамперед при вірусних інфекціях, спричинених Herpes simplex.; ; ; При внутрішньому прийомі біологічна доступність становить 15-30%. Ацикловір добре проникає у всі органи та тканини організму, включаючи головний мозок та шкіру. Зв'язування з білками плазми становить 9-33% і залежить від його концентрації у плазмі. Концентрація у спинномозковій рідині становить близько 50% від його концентрації у плазмі. Ацикловір проникає через плацентарний бар'єр і накопичується у грудному молоці. ; Максимальна концентрація після призначення внутрішньо 200 мг 5 разів на добу – 0,7 мкг/мл, час досягнення максимальної концентрації – 1,5-2 год.; ; ; Метаболізується у печінці з утворенням фармакологічно неактивної сполуки 9-карбоксиметоксиметилгуаніну. Період напіввиведення у дорослих з нормальною функцією нирок ; складає; 2-3 години. У хворих з тяжкою нирковою недостатністю період напіввиведення – 20 год, при гемодіалізі – 5,7 год (при цьому концентрація ацикловіру у плазмі зменшується до 60% від вихідного значення). Близько 84% виділяється нирками у незміненому вигляді та 14% – у формі метаболіту. Нирковий кліренс ацикловіру становить 75-80% загального плазматичного кліренсу. Менш ніж 2% ацикловіру виводиться з організму через кишечник.Показання до застосуванняЛікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусами Herpes simplex; типу I та II, як первинних, так і вторинних, включаючи генітальний герпес. Профілактика загострень рецидивуючих інфекцій, спричинених вірусами Herpes simplex типу I та II, у пацієнтів із нормальним імунним статусом. Профілактика первинних та рецидивуючих інфекцій, спричинених вірусами Herpes simplex типу I та II у хворих з імунодефіцитом. ; У складі комплексної терапії пацієнтів з вираженим імунодефіцитом: при ВІЛ-інфекції (стадія СНІДу, ранні клінічні прояви та розгорнута клінічна картина) і у пацієнтів, які перенесли трансплантацію кісткового мозку. Лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zoster; (вітряна віспа, а також оперізувальний лишай - Herpes zoster).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру, ганцикловіру, фамцикловіру, валацикловіру або будь-якої допоміжної речовини препарату. Прийом препарату протипоказаний у період лактації. Дитячий вік до 3 років (для цієї лікарської форми). З ОБЕРЕЖНІСТЮ Дегідратація, ниркова недостатність, неврологічні порушення, у т.ч. в анамнезі.Вагітність та лактаціяЗастосування під час вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Ацикловір проникає через плацентарний бар'єр і накопичується у грудному молоці. При необхідності прийому ацикловіру в період лактації потрібне переривання грудного вигодовування.Побічна діяПрепарат добре переноситься. З боку шлунково-кишкового тракту: у поодиноких випадках – біль у животі, нудота, блювання, діарея. Лабораторні показники: що переходять незначне підвищення; активності ферментів печінки, рідко – невелике підвищення рівнів сечовини та креатиніну, гіпербілірубінемія, лейкопенія, еритропенія. З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, слабкість; в окремих випадках тремор, запаморочення, підвищена втома, сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації, парестезія, ажитація. Алергічні реакції: анафілактичні реакції, шкірні алергічні реакції (свербіж, синдром Лайєлла, кропив'янка, мультиформна ексудативна еритема, у т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), периферичні набряки. Інші: рідко – алопеція, лихоманка, міалгія, порушення зору, лімфоаденопатія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування з пробенецидом призводить до збільшення середнього періоду напіввиведення та зниження кліренсу ацикловіру. При одночасному прийомі з нефротоксичними препаратами збільшується ризик порушення функції нирок. Посилення ефекту відзначається при одночасному призначенні імуностимуляторів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Лікування необхідне; починати якнайшвидше, відразу після появи перших симптомів хвороби. Встановлюється індивідуально, залежно від ступеня тяжкості захворювання. При лікуванні інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних; Herpes simplex типу I та II, дорослим та дітям; старше 3 років препарат призначають по 200 мг 5 разів на добу протягом 5 днів з 4-х годинними інтервалами протягом дня та з 8-ми годинним інтервалом на ніч. В; Найважчих випадках захворювання курс лікування може бути продовжено за призначенням лікаря. ; У складі комплексної терапії при вираженому імунодефіциті, у тому числі при розгорнутій клінічній картині ВІЛ-інфекції (включаючи ранні клінічні прояви ВІЛ-інфекції та стадію СНІДу), після імплантації кісткового мозку призначають по 400 мг 5 разів на добу.Для профілактики рецидивів інфекцій, спричинених; вірусами Herpes simplex типу I та II, ; пацієнтам з нормальним імунним статусом та при рецидиві захворювання призначають по 200 мг 4 рази на добу кожні 6 годин. ; Для профілактики інфекцій, викликаних вірусами Herpes simplex типу I та II, ; дорослим та дітям старше 3-х років з імунодефіцитом, препарат рекомендується призначати по 200 мг 4 рази на добу кожні 6 годин, максимальна доза – до 400 мг ацикловіру 5 разів на добу залежно від тяжкості інфекції.При лікуванні інфекцій, викликаних Varicella zoster, дорослим призначають по 800 мг 5 разів на добу кожні 4 години вдень та з 8-ми годинним інтервалом на ніч. Тривалість курсу лікування – 7-10 днів. Дітям старше 3 років призначають по 20 мг/кг 4 рази на добу протягом 5 днів, дітям з масою тіла понад 40 кг препарат призначають у тому ж дозуванні, що й дорослим. При лікуванні інфекцій, спричинених Herpes zoster, призначають дорослим по 800 мг 4 рази на добу кожні 6 годин протягом 5 днів. У пацієнтів із порушенням функції нирок: ; При лікуванні та профілактиці інфекцій, спричинених Herpes simplex, у хворих з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв дозування препарату слід зменшити до 200 мг 2 рази на добу з 12-ти годинними інтервалами.При лікуванні інфекцій, викликаних Varicella zoster, у хворих з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв рекомендується знизити дозування препарату до 800 мг 2 рази на добу з 12 годинними інтервалами; при кліренсі креатиніну до 25 мл/хв призначається по 800 мг 3 рази на добу з 8 годинними інтервалами. Препарат приймається під час або відразу після їди і запивається достатньою кількістю води.ПередозуванняПероральний прийом 20 г ацикловіру не спричиняв розвитку специфічних симптомів. Можуть проявитись побічні явища з боку ЦНС – судоми, тремор, летаргія. При передозуванні після прийому внутрішньо необхідно викликати блювоту (найкраще протягом 30 хвилин після прийому препарату) та прийняти абсорбенти. У разі гострої ниркової недостатності та анурії: підтримка життєво важливих функцій, гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривале або повторне лікування ацикловіром хворих зі зниженим імунітетом може призвести до появи штамів вірусів, нечутливих до його дії. Застосовувати строго за призначенням лікаря, щоб уникнути ускладнень у дорослих та дітей старше 3-х років. ; ; ; З обережністю призначають пацієнтам з порушеннями функції нирок, хворим на літній вік у зв'язку зі збільшенням періоду напіввиведення ацикловіру. ; ; ; При застосуванні препарату необхідно забезпечити надходження достатньої кількості рідини. ; ; ; При прийомі препарату слід контролювати функцію нирок (рівень; сечовини крові та креатиніну плазми крові).; ; ; Ацикловір не попереджає передачу герпесу статевим шляхом, тому в період лікування необхідно утримуватись від статевих контактів, навіть за відсутності клінічних проявів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: ацикловір 400 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб, синтетичний аналог пуринового нуклеозиду. Має здатність інгібувати in vitro і in vivo вірус Herpes simplex типів 1 і 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр, цитомегаловірус. У культурі клітин ацикловір має найбільш виражену противірусну активність щодо вірусу Herpes simplex типу 1, далі в порядку зменшення активності слідують: вірус Herpes типу 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр і цитомегаловірус. Інгібуюча дія ацикловіру на ці віруси характеризується високою вибірковістю. Ацикловір не є субстратом для ферменту тимідинкінази неінфікованих клітин, тому ацикловір малотоксичний для клітин ссавців. Висока вибірковість дії та низька токсичність для людини обумовлені відсутністю необхідного ферменту для утворення ацикловіру трифосфату в інтактних клітинах макроорганізму. Тімідинкіназа клітин, інфікованих вірусами Herpes simplex типів 1 і 2, вірус Varicella zoster, вірус Епштейна-Барр або цитомегаловірусом, перетворює ацикловір на ацикловір монофосфат — аналог нуклеозиду, який потім послідовно перетворюється на дифосфат та трифосфат. Ацикловір трифосфат вбудовується в ланцюжок вірусної ДНК та блокує його синтез за допомогою конкурентного інгібування вірусної ДНК-полімерази. Таким чином, формується "дефектна" вірусна ДНК, що призводить до придушення реплікації нових поколінь вірусів. При лікуванні герпесу попереджає утворення нових елементів висипу, знижує ймовірність шкірної дисемінації та вісцеральних ускладнень, прискорює утворення кірки, знижує біль у гострій фазі оперізувального герпесу. У пацієнтів з вираженим імунодефіцитом тривалі або повторні курси терапії ацикловіром можуть призводити до появи резистентних штамів, тому подальше лікування ацикловіром може бути неефективним. У більшості виділених штамів зі зниженою чутливістю до ацикловіру відзначалося відносно низький вміст вірусної тимідинкінази, порушення структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вплив ацикловіру на штами вірусу Herpes simplex in vitro також може призводити до утворення менш чутливих до нього штамів. Не встановлено кореляцію між чутливістю штамів вірусу Herpes simplex до ацикловіру in vitro та клінічною ефективністю препарату.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні системна абсорбція мінімальна.Клінічна фармакологіяПротивірусний препарат.Показання до застосуванняЛікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес; профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів із нормальним імунним статусом; профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 у пацієнтів з імунодефіцитом; лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zoster - вітряної віспи та оперізувального герпесу (раніше лікування оперізувального герпесу ацикловіром має аналгетичний ефект і може знизити частоту виникнення постгерпетичної невралгії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для вживання); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (для лікарських форм, що містять лактозу). З обережністю: хронічна ниркова недостатність; стани, що супроводжуються дегідратацією (в т.ч. блювання, діарея); вагітність.Вагітність та лактаціяЗастосування ацикловіру при вагітності можливе у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Після прийому ацикловіру внутрішньо в дозі 200 мг 5 разів на добу його концентрація в грудному молоці становить від 60% до 410% плазмової концентрації. При таких концентраціях у грудному молоці діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, можуть отримувати ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг/добу. З огляду на цей факт, при необхідності системного застосування ацикловіру на час лікування слід припинити грудне вигодовування. Застосування у дітей Внутрішньо дітям старше 2 років - по 200-400 мг 3-5 разів на добу, при необхідності - по 20 мг/кг (до 800 мг на прийом) 4 рази на добу. У дітей віком до 2 років застосовують у дозі, що дорівнює половині дози для дорослих. Тривалість лікування – 5-10 днів.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1 /1000) і дуже рідко (<10 000), частота невідома (частоту виникнення не можна визначити виходячи з наявних даних). Для прийому всередину З боку імунної системи: рідко – анафілаксія. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі; рідко - минуще підвищення активності печінкових трансаміназ і концентрації білірубіну; дуже рідко – гепатит, жовтяниця. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – психотичні розлади, тремор, атаксія, дизартрія, судоми, енцефалопатія, кома, галюцинації, сонливість, ажитація, сплутаність свідомості, парестезії. З боку сечовивідної системи: рідко - скороминуще підвищення концентрації сечовини, креатиніну в плазмі; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, ниркова колька. З боку дихальної системи: рідко – задишка. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип, у т.ч. фотосенсибілізація, свербіж шкіри; нечасто - кропив'янка, швидке дифузне випадання волосся (т.к. даний тип випадання волосся пов'язаний з різними захворюваннями та прийомом лікарських засобів, то зв'язок між даною подією та прийомом ацикловіру є невизначеним); рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла. З боку системи кровотворення: дуже рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Інші: часто - лихоманка, стомлюваність; рідко – нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що блокують канальцеву секрецію (наприклад, пробенецид і циметидин) - можливе підвищення концентрації ацикловіру в плазмі, збільшення AUC ацикловіру, зниження його ниркового кліренсу. Однак корекція дози не потрібна внаслідок широкого діапазону терапевтичних доз ацикловіру. Мікофенолат мофетил – збільшення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу.Спосіб застосування та дозиПрепарат можна приймати під час їжі, оскільки їда не викликає суттєвих порушень абсорбції ацикловіру. Дорослі Лікування інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 Рекомендована доза залишає 200 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Як правило, курс лікування становить 5 днів, але може бути продовжений при тяжких первинних інфекціях. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза ацикловіру може бути збільшена до 400 мг. В якості альтернативи може бути розглянута можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Лікування необхідно розпочинати якомога раніше після виникнення інфекції; при рецидивах ацикловір рекомендується призначати вже у продромальному періоді або з появою перших елементів висипу. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2 у, пацієнтів із нормальним імунним статусом Рекомендована доза становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин); може бути використана схема прийому по 400 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). У ряді випадків виявляються ефективними нижчі дози ацикловіру - 200 мг 3 рази на добу (кожні 8 год) або 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). У деяких пацієнтів може загостритися інфекція при прийомі сумарної добової дози 800 мг. Лікування ацикловіром слід періодично переривати на 6-12 місяців для виявлення можливих змін перебігу захворювання. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів з імунодефіцитом Рекомендована доза ацикловіру становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза ацикловіру може бути збільшена до 400 мг 4 рази на добу. В якості альтернативи може бути розглянута можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Тривалість профілактичного курсу терапії визначається тривалістю періоду, коли існує ризик інфікування. Лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zosler - вітряної віспи та оперізувального герпесу Рекомендована ацикловіра становить 800 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 7 днів. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника необхідно розглянути можливість застосування ацикловіру у вигляді внутрішньовенних інфузій. Препарат слід призначати якнайшвидше після початку інфекції, т.к. у цьому випадку лікування ефективніше. Діти та віці 3 років і старше Лікування інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2; профілактика інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у пацієнтів з імунодефіцитом Ацикловір застосовується у таких дозах, як і для дорослих. Лікування вітряної віспи Дітям віком 6 років і старше – 800 мг 4 рази на добу; у віці від 3 до 6 років - 400 мг 4 рази на добу. Більш точно дозу можна визначити з розрахунку 20 мг/кг маси тіла (але не більше 800 мг) 4 рази на добу. Курс лікування становить 5 днів. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2; лікування оперізувального герпесу Дані про режим дозування відсутні. Пацієнти похилого віку Дозу препарату слід коригувати залежно від ступеня ниркової недостатності. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. Пацієнти з порушенням функції нирок Ацикловір слід призначати обережно. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. У пацієнтів з нирковою недостатністю прийом ацикловіру внутрішньо у рекомендованих дозах з метою лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, не призводить до кумуляції активної речовини до концентрацій, що перевищують встановлений безпечний рівень. Однак у пацієнтів з КК < 10 мл/хв. дозу ацикловіру рекомендується зменшити до 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 год). При лікуванні вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендовані дози ацикловіру складають: КК < 10 мл/хв – 800 мг 2 рази на добу (кожні 12 год); КК 10-25 мл/хв - 800 мг 3 рази на добу (кожні 8 год).ПередозуванняДані про передозування препарату не надано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосування при тяжких порушеннях функції нирок. Слід враховувати, що при застосуванні ацикловіру можливий розвиток гострої ниркової недостатності внаслідок утворення осаду з кристалів ацикловіру, що особливо ймовірно при швидкому внутрішньовенному введенні, одночасному застосуванні нефротоксичних препаратів, у пацієнтів з порушеннями функції нирок та недостатнім водним навантаженням. При застосуванні ацикловіру необхідно контролювати функцію нирок (визначення рівня азоту сечовини у крові та креатиніну у плазмі крові). Лікування пацієнтів похилого віку слід проводити при достатньому збільшенні водного навантаження та під наглядом лікаря, т.к. у цієї категорії пацієнтів збільшується T1/2ацикловіру. При лікуванні генітального герпесу слід уникати статевих контактів чи використовувати презервативи, т.к. застосування ацикловіру не запобігає передачі вірусу партнерам.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацикловір - 200,00 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію, повідон К30, магнію стеарат. По 5, 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 2 контурні осередкові упаковки по 10 таблеток або 5 контурних осередкових упаковок по 5 таблеток з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору з фаскою та ризиком на одній стороні та гравіюванням "R" на іншій.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Ацикловір лише частково абсорбується із кишечника. Після прийому 200 мг ацикловіру кожні 4 години середня максимальна рівноважна концентрація у плазмі (Cssmax) становила 3,1 мкМ (0,7 мкг/мг), а середня рівноважна мінімальна концентрація у плазмі (Cssmin) була 1,8 мкМ (0,4 мкг/мл). При прийомі 400 мг та 800 мг ацикловіру кожні 4 години Cssmax становила 5,3 мкМ (1,2 мкг/мл) та 8 мкМ (1,8 мкг/мл) відповідно, a Cssmin – 2,7 мкМ (0,6 мкг) /мл) та 4 мкМ (0,9 мкг/мл) відповідно. Розподіл Концентрація ацикловіру в спинномозковій рідині становить приблизно 50% від його концентрації у плазмі крові. З білками плазми крові ацикловір зв'язується незначною мірою (9-33%), тому лікарські взаємодії внаслідок витіснення з ділянок зв'язування з білками плазми малоймовірні. Виведення У дорослих після прийому ацикловіру внутрішньо період напіввиведення з плазми становить близько 3 годин. Більшість препарату виводиться нирками у незміненому вигляді. Нирковий кліренс ацикловіру значно перевищує кліренс креатиніну, що свідчить про виведення ацикловіру за допомогою клубочкової фільтрації, а й канальцевої секреції. Основним метаболітом ацикловіру є 9-карбоксиметоксиметилгуанін, частку якого в сечі припадає близько 10-15% введеної дози препарату. При призначенні ацикловіру через 1 годину після прийому 1 г пробенециду період напіввиведення ацикловіру та AUC (площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час") збільшувалися на 18% та 40% відповідно. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю період напіввиведення ацикловіру становив у середньому 19,5 години. При проведенні гемодіалізу середній період напіввиведення ацикловіру становив 57 години. Концентрація ацикловіру в плазмі під час діалізу знижувалася приблизно на 60%. У пацієнтів похилого віку кліренс ацикловіру з віком знижується паралельно зі зниженням кліренсу креатиніну, проте період напіввиведення ацикловіру змінюється незначно. При одночасному введенні ацикловіру та зидовудину ВІЛ-інфікованим пацієнтам фармакокінетичні характеристики обох препаратів практично не змінювалися.ФармакодинамікаАцикловір - це синтетичний аналог пуринового нуклеозиду, який має здатність інгібувати in vitro та in vivo віруси герпесу людини, включаючи вірус простого герпесу (ВПГ) 1-го та 2-го типів, вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу (варіцелла-зостер zoster virus (ВЗВ)), вірус Епштейна-Барр (ЕБВ) та цитомегаловірус (ЦМВ). У культурі клітин ацикловір має найбільш виражену противірусну активність щодо ВПГ-1, далі в порядку зменшення активності слідують: ВПГ-2, ВЗВ, ЕБВ і ЦМВ. Інгібуюча дія ацикловіру на віруси герпесу (ВПГ-1, ВПГ-2, ВЗВ, ЕБВ та ЦМВ) має високовиборчий характер. Ацикловір не є субстратом для ферменту тимідинкінази неінфікованих клітин, тому ацикловір малотоксичний для клітин ссавців. Тімідинкіназа клітин, інфікованих вірусами ВПГ, ВЗВ, ЕБВ і ЦМВ, перетворює ацикловір на ацикловірмонофосфат - аналог нуклеозиду, який потім послідовно перетворюється на дифосфат і трифосфат під дією клітинних ферментів. Включення ацикловіртрифосфату в ланцюжок вірусної ДНК та подальший обрив ланцюга блокують подальшу реплікацію вірусної ДНК. У пацієнтів з вираженим імунодефіцитом тривалі або повторні курси терапії ацикловіром можуть призводити до появи резистентних штамів, тому подальше лікування ацикловіром може бути неефективним. У більшості виділених штамів зі зниженою чутливістю до ацикловіру відзначалося відносно низький вміст вірусної тимідинкінази, порушення структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вплив ацикловіру на штами вірусу простого герпесу (ВПГ) in vitro також може призводити до утворення менш чутливих до нього штамів. Не встановлена ​​кореляція між чутливістю штамів вірусу простого герпесу (ВПГ) до ацикловіру in vitro та клінічною ефективністю препарату.Показання до застосуванняЛікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом простого герпесу, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із імунодефіцитом. Лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу (раніше лікування оперізувального герпесу ацикловіром має аналгетичний ефект і може знизити частоту виникнення постгерпетичної невралгії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру або будь-якого іншого компонента препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 3-х років. З обережністю: вагітність, період грудного вигодовування, літній вік, ниркова недостатність, дегідратація, одночасне застосування з іншими нефротоксичними препаратами.Вагітність та лактаціяФертильність Немає даних про вплив ацикловіру на жіночу фертильність. У дослідженні за участю 20 пацієнтів чоловічої статі з нормальною кількістю сперматозоїдів було встановлено, що застосування ацикловіру внутрішньо дозою до 1 г на добу протягом 6 місяців не мало клінічно значущого впливу на кількість, рухливість або морфологію сперматозоїдів. Вагітність У постреєстраційному реєстрі вагітностей при лікуванні ацикловіром зібрані дані про результати вагітності у жінок, які приймали ацикловір у різних лікарських формах. При аналізі даних реєстру не відзначалося збільшення кількості вроджених дефектів у новонароджених, матері яких приймали ацикловір під час вагітності, порівняно із загальною популяцією. Виявлені вроджені дефекти не відрізнялися одноманітністю чи закономірністю, що дозволяють припустити загальну причину виникнення. Однак слід дотримуватися обережності при призначенні ацикловіру жінкам у період вагітності та оцінювати передбачувану користь для матері та можливий ризик для плода. Період грудного вигодовування Після прийому ацикловіру внутрішньо у дозі 200 мг 5 разів на добу ацикловір визначався у грудному молоці у концентрації, що становить від 60 до 410 % плазмової концентрації. При таких концентраціях у грудному молоці діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, можуть отримувати ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг/добу. Враховуючи це, слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Ацикловір Реневал жінкам, що годують.Побічна діяДля оцінки частоти небажаних реакцій (HP) використані такі критерії: "дуже часто" (> 1/10); "часто" (≥ 1/100, < 1/10); "нечасто" (≥ 1/1000, < 1/100); "рідко" (≥ 1/10000, < 1/1000); "дуже рідко" (<1/10000). HP згруповані відповідно до системно-органних класів медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA, а також рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я. З боку кровоносної та лімфатичної системи, дуже рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – анафілаксія. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – збудження, сплутаність свідомості, тремор, атаксія, дизартрія, галюцинації, психотичні симптоми, судоми, сонливість, енцефалопатія, кома. Зазвичай ці побічні ефекти спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю або за наявності інших провокуючих факторів і були переважно оборотними. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – задишка. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – оборотне збільшення білірубіну та печінкових ферментів у крові; дуже рідко – гепатит, жовтяниця. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – свербіж, висип, у тому числі фотосенсибілізація; нечасто – кропив'янка, швидке дифузне випадання волосся. Оскільки такий тип алопеції спостерігається при різних захворюваннях та при терапії багатьма лікарськими засобами, зв'язок її з прийомом ацикловіру не встановлено; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, мультиформна ексудативна еритема. З боку сечовивідної системи: рідко – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, ниркова колька. Ниркова колька може бути пов'язана з нирковою недостатністю та кристалурією. Інші: часто – стомлюваність, лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиЖодних клінічно значущих взаємодій при застосуванні ацикловіру не відзначалося. Ацикловір виводиться у незміненому вигляді із сечею шляхом активної канальцевої секреції. Усі препарати з аналогічним шляхом виведення можуть збільшувати плазмову концентрацію ацикловіру. Ацикловір підвищує AUC теофіліну приблизно на 50% при одночасному прийомі, тому рекомендується вимірювати плазмові концентрації теофіліну при одночасному призначенні ацикловіру. Пробенецид та циметидин збільшують показник AUC ацикловіру та знижують його нирковий кліренс. Відзначалося збільшення показника AUC у плазмі крові для ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу, імунодепресанту, що застосовується у трансплантології, при одночасному застосуванні обох препаратів. Однак корекція дози не потрібна внаслідок широкого терапевтичного індексу ацикловіру.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи повною склянкою води. Препарат Ацикловір Реневал можна приймати під час їжі, оскільки їда не порушує значною мірою його абсорбцію. Дорослі Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, доза препарату Ацикловір Реневал, що рекомендується, становить 200 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Зазвичай курс лікування становить 5 днів, але може бути продовжений при тяжких первинних інфекціях. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза препарату Ацикловір Реневал для внутрішнього застосування може бути збільшена до 400 мг. Як альтернатива може бути розглянута можливість застосування ацикловіру в лікарській формі Ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Лікування необхідно розпочинати якомога раніше після виникнення інфекції; при рецидивах препарат рекомендується призначати вже у продромальному періоді або з появою перших елементів висипу. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом Для профілактики рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом рекомендована доза препарату Ацикловір Реневал становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). Багатьом пацієнтам підходить зручніша схема терапії 400 мг 2 рази на добу (кожні 12 годин). У ряді випадків виявляються ефективнішими нижчі дози препарату Ацикловір Реневал 200 мг 3 рази на добу (кожні 8 годин) або 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 годин). У деяких пацієнтів може загостритися інфекція при прийомі сумарної добової дози 800 мг. Лікування препаратом Ацикловір Реневал слід періодично переривати на 6-12 місяців для виявлення можливих змін перебігу захворювання. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із імунодефіцитом Для профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів з імунодефіцитом рекомендована доза препарату Ацикловір Реневал становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). У разі вираженого імунодефіциту (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза препарату Ацикловір Реневал може бути збільшена до 400 мг внутрішньо. Як альтернатива може бути розглянута можливість застосування ацикловіру в лікарській формі Ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Тривалість профілактичного курсу терапії визначається тривалістю періоду, коли існує ризик інфікування. Лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу Для лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу (поперечного лишаю) рекомендована доза препарату Ацикловір Реневал становить 800 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 7 днів. Лікування оперізувального герпесу слід починати якомога раніше від моменту перших проявів захворювання, тому що в цьому випадку лікування буде більш ефективним. Лікування вітряної віспи у пацієнтів із нормальним імунним статусом слід розпочати протягом 24 годин з моменту появи висипів. У пацієнтів з тяжким імунодефіцитом (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника необхідно розглянути можливість призначення ацикловіру у лікарській формі Ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Особливі групи пацієнтів Діти віком від 3-х років і старші Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу; профілактика інфекцій, викликаних вірусом простого герпесу: у пацієнтів з імунодефіцитом - у віці від 3-х років і старше застосовують такі ж дози, як для дорослих. Лікування вітряної віспи у віці від 6 років і старше – 800 мг 4 рази на добу; у віці від 3 до 6 років – 400 мг 4 рази на добу. Точнішу дозу можна визначити з розрахунку 20 мг/кг маси тіла (але не більше 800 мг) 4 рази на добу. Курс лікування становить 5 днів. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом; лікування оперізувального герпесу Дані про режим дозування відсутні. Пацієнти похилого віку Необхідно враховувати ймовірність наявності ниркової недостатності у пацієнтів похилого віку, дози повинні бути скориговані відповідно до ступеня ниркової недостатності. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. Пацієнти з порушенням функції нирок Необхідно бути обережними при призначенні препарату Ацикловір Реневал пацієнтам з порушенням функції нирок. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. У пацієнтів з нирковою недостатністю прийом препарату Ацикловір Реневал внутрішньо у рекомендованих дозах з метою лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, не призводить до кумуляції препарату до концентрацій, що перевищують встановлені безпечні рівні. Однак у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв. При лікуванні вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендовані дози препарату Ацикловір Реневал, таблетки складають: при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв – 800 мг 2 рази на добу (кожні 12 годин); при кліренсі креатиніну 10-25 мл/хв – 800 мг 3 рази на добу (кожні 8 годин).ПередозуванняСимптоми Ацикловір лише частково абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Як правило, при випадковому одноразовому прийомі ацикловіру дозою до 20 г токсичні ефекти не були зареєстровані. При повторних прийомах внутрішньо протягом декількох днів доз, що перевищують рекомендовані, відзначалися порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання) та нервової системи (головний біль та сплутаність свідомості). Іноді можуть бути такі неврологічні ефекти, як судомні напади, кома. Лікування Пацієнти потребують ретельного медичного спостереження з метою виявлення можливих симптомів інтоксикації. Ацикловір виводиться з організму за допомогою гемодіалізу, тому гемодіаліз може бути використаний для лікування передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДоступних даних, отриманих в результаті проведених клінічних досліджень, недостатньо, щоб зробити висновок про те, що застосування ацикловіру знижує ризик захворювання на вітряну віспу у пацієнтів з нормальним імунним статусом. Ризик розвитку ниркової недостатності зростає при одночасному застосуванні з іншими нефротоксичними препаратами. Стан гідратації Пацієнти, які приймають високі дози препарату Ацикловір Реневал, повинні отримувати достатню кількість рідини. Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції нирок Оскільки ацикловір виводиться нирками, необхідно коригувати дозу препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів похилого віку може спостерігатися порушення функції нирок, тому для цієї групи пацієнтів потрібна корекція дози. Як літні пацієнти, так і пацієнти з порушенням функції нирок перебувають у групі підвищеного ризику розвитку побічних ефектів з боку нервової системи (зазвичай такі реакції оборотні у відповідь на відміну препарату) і, відповідно, повинні перебувати під пильним медичним наглядом. Пацієнти з вираженим імунодефіцитом Тривалі або повторні курси лікування ацикловіром у пацієнтів з вираженим імунодефіцитом можуть призвести до появи штамів вірусу зі зниженою чутливістю до ацикловіру, які не дадуть відповідь на продовження терапії ацикловіром. Передача інфекції Усім пацієнтам, особливо при наявності клінічних проявів, слід дотримуватися обережності, щоб уникнути потенційної можливості передачі вірусу, а також пацієнтів необхідно інформувати про випадки безсимптомного вірусоносійства. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу ацикловіру на здатність до керування транспортними засобами чи механізмами не проводилося. Спрогнозувати негативний вплив ацикловіру на ці види діяльності на підставі фармакологічних властивостей діючої речовини не є можливим, але необхідно враховувати профіль побічної дії ацикловіру.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацикловір - 400,00 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію, повідон К30, магнію стеарат. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 2 контурні осередкові упаковки по 10 таблеток з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору з ризиком.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Ацикловір лише частково абсорбується із кишечника. Після прийому 200 мг ацикловіру кожні 4 години середня максимальна рівноважна концентрація у плазмі (Cssmax) становила 3,1 мкМ (0,7 мкг/мг), а середня рівноважна мінімальна концентрація у плазмі (Cssmin) була 1,8 мкМ (0,4 мкг/мл). При прийомі 400 мг та 800 мг ацикловіру кожні 4 години Cssmax становила 5,3 мкМ (1,2 мкг/мл) та 8 мкМ (1,8 мкг/мл) відповідно, a Cssmin – 2,7 мкМ (0,6 мкг) /мл) та 4 мкМ (0,9 мкг/мл) відповідно. Розподіл Концентрація ацикловіру в спинномозковій рідині становить приблизно 50% від його концентрації у плазмі крові. З білками плазми крові ацикловір зв'язується незначною мірою (9-33%), тому лікарські взаємодії внаслідок витіснення з ділянок зв'язування з білками плазми малоймовірні. Виведення У дорослих після прийому ацикловіру внутрішньо період напіввиведення з плазми становить близько 3 годин. Більшість препарату виводиться нирками у незміненому вигляді. Нирковий кліренс ацикловіру значно перевищує кліренс креатиніну, що свідчить про виведення ацикловіру за допомогою клубочкової фільтрації, а й канальцевої секреції. Основним метаболітом ацикловіру є 9-карбоксиметоксиметилгуанін, частку якого в сечі припадає близько 10-15% введеної дози препарату. При призначенні ацикловіру через 1 годину після прийому 1 г пробенециду період напіввиведення ацикловіру та AUC (площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час") збільшувалися на 18% та 40% відповідно. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю період напіввиведення ацикловіру становив у середньому 19,5 години. При проведенні гемодіалізу середній період напіввиведення ацикловіру становив 57 години. Концентрація ацикловіру в плазмі під час діалізу знижувалася приблизно на 60%. У пацієнтів похилого віку кліренс ацикловіру з віком знижується паралельно зі зниженням кліренсу креатиніну, проте період напіввиведення ацикловіру змінюється незначно. При одночасному введенні ацикловіру та зидовудину ВІЛ-інфікованим пацієнтам фармакокінетичні характеристики обох препаратів практично не змінювалися.ФармакодинамікаАцикловір - це синтетичний аналог пуринового нуклеозиду, який має здатність інгібувати in vitro та in vivo віруси герпесу людини, включаючи вірус простого герпесу (ВПГ) 1-го та 2-го типів, вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу (варіцелла-зостер zoster virus (ВЗВ)), вірус Епштейна-Барр (ЕБВ) та цитомегаловірус (ЦМВ). У культурі клітин ацикловір має найбільш виражену противірусну активність щодо ВПГ-1, далі в порядку зменшення активності слідують: ВПГ-2, ВЗВ, ЕБВ і ЦМВ. Інгібуюча дія ацикловіру на віруси герпесу (ВПГ-1, ВПГ-2, ВЗВ, ЕБВ та ЦМВ) має високовиборчий характер. Ацикловір не є субстратом для ферменту тимідинкінази неінфікованих клітин, тому ацикловір малотоксичний для клітин ссавців. Тімідинкіназа клітин, інфікованих вірусами ВПГ, ВЗВ, ЕБВ і ЦМВ, перетворює ацикловір на ацикловірмонофосфат - аналог нуклеозиду, який потім послідовно перетворюється на дифосфат і трифосфат під дією клітинних ферментів. Включення ацикловіртрифосфату в ланцюжок вірусної ДНК та подальший обрив ланцюга блокують подальшу реплікацію вірусної ДНК. У пацієнтів з вираженим імунодефіцитом тривалі або повторні курси терапії ацикловіром можуть призводити до появи резистентних штамів, тому подальше лікування ацикловіром може бути неефективним. У більшості виділених штамів зі зниженою чутливістю до ацикловіру відзначалося відносно низький вміст вірусної тимідинкінази, порушення структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вплив ацикловіру на штами вірусу простого герпесу (ВПГ) in vitro також може призводити до утворення менш чутливих до нього штамів. Не встановлена ​​кореляція між чутливістю штамів вірусу простого герпесу (ВПГ) до ацикловіру in vitro та клінічною ефективністю препарату.Показання до застосуванняЛікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом простого герпесу, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із імунодефіцитом. Лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу (раніше лікування оперізувального герпесу ацикловіром має аналгетичний ефект і може знизити частоту виникнення постгерпетичної невралгії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру, валацикловіру або будь-якого іншого компонента препарату; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 3-х років. З обережністю: вагітність, період грудного вигодовування, літній вік, ниркова недостатність, дегідратація, одночасне застосування з іншими нефротоксичними препаратами.Вагітність та лактаціяФертильність Немає даних про вплив ацикловіру на жіночу фертильність. У дослідженні за участю 20 пацієнтів чоловічої статі з нормальною кількістю сперматозоїдів було встановлено, що застосування ацикловіру внутрішньо дозою до 1 г на добу протягом 6 місяців не мало клінічно значущого впливу на кількість, рухливість або морфологію сперматозоїдів. Вагітність У постреєстраційному реєстрі вагітностей при лікуванні ацикловіром зібрані дані про результати вагітності у жінок, які приймали ацикловір у різних лікарських формах. При аналізі даних реєстру не відзначалося збільшення кількості вроджених дефектів у новонароджених, матері яких приймали ацикловір під час вагітності, порівняно із загальною популяцією. Виявлені вроджені дефекти не відрізнялися одноманітністю чи закономірністю, що дозволяють припустити загальну причину виникнення. Однак слід дотримуватися обережності при призначенні ацикловіру жінкам у період вагітності та оцінювати передбачувану користь для матері та можливий ризик для плода. Період грудного вигодовування Після прийому ацикловіру внутрішньо у дозі 200 мг 5 разів на добу ацикловір визначався у грудному молоці у концентрації, що становить від 60 до 410 % плазмової концентрації. При таких концентраціях у грудному молоці діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, можуть отримувати ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг/добу. Враховуючи це, слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Ацикловір Реневал жінкам, що годують.Побічна діяДля оцінки частоти небажаних реакцій (HP) використані такі критерії: "дуже часто" (> 1/10); "часто" (≥ 1/100, < 1/10); "нечасто" (≥ 1/1000, < 1/100); "рідко" (≥ 1/10000, < 1/1000); "дуже рідко" (<1/10000). HP згруповані відповідно до системно-органних класів медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA, а також рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я. З боку кровоносної та лімфатичної системи, дуже рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – анафілаксія. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – збудження, сплутаність свідомості, тремор, атаксія, дизартрія, галюцинації, психотичні симптоми, судоми, сонливість, енцефалопатія, кома. Зазвичай ці побічні ефекти спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю або за наявності інших провокуючих факторів і були переважно оборотними. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – задишка. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – оборотне збільшення білірубіну та печінкових ферментів у крові; дуже рідко – гепатит, жовтяниця. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – свербіж, висип, у тому числі фотосенсибілізація; нечасто – кропив'янка, швидке дифузне випадання волосся. Оскільки такий тип алопеції спостерігається при різних захворюваннях та при терапії багатьма лікарськими засобами, зв'язок її з прийомом ацикловіру не встановлено; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, мультиформна ексудативна еритема. З боку сечовивідної системи: рідко – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, ниркова колька. Ниркова колька може бути пов'язана з нирковою недостатністю та кристалурією. Інші: часто – стомлюваність, лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиЖодних клінічно значущих взаємодій при застосуванні ацикловіру не відзначалося. Ацикловір виводиться у незміненому вигляді із сечею шляхом активної канальцевої секреції. Усі препарати з аналогічним шляхом виведення можуть збільшувати плазмову концентрацію ацикловіру. Ацикловір підвищує AUC теофіліну приблизно на 50% при одночасному прийомі, тому рекомендується вимірювати плазмові концентрації теофіліну при одночасному призначенні ацикловіру. Пробенецид та циметидин збільшують показник AUC ацикловіру та знижують його нирковий кліренс. Відзначалося збільшення показника AUC у плазмі крові для ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу, імунодепресанту, що застосовується у трансплантології, при одночасному застосуванні обох препаратів. Однак корекція дози не потрібна внаслідок широкого терапевтичного індексу ацикловіру.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи повною склянкою води. Препарат Ацикловір Реневал можна приймати під час їжі, оскільки їда не порушує значною мірою його абсорбцію. Дорослі Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, доза препарату Ацикловір Реневал, що рекомендується, становить 200 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Зазвичай курс лікування становить 5 днів, але може бути продовжений при тяжких первинних інфекціях. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза препарату Ацикловір Реневал для внутрішнього застосування може бути збільшена до 400 мг. Як альтернатива може бути розглянута можливість застосування ацикловіру в лікарській формі Ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Лікування необхідно розпочинати якомога раніше після виникнення інфекції; при рецидивах препарат рекомендується призначати вже у продромальному періоді або з появою перших елементів висипу. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом Для профілактики рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом рекомендована доза препарату Ацикловір Реневал становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). Багатьом пацієнтам підходить зручніша схема терапії 400 мг 2 рази на добу (кожні 12 годин). У ряді випадків виявляються ефективнішими нижчі дози препарату Ацикловір Реневал 200 мг 3 рази на добу (кожні 8 годин) або 200 мг 2 рази на добу (кожні 12 годин). У деяких пацієнтів може загостритися інфекція при прийомі сумарної добової дози 800 мг. Лікування препаратом Ацикловір Реневал слід періодично переривати на 6-12 місяців для виявлення можливих змін перебігу захворювання. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із імунодефіцитом Для профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів з імунодефіцитом рекомендована доза препарату Ацикловір Реневал становить 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин). У разі вираженого імунодефіциту (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза препарату Ацикловір Реневал може бути збільшена до 400 мг внутрішньо. Як альтернатива може бути розглянута можливість застосування ацикловіру в лікарській формі Ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Тривалість профілактичного курсу терапії визначається тривалістю періоду, коли існує ризик інфікування. Лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу Для лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу (поперечного лишаю) рекомендована доза препарату Ацикловір Реневал становить 800 мг 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 7 днів. Лікування оперізувального герпесу слід починати якомога раніше від моменту перших проявів захворювання, тому що в цьому випадку лікування буде більш ефективним. Лікування вітряної віспи у пацієнтів із нормальним імунним статусом слід розпочати протягом 24 годин з моменту появи висипів. У пацієнтів з тяжким імунодефіцитом (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника необхідно розглянути можливість призначення ацикловіру у лікарській формі Ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Особливі групи пацієнтів Діти віком від 3-х років і старші Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу; профілактика інфекцій, викликаних вірусом простого герпесу: у пацієнтів з імунодефіцитом - у віці від 3-х років і старше застосовують такі ж дози, як для дорослих. Лікування вітряної віспи у віці від 6 років і старше – 800 мг 4 рази на добу; у віці від 3 до 6 років – 400 мг 4 рази на добу. Точнішу дозу можна визначити з розрахунку 20 мг/кг маси тіла (але не більше 800 мг) 4 рази на добу. Курс лікування становить 5 днів. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом; лікування оперізувального герпесу Дані про режим дозування відсутні. Пацієнти похилого віку Необхідно враховувати ймовірність наявності ниркової недостатності у пацієнтів похилого віку, дози повинні бути скориговані відповідно до ступеня ниркової недостатності. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. Пацієнти з порушенням функції нирок Необхідно бути обережними при призначенні препарату Ацикловір Реневал пацієнтам з порушенням функції нирок. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. У пацієнтів з нирковою недостатністю прийом препарату Ацикловір Реневал внутрішньо у рекомендованих дозах з метою лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, не призводить до кумуляції препарату до концентрацій, що перевищують встановлені безпечні рівні. Однак у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв. При лікуванні вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендовані дози препарату Ацикловір Реневал, таблетки складають: при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв – 800 мг 2 рази на добу (кожні 12 годин); при кліренсі креатиніну 10-25 мл/хв – 800 мг 3 рази на добу (кожні 8 годин).ПередозуванняСимптоми Ацикловір лише частково абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Як правило, при випадковому одноразовому прийомі ацикловіру дозою до 20 г токсичні ефекти не були зареєстровані. При повторних прийомах внутрішньо протягом декількох днів доз, що перевищують рекомендовані, відзначалися порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання) та нервової системи (головний біль та сплутаність свідомості). Іноді можуть бути такі неврологічні ефекти, як судомні напади, кома. Лікування Пацієнти потребують ретельного медичного спостереження з метою виявлення можливих симптомів інтоксикації. Ацикловір виводиться з організму за допомогою гемодіалізу, тому гемодіаліз може бути використаний для лікування передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДоступних даних, отриманих в результаті проведених клінічних досліджень, недостатньо, щоб зробити висновок про те, що застосування ацикловіру знижує ризик захворювання на вітряну віспу у пацієнтів з нормальним імунним статусом. Ризик розвитку ниркової недостатності зростає при одночасному застосуванні з іншими нефротоксичними препаратами. Стан гідратації Пацієнти, які приймають високі дози препарату Ацикловір Реневал, повинні отримувати достатню кількість рідини. Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції нирок Оскільки ацикловір виводиться нирками, необхідно коригувати дозу препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів похилого віку може спостерігатися порушення функції нирок, тому для цієї групи пацієнтів потрібна корекція дози. Як літні пацієнти, так і пацієнти з порушенням функції нирок перебувають у групі підвищеного ризику розвитку побічних ефектів з боку нервової системи (зазвичай такі реакції оборотні у відповідь на відміну препарату) і, відповідно, повинні перебувати під пильним медичним наглядом. Пацієнти з вираженим імунодефіцитом Тривалі або повторні курси лікування ацикловіром у пацієнтів з вираженим імунодефіцитом можуть призвести до появи штамів вірусу зі зниженою чутливістю до ацикловіру, які не дадуть відповідь на продовження терапії ацикловіром. Передача інфекції Усім пацієнтам, особливо при наявності клінічних проявів, слід дотримуватися обережності, щоб уникнути потенційної можливості передачі вірусу, а також пацієнтів необхідно інформувати про випадки безсимптомного вірусоносійства. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу ацикловіру на здатність до керування транспортними засобами чи механізмами не проводилося. Спрогнозувати негативний вплив ацикловіру на ці види діяльності на підставі фармакологічних властивостей діючої речовини не є можливим, але необхідно враховувати профіль побічної дії ацикловіру.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацикловір - 200,0 мг, 400,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний), крохмаль картопляний, магнію стеарат, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний 12600±2700, пласдон К-17), карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмаль глікол). 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90 або 100 таблеток у банку полімерну з поліпропілену з кришкою натягуваного з поліетилену високого тиску, або в банку полімерну з поліетилену низького тиску з кришкою натягуваного з поліетилену низького тиску кришкою нагвинчується з поліетилену низького тиску. Кожну банку, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних осередкових упаковок з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні пігулки білого або майже білого кольору, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Ацикловір лише частково абсорбується із кишечника. Після прийому 200 мг ацикловіру кожні 4 години середня максимальна рівноважна концентрація у плазмі крові (Cssmax) становила 3,1 мкМ (0,7 мкг/мл), а середня рівноважна мінімальна концентрація у плазмі крові (Cssmin) 1,8 мкМ (0, 4 мкг/мл). При прийомі внутрішньо 400 мг і 800 мг ацикловіру кожні 4 години Cssmax становила 5,3 мкМ (1,2 мкг/мл) та 8 мкМ (1,8 мкг/мл), відповідно, a Cssmin - 2,7 мкМ (0, 6 мкг/мл) та 4 мкМ (0,9 мкг/мл), відповідно. Розподіл Концентрація ацикловіру в спинномозковій рідині становить приблизно 50% його концентрації в плазмі крові. З білками плазми ацикловір зв'язується в незначній мірі (9-33%), тому лікарські взаємодії внаслідок витіснення з ділянок зв'язування з білками плазми малоймовірні. Виведення У дорослих після прийому ацикловіру внутрішньо період напіввиведення з плазми крові становить близько 3 годин. Більшість ацикловіру виводиться нирками в незміненому вигляді. Нирковий кліренс ацикловіру значно перевищує кліренс креатиніну, що свідчить про виведення ацикловіру за допомогою клубочкової фільтрації, а й канальцевої секреції. 9-карбоксиметокси-метилгуанін є основним метаболітом ацикловіру і становить близько 10-15% дози, що виводиться із сечею. При призначенні ацикловіру через 1 годину після прийому 1 г пробенециду період напіввиведення ацикловіру та AUC (площа під фармакокінетичною кривою "концентрація - час") збільшувалися на 18 і 40%, відповідно. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю період напіввиведення ацикловіру становив у середньому 19,5 год. При проведенні гемодіалізу середній період напіввиведення ацикловіру становив 5,7 год. Концентрація ацикловіру у плазмі під час діалізу знижувалася приблизно на 60%. У пацієнтів похилого віку загальний кліренс ацикловіру з віком знижується паралельно зі зниженням кліренсу креатиніну, проте період напіввиведення ацикловіру змінюється незначно. При одночасному застосуванні ацикловіру та зидовудину ВІЛ-інфікованими пацієнтами фармакокінетичні характеристики обох препаратів практично не змінювалися.ФармакодинамікаМеханізм дії Ацикловір - це синтетичний аналог пуринового нуклеозиду, який має здатність інгібувати in vitro та in vivo віруси герпесу людини, включаючи вірус простого герпесу (ВПГ) 1-го та 2-го типів, вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу (варіцелла-зостер zoster virus (ВЗВ)), вірус Епштейна-Барр (ЕБВ) та цитомегаловірус (ЦМВ). У культурі клітин ацикловір має найбільш виражену противірусну активність щодо ВПГ-1, далі в порядку зменшення активності слідують ВПГ-2, ВЗВ, ЕБВ і ЦМВ. Інгібуюча дія ацикловіру на віруси герпесу (ВПГ-1, ВПГ-2, ВЗВ, ЕБВ та ЦМВ) має високовиборчий характер. Ацикловір не є субстратом для ферменту тимідинкінази неінфікованих клітин, тому ацикловір малотоксичний для клітин ссавців. Однак тимідинкіназа клітин, інфікованих вірусами ВПГ, ВЗВ, ЕБВ і ЦМВ, перетворює ацикловір на ацикловір монофосфат-аналог нуклеозиду, який потім послідовно перетворюється на дифосфат і грифосфат під дією клітинних ферментів. Включення ацикловіру трифосфату в ланцюжок вірусної ДНК та подальший обрив ланцюга блокують подальшу реплікацію вірусної ДНК. У пацієнтів з вираженим імунодефіцитом тривалі або повторні курси терапії ацикловіром можуть призводити до появи резистентних штамів, тому подальше лікування ацикловіром може бути неефективним. Більшість виділених штамів зі зниженою чутливістю до ацикловіру відзначалося відносно низький вміст вірусної тимідинкінази, а також порушення структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вплив ацикловіру на штами вірусу простого герпесу (ВПГ) in vitro також може призводити до утворення менш чутливих до нього штамів. Не встановлена ​​кореляція між чутливістю штамів вірусу простого герпесу (ВПГ) до ацикловіру in vitro та клінічною ефективністю препарату.Показання до застосуванняЛікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом простого герпесу, включаючи первинний та рецидивуючий генітальний герпес; профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом; профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із імунодефіцитом; лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу (раніше лікування оперізувального герпесу ацикловіром має аналгетичний ефект і може знизити частоту виникнення постгерпетичної невралгії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру або валацикловіру або до будь-якого іншого компонента препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 3 років. З обережністю: Вагітність, період грудного вигодовування, літній вік, ниркова недостатність, дегідратація, одночасне застосування з іншими нефротоксичними препаратами.Вагітність та лактаціяФертильність Немає даних про вплив ацикловіру на жіночу фертильність. У дослідженні за участю 20 пацієнтів чоловічої статі з нормальною кількістю сперматозоїдів було встановлено, що застосування ацикловіру внутрішньо дозою до 1 г на добу протягом 6 місяців не мало клінічно значущого впливу на кількість, рухливість або морфологію сперматозоїдів. Вагітність У постреєстраційному реєстрі вагітностей при лікуванні ацикловіром зібрані дані про результати вагітності у жінок, які приймали ацикловір у різних лікарських формах. При аналізі даних реєстру не відзначалося збільшення кількості вроджених дефектів у новонароджених, матері яких приймали ацикловір під час вагітності, порівняно із загальною популяцією. Виявлені вроджені дефекти не відрізнялися одноманітністю чи закономірністю, що дозволяють припустити загальну причину виникнення. Однак слід дотримуватися обережності при призначенні препарату жінкам у період вагітності та оцінювати передбачувану користь для матері та можливий ризик для плода. Період грудного вигодовування Після прийому ацикловіру внутрішньо у дозі 200 мг 5 разів на добу ацикловір визначався у грудному молоці у концентрації, що становить від 60 до 410% плазмової концентрації. При таких концентраціях у грудному молоці діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, можуть отримувати ацикловір у дозі до 0,3 мг/кг/добу. Враховуючи це, слід дотримуватися обережності при призначенні препарату жінкам, що годують.Побічна діяНаведені нижче категорії частоти небажаних реакцій є оцінними. Більшість небажаних реакцій необхідні дані визначення частоти встречаемости відсутні. Крім того, частота небажаних реакцій може варіювати в залежності від показання. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до частоти народження, яка визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 і Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже рідко: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи Рідко: анафілаксія. Порушення з боку нервової системи Часто: головний біль, запаморочення. Дуже рідко: збудження, сплутаність свідомості, тремор, атаксія, дизартрія, галюцинації, психотичні симптоми, судоми, сонливість, енцефалопатія, кома. Зазвичай ці побічні ефекти спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю або за наявності інших провокуючих факторів і були переважно оборотними. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Рідко: задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: нудота, блювання, діарея, біль у животі. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Рідко: оборотне підвищення концентрації білірубіну та печінкових ферментів у крові. Дуже рідко: гепатит, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто: свербіж, висип, у тому числі фотосенсибілізація. Нечасто: кропив'янка, швидке дифузне випадання волосся. Оскільки швидке дифузне випадання волосся спостерігається при різних захворюваннях та при терапії багатьма лікарськими засобами, зв'язок його з прийомом ацикловіру не встановлено. Рідко: ангіоневротичний набряк. Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз, мультиформна ексудативна еритема. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Рідко: підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові. Дуже рідко: гостра ниркова недостатність, ниркова колька. Ниркова колька може бути пов'язана з нирковою недостатністю та кристалурією. Загальні розлади та порушення у місці введення Часто: стомлюваність, пропасниця.Взаємодія з лікарськими засобамиЖодних клінічно значущих взаємодій при застосуванні препарату не спостерігалося. Ацикловір виводиться у незміненому вигляді із сечею шляхом активної канальцевої секреції. Усі препарати з аналогічним шляхом виведення можуть збільшувати плазмову концентрацію ацикловіру. Ацикловір підвищує AUC теофіліну приблизно на 50% при одночасному прийомі, тому рекомендується вимірювати плазмові концентрації теофіліну при одночасному призначенні ацикловіру. Пробенецид та циметидин збільшують показник AUC (площа під кривою "концентрація - час") ацикловіру та знижують його нирковий кліренс. Відзначалося збільшення показника AUC у плазмі крові для ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу, імунодепресанту, що застосовується у трансплантології, при одночасному застосуванні обох препаратів. Однак корекція дози не потрібна внаслідок широкого терапевтичного індексу ацикловіру.Спосіб застосування та дозиПрепарат можна приймати під час їжі, оскільки їда не порушує значною мірою його абсорбцію. Таблетки слід запивати повною склянкою води. Дорослі. Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу. Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, рекомендована доза ацикловіру становить 200 мг внутрішньо 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 5 днів, але може бути продовжений при тяжких первинних інфекціях. У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза препарату може бути збільшена до 400 мг. Як альтернатива може бути розглянута можливість застосування ацикловіру в лікарській формі ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Лікування необхідно розпочинати якомога раніше після виникнення інфекції; при рецидивах препарат рекомендується призначати вже у продромальному періоді або з появою перших елементів висипу. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом. Для профілактики рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом рекомендована доза препарату становить 200 мг внутрішньо 4 рази на добу (кожні 6 годин). Багатьом пацієнтам підходить зручніша схема терапії 400 мг внутрішньо 2 рази на добу (кожні 12 годин). У ряді випадків виявляються ефективнішими нижчі дози препарату 200 мг внутрішньо 3 рази на добу (кожні 8 годин) або 200 мг внутрішньо 2 рази на добу (кожні 12 годин). У деяких пацієнтів може загостритися інфекція при прийомі сумарної добової дози 800 мг. Лікування ацикловіром слід періодично переривати на 6-12 місяців для виявлення можливих змін перебігу захворювання. Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із імунодефіцитом. Для профілактики інфекцій, викликаних вірусом простого герпесу, у пацієнтів з імунодефіцитом доза препарату, що рекомендується, становить 200 мг внутрішньо 4 рази на добу (кожні 6 годин). У разі вираженого імунодефіциту (наприклад після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника доза препарату може бути збільшена до 400 мг внутрішньо. Як альтернатива може бути розглянута можливість застосування ацикловіру в лікарській формі ліофілізат для приготування розчину для інфузій. Тривалість профілактичного курсу терапії визначається тривалістю періоду, протягом якого існує ризик інфікування. Лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу. Для лікування вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендована доза препарату становить 800 мг внутрішньо 5 разів на добу (кожні 4 години, за винятком періоду нічного сну). Курс лікування становить 7 днів. Лікування оперізувального герпесу слід починати якомога раніше від моменту перших проявів захворювання, тому що в цьому випадку лікування буде більш ефективним. Лікування вітряної віспи у пацієнтів із нормальним імунним статусом слід розпочати протягом 24 годин з моменту появи висипів. У пацієнтів з тяжким імунодефіцитом (наприклад, після трансплантації кісткового мозку) або при порушенні всмоктування з кишечника необхідно розглянути можливість призначення ацикловіру у лікарській формі ліофілізату для приготування розчину для інфузій. Спеціальні групи пацієнтів. Діти віком від 3 років та старші. Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу; профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із імунодефіцитом. У віці від 3 років і старше – такі ж дози, як для дорослих. Лікування вітряної віспи. У віці від 6 років і старше – 800 мг внутрішньо 4 рази на добу. У віці від 3 до 6 років – 400 мг внутрішньо 4 рази на добу. Більш точно дозу можна визначити з розрахунку 20 мг/кг маси тіла (але не більше 800 мг) внутрішньо 4 рази на добу. Курс лікування становить 5 днів. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, у пацієнтів із нормальним імунним статусом; лікування оперізувального герпесу. Дані про режим дозування відсутні. Пацієнти похилого віку. Необхідно враховувати ймовірність наявності ниркової недостатності у пацієнтів похилого віку, дози повинні бути скориговані відповідно до ступеня ниркової недостатності. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. Пацієнти із порушенням функції нирок. Необхідно бути обережними при призначенні препарату пацієнтам з порушенням функції нирок. Необхідно забезпечити підтримку адекватного водного балансу. У пацієнтів з нирковою недостатністю прийом ацикловіру внутрішньо у рекомендованих дозах з метою лікування та профілактики інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, не призводить до кумуляції препарату до концентрацій, що перевищують встановлені безпечні рівні. Однак у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв дозу ацикловіру рекомендується знижувати до 200 мг внутрішньо 2 рази на добу (кожних 12 годин). При лікуванні вітряної віспи та оперізувального герпесу рекомендовані дози препарату складають: при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв – 800 мг внутрішньо 2 рази на добу (кожні 12 годин); при кліренсі креатиніну 10-25 мл/хв – 800 мг внутрішньо 3 рази на добу (кожні 8 годин).ПередозуванняАцикловір лише частково абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Як правило, при випадковому одноразовому прийомі ацикловіру дозою до 20 г токсичні ефекти не були зареєстровані. При повторних прийомах внутрішньо протягом декількох днів доз, що перевищують рекомендовані, відзначалися порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання) та нервової системи (головний біль та сплутаність свідомості). Іноді можуть бути такі неврологічні ефекти, як судомні напади, кома. Пацієнти потребують ретельного медичного спостереження з метою виявлення можливих симптомів інтоксикації. Ацикловір виводиться з організму за допомогою гемодіалізу, тому гемодіаліз може бути використаний для лікування передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДоступних даних, отриманих в результаті проведених клінічних досліджень, недостатньо, щоб зробити висновок про те, що застосування ацикловіру знижує ризик захворювання на вітряну віспу у пацієнтів з нормальним імунним статусом. Ризик розвитку ниркової недостатності зростає при одночасному застосуванні з іншими нефротоксичними препаратами. Стан гідратації Пацієнти, які приймають високі дози ацикловіру, повинні отримувати достатню кількість рідини. Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції нирок Оскільки ацикловір виводиться нирками, дози повинні бути зменшені пацієнтам з нирковою недостатністю (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). У пацієнтів похилого віку можливе зниження функції нирок, отже, для цієї групи пацієнтів також може знадобитися зниження дози. Як літні пацієнти, так і пацієнти з порушенням функції нирок перебувають у групі підвищеного ризику розвитку побічних ефектів з боку нервової системи (зазвичай такі реакції оборотні у відповідь на відміну препарату) і, відповідно, повинні перебувати під пильним медичним наглядом. Пацієнти з вираженим імунодефіцитом Тривалі або повторні курси лікування ацикловіром у пацієнтів з вираженим імунодефіцитом можуть призвести до появи штамів вірусу зі зниженою чутливістю до ацикловіру, які не дадуть відповідь на продовження терапії ацикловіром. Передача інфекції Усім пацієнтам, особливо при наявності клінічних проявів, слід дотримуватися обережності, щоб уникнути потенційної можливості передачі вірусу, а також пацієнтів необхідно інформувати про випадки безсимптомного вірусоносійства. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу ацикловіру на здатність до керування транспортними засобами чи механізмами не проводилося. Спрогнозувати негативний вплив ацикловіру на ці види діяльності на підставі фармакологічних властивостей діючої речовини неможливо, але необхідно враховувати профіль побічної дії ацикловіру.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему