Антидепрессанты

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: пароксетину гідрохлориду гемігідрат – 22,2 мг (у перерахунку на пароксетин) – 20,0 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат (кальцію фосфат двозаміщений) – 207,8 мг, крохмаль кукурудзяний – 134,8 мг, примогель (натрій карбоксиметилкрохмаль) – 11,4 мг, магнію стеарат – 3,8 мг; Склад оболонки: Опадрай II [гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), лактози моногідрат, макрогол (поліетиленгліколь 3350, поліетиленгліколь 4000), титану діоксид] - 10,0 мг. По 7, 10 або 14 таблеток у контурну коміркову упаковку. 2 контурні осередкові упаковки по 14 таблеток або 3 контурні осередкові упаковки по 10 таблеток або 4 контурні осередкові упаковки по 7 таблеток разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 30 пігулок у банку світлозахисного скла. Кожну банку разом із інструкцією із застосування у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаПароксетин добре всмоктується після прийому внутрішньо та піддається метаболізму першого проходження через печінку. Виділення незміненого пароксетину з сечею зазвичай становить менше 2% дози, причому метаболіти становлять близько 64% ​​від дози. Кишечник екскретує близько 36% дози, ймовірно, через жовч, в якій незмінений пароксетин становить менше 1% від дози. Таким чином, пароксетин виводиться переважно внаслідок метаболізму. Виведення з організму метаболітів пароксетину є біфазним, спочатку в результаті метаболізму першого проходження через печінку, а потім воно контролюється системною елімінацією. Період напіввиведення варіює, але становить близько одного дня. Стійкі системні рівні досягаються до 7-14 днів після початку лікування, і фармакокінетика під час тривалого лікування не змінюється. Клінічні ефекти пароксетину (побічна дія та ефективність) не корелюють з його концентрацією у плазмі. Оскільки метаболізм пароксетину включає стадію першого проходження через печінку, його кількість, що визначається в системній циркуляції менше, ніж те, яке абсорбується з шлунково-кишкового тракту. При збільшенні дози пароксетину або при багаторазовому дозуванні, коли зростає навантаження на організм, відбувається часткове поглинання ефекту першого проходження через печінку та зниження плазмового кліренсу пароксетину. Внаслідок цього можливе підвищення концентрації пароксетину в плазмі та коливання фармакокінетичних параметрів, що може спостерігатися лише у тих пацієнтів, які при прийомі низьких доз досягають низьких рівнів препарату у плазмі. Пароксетин екстенсивно розподіляється у тканинах, і фармакокінетичні розрахунки показують, що лише 1% його присутній у плазмі, причому у терапевтичних концентраціях 95% пов'язано з білками плазми. У літніх пацієнтів, а також у тих, хто страждає на тяжку ниркову та печінкову недостатність, концентрація пароксетину в плазмі підвищена, а діапазон плазмових концентрацій у них майже збігається з діапазоном здорових дорослих добровольців.ФармакодинамікаПароксетин є потужним та селективним інгібітором захоплення 5-гідрокситриптаміну (5-НТ, серотоніну) нейронами головного мозку, що визначає його антидепресивну дію та ефективність при лікуванні обсесивно-компульсивного (ОКР) та панічного розладу. Основні метаболіти пароксетину являють собою полярні та кон'юговані продукти окислення та метилювання, які швидко виводяться з організму, мають слабку фармакологічну активність і не впливають на його терапевтичну дію. При метаболізмі пароксетину не порушується обумовлене його дією селективне захоплення 5-НТ нейронами. Пароксетин має низький афінітет до мускаринових холінергічних рецепторів. Маючи селективну дію, на відміну від трициклічних антидепресантів, пароксетин показав низький афінітет до α-1, α-2, β-адренорецепторів, а також до допамінових, 5-HT1 подібних, 5-НТ2 подібних та гістамінових (H1) рецепторів. Пароксетин не порушує психомоторні функції і не потенціює пригнічують дію на них етанолу. За даними дослідження поведінки та ЕЕГ, у пароксетину виявляються слабкі активуючі властивості, коли він призначається у дозах вище за ті, які необхідні для інгібування захоплення 5-НТ. У здорових добровольців він не викликає значної зміни рівня артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та ЕЕГ. На відміну від антидепресантів, які пригнічують захоплення норадреналіну, пароксетин набагато слабше пригнічує антигіпертензивні ефекти гуанетидину.Показання до застосуванняДепресія всіх типів, включаючи реактивну, важку ендогенну депресію та депресію, що супроводжується тривогою; обсесивно-компульсивний розлад (ДКР); панічне розлад, у тому числі з агорафобією; соціальний тривожний розлад/соціальна фобія; генералізоване тривожне розлад; посттравматичний стресовий розлад.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату; одночасний прийом з інгібіторами МАО та протягом 14 днів після їх відміни; нестабільна епілепсія; вагітність та період лактації. З обережністю: печінкова недостатність; ниркова недостатність; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози; манія; патологія серця; епілепсія; судомні стани; призначення електроімпульсної терапії; прийом препаратів, що підвищують ризик кровотечі; наявність факторів ризику підвищеної кровоточивості та захворювання, що підвищують ризик кровоточивості, літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування пароксетину у період вагітності та у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяЗ боку нервової системи: сонливість або безсоння, тремор, астенія, запаморочення, тривога; Описано випадки сплутаності свідомості, галюцинацій, екстрапірамідних розладів, парестезій, зниження здатності до концентрації уваги. Є поодинокі повідомлення про судоми, маніях, серотоніновому синдромі (ажитація, гіперрефлексія, діарея), панічні розлади. З боку опорно-рухового апарату відзначалися випадки міастенії, міоклонії, артралгії, міалгії. З боку органів чуття: в окремих випадках – порушення зору, мідріаз. З боку сечостатевої системи: прискорене сечовипускання, розлади еякуляції, розлади лібідо, поодинокі повідомлення – затримка сечі, гіперпролактинемія/галакторея, аноргазмія. З боку травної системи: зниження апетиту, нудота, блювання, сухість у роті. Описані випадки – запори або діарея, у поодиноких повідомленнях – гепатит. Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія. Інші: підвищене потовиділення. В окремих випадках – алергічні реакції (висипання, кропив'янка, екхіматози, свербіж, ангіоневротичний набряк), у поодиноких випадках – гіпонатріємія, порушення секреції антидіуретичного гормону.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом їжі та ангацидних засобів не впливає на всмоктування та фармакокінетичні параметри Адепресу. Не слід приймати Адепрес одночасно з інгібіторами МАО та протягом 14 днів після їх відміни. Під час терапії адепрес слід утримуватися від прийому алкоголю у зв'язку з посиленням токсичного ефекту алкоголю. У зв'язку з інгібуванням пароксетином цитохрому Р450 можливе посилення ефекту барбітуратів, фенітоїну, непрямих антикоагулянтів, трициклічних антидепресантів, фенотіазинових нейролептиків та антиаритміків класу 1C, метопрололу та підвищення ризику розвитку побічних ефектів при одночасному призначенні. При одночасному призначенні з препаратами, що інгібують ферменти печінки, може знадобитися зниження дози пароксетину. Пароксетин збільшує час кровотечі на фоні прийому варфарину, при постійному протромбіновому часі. При одночасному призначенні пароксетину з атиповими антипсихотичними засобами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, аспірином, нестероїдними протизапальними засобами рекомендується бути обережними у зв'язку з можливими порушеннями згортання крові. Одночасне призначення із серотонінергічними препаратами (трамадол, суматриптан) може призвести до посилення серотонінергічного ефекту. Відзначено взаємне посилення дії триптофану, препаратів літію та пароксетину. При одночасному призначенні пароксетину з фенітоїном та іншими антиконвульсантами можливе зниження концентрації пароксетину у плазмі та збільшення частоти побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиАдепрес приймають внутрішньо, 1 раз на добу, вранці, під час їжі. Таблетку ковтають повністю, запиваючи водою. Доза підбирається індивідуально протягом перших двох-трьох тижнів після початку терапії та згодом за необхідності коригується. Ефект у більшості випадків розвивається поступово. При депресіях – рекомендована доза 20 мг 1 раз на добу. У разі необхідності дозу поступово збільшують на 10 мг з інтервалом на 1 тиждень до досягнення терапевтичного ефекту, максимальна добова доза не повинна перевищувати 50 мг на добу. При обсесивно-компул'сивних розладах початкова терапевтична доза – 20 мг/добу з наступним щотижневим збільшенням на 10 мг до досягнення терапевтичної відповіді. Середня терапевтична доза, що рекомендується, - 40 мг/добу, при необхідності доза може бути збільшена до 60 мг/добу. При панічних розладах початкова доза – 10 мг/добу (для зниження можливого ризику загострення панічної симптоматики), з наступним щотижневим збільшенням на 10 мг. Середня терапевтична доза – 40 мг/добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 60 мг/добу. Соціально-тривожні розлади/соціофобія: початкова доза становить 20 мг на добу, за відсутності ефекту протягом як мінімум двох тижнів можливе збільшення дози максимально до 50 мг на добу. Дозу слід збільшувати на 10 мг з інтервалами не менше тижня відповідно до клінічного ефекту. Посттравматичний стресовий розлад: для більшості пацієнтів початкова та терапевтична дози становлять 20 мг на добу. У деяких випадках рекомендується збільшення дози до 50 мг на добу. Дозу слід збільшувати на 10 мг щотижня відповідно до клінічного ефекту. Генералізовані тривожні розлади: початкова та рекомендована дози – 20 мг на добу. При нирковій та/або печінковій недостатності рекомендована доза становить 20 мг на добу. Для пацієнтів похилого віку добова доза не повинна перевищувати 40 мг. З метою попередження розвитку синдрому відміни припинення прийому препарату проводиться поступово. Застосування пароксетину у дітей не рекомендується, оскільки його безпека та ефективність у цій популяції не встановлені. Для запобігання рецидивам необхідно проводити підтримуючу терапію. Після зникнення симптомів депресії цей курс може становити 4-6 міс., а при обсесивних та панічних розладах – понад 4-6 міс. Слід уникати різкої відміни препарату. Запобіжні заходи при застосуванні Щоб уникнути розвитку злоякісного нейролептичного синдрому, з обережністю призначають пацієнтам, які приймають нейролептики. Пароксетин не погіршує когнітивні та психомоторні функції, проте, як і при лікуванні іншими психотропними препаратами, пацієнти повинні бути обережними при керуванні автомобілем і рухомими механізмами. У період лікування слід утримуватися від вживання етанолу та від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Лікування пароксетином призначають через 2 тижні після відміни інгібіторів МАО. У пацієнтів похилого віку можлива гіпонатріємія. У деяких випадках потрібна корекція дози інсуліну та/або оральних гіпоглікемічних препаратів. При розвитку судом лікування пароксетином припиняють. При перших ознаках манії слід відмінити терапію пароксетином. Протягом перших кількох тижнів слід ретельно спостерігати за станом пацієнта через можливі суїцидальні спроби.ПередозуванняСимптоми: нудота, розширені зіниці, лихоманка, зміни артеріального тиску, біль голови, мимовільні м'язові скорочення, ажитація, тривожність, тахікардія. У дуже рідкісних випадках при одночасному прийомі з іншими психотропними засобами та/або алкоголем можливі зміни на електрокардіограмі, кома. Лікування: промивання шлунка, активоване вугілля. При необхідності – симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досвід застосування пароксетину свідчить про те, що він не погіршує когнітивні та психомоторні функції. Разом з тим, як і при лікуванні будь-якими іншими психотропними препаратами, пацієнти повинні бути особливо обережними при керуванні автомобілем та роботі з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАмпули - 1 амп. Активна речовина: амітриптиліну гідрохлорид (у перерахунку на амітриптилін) – 10 мг; Допоміжні речовини: декстрози моногідрат (глюкози моногідрат, натрію хлорид, бензетонію хлорид (бензетонію хлорид), вода для ін'єкцій. Ампули по 2 мл у комірковій контурній упаковці, 10 штук у пачці картонній.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або трохи пофарбована рідина.Фармакотерапевтична групаСедативне, тимолептичне.ФармакокінетикаБіодоступність амітриптиліну становить 30-60%. Зв'язування із білками плазми 82-96%. Vd – 5-10 л/кг. Метаболізується із утворенням активного метаболіту нортриптиліну. T1/2 - 31-46 год. Виводиться переважно нирками.ФармакодинамікаМеханізм антидепресивної дії пов'язують із підвищенням концентрації норадреналіну у синапсах та/або серотоніну в ЦНС за рахунок пригнічення зворотного нейронального захоплення цих медіаторів. При тривалому застосуванні знижує функціональну активність β-адренорецепторів та серотонінових рецепторів головного мозку, нормалізує адренергічну та серотонінергічну передачу, відновлює рівновагу цих систем, порушену при депресивних станах. При тривожно-депресивних станах зменшує тривогу, ажитацію та депресивні прояви. Чинить також деяку аналгетичну дію, яка, як вважають, може бути пов'язана зі змінами концентрацій моноамінів у ЦНС, особливо серотоніну, та впливом на ендогенні опіоїдні системи. Має виражену периферичну та центральну антихолінергічну дію, обумовлену високою спорідненістю до м-холінорецепторів; сильним седативним ефектом, пов'язаним із спорідненістю до гістамінових H1-рецепторів, та альфа-адреноблокуючою дією. Має противиразкову дію, механізм якої обумовлений здатністю блокувати гістамінові H2-рецептори в парієтальних клітинах шлунка, а також надавати седативну та м-холіноблокуючу дію (при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки зменшує больовий синдром, сприяє прискоренню загоєння виразки). Ефективність при нічному нетриманні сечі обумовлена, мабуть, антихолінергічною активністю, що призводить до підвищення здатності сечового міхура до розтягування, прямою β-адренергічною стимуляцією, активністю агоністів α-адренорецепторів, що супроводжується підвищенням тонусу сфінктера та центральною блокадою захоплення серотоніна. Механізм терапевтичної дії при нервовій булімії не встановлений (можливо подібний до такого при депресії). Показана чітка ефективність амітриптиліну при булімії у хворих як без депресії, так і за її наявності, при цьому зниження булімії може відзначатися без супутнього послаблення самої депресії. При проведенні загальної анестезії знижує артеріальний тиск і температуру тіла. Чи не інгібує МАО. Антидепресивна дія розвивається протягом 2-3 тижнів після початку застосування.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресії (особливо з тривогою, ажитацією та порушеннями сну, в т.ч. у дитячому віці, ендогенна, інволюційна, реактивна, невротична, лікарська, при органічних ураженнях мозку, алкогольної абстиненції), шизофренічні психози, змішані емоційні розлади, порушення поведінки ( та уваги), нічний енурез (за винятком хворих з гіпотонією сечового міхура), нервова булімія, хронічний больовий синдром (хронічні болі в онкологічних хворих, мігрень, ревматичні болі, атипові болі в області обличчя, постгерпетична невралгія, посттравматична невропатія, діабетична невропатія), профілактика мігрені, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки.Протипоказання до застосуванняГострий період і ранній відновлювальний період після інфаркту міокарда, гостра алкогольна інтоксикація, гостра інтоксикація снодійними, аналгетичними та психотропними лікарськими засобами, закритокутова глаукома, тяжкі порушення AV- та внутрішньошлуночкової провідності (блокада ніг); дитячий вік до 6 років (для прийому внутрішньо), дитячий вік до 12 років (для внутрішньом'язової та внутрішньовенної введення), одночасне лікування інгібіторами МАО та період за 2 тижні до початку їх застосування, підвищена чутливість до амітриптиліну. З обережністю застосовують при ІХС, аритмії, блокадах серця, серцевої недостатності, інфаркті міокарда, артеріальної гіпертензії, інсульті, хронічному алкоголізмі, тиреотоксикозі, на фоні терапії препаратами щитовидної залози. На тлі терапії амітриптіліном необхідна обережність при різкому переході у вертикальне положення з положення лежачи або сидячи. При різкому припиненні прийому можливий розвиток синдрому відміни. Амітриптилін у дозах понад 150 мг на добу знижує поріг судомної готовності; слід враховувати ризик розвитку епілептичних нападів у схильних хворих, а також за наявності інших факторів, що підвищують ризик розвитку судомного синдрому (у т.ч. при ушкодженнях головного мозку будь-якої етіології, одночасному застосуванні антипсихотичних препаратів, у період відмови від етанолу або відміни лікарських засобів, які мають протисудомну активність). Слід враховувати, що у пацієнтів із депресією можливі суїцидальні спроби. У поєднанні з електросудомною терапією слід застосовувати лише за умови ретельного медичного спостереження. У схильних пацієнтів та пацієнтів похилого віку може провокувати розвиток лікарських психозів, переважно у нічний час (після відміни препарату проходять протягом декількох днів). Може викликати паралітичну кишкову непрохідність, переважно у пацієнтів з хронічною запором, похилого віку або у пацієнтів, змушених дотримуватися постільного режиму. Перед проведенням загальної або місцевої анестезії слід попереджати анестезіолога про те, що пацієнт приймає амітриптілін. При тривалому застосуванні спостерігається збільшення частоти карієсу. Можливе підвищення потреби у рибофлавіні. Не слід застосовувати одночасно з адрено- та симпатоміметиками, в т.ч. з епінефрином, ефедрином, ізопреналіном, норепінефрином, фенілефрином, фенілпропаноламіном. З обережністю застосовують одночасно з іншими препаратами, які мають антихолінергічну дію.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та дітям до 12 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: сонливість, астенія, непритомні стани, неспокій, дезорієнтація, збудження, галюцинації (особливо у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з хворобою Паркінсона), тривожність, руховий неспокій, маніакальний стан, гіпоманіакальний стан, агресивність, , посилення депресії, зниження здатності до концентрації уваги, безсоння, кошмарні сновидіння, позіхання, активація симптомів психозу, головний біль, міоклонус, дизартрія, тремор (особливо рук, голови, язика), периферична невропатія (парестезії), міастенія, міоклонус, атак екстрапірамідний синдром, почастішання та посилення епілептичних нападів, зміни на ЕЕГ. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, тахікардія, порушення провідності, запаморочення, неспецифічні зміни на ЕКГ (інтервалу ST або зубця T), аритмія, лабільність АТ, порушення внутрішньошлуночкової провідності (розширення комплексу QRS, зміни інтервалу PQ, блоку ). З боку травної системи: нудота, печія, блювання, гастралгія, підвищення або зниження апетиту (підвищення або зниження маси тіла), стоматит, зміна смаку, діарея, потемніння язика; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит. З боку ендокринної системи: набряк тестикул, гінекомастія, збільшення молочних залоз, галакторея, зміна лібідо, зниження потенції, гіпо або гіперглікемія, гіпонатріємія (зниження продукції вазопресину), синдром неадекватної секреції АДГ. З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, пурпура, еозинофілія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка, фотосенсибілізація, набряклість обличчя і язика. Ефекти, зумовлені антихолінергічною активністю: сухість у роті, тахікардія, порушення акомодації, нечіткість зору, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску (тільки у осіб з вузьким кутом передньої камери ока), запор, паралітична непрохідність, затримка сечі, зниження потовиділення, сплутаність чи галюцинації. Інші: випадання волосся, шум у вухах, набряки, гіперпірексія, збільшення лімфатичних вузлів, поллакіурія, гіпопротеїнемія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС, можливе значне посилення пригнічуючої дії на ЦНС, гіпотензивної дії, пригнічення дихання. При одночасному застосуванні з препаратами, що мають антихолінергічну активність, можливе посилення антихолінергічних ефектів. При одночасному застосуванні можливе посилення дії симпатоміметичних засобів на серцево-судинну систему та підвищення ризику розвитку порушень серцевого ритму, тахікардії, тяжкої артеріальної гіпертензії. При одночасному застосуванні з антипсихотичних засобів (нейролептиками) взаємно пригнічується метаболізм, при цьому відбувається зниження порога судомної готовності. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами (за винятком клонідину, гуанетидину та їх похідних) можливе посилення антигіпертензивної дії та ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО можливий розвиток гіпертонічного кризу; з клонідином, гуанетидином – можливе зменшення гіпотензивної дії клонідину або гуанетидину; з барбітуратами, карбамазепіном – можливе зменшення дії амітриптиліну внаслідок підвищення його метаболізму. Описано випадок розвитку серотонінового синдрому при одночасному застосуванні із сертраліном. При одночасному застосуванні із сукральфатом зменшується абсорбція амітриптиліну; з флувоксаміном - підвищується концентрація амітриптиліну в плазмі крові та ризик розвитку токсичної дії; з флуоксетином - підвищується концентрація амітриптиліну в плазмі крові та розвиваються токсичні реакції внаслідок пригнічення ізоферменту CYP2D6 під впливом флуоксетину; з хінідином - можливе уповільнення метаболізму амітриптиліну; з циметидином – можливе уповільнення метаболізму амітриптиліну, підвищення його концентрації у плазмі крові та розвиток токсичних ефектів. При одночасному застосуванні з етанолом посилюється дія етанолу, особливо протягом перших кількох днів терапії.Спосіб застосування та дозиВ/м - початкова доза становить 50-100 мг/сут на 2-4 введення. При необхідності дозу можна поступово збільшити до 300 мг на добу, у виняткових випадках – до 400 мг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час прийому амітриптиліну не допускати вживання алкоголю. У період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: амітріптілін 25 мг. Таблетки по 25 мг, 50 штук в інд/упаковці.Опис лікарської формиПігулки від білого до білого з трохи жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивне, тимолептичне, седативне.ФармакокінетикаБіодоступність амітриптиліну становить 30-60%. Зв'язування із білками плазми 82-96%. Vd – 5-10 л/кг. Метаболізується із утворенням активного метаболіту нортриптиліну. T1/2 - 31-46 год. Виводиться переважно нирками.ФармакодинамікаМеханізм антидепресивної дії пов'язують із підвищенням концентрації норадреналіну у синапсах та/або серотоніну в ЦНС за рахунок пригнічення зворотного нейронального захоплення цих медіаторів. При тривалому застосуванні знижує функціональну активність β-адренорецепторів та серотонінових рецепторів головного мозку, нормалізує адренергічну та серотонінергічну передачу, відновлює рівновагу цих систем, порушену при депресивних станах. При тривожно-депресивних станах зменшує тривогу, ажитацію та депресивні прояви. Чинить також деяку аналгетичну дію, яка, як вважають, може бути пов'язана зі змінами концентрацій моноамінів у ЦНС, особливо серотоніну, та впливом на ендогенні опіоїдні системи. Має виражену периферичну та центральну антихолінергічну дію, обумовлену високою спорідненістю до м-холінорецепторів; сильним седативним ефектом, пов'язаним із спорідненістю до гістамінових H1-рецепторів, та альфа-адреноблокуючою дією. Має противиразкову дію, механізм якої обумовлений здатністю блокувати гістамінові H2-рецептори в парієтальних клітинах шлунка, а також надавати седативну та м-холіноблокуючу дію (при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки зменшує больовий синдром, сприяє прискоренню загоєння виразки). Ефективність при нічному нетриманні сечі обумовлена, мабуть, антихолінергічною активністю, що призводить до підвищення здатності сечового міхура до розтягування, прямою β-адренергічною стимуляцією, активністю агоністів α-адренорецепторів, що супроводжується підвищенням тонусу сфінктера та центральною блокадою захоплення серотоніна. Механізм терапевтичної дії при нервовій булімії не встановлений (можливо подібний до такого при депресії). Показана чітка ефективність амітриптиліну при булімії у хворих як без депресії, так і за її наявності, при цьому зниження булімії може відзначатися без супутнього послаблення самої депресії. При проведенні загальної анестезії знижує артеріальний тиск і температуру тіла. Чи не інгібує МАО. Антидепресивна дія розвивається протягом 2-3 тижнів після початку застосування.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.ІнструкціяВсередину, не розжовуючи, відразу після їди (для зменшення подразнення слизової оболонки шлунка). Досягши терапевтичного ефекту дозу можна поступово знижувати до мінімальної ефективної залежно від стану пацієнта. Тривалість курсу лікування визначається станом пацієнта, ефективністю і переносимістю терапії, що проводиться, і може становити від декількох місяців до 1 року, а при необхідності і більше.Показання до застосуванняДепресії (особливо ефективний при тривожно-депресивних станах), змішані емоційні розлади та порушення поведінки, фобічні розлади, дитячий енурез (за винятком дітей з гіпотонічним сечовим міхуром), психогенна анорексія, булімічний невроз, сильні болі неврогенного характеру, профіл.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, токсичне пригнічення ЦНС, декомпенсований порок серця, гострий і відновлювальний період інфаркту міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, гіпертонічна хвороба III ступеня, гострі захворювання печінки та нирок, захворювання крові, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. залози, атонія сечового міхура, пілоростеноз, паралітична непрохідність кишечника, сумісне застосування з інгібіторами МАО, вагітність, годування груддю, дитячий вік до 6 років.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та дітям до 6 років.Побічна діяЗ боку нервової системи та органів чуття: порушення акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску, сонливість. З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): тахікардія, аритмія, ортостатична артеріальна гіпертензія, зміни картини крові, у т.ч. агранулоцитоз. З боку органів шлунково-кишкового тракту: стоматит, порушення смаку, анорексія, нудота, блювання, відчуття дискомфорту в епігастрії, сухість у роті, затримка випорожнень, непрохідність кишечника, порушення функції печінки (рідко). Інші: висипання на шкірі, випадання волосся, збільшення лімфатичних вузлів, лихоманка, гінекомастія, галакторея, зміна секреції АДГ, зниження лібідо, потенції, підвищення маси тіла при тривалому застосуванні, затримка сечовипускання.Взаємодія з лікарськими засобамиНейролептики, седативні та снодійні засоби, протисудомні препарати, центральні та наркотичні анальгетики, засоби для наркозу, алкоголь потенціюють пригнічуючу дію на ЦНС. Посилює гіпотензивний ефект катехоламінів, блокує антигіпертензивну дію гуанетидину та препаратів із подібним механізмом дії. Циметидин підвищує концентрацію амітриптиліну у плазмі. Поєднання з нейролептиками та/або антихолінергічними препаратами може спричинити фебрильну температурну реакцію, паралітичну кишкову непрохідність.Спосіб застосування та дозиДорослим при депресії початкова доза - 25-50 мг на ніч, потім поступово доза може бути збільшена з урахуванням ефективності та переносимості препарату до максимальної 300 мг на добу на 3 прийоми (найбільша частина дози приймається на ніч). У літньому віці при легких порушеннях, а також при нервовій булімії, у складі комплексної терапії при змішаних емоційних розладах та порушеннях поведінки, психозах при шизофренії та алкогольній абстиненції призначають у дозі 25-100 мг/добу (на ніч), після досягнення терапевтичного ефекту переходять на мінімальну ефективну дозу – 10-50 мг на добу. Для профілактики мігрені, при хронічному больовому синдромі нейрогенного характеру (в т.ч. тривалих головних болях), а також у комплексній терапії виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки – від 10-12,5-25 до 100 мг/добу (максимальна частина дози приймається на ніч). Дітям як антидепресант: від 6 до 12 років - 10-30 мг/сут або 1-5 мг/кг/сут дробно, у підлітковому віці - до 100 мг/сут. При нічному енурезі в дітей віком 6-10 років - 10-20 мг/сут на ніч, 11-16 років - до 50 мг/сут.ПередозуванняСонливість, дезорієнтація, сплутаність свідомості, розширення зіниць, підвищення температури тіла (лихоманка), задишка, дизартрія, збудження, галюцинації, судомні напади, ригідність м'язів, ступор, кома, блювання, аритмія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОдночасний прийом з інгібіторами МАО може призвести до смерті. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та амітриптиліну (та інших трициклічних антидепресантів) має становити не менше 14 днів. Амітриптилін у дозі вище 150 мг на добу знижує поріг судомної активності, тому зростає ризик виникнення судомних нападів у хворих із такими в анамнезі. На час лікування забороняється керування транспортними засобами, обслуговування механізмів та інші види робіт, що вимагають підвищеної уваги. Лікування хворих похилого віку необхідно ретельно контролювати, застосовуючи мінімальні дози препарату, підвищуючи їх поступово. Можливий перехід з депресивної фази маніакально-депресивного психозу на маніакальну стадію. Якщо стан хворого не покращується протягом 3-4 тижнів, подальша терапія недоцільна.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблктки - 1 таб. Діюча речовина: амітриптиліну гідрохлорид (28,30 мг), у перерахунку на амітриптилін – 25,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 51,10 мг, крохмаль картопляний – 14,47 мг, целюлоза мікрокристалічна – 4,00 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0,08 мг, желатин – 1,05 мг, кальцію стеарат – 1,00 мг. Пігулки 25 мг. По 50 таблеток у банку полімерну з поліпропілену або поліетилену або банку полімерну з поліпропілену або поліетилену з контролем першого розтину та амортизатором. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 5 контурних осередкових упаковок або кожну банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки від білого із сіруватим до білого із жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо амітриптилін швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Розподіл. Концентрація амітриптиліну в плазмі різних пацієнтів істотно відрізняється. Біодоступність амітриптиліну становить 30-60%, його активного метаболіту нортриптиліну – 46-70%. Амітриптилін значною мірою (на 95%) пов'язується з білками плазми. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) - 0,04-0,16 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації (ТCmах) після прийому внутрішньо – 4-8 год, а рівноважна концентрація настає приблизно через тиждень після початку лікування. Об'єм розподілу дорівнює приблизно 5-10 л/кг. Ефективні терапевтичні концентрації у крові для амітриптиліну – 50-250 мг/мл, для нортриптиліну – 50-150 мг/мл. І амітриптилін, і нортриптилін проникають через плаценту та виводяться з грудним молоком. Метаболізм. Амітриптилін метаболізується в печінці та значною мірою (близько 50%) піддається метаболізму при первинному проходженні через печінку. При цьому амітриптилін піддається N-деметилювання ізоферментами цитохрому Р450 з утворенням активного метаболіту - нортриптиліну. І амітриптилін, і нортриптилін також піддаються у печінці гідроксилювання. N-окси- та 10-гідроксиметаболіт амітриптиліну та 10-гідроксинортриптилін теж активні. І амітриптилін, і нортриптилін кон'югуються з глюкуроновою кислотою, і ці кон'югати стають неактивними. Основним фактором, що визначає нирковий кліренс, і відповідно концентрацію в плазмі крові, є швидкість гідроксилювання. У невеликої частки людей спостерігається генетично обумовлене уповільнене гідроксилювання.У пацієнтів з порушенням функції печінки час напіввиведення амітриптиліну та нортриптиліну в плазмі збільшено. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) із плазми крові – 9-46 год для амітриптиліну та 18-95 год для нортриптиліну. Виводиться амітриптилін переважно нирками та через кишечник у вигляді метаболітів. Тільки невелика частина прийнятої дози амітриптиліну виводиться через нирки у незмінному вигляді. У пацієнтів з порушенням функції нирок виведення метаболітів амітриптиліну та нортриптиліну сповільнене, хоча метаболізм як такий не змінюється. Через зв'язок з білками крові амітриптілін не видаляється з плазми шляхом гемодіалізу. Літні пацієнти. У літніх пацієнтів відзначається збільшення T1/2 та зменшення кліренсу амітриптиліну внаслідок зниження швидкості метаболізму. Пацієнти із порушенням функції печінки. Порушення функції печінки можуть призводити до уповільнення метаболізму амітриптиліну та підвищення його плазмових концентрацій. Пацієнти із порушенням функції нирок. Ниркова недостатність не впливає на кінетику препарату.ФармакодинамікаАмітриптілін – трициклічний антидепресант із групи невиборчих інгібіторів нейронального захоплення моноамінів. Має сильну периферичну та центральну антихолінергічну дію, обумовлену високою спорідненістю до м-холінорецепторів; сильним седативним ефектом, пов'язаним із спорідненістю до Н1-гістамінових рецепторів, та альфа-адреноблокуючою дією. Має властивості антиаритмічного лікарського засобу підгрупи Iа, подібно до хінідину в терапевтичних дозах уповільнює шлуночкову провідність (при передозуванні може викликати важку внутрішньошлуночкову блокаду). Механізм антидепресивної дії пов'язаний із збільшенням концентрації норадреналіну в синапсах та/або серотоніну у центральній нервовій системі (ЦНС). Накопичення цих нейромедіаторів відбувається в результаті інгібування їх зворотного захоплення мембранами пресинаптичних нейронів. При тривалому застосуванні знижує функціональну активність бета-адренергічних та серотонінових рецепторів головного мозку, нормалізує адренергічну та серотонінергічну передачу, відновлює рівновагу цих систем, порушену при депресивних станах. При тривожно-депресивних станах зменшує тривогу, ажитацію та депресивні прояви. Не пригнічує фермент моноаміноксидазу (МАО). Антидепресивна дія розвивається протягом 2-3 тижнів після початку застосування.Показання до застосуванняЕндогенні депресії та інші депресивні розлади.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амітриптиліну та інших компонентів препарату; непереносимість галактози, дефіцит лактози або глюкозо-галактозна мальабсорбція; одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидів (МАО) та протягом 2-х тижнів після їх відміни; інфаркт міокарда (гострий та відновлювальний періоди), порушення атріовентрикулярної та внутрішньошлуночкової провідності (блокади будь-якого ступеня), аритмії, серцева недостатність, брадикардія, вроджений синдром подовженого QT, а також одночасне застосування з препаратами, що призводять до подовження інтервалу QT; гострий делірій; паралітичний ілеус, кишкова непрохідність; пілоростеноз; гостра алкогольна інтоксикація; гостра інтоксикація снодійними, аналгетичними та психоактивними лікарськими засобами; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози із затримкою сечі; гіпокаліємія; дитячий та підлітковий вік до 18 років; вагітність; період грудного вигодовування. З обережністю: При судомних розладах, хронічному алкоголізмі, одночасному прийомі з антипсихотичними і снодійними засобами, захворюваннях крові, бронхіальній астмі, пригніченні кістково-мозкового кровотворення, ішемічної хвороби серця, тахікардії, гіперфункції щитовидної залози, зниженні моторної функції. ), гіперплазії передміхурової залози, порушення сечовипускання, гіпотонії сечового міхура, порушення функції печінки, порушення функції нирок, шизофренії (хоча при його прийомі зазвичай не відбувається загострення продуктивної симптоматики), параноїдної симптоматики, біполярному афективному розладі (після виходу) осіб, схильних до підвищення внутрішньоочного тиску (при вузькому куті передньої камери), у осіб з епілепсією в анамнезі,у літньому віці, одночасному прийомі з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІОЗСіН).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності не рекомендується. Під час вагітності амітриптилін слід застосовувати, лише якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Застосування високих доз трициклічних антидепресантів у першому та третьому триместрі вагітності може негативно позначитися на психофізичному розвитку новонародженого, включаючи зміну поведінки та неврологічних функцій. При призначенні амітриптиліну вагітним жінкам у новонароджених відзначалися сонливість, ажитація та пригнічення дихання, а при призначенні нортриптиліну (метаболіт амітриптиліну) – затримка сечі. У разі застосування амітриптиліну під час вагітності, особливо у III триместрі, необхідно попередити пацієнтку про високий ризик негативного впливу на плід. Застосування амітриптиліну в період грудного вигодовування не рекомендується, оскільки діюча речовина проникає у грудне молоко. Встановлено, що відношення концентрацій амітриптиліну "грудне молоко/плазма крові" становить 0,4-1,5. У дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні матір'ю, яка приймає амітриптилін, можуть виникати небажані реакції, описані в розділі "Побічна дія". За необхідності прийому препарату слід утриматися від годування груддю.Побічна діяНебажані реакції (HP) згруповані за системами та органами відповідно до словника MedDRA та класифікації частоти розвитку HP ВООЗ: дуже часто (≥10%); часто (≥ 1% та Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: пригнічення кістковомозкового кровотворення, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія. Порушення психіки Часто: дезорієнтація, тривога, збудження, дратівливість, психоз, галюцинації, кошмарні сновидіння, порушення концентрації уваги. Порушення з боку нервової системи Часто: біль голови, підвищена стомлюваність, слабкість, сонливість, безсоння, тремор, парестезії, атаксія, периферична невропатія. Нечасто: екстрапірамідні порушення (пізня дискінезія, змащена мова, підвищення судомної готовності, судоми). Порушення з боку органу зору Часто: нечіткість зору, порушення акомодації. Порушення з боку органу слуху та рівноваги Дуже часто: запаморочення, шум у вухах. Порушення з боку серця Дуже часто: аритмія, порушення серцевої провідності, що реєструються лише на ЕКГ, але не проявляються клінічно (збільшення інтервалу QT, розширення комплексу QRS), екстрасистолія, відчуття серцебиття, тахікардія. Нечасто: серцева недостатність (погіршення наявного порушення функції серця), неспецифічні зміни на ЕКГ у пацієнтів, які не страждають на захворювання серця. Дуже рідко: фібриляція передсердь, фібриляція шлуночків, асистолія, інфаркт міокарда. Порушення з боку судин Дуже часто: ортостатична гіпотензія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: сухість слизової оболонки порожнини рота, порушення смаку (гіркий або солоний присмак у роті), відчуття дискомфорту в епігастрії, гастралгія, запор, нудота, діарея, блювання, печія, анорексія, стоматит, потемніння язика, збільшення слю. Рідко: паралітична кишкова непрохідність. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: холестатична жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Дуже часто: підвищене потовиділення. Рідко: алопеція. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Часто: затримка сечі, затримка початку сечовипускання, лакіурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози Часто: порушення лібідо, потенції, набряк яєчок. Нечасто: гінекомастія, галакторея. Порушення з боку ендокринної системи Нечасто: зміна секреції антидіуретичного гормону (АДГ). Рідко: гіпо-або гіперглікемія, глюкозурія, порушення толерантності до глюкози. Порушення з боку імунної системи Нечасто: шкірний висип, свербіж, кропив'янка. Рідко: фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя та губ. Порушення з боку обміну речовин та харчування Нечасто: збільшення маси тіла за тривалого застосування. Рідко: гіперпірексія, зниження маси тіла. Частота невідома: гіперкаліємія. Лабораторні та інструментальні дані Дуже рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ. Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто: стомлюваність. Синдром "скасування": після тривалого застосування при різкому припиненні прийому можуть виникати такі небажані реакції, як нудота, блювання, діарея, біль голови, нездужання, безсоння, незвичайні сновидіння, незвичайне збудження, дратівливість; після тривалого застосування при поступовій відміні – дратівливість, порушення сну, незвичайні сновидіння. Ці симптоми не свідчать про розвиток звикання препарату. Повідомлялося про розвиток суїцидальних думок чи поведінки під час лікування амітриптиліном або після його відміни.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Спільне застосування з серотонінергічними діючими речовинами (такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну синдрому. Інгібітори МАО Одночасний прийом амітриптиліну та інгібіторів моноаміноксидази (МАО) може спричинити серотоніновий синдром (можливі ажитація, сплутаність свідомості, тремор, міоклонус, гіпертермія). Амітриптилін може бути призначений через 14 днів після припинення лікування незворотними інгібіторами МАО та як мінімум через 1 день після припинення терапії оборотним інгібітором МАО типу А – моклобемідом. Інгібітори МАО можуть бути призначені через 14 днів після закінчення прийому амітриптиліну. СІОЗС Необхідно бути обережними при сумісному застосуванні амітриптиліну з СІОЗС (флуоксетин, флувоксамін). Їхнє одночасне призначення призводить до підвищення концентрації амітриптиліну в плазмі крові внаслідок інгібування ізоферменту CYP2D6, що бере участь у метаболізмі ТЦА. Пацієнти, які отримують таку терапію, повинні перебувати під суворим наглядом лікаря через ризик розвитку токсичних реакцій. Антихолінергічні препарати Оскільки ТЦА, у тому числі амітриптилін, можуть посилювати дію антихолінергічних препаратів на органи зору, ЦНС, кишечник та сечовий міхур, слід уникати їх одночасного застосування через ризик розвитку паралітичної кишкової непрохідності. При прийомі ТЦА у поєднанні з антихолінергічними препаратами або нейролептиками, особливо в спеку, можливий розвиток гіперексії. Симпатоміметики Амітриптилін може посилювати дію адреналіну, норадреналіну, ефедрину, ізопреналіну, фенілефрину та фенілпропаноламіну на серцево-судинну систему. Внаслідок цього не варто застосовувати анестетики, протинабрякові засоби та інші препарати, що містять ці речовини, одночасно з амітриптіліном. Препарати, що знижують симпатичну активність Амітриптилін може знижувати гіпотензивний ефект гуанетидину, бетанідину, резерпіну, клонідину та метилдопи. При одночасному прийомі ТЦА необхідно скоригувати гіпотензивну терапію. Препарати, які пригнічують ЦНС При одночасному застосуванні з блокаторами Hi-гістамінових рецепторів, клонідином, алкоголем та барбітуратами можливе посилення гнітючої дії на ЦНС. Амітриптилін може посилювати ефекти інших препаратів, що пригнічують ЦНС. Препарати, що подовжують інтервал QT Одночасний прийом амітриптиліну та препаратів, що подовжують інтервал QT: антиаритміків (хінідин), антигістамінних препаратів (астемізол та терфенадин), деяких нейролептиків (особливо пімозиду та сертиндолу), цизаприду, галофантрину та соталолу – підвищує ризик розвитку. Протигрибкові препарати Протигрибкові препарати, такі як флуконазол та тербінафін, підвищують концентрацію трициклічних антидепресантів у сироватці та, відповідно, їх токсичність. Можливі непритомності та розвиток пароксизмів шлуночкової тахікардії (torsade de pointes). Барбітурати та індуктори мікросомальних ферментів печінки Барбітурати та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки, наприклад рифампіцин та карбамазепін можуть посилити метаболізм ТЦА, і внаслідок чого знизити концентрацію ТЦА у плазмі крові та зменшити їх ефективність. Циметидин та метилфенідат, а також блокатори "повільних" кальцієвих каналів При одночасному застосуванні з циметидином, метилфенідатом та блокаторами "повільних" кальцієвих каналів можливе уповільнення метаболізму амітриптиліну, підвищення його концентрації у плазмі крові та розвиток токсичних ефектів. Нейролептики При сумісному призначенні з нейролептиками слід враховувати, що ТЦА та нейролептики взаємно пригнічують метаболізм один одного, знижуючи поріг судомної готовності. Непрямі антикоагулянти При одночасному застосуванні амітриптиліну та непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину або індадіону) можливе підвищення антикоагулянтної активності останніх. Глюкокортикостероїдні засоби Амітриптилін може посилювати депресію, спричинену глюкокортикостероїдами (ГКС). Протисудомні засоби При сумісному застосуванні з протисудомними ЛЗ можливе посилення гнітючої дії на ЦНС, зниження порога судомної активності (при використанні у високих дозах) та зниження ефективності останніх. Антитиреоїдні засоби Через ризик розвитку аритмій необхідно дотримуватись особливої ​​обережності при призначенні амітриптиліну пацієнтам з гіперфункцією щитовидної залози або пацієнтам, які отримують антитиреоїдні препарати. Одночасний прийом амітриптиліну та ЛЗ для лікування тиреотоксикозу підвищує ризик розвитку агранулоцитозу. Холіноблокатори, фенотіазини та бензодіазепіни При сумісному застосуванні з холіноблокаторами, фенотіазинами та бензодіазепінами можливе взаємне посилення седативного та центрального холіноблокуючого ефектів та ризику виникнення епілептичних нападів (зниження порога судомної активності). Пероральні контрацептиви Естрогеновмісні пероральні протизаплідні лікарські засоби та естрогени можуть підвищувати біодоступність амітриптиліну. Для відновлення ефективності або зниження активності може бути необхідним зменшення дози або естрогену, або амітриптиліну. Однак, може знадобитися і відміна препарату. Інгібітори ацетал'дегіддегідрогенази Спільне застосування з дисульфірамом та іншими інгібіторами ацетальдегіддегідрогенази може збільшити ризик розвитку психотичних станів та сплутаності свідомості. Фенітоїн ТЦА можуть підвищувати сироваткову концентрацію фенітоїну та, відповідно, підвищувати ризик виникнення його токсичних ефектів (атаксія, гіперрефлексія, ністагм, тремор). Звіробій продірявлений Одночасне застосування амітриптиліну та препаратів, що містять Звіробій продірявлений, може призвести до посилення метаболізму амітриптиліну та зниження максимальної сироваткової концентрації амітриптиліну на 20%, внаслідок індукції його метаболізму ізоферментом GYP3A4 печінки. Теоретично можливе підвищення ризику виникнення серотонінового синдрому. Літій При одночасному застосуванні препаратів літію та трициклічних антидепресантів може підвищуватись ризик виникнення психотичних симптомів та токсичних ускладнень з боку ЦНС навіть на фойє терапевтичних концентрацій літію у плазмі крові. Описані випадки виникнення манії, міоклонуса, тремору, тоніко-клонічних судом, розладів пам'яті, сплутаності свідомості, дезорганізації мислення, галюцинацій, серотонінового синдрому і злоякісного нейролептичного синдрому, що починалися через кілька днів після початку комбінованої терапії, або препаратів літію. Літні пацієнти особливо схильні до таких реакцій.Спосіб застосування та дозиДоза визначається лікарем індивідуально для кожного пацієнта, і її слід дотримуватися. Призначають внутрішньо під час або після їди. Початкова добова доза прийому внутрішньо становить 25-50 мг, розділена на 2 прийоми протягом дня, або як одноразового прийому за 2 години до сну. Потім дозу поступово збільшують на 25-50 мг до отримання бажаного антидепресивного ефекту. Оптимальна добова терапевтична доза становить 150-200 мг (максимальна частина дози приймається на ніч). При тяжких депресіях, резистентних до терапії, збільшують дозу до 300 мг в умовах стаціонару (максимальна доза для амбулаторних пацієнтів - 150 мг на добу). У цих випадках лікування доцільно починати з внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення препарату, застосовуючи при цьому вищі початкові дози, прискорюючи нарощування дозувань під контролем соматичного стану. Після отримання стійкого антидепресивного ефекту через 2-4 тижні дози поступово та повільно знижують. У разі появи ознак депресії при зниженні доз необхідно повернутись до попередньої дози. Якщо стан пацієнта не покращується протягом 3-4 тижнів лікування, то подальша терапія є недоцільною. Тривалість терапії. Лікування антидепресантами є симптоматичним і має бути досить тривалим. Середня тривалість терапії зазвичай становить 6 місяців. і більше із метою попередження рецидиву. Літні пацієнти (старше 65 років). У пацієнтів похилого віку початкова доза, що рекомендується, 25 мг/добу за 2 години перед сном. Подальше підвищення дози слід проводити поступово через день, досягаючи при необхідності дози 75-100 мг на добу. Пацієнти із порушенням функції нирок. У разі порушення функції нирок корекція дози не потрібна. Пацієнти із порушенням функції печінки. При порушенні функції печінки та уповільненні метаболізму препарат слід застосовувати з обережністю. Залежно від концентрації амітриптиліну в плазмі можлива корекція дози. Припинення терапії. При припиненні терапії відміну препарату рекомендується проводити поступово протягом декількох тижнів, щоб уникнути розвитку синдрому "скасування". Симптоми відміни: головний біль, нудота, блювання, діарея, нездужання, порушення сну, незвичайні сновидіння, ажитація, руховий неспокій, дратівливість та загальне погане самопочуття. Ці симптоми є ознаками залежності від препарату. Якщо ви забули прийняти свою щоденну дозу, рекомендується почекати до наступного прийому за розкладом і прийняти одноразову дозу. Повторний курс терапії. При призначенні повторного курсу лікування амітриптилін пацієнтові необхідно провести додаткове загальне клінічне обстеження.ПередозуванняСпецифічного антидоту для усунення симптомів гострого отруєння ТЦА немає. У дорослих пацієнтів прийом більше 500 мг препарату спричиняє помірно виражену або важку інтоксикацію. Передозування амітриптилином (більше 1000 мг) може призвести до смерті. Є повідомлення про фатальну аритмію, що виникла через 56 годин після передозування амітриптиліну. Симптоми Симптоми можуть розвиватися повільно і непомітно, або різко і раптово. Протягом перших годин спостерігаються сонливість або збудження, ажитація та галюцинації. Антихолінергічні симптоми: мідріаз, тахікардія, затримка сечі, сухість слизових оболонок, уповільнення моторики кишечника, судоми, підвищення температури, раптове пригнічення ЦНС, зниження рівня свідомості до коми, придушення дихання. Симптоми з боку серцево-судинної системи: аритмії (шлуночкова тахіаритмія, порушення серцевого ритму на кшталт torsade des pointes, фібриляція шлуночків). На ЕКГ характерне подовження інтервалу PR, розширення комплексу QRS, подовження інтервалу QT, сплощення або інверсія зубця Т, депресія сегмента ST і блокада внутрішньосерцевої провідності різного ступеня, яка може прогресувати аж до зупинки серця. Розширення комплексу QRS зазвичай корелює з тяжкістю токсичних ефектів унаслідок гострого передозування. Серцева недостатність, зниження артеріального тиску, кардіогенний шок. Метаболічний ацидоз, гіпокаліємія. Після пробудження знову можлива сплутаність свідомості, збудження, галюцинації, атаксія. Лікування Госпіталізація (у відділення інтенсивної терапії). Лікування носить симптоматичний та підтримуючий характер. Зондування та промивання шлунка, навіть якщо після прийому препарату пройшов тривалий час, з попереднім призначенням активованого вугілля. У разі тяжкої інтоксикації необхідно вводити 1-3 мг фізостигміну внутрішньовенно. Оскільки фізостигміну саліцилат швидко метаболізується, його необхідно вводити повторно, кілька разів, у разі будь-якого загрозливого життя ускладнення (аритмія, судоми, глибока кома). Ретельне спостереження навіть якщо випадок здається не ускладненим. Спостереження за рівнем свідомості, пульсом, артеріальним тиском та диханням. Частий контроль за рівнем електролітів у сироватці крові та газів крові.Контроль прохідності дихальних шляхів у разі потреби повинен здійснюватися з використанням інтубації. Для запобігання можливої ​​зупинки дихання рекомендується використовувати апарат штучного дихання (ШВЛ). Постійний ЕКГ-моніторинг та контроль функції серця протягом 3-5 днів. При розширенні інтервалів QRS, серцевої недостатності та порушень серцевого ритму позитивного ефекту можна досягти при зрушенні pH у лужну сторону (за рахунок введення бікарбонату або помірної гіпервентиляції) та шляхом швидкої інфузії гіпертонічного розчину хлориду натрію (100-200 ммоль Na+). Можливе застосування відповідних антиаритміків, наприклад, лідокаїну при шлуночкових аритміях у дозі 50-100 мг внутрішньовенно (1-1,5 мг/кг), потім 1-3 мг/хв методом внутрішньовенної інфузії.Для запобігання можливої ​​зупинки дихання рекомендується використовувати апарат штучного дихання (ШВЛ). Постійний ЕКГ-моніторинг та контроль функції серця протягом 3-5 днів. При розширенні інтервалів QRS, серцевої недостатності та порушень серцевого ритму позитивного ефекту можна досягти при зрушенні pH у лужну сторону (за рахунок введення бікарбонату або помірної гіпервентиляції) та шляхом швидкої інфузії гіпертонічного розчину хлориду натрію (100-200 ммоль Na+). Можливе застосування відповідних антиаритміків, наприклад, лідокаїну при шлуночкових аритміях у дозі 50-100 мг внутрішньовенно (1-1,5 мг/кг), потім 1-3 мг/хв методом внутрішньовенної інфузії.Для запобігання можливої ​​зупинки дихання рекомендується використовувати апарат штучного дихання (ШВЛ). Постійний ЕКГ-моніторинг та контроль функції серця протягом 3-5 днів. При розширенні інтервалів QRS, серцевої недостатності та порушень серцевого ритму позитивного ефекту можна досягти при зрушенні pH у лужну сторону (за рахунок введення бікарбонату або помірної гіпервентиляції) та шляхом швидкої інфузії гіпертонічного розчину хлориду натрію (100-200 ммоль Na+). Можливе застосування відповідних антиаритміків, наприклад, лідокаїну при шлуночкових аритміях у дозі 50-100 мг внутрішньовенно (1-1,5 мг/кг), потім 1-3 мг/хв методом внутрішньовенної інфузії.серцевої недостатності та порушень серцевого ритму позитивного ефекту можна досягти при зрушенні pH у лужну сторону (за рахунок введення бікарбонату або помірної гіпервентиляції) та шляхом швидкої інфузії гіпертонічного розчину хлориду натрію (100-200 ммоль Na+). Можливе застосування відповідних антиаритміків, наприклад, лідокаїну при шлуночкових аритміях у дозі 50-100 мг внутрішньовенно (1-1,5 мг/кг), потім 1-3 мг/хв методом внутрішньовенної інфузії.серцевої недостатності та порушень серцевого ритму позитивного ефекту можна досягти при зрушенні pH у лужну сторону (за рахунок введення бікарбонату або помірної гіпервентиляції) та шляхом швидкої інфузії гіпертонічного розчину хлориду натрію (100-200 ммоль Na+). Можливе застосування відповідних антиаритміків, наприклад, лідокаїну при шлуночкових аритміях у дозі 50-100 мг внутрішньовенно (1-1,5 мг/кг), потім 1-3 мг/хв методом внутрішньовенної інфузії. Амітриптілін не виводиться за допомогою гемодіалізу. За необхідності проводиться кардіоверсія, дефібриляція. Для лікування недостатності кровообігу слід використовувати плазмозамінники, а у тяжких випадках – інфузії добутаміну з початковою швидкістю 2-3 мкг/кг на хвилину із збільшенням дози залежно від відповіді. При збудженні та судомах можливе застосування діазепаму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДепресія супроводжується підвищеним ризиком суїцидальних думок, самоушкоджень та суїциду (суїцидальних подій). Цей ризик зберігається до значного покращення стану. Оскільки поліпшення може не наступити протягом перших кількох тижнів лікування або довше, пацієнти повинні бути під ретельним наглядом до появи такого поліпшення. У клінічній практиці поширене збільшення ризику суїциду на ранніх стадіях одужання. Інші психіатричні стани, щодо яких призначається амітриптилін, також можуть супроводжуватися підвищеним ризиком суїцидальних подій. Крім того, ці стани можуть супроводжувати великий депресивний розлад. Тому при лікуванні пацієнтів з іншими психіатричними станами повинні дотримуватися ті ж запобіжні заходи, що і при лікуванні пацієнтів з великим депресивним розладом. Відомо, що пацієнти з пов'язаними із суїцидом подіями в анамнезі або значною мірою проявляють суїцидальне мислення, перед початком лікування мають більший ризик суїцидальних думок або суїцидальних вчинків і повинні ретельно спостерігатися під час лікування. Мета-аналіз плацебо-контрольованих випробувань антидепресантів за участю дорослих пацієнтів з психіатричними порушеннями продемонстрував наявність підвищеного ризику суїцидальної поведінки у пацієнтів, молодших 25 років, які отримують антидепресанти, порівняно з групою плацебо. Ретельне спостереження за пацієнтами, що мають високий ризик, має супроводжувати лікарську терапію особливо на ранніх її стадіях і після змін дози. Необхідно попередити пацієнтів (і здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, і негайно звертатися за консультацією до лікаря при появі таких симптомів. Необхідно бути обережними при застосуванні амітриптиліну у пацієнтів, які отримують інгібітори або індуктори ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450. Препарат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними вродженими станами, що супроводжуються непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або глюкозно-галактозною мальабсорбцією, не слід приймати цей лікарський засіб. Амітриптилін не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років через недостатність даних про ефективність та безпеку ТЦА у цієї групи пацієнтів. Застосування амітриптиліну у пацієнтів усіх вікових груп пов'язане з ризиком виникнення побічних ефектів із боку серцево-судинної системи. При застосуванні високих доз можливий розвиток порушень ритму серця та тяжкого зниження артеріального тиску. У пацієнтів, які страждають на захворювання серця, ці явища можуть виникнути при призначенні звичайної дози. При розвитку маніакального стану амітриптілін має бути скасовано. Гіперглікемія/Цукровий діабет Епідеміологічні дослідження виявили підвищений ризик розвитку цукрового діабету у пацієнтів із депресією, які отримують ТЦА. Таким чином, пацієнти з встановленим діагнозом цукрового діабету або факторами ризику розвитку цукрового діабету, які приймають амітриптилін, повинні проходити відповідне обстеження з визначенням вмісту глюкози у крові. У пацієнтів з цукровим діабетом лікування амітриптиліном може змінювати дію інсуліну та концентрацію глюкози в крові, тому може знадобитися коригування дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів. Застосування анестетиків під час курсу лікування три/тетрациклічними антидепресантами може збільшити ризик виникнення аритмії та зниження артеріального тиску. Слід по можливості припинити прийом амітриптиліну за кілька днів до хірургічного втручання. У разі необхідності невідкладного хірургічного втручання анестезіолога має бути попереджено про лікування пацієнта препаратом. У період лікування слід виключити вживання алкоголю. Після тривалого застосування різке припинення терапії у деяких пацієнтів може призвести до виникнення синдрому відміни. Щоб уникнути його виникнення, рекомендується поступове скасування амітриптиліну протягом декількох тижнів. Лікування амітриптиліном у похилому віці має проходити під ретельним контролем, із застосуванням мінімальних доз препарату та поступовим їх підвищенням, щоб уникнути розвитку деліріозних розладів, гіпоманії та інших ускладнень. У пацієнтів, які застосовують контактні лінзи, зниження утворення сльози та накопичення слизового секрету, внаслідок м-холіноблокуючої дії ТЦА, може призвести до пошкодження епітелію рогівки. Внаслідок антихолінергічного ефекту амітриптиліну можливий напад підвищення внутрішньоочного тиску. Сухість слизової оболонки порожнини рота може призвести до виникнення змін на її поверхні, запальних реакцій, відчуття печіння та карієсу. Рекомендується відвідувати стоматолога. При застосуванні ТЦА та поєднанні з іншими серотонінергічними препаратами можливе виникнення серотонінового синдрому. Викликаний надлишком серотоніну синдром може принести до летального результату і включає наступні симптоми: нервово-м'язове збудження (посмикування м'язів, гіперрефлексія, міоклонус, ригідність), вегетативні зміни (гіпертермія,тахікардія, зміна артеріального тиску, підвищене потовиділення, гіперемія шкірних покривів, розширені зіниці, діарея), зміни психічного стану (занепокоєння, збудження, сплутаність свідомості, кома). Внаслідок прийому амітриптиліну можливий розвиток агранулоцитозу. Амітриптилін повинен використовуватися з особливою обережністю у пацієнтів із судомними розладами та епілепсією в анамнезі, оскільки амітриптилін знижує поріг судомної готовності, що може призвести до зниження ефективності лікування антиепілептичними препаратами. Ця група пацієнтів має підвищений ризик розвитку судомних нападів на фоні застосування амітриптиліну. Епідеміологічні дослідження, що включають пацієнтів старше 50 років, продемонстрували підвищений ризик розвитку переломів у осіб, які приймають СІОЗ та ТЦА. Механізм, що веде до підвищення ризику переломів, невідомий. Перед початком лікування амітриптилін пацієнтові необхідно провести корекцію гіпокаліємії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час прийому амітриптиліну забороняється керування транспортними засобами, а також обслуговування механізмів та виконання інших видів робіт, що потребують підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних реакцій та точних рухів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: амітріптілін 25 мг. Таблетки по 25 мг, 50 штук в інд/упаковці.Опис лікарської формиПігулки від білого до білого з трохи жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивне, тимолептичне, седативне.ФармакокінетикаБіодоступність амітриптиліну становить 30-60%. Зв'язування із білками плазми 82-96%. Vd – 5-10 л/кг. Метаболізується із утворенням активного метаболіту нортриптиліну. T1/2 - 31-46 год. Виводиться переважно нирками.ФармакодинамікаМеханізм антидепресивної дії пов'язують із підвищенням концентрації норадреналіну у синапсах та/або серотоніну в ЦНС за рахунок пригнічення зворотного нейронального захоплення цих медіаторів. При тривалому застосуванні знижує функціональну активність β-адренорецепторів та серотонінових рецепторів головного мозку, нормалізує адренергічну та серотонінергічну передачу, відновлює рівновагу цих систем, порушену при депресивних станах. При тривожно-депресивних станах зменшує тривогу, ажитацію та депресивні прояви. Чинить також деяку аналгетичну дію, яка, як вважають, може бути пов'язана зі змінами концентрацій моноамінів у ЦНС, особливо серотоніну, та впливом на ендогенні опіоїдні системи. Має виражену периферичну та центральну антихолінергічну дію, обумовлену високою спорідненістю до м-холінорецепторів; сильним седативним ефектом, пов'язаним із спорідненістю до гістамінових H1-рецепторів, та альфа-адреноблокуючою дією. Має противиразкову дію, механізм якої обумовлений здатністю блокувати гістамінові H2-рецептори в парієтальних клітинах шлунка, а також надавати седативну та м-холіноблокуючу дію (при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки зменшує больовий синдром, сприяє прискоренню загоєння виразки). Ефективність при нічному нетриманні сечі обумовлена, мабуть, антихолінергічною активністю, що призводить до підвищення здатності сечового міхура до розтягування, прямою β-адренергічною стимуляцією, активністю агоністів α-адренорецепторів, що супроводжується підвищенням тонусу сфінктера та центральною блокадою захоплення серотоніна. Механізм терапевтичної дії при нервовій булімії не встановлений (можливо подібний до такого при депресії). Показана чітка ефективність амітриптиліну при булімії у хворих як без депресії, так і за її наявності, при цьому зниження булімії може відзначатися без супутнього послаблення самої депресії. При проведенні загальної анестезії знижує артеріальний тиск і температуру тіла. Чи не інгібує МАО. Антидепресивна дія розвивається протягом 2-3 тижнів після початку застосування.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.ІнструкціяВсередину, не розжовуючи, відразу після їди (для зменшення подразнення слизової оболонки шлунка). Досягши терапевтичного ефекту дозу можна поступово знижувати до мінімальної ефективної залежно від стану пацієнта. Тривалість курсу лікування визначається станом пацієнта, ефективністю і переносимістю терапії, що проводиться, і може становити від декількох місяців до 1 року, а при необхідності і більше.Показання до застосуванняДепресії (особливо ефективний при тривожно-депресивних станах), змішані емоційні розлади та порушення поведінки, фобічні розлади, дитячий енурез (за винятком дітей з гіпотонічним сечовим міхуром), психогенна анорексія, булімічний невроз, сильні болі неврогенного характеру, профіл.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, токсичне пригнічення ЦНС, декомпенсований порок серця, гострий і відновлювальний період інфаркту міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, гіпертонічна хвороба III ступеня, гострі захворювання печінки та нирок, захворювання крові, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. залози, атонія сечового міхура, пілоростеноз, паралітична непрохідність кишечника, сумісне застосування з інгібіторами МАО, вагітність, годування груддю, дитячий вік до 6 років.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та дітям до 6 років.Побічна діяЗ боку нервової системи та органів чуття: порушення акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску, сонливість. З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): тахікардія, аритмія, ортостатична артеріальна гіпертензія, зміни картини крові, у т.ч. агранулоцитоз. З боку органів шлунково-кишкового тракту: стоматит, порушення смаку, анорексія, нудота, блювання, відчуття дискомфорту в епігастрії, сухість у роті, затримка випорожнень, непрохідність кишечника, порушення функції печінки (рідко). Інші: висипання на шкірі, випадання волосся, збільшення лімфатичних вузлів, лихоманка, гінекомастія, галакторея, зміна секреції АДГ, зниження лібідо, потенції, підвищення маси тіла при тривалому застосуванні, затримка сечовипускання.Взаємодія з лікарськими засобамиНейролептики, седативні та снодійні засоби, протисудомні препарати, центральні та наркотичні анальгетики, засоби для наркозу, алкоголь потенціюють пригнічуючу дію на ЦНС. Посилює гіпотензивний ефект катехоламінів, блокує антигіпертензивну дію гуанетидину та препаратів із подібним механізмом дії. Циметидин підвищує концентрацію амітриптиліну у плазмі. Поєднання з нейролептиками та/або антихолінергічними препаратами може спричинити фебрильну температурну реакцію, паралітичну кишкову непрохідність.Спосіб застосування та дозиДорослим при депресії початкова доза - 25-50 мг на ніч, потім поступово доза може бути збільшена з урахуванням ефективності та переносимості препарату до максимальної 300 мг на добу на 3 прийоми (найбільша частина дози приймається на ніч). У літньому віці при легких порушеннях, а також при нервовій булімії, у складі комплексної терапії при змішаних емоційних розладах та порушеннях поведінки, психозах при шизофренії та алкогольній абстиненції призначають у дозі 25-100 мг/добу (на ніч), після досягнення терапевтичного ефекту переходять на мінімальну ефективну дозу – 10-50 мг на добу. Для профілактики мігрені, при хронічному больовому синдромі нейрогенного характеру (в т.ч. тривалих головних болях), а також у комплексній терапії виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки – від 10-12,5-25 до 100 мг/добу (максимальна частина дози приймається на ніч). Дітям як антидепресант: від 6 до 12 років - 10-30 мг/сут або 1-5 мг/кг/сут дробно, у підлітковому віці - до 100 мг/сут. При нічному енурезі в дітей віком 6-10 років - 10-20 мг/сут на ніч, 11-16 років - до 50 мг/сут.ПередозуванняСонливість, дезорієнтація, сплутаність свідомості, розширення зіниць, підвищення температури тіла (лихоманка), задишка, дизартрія, збудження, галюцинації, судомні напади, ригідність м'язів, ступор, кома, блювання, аритмія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОдночасний прийом з інгібіторами МАО може призвести до смерті. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та амітриптиліну (та інших трициклічних антидепресантів) має становити не менше 14 днів. Амітриптилін у дозі вище 150 мг на добу знижує поріг судомної активності, тому зростає ризик виникнення судомних нападів у хворих із такими в анамнезі. На час лікування забороняється керування транспортними засобами, обслуговування механізмів та інші види робіт, що вимагають підвищеної уваги. Лікування хворих похилого віку необхідно ретельно контролювати, застосовуючи мінімальні дози препарату, підвищуючи їх поступово. Можливий перехід з депресивної фази маніакально-депресивного психозу на маніакальну стадію. Якщо стан хворого не покращується протягом 3-4 тижнів, подальша терапія недоцільна.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 табл. Активні речовини: кломіпраміну гідрохлорид 25 мг; допоміжні речовини: лактоза; крохмаль кукурудзяний; кремнію діоксид колоїдний безводний; стеаринова кислота; тальк; магнію стеарат; гліцерин (85%); гідроксипропілметилцелюлоза; сополімер вінілпіролідон/вінілацетату; титану діоксид; сахароза кристалічна; ПВП К30; дисперсний жовтий 15093 анстед (заліза оксид жовтий (EEC172) 5% + титану діоксид 95% (ЕЕС171); поліетиленгліколь 8000 (макрогол 8000), МКЦ Упаковка: у блістері 10 шт.; у пачці картонної 2 або 3 блістери.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивний.Спосіб застосування та дозиПеред початком терапії слід усунути гіпокаліємію. Режим дозування та спосіб застосування препарату встановлюють індивідуально з урахуванням стану пацієнта. Мета лікування полягає у досягненні оптимального ефекту при застосуванні якомога нижчих доз препарату та обережному їх підвищенні. Слід дотримуватись особливої ​​обережності при підвищенні доз у пацієнтів похилого віку та підлітків, які загалом більш чутливі до препарату Анафраніл, ніж пацієнти проміжних вікових груп. Депресія, обсесивно-компульсивні синдроми та фобії Початкова добова доза становить 75 мг; призначають препарат Анафраніл по 25 мг 2-3 рази на добу або Анафраніл СР по 75 мг 1 раз на добу (переважно ввечері). Потім протягом першого тижня лікування дозу препарату поступово підвищують, наприклад, на 25 мг через кожні кілька днів (залежно від переносимості) до досягнення добової дози, що становить 100-150 мг. У тяжких випадках добова доза може бути підвищена до максимальної 250 мг. Після того, як буде досягнуто покращення стану, пацієнта переводять на підтримуючу дозу препарату, що становить 50-100 мг (2-4 табл. препарату Анафраніл або 1 табл. препарату Анафраніла CP). Панічні атаки, агорафобія Початкова доза препарату Анафраніл становить 10 мг на добу. Потім, залежно від переносимості препарату Анафраніл, його підвищують дозу до досягнення бажаного ефекту. Добова доза препарату Анафраніл значною мірою варіює і може становити від 25 до 100 мг. При необхідності можливе підвищення дози до 150 мг на добу. Рекомендується не припиняти лікування протягом принаймні 6 місяців, повільно знижуючи протягом цього часу підтримуючу дозу препарату. Катаплексія, супутня нарколепсії Добова доза препарату Анафраніл становить 25-75 мг. Хронічні больові синдроми Режим дозування встановлюють індивідуально. Добова доза препарату Анафраніл значною мірою варіює і може становити від 10 мг до 150 мг. При цьому слід враховувати супутній прийом аналгетичних засобів та можливість зменшення використання останніх. Пацієнти похилого віку. Початкова доза становить 10 мг на добу. Потім поступово приблизно протягом 10 днів добову дозу препарату підвищують до оптимального рівня, який становить 30-50 мг. Діти та підлітки Обсесивно-компульсивні синдроми Початкова доза становить 25 мг на добу. Протягом перших 2 тижнів дозу поступово підвищують, з урахуванням переносимості, до досягнення добової дози або рівної 100 мг, або обчисленої з розрахунку 3 мг/кг – залежно від того, яка доза менша. Протягом наступних кількох тижнів дозу продовжують поступово підвищувати до досягнення добової дози або рівної 200 мг або обчисленої з розрахунку 3 мг/кг - залежно від того, яка доза менша. Нічний енурез Початкова добова доза препарату Анафраніл для дітей віком 5-8 років становить 20-30 мг; для дітей віком 9–12 років – 25–50 мг; для дітей старше 12 років – 25–75 мг. Застосування більш високих доз показане тим пацієнтам, які повністю відсутній клінічний ефект після 1 тижня лікування. Зазвичай вся добова доза препарату призначається в один прийом після вечері, але в тих випадках, коли мимовільне сечовипускання відзначається в ранні нічні години, частина дози препарату Анафраніл призначають раніше - у 16 ​​годин. Після досягнення бажаного ефекту лікування слід продовжувати протягом 1-3 місяців поступово знижуючи дозу препарату АнафранілУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: кломіпраміну гідрохлорид 75 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат дигідрат, поліакрилат дисперсійний 30%, кальцію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, гідроксипропілцелюлоза, тальк, титану діоксид, поліоксил 40 гідрогенізована рицинова олія, заліза оксид червоний. Пігулки покриті оболонкою 25 мг по 10 прим. у блістері. 2 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиРожеві капсулоподібні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з ризиком на обох сторонах. З одного боку видавлено "С/G", з іншого боку "G/D".Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування Кломіпрамін повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Системна біодоступність незміненого кломіпраміну становить близько 50%. Таке зниження біодоступності обумовлено ефектом "першого проходження" через печінку з утворенням активного метаболіту, N-десметилкломіпраміну. Після прийому препарату в дозі 75 мг максимальна плазмова концентрація (Сmах) склала 32,55±8,10 нг/мл за часу досягнення максимальної концентрації (Тmах) 9,00±1,81 год. сут рівноважна концентрація кломіпраміну в плазмі встановлюється в діапазоні від 20 до 175 нг/мл. Значення рівноважної концентрації активного метаболіту N-десметилкломіпраміну на 40-85% вище, ніж концентрація кломіпраміну. Розподіл Зв'язок кломіпраміну з білками плазми становить 97.6%. Кломіпрамін екстенсивно розподіляється в організмі, що здається обсяг розподілу становить близько 12-17 л/кг маси тіла. Концентрації кломіпраміну в спинномозковій рідині складають близько 2% від концентрацій його у плазмі крові. Кломіпрамін проникає у грудне молоко, де визначається у концентраціях, близьких до концентрацій у плазмі крові, а також проникає через гематоплацентарний бар'єр. Метаболізм Кломіпрамін метаболізується головним чином шляхом деметилювання з утворенням активного метаболіту N-десметилкломіпраміну. У цій реакції беруть участь кілька ізоферментів цитохрому Р450, але переважно ізоферменти CYP3A4, CYP2C19 та ізофермент CYP1A2. Кломіпрамін і N-десметилкломіпрамін гідроксилюються до 8-гідроксикломіпроміну або 8-гідрокси-десметилкломіпраміну. Кломіпрамін також гідроксилюється в положенні 2; N-десметилкломіпрамін може надалі деметилюватися до дідесметилкломіпраміну 2- та 8-гідроксиметаболіти екскретуються переважно у вигляді глюкуронідів з сечею. Біотрансформація двох активних форм препарату: кломіпраміну та N-десметилкломіпраміну шляхом утворення 2- та 8-гідроксикломіпраміну каталізується ізоферментом CYP2D6.8-гідроксиметаболіти екскретуються переважно у вигляді глюкуронідів із сечею.Біотрансформація двох активних форм препарату: кломіпраміну та N-десметилкломіпраміну шляхом утворення 2- та 8-гідроксикломіпраміну каталізується ізоферментом CYP2D6. Виведення Після одноразового прийому близько 2/3 кломіпраміну виводиться у вигляді водорозчинних кон'югатів із сечею та приблизно 1/3 – з калом. У незміненому вигляді із сечею виводиться близько 2% дози кломіпраміну та близько 0,5% десметилкломіпраміну. Період напіввиведення з плазми дексметилкломіпраміну становить у середньому 21 год (діапазон коливань від 12 до 36 год), Т1/2 десметилкломіпраміну – в середньому 36 год. Вплив їжі Їжа не має серйозного впливу на фармакокінетику кломіпраміну, можливо незначне уповільнення всмоктування при одночасному застосуванні. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів У пацієнтів похилого віку внаслідок зниження інтенсивності метаболізму 8-гідроксикломіпроміну або 8-гідрокси-М-десметилкломіпраміну. Кломіпрамін також гідроксилюється в положенні 2; N-десметилкломі прамінможе надалі деметилюватися до дідесметилкломіпраміну 2- та 8-гідроксиметаболіти екскретуються переважно у вигляді глюкуронідів нирками. Біотрансформація двох активних форм препарату: кломіпраміну та N-десметилкломіпраміну шляхом утворення 2- та 8-гідроксикломіпраміну каталізується ізоферментом CYP2D6. Оскільки кломіпрамін переважно метаболізується в печінці у присутності ізоферментів CYP2D6, CYP3A4, CYP 2С19 та CYP1A2, порушення функції печінки може впливати на фармакокінетику препарату. У пацієнтів з порушенням функції печінки препарат слід застосовувати з обережністю. Незважаючи на те, що вплив расової належності на фармакокінетику препарату поглиблено не вивчався, відомо, що метаболізм кломіпраміну залежить від генетичних факторів, які можуть призводити до зміни метаболізму активної речовини, так і його метаболіту. Метаболізм кломіпраміну у представників європеоїдної та азіатської (особливо, представників Японської та Китайської національностей) рас може відрізнятися. Особливості фармакокінетики препарату Анафраніл CP у формі таблеток пролонгованої дії покритих плівковою оболонкою. Уповільнене вивільнення кломіпраміну при застосуванні препарату Анафраніл CP таблеток пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, забезпечує плавний фармакологічний профіль препарату за рахунок підтримки терапевтичної концентрації в плазмі крові на одному рівні протягом більше 24 годин. Максимальна концентрація в плазмі досягається приблизно протягом 9 годин після застосування препарату Анафраніл® СР. Схах після застосування 75 мг кломіпраміну у формі таблеток пролонгованої дії покритих плівковою оболонкою наполовину менше такої після застосування 25 мг кломіпраміну тричі на добу. При цьому експозиція залишається незмінною. Після багаторазового застосування кломіпраміну у формі таблеток пролонгованої дії покритих плівковою оболонкою, досягнуті в рівноважному стані Cmin і Сmах залишаються в межах терапевтичного діапазону. Таблетки Анафраніл® CР пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою, та таблетки Анафраніл®, покриті оболонкою, біоеквівалентні.ФармакодинамікаКломіпрамін є трициклічним антидепресантом, інгібітором зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну (неселективний інгібітор зворотного захоплення моноамінів). Вважається, що лікувальна дія кломіпраміну здійснюється за рахунок його здатності інгібувати зворотне нейрональне захоплення норадреналіну (НА) і серотоніну (5-НТ), що вивільняються в синаптичну щілину, причому найбільш важливим є придушення зворотного захоплення серотоніну. Кломіпраміну, крім того, притаманний широкий спектр інших фармакологічних дій: альфа-адреноблокуюча, м-холіноблокуюча, блокада H1-гістамінових та 5НТ-серотонінових рецепторів. Препарат впливає на депресивний синдром загалом, включаючи такі його типові прояви, як психомоторна загальмованість, пригнічений настрій та тривога. Клінічний ефект відзначається зазвичай через 2-3 тижні лікування. Крім того, кломіпрамін має специфічну (що відрізняється від його антидепресивного ефекту) дію при обсесивно-компульсивних розладах. Дія кломіпраміну при хронічних больових синдромах, як обумовлених, так і не обумовлених соматичними захворюваннями, пов'язана, ймовірно, з полегшенням передачі нервового імпульсу, що опосередковується серотоніном та норадреналіном.Показання до застосуванняДорослі Лікування депресивних станів різної етіології, що протікають із різною симптоматикою: ендогенні, реактивні, невротичні, органічні, масковані, інволюційні форми депресії; депресія у пацієнтів з шизофренією та психопатіями; депресивні синдроми, що виникають у старечому віці, обумовлені хронічним больовим синдромом або хронічними соматичними захворюваннями; депресивні порушення настрою реактивної, невротичної чи психопатичної природи; обсесивно-компульсивні синдроми; Фобії; Катаплексія, супутня нарколепсії. Діти та підлітки обсесивно-компульсивні синдроми; В даний час не отримано достатніх доказів ефективності та безпеки застосування препарату Анафраніл СР у дітей та підлітків при лікуванні депресивних станів різної етіології, що протікають з різною симптоматикою, фобій та панічних атак, катаплексії, супутньої нарколепсії та хронічного больового синдрому. Тому застосування препарату Анафраніл СР у дітей та підлітків (0-17 років) при цих показаннях не рекомендується.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кломіпраміну або будь-яких інших компонентів препарату, перехресна підвищена чутливість до трициклічних антидепресантів групи дибензазепіну. Одночасне застосування з антиаритмічними засобами, які є потужними інгібіторами ізоферменту CYP2D6 (такими як хінідин та пропафенон). Одночасне застосування селективних та неселективних інгібіторів моноамінооксидази (МАО) необоротної дії, а також у період менше 14 днів до та після їх застосування. Протипоказано також одночасне застосування селективних інгібіторів МАО-А оборотної дії (таких як моклобемід) та неселективних інгібіторів МАО оборотної дії (таких як ліпезолід). Нещодавно перенесений інфаркт міокарда. Уроджений синдром подовження інтервалу QТ. Гостра інтоксикація препаратами, що пригнічують функцію ЦНС (наприклад, снодійними, аналгетичними центральної дії, психотропними засобами) або етанолом. Гостра затримка сечі. Гіперплазія передміхурової залози із затримкою сечі. Гострий делірій. Закритокутова глаукома без лікування. Стеноз воротаря шлунка. Паралітична непрохідність кишечника. Не рекомендують застосовувати препарат при вагітності та в період грудного вигодовування. Протипоказано застосування препарату Анафраніл у формі таблеток пролонгованої дії у наступних груп пацієнтів (у зв'язку з неможливістю підбору початкової дози): у дітей за всіма показаннями, крім обсесивно-компульсивних синдромів (у дітей віком з 5 років); у пацієнтів віком 65 років. Якщо у Вас одне з перелічених захворювань перед прийомом препарату, обов'язково проконсультуйтеся з лікарем. З обережністю слід застосовувати препарат у наступних груп пацієнтів: у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (недостатністю кровообігу, порушеннями серцевого ритму та внутрішньосерцевою провідністю (наприклад, атріовентрикулярною блокадою І-ІІІ ступеня)); у пацієнтів з епілепсією, а також за наявності інших, що призводять до виникнення судомного синдрому факторів, наприклад, при пошкодженнях головного мозку різного генезу, при одночасному застосуванні нейролептичних засобів, у період відмови від алкоголю або відміни препаратів, що мають протисудомні властивості, наприклад, бензодіазепінів ( вважається, що виникнення судом залежить від дози препарату, у зв'язку з чим слід перевищувати рекомендовану добову дозу препарату Анафранил®); у літніх пацієнтів віком до 65 років (у пацієнтів віком від 65 років застосування препарату протипоказано); у пацієнтів із порушенням функції печінки; у пацієнтів із порушенням функції нирок; у пацієнтів з пухлинами мозкового шару надниркових залоз (феохромоцитомою та нейробластомою); у пацієнтів з гіпертиреозом або тих, хто приймає тиреоїдні засоби; у пацієнтів з хронічними запорами, особливо у літніх пацієнтів та пацієнтів, змушених дотримуватися постільного режиму; у пацієнтів із підвищеним внутрішньоочним тиском, у тому числі у пацієнтів із закритокутовою глаукомою; у пацієнтів із затримкою сечі в анамнезі (у тому числі внаслідок гіперплазії простати); при одночасному застосуванні з серотонінергічними препаратами, такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, трициклічні антидепресанти або препарати літію.Вагітність та лактаціяДосвід застосування препарату Анафраніл CP при вагітності обмежений. Оскільки є окремі повідомлення про можливий зв'язок між прийомом трициклічних антидепресантів та порушеннями розвитку плода, слід уникати застосування препарату при вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері, безперечно, перевищує потенційний ризик для плода. У тих випадках, коли мати приймала трициклічні антидепресанти в період вагітності аж до настання пологів, у новонароджених протягом перших декількох годин або днів життя розвивався синдром "скасування", що проявлявся задишкою, сонливістю, кишковими кольками, підвищеною нервовою збудливістю, підвищенням або зниженням АТ, тремором, спастичними явищами чи судомами. Щоб уникнути розвитку даного синдрому, препарат Анафраніл® CP слід, по можливості,поступово відмінити, принаймні, за 7 тижнів до очікуваних пологів. Оскільки активна речовина препарату проникає у грудне молоко, слід або припинити грудне вигодовування, або поступово відмінити препарат Анафраніл СР.Побічна діяНебажані ефекти, що спостерігаються, зазвичай слабо виражені і носять минущий характер, проходять в ході продовження лікування або після зниження дози препарату. Вони не завжди корелюють із концентрацією активної речовини у плазмі крові або з дозою препарату. Деякі небажані явища, такі як почуття втоми, порушення сну, ажитація, тривога, запор, сухість у роті, часто важко відрізнити від проявів депресії. У разі розвитку серйозних реакцій з боку нервової системи або порушень психіки препарат має бути скасовано. Для оцінки частоти розвитку НЯ використані наступні критерії (згідно з класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ)): виникаючі "дуже часто" - ≥1/10, "часто" - ≥1/100 - Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – підвищення апетиту; часто – зниження апетиту. Порушення психіки: дуже часто занепокоєння; часто - сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації (особливо у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з хворобою Паркінсона), тривога, ажитація, порушення сну, маніакальний розлад, гіпоманіакальні стани, агресивність, деперсоналізація, погіршення перебігу депресії, безсоння; нечасто – активація психотичних симптомів. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – запаморочення, тремор, біль голови, міоклонус, патологічна сонливість; часто – порушення мови, парестезії, підвищення тонусу м'язів, дисгевзія, порушення пам'яті, порушення концентрації уваги; нечасто – судоми, атаксія; дуже рідко – злоякісний нейролептичний синдром. Порушення з боку серця: часто – синусова тахікардія, відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, клінічно незначні зміни на ЕКГ (наприклад, інтервалу ST або зубця Т) у пацієнтів без патології серця; нечасто – аритмія, підвищення АТ; дуже рідко - порушення внутрішньосерцевої провідності (наприклад, розширення комплексу QRS, подовження інтервалу QT, зміни інтервалу PQ. блокада ніжок пучка Гіса, поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" ("torsade des pointes"), особливо у пацієнтів з гіпокаліємією). Порушення з боку судин: часто – "припливи". Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – позіхання; дуже рідко – алергічний альвеоліт (пневмоніт) з еозинофілією або без неї. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, сухість у роті, запор; часто – блювота, абдомінальні порушення, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко гепатит із жовтяницею або без неї. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – підвищене потовиділення; часто - алергічний дерматит (висип, кропив'янка), реакції фотосенсибілізації, свербіж; дуже рідко – пурпура. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – м'язова слабкість. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто порушення сечовипускання; дуже рідко – затримка сечі. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: дуже часто – порушення лібідо, еректильна дисфункція; часто – галакторея, збільшення молочних (грудних) залоз. Порушення з боку ендокринної системи: дуже рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні та анафілактоїдні реакції, включаючи зниження АТ. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія. Порушення з боку органу зору: дуже часто – порушення акомодації, нечіткість зору; часто – мідріаз; дуже рідко – глаукома. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – шум у вухах. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – втома; дуже рідко – набряки (місцеві або загальні), випадання волосся, гіперпірексія. Лабораторні та інструментальні дані: дуже часто – збільшення маси тіла; часто - підвищення активності "печінкових" трансаміназ; дуже рідко – патологічні зміни на електроенцефалограмі. НЯ за даними постреєстраційних досліджень, зареєстровані при застосуванні препарату Анафраніла в інших лікарських формах (частота невідома, оскільки дані НЯ повідомляються добровільно з популяції невизначеного розміру). Порушення з боку нервової системи: серотоніновий синдром, екстрапірамідні симптоми (включаючи акатизію та пізню дискінезію). Розвиток екстрапірамідних симптомів, зокрема. пізньої дискінезії, можливо також і при застосуванні препарату Анафраніл СР. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рабдоміоліз (як ускладнення злоякісного нейролептичного синдрому). Порушення з боку статевих органів та молочної залози: анеякуляція, затримка еякуляції. Лабораторні та інструментальні дані: підвищення концентрації пролактину у плазмі крові. Синдром "скасування": після раптової відміни або швидкого зниження дози часто виникають такі симптоми: нудота, блювання, біль у животі, діарея, безсоння, головний біль, нервозність, тривожність. Переломи кісток У пацієнтів віком ≥50 років, які отримують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та трициклічні антидепресанти, відмічався підвищений ризик переломів, механізм виникнення якого невідомий. Пацієнти похилого віку Літні пацієнти особливо піддаються антихолінергічним, неврологічним, психіатричним ефектам препарату або впливу його на серцево-судинну систему. Метаболізм та виведення лікарських препаратів у даної категорії пацієнтів можуть бути сповільнені, що може призвести до підвищення концентрації препарату у плазмі при застосуванні терапевтичних доз. У пацієнтів віком понад 65 років застосування препарату протипоказане. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічний тип взаємодії Блокатори адренергічної нейрональної передачі. Анафраніл може знижувати або повністю усувати антигіпертензивну дію гуанетидину, бетанідину, резерпіну, клонідину та альфаметилдопу. Тому в тих випадках, коли одночасно з прийомом Анафранілу потрібне лікування артеріальної гіпертензії, слід застосовувати лікарські засоби інших класів (наприклад, вазодилататори або бета-адреноблокатори). Антихолінергічні засоби. Трициклічні антидепресанти можуть потенціювати дію антихолінергічних засобів (наприклад, фенотіазинів, антипаркінсонічних препаратів, атропіну, біперидену, антигістамінних препаратів) на орган зору, ЦНС, кишечник та сечовий міхур. Кошти, що пригнічують ЦНС. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати дію алкоголю та інших засобів, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС (наприклад, барбітуратів, бензодіазепінів або наркозів). Інгібітори МАО. Не слід призначати Анафраніл протягом принаймні 2 тижнів після відміни інгібіторів МАО через ризик розвитку таких тяжких симптомів та станів, як гіпертонічний криз, підвищення температури тіла, а також симптомів серотонінового синдрому: міоклонусу, ажитації, судом, делірію та коми. Такого ж правила слід дотримуватись у тому випадку, якщо інгібітор МАО призначається після попереднього лікування Анафранілом. У будь-якому з цих випадків початкові дози Анафранілу або інгібіторів МАО повинні бути низькими, їх слід поступово підвищувати, під постійним контролем ефектів препарату. Існуючий досвід показує, що Анафраніл може бути призначений не раніше ніж через 24 години після відміни інгібіторів МАО-А зворотної дії, таких як моклобемід. Але якщо інгібітор МАО-А оборотної дії призначається після відміни Анафраніла, тривалість перерви повинна становити мінімум 2 тижні. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Спільне застосування Анафранілу з цими засобами може призвести до посилення дії на серотонінову систему. Серотонінергічні засоби. При одночасному застосуванні Анафранілу з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну або інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, трициклічними антидепресантами та препаратами літію, можливий розвиток серотонінового синдрому з такими симптомами як підвищення температури тіла, міоклонус, ажитація, судороги. При необхідності призначення флуоксетину, рекомендується робити дво-тритижневу перерву між застосуванням Анафранілу та флуоксетину – закінчити застосування флуоксетину за 2-3 тижні до початку терапії Анафранілом або призначити флуоксетин через 2-3 тижні після закінчення лікування Анафранілом. Симпатоміметичні засоби. Анафраніл може посилювати дію на серцево-судинну систему адреналіну, норадреналіну, ізопреналіну, ефедрину та фенілефрину (у тому числі і тоді, коли ці речовини входять до складу місцевих анестетиків). Фармакокінетичний тип взаємодії Активна речовина препарату Анафраніл – кломіпрамін – в основному виводиться у вигляді метоболітів. Основний шлях метаболізму - деметилювання до активного метаболіту N-десметилкломіпраміну з подальшим гідроксилюванням та кон'югацією N-десметилкломіпраміну з кломіпраміном. У деметилюванні беруть участь кілька ізоформ цитохрому Р450, переважно CYP3A4, CYP2C19 та CYP1А2. Елімінація обох активних компонентів здійснюється шляхом гідроксилювання, що каталізується CYP2D6. Спільний прийом з інгібіторами ізоформи CYP2D6 може призвести до підвищення концентрацій обох активних компонентів до трьохразової величини у осіб із фенотипом швидкого метаболізатора дебризохіну/спартеїну. При цьому у цих пацієнтів метаболізм знижується до рівня, характерного для осіб із фенотипом слабкого метаболізатора. Передбачається,що спільний прийом з інгібіторами ізоформ CYP1A2, CYP2C19 та CYP3A4 може призводити до підвищення концентрації кломіпраміну та зниження концентрації N-дезметилкломіпраміну. Інгібітори МАО (наприклад, мокломемід) протипоказані при прийомі кломіпаміну, оскільки in vivo є сильними інгібіторами CYP2D6. Антиаритмічні препарати (наприклад, хінідин та пропафенон) не слід застосовувати спільно з трициклічними антидепресантами, оскільки вони є сильними інгібіторами CYP2D6. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (такі як флуоксетин, пароксетин або сертралін) інгібують CYP2D6, інші препарати зазначеної групи (наприклад флувоксамін) інгібують також CYP1A2, CYP2C19, що може призвести до збільшення концентрації кломіпраміну в плазмі. Спостерігалося 4-кратне збільшення рівноважної концентрації кломіпраміну при сумісному прийомі з флувоксаміном (концентрація N-десметилкломіпраміну знижувалася в 2 рази). Спільне застосування нейролептиків (наприклад фенотіазини) може призводити до збільшення концентрацій у плазмі трициклічних антидепресантів, зниження судомного порогу та виникнення судом. Комбінація з тіоридазином може призвести до розвитку тяжких порушень серцевого ритму. Спільне застосування з блокатором гістамінових (Н2)-рецепторів циметидином (який є інгібітором деяких ізоформ цитохрому Р450, у тому числі CYP2D6 та CYP3A4) може призводити до збільшення концентрацій у плазмі трициклічних антидепресантів, у зв'язку з чим потрібне зниження. Немає даних, що підтверджують взаємодію між Анафранілом (у дозі 25 мг на добу) та пероральними контрацептивами (15 або 30 мкг етинілестрадіолу на добу) при постійному прийомі останніх. Немає даних про те, що естрогени є інгібіторами CYP2D6 - основного ферменту, що бере участь в елімінації кломіпраміну, тому немає підстав очікувати на їхню взаємодію. Хоча, при одночасному застосуванні трициклічного антидепресанту іміпраміну та естрогенів у високих дозах (50 мкг на добу), у деяких випадках повідомлялося про посилення побічних ефектів та посилення терапевтичного ефекту антидепресанту. Невідомо, чи ці дані є значущими щодо одночасного застосування кломіпраміну та естрогенів у низьких дозах.При сумісному застосуванні трициклічних антидепресантів та естрогенів у високих дозах (50 мкг на добу) рекомендується моніторинг терапевтичної дії антидепресантів та при необхідності корекція режиму дозування. Метилфенідат (Риталін) може сприяти підвищенню концентрації трициклічних антидепресантів, можливо за рахунок придушення їх метаболізму. При сумісному застосуванні зазначених препаратів можливе підвищення концентрації трициклічних антидепресантів у плазмі, при цьому може знадобитися зниження дози останніх. Деякі трициклічні антидепресанти можуть посилювати антикоагуляційну дію кумаринів (наприклад, варфарин), можливо шляхом інгібування їх метаболізму (CYP2C9). Немає даних, що доводять здатність кломіпроміну інгібувати метаболізм антикоагулянтів (варфарин). Тим не менш, при використанні цього класу лікарських засобів рекомендується моніторування концентрації протромбіну у плазмі. Спільний прийом Анафранілу з препаратами - індукторами цитохрому Р450, особливо CYP3A4, CYP2C19 та/або CYP1A2 може призводити до підвищення метаболізму та знижувати ефективність Анафранілу. Спільний прийом Анафранілу з препаратами - індукторами CYP3A та CYP2C, такими як рифампіцин або протисудомні лікарські засоби (наприклад, барбітурати, карбамазепін, фенобарбітал та фенітоїн), може призвести до зниження концентрації кломіпраміну в плазмі. Відомі індуктори CYP1A2 (наприклад, нікотин та інші компоненти сигаретного диму) знижують концентрації трициклічних антидепресантів у плазмі крові. Рівноважна концентрація кломіпраміну у курців сигарети осіб у 2 рази нижче за таку у некурців (концентрація N-десметилкломіпраміну не змінювалася). Кломіпрамін, як in vivo, так і in vitro (Ki=2.2 мікроМ), пригнічує активність CYP2D6 (окислення спартеїну). Таким чином, кломіпрамін може підвищувати концентрації одночасно застосовуваних препаратів, що метаболізуються головним чином за участю CYP2D6, у осіб з фенотипом сильного метаболізатора.Спосіб застосування та дозиПрепарат Анафраніл® CP у формі таблеток пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, слід застосовувати лише у пацієнтів, яким показана добова доза кломіпраміну 75 мг, 150 мг або 225 мг. Препарат можна приймати незалежно від їди. Таблетки слід ковтати повністю. Перед початком терапії слід усунути гіпокаліємію. Режим дозування препарату встановлюють індивідуально, з урахуванням стану пацієнта. Мета лікування полягає в досягненні оптимального ефекту при застосуванні якомога нижчих доз препарату та обережному їх підвищенні. Слід дотримуватись особливої ​​обережності при підвищенні доз у пацієнтів похилого віку та підлітків, які загалом більш чутливі до препарату Анафраніл® CP, ніж пацієнти інших вікових груп. Після досягнення терапевтичного ефекту необхідно забезпечити підтримуючу терапію в оптимальній дозі, щоб уникнути розвитку рецидиву. Пацієнти з депресією рецидивуючого перебігу потребують тривалої підтримуючої терапії. Тривалість та необхідність проведення терапії повинні періодично переглядатися. З метою зниження ризику розвитку серотонінергічної токсичності та можливого подовження інтервалу QT не слід перевищувати рекомендовану дозу препарату. Слід з обережністю збільшувати дозу препарату Анафраніл CP у разі одночасного застосування з іншими серотонінергічними препаратами або препаратами, що подовжують інтервал QT. Необхідно уникати різкої відміни застосування препарату Анафраніл® CP тривалого застосування має проводитися поступово, необхідний контроль стану пацієнта після припинення терапії. Депресія, обсесивно-компульсивні синдроми та фобії Початкова доза кломіпраміну становить 50-75 мг на добу (1 таблетка Анафраніл® 25 мг, покрита оболонкою, 2-3 рази на день або одна таблетка пролонгованої дії, покрита плівковою оболонкою 1 раз на день, переважно у вечірній час). Підвищувати дозу слід послідовно, на 25 мг (1 таблетка Анафраніл® 25 мг, покрита оболонкою) на добу кожні кілька днів в залежності від переносимості препарату пацієнтом, до 100-150 мг протягом першого тижня лікування. У тяжких випадках добова доза може бути збільшена до 250 мг. Після досягнення достовірного поліпшення стану слід привести добову дозу до підтримуючої, яка становить 50 - 100 мг на добу. Діти та підлітки Обсесивно-компульсивні синдроми Початкова доза кломіпраміну у даної категорії пацієнтів залишає 25 мг на добу, яку поступово підвищують протягом перших двох тижнів застосування (добову дозу ділять на кілька прийомів) залежно від переносимості, до максимальної добової дози з розрахунку 3 мг/кг або 100 мг залежно від того, яка доза менша. Протягом кількох наступних тижнів добову дозу поступово підвищують до максимальної добової дози з розрахунку 3 мг/кг або 200 мг залежно від того, яка менша доза.ПередозуванняСимптоми, що розвиваються при передозуванні Анафраніла СР, подібні до тих, які описані при передозуванні інших трициклічних антидепресантів. Головними ускладненнями є порушення з боку серця та неврологічні розлади. У дітей випадковий прийом будь-якої дози препарату внутрішньо повинен розцінюватися як дуже серйозна подія, що загрожує летальним результатом. Симптоми Симптоми зазвичай з'являються в межах 4 годин після прийому препарату і досягають максимальної виразності після 24 годин. Внаслідок уповільненого всмоктування (антихолінергічна дія препарату), тривалого періоду напіввиведення та гепатоентеральної рециркуляції активної речовини, період часу, протягом якого пацієнт залишається у "зоні ризику", становить 4-6 днів. Можуть спостерігатися такі симптоми. З боку центральної нервової системи: сонливість, ступор, кома, атаксія, занепокоєння, ажитація, посилення рефлексів, ригідність м'язів, хореоатетоїдні рухи, судоми. Крім того, можуть спостерігатися прояви серотонінового синдрому (підвищення температури тіла, міоклонус, делірій, кома). З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, подовження QT-інтервалу, аритмії (включаючи "torsade de points"); у дуже рідкісних випадках – зупинка серця. Крім того, можливі пригнічення дихання, ціаноз, блювання, лихоманка, мідріаз, пітливість, олігурія чи анурія. Лікування Специфічного антидоту не існує, лікування є, в основному, симптоматичним та підтримуючим. При підозрі на передозування Анафранілу, особливо у дітей, пацієнта слід госпіталізувати та уважно спостерігати протягом як мінімум 72 год. Якщо пацієнт свідомий, слід якнайшвидше провести промивання шлунка або викликати блювоту. Якщо пацієнт непритомний, перед початком промивання шлунка слід для профілактики аспірації провести інтубацію трахеї за допомогою трубки з манжетою; блювання у цьому випадку не викликають. Зазначені заходи рекомендується проводити навіть у тому випадку, якщо з моменту передозування минуло 12 годин або більше, оскільки антихолінергічна дія Анафранілу може уповільнювати спорожнення шлунка. Для зменшення всмоктування препарату корисним є використання активованого вугілля. Лікування ґрунтується на застосуванні сучасних методів інтенсивної терапії з постійним моніторуванням функцій серця, газового складу та електролітів крові, а також на застосуванні за необхідності таких невідкладних заходів, як протисудомна терапія, штучна вентиляція легень та методи реанімації. З того часу, як з'явилися повідомлення про те, що фізостигмін може викликати виражену брадикардію, асистолію та судоми, застосовувати цей препарат для лікування передозування Анафраніла СР не рекомендується. Гемодіаліз та перитоніальний діаліз не ефективні, оскільки концентрації кломіпраміну в плазмі низькі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні Анафранілу в дозах, що перевищують середні терапевтичні, або в тому випадку, якщо концентрація кломіпраміну в плазмі перевищує середню терапевтичну, існує ризик подовження QTc-інтервалу та виникнення двонаправленої веретеноподібної шлуночкової тахікардії (torsade de points). Це спостерігається у разі сумісного прийому з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну або інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну. У зв'язку з цим необхідно уникати сумісного прийому кломіпраміну та препаратів, що викликають його кумуляцію. Також необхідно уникати сумісного прийому з препаратами, що спричиняють подовження QT-інтервалу. Встановлено, що гіпокаліємія є фактором ризику подовження QT-інтервалу та виникнення двонаправленої веретеноподібної шлуночкової тахікардії (torsade de points).Тому гіпокаліємія має бути усунена до початку терапії Анафранілом. Через ризик розвитку серотонінової токсичності та подовження інтервалу QT слід дотримуватися рекомендованих доз та з обережністю підвищувати дозу при сумісному призначенні з препаратами, що подовжують інтервал QT, та серотонінергічними препаратами. При одночасному застосуванні Анафранілу з серотонінергічними препаратами, такими як, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, трициклічні антидепресанти або препарати літію, можливий розвиток серотонінового синдрому з такими симптомами, як підвищення температури, та кома. При необхідності призначення флуоксетину рекомендується робити дво-тритижневу перерву між застосуванням Анафранілу та флуоксетину. У багатьох пацієнтів із панічними розладами на початку лікування Анафранілом посилюється тривожність. Таке парадоксальне посилення тривожності найбільше виражено в перші дні терапії і зазвичай стихає протягом двох тижнів. У хворих на шизофренію, які отримують трициклічні антидепресанти, іноді відзначається активація психозу. У пацієнтів із захворюваннями печінки рекомендується періодичний контроль активності печінкових ферментів. Анафраніл, як і інші трициклічні антидепресанти, призначають у поєднанні з електросудомною терапією лише за умови ретельного медичного спостереження. Вираженим депресіям властивий ризик суїцидальних дій, який може зберігатися до досягнення достовірної ремісії. У пацієнтів з депресією, як у дорослих, так і у дітей, може спостерігатися посилення депресії та/або суїцидальної поведінки або інших психіатричних симптомів незалежно від того, одержують вони терапію антидепресантами чи ні. Антидепресанти збільшували ризик суїцидальних думок та суїцидальної поведінки у короткострокових дослідженнях у дітей та підлітків з депресіями та іншими психіатричними захворюваннями. Усіх пацієнтів, які приймають Анафраніл за будь-яким із показань, слід обстежити на предмет погіршення клінічної картини, суїцидальної поведінки та інших психіатричних симптомів, особливо у початковій фазі терапії або при зміні дози препарату. У таких пацієнтів слід розглядати можливість зміни режиму терапії, включаючи можливе відміну препарату, особливо, якщо такі зміни яскраво виражені, з'явилися раптово або не спостерігалися у пацієнта початково. Сім'ї та опікуни пацієнтів (як дітей, так і дорослих), які приймають антидепресанти за психіатричними або непсихіатричними показаннями, повинні бути попереджені про необхідність спостерігати за пацієнтами через ризик виникнення інших психіатричних симптомів, у тому числі і суїцидальної поведінки, і негайно таких симптоми лікарям. При виписці рецепту на Анафраніл слід вказувати мінімальну кількість таблеток, щоб зменшити ризик передозування. При цьому необхідно дотримуватися адекватного режиму терапії. Є дані, що свідчать про те, що на фоні прийому Анафраніла відзначається менша кількість летальних наслідків унаслідок передозування, ніж на фоні прийому інших трициклічних антидепресантів. Перед проведенням загальної або місцевої анестезії слід попереджати анестезіолога про те, що пацієнт приймає Анафраніл. Повідомлялося збільшення частоти розвитку карієсу зубів при тривалому лікуванні трициклічними антидепресантами. Тому, у разі тривалої терапії Анафранілом, рекомендується регулярний огляд пацієнта стоматологом. Застосування діуретиків може призводити до розвитку гіпокаліємії, при якій зростає ризик подовження QT-інтервалу та виникнення двонаправленої веретеноподібної шлуночкової тахікардії (torsade de points). До початку терапії Анафранілом має бути проведена корекція гіпокаліємії. Слід уникати різкої відміни Анафраніла, оскільки це може призвести до побічних реакцій. Якщо прийнято рішення припинити лікування, препарат слід скасовувати поступово, настільки швидко, наскільки це дозволяє клінічна ситуація. При цьому необхідно враховувати, що різке скасування препарату може супроводжуватися розвитком певних симптомів. Анафраніл, таблетки вкриті оболонкою, містить лактозу та сахарозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози та фруктози, тяжка лактазна недостатність, сахароза-ізомальтазна недостатність або мальабсорбція глюкози-галактози, не слід приймати таблетки Анафраніла, покриті оболонкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При виникненні на фоні застосування препарату Анафраніл сонливості, нечіткості зору та інших порушень з боку ЦНС (порушення уваги, сплутаність свідомості, дезорієнтація, аггравація депресії, делірій тощо) пацієнтам слід відмовитися від керування автотранспортом та роботи з механізмами, а також від виконання інших видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкої реакції.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкана одну таблетку: активна речовина – піпофезину дигідрохлориду моногідрат 25 мг; допоміжні речовини – крохмаль картопляний 4,0 мг, кремнію діоксид. колоїдний (аеросил) 1,75 мг, целюлоза мікрокристалічна 45,0 мг, лактози моногідрат 22,0 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний) 1,25 мг, стеарат магнію 1,0 мг Таблетки по 25 мг. По 10 або 14 таблеток у контурну коміркову упаковку. По 100, 200, 250, 300 таблеток у банки полімерні, закупорені кришками. Банку полімерну або 3, 4, 5 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 1, 2, 3, 4 контурних осередкових упаковок по 14 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки.ХарактеристикаПігулки плоскоциліндричні з фаскою, жовтувато-зеленого кольору. Допускається наявність мармуру.ФармакокінетикаШвидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Біодоступність – близько 80%. Після перорального прийому разової дози 25 мг Азафену максимальна концентрація становить 24,5 нг/мл і визначається через 1-2 години. Зв'язок із білками плазми – 90%. Метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. У дослідженні in vitro показано, що піпофезин не є субстратом ізоферментів CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A4, а переважно метаболізується під впливом ізоферменту CYP1A2. Препарат досить швидко виводиться із кров'яного русла, період напіввиведення становить 4,3 години. Виводиться із організму переважно нирками.ФармакодинамікаТрициклічний антидепресант із групи невиборчих інгібіторів нейронального захоплення моноамінів. Механізм антидепресивної дії пов'язаний з невиборчим пригніченням зворотного нейронального захоплення серотоніну та норадреналіну, що призводить до збільшення їх концентрацій у ЦНС. Тимолептична дія препарату поєднується з седативною активністю та анксіолітичним ефектом. Практично не має м-холіноблокуючої активності, не впливає на активність моноаміноксидази (МАО). Не має кардіотоксичної дії.Клінічна фармакологіяАнтидепресантПоказання до застосуванняДепресивні епізоди легкого та середнього ступеня тяжкості (в т.ч. при хронічних соматичних захворюваннях).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до основного та/або допоміжних компонентів препарату; тяжкий ступінь печінкової та/або ниркової недостатності; одночасний прийом інгібіторів МАО; вагітність; період лактації; дитячий вік до 18 років (досвід медичного застосування у дітей обмежений). Рідкісні спадкові проблеми непереносимості лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу) і повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Біодоступність – близько 80%. Після перорального прийому разової дози 25 мг Азафену максимальна концентрація становить 24,5 нг/мл і визначається через 1-2 години. Зв'язок із білками плазми – 90%. Метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. У дослідженні in vitro показано, що піпофезин не є субстратом ізоферментів CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A4, а переважно метаболізується під впливом ізоферменту CYP1A2. Препарат досить швидко виводиться із кров'яного русла, період напіввиведення становить 4,3 години. Виводиться із організму переважно нирками. З обережністю Хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця, стан після інсульту, інфекційні захворювання, цукровий діабет (у зв'язку із недостатністю даних щодо безпеки застосування).Побічна діяГоловний біль, запаморочення, нудота, блювання, алергічні реакції. На початку терапії можлива поява слабкості, сонливості, порушення концентрації уваги, сухості у роті, які нівелюються без додаткового лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює ефекти етанолу, антигістамінних препаратів та ін. ЦНС, антикоагулянтів. Знижує ефективність протиепілептичних препаратів. У дослідженні in vitro показано, що Азафен не є інгібітором або індуктором ізоферментів CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A4, тому малоймовірна взаємодія з лікарськими засобами, що є субстратами цих ізоферментів. Флувоксамін, пропафенон, мексилетин, ципрофлоксацин (інгібітори ізоферменту CYP1A2) можуть збільшувати концентрацію азафену в плазмі.Спосіб застосування та дозиВсередину. Початкова доза для дорослих - 25-50 мг, в 2 прийоми (вранці та в обід). При хорошій переносимості дозу поступово збільшують до 150-200 мг на добу (у 3-4 прийоми, останній прийом перед сном), у деяких випадках – до 400 мг на добу. Оптимальна добова доза – 150-200 мг, максимальна – 400-500 мг. При досягненні бажаного ефекту переходять на підтримуючі дози: 25-75 мг на добу. Курс лікування – до 1 року (щонайменше 1-1,5 міс).ПередозуванняВідомості про передозування відсутні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДіюче речовина: 5 мг або 10 мг вортіоксетину у вигляді вортіоксетину гідрохлориду. Допоміжні речовини: маніт (Е 421), мікрокристалічна целюлоза, гідроксипропілцелюлоза, натрію крохмалю (тип А), магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид (E 171); таблетки 5 мг заліза оксид червоний (Е172); таблетки 10 мг заліза оксид жовтий (Е172).ФармакокінетикаАбсорбція. Вортіоксетин повільно, але добре всмоктується після прийому внутрішньо та пік концентрації в плазмі досягається протягом 7-11 годин. Після багаторазового прийому 5, 10 або 20 мг на добу, спостерігалося середнє значення C Max 9-33 нг/мл. Біодоступність становить 75%. Вплив їди на фармакокінетику не спостерігалося. Розподіл. Середній обсяг розподілу (V SS) становить 2600 л, що вказує на об'ємний позасудинний розподіл. Вортіоксетин сильно зв'язується з білками плазми (98-99%) і зв'язування, здається, не залежить від концентрації вортіоксетину в плазмі. Метаболізм. Вортіоксетин широко метаболізується в печінці, головним чином шляхом окислення та подальшої кон'югації глюкуроновою кислотою. In vitro ізоферменти цитохрому P450 CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2C19, CYP2C9, CYP2A6, CYP2C8 та CYP2B6 беруть участь у метаболізмі вортіоксетину. Інгібуючого або індукуючого впливу вортіоксетину in vitro на ізоферменти CYP CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5 Вортіоксетин є слабким P-gp субстратом та інгібітором. Основний метаболіт вортіоксетину фармакологічно неактивний. Період напіввиведення - 66 годин. Приблизно 2/3 неактивного метаболіту вортіоксетину виводиться із сечею та близько 1/3 – з калом. Тільки незначна кількість вортіоксетину виводиться із калом. Стійка концентрація у плазмі досягається через 2 тижні. Лінійність/нелінійність. Фармакокінетика є лінійною і не залежить від часу в діапазоні вивчених доз (2,5-60 мг на добу). Відповідно до періоду напіврозпаду індекс накопичення становить від 5 до 6 на основі AUC 0-24 після декількох прийомів доз від 5 до 20 мг на добу. Пацієнти похилого віку. У літніх здорових добровольців (у віці ≥ 65 років, n = 20) вплив вортіоксетину збільшувався на 27% (C Max та AUC) порівняно з молодими здоровими добровольцями контрольної групи (віком ≤ 45 років) після кількох прийомів 10 мг на добу. Корекція дози не потрібна. Ниркова недостатність. Після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину ниркова недостатність (за формулою Кокрофт-Голта, легка, середня або важка, n = 8 у групі) викликала незначне збільшення експозиції (до 30%) порівняно з такою у контрольній групі здорових добровольців. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності лише невелика фракція вортіоксетину була втрачена під час діалізу (AUC і C Max на 13% і 27% нижче; n = 8) після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину. Корекція дози не потрібна. Печінкова недостатність. Після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину впливу легкої або помірної печінкової недостатності (Child-Pugh, критерії А та В; n=8 у кожній групі) на фармакокінетику вортіоксетину не спостерігалося (зміни AUC становили менше 10%). Корекція дози не потрібна. Вортіоксетин не досліджували у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, і слід виявляти обережність при призначенні цим пацієнтам. Слабкі метаболізатори CYP2D6. У слабких метаболізаторів CYP2D6 концентрація вортіоксетину в плазмі крові була приблизно вдвічі вищою, ніж у екстенсивних метаболізаторів. У присутності потужних інгібіторів CYP3A4/2C9 вплив потенційно може бути вищим. Корекція дози може бути потрібна, як і для всіх пацієнтів, залежно від індивідуальної реакції.ФармакодинамікаМеханізм дії. Механізм дії вортіоксетину, як вважають, пов'язаний з його мультимодальною активністю, яка є поєднанням двох фармакологічних механізмів: прямої модуляції активності рецепторів та інгібування транспортера серотоніну (5-НТ). Доклінічні дані показують, що вортіоксетин є антагоністом 5-НТ 3, 5-HT 7 і 5-HT 1D рецепторів, частковим агоністом 5-HT 1B рецепторів, агоністом 5-HT 1A рецепторів та інгібітором 5-HT транспортера, що викликає модуляцію. системах, у тому числі серотоніну, норадреналіну, дофаміну, гістаміну, ацетилхоліну, ГАМК та глутамату. Така мультимодальна активність, як вважають, забезпечує антидепресанти та анксіолітичні ефекти, а також покращення когнітивної функції, навчання та пам'яті в умовах доклінічних досліджень вортіоксетину. Крім того,Доклінічні дослідження вказують, що вортіоксетин не викликає сексуальної дисфункції. Точний внесок кожної складової цього механізму в фармакодинамічний профіль, що спостерігається, залишається неясним, тому слід застосовувати увагу при екстраполяції доклінічних даних безпосередньо на людину. Встановлено, що захоплення транспортера серотоніну різними добовими дозами вортіоксетину становило приблизно 50% – дозою 5 мг, 65% – у дозі 10 мг та більше 80% – дозою 20 мг. Вортіоксетин клінічно показав антидепресивну дію при захопленні транспортера 5-НТ на 50%. Клінічна ефективність та безпека. Ефективність вортіоксетину зростає із збільшенням дози. Крім того, вортіоксетин у межах доз 5-20 мг продемонстрував ефективність у широкому діапазоні депресивних (за шкалою MADRS) та тривожних (за шкалою HAM-А) симптомів депресії. Профілактика рецидивів. Тривалість антидепресивного ефекту була продемонстрована у дослідженні профілактики рецидивів, у якому вдвічі вищий ризик рецидиву був визначений у групі плацебо, ніж у групі вортіоксетину. Пацієнти похилого віку. У діапазоні доз вортіоксетину від 5 до 20 мг на добу ефективність та переносимість у людей похилого віку відповідала результатам досліджень у дорослого населення. Пацієнти з тяжкою депресією або високим рівнем симптомів тривоги. Антидепресантна ефективність була також продемонстрована у хворих з тяжкою депресією (≥ 30 балів MADRS) та у депресивних пацієнтів з високим рівнем тривожних симптомів (≥ 20 балів HAM-А) у короткострокових дослідженнях, включаючи дослідження у пацієнтів похилого віку, та довгострокових дослідженнях профілактики рецидиву. Пацієнти з неадекватною відповіддю на лікування СІЗЗС/СІЗЗН. У порівняльному дослідженні гнучких доз у пацієнтів з депресією після неадекватної відповіді на лікування існуючого епізоду СІОЗС/СІЗЗН вортіоксетин у добовій дозі 10-20 мг був статистично значно більш ефективним ніж агомелатин у дозі 25-50 мг (за шкалою MADRS). за шкалами CGI-I та SDS. Когнітивна дисфункція при депресії. У ході досліджень впливу лікарського засобу на когнітивні процеси виявилося, що ефект вортіоксетину зумовлений головним чином прямим впливом на когнітивну функцію, ніж непрямим впливом через поліпшення симптомів депресії. Якість життя та загальне функціонування. Вортіоксетин перевершував плацебо за показниками оцінки якості життя, клінічно значно покращував загальний стан здоров'я (за шкалою EQ-5D) та показники загального функціонування (за шкалою SDS – робота, соціальне та сімейне життя) порівняно з плацебо або активним засобом порівняння (агомелатином). Більш того, найкращі ефекти порівняно з плацебо щодо якості життя зберігалися протягом тривалого дослідження профілактики рецидиву. Переносність та безпека. Безпека та переносимість вортіоксетину оцінювалися у коротко- та довгострокових дослідженнях для доз 5-20 мг на добу. Вортіоксетин не збільшував частоти безсоння або сонливості в порівнянні з плацебо. У систематичному оцінюванні потенційних симптомів скасування не було виявлено клінічно значущої різниці між вортіоксетином і плацебо за частотою та характером симптомів відміни ні після короткострокового (6-12 тижнів), ні після довгострокового (24-64 тижні) періоду лікування. У ході клінічних досліджень вортіоксетину частота повідомлень про небажані сексуальні реакції була низькою і подібною до плацебо, показники частоти сексуальної дисфункції, пов'язаної з терапією, та загальні оцінки за шкалою ASEX не мали клінічно значимих відмінностей з плацебо щодо симптомів сексуальної дисфункції при застосуванні рекомендації. Проте високі дози пов'язані з чисельним зростанням випадків дисфункції. У ході клінічних досліджень подібно до плацебо вортіоксетин не впливав на масу тіла, частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск. Клінічно значимих змін у оцінках функції печінки та нирок у ході клінічних досліджень не було. Вортіоксетин не надавав жодного клінічно значущого впливу на параметри ЕКГ, включаючи QT-, QTc-, PR- та QRS-інтервали, у пацієнтів з великим депресивним розладом. У дослідженні QTc серед здорових добровольців при застосуванні доз до 40 мг на добу потенціалу до збільшення QTc інтервалу не спостерігали. Дитячий вік. Клінічні дослідження серед пацієнтів дитячого віку не проводилися, отже, безпека та ефективність препарату. Брінтелікс для пацієнтів віком до 18 років не було встановлено.Показання до застосуванняЛікування великого депресивного розладу у дорослих.Побічна діяНайчастішою побічною реакцією була нудота. Побічні реакції були зазвичай легкими або помірними та спостерігалися протягом перших двох тижнів лікування. Реакції, як правило, були скороминущими і зазвичай не призводили до припинення терапії. З боку травної системи (наприклад, нудота) частіше спостерігалися у жінок, ніж у чоловіків.Взаємодія з лікарськими засобамиВортіоксетин метаболізується в печінці головним чином шляхом окиснення та подальшої кон'югації глюкуроновою кислотою. In vitro у метаболізмі вортіоксетину беруть участь ізоферменти цитохрому Р450 CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2C19, CYP2C9, CYP2A6, CYP2C8 та CYP2B6. Вплив інших лікарських засобів на дію вортіоксетину. ;Необоротні неселективні інгібітори МАО У зв'язку з ризиком серотонінового синдрому вортіоксетин протипоказаний у будь-якій комбінації з необоротними неселективними інгібіторами МАО. Лікування вортіоксетином не слід розпочинати раніше принаймні через 14 днів після припинення лікування необоротними неселективними інгібіторами МАО. Прийом вортіоксетину слід припинити, принаймні, за 14 днів до початку лікування необоротними неселективними інгібіторами МАО. Зворотний селективний інгібітор МАО-А (моклобемід). ;Комбінація вортіоксетину з оборотним селективним інгібітором МАО-А, таким як моклобемід, протипоказана. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Зворотний неселективний інгібітор МАО (лінезолід). ;Комбінація вортіоксетину зі слабким оборотним та неселективним інгібітором МАО, таким як антибіотик лінезолід, протипоказана. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Необоротні селективні інгібітори МАО-В (селегілін, розагіліну). ;Незважаючи на нижчий (ніж з інгібіторами МАО-А) очікуваний ризик серотонінового синдрому, поєднання вортіоксетину з необоротними інгібіторами МАО-В, такими як селегілін або розагілін, слід здійснювати з обережністю. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Серотонінергічні лікарські засоби. Одночасне призначення з серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад, з трамадолом, суматриптан та інші триптанами) може призвести до серотонінового синдрому. Звіробій. Одночасне застосування антидепресантів серотонінергічної дії та рослинних засобів, що містять звіробій продірявлений, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій, включаючи серотонін синдром. Лікарські засоби, що знижують судомний поріг. Антидепресанти серотонінергічної дії можуть знизити поріг судомної готовності. . ECT (електросудорожна терапія). ;Клінічного досвіду одночасного застосування вортіоксетину з ЕСТ немає, тому обережність доцільна. Інгібітори цитохрому Р450. ;При введенні разом з 150 мг бупропіону (сильний інгібітор CYP2D6) двічі на день протягом 14 днів у здорових добровольців вплив вортіоксетину збільшився у 2,3 рази для AUC. Спільне введення частіше призводило до збільшення частоти побічних ефектів при додаванні бупропіону до вортіоксетину, ніж при додаванні вортіоксетину до бупропіону. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта при додаванні до терапії сильних інгібіторів CYP2D6 (наприклад, бупропіону, хінідину, флуоксетину, пароксетину) можна розглянути застосування низьких доз вортіоксетину. При сумісному призначенні вортіоксетину після 6 днів застосування кетоконазолу 400 мг на добу (інгібітор CYP3A4/5 та Р-глікопротеїну) або флуконазолу 200 мг на добу (інгібітор CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4/5 5-кратне збільшення AUC вортіоксетину. Корекція дози не потрібна. Вплив одноразового прийому 40 мг омепразолу (інгібітор CYP2C19) на фармакокінетику тривалого застосування вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігався. Комбінації потужних інгібіторів CYP3A4 та CYP2C9 у пацієнтів з низьким метаболізмом CYP2D6 не досліджувалися, однак, ймовірно, слід очікувати посиленого впливу вортіоксетину на таких пацієнтів. Індуктори цитохрому Р450. ;При одноразовому введенні 20 мг вортіоксетину разом після 10 днів прийому рифампіцину 600 мг на добу (індуктор CYP ізоферментів) у здорових добровольців спостерігалося зниження AUC вортіоксетину на 72%. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, може бути потрібна корекція дози, якщо до лікування вортіоксетином додається індуктор цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн). Ацетилсаліцилова кислота. ;Вплив повторного прийому ацетилсаліцилової кислоти 150 мг на добу на фармакокінетику вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігалося. Вплив вортіоксетину на дію інших лікарських засобів. ;Антикоагулянти та антиагреганти. ;Істотних ефектів впливу на показники міжнародного нормалізованого співвідношення, протромбіну або R-/S-варфарину плазми порівняно з плацебо при спільному введенні вортіоксетину з фіксованою дозою варфарину у здорових добровольців не спостерігалося. Крім того, суттєвого інгібуючого впливу порівняно з плацебо на агрегацію тромбоцитів при сумісному введенні аспірину в дозі 150 мг на добу після прийому вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігалося. Однак, як і при застосуванні інших серотонінергічних засобів, слід виявляти обережність при застосуванні вортіоксетину у поєднанні з пероральними антикоагулянтами або антиагрегантами у зв'язку з потенційним підвищенням ризику кровотечі з фармакодинамічної взаємодії. Алкоголь. Вплив на фармакокінетику вортіоксетину або етанолу, а також суттєвого порушення когнітивної функції порівняно з плацебо після застосування вортіоксетину в дозах 20 мг або 40 мг з одноразовим введенням етанолу 0,6 г/кг у здорових добровольців не виявлено. Однак, як інші засоби, що діють на ЦНС, застосовувати вортіоксетин у поєднанні з алкоголем не рекомендується. Субстрати цитохрому P450 ;In vitro вортіоксетин не показав потенціалу пригнічення або індукції ізоферментів цитохрому P450. Гальмівної дії вортіоксетину на ізоферменти цитохрому Р450 CYP2C19 (омепразол, діазепам), CYP3A4/5 (етинілестрадіол, мідазолам), CYP2B6 (бупропіон), CYP2C9 (толбутамід, S-варфарин . Значного порушення когнітивної функції порівняно з плацебо після застосування вортіоксетину одночасно з 10 мг діазепаму не виявлено. Істотного впливу на рівні статевих гормонів у порівнянні з плацебо після одночасного застосування вортіоксетину з комбінованим оральним контрацептивом (етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрел 150 мкг) не виявлено. Літій, триптофан. ;Клінічно значущого ефекту впливу стабільних концентрацій літію після одночасного застосування з вортіоксетином у здорових добровольців не спостерігалося. Однак були повідомлення про посилення ефектів при застосуванні антидепресантів серотонінергічної дії разом із літієм або триптофаном, тому одночасне застосування вортіоксетину з цими лікарськими засобами слід проводити з обережністю.Спосіб застосування та дозиБрінтелікс приймають внутрішньо з їжею або без. Початкова та підтримуюча дози становлять 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта дозу можна збільшити до 20 мг на добу або знизити мінімально до 5 мг на добу. Після усунення симптомів депресії рекомендується продовжувати лікування ще 6 місяців для зміцнення антидепресивного ефекту. Припинення лікування. Лікування Брінтелліксом можна припинити різко, не потрібно поступового зниження дози. Спеціальні групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку. Корекція дози для пацієнтів похилого віку виключно на основі віку не потрібна. Інгібітори цитохрому Р450. ;Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути застосування низьких доз вортіоксетину, якщо до терапії додаються потужні інгібітори CYP2D6 (наприклад, бупропіон, хінідин, флуоксетин, пароксетин). Індуктори цитохрому Р450. ;Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути корекцію дози вортіоксетину, якщо до терапії додається індуктор цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн). Діти. ;Безпека та ефективність Брінтелліксу для лікування депресії у пацієнтів віком до 18 років не були встановлені, отже, застосування не рекомендується.ПередозуванняДосвід обмежений. Прийом вортіоксетину в діапазоні доз від 40 до 75 мг викликав загострення таких побічних ефектів: нудота, постуральне запаморочення, діарея, абдомінальний дискомфорт, генералізований свербіж, сонливість та рум'янець. Лікування має бути симптоматичним та включати відповідний моніторинг. Рекомендується медичне спостереження у спеціалізованих умовах.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина – вортіоксетину гідробромід – 25,420 мг, що еквівалентно – 20 мг вортіоксетину; Допоміжні речовини – манітол – 91,58 мг, целюлоза мікрокристалічна – 22,5 мг, гіпоролоза – 4,5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 4,5 мг, магнію стеарат – 1,5 мг; Плівкова оболонка: Опадрай червоний 3,0 мг (гіпромелоза 1,875 мг, титану діоксид (Е171) 0,449 мг, макрогол 400 0,188 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) 0,488 мг). По 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістері) з ПВХ/ПВДХ та фольги алюмінієвої. 1 або 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки мигдалеподібної форми, покриті плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору, з тисненням "TL" на одній стороні та "20" на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція. Вортіоксетин повільно, але добре всмоктується після прийому внутрішньо та пік концентрації в плазмі досягається протягом 7-11 годин. Після багаторазового прийому 5, 10 або 20 мг на добу, спостерігалося середнє значення C Max 9-33 нг/мл. Біодоступність становить 75%. Вплив їди на фармакокінетику не спостерігалося. Розподіл. Середній обсяг розподілу (V SS) становить 2600 л, що вказує на об'ємний позасудинний розподіл. Вортіоксетин сильно зв'язується з білками плазми (98-99%) і зв'язування, здається, не залежить від концентрації вортіоксетину в плазмі. Метаболізм. Вортіоксетин широко метаболізується в печінці, головним чином шляхом окислення та подальшої кон'югації глюкуроновою кислотою. In vitro ізоферменти цитохрому P450 CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2C19, CYP2C9, CYP2A6, CYP2C8 та CYP2B6 беруть участь у метаболізмі вортіоксетину. Інгібуючого або індукуючого впливу вортіоксетину in vitro на ізоферменти CYP CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5 Вортіоксетин є слабким P-gp субстратом та інгібітором. Основний метаболіт вортіоксетину фармакологічно неактивний. Період напіввиведення - 66 годин. Приблизно 2/3 неактивного метаболіту вортіоксетину виводиться із сечею та близько 1/3 – з калом. Тільки незначна кількість вортіоксетину виводиться із калом. Стійка концентрація у плазмі досягається через 2 тижні. Лінійність/нелінійність. Фармакокінетика є лінійною і не залежить від часу в діапазоні вивчених доз (2,5-60 мг на добу). Відповідно до періоду напіврозпаду індекс накопичення становить від 5 до 6 на основі AUC 0-24 після декількох прийомів доз від 5 до 20 мг на добу. Пацієнти похилого віку. У літніх здорових добровольців (у віці ≥ 65 років, n = 20) вплив вортіоксетину збільшувався на 27% (C Max та AUC) порівняно з молодими здоровими добровольцями контрольної групи (віком ≤ 45 років) після кількох прийомів 10 мг на добу. Корекція дози не потрібна. Ниркова недостатність. Після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину ниркова недостатність (за формулою Кокрофт-Голта, легка, середня або важка, n = 8 у групі) викликала незначне збільшення експозиції (до 30%) порівняно з такою у контрольній групі здорових добровольців. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності лише невелика фракція вортіоксетину була втрачена під час діалізу (AUC і C Max на 13% і 27% нижче; n = 8) після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину. Корекція дози не потрібна. Печінкова недостатність. Після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину впливу легкої або помірної печінкової недостатності (Child-Pugh, критерії А та В; n=8 у кожній групі) на фармакокінетику вортіоксетину не спостерігалося (зміни AUC становили менше 10%). Корекція дози не потрібна. Вортіоксетин не досліджували у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, і слід виявляти обережність при призначенні цим пацієнтам. Слабкі метаболізатори CYP2D6. У слабких метаболізаторів CYP2D6 концентрація вортіоксетину в плазмі крові була приблизно вдвічі вищою, ніж у екстенсивних метаболізаторів. У присутності потужних інгібіторів CYP3A4/2C9 вплив потенційно може бути вищим. Корекція дози може бути потрібна, як і для всіх пацієнтів, залежно від індивідуальної реакції.ФармакодинамікаМеханізм дії. Механізм дії вортіоксетину, як вважають, пов'язаний з його мультимодальною активністю, яка є поєднанням двох фармакологічних механізмів: прямої модуляції активності рецепторів та інгібування транспортера серотоніну (5-НТ). Доклінічні дані показують, що вортіоксетин є антагоністом 5-НТ 3, 5-HT 7 і 5-HT 1D рецепторів, частковим агоністом 5-HT 1B рецепторів, агоністом 5-HT 1A рецепторів та інгібітором 5-HT транспортера, що викликає модуляцію. системах, у тому числі серотоніну, норадреналіну, дофаміну, гістаміну, ацетилхоліну, ГАМК та глутамату. Така мультимодальна активність, як вважають, забезпечує антидепресанти та анксіолітичні ефекти, а також покращення когнітивної функції, навчання та пам'яті в умовах доклінічних досліджень вортіоксетину. Крім того,Доклінічні дослідження вказують, що вортіоксетин не викликає сексуальної дисфункції. Точний внесок кожної складової цього механізму в фармакодинамічний профіль, що спостерігається, залишається неясним, тому слід застосовувати увагу при екстраполяції доклінічних даних безпосередньо на людину. Встановлено, що захоплення транспортера серотоніну різними добовими дозами вортіоксетину становило приблизно 50% – дозою 5 мг, 65% – у дозі 10 мг та більше 80% – дозою 20 мг. Вортіоксетин клінічно показав антидепресивну дію при захопленні транспортера 5-НТ на 50%. Клінічна ефективність та безпека. Ефективність вортіоксетину зростає із збільшенням дози. Крім того, вортіоксетин у межах доз 5-20 мг продемонстрував ефективність у широкому діапазоні депресивних (за шкалою MADRS) та тривожних (за шкалою HAM-А) симптомів депресії. Профілактика рецидивів. Тривалість антидепресивного ефекту була продемонстрована у дослідженні профілактики рецидивів, у якому вдвічі вищий ризик рецидиву був визначений у групі плацебо, ніж у групі вортіоксетину. Пацієнти похилого віку. У діапазоні доз вортіоксетину від 5 до 20 мг на добу ефективність та переносимість у людей похилого віку відповідала результатам досліджень у дорослого населення. Пацієнти з тяжкою депресією або високим рівнем симптомів тривоги. Антидепресантна ефективність була також продемонстрована у хворих з тяжкою депресією (≥ 30 балів MADRS) та у депресивних пацієнтів з високим рівнем тривожних симптомів (≥ 20 балів HAM-А) у короткострокових дослідженнях, включаючи дослідження у пацієнтів похилого віку, та довгострокових дослідженнях профілактики рецидиву. Пацієнти з неадекватною відповіддю на лікування СІЗЗС/СІЗЗН. У порівняльному дослідженні гнучких доз у пацієнтів з депресією після неадекватної відповіді на лікування існуючого епізоду СІОЗС/СІЗЗН вортіоксетин у добовій дозі 10-20 мг був статистично значно більш ефективним ніж агомелатин у дозі 25-50 мг (за шкалою MADRS). за шкалами CGI-I та SDS. Когнітивна дисфункція при депресії. У ході досліджень впливу лікарського засобу на когнітивні процеси виявилося, що ефект вортіоксетину зумовлений головним чином прямим впливом на когнітивну функцію, ніж непрямим впливом через поліпшення симптомів депресії. Якість життя та загальне функціонування. Вортіоксетин перевершував плацебо за показниками оцінки якості життя, клінічно значно покращував загальний стан здоров'я (за шкалою EQ-5D) та показники загального функціонування (за шкалою SDS – робота, соціальне та сімейне життя) порівняно з плацебо або активним засобом порівняння (агомелатином). Більш того, найкращі ефекти порівняно з плацебо щодо якості життя зберігалися протягом тривалого дослідження профілактики рецидиву. Переносність та безпека. Безпека та переносимість вортіоксетину оцінювалися у коротко- та довгострокових дослідженнях для доз 5-20 мг на добу. Вортіоксетин не збільшував частоти безсоння або сонливості в порівнянні з плацебо. У систематичному оцінюванні потенційних симптомів скасування не було виявлено клінічно значущої різниці між вортіоксетином і плацебо за частотою та характером симптомів відміни ні після короткострокового (6-12 тижнів), ні після довгострокового (24-64 тижні) періоду лікування. У ході клінічних досліджень вортіоксетину частота повідомлень про небажані сексуальні реакції була низькою і подібною до плацебо, показники частоти сексуальної дисфункції, пов'язаної з терапією, та загальні оцінки за шкалою ASEX не мали клінічно значимих відмінностей з плацебо щодо симптомів сексуальної дисфункції при застосуванні рекомендації. Проте високі дози пов'язані з чисельним зростанням випадків дисфункції. У ході клінічних досліджень подібно до плацебо вортіоксетин не впливав на масу тіла, частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск. Клінічно значимих змін у оцінках функції печінки та нирок у ході клінічних досліджень не було. Вортіоксетин не надавав жодного клінічно значущого впливу на параметри ЕКГ, включаючи QT-, QTc-, PR- та QRS-інтервали, у пацієнтів з великим депресивним розладом. У дослідженні QTc серед здорових добровольців при застосуванні доз до 40 мг на добу потенціалу до збільшення QTc інтервалу не спостерігали. Дитячий вік. Клінічні дослідження серед пацієнтів дитячого віку не проводилися, отже, безпека та ефективність препарату. Брінтелікс для пацієнтів віком до 18 років не було встановлено.ІнструкціяБрінтелікс приймають внутрішньо з їжею або без. Початкова та підтримуюча дози становлять 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта дозу можна збільшити до 20 мг на добу або знизити мінімально до 5 мг на добу. Після усунення симптомів депресії рекомендується продовжувати лікування ще 6 місяців для зміцнення антидепресивного ефекту. Припинення лікування. Лікування Брінтелліксом можна припинити різко, не потрібно поступового зниження дози. Спеціальні групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку. Коригування дози для пацієнтів похилого віку виключно на основі віку не потрібне. Інгібітори цитохрому Р450. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути застосування низьких доз вортіоксетину, якщо до терапії додаються потужні інгібітори CYP2D6 (наприклад, бупропіон, хінідин, флуоксетин, пароксетин). Індуктори цитохрому Р450. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути корекцію дози вортіоксетину, якщо до терапії додається індуктор цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн). Діти. Безпечність та ефективність Брінтелліксу для лікування депресії у пацієнтів віком до 18 років не були встановлені, отже застосування не рекомендується.Показання до застосуванняЛікування великого депресивного розладу у дорослих.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активної речовини або до будь-якого компонента препарату. Одночасне застосування з неселективними інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО) або з селективними інгібіторами МАО А. Дитячий та підлітковий вік до 18 років (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: Тяжка ниркова та печінкова недостатність; манія та гіпоманія; фармакологічно неконтрольована епілепсія; судомні напади в анамнезі; виражена суїцидальна поведінка; цироз печінки; схильність до кровотеч; одночасний прийом з інгібіторами МАО (селегіліном, розагіліном); серотонінергічними лікарськими препаратами; препаратами, що знижують поріг судомної готовності; літієм, триптофаном; лікарськими препаратами, що містять звіробій продірявлений; пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на тромбоцитарну функцію; препаратами, здатними спричинити гіпонатріємію; електросудомна терапія; літній вік.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування вортіоксетину у вагітних жінок обмежені. Дослідження на тваринах виявили репродуктивну токсичність вортіоксетину. У новонароджених, матері яких отримують серотонінергічні препарати на пізніх термінах вагітності, можуть спостерігатися наступні симптоми: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури, труднощі з прийомом їжі, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, підвищена рефлекторна збудливість, дратівливість, летаргічний сон, постійний плач, сонливість та поганий сон. Ці симптоми можуть бути пов'язані як із синдромом відміни, так і з надмірною серотонінергічною активністю. Найчастіше подібні ускладнення починаються негайно чи невдовзі ( Дані епідеміологічних досліджень дозволяють припустити, що застосування СІГЗЗ під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може підвищити ризик розвитку стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (PPHN). Хоча на сьогоднішній день можливість взаємозв'язку даного стану із застосуванням вортіоксетину не вивчалася, беручи до уваги механізм його дії (підвищення концентрації серотоніну), можливий ризик не може бути виключений. Бринтеллікс не повинен застосовуватися під час вагітності, якщо цього не вимагатиме клінічний стан самої жінки. Годування грудьми Доступні фармакодинамічні та токсикологічні дані у тварин показали, що вортіоксетин та його метаболіти проникають у грудне молоко. Ймовірно, вортіоксетин також проникає у грудне молоко у людини. Ризик для дитини при грудному вигодовуванні може бути виключений. Рішення про припинення грудного вигодовування або утримання від застосування Брінтелліксу має прийматися з урахуванням оцінки відносної користі грудного вигодовування для дитини та необхідності терапії для матері. Фертильність Дослідження фертильності на самцях та самках щурів показали, що вортіоксетин не впливає на фертильність, якість сперми чи здатність до спаровування. Випадки застосування у людини лікарських препаратів, що належать до відповідного фармакологічного класу антидепресантів (СІЗЗС), показали наявність впливу на якість сперми, яка має оборотний характер. Вплив на фертильність людини зараз не спостерігалася.Побічна діяНайчастішою побічною реакцією була нудота. Побічні реакції були зазвичай легкими або помірними та спостерігалися протягом перших двох тижнів лікування. Реакції, як правило, були скороминущими і зазвичай не призводили до припинення терапії. З боку травної системи (наприклад, нудота) частіше спостерігалися у жінок, ніж у чоловіків.Взаємодія з лікарськими засобамиВортіоксетин метаболізується в печінці головним чином шляхом окиснення та подальшої кон'югації глюкуроновою кислотою. In vitro у метаболізмі вортіоксетину беруть участь ізоферменти цитохрому Р450 CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2C19, CYP2C9, CYP2A6, CYP2C8 та CYP2B6. Вплив інших лікарських засобів на дію вортіоксетину. Необоротні неселективні інгібітори МАО У зв'язку з ризиком серотонінового синдрому вортіоксетин протипоказаний у будь-якій комбінації з необоротними неселективними інгібіторами МАО. Лікування вортіоксетином не слід розпочинати раніше принаймні через 14 днів після припинення лікування необоротними неселективними інгібіторами МАО. Прийом вортіоксетину слід припинити, принаймні, за 14 днів до початку лікування необоротними неселективними інгібіторами МАО. Зворотний селективний інгібітор МАО-А (моклобемід). Комбінація вортіоксетину з оборотним інгібітором селективним МАО-А, таким як моклобемід, протипоказана. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Зворотний неселективний інгібітор МАО (лінезолід). Комбінація вортіоксетину зі слабким оборотним та неселективним інгібітором МАО, таким як антибіотик лінезолід, протипоказана. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Необоротні селективні інгібітори МАО-В (селегілін, розагіліну). Незважаючи на нижчий (ніж з інгібіторами МАО-А) очікуваний ризик серотонінового синдрому, поєднання вортіоксетину з незворотними інгібіторами МАО-В, такими як селегілін або розагілін, слід здійснювати з обережністю. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Серотонінергічні лікарські засоби. Одночасне призначення з серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад, з трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до серотонінового синдрому. Звіробій. Одночасне застосування антидепресантів серотонінергічної дії та рослинних засобів, що містять звіробій продірявлений, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій, включаючи серотонін синдром. Лікарські засоби, що знижують судомний поріг. Антидепресанти серотонінергічної дії можуть знизити поріг судомної готовності. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні інших лікарських засобів, здатних знизити поріг судомної готовності (як антидепресанти (ТЦА, СІОЗС, СІЗЗН), нейролептики (фенотіазини, тіоксантенін, бутіро). ECT (електросудорожна терапія). Клінічного досвіду одночасного застосування вортіоксетину з ест немає, тому обережність доцільна. Інгібітори цитохрому Р450. При введенні разом з 150 мг бупропіону (сильний інгібітор CYP2D6) двічі на день протягом 14 днів у здорових добровольців вплив вортіоксетину збільшився у 2,3 рази на AUC. Спільне введення частіше призводило до збільшення частоти побічних ефектів при додаванні бупропіону до вортіоксетину, ніж при додаванні вортіоксетину до бупропіону. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта при додаванні до терапії сильних інгібіторів CYP2D6 (наприклад, бупропіону, хінідину, флуоксетину, пароксетину) можна розглянути застосування низьких доз вортіоксетину. При сумісному призначенні вортіоксетину після 6 днів застосування кетоконазолу 400 мг на добу (інгібітор CYP3A4/5 та Р-глікопротеїну) або флуконазолу 200 мг на добу (інгібітор CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4/5 5-кратне збільшення AUC вортіоксетину. Корекція дози не потрібна. Вплив одноразового прийому 40 мг омепразолу (інгібітор CYP2C19) на фармакокінетику тривалого застосування вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігався. Комбінації потужних інгібіторів CYP3A4 та CYP2C9 у пацієнтів з низьким метаболізмом CYP2D6 не досліджувалися, однак, ймовірно, слід очікувати посиленого впливу вортіоксетину на таких пацієнтів. Індуктори цитохрому Р450. При одноразовому введенні 20 мг вортіоксетину разом після 10 днів прийому рифампіцину 600 мг на добу (індуктор CYP ізоферментів) у здорових добровольців спостерігалося зниження AUC вортіоксетину на 72%. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, може бути потрібна корекція дози, якщо до лікування вортіоксетином додається індуктор цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн). Ацетилсаліцилова кислота. Вплив повторного прийому ацетилсаліцилової кислоти 150 мг на добу на фармакокінетику вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігалося. Вплив вортіоксетину на дію інших лікарських засобів. Антикоагулянти та антиагреганти. Істотних ефектів впливу на показники міжнародного нормалізованого співвідношення, протромбіну або R-/S-варфарину плазми порівняно з плацебо при спільному введенні вортіоксетину з фіксованою дозою варфарину у здорових добровольців не спостерігалося. Крім того, суттєвого інгібуючого впливу порівняно з плацебо на агрегацію тромбоцитів при сумісному введенні аспірину в дозі 150 мг на добу після прийому вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігалося. Однак, як і при застосуванні інших серотонінергічних засобів, слід виявляти обережність при застосуванні вортіоксетину у поєднанні з пероральними антикоагулянтами або антиагрегантами у зв'язку з потенційним підвищенням ризику кровотечі з фармакодинамічної взаємодії. Алкоголь. Вплив на фармакокінетику вортіоксетину або етанолу, а також суттєвого порушення когнітивної функції порівняно з плацебо після застосування вортіоксетину в дозах 20 мг або 40 мг з одноразовим введенням етанолу 0,6 г/кг у здорових добровольців не виявлено. Однак, як інші засоби, що діють на ЦНС, застосовувати вортіоксетин у поєднанні з алкоголем не рекомендується. Субстрати цитохрому P450 In vitro вортіоксетин не показав потенціалу пригнічення або індукції ізоферментів цитохрому P450. Гальмівної дії вортіоксетину на ізоферменти цитохрому Р450 CYP2C19 (омепразол, діазепам), CYP3A4/5 (етинілестрадіол, мідазолам), CYP2B6 (бупропіон), CYP2C9 (толбутамід, S-варфарин . Значного порушення когнітивної функції порівняно з плацебо після застосування вортіоксетину одночасно з 10 мг діазепаму не виявлено. Істотного впливу на рівні статевих гормонів у порівнянні з плацебо після одночасного застосування вортіоксетину з комбінованим оральним контрацептивом (етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрел 150 мкг) не виявлено. Літій, триптофан. Клінічно значущого ефекту впливу стабільних концентрацій літію після одночасного застосування з вортіоксетином у здорових добровольців не спостерігалося. Однак були повідомлення про посилення ефектів при застосуванні антидепресантів серотонінергічної дії разом із літієм або триптофаном, тому одночасне застосування вортіоксетину з цими лікарськими засобами слід проводити з обережністю.ПередозуванняДосвід обмежений. Прийом вортіоксетину в діапазоні доз від 40 до 75 мг викликав загострення таких побічних ефектів: нудота, постуральне запаморочення, діарея, абдомінальний дискомфорт, генералізований свербіж, сонливість та рум'янець. Лікування має бути симптоматичним та включати відповідний моніторинг. Рекомендується медичне спостереження у спеціалізованих умовах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування у дітей та підлітків віком до 18 років Бринтелікс не рекомендується застосовувати для терапії депресій у пацієнтів, які не досягли 18 років, оскільки безпека та ефективність вортіоксетину у цієї вікової групи не була встановлена ​​(див. розділ "Спосіб застосування та дози"). У клінічних дослідженнях у дітей та підлітків, які отримували інші антидепресанти, частіше спостерігалася суїцидальна поведінка (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (з переважанням агресивної поведінки, схильності до конфронтації та роздратування) порівняно з тими, хто отримував плацебо. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, завдання собі тілесних ушкоджень і суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Оскільки поліпшення може не спостерігатися протягом перших кількох тижнів терапії або навіть більшого проміжку часу, пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом до поліпшення їх стану. Загальна клінічна практика показує, що на ранніх стадіях одужання можливе збільшення ризику самогубства. Пацієнти з суїцидальною поведінкою в анамнезі або пацієнти зі значним рівнем роздумів на суїцидальні теми до початку лікування більш схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, тому під час лікування за ними має вестися ретельне спостереження. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів із психічними порушеннями показав, що при застосуванні антидепресантів у пацієнтів віком до 25 років існує підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з плацебо. За пацієнтами необхідне ретельне спостереження, особливо за тими, які виявляють високий суїцидальний ризик, особливо на початку лікування або зміни дози препарату. Пацієнти (і їх опікуни) повинні бути попереджені про необхідність відслідковувати ознаки будь-якого клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки та суїцидальних думок, а також незвичайних змін у поведінці, та необхідність негайного звернення за лікарською допомогою у разі виникнення подібних симптомів. Судомні напади Існує можливий ризик розвитку судомних нападів під час застосування антидепресантів. Тому Брінтеллікс необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомними нападами в анамнезі або у пацієнтів із нестабільною епілепсією. При виникненні судомних нападів або збільшення їх частоти лікування вортіоксетином необхідно припинити. Серотоніновий синдром або злоякісний нейролептичний синдром Серотоніновий синдром (СС) або злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) є потенційно небезпечними для життя станами і можуть виникнути на фоні застосування препарату Брінтеллікс. Ризик виникнення СС або ЗНС підвищується при сумісному застосуванні із серотонінергічними препаратами (включаючи триптани), препаратами, що впливають на метаболізм серотоніну (включаючи ІМАО), антипсихотиками або іншими антагоністами дофаміну. Пацієнтів необхідно спостерігати на предмет виникнення об'єктивних та суб'єктивних симптомів СС та ЗНС. Симптоми серотонінового синдрому включають зміни психічного стану (наприклад, ажитацію, галюцинації, кому), вегетативну нестабільність (наприклад, тахікардію, лабільність артеріального тиску, гіпертермію), нервово-м'язові відхилення (наприклад, гіперрефлексію, розлади координації) та/ кишкові симптоми (наприклад, нудоту, блювання, діарею). У разі виникнення таких симптомів слід негайно припинити терапію Брінтелліксом та розпочати симптоматичне лікування. Манія/гіпоманія Бринтелікс слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епізодами манії/гіпоманії в анамнезі. Препарат слід відмінити у разі розвитку маніакального стану. Закритокутова глаукома Розширення зіниць, що виникає після прийому багатьох антидепресантів, у тому числі і Брінтелліксу, може спровокувати напад закритокутової глаукоми у пацієнтів з анатомічно вузьким кутом передньої камери ока, яким не було проведено периферичної іридектомії. Кровотеча На фоні застосування серотонінергічних антидепресантів (СІОЗС, СІОЗСН) були відмічені рідкісні випадки виникнення геморагічних порушень, таких як екхімози, пурпура, шлунково-кишкові та гінекологічні кровотечі. Препарат рекомендується застосовувати з обережністю у пацієнтів, які приймають антикоагулянти та/або препарати, що впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад, атипові антипсихотики, фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) та ацетил. кровотеч/порушення згортання. Гіпонатріємія На фоні застосування антидепресантів із серотонінергічним ефектом (СІОЗС, СІОЗСН) повідомлялося про рідкісні випадки виникнення гіпонатріємії, ймовірно внаслідок синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Слід виявляти обережність при застосуванні вортіоксетину у пацієнтів з груп високого ризику, таких як літні пацієнти, пацієнти з цирозом печінки або пацієнти, які одночасно отримують терапію препаратами, які можуть спричинити гіпонатріємію. Слід по можливості скасувати Брінтеллікс у пацієнтів із симптоматичною гіпонатріємією та провести відповідні медичні втручання, спрямовані на корекцію їхнього стану. Літні пацієнти Дані щодо застосування Брінтелліксу у літніх пацієнтів з великим депресивним епізодом обмежені. Тому необхідно бути обережними при терапії пацієнтів ≥ 65 років з використанням доз вортіоксетину вище 10 мг один раз на добу. Порушення функції нирок Існують лише обмежені дані щодо застосування препарату у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Тому слід бути обережними при лікуванні цих пацієнтів. Порушення функції печінки Вортіоксетин не вивчався у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, тому у таких пацієнтів препарат слід застосовувати з обережністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Брінтеллікс не робить або дуже незначний вплив на здатність керувати автомобілем або механізмами. Тим не менш, пацієнти повинні бути обережними при керуванні транспортними засобами або при роботі з небезпечними механізмами особливо на початку лікування вортіоксетином або при зміні його дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДіюче речовина: 5 мг або 10 мг вортіоксетину у вигляді вортіоксетину гідрохлориду. Допоміжні речовини: маніт (Е 421), мікрокристалічна целюлоза, гідроксипропілцелюлоза, натрію крохмалю (тип А), магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид (E 171); таблетки 5 мг заліза оксид червоний (Е172); таблетки 10 мг заліза оксид жовтий (Е172).ФармакокінетикаАбсорбція. Вортіоксетин повільно, але добре всмоктується після прийому внутрішньо та пік концентрації в плазмі досягається протягом 7-11 годин. Після багаторазового прийому 5, 10 або 20 мг на добу, спостерігалося середнє значення C Max 9-33 нг/мл. Біодоступність становить 75%. Вплив їди на фармакокінетику не спостерігалося. Розподіл. Середній обсяг розподілу (V SS) становить 2600 л, що вказує на об'ємний позасудинний розподіл. Вортіоксетин сильно зв'язується з білками плазми (98-99%) і зв'язування, здається, не залежить від концентрації вортіоксетину в плазмі. Метаболізм. Вортіоксетин широко метаболізується в печінці, головним чином шляхом окислення та подальшої кон'югації глюкуроновою кислотою. In vitro ізоферменти цитохрому P450 CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2C19, CYP2C9, CYP2A6, CYP2C8 та CYP2B6 беруть участь у метаболізмі вортіоксетину. Інгібуючого або індукуючого впливу вортіоксетину in vitro на ізоферменти CYP CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5 Вортіоксетин є слабким P-gp субстратом та інгібітором. Основний метаболіт вортіоксетину фармакологічно неактивний. Період напіввиведення - 66 годин. Приблизно 2/3 неактивного метаболіту вортіоксетину виводиться із сечею та близько 1/3 – з калом. Тільки незначна кількість вортіоксетину виводиться із калом. Стійка концентрація у плазмі досягається через 2 тижні. Лінійність/нелінійність. Фармакокінетика є лінійною і не залежить від часу в діапазоні вивчених доз (2,5-60 мг на добу). Відповідно до періоду напіврозпаду індекс накопичення становить від 5 до 6 на основі AUC 0-24 після декількох прийомів доз від 5 до 20 мг на добу. Пацієнти похилого віку. У літніх здорових добровольців (у віці ≥ 65 років, n = 20) вплив вортіоксетину збільшувався на 27% (C Max та AUC) порівняно з молодими здоровими добровольцями контрольної групи (віком ≤ 45 років) після кількох прийомів 10 мг на добу. Корекція дози не потрібна. Ниркова недостатність. Після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину ниркова недостатність (за формулою Кокрофт-Голта, легка, середня або важка, n = 8 у групі) викликала незначне збільшення експозиції (до 30%) порівняно з такою у контрольній групі здорових добровольців. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності лише невелика фракція вортіоксетину була втрачена під час діалізу (AUC і C Max на 13% і 27% нижче; n = 8) після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину. Корекція дози не потрібна. Печінкова недостатність. Після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину впливу легкої або помірної печінкової недостатності (Child-Pugh, критерії А та В; n=8 у кожній групі) на фармакокінетику вортіоксетину не спостерігалося (зміни AUC становили менше 10%). Корекція дози не потрібна. Вортіоксетин не досліджували у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, і слід виявляти обережність при призначенні цим пацієнтам. Слабкі метаболізатори CYP2D6. У слабких метаболізаторів CYP2D6 концентрація вортіоксетину в плазмі крові була приблизно вдвічі вищою, ніж у екстенсивних метаболізаторів. У присутності потужних інгібіторів CYP3A4/2C9 вплив потенційно може бути вищим. Корекція дози може бути потрібна, як і для всіх пацієнтів, залежно від індивідуальної реакції.ФармакодинамікаМеханізм дії. Механізм дії вортіоксетину, як вважають, пов'язаний з його мультимодальною активністю, яка є поєднанням двох фармакологічних механізмів: прямої модуляції активності рецепторів та інгібування транспортера серотоніну (5-НТ). Доклінічні дані показують, що вортіоксетин є антагоністом 5-НТ 3, 5-HT 7 і 5-HT 1D рецепторів, частковим агоністом 5-HT 1B рецепторів, агоністом 5-HT 1A рецепторів та інгібітором 5-HT транспортера, що викликає модуляцію. системах, у тому числі серотоніну, норадреналіну, дофаміну, гістаміну, ацетилхоліну, ГАМК та глутамату. Така мультимодальна активність, як вважають, забезпечує антидепресанти та анксіолітичні ефекти, а також покращення когнітивної функції, навчання та пам'яті в умовах доклінічних досліджень вортіоксетину. Крім того,Доклінічні дослідження вказують, що вортіоксетин не викликає сексуальної дисфункції. Точний внесок кожної складової цього механізму в фармакодинамічний профіль, що спостерігається, залишається неясним, тому слід застосовувати увагу при екстраполяції доклінічних даних безпосередньо на людину. Встановлено, що захоплення транспортера серотоніну різними добовими дозами вортіоксетину становило приблизно 50% – дозою 5 мг, 65% – у дозі 10 мг та більше 80% – дозою 20 мг. Вортіоксетин клінічно показав антидепресивну дію при захопленні транспортера 5-НТ на 50%. Клінічна ефективність та безпека. Ефективність вортіоксетину зростає із збільшенням дози. Крім того, вортіоксетин у межах доз 5-20 мг продемонстрував ефективність у широкому діапазоні депресивних (за шкалою MADRS) та тривожних (за шкалою HAM-А) симптомів депресії. Профілактика рецидивів. Тривалість антидепресивного ефекту була продемонстрована у дослідженні профілактики рецидивів, у якому вдвічі вищий ризик рецидиву був визначений у групі плацебо, ніж у групі вортіоксетину. Пацієнти похилого віку. У діапазоні доз вортіоксетину від 5 до 20 мг на добу ефективність та переносимість у людей похилого віку відповідала результатам досліджень у дорослого населення. Пацієнти з тяжкою депресією або високим рівнем симптомів тривоги. Антидепресантна ефективність була також продемонстрована у хворих з тяжкою депресією (≥ 30 балів MADRS) та у депресивних пацієнтів з високим рівнем тривожних симптомів (≥ 20 балів HAM-А) у короткострокових дослідженнях, включаючи дослідження у пацієнтів похилого віку, та довгострокових дослідженнях профілактики рецидиву. Пацієнти з неадекватною відповіддю на лікування СІЗЗС/СІЗЗН. У порівняльному дослідженні гнучких доз у пацієнтів з депресією після неадекватної відповіді на лікування існуючого епізоду СІОЗС/СІЗЗН вортіоксетин у добовій дозі 10-20 мг був статистично значно більш ефективним ніж агомелатин у дозі 25-50 мг (за шкалою MADRS). за шкалами CGI-I та SDS. Когнітивна дисфункція при депресії. У ході досліджень впливу лікарського засобу на когнітивні процеси виявилося, що ефект вортіоксетину зумовлений головним чином прямим впливом на когнітивну функцію, ніж непрямим впливом через поліпшення симптомів депресії. Якість життя та загальне функціонування. Вортіоксетин перевершував плацебо за показниками оцінки якості життя, клінічно значно покращував загальний стан здоров'я (за шкалою EQ-5D) та показники загального функціонування (за шкалою SDS – робота, соціальне та сімейне життя) порівняно з плацебо або активним засобом порівняння (агомелатином). Більш того, найкращі ефекти порівняно з плацебо щодо якості життя зберігалися протягом тривалого дослідження профілактики рецидиву. Переносність та безпека. Безпека та переносимість вортіоксетину оцінювалися у коротко- та довгострокових дослідженнях для доз 5-20 мг на добу. Вортіоксетин не збільшував частоти безсоння або сонливості в порівнянні з плацебо. У систематичному оцінюванні потенційних симптомів скасування не було виявлено клінічно значущої різниці між вортіоксетином і плацебо за частотою та характером симптомів відміни ні після короткострокового (6-12 тижнів), ні після довгострокового (24-64 тижні) періоду лікування. У ході клінічних досліджень вортіоксетину частота повідомлень про небажані сексуальні реакції була низькою і подібною до плацебо, показники частоти сексуальної дисфункції, пов'язаної з терапією, та загальні оцінки за шкалою ASEX не мали клінічно значимих відмінностей з плацебо щодо симптомів сексуальної дисфункції при застосуванні рекомендації. Проте високі дози пов'язані з чисельним зростанням випадків дисфункції. У ході клінічних досліджень подібно до плацебо вортіоксетин не впливав на масу тіла, частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск. Клінічно значимих змін у оцінках функції печінки та нирок у ході клінічних досліджень не було. Вортіоксетин не надавав жодного клінічно значущого впливу на параметри ЕКГ, включаючи QT-, QTc-, PR- та QRS-інтервали, у пацієнтів з великим депресивним розладом. У дослідженні QTc серед здорових добровольців при застосуванні доз до 40 мг на добу потенціалу до збільшення QTc інтервалу не спостерігали. Дитячий вік. Клінічні дослідження серед пацієнтів дитячого віку не проводилися, отже, безпека та ефективність препарату. Брінтелікс для пацієнтів віком до 18 років не було встановлено.Показання до застосуванняЛікування великого депресивного розладу у дорослих.Побічна діяНайчастішою побічною реакцією була нудота. Побічні реакції були зазвичай легкими або помірними та спостерігалися протягом перших двох тижнів лікування. Реакції, як правило, були скороминущими і зазвичай не призводили до припинення терапії. З боку травної системи (наприклад, нудота) частіше спостерігалися у жінок, ніж у чоловіків.Взаємодія з лікарськими засобамиВортіоксетин метаболізується в печінці головним чином шляхом окиснення та подальшої кон'югації глюкуроновою кислотою. In vitro у метаболізмі вортіоксетину беруть участь ізоферменти цитохрому Р450 CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2C19, CYP2C9, CYP2A6, CYP2C8 та CYP2B6. Вплив інших лікарських засобів на дію вортіоксетину. ;Необоротні неселективні інгібітори МАО У зв'язку з ризиком серотонінового синдрому вортіоксетин протипоказаний у будь-якій комбінації з необоротними неселективними інгібіторами МАО. Лікування вортіоксетином не слід розпочинати раніше принаймні через 14 днів після припинення лікування необоротними неселективними інгібіторами МАО. Прийом вортіоксетину слід припинити, принаймні, за 14 днів до початку лікування необоротними неселективними інгібіторами МАО. Зворотний селективний інгібітор МАО-А (моклобемід). ;Комбінація вортіоксетину з оборотним селективним інгібітором МАО-А, таким як моклобемід, протипоказана. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Зворотний неселективний інгібітор МАО (лінезолід). ;Комбінація вортіоксетину зі слабким оборотним та неселективним інгібітором МАО, таким як антибіотик лінезолід, протипоказана. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Необоротні селективні інгібітори МАО-В (селегілін, розагіліну). ;Незважаючи на нижчий (ніж з інгібіторами МАО-А) очікуваний ризик серотонінового синдрому, поєднання вортіоксетину з необоротними інгібіторами МАО-В, такими як селегілін або розагілін, слід здійснювати з обережністю. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Серотонінергічні лікарські засоби. Одночасне призначення з серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад, з трамадолом, суматриптан та інші триптанами) може призвести до серотонінового синдрому. Звіробій. Одночасне застосування антидепресантів серотонінергічної дії та рослинних засобів, що містять звіробій продірявлений, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій, включаючи серотонін синдром. Лікарські засоби, що знижують судомний поріг. Антидепресанти серотонінергічної дії можуть знизити поріг судомної готовності. . ECT (електросудорожна терапія). ;Клінічного досвіду одночасного застосування вортіоксетину з ЕСТ немає, тому обережність доцільна. Інгібітори цитохрому Р450. ;При введенні разом з 150 мг бупропіону (сильний інгібітор CYP2D6) двічі на день протягом 14 днів у здорових добровольців вплив вортіоксетину збільшився у 2,3 рази для AUC. Спільне введення частіше призводило до збільшення частоти побічних ефектів при додаванні бупропіону до вортіоксетину, ніж при додаванні вортіоксетину до бупропіону. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта при додаванні до терапії сильних інгібіторів CYP2D6 (наприклад, бупропіону, хінідину, флуоксетину, пароксетину) можна розглянути застосування низьких доз вортіоксетину. При сумісному призначенні вортіоксетину після 6 днів застосування кетоконазолу 400 мг на добу (інгібітор CYP3A4/5 та Р-глікопротеїну) або флуконазолу 200 мг на добу (інгібітор CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4/5 5-кратне збільшення AUC вортіоксетину. Корекція дози не потрібна. Вплив одноразового прийому 40 мг омепразолу (інгібітор CYP2C19) на фармакокінетику тривалого застосування вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігався. Комбінації потужних інгібіторів CYP3A4 та CYP2C9 у пацієнтів з низьким метаболізмом CYP2D6 не досліджувалися, однак, ймовірно, слід очікувати посиленого впливу вортіоксетину на таких пацієнтів. Індуктори цитохрому Р450. ;При одноразовому введенні 20 мг вортіоксетину разом після 10 днів прийому рифампіцину 600 мг на добу (індуктор CYP ізоферментів) у здорових добровольців спостерігалося зниження AUC вортіоксетину на 72%. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, може бути потрібна корекція дози, якщо до лікування вортіоксетином додається індуктор цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн). Ацетилсаліцилова кислота. ;Вплив повторного прийому ацетилсаліцилової кислоти 150 мг на добу на фармакокінетику вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігалося. Вплив вортіоксетину на дію інших лікарських засобів. ;Антикоагулянти та антиагреганти. ;Істотних ефектів впливу на показники міжнародного нормалізованого співвідношення, протромбіну або R-/S-варфарину плазми порівняно з плацебо при спільному введенні вортіоксетину з фіксованою дозою варфарину у здорових добровольців не спостерігалося. Крім того, суттєвого інгібуючого впливу порівняно з плацебо на агрегацію тромбоцитів при сумісному введенні аспірину в дозі 150 мг на добу після прийому вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігалося. Однак, як і при застосуванні інших серотонінергічних засобів, слід виявляти обережність при застосуванні вортіоксетину у поєднанні з пероральними антикоагулянтами або антиагрегантами у зв'язку з потенційним підвищенням ризику кровотечі з фармакодинамічної взаємодії. Алкоголь. Вплив на фармакокінетику вортіоксетину або етанолу, а також суттєвого порушення когнітивної функції порівняно з плацебо після застосування вортіоксетину в дозах 20 мг або 40 мг з одноразовим введенням етанолу 0,6 г/кг у здорових добровольців не виявлено. Однак, як інші засоби, що діють на ЦНС, застосовувати вортіоксетин у поєднанні з алкоголем не рекомендується. Субстрати цитохрому P450 ;In vitro вортіоксетин не показав потенціалу пригнічення або індукції ізоферментів цитохрому P450. Гальмівної дії вортіоксетину на ізоферменти цитохрому Р450 CYP2C19 (омепразол, діазепам), CYP3A4/5 (етинілестрадіол, мідазолам), CYP2B6 (бупропіон), CYP2C9 (толбутамід, S-варфарин . Значного порушення когнітивної функції порівняно з плацебо після застосування вортіоксетину одночасно з 10 мг діазепаму не виявлено. Істотного впливу на рівні статевих гормонів у порівнянні з плацебо після одночасного застосування вортіоксетину з комбінованим оральним контрацептивом (етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрел 150 мкг) не виявлено. Літій, триптофан. ;Клінічно значущого ефекту впливу стабільних концентрацій літію після одночасного застосування з вортіоксетином у здорових добровольців не спостерігалося. Однак були повідомлення про посилення ефектів при застосуванні антидепресантів серотонінергічної дії разом із літієм або триптофаном, тому одночасне застосування вортіоксетину з цими лікарськими засобами слід проводити з обережністю.Спосіб застосування та дозиБрінтелікс приймають внутрішньо з їжею або без. Початкова та підтримуюча дози становлять 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта дозу можна збільшити до 20 мг на добу або знизити мінімально до 5 мг на добу. Після усунення симптомів депресії рекомендується продовжувати лікування ще 6 місяців для зміцнення антидепресивного ефекту. Припинення лікування. Лікування Брінтелліксом можна припинити різко, не потрібно поступового зниження дози. Спеціальні групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку. Корекція дози для пацієнтів похилого віку виключно на основі віку не потрібна. Інгібітори цитохрому Р450. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути застосування низьких доз вортіоксетину, якщо до терапії додаються потужні інгібітори CYP2D6 (наприклад, бупропіон, хінідин, флуоксетин, пароксетин). Індуктори цитохрому Р450. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути корекцію дози вортіоксетину, якщо до терапії додається індуктор цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн). Діти. Безпечність та ефективність Брінтелліксу для лікування депресії у пацієнтів віком до 18 років не були встановлені, отже застосування не рекомендується.ПередозуванняДосвід обмежений. Прийом вортіоксетину в діапазоні доз від 40 до 75 мг викликав загострення таких побічних ефектів: нудота, постуральне запаморочення, діарея, абдомінальний дискомфорт, генералізований свербіж, сонливість та рум'янець. Лікування має бути симптоматичним та включати відповідний моніторинг. Рекомендується медичне спостереження у спеціалізованих умовах.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: дулоксетину гідрохлорид 34,36 мг/68,72 мг (у перерахунку на дулоксетин 30 мг/60 мг); Допоміжні речовини: цукор, що пресується (Compressus MS) – 100,00 мг/200,00 мг, крохмаль кукурудзяний – 14,14 мг/28,28, мг, магнію стеарат – 0,75 мг/1,50 мг; Кишковорозчинна оболонка: метакрилова кислота-етилакриловий кополімер (1:1) дисперсійний (30 %) у перерахунку на суху речовину – 9,0 мг/16,0 мг, триетил цитрат – 1,35 мг/2,40 мг, тальк мікронізований – 2,69 мг/4,80 мг, титану діоксид – 0,39 мг/0,68 мг, симетикон емульсія – qs/qs По 7 таблеток у блістер із комбінованого матеріалу ПА/Ал/ПВХ-алюмінієвої фольги. 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі покриті плівковою оболонкою таблетки білого або майже білого кольору. На одній стороні таблетки є гравіювання у вигляді вигнутої лінії – для дозування 30 мг та без неї – для дозування 60 мг.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування: Дулоксетин добре всмоктується при пероральному прийомі. Максимальна концентрація (Cmax) у плазмі досягається через 6 годин після прийому. Абсолютна біодоступність дулоксетину при внутрішньому прийомі варіює від 32% до 80% (в середньому 50%). Прийом їжі не впливає на величину максимальної концентрації, але збільшує час її досягнення з 6:00 до 10:00, і це незначно зменшує ступінь всмоктування (приблизно на 11%). Розподіл: дулоксетин добре зв'язується з білками плазми (приблизно на 96%), переважно з альбуміном та альфа1-глікопротеїном. Ступінь зв'язування з білками плазми не залежить від порушень печінки або нирок. Метаболізм: дулоксетин активно метаболізується та його метаболіти виводяться в основному із сечею. Процес метаболізму здійснюється за допомогою окисних ферментів (CYP1A2 та поліморфних CYP2D6) з подальшою кон'югацією. Обидва ізоферменти CYP1A2 та CYP2D6 каталізують утворення двох основних метаболітів: 4-гідроксидулоксетину глюкуронід та 5-гідрокси,6-метоксидулоксетину сульфат. Циркулюючі метаболіти дулоксетину не мають фармакологічної активності. Фармакокінетика дулоксетину у пацієнтів, у яких знижена активність CYP2D6, спеціально не досліджена, але обмежені дані свідчать про те, що рівні дулоксетину в плазмі у цих пацієнтів вищі. Виведення: період напіввиведення дулоксетину становить від 8 до 17 годин (у середньому 12 годин). Після пероральної дози плазмовий кліренс дулоксетину коливається від 33 до 261 л/годину (в середньому 101 л/година). Окремі групи пацієнтів Фармакокінетика дулоксетину демонструє велику варіабельність (зазвичай 50-60%) через стать, вік, статус куріння та статус метаболізму CYP2D6. Стать: Фармакокінетичні відмінності були виявлені між чоловіками та жінками (середній кліренс дулоксетину з плазми нижче у жінок), проте ці відмінності не такі великі, щоб виникла потреба в корекції дози залежно від статі. Вік: Фармакокінетичні відмінності були виявлені між молодими та літніми пацієнтами (≥ 65 років) (AUC-площа під кривою «концентрація-час» вища і тривалість періоду напіввиведення більша на 25% у літніх пацієнтів), однак величина цих відмінностей недостатня для обґрунтування необхідності коригування. дози, залежно від віку пацієнта. Як загальну рекомендацію слід виявляти обережність при лікуванні людей похилого віку. Порушення функції нирок: Пацієнти з тяжким порушенням функції нирок (термінальна стадія ХНН (хронічна ниркова недостатність)), що знаходяться на гемодіалізі, мали вдвічі більші значення Cmax та AUC дулоксетину порівняно зі здоровими суб'єктами. Фармакокінетичні дані про дулоксетин у пацієнтів з легкою або помірною нирковою недостатністю обмежені. У зв'язку з цим слід розглянути доцільність зменшення дози препарату у пацієнтів з клінічно вираженим порушенням функції нирок. Порушення функції печінки: у пацієнтів з ознаками помірного порушення функції печінки (клас B за шкалою Чайлд-П'ю) може спостерігатися уповільнення метаболізму та виведення дулоксетину з організму. Плазмовий кліренс дулоксетину у таких пацієнтів був на 79% нижчий, період напіввиведення був у 2,3 рази довшим, а AUC у 3,7 рази вищий, ніж у здорових людей. Фармакокінетика дулоксетину та його метаболітів не вивчалася у пацієнтів з легкою або тяжкою печінковою недостатністю. Грудне вигодовування: дулоксетин вивчався у 6 жінок у період грудного вигодовування не раніше 12 тижнів після пологів. Дулоксетин виявлявся у грудному молоці, а концентрації у стаціонарному стані у грудному молоці становила близько чверті від концентрації у плазмі. Кількість дулоксетину в грудному молоці становила приблизно 7 мкг/день при дозуванні 40 мг двічі на день. Грудне вигодовування не впливало на фармакокінетику дулоксетину.ФармакодинамікаДулоксетин є антидепресантом, інгібітором зворотного захоплення серотоніну (5 НТ) та норадреналіну (NA). Він слабко інгібує зворотне захоплення дофаміну без суттєвої спорідненості з гістамінергічними, дофамінергічними, холінергічними та адренергічними рецепторами. Механізм дії дулоксетину при лікуванні депресії полягає придушенні зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, внаслідок чого підвищується серотонінергічна та норадренергічна нейротрансмісія у ЦНС. Дулоксетин має центральний механізм дії придушення больового синдрому, що в першу чергу проявляється підвищенням порога больової чутливості при больовому синдромі нейропатичної етіології. Вважається, що переважна біль дія дулоксетину є результатом потенціювання гальмівних низхідних шляхів болю в центральній нервовій системі.Показання до застосуванняДепресія; генералізоване тривожне розлад; больова форма периферичної діабетичної нейропатії; хронічний больовий синдром скелетно-м'язової системи (у тому числі обумовлений фіброміалгією, хронічний больовий синдром у нижніх відділах спини та при остеоартрозі колінного суглоба).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин; Одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО); Захворювання печінки, що супроводжуються печінковою недостатністю; Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК)) Одночасний прийом потужних інгібіторів ізоферменту CYP1A2 (флувоксаміну, ципрофлоксацину, еноксацину); Неконтрольована артеріальна гіпертензія; Некомпенсована закритокутова глаукома; Дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозогалактозна мальабсорбція; Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю: манія та біполярний розлад (у тому числі в анамнезі), судоми (у тому числі в анамнезі), внутрішньоочна гіпертензія або ризик розвитку нападу закритокутової глаукоми, суїцидальні думки та спроби в анамнезі, підвищений ризик гіпонатріємії (літні пацієнти, дегідратація, прийом діуретиків), порушення функції печінки та ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв).Вагітність та лактаціяФертильність У дослідженнях тварин дулоксетин не впливав на фертильність самців, а ефекти у самок виявлялися лише в токсичних для тварин дозах. Вагітність Даних щодо застосування дулоксетину у вагітних жінок немає. Потенційний ризик для людини невідомий. У зв'язку з цим Депратал® слід використовувати під час вагітності тільки в тому випадку, якщо потенційна користь для пацієнта виправдовує ризик для плода. Пацієнтки повинні бути попереджені, що у разі настання вагітності або планування вагітності в період лікування дулоксетином, їм необхідно повідомити про це свого лікаря. Епідеміологічні дані свідчать про те, що використання селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може збільшити ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених. Незважаючи на те, що відсутність дослідження з вивчення взаємозв'язку стійкої легеневої гіпертензії новонароджених та застосування СІЗЗЗ та норадреналіну, потенційний ризик не можна виключати, враховуючи механізм дії дулоксетину (інгібування зворотного захоплення серотоніну). Як і у разі призначення інших серотонінергічних препаратів, синдром відміни може спостерігатися у новонароджених при застосуванні дулоксетину матір'ю на пізньому терміні вагітності. Симптоми синдрому "скасування", що спостерігаються при застосуванні дулоксетину, можуть включати гіпотонію, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, труднощі з годуванням, респіраторний дистрес-синдром, судоми. Більшість випадків мали місце або під час пологів або протягом декількох днів після народження. Період грудного вигодовування Дулоксетин проникає у грудне молоко у незначних кількостях (концентрація у плода становить з розрахунку мг/кг маси тіла приблизно 0,14% від концентрації у матері). Тим не менш, оскільки безпека дулоксетину у немовлят невідома, застосування препарату Депратал при грудному вигодовуванні не рекомендується.Побічна діяНайпоширенішими побічними ефектами у пацієнтів, які приймали дулоксетин, були нудота, біль голови, сухість у роті, сонливість і запаморочення. Однак більшість цих поширених побічних ефектів мали легкий і помірний характер, виникали на початку терапії і надалі їхня вираженість зменшувалася, навіть коли терапія була продовжена. Небажані реакції, що спостерігаються в ході клінічних досліджень та повідомляються з досвіду післяреєстраційного застосування, докладно описані нижче. Частота визначається так: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до Дуже часто Часто Не часто Рідко Дуже рідко Інфекційні та паразитарні захворювання     Ларінгіт     Порушення з боку імунної системи       Анафілактична реакція, гіперчутливість   Порушення з боку ендокринної системи       Гіпотиреоз   Порушення з боку обміну речовин та харчування   Зниження апетиту Гіперглікемія (особливо у пацієнтів із цукровим діабетом) Зневоднення, гіпонатріємія, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH) 6   Порушення психіки   Безсоння, ажитація, зниження лібідо, тривога, порушення оргазму, незвичайні сновидіння Суїцидальні думки 5,7 , порушення сну, бруксизм, дозорієнтація, апатія Суїцидальна поведінка 5,7 , манія, галюцинації, агресія та лють 4   Порушення з боку нервової системи Головний біль, сонливість Запаморочення, млявість, тремор, парестезія Міоклонічні судоми, акатизія 7 , нервозність, порушення уваги, дисгевзія, дискінезія, синдром неспокійних ніг, зниження якості сну Серотоніновий синдром 6 , судоми 1 , психомоторне збудження 6 , екстрапірамідальні розлади 6   Порушення з боку органу зору   Нечіткість зору Мідріаз, погіршення зору Глаукома   Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення   Шум у вухах 1 Вертиго (запаморочення), біль у вухах     Порушення з боку серця   Серцебиття Тахікардія, надшлункова аритмія, в основному фібриляція передсердь     Порушення з боку судин   Підвищення артеріального тиску 3 , гіперемія Непритомність 2 , гіпертензія 3,7 , ортостатична гіпотензія 2 , похолодання кінцівок Гіпертонічний криз 3,6   Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.   Позіхання Почуття стиснення в горлі, носова кровотеча     Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота, сухість у роті Запор, діарея, біль у животі, блювання, диспепсія, метеоризм Шлунково-кишкова кровотеча 7 , гастроентерит, відрижка, гастрит, дисфагія Стоматит, запах з рота, кров'яний стілець, мікроскопічний коліт 9   Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин   Підвищене потовиділення, висипання Нічне потовиділення, кропив'янка. Контактний дерматит, холодний піт, алергія на сонці, підвищена схильність до утворення синців Синдром Стівенса-Джонсона 6 , ангіоневротичний набряк 6 Шкірний васкуліт Порушення з боку печінки та жовчно-вивідних шляхів     Гепатит 3 , підвищення рівня печінкових фермантів (АЛТ, АСТ, лужна фосфатаза), гостре ураження печінки Печінкова недостатність 6 , жовтяниця 6   Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини   Скелетно-м'язовий біль, м'язовий спазм М'язова напруга, м'язові судоми Тризм (спазм жувальних м'язів)   Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів   Дизурія (розлад сечовипускання), поллакіурія (почастішання сечовипускання) Затримка сечі, утруднений початок сечовипускання, ніктурія, поліурія, зниження потоку сечі Аномальний запах сечі   Порушення з боку статевих органів та молочної залози   Еректильна дисфнкція, порушення самовиверження, затримка сім'явипорскування Гінекологічні кровотечі, порушення менструального циклу, сексуальна дисфункція, біль у яєчку Симптоми менопаузи, галактора, гіперпролактинемія   Загальні розлади та порушення у місці введення   Падіння, стомлюваність Біль у грудях, аномальні відчуття, відчуття холоду, спрага, озноб, нездужання, відчуття спеки, порушення ходи     Лабораторні та інструментальні дані   Зниження маси тіла Збільшення маси тіла, підвищення концентрації креатинфосфокінази в крові, підвищення концентрації калію в крові Підвищення концентрації холестерину в крові   1 Після припинення лікування повідомлялося про судоми і дзвін у вухах. 2 Ортостатична гіпотензія та непритомність були зареєстровані, особливо на початку лікування. 3 Див. розділ «Запобіжні заходи». 4 Випадки агресії та гніву відзначалися особливо на початку лікування дулоксетином або після припинення лікування. 5 Випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки були зареєстровані під час терапії дулоксетином або на початку лікування або одразу після припинення лікування. 6 Оцінна частота небажаних реакцій, повідомлення про які були отримані під час постмаркетингового спостереження; дані реакції не спостерігалося під час проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень. 7 Статистично значущих відмінностей від плацебо відсутні. 8 Падіння частіше спостерігалися у пацієнтів похилого віку (≥65 років). 9 Оцінна частота ґрунтується на даних усіх клінічних досліджень. Опис деяких небажаних явищ Припинення прийому дулоксетину (особливо різке) зазвичай призводить до виникнення синдрому відміни. Запаморочення, сенсорні порушення (у тому числі парестезії або відчуття, подібні до ураження електричним струмом, особливо в голові), порушення сну (включаючи безсоння та глибокий сон), втома, сонливість, збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, головний біль , міалгія, дратівливість, діарея, гіпергідроз і запаморочення є реакціями, що найбільш часто реєструються. Як правило, при прийомі СІОЗС та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну/норадреналіну (ІОЗСН) ці явища мають слабкий або помірний ступінь виразності та обмежений характер, однак у деяких пацієнтів ці явища можуть бути більш тяжкими та/або тривалими. Тому коли більше не потрібне лікування дулоксетином, рекомендується поступове зниження дози. При короткочасному прийомі дулоксетину (до 12 тижнів) у пацієнтів з больовою формою периферичної діабетичної нейропатії спостерігалося незначне, але статистично значуще збільшення рівня глюкози в крові натще у пацієнтів на тлі збереження стабільної концентрації глікозильованого гемоглобіну як у приймаючих дулоксетин. При тривалій терапії дулоксетином (до 52 тижнів) відмічено деяке збільшення концентрації глікозильованого гемоглобіну (HbA1c), яке на 0,3% перевищувало збільшення відповідного показника у пацієнтів, які отримували інше лікування. У пацієнтів, які отримували дулоксетин, було також відмічено невелике збільшення рівня глюкози в крові натще та загального холестерину. У контрольній групі пацієнтів лабораторні дослідження виявили невелике зниження цих параметрів. Корельована (щодо частоти серцевих скорочень) величина інтервалу QT у пацієнтів, які отримували дулоксетин, не відрізнялася від цього показника групи плацебо. Клінічно значущих відмінностей між показниками інтервалів QT, PR, QRS або QTcB у групі пацієнтів, які отримували лікування дулоксетином та у групі плацебо, не виявлено.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори моноаміноксидази (ІМАО). Через ризик розвитку серотонінового синдрому, дулоксетин не слід застосовувати одночасно з неселективними незворотними ІМАО і протягом як мінімум 14 днів після припинення лікування ІМАО. Грунтуючись на тривалості періоду напіввиведення дулоксетину, повинно пройти не менше 5 днів після припинення прийому дулоксетину до початку прийому ІМАО. Одночасне застосування дулоксетину з селективними ІМАО оборотної дії, такими як моклобемід, також не рекомендується, незважаючи на те, що ризик виникнення серотонінового синдрому нижчий. Антибіотик лінезолід є неселективним ІМАО оборотної дії і не повинен призначатися пацієнтам, які отримують дулоксетин. Інгібітори ізоферменту CYP1A2. У зв'язку з тим, що ізофермент CYP1A2 бере участь у метаболізмі дулоксетину, одночасне застосування дулоксетину з інгібіторами CYP1A2 може призвести до більш високих концентрацій дулоксетину в плазмі. Флувоксамін, що є потужним інгібітором CYP1A2, у дозі 100 мг один раз на день знижував середній плазмовий кліренс дулоксетину приблизно на 77% і збільшував AUC0-t у шість разів. Тому дулоксетин не слід приймати у комбінації з інгібіторами CYP1A2, такими як флувоксамін. Слід виявляти обережність при призначенні дулоксетину з деякими хінолоновими антибіотиками, які також є інгібіторами ізоферменту CYP1A2. При сумісному застосуванні слід використовувати менші дози дулоксетину. Препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP1A2. Одночасне застосування дулоксетину (60 мг двічі на день) не мало істотного впливу на фармакокінетику теофіліну, що метаболізується ізоферментом CYP1A2. Дулоксетин навряд чи впливає на метаболізм субстратів ізоферменту CYP1A2. Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6. Дулоксетин є помірним інгібітором ізоферменту CYP2D6. При прийомі дулоксетину в дозі 60 мг двічі на день разом із одноразовим прийомом дезіпраміну, субстрату ізоферменту CYP2D6, AUC дезіпраміну збільшувалась утричі. Одночасний прийом дулоксетину (40 мг двічі на день) підвищував рівноважну концентрацію толтеродину (2 мг двічі на добу) на 71%, але не впливав на фармакокінетику його активного 5-гідроксиметаболіту. Таким чином, слід виявляти обережність при застосуванні дулоксетину з препаратами, які переважно метаболізуються системою ізоферменту CYP2D6 (рисперидон, трициклічні антидепресанти, такі як нортриптилін, амітриптилін та іміпрамін), особливо якщо вони мають вузький терапевтичний індекс (такі як флекаїнід). Інгібітори ізоферменту CYP2D6. Оскільки ізофермент CYP2D6 бере участь у метаболізмі дулоксетину, одночасне застосування дулоксетину з потенційними інгібіторами ізоферменту CYP2D6 може призвести до підвищення концентрації дулоксетину. Пароксетин (20 мг 1 раз на день) знижував середній кліренс дулоксетину приблизно на 37%. При застосуванні дулоксетину з інгібіраторами ізоферменту CYP2D6 (наприклад, СІОЗС) слід бути обережним. Лікарські препарати, що впливають на центральну нервову систему. Ризик використання дулоксетину в комбінації з іншими активними лікарськими препаратами, що діють на ЦНС, не піддавалися систематичній оцінці. Слід виявляти обережність, коли дулоксетин застосовується в комбінації з іншими лікарськими препаратами або речовинами, що діють на ЦНС, особливо з тими, що мають схожий механізм дії, включаючи алкоголь, та седативними лікарськими засобами (наприклад, бензодіазепіни, опіоїдні анальгетики, антипсихотичні засоби, седативні антигістаміни). Серотоніновий синдром. У поодиноких випадках при сумісному застосуванні СІОЗС, наприклад, пароксетин, флуоксетин, та серотонінергічних препаратів спостерігається серотоніновий синдром. Необхідно бути обережними при застосуванні дулоксетину одночасно з серотонінергічними антидепресантами, такими як СІОЗС, трициклічними антидепресантами (кломіпрамін або амітриптилін), звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), ІМАО, такими як моклобефнід, 3, 3, 3, 3, 3, 4, 5, 6, 6, 6 5 Оральні контрацептиви та інші стероїдні препарати. Результати досліджень in vitro у лабораторних умовах показують, що дулоксетин не індукують каталітичну активність ізоферменту CYP3A. Конкретні дослідження взаємодії препаратів за умов in vivo не проводилися. Антикоагулянти та антитромботичні препарати. Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні дулоксетин та антикоагулянтів або антитромботичних препаратів через потенційно підвищений ризик кровотечі, пов'язаний з фармакодинамічною взаємодією. Крім того, було відзначено збільшення значень МНО (Міжнародної Нормалізованої Стосунки), коли дулоксетин приймали одночасно з варфарином. Тим не менш, одночасне застосування дулоксетину та варфарину в стабільних умовах у здорових добровольців у рамках клінічного дослідження фармакології не призвело до клінічно значущої зміни показника МНО від вихідного рівня або зміни фармакокінетики R- або S-ізомеру варфарину. Антациди та антагоністи H2-гістамінових рецепторів. Спільне застосування дулоксетину з антацидами, що містять алюміній і магній, або дулоксетину з фамотидином не суттєво впливало на швидкість або ступінь абсорбції дулоксетину при застосуванні дози 40 мг. Індуктори ізоферменту CYP1A2. Популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що порівняно з пацієнтами, що не палять, у пацієнтів, що палять, концентрація дулоксетину в плазмі майже на 50% нижче. Препарати високо зв'язуються з білками плазми крові. Дулоксетин значною мірою пов'язується з білками плазми (> 90%). Тому призначення дулоксетину пацієнту, який приймає інший препарат, який високою мірою зв'язується з білками плазми, може призвести до підвищення концентрації вільних фракцій обох препаратів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки проковтують повністю, не розжовуючи. Депресія Початкова та рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг один раз на добу незалежно від їди. У клінічних дослідженнях оцінювалася безпека застосування доз від 60 мг один раз на добу до максимальної дози 120 мг на добу. Тим не менш, жодних клінічних підтверджень того, що у пацієнтів, які не відповідають на початкову рекомендовану дозу, відзначалося будь-які поліпшення при збільшенні дози, отримано не було. Відповідь на терапію зазвичай спостерігається через 2-4 тижні після початку лікування. Щоб уникнути рецидиву після досягнення відповіді на антидепресивну терапію, рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців. У пацієнтів, які позитивно відповідають на терапію дулоксетином, та з повторними епізодами депресії в анамнезі, слід розглянути питання щодо подальшого довгострокового лікування при дозі від 60 до 120 мг/добу. Генералізований тривожний розлад Рекомендована початкова доза у пацієнтів з генералізованим тривожним розладом становить 30 мг на добу незалежно від їди. У разі недостатньої відповіді на лікування дозу можна збільшити до 60 мг, що є звичайною підтримуючою дозою у більшості пацієнтів. У пацієнтів із супутньою депресією рекомендована початкова та підтримуюча доза становить 60 мг на добу (див. також рекомендації щодо дозування вище). При проведенні клінічних досліджень було показано ефективність доз до 120 мг на добу та оцінено безпеку таких дозувань. Тому у пацієнтів із недостатньою відповіддю на дозу 60 мг допускається збільшення дози до 90 мг або 120 мг. Збільшення дози має проводитися на підставі клінічної відповіді та переносимості. Після досягнення відповіді на терапію, що проводиться, рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців, щоб уникнути рецидиву. Больова форма периферичної діабетичної нейропатії Початкова та рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг один раз на день незалежно від їди. У клінічних дослідженнях проводили оцінку безпеки застосування доз від 60 мг один раз на день до максимальної дози 120 мг на добу, що приймаються в рівномірно розділених дозах. Концентрація дулоксетину в плазмі характеризується значною індивідуальною варіабельністю, тому у деяких пацієнтів, які недостатньо реагують на 60 мг/добу, можуть спостерігатися поліпшення при застосуванні більш високої дози. Відповідь на лікування слід оцінювати через 2 місяці. У пацієнтів з недостатньою початковою відповіддю покращення відповіді після закінчення даного періоду малоймовірне. Оцінку терапевтичної відповіді слід проводити регулярно (не рідше ніж один раз на 3 місяці). Хронічний больовий синдром скелетно-м'язової системи (у тому числі обумовлений фіброміалгією, хронічний больовий синдром у нижніх відділах спини та при остеоартрозі колінного суглоба). Початкове лікування: рекомендована доза препарату Депратал становить 60 мг один раз на добу. Терапію можна розпочинати з дози 30 мг протягом одного тижня, щоб дозволити пацієнтам адаптуватися до препарату перед підвищенням дози до 60 мг один раз на добу. Докази того, що більш високі дози надають додаткову перевагу, відсутні навіть у пацієнтів, які не відповідають терапії препаратом у дозі 60 мг. Вищі дози пов'язані з великою частотою виникнення небажаних реакцій. Продовження лікування: ефективність лікування фіброміалгії була продемонстрована в плацебо контрольованих дослідженнях тривалістю до 3-х місяців. Ефективність не була встановлена ​​у більш тривалих дослідженнях, проте рішення про продовження лікування має бути засноване на індивідуальній відповіді пацієнта. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Літнім пацієнтам для лікування тривожного розладу генералізованого рекомендується початкова доза 30 мг протягом двох тижнів перед початком застосування дулоксетину в цільовій дозі 60 мг. Корекція дози для лікування пацієнтів за іншими показаннями в залежності від віку не потрібна. Слід виявляти обережність при лікуванні людей похилого віку при призначенні дозування 120 мг на добу як для лікування депресії, так і генералізованого тривожного розладу, оскільки дані щодо оцінки прийому препарату у великій дозі обмежені. Пацієнти з порушенням функції печінки Препарат не слід призначати пацієнтам із захворюваннями печінки, оскільки це може призводити до погіршення захворювання печінки. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція дози не потрібна для пацієнтів з легкою або помірною нирковою дисфункцією (кліренс креатиніну від 30 до 80 мл/хв). Застосування препарату Депратал у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну) Діти Дулоксетин не рекомендується призначати дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки даних щодо його безпеки та ефективності застосування у цієї вікової групи недостатньо. Скасування терапії Слід уникати різкого припинення прийому препарату. При припиненні лікування дулоксетином дозу слід поступово зменшувати протягом періоду від 1 до 2 тижнів, щоб знизити ризик розвитку синдрому «скасування». Якщо після зменшення дози або після припинення лікування виникають виражені симптоми синдрому відміни, можна розглянути відновлення раніше призначеної дози. Згодом лікар може продовжити поступове зменшення дози, але ще поступово.ПередозуванняВідомо про випадки передозування з одномоментним прийомом внутрішньо дози дулоксетину 5400 мг як одного, так і у поєднанні з іншими лікарськими засобами. Наявні деякі випадки летального результату, насамперед зі змішаними передозуваннями, при цьому доза дулоксетину становила не більше 1000 мг. Ознаки та симптоми передозування (тільки дулоксетин або у поєднанні з іншими лікарськими засобами) включали сонливість, кому, серотоніновий синдром, судоми, блювання та тахікардію. Лікування при передозуванні Специфічний антидот невідомий, проте при виникненні серотонінового синдрому можливе корекційне лікування ципрогептадином та застосування методів нормалізації температури тіла. Слід забезпечити приплив свіжого повітря. Рекомендується проводити моніторинг серцевої діяльності та основних показників життєдіяльності, поряд з проведенням відповідного симптоматичного та підтримуючого лікування. Промивання шлунка може бути показано, якщо воно виконується невдовзі після прийому внутрішньо дулоксетину, або в рамках симптоматичного лікування. З метою обмеження всмоктування може бути застосоване активоване вугілля. Дулоксетин має великий обсяг розподілу, тому форсований діурез, гемоперфузія та обмінна перфузія навряд чи будуть корисними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМаніакальний стан та напади Препарат Депратал слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з маніакальними епізодами або діагнозом біполярного розладу та/або епілептичних нападів в анамнезі. Мідріаз (дилатація зіниці) Реєструвались випадки мідріазу на прийомі дулоксетину. Тому слід бути обережним при призначенні препарату Депратал® пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або особам з ризиком розвитку гострої закритокутової глаукоми. Артеріальний тиск та частота серцевих скорочень У поодиноких випадках прийом дулоксетину був пов'язаний із підвищенням артеріального тиску та клінічно значущою гіпертонією у деяких пацієнтів. Це може бути обумовлено норадренергічною дією дулоксетину. Реєструвались випадки гіпертонічного кризу у зв'язку з прийомом дулоксетину, особливо у пацієнтів із попередньою гіпертонією. Тому у пацієнтів з гіпертонією та/або іншими серцевими захворюваннями рекомендується моніторинг артеріального тиску, особливо протягом першого місяця лікування. Дулоксетин слід приймати з обережністю пацієнтам, у яких спостерігається збільшення частоти серцевих скорочень або підвищення артеріального тиску. Слід також бути обережними, коли дулоксетин приймається з лікарськими засобами, які можуть знижувати його метаболізм. Для пацієнтів,у яких спостерігається постійне підвищення артеріального тиску під час прийому дулоксетину, рекомендують зниження дози або поступове припинення прийому лікарського засобу. Пацієнтам із неконтрольованою гіпертензією не слід приймати дулоксетин. Серотоніновий синдром. Як і у випадку з іншими серотонінергічними агентами, серотоніновий синдром, потенційно небезпечний для життя стан, може виникати при лікуванні дулоксетином, особливо при одночасному застосуванні з іншими серотонінергічними засобами, включаючи СІЗЗС, селективні інгібітори зворотного захоплення норепінефрину (СІЗЗП) та засобами, що порушують метаболізм серотоніну, такі як ІМАО, антипсихотики або інші антагоністи допаміну, які можуть впливати на серотонінергічні нейротрансмітерні системи. Симптоми серотонінового синдрому можуть включати зміни психічного стану (наприклад, збудження, галюцинації, кому), вегетативну нестабільність (наприклад, тахікардію, лабільний кров'яний тиск, гіпертермію), нервово-м'язові аберації (наприклад, гіперрефлексію, неузгодженість) та/або (наприклад, блювання, діарею). Якщо спільна терапія дулоксетином та іншими серотонінергічними засобами, які можуть впливати на серотонінергічні та/або допамінергічні нейротрансмітерні системи, клінічно виправдана, рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом, особливо під час початку лікування та збільшення дози. Звіробій (Hypericum perforatum). Побічні реакції можуть бути більш поширені при одночасному застосуванні дулоксетину та рослинних препаратів, що містять звіробій (Hypericum perforatum). Суїцидальна поведінка. Небезпека вчинення суїциду та самоушкоджень існує у всіх пацієнтів з депресією та деякими іншими психічними розладами. Ця небезпека зберігається до того часу, поки пацієнта не відбудеться значна ремісія. Оскільки покращення не може відбутися протягом перших кількох тижнів лікування або більше, слід уважно стежити за пацієнтами, доки не відбудеться значного поліпшення стану. Клінічний досвід показує, що ризик самогубства може збільшитись на ранніх стадіях одужання. Встановлено, що пацієнти, які мають в анамнезі спроби самогубства, або ті, які виявляють значну суїцидальну думку до початку лікування, наражаються на більший ризик суїцидальних думок або суїцидальній поведінці. Пацієнти цієї групи вимагають ретельного спостереження під час лікування. Реєструвались випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки як під час терапії дулоксетином або на початку лікування, так і після припинення лікування. Аналітичні огляди результатів низки досліджень із застосуванням антидепресантів для лікування психічних розладів вказують на підвищений ризик розвитку суїцидальних думок та/або суїцидальної поведінки у дітей, підлітків та дорослих віком до 25 років порівняно з плацебо. Пацієнти (та їх опікуни) повинні бути попереджені про необхідність контролювати будь-яке клінічне погіршення,суїцидальна поведінка чи думки та незвичайні зміни у поведінці та негайно звернутися за медичною допомогою, якщо з'являться ці симптоми. Підвищений ризик кровотечі. Є повідомлення про аномалії кровотечі, такі як синці, пурпура та шлунково-кишкові кровотечі у СІОЗС та ІОЗСН, включаючи дулоксетин. Обережність рекомендується пацієнтам, які приймають антикоагулянти та/або лікарські засоби, які, як відомо, впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, нестероїдні протизапальні препарати або ацетилсаліцилову кислоту) та у пацієнтів зі схильністю до кровотеч в анамнезі. Гіпонатріємія Дуже рідко повідомлялося про випадки гіпонатріємії (у деяких випадках вміст натрію сироватки був нижчий за 110 ммоль/л). Гіпонатріємія може бути спричинена синдромом невідповідної секреції протипухлинного гормону (SIADH). Більшість цих випадків реєструвалося у людей похилого віку, особливо у поєднанні з історією або станом, що спричиняє зміну балансу рідини в організмі. Необхідно виявляти обережність у пацієнтів з підвищеним ризиком гіпонатріємії, таких як літні пацієнти з цирозом печінки або зневоднені пацієнти або пацієнти, які отримують діуретики. Синдром «скасування». Симптоми синдрому «скасування» при припиненні лікування спостерігаються часто, особливо якщо припинення лікування відбувається раптово. У клінічних дослідженнях побічні явища, що спостерігалися при раптовому припиненні лікування, були приблизно у 45% пацієнтів, які отримували Депратал®, і у 23% пацієнтів, які приймали плацебо. Ризик появи симптомів синдрому «скасування», що спостерігаються у СІОЗС та ІОЗСН, може залежати від кількох факторів, включаючи тривалість та величину дози, швидкість зниження дози. Реакції, що найчастіше реєструються, перераховані в розділі «Побічна дія». Як правило, ці симптоми легкі та помірні, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Зазвичай вони виникають протягом перших днів після припинення лікування, але були також дуже рідкісні повідомлення про такі симптоми у пацієнтів, які випадково пропустили дозу. Як правило, ці симптоми проходять самі собою протягом 2 тижнів, хоча у деяких людей вони можуть тривати 2-3 місяці та більше. Тому рекомендується при припиненні лікування дозу дулоксетину поступово знижувати протягом не менше 2 тижнів відповідно до потреб пацієнта. Акатізія / психомоторне занепокоєння Застосування дулоксетину пов'язане з розвитком акатизії, що характеризується суб'єктивно неприємним або тривожним занепокоєнням та необхідністю часто переміщатися, неможливістю сидіти або стояти на місці. Це, швидше за все, відбувається протягом перших кількох тижнів лікування. Для пацієнтів, у яких ці симптоми розвиваються, збільшення дози не рекомендується. Гепатит / Підвищені активності печінкових ферментів У зв'язку з прийомом дулоксетину реєструвалися випадки пошкодження печінки, зокрема підвищення активності ферментів печінки. Більшість цих випадків мало місце у перші місяці лікування, мали минущий характер і зникали мимовільно. Серйозне підвищення активності ферментів печінки (в 10 разів і більше перевищує верхню межу норми), а також ураження печінки холестатичного або змішаного генезу відзначалися рідко, і в ряді випадків були пов'язані з надмірним вживанням алкоголю або з попереднім захворюванням печінки. які вживають алкоголь або приймають інші лікарські засоби, які можуть викликати пошкодження печінки, а також із захворюваннями печінки. Інгібітори моноаміноксидазу (ІМАО) У пацієнтів, які приймають інгібітор зворотного захоплення серотоніну в комбінації з ІМАО, відзначалися випадки серйозних реакцій, іноді з летальним результатом, серед яких зустрічалися гіпертермія, ригідність, міоклонус, периферичні порушення з можливими різкими коливаннями показників життєво важливих функцій та зміни псих з переходом у делірій та кому. Ці реакції також спостерігалися у пацієнтів, яким незадовго до призначення ІМАО було відмінено інгібітор зворотного захоплення серотоніну. У деяких випадках пацієнти мали симптоми, характерні для злоякісного нейролептичного синдрому. Ефекти комбінованого застосування дулоксетину та ІМАО не оцінювалися ні у людей, ні у тварин. Тому, враховуючи той факт, що дулоксетин є інгібітором зворотного захоплення і серотоніну, і норадреналіну,не рекомендується застосовувати дулоксетин у комбінації та ІМАО або протягом щонайменше 14 днів після припинення лікування ІМАО. Грунтуючись на тривалості періоду напіввиведення дулоксетину, слід зробити перерву як мінімум на 5 днів після закінчення прийому дулоксетину перед прийомом ІМАО. Цукор Кишковорозчинні таблетки Депратал містять стислий цукор, включаючи сахарозу. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості фруктози, мальабсорбції глюкози, галактози або недостатньої ізомальтазної сукрази не повинні приймати цей препарат. Особливі групи пацієнтів Діти та підлітки віком до 18 років. Депратал® не слід застосовувати при лікуванні дітей та підлітків віком до 18 років. Поведінка, пов'язана з самогубством (спроби самогубства та думки про самогубство), ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів) частіше спостерігалися у клінічних дослідженнях серед дітей та підлітків, які отримували антидепресанти, порівняно з тими, хто лікувався плацебо. Якщо виходячи з клінічної необхідності приймається рішення про лікування, пацієнт повинен ретельно стежити за появою суїцидальних симптомів. Крім того, відсутні довгострокові дані щодо безпеки дітей та підлітків щодо зростання, дозрівання та розвитку когнітивних та поведінкових особливостей. Пацієнти похилого віку Дані щодо застосування препарату Депратал у дозі 120 мг у літніх пацієнтів з основним депресивним розладом та генералізованим тривожним розладом обмежені. Тому слід виявляти обережність при лікуванні людей похилого віку максимальною дозуванням. Порушення функції печінки чи нирок. У пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок (КК Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На тлі прийому дулоксетину може спостерігатися седація, сонливість та інші побічні ефекти. У зв'язку з цим пацієнтам, які приймають дулоксетин, слід бути обережними при керуванні небезпечними механічними засобами, у тому числі автомобілем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Дозировка: 30 мг Фасовка: N14 Форма выпуска: капс. кишечнорастворимые Упаковка: упак. Производитель: Канонфарма продакшн ЗАО Завод-производитель: Канонфарма(Россия) Действующее вещество: Дулоксетин.

Дозування: 60 мг Фасування: N28 Форма выпуска: капс. кишечнорастворимые Упаковка: упак. Производитель: Канонфарма продакшн ЗАО Завод-производитель: Канонфарма(Россия) Действующее вещество: Дулоксетин.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 10 мг Фасовка: N28 Форма выпуска: таб. покрытые пленочной оболочкой Упаковка: блистер Производитель: КРКА д. д.

Дозування: 10 мг Фасування: N56 Форма выпуска: таб. покрытые пленочной оболочкой Упаковка: блистер Производитель: КРКА д. д.

Дозування: 10 мг Фасовка: N28 Форма выпуска: таб. диспергируемые Упаковка: блистер Производитель: КРКА д. д.

Дозування: 10 мг Фасовка: N56 Форма выпуска: таб. диспергируемые Упаковка: блистер Производитель: КРКА д. д.

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: есциталопрам (у формі оксалату) 10 мг. Таблетки по 10 мг, у блістері, 30 штук у картонній пачці.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивний.ФармакокінетикаВсмоктування не залежить від їди. Біодоступність – 80%. Час досягнення Cmax у плазмі – 4 год. Кінетика есциталопраму лінійна. Css досягається через 1 тиж. Середня Css становить 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) та досягається при дозі 10 мг/добу. Здається Vd - від 12 до 26 л/кг. Зв'язування з білками плазми – 80%. Метаболізується в печінці до активних деметильованого та дидеметильованого метаболітів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів становить 28-31% і менше 5% відповідно від концентрації есциталопраму. Метаболізм есциталопраму з утворенням деметильованого метаболіту відбувається головним чином за участю ізоферментів CYP2C19, CYPЗA4 та CYP2D6. У осіб із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 концентрація есциталопраму може бути вдвічі вищою,ніж у осіб із високою активністю цього ізоферменту. Значних змін концентрації препарату за слабкої активності ізоферменту CYP2D6 не відзначається. T1/2 після багаторазового застосування – 30 год. У основних метаболітів есциталопраму T1/2 більш тривалий. Кліренс – 0.6 л/хв. Есциталопрам та його основні метаболіти виводяться печінкою та більша частина – нирками, частково виводиться у формі глюкуронідів. T1/2 та AUC збільшується у пацієнтів похилого віку.T1/2 та AUC збільшується у пацієнтів похилого віку.T1/2 та AUC збільшується у пацієнтів похилого віку.ФармакодинамікаАнтидепресант. Селективно інгібує зворотне захоплення серотоніну; підвищує концентрацію нейромедіатора у синаптичній щілині, посилює та пролонгує дію серотоніну на постсинаптичні рецептори. Есциталопрам практично не зв'язується з серотоніновими (5-HT), допаміновими (D1 та D2) рецепторами, α-адрено-, м-холінорецепторами, а також з бензодіазепіновими та опіоїдними рецепторами. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні. після початку лікування. Максимальний терапевтичний ефект лікування панічних розладів досягається приблизно через 3 місяці після початку лікування.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.ІнструкціяВсередину, (не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини) незалежно від їди. Препарат можна застосовувати у будь-який час доби, бажано в той самий час. Рекомендується регулярно здійснювати оцінку лікування.Показання до застосуванняДепресивні епізоди будь-якого ступеня тяжкості; Панічні розлади з/без агорафобії; Соціальний тривожний розлад (соціальна фобія); Генералізований тривожний розлад; Обсесивно-компульсивний розлад.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до есциталопраму або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу цього препарату; Есциталопрам не слід застосовувати у поєднанні з інгібіторами моноаміноксидази (МАО), моноамінооксидази-А (МАО-А) або оборотними неселективними інгібіторами МАО; Есциталопрам протипоказаний при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT на ЕКГ (зокрема, з пімозидом, антиаритмічними препаратами ІА та ІІІ класів, трициклічними антидепресантами, макролідами), а також при вродженому подовженні інтервалу QT; Дитячий вік до 18 років є протипоказанням для застосування есциталопраму, оскільки ефективність та безпека його застосування у цьому віці не встановлена; Вагітність, період грудного вигодовування; Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв), гіпоманею, манією, при фармакологічно неконтрольованій епілепсії, при депресії із суїцидальними спробами, цукровому діабеті, у пацієнтів похилого віку, при цирозі печінки, при схильності до кровотечі. одночасно з прийомом лікарських засобів, що знижують поріг судомної готовності, що викликають гіпонатріємію, з етанолом, з препаратами, що метаболізуються за участю ізоферментів системи CYP2C19.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та дітям до 15 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: запаморочення, слабкість, безсоння або сонливість, судоми, тремор, рухові порушення, серотоніновий синдром (ажитація, тремор, міоклонус, гіпертермія), галюцинації, манія, сплутаність свідомості, ажитація, тривога, деперсоналізація, панічні атаки, підвищений , розлади зору. З боку травної системи: нудота, блювання, сухість слизової оболонки ротової порожнини, порушення смакових відчуттів, зниження апетиту, діарея, запор, зміна показників функції печінки. Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія. З боку ендокринної системи: зниження секреції АДГ, галакторея. Порушення з боку статевої системи: зниження лібідо, імпотенція, порушення еякуляції, аноргазмія (у жінок). З боку сечовивідної системи: затримка сечі. Дерматологічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, екхімози, пурпура, підвищене потовиділення. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції. З боку обміну речовин: гіпонатріємія, гіпертермія. З боку кістково-м'язової системи: артралгія, міалгія. Інші: синусити, синдром "скасування" (запаморочення, головний біль і нудота).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з інгібіторами МАО підвищується ризик серотонінового синдрому та серйозних побічних реакцій. Спільне застосування із серотонінергічними засобами (в т.ч. з трамадолом, триптанами) може призвести до розвитку серотонінового синдрому. При одночасному застосуванні з препаратами, що знижують поріг судомної готовності, підвищує ризик судом. Есциталопрам посилює ефекти триптофану та препаратів літію, підвищує токсичність препаратів звіробою, ефекти лікарських засобів, що впливають на згортання крові (необхідний контроль показників згортання крові). Препарати, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2С19 (в т.ч. омепразол), а також є сильними інгібіторами CYPЗА4 та CYP2D6 (в т.ч. флекаїнід, пропафенон, метопролол, дезіпрамін, кломіпрамін, кломіпрамін, концентрацію есциталопраму у плазмі крові. Есциталопрам підвищує концентрацію у плазмі дезіпраміну та метопрололу в 2 рази.Спосіб застосування та дозиЗалежно від показань разова доза – 10-20 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. Тривалість лікування – кілька місяців. При припиненні лікування доза повинна поступово знижуватись протягом 1-2 тижнів. для того, щоб уникнути виникнення синдрому "скасування". Для пацієнтів похилого віку (старше 65 років) рекомендована доза – 5 мг на добу, максимальна добова доза – 10 мг. При порушенні функції печінки рекомендована початкова протягом перших 2 тижнів. лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції, доза може бути збільшена до 10 мг на добу. Для пацієнтів із слабкою активністю ізоферменту CYP2С19 рекомендована початкова доза протягом перших 2 тижнів. лікування – 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції, доза може бути збільшена до 10 мг на добу.ПередозуванняЗапаморочення, тремор, ажитація, сонливість, потьмарення свідомості, у поодиноких випадках можливий розвиток серотонінового синдрому, судом та коми, тахікардія, зміни ЕКГ (зміна сегмента ST, зубця T, розширення комплексу QRS, подовження інтервалу QT), аритмії, пригнічення функції в , блювання, рабдоміоліз, метаболічний ацидоз, гіпокалієміяЗапобіжні заходи та особливі вказівкиЕсциталопрам слід призначати лише через 2 тижні. після відміни незворотних інгібіторів МАО та через 24 год після припинення терапії оборотним інгібітором МАО. Неселективні інгібітори МАО можна призначати не раніше, ніж через 7 днів після відміни есциталопраму. У деяких пацієнтів із панічним розладом на початку лікування есциталопрамом може спостерігатися посилення тривоги, яка зникає зазвичай протягом наступних 2 тижнів. лікування. Щоб зменшити ймовірність виникнення тривоги, рекомендується використовувати низькі початкові дози. Слід відмінити есциталопрам у разі розвитку епілептичних нападів або їх почастішання при фармакологічно неконтрольованій епілепсії. При розвитку маніакального стану есциталопрам слід скасувати. Есциталопрам здатний підвищувати концентрацію глюкози в крові при цукровому діабеті, що може вимагати корекції доз гіпоглікемічних препаратів. Клінічний досвід застосування есциталопраму свідчить про можливе збільшення ризику реалізації суїцидальних спроб у перші тижні терапії, у зв'язку з чим важливо здійснювати ретельне спостереження за пацієнтами в цей період. Гіпонатріємія, пов'язана зі зниженням секреції АДГ, на фоні прийому есциталопраму виникає рідко і зазвичай зникає при його скасуванні. При розвитку серотонінового синдрому есциталопрам слід негайно відмінити та призначити симптоматичне лікування. У період лікування пацієнтам слід уникати водіння автотранспорту та іншої діяльності, що потребує високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозировка: 10 мг Фасовка: N28 Форма выпуска: таб. покрытые пленочной оболочкой Упаковка: банка Производитель: Березовский фармацевтический завод ЗАО Завод-производитель: Березовский фарм. завод(Россия) Действующее вещество: Эсциталопрам.