Антидепрессанты

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: пароксетину гідрохлориду гемігідрат – 22,2 мг (у перерахунку на пароксетин) – 20,0 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат (кальцію фосфат двозаміщений) – 207,8 мг, крохмаль кукурудзяний – 134,8 мг, примогель (натрій карбоксиметилкрохмаль) – 11,4 мг, магнію стеарат – 3,8 мг; Склад оболонки: Опадрай II [гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), лактози моногідрат, макрогол (поліетиленгліколь 3350, поліетиленгліколь 4000), титану діоксид] - 10,0 мг. По 7, 10 або 14 таблеток у контурну коміркову упаковку. 2 контурні осередкові упаковки по 14 таблеток або 3 контурні осередкові упаковки по 10 таблеток або 4 контурні осередкові упаковки по 7 таблеток разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 30 пігулок у банку світлозахисного скла. Кожну банку разом із інструкцією із застосування у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаПароксетин добре всмоктується після прийому внутрішньо та піддається метаболізму першого проходження через печінку. Виділення незміненого пароксетину з сечею зазвичай становить менше 2% дози, причому метаболіти становлять близько 64% ​​від дози. Кишечник екскретує близько 36% дози, ймовірно, через жовч, в якій незмінений пароксетин становить менше 1% від дози. Таким чином, пароксетин виводиться переважно внаслідок метаболізму. Виведення з організму метаболітів пароксетину є біфазним, спочатку в результаті метаболізму першого проходження через печінку, а потім воно контролюється системною елімінацією. Період напіввиведення варіює, але становить близько одного дня. Стійкі системні рівні досягаються до 7-14 днів після початку лікування, і фармакокінетика під час тривалого лікування не змінюється. Клінічні ефекти пароксетину (побічна дія та ефективність) не корелюють з його концентрацією у плазмі. Оскільки метаболізм пароксетину включає стадію першого проходження через печінку, його кількість, що визначається в системній циркуляції менше, ніж те, яке абсорбується з шлунково-кишкового тракту. При збільшенні дози пароксетину або при багаторазовому дозуванні, коли зростає навантаження на організм, відбувається часткове поглинання ефекту першого проходження через печінку та зниження плазмового кліренсу пароксетину. Внаслідок цього можливе підвищення концентрації пароксетину в плазмі та коливання фармакокінетичних параметрів, що може спостерігатися лише у тих пацієнтів, які при прийомі низьких доз досягають низьких рівнів препарату у плазмі. Пароксетин екстенсивно розподіляється у тканинах, і фармакокінетичні розрахунки показують, що лише 1% його присутній у плазмі, причому у терапевтичних концентраціях 95% пов'язано з білками плазми. У літніх пацієнтів, а також у тих, хто страждає на тяжку ниркову та печінкову недостатність, концентрація пароксетину в плазмі підвищена, а діапазон плазмових концентрацій у них майже збігається з діапазоном здорових дорослих добровольців.ФармакодинамікаПароксетин є потужним та селективним інгібітором захоплення 5-гідрокситриптаміну (5-НТ, серотоніну) нейронами головного мозку, що визначає його антидепресивну дію та ефективність при лікуванні обсесивно-компульсивного (ОКР) та панічного розладу. Основні метаболіти пароксетину являють собою полярні та кон'юговані продукти окислення та метилювання, які швидко виводяться з організму, мають слабку фармакологічну активність і не впливають на його терапевтичну дію. При метаболізмі пароксетину не порушується обумовлене його дією селективне захоплення 5-НТ нейронами. Пароксетин має низький афінітет до мускаринових холінергічних рецепторів. Маючи селективну дію, на відміну від трициклічних антидепресантів, пароксетин показав низький афінітет до α-1, α-2, β-адренорецепторів, а також до допамінових, 5-HT1 подібних, 5-НТ2 подібних та гістамінових (H1) рецепторів. Пароксетин не порушує психомоторні функції і не потенціює пригнічують дію на них етанолу. За даними дослідження поведінки та ЕЕГ, у пароксетину виявляються слабкі активуючі властивості, коли він призначається у дозах вище за ті, які необхідні для інгібування захоплення 5-НТ. У здорових добровольців він не викликає значної зміни рівня артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та ЕЕГ. На відміну від антидепресантів, які пригнічують захоплення норадреналіну, пароксетин набагато слабше пригнічує антигіпертензивні ефекти гуанетидину.Показання до застосуванняДепресія всіх типів, включаючи реактивну, важку ендогенну депресію та депресію, що супроводжується тривогою; обсесивно-компульсивний розлад (ДКР); панічне розлад, у тому числі з агорафобією; соціальний тривожний розлад/соціальна фобія; генералізоване тривожне розлад; посттравматичний стресовий розлад.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату; одночасний прийом з інгібіторами МАО та протягом 14 днів після їх відміни; нестабільна епілепсія; вагітність та період лактації. З обережністю: печінкова недостатність; ниркова недостатність; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози; манія; патологія серця; епілепсія; судомні стани; призначення електроімпульсної терапії; прийом препаратів, що підвищують ризик кровотечі; наявність факторів ризику підвищеної кровоточивості та захворювання, що підвищують ризик кровоточивості, літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування пароксетину у період вагітності та у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяЗ боку нервової системи: сонливість або безсоння, тремор, астенія, запаморочення, тривога; Описано випадки сплутаності свідомості, галюцинацій, екстрапірамідних розладів, парестезій, зниження здатності до концентрації уваги. Є поодинокі повідомлення про судоми, маніях, серотоніновому синдромі (ажитація, гіперрефлексія, діарея), панічні розлади. З боку опорно-рухового апарату відзначалися випадки міастенії, міоклонії, артралгії, міалгії. З боку органів чуття: в окремих випадках – порушення зору, мідріаз. З боку сечостатевої системи: прискорене сечовипускання, розлади еякуляції, розлади лібідо, поодинокі повідомлення – затримка сечі, гіперпролактинемія/галакторея, аноргазмія. З боку травної системи: зниження апетиту, нудота, блювання, сухість у роті. Описані випадки – запори або діарея, у поодиноких повідомленнях – гепатит. Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія. Інші: підвищене потовиділення. В окремих випадках – алергічні реакції (висипання, кропив'янка, екхіматози, свербіж, ангіоневротичний набряк), у поодиноких випадках – гіпонатріємія, порушення секреції антидіуретичного гормону.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом їжі та ангацидних засобів не впливає на всмоктування та фармакокінетичні параметри Адепресу. Не слід приймати Адепрес одночасно з інгібіторами МАО та протягом 14 днів після їх відміни. Під час терапії адепрес слід утримуватися від прийому алкоголю у зв'язку з посиленням токсичного ефекту алкоголю. У зв'язку з інгібуванням пароксетином цитохрому Р450 можливе посилення ефекту барбітуратів, фенітоїну, непрямих антикоагулянтів, трициклічних антидепресантів, фенотіазинових нейролептиків та антиаритміків класу 1C, метопрололу та підвищення ризику розвитку побічних ефектів при одночасному призначенні. При одночасному призначенні з препаратами, що інгібують ферменти печінки, може знадобитися зниження дози пароксетину. Пароксетин збільшує час кровотечі на фоні прийому варфарину, при постійному протромбіновому часі. При одночасному призначенні пароксетину з атиповими антипсихотичними засобами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, аспірином, нестероїдними протизапальними засобами рекомендується бути обережними у зв'язку з можливими порушеннями згортання крові. Одночасне призначення із серотонінергічними препаратами (трамадол, суматриптан) може призвести до посилення серотонінергічного ефекту. Відзначено взаємне посилення дії триптофану, препаратів літію та пароксетину. При одночасному призначенні пароксетину з фенітоїном та іншими антиконвульсантами можливе зниження концентрації пароксетину у плазмі та збільшення частоти побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиАдепрес приймають внутрішньо, 1 раз на добу, вранці, під час їжі. Таблетку ковтають повністю, запиваючи водою. Доза підбирається індивідуально протягом перших двох-трьох тижнів після початку терапії та згодом за необхідності коригується. Ефект у більшості випадків розвивається поступово. При депресіях – рекомендована доза 20 мг 1 раз на добу. У разі необхідності дозу поступово збільшують на 10 мг з інтервалом на 1 тиждень до досягнення терапевтичного ефекту, максимальна добова доза не повинна перевищувати 50 мг на добу. При обсесивно-компул'сивних розладах початкова терапевтична доза – 20 мг/добу з наступним щотижневим збільшенням на 10 мг до досягнення терапевтичної відповіді. Середня терапевтична доза, що рекомендується, - 40 мг/добу, при необхідності доза може бути збільшена до 60 мг/добу. При панічних розладах початкова доза – 10 мг/добу (для зниження можливого ризику загострення панічної симптоматики), з наступним щотижневим збільшенням на 10 мг. Середня терапевтична доза – 40 мг/добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 60 мг/добу. Соціально-тривожні розлади/соціофобія: початкова доза становить 20 мг на добу, за відсутності ефекту протягом як мінімум двох тижнів можливе збільшення дози максимально до 50 мг на добу. Дозу слід збільшувати на 10 мг з інтервалами не менше тижня відповідно до клінічного ефекту. Посттравматичний стресовий розлад: для більшості пацієнтів початкова та терапевтична дози становлять 20 мг на добу. У деяких випадках рекомендується збільшення дози до 50 мг на добу. Дозу слід збільшувати на 10 мг щотижня відповідно до клінічного ефекту. Генералізовані тривожні розлади: початкова та рекомендована дози – 20 мг на добу. При нирковій та/або печінковій недостатності рекомендована доза становить 20 мг на добу. Для пацієнтів похилого віку добова доза не повинна перевищувати 40 мг. З метою попередження розвитку синдрому відміни припинення прийому препарату проводиться поступово. Застосування пароксетину у дітей не рекомендується, оскільки його безпека та ефективність у цій популяції не встановлені. Для запобігання рецидивам необхідно проводити підтримуючу терапію. Після зникнення симптомів депресії цей курс може становити 4-6 міс., а при обсесивних та панічних розладах – понад 4-6 міс. Слід уникати різкої відміни препарату. Запобіжні заходи при застосуванні Щоб уникнути розвитку злоякісного нейролептичного синдрому, з обережністю призначають пацієнтам, які приймають нейролептики. Пароксетин не погіршує когнітивні та психомоторні функції, проте, як і при лікуванні іншими психотропними препаратами, пацієнти повинні бути обережними при керуванні автомобілем і рухомими механізмами. У період лікування слід утримуватися від вживання етанолу та від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Лікування пароксетином призначають через 2 тижні після відміни інгібіторів МАО. У пацієнтів похилого віку можлива гіпонатріємія. У деяких випадках потрібна корекція дози інсуліну та/або оральних гіпоглікемічних препаратів. При розвитку судом лікування пароксетином припиняють. При перших ознаках манії слід відмінити терапію пароксетином. Протягом перших кількох тижнів слід ретельно спостерігати за станом пацієнта через можливі суїцидальні спроби.ПередозуванняСимптоми: нудота, розширені зіниці, лихоманка, зміни артеріального тиску, біль голови, мимовільні м'язові скорочення, ажитація, тривожність, тахікардія. У дуже рідкісних випадках при одночасному прийомі з іншими психотропними засобами та/або алкоголем можливі зміни на електрокардіограмі, кома. Лікування: промивання шлунка, активоване вугілля. При необхідності – симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досвід застосування пароксетину свідчить про те, що він не погіршує когнітивні та психомоторні функції. Разом з тим, як і при лікуванні будь-якими іншими психотропними препаратами, пацієнти повинні бути особливо обережними при керуванні автомобілем та роботі з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАмпули - 1 амп. Активна речовина: амітриптиліну гідрохлорид (у перерахунку на амітриптилін) – 10 мг; Допоміжні речовини: декстрози моногідрат (глюкози моногідрат, натрію хлорид, бензетонію хлорид (бензетонію хлорид), вода для ін'єкцій. Ампули по 2 мл у комірковій контурній упаковці, 10 штук у пачці картонній.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або трохи пофарбована рідина.Фармакотерапевтична групаСедативне, тимолептичне.ФармакокінетикаБіодоступність амітриптиліну становить 30-60%. Зв'язування із білками плазми 82-96%. Vd – 5-10 л/кг. Метаболізується із утворенням активного метаболіту нортриптиліну. T1/2 - 31-46 год. Виводиться переважно нирками.ФармакодинамікаМеханізм антидепресивної дії пов'язують із підвищенням концентрації норадреналіну у синапсах та/або серотоніну в ЦНС за рахунок пригнічення зворотного нейронального захоплення цих медіаторів. При тривалому застосуванні знижує функціональну активність β-адренорецепторів та серотонінових рецепторів головного мозку, нормалізує адренергічну та серотонінергічну передачу, відновлює рівновагу цих систем, порушену при депресивних станах. При тривожно-депресивних станах зменшує тривогу, ажитацію та депресивні прояви. Чинить також деяку аналгетичну дію, яка, як вважають, може бути пов'язана зі змінами концентрацій моноамінів у ЦНС, особливо серотоніну, та впливом на ендогенні опіоїдні системи. Має виражену периферичну та центральну антихолінергічну дію, обумовлену високою спорідненістю до м-холінорецепторів; сильним седативним ефектом, пов'язаним із спорідненістю до гістамінових H1-рецепторів, та альфа-адреноблокуючою дією. Має противиразкову дію, механізм якої обумовлений здатністю блокувати гістамінові H2-рецептори в парієтальних клітинах шлунка, а також надавати седативну та м-холіноблокуючу дію (при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки зменшує больовий синдром, сприяє прискоренню загоєння виразки). Ефективність при нічному нетриманні сечі обумовлена, мабуть, антихолінергічною активністю, що призводить до підвищення здатності сечового міхура до розтягування, прямою β-адренергічною стимуляцією, активністю агоністів α-адренорецепторів, що супроводжується підвищенням тонусу сфінктера та центральною блокадою захоплення серотоніна. Механізм терапевтичної дії при нервовій булімії не встановлений (можливо подібний до такого при депресії). Показана чітка ефективність амітриптиліну при булімії у хворих як без депресії, так і за її наявності, при цьому зниження булімії може відзначатися без супутнього послаблення самої депресії. При проведенні загальної анестезії знижує артеріальний тиск і температуру тіла. Чи не інгібує МАО. Антидепресивна дія розвивається протягом 2-3 тижнів після початку застосування.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресії (особливо з тривогою, ажитацією та порушеннями сну, в т.ч. у дитячому віці, ендогенна, інволюційна, реактивна, невротична, лікарська, при органічних ураженнях мозку, алкогольної абстиненції), шизофренічні психози, змішані емоційні розлади, порушення поведінки ( та уваги), нічний енурез (за винятком хворих з гіпотонією сечового міхура), нервова булімія, хронічний больовий синдром (хронічні болі в онкологічних хворих, мігрень, ревматичні болі, атипові болі в області обличчя, постгерпетична невралгія, посттравматична невропатія, діабетична невропатія), профілактика мігрені, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки.Протипоказання до застосуванняГострий період і ранній відновлювальний період після інфаркту міокарда, гостра алкогольна інтоксикація, гостра інтоксикація снодійними, аналгетичними та психотропними лікарськими засобами, закритокутова глаукома, тяжкі порушення AV- та внутрішньошлуночкової провідності (блокада ніг); дитячий вік до 6 років (для прийому внутрішньо), дитячий вік до 12 років (для внутрішньом'язової та внутрішньовенної введення), одночасне лікування інгібіторами МАО та період за 2 тижні до початку їх застосування, підвищена чутливість до амітриптиліну. З обережністю застосовують при ІХС, аритмії, блокадах серця, серцевої недостатності, інфаркті міокарда, артеріальної гіпертензії, інсульті, хронічному алкоголізмі, тиреотоксикозі, на фоні терапії препаратами щитовидної залози. На тлі терапії амітриптіліном необхідна обережність при різкому переході у вертикальне положення з положення лежачи або сидячи. При різкому припиненні прийому можливий розвиток синдрому відміни. Амітриптилін у дозах понад 150 мг на добу знижує поріг судомної готовності; слід враховувати ризик розвитку епілептичних нападів у схильних хворих, а також за наявності інших факторів, що підвищують ризик розвитку судомного синдрому (у т.ч. при ушкодженнях головного мозку будь-якої етіології, одночасному застосуванні антипсихотичних препаратів, у період відмови від етанолу або відміни лікарських засобів, які мають протисудомну активність). Слід враховувати, що у пацієнтів із депресією можливі суїцидальні спроби. У поєднанні з електросудомною терапією слід застосовувати лише за умови ретельного медичного спостереження. У схильних пацієнтів та пацієнтів похилого віку може провокувати розвиток лікарських психозів, переважно у нічний час (після відміни препарату проходять протягом декількох днів). Може викликати паралітичну кишкову непрохідність, переважно у пацієнтів з хронічною запором, похилого віку або у пацієнтів, змушених дотримуватися постільного режиму. Перед проведенням загальної або місцевої анестезії слід попереджати анестезіолога про те, що пацієнт приймає амітриптілін. При тривалому застосуванні спостерігається збільшення частоти карієсу. Можливе підвищення потреби у рибофлавіні. Не слід застосовувати одночасно з адрено- та симпатоміметиками, в т.ч. з епінефрином, ефедрином, ізопреналіном, норепінефрином, фенілефрином, фенілпропаноламіном. З обережністю застосовують одночасно з іншими препаратами, які мають антихолінергічну дію.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та дітям до 12 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: сонливість, астенія, непритомні стани, неспокій, дезорієнтація, збудження, галюцинації (особливо у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з хворобою Паркінсона), тривожність, руховий неспокій, маніакальний стан, гіпоманіакальний стан, агресивність, , посилення депресії, зниження здатності до концентрації уваги, безсоння, кошмарні сновидіння, позіхання, активація симптомів психозу, головний біль, міоклонус, дизартрія, тремор (особливо рук, голови, язика), периферична невропатія (парестезії), міастенія, міоклонус, атак екстрапірамідний синдром, почастішання та посилення епілептичних нападів, зміни на ЕЕГ. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, тахікардія, порушення провідності, запаморочення, неспецифічні зміни на ЕКГ (інтервалу ST або зубця T), аритмія, лабільність АТ, порушення внутрішньошлуночкової провідності (розширення комплексу QRS, зміни інтервалу PQ, блоку ). З боку травної системи: нудота, печія, блювання, гастралгія, підвищення або зниження апетиту (підвищення або зниження маси тіла), стоматит, зміна смаку, діарея, потемніння язика; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит. З боку ендокринної системи: набряк тестикул, гінекомастія, збільшення молочних залоз, галакторея, зміна лібідо, зниження потенції, гіпо або гіперглікемія, гіпонатріємія (зниження продукції вазопресину), синдром неадекватної секреції АДГ. З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, пурпура, еозинофілія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка, фотосенсибілізація, набряклість обличчя і язика. Ефекти, зумовлені антихолінергічною активністю: сухість у роті, тахікардія, порушення акомодації, нечіткість зору, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску (тільки у осіб з вузьким кутом передньої камери ока), запор, паралітична непрохідність, затримка сечі, зниження потовиділення, сплутаність чи галюцинації. Інші: випадання волосся, шум у вухах, набряки, гіперпірексія, збільшення лімфатичних вузлів, поллакіурія, гіпопротеїнемія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС, можливе значне посилення пригнічуючої дії на ЦНС, гіпотензивної дії, пригнічення дихання. При одночасному застосуванні з препаратами, що мають антихолінергічну активність, можливе посилення антихолінергічних ефектів. При одночасному застосуванні можливе посилення дії симпатоміметичних засобів на серцево-судинну систему та підвищення ризику розвитку порушень серцевого ритму, тахікардії, тяжкої артеріальної гіпертензії. При одночасному застосуванні з антипсихотичних засобів (нейролептиками) взаємно пригнічується метаболізм, при цьому відбувається зниження порога судомної готовності. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами (за винятком клонідину, гуанетидину та їх похідних) можливе посилення антигіпертензивної дії та ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО можливий розвиток гіпертонічного кризу; з клонідином, гуанетидином – можливе зменшення гіпотензивної дії клонідину або гуанетидину; з барбітуратами, карбамазепіном – можливе зменшення дії амітриптиліну внаслідок підвищення його метаболізму. Описано випадок розвитку серотонінового синдрому при одночасному застосуванні із сертраліном. При одночасному застосуванні із сукральфатом зменшується абсорбція амітриптиліну; з флувоксаміном - підвищується концентрація амітриптиліну в плазмі крові та ризик розвитку токсичної дії; з флуоксетином - підвищується концентрація амітриптиліну в плазмі крові та розвиваються токсичні реакції внаслідок пригнічення ізоферменту CYP2D6 під впливом флуоксетину; з хінідином - можливе уповільнення метаболізму амітриптиліну; з циметидином – можливе уповільнення метаболізму амітриптиліну, підвищення його концентрації у плазмі крові та розвиток токсичних ефектів. При одночасному застосуванні з етанолом посилюється дія етанолу, особливо протягом перших кількох днів терапії.Спосіб застосування та дозиВ/м - початкова доза становить 50-100 мг/сут на 2-4 введення. При необхідності дозу можна поступово збільшити до 300 мг на добу, у виняткових випадках – до 400 мг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час прийому амітриптиліну не допускати вживання алкоголю. У період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: амітріптілін 25 мг. Таблетки по 25 мг, 50 штук в інд/упаковці.Опис лікарської формиПігулки від білого до білого з трохи жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивне, тимолептичне, седативне.ФармакокінетикаБіодоступність амітриптиліну становить 30-60%. Зв'язування із білками плазми 82-96%. Vd – 5-10 л/кг. Метаболізується із утворенням активного метаболіту нортриптиліну. T1/2 - 31-46 год. Виводиться переважно нирками.ФармакодинамікаМеханізм антидепресивної дії пов'язують із підвищенням концентрації норадреналіну у синапсах та/або серотоніну в ЦНС за рахунок пригнічення зворотного нейронального захоплення цих медіаторів. При тривалому застосуванні знижує функціональну активність β-адренорецепторів та серотонінових рецепторів головного мозку, нормалізує адренергічну та серотонінергічну передачу, відновлює рівновагу цих систем, порушену при депресивних станах. При тривожно-депресивних станах зменшує тривогу, ажитацію та депресивні прояви. Чинить також деяку аналгетичну дію, яка, як вважають, може бути пов'язана зі змінами концентрацій моноамінів у ЦНС, особливо серотоніну, та впливом на ендогенні опіоїдні системи. Має виражену периферичну та центральну антихолінергічну дію, обумовлену високою спорідненістю до м-холінорецепторів; сильним седативним ефектом, пов'язаним із спорідненістю до гістамінових H1-рецепторів, та альфа-адреноблокуючою дією. Має противиразкову дію, механізм якої обумовлений здатністю блокувати гістамінові H2-рецептори в парієтальних клітинах шлунка, а також надавати седативну та м-холіноблокуючу дію (при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки зменшує больовий синдром, сприяє прискоренню загоєння виразки). Ефективність при нічному нетриманні сечі обумовлена, мабуть, антихолінергічною активністю, що призводить до підвищення здатності сечового міхура до розтягування, прямою β-адренергічною стимуляцією, активністю агоністів α-адренорецепторів, що супроводжується підвищенням тонусу сфінктера та центральною блокадою захоплення серотоніна. Механізм терапевтичної дії при нервовій булімії не встановлений (можливо подібний до такого при депресії). Показана чітка ефективність амітриптиліну при булімії у хворих як без депресії, так і за її наявності, при цьому зниження булімії може відзначатися без супутнього послаблення самої депресії. При проведенні загальної анестезії знижує артеріальний тиск і температуру тіла. Чи не інгібує МАО. Антидепресивна дія розвивається протягом 2-3 тижнів після початку застосування.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.ІнструкціяВсередину, не розжовуючи, відразу після їди (для зменшення подразнення слизової оболонки шлунка). Досягши терапевтичного ефекту дозу можна поступово знижувати до мінімальної ефективної залежно від стану пацієнта. Тривалість курсу лікування визначається станом пацієнта, ефективністю і переносимістю терапії, що проводиться, і може становити від декількох місяців до 1 року, а при необхідності і більше.Показання до застосуванняДепресії (особливо ефективний при тривожно-депресивних станах), змішані емоційні розлади та порушення поведінки, фобічні розлади, дитячий енурез (за винятком дітей з гіпотонічним сечовим міхуром), психогенна анорексія, булімічний невроз, сильні болі неврогенного характеру, профіл.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, токсичне пригнічення ЦНС, декомпенсований порок серця, гострий і відновлювальний період інфаркту міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, гіпертонічна хвороба III ступеня, гострі захворювання печінки та нирок, захворювання крові, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. залози, атонія сечового міхура, пілоростеноз, паралітична непрохідність кишечника, сумісне застосування з інгібіторами МАО, вагітність, годування груддю, дитячий вік до 6 років.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та дітям до 6 років.Побічна діяЗ боку нервової системи та органів чуття: порушення акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску, сонливість. З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): тахікардія, аритмія, ортостатична артеріальна гіпертензія, зміни картини крові, у т.ч. агранулоцитоз. З боку органів шлунково-кишкового тракту: стоматит, порушення смаку, анорексія, нудота, блювання, відчуття дискомфорту в епігастрії, сухість у роті, затримка випорожнень, непрохідність кишечника, порушення функції печінки (рідко). Інші: висипання на шкірі, випадання волосся, збільшення лімфатичних вузлів, лихоманка, гінекомастія, галакторея, зміна секреції АДГ, зниження лібідо, потенції, підвищення маси тіла при тривалому застосуванні, затримка сечовипускання.Взаємодія з лікарськими засобамиНейролептики, седативні та снодійні засоби, протисудомні препарати, центральні та наркотичні анальгетики, засоби для наркозу, алкоголь потенціюють пригнічуючу дію на ЦНС. Посилює гіпотензивний ефект катехоламінів, блокує антигіпертензивну дію гуанетидину та препаратів із подібним механізмом дії. Циметидин підвищує концентрацію амітриптиліну у плазмі. Поєднання з нейролептиками та/або антихолінергічними препаратами може спричинити фебрильну температурну реакцію, паралітичну кишкову непрохідність.Спосіб застосування та дозиДорослим при депресії початкова доза - 25-50 мг на ніч, потім поступово доза може бути збільшена з урахуванням ефективності та переносимості препарату до максимальної 300 мг на добу на 3 прийоми (найбільша частина дози приймається на ніч). У літньому віці при легких порушеннях, а також при нервовій булімії, у складі комплексної терапії при змішаних емоційних розладах та порушеннях поведінки, психозах при шизофренії та алкогольній абстиненції призначають у дозі 25-100 мг/добу (на ніч), після досягнення терапевтичного ефекту переходять на мінімальну ефективну дозу – 10-50 мг на добу. Для профілактики мігрені, при хронічному больовому синдромі нейрогенного характеру (в т.ч. тривалих головних болях), а також у комплексній терапії виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки – від 10-12,5-25 до 100 мг/добу (максимальна частина дози приймається на ніч). Дітям як антидепресант: від 6 до 12 років - 10-30 мг/сут або 1-5 мг/кг/сут дробно, у підлітковому віці - до 100 мг/сут. При нічному енурезі в дітей віком 6-10 років - 10-20 мг/сут на ніч, 11-16 років - до 50 мг/сут.ПередозуванняСонливість, дезорієнтація, сплутаність свідомості, розширення зіниць, підвищення температури тіла (лихоманка), задишка, дизартрія, збудження, галюцинації, судомні напади, ригідність м'язів, ступор, кома, блювання, аритмія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОдночасний прийом з інгібіторами МАО може призвести до смерті. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та амітриптиліну (та інших трициклічних антидепресантів) має становити не менше 14 днів. Амітриптилін у дозі вище 150 мг на добу знижує поріг судомної активності, тому зростає ризик виникнення судомних нападів у хворих із такими в анамнезі. На час лікування забороняється керування транспортними засобами, обслуговування механізмів та інші види робіт, що вимагають підвищеної уваги. Лікування хворих похилого віку необхідно ретельно контролювати, застосовуючи мінімальні дози препарату, підвищуючи їх поступово. Можливий перехід з депресивної фази маніакально-депресивного психозу на маніакальну стадію. Якщо стан хворого не покращується протягом 3-4 тижнів, подальша терапія недоцільна.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблктки - 1 таб. Діюча речовина: амітриптиліну гідрохлорид (28,30 мг), у перерахунку на амітриптилін – 25,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 51,10 мг, крохмаль картопляний – 14,47 мг, целюлоза мікрокристалічна – 4,00 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0,08 мг, желатин – 1,05 мг, кальцію стеарат – 1,00 мг. Пігулки 25 мг. По 50 таблеток у банку полімерну з поліпропілену або поліетилену або банку полімерну з поліпропілену або поліетилену з контролем першого розтину та амортизатором. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 5 контурних осередкових упаковок або кожну банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки від білого із сіруватим до білого із жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо амітриптилін швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Розподіл. Концентрація амітриптиліну в плазмі різних пацієнтів істотно відрізняється. Біодоступність амітриптиліну становить 30-60%, його активного метаболіту нортриптиліну – 46-70%. Амітриптилін значною мірою (на 95%) пов'язується з білками плазми. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) - 0,04-0,16 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації (ТCmах) після прийому внутрішньо – 4-8 год, а рівноважна концентрація настає приблизно через тиждень після початку лікування. Об'єм розподілу дорівнює приблизно 5-10 л/кг. Ефективні терапевтичні концентрації у крові для амітриптиліну – 50-250 мг/мл, для нортриптиліну – 50-150 мг/мл. І амітриптилін, і нортриптилін проникають через плаценту та виводяться з грудним молоком. Метаболізм. Амітриптилін метаболізується в печінці та значною мірою (близько 50%) піддається метаболізму при первинному проходженні через печінку. При цьому амітриптилін піддається N-деметилювання ізоферментами цитохрому Р450 з утворенням активного метаболіту - нортриптиліну. І амітриптилін, і нортриптилін також піддаються у печінці гідроксилювання. N-окси- та 10-гідроксиметаболіт амітриптиліну та 10-гідроксинортриптилін теж активні. І амітриптилін, і нортриптилін кон'югуються з глюкуроновою кислотою, і ці кон'югати стають неактивними. Основним фактором, що визначає нирковий кліренс, і відповідно концентрацію в плазмі крові, є швидкість гідроксилювання. У невеликої частки людей спостерігається генетично обумовлене уповільнене гідроксилювання.У пацієнтів з порушенням функції печінки час напіввиведення амітриптиліну та нортриптиліну в плазмі збільшено. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) із плазми крові – 9-46 год для амітриптиліну та 18-95 год для нортриптиліну. Виводиться амітриптилін переважно нирками та через кишечник у вигляді метаболітів. Тільки невелика частина прийнятої дози амітриптиліну виводиться через нирки у незмінному вигляді. У пацієнтів з порушенням функції нирок виведення метаболітів амітриптиліну та нортриптиліну сповільнене, хоча метаболізм як такий не змінюється. Через зв'язок з білками крові амітриптілін не видаляється з плазми шляхом гемодіалізу. Літні пацієнти. У літніх пацієнтів відзначається збільшення T1/2 та зменшення кліренсу амітриптиліну внаслідок зниження швидкості метаболізму. Пацієнти із порушенням функції печінки. Порушення функції печінки можуть призводити до уповільнення метаболізму амітриптиліну та підвищення його плазмових концентрацій. Пацієнти із порушенням функції нирок. Ниркова недостатність не впливає на кінетику препарату.ФармакодинамікаАмітриптілін – трициклічний антидепресант із групи невиборчих інгібіторів нейронального захоплення моноамінів. Має сильну периферичну та центральну антихолінергічну дію, обумовлену високою спорідненістю до м-холінорецепторів; сильним седативним ефектом, пов'язаним із спорідненістю до Н1-гістамінових рецепторів, та альфа-адреноблокуючою дією. Має властивості антиаритмічного лікарського засобу підгрупи Iа, подібно до хінідину в терапевтичних дозах уповільнює шлуночкову провідність (при передозуванні може викликати важку внутрішньошлуночкову блокаду). Механізм антидепресивної дії пов'язаний із збільшенням концентрації норадреналіну в синапсах та/або серотоніну у центральній нервовій системі (ЦНС). Накопичення цих нейромедіаторів відбувається в результаті інгібування їх зворотного захоплення мембранами пресинаптичних нейронів. При тривалому застосуванні знижує функціональну активність бета-адренергічних та серотонінових рецепторів головного мозку, нормалізує адренергічну та серотонінергічну передачу, відновлює рівновагу цих систем, порушену при депресивних станах. При тривожно-депресивних станах зменшує тривогу, ажитацію та депресивні прояви. Не пригнічує фермент моноаміноксидазу (МАО). Антидепресивна дія розвивається протягом 2-3 тижнів після початку застосування.Показання до застосуванняЕндогенні депресії та інші депресивні розлади.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амітриптиліну та інших компонентів препарату; непереносимість галактози, дефіцит лактози або глюкозо-галактозна мальабсорбція; одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидів (МАО) та протягом 2-х тижнів після їх відміни; інфаркт міокарда (гострий та відновлювальний періоди), порушення атріовентрикулярної та внутрішньошлуночкової провідності (блокади будь-якого ступеня), аритмії, серцева недостатність, брадикардія, вроджений синдром подовженого QT, а також одночасне застосування з препаратами, що призводять до подовження інтервалу QT; гострий делірій; паралітичний ілеус, кишкова непрохідність; пілоростеноз; гостра алкогольна інтоксикація; гостра інтоксикація снодійними, аналгетичними та психоактивними лікарськими засобами; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози із затримкою сечі; гіпокаліємія; дитячий та підлітковий вік до 18 років; вагітність; період грудного вигодовування. З обережністю: При судомних розладах, хронічному алкоголізмі, одночасному прийомі з антипсихотичними і снодійними засобами, захворюваннях крові, бронхіальній астмі, пригніченні кістково-мозкового кровотворення, ішемічної хвороби серця, тахікардії, гіперфункції щитовидної залози, зниженні моторної функції. ), гіперплазії передміхурової залози, порушення сечовипускання, гіпотонії сечового міхура, порушення функції печінки, порушення функції нирок, шизофренії (хоча при його прийомі зазвичай не відбувається загострення продуктивної симптоматики), параноїдної симптоматики, біполярному афективному розладі (після виходу) осіб, схильних до підвищення внутрішньоочного тиску (при вузькому куті передньої камери), у осіб з епілепсією в анамнезі,у літньому віці, одночасному прийомі з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІОЗСіН).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності не рекомендується. Під час вагітності амітриптилін слід застосовувати, лише якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Застосування високих доз трициклічних антидепресантів у першому та третьому триместрі вагітності може негативно позначитися на психофізичному розвитку новонародженого, включаючи зміну поведінки та неврологічних функцій. При призначенні амітриптиліну вагітним жінкам у новонароджених відзначалися сонливість, ажитація та пригнічення дихання, а при призначенні нортриптиліну (метаболіт амітриптиліну) – затримка сечі. У разі застосування амітриптиліну під час вагітності, особливо у III триместрі, необхідно попередити пацієнтку про високий ризик негативного впливу на плід. Застосування амітриптиліну в період грудного вигодовування не рекомендується, оскільки діюча речовина проникає у грудне молоко. Встановлено, що відношення концентрацій амітриптиліну "грудне молоко/плазма крові" становить 0,4-1,5. У дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні матір'ю, яка приймає амітриптилін, можуть виникати небажані реакції, описані в розділі "Побічна дія". За необхідності прийому препарату слід утриматися від годування груддю.Побічна діяНебажані реакції (HP) згруповані за системами та органами відповідно до словника MedDRA та класифікації частоти розвитку HP ВООЗ: дуже часто (≥10%); часто (≥ 1% та Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: пригнічення кістковомозкового кровотворення, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія. Порушення психіки Часто: дезорієнтація, тривога, збудження, дратівливість, психоз, галюцинації, кошмарні сновидіння, порушення концентрації уваги. Порушення з боку нервової системи Часто: біль голови, підвищена стомлюваність, слабкість, сонливість, безсоння, тремор, парестезії, атаксія, периферична невропатія. Нечасто: екстрапірамідні порушення (пізня дискінезія, змащена мова, підвищення судомної готовності, судоми). Порушення з боку органу зору Часто: нечіткість зору, порушення акомодації. Порушення з боку органу слуху та рівноваги Дуже часто: запаморочення, шум у вухах. Порушення з боку серця Дуже часто: аритмія, порушення серцевої провідності, що реєструються лише на ЕКГ, але не проявляються клінічно (збільшення інтервалу QT, розширення комплексу QRS), екстрасистолія, відчуття серцебиття, тахікардія. Нечасто: серцева недостатність (погіршення наявного порушення функції серця), неспецифічні зміни на ЕКГ у пацієнтів, які не страждають на захворювання серця. Дуже рідко: фібриляція передсердь, фібриляція шлуночків, асистолія, інфаркт міокарда. Порушення з боку судин Дуже часто: ортостатична гіпотензія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: сухість слизової оболонки порожнини рота, порушення смаку (гіркий або солоний присмак у роті), відчуття дискомфорту в епігастрії, гастралгія, запор, нудота, діарея, блювання, печія, анорексія, стоматит, потемніння язика, збільшення слю. Рідко: паралітична кишкова непрохідність. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: холестатична жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Дуже часто: підвищене потовиділення. Рідко: алопеція. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Часто: затримка сечі, затримка початку сечовипускання, лакіурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози Часто: порушення лібідо, потенції, набряк яєчок. Нечасто: гінекомастія, галакторея. Порушення з боку ендокринної системи Нечасто: зміна секреції антидіуретичного гормону (АДГ). Рідко: гіпо-або гіперглікемія, глюкозурія, порушення толерантності до глюкози. Порушення з боку імунної системи Нечасто: шкірний висип, свербіж, кропив'янка. Рідко: фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя та губ. Порушення з боку обміну речовин та харчування Нечасто: збільшення маси тіла за тривалого застосування. Рідко: гіперпірексія, зниження маси тіла. Частота невідома: гіперкаліємія. Лабораторні та інструментальні дані Дуже рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ. Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто: стомлюваність. Синдром "скасування": після тривалого застосування при різкому припиненні прийому можуть виникати такі небажані реакції, як нудота, блювання, діарея, біль голови, нездужання, безсоння, незвичайні сновидіння, незвичайне збудження, дратівливість; після тривалого застосування при поступовій відміні – дратівливість, порушення сну, незвичайні сновидіння. Ці симптоми не свідчать про розвиток звикання препарату. Повідомлялося про розвиток суїцидальних думок чи поведінки під час лікування амітриптиліном або після його відміни.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Спільне застосування з серотонінергічними діючими речовинами (такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну синдрому. Інгібітори МАО Одночасний прийом амітриптиліну та інгібіторів моноаміноксидази (МАО) може спричинити серотоніновий синдром (можливі ажитація, сплутаність свідомості, тремор, міоклонус, гіпертермія). Амітриптилін може бути призначений через 14 днів після припинення лікування незворотними інгібіторами МАО та як мінімум через 1 день після припинення терапії оборотним інгібітором МАО типу А – моклобемідом. Інгібітори МАО можуть бути призначені через 14 днів після закінчення прийому амітриптиліну. СІОЗС Необхідно бути обережними при сумісному застосуванні амітриптиліну з СІОЗС (флуоксетин, флувоксамін). Їхнє одночасне призначення призводить до підвищення концентрації амітриптиліну в плазмі крові внаслідок інгібування ізоферменту CYP2D6, що бере участь у метаболізмі ТЦА. Пацієнти, які отримують таку терапію, повинні перебувати під суворим наглядом лікаря через ризик розвитку токсичних реакцій. Антихолінергічні препарати Оскільки ТЦА, у тому числі амітриптилін, можуть посилювати дію антихолінергічних препаратів на органи зору, ЦНС, кишечник та сечовий міхур, слід уникати їх одночасного застосування через ризик розвитку паралітичної кишкової непрохідності. При прийомі ТЦА у поєднанні з антихолінергічними препаратами або нейролептиками, особливо в спеку, можливий розвиток гіперексії. Симпатоміметики Амітриптилін може посилювати дію адреналіну, норадреналіну, ефедрину, ізопреналіну, фенілефрину та фенілпропаноламіну на серцево-судинну систему. Внаслідок цього не варто застосовувати анестетики, протинабрякові засоби та інші препарати, що містять ці речовини, одночасно з амітриптіліном. Препарати, що знижують симпатичну активність Амітриптилін може знижувати гіпотензивний ефект гуанетидину, бетанідину, резерпіну, клонідину та метилдопи. При одночасному прийомі ТЦА необхідно скоригувати гіпотензивну терапію. Препарати, які пригнічують ЦНС При одночасному застосуванні з блокаторами Hi-гістамінових рецепторів, клонідином, алкоголем та барбітуратами можливе посилення гнітючої дії на ЦНС. Амітриптилін може посилювати ефекти інших препаратів, що пригнічують ЦНС. Препарати, що подовжують інтервал QT Одночасний прийом амітриптиліну та препаратів, що подовжують інтервал QT: антиаритміків (хінідин), антигістамінних препаратів (астемізол та терфенадин), деяких нейролептиків (особливо пімозиду та сертиндолу), цизаприду, галофантрину та соталолу – підвищує ризик розвитку. Протигрибкові препарати Протигрибкові препарати, такі як флуконазол та тербінафін, підвищують концентрацію трициклічних антидепресантів у сироватці та, відповідно, їх токсичність. Можливі непритомності та розвиток пароксизмів шлуночкової тахікардії (torsade de pointes). Барбітурати та індуктори мікросомальних ферментів печінки Барбітурати та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки, наприклад рифампіцин та карбамазепін можуть посилити метаболізм ТЦА, і внаслідок чого знизити концентрацію ТЦА у плазмі крові та зменшити їх ефективність. Циметидин та метилфенідат, а також блокатори "повільних" кальцієвих каналів При одночасному застосуванні з циметидином, метилфенідатом та блокаторами "повільних" кальцієвих каналів можливе уповільнення метаболізму амітриптиліну, підвищення його концентрації у плазмі крові та розвиток токсичних ефектів. Нейролептики При сумісному призначенні з нейролептиками слід враховувати, що ТЦА та нейролептики взаємно пригнічують метаболізм один одного, знижуючи поріг судомної готовності. Непрямі антикоагулянти При одночасному застосуванні амітриптиліну та непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину або індадіону) можливе підвищення антикоагулянтної активності останніх. Глюкокортикостероїдні засоби Амітриптилін може посилювати депресію, спричинену глюкокортикостероїдами (ГКС). Протисудомні засоби При сумісному застосуванні з протисудомними ЛЗ можливе посилення гнітючої дії на ЦНС, зниження порога судомної активності (при використанні у високих дозах) та зниження ефективності останніх. Антитиреоїдні засоби Через ризик розвитку аритмій необхідно дотримуватись особливої ​​обережності при призначенні амітриптиліну пацієнтам з гіперфункцією щитовидної залози або пацієнтам, які отримують антитиреоїдні препарати. Одночасний прийом амітриптиліну та ЛЗ для лікування тиреотоксикозу підвищує ризик розвитку агранулоцитозу. Холіноблокатори, фенотіазини та бензодіазепіни При сумісному застосуванні з холіноблокаторами, фенотіазинами та бензодіазепінами можливе взаємне посилення седативного та центрального холіноблокуючого ефектів та ризику виникнення епілептичних нападів (зниження порога судомної активності). Пероральні контрацептиви Естрогеновмісні пероральні протизаплідні лікарські засоби та естрогени можуть підвищувати біодоступність амітриптиліну. Для відновлення ефективності або зниження активності може бути необхідним зменшення дози або естрогену, або амітриптиліну. Однак, може знадобитися і відміна препарату. Інгібітори ацетал'дегіддегідрогенази Спільне застосування з дисульфірамом та іншими інгібіторами ацетальдегіддегідрогенази може збільшити ризик розвитку психотичних станів та сплутаності свідомості. Фенітоїн ТЦА можуть підвищувати сироваткову концентрацію фенітоїну та, відповідно, підвищувати ризик виникнення його токсичних ефектів (атаксія, гіперрефлексія, ністагм, тремор). Звіробій продірявлений Одночасне застосування амітриптиліну та препаратів, що містять Звіробій продірявлений, може призвести до посилення метаболізму амітриптиліну та зниження максимальної сироваткової концентрації амітриптиліну на 20%, внаслідок індукції його метаболізму ізоферментом GYP3A4 печінки. Теоретично можливе підвищення ризику виникнення серотонінового синдрому. Літій При одночасному застосуванні препаратів літію та трициклічних антидепресантів може підвищуватись ризик виникнення психотичних симптомів та токсичних ускладнень з боку ЦНС навіть на фойє терапевтичних концентрацій літію у плазмі крові. Описані випадки виникнення манії, міоклонуса, тремору, тоніко-клонічних судом, розладів пам'яті, сплутаності свідомості, дезорганізації мислення, галюцинацій, серотонінового синдрому і злоякісного нейролептичного синдрому, що починалися через кілька днів після початку комбінованої терапії, або препаратів літію. Літні пацієнти особливо схильні до таких реакцій.Спосіб застосування та дозиДоза визначається лікарем індивідуально для кожного пацієнта, і її слід дотримуватися. Призначають внутрішньо під час або після їди. Початкова добова доза прийому внутрішньо становить 25-50 мг, розділена на 2 прийоми протягом дня, або як одноразового прийому за 2 години до сну. Потім дозу поступово збільшують на 25-50 мг до отримання бажаного антидепресивного ефекту. Оптимальна добова терапевтична доза становить 150-200 мг (максимальна частина дози приймається на ніч). При тяжких депресіях, резистентних до терапії, збільшують дозу до 300 мг в умовах стаціонару (максимальна доза для амбулаторних пацієнтів - 150 мг на добу). У цих випадках лікування доцільно починати з внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення препарату, застосовуючи при цьому вищі початкові дози, прискорюючи нарощування дозувань під контролем соматичного стану. Після отримання стійкого антидепресивного ефекту через 2-4 тижні дози поступово та повільно знижують. У разі появи ознак депресії при зниженні доз необхідно повернутись до попередньої дози. Якщо стан пацієнта не покращується протягом 3-4 тижнів лікування, то подальша терапія є недоцільною. Тривалість терапії. Лікування антидепресантами є симптоматичним і має бути досить тривалим. Середня тривалість терапії зазвичай становить 6 місяців. і більше із метою попередження рецидиву. Літні пацієнти (старше 65 років). У пацієнтів похилого віку початкова доза, що рекомендується, 25 мг/добу за 2 години перед сном. Подальше підвищення дози слід проводити поступово через день, досягаючи при необхідності дози 75-100 мг на добу. Пацієнти із порушенням функції нирок. У разі порушення функції нирок корекція дози не потрібна. Пацієнти із порушенням функції печінки. При порушенні функції печінки та уповільненні метаболізму препарат слід застосовувати з обережністю. Залежно від концентрації амітриптиліну в плазмі можлива корекція дози. Припинення терапії. При припиненні терапії відміну препарату рекомендується проводити поступово протягом декількох тижнів, щоб уникнути розвитку синдрому "скасування". Симптоми відміни: головний біль, нудота, блювання, діарея, нездужання, порушення сну, незвичайні сновидіння, ажитація, руховий неспокій, дратівливість та загальне погане самопочуття. Ці симптоми є ознаками залежності від препарату. Якщо ви забули прийняти свою щоденну дозу, рекомендується почекати до наступного прийому за розкладом і прийняти одноразову дозу. Повторний курс терапії. При призначенні повторного курсу лікування амітриптилін пацієнтові необхідно провести додаткове загальне клінічне обстеження.ПередозуванняСпецифічного антидоту для усунення симптомів гострого отруєння ТЦА немає. У дорослих пацієнтів прийом більше 500 мг препарату спричиняє помірно виражену або важку інтоксикацію. Передозування амітриптилином (більше 1000 мг) може призвести до смерті. Є повідомлення про фатальну аритмію, що виникла через 56 годин після передозування амітриптиліну. Симптоми Симптоми можуть розвиватися повільно і непомітно, або різко і раптово. Протягом перших годин спостерігаються сонливість або збудження, ажитація та галюцинації. Антихолінергічні симптоми: мідріаз, тахікардія, затримка сечі, сухість слизових оболонок, уповільнення моторики кишечника, судоми, підвищення температури, раптове пригнічення ЦНС, зниження рівня свідомості до коми, придушення дихання. Симптоми з боку серцево-судинної системи: аритмії (шлуночкова тахіаритмія, порушення серцевого ритму на кшталт torsade des pointes, фібриляція шлуночків). На ЕКГ характерне подовження інтервалу PR, розширення комплексу QRS, подовження інтервалу QT, сплощення або інверсія зубця Т, депресія сегмента ST і блокада внутрішньосерцевої провідності різного ступеня, яка може прогресувати аж до зупинки серця. Розширення комплексу QRS зазвичай корелює з тяжкістю токсичних ефектів унаслідок гострого передозування. Серцева недостатність, зниження артеріального тиску, кардіогенний шок. Метаболічний ацидоз, гіпокаліємія. Після пробудження знову можлива сплутаність свідомості, збудження, галюцинації, атаксія. Лікування Госпіталізація (у відділення інтенсивної терапії). Лікування носить симптоматичний та підтримуючий характер. Зондування та промивання шлунка, навіть якщо після прийому препарату пройшов тривалий час, з попереднім призначенням активованого вугілля. У разі тяжкої інтоксикації необхідно вводити 1-3 мг фізостигміну внутрішньовенно. Оскільки фізостигміну саліцилат швидко метаболізується, його необхідно вводити повторно, кілька разів, у разі будь-якого загрозливого життя ускладнення (аритмія, судоми, глибока кома). Ретельне спостереження навіть якщо випадок здається не ускладненим. Спостереження за рівнем свідомості, пульсом, артеріальним тиском та диханням. Частий контроль за рівнем електролітів у сироватці крові та газів крові.Контроль прохідності дихальних шляхів у разі потреби повинен здійснюватися з використанням інтубації. Для запобігання можливої ​​зупинки дихання рекомендується використовувати апарат штучного дихання (ШВЛ). Постійний ЕКГ-моніторинг та контроль функції серця протягом 3-5 днів. При розширенні інтервалів QRS, серцевої недостатності та порушень серцевого ритму позитивного ефекту можна досягти при зрушенні pH у лужну сторону (за рахунок введення бікарбонату або помірної гіпервентиляції) та шляхом швидкої інфузії гіпертонічного розчину хлориду натрію (100-200 ммоль Na+). Можливе застосування відповідних антиаритміків, наприклад, лідокаїну при шлуночкових аритміях у дозі 50-100 мг внутрішньовенно (1-1,5 мг/кг), потім 1-3 мг/хв методом внутрішньовенної інфузії.Для запобігання можливої ​​зупинки дихання рекомендується використовувати апарат штучного дихання (ШВЛ). Постійний ЕКГ-моніторинг та контроль функції серця протягом 3-5 днів. При розширенні інтервалів QRS, серцевої недостатності та порушень серцевого ритму позитивного ефекту можна досягти при зрушенні pH у лужну сторону (за рахунок введення бікарбонату або помірної гіпервентиляції) та шляхом швидкої інфузії гіпертонічного розчину хлориду натрію (100-200 ммоль Na+). Можливе застосування відповідних антиаритміків, наприклад, лідокаїну при шлуночкових аритміях у дозі 50-100 мг внутрішньовенно (1-1,5 мг/кг), потім 1-3 мг/хв методом внутрішньовенної інфузії.Для запобігання можливої ​​зупинки дихання рекомендується використовувати апарат штучного дихання (ШВЛ). Постійний ЕКГ-моніторинг та контроль функції серця протягом 3-5 днів. При розширенні інтервалів QRS, серцевої недостатності та порушень серцевого ритму позитивного ефекту можна досягти при зрушенні pH у лужну сторону (за рахунок введення бікарбонату або помірної гіпервентиляції) та шляхом швидкої інфузії гіпертонічного розчину хлориду натрію (100-200 ммоль Na+). Можливе застосування відповідних антиаритміків, наприклад, лідокаїну при шлуночкових аритміях у дозі 50-100 мг внутрішньовенно (1-1,5 мг/кг), потім 1-3 мг/хв методом внутрішньовенної інфузії.серцевої недостатності та порушень серцевого ритму позитивного ефекту можна досягти при зрушенні pH у лужну сторону (за рахунок введення бікарбонату або помірної гіпервентиляції) та шляхом швидкої інфузії гіпертонічного розчину хлориду натрію (100-200 ммоль Na+). Можливе застосування відповідних антиаритміків, наприклад, лідокаїну при шлуночкових аритміях у дозі 50-100 мг внутрішньовенно (1-1,5 мг/кг), потім 1-3 мг/хв методом внутрішньовенної інфузії.серцевої недостатності та порушень серцевого ритму позитивного ефекту можна досягти при зрушенні pH у лужну сторону (за рахунок введення бікарбонату або помірної гіпервентиляції) та шляхом швидкої інфузії гіпертонічного розчину хлориду натрію (100-200 ммоль Na+). Можливе застосування відповідних антиаритміків, наприклад, лідокаїну при шлуночкових аритміях у дозі 50-100 мг внутрішньовенно (1-1,5 мг/кг), потім 1-3 мг/хв методом внутрішньовенної інфузії. Амітриптілін не виводиться за допомогою гемодіалізу. За необхідності проводиться кардіоверсія, дефібриляція. Для лікування недостатності кровообігу слід використовувати плазмозамінники, а у тяжких випадках – інфузії добутаміну з початковою швидкістю 2-3 мкг/кг на хвилину із збільшенням дози залежно від відповіді. При збудженні та судомах можливе застосування діазепаму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДепресія супроводжується підвищеним ризиком суїцидальних думок, самоушкоджень та суїциду (суїцидальних подій). Цей ризик зберігається до значного покращення стану. Оскільки поліпшення може не наступити протягом перших кількох тижнів лікування або довше, пацієнти повинні бути під ретельним наглядом до появи такого поліпшення. У клінічній практиці поширене збільшення ризику суїциду на ранніх стадіях одужання. Інші психіатричні стани, щодо яких призначається амітриптилін, також можуть супроводжуватися підвищеним ризиком суїцидальних подій. Крім того, ці стани можуть супроводжувати великий депресивний розлад. Тому при лікуванні пацієнтів з іншими психіатричними станами повинні дотримуватися ті ж запобіжні заходи, що і при лікуванні пацієнтів з великим депресивним розладом. Відомо, що пацієнти з пов'язаними із суїцидом подіями в анамнезі або значною мірою проявляють суїцидальне мислення, перед початком лікування мають більший ризик суїцидальних думок або суїцидальних вчинків і повинні ретельно спостерігатися під час лікування. Мета-аналіз плацебо-контрольованих випробувань антидепресантів за участю дорослих пацієнтів з психіатричними порушеннями продемонстрував наявність підвищеного ризику суїцидальної поведінки у пацієнтів, молодших 25 років, які отримують антидепресанти, порівняно з групою плацебо. Ретельне спостереження за пацієнтами, що мають високий ризик, має супроводжувати лікарську терапію особливо на ранніх її стадіях і після змін дози. Необхідно попередити пацієнтів (і здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, і негайно звертатися за консультацією до лікаря при появі таких симптомів. Необхідно бути обережними при застосуванні амітриптиліну у пацієнтів, які отримують інгібітори або індуктори ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450. Препарат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними вродженими станами, що супроводжуються непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або глюкозно-галактозною мальабсорбцією, не слід приймати цей лікарський засіб. Амітриптилін не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років через недостатність даних про ефективність та безпеку ТЦА у цієї групи пацієнтів. Застосування амітриптиліну у пацієнтів усіх вікових груп пов'язане з ризиком виникнення побічних ефектів із боку серцево-судинної системи. При застосуванні високих доз можливий розвиток порушень ритму серця та тяжкого зниження артеріального тиску. У пацієнтів, які страждають на захворювання серця, ці явища можуть виникнути при призначенні звичайної дози. При розвитку маніакального стану амітриптілін має бути скасовано. Гіперглікемія/Цукровий діабет Епідеміологічні дослідження виявили підвищений ризик розвитку цукрового діабету у пацієнтів із депресією, які отримують ТЦА. Таким чином, пацієнти з встановленим діагнозом цукрового діабету або факторами ризику розвитку цукрового діабету, які приймають амітриптилін, повинні проходити відповідне обстеження з визначенням вмісту глюкози у крові. У пацієнтів з цукровим діабетом лікування амітриптиліном може змінювати дію інсуліну та концентрацію глюкози в крові, тому може знадобитися коригування дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів. Застосування анестетиків під час курсу лікування три/тетрациклічними антидепресантами може збільшити ризик виникнення аритмії та зниження артеріального тиску. Слід по можливості припинити прийом амітриптиліну за кілька днів до хірургічного втручання. У разі необхідності невідкладного хірургічного втручання анестезіолога має бути попереджено про лікування пацієнта препаратом. У період лікування слід виключити вживання алкоголю. Після тривалого застосування різке припинення терапії у деяких пацієнтів може призвести до виникнення синдрому відміни. Щоб уникнути його виникнення, рекомендується поступове скасування амітриптиліну протягом декількох тижнів. Лікування амітриптиліном у похилому віці має проходити під ретельним контролем, із застосуванням мінімальних доз препарату та поступовим їх підвищенням, щоб уникнути розвитку деліріозних розладів, гіпоманії та інших ускладнень. У пацієнтів, які застосовують контактні лінзи, зниження утворення сльози та накопичення слизового секрету, внаслідок м-холіноблокуючої дії ТЦА, може призвести до пошкодження епітелію рогівки. Внаслідок антихолінергічного ефекту амітриптиліну можливий напад підвищення внутрішньоочного тиску. Сухість слизової оболонки порожнини рота може призвести до виникнення змін на її поверхні, запальних реакцій, відчуття печіння та карієсу. Рекомендується відвідувати стоматолога. При застосуванні ТЦА та поєднанні з іншими серотонінергічними препаратами можливе виникнення серотонінового синдрому. Викликаний надлишком серотоніну синдром може принести до летального результату і включає наступні симптоми: нервово-м'язове збудження (посмикування м'язів, гіперрефлексія, міоклонус, ригідність), вегетативні зміни (гіпертермія,тахікардія, зміна артеріального тиску, підвищене потовиділення, гіперемія шкірних покривів, розширені зіниці, діарея), зміни психічного стану (занепокоєння, збудження, сплутаність свідомості, кома). Внаслідок прийому амітриптиліну можливий розвиток агранулоцитозу. Амітриптилін повинен використовуватися з особливою обережністю у пацієнтів із судомними розладами та епілепсією в анамнезі, оскільки амітриптилін знижує поріг судомної готовності, що може призвести до зниження ефективності лікування антиепілептичними препаратами. Ця група пацієнтів має підвищений ризик розвитку судомних нападів на фоні застосування амітриптиліну. Епідеміологічні дослідження, що включають пацієнтів старше 50 років, продемонстрували підвищений ризик розвитку переломів у осіб, які приймають СІОЗ та ТЦА. Механізм, що веде до підвищення ризику переломів, невідомий. Перед початком лікування амітриптилін пацієнтові необхідно провести корекцію гіпокаліємії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час прийому амітриптиліну забороняється керування транспортними засобами, а також обслуговування механізмів та виконання інших видів робіт, що потребують підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних реакцій та точних рухів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: амітріптілін 25 мг. Таблетки по 25 мг, 50 штук в інд/упаковці.Опис лікарської формиПігулки від білого до білого з трохи жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивне, тимолептичне, седативне.ФармакокінетикаБіодоступність амітриптиліну становить 30-60%. Зв'язування із білками плазми 82-96%. Vd – 5-10 л/кг. Метаболізується із утворенням активного метаболіту нортриптиліну. T1/2 - 31-46 год. Виводиться переважно нирками.ФармакодинамікаМеханізм антидепресивної дії пов'язують із підвищенням концентрації норадреналіну у синапсах та/або серотоніну в ЦНС за рахунок пригнічення зворотного нейронального захоплення цих медіаторів. При тривалому застосуванні знижує функціональну активність β-адренорецепторів та серотонінових рецепторів головного мозку, нормалізує адренергічну та серотонінергічну передачу, відновлює рівновагу цих систем, порушену при депресивних станах. При тривожно-депресивних станах зменшує тривогу, ажитацію та депресивні прояви. Чинить також деяку аналгетичну дію, яка, як вважають, може бути пов'язана зі змінами концентрацій моноамінів у ЦНС, особливо серотоніну, та впливом на ендогенні опіоїдні системи. Має виражену периферичну та центральну антихолінергічну дію, обумовлену високою спорідненістю до м-холінорецепторів; сильним седативним ефектом, пов'язаним із спорідненістю до гістамінових H1-рецепторів, та альфа-адреноблокуючою дією. Має противиразкову дію, механізм якої обумовлений здатністю блокувати гістамінові H2-рецептори в парієтальних клітинах шлунка, а також надавати седативну та м-холіноблокуючу дію (при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки зменшує больовий синдром, сприяє прискоренню загоєння виразки). Ефективність при нічному нетриманні сечі обумовлена, мабуть, антихолінергічною активністю, що призводить до підвищення здатності сечового міхура до розтягування, прямою β-адренергічною стимуляцією, активністю агоністів α-адренорецепторів, що супроводжується підвищенням тонусу сфінктера та центральною блокадою захоплення серотоніна. Механізм терапевтичної дії при нервовій булімії не встановлений (можливо подібний до такого при депресії). Показана чітка ефективність амітриптиліну при булімії у хворих як без депресії, так і за її наявності, при цьому зниження булімії може відзначатися без супутнього послаблення самої депресії. При проведенні загальної анестезії знижує артеріальний тиск і температуру тіла. Чи не інгібує МАО. Антидепресивна дія розвивається протягом 2-3 тижнів після початку застосування.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.ІнструкціяВсередину, не розжовуючи, відразу після їди (для зменшення подразнення слизової оболонки шлунка). Досягши терапевтичного ефекту дозу можна поступово знижувати до мінімальної ефективної залежно від стану пацієнта. Тривалість курсу лікування визначається станом пацієнта, ефективністю і переносимістю терапії, що проводиться, і може становити від декількох місяців до 1 року, а при необхідності і більше.Показання до застосуванняДепресії (особливо ефективний при тривожно-депресивних станах), змішані емоційні розлади та порушення поведінки, фобічні розлади, дитячий енурез (за винятком дітей з гіпотонічним сечовим міхуром), психогенна анорексія, булімічний невроз, сильні болі неврогенного характеру, профіл.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, токсичне пригнічення ЦНС, декомпенсований порок серця, гострий і відновлювальний період інфаркту міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, гіпертонічна хвороба III ступеня, гострі захворювання печінки та нирок, захворювання крові, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. залози, атонія сечового міхура, пілоростеноз, паралітична непрохідність кишечника, сумісне застосування з інгібіторами МАО, вагітність, годування груддю, дитячий вік до 6 років.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та дітям до 6 років.Побічна діяЗ боку нервової системи та органів чуття: порушення акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску, сонливість. З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): тахікардія, аритмія, ортостатична артеріальна гіпертензія, зміни картини крові, у т.ч. агранулоцитоз. З боку органів шлунково-кишкового тракту: стоматит, порушення смаку, анорексія, нудота, блювання, відчуття дискомфорту в епігастрії, сухість у роті, затримка випорожнень, непрохідність кишечника, порушення функції печінки (рідко). Інші: висипання на шкірі, випадання волосся, збільшення лімфатичних вузлів, лихоманка, гінекомастія, галакторея, зміна секреції АДГ, зниження лібідо, потенції, підвищення маси тіла при тривалому застосуванні, затримка сечовипускання.Взаємодія з лікарськими засобамиНейролептики, седативні та снодійні засоби, протисудомні препарати, центральні та наркотичні анальгетики, засоби для наркозу, алкоголь потенціюють пригнічуючу дію на ЦНС. Посилює гіпотензивний ефект катехоламінів, блокує антигіпертензивну дію гуанетидину та препаратів із подібним механізмом дії. Циметидин підвищує концентрацію амітриптиліну у плазмі. Поєднання з нейролептиками та/або антихолінергічними препаратами може спричинити фебрильну температурну реакцію, паралітичну кишкову непрохідність.Спосіб застосування та дозиДорослим при депресії початкова доза - 25-50 мг на ніч, потім поступово доза може бути збільшена з урахуванням ефективності та переносимості препарату до максимальної 300 мг на добу на 3 прийоми (найбільша частина дози приймається на ніч). У літньому віці при легких порушеннях, а також при нервовій булімії, у складі комплексної терапії при змішаних емоційних розладах та порушеннях поведінки, психозах при шизофренії та алкогольній абстиненції призначають у дозі 25-100 мг/добу (на ніч), після досягнення терапевтичного ефекту переходять на мінімальну ефективну дозу – 10-50 мг на добу. Для профілактики мігрені, при хронічному больовому синдромі нейрогенного характеру (в т.ч. тривалих головних болях), а також у комплексній терапії виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки – від 10-12,5-25 до 100 мг/добу (максимальна частина дози приймається на ніч). Дітям як антидепресант: від 6 до 12 років - 10-30 мг/сут або 1-5 мг/кг/сут дробно, у підлітковому віці - до 100 мг/сут. При нічному енурезі в дітей віком 6-10 років - 10-20 мг/сут на ніч, 11-16 років - до 50 мг/сут.ПередозуванняСонливість, дезорієнтація, сплутаність свідомості, розширення зіниць, підвищення температури тіла (лихоманка), задишка, дизартрія, збудження, галюцинації, судомні напади, ригідність м'язів, ступор, кома, блювання, аритмія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОдночасний прийом з інгібіторами МАО може призвести до смерті. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та амітриптиліну (та інших трициклічних антидепресантів) має становити не менше 14 днів. Амітриптилін у дозі вище 150 мг на добу знижує поріг судомної активності, тому зростає ризик виникнення судомних нападів у хворих із такими в анамнезі. На час лікування забороняється керування транспортними засобами, обслуговування механізмів та інші види робіт, що вимагають підвищеної уваги. Лікування хворих похилого віку необхідно ретельно контролювати, застосовуючи мінімальні дози препарату, підвищуючи їх поступово. Можливий перехід з депресивної фази маніакально-депресивного психозу на маніакальну стадію. Якщо стан хворого не покращується протягом 3-4 тижнів, подальша терапія недоцільна.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 табл. Активні речовини: кломіпраміну гідрохлорид 25 мг; допоміжні речовини: лактоза; крохмаль кукурудзяний; кремнію діоксид колоїдний безводний; стеаринова кислота; тальк; магнію стеарат; гліцерин (85%); гідроксипропілметилцелюлоза; сополімер вінілпіролідон/вінілацетату; титану діоксид; сахароза кристалічна; ПВП К30; дисперсний жовтий 15093 анстед (заліза оксид жовтий (EEC172) 5% + титану діоксид 95% (ЕЕС171); поліетиленгліколь 8000 (макрогол 8000), МКЦ Упаковка: у блістері 10 шт.; у пачці картонної 2 або 3 блістери.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивний.Спосіб застосування та дозиПеред початком терапії слід усунути гіпокаліємію. Режим дозування та спосіб застосування препарату встановлюють індивідуально з урахуванням стану пацієнта. Мета лікування полягає у досягненні оптимального ефекту при застосуванні якомога нижчих доз препарату та обережному їх підвищенні. Слід дотримуватись особливої ​​обережності при підвищенні доз у пацієнтів похилого віку та підлітків, які загалом більш чутливі до препарату Анафраніл, ніж пацієнти проміжних вікових груп. Депресія, обсесивно-компульсивні синдроми та фобії Початкова добова доза становить 75 мг; призначають препарат Анафраніл по 25 мг 2-3 рази на добу або Анафраніл СР по 75 мг 1 раз на добу (переважно ввечері). Потім протягом першого тижня лікування дозу препарату поступово підвищують, наприклад, на 25 мг через кожні кілька днів (залежно від переносимості) до досягнення добової дози, що становить 100-150 мг. У тяжких випадках добова доза може бути підвищена до максимальної 250 мг. Після того, як буде досягнуто покращення стану, пацієнта переводять на підтримуючу дозу препарату, що становить 50-100 мг (2-4 табл. препарату Анафраніл або 1 табл. препарату Анафраніла CP). Панічні атаки, агорафобія Початкова доза препарату Анафраніл становить 10 мг на добу. Потім, залежно від переносимості препарату Анафраніл, його підвищують дозу до досягнення бажаного ефекту. Добова доза препарату Анафраніл значною мірою варіює і може становити від 25 до 100 мг. При необхідності можливе підвищення дози до 150 мг на добу. Рекомендується не припиняти лікування протягом принаймні 6 місяців, повільно знижуючи протягом цього часу підтримуючу дозу препарату. Катаплексія, супутня нарколепсії Добова доза препарату Анафраніл становить 25-75 мг. Хронічні больові синдроми Режим дозування встановлюють індивідуально. Добова доза препарату Анафраніл значною мірою варіює і може становити від 10 мг до 150 мг. При цьому слід враховувати супутній прийом аналгетичних засобів та можливість зменшення використання останніх. Пацієнти похилого віку. Початкова доза становить 10 мг на добу. Потім поступово приблизно протягом 10 днів добову дозу препарату підвищують до оптимального рівня, який становить 30-50 мг. Діти та підлітки Обсесивно-компульсивні синдроми Початкова доза становить 25 мг на добу. Протягом перших 2 тижнів дозу поступово підвищують, з урахуванням переносимості, до досягнення добової дози або рівної 100 мг, або обчисленої з розрахунку 3 мг/кг – залежно від того, яка доза менша. Протягом наступних кількох тижнів дозу продовжують поступово підвищувати до досягнення добової дози або рівної 200 мг або обчисленої з розрахунку 3 мг/кг - залежно від того, яка доза менша. Нічний енурез Початкова добова доза препарату Анафраніл для дітей віком 5-8 років становить 20-30 мг; для дітей віком 9–12 років – 25–50 мг; для дітей старше 12 років – 25–75 мг. Застосування більш високих доз показане тим пацієнтам, які повністю відсутній клінічний ефект після 1 тижня лікування. Зазвичай вся добова доза препарату призначається в один прийом після вечері, але в тих випадках, коли мимовільне сечовипускання відзначається в ранні нічні години, частина дози препарату Анафраніл призначають раніше - у 16 ​​годин. Після досягнення бажаного ефекту лікування слід продовжувати протягом 1-3 місяців поступово знижуючи дозу препарату АнафранілУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: кломіпраміну гідрохлорид 75 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат дигідрат, поліакрилат дисперсійний 30%, кальцію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, гідроксипропілцелюлоза, тальк, титану діоксид, поліоксил 40 гідрогенізована рицинова олія, заліза оксид червоний. Пігулки покриті оболонкою 25 мг по 10 прим. у блістері. 2 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиРожеві капсулоподібні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з ризиком на обох сторонах. З одного боку видавлено "С/G", з іншого боку "G/D".Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування Кломіпрамін повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Системна біодоступність незміненого кломіпраміну становить близько 50%. Таке зниження біодоступності обумовлено ефектом "першого проходження" через печінку з утворенням активного метаболіту, N-десметилкломіпраміну. Після прийому препарату в дозі 75 мг максимальна плазмова концентрація (Сmах) склала 32,55±8,10 нг/мл за часу досягнення максимальної концентрації (Тmах) 9,00±1,81 год. сут рівноважна концентрація кломіпраміну в плазмі встановлюється в діапазоні від 20 до 175 нг/мл. Значення рівноважної концентрації активного метаболіту N-десметилкломіпраміну на 40-85% вище, ніж концентрація кломіпраміну. Розподіл Зв'язок кломіпраміну з білками плазми становить 97.6%. Кломіпрамін екстенсивно розподіляється в організмі, що здається обсяг розподілу становить близько 12-17 л/кг маси тіла. Концентрації кломіпраміну в спинномозковій рідині складають близько 2% від концентрацій його у плазмі крові. Кломіпрамін проникає у грудне молоко, де визначається у концентраціях, близьких до концентрацій у плазмі крові, а також проникає через гематоплацентарний бар'єр. Метаболізм Кломіпрамін метаболізується головним чином шляхом деметилювання з утворенням активного метаболіту N-десметилкломіпраміну. У цій реакції беруть участь кілька ізоферментів цитохрому Р450, але переважно ізоферменти CYP3A4, CYP2C19 та ізофермент CYP1A2. Кломіпрамін і N-десметилкломіпрамін гідроксилюються до 8-гідроксикломіпроміну або 8-гідрокси-десметилкломіпраміну. Кломіпрамін також гідроксилюється в положенні 2; N-десметилкломіпрамін може надалі деметилюватися до дідесметилкломіпраміну 2- та 8-гідроксиметаболіти екскретуються переважно у вигляді глюкуронідів з сечею. Біотрансформація двох активних форм препарату: кломіпраміну та N-десметилкломіпраміну шляхом утворення 2- та 8-гідроксикломіпраміну каталізується ізоферментом CYP2D6.8-гідроксиметаболіти екскретуються переважно у вигляді глюкуронідів із сечею.Біотрансформація двох активних форм препарату: кломіпраміну та N-десметилкломіпраміну шляхом утворення 2- та 8-гідроксикломіпраміну каталізується ізоферментом CYP2D6. Виведення Після одноразового прийому близько 2/3 кломіпраміну виводиться у вигляді водорозчинних кон'югатів із сечею та приблизно 1/3 – з калом. У незміненому вигляді із сечею виводиться близько 2% дози кломіпраміну та близько 0,5% десметилкломіпраміну. Період напіввиведення з плазми дексметилкломіпраміну становить у середньому 21 год (діапазон коливань від 12 до 36 год), Т1/2 десметилкломіпраміну – в середньому 36 год. Вплив їжі Їжа не має серйозного впливу на фармакокінетику кломіпраміну, можливо незначне уповільнення всмоктування при одночасному застосуванні. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів У пацієнтів похилого віку внаслідок зниження інтенсивності метаболізму 8-гідроксикломіпроміну або 8-гідрокси-М-десметилкломіпраміну. Кломіпрамін також гідроксилюється в положенні 2; N-десметилкломі прамінможе надалі деметилюватися до дідесметилкломіпраміну 2- та 8-гідроксиметаболіти екскретуються переважно у вигляді глюкуронідів нирками. Біотрансформація двох активних форм препарату: кломіпраміну та N-десметилкломіпраміну шляхом утворення 2- та 8-гідроксикломіпраміну каталізується ізоферментом CYP2D6. Оскільки кломіпрамін переважно метаболізується в печінці у присутності ізоферментів CYP2D6, CYP3A4, CYP 2С19 та CYP1A2, порушення функції печінки може впливати на фармакокінетику препарату. У пацієнтів з порушенням функції печінки препарат слід застосовувати з обережністю. Незважаючи на те, що вплив расової належності на фармакокінетику препарату поглиблено не вивчався, відомо, що метаболізм кломіпраміну залежить від генетичних факторів, які можуть призводити до зміни метаболізму активної речовини, так і його метаболіту. Метаболізм кломіпраміну у представників європеоїдної та азіатської (особливо, представників Японської та Китайської національностей) рас може відрізнятися. Особливості фармакокінетики препарату Анафраніл CP у формі таблеток пролонгованої дії покритих плівковою оболонкою. Уповільнене вивільнення кломіпраміну при застосуванні препарату Анафраніл CP таблеток пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, забезпечує плавний фармакологічний профіль препарату за рахунок підтримки терапевтичної концентрації в плазмі крові на одному рівні протягом більше 24 годин. Максимальна концентрація в плазмі досягається приблизно протягом 9 годин після застосування препарату Анафраніл® СР. Схах після застосування 75 мг кломіпраміну у формі таблеток пролонгованої дії покритих плівковою оболонкою наполовину менше такої після застосування 25 мг кломіпраміну тричі на добу. При цьому експозиція залишається незмінною. Після багаторазового застосування кломіпраміну у формі таблеток пролонгованої дії покритих плівковою оболонкою, досягнуті в рівноважному стані Cmin і Сmах залишаються в межах терапевтичного діапазону. Таблетки Анафраніл® CР пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою, та таблетки Анафраніл®, покриті оболонкою, біоеквівалентні.ФармакодинамікаКломіпрамін є трициклічним антидепресантом, інгібітором зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну (неселективний інгібітор зворотного захоплення моноамінів). Вважається, що лікувальна дія кломіпраміну здійснюється за рахунок його здатності інгібувати зворотне нейрональне захоплення норадреналіну (НА) і серотоніну (5-НТ), що вивільняються в синаптичну щілину, причому найбільш важливим є придушення зворотного захоплення серотоніну. Кломіпраміну, крім того, притаманний широкий спектр інших фармакологічних дій: альфа-адреноблокуюча, м-холіноблокуюча, блокада H1-гістамінових та 5НТ-серотонінових рецепторів. Препарат впливає на депресивний синдром загалом, включаючи такі його типові прояви, як психомоторна загальмованість, пригнічений настрій та тривога. Клінічний ефект відзначається зазвичай через 2-3 тижні лікування. Крім того, кломіпрамін має специфічну (що відрізняється від його антидепресивного ефекту) дію при обсесивно-компульсивних розладах. Дія кломіпраміну при хронічних больових синдромах, як обумовлених, так і не обумовлених соматичними захворюваннями, пов'язана, ймовірно, з полегшенням передачі нервового імпульсу, що опосередковується серотоніном та норадреналіном.Показання до застосуванняДорослі Лікування депресивних станів різної етіології, що протікають із різною симптоматикою: ендогенні, реактивні, невротичні, органічні, масковані, інволюційні форми депресії; депресія у пацієнтів з шизофренією та психопатіями; депресивні синдроми, що виникають у старечому віці, обумовлені хронічним больовим синдромом або хронічними соматичними захворюваннями; депресивні порушення настрою реактивної, невротичної чи психопатичної природи; обсесивно-компульсивні синдроми; Фобії; Катаплексія, супутня нарколепсії. Діти та підлітки обсесивно-компульсивні синдроми; В даний час не отримано достатніх доказів ефективності та безпеки застосування препарату Анафраніл СР у дітей та підлітків при лікуванні депресивних станів різної етіології, що протікають з різною симптоматикою, фобій та панічних атак, катаплексії, супутньої нарколепсії та хронічного больового синдрому. Тому застосування препарату Анафраніл СР у дітей та підлітків (0-17 років) при цих показаннях не рекомендується.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кломіпраміну або будь-яких інших компонентів препарату, перехресна підвищена чутливість до трициклічних антидепресантів групи дибензазепіну. Одночасне застосування з антиаритмічними засобами, які є потужними інгібіторами ізоферменту CYP2D6 (такими як хінідин та пропафенон). Одночасне застосування селективних та неселективних інгібіторів моноамінооксидази (МАО) необоротної дії, а також у період менше 14 днів до та після їх застосування. Протипоказано також одночасне застосування селективних інгібіторів МАО-А оборотної дії (таких як моклобемід) та неселективних інгібіторів МАО оборотної дії (таких як ліпезолід). Нещодавно перенесений інфаркт міокарда. Уроджений синдром подовження інтервалу QТ. Гостра інтоксикація препаратами, що пригнічують функцію ЦНС (наприклад, снодійними, аналгетичними центральної дії, психотропними засобами) або етанолом. Гостра затримка сечі. Гіперплазія передміхурової залози із затримкою сечі. Гострий делірій. Закритокутова глаукома без лікування. Стеноз воротаря шлунка. Паралітична непрохідність кишечника. Не рекомендують застосовувати препарат при вагітності та в період грудного вигодовування. Протипоказано застосування препарату Анафраніл у формі таблеток пролонгованої дії у наступних груп пацієнтів (у зв'язку з неможливістю підбору початкової дози): у дітей за всіма показаннями, крім обсесивно-компульсивних синдромів (у дітей віком з 5 років); у пацієнтів віком 65 років. Якщо у Вас одне з перелічених захворювань перед прийомом препарату, обов'язково проконсультуйтеся з лікарем. З обережністю слід застосовувати препарат у наступних груп пацієнтів: у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (недостатністю кровообігу, порушеннями серцевого ритму та внутрішньосерцевою провідністю (наприклад, атріовентрикулярною блокадою І-ІІІ ступеня)); у пацієнтів з епілепсією, а також за наявності інших, що призводять до виникнення судомного синдрому факторів, наприклад, при пошкодженнях головного мозку різного генезу, при одночасному застосуванні нейролептичних засобів, у період відмови від алкоголю або відміни препаратів, що мають протисудомні властивості, наприклад, бензодіазепінів ( вважається, що виникнення судом залежить від дози препарату, у зв'язку з чим слід перевищувати рекомендовану добову дозу препарату Анафранил®); у літніх пацієнтів віком до 65 років (у пацієнтів віком від 65 років застосування препарату протипоказано); у пацієнтів із порушенням функції печінки; у пацієнтів із порушенням функції нирок; у пацієнтів з пухлинами мозкового шару надниркових залоз (феохромоцитомою та нейробластомою); у пацієнтів з гіпертиреозом або тих, хто приймає тиреоїдні засоби; у пацієнтів з хронічними запорами, особливо у літніх пацієнтів та пацієнтів, змушених дотримуватися постільного режиму; у пацієнтів із підвищеним внутрішньоочним тиском, у тому числі у пацієнтів із закритокутовою глаукомою; у пацієнтів із затримкою сечі в анамнезі (у тому числі внаслідок гіперплазії простати); при одночасному застосуванні з серотонінергічними препаратами, такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, трициклічні антидепресанти або препарати літію.Вагітність та лактаціяДосвід застосування препарату Анафраніл CP при вагітності обмежений. Оскільки є окремі повідомлення про можливий зв'язок між прийомом трициклічних антидепресантів та порушеннями розвитку плода, слід уникати застосування препарату при вагітності, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері, безперечно, перевищує потенційний ризик для плода. У тих випадках, коли мати приймала трициклічні антидепресанти в період вагітності аж до настання пологів, у новонароджених протягом перших декількох годин або днів життя розвивався синдром "скасування", що проявлявся задишкою, сонливістю, кишковими кольками, підвищеною нервовою збудливістю, підвищенням або зниженням АТ, тремором, спастичними явищами чи судомами. Щоб уникнути розвитку даного синдрому, препарат Анафраніл® CP слід, по можливості,поступово відмінити, принаймні, за 7 тижнів до очікуваних пологів. Оскільки активна речовина препарату проникає у грудне молоко, слід або припинити грудне вигодовування, або поступово відмінити препарат Анафраніл СР.Побічна діяНебажані ефекти, що спостерігаються, зазвичай слабо виражені і носять минущий характер, проходять в ході продовження лікування або після зниження дози препарату. Вони не завжди корелюють із концентрацією активної речовини у плазмі крові або з дозою препарату. Деякі небажані явища, такі як почуття втоми, порушення сну, ажитація, тривога, запор, сухість у роті, часто важко відрізнити від проявів депресії. У разі розвитку серйозних реакцій з боку нервової системи або порушень психіки препарат має бути скасовано. Для оцінки частоти розвитку НЯ використані наступні критерії (згідно з класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ)): виникаючі "дуже часто" - ≥1/10, "часто" - ≥1/100 - Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – підвищення апетиту; часто – зниження апетиту. Порушення психіки: дуже часто занепокоєння; часто - сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації (особливо у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з хворобою Паркінсона), тривога, ажитація, порушення сну, маніакальний розлад, гіпоманіакальні стани, агресивність, деперсоналізація, погіршення перебігу депресії, безсоння; нечасто – активація психотичних симптомів. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – запаморочення, тремор, біль голови, міоклонус, патологічна сонливість; часто – порушення мови, парестезії, підвищення тонусу м'язів, дисгевзія, порушення пам'яті, порушення концентрації уваги; нечасто – судоми, атаксія; дуже рідко – злоякісний нейролептичний синдром. Порушення з боку серця: часто – синусова тахікардія, відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, клінічно незначні зміни на ЕКГ (наприклад, інтервалу ST або зубця Т) у пацієнтів без патології серця; нечасто – аритмія, підвищення АТ; дуже рідко - порушення внутрішньосерцевої провідності (наприклад, розширення комплексу QRS, подовження інтервалу QT, зміни інтервалу PQ. блокада ніжок пучка Гіса, поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" ("torsade des pointes"), особливо у пацієнтів з гіпокаліємією). Порушення з боку судин: часто – "припливи". Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – позіхання; дуже рідко – алергічний альвеоліт (пневмоніт) з еозинофілією або без неї. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, сухість у роті, запор; часто – блювота, абдомінальні порушення, діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко гепатит із жовтяницею або без неї. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – підвищене потовиділення; часто - алергічний дерматит (висип, кропив'янка), реакції фотосенсибілізації, свербіж; дуже рідко – пурпура. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – м'язова слабкість. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто порушення сечовипускання; дуже рідко – затримка сечі. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: дуже часто – порушення лібідо, еректильна дисфункція; часто – галакторея, збільшення молочних (грудних) залоз. Порушення з боку ендокринної системи: дуже рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні та анафілактоїдні реакції, включаючи зниження АТ. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія. Порушення з боку органу зору: дуже часто – порушення акомодації, нечіткість зору; часто – мідріаз; дуже рідко – глаукома. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – шум у вухах. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – втома; дуже рідко – набряки (місцеві або загальні), випадання волосся, гіперпірексія. Лабораторні та інструментальні дані: дуже часто – збільшення маси тіла; часто - підвищення активності "печінкових" трансаміназ; дуже рідко – патологічні зміни на електроенцефалограмі. НЯ за даними постреєстраційних досліджень, зареєстровані при застосуванні препарату Анафраніла в інших лікарських формах (частота невідома, оскільки дані НЯ повідомляються добровільно з популяції невизначеного розміру). Порушення з боку нервової системи: серотоніновий синдром, екстрапірамідні симптоми (включаючи акатизію та пізню дискінезію). Розвиток екстрапірамідних симптомів, зокрема. пізньої дискінезії, можливо також і при застосуванні препарату Анафраніл СР. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рабдоміоліз (як ускладнення злоякісного нейролептичного синдрому). Порушення з боку статевих органів та молочної залози: анеякуляція, затримка еякуляції. Лабораторні та інструментальні дані: підвищення концентрації пролактину у плазмі крові. Синдром "скасування": після раптової відміни або швидкого зниження дози часто виникають такі симптоми: нудота, блювання, біль у животі, діарея, безсоння, головний біль, нервозність, тривожність. Переломи кісток У пацієнтів віком ≥50 років, які отримують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та трициклічні антидепресанти, відмічався підвищений ризик переломів, механізм виникнення якого невідомий. Пацієнти похилого віку Літні пацієнти особливо піддаються антихолінергічним, неврологічним, психіатричним ефектам препарату або впливу його на серцево-судинну систему. Метаболізм та виведення лікарських препаратів у даної категорії пацієнтів можуть бути сповільнені, що може призвести до підвищення концентрації препарату у плазмі при застосуванні терапевтичних доз. У пацієнтів віком понад 65 років застосування препарату протипоказане. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічний тип взаємодії Блокатори адренергічної нейрональної передачі. Анафраніл може знижувати або повністю усувати антигіпертензивну дію гуанетидину, бетанідину, резерпіну, клонідину та альфаметилдопу. Тому в тих випадках, коли одночасно з прийомом Анафранілу потрібне лікування артеріальної гіпертензії, слід застосовувати лікарські засоби інших класів (наприклад, вазодилататори або бета-адреноблокатори). Антихолінергічні засоби. Трициклічні антидепресанти можуть потенціювати дію антихолінергічних засобів (наприклад, фенотіазинів, антипаркінсонічних препаратів, атропіну, біперидену, антигістамінних препаратів) на орган зору, ЦНС, кишечник та сечовий міхур. Кошти, що пригнічують ЦНС. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати дію алкоголю та інших засобів, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС (наприклад, барбітуратів, бензодіазепінів або наркозів). Інгібітори МАО. Не слід призначати Анафраніл протягом принаймні 2 тижнів після відміни інгібіторів МАО через ризик розвитку таких тяжких симптомів та станів, як гіпертонічний криз, підвищення температури тіла, а також симптомів серотонінового синдрому: міоклонусу, ажитації, судом, делірію та коми. Такого ж правила слід дотримуватись у тому випадку, якщо інгібітор МАО призначається після попереднього лікування Анафранілом. У будь-якому з цих випадків початкові дози Анафранілу або інгібіторів МАО повинні бути низькими, їх слід поступово підвищувати, під постійним контролем ефектів препарату. Існуючий досвід показує, що Анафраніл може бути призначений не раніше ніж через 24 години після відміни інгібіторів МАО-А зворотної дії, таких як моклобемід. Але якщо інгібітор МАО-А оборотної дії призначається після відміни Анафраніла, тривалість перерви повинна становити мінімум 2 тижні. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Спільне застосування Анафранілу з цими засобами може призвести до посилення дії на серотонінову систему. Серотонінергічні засоби. При одночасному застосуванні Анафранілу з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну або інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, трициклічними антидепресантами та препаратами літію, можливий розвиток серотонінового синдрому з такими симптомами як підвищення температури тіла, міоклонус, ажитація, судороги. При необхідності призначення флуоксетину, рекомендується робити дво-тритижневу перерву між застосуванням Анафранілу та флуоксетину – закінчити застосування флуоксетину за 2-3 тижні до початку терапії Анафранілом або призначити флуоксетин через 2-3 тижні після закінчення лікування Анафранілом. Симпатоміметичні засоби. Анафраніл може посилювати дію на серцево-судинну систему адреналіну, норадреналіну, ізопреналіну, ефедрину та фенілефрину (у тому числі і тоді, коли ці речовини входять до складу місцевих анестетиків). Фармакокінетичний тип взаємодії Активна речовина препарату Анафраніл – кломіпрамін – в основному виводиться у вигляді метоболітів. Основний шлях метаболізму - деметилювання до активного метаболіту N-десметилкломіпраміну з подальшим гідроксилюванням та кон'югацією N-десметилкломіпраміну з кломіпраміном. У деметилюванні беруть участь кілька ізоформ цитохрому Р450, переважно CYP3A4, CYP2C19 та CYP1А2. Елімінація обох активних компонентів здійснюється шляхом гідроксилювання, що каталізується CYP2D6. Спільний прийом з інгібіторами ізоформи CYP2D6 може призвести до підвищення концентрацій обох активних компонентів до трьохразової величини у осіб із фенотипом швидкого метаболізатора дебризохіну/спартеїну. При цьому у цих пацієнтів метаболізм знижується до рівня, характерного для осіб із фенотипом слабкого метаболізатора. Передбачається,що спільний прийом з інгібіторами ізоформ CYP1A2, CYP2C19 та CYP3A4 може призводити до підвищення концентрації кломіпраміну та зниження концентрації N-дезметилкломіпраміну. Інгібітори МАО (наприклад, мокломемід) протипоказані при прийомі кломіпаміну, оскільки in vivo є сильними інгібіторами CYP2D6. Антиаритмічні препарати (наприклад, хінідин та пропафенон) не слід застосовувати спільно з трициклічними антидепресантами, оскільки вони є сильними інгібіторами CYP2D6. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (такі як флуоксетин, пароксетин або сертралін) інгібують CYP2D6, інші препарати зазначеної групи (наприклад флувоксамін) інгібують також CYP1A2, CYP2C19, що може призвести до збільшення концентрації кломіпраміну в плазмі. Спостерігалося 4-кратне збільшення рівноважної концентрації кломіпраміну при сумісному прийомі з флувоксаміном (концентрація N-десметилкломіпраміну знижувалася в 2 рази). Спільне застосування нейролептиків (наприклад фенотіазини) може призводити до збільшення концентрацій у плазмі трициклічних антидепресантів, зниження судомного порогу та виникнення судом. Комбінація з тіоридазином може призвести до розвитку тяжких порушень серцевого ритму. Спільне застосування з блокатором гістамінових (Н2)-рецепторів циметидином (який є інгібітором деяких ізоформ цитохрому Р450, у тому числі CYP2D6 та CYP3A4) може призводити до збільшення концентрацій у плазмі трициклічних антидепресантів, у зв'язку з чим потрібне зниження. Немає даних, що підтверджують взаємодію між Анафранілом (у дозі 25 мг на добу) та пероральними контрацептивами (15 або 30 мкг етинілестрадіолу на добу) при постійному прийомі останніх. Немає даних про те, що естрогени є інгібіторами CYP2D6 - основного ферменту, що бере участь в елімінації кломіпраміну, тому немає підстав очікувати на їхню взаємодію. Хоча, при одночасному застосуванні трициклічного антидепресанту іміпраміну та естрогенів у високих дозах (50 мкг на добу), у деяких випадках повідомлялося про посилення побічних ефектів та посилення терапевтичного ефекту антидепресанту. Невідомо, чи ці дані є значущими щодо одночасного застосування кломіпраміну та естрогенів у низьких дозах.При сумісному застосуванні трициклічних антидепресантів та естрогенів у високих дозах (50 мкг на добу) рекомендується моніторинг терапевтичної дії антидепресантів та при необхідності корекція режиму дозування. Метилфенідат (Риталін) може сприяти підвищенню концентрації трициклічних антидепресантів, можливо за рахунок придушення їх метаболізму. При сумісному застосуванні зазначених препаратів можливе підвищення концентрації трициклічних антидепресантів у плазмі, при цьому може знадобитися зниження дози останніх. Деякі трициклічні антидепресанти можуть посилювати антикоагуляційну дію кумаринів (наприклад, варфарин), можливо шляхом інгібування їх метаболізму (CYP2C9). Немає даних, що доводять здатність кломіпроміну інгібувати метаболізм антикоагулянтів (варфарин). Тим не менш, при використанні цього класу лікарських засобів рекомендується моніторування концентрації протромбіну у плазмі. Спільний прийом Анафранілу з препаратами - індукторами цитохрому Р450, особливо CYP3A4, CYP2C19 та/або CYP1A2 може призводити до підвищення метаболізму та знижувати ефективність Анафранілу. Спільний прийом Анафранілу з препаратами - індукторами CYP3A та CYP2C, такими як рифампіцин або протисудомні лікарські засоби (наприклад, барбітурати, карбамазепін, фенобарбітал та фенітоїн), може призвести до зниження концентрації кломіпраміну в плазмі. Відомі індуктори CYP1A2 (наприклад, нікотин та інші компоненти сигаретного диму) знижують концентрації трициклічних антидепресантів у плазмі крові. Рівноважна концентрація кломіпраміну у курців сигарети осіб у 2 рази нижче за таку у некурців (концентрація N-десметилкломіпраміну не змінювалася). Кломіпрамін, як in vivo, так і in vitro (Ki=2.2 мікроМ), пригнічує активність CYP2D6 (окислення спартеїну). Таким чином, кломіпрамін може підвищувати концентрації одночасно застосовуваних препаратів, що метаболізуються головним чином за участю CYP2D6, у осіб з фенотипом сильного метаболізатора.Спосіб застосування та дозиПрепарат Анафраніл® CP у формі таблеток пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, слід застосовувати лише у пацієнтів, яким показана добова доза кломіпраміну 75 мг, 150 мг або 225 мг. Препарат можна приймати незалежно від їди. Таблетки слід ковтати повністю. Перед початком терапії слід усунути гіпокаліємію. Режим дозування препарату встановлюють індивідуально, з урахуванням стану пацієнта. Мета лікування полягає в досягненні оптимального ефекту при застосуванні якомога нижчих доз препарату та обережному їх підвищенні. Слід дотримуватись особливої ​​обережності при підвищенні доз у пацієнтів похилого віку та підлітків, які загалом більш чутливі до препарату Анафраніл® CP, ніж пацієнти інших вікових груп. Після досягнення терапевтичного ефекту необхідно забезпечити підтримуючу терапію в оптимальній дозі, щоб уникнути розвитку рецидиву. Пацієнти з депресією рецидивуючого перебігу потребують тривалої підтримуючої терапії. Тривалість та необхідність проведення терапії повинні періодично переглядатися. З метою зниження ризику розвитку серотонінергічної токсичності та можливого подовження інтервалу QT не слід перевищувати рекомендовану дозу препарату. Слід з обережністю збільшувати дозу препарату Анафраніл CP у разі одночасного застосування з іншими серотонінергічними препаратами або препаратами, що подовжують інтервал QT. Необхідно уникати різкої відміни застосування препарату Анафраніл® CP тривалого застосування має проводитися поступово, необхідний контроль стану пацієнта після припинення терапії. Депресія, обсесивно-компульсивні синдроми та фобії Початкова доза кломіпраміну становить 50-75 мг на добу (1 таблетка Анафраніл® 25 мг, покрита оболонкою, 2-3 рази на день або одна таблетка пролонгованої дії, покрита плівковою оболонкою 1 раз на день, переважно у вечірній час). Підвищувати дозу слід послідовно, на 25 мг (1 таблетка Анафраніл® 25 мг, покрита оболонкою) на добу кожні кілька днів в залежності від переносимості препарату пацієнтом, до 100-150 мг протягом першого тижня лікування. У тяжких випадках добова доза може бути збільшена до 250 мг. Після досягнення достовірного поліпшення стану слід привести добову дозу до підтримуючої, яка становить 50 - 100 мг на добу. Діти та підлітки Обсесивно-компульсивні синдроми Початкова доза кломіпраміну у даної категорії пацієнтів залишає 25 мг на добу, яку поступово підвищують протягом перших двох тижнів застосування (добову дозу ділять на кілька прийомів) залежно від переносимості, до максимальної добової дози з розрахунку 3 мг/кг або 100 мг залежно від того, яка доза менша. Протягом кількох наступних тижнів добову дозу поступово підвищують до максимальної добової дози з розрахунку 3 мг/кг або 200 мг залежно від того, яка менша доза.ПередозуванняСимптоми, що розвиваються при передозуванні Анафраніла СР, подібні до тих, які описані при передозуванні інших трициклічних антидепресантів. Головними ускладненнями є порушення з боку серця та неврологічні розлади. У дітей випадковий прийом будь-якої дози препарату внутрішньо повинен розцінюватися як дуже серйозна подія, що загрожує летальним результатом. Симптоми Симптоми зазвичай з'являються в межах 4 годин після прийому препарату і досягають максимальної виразності після 24 годин. Внаслідок уповільненого всмоктування (антихолінергічна дія препарату), тривалого періоду напіввиведення та гепатоентеральної рециркуляції активної речовини, період часу, протягом якого пацієнт залишається у "зоні ризику", становить 4-6 днів. Можуть спостерігатися такі симптоми. З боку центральної нервової системи: сонливість, ступор, кома, атаксія, занепокоєння, ажитація, посилення рефлексів, ригідність м'язів, хореоатетоїдні рухи, судоми. Крім того, можуть спостерігатися прояви серотонінового синдрому (підвищення температури тіла, міоклонус, делірій, кома). З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, подовження QT-інтервалу, аритмії (включаючи "torsade de points"); у дуже рідкісних випадках – зупинка серця. Крім того, можливі пригнічення дихання, ціаноз, блювання, лихоманка, мідріаз, пітливість, олігурія чи анурія. Лікування Специфічного антидоту не існує, лікування є, в основному, симптоматичним та підтримуючим. При підозрі на передозування Анафранілу, особливо у дітей, пацієнта слід госпіталізувати та уважно спостерігати протягом як мінімум 72 год. Якщо пацієнт свідомий, слід якнайшвидше провести промивання шлунка або викликати блювоту. Якщо пацієнт непритомний, перед початком промивання шлунка слід для профілактики аспірації провести інтубацію трахеї за допомогою трубки з манжетою; блювання у цьому випадку не викликають. Зазначені заходи рекомендується проводити навіть у тому випадку, якщо з моменту передозування минуло 12 годин або більше, оскільки антихолінергічна дія Анафранілу може уповільнювати спорожнення шлунка. Для зменшення всмоктування препарату корисним є використання активованого вугілля. Лікування ґрунтується на застосуванні сучасних методів інтенсивної терапії з постійним моніторуванням функцій серця, газового складу та електролітів крові, а також на застосуванні за необхідності таких невідкладних заходів, як протисудомна терапія, штучна вентиляція легень та методи реанімації. З того часу, як з'явилися повідомлення про те, що фізостигмін може викликати виражену брадикардію, асистолію та судоми, застосовувати цей препарат для лікування передозування Анафраніла СР не рекомендується. Гемодіаліз та перитоніальний діаліз не ефективні, оскільки концентрації кломіпраміну в плазмі низькі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні Анафранілу в дозах, що перевищують середні терапевтичні, або в тому випадку, якщо концентрація кломіпраміну в плазмі перевищує середню терапевтичну, існує ризик подовження QTc-інтервалу та виникнення двонаправленої веретеноподібної шлуночкової тахікардії (torsade de points). Це спостерігається у разі сумісного прийому з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну або інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну. У зв'язку з цим необхідно уникати сумісного прийому кломіпраміну та препаратів, що викликають його кумуляцію. Також необхідно уникати сумісного прийому з препаратами, що спричиняють подовження QT-інтервалу. Встановлено, що гіпокаліємія є фактором ризику подовження QT-інтервалу та виникнення двонаправленої веретеноподібної шлуночкової тахікардії (torsade de points).Тому гіпокаліємія має бути усунена до початку терапії Анафранілом. Через ризик розвитку серотонінової токсичності та подовження інтервалу QT слід дотримуватися рекомендованих доз та з обережністю підвищувати дозу при сумісному призначенні з препаратами, що подовжують інтервал QT, та серотонінергічними препаратами. При одночасному застосуванні Анафранілу з серотонінергічними препаратами, такими як, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, трициклічні антидепресанти або препарати літію, можливий розвиток серотонінового синдрому з такими симптомами, як підвищення температури, та кома. При необхідності призначення флуоксетину рекомендується робити дво-тритижневу перерву між застосуванням Анафранілу та флуоксетину. У багатьох пацієнтів із панічними розладами на початку лікування Анафранілом посилюється тривожність. Таке парадоксальне посилення тривожності найбільше виражено в перші дні терапії і зазвичай стихає протягом двох тижнів. У хворих на шизофренію, які отримують трициклічні антидепресанти, іноді відзначається активація психозу. У пацієнтів із захворюваннями печінки рекомендується періодичний контроль активності печінкових ферментів. Анафраніл, як і інші трициклічні антидепресанти, призначають у поєднанні з електросудомною терапією лише за умови ретельного медичного спостереження. Вираженим депресіям властивий ризик суїцидальних дій, який може зберігатися до досягнення достовірної ремісії. У пацієнтів з депресією, як у дорослих, так і у дітей, може спостерігатися посилення депресії та/або суїцидальної поведінки або інших психіатричних симптомів незалежно від того, одержують вони терапію антидепресантами чи ні. Антидепресанти збільшували ризик суїцидальних думок та суїцидальної поведінки у короткострокових дослідженнях у дітей та підлітків з депресіями та іншими психіатричними захворюваннями. Усіх пацієнтів, які приймають Анафраніл за будь-яким із показань, слід обстежити на предмет погіршення клінічної картини, суїцидальної поведінки та інших психіатричних симптомів, особливо у початковій фазі терапії або при зміні дози препарату. У таких пацієнтів слід розглядати можливість зміни режиму терапії, включаючи можливе відміну препарату, особливо, якщо такі зміни яскраво виражені, з'явилися раптово або не спостерігалися у пацієнта початково. Сім'ї та опікуни пацієнтів (як дітей, так і дорослих), які приймають антидепресанти за психіатричними або непсихіатричними показаннями, повинні бути попереджені про необхідність спостерігати за пацієнтами через ризик виникнення інших психіатричних симптомів, у тому числі і суїцидальної поведінки, і негайно таких симптоми лікарям. При виписці рецепту на Анафраніл слід вказувати мінімальну кількість таблеток, щоб зменшити ризик передозування. При цьому необхідно дотримуватися адекватного режиму терапії. Є дані, що свідчать про те, що на фоні прийому Анафраніла відзначається менша кількість летальних наслідків унаслідок передозування, ніж на фоні прийому інших трициклічних антидепресантів. Перед проведенням загальної або місцевої анестезії слід попереджати анестезіолога про те, що пацієнт приймає Анафраніл. Повідомлялося збільшення частоти розвитку карієсу зубів при тривалому лікуванні трициклічними антидепресантами. Тому, у разі тривалої терапії Анафранілом, рекомендується регулярний огляд пацієнта стоматологом. Застосування діуретиків може призводити до розвитку гіпокаліємії, при якій зростає ризик подовження QT-інтервалу та виникнення двонаправленої веретеноподібної шлуночкової тахікардії (torsade de points). До початку терапії Анафранілом має бути проведена корекція гіпокаліємії. Слід уникати різкої відміни Анафраніла, оскільки це може призвести до побічних реакцій. Якщо прийнято рішення припинити лікування, препарат слід скасовувати поступово, настільки швидко, наскільки це дозволяє клінічна ситуація. При цьому необхідно враховувати, що різке скасування препарату може супроводжуватися розвитком певних симптомів. Анафраніл, таблетки вкриті оболонкою, містить лактозу та сахарозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози та фруктози, тяжка лактазна недостатність, сахароза-ізомальтазна недостатність або мальабсорбція глюкози-галактози, не слід приймати таблетки Анафраніла, покриті оболонкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При виникненні на фоні застосування препарату Анафраніл сонливості, нечіткості зору та інших порушень з боку ЦНС (порушення уваги, сплутаність свідомості, дезорієнтація, аггравація депресії, делірій тощо) пацієнтам слід відмовитися від керування автотранспортом та роботи з механізмами, а також від виконання інших видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкої реакції.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкана одну таблетку: активна речовина – піпофезину дигідрохлориду моногідрат 25 мг; допоміжні речовини – крохмаль картопляний 4,0 мг, кремнію діоксид. колоїдний (аеросил) 1,75 мг, целюлоза мікрокристалічна 45,0 мг, лактози моногідрат 22,0 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний) 1,25 мг, стеарат магнію 1,0 мг Таблетки по 25 мг. По 10 або 14 таблеток у контурну коміркову упаковку. По 100, 200, 250, 300 таблеток у банки полімерні, закупорені кришками. Банку полімерну або 3, 4, 5 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 1, 2, 3, 4 контурних осередкових упаковок по 14 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки.ХарактеристикаПігулки плоскоциліндричні з фаскою, жовтувато-зеленого кольору. Допускається наявність мармуру.ФармакокінетикаШвидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Біодоступність – близько 80%. Після перорального прийому разової дози 25 мг Азафену максимальна концентрація становить 24,5 нг/мл і визначається через 1-2 години. Зв'язок із білками плазми – 90%. Метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. У дослідженні in vitro показано, що піпофезин не є субстратом ізоферментів CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A4, а переважно метаболізується під впливом ізоферменту CYP1A2. Препарат досить швидко виводиться із кров'яного русла, період напіввиведення становить 4,3 години. Виводиться із організму переважно нирками.ФармакодинамікаТрициклічний антидепресант із групи невиборчих інгібіторів нейронального захоплення моноамінів. Механізм антидепресивної дії пов'язаний з невиборчим пригніченням зворотного нейронального захоплення серотоніну та норадреналіну, що призводить до збільшення їх концентрацій у ЦНС. Тимолептична дія препарату поєднується з седативною активністю та анксіолітичним ефектом. Практично не має м-холіноблокуючої активності, не впливає на активність моноаміноксидази (МАО). Не має кардіотоксичної дії.Клінічна фармакологіяАнтидепресантПоказання до застосуванняДепресивні епізоди легкого та середнього ступеня тяжкості (в т.ч. при хронічних соматичних захворюваннях).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до основного та/або допоміжних компонентів препарату; тяжкий ступінь печінкової та/або ниркової недостатності; одночасний прийом інгібіторів МАО; вагітність; період лактації; дитячий вік до 18 років (досвід медичного застосування у дітей обмежений). Рідкісні спадкові проблеми непереносимості лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу) і повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Біодоступність – близько 80%. Після перорального прийому разової дози 25 мг Азафену максимальна концентрація становить 24,5 нг/мл і визначається через 1-2 години. Зв'язок із білками плазми – 90%. Метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. У дослідженні in vitro показано, що піпофезин не є субстратом ізоферментів CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A4, а переважно метаболізується під впливом ізоферменту CYP1A2. Препарат досить швидко виводиться із кров'яного русла, період напіввиведення становить 4,3 години. Виводиться із організму переважно нирками. З обережністю Хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця, стан після інсульту, інфекційні захворювання, цукровий діабет (у зв'язку із недостатністю даних щодо безпеки застосування).Побічна діяГоловний біль, запаморочення, нудота, блювання, алергічні реакції. На початку терапії можлива поява слабкості, сонливості, порушення концентрації уваги, сухості у роті, які нівелюються без додаткового лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює ефекти етанолу, антигістамінних препаратів та ін. ЦНС, антикоагулянтів. Знижує ефективність протиепілептичних препаратів. У дослідженні in vitro показано, що Азафен не є інгібітором або індуктором ізоферментів CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A4, тому малоймовірна взаємодія з лікарськими засобами, що є субстратами цих ізоферментів. Флувоксамін, пропафенон, мексилетин, ципрофлоксацин (інгібітори ізоферменту CYP1A2) можуть збільшувати концентрацію азафену в плазмі.Спосіб застосування та дозиВсередину. Початкова доза для дорослих - 25-50 мг, в 2 прийоми (вранці та в обід). При хорошій переносимості дозу поступово збільшують до 150-200 мг на добу (у 3-4 прийоми, останній прийом перед сном), у деяких випадках – до 400 мг на добу. Оптимальна добова доза – 150-200 мг, максимальна – 400-500 мг. При досягненні бажаного ефекту переходять на підтримуючі дози: 25-75 мг на добу. Курс лікування – до 1 року (щонайменше 1-1,5 міс).ПередозуванняВідомості про передозування відсутні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДіюче речовина: 5 мг або 10 мг вортіоксетину у вигляді вортіоксетину гідрохлориду. Допоміжні речовини: маніт (Е 421), мікрокристалічна целюлоза, гідроксипропілцелюлоза, натрію крохмалю (тип А), магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид (E 171); таблетки 5 мг заліза оксид червоний (Е172); таблетки 10 мг заліза оксид жовтий (Е172).ФармакокінетикаАбсорбція. Вортіоксетин повільно, але добре всмоктується після прийому внутрішньо та пік концентрації в плазмі досягається протягом 7-11 годин. Після багаторазового прийому 5, 10 або 20 мг на добу, спостерігалося середнє значення C Max 9-33 нг/мл. Біодоступність становить 75%. Вплив їди на фармакокінетику не спостерігалося. Розподіл. Середній обсяг розподілу (V SS) становить 2600 л, що вказує на об'ємний позасудинний розподіл. Вортіоксетин сильно зв'язується з білками плазми (98-99%) і зв'язування, здається, не залежить від концентрації вортіоксетину в плазмі. Метаболізм. Вортіоксетин широко метаболізується в печінці, головним чином шляхом окислення та подальшої кон'югації глюкуроновою кислотою. In vitro ізоферменти цитохрому P450 CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2C19, CYP2C9, CYP2A6, CYP2C8 та CYP2B6 беруть участь у метаболізмі вортіоксетину. Інгібуючого або індукуючого впливу вортіоксетину in vitro на ізоферменти CYP CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5 Вортіоксетин є слабким P-gp субстратом та інгібітором. Основний метаболіт вортіоксетину фармакологічно неактивний. Період напіввиведення - 66 годин. Приблизно 2/3 неактивного метаболіту вортіоксетину виводиться із сечею та близько 1/3 – з калом. Тільки незначна кількість вортіоксетину виводиться із калом. Стійка концентрація у плазмі досягається через 2 тижні. Лінійність/нелінійність. Фармакокінетика є лінійною і не залежить від часу в діапазоні вивчених доз (2,5-60 мг на добу). Відповідно до періоду напіврозпаду індекс накопичення становить від 5 до 6 на основі AUC 0-24 після декількох прийомів доз від 5 до 20 мг на добу. Пацієнти похилого віку. У літніх здорових добровольців (у віці ≥ 65 років, n = 20) вплив вортіоксетину збільшувався на 27% (C Max та AUC) порівняно з молодими здоровими добровольцями контрольної групи (віком ≤ 45 років) після кількох прийомів 10 мг на добу. Корекція дози не потрібна. Ниркова недостатність. Після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину ниркова недостатність (за формулою Кокрофт-Голта, легка, середня або важка, n = 8 у групі) викликала незначне збільшення експозиції (до 30%) порівняно з такою у контрольній групі здорових добровольців. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності лише невелика фракція вортіоксетину була втрачена під час діалізу (AUC і C Max на 13% і 27% нижче; n = 8) після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину. Корекція дози не потрібна. Печінкова недостатність. Після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину впливу легкої або помірної печінкової недостатності (Child-Pugh, критерії А та В; n=8 у кожній групі) на фармакокінетику вортіоксетину не спостерігалося (зміни AUC становили менше 10%). Корекція дози не потрібна. Вортіоксетин не досліджували у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, і слід виявляти обережність при призначенні цим пацієнтам. Слабкі метаболізатори CYP2D6. У слабких метаболізаторів CYP2D6 концентрація вортіоксетину в плазмі крові була приблизно вдвічі вищою, ніж у екстенсивних метаболізаторів. У присутності потужних інгібіторів CYP3A4/2C9 вплив потенційно може бути вищим. Корекція дози може бути потрібна, як і для всіх пацієнтів, залежно від індивідуальної реакції.ФармакодинамікаМеханізм дії. Механізм дії вортіоксетину, як вважають, пов'язаний з його мультимодальною активністю, яка є поєднанням двох фармакологічних механізмів: прямої модуляції активності рецепторів та інгібування транспортера серотоніну (5-НТ). Доклінічні дані показують, що вортіоксетин є антагоністом 5-НТ 3, 5-HT 7 і 5-HT 1D рецепторів, частковим агоністом 5-HT 1B рецепторів, агоністом 5-HT 1A рецепторів та інгібітором 5-HT транспортера, що викликає модуляцію. системах, у тому числі серотоніну, норадреналіну, дофаміну, гістаміну, ацетилхоліну, ГАМК та глутамату. Така мультимодальна активність, як вважають, забезпечує антидепресанти та анксіолітичні ефекти, а також покращення когнітивної функції, навчання та пам'яті в умовах доклінічних досліджень вортіоксетину. Крім того,Доклінічні дослідження вказують, що вортіоксетин не викликає сексуальної дисфункції. Точний внесок кожної складової цього механізму в фармакодинамічний профіль, що спостерігається, залишається неясним, тому слід застосовувати увагу при екстраполяції доклінічних даних безпосередньо на людину. Встановлено, що захоплення транспортера серотоніну різними добовими дозами вортіоксетину становило приблизно 50% – дозою 5 мг, 65% – у дозі 10 мг та більше 80% – дозою 20 мг. Вортіоксетин клінічно показав антидепресивну дію при захопленні транспортера 5-НТ на 50%. Клінічна ефективність та безпека. Ефективність вортіоксетину зростає із збільшенням дози. Крім того, вортіоксетин у межах доз 5-20 мг продемонстрував ефективність у широкому діапазоні депресивних (за шкалою MADRS) та тривожних (за шкалою HAM-А) симптомів депресії. Профілактика рецидивів. Тривалість антидепресивного ефекту була продемонстрована у дослідженні профілактики рецидивів, у якому вдвічі вищий ризик рецидиву був визначений у групі плацебо, ніж у групі вортіоксетину. Пацієнти похилого віку. У діапазоні доз вортіоксетину від 5 до 20 мг на добу ефективність та переносимість у людей похилого віку відповідала результатам досліджень у дорослого населення. Пацієнти з тяжкою депресією або високим рівнем симптомів тривоги. Антидепресантна ефективність була також продемонстрована у хворих з тяжкою депресією (≥ 30 балів MADRS) та у депресивних пацієнтів з високим рівнем тривожних симптомів (≥ 20 балів HAM-А) у короткострокових дослідженнях, включаючи дослідження у пацієнтів похилого віку, та довгострокових дослідженнях профілактики рецидиву. Пацієнти з неадекватною відповіддю на лікування СІЗЗС/СІЗЗН. У порівняльному дослідженні гнучких доз у пацієнтів з депресією після неадекватної відповіді на лікування існуючого епізоду СІОЗС/СІЗЗН вортіоксетин у добовій дозі 10-20 мг був статистично значно більш ефективним ніж агомелатин у дозі 25-50 мг (за шкалою MADRS). за шкалами CGI-I та SDS. Когнітивна дисфункція при депресії. У ході досліджень впливу лікарського засобу на когнітивні процеси виявилося, що ефект вортіоксетину зумовлений головним чином прямим впливом на когнітивну функцію, ніж непрямим впливом через поліпшення симптомів депресії. Якість життя та загальне функціонування. Вортіоксетин перевершував плацебо за показниками оцінки якості життя, клінічно значно покращував загальний стан здоров'я (за шкалою EQ-5D) та показники загального функціонування (за шкалою SDS – робота, соціальне та сімейне життя) порівняно з плацебо або активним засобом порівняння (агомелатином). Більш того, найкращі ефекти порівняно з плацебо щодо якості життя зберігалися протягом тривалого дослідження профілактики рецидиву. Переносність та безпека. Безпека та переносимість вортіоксетину оцінювалися у коротко- та довгострокових дослідженнях для доз 5-20 мг на добу. Вортіоксетин не збільшував частоти безсоння або сонливості в порівнянні з плацебо. У систематичному оцінюванні потенційних симптомів скасування не було виявлено клінічно значущої різниці між вортіоксетином і плацебо за частотою та характером симптомів відміни ні після короткострокового (6-12 тижнів), ні після довгострокового (24-64 тижні) періоду лікування. У ході клінічних досліджень вортіоксетину частота повідомлень про небажані сексуальні реакції була низькою і подібною до плацебо, показники частоти сексуальної дисфункції, пов'язаної з терапією, та загальні оцінки за шкалою ASEX не мали клінічно значимих відмінностей з плацебо щодо симптомів сексуальної дисфункції при застосуванні рекомендації. Проте високі дози пов'язані з чисельним зростанням випадків дисфункції. У ході клінічних досліджень подібно до плацебо вортіоксетин не впливав на масу тіла, частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск. Клінічно значимих змін у оцінках функції печінки та нирок у ході клінічних досліджень не було. Вортіоксетин не надавав жодного клінічно значущого впливу на параметри ЕКГ, включаючи QT-, QTc-, PR- та QRS-інтервали, у пацієнтів з великим депресивним розладом. У дослідженні QTc серед здорових добровольців при застосуванні доз до 40 мг на добу потенціалу до збільшення QTc інтервалу не спостерігали. Дитячий вік. Клінічні дослідження серед пацієнтів дитячого віку не проводилися, отже, безпека та ефективність препарату. Брінтелікс для пацієнтів віком до 18 років не було встановлено.Показання до застосуванняЛікування великого депресивного розладу у дорослих.Побічна діяНайчастішою побічною реакцією була нудота. Побічні реакції були зазвичай легкими або помірними та спостерігалися протягом перших двох тижнів лікування. Реакції, як правило, були скороминущими і зазвичай не призводили до припинення терапії. З боку травної системи (наприклад, нудота) частіше спостерігалися у жінок, ніж у чоловіків.Взаємодія з лікарськими засобамиВортіоксетин метаболізується в печінці головним чином шляхом окиснення та подальшої кон'югації глюкуроновою кислотою. In vitro у метаболізмі вортіоксетину беруть участь ізоферменти цитохрому Р450 CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2C19, CYP2C9, CYP2A6, CYP2C8 та CYP2B6. Вплив інших лікарських засобів на дію вортіоксетину. ;Необоротні неселективні інгібітори МАО У зв'язку з ризиком серотонінового синдрому вортіоксетин протипоказаний у будь-якій комбінації з необоротними неселективними інгібіторами МАО. Лікування вортіоксетином не слід розпочинати раніше принаймні через 14 днів після припинення лікування необоротними неселективними інгібіторами МАО. Прийом вортіоксетину слід припинити, принаймні, за 14 днів до початку лікування необоротними неселективними інгібіторами МАО. Зворотний селективний інгібітор МАО-А (моклобемід). ;Комбінація вортіоксетину з оборотним селективним інгібітором МАО-А, таким як моклобемід, протипоказана. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Зворотний неселективний інгібітор МАО (лінезолід). ;Комбінація вортіоксетину зі слабким оборотним та неселективним інгібітором МАО, таким як антибіотик лінезолід, протипоказана. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Необоротні селективні інгібітори МАО-В (селегілін, розагіліну). ;Незважаючи на нижчий (ніж з інгібіторами МАО-А) очікуваний ризик серотонінового синдрому, поєднання вортіоксетину з необоротними інгібіторами МАО-В, такими як селегілін або розагілін, слід здійснювати з обережністю. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Серотонінергічні лікарські засоби. Одночасне призначення з серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад, з трамадолом, суматриптан та інші триптанами) може призвести до серотонінового синдрому. Звіробій. Одночасне застосування антидепресантів серотонінергічної дії та рослинних засобів, що містять звіробій продірявлений, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій, включаючи серотонін синдром. Лікарські засоби, що знижують судомний поріг. Антидепресанти серотонінергічної дії можуть знизити поріг судомної готовності. . ECT (електросудорожна терапія). ;Клінічного досвіду одночасного застосування вортіоксетину з ЕСТ немає, тому обережність доцільна. Інгібітори цитохрому Р450. ;При введенні разом з 150 мг бупропіону (сильний інгібітор CYP2D6) двічі на день протягом 14 днів у здорових добровольців вплив вортіоксетину збільшився у 2,3 рази для AUC. Спільне введення частіше призводило до збільшення частоти побічних ефектів при додаванні бупропіону до вортіоксетину, ніж при додаванні вортіоксетину до бупропіону. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта при додаванні до терапії сильних інгібіторів CYP2D6 (наприклад, бупропіону, хінідину, флуоксетину, пароксетину) можна розглянути застосування низьких доз вортіоксетину. При сумісному призначенні вортіоксетину після 6 днів застосування кетоконазолу 400 мг на добу (інгібітор CYP3A4/5 та Р-глікопротеїну) або флуконазолу 200 мг на добу (інгібітор CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4/5 5-кратне збільшення AUC вортіоксетину. Корекція дози не потрібна. Вплив одноразового прийому 40 мг омепразолу (інгібітор CYP2C19) на фармакокінетику тривалого застосування вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігався. Комбінації потужних інгібіторів CYP3A4 та CYP2C9 у пацієнтів з низьким метаболізмом CYP2D6 не досліджувалися, однак, ймовірно, слід очікувати посиленого впливу вортіоксетину на таких пацієнтів. Індуктори цитохрому Р450. ;При одноразовому введенні 20 мг вортіоксетину разом після 10 днів прийому рифампіцину 600 мг на добу (індуктор CYP ізоферментів) у здорових добровольців спостерігалося зниження AUC вортіоксетину на 72%. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, може бути потрібна корекція дози, якщо до лікування вортіоксетином додається індуктор цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн). Ацетилсаліцилова кислота. ;Вплив повторного прийому ацетилсаліцилової кислоти 150 мг на добу на фармакокінетику вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігалося. Вплив вортіоксетину на дію інших лікарських засобів. ;Антикоагулянти та антиагреганти. ;Істотних ефектів впливу на показники міжнародного нормалізованого співвідношення, протромбіну або R-/S-варфарину плазми порівняно з плацебо при спільному введенні вортіоксетину з фіксованою дозою варфарину у здорових добровольців не спостерігалося. Крім того, суттєвого інгібуючого впливу порівняно з плацебо на агрегацію тромбоцитів при сумісному введенні аспірину в дозі 150 мг на добу після прийому вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігалося. Однак, як і при застосуванні інших серотонінергічних засобів, слід виявляти обережність при застосуванні вортіоксетину у поєднанні з пероральними антикоагулянтами або антиагрегантами у зв'язку з потенційним підвищенням ризику кровотечі з фармакодинамічної взаємодії. Алкоголь. Вплив на фармакокінетику вортіоксетину або етанолу, а також суттєвого порушення когнітивної функції порівняно з плацебо після застосування вортіоксетину в дозах 20 мг або 40 мг з одноразовим введенням етанолу 0,6 г/кг у здорових добровольців не виявлено. Однак, як інші засоби, що діють на ЦНС, застосовувати вортіоксетин у поєднанні з алкоголем не рекомендується. Субстрати цитохрому P450 ;In vitro вортіоксетин не показав потенціалу пригнічення або індукції ізоферментів цитохрому P450. Гальмівної дії вортіоксетину на ізоферменти цитохрому Р450 CYP2C19 (омепразол, діазепам), CYP3A4/5 (етинілестрадіол, мідазолам), CYP2B6 (бупропіон), CYP2C9 (толбутамід, S-варфарин . Значного порушення когнітивної функції порівняно з плацебо після застосування вортіоксетину одночасно з 10 мг діазепаму не виявлено. Істотного впливу на рівні статевих гормонів у порівнянні з плацебо після одночасного застосування вортіоксетину з комбінованим оральним контрацептивом (етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрел 150 мкг) не виявлено. Літій, триптофан. ;Клінічно значущого ефекту впливу стабільних концентрацій літію після одночасного застосування з вортіоксетином у здорових добровольців не спостерігалося. Однак були повідомлення про посилення ефектів при застосуванні антидепресантів серотонінергічної дії разом із літієм або триптофаном, тому одночасне застосування вортіоксетину з цими лікарськими засобами слід проводити з обережністю.Спосіб застосування та дозиБрінтелікс приймають внутрішньо з їжею або без. Початкова та підтримуюча дози становлять 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта дозу можна збільшити до 20 мг на добу або знизити мінімально до 5 мг на добу. Після усунення симптомів депресії рекомендується продовжувати лікування ще 6 місяців для зміцнення антидепресивного ефекту. Припинення лікування. Лікування Брінтелліксом можна припинити різко, не потрібно поступового зниження дози. Спеціальні групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку. Корекція дози для пацієнтів похилого віку виключно на основі віку не потрібна. Інгібітори цитохрому Р450. ;Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути застосування низьких доз вортіоксетину, якщо до терапії додаються потужні інгібітори CYP2D6 (наприклад, бупропіон, хінідин, флуоксетин, пароксетин). Індуктори цитохрому Р450. ;Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути корекцію дози вортіоксетину, якщо до терапії додається індуктор цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн). Діти. ;Безпека та ефективність Брінтелліксу для лікування депресії у пацієнтів віком до 18 років не були встановлені, отже, застосування не рекомендується.ПередозуванняДосвід обмежений. Прийом вортіоксетину в діапазоні доз від 40 до 75 мг викликав загострення таких побічних ефектів: нудота, постуральне запаморочення, діарея, абдомінальний дискомфорт, генералізований свербіж, сонливість та рум'янець. Лікування має бути симптоматичним та включати відповідний моніторинг. Рекомендується медичне спостереження у спеціалізованих умовах.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина – вортіоксетину гідробромід – 25,420 мг, що еквівалентно – 20 мг вортіоксетину; Допоміжні речовини – манітол – 91,58 мг, целюлоза мікрокристалічна – 22,5 мг, гіпоролоза – 4,5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 4,5 мг, магнію стеарат – 1,5 мг; Плівкова оболонка: Опадрай червоний 3,0 мг (гіпромелоза 1,875 мг, титану діоксид (Е171) 0,449 мг, макрогол 400 0,188 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) 0,488 мг). По 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістері) з ПВХ/ПВДХ та фольги алюмінієвої. 1 або 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки мигдалеподібної форми, покриті плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору, з тисненням "TL" на одній стороні та "20" на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція. Вортіоксетин повільно, але добре всмоктується після прийому внутрішньо та пік концентрації в плазмі досягається протягом 7-11 годин. Після багаторазового прийому 5, 10 або 20 мг на добу, спостерігалося середнє значення C Max 9-33 нг/мл. Біодоступність становить 75%. Вплив їди на фармакокінетику не спостерігалося. Розподіл. Середній обсяг розподілу (V SS) становить 2600 л, що вказує на об'ємний позасудинний розподіл. Вортіоксетин сильно зв'язується з білками плазми (98-99%) і зв'язування, здається, не залежить від концентрації вортіоксетину в плазмі. Метаболізм. Вортіоксетин широко метаболізується в печінці, головним чином шляхом окислення та подальшої кон'югації глюкуроновою кислотою. In vitro ізоферменти цитохрому P450 CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2C19, CYP2C9, CYP2A6, CYP2C8 та CYP2B6 беруть участь у метаболізмі вортіоксетину. Інгібуючого або індукуючого впливу вортіоксетину in vitro на ізоферменти CYP CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5 Вортіоксетин є слабким P-gp субстратом та інгібітором. Основний метаболіт вортіоксетину фармакологічно неактивний. Період напіввиведення - 66 годин. Приблизно 2/3 неактивного метаболіту вортіоксетину виводиться із сечею та близько 1/3 – з калом. Тільки незначна кількість вортіоксетину виводиться із калом. Стійка концентрація у плазмі досягається через 2 тижні. Лінійність/нелінійність. Фармакокінетика є лінійною і не залежить від часу в діапазоні вивчених доз (2,5-60 мг на добу). Відповідно до періоду напіврозпаду індекс накопичення становить від 5 до 6 на основі AUC 0-24 після декількох прийомів доз від 5 до 20 мг на добу. Пацієнти похилого віку. У літніх здорових добровольців (у віці ≥ 65 років, n = 20) вплив вортіоксетину збільшувався на 27% (C Max та AUC) порівняно з молодими здоровими добровольцями контрольної групи (віком ≤ 45 років) після кількох прийомів 10 мг на добу. Корекція дози не потрібна. Ниркова недостатність. Після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину ниркова недостатність (за формулою Кокрофт-Голта, легка, середня або важка, n = 8 у групі) викликала незначне збільшення експозиції (до 30%) порівняно з такою у контрольній групі здорових добровольців. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності лише невелика фракція вортіоксетину була втрачена під час діалізу (AUC і C Max на 13% і 27% нижче; n = 8) після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину. Корекція дози не потрібна. Печінкова недостатність. Після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину впливу легкої або помірної печінкової недостатності (Child-Pugh, критерії А та В; n=8 у кожній групі) на фармакокінетику вортіоксетину не спостерігалося (зміни AUC становили менше 10%). Корекція дози не потрібна. Вортіоксетин не досліджували у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, і слід виявляти обережність при призначенні цим пацієнтам. Слабкі метаболізатори CYP2D6. У слабких метаболізаторів CYP2D6 концентрація вортіоксетину в плазмі крові була приблизно вдвічі вищою, ніж у екстенсивних метаболізаторів. У присутності потужних інгібіторів CYP3A4/2C9 вплив потенційно може бути вищим. Корекція дози може бути потрібна, як і для всіх пацієнтів, залежно від індивідуальної реакції.ФармакодинамікаМеханізм дії. Механізм дії вортіоксетину, як вважають, пов'язаний з його мультимодальною активністю, яка є поєднанням двох фармакологічних механізмів: прямої модуляції активності рецепторів та інгібування транспортера серотоніну (5-НТ). Доклінічні дані показують, що вортіоксетин є антагоністом 5-НТ 3, 5-HT 7 і 5-HT 1D рецепторів, частковим агоністом 5-HT 1B рецепторів, агоністом 5-HT 1A рецепторів та інгібітором 5-HT транспортера, що викликає модуляцію. системах, у тому числі серотоніну, норадреналіну, дофаміну, гістаміну, ацетилхоліну, ГАМК та глутамату. Така мультимодальна активність, як вважають, забезпечує антидепресанти та анксіолітичні ефекти, а також покращення когнітивної функції, навчання та пам'яті в умовах доклінічних досліджень вортіоксетину. Крім того,Доклінічні дослідження вказують, що вортіоксетин не викликає сексуальної дисфункції. Точний внесок кожної складової цього механізму в фармакодинамічний профіль, що спостерігається, залишається неясним, тому слід застосовувати увагу при екстраполяції доклінічних даних безпосередньо на людину. Встановлено, що захоплення транспортера серотоніну різними добовими дозами вортіоксетину становило приблизно 50% – дозою 5 мг, 65% – у дозі 10 мг та більше 80% – дозою 20 мг. Вортіоксетин клінічно показав антидепресивну дію при захопленні транспортера 5-НТ на 50%. Клінічна ефективність та безпека. Ефективність вортіоксетину зростає із збільшенням дози. Крім того, вортіоксетин у межах доз 5-20 мг продемонстрував ефективність у широкому діапазоні депресивних (за шкалою MADRS) та тривожних (за шкалою HAM-А) симптомів депресії. Профілактика рецидивів. Тривалість антидепресивного ефекту була продемонстрована у дослідженні профілактики рецидивів, у якому вдвічі вищий ризик рецидиву був визначений у групі плацебо, ніж у групі вортіоксетину. Пацієнти похилого віку. У діапазоні доз вортіоксетину від 5 до 20 мг на добу ефективність та переносимість у людей похилого віку відповідала результатам досліджень у дорослого населення. Пацієнти з тяжкою депресією або високим рівнем симптомів тривоги. Антидепресантна ефективність була також продемонстрована у хворих з тяжкою депресією (≥ 30 балів MADRS) та у депресивних пацієнтів з високим рівнем тривожних симптомів (≥ 20 балів HAM-А) у короткострокових дослідженнях, включаючи дослідження у пацієнтів похилого віку, та довгострокових дослідженнях профілактики рецидиву. Пацієнти з неадекватною відповіддю на лікування СІЗЗС/СІЗЗН. У порівняльному дослідженні гнучких доз у пацієнтів з депресією після неадекватної відповіді на лікування існуючого епізоду СІОЗС/СІЗЗН вортіоксетин у добовій дозі 10-20 мг був статистично значно більш ефективним ніж агомелатин у дозі 25-50 мг (за шкалою MADRS). за шкалами CGI-I та SDS. Когнітивна дисфункція при депресії. У ході досліджень впливу лікарського засобу на когнітивні процеси виявилося, що ефект вортіоксетину зумовлений головним чином прямим впливом на когнітивну функцію, ніж непрямим впливом через поліпшення симптомів депресії. Якість життя та загальне функціонування. Вортіоксетин перевершував плацебо за показниками оцінки якості життя, клінічно значно покращував загальний стан здоров'я (за шкалою EQ-5D) та показники загального функціонування (за шкалою SDS – робота, соціальне та сімейне життя) порівняно з плацебо або активним засобом порівняння (агомелатином). Більш того, найкращі ефекти порівняно з плацебо щодо якості життя зберігалися протягом тривалого дослідження профілактики рецидиву. Переносність та безпека. Безпека та переносимість вортіоксетину оцінювалися у коротко- та довгострокових дослідженнях для доз 5-20 мг на добу. Вортіоксетин не збільшував частоти безсоння або сонливості в порівнянні з плацебо. У систематичному оцінюванні потенційних симптомів скасування не було виявлено клінічно значущої різниці між вортіоксетином і плацебо за частотою та характером симптомів відміни ні після короткострокового (6-12 тижнів), ні після довгострокового (24-64 тижні) періоду лікування. У ході клінічних досліджень вортіоксетину частота повідомлень про небажані сексуальні реакції була низькою і подібною до плацебо, показники частоти сексуальної дисфункції, пов'язаної з терапією, та загальні оцінки за шкалою ASEX не мали клінічно значимих відмінностей з плацебо щодо симптомів сексуальної дисфункції при застосуванні рекомендації. Проте високі дози пов'язані з чисельним зростанням випадків дисфункції. У ході клінічних досліджень подібно до плацебо вортіоксетин не впливав на масу тіла, частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск. Клінічно значимих змін у оцінках функції печінки та нирок у ході клінічних досліджень не було. Вортіоксетин не надавав жодного клінічно значущого впливу на параметри ЕКГ, включаючи QT-, QTc-, PR- та QRS-інтервали, у пацієнтів з великим депресивним розладом. У дослідженні QTc серед здорових добровольців при застосуванні доз до 40 мг на добу потенціалу до збільшення QTc інтервалу не спостерігали. Дитячий вік. Клінічні дослідження серед пацієнтів дитячого віку не проводилися, отже, безпека та ефективність препарату. Брінтелікс для пацієнтів віком до 18 років не було встановлено.ІнструкціяБрінтелікс приймають внутрішньо з їжею або без. Початкова та підтримуюча дози становлять 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта дозу можна збільшити до 20 мг на добу або знизити мінімально до 5 мг на добу. Після усунення симптомів депресії рекомендується продовжувати лікування ще 6 місяців для зміцнення антидепресивного ефекту. Припинення лікування. Лікування Брінтелліксом можна припинити різко, не потрібно поступового зниження дози. Спеціальні групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку. Коригування дози для пацієнтів похилого віку виключно на основі віку не потрібне. Інгібітори цитохрому Р450. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути застосування низьких доз вортіоксетину, якщо до терапії додаються потужні інгібітори CYP2D6 (наприклад, бупропіон, хінідин, флуоксетин, пароксетин). Індуктори цитохрому Р450. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути корекцію дози вортіоксетину, якщо до терапії додається індуктор цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн). Діти. Безпечність та ефективність Брінтелліксу для лікування депресії у пацієнтів віком до 18 років не були встановлені, отже застосування не рекомендується.Показання до застосуванняЛікування великого депресивного розладу у дорослих.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активної речовини або до будь-якого компонента препарату. Одночасне застосування з неселективними інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО) або з селективними інгібіторами МАО А. Дитячий та підлітковий вік до 18 років (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: Тяжка ниркова та печінкова недостатність; манія та гіпоманія; фармакологічно неконтрольована епілепсія; судомні напади в анамнезі; виражена суїцидальна поведінка; цироз печінки; схильність до кровотеч; одночасний прийом з інгібіторами МАО (селегіліном, розагіліном); серотонінергічними лікарськими препаратами; препаратами, що знижують поріг судомної готовності; літієм, триптофаном; лікарськими препаратами, що містять звіробій продірявлений; пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на тромбоцитарну функцію; препаратами, здатними спричинити гіпонатріємію; електросудомна терапія; літній вік.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування вортіоксетину у вагітних жінок обмежені. Дослідження на тваринах виявили репродуктивну токсичність вортіоксетину. У новонароджених, матері яких отримують серотонінергічні препарати на пізніх термінах вагітності, можуть спостерігатися наступні симптоми: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури, труднощі з прийомом їжі, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, підвищена рефлекторна збудливість, дратівливість, летаргічний сон, постійний плач, сонливість та поганий сон. Ці симптоми можуть бути пов'язані як із синдромом відміни, так і з надмірною серотонінергічною активністю. Найчастіше подібні ускладнення починаються негайно чи невдовзі ( Дані епідеміологічних досліджень дозволяють припустити, що застосування СІГЗЗ під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може підвищити ризик розвитку стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (PPHN). Хоча на сьогоднішній день можливість взаємозв'язку даного стану із застосуванням вортіоксетину не вивчалася, беручи до уваги механізм його дії (підвищення концентрації серотоніну), можливий ризик не може бути виключений. Бринтеллікс не повинен застосовуватися під час вагітності, якщо цього не вимагатиме клінічний стан самої жінки. Годування грудьми Доступні фармакодинамічні та токсикологічні дані у тварин показали, що вортіоксетин та його метаболіти проникають у грудне молоко. Ймовірно, вортіоксетин також проникає у грудне молоко у людини. Ризик для дитини при грудному вигодовуванні може бути виключений. Рішення про припинення грудного вигодовування або утримання від застосування Брінтелліксу має прийматися з урахуванням оцінки відносної користі грудного вигодовування для дитини та необхідності терапії для матері. Фертильність Дослідження фертильності на самцях та самках щурів показали, що вортіоксетин не впливає на фертильність, якість сперми чи здатність до спаровування. Випадки застосування у людини лікарських препаратів, що належать до відповідного фармакологічного класу антидепресантів (СІЗЗС), показали наявність впливу на якість сперми, яка має оборотний характер. Вплив на фертильність людини зараз не спостерігалася.Побічна діяНайчастішою побічною реакцією була нудота. Побічні реакції були зазвичай легкими або помірними та спостерігалися протягом перших двох тижнів лікування. Реакції, як правило, були скороминущими і зазвичай не призводили до припинення терапії. З боку травної системи (наприклад, нудота) частіше спостерігалися у жінок, ніж у чоловіків.Взаємодія з лікарськими засобамиВортіоксетин метаболізується в печінці головним чином шляхом окиснення та подальшої кон'югації глюкуроновою кислотою. In vitro у метаболізмі вортіоксетину беруть участь ізоферменти цитохрому Р450 CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2C19, CYP2C9, CYP2A6, CYP2C8 та CYP2B6. Вплив інших лікарських засобів на дію вортіоксетину. Необоротні неселективні інгібітори МАО У зв'язку з ризиком серотонінового синдрому вортіоксетин протипоказаний у будь-якій комбінації з необоротними неселективними інгібіторами МАО. Лікування вортіоксетином не слід розпочинати раніше принаймні через 14 днів після припинення лікування необоротними неселективними інгібіторами МАО. Прийом вортіоксетину слід припинити, принаймні, за 14 днів до початку лікування необоротними неселективними інгібіторами МАО. Зворотний селективний інгібітор МАО-А (моклобемід). Комбінація вортіоксетину з оборотним інгібітором селективним МАО-А, таким як моклобемід, протипоказана. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Зворотний неселективний інгібітор МАО (лінезолід). Комбінація вортіоксетину зі слабким оборотним та неселективним інгібітором МАО, таким як антибіотик лінезолід, протипоказана. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Необоротні селективні інгібітори МАО-В (селегілін, розагіліну). Незважаючи на нижчий (ніж з інгібіторами МАО-А) очікуваний ризик серотонінового синдрому, поєднання вортіоксетину з незворотними інгібіторами МАО-В, такими як селегілін або розагілін, слід здійснювати з обережністю. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Серотонінергічні лікарські засоби. Одночасне призначення з серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад, з трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до серотонінового синдрому. Звіробій. Одночасне застосування антидепресантів серотонінергічної дії та рослинних засобів, що містять звіробій продірявлений, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій, включаючи серотонін синдром. Лікарські засоби, що знижують судомний поріг. Антидепресанти серотонінергічної дії можуть знизити поріг судомної готовності. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні інших лікарських засобів, здатних знизити поріг судомної готовності (як антидепресанти (ТЦА, СІОЗС, СІЗЗН), нейролептики (фенотіазини, тіоксантенін, бутіро). ECT (електросудорожна терапія). Клінічного досвіду одночасного застосування вортіоксетину з ест немає, тому обережність доцільна. Інгібітори цитохрому Р450. При введенні разом з 150 мг бупропіону (сильний інгібітор CYP2D6) двічі на день протягом 14 днів у здорових добровольців вплив вортіоксетину збільшився у 2,3 рази на AUC. Спільне введення частіше призводило до збільшення частоти побічних ефектів при додаванні бупропіону до вортіоксетину, ніж при додаванні вортіоксетину до бупропіону. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта при додаванні до терапії сильних інгібіторів CYP2D6 (наприклад, бупропіону, хінідину, флуоксетину, пароксетину) можна розглянути застосування низьких доз вортіоксетину. При сумісному призначенні вортіоксетину після 6 днів застосування кетоконазолу 400 мг на добу (інгібітор CYP3A4/5 та Р-глікопротеїну) або флуконазолу 200 мг на добу (інгібітор CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4/5 5-кратне збільшення AUC вортіоксетину. Корекція дози не потрібна. Вплив одноразового прийому 40 мг омепразолу (інгібітор CYP2C19) на фармакокінетику тривалого застосування вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігався. Комбінації потужних інгібіторів CYP3A4 та CYP2C9 у пацієнтів з низьким метаболізмом CYP2D6 не досліджувалися, однак, ймовірно, слід очікувати посиленого впливу вортіоксетину на таких пацієнтів. Індуктори цитохрому Р450. При одноразовому введенні 20 мг вортіоксетину разом після 10 днів прийому рифампіцину 600 мг на добу (індуктор CYP ізоферментів) у здорових добровольців спостерігалося зниження AUC вортіоксетину на 72%. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, може бути потрібна корекція дози, якщо до лікування вортіоксетином додається індуктор цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн). Ацетилсаліцилова кислота. Вплив повторного прийому ацетилсаліцилової кислоти 150 мг на добу на фармакокінетику вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігалося. Вплив вортіоксетину на дію інших лікарських засобів. Антикоагулянти та антиагреганти. Істотних ефектів впливу на показники міжнародного нормалізованого співвідношення, протромбіну або R-/S-варфарину плазми порівняно з плацебо при спільному введенні вортіоксетину з фіксованою дозою варфарину у здорових добровольців не спостерігалося. Крім того, суттєвого інгібуючого впливу порівняно з плацебо на агрегацію тромбоцитів при сумісному введенні аспірину в дозі 150 мг на добу після прийому вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігалося. Однак, як і при застосуванні інших серотонінергічних засобів, слід виявляти обережність при застосуванні вортіоксетину у поєднанні з пероральними антикоагулянтами або антиагрегантами у зв'язку з потенційним підвищенням ризику кровотечі з фармакодинамічної взаємодії. Алкоголь. Вплив на фармакокінетику вортіоксетину або етанолу, а також суттєвого порушення когнітивної функції порівняно з плацебо після застосування вортіоксетину в дозах 20 мг або 40 мг з одноразовим введенням етанолу 0,6 г/кг у здорових добровольців не виявлено. Однак, як інші засоби, що діють на ЦНС, застосовувати вортіоксетин у поєднанні з алкоголем не рекомендується. Субстрати цитохрому P450 In vitro вортіоксетин не показав потенціалу пригнічення або індукції ізоферментів цитохрому P450. Гальмівної дії вортіоксетину на ізоферменти цитохрому Р450 CYP2C19 (омепразол, діазепам), CYP3A4/5 (етинілестрадіол, мідазолам), CYP2B6 (бупропіон), CYP2C9 (толбутамід, S-варфарин . Значного порушення когнітивної функції порівняно з плацебо після застосування вортіоксетину одночасно з 10 мг діазепаму не виявлено. Істотного впливу на рівні статевих гормонів у порівнянні з плацебо після одночасного застосування вортіоксетину з комбінованим оральним контрацептивом (етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрел 150 мкг) не виявлено. Літій, триптофан. Клінічно значущого ефекту впливу стабільних концентрацій літію після одночасного застосування з вортіоксетином у здорових добровольців не спостерігалося. Однак були повідомлення про посилення ефектів при застосуванні антидепресантів серотонінергічної дії разом із літієм або триптофаном, тому одночасне застосування вортіоксетину з цими лікарськими засобами слід проводити з обережністю.ПередозуванняДосвід обмежений. Прийом вортіоксетину в діапазоні доз від 40 до 75 мг викликав загострення таких побічних ефектів: нудота, постуральне запаморочення, діарея, абдомінальний дискомфорт, генералізований свербіж, сонливість та рум'янець. Лікування має бути симптоматичним та включати відповідний моніторинг. Рекомендується медичне спостереження у спеціалізованих умовах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування у дітей та підлітків віком до 18 років Бринтелікс не рекомендується застосовувати для терапії депресій у пацієнтів, які не досягли 18 років, оскільки безпека та ефективність вортіоксетину у цієї вікової групи не була встановлена ​​(див. розділ "Спосіб застосування та дози"). У клінічних дослідженнях у дітей та підлітків, які отримували інші антидепресанти, частіше спостерігалася суїцидальна поведінка (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (з переважанням агресивної поведінки, схильності до конфронтації та роздратування) порівняно з тими, хто отримував плацебо. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, завдання собі тілесних ушкоджень і суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Оскільки поліпшення може не спостерігатися протягом перших кількох тижнів терапії або навіть більшого проміжку часу, пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом до поліпшення їх стану. Загальна клінічна практика показує, що на ранніх стадіях одужання можливе збільшення ризику самогубства. Пацієнти з суїцидальною поведінкою в анамнезі або пацієнти зі значним рівнем роздумів на суїцидальні теми до початку лікування більш схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, тому під час лікування за ними має вестися ретельне спостереження. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів із психічними порушеннями показав, що при застосуванні антидепресантів у пацієнтів віком до 25 років існує підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з плацебо. За пацієнтами необхідне ретельне спостереження, особливо за тими, які виявляють високий суїцидальний ризик, особливо на початку лікування або зміни дози препарату. Пацієнти (і їх опікуни) повинні бути попереджені про необхідність відслідковувати ознаки будь-якого клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки та суїцидальних думок, а також незвичайних змін у поведінці, та необхідність негайного звернення за лікарською допомогою у разі виникнення подібних симптомів. Судомні напади Існує можливий ризик розвитку судомних нападів під час застосування антидепресантів. Тому Брінтеллікс необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомними нападами в анамнезі або у пацієнтів із нестабільною епілепсією. При виникненні судомних нападів або збільшення їх частоти лікування вортіоксетином необхідно припинити. Серотоніновий синдром або злоякісний нейролептичний синдром Серотоніновий синдром (СС) або злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) є потенційно небезпечними для життя станами і можуть виникнути на фоні застосування препарату Брінтеллікс. Ризик виникнення СС або ЗНС підвищується при сумісному застосуванні із серотонінергічними препаратами (включаючи триптани), препаратами, що впливають на метаболізм серотоніну (включаючи ІМАО), антипсихотиками або іншими антагоністами дофаміну. Пацієнтів необхідно спостерігати на предмет виникнення об'єктивних та суб'єктивних симптомів СС та ЗНС. Симптоми серотонінового синдрому включають зміни психічного стану (наприклад, ажитацію, галюцинації, кому), вегетативну нестабільність (наприклад, тахікардію, лабільність артеріального тиску, гіпертермію), нервово-м'язові відхилення (наприклад, гіперрефлексію, розлади координації) та/ кишкові симптоми (наприклад, нудоту, блювання, діарею). У разі виникнення таких симптомів слід негайно припинити терапію Брінтелліксом та розпочати симптоматичне лікування. Манія/гіпоманія Бринтелікс слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епізодами манії/гіпоманії в анамнезі. Препарат слід відмінити у разі розвитку маніакального стану. Закритокутова глаукома Розширення зіниць, що виникає після прийому багатьох антидепресантів, у тому числі і Брінтелліксу, може спровокувати напад закритокутової глаукоми у пацієнтів з анатомічно вузьким кутом передньої камери ока, яким не було проведено периферичної іридектомії. Кровотеча На фоні застосування серотонінергічних антидепресантів (СІОЗС, СІОЗСН) були відмічені рідкісні випадки виникнення геморагічних порушень, таких як екхімози, пурпура, шлунково-кишкові та гінекологічні кровотечі. Препарат рекомендується застосовувати з обережністю у пацієнтів, які приймають антикоагулянти та/або препарати, що впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад, атипові антипсихотики, фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) та ацетил. кровотеч/порушення згортання. Гіпонатріємія На фоні застосування антидепресантів із серотонінергічним ефектом (СІОЗС, СІОЗСН) повідомлялося про рідкісні випадки виникнення гіпонатріємії, ймовірно внаслідок синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Слід виявляти обережність при застосуванні вортіоксетину у пацієнтів з груп високого ризику, таких як літні пацієнти, пацієнти з цирозом печінки або пацієнти, які одночасно отримують терапію препаратами, які можуть спричинити гіпонатріємію. Слід по можливості скасувати Брінтеллікс у пацієнтів із симптоматичною гіпонатріємією та провести відповідні медичні втручання, спрямовані на корекцію їхнього стану. Літні пацієнти Дані щодо застосування Брінтелліксу у літніх пацієнтів з великим депресивним епізодом обмежені. Тому необхідно бути обережними при терапії пацієнтів ≥ 65 років з використанням доз вортіоксетину вище 10 мг один раз на добу. Порушення функції нирок Існують лише обмежені дані щодо застосування препарату у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Тому слід бути обережними при лікуванні цих пацієнтів. Порушення функції печінки Вортіоксетин не вивчався у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, тому у таких пацієнтів препарат слід застосовувати з обережністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Брінтеллікс не робить або дуже незначний вплив на здатність керувати автомобілем або механізмами. Тим не менш, пацієнти повинні бути обережними при керуванні транспортними засобами або при роботі з небезпечними механізмами особливо на початку лікування вортіоксетином або при зміні його дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДіюче речовина: 5 мг або 10 мг вортіоксетину у вигляді вортіоксетину гідрохлориду. Допоміжні речовини: маніт (Е 421), мікрокристалічна целюлоза, гідроксипропілцелюлоза, натрію крохмалю (тип А), магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид (E 171); таблетки 5 мг заліза оксид червоний (Е172); таблетки 10 мг заліза оксид жовтий (Е172).ФармакокінетикаАбсорбція. Вортіоксетин повільно, але добре всмоктується після прийому внутрішньо та пік концентрації в плазмі досягається протягом 7-11 годин. Після багаторазового прийому 5, 10 або 20 мг на добу, спостерігалося середнє значення C Max 9-33 нг/мл. Біодоступність становить 75%. Вплив їди на фармакокінетику не спостерігалося. Розподіл. Середній обсяг розподілу (V SS) становить 2600 л, що вказує на об'ємний позасудинний розподіл. Вортіоксетин сильно зв'язується з білками плазми (98-99%) і зв'язування, здається, не залежить від концентрації вортіоксетину в плазмі. Метаболізм. Вортіоксетин широко метаболізується в печінці, головним чином шляхом окислення та подальшої кон'югації глюкуроновою кислотою. In vitro ізоферменти цитохрому P450 CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2C19, CYP2C9, CYP2A6, CYP2C8 та CYP2B6 беруть участь у метаболізмі вортіоксетину. Інгібуючого або індукуючого впливу вортіоксетину in vitro на ізоферменти CYP CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5 Вортіоксетин є слабким P-gp субстратом та інгібітором. Основний метаболіт вортіоксетину фармакологічно неактивний. Період напіввиведення - 66 годин. Приблизно 2/3 неактивного метаболіту вортіоксетину виводиться із сечею та близько 1/3 – з калом. Тільки незначна кількість вортіоксетину виводиться із калом. Стійка концентрація у плазмі досягається через 2 тижні. Лінійність/нелінійність. Фармакокінетика є лінійною і не залежить від часу в діапазоні вивчених доз (2,5-60 мг на добу). Відповідно до періоду напіврозпаду індекс накопичення становить від 5 до 6 на основі AUC 0-24 після декількох прийомів доз від 5 до 20 мг на добу. Пацієнти похилого віку. У літніх здорових добровольців (у віці ≥ 65 років, n = 20) вплив вортіоксетину збільшувався на 27% (C Max та AUC) порівняно з молодими здоровими добровольцями контрольної групи (віком ≤ 45 років) після кількох прийомів 10 мг на добу. Корекція дози не потрібна. Ниркова недостатність. Після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину ниркова недостатність (за формулою Кокрофт-Голта, легка, середня або важка, n = 8 у групі) викликала незначне збільшення експозиції (до 30%) порівняно з такою у контрольній групі здорових добровольців. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності лише невелика фракція вортіоксетину була втрачена під час діалізу (AUC і C Max на 13% і 27% нижче; n = 8) після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину. Корекція дози не потрібна. Печінкова недостатність. Після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину впливу легкої або помірної печінкової недостатності (Child-Pugh, критерії А та В; n=8 у кожній групі) на фармакокінетику вортіоксетину не спостерігалося (зміни AUC становили менше 10%). Корекція дози не потрібна. Вортіоксетин не досліджували у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, і слід виявляти обережність при призначенні цим пацієнтам. Слабкі метаболізатори CYP2D6. У слабких метаболізаторів CYP2D6 концентрація вортіоксетину в плазмі крові була приблизно вдвічі вищою, ніж у екстенсивних метаболізаторів. У присутності потужних інгібіторів CYP3A4/2C9 вплив потенційно може бути вищим. Корекція дози може бути потрібна, як і для всіх пацієнтів, залежно від індивідуальної реакції.ФармакодинамікаМеханізм дії. Механізм дії вортіоксетину, як вважають, пов'язаний з його мультимодальною активністю, яка є поєднанням двох фармакологічних механізмів: прямої модуляції активності рецепторів та інгібування транспортера серотоніну (5-НТ). Доклінічні дані показують, що вортіоксетин є антагоністом 5-НТ 3, 5-HT 7 і 5-HT 1D рецепторів, частковим агоністом 5-HT 1B рецепторів, агоністом 5-HT 1A рецепторів та інгібітором 5-HT транспортера, що викликає модуляцію. системах, у тому числі серотоніну, норадреналіну, дофаміну, гістаміну, ацетилхоліну, ГАМК та глутамату. Така мультимодальна активність, як вважають, забезпечує антидепресанти та анксіолітичні ефекти, а також покращення когнітивної функції, навчання та пам'яті в умовах доклінічних досліджень вортіоксетину. Крім того,Доклінічні дослідження вказують, що вортіоксетин не викликає сексуальної дисфункції. Точний внесок кожної складової цього механізму в фармакодинамічний профіль, що спостерігається, залишається неясним, тому слід застосовувати увагу при екстраполяції доклінічних даних безпосередньо на людину. Встановлено, що захоплення транспортера серотоніну різними добовими дозами вортіоксетину становило приблизно 50% – дозою 5 мг, 65% – у дозі 10 мг та більше 80% – дозою 20 мг. Вортіоксетин клінічно показав антидепресивну дію при захопленні транспортера 5-НТ на 50%. Клінічна ефективність та безпека. Ефективність вортіоксетину зростає із збільшенням дози. Крім того, вортіоксетин у межах доз 5-20 мг продемонстрував ефективність у широкому діапазоні депресивних (за шкалою MADRS) та тривожних (за шкалою HAM-А) симптомів депресії. Профілактика рецидивів. Тривалість антидепресивного ефекту була продемонстрована у дослідженні профілактики рецидивів, у якому вдвічі вищий ризик рецидиву був визначений у групі плацебо, ніж у групі вортіоксетину. Пацієнти похилого віку. У діапазоні доз вортіоксетину від 5 до 20 мг на добу ефективність та переносимість у людей похилого віку відповідала результатам досліджень у дорослого населення. Пацієнти з тяжкою депресією або високим рівнем симптомів тривоги. Антидепресантна ефективність була також продемонстрована у хворих з тяжкою депресією (≥ 30 балів MADRS) та у депресивних пацієнтів з високим рівнем тривожних симптомів (≥ 20 балів HAM-А) у короткострокових дослідженнях, включаючи дослідження у пацієнтів похилого віку, та довгострокових дослідженнях профілактики рецидиву. Пацієнти з неадекватною відповіддю на лікування СІЗЗС/СІЗЗН. У порівняльному дослідженні гнучких доз у пацієнтів з депресією після неадекватної відповіді на лікування існуючого епізоду СІОЗС/СІЗЗН вортіоксетин у добовій дозі 10-20 мг був статистично значно більш ефективним ніж агомелатин у дозі 25-50 мг (за шкалою MADRS). за шкалами CGI-I та SDS. Когнітивна дисфункція при депресії. У ході досліджень впливу лікарського засобу на когнітивні процеси виявилося, що ефект вортіоксетину зумовлений головним чином прямим впливом на когнітивну функцію, ніж непрямим впливом через поліпшення симптомів депресії. Якість життя та загальне функціонування. Вортіоксетин перевершував плацебо за показниками оцінки якості життя, клінічно значно покращував загальний стан здоров'я (за шкалою EQ-5D) та показники загального функціонування (за шкалою SDS – робота, соціальне та сімейне життя) порівняно з плацебо або активним засобом порівняння (агомелатином). Більш того, найкращі ефекти порівняно з плацебо щодо якості життя зберігалися протягом тривалого дослідження профілактики рецидиву. Переносність та безпека. Безпека та переносимість вортіоксетину оцінювалися у коротко- та довгострокових дослідженнях для доз 5-20 мг на добу. Вортіоксетин не збільшував частоти безсоння або сонливості в порівнянні з плацебо. У систематичному оцінюванні потенційних симптомів скасування не було виявлено клінічно значущої різниці між вортіоксетином і плацебо за частотою та характером симптомів відміни ні після короткострокового (6-12 тижнів), ні після довгострокового (24-64 тижні) періоду лікування. У ході клінічних досліджень вортіоксетину частота повідомлень про небажані сексуальні реакції була низькою і подібною до плацебо, показники частоти сексуальної дисфункції, пов'язаної з терапією, та загальні оцінки за шкалою ASEX не мали клінічно значимих відмінностей з плацебо щодо симптомів сексуальної дисфункції при застосуванні рекомендації. Проте високі дози пов'язані з чисельним зростанням випадків дисфункції. У ході клінічних досліджень подібно до плацебо вортіоксетин не впливав на масу тіла, частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск. Клінічно значимих змін у оцінках функції печінки та нирок у ході клінічних досліджень не було. Вортіоксетин не надавав жодного клінічно значущого впливу на параметри ЕКГ, включаючи QT-, QTc-, PR- та QRS-інтервали, у пацієнтів з великим депресивним розладом. У дослідженні QTc серед здорових добровольців при застосуванні доз до 40 мг на добу потенціалу до збільшення QTc інтервалу не спостерігали. Дитячий вік. Клінічні дослідження серед пацієнтів дитячого віку не проводилися, отже, безпека та ефективність препарату. Брінтелікс для пацієнтів віком до 18 років не було встановлено.Показання до застосуванняЛікування великого депресивного розладу у дорослих.Побічна діяНайчастішою побічною реакцією була нудота. Побічні реакції були зазвичай легкими або помірними та спостерігалися протягом перших двох тижнів лікування. Реакції, як правило, були скороминущими і зазвичай не призводили до припинення терапії. З боку травної системи (наприклад, нудота) частіше спостерігалися у жінок, ніж у чоловіків.Взаємодія з лікарськими засобамиВортіоксетин метаболізується в печінці головним чином шляхом окиснення та подальшої кон'югації глюкуроновою кислотою. In vitro у метаболізмі вортіоксетину беруть участь ізоферменти цитохрому Р450 CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2C19, CYP2C9, CYP2A6, CYP2C8 та CYP2B6. Вплив інших лікарських засобів на дію вортіоксетину. ;Необоротні неселективні інгібітори МАО У зв'язку з ризиком серотонінового синдрому вортіоксетин протипоказаний у будь-якій комбінації з необоротними неселективними інгібіторами МАО. Лікування вортіоксетином не слід розпочинати раніше принаймні через 14 днів після припинення лікування необоротними неселективними інгібіторами МАО. Прийом вортіоксетину слід припинити, принаймні, за 14 днів до початку лікування необоротними неселективними інгібіторами МАО. Зворотний селективний інгібітор МАО-А (моклобемід). ;Комбінація вортіоксетину з оборотним селективним інгібітором МАО-А, таким як моклобемід, протипоказана. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Зворотний неселективний інгібітор МАО (лінезолід). ;Комбінація вортіоксетину зі слабким оборотним та неселективним інгібітором МАО, таким як антибіотик лінезолід, протипоказана. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Необоротні селективні інгібітори МАО-В (селегілін, розагіліну). ;Незважаючи на нижчий (ніж з інгібіторами МАО-А) очікуваний ризик серотонінового синдрому, поєднання вортіоксетину з необоротними інгібіторами МАО-В, такими як селегілін або розагілін, слід здійснювати з обережністю. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні необхідний. Серотонінергічні лікарські засоби. Одночасне призначення з серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад, з трамадолом, суматриптан та інші триптанами) може призвести до серотонінового синдрому. Звіробій. Одночасне застосування антидепресантів серотонінергічної дії та рослинних засобів, що містять звіробій продірявлений, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій, включаючи серотонін синдром. Лікарські засоби, що знижують судомний поріг. Антидепресанти серотонінергічної дії можуть знизити поріг судомної готовності. . ECT (електросудорожна терапія). ;Клінічного досвіду одночасного застосування вортіоксетину з ЕСТ немає, тому обережність доцільна. Інгібітори цитохрому Р450. ;При введенні разом з 150 мг бупропіону (сильний інгібітор CYP2D6) двічі на день протягом 14 днів у здорових добровольців вплив вортіоксетину збільшився у 2,3 рази для AUC. Спільне введення частіше призводило до збільшення частоти побічних ефектів при додаванні бупропіону до вортіоксетину, ніж при додаванні вортіоксетину до бупропіону. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта при додаванні до терапії сильних інгібіторів CYP2D6 (наприклад, бупропіону, хінідину, флуоксетину, пароксетину) можна розглянути застосування низьких доз вортіоксетину. При сумісному призначенні вортіоксетину після 6 днів застосування кетоконазолу 400 мг на добу (інгібітор CYP3A4/5 та Р-глікопротеїну) або флуконазолу 200 мг на добу (інгібітор CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4/5 5-кратне збільшення AUC вортіоксетину. Корекція дози не потрібна. Вплив одноразового прийому 40 мг омепразолу (інгібітор CYP2C19) на фармакокінетику тривалого застосування вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігався. Комбінації потужних інгібіторів CYP3A4 та CYP2C9 у пацієнтів з низьким метаболізмом CYP2D6 не досліджувалися, однак, ймовірно, слід очікувати посиленого впливу вортіоксетину на таких пацієнтів. Індуктори цитохрому Р450. ;При одноразовому введенні 20 мг вортіоксетину разом після 10 днів прийому рифампіцину 600 мг на добу (індуктор CYP ізоферментів) у здорових добровольців спостерігалося зниження AUC вортіоксетину на 72%. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, може бути потрібна корекція дози, якщо до лікування вортіоксетином додається індуктор цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн). Ацетилсаліцилова кислота. ;Вплив повторного прийому ацетилсаліцилової кислоти 150 мг на добу на фармакокінетику вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігалося. Вплив вортіоксетину на дію інших лікарських засобів. ;Антикоагулянти та антиагреганти. ;Істотних ефектів впливу на показники міжнародного нормалізованого співвідношення, протромбіну або R-/S-варфарину плазми порівняно з плацебо при спільному введенні вортіоксетину з фіксованою дозою варфарину у здорових добровольців не спостерігалося. Крім того, суттєвого інгібуючого впливу порівняно з плацебо на агрегацію тромбоцитів при сумісному введенні аспірину в дозі 150 мг на добу після прийому вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігалося. Однак, як і при застосуванні інших серотонінергічних засобів, слід виявляти обережність при застосуванні вортіоксетину у поєднанні з пероральними антикоагулянтами або антиагрегантами у зв'язку з потенційним підвищенням ризику кровотечі з фармакодинамічної взаємодії. Алкоголь. Вплив на фармакокінетику вортіоксетину або етанолу, а також суттєвого порушення когнітивної функції порівняно з плацебо після застосування вортіоксетину в дозах 20 мг або 40 мг з одноразовим введенням етанолу 0,6 г/кг у здорових добровольців не виявлено. Однак, як інші засоби, що діють на ЦНС, застосовувати вортіоксетин у поєднанні з алкоголем не рекомендується. Субстрати цитохрому P450 ;In vitro вортіоксетин не показав потенціалу пригнічення або індукції ізоферментів цитохрому P450. Гальмівної дії вортіоксетину на ізоферменти цитохрому Р450 CYP2C19 (омепразол, діазепам), CYP3A4/5 (етинілестрадіол, мідазолам), CYP2B6 (бупропіон), CYP2C9 (толбутамід, S-варфарин . Значного порушення когнітивної функції порівняно з плацебо після застосування вортіоксетину одночасно з 10 мг діазепаму не виявлено. Істотного впливу на рівні статевих гормонів у порівнянні з плацебо після одночасного застосування вортіоксетину з комбінованим оральним контрацептивом (етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрел 150 мкг) не виявлено. Літій, триптофан. ;Клінічно значущого ефекту впливу стабільних концентрацій літію після одночасного застосування з вортіоксетином у здорових добровольців не спостерігалося. Однак були повідомлення про посилення ефектів при застосуванні антидепресантів серотонінергічної дії разом із літієм або триптофаном, тому одночасне застосування вортіоксетину з цими лікарськими засобами слід проводити з обережністю.Спосіб застосування та дозиБрінтелікс приймають внутрішньо з їжею або без. Початкова та підтримуюча дози становлять 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта дозу можна збільшити до 20 мг на добу або знизити мінімально до 5 мг на добу. Після усунення симптомів депресії рекомендується продовжувати лікування ще 6 місяців для зміцнення антидепресивного ефекту. Припинення лікування. Лікування Брінтелліксом можна припинити різко, не потрібно поступового зниження дози. Спеціальні групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку. Корекція дози для пацієнтів похилого віку виключно на основі віку не потрібна. Інгібітори цитохрому Р450. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути застосування низьких доз вортіоксетину, якщо до терапії додаються потужні інгібітори CYP2D6 (наприклад, бупропіон, хінідин, флуоксетин, пароксетин). Індуктори цитохрому Р450. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути корекцію дози вортіоксетину, якщо до терапії додається індуктор цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн). Діти. Безпечність та ефективність Брінтелліксу для лікування депресії у пацієнтів віком до 18 років не були встановлені, отже застосування не рекомендується.ПередозуванняДосвід обмежений. Прийом вортіоксетину в діапазоні доз від 40 до 75 мг викликав загострення таких побічних ефектів: нудота, постуральне запаморочення, діарея, абдомінальний дискомфорт, генералізований свербіж, сонливість та рум'янець. Лікування має бути симптоматичним та включати відповідний моніторинг. Рекомендується медичне спостереження у спеціалізованих умовах.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: дулоксетину гідрохлорид 34,36 мг/68,72 мг (у перерахунку на дулоксетин 30 мг/60 мг); Допоміжні речовини: цукор, що пресується (Compressus MS) – 100,00 мг/200,00 мг, крохмаль кукурудзяний – 14,14 мг/28,28, мг, магнію стеарат – 0,75 мг/1,50 мг; Кишковорозчинна оболонка: метакрилова кислота-етилакриловий кополімер (1:1) дисперсійний (30 %) у перерахунку на суху речовину – 9,0 мг/16,0 мг, триетил цитрат – 1,35 мг/2,40 мг, тальк мікронізований – 2,69 мг/4,80 мг, титану діоксид – 0,39 мг/0,68 мг, симетикон емульсія – qs/qs По 7 таблеток у блістер із комбінованого матеріалу ПА/Ал/ПВХ-алюмінієвої фольги. 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі покриті плівковою оболонкою таблетки білого або майже білого кольору. На одній стороні таблетки є гравіювання у вигляді вигнутої лінії – для дозування 30 мг та без неї – для дозування 60 мг.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування: Дулоксетин добре всмоктується при пероральному прийомі. Максимальна концентрація (Cmax) у плазмі досягається через 6 годин після прийому. Абсолютна біодоступність дулоксетину при внутрішньому прийомі варіює від 32% до 80% (в середньому 50%). Прийом їжі не впливає на величину максимальної концентрації, але збільшує час її досягнення з 6:00 до 10:00, і це незначно зменшує ступінь всмоктування (приблизно на 11%). Розподіл: дулоксетин добре зв'язується з білками плазми (приблизно на 96%), переважно з альбуміном та альфа1-глікопротеїном. Ступінь зв'язування з білками плазми не залежить від порушень печінки або нирок. Метаболізм: дулоксетин активно метаболізується та його метаболіти виводяться в основному із сечею. Процес метаболізму здійснюється за допомогою окисних ферментів (CYP1A2 та поліморфних CYP2D6) з подальшою кон'югацією. Обидва ізоферменти CYP1A2 та CYP2D6 каталізують утворення двох основних метаболітів: 4-гідроксидулоксетину глюкуронід та 5-гідрокси,6-метоксидулоксетину сульфат. Циркулюючі метаболіти дулоксетину не мають фармакологічної активності. Фармакокінетика дулоксетину у пацієнтів, у яких знижена активність CYP2D6, спеціально не досліджена, але обмежені дані свідчать про те, що рівні дулоксетину в плазмі у цих пацієнтів вищі. Виведення: період напіввиведення дулоксетину становить від 8 до 17 годин (у середньому 12 годин). Після пероральної дози плазмовий кліренс дулоксетину коливається від 33 до 261 л/годину (в середньому 101 л/година). Окремі групи пацієнтів Фармакокінетика дулоксетину демонструє велику варіабельність (зазвичай 50-60%) через стать, вік, статус куріння та статус метаболізму CYP2D6. Стать: Фармакокінетичні відмінності були виявлені між чоловіками та жінками (середній кліренс дулоксетину з плазми нижче у жінок), проте ці відмінності не такі великі, щоб виникла потреба в корекції дози залежно від статі. Вік: Фармакокінетичні відмінності були виявлені між молодими та літніми пацієнтами (≥ 65 років) (AUC-площа під кривою «концентрація-час» вища і тривалість періоду напіввиведення більша на 25% у літніх пацієнтів), однак величина цих відмінностей недостатня для обґрунтування необхідності коригування. дози, залежно від віку пацієнта. Як загальну рекомендацію слід виявляти обережність при лікуванні людей похилого віку. Порушення функції нирок: Пацієнти з тяжким порушенням функції нирок (термінальна стадія ХНН (хронічна ниркова недостатність)), що знаходяться на гемодіалізі, мали вдвічі більші значення Cmax та AUC дулоксетину порівняно зі здоровими суб'єктами. Фармакокінетичні дані про дулоксетин у пацієнтів з легкою або помірною нирковою недостатністю обмежені. У зв'язку з цим слід розглянути доцільність зменшення дози препарату у пацієнтів з клінічно вираженим порушенням функції нирок. Порушення функції печінки: у пацієнтів з ознаками помірного порушення функції печінки (клас B за шкалою Чайлд-П'ю) може спостерігатися уповільнення метаболізму та виведення дулоксетину з організму. Плазмовий кліренс дулоксетину у таких пацієнтів був на 79% нижчий, період напіввиведення був у 2,3 рази довшим, а AUC у 3,7 рази вищий, ніж у здорових людей. Фармакокінетика дулоксетину та його метаболітів не вивчалася у пацієнтів з легкою або тяжкою печінковою недостатністю. Грудне вигодовування: дулоксетин вивчався у 6 жінок у період грудного вигодовування не раніше 12 тижнів після пологів. Дулоксетин виявлявся у грудному молоці, а концентрації у стаціонарному стані у грудному молоці становила близько чверті від концентрації у плазмі. Кількість дулоксетину в грудному молоці становила приблизно 7 мкг/день при дозуванні 40 мг двічі на день. Грудне вигодовування не впливало на фармакокінетику дулоксетину.ФармакодинамікаДулоксетин є антидепресантом, інгібітором зворотного захоплення серотоніну (5 НТ) та норадреналіну (NA). Він слабко інгібує зворотне захоплення дофаміну без суттєвої спорідненості з гістамінергічними, дофамінергічними, холінергічними та адренергічними рецепторами. Механізм дії дулоксетину при лікуванні депресії полягає придушенні зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, внаслідок чого підвищується серотонінергічна та норадренергічна нейротрансмісія у ЦНС. Дулоксетин має центральний механізм дії придушення больового синдрому, що в першу чергу проявляється підвищенням порога больової чутливості при больовому синдромі нейропатичної етіології. Вважається, що переважна біль дія дулоксетину є результатом потенціювання гальмівних низхідних шляхів болю в центральній нервовій системі.Показання до застосуванняДепресія; генералізоване тривожне розлад; больова форма периферичної діабетичної нейропатії; хронічний больовий синдром скелетно-м'язової системи (у тому числі обумовлений фіброміалгією, хронічний больовий синдром у нижніх відділах спини та при остеоартрозі колінного суглоба).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин; Одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО); Захворювання печінки, що супроводжуються печінковою недостатністю; Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК)) Одночасний прийом потужних інгібіторів ізоферменту CYP1A2 (флувоксаміну, ципрофлоксацину, еноксацину); Неконтрольована артеріальна гіпертензія; Некомпенсована закритокутова глаукома; Дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозогалактозна мальабсорбція; Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю: манія та біполярний розлад (у тому числі в анамнезі), судоми (у тому числі в анамнезі), внутрішньоочна гіпертензія або ризик розвитку нападу закритокутової глаукоми, суїцидальні думки та спроби в анамнезі, підвищений ризик гіпонатріємії (літні пацієнти, дегідратація, прийом діуретиків), порушення функції печінки та ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв).Вагітність та лактаціяФертильність У дослідженнях тварин дулоксетин не впливав на фертильність самців, а ефекти у самок виявлялися лише в токсичних для тварин дозах. Вагітність Даних щодо застосування дулоксетину у вагітних жінок немає. Потенційний ризик для людини невідомий. У зв'язку з цим Депратал® слід використовувати під час вагітності тільки в тому випадку, якщо потенційна користь для пацієнта виправдовує ризик для плода. Пацієнтки повинні бути попереджені, що у разі настання вагітності або планування вагітності в період лікування дулоксетином, їм необхідно повідомити про це свого лікаря. Епідеміологічні дані свідчать про те, що використання селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може збільшити ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених. Незважаючи на те, що відсутність дослідження з вивчення взаємозв'язку стійкої легеневої гіпертензії новонароджених та застосування СІЗЗЗ та норадреналіну, потенційний ризик не можна виключати, враховуючи механізм дії дулоксетину (інгібування зворотного захоплення серотоніну). Як і у разі призначення інших серотонінергічних препаратів, синдром відміни може спостерігатися у новонароджених при застосуванні дулоксетину матір'ю на пізньому терміні вагітності. Симптоми синдрому "скасування", що спостерігаються при застосуванні дулоксетину, можуть включати гіпотонію, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, труднощі з годуванням, респіраторний дистрес-синдром, судоми. Більшість випадків мали місце або під час пологів або протягом декількох днів після народження. Період грудного вигодовування Дулоксетин проникає у грудне молоко у незначних кількостях (концентрація у плода становить з розрахунку мг/кг маси тіла приблизно 0,14% від концентрації у матері). Тим не менш, оскільки безпека дулоксетину у немовлят невідома, застосування препарату Депратал при грудному вигодовуванні не рекомендується.Побічна діяНайпоширенішими побічними ефектами у пацієнтів, які приймали дулоксетин, були нудота, біль голови, сухість у роті, сонливість і запаморочення. Однак більшість цих поширених побічних ефектів мали легкий і помірний характер, виникали на початку терапії і надалі їхня вираженість зменшувалася, навіть коли терапія була продовжена. Небажані реакції, що спостерігаються в ході клінічних досліджень та повідомляються з досвіду післяреєстраційного застосування, докладно описані нижче. Частота визначається так: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до Дуже часто Часто Не часто Рідко Дуже рідко Інфекційні та паразитарні захворювання     Ларінгіт     Порушення з боку імунної системи       Анафілактична реакція, гіперчутливість   Порушення з боку ендокринної системи       Гіпотиреоз   Порушення з боку обміну речовин та харчування   Зниження апетиту Гіперглікемія (особливо у пацієнтів із цукровим діабетом) Зневоднення, гіпонатріємія, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH) 6   Порушення психіки   Безсоння, ажитація, зниження лібідо, тривога, порушення оргазму, незвичайні сновидіння Суїцидальні думки 5,7 , порушення сну, бруксизм, дозорієнтація, апатія Суїцидальна поведінка 5,7 , манія, галюцинації, агресія та лють 4   Порушення з боку нервової системи Головний біль, сонливість Запаморочення, млявість, тремор, парестезія Міоклонічні судоми, акатизія 7 , нервозність, порушення уваги, дисгевзія, дискінезія, синдром неспокійних ніг, зниження якості сну Серотоніновий синдром 6 , судоми 1 , психомоторне збудження 6 , екстрапірамідальні розлади 6   Порушення з боку органу зору   Нечіткість зору Мідріаз, погіршення зору Глаукома   Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення   Шум у вухах 1 Вертиго (запаморочення), біль у вухах     Порушення з боку серця   Серцебиття Тахікардія, надшлункова аритмія, в основному фібриляція передсердь     Порушення з боку судин   Підвищення артеріального тиску 3 , гіперемія Непритомність 2 , гіпертензія 3,7 , ортостатична гіпотензія 2 , похолодання кінцівок Гіпертонічний криз 3,6   Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.   Позіхання Почуття стиснення в горлі, носова кровотеча     Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота, сухість у роті Запор, діарея, біль у животі, блювання, диспепсія, метеоризм Шлунково-кишкова кровотеча 7 , гастроентерит, відрижка, гастрит, дисфагія Стоматит, запах з рота, кров'яний стілець, мікроскопічний коліт 9   Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин   Підвищене потовиділення, висипання Нічне потовиділення, кропив'янка. Контактний дерматит, холодний піт, алергія на сонці, підвищена схильність до утворення синців Синдром Стівенса-Джонсона 6 , ангіоневротичний набряк 6 Шкірний васкуліт Порушення з боку печінки та жовчно-вивідних шляхів     Гепатит 3 , підвищення рівня печінкових фермантів (АЛТ, АСТ, лужна фосфатаза), гостре ураження печінки Печінкова недостатність 6 , жовтяниця 6   Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини   Скелетно-м'язовий біль, м'язовий спазм М'язова напруга, м'язові судоми Тризм (спазм жувальних м'язів)   Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів   Дизурія (розлад сечовипускання), поллакіурія (почастішання сечовипускання) Затримка сечі, утруднений початок сечовипускання, ніктурія, поліурія, зниження потоку сечі Аномальний запах сечі   Порушення з боку статевих органів та молочної залози   Еректильна дисфнкція, порушення самовиверження, затримка сім'явипорскування Гінекологічні кровотечі, порушення менструального циклу, сексуальна дисфункція, біль у яєчку Симптоми менопаузи, галактора, гіперпролактинемія   Загальні розлади та порушення у місці введення   Падіння, стомлюваність Біль у грудях, аномальні відчуття, відчуття холоду, спрага, озноб, нездужання, відчуття спеки, порушення ходи     Лабораторні та інструментальні дані   Зниження маси тіла Збільшення маси тіла, підвищення концентрації креатинфосфокінази в крові, підвищення концентрації калію в крові Підвищення концентрації холестерину в крові   1 Після припинення лікування повідомлялося про судоми і дзвін у вухах. 2 Ортостатична гіпотензія та непритомність були зареєстровані, особливо на початку лікування. 3 Див. розділ «Запобіжні заходи». 4 Випадки агресії та гніву відзначалися особливо на початку лікування дулоксетином або після припинення лікування. 5 Випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки були зареєстровані під час терапії дулоксетином або на початку лікування або одразу після припинення лікування. 6 Оцінна частота небажаних реакцій, повідомлення про які були отримані під час постмаркетингового спостереження; дані реакції не спостерігалося під час проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень. 7 Статистично значущих відмінностей від плацебо відсутні. 8 Падіння частіше спостерігалися у пацієнтів похилого віку (≥65 років). 9 Оцінна частота ґрунтується на даних усіх клінічних досліджень. Опис деяких небажаних явищ Припинення прийому дулоксетину (особливо різке) зазвичай призводить до виникнення синдрому відміни. Запаморочення, сенсорні порушення (у тому числі парестезії або відчуття, подібні до ураження електричним струмом, особливо в голові), порушення сну (включаючи безсоння та глибокий сон), втома, сонливість, збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, головний біль , міалгія, дратівливість, діарея, гіпергідроз і запаморочення є реакціями, що найбільш часто реєструються. Як правило, при прийомі СІОЗС та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну/норадреналіну (ІОЗСН) ці явища мають слабкий або помірний ступінь виразності та обмежений характер, однак у деяких пацієнтів ці явища можуть бути більш тяжкими та/або тривалими. Тому коли більше не потрібне лікування дулоксетином, рекомендується поступове зниження дози. При короткочасному прийомі дулоксетину (до 12 тижнів) у пацієнтів з больовою формою периферичної діабетичної нейропатії спостерігалося незначне, але статистично значуще збільшення рівня глюкози в крові натще у пацієнтів на тлі збереження стабільної концентрації глікозильованого гемоглобіну як у приймаючих дулоксетин. При тривалій терапії дулоксетином (до 52 тижнів) відмічено деяке збільшення концентрації глікозильованого гемоглобіну (HbA1c), яке на 0,3% перевищувало збільшення відповідного показника у пацієнтів, які отримували інше лікування. У пацієнтів, які отримували дулоксетин, було також відмічено невелике збільшення рівня глюкози в крові натще та загального холестерину. У контрольній групі пацієнтів лабораторні дослідження виявили невелике зниження цих параметрів. Корельована (щодо частоти серцевих скорочень) величина інтервалу QT у пацієнтів, які отримували дулоксетин, не відрізнялася від цього показника групи плацебо. Клінічно значущих відмінностей між показниками інтервалів QT, PR, QRS або QTcB у групі пацієнтів, які отримували лікування дулоксетином та у групі плацебо, не виявлено.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори моноаміноксидази (ІМАО). Через ризик розвитку серотонінового синдрому, дулоксетин не слід застосовувати одночасно з неселективними незворотними ІМАО і протягом як мінімум 14 днів після припинення лікування ІМАО. Грунтуючись на тривалості періоду напіввиведення дулоксетину, повинно пройти не менше 5 днів після припинення прийому дулоксетину до початку прийому ІМАО. Одночасне застосування дулоксетину з селективними ІМАО оборотної дії, такими як моклобемід, також не рекомендується, незважаючи на те, що ризик виникнення серотонінового синдрому нижчий. Антибіотик лінезолід є неселективним ІМАО оборотної дії і не повинен призначатися пацієнтам, які отримують дулоксетин. Інгібітори ізоферменту CYP1A2. У зв'язку з тим, що ізофермент CYP1A2 бере участь у метаболізмі дулоксетину, одночасне застосування дулоксетину з інгібіторами CYP1A2 може призвести до більш високих концентрацій дулоксетину в плазмі. Флувоксамін, що є потужним інгібітором CYP1A2, у дозі 100 мг один раз на день знижував середній плазмовий кліренс дулоксетину приблизно на 77% і збільшував AUC0-t у шість разів. Тому дулоксетин не слід приймати у комбінації з інгібіторами CYP1A2, такими як флувоксамін. Слід виявляти обережність при призначенні дулоксетину з деякими хінолоновими антибіотиками, які також є інгібіторами ізоферменту CYP1A2. При сумісному застосуванні слід використовувати менші дози дулоксетину. Препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP1A2. Одночасне застосування дулоксетину (60 мг двічі на день) не мало істотного впливу на фармакокінетику теофіліну, що метаболізується ізоферментом CYP1A2. Дулоксетин навряд чи впливає на метаболізм субстратів ізоферменту CYP1A2. Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6. Дулоксетин є помірним інгібітором ізоферменту CYP2D6. При прийомі дулоксетину в дозі 60 мг двічі на день разом із одноразовим прийомом дезіпраміну, субстрату ізоферменту CYP2D6, AUC дезіпраміну збільшувалась утричі. Одночасний прийом дулоксетину (40 мг двічі на день) підвищував рівноважну концентрацію толтеродину (2 мг двічі на добу) на 71%, але не впливав на фармакокінетику його активного 5-гідроксиметаболіту. Таким чином, слід виявляти обережність при застосуванні дулоксетину з препаратами, які переважно метаболізуються системою ізоферменту CYP2D6 (рисперидон, трициклічні антидепресанти, такі як нортриптилін, амітриптилін та іміпрамін), особливо якщо вони мають вузький терапевтичний індекс (такі як флекаїнід). Інгібітори ізоферменту CYP2D6. Оскільки ізофермент CYP2D6 бере участь у метаболізмі дулоксетину, одночасне застосування дулоксетину з потенційними інгібіторами ізоферменту CYP2D6 може призвести до підвищення концентрації дулоксетину. Пароксетин (20 мг 1 раз на день) знижував середній кліренс дулоксетину приблизно на 37%. При застосуванні дулоксетину з інгібіраторами ізоферменту CYP2D6 (наприклад, СІОЗС) слід бути обережним. Лікарські препарати, що впливають на центральну нервову систему. Ризик використання дулоксетину в комбінації з іншими активними лікарськими препаратами, що діють на ЦНС, не піддавалися систематичній оцінці. Слід виявляти обережність, коли дулоксетин застосовується в комбінації з іншими лікарськими препаратами або речовинами, що діють на ЦНС, особливо з тими, що мають схожий механізм дії, включаючи алкоголь, та седативними лікарськими засобами (наприклад, бензодіазепіни, опіоїдні анальгетики, антипсихотичні засоби, седативні антигістаміни). Серотоніновий синдром. У поодиноких випадках при сумісному застосуванні СІОЗС, наприклад, пароксетин, флуоксетин, та серотонінергічних препаратів спостерігається серотоніновий синдром. Необхідно бути обережними при застосуванні дулоксетину одночасно з серотонінергічними антидепресантами, такими як СІОЗС, трициклічними антидепресантами (кломіпрамін або амітриптилін), звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), ІМАО, такими як моклобефнід, 3, 3, 3, 3, 3, 4, 5, 6, 6, 6 5 Оральні контрацептиви та інші стероїдні препарати. Результати досліджень in vitro у лабораторних умовах показують, що дулоксетин не індукують каталітичну активність ізоферменту CYP3A. Конкретні дослідження взаємодії препаратів за умов in vivo не проводилися. Антикоагулянти та антитромботичні препарати. Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні дулоксетин та антикоагулянтів або антитромботичних препаратів через потенційно підвищений ризик кровотечі, пов'язаний з фармакодинамічною взаємодією. Крім того, було відзначено збільшення значень МНО (Міжнародної Нормалізованої Стосунки), коли дулоксетин приймали одночасно з варфарином. Тим не менш, одночасне застосування дулоксетину та варфарину в стабільних умовах у здорових добровольців у рамках клінічного дослідження фармакології не призвело до клінічно значущої зміни показника МНО від вихідного рівня або зміни фармакокінетики R- або S-ізомеру варфарину. Антациди та антагоністи H2-гістамінових рецепторів. Спільне застосування дулоксетину з антацидами, що містять алюміній і магній, або дулоксетину з фамотидином не суттєво впливало на швидкість або ступінь абсорбції дулоксетину при застосуванні дози 40 мг. Індуктори ізоферменту CYP1A2. Популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що порівняно з пацієнтами, що не палять, у пацієнтів, що палять, концентрація дулоксетину в плазмі майже на 50% нижче. Препарати високо зв'язуються з білками плазми крові. Дулоксетин значною мірою пов'язується з білками плазми (> 90%). Тому призначення дулоксетину пацієнту, який приймає інший препарат, який високою мірою зв'язується з білками плазми, може призвести до підвищення концентрації вільних фракцій обох препаратів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки проковтують повністю, не розжовуючи. Депресія Початкова та рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг один раз на добу незалежно від їди. У клінічних дослідженнях оцінювалася безпека застосування доз від 60 мг один раз на добу до максимальної дози 120 мг на добу. Тим не менш, жодних клінічних підтверджень того, що у пацієнтів, які не відповідають на початкову рекомендовану дозу, відзначалося будь-які поліпшення при збільшенні дози, отримано не було. Відповідь на терапію зазвичай спостерігається через 2-4 тижні після початку лікування. Щоб уникнути рецидиву після досягнення відповіді на антидепресивну терапію, рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців. У пацієнтів, які позитивно відповідають на терапію дулоксетином, та з повторними епізодами депресії в анамнезі, слід розглянути питання щодо подальшого довгострокового лікування при дозі від 60 до 120 мг/добу. Генералізований тривожний розлад Рекомендована початкова доза у пацієнтів з генералізованим тривожним розладом становить 30 мг на добу незалежно від їди. У разі недостатньої відповіді на лікування дозу можна збільшити до 60 мг, що є звичайною підтримуючою дозою у більшості пацієнтів. У пацієнтів із супутньою депресією рекомендована початкова та підтримуюча доза становить 60 мг на добу (див. також рекомендації щодо дозування вище). При проведенні клінічних досліджень було показано ефективність доз до 120 мг на добу та оцінено безпеку таких дозувань. Тому у пацієнтів із недостатньою відповіддю на дозу 60 мг допускається збільшення дози до 90 мг або 120 мг. Збільшення дози має проводитися на підставі клінічної відповіді та переносимості. Після досягнення відповіді на терапію, що проводиться, рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців, щоб уникнути рецидиву. Больова форма периферичної діабетичної нейропатії Початкова та рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг один раз на день незалежно від їди. У клінічних дослідженнях проводили оцінку безпеки застосування доз від 60 мг один раз на день до максимальної дози 120 мг на добу, що приймаються в рівномірно розділених дозах. Концентрація дулоксетину в плазмі характеризується значною індивідуальною варіабельністю, тому у деяких пацієнтів, які недостатньо реагують на 60 мг/добу, можуть спостерігатися поліпшення при застосуванні більш високої дози. Відповідь на лікування слід оцінювати через 2 місяці. У пацієнтів з недостатньою початковою відповіддю покращення відповіді після закінчення даного періоду малоймовірне. Оцінку терапевтичної відповіді слід проводити регулярно (не рідше ніж один раз на 3 місяці). Хронічний больовий синдром скелетно-м'язової системи (у тому числі обумовлений фіброміалгією, хронічний больовий синдром у нижніх відділах спини та при остеоартрозі колінного суглоба). Початкове лікування: рекомендована доза препарату Депратал становить 60 мг один раз на добу. Терапію можна розпочинати з дози 30 мг протягом одного тижня, щоб дозволити пацієнтам адаптуватися до препарату перед підвищенням дози до 60 мг один раз на добу. Докази того, що більш високі дози надають додаткову перевагу, відсутні навіть у пацієнтів, які не відповідають терапії препаратом у дозі 60 мг. Вищі дози пов'язані з великою частотою виникнення небажаних реакцій. Продовження лікування: ефективність лікування фіброміалгії була продемонстрована в плацебо контрольованих дослідженнях тривалістю до 3-х місяців. Ефективність не була встановлена ​​у більш тривалих дослідженнях, проте рішення про продовження лікування має бути засноване на індивідуальній відповіді пацієнта. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Літнім пацієнтам для лікування тривожного розладу генералізованого рекомендується початкова доза 30 мг протягом двох тижнів перед початком застосування дулоксетину в цільовій дозі 60 мг. Корекція дози для лікування пацієнтів за іншими показаннями в залежності від віку не потрібна. Слід виявляти обережність при лікуванні людей похилого віку при призначенні дозування 120 мг на добу як для лікування депресії, так і генералізованого тривожного розладу, оскільки дані щодо оцінки прийому препарату у великій дозі обмежені. Пацієнти з порушенням функції печінки Препарат не слід призначати пацієнтам із захворюваннями печінки, оскільки це може призводити до погіршення захворювання печінки. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція дози не потрібна для пацієнтів з легкою або помірною нирковою дисфункцією (кліренс креатиніну від 30 до 80 мл/хв). Застосування препарату Депратал у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну) Діти Дулоксетин не рекомендується призначати дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки даних щодо його безпеки та ефективності застосування у цієї вікової групи недостатньо. Скасування терапії Слід уникати різкого припинення прийому препарату. При припиненні лікування дулоксетином дозу слід поступово зменшувати протягом періоду від 1 до 2 тижнів, щоб знизити ризик розвитку синдрому «скасування». Якщо після зменшення дози або після припинення лікування виникають виражені симптоми синдрому відміни, можна розглянути відновлення раніше призначеної дози. Згодом лікар може продовжити поступове зменшення дози, але ще поступово.ПередозуванняВідомо про випадки передозування з одномоментним прийомом внутрішньо дози дулоксетину 5400 мг як одного, так і у поєднанні з іншими лікарськими засобами. Наявні деякі випадки летального результату, насамперед зі змішаними передозуваннями, при цьому доза дулоксетину становила не більше 1000 мг. Ознаки та симптоми передозування (тільки дулоксетин або у поєднанні з іншими лікарськими засобами) включали сонливість, кому, серотоніновий синдром, судоми, блювання та тахікардію. Лікування при передозуванні Специфічний антидот невідомий, проте при виникненні серотонінового синдрому можливе корекційне лікування ципрогептадином та застосування методів нормалізації температури тіла. Слід забезпечити приплив свіжого повітря. Рекомендується проводити моніторинг серцевої діяльності та основних показників життєдіяльності, поряд з проведенням відповідного симптоматичного та підтримуючого лікування. Промивання шлунка може бути показано, якщо воно виконується невдовзі після прийому внутрішньо дулоксетину, або в рамках симптоматичного лікування. З метою обмеження всмоктування може бути застосоване активоване вугілля. Дулоксетин має великий обсяг розподілу, тому форсований діурез, гемоперфузія та обмінна перфузія навряд чи будуть корисними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМаніакальний стан та напади Препарат Депратал слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з маніакальними епізодами або діагнозом біполярного розладу та/або епілептичних нападів в анамнезі. Мідріаз (дилатація зіниці) Реєструвались випадки мідріазу на прийомі дулоксетину. Тому слід бути обережним при призначенні препарату Депратал® пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або особам з ризиком розвитку гострої закритокутової глаукоми. Артеріальний тиск та частота серцевих скорочень У поодиноких випадках прийом дулоксетину був пов'язаний із підвищенням артеріального тиску та клінічно значущою гіпертонією у деяких пацієнтів. Це може бути обумовлено норадренергічною дією дулоксетину. Реєструвались випадки гіпертонічного кризу у зв'язку з прийомом дулоксетину, особливо у пацієнтів із попередньою гіпертонією. Тому у пацієнтів з гіпертонією та/або іншими серцевими захворюваннями рекомендується моніторинг артеріального тиску, особливо протягом першого місяця лікування. Дулоксетин слід приймати з обережністю пацієнтам, у яких спостерігається збільшення частоти серцевих скорочень або підвищення артеріального тиску. Слід також бути обережними, коли дулоксетин приймається з лікарськими засобами, які можуть знижувати його метаболізм. Для пацієнтів,у яких спостерігається постійне підвищення артеріального тиску під час прийому дулоксетину, рекомендують зниження дози або поступове припинення прийому лікарського засобу. Пацієнтам із неконтрольованою гіпертензією не слід приймати дулоксетин. Серотоніновий синдром. Як і у випадку з іншими серотонінергічними агентами, серотоніновий синдром, потенційно небезпечний для життя стан, може виникати при лікуванні дулоксетином, особливо при одночасному застосуванні з іншими серотонінергічними засобами, включаючи СІЗЗС, селективні інгібітори зворотного захоплення норепінефрину (СІЗЗП) та засобами, що порушують метаболізм серотоніну, такі як ІМАО, антипсихотики або інші антагоністи допаміну, які можуть впливати на серотонінергічні нейротрансмітерні системи. Симптоми серотонінового синдрому можуть включати зміни психічного стану (наприклад, збудження, галюцинації, кому), вегетативну нестабільність (наприклад, тахікардію, лабільний кров'яний тиск, гіпертермію), нервово-м'язові аберації (наприклад, гіперрефлексію, неузгодженість) та/або (наприклад, блювання, діарею). Якщо спільна терапія дулоксетином та іншими серотонінергічними засобами, які можуть впливати на серотонінергічні та/або допамінергічні нейротрансмітерні системи, клінічно виправдана, рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом, особливо під час початку лікування та збільшення дози. Звіробій (Hypericum perforatum). Побічні реакції можуть бути більш поширені при одночасному застосуванні дулоксетину та рослинних препаратів, що містять звіробій (Hypericum perforatum). Суїцидальна поведінка. Небезпека вчинення суїциду та самоушкоджень існує у всіх пацієнтів з депресією та деякими іншими психічними розладами. Ця небезпека зберігається до того часу, поки пацієнта не відбудеться значна ремісія. Оскільки покращення не може відбутися протягом перших кількох тижнів лікування або більше, слід уважно стежити за пацієнтами, доки не відбудеться значного поліпшення стану. Клінічний досвід показує, що ризик самогубства може збільшитись на ранніх стадіях одужання. Встановлено, що пацієнти, які мають в анамнезі спроби самогубства, або ті, які виявляють значну суїцидальну думку до початку лікування, наражаються на більший ризик суїцидальних думок або суїцидальній поведінці. Пацієнти цієї групи вимагають ретельного спостереження під час лікування. Реєструвались випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки як під час терапії дулоксетином або на початку лікування, так і після припинення лікування. Аналітичні огляди результатів низки досліджень із застосуванням антидепресантів для лікування психічних розладів вказують на підвищений ризик розвитку суїцидальних думок та/або суїцидальної поведінки у дітей, підлітків та дорослих віком до 25 років порівняно з плацебо. Пацієнти (та їх опікуни) повинні бути попереджені про необхідність контролювати будь-яке клінічне погіршення,суїцидальна поведінка чи думки та незвичайні зміни у поведінці та негайно звернутися за медичною допомогою, якщо з'являться ці симптоми. Підвищений ризик кровотечі. Є повідомлення про аномалії кровотечі, такі як синці, пурпура та шлунково-кишкові кровотечі у СІОЗС та ІОЗСН, включаючи дулоксетин. Обережність рекомендується пацієнтам, які приймають антикоагулянти та/або лікарські засоби, які, як відомо, впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, нестероїдні протизапальні препарати або ацетилсаліцилову кислоту) та у пацієнтів зі схильністю до кровотеч в анамнезі. Гіпонатріємія Дуже рідко повідомлялося про випадки гіпонатріємії (у деяких випадках вміст натрію сироватки був нижчий за 110 ммоль/л). Гіпонатріємія може бути спричинена синдромом невідповідної секреції протипухлинного гормону (SIADH). Більшість цих випадків реєструвалося у людей похилого віку, особливо у поєднанні з історією або станом, що спричиняє зміну балансу рідини в організмі. Необхідно виявляти обережність у пацієнтів з підвищеним ризиком гіпонатріємії, таких як літні пацієнти з цирозом печінки або зневоднені пацієнти або пацієнти, які отримують діуретики. Синдром «скасування». Симптоми синдрому «скасування» при припиненні лікування спостерігаються часто, особливо якщо припинення лікування відбувається раптово. У клінічних дослідженнях побічні явища, що спостерігалися при раптовому припиненні лікування, були приблизно у 45% пацієнтів, які отримували Депратал®, і у 23% пацієнтів, які приймали плацебо. Ризик появи симптомів синдрому «скасування», що спостерігаються у СІОЗС та ІОЗСН, може залежати від кількох факторів, включаючи тривалість та величину дози, швидкість зниження дози. Реакції, що найчастіше реєструються, перераховані в розділі «Побічна дія». Як правило, ці симптоми легкі та помірні, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Зазвичай вони виникають протягом перших днів після припинення лікування, але були також дуже рідкісні повідомлення про такі симптоми у пацієнтів, які випадково пропустили дозу. Як правило, ці симптоми проходять самі собою протягом 2 тижнів, хоча у деяких людей вони можуть тривати 2-3 місяці та більше. Тому рекомендується при припиненні лікування дозу дулоксетину поступово знижувати протягом не менше 2 тижнів відповідно до потреб пацієнта. Акатізія / психомоторне занепокоєння Застосування дулоксетину пов'язане з розвитком акатизії, що характеризується суб'єктивно неприємним або тривожним занепокоєнням та необхідністю часто переміщатися, неможливістю сидіти або стояти на місці. Це, швидше за все, відбувається протягом перших кількох тижнів лікування. Для пацієнтів, у яких ці симптоми розвиваються, збільшення дози не рекомендується. Гепатит / Підвищені активності печінкових ферментів У зв'язку з прийомом дулоксетину реєструвалися випадки пошкодження печінки, зокрема підвищення активності ферментів печінки. Більшість цих випадків мало місце у перші місяці лікування, мали минущий характер і зникали мимовільно. Серйозне підвищення активності ферментів печінки (в 10 разів і більше перевищує верхню межу норми), а також ураження печінки холестатичного або змішаного генезу відзначалися рідко, і в ряді випадків були пов'язані з надмірним вживанням алкоголю або з попереднім захворюванням печінки. які вживають алкоголь або приймають інші лікарські засоби, які можуть викликати пошкодження печінки, а також із захворюваннями печінки. Інгібітори моноаміноксидазу (ІМАО) У пацієнтів, які приймають інгібітор зворотного захоплення серотоніну в комбінації з ІМАО, відзначалися випадки серйозних реакцій, іноді з летальним результатом, серед яких зустрічалися гіпертермія, ригідність, міоклонус, периферичні порушення з можливими різкими коливаннями показників життєво важливих функцій та зміни псих з переходом у делірій та кому. Ці реакції також спостерігалися у пацієнтів, яким незадовго до призначення ІМАО було відмінено інгібітор зворотного захоплення серотоніну. У деяких випадках пацієнти мали симптоми, характерні для злоякісного нейролептичного синдрому. Ефекти комбінованого застосування дулоксетину та ІМАО не оцінювалися ні у людей, ні у тварин. Тому, враховуючи той факт, що дулоксетин є інгібітором зворотного захоплення і серотоніну, і норадреналіну,не рекомендується застосовувати дулоксетин у комбінації та ІМАО або протягом щонайменше 14 днів після припинення лікування ІМАО. Грунтуючись на тривалості періоду напіввиведення дулоксетину, слід зробити перерву як мінімум на 5 днів після закінчення прийому дулоксетину перед прийомом ІМАО. Цукор Кишковорозчинні таблетки Депратал містять стислий цукор, включаючи сахарозу. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості фруктози, мальабсорбції глюкози, галактози або недостатньої ізомальтазної сукрази не повинні приймати цей препарат. Особливі групи пацієнтів Діти та підлітки віком до 18 років. Депратал® не слід застосовувати при лікуванні дітей та підлітків віком до 18 років. Поведінка, пов'язана з самогубством (спроби самогубства та думки про самогубство), ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів) частіше спостерігалися у клінічних дослідженнях серед дітей та підлітків, які отримували антидепресанти, порівняно з тими, хто лікувався плацебо. Якщо виходячи з клінічної необхідності приймається рішення про лікування, пацієнт повинен ретельно стежити за появою суїцидальних симптомів. Крім того, відсутні довгострокові дані щодо безпеки дітей та підлітків щодо зростання, дозрівання та розвитку когнітивних та поведінкових особливостей. Пацієнти похилого віку Дані щодо застосування препарату Депратал у дозі 120 мг у літніх пацієнтів з основним депресивним розладом та генералізованим тривожним розладом обмежені. Тому слід виявляти обережність при лікуванні людей похилого віку максимальною дозуванням. Порушення функції печінки чи нирок. У пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок (КК Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На тлі прийому дулоксетину може спостерігатися седація, сонливість та інші побічні ефекти. У зв'язку з цим пацієнтам, які приймають дулоксетин, слід бути обережними при керуванні небезпечними механічними засобами, у тому числі автомобілем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Дозировка: 30 мг Фасовка: N14 Форма выпуска: капс. кишечнорастворимые Упаковка: упак. Производитель: Канонфарма продакшн ЗАО Завод-производитель: Канонфарма(Россия) Действующее вещество: Дулоксетин.

Дозування: 60 мг Фасування: N28 Форма выпуска: капс. кишечнорастворимые Упаковка: упак. Производитель: Канонфарма продакшн ЗАО Завод-производитель: Канонфарма(Россия) Действующее вещество: Дулоксетин.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 10 мг Фасовка: N28 Форма выпуска: таб. покрытые пленочной оболочкой Упаковка: блистер Производитель: КРКА д. д.

Дозування: 10 мг Фасування: N56 Форма выпуска: таб. покрытые пленочной оболочкой Упаковка: блистер Производитель: КРКА д. д.

Дозування: 10 мг Фасовка: N28 Форма выпуска: таб. диспергируемые Упаковка: блистер Производитель: КРКА д. д.

Дозування: 10 мг Фасовка: N56 Форма выпуска: таб. диспергируемые Упаковка: блистер Производитель: КРКА д. д.

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: есциталопрам (у формі оксалату) 10 мг. Таблетки по 10 мг, у блістері, 30 штук у картонній пачці.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивний.ФармакокінетикаВсмоктування не залежить від їди. Біодоступність – 80%. Час досягнення Cmax у плазмі – 4 год. Кінетика есциталопраму лінійна. Css досягається через 1 тиж. Середня Css становить 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) та досягається при дозі 10 мг/добу. Здається Vd - від 12 до 26 л/кг. Зв'язування з білками плазми – 80%. Метаболізується в печінці до активних деметильованого та дидеметильованого метаболітів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів становить 28-31% і менше 5% відповідно від концентрації есциталопраму. Метаболізм есциталопраму з утворенням деметильованого метаболіту відбувається головним чином за участю ізоферментів CYP2C19, CYPЗA4 та CYP2D6. У осіб із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 концентрація есциталопраму може бути вдвічі вищою,ніж у осіб із високою активністю цього ізоферменту. Значних змін концентрації препарату за слабкої активності ізоферменту CYP2D6 не відзначається. T1/2 після багаторазового застосування – 30 год. У основних метаболітів есциталопраму T1/2 більш тривалий. Кліренс – 0.6 л/хв. Есциталопрам та його основні метаболіти виводяться печінкою та більша частина – нирками, частково виводиться у формі глюкуронідів. T1/2 та AUC збільшується у пацієнтів похилого віку.T1/2 та AUC збільшується у пацієнтів похилого віку.T1/2 та AUC збільшується у пацієнтів похилого віку.ФармакодинамікаАнтидепресант. Селективно інгібує зворотне захоплення серотоніну; підвищує концентрацію нейромедіатора у синаптичній щілині, посилює та пролонгує дію серотоніну на постсинаптичні рецептори. Есциталопрам практично не зв'язується з серотоніновими (5-HT), допаміновими (D1 та D2) рецепторами, α-адрено-, м-холінорецепторами, а також з бензодіазепіновими та опіоїдними рецепторами. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні. після початку лікування. Максимальний терапевтичний ефект лікування панічних розладів досягається приблизно через 3 місяці після початку лікування.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.ІнструкціяВсередину, (не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини) незалежно від їди. Препарат можна застосовувати у будь-який час доби, бажано в той самий час. Рекомендується регулярно здійснювати оцінку лікування.Показання до застосуванняДепресивні епізоди будь-якого ступеня тяжкості; Панічні розлади з/без агорафобії; Соціальний тривожний розлад (соціальна фобія); Генералізований тривожний розлад; Обсесивно-компульсивний розлад.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до есциталопраму або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу цього препарату; Есциталопрам не слід застосовувати у поєднанні з інгібіторами моноаміноксидази (МАО), моноамінооксидази-А (МАО-А) або оборотними неселективними інгібіторами МАО; Есциталопрам протипоказаний при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT на ЕКГ (зокрема, з пімозидом, антиаритмічними препаратами ІА та ІІІ класів, трициклічними антидепресантами, макролідами), а також при вродженому подовженні інтервалу QT; Дитячий вік до 18 років є протипоказанням для застосування есциталопраму, оскільки ефективність та безпека його застосування у цьому віці не встановлена; Вагітність, період грудного вигодовування; Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв), гіпоманею, манією, при фармакологічно неконтрольованій епілепсії, при депресії із суїцидальними спробами, цукровому діабеті, у пацієнтів похилого віку, при цирозі печінки, при схильності до кровотечі. одночасно з прийомом лікарських засобів, що знижують поріг судомної готовності, що викликають гіпонатріємію, з етанолом, з препаратами, що метаболізуються за участю ізоферментів системи CYP2C19.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та дітям до 15 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: запаморочення, слабкість, безсоння або сонливість, судоми, тремор, рухові порушення, серотоніновий синдром (ажитація, тремор, міоклонус, гіпертермія), галюцинації, манія, сплутаність свідомості, ажитація, тривога, деперсоналізація, панічні атаки, підвищений , розлади зору. З боку травної системи: нудота, блювання, сухість слизової оболонки ротової порожнини, порушення смакових відчуттів, зниження апетиту, діарея, запор, зміна показників функції печінки. Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія. З боку ендокринної системи: зниження секреції АДГ, галакторея. Порушення з боку статевої системи: зниження лібідо, імпотенція, порушення еякуляції, аноргазмія (у жінок). З боку сечовивідної системи: затримка сечі. Дерматологічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, екхімози, пурпура, підвищене потовиділення. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції. З боку обміну речовин: гіпонатріємія, гіпертермія. З боку кістково-м'язової системи: артралгія, міалгія. Інші: синусити, синдром "скасування" (запаморочення, головний біль і нудота).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з інгібіторами МАО підвищується ризик серотонінового синдрому та серйозних побічних реакцій. Спільне застосування із серотонінергічними засобами (в т.ч. з трамадолом, триптанами) може призвести до розвитку серотонінового синдрому. При одночасному застосуванні з препаратами, що знижують поріг судомної готовності, підвищує ризик судом. Есциталопрам посилює ефекти триптофану та препаратів літію, підвищує токсичність препаратів звіробою, ефекти лікарських засобів, що впливають на згортання крові (необхідний контроль показників згортання крові). Препарати, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2С19 (в т.ч. омепразол), а також є сильними інгібіторами CYPЗА4 та CYP2D6 (в т.ч. флекаїнід, пропафенон, метопролол, дезіпрамін, кломіпрамін, кломіпрамін, концентрацію есциталопраму у плазмі крові. Есциталопрам підвищує концентрацію у плазмі дезіпраміну та метопрололу в 2 рази.Спосіб застосування та дозиЗалежно від показань разова доза – 10-20 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. Тривалість лікування – кілька місяців. При припиненні лікування доза повинна поступово знижуватись протягом 1-2 тижнів. для того, щоб уникнути виникнення синдрому "скасування". Для пацієнтів похилого віку (старше 65 років) рекомендована доза – 5 мг на добу, максимальна добова доза – 10 мг. При порушенні функції печінки рекомендована початкова протягом перших 2 тижнів. лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції, доза може бути збільшена до 10 мг на добу. Для пацієнтів із слабкою активністю ізоферменту CYP2С19 рекомендована початкова доза протягом перших 2 тижнів. лікування – 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції, доза може бути збільшена до 10 мг на добу.ПередозуванняЗапаморочення, тремор, ажитація, сонливість, потьмарення свідомості, у поодиноких випадках можливий розвиток серотонінового синдрому, судом та коми, тахікардія, зміни ЕКГ (зміна сегмента ST, зубця T, розширення комплексу QRS, подовження інтервалу QT), аритмії, пригнічення функції в , блювання, рабдоміоліз, метаболічний ацидоз, гіпокалієміяЗапобіжні заходи та особливі вказівкиЕсциталопрам слід призначати лише через 2 тижні. після відміни незворотних інгібіторів МАО та через 24 год після припинення терапії оборотним інгібітором МАО. Неселективні інгібітори МАО можна призначати не раніше, ніж через 7 днів після відміни есциталопраму. У деяких пацієнтів із панічним розладом на початку лікування есциталопрамом може спостерігатися посилення тривоги, яка зникає зазвичай протягом наступних 2 тижнів. лікування. Щоб зменшити ймовірність виникнення тривоги, рекомендується використовувати низькі початкові дози. Слід відмінити есциталопрам у разі розвитку епілептичних нападів або їх почастішання при фармакологічно неконтрольованій епілепсії. При розвитку маніакального стану есциталопрам слід скасувати. Есциталопрам здатний підвищувати концентрацію глюкози в крові при цукровому діабеті, що може вимагати корекції доз гіпоглікемічних препаратів. Клінічний досвід застосування есциталопраму свідчить про можливе збільшення ризику реалізації суїцидальних спроб у перші тижні терапії, у зв'язку з чим важливо здійснювати ретельне спостереження за пацієнтами в цей період. Гіпонатріємія, пов'язана зі зниженням секреції АДГ, на фоні прийому есциталопраму виникає рідко і зазвичай зникає при його скасуванні. При розвитку серотонінового синдрому есциталопрам слід негайно відмінити та призначити симптоматичне лікування. У період лікування пацієнтам слід уникати водіння автотранспорту та іншої діяльності, що потребує високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозировка: 10 мг Фасовка: N28 Форма выпуска: таб. покрытые пленочной оболочкой Упаковка: банка Производитель: Березовский фармацевтический завод ЗАО Завод-производитель: Березовский фарм. завод(Россия) Действующее вещество: Эсциталопрам.

Дозування: 10 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упакування: упак. Виробник: АЛСІ Фарма АТ Завод-производитель: АЛСИ Фарма(Россия) Действующее вещество: Эсциталопрам.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 20 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упакування: упак. Виробник: АЛСІ Фарма АТ Завод-виробник: АЛСІ Фарма(Росія) Діюча речовина: Есциталопрам.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 50 мг Фасування: N15 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Производитель: Эбботт Завод-производитель: Abbott Healthcare SAS(Нидерланды) Действующее вещество: Флувоксамин. .

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: флуоксетину гідрохлориду 22,36 мг у перерахунку на флуоксетин 20,00 мг; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат (цукор молочний), магнію стеарат; тверда капсула желатинова: желатин, титану діоксид, індигокармін. 30 капсул в упаковці.Опис лікарської формиКапсули №3 блакитного кольору. Вміст капсул – суміш гранул і порошку білого або білого з жовтуватим відтінком кольору. Допускається наявність окремих грудочків.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант, похідне пропіламіну. Механізм дії пов'язаний із вибірковою блокадою зворотного нейронального захоплення серотоніну в ЦНС. Флуоксетин є слабким антагоністом холіно-, адрено- та гістамінових рецепторів. На відміну від більшості антидепресантів, флуоксетин, мабуть, не спричиняє зниження функціональної активності постсинаптичних β-адренорецепторів. Сприяє покращенню настрою, зменшує почуття страху та напруження, усуває дисфорію. Не викликає седативного ефекту. При прийомі середніх терапевтичних дозах мало впливає функції серцево-судинної та інших систем.ФармакокінетикаВсмоктується із ШКТ. Слабко метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі не впливає на рівень всмоктування, хоча може уповільнювати його швидкість. Cmax у плазмі досягається через 6-8 год. Css у плазмі досягається лише після безперервного прийому протягом декількох тижнів. Зв'язування із білками 94.5%. Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується у печінці шляхом деметилювання з утворенням основного активного метаболіту норфлуоксетину. T1/2 флуоксетину становить 2-3 дні, норфлуоксетину – 7-9 днів. Виводиться нирками 80% та через кишечник – близько 15%.Показання до застосуванняДепресії різного генезу, обсесивно-компульсивні порушення, булімічний невроз.Протипоказання до застосуванняГлаукома, атонія сечового міхура, тяжкі порушення функції нирок, доброякісна гіперплазія передміхурової залози, одночасне призначення інгібіторів МАО, судомний синдром різного генезу, епілепсія, вагітність, лактація, підвищена чутливість до флуоксетину. З особливою обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, при епілептичних нападах в анамнезі, серцево-судинних захворюваннях.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: можливі стан тривоги, тремор, нервозність, сонливість, біль голови, порушення сну. З боку травної системи: можливі діарея, нудота. З боку обміну речовин: можливі посилення потовиділення, гіпоглікемія, гіпонатріємія (особливо у пацієнтів похилого віку та при гіповолемії). Репродуктивна система: зниження лібідо. Алергічні реакції: можливі висипання на шкірі, свербіж. Інші: біль у суглобах і м'язах, утруднене дихання, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що надають пригнічуючий вплив на ЦНС, з етанолом можливе значне посилення пригнічуючої дії на ЦНС, а також підвищення ймовірності розвитку судом. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО, фуразолідоном, прокарбазином, триптофаном можливий розвиток серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, гіпоманіакальний стан, руховий занепокоєння, ажитація, судоми, дизартрія, гіпертонічний криз, озноб, тремор, нудота). При одночасному застосуванні флуоксетин пригнічує метаболізм трициклічних та тетрациклічних антидепресантів, тразодону, карбамазепіну, діазепаму, метопрололу, терфенадину, фенітоїну, що призводить до збільшення їх концентрації у сироватці крові, посилення їх терапевтичної та побічної дії. При одночасному застосуванні можливе пригнічення біотрансформації препаратів, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2D6. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами можливе посилення їхньої дії. Є повідомлення про посилення ефектів варфарину при одночасному застосуванні з флуоксетином. При одночасному застосуванні з галоперидолом, флуфеназином, мапротиліном, метоклопрамідом, перфеназином, периціазином, пімозидом, рисперидоном, сульпіридом, трифлуоперазином описані випадки розвитку екстрапірамідних симптомів та дистонії; з декстрометорфаном – описаний випадок розвитку галюцинацій; з дигоксином – випадок підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові. При одночасному застосуванні з солями літію можливе підвищення або зменшення концентрації літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні можливе збільшення концентрації іміпраміну або дезіпраміну у плазмі крові у 2-10 разів (може зберігатися протягом 3 тижнів після відміни флуоксетину). При одночасному застосуванні з пропофолом описаний випадок, у якому спостерігалися спонтанні руху; з фенілпропаноламіном - описаний випадок, у якому спостерігалися запаморочення, зменшення маси тіла, гіперактивність. При одночасному застосуванні можливе посилення ефектів флекаїніду, мексилетину, пропафенону, тіоридазину, зуклопентиксолу.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 20 мг 1 раз на добу у першій половині дня; при необхідності доза може бути збільшена через 3-4 тижні. Частота прийому – 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза прийому внутрішньо для дорослих становить 80 мг.ПередозуванняСимптоми: психомоторне збудження, судомні напади, порушення серцевого ритму, тахікардія, нудота, блювання. Лікування: специфічні антагоністи до флуоксетину не знайдено. Проводиться симптоматична терапія, промивання шлунка із призначенням активованого вугілля, при судомах – діазепам, підтримка дихання, серцевої діяльності, температури тіла.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із цукровим діабетом можлива зміна рівня глюкози у крові, що потребує корекції режиму дозування гіпоглікемічних препаратів. При застосуванні у ослаблених хворих під час прийому флуоксетину зростає ймовірність розвитку епілептичних нападів. При одночасному застосуванні флуоксетину та електросудомної терапії можливий розвиток тривалих епілептичних нападів. Флуоксетин можна застосовувати не раніше ніж через 14 днів після відміни інгібіторів МАО. Період після відміни флуоксетину до початку терапії інгібіторами МАО повинен становити не менше ніж 5 тижнів. Пацієнтам похилого віку потрібна корекція режиму дозування. Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 капсулі міститься активна речовина: флуоксетину гідрохлорид 11.18 мг, що відповідає вмісту флуоксетину 10 мг. 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант, похідне пропіламіну. Механізм дії пов'язаний із вибірковою блокадою зворотного нейронального захоплення серотоніну в ЦНС. Флуоксетин є слабким антагоністом холіно-, адрено- та гістамінових рецепторів. На відміну від більшості антидепресантів, флуоксетин, мабуть, не спричиняє зниження функціональної активності постсинаптичних β-адренорецепторів. Сприяє покращенню настрою, зменшує почуття страху та напруження, усуває дисфорію. Не викликає седативного ефекту. При прийомі середніх терапевтичних дозах мало впливає функції серцево-судинної та інших систем.ФармакокінетикаВсмоктується із ШКТ. Слабко метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі не впливає на рівень всмоктування, хоча може уповільнювати його швидкість. C max ;у плазмі досягається через 6-8 год. Css ;у плазмі досягається тільки після безперервного прийому протягом декількох тижнів. Зв'язування із білками 94.5%. Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується у печінці шляхом деметилювання з утворенням основного активного метаболіту норфлуоксетину. T1/2; флуоксетину становить 2-3 дні, норфлуоксетину - 7-9 днів. Виводиться нирками 80% та через кишечник – близько 15%.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресії різного генезу, обсесивно-компульсивні порушення, булімічний невроз.Протипоказання до застосуванняГлаукома, атонія сечового міхура, тяжкі порушення функції нирок, доброякісна гіперплазія передміхурової залози, одночасне призначення інгібіторів МАО, судомний синдром різного генезу, епілепсія, вагітність, лактація, підвищена чутливість до флуоксетину.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена.Побічна діяЗ боку ЦНС: можливі стан тривоги, тремор, нервозність, сонливість, головний біль, порушення сну. З боку травної системи: можливі діарея, нудота. З боку обміну речовин: можливі посилення потовиділення, гіпоглікемія, гіпонатріємія (особливо у пацієнтів похилого віку та при гіповолемії). З боку репродуктивної системи: зниження лібідо. Алергічні реакції: можливі шкірний висип, свербіж. Інші: біль у суглобах і м'язах, утруднене дихання, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що надають пригнічуючий вплив на ЦНС, з етанолом можливе значне посилення пригнічуючої дії на ЦНС, а також підвищення ймовірності розвитку судом. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО, фуразолідоном, прокарбазином, триптофаном можливий розвиток серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, гіпоманіакальний стан, руховий занепокоєння, ажитація, судоми, дизартрія, гіпертонічний криз, озноб, тремор, нудота). При одночасному застосуванні флуоксетин пригнічує метаболізм трициклічних та тетрациклічних антидепресантів, тразодону, карбамазепіну, діазепаму, метопрололу, терфенадину, фенітоїну, що призводить до збільшення їх концентрації у сироватці крові, посилення їх терапевтичної та побічної дії. При одночасному застосуванні можливе пригнічення біотрансформації препаратів, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2D6. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами можливе посилення їхньої дії. Є повідомлення про посилення ефектів варфарину при одночасному застосуванні з флуоксетином. При одночасному застосуванні з галоперидолом, флуфеназином, мапротиліном, метоклопрамідом, перфеназином, периціазином, пімозидом, рисперидоном, сульпіридом, трифлуоперазином описані випадки розвитку екстрапірамідних симптомів та дистонії; з декстрометорфаном – описаний випадок розвитку галюцинацій; з дигоксином – випадок підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові. При одночасному застосуванні з солями літію можливе підвищення або зменшення концентрації літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні можливе збільшення концентрації іміпраміну або дезіпраміну у плазмі крові у 2-10 разів (може зберігатися протягом 3 тижнів після відміни флуоксетину). При одночасному застосуванні з пропофолом описаний випадок, у якому спостерігалися спонтанні руху; з фенілпропаноламіном - описаний випадок, у якому спостерігалися запаморочення, зменшення маси тіла, гіперактивність. При одночасному застосуванні можливе посилення ефектів флекаїніду, мексилетину, пропафенону, тіоридазину, зуклопентиксолу.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 20 мг 1 раз на добу у першій половині дня; при необхідності доза може бути збільшена через 3-4 тижні. Частота прийому – 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза при прийомі внутрішньо для дорослих становить 80 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, при епілептичних нападах в анамнезі, серцево-судинних захворюваннях. У пацієнтів із цукровим діабетом можлива зміна рівня глюкози у крові, що потребує корекції режиму дозування гіпоглікемічних препаратів. При застосуванні у ослаблених хворих під час прийому флуоксетину зростає ймовірність розвитку епілептичних нападів. При одночасному застосуванні флуоксетину та електросудомної терапії можливий розвиток тривалих епілептичних нападів. Флуоксетин можна застосовувати не раніше ніж через 14 днів після відміни інгібіторів МАО. Період після відміни флуоксетину до початку терапії інгібіторами МАО повинен становити не менше ніж 5 тижнів. Пацієнтам похилого віку потрібна корекція режиму дозування. Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 капсулі міститься активна речовина: флуоксетину гідрохлорид 11.18 мг, що відповідає вмісту флуоксетину 10 мг. 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант, похідне пропіламіну. Механізм дії пов'язаний із вибірковою блокадою зворотного нейронального захоплення серотоніну в ЦНС. Флуоксетин є слабким антагоністом холіно-, адрено- та гістамінових рецепторів. На відміну від більшості антидепресантів, флуоксетин, мабуть, не спричиняє зниження функціональної активності постсинаптичних β-адренорецепторів. Сприяє покращенню настрою, зменшує почуття страху та напруження, усуває дисфорію. Не викликає седативного ефекту. При прийомі середніх терапевтичних дозах мало впливає функції серцево-судинної та інших систем.ФармакокінетикаВсмоктується із ШКТ. Слабко метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі не впливає на рівень всмоктування, хоча може уповільнювати його швидкість. C max  у плазмі досягається через 6-8 год. Css у плазмі досягається лише після безперервного прийому протягом декількох тижнів. Зв'язування із білками 94.5%. Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується у печінці шляхом деметилювання з утворенням основного активного метаболіту норфлуоксетину. T1/2 флуоксетину становить 2-3 дні, норфлуоксетину – 7-9 днів. Виводиться нирками 80% та через кишечник – близько 15%.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресії різного генезу, обсесивно-компульсивні порушення, булімічний невроз.Протипоказання до застосуванняГлаукома, атонія сечового міхура, тяжкі порушення функції нирок, доброякісна гіперплазія передміхурової залози, одночасне призначення інгібіторів МАО, судомний синдром різного генезу, епілепсія, вагітність, лактація, підвищена чутливість до флуоксетину.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: можливі стан тривоги, тремор, нервозність, сонливість, біль голови, порушення сну. З боку травної системи: можливі діарея, нудота. З боку обміну речовин: можливі посилення потовиділення, гіпоглікемія, гіпонатріємія (особливо у пацієнтів похилого віку та при гіповолемії). Репродуктивна система: зниження лібідо. Алергічні реакції: можливі висипання на шкірі, свербіж. Інші: біль у суглобах і м'язах, утруднене дихання, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що надають пригнічуючий вплив на ЦНС, з етанолом можливе значне посилення пригнічуючої дії на ЦНС, а також підвищення ймовірності розвитку судом. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО, фуразолідоном, прокарбазином, триптофаном можливий розвиток серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, гіпоманіакальний стан, руховий занепокоєння, ажитація, судоми, дизартрія, гіпертонічний криз, озноб, тремор, нудота). При одночасному застосуванні флуоксетин пригнічує метаболізм трициклічних та тетрациклічних антидепресантів, тразодону, карбамазепіну, діазепаму, метопрололу, терфенадину, фенітоїну, що призводить до збільшення їх концентрації у сироватці крові, посилення їх терапевтичної та побічної дії. При одночасному застосуванні можливе пригнічення біотрансформації препаратів, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2D6. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами можливе посилення їхньої дії. Є повідомлення про посилення ефектів варфарину при одночасному застосуванні з флуоксетином. При одночасному застосуванні з галоперидолом, флуфеназином, мапротиліном, метоклопрамідом, перфеназином, периціазином, пімозидом, рисперидоном, сульпіридом, трифлуоперазином описані випадки розвитку екстрапірамідних симптомів та дистонії; з декстрометорфаном – описаний випадок розвитку галюцинацій; з дигоксином – випадок підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові. При одночасному застосуванні з солями літію можливе підвищення або зменшення концентрації літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні можливе збільшення концентрації іміпраміну або дезіпраміну у плазмі крові у 2-10 разів (може зберігатися протягом 3 тижнів після відміни флуоксетину). При одночасному застосуванні з пропофолом описаний випадок, у якому спостерігалися спонтанні руху; з фенілпропаноламіном - описаний випадок, у якому спостерігалися запаморочення, зменшення маси тіла, гіперактивність. При одночасному застосуванні можливе посилення ефектів флекаїніду, мексилетину, пропафенону, тіоридазину, зуклопентиксолу.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 20 мг 1 раз на добу у першій половині дня; при необхідності доза може бути збільшена через 3-4 тижні. Частота прийому – 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза прийому внутрішньо для дорослих становить 80 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, при епілептичних нападах в анамнезі, серцево-судинних захворюваннях. У пацієнтів із цукровим діабетом можлива зміна рівня глюкози у крові, що потребує корекції режиму дозування гіпоглікемічних препаратів. При застосуванні у ослаблених хворих під час прийому флуоксетину зростає ймовірність розвитку епілептичних нападів. При одночасному застосуванні флуоксетину та електросудомної терапії можливий розвиток тривалих епілептичних нападів. Флуоксетин можна застосовувати не раніше ніж через 14 днів після відміни інгібіторів МАО. Період після відміни флуоксетину до початку терапії інгібіторами МАО повинен становити не менше ніж 5 тижнів. Пацієнтам похилого віку потрібна корекція режиму дозування. Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 капсулі міститься активна речовина: флуоксетину гідрохлорид 22.36 мг, що відповідає вмісту флуоксетину 20 мг. 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант, похідне пропіламіну. Механізм дії пов'язаний із вибірковою блокадою зворотного нейронального захоплення серотоніну в ЦНС. Флуоксетин є слабким антагоністом холіно-, адрено- та гістамінових рецепторів. На відміну від більшості антидепресантів, флуоксетин, мабуть, не спричиняє зниження функціональної активності постсинаптичних β-адренорецепторів. Сприяє покращенню настрою, зменшує почуття страху та напруження, усуває дисфорію. Не викликає седативного ефекту. При прийомі середніх терапевтичних дозах мало впливає функції серцево-судинної та інших систем.ФармакокінетикаВсмоктується із ШКТ. Слабко метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі не впливає на рівень всмоктування, хоча може уповільнювати його швидкість. C max ;у плазмі досягається через 6-8 год. Css ;у плазмі досягається тільки після безперервного прийому протягом декількох тижнів. Зв'язування із білками 94.5%. Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується у печінці шляхом деметилювання з утворенням основного активного метаболіту норфлуоксетину. T1/2; флуоксетину становить 2-3 дні, норфлуоксетину - 7-9 днів. Виводиться нирками 80% та через кишечник – близько 15%.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресії різного генезу, обсесивно-компульсивні порушення, булімічний невроз.Протипоказання до застосуванняГлаукома, атонія сечового міхура, тяжкі порушення функції нирок, доброякісна гіперплазія передміхурової залози, одночасне призначення інгібіторів МАО, судомний синдром різного генезу, епілепсія, вагітність, лактація, підвищена чутливість до флуоксетину.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена.Побічна діяЗ боку ЦНС: можливі стан тривоги, тремор, нервозність, сонливість, головний біль, порушення сну. З боку травної системи: можливі діарея, нудота. З боку обміну речовин: можливі посилення потовиділення, гіпоглікемія, гіпонатріємія (особливо у пацієнтів похилого віку та при гіповолемії). З боку репродуктивної системи: зниження лібідо. Алергічні реакції: можливі шкірний висип, свербіж. Інші: біль у суглобах і м'язах, утруднене дихання, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що надають пригнічуючий вплив на ЦНС, з етанолом можливе значне посилення пригнічуючої дії на ЦНС, а також підвищення ймовірності розвитку судом. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО, фуразолідоном, прокарбазином, триптофаном можливий розвиток серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, гіпоманіакальний стан, руховий занепокоєння, ажитація, судоми, дизартрія, гіпертонічний криз, озноб, тремор, нудота). При одночасному застосуванні флуоксетин пригнічує метаболізм трициклічних та тетрациклічних антидепресантів, тразодону, карбамазепіну, діазепаму, метопрололу, терфенадину, фенітоїну, що призводить до збільшення їх концентрації у сироватці крові, посилення їх терапевтичної та побічної дії. При одночасному застосуванні можливе пригнічення біотрансформації препаратів, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2D6. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами можливе посилення їхньої дії. Є повідомлення про посилення ефектів варфарину при одночасному застосуванні з флуоксетином. При одночасному застосуванні з галоперидолом, флуфеназином, мапротиліном, метоклопрамідом, перфеназином, периціазином, пімозидом, рисперидоном, сульпіридом, трифлуоперазином описані випадки розвитку екстрапірамідних симптомів та дистонії; з декстрометорфаном – описаний випадок розвитку галюцинацій; з дигоксином – випадок підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові. При одночасному застосуванні з солями літію можливе підвищення або зменшення концентрації літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні можливе збільшення концентрації іміпраміну або дезіпраміну у плазмі крові у 2-10 разів (може зберігатися протягом 3 тижнів після відміни флуоксетину). При одночасному застосуванні з пропофолом описаний випадок, у якому спостерігалися спонтанні руху; з фенілпропаноламіном - описаний випадок, у якому спостерігалися запаморочення, зменшення маси тіла, гіперактивність. При одночасному застосуванні можливе посилення ефектів флекаїніду, мексилетину, пропафенону, тіоридазину, зуклопентиксолу.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 20 мг 1 раз на добу у першій половині дня; при необхідності доза може бути збільшена через 3-4 тижні. Частота прийому – 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза при прийомі внутрішньо для дорослих становить 80 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, при епілептичних нападах в анамнезі, серцево-судинних захворюваннях. У пацієнтів із цукровим діабетом можлива зміна рівня глюкози у крові, що потребує корекції режиму дозування гіпоглікемічних препаратів. При застосуванні у ослаблених хворих під час прийому флуоксетину зростає ймовірність розвитку епілептичних нападів. При одночасному застосуванні флуоксетину та електросудомної терапії можливий розвиток тривалих епілептичних нападів. Флуоксетин можна застосовувати не раніше ніж через 14 днів після відміни інгібіторів МАО. Період після відміни флуоксетину до початку терапії інгібіторами МАО повинен становити не менше ніж 5 тижнів. Пацієнтам похилого віку потрібна корекція режиму дозування. Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: флуоксетину гідрохлорид (у перерахунку на флуоксетин) 22.4 мг (20 мг); допоміжні речовини-, лактози моногідрат (цукор молочний) 80.8 мг або 161,6 мг: повідон (полівінілпіролідон) 4 мг або 8 мг; крохмаль картопляний 3 мг або 6 мг; стеарат кальцію 1 мг або 2 мг; склад твердих желатинових капсул №4 (для дозування 10 мг): желатин, вода, титану діоксид; склад твердих желатинових капсул № 2 (для дозування 20 мг): (желатин, вода, гітану діоксид, заліза оксид жовтий, індигокармії). По 7 або 10 капсул в контурне осередкове впакування. По 20, 30, 50 або 100 капсул у полімерні банки. Кожну банку або 2. 4 контурних осередкових упаковок по 7 капсул або 2. 3, 5, 10 контурних осередкових упаковок по 10 капсул разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з коробкового картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №4 білого кольору з кришечками білого кольору (для дозування 10 мг) або №2 білого кольору з кришечками зеленого кольору (для дозування 20 мг); вміст капсул: гранули та порошок білого або білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція При прийомі внутрішньо флуоксетин добре всмоктується. Прийом їжі нс впливає на системну біодостунність флуоксетину, але прийом їжі може призвести до затримки абсорбції на 1-2 години, що, швидше за все, не має клінічної значущості. Таким чином, флуоксетин можна приймати під час їжі або незалежно від їди. Зв'язування з білками плазми Максимальна концентрація в плазмі досягається через 6-8 годин. При концентрації або 200 до 1000 нг/мл приблизно 94,5% флуоксетину in vitro пов'язано з білками плазми крові людини, включаючи альбумін та 1-кислий глікопротеїн. Флуоксетин має високий обсяг розподілу (20-40 л/кг). Значення Стах - 15-55 нг/мл. Рівноважні концентрації після тривалого прийому препарату аналогічні до концентрацій, що спостерігаються на 4-5 педелі прийому препарату. Метаболізм Після 30 днів прийому препарату в дозі 40 мг на добу спостерігалася концентрація флуоксетину в плазмі крові в діапазоні від 91 до 302 нг/мл та концентрація норфлуоксетину від 72 до 258 нг/мл. У популяції (приблизно 7%) спостерігалася знижена активність ізоферменту CY1P2D6), що здійснює метаболізм флуоксетину. Цих пацієнтів називають "повільними метаболізаторами" таких препаратів, як дебрізохії, декстрометорфан та трициклічних антидепресантів (ТЦА). У дослідженні з використанням мічених та немічених енащтіо.мерів, які вводилися у вигляді рацемічної суміші, метаболізм S флуоксетину у таких пацієнтів проходив повільніше, а концентрація S флуоксетину, отже, у них була вищою. Отже концентрація S норфлуоксетину у стані рівноваги була нижчою. Метаболізм R флуоксетину у цих пацієнтів проходив нормально. При порівнянні з "нормальними метаболізаторами" загальна сума рівноважних плазмових концентрацій 4 активних енантіомерів у "повільних метаболізаторів" не була суттєво вищою.Отже, загальна фармакологічна активність була практично однаковою. Метаболізм флуоксетину також йде через альтернативні ненасичені шляхи (не через ізофермент CYP2D6). Це пояснює досягнення флуоксетином рівноважного стану замість необмеженого збільшення концентрації. Так як у метаболізмі флуоксетину, як і в метаболізмі деяких інших сполук, включаючи ТЦА та інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), бере участь система ізоферменту CYP2D6, поєднане застосування з препаратами, які також метаболізуються даною ферментною системою (такі як ТЦА) до лікарневої взаємодії. Виведення Період напіввиведення флуоксетину становить від 4 до 6 днів, період напіввиведення норфлуоксетину - від 4 до 16 днів. Тривалий період напіввиведення зумовлює персистування флуоксетину протягом 5-6 тижнів після припинення лікування флуоксетином. Переважний (приблизно 60%) шлях виведення через нирки. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти Кінетичні показники здорових літніх папістів можна порівняти з показниками пацієнтів молодшого віку. Печінкова недостатність: При печінковій недостатності (алкогольний цироз печінки) період напіврозпаду флуоксетину та норфлуоксетину збільшено до 7 та 12 днів відповідно. У такому разі необхідно розглянути можливість зниження частоти застосування або нижчих доз. Ниркова недостатність: Після одноразового прийому флуоксетину у пацієнтів з легкою, середньою або повною (анрія нирковою недостатністю, кінетичні параметри не були змінені порівняно зі здоровими добровольцями. Однак після повторного введення може спостерігатись збільшення плато концентрації у плазмі крові.ФармакодинамікаАнтидепресант. Є селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну, що визначає механізм його дії. Флуоксстин практично не має спорідненості до інших рецепторів, наприклад до альфа1-, альфа2- та бета-адренергічних, серотонінергічних, дофамінергичесмі, гістамінсргнчеським 1, мускариновим і ГАМК-рецепторів, флуоксетин блокує захоплення серотоніну тромбоцитами.Показання до застосуваннядепресії різної етіології; нервова булімія: як доповнення до психотерапії для зменшення неконтрольованого вживання їжі; обессивно-компульсивний розлад.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до флуоксетину або інших компонентів препарату; одночасний прийом інгібіторів моноамінооксидази (МАО) та період як мінімум 14 днів після їх відміни. Як мінімум 5-тижневий інтервал повинен бути між припиненням застосування флуоксетину та початком застосування інгібіторів МАО. Якщо флуоксетин призначений для постійного застосування та/або у високих дозах, інтервал між застосуванням флуоксетину та інгібіторів МАО має бути збільшений; одночасний прийом тіоридазину та період до 5 тижнів після його відміни; одночасний прийом пімозиду; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази та глюкозо-галактозія мальабсорбція. З обережністю: цукровий діабет, епілепсія (зокрема в анамнезі), суїцидальна налаштованість.Вагітність та лактаціяЕпідеміологічні дослідження, в яких оцінювався ризик, пов'язаний з прийомом флуоксетину на ранніх термінах вагітності, дали неоднозначні результати без переконливого обґрунтування існування підвищеного ризику розвитку вроджених аномалій у плода. якщо мати приймала флуоксетин під час першого триместру вагітності. Також слід виявляти обережність на пізніх термінах вагітності, оскільки у випадку, якщо мати приймала флуоксетин незадовго до пологів, є рідкісні повідомлення про розвиток "синдрому відміни" у новонародженого (респіраторний дистресс-синдром, ціаноз, апное, судоми, нестабільна температура, блювання. , гіпоглікемія, м'язова гіпотонія або гіпертонія, тремор, безперервний плач,короткочасне підвищення нервово-рефлекторної збудливості, труднощі при годівлі, прискорене дині та дратівливість). Немовлята, матері яких приймали СІЗЗС на пізніх термінах вагітності, перебували у групі підвищеного ризику розвитку персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених, частоту виникнення якої неможливо оцінити на підставі наявних даних. Флуоксетин проникає в грудне молоко, отже, слід виявляти обережність при призначенні флуоксетину годуючим матерям. Якщо застосування флуоксетину вважається за необхідне, грудне вигодовування слід припинити. Якщо грудне вигодовування продовжено, необхідно знизити дозу прийому флуоксетину. Вплив флуоксетину на процес пологів у людини невідомий. За результатами проведених доклінічних та клінічних досліджень виявлено, що флуоксетин може пошкоджувати генетичну структуру сперматозоїдів, тим самим погіршуючи якість сперми. Дане явище є оборотним, якість сперми відновлюється після відміни препарату.Побічна діяЧастота побічних ефектів оцінювалася так: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, 1/1000,1/10000). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія; частота невідома – панцитопенія. Порушення з боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, кропив'янка, сироваткова хвороба. Порушення з боку ендокринної системи: частота невідома – порушена секреція антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – зниження апетиту (включаючи анорексію); рідко – гіпонатріємія. Порушення психіки: дуже часто - безсоння (включаючи ранні ранкові пробудження, порушення засипання, порушення сну серед ночі, незвичайні сновидіння (включаючи кошмарні сновидіння); часто - тривога, нервозність, неспокій, напруга, зниження лібідо (включаючи втрату , підвищення настрою, ейфорія, порушення мислення, бруксизм, порушення оргазму (включаючи аморгазмію), рідко - гіпоманія, галюцинації, ажитація, панічні атаки; . Порушення з боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто - запаморочення, порушення уваги, дисгевзія, летаргія, сонливість (включаючи надмірну денну сонливість та седацію), тремор: нечасто - психомоторна гіперактивність, дискенезія, атаксія, порушення рівноваги, міоклонус, порушення пам'яті: рідко - судоми, акатизія частота невідома серотаніновий синдром, дисфемія. Порушення з боку органу зору: часто – нечіткість зору; нечасто – мідріаз. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: частота невідома – шум у вухах. Порушення з боку серця: часто – відчуття серцебиття. Порушення з боку судин: часто – припливи (включаючи "припливи" спека); нечасто – зниження артеріального тиску; рідко – васкуліт, вазодилатація. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – позіхання; нечасто – задишка; рідко – фарингіт; часто та невідома – запальні процеси в легенях (з різною гістопатологією та фіброзом), епістаксис. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея, нудота; часто блювання, диспепсія, сухість у роті; нечасто – дисфагія; рідко – біль у стравоході; частота невідома - шлунково-кишкові кровотечі (включаючи кровоточивість варикозно розширених вен стравоходу, ясен та слизової оболонки порожнини рота, криваву блювоту, кров'янистий стілець, гематоми (внутрішньочеревні, перитонеальні), кровотечі (анальні, стравохідні, шлункові, , перитонеальні, ректальні), кров'янистий рідкий випорожнення та ентероколіт, дивертикуліт, геморагічний гастрит, мелена, геморагічні виразки (стравохідні, гастральні, дуоденальні). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – ідіосинкратичний гепатит. Порушення з боку шкіри і підшкірних тканин: часто - висип (включаючи еритему, лущення, пітницю, еритематозний висип, фолікулярний висип, розлитий висип, макульозний висип, макулопапулезнуга висип, кореподібний висип, кореподібний висип, кореподібний висип, свербіж, гіпергідроз; нечасто – алопеція; рідко – екхімоз, фотосенсибілізація, пурпура: частота невідома – мультиформна еритема (може переходити в синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – артралгія; нечасто – м'язові посмикування, частота невідома – міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – прискорені позиви до сечовипускання (включаючи поллакіурію); нечасто – дизурія; рідко – затримка сечі; частота невідома – порушення сечовипускання. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: часто – гінекологічні кровотечі (включаючи кровотечі шийки матки, дисфункцію матки, маткові кровотечі, генітальні кровотечі, менометрораггію, меноррапно, постменопаузальні кровотечі, вагінальні кровотечі); еректильна дисфункція, порушення еякуляції (включаючи відсутність еякуляції, еякуляторну дисфункцію, передчасну еякуляцію, затримку еякуляції, ретроградну еякуляцію; рідко – галакторея; частота невідома – пріапізм, гіперпролактинемія. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – млявість (включаючи астенію): часто – відчуття занепокоєння, озноб; нечасто – нездужання, порушення самопочуття, відчуття холоду, відчуття жару, холодний нот, схильність до утворення синців; частота невідома – кровотечі зі слизових оболонок. Лабораторні та інструментальні дані: часто – зниження маси тіла; частота невідома – порушення показників функціонування печінки. Припинення прийому флуоксетину зазвичай призводить до виникнення симптомів відміни. Найчастіше повідомляється про наступні реакції: запаморочення, сенсорне порушення (вкручуючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та насичені сновидіння), астенія. ажитація або тривога, нудота та блювання, тремор та головний біль. Як правило, зазначені явища мають легкий або середній ступінь виразності та тяжкості та проходять мимовільно. Однак у деяких пацієнтів вони можуть бути більш вираженими та тривалими. У зв'язку з цим пацієнтам, які більше не потребують терапії флуоксетином, рекомендується скасовувати препарат, поступово знижуючи дозу. Переломи кісток: дані епідеміологічних досліджень, що проводилися головним чином серед пацієнтів у віці 50 років і старше, вказують на підвищення ризику переломів кісток у пацієнтів, які отримують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС). Причини, що ведуть до підвищення цього ризику, не встановлені.Взаємодія з лікарськими засобамиФлуоксетин та його основний метаболіт норфлуоксетин мають тривалі періоди напіввиведення, що необхідно враховувати при поєднанні флуоксетину з іншими препаратами, а також його заміні на інший антидепресант. Флуоксетин має високу спорідненість до білків плазми крові, тому поєднання флуоксетину з іншими препаратами, які також значною мірою пов'язуються з білками плазми, може призводити до зміни їх концентрацій. Кошти, що впливають на ЦНС: Були виявлені зміни концентрації фенітоїну, карбамазепіну, галоперидолу, клозапіну, іміпраміну та дезіпраміну в крові при поєднанні їх з флуоксетином. В окремих випадках відзначали прояви інтоксикації. Збільшення дози зазначених препаратів при їх одночасному застосуванні з флуоксетином слід проводити з обережністю та під контролем динаміки клінічного стану. Серотоніїергічні препарати: Одночасний прийом серотонінергічних препаратів (наприклад, СІОЗС та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (ІОЗСН), трамадолу та триптанів) сприяє також підвищенню ймовірності розвитку ссротонінового синдрому. Одночасний прийом триптанів сприяє також підвищенню ймовірності розвитку звуження коронарних судин та артеріальної гіпертензії. Бензодіазепіни: При одночасному застосуванні флуоксетину та бензодіазеїнів можливе збільшення періоду напіввиведення останніх. При сумісному прийомі діазепаму або алпразоламу з флуоксетином спостерігалося підвищення концентрації бспзодіазепіпів у крові та посилення його седативної дії. Інгібітори МАО Не рекомендується застосування флуоксетину у комбінації з інгібіторами МАО. При застосуванні флуоксетину з інгібіторами МАО (селегіліном, фуразолідоном, прокарбазином, а також триптофаном (попередник серотоніну) необхідно дотримуватися особливих запобіжних заходів: існує ризик розвитку серотоппнового синдрому, що проявляється в сплутаності свідомості, гіпоманіакальному стані, гіпоманіакальному стані, ознобі, треморі, нудоті, блювоті та діареї Рекомендується ретельний клінічний моніторинг Після застосування інгібіторів МАО призначення флуоксетину допускається не раніше, ніж через 14 днів Не слід застосовувати інгібіори МАО раніше, ніж через 5 тижнів після відміни флуоксетину. Літій та триптофан: Відомо про випадки розвитку серотонінового синдрому при одночасному застосуванні СІОЗС та літію або триптофану, у зв'язку з чим одночасне призначення флуоксетину з цими препаратами слід проводити з обережністю. При одночасному застосуванні флуоксетину та літію необхідний більш частий та ретельний контроль клінічного стану. Лікарські препарати, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2D6 системи цитохромів печінки: Одночасний прийом препаратів, основним шляхом біотрансформації яких є метаболізм за участю ізоферменту CYP2D6, та має малий інтервал терапевтичних доз (такі як пропафенон, карбамазепін, трициклічні антидепресанти) слід проводити з використанням мінімальних терапевтичних доз. Вищевикладене застосовується також у тому випадку, якщо минуло менше восьми тижнів після відміни флуоксетину. Непрямі антикоагулянти та інші препарати, що впливають на систему згортання крові (вар фарип, нестероїдні протизапальні препарати, ацетилсаліцилова кислота): відомо, про зміну антикоагулянтної дії (за лабораторними показниками та/або клінічними проявами) без будь-якої загальної характерної тенденції, посилення кровотеч при одночасному прийомі флуоксетину та оральних антикоагулянтів. Функціональний стан системи згортання крові у пацієнтів, які отримують варфарин, повинен ретельно контролюватись при призначенні та відміні флуоксетину. Препарати, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP3A4: У дослідженні взаємодії in vivo із застосуванням флуоксетину у поєднанні з одноразовими дозами терфеіадії (субстрат ізоферменту CYP3A4) не спостерігалося збільшення плазмової концентрації терфенадину. Крім того, дослідження in vitro показали, що інгібуюча активність кетоконазолу, потужного інгібітору ізоферменту СУРЗА4, не менше, у 100 разів перевищує активність флуоксетину або норфлуоксетину при інгібуванні метаболізму кількох субстратів даного ферменту, включаючи астемізол, циза. Такі дослідження вказують на те, що ступінь інгібування активності ізоленту CYP3A4 флуоксетином має невелике клінічне значення. Алкоголь: У експериментальних дослідженнях флуоксетин не сприяв збільшенню концентрації алкоголю у крові, і навіть посиленню ефектів алкоголю. Проте одночасний прийом СІЗЗЗ та алкоголю не рекомендується. Засоби, що містять звіробій продірявлений: Як і до інших СІЗЗС, можливий розвиток фармакодинамічної взаємодії між флуоксетином і засобами, що містять звіробій продірявлений, що може призводити до посилення небажаної дії.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Початкова доза становить 20 мг І раз на добу у першій половині дня. При необхідності може бути збільшена до 40-60 мг на добу, (на 20 мг на добу щодня), розділена на 2 прийоми. Максимальна добова доза – 80 мг. Клінічний ефект розвивається через 1-4 тижні після початку лікування, у деяких пацієнтів він може досягатись пізніше. При депресіях початкова доза становить 20 мг флуоксетину на добу у першій половині дня, незалежно від прийому пиши. При необхідності доза може бути збільшена до 40-60 мг на добу, розділених на 2-3 прийоми. Максимальна добова доза становить 80 мг. Клінічний ефект розвивається через 1-4 тижні від початку курсу лікування. У деяких пацієнтів може досягатися пізніше. При обсесивпо-компульсивних розладах рекомендована доза становить 20-60мг/сут, розділених на 2-3 прийоми. При нервовій булімії препарат застосовується у добовій дозі 60 мг. розділених на 2 прийоми. Тривалість прийому визначається лікарем і може тривати протягом кількох років. Скасування терапії флуоксетином слід проводити поступово протягом одного або двох тижнів, залежно від стану пацієнта (див. розділ "Особливі вказівки"). У пацієнтів похилого віку початкова доза, що рекомендується, становить 20 мг. При необхідності доза може бути збільшена до 40-60 мг/добу. розділених на 2-3 прийоми. Максимальна добова доза становить 80 мг. Тривалість лікування визначається лікарем. При необхідності можливе коригування дози препарату в процесі лікування залежно від стану пацієнта. Скасування флуокстину необхідно здійснювати поступово протягом одного або двох тижнів. У пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, низькою масою тіла, супутніми захворюваннями або які приймають інші лікарські препарати, слід зменшити дози та знизити частоту прийому.ПередозуванняСимптоми: зазвичай передозування лише флуоксетином має помірний характер. Симптоми передозування включають нудоту, блювання, судоми, порушення з боку серцево-судинної системи від асимптоматичної аритмії (атріовентрикулярний ритм і шлуночкова зритмія) або змін ЕКГ. характерні для подовження інтервалу QTC. до зупинки серця (включаючи дуже рідкісні випадки шлуночкової тахікардії типу "пірует"), порушення з боку дихальної системи та ознаки зміненого стану ЦНС від збудження до ко- Смертельні випадки внаслідок передозування флуоксстином були вкрай рідкісні. Лікування: рекомендується контролювати загальний стан та серцеву діяльність, поряд з проведенням загальних симптоматичних та підтримуючих заходів, промивання шлунка з призначенням активованого вугілля, при виникненні судом – діазепам, підтримка дихання, серцевої діяльності та температури тіла. Специфічний антидот невідомий. Ефективність форсованого діурезу, діалізу, гемоперфузії та перехресної трансфузії невисока. Під час лікування передозування слід враховувати вплив застосування кількох лікарських засобів. У пацієнтів, які раніше приймали трипіклітичні антидепресанти (ТЦА), необхідне додаткове застосування холінергічних препаратів та пресорних амінів. Також необхідне здійснення безперервного моніторингу серцевої діяльності, визначення концентрації ТЦА у плазмі крові,за необхідності – проведення реанімаційних заходів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїдальний ризик: При депресіях існує можливість суїцидальних спроб, які можуть зберігатися до настання стійкої ремісії. Як і у випадку інших препаратів близької фармакологічної дії (антидепресантів), були описані окремі випадки суїцидальних думок стравоходу на фоні терапії флуоксетипом або незабаром після її закінчення, необхідно ретельне спостереження за пацієнтами, що належать до групи ризику. Лікарям слід переконати пацієнтів негайно повідомляти про будь-які думки та почуття, що завдають занепокоєння. Незважаючи на те, що вплив флуоксетину на виникнення подібних випадків не було встановлено, дані об'єднаних досліджень застосування антидепресантів при психічних розладах виявили підвищений ризик виникнення суїцидальних думок та/або суїцидальної поведінки у пацієнтів молодого віку (менше 25 років) порівняно з плацебо. Лікарська терапія пацієнтів з високим ризиком повинна проходити під ретельним контролем. Лікарі повинні заохочувати пацієнтів різного віку повідомляти про будь-які неприємні думки та почуття, що виникають у будь-який момент терапії. У ході досліджень на дорослих пацієнтах з великим депресивним розладом в обох групах, які приймають плацебо та флуоксетин, було встановлено такі фактори ризику суїциду. До лікування: більш тяжкий перебіг депресії; наявність думок про смерть. Під час лікування: обтяження депресії; розвиток безсоння. У ході лікування флуоксетином фактором ризику став розвиток тяжкого психомоторного збудження (наприклад, ажитації, акатизії, паніки). Наявність або виникнення цих станів до або під час терапії є підставою посилити клінічний контроль або скоригувати лікування. Серцево-судинні ефекти: Зважаючи на можливий, пов'язаний з прийомом флуоксетину ризик подовження інтервалу QT. Ексетин слід застосовувати з обережністю пацієнтам із вродженим синдромом подовження інтервалу QT. набутим синдромом подовження інтервалу QT (наприклад, при змінному прийомі флуоксетину з препаратами, що подовжують інтервал QT), за наявності в анамнезі вказівок на збільшення тривалості інтервалу QT у родичів пацієнта. при інших клінічних станах, що спричиняють розвиток аритмії, наприклад, при гіпокаліємії або гіпомагніємії) або при підвищенні експозиції флуоксетину (наприклад, при зниженій функції печінки). Висипання на шкірі: Повідомляється про виникнення шкірного висипу, анафілактичних реакцій та прогресуючих системних порушень, іноді серйозних із залученням до патологічного процесу шкіри, нирок, печінки та легень у пацієнтів, які приймали флуоксетин. При появі висипу на шкірі або інших можливих алергічних реакцій, етіологія яких не може бути визначена, прийом флуоксетину слід відмінити. Електросудомна терапія (ЕСТ): Є рідкісні повідомлення про збільшення тривалості судом у пацієнтів, які приймають флуоксетин та отримують ЕСТ. у зв'язку з цим рекомендується дотримуватися обережності. Епілептичні напади: Як і у випадку інших антидепресантів, флуоксетин слід з обережністю призначати пацієнтам, у яких раніше відзначалися епілептичні напади. Манії: Антидепресанти слід застосовувати з обережністю пацієнтам з маїнями/гіпоманіями в анамнезі. Прийом флуоксетину, як і будь-якого іншого антидепресанту, необхідно припинити, якщо пацієнт перебувати в маніакальному стані. Акатизія/психомоторне занепокоєння: Застосування флуоксетину призводить до розвитку акатизії, яка проявляється суб'єктивно неприємними відчуттями або непосидючістю, необхідністю постійного руху, часто без можливості сидіти або стояти на місці. Найчастіше такі явища спостерігаються у період перших кількох тижнів лікування. Пацієнтам, у яких спостерігаються ці симптоми, підвищення дози флуоксетину небажане. Тамоксифен: Флуоксетин, як сильний інгібітор ізоферменту CYP2D6, може призвести до зниження концентрації ендоксифену, одного з найважливіших активних метаболітів тамоксифсна. Тому при терапії тамоксифеном застосування флуоксетину слід уникати. Втрата маси тіла: При застосуванні флуоксетину у пацієнтів може спостерігатися втрата маси тіла, однак, вона пропорційна початковій середній масі тіла. Гіпотатріємія: Відзначалися випадки гіпонатріємії (в окремих випадках рівень натрію у плазмі був менший за 110 ммоль/л). В основному подібні випадки відзначалися у літніх пацієнтів і пацієнтів, які отримували діуретики внаслідок зменшення об'єму циркулюючої крові. Глікемічний контроль: У пацієнтів, які страждають на цукровий діабет, під час лікування флуоксетином відзначалася гіпоглікемія, а після відміни препарату розвивалася гіперглікемія. На початку або після закінчення лікування флуоксетином може знадобитися коригування доз інсуліну та/або гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо. Печінкова/ниркова недостатність: Флуоксетин піддається інтенсивному метаболізму в печінці та виводиться нирками. Паннам з вираженими порушеннями функції печінки рекомендується призначати нижчі й флуоксетину, або призначати препарат через день. При прийомі флуоксетину у дозі 20 мг/добу протягом двох місяців пацієнтами з вираженими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну) Мідріаз: Повідомлялося про мідріаз, пов'язаний з прийомом флуоксетину. Слід бути обережними при призначенні флуоксетину пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або пацієнтам з ризиком розвитку гострої закритокутової глаукоми. Звіробій продірявлений: Як і до інших СІЗЗС, можливий розвиток фармакодинамічної взаємодії між флуоксетином та засобами, що містять звіробій продірявлений, що може призводити до посилення небажаної дії. Симптоми відміни: Часто при припиненні терапії флуоксетином, особливо при різкій відміні препарату, спостерігалися симптоми відміни. У клінічних дослідженнях приблизно у 60% пацієнтів розвивалися різні побічні явища при відміні терапії як у групі флуоксетину і так і в групі плацебо. У групі флуоксетину 17% цих явищ мали важкий характер, у rpyi пс плацебо - 12%. Ризик розвитку симптомів відміни залежить від кількох факторів, включаючи тривалість терапії дозу та швидкість зменшення дози. Найчастіше повідомлялося про запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння і глибокий сон), астенію, тривогу або збудження, нудоту та/або блювоту, тремор і головний біль. Зазвичай ці епізоди були легким або середнім ступенем вираженості, однак у деяких пацієнтів могли мати більш виражений характер. У більшості випадків ці явища дозволяються самостійно протягом двох тижнів, але іноді можуть бути тривалішими (2-3 місяці і більше). У зв'язку з цим скасування терапії флуоксетином слід проводити поступово протягом одного або двох тижнів, залежно від стану пацієнта. У поодиноких випадках повідомлялося про асоційований з прийомом флуоксетину, розвиток серотоннового синдрому або злоякісного нейролептичного синдрому (м'язова ригідність, гіпертермія, екстрапірамідні неврологічні розлади та кататонічні протвенія), особливо при сумісному застосуванні з іншими ссротонінергічними. /або нейролептиками. Так як ці синдроми можуть призвести до загрозливого життя станом, терапію флуоксетином необхідно припинити у разі поєднання симптомів: гіпертермії, ригідності, міоклонуса, розлади вегетативної нервової системи з розвитком коливання показників життєвих функцій, зміни психічного стану, включаючи сплутаність свідомості. можливим розвитком делірію та коми, і призначити відповідну терапію. Підвищена кровоточивість: СІОЗС та ІОЗСН, включаючи флуоксетин, можуть підвищувати схильність до кровоточивості, у тому числі в ділянці шлунково-кишкового тракту. У зв'язку з цим рекомендується бути обережним при призначенні флуоксетину пацієнтам, які одночасно отримують антикоагулянти та/або лікарські засоби, які можуть змінювати властивості тромбоцитів (наприклад, нестероїдні протизапальні препарати, ацетилсаліцилова кислота), або пацієнтам, у яких вже є підвищена кровоточивість. Усі пацієнти, які приймають антидепресанти за будь-якими показаннями, повинні бути відповідним спостереженням, необхідний ретельний контроль за появою ознак клінічного погіршення, суїцидальних намірів та незвичайних змін поведінки, особливо протягом перших місяців терапії або під час зміни дозування (збільшення або зниження). Перелічені далі симптоми спостерігалися у дорослих і дітей, які приймали антидепресанти при лікуванні великого депресивного розладу, а також при інших психічних і не психічних розладах: тривога, ажитація, панічні атаки, безсоння, дратівливість, ворожість, агресивність, імпульсивність, а манія. Незважаючи на те, що причинний зв'язок між появою таких симптомів та погіршенням депресії та/або появою суїцидальних намірів не встановлено, існує побоювання, що такі симптоми можуть бути попередниками появи суїцидальних намірів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Флуоксетин, як і будь-який препарат, що має психотропну дію, потенційно може впливати на поведінку та здатність до міркування. Пацієнтам не рекомендується керувати автотранспортними засобами, працювати з рушійними механізмами і виконати роботи на висоті до тих пір, поки вони не переконаються в тому, що препарат не впливає на психічну та рухову активність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 капсулі міститься активна речовина: флуоксетину гідрохлорид 22.36 мг, що відповідає вмісту флуоксетину 20 мг. 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант, похідне пропіламіну. Механізм дії пов'язаний із вибірковою блокадою зворотного нейронального захоплення серотоніну в ЦНС. Флуоксетин є слабким антагоністом холіно-, адрено- та гістамінових рецепторів. На відміну від більшості антидепресантів, флуоксетин, мабуть, не спричиняє зниження функціональної активності постсинаптичних β-адренорецепторів. Сприяє покращенню настрою, зменшує почуття страху та напруження, усуває дисфорію. Не викликає седативного ефекту. При прийомі середніх терапевтичних дозах мало впливає функції серцево-судинної та інших систем.ФармакокінетикаВсмоктується із ШКТ. Слабко метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі не впливає на рівень всмоктування, хоча може уповільнювати його швидкість. C max  у плазмі досягається через 6-8 год. Css у плазмі досягається лише після безперервного прийому протягом декількох тижнів. Зв'язування із білками 94.5%. Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується у печінці шляхом деметилювання з утворенням основного активного метаболіту норфлуоксетину. T1/2 флуоксетину становить 2-3 дні, норфлуоксетину – 7-9 днів. Виводиться нирками 80% та через кишечник – близько 15%.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресії різного генезу, обсесивно-компульсивні порушення, булімічний невроз.Протипоказання до застосуванняГлаукома, атонія сечового міхура, тяжкі порушення функції нирок, доброякісна гіперплазія передміхурової залози, одночасне призначення інгібіторів МАО, судомний синдром різного генезу, епілепсія, вагітність, лактація, підвищена чутливість до флуоксетину.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: можливі стан тривоги, тремор, нервозність, сонливість, біль голови, порушення сну. З боку травної системи: можливі діарея, нудота. З боку обміну речовин: можливі посилення потовиділення, гіпоглікемія, гіпонатріємія (особливо у пацієнтів похилого віку та при гіповолемії). Репродуктивна система: зниження лібідо. Алергічні реакції: можливі висипання на шкірі, свербіж. Інші: біль у суглобах і м'язах, утруднене дихання, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що надають пригнічуючий вплив на ЦНС, з етанолом можливе значне посилення пригнічуючої дії на ЦНС, а також підвищення ймовірності розвитку судом. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО, фуразолідоном, прокарбазином, триптофаном можливий розвиток серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, гіпоманіакальний стан, руховий занепокоєння, ажитація, судоми, дизартрія, гіпертонічний криз, озноб, тремор, нудота). При одночасному застосуванні флуоксетин пригнічує метаболізм трициклічних та тетрациклічних антидепресантів, тразодону, карбамазепіну, діазепаму, метопрололу, терфенадину, фенітоїну, що призводить до збільшення їх концентрації у сироватці крові, посилення їх терапевтичної та побічної дії. При одночасному застосуванні можливе пригнічення біотрансформації препаратів, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2D6. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами можливе посилення їхньої дії. Є повідомлення про посилення ефектів варфарину при одночасному застосуванні з флуоксетином. При одночасному застосуванні з галоперидолом, флуфеназином, мапротиліном, метоклопрамідом, перфеназином, периціазином, пімозидом, рисперидоном, сульпіридом, трифлуоперазином описані випадки розвитку екстрапірамідних симптомів та дистонії; з декстрометорфаном – описаний випадок розвитку галюцинацій; з дигоксином – випадок підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові. При одночасному застосуванні з солями літію можливе підвищення або зменшення концентрації літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні можливе збільшення концентрації іміпраміну або дезіпраміну у плазмі крові у 2-10 разів (може зберігатися протягом 3 тижнів після відміни флуоксетину). При одночасному застосуванні з пропофолом описаний випадок, у якому спостерігалися спонтанні руху; з фенілпропаноламіном - описаний випадок, у якому спостерігалися запаморочення, зменшення маси тіла, гіперактивність. При одночасному застосуванні можливе посилення ефектів флекаїніду, мексилетину, пропафенону, тіоридазину, зуклопентиксолу.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 20 мг 1 раз на добу у першій половині дня; при необхідності доза може бути збільшена через 3-4 тижні. Частота прийому – 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза прийому внутрішньо для дорослих становить 80 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, при епілептичних нападах в анамнезі, серцево-судинних захворюваннях. У пацієнтів із цукровим діабетом можлива зміна рівня глюкози у крові, що потребує корекції режиму дозування гіпоглікемічних препаратів. При застосуванні у ослаблених хворих під час прийому флуоксетину зростає ймовірність розвитку епілептичних нападів. При одночасному застосуванні флуоксетину та електросудомної терапії можливий розвиток тривалих епілептичних нападів. Флуоксетин можна застосовувати не раніше ніж через 14 днів після відміни інгібіторів МАО. Період після відміни флуоксетину до початку терапії інгібіторами МАО повинен становити не менше ніж 5 тижнів. Пацієнтам похилого віку потрібна корекція режиму дозування. Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 капсулі міститься активна речовина: флуоксетину гідрохлорид 22.36 мг, що відповідає вмісту флуоксетину 20 мг. 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант, похідне пропіламіну. Механізм дії пов'язаний із вибірковою блокадою зворотного нейронального захоплення серотоніну в ЦНС. Флуоксетин є слабким антагоністом холіно-, адрено- та гістамінових рецепторів. На відміну від більшості антидепресантів, флуоксетин, мабуть, не спричиняє зниження функціональної активності постсинаптичних β-адренорецепторів. Сприяє покращенню настрою, зменшує почуття страху та напруження, усуває дисфорію. Не викликає седативного ефекту. При прийомі середніх терапевтичних дозах мало впливає функції серцево-судинної та інших систем.ФармакокінетикаВсмоктується із ШКТ. Слабко метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі не впливає на рівень всмоктування, хоча може уповільнювати його швидкість. C max ;у плазмі досягається через 6-8 год. Css ;у плазмі досягається тільки після безперервного прийому протягом декількох тижнів. Зв'язування із білками 94.5%. Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується у печінці шляхом деметилювання з утворенням основного активного метаболіту норфлуоксетину. T1/2; флуоксетину становить 2-3 дні, норфлуоксетину - 7-9 днів. Виводиться нирками 80% та через кишечник – близько 15%.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресії різного генезу, обсесивно-компульсивні порушення, булімічний невроз.Протипоказання до застосуванняГлаукома, атонія сечового міхура, тяжкі порушення функції нирок, доброякісна гіперплазія передміхурової залози, одночасне призначення інгібіторів МАО, судомний синдром різного генезу, епілепсія, вагітність, лактація, підвищена чутливість до флуоксетину.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена.Побічна діяЗ боку ЦНС: можливі стан тривоги, тремор, нервозність, сонливість, головний біль, порушення сну. З боку травної системи: можливі діарея, нудота. З боку обміну речовин: можливі посилення потовиділення, гіпоглікемія, гіпонатріємія (особливо у пацієнтів похилого віку та при гіповолемії). З боку репродуктивної системи: зниження лібідо. Алергічні реакції: можливі шкірний висип, свербіж. Інші: біль у суглобах і м'язах, утруднене дихання, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що надають пригнічуючий вплив на ЦНС, з етанолом можливе значне посилення пригнічуючої дії на ЦНС, а також підвищення ймовірності розвитку судом. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО, фуразолідоном, прокарбазином, триптофаном можливий розвиток серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, гіпоманіакальний стан, руховий занепокоєння, ажитація, судоми, дизартрія, гіпертонічний криз, озноб, тремор, нудота). При одночасному застосуванні флуоксетин пригнічує метаболізм трициклічних та тетрациклічних антидепресантів, тразодону, карбамазепіну, діазепаму, метопрололу, терфенадину, фенітоїну, що призводить до збільшення їх концентрації у сироватці крові, посилення їх терапевтичної та побічної дії. При одночасному застосуванні можливе пригнічення біотрансформації препаратів, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2D6. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами можливе посилення їхньої дії. Є повідомлення про посилення ефектів варфарину при одночасному застосуванні з флуоксетином. При одночасному застосуванні з галоперидолом, флуфеназином, мапротиліном, метоклопрамідом, перфеназином, периціазином, пімозидом, рисперидоном, сульпіридом, трифлуоперазином описані випадки розвитку екстрапірамідних симптомів та дистонії; з декстрометорфаном – описаний випадок розвитку галюцинацій; з дигоксином – випадок підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові. При одночасному застосуванні з солями літію можливе підвищення або зменшення концентрації літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні можливе збільшення концентрації іміпраміну або дезіпраміну у плазмі крові у 2-10 разів (може зберігатися протягом 3 тижнів після відміни флуоксетину). При одночасному застосуванні з пропофолом описаний випадок, у якому спостерігалися спонтанні руху; з фенілпропаноламіном - описаний випадок, у якому спостерігалися запаморочення, зменшення маси тіла, гіперактивність. При одночасному застосуванні можливе посилення ефектів флекаїніду, мексилетину, пропафенону, тіоридазину, зуклопентиксолу.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 20 мг 1 раз на добу у першій половині дня; при необхідності доза може бути збільшена через 3-4 тижні. Частота прийому – 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза при прийомі внутрішньо для дорослих становить 80 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, при епілептичних нападах в анамнезі, серцево-судинних захворюваннях. У пацієнтів із цукровим діабетом можлива зміна рівня глюкози у крові, що потребує корекції режиму дозування гіпоглікемічних препаратів. При застосуванні у ослаблених хворих під час прийому флуоксетину зростає ймовірність розвитку епілептичних нападів. При одночасному застосуванні флуоксетину та електросудомної терапії можливий розвиток тривалих епілептичних нападів. Флуоксетин можна застосовувати не раніше ніж через 14 днів після відміни інгібіторів МАО. Період після відміни флуоксетину до початку терапії інгібіторами МАО повинен становити не менше ніж 5 тижнів. Пацієнтам похилого віку потрібна корекція режиму дозування. Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 капсулі міститься активна речовина: флуоксетину гідрохлорид 22.36 мг, що відповідає вмісту флуоксетину 20 мг. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант, похідне пропіламіну. Механізм дії пов'язаний із вибірковою блокадою зворотного нейронального захоплення серотоніну в ЦНС. Флуоксетин є слабким антагоністом холіно-, адрено- та гістамінових рецепторів. На відміну від більшості антидепресантів, флуоксетин, мабуть, не спричиняє зниження функціональної активності постсинаптичних β-адренорецепторів. Сприяє покращенню настрою, зменшує почуття страху та напруження, усуває дисфорію. Не викликає седативного ефекту. При прийомі середніх терапевтичних дозах мало впливає функції серцево-судинної та інших систем.ФармакокінетикаВсмоктується із ШКТ. Слабко метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі не впливає на рівень всмоктування, хоча може уповільнювати його швидкість. C max  у плазмі досягається через 6-8 год. Css у плазмі досягається лише після безперервного прийому протягом декількох тижнів. Зв'язування із білками 94.5%. Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується у печінці шляхом деметилювання з утворенням основного активного метаболіту норфлуоксетину. T1/2 флуоксетину становить 2-3 дні, норфлуоксетину – 7-9 днів. Виводиться нирками 80% та через кишечник – близько 15%.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресії різного генезу, обсесивно-компульсивні порушення, булімічний невроз.Протипоказання до застосуванняГлаукома, атонія сечового міхура, тяжкі порушення функції нирок, доброякісна гіперплазія передміхурової залози, одночасне призначення інгібіторів МАО, судомний синдром різного генезу, епілепсія, вагітність, лактація, підвищена чутливість до флуоксетину.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: можливі стан тривоги, тремор, нервозність, сонливість, біль голови, порушення сну. З боку травної системи: можливі діарея, нудота. З боку обміну речовин: можливі посилення потовиділення, гіпоглікемія, гіпонатріємія (особливо у пацієнтів похилого віку та при гіповолемії). Репродуктивна система: зниження лібідо. Алергічні реакції: можливі висипання на шкірі, свербіж. Інші: біль у суглобах і м'язах, утруднене дихання, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що надають пригнічуючий вплив на ЦНС, з етанолом можливе значне посилення пригнічуючої дії на ЦНС, а також підвищення ймовірності розвитку судом. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО, фуразолідоном, прокарбазином, триптофаном можливий розвиток серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, гіпоманіакальний стан, руховий занепокоєння, ажитація, судоми, дизартрія, гіпертонічний криз, озноб, тремор, нудота). При одночасному застосуванні флуоксетин пригнічує метаболізм трициклічних та тетрациклічних антидепресантів, тразодону, карбамазепіну, діазепаму, метопрололу, терфенадину, фенітоїну, що призводить до збільшення їх концентрації у сироватці крові, посилення їх терапевтичної та побічної дії. При одночасному застосуванні можливе пригнічення біотрансформації препаратів, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2D6. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами можливе посилення їхньої дії. Є повідомлення про посилення ефектів варфарину при одночасному застосуванні з флуоксетином. При одночасному застосуванні з галоперидолом, флуфеназином, мапротиліном, метоклопрамідом, перфеназином, периціазином, пімозидом, рисперидоном, сульпіридом, трифлуоперазином описані випадки розвитку екстрапірамідних симптомів та дистонії; з декстрометорфаном – описаний випадок розвитку галюцинацій; з дигоксином – випадок підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові. При одночасному застосуванні з солями літію можливе підвищення або зменшення концентрації літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні можливе збільшення концентрації іміпраміну або дезіпраміну у плазмі крові у 2-10 разів (може зберігатися протягом 3 тижнів після відміни флуоксетину). При одночасному застосуванні з пропофолом описаний випадок, у якому спостерігалися спонтанні руху; з фенілпропаноламіном - описаний випадок, у якому спостерігалися запаморочення, зменшення маси тіла, гіперактивність. При одночасному застосуванні можливе посилення ефектів флекаїніду, мексилетину, пропафенону, тіоридазину, зуклопентиксолу.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 20 мг 1 раз на добу у першій половині дня; при необхідності доза може бути збільшена через 3-4 тижні. Частота прийому – 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза прийому внутрішньо для дорослих становить 80 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, при епілептичних нападах в анамнезі, серцево-судинних захворюваннях. У пацієнтів із цукровим діабетом можлива зміна рівня глюкози у крові, що потребує корекції режиму дозування гіпоглікемічних препаратів. При застосуванні у ослаблених хворих під час прийому флуоксетину зростає ймовірність розвитку епілептичних нападів. При одночасному застосуванні флуоксетину та електросудомної терапії можливий розвиток тривалих епілептичних нападів. Флуоксетин можна застосовувати не раніше ніж через 14 днів після відміни інгібіторів МАО. Період після відміни флуоксетину до початку терапії інгібіторами МАО повинен становити не менше ніж 5 тижнів. Пацієнтам похилого віку потрібна корекція режиму дозування. Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: флуоксетину гідрохлорид 22.36 мг, що відповідає вмісту флуоксетину 20 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 185.64 мг, диметикон – 2 мг. Склад корпусу капсули: ; желатин - 30 мг, титану діоксид - 0.509 мг, барвник заліза оксид жовтий - 0.013 мг. Склад кришечки капсули: барвник синій патентований V - 0.003 мг, титану діоксид - 0.291 мг, барвник заліза оксид жовтий - 0.054 мг, желатин - 20 мг. 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули; тверді желатинові, №3, непрозорі, з бежевим корпусом та світло-зеленою кришечкою; вміст капсул – порошок білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант, похідне пропіламіну. Механізм дії пов'язаний із вибірковою блокадою зворотного нейронального захоплення серотоніну в ЦНС. Флуоксетин є слабким антагоністом холіно-, адрено- та гістамінових рецепторів. На відміну від більшості антидепресантів, флуоксетин, мабуть, не спричиняє зниження функціональної активності постсинаптичних β-адренорецепторів. Сприяє покращенню настрою, зменшує почуття страху та напруження, усуває дисфорію. Не викликає седативного ефекту. При прийомі середніх терапевтичних дозах мало впливає функції серцево-судинної та інших систем.ФармакокінетикаВсмоктується із ШКТ. Слабко метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі не впливає на рівень всмоктування, хоча може уповільнювати його швидкість. C max ;у плазмі досягається через 6-8 год. Css ;у плазмі досягається тільки після безперервного прийому протягом декількох тижнів. Зв'язування із білками 94.5%. Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується у печінці шляхом деметилювання з утворенням основного активного метаболіту норфлуоксетину. T1/2; флуоксетину становить 2-3 дні, норфлуоксетину - 7-9 днів. Виводиться нирками 80% та через кишечник – близько 15%.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресії різного генезу, обсесивно-компульсивні порушення, булімічний невроз.Протипоказання до застосуванняГлаукома, атонія сечового міхура, тяжкі порушення функції нирок, доброякісна гіперплазія передміхурової залози, одночасне призначення інгібіторів МАО, судомний синдром різного генезу, епілепсія, вагітність, лактація, підвищена чутливість до флуоксетину.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена.Побічна діяЗ боку ЦНС: можливі стан тривоги, тремор, нервозність, сонливість, головний біль, порушення сну. З боку травної системи: можливі діарея, нудота. З боку обміну речовин: можливі посилення потовиділення, гіпоглікемія, гіпонатріємія (особливо у пацієнтів похилого віку та при гіповолемії). З боку репродуктивної системи: зниження лібідо. Алергічні реакції: можливі шкірний висип, свербіж. Інші: біль у суглобах і м'язах, утруднене дихання, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що надають пригнічуючий вплив на ЦНС, з етанолом можливе значне посилення пригнічуючої дії на ЦНС, а також підвищення ймовірності розвитку судом. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО, фуразолідоном, прокарбазином, триптофаном можливий розвиток серотонінового синдрому (сплутаність свідомості, гіпоманіакальний стан, руховий занепокоєння, ажитація, судоми, дизартрія, гіпертонічний криз, озноб, тремор, нудота). При одночасному застосуванні флуоксетин пригнічує метаболізм трициклічних та тетрациклічних антидепресантів, тразодону, карбамазепіну, діазепаму, метопрололу, терфенадину, фенітоїну, що призводить до збільшення їх концентрації у сироватці крові, посилення їх терапевтичної та побічної дії. При одночасному застосуванні можливе пригнічення біотрансформації препаратів, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2D6. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами можливе посилення їхньої дії. Є повідомлення про посилення ефектів варфарину при одночасному застосуванні з флуоксетином. При одночасному застосуванні з галоперидолом, флуфеназином, мапротиліном, метоклопрамідом, перфеназином, периціазином, пімозидом, рисперидоном, сульпіридом, трифлуоперазином описані випадки розвитку екстрапірамідних симптомів та дистонії; з декстрометорфаном – описаний випадок розвитку галюцинацій; з дигоксином – випадок підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові. При одночасному застосуванні з солями літію можливе підвищення або зменшення концентрації літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні можливе збільшення концентрації іміпраміну або дезіпраміну у плазмі крові у 2-10 разів (може зберігатися протягом 3 тижнів після відміни флуоксетину). При одночасному застосуванні з пропофолом описаний випадок, у якому спостерігалися спонтанні руху; з фенілпропаноламіном - описаний випадок, у якому спостерігалися запаморочення, зменшення маси тіла, гіперактивність. При одночасному застосуванні можливе посилення ефектів флекаїніду, мексилетину, пропафенону, тіоридазину, зуклопентиксолу.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 20 мг 1 раз на добу у першій половині дня; при необхідності доза може бути збільшена через 3-4 тижні. Частота прийому – 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза при прийомі внутрішньо для дорослих становить 80 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, при епілептичних нападах в анамнезі, серцево-судинних захворюваннях. У пацієнтів з цукровим діабетом можлива зміна рівня глюкози в крові, що потребує корекції режиму дозування гіпоглікемічних препаратів. При застосуванні у ослаблених хворих під час прийому флуоксетину зростає ймовірність розвитку епілептичних нападів. При одночасному застосуванні флуоксетину та електросудомної терапії можливий розвиток тривалих епілептичних нападів. Флуоксетин можна застосовувати не раніше ніж через 14 днів після відміни інгібіторів МАО. Період після відміни флуоксетину до початку терапії інгібіторами МАО повинен становити не менше ніж 5 тижнів. Пацієнтам похилого віку потрібна корекція режиму дозування. Безпека застосування флуоксетину у дітей не встановлена. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: мілнаципрану гідрохлорид 25 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат – 50.925 мг, кармелозу кальцію – 22.15 мг, повідон К30 – 2.1 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.625 мг, магнію стеарат – 2.1 мг, тальк – 2.1 мг. Склад кришечки капсули: ; титану діоксид – 0.286 мг, барвник заліза оксид червоний – 0.024 мг, барвник заліза оксид жовтий – 0.036 мг, желатин – до 14.3 мг. Склад корпусу капсули: ;титану діоксид - 0.494 мг, барвник заліза оксид червоний - 0.042 мг, барвник заліза оксид жовтий - 0.062 мг, желатин - до 24.7 мг. 14 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули; тверді желатинові, розмір №4, кришечка - оранжево-рожевого кольору з відбитком "IXEL" чорного кольору, корпус - оранжево-рожевого кольору з відбитком "25" чорного кольору; вміст капсул - порошок від білого до майже білого кольору, допускається наявність конгломератів (грудочків), які при натисканні скляною паличкою легко перетворюються на порошок.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант широкого спектра дії, селективний інгібітор зворотного захоплення моноамінів (норадреналіну та серотоніну). Мілнаципран не зв'язується з м-холінорецепторами, α1-адренорецепторами, гістаміновими Н1-рецепторами, а також з допаміновими D1- та D2-рецепторами, бензодіазепіновими та опіоїдними рецепторами. Не має седативного ефекту, фізіологічно покращує нічний сон, не надає негативного впливу на когнітивну функцію. Мілнаципран практично не впливає на провідну систему серця та АТ, що особливо важливо для пацієнтів похилого віку, які постійно приймають кардіотропні препарати.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо милнаципран добре всмоктується. Біодоступність становить близько 85% і не залежить від особливостей та режиму харчування. Cmax; у плазмі досягається приблизно через 2 год (Тmax) після прийому внутрішньо. Після прийому препарату в одноразовій дозі 50 мг Сmах становить близько 120 нг/мл, Cmax прямо пропорційна величині прийнятої дози. Розподіл Після повторних прийомів препарату Сss досягається через 36-48 год, при цьому вона на 70-100% більше, ніж після прийому одноразової дози. Зв'язування з білками плазми становить 13%. Vd ;милнаципрана становить близько 5 л/кг. Метаболізм Мілнаципран практично не метаболізується, активного метаболіту не існує, кон'югує з глюкуроновою кислотою. Виведення Т1/2 ;милнаципрана становить 6-8 годин після одноразового прийому дози, при цьому Т1/2активного D-ізомеру - 8-10 год, а L-ізомеру - 4-6 год. Нирковий і позанирковий кліренс еквівалентні, нирками у незмінному вигляді 55% введеної дози (24% L-ізомеру та 31% D-ізомеру), у вигляді кон'югату з глюкуроновою кислотою - 17% L-ізомеру і лише 2% D-ізомеру. Близько 8% виводиться як N-дезэтилмилнаципрана. Загальний кліренс – близько 40 л/год. На фоні курсового лікування повністю мілнаципран виводиться з організму протягом 2-3 днів після припинення прийому препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів з порушеннями функції нирок швидкість виведення мілнаципрану знижується пропорційно до ступеня тяжкості захворювання. AUC у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю легкого (КК становить 50-80 мл/хв), середнього (КК 30-49 мл/хв) та тяжкого (КК 5-29 мл/хв) ступеня порівняно зі здоровими добровольцями збільшується відповідно на 16 %, 52% та 199%, а Т1/2; - на 38%, 41% та 122%. У пацієнтів з легкою та помірно вираженою печінковою недостатністю (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) AUC та Т1/2; не відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) ці параметри вищі, ніж у здорових на 31% та 55% відповідно, у зв'язку з чим потрібна певна обережність при призначенні препарату Іксел даної категорії пацієнтів, хоча корекція режиму дозування та не вимагається. Сmах ;і AUC милнаципрана у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) у порівнянні з молодшими особами вище на 30% (у зв'язку зі зниженням КК з віком), разом з тим ніякої спеціальної корекції режиму дозування у літніх пацієнтів з непорушеною функцією нирок потрібно. Cах і AUC милнаципрана у жінок на 20% вище, ніж у чоловіків, зміна режиму дозування не потрібна.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняВеликий депресивний епізод у пацієнтів віком від 18 років.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом неселективних та селективних інгібіторів МАО типів А та В, а також агоністів серотонінових 5НТ1D-рецепторів (в т.ч. суматриптану), дигоксину; одночасне застосування з епінефрином, норепінефрином, клонідином та подібними до них сполуками; неконтрольована артеріальна гіпертензія, тяжка або нестабільна течія ІХС, оскільки ці стани можуть посилюватися внаслідок побічних ефектів препарату; супутня обструкція сечовивідних шляхів (головним чином, при гіперплазії передміхурової залози); період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років; підвищена чутливість до мілнаципрану та інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з нирковою недостатністю (може знадобитися зниження дози у зв'язку з подовженням Т1/2млнаципрана); закритокутовою глаукомою; артеріальною гіпертензією або захворюваннями серця, за яких небажане збільшення ЧСС; епілепсією (в т.ч. в анамнезі); цирозом печінки або порушеннями харчування; пацієнтам, які мають в анамнезі вказівки на порушення відтоку сечі (особливо у пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози та іншими захворюваннями сечовивідних шляхів); пацієнтам, які мають в анамнезі порушення зсідання крові (при лікуванні інгібіторами зворотного захоплення серотоніну описані випадки розвитку кровотеч); пацієнтам, які приймають діуретики або інші препарати, які можуть спричинити гіпонатріємію (описані випадки розвитку гіпонатріємії на фоні прийому інгібіторів зворотного захоплення серотоніну,що може бути пов'язане із синдромом неадекватної секреції АДГ); пацієнтам, які одночасно отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин), антиагреганти (в т.ч. ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗЗ) або інші препарати, які можуть підвищити ризик виникнення кровотечі; пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяЗ огляду на відсутність даних щодо ефективності та безпеки застосування мілнаципрану у вагітних жінок, не рекомендується призначати Іксел у період вагітності. Мілнаципран виділяється із грудним молоком. Препарат Іксел протипоказаний у період грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяПобічні реакції класифіковані за системно-органними класами та перераховані відповідно до наступної градації: дуже часто – 1/10 призначень (≥10%); часто - 1/100 призначень (≥1% та <10%); нечасто - 1/1000 призначень (≥0.1% та <1%); рідко – 1/10 000 призначень (≥0.01% та <0.1%); дуже рідко – менше 1/10 000 призначень (<0.01%); частота невідома - поодинокі постмаркетингові повідомлення, частота може бути оцінена за наявними даними. З боку системи кровотворення: частота невідома - екхімози. З боку імунної системи: ; нечасто - гіперчутливість; рідко – анафілактичний шок. З боку ендокринної системи: рідко - порушення секреції АДГ. З боку обміну речовин: ; нечасто - гіперліпідемія; частота невідома – гіпонатріємія. Порушення психіки: часто - збудження, занепокоєння, депресія, розлад їди, порушення сну, суїцидальна поведінка (спроби суїциду і суїцидальні думки); нечасто – панічна атака, сплутаність свідомості, марення, галюцинації, манія, зниження лібідо, кошмарні сновидіння, суїцидальна спрямованість мислення; рідко – дереалізація, патологічне мислення, психічний розлад. З боку нервової системи: дуже часто - головний біль; часто – мігрень, тремор, відчуття запаморочення, дизестезія, сонливість; нечасто - порушення пам'яті, акатизія, порушення рівноваги, порушення смакових відчуттів, непритомність; рідко – гостре порушення мозкового кровообігу, дискінезія, паркінсонізм, судоми; частота невідома - серотоніновий синдром (можуть спостерігатися наступні симптоми - психіатричні (збудження, сплутаність свідомості, гіпоманіакальний стан, кома), рухові (міоклонус, тремор, гіперрефлексія, ригідність, гіперактивність), вегетативні (гіпо- або гіпертензія, підвищене потовиділення), шлунково-кишкові (діарея)), судоми. З боку органу зору: нечасто - відчуття сухості очей, біль в очах, мідріаз, порушення акомодації, нечіткий зір, порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: ;нечасто - відчуття шуму у вухах, вертиго. З боку серцево-судинної системи: часто - тахікардія, відчуття серцебиття, відчуття припливів крові до голови, артеріальна гіпертензія; нечасто – порушення серцевого ритму, блокада ніжки пучка Гіса, екстрасистолія, інфаркт міокарда, хвороба Рейно, артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія; рідко – стенокардія. З боку дихальної системи: нечасто - кашель, диспное, сухість слизової оболонки носа, фарингеальні розлади. З боку шлунково-кишкового тракту: ;дуже часто - нудота; часто – запор, діарея, біль у животі, розлад травлення, блювання, сухість у роті; нечасто - коліт, гастрит, порушення моторики шлунково-кишкового тракту, відчуття дискомфорту в шлунково-кишковому тракті, здуття живота, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, геморой, стоматит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: ;нечасто - підвищення активності ферментів печінки; рідко – гепатит, гепатоцелюлярні порушення; Частота невідома – цитолітичний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж, висип, підвищене потовиділення; нечасто – кропив'янка, дерматит, дерматоз; рідко – реакції фотосенсибілізації. З боку кістково-м'язової системи: часто - м'язово-скелетний біль; нечасто – ригідність м'язів, міалгія. З боку сечовивідної системи: часто - утруднене сечовипускання, прискорене сечовипускання; нечасто – хроматурія, нетримання сечі, затримка сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: часто - порушення еякуляції, еректильна дисфункція, тестикулярний біль; нечасто – аменорея, гіперменорея, порушення менструації, маткова кровотеча, порушення функції передміхурової залози. Інші: часто - відчуття втоми; нечасто – лихоманка, біль у грудях, озноб, погіршення самопочуття, відчуття нездужання, зниження маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиМілнаципран (навіть у концентраціях у 25 разів перевищують середньотерапевтичні) не впливає на систему мікросомального окислення в гепатоцитах (CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CY 3 та інгібіторами мікросомального окиснення. Карбамазепін, флуоксетин, лоразепам: взаємодія з мілнаципраном не виявлено. Кломіпрамін: при перекладі пацієнтів з кломіпраміну (75 мг на добу) на мілнаципран (100 мг на добу) істотної зміни фармакокінетичних параметрів останнього не виявлено. Разом з тим, у цих випадках за пацієнтами потрібне ретельніше спостереження, оскільки при подібному перекладі (без періоду "вимивання") відзначається почастішання нападів ейфорії та постуральної гіпотензії, посилюється ризик розвитку серотонінового синдрому. Неселективні інгібітори МАО (іпроніазид): підвищується ризик виникнення серотонінового синдрому. Після закінчення лікування інгібітором МАО перед початком курсу терапії мілнаципраном необхідна перерва тривалістю 2 тижні, а перерва після закінчення лікування мілнаципраном перед початком прийому інгібітора МАО повинна становити не менше 1 тижня. Селективні інгібітори МАО типу В (селегілін): підвищується ризик різкого підвищення АТ. Після закінчення лікування селективним інгібітором МАО типу В перед початком курсу терапії мілнаципраном необхідна перерва тривалістю 2 тижні, а перерва після закінчення лікування мілнаципраном перед початком прийому селективного інгібітора МАО типу В повинна становити не менше 1 тижня. Агоністи серотонінових 5-НТ1D-рецепторів (суматриптан та інші): підвищується ризик вираженого підвищення АТ, спазму коронарних артерій внаслідок кумуляції серотонінергічної дії препаратів. Слід робити перерву між закінченням лікування мілнаципраном та початком курсу терапії агоністами серотонінових 5-НТ1D-рецепторів терміном на 1 тиждень. Серцеві глікозиди (дигоксин та інші): ;підвищується ризик посилення вираженості дії на серцево-судинну систему (особливо при парентеральному введенні дигоксину). Діуретики: підвищується ризик розвитку гіпонатріємії. Препарати літію: підвищується ризик розвитку серотонінового синдрому, при цьому мілнаципран не впливає на фармакокінетику препаратів літію. Мілнаципран не рекомендується застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами: з епінефрином, норепінефрином (для парентерального запровадження), т.к. зростає ризик різкого підвищення АТ з ймовірністю розвитку порушень ритму серця (пригнічення захоплення катехоламінів симпатичними нервовими волокнами); із клонідином та іншими препаратами з аналогічним механізмом дії, т.к. знижується гіпотензивний ефект клонідину (антагонізм з адренорецепторами); із селективними інгібіторами МАО типу А (моклобемід, толоксатон), т.к. Суттєво підвищується ризик розвитку серотонінового синдрому.Спосіб застосування та дозиПрепарат Іксел приймають внутрішньо, під час їди. Середня добова доза препарату становить 100 мг. Добову дозу слід ділити на 2 прийоми по 50 мг (по 1 капс. вранці та ввечері). Пацієнтам з нирковою недостатністю; необхідна корекція дози препарату. Добову дозу знижують залежно від ступеня порушення ниркової функції. Рекомендується наступна схема підбору дози: КК (мл/хв) Добова доза ≥60 50 мг×2 рази 30-60 25 мг×2 рази 10-30 25 мг Як і у разі застосування інших антидепресантів, ефективність мілнаципрану проявляється у середньому через 1-3 тижні постійного прийому. Для запобігання рецидиву лікування слід продовжувати протягом декількох місяців (зазвичай 6 місяців). Тривалість застосування препарату встановлюють індивідуально. Щоб уникнути розвитку синдрому відміни, припинення прийому препарату Іксел слід здійснювати поступово і при ретельному спостереженні за пацієнтом.ПередозуванняСимптоми: при випадковому передозуванні одними з перших симптомів є нудота, блювання, посилення потовиділення, запор. Після прийому препарату у дозі понад 800-1000 мг – блювання, утруднене дихання, тахікардія. Після прийому препарату в надмірно високій дозі (1900-2800 мг) у поєднанні з іншими психотропними препаратами (найчастіше бензодіазепінами) до описаних вище симптомів додаються сонливість, гіперкапнія, порушення свідомості. Проявів кардіотоксичності при передозуванні мілнаципрану не відмічено. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення симптоматичної терапії. Рекомендується спостереження за станом пацієнта щонайменше доби. Специфічного антидоту милнаципрана немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри одночасному застосуванні препаратів, що впливають на зворотне захоплення серотоніну, з препаратами, що пригнічують його метаболізм (в т.ч. інгібіторами МАО та нейролептиками) можливий розвиток серотонінового синдрому. Серотоніновий синдром (виявляється підвищеною нервовою збудливістю, розвитком галюцинацій, коми, тахікардією, лабільністю АТ, гіпертермією, гіперрефлексією, порушенням координації рухів, нудотою блювотою, діареєю) становить потенційну небезпеку для життя пацієнта. Препарат Іксел можна призначати не раніше, ніж через 2 тижні після відміни інгібіторів МАО. Інтервал часу з моменту припинення прийому Ікселу до початку терапії інгібіторами МАО повинен становити не менше 1 тижня. Препарат Іксел слід особливо обережно застосовувати у пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози, при епілептичних нападах в анамнезі, а також у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або гіпертрофічною кардіоміопатією (особливо обструктивною). У дітей, підлітків та пацієнтів віком до 24 років при призначенні антидепресантів підвищується ризик виникнення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки, у зв'язку з чим при призначенні мілнаципрану даної категорії осіб слід співвіднести ризик суїциду та користь від застосування препарату. У короткострокових дослідженнях у пацієнтів старше 24 років ризик скоєння суїциду не підвищувався, а в осіб старше 65 років навіть дещо знижувався. Під час лікування антидепресантами за всіма пацієнтами має бути встановлене спостереження з метою раннього виявлення порушень або змін поведінки, а також суїцидальних нахилів. Препарати, що пригнічують зворотне захоплення норепінефрину та серотоніну (в т.ч. мілнаципран), можуть викликати підвищення артеріального тиску та почастішання серцевого ритму. Водночас необхідно зазначити, що виразність цих явищ на фоні прийому препарату в рекомендованих дозах буває зазвичай незначною, не відчувається пацієнтами та, як правило, не потребує медикаментозної корекції. Дослідження щодо впливу мілнаципрану на рівень АТ у пацієнтів із супутньою неконтрольованою артеріальною гіпертензією, а також на ЧСС у пацієнтів з порушеннями ритму серця досі не проводились. Тим не менш, перед початком лікування, у період підбору доз та під час лікування необхідно контролювати АТ та ЧСС. Особам,хворим на артеріальну гіпертензію або інші захворювання серцево-судинної системи перед призначенням мілнаципрана бажано підібрати ефективну терапію. Описано випадки підвищення активності печінкових трансаміназ (до 3 разів вище від ВГН) у пацієнтів на фоні прийому мілнаципрану. Клінічно значущого збільшення білірубіну у своїй не відзначалося. У літературі є окремі повідомлення про розвиток токсичного гепатиту у хворих на фоні прийому мілнаципрана, водночас, за цими повідомленнями чіткий причинно-наслідковий зв'язок нині простежити не вдається (внаслідок одночасного застосування інших препаратів та попередніх захворювань органів гепатобіліарної системи). При появі ознак ураження печінки на фоні застосування мілнаципрану прийом препарату слід припинити. Небажане призначення мілнаципрану особам, які зловживають алкоголем та/або мають супутні захворювання печінки. У період лікування не рекомендується вживати алкоголь (мілнаципран потенційно може посилювати негативний вплив етанолу на печінку). При різкому скасуванні милнаципрана можливі лабільність настрою, збудження, слабкість, парестезії, тривожність, біль голови, сонливість, емоційна лабільність, судомний синдром. Виразність цих явищ зазвичай незначна, але за її розвитку слід зменшити швидкість відміни препарату. Призначення милнаципрана пацієнтам, які мають в анамнезі вказівки на манію та/або гіпоманію, слід проводити з обережністю через потенційну можливість загострення цих станів. Виходячи з механізму дії, можна припустити, що мілнаципран потенційно може викликати (підсилювати) порушення відтоку сечі (насамперед у пацієнтів із супутньою гіпертрофією передміхурової залози та простатитом), що потребує відповідного контролю. Мілнаципран, викликаючи розширення зіниці, може сприяти підвищенню внутрішньоочного тиску (пацієнти з вихідно високим офтальмотонусом на тлі погано контрольованої глаукоми).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: мілнаципрану гідрохлорид 50 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, кармелозу кальцію, повідон К30, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, тальк. Склад кришечки капсули: ;титану діоксид, барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий, желатин. Склад корпусу капсули: ;титану діоксид, барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий, желатин. 14 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули; тверді желатинові, розмір №4, кришечка - оранжево-рожевого кольору з відбитком "IXEL" чорного кольору, корпус - оранжево-рожевого кольору з відбитком "25" чорного кольору; вміст капсул - порошок від білого до майже білого кольору, допускається наявність конгломератів (грудочків), які при натисканні скляною паличкою легко перетворюються на порошок.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант широкого спектра дії, селективний інгібітор зворотного захоплення моноамінів (норадреналіну та серотоніну). Мілнаципран не зв'язується з м-холінорецепторами, α1-адренорецепторами, гістаміновими Н1-рецепторами, а також з допаміновими D1- та D2-рецепторами, бензодіазепіновими та опіоїдними рецепторами. Не має седативного ефекту, фізіологічно покращує нічний сон, не надає негативного впливу на когнітивну функцію. Мілнаципран практично не впливає на провідну систему серця та АТ, що особливо важливо для пацієнтів похилого віку, які постійно приймають кардіотропні препарати.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо милнаципран добре всмоктується. Біодоступність становить близько 85% і не залежить від особливостей та режиму харчування. Cmax; у плазмі досягається приблизно через 2 год (Тmax) після прийому внутрішньо. Після прийому препарату в одноразовій дозі 50 мг Сmах становить близько 120 нг/мл, Cmax прямо пропорційна величині прийнятої дози. Розподіл Після повторних прийомів препарату Сss досягається через 36-48 год, при цьому вона на 70-100% більше, ніж після прийому одноразової дози. Зв'язування з білками плазми становить 13%. Vd ;милнаципрана становить близько 5 л/кг. Метаболізм Мілнаципран практично не метаболізується, активного метаболіту не існує, кон'югує з глюкуроновою кислотою. Виведення Т1/2 ;милнаципрана становить 6-8 годин після одноразового прийому дози, при цьому Т1/2активного D-ізомеру - 8-10 год, а L-ізомеру - 4-6 год. Нирковий і позанирковий кліренс еквівалентні, нирками у незмінному вигляді 55% введеної дози (24% L-ізомеру та 31% D-ізомеру), у вигляді кон'югату з глюкуроновою кислотою - 17% L-ізомеру і лише 2% D-ізомеру. Близько 8% виводиться як N-дезэтилмилнаципрана. Загальний кліренс – близько 40 л/год. На фоні курсового лікування повністю мілнаципран виводиться з організму протягом 2-3 днів після припинення прийому препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів з порушеннями функції нирок швидкість виведення мілнаципрану знижується пропорційно до ступеня тяжкості захворювання. AUC у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю легкого (КК становить 50-80 мл/хв), середнього (КК 30-49 мл/хв) та тяжкого (КК 5-29 мл/хв) ступеня порівняно зі здоровими добровольцями збільшується відповідно на 16 %, 52% та 199%, а Т1/2; - на 38%, 41% та 122%. У пацієнтів з легкою та помірно вираженою печінковою недостатністю (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) AUC та Т1/2; не відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) ці параметри вищі, ніж у здорових на 31% та 55% відповідно, у зв'язку з чим потрібна певна обережність при призначенні препарату Іксел даної категорії пацієнтів, хоча корекція режиму дозування та не вимагається. Сmах ;і AUC милнаципрана у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) у порівнянні з молодшими особами вище на 30% (у зв'язку зі зниженням КК з віком), разом з тим ніякої спеціальної корекції режиму дозування у літніх пацієнтів з непорушеною функцією нирок потрібно. Cах і AUC милнаципрана у жінок на 20% вище, ніж у чоловіків, зміна режиму дозування не потрібна.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняВеликий депресивний епізод у пацієнтів віком від 18 років.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом неселективних та селективних інгібіторів МАО типів А та В, а також агоністів серотонінових 5НТ1D-рецепторів (в т.ч. суматриптану), дигоксину; одночасне застосування з епінефрином, норепінефрином, клонідином та подібними до них сполуками; неконтрольована артеріальна гіпертензія, тяжка або нестабільна течія ІХС, оскільки ці стани можуть посилюватися внаслідок побічних ефектів препарату; супутня обструкція сечовивідних шляхів (головним чином, при гіперплазії передміхурової залози); період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років; підвищена чутливість до мілнаципрану та інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з нирковою недостатністю (може знадобитися зниження дози у зв'язку з подовженням Т1/2млнаципрана); закритокутовою глаукомою; артеріальною гіпертензією або захворюваннями серця, за яких небажане збільшення ЧСС; епілепсією (в т.ч. в анамнезі); цирозом печінки або порушеннями харчування; пацієнтам, які мають в анамнезі вказівки на порушення відтоку сечі (особливо у пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози та іншими захворюваннями сечовивідних шляхів); пацієнтам, які мають в анамнезі порушення зсідання крові (при лікуванні інгібіторами зворотного захоплення серотоніну описані випадки розвитку кровотеч); пацієнтам, які приймають діуретики або інші препарати, які можуть спричинити гіпонатріємію (описані випадки розвитку гіпонатріємії на фоні прийому інгібіторів зворотного захоплення серотоніну,що може бути пов'язане із синдромом неадекватної секреції АДГ); пацієнтам, які одночасно отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин), антиагреганти (в т.ч. ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗЗ) або інші препарати, які можуть підвищити ризик виникнення кровотечі; пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяЗ огляду на відсутність даних щодо ефективності та безпеки застосування мілнаципрану у вагітних жінок, не рекомендується призначати Іксел у період вагітності. Мілнаципран виділяється із грудним молоком. Препарат Іксел протипоказаний у період грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяПобічні реакції класифіковані за системно-органними класами та перераховані відповідно до наступної градації: дуже часто – 1/10 призначень (≥10%); часто - 1/100 призначень (≥1% та <10%); нечасто - 1/1000 призначень (≥0.1% та <1%); рідко – 1/10 000 призначень (≥0.01% та <0.1%); дуже рідко – менше 1/10 000 призначень (<0.01%); частота невідома - поодинокі постмаркетингові повідомлення, частота може бути оцінена за наявними даними. З боку системи кровотворення: частота невідома - екхімози. З боку імунної системи: ; нечасто - гіперчутливість; рідко – анафілактичний шок. З боку ендокринної системи: рідко - порушення секреції АДГ. З боку обміну речовин: ; нечасто - гіперліпідемія; частота невідома – гіпонатріємія. Порушення психіки: часто - збудження, занепокоєння, депресія, розлад їди, порушення сну, суїцидальна поведінка (спроби суїциду і суїцидальні думки); нечасто – панічна атака, сплутаність свідомості, марення, галюцинації, манія, зниження лібідо, кошмарні сновидіння, суїцидальна спрямованість мислення; рідко – дереалізація, патологічне мислення, психічний розлад. З боку нервової системи: дуже часто - головний біль; часто – мігрень, тремор, відчуття запаморочення, дизестезія, сонливість; нечасто - порушення пам'яті, акатизія, порушення рівноваги, порушення смакових відчуттів, непритомність; рідко – гостре порушення мозкового кровообігу, дискінезія, паркінсонізм, судоми; частота невідома - серотоніновий синдром (можуть спостерігатися наступні симптоми - психіатричні (збудження, сплутаність свідомості, гіпоманіакальний стан, кома), рухові (міоклонус, тремор, гіперрефлексія, ригідність, гіперактивність), вегетативні (гіпо- або гіпертензія, підвищене потовиділення), шлунково-кишкові (діарея)), судоми. З боку органу зору: нечасто - відчуття сухості очей, біль в очах, мідріаз, порушення акомодації, нечіткий зір, порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: ;нечасто - відчуття шуму у вухах, вертиго. З боку серцево-судинної системи: часто - тахікардія, відчуття серцебиття, відчуття припливів крові до голови, артеріальна гіпертензія; нечасто – порушення серцевого ритму, блокада ніжки пучка Гіса, екстрасистолія, інфаркт міокарда, хвороба Рейно, артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія; рідко – стенокардія. З боку дихальної системи: нечасто - кашель, диспное, сухість слизової оболонки носа, фарингеальні розлади. З боку шлунково-кишкового тракту: ;дуже часто - нудота; часто – запор, діарея, біль у животі, розлад травлення, блювання, сухість у роті; нечасто - коліт, гастрит, порушення моторики шлунково-кишкового тракту, відчуття дискомфорту в шлунково-кишковому тракті, здуття живота, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, геморой, стоматит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: ;нечасто - підвищення активності ферментів печінки; рідко – гепатит, гепатоцелюлярні порушення; Частота невідома – цитолітичний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж, висип, підвищене потовиділення; нечасто – кропив'янка, дерматит, дерматоз; рідко – реакції фотосенсибілізації. З боку кістково-м'язової системи: часто - м'язово-скелетний біль; нечасто – ригідність м'язів, міалгія. З боку сечовивідної системи: часто - утруднене сечовипускання, прискорене сечовипускання; нечасто – хроматурія, нетримання сечі, затримка сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: часто - порушення еякуляції, еректильна дисфункція, тестикулярний біль; нечасто – аменорея, гіперменорея, порушення менструації, маткова кровотеча, порушення функції передміхурової залози. Інші: часто - відчуття втоми; нечасто – лихоманка, біль у грудях, озноб, погіршення самопочуття, відчуття нездужання, зниження маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиМілнаципран (навіть у концентраціях у 25 разів перевищують середньотерапевтичні) не впливає на систему мікросомального окислення в гепатоцитах (CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CY 3 та інгібіторами мікросомального окиснення. Карбамазепін, флуоксетин, лоразепам: взаємодія з мілнаципраном не виявлено. Кломіпрамін: при перекладі пацієнтів з кломіпраміну (75 мг на добу) на мілнаципран (100 мг на добу) істотної зміни фармакокінетичних параметрів останнього не виявлено. Разом з тим, у цих випадках за пацієнтами потрібне ретельніше спостереження, оскільки при подібному перекладі (без періоду "вимивання") відзначається почастішання нападів ейфорії та постуральної гіпотензії, посилюється ризик розвитку серотонінового синдрому. Неселективні інгібітори МАО (іпроніазид): підвищується ризик виникнення серотонінового синдрому. Після закінчення лікування інгібітором МАО перед початком курсу терапії мілнаципраном необхідна перерва тривалістю 2 тижні, а перерва після закінчення лікування мілнаципраном перед початком прийому інгібітора МАО повинна становити не менше 1 тижня. Селективні інгібітори МАО типу В (селегілін): підвищується ризик різкого підвищення АТ. Після закінчення лікування селективним інгібітором МАО типу В перед початком курсу терапії мілнаципраном необхідна перерва тривалістю 2 тижні, а перерва після закінчення лікування мілнаципраном перед початком прийому селективного інгібітора МАО типу В повинна становити не менше 1 тижня. Агоністи серотонінових 5-НТ1D-рецепторів (суматриптан та інші): підвищується ризик вираженого підвищення АТ, спазму коронарних артерій внаслідок кумуляції серотонінергічної дії препаратів. Слід робити перерву між закінченням лікування мілнаципраном та початком курсу терапії агоністами серотонінових 5-НТ1D-рецепторів терміном на 1 тиждень. Серцеві глікозиди (дигоксин та інші): ;підвищується ризик посилення вираженості дії на серцево-судинну систему (особливо при парентеральному введенні дигоксину). Діуретики: підвищується ризик розвитку гіпонатріємії. Препарати літію: підвищується ризик розвитку серотонінового синдрому, при цьому мілнаципран не впливає на фармакокінетику препаратів літію. Мілнаципран не рекомендується застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами: з епінефрином, норепінефрином (для парентерального запровадження), т.к. зростає ризик різкого підвищення АТ з ймовірністю розвитку порушень ритму серця (пригнічення захоплення катехоламінів симпатичними нервовими волокнами); із клонідином та іншими препаратами з аналогічним механізмом дії, т.к. знижується гіпотензивний ефект клонідину (антагонізм з адренорецепторами); із селективними інгібіторами МАО типу А (моклобемід, толоксатон), т.к. Суттєво підвищується ризик розвитку серотонінового синдрому.Спосіб застосування та дозиПрепарат Іксел приймають внутрішньо, під час їди. Середня добова доза препарату становить 100 мг. Добову дозу слід ділити на 2 прийоми по 50 мг (по 1 капс. вранці та ввечері). Пацієнтам з нирковою недостатністю; необхідна корекція дози препарату. Добову дозу знижують залежно від ступеня порушення ниркової функції. Рекомендується наступна схема підбору дози: КК (мл/хв) Добова доза ≥60 50 мг×2 рази 30-60 25 мг×2 рази 10-30 25 мг Як і у разі застосування інших антидепресантів, ефективність мілнаципрану проявляється у середньому через 1-3 тижні постійного прийому. Для запобігання рецидиву лікування слід продовжувати протягом декількох місяців (зазвичай 6 місяців). Тривалість застосування препарату встановлюють індивідуально. Щоб уникнути розвитку синдрому відміни, припинення прийому препарату Іксел слід здійснювати поступово і при ретельному спостереженні за пацієнтом.ПередозуванняСимптоми: при випадковому передозуванні одними з перших симптомів є нудота, блювання, посилення потовиділення, запор. Після прийому препарату у дозі понад 800-1000 мг – блювання, утруднене дихання, тахікардія. Після прийому препарату в надмірно високій дозі (1900-2800 мг) у поєднанні з іншими психотропними препаратами (найчастіше бензодіазепінами) до описаних вище симптомів додаються сонливість, гіперкапнія, порушення свідомості. Проявів кардіотоксичності при передозуванні мілнаципрану не відмічено. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення симптоматичної терапії. Рекомендується спостереження за станом пацієнта щонайменше доби. Специфічного антидоту милнаципрана немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри одночасному застосуванні препаратів, що впливають на зворотне захоплення серотоніну, з препаратами, що пригнічують його метаболізм (в т.ч. інгібіторами МАО та нейролептиками) можливий розвиток серотонінового синдрому. Серотоніновий синдром (виявляється підвищеною нервовою збудливістю, розвитком галюцинацій, коми, тахікардією, лабільністю АТ, гіпертермією, гіперрефлексією, порушенням координації рухів, нудотою блювотою, діареєю) становить потенційну небезпеку для життя пацієнта. Препарат Іксел можна призначати не раніше, ніж через 2 тижні після відміни інгібіторів МАО. Інтервал часу з моменту припинення прийому Ікселу до початку терапії інгібіторами МАО повинен становити не менше 1 тижня. Препарат Іксел слід особливо обережно застосовувати у пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози, при епілептичних нападах в анамнезі, а також у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або гіпертрофічною кардіоміопатією (особливо обструктивною). У дітей, підлітків та пацієнтів віком до 24 років при призначенні антидепресантів підвищується ризик виникнення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки, у зв'язку з чим при призначенні мілнаципрану даної категорії осіб слід співвіднести ризик суїциду та користь від застосування препарату. У короткострокових дослідженнях у пацієнтів старше 24 років ризик скоєння суїциду не підвищувався, а в осіб старше 65 років навіть дещо знижувався. Під час лікування антидепресантами за всіма пацієнтами має бути встановлене спостереження з метою раннього виявлення порушень або змін поведінки, а також суїцидальних нахилів. Препарати, що пригнічують зворотне захоплення норепінефрину та серотоніну (в т.ч. мілнаципран), можуть викликати підвищення артеріального тиску та почастішання серцевого ритму. Водночас необхідно зазначити, що виразність цих явищ на фоні прийому препарату в рекомендованих дозах буває зазвичай незначною, не відчувається пацієнтами та, як правило, не потребує медикаментозної корекції. Дослідження щодо впливу мілнаципрану на рівень АТ у пацієнтів із супутньою неконтрольованою артеріальною гіпертензією, а також на ЧСС у пацієнтів з порушеннями ритму серця досі не проводились. Тим не менш, перед початком лікування, у період підбору доз та під час лікування необхідно контролювати АТ та ЧСС. Особам,хворим на артеріальну гіпертензію або інші захворювання серцево-судинної системи перед призначенням мілнаципрана бажано підібрати ефективну терапію. Описано випадки підвищення активності печінкових трансаміназ (до 3 разів вище від ВГН) у пацієнтів на фоні прийому мілнаципрану. Клінічно значущого збільшення білірубіну у своїй не відзначалося. У літературі є окремі повідомлення про розвиток токсичного гепатиту у хворих на фоні прийому мілнаципрана, водночас, за цими повідомленнями чіткий причинно-наслідковий зв'язок нині простежити не вдається (внаслідок одночасного застосування інших препаратів та попередніх захворювань органів гепатобіліарної системи). При появі ознак ураження печінки на фоні застосування мілнаципрану прийом препарату слід припинити. Небажане призначення мілнаципрану особам, які зловживають алкоголем та/або мають супутні захворювання печінки. У період лікування не рекомендується вживати алкоголь (мілнаципран потенційно може посилювати негативний вплив етанолу на печінку). При різкому скасуванні милнаципрана можливі лабільність настрою, збудження, слабкість, парестезії, тривожність, біль голови, сонливість, емоційна лабільність, судомний синдром. Виразність цих явищ зазвичай незначна, але за її розвитку слід зменшити швидкість відміни препарату. Призначення милнаципрана пацієнтам, які мають в анамнезі вказівки на манію та/або гіпоманію, слід проводити з обережністю через потенційну можливість загострення цих станів. Виходячи з механізму дії, можна припустити, що мілнаципран потенційно може викликати (підсилювати) порушення відтоку сечі (насамперед у пацієнтів із супутньою гіпертрофією передміхурової залози та простатитом), що потребує відповідного контролю. Мілнаципран, викликаючи розширення зіниці, може сприяти підвищенню внутрішньоочного тиску (пацієнти з вихідно високим офтальмотонусом на тлі погано контрольованої глаукоми).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Міртазапін 30 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 88.8 мг, крохмаль кукурудзяний – 56 мг, гіпоролоза – 30 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30 мг, крохмаль прежелатинізований – 30 мг, тальк – 2.8 мг, магнію стеарат – 1. Склад оболонки: ;гіпромелоза-5 CPS - 4.8 мг, макрогол 6000 - 0.4 мг, титану діоксид - 0.5 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) - 0.15 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0.05 мг, таль. . 15 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; коричнево-рожевого кольору, довгасті, з ризиком на одному боці.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант тетрациклічної структури. Підсилює центральну адренергічну та серотонінергічну передачу. Блокує серотонінові 5-HT2- та 5-НТ3-рецептори, у зв'язку з цим посилення серотонінергічної передачі реалізується лише через серотонінові 5-HT1-рецептори. У прояві антидепресивної активності беруть участь обидва просторові енантіомери: S(+)-енантіомер блокує α2-адренорецептори та серотонінові 5-HT2-рецептори. Помірно блокує гістамінові Н1-рецептори, має седативну дію. Мало впливає на α1-адренорецептори та холінорецептори; у терапевтичних дозах не має істотного впливу на серцево-судинну систему. У клінічних умовах проявляється також анксіолітична та снодійна дія, тому миртазапін найбільш ефективний при тривожних депресіях різного генезу. Завдяки помірній седативній дії в процесі лікування не актуалізує суїцидальні думкиФармакокінетикаМіртазапін після прийому внутрішньо швидко абсорбується із ШКТ. Біодоступність становить 50%. Cmax; у плазмі крові досягається через 2 год. Css; у плазмі крові встановлюється через 3-4 дні постійного прийому. Зв'язування із білками плазми становить 85%. Активно метаболізується в печінці шляхом деметилювання та окиснення з подальшою кон'югацією. Диметил-миртазапін також фармакологічно активний, як і вихідна речовина. Міртазапін виводиться нирками та через кишечник. T1/2; становить 20-40 год. При нирковій та печінковій недостатності можливе зменшення кліренсу миртазапіну.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресивні стани (в т.ч. ангедонія, психомоторна загальмованість, безсоння, раннє пробудження, зниження маси тіла, втрата інтересу до життя, суїцидальні думки та лабільність настрою).Протипоказання до застосуванняНиркова та печінкова недостатність, вагітність, лактація, підвищена чутливість до міртазапіну.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Міртазапін не застосовують у дітей у зв'язку з відсутністю даних про ефективність та безпеку його застосування у педіатричній практиці.Побічна діяЗ боку ЦНС і периферичної нервової системи: ;сонливість, загальмованість, емоційна лабільність, зміни ментальності, ажитація, тривожність, апатія, галюцинації, деперсоналізація, ворожість, манія, епілептичні напади, запаморочення, вертиго, гіперестезія, судоми, гіпокінезія. З боку органів кровотворення: пригнічення кровотворення - гранулоцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, еозинофілія, апластична анемія, тромбоцитопенія. З боку обміну речовин: невелике підвищення апетиту та збільшення маси тіла; у поодиноких випадках – набряки. З боку серцево-судинної системи: рідко - ортостатична гіпотензія. З боку травної системи: нудота, блювання, запори, підвищення апетиту, збільшення маси тіла, сухість у роті, спрага, біль у животі; у поодиноких випадках – підвищення активності трансаміназ печінки. З боку статевої системи: зниження потенції, дисменорея. Інші: шкірні висипання, кропив'янка, грипоподібний синдром, ядуха, набряковий синдром, міалгія, болі в спині дизурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні міртазапін посилює седативний ефект похідних бензодіазепіну. Описано випадок розвитку гіпертонічного кризу при одночасному застосуванні з клонідином. При одночасному застосуванні з леводопою описано випадок розвитку тяжкого психозу; з сертраліном – випадок розвитку гіпоманії. При одночасному застосуванні з етанолом можливе посилення пригнічуючого впливу на ЦНС етанолу та етанолвмісних препаратів.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо ефективна доза для дорослих становить 15-45 мг/сут переважно 1 раз/сут перед сном. Дозу поступово збільшують до 30-45 мг на добу. Антидепресивний ефект розвивається поступово, зазвичай, через 2-3 тижні від початку лікування, проте прийом слід продовжувати ще протягом 4-6 місяців. Якщо протягом 6-8 тижнів лікування терапевтичного ефекту немає, лікування слід припинити. Скасування міртазапіну проводять поступово.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з епілепсією та органічними ураженнями мозку, з порушеннями функції печінки та/або нирок, гострими серцево-судинними захворюваннями, з артеріальною гіпотензією, при порушенні сечовипускання, зумовленому доброякісною гіперплазією передміхурової залози, при закритокутовій глаукометі, при цукор. У пацієнтів з шизофренією міртазапін може спричинити посилення абсурду, галюцинацій. При лікуванні депресивної фази маніакально-депресивного психозу цей стан може перейти на маніакальну фазу. Раптове припинення прийому міртазапіну після тривалого лікування може спричинити нудоту, біль голови, погіршення самопочуття. Слід мати на увазі, що при появі в період лікування таких симптомів як підвищення температури тіла, біль у горлі, стоматит лікування слід припинити та зробити клінічний аналіз крові. З появою жовтяниці прийом миртазапіну слід припинити. Не слід застосовувати одночасно з інгібіторами МАО та протягом 2 тижнів після їх відміни. Можливий розвиток лікарської залежності, синдрому відміни. У період лікування пацієнтам слід утримуватись від вживання алкоголю. Міртазапін не застосовують у дітей у зв'язку з відсутністю даних про ефективність та безпеку його застосування у педіатричній практиці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З обережністю застосовувати у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Склад, форма випуску та упаковкаЕсциталопрам – 10 мг. По 28 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаЛенуксин – антидепресант, селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС); підвищує концентрацію нейромедіатора у синаптичній щілині, посилює та пролонгує дію серотоніну на постсинаптичні рецептори. Есциталопрам практично не зв'язується з серотоніновими (5-НТ), допаміновими (D1 та D2), альфа-адренергічними, гістаміновими, м-холінорецепторами, а також бензодіазепіновими та опіоїдними рецепторами. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку прийому. Максимальний терапевтичний ефект лікування панічних розладів досягається через 3 місяці після початку лікування.Показання до застосуванняДепресія середнього чи тяжкого ступеня, панічні розлади з агорафобією або без неї, соціальний тривожний розлад (соціальна фобія), генералізований тривожний розлад.Протипоказання до застосуванняДитячий та юнацький вік (до 18 років), одночасний прийом з інгібіторами МАО, дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози та глюкозо-галактозна мальабсорбція, оскільки препарат містить сахарозу. Підвищена чутливість до препарату чи його компонентів. З обережністю: ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв), гіпоманія, манія, фармакологічно неконтрольована епілепсія, депресія із суїцидальними спробами, цукровий діабет, літній вік, цироз печінки, схильність до кровотеч; одночасний прийом з препаратами, що знижують поріг судомної готовності та викликають гіпонатріємію, з етанолом, а також з препаратами, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності не рекомендується через недостатність даних щодо ефективності та безпеки. Під час застосування препарату грудне вигодовування слід відмінити. Протипоказане застосування препарату дітям віком до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти найчастіше виникають на першому чи другому тижні лікування препаратом і потім зазвичай стають менш інтенсивними та виникають рідше при продовженні терапії. Класифікація ВООЗ небажаних побічних реакцій за частотою розвитку: дуже часті - 1/10 призначень (> 10%), часті - 1/100 призначень (> 1% та < 10%), нечасті - 1/1000 призначень (> 0.1 1%), рідкісні - 1/10 000 призначень (> 0.01% та <0.1%), дуже рідкісні - 1/10 000 призначень (< 0.01%). З боку ЦНС: часто - головний біль, запаморочення, слабкість, безсоння або сонливість, судоми, тремор, рухові порушення, серотоніновий синдром (ажитація, тремор, міоклонус, гіпертермія; рідше - галюцинації, манія, сплутаність свідомості, ажитація, тривога, деперсонал панічні атаки, підвищена дратівливість, розлади зору. З боку травної системи: дуже часто – нудота, блювання; часто – діарея, сухість у роті, порушення смакових відчуттів, зниження апетиту або навпаки його підвищення, запор. З боку шкірних покривів: часто - підвищена пітливість, рідше - висипання на шкірі, свербіж, екхімоз, пурпура, ангіоневротичний набряк. З боку репродуктивної системи: часто – порушення еякуляції, імпотенція, можливі порушення менструального циклу. З боку сечовивідної системи: часто – затримка сечі. З боку організму загалом: часто – слабкість, рідше гіпертермія. Метаболічні порушення: рідко – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ). З боку серцево-судинної системи: нечасто – ортостатична гіпотензія. Лабораторні показники: часто – зміна лабораторних показників функції печінки, гіпонатріємія та зміни електрокардіограми (подовження інтервалу QT, розширення комплексу QRS, зміна сегмента ST та зубця Т). З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, міалгія. Алергічні реакції: у окремих випадках можливі анафілактичні реакції. Пацієнт повинен бути поінформований про те, що при посиленні будь-яких із зазначених в інструкції побічних ефектів або появі будь-яких інших побічних ефектів, які не вказані в інструкції, слід повідомляти про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЛЗ, що діють на ЦНС. Необхідно бути обережними при одночасному прийомі з іншими ЛЗ центральної дії. Алкоголь. Хоча есциталопрам не потенціює ефекти алкоголю (дані клінічних досліджень), як і у випадку з іншими психотропними ЛЗ, одночасне застосування есциталопраму та алкоголю не рекомендується. Інгібітори МАО. Несумісний з інгібіторами МАО. Засоби, що впливають на згортання крові (НПЗЗ, ацетилсаліцилова кислота, варфарин та ін.). Вивільнення серотоніну з тромбоцитів відіграє у гемостазі. Епідеміологічні дослідження (і дослідження випадок-контроль, і когортне дослідження) продемонстрували зв'язок між використанням психотропних засобів, що впливають на зворотне захоплення серотоніну та частотою кровотеч із верхніх відділів ШКТ. У двох дослідженнях одночасне застосування НПЗЗ, у т.ч. ацетилсаліцилової кислоти, що потенціювало ризик кровотечі. Хоча ці дослідження були сфокусовані на кровотечах з нижніх відділів ШКТ, є підстави вважати, що можливі кровотечі та інших локалізацій, тому при одночасному прийомі есциталопраму та засобів, що впливають на згортання крові, необхідна обережність та контроль показників згортання крові. Літій. Літій може посилювати серотонінергічний ефект есциталопраму, тому при спільному застосуванні необхідно бути обережним. Суматриптан. Є рідкісні постмаркетингові повідомлення про розвиток у пацієнтів слабкості, гіперрефлексії та порушення координації рухів при використанні СІЗЗЗ та суматриптану. У разі, якщо застосування суматриптану та СІЗЗС (таких як флуоксетин, флувоксамін, пароксетин, сертралін, циталопрам, есциталопрам) клінічно обґрунтовано, рекомендується відповідне спостереження за пацієнтом. Карбамазепін. Карбамазепін, індукуючи мікросомальні ферменти печінки, може збільшувати кліренс есциталопраму, що слід мати на увазі при одночасному призначенні цих ЛЗ. Ритонавір. Спільне застосування одноразової дози ритонавіру (600 мг), що є субстратом, і потужним інгібітором CYP3A4, і есциталопраму (20 мг) не супроводжувалося зміною фармакокінетики ні ритонавіру, ні есциталопраму. У дослідженнях in vitro не виявлено інгібуючого ефекту есциталопраму на CYP3A4, CYP1А2, CYP2С9, CYP2С19 та CYP2E1. На основі цих даних передбачається слабка дія на метаболізм, опосередкований цією групою ферментів цитохрому P450 in vivo. СYP3A4 та CYP2С9 інгібітори. Дослідження in vitro показують, що CYP3A4 та CYP2С9 є основними ферментами, залученими до метаболізму есциталопраму. Однак спільний прийом есциталопраму (20 мг) і ритонавіру (600 мг), сильного інгібітору CYP3A4, не впливав на фармакокінетику есциталопраму. Оскільки есциталопрам метаболізується різними ферментними системами, інгібування одного ферменту не може суттєво знижувати кліренс есциталопраму. ЛЗ, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2D6 цитохрому P450. Дослідження in vitro не виявили інгібуючого ефекту есциталопраму на CYP2D6. Крім того, рівноважні рівні рацемату циталопраму значуще не відрізняються у слабких та сильних CYP2D6 метаболізантів. Це свідчить про малу ймовірність клінічно значущого впливу інгібіторів CYP2D6 на метаболізм есциталопраму. Однак обмежені дані in vivo показують помірний CYP2D6-інгібуючий ефект есциталопраму: спільне застосування есциталопраму (21 мг/добу протягом 21 дня) з трициклічним антидепресантом дезипраміном (одноразова доза 50 мг), субстратом CYP2D6, призводило до 40% AUC дезіпраміну. Клінічна значимість цього спостереження невідома. Тим не менш, при спільному прийомі есциталопраму та ЛЗ, що метаболізуються за участю CYP2D6,показано обережність. Метопролол. Прийом здоровими добровольцями 20 мг на добу есциталопраму протягом 21 дня призводив до 50% збільшення Сmax та 82% збільшення AUC метопрололу (одноразова доза 100 мг). У разі підвищення плазмового рівня метопрололу спостерігалося зниження кардіоселективності. Спільний прийом есциталопраму та метопрололу не мав клінічно значущого ефекту на АТ та ЧСС. Електросудомна терапія. Немає клінічних досліджень щодо спільного використання електросудомної терапії та есциталопраму. Оскільки есциталопрам – активний ізомер рацемату циталопраму, не можна застосовувати ці два ЛЗ одночасно.Спосіб застосування та дозиДепресія: звичайна доза становить 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, дозу можна збільшити максимум до 20 мг на добу. Після зникнення симптомів депресії необхідно продовжувати терапію для закріплення отриманого ефекту протягом 6 місяців. Панічні стани з або без агорафобії: початкова доза, що рекомендується, 5 мг на добу протягом першого тижня, потім по 10 - 20 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг на добу. Максимальна ефективність досягається через 3 місяці. Тривалість лікування – кілька місяців. Соціофобія: звичайна доза становить 10 мг один раз на день. Зазвичай потрібно 2-4 тижні для пом'якшення симптомів. Дозу можна поступово, залежно від індивідуальної реакції пацієнта, зменшити до 5 мг або збільшити до 20 мг на добу. Генералізовані тривожні розлади. Початкова доза становить 10 мг один раз на день. Максимальна добова доза – 20 мг. Тривалість лікування щонайменше 6 місяців. Літні пацієнти: рекомендована доза 5 мг на добу, максимальна добова доза – 10 мг. Порушення функції нирок: при легкій та помірній нирковій недостатності корекція дози не потрібна. Рекомендується обережність у пацієнтів з тяжким порушенням ниркової функції (CLCR менше 30 мл/хв). Порушення функції печінки: початкова доза, що рекомендується, 5 мг на добу при зниженій функції печінки протягом перших двох тижнів. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до 10 мг на добу. Обережність та вкрай обережне збільшення дози рекомендується у пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки. Для пацієнтів із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза 5 мг на добу протягом перших двох тижнів лікування. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до 10 мг на добу. При припиненні лікування доза повинна поступово знижуватися протягом 1 - 2 тижні, щоб уникнути виникнення синдрому "скасування". Ленуксин приймається внутрішньо, один раз на добу, незалежно від їди.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, тремор, збудження, сонливість, несвідомий стан, конвульсії, тахікардія, зміни ЕКГ із змінами ST-T, розширення комплексу QRS, подовження інтервалу QT, аритмії, пригнічення дихання, блювання, рабдоміоліз, метаболічний ацид. Лікування: специфічного антидоту немає. Забезпечують шляхи надходження повітря, достатню оксигенацію та функцію дихання. Слід якнайшвидше провести промивання шлунка після перорального введення. Застосовують активоване вугілля. Рекомендується проводити спостереження за функцією серця та основними показниками стану організму, а також проводити загальну симптоматичну підтримуючу терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕсциталопрам не можна призначати одночасно з інгібіторами МАО через ризик розвитку серотонінового синдрому. Есциталопрам може бути призначений через 14 днів після припинення лікування необоротними інгібіторами МАО та як мінімум через 1 день після припинення терапії оборотним інгібітором МАО типу А (моклобемід). Як мінімум 7 днів має пройти після закінчення прийому есциталопраму, перш ніж можна розпочинати лікування неселективними інгібіторами МАО. У дітей, підлітків та молодих людей (менше 24 років) з депресією та іншими психічними порушеннями антидепресанти, порівняно з плацебо, підвищують ризик виникнення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки. Тому при призначенні препарату Ленуксин або будь-яких інших антидепресантів дітям, підліткам та молодим людям (менше 24 років) слід співвіднести ризик суїциду та користі від їх застосування. У разі прийняття рішення про початок терапії антидепресантами пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом з метою раннього виявлення порушень або змін поведінки, а також суїцидальних нахилів. При застосуванні препаратів, що належать до терапевтичної групи СІЗЗЗ, включаючи есциталопрам, слід враховувати наступне: у деяких пацієнтів з панічним розладом на початку лікування СІЗЗС може спостерігатися посилення тривоги. Подібна парадоксальна реакція, як правило, зникає протягом перших двох тижнів лікування. Щоб знизити ймовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендується використовувати низькі початкові дози. Слід відмінити препарат у разі розвитку судомних нападів. Не рекомендується застосування у хворих із нестабільною епілепсією; при контрольованих нападах необхідне ретельне спостереження. При збільшенні частоти судомних нападів СІЗЗС, включаючи есциталопрам, слід скасувати. Застосування СІОЗС та СІОЗСН (селективних інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну) пов'язане з розвитком акатизії – стану, що характеризується неприємним виснажливим відчуттям занепокоєння та гіперактивністю та часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на одному місці. Такий стан найімовірніше виникає протягом перших кількох тижнів терапії. Підвищення дози може зашкодити пацієнтам, які мають такі симптоми. Есциталопрам повинен з обережністю застосовуватися у хворих з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку маніакального стану есциталопрам має бути скасовано. У пацієнтів із цукровим діабетом лікування есциталопрамом може змінити рівень глюкози у крові. Тому може знадобитися корекція доз інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів. Ризик скоєння самогубства властивий депресії і може зберігатися до суттєвого поліпшення стану, що настав спонтанно або внаслідок терапії, що проводиться. Необхідно ретельне спостереження за пацієнтами, які перебувають на лікуванні антидепресантами, особливо на початку лікування через можливість клінічного погіршення та/або появи суїцидальних проявів (думок та поведінки). Ця обережність повинна дотримуватися і при лікуванні інших психічних розладів через можливість одночасного захворювання на депресивний епізод. Гіпонатріємія, можливо пов'язана з порушенням секреції АДГ, на фоні прийому есциталопраму виникає рідко і зазвичай зникає при відміні терапії. Обережність повинна проявлятися при призначенні есциталопраму та інших СІЗЗС особам, які входять до групи ризику розвитку гіпонатріємії: літнім, хворим на цироз печінки та приймають препарати, здатні викликати гіпонатріємію. При прийомі есциталопраму можливий розвиток шкірних крововиливів (екхімоз та пурпура). Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам у хворих зі схильністю до кровотеч, а також приймають пероральні антикоагулянти та ліки, що впливають на згортання крові. Оскільки клінічний досвід одночасного застосування есциталопраму та ЕСТ (електросудорожна терапія) обмежений, то в подібних випадках повинна бути обережна. У хворих, які приймають есциталопрам та інші СІЗЗЗ одночасно з серотонінергічними препаратами, у поодиноких випадках може розвиватися серотоніновий синдром. Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам одночасно з лікарськими засобами, що мають серотонінергічну дію. У зв'язку з обмеженим клінічним досвідом рекомендується бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з ІХС. Після тривалого застосування різке припинення терапії есциталопрамом у деяких хворих може призвести до реакції відміни. Можуть виникнути такі небажані реакції, як запаморочення, головний біль і нудота. Виразність цих реакцій зазвичай незначна, а тривалість обмежена. Щоб уникнути виникнення реакцій відміни, рекомендується поступове відміна препарату протягом 1-2 тижнів.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 25 мг Фасування: N50 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: фл. Производитель: Эгис Фармацевтический завод Завод-производитель: Эгис(Венгрия) Действующее вещество: Имипрамин.

Дозировка: 30 мг Фасовка: N30 Форма выпуска: таб. покрытые пленочной оболочкой Упаковка: блистер Производитель: Канонфарма продакшн ЗАО Завод-производитель: Канонфарма(Россия) Действующее вещество: Миртазапин. .

Дозування: 45 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Производитель: Канонфарма продакшн ЗАО Завод-производитель: Канонфарма(Россия) Действующее вещество: Миртазапин. .

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активна речовина: пароксетину гідрохлорид гемігідрат – 22,8 мг (еквівалентно 20,0 мг пароксетину); допоміжні речовини: кальцію дигідрофосфат дигідрат; карбоксиметилкрохмаль натрію тип А; магнію стеарат; оболонка таблетки: Opadry білий YS-1R-7003 (гіпромелоза, титану діоксид, макрогол - 400, полісорбат - 80). У блістері 10 прим.; у коробці 1, 3 або 10 блістерів.Опис лікарської формиБілі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, овальної форми з гравіюванням «20» на одному боці та лінією розлому на іншій.Фармакотерапевтична групаСелективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну.ФармакокінетикаПри внутрішньому прийомі добре абсорбується і піддається метаболізму при «першому проходженні» через печінку. Внаслідок метаболізму «першого проходження» в системний кровотік надходить менша кількість пароксетину, ніж те, що абсорбується із шлунково-кишкового тракту. У міру збільшення кількості пароксетину в організмі при одноразовому прийомі великих доз або при багаторазовому прийомі звичайних доз відбувається часткове насичення метаболічного шляху першого проходження і зменшується кліренс пароксетину з плазми. Це призводить до непропорційного підвищення концентрацій пароксетину у плазмі. Тому його фармакокінетичні параметри нестабільні, наслідком є ​​нелінійна кінетика. Слід зазначити, однак, що нелінійність зазвичай виражена слабо і спостерігається тільки у пацієнтів,у яких на фоні прийому низьких доз препарату у плазмі досягаються низькі рівні пароксетину. Рівноважна концентрація у плазмі досягається через 7-14 днів. Пароксетин широко розподіляється в тканинах, і фармакокінетичні розрахунки показують, що в плазмі залишається лише 1% від кількості пароксетину, що присутній в організмі. У терапевтичних концентраціях приблизно 95% пароксетину, що знаходиться в плазмі, пов'язано з білками. Не виявлено кореляції між концентраціями пароксетину в плазмі та його клінічним ефектом (побічними реакціями та ефективністю). Встановлено, що пароксетин у невеликих кількостях проникає у грудне молоко жінок, а також у ембріони та плоди лабораторних тварин.та фармакокінетичні розрахунки показують, що у плазмі залишається лише 1% усієї кількості пароксетину, що присутній в організмі. У терапевтичних концентраціях приблизно 95% пароксетину, що знаходиться в плазмі, пов'язано з білками. Не виявлено кореляції між концентраціями пароксетину в плазмі та його клінічним ефектом (побічними реакціями та ефективністю). Встановлено, що пароксетин у невеликих кількостях проникає у грудне молоко жінок, а також у ембріони та плоди лабораторних тварин.та фармакокінетичні розрахунки показують, що у плазмі залишається лише 1% усієї кількості пароксетину, що присутній в організмі. У терапевтичних концентраціях приблизно 95% пароксетину, що знаходиться в плазмі, пов'язано з білками. Не виявлено кореляції між концентраціями пароксетину в плазмі та його клінічним ефектом (побічними реакціями та ефективністю). Встановлено, що пароксетин у невеликих кількостях проникає у грудне молоко жінок, а також у ембріони та плоди лабораторних тварин.що пароксетин у невеликих кількостях проникає у грудне молоко жінок, а також у ембріони та плоди лабораторних тварин.що пароксетин у невеликих кількостях проникає у грудне молоко жінок, а також у ембріони та плоди лабораторних тварин. Біотрансформується в неактивні полярні та кон'юговані продукти (процеси окиснення та метилювання). T1/2 варіює, але зазвичай становить близько однієї доби (16-24 год). Близько 64% ​​екскретується із сечею у вигляді метаболітів, менше 2% – у незміненому вигляді; решта виводиться з калом (ймовірно потрапляючи в нього з жовчю) у вигляді метаболітів, менше 1% - у незміненому вигляді. Виведення метаболітів носить біфазний характер, що включає первинний метаболізм (перша фаза) та системну елімінацію.ФармакодинамікаМає низьку спорідненість до мускаринових холінергічних рецепторів, а дослідження на тваринах показали, що антихолінергічні властивості виражені слабо. Дослідження in vitro показали, що пароксетин має слабку спорідненість до альфа1-, альфа2- та бета-адренорецепторів, а також до дофамінових (D2), серотонінових 5-НТ1- та 5-НТ2- та гістамінових (H1) рецепторів. Відсутність взаємодії з постсинаптичними рецепторами in vitro підтверджується результатами досліджень in vivo, які продемонстрували відсутність у пароксетину здатності пригнічувати ЦНС та спричиняти артеріальну гіпотензію. Не порушує психомоторні функції і не посилює гнітючої дії етанолу на ЦНС. Як і інші селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), пароксетин спричиняє симптоми надмірної стимуляції 5-НТ-рецепторів при введенні тваринам, які раніше отримували інгібітори МАО або триптофан. Дослідження поведінки та змін ЕЕГ продемонстрували, що пароксетин викликає слабкі активуючі ефекти у дозах, що перевищують ті, які потрібні для інгібування зворотного захоплення серотоніну. За своєю природою його активуючі властивості не є амфетаміноподібними. Дослідження на тваринах показали, що пароксетин не впливає на серцево-судинну систему. У здорових осіб пароксетин не викликає клінічно значущих змін АТ, ЧСС та ЕКГ.Показання до застосуванняДепресія всіх типів у дорослих, включаючи реактивну та тяжку депресію, а також депресію, що супроводжується тривогою; ДКР у дорослих (в т.ч. як засіб підтримуючої та профілактичної терапії), а також у дітей та підлітків 7–17 років; панічне розлад у дорослих, з агорафобією і без неї (в т.ч. як засіб підтримуючої та профілактичної терапії; соціальна фобія у дорослих (в т.ч. як засіб підтримуючої та профілактичної терапії), а також у дітей та підлітків у 8–17 років, генералізований тривожний розлад у дорослих (в т.ч. як засіб підтримуючої та профілактичної терапії), посттравматичний стресовий розлад у дорослих.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до пароксетину та компонентів препарату. Поєднане застосування пароксетину з інгібіторами МАО (пароксетин не слід застосовувати одночасно з інгібіторами МАО або протягом 2 тижнів після їх відміни; інгібітори МАО не можна призначати протягом 2 тижнів після припинення лікування пароксетином). Поєднане застосування з тіоридазином (пароксетин не слід призначати у комбінації з тіоридазином, оскільки, як і інші препарати, що пригнічують активність ферменту CYP2D6 цитохрому P450, пароксетин може підвищувати концентрацію тіоридазину в плазмі).Вагітність та лактаціяВагітність Дослідження на тваринах не виявили у пароксетину тератогенної або виборчої ембріотоксичної активності, а дані про невелику кількість жінок, які приймали пароксетин під час вагітності, свідчать про відсутність підвищеного ризику вроджених аномалій у новонароджених. Є повідомлення про передчасні пологи у жінок, які отримували під час вагітності пароксетин або інші препарати групи СІЗЗС, проте причинно-наслідковий зв'язок між цими препаратами та передчасними пологами не встановлено. Пароксетин не слід застосовувати під час вагітності, якщо його потенційна користь не перевищує можливого ризику. Необхідно особливо уважно спостерігати за станом здоров'я тих новонароджених, матері яких приймали пароксетин на пізніх термінах вагітності, оскільки є повідомлення про ускладнення у новонароджених, які зазнавали дії пароксетину або інших препаратів групи СІОЗС у III триместрі вагітності. Слід зазначити, однак, що і в даному випадку причинно-наслідковий зв'язок між згаданими ускладненнями та цією медикаментозною терапією не встановлено. Описані клінічні ускладнення включали: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судомні напади, нестабільність температури тіла, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемію, артеріальну гіпертензію, гіпотензію, гіперрефлексію, тремор, тремтіння, подразливість, летаргію, постій.У деяких повідомленнях симптоми описані як неонатальні прояви синдрому відміни. У більшості випадків описані ускладнення виникали відразу після пологів або незабаром після них (<24 год). Лактація У грудне молоко проникає незначна кількість пароксетину. Тим не менш, пароксетин не слід приймати під час грудного вигодовування, за винятком тих випадків, коли його користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.Побічна діяЧастота та інтенсивність деяких перелічених нижче побічних ефектів пароксетину можуть зменшуватись у міру продовження лікування, і такі ефекти зазвичай не вимагають відміни препарату. Побічні ефекти стратифіковані за системами органів та частотою. Градація частоти така: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), іноді (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/ 1000) і дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі випадки. Зустрічаність частих та нечастих побічних ефектів була визначена на підставі узагальнених даних про безпеку препарату у більш ніж 8000 пацієнтів, які брали участь у клінічних випробуваннях, її розраховували за різницею між частотою побічних ефектів у групі пароксетину та у групі плацебо. Зустрічаність рідкісних та дуже рідкісних побічних ефектів визначали на підставі постмаркетингових даних,і вона стосується швидше частоти повідомлень про такі ефекти, ніж справжньої частоти самих ефектів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: іноді – аномальна кровотеча, переважно крововилив у шкіру та слизові оболонки (найчастіше синці); дуже рідко – тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції (включаючи кропив'янку та ангіоневротичний набряк). Ендокринні порушення: дуже рідко – синдром порушення секреції АДГ. Метаболічні порушення: часто – зниження апетиту; рідко - гіпонатріємія (зустрічається переважно у літніх пацієнтів і може бути обумовлена ​​синдромом порушення секреції АДГ). Психічні розлади: часто - сонливість, безсоння; іноді - сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – маніакальні реакції. Ці симптоми можуть бути обумовлені власне захворюванням. Порушення з боку органів зору: часто – нечіткість зору; дуже рідко – загострення глаукоми. Порушення з боку серця: іноді – синусова тахікардія. Судинні порушення: іноді транзиторне підвищення або зниження АТ, в т.ч. у пацієнтів із попередньою артеріальною гіпертензією або тривогою. Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: часто – позіхання. Порушення з боку нервової системи: часто судомні напади. Шлунково-кишкові порушення: дуже часто – нудота; часто – запор, діарея, сухість у роті; дуже рідко – шлунково-кишкова кровотеча. Гепатобіліарні порушення: рідко – підвищення рівня печінкових ферментів; дуже рідко – гепатит, що іноді супроводжується жовтяницею та/або печінкова недостатність. Іноді спостерігається підвищення рівнів печінкових ферментів. Постмаркетингові повідомлення про такі ураження печінки, як гепатит, іноді з жовтяницею, та/або печінкова недостатність дуже рідкісні. Питання доцільності припинення лікування пароксетином необхідно вирішувати у випадках, коли має місце тривале підвищення показників функціональних печінкових проб. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – пітливість; рідко – шкірні висипання; дуже рідко – реакції фоточутливості. Порушення з боку нирок та сечового тракту: рідко – затримка сечі. Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже часто – сексуальна дисфункція; рідко – гіперпролактинемія/галакторея. Загальні порушення: часто – астенія; дуже рідко – периферичні набряки. Симптоми, що виникають при припиненні лікування пароксетином: часто – запаморочення, сенсорні порушення, порушення сну, тривога, біль голови; іноді – ажитація, нудота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, діарея. Як і при скасуванні багатьох психотропних ЛЗ, припинення лікування пароксетином (особливо різке) може викликати такі симптоми, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію та відчуття розряду електричного струму), порушення сну (включаючи яскраві сни), ажитація чи тривога, нудота, головна біль, тремор, сплутаність свідомості, діарея та пітливість. Більшість пацієнтів ці симптоми є легкими чи помірковано вираженими і проходять мимовільно. Невідомо жодної групи пацієнтів, яка б піддавалася підвищеному ризику виникнення таких симптомів, проте якщо в лікуванні пароксетином більше немає необхідності, дозу слід знижувати повільно до повної відміни препарату. Небажані явища, що спостерігалися у клінічних випробуваннях у дітей У клінічних випробуваннях у дітей перелічені нижче побічні ефекти виникали у 2% пацієнтів і зустрічалися в групі пароксетину в 2 рази частіше, ніж у групі плацебо: емоційна лабільність (включаючи заподіяння шкоди самому собі, суїцидальні думки, суїцидальні спроби, плаксивість та коливання) ворожість, зниження апетиту, тремор, пітливість, гіперкінезія та ажитація. Суїцидальні думки та суїцидальні спроби здебільшого спостерігалися у клінічних випробуваннях у підлітків з великим депресивним розладом, при якому ефективність пароксетину не доведена. Ворожість відзначалася у дітей із ДКР, особливо у віці до 12 років. Симптоми відміни пароксетину (емоційна лабільність, нервозність, запаморочення, нудота та біль у животі) реєструвалися у 2% пацієнтів на фоні зниження дози пароксетину або після його повної відміни та зустрічалися у 2 рази частіше, ніж у групі плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиСеротонінергічні препарати. Застосування пароксетину, як і інших препаратів групи СІОЗС, одночасно з серотонінергічними препаратами (включаючи інгібітори МАО, L-триптофан, триптани, трамадол, лінезолід, інші препарати групи СІОЗС, літій та рослинні засоби, що містять звіробій продірявлений). . При використанні зазначених препаратів у комбінації з пароксетином необхідно бути обережними і проводити ретельний клінічний моніторинг. Ферменти, що у метаболізмі лікарських засобів. Метаболізм та фармакокінетика пароксетину можуть змінюватися під впливом індукції або інгібування ферментів, що беруть участь у метаболізмі ЛЗ. При використанні пароксетину одночасно з інгібіторами ферментів, що беруть участь у метаболізмі ЛЗ, слід оцінити доцільність використання дози пароксетину, що знаходиться у нижній частині діапазону терапевтичних доз. Початкову дозу пароксетину коригувати не потрібно, якщо його застосовують одночасно з препаратом, який є відомим індуктором ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів (наприклад, карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал, фенітоїн). Будь-яке подальше коригування дози пароксетину має визначатися його клінічними ефектами (переносимість та ефективність). CYP3A4. Дослідження взаємодії in vivo при одночасному застосуванні в умовах рівноважного стану пароксетину та терфенадину, який є субстратом ферменту CYP3A4, показало, що пароксетин не впливає на фармакокінетику терфенадину. У подібному дослідженні взаємодії in vivo не було виявлено впливу пароксетину на фармакокінетику алпрозаламу та навпаки. Одночасне застосування пароксетину з терфенадином, алпрозаламом та іншими препаратами, які є субстратом ферменту CYP3A4, навряд чи може завдати шкоди пацієнтові. Здатність пароксетину пригнічувати фермент CYP2D6 (див. також "Протипоказання"). Як і інші антидепресанти, включаючи інші препарати СІОЗС, пароксетин пригнічує печінковий фермент CYP2D6, що відноситься до системи цитохрому Р450. Пригнічення ферменту CYP2D6 може призводити до підвищення концентрацій у плазмі одночасно використовуваних препаратів, які метаболізуються цим ферментом. До таких препаратів відносяться трициклічні антидепресанти (наприклад амітриптилін, нортриптилін, іміпрамін та дезіпрамін), нейролептики фенотіазинового ряду, рисперидон, деякі антиаритмічні засоби типу 1C (наприклад пропафенон та флекаїнід) та метопролол. Проциклідин. Щоденний прийом пароксетину значно підвищує концентрації в плазмі проциклідину. При виникненні антихолінергічних ефектів дозу проциклідину слід зменшити. Протисудомні препарати: карбамазепін, фенітоїн, вальпроат натрію. Одночасне застосування пароксетину та вказаних препаратів не впливає на їх фармакокінетику та фармакодинаміку у пацієнтів з епілепсією. Клінічні дослідження показали, що абсорбція та фармакокінетика пароксетину не залежать або практично не залежать (тобто існуюча залежність не потребує зміни дози) від їди, антацидів, дигоксину, пропранололу, алкоголю.Спосіб застосування та дозиВсередину (пігулку слід ковтати повністю, не розжовуючи), 1 раз на добу (вранці, під час їжі). Депресія. Рекомендована доза для дорослих становить 20 мг/добу, при необхідності залежно від терапевтичного ефекту дозу можна збільшувати щотижня на 10 мг/добу до максимальної добової – 50 мг. Як і при лікуванні будь-якими антидепресантами, слід оцінювати ефективність терапії та при необхідності коригувати дозу пароксетину через 2-3 тижні після початку лікування і надалі залежно від клінічних показань. Для усунення депресивних симптомів і запобігання рецидивів необхідно дотримуватися адекватної тривалості купуючої та підтримуючої терапії. Застосування пароксетину у дітей та підлітків (7–17 років) для лікування депресії не рекомендовано через відсутність даних про ефективність терапії. Обсесивно-компульсивний розлад. Рекомендована доза для дорослих становить 40 мг на добу. Лікування починають з дози 20 мг на добу, яку можна щотижня підвищувати на 10 мг на добу. При необхідності доза може бути підвищена до 60 мг на добу. Необхідно дотримуватись адекватної тривалості терапії. Для дітей та підлітків (7–17 років) початкова доза становить 10 мг на добу, її можна щотижня підвищувати на 10 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 50 мг на добу. Панічне розлад. Рекомендована доза для дорослих становить 40 мг на добу. Лікування пацієнтів слід починати з дози 10 мг на добу та щотижня підвищувати дозу на 10 мг на добу, орієнтуючись на клінічний ефект. При необхідності доза може бути збільшена до 60 мг на добу. Низька початкова доза рекомендується для мінімізації можливого посилення симптоматики панічного розладу, що може виникати на початку лікування будь-якими антидепресантами. Необхідно дотримуватися адекватних термінів терапії. Соціальна фобія. Рекомендована доза для дорослих становить 20 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена щотижня на 10 мг на добу залежно від клінічного ефекту до 50 мг на добу. Лікування дітей та підлітків (8–17 років) слід починати з дози 10 мг на добу та щотижня підвищувати дозу на 10 мг на добу, орієнтуючись на клінічний ефект. При необхідності доза може бути збільшена до 50 мг на добу. Генералізований тривожний розлад. Рекомендована доза для дорослих становить 20 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена щотижня на 10 мг на добу залежно від клінічного ефекту до 50 мг на добу. Посттравматичний стресовий розлад. Рекомендована доза для дорослих становить 20 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена щотижня на 10 мг на добу залежно від клінічного ефекту до 50 мг на добу.ПередозуванняНаявна інформація про передозування пароксетину свідчить про його широкий діапазон безпеки. Симптоми: крім симптомів, описаних у розділі «Побічні дії», спостерігається блювання, розширення зіниць, лихоманка, зміна АТ, мимовільні скорочення, ажитація, тривога, тахікардія. Стан пацієнтів зазвичай нормалізувався без серйозних наслідків навіть за разового прийому доз до 2000 мг. У ряді повідомлень описані такі симптоми, як кома та зміни ЕКГ; випадки смерті були дуже рідкісні, зазвичай, у тих ситуаціях, коли пацієнти приймали пароксетин разом з іншими психотропними препаратами або з алкоголем. Лікування: загальні заходи, які застосовуються при передозуванні будь-яких антидепресантів; при необхідності - промивання шлунка, призначення активованого вугілля (по 20-30 мг кожні 4-6 годин протягом першої доби після передозування), підтримуюча терапія та частий моніторинг основних фізіологічних показників. Специфічного антидоту пароксетину немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСкасування пароксетину. Описані такі симптоми скасування, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію та відчуття удару електричним струмом), порушення сну (включаючи яскраві сни), ажитація та тривога, нудота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, головний біль та діарея. Зазвичай ці симптоми виражені слабо або помірно, але деякі пацієнти можуть бути важкими. Зазвичай вони виникають у перші кілька днів після відміни препарату, однак у поодиноких випадках виникають у пацієнтів, які випадково пропустили прийом лише однієї дози. Як правило, ці симптоми проходять спонтанно і зникають протягом 2 тижнів, але у деяких пацієнтів вони можуть тривати набагато довше (2-3 місяці та більше). Як і при лікуванні іншими психотропними препаратами, слід уникати різкої відміни пароксетину. Може бути рекомендована наступна схема відміни: зниження добової дози на 10 мг із тижневими інтервалами; після досягнення дози 20 мг на добу (або 10 мг на добу у дітей та підлітків) пацієнти продовжують приймати цю дозу протягом 1 тижня і лише після цього препарат скасовують повністю. Якщо симптоми відміни розвиваються під час зниження дози або після відміни препарату, доцільно відновити прийом раніше призначеної дози. Надалі лікар може продовжити зниження дози, але повільніше. Виникнення симптомів відміни не означає, що препарат є предметом зловживання або спричиняє залежність, як це має місце у випадку з наркотиками та психотропними речовинами. Симптоми, які можуть виникати при припиненні лікування пароксетином у дітей та підлітків. Симптоми відміни пароксетину (емоційна лабільність, у т.ч. суїцидальні думки, суїцидальні спроби, зміни настрою та сльозливість, а також нервозність, запаморочення, нудота та біль у животі) реєструвалися у 2% пацієнтів на тлі зниження дози пароксетину або після його повної від і зустрічалися вдвічі частіше, ніж у групі плацебо. Окремі групи пацієнтів. Літні пацієнти. У пацієнтів похилого віку концентрації пароксетину в плазмі можуть бути підвищені, проте діапазон концентрацій збігається з таким у молодших пацієнтів. У даній категорії пацієнтів терапію слід починати з дози, рекомендованої для дорослих, яка може бути підвищена до 40 мг на добу. Пацієнти з порушеннями функції нирок або печінки. Концентрації пароксетину в плазмі підвищені у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) та у пацієнтів з порушеною функцією печінки. Таким пацієнтам слід призначати дози препарату, що знаходяться у нижній частині діапазону терапевтичних доз. Діти віком до 7 років. Застосування пароксетину не рекомендовано через відсутність досліджень безпеки та ефективності препарату у цієї групи хворих. Діти та підлітки 7–17 років. У клінічних випробуваннях небажані явища, пов'язані з суїцидальністю (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожістю (переважно агресія, девіантна поведінка та гнів), частіше спостерігалися у дітей та підлітків, які отримували пароксетин, ніж у тих пацієнтів цієї вікової групи, які отримували плацбо. В даний час немає даних про довгострокову безпеку пароксетину для дітей та підлітків, які стосувалися б впливу цього препарату на ріст, дозрівання, когнітивний та поведінковий розвиток. Клінічне погіршення та суїцидальний ризик, пов'язані з психічними розладами. У пацієнтів з депресією загострення симптомів цього розладу та/або поява суїцидальних думок та суїцидальної поведінки (суїцидальність) можуть спостерігатися незалежно від того, чи отримують вони антидепресанти. Цей ризик зберігається доти, доки буде досягнуто виражена ремісія. Поліпшення стану пацієнта може бути відсутнім у перші тижні лікування та більше, тому за пацієнтом необхідно уважно спостерігати для своєчасного виявлення клінічного загострення та суїцидальності, особливо на початку курсу лікування, а також у періоди зміни доз, чи то їх збільшення чи зменшення. Клінічний досвід застосування всіх антидепресантів показує, що ризик суїциду може збільшуватись на ранніх стадіях одужання. Інші психічні розлади, на лікування яких використовують пароксетин, також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, ці розлади можуть являти собою коморбідні стани, що супроводжують великий депресивний розлад. Тому при лікуванні пацієнтів, які страждають на інші психічні порушення, слід дотримуватися тих же запобіжних заходів, що і при лікуванні великого депресивного розладу. Найбільший ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб наражаються на пацієнтів, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, пацієнти молодого віку, а також пацієнти з вираженими суїцидальними думками до початку лікування, тому всім їм необхідно приділяти особливу увагу під час лікування. Пацієнтів (і тих, хто їх доглядає) потрібно попередити про необхідність стежити за погіршенням їх стану та/або появою суїцидальних думок/суїцидальної поведінки або думок про заподіяння собі шкоди і у разі виникнення цих симптомів негайно звертатися за медичною допомогою. Акатізія. Зрідка лікування пароксетином або іншим препаратом групи СІЗЗС супроводжується виникненням акатизії, яка проявляється почуттям внутрішнього занепокоєння та психомоторного збудження, коли пацієнт не може спокійно сидіти або стояти; при акатизії пацієнт зазвичай відчуває суб'єктивний дистрес. Ймовірність виникнення акатизії найвища у перші кілька тижнів лікування. Серотоніновий синдром/злоякісний нейролептичний синдром. У поодиноких випадках на фоні лікування пароксетином може виникнути серотоніновий синдром або симптоматика, подібна до злоякісного нейролептичного синдрому, особливо якщо пароксетин використовують у комбінації з іншими серотонінергічними препаратами та/або нейролептиками. Ці синдроми становлять потенційну загрозу життю, тому у разі їх виникнення лікування пароксетином необхідно припинити (вони характеризуються поєднанням таких симптомів, як гіпертермія, м'язова ригідність, міоклонус, вегетативні розлади з можливими швидкими змінами показників життєво важливих функцій, зміни психічного статусу, що включають дратівливість, вкрай важку ажитацію, що прогресує до делірію та коми) і почати підтримуючу симптоматичну терапію.Пароксетин не повинен призначатися у комбінації з такими попередниками серотоніну, як L-триптофан, окситриптан у зв'язку з ризиком серотонінергічного синдрому. Манія та біполярний розлад. Великий депресивний епізод може бути початковим проявом біполярного розладу. Прийнято вважати (хоча це й не доведено контрольованими клінічними випробуваннями), що лікування такого епізоду одним тільки антидепресантом може збільшити ймовірність прискореного розвитку змішаного/маніакального епізоду у пацієнтів, які схильні до ризику виникнення біполярного розладу. Перед початком лікування антидепресантом необхідно провести ретельний скринінг для оцінки ризику виникнення даного пацієнта біполярного розладу; такий скринінг повинен включати збір детального психіатричного анамнезу, включаючи дані про наявність у сім'ї випадків суїциду, біполярного розладу та депресії. Як і всі антидепресанти, пароксетин не зареєстровано для лікування біполярної депресії. Пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі манію. Інгібітори МАО. Лікування пароксетином слід починати обережно, не раніше ніж через 2 тижні після припинення терапії інгібіторами МАО; дозу пароксетину слід підвищувати поступово до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Порушення функції нирок чи печінки. Рекомендується бути обережним при лікуванні пароксетином пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок і пацієнтів з порушеннями функції печінки. Епілепсія. Як і інші антидепресанти, пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епілепсією. Судорожні напади. Частота судомних нападів у пацієнтів, які приймають пароксетин, не перевищує 0,1%. У разі виникнення судомного нападу лікування пароксетином слід припинити. Електросудомна терапія. Є обмежений досвід одночасного застосування пароксетину та електросудомної терапії. Глаукома. Як і інші препарати групи СІЗЗЗ, пароксетин зрідка викликає мідріаз, і його необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із закритокутовою глаукомою. Гіпонатріємія. При лікуванні пароксетином гіпонатріємія виникає рідко та переважно у пацієнтів похилого віку. Кровотечі. Повідомлялося про крововилив у шкіру та слизові оболонки (включаючи шлунково-кишкові кровотечі) у пацієнтів, лікованих пароксетином. Тому пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що підвищують ризик кровотеч, у пацієнтів із відомою схильністю до кровотеч та у пацієнтів із захворюваннями, що схильні до кровотеч. Захворювання серця. При лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця слід дотримуватися звичайних запобіжних заходів. Клінічний досвід застосування пароксетину свідчить про те, що він не погіршує когнітивні та психомоторні функції. Разом з тим, як і при лікуванні будь-якими іншими психотропними препаратами, пацієнти повинні бути особливо обережні при керуванні автомобілем та роботі з механізмами. Незважаючи на те, що пароксетин не посилює негативного впливу алкоголю на психомоторні функції, не рекомендується одночасно застосовувати пароксетин та алкоголь.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активна речовина: пароксетину гідрохлорид гемігідрат – 22,8 мг (еквівалентно 20,0 мг пароксетину); допоміжні речовини: кальцію дигідрофосфат дигідрат; карбоксиметилкрохмаль натрію тип А; магнію стеарат; оболонка таблетки: Opadry білий YS-1R-7003 (гіпромелоза, титану діоксид, макрогол - 400, полісорбат - 80). У блістері 10 прим.; у коробці 1, 3 або 10 блістерів.Опис лікарської формиБілі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, овальної форми з гравіюванням «20» на одному боці та лінією розлому на іншій.Фармакотерапевтична групаСелективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну.ФармакокінетикаПри внутрішньому прийомі добре абсорбується і піддається метаболізму при «першому проходженні» через печінку. Внаслідок метаболізму «першого проходження» в системний кровотік надходить менша кількість пароксетину, ніж те, що абсорбується із шлунково-кишкового тракту. У міру збільшення кількості пароксетину в організмі при одноразовому прийомі великих доз або при багаторазовому прийомі звичайних доз відбувається часткове насичення метаболічного шляху першого проходження і зменшується кліренс пароксетину з плазми. Це призводить до непропорційного підвищення концентрацій пароксетину у плазмі. Тому його фармакокінетичні параметри нестабільні, наслідком є ​​нелінійна кінетика. Слід зазначити, однак, що нелінійність зазвичай виражена слабо і спостерігається тільки у пацієнтів,у яких на фоні прийому низьких доз препарату у плазмі досягаються низькі рівні пароксетину. Рівноважна концентрація у плазмі досягається через 7-14 днів. Пароксетин широко розподіляється в тканинах, і фармакокінетичні розрахунки показують, що в плазмі залишається лише 1% від кількості пароксетину, що присутній в організмі. У терапевтичних концентраціях приблизно 95% пароксетину, що знаходиться в плазмі, пов'язано з білками. Не виявлено кореляції між концентраціями пароксетину в плазмі та його клінічним ефектом (побічними реакціями та ефективністю). Встановлено, що пароксетин у невеликих кількостях проникає у грудне молоко жінок, а також у ембріони та плоди лабораторних тварин.та фармакокінетичні розрахунки показують, що у плазмі залишається лише 1% усієї кількості пароксетину, що присутній в організмі. У терапевтичних концентраціях приблизно 95% пароксетину, що знаходиться в плазмі, пов'язано з білками. Не виявлено кореляції між концентраціями пароксетину в плазмі та його клінічним ефектом (побічними реакціями та ефективністю). Встановлено, що пароксетин у невеликих кількостях проникає у грудне молоко жінок, а також у ембріони та плоди лабораторних тварин.та фармакокінетичні розрахунки показують, що у плазмі залишається лише 1% усієї кількості пароксетину, що присутній в організмі. У терапевтичних концентраціях приблизно 95% пароксетину, що знаходиться в плазмі, пов'язано з білками. Не виявлено кореляції між концентраціями пароксетину в плазмі та його клінічним ефектом (побічними реакціями та ефективністю). Встановлено, що пароксетин у невеликих кількостях проникає у грудне молоко жінок, а також у ембріони та плоди лабораторних тварин.що пароксетин у невеликих кількостях проникає у грудне молоко жінок, а також у ембріони та плоди лабораторних тварин.що пароксетин у невеликих кількостях проникає у грудне молоко жінок, а також у ембріони та плоди лабораторних тварин. Біотрансформується в неактивні полярні та кон'юговані продукти (процеси окиснення та метилювання). T1/2 варіює, але зазвичай становить близько однієї доби (16-24 год). Близько 64% ​​екскретується із сечею у вигляді метаболітів, менше 2% – у незміненому вигляді; решта виводиться з калом (ймовірно потрапляючи в нього з жовчю) у вигляді метаболітів, менше 1% - у незміненому вигляді. Виведення метаболітів носить біфазний характер, що включає первинний метаболізм (перша фаза) та системну елімінацію.ФармакодинамікаМає низьку спорідненість до мускаринових холінергічних рецепторів, а дослідження на тваринах показали, що антихолінергічні властивості виражені слабо. Дослідження in vitro показали, що пароксетин має слабку спорідненість до альфа1-, альфа2- та бета-адренорецепторів, а також до дофамінових (D2), серотонінових 5-НТ1- та 5-НТ2- та гістамінових (H1) рецепторів. Відсутність взаємодії з постсинаптичними рецепторами in vitro підтверджується результатами досліджень in vivo, які продемонстрували відсутність у пароксетину здатності пригнічувати ЦНС та спричиняти артеріальну гіпотензію. Не порушує психомоторні функції і не посилює гнітючої дії етанолу на ЦНС. Як і інші селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), пароксетин спричиняє симптоми надмірної стимуляції 5-НТ-рецепторів при введенні тваринам, які раніше отримували інгібітори МАО або триптофан. Дослідження поведінки та змін ЕЕГ продемонстрували, що пароксетин викликає слабкі активуючі ефекти у дозах, що перевищують ті, які потрібні для інгібування зворотного захоплення серотоніну. За своєю природою його активуючі властивості не є амфетаміноподібними. Дослідження на тваринах показали, що пароксетин не впливає на серцево-судинну систему. У здорових осіб пароксетин не викликає клінічно значущих змін АТ, ЧСС та ЕКГ.Показання до застосуванняДепресія всіх типів у дорослих, включаючи реактивну та тяжку депресію, а також депресію, що супроводжується тривогою; ДКР у дорослих (в т.ч. як засіб підтримуючої та профілактичної терапії), а також у дітей та підлітків 7–17 років; панічне розлад у дорослих, з агорафобією і без неї (в т.ч. як засіб підтримуючої та профілактичної терапії; соціальна фобія у дорослих (в т.ч. як засіб підтримуючої та профілактичної терапії), а також у дітей та підлітків у 8–17 років, генералізований тривожний розлад у дорослих (в т.ч. як засіб підтримуючої та профілактичної терапії), посттравматичний стресовий розлад у дорослих.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до пароксетину та компонентів препарату. Поєднане застосування пароксетину з інгібіторами МАО (пароксетин не слід застосовувати одночасно з інгібіторами МАО або протягом 2 тижнів після їх відміни; інгібітори МАО не можна призначати протягом 2 тижнів після припинення лікування пароксетином). Поєднане застосування з тіоридазином (пароксетин не слід призначати у комбінації з тіоридазином, оскільки, як і інші препарати, що пригнічують активність ферменту CYP2D6 цитохрому P450, пароксетин може підвищувати концентрацію тіоридазину в плазмі).Вагітність та лактаціяВагітність Дослідження на тваринах не виявили у пароксетину тератогенної або виборчої ембріотоксичної активності, а дані про невелику кількість жінок, які приймали пароксетин під час вагітності, свідчать про відсутність підвищеного ризику вроджених аномалій у новонароджених. Є повідомлення про передчасні пологи у жінок, які отримували під час вагітності пароксетин або інші препарати групи СІЗЗС, проте причинно-наслідковий зв'язок між цими препаратами та передчасними пологами не встановлено. Пароксетин не слід застосовувати під час вагітності, якщо його потенційна користь не перевищує можливого ризику. Необхідно особливо уважно спостерігати за станом здоров'я тих новонароджених, матері яких приймали пароксетин на пізніх термінах вагітності, оскільки є повідомлення про ускладнення у новонароджених, які зазнавали дії пароксетину або інших препаратів групи СІОЗС у III триместрі вагітності. Слід зазначити, однак, що і в даному випадку причинно-наслідковий зв'язок між згаданими ускладненнями та цією медикаментозною терапією не встановлено. Описані клінічні ускладнення включали: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судомні напади, нестабільність температури тіла, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемію, артеріальну гіпертензію, гіпотензію, гіперрефлексію, тремор, тремтіння, подразливість, летаргію, постій.У деяких повідомленнях симптоми описані як неонатальні прояви синдрому відміни. У більшості випадків описані ускладнення виникали відразу після пологів або незабаром після них (<24 год). Лактація У грудне молоко проникає незначна кількість пароксетину. Тим не менш, пароксетин не слід приймати під час грудного вигодовування, за винятком тих випадків, коли його користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.Побічна діяЧастота та інтенсивність деяких перелічених нижче побічних ефектів пароксетину можуть зменшуватись у міру продовження лікування, і такі ефекти зазвичай не вимагають відміни препарату. Побічні ефекти стратифіковані за системами органів та частотою. Градація частоти така: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), іноді (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/ 1000) і дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі випадки. Зустрічаність частих та нечастих побічних ефектів була визначена на підставі узагальнених даних про безпеку препарату у більш ніж 8000 пацієнтів, які брали участь у клінічних випробуваннях, її розраховували за різницею між частотою побічних ефектів у групі пароксетину та у групі плацебо. Зустрічаність рідкісних та дуже рідкісних побічних ефектів визначали на підставі постмаркетингових даних,і вона стосується швидше частоти повідомлень про такі ефекти, ніж справжньої частоти самих ефектів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: іноді – аномальна кровотеча, переважно крововилив у шкіру та слизові оболонки (найчастіше синці); дуже рідко – тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції (включаючи кропив'янку та ангіоневротичний набряк). Ендокринні порушення: дуже рідко – синдром порушення секреції АДГ. Метаболічні порушення: часто – зниження апетиту; рідко - гіпонатріємія (зустрічається переважно у літніх пацієнтів і може бути обумовлена ​​синдромом порушення секреції АДГ). Психічні розлади: часто - сонливість, безсоння; іноді - сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – маніакальні реакції. Ці симптоми можуть бути обумовлені власне захворюванням. Порушення з боку органів зору: часто – нечіткість зору; дуже рідко – загострення глаукоми. Порушення з боку серця: іноді – синусова тахікардія. Судинні порушення: іноді транзиторне підвищення або зниження АТ, в т.ч. у пацієнтів із попередньою артеріальною гіпертензією або тривогою. Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: часто – позіхання. Порушення з боку нервової системи: часто судомні напади. Шлунково-кишкові порушення: дуже часто – нудота; часто – запор, діарея, сухість у роті; дуже рідко – шлунково-кишкова кровотеча. Гепатобіліарні порушення: рідко – підвищення рівня печінкових ферментів; дуже рідко – гепатит, що іноді супроводжується жовтяницею та/або печінкова недостатність. Іноді спостерігається підвищення рівнів печінкових ферментів. Постмаркетингові повідомлення про такі ураження печінки, як гепатит, іноді з жовтяницею, та/або печінкова недостатність дуже рідкісні. Питання доцільності припинення лікування пароксетином необхідно вирішувати у випадках, коли має місце тривале підвищення показників функціональних печінкових проб. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – пітливість; рідко – шкірні висипання; дуже рідко – реакції фоточутливості. Порушення з боку нирок та сечового тракту: рідко – затримка сечі. Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже часто – сексуальна дисфункція; рідко – гіперпролактинемія/галакторея. Загальні порушення: часто – астенія; дуже рідко – периферичні набряки. Симптоми, що виникають при припиненні лікування пароксетином: часто – запаморочення, сенсорні порушення, порушення сну, тривога, біль голови; іноді – ажитація, нудота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, діарея. Як і при скасуванні багатьох психотропних ЛЗ, припинення лікування пароксетином (особливо різке) може викликати такі симптоми, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію та відчуття розряду електричного струму), порушення сну (включаючи яскраві сни), ажитація чи тривога, нудота, головна біль, тремор, сплутаність свідомості, діарея та пітливість. Більшість пацієнтів ці симптоми є легкими чи помірковано вираженими і проходять мимовільно. Невідомо жодної групи пацієнтів, яка б піддавалася підвищеному ризику виникнення таких симптомів, проте якщо в лікуванні пароксетином більше немає необхідності, дозу слід знижувати повільно до повної відміни препарату. Небажані явища, що спостерігалися у клінічних випробуваннях у дітей У клінічних випробуваннях у дітей перелічені нижче побічні ефекти виникали у 2% пацієнтів і зустрічалися в групі пароксетину в 2 рази частіше, ніж у групі плацебо: емоційна лабільність (включаючи заподіяння шкоди самому собі, суїцидальні думки, суїцидальні спроби, плаксивість та коливання) ворожість, зниження апетиту, тремор, пітливість, гіперкінезія та ажитація. Суїцидальні думки та суїцидальні спроби здебільшого спостерігалися у клінічних випробуваннях у підлітків з великим депресивним розладом, при якому ефективність пароксетину не доведена. Ворожість відзначалася у дітей із ДКР, особливо у віці до 12 років. Симптоми відміни пароксетину (емоційна лабільність, нервозність, запаморочення, нудота та біль у животі) реєструвалися у 2% пацієнтів на фоні зниження дози пароксетину або після його повної відміни та зустрічалися у 2 рази частіше, ніж у групі плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиСеротонінергічні препарати. Застосування пароксетину, як і інших препаратів групи СІОЗС, одночасно з серотонінергічними препаратами (включаючи інгібітори МАО, L-триптофан, триптани, трамадол, лінезолід, інші препарати групи СІОЗС, літій та рослинні засоби, що містять звіробій продірявлений). . При використанні зазначених препаратів у комбінації з пароксетином необхідно бути обережними і проводити ретельний клінічний моніторинг. Ферменти, що у метаболізмі лікарських засобів. Метаболізм та фармакокінетика пароксетину можуть змінюватися під впливом індукції або інгібування ферментів, що беруть участь у метаболізмі ЛЗ. При використанні пароксетину одночасно з інгібіторами ферментів, що беруть участь у метаболізмі ЛЗ, слід оцінити доцільність використання дози пароксетину, що знаходиться у нижній частині діапазону терапевтичних доз. Початкову дозу пароксетину коригувати не потрібно, якщо його застосовують одночасно з препаратом, який є відомим індуктором ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів (наприклад, карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал, фенітоїн). Будь-яке подальше коригування дози пароксетину має визначатися його клінічними ефектами (переносимість та ефективність). CYP3A4. Дослідження взаємодії in vivo при одночасному застосуванні в умовах рівноважного стану пароксетину та терфенадину, який є субстратом ферменту CYP3A4, показало, що пароксетин не впливає на фармакокінетику терфенадину. У подібному дослідженні взаємодії in vivo не було виявлено впливу пароксетину на фармакокінетику алпрозаламу та навпаки. Одночасне застосування пароксетину з терфенадином, алпрозаламом та іншими препаратами, які є субстратом ферменту CYP3A4, навряд чи може завдати шкоди пацієнтові. Здатність пароксетину пригнічувати фермент CYP2D6 (див. також "Протипоказання"). Як і інші антидепресанти, включаючи інші препарати СІОЗС, пароксетин пригнічує печінковий фермент CYP2D6, що відноситься до системи цитохрому Р450. Пригнічення ферменту CYP2D6 може призводити до підвищення концентрацій у плазмі одночасно використовуваних препаратів, які метаболізуються цим ферментом. До таких препаратів відносяться трициклічні антидепресанти (наприклад амітриптилін, нортриптилін, іміпрамін та дезіпрамін), нейролептики фенотіазинового ряду, рисперидон, деякі антиаритмічні засоби типу 1C (наприклад пропафенон та флекаїнід) та метопролол. Проциклідин. Щоденний прийом пароксетину значно підвищує концентрації в плазмі проциклідину. При виникненні антихолінергічних ефектів дозу проциклідину слід зменшити. Протисудомні препарати: карбамазепін, фенітоїн, вальпроат натрію. Одночасне застосування пароксетину та вказаних препаратів не впливає на їх фармакокінетику та фармакодинаміку у пацієнтів з епілепсією. Клінічні дослідження показали, що абсорбція та фармакокінетика пароксетину не залежать або практично не залежать (тобто існуюча залежність не потребує зміни дози) від їди, антацидів, дигоксину, пропранололу, алкоголю.Спосіб застосування та дозиВсередину (пігулку слід ковтати повністю, не розжовуючи), 1 раз на добу (вранці, під час їжі). Депресія. Рекомендована доза для дорослих становить 20 мг/добу, при необхідності залежно від терапевтичного ефекту дозу можна збільшувати щотижня на 10 мг/добу до максимальної добової – 50 мг. Як і при лікуванні будь-якими антидепресантами, слід оцінювати ефективність терапії та при необхідності коригувати дозу пароксетину через 2-3 тижні після початку лікування і надалі залежно від клінічних показань. Для усунення депресивних симптомів і запобігання рецидивів необхідно дотримуватися адекватної тривалості купуючої та підтримуючої терапії. Застосування пароксетину у дітей та підлітків (7–17 років) для лікування депресії не рекомендовано через відсутність даних про ефективність терапії. Обсесивно-компульсивний розлад. Рекомендована доза для дорослих становить 40 мг на добу. Лікування починають з дози 20 мг на добу, яку можна щотижня підвищувати на 10 мг на добу. При необхідності доза може бути підвищена до 60 мг на добу. Необхідно дотримуватись адекватної тривалості терапії. Для дітей та підлітків (7–17 років) початкова доза становить 10 мг на добу, її можна щотижня підвищувати на 10 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 50 мг на добу. Панічне розлад. Рекомендована доза для дорослих становить 40 мг на добу. Лікування пацієнтів слід починати з дози 10 мг на добу та щотижня підвищувати дозу на 10 мг на добу, орієнтуючись на клінічний ефект. При необхідності доза може бути збільшена до 60 мг на добу. Низька початкова доза рекомендується для мінімізації можливого посилення симптоматики панічного розладу, що може виникати на початку лікування будь-якими антидепресантами. Необхідно дотримуватися адекватних термінів терапії. Соціальна фобія. Рекомендована доза для дорослих становить 20 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена щотижня на 10 мг на добу залежно від клінічного ефекту до 50 мг на добу. Лікування дітей та підлітків (8–17 років) слід починати з дози 10 мг на добу та щотижня підвищувати дозу на 10 мг на добу, орієнтуючись на клінічний ефект. При необхідності доза може бути збільшена до 50 мг на добу. Генералізований тривожний розлад. Рекомендована доза для дорослих становить 20 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена щотижня на 10 мг на добу залежно від клінічного ефекту до 50 мг на добу. Посттравматичний стресовий розлад. Рекомендована доза для дорослих становить 20 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена щотижня на 10 мг на добу залежно від клінічного ефекту до 50 мг на добу.ПередозуванняНаявна інформація про передозування пароксетину свідчить про його широкий діапазон безпеки. Симптоми: крім симптомів, описаних у розділі «Побічні дії», спостерігається блювання, розширення зіниць, лихоманка, зміна АТ, мимовільні скорочення, ажитація, тривога, тахікардія. Стан пацієнтів зазвичай нормалізувався без серйозних наслідків навіть за разового прийому доз до 2000 мг. У ряді повідомлень описані такі симптоми, як кома та зміни ЕКГ; випадки смерті були дуже рідкісні, зазвичай, у тих ситуаціях, коли пацієнти приймали пароксетин разом з іншими психотропними препаратами або з алкоголем. Лікування: загальні заходи, які застосовуються при передозуванні будь-яких антидепресантів; при необхідності - промивання шлунка, призначення активованого вугілля (по 20-30 мг кожні 4-6 годин протягом першої доби після передозування), підтримуюча терапія та частий моніторинг основних фізіологічних показників. Специфічного антидоту пароксетину немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСкасування пароксетину. Описані такі симптоми скасування, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію та відчуття удару електричним струмом), порушення сну (включаючи яскраві сни), ажитація та тривога, нудота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, головний біль та діарея. Зазвичай ці симптоми виражені слабо або помірно, але деякі пацієнти можуть бути важкими. Зазвичай вони виникають у перші кілька днів після відміни препарату, однак у поодиноких випадках виникають у пацієнтів, які випадково пропустили прийом лише однієї дози. Як правило, ці симптоми проходять спонтанно і зникають протягом 2 тижнів, але у деяких пацієнтів вони можуть тривати набагато довше (2-3 місяці та більше). Як і при лікуванні іншими психотропними препаратами, слід уникати різкої відміни пароксетину. Може бути рекомендована наступна схема відміни: зниження добової дози на 10 мг із тижневими інтервалами; після досягнення дози 20 мг на добу (або 10 мг на добу у дітей та підлітків) пацієнти продовжують приймати цю дозу протягом 1 тижня і лише після цього препарат скасовують повністю. Якщо симптоми відміни розвиваються під час зниження дози або після відміни препарату, доцільно відновити прийом раніше призначеної дози. Надалі лікар може продовжити зниження дози, але повільніше. Виникнення симптомів відміни не означає, що препарат є предметом зловживання або спричиняє залежність, як це має місце у випадку з наркотиками та психотропними речовинами. Симптоми, які можуть виникати при припиненні лікування пароксетином у дітей та підлітків. Симптоми відміни пароксетину (емоційна лабільність, у т.ч. суїцидальні думки, суїцидальні спроби, зміни настрою та сльозливість, а також нервозність, запаморочення, нудота та біль у животі) реєструвалися у 2% пацієнтів на тлі зниження дози пароксетину або після його повної від і зустрічалися вдвічі частіше, ніж у групі плацебо. Окремі групи пацієнтів. Літні пацієнти. У пацієнтів похилого віку концентрації пароксетину в плазмі можуть бути підвищені, проте діапазон концентрацій збігається з таким у молодших пацієнтів. У даній категорії пацієнтів терапію слід починати з дози, рекомендованої для дорослих, яка може бути підвищена до 40 мг на добу. Пацієнти з порушеннями функції нирок або печінки. Концентрації пароксетину в плазмі підвищені у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) та у пацієнтів з порушеною функцією печінки. Таким пацієнтам слід призначати дози препарату, що знаходяться у нижній частині діапазону терапевтичних доз. Діти віком до 7 років. Застосування пароксетину не рекомендовано через відсутність досліджень безпеки та ефективності препарату у цієї групи хворих. Діти та підлітки 7–17 років. У клінічних випробуваннях небажані явища, пов'язані з суїцидальністю (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожістю (переважно агресія, девіантна поведінка та гнів), частіше спостерігалися у дітей та підлітків, які отримували пароксетин, ніж у тих пацієнтів цієї вікової групи, які отримували плацбо. В даний час немає даних про довгострокову безпеку пароксетину для дітей та підлітків, які стосувалися б впливу цього препарату на ріст, дозрівання, когнітивний та поведінковий розвиток. Клінічне погіршення та суїцидальний ризик, пов'язані з психічними розладами. У пацієнтів з депресією загострення симптомів цього розладу та/або поява суїцидальних думок та суїцидальної поведінки (суїцидальність) можуть спостерігатися незалежно від того, чи отримують вони антидепресанти. Цей ризик зберігається доти, доки буде досягнуто виражена ремісія. Поліпшення стану пацієнта може бути відсутнім у перші тижні лікування та більше, тому за пацієнтом необхідно уважно спостерігати для своєчасного виявлення клінічного загострення та суїцидальності, особливо на початку курсу лікування, а також у періоди зміни доз, чи то їх збільшення чи зменшення. Клінічний досвід застосування всіх антидепресантів показує, що ризик суїциду може збільшуватись на ранніх стадіях одужання. Інші психічні розлади, на лікування яких використовують пароксетин, також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, ці розлади можуть являти собою коморбідні стани, що супроводжують великий депресивний розлад. Тому при лікуванні пацієнтів, які страждають на інші психічні порушення, слід дотримуватися тих же запобіжних заходів, що і при лікуванні великого депресивного розладу. Найбільший ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб наражаються на пацієнтів, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, пацієнти молодого віку, а також пацієнти з вираженими суїцидальними думками до початку лікування, тому всім їм необхідно приділяти особливу увагу під час лікування. Пацієнтів (і тих, хто їх доглядає) потрібно попередити про необхідність стежити за погіршенням їх стану та/або появою суїцидальних думок/суїцидальної поведінки або думок про заподіяння собі шкоди і у разі виникнення цих симптомів негайно звертатися за медичною допомогою. Акатізія. Зрідка лікування пароксетином або іншим препаратом групи СІЗЗС супроводжується виникненням акатизії, яка проявляється почуттям внутрішнього занепокоєння та психомоторного збудження, коли пацієнт не може спокійно сидіти або стояти; при акатизії пацієнт зазвичай відчуває суб'єктивний дистрес. Ймовірність виникнення акатизії найвища у перші кілька тижнів лікування. Серотоніновий синдром/злоякісний нейролептичний синдром. У поодиноких випадках на фоні лікування пароксетином може виникнути серотоніновий синдром або симптоматика, подібна до злоякісного нейролептичного синдрому, особливо якщо пароксетин використовують у комбінації з іншими серотонінергічними препаратами та/або нейролептиками. Ці синдроми становлять потенційну загрозу життю, тому у разі їх виникнення лікування пароксетином необхідно припинити (вони характеризуються поєднанням таких симптомів, як гіпертермія, м'язова ригідність, міоклонус, вегетативні розлади з можливими швидкими змінами показників життєво важливих функцій, зміни психічного статусу, що включають дратівливість, вкрай важку ажитацію, що прогресує до делірію та коми) і почати підтримуючу симптоматичну терапію.Пароксетин не повинен призначатися у комбінації з такими попередниками серотоніну, як L-триптофан, окситриптан у зв'язку з ризиком серотонінергічного синдрому. Манія та біполярний розлад. Великий депресивний епізод може бути початковим проявом біполярного розладу. Прийнято вважати (хоча це й не доведено контрольованими клінічними випробуваннями), що лікування такого епізоду одним тільки антидепресантом може збільшити ймовірність прискореного розвитку змішаного/маніакального епізоду у пацієнтів, які схильні до ризику виникнення біполярного розладу. Перед початком лікування антидепресантом необхідно провести ретельний скринінг для оцінки ризику виникнення даного пацієнта біполярного розладу; такий скринінг повинен включати збір детального психіатричного анамнезу, включаючи дані про наявність у сім'ї випадків суїциду, біполярного розладу та депресії. Як і всі антидепресанти, пароксетин не зареєстровано для лікування біполярної депресії. Пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі манію. Інгібітори МАО. Лікування пароксетином слід починати обережно, не раніше ніж через 2 тижні після припинення терапії інгібіторами МАО; дозу пароксетину слід підвищувати поступово до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Порушення функції нирок чи печінки. Рекомендується бути обережним при лікуванні пароксетином пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок і пацієнтів з порушеннями функції печінки. Епілепсія. Як і інші антидепресанти, пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епілепсією. Судорожні напади. Частота судомних нападів у пацієнтів, які приймають пароксетин, не перевищує 0,1%. У разі виникнення судомного нападу лікування пароксетином слід припинити. Електросудомна терапія. Є обмежений досвід одночасного застосування пароксетину та електросудомної терапії. Глаукома. Як і інші препарати групи СІЗЗЗ, пароксетин зрідка викликає мідріаз, і його необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із закритокутовою глаукомою. Гіпонатріємія. При лікуванні пароксетином гіпонатріємія виникає рідко та переважно у пацієнтів похилого віку. Кровотечі. Повідомлялося про крововилив у шкіру та слизові оболонки (включаючи шлунково-кишкові кровотечі) у пацієнтів, лікованих пароксетином. Тому пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що підвищують ризик кровотеч, у пацієнтів із відомою схильністю до кровотеч та у пацієнтів із захворюваннями, що схильні до кровотеч. Захворювання серця. При лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця слід дотримуватися звичайних запобіжних заходів. Клінічний досвід застосування пароксетину свідчить про те, що він не погіршує когнітивні та психомоторні функції. Разом з тим, як і при лікуванні будь-якими іншими психотропними препаратами, пацієнти повинні бути особливо обережні при керуванні автомобілем та роботі з механізмами. Незважаючи на те, що пароксетин не посилює негативного впливу алкоголю на психомоторні функції, не рекомендується одночасно застосовувати пароксетин та алкоголь.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: пароксетину гідрохлориду гемігідрат – 22,8 мг, у перерахунку на пароксетин – 20 мг; допоміжні речовини (ядро): кальцію гідрофосфату дигідрат – 269,7 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію – 3,0 мг; магнію стеарат – 3,0 мг; кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 1,5 мг; допоміжні речовини (оболонка): гіпромелоза – 4,59 мг; полісорбат-80 (твін-80) – 1,91 мг; тальк – 1,53 мг; титану діоксид Е 171 – 0,97 мг. По 10 або 14 таблеток в упаковку осередкову контурну. По 30 таблеток у банку полімерну типу БП з поліетилену низького тиску з кришкою з поліетилену високого тиску або у полімерний флакон з поліетилену низького тиску з кришкою з поліетилену високого тиску. Кожну банку, флакон, 3, 5 упаковок осередкових контурних по 10 таблеток або 2, 4 упаковки осередкові контурні по 14 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі з ризиком з одного боку. На поперечному розрізі ядро ​​- таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо пароксетин добре всмоктується та піддається метаболізму першого проходження. Внаслідок метаболізму першого проходження, в системний кровотік надходить менша кількість пароксетину, ніж те, що абсорбується із шлунково-кишкового тракту. У міру збільшення кількості пароксетину в організмі при одноразовому прийомі великих доз або при багаторазовому прийомі звичайних доз відбувається часткове насичення метаболічного шляху першого проходження та зменшується кліренс пароксетину із плазми крові. Це призводить до непропорційного підвищення концентрацій пароксетину в плазмі крові, тому його фармакокінетичні параметри є непостійними, наслідком чого є нелінійна кінетика. Однак нелінійність кінетики зазвичай виражена незначно і спостерігається лише у тих пацієнтів, у яких на фоні прийому низьких доз препарату у плазмі досягаються низькі концентрації пароксетину. Рівноважна системна концентрація досягається через 7-14 днів після початку лікування пароксетином, його фармакокінетичні параметри, як правило, не змінюються під час тривалої терапії. Розподіл Пароксетин широко розподіляється у тканинах, і фармакокінетичні розрахунки показують, що у плазмі залишається лише 1 % усієї кількості пароксетину, що є в організмі. У терапевтичних концентраціях приблизно 95% пароксетину, що знаходиться в плазмі, пов'язано з білками. Не виявлено кореляцію між концентрацією пароксетину в плазмі та його клінічним ефектом (з побічними реакціями та ефективністю). Метаболізм Основними метаболітами пароксетину є полярні та кон'юговані продукти окислення та метилювання, які легко елімінуються з організму. Зважаючи на практичну відсутність у цих метаболітів фармакологічної активності, їх внесок у терапевтичні властивості пароксетину малоймовірний. Метаболізм не обмежує здатність пароксетину діяти щодо зворотного захоплення 5-НТ у нейронах. Виведення Менше 2% прийнятої дози пароксетину виводиться із сечею у незмінному вигляді, тоді як екскреція метаболітів досягає 64% від дози. Близько 36% дози виводиться з фекаліями, ймовірно потрапляючи в нього з жовчю; менше 1% дози виводиться з калом у незмінному вигляді. Таким чином, пароксетин елімінується майже повністю внаслідок метаболізму. Виведення метаболітів має двофазний характер: спочатку є результатом метаболізму першого проходження, потім контролюється системною елімінацією пароксетину. Період напіввиведення пароксетину варіюється, але зазвичай становить близько 1 доби. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку, пацієнти з порушеннями функції нирок та печінки. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з тяжкою нирковою або печінковою недостатністю концентрація пароксетину в плазмі може збільшуватися, однак діапазон його концентрацій у плазмі збігається з таким у здорових дорослих.ФармакодинамікаМеханізм дії Пароксетин - це потужний та селективний інгібітор зворотного захоплення 5-гідрокситриптаміну (5-НТ, серотонін). Прийнято вважати, що його антидепресивна активність та ефективність при лікуванні обсесивно-компульсивного розладу (ГКР) та панічного розладу обумовлена ​​специфічним інгібуванням зворотного захоплення 5-НТ у нейронах головного мозку. За своєю хімічною будовою пароксетин відрізняється від трициклічних, тетрациклічних та інших відомих антидепресантів. Пароксетин характеризується низьким афінітетом до мускаринових холінергічних рецепторів, а дослідження на тваринах показали, що він має лише слабкі антихолінергічні властивості. Відповідно до такої виборчої дії пароксетину в дослідженнях in vitro показано, що він, на відміну від трициклічних антидепресантів, характеризується незначним афінітетом до α-1, α-2 та β-адренорецепторів, а також до дофамінових (D2), 5-НТ1подібних, 5-НТ2 та гістаміновим (H1) рецепторам. Відсутність взаємодії з постсинаптичними рецепторами in vitro підтверджується результатами досліджень in vivo, які свідчать про те, що пароксетин не пригнічує центральну нервову систему (ЦНС) і не викликає гіпотензію. Фармакодинамічні властивості Пароксетин не порушує психомоторних функцій і не посилює пригнічуючу дію етанолу на ЦНС. Як і інші селективні інгібітори зворотного захоплення 5-НТ, пароксетин спричиняє симптоми надмірної стимуляції 5-НТ-рецепторів при введенні тваринам, які раніше отримували інгібітори моноамінооксидази (МАО) або триптофан. У дослідженнях з оцінки поведінки та ЕЕГ показано, що пароксетин викликає слабкі активуючі ефекти у дозах, що перевищують ті, які потрібні для інгібування зворотного захоплення 5-НТ. За своєю природою його активуючі властивості не є "амфетаміноподібними". У дослідженнях на тваринах показана хороша переносимість щодо серцево-судинної системи. Після застосування у здорових осіб пароксетин не викликає клінічно значущих змін артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та ЕКГ. Дослідження показали, що на відміну від антидепресантів, які пригнічують зворотне захоплення норадреналіну, пароксетин має набагато меншу здатність інгібувати антигіпертензивні ефекти гуанетидину.Показання до застосуванняДепресивні епізоди середнього та тяжкого ступеня тяжкості Рекурентний депресивний розлад Результати досліджень, у яких пацієнти приймали пароксетин до 1 року, свідчать про те, що він ефективно запобігає рецидивам та поверненню симптомів депресії. Обсесивно-компульсивний розлад Пароксетин ефективний при лікуванні обсесивно-компульсивного розладу (ОКР), у тому числі як засіб підтримуючої та профілактичної терапії. Згідно з даними плацебо-контрольованих досліджень, ефективність пароксетину при лікуванні ДКР підтримувалася принаймні протягом 1 року. Крім того, пароксетин ефективно запобігає рецидивам ДКР. Панічний розлад Пароксетин ефективний при лікуванні панічного розладу з агорафобією та без неї, у тому числі як засіб підтримуючої та профілактичної терапії. Встановлено, що при лікуванні панічного розладу комбінація пароксетину та когнітивно-поведінкової терапії значно ефективніша, ніж ізольоване застосування когнітивно-поведінкової терапії. Згідно з даними плацебо-контрольованих досліджень, ефективність пароксетину при лікуванні панічного розладу підтримувалася більше 1 року. Крім того, пароксетин ефективно запобігав рецидивам панічного розладу. Соціальна фобія Пароксетин ефективний при лікуванні соціальної фобії, у тому числі як тривала підтримуюча та профілактична терапія. Постійна ефективність пароксетину при тривалому лікуванні соціальної фобії була продемонстрована у дослідженні щодо запобігання рецидивам. Генералізований тривожний розлад Пароксетин ефективний при лікуванні генералізованого тривожного розладу, у тому числі як тривала підтримуюча та профілактична терапія. Постійна ефективність пароксетину при тривалому лікуванні генералізованого тривожного розладу була продемонстрована у дослідженні щодо запобігання рецидивам. Посттравматичний стресовий розлад Пароксетин ефективний при лікуванні посттравматичного стресового розладу.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до пароксетину та будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату. Пароксетин протипоказаний у комбінації з інгібіторами моноамінооксидази (ІМАО). У виняткових випадках лінезолід (антибіотик, що є оборотним неселективним ІМАО) допускається комбінувати з пароксетином за умови, що прийнятні альтернативи лікування лінезолідом недоступні, і потенційна користь застосування лінезоліду перевершує ризики виникнення серотонінового синдрому або злака. Повинне бути доступне обладнання для ретельного спостереження за симптомами серотонінового синдрому та моніторингу артеріального тиску. Лікування пароксетином допускається: через 2 тижні після припинення лікування незворотними ІМАО; не менше ніж через 24 години після припинення лікування оборотними ІМАО (наприклад, моклобемід, лінезолід, метилтіонінія хлорид (метиленовий синій)); має пройти не менше 1 тижня між скасуванням пароксетину та початком терапії будь-яким ІМАО. Пароксетин протипоказаний для застосування в комбінації з тіоридазином, оскільки, як і інші препарати, що пригнічують активність печінкового ізоферменту CYP450 2D6, пароксетин може підвищувати концентрацію тіоридазину в плазмі. Застосування тіоридазину може призвести до подовження інтервалу QTc та розвитку пов'язаної з цим явищем шлуночкової тахікардії на кшталт torsades de pointes та раптової смерті. Пароксетин протипоказаний у комбінації з пімозидом. Діти та підлітки молодші 18 років. Контрольовані клінічні дослідження пароксетину при лікуванні депресивних епізодів середнього та тяжкого ступеня тяжкості та рекурентного депресивного розладу у дітей та підлітків не довели його ефективність, тому пароксетин не показаний для лікування зазначеної вікової групи. Безпека та ефективність пароксетину не вивчалися при застосуванні у пацієнтів молодшої вікової категорії (менше 7 років).Вагітність та лактаціяФертильність За даними досліджень на тваринах пароксетин може впливати на якісні характеристики сперми. Дані дослідження людського матеріалу in vitro можуть вказувати на певний вплив на якісні характеристики сперми, однак у повідомленнях про випадки застосування у людини деяких препаратів групи СІЗЗЗ (включаючи пароксетин) було показано, що вплив на якісні характеристики сперми виявилося оборотним. До цього часу не спостерігалося впливу на фертильність у людини. Вагітність У дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенну або виборчу ембріотоксичну активність пароксетину. Епідеміологічні дослідження результатів вагітності при прийомі антидепресантів у першому триместрі свідчать про збільшення ризику вроджених аномалій, зокрема серцево-судинної системи (наприклад, дефекти міжшлуночкової та міжпередсердної перегородки), пов'язаного з прийомом пароксетину. За наявними даними частота розвитку дефектів серцево-судинної системи у новонароджених при застосуванні пароксетину під час вагітності приблизно становить 1/50 порівняно з очікуваною частотою таких дефектів у загальній популяції, що становить приблизно 1/100 новонароджених. При призначенні пароксетину лікарю необхідно розглянути можливість альтернативного лікування вагітних та плануючих вагітність жінок. Пароксетин слід призначати лише у випадку, якщо його потенційна користь перевищує можливий ризик. Якщо буде прийнято рішення про припинення лікування пароксетином при вагітності, лікар повинен дотримуватися рекомендацій розділів "Спосіб застосування та дози" ("Скасування пароксетину") та "Особливі вказівки" ("Симптоми, що спостерігаються при припиненні лікування пароксетином у дорослих"). Зареєстровані повідомлення про передчасні пологи у жінок, які отримували під час вагітності пароксетин або інші препарати групи СІЗЗС, проте причинно-наслідковий зв'язок між прийомом цих препаратів та передчасними пологами не встановлено. Необхідно спостерігати за станом здоров'я тих новонароджених, матері яких приймали пароксетин на пізніх термінах вагітності, оскільки є повідомлення про ускладнення у новонароджених, пов'язаних із застосуванням пароксетину або інших препаратів групи СІЗЗС у третьому триместрі вагітності. Проте, причинно-наслідковий зв'язок між згаданими ускладненнями та цією лікарською терапією не підтверджено. Описані клінічні ускладнення включали: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судомні напади, нестабільність температури, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемію, артеріальну гіпертензію, артеріальну гіпотензію, гіперрефлексію, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної, плач та сонливість.У деяких повідомленнях симптоми описані як неонатальні прояви синдрому відміни. У більшості випадків описані ускладнення виникали відразу після пологів або незабаром після них. Результати досліджень на тваринах свідчать про репродуктивну токсичність препарату, але прямий несприятливий вплив щодо вагітності, розвитку ембріона та плода, пологів або постнатального розвитку не встановлено. Період грудного вигодовування У грудне молоко проникає незначна кількість пароксетину. В опублікованих дослідженнях у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, сироваткова концентрація пароксетину була невизначеною. Діти ніяких ознак впливу препарату виявлено був. Тим не менш, пароксетин не слід приймати під час грудного вигодовування, за винятком тих випадків, коли його користь для матері перевищує потенційні ризики для дитини.Побічна діяЧастота та інтенсивність деяких перелічених нижче небажаних реакцій пароксетину можуть зменшуватись у міру продовження лікування, і такі реакції зазвичай не вимагають відміни препарату. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження систем органів і частотою народження. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Частота народження небажаних реакцій Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – патологічна кровотеча, переважно крововилив у шкіру та слизові оболонки (у тому числі, екхімоз); дуже рідко – тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – тяжкі алергічні реакції (включаючи анафілактоїдні реакції та ангіоневротичний набряк). Порушення з боку ендокринної системи: дуже рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – зниження апетиту, підвищення концентрації холестерину; рідко – гіпонатріємія. Гіпонатріємія зустрічається переважно у пацієнтів похилого віку і в ряді випадків зумовлена ​​синдромом неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Порушення психіки: часто – сонливість, безсоння, ажитація, патологічні сновидіння (включаючи кошмарні сновидіння); нечасто – сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – маніакальні реакції, тривога, деперсоналізація, панічні атаки, акатизія; частота невідома - суїцидальні думки та суїцидальна поведінка. Випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки були зареєстровані під час лікування пароксетином або у ранні терміни після припинення лікування. Ці симптоми можуть бути обумовлені основним захворюванням. Порушення з боку нервової системи: часто - запаморочення, тремор, біль голови, порушення концентрації уваги; нечасто – екстрапірамідні розлади; рідко – судоми, синдром неспокійних ніг; дуже рідко – серотоніновий синдром (симптоми можуть включати ажитацію, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, галюцинації, гіперрефлексію, міоклонус, тахікардію з тремтінням та тремор). У пацієнтів з порушенням рухових функцій або застосовували нейролептики, іноді спостерігався розвиток екстрапірамідної симптоматики, включаючи орофаціальну дистонію. Порушення з боку органу зору: часто – нечіткість зору; нечасто – мідріаз; дуже рідко – гостра глаукома. Порушення з боку органу слуху та рівноваги: ​​частота невідома – шум у вухах. Порушення з боку серцево-судинної системи: нечасто – синусова тахікардія, постуральна гіпотензія, тимчасове підвищення та зниження артеріального тиску. Тимчасове підвищення та зниження артеріального тиску було зареєстровано після лікування пароксетином, як правило, у пацієнтів із попередньою гіпертензією або тривогою; рідко – брадикардія. Порушення з боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння: часто – позіхання. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – запор, діарея, блювання, сухість у роті; дуже рідко – шлунково-кишкова кровотеча. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – підвищення активності печінкових ферментів; дуже рідко – небажані реакції з боку печінки (такі, як гепатит, що іноді супроводжуються жовтяницею та/або печінковою недостатністю). Повідомлялося підвищення активності печінкових ферментів. Післяреєстраційні повідомлення про небажані реакції з боку печінки (таких, як гепатит, що іноді супроводжуються жовтяницею та/або печінковою недостатністю) спостерігалися дуже рідко. Питання доцільності припинення лікування пароксетином необхідно вирішувати у випадках, коли спостерігається тривале підвищення показників функціональних печінкових проб. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підвищене потовиділення; нечасто – шкірні висипання, свербіж; дуже рідко – реакції фоточутливості, важкі шкірні реакції (включаючи поліморфну ​​еритему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), кропив'янка. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – затримка сечовипускання, нетримання сечі. Порушення з боку статевих органів та молочних залоз: дуже часто – сексуальна дисфункція; рідко – гіперпролактинемія, галакторея, порушення менструального циклу (у тому числі менорагія, метрорагія та аменорея); дуже рідко – пріапізм. З боку опорно-рухового апарату: рідко – артралгія, міалгія. В епідеміологічних дослідженнях, проведених, в основному, за участю пацієнтів віком 50 років і більше, показано збільшення ризику розвитку переломів кісток у пацієнтів, які отримують препарати групи СІЗЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм, що лежить в основі цього ризику, невідомий. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, збільшення маси тіла; дуже рідко – периферичні набряки. Симптоми, що виникають при припиненні лікування пароксетином: часто – запаморочення, сенсорні порушення, порушення сну, тривога, біль голови; нечасто - ажитація, нудота, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, емоційна лабільність, зорові порушення, відчуття серцебиття, діарея, дратівливість. Як і при відміні інших психотропних лікарських препаратів, припинення лікування пароксетином (особливо різке) може викликати такі симптоми, як запаморочення, сенсорні порушення (включно з парестезією, відчуття розряду електричного струму і шум у вухах), порушення сну (включаючи яскраві сни), ажитація або тривога, нудота, біль голови, тремор, сплутаність свідомості, діарея, підвищене потовиділення, відчуття серцебиття, емоційна лабільність, дратівливість, зорові порушення. Більшість пацієнтів ці симптоми є легкими чи помірковано вираженими і проходять мимовільно. Невідома жодна група пацієнтів, яка б піддавалася підвищеному ризику виникнення таких симптомів; тому якщо в лікуванні пароксетином більше не потрібно, його дозу слід знижувати повільно до повної відміни препарату. Небажані реакції, що спостерігалися у клінічних дослідженнях за участю дітей Спостерігалися такі небажані реакції в клінічних дослідженнях за участю дітей: емоційна лабільність (включаючи заподіяння шкоди самому собі, суїцидальні думки, суїцидальні спроби, плаксивість та коливання настрою), кровотечі, ворожість, зниження апетиту, тремор, підвищене потовиділення, підвищене потовиділення. Суїцидальні думки та суїцидальні спроби в основному спостерігалися у клінічних дослідженнях за участю підлітків з депресивними епізодами середнього та тяжкого ступеня тяжкості та рекурентним депресивним розладом. Ворожість відзначалася, зокрема, в дітей із обсесивно-компульсивним розладом, особливо в дітей віком до 12 років. У клінічних дослідженнях при поступовому зменшенні добової дози (добову дозу зменшували на 10 мг на день з інтервалом в один тиждень до дози 10 мг на день протягом одного тижня) спостерігалися такі симптоми, як емоційна лабільність, нервозність, запаморочення, нудота та біль у животі , які реєструвалися як мінімум у 2% пацієнтів на фоні зниження дози пароксетину або після повного відміни препарату та зустрічалися як мінімум у 2 рази частіше, ніж у групі плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиСеротонінергічні препарати Застосування пароксетину, як і інших препаратів групи СІОЗС, одночасно з серотонінергічними препаратами може викликати ефекти, пов'язані з рецепторами 5-НТ (серотоніновий синдром). При одночасному застосуванні серотонінергічних препаратів (включаючи L-триптофан, препарати з групи триптанів, трамадол, препарати групи СІОЗС, фентаніл, літій та препарати звіробою продірявленого) з пароксетином необхідно бути обережним і проводити ретельний клінічний моніторинг. Одночасне застосування пароксетину з інгібіторами МАО (включаючи лінезолід (антибіотик, що є оборотним неселективним інгібітором МАО) та метилтіонінія хлорид (метиленовий синій) протипоказано. Пімозід У дослідженні одночасного застосування пароксетину та пімозиду в одноразовій низькій дозі (2 мг) було зареєстровано підвищення концентрації пімозиду. Цей факт пояснюється відомою властивістю пароксетину пригнічувати систему ізоферменту CYP2D6. Внаслідок вузького терапевтичного індексу пімозиду та його відомої здатності подовжувати інтервал QT одночасне застосування пімозиду та пароксетину протипоказано. Ферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів Метаболізм та фармакокінетика пароксетину можуть змінюватися під впливом індукції або інгібування ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів. При застосуванні пароксетину одночасно з відомим інгібітором ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів, слід рекомендувати застосування пароксетину у дозі, що знаходиться на нижній частині діапазону терапевтичних доз. Початкову дозу пароксетину не коригують, якщо його застосовують одночасно з препаратом, який є відомим індуктором ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів (наприклад, карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал, фенітоїн). Будь-яка подальша корекція дози пароксетину повинна визначатися його клінічним ефектом (переносимістю та ефективністю). Фосампренавір та ритонавір Спільне застосування фосампренавіру/ритонавіру з пароксетином призводило до значного зниження концентрації пароксетину в плазмі. Концентрації фосампренавіру/ритонавіру в плазмі крові при одночасному застосуванні з пароксетином були порівняні з контрольними значеннями з інших досліджень, що вказує на відсутність істотного впливу пароксетину на метаболізм фосампренавіру/ритонавіру. Дані щодо впливу довгострокового спільного застосування пароксетину з фосампренавіром/ритонавіром відсутні. Будь-яка корекція дози пароксетину повинна визначатися його клінічним ефектом (переносимістю та ефективністю). Проциклідин Щоденний прийом пароксетину значно підвищує концентрацію проциклідину в плазмі крові. При виникненні антихолінергічних ефектів дозу проциклідину слід зменшити. Протисудомні препарати Одночасне застосування пароксетину та протисудомних препаратів (карбамазепін, фенітоїн, вальпроат натрію) не впливає на їх фармакокінетичний та фармакодинамічний профілі у пацієнтів з епілепсією. Міорелаксанти Препарати групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) можуть зменшувати активність холінестерази плазми крові, що призводить до збільшення тривалості нервово-м'язової блокуючої дії мівакурію та суксаметонію. Здатність пароксетину пригнічувати ізофермент CYP2D6 Як і інші антидепресанти, включаючи інші препарати СІОЗС, пароксетин пригнічує печінковий фермент CYP2D6, що відноситься до системи цитохрому Р450. Пригнічення ферменту CYP2D6 може призводити до підвищення концентрацій у плазмі крові одночасно використовуваних препаратів, які метаболізуються цим ферментом. До таких препаратів відносяться деякі трициклічні антидепресанти (наприклад, амітриптилін, нортриптилін, іміпрамін та дезіпрамін), нейролептики фенотіазинового ряду (перфеназин та тіоридазин), рисперидон, атомоксетин, деякі антиаритмічні засоби класу 1с класу (наприклад, пропафенон та флефенін). Не рекомендується застосовувати пароксетин у поєднанні з метопрололом при серцевій недостатності через вузький терапевтичний індекс метопрололу при даному показанні до застосування. Необоротне інгібування системи CYP2D6 пароксетином може призводити до зниження концентрації ендоксифену в плазмі та зниження ефективності тамоксифену. CYP3A4 Дослідження in vivo щодо оцінки взаємодії при одночасному застосуванні в умовах рівноважного стану пароксетину та терфенадину, який є субстратом ізоферменту CYP3A4, показало, що пароксетин не впливає на фармакокінетику терфенадину. У подібному дослідженні взаємодії in vivo не виявлено впливу пароксетину на фармакокінетику алпразоламу, і навпаки. Не очікується, що одночасне застосування пароксетину з терфенадином, алпразоламом та іншими препаратами, що є субстратом ізоферменту CYP3A4, може супроводжуватись негативним впливом на пацієнта. Препарати, що впливають на pH шлунка У клінічних дослідженнях показано, що абсорбція та фармакокінетика пароксетину не залежать або практично не залежать (тобто існуюча залежність не потребує зміни дози) від: прийому їжі; антацидів; дигоксину; пропранололу; алкоголю: пароксетин не посилює негативний вплив алкоголю на розумові та рухові функції, проте не рекомендується одночасно приймати пароксетин та алкоголь. Пероральні антикоагулянти Можливий прояв фармакодинамічної взаємодії між пароксетином та пероральними антикоагулянтами. Одночасне застосування пароксетину та пероральних антикоагулянтів може спричинити підвищення активності антикоагулянтів та ризик кровотечі. Отже, пароксетин слід з обережністю застосовувати для лікування пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), ацетилсаліцилова кислота та інші антиагрегантні препарати Можлива поява фармакодинамічної взаємодії між пароксетином та НПЗП/ацетилсаліцилової кислотою. Одночасне застосування пароксетину та нестероїдних протизапальних засобів/ацетилсаліцилової кислоти може підвищити ризик кровотечі. Слід бути обережним при лікуванні пацієнтів, які отримують препарати групи СІОЗС одночасно з пероральними антикоагулянтами, з препаратами, що впливають на функцію тромбоцитів або підвищують ризик кровотечі (наприклад, атипові нейролептики, такі як клозапін, фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, циклооксигенази-2 (ЦОГ - 2)), а також при лікуванні пацієнтів, які мають в анамнезі порушення згортання крові або стану, які можуть викликати схильність до кровотеч.Спосіб застосування та дозиПрепарат Пароксетин рекомендується приймати 1 раз на добу вранці під час їжі. Таблетки слід ковтати, не розжовуючи. Нанесений ризик дозволяє при необхідності ділити таблетку навпіл для отримання дози 10 мг. Депресивні епізоди середнього та тяжкого ступеня тяжкості та рекурентний депресивний розлад Рекомендована доза становить 20 мг на добу. При необхідності, доза може бути збільшена з кроком 10 мг на добу до максимальної дози 50 мг на добу в залежності від клінічної відповіді. Як і при лікуванні будь-якими антидепресантами, слід оцінювати ефективність терапії та за необхідності коригувати дозу Пароксетин-СЗ через 2-3 тижні після початку лікування та надалі залежно від клінічних показань. Пацієнти з депресією повинні проходити лікування протягом достатнього періоду для досягнення безсимптомного стану. Цей період може становити кілька місяців. Обсесивно-компульсивний розлад (ДКР) Рекомендована доза становить 40 мг на добу. Лікування пацієнтів слід розпочинати з дози 20 мг на добу, яку можна щотижня підвищувати на 10 мг на добу. При необхідності, доза може бути збільшена до максимальної дози 60 мг на добу. Пацієнти з ДКР повинні проходити лікування протягом достатнього періоду для досягнення безсимптомного стану. Цей період може становити кілька місяців. Панічний розлад Рекомендована доза становить 40 мг на добу. Лікування пацієнтів слід розпочинати з дози 10 мг на добу, яку можна щотижня підвищувати на 10 мг на добу, залежно від клінічного ефекту. При необхідності, доза може бути збільшена до максимальної дози 60 мг на добу. Низька початкова доза рекомендується для мінімізації можливого посилення симптоматики панічного розладу, що може виникати на початку лікування. Пацієнти з панічним розладом повинні проходити лікування протягом достатнього періоду для досягнення безсимптомного стану. Цей період може становити кілька місяців і більше. Соціальна фобія Рекомендована доза становить 20 мг на добу. При необхідності пацієнтам, у яких не спостерігається відповідь при використанні 20 мг на добу, доза може бути збільшена з кроком 10 мг на добу до максимальної дози 50 мг на добу, залежно від клінічної відповіді. Генералізований тривожний розлад Рекомендована доза становить 20 мг на добу. При необхідності, доза може бути збільшена з кроком 10 мг на добу до максимальної дози 50 мг на добу в залежності від клінічної відповіді. Посттравматичний стресовий розлад Рекомендована доза становить 20 мг на добу. При необхідності, доза може бути збільшена з кроком 10 мг до максимальної дози 50 мг на добу в залежності від клінічної відповіді. Загальна інформація Скасування пароксетину. Як і при лікуванні іншими психотропними препаратами, слід уникати різкої відміни Пароксетин-СЗ. Схема поступового зменшення дози, використана в останніх клінічних дослідженнях, полягала у зниженні добової дози на 10 мг на тиждень. Після досягнення дози 20 мг на добу пацієнти продовжували приймати цю дозу протягом 1 тижня і лише після цього препарат скасовували повністю. Якщо симптоми відміни розвиваються під час зниження дози або після відміни препарату, доцільно відновити прийом раніше призначеної дози. Надалі лікар може продовжити зниження дози, але повільніше. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку концентрація пароксетину в плазмі може збільшуватися, однак діапазон його концентрацій у плазмі збігається з таким у молодших пацієнтів. У даній категорії пацієнтів терапію слід починати з дози, що рекомендується для дорослих, яка може бути підвищена до 40 мг на добу. Пацієнти з порушеннями функції нирок або печінки Концентрація пароксетину в плазмі збільшується у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) та у пацієнтів з порушенням функції печінки. Тому таким пацієнтам слід призначати дози препарату на нижній межі діапазону терапевтичних доз. Діти та підлітки (молодші 18 років) Застосування пароксетину у дітей та підлітків (молодше 18 років) протипоказане.ПередозуванняСимптоми Наявна інформація про передозування пароксетину свідчить про його широкий діапазон безпеки. При передозуванні пароксетину крім симптомів, описаних у розділі "Побічна дія", спостерігаються лихоманка, зміни артеріального тиску, мимовільні скорочення м'язів, тривога та тахікардія. Стан пацієнтів зазвичай нормалізувався без серйозних наслідків навіть за разового прийому доз до 2000 мг. У ряді повідомлень описані такі симптоми, як кома та зміни ЕКГ, випадки летального результату спостерігалися дуже рідко, зазвичай повідомлялися у тих ситуаціях, коли пацієнти приймали пароксетин разом з іншими психотропними препаратами з алкоголем або без нього. Лікування Специфічний антидот пароксетину невідомий. Лікування має включати загальні заходи, які застосовуються при передозуванні будь-якими антидепресантами. Показано підтримуючу терапію та частий моніторинг основних фізіологічних показників, а також ретельне спостереження. Лікування пацієнта повинно проводитись відповідно до клінічної картини або відповідно до рекомендацій національного токсикологічного центру, за їх наявності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДіти та підлітки (молодші 18 років) Препарат Пароксетин-СЗ не слід застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років. Лікування антидепресантами дітей та підлітків з депресивними епізодами середнього та тяжкого ступеня тяжкості, рекурентним депресивним розладом та іншими психічними захворюваннями супроводжується підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки. У клінічних дослідженнях небажані реакції, пов'язані із суїцидальними спробами та суїцидальними думками, ворожістю (переважно агресія, девіантна поведінка та гнівливість), частіше спостерігалися у дітей та підлітків, які отримували пароксетин, ніж у пацієнтів цієї вікової групи, які отримували плацебо. В даний час відсутні дані про довгострокову безпеку пароксетину для дітей та підлітків, які стосувалися б впливу цього препарату на ріст, дозрівання, когнітивний та поведінковий розвиток. Клінічне погіршення та суїцидальний ризик дорослих Молоді пацієнти, особливо з депресивними епізодами середнього та тяжкого ступеня тяжкості та рекурентним депресивним розладом, можуть бути схильні до підвищеного ризику виникнення суїцидальної поведінки під час терапії пароксетином. Аналіз проведених плацебо-контрольованих досліджень у дорослих із психічними захворюваннями свідчить про збільшення частоти суїцидальної поведінки у молодих пацієнтів (у проспективно визначеному віці 18-24 років) на фоні прийому пароксетину порівняно з групою плацебо: 17/776 (2,19 %) проти 5/542 (0,92 %) відповідно, хоча спостерігається відмінність був статистично значимим. У пацієнтів старших вікових груп (від 25 до 64 років та старше 65 років) збільшення частоти суїцидальної поведінки не спостерігалося.У дорослих всіх вікових груп з депресивними епізодами середнього та тяжкого ступеня тяжкості та рекурентним депресивним розладом спостерігалося статистично значуще збільшення кількості випадків суїцидальної поведінки на фоні лікування пароксетином порівняно з групою плацебо (частота суїцидальних спроб: 11/3455 (0,3 /1978 (0,05%) відповідно). Однак більшість із цих випадків на тлі прийому пароксетину (8 з 11) було зареєстровано у молодих пацієнтів віком від 18 до 30 років. Дані, отримані в дослідженні за участю пацієнтів із депресивними епізодами середнього та тяжкого ступеня тяжкості та рекурентним депресивним розладом, можуть свідчити про збільшення частоти випадків суїцидальної поведінки у пацієнтів молодого віку,яке може зберігатися і у пацієнтів віком від 24 років з різними психічними розладами. У пацієнтів з депресією загострення симптомів та/або поява суїцидальних думок та суїцидальної поведінки (суїцидальність) можуть спостерігатися незалежно від отримання антидепресантів. Цей ризик зберігається доти, доки буде досягнуто виражена ремісія. Загалом клінічний досвід застосування всіх антидепресантів показує, що ризик суїциду може збільшуватися на ранніх стадіях одужання. Інші психічні розлади, для лікування яких показаний пароксетин, також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальної поведінки, ці розлади також можуть поєднуватися з депресивними епізодами середнього та тяжкого ступеня тяжкості та рекурентним депресивним розладом. Крім того, найбільший ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб піддаються пацієнти, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку або суїцидальні думки,пацієнти молодого віку, а також пацієнти з вираженими суїцидальними думками до початку лікування. Необхідно забезпечити спостереження за всіма пацієнтами для своєчасного виявлення клінічного погіршення (включаючи нові симптоми) та суїцидальності під час всього курсу лікування, особливо на початку лікування, або під час зміни дози препарату (збільшення чи зниження). Пацієнтів (і тих, хто їх доглядає) потрібно попередити про необхідність стежити за погіршенням їх стану (включаючи розвиток нових симптомів) та/або появою суїцидальної поведінки або думок про заподіяння собі шкоди. У разі виникнення цих симптомів необхідно негайно звернутися за медичною допомогою. Необхідно пам'ятати, що такі симптоми як ажитація, акатизія або манія може бути пов'язано як з основним захворюванням або бути наслідком терапії, що застосовується. При виникненні симптомів клінічного погіршення (включаючи розвиток нових симптомів) та/або суїцидальних думок та/або суїцидальної поведінки, особливо при раптовій їх появі, наростанні тяжкості проявів, або в тому випадку, якщо симптоми не були частиною попереднього симптомокомплексу у даного пацієнта, режим терапії до відміни препарату. Акатізія У поодиноких випадках лікування пароксетином або іншим препаратом групи СІЗЗС супроводжується розвитком акатизії, яка проявляється почуттям внутрішнього занепокоєння та психомоторного збудження, коли пацієнт не може спокійно сидіти або стояти; при акатизії пацієнт зазвичай відчуває суб'єктивний дискомфорт. Ймовірність виникнення акатизії найвища у перші кілька тижнів лікування. Серотоніновий синдром, злоякісний нейролептичний синдром У поодиноких випадках на фоні лікування пароксетином може розвинутись серотоніновий синдром або симптоматика, подібна до злоякісного нейролептичного синдрому, зокрема, якщо пароксетин використовують у комбінації з іншими серотонінергічними препаратами та/або нейролептиками. Ці синдроми представляють потенційну загрозу життю, і тому лікування пароксетином необхідно припинити, у разі їх виникнення (вони характеризуються групами таких симптомів, як гіпертермія, м'язова ригідність, міоклонус, вегетативні розлади з можливими швидкими змінами показників життєво важливих функцій, зміни психічного статусу, включають свідомості, дратівливість, вкрай важку ажитацію, що прогресує до делірію та коми), і почати підтримуючу симптоматичну терапію.Пароксетин не повинен застосовуватися у комбінації з попередниками серотоніну (такими як L-триптофан, окситриптан) у зв'язку з ризиком розвитку серотонінергічного синдрому. Манія та біполярний розлад Великий депресивний епізод може бути початковим проявом біполярного розладу. Прийнято вважати (хоча це й не доведено контрольованими клінічними випробуваннями), що лікування такого епізоду одним тільки антидепресантом може збільшити ймовірність прискореного розвитку змішаного або маніакального епізоду у пацієнтів, схильних до ризику виникнення біполярного розладу. Перед початком лікування антидепресантом необхідно провести ретельний скринінг для оцінки ризику виникнення даного пацієнта біполярного розладу; такий скринінг повинен включати збір детального психіатричного анамнезу, включаючи дані про наявність у сім'ї випадків суїциду, біполярного розладу та депресії. Слід зазначити, що пароксетин не призначений для лікування депресивного епізоду у межах біполярного розладу. Як і інші антидепресанти,пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі манію. Тамоксифен У деяких дослідженнях показано, що ефективність тамоксифену, яку оцінювали за ризиком рецидиву раку молочної залози та летальності, може зменшуватися при сумісному застосуванні з пароксетином внаслідок необоротного інгібування пароксетином ізоферменту CYP2D6. Ризик може зростати при тривалому сумісному застосуванні. При застосуванні тамоксифену для лікування або профілактики раку молочної залози слід розглянути можливість використання альтернативних антидепресантів, які не мають інгібуючого впливу на ізофермент CYP2D6 або надають цей ефект меншою мірою. Переломи кісток В епідеміологічних дослідженнях з оцінки ризику розвитку переломів кісток виявлено зв'язок переломів кісток із прийомом деяких антидепресантів, включаючи препарати групи СІЗЗС. Ризик спостерігався протягом курсу лікування антидепресантами та був максимальним на початку курсу терапії. Імовірність переломів кісток повинна враховуватись при застосуванні пароксетину. Цукровий діабет У пацієнтів із цукровим діабетом лікування препаратами групи СІЗЗС може впливати на показники глікемічного контролю. Можлива корекція дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів. ІМАО Лікування пароксетином слід починати з обережністю через 2 тижні після припинення лікування незворотними ІМАО або через 24 години після припинення лікування оборотними ІМАО. Дозу пароксетину необхідно поступово підвищувати до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Порушення функції нирок або печінки Рекомендується бути обережним при застосуванні пароксетину у пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції нирок або пацієнтів з порушеннями функції печінки. Епілепсія Як і інші антидепресанти, пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епілепсією. Судомні напади Частота судомних нападів у пацієнтів, які приймають пароксетин, становить менше 0,1%. У разі виникнення судомного нападу лікування пароксетином слід припинити. Електросудомна терапія Є лише обмежений досвід одночасного застосування пароксетину та електросудомної терапії. Глаукома Як і інші препарати групи СІЗЗЗ, пароксетин може викликати мідріаз, і його необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із закритокутовою глаукомою. Гіпонатріємія При лікуванні пароксетином гіпонатріємія розвивається рідко, спостерігається переважно у пацієнтів похилого віку і нівелюється після відміни пароксетину. Кровотечі Повідомлялося про крововилив у шкіру та слизові оболонки (включаючи шлунково-кишкові та гінекологічні кровотечі) у пацієнтів на фоні прийому пароксетину. Тому пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що підвищують ризик розвитку кровотеч, у пацієнтів із відомою схильністю до кровотеч та у пацієнтів із захворюваннями, що схильні до кровотеч. Захворювання серця При лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця слід дотримуватися звичайних запобіжних заходів. Симптоми, що спостерігаються при припиненні лікування пароксетином у дорослих За даними результатів клінічних досліджень у дорослих зустрічальність небажаних реакцій при припиненні лікування у пацієнтів, які приймали пароксетин, становила 30%, тоді як небажаних реакцій у групі плацебо становила 20%. Виникнення симптомів відміни не означає, що препарат викликає звикання чи залежність, як це має місце у випадку з речовинами, які є предметом зловживання. Описані такі симптоми скасування, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезії, відчуття удару електричним струмом і шум у вухах), порушення сну (включаючи яскраві сни), ажитація або тривога, нудота, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головні болі , відчуття серцебиття, емоційна лабільність, дратівливість та зорові порушення Зазвичай ці симптоми виражені слабо або помірно, але деякі пацієнти можуть бути важкими. Зазвичай ці симптоми виражені слабо або помірно, але деякі пацієнти можуть бути важкими. Зазвичай симптоми розвиваються у перші кілька днів після відміни препарату, однак у дуже рідкісних випадках виникають у пацієнтів, які випадково пропустили прийом дози. Як правило, ці симптоми проходять спонтанно та зникають протягом 2 тижнів,але в деяких пацієнтів симптоми можуть зберігатися набагато довше (2-3 місяці та більше). Рекомендується знижувати дозу пароксетину поступово протягом декількох тижнів або місяців перед його повним скасуванням, залежно від потреб конкретного пацієнта. Симптоми, які можуть виникати при припиненні лікування пароксетином у дітей та підлітків. В результаті клінічних досліджень у дітей і підлітків небажаних реакцій при скасуванні пароксетину становила 32%, тоді як небажаних реакцій у групі плацебо становила 24%. Після відміни пароксетину наступні небажані реакції реєструвалися як мінімум у 2% пацієнтів і зустрічалися як мінімум у 2 рази частіше, ніж у групі плацебо: емоційна лабільність (у тому числі суїцидальні думки, суїцидальні спроби, зміни настрою та плаксивість), нервозність, запаморочення, нудота та біль у животі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Клінічний досвід застосування пароксетину свідчить про те, що він не погіршує когнітивні та психомоторні функції. Разом з тим, як і при лікуванні будь-якими іншими психотропними препаратами, пацієнти повинні бути особливо обережними при керуванні автомобілем та роботі з механізмами. Незважаючи на те, що пароксетин не посилює негативного впливу алкоголю на психомоторні функції, не рекомендується одночасно застосовувати пароксетин та алкоголь.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: пароксетину гідрохлориду гемігідрату 22,76 мг. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиПігулки круглої форми білого кольору.Фармакотерапевтична групаПрепарат є антидепресантом – селективним інгібітором зворотного захоплення нейронами головного мозку серотоніну.ФармакокінетикаПісля прийому активна речовина швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту та метаболізується через печінку. Препарат екстенсивно розподіляється у тканинах, у плазмі присутній лише 1 відсоток. Зв'язок із білками становить 95 відсотків. Приблизно 64 відсотки ліків виводиться із сечею, 36 відсотків виводиться через кишечник із жовчю, менше 1 відсотка – у незміненому вигляді. Вміст активної речовини збільшується у людей похилого віку і при порушенні функції нирок і печінки.Показання до застосуванняГенералізований тривожний розлад; соціальної фобії/соціальний тривожний розлад; панічному розладі, у тому числі агорафобії; ОКР (обсесивно-компульсивний розлад); всіх видах депресії, у тому числі важкої ендогенної, реактивної та тривоги, що супроводжується.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до вмісту препарату; нестабільна епілепсія; одночасний прийом інгібіторів МАО та періоді 2 тижнів після їх відміни. Ліки необхідно приймати з обережністю при: Захворювання, що підвищують кровоточивість; одночасному прийомі препаратів, що підвищують кровоточивість; одночасному призначенні електроімпульсної терапії; судомах; епілепсії; серцеві патології; манії; гіперплазії передміхурової залози; закритокутовій глаукомі; ниркової недостатності; печінкової недостатності.Вагітність та лактаціяПротипоказаний дітям, у період вагітності та годування груддю.Побічна діяПорушення секреції антидіуретичного гормону, гіпонатріємія, підвищене потовиділення; ангіоневротичний набряк, екхімоз, кропив'янка та алергічний висип; ортостатична гіпотензія; гепатит, діарея чи запори, відчуття сухості у роті, блювання, нудота, зміна смаку, підвищення чи зниження апетиту; аноргазмія, галакторея/гіперпролактинемія, порушення статевої функції, у тому числі розлади еякуляції та імпотенція; прискорене сечовипускання, затримка сечі; міопатія, відчуття слабкості в м'язах, міалгія, артралгія; порушення зору; міоклонія, амнезія, нервозність, панічні напади, деперсоналізація, тривожність, ажитація, сплутаність свідомості, манія, галюцинації, серотоніновий синдром, екстрапірамідні розлади, судоми, стомлюваність, запаморочення, безсоння, астенія, тремор, сонливість.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом із Варфарином може викликати геморагічний синдром. Пароксетин не можна приймати одночасно з алкоголем. Одночасний прийом із Суматриптаном, антиаритмічними засобами першого класу (Флекаїнід та Пропафенон), Тіоридазином та Флуоксетином збільшує ризик виникнення побічних ефектів. Примідон та Фенобарбітал зменшують біодоступність препарату. Сам препарат пригнічує метаболізм трициклічних антидепресантів (Дезіпрамін, Іміпрамін, Амітриптілін) та Астемізолу, збільшуючи їх вміст у крові та ризик розвитку побічних ефектів. Ці ліки несумісні з солями літію, Триптофаном та інгібіторами МАО (зокрема з Селегіліном, Прокарбазином та Фуразолідом). Антациди на абсорбцію не впливають.Спосіб застосування та дозиПротягом від 14 до 21 дня доза підбирається індивідуально та коригується надалі. Під час депресії рекомендується приймати по 20 міліграм один раз на добу. Якщо необхідно, дозу збільшують на 10 міліграм на добу, але не більше ніж 50 міліграм на добу. При обсесивно-компульсивних розладах на початку лікування призначається доза 20 міліграм на добу з подальшим збільшенням щодня на 10 міліграмів, доки щоденна доза не буде збільшена до 40 міліграмів. При генералізованих тривожних розладах доза становить 20 міліграмів на добу. Щоб не було синдрому відміни, припинення прийому ліків необхідно проводити поступово. При соціально-тривожних розладах або соціофобії необхідно приймати по 20 міліграм щодня. Якщо ефект від прийому відсутня протягом двох тижнів, доза збільшується максимально до 50 міліграмів на добу. У такому разі щоденну дозу слід збільшувати на 10 міліграм щотижня. При панічних розладах спочатку необхідно приймати по 10 міліграмів на добу, згодом збільшувати дозу щодня на 10 міліграм до досягнення добової дози 40 міліграмів. Приймати 1 раз на добу під час їди, не розжовуючи і запиваючи водою.ПередозуванняНудота та блювання. Вузловий ритм. Підвищення артеріального тиску. Брадикардія. Судоми. Синусова тахікардія. Сонливість. Пітливість. Ажитація. Ністагм. Дратівливість. Відчуття сухості у роті. Мідріаз. У дуже рідкісних випадках, як правило, при одночасному прийомі з алкоголем або іншими психотропними речовинами можуть спостерігатися кома або зміни на ЕКГ. При сильному передозуванні спостерігається серотоніновий синдром, у деяких випадках – рабдоміоліз.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: пароксетину гідрохлориду гемігідрату 22,76 мг. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиПігулки круглої форми білого кольору.Фармакотерапевтична групаПрепарат є антидепресантом – селективним інгібітором зворотного захоплення нейронами головного мозку серотоніну.ФармакокінетикаПісля прийому активна речовина швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту та метаболізується через печінку. Препарат екстенсивно розподіляється у тканинах, у плазмі присутній лише 1 відсоток. Зв'язок із білками становить 95 відсотків. Приблизно 64 відсотки ліків виводиться із сечею, 36 відсотків виводиться через кишечник із жовчю, менше 1 відсотка – у незміненому вигляді. Вміст активної речовини збільшується у людей похилого віку і при порушенні функції нирок і печінки.ІнструкціяПриймати 1 раз на добу під час їди, не розжовуючи і запиваючи водою.Показання до застосуванняГенералізований тривожний розлад; соціальної фобії/соціальний тривожний розлад; панічному розладі, у тому числі агорафобії; ОКР (обсесивно-компульсивний розлад); всіх видах депресії, у тому числі важкої ендогенної, реактивної та тривоги, що супроводжується.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до вмісту препарату; нестабільна епілепсія; одночасний прийом інгібіторів МАО та періоді 2 тижнів після їх відміни. Ліки необхідно приймати з обережністю при: Захворювання, що підвищують кровоточивість; одночасному прийомі препаратів, що підвищують кровоточивість; одночасному призначенні електроімпульсної терапії; судомах; епілепсії; серцеві патології; манії; гіперплазії передміхурової залози; закритокутовій глаукомі; ниркової недостатності; печінкової недостатності.Вагітність та лактаціяПротипоказаний дітям, у період вагітності та годування груддю.Побічна діяПорушення секреції антидіуретичного гормону, гіпонатріємія, підвищене потовиділення; ангіоневротичний набряк, екхімоз, кропив'янка та алергічний висип; ортостатична гіпотензія; гепатит, діарея чи запори, відчуття сухості у роті, блювання, нудота, зміна смаку, підвищення чи зниження апетиту; аноргазмія, галакторея/гіперпролактинемія, порушення статевої функції, у тому числі розлади еякуляції та імпотенція; прискорене сечовипускання, затримка сечі; міопатія, відчуття слабкості в м'язах, міалгія, артралгія; порушення зору; міоклонія, амнезія, нервозність, панічні напади, деперсоналізація, тривожність, ажитація, сплутаність свідомості, манія, галюцинації, серотоніновий синдром, екстрапірамідні розлади, судоми, стомлюваність, запаморочення, безсоння, астенія, тремор, сонливість.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом із Варфарином може викликати геморагічний синдром. Пароксетин не можна приймати одночасно з алкоголем. Одночасний прийом із Суматриптаном, антиаритмічними засобами першого класу (Флекаїнід та Пропафенон), Тіоридазином та Флуоксетином збільшує ризик виникнення побічних ефектів. Примідон та Фенобарбітал зменшують біодоступність препарату. Сам препарат пригнічує метаболізм трициклічних антидепресантів (Дезіпрамін, Іміпрамін, Амітриптілін) та Астемізолу, збільшуючи їх вміст у крові та ризик розвитку побічних ефектів. Ці ліки несумісні з солями літію, Триптофаном та інгібіторами МАО (зокрема з Селегіліном, Прокарбазином та Фуразолідом). Антациди на абсорбцію не впливають.Спосіб застосування та дозиПротягом від 14 до 21 дня доза підбирається індивідуально та коригується надалі. Під час депресії рекомендується приймати по 20 міліграм один раз на добу. Якщо необхідно, дозу збільшують на 10 міліграм на добу, але не більше ніж 50 міліграм на добу. При обсесивно-компульсивних розладах на початку лікування призначається доза 20 міліграм на добу з подальшим збільшенням щодня на 10 міліграмів, доки щоденна доза не буде збільшена до 40 міліграмів. При генералізованих тривожних розладах доза становить 20 міліграмів на добу. Щоб не було синдрому відміни, припинення прийому ліків необхідно проводити поступово. При соціально-тривожних розладах або соціофобії необхідно приймати по 20 міліграм щодня. Якщо ефект від прийому відсутня протягом двох тижнів, доза збільшується максимально до 50 міліграмів на добу. У такому разі щоденну дозу слід збільшувати на 10 міліграм щотижня. При панічних розладах спочатку необхідно приймати по 10 міліграмів на добу, згодом збільшувати дозу щодня на 10 міліграм до досягнення добової дози 40 міліграмів.ПередозуванняНудота та блювання. Вузловий ритм. Підвищення артеріального тиску. Брадикардія. Судоми. Синусова тахікардія. Сонливість. Пітливість. Ажитація. Ністагм. Дратівливість. Відчуття сухості у роті. Мідріаз. У дуже рідкісних випадках, як правило, при одночасному прийомі з алкоголем або іншими психотропними речовинами можуть спостерігатися кома або зміни на ЕКГ. При сильному передозуванні спостерігається серотоніновий синдром, у деяких випадках – рабдоміоліз.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. кожна таблетка, покрита плівковою оболонкою, як діюча речовина містить - 22,76 мг пароксетину гідрохлориду гемігідрат (у перерахунку на пароксетину основу - 20,00 мг); допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат – 110,00 мг, целюлоза мікрокристалічна – 60,18 мг, коповідон – 6,60 мг, кросповідон – 5,50 мг, магнію стеарат – 2,86 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1,10 мг тальк – 11,00 мг; склад оболонки: гіпромелоза – 5,56 мг, тальк – 2,22 мг, титану діоксид – 1,33 мг, макрогол – 6000 – 0,89 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 20 мг. По 10 таблеток, покритих плівковою оболонкою, в контурне осередкове впакування. По 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку. (10) - упаковки коміркові контурні (1000) - коробки. (10) - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, з шорсткою поверхнею, з ризиком на одному боці.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція. Після внутрішнього прийому пароксетин добре абсорбується і піддається метаболізму першого проходження. Внаслідок метаболізму першого проходження, в системний кровотік надходить менша кількість пароксетину, ніж те, що абсорбується із шлунково-кишкового тракту. У міру збільшення кількості пароксетину в організмі при одноразовому прийомі великих доз або при багаторазовому прийомі звичайних доз відбувається часткове насичення метаболічного шляху першого проходження та зменшується кліренс пароксетину із плазми. Це призводить до непропорційного підвищення концентрацій пароксетину у плазмі. Тому його фармакокінетичні параметри не є стабільними, наслідком чого є нелінійна кінетика. Слід зазначити, однак, що нелінійність зазвичай виражена слабко і спостерігається лише у тих пацієнтів, у яких на фоні прийому низьких доз препарату у плазмі досягаються низькі рівні пароксетину. Стабільні концентрації в плазмі досягаються через 7-14 днів від початку лікування пароксетином, його фармакокінетичні параметри, швидше за все, не змінюються під час тривалої терапії. Розподіл. Пароксетин широко розподіляється у тканинах, і фармакокінетичні розрахунки показують, що у плазмі залишається лише 1 % усієї кількості пароксетину, що є в організмі. У терапевтичних концентраціях приблизно 95% пароксетину, що знаходиться в плазмі, пов'язано з білками. Не виявлено кореляції між концентраціями пароксетину в плазмі та його клінічним ефектом (тобто з побічними реакціями та ефективністю). Встановлено, що пароксетин у невеликих кількостях проникає у грудне молоко жінок, а також у ембріони та плоди лабораторних тварин. Метаболізм. Головними метаболітами пароксетину є полярні та кон'юговані продукти окислення та метилювання, які легко елімінуються з організму. Враховуючи відносну відсутність цих метаболітів фармакологічної активності, можна стверджувати, що вони не впливають на терапевтичні ефекти пароксетину. Метаболізм не погіршує здатність пароксетину вибірково інгібувати зворотне захоплення серотоніну. Елімінація. Нирками у вигляді незміненого пароксетину екскретується менше 2% від прийнятої дози, тоді як екскреція метаболітів досягає 64% дози. Близько 36% дози екскретується через кишечник, ймовірно, потрапляючи в нього з жовчю; екскреція через кишечник незміненого пароксетину становить менше ніж 1 % дози. Таким чином, пароксетин елімінується майже повністю за допомогою метаболізму. Екскреція метаболітів має двофазний характер: спочатку є результатом метаболізму першого проходження, потім контролюється системною елімінацією пароксетину. Період напіввиведення пароксетину варіюється, але становить приблизно 1 добу (16-24 год).ФармакодинамікаПароксетин - це потужний та селективний інгібітор зворотного захоплення 5-гідрокситриптаміну (5-НТ, серотонін). Вважають, що його антидепресивна активність та ефективність при лікуванні обсесивно-компульсивного (ОКР) та панічного розладу обумовлена ​​специфічним пригніченням зворотного захоплення серотоніну в нейронах головного мозку. За своєю хімічною будовою пароксетин відрізняється від трициклічних, тетрациклічних та інших відомих антидепресантів. Пароксетин має слабкий афінітет до мускаринових холінергічних рецепторів, а дослідження на тваринах показали, що він має лише слабкі антихолінергічні властивості. Відповідно до виборчої дії пароксетину, дослідження in vitro показали, що він, на відміну від трициклічних антидепресантів, має слабкий афінітет до а-1, а-2 та Р-адренорецепторів, а також до дофамінових (D2), 5-HT1-подібних , 5НТ2 та гістаміновим (H1) рецепторам Ця відсутність взаємодії з постсинаптичними рецепторами in vitro підтверджується результатами досліджень in vivo, які продемонстрували відсутність у пароксетину здатності пригнічувати центральну нервову систему (ЦНС) та спричиняти артеріальну гіпотензію. Фармакодинамічні ефекти Пароксетин не порушує психомоторних функцій і не посилює пригнічуючу дію етанолу на ЦНС. Як і інші селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, пароксетин спричиняє симптоми надмірної стимуляції 5-НТ-рецепторів при введенні тваринам, які раніше отримували інгібітори моноамінооксидази (МАО) або триптофан. Дослідження поведінки та змін ЕЕГ продемонстрували, що пароксетин викликає слабкі активуючі ефекти у дозах, що перевищують ті, які потрібні для інгібування зворотного захоплення серотоніну. За своєю природою його активуючі властивості не є "амфетаміноподібними". Дослідження на тваринах показали, що пароксетин не впливає на серцево-судинну систему. У здорових осіб пароксетин не викликає клінічно значущих змін артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та ЕКГ. Дослідження показали, що, на відміну від антидепресантів, які пригнічують зворотне захоплення норадреналіну, пароксетин має набагато меншу здатність інгібувати антигіпертензивні ефекти гуанетидину.Показання до застосуванняДепресія Депресія всіх типів, включаючи реактивну та тяжку депресію, а також депресію, що супроводжується тривогою. При лікуванні депресивних розладів пароксетин має приблизно таку ж ефективність, як і трициклічні антидепресанти. Є дані про те, що пароксетин може давати добрі результати у пацієнтів, у яких стандартна терапія антидепресантами виявилася неефективною. Прийом пароксетину вранці не надає несприятливого впливу якість і тривалість сну. Крім того, при прояві ефекту лікування пароксетином сон може покращуватися. При використанні снодійних засобів короткої дії у комбінації з антидепресантами додаткові побічні ефекти не виникали. У перші кілька тижнів терапії пароксетин ефективно зменшує симптоми депресії та суїцидальні думки. Результати досліджень, у яких пацієнти приймали пароксетин протягом 1 року, показали, що препарат ефективно запобігає рецидивам депресії. Обсесивно-компульсивний розлад Пароксетин ефективний при лікуванні обсесивно-компульсивного розладу (ОКР), у тому числі і як засіб підтримуючої та профілактичної терапії. Крім того, пароксетин ефективно запобігав рецидивам ДКР. Панічний розлад Пароксетин ефективний при лікуванні панічного розладу з агорафобією та без неї, у тому числі як засіб підтримуючої та профілактичної терапії. Встановлено, що при лікуванні панічного розладу комбінація пароксетину та когнітивно-поведінкової терапії значно ефективніша, ніж ізольоване застосування когнітивно-поведінкової терапії. Крім того, пароксетин ефективно запобігав рецидивам панічного розладу. Соціальна фобія Пароксетин є ефективним засобом лікування соціальної фобії, у тому числі і як тривала підтримуюча та профілактична терапія. Генералізований тривожний розлад Пароксетин ефективний при генералізованому тривожному розладі, у тому числі і як тривала підтримуюча і профілактична терапія. Пароксетин також ефективно запобігає рецидивам при цьому розладі. Посттравматичний стресовий розлад Пароксетин ефективний при лікуванні посттравматичного стресового розладу.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до пароксетину та його компонентів. Сполучене застосування пароксетину з інгібіторами моноамінооксидази (МАО). Пароксетин не слід застосовувати одночасно з інгібіторами МАО або протягом 2 тижнів після їх відміни. Інгібітори МАО не можна призначати протягом 2 тижнів після закінчення лікування пароксетином. Сполучене застосування з тіоридазином. Пароксетин не слід призначати в комбінації з тіоридазином, оскільки, як і інші препарати, що пригнічують активність печінкового ферменту CYP450 2D6, пароксетин може підвищувати концентрації тіоридазину в плазмі, що може призвести до подовження інтервалу QT і пов'язаної з цим аритмії. ) та раптової смерті. Поєднане застосування з пімозидом. Застосування у дітей та підлітків молодше 18 років.Вагітність та лактаціяФертильність Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (включаючи пароксетин) можуть впливати на якість насіннєвої рідини. Цей ефект оборотний після відміни препарату. Зміна властивостей сперми може спричинити порушення фертильності. Вагітність Дослідження на тваринах не виявили у пароксетину тератогенної або виборчої ембріотоксичної активності. Останні епідеміологічні дослідження результатів вагітності при прийомі антидепресантів у першому триместрі виявили збільшення ризику вроджених аномалій, зокрема серцево-судинної системи (наприклад, дефекти міжшлуночкової та міжпередсердної перегородок), пов'язаних із прийомом пароксетину. За даними дефектів серцево-судинної системи при застосуванні пароксетину під час вагітності приблизно дорівнює 1/50, тоді як очікувана зустрічальність таких дефектів у загальній популяції приблизно дорівнює 1/100 новонароджених. При призначенні пароксетину необхідно розглянути можливість альтернативного лікування у вагітних та плануючих вагітність жінок. Є повідомлення про передчасні пологи у жінок, які отримували під час вагітності пароксетин або інші препарати групи СІЗЗС,однак причинно-наслідковий зв'язок між цими препаратами та передчасними пологами не встановлено. Пароксетин не слід застосовувати під час вагітності, якщо його потенційна користь не перевищує ризику. Необхідно особливо уважно спостерігати за станом здоров'я тих новонароджених, матері яких приймали пароксетин на пізніх термінах вагітності, оскільки є повідомлення про ускладнення у новонароджених, які зазнавали дії пароксетину або інших препаратів групи СІОЗС у третьому триместрі вагітності. Слід зазначити, однак, що і в даному випадку причинно-наслідковий зв'язок між згаданими ускладненнями та цією медикаментозною терапією не встановлено. Описані клінічні ускладнення включали: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судомні напади, нестабільність температури, труднощі з годуванням, блювоту, гіпоглікемію, артеріальну гіпертензію, гіпотензію, гіперрефлексію, тремор, тремтіння, нервову збудливість, дратівливість, подразнення .У деяких повідомленнях симптоми описані як неонатальні прояви синдрому відміни. У більшості випадків описані ускладнення виникали відразу після пологів або незабаром після них. За даними епідеміологічних досліджень прийом препаратів групи СІОЗС (включаючи пароксетин) на пізніх термінах вагітності пов'язаний зі збільшенням ризику розвитку персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених. Підвищений ризик спостерігається у дітей, народжених від матерів, які приймали СІЗЗС на пізніх термінах вагітності, у 4-5 разів перевищує спостерігається у загальній популяції (1-2 на 1000 випадків вагітності). Лактація У грудне молоко проникають незначні кількості пароксетину. Тим не менш, пароксетин не слід приймати під час грудного вигодовування, за винятком тих випадків, коли його користь для матері перевищує потенційні ризики для дитини.Побічна діяЧастота та інтенсивність деяких перелічених нижче побічних ефектів пароксетину можуть зменшуватись у міру продовження лікування, і такі ефекти зазвичай не вимагають відміни препарату. Побічні ефекти стратифіковані нижче за системами органів та частотою. Градація частоти наступна: дуже часті (>1/10), часті (>1/100, 1/1000, 1/10 000, Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасті: аномальна кровотеча, переважно крововилив у шкіру та слизові оболонки (найчастіше – синці); Дуже рідкісні: тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи Дуже рідкісні: алергічні реакції (включаючи кропив'янку та ангіоневротичний набряк). Ендокринні порушення Дуже рідкісні: синдром порушення секреції антидіуретичного гормону. Метаболічні порушення та порушення харчування Часті: зниження апетиту, підвищення рівня холестерину. Рідкісні: гіпонатріємія. Психічні розлади Часті: сонливість, безсоння, ажитація, незвичайні сновидіння (включаючи жахливі сновидіння); Нечасті: сплутаність свідомості, галюцинацій; Рідкісні: маніакальні реакції. Ці симптоми можуть бути обумовлені власне захворюванням. Порушення з боку нервової системи Часті: запаморочення, тремор, біль голови. Нечасті: екстрапірамідні розлади; Рідкісні: судоми, акатізія, синдром неспокійних ніг; Дуже рідкісні: серотоніновий синдром (симптоми можуть включати ажитацію, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, галюцинації, гіперрефлексію, міоклонус, тахікардію з тремтінням та тремором). Порушення з боку органів зору Часті: нечіткість зору; Нечасті: мідріаз; Дуже рідкісні: гостра глаукома. Порушення серця Нечасті: синусова тахікардія. Судинні порушення Нечасті: постуральна гіпотонія. Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння Часті: позіхання. Шлунково-кишкові порушення Дуже часті: нудота; Часті: запор, діарея, блювання, сухість у роті; Дуже рідкісні: шлунково-кишкова кровотеча. Гепатобіліарні порушення Рідкісні: підвищення рівня печінкових ферментів; Дуже рідкісні: гепатит, що іноді супроводжується жовтяницею, та/або печінкова недостатність. Іноді спостерігається підвищення рівнів печінкових ферментів. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часті: пітливість; Нечасті: шкірні висипання; Дуже рідкісні: реакції фоточутливості, важкі шкірні реакції (включаючи поліморфну ​​еритему, синдром Стівена-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз). Порушення з боку нирок та сечового тракту Рідкісні: затримка сечовипускання, нетримання сечі. Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз Дуже часті: сексуальна дисфункція; Рідкісні: гіперпролактинемія/галакторея. Інші Часті: астенія; збільшення маси тіла; Дуже рідкісні: периферичні набряки. Симптоми, що виникають при припиненні лікування пароксетином: Часті: запаморочення, сенсорні порушення, порушення сну, тривога, біль голови. Нечасті: ажитація, нудота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, діарея: Як і при відміні багатьох психотропних лікарських засобів, припинення лікування пароксетином (особливо різке) може викликати такі симптоми, як запаморочення, сенсорні порушення (включно з парестезією, відчуття розряду електричного струму і шум у вухах), порушення сну (включаючи яскраві сни), ажитація або тривога, нудота, біль голови, тремор, сплутаність свідомості, діарея і пітливість. Більшість пацієнтів ці симптоми є легкими чи помірковано вираженими і проходять мимовільно. Не відомо жодної групи пацієнтів, яка б піддавалася підвищеному ризику виникнення таких симптомів; тому якщо в лікуванні пароксетином більше не потрібно, його дозу слід знижувати повільно до повної відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиСеротонінергічні препарати: Застосування пароксетину, як і інших препаратів групи СІОЗС, одночасно з серотонінергічними препаратами (включаючи L-триптофан, триптани, трамадол, препарати групи СІОЗС, фентаніл, літій та рослинні засоби, що містять звіробій продірявлений) може викликати ефекти, пов'язані з 5-НТ ( синдром). Застосування пароксетину з інгібіторами МАО (включаючи лінезолід, антибіотик, що трансформується на неселективний інгібітор МАО) протипоказано. Пімозід: У дослідженні можливості спільного застосування пароксетину та пімозиду в низькій дозі (2 мг одноразово) було зареєстровано підвищення рівня пімозиду. Цей факт пояснюється відомою властивістю пароксетину пригнічувати систему CYP2D6. Внаслідок вузького терапевтичного індексу пімозиду та його відомої здатності подовжувати інтервал QT, спільне застосування пімозиду та пароксетину протипоказано. При використанні зазначених препаратів у комбінації з пароксетином необхідно бути обережними і проводити ретельний клінічний моніторинг. Ферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів: Метаболізм та фармакокінетика пароксетину можуть змінюватися під впливом індукції або інгібування ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів. При використанні пароксетину одночасно з інгібітором ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів, слід оцінити доцільність використання дози пароксетину, що знаходиться у нижній частині діапазону терапевтичних доз. Початкову дозу пароксетину не слід коригувати, якщо його застосовують одночасно з препаратом, який є відомим індуктором ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів (наприклад, карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал, фенітоїн). Будь-яке подальше коригування дози пароксетину має визначатися його клінічними ефектами (переносимість та ефективність). Фосампренавір/ритонавір: Спільне застосування фосампренавіру/ритонавіру з пароксетином призводило до значного зниження концентрації пароксетину в плазмі. Будь-яке подальше коригування дози пароксетину має визначатися його клінічними ефектами (переносимість та ефективність). Проциклідин: Щоденний прийом пароксетину значно підвищує концентрації проциклідину в плазмі крові. При виникненні антихолінергічних ефектів дозу проциклідину слід зменшити. Протисудомні препарати: карбамазепін, фенітоїн, вальпроат натрію. Одночасне застосування пароксетину та вказаних препаратів не впливає на їх фармакокінетику та фармакодинаміку у пацієнтів з епілепсією. Здатність пароксетину пригнічувати фермент CYP2D6 Як і інші антидепресанти, включаючи інші препарати СІОЗС, пароксетин пригнічує печінковий фермент CYP2D6, що відноситься до системи цитохрому Р450. Пригнічення ферменту CYP2D6 може призводити до підвищення концентрацій у плазмі одночасно використовуваних препаратів, які метаболізуються цим ферментом. До таких препаратів відносяться трициклічні антидепресанти (наприклад, амітриптилін, нортриптилін, іміпрамін та дезіпрамін), нейролептики фенотіазинового ряду (перфеназин та тіоридазин), рисперидон, атомоксетин, деякі антиаритмічні засоби типу 1с (наприклад, пропафенон та флекаїд). Застосування пароксетину, який пригнічує систему CYP2D6, може призвести до зниження концентрації активного метаболіту тамоксифену в плазмі, і, як наслідок, знизити ефективність тамоксифену. CYP3A4 Дослідження взаємодії in vivo при одночасному застосуванні, в умовах рівноважного стану, пароксетину та терфенадину, який є субстратом ферменту CYP3A4, показало, що пароксетин не впливає на фармакокінетику терфенадину. У подібному дослідженні взаємодії in vivo не було виявлено впливу пароксетину на фармакокінетику алпразоламу та навпаки. Одночасне застосування пароксетину з терфенадином, алпразоламом та іншими препаратами, які є субстратом ферменту CYP3A4, навряд чи може завдати шкоди пацієнтові. Клінічні дослідження показали, що абсорбція та фармакокінетика пароксетину не залежить або практично не залежить (тобто існуюча залежність не потребує зміни дози) від: їжі; антацидів; дигоксину; пропранололу; алкоголю: пароксетин не посилює негативний вплив алкоголю на психомоторні функції, проте не рекомендується одночасно приймати пароксетин та алкоголь.Спосіб застосування та дозиПароксетин рекомендується приймати 1 раз на день ранком під час їжі. Таблетку слід ковтати повністю, не розжовуючи. Депресія Рекомендована доза у дорослих становить 20 мг на добу. При необхідності залежно від терапевтичного ефекту добова доза може збільшуватись щотижня на 10 мг на добу до максимальної дози 50 мг на добу. Як і при лікуванні будь-якими антидепресантами, слід оцінювати ефективність терапії та за необхідності коригувати дозу пароксетину через 2-3 тижні після початку лікування та надалі залежно від клінічних показань. Для усунення депресивних симптомів і запобігання рецидивів необхідно дотримуватися адекватної тривалості купуючої та підтримуючої терапії. Цей період може становити кілька місяців. Обсесивно-компульсивний розлад Рекомендована доза становить 40 мг на добу. Лікування починають із дози 20 мг на добу, яку можна щотижня підвищувати на 10 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 60 мг на добу. Необхідно дотримуватись адекватної тривалості терапії (кілька місяців і довше). Панічний розлад Рекомендована доза дорівнює 40 мг на добу. Лікування пацієнтів слід розпочинати з дози 10 мг на добу та щотижня підвищувати дозу на 10 мг на добу, орієнтуючись на клінічний ефект. При необхідності доза може бути збільшена до 60 мг на добу. Низька початкова доза рекомендується для мінімізації можливого посилення симптоматики панічного розладу, що може виникати на початку лікування будь-якими антидепресантами. Необхідно дотримуватися адекватних термінів терапії (кілька місяців і довше). Соціальна фобія Рекомендована доза становить 20 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена щотижня на 10 мг на добу, залежно від клінічного ефекту до 50 мг на добу. Генералізований тривожний розлад Рекомендована доза становить 20 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена щотижня на 10 мг на добу, залежно від клінічного ефекту до 50 мг на добу. Посттравматичний стресовий розлад Рекомендована доза становить 20 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена щотижня на 10 мг на добу, залежно від клінічного ефекту до 50 мг на добу. Загальна інформація Скасування пароксетину Як і при лікуванні іншими психотропними препаратами, слід уникати різкої відміни пароксетину. Може бути рекомендовано наступну схему відміни: зниження добової дози на 10 мг на тиждень; після досягнення дози 20 мг на добу пацієнти продовжують приймати цю дозу протягом 1 тижня і лише після цього препарат скасовують повністю. Якщо симптоми відміни розвиваються під час зниження дози або після відміни препарату, доцільно відновити прийом раніше призначеної дози. Надалі лікар може продовжити зниження дози, але повільніше. Окремі групи пацієнтів Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку концентрації пароксетину в плазмі можуть бути підвищені, однак діапазон його концентрацій у плазмі збігається з такими у молодших пацієнтів. У даній категорії пацієнтів терапію слід починати з дози, що рекомендується для дорослих, яка може бути підвищена до 40 мг на добу. Пацієнти з порушеннями функції нирок або печінки Концентрації пароксетину в плазмі підвищені у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) та у пацієнтів з порушеною функцією печінки. Таким пацієнтам слід призначати дози препарату, що знаходяться у нижній частині діапазону терапевтичних доз. Діти та підлітки (молодші 18 років) Застосування пароксетину у цій категорії пацієнтів протипоказане.ПередозуванняПри передозуванні пароксетину крім симптомів, описаних у розділі "Побічна дія", спостерігаються лихоманка, зміни артеріального тиску, мимовільні скорочення м'язів, тривога та тахікардія. Стан пацієнтів зазвичай нормалізувався без серйозних наслідків навіть за разового прийому доз до 2000 мг. У ряді повідомлень описані такі симптоми, як кома та зміни ЕКГ, випадки смерті були дуже рідкісні, зазвичай у тих ситуаціях, коли пацієнти приймали пароксетин разом з іншими психотропними препаратами або алкоголем. Лікування Специфічного антидоту пароксетину немає. Лікування має складатися із загальних заходів, які застосовуються при передозуванні будь-яких антидепресантів. Показано підтримуючу терапію та частий моніторинг основних фізіологічних показників. Лікування пацієнта повинно проводитись відповідно до клінічної картини або відповідно до рекомендацій національного токсикологічного центру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКлінічне погіршення та суїцидальний ризик дорослих Молоді пацієнти, що особливо страждають на великий депресивний розлад, можуть бути піддані підвищеному ризику виникнення суїцидальної поведінки під час терапії пароксетином. Аналіз проведених плацебо-контрольованих досліджень у дорослих, які страждають на психічні захворювання, свідчить про збільшення частоти суїцидальної поведінки у молодих пацієнтів (віком 18-24 років) на фоні прийому пароксетину порівняно з групою плацебо (2,19 % до 0,92 % відповідно ), хоча ця різниця не вважається статистично значущою. У пацієнтів старших вікових груп (від 25 до 64 років та старше 65 років) збільшення частоти суїцидальної поведінки не спостерігалося. У дорослих всіх вікових груп, які страждають на великий депресивний розлад,спостерігалося статистично значуще збільшення випадків суїцидальної поведінки на фоні лікування пароксетином у порівнянні з групою плацебо (зустрічність суїцидальних спроб: 0,32% до 0,05% відповідно). Однак більшість із цих випадків на тлі прийому пароксетину (8 з 11) було зареєстровано у молодих пацієнтів віком від 18-30 років. Дані, отримані в дослідженні у пацієнтів з великим депресивним розладом, можуть свідчити про збільшення частоти випадків суїцидальної поведінки у пацієнтів молодше 24 років, які страждають на різні психічні розлади. У пацієнтів з депресією загострення симптомів цього розладу та/або поява суїцидальних думок та суїцидальної поведінки (суїцидальність) можуть спостерігатися незалежно від того, чи отримують вони антидепресанти. Цей ризик зберігається до того часу,доки не буде досягнуто вираженої ремісії. Поліпшення стану пацієнта може бути відсутнім у перші тижні лікування і більше, і тому за пацієнтом необхідно уважно спостерігати для своєчасного виявлення клінічного загострення та суїцидальності, особливо на початку курсу лікування, а також у періоди зміни доз, чи то їх збільшення чи зменшення. Клінічний досвід застосування всіх антидепресантів показує, що ризик суїциду може збільшуватись на ранніх стадіях одужання.Клінічний досвід застосування всіх антидепресантів показує, що ризик суїциду може збільшуватись на ранніх стадіях одужання.Клінічний досвід застосування всіх антидепресантів показує, що ризик суїциду може збільшуватись на ранніх стадіях одужання. Інші психічні розлади, на лікування яких використовують пароксетин, також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, ці розлади можуть являти собою коморбідні стани, що супроводжують великий депресивний розлад. Тому при лікуванні пацієнтів, які страждають на інші психічні порушення, слід дотримуватися тих же запобіжних заходів, що і при лікуванні великого депресивного розладу. Найбільший ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб наражаються на пацієнтів, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, пацієнти молодого віку, а також пацієнти з вираженими суїцидальними думками до початку лікування, і тому всім їм необхідно приділяти особливу увагу під час лікування. Пацієнтів (і тих, хто їх доглядає) потрібно попередити про необхідність стежити за погіршенням їх стану та/або появою суїцидальних думок/суїцидальної поведінки або думок про заподіяння собі шкоди під час всього курсу лікування, особливо на початку лікування, під час зміни дози препарату (Збільшення та зниження). У разі виникнення цих симптомів необхідно негайно звернутися за медичною допомогою. Необхідно пам'ятати, що такі симптоми як ажитація, акатизія або манія можуть бути пов'язані з основним захворюванням або бути наслідком терапії, що застосовується. При виникненні симптомів клінічного погіршення (включаючи нові симптоми) та/або суїцидальних думок/поведінки, особливо при раптовій їх появі, наростанні тяжкості проявів, або в тому випадку, якщо вони не були частиною попереднього симптомокомплексу у даного пацієнта, необхідно переглянути режим терапії відміни препарату. Акатізія Зрідка лікування пароксетином або іншим препаратом групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну супроводжується виникненням акатизії, яка проявляється почуттям внутрішнього занепокоєння та психомоторного збудження, коли пацієнт не може спокійно сидіти чи стояти; при акатизії пацієнт зазвичай відчуває суб'єктивний дискомфорт. Ймовірність виникнення акатизії найвища у перші кілька тижнів лікування. Серотоніновий синдром/злоякісний нейролептичний синдром У поодиноких випадках на фоні лікування пароксетином може виникнути серотоніновий синдром або симптоматика подібна до злоякісного нейролептичного синдрому, особливо якщо пароксетин використовують у комбінації з іншими серотонінергічними препаратами та/або нейролептиками. Ці синдроми становлять потенційну загрозу життю, і тому лікування пароксетином необхідно припинити, у разі їх виникнення (вони характеризуються групами таких симптомів, як гіпертермія, м'язова ригідність, міоклонус, вегетативні розлади з можливими швидкими змінами показників життєво-важливих функцій, зміни психічного статусу сплутаність свідомості, дратівливість, вкрай важку ажитацію, що прогресує до делірію та коми), і почати підтримуючу симптоматичну терапію.Пароксетин не повинен призначатися у комбінації з попередниками серотоніну (такими як L-триптофан, окситриптан) у зв'язку з ризиком розвитку серотонінергічного синдрому. Манія та біполярний розлад Великий депресивний епізод може бути початковим проявом біполярного розладу. Прийнято вважати (хоча це й не доведено контрольованими клінічними випробуваннями), що лікування такого епізоду одним тільки антидепресантом може збільшити ймовірність прискореного розвитку змішаного/маніакального епізоду у пацієнтів, які схильні до ризику виникнення біполярного розладу. Перед початком лікування антидепресантом необхідно провести ретельний скринінг для оцінки ризику виникнення даного пацієнта біполярного розладу; такий скринінг повинен включати збір детального психіатричного анамнезу, включаючи дані про наявність у сім'ї випадків суїциду, біполярного розладу та депресії. Пароксетин не зареєстрований для лікування депресивного епізоду у межах біполярного розладу. Пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів,які мають в анамнезі манію. Інгібітори моноамінооксидази (МАО) Лікування пароксетином слід починати обережно не раніше як через 2 тижні після припинення терапії інгібіторами МАО; дозу пароксетину слід підвищувати поступово до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Порушення функції нирок або печінки Рекомендується бути обережним при лікуванні пароксетином пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок і пацієнтів з порушеннями функції печінки. Епілепсія Як і інші антидепресанти, пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епілепсією. Судомні напади Частота судомних нападів у пацієнтів, які приймають пароксетин, становить менше 0,1%. У разі виникнення судомного нападу лікування пароксетином слід припинити. Електросудомна терапія Є лише обмежений досвід одночасного застосування пароксетину та електросудомної терапії. Глаукома Як і інші препарати групи СІОЗС, пароксетин викликає мідріаз, і його необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із закритокутовою глаукомою. Гіпонатріємія При лікуванні пароксетином гіпонатріємія виникає рідко і переважно у пацієнтів похилого віку і нівелюється після відміни пароксетину. Кровотечі Повідомлялося про крововилив у шкіру та слизові оболонки (включаючи шлунково-кишкові кровотечі) у пацієнтів на фоні прийому пароксетину. Тому пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що підвищують ризик кровотеч, у пацієнтів із відомою схильністю до кровотеч та у пацієнтів із захворюваннями, що схильні до кровотеч. Захворювання серця При лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця слід дотримуватися звичайних запобіжних заходів. Симптоми, які можуть виникати при припиненні лікування пароксетином у дорослих: В результаті клінічних досліджень у дорослих зустрічальність небажаних явищ при скасуванні пароксетину становила 30%, тоді як зустрічальність небажаних явищ у групі плацебо становила 20%. Описані такі симптоми скасування, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезії, відчуття удару електричним струмом і шум у вухах), порушення сну (включаючи яскраві сни), ажитація або тривога, нудота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, головний біль та ди. Зазвичай ці симптоми виражені слабо або помірно, але деякі пацієнти можуть бути важкими. Зазвичай вони виникають у перші кілька днів після відміни препарату, однак у поодиноких випадках виникають у пацієнтів, які випадково пропустили прийом лише однієї дози. Як правило, ці симптоми проходять спонтанно та зникають протягом 2 тижнів, але у деяких пацієнтів вони можуть тривати набагато довше (2-3 місяці та більше). Рекомендується знижувати дозу пароксетину поступово протягом декількох тижнів або місяців перед його повним скасуванням.залежно від потреб конкретного пацієнта. Виникнення симптомів відміни не означає, що препарат є предметом зловживання або спричиняє залежність, як це має місце у випадку з наркотиками та психотропними речовинами. Переломи кісток За результатами епідеміологічних досліджень ризику переломів кісток виявлено зв'язок переломів кісток із прийомом антидепресантів, включаючи групу СІЗЗС. Ризик спостерігався протягом курсу лікування антидепресантами та був максимальним на початку курсу терапії. Можливість переломів кісток повинна враховуватись при призначенні пароксетину. Тамоксифен Деякі дослідження показали, що ефективність тамоксифену, виміряна як відношення рецидиву раку грудей/летальність, зменшується при спільному призначенні з пароксетином, внаслідок необоротного інгібування CYP2D6. Ризик може зростати при спільному призначенні протягом тривалого часу. При лікуванні або профілактиці раку грудей слід розглянути можливість використання альтернативних антидепресантів, які не впливають на CYP2D6 або меншою мірою впливають. Незважаючи на те, що пароксетин не посилює негативного впливу алкоголю на психомоторні функції, не рекомендується одночасно застосовувати пароксетин та алкоголь. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Клінічний досвід застосування пароксетину свідчить про те, що він не погіршує когнітивні та психомоторні функції. Разом з тим, як і при лікуванні будь-якими іншими психотропними препаратами, пацієнти повинні бути особливо обережними при керуванні автомобілем та роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: пірліндолу гідрохлорид – 25 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) 50 мг, крохмаль картопляний 19,2 мг, кальцію стеарат 0,8 мг, кроскармеллозу натрію (примелозу) 5 мг. У упаковці 50 штук.Опис лікарської формиТаблетки від майже білого до білого кольору зі світло-жовтим або зеленуватим відтінком, плоскоциліндричні, з фаскою.Фармакотерапевтична групаПіразидол має виражену антидепресивну активність, особливістю його дії є наявність у нього тимолептичного ефекту зі збалансованою дією (активуюча дія у хворих з апатичними, енергійними депресіями поєднується з седативною та анксіолітичною дією у хворих з ажитованими станами). Виборчо інгібує моноаміноксидазу типу А (короткочасно та повністю оборотно); блокує дезамінування серотоніну та норадреналіну, меншою мірою - тираміну; частково інгібує зворотне захоплення моноамінів. Активує процеси синаптичної передачі нервового збудження у ЦНС. Послаблює депресивні ефекти резерпіну, посилює дію попередника норепінефрину – діоксифенілаланіну (L-дофа), стимулює адренергічні структури;потенціює ефекти попередника серотоніну-5-окситриптофана (стимулює серотонінергічні структури). На відміну від трициклічних антидепресантів, не має антихолінергічної дії. Чинить також ноотропну дію, покращує пізнавальні (когнітивні) функції.ІнструкціяПриймати внутрішньо.Показання до застосуванняМаніакально-депресивний психоз, шизофренія. Депресії різного генезу, переважно з психомоторною загальмованістю та астенічними розладами, з тривожно-депресивним або тривожно-маячним компонентом. Інволюційна депресія. Алкогольний абстинентний синдром. Хвороба Альцгеймера (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до препарату, гострий гепатит, захворювання кровотворної системи, прийом інгібіторів моноаміноксидази.Побічна діяСухість у роті, пітливість, тремор рук, тахікардія, нудота, запаморочення, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПіразидол не призначають одночасно з іншими інгібіторами моноаміноксидази, фуразолідоном, прокарбазином, селегіліном. Підвищує ефективність епінефрину (у зв'язку з антимоноаміноксидазною активністю). Сумісний з антипсихотичними засобами, анксіолітиками.Спосіб застосування та дозиПо 50-75 мг на добу на два прийоми, поступово збільшуючи дозу на 25-50 мг до 150-300 мг на добу. Максимальна добова доза – 400 мг розділена на 2-3 прийоми. Після досягнення терапевтичного ефекту лікування продовжують індивідуально підібраною дозою протягом 2-4 тижнів, після чого дозу поступово зменшують.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПісля застосування інгібіторів моноаміноксидази терапію починають не раніше ніж через 14 днів. Відсутність холіноблокуючої дії дозволяє використовувати у хворих на глаукому та аденому передміхурової залози.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: пірліндол гідрохлорид 50 мг. Допоміжні речовини: лактоза, крохмаль картопляний, стеарат кальцію. 50 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант. Поєднує тимолептичний ефект із збалансованою дією на ЦНС, при цьому активуючий вплив на хворих з апатичними, анергічними депресіями поєднується із седативною дією у пацієнтів у ажитованому стані. Виборче, короткочасно та оборотно інгібує МАО типу А; високою мірою блокує дезамінування серотоніну і норадреналіну, меншою мірою – тираміну. Частково інгібує зворотне захоплення моноамінів. Активує процеси синаптичної передачі нервового збудження у ЦНС. Послаблює депресивні ефекти резерпіну, потенціює ефекти попередника норепінефрину – діоксифенілаланіну (L-допи), стимулює адренергічні структури; потенціює ефекти попередника серотоніну 5-окситриптофана (стимулює серотонінергічні структури). Не має антихолінергічної дії. Чинить ноотропну дію, покращує когнітивні функції.ФармакокінетикаДані про фармакокінетику препарату Піразідол не надано.Клінічна фармакологіяАнтидепресант – оборотний інгібітор МАО типу А.Показання до застосуванняДепресії різного генезу, переважно з психомоторною загальмованістю та астенічними розладами, тривожно-депресивними або тривожно-бредовими компонентами; сенільна, інволюційна депресія; алкогольний абстинентний синдром; хвороба Альцгеймера (у складі комплексної терапії)Протипоказання до застосуванняГострий гепатит; захворювання крові; одночасний прийом інгібіторів МАО та період до 14 днів після їх відміни; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень з безпеки та ефективності застосування препарату при вагітності та в період лактації не проводилося.Побічна діяЗ боку травної системи: сухість у роті, нудота. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: тремор, запаморочення. Інші: пітливість, тахікардія, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні підвищує ефективність епінефрину (у зв'язку з антимоноаміноксидазною активністю).Спосіб застосування та дозиПрепарат призначають у початковій дозі 50-75 мг на добу, розділеній на 2 прийоми. Потім дозу поступово збільшують на 25-50 мг до 150-300 мг на добу. Максимальна добова доза становить 400 мг. Кратність прийому – 2-3 рази на добу. Після досягнення терапевтичного ефекту препарат продовжують застосовувати у індивідуально підібраній дозі протягом 2-4 тижнів. Потім дозу поступово зменшують.ПередозуванняДані про передозування препарату Піразідол не надано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПіразидол не призначають одночасно з антидепресантами-інгібіторами МАО, фуразолідоном, прокарбазином, селегіліном. Можливе застосування Піразідолу у пацієнтів з глаукомою та доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Піразидол сумісний із антипсихотичними засобами, анксіолітиками.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. чинна речовина пароксетину мезилат 25,83 мг, у перерахунку на пароксетин 20,00 мг; допоміжні речовини: кальцію безводний гідрофосфат 317,75 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 5,95 мг, магнію стеарат 7,00 мг; плівкова оболонка: лактози моногідрат 3,81 мг, гіпромелоза 2,97 мг, титану діоксид (Е171) 2,60 мг, макрогол 4000 1,06 мг, заліза оксид жовтий (Е172) 0,16 мг, заліза оксид червоний (Е17 0,002 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/ПЕ/ПВДХ/ алюмінієвої фольги. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі пігулки, покриті плівковою оболонкою, від жовтого до оранжевого кольору, з гравіюванням "РОТ 20" на одному боці та ризиком на обох сторонах.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаПароксетин добре всмоктується після прийому внутрішньо та піддається метаболізму першого проходження через печінку. Оскільки метаболізм пароксетину включає стадію першого проходження через печінку, його кількість, що визначається в системній циркуляції менше, ніж абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. При збільшенні дози пароксетину або при багаторазовому дозуванні, коли зростає навантаження на організм, відбувається часткове поглинання ефекту першого проходження через печінку та зниження плазмового кліренсу пароксетину. В результаті цього можливе підвищення концентрації пароксетину в плазмі та коливання фармакокінетичних параметрів, що може спостерігатися лише у тих. пацієнтів, які при прийомі низьких доз досягають низької концентрації препарату у плазмі. Пароксетин екстенсивно розподіляється у тканинах, і фармакокінетичні розрахунки показують, що лише 1% його присутній у плазмі, причому у терапевтичних концентраціях 95% пов'язано з білками плазми. Рівноважна концентрація досягається до 7-14 днів після початку лікування, і фармакокінетика під час тривалого лікування не змінюється. Клінічні ефекти пароксетину (побічна дія та ефективність) не корелюють з його концентрацією у плазмі. Основні метаболіти пароксетину являють собою полярні та кон'юговані, продукти окислення та метилювання, які швидко виводяться з організму, мають слабку фармакологічну активність і не впливають на його терапевтичну дію. При метаболізмі пароксетину не порушується обумовлене його дією селективне захоплення серотоніну. Виділення незміненого пароксетину з сечею зазвичай становить менше 2% дози, причому метаболіти становлять близько 64% ​​від дози. Кишечник екскретує близько 36% дози, ймовірно з жовчю, а незмінений пароксетин становить менше 1% від дози. Таким чином, пароксетин виводиться переважно як метаболітів. Виведення з організму метаболітів пароксетину є біфазним, спочатку в результаті метаболізму першого проходження через печінку, а потім воно контролюється системною елімінацією. Період напіввиведення зазвичай становить близько 16-24 годин. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв) та у пацієнтів з порушеннями функції печінки концентрація пароксетину у плазмі підвищена. У пацієнтів похилого віку при застосуванні пароксетину у дозі 20, 30,40 мг на добу, мінімальна концентрація у плазмі підвищувалася на 70-80%, що слід враховувати при доборі початкової дози.ФармакодинамікаПароксетин є потужним та селективним інгібітором захоплення 5-гідрокситриптаміну (5-НТ, серотоніну) нейронами головного мозку, що визначає його антидепресивну дію та ефективність при лікуванні обсесивно-компульсивного (ОКР) та панічного розладу. Пароксетин має низький афінітет до мускаринових холінергічних рецепторів, має лише слабкі антихолінергічні властивості. Маючи селективну дію, на відміну від трициклічних антидепресантів, пароксетин показав низький афінітет до α-1, α-2, β-адренорецепторів, а також до дофамінових (Д2), 5-HT1-, 5-НТ2-серотонінових та Hi-гістамінових рецепторів . Пароксетин не пригнічує ЦНС, не порушує психомоторні функції і не потенціює пригнічуючу дію на них етанолу. Як і інші селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, пароксетин спричиняє симптоми надмірної стимуляції 5-НТ-рецепторів при введенні тваринам, які раніше отримували інгібітори моноаміноксидази (МАО) або триптофан. За даними дослідження поведінки та змін ЕЕГ, у пароксетину виявляються слабкі активуючі властивості при застосуванні доз, що перевищують ті, що потрібні для інгібування зворотного захоплення серотоніну. За своєю природою його активуючі властивості не є "амфетаміноподібними". У здорових добровольців він не викликає значної зміни артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та ЕКГ. На відміну від антидепресантів, які пригнічують захоплення норадреналіну, пароксетин набагато слабше пригнічує антигіпертензивні ефекти гуанетидину.Показання до застосуванняДепресивний розлад; обсесивно-компульсивний розлад (ДКР); панічне розлад, у тому числі з агорафобією; соціальний тривожний розлад/соціальна фобія; генералізоване тривожне розлад; посттравматичний стресовий розлад.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до пароксетину та інших компонентів препарату; одночасне застосування з необоротними інгібіторами МАО (ІМАО) та протягом 14 днів після їх відміни, оборотними інгібіторами МАО та протягом 24 годин після їх відміни, тіоридазином, пімозидом; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлена); непереносимість лактози; дефіцит лактази; глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Печінкова недостатність; ниркова недостатність; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози; манія; патологія серця; епілепсія; при нестабільній епілепсії слід уникати прийому препарату; судомні стани; застосування електроімпульсної терапії; прийом препаратів та наявність захворювань, що підвищують ризик кровотечі; наявність факторів ризику підвищеної кровоточивості; літній вік.Вагітність та лактаціяФертильність. Пароксетин, як і інші селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. можуть впливати на якість насіннєвої рідини. Цей ефект оборотний після відміни препарату. Вагітність. Не виявлено тератогенної чи виборчої ембріотоксичної активності. При прийомі препарату у першому триместрі вагітності збільшується ризик уроджених аномалій, зокрема серцево-судинної системи. При застосуванні на пізніх термінах вагітності збільшується ризик розвитку легеневої персистуючої гіпертензії новонароджених. Пароксетин протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко (включаючи поодинокі випадки) – менше 0,01%. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – аномальна кровотеча, переважно, крововилив у шкіру та слизові оболонки (найчастіше синці); дуже рідко-тромбоцитопенія. З боку нервової системи: часто – сонливість, тремор, парестезії, безсоння, запаморочення, ненормальні сновидіння (у тому числі кошмари); нечасто – сплутаність свідомості, галюцинації, екстрапірамідні симптоми; рідко – манії, тривога, деперсоналізація, панічні атаки, синдром неспокійних ніг, судоми, акатизія; дуже рідко – серотоніновий синдром (ажитація, сплутаність свідомості, діафорез, галюцинації, гіперрефлексія, міоклонус, тахікардія, тремор, підвищене потовиділення, озноб); частота невідома - суїцидальні думки, суїцидальна поведінка (під час терапії пароксетином або ранні терміни після припинення лікування). У пацієнтів з руховими порушеннями або які приймають нейролептики – екстрапірамідні розлади з оромандибулярною дистонією. Деякі симптоми (сонливість, безсоння, ажитація, сплутаність свідомості, галюцинації, манії) можуть бути зумовлені основним захворюванням. З боку органу зору: часто – нечіткість зору; нечасто – мідріаз; дуже рідко - закрггвугільна глаукома. З боку органу слуху: частота невідома – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – транзиторне підвищення або зниження АТ (зазвичай у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та тривогою), синусова тахікардія, ортостатична гіпотензія; дуже рідко – периферичні набряки. З боку травної системи: дуже часто – нудота, зниження апетиту; часто – сухість у роті, блювання, запор, діарея; рідко – підвищення активності "печінкових" трансаміназ; дуже рідко – шлунково-кишкова кровотеча, гепатит (іноді, з жовтяницею), печінкова недостатність (при розвитку побічних ефектів з боку печінки питання доцільності припинення терапії слід вирішувати у випадках, коли відзначається тривале підвищення показників функціональних проб). З боку сечовивідної системи: рідко – затримка сечовипускання, нетримання сечі. З боку сечостатевої системи: дуже часто – сексуальна дисфункція; рідко – пріапізм. З боку ендокринної системи: рідко – гіпопролактинемія/галакторея та гіпонатріємія (в основному у літніх пацієнтів), яка іноді обумовлена ​​синдромом недостатньої секреції антидіуретичного гормону. З боку опорно-рухового апарату: рідко – артралгія, міалгія. Алергічні реакції: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка; рідко - шкірний висип; реакції фоточутливості Інші: дуже часто – астенія, холестеринемія, зниження апетиту, посилення потовиділення, позіхання, збільшення маси тіла; дуже рідко – периферичні набряки. Синдром "скасування" пароксетину; часто - запаморочення, сенсорні порушення, порушення сну, тривога, біль голови; нечасто – ажитація, нудота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, діарея.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування пароксетину з ІМАО, у тому числі з лінезолідом – антибіотиком, що трансформується у неселективний оборотний ІМАО, протипоказане у зв'язку з високим ризиком розвитку серотонінового синдрому. Необхідний ретельний клінічний контроль стану пацієнтів при одночасному застосуванні пароксетину з серотонінергічними препаратами, у тому числі з L-триптофаном, триптанами, трамадолом, іншими препаратами групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС), літієм та рослинними препаратами, що містять. . може розвинутись серотоніновий синдром. Потрібен контроль стану пацієнта при одночасному застосуванні пароксетину з фентанілом, що застосовується для загального наркозу або для лікування хронічного болю. При одночасному застосуванні пароксетину з пімозидом у низькій дозі (2 мг одноразово) було зареєстровано підвищення концентрації пімозиду, що пояснюється властивістю пароксетину інгібувати ізофермент CYP2D6. Внаслідок вузького терапевтичного індексу пімозиду та його відомої здатності подовжувати інтервал QT, спільне застосування пімозиду та пароксетину протипоказано. Метаболізм та фармакокінетика пароксетину можуть змінюватися під впливом індукції або інгібування мікросомальних ферментів печінки, що беруть участь у його метаболізмі. При застосуванні пароксетину одночасно з інгібіторами ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів, слід оцінити доцільність застосування дози пароксетину, що знаходиться у нижній частині діапазону терапевтичних доз. Початкову дозу пароксетину не потрібно коригувати, якщо його застосовують одночасно з препаратом, який є відомим індуктором ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів (наприклад, карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал, фенітоїн). Будь-яке подальше коригування дози пароксетину має визначатися його клінічними ефектами (переносимість та ефективність). Одночасне застосування фосампренавіру/ритонавіру з пароксетином призводило до значного зниження концентрації пароксетину в плазмі. Будь-яка подальша корекція дози пароксетину повинна визначатися його клінічними ефектами (переносимість та ефективність). Щоденний прийом пароксетину значно підвищує концентрації в плазмі проциклідину. При виникненні антихолінергічних ефектів дозу проциклідину слід зменшити. Одночасне застосування пароксетину з протисудомними препаратами, у тому числі з карбамазепіном, фенітоїном, вальпроатом натрію, не впливає на їхню фармакокінетику та фармакодинаміку у пацієнтів з епілепсією. Клінічні дослідження показали, що абсорбція та фармакокінетика пароксетину не залежать або практично не залежать (тобто існуюча залежність не потребує зміни дози) від їди, антацидів, дигоксину, пропранололу, алкоголю. Як і інші антидепресанти, включаючи інші препарати групи СІОЗС, пароксетин пригнічує ізофермент CYP2D6, що відноситься до системи цитохрому Р450. Інгібування ізоферменту CYP2D6 може призводити до підвищення концентрацій у плазмі одночасно застосовуваних препаратів, які метаболізуються цим ізоферментом. До таких препаратів відносяться трициклічні антидепресанти (у тому числі амітриптилін, нортриптилін, іміпрамін та дезіпрамін), нейролептики фенотіазинового ряду (у тому числі перфеназин та тіоридазин), рисперидон, атомоксетин, деякі антиаритмічні препарати типу Iс (у тому числі пропафенон) . Одночасне застосування пароксетину з тамоксифеном може призвести до зниження концентрації активного метаболіту тамоксифену ,в плазмі крові" за рахунок пригнічення ізоферменту CYP2D6, і як наслідок, зменшити ефективність тамоксифену. Дослідження взаємодії in vivo при одночасному застосуванні, в умовах рівноважного стану, пароксетину і тер є субстратом ферменту CYP3А4, що показало, що пароксетин не впливає на фармакокінетику терфенадину, небажаних реакцій. Рекомендується бути обережним у пацієнтів, які приймають СІОЗС одночасно з антикоагулянтними препаратами (у тому числі варфарином), лікарськими препаратами, про які відомо, що вони можуть вплинути на функціональний стан тромбоцитів та підвищити ризик розвитку кровотечі (у тому числі з клозапіном), фенотіазинами, трицикліками. антидепресантами, нестероїдними протизапальними препаратами (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, іншими інгібіторами циклооксигенази-2).Спосіб застосування та дозиВнутрішньо, 1 раз на добу, вранці, під час їжі. Таблетку ковтають повністю, запиваючи водою. Доза підбирається індивідуально протягом перших двох-трьох тижнів після початку терапії та згодом за необхідності коригується. Депресивний розлад – 20 мг 1 раз на добу. У разі необхідності дозу поступово збільшують на 10 мг/добу, максимально до 50 мг/добу залежно від реакції пацієнта, максимальна добова доза не повинна перевищувати 50 мг. Через 2 -3 тижні після початку лікування слід оцінити ефективність та необхідність корекції дози пароксетину. Для усунення депресивних синдромів і запобігання рецидивам необхідно дотримуватися адекватної тривалості купуючої та підтримуючої терапії, яка може тривати кілька місяців і більше. При обсесивно-компульсивних розладах початкова терапевтична доза – 20 мг на добу з наступним щотижневим збільшенням на 10 мг. Середня терапевтична доза, що рекомендується, - 40 мг на добу, при необхідності доза може бути збільшена до 60 мг на добу. Тривалість підтримуючої терапії – від 6 місяців і більше. При панічних розладах початкова доза – 10 мг на добу (для зниження можливого ризику загострення панічної симптоматики), з наступним щотижневим збільшенням на 10 мг. Середня терапевтична доза – 40 мг на добу. Максимальна доза – 50 мг на добу. Низька початкова доза рекомендується для мінімізації можливого посилення симптоматики панічного розладу, що може виникати на початку лікування будь-якими антидепресантами. Рекомендується дотримуватися адекватних термінів терапії (від 3 місяців і більше). Соціально-тривожні розлади/соціофобія: початкова доза становить 20 мг на добу; при відсутності ефекту протягом як мінімум двох тижнів можливе збільшення дози максимально до 50 мг на добу. Дозу слід збільшувати на 10 мг з інтервалами не менше тижня відповідно до клінічного ефекту. Тривалість підтримуючої терапії від 3 місяців та більше. Генералізовані тривожні розлади: початкова та рекомендована дози – 20 мг на добу. За відсутності ефекту протягом щонайменше 2 тижнів можливе збільшення дози максимально до 50 мг на добу. Дозу слід збільшувати на 10 мг на добу з інтервалами не менше тижня відповідно до клінічного ефекту. Тривалість підтримуючої терапії від 2 місяців та більше. Посттравматичний стресовий розлад: для більшості пацієнтів початкова та терапевтична дози становлять 20 мг на добу. У деяких випадках рекомендується збільшення дози пароксетину до 50 мг на добу. Дозу слід збільшувати на 10 мг щотижня відповідно до клінічного ефекту. Тривалість під тримає терапії від 3 місяців і більше. При нирковій та/або печінковій недостатності рекомендована доза становить 20 мг на добу. Для пацієнтів похилого віку початкова доза - 10 мг, добова доза не повинна перевищувати 40 мг. Відміна препарату Плізіл. З метою попередження розвитку синдрому "скасування" припинення прийому препарату Плізил проводиться поступово і може бути рекомендована наступна схема відміни: зниження добової дози на 10 мг на тиждень; після досягнення дози 20 мг на добу пацієнти продовжують приймати цю дозу протягом 1 тижня і лише після цього препарат скасовують повністю. Якщо симптоми, відміни розвиваються під час, зниження дози або після відміни препарату, доцільно відновити прийом раніше призначеної дози. Надалі лікар може продовжити зниження дози, але повільніше. Застосування пароксетину в дітей віком протипоказано, т.к. безпека та ефективність пароксетину для даної вікової групи не встановлені.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, тремор, сухість у роті, мідріаз, нечіткість зору, ністагм, лихоманка, зміни артеріального тиску, головний біль, мимовільні м'язові скорочення, ажитація, тривожність, синусова тахікардія, пітливість, сонливість. У дуже рідкісних випадках при одночасному прийомі з іншими психотропними засобами та/або алкоголем відзначалися зміни на електрокардіограмі, кома, а також смерть. Лікування: промивання шлунка, активоване вугілля. При необхідності – симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування препаратом Плізил необхідно приділяти особливу увагу пацієнтам, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, пацієнтам віком до 25 років, а також пацієнтам, які мають суїцидальні думки до початку лікування. Пацієнтів та обслуговуючий персонал слід попередити про необхідність стежити за погіршенням їх стану та/або появою суїцидальних думок/суїцидальної поведінки або думок про заподіяння собі шкоди під час всього курсу лікування, особливо на початку лікування та під час зміни дози препарату Плізил (збільшення та зниження) . У разі виникнення цих симптомів необхідно негайно звернутися за медичною допомогою. Необхідно пам'ятати, що такі симптоми як ажитація, акатизія або манія можуть бути пов'язані з основним захворюванням або бути наслідком терапії, що застосовується. Ймовірність виникнення акатизії найвища у перші кілька тижнів лікування. При виникненні симптомів клінічного погіршення (включаючи нові симптоми) та/або суїцидальних думок/поведінки, особливо при раптовій їх появі, наростанні тяжкості проявів, або в тому випадку, якщо вони не були частиною попереднього симптомокомплексу у даного пацієнта, необхідно переглянути режим терапії відміни препарату Плізил. У поодиноких випадках на фоні лікування пароксетином може виникнути серотоніновий синдром або симптоматика, подібна до злоякісного нейролептичного синдрому, особливо якщо пароксетин застосовують одночасно з іншими серотонінергічними препаратами та/або нейролептиками. Ці синдроми представляють потенційну загрозу життю і тому лікування пароксетином необхідно припинити у разі їх виникнення (вони характеризуються такими симптомами: гіпертермія, м'язова ригідність, міоклонус, вегетативні розлади з можливими швидкими змінами показників життєво важливих функцій, зміни психічного статусу, вкрай виражену ажитацію, що прогресує до делірію і коми) і почати підтримуючу симптоматичну терапію.Пароксетин не слід застосовувати одночасно з попередниками серотоніну (як-от L-триптофан, окситриптан) у зв'язку з ризиком розвитку серотонінергічного синдрому. Великий депресивний епізод може бути початковим проявом біполярного розладу. Лікування такого епізоду одним тільки антидепресантом може збільшити ймовірність прискореного розвитку змішаного/маніакального епізоду у пацієнтів, які схильні до ризику виникнення біполярного розладу. Перед початком лікування антидепресантом необхідно провести ретельний скринінг для оцінки ризику виникнення у даного пацієнта біполярного розладу; такий скринінг повинен включати збір детального психіатричного анамнезу, включаючи дані про наявність у сім'ї випадків суїциду, біполярного розладу та депресії. Препарат Плізил слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі манію. Лікування препаратом Плізил слід починати обережно, не раніше як через 2 тижні після припинення терапії інгібіторами МАО; дозу препарату Плізил слід підвищувати поступово до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Рекомендується бути обережним при лікуванні препаратом Плізил пацієнтів з порушенням функції нирок і пацієнтів з порушеннями функції печінки. Як і інші антидепресанти, препарат Плізил слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епілепсією. Частота судомних нападів у пацієнтів, які приймають пароксетин, не перевищує 0,1%. У разі виникнення судомного нападу лікування препаратом Плізил слід припинити. Є обмежений досвід одночасного застосування пароксетину та електросудомної терапії. Препарат Плізил (як інші селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну) може викликати мідріаз. Препарат Плізил необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із закритокутовою глаукомою. При лікуванні препаратом Плізил гіпонатріємія виникає рідко і переважно у пацієнтів похилого віку і нівелюється після його відміни. Повідомлялося про крововиливи у шкіру та слизові оболонки (включаючи шлунково-кишкові кровотечі) у пацієнтів, які приймають пароксетин, тому препарат Плізил слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що підвищують ризик кровотеч, у пацієнтів із відомою схильністю до кровотеч та у пацієнтів. із захворюваннями, що привертають до кровотеч. При лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця слід дотримуватися запобіжних заходів, контролюючи функціональний стан серцево-судинної системи. Як і при відміні багатьох психотропних лікарських препаратів, припинення лікування пароксетином (особливо різке) може викликати такі симптоми, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію та відчуття розряду електричного струму), порушення сну (включаючи яскраві сни), ажитація або тривога, нудота , головний біль, тремор, сплутаність, свідомість, діарея та пітливість. У більшості пацієнтів ці симптоми є легкими або помірно вираженими і проходять мимовільно. Зазвичай симптоми відміни виникають у перші кілька днів після відміни препарату, однак у поодиноких випадках відмічені після випадкового пропускання однієї дози. Як правило, ці симптоми проходять самостійно протягом двох тижнів, але деякі пацієнти зберігаються до 2-3 міс. и більше.Рекомендується поступово знижувати дозу пароксетину (протягом кількох тижнів або місяців перед його повним скасуванням залежно від стану пацієнта). Виникнення симптомів відміни означає, що препарат Плизил викликає залежність. Виявлено зв'язок переломів кісток з прийомом антидепресантів, включаючи СІЗЗС. Можливість переломів кісток слід враховувати під час застосування препарату Плізил. При лікуванні або профілактиці раку грудей препаратом тамоксифен слід враховувати, що ефективність тамоксифену зменшується при одночасному застосуванні з пароксетином, більшою мірою ризик зростає при одночасному застосуванні протягом тривалого часу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Терапія препаратом Ппізил не викликає когнітивних порушень та психомоторної загальмованості. Проте, як і при лікуванні будь-якими психотропними препаратами, при застосуванні препарату Плізил пацієнтам слід бути обережними при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. Активна речовина: пароксетину мезилат 25.83 мг, що відповідає вмісту пароксетину 20 мг; Допоміжні речовини: кальцію безводний гідрофосфат, карбоксиметилкрохмаль натрію, магнію стеарат; оболонка: лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол 4000, заліза оксид жовтий (Е172), заліза оксид червоний (Е172). 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою від жовтого до оранжевого кольору, круглі, з гравіюванням "РОТ 20" на одному боці та ризиком на обох сторонах.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант, селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну. Має біциклічну структуру, відмінну від структури інших відомих антидепресантів. Чинить антидепресивну та анксіолітичну дію при досить вираженому стимулюючому (активізуючому) ефекті. Антидепресивна (тимоаналептична) дія пов'язана зі здатністю пароксетину вибірково блокувати зворотне захоплення серотоніну пресинаптичною мембраною, чим зумовлено підвищення вільного вмісту цього нейромедіатора в синаптичній щілині та посилення його активності в ЦНС. Вплив на м-холінорецептори, α- та β-адренорецептори незначний, що визначає вкрай слабку вираженість відповідних побічних ефектів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо пароксетин добре абсорбується із ШКТ. Їда не впливає на абсорбцію. Css встановлюється до 7-14 дня з початку терапії. Основними метаболітами пароксетину є полярні та кон'юговані продукти окиснення та метилювання. З огляду на низьку фармакологічну активність метаболітів їх вплив на терапевтичну ефективність малоймовірний. T1/2 у середньому становить 16-24 год. Менш, ніж 2% виводиться із сечею у незміненому вигляді, решта - як метаболітів або з сечею (64%), або жовчю. Виведення пароксетину має двофазний характер. При тривалому безперервному прийомі фармакокінетичні параметри не змінюються.ІнструкціяПриймати внутрішньо.Показання до застосуванняЕндогенні, невротичні та реактивні депресії.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом інгібіторів МАО та період до 14 днів після їх відміни, підвищена чутливість до пароксетину.Побічна діяЗ боку ЦНС: рідко (при застосуванні в дозах понад 20 мг на добу) – сонливість, тремор, астенія, безсоння. З боку травної системи: рідко (при застосуванні в дозах понад 20 мг на добу) – нудота, сухість у роті; в окремих випадках – запори. Інші: рідко (при застосуванні в дозах понад 20 мг на добу) – посилення потовиділення, порушення еякуляції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з пароксетином можливе підвищення концентрацій у плазмі крові засобів, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2D6 системи цитохрому Р450 (антидепресантів, антипсихотичних засобів похідних фенотіазину, антиаритмічних препаратів ІС класу). При одночасному застосуванні засобів, що індукують або інгібують білковий метаболізм, можливі зміни метаболізму та фармакокінетичних параметрів пароксетину. При одночасному застосуванні посилюється дія алпразоламу внаслідок зменшення його метаболізму через інгібування ізоферментів CYP3A системи цитохрому P450 під впливом пароксетину. При одночасному застосуванні з варфарином пероральними антикоагулянтами можливе збільшення часу кровотечі при незміненому протромбіновому часі. При одночасному застосуванні з декстрометорфаном, дигідроерготаміном описані випадки серотонінового синдрому. При одночасному застосуванні з інтерфероном можлива зміна антидепресивної дії пароксетину. Одночасне застосування триптофану може спричинити розвиток серотонінового синдрому, що виявляється ажитацією, занепокоєнням, розладами з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи діарею. При одночасному застосуванні з перфеназином посилює побічні ефекти з боку ЦНС через інгібування метаболізму перфеназину під впливом пароксетину. При одночасному застосуванні підвищується концентрація в плазмі трициклічних антидепресантів, виникає ризик розвитку серотонінового синдрому. Одночасний прийом циметидину підвищує концентрацію пароксетину у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза становить 10-20 мг на добу. При необхідності, залежно від показань, дозу збільшують до 40-60 мг на добу. Збільшення дози проводять поступово – на 10 мг з інтервалом на 1 тиждень. Частота прийому – 1 раз на добу. Лікування тривале. Ефективність терапії оцінюється через 6-8 тижнів. Для літніх та ослаблених хворих, а також при порушеннях функції нирок та печінки початкова доза – 10 мг на добу; максимальна доза – 40 мг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрипинення застосування пароксетину слід проводити, поступово зменшуючи дозу, щоб уникнути синдрому відміни, який проявляється запамороченням, нудотою, блюванням, безсонням, сплутаністю свідомості, підвищеним потовиділенням. У період лікування пароксетином протипоказано вживання алкоголю. З обережністю застосовувати через 14 днів після відміни інгібіторів МАО, поступово збільшуючи дозу. Інгібітори МАО не слід призначати протягом 2 тижнів після повного скасування пароксетину. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. З обережністю застосовувати у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: флуоксетину гідрохлорид 22,36 мг, у перерахунку на флуоксетин 20,00 мг; допоміжні речовини: крохмаль (сипкий порошок) 205,64 мг, диметикон 2,00 мг; маса вмісту капсули 230,00 мг; теоретична маса заповненої капсули 280,00 мг; Оболонки капсули: патентний барвник блакитний V (Е131) 0,0030 мг; барвник заліза оксид жовтий (El72) 0,0540 мг; титану діоксид (Е171) 0,2000 мг; желатин 16,8430 мг; фармацевтичне чорнило, харчові - сліди; Корпус капсули: барвник заліза оксид жовтий (Е172) 0,0128 мг; титану діоксид (Е171) 0,6000 мг; желатин 25,0372 мг; фармацевтичне чорнило, харчові - сліди. По 14 капсул у блістер із ПВХ/фольги алюмінієвої. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку. На картонних пачках допускається наявність стікера/стікерів (контроль першого розтину).Опис лікарської формиНепрозорі тверді желатинові капсули № 3, кришечка зеленої капсули, корпус капсули жовтого кольору, на капсули нанесений ідентифікаційний код "LILLY 3105". Вміст капсули: порошок білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція При прийомі внутрішньо флуоксетин добре всмоктується. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. Розподіл Флуоксетин значною мірою пов'язується з білками плазми (близько 95%) та характеризується великим обсягом розподілу (20-40 л/кг). Максимальна концентрація в плазмі досягається через 6-8 годин. Стійка рівноважна концентрація у плазмі досягається після прийому препарату протягом кількох тижнів. Стійка рівноважна концентрація після тривалого застосування препарату аналогічна концентрації, яка спостерігається на 4-5 тижні прийому препарату. Метаболізм Флуоксетин активно метаболізується у печінці до норфлуоксетину шляхом деметилювання. Виведення Період напіввиведення флуоксетину становить від 4 до 6 днів, період напіввиведення норфлуоксетину – від 4 до 16 днів. Тому препарат виявляється у плазмі крові протягом 5-6 тижнів після припинення терапії. Виводиться флуоксетин переважно нирками (близько 60%). Спеціальні групи патентів Пацієнти похилого віку Фармакокінетичні показники здорових пацієнтів похилого віку можна порівняти з показниками пацієнтів молодшого віку. Печінкова недостатність При печінковій недостатності (алкогольний цироз печінки) період напіввиведення флуоксетину та норфлуоксетину збільшувався до 7 та 12 днів відповідно. При печінковій недостатності може знадобитися зниження дози або частоти його прийому. Ниркова недостатність Після одноразового прийому флуоксетину у пацієнтів з легким, середнім або тяжким (анурією) ступенем тяжкості ниркової недостатності фармакокінетичні параметри не змінювалися порівняно з такими у здорових добровольців. Однак після повторного застосування може спостерігатися подовження плато стійкої рівноважної концентрації препарату в плазмі.ФармакодинамікаПрепарат Прозак є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), що визначає його механізм дії. Флуоксетин практично не має спорідненості до інших рецепторів, наприклад, αl-, α2- та β-адренергічних, серотонінергічних, дофамінергічних, гістамінергічних, мускаринових та ГАМК-рецепторів.Показання до застосуванняВеликі депресивні епізоди. Нервова булімія: як доповнення до психотерапії зменшення неконтрольованого вживання їжі. Обсесивно-компульсивний розлад.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату та до будь-якої з допоміжних речовин. Дитячий вік віком до 18 років. Одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО) та період до 14 днів після їх відміни. Як мінімум 5-тижневий інтервал має бути між припиненням застосування флуоксетину та початком застосування МАО. Якщо флуоксетин прописаний для постійного застосування та/або високих доз, інтервал перед застосуванням МАО повинен бути збільшений. Одночасний прийом метопрололу, який використовується для лікування серцевої недостатності. Обережно: не описано.Вагітність та лактаціяВагітність Під час проведення деяких епідеміологічних досліджень було висловлено припущення, що застосування флуоксетину під час першого триместру вагітності може підвищувати ризик дефектів серцево-судинної системи. Механізм – невідомий. В цілому, згідно з наявними даними, ризик народження дитини з дефектом серцево-судинної системи після впливу на материнський організм флуоксетину становить приблизно 2/100 у порівнянні з очікуваною частотою таких дефектів у популяції, приблизно 1/100. Згідно з епідеміологічними даними, застосування СІЗЗС під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може підвищувати ризик розвитку персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених (приблизно, 5 випадків на 1000 вагітностей, тоді як загалом у популяції на 1000 вагітностей припадає 1-2 випадки персистуючої легеневої гіпертензії. ). Флуоксетин не слід призначати під час вагітності за винятком випадків, коли клінічний стан жінки вимагає проведення терапії флуоксетином та виправдовує потенційний ризик для плода. Слід уникати різкого припинення терапії під час вагітності. При застосуванні флуоксетину під час вагітності слід бути обережним, особливо на пізніх термінах або безпосередньо перед пологами, так як у новонароджених відзначалися такі ефекти, як дратівливість, тремор, гіпотонія, безперервний плач, утруднене ссання або засинання. Ці симптоми можуть вказувати на серотонінергічний ефект або синдром відміни. Час до виникнення та тривалість даних симптомів можуть бути пов'язані з тривалим періодом напіввиведення флуоксетину (4-6 днів) та його активного метаболіту, норфлуоксетину (4-16 днів). Грудне годування Флуоксетин та його метаболіт норфлуоксетин виявляється у грудному молоці. У немовлят на грудному вигодовуванні спостерігалися випадки виникнення небажаних явищ. При необхідності застосування флуоксетину годування груддю слід припинити або передбачити можливість прийому нижчих доз флуоксетину.Побічна діяНайчастіше відмічені небажані реакції у пацієнтів, які отримували лікування флуоксетином, включають головний біль, нудоту, безсоння, слабкість і діарею. Інтенсивність та частота небажаних ефектів можуть знижуватися у міру продовження терапії, тому їх розвиток не завжди веде до скасування терапії. У наведеній нижче таблиці представлені небажані явища, що спостерігаються на фоні терапії флуоксетином. Деякі з цих небажаних реакцій зустрічаються і при застосуванні інших СІЗЗС. Дана інформація про частоту небажаних реакцій була розрахована на підставі клінічних досліджень, що проводилися за участю дорослих пацієнтів, а також спонтанних повідомлень. Частота: Дуже часті (≥1/10), Часті (від ≥1/100 до Дуже часто Часто Не часто Рідко Порушення з боку кровоносної та лімфатичної систем Тромбоцитопенія Нейтропенія Лейкопенія Порушення з боку імунної системи Анафілактична реакція Сироваткова хвороба Порушення з боку ендокринної системи Порушення секреції антидіуретичного гормону Порушення з боку обміну речовин та харчування Зниження апетиту1 Гіпонатріємія Порушення психіки Безсоння2 Тривога Нервозність Занепокоєння Напруженість Зниження лібідо3 Порушення сну Незвичайні сновидіння4 Деперсоналізація Підвищений настрій Ейфоричний настрій Аномальне мислення Порушення оргазму5 Бруксизм Суїцидальні думки та поведінка6 Гіпоманія Манія Галюцинації Порушення Приступи паніки Сплутаність свідомості Дисфемія Агресія Порушення з боку нервової системи Головний біль Порушення уваги Запаморочення Дисгевзія Летаргія Сонливість7 Тремор Психомоторна гіперактивність Дискінезія Атаксія Порушення рівноваги Міоклонічні судоми Порушення пам'яті Конвульсії Буккоглосальний синдром Серотоніновий синдром Акатізія Порушення з боку органу зору Нечіткість зору Мідріаз Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Шум у вухах Порушення з боку серця Участенное серцебиття Подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (QTcF ≥ 450 мсек.)8 Шлуночкова аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію типу "пірует" Порушення з боку судин "Припливи"9 Зниження артеріального тиску Васкуліт Вазодилатація Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Позіхання Диспное Носові кровотечі Фарингіт Запальні процеси у легенях різної гістопатології та/або фіброз10 Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Діарея Нудота Блювота Диспепсія Сухість у роті Дисфагія Шлунково-кишкові кровотечі11 Біль у ділянці стравоходу Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Ідіосинкразичний гепатит Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Висипання12 Кропив'янка Сверблячка Гіпергідроз Алопеція Схильність до утворення синців Холодний піт Ангіоневротичний набряк Екхімоз Фотосенсибілізація Мультиформна еритема Синдром Стівенса-Джонсона Токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) Пурпура Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Артралгія Посмикування м'язів Міалгія Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Частіші позиви до сечовипускання13 Дизурія Порушення сечовипускання Затримка сечі Порушення з боку статевих органів та молочної залози Гінекологічні кровотечі14 Еректильна дисфункція Порушення еякуляції15 Сексуальна дисфункція Галакторея Гіперпролактинемія Приапізм Загальні розлади та порушення у місці ведення млявість Відчуття занепокоєння Озноб Порушення самопочуття Відчуття холоду Відчуття жару Крововиливи на слизових Лабораторні та інструментальні дані Зниження маси тіла Підвищення концентрації трансаміназ Підвищення концентрації гамма-глутамілтрансферази 1 Включно з анорексією 2 Включаючи ранні ранкові пробудження, порушення засинання, порушення сну серед ночі 3 Включно з втратою лібідо 4 Включаючи жахливі сновидіння 5 Включаючи аноргазмію 6 Включаючи вчинений суїцид, суїцидальну депресію, навмисне членоушкодження, думки про членоушкодження, суїцидальну поведінку, суїцидальні думки, спроби суїциду, похмурі думки, аутоагресивну поведінку. Ці симптоми можуть бути обумовлені наявним захворюванням 7 Включаючи денну сонливість та седативний ефект 8 На підставі результатів ЕКГ, отриманих під час проведення клінічних досліджень 9 Включаючи "припливи" спека 10 Включаючи ателектази, інтерстиціальну хворобу легень, пневмонії 11 Включно з кровоточивістю ясен, гематохезією, кривавим блюванням, кров'янистим рідким випорожненням, меленою, ректальними кровотечами, геморрагічною виразковою хворобою шлунка. 12 Включаючи еритему, лущення, пітницю, еритематозний висип, фолікулярний висип, розлитий висип, макульозний висип, макуло-папульозний висип, кореподібний висип, папульозний висип, свербіж сип 13 Включно з поллакіурією 14 Включаючи кровотечі шийки матки, дисфункцію матки, маткові кровотечі, генітальні кровотечі, менометрорагію, менорагію, метрорагію, поліменорею, постменопаузальні кровотечі, вагінальні кровотечі 15 Включаючи відсутність еякуляції, еякуляторну дисфункцію, передчасну еякуляцію, затримку еякуляції, ретроградну еякуляцію 16 Включно з астенією Опис окремих небажаних реакцій Повідомлялося про випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки на фоні терапії флуоксетином або незабаром після його відміни. Переломи кісток: дані епідеміологічних досліджень, що проводилися головним чином серед пацієнтів віком 50 років і більше, вказують на підвищення ризику переломів кісток у пацієнтів, які отримують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або трициклічні антидепресанти (ТЦА). Причин, що ведуть до підвищення цього ризику, не встановлено. Симптоми відміни, які можуть спостерігатися після завершення лікування флуоксетином Припинення прийому флуоксетину зазвичай призводить до розвитку симптомів відміни. Найчастіше повідомляється про наступні реакції: запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезії), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), астенія, збудження або тривога, дратівливість, нудота та блювання, тремор та головний біль. Як правило, зазначені явища мають легкий або середній ступінь виразності та проходять самостійно. Однак у деяких пацієнтів вони можуть бути більш вираженими та тривалими. У зв'язку з цим пацієнтам, які більше не потребують терапії флуоксетином, рекомендується скасовувати препарат поступово знижуючи дозу.Взаємодія з лікарськими засобамиФлуоксетин та його основний метаболіт норфлуоксетин мають тривалі періоди напіввиведення, що необхідно враховувати при поєднанні флуоксетину з іншими препаратами, а також заміні флуоксетину на інший антидепресант. Флуоксетин має високу спорідненість до білків плазми, тому поєднання флуоксетину з іншими препаратами, які також значною мірою пов'язуються з білками плазми, може призводити до зміни їх концентрацій. Комбінації препаратів, застосування яких протипоказане Необоротні неселективні інгібітори моноаміноксидази (наприклад, іпроніазид) У пацієнтів, які приймають СІЗЗС у комбінації з необоротними неселективними інгібіторами моноамінооксидази (ІМАО), спостерігалися випадки серйозних реакцій, іноді з летальним результатом. Ці випадки характеризувались ознаками, що нагадують серотоніновий синдром (який можна переплутати зі злоякісним нейролептичним синдромом). Пацієнтам, які мають такі реакції, може бути призначений ципрогептадин або дантролен. Симптоми лікарської взаємодії з ІМАО включають: гіпертермію, ригідність м'язів, міоклонус (міоклонічні судоми), розлади вегетативної нервової системи з можливими швидкими коливаннями АТ і ЧСС, а також зміни психічного стану, що включають сплутаність свідомості, дратівливість і чрез стан делірію та коми. Таким чином, флуоксетин протипоказаний у комбінації з незворотними неселективними ІМАО. Внаслідок того, що дія даних ІМАО зберігається протягом 2 тижнів, терапію флуоксетином слід починати не раніше, ніж через 2 тижні після відміни терапії незворотними неселективними ІМАО. Аналогічним чином терапію необоротними неселективними ІМАО слід починати не раніше ніж через 5 тижнів після відміни флуоксетину. Метопролол, призначений для лікування серцевої недостатності Внаслідок того, що флуоксетин пригнічує метаболізм метопрололу, ризик небажаних явищ на фоні прийому метопрололу, включаючи сильну брадикардію, може збільшуватися. Комбінації препаратів, які не рекомендовані до застосування Тамоксифен Флуоксетин як потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6 при одночасному застосуванні з тамоксифеном знижує концентрацію активного метаболіту тамоксифену (ендоксифену) у плазмі крові на 65-75%. Тому при терапії тамоксифеном застосування флуоксетину слід уникати. Алкоголь У експериментальних дослідженнях флуоксетин не сприяв збільшенню концентрації алкоголю у крові, і навіть посиленню ефектів алкоголю. Проте одночасний прийом СІЗЗЗ та алкоголю не рекомендується. ІМАО-А, лінезолід та метилтіонінія хлорид (метиленовий синій) Ризик розвитку серотонінового синдрому, що включає діарею, тахікардію, потовиділення, тремор, помутніння/сплутаність свідомості або кому. У разі, якщо одночасного застосування цих активних речовин з флуоксетином уникнути неможливо, необхідний ретельний клінічний моніторинг, а призначення ІМАО-А, лінезоліду та метилтіонінію хлориду слід розпочинати з мінімальних рекомендованих доз. Меквітазин Внаслідок інгібування метаболізму меквітазину флуоксетином ризик небажаних явищ на фоні прийому меквітазину (наприклад, подовження інтервалу QT) може бути підвищений. Комбінації препаратів, що вимагають особливої ​​обережності при призначенні Фенітоїн При призначенні комбінації з флуоксетином спостерігалися випадки зміни концентрації фенітоїну в крові. У деяких випадках спостерігалися прояви токсичності. При одночасному призначенні цих препаратів слід поступово збільшувати дозу супутнього препарату та забезпечити моніторинг клінічного стану. Серотонінергічні препарати (літій, трамадол, триптани, триптофан, селегілін (ІМАО-В), звіробій продірявлений (Hypericumperforatum)) При одночасному призначенні СІЗЗЗ з препаратами, що мають серотонінергічну дію, були відмічені випадки розвитку серотонінового синдрому легкого ступеня тяжкості. Отже, одночасне застосування флуоксетину з цими препаратами слід проводити з обережністю. Препарати, що сприяють подовженню інтервалу QT Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження взаємодії флуоксетину з іншими лікарськими препаратами, що сприяють подовженню інтервалу QT, не проводилися. Проте адитивний ефект флуоксетину та даних лікарських препаратів виключати не можна. Слід з обережністю проводити одночасне призначення флуоксетину з лікарськими препаратами, що сприяють подовженню інтервалу QT (з антиаритмічними засобами класу IA та III, антипсихотичними препаратами (похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічними антидепресантами, деякими протиміксами, ), засобами для лікування малярії (галофантрин), деякими антигістамінними препаратами (астемізол, мізоластин)). Лікарські препарати, що впливають на гемостаз (пероральні антикоагулянти, незалежно від механізму їх дії, препарати, що перешкоджають агрегації тромбоцитів, включаючи аспірин та НПЗЗ) При одночасному призначенні з пероральними антикоагулянтами необхідно проведення клінічного моніторингу з частішим контролем МНО з огляду на можливе підвищення ризику кровотеч. Під час проведення терапії флуоксетином та після її відміни може знадобитися корекція дози лікарських препаратів, що впливають на гемостаз. Ципрогептадин При застосуванні флуоксетину в комбінації з ципрогептадином повідомлялося про окремі випадки зниження антидепресантної активності флуоксетину. Препарати, що спричиняють гіпонатріємію. Гіпонатріємія відноситься до небажаних ефектів флуоксетину. Застосування в комбінації з іншими препаратами, пов'язаними з розвитком гіпонатріємії (наприклад, з діуретиками, десмопресином, карбамазепіном та окскарбазепіном) може призвести до підвищеного ризику розвитку цього стану. Препарати, що знижують епілептогенний поріг На тлі прийому флуоксетину можуть спостерігатися такі небажані явища, як епілептиформні напади. Застосування в комбінації з іншими препаратами, що знижують конвульсивний поріг (такими як трициклічні антидепресанти, інші СІЗЗС, фенотіазини, бутирофенони, мефлохін, хлорохін, бупропіон, трамадол), може призвести до підвищеного ризику розвитку цього явища. Інші лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6 Флуоксетин є потужним інгібітором ізоферменту CYP2D6, терапія в комбінації з лікарськими препаратами, метаболізованими даним ізоферментом, може призвести до лікарської взаємодії, особливо при застосуванні в комбінації з препаратами з вузьким терапевтичним діапазоном (такими як флекаїнід, пропафенон і небі а також з атомоксетином, карбамазепіном, трициклічними антидепресантами та рисперидоном. Застосування даних препаратів слід починати або скоригувати до мінімальної дози. Аналогічну корекцію дози слід проводити і у разі застосування флуоксетину у попередні 5 тижнів.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Флуоксетин можна приймати один раз на день або кілька разів на день у вигляді розділених доз - під час або в перервах між їдою (незалежно від їди). Великі депресивні епізоди Дорослі пацієнти та пацієнти похилого віку: Рекомендована добова доза становить 20 мг. При необхідності протягом 3-4 тижнів після початку терапії і надалі за наявності на те клінічних показань доза може бути переглянута та скоригована. Незважаючи на потенційний ризик підвищення частоти небажаних ефектів при збільшенні дози, у деяких пацієнтів, які мають недостатню відповідь на терапію на фоні застосування препарату в дозі 20 мг, доза поступово може бути збільшена до 60 мг (максимальна доза). Корекцію дози слід проводити обережно на підставі потреб кожного окремого пацієнта таким чином, щоб пацієнт продовжував отримувати мінімальну ефективну дозу. Для досягнення стійкої ремісії тривалість періоду терапії у хворих на депресію пацієнтів повинна становити не менше 6 місяців. Нервова булімія Дорослі пацієнти та пацієнти похилого віку: рекомендована добова доза становить 60 мг. При нервовій булімії ефективність у віддаленому періоді (більше 3 місяців) продемонстрована не була. Обсесивно-компульсивний розлад Дорослі пацієнти та пацієнти похилого віку: рекомендована добова доза становить 20 мг. У деяких пацієнтів при недостатній відповіді при прийомі дози 20 мг протягом двох тижнів доза може бути поступово збільшена до максимальної - 60 мг. У разі відсутності покращення протягом 10 тижнів терапію флуоксетином слід переглянути. При досягненні хорошої терапевтичної відповіді терапія може бути продовжена з використанням дози, скоригованої на підставі індивідуальних потреб пацієнта. Незважаючи на відсутність систематичних досліджень, що відповідають на питання про тривалість терапії флуоксетином, слід зазначити, що обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) – це хронічне захворювання, і у пацієнтів, які відповідають на терапію, має сенс продовжувати лікування протягом більш ніж 10 тижнів. Корекцію дози слід проводити обережно, на підставі індивідуальних потреб пацієнта, таким чином, щоб пацієнт продовжував отримувати ефективне мінімальне дозування. Періодично слід проводити переоцінку необхідності терапії. Пацієнтам,у яких відзначається гарна відповідь на фармакотерапію, деякі лікарі рекомендують одночасне проведення поведінкової психотерапії. Ефективність флуоксетину у віддаленому періоді (більше 24 тижнів) при лікуванні ДКР продемонстрована не була. Усі свідчення Рекомендована доза може бути знижена або збільшена. Систематичне вивчення дози, що перевищує 80 мг на добу, не проводилося. Пацієнти похилого віку Збільшення дози слід проводити з обережністю; загалом добові дози повинні перевищувати 40 мг. Максимальна рекомендована доза становить 60 мг на добу. Печінкова недостатність У пацієнтів із печінковою недостатністю препарат призначають у зниженій дозі або зі зниженою частотою (наприклад, 20 мг через день). Дані рекомендації також відносяться і до пацієнтів, які приймають супутні препарати, які потенційно взаємодіють із препаратом Прозак®. Симптоми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії препаратом Прозак® Слід уникати різкого припинення прийому препарату. Щоб знизити ризик розвитку "синдрому відміни", при припиненні терапії препаратом Прозак® дозу слід знижувати поступово, як мінімум, протягом одного-двох тижнів. У разі розвитку непереносимих симптомів після зниження дози або припинення лікування слід відновити прийом препарату в раніше призначеній дозі. Надалі лікар може призначити поступове зниження дози. При припиненні прийому препарату активна речовина зберігається в організмі протягом кількох тижнів. Слід враховувати цей факт при призначенні чи завершенні терапії.ПередозуванняСимптоми Випадки передозування лише флуоксетином зазвичай характеризуються легким перебігом. Симптоми передозування включають нудоту, блювоту, судоми, порушення з боку серцево-судинної системи від асимптоматичної аритмії (включаючи атріовентрикулярний ритм і шлуночкову аритмію) або змін ЕКГ, характерних для подовження інтервалу QTC, до зупинки серця. "пірует"), порушення з боку дихальної системи та ознаки зміненого стану ЦНС від збудження до коми. Випадки летального результату внаслідок передозування флуоксетином спостерігалися дуже рідко. Лікування Рекомендується контролювати загальний стан та серцеву діяльність, поряд із проведенням загальних симптоматичних та підтримуючих заходів. Специфічний антидот невідомий. Ефективність форсованого діурезу, діалізу, гемоперфузії та перехресної трансфузії невисока. Активоване вугілля, що застосовується в комбінації з сорбітолом, може бути або більш ефективним порівняно з викликанням блювоти або промиванням шлунка. Під час лікування передозування слід враховувати вплив застосування кількох лікарських засобів. Пацієнтам, які прийняли велику кількість трициклічних антидепресантів, якщо вони одночасно приймають або в недавньому часі приймали флуоксетин, може знадобитися більш тривалий період медичного спостереження.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїцидальний ризик Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, заподіяння шкоди собі (членоушкодження) та суїцидальних явищ. Цей ризик зберігається до стійкої ремісії. Оскільки протягом перших кількох тижнів лікування поліпшення може виникнути, необхідний ретельний моніторинг із боку лікаря до поліпшення стану пацієнта. Як показує клінічна практика, ризик суїциду на ранніх стадіях одужання може зростати. Інші психіатричні захворювання, для лікування яких призначають препарат Прозах, також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальних явищ. Крім того, дані захворювання можуть супроводжувати великий депресивний розлад. Отже, при лікуванні пацієнтів з іншими психіатричними захворюваннями слід виявляти ту ж обережність, що й при лікуванні пацієнтів із великим депресивним розладом. Пацієнти з суїцидальними явищами в анамнезі, які виявляють суїцидальні думки до початку терапії, відносяться до групи підвищеного ризику виникнення суїцидальних думок або суїцидальної поведінки. Дані пацієнти під час проведення терапії повинні перебувати під ретельним наглядом. Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів, які застосовуються для лікування психіатричних захворювань у дорослих пацієнтів, показав, що серед пацієнтів молодше 25 років застосування антидепресантів пов'язане з підвищеним ризиком суїцидальної поведінки порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Необхідно ретельне спостереження за пацієнтами, зокрема з групи високого ризику розвитку суїцидальної поведінки, особливо на ранніх етапах лікування та під час наступних змін дози. Пацієнти (а також особи, які доглядають за ними) повинні бути попереджені про необхідність відстеження будь-яких клінічних погіршень стану, контролю виникнення суїцидальної поведінки або думок та незвичайних змін у поведінці, і повинні негайно звертатися до лікаря при виникненні цих симптомів. Серцево-судинні ефекти При прийомі флуоксетину може відбуватися подовження інтервалу QT, а також можливий розвиток шлуночкової аритмії або шлуночкової тахікардії типу "пірует", про які повідомлялося під час постмаркетингового дослідження флуоксетину. Флуоксетин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з вродженим синдромом подовження інтервалу QT, набутим синдромом подовження інтервалу QT (наприклад, при одночасному прийомі флуоксетину з препаратами, що подовжують інтервал QT), при наявності в анамнезі вказівок на збільшення тривалості інтервалу QT у спорідненості. станах, що спричиняють розвиток аритмії (наприклад, при гіпокаліємії, гіпомагніємії, брадикардії, гострому інфаркті міокарда, декомпенсованої серцевої недостатності) та при підвищеній експозиції флуоксетину (наприклад,при зниженій функції печінки). Пацієнтам із стабільним перебігом захворювання серця необхідно проводити дослідження ЕКГ перед початком терапії флуоксетином. При розвитку ознак аритмії під час терапії прийом флуоксетину слід припинити та провести дослідження ЕКГ. Висипання на шкірі У пацієнтів, які приймали флуоксетин, повідомлялося про виникнення шкірного висипу, анафілактичних реакцій та прогресуючих системних порушень, іноді серйозних із залученням до патологічного процесу шкіри, нирок, печінки та легень. При появі висипу на шкірі або інших можливих алергічних реакцій, етіологія яких не може бути визначена, прийом флуоксетину слід відмінити. Епілептичні напади Як і у випадку інших антидепресантів, флуоксетин слід обережно призначати пацієнтам, у яких раніше відзначалися епілептичні напади. Терапія флуоксетином повинна бути припинена у разі розвитку епілептичних нападів у будь-якого пацієнта. Також терапію флуоксетином не слід призначати пацієнтам з нестабільною епілепсією, пацієнтам з контрольованою епілепсією необхідно ретельне спостереження. Електросудомна терапія У пацієнтів, які отримують електросудомну терапію, при застосуванні флуоксетину в окремих випадках спостерігалися тривалі судомні напади. Рекомендується виявляти обережність при терапії флуоксетином у таких пацієнтів. Манії Антидепресанти слід застосовувати з обережністю пацієнтам з маніями/гіпоманіями в анамнезі. Прийом флуоксетину, як і будь-якого антидепресанту, необхідно припинити, якщо пацієнт перебуває у маніакальному стані. Акатізія/ психомоторне занепокоєння Застосування флуоксетину призводить до розвитку акатизії, яка проявляється суб'єктивно неприємними відчуттями або непосидючістю, необхідністю постійного руху, часто без можливості сидіти або стояти на місці. Найчастіше такі явища спостерігаються під час перших кількох тижнів лікування. У пацієнтів із даними симптомами підвищення дози флуоксетину може мати негативні наслідки. Симптоми відміни Часто при припиненні терапії флуоксетином, особливо при різкій відміні, спостерігалися симптоми відміни. У клінічних дослідженнях приблизно у 60% пацієнтів розвивалися різні побічні явища при відміні терапії як у групі флуоксетину, так і в групі плацебо. У групі флуоксетину 17% цих явищ мали тяжкий характер, у групі плацебо - 12%. Ризик розвитку симптомів відміни залежить від кількох факторів, включаючи тривалість терапії, дозу та швидкість зменшення дози. Найчастіше повідомлялося про запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), астенію, тривогу або збудження, нудоту та/або блювоту, тремор і головний біль. Зазвичай ці епізоди були легким і середнім ступенем вираженості, однак у деяких пацієнтів могли мати більш виражений характер. У більшості випадків ці явища дозволяються самостійно протягом двох тижнів, але іноді можуть бути тривалішими (2-3 місяці і більше). У зв'язку з цим скасування терапії флуоксетином слід проводити поступово протягом одного або двох тижнів, залежно від потреб пацієнта. Тамоксифен Флуоксетин, як потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6, може призвести до зниження концентрації ендоксифену, одного з найважливіших активних метаболітів тамоксифену. Тому при терапії тамоксифеном застосування флуоксетину слід уникати. Зниження маси тіла При застосуванні флуоксетину у пацієнтів може спостерігатися зниження маси тіла, проте, зазвичай, воно пропорційне початковій середній масі тіла. Гіпонатріємія Відзначалися випадки гіпонатріємії (в окремих випадках рівень натрію у сироватці крові був меншим за 110 ммоль/л). В основному подібні випадки відзначалися у літніх пацієнтів, у пацієнтів, які отримували діуретики та у пацієнтів зі зниженням об'єму циркулюючої крові. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом під час лікування флуоксетином відзначалася гіпоглікемія, а після відміни препарату розвивалася гіперглікемія. На початку або після закінчення лікування флуоксетином може знадобитися корекція дози інсуліну та/або гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо. Печінкова/ниркова недостатність Флуоксетин піддається інтенсивному метаболізму в печінці та виводиться нирками. Пацієнтам з вираженими порушеннями функції печінки рекомендується призначати нижчі дози флуоксетину або призначати препарат через день. При прийомі флуоксетину в дозі 20 мг на добу протягом двох місяців у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (КК) Мідріаз Повідомлялося про мідріаз, пов'язаний з прийомом флуоксетину. Слід бути обережними при призначенні флуоксетину пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або пацієнтам з ризиком розвитку гострої закритокутової глаукоми. Крововиливи При застосуванні СІОЗС повідомлялося про екхімоз, пурпуру та інші подібні порушення, пов'язані з підвищенням кровоточивості. Про екхімоз повідомлялося рідко. Інші геморагічні явища (гінекологічні кровотечі, шлунково-кишкові кровотечі та ін) відзначалися рідко. Необхідно виявляти обережність при терапії флуоксетином, зокрема пацієнтам з супутньою терапією пероральними антикоагулянтами та іншими препаратами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, з такими атиповими антипсихотичними засобами, як клозапін, з фенотіазиноце , а також із супутньою терапією препаратами, які можуть підвищити схильність до кровотеч, та пацієнтам із кровотечами в анамнезі. Явища, схожі на симптоматику з серотоніновим синдромом або злоякісним нейролептичним синдромом У поодиноких випадках повідомлялося про асоційований з прийомом флуоксетину розвиток серотонінового синдрому або злоякісного нейролептичного синдрому, особливо при сумісному застосуванні з іншими серотонінергічними засобами (зокрема, що містять L-триптофан) та/або нейролептиками. Так як ці синдроми можуть призвести до життєзагрозливих станів, терапію флуоксетином слід припинити у разі поєднання таких симптомів, як гіпертермія, ригідність, міоклонус, розлади вегетативної нервової системи, зміни психічного стану, включаючи сплутаність свідомості, дратівливість, граничне збудження , та призначити необхідну симптоматичну терапію Усі пацієнти, які приймають антидепресанти за будь-якими показаннями, повинні бути під відповідним наглядом, необхідний ретельний контроль за появою ознак клінічного погіршення, суїцидальних намірів та незвичайних змін поведінки, особливо протягом перших місяців терапії або під час зміни дози (збільшення або зниження). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Прозак® не має жодного впливу або надає мінімальний вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Терапія будь-якими психоактивними препаратами може вплинути на здатність до судження, роздумів чи рухових навичок. Пацієнтам слід рекомендувати уникати випадків керування автомобілем або управління небезпечними механізмами, доки вони не будуть достатньо впевнені в тому, що препарат не впливає на них.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: пароксетину гідрохлориду гемігідрат 22.76 мг, що відповідає вмісту пароксетину 20 мг. Допоміжні речовини: гіпромелоза, кальцію гідрофосфату дигідрат, карбоксиметилкрохмаль натрію, магнію стеарат. Склад оболонки: ;гіпромелоза, макрогол 400, макрогол 6000, полісорбат 80, титану діоксид. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком на одному боці і гравіюванням "Х20" - на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант. Інгібує зворотне нейрональне захоплення серотоніну в ЦНС. Мало впливає на нейрональне захоплення норадреналіну та допаміну. Має також анксіолітичну та психостимулюючу дію.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо пароксетин добре абсорбується із ШКТ. Одночасний прийом їжі не впливає на всмоктування та фармакокінетику пароксетину. Розподіл Пароксетин зв'язується з білками плазми на 93-95%. Рівноважний стан досягається через 7-14 діб після початку терапії, надалі фармакокінетика при тривалій терапії не змінюється. Метаболізм Метаболізується переважно в печінці з утворенням переважно неактивних метаболітів. Виведення T1/2 ;пароксетину знаходиться в межах від 6 до 71 год, але в середньому становить 24 год. Близько 64% ​​пароксетину виводиться нирками (2% - у незміненому вигляді, 62% - у вигляді метаболітів); приблизно 36% виділяється через кишечник, переважно у вигляді метаболітів, менше 1% - у незміненому вигляді. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Концентрація пароксетину в плазмі зростає при порушенні функції печінки та нирок, а також у осіб похилого віку.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресії різної етіології, зокрема. стани, що супроводжуються тривогою; обсесивно-компульсивні розлади (синдром нав'язливості); панічні розлади, зокрема. зі страхом перебування у натовпі (агорофобією); соціофобії; генералізоване тривожне розлад (ГТР); посттравматичні стресові розлади. Застосовується також у межах протирецидивного лікування.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; одночасний прийом інгібіторів МАО та період 14 днів після їх відміни; вагітність; лактація (грудне вигодовування); дитячий вік до 18 років (через відсутність клінічного досвіду). Рексетин® не слід використовувати в комбінації з тіоридазином, тому що подібно до інших препаратів, які інгібують ізофермент CYP2D6, пароксетин може підвищувати концентрацію тіоридазину в плазмі. Призначення одного тіоридазину може призводити до подовження інтервалу QT на ЕКГ із супутніми серйозними шлуночковими аритміями, такими як шлуночкова тахікардія типу "пірует", і викликати раптову смерть. З обережністю слід застосовувати препарат при порушеннях функцій серцево-судинної системи, печінкової недостатності, хронічної ниркової недостатності, гіперплазії передміхурової залози, а також у пацієнтів похилого віку. Пароксетин слід застосовувати з обережністю за наявності епілепсії в анамнезі. За даними клінічних спостережень, пароксетин викликає епілептиформні напади у 0.1% хворих. Необхідно перервати курс лікування хворих, у яких виявилися подібні розлади. Як і інші селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), пароксетин викликає мідріаз, тому за наявності глаукоми слід застосовувати препарат з обережністю. При сумісному застосуванні пароксетину з бензодіазепінами (оксазепам), барбітуратами, нейролептиками даних про посилення властивого їм седативного ефекту (сонливості) не зазначено. Є мало досвіду спільного застосування пароксетину з нейролептиками, тому у цих випадках слід застосовувати препарат з обережністю. Достатній досвід спільного застосування літію з пароксетином або іншими інгібіторами зворотного захоплення серотоніну ще не накопичений, тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, під регулярним контролем рівня літію в крові.Вагітність та лактаціяБезпека застосування пароксетину при вагітності та в період лактації не вивчена, тому препарат не слід застосовувати при вагітності та в період лактації, за винятком випадків, коли з медичної точки зору потенційна користь лікування перевершує можливий ризик, пов'язаний із прийомом препарату. Жінкам дітородного віку; під час терапії пароксетином рекомендується контрацепція. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий та підлітковий вік до 18 років (через відсутність клінічного досвіду).Побічна діяЧастота прояву та інтенсивність побічних ефектів у процесі терапії знижується, тому при їх розвитку у більшості випадків можливе продовження прийому препарату. Побічні реакції представлені з відсотками виявленого співвідношення від загальної кількості хворих, що отримували дане лікування. З боку травної системи: ; нудота (12%); іноді – запор, діарея, зниження апетиту; рідко – підвищення показників печінкових функціональних проб; в окремих випадках – тяжке порушення функції печінки. Між прийомом пароксетину та зміною активності ферментів печінки не доведено причинно-наслідкового зв'язку, але у разі порушення функції печінки рекомендується припинення застосування пароксетину. З боку ЦНС: ; сонливість (9%); тремор (8%); загальна слабкість та підвищена стомлюваність (7%), безсоння (6%); в окремих випадках – головний біль, підвищена дратівливість, тривожність, парестезії, запаморочення, сомнамбулізм, зниження концентрації уваги; рідко – екстрапірамідні порушення, орофаціальна дистонія. Екстрапірамідні розлади відзначаються переважно при попередньому інтенсивному застосуванні нейролептиків. Рідко спостерігалися епілептиформні напади (що властиво терапії іншими антидепресантами); підвищення внутрішньочерепного тиску. З боку вегетативної нервової системи: підвищене потовиділення (9%), сухість у роті (7%). З боку органу зору: в окремих випадках - порушення зору, мідріаз; рідко – напад гострої глаукоми. З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках - тахікардія, зміни ЕКГ, лабільність АТ, непритомні стани. З боку статевої системи: розлад еякуляції (13%), в окремих випадках - зміна лібідо. З боку сечовивідної системи: рідко - утруднення сечовипускання. З боку водно-електролітного балансу: в окремих випадках - гіпонатріємія з розвитком периферичних набряків, порушенням свідомості або епілептиформною симптоматикою. Після відміни препарату рівень натрію у крові нормалізується. У деяких випадках цей стан розвивався внаслідок гіперпродукції антидіуретичного гормону. Більшість подібних випадків спостерігалося у осіб похилого віку, які, крім пароксетину, отримували сечогінні та інші лікарські препарати. Алергічні реакції: рідко - гіперемія шкіри, підшкірні крововиливи, набряки в області обличчя та кінцівок, анафілактичні реакції (кропив'янка, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк), свербіж шкіри. Інші: в поодиноких випадках - міопатії, міалгії, міастенії, міоклонії, гіперглікемії; рідко – гіперпролактинемія, галакторея, гіпоглікемія, підвищення температури та розвиток грипоподібного стану, зміна смаку. Рідко розвивалася тромбоцитопенія (причинно-наслідковий зв'язок із прийомом препарату не доведено). Прийом пароксетину може супроводжуватись підвищенням або зниженням маси тіла. Описано кілька випадків розвитку підвищеної кровоточивості. Пароксетин, порівняно з трициклічними антидепресантами, рідше спричиняє сухість у роті, запор та сонливість. Раптова відміна препарату може спричинити запаморочення, порушення чутливості (наприклад, парестезії), почуття страху, порушення сну, ажитацію, тремор, нудоту, підвищене потовиділення та сплутаність свідомості, тому припинення терапії препаратом необхідно проводити поступово (доцільно знижувати дозу кожного другого дня).Взаємодія з лікарськими засобамиЇжа та антацидні препарати; не впливають на всмоктування та фармакокінетику пароксетину. Подібно до інших інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, в дослідах на тваринах відзначалася небажана взаємодія між інгібіторами МАО і пароксетином. Одночасне застосування пароксетину з; триптофаном; призводить до появи головного болю, нудоти, підвищеного потовиділення та запаморочення, тому слід уникати застосування цієї комбінації. Між пароксетином і ; застосування такої комбінації потребує обережності. У нечисленних випадках застосування пароксетину з суматриптаном відзначається загальна слабкість, гіперрефлексія, порушення координації. При необхідності їх одночасного застосування слід дотримуватися особливої ​​обережності (потрібний медичний контроль). При одночасному застосуванні пароксетин може інгібувати метаболізм; трициклічних антидепресантів; (за рахунок інгібування ізоферменту CYP2D6), тому застосування такої комбінації потребує обережності та зниження дози трициклічних антидепресантів. Препарати, які індукують або інгібують активність ферментних систем печінки, можуть впливати на метаболізм та фармакокінетику пароксетину. При сумісному застосуванні з інгібіторами метаболічних ферментів печінки необхідно використовувати найменшу ефективну дозу пароксетину. Спільне застосування з індукторами печінкових ферментів не потребує корекції початкової дози пароксетину; подальша зміна дози залежить від клінічного ефекту (ефективності та переносимості). Препарати, метаболізм яких здійснюється за участю ізоферменту CYP2D6. ;Пароксетин достовірно гальмує активність цього ізоферменту. Тому особливої ​​обережності потребує одночасне застосування пароксетину з препаратами, метаболізм яких відбувається за участю даного ізоферменту, у т.ч. з деякими антидепресантами (наприклад, нортриптилін, амітриптилін, іміпрамін, дезіпрамін і флуоксетин), фенотіазинами (наприклад, тіоридазин), антиаритмічними препаратами класу 1 C (наприклад, пропафенон, флекаїнід та енкаїнід) або з тими препаратами хінідин, циметидин, кодеїн). Достовірних клінічних даних про інгібування пароксетином; ізоферменту CYP3А4; немає, тому можливе застосування з препаратами, що інгібують цей фермент (наприклад, терфенадин). Циметидин; інгібує деякі ізоферменти цитохрому Р450. Внаслідок цього, при сумісному застосуванні пароксетину з циметидином підвищується рівень пароксетину в плазмі на стадії рівноважного стану. Фенобарбітал; підвищує активність деяких ізоферментів цитохрому Р450. При сумісному застосуванні пароксетину з фенобарбіталом знижується концентрація пароксетину в плазмі, а також скорочується його T1/2. При сумісному застосуванні пароксетину та ;фенітоїну ;знижується концентрація пароксетину в плазмі крові та можливе збільшення частоти побічних ефектів фенітоїну. При застосуванні інших протисудомних препаратів може зрости частота їх побічних ефектів. У пацієнтів з епілепсією, лікованих тривалий час карбамазепіном, фенітоїном або вальпроатом натрію, додаткове призначення пароксетину не викликало змін у фармакокінетичних та фармакодинамічних властивостях протисудомних препаратів; підвищення пароксизмальної судомної готовності не відзначалося. Пароксетин значною мірою пов'язується з білками плазми. При одночасному застосуванні з препаратами, які також зв'язуються з білками плазми, на тлі підвищення концентрації пароксетину в плазмі крові можливе посилення побічних ефектів. Через відсутність достатнього клінічного досвіду спільного застосування; дигоксину; з пароксетином призначення такої комбінації вимагає обережності. Діазепам; при курсовому застосуванні не впливає на фармакокінетику пароксетину. Пароксетин достовірно збільшує концентрацію проциклідину в плазмі крові, тому при появі антихолінергічних побічних ефектів необхідно знизити дозу проциклідину. У клінічних дослідженнях пароксетин не впливав на концентрацію; пропранололав крові. У деяких випадках відзначено підвищення концентрації теофіліну в крові. Незважаючи на те, що в ході клінічних досліджень взаємодія між пароксетином та теофіліном не доведена, рекомендується регулярний контроль рівня теофіліну в крові. Посилення дії; алкоголю; при одночасному застосуванні з пароксетином не виявлено. Однак унаслідок впливу пароксетину на ферментну систему печінки необхідно виключити вживання спиртних напоїв під час лікування пароксетином.Спосіб застосування та дозиРексетин® слід приймати 1 раз на добу, бажано вранці, під час їжі, таблетки не розжовувати. Як і при терапії іншими антидепресантами залежно від клінічного стану хворого через 2-3 тижні терапії дозу препарату можна змінити. При ;депресії ;рекомендована добова доза становить 20 мг. Ефект у більшості випадків розвивається поступово. У деяких хворих можливе підвищення дози препарату. Добову дозу можна збільшити на 10 мг на тиждень до досягнення терапевтичного ефекту; максимальна добова доза становить 50 мг на добу. При обсесивно-компульсивних розладах (синдром нав'язливості) початкова доза становить 20 мг на добу. Дозу можна збільшити на 10 мг на тиждень до досягнення терапевтичної відповіді. Максимальна добова доза становить зазвичай 40 мг, але не повинна перевищувати 60 мг. При ;панічних розладах ;рекомендована терапевтична доза становить 40 мг/сут. Терапію слід починати з невеликої (10 мг на добу) дози, з щотижневим підвищенням на 10 мг на тиждень до досягнення необхідного ефекту. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 60 мг. Низька початкова доза препарату, що рекомендується, обумовлена ​​можливістю тимчасового наростання інтенсивності симптомів захворювання на початку терапії. При; соціофобії; терапію можна починати з дози 20 мг на добу. Якщо після двотижневого курсу лікування не відзначається суттєвого покращення у стані хворого, дозу препарату можна збільшувати щотижня на 10 мг до досягнення бажаного ефекту. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 50 мг. Для підтримуючої терапії препарат застосовують у дозі 20 мг на добу. При ;генералізованому тривожному розладі ;рекомендована терапевтична доза становить 20 мг на добу. Залежно від реакції хворого на терапію, добова доза може бути збільшена поступово на 10 мг на тиждень; максимальна добова доза – 50 мг. При посттравматичних стресорних розладах рекомендована терапевтична доза становить 20 мг на добу. Залежно від реакції хворого на терапію добова доза може бути збільшена на 10 мг, максимальна добова доза становить 50 мг. Залежно від клінічного стану хворого для; запобігання можливості рецидивів; необхідно проводити підтримуючу терапію. Курс підтримуючої терапії після зникнення симптомів; депресії; може скласти 4-6 міс, а при; обсесивних і панічних розладах; і більше. Як і при застосуванні інших психотропних препаратів, слід уникати різкої відміни препарату. У; ослаблених пацієнтів та осіб похилого віку; концентрація пароксетину в сироватці крові може наростати швидше звичайного, тому рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу. Цю дозу можна збільшувати на 10 мг щотижня залежно стану хворого. Максимальна доза не повинна перевищувати 40 мг на добу. Дітям; через відсутність клінічного досвіду препарат не показаний. При нирковій (КК < 30 мл/хв) або печінковій недостатності зростає концентрація пароксетину в плазмі крові, тому рекомендована добова доза препарату в цих випадках становить 20 мг. Цю дозу можна збільшувати залежно від стану хворого, але потрібно прагнути підтримувати дозу на мінімально можливому рівні.ПередозуванняСимптоми: ;терапія пароксетином безпечна у великому діапазоні доз. Ознаки передозування виявлялися при одномоментному застосуванні пароксетину в дозі 2000 мг або більше з іншими препаратами або з алкоголем: нудота, блювання, тремор, розширення зіниць, сухість у роті, загальне збудження, підвищене потовиділення, сонливість, запаморочення, почервоніння шкіри. Не було відзначено коматозного стану або судоми. Фатальний результат був відмічений рідко, зазвичай при одночасної передозуванні пароксетину та іншого препарату, що викликає несприятливі ефекти взаємодії. Лікування: ; промивання шлунка, 20-30 г активованого вугілля кожні 4-6 год протягом перших 24-48 год; слід звільнити дихальні шляхи, за необхідності провести оксигенацію. Проводять моніторинг життєво важливих функцій організму та спільні заходи, спрямовані на їхню підтримку. Рекомендується постійний контроль серцевої та інших життєво важливих функцій. Специфічного антидоту немає. Форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія є малоефективними, якщо велика доза пароксетину надійшла з крові в тканини.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПротипоказаний прийом пароксетину одночасно з інгібіторами МАО та протягом 14 днів після їх відміни. ;Надалі пароксетин слід застосовувати з особливою обережністю, починаючи курс лікування з малих доз та поступово підвищуючи дозування до досягнення бажаного терапевтичного ефекту. Після закінчення терапії пароксетином протягом 14 днів не можна розпочинати курс лікування інгібіторами МАО. Якщо пацієнт раніше перебував у маніакальному стані, під час прийому пароксетину слід враховувати можливість настання рецидиву (як і при прийомі інших антидепресантів). Немає достатнього досвіду одночасного застосування електросудомної терапії пароксетину. У зв'язку зі схильністю до суїцидальних спроб у хворих з депресією і хворих з наркоманією в період абстиненції за цією категорією хворих необхідно ретельне спостереження в процесі лікування. У багатьох випадках відзначалася гіпонатріємія, особливо у літніх хворих, які отримують діуретики. Після відміни пароксетину рівень натрію у крові нормалізується. У деяких випадках на тлі лікування пароксетином виникала підвищена кровоточивість (в основному екхімоз і пурпура). На фоні застосування пароксетину рідко відзначалися; гіперглікемічні стани. Суїцид/Суїцидальне мислення Депресія пов'язана зі збільшеним ризиком суїцидальних думок, аутоагресією та самогубством. Цей ризик зберігається доти, доки настає ремісія. Оскільки покращення може не наступити протягом перших кількох тижнів або більше від початку лікування, пацієнтів слід ретельно спостерігати, доки таке покращення не відбудеться. Існуючий клінічний досвід свідчить, що при лікуванні антидепресантами ризик самогубства може збільшуватися на ранніх стадіях одужання. Інші психіатричні стани, при яких призначається Рексетин, можуть також поєднуватися з підвищеним ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, ці стани можуть бути супутніми при великому депресивному розладі. Ті ж запобіжні заходи, що і при лікуванні пацієнтів з великим депресивним розладом, повинні дотримуватися, коли йдеться про лікування пацієнтів з іншими психіатричними розладами. Пацієнти з анамнезом суїцидальної поведінки або думок, або демонструють суттєвий ступінь суїцидального мислення до початку лікування, схильні до більшого ризику суїцидальних думок або спроб самогубства, і повинні ретельно спостерігатися протягом лікування. У таких пацієнтів віком 18-29 років існує підвищений ризик самогубства, тому лікування препаратом має ретельно контролюватись. Пацієнти (і ті, хто надає допомогу пацієнтам) повинні бути готові до необхідності контролю в екстрених ситуаціях - появи суїцидальних намірів/поведінки або думок про аутоагресію, щоб звернутися за медичною допомогою негайно, якщо ці симптоми присутні. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Контрольовані дослідження не виявили негативну дію пароксетину на психомоторну чи пізнавальну функцію. Незважаючи на це, на початку курсу терапії протягом індивідуально встановленого терміну не можна керувати автомобілем або працювати в умовах підвищеної небезпеки, що потребують швидкості реакції. Ступінь обмеження визначається індивідуально.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: пароксетину гідрохлориду гемігідрат 34 мг, що відповідає вмісту пароксетину 30 мг. Допоміжні речовини: гіпромелоза, кальцію гідрофосфату дигідрат, карбоксиметилкрохмаль натрію, магнію стеарат. Склад оболонки: ;гіпромелоза, макрогол 400, макрогол 6000, полісорбат 80, титану діоксид. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком на одному боці і гравіюванням "Х20" - на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант. Інгібує зворотне нейрональне захоплення серотоніну в ЦНС. Мало впливає на нейрональне захоплення норадреналіну та допаміну. Має також анксіолітичну та психостимулюючу дію.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо пароксетин добре абсорбується із ШКТ. Одночасний прийом їжі не впливає на всмоктування та фармакокінетику пароксетину. Розподіл Пароксетин зв'язується з білками плазми на 93-95%. Рівноважний стан досягається через 7-14 діб після початку терапії, надалі фармакокінетика при тривалій терапії не змінюється. Метаболізм Метаболізується переважно в печінці з утворенням переважно неактивних метаболітів. Виведення T1/2 ;пароксетину знаходиться в межах від 6 до 71 год, але в середньому становить 24 год. Близько 64% ​​пароксетину виводиться нирками (2% - у незміненому вигляді, 62% - у вигляді метаболітів); приблизно 36% виділяється через кишечник, переважно у вигляді метаболітів, менше 1% - у незміненому вигляді. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Концентрація пароксетину в плазмі зростає при порушенні функції печінки та нирок, а також у осіб похилого віку.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресії різної етіології, зокрема. стани, що супроводжуються тривогою; обсесивно-компульсивні розлади (синдром нав'язливості); панічні розлади, зокрема. зі страхом перебування у натовпі (агорофобією); соціофобії; генералізоване тривожне розлад (ГТР); посттравматичні стресові розлади. Застосовується також у межах протирецидивного лікування.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; одночасний прийом інгібіторів МАО та період 14 днів після їх відміни; вагітність; лактація (грудне вигодовування); дитячий вік до 18 років (через відсутність клінічного досвіду). Рексетин® не слід використовувати в комбінації з тіоридазином, тому що подібно до інших препаратів, які інгібують ізофермент CYP2D6, пароксетин може підвищувати концентрацію тіоридазину в плазмі. Призначення одного тіоридазину може призводити до подовження інтервалу QT на ЕКГ із супутніми серйозними шлуночковими аритміями, такими як шлуночкова тахікардія типу "пірует", і викликати раптову смерть. З обережністю слід застосовувати препарат при порушеннях функцій серцево-судинної системи, печінкової недостатності, хронічної ниркової недостатності, гіперплазії передміхурової залози, а також у пацієнтів похилого віку. Пароксетин слід застосовувати з обережністю за наявності епілепсії в анамнезі. За даними клінічних спостережень, пароксетин викликає епілептиформні напади у 0.1% хворих. Необхідно перервати курс лікування хворих, у яких виявилися подібні розлади. Як і інші селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), пароксетин викликає мідріаз, тому за наявності глаукоми слід застосовувати препарат з обережністю. При сумісному застосуванні пароксетину з бензодіазепінами (оксазепам), барбітуратами, нейролептиками даних про посилення властивого їм седативного ефекту (сонливості) не зазначено. Є мало досвіду спільного застосування пароксетину з нейролептиками, тому у цих випадках слід застосовувати препарат з обережністю. Достатній досвід спільного застосування літію з пароксетином або іншими інгібіторами зворотного захоплення серотоніну ще не накопичений, тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, під регулярним контролем рівня літію в крові.Вагітність та лактаціяБезпека застосування пароксетину при вагітності та в період лактації не вивчена, тому препарат не слід застосовувати при вагітності та в період лактації, за винятком випадків, коли з медичної точки зору потенційна користь лікування перевершує можливий ризик, пов'язаний із прийомом препарату. Жінкам дітородного віку; під час терапії пароксетином рекомендується контрацепція. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий та підлітковий вік до 18 років (через відсутність клінічного досвіду).Побічна діяЧастота прояву та інтенсивність побічних ефектів у процесі терапії знижується, тому при їх розвитку у більшості випадків можливе продовження прийому препарату. Побічні реакції представлені з відсотками виявленого співвідношення від загальної кількості хворих, що отримували дане лікування. З боку травної системи: ; нудота (12%); іноді – запор, діарея, зниження апетиту; рідко – підвищення показників печінкових функціональних проб; в окремих випадках – тяжке порушення функції печінки. Між прийомом пароксетину та зміною активності ферментів печінки не доведено причинно-наслідкового зв'язку, але у разі порушення функції печінки рекомендується припинення застосування пароксетину. З боку ЦНС: ; сонливість (9%); тремор (8%); загальна слабкість та підвищена стомлюваність (7%), безсоння (6%); в окремих випадках – головний біль, підвищена дратівливість, тривожність, парестезії, запаморочення, сомнамбулізм, зниження концентрації уваги; рідко – екстрапірамідні порушення, орофаціальна дистонія. Екстрапірамідні розлади відзначаються переважно при попередньому інтенсивному застосуванні нейролептиків. Рідко спостерігалися епілептиформні напади (що властиво терапії іншими антидепресантами); підвищення внутрішньочерепного тиску. З боку вегетативної нервової системи: підвищене потовиділення (9%), сухість у роті (7%). З боку органу зору: в окремих випадках - порушення зору, мідріаз; рідко – напад гострої глаукоми. З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках - тахікардія, зміни ЕКГ, лабільність АТ, непритомні стани. З боку статевої системи: розлад еякуляції (13%), в окремих випадках - зміна лібідо. З боку сечовивідної системи: рідко - утруднення сечовипускання. З боку водно-електролітного балансу: в окремих випадках - гіпонатріємія з розвитком периферичних набряків, порушенням свідомості або епілептиформною симптоматикою. Після відміни препарату рівень натрію у крові нормалізується. У деяких випадках цей стан розвивався внаслідок гіперпродукції антидіуретичного гормону. Більшість подібних випадків спостерігалося у осіб похилого віку, які, крім пароксетину, отримували сечогінні та інші лікарські препарати. Алергічні реакції: рідко - гіперемія шкіри, підшкірні крововиливи, набряки в області обличчя та кінцівок, анафілактичні реакції (кропив'янка, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк), свербіж шкіри. Інші: в поодиноких випадках - міопатії, міалгії, міастенії, міоклонії, гіперглікемії; рідко – гіперпролактинемія, галакторея, гіпоглікемія, підвищення температури та розвиток грипоподібного стану, зміна смаку. Рідко розвивалася тромбоцитопенія (причинно-наслідковий зв'язок із прийомом препарату не доведено). Прийом пароксетину може супроводжуватись підвищенням або зниженням маси тіла. Описано кілька випадків розвитку підвищеної кровоточивості. Пароксетин, порівняно з трициклічними антидепресантами, рідше спричиняє сухість у роті, запор та сонливість. Раптова відміна препарату може спричинити запаморочення, порушення чутливості (наприклад, парестезії), почуття страху, порушення сну, ажитацію, тремор, нудоту, підвищене потовиділення та сплутаність свідомості, тому припинення терапії препаратом необхідно проводити поступово (доцільно знижувати дозу кожного другого дня).Взаємодія з лікарськими засобамиЇжа та антацидні препарати; не впливають на всмоктування та фармакокінетику пароксетину. Подібно до інших інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, в дослідах на тваринах відзначалася небажана взаємодія між інгібіторами МАО і пароксетином. Одночасне застосування пароксетину з; триптофаном; призводить до появи головного болю, нудоти, підвищеного потовиділення та запаморочення, тому слід уникати застосування цієї комбінації. Між пароксетином і ; застосування такої комбінації потребує обережності. У нечисленних випадках застосування пароксетину з суматриптаном відзначається загальна слабкість, гіперрефлексія, порушення координації. При необхідності їх одночасного застосування слід дотримуватися особливої ​​обережності (потрібний медичний контроль). При одночасному застосуванні пароксетин може інгібувати метаболізм; трициклічних антидепресантів; (за рахунок інгібування ізоферменту CYP2D6), тому застосування такої комбінації потребує обережності та зниження дози трициклічних антидепресантів. Препарати, які індукують або інгібують активність ферментних систем печінки, можуть впливати на метаболізм та фармакокінетику пароксетину. При сумісному застосуванні з інгібіторами метаболічних ферментів печінки необхідно використовувати найменшу ефективну дозу пароксетину. Спільне застосування з індукторами печінкових ферментів не потребує корекції початкової дози пароксетину; подальша зміна дози залежить від клінічного ефекту (ефективності та переносимості). Препарати, метаболізм яких здійснюється за участю ізоферменту CYP2D6. ;Пароксетин достовірно гальмує активність цього ізоферменту. Тому особливої ​​обережності потребує одночасне застосування пароксетину з препаратами, метаболізм яких відбувається за участю даного ізоферменту, у т.ч. з деякими антидепресантами (наприклад, нортриптилін, амітриптилін, іміпрамін, дезіпрамін і флуоксетин), фенотіазинами (наприклад, тіоридазин), антиаритмічними препаратами класу 1 C (наприклад, пропафенон, флекаїнід та енкаїнід) або з тими препаратами хінідин, циметидин, кодеїн). Достовірних клінічних даних про інгібування пароксетином; ізоферменту CYP3А4; немає, тому можливе застосування з препаратами, що інгібують цей фермент (наприклад, терфенадин). Циметидин; інгібує деякі ізоферменти цитохрому Р450. Внаслідок цього, при сумісному застосуванні пароксетину з циметидином підвищується рівень пароксетину в плазмі на стадії рівноважного стану. Фенобарбітал; підвищує активність деяких ізоферментів цитохрому Р450. При сумісному застосуванні пароксетину з фенобарбіталом знижується концентрація пароксетину в плазмі, а також скорочується його T1/2. При сумісному застосуванні пароксетину та ;фенітоїну ;знижується концентрація пароксетину в плазмі крові та можливе збільшення частоти побічних ефектів фенітоїну. При застосуванні інших протисудомних препаратів може зрости частота їх побічних ефектів. У пацієнтів з епілепсією, лікованих тривалий час карбамазепіном, фенітоїном або вальпроатом натрію, додаткове призначення пароксетину не викликало змін у фармакокінетичних та фармакодинамічних властивостях протисудомних препаратів; підвищення пароксизмальної судомної готовності не відзначалося. Пароксетин значною мірою пов'язується з білками плазми. При одночасному застосуванні з препаратами, які також зв'язуються з білками плазми, на тлі підвищення концентрації пароксетину в плазмі крові можливе посилення побічних ефектів. Через відсутність достатнього клінічного досвіду спільного застосування; дигоксину; з пароксетином призначення такої комбінації вимагає обережності. Діазепам; при курсовому застосуванні не впливає на фармакокінетику пароксетину. Пароксетин достовірно збільшує концентрацію проциклідину в плазмі крові, тому при появі антихолінергічних побічних ефектів необхідно знизити дозу проциклідину. У клінічних дослідженнях пароксетин не впливав на концентрацію; пропранололав крові. У деяких випадках відзначено підвищення концентрації теофіліну в крові. Незважаючи на те, що в ході клінічних досліджень взаємодія між пароксетином та теофіліном не доведена, рекомендується регулярний контроль рівня теофіліну в крові. Посилення дії; алкоголю; при одночасному застосуванні з пароксетином не виявлено. Однак унаслідок впливу пароксетину на ферментну систему печінки необхідно виключити вживання спиртних напоїв під час лікування пароксетином.Спосіб застосування та дозиРексетин® слід приймати 1 раз на добу, бажано вранці, під час їжі, таблетки не розжовувати. Як і при терапії іншими антидепресантами залежно від клінічного стану хворого через 2-3 тижні терапії дозу препарату можна змінити. При ;депресії ;рекомендована добова доза становить 20 мг. Ефект у більшості випадків розвивається поступово. У деяких хворих можливе підвищення дози препарату. Добову дозу можна збільшити на 10 мг на тиждень до досягнення терапевтичного ефекту; максимальна добова доза становить 50 мг на добу. При обсесивно-компульсивних розладах (синдром нав'язливості) початкова доза становить 20 мг на добу. Дозу можна збільшити на 10 мг на тиждень до досягнення терапевтичної відповіді. Максимальна добова доза становить зазвичай 40 мг, але не повинна перевищувати 60 мг. При ;панічних розладах ;рекомендована терапевтична доза становить 40 мг/сут. Терапію слід розпочинати з невеликої (10 мг/добу) дози, з щотижневим підвищенням на 10 мг на тиждень до досягнення необхідного ефекту. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 60 мг. Низька початкова доза препарату, що рекомендується, обумовлена ​​можливістю тимчасового наростання інтенсивності симптомів захворювання на початку терапії. При; соціофобії; терапію можна починати з дози 20 мг на добу. Якщо після двотижневого курсу лікування не відзначається суттєвого покращення у стані хворого, дозу препарату можна збільшувати щотижня на 10 мг до досягнення бажаного ефекту. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 50 мг. Для підтримуючої терапії препарат застосовують у дозі 20 мг на добу. При ;генералізованому тривожному розладі ;рекомендована терапевтична доза становить 20 мг на добу. Залежно від реакції хворого на терапію, добова доза може бути збільшена поступово на 10 мг на тиждень; максимальна добова доза – 50 мг. При посттравматичних стресорних розладах рекомендована терапевтична доза становить 20 мг на добу. Залежно від реакції хворого на терапію добова доза може бути збільшена на 10 мг, максимальна добова доза становить 50 мг. Залежно від клінічного стану хворого для; запобігання можливості рецидивів; необхідно проводити підтримуючу терапію. Курс підтримуючої терапії після зникнення симптомів; депресії; може скласти 4-6 міс, а при; обсесивних і панічних розладах; і більше. Як і при застосуванні інших психотропних препаратів, слід уникати різкої відміни препарату. У; ослаблених пацієнтів та осіб похилого віку; концентрація пароксетину в сироватці крові може наростати швидше звичайного, тому рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу. Цю дозу можна збільшувати на 10 мг щотижня залежно стану хворого. Максимальна доза не повинна перевищувати 40 мг на добу. Дітям; через відсутність клінічного досвіду препарат не показаний. При нирковій (КК < 30 мл/хв) або печінковій недостатності зростає концентрація пароксетину в плазмі крові, тому рекомендована добова доза препарату в цих випадках становить 20 мг. Цю дозу можна збільшувати залежно від стану хворого, але потрібно прагнути підтримувати дозу на мінімально можливому рівні.ПередозуванняСимптоми: ;терапія пароксетином безпечна у великому діапазоні доз. Ознаки передозування виявлялися при одномоментному застосуванні пароксетину в дозі 2000 мг або більше з іншими препаратами або з алкоголем: нудота, блювання, тремор, розширення зіниць, сухість у роті, загальне збудження, підвищене потовиділення, сонливість, запаморочення, почервоніння шкіри. Не було відзначено коматозного стану або судоми. Фатальний результат був відмічений рідко, зазвичай при одночасної передозуванні пароксетину та іншого препарату, що викликає несприятливі ефекти взаємодії. Лікування: ; промивання шлунка, 20-30 г активованого вугілля кожні 4-6 год протягом перших 24-48 год; слід звільнити дихальні шляхи, за необхідності провести оксигенацію. Проводять моніторинг життєво важливих функцій організму та спільні заходи, спрямовані на їхню підтримку. Рекомендується постійний контроль серцевої та інших життєво важливих функцій. Специфічного антидоту немає. Форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія є малоефективними, якщо велика доза пароксетину надійшла з крові в тканини.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПротипоказаний прийом пароксетину одночасно з інгібіторами МАО та протягом 14 днів після їх відміни. ;Надалі пароксетин слід застосовувати з особливою обережністю, починаючи курс лікування з малих доз та поступово підвищуючи дозування до досягнення бажаного терапевтичного ефекту. Після закінчення терапії пароксетином протягом 14 днів не можна розпочинати курс лікування інгібіторами МАО. Якщо пацієнт раніше перебував у маніакальному стані, під час прийому пароксетину слід враховувати можливість настання рецидиву (як і при прийомі інших антидепресантів). Немає достатнього досвіду одночасного застосування електросудомної терапії пароксетину. У зв'язку зі схильністю до суїцидальних спроб у хворих з депресією і хворих з наркоманією в період абстиненції за цією категорією хворих необхідно ретельне спостереження в процесі лікування. У багатьох випадках відзначалася гіпонатріємія, особливо у літніх хворих, які отримують діуретики. Після відміни пароксетину рівень натрію у крові нормалізується. У деяких випадках на тлі лікування пароксетином виникала підвищена кровоточивість (в основному екхімоз і пурпура). На фоні застосування пароксетину рідко відзначалися; гіперглікемічні стани. Суїцид/Суїцидальне мислення Депресія пов'язана зі збільшеним ризиком суїцидальних думок, аутоагресією та самогубством. Цей ризик зберігається доти, доки настає ремісія. Оскільки покращення може не наступити протягом перших кількох тижнів або більше від початку лікування, пацієнтів слід ретельно спостерігати, доки таке покращення не відбудеться. Існуючий клінічний досвід свідчить, що при лікуванні антидепресантами ризик самогубства може збільшуватися на ранніх стадіях одужання. Інші психіатричні стани, при яких призначається Рексетин, можуть також поєднуватися з підвищеним ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, ці стани можуть бути супутніми при великому депресивному розладі. Ті ж запобіжні заходи, що і при лікуванні пацієнтів з великим депресивним розладом, повинні дотримуватися, коли йдеться про лікування пацієнтів з іншими психіатричними розладами. Пацієнти з анамнезом суїцидальної поведінки або думок, або демонструють суттєвий ступінь суїцидального мислення до початку лікування, схильні до більшого ризику суїцидальних думок або спроб самогубства, і повинні ретельно спостерігатися протягом лікування. У таких пацієнтів віком 18-29 років існує підвищений ризик самогубства, тому лікування препаратом має ретельно контролюватись. Пацієнти (і ті, хто надає допомогу пацієнтам) повинні бути готові до необхідності контролю в екстрених ситуаціях - появи суїцидальних намірів/поведінки або думок про аутоагресію, щоб звернутися за медичною допомогою негайно, якщо ці симптоми присутні. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Контрольовані дослідження не виявили негативну дію пароксетину на психомоторну чи пізнавальну функцію. Незважаючи на це, на початку курсу терапії протягом індивідуально встановленого терміну не можна керувати автомобілем або працювати в умовах підвищеної небезпеки, що потребують швидкості реакції. Ступінь обмеження визначається індивідуально.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДіюча речовина: флувоксаміну малеат (у перерахунку на безводну речовину) 50 мг або 100 мг. Допоміжні речовини: манітол, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат, діоксид колоїдний кремнію. Склад оболонки: гіпромелоза, титану діоксид, макрогол (поліетиленгліколь 6000), тальк. Упаковка: пігулки, вкриті плівковою оболонкою 15 шт. по 100 мгОпис лікарської формиАнтидепресантХарактеристикаКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з ризиком з двох сторін і гравіюванням "FLM 100" на одній стороні. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо флувоксамін повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації флувоксаміну в плазмі відзначаються через 3-8 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить 53% після первинного метаболізму печінки. Одночасний прийом флувоксаміну з їжею не впливає на фармакокінетику. Розподіл: Зв'язування флувоксаміну з білками плазми становить 80% (in vitro). Об'єм розподілу – 25 л/кг. Метаболізм: Метаболізм флувоксаміну відбувається головним чином у печінці. Хоча ізофермент 2D6 цитохрому Р 450 є основним у метаболізмі флувоксаміну, концентрація препарату в плазмі крові у осіб із зниженою функцією цього ізоферменту не набагато вища, ніж у осіб із нормальним метаболізмом. Середній період напіввиведення із плазми крові, що становить для одноразової дози 13-15 годин, дещо збільшується при багаторазовому прийомі (17-22 години), а рівноважна концентрація у плазмі крові, як правило, досягається протягом 10-14 днів. Флувоксамін піддається біотрансформації в печінці (головним чином, шляхом окисного деметилювання) щонайменше до дев'яти метаболітів, які виводяться через нирки. Два головних метаболіту мають незначну фармакологічну активність. Інші метаболіти, ймовірно, фармакологічно неактивні. Флувоксахмін значно інгібує цитохром Р450 1А2 та Р450 2С19, помірно інгібує цитохроми Р450 2С9, Р450 2D6 та Р450 ЗА4. Фармакокінетика одноразової дози флувоксаміну лінійна. Рівноважна концентрація флувоксаміну вища, ніж концентрація одноразової дози, і дана непропорційність більш виражена за більш високих добових доз. Спеціальні групи пацієнтів: Фармакокінетика флувоксаміну однакова у здорових людей, літніх та пацієнтів з нирковою недостатністю. Метаболізм флувоксаміну знижений у пацієнтів із захворюваннями печінки. Рівноважна концентрація флувоксаміну в плазмі вдвічі вища у дітей (у віці 6-11 років), ніж у підлітків (у віці 12-17 років). Концентрації препарату у плазмі крові у підлітків подібні до концентрацій у дорослих.ФармакодинамікаДослідження зв'язування з рецепторами показали, що флувоксамін є потужним інгібітором зворотного захоплення серотоніну як in vitro, так і in vivo з мінімальною спорідненістю до серотонінових рецепторів. Його здатність зв'язуватися з α- та β-адренорецепторами, гістаміновими, м-холіно- або дофаміновими рецепторами незначна. Флувоксамін має високу спорідненість до σ1-рецепторів, діючи як їх агоніст.ІнструкціяТаблетки флувоксаміну слід приймати внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи водою. Пігулка може бути розділена на дві рівні частини. Депресії Дорослі: Рекомендована стартова доза для дорослих становить 50 мг або 100 мг (одноразово ввечері). Після 3-4 тижнів від початку терапії доза повинна бути переглянута та скоригована відповідно до клінічного досвіду застосування препарату. Рекомендується поступове підвищення дози рівня ефективної. Ефективна добова доза, що становить зазвичай 100 мг, підбирається індивідуально, залежно від реакції пацієнта на лікування. Добова доза може становити 300 мг. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми. Підбір мінімальної ефективної дози, що підтримує, повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку. Відповідно до офіційних рекомендацій ВООЗ, лікування антидепресантами слід продовжувати принаймні протягом 6-ти місяців ремісії після депресивного епізоду. Для профілактики рецидивів депресії рекомендується приймати по 100 мг один раз на день, щодня. Діти: Через відсутність клінічного досвіду флувоксамін не рекомендується застосовувати для лікування депресій у дітей віком до 18 років. Обсесивно-компульсивні розлади (ДКР) Дорослі: Рекомендована стартова доза для дорослих становить 50 мг на день протягом 3-4 днів. Ефективна добова доза, як правило, становить від 100 мг до 300 мг. Дози слід поступово підвищувати до досягнення ефективної добової дози, яка не повинна перевищувати 300 мг у дорослих. Дози до 150 мг можна приймати одноразово на добу, бажано увечері. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми. При добрій терапевтичній відповіді на препарат лікування може бути продовжено за допомогою індивідуально підібраної добової дози. Якщо поліпшення не буде досягнуто через 10 тижнів, лікування флувоксаміном слід переглянути. Досі не було організовано системних досліджень, які могли б відповісти на питання про те, як довго може проводитися лікування флувоксаміном, проте обсесивно-компульсивні розлади мають хронічний характер, і тому можна вважати за доцільне продовження лікування флувоксаміном понад 10 тижнів у пацієнтів, які добре відповіли на цей препарат. Підбір мінімальної ефективної дози, що підтримує, повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку. Періодично необхідно наново оцінювати необхідність лікування. Деякі клініцисти рекомендують проведення супутньої психотерапії у хворих, які добре відповіли на фармакотерапію. Довгострокова ефективність (понад 24 тижнів) не була підтверджена. Діти старше 8 років та підлітки: У дітей старше 8 років та підлітків дані щодо застосування у дозі понад 100 мг двічі на добу протягом 10 тижнів обмежені. Початкова доза для дітей старше 8 років та підлітків становить 25 мг на добу на один прийом, переважно перед сном. Дозу слід збільшувати на 25 мг до допустимої кожні 4-7 днів до досягнення ефективної добової дози. Ефективна доза зазвичай становить від 50 до 200 мг на добу, максимальна доза у дітей не повинна перевищувати 200 мг на добу. Добові дози понад 50 мг рекомендується розподіляти на 2 прийоми, при цьому якщо отримані дві дози неоднакові, велику дозу слід прийняти перед сном. Синдром «скасування» після припинення застосування флувоксаміну: Необхідно уникати різкої відміни препарату. При припиненні лікування флувоксаміном слід поступово знижувати дозу протягом мінімум 1-2 тижнів для зниження ризику синдрому «скасування» (див. розділ «Побічні дії» та «Особливі вказівки»). У разі виникнення непереносимих симптомів після зниження дози або після відміни лікування можна розглянути питання про відновлення лікування у раніше рекомендованій дозі. Пізніше лікар може знову розпочати зниження дози, проте поступово. Лікування пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю слід розпочинати з низьких доз під суворим лікарським контролем.Показання до застосуванняДепресії різного генезу, обсесивно-компульсивні розлади.Протипоказання до застосуванняПісля прийому внутрішньо флувоксамін повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації флувоксаміну в плазмі крові відзначаються через 3-8 годин одноразовий прийом з тизанідином та інгібіторами моноаміноксидази (інгібітори МАО). Лікування флувоксаміном може бути розпочато: через 2 тижні після припинення прийому необоротного інгібітора МАО; наступного дня після припинення прийому оборотного інгібітора МАО (наприклад, мокломемід, лінезолід). Проміжок часу між припиненням прийому флувоксаміну та початком терапії будь-яким інгібітором МАО повинен становити щонайменше один тиждень. Одночасний прийом із препаратом рамелтеон (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»); Гіперчутливість до активної речовини або будь-якого з компонентів препарату. З обережністю: Печінкова та ниркова недостатність, судоми в анамнезі, епілепсія, літній вік, пацієнти зі схильністю до кровотеч (тромбоцитопенія), вагітність, лактація. Застосування під час вагітності та у період лактації Вагітність: Епідеміологічні дані дають підстави припустити, що застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) при вагітності, особливо на останніх місяцях вагітності, може підвищити ризик легеневої персистуючої гіпертензії (ПЛГ) новонароджених. Наявні дані показують, що ПЛГ виникає приблизно в 5 випадках на 1000 народжень (на відміну від 1-2 випадків на 1000 народжень, якщо мати не застосовувала СІЗЗС на останніх термінах вагітності). Не рекомендується застосування флувоксаміну під час вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки вказує на необхідність його застосування. Були описані окремі випадки синдрому відміни у новонароджених після використання флувоксаміну наприкінці вагітності. У деяких новонароджених після впливу СІЗЗС у третьому триместрі вагітності виникали утруднення годівлі та/або дихання, судомні розлади, нестабільна температура тіла, гіпоглікемія, тремор, порушення м'язового тонусу, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, ціаноз, дратівливість, летаргія, Проблеми із засипанням і безперервний плач, що може вимагати більш тривалої госпіталізації. Період лактації: Флувоксамін проникає у грудне молоко у невеликих кількостях. У зв'язку з цим препарат не повинен застосовуватися в період годування груддю. Дослідження репродуктивної токсичності у тварин показали, що флувоксамін впливає на репродуктивну функцію самців та самок, підвищує ризик внутрішньоутробної загибелі плода та знижує масу тіла плода у дозах, що перевищують максимальні рекомендовані дози для людини приблизно в 4 рази. Крім того, спостерігалося підвищення частоти перинатальної смертності щенят у пре- та постнатальних дослідженнях. Значимість цих даних для людини невідома. Флувоксамін не слід призначати пацієнтам, які планують вагітність, за винятком випадків, коли клінічний стан пацієнта потребує призначення флувоксаміну.Побічна діяДеякі побічні ефекти, що спостерігалися при проведенні клінічних досліджень, часто були пов'язані із захворюванням, а не з лікуванням препаратом флувоксаміном. Всі реакції розподілені за системами органів та частотою розвитку: часто від >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота не встановлена ​​– кровотечі (наприклад, шлунково-кишкові кровотечі, гінекологічні кровотечі, екхімоз, пурпура). Порушення ендокринної системи: частота не встановлена ​​– гіперпролактинемія, синдром неадекватної продукції антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – анорексія; частота не встановлена ​​- гіпонатріємія, зменшення маси тіла, збільшення маси тіла. Порушення психіки: нечасто – галюцинації, стан поплутаної свідомості, агресивність; рідко – манія; частота не встановлена ​​– суїцидальне мислення, суїцидальна поведінка (див. розділ «Особливі вказівки»). Порушення з боку нервової системи: часто – тривога, підвищена збудливість, неспокій, безсоння, сонливість, тремор, біль голови, запаморочення; нечасто – екстрапірамідні порушення, атаксія; рідко – судоми; частота не встановлена ​​– серотоніновий синдром, злоякісний нейролептичний синдром, акатизія/психомоторне збудження, парестезія, дисгевзія. Порушення органу зору: частота не встановлена ​​– глаукома, мідріаз. Порушення серця: часто – відчуття серцебиття/тахікардія. Порушення з боку судин: не часто – ортостатична гіпотензія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, запор, діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання Порушення з боку печінки: рідко – порушення функції (підвищення активності печінкових ферментів). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підвищене потовиділення; нечасто – шкірні реакції гіперчутливості (включаючи висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк); рідко – реакції фоточутливості. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – артралгія, міалгія; частота не встановлена ​​– переломи кісток**. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота не встановлена ​​– порушення сечовипускання (включаючи затримку сечі, нетримання сечі, поллакіюрію, ноктурію та енурез). Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – порушення (затримка) еякуляції; рідко – галакторея; частота не встановлена ​​– аноргазмія, менструальні порушення (такі як аменорея, гіпоменорея, метрорагія, менорагія). Загальні розлади: часто – астенія, нездужання; частота не встановлена ​​– синдром «скасування» препарату, включаючи синдром «скасування» у новонароджених, чиї матері приймали флувоксамін на пізніх термінах вагітності. * - Нудота, що іноді супроводжується блювотою, є найпоширенішим побічним ефектом, пов'язаним з лікуванням флувоксаміном. Частота прояву, як правило, зменшується протягом перших двох тижнів застосування препарату. ** – Епідеміологічні дослідження, виконані, головним чином, за участю пацієнтів віком 50 років та старші, показали підвищення ризику переломів кісток у пацієнтів, які отримували СІЗЗЗ та трициклічні антидепресанти. Механізм підвищення ризику невідомий. Синдром «скасування» після припинення застосування флувоксаміну Припинення застосування флувоксаміну (особливо різке) часто призводить до розвитку синдрому відміни. Найчастіші симптоми, зазначені у разі відміни препарату: запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезії, зоровий розлад та відчуття удару струму), порушення засинання (включаючи безсоння та яскраві сновидіння); збудження, дратівливість. сплутаність свідомості, емоційна лабільність, головний біль, нудота та/або блювання, діарея, пітливість, відчуття серцебиття, тремор та тривога (див. розділ «Особливі вказівки».) Більшість цих симптомів мають слабкий або помірно виражений характер і купуються самостійно, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими та/або тривалими. З цієї причини, якщо лікування флувоксаміном більше не потрібне, рекомендується поступово знижувати дозу до повної відміни препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»). Діти: Під час 10-тижневого плацебо-контрольованого дослідження у дітей та підлітків з ДКР, несприятливі явища, такі як безсоння, астенія, підвищена збудливість, гіперкінезія, сонливість та диспепсія частіше виявлялися у пацієнтів, які отримували препарат, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Серйозні несприятливі явища у цьому дослідженні включали підвищену збудливість та гіпоманію. Судоми у дітей та підлітків були зареєстровані поза клінічними дослідженнями.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори МАО: Флувоксамін не можна застосовувати у поєднанні з інгібіторами МАО, включаючи лінезолід через ризик розвитку серотонінового синдрому (див. розділ "Протипоказання"). Вплив флувоксаміну на окисний процес інших препаратів: Флувоксамін може пригнічувати метаболізм препаратів, які метаболізуються певними ізоферментами цитохрому Р450. У дослідженнях in vitro та in vivo показаний потужний інгібуючий ефект флувоксаміну на ізоферменти цитохрому Р450 1А2 та Р450 2С19 та меншою мірою на ізоферменти цитохрому Р450 2С9, Р450 2D6 та Р450 3А4. Препарати, які значною мірою метаболізуються цими ізоферментами, повільніше виводяться і можуть мати більш високі концентрації у плазмі, у разі одночасного застосування з флувоксаміном. Такі препарати слід призначати у мінімальній дозі або зменшити дозу до мінімальної при одночасному застосуванні з флувоксаміном. Потрібне ретельне спостереження плазмових концентрацій, ефектів або побічних дій, а також корекція дози цих препаратів, за необхідності. Це особливо важливо для препаратів, які мають тонкий терапевтичний спектр. Рамелтеон: При прийомі флувоксаміну двічі на день по 100 мг протягом 3 днів перед одночасним застосуванням рамелтеону в дозі 16 мг значення AUC (площа під кривою «концентрація-час») для рамелтеону збільшилася приблизно в 190 разів, а значення Сmax (максимальна концентрація) збільшилася приблизно у 70 разів у порівнянні з цими параметрами при призначенні одного рамелтеону. Препарати з вузьким терапевтичним діапазоном: Пацієнти, що одночасно приймають флувоксамін та препарати з вузьким терапевтичним діапазоном, що піддаються метаболізму виключно або комбінацією ізоферментів цитохрому, що інгібують флувоксамін (такі як такрин, теофілін, метадон, мексилетин, фенітоін) спостереженням. За потреби рекомендується корекція дози цих препаратів. Трициклічні антидепресанти та нейролептики: При одночасному застосуванні флувоксаміну спостерігалося підвищення концентрації трициклічних антидепресантів (наприклад, кломіпрамін, іміпрамін, амітриптилін) та нейролептиків (наприклад, клозапін, оланзапін, кветіапін), які значною мірою метаболізуються ізоферментом2 цито. У зв'язку з цим, якщо розпочато лікування флувоксаміном, має бути розглянуто зниження дози цих препаратів. Бензодіазепіни: При одночасному застосуванні з флувоксаміном бензодіазепінів, що піддаються окисному метаболізму, таких як триазолам, мідазолам, алпразолам та діазепам, можливе підвищення їх концентрації в плазмі. Дозу цих бензодіазепінів слід зменшити на час прийому флувоксаміну. Випадки підвищення плазмової концентрації: При одночасному застосуванні флувоксаміну та ропініролу може підвищуватись концентрація ропініролу в плазмі, таким чином, збільшуючи ризик розвитку передозування. У таких випадках рекомендується контроль, або, у разі необхідності, зниження дози або відміна ропініролу на час лікування флувоксаміном. При взаємодії флувоксаміну з пропранололом спостерігалося підвищення концентрацій пропранололу у плазмі. У зв'язку з цим можна рекомендувати зниження дози пропранололу у разі одночасного застосування з флувоксаміном. При застосуванні флувоксаміну в комбінації з варфарином спостерігалося значне підвищення концентрацій варфарину в плазмі та подовження протромбінового часу. Випадки збільшення частоти побічних ефектів: Повідомлялося про поодинокі випадки кардіотоксичності при одночасному застосуванні флувоксаміну та тіоридазину. Під час прийому флувоксаміну концентрація кофеїну в плазмі може збільшуватися. Таким чином, пацієнти, які споживають велику кількість напоїв, що містять кофеїн, повинні знизити їх споживання на період прийому флувоксаміну, і коли спостерігаються несприятливі ефекти кофеїну, такі як тремор, відчуття серцебиття, нудота, неспокій, безсоння. Ізофермент цитохрому Р450 ЗА4: Терфенадин, астемізол, цизаприд, силденафіл: при комбінованій терапії з флувоксаміном концентрації терфенадину, астемізолу або цизаприду в плазмі можуть наростати, збільшуючи ризик подовження інтервалу QT/пароксиз. Тому флувоксамін не повинен призначатися разом із цими препаратами. Глюкуронування: Флувоксамін не впливає на концентрацію дигоксину у плазмі. Ниркова екскреція: Флувоксамін не впливає на концентрацію атенололу у плазмі. Фармакодинамічні взаємодії: У разі одночасного застосування флувоксаміну з серотонінергічними препаратами (такими як триптани, трамадол, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та препарати звіробою продірявленого) можуть посилюватися серотонінергічні ефекти флувоксаміну (див. «Особливі вказівки Флувоксамін застосовувався у комбінації з препаратами літію для лікування тяжких хворих, які погано відповідають на фармакотерапію. Слід зазначити, що літій (і, можливо, також триптофан) посилює серотонінергічні ефекти препарату, і тому комбінована фармакотерапія повинна проводитися з обережністю. При одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та флувоксаміну може збільшитись ризик розвитку геморагій. Такі пацієнти повинні бути під наглядом лікаря.ПередозуванняСимптоми: до найбільш характерних симптомів відносяться шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання та діарея), сонливість та запаморочення. Крім того, є повідомлення про порушення серцевої діяльності (тахікардія, брадикардія, артеріальна гіпотензія), порушення функції печінки, судоми і коми. Флувоксамін має велику широту терапевтичної дози щодо безпеки передозування. З моменту випуску ринку повідомлення про випадки смерті, приписані передозуванні лише флувоксаміном, відзначалися вкрай рідко. Найвища зареєстрована доза флувоксаміну, прийнята одним пацієнтом, становила 12 г. Цей пацієнт був повністю вилікований. Більш серйозні ускладнення спостерігалися у разі навмисного передозування флувоксаміну у поєднанні з іншими препаратами. Лікування: специфічного антидоту флувоксаміну не існує. При передозуванні рекомендується промивання шлунка, яке має проводитися якомога раніше після прийому препарату, а також симптоматичне лікування. Крім того, рекомендується багаторазовий прийом активованого вугілля, при необхідності призначення осмотичних проносних. Форсований діурез чи діаліз не ефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк і при застосуванні інших психотропних препаратів, під час лікування флувоксаміном не рекомендується вживати алкоголь. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення стану: Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самоушкоджень та спроб суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається до значного покращення стану. Оскільки поліпшення може не наступити протягом перших кількох тижнів лікування або довше, пацієнти повинні бути під ретельним наглядом до появи такого поліпшення. У клінічній практиці поширене збільшення ризику суїциду на ранніх стадіях одужання. Інші психічні розлади, на лікування яких призначають флувоксамин. також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальних вчинків. Крім того, ці стани можуть супроводжувати глибоку депресію. Тому пацієнти з іншими психічними розладами повинні бути під ретельним наглядом. Відомо, що пацієнти з суїцидальною поведінкою в анамнезі або значною мірою, які виявляють суїцидальне мислення, перед початком лікування мають більший ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб і повинні ретельно спостерігатися під час лікування. Ретельне спостереження за пацієнтами, що мають високий ризик, має супроводжувати лікарську терапію особливо на ранніх її стадіях і після змін дози. Необхідно попередити пацієнтів (і здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, та негайно звертатися за консультацією до фахівця у разі появи таких симптомів. Дитяча популяція: Флувоксамін не повинен застосовуватися для лікування дітей та підлітків до 18 років, за винятком пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом. Через нестачу клінічного досвіду застосування флувоксаміну у дітей для лікування депресії не може рекомендуватись. У клінічних дослідженнях, проведених серед дітей та підлітків суїцидально-обумовлена ​​поведінка (суїцидальні спроби та думки) та ворожість (головним чином агресія, опозиційна поведінка та гнів) спостерігалися частіше у пацієнтів, які отримували антидепресант, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Якщо на підставі клінічної потреби рішення про лікування прийнято, за пацієнтом має бути встановлене ретельне спостереження щодо виникнення суїцидальних симптомів. Крім того, довгострокові дані щодо безпеки для дітей та підлітків, що стосуються зростання, розвитку та становлення пізнавальної поведінки, відсутні. Дорослі (від 18 до 24 років): Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів у дорослих пацієнтів із психічними розладами виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки при прийомі антидепресантів у порівнянні з плацебо у пацієнтів віком до 25 років. При призначенні флувоксаміну слід співвіднести ризик суїциду та користь від його застосування. Літні пацієнти: Дані, отримані при лікуванні пацієнтів похилого віку і молодших пацієнтів, свідчать про відсутність клінічно значущих відмінностей між добовими дозами, які зазвичай застосовувалися у них. Тим не менш, підвищення доз препарату у пацієнтів похилого віку повинно завжди проводитися повільніше і з більшою обережністю. Акатизія/психомоторне збудження: Розвиток акатизії, пов'язаної з прийомом флувоксаміну, характеризується суб'єктивно неприємним та болісним занепокоєнням. Потреба рухатися часто супроводжувалася нездатністю сидіти чи стояти спокійно. Розвиток такого стану найімовірніше протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози препарату у пацієнтів із такими симптомами може погіршити їхній стан. Порушення функції печінки та/або нирок: Лікування пацієнтів, які страждають на печінкову або ниркову недостатність, слід починати з низьких доз, пацієнти повинні перебувати під суворим лікарським контролем. У поодиноких випадках лікування флувоксаміном може призводити до підвищення активності печінкових ферментів, що найчастіше супроводжується відповідними клінічними симптомами і в таких випадках препарат має бути відмінено. Розлади нервової системи: Необхідно виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам із судомами в анамнезі. Слід уникати призначення флувоксаміну у пацієнтів з нестабільною епілепсією, а пацієнти зі стабільною епілепсією повинні бути під суворим контролем. Лікування препаратом має бути припинено, якщо виникають епілептичні напади або їхня частота збільшується. Описані рідкісні випадки розвитку серотонінового синдрому або стану, подібного до злоякісного нейролептичного синдрому, які можуть бути пов'язані з прийомом флувоксаміну, особливо в комбінації з іншими серотонергічними та/або нейролептичними лікарськими препаратами. Оскільки ці синдроми можуть призвести до потенційно небезпечних для життя станів, що виявляються гіпертермією, ригідністю м'язів, міоклонусом, лабільністю автономної нервової системи з можливими швидкими змінами життєво важливих параметрів (пульс, дихання, АТ тощо), змінами психічного статусу, включаючи замішання, дратівливість, крайню ажитацію, що доходить до делірію або коми – у таких випадках лікування флувоксаміном має бути припинено та розпочато відповідне симптоматичне лікування. Розлади метаболізму та харчування: Як і при застосуванні інших селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, у поодиноких випадках можлива поява гіпонатріємії, що піддається зворотному розвитку, після відміни флувоксаміну. Деякі випадки були викликані синдромом недостатньої секреції антидіуретичного гормону. В основному ці випадки спостерігалися у пацієнтів похилого віку. Може бути порушено контроль за рівнем глюкози в крові (тобто гіперглікемія, гіпоглікемія, порушення толерантності до глюкози), особливо на ранніх стадіях лікування. У разі призначення флувоксаміну пацієнтам з цукровим діабетом в анамнезі може знадобитися корекція дози антидіабетичних препаратів. Найчастіше спостерігається симптомом, пов'язаним із застосуванням флувоксаміну, є нудота, що іноді супроводжується блюванням. Цей побічний ефект, як правило, зникає протягом перших двох тижнів лікування. Порушення з боку органу зору: Повідомлялося про випадки розвитку мідріазу при застосуванні СІЗЗЗ, таких як флувоксамін. Тому пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або пацієнтам групи підвищеного ризику гострої глаукоми флувоксамін слід призначати з обережністю. Гематологічні порушення: Є повідомлення про такі внутрішньошкірні крововиливи, як екхімози та пурпуру, а також інші геморагічні прояви (наприклад, шлунково-кишкова кровотеча або гінекологічну кровотечу), що спостерігалися при застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Необхідно виявляти обережність при призначенні цих лікарських засобів літнім пацієнтам і, пацієнтам, що одночасно одержують препарати, що діють на тромбоцитарну функцію (наприклад, атипові антипсихотичні засоби та фенотіазини, багато трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилову кислоту, нестероїдні препарати. , а також пацієнтам з кровотечами в анамнезі або схильних до кровотеч (наприклад,з тромбоцитопенією або порушенням коагуляції). Розлади серцевої діяльності: Збільшення ризику подовження інтервалу QT/пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» при комбінованій терапії флувоксаміну з терфенадином або астемізолом або цизапридом у зв'язку з наростанням концентрації останніх у плазмі крові. Тому флувоксамін не слід призначати разом із цими препаратами. Флувоксамін може спричинити незначне зниження ЧСС (на 2-6 ударів на хвилину). Електросудомна терапія (ЕСТ): Досвід клінічного застосування флувоксаміну на фоні ЕСТ обмежений, тому така терапія повинна проводитись з обережністю. Реакції відміни: При припиненні прийому флувоксаміну можливий розвиток синдрому «скасування», хоча наявні дані доклінічних та клінічних досліджень не виявили виникнення залежності від лікування флувоксаміном. Найчастіші симптоми, відмічені у разі відміни препарату: запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезії, зоровий розлад та відчуття ударом струму), порушення засинання (включаючи безсоння та яскраві сновидіння); збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, емоційна /або блювання, діарея, пітливість, відчуття серцебиття, тремор та тривога (див. розділ «Побічні дії»). Більшість цих симптомів мають слабкий або помірно виражений характер і купуються самостійно, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими та/або тривалими. Подібні симптоми зазвичай виникають протягом перших днів після припинення лікування. З цієї причини рекомендовано поступово знижувати дозу флувоксаміну перед повним скасуванням відповідно до стану пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Манія/гіпоманія: Флувоксамін слід обережно використовувати у пацієнтів з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку пацієнта маніакальної фази слід припинити застосування флувоксаміну. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами: Флувоксамін, який призначався здоровим добровольцям у дозах до 150 мг, не впливав або мало впливав на здатність до керування автомобілем та керування машинами. У той же час є повідомлення про сонливість, що відзначалася під час лікування флувоксаміном. У зв'язку з цим рекомендується виявляти обережність до остаточного визначення індивідуальної відповіді на препарат.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.:. Діюча речовина: флувоксаміну малеат (у перерахунку на безводну речовину) 100 мг; допоміжні речовини: манітол, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат, кремнію діоксид колоїдний; Склад оболонки: гіпромелоза, титану діоксид, макрогол (поліетиленгліколь 6000), тальк. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 100 мг. По 10 або 15 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки полівінілхлорид/полівініліденхлорид та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 3, 4 контурних осередкових упаковок по 10 або 15 таблеток разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з ризиком з двох сторін та гравіюванням "FLM 100" на одній стороні. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо флувоксамін повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації флувоксаміну в плазмі відзначаються через 3-8 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить 53% після первинного метаболізму печінки. Одночасний прийом флувоксаміну з їжею не впливає на фармакокінетику. Розподіл. Зв'язування флувоксаміну з білками плазми становить 80% (in vitro). Об'єм розподілу – 25 л/кг. Метаболізм. Метаболізм флувоксаміну відбувається, головним чином, у печінці. Хоча ізофермент 2D6 цитохрому Р 450 є основним у метаболізмі флувоксаміну, концентрація препарату в плазмі крові у осіб із зниженою функцією цього ізоферменту не набагато вища, ніж у осіб із нормальним метаболізмом. Середній період напіввиведення із плазми крові, що становить для одноразової дози 13-15 годин, дещо збільшується при багаторазовому прийомі (17-22 години), а рівноважна концентрація у плазмі крові, як правило, досягається протягом 10-14 днів. Флувоксамін піддається біотрансформації в печінці (головним чином, шляхом окисного деметилювання) щонайменше до дев'яти метаболітів, які виводяться через нирки. Два головних метаболіту мають незначну фармакологічну активність. Інші метаболіти, ймовірно, фармакологічно неактивні. Флувоксамін значно інгібує цитохром Р450 1А2 та Р450 2С19, помірно інгібує цитохроми Р450 2С9, Р450 2D6 та Р450 ЗА4. Фармакокінетика одноразової дози флувоксаміну лінійна. Рівноважна концентрація флувоксаміну вища, ніж концентрація одноразової дози, і дана непропорційність більш виражена за більш високих добових доз. Спеціальні групи пацієнтів. Фармакокінетика флувоксаміну однакова у здорових людей, літніх та пацієнтів з нирковою недостатністю. Метаболізм флувоксаміну знижений у пацієнтів із захворюваннями печінки. Рівноважна концентрація флувоксаміну в плазмі вдвічі вища у дітей (у віці 6-11 років), ніж у підлітків (у віці 12-17 років). Концентрації препарату у плазмі крові у підлітків подібні до концентрацій у дорослих.ФармакодинамікаДослідження зв'язування з рецепторами показали, що флувоксамін є потужним інгібітором зворотного захоплення серотоніну як in vitro, так і in vivo з мінімальною спорідненістю до серотонінових рецепторів. Його здатність зв'язуватися з α- та β-адренорецепторами, гістаміновими, м-холіно- або дофаміновими рецепторами незначна. Флувоксамін має високу спорідненість до σ1-рецепторів, діючи як їх агоніст.Показання до застосуванняДепресії різного генезу; обсесивно-компульсивні розладиПротипоказання до застосуванняОдночасний прийом з тизанідином та інгібіторами моноаміноксидази (інгібітори МАО). Лікування флувоксаміном може бути розпочато:. через 2 тижні після припинення прийому необоротного інгібітора МАО; наступного дня після припинення прийому оборотного інгібітора МАО (наприклад, мокломемід, лінезолід). Проміжок часу між припиненням прийому флувоксаміну та початком терапії будь-яким інгібітором МАО повинен становити щонайменше один тиждень. Одночасний прийом із препаратом рамелтеон. Гіперчутливість до активної речовини або будь-якого з компонентів препарату. З обережністю:. Печінкова та ниркова недостатність, судоми в анамнезі, епілепсія, літній вік, пацієнти зі схильністю до кровотеч (тромбоцитопенія), вагітність, лактація.Вагітність та лактаціяВагітність. Епідеміологічні дані дають підстави припустити, що застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) при вагітності, особливо на останніх місяцях вагітності, може підвищити ризик легеневої персистуючої гіпертензії (ПЛГ) новонароджених. Наявні дані показують, що ПЛГ виникає приблизно в 5 випадках на 1000 народжень (на відміну від 1-2 випадків на 1000 народжень, якщо мати не застосовувала СІЗЗС на останніх термінах вагітності). Не рекомендується застосування флувоксаміну під час вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки вказує на необхідність його застосування. Були описані окремі випадки синдрому відміни у новонароджених після використання флувоксаміну наприкінці вагітності. У деяких новонароджених після впливу СІЗЗС у третьому триместрі вагітності виникали утруднення годівлі та/або дихання, судомні розлади, нестабільна температура тіла, гіпоглікемія, тремор, порушення м'язового тонусу, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, ціаноз, дратівливість, летаргія, Проблеми із засипанням і безперервний плач, що може вимагати більш тривалої госпіталізації. Період лактації. Флувоксамін проникає у грудне молоко у невеликих кількостях. У зв'язку з цим препарат не повинен застосовуватися в період годування груддю. Фертильність. Дослідження репродуктивної токсичності у тварин показали, що флувоксамін впливає на репродуктивну функцію самців та самок, підвищує ризик внутрішньоутробної загибелі плода та знижує масу тіла плода у дозах, що перевищують максимальні рекомендовані дози для людини приблизно у 4 рази. Крім того, спостерігалося підвищення частоти перинатальної смертності щенят у пре- та постнатальних дослідженнях. Значимість цих даних для людини невідома. Флувоксамін не слід призначати пацієнтам, які планують вагітність, за винятком випадків, коли клінічний стан пацієнта потребує призначення флувоксаміну.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори МАО. Флувоксамін не можна застосовувати у поєднанні з інгібіторами МАО, включаючи лінезолід через ризик розвитку серотонінового синдрому. Вплив флувоксаміну на окисний процес інших препаратів. Флувоксамін може пригнічувати метаболізм препаратів, які метаболізуються певними ізоферментами цитохрому Р450. У дослідженнях in vitro та in vivo показаний потужний інгібуючий ефект флувоксаміну на ізоферменти цитохрому Р450 1А2 та Р450 2С19 та меншою мірою на ізоферменти цитохрому Р450 2С9, Р450 2D6 та Р450 3А4. Препарати, які значною мірою метаболізуються цими ізоферментами, повільніше виводяться і можуть мати більш високі концентрації у плазмі, у разі одночасного застосування з флувоксаміном. Такі препарати слід призначати у мінімальній дозі або зменшити дозу до мінімальної при одночасному застосуванні з флувоксаміном. Потрібне ретельне спостереження плазмових концентрацій, ефектів або побічних дій, а також корекція дози цих препаратів, за необхідності. Це особливо важливо для препаратів, які мають тонкий терапевтичний спектр. Рамелтеон. При прийомі флувоксаміну двічі на день по 100 мг протягом 3 днів перед одночасним застосуванням рамелтеону в дозі 16 мг значення AUC (площа під кривою "концентрація-час") для рамелтеону збільшилася приблизно в 190 разів, а значення Сmax (максимальна концентрація) збільшилося приблизно у 70 разів у порівнянні з цими параметрами при призначенні одного рамелтеону. Препарати із вузьким терапевтичним діапазоном. Пацієнти, які одночасно приймають флувоксамін та препарати з вузьким терапевтичним діапазоном, що піддаються метаболізму виключно або комбінацією ізоферментів цитохрому, що інгібують флувоксамін (такі як такрин, теофілін, метадон, мексилетин, фенітоїн, карбамазепін та циклоспорин). За потреби рекомендується корекція дози цих препаратів. Трициклічні антидепресанти та нейролептики. При одночасному застосуванні флувоксаміну спостерігалося підвищення концентрації трициклічних антидепресантів (наприклад, кломіпрамін, іміпрамін, амітриптилін) та нейролептиків (наприклад, клозапін, оланзапін, кветіапін), які значною мірою метаболізуються ізоферментом цитохрому Р450 1А2. У зв'язку з цим, якщо розпочато лікування флувоксаміном, має бути розглянуто зниження дози цих препаратів. Бензодіазепіни. При одночасному застосуванні з флувоксаміном бензодіазепінів, що піддаються окисному метаболізму, таких як триазолам, мідазолам, алпразолам та діазепам, можливе підвищення їх концентрації у плазмі. Дозу цих бензодіазепінів слід зменшити на час прийому флувоксаміну. Випадки підвищення концентрації плазми. При одночасному застосуванні флувоксаміну та ропініролу може підвищуватися концентрація ропініролу в плазмі, таким чином збільшуючи ризик розвитку передозування. У таких випадках рекомендується контроль, або, у разі необхідності, зниження дози або відміна ропініролу на час лікування флувоксаміном. При взаємодії флувоксаміну з пропранололом спостерігалося підвищення концентрацій пропранололу у плазмі. У зв'язку з цим можна рекомендувати зниження дози пропранололу у разі одночасного застосування з флувоксаміном. При застосуванні флувоксаміну в комбінації з варфарином спостерігалося значне підвищення концентрацій варфарину в плазмі та подовження протромбінового часу. Випадки збільшення частоти побічних ефектів. Повідомлялося про поодинокі випадки кардіотоксичності при одночасному застосуванні флувоксаміну та тіоридазину. Під час прийому флувоксаміну концентрація кофеїну в плазмі може збільшуватися. Таким чином, пацієнти, які споживають велику кількість напоїв, що містять кофеїн, повинні знизити їх споживання на період прийому флувоксаміну, і коли спостерігаються несприятливі ефекти кофеїну, такі як тремор, відчуття серцебиття, нудота, неспокій, безсоння. Ізофермент цитохрому Р450 ЗА4. Терфенадин, астемізол, цизаприд, силденафіл: при комбінованій терапії з флувоксаміном концентрації терфенадину, астемізолу або цизаприду в плазмі можуть наростати, збільшуючи ризик подовження інтервалу QT/пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу "пірует". Тому флувоксамін не повинен призначатися разом із цими препаратами. Глюкуронування. Флувоксамін не впливає на концентрацію дигоксину у плазмі. Ниркова екскреція. Флувоксамін не впливає на концентрацію атенололу у плазмі. Фармакодинамічні взаємодії. У разі одночасного застосування флувоксаміну з серотонінергічними препаратами (такими як триптани, трамадол, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та препарати звіробою продірявленого) можуть посилюватися серотонінергічні ефекти флувоксаміну. Флувоксамін застосовувався у комбінації з препаратами літію для лікування тяжких хворих, які погано відповідають на фармакотерапію. Слід зазначити, що літій (і, можливо, також триптофан) посилює серотонінергічні ефекти препарату, і тому комбінована фармакотерапія повинна проводитися з обережністю. При одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та флувоксаміну може збільшитись ризик розвитку геморагій. Такі пацієнти повинні бути під наглядом лікаря.Спосіб застосування та дозиТаблетки флувоксаміну слід приймати внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи водою. Пігулка може бути розділена на дві рівні частини. Депресії. Дорослі. Рекомендована стартова доза для дорослих становить 50 мг або 100 мг (одноразово ввечері). Після 3-4 тижнів від початку терапії доза повинна бути переглянута та скоригована відповідно до клінічного досвіду застосування препарату. Рекомендується поступове підвищення дози рівня ефективної. Ефективна добова доза, що становить зазвичай 100 мг, підбирається індивідуально, залежно від реакції пацієнта на лікування. Добова доза може становити 300 мг. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми. Підбір мінімальної ефективної дози, що підтримує, повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку. Відповідно до офіційних рекомендацій ВООЗ, лікування антидепресантами слід продовжувати принаймні протягом 6-ти місяців ремісії після депресивного епізоду. Для профілактики рецидивів депресії рекомендується приймати по 100 мг один раз на день, щодня. Діти. Через відсутність клінічного досвіду флувоксамін не рекомендується застосовувати для лікування депресій у дітей віком до 18 років. Обсесивно-компульсивні розлади (ДКР). Дорослі. Рекомендована стартова доза для дорослих становить 50 мг на день протягом 3-4 днів. Ефективна добова доза, як правило, становить від 100 мг до 300 мг. Дози слід поступово підвищувати до досягнення ефективної добової дози, яка не повинна перевищувати 300 мг у дорослих. Дози до 150 мг можна приймати одноразово на добу, бажано увечері. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми. При добрій терапевтичній відповіді на препарат лікування може бути продовжено за допомогою індивідуально підібраної добової дози. Якщо поліпшення не буде досягнуто через 10 тижнів, лікування флувоксаміном слід переглянути. Досі не було організовано системних досліджень, які могли б відповісти на питання про те, як довго може проводитися лікування флувоксаміном, проте обсесивно-компульсивні розлади мають хронічний характер, і тому можна вважати за доцільне продовження лікування флувоксаміном понад 10 тижнів у пацієнтів, які добре відповіли на цей препарат. Підбір мінімальної ефективної дози, що підтримує, повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку. Періодично необхідно наново оцінювати необхідність лікування. Деякі клініцисти рекомендують проведення супутньої психотерапії у хворих,добре відповіли на фармакотерапію. Довгострокова ефективність (понад 24 тижнів) не була підтверджена. Діти старше 8 років та підлітки. У дітей старше 8 років та підлітків дані щодо застосування у дозі понад 100 мг двічі на добу протягом 10 тижнів обмежені. Початкова доза для дітей старше 8 років та підлітків становить 25 мг на добу на один прийом, переважно перед сном. Дозу слід збільшувати на 25 мг до допустимої кожні 4-7 днів до досягнення ефективної добової дози. Ефективна доза зазвичай становить від 50 до 200 мг на добу, максимальна доза у дітей не повинна перевищувати 200 мг на добу. Добові дози понад 50 мг рекомендується розподіляти на 2 прийоми, при цьому якщо отримані дві дози неоднакові, велику дозу слід прийняти перед сном. Синдром "скасування" після припинення застосування флувоксаміну. Необхідно уникати різкої відміни препарату. При припиненні лікування флувоксаміном слід поступово знижувати дозу протягом мінімум 1-2 тижнів для зниження ризику синдрому "скасування" (див. розділ "Побічні дії" та "Особливі вказівки"). У разі виникнення непереносимих симптомів після зниження дози або після відміни лікування можна розглянути питання про відновлення лікування у раніше рекомендованій дозі. Пізніше лікар може знову розпочати зниження дози, проте поступово. Лікування пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю слід розпочинати з низьких доз під суворим лікарським контролем.ПередозуванняСимптоми: до найбільш характерних симптомів відносяться шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання та діарея), сонливість та запаморочення. Крім того, є повідомлення про порушення серцевої діяльності (тахікардія, брадикардія, артеріальна гіпотензія), порушення функції печінки, судоми і коми. Флувоксамін має велику широту терапевтичної дози щодо безпеки передозування. З моменту випуску ринку повідомлення про випадки смерті, приписані передозуванні лише флувоксаміном, відзначалися вкрай рідко. Найвища зареєстрована доза флувоксаміну, прийнята одним пацієнтом, становила 12 г. Цей пацієнт був повністю вилікований. Більш серйозні ускладнення спостерігалися у разі навмисного передозування флувоксаміну у поєднанні з іншими препаратами. Лікування: специфічного антидоту флувоксаміну не існує. При передозуванні рекомендується промивання шлунка, яке має проводитися якомога раніше після прийому препарату, а також симптоматичне лікування. Крім того, рекомендується багаторазовий прийом активованого вугілля, при необхідності призначення осмотичних проносних. Форсований діурез чи діаліз не ефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк і при застосуванні інших психотропних препаратів, під час лікування флувоксаміном не рекомендується вживати алкоголь. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення стану. Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самоушкоджень та спроб суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається до значного покращення стану. Оскільки поліпшення може не наступити протягом перших кількох тижнів лікування або довше, пацієнти повинні бути під ретельним наглядом до появи такого поліпшення. У клінічній практиці поширене збільшення ризику суїциду на ранніх стадіях одужання. Інші психічні розлади, на лікування яких призначають флувоксамин. також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальних вчинків. Крім того, ці стани можуть супроводжувати глибоку депресію. Тому пацієнти з іншими психічними розладами повинні бути під ретельним наглядом. Відомо, що пацієнти з суїцидальною поведінкою в анамнезі або значною мірою, які виявляють суїцидальне мислення, перед початком лікування мають більший ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб і повинні ретельно спостерігатися під час лікування. Ретельне спостереження за пацієнтами, що мають високий ризик, має супроводжувати лікарську терапію особливо на ранніх її стадіях і після змін дози. Необхідно попередити пацієнтів (і здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, та негайно звертатися за консультацією до фахівця у разі появи таких симптомів. Дитяча популяція. Флувоксамін не повинен застосовуватися для лікування дітей та підлітків до 18 років за винятком пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом. Через нестачу клінічного досвіду застосування флувоксаміну у дітей для лікування депресії не може рекомендуватись. У клінічних дослідженнях, проведених серед дітей та підлітків суїцидально-обумовлена ​​поведінка (суїцидальні спроби та думки) та ворожість (головним чином агресія, опозиційна поведінка та гнів) спостерігалися частіше у пацієнтів, які отримували антидепресант, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Якщо на підставі клінічної потреби рішення про лікування прийнято, за пацієнтом має бути встановлене ретельне спостереження щодо виникнення суїцидальних симптомів. Крім того, довгострокові дані щодо безпеки для дітей та підлітків, що стосуються зростання, розвитку та становлення пізнавальної поведінки, відсутні. Дорослі (від 18 до 24 років). Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів у дорослих пацієнтів із психічними розладами виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки при прийомі антидепресантів у порівнянні з плацебо у пацієнтів молодших 25 років. При призначенні флувоксаміну слід співвіднести ризик суїциду та користь від його застосування. Літні пацієнти. Дані, отримані при лікуванні пацієнтів похилого віку і молодших пацієнтів, свідчать про відсутність клінічно значущих відмінностей між добовими дозами, що зазвичай застосовувалися у них. Тим не менш, підвищення доз препарату у пацієнтів похилого віку повинно завжди проводитися повільніше і з більшою обережністю. Акатизія/психомоторне збудження. Розвиток акатизії, пов'язаної з прийомом флувоксаміну, характеризується суб'єктивно неприємним та болісним занепокоєнням. Потреба рухатися часто супроводжувалася нездатністю сидіти чи стояти спокійно. Розвиток такого стану найімовірніше протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози препарату у пацієнтів із такими симптомами може погіршити їхній стан. Порушення функції печінки та/або нирок. Лікування пацієнтів, які страждають на печінкову або ниркову недостатність, слід починати з низьких доз, пацієнти повинні перебувати під строгим лікарським контролем. У поодиноких випадках лікування флувоксаміном може призводити до підвищення активності печінкових ферментів, що найчастіше супроводжується відповідними клінічними симптомами і в таких випадках препарат має бути відмінено. Розлади нервової системи. Необхідно виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам із судомами в анамнезі. Слід уникати призначення флувоксаміну у пацієнтів з нестабільною епілепсією, а пацієнти зі стабільною епілепсією повинні бути під суворим контролем. Лікування препаратом має бути припинено, якщо виникають епілептичні напади або їхня частота збільшується. Описані рідкісні випадки розвитку серотонінового синдрому або стану, подібного до злоякісного нейролептичного синдрому, які можуть бути пов'язані з прийомом флувоксаміну, особливо в комбінації з іншими серотонергічними та/або нейролептичними лікарськими препаратами. Оскільки ці синдроми можуть призвести до потенційно небезпечних для життя станів, що виявляються гіпертермією, ригідністю м'язів, міоклонусом, лабільністю автономної нервової системи з можливими швидкими змінами життєво важливих параметрів (пульс, дихання, АТ тощо), змінами психічного статусу, включаючи замішання, дратівливість, крайню ажитацію, що доходить до делірію або коми - у таких випадках лікування флувоксаміном має бути припинено та розпочато відповідне симптоматичне лікування. Розлади метаболізму та харчування. Як і при застосуванні інших селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, у поодиноких випадках можлива поява гіпонатріємії, яка піддається зворотному розвитку, після відміни флувоксаміну. Деякі випадки були викликані синдромом недостатньої секреції антидіуретичного гормону. В основному ці випадки спостерігалися у пацієнтів похилого віку. Може бути порушено контроль за рівнем глюкози в крові (тобто гіперглікемія, гіпоглікемія, порушення толерантності до глюкози), особливо на ранніх стадіях лікування. У разі призначення флувоксаміну пацієнтам з цукровим діабетом в анамнезі може знадобитися корекція дози антидіабетичних препаратів. Найчастіше спостерігається симптомом, пов'язаним із застосуванням флувоксаміну, є нудота, що іноді супроводжується блюванням. Цей побічний ефект, як правило, зникає протягом перших двох тижнів лікування. Порушення органу зору. Повідомлялося про випадки розвитку мідріазу при застосуванні СІЗЗЗ, таких як флувоксамін. Тому пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або пацієнтам групи підвищеного ризику гострої глаукоми флувоксамін слід призначати з обережністю. Гематологічні розлади. Є повідомлення про такі внутрішньошкірні крововиливи, як екхімози та пурпуру, а також інші геморагічні прояви (наприклад, шлунково-кишкова кровотеча або гінекологічну кровотечу), що спостерігалися при застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Необхідно виявляти обережність при призначенні цих лікарських засобів літнім пацієнтам і, пацієнтам, що одночасно одержують препарати, що діють на тромбоцитарну функцію (наприклад, атипові антипсихотичні засоби та фенотіазини, багато трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилову кислоту, нестероїдні препарати. , а також пацієнтам із кровотечами в анамнезі або схильних до кровотеч (наприклад, з тромбоцитопенією або порушенням коагуляції). Розлади серцевої діяльності. Збільшення ризику подовження інтервалу QT/пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу "пірует" при комбінованій терапії флувоксаміну з терфенадином або астемізолом або цизапридом у зв'язку з наростанням концентрації останніх у плазмі крові. Тому флувоксамін не слід призначати разом із цими препаратами. Флувоксамін може спричинити незначне зниження ЧСС (на 2-6 ударів на хвилину). Електросудомна терапія (ЕСТ). Досвід клінічного застосування флувоксаміну на тлі ЕСТ обмежений, тому така терапія має проводитися з обережністю. Реакції скасування. При припиненні прийому флувоксаміну можливий розвиток синдрому "скасування", хоча наявні дані доклінічних та клінічних досліджень не виявили виникнення залежності від лікування флувоксаміном. Найчастіші симптоми, відмічені у разі відміни препарату: запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезії, зоровий розлад та відчуття ударом струму), порушення засинання (включаючи безсоння та яскраві сновидіння); збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, емоційна /або блювання, діарея, пітливість, відчуття серцебиття, тремор та тривога. Більшість цих симптомів мають слабкий або помірно виражений характер і купуються самостійно, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими та/або тривалими. Подібні симптоми зазвичай виникають протягом перших днів після припинення лікування. З цієї причини рекомендовано поступово знижувати дозу флувоксаміну перед повним скасуванням відповідно до стану пацієнта. Манія/гіпоманія. Флувоксамін слід обережно використовувати у пацієнтів з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку пацієнта маніакальної фази слід припинити застосування флувоксаміну. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Флувоксамін, що призначався здоровим добровольцям у дозах до 150 мг, не впливав або мало впливав на здатність до керування автомобілем та керування машинами. У той же час є повідомлення про сонливість, що відзначалася під час лікування флувоксаміном. У зв'язку з цим, рекомендується виявляти обережність до остаточного визначення індивідуальної відповіді на препарат.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДіюча речовина: флувоксаміну малеат (у перерахунку на безводну речовину) 50 мг або 100 мг. Допоміжні речовини: манітол, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат, діоксид колоїдний кремнію. Склад оболонки: гіпромелоза, титану діоксид, макрогол (поліетиленгліколь 6000), тальк. Упаковка: пігулки, вкриті плівковою оболонкою 15 шт. по 100 мгХарактеристикаКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з ризиком з двох сторін і гравіюванням "FLM 100" на одній стороні. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо флувоксамін повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації флувоксаміну в плазмі відзначаються через 3-8 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить 53% після первинного метаболізму печінки. Одночасний прийом флувоксаміну з їжею не впливає на фармакокінетику. Розподіл: Зв'язування флувоксаміну з білками плазми становить 80% (in vitro). Об'єм розподілу – 25 л/кг. Метаболізм: Метаболізм флувоксаміну відбувається головним чином у печінці. Хоча ізофермент 2D6 цитохрому Р 450 є основним у метаболізмі флувоксаміну, концентрація препарату в плазмі крові у осіб із зниженою функцією цього ізоферменту не набагато вища, ніж у осіб із нормальним метаболізмом. Середній період напіввиведення із плазми крові, що становить для одноразової дози 13-15 годин, дещо збільшується при багаторазовому прийомі (17-22 години), а рівноважна концентрація у плазмі крові, як правило, досягається протягом 10-14 днів. Флувоксамін піддається біотрансформації в печінці (головним чином, шляхом окисного деметилювання) щонайменше до дев'яти метаболітів, які виводяться через нирки. Два головних метаболіту мають незначну фармакологічну активність. Інші метаболіти, ймовірно, фармакологічно неактивні. Флувоксахмін значно інгібує цитохром Р450 1А2 та Р450 2С19, помірно інгібує цитохроми Р450 2С9, Р450 2D6 та Р450 ЗА4. Фармакокінетика одноразової дози флувоксаміну лінійна. Рівноважна концентрація флувоксаміну вища, ніж концентрація одноразової дози, і дана непропорційність більш виражена за більш високих добових доз. Спеціальні групи пацієнтів: Фармакокінетика флувоксаміну однакова у здорових людей, літніх та пацієнтів з нирковою недостатністю. Метаболізм флувоксаміну знижений у пацієнтів із захворюваннями печінки. Рівноважна концентрація флувоксаміну в плазмі вдвічі вища у дітей (у віці 6-11 років), ніж у підлітків (у віці 12-17 років). Концентрації препарату у плазмі крові у підлітків подібні до концентрацій у дорослих.ФармакодинамікаДослідження зв'язування з рецепторами показали, що флувоксамін є потужним інгібітором зворотного захоплення серотоніну як in vitro, так і in vivo з мінімальною спорідненістю до серотонінових рецепторів. Його здатність зв'язуватися з α- та β-адренорецепторами, гістаміновими, м-холіно- або дофаміновими рецепторами незначна. Флувоксамін має високу спорідненість до σ1-рецепторів, діючи як їх агоніст.Клінічна фармакологіяАнтидепресантІнструкціяТаблетки флувоксаміну слід приймати внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи водою. Пігулка може бути розділена на дві рівні частини. Депресії Дорослі: Рекомендована стартова доза для дорослих становить 50 мг або 100 мг (одноразово ввечері). Після 3-4 тижнів від початку терапії доза повинна бути переглянута та скоригована відповідно до клінічного досвіду застосування препарату. Рекомендується поступове підвищення дози рівня ефективної. Ефективна добова доза, що становить зазвичай 100 мг, підбирається індивідуально, залежно від реакції пацієнта на лікування. Добова доза може становити 300 мг. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми. Підбір мінімальної ефективної дози, що підтримує, повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку. Відповідно до офіційних рекомендацій ВООЗ, лікування антидепресантами слід продовжувати принаймні протягом 6-ти місяців ремісії після депресивного епізоду. Для профілактики рецидивів депресії рекомендується приймати по 100 мг один раз на день, щодня. Діти: Через відсутність клінічного досвіду флувоксамін не рекомендується застосовувати для лікування депресій у дітей віком до 18 років. Обсесивно-компульсивні розлади (ДКР) Дорослі: Рекомендована стартова доза для дорослих становить 50 мг на день протягом 3-4 днів. Ефективна добова доза, як правило, становить від 100 мг до 300 мг. Дози слід поступово підвищувати до досягнення ефективної добової дози, яка не повинна перевищувати 300 мг у дорослих. Дози до 150 мг можна приймати одноразово на добу, бажано увечері. Добові дози понад 150 мг рекомендується розподіляти на 2 або 3 прийоми. При добрій терапевтичній відповіді на препарат лікування може бути продовжено за допомогою індивідуально підібраної добової дози. Якщо поліпшення не буде досягнуто через 10 тижнів, лікування флувоксаміном слід переглянути. Досі не було організовано системних досліджень, які могли б відповісти на питання про те, як довго може проводитися лікування флувоксаміном, проте обсесивно-компульсивні розлади мають хронічний характер, і тому можна вважати за доцільне продовження лікування флувоксаміном понад 10 тижнів у пацієнтів, які добре відповіли на цей препарат. Підбір мінімальної ефективної дози, що підтримує, повинен здійснюватися з обережністю в індивідуальному порядку. Періодично необхідно наново оцінювати необхідність лікування. Деякі клініцисти рекомендують проведення супутньої психотерапії у хворих, які добре відповіли на фармакотерапію. Довгострокова ефективність (понад 24 тижнів) не була підтверджена. Діти старше 8 років та підлітки: У дітей старше 8 років та підлітків дані щодо застосування у дозі понад 100 мг двічі на добу протягом 10 тижнів обмежені. Початкова доза для дітей старше 8 років та підлітків становить 25 мг на добу на один прийом, переважно перед сном. Дозу слід збільшувати на 25 мг до допустимої кожні 4-7 днів до досягнення ефективної добової дози. Ефективна доза зазвичай становить від 50 до 200 мг на добу, максимальна доза у дітей не повинна перевищувати 200 мг на добу. Добові дози понад 50 мг рекомендується розподіляти на 2 прийоми, при цьому якщо отримані дві дози неоднакові, велику дозу слід прийняти перед сном. Синдром «скасування» після припинення застосування флувоксаміну: Необхідно уникати різкої відміни препарату. При припиненні лікування флувоксаміном слід поступово знижувати дозу протягом мінімум 1-2 тижнів для зниження ризику синдрому «скасування» (див. розділ «Побічні дії» та «Особливі вказівки»). У разі виникнення непереносимих симптомів після зниження дози або після відміни лікування можна розглянути питання про відновлення лікування у раніше рекомендованій дозі. Пізніше лікар може знову розпочати зниження дози, проте поступово. Лікування пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю слід розпочинати з низьких доз під суворим лікарським контролем.Показання до застосуванняДепресії різного генезу, обсесивно-компульсивні розлади.Протипоказання до застосуванняПісля прийому внутрішньо флувоксамін повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації флувоксаміну в плазмі крові відзначаються через 3-8 годин одноразовий прийом з тизанідином та інгібіторами моноаміноксидази (інгібітори МАО). Лікування флувоксаміном може бути розпочато: через 2 тижні після припинення прийому необоротного інгібітора МАО; наступного дня після припинення прийому оборотного інгібітора МАО (наприклад, мокломемід, лінезолід). Проміжок часу між припиненням прийому флувоксаміну та початком терапії будь-яким інгібітором МАО повинен становити щонайменше один тиждень. Одночасний прийом із препаратом рамелтеон (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»); Гіперчутливість до активної речовини або будь-якого з компонентів препарату. З обережністю: Печінкова та ниркова недостатність, судоми в анамнезі, епілепсія, літній вік, пацієнти зі схильністю до кровотеч (тромбоцитопенія), вагітність, лактація. Застосування під час вагітності та у період лактації Вагітність: Епідеміологічні дані дають підстави припустити, що застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) при вагітності, особливо на останніх місяцях вагітності, може підвищити ризик легеневої персистуючої гіпертензії (ПЛГ) новонароджених. Наявні дані показують, що ПЛГ виникає приблизно в 5 випадках на 1000 народжень (на відміну від 1-2 випадків на 1000 народжень, якщо мати не застосовувала СІЗЗС на останніх термінах вагітності). Не рекомендується застосування флувоксаміну під час вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки вказує на необхідність його застосування. Були описані окремі випадки синдрому відміни у новонароджених після використання флувоксаміну наприкінці вагітності. У деяких новонароджених після впливу СІЗЗС у третьому триместрі вагітності виникали утруднення годівлі та/або дихання, судомні розлади, нестабільна температура тіла, гіпоглікемія, тремор, порушення м'язового тонусу, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, ціаноз, дратівливість, летаргія, Проблеми із засипанням і безперервний плач, що може вимагати більш тривалої госпіталізації. Період лактації: Флувоксамін проникає у грудне молоко у невеликих кількостях. У зв'язку з цим препарат не повинен застосовуватися в період годування груддю. Дослідження репродуктивної токсичності у тварин показали, що флувоксамін впливає на репродуктивну функцію самців та самок, підвищує ризик внутрішньоутробної загибелі плода та знижує масу тіла плода у дозах, що перевищують максимальні рекомендовані дози для людини приблизно в 4 рази. Крім того, спостерігалося підвищення частоти перинатальної смертності щенят у пре- та постнатальних дослідженнях. Значимість цих даних для людини невідома. Флувоксамін не слід призначати пацієнтам, які планують вагітність, за винятком випадків, коли клінічний стан пацієнта потребує призначення флувоксаміну.Побічна діяДеякі побічні ефекти, що спостерігалися при проведенні клінічних досліджень, часто були пов'язані із захворюванням, а не з лікуванням препаратом флувоксаміном. Всі реакції розподілені за системами органів та частотою розвитку: часто від >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота не встановлена ​​– кровотечі (наприклад, шлунково-кишкові кровотечі, гінекологічні кровотечі, екхімоз, пурпура). Порушення ендокринної системи: частота не встановлена ​​– гіперпролактинемія, синдром неадекватної продукції антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – анорексія; частота не встановлена ​​- гіпонатріємія, зменшення маси тіла, збільшення маси тіла. Порушення психіки: нечасто – галюцинації, стан поплутаної свідомості, агресивність; рідко – манія; частота не встановлена ​​– суїцидальне мислення, суїцидальна поведінка (див. розділ «Особливі вказівки»). Порушення з боку нервової системи: часто – тривога, підвищена збудливість, неспокій, безсоння, сонливість, тремор, біль голови, запаморочення; нечасто – екстрапірамідні порушення, атаксія; рідко – судоми; частота не встановлена ​​– серотоніновий синдром, злоякісний нейролептичний синдром, акатизія/психомоторне збудження, парестезія, дисгевзія. Порушення органу зору: частота не встановлена ​​– глаукома, мідріаз. Порушення серця: часто – відчуття серцебиття/тахікардія. Порушення з боку судин: не часто – ортостатична гіпотензія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, запор, діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання Порушення з боку печінки: рідко – порушення функції (підвищення активності печінкових ферментів). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підвищене потовиділення; нечасто – шкірні реакції гіперчутливості (включаючи висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк); рідко – реакції фоточутливості. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – артралгія, міалгія; частота не встановлена ​​– переломи кісток**. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота не встановлена ​​– порушення сечовипускання (включаючи затримку сечі, нетримання сечі, поллакіюрію, ноктурію та енурез). Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – порушення (затримка) еякуляції; рідко – галакторея; частота не встановлена ​​– аноргазмія, менструальні порушення (такі як аменорея, гіпоменорея, метрорагія, менорагія). Загальні розлади: часто – астенія, нездужання; частота не встановлена ​​– синдром «скасування» препарату, включаючи синдром «скасування» у новонароджених, чиї матері приймали флувоксамін на пізніх термінах вагітності. * - Нудота, що іноді супроводжується блювотою, є найпоширенішим побічним ефектом, пов'язаним з лікуванням флувоксаміном. Частота прояву, як правило, зменшується протягом перших двох тижнів застосування препарату. ** – Епідеміологічні дослідження, виконані, головним чином, за участю пацієнтів віком 50 років та старші, показали підвищення ризику переломів кісток у пацієнтів, які отримували СІЗЗЗ та трициклічні антидепресанти. Механізм підвищення ризику невідомий. Синдром «скасування» після припинення застосування флувоксаміну Припинення застосування флувоксаміну (особливо різке) часто призводить до розвитку синдрому відміни. Найчастіші симптоми, зазначені у разі відміни препарату: запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезії, зоровий розлад та відчуття удару струму), порушення засинання (включаючи безсоння та яскраві сновидіння); збудження, дратівливість. сплутаність свідомості, емоційна лабільність, головний біль, нудота та/або блювання, діарея, пітливість, відчуття серцебиття, тремор та тривога (див. розділ «Особливі вказівки».) Більшість цих симптомів мають слабкий або помірно виражений характер і купуються самостійно, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими та/або тривалими. З цієї причини, якщо лікування флувоксаміном більше не потрібне, рекомендується поступово знижувати дозу до повної відміни препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»). Діти: Під час 10-тижневого плацебо-контрольованого дослідження у дітей та підлітків з ДКР, несприятливі явища, такі як безсоння, астенія, підвищена збудливість, гіперкінезія, сонливість та диспепсія частіше виявлялися у пацієнтів, які отримували препарат, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Серйозні несприятливі явища у цьому дослідженні включали підвищену збудливість та гіпоманію. Судоми у дітей та підлітків були зареєстровані поза клінічними дослідженнями.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори МАО: Флувоксамін не можна застосовувати у поєднанні з інгібіторами МАО, включаючи лінезолід через ризик розвитку серотонінового синдрому (див. розділ "Протипоказання"). Вплив флувоксаміну на окисний процес інших препаратів: Флувоксамін може пригнічувати метаболізм препаратів, які метаболізуються певними ізоферментами цитохрому Р450. У дослідженнях in vitro та in vivo показаний потужний інгібуючий ефект флувоксаміну на ізоферменти цитохрому Р450 1А2 та Р450 2С19 та меншою мірою на ізоферменти цитохрому Р450 2С9, Р450 2D6 та Р450 3А4. Препарати, які значною мірою метаболізуються цими ізоферментами, повільніше виводяться і можуть мати більш високі концентрації у плазмі, у разі одночасного застосування з флувоксаміном. Такі препарати слід призначати у мінімальній дозі або зменшити дозу до мінімальної при одночасному застосуванні з флувоксаміном. Потрібне ретельне спостереження плазмових концентрацій, ефектів або побічних дій, а також корекція дози цих препаратів, за необхідності. Це особливо важливо для препаратів, які мають тонкий терапевтичний спектр. Рамелтеон: При прийомі флувоксаміну двічі на день по 100 мг протягом 3 днів перед одночасним застосуванням рамелтеону в дозі 16 мг значення AUC (площа під кривою «концентрація-час») для рамелтеону збільшилася приблизно в 190 разів, а значення Сmax (максимальна концентрація) збільшилася приблизно у 70 разів у порівнянні з цими параметрами при призначенні одного рамелтеону. Препарати з вузьким терапевтичним діапазоном: Пацієнти, що одночасно приймають флувоксамін та препарати з вузьким терапевтичним діапазоном, що піддаються метаболізму виключно або комбінацією ізоферментів цитохрому, що інгібують флувоксамін (такі як такрин, теофілін, метадон, мексилетин, фенітоін) спостереженням. За потреби рекомендується корекція дози цих препаратів. Трициклічні антидепресанти та нейролептики: При одночасному застосуванні флувоксаміну спостерігалося підвищення концентрації трициклічних антидепресантів (наприклад, кломіпрамін, іміпрамін, амітриптилін) та нейролептиків (наприклад, клозапін, оланзапін, кветіапін), які значною мірою метаболізуються ізоферментом2 цито. У зв'язку з цим, якщо розпочато лікування флувоксаміном, має бути розглянуто зниження дози цих препаратів. Бензодіазепіни: При одночасному застосуванні з флувоксаміном бензодіазепінів, що піддаються окисному метаболізму, таких як триазолам, мідазолам, алпразолам та діазепам, можливе підвищення їх концентрації в плазмі. Дозу цих бензодіазепінів слід зменшити на час прийому флувоксаміну. Випадки підвищення плазмової концентрації: При одночасному застосуванні флувоксаміну та ропініролу може підвищуватись концентрація ропініролу в плазмі, таким чином, збільшуючи ризик розвитку передозування. У таких випадках рекомендується контроль, або, у разі необхідності, зниження дози або відміна ропініролу на час лікування флувоксаміном. При взаємодії флувоксаміну з пропранололом спостерігалося підвищення концентрацій пропранололу у плазмі. У зв'язку з цим можна рекомендувати зниження дози пропранололу у разі одночасного застосування з флувоксаміном. При застосуванні флувоксаміну в комбінації з варфарином спостерігалося значне підвищення концентрацій варфарину в плазмі та подовження протромбінового часу. Випадки збільшення частоти побічних ефектів: Повідомлялося про поодинокі випадки кардіотоксичності при одночасному застосуванні флувоксаміну та тіоридазину. Під час прийому флувоксаміну концентрація кофеїну в плазмі може збільшуватися. Таким чином, пацієнти, які споживають велику кількість напоїв, що містять кофеїн, повинні знизити їх споживання на період прийому флувоксаміну, і коли спостерігаються несприятливі ефекти кофеїну, такі як тремор, відчуття серцебиття, нудота, неспокій, безсоння. Ізофермент цитохрому Р450 ЗА4: Терфенадин, астемізол, цизаприд, силденафіл: при комбінованій терапії з флувоксаміном концентрації терфенадину, астемізолу або цизаприду в плазмі можуть наростати, збільшуючи ризик подовження інтервалу QT/пароксиз. Тому флувоксамін не повинен призначатися разом із цими препаратами. Глюкуронування: Флувоксамін не впливає на концентрацію дигоксину у плазмі. Ниркова екскреція: Флувоксамін не впливає на концентрацію атенололу у плазмі. Фармакодинамічні взаємодії: У разі одночасного застосування флувоксаміну з серотонінергічними препаратами (такими як триптани, трамадол, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та препарати звіробою продірявленого) можуть посилюватися серотонінергічні ефекти флувоксаміну (див. «Особливі вказівки Флувоксамін застосовувався у комбінації з препаратами літію для лікування тяжких хворих, які погано відповідають на фармакотерапію. Слід зазначити, що літій (і, можливо, також триптофан) посилює серотонінергічні ефекти препарату, і тому комбінована фармакотерапія повинна проводитися з обережністю. При одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та флувоксаміну може збільшитись ризик розвитку геморагій. Такі пацієнти повинні бути під наглядом лікаря.ПередозуванняСимптоми: до найбільш характерних симптомів відносяться шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання та діарея), сонливість та запаморочення. Крім того, є повідомлення про порушення серцевої діяльності (тахікардія, брадикардія, артеріальна гіпотензія), порушення функції печінки, судоми і коми. Флувоксамін має велику широту терапевтичної дози щодо безпеки передозування. З моменту випуску ринку повідомлення про випадки смерті, приписані передозуванні лише флувоксаміном, відзначалися вкрай рідко. Найвища зареєстрована доза флувоксаміну, прийнята одним пацієнтом, становила 12 г. Цей пацієнт був повністю вилікований. Більш серйозні ускладнення спостерігалися у разі навмисного передозування флувоксаміну у поєднанні з іншими препаратами. Лікування: специфічного антидоту флувоксаміну не існує. При передозуванні рекомендується промивання шлунка, яке має проводитися якомога раніше після прийому препарату, а також симптоматичне лікування. Крім того, рекомендується багаторазовий прийом активованого вугілля, при необхідності призначення осмотичних проносних. Форсований діурез чи діаліз не ефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк і при застосуванні інших психотропних препаратів, під час лікування флувоксаміном не рекомендується вживати алкоголь. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення стану: Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самоушкоджень та спроб суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається до значного покращення стану. Оскільки поліпшення може не наступити протягом перших кількох тижнів лікування або довше, пацієнти повинні бути під ретельним наглядом до появи такого поліпшення. У клінічній практиці поширене збільшення ризику суїциду на ранніх стадіях одужання. Інші психічні розлади, на лікування яких призначають флувоксамин. також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальних вчинків. Крім того, ці стани можуть супроводжувати глибоку депресію. Тому пацієнти з іншими психічними розладами повинні бути під ретельним наглядом. Відомо, що пацієнти з суїцидальною поведінкою в анамнезі або значною мірою, які виявляють суїцидальне мислення, перед початком лікування мають більший ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб і повинні ретельно спостерігатися під час лікування. Ретельне спостереження за пацієнтами, що мають високий ризик, має супроводжувати лікарську терапію особливо на ранніх її стадіях і після змін дози. Необхідно попередити пацієнтів (і здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, та негайно звертатися за консультацією до фахівця у разі появи таких симптомів. Дитяча популяція: Флувоксамін не повинен застосовуватися для лікування дітей та підлітків до 18 років, за винятком пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом. Через нестачу клінічного досвіду застосування флувоксаміну у дітей для лікування депресії не може рекомендуватись. У клінічних дослідженнях, проведених серед дітей та підлітків суїцидально-обумовлена ​​поведінка (суїцидальні спроби та думки) та ворожість (головним чином агресія, опозиційна поведінка та гнів) спостерігалися частіше у пацієнтів, які отримували антидепресант, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Якщо на підставі клінічної потреби рішення про лікування прийнято, за пацієнтом має бути встановлене ретельне спостереження щодо виникнення суїцидальних симптомів. Крім того, довгострокові дані щодо безпеки для дітей та підлітків, що стосуються зростання, розвитку та становлення пізнавальної поведінки, відсутні. Дорослі (від 18 до 24 років): Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів у дорослих пацієнтів із психічними розладами виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки при прийомі антидепресантів у порівнянні з плацебо у пацієнтів віком до 25 років. При призначенні флувоксаміну слід співвіднести ризик суїциду та користь від його застосування. Літні пацієнти: Дані, отримані при лікуванні пацієнтів похилого віку і молодших пацієнтів, свідчать про відсутність клінічно значущих відмінностей між добовими дозами, які зазвичай застосовувалися у них. Тим не менш, підвищення доз препарату у пацієнтів похилого віку повинно завжди проводитися повільніше і з більшою обережністю. Акатизія/психомоторне збудження: Розвиток акатизії, пов'язаної з прийомом флувоксаміну, характеризується суб'єктивно неприємним та болісним занепокоєнням. Потреба рухатися часто супроводжувалася нездатністю сидіти чи стояти спокійно. Розвиток такого стану найімовірніше протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози препарату у пацієнтів із такими симптомами може погіршити їхній стан. Порушення функції печінки та/або нирок: Лікування пацієнтів, які страждають на печінкову або ниркову недостатність, слід починати з низьких доз, пацієнти повинні перебувати під суворим лікарським контролем. У поодиноких випадках лікування флувоксаміном може призводити до підвищення активності печінкових ферментів, що найчастіше супроводжується відповідними клінічними симптомами і в таких випадках препарат має бути відмінено. Розлади нервової системи: Необхідно виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам із судомами в анамнезі. Слід уникати призначення флувоксаміну у пацієнтів з нестабільною епілепсією, а пацієнти зі стабільною епілепсією повинні бути під суворим контролем. Лікування препаратом має бути припинено, якщо виникають епілептичні напади або їхня частота збільшується. Описані рідкісні випадки розвитку серотонінового синдрому або стану, подібного до злоякісного нейролептичного синдрому, які можуть бути пов'язані з прийомом флувоксаміну, особливо в комбінації з іншими серотонергічними та/або нейролептичними лікарськими препаратами. Оскільки ці синдроми можуть призвести до потенційно небезпечних для життя станів, що виявляються гіпертермією, ригідністю м'язів, міоклонусом, лабільністю автономної нервової системи з можливими швидкими змінами життєво важливих параметрів (пульс, дихання, АТ тощо), змінами психічного статусу, включаючи замішання, дратівливість, крайню ажитацію, що доходить до делірію або коми – у таких випадках лікування флувоксаміном має бути припинено та розпочато відповідне симптоматичне лікування. Розлади метаболізму та харчування: Як і при застосуванні інших селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, у поодиноких випадках можлива поява гіпонатріємії, що піддається зворотному розвитку, після відміни флувоксаміну. Деякі випадки були викликані синдромом недостатньої секреції антидіуретичного гормону. В основному ці випадки спостерігалися у пацієнтів похилого віку. Може бути порушено контроль за рівнем глюкози в крові (тобто гіперглікемія, гіпоглікемія, порушення толерантності до глюкози), особливо на ранніх стадіях лікування. У разі призначення флувоксаміну пацієнтам з цукровим діабетом в анамнезі може знадобитися корекція дози антидіабетичних препаратів. Найчастіше спостерігається симптомом, пов'язаним із застосуванням флувоксаміну, є нудота, що іноді супроводжується блюванням. Цей побічний ефект, як правило, зникає протягом перших двох тижнів лікування. Порушення з боку органу зору: Повідомлялося про випадки розвитку мідріазу при застосуванні СІЗЗЗ, таких як флувоксамін. Тому пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або пацієнтам групи підвищеного ризику гострої глаукоми флувоксамін слід призначати з обережністю. Гематологічні порушення: Є повідомлення про такі внутрішньошкірні крововиливи, як екхімози та пурпуру, а також інші геморагічні прояви (наприклад, шлунково-кишкова кровотеча або гінекологічну кровотечу), що спостерігалися при застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Необхідно виявляти обережність при призначенні цих лікарських засобів літнім пацієнтам і, пацієнтам, що одночасно одержують препарати, що діють на тромбоцитарну функцію (наприклад, атипові антипсихотичні засоби та фенотіазини, багато трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилову кислоту, нестероїдні препарати. , а також пацієнтам з кровотечами в анамнезі або схильних до кровотеч (наприклад,з тромбоцитопенією або порушенням коагуляції). Розлади серцевої діяльності: Збільшення ризику подовження інтервалу QT/пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» при комбінованій терапії флувоксаміну з терфенадином або астемізолом або цизапридом у зв'язку з наростанням концентрації останніх у плазмі крові. Тому флувоксамін не слід призначати разом із цими препаратами. Флувоксамін може спричинити незначне зниження ЧСС (на 2-6 ударів на хвилину). Електросудомна терапія (ЕСТ): Досвід клінічного застосування флувоксаміну на фоні ЕСТ обмежений, тому така терапія повинна проводитись з обережністю. Реакції відміни: При припиненні прийому флувоксаміну можливий розвиток синдрому «скасування», хоча наявні дані доклінічних та клінічних досліджень не виявили виникнення залежності від лікування флувоксаміном. Найчастіші симптоми, відмічені у разі відміни препарату: запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезії, зоровий розлад та відчуття ударом струму), порушення засинання (включаючи безсоння та яскраві сновидіння); збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, емоційна /або блювання, діарея, пітливість, відчуття серцебиття, тремор та тривога (див. розділ «Побічні дії»). Більшість цих симптомів мають слабкий або помірно виражений характер і купуються самостійно, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими та/або тривалими. Подібні симптоми зазвичай виникають протягом перших днів після припинення лікування. З цієї причини рекомендовано поступово знижувати дозу флувоксаміну перед повним скасуванням відповідно до стану пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Манія/гіпоманія: Флувоксамін слід обережно використовувати у пацієнтів з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку пацієнта маніакальної фази слід припинити застосування флувоксаміну. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами: Флувоксамін, який призначався здоровим добровольцям у дозах до 150 мг, не впливав або мало впливав на здатність до керування автомобілем та керування машинами. У той же час є повідомлення про сонливість, що відзначалася під час лікування флувоксаміном. У зв'язку з цим рекомендується виявляти обережність до остаточного визначення індивідуальної відповіді на препарат.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 10 мг Фасування: N28 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упакування: упак. Виробник: Ебботт Завод-виробник: Actavis Group(Ісландія) Діюча речовина: Есциталопрам.

Дозування: 10 мг Фасування: N56 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: упак. Производитель: Эбботт Завод-производитель: Actavis Group(Исландия) Действующее вещество: Эсциталопрам.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ертраліну гідрохлорид (у перерахунку на сертралін) – 50 мг або 100 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрофосфат кальцію дигідрат, гідроксипропілцелюлоза, полісорбат, магнію стеарат; оболонка: гіпромелоза, пропіленгліколь, титану діоксид. 10 таблеток у ПВХ/Ал. блістер. 5 блістерів або 3 блістери по 10 таблеток та інструкція із застосування упаковані в картонну пачку. 4 таблетки у ПВХ/Ал. блістер. 1 блістер з інструкцією із застосування в картонну пачку (зразок не для продажу).Опис лікарської формиБілі або майже білі таблетки капсулоподібної форми, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою з розділювальною лінією на одній стороні. Вид у зламі: біла або майже біла пігулка.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування сертраліну із шлунково-кишкового тракту значне, але відбувається повільно. Максимум концентрації в плазмі досягається через 4,5-8,4 години після прийому препарату внутрішньо. Рівноважна концентрація сертраліну в плазмі досягається в межах тижня при одноразовому щоденному прийомі. Біодоступність під час їди підвищується на 25%, при цьому час досягнення максимальної концентрації вкорочується. Розподіл. Загальне зв'язування сертраліну із білками плазми становить 98%. Об'єм розподілу >20л/кг. Метаболізм та виведення. Сертралін піддається інтенсивному метаболізму при першому проходженні через печінку, піддаючись N-деметилювання. Його основний метаболіт - N-десметилсертралін менш активний у порівнянні з вихідною сполукою. Метаболіти виділяються із сечею та калом у рівних кількостях. Близько 0,2% сертраліну виводиться нирками у незміненому вигляді. Час напіввиведення препарату становить 22-36 годин і не залежить від віку чи статі. Для N-десметилсертраліну цей показник становить 62-104 години. Час напіввиведення сертраліну та площа під кривою концентрації у плазмі (AUC) збільшуються при порушенні функції печінки. Незалежно від вираження ниркової недостатності фармакокінетика сертраліну при його постійному застосуванні не змінюється. Сертралін проникає у грудне молоко. Даних про його здатність проходити через гематоплацентарний бар'єр немає. Сертралін не діалізується.ФармакодинамікаСертралін – селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (5-НТ). Він дуже слабко впливає на зворотний захоплення норадреналіну і допаміну. У терапевтичних дозах сертралін блокує захоплення серотоніну тромбоцитами людини. Він не чинить стимулюючої, седативної або антихолінергічної дії. Сертралін не має спорідненості до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, допамінергічних, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК-або бензодіазепінових рецепторів. Антидепресивний ефект відзначається до кінця другого тижня регулярного прийому сертраліну, тоді як максимальний ефект досягається лише через 6 тижнів. На відміну від трициклічних антидепресантів, при призначенні сертраліну немає збільшення маси тіла. Сертралін не викликає психічної чи фізичної лікарської залежності.Показання до застосуванняДепресії різної етіології (лікування та профілактика). Обсесивно-компульсивні розлади (ДКР). Панічні розлади (з агарофобією чи без). Посттравматичні стресові розлади (ПТСР).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини або до інших інгредієнтів, що входять до складу препарату. Спільне застосування сертраліну та інгібіторів МАО. При заміні одного препарату на інший слід утриматися від прийому антидепресантів протягом 14 днів, спільне застосування сертраліну з триптофаном або фенфлураміном, нестабільна епілепсія, дитячий вік до 6 років. Вагітність та період лактації. З обережністю: органічні захворювання головного мозку (в т.ч. затримка розумового розвитку), маніакальні стани, епілепсія, печінкова та/або ниркова недостатність, зниження маси тіла у дітей віком від 6 років.Вагітність та лактаціяКонтрольованих результатів застосування сертраліну у вагітних жінок немає, тому призначати їм препарат варто лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Жінкам репродуктивного віку, яким призначається сертралін, слід рекомендувати скористатися ефективними контрацептивними засобами. Сертралін виявляється у грудному молоці, у зв'язку з чим лікування цим препаратом під час грудного вигодовування не рекомендується. Достовірних даних щодо безпеки його застосування у цьому випадку немає. Якщо ж лікування все ж таки необхідне, то годування груддю краще припинити.Побічна діяСухість у роті, підвищене потовиділення, сонливість, головний біль, запаморочення, тремор, безсоння, тривога, ажитація, гіпоманія, манія, зниження апетиту (рідко - підвищення), аж до анорексії, диспепсичні розлади (метеоризм, нудота, блювання, біль у животі, зниження маси тіла, порушення ходи. Можливі також слабкість, почервоніння шкіри, порушення зору, розлад еякуляції, зниження лібідо. Під час лікування сертраліном були відмічені екстрапірамідні розлади, дискінезії, тремор, судоми, порушення менструального циклу, гіперпролактинемія, галакторея, висипання на шкірі, зрідка мультиформна еритема. Двигуни частіше відзначалися у хворих із вказівками на їх наявність в анамнезі або при супутньому застосуванні антипсихотичних засобів. При припиненні лікування сертраліном описано рідкісні випадки синдрому відміни. Можуть з'являтися парестезії, гіпостезії, симптоми депресії, галюцинації, агресивні реакції, психомоторне збудження, занепокоєння чи симптоми психозу, які неможливо відрізнити від симптомів основного захворювання. Дані лабораторних аналізів: рідко – у 0,8% спостережень, при тривалому застосуванні – виникає асимптоматичне підвищення активності трансаміназ у сироватці крові. Відміна препарату у разі призводить до нормалізації активності ферментів. Під час лікування сертраліном може виникати транзиторна гіпонатріємія. Це частіше розвивається у літніх хворих, а також при прийомі діуретиків або інших препаратів. Подібний побічний ефект пов'язують із синдромом неадекватної секреції антидіуретичного гормону.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори моноаміноксидази (ІМАО). Відзначаються тяжкі ускладнення при одночасному застосуванні сертраліну та ІМАО (включаючи вибірково діючі (селегілін) ІМАО та з оборотним типом дії (моклобемід). Можливий розвиток серотонінового синдрому. Аналогічні ускладнення, іноді зі смертельним результатом, виникають при призначенні ІМАО на фоні лікування антидепресантами, захоплення моноамінів або відразу після їх скасування. При одночасному застосуванні виборчих інгібіторів зворотного нейронального захоплення серотоніну та ІМАО виникають: гіпертермія, ригідність, міоклонус, лабільність вегетативної нервової системи (швидкі коливання параметрів дихальної та серцево-судинної системи), зміни психічного статусу, включаючи підвищену чутливість. випадках може перейти в деліріозний стан або кому. Лікарські засоби, що пригнічують центральну нервову систему та етанол. Комбіноване застосування сертраліну та речовин, що пригнічують центральну нервову систему, потребує пильної уваги, а також заборонено вживання спиртних напоїв під час лікування сертраліном. Похідні кумарину – при їх спільному призначенні з сертраліном відзначається значне збільшення протромбінового часу – у цих випадках рекомендується контролювати протромбіновий час на початку лікування сертраліном та після його відміни. Фармакокінетична взаємодія Сертралін зв'язується із білками плазми крові. Тому необхідно враховувати можливість взаємодії з іншими препаратами, що зв'язуються з білками (наприклад: діазепамом, толбутамідом і варфарином). Циметидин: одночасне застосування значно знижує кліренс сертраліну. Лікарські засоби, що метаболізуються ізоензимом 2D6 цитохрому Р450: тривале лікування сертраліном у дозі 50 мг на добу супроводжується збільшенням концентрації дезіпраміну. Лікарські засоби, що метаболізуються іншими ферментними системами цитохрому Р450. Експерименти з вивчення взаємодії in vitro показали, що бетагідроксилювання ендогенного кортизолу, що здійснюється ізоензимом CYP ЗАЗ/4, а також метаболізм карбамазепіну і терфенадину при тривалому призначенні сертраліну в дозі 200 мг на добу не змінюються. Концентрація у плазмі крові толбутаміду, фенітоїну та варфарину при тривалому призначенні сертраліну у тій же дозі також не змінюється. Таким чином, можна зробити висновок, що сертралін не гнітить ізоензим CYP 2С9. Сертралін не впливає на концентрацію діазепаму у сироватці крові, що говорить про відсутність інгібування ізоензиму СНЗ 2С19. За даними досліджень in vitro, сертралін практично не впливає або мінімально пригнічує ізоензим CYP 1А2. Літій. Фармакокінетика літію не змінюється при супутньому введенні сертраліну. Однак, тремор спостерігається частіше при їхньому спільному застосуванні. Також як і призначення інших виборчих інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, спільне застосування сертраліну з лікарськими засобами, що впливають на серотонінергічну передачу (наприклад, з літієм), вимагає підвищеної обережності. Препарати, що впливають на серотонінергічні передачі. При заміні одного інгібітору нейронального захоплення серотоніну на інший немає необхідності в "періоді відмивання". Однак потрібно дотримуватись обережності при змінах курсу лікування. Слід уникати сумісного призначення триптофану або фенфлураміну із сертраліном. Індукція мікросомальних ферментів печінки. Сертралін викликає мінімальну індукцію ферментів печінки. Одночасне призначення сертраліну та антипірину в дозі 200 мг призводить до достовірного зменшення періоду напіввиведення антипірину, хоча виникає це лише у 5% спостережень. Атенолол: при сумісному введенні сертралін не змінює його (3-адреноблокуюча дія). Глібенкламід та дигоксин: при введенні сертраліну у добовій дозі 200 мг лікарської взаємодії з цими препаратами не виявлено.Спосіб застосування та дозиДепресії та ДКР Дорослі Початкова доза становить 50 мг сертраліну один раз на день, вранці або ввечері. Денну дозу можна поступово, не раніше ніж через тиждень збільшити з 50 мг, до максимальної щоденної дози в 200 мг. Панічні розлади та ПТСР Початкова доза становить 25 мг сертраліну один раз на день, вранці або ввечері. Через тиждень лікар можна збільшити дозу до 50 мг сертраліну один раз на день, а потім поступово, не раніше ніж через тиждень, денну дозу можна поступово збільшити з 50 мг до максимальної щоденної дози в 200 мг. Задовільний терапевтичний результат досягається зазвичай через 7 днів від початку лікування. Однак, для досягнення повного терапевтичного ефекту потрібен регулярний прийом препарату протягом 2-4 тижнів. У хворих із обсесивно-компульсивними розладами для досягнення гарного результату може знадобитися 8-12 тижнів. Мінімальна доза, що забезпечує лікувальну дію, зберігається надалі як підтримуюча. Діти з ДКР Для дітей віком від 6 до 12 років початкова доза становить 25 мг сертраліну один раз на день, вранці або ввечері. Через тиждень можна збільшити дозу до 50 мг один раз на день. Для дітей віком від 12 до 17 років початкова доза становить 50 мг один раз на день, вранці або ввечері. Денну дозу можна поступово, не раніше ніж через тиждень збільшити з 50 мг, до максимальної щоденної дози в 200 мг. Щоб уникнути передозування, слід брати до уваги меншу масу тіла у дітей у порівнянні з дорослими, і при збільшенні дози більше 50 мг на добу необхідно ретельне спостереження за цією категорією хворих та за перших ознак передозування відмінити препарат. У літніх хворих не виникає потреби у спеціальному підборі дози. Хворі на порушення функції печінки вимагають особливої ​​уваги при лікуванні сертраліном. При тяжкому розладі функції печінки дозу препарату слід зменшити дозу або збільшити інтервали між прийомами. У хворих із порушеннями функції нирок спеціально підбирати дозу не потрібно.ПередозуванняТяжких симптомів при передозуванні сертраліну не виявлено навіть при призначенні препарату у великих дозах. Однак при одночасному введенні з іншими препаратами або етанолом може виникати тяжке отруєння. Передозування може спричинити серотоніновий синдром із нудотою, блюванням, сонливістю, тахікардією, ажитацією, запамороченням, психомоторним збудженням, діареєю, підвищеним потовиділенням, міоклонусом та гіперрефлексією. Лікування: специфічних антидотів немає. Потрібна інтенсивна підтримуюча терапія та постійне спостереження за життєво важливими функціями організму. Викликати блювання не рекомендується. Введення активованого вугілля може бути ефективнішим, ніж промивання шлунка. Необхідно підтримувати прохідність дихальних шляхів. Сертралін має великий обсяг розподілу, у зв'язку з цим посилення діурезу, проведення діалізу, гемоперфузії або переливання крові може виявитися безрезультатним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСертралін не слід призначати спільно з ІМАО, а також протягом 14 днів після припинення лікування ІМАО. Аналогічно після відміни сертраліну протягом 14 днів не призначають ІМАО. Необхідно відзначити, що у хворих, які піддаються електросудомній терапії, достатній досвід застосування сертраліну відсутній. Можливий успіх чи ризик такого комбінованого лікування не вивчений. Хворі, які страждають на депресію, є групою ризику щодо суїцидальних спроб. Ця небезпека зберігається до ремісії. Тому від початку лікування до досягнення оптимального клінічного ефекту за хворими слід встановити постійне медичне спостереження. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Призначення сертраліну, як правило, не супроводжується порушенням психомоторних функцій. Однак його застосування одночасно з іншими препаратами може призвести до порушення уваги та координації рухів. Тому під час лікування сертраліном керувати транспортними засобами, спеціальною технікою або займатися діяльністю, пов'язаною з підвищеним ризиком, не рекомендується.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ертраліну гідрохлорид (у перерахунку на сертралін) – 50 мг або 100 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрофосфат кальцію дигідрат, гідроксипропілцелюлоза, полісорбат, магнію стеарат; оболонка: гіпромелоза, пропіленгліколь, титану діоксид. 10 таблеток у ПВХ/Ал. блістер. 5 блістерів або 3 блістери по 10 таблеток та інструкція із застосування упаковані в картонну пачку. 4 таблетки у ПВХ/Ал. блістер. 1 блістер з інструкцією із застосування в картонну пачку (зразок не для продажу).Опис лікарської формиБілі або майже білі таблетки капсулоподібної форми, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою з розділювальною лінією на одній стороні. Вид у зламі: біла або майже біла пігулка.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування сертраліну із шлунково-кишкового тракту значне, але відбувається повільно. Максимум концентрації в плазмі досягається через 4,5-8,4 години після прийому препарату внутрішньо. Рівноважна концентрація сертраліну в плазмі досягається в межах тижня при одноразовому щоденному прийомі. Біодоступність під час їди підвищується на 25%, при цьому час досягнення максимальної концентрації вкорочується. Розподіл. Загальне зв'язування сертраліну із білками плазми становить 98%. Об'єм розподілу >20л/кг. Метаболізм та виведення. Сертралін піддається інтенсивному метаболізму при першому проходженні через печінку, піддаючись N-деметилювання. Його основний метаболіт - N-десметилсертралін менш активний у порівнянні з вихідною сполукою. Метаболіти виділяються із сечею та калом у рівних кількостях. Близько 0,2% сертраліну виводиться нирками у незміненому вигляді. Час напіввиведення препарату становить 22-36 годин і не залежить від віку чи статі. Для N-десметилсертраліну цей показник становить 62-104 години. Час напіввиведення сертраліну та площа під кривою концентрації у плазмі (AUC) збільшуються при порушенні функції печінки. Незалежно від вираження ниркової недостатності фармакокінетика сертраліну при його постійному застосуванні не змінюється. Сертралін проникає у грудне молоко. Даних про його здатність проходити через гематоплацентарний бар'єр немає. Сертралін не діалізується.ФармакодинамікаСертралін – селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (5-НТ). Він дуже слабко впливає на зворотний захоплення норадреналіну і допаміну. У терапевтичних дозах сертралін блокує захоплення серотоніну тромбоцитами людини. Він не чинить стимулюючої, седативної або антихолінергічної дії. Сертралін не має спорідненості до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, допамінергічних, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК-або бензодіазепінових рецепторів. Антидепресивний ефект відзначається до кінця другого тижня регулярного прийому сертраліну, тоді як максимальний ефект досягається лише через 6 тижнів. На відміну від трициклічних антидепресантів, при призначенні сертраліну немає збільшення маси тіла. Сертралін не викликає психічної чи фізичної лікарської залежності.Показання до застосуванняДепресії різної етіології (лікування та профілактика). Обсесивно-компульсивні розлади (ДКР). Панічні розлади (з агарофобією чи без). Посттравматичні стресові розлади (ПТСР).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини або до інших інгредієнтів, що входять до складу препарату. Спільне застосування сертраліну та інгібіторів МАО. При заміні одного препарату на інший слід утриматися від прийому антидепресантів протягом 14 днів, спільне застосування сертраліну з триптофаном або фенфлураміном, нестабільна епілепсія, дитячий вік до 6 років. Вагітність та період лактації. З обережністю: органічні захворювання головного мозку (в т.ч. затримка розумового розвитку), маніакальні стани, епілепсія, печінкова та/або ниркова недостатність, зниження маси тіла у дітей віком від 6 років.Вагітність та лактаціяКонтрольованих результатів застосування сертраліну у вагітних жінок немає, тому призначати їм препарат варто лише в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Жінкам репродуктивного віку, яким призначається сертралін, слід рекомендувати скористатися ефективними контрацептивними засобами. Сертралін виявляється у грудному молоці, у зв'язку з чим лікування цим препаратом під час грудного вигодовування не рекомендується. Достовірних даних щодо безпеки його застосування у цьому випадку немає. Якщо ж лікування все ж таки необхідне, то годування груддю краще припинити.Побічна діяСухість у роті, підвищене потовиділення, сонливість, головний біль, запаморочення, тремор, безсоння, тривога, ажитація, гіпоманія, манія, зниження апетиту (рідко - підвищення), аж до анорексії, диспепсичні розлади (метеоризм, нудота, блювання, біль у животі, зниження маси тіла, порушення ходи. Можливі також слабкість, почервоніння шкіри, порушення зору, розлад еякуляції, зниження лібідо. Під час лікування сертраліном були відмічені екстрапірамідні розлади, дискінезії, тремор, судоми, порушення менструального циклу, гіперпролактинемія, галакторея, висипання на шкірі, зрідка мультиформна еритема. Двигуни частіше відзначалися у хворих із вказівками на їх наявність в анамнезі або при супутньому застосуванні антипсихотичних засобів. При припиненні лікування сертраліном описано рідкісні випадки синдрому відміни. Можуть з'являтися парестезії, гіпостезії, симптоми депресії, галюцинації, агресивні реакції, психомоторне збудження, занепокоєння чи симптоми психозу, які неможливо відрізнити від симптомів основного захворювання. Дані лабораторних аналізів: рідко – у 0,8% спостережень, при тривалому застосуванні – виникає асимптоматичне підвищення активності трансаміназ у сироватці крові. Відміна препарату у разі призводить до нормалізації активності ферментів. Під час лікування сертраліном може виникати транзиторна гіпонатріємія. Це частіше розвивається у літніх хворих, а також при прийомі діуретиків або інших препаратів. Подібний побічний ефект пов'язують із синдромом неадекватної секреції антидіуретичного гормону.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори моноаміноксидази (ІМАО). Відзначаються тяжкі ускладнення при одночасному застосуванні сертраліну та ІМАО (включаючи вибірково діючі (селегілін) ІМАО та з оборотним типом дії (моклобемід). Можливий розвиток серотонінового синдрому. Аналогічні ускладнення, іноді зі смертельним результатом, виникають при призначенні ІМАО на фоні лікування антидепресантами, захоплення моноамінів або відразу після їх скасування. При одночасному застосуванні виборчих інгібіторів зворотного нейронального захоплення серотоніну та ІМАО виникають: гіпертермія, ригідність, міоклонус, лабільність вегетативної нервової системи (швидкі коливання параметрів дихальної та серцево-судинної системи), зміни психічного статусу, включаючи підвищену чутливість. випадках може перейти в деліріозний стан або кому. Лікарські засоби, що пригнічують центральну нервову систему та етанол. Комбіноване застосування сертраліну та речовин, що пригнічують центральну нервову систему, потребує пильної уваги, а також заборонено вживання спиртних напоїв під час лікування сертраліном. Похідні кумарину – при їх спільному призначенні з сертраліном відзначається значне збільшення протромбінового часу – у цих випадках рекомендується контролювати протромбіновий час на початку лікування сертраліном та після його відміни. Фармакокінетична взаємодія Сертралін зв'язується із білками плазми крові. Тому необхідно враховувати можливість взаємодії з іншими препаратами, що зв'язуються з білками (наприклад: діазепамом, толбутамідом і варфарином). Циметидин: одночасне застосування значно знижує кліренс сертраліну. Лікарські засоби, що метаболізуються ізоензимом 2D6 цитохрому Р450: тривале лікування сертраліном у дозі 50 мг на добу супроводжується збільшенням концентрації дезіпраміну. Лікарські засоби, що метаболізуються іншими ферментними системами цитохрому Р450. Експерименти з вивчення взаємодії in vitro показали, що бетагідроксилювання ендогенного кортизолу, що здійснюється ізоензимом CYP ЗАЗ/4, а також метаболізм карбамазепіну і терфенадину при тривалому призначенні сертраліну в дозі 200 мг на добу не змінюються. Концентрація у плазмі крові толбутаміду, фенітоїну та варфарину при тривалому призначенні сертраліну у тій же дозі також не змінюється. Таким чином, можна зробити висновок, що сертралін не гнітить ізоензим CYP 2С9. Сертралін не впливає на концентрацію діазепаму у сироватці крові, що говорить про відсутність інгібування ізоензиму СНЗ 2С19. За даними досліджень in vitro, сертралін практично не впливає або мінімально пригнічує ізоензим CYP 1А2. Літій. Фармакокінетика літію не змінюється при супутньому введенні сертраліну. Однак, тремор спостерігається частіше при їхньому спільному застосуванні. Також як і призначення інших виборчих інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, спільне застосування сертраліну з лікарськими засобами, що впливають на серотонінергічну передачу (наприклад, з літієм), вимагає підвищеної обережності. Препарати, що впливають на серотонінергічні передачі. При заміні одного інгібітору нейронального захоплення серотоніну на інший немає необхідності в "періоді відмивання". Однак потрібно дотримуватись обережності при змінах курсу лікування. Слід уникати сумісного призначення триптофану або фенфлураміну із сертраліном. Індукція мікросомальних ферментів печінки. Сертралін викликає мінімальну індукцію ферментів печінки. Одночасне призначення сертраліну та антипірину в дозі 200 мг призводить до достовірного зменшення періоду напіввиведення антипірину, хоча виникає це лише у 5% спостережень. Атенолол: при сумісному введенні сертралін не змінює його (3-адреноблокуюча дія). Глібенкламід та дигоксин: при введенні сертраліну у добовій дозі 200 мг лікарської взаємодії з цими препаратами не виявлено.Спосіб застосування та дозиДепресії та ДКР Дорослі Початкова доза становить 50 мг сертраліну один раз на день, вранці або ввечері. Денну дозу можна поступово, не раніше ніж через тиждень збільшити з 50 мг, до максимальної щоденної дози в 200 мг. Панічні розлади та ПТСР Початкова доза становить 25 мг сертраліну один раз на день, вранці або ввечері. Через тиждень лікар можна збільшити дозу до 50 мг сертраліну один раз на день, а потім поступово, не раніше ніж через тиждень, денну дозу можна поступово збільшити з 50 мг до максимальної щоденної дози в 200 мг. Задовільний терапевтичний результат досягається зазвичай через 7 днів від початку лікування. Однак, для досягнення повного терапевтичного ефекту потрібен регулярний прийом препарату протягом 2-4 тижнів. У хворих із обсесивно-компульсивними розладами для досягнення гарного результату може знадобитися 8-12 тижнів. Мінімальна доза, що забезпечує лікувальну дію, зберігається надалі як підтримуюча. Діти з ДКР Для дітей віком від 6 до 12 років початкова доза становить 25 мг сертраліну один раз на день, вранці або ввечері. Через тиждень можна збільшити дозу до 50 мг один раз на день. Для дітей віком від 12 до 17 років початкова доза становить 50 мг один раз на день, вранці або ввечері. Денну дозу можна поступово, не раніше ніж через тиждень збільшити з 50 мг, до максимальної щоденної дози в 200 мг. Щоб уникнути передозування, слід брати до уваги меншу масу тіла у дітей у порівнянні з дорослими, і при збільшенні дози більше 50 мг на добу необхідно ретельне спостереження за цією категорією хворих та за перших ознак передозування відмінити препарат. У літніх хворих не виникає потреби у спеціальному підборі дози. Хворі на порушення функції печінки вимагають особливої ​​уваги при лікуванні сертраліном. При тяжкому розладі функції печінки дозу препарату слід зменшити дозу або збільшити інтервали між прийомами. У хворих із порушеннями функції нирок спеціально підбирати дозу не потрібно.ПередозуванняТяжких симптомів при передозуванні сертраліну не виявлено навіть при призначенні препарату у великих дозах. Однак при одночасному введенні з іншими препаратами або етанолом може виникати тяжке отруєння. Передозування може спричинити серотоніновий синдром із нудотою, блюванням, сонливістю, тахікардією, ажитацією, запамороченням, психомоторним збудженням, діареєю, підвищеним потовиділенням, міоклонусом та гіперрефлексією. Лікування: специфічних антидотів немає. Потрібна інтенсивна підтримуюча терапія та постійне спостереження за життєво важливими функціями організму. Викликати блювання не рекомендується. Введення активованого вугілля може бути ефективнішим, ніж промивання шлунка. Необхідно підтримувати прохідність дихальних шляхів. Сертралін має великий обсяг розподілу, у зв'язку з цим посилення діурезу, проведення діалізу, гемоперфузії або переливання крові може виявитися безрезультатним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСертралін не слід призначати спільно з ІМАО, а також протягом 14 днів після припинення лікування ІМАО. Аналогічно після відміни сертраліну протягом 14 днів не призначають ІМАО. Необхідно відзначити, що у хворих, які піддаються електросудомній терапії, достатній досвід застосування сертраліну відсутній. Можливий успіх чи ризик такого комбінованого лікування не вивчений. Хворі, які страждають на депресію, є групою ризику щодо суїцидальних спроб. Ця небезпека зберігається до ремісії. Тому від початку лікування до досягнення оптимального клінічного ефекту за хворими слід встановити постійне медичне спостереження. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Призначення сертраліну, як правило, не супроводжується порушенням психомоторних функцій. Однак його застосування одночасно з іншими препаратами може призвести до порушення уваги та координації рухів. Тому під час лікування сертраліном керувати транспортними засобами, спеціальною технікою або займатися діяльністю, пов'язаною з підвищеним ризиком, не рекомендується.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: сертраліну гідрохлорид 111.92 мг, що відповідає вмісту сертраліну 100 мг. 28 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки 100 мг: білі або майже білі овальної форми таблетки покриті плівковою оболонкою з вигравіруваним написом "100" на одній стороні та з ризиком на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант, похідне нафтиламіну. Селективний блокатор зворотного нейронального захоплення серотоніну у головному мозку. На нейрональне захоплення норадреналіну та допаміну практично не впливає. Не має специфічної спорідненості до адрено- та м-холінорецепторів, GABA-рецепторів, допамінових, гістамінових, серотонінових або бензодіазепінових рецепторів. Чи не інгібує МАО. Викликає анорексію, ефективний при нав'язливих станах.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо сертраліну в дозах 50-200 мг 1 раз на добу протягом 14 днів Cmax у плазмі крові досягається через 4.5-8.4 год. Середній T1/2 у молодих та літніх чоловіків та жінок становить 22-36 год. Відповідно до періоду напіввиведення приблизно дворазова кумуляція активної речовини до досягнення рівноважного стану через тиждень лікування. Зв'язування з білками плазми становить близько 98%, Vd – 20 л/кг. Інтенсивно метаболізується при першому проходженні через печінку. Основний метаболіт, що виявляється в плазмі, - N-десметилсертралін - має слабку фармакологічну активність. T1/2 N-десметилсертраліну варіює в межах 62-104 год. Виводиться головним чином через кишечник і з сечею в рівних кількостях у вигляді метаболітів, менше 0.2% виводиться із сечею у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.ІнструкціяЕфект проявляється через 7 днів після початку лікування, досягаючи максимуму через 2-3 тижні.Показання до застосуванняЛікування депресивних станів різного генезу у хворих з моно- та біполярними афективними розладами. Профілактика рецидивів епізодів депресії.Протипоказання до застосуванняОдночасне застосування з інгібіторами МАО, підвищена чутливість до сертраліну. З обережністю застосовують при зловживанні лікарськими засобами або залежності від них в анамнезі, порушення функції печінки, порушення функції нирок, епілептичних нападах, зменшенні маси тіла. Не слід застосовувати пацієнтам, яким проводиться електрошокова терапія. Застосування сертраліну можливе не раніше ніж через 14 днів після відміни інгібіторів МАО.Вагітність та лактаціяАдекватних та добре контрольованих досліджень безпеки сертраліну при вагітності не проводилося, тому застосування можливе лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Невідомо, чи сертралін виділяється з грудним молоком, тому не рекомендується застосування в період лактації. Окремі дослідження показали, що у грудних дітей, матері яких у період вигодовування отримували сертралін, його рівень у плазмі крові незначний або не визначається, тоді як концентрації у грудному молоці перевищують концентрації у крові матері. Жінкам дітородного віку під час лікування сертраліном слід застосовувати надійні методи контрацепції. В експериментальних дослідженнях не виявлено тератогенної та мутагенної дії сертраліну. Однак у дозах, що приблизно в 2.5-10 разів перевищували максимальні добові клінічні дози, сертралін викликав затримку осифікації кісткової тканини плода, можливо, як результат впливу на материнську особину. При введенні сертраліну в дозах, що приблизно в 5 разів перевищували максимальні клінічні дози, спостерігалося зниження виживання новонароджених.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, сонливість, біль голови, безсоння, відчуття втоми, слабкість, тремор; рідко – маніакальний чи гіпоманіакальний стан, тривога, занепокоєння, порушення зору. З боку серцево-судинної системи: рідко – почервоніння шкіри з відчуттям жару чи тепла, відчуття серцебиття. З боку травної системи: зниження апетиту, діарея, сухість у роті, нудота, спазми у шлунку чи кишечнику, метеоризм; рідко – запори, блювання. З боку обміну речовин: посилення потовиділення. З боку репродуктивної системи: рідко – зниження потенції. Алергічні реакції: рідко - підвищення температури, висипання на шкірі, кропив'янка або свербіж.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з похідними антикоагулянтами кумарину значно збільшується протромбіновий час. При одночасному застосуванні сертралін може витісняти із зв'язку з білками плазми інші препарати, внаслідок цього підвищується концентрація у плазмі відповідної активної речовини та підвищується ризик розвитку побічних ефектів. При одночасному застосуванні з препаратами, метаболізм яких відбувається за участю ізоферменту CYP2D6, можливе підвищення концентрації в плазмі крові зазначених препаратів внаслідок інгібування ізоферменту CYP2D6 під впливом сертраліну. При одночасному застосуванні інгібіторів МАО (в т.ч. селегіліну, моклобеміду) можливий розвиток серотонінового синдрому (гіпертермія, м'язова ригідність, міоклонус, а також прояви нестабільності психічного та фізіологічного стану організму, аж до розвитку делірію та коми). При одночасному застосуванні із солями літію можливе посилення тремору. При одночасному застосуванні з дезіпраміном можливе підвищення концентрації дезіпраміну в плазмі; з циметидином – значне зниження кліренсу сертраліну.Спосіб застосування та дозиВсередину - 50 мг 1 раз на добу, при необхідності дозу можна збільшити до 200 мг на добу за кілька тижнів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування не допускати вживання алкоголю. Безпека застосування у педіатрії не встановлена. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: У період лікування слід уникати діяльності, що потребує підвищеної уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: сертраліну гідрохлорид 55.95 мг, що відповідає вмісту сертраліну 50 мг. 28 пігулок.Опис лікарської формиТаблетки 100 мг: білі або майже білі овальної форми таблетки покриті плівковою оболонкою з вигравіруваним написом "100" на одній стороні та з ризиком на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант, похідне нафтиламіну. Селективний блокатор зворотного нейронального захоплення серотоніну у головному мозку. На нейрональне захоплення норадреналіну та допаміну практично не впливає. Не має специфічної спорідненості до адрено- та м-холінорецепторів, GABA-рецепторів, допамінових, гістамінових, серотонінових або бензодіазепінових рецепторів. Чи не інгібує МАО. Викликає анорексію, ефективний при нав'язливих станах.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо сертраліну в дозах 50-200 мг 1 раз на добу протягом 14 днів Cmax у плазмі крові досягається через 4.5-8.4 год. Середній T1/2 у молодих та літніх чоловіків та жінок становить 22-36 год. Відповідно до періоду напіввиведення приблизно дворазова кумуляція активної речовини до досягнення рівноважного стану через тиждень лікування. Зв'язування з білками плазми становить близько 98%, Vd – 20 л/кг. Інтенсивно метаболізується при першому проходженні через печінку. Основний метаболіт, що виявляється в плазмі, - N-десметилсертралін - має слабку фармакологічну активність. T1/2 N-десметилсертраліну варіює в межах 62-104 год. Виводиться головним чином через кишечник і з сечею в рівних кількостях у вигляді метаболітів, менше 0.2% виводиться із сечею у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.ІнструкціяЕфект проявляється через 7 днів після початку лікування, досягаючи максимуму через 2-3 тижні.Показання до застосуванняЛікування депресивних станів різного генезу у хворих з моно- та біполярними афективними розладами. Профілактика рецидивів епізодів депресії.Протипоказання до застосуванняОдночасне застосування з інгібіторами МАО, підвищена чутливість до сертраліну. З обережністю застосовують при зловживанні лікарськими засобами або залежності від них в анамнезі, порушення функції печінки, порушення функції нирок, епілептичних нападах, зменшенні маси тіла. Не слід застосовувати пацієнтам, яким проводиться електрошокова терапія. Застосування сертраліну можливе не раніше ніж через 14 днів після відміни інгібіторів МАО.Вагітність та лактаціяАдекватних та добре контрольованих досліджень безпеки сертраліну при вагітності не проводилося, тому застосування можливе лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Невідомо, чи сертралін виділяється з грудним молоком, тому не рекомендується застосування в період лактації. Окремі дослідження показали, що у грудних дітей, матері яких у період вигодовування отримували сертралін, його рівень у плазмі крові незначний або не визначається, тоді як концентрації у грудному молоці перевищують концентрації у крові матері. Жінкам дітородного віку під час лікування сертраліном слід застосовувати надійні методи контрацепції. В експериментальних дослідженнях не виявлено тератогенної та мутагенної дії сертраліну. Однак у дозах, що приблизно в 2.5-10 разів перевищували максимальні добові клінічні дози, сертралін викликав затримку осифікації кісткової тканини плода, можливо, як результат впливу на материнську особину. При введенні сертраліну в дозах, що приблизно в 5 разів перевищували максимальні клінічні дози, спостерігалося зниження виживання новонароджених.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, сонливість, біль голови, безсоння, відчуття втоми, слабкість, тремор; рідко – маніакальний чи гіпоманіакальний стан, тривога, занепокоєння, порушення зору. З боку серцево-судинної системи: рідко – почервоніння шкіри з відчуттям жару чи тепла, відчуття серцебиття. З боку травної системи: зниження апетиту, діарея, сухість у роті, нудота, спазми у шлунку чи кишечнику, метеоризм; рідко – запори, блювання. З боку обміну речовин: посилення потовиділення. З боку репродуктивної системи: рідко – зниження потенції. Алергічні реакції: рідко - підвищення температури, висипання на шкірі, кропив'янка або свербіж.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з похідними антикоагулянтами кумарину значно збільшується протромбіновий час. При одночасному застосуванні сертралін може витісняти із зв'язку з білками плазми інші препарати, внаслідок цього підвищується концентрація у плазмі відповідної активної речовини та підвищується ризик розвитку побічних ефектів. При одночасному застосуванні з препаратами, метаболізм яких відбувається за участю ізоферменту CYP2D6, можливе підвищення концентрації в плазмі крові зазначених препаратів внаслідок інгібування ізоферменту CYP2D6 під впливом сертраліну. При одночасному застосуванні інгібіторів МАО (в т.ч. селегіліну, моклобеміду) можливий розвиток серотонінового синдрому (гіпертермія, м'язова ригідність, міоклонус, а також прояви нестабільності психічного та фізіологічного стану організму, аж до розвитку делірію та коми). При одночасному застосуванні із солями літію можливе посилення тремору. При одночасному застосуванні з дезіпраміном можливе підвищення концентрації дезіпраміну в плазмі; з циметидином – значне зниження кліренсу сертраліну.Спосіб застосування та дозиВсередину - 50 мг 1 раз на добу, при необхідності дозу можна збільшити до 200 мг на добу за кілька тижнів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування не допускати вживання алкоголю. Безпека застосування у педіатрії не встановлена. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: У період лікування слід уникати діяльності, що потребує підвищеної уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: дулоксетину гідрохлорид, еквівалентний дулоксетину основи - 30/60 мг; вміст капсули: гіпромелоза - 11,2/22,3 мг; сахароза – 18,1/36,2 мг; цукор гранульований – 40,6/80,9 мг; тальк - 23,6/47,1 мг, гіпромелози ацетату сукцинат - 22,4/44,6 мг; триетилцитрат - 4,5/8,9 мг; барвник білий (титану діоксид, гіпромелоза) - 14,9/29,6 мг; оболонка капсули: індигокармін 0,11625/0,18006 мг; титану діоксид - 1,77255/0,69848 мг; натрію лаурилсульфат - 0,06875/0,10763 мг; желатин - qs до 50/76 мг; барвник заліза оксид жовтий -/0,13449 мг; наддрук (для капс. 30 мг) зелене чорнило TekPrint™ SB-4028 — слідова кількість; (для капс. 60 мг) біле чорнило TekPrint™ SB-0007P – слідові кількості. Капсули кишковорозчинні 30 мг або 60 мг. По 14 капс. у блістері. По 1, 2 чи 6 бл. у пачці картонної.Опис лікарської формиНепрозорі, тверді желатинові капсули (№3), що складаються з кришечки синього кольору з нанесеним зеленим чорнилом ідентифікаційним кодом "9543" і корпусу білого кольору з нанесеним зеленим чорнилом дозуванням "30 mg".Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування. Дулоксетин добре всмоктується при прийомі внутрішньо. Всмоктування починається через 2 години після прийому препарату. Максимальна концентрація препарату досягається через 6 годин після прийому. Їда не впливає на максимальну концентрацію препарату, але збільшує час досягнення максимальної концентрації з 6 до 10 годин, що побічно зменшує ступінь всмоктування (приблизно на 11%). Розподіл. Здається обсяг розподілу становить близько 1640 л. Дулоксетин добре зв'язується з білками плазми (> 90%), в основному з альбуміном і αl-кислим глобуліном, але порушення печінки або нирок не впливають на ступінь зв'язування з білками плазми. Метаболізм. Дулоксетин активно метаболізується та його метаболіти в основному виводяться із сечею. Як ізофермент CYP2D6, так і ізофермент СYP1А2 каталізують утворення двох основних метаболітів (4-гідроксидулоксетину глюкуронід, 5-гідрокси,6-метоксидулоксетину сульфат). Циркулюючі метаболіти не мають фармакологічної активності. Виведення. Тривалість періоду напіввиведення дулоксетину становить 12 годин. Середній кліренс дулоксетину становить 101 л/год. Окремі групи пацієнтів. Стать: незважаючи на те, що були виявлені відмінності фармакокінетики між чоловіками та жінками (середній кліренс дулоксетину нижче у жінок), ці відмінності не такі великі, щоб виникла потреба в корекції дози залежно від статі. Вік: незважаючи на те, що були виявлені відмінності фармакокінетики між пацієнтами середнього та літнього віку (AUC - площа під кривою "концентрація-час" вища і тривалість періоду напіввиведення препарату більша у літніх), цих відмінностей недостатньо для зміни дози залежно тільки від віку пацієнтів. Порушення функції нирок: у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (термінальна стадія ХНН – хронічної ниркової недостатності), що знаходяться на гемодіалізі, значення Сmах (максимальна концентрація) та середньої експозиції (AUC) дулоксетину збільшувалися у 2 рази. У зв'язку з цим слід розглянути доцільність зменшення дози у пацієнтів з клінічно вираженим порушенням функції нирок. Порушення функції печінки: у пацієнтів із клінічними ознаками печінкової недостатності може спостерігатися уповільнення метаболізму та виведення дулоксетину. Після одноразового прийому 20 мг дулоксетину у 6 пацієнтів з цирозом печінки з помірним порушенням функції печінки (Клас В за шкалою Чайлд-П'ю) тривалість періоду напіввиведення дулоксетину була приблизно на 15 % вищою, ніж у здорових людей відповідної статі та віку з п'ятикратним збільшенням. . Незважаючи на те, що Смах у пацієнтів з цирозом був такий же, як і у здорових людей, період напіввиведення був приблизно в 3 рази довший.ФармакодинамікаДулоксетин є антидепресантом, інгібітором зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну, і слабко пригнічує захоплення дофаміну, не маючи значної спорідненості до гістамінергічних, дофамінергічних, холінергічних та адренергічних рецепторів. Механізм дії дулоксетину при лікуванні депресії полягає у придушенні зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, внаслідок чого підвищується серотонінергічна та норадренергічна нейротрансмісія у ЦНС. Дулоксетин має центральний механізм придушення больового синдрому, що в першу чергу проявляється підвищенням порога больової чутливості при больовому синдромі нейропатичної етіології.Показання до застосуванняДепресія; больова форма периферичної діабетичної нейропатії; генералізоване тривожне розлад; хронічний больовий синдром скелетно-м'язової системи (у тому числі обумовлений фіброміалгією, хронічний больовий синдром у нижніх відділах спини та при остеоартрозі колінного суглоба).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату; Одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО); Некомпенсована закритокутова глаукома; Дитячий вік віком до 18 років; Дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; Захворювання печінки, що супроводжуються печінковою недостатністю; Одночасний прийом потужних інгібіторів ізоферменту CYP1A2 (флувоксаміну, ципрофлоксацину, еноксацину); Тяжка ХНН (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); Неконтрольована артеріальна гіпертензія. З обережністю: Манія та біполярний розлад (в т.ч. в анамнезі), судоми (в т.ч. в анамнезі), внутрішньоочна гіпертензія або ризик розвитку гострого нападу закритокутової глаукоми, суїцидальні думки та спроби в анамнезі, підвищений ризик гіпонатріємії (літні пацієнти; печінки, дегідратація, прийом діуретиків), порушення функції печінки та ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв).Вагітність та лактаціяЧерез недостатній досвід застосування дулоксетину під час вагітності препарат слід призначати під час вагітності тільки в тому випадку, якщо потенційна користь для пацієнтки значно перевищує потенційний ризик для плода. Пацієнти повинні бути попереджені, що у разі настання або планування вагітності в період лікування дулоксетином, їм необхідно повідомити про це свого лікаря. Епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може збільшувати ризик легеневої гіпертензії новонароджених. Незважаючи на відсутність досліджень з вивчення взаємозв'язку персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених та застосування СІЗЗС, потенційний ризик не може бути виключений з огляду на механізм дії дулоксетину (інгібування зворотного захоплення серотоніну). Як і при призначенні інших серотонінергічних препаратів, синдром "скасування" може спостерігатися у новонароджених у разі застосування дулоксетину матір'ю на пізньому терміні вагітності. Синдром "скасування" включає такі симптоми: знижений артеріальний тиск, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, труднощі годівлі, респіраторний дисстрес-синдром, судоми. Більшість симптомів спостерігалося під час пологів або перші кілька днів після пологів. Зважаючи на те, що дулоксетин проникає у грудне молоко (концентрація у плода становить з розрахунку мг/кг маси тіла приблизно 0,14 % від концентрації у матері), не рекомендується годування груддю під час терапії дулоксетином.Побічна діяЗ боку ЦНС: ≥10% - запаморочення (крім вертиго), порушення сну (сонливість або безсоння), головний біль (головний біль відзначався рідше, ніж на фоні прийому плацебо); від ≥1% до <10% - тремор, слабкість, летаргія, тривога, позіхання; ≤1% – збудження, дезорієнтація. З боку системи травлення: ≥10% - сухість у роті, нудота, запор; від ≥1% до <10% – діарея, блювання, зниження апетиту, зменшення маси тіла, порушення лабораторних тестів печінки, зміна смаку; ≤1% - гепатит, жовтяниця, підвищення активності ЛФ, АЛТ, АСТ та рівня білірубіну, відрижка, гастроентерит, стоматит. З боку кістково-м'язової системи: від ≥1% до <10% - м'язова напруженість та/або посмикування; ≤1% – бруксизм. З боку серцево-судинної системи: від ≥1% до <10% – серцебиття; ≤1% – ортостатична гіпотензія, синкопе (особливо на початку терапії), тахікардія, підвищення артеріального тиску, похолодання кінцівок. З боку статевої системи: від ≥1% до <10% – аноргазмія, зниження лібідо, затримка та порушення еякуляції, еректильна дисфункція. З боку сечовидільної системи: від ≥1% до <10% – утруднене сечовипускання; ≤1% – ніктурія. З боку обміну речовин: від ≥1% до <10% – зниження маси тіла, підвищене потовиділення, припливи, нічна пітливість; ≤1% – гіпонатріємія, спрага, підвищення маси тіла, дегідратація. З боку органів чуття: від ≥1% до <10% – нечіткість зору, зміна смаку; ≤1% – глаукома, глаукома, мідріаз, порушення зору. Алергічні реакції: ≤1% – анафілактичні реакції, озноб, ангіоневротичний набряк, висипання, синдром Стівенса-Джонсона, кропив'янка. Інші: ≤1% - озноб, погане самопочуття, жар і/або холод, фотосенсибілізація. При відміні препарату часто спостерігалися запаморочення, нудота, біль голови. У пацієнтів з больовою формою діабетичної невропатії може спостерігатися незначне збільшення глюкози у крові натще. У ході клінічних випробувань у пацієнтів з больовою формою діабетичної невропатії було виявлено такі дані про можливий вплив дулоксетину на концентрацію глюкози. При короткочасному прийомі (до 12 тижнів) можливе незначне збільшення глюкози в крові натще на фоні збереження стабільного рівня глікованого гемоглобіну. На тлі тривалої терапії (до 52 тижнів) було відзначено деяке збільшення рівня глікованого гемоглобіну, яке на 0.3% перевищувало збільшення відповідного показника у пацієнтів, які отримували інше лікування; спостерігалося також невелике збільшення концентрації глюкози натще та загального холестерину в крові. Постмаркетингові повідомлення З боку ендокринної системи: <0.01% – порушення секреції АДГ. З боку ЦНС: < 0.01% – екстрапірамідний синдром, серотоніновий синдром; 0.01%-0.1% - галюцинації. З боку сечовивідної системи: 0.01%-0.1% – затримка сечі.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори моноаміноксидази (ІМАО). Через ризик розвитку серотонінового синдрому дулоксетин не слід застосовувати у комбінації з ІМАО, і протягом щонайменше 14 днів після припинення лікування ІМАО. Грунтуючись на тривалості періоду напіввиведення дулоксетину, слід зробити перерву як мінімум на 5 днів після закінчення прийому дулоксетину перед прийомом ІМАО. Для селективних ІМАО оборотної дії, таких як мокломемід, ризик виникнення серотонінового синдрому нижче. Тим не менш, спільне застосування ІМАО оборотної дії та дулоксетину не рекомендується. Інгібітори ізоферменту СYР1А2. У зв'язку з тим, що ізофермент СYР1А2 бере участь у метаболізмі дулоксетину, одночасний прийом дулоксетину з потенційними інгібіторами ізоферменту СYР1А2, ймовірно, призведе до підвищення концентрації дулоксетину. Потужний інгібітор ізоферменту СYР1А2-флувоксамін (100 мг 1 раз на день) знижував середній плазмовий кліренс дулоксетину приблизно на 77%. Слід виявляти обережність при призначенні дулоксетину з інгібіторами ізоферменту СYР1А2 (наприклад, деякі хінолонові антибіотики) та слід використовувати менші дози дулоксетину. Препарати, що впливають на ЦНС. Слід виявляти обережність при застосуванні дулоксетину разом з іншими препаратами та засобами, що впливають на ЦНС, особливо з тими, що мають схожий механізм дії, включаючи алкоголь. Одночасне застосування з іншими препаратами, що мають серотонінергічну дію (наприклад, ІОЗСН, СІОЗС, триптани та трамадол), може призводити до розвитку серотонінового синдрому. Серотоніновий синдром. У поодиноких випадках при сумісному застосуванні СІОЗС (наприклад, пароксетин, флуоксетин) та серотонінергічних препаратів спостерігався серотоніновий синдром. Необхідно бути обережними при застосуванні дулоксетину разом з серотонінергічними антидепресантами, такими як СІОЗС, трициклічні антидепресанти (кломіпрамін або амітриптилін), звіробій продірявлений, венлофаксин або триптани, трамадол, фінідин і триптофан. Препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP1A2. Одночасне застосування дулоксетину (60 мг 2 рази на день) не мало значного впливу на фармакокінетику теофіліну, що метаболізується ізоферментом CYP1A2. Дулоксетин навряд чи впливає на метаболізм субстратів ізоферменту CYP1А2. Препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6. Дулоксетин є помірним інгібітором ізоферменту CYP2D6. При прийомі дулоксетину в дозі 60 мг 2 рази на день разом з одноразовим прийомом дезіпраміну, субстрату ізоферменту CYP2D6, AUC дезіпраміну підвищується у 3 рази. Одночасний прийом дулоксетину (40 мг 2 рази на день) підвищував рівноважну концентрацію толтеродину (2 мг 2 рази на день) на 71%, але не впливав на фармакокінетику 5-гідроксиметаболіту. Таким чином, слід виявляти обережність при використанні дулоксетину з препаратами, які в основному метаболізуються системою ізоферменту CYP2D6 та мають вузький терапевтичний індекс. Інгібітори ізоферменту CYP2D6. Оскільки ізофермент CYP2D6 бере участь у метаболізмі дулоксетину, одночасне застосування дулоксетину з потенційними інгібіторами ізоферменту CYP2D6 може призвести до підвищення концентрацій дулоксетину. Пароксетин (20 мг 1 раз на день) знижував середній кліренс дулоксетину приблизно на 37%. При застосуванні дулоксетину з інгібіторами ізоферменту CYP2D6 (наприклад, СІОЗС) слід бути обережним. Оральні контрацептиви та інші стероїдні препарати. Результати досліджень in vitro свідчать, що дулоксетин не індукує каталітичну активність ізоферменту CYP3A. Специфічні дослідження лікарських взаємодій in vivo не проводились. Антикоагулянти та антитромботичні препарати. У зв'язку з потенційним підвищеним ризиком кровотеч, пов'язаних з фармакодинамічною взаємодією, необхідно виявляти обережність при сумісному застосуванні дулоксетину та антикоагулянтів або антитромботичних препаратів. Крім того, при сумісному застосуванні дулоксетину та варфарину підвищувалося значення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Тим не менш, одночасне застосування дулоксетину та варфарину в стабільних умовах у здорових добровольців у рамках клінічного дослідження фармакології не виявило клінічно значущої зміни показника МНО від середнього або зміни фармакокінетики право- або лівообертаючого ізомеру варфарину. Антациди та антагоністи Н2-гістамінових рецепторів. Спільне застосування дулоксетину та алюміній- та магнійвмісних антацидів або дулоксетину та фамотидину не чинило значного впливу на ступінь абсорбції дулоксетину при застосуванні дози у 40 мг. Індуктори ізоферменту CYP1A2. Популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що порівняно з пацієнтами, що не палять, у пацієнтів, що палять, концентрація дулоксетину в плазмі майже на 50% нижче. Препарати, що високою мірою зв'язуються з білками крові. Дулоксетин значною мірою пов'язується з білками плазми (> 90%). Тому призначення дулоксетину пацієнту, який приймає інший препарат, що високо зв'язується з білками плазми, може призвести до підвищення концентрації вільних фракцій обох препаратів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Капсули слід ковтати повністю, не розжовуючи і не розчавлюючи. Не можна додавати препарат в їжу або змішувати його з рідинами, оскільки це може пошкодити кишковорозчинну оболонку пелет. Депресія. Початкова та рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг один раз на добу, незалежно від їди. У клінічних дослідженнях було проведено оцінку безпеки застосування доз від 60 мг до максимальної дози 120 мг на добу. Тим не менш, жодних клінічних підтверджень того, що у пацієнтів, які не відповідають на початкову рекомендовану дозу, відзначалося будь-які поліпшення при збільшенні дози, отримано не було. Відповідь на терапію зазвичай відзначається через 2-4 тижні від початку лікування. Щоб уникнути рецидиву після досягнення відповіді на антидепресантну терапію, рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців. У пацієнтів, які позитивно відповідають на терапію дулоксетином, з випадками депресії, що повторюються, в анамнезі можливе подальше довгострокове проведення терапії в дозі від 60 до 120 мг/добу. Генералізований тривожний розлад. Початкова доза, що рекомендується, у пацієнтів з генералізованим тривожним розладом становить 30 мг на добу, незалежно від прийому їжі. У пацієнтів з недостатньою відповіддю на терапію можливе збільшення дози до 60 мг, звичайної підтримуючої дози у більшості пацієнтів. У пацієнтів із супутньою депресією початкова та підтримуюча доза становить 60 мг на добу (див. також рекомендації вище). При проведенні клінічних досліджень було показано ефективність доз до 120 мг/добу, крім того, проводилася оцінка таких дозувань з точки зору безпеки. Тому у пацієнтів із недостатньою відповіддю на дозу 60 мг може бути доцільним збільшення дози до 90 мг або 120 мг. Збільшення дози має проводитися на підставі клінічної відповіді та переносимості. Щоб уникнути рецидиву після досягнення відповіді на терапію, рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців. Больова форма периферичної діабетичної нейропатії. Початкова та рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг один раз на день, незалежно від їди. Під час клінічних досліджень також проводили оцінку безпеки застосування доз від 60 мг до максимальної дози 120 мг на добу, поділених на рівні дози. Концентрація дулоксетину у плазмі характеризується значною індивідуальною варіабельністю. Тому у деяких пацієнтів з недостатньою відповіддю на дозу 60 мг на добу можуть спостерігатися поліпшення при застосуванні вищої дози. Оцінку відповіді терапію слід проводити після 2 місяців. У пацієнтів з недостатньою початковою відповіддю покращення відповіді після закінчення даного періоду часу малоймовірне. Слід регулярно проводити оцінку терапевтичного ефекту (не рідше ніж один раз на три місяці). Хронічний больовий синдром скелетно-м'язової системи (у тому числі обумовлений фіброміалгією, хронічний больовий синдром у нижніх відділах спини та при остеоартрозі колінного суглоба). Початкове лікування: рекомендована доза препарату Симбалта становить 60 мг один раз на добу. Терапію можна розпочинати з дози 30 мг протягом одного тижня, щоб дозволити пацієнтам адаптуватися до препарату перед підвищенням дози до 60 мг один раз на добу. Докази того, що більш високі дози надають додаткову перевагу, відсутні навіть у пацієнтів, які не відповідають на терапію препаратом у дозі 60 мг. Вищі дози пов'язані з великою частотою виникнення небажаних реакцій. Продовження лікування:ефективність препарату Симбалта в лікуванні фіброміалгії була продемонстрована в плацебо контрольованих дослідженнях тривалістю до 3 місяців. Ефективність препарату Симбалта® не була встановлена ​​у триваліших дослідженнях, проте рішення про продовження лікування має бути засноване на індивідуальній відповіді пацієнта. У пацієнтів з нирковою недостатністю: при кліренсі креатиніну 30-80 мл/хв корекція дози не потрібна, при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв застосування препарату протипоказано. У пацієнтів з порушенням функції печінки: препарат не можна призначати пацієнтам із захворюваннями печінки, що призвели до печінкової недостатності. Вік: літнім пацієнтам для лікування тривожного розладу генералізованого рекомендується початкова доза 30 мг протягом двох тижнів перед початком застосування дулоксетину в цільовій дозі 60 мг. Надалі можливе застосування препарату в дозі понад 60 мг на день для досягнення позитивного результату. Систематична оцінка прийому препарату у дозі понад 120 мг не проводилась. При застосуванні дулоксетину за іншими показаннями коригування дози в залежності від віку не потрібне. Рекомендується застосовувати препарат у пацієнтів ≥ 18 років. Дулоксетин не рекомендується призначати дітям до 18 років, у зв'язку з недостатністю даних щодо його безпеки та ефективності застосування цією віковою категорією пацієнтів. Різкого скасування терапії: слід уникати. При припиненні лікування дулоксетином дозу слід поступово зменшувати протягом одного-двох тижнів, щоб знизити ризик розвитку синдрому "скасування". Якщо після зниження дози або після припинення лікування виникають виражені симптоми синдрому "скасування", то може бути розглянуто продовження прийому раніше призначеної дози. Згодом лікар може продовжити зниження дози, але ще поступово.ПередозуванняВідомо про випадки передозування у клінічних дослідженнях з одномоментним прийомом до 3000 мг дулоксетину як одного, так і в поєднанні з іншими препаратами. При цьому один із таких випадків завершився летальним кінцем. Однак спонтанні (постмаркетингові) повідомлення містили опис летальних гострих передозувань, як правило, з комбінованим прийомом декількох препаратів, у яких доза дулоксетину становила не більше 1000 мг. Передозування дулоксетину (ізольоване або комбіноване) може супроводжуватися такими симптомами: сонливість, кома, клонічні судоми, серотоніновий синдром, блювання та тахікардія. У доклінічних дослідженнях (у тварин) основні ознаки інтоксикації, пов'язаної з передозуванням, належали до порушень з боку центральної нервової та травної систем та включали такі прояви, як тремор,клонічні судоми, атаксію, блювання та зниження апетиту. Лікування при передозуванні. Специфічний антидот не відомий, однак, у разі розвитку серотонінового синдрому можливе корекційне лікування ципрогептадином та застосування методів нормалізації температури тіла. Слід забезпечити достатній приплив свіжого повітря. Рекомендується проводити моніторинг серцевої діяльності та стежити за основними показниками життєдіяльності, поряд з проведенням симптоматичного та підтримуючого лікування. Промивання шлунка може бути показано в тому випадку, якщо пройшло мало часу з моменту прийому препарату всередину або в рамках симптоматичного лікування. З метою обмеження всмоктування може бути застосоване активоване вугілля. Дулоксетин характеризується великим обсягом розподілу, у зв'язку з чим ефективність форсованого діурезу, гемоперфузії, обмінної перфузії є сумнівною.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагострення маніакального/гіпоманіакального стану. Як і при застосуванні аналогічних препаратів, що впливають на ЦНС, дулоксетин слід обережно застосовувати у пацієнтів з маніакальними епізодами в анамнезі. Епілептичні напади. Як і при застосуванні аналогічних препаратів, що впливають на ЦНС, дулоксетин слід обережно застосовувати у пацієнтів з епілептичними нападами в анамнезі. Мідріаз. Спостерігалися випадки мідріазу при прийомі дулоксетину, тому слід виявляти обережність при призначенні дулоксетину пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або у осіб з ризиком розвитку гострої глаукоми. Підвищення артеріального тиску. У поодиноких випадках спостерігався підйом артеріального тиску під час лікування дулоксетином. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або іншими серцево-судинними захворюваннями рекомендовано проводити вимірювання артеріального тиску. Порушення функції печінки чи нирок. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК Суїдальна поведінка. Небезпека вчинення суїциду існує у всіх пацієнтів з депресією та деякими іншими психічними розладами. Ця небезпека може зберігатися аж до ремісії. Внаслідок цього пацієнти, у яких небезпека самогубства найбільш висока, повинні в процесі фармакотерапії перебувати під ретельним медичним наглядом. Також як прийом інших препаратів, що мають схожий з дулоксетином механізм фармакологічної дії (СІОЗС, ІОЗСН), прийом дулоксетину в процесі лікування, або при його припиненні в ряді випадків був пов'язаний з розвитком суїцидальних думок та суїцидальної поведінки. Застосування дулоксетину у пацієнтів віком до 18 років не досліджувалося, і цей препарат не призначений для використання у таких пацієнтів.Причинно-наслідковий зв'язок між прийомом дулоксетину та виникненням суїцидальних явищ у пацієнтів цієї вікової групи не встановлено. У той же час деякі аналітичні огляди результатів низки досліджень із застосуванням антидепресантів для лікування психічних розладів вказують на підвищений ризик розвитку суїцидальних думок та/або суїцидальної поведінки у дітей, підлітків та дорослих віком до 25 років порівняно з плацебо. Лікарям слід переконати пацієнтів у будь-який час повідомляти про всі думки, що їх турбують, і почуття.підлітків та дорослих віком до 25 років у порівнянні з плацебо. Лікарям слід переконати пацієнтів у будь-який час повідомляти про всі думки, що їх турбують, і почуття.підлітків та дорослих віком до 25 років у порівнянні з плацебо. Лікарям слід переконати пацієнтів у будь-який час повідомляти про всі думки, що їх турбують, і почуття. Підвищений ризик кровотечі. СІОЗС та ІОЗСН, у тому числі дулоксетин, можуть збільшити ризик розвитку кровотеч, у тому числі шлунково-кишкових (див. розділ "Побічні дії"). Тому дулоксетин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають антикоагулянти та/або лікарські препарати, що впливають на функції тромбоцитів (наприклад, НПЗЗ, аспірин) та пацієнтам зі схильністю до кровотеч в анамнезі. Гіпонатріємія. Дуже рідко повідомлялося про випадки гіпонатріємії (у деяких випадках вміст натрію сироватки був нижчим, ніж 110 ммоль/л). Більшість із цих випадків відбувалася у пацієнтів похилого віку, особливо у поєднанні із зміненим балансом рідини в недавньому анамнезі або за наявності умов, що спричиняють зміну балансу рідини. Гіпонатріємія може виявлятися у вигляді неспецифічних симптомів (таких як запаморочення, слабкість, нудота, блювання, сплутаність свідомості, сонливість, млявість). Ознаки та симптоми, що виявлялися у більш важких випадках, включали непритомність, падіння та судоми. Інгібітори моноаміноксидази (ІМАО). У пацієнтів, які приймають інгібітор зворотного захоплення серотоніну в комбінації з ІМАО, відзначалися випадки серйозних реакцій, іноді з летальним результатом, серед яких зустрічалися гіпертермія, ригідність, міоклонус, периферичні порушення з можливими різкими коливаннями показників життєво важливих функцій та зміни псих з переходом у делірій та кому. Ці реакції також спостерігалися у пацієнтів, яким незадовго до призначення ІМАО було відмінено інгібітор зворотного захоплення серотоніну. У деяких випадках пацієнти мали симптоми, характерні для злоякісного нейролептичного синдрому. Ефекти комбінованого застосування дулоксетину та ІМАО не оцінювалися ні у людей, ні у тварин. Тому, враховуючи той факт,що дулоксетин є інгібітором зворотного захоплення і серотоніну, і норадреналіну, не рекомендується приймати дулоксетин у комбінації з ІМАО або протягом щонайменше 14 днів після припинення лікування ІМАО. Грунтуючись на тривалості періоду напіввиведення дулоксетину, слід зробити перерву як мінімум на 5 днів після закінчення прийому дулоксетину перед прийомом ІМАО. Підвищення активності печінкових ферментів. У деяких пацієнтів, які приймали дулоксетин у клінічних дослідженнях, спостерігалось підвищення активності ферментів печінки. Відхилення, що спостерігалися, носили, як правило, минущий характер і зникали мимовільно, або після відміни дулоксетину. Серйозне підвищення активності ферментів печінки (у 10 разів і більше перевищує верхню межу норми), і навіть ураження печінки холестатичного чи змішаного генезу відзначалися рідко, й у деяких випадках пов'язані з надмірним вживанням алкоголю, або попереднім захворюванням печінки. Рекомендовано з обережністю застосовувати дулоксетин у пацієнтів, які вживають алкоголь у значних кількостях, а також із наявним захворюванням печінки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На фоні прийому дулоксетину може спостерігатися седація, сонливість та інші побічні ефекти. У зв'язку з цим пацієнтам, які приймають дулоксетин, слід виявляти обережність при керуванні небезпечними механічними засобами, зокрема автомобілем.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: дулоксетину гідрохлорид, еквівалентний дулоксетину основи - 30/60 мг; вміст капсули: гіпромелоза - 11,2/22,3 мг; сахароза – 18,1/36,2 мг; цукор гранульований – 40,6/80,9 мг; тальк - 23,6/47,1 мг, гіпромелози ацетату сукцинат - 22,4/44,6 мг; триетилцитрат - 4,5/8,9 мг; барвник білий (титану діоксид, гіпромелоза) - 14,9/29,6 мг; оболонка капсули: індигокармін 0,11625/0,18006 мг; титану діоксид - 1,77255/0,69848 мг; натрію лаурилсульфат - 0,06875/0,10763 мг; желатин - qs до 50/76 мг; барвник заліза оксид жовтий -/0,13449 мг; наддрук (для капс. 30 мг) зелене чорнило TekPrint™ SB-4028 — слідова кількість; (для капс. 60 мг) біле чорнило TekPrint™ SB-0007P – слідові кількості. Капсули кишковорозчинні 30 мг або 60 мг. По 14 капс. у блістері. По 1, 2 чи 6 бл. у пачці картонної.Опис лікарської формиНепрозорі, тверді желатинові капсули (№1), що складаються з кришечки синього кольору з нанесеним білим чорнилом ідентифікаційним кодом "9542" і корпусу зеленого кольору з нанесеним білим чорнилом дозуванням "60 mg". Вміст капсул є пелетами від білого до сірувато-білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування. Дулоксетин добре всмоктується при прийомі внутрішньо. Всмоктування починається через 2 години після прийому препарату. Максимальна концентрація препарату досягається через 6 годин після прийому. Їда не впливає на максимальну концентрацію препарату, але збільшує час досягнення максимальної концентрації з 6 до 10 годин, що побічно зменшує ступінь всмоктування (приблизно на 11%). Розподіл. Здається обсяг розподілу становить близько 1640 л. Дулоксетин добре зв'язується з білками плазми (> 90%), в основному з альбуміном і αl-кислим глобуліном, але порушення печінки або нирок не впливають на ступінь зв'язування з білками плазми. Метаболізм. Дулоксетин активно метаболізується та його метаболіти в основному виводяться із сечею. Як ізофермент CYP2D6, так і ізофермент СYP1А2 каталізують утворення двох основних метаболітів (4-гідроксидулоксетину глюкуронід, 5-гідрокси,6-метоксидулоксетину сульфат). Циркулюючі метаболіти не мають фармакологічної активності. Виведення. Тривалість періоду напіввиведення дулоксетину становить 12 годин. Середній кліренс дулоксетину становить 101 л/год. Окремі групи пацієнтів. Стать: незважаючи на те, що були виявлені відмінності фармакокінетики між чоловіками та жінками (середній кліренс дулоксетину нижче у жінок), ці відмінності не такі великі, щоб виникла потреба в корекції дози залежно від статі. Вік: незважаючи на те, що були виявлені відмінності фармакокінетики між пацієнтами середнього та літнього віку (AUC - площа під кривою "концентрація-час" вища і тривалість періоду напіввиведення препарату більша у літніх), цих відмінностей недостатньо для зміни дози залежно тільки від віку пацієнтів. Порушення функції нирок: у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (термінальна стадія ХНН – хронічної ниркової недостатності), що перебувають на гемодіалізі, значення Сmах (максимальна концентрація) та середньої експозиції (AUC) дулоксетину збільшувалися у 2 рази. У зв'язку з цим слід розглянути доцільність зменшення дози у пацієнтів з клінічно вираженим порушенням функції нирок. Порушення функції печінки: у пацієнтів із клінічними ознаками печінкової недостатності може спостерігатися уповільнення метаболізму та виведення дулоксетину. Після одноразового прийому 20 мг дулоксетину у 6 пацієнтів з цирозом печінки з помірним порушенням функції печінки (Клас В за шкалою Чайлд-П'ю) тривалість періоду напіввиведення дулоксетину була приблизно на 15 % вищою, ніж у здорових людей відповідної статі та віку з п'ятикратним збільшенням. . Незважаючи на те, що Смах у пацієнтів з цирозом був такий же, як і у здорових людей, період напіввиведення був приблизно в 3 рази довший.ФармакодинамікаДулоксетин є антидепресантом, інгібітором зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну, і слабко пригнічує захоплення дофаміну, не маючи значної спорідненості до гістамінергічних, дофамінергічних, холінергічних та адренергічних рецепторів. Механізм дії дулоксетину при лікуванні депресії полягає у придушенні зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, внаслідок чого підвищується серотонінергічна та норадренергічна нейротрансмісія у ЦНС. Дулоксетин має центральний механізм придушення больового синдрому, що в першу чергу проявляється підвищенням порога больової чутливості при больовому синдромі нейропатичної етіології.Показання до застосуванняДепресія; больова форма периферичної діабетичної нейропатії; генералізоване тривожне розлад; хронічний больовий синдром скелетно-м'язової системи (у тому числі обумовлений фіброміалгією, хронічний больовий синдром у нижніх відділах спини та при остеоартрозі колінного суглоба).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату; Одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО); Некомпенсована закритокутова глаукома; Дитячий вік віком до 18 років; Дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; Захворювання печінки, що супроводжуються печінковою недостатністю; Одночасний прийом потужних інгібіторів ізоферменту CYP1A2 (флувоксаміну, ципрофлоксацину, еноксацину); Тяжка ХНН (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); Неконтрольована артеріальна гіпертензія. З обережністю: Манія та біполярний розлад (в т.ч. в анамнезі), судоми (в т.ч. в анамнезі), внутрішньоочна гіпертензія або ризик розвитку гострого нападу закритокутової глаукоми, суїцидальні думки та спроби в анамнезі, підвищений ризик гіпонатріємії (літні пацієнти; печінки, дегідратація, прийом діуретиків), порушення функції печінки та ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв).Вагітність та лактаціяЧерез недостатній досвід застосування дулоксетину під час вагітності препарат слід призначати під час вагітності тільки в тому випадку, якщо потенційна користь для пацієнтки значно перевищує потенційний ризик для плода. Пацієнти повинні бути попереджені, що у разі настання або планування вагітності в період лікування дулоксетином, їм необхідно повідомити про це свого лікаря. Епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може збільшувати ризик легеневої гіпертензії новонароджених. Незважаючи на відсутність досліджень з вивчення взаємозв'язку персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених та застосування СІЗЗС, потенційний ризик не може бути виключений з огляду на механізм дії дулоксетину (інгібування зворотного захоплення серотоніну). Як і при призначенні інших серотонінергічних препаратів, синдром "скасування" може спостерігатися у новонароджених у разі застосування дулоксетину матір'ю на пізньому терміні вагітності. Синдром "скасування" включає такі симптоми: знижений артеріальний тиск, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, труднощі годівлі, респіраторний дисстрес-синдром, судоми. Більшість симптомів спостерігалося під час пологів або перші кілька днів після пологів. Зважаючи на те, що дулоксетин проникає у грудне молоко (концентрація у плода становить з розрахунку мг/кг маси тіла приблизно 0,14 % від концентрації у матері), не рекомендується годування груддю під час терапії дулоксетином.Побічна діяЗ боку ЦНС: ≥10% - запаморочення (крім вертиго), порушення сну (сонливість або безсоння), головний біль (головний біль відзначався рідше, ніж на фоні прийому плацебо); від ≥1% до <10% - тремор, слабкість, летаргія, тривога, позіхання; ≤1% – збудження, дезорієнтація. З боку системи травлення: ≥10% - сухість у роті, нудота, запор; від ≥1% до <10% – діарея, блювання, зниження апетиту, зменшення маси тіла, порушення лабораторних тестів печінки, зміна смаку; ≤1% - гепатит, жовтяниця, підвищення активності ЛФ, АЛТ, АСТ та рівня білірубіну, відрижка, гастроентерит, стоматит. З боку кістково-м'язової системи: від ≥1% до <10% - м'язова напруженість та/або посмикування; ≤1% – бруксизм. З боку серцево-судинної системи: від ≥1% до <10% – серцебиття; ≤1% – ортостатична гіпотензія, синкопе (особливо на початку терапії), тахікардія, підвищення артеріального тиску, похолодання кінцівок. З боку статевої системи: від ≥1% до <10% – аноргазмія, зниження лібідо, затримка та порушення еякуляції, еректильна дисфункція. З боку сечовидільної системи: від ≥1% до <10% – утруднене сечовипускання; ≤1% – ніктурія. З боку обміну речовин: від ≥1% до <10% – зниження маси тіла, підвищене потовиділення, припливи, нічна пітливість; ≤1% – гіпонатріємія, спрага, підвищення маси тіла, дегідратація. З боку органів чуття: від ≥1% до <10% – нечіткість зору, зміна смаку; ≤1% – глаукома, глаукома, мідріаз, порушення зору. Алергічні реакції: ≤1% – анафілактичні реакції, озноб, ангіоневротичний набряк, висипання, синдром Стівенса-Джонсона, кропив'янка. Інші: ≤1% - озноб, погане самопочуття, жар і/або холод, фотосенсибілізація. При відміні препарату часто спостерігалися запаморочення, нудота, біль голови. У пацієнтів з больовою формою діабетичної невропатії може спостерігатися незначне збільшення глюкози у крові натще. У ході клінічних випробувань у пацієнтів з больовою формою діабетичної невропатії було виявлено такі дані про можливий вплив дулоксетину на концентрацію глюкози. При короткочасному прийомі (до 12 тижнів) можливе незначне збільшення глюкози в крові натще на фоні збереження стабільного рівня глікованого гемоглобіну. На тлі тривалої терапії (до 52 тижнів) було відзначено деяке збільшення рівня глікованого гемоглобіну, яке на 0.3% перевищувало збільшення відповідного показника у пацієнтів, які отримували інше лікування; спостерігалося також невелике збільшення концентрації глюкози натще та загального холестерину в крові. Постмаркетингові повідомлення З боку ендокринної системи: <0.01% – порушення секреції АДГ. З боку ЦНС: < 0.01% – екстрапірамідний синдром, серотоніновий синдром; 0.01%-0.1% - галюцинації. З боку сечовивідної системи: 0.01%-0.1% – затримка сечі.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори моноаміноксидази (ІМАО). Через ризик розвитку серотонінового синдрому дулоксетин не слід застосовувати у комбінації з ІМАО, і протягом щонайменше 14 днів після припинення лікування ІМАО. Грунтуючись на тривалості періоду напіввиведення дулоксетину, слід зробити перерву як мінімум на 5 днів після закінчення прийому дулоксетину перед прийомом ІМАО. Для селективних ІМАО оборотної дії, таких як мокломемід, ризик виникнення серотонінового синдрому нижче. Тим не менш, спільне застосування ІМАО оборотної дії та дулоксетину не рекомендується. Інгібітори ізоферменту СYР1А2. У зв'язку з тим, що ізофермент СYР1А2 бере участь у метаболізмі дулоксетину, одночасний прийом дулоксетину з потенційними інгібіторами ізоферменту СYР1А2, ймовірно, призведе до підвищення концентрації дулоксетину. Потужний інгібітор ізоферменту СYР1А2-флувоксамін (100 мг 1 раз на день) знижував середній плазмовий кліренс дулоксетину приблизно на 77%. Слід бути обережними при призначенні дулоксетину з інгібіторами ізоферменту СYР1А2 (наприклад, деякі хінолонові антибіотики) і слід використовувати менші дози дулоксетину. Препарати, що впливають на ЦНС. Слід виявляти обережність при застосуванні дулоксетину разом з іншими препаратами та засобами, що впливають на ЦНС, особливо з тими, що мають схожий механізм дії, включаючи алкоголь. Одночасне застосування з іншими препаратами, що мають серотонінергічну дію (наприклад, ІОЗСН, СІОЗС, триптани та трамадол), може призводити до розвитку серотонінового синдрому. Серотоніновий синдром. У поодиноких випадках при сумісному застосуванні СІОЗС (наприклад, пароксетин, флуоксетин) та серотонінергічних препаратів спостерігався серотоніновий синдром. Необхідно бути обережними при застосуванні дулоксетину разом з серотонінергічними антидепресантами, такими як СІОЗС, трициклічні антидепресанти (кломіпрамін або амітриптилін), звіробій продірявлений, венлофаксин або триптани, трамадол, фінідин і триптофан. Препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP1A2. Одночасне застосування дулоксетину (60 мг 2 рази на день) не мало значного впливу на фармакокінетику теофіліну, що метаболізується ізоферментом CYP1A2. Дулоксетин навряд чи впливає на метаболізм субстратів ізоферменту CYP1А2. Препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6. Дулоксетин є помірним інгібітором ізоферменту CYP2D6. При прийомі дулоксетину в дозі 60 мг 2 рази на день разом з одноразовим прийомом дезіпраміну, субстрату ізоферменту CYP2D6, AUC дезіпраміну підвищується у 3 рази. Одночасний прийом дулоксетину (40 мг 2 рази на день) підвищував рівноважну концентрацію толтеродину (2 мг 2 рази на день) на 71%, але не впливав на фармакокінетику 5-гідроксиметаболіту. Таким чином, слід виявляти обережність при використанні дулоксетину з препаратами, які в основному метаболізуються системою ізоферменту CYP2D6 та мають вузький терапевтичний індекс. Інгібітори ізоферменту CYP2D6. Оскільки ізофермент CYP2D6 бере участь у метаболізмі дулоксетину, одночасне застосування дулоксетину з потенційними інгібіторами ізоферменту CYP2D6 може призвести до підвищення концентрацій дулоксетину. Пароксетин (20 мг 1 раз на день) знижував середній кліренс дулоксетину приблизно на 37%. При застосуванні дулоксетину з інгібіторами ізоферменту CYP2D6 (наприклад, СІОЗС) слід бути обережним. Оральні контрацептиви та інші стероїдні препарати. Результати досліджень in vitro свідчать, що дулоксетин не індукує каталітичну активність ізоферменту CYP3A. Специфічні дослідження лікарських взаємодій in vivo не проводились. Антикоагулянти та антитромботичні препарати. У зв'язку з потенційним підвищеним ризиком кровотеч, пов'язаних з фармакодинамічною взаємодією, необхідно виявляти обережність при сумісному застосуванні дулоксетину та антикоагулянтів або антитромботичних препаратів. Крім того, при сумісному застосуванні дулоксетину та варфарину підвищувалося значення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Тим не менш, одночасне застосування дулоксетину та варфарину в стабільних умовах у здорових добровольців у рамках клінічного дослідження фармакології не виявило клінічно значущої зміни показника МНО від середнього або зміни фармакокінетики право- або лівообертаючого ізомеру варфарину. Антациди та антагоністи Н2-гістамінових рецепторів. Спільне застосування дулоксетину та алюміній- та магнійвмісних антацидів або дулоксетину та фамотидину не чинило значного впливу на ступінь абсорбції дулоксетину при застосуванні дози у 40 мг. Індуктори ізоферменту CYP1A2. Популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що порівняно з пацієнтами, що не палять, у пацієнтів, що палять, концентрація дулоксетину в плазмі майже на 50% нижче. Препарати, що високою мірою зв'язуються з білками крові. Дулоксетин значною мірою пов'язується з білками плазми (> 90%). Тому призначення дулоксетину пацієнту, який приймає інший препарат, що високо зв'язується з білками плазми, може призвести до підвищення концентрації вільних фракцій обох препаратів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Капсули слід ковтати повністю, не розжовуючи і не розчавлюючи. Не можна додавати препарат в їжу або змішувати його з рідинами, оскільки це може пошкодити кишковорозчинну оболонку пелет. Депресія. Початкова та рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг один раз на добу, незалежно від їди. У клінічних дослідженнях було проведено оцінку безпеки застосування доз від 60 мг до максимальної дози 120 мг на добу. Тим не менш, жодних клінічних підтверджень того, що у пацієнтів, які не відповідають на початкову рекомендовану дозу, відзначалося будь-які поліпшення при збільшенні дози, отримано не було. Відповідь на терапію зазвичай відзначається через 2-4 тижні від початку лікування. Щоб уникнути рецидиву після досягнення відповіді на антидепресантну терапію, рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців. У пацієнтів, які позитивно відповідають на терапію дулоксетином, з випадками депресії, що повторюються, в анамнезі можливе подальше довгострокове проведення терапії в дозі від 60 до 120 мг/добу. Генералізований тривожний розлад. Початкова доза, що рекомендується, у пацієнтів з генералізованим тривожним розладом становить 30 мг на добу, незалежно від прийому їжі. У пацієнтів з недостатньою відповіддю на терапію можливе збільшення дози до 60 мг, звичайної підтримуючої дози у більшості пацієнтів. У пацієнтів із супутньою депресією початкова та підтримуюча доза становить 60 мг на добу (див. також рекомендації вище). При проведенні клінічних досліджень було показано ефективність доз до 120 мг/добу, крім того, проводилася оцінка таких дозувань з точки зору безпеки. Тому у пацієнтів із недостатньою відповіддю на дозу 60 мг може бути доцільним збільшення дози до 90 мг або 120 мг. Збільшення дози має проводитися на підставі клінічної відповіді та переносимості. Щоб уникнути рецидиву після досягнення відповіді на терапію, рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців. Больова форма периферичної діабетичної нейропатії. Початкова та рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг один раз на день, незалежно від їди. Під час клінічних досліджень також проводили оцінку безпеки застосування доз від 60 мг до максимальної дози 120 мг на добу, поділених на рівні дози. Концентрація дулоксетину у плазмі характеризується значною індивідуальною варіабельністю. Тому у деяких пацієнтів з недостатньою відповіддю на дозу 60 мг на добу можуть спостерігатися поліпшення при застосуванні вищої дози. Оцінку відповіді терапію слід проводити після 2 місяців. У пацієнтів з недостатньою початковою відповіддю покращення відповіді після закінчення даного періоду часу малоймовірне. Слід регулярно проводити оцінку терапевтичного ефекту (не рідше ніж один раз на три місяці). Хронічний больовий синдром скелетно-м'язової системи (у тому числі обумовлений фіброміалгією, хронічний больовий синдром у нижніх відділах спини та при остеоартрозі колінного суглоба). Початкове лікування: рекомендована доза препарату Симбалта становить 60 мг один раз на добу. Терапію можна розпочинати з дози 30 мг протягом одного тижня, щоб дозволити пацієнтам адаптуватися до препарату перед підвищенням дози до 60 мг один раз на добу. Докази того, що більш високі дози надають додаткову перевагу, відсутні навіть у пацієнтів, які не відповідають на терапію препаратом у дозі 60 мг. Вищі дози пов'язані з великою частотою виникнення небажаних реакцій. Продовження лікування:ефективність препарату Симбалта в лікуванні фіброміалгії була продемонстрована в плацебо контрольованих дослідженнях тривалістю до 3 місяців. Ефективність препарату Симбалта® не була встановлена ​​у триваліших дослідженнях, проте рішення про продовження лікування має бути засноване на індивідуальній відповіді пацієнта. У пацієнтів з нирковою недостатністю: при кліренсі креатиніну 30-80 мл/хв корекція дози не потрібна, при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв застосування препарату протипоказано. У пацієнтів з порушенням функції печінки: препарат не можна призначати пацієнтам із захворюваннями печінки, що призвели до печінкової недостатності. Вік: літнім пацієнтам для лікування тривожного розладу генералізованого рекомендується початкова доза 30 мг протягом двох тижнів перед початком застосування дулоксетину в цільовій дозі 60 мг. Надалі можливе застосування препарату в дозі понад 60 мг на день для досягнення позитивного результату. Систематична оцінка прийому препарату у дозі понад 120 мг не проводилась. При застосуванні дулоксетину за іншими показаннями коригування дози в залежності від віку не потрібне. Рекомендується застосовувати препарат у пацієнтів ≥ 18 років. Дулоксетин не рекомендується призначати дітям до 18 років, у зв'язку з недостатністю даних щодо його безпеки та ефективності застосування цією віковою категорією пацієнтів. Різкого скасування терапії: слід уникати. При припиненні лікування дулоксетином дозу слід поступово зменшувати протягом одного-двох тижнів, щоб знизити ризик розвитку синдрому "скасування". Якщо після зниження дози або після припинення лікування виникають виражені симптоми синдрому "скасування", то може бути розглянуто продовження прийому раніше призначеної дози. Згодом лікар може продовжити зниження дози, але ще поступово.ПередозуванняВідомо про випадки передозування у клінічних дослідженнях з одномоментним прийомом до 3000 мг дулоксетину як одного, так і в поєднанні з іншими препаратами. При цьому один із таких випадків завершився летальним кінцем. Однак спонтанні (постмаркетингові) повідомлення містили опис летальних гострих передозувань, як правило, з комбінованим прийомом декількох препаратів, у яких доза дулоксетину становила не більше 1000 мг. Передозування дулоксетину (ізольоване або комбіноване) може супроводжуватися такими симптомами: сонливість, кома, клонічні судоми, серотоніновий синдром, блювання та тахікардія. У доклінічних дослідженнях (у тварин) основні ознаки інтоксикації, пов'язаної з передозуванням, належали до порушень з боку центральної нервової та травної систем та включали такі прояви, як тремор,клонічні судоми, атаксію, блювання та зниження апетиту. Лікування при передозуванні. Специфічний антидот не відомий, однак, у разі розвитку серотонінового синдрому можливе корекційне лікування ципрогептадином та застосування методів нормалізації температури тіла. Слід забезпечити достатній приплив свіжого повітря. Рекомендується проводити моніторинг серцевої діяльності та стежити за основними показниками життєдіяльності, поряд з проведенням симптоматичного та підтримуючого лікування. Промивання шлунка може бути показано в тому випадку, якщо пройшло мало часу з моменту прийому препарату всередину або в рамках симптоматичного лікування. З метою обмеження всмоктування може бути застосоване активоване вугілля. Дулоксетин характеризується великим обсягом розподілу, у зв'язку з чим ефективність форсованого діурезу, гемоперфузії, обмінної перфузії є сумнівною.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагострення маніакального/гіпоманіакального стану. Як і при застосуванні аналогічних препаратів, що впливають на ЦНС, дулоксетин слід обережно застосовувати у пацієнтів з маніакальними епізодами в анамнезі. Епілептичні напади. Як і при застосуванні аналогічних препаратів, що впливають на ЦНС, дулоксетин слід обережно застосовувати у пацієнтів з епілептичними нападами в анамнезі. Мідріаз. Спостерігалися випадки мідріазу при прийомі дулоксетину, тому слід виявляти обережність при призначенні дулоксетину пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або у осіб з ризиком розвитку гострої глаукоми. Підвищення артеріального тиску. У поодиноких випадках спостерігався підйом артеріального тиску під час лікування дулоксетином. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або іншими серцево-судинними захворюваннями рекомендовано проводити вимірювання артеріального тиску. Порушення функції печінки чи нирок. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК Суїдальна поведінка. Небезпека вчинення суїциду існує у всіх пацієнтів з депресією та деякими іншими психічними розладами. Ця небезпека може зберігатися аж до ремісії. Внаслідок цього пацієнти, у яких небезпека самогубства найбільш висока, повинні в процесі фармакотерапії перебувати під ретельним медичним наглядом. Також як прийом інших препаратів, що мають схожий з дулоксетином механізм фармакологічної дії (СІОЗС, ІОЗСН), прийом дулоксетину в процесі лікування, або при його припиненні в ряді випадків був пов'язаний з розвитком суїцидальних думок та суїцидальної поведінки. Застосування дулоксетину у пацієнтів віком до 18 років не досліджувалося, і цей препарат не призначений для використання у таких пацієнтів.Причинно-наслідковий зв'язок між прийомом дулоксетину та виникненням суїцидальних явищ у пацієнтів цієї вікової групи не встановлено. У той же час деякі аналітичні огляди результатів низки досліджень із застосуванням антидепресантів для лікування психічних розладів вказують на підвищений ризик розвитку суїцидальних думок та/або суїцидальної поведінки у дітей, підлітків та дорослих віком до 25 років порівняно з плацебо. Лікарям слід переконати пацієнтів у будь-який час повідомляти про всі думки, що їх турбують, і почуття.підлітків та дорослих віком до 25 років у порівнянні з плацебо. Лікарям слід переконати пацієнтів у будь-який час повідомляти про всі думки, що їх турбують, і почуття.підлітків та дорослих віком до 25 років у порівнянні з плацебо. Лікарям слід переконати пацієнтів у будь-який час повідомляти про всі думки, що їх турбують, і почуття. Підвищений ризик кровотечі. СІОЗС та ІОЗСН, у тому числі дулоксетин, можуть збільшити ризик розвитку кровотеч, у тому числі шлунково-кишкових (див. розділ "Побічні дії"). Тому дулоксетин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають антикоагулянти та/або лікарські препарати, що впливають на функції тромбоцитів (наприклад, НПЗЗ, аспірин) та пацієнтам зі схильністю до кровотеч в анамнезі. Гіпонатріємія. Дуже рідко повідомлялося про випадки гіпонатріємії (у деяких випадках вміст натрію сироватки був нижчим, ніж 110 ммоль/л). Більшість із цих випадків відбувалася у пацієнтів похилого віку, особливо у поєднанні із зміненим балансом рідини в недавньому анамнезі або за наявності умов, що спричиняють зміну балансу рідини. Гіпонатріємія може виявлятися у вигляді неспецифічних симптомів (таких як запаморочення, слабкість, нудота, блювання, сплутаність свідомості, сонливість, млявість). Ознаки та симптоми, що виявлялися у більш важких випадках, включали непритомність, падіння та судоми. Інгібітори моноаміноксидази (ІМАО). У пацієнтів, які приймають інгібітор зворотного захоплення серотоніну в комбінації з ІМАО, відзначалися випадки серйозних реакцій, іноді з летальним результатом, серед яких зустрічалися гіпертермія, ригідність, міоклонус, периферичні порушення з можливими різкими коливаннями показників життєво важливих функцій та зміни псих з переходом у делірій та кому. Ці реакції також спостерігалися у пацієнтів, яким незадовго до призначення ІМАО було відмінено інгібітор зворотного захоплення серотоніну. У деяких випадках пацієнти мали симптоми, характерні для злоякісного нейролептичного синдрому. Ефекти комбінованого застосування дулоксетину та ІМАО не оцінювалися ні у людей, ні у тварин. Тому, враховуючи той факт,що дулоксетин є інгібітором зворотного захоплення і серотоніну, і норадреналіну, не рекомендується приймати дулоксетин у комбінації з ІМАО або протягом щонайменше 14 днів після припинення лікування ІМАО. Грунтуючись на тривалості періоду напіввиведення дулоксетину, слід зробити перерву як мінімум на 5 днів після закінчення прийому дулоксетину перед прийомом ІМАО. Підвищення активності печінкових ферментів. У деяких пацієнтів, які приймали дулоксетин у клінічних дослідженнях, спостерігалось підвищення активності ферментів печінки. Відхилення, що спостерігалися, носили, як правило, минущий характер і зникали мимовільно, або після відміни дулоксетину. Серйозне підвищення активності ферментів печінки (у 10 разів і більше перевищує верхню межу норми), і навіть ураження печінки холестатичного чи змішаного генезу відзначалися рідко, й у деяких випадках пов'язані з надмірним вживанням алкоголю, або попереднім захворюванням печінки. Рекомендовано з обережністю застосовувати дулоксетин у пацієнтів, які вживають алкоголь у значних кількостях, а також із наявним захворюванням печінки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На фоні прийому дулоксетину може спостерігатися седація, сонливість та інші побічні ефекти. У зв'язку з цим пацієнтам, які приймають дулоксетин, слід виявляти обережність при керуванні небезпечними механічними засобами, зокрема автомобілем.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: дулоксетину гідрохлорид, еквівалентний дулоксетину основи - 30/60 мг; вміст капсули: гіпромелоза - 11,2/22,3 мг; сахароза – 18,1/36,2 мг; цукор гранульований – 40,6/80,9 мг; тальк - 23,6/47,1 мг, гіпромелози ацетату сукцинат - 22,4/44,6 мг; триетилцитрат - 4,5/8,9 мг; барвник білий (титану діоксид, гіпромелоза) - 14,9/29,6 мг; оболонка капсули: індигокармін 0,11625/0,18006 мг; титану діоксид - 1,77255/0,69848 мг; натрію лаурилсульфат - 0,06875/0,10763 мг; желатин - qs до 50/76 мг; барвник заліза оксид жовтий -/0,13449 мг; наддрук (для капс. 30 мг) зелене чорнило TekPrint™ SB-4028 — слідова кількість; (для капс. 60 мг) біле чорнило TekPrint™ SB-0007P – слідові кількості. Капсули кишковорозчинні 30 мг або 60 мг. По 14 капс. у блістері. По 1, 2 чи 6 бл. у пачці картонної.Опис лікарської формиНепрозорі, тверді желатинові капсули (№1), що складаються з кришечки синього кольору з нанесеним білим чорнилом ідентифікаційним кодом "9542" і корпусу зеленого кольору з нанесеним білим чорнилом дозуванням "60 mg". Вміст капсул є пелетами від білого до сірувато-білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування. Дулоксетин добре всмоктується при прийомі внутрішньо. Всмоктування починається через 2 години після прийому препарату. Максимальна концентрація препарату досягається через 6 годин після прийому. Їда не впливає на максимальну концентрацію препарату, але збільшує час досягнення максимальної концентрації з 6 до 10 годин, що побічно зменшує ступінь всмоктування (приблизно на 11%). Розподіл. Здається обсяг розподілу становить близько 1640 л. Дулоксетин добре зв'язується з білками плазми (> 90%), в основному з альбуміном і αl-кислим глобуліном, але порушення печінки або нирок не впливають на ступінь зв'язування з білками плазми. Метаболізм. Дулоксетин активно метаболізується та його метаболіти в основному виводяться із сечею. Як ізофермент CYP2D6, так і ізофермент СYP1А2 каталізують утворення двох основних метаболітів (4-гідроксидулоксетину глюкуронід, 5-гідрокси,6-метоксидулоксетину сульфат). Циркулюючі метаболіти не мають фармакологічної активності. Виведення. Тривалість періоду напіввиведення дулоксетину становить 12 годин. Середній кліренс дулоксетину становить 101 л/год. Окремі групи пацієнтів. Стать: незважаючи на те, що були виявлені відмінності фармакокінетики між чоловіками та жінками (середній кліренс дулоксетину нижче у жінок), ці відмінності не такі великі, щоб виникла потреба в корекції дози залежно від статі. Вік: незважаючи на те, що були виявлені відмінності фармакокінетики між пацієнтами середнього та літнього віку (AUC - площа під кривою "концентрація-час" вища і тривалість періоду напіввиведення препарату більша у літніх), цих відмінностей недостатньо для зміни дози залежно тільки від віку пацієнтів. Порушення функції нирок: у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (термінальна стадія ХНН – хронічної ниркової недостатності), що знаходяться на гемодіалізі, значення Сmах (максимальна концентрація) та середньої експозиції (AUC) дулоксетину збільшувалися у 2 рази. У зв'язку з цим слід розглянути доцільність зменшення дози у пацієнтів з клінічно вираженим порушенням функції нирок. Порушення функції печінки: у пацієнтів із клінічними ознаками печінкової недостатності може спостерігатися уповільнення метаболізму та виведення дулоксетину. Після одноразового прийому 20 мг дулоксетину у 6 пацієнтів з цирозом печінки з помірним порушенням функції печінки (Клас В за шкалою Чайлд-П'ю) тривалість періоду напіввиведення дулоксетину була приблизно на 15 % вищою, ніж у здорових людей відповідної статі та віку з п'ятикратним збільшенням. . Незважаючи на те, що Смах у пацієнтів з цирозом був такий же, як і у здорових людей, період напіввиведення був приблизно в 3 рази довший.ФармакодинамікаДулоксетин є антидепресантом, інгібітором зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну, і слабко пригнічує захоплення дофаміну, не маючи значної спорідненості до гістамінергічних, дофамінергічних, холінергічних та адренергічних рецепторів. Механізм дії дулоксетину при лікуванні депресії полягає у придушенні зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, внаслідок чого підвищується серотонінергічна та норадренергічна нейротрансмісія у ЦНС. Дулоксетин має центральний механізм придушення больового синдрому, що в першу чергу проявляється підвищенням порога больової чутливості при больовому синдромі нейропатичної етіології.Показання до застосуванняДепресія; больова форма периферичної діабетичної нейропатії; генералізоване тривожне розлад; хронічний больовий синдром скелетно-м'язової системи (у тому числі обумовлений фіброміалгією, хронічний больовий синдром у нижніх відділах спини та при остеоартрозі колінного суглоба).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату; Одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО); Некомпенсована закритокутова глаукома; Дитячий вік віком до 18 років; Дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; Захворювання печінки, що супроводжуються печінковою недостатністю; Одночасний прийом потужних інгібіторів ізоферменту CYP1A2 (флувоксаміну, ципрофлоксацину, еноксацину); Тяжка ХНН (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); Неконтрольована артеріальна гіпертензія. З обережністю: Манія та біполярний розлад (в т.ч. в анамнезі), судоми (в т.ч. в анамнезі), внутрішньоочна гіпертензія або ризик розвитку гострого нападу закритокутової глаукоми, суїцидальні думки та спроби в анамнезі, підвищений ризик гіпонатріємії (літні пацієнти; печінки, дегідратація, прийом діуретиків), порушення функції печінки та ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв).Вагітність та лактаціяЧерез недостатній досвід застосування дулоксетину під час вагітності препарат слід призначати під час вагітності тільки в тому випадку, якщо потенційна користь для пацієнтки значно перевищує потенційний ризик для плода. Пацієнти повинні бути попереджені, що у разі настання або планування вагітності в період лікування дулоксетином, їм необхідно повідомити про це свого лікаря. Епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може збільшувати ризик легеневої гіпертензії новонароджених. Незважаючи на відсутність досліджень з вивчення взаємозв'язку персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених та застосування СІЗЗС, потенційний ризик не може бути виключений з огляду на механізм дії дулоксетину (інгібування зворотного захоплення серотоніну). Як і при призначенні інших серотонінергічних препаратів, синдром "скасування" може спостерігатися у новонароджених у разі застосування дулоксетину матір'ю на пізньому терміні вагітності. Синдром "скасування" включає такі симптоми: знижений артеріальний тиск, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, труднощі годівлі, респіраторний дисстрес-синдром, судоми. Більшість симптомів спостерігалося під час пологів або перші кілька днів після пологів. Зважаючи на те, що дулоксетин проникає у грудне молоко (концентрація у плода становить з розрахунку мг/кг маси тіла приблизно 0,14 % від концентрації у матері), не рекомендується годування груддю під час терапії дулоксетином.Побічна діяЗ боку ЦНС: ≥10% - запаморочення (крім вертиго), порушення сну (сонливість або безсоння), головний біль (головний біль відзначався рідше, ніж на фоні прийому плацебо); від ≥1% до <10% - тремор, слабкість, летаргія, тривога, позіхання; ≤1% – збудження, дезорієнтація. З боку системи травлення: ≥10% - сухість у роті, нудота, запор; від ≥1% до <10% – діарея, блювання, зниження апетиту, зменшення маси тіла, порушення лабораторних тестів печінки, зміна смаку; ≤1% - гепатит, жовтяниця, підвищення активності ЛФ, АЛТ, АСТ та рівня білірубіну, відрижка, гастроентерит, стоматит. З боку кістково-м'язової системи: від ≥1% до <10% - м'язова напруженість та/або посмикування; ≤1% – бруксизм. З боку серцево-судинної системи: від ≥1% до <10% – серцебиття; ≤1% – ортостатична гіпотензія, синкопе (особливо на початку терапії), тахікардія, підвищення артеріального тиску, похолодання кінцівок. З боку статевої системи: від ≥1% до <10% – аноргазмія, зниження лібідо, затримка та порушення еякуляції, еректильна дисфункція. З боку сечовидільної системи: від ≥1% до <10% – утруднене сечовипускання; ≤1% – ніктурія. З боку обміну речовин: від ≥1% до <10% – зниження маси тіла, підвищене потовиділення, припливи, нічна пітливість; ≤1% – гіпонатріємія, спрага, підвищення маси тіла, дегідратація. З боку органів чуття: від ≥1% до <10% – нечіткість зору, зміна смаку; ≤1% – глаукома, глаукома, мідріаз, порушення зору. Алергічні реакції: ≤1% – анафілактичні реакції, озноб, ангіоневротичний набряк, висипання, синдром Стівенса-Джонсона, кропив'янка. Інші: ≤1% - озноб, погане самопочуття, жар і/або холод, фотосенсибілізація. При відміні препарату часто спостерігалися запаморочення, нудота, біль голови. У пацієнтів з больовою формою діабетичної невропатії може спостерігатися незначне збільшення глюкози у крові натще. У ході клінічних випробувань у пацієнтів з больовою формою діабетичної невропатії було виявлено такі дані про можливий вплив дулоксетину на концентрацію глюкози. При короткочасному прийомі (до 12 тижнів) можливе незначне збільшення глюкози в крові натще на фоні збереження стабільного рівня глікованого гемоглобіну. На тлі тривалої терапії (до 52 тижнів) було відзначено деяке збільшення рівня глікованого гемоглобіну, яке на 0.3% перевищувало збільшення відповідного показника у пацієнтів, які отримували інше лікування; спостерігалося також невелике збільшення концентрації глюкози натще та загального холестерину в крові. Постмаркетингові повідомлення З боку ендокринної системи: <0.01% – порушення секреції АДГ. З боку ЦНС: < 0.01% – екстрапірамідний синдром, серотоніновий синдром; 0.01%-0.1% - галюцинації. З боку сечовивідної системи: 0.01%-0.1% – затримка сечі.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори моноаміноксидази (ІМАО). Через ризик розвитку серотонінового синдрому дулоксетин не слід застосовувати у комбінації з ІМАО, і протягом щонайменше 14 днів після припинення лікування ІМАО. Грунтуючись на тривалості періоду напіввиведення дулоксетину, слід зробити перерву як мінімум на 5 днів після закінчення прийому дулоксетину перед прийомом ІМАО. Для селективних ІМАО оборотної дії, таких як мокломемід, ризик виникнення серотонінового синдрому нижче. Тим не менш, спільне застосування ІМАО оборотної дії та дулоксетину не рекомендується. Інгібітори ізоферменту СYР1А2. У зв'язку з тим, що ізофермент СYР1А2 бере участь у метаболізмі дулоксетину, одночасний прийом дулоксетину з потенційними інгібіторами ізоферменту СYР1А2, ймовірно, призведе до підвищення концентрації дулоксетину. Потужний інгібітор ізоферменту СYР1А2-флувоксамін (100 мг 1 раз на день) знижував середній плазмовий кліренс дулоксетину приблизно на 77%. Слід бути обережними при призначенні дулоксетину з інгібіторами ізоферменту СYР1А2 (наприклад, деякі хінолонові антибіотики) і слід використовувати менші дози дулоксетину. Препарати, що впливають на ЦНС. Слід виявляти обережність при застосуванні дулоксетину разом з іншими препаратами та засобами, що впливають на ЦНС, особливо з тими, що мають схожий механізм дії, включаючи алкоголь. Одночасне застосування з іншими препаратами, що мають серотонінергічну дію (наприклад, ІОЗСН, СІОЗС, триптани та трамадол), може призводити до розвитку серотонінового синдрому. Серотоніновий синдром. У поодиноких випадках при сумісному застосуванні СІОЗС (наприклад, пароксетин, флуоксетин) та серотонінергічних препаратів спостерігався серотоніновий синдром. Необхідно бути обережними при застосуванні дулоксетину разом з серотонінергічними антидепресантами, такими як СІОЗС, трициклічні антидепресанти (кломіпрамін або амітриптилін), звіробій продірявлений, венлофаксин або триптани, трамадол, фінідин і триптофан. Препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP1A2. Одночасне застосування дулоксетину (60 мг 2 рази на день) не мало значного впливу на фармакокінетику теофіліну, що метаболізується ізоферментом CYP1A2. Дулоксетин навряд чи впливає на метаболізм субстратів ізоферменту CYP1А2. Препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6. Дулоксетин є помірним інгібітором ізоферменту CYP2D6. При прийомі дулоксетину в дозі 60 мг 2 рази на день разом з одноразовим прийомом дезіпраміну, субстрату ізоферменту CYP2D6, AUC дезіпраміну підвищується у 3 рази. Одночасний прийом дулоксетину (40 мг 2 рази на день) підвищував рівноважну концентрацію толтеродину (2 мг 2 рази на день) на 71%, але не впливав на фармакокінетику 5-гідроксиметаболіту. Таким чином, слід виявляти обережність при використанні дулоксетину з препаратами, які в основному метаболізуються системою ізоферменту CYP2D6 та мають вузький терапевтичний індекс. Інгібітори ізоферменту CYP2D6. Оскільки ізофермент CYP2D6 бере участь у метаболізмі дулоксетину, одночасне застосування дулоксетину з потенційними інгібіторами ізоферменту CYP2D6 може призвести до підвищення концентрацій дулоксетину. Пароксетин (20 мг 1 раз на день) знижував середній кліренс дулоксетину приблизно на 37%. При застосуванні дулоксетину з інгібіторами ізоферменту CYP2D6 (наприклад, СІОЗС) слід бути обережним. Оральні контрацептиви та інші стероїдні препарати. Результати досліджень in vitro свідчать, що дулоксетин не індукує каталітичну активність ізоферменту CYP3A. Специфічні дослідження лікарських взаємодій in vivo не проводились. Антикоагулянти та антитромботичні препарати. У зв'язку з потенційним підвищеним ризиком кровотеч, пов'язаних з фармакодинамічною взаємодією, необхідно виявляти обережність при сумісному застосуванні дулоксетину та антикоагулянтів або антитромботичних препаратів. Крім того, при сумісному застосуванні дулоксетину та варфарину підвищувалося значення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Тим не менш, одночасне застосування дулоксетину та варфарину в стабільних умовах у здорових добровольців у рамках клінічного дослідження фармакології не виявило клінічно значущої зміни показника МНО від середнього або зміни фармакокінетики право- або лівообертаючого ізомеру варфарину. Антациди та антагоністи Н2-гістамінових рецепторів. Спільне застосування дулоксетину та алюміній- та магнійвмісних антацидів або дулоксетину та фамотидину не чинило значного впливу на ступінь абсорбції дулоксетину при застосуванні дози у 40 мг. Індуктори ізоферменту CYP1A2. Популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що порівняно з пацієнтами, що не палять, у пацієнтів, що палять, концентрація дулоксетину в плазмі майже на 50% нижче. Препарати, що високою мірою зв'язуються з білками крові. Дулоксетин значною мірою пов'язується з білками плазми (> 90%). Тому призначення дулоксетину пацієнту, який приймає інший препарат, що високо зв'язується з білками плазми, може призвести до підвищення концентрації вільних фракцій обох препаратів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Капсули слід ковтати повністю, не розжовуючи і не розчавлюючи. Не можна додавати препарат в їжу або змішувати його з рідинами, оскільки це може пошкодити кишковорозчинну оболонку пелет. Депресія. Початкова та рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг один раз на добу, незалежно від їди. У клінічних дослідженнях було проведено оцінку безпеки застосування доз від 60 мг до максимальної дози 120 мг на добу. Тим не менш, жодних клінічних підтверджень того, що у пацієнтів, які не відповідають на початкову рекомендовану дозу, відзначалося будь-які поліпшення при збільшенні дози, отримано не було. Відповідь на терапію зазвичай відзначається через 2-4 тижні від початку лікування. Щоб уникнути рецидиву після досягнення відповіді на антидепресантну терапію, рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців. У пацієнтів, які позитивно відповідають на терапію дулоксетином, з випадками депресії, що повторюються, в анамнезі можливе подальше довгострокове проведення терапії в дозі від 60 до 120 мг/добу. Генералізований тривожний розлад. Початкова доза, що рекомендується, у пацієнтів з генералізованим тривожним розладом становить 30 мг на добу, незалежно від прийому їжі. У пацієнтів з недостатньою відповіддю на терапію можливе збільшення дози до 60 мг, звичайної підтримуючої дози у більшості пацієнтів. У пацієнтів із супутньою депресією початкова та підтримуюча доза становить 60 мг на добу (див. також рекомендації вище). При проведенні клінічних досліджень було показано ефективність доз до 120 мг/добу, крім того, проводилася оцінка таких дозувань з точки зору безпеки. Тому у пацієнтів із недостатньою відповіддю на дозу 60 мг може бути доцільним збільшення дози до 90 мг або 120 мг. Збільшення дози має проводитися на підставі клінічної відповіді та переносимості. Щоб уникнути рецидиву після досягнення відповіді на терапію, рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців. Больова форма периферичної діабетичної нейропатії. Початкова та рекомендована підтримуюча доза становить 60 мг один раз на день, незалежно від їди. Під час клінічних досліджень також проводили оцінку безпеки застосування доз від 60 мг до максимальної дози 120 мг на добу, поділених на рівні дози. Концентрація дулоксетину у плазмі характеризується значною індивідуальною варіабельністю. Тому у деяких пацієнтів з недостатньою відповіддю на дозу 60 мг на добу можуть спостерігатися поліпшення при застосуванні вищої дози. Оцінку відповіді терапію слід проводити після 2 місяців. У пацієнтів з недостатньою початковою відповіддю покращення відповіді після закінчення даного періоду часу малоймовірне. Слід регулярно проводити оцінку терапевтичного ефекту (не рідше ніж один раз на три місяці). Хронічний больовий синдром скелетно-м'язової системи (у тому числі обумовлений фіброміалгією, хронічний больовий синдром у нижніх відділах спини та при остеоартрозі колінного суглоба). Початкове лікування: рекомендована доза препарату Симбалта становить 60 мг один раз на добу. Терапію можна розпочинати з дози 30 мг протягом одного тижня, щоб дозволити пацієнтам адаптуватися до препарату перед підвищенням дози до 60 мг один раз на добу. Докази того, що більш високі дози надають додаткову перевагу, відсутні навіть у пацієнтів, які не відповідають на терапію препаратом у дозі 60 мг. Вищі дози пов'язані з великою частотою виникнення небажаних реакцій. Продовження лікування:ефективність препарату Симбалта в лікуванні фіброміалгії була продемонстрована в плацебо контрольованих дослідженнях тривалістю до 3 місяців. Ефективність препарату Симбалта® не була встановлена ​​у триваліших дослідженнях, проте рішення про продовження лікування має бути засноване на індивідуальній відповіді пацієнта. У пацієнтів з нирковою недостатністю: при кліренсі креатиніну 30-80 мл/хв корекція дози не потрібна, при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв застосування препарату протипоказано. У пацієнтів з порушенням функції печінки: препарат не можна призначати пацієнтам із захворюваннями печінки, що призвели до печінкової недостатності. Вік: літнім пацієнтам для лікування тривожного розладу генералізованого рекомендується початкова доза 30 мг протягом двох тижнів перед початком застосування дулоксетину в цільовій дозі 60 мг. Надалі можливе застосування препарату в дозі понад 60 мг на день для досягнення позитивного результату. Систематична оцінка прийому препарату у дозі понад 120 мг не проводилась. При застосуванні дулоксетину за іншими показаннями коригування дози в залежності від віку не потрібне. Рекомендується застосовувати препарат у пацієнтів ≥ 18 років. Дулоксетин не рекомендується призначати дітям до 18 років, у зв'язку з недостатністю даних щодо його безпеки та ефективності застосування цією віковою категорією пацієнтів. Різкого скасування терапії: слід уникати. При припиненні лікування дулоксетином дозу слід поступово зменшувати протягом одного-двох тижнів, щоб знизити ризик розвитку синдрому "скасування". Якщо після зниження дози або після припинення лікування виникають виражені симптоми синдрому "скасування", то може бути розглянуто продовження прийому раніше призначеної дози. Згодом лікар може продовжити зниження дози, але ще поступово.ПередозуванняВідомо про випадки передозування у клінічних дослідженнях з одномоментним прийомом до 3000 мг дулоксетину як одного, так і в поєднанні з іншими препаратами. При цьому один із таких випадків завершився летальним кінцем. Однак спонтанні (постмаркетингові) повідомлення містили опис летальних гострих передозувань, як правило, з комбінованим прийомом декількох препаратів, у яких доза дулоксетину становила не більше 1000 мг. Передозування дулоксетину (ізольоване або комбіноване) може супроводжуватися такими симптомами: сонливість, кома, клонічні судоми, серотоніновий синдром, блювання та тахікардія. У доклінічних дослідженнях (у тварин) основні ознаки інтоксикації, пов'язаної з передозуванням, належали до порушень з боку центральної нервової та травної систем та включали такі прояви, як тремор,клонічні судоми, атаксію, блювання та зниження апетиту. Лікування при передозуванні. Специфічний антидот не відомий, однак, у разі розвитку серотонінового синдрому можливе корекційне лікування ципрогептадином та застосування методів нормалізації температури тіла. Слід забезпечити достатній приплив свіжого повітря. Рекомендується проводити моніторинг серцевої діяльності та стежити за основними показниками життєдіяльності, поряд з проведенням симптоматичного та підтримуючого лікування. Промивання шлунка може бути показано в тому випадку, якщо пройшло мало часу з моменту прийому препарату всередину або в рамках симптоматичного лікування. З метою обмеження всмоктування може бути застосоване активоване вугілля. Дулоксетин характеризується великим обсягом розподілу, у зв'язку з чим ефективність форсованого діурезу, гемоперфузії, обмінної перфузії є сумнівною.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагострення маніакального/гіпоманіакального стану. Як і при застосуванні аналогічних препаратів, що впливають на ЦНС, дулоксетин слід обережно застосовувати у пацієнтів з маніакальними епізодами в анамнезі. Епілептичні напади. Як і при застосуванні аналогічних препаратів, що впливають на ЦНС, дулоксетин слід обережно застосовувати у пацієнтів з епілептичними нападами в анамнезі. Мідріаз. Спостерігалися випадки мідріазу при прийомі дулоксетину, тому слід виявляти обережність при призначенні дулоксетину пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або у осіб з ризиком розвитку гострої глаукоми. Підвищення артеріального тиску. У поодиноких випадках спостерігався підйом артеріального тиску під час лікування дулоксетином. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або іншими серцево-судинними захворюваннями рекомендовано проводити вимірювання артеріального тиску. Порушення функції печінки чи нирок. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК Суїдальна поведінка. Небезпека вчинення суїциду існує у всіх пацієнтів з депресією та деякими іншими психічними розладами. Ця небезпека може зберігатися аж до ремісії. Внаслідок цього пацієнти, у яких небезпека самогубства найбільш висока, повинні в процесі фармакотерапії перебувати під ретельним медичним наглядом. Також як прийом інших препаратів, що мають схожий з дулоксетином механізм фармакологічної дії (СІОЗС, ІОЗСН), прийом дулоксетину в процесі лікування, або при його припиненні в ряді випадків був пов'язаний з розвитком суїцидальних думок та суїцидальної поведінки. Застосування дулоксетину у пацієнтів віком до 18 років не досліджувалося, і цей препарат не призначений для використання у таких пацієнтів.Причинно-наслідковий зв'язок між прийомом дулоксетину та виникненням суїцидальних явищ у пацієнтів цієї вікової групи не встановлено. У той же час деякі аналітичні огляди результатів низки досліджень із застосуванням антидепресантів для лікування психічних розладів вказують на підвищений ризик розвитку суїцидальних думок та/або суїцидальної поведінки у дітей, підлітків та дорослих віком до 25 років порівняно з плацебо. Лікарям слід переконати пацієнтів у будь-який час повідомляти про всі думки, що їх турбують, і почуття.підлітків та дорослих віком до 25 років у порівнянні з плацебо. Лікарям слід переконати пацієнтів у будь-який час повідомляти про всі думки, що їх турбують, і почуття.підлітків та дорослих віком до 25 років у порівнянні з плацебо. Лікарям слід переконати пацієнтів у будь-який час повідомляти про всі думки, що їх турбують, і почуття. Підвищений ризик кровотечі. СІОЗС та ІОЗСН, у тому числі дулоксетин, можуть збільшити ризик розвитку кровотеч, у тому числі шлунково-кишкових (див. розділ "Побічні дії"). Тому дулоксетин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають антикоагулянти та/або лікарські препарати, що впливають на функції тромбоцитів (наприклад, НПЗЗ, аспірин) та пацієнтам зі схильністю до кровотеч в анамнезі. Гіпонатріємія. Дуже рідко повідомлялося про випадки гіпонатріємії (у деяких випадках вміст натрію сироватки був нижчим, ніж 110 ммоль/л). Більшість із цих випадків відбувалася у пацієнтів похилого віку, особливо у поєднанні із зміненим балансом рідини в недавньому анамнезі або за наявності умов, що спричиняють зміну балансу рідини. Гіпонатріємія може виявлятися у вигляді неспецифічних симптомів (таких як запаморочення, слабкість, нудота, блювання, сплутаність свідомості, сонливість, млявість). Ознаки та симптоми, що виявлялися у більш важких випадках, включали непритомність, падіння та судоми. Інгібітори моноаміноксидази (ІМАО). У пацієнтів, які приймають інгібітор зворотного захоплення серотоніну в комбінації з ІМАО, відзначалися випадки серйозних реакцій, іноді з летальним результатом, серед яких зустрічалися гіпертермія, ригідність, міоклонус, периферичні порушення з можливими різкими коливаннями показників життєво важливих функцій та зміни псих з переходом у делірій та кому. Ці реакції також спостерігалися у пацієнтів, яким незадовго до призначення ІМАО було відмінено інгібітор зворотного захоплення серотоніну. У деяких випадках пацієнти мали симптоми, характерні для злоякісного нейролептичного синдрому. Ефекти комбінованого застосування дулоксетину та ІМАО не оцінювалися ні у людей, ні у тварин. Тому, враховуючи той факт,що дулоксетин є інгібітором зворотного захоплення і серотоніну, і норадреналіну, не рекомендується приймати дулоксетин у комбінації з ІМАО або протягом щонайменше 14 днів після припинення лікування ІМАО. Грунтуючись на тривалості періоду напіввиведення дулоксетину, слід зробити перерву як мінімум на 5 днів після закінчення прийому дулоксетину перед прийомом ІМАО. Підвищення активності печінкових ферментів. У деяких пацієнтів, які приймали дулоксетин у клінічних дослідженнях, спостерігалось підвищення активності ферментів печінки. Відхилення, що спостерігалися, носили, як правило, минущий характер і зникали мимовільно, або після відміни дулоксетину. Серйозне підвищення активності ферментів печінки (у 10 разів і більше перевищує верхню межу норми), і навіть ураження печінки холестатичного чи змішаного генезу відзначалися рідко, й у деяких випадках пов'язані з надмірним вживанням алкоголю, або попереднім захворюванням печінки. Рекомендовано з обережністю застосовувати дулоксетин у пацієнтів, які вживають алкоголь у значних кількостях, а також із наявним захворюванням печінки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На фоні прийому дулоксетину може спостерігатися седація, сонливість та інші побічні ефекти. У зв'язку з цим пацієнтам, які приймають дулоксетин, слід виявляти обережність при керуванні небезпечними механічними засобами, зокрема автомобілем.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: тразодону гідрохлорид 150,0 мг; допоміжні речовини: сахароза 84,0 мг; віск карнаубський 24,0 мг; повідон 24,0 мг; стеарат магнію 6,0 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієва фольга. По 2 або по 6 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиДвоопуклі таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору овальної форми з двома паралельними ризиками з обох боків.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція тразодону із шлунково-кишкового тракту після прийому внутрішньо висока. Прийом тразодону під час або відразу після їди уповільнює швидкість абсорбції, знижує максимальну концентрацію тразодону в плазмі крові та збільшує час досягнення максимальної концентрації (ТСmax). TCmax досягається через 1/2-2 години після прийому внутрішньо. Тразодон проникає через гістогематичні бар'єри в тканини та рідини (жовч, слина, грудне молоко). Зв'язок із білками плазми 89 - 95 %. Тразодон метаболізується у печінці, активний метаболіт 1-м-хлорофенілпіперазин. Період напіввиведення дорівнює 3-6 годин, другу фазу 5-9 годин. Виведення більшої частини метаболізованого тразодону здійснюється нирками із сечею – близько 75 %, та повністю завершується через 98 годин після прийому; з жовчю вводиться близько 20%. Дослідження in vitro на мікросомах людини показали, що тразодон в основному метаболізується ізоферментом цитохромом Р450 (ізофермент CYP3A4).ФармакодинамікаФармакодинаміка: тразодон інгібує зворотний нейрональний захоплення серотоніну, є антагоністом 5-НТ2А/2с-серотонінових рецепторів та блокатором α1-адренорецепторів і має антидепресивний ефект.Показання до застосуванняДепресія з тривогою чи без неї.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої допоміжної речовини; період вагітності; період лактації; алкогольна інтоксикація та інтоксикація снодійними препаратами; безпека тразодону для дітей віком до 18 років не встановлена, тому не рекомендується застосування препарату дітьми та підлітками; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, оскільки лікарський препарат містить сахарозу. З обережністю: препарат слід призначати з обережністю пацієнтам з AV блокадою, інфарктом міокарда (ранній відновлювальний період), з артеріальною гіпертензією (може знадобитися корекція доз гіпотензивних препаратів), шлуночковою аритмією, приапізмом в анамнезі, з нирковою та/або.Вагітність та лактаціяПрепарат не рекомендується застосовувати вагітним жінкам. Препарат не рекомендується застосовувати у період грудного вигодовування.Побічна діяТриттико може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникають у всіх пацієнтів. З боку крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія та анемія. З боку імунної системи: Алергічні реакції. З боку ендокринної системи: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНР АДГ). Порушення психіки: суїцидальні думки або суїцидальна поведінка, стан поплутаної свідомості, манія, фобії, емоційна нестабільність, делірій, галюцинації. З боку нервової системи: епілептичні напади, запаморочення, біль голови, безсоння або сонливість, амнезія, тремор, судоми, парестезія, порушення смакових відчуттів. З боку серцево-судинної системи: серцебиття, тахікардія, брадикардія, шлуночкові екстрасистоли, шлуночкова пароксизмальна тахікардія, подовження інтервалу QT, підвищення артеріального тиску (АТ), зниження артеріального тиску, непритомність. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, сухість у роті, диспепсія; біль у животі, діарея, підвищене слиновиділення, паралітична непрохідність кишечника. З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, еритематозний висип, пітливість. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: міалгія, артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: пріапізм (хворі, у яких відзначається цей побічний ефект, повинні негайно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря). Інші: підвищена втома, слабкість, підвищення температури тіла, грипоподібний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиТразодон може посилювати дію деяких гіпотензивних препаратів і, як правило, потребує зниження їх доз. Одночасне застосування з препаратами, що пригнічують центральну нервову систему (в т.ч. клонідин, метилдопа), посилює дію останніх. Блокатори H1-гістамінових рецепторів та лікарські засоби, що мають м-холіноблокуючу активність, посилюють м-холіноблокуючий ефект тразодону. Тразодон посилює та подовжує седативний та м-холіноблокуючий ефекти трициклічних антидепресантів, галоперидолу, локсапіну, мапротиліну, фенотіазину, пімозидану та тіоксантину. При одночасному застосуванні трициклічних антидепресантів та тразодону можливе виникнення кардіоваскулярних побічних ефектів. Інгібітори МАО підвищують ризик розвитку побічних ефектів. При сумісному застосуванні підвищує концентрацію дигоксину та фенітоїну у плазмі крові. In vitro дослідження метаболізму препарату вказують на можливість фармакологічної взаємодії тразодону з інгібіторами ізоферменту цитохрому Р450 (ізофермент CYP3A4), такими як кетоконазол, ритонавір, індинавір та флуоксетин. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 можуть призводити до суттєвого збільшення концентрації тразодону в плазмі, підвищуючи цим ймовірність небажаних явищ. Тому у разі прийому у поєднанні з сильнодіючими інгібіторами ізоферменту CYP3A4 дозу тразодону слід зменшувати. При прийомі тразодону у поєднанні з карбамазепіном концентрація тразодону у плазмі знижується. Тому пацієнти, які паралельно приймають тразодон і карбамазепін, повинні перебувати під ретельним наглядом.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати внутрішньо за 30 хвилин до їди або через 2-4 години після їди. Таблетки слід приймати повністю, не розжовуючи, та запиваючи достатньою кількістю води. Початкова доза: 100 мг, приймається одноразово перед сном після їди. На 4-й день можна збільшити дозу до 150 мг. Подальше підвищення дози з метою досягнення оптимального терапевтичного ефекту повинно проводитися на 50 мг на добу кожні 3-4 дні, доки не буде досягнуто оптимальної дози. Добова доза більше 150 мг має бути розділена на 2 прийоми, причому менша доза приймається після обіду, а основна перед сном. Максимальна добова доза для амбулаторних хворих становить 450 мг. Максимальна добова доза стаціонарних хворих. 600 мг. Для літніх та ослаблених пацієнтів початкова доза до 100 мг/добу у дробових дозах або одноразово перед сном. Вона може бути збільшена під наглядом лікаря, залежно від ефективності та переносимості препарату. Зазвичай не потрібна доза, що перевищує 300 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: сонливість, запаморочення, нудота, блювання. У більш тяжких випадках кома, тахікардія, гіпотонія, гіпонатріємія, судоми та порушення дихання. Порушення функції серцево-судинної системи (подовження інтервалу QT, брадикардія). Після передозування симптоми можуть виявитися протягом 24 годин або більше. Лікування: специфічного антидоту тразодону немає. У випадках передозування необхідно промивання шлунка та призначення активованого вугілля протягом 1 години після прийому наддози. Проводять симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїцид/суїцидальні думки або погіршення клінічних симптомів: При депресивних станах підвищений ризик проявів суїцидальних думок, заподіяння собі шкоди або суїциду. Ризик може тривати до появи вираженої ремісії. Оскільки поліпшення може не наступити протягом перших кількох тижнів лікування або більше, пацієнти повинні бути під строгим контролем до такого поліпшення. Згідно з загальним клінічним досвідом, ризик суїциду може підвищуватися на ранніх стадіях одужання. Відомо, що пацієнти з суїцидальними подіями в анамнезі, або пацієнти, які виявляють значний ступінь суїцидального мислення ще до початку лікування, мають більш високий ризик виникнення суїцидальних думок або спроб самогубства, і повинні бути під ретельним наглядом протягом лікування.Результати мета-аналізу плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів, які використовуються у дорослих з психічними розладами, показали підвищений ризик розвитку суїцидальної поведінки у пацієнтів молодше 24 років на фоні прийому антидепресантів у порівнянні з плацебо. Ретельне спостереження за пацієнтами, що мають високий ризик, має супроводжувати лікарську терапію, особливо на ранніх її стадіях і після змін дози. Необхідно попередити пацієнтів (і здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, та негайно звертатися за консультацією до фахівця у разі появи таких симптомів.які використовуються у дорослих із психічними розладами, показали підвищений ризик розвитку суїцидальної поведінки у пацієнтів молодше 24 років на фоні прийому антидепресантів у порівнянні з плацебо. Ретельне спостереження за пацієнтами, що мають високий ризик, має супроводжувати лікарську терапію, особливо на ранніх її стадіях і після змін дози. Необхідно попередити пацієнтів (і здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, та негайно звертатися за консультацією до фахівця у разі появи таких симптомів.які використовуються у дорослих із психічними розладами, показали підвищений ризик розвитку суїцидальної поведінки у пацієнтів молодше 24 років на фоні прийому антидепресантів у порівнянні з плацебо. Ретельне спостереження за пацієнтами, що мають високий ризик, має супроводжувати лікарську терапію, особливо на ранніх її стадіях і після змін дози. Необхідно попередити пацієнтів (і здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, та негайно звертатися за консультацією до фахівця у разі появи таких симптомів.особливо мають високий ризик, має супроводжувати лікарську терапію, особливо на ранніх її стадіях і після змін дози. Необхідно попередити пацієнтів (і здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, та негайно звертатися за консультацією до фахівця у разі появи таких симптомів.особливо мають високий ризик, має супроводжувати лікарську терапію, особливо на ранніх її стадіях і після змін дози. Необхідно попередити пацієнтів (і здійснюють догляд за ними) про необхідність відстежувати будь-яке клінічне погіршення стану, суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, незвичайні зміни поведінки, та негайно звертатися за консультацією до фахівця у разі появи таких симптомів. Оскільки препарат має деяку адреноблокуючу активність, можливий розвиток брадикардії та зниження АТ. Тому слід бути обережним при призначенні препарату пацієнтам зі схильністю до подовження інтервалу QT, атріо-вентрикулярною блокадою різного ступеня вираженості, пацієнтам з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда. При терапії тразодоном у пацієнтів з біполярним розладом депресивні напади можуть змінюватись від маніакально-депресивних до маніакального психозу. У цих випадках необхідно перервати лікування. При епілепсії слід приймати тразодон з обережністю, зокрема, уникаючи різких збільшення або зменшення дози. При одночасному застосуванні тразодону з препаратами, що володіють серотонінергічною активністю (трициклічні антридеперссанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, інгібітори зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну та інгібітори моноаміноксидази) та нейролептиками, можливе виникнення. При одночасному застосуванні тразодону з препаратами, що містять звіробій продірявлений, побічні дії можуть бути більш частими. При застосуванні тразодону можливий розвиток агранулоцитозу, тому рекомендується проводити дослідження периферичної крові, особливо за наявності болю у горлі при ковтанні та появі лихоманки. Тразодон ефективний при розладах сну у пацієнтів з депресією, збільшує глибину та тривалість сну, відновлює його фізіологічну структуру та якість. Застосування препарату впливає масу тіла. Препарат не викликає звикання. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період застосування препарату Тритгіко необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: есциталопраму оксалат – 12,77 мг, що еквівалентно – 10 мг есциталопраму; допоміжні речовини: тальк – 7,0 мг, кроскармеллозу натрію – 4,5 мг, целюлоза мікрокристалічна – ~97,49 мг, кремнію діоксид колоїдний – ~1,99 мг, магнію стеарат – 1,25 мг; оболонка: гіпромелоза 5сР – 2,19 мг, макрогол 400 – 0,20 мг, титану діоксид (Е 171) – 0,73 мг. По 14 таблеток у контурну осередкову упаковку (блістер) із ПВХ/ПЕ/ПВДХ та фольги алюмінієвої. 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору з ризиком та маркуванням "Е" та "L" симетрично навколо ризику.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування майже повне і не залежить від їди. Середній час досягнення максимальної концентрації в плазмі (Тmах) становить 4 години після багаторазового застосування. Абсолютна біодоступність есциталопраму становить близько 80%. Здається обсяг розподілу (Vd,β/F) після перорального застосування становить від 12 до 26 л/кг. Зв'язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками плазми нижче 80%. Есциталопрам метаболізується в печінці до деметильованого та дидеметильованого метаболітів. Вони обоє є фармакологічно активними. Азот може окислюватися до метаболіту N-оксиду. Основна речовина та її метаболіти частково виділяються у формі глюкуронідів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів зазвичай становить 28-31% і менше 5% відповідно, від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму в деметильований метаболіт відбувається головним чином за допомогою ізоферменту CYP2C19. Можлива деяка участь ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6.У осіб із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 концентрація есциталопраму вдвічі вища, ніж у випадках із високою активністю цього ізоферменту. Значних змін концентрації препарату у випадках із слабкою активністю ізоферменту CYP2D6 не було виявлено. Період напіввиведення (Т1/2) після багаторазового застосування становить близько 30 годин. Кліренс при пероральному застосуванні (Cloral) становить близько 0,6 л/хв. У основних метаболітів есциталопраму період напіввиведення більш тривалий. Есциталопрам та його основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) та нирками; Більшість виводиться як метаболітів із сечею. Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається через 1 тиждень. Середня рівноважна концентрація 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається за добової дози 10 мг. У літніх (старше 65 років) есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодших пацієнтів. Кількість речовини, що знаходиться в системному кровотоку, розрахована за допомогою фармакокінетичного показника "площа під кривою" (AUC) у літніх людей на 50% більше, ніж у молодих здорових добровольців.ФармакодинамікаЕсциталопрам є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) з високою афінністю до первинного місця зв'язування. Есциталопрам також зв'язується з алостеричним місцем зв'язування білка-транспортера, з меншою афінністю, в тисячу разів. Алостерична модуляція білка-транспортера посилює зв'язування есциталопраму в первинному місці зв'язування, що призводить до більш повного інгібування зворотного захоплення серотоніну. Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв'язуватися з низкою рецепторів, включаючи: серотонінові 5-НТ1А, 5-НТ2 рецептори, дофамінові D1 та D2 рецептори, α1-, α2-, β-адренергічні рецептори, гістамінові H1, муска та опіатні рецептори.Показання до застосуванняДепресивні епізоди будь-якого ступеня тяжкості; панічне розлад з/без агорафобії; соціальний тривожний розлад (соціальна фобія); генералізоване тривожне розлад; обсесивно-компульсивний розлад.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до есциталопраму та інших компонентів препарату; одночасний прийом неселективних необоротних інгібіторів моноамінооксидази (МАО); одночасний прийом пімозиду; дитячий та підлітковий вік (до 18 років) (ефективність та безпека застосування не підтверджені). З обережністю: виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) нижче 30 мл/хв), манія та гіпоманія, фармакологічно неконтрольована епілепсія, виражена суїцидальна поведінка, цукровий діабет, цироз печінки, схильність до кровотеч; одночасний прийом з інгібітором МАО А (моклобемідом) та інгібітором МАО В (селегіліном); серотонінергічними лікарськими препаратами; препаратами, що знижують поріг судомної готовності; літієм, триптофанами; лікарськими препаратами, що містять звіробій продірявлений; пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові; препаратами, здатними спричинити гіпонатріємію; препаратами, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2C19; етанолом; електросудомна терапія; літній вік; вагітність, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяЄ обмежені дані щодо прийому есциталопраму під час вагітності. Дослідження есциталопраму на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність. Есциталопрам під час вагітності слід приймати лише у випадках крайньої необхідності та після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик. Якщо прийом есциталопраму продовжувався на пізніх термінах вагітності, особливо у третьому триместрі, то за новонародженим слід встановити спостереження. Якщо прийом есциталопраму продовжувався аж до пологів або був припинений незадовго до пологів, у новонародженого можливий розвиток симптомів "скасування". У разі прийому матір'ю СІОЗС/СІОЗСН на пізніх термінах вагітності у новонародженого можуть розвинутись такі побічні ефекти; пригнічення дихання, ціаноз, апное, судомні розлади, стрибки температури, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, м'язова гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, підвищена нервово-рефлекторна збудливість, дратівливість, летаргічний сон, постійний. Ці симптоми можуть виникати внаслідок розвитку синдрому "скасування" або серотонінергічної дії. У більшості випадків подібні ускладнення виникають протягом 24 годин після народження. Дані епідеміологічних досліджень дозволяють припустити, що застосування СІГЗЗ під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може збільшити ризик розвитку стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (PPIIN).Ризик, що спостерігається, склав близько 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції спостерігається 1-2 випадки PPHN на 1000 вагітностей. Очікується, що есциталопрам виділятиметься з грудним молоком, тому під час лікування есциталопрамом годування груддю не рекомендується. Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Даних досліджень цього аспекту на тваринах для есциталопраму немає. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС у людини показали, що вплив цих лікарських препаратів на якість сперми є оборотним. Досі впливу есциталопраму на фертильність у людини не спостерігалося.Побічна діяПобічні ефекти найбільше часто розвиваються на першому або другому тижні лікування і потім зазвичай стають менш інтенсивними і виникають рідше при продовженні терапії. Нижче перераховані побічні ефекти, що виникають при прийомі препаратів, що належать до класу СІЗЗС та зазначені при прийомі есциталопраму. Інформація представлена ​​на підставі даних плацебо-контрольованих клінічних досліджень та спонтанних повідомлень. Частота вказана як: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: невідомо – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції. З боку ендокринної системи: невідомо – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ). Метаболічні порушення та розлади харчування: часто – зниження апетиту, підвищення апетиту, збільшення ваги; нечасто – зниження ваги; невідомо – гіпонатріємія, анорексія. З боку психіки: часто – тривога, неспокій, незвичайні сновидіння, зниження лібідо, аноргазмія (у жінок); нечасто – бруксизм, ажитація, нервозність, панічні атаки, сплутаність свідомості; рідко – агресія, деперсоналізація; галюцинації; невідомо – манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка. Випадки появи суїцидальних думок та поведінки були відзначені при прийомі есциталопраму та одразу після відміни терапії. З боку нервової системи: часто – безсоння, сонливість, запаморочення, парестезії, тремор; нечасто – порушення смакових відчуттів, порушення сну, синкопальні стани; рідко – серотоніновий синдром; невідомо - дискінезія, рухові порушення, судомні розлади, психомоторне збудження/акатизія. З боку органів зору: нечасто – мідріаз (розширення зіниці), порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – тінітус (шум у вухах). З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія; рідко – брадикардія; невідомо – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, ортостатична гіпотензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – синусити, позіхання; нечасто – носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – діарея, запори, блювання, сухість у роті; нечасто - шлунково-кишкова кровотеча (зокрема ректальна кровотеча). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: невідомо – гепатит, порушення функціональних показників печінки. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підвищена пітливість; нечасто - кропив'янка, алопеція, висипання, свербіж; невідомо – екхімоз, ангіоневротичний набряк. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: невідомо – затримка сечі. З боку репродуктивної системи та молочної залози: часто – імпотенція, порушення еякуляції; нечасто – метрорагія (маткова кровотеча), менорагія; невідомо – галакторея, пріапізм. З боку організму в цілому та порушення у місці введення: часто – слабкість, гіпертермія; нечасто – набряки. У післяреєстраційний період були відзначені випадки подовження інтервалу QT, в основному у пацієнтів із раніше існуючими захворюваннями серця. У подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях ЕКГ у здорових добровольців зміна від базового значення QTc (корекція за формулою Фрідеричіа) склала 4,3 мсек при дозі 10 мг/сут і 10,7 мсек - при 30 мг/сут. Епідеміологічні дослідження за участю пацієнтів віком 50 років і більше показали існування підвищеного ризику кісткових переломів у пацієнтів, які приймають СІЗЗЗ та трициклічні антидепресанти. Механізм виникнення цього ризику не встановлено. Скасування препаратів групи СІОЗС/СІОЗСН (селективні інгібітори зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну) (особливо різке) часто призводить до виникнення симптомів "скасування". Найчастіше виникають запаморочення, розлади чутливості (у тому числі парестезії та відчуття проходження струму), розлади сну (у тому числі безсоння та інтенсивні сновидіння), ажитація або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищений потовиділення , діарея, серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість, розлади зору Як правило, ці ефекти виражені слабко або помірно і швидко проходять, однак у деяких пацієнтів вони можуть проявлятися у більш гострій формі та/або триваліше. Рекомендується проводити поступове відміна препарату шляхом зниження його дози.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Неселективні незворотні інгібітори МАО Повідомлялося про виникнення серйозних небажаних реакцій при одночасному/прийомі СІОЗС та неселективних необоротних інгібіторів МАО, а також при початку прийому інгабіторів МАО хворими, які незадовго до цього припинили прийом СІОЗС. У деяких випадках у пацієнтів розвивався серотоніновий синдром. Застосовувати есциталопрам одночасно з неселективними необоротними інгібіторами МАО заборонено. Прийом есциталопраму може бути розпочато через 14 днів після відміни прийому необоротних інгібіторів МАО. Перед початком прийому неселективних необоротних інгібіторів МАО має пройти щонайменше 7 днів після закінчення прийому есциталопраму. Оборотний селективний інгібітор МАО А (моклобемід) Через ризик розвитку серотонінового синдрому не рекомендується застосовувати есциталопрам одночасно з інгібітором МАО А моклобемідом. Якщо прийом такої комбінації препаратів визнаний клінічно необхідним, рекомендується розпочати з мінімально можливих доз, а також проводити постійний клінічний моніторинг стану пацієнта. Прийом есциталопраму можна розпочати, як мінімум, через день після відміни оборотного інгібітора МАО А моклобеміду. Необоротний інгібітор МАО В (селегілін) Через ризик розвитку серотонінового синдрому необхідно бути обережним при прийомі есциталопраму одночасно з незворотним інгібітором МАО В селегіліном. Серотонінергічні лікарські препарати Спільне застосування із серотонінергічними лікарськими препаратами (наприклад, трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до розвитку серотонінового синдрому. Лікарські препарати, що знижують поріг судомної готовності СІЗЗЗ можуть знижувати поріг судомної готовності. Потрібно виявляти обережність при одночасному з есциталопрамом застосуванні інших лікарських препаратів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІОЗС, антипсихотичних препаратів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону, мефлохіну, бупропіону). Літій, триптофан Оскільки зареєстровані випадки посилення дії при одночасному застосуванні СІОЗС та літіям або триптофану, рекомендується виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з цими препаратами. Звіробій продірявлений Одночасне застосування СІОЗС та препаратів, що містять звіробій продірявлений. (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення кількості побічних ефектів. Антикоагулянти та засоби, що впливають на згортання крові Порушення згортання крові може виникнути при одночасному застосуванні есциталопраму з пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові (наприклад, атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдами). У подібних випадках на початку або закінчення терапії есциталопрамом необхідний ретельний моніторинг згортання крові. Одночасний прийом із нестероїдними протизапальними препаратами може призвести до збільшення кількості кровотеч. Фармакокінетична взаємодія Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику есциталопраму Метаболізм есциталопраму переважно здійснюється за участю ізоферменту CYP2C19. Найменшою мірою у метаболізмі можуть брати участь ізоферменти CYP3A4 та CYP2D6. Метаболізм основного метаболіту – деметильованого есциталопраму – мабуть, частково каталізується ізоферментом CYP2D6. Одночасне застосування есциталопраму та омепразолу (інгібітор ізоферменту CYP2C19) призводить до помірного (приблизно 50%) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові. Одночасний прийом есциталопраму та циметидину (інгібітора ізоферментів CYP2D6, CYP3A4 та CYP1A2) призводить до підвищення (приблизно 70%) концентрації есциталопраму у плазмі крові. Таким чином, застосовувати максимально можливі дози есциталопраму одночасно з інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, омепразолом, флуоксетином, флувоксаміном, лансопразолом, тіклопідином) та циметидином слід з обережністю. При одночасному прийомі есциталопраму та вищезгаданих препаратів на основі клінічної оцінки може знадобитися зменшення дози есциталопраму. Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів Есциталопрам є інгібітором ізоферменту CYP2D6. Необхідно виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму та лікарських препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ізоферменту та мають малий терапевтичний індекс, наприклад, флекаїніду, пропафенону та метопрололу (у випадках застосування при серцевій недостатності) або медичних препаратів, в основному метаболізуються за допомогою CYP2D наприклад, антидепресантів: дезіпраміну, кломіпраміну, нортриптиліну або антипсихотичних препаратів: рисперидону, тіоридазину, галоперидолу. У цих випадках може знадобитися корекція дози. Одночасне застосування есциталопраму та дезіпраміну або метопрололу призводить до дворазового збільшення концентрації двох останніх препаратів. Есциталопрам може трохи інгібувати ізофермент CYP2C19. Тому рекомендується виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму та лікарських препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.Спосіб застосування та дозиЦипралекс призначають перорально один раз на добу незалежно від їди. Депресивні епізоди Зазвичай призначають 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування. Після зникнення симптомів депресії, як мінімум, протягом 6 місяців необхідно продовжувати терапію для закріплення отриманого ефекту. Панічне розлад з/без агорафобії Протягом першого тижня лікування рекомендується доза 5 мг на добу, яка потім збільшується до 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Максимальний терапевтичний ефект досягається через 3 місяці після початку лікування. Терапія триває кілька місяців. Соціальний тривожний розлад (соціальна фобія) Зазвичай призначають 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Послаблення симптомів зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування. Оскільки соціальний тривожний розлад є захворюванням з хронічним перебігом, мінімальна тривалість терапевтичного курсу, що рекомендується, становить 3 місяці. Для запобігання рецидивам захворювання препарат може призначатися протягом 6 місяців або довше, залежно від індивідуальної реакції пацієнта. Рекомендується регулярно проводити оцінку лікування. Генералізований тривожний розлад Зазвичай призначають 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Мінімальна тривалість терапевтичного курсу, що рекомендується, становить 3 місяці. Для запобігання рецидивам захворювання допускається тривале застосування препарату (6 місяців та довше). Рекомендується регулярно проводити оцінку лікування. Обсесивно-компул'сивний розлад Зазвичай призначають 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза згодом може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Оскільки обсесивно-компульсивний розлад є захворюванням з хронічним перебігом, курс лікування повинен бути досить тривалим для забезпечення повного позбавлення від симптомів і тривати щонайменше 6 місяців. Для запобігання рецидивам рекомендується лікування не менше 1 року. Літні пацієнти (старше 65 років) Рекомендується застосовувати половину звичайно рекомендованої дози (тобто всього 5 мг на добу) та нижчу максимальну дозу (10 мг на добу). Діти та підлітки (до 18 років) Ципралекс не слід застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років (див. розділ "Особливі вказівки"). Крім того, немає достатнього обсягу даних довгострокових досліджень щодо безпеки застосування препарату у дітей та підлітків, що стосуються зростання, дозрівання, когнітивного та поведінкового розвитку. Знижена функція нирок При легкій та помірній нирковій недостатності корекції доз не потрібно. Пацієнтам із вираженою нирковою недостатністю (КК нижче 30 мл/хв) слід призначати Ципралекс з обережністю. Знижена функція печінки Початкова доза, що рекомендується, протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до 10 мг на добу. Знижена активність ізоферменту CYP2C19 Для пацієнтів із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до 10 мг на добу. Припинення лікування При припиненні лікування Ципралексом дозу слід поступово зменшувати протягом 1-2 тижнів, щоб уникнути виникнення синдрому "скасування".ПередозуванняДані про передозування есциталопрамом обмежені, у таких випадках було і передозування іншими препаратами. Найчастіше симптоми передозування не виявляються чи виявляються слабо. Випадки передозування есциталопрамом (без прийому інших препаратів) з летальним результатом поодинокі, в більшості випадків має місце передозування та іншими препаратами. Симптоми При передозуванні есциталопрамом в основному виникають симптоми з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків розвитку серотонінового синдрому, судомних розладів і коми), з боку шлунково-кишкового тракту (нудота/блювота), серцево-судинної системи ( , тахікардія, подовження інтервалу QT та аритмія) та порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія). Лікування Специфічного антидоту немає. Слід забезпечити нормальну прохідність дихальних шляхів, оксигенацію та вентиляцію легень. Слід провести промивання шлунка та призначити активоване вугілля. Промивання шлунка слід провести якнайшвидше після прийому препарату. Рекомендується контролювати показники роботи серця та інших життєво важливих органів та проводити симптоматичну та підтримуючу терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнтидепресанти не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років через підвищений ризик виникнення суїцидальної поведінки (спроб суїциду та суїцидальних думок), ворожості (з переважанням агресивної поведінки, схильності до конфронтації та роздратування). У разі прийняття на підставі клінічної оцінки рішення про початок терапії антидепресантами пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом. При застосуванні препаратів, що належать до терапевтичної групи СІЗЗЗ, включаючи есциталопрам, слід враховувати наступне. У деяких пацієнтів із панічним розладом на початку лікування антидепресантами може спостерігатися посилення тривоги. Подібна парадоксальна реакція, як правило, зникає протягом перших двох тижнів лікування. Щоб знизити ймовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендується використовувати низькі початкові дози. Слід відмінити есциталопрам у разі первинного розвитку судомних нападів або у разі посилення їх частоти (у пацієнтів із раніше діагностованою епілепсією). СІЗЗЗ не слід застосовувати у хворих з нестабільною епілепсією; при контрольованих нападах необхідне ретельне спостереження. Есциталопрам повинен з обережністю застосовуватися у хворих з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку маніакального стану есциталопрам має бути скасовано. У пацієнтів із цукровим діабетом лікування есциталопрамом може змінити концентрацію глюкози у крові. Тому може знадобитися корекція доз інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів. Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, завдання собі тілесних ушкоджень і суїциду (суїцидальні явища). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Оскільки поліпшення може не спостерігатися протягом перших кількох тижнів терапії або навіть більшого проміжку часу, пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом до поліпшення їх стану. Загальна клінічна практика показує, що на ранніх стадіях одужання можливе збільшення ризику самогубства. Інші психічні стани, для лікування яких призначають есциталопрам, можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних подій і явищ. Крім того, ці стани можуть бути супутньою патологією щодо депресивного епізоду. При лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід дотримуватися тих самих застережень, що при лікуванні пацієнтів з депресивним епізодом. Пацієнти, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку, або пацієнти зі значним рівнем роздумів на суїцидальні теми до початку лікування більш схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, тому під час лікування за ними має вестися ретельне спостереження. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів із психічними порушеннями показав, що при прийомі антидепресантів у пацієнтів молодше 25 років існує підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з прийомом плацебо. Медикаментозне лікування цих пацієнтів і, зокрема, пацієнтів з високим ступенем ризику суїциду, має супроводжуватися ретельним наглядом, особливо на ранній стадії лікування та при змінах дози. Пацієнти (і особи, які доглядають пацієнтів) повинні бути попереджені про необхідність контролювати будь-які прояви клінічної погіршення, суїцидальної поведінки або думок, а також незвичайних змін у поведінці, і негайно звертатися за медичною консультацією з появою цих симптомів. Прийом СІОЗС/СІОЗСН асоціюється з розвитком акатизії, що характеризується розвитком суб'єктивно неприємного або пригнічуючого занепокоєння та потреби в постійному русі, часто у поєднанні з нездатністю спокійно сидіти чи стояти. Це найчастіше проявляється протягом перших кількох тижнів лікування. У пацієнтів із такими симптомами підвищення дози може призвести до погіршення. Гіпонатріємія, можливо пов'язана з порушенням секреції антидіуретичного гормону (АДГ) на фоні прийому СІОЗС, виникає рідко і зазвичай зникає при відміні терапії. Обережність повинна проявлятися при призначенні есциталопраму та інших СІЗЗС особам, які входять до групи ризику розвитку гіпонатріємії: літнім, хворим на цироз печінки та приймають препарати, здатні викликати гіпонатріємію. При прийомі СІЗЗС були відзначені випадки розвитку шкірних крововиливів (екхімоз та пурпура). Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам у пацієнтів, які приймають пероральні антикоагулянти та ліки, що впливають на згортання крові, а також у хворих зі схильністю до кровотеч. Оскільки клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗЗ та електросудомної терапії (ЕСТ) обмежений, то при одночасному застосуванні есциталопраму та ЕСТ слід дотримуватися обережності. Поєднувати есциталопрам та інгібітори МАО А не рекомендується через ризик розвитку серотонінового синдрому. Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам одночасно з лікарськими препаратами, що мають серотонінергічну дію, наприклад, суматриптаном або іншими триптанами, трамадолом та триптофаном. У хворих, які приймають есциталопрам та інші СІЗЗЗ одночасно з серотонінергічними препаратами, у поодиноких випадках розвивався серотоніновий синдром. На його розвиток може вказувати комбінація таких симптомів, як ажитація, тремор, міоклонус та гіпертермія. Якщо це сталося, слід негайно припинити одночасне лікування СІОЗС та серотонінергічними препаратами та розпочати симптоматичне лікування. Алкоголь Есциталопрам не вступає з алкоголем до фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасне застосування есциталопраму та алкоголю не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Незважаючи на те, що Ципралекс не впливає на інтелектуальні функції та психомоторну активність, у період лікування хворим не рекомендується керувати автомобілем чи механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: есциталопраму оксалат – 12,77 мг, що еквівалентно – 10 мг есциталопраму; допоміжні речовини: тальк – 7,0 мг, кроскармеллозу натрію – 4,5 мг, целюлоза мікрокристалічна – ~97,49 мг, кремнію діоксид колоїдний – ~1,99 мг, магнію стеарат – 1,25 мг; оболонка: гіпромелоза 5сР – 2,19 мг, макрогол 400 – 0,20 мг, титану діоксид (Е 171) – 0,73 мг. По 14 таблеток у контурну осередкову упаковку (блістер) із ПВХ/ПЕ/ПВДХ та фольги алюмінієвої. 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору з ризиком та маркуванням "Е" та "L" симетрично навколо ризику.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВсмоктування майже повне і не залежить від їди. Середній час досягнення максимальної концентрації в плазмі (Тmах) становить 4 години після багаторазового застосування. Абсолютна біодоступність есциталопраму становить близько 80%. Здається обсяг розподілу (Vd,β/F) після перорального застосування становить від 12 до 26 л/кг. Зв'язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками плазми нижче 80%. Есциталопрам метаболізується в печінці до деметильованого та дидеметильованого метаболітів. Вони обоє є фармакологічно активними. Азот може окислюватися до метаболіту N-оксиду. Основна речовина та її метаболіти частково виділяються у формі глюкуронідів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів зазвичай становить 28-31% і менше 5% відповідно, від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму в деметильований метаболіт відбувається головним чином за допомогою ізоферменту CYP2C19. Можлива деяка участь ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6.У осіб із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 концентрація есциталопраму вдвічі вища, ніж у випадках із високою активністю цього ізоферменту. Значних змін концентрації препарату у випадках із слабкою активністю ізоферменту CYP2D6 не було виявлено. Період напіввиведення (Т1/2) після багаторазового застосування становить близько 30 годин. Кліренс при пероральному застосуванні (Cloral) становить близько 0,6 л/хв. У основних метаболітів есциталопраму період напіввиведення більш тривалий. Есциталопрам та його основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) та нирками; Більшість виводиться як метаболітів із сечею. Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається через 1 тиждень. Середня рівноважна концентрація 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається за добової дози 10 мг. У літніх (старше 65 років) есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодших пацієнтів. Кількість речовини, що знаходиться в системному кровотоку, розрахована за допомогою фармакокінетичного показника "площа під кривою" (AUC) у літніх людей на 50% більше, ніж у молодих здорових добровольців.ФармакодинамікаЕсциталопрам є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) з високою афінністю до первинного місця зв'язування. Есциталопрам також зв'язується з алостеричним місцем зв'язування білка-транспортера, з меншою афінністю, в тисячу разів. Алостерична модуляція білка-транспортера посилює зв'язування есциталопраму в первинному місці зв'язування, що призводить до більш повного інгібування зворотного захоплення серотоніну. Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв'язуватися з низкою рецепторів, включаючи: серотонінові 5-НТ1А, 5-НТ2 рецептори, дофамінові D1 та D2 рецептори, α1-, α2-, β-адренергічні рецептори, гістамінові H1, муска та опіатні рецептори.Показання до застосуванняДепресивні епізоди будь-якого ступеня тяжкості; панічне розлад з/без агорафобії; соціальний тривожний розлад (соціальна фобія); генералізоване тривожне розлад; обсесивно-компульсивний розлад.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до есциталопраму та інших компонентів препарату; одночасний прийом неселективних необоротних інгібіторів моноамінооксидази (МАО); одночасний прийом пімозиду; дитячий та підлітковий вік (до 18 років) (ефективність та безпека застосування не підтверджені). З обережністю: виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) нижче 30 мл/хв), манія та гіпоманія, фармакологічно неконтрольована епілепсія, виражена суїцидальна поведінка, цукровий діабет, цироз печінки, схильність до кровотеч; одночасний прийом з інгібітором МАО А (моклобемідом) та інгібітором МАО В (селегіліном); серотонінергічними лікарськими препаратами; препаратами, що знижують поріг судомної готовності; літієм, триптофанами; лікарськими препаратами, що містять звіробій продірявлений; пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові; препаратами, здатними спричинити гіпонатріємію; препаратами, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP2C19; етанолом; електросудомна терапія; літній вік; вагітність, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяЄ обмежені дані щодо прийому есциталопраму під час вагітності. Дослідження есциталопраму на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність. Есциталопрам під час вагітності слід приймати лише у випадках крайньої необхідності та після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик. Якщо прийом есциталопраму продовжувався на пізніх термінах вагітності, особливо у третьому триместрі, то за новонародженим слід встановити спостереження. Якщо прийом есциталопраму продовжувався аж до пологів або був припинений незадовго до пологів, у новонародженого можливий розвиток симптомів "скасування". У разі прийому матір'ю СІОЗС/СІОЗСН на пізніх термінах вагітності у новонародженого можуть розвинутись такі побічні ефекти; пригнічення дихання, ціаноз, апное, судомні розлади, стрибки температури, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, м'язова гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, підвищена нервово-рефлекторна збудливість, дратівливість, летаргічний сон, постійний. Ці симптоми можуть виникати внаслідок розвитку синдрому "скасування" або серотонінергічної дії. У більшості випадків подібні ускладнення виникають протягом 24 годин після народження. Дані епідеміологічних досліджень дозволяють припустити, що застосування СІГЗЗ під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може збільшити ризик розвитку стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (PPIIN).Ризик, що спостерігається, склав близько 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції спостерігається 1-2 випадки PPHN на 1000 вагітностей. Очікується, що есциталопрам виділятиметься з грудним молоком, тому під час лікування есциталопрамом годування груддю не рекомендується. Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Даних досліджень цього аспекту на тваринах для есциталопраму немає. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС у людини показали, що вплив цих лікарських препаратів на якість сперми є оборотним. Досі впливу есциталопраму на фертильність у людини не спостерігалося.Побічна діяПобічні ефекти найбільше часто розвиваються на першому або другому тижні лікування і потім зазвичай стають менш інтенсивними і виникають рідше при продовженні терапії. Нижче перераховані побічні ефекти, що виникають при прийомі препаратів, що належать до класу СІЗЗС та зазначені при прийомі есциталопраму. Інформація представлена ​​на підставі даних плацебо-контрольованих клінічних досліджень та спонтанних повідомлень. Частота вказана як: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: невідомо – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції. З боку ендокринної системи: невідомо – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ). Метаболічні порушення та розлади харчування: часто – зниження апетиту, підвищення апетиту, збільшення ваги; нечасто – зниження ваги; невідомо – гіпонатріємія, анорексія. З боку психіки: часто – тривога, неспокій, незвичайні сновидіння, зниження лібідо, аноргазмія (у жінок); нечасто – бруксизм, ажитація, нервозність, панічні атаки, сплутаність свідомості; рідко – агресія, деперсоналізація; галюцинації; невідомо – манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка. Випадки появи суїцидальних думок та поведінки були відзначені при прийомі есциталопраму та одразу після відміни терапії. З боку нервової системи: часто – безсоння, сонливість, запаморочення, парестезії, тремор; нечасто – порушення смакових відчуттів, порушення сну, синкопальні стани; рідко – серотоніновий синдром; невідомо - дискінезія, рухові порушення, судомні розлади, психомоторне збудження/акатизія. З боку органів зору: нечасто – мідріаз (розширення зіниці), порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – тінітус (шум у вухах). З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія; рідко – брадикардія; невідомо – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, ортостатична гіпотензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – синусити, позіхання; нечасто – носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – діарея, запори, блювання, сухість у роті; нечасто - шлунково-кишкова кровотеча (зокрема ректальна кровотеча). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: невідомо – гепатит, порушення функціональних показників печінки. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підвищена пітливість; нечасто - кропив'янка, алопеція, висипання, свербіж; невідомо – екхімоз, ангіоневротичний набряк. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: невідомо – затримка сечі. З боку репродуктивної системи та молочної залози: часто – імпотенція, порушення еякуляції; нечасто – метрорагія (маткова кровотеча), менорагія; невідомо – галакторея, пріапізм. З боку організму в цілому та порушення у місці введення: часто – слабкість, гіпертермія; нечасто – набряки. У післяреєстраційний період були відзначені випадки подовження інтервалу QT, в основному у пацієнтів із раніше існуючими захворюваннями серця. У подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях ЕКГ у здорових добровольців зміна від базового значення QTc (корекція за формулою Фрідеричіа) склала 4,3 мсек при дозі 10 мг/сут і 10,7 мсек - при 30 мг/сут. Епідеміологічні дослідження за участю пацієнтів віком 50 років і більше показали існування підвищеного ризику кісткових переломів у пацієнтів, які приймають СІЗЗЗ та трициклічні антидепресанти. Механізм виникнення цього ризику не встановлено. Скасування препаратів групи СІОЗС/СІОЗСН (селективні інгібітори зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну) (особливо різке) часто призводить до виникнення симптомів "скасування". Найчастіше виникають запаморочення, розлади чутливості (у тому числі парестезії та відчуття проходження струму), розлади сну (у тому числі безсоння та інтенсивні сновидіння), ажитація або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищений потовиділення , діарея, серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість, розлади зору Як правило, ці ефекти виражені слабко або помірно і швидко проходять, однак у деяких пацієнтів вони можуть проявлятися у більш гострій формі та/або триваліше. Рекомендується проводити поступове відміна препарату шляхом зниження його дози.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Неселективні незворотні інгібітори МАО Повідомлялося про виникнення серйозних небажаних реакцій при одночасному/прийомі СІОЗС та неселективних необоротних інгібіторів МАО, а також при початку прийому інгабіторів МАО хворими, які незадовго до цього припинили прийом СІОЗС. У деяких випадках у пацієнтів розвивався серотоніновий синдром. Застосовувати есциталопрам одночасно з неселективними необоротними інгібіторами МАО заборонено. Прийом есциталопраму може бути розпочато через 14 днів після відміни прийому необоротних інгібіторів МАО. Перед початком прийому неселективних необоротних інгібіторів МАО має пройти щонайменше 7 днів після закінчення прийому есциталопраму. Оборотний селективний інгібітор МАО А (моклобемід) Через ризик розвитку серотонінового синдрому не рекомендується застосовувати есциталопрам одночасно з інгібітором МАО А моклобемідом. Якщо прийом такої комбінації препаратів визнаний клінічно необхідним, рекомендується розпочати з мінімально можливих доз, а також проводити постійний клінічний моніторинг стану пацієнта. Прийом есциталопраму можна розпочати, як мінімум, через день після відміни оборотного інгібітора МАО А моклобеміду. Необоротний інгібітор МАО В (селегілін) Через ризик розвитку серотонінового синдрому необхідно бути обережним при прийомі есциталопраму одночасно з незворотним інгібітором МАО В селегіліном. Серотонінергічні лікарські препарати Спільне застосування із серотонінергічними лікарськими препаратами (наприклад, трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до розвитку серотонінового синдрому. Лікарські препарати, що знижують поріг судомної готовності СІЗЗЗ можуть знижувати поріг судомної готовності. Потрібно виявляти обережність при одночасному з есциталопрамом застосуванні інших лікарських препаратів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІОЗС, антипсихотичних препаратів (нейролептиків) – похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону, мефлохіну, бупропіону). Літій, триптофан Оскільки зареєстровані випадки посилення дії при одночасному застосуванні СІОЗС та літіям або триптофану, рекомендується виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з цими препаратами. Звіробій продірявлений Одночасне застосування СІОЗС та препаратів, що містять звіробій продірявлений. (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення кількості побічних ефектів. Антикоагулянти та засоби, що впливають на згортання крові Порушення згортання крові може виникнути при одночасному застосуванні есциталопраму з пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові (наприклад, атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдами). У подібних випадках на початку або закінчення терапії есциталопрамом необхідний ретельний моніторинг згортання крові. Одночасний прийом із нестероїдними протизапальними препаратами може призвести до збільшення кількості кровотеч. Фармакокінетична взаємодія Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику есциталопраму Метаболізм есциталопраму переважно здійснюється за участю ізоферменту CYP2C19. Найменшою мірою у метаболізмі можуть брати участь ізоферменти CYP3A4 та CYP2D6. Метаболізм основного метаболіту – деметильованого есциталопраму – мабуть, частково каталізується ізоферментом CYP2D6. Одночасне застосування есциталопраму та омепразолу (інгібітор ізоферменту CYP2C19) призводить до помірного (приблизно 50%) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові. Одночасний прийом есциталопраму та циметидину (інгібітора ізоферментів CYP2D6, CYP3A4 та CYP1A2) призводить до підвищення (приблизно 70%) концентрації есциталопраму у плазмі крові. Таким чином, застосовувати максимально можливі дози есциталопраму одночасно з інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, омепразолом, флуоксетином, флувоксаміном, лансопразолом, тіклопідином) та циметидином слід з обережністю. При одночасному прийомі есциталопраму та вищезгаданих препаратів на основі клінічної оцінки може знадобитися зменшення дози есциталопраму. Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів Есциталопрам є інгібітором ізоферменту CYP2D6. Необхідно виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму та лікарських препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ізоферменту та мають малий терапевтичний індекс, наприклад, флекаїніду, пропафенону та метопрололу (у випадках застосування при серцевій недостатності) або медичних препаратів, в основному метаболізуються за допомогою CYP2D наприклад, антидепресантів: дезіпраміну, кломіпраміну, нортриптиліну або антипсихотичних препаратів: рисперидону, тіоридазину, галоперидолу. У цих випадках може знадобитися корекція дози. Одночасне застосування есциталопраму та дезіпраміну або метопрололу призводить до дворазового збільшення концентрації двох останніх препаратів. Есциталопрам може трохи інгібувати ізофермент CYP2C19. Тому рекомендується виявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму та лікарських препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.Спосіб застосування та дозиЦипралекс призначають перорально один раз на добу незалежно від їди. Депресивні епізоди Зазвичай призначають 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування. Після зникнення симптомів депресії, як мінімум, протягом 6 місяців необхідно продовжувати терапію для закріплення отриманого ефекту. Панічне розлад з/без агорафобії Протягом першого тижня лікування рекомендується доза 5 мг на добу, яка потім збільшується до 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Максимальний терапевтичний ефект досягається через 3 місяці після початку лікування. Терапія триває кілька місяців. Соціальний тривожний розлад (соціальна фобія) Зазвичай призначають 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Послаблення симптомів зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування. Оскільки соціальний тривожний розлад є захворюванням з хронічним перебігом, мінімальна тривалість терапевтичного курсу, що рекомендується, становить 3 місяці. Для запобігання рецидивам захворювання препарат може призначатися протягом 6 місяців або довше, залежно від індивідуальної реакції пацієнта. Рекомендується регулярно проводити оцінку лікування. Генералізований тривожний розлад Зазвичай призначають 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Мінімальна тривалість терапевтичного курсу, що рекомендується, становить 3 місяці. Для запобігання рецидивам захворювання допускається тривале застосування препарату (6 місяців та довше). Рекомендується регулярно проводити оцінку лікування. Обсесивно-компул'сивний розлад Зазвичай призначають 10 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза згодом може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Оскільки обсесивно-компульсивний розлад є захворюванням з хронічним перебігом, курс лікування повинен бути досить тривалим для забезпечення повного позбавлення від симптомів і тривати щонайменше 6 місяців. Для запобігання рецидивам рекомендується лікування не менше 1 року. Літні пацієнти (старше 65 років) Рекомендується застосовувати половину звичайно рекомендованої дози (тобто всього 5 мг на добу) та нижчу максимальну дозу (10 мг на добу). Діти та підлітки (до 18 років) Ципралекс не слід застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років (див. розділ "Особливі вказівки"). Крім того, немає достатнього обсягу даних довгострокових досліджень щодо безпеки застосування препарату у дітей та підлітків, що стосуються зростання, дозрівання, когнітивного та поведінкового розвитку. Знижена функція нирок При легкій та помірній нирковій недостатності корекції доз не потрібно. Пацієнтам із вираженою нирковою недостатністю (КК нижче 30 мл/хв) слід призначати Ципралекс з обережністю. Знижена функція печінки Початкова доза, що рекомендується, протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до 10 мг на добу. Знижена активність ізоферменту CYP2C19 Для пацієнтів із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до 10 мг на добу. Припинення лікування При припиненні лікування Ципралексом дозу слід поступово зменшувати протягом 1-2 тижнів, щоб уникнути виникнення синдрому "скасування".ПередозуванняДані про передозування есциталопрамом обмежені, у таких випадках було і передозування іншими препаратами. Найчастіше симптоми передозування не виявляються чи виявляються слабо. Випадки передозування есциталопрамом (без прийому інших препаратів) з летальним результатом поодинокі, в більшості випадків має місце передозування та іншими препаратами. Симптоми При передозуванні есциталопрамом в основному виникають симптоми з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків розвитку серотонінового синдрому, судомних розладів і коми), з боку шлунково-кишкового тракту (нудота/блювота), серцево-судинної системи ( , тахікардія, подовження інтервалу QT та аритмія) та порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія). Лікування Специфічного антидоту немає. Слід забезпечити нормальну прохідність дихальних шляхів, оксигенацію та вентиляцію легень. Слід провести промивання шлунка та призначити активоване вугілля. Промивання шлунка слід провести якнайшвидше після прийому препарату. Рекомендується контролювати показники роботи серця та інших життєво важливих органів та проводити симптоматичну та підтримуючу терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнтидепресанти не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років через підвищений ризик виникнення суїцидальної поведінки (спроб суїциду та суїцидальних думок), ворожості (з переважанням агресивної поведінки, схильності до конфронтації та роздратування). У разі прийняття на підставі клінічної оцінки рішення про початок терапії антидепресантами пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом. При застосуванні препаратів, що належать до терапевтичної групи СІЗЗЗ, включаючи есциталопрам, слід враховувати наступне. У деяких пацієнтів із панічним розладом на початку лікування антидепресантами може спостерігатися посилення тривоги. Подібна парадоксальна реакція, як правило, зникає протягом перших двох тижнів лікування. Щоб знизити ймовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендується використовувати низькі початкові дози. Слід відмінити есциталопрам у разі первинного розвитку судомних нападів або у разі посилення їх частоти (у пацієнтів із раніше діагностованою епілепсією). СІЗЗЗ не слід застосовувати у хворих з нестабільною епілепсією; при контрольованих нападах необхідне ретельне спостереження. Есциталопрам повинен з обережністю застосовуватися у хворих з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку маніакального стану есциталопрам має бути скасовано. У пацієнтів із цукровим діабетом лікування есциталопрамом може змінити концентрацію глюкози у крові. Тому може знадобитися корекція доз інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів. Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, завдання собі тілесних ушкоджень і суїциду (суїцидальні явища). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Оскільки поліпшення може не спостерігатися протягом перших кількох тижнів терапії або навіть більшого проміжку часу, пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом до поліпшення їх стану. Загальна клінічна практика показує, що на ранніх стадіях одужання можливе збільшення ризику самогубства. Інші психічні стани, для лікування яких призначають есциталопрам, можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних подій і явищ. Крім того, ці стани можуть бути супутньою патологією щодо депресивного епізоду. При лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід дотримуватися тих самих застережень, що при лікуванні пацієнтів з депресивним епізодом. Пацієнти, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку, або пацієнти зі значним рівнем роздумів на суїцидальні теми до початку лікування більш схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, тому під час лікування за ними має вестися ретельне спостереження. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів із психічними порушеннями показав, що при прийомі антидепресантів у пацієнтів молодше 25 років існує підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з прийомом плацебо. Медикаментозне лікування цих пацієнтів і, зокрема, пацієнтів з високим ступенем ризику суїциду, має супроводжуватися ретельним наглядом, особливо на ранній стадії лікування та при змінах дози. Пацієнти (і особи, які доглядають пацієнтів) повинні бути попереджені про необхідність контролювати будь-які прояви клінічної погіршення, суїцидальної поведінки або думок, а також незвичайних змін у поведінці, і негайно звертатися за медичною консультацією з появою цих симптомів. Прийом СІОЗС/СІОЗСН асоціюється з розвитком акатизії, що характеризується розвитком суб'єктивно неприємного або пригнічуючого занепокоєння та потреби в постійному русі, часто у поєднанні з нездатністю спокійно сидіти чи стояти. Це найчастіше проявляється протягом перших кількох тижнів лікування. У пацієнтів із такими симптомами підвищення дози може призвести до погіршення. Гіпонатріємія, можливо пов'язана з порушенням секреції антидіуретичного гормону (АДГ) на фоні прийому СІОЗС, виникає рідко і зазвичай зникає при відміні терапії. Обережність повинна проявлятися при призначенні есциталопраму та інших СІЗЗС особам, які входять до групи ризику розвитку гіпонатріємії: літнім, хворим на цироз печінки та приймають препарати, здатні викликати гіпонатріємію. При прийомі СІЗЗС були відзначені випадки розвитку шкірних крововиливів (екхімоз та пурпура). Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам у пацієнтів, які приймають пероральні антикоагулянти та ліки, що впливають на згортання крові, а також у хворих зі схильністю до кровотеч. Оскільки клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗЗ та електросудомної терапії (ЕСТ) обмежений, то при одночасному застосуванні есциталопраму та ЕСТ слід дотримуватися обережності. Поєднувати есциталопрам та інгібітори МАО А не рекомендується через ризик розвитку серотонінового синдрому. Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам одночасно з лікарськими препаратами, що мають серотонінергічну дію, наприклад, суматриптаном або іншими триптанами, трамадолом та триптофаном. У хворих, які приймають есциталопрам та інші СІЗЗЗ одночасно з серотонінергічними препаратами, у поодиноких випадках розвивався серотоніновий синдром. На його розвиток може вказувати комбінація таких симптомів, як ажитація, тремор, міоклонус та гіпертермія. Якщо це сталося, слід негайно припинити одночасне лікування СІОЗС та серотонінергічними препаратами та розпочати симптоматичне лікування. Алкоголь Есциталопрам не вступає з алкоголем до фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасне застосування есциталопраму та алкоголю не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Незважаючи на те, що Ципралекс не впливає на інтелектуальні функції та психомоторну активність, у період лікування хворим не рекомендується керувати автомобілем чи механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: циталопраму гідробромід 24,98 мг, що еквівалентно циталопраму 20 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний 46,1 мг, лактози моногідрат 23,1 мг, коповідон 6,25 мг, гліцерол 85% 2,5 мг, целюлоза мікрокристалічна 18,8 мг, кроскармелоза натрію 2,5 мг, магнію 8 мг; Оболонка: гіпромелоза 5 2,04 мг, макрогол 400 0,408 мг, титану діоксид (Е 171) 0,679 мг. По 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ та фольги алюмінієвої. 1 або 2 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні, білого кольору таблетки, покриті плівковою оболонкою, з ризиком, марковані "С" та "N" симетрично навколо ризику.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція Абсорбція препарату практично повна і не залежить від їди (середній час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (Тmах) близько 3 годин). Біодоступність прийому внутрішньо становить приблизно 80%. Розподіл Здається обсяг розподілу (Vd)β становить приблизно 12-17 л/кг. Зв'язування циталопраму та його основних метаболітів з білками плазми становить менше 80%. Біотрансформація Циталопрам метаболізується до активних метаболітів: деметилциталопраму, дидеметилциталопраму, циталопраму-N-оксиду та неактивного похідного дезамінованої пропіонової кислоти. Усі активні метаболіти також є СІОЗС, хоча їхня дія слабша, ніж вихідної сполуки. Переважним компонентом у плазмі є незмінений циталопрам. Концентрація деметилциталопраму та дидеметилциталопраму становлять зазвичай 30-50% і 5-10% від концентрації циталопраму, відповідно. Біотрансформація циталопраму в деметилциталопрам опосередковується ізоферментами CYP2C19 (приблизно 38%), CYP3A4 (приблизно 31%) та CYP2D6 (приблизно 31%). Виведення Період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 11/2 діб. Системний кліренс плазми (Cls) циталопраму становить приблизно 0,3-0,4 л/хв, а кліренс при пероральному застосуванні (Cloral) приблизно 0,4 л/хв. Циталопрам виводиться головним чином через печінку (85%) та через нирки (15%); 12-23% добової дози виводиться із сечею у вигляді незміненого циталопраму. Печінковий (залишковий) кліренс становить приблизно 0,3 л/хв, а нирковий кліренс – приблизно 0,05-0,08 л/хв. Лінійність Кінетика циталопраму лінійна. Рівноважна концентрація у плазмі досягається протягом 1-2 тижнів. Середня рівноважна концентрація становить близько 300 нмоль/л (165-405 нмоль/л) на фоні добової дози 40 мг. Літні пацієнти (> 65 років) Показано, що у літніх пацієнтів через зниження швидкості метаболізму спостерігається більш тривалий період напіввиведення препарату (1,5-3,75 діб) та менші показники кліренсу (0,08-0,3 л/хв). Рівноважна концентрація приблизно вдвічі вища у літніх, ніж у молодих пацієнтів, які отримують ту саму дозу. Знижена функція печінки Циталопрам повільніше виводиться у пацієнтів із порушеннями функції печінки. Період напіввиведення циталопраму приблизно вдвічі більший, а рівноважна концентрація приблизно вдвічі вища порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки при прийомі тієї ж дози. Знижена функція нирок Циталопрам повільніше виводиться у пацієнтів з невеликим або помірним порушенням функції нирок, що, однак, не впливає на фармакокінетику циталопраму. В даний час відсутня інформація щодо лікування пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну Поліморфізм Дослідження in vivo показали, що метаболізм циталопраму не відрізняється клінічно значущим поліморфізмом окиснення спартеїну/дебрізохіна (CYP2D6). У пацієнтів із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 як запобіжний засіб рекомендована початкова доза не повинна перевищувати 10 мг на добу.ФармакодинамікаЦиталопрам є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Механізм дії Біохімічні та поведінкові дослідження показали, що циталопрам є потужним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (5 НТ). Тривалість лікування циталопрамом не впливає на звикання до пригнічення захоплення 5 НТ. При тривалому застосуванні циталопрам толерантності до придушення зворотного захоплення серотоніну не виникає. Циталопрам є надселективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) без впливу або з мінімальним впливом на захоплення норадреналіну, дофаміну та гамма-аміномасляної кислоти. Циталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв'язуватися з низкою рецепторів, включаючи 5-НТ1А-, 5-НТ2-серотонінові, D1 та D2-дофамінові, α1-, α2- та β-адренергічні рецептори, Н1-гістамінові, мускаринові холи. бензодіазепінові та опіоїдні рецептори. Всі основні метаболіти циталопраму відносяться до СІОЗС, хоча відносини їхньої активності та селективності нижчі, ніж у циталопраму. Тим не менш, відносини селективності даних метаболітів вищі, ніж у багатьох СІЗЗС нового покоління. Метаболіти не беруть участь у формуванні загального антидепресивного ефекту. Фармакодинамічні ефекти Пригнічення стадії швидкого сну (REM) вважається предиктором антидепресивної дії. Як і трициклічні антидепресанти, інші СІЗЗЗ та інгібітори МАО, циталопрам пригнічує швидкий сон та збільшує глибокий повільнохвильовий сон. Хоча циталопрам не зв'язується з опіоїдними рецепторами, він потенціює антиноцицептивний ефект опіоїдних анальгетиків, що стандартно використовуються. У людини циталопрам не порушує когнітивні та психомоторні функції і практично не має седативних властивостей, навіть у поєднанні з алкоголем. У дослідженні з разовою дозою, проведеному на здорових добровольцях, циталопрам не зменшував слиновиділення і в жодному дослідженні на здорових добровольцях не істотно впливав на серцево-судинні показники. Циталопрам не впливає на вміст у сироватці крові гормону росту. Циталопрам, як і інші СІЗЗЗ, може підвищувати вміст пролактину в плазмі. У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні ЕКГ на здорових добровольцях зміна QTc (корекція за формулою Фрідеричіа) порівняно з вихідними даними склала 7,5 (90% довірчий інтервал 5,9-9,1) мс для дози 20 мг/добу та 16 ,7 (90% довірчий інтервал 15,0-18,4) мс для дози 60 мг/добу.Показання до застосуванняДепресивні епізоди середнього та тяжкого ступеня та запобігання їх рецидивам. Панічне розлад з/без агорафобії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до циталопраму або будь-якої з допоміжних речовин. Одночасний прийом з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) (у тому числі селегіліном у дозі вище 10 мг на добу). Інтервал часу між закінченням прийому незворотних інгібіторів МАО та початком прийому циталопраму має становити не менше 14 днів. У разі застосування оборотних інгібіторів МАО А тривалість перерви визначається відповідно до інструкції з медичного застосування цих препаратів. Лікування інгібіторами МАО може бути розпочато не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому циталопраму. Одночасний прийом з лінезолідом, якщо неможливо здійснювати ретельне спостереження за пацієнтом та моніторинг артеріального тиску. Одночасний прийом із пімозидом. Встановлене подовження інтервалу QT або вроджений подовжений інтервал QT. Одночасний прийом із препаратами, що подовжують інтервал QT. Дитячий та підлітковий вік (до 18 років) (ефективність та безпека застосування не підтверджені). Спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або порушення абсорбції глюкози та галактози. З обережністю: Подовження інтервалу QT в анамнезі; шлуночкова аритмія, у тому числі на кшталт "пірует" (torsade de pointes); значна брадикардія; недавно перенесений гострий інфаркт міокарда; декомпенсована серцева недостатність; гіпокаліємія та/або гіпомагніємія (електролітні порушення повинні бути скориговані до початку лікування циталопрамом); виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв); виражена печінкова недостатність (рекомендується ретельний вибір дози); виражена суїцидальна поведінка (потрібне ретельне спостереження за пацієнтами до настання поліпшення стану через кілька тижнів після початку лікування); цукровий діабет (може знадобитися корекція дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів); схильність до кровотеч (особливо при одночасному застосуванні з препаратами,що впливають на функцію тромбоцитів або препаратами, які можуть підвищити ризик виникнення кровотеч); одночасний прийом з інгібітором МАО В селегіліном, серотонінергічними лікарськими препаратами; препаратами, що знижують поріг судомної готовності; циметидином (підвищення рівноважної концентрації циталопраму), метопрололом (підвищення концентрації метопрололу), літієм та триптофаном (посилення дії), лікарськими препаратами, що містять звіробій продірявлений (посилення побічних ефектів); пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові (підвищення ризику виникнення кровотеч); препаратами, що є слабкими метаболітами ізоферменту CYP2C19 (необхідно зменшити початкову дозу); етанолом; електросудомна терапія; літній вік старше 65 років (необхідне зниження дози);вагітність, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяВагітність Опубліковані дані щодо вагітних жінок (більше 2500 завершених випадків) не показали формування будь-яких мальформацій та фето-/неонатальної токсичності під впливом циталопраму. Тим не менш, циталопрам не повинен використовуватися під час вагітності без крайньої необхідності та ретельної оцінки потенційних ризиків та користі. Якщо застосування циталопраму продовжується на пізніх термінах вагітності, особливо у третьому триместрі, новонароджені повинні перебувати під наглядом. Слід уникати різкої відміни препарату під час вагітності. У разі прийому матір'ю СІОЗС/СІОЗСН на пізніх термінах вагітності у новонароджених можуть спостерігатися наступні симптоми: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судомні напади, нестабільність температури тіла, утруднення при годівлі, блювання, гіпоглікемія, м'язова гіпертонія, м'язова гіпо, підвищена нервово-рефлекторна збудливість, дратівливість, летаргія, постійний плач, сонливість та неспокійний сон. Ці симптоми можуть виникати внаслідок розвитку синдрому "скасування" або серотонінергічної дії. У більшості випадків ускладнення розвиваються безпосередньо після або незабаром ( Епідеміологічні дані дозволяють припустити, що застосування СІЗЗЗ під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може збільшувати ризик розвитку стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених. Ризик, що спостерігається, склав приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції ризик виникнення цього розладу становить 1-2 випадки на 1000 вагітностей. Грудне годування Циталопрам проникає у грудне молоко. Вважається, що діти отримують близько 5% материнської добової дози циталопрама, розрахованої за вагою (в мг/кг). Практично жодних наслідків для дітей не було. Проте наявної інформації недостатньо для оцінки ризиків для дитини. Тому під час лікування циталопрамом годування груддю не рекомендується. Фертильність Дані досліджень на тваринах показали, що циталопрам може впливати на якість сперми. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС у людини показали, що вплив на якість сперми є оборотним. До цього часу впливу циталопраму на фертильність у людини не спостерігалося.Побічна діяНебажані ефекти, що спостерігаються при прийомі Ципрамілу, зазвичай виражені слабо і мають транзиторний характер. Найчастіше вони виникають на першому чи другому тижні лікування і зазвичай суттєво слабшають у міру продовження терапії. Для наступних реакцій виявлена ​​залежність від дози: підвищене потовиділення, сухість у роті, безсоння, сонливість, діарея, нудота і слабкість. Нижче представлені дані про частоту виникнення небажаних реакцій, пов'язаних з прийомом СІОЗС та/або циталопраму, що спостерігалися у ≥1% пацієнтів, які брали участь у подвійних сліпих плацебо контрольованих дослідженнях, та у пост-реєстраційний період. Частота вказана таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи: невідомо – тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: невідомо – підвищена чутливість, анафілактичні реакції. Порушення з боку ендокринної системи: невідомо – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ). Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – зниження апетиту, зниження маси тіла; нечасто – підвищення апетиту, збільшення маси тіла; рідко – гіпонатріємія; невідомо – гіпокаліємія. Порушення психіки: часто – ажитація, зниження лібідо, тривога, нервозність, сплутаність свідомості, аноргазмія (у жінок), незвичайні сновидіння; нечасто – агресія, деперсоналізація, галюцинації, манія; невідомо – панічні атаки, бруксизм, занепокоєння, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка. Випадки появи суїцидальних думок та поведінки були відмічені при терапії циталопрамом та одразу після відміни лікування. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – сонливість, безсоння; часто – тремор, парестезії, запаморочення, порушення уваги; нечасто - непритомність; рідко – великі судомні напади, дискінезія, порушення смакових відчуттів; невідомо - судомні розлади, серотоніновий синдром, екстрапірамідні розлади, акатізія, рухові розлади. Порушення з боку органу зору: нечасто – мідріаз (розширення зіниць); невідомо – порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – шум у вухах. Порушення з боку серця: нечасто – брадикардія, тахікардія; невідомо - подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, шлуночкова аритмія, у тому числі на кшталт "пірует" (torsade de pointes). Порушення з боку судин: рідко – кровотечі; невідомо – ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – позіхання; невідомо – носова кровотеча. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – сухість у роті, нудота; часто – діарея, блювання, запори; невідомо – шлунково-кишкова кровотеча (у тому числі ректальна кровотеча). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит; невідомо – порушення функціональних показників печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто підвищена пітливість; часто - свербіж; нечасто - кропив'янка, алопеція, висипання, пурпура, фотосенсибілізація; невідомо – екхімоз, ангіоневротичний набряк. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: невідомо затримка сечі. Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто – імпотенція, порушення еякуляції, відсутність еякуляції; нечасто – менорагія (у жінок); невідомо - галакторея, метрорагія (маткова кровотеча), пріапізм (у чоловіків). Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – слабкість; нечасто – набряки; рідко – гіпертермія. Епідеміологічні дослідження переважно за участю пацієнтів віком 50 років та старші показали існування підвищеного ризику кісткових переломів у пацієнтів, які приймають СІЗЗЗ та трициклічні антидепресанти. Механізм, що веде до цього ризику, невідомий. Випадки подовження інтервалу QT та шлуночкові аритмії, включаючи аритмії на кшталт "пірует" (torsade de pointes), були зареєстровані в післяреєстраційний період, переважно у пацієнтів жіночої статі, з гіпокаліємією або з існуючим подовженням інтервалу QT та іншими захворюваннями серця. Скасування циталопраму (особливо різке) часто призводить до виникнення симптомів "скасування". Найчастіше виникають запаморочення, розлади чутливості (у тому числі парестезії), розлади сну (у тому числі безсоння та інтенсивні сновидіння), ажитація або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, потовиділення, головний біль, діарея, , емоційна нестабільність, дратівливість, розлади зору Як правило, ці ефекти виражені слабко або помірно і швидко проходять, однак, у деяких пацієнтів вони можуть проявлятися у більш гострій формі та/або триваліше. Якщо терапія циталопрамом більше не потрібна, рекомендується проводити поступове відміну препарату шляхом зниження його дози.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Були описані випадки розвитку серотонінового синдрому при сумісному застосуванні циталопраму з моклобемідом та буспіроном. Протипоказані комбінації Інгібітори МАО Одночасне застосування циталопраму та інгібіторів МАО може призвести до серйозних небажаних наслідків, включаючи серотоніновий синдром. Були описані випадки серйозних і іноді летальних реакцій у пацієнтів, що одночасно отримують СІОЗС та інгібітор моноаміноксидази (ІМАО), включаючи незворотний ІМАО селегілін та оборотні ІМАО лінезолід і моклобемід, а також у пацієнтів, що недавно припинили прийом СІОЗС та на. У деяких з наведених випадків відзначалися ознаки, що нагадують серотоніновий синдром. Симптоми взаємодії циталопраму з ІМАО включали: гіпертермію, ригідність, міоклонус, вегетативну нестабільність зі швидкими коливаннями показників життєво-важливих функцій, зміни психічного статусу, які включали сплутаність свідомості, дратівливість і надмірну ажитацію, прогресив. Пімозід У дослідженні одноразовий прийом пімозиду в дозі 2 мг піддослідними, які приймають рацемічну форму циталопраму в дозі 40 мг/добу протягом 11 днів, призводив до підвищення значень AUC та Сmах пімозиду, хоча і не завжди. Спільне застосування пімозиду та циталопраму призводило до середнього подовження інтервалу QTc приблизно на 10 мсек. Враховуючи розвиток взаємодії при низькій дозі пімозиду, одночасний прийом циталопраму та пімозиду протипоказаний. Комбінації, які потребують обережності Селегилін (селективний інгібітор МАО) Дослідження фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії при одночасному застосуванні циталопраму (20 мг/добу) та селегіліну (10 мг/добу) (доза селективна щодо МАО В) не виявили жодних клінічно значущих взаємодій. Одночасне застосування циталопраму та селегіліну (у дозі, що перевищує 10 мг на добу) протипоказане. Серотонінергічні препарати Літій та триптофан У клінічних дослідженнях одночасного застосування літію та циталопраму не було виявлено жодних фармакодинамічних взаємодій. Однак повідомлялося про посилення дії при одночасному призначенні СІЗЗЗ з літієм або триптофаном, тому використання подібних поєднань має проводитись з обережністю. Моніторинг рівня літію у крові здійснюється у звичайному режимі. Спільне застосування з серотонінергічними препаратами, як трамадол і суматриптан, може призвести до посилення серотонінергічних ефектів. Поки не буде точних даних про можливу взаємодію, поєднання циталопраму з агоністами 5-НТ рецепторів, такими як суматриптан та інші триптани, не рекомендується. Звіробій продірявлений Динамічна взаємодія СІЗЗЗ з рослинними препаратами, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призводити до збільшення частоти побічних реакцій. Фармакокінетична взаємодія не вивчалася. Антикоагулянти та засоби, що впливають на згортання крові Необхідно дотримуватись обережності при призначенні циталопраму пацієнтам, які отримують лікування антикоагулянтами, препаратами, що впливають на функції тромбоцитів, такими як нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), ацетилсаліцилова кислота, дипіридамол і тиклопідін, антитікотидин , які можуть підвищити ризик виникнення кровотеч Електросудомна терапія (ЕСТ) Дані клінічних досліджень, що демонструють ризики або переваги одночасного застосування ЕСТ та циталопраму, відсутні. Алкоголь Не було виявлено жодних фармакодинамічних чи фармакокінетичних взаємодій між циталопрамом та алкоголем. Проте спільний прийом циталопраму та алкоголю не рекомендований. Препарати, що знижують поріг судомної готовності СІЗЗС можуть знижувати поріг судомної готовності. Рекомендується бути обережним при спільному застосуванні з іншими препаратами, здатними знижувати поріг судомної готовності (наприклад, антидепресанти [трициклічні, СІОЗС], нейролептики [фенотіазини, тіоксантени і бутирофенони], мефлохін, бупропіон і трамадол). Подовження інтервалу QT Дослідження фармакокінетичних та фармакодинамічних взаємодій між циталопрамом та іншими препаратами, які також подовжують інтервал QT, показали, що адитивність ефектів циталопраму та цих препаратів не виключається. З цієї причини спільне призначення циталопраму та препаратів, що подовжують інтервал QT, таких як антиаритміки класу IA та III, антипсихотики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, деякі протимікробні препарати (наприклад, спарфлоксацин, м, , препарати для лікування малярії, особливо галофантрин), деякі антигістамінні (астемізол, мізоластин), можуть здійснюватися лише після ретельної клінічної оцінки допустимості такого поєднання. Фармакокінетичні взаємодії Біотрансформація циталопраму до деметилциталопраму опосередковується ізоферментами системи цитохрому Р450 CYP2C19 (близько 38%), CYP3A4 (близько 31%) та CYP2D6 (близько 31%). Факт того, що циталопрам метаболізується більш ніж одним ізоферментом, говорить про те, що гальмування його біотрансформації є малоймовірним, оскільки ступінь інгібування одного з ферментів може бути компенсована іншими. Тому одночасне призначення циталопраму з іншими лікарськими засобами має дуже низьку ймовірність фармакокінетичних взаємодій. Їжа Не повідомлялося про те, що їда впливає на абсорбцію та інші фармакокінетичні властивості циталопраму. Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику циталопраму При сумісному застосуванні кетоконазол (сильний інгібітор ізоферменту CYP3A4) не змінював фармакокінетику циталопраму. Фармакокінетичні дослідження взаємодії літію та циталопраму не виявили жодних взаємодій. Циметидин (сильний інгібітор ізоферментів CYP2D6, ЗА4 та 1А2) викликав помірне підвищення рівня рівноважної концентрації циталопраму. Рекомендується бути обережним при призначенні циталопраму в поєднанні з циметидином. Може знадобитися корекція дози. Вплив циталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів Дослідження фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії циталопраму та метопрололу (субстрату ізоферменту CYP2D6) показали 2-кратне збільшення концентрації метопрололу, але статистично значущого збільшення дії метопролу. Необхідно бути обережними при сумісному застосуванні метопрололу та циталопраму. Може знадобитися корекція дози. Циталопрам і деметилциталопрам є незначними інгібіторами ізоферментів CYP2C9, CYP2E1 та CYP3A4 і лише слабкими інгібіторами CYP1A2, CYP2C19 та CYP2D6 у порівнянні з іншими СІОЗС, які вважаються значними інгібіторами. Лівомепромазин, дигоксин, карбамазепін Жодних змін або тільки дуже невеликі клінічно значущі зміни спостерігалися при одночасному застосуванні циталопраму з субстратами CYP1A2 (клозапін та теофілін), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (іміпрамін та мефенітоїн), CYP2D6 (спартеїн, імінін карбамазепін (і його метаболіт карбамазепін-епоксид) та триазолам). Ніякої фармакокінетичної взаємодії не спостерігалося між циталопрамом та левомепромазином або дигоксином (що свідчить про те, що циталопрам не індукує та не інгібує Р-глікопротеїн). Дезіпрамін, іміпрамін У фармакокінетичних дослідженнях не було виявлено змін рівня ні циталопраму, ні іміпраміну, хоча рівень дезіпраміну, головного метаболіту іміпраміну, був підвищений. При одночасному застосуванні циталопраму та дезіпраміну рівень останнього в плазмі крові був підвищений. Може знадобитися зниження дози дезіпраміну.Спосіб застосування та дозиЦипраміл призначають перорально один раз на день. Препарат можна приймати у будь-який час дня незалежно від їди. Таблетки можуть бути розділені навпіл на дві рівні частини. Депресії Ципраміл призначають один раз на день 20 мг. Залежно від індивідуальної реакції у відповідь пацієнта доза може бути збільшена до максимальної - 40 мг на добу. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування. Терапія антидепресантами носить симптоматичний характер і має продовжуватися протягом достатнього періоду часу, зазвичай не менше 6 місяців після повного усунення симптомів депресії, щоб уникнути розвитку рецидивів. У пацієнтів з рекурентною (уніполярною) депресією необхідна підтримуюча терапія може тривати протягом декількох років для запобігання розвитку нових епізодів. Панічний розлад Протягом першого тижня лікування рекомендована одноразова доза становить 10 мг на добу перорально, потім доза підвищується до 20 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції у відповідь пацієнта доза може бути збільшена до максимальної - 40 мг на добу. При лікуванні панічного розладу максимальний терапевтичний ефект циталопраму досягається через 3 місяці після початку лікування і зберігається при продовженні терапії. Літні пацієнти (старше 65 років) Добову дозу для пацієнтів похилого віку слід зменшити до половини рекомендованої дози, тобто. до 10-20 мг. Рекомендована максимальна доза для пацієнтів похилого віку становить 20 мг на добу. Діти та підлітки (до 18 років) Ципраміл не слід застосовувати у дітей та підлітків молодше 18 років. Крім того, немає достатнього обсягу даних довгострокових досліджень щодо безпеки застосування препарату у дітей та підлітків, що стосуються зростання, дозрівання, когнітивного та поведінкового розвитку. Знижена функція нирок При легкій та помірній нирковій недостатності корекції доз не потрібно. Пацієнтам з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) слід застосовувати з обережністю Ципраміл. Знижена функція печінки При легкій та помірній печінковій недостатності рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Пацієнтам із вираженою печінковою недостатністю необхідно застосовувати препарат з обережністю, потрібне ретельне титрування дози. Знижена активність ізоферменту CYP2C19 Для пацієнтів із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг на добу. Припинення лікування Слід уникати різкого припинення лікування. При припиненні терапії Ципрамілом доза повинна поступово знижуватися протягом мінімум 1-2 тижнів для того, щоб уникнути реакцій "скасування". Якщо при зменшенні дози або припиненні лікування циталопрамом виникають непереносні симптоми, можливе повернення до попередньої дози або відновлення прийому препарату. Згодом зниження дози може бути продовжено, але поступово.ПередозуванняКлінічні дані про передозування циталопраму обмежені та у багатьох випадках пов'язані із супутнім передозуванням інших препаратів або алкоголю. Випадки передозування циталопраму з летальним кінцем були зареєстровані, однак, більшість летальних випадків було пов'язано з супутнім передозуванням інших лікарських засобів. Симптоми. При передозуванні були засвідчені такі симптоми: судоми, тахікардія, сонливість, подовження інтервалу QT, кома, блювання, тремор, гіпотензія, зупинка серця, нудота, серотоніновий синдром, ажитація, брадикардія, запаморочення, блокада пучків Гіса, удлін , аритмія за типом "пірует", ступор, потовиділення, ціаноз, гіпервентиляція, а також передсердні та шлуночкові порушення ритму Лікування. Специфічний антидот відсутній. Лікування симптоматичне та підтримуюче. Повинне бути виконане промивання шлунка і дано активоване вугілля та осмотичні проносні (наприклад, сульфат натрію). У разі порушення свідомості пацієнт має бути інтубований. Необхідно здійснювати моніторинг ЕКГ та показників життєво важливих функцій. ЕКГ-моніторинг рекомендується у разі передозування у хворих із застійною серцевою недостатністю/брадіаритміями, у пацієнтів, які отримують супутнє лікування препаратами, що подовжують інтервал QT, або у пацієнтів з порушеннями метаболізму, наприклад, при печінковій недостатності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування у дітей та підлітків молодше 18 років Антидепресанти не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років. У ході клінічних досліджень серед дітей та підлітків, які приймали антидепресанти, частіше, ніж у групі плацебо відзначалися випадки суїцидальної поведінки (спроб суїциду та суїцидальних думок) та ворожості (з переважанням агресивної поведінки, схильності до конфронтації та роздратування). При застосуванні препаратів, що належать до терапевтичної групи СІЗЗЗ, включаючи циталопрам, слід враховувати наступне. Парадоксальна тривога У деяких пацієнтів із панічним розладом на початку терапії антидепресантами може спостерігатися посилення тривоги. Така парадоксальна реакція зазвичай відбувається протягом перших двох тижнів після початку лікування. Щоб знизити ймовірність виникнення анксіогенної дії, рекомендується використовувати низькі початкові дози. Гіпонатріємія При застосуванні СІЗЗС повідомлялося про рідкісні випадки розвитку гіпонатріємії, що виникає, мабуть, внаслідок неадекватної секреції антидіуретичного гормону (АДГ). Ця реакція була загалом оборотна у разі припинення лікування препаратом. Ризик виникнення був вищим у літніх жінок. Суїцид / суїцидальні думки або клінічне погіршення Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, нанесення самоушкоджень та самогубств (суїцидальні явища). Цей ризик зберігається до розвитку стабільної ремісії. Оскільки протягом перших кількох тижнів лікування або навіть більшого проміжку часу поліпшення може не відзначатись, пацієнти повинні бути під постійним наглядом для своєчасного виявлення такого поліпшення. Клінічний досвід свідчить, що ризик самогубства підвищується ранніх етапах одужання. Інші психічні порушення, для лікування яких призначають циталопрам, можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних явищ. Крім того, ці стани можуть бути супутньою патологією щодо депресивного епізоду. При лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід дотримуватися тих самих застережень, що і при лікуванні пацієнтів з депресивним епізодом. Пацієнти, що мають в анамнезі суїцидальні тенденції, або пацієнти зі значним рівнем роздумів на суїцидальні теми до початку лікування більш схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, тому під час лікування за ними має вестися ретельне спостереження. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів із психічними порушеннями показав, що при прийомі антидепресантів у пацієнтів молодше 25 років існує підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з прийомом плацебо. Медикаментозне лікування цих пацієнтів і, зокрема, пацієнтів із високим ступенем суїцидального ризику має супроводжуватися ретельним наглядом, особливо на ранній стадії лікування та при змінах дози. Пацієнти (і особи,доглядачі за пацієнтами) повинні бути попереджені про необхідність контролювати будь-які прояви клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок, а також незвичайних змін у поведінці, та негайно звертатися за медичною консультацією з появою цих симптомів. Акатізія/психомоторне занепокоєння Застосування препаратів групи СІОЗС/СІОЗСН пов'язується з розвитком акатизії, що характеризується почуттям суб'єктивно неприємного або нестерпного рухового занепокоєння, непосидючості та необхідності рухатися. Часто хворі у такому стані не можуть спокійно сидіти чи стояти. Найчастіше цей стан виникає протягом перших тижнів лікування. У хворих з такими симптомами підвищення дози може спричинити різке погіршення стану. Манія У пацієнтів із біполярним афективним розладом можливий розвиток маніакальної фази. При розвитку маніакального стану прийом циталопраму слід припинити. Судомні напади При прийомі антидепресантів є ризик виникнення судомних нападів. У будь-якого пацієнта у разі виникнення судомного нападу циталопрам слід відмінити. Циталопрам не слід застосовувати у хворих із нестабільною епілепсією; при контрольованих нападах необхідне ретельне спостереження. У разі збільшення частоти нападів циталопрам слід відмінити. Цукровий діабет У хворих з цукровим діабетом застосування СІЗЗЗ може змінити концентрацію глюкози в крові. У цьому випадку може знадобитися корекція дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів. Серотоніновий синдром У поодиноких випадках при прийомі СІЗЗС повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому. На розвиток цього стану може вказувати комбінація таких симптомів, як ажитація, міоклонус та гіпертермія. При виникненні таких явищ циталопрам слід негайно відмінити та розпочати симптоматичне лікування. Серотонінергічні препарати Циталопрам не слід застосовувати спільно з препаратами, що мають серотонінергічну дію, такі як суматриптан або інші триптани, трамадол, окситриптан і триптофан. Кровотеча Є повідомлення про розвиток шкірних крововиливів, таких як екхімоз, гінекологічних, шлунково-кишкових кровотеч та інших геморагічних ускладнень з боку шкірних покривів або слизових оболонок на фоні прийому СІЗЗС. Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні СІЗЗЗ та препаратів, що впливають на функцію тромбоцитів або препаратів, які можуть підвищити ризик виникнення кровотеч, а також при лікуванні пацієнтів з геморагічними розладами в анамнезі. Електросудомна терапія (ЕСТ) Оскільки клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗЗ та електросудомної терапії (ЕСТ) обмежений, при одночасному застосуванні циталопраму та ЕСТ слід дотримуватися обережності. Звіробої продірявлений Не слід одночасно застосовувати циталопрам та препарати, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), т.к. це може збільшити ризик виникнення небажаних реакцій. Псигосп Лікування психотичних пацієнтів із депресивним епізодом може посилити прояви психотичних симптомів. Симптоми "скасування" при припиненні терапії СІЗЗС Симптоми "скасування" виникають досить часто, особливо при різкому припиненні терапії. Імовірність виникнення симптомів "скасування" може залежати від низки факторів, включаючи тривалість лікування, дозу препарату та темп її зниження. Найчастіше повідомлялося про розвиток наступних проявів: запаморочення, розлади чутливості (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), ажитація або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, головний біль серцебиття, емоційна лабільність, дратівливість та порушення зору. Зазвичай ці прояви бувають легкого або середнього ступеня тяжкості, однак у деяких пацієнтів вони можуть мати тяжкий характер. Зазвичай такі прояви розвиваються протягом перших днів після відміни препарату, однак є окремі повідомлення про розвиток подібних станів у пацієнтів, які випадково пропустили прийом чергової дози. У більшості випадків ці ускладнення усуваються протягом 2 тижнів, хоча в окремих пацієнтів симптоматика може зберігатися протягом 2-3 місяців або довше. Тому перед закінченням курсу прийому циталопраму рекомендується поступово знижувати дозу препарату протягом періоду від кількох тижнів до кількох місяців залежно від стану хворого. Подовження інтервалу QT Виявлено, що циталопрам викликає дозозалежне подовження інтервалу QT. У пост-реєстраційному періоді повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT та шлуночкових аритмій, включаючи torsade de pointes, переважно у пацієнтів жіночої статі, з гіпокаліємією або продовженням подовження інтервалу QT або іншими серцевими захворюваннями. Препарат рекомендується застосовувати з обережністю у пацієнтів із значущою брадикардією, у пацієнтів, які недавно перенесли інфаркт міокарда, або з декомпенсованою серцевою недостатністю. Електролітні порушення, такі як гіпокаліємія та гіпомагніємія, підвищують ризик виникнення злоякісних аритмій і тому мають бути скориговані на початок терапії циталопрамом. У пацієнтів із компенсованими захворюваннями серця перед початком лікування необхідно провести дослідження ЕКГ. У разі виникнення будь-яких ознак серцевих аритмій на фоні лікування циталопрамом, останній необхідно відмінити та провести дослідження ЕКГ. Допоміжні речовини Пігулки містять лактози моногідрат. Пацієнти зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або порушенням абсорбції глюкози-галактози не повинні отримувати лікування цим препаратом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Циталопрам має мінімальну або помірну здатність впливати на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. Психоактивні препарати можуть впливати на процес прийняття рішень та здатність реагувати на надзвичайні ситуації. Пацієнтів слід попередити про потенційно можливий вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: циталопрам (у формі гідроброміду) 20 мг. Таблетки 20 мг, у блістері 10 шт., 3 блістери в пачці картонної.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивний.ФармакокінетикаБіодоступність циталопраму становить 80% і практично не залежить від їди. Cmax у плазмі досягається в середньому через 3 години. Фармакокінетика носить лінійний дозозалежний характер при прийомі одноразової та багаторазової дози (дози в діапазоні 10-60 мг на добу). При прийомі 1 раз на день Css в плазмі встановлюється через 7-14 діб терапії. Vd – близько 12-17 л/кг. Зв'язування з білками плазми – не більше 80%. У плазмі є у незміненому вигляді. Проникає у грудне молоко. Метаболізується шляхом деметилювання, дезамінування та окислення за участю цитохрому P450 (ізоферментів CYP3A4 та CYP2C19, меншою мірою CYP2D6) з утворенням фармакологічно менш активних метаболітів. Інгібування одного з цих ферментів може компенсуватися іншими ферментами. T1/2 циталопраму становить 1,5 діб (36 годин). Виведення здійснюється нирками (15%) та печінкою (85%). 12-23% циталопраму виводиться у незмінному вигляді через нирки. Печінковий кліренс – близько 0.3 л/хв, нирковий кліренс – 0.05-0.08 л/хв. У пацієнтів старше 65 років спостерігається більш тривалий T1/2 та нижчі величини кліренсу за рахунок зниження обміну речовин. У пацієнтів зі зниженою функцією печінки циталопрам виводиться повільніше. T1/2 циталопраму майже вдвічі збільшено і рівноважні концентрації циталопраму у плазмі майже вдвічі вищі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки після прийому аналогічної дози. У пацієнтів з легким та помірним ступенем зниження функції нирок виведення циталопраму протікає повільніше без значного впливу на фармакокінетику. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність.ФармакодинамікаЦиталопрам - антидепресант, що належить до групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Має виражену здатність пригнічувати зворотне захоплення серотоніну, не має або має дуже слабку здатність зв'язуватися з цілим рядом рецепторів, включаючи рецептори гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), Н1-гістамінові, D1- та D2-дофамінові; α1-, α2-, бета-адренергічні; бензодіазепінові та м-холінорецептори, що обумовлює практично повну відсутність таких небажаних ефектів, як негативна хроно-, дромо- та інотропна дія, ортостатична гіпотензія, седативний ефект та сухість у роті. Циталопрам лише дуже мало інгібує ізофермент CYP2D6, і, отже, практично не взаємодіє з лікарськими засобами, що метаболізуються цим ферментом. Таким чином,побічні ефекти та токсична дія проявляється значно меншою мірою. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається після 2-4 тижнів лікування. Циталопрам не впливає на сироваткові рівні пролактину та гормону росту. Циталопрам не погіршує когнітивні/інтелектуальні функції та психомоторну функцію і практично не має седативного ефекту. Циталопрам у дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ).Показання до застосуванняДепресивні епізоди середнього та тяжкого ступеня; Панічні розлади.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до циталопраму або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу цього препарату; Дитячий вік віком до 18 років. Слід застосовувати Циталопрам з обережністю при нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв), гіпоманії, манії, фармакологічно неконтрольованій епілепсії, депресії із суїцидальними спробами, цукровому діабеті, цирозі печінки, схильності до кровотеч; одночасному прийомі з лікарськими засобами, що знижують поріг судомної готовності та викликають гіпонатріємію, з етанолом, а також з лікарськими засобами, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяАлергічні реакції: нечасто – підвищена чутливість; дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку центральної нервової системи: дуже часто – сонливість, головний біль, тремор, запаморочення; часто – мігрень, парестезія, розлад сну; нечасто – екстрапірамідні розлади, судоми; рідко – серотоніновий синдром (поєднання збудження, тремору, міоклонусу та гіпертермії); частота невідома – психомоторне збудження, акатизія. З боку психічної сфери: дуже часто – ажитація, нервозність; часто – зниження лібідо, порушення оргазму (у жінок), занепокоєння, сплутаність свідомості, сонливість, порушення концентрації уваги, дивні сновидіння, амнезія; нечасто – агресія, деперсоналізація, галюцинації, манії, ейфорія, підвищення лібідо; частота невідома – панічні атаки, бруксизм, суїцидальні думки. З боку травної системи: дуже часто – сухість у роті, нудота, запор; часто – блювання, метеоризм, діарея, біль у животі, гепатит; частота невідома – шлунково-кишкові кровотечі. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – відчуття серцебиття; часто – тахікардія, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія; рідко – брадикардія, зниження артеріального тиску, аритмія; частота невідома – подовження інтервалу QT на ЕКГ. З боку органів кровотворення: рідко – геморагії (наприклад, гінекологічні кровотечі, кровотечі шлунково-кишкового тракту, екхімози та інші форми). З боку органів чуття: дуже часто – порушення акомодації; часто – порушення смаку, порушення зору, нечасто – дзвін у вухах. З боку дихальної системи: часто – риніт, синусит; нечасто – кашель; рідко – диспное. З боку репродуктивної системи: часто – порушення сексуальної функції, а саме порушення еякуляції, зниження лібідо, імпотенція, порушення менструального циклу; рідко – галакторея. З боку сечовивідної системи: часто – хворобливе сечовипускання, поліурія. Метаболічні порушення: часто – зниження апетиту, втрата ваги, підвищення апетиту; рідко – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ), збільшення у вазі, гіпонатріємія; гіпокаліємія. З боку шкірних покровів: дуже часто – підвищена пітливість, часто – шкірний висип, свербіж; нечасто – фотосенсибілізація, кропив'янка, алопеція, пурпура; частота невідома - ангіоневротичний набряк, синці. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – міалгія, артралгія, збільшення ризику травм та переломів. Лабораторні показники: часто – зміна лабораторних показників функції печінки; нечасто – підвищення активності "печінкових" ферментів, зміна електрокардіограми (подовження інтервалу QT), гіпонатріємія. Інші: рідко – гіпертермія, позіхання, збільшення або зниження маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиСупутнє лікування інгібіторами МАО протипоказане (як неселективними, і селективними) у зв'язку з ризиком розвитку серйозних побічних ефектів, зокрема. серотонінового синдрому. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні, у т.ч. з селегіліном, моклобемідом, лінезолідом (антибіотик) і т.д., а також протягом 14 днів після припинення їх прийому. Лікування інгібіторами МАО може бути розпочато не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому циталопраму. Неприпустиме застосування з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритміки (прокаїнамід, аміодарон та ін.), антипсихотичні засоби/нейролептики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти та СІОЗС (флуоксебін і їх аналоги, наприклад, еритроміцин, кларитроміцин, похідні хінолону та фторхінолону: спарфлоксацин, моксифлоксацин; дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ) та призвести до порушення серцевого ритму (в т.ч. розвиток аритмій на кшталт "пірует"), яке може виявитися фатальним. Одночасне застосування пімозиду та циталопраму протипоказане, оскільки їх спільне застосування подовжує інтервал QT. Це стосується також таких засобів, як амітриптілін, мапротилін, венлафаксин, терфенадин, галоперидол, дроперидол, хлорпромазин, тіоридазин. Спільне застосування Циталопраму має виконуватися з обережністю: Циталопрам може знижувати поріг судомної готовності. Потрібно виявляти обережність при одночасному прийомі інших засобів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІОЗС, нейролептиків – похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону; мефлохіну та трамадолу). При одночасному застосуванні циталопраму та триптофану зареєстровані випадки посилення дії препарату. Бажано не поєднувати із прийомом циталопраму серотонінергічні препарати, такі як суматриптан або інші триптани, а також трамадол. Одночасне застосування циталопраму та препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення побічних ефектів. При одночасному застосуванні циметидин спричиняє помірне підвищення рівноважної концентрації циталопраму в крові. Тому рекомендується виявляти обережність при призначенні максимальних доз циталопраму одночасно із застосуванням високих доз циметидину. При одночасному застосуванні циталопраму з непрямими антикоагулянтами та іншими засобами, що впливають на згортання крові (атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами, диклопідіном). У подібних випадках на початку або закінчення терапії циталопрамом необхідний регулярний моніторинг згортання крові. При одночасному призначенні з Варфарин протромбіновий час зростає на 5%. Не виявлено взаємодії циталопраму з алкоголем. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасне вживання циталопраму та алкоголю не рекомендується. У дослідженнях in vitro виявлено, що циталопрам перетворюється на свої деметильовані похідні за участю ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4, а також з невеликим внеском ізоферменту CYP2D6. Доведено, що пригнічення одного з ферментів може бути компенсоване іншими ферментами. Інгібуюча дія циталопраму на ці та інші ізоферменти цитохрому P450 слабка або несуттєва, тому циталопрам має низьку здатність для клінічно значущих лікарських взаємодій, відомих для цієї ситуації. Водночас потрібна обережність, якщо циталопрам призначається спільно з ліками, які метаболізуються головним чином ізоферментом CYP2D6 і мають низький терапевтичний індекс. Хоча клінічні дані щодо багаторазово-дозових фармакокінетичних досліджень не доступні,є дані in vitro (модель мікросом печінки людини), які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу, відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу, відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT. Спільне застосування циталопраму з іміпраміном або дезіпраміном не впливає на концентрацію іміпраміну та циталопраму, але збільшує концентрацію дезіпраміну; може бути необхідна корекція дози дезіпраміну.Спосіб застосування та дозиТерапію депресії починають із прийому 20 мг циталопраму на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта та тяжкості депресії доза може бути збільшена до максимальної – 40 мг на добу. При панічних розладах протягом 1 тижня рекомендована доза – 10 мг на добу, потім доза підвищується до 20 мг на добу. Добова доза, залежно від індивідуальної реакції хворого, може бути збільшена до 40 мг на добу. Пацієнтам у віці 65 років і старше добова доза для літніх становить 10-20 мг. Залежно від індивідуальної реакції та тяжкості депресії, доза може бути підвищена максимум до 20 мг на добу. При хронічній нирковій недостатності слабкого та помірного ступеня вираженості корекції режиму дозування не потрібно. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність у виборі дози. У пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю початкова доза становить 10 мг на добу протягом перших двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю потрібна крайня обережність у виборі дози. У пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 початкова доза становить 10 мг на добу протягом двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. Циталопрам приймають внутрішньо один раз на добу (не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини). Препарат можна застосовувати будь-якої доби незалежно від прийому їжі, бажано приймати препарат в один і той же час доби.ПередозуванняСудоми, сонливість, тахікардія, брадикардія, м'язова гіпотонія або гіпертонія, нудота, блювання, тремор, серотоніновий синдром, ажитація, запаморочення, розширення зіниць, ступор, пітливість, синюшність шкірних покровів, серцева недостатність, блокада ніжок пучка , шлуночкова аритмія, комаЗапобіжні заходи та особливі вказівкиУ зв'язку з можливістю суїцидальних спроб, у хворих на депресію необхідно ретельне спостереження за пацієнтами на початку лікування та призначення мінімальних ефективних доз для зниження ризику передозування. Ця обережність повинна дотримуватися і при лікуванні інших психічних розладів через можливість одночасного захворювання на депресивний епізод. Циталопрам може спричинити дозозалежне подовження інтервалу QT, що може призвести до порушення серцевого ритму. Лікування Циталопрамом може змінювати глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом. Доза інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних засобів має бути скоригована. Рідко можливий розвиток акатизії, що характеризується постійним або періодично почуттям внутрішнього рухового занепокоєння і що виявляється в нездатності довго сидіти спокійно в одній позі або довго залишатися без руху. Проходить протягом перших тижнів лікування. У пацієнтів із біполярним розладом можуть виникати манії. Тоді лікування циталопрамом слід припинити. Необхідно з обережністю застосовувати циталопрам за наявності лікарської залежності (в т.ч. в анамнезі) та епілептичних нападів в анамнезі. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) потрібно, при тяжких порушеннях функції нирок потрібно бути обережним. При порушенні функції печінки прийом препарату обмежують мінімальними дозами, що рекомендуються. У пацієнтів похилого віку потрібне зниження дози циталопраму. При розвитку маніакального стану препарат слід відмінити. На початку лікування можуть виникати безсоння та відчуття занепокоєння, що може бути вирішено шляхом корекції початкової дози. Різке припинення терапії Циталопрамом може призвести до синдрому "скасування". Можуть виникнути такі небажані реакції, такі як запаморочення, біль голови, нудота. Щоб уникнути виникнення синдрому "скасування" необхідне поступове відміна препарату протягом декількох тижнів. Циталопрам слід з обережністю застосовувати в осіб, діяльність яких пов'язана з механізмами або управлінням засобами, що рухаються. Циталопрам не знижує інтелектуальні здібності та швидкість психомоторних реакцій, однак у пацієнтів очікується деяке зниження уваги та зосередження внаслідок наявного захворювання, побічних реакцій від проведеного лікування або від того та іншого разом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: циталопрам (у формі гідроброміду) 10 мг; допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза 46.90 мг, крохмаль прежелатинізований 20.20 мг, магнію стеарат 0.40 мг. Таблетки 10 мг, у блістері 10 шт., 3 блістери в пачці картонної.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі внутрішній шар білого чи білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивний.ФармакокінетикаБіодоступність циталопраму становить 80% і практично не залежить від їди. Cmax у плазмі досягається в середньому через 3 години. Фармакокінетика носить лінійний дозозалежний характер при прийомі одноразової та багаторазової дози (дози в діапазоні 10-60 мг на добу). При прийомі 1 раз на день Css в плазмі встановлюється через 7-14 діб терапії. Vd – близько 12-17 л/кг. Зв'язування з білками плазми – не більше 80%. У плазмі є у незміненому вигляді. Проникає у грудне молоко. Метаболізується шляхом деметилювання, дезамінування та окислення за участю цитохрому P450 (ізоферментів CYP3A4 та CYP2C19, меншою мірою CYP2D6) з утворенням фармакологічно менш активних метаболітів. Інгібування одного з цих ферментів може компенсуватися іншими ферментами. T1/2 циталопраму становить 1,5 діб (36 годин). Виведення здійснюється нирками (15%) та печінкою (85%). 12-23% циталопраму виводиться у незмінному вигляді через нирки. Печінковий кліренс – близько 0.3 л/хв, нирковий кліренс – 0.05-0.08 л/хв. У пацієнтів старше 65 років спостерігається більш тривалий T1/2 та нижчі величини кліренсу за рахунок зниження обміну речовин. У пацієнтів зі зниженою функцією печінки циталопрам виводиться повільніше. T1/2 циталопраму майже вдвічі збільшено і рівноважні концентрації циталопраму у плазмі майже вдвічі вищі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки після прийому аналогічної дози. У пацієнтів з легким та помірним ступенем зниження функції нирок виведення циталопраму протікає повільніше без значного впливу на фармакокінетику. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність.ФармакодинамікаЦиталопрам - антидепресант, що відноситься до групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Має виражену здатність пригнічувати зворотне захоплення серотоніну, не має або має дуже слабку здатність зв'язуватися з цілим рядом рецепторів, включаючи рецептори гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), Н1-гістамінові, D1- та D2-дофамінові; α1-, α2-, бета-адренергічні; бензодіазепінові та м-холінорецептори, що обумовлює практично повну відсутність таких небажаних ефектів, як негативна хроно-, дромо- та інотропна дія, ортостатична гіпотензія, седативний ефект та сухість у роті. Циталопрам лише дуже мало інгібує ізофермент CYP2D6, і, отже, практично не взаємодіє з лікарськими засобами, що метаболізуються цим ферментом. Таким чином,побічні ефекти та токсична дія проявляється значно меншою мірою. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається після 2-4 тижнів лікування. Циталопрам не впливає на сироваткові рівні пролактину та гормону росту. Циталопрам не погіршує когнітивні/інтелектуальні функції та психомоторну функцію і практично не має седативного ефекту. Циталопрам у дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ).Показання до застосуванняДепресивні епізоди середнього та тяжкого ступеня; Панічні розлади.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до циталопраму або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу цього препарату; Дитячий вік віком до 18 років. Слід застосовувати Циталопрам з обережністю при нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв), гіпоманії, манії, фармакологічно неконтрольованій епілепсії, депресії із суїцидальними спробами, цукровому діабеті, цирозі печінки, схильності до кровотеч; одночасному прийомі з лікарськими засобами, що знижують поріг судомної готовності та викликають гіпонатріємію, з етанолом, а також з лікарськими засобами, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяАлергічні реакції: нечасто – підвищена чутливість; дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку центральної нервової системи: дуже часто – сонливість, головний біль, тремор, запаморочення; часто – мігрень, парестезія, розлад сну; нечасто – екстрапірамідні розлади, судоми; рідко – серотоніновий синдром (поєднання збудження, тремору, міоклонусу та гіпертермії); частота невідома – психомоторне збудження, акатизія. З боку психічної сфери: дуже часто – ажитація, нервозність; часто – зниження лібідо, порушення оргазму (у жінок), занепокоєння, сплутаність свідомості, сонливість, порушення концентрації уваги, дивні сновидіння, амнезія; нечасто – агресія, деперсоналізація, галюцинації, манії, ейфорія, підвищення лібідо; частота невідома – панічні атаки, бруксизм, суїцидальні думки. З боку травної системи: дуже часто – сухість у роті, нудота, запор; часто – блювання, метеоризм, діарея, біль у животі, гепатит; частота невідома – шлунково-кишкові кровотечі. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – відчуття серцебиття; часто – тахікардія, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія; рідко – брадикардія, зниження артеріального тиску, аритмія; частота невідома – подовження інтервалу QT на ЕКГ. З боку органів кровотворення: рідко – геморагії (наприклад, гінекологічні кровотечі, кровотечі шлунково-кишкового тракту, екхімози та інші форми). З боку органів чуття: дуже часто – порушення акомодації; часто – порушення смаку, порушення зору, нечасто – дзвін у вухах. З боку дихальної системи: часто – риніт, синусит; нечасто – кашель; рідко – диспное. З боку репродуктивної системи: часто – порушення сексуальної функції, а саме порушення еякуляції, зниження лібідо, імпотенція, порушення менструального циклу; рідко – галакторея. З боку сечовивідної системи: часто – хворобливе сечовипускання, поліурія. Метаболічні порушення: часто – зниження апетиту, втрата ваги, підвищення апетиту; рідко – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ), збільшення у вазі, гіпонатріємія; гіпокаліємія. З боку шкірних покровів: дуже часто – підвищена пітливість, часто – шкірний висип, свербіж; нечасто – фотосенсибілізація, кропив'янка, алопеція, пурпура; частота невідома - ангіоневротичний набряк, синці. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – міалгія, артралгія, збільшення ризику травм та переломів. Лабораторні показники: часто – зміна лабораторних показників функції печінки; нечасто – підвищення активності "печінкових" ферментів, зміна електрокардіограми (подовження інтервалу QT), гіпонатріємія. Інші: рідко – гіпертермія, позіхання, збільшення або зниження маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиСупутнє лікування інгібіторами МАО протипоказане (як неселективними, і селективними) у зв'язку з ризиком розвитку серйозних побічних ефектів, зокрема. серотонінового синдрому. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні, у т.ч. з селегіліном, моклобемідом, лінезолідом (антибіотик) і т.д., а також протягом 14 днів після припинення їх прийому. Лікування інгібіторами МАО може бути розпочато не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому циталопраму. Неприпустиме застосування з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритміки (прокаїнамід, аміодарон та ін.), антипсихотичні засоби/нейролептики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти та СІОЗС (флуоксебін і їх аналоги, наприклад, еритроміцин, кларитроміцин, похідні хінолону та фторхінолону: спарфлоксацин, моксифлоксацин; дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ) та призвести до порушення серцевого ритму (в т.ч. розвиток аритмій на кшталт "пірует"), яке може виявитися фатальним. Одночасне застосування пімозиду та циталопраму протипоказане, оскільки їх спільне застосування подовжує інтервал QT. Це стосується також таких засобів, як амітриптілін, мапротилін, венлафаксин, терфенадин, галоперидол, дроперидол, хлорпромазин, тіоридазин. Спільне застосування Циталопраму має виконуватися з обережністю: Циталопрам може знижувати поріг судомної готовності. Потрібно виявляти обережність при одночасному прийомі інших засобів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІОЗС, нейролептиків – похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону; мефлохіну та трамадолу). При одночасному застосуванні циталопраму та триптофану зареєстровані випадки посилення дії препарату. Бажано не поєднувати із прийомом циталопраму серотонінергічні препарати, такі як суматриптан або інші триптани, а також трамадол. Одночасне застосування циталопраму та препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення побічних ефектів. При одночасному застосуванні циметидин спричиняє помірне підвищення рівноважної концентрації циталопраму в крові. Тому рекомендується виявляти обережність при призначенні максимальних доз циталопраму одночасно із застосуванням високих доз циметидину. При одночасному застосуванні циталопраму з непрямими антикоагулянтами та іншими засобами, що впливають на згортання крові (атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами, диклопідіном). У подібних випадках на початку або закінчення терапії циталопрамом необхідний регулярний моніторинг згортання крові. При одночасному призначенні з Варфарин протромбіновий час зростає на 5%. Не виявлено взаємодії циталопраму з алкоголем. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасне вживання циталопраму та алкоголю не рекомендується. У дослідженнях in vitro виявлено, що циталопрам перетворюється на свої деметильовані похідні за участю ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4, а також з невеликим внеском ізоферменту CYP2D6. Доведено, що пригнічення одного з ферментів може бути компенсоване іншими ферментами. Інгібуюча дія циталопраму на ці та інші ізоферменти цитохрому P450 слабка або несуттєва, тому циталопрам має низьку здатність для клінічно значущих лікарських взаємодій, відомих для цієї ситуації. Водночас потрібна обережність, якщо циталопрам призначається спільно з ліками, які метаболізуються головним чином ізоферментом CYP2D6 і мають низький терапевтичний індекс. Хоча клінічні дані щодо багаторазово-дозових фармакокінетичних досліджень не доступні,є дані in vitro (модель мікросом печінки людини), які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу, відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу, відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT. Спільне застосування циталопраму з іміпраміном або дезіпраміном не впливає на концентрацію іміпраміну та циталопраму, але збільшує концентрацію дезіпраміну; може бути необхідна корекція дози дезіпраміну.Спосіб застосування та дозиТерапію депресії починають із прийому 20 мг циталопраму на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта та тяжкості депресії доза може бути збільшена до максимальної – 40 мг на добу. При панічних розладах протягом 1 тижня рекомендована доза – 10 мг на добу, потім доза підвищується до 20 мг на добу. Добова доза, залежно від індивідуальної реакції хворого, може бути збільшена до 40 мг на добу. Пацієнтам у віці 65 років і старше добова доза для літніх становить 10-20 мг. Залежно від індивідуальної реакції та тяжкості депресії, доза може бути підвищена максимум до 20 мг на добу. При хронічній нирковій недостатності слабкого та помірного ступеня вираженості корекції режиму дозування не потрібно. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність у виборі дози. У пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю початкова доза становить 10 мг на добу протягом перших двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю потрібна крайня обережність у виборі дози. У пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 початкова доза становить 10 мг на добу протягом двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. Циталопрам приймають внутрішньо один раз на добу (не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини). Препарат можна застосовувати будь-якої доби незалежно від прийому їжі, бажано приймати препарат в один і той же час доби.ПередозуванняСудоми, сонливість, тахікардія, брадикардія, м'язова гіпотонія або гіпертонія, нудота, блювання, тремор, серотоніновий синдром, ажитація, запаморочення, розширення зіниць, ступор, пітливість, синюшність шкірних покровів, серцева недостатність, блокада ніжок пучка , шлуночкова аритмія, комаЗапобіжні заходи та особливі вказівкиУ зв'язку з можливістю суїцидальних спроб, у хворих на депресію необхідно ретельне спостереження за пацієнтами на початку лікування та призначення мінімальних ефективних доз для зниження ризику передозування. Ця обережність повинна дотримуватися і при лікуванні інших психічних розладів через можливість одночасного захворювання на депресивний епізод. Циталопрам може спричинити дозозалежне подовження інтервалу QT, що може призвести до порушення серцевого ритму. Лікування Циталопрамом може змінювати глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом. Доза інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних засобів має бути скоригована. Рідко можливий розвиток акатизії, що характеризується постійним або періодично почуттям внутрішнього рухового занепокоєння і що виявляється в нездатності довго сидіти спокійно в одній позі або довго залишатися без руху. Проходить протягом перших тижнів лікування. У пацієнтів із біполярним розладом можуть виникати манії. Тоді лікування циталопрамом слід припинити. Необхідно з обережністю застосовувати циталопрам за наявності лікарської залежності (в т.ч. в анамнезі) та епілептичних нападів в анамнезі. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) потрібно, при тяжких порушеннях функції нирок потрібно бути обережним. При порушенні функції печінки прийом препарату обмежують мінімальними дозами, що рекомендуються. У пацієнтів похилого віку потрібне зниження дози циталопраму. При розвитку маніакального стану препарат слід відмінити. На початку лікування можуть виникати безсоння та відчуття занепокоєння, що може бути вирішено шляхом корекції початкової дози. Різке припинення терапії Циталопрамом може призвести до синдрому "скасування". Можуть виникнути такі небажані реакції, такі як запаморочення, біль голови, нудота. Щоб уникнути виникнення синдрому "скасування" необхідне поступове відміна препарату протягом декількох тижнів. Циталопрам слід з обережністю застосовувати в осіб, діяльність яких пов'язана з механізмами або управлінням засобами, що рухаються. Циталопрам не знижує інтелектуальні здібності та швидкість психомоторних реакцій, однак у пацієнтів очікується деяке зниження уваги та зосередження внаслідок наявного захворювання, побічних реакцій від проведеного лікування або від того та іншого разом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: циталопраму гідробромід – 12.5 мг, що відповідає вмісту циталопраму – 10 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 46 мг, крохмаль кукурудзяний – 25.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 21 мг, магнію стеарат – 1 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 6 мг, коповідон – 6 мг, гліцерин (гліцерин); Склад плівкової оболонки: гіпромелоза – 3.43 мг, титану діоксид – 0.728 мг, макрогол 400 – 0.612 мг, диметикон 100 – 0.23 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг. По 7 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1, 2, 3, 4, 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, без ризику, покриті плівковою оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі пігулка білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція Абсорбція препарату практично повна і не залежить від їди (середній час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (Тmах) близько 3 годин). Біодоступність прийому внутрішньо становить 80%. Розподіл Здається обсяг розподілу (Vd)β становить приблизно 12-17 л/кг. Зв'язування циталопраму та його основних метаболітів з білками плазми становить менше 80%. Біотрансформація Циталопрам метаболізується до активних метаболітів: деметилциталопраму, дидеметилциталопраму, циталопраму-N-оксиду та неактивного похідного деамінованої пропіонової кислоти. Усі активні метаболіти також є СІОЗС, хоча їхня дія слабша, ніж вихідної сполуки. Переважним компонентом у плазмі є незмінений циталопрам. Концентрація деметилциталопраму та дидеметилциталоіраму становить зазвичай 30-50% і 5-10% від концентрації циталопраму, відповідно. Біотрансформація циталопраму в деметилциталопрам опосередковується ізоферментами CYP2C19 (приблизно 38%), CYP3A4 (приблизно 31%) та CYP2D6 (приблизно 31%). Виведення Період напіввиведення (T1/2) становить приблизно 1,5 діб. Системний кліренс плазми (Cls) циталопраму становить приблизно 0,3-0,4 л/хв, а кліренс при пероральному застосуванні (Cloral) приблизно 0,4 л/хв. Циталопрам виводиться головним чином через печінку (85%) та через нирки (15%); 12-23% добової дози виводиться із сечею у вигляді незміненого циталопраму. Печінковий (залишковий) кліренс становить приблизно 0,3 л/хв, а нирковий кліренс – приблизно 0,05-0,08 л/хв. Лінійність Кінетика циталопраму лінійна. Рівноважна концентрація у плазмі досягається протягом 1-2 тижнів. Середня рівноважна концентрація становить близько 300 нмоль/л (165-405 нмоль/л) на фоні добової дози 40 мг. Літні пацієнти (≥65 років) Показано, що у літніх пацієнтів через зниження швидкості метаболізму спостерігається більш тривалий період напіввиведення препарату (1,5-3,75 діб) та менші показники кліренсу (0,08-0,3 л/хв). Рівноважна концентрація приблизно вдвічі вища у літніх, ніж у молодих пацієнтів, які приймають ту саму дозу. Знижена функція печінки Циталопрам повільніше виводиться у пацієнтів із порушеннями функції печінки. Період напіввиведення циталопраму приблизно вдвічі більший, а рівноважна концентрація приблизно вдвічі вища порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки при прийомі тієї ж дози. Знижена функція нирок Циталопрам повільніше виводиться у пацієнтів з невеликим або помірним порушенням функції нирок, що, однак, не впливає на фармакокінетику циталопраму. В даний час відсутня інформація щодо лікування пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну Поліморфізм Дослідження in vivo показали, що метаболізм циталопраму не відрізняється клінічно значущим поліморфізмом окиснення спартеїну/дебрізохіна (CYP2D6). У пацієнтів із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 як запобіжний засіб рекомендована початкова доза не повинна перевищувати 10 мг/добу.ФармакодинамікаЦиталопрам є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Циталопрам є надселективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) без впливу або з мінімальним впливом на захоплення норадреналіну, дофаміну та гамма-аміномасляної кислоти. Циталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв'язуватися з низкою рецепторів, включаючи 5-НТ1А-, 5-НТ2-серогонінові, D1- та D2-дофамінові, α1-, α2- та β-адренергічні рецептори, Н1-гістамінові, мускаринові холі. , бензодіазепінові та опіоїдні рецептори Пригнічення стадії швидкого сну (REM) вважається предиктором антидепресивної дії. Як і трициклічні антидепресанти, інші СІОЗС та інгібітори моноаміноксидази (МАО), циталопрам пригнічує швидкий сон та збільшує глибокий повільнохвильовий сон. У дослідженні з разовою дозою, проведеному на здорових добровольцях, циталопрам не зменшував слиновиділення і в жодному дослідженні на здорових добровольцях не суттєво впливав на серцево-судинні показники. Циталопрам не впливає на вміст у сироватці крові гормону росту. Циталопрам, як і інші СІЗЗЗ, може підвищувати вміст пролактину в плазмі. У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні ЕКГ на здорових добровольцях зміна QTc (корекція за формулою Фрідеричіа) порівняно з вихідними даними склала 7,5 (90% довірчий інтервал 5,9-9,1) мс для дози 20 мг/добу та 16 ,7 (90% довірчий інтервал 15,0-18,4) мс для дози 60 мг/добу.Показання до застосуванняДепресивні епізоди середнього та тяжкого ступеня та запобігання їх рецидивам. Панічне розлад з/без агорафобії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до циталопраму або будь-якої з допоміжних речовин. Одночасний прийом з інгібіторами МАО (у тому числі селегіліном у дозі понад 10 мг/добу). Інтервал часу між закінченням прийому незворотних інгібіторів МАО та початком прийому циталопраму має становити не менше 14 днів. У разі застосування оборотних інгібіторів МАО А тривалість перерви визначається відповідно до інструкції з медичного застосування цих препаратів. Лікування інгібіторами МАО може бути розпочато не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому циталопраму. Одночасний прийом з лінезолідом, якщо неможливо здійснювати ретельне спостереження за пацієнтом та моніторинг артеріального тиску. Одночасний прийом із пімозидом. Встановлене подовження інтервалу QT або вроджений подовжений інтервал QT. Одночасний прийом із препаратами, що подовжують інтервал QT. Дитячий та підлітковий вік (до 18 років) (ефективність та безпека застосування не підтверджені). З обережністю: подовження інтервалу QT в анамнезі; шлуночкова аритмія, включаючи torsade de pointes; значна брадикардія; недавно перенесений гострий інфаркт міокарда; декомпенсована серцева недостатність; гіпокаліємія та/або гіпомагніємія (електролітні порушення повинні бути скориговані до початку лікування циталопрамом); виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв); виражена печінкова недостатність (рекомендується ретельний вибір дози); виражена суїцидальна поведінка (потрібне ретельне спостереження за пацієнтами до настання поліпшення стану через кілька тижнів після початку лікування); цукровий діабет (може знадобитися корекція дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів); схильність до кровотеч (особливо при одночасному застосуванні з препаратами,що впливають на функцію тромбоцитів або препаратами, які можуть підвищити ризик виникнення кровотеч); одночасний прийом з інгібітором МАО із селегіліном, серотонінергічними лікарськими препаратами; препаратами, що знижують поріг судомної готовності; циметидином (підвищення рівноважної концентрації циталопраму), метопрололом (підвищення концентрації метопрололу), літієм та триптофаном (посилення дії), лікарськими препаратами, що містять звіробій продірявлений (посилення побічних ефектів); пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові (підвищення ризику виникнення кровотеч); препаратами, що є слабкими метаболітами ізоферменту CYP2C19 (необхідно зменшити початкову дозу); етанолом; електросудомна терапія; літній вік старше 65 років (необхідне зниження дози);вагітність, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяВагітність Опубліковані дані щодо вагітних жінок (більше 2500 завершених випадків) не показали формування будь-яких мальформацій та фето-/неонатальної токсичності під впливом циталопраму. Тим не менш, циталопрам не повинен використовуватися під час вагітності без крайньої необхідності та ретельної оцінки потенційних ризиків та користі. Якщо застосування циталопраму продовжується на пізніх термінах вагітності, особливо у третьому триместрі, новонароджені повинні перебувати під наглядом. Слід уникати різкої відміни препарату під час вагітності. У разі прийому матір'ю СІОЗС/СІОЗСН на пізніх термінах вагітності у новонароджених можуть спостерігатися наступні симптоми: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судомні напади, нестабільність температури тіла, утруднення при годівлі, блювання, гіпоглікемія, м'язова гіпертонія, м'язова гіпо, підвищена нервово-рефлекторна збудливість, дратівливість, летаргія, постійний плач, сонливість та неспокійний сон. Ці симптоми можуть виникати внаслідок розвитку синдрому "скасування" або серотонінергічної дії. У більшості випадків ускладнення розвиваються безпосередньо після або незабаром ( Період грудного вигодовування Циталопрам проникає у грудне молоко. Вважається, що діти отримують близько 5% материнської добової дози циталопрама, розрахованої за вагою (в мг/кг). Практично жодних наслідків для дітей не було. Проте наявної інформації недостатньо для оцінки ризиків для дитини. Тому під час лікування циталопрамом годування груддю не рекомендується. Фертильність Дані досліджень на тваринах показали, що циталопрам може впливати на якість сперми. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС у людини показали, що вплив на якість сперми є оборотним. До цього часу впливу циталопраму на фертильність у людини не спостерігалося.Побічна діяНебажані ефекти, що спостерігаються при прийомі препарату циталопрам, зазвичай виражені слабко та мають транзиторний характер. Найчастіше вони виникають на першому чи другому тижні лікування і зазвичай суттєво слабшають у міру продовження терапії. Для наступних реакцій виявлена ​​залежність від дози: підвищене потовиділення, сухість у роті, безсоння, сонливість, діарея, нудота і слабкість. Для опису частоти небажаних реакцій використовуються такі категорії: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко: кровотечі; частота невідома: тромбоцитопенія. Порушення імунної системи: частота невідома: підвищена чутливість, анафілактичні реакції. Порушення ендокринної системи: частота невідома: недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ). Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто: зниження апетиту, зниження маси тіла; Нечасто: підвищення апетиту, збільшення маси тіла; рідко: гіпонатріємія; частота невідома: гіпокаліємія. Порушення психіки: часто: ажитація, зниження лібідо, тривога, нервозність, сплутаність свідомості, аноргазмія (у жінок), незвичайні сновидіння; нечасто: агресія, деперсоналізація, галюцинації, манія; частота невідома: панічні атаки, бруксизм, неспокій, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка. Випадки появи суїцидальних думок та поведінки були відмічені при терапії циталопрамом та одразу після відміни лікування. Порушення з боку нервової системи: дуже часто: сонливість, безсоння; часто: тремор, парестезія, запаморочення, порушення уваги; нечасто: непритомність; рідко: великі судомні напади, дискінезія, порушення смакових відчуттів; частота невідома: судомні розлади, серотоніновий синдром, екстрапірамідні розлади, акатізія, рухові розлади. Порушення з боку органу зору: нечасто: мідріаз (розширення зіниць); Частота невідома: порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто: шум у вухах. Порушення серця: дуже часто: відчуття серцебиття; нечасто: брадикардія, тахікардія; частота невідома: подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, шлуночкова аритмія, зокрема типу "пірует" (torsade de pointes), ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: позіхання; частота невідома: носова кровотеча. Порушення шлунково-кишкового тракту: дуже часто: сухість у роті, нудота; часто: діарея, блювання, запори; частота невідома: шлунково-кишкова кровотеча (зокрема ректальна кровотеча). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко: гепатит; Частота невідома: порушення функціональних показників печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто: підвищена пітливість; часто: свербіж; нечасто: кропив'янка, алопеція, висипання, пурпура, фотосенсибілізація; частота невідома: екхімоз, ангіоневротичний набряк. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто: міалгія, артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома: затримка сечі. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: часто: імпотенція, порушення еякуляції, відсутність еякуляції; нечасто: менорагія (у жінок); частота невідома: галакторея, метрорагія (маткова кровотеча), пріапізм (у чоловіків). Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: слабкість; нечасто: набряки; рідко гіпертермія. Епідеміологічні дослідження переважно за участю пацієнтів віком 50 років та старші показали існування підвищеного ризику кісткових переломів у пацієнтів, які приймають СІЗЗЗ та трициклічні антидепресанти. Механізм, що веде до цього ризику, невідомий. Випадки подовження інтервалу QT та шлуночкові аритмії, включаючи аритмії на кшталт "пірует" (torsade de pointes), були зареєстровані в післяреєстраційний період, переважно у пацієнтів жіночої статі, з гіпокаліємією або з існуючим подовженням інтервалу QT та іншими захворюваннями серця. Скасування циталопраму (особливо різке) часто призводить до виникнення симптомів "скасування". Найчастіше виникають запаморочення, розлади чутливості (у тому числі парестезії), розлади сну (у тому числі безсоння та інтенсивні сновидіння), ажитація або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, потовиділення, головний біль, діарея, , емоційна нестабільність, дратівливість, розлади зору Як правило, ці ефекти виражені слабко або помірно і швидко проходять, однак, у деяких пацієнтів вони можуть проявлятися у більш гострій формі та/або триваліше. Якщо терапія циталопрамом більше не потрібна, рекомендується проводити поступове відміну препарату шляхом зниження його дози.Взаємодія з лікарськими засобамиБули описані випадки розвитку серотонінового синдрому при одночасному застосуванні циталопраму з моклобемідом та буспіроном. Протипоказані комбінації Інгібітори МАО Одночасне застосування циталопраму та інгібіторів МАО може призвести до серйозних небажаних наслідків, включаючи серотоніновий синдром. Були описані випадки серйозних і іноді летальних реакцій у пацієнтів, що одночасно одержують СІОЗС та інгібітор моноаміноксидази (ІМАО), включаючи незворотний ІМАО селегілін та оборотні ІМАО лінезолід та моклобемід, а також у пацієнтів, які нещодавно припинили прийом СІОЗС та на. У деяких з наведених випадків відзначалися ознаки, що нагадують серотоніновий синдром. Симптоми взаємодії циталопраму з ІМАО включали: гіпертермію, ригідність, міоклонус, вегетативну нестабільність зі швидкими коливаннями показників життєво важливих функцій, зміни психічного статусу, які включали сплутаність свідомості, дратівливість та надмірну ажитацію, прогресування. Препарати, що подовжують інтервал QT Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження взаємодії між циталопрамом та лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, не проводилися. Сумація ефекту циталопраму та даних препаратів не може бути виключена. Таким чином, одночасне застосування циталопраму та лікарських засобів, що подовжують інтервал QT, таких, як антиаритміки класу IA та III, антипсихотики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозід, галоперидол), трициклічні антидепресанти, деякі протимікробні засоби (наприклад, спарфлоксацин, IVС) , пентамідин, протималярійні засоби, особливо галофантрин), деякі антигістамінні засоби (астемізол, мізоластин) і т.д., протипоказані. Пімозід У дослідженні одноразовий прийом пімозиду в дозі 2 мг піддослідними, які приймають рацемічну форму циталопраму в дозі 40 мг/добу протягом 11 днів, призводив до підвищення значень AUC та Сmах пімозиду, хоча і не завжди. Спільне застосування пімозиду та циталопраму призводило до середнього подовження інтервалу QTc приблизно на 10 мс. Враховуючи розвиток взаємодії при низькій дозі пімозиду, одночасний прийом циталопраму та пімозиду протипоказаний. Комбінації, які потребують обережності Селегилін (селективний інгібітор МАО) Дослідження фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії при одночасному застосуванні циталопраму (20 мг/добу) та селегіліну (10 мг/добу) (доза селективна щодо МАО В) не виявили жодних клінічно значущих взаємодій. Одночасне застосування циталопраму та селегіліну (у дозі, що перевищує 10 мг/добу) не рекомендується. Серотонінергічні препарати Літій та триптофан У клінічних дослідженнях одночасного застосування літію та циталопраму не було виявлено жодних фармакодинамічних взаємодій. Однак повідомлялося про посилення дії при одночасному призначенні СІЗЗЗ з літієм та триптофаном, тому використання подібних поєднань має проводитися з обережністю. Моніторинг рівня літію у крові здійснюється у звичайному режимі. Спільне застосування з серотонінергічними препаратами, як трамадол і суматриптан, може призвести до посилення серотонінергічних ефектів. Поки не буде точних даних про можливу взаємодію, поєднання циталопраму з агоністами 5-НТ-рецепторів, такими як суматриптан та інші триггани, не рекомендується. Звіробій продірявлений Динамічна взаємодія СІЗЗЗ з рослинними препаратами, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призводити до збільшення частоти побічних реакцій. Фармакокінетична взаємодія не вивчалася. Антикоагулянти та засоби, що впливають на згортання крові Необхідно дотримуватися обережності при призначенні циталопраму пацієнтам, які отримують лікування антикоагулянтами, препаратами, що впливають на функції тромбоцитів, такими, як нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), ацетилсаліцилова кислота, дипіридамол і тиклопідін, антитікотидин, ), які можуть підвищити ризик виникнення кровотеч. Електросудомна терапія (ЕСТ) Дані клінічних досліджень, що демонструють ризики або переваги одночасного застосування ЕСТ та циталопраму, відсутні. Алкоголь Не було виявлено жодних фармакодинамічних чи фармакокінетичних взаємодій між циталопрамом та алкоголем. Проте одночасний прийом циталопраму та алкоголю не рекомендований. Препарати, що знижують поріг судомної готовності СІЗЗС можуть знижувати поріг судомної готовності. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні з іншими препаратами, здатними знижувати поріг судомної готовності (наприклад, антидепресанти [трициклічні СІОЗС], нейролептики [фенотіазини, тіоксантени і бутирофенони], мефлохін, бупропіон і трамадол). Дезіпрамін, іміпрамін У фармакокінетичних дослідженнях не було виявлено змін рівня ні циталопраму, ні іміпраміну, хоча рівень дезіпраміну, головного метаболіту іміпраміну, був підвищений. При одночасному застосуванні циталопраму та дезіпраміну рівень останнього в плазмі крові був підвищений. Може знадобитися зниження дози дезіпраміну. Нейролептики Досвід застосування циталопраму не виявив клінічно значимих взаємодій із нейролептиками. Однак, як і у випадку інших СІЗЗС, можливість фармакодинамічної взаємодії не виключається. Фармакокінетичні взаємодії Біотрансформація циталопраму до деметилциталопраму опосередковується ізоферментами системи цитохрому Р450 CYP2C19 (близько 38%), CYP3A4 (близько 31%) та CYP2D6 (близько 31%). Факт того, що циталопрам метаболізується більш ніж одним ізоферментом, говорить про те, що гальмування його біотрансформації є малоймовірним, оскільки ступінь інгібування одного з ферментів може бути компенсована іншими. Тому одночасне призначення циталопраму з іншими лікарськими засобами має дуже низьку ймовірність фармакокінетичних взаємодій. Їжа Не повідомлялося про те, що їда впливає на абсорбцію та інші фармакокінетичні властивості циталопраму. Вплив інших лікарських препаратів на фармакокінетику циталопраму При одночасному застосуванні кетоконазол (сильний інгібітор ізоферменту CYP3A4) не змінював фармакокінетику циталопраму. Фармакокінетичні дослідження взаємодії літію та циталопраму не виявили жодних взаємодій. Циметидин (сильний інгібітор ізоферменту CYP2D6, ЗА4 та 1А2) викликав помірне підвищення рівня рівноважної концентрації циталопраму. Рекомендується бути обережним при призначенні циталопраму в поєднанні з циметидином. Може знадобитися корекція дози. Вплив циталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів Дослідження фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії циталопраму та метопрололу (субстрату ізоферменту CYP2D6) показали 2-кратне збільшення концентрації метопрололу, але статистично значущого збільшення дії метопрололу на артеріальний тиск та серцевий ритм у здорових добровольців не мають. Необхідно бути обережними при сумісному застосуванні метопрололу та циталопраму. Може знадобитися корекція дози. Циталопрам і деметилциталомрам є незначними інгібіторами ізоферментів CYP2C9, CYP2E1 і CYP2A4 і лише слабкими інгібіторами CYP1A2, CYP2C19, CYP2D6 порівняно з іншими СІЗЗС, які вважаються значними інгібіторами. Лівомепромазин, дигоксин, карбамазепін Жодних змін або тільки дуже невеликі клінічно значущі зміни спостерігалися при одночасному застосуванні циталопраму з субстратами CYP1A2 (клозапін та теофілін), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (іміпрамін та мефенітоїн), CYP2D6 (спартеїн, імінін карбамазепін (і його метаболіт карбамазепін-епоксид) та триазолам). Ніякої фармакокінетичної взаємодії не спостерігалося між циталопрамом та левомепромазином або дигоксином (що свідчить про те, що циталопрам не індукує та не інгібує Р-глікопротеїн).Спосіб застосування та дозиЦиталопрам призначають перорально один раз на добу. Препарат можна приймати у будь-який час дня незалежно від їди. Депресії Циталопрам призначають один раз на день 20 мг. Залежно від індивідуальної реакції у відповідь пацієнта доза може бути збільшена до максимальної - 40 мг/добу. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається через 2-4 тижні від початку лікування. Терапія антидепресантами носить симптоматичний характер і має продовжуватися протягом достатнього періоду часу, зазвичай не менше 6 місяців після повного усунення симптомів депресії, щоб уникнути розвитку рецидивів. У пацієнтів з рекурентною (уніполярною) депресією необхідна підтримуюча терапія може тривати протягом декількох років для запобігання розвитку нових епізодів. Панічний розлад Протягом першого тижня лікування рекомендована одноразова доза становить 10 мг/добу перорально, потім доза підвищується до 20 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції у відповідь пацієнта доза може бути збільшена до максимальної - 40 мг/добу. При лікуванні панічного розладу максимальний терапевтичний ефект циталопраму досягається через 3 місяці після початку лікування і зберігається при продовженні терапії. Літні пацієнти (старше 65 років) Добову дозу для пацієнтів похилого віку слід зменшити до половини рекомендованої дози, тобто. до 10-20 мг. Рекомендована максимальна доза для пацієнтів похилого віку становить 20 мг/добу. Діти та підлітки (до 18 років) Циталопрам не слід застосовувати у дітей та підлітків молодше 18 років. Крім того, немає достатнього обсягу даних довгострокових досліджень щодо безпеки застосування препарату у дітей та підлітків, що стосуються зростання, дозрівання, когнітивного та поведінкового розвитку. Знижена функція нирок При легкій та помірній нирковій недостатності корекції доз не потрібно. Пацієнтам із вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) слід застосовувати циталопрам з обережністю. Знижена функція печінки При легкій та помірній печінковій недостатності рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 10 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг/добу. Пацієнтам із вираженою печінковою недостатністю необхідно застосовувати препарат з обережністю, потрібне ретельне титрування дози. Знижена активність ізоферменту CYP2C19 Для пацієнтів із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 10 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг/су гки. Припинення лікування Слід уникати різкого припинення лікування. При припиненні терапії циталопрамом доза повинна поступово знижуватися протягом щонайменше 1-2 тижнів для того, щоб уникнути виникнення реакцій "скасування". Якщо при зменшенні дози або припиненні лікування циталопрамом виникають непереносні симптоми, можливе повернення до попередньої дози або відновлення прийому препарату. Згодом зниження дози може бути продовжено, але поступово.ПередозуванняКлінічні дані про передозування циталопраму обмежені та у багатьох випадках пов'язані із супутнім передозуванням інших препаратів або алкоголю. Випадки передозування циталопраму з летальним кінцем були зареєстровані, проте більшість випадків була пов'язана з супутнім передозуванням інших лікарських засобів. Симптоми При передозуванні були засвідчені такі симптоми: судоми, тахікардія, сонливість, подовження інтервалу QT, кома, блювання, тремор, гіпотензія, зупинка серця, нудота, серотоніновий синдром, ажитація, брадикардія, запаморочення, блокада пучків Гіса, удлін , аритмія за типом "бенкетує", ступор, потовиділення, ціаноз, гіпервентиляція, а також передсердні та шлуночкові порушення ритму. Лікування Специфічний антидот відсутній. Лікування симптоматичне та підтримуюче. Повинне бути виконане промивання шлунка і дано активоване вугілля та осмотичні проносні (наприклад, сульфат натрію). У разі порушення свідомості пацієнт має бути інтубований. Необхідно здійснювати моніторинг ЕКГ та показників життєво важливих функцій. ЕКГ-моніторинг рекомендується у разі передозування у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю/брадіаритміями, у пацієнтів, які отримують супутнє лікування препаратами, що подовжують інтервал QT, або у пацієнтів з порушеннями метаболізму, наприклад, при печінковій недостатності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування у дітей та підлітків молодше 18 років Антидепресанти не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років. У ході клінічних досліджень серед дітей та підлітків, які приймали антидепресанти, частіше, ніж у групі плацебо відзначалися випадки суїцидальної поведінки (спроб суїциду та суїцидальних думок) та ворожості (з переважанням агресивної поведінки, схильності до конфронтації та роздратування). При застосуванні препаратів, що належать до терапевтичної групи СІЗЗЗ, включаючи циталопрам, слід враховувати наступне: Парадоксальна тривога У деяких пацієнтів із панічним розладом на початку терапії антидепресантами може спостерігатися посилення тривоги. Така парадоксальна реакція зазвичай відбувається протягом перших двох тижнів після початку лікування. Щоб знизити ймовірність виникнення анксіогенної дії, рекомендується використовувати низькі початкові дози. Гіпонатріємія При застосуванні СІЗЗС повідомлялося про рідкісні випадки розвитку гіпонатріємії, що виникає, мабуть, внаслідок неадекватної секреції антидіуретичного гормону (АДГ). Ця реакція була загалом оборотна у разі припинення лікування препаратом. Ризик виникнення був вищим у літніх жінок. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, нанесення самоушкоджень та самогубств (суїцидальні явища). Цей ризик зберігається до розвитку стабільної ремісії. Оскільки протягом перших кількох тижнів лікування або навіть більшого проміжку часу поліпшення може не відзначатись, пацієнти повинні бути під постійним наглядом для своєчасного виявлення такого поліпшення. Клінічний досвід показує, що ризик самогубства підвищується ранніх етапах одужання. Інші психічні порушення, для лікування яких призначають циталопрам, можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних явищ. Крім того, ці стани можуть бути супутньою патологією щодо депресивного епізоду. При лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід дотримуватися тих самих застережень, що і при лікуванні пацієнтів з депресивним епізодом. Пацієнти, що мають в анамнезі суїцидальні тенденції, або пацієнти зі значним рівнем роздумів на суїцидальні теми до початку лікування більш схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, тому під час лікування за ними має вестися ретельне спостереження. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів із психічними порушеннями показав, що при прийомі антидепресантів у пацієнтів молодше 25 років існує підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з плацебо. Медикаментозне лікування цих пацієнтів і, зокрема, пацієнтів із високим ступенем суїцидального ризику має супроводжуватися ретельним наглядом, особливо на ранній стадії лікування та при змінах дози. Пацієнти (і особи, які доглядають пацієнтів) повинні бути попереджені про необхідність контролювати будь-які прояви клінічної погіршення, суїцидальної поведінки або думок, а також незвичайних змін у поведінці, і негайно звертатися за медичною консультацією з появою цих симптомів. Акатізія/психомоторне занепокоєння Застосування препаратів групи СІОЗС/СІОЗСН пов'язується з розвитком акатизії, що характеризується почуттям суб'єктивно неприємного або нестерпного рухового занепокоєння, непосидючості та необхідності рухатися. Часто пацієнти у такому стані не можуть спокійно сидіти чи стояти. Найчастіше цей стан виникає протягом перших тижнів лікування. У пацієнтів із такими симптомами підвищення дози може спричинити різке погіршення стану. Манія У пацієнтів із біполярним афективним розладом можливий розвиток маніакальної фази. При розвитку маніакального стану прийом циталопраму слід припинити. Судомні напади При прийомі антидепресантів існує ризик виникнення судомних нападів. У будь-якого пацієнта у разі виникнення судомного нападу циталопрам слід відмінити. Циталопрам не слід застосовувати у пацієнтів із нестабільною епілепсією; при контрольованих нападах необхідне ретельне спостереження. У разі збільшення частоти нападів циталопрам слід відмінити. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом застосування СІЗЗС може змінити концентрацію глюкози в крові. У цьому випадку може знадобитися корекція дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів. Серотоніновий синдром У поодиноких випадках при прийомі СІЗЗС повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому. На розвиток цього стану може вказувати комбінація таких симптомів, як ажитація, міоклонус і гіпертермія. При виникненні таких явищ циталопрам слід негайно відмінити та розпочати симптоматичне лікування. Серотонінергічні препарати Циталопрам не слід застосовувати спільно з препаратами, що мають серотонінергічну дію, такі як суматриптан або інші триптани, трамадол, окситриптан і триптофан. Кровотеча Є повідомлення про розвиток шкірних крововиливів, таких як екхімоз, гінекологічних, шлунково-кишкових кровотеч та інших геморагічних ускладнень з боку шкірних покривів або слизових оболонок на фоні прийому СІЗЗС. Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні СІЗЗЗ та препаратів, що впливають на функцію тромбоцитів або препаратів, які можуть підвищити ризик виникнення кровотеч, а також при лікуванні пацієнтів з геморагічними розладами в анамнезі. Електросудомна терапія (ЕСТ) Оскільки клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗЗ та електросудомної терапії (ЕСТ) обмежений, при одночасному застосуванні циталопраму та ЕСТ слід дотримуватися обережності. Оборотні селективні інгібітори МАО А Одночасний прийом циталопраму та інгібіторів МАО А не рекомендується через ризик розвитку серотонінового синдрому. Звіробій продірявлений Не слід одночасно застосовувати циталопрам та препарати, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), т.к. це може збільшити ризик виникнення небажаних реакцій. Псигосп Лікування психотичних пацієнтів із депресивним епізодом може посилити прояви психотичних симптомів. Симптоми відміни при припиненні терапії СІЗЗС Симптоми відміни виникають досить часто, особливо при різкому припиненні терапії. Ймовірність виникнення симптомів відміни може залежати від низки факторів, включаючи тривалість лікування, дозу препарату та темп її зниження. Найчастіше повідомлялося про розвиток наступних проявів: запаморочення, розлади чутливості (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), ажитація або тривога, нудота та/або блювота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, головний біль серцебиття, емоційна лабільність, дратівливість та порушення зору. Зазвичай ці прояви бувають легкого або середнього ступеня тяжкості, однак у деяких пацієнтів вони можуть мати важкий характер. Зазвичай такі прояви розвиваються протягом перших днів після відміни препарату, однак є окремі повідомлення про розвиток подібних станів у пацієнтів, які випадково пропустили прийом чергової дози. У більшості випадків ці ускладнення усуваються протягом 2 тижнів, хоча в окремих пацієнтів симптоматика може зберігатися протягом 2-3 місяців або довше. Тому перед закінченням курсу прийому циталопраму рекомендується поступово знижувати дозу препарату протягом періоду від кількох тижнів до кількох місяців залежно від стану пацієнта. Подовження інтервалу QT Виявлено, що циталопрам викликає дозозалежне подовження інтервалу QT. У післяреєстраційному періоді повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT та шлуночкових аритмій, включаючи torsade de pointes, переважно у пацієнтів жіночої статі, з гіпокаліємією або передбачуваним подовженням інтервалу QT або іншими серцевими захворюваннями. Препарат рекомендується застосовувати з обережністю у пацієнтів із значущою брадикардією, у пацієнтів, які недавно перенесли інфаркт міокарда, або з декомпенсованою серцевою недостатністю. Електролітні порушення, такі як гіпокаліємія та гіпомагніємія, підвищують ризик виникнення злоякісних аритмій і тому мають бути скориговані на початок терапії циталопрамом. У пацієнтів із компенсованими захворюваннями серця перед початком лікування необхідно провести дослідження ЕКГ. У разі виникнення будь-яких ознак серцевих аритмій на фоні лікування циталопрамом, останній необхідно відмінити та провести дослідження ЕКГ. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Циталопрам має мінімальну або помірну здатність впливати на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. Психоактивні препарати можуть впливати на процес прийняття рішень та здатність реагувати на надзвичайні ситуації. Пацієнтів слід попередити про потенційно можливий вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: циталопрам (у формі гідроброміду) 20 мг. Таблетки 20 мг, у блістері 10 шт., 3 блістери в пачці картонної.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивний.ФармакокінетикаБіодоступність циталопраму становить 80% і практично не залежить від їди. Cmax у плазмі досягається в середньому через 3 години. Фармакокінетика носить лінійний дозозалежний характер при прийомі одноразової та багаторазової дози (дози в діапазоні 10-60 мг на добу). При прийомі 1 раз на день Css в плазмі встановлюється через 7-14 діб терапії. Vd – близько 12-17 л/кг. Зв'язування з білками плазми – не більше 80%. У плазмі є у незміненому вигляді. Проникає у грудне молоко. Метаболізується шляхом деметилювання, дезамінування та окислення за участю цитохрому P450 (ізоферментів CYP3A4 та CYP2C19, меншою мірою CYP2D6) з утворенням фармакологічно менш активних метаболітів. Інгібування одного з цих ферментів може компенсуватися іншими ферментами. T1/2 циталопраму становить 1,5 діб (36 годин). Виведення здійснюється нирками (15%) та печінкою (85%). 12-23% циталопраму виводиться у незмінному вигляді через нирки. Печінковий кліренс – близько 0.3 л/хв, нирковий кліренс – 0.05-0.08 л/хв. У пацієнтів старше 65 років спостерігається більш тривалий T1/2 та нижчі величини кліренсу за рахунок зниження обміну речовин. У пацієнтів зі зниженою функцією печінки циталопрам виводиться повільніше. T1/2 циталопраму майже вдвічі збільшено і рівноважні концентрації циталопраму у плазмі майже вдвічі вищі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки після прийому аналогічної дози. У пацієнтів з легким та помірним ступенем зниження функції нирок виведення циталопраму протікає повільніше без значного впливу на фармакокінетику. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність.ФармакодинамікаЦиталопрам - антидепресант, що відноситься до групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Має виражену здатність пригнічувати зворотне захоплення серотоніну, не має або має дуже слабку здатність зв'язуватися з цілим рядом рецепторів, включаючи рецептори гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), Н1-гістамінові, D1- та D2-дофамінові; α1-, α2-, бета-адренергічні; бензодіазепінові та м-холінорецептори, що обумовлює практично повну відсутність таких небажаних ефектів, як негативна хроно-, дромо- та інотропна дія, ортостатична гіпотензія, седативний ефект та сухість у роті. Циталопрам лише дуже мало інгібує ізофермент CYP2D6, і, отже, практично не взаємодіє з лікарськими засобами, що метаболізуються цим ферментом. Таким чином,побічні ефекти та токсична дія проявляється значно меншою мірою. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається після 2-4 тижнів лікування. Циталопрам не впливає на сироваткові рівні пролактину та гормону росту. Циталопрам не погіршує когнітивні/інтелектуальні функції та психомоторну функцію і практично не має седативного ефекту. Циталопрам у дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ).Показання до застосуванняДепресивні епізоди середнього та тяжкого ступеня; Панічні розлади.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до циталопраму або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу цього препарату; Дитячий вік віком до 18 років. Слід застосовувати Циталопрам з обережністю при нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв), гіпоманії, манії, фармакологічно неконтрольованій епілепсії, депресії із суїцидальними спробами, цукровому діабеті, цирозі печінки, схильності до кровотеч; одночасному прийомі з лікарськими засобами, що знижують поріг судомної готовності та викликають гіпонатріємію, з етанолом, а також з лікарськими засобами, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяАлергічні реакції: нечасто – підвищена чутливість; дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку центральної нервової системи: дуже часто – сонливість, головний біль, тремор, запаморочення; часто – мігрень, парестезія, розлад сну; нечасто – екстрапірамідні розлади, судоми; рідко – серотоніновий синдром (поєднання збудження, тремору, міоклонусу та гіпертермії); частота невідома – психомоторне збудження, акатизія. З боку психічної сфери: дуже часто – ажитація, нервозність; часто – зниження лібідо, порушення оргазму (у жінок), занепокоєння, сплутаність свідомості, сонливість, порушення концентрації уваги, дивні сновидіння, амнезія; нечасто – агресія, деперсоналізація, галюцинації, манії, ейфорія, підвищення лібідо; частота невідома – панічні атаки, бруксизм, суїцидальні думки. З боку травної системи: дуже часто – сухість у роті, нудота, запор; часто – блювання, метеоризм, діарея, біль у животі, гепатит; частота невідома – шлунково-кишкові кровотечі. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – відчуття серцебиття; часто – тахікардія, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія; рідко – брадикардія, зниження артеріального тиску, аритмія; частота невідома – подовження інтервалу QT на ЕКГ. З боку органів кровотворення: рідко – геморагії (наприклад, гінекологічні кровотечі, кровотечі шлунково-кишкового тракту, екхімози та інші форми). З боку органів чуття: дуже часто – порушення акомодації; часто – порушення смаку, порушення зору, нечасто – дзвін у вухах. З боку дихальної системи: часто – риніт, синусит; нечасто – кашель; рідко – диспное. З боку репродуктивної системи: часто – порушення сексуальної функції, а саме порушення еякуляції, зниження лібідо, імпотенція, порушення менструального циклу; рідко – галакторея. З боку сечовивідної системи: часто – хворобливе сечовипускання, поліурія. Метаболічні порушення: часто – зниження апетиту, втрата ваги, підвищення апетиту; рідко – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ), збільшення у вазі, гіпонатріємія; гіпокаліємія. З боку шкірних покровів: дуже часто – підвищена пітливість, часто – шкірний висип, свербіж; нечасто – фотосенсибілізація, кропив'янка, алопеція, пурпура; частота невідома - ангіоневротичний набряк, синці. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – міалгія, артралгія, збільшення ризику травм та переломів. Лабораторні показники: часто – зміна лабораторних показників функції печінки; нечасто – підвищення активності "печінкових" ферментів, зміна електрокардіограми (подовження інтервалу QT), гіпонатріємія. Інші: рідко – гіпертермія, позіхання, збільшення або зниження маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиСупутнє лікування інгібіторами МАО протипоказане (як неселективними, і селективними) у зв'язку з ризиком розвитку серйозних побічних ефектів, зокрема. серотонінового синдрому. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні, у т.ч. з селегіліном, моклобемідом, лінезолідом (антибіотик) і т.д., а також протягом 14 днів після припинення їх прийому. Лікування інгібіторами МАО може бути розпочато не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому циталопраму. Неприпустиме застосування з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритміки (прокаїнамід, аміодарон та ін.), антипсихотичні засоби/нейролептики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти та СІОЗС (флуоксебін і їх аналоги, наприклад, еритроміцин, кларитроміцин, похідні хінолону та фторхінолону: спарфлоксацин, моксифлоксацин; дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ) та призвести до порушення серцевого ритму (в т.ч. розвиток аритмій на кшталт "пірует"), яке може виявитися фатальним. Одночасне застосування пімозиду та циталопраму протипоказане, оскільки їх спільне застосування подовжує інтервал QT. Це стосується також таких засобів, як амітриптілін, мапротилін, венлафаксин, терфенадин, галоперидол, дроперидол, хлорпромазин, тіоридазин. Спільне застосування Циталопраму має виконуватися з обережністю: Циталопрам може знижувати поріг судомної готовності. Потрібно виявляти обережність при одночасному прийомі інших засобів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІОЗС, нейролептиків – похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону; мефлохіну та трамадолу). При одночасному застосуванні циталопраму та триптофану зареєстровані випадки посилення дії препарату. Бажано не поєднувати із прийомом циталопраму серотонінергічні препарати, такі як суматриптан або інші триптани, а також трамадол. Одночасне застосування циталопраму та препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення побічних ефектів. При одночасному застосуванні циметидин спричиняє помірне підвищення рівноважної концентрації циталопраму в крові. Тому рекомендується виявляти обережність при призначенні максимальних доз циталопраму одночасно із застосуванням високих доз циметидину. При одночасному застосуванні циталопраму з непрямими антикоагулянтами та іншими засобами, що впливають на згортання крові (атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами, диклопідіном). У подібних випадках на початку або закінчення терапії циталопрамом необхідний регулярний моніторинг згортання крові. При одночасному призначенні з Варфарин протромбіновий час зростає на 5%. Не виявлено взаємодії циталопраму з алкоголем. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасне вживання циталопраму та алкоголю не рекомендується. У дослідженнях in vitro виявлено, що циталопрам перетворюється на свої деметильовані похідні за участю ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4, а також з невеликим внеском ізоферменту CYP2D6. Доведено, що пригнічення одного з ферментів може бути компенсоване іншими ферментами. Інгібуюча дія циталопраму на ці та інші ізоферменти цитохрому P450 слабка або несуттєва, тому циталопрам має низьку здатність для клінічно значущих лікарських взаємодій, відомих для цієї ситуації. Водночас потрібна обережність, якщо циталопрам призначається спільно з ліками, які метаболізуються головним чином ізоферментом CYP2D6 і мають низький терапевтичний індекс. Хоча клінічні дані щодо багаторазово-дозових фармакокінетичних досліджень не доступні,є дані in vitro (модель мікросом печінки людини), які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу, відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу, відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT. Спільне застосування циталопраму з іміпраміном або дезіпраміном не впливає на концентрацію іміпраміну та циталопраму, але збільшує концентрацію дезіпраміну; може бути необхідна корекція дози дезіпраміну.Спосіб застосування та дозиТерапію депресії починають із прийому 20 мг циталопраму на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта та тяжкості депресії доза може бути збільшена до максимальної – 40 мг на добу. При панічних розладах протягом 1 тижня рекомендована доза – 10 мг на добу, потім доза підвищується до 20 мг на добу. Добова доза, залежно від індивідуальної реакції хворого, може бути збільшена до 40 мг на добу. Пацієнтам у віці 65 років і старше добова доза для літніх становить 10-20 мг. Залежно від індивідуальної реакції та тяжкості депресії, доза може бути підвищена максимум до 20 мг на добу. При хронічній нирковій недостатності слабкого та помірного ступеня вираженості корекції режиму дозування не потрібно. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність у виборі дози. У пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю початкова доза становить 10 мг на добу протягом перших двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю потрібна крайня обережність у виборі дози. У пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 початкова доза становить 10 мг на добу протягом двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. Циталопрам приймають внутрішньо один раз на добу (не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини). Препарат можна застосовувати будь-якої доби незалежно від прийому їжі, бажано приймати препарат в один і той же час доби.ПередозуванняСудоми, сонливість, тахікардія, брадикардія, м'язова гіпотонія або гіпертонія, нудота, блювання, тремор, серотоніновий синдром, ажитація, запаморочення, розширення зіниць, ступор, пітливість, синюшність шкірних покровів, серцева недостатність, блокада ніжок пучка , шлуночкова аритмія, комаЗапобіжні заходи та особливі вказівкиУ зв'язку з можливістю суїцидальних спроб, у хворих на депресію необхідно ретельне спостереження за пацієнтами на початку лікування та призначення мінімальних ефективних доз для зниження ризику передозування. Ця обережність повинна дотримуватися і при лікуванні інших психічних розладів через можливість одночасного захворювання на депресивний епізод. Циталопрам може спричинити дозозалежне подовження інтервалу QT, що може призвести до порушення серцевого ритму. Лікування Циталопрамом може змінювати глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом. Доза інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних засобів має бути скоригована. Рідко можливий розвиток акатизії, що характеризується постійним або періодично почуттям внутрішнього рухового занепокоєння і що виявляється в нездатності довго сидіти спокійно в одній позі або довго залишатися без руху. Проходить протягом перших тижнів лікування. У пацієнтів із біполярним розладом можуть виникати манії. Тоді лікування циталопрамом слід припинити. Необхідно з обережністю застосовувати циталопрам за наявності лікарської залежності (в т.ч. в анамнезі) та епілептичних нападів в анамнезі. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) потрібно, при тяжких порушеннях функції нирок потрібно бути обережним. При порушенні функції печінки прийом препарату обмежують мінімальними дозами, що рекомендуються. У пацієнтів похилого віку потрібне зниження дози циталопраму. При розвитку маніакального стану препарат слід відмінити. На початку лікування можуть виникати безсоння та відчуття занепокоєння, що може бути вирішено шляхом корекції початкової дози. Різке припинення терапії Циталопрамом може призвести до синдрому "скасування". Можуть виникнути такі небажані реакції, такі як запаморочення, біль голови, нудота. Щоб уникнути виникнення синдрому "скасування" необхідне поступове відміна препарату протягом декількох тижнів. Циталопрам слід з обережністю застосовувати в осіб, діяльність яких пов'язана з механізмами або управлінням засобами, що рухаються. Циталопрам не знижує інтелектуальні здібності та швидкість психомоторних реакцій, однак у пацієнтів очікується деяке зниження уваги та зосередження внаслідок наявного захворювання, побічних реакцій від проведеного лікування або від того та іншого разом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: циталопрам (у формі гідроброміду) 20 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 45.72 мг, крохмаль кукурудзяний 25 мг, коповідон 3 мг, кроскармелоза натрію 7.5 мг, целюлоза мікрокристалічна 22.5 мг, магнію стеарат 1.3 мг; Склад плівкової оболонки: опадрай білий (гіпромелоза 2.5 мг, макрогол-400 0.25 мг, титану діоксид 1.25 мг). Таблетки 20 мг, у блістері 10 шт., 3 блістери в пачці картонної.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, двоопуклі, капсулоподібної форми, з гравіюванням "А" на одній стороні та ризиком між гравіюванням "0" і "6" на іншій стороні, нанесеній методом тиснення.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивний.ФармакокінетикаБіодоступність циталопраму становить 80% і практично не залежить від їди. Cmax у плазмі досягається в середньому через 3 години. Фармакокінетика носить лінійний дозозалежний характер при прийомі одноразової та багаторазової дози (дози в діапазоні 10-60 мг на добу). При прийомі 1 раз на день Css в плазмі встановлюється через 7-14 діб терапії. Vd – близько 12-17 л/кг. Зв'язування з білками плазми – не більше 80%. У плазмі є у незміненому вигляді. Проникає у грудне молоко. Метаболізується шляхом деметилювання, дезамінування та окислення за участю цитохрому P450 (ізоферментів CYP3A4 та CYP2C19, меншою мірою CYP2D6) з утворенням фармакологічно менш активних метаболітів. Інгібування одного з цих ферментів може компенсуватися іншими ферментами. T1/2 циталопраму становить 1,5 діб (36 годин). Виведення здійснюється нирками (15%) та печінкою (85%). 12-23% циталопраму виводиться у незмінному вигляді через нирки. Печінковий кліренс – близько 0.3 л/хв, нирковий кліренс – 0.05-0.08 л/хв. У пацієнтів старше 65 років спостерігається більш тривалий T1/2 та нижчі величини кліренсу за рахунок зниження обміну речовин. У пацієнтів зі зниженою функцією печінки циталопрам виводиться повільніше. T1/2 циталопраму майже вдвічі збільшено і рівноважні концентрації циталопраму у плазмі майже вдвічі вищі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки після прийому аналогічної дози. У пацієнтів з легким та помірним ступенем зниження функції нирок виведення циталопраму протікає повільніше без значного впливу на фармакокінетику. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність.ФармакодинамікаЦиталопрам - антидепресант, що відноситься до групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Має виражену здатність пригнічувати зворотне захоплення серотоніну, не має або має дуже слабку здатність зв'язуватися з цілим рядом рецепторів, включаючи рецептори гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), Н1-гістамінові, D1- та D2-дофамінові; α1-, α2-, бета-адренергічні; бензодіазепінові та м-холінорецептори, що обумовлює практично повну відсутність таких небажаних ефектів, як негативна хроно-, дромо- та інотропна дія, ортостатична гіпотензія, седативний ефект та сухість у роті. Циталопрам лише дуже мало інгібує ізофермент CYP2D6, і, отже, практично не взаємодіє з лікарськими засобами, що метаболізуються цим ферментом. Таким чином,побічні ефекти та токсична дія проявляється значно меншою мірою. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається після 2-4 тижнів лікування. Циталопрам не впливає на сироваткові рівні пролактину та гормону росту. Циталопрам не погіршує когнітивні/інтелектуальні функції та психомоторну функцію і практично не має седативного ефекту. Циталопрам у дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ).Показання до застосуванняДепресивні епізоди середнього та тяжкого ступеня; Панічні розлади.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до циталопраму або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу цього препарату; Дитячий вік віком до 18 років. Слід застосовувати Циталопрам з обережністю при нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв), гіпоманії, манії, фармакологічно неконтрольованій епілепсії, депресії із суїцидальними спробами, цукровому діабеті, цирозі печінки, схильності до кровотеч; одночасному прийомі з лікарськими засобами, що знижують поріг судомної готовності та викликають гіпонатріємію, з етанолом, а також з лікарськими засобами, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяАлергічні реакції: нечасто – підвищена чутливість; дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку центральної нервової системи: дуже часто – сонливість, головний біль, тремор, запаморочення; часто – мігрень, парестезія, розлад сну; нечасто – екстрапірамідні розлади, судоми; рідко – серотоніновий синдром (поєднання збудження, тремору, міоклонусу та гіпертермії); частота невідома – психомоторне збудження, акатизія. З боку психічної сфери: дуже часто – ажитація, нервозність; часто – зниження лібідо, порушення оргазму (у жінок), занепокоєння, сплутаність свідомості, сонливість, порушення концентрації уваги, дивні сновидіння, амнезія; нечасто – агресія, деперсоналізація, галюцинації, манії, ейфорія, підвищення лібідо; частота невідома – панічні атаки, бруксизм, суїцидальні думки. З боку травної системи: дуже часто – сухість у роті, нудота, запор; часто – блювання, метеоризм, діарея, біль у животі, гепатит; частота невідома – шлунково-кишкові кровотечі. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – відчуття серцебиття; часто – тахікардія, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія; рідко – брадикардія, зниження артеріального тиску, аритмія; частота невідома – подовження інтервалу QT на ЕКГ. З боку органів кровотворення: рідко – геморагії (наприклад, гінекологічні кровотечі, кровотечі шлунково-кишкового тракту, екхімози та інші форми). З боку органів чуття: дуже часто – порушення акомодації; часто – порушення смаку, порушення зору, нечасто – дзвін у вухах. З боку дихальної системи: часто – риніт, синусит; нечасто – кашель; рідко – диспное. З боку репродуктивної системи: часто – порушення сексуальної функції, а саме порушення еякуляції, зниження лібідо, імпотенція, порушення менструального циклу; рідко – галакторея. З боку сечовивідної системи: часто – хворобливе сечовипускання, поліурія. Метаболічні порушення: часто – зниження апетиту, втрата ваги, підвищення апетиту; рідко – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ), збільшення у вазі, гіпонатріємія; гіпокаліємія. З боку шкірних покровів: дуже часто – підвищена пітливість, часто – шкірний висип, свербіж; нечасто – фотосенсибілізація, кропив'янка, алопеція, пурпура; частота невідома - ангіоневротичний набряк, синці. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – міалгія, артралгія, збільшення ризику травм та переломів. Лабораторні показники: часто – зміна лабораторних показників функції печінки; нечасто – підвищення активності "печінкових" ферментів, зміна електрокардіограми (подовження інтервалу QT), гіпонатріємія. Інші: рідко – гіпертермія, позіхання, збільшення або зниження маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиСупутнє лікування інгібіторами МАО протипоказане (як неселективними, і селективними) у зв'язку з ризиком розвитку серйозних побічних ефектів, зокрема. серотонінового синдрому. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні, у т.ч. з селегіліном, моклобемідом, лінезолідом (антибіотик) і т.д., а також протягом 14 днів після припинення їх прийому. Лікування інгібіторами МАО може бути розпочато не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому циталопраму. Неприпустиме застосування з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритміки (прокаїнамід, аміодарон та ін.), антипсихотичні засоби/нейролептики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти та СІОЗС (флуоксебін і їх аналоги, наприклад, еритроміцин, кларитроміцин, похідні хінолону та фторхінолону: спарфлоксацин, моксифлоксацин; дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ) та призвести до порушення серцевого ритму (в т.ч. розвиток аритмій на кшталт "пірует"), яке може виявитися фатальним. Одночасне застосування пімозиду та циталопраму протипоказане, оскільки їх спільне застосування подовжує інтервал QT. Це стосується також таких засобів, як амітриптілін, мапротилін, венлафаксин, терфенадин, галоперидол, дроперидол, хлорпромазин, тіоридазин. Спільне застосування Циталопраму має виконуватися з обережністю: Циталопрам може знижувати поріг судомної готовності. Потрібно виявляти обережність при одночасному прийомі інших засобів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІОЗС, нейролептиків – похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону; мефлохіну та трамадолу). При одночасному застосуванні циталопраму та триптофану зареєстровані випадки посилення дії препарату. Бажано не поєднувати із прийомом циталопраму серотонінергічні препарати, такі як суматриптан або інші триптани, а також трамадол. Одночасне застосування циталопраму та препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення побічних ефектів. При одночасному застосуванні циметидин спричиняє помірне підвищення рівноважної концентрації циталопраму в крові. Тому рекомендується виявляти обережність при призначенні максимальних доз циталопраму одночасно із застосуванням високих доз циметидину. При одночасному застосуванні циталопраму з непрямими антикоагулянтами та іншими засобами, що впливають на згортання крові (атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами, диклопідіном). У подібних випадках на початку або закінчення терапії циталопрамом необхідний регулярний моніторинг згортання крові. При одночасному призначенні з Варфарин протромбіновий час зростає на 5%. Не виявлено взаємодії циталопраму з алкоголем. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасне вживання циталопраму та алкоголю не рекомендується. У дослідженнях in vitro виявлено, що циталопрам перетворюється на свої деметильовані похідні за участю ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4, а також з невеликим внеском ізоферменту CYP2D6. Доведено, що пригнічення одного з ферментів може бути компенсоване іншими ферментами. Інгібуюча дія циталопраму на ці та інші ізоферменти цитохрому P450 слабка або несуттєва, тому циталопрам має низьку здатність для клінічно значущих лікарських взаємодій, відомих для цієї ситуації. Водночас потрібна обережність, якщо циталопрам призначається спільно з ліками, які метаболізуються головним чином ізоферментом CYP2D6 і мають низький терапевтичний індекс. Хоча клінічні дані щодо багаторазово-дозових фармакокінетичних досліджень не доступні,є дані in vitro (модель мікросом печінки людини), які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу, відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу, відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT. Спільне застосування циталопраму з іміпраміном або дезіпраміном не впливає на концентрацію іміпраміну та циталопраму, але збільшує концентрацію дезіпраміну; може бути необхідна корекція дози дезіпраміну.Спосіб застосування та дозиТерапію депресії починають із прийому 20 мг циталопраму на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта та тяжкості депресії доза може бути збільшена до максимальної – 40 мг на добу. При панічних розладах протягом 1 тижня рекомендована доза – 10 мг на добу, потім доза підвищується до 20 мг на добу. Добова доза, залежно від індивідуальної реакції хворого, може бути збільшена до 40 мг на добу. Пацієнтам у віці 65 років і старше добова доза для літніх становить 10-20 мг. Залежно від індивідуальної реакції та тяжкості депресії, доза може бути підвищена максимум до 20 мг на добу. При хронічній нирковій недостатності слабкого та помірного ступеня вираженості корекції режиму дозування не потрібно. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність у виборі дози. У пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю початкова доза становить 10 мг на добу протягом перших двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю потрібна крайня обережність у виборі дози. У пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 початкова доза становить 10 мг на добу протягом двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. Циталопрам приймають внутрішньо один раз на добу (не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини). Препарат можна застосовувати будь-якої доби незалежно від прийому їжі, бажано приймати препарат в один і той же час доби.ПередозуванняСудоми, сонливість, тахікардія, брадикардія, м'язова гіпотонія або гіпертонія, нудота, блювання, тремор, серотоніновий синдром, ажитація, запаморочення, розширення зіниць, ступор, пітливість, синюшність шкірних покровів, серцева недостатність, блокада ніжок пучка , шлуночкова аритмія, комаЗапобіжні заходи та особливі вказівкиУ зв'язку з можливістю суїцидальних спроб, у хворих на депресію необхідно ретельне спостереження за пацієнтами на початку лікування та призначення мінімальних ефективних доз для зниження ризику передозування. Ця обережність повинна дотримуватися і при лікуванні інших психічних розладів через можливість одночасного захворювання на депресивний епізод. Циталопрам може спричинити дозозалежне подовження інтервалу QT, що може призвести до порушення серцевого ритму. Лікування Циталопрамом може змінювати глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом. Доза інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних засобів має бути скоригована. Рідко можливий розвиток акатизії, що характеризується постійним або періодично почуттям внутрішнього рухового занепокоєння і що виявляється в нездатності довго сидіти спокійно в одній позі або довго залишатися без руху. Проходить протягом перших тижнів лікування. У пацієнтів із біполярним розладом можуть виникати манії. Тоді лікування циталопрамом слід припинити. Необхідно з обережністю застосовувати циталопрам за наявності лікарської залежності (в т.ч. в анамнезі) та епілептичних нападів в анамнезі. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) потрібно, при тяжких порушеннях функції нирок потрібно бути обережним. При порушенні функції печінки прийом препарату обмежують мінімальними дозами, що рекомендуються. У пацієнтів похилого віку потрібне зниження дози циталопраму. При розвитку маніакального стану препарат слід відмінити. На початку лікування можуть виникати безсоння та відчуття занепокоєння, що може бути вирішено шляхом корекції початкової дози. Різке припинення терапії Циталопрамом може призвести до синдрому "скасування". Можуть виникнути такі небажані реакції, такі як запаморочення, біль голови, нудота. Щоб уникнути виникнення синдрому "скасування" необхідне поступове відміна препарату протягом декількох тижнів. Циталопрам слід з обережністю застосовувати в осіб, діяльність яких пов'язана з механізмами або управлінням засобами, що рухаються. Циталопрам не знижує інтелектуальні здібності та швидкість психомоторних реакцій, однак у пацієнтів очікується деяке зниження уваги та зосередження внаслідок наявного захворювання, побічних реакцій від проведеного лікування або від того та іншого разом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: циталопрам (у формі гідроброміду) 40 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 91.44 мг, крохмаль кукурудзяний 50 мг, коповідон 6 мг, кроскармеллозу натрію 15 мг, целюлоза мікрокристалічна 45 мг, магнію стеарат 2.6 мг; Склад плівкової оболонки: опадрай білий (гіпромелоза 5 мг, макрогол-400 0.5 мг, титану діоксид 2.5 мг). Таблетки 40 мг, у блістері 10 шт., 3 блістери в пачці картонної.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, двоопуклі, капсулоподібної форми, з гравіюванням "А" на одній стороні та ризиком між гравіюванням "0" і "7" на іншій стороні, нанесеній методом тиснення.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивний.ФармакокінетикаБіодоступність циталопраму становить 80% і практично не залежить від їди. Cmax у плазмі досягається в середньому через 3 години. Фармакокінетика носить лінійний дозозалежний характер при прийомі одноразової та багаторазової дози (дози в діапазоні 10-60 мг на добу). При прийомі 1 раз на день Css в плазмі встановлюється через 7-14 діб терапії. Vd – близько 12-17 л/кг. Зв'язування з білками плазми – не більше 80%. У плазмі є у незміненому вигляді. Проникає у грудне молоко. Метаболізується шляхом деметилювання, дезамінування та окислення за участю цитохрому P450 (ізоферментів CYP3A4 та CYP2C19, меншою мірою CYP2D6) з утворенням фармакологічно менш активних метаболітів. Інгібування одного з цих ферментів може компенсуватися іншими ферментами. T1/2 циталопраму становить 1,5 діб (36 годин). Виведення здійснюється нирками (15%) та печінкою (85%). 12-23% циталопраму виводиться у незмінному вигляді через нирки. Печінковий кліренс – близько 0.3 л/хв, нирковий кліренс – 0.05-0.08 л/хв. У пацієнтів старше 65 років спостерігається більш тривалий T1/2 та нижчі величини кліренсу за рахунок зниження обміну речовин. У пацієнтів зі зниженою функцією печінки циталопрам виводиться повільніше. T1/2 циталопраму майже вдвічі збільшено і рівноважні концентрації циталопраму у плазмі майже вдвічі вищі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки після прийому аналогічної дози. У пацієнтів з легким та помірним ступенем зниження функції нирок виведення циталопраму протікає повільніше без значного впливу на фармакокінетику. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність.ФармакодинамікаЦиталопрам - антидепресант, що належить до групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Має виражену здатність пригнічувати зворотне захоплення серотоніну, не має або має дуже слабку здатність зв'язуватися з цілим рядом рецепторів, включаючи рецептори гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), Н1-гістамінові, D1- та D2-дофамінові; α1-, α2-, бета-адренергічні; бензодіазепінові та м-холінорецептори, що обумовлює практично повну відсутність таких небажаних ефектів, як негативна хроно-, дромо- та інотропна дія, ортостатична гіпотензія, седативний ефект та сухість у роті. Циталопрам лише дуже мало інгібує ізофермент CYP2D6, і, отже, практично не взаємодіє з лікарськими засобами, що метаболізуються цим ферментом. Таким чином,побічні ефекти та токсична дія проявляється значно меншою мірою. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається після 2-4 тижнів лікування. Циталопрам не впливає на сироваткові рівні пролактину та гормону росту. Циталопрам не погіршує когнітивні/інтелектуальні функції та психомоторну функцію і практично не має седативного ефекту. Циталопрам у дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ).Показання до застосуванняДепресивні епізоди середнього та тяжкого ступеня; Панічні розлади.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до циталопраму або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу цього препарату; Дитячий вік віком до 18 років. Слід застосовувати Циталопрам з обережністю при нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв), гіпоманії, манії, фармакологічно неконтрольованій епілепсії, депресії із суїцидальними спробами, цукровому діабеті, цирозі печінки, схильності до кровотеч; одночасному прийомі з лікарськими засобами, що знижують поріг судомної готовності та викликають гіпонатріємію, з етанолом, а також з лікарськими засобами, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяАлергічні реакції: нечасто – підвищена чутливість; дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку центральної нервової системи: дуже часто – сонливість, головний біль, тремор, запаморочення; часто – мігрень, парестезія, розлад сну; нечасто – екстрапірамідні розлади, судоми; рідко – серотоніновий синдром (поєднання збудження, тремору, міоклонусу та гіпертермії); частота невідома – психомоторне збудження, акатизія. З боку психічної сфери: дуже часто – ажитація, нервозність; часто – зниження лібідо, порушення оргазму (у жінок), занепокоєння, сплутаність свідомості, сонливість, порушення концентрації уваги, дивні сновидіння, амнезія; нечасто – агресія, деперсоналізація, галюцинації, манії, ейфорія, підвищення лібідо; частота невідома – панічні атаки, бруксизм, суїцидальні думки. З боку травної системи: дуже часто – сухість у роті, нудота, запор; часто – блювання, метеоризм, діарея, біль у животі, гепатит; частота невідома – шлунково-кишкові кровотечі. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – відчуття серцебиття; часто – тахікардія, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія; рідко – брадикардія, зниження артеріального тиску, аритмія; частота невідома – подовження інтервалу QT на ЕКГ. З боку органів кровотворення: рідко – геморагії (наприклад, гінекологічні кровотечі, кровотечі шлунково-кишкового тракту, екхімози та інші форми). З боку органів чуття: дуже часто – порушення акомодації; часто – порушення смаку, порушення зору, нечасто – дзвін у вухах. З боку дихальної системи: часто – риніт, синусит; нечасто – кашель; рідко – диспное. З боку репродуктивної системи: часто – порушення сексуальної функції, а саме порушення еякуляції, зниження лібідо, імпотенція, порушення менструального циклу; рідко – галакторея. З боку сечовивідної системи: часто – хворобливе сечовипускання, поліурія. Метаболічні порушення: часто – зниження апетиту, втрата ваги, підвищення апетиту; рідко – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ), збільшення у вазі, гіпонатріємія; гіпокаліємія. З боку шкірних покровів: дуже часто – підвищена пітливість, часто – шкірний висип, свербіж; нечасто – фотосенсибілізація, кропив'янка, алопеція, пурпура; частота невідома - ангіоневротичний набряк, синці. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – міалгія, артралгія, збільшення ризику травм та переломів. Лабораторні показники: часто – зміна лабораторних показників функції печінки; нечасто – підвищення активності "печінкових" ферментів, зміна електрокардіограми (подовження інтервалу QT), гіпонатріємія. Інші: рідко – гіпертермія, позіхання, збільшення або зниження маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиСупутнє лікування інгібіторами МАО протипоказане (як неселективними, і селективними) у зв'язку з ризиком розвитку серйозних побічних ефектів, зокрема. серотонінового синдрому. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні, у т.ч. з селегіліном, моклобемідом, лінезолідом (антибіотик) і т.д., а також протягом 14 днів після припинення їх прийому. Лікування інгібіторами МАО може бути розпочато не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому циталопраму. Неприпустиме застосування з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритміки (прокаїнамід, аміодарон та ін.), антипсихотичні засоби/нейролептики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти та СІОЗС (флуоксебін і їх аналоги, наприклад, еритроміцин, кларитроміцин, похідні хінолону та фторхінолону: спарфлоксацин, моксифлоксацин; дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ) та призвести до порушення серцевого ритму (в т.ч. розвиток аритмій на кшталт "пірует"), яке може виявитися фатальним. Одночасне застосування пімозиду та циталопраму протипоказане, оскільки їх спільне застосування подовжує інтервал QT. Це стосується також таких засобів, як амітриптілін, мапротилін, венлафаксин, терфенадин, галоперидол, дроперидол, хлорпромазин, тіоридазин. Спільне застосування Циталопраму має виконуватися з обережністю: Циталопрам може знижувати поріг судомної готовності. Потрібно виявляти обережність при одночасному прийомі інших засобів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІОЗС, нейролептиків – похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону; мефлохіну та трамадолу). При одночасному застосуванні циталопраму та триптофану зареєстровані випадки посилення дії препарату. Бажано не поєднувати із прийомом циталопраму серотонінергічні препарати, такі як суматриптан або інші триптани, а також трамадол. Одночасне застосування циталопраму та препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення побічних ефектів. При одночасному застосуванні циметидин спричиняє помірне підвищення рівноважної концентрації циталопраму в крові. Тому рекомендується виявляти обережність при призначенні максимальних доз циталопраму одночасно із застосуванням високих доз циметидину. При одночасному застосуванні циталопраму з непрямими антикоагулянтами та іншими засобами, що впливають на згортання крові (атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами, диклопідіном). У подібних випадках на початку або закінчення терапії циталопрамом необхідний регулярний моніторинг згортання крові. При одночасному призначенні з Варфарин протромбіновий час зростає на 5%. Не виявлено взаємодії циталопраму з алкоголем. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасне вживання циталопраму та алкоголю не рекомендується. У дослідженнях in vitro виявлено, що циталопрам перетворюється на свої деметильовані похідні за участю ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4, а також з невеликим внеском ізоферменту CYP2D6. Доведено, що пригнічення одного з ферментів може бути компенсоване іншими ферментами. Інгібуюча дія циталопраму на ці та інші ізоферменти цитохрому P450 слабка або несуттєва, тому циталопрам має низьку здатність для клінічно значущих лікарських взаємодій, відомих для цієї ситуації. Водночас потрібна обережність, якщо циталопрам призначається спільно з ліками, які метаболізуються головним чином ізоферментом CYP2D6 і мають низький терапевтичний індекс. Хоча клінічні дані щодо багаторазово-дозових фармакокінетичних досліджень не доступні,є дані in vitro (модель мікросом печінки людини), які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу, відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу, відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT. Спільне застосування циталопраму з іміпраміном або дезіпраміном не впливає на концентрацію іміпраміну та циталопраму, але збільшує концентрацію дезіпраміну; може бути необхідна корекція дози дезіпраміну.Спосіб застосування та дозиТерапію депресії починають із прийому 20 мг циталопраму на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта та тяжкості депресії доза може бути збільшена до максимальної – 40 мг на добу. При панічних розладах протягом 1 тижня рекомендована доза – 10 мг на добу, потім доза підвищується до 20 мг на добу. Добова доза, залежно від індивідуальної реакції хворого, може бути збільшена до 40 мг на добу. Пацієнтам у віці 65 років і старше добова доза для літніх становить 10-20 мг. Залежно від індивідуальної реакції та тяжкості депресії, доза може бути підвищена максимум до 20 мг на добу. При хронічній нирковій недостатності слабкого та помірного ступеня вираженості корекції режиму дозування не потрібно. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність у виборі дози. У пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю початкова доза становить 10 мг на добу протягом перших двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю потрібна крайня обережність у виборі дози. У пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 початкова доза становить 10 мг на добу протягом двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. Циталопрам приймають внутрішньо один раз на добу (не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини). Препарат можна застосовувати будь-якої доби незалежно від прийому їжі, бажано приймати препарат в один і той же час доби.ПередозуванняСудоми, сонливість, тахікардія, брадикардія, м'язова гіпотонія або гіпертонія, нудота, блювання, тремор, серотоніновий синдром, ажитація, запаморочення, розширення зіниць, ступор, пітливість, синюшність шкірних покровів, серцева недостатність, блокада ніжок пучка , шлуночкова аритмія, комаЗапобіжні заходи та особливі вказівкиУ зв'язку з можливістю суїцидальних спроб, у хворих на депресію необхідно ретельне спостереження за пацієнтами на початку лікування та призначення мінімальних ефективних доз для зниження ризику передозування. Ця обережність повинна дотримуватися і при лікуванні інших психічних розладів через можливість одночасного захворювання на депресивний епізод. Циталопрам може спричинити дозозалежне подовження інтервалу QT, що може призвести до порушення серцевого ритму. Лікування Циталопрамом може змінювати глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом. Доза інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних засобів має бути скоригована. Рідко можливий розвиток акатизії, що характеризується постійним або періодично почуттям внутрішнього рухового занепокоєння і що виявляється в нездатності довго сидіти спокійно в одній позі або довго залишатися без руху. Проходить протягом перших тижнів лікування. У пацієнтів із біполярним розладом можуть виникати манії. Тоді лікування циталопрамом слід припинити. Необхідно з обережністю застосовувати циталопрам за наявності лікарської залежності (в т.ч. в анамнезі) та епілептичних нападів в анамнезі. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) потрібно, при тяжких порушеннях функції нирок потрібно бути обережним. При порушенні функції печінки прийом препарату обмежують мінімальними дозами, що рекомендуються. У пацієнтів похилого віку потрібне зниження дози циталопраму. При розвитку маніакального стану препарат слід відмінити. На початку лікування можуть виникати безсоння та відчуття занепокоєння, що може бути вирішено шляхом корекції початкової дози. Різке припинення терапії Циталопрамом може призвести до синдрому "скасування". Можуть виникнути такі небажані реакції, такі як запаморочення, біль голови, нудота. Щоб уникнути виникнення синдрому "скасування" необхідне поступове відміна препарату протягом декількох тижнів. Циталопрам слід з обережністю застосовувати в осіб, діяльність яких пов'язана з механізмами або управлінням засобами, що рухаються. Циталопрам не знижує інтелектуальні здібності та швидкість психомоторних реакцій, однак у пацієнтів очікується деяке зниження уваги та зосередження внаслідок наявного захворювання, побічних реакцій від проведеного лікування або від того та іншого разом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: циталопрам (у формі гідроброміду) 40 мг. Таблетки 40 мг, у блістері 10 шт., 3 блістери в пачці картонної.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивний.ФармакокінетикаБіодоступність циталопраму становить 80% і практично не залежить від їди. Cmax у плазмі досягається в середньому через 3 години. Фармакокінетика носить лінійний дозозалежний характер при прийомі одноразової та багаторазової дози (дози в діапазоні 10-60 мг на добу). При прийомі 1 раз на день Css в плазмі встановлюється через 7-14 діб терапії. Vd – близько 12-17 л/кг. Зв'язування з білками плазми – не більше 80%. У плазмі є у незміненому вигляді. Проникає у грудне молоко. Метаболізується шляхом деметилювання, дезамінування та окислення за участю цитохрому P450 (ізоферментів CYP3A4 та CYP2C19, меншою мірою CYP2D6) з утворенням фармакологічно менш активних метаболітів. Інгібування одного з цих ферментів може компенсуватися іншими ферментами. T1/2 циталопраму становить 1,5 діб (36 годин). Виведення здійснюється нирками (15%) та печінкою (85%). 12-23% циталопраму виводиться у незмінному вигляді через нирки. Печінковий кліренс – близько 0.3 л/хв, нирковий кліренс – 0.05-0.08 л/хв. У пацієнтів старше 65 років спостерігається більш тривалий T1/2 та нижчі величини кліренсу за рахунок зниження обміну речовин. У пацієнтів зі зниженою функцією печінки циталопрам виводиться повільніше. T1/2 циталопраму майже вдвічі збільшено і рівноважні концентрації циталопраму у плазмі майже вдвічі вищі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки після прийому аналогічної дози. У пацієнтів з легким та помірним ступенем зниження функції нирок виведення циталопраму протікає повільніше без значного впливу на фармакокінетику. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність.ФармакодинамікаЦиталопрам - антидепресант, що належить до групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Має виражену здатність пригнічувати зворотне захоплення серотоніну, не має або має дуже слабку здатність зв'язуватися з цілим рядом рецепторів, включаючи рецептори гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), Н1-гістамінові, D1- та D2-дофамінові; α1-, α2-, бета-адренергічні; бензодіазепінові та м-холінорецептори, що обумовлює практично повну відсутність таких небажаних ефектів, як негативна хроно-, дромо- та інотропна дія, ортостатична гіпотензія, седативний ефект та сухість у роті. Циталопрам лише дуже мало інгібує ізофермент CYP2D6, і, отже, практично не взаємодіє з лікарськими засобами, що метаболізуються цим ферментом. Таким чином,побічні ефекти та токсична дія проявляється значно меншою мірою. Антидепресивний ефект зазвичай розвивається після 2-4 тижнів лікування. Циталопрам не впливає на сироваткові рівні пролактину та гормону росту. Циталопрам не погіршує когнітивні/інтелектуальні функції та психомоторну функцію і практично не має седативного ефекту. Циталопрам у дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ).Показання до застосуванняДепресивні епізоди середнього та тяжкого ступеня; Панічні розлади.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до циталопраму або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу цього препарату; Дитячий вік віком до 18 років. Слід застосовувати Циталопрам з обережністю при нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв), гіпоманії, манії, фармакологічно неконтрольованій епілепсії, депресії із суїцидальними спробами, цукровому діабеті, цирозі печінки, схильності до кровотеч; одночасному прийомі з лікарськими засобами, що знижують поріг судомної готовності та викликають гіпонатріємію, з етанолом, а також з лікарськими засобами, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяАлергічні реакції: нечасто – підвищена чутливість; дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку центральної нервової системи: дуже часто – сонливість, головний біль, тремор, запаморочення; часто – мігрень, парестезія, розлад сну; нечасто – екстрапірамідні розлади, судоми; рідко – серотоніновий синдром (поєднання збудження, тремору, міоклонусу та гіпертермії); частота невідома – психомоторне збудження, акатизія. З боку психічної сфери: дуже часто – ажитація, нервозність; часто – зниження лібідо, порушення оргазму (у жінок), занепокоєння, сплутаність свідомості, сонливість, порушення концентрації уваги, дивні сновидіння, амнезія; нечасто – агресія, деперсоналізація, галюцинації, манії, ейфорія, підвищення лібідо; частота невідома – панічні атаки, бруксизм, суїцидальні думки. З боку травної системи: дуже часто – сухість у роті, нудота, запор; часто – блювання, метеоризм, діарея, біль у животі, гепатит; частота невідома – шлунково-кишкові кровотечі. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – відчуття серцебиття; часто – тахікардія, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія; рідко – брадикардія, зниження артеріального тиску, аритмія; частота невідома – подовження інтервалу QT на ЕКГ. З боку органів кровотворення: рідко – геморагії (наприклад, гінекологічні кровотечі, кровотечі шлунково-кишкового тракту, екхімози та інші форми). З боку органів чуття: дуже часто – порушення акомодації; часто – порушення смаку, порушення зору, нечасто – дзвін у вухах. З боку дихальної системи: часто – риніт, синусит; нечасто – кашель; рідко – диспное. З боку репродуктивної системи: часто – порушення сексуальної функції, а саме порушення еякуляції, зниження лібідо, імпотенція, порушення менструального циклу; рідко – галакторея. З боку сечовивідної системи: часто – хворобливе сечовипускання, поліурія. Метаболічні порушення: часто – зниження апетиту, втрата ваги, підвищення апетиту; рідко – недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ), збільшення у вазі, гіпонатріємія; гіпокаліємія. З боку шкірних покровів: дуже часто – підвищена пітливість, часто – шкірний висип, свербіж; нечасто – фотосенсибілізація, кропив'янка, алопеція, пурпура; частота невідома - ангіоневротичний набряк, синці. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – міалгія, артралгія, збільшення ризику травм та переломів. Лабораторні показники: часто – зміна лабораторних показників функції печінки; нечасто – підвищення активності "печінкових" ферментів, зміна електрокардіограми (подовження інтервалу QT), гіпонатріємія. Інші: рідко – гіпертермія, позіхання, збільшення або зниження маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиСупутнє лікування інгібіторами МАО протипоказане (як неселективними, і селективними) у зв'язку з ризиком розвитку серйозних побічних ефектів, зокрема. серотонінового синдрому. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні, у т.ч. з селегіліном, моклобемідом, лінезолідом (антибіотик) і т.д., а також протягом 14 днів після припинення їх прийому. Лікування інгібіторами МАО може бути розпочато не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому циталопраму. Неприпустиме застосування з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як антиаритміки (прокаїнамід, аміодарон та ін.), антипсихотичні засоби/нейролептики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти та СІОЗС (флуоксебін і їх аналоги, наприклад, еритроміцин, кларитроміцин, похідні хінолону та фторхінолону: спарфлоксацин, моксифлоксацин; дозах, що перевищують 40 мг на день, може викликати аномальні зміни електричної активності серця (подовження інтервалу QT на ЕКГ) та призвести до порушення серцевого ритму (в т.ч. розвиток аритмій на кшталт "пірует"), яке може виявитися фатальним. Одночасне застосування пімозиду та циталопраму протипоказане, оскільки їх спільне застосування подовжує інтервал QT. Це стосується також таких засобів, як амітриптілін, мапротилін, венлафаксин, терфенадин, галоперидол, дроперидол, хлорпромазин, тіоридазин. Спільне застосування Циталопраму має виконуватися з обережністю: Циталопрам може знижувати поріг судомної готовності. Потрібно виявляти обережність при одночасному прийомі інших засобів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІОЗС, нейролептиків – похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону; мефлохіну та трамадолу). При одночасному застосуванні циталопраму та триптофану зареєстровані випадки посилення дії препарату. Бажано не поєднувати із прийомом циталопраму серотонінергічні препарати, такі як суматриптан або інші триптани, а також трамадол. Одночасне застосування циталопраму та препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення побічних ефектів. При одночасному застосуванні циметидин спричиняє помірне підвищення рівноважної концентрації циталопраму в крові. Тому рекомендується виявляти обережність при призначенні максимальних доз циталопраму одночасно із застосуванням високих доз циметидину. При одночасному застосуванні циталопраму з непрямими антикоагулянтами та іншими засобами, що впливають на згортання крові (атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами, диклопідіном). У подібних випадках на початку або закінчення терапії циталопрамом необхідний регулярний моніторинг згортання крові. При одночасному призначенні з Варфарин протромбіновий час зростає на 5%. Не виявлено взаємодії циталопраму з алкоголем. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасне вживання циталопраму та алкоголю не рекомендується. У дослідженнях in vitro виявлено, що циталопрам перетворюється на свої деметильовані похідні за участю ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4, а також з невеликим внеском ізоферменту CYP2D6. Доведено, що пригнічення одного з ферментів може бути компенсоване іншими ферментами. Інгібуюча дія циталопраму на ці та інші ізоферменти цитохрому P450 слабка або несуттєва, тому циталопрам має низьку здатність для клінічно значущих лікарських взаємодій, відомих для цієї ситуації. Водночас потрібна обережність, якщо циталопрам призначається спільно з ліками, які метаболізуються головним чином ізоферментом CYP2D6 і мають низький терапевтичний індекс. Хоча клінічні дані щодо багаторазово-дозових фармакокінетичних досліджень не доступні,є дані in vitro (модель мікросом печінки людини), які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу, відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT.які показують уповільнення утворення деметильованих похідних циталопраму на 45-60% та на 75-85% порівняно з контролем після додавання кетоконазолу та омепразолу, відповідно. Це може обґрунтувати необхідну в цих випадках обережність при призначенні спільно з циталопрамом таких сильних інгібіторів CYP3A4, як кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, або таких сильних інгібіторів CYP2C19, як омепразол, езомепразол, флувокс, Істотно знизити кліренс циталопрама. Тому максимальна рекомендована доза циталопраму для пацієнтів, які приймають разом препарати-інгібітори ізоферменту CYP2C19, не повинна перевищувати 20 мг/день, у т.ч. і тому, що підвищується ризик подовження інтервалу QT. Спільне застосування циталопраму з іміпраміном або дезіпраміном не впливає на концентрацію іміпраміну та циталопраму, але збільшує концентрацію дезіпраміну; може бути необхідна корекція дози дезіпраміну.Спосіб застосування та дозиТерапію депресії починають із прийому 20 мг циталопраму на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта та тяжкості депресії доза може бути збільшена до максимальної – 40 мг на добу. При панічних розладах протягом 1 тижня рекомендована доза – 10 мг на добу, потім доза підвищується до 20 мг на добу. Добова доза, залежно від індивідуальної реакції хворого, може бути збільшена до 40 мг на добу. Пацієнтам у віці 65 років і старше добова доза для літніх становить 10-20 мг. Залежно від індивідуальної реакції та тяжкості депресії, доза може бути підвищена максимум до 20 мг на добу. При хронічній нирковій недостатності слабкого та помірного ступеня вираженості корекції режиму дозування не потрібно. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) потрібна обережність у виборі дози. У пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю початкова доза становить 10 мг на добу протягом перших двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю потрібна крайня обережність у виборі дози. У пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 початкова доза становить 10 мг на добу протягом двох тижнів. Залежно від реакції, доза може бути збільшена до 20 мг на добу. Циталопрам приймають внутрішньо один раз на добу (не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини). Препарат можна застосовувати будь-якої доби незалежно від прийому їжі, бажано приймати препарат в один і той же час доби.ПередозуванняСудоми, сонливість, тахікардія, брадикардія, м'язова гіпотонія або гіпертонія, нудота, блювання, тремор, серотоніновий синдром, ажитація, запаморочення, розширення зіниць, ступор, пітливість, синюшність шкірних покровів, серцева недостатність, блокада ніжок пучка , шлуночкова аритмія, комаЗапобіжні заходи та особливі вказівкиУ зв'язку з можливістю суїцидальних спроб, у хворих на депресію необхідно ретельне спостереження за пацієнтами на початку лікування та призначення мінімальних ефективних доз для зниження ризику передозування. Ця обережність повинна дотримуватися і при лікуванні інших психічних розладів через можливість одночасного захворювання на депресивний епізод. Циталопрам може спричинити дозозалежне подовження інтервалу QT, що може призвести до порушення серцевого ритму. Лікування Циталопрамом може змінювати глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом. Доза інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних засобів має бути скоригована. Рідко можливий розвиток акатизії, що характеризується постійним або періодично почуттям внутрішнього рухового занепокоєння і що виявляється в нездатності довго сидіти спокійно в одній позі або довго залишатися без руху. Проходить протягом перших тижнів лікування. У пацієнтів із біполярним розладом можуть виникати манії. Тоді лікування циталопрамом слід припинити. Необхідно з обережністю застосовувати циталопрам за наявності лікарської залежності (в т.ч. в анамнезі) та епілептичних нападів в анамнезі. Циталопрам не слід застосовувати у поєднанні з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) потрібно, при тяжких порушеннях функції нирок потрібно бути обережним. При порушенні функції печінки прийом препарату обмежують мінімальними дозами, що рекомендуються. У пацієнтів похилого віку потрібне зниження дози циталопраму. При розвитку маніакального стану препарат слід відмінити. На початку лікування можуть виникати безсоння та відчуття занепокоєння, що може бути вирішено шляхом корекції початкової дози. Різке припинення терапії Циталопрамом може призвести до синдрому "скасування". Можуть виникнути такі небажані реакції, такі як запаморочення, біль голови, нудота. Щоб уникнути виникнення синдрому "скасування" необхідне поступове відміна препарату протягом декількох тижнів. Циталопрам слід з обережністю застосовувати в осіб, діяльність яких пов'язана з механізмами або управлінням засобами, що рухаються. Циталопрам не знижує інтелектуальні здібності та швидкість психомоторних реакцій, однак у пацієнтів очікується деяке зниження уваги та зосередження внаслідок наявного захворювання, побічних реакцій від проведеного лікування або від того та іншого разом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: агомелатин 25 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 61,84 мг, магнію стеарат 1,3 мг, крохмаль кукурудзяний 26,0 мг, Повідон-К30 9,1 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,26 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 3,9 мг, стеарин 6 мг; Плівкова оболонка: гліцерол 0,19665 мг, гіпромеллоза 3,26871 мг, барвник заліза оксид жовтий 0,19509 мг, макрогол 6000 0,20872 мг, магнію стеарат 0,19665 мг, титану діоксид8, Малюнок логотипу фірми на таблетці наноситься блакитною фарбою, до складу якої входять шелак, пропіленгліколь, індигокармін алюмінієвий. По 14 таблеток у блістер (ПВХ/Ал), По 1, 2, 7 блістерів з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку. Упаковка для стаціонарів: По 10 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 10 блістерів з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку. При розфасовці (упаковці) на російському підприємстві ТОВ "Сердікс": По 14 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 1,2 блістера з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку. По 10 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 10 блістерів з інструкціями з медичного застосування в картонну пачку. Упаковка для стаціонарів: По 14 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 7 блістерів з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиДовгасті пігулки, покриті плівковою оболонкою, оранжево-жовтого кольору із зображенням логотипу фірми блакитного кольору з одного боку.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо агомелатин швидко і добре (>80%) всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 1-2 години після прийому. Біодоступність при прийнятій внутрішньо терапевтичній дозі становить близько 3% і варіює залежно від ефекту «першого проходження» через печінку та індивідуальних відмінностей параметрів активності CYP1A2. При призначенні у терапевтичних дозах терапевтична концентрація препарату збільшувалася пропорційно дозі. Прийом їжі (як звичайної, так і з високим вмістом жиру) не впливав ні на біодоступність, ні на швидкість всмоктування. Розподіл Об'єм розподілу у рівноважному стані становив близько 35 л. Зв'язування з білками плазми – 95% незалежно від концентрації препарату, віку чи наявності ниркової недостатності. Метаболізм Після прийому внутрішньо агомелатин піддається швидкому окисленню, в основному за рахунок CYP1A2 (90%) та CYP2C9 (10%). Основні метаболіти у вигляді гідроксильованого та деметильованого агомелатину не активні, швидко зв'язуються та виводяться із сечею. Виведення T1/2 із плазми – від 1 до 2 год. Виведення відбувається швидко. Високий і, переважно, метаболічний Cl становить близько 1100 мл/хв. Виведення відбувається в основному із сечею (80%) та у вигляді метаболітів. Кількість незміненого препарату у сечі незначна. При неодноразовому призначенні препарату кінетика не змінюється. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Залежність фармакокінетики від віку не виявлена. Оскільки у пацієнтів із нирковою недостатністю не спостерігається значних змін фармакокінетики, спеціального підбору доз препарату для цієї категорії хворих не потрібно. При порівнянні дії препарату у здорових добровольців (порівняних за віком, масою тіла та кількістю сигарет, що викурюються) з пацієнтами з легкою (клас А за шкалою Чайлд-П'ю) та помірно вираженою (клас B за шкалою Чайлд-П'ю) ступенями печінкової недостатності, у останніх спостерігалося збільшення тривалості дії препарату при призначенні у дозі 25 мг на добу. При цьому не було жодних незвичайних небажаних реакцій.ФармакодинамікаАнтидепресант, агоніст мелатоніну (МТ1- та МТ2-рецепторів) та антагоніст серотоніну (5-НТ2с-рецепторів). Агомелатин активний на валідованих моделях депресії (тест навченої безпорадності, тест розпачу, хронічний стрес помірної виразності), моделях з десинхронізацією серцевого ритму, а також в експериментальних ситуаціях тривоги та стресу. Показано, що агомелатин не впливає на захоплення монамінів і не має спорідненості з альфа-, бета-адренорецепторами, гістаміновими рецепторами, холінорецепторами, дофаміновими та бензодіазепіновими рецепторами; це пояснює відсутність у агомелатину характерних для інших антидепресантів побічних ефектів на ШКТ, сексуальні функції та серцево-судинну систему. Агомелатин, завдяки антагоністичній дії на серотонінові 5-НТ2с-рецептори, посилює вивільнення дофаміну та норадреналіну,особливо у сфері префронтальної кори мозку. В експериментальних дослідженнях на тваринах із змодельованим синдромом загальмованої фази сну (Delayed Sleep Phase Syndrome) у сліпих та старих тварин було показано, що агомелатин відновлює синхронізацію циркадних ритмів через стимуляцію мелатонінових рецепторів. При хронічному стресі агомелатин перешкоджає виникненню розірваного (фрагментованого) сну. У дослідах на здорових добровольцях агомелатин не порушував нормальну структуру сну та благотворно впливав на сон у хворих на депресію. У терапевтичних дозах агомелатин запобігав розвитку безсоння та порушень пам'яті з моменту прийому препарату і до ранку. Агомелатин не викликає звикання,що було показано у дослідженні на здорових добровольцях з використанням візуальної аналогової шкали або Опитувальника Дослідницького центру з вивчення згубних уподобань (Addiction Research Center Inventory - ARCI 49 check-list). Агомелатин також досліджували щодо виникнення синдрому відміни у хворих на депресію за допомогою Опитувальника, який виявляє ознаки синдрому відміни (Discontinuation Emergent Signs and Symptoms, DESS). Встановлено, що синдром відміни не розвивається навіть за різкого припинення лікування. Агомелатину не впливає на масу тіла.що синдром відміни не розвивається навіть при різкому припиненні лікування. Агомелатину не впливає на масу тіла.що синдром відміни не розвивається навіть при різкому припиненні лікування. Агомелатину не впливає на масу тіла. У ході програми клінічного розвитку агомелатину досліджувалась його ефективність та безпека на тлі великого депресивного розладу. У плацебо порівняльному контрольованому дослідженні обстежено 4500 пацієнтів, з яких 2500 одержували препарат від 6 тижнів до року. Агомелатин виявився статистично значуще ефективнішим порівняно з плацебо, при цьому антидепресивний ефект наставав протягом 2 тижнів (розкид ефективності: від 49,1 до 61% проти 34,3-46,3% у групі отримували плацебо). Були також отримані достовірні дані щодо ефективності агомелатину у хворих з більш тяжкими формами депресивного розладу (показники шкали Гамільтона >=25), що становлять понад 2/3 популяції. Дослідження з активним контролем підтвердили одержані результати. Агомелатин був також ефективний при високих рівнях тривоги,так само як і при поєднанні тривожних та депресивних розладів. Вивчався вплив агомелатину на сексуальну функцію хворих на депресію з ремітуючим перебігом хвороби. Використовувалась Шкала вивчення впливу на сексуальну сферу (Sex Effects Scale - SEXFX). Було показано, що агомелатин не викликає сексуальних порушень та не впливає на виникнення збудження та оргазму. У хворих на депресію, починаючи з другого тижня лікування, агомелатин статистично значуще покращував процес засинання, не викликаючи при цьому подальшої денної загальмованості (використовувався Опитувальник Лідс - Leeds Questionnaire).що агомелатин не викликає сексуальних порушень та не впливає на виникнення збудження та оргазму. У хворих на депресію, починаючи з другого тижня лікування, агомелатин статистично значуще покращував процес засинання, не викликаючи при цьому подальшої денної загальмованості (використовувався Опитувальник Лідс - Leeds Questionnaire).що агомелатин не викликає сексуальних порушень та не впливає на виникнення збудження та оргазму. У хворих на депресію, починаючи з другого тижня лікування, агомелатин статистично значуще покращував процес засинання, не викликаючи при цьому подальшої денної загальмованості (використовувався Опитувальник Лідс - Leeds Questionnaire).Показання до застосування«Вальдоксан» - препарат, що має антидепресивний ефект, що використовується в комплексній терапії вираженого депресивного розладу.Протипоказання до застосуванняНе можна приймати "Вальдоксан" за наявності індивідуальної чутливості до компонентів БАДу. Протипоказанням вважається важка форма ниркової недостатності.Вагітність та лактаціяУ період вагітності "Вальдоксан" призначають з обережністю, лактацію під час курсу терапії слід припинити. Особам до 18 років не рекомендується приймати препарат через відсутність достатньої кількості клінічних досліджень цієї групи пацієнтів.Побічна дія"Вальдоксан" може викликати побічні реакції з боку: центральної та периферичної нервової системи: запаморочення, парестезії; ШКТ: нудота, діарея, сухість у роті, біль у епігастральній зоні, збільшення в 3 рази АСТ щодо норми; шкіри: дерматит, свербіж, екзема, еритематозний висип; око: змащений зір.Взаємодія з лікарськими засобамиПотенційно можлива взаємодія 90% агомелатину метаболізується у печінці за участю ізоферментів CYP1А2 та 10% – за участю CYP2C9/19. Тому будь-які препарати, метаболізм яких залежить від цих ізоферментів, можуть збільшувати або зменшувати біодоступність агомелатину. Флувоксамін, який є сильним інгібітором CYP1A2 та 2С9, може суттєво уповільнювати метаболізм агомелатину (одночасне застосування не рекомендується). Пароксетин (інгібітор CYP1A2) та флуконазол (сильний інгібітор CYP2C9) не порушують фармакокінетику агомелатину. Було показано, що естрогени, помірні інгібітори CYP1A2 посилюють дію агомелатину. Доки терапевтична концентрація препарату зберігається в рамках звичайного розкиду показників фармакокінетики, корекції його дози не потрібно. Куріння посилює дію CYP1А2, але, як було показано, лише трохи зменшує тривалість дії агомелатину. Тому курці не мають потреби коригувати дозу. Імовірність дії агомелатину на інші лікарські препарати Агомелатин не індукує та не інгібує ізоферменти CYP450 і тому не впливає на дію ЛЗ, метаболізм яких пов'язаний із цими ізоферментами. У здорових добровольців агомелатин не змінював фармакокінетику теофіліну (CYP1А2). Агомелатин не змінює вільну концентрацію препаратів, які значною мірою пов'язуються з білками плазми та, вони, своєю чергою, не впливають на концентрацію агомелатину. Між лоразепамом та агомелатином немає фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії. Між препаратами літію та агомелатином немає фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії. Відсутні дані про застосування агомелатину одночасно з електросудомною терапією. Оскільки в дослідах на тваринах агомелатин не виявляв властивостей, що схиляють до судом, небажані наслідки електросудомної терапії при їх спільному застосуванні видаються малоймовірними.Спосіб застосування та дозиПризначають "Вальдоксан" у розрахунку 25 мг на добу (1 таблетка), приймати слід увечері. Лікар може індивідуально призначати дозу 50 мг для щоденного прийому.ПередозуванняУ дослідженнях на здорових добровольцях показано, що при внутрішньому прийомі агомелатин добре переноситься в дозі до 800 мг на добу. Випадки передозування агомелатину поодинокі. За час клінічних випробувань повідомлялося про прийом дози до 300 та до 375 мг на добу у поєднанні з іншими психотропними засобами. У всіх цих випадках не повідомлялося про будь-які ознаки або симптоми передозування. У разі передозування специфічні антидоти для агомелатину не відомі. Показано проведення симптоматичної терапії та звичайний для таких випадків моніторинг у спеціалізованих відділеннях.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМоніторинг показників функції печінки: Повідомлялося про випадки ураження печінки, включаючи печінкову недостатність (що призводили у виняткових випадках до летального результату або вимагали трансплантації печінки у пацієнтів з раніше наявними факторами ризику ураження печінки), підвищення рівня печінкових ферментів більш ніж у 10 разів щодо верхньої межі норми, гепатит та жовту пацієнтів, які брали Вальдоксан®, у післяреєстраційний період. Більшість цих порушень виникало у перші місяці лікування. Характер ураження печінки є головним чином гепатоцелюлярним. Як правило, після припинення терапії рівні трансаміназ поверталися до нормальних значень. Слід виявляти обережність перед початком лікування та вести ретельне спостереження у процесі лікування для всіх пацієнтів,особливо мають фактори ризику розвитку захворювань печінки або які отримують супутню терапію препаратами, які можуть спричинити ураження печінки. До початку терапії Лікування препаратом Вальдоксан® повинно бути призначене тільки після ретельної оцінки співвідношення очікуваної користі до можливого ризику у пацієнтів з факторами ризику розвитку порушень функції печінки, такими як ожиріння/надлишкова маса тіла/неалкогольний жировий гепатоз, діабет, зловживання алкоголем та прийом препаратів, здатних викликати функції печінки. Перед початком терапії функціональні печінкові проби повинні бути проведені у всіх пацієнтів, і терапія не може бути розпочата, якщо рівень печінкових ферментів AЛT та/або ACT більш ніж у 3 рази перевищує верхню межу норми. Слід бути обережним при призначенні препарату Вальдоксан® пацієнтам з початково підвищеною активністю трансаміназ (вище верхньої межі норми, але не більше ніж у 3 рази відносно верхньої межі норми). Періодичність проведення функціональних печінкових проб До початку терапії, і далі: приблизно через 3 тижні, приблизно через 6 тижнів (закінчення купирующего періоду терапії), приблизно через 12 і 24 тижні (закінчення підтримуючого періоду терапії) надалі - відповідно до клінічної ситуації. При збільшенні дози слід контролювати функцію печінки з такою самою частотою, як і на початку терапії. При підвищенні активності трансаміназ у сироватці крові слід провести повторне дослідження протягом 48 годин. У процесі лікування Лікування препаратом Вальдоксан слід негайно припинити у випадку: появи симптомів та ознак можливого порушення функції печінки (таких як темна сеча, знебарвлений стілець, жовтизна шкіри/очей, біль у правій верхній частині живота, нещодавно з'явилася постійна та незрозуміла стомлюваність); підвищення рівня трансаміназ більш ніж утричі, але порівняно з верхньою межею норми. Після відміни терапії препаратом Вальдоксан слід регулярно проводити функціональні печінкові проби до нормалізації рівня трансаміназ. Пацієнти похилого віку Ефективність застосування препарату у пацієнтів похилого віку (віком 75 років і старше) не встановлена. У зв'язку з цим, Вальдоксан не слід призначати пацієнтам цієї вікової групи. Пацієнти похилого віку з деменцією Не слід призначати Вальдоксан для лікування великих депресивних епізодів у літніх пацієнтів з деменцією (через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування препарату у даної групи пацієнтів). Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю значних змін фармакокінетичних параметрів не відзначалося. Проте досвід застосування препарату Вальдоксан® при великих депресивних епізодах у пацієнтів із середнім та тяжким ступенем ниркової недостатності обмежений. При призначенні препарату Вальдоксан® таким пацієнтам слід бути обережними. Біполярні розлади/манія/гіпоманія Слід бути обережними при застосуванні препарату Вальдоксан® у пацієнтів з біполярними розладами, маніакальними або гіпоманіакальними епізодами в анамнезі. З появою симптомів манії слід припинити прийом препарату. Суїцид/суїцидальна поведінка При депресивному стані підвищений ризик суїцидальних думок, самоушкоджень та суїциду (подій, пов'язаних із суїцидом). Ризик зберігається до чіткої ремісії. Пацієнти повинні бути під медичним наглядом аж до поліпшення стану (після початку терапії може пройти кілька тижнів, перш ніж стан покращиться). Клінічний досвід свідчить, що ризик суїциду може збільшуватися на ранніх етапах ремісії. Пацієнти, в анамнезі яких були події, пов'язані із суїцидом, а також пацієнти, які мали суїцидальні наміри до початку терапії, відносяться до групи ризику і під час проведення терапії повинні перебувати під пильним медичним наглядом. Результати мета-аналізу клінічних досліджень антидепресантів у пацієнтів із психічними розладами свідчать про підвищений ризик суїцидальної поведінки у пацієнтів віком до 25 років на фоні прийому антидепресантів у порівнянні з плацебо. У період лікування пацієнти, що особливо відносяться до групи ризику, повинні перебувати під пильним медичним наглядом, особливо на початку терапії та при зміні дози препарату. Пацієнти (і особи, які здійснюють догляд за ними) повинні бути поінформовані про необхідність негайного звернення до лікаря при погіршенні стану, суїцидальної та незвичайної поведінки, а також при появі суїцидальних думок. Спільне застосування з інгібіторами ізоферменту CYPIA2 Слід бути обережними при одночасному застосуванні агомелатину з помірними інгібіторами ізоферменту CYP1A2 (такими як пропранолол, еноксацин) через можливість підвищення концентрації агомелатину. Пацієнти з непереносимістю лактози Не слід застосовувати препарат у пацієнтів з непереносимістю лактози: лактазною недостатністю, галактоземією та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату Вальдоксан® на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводилося. Слід пам'ятати про те, що запаморочення та сонливість – часті побічні ефекти агомелатину.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: венлафаксину гідрохлорид 42,43 мг або 84,86 мг відповідно, у перерахунку на венлафаксин 37,50 мг або 75,00 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, барвник заліза оксид жовтий (Е 172), карбоксиметилкрохмаль натрію, тальк, діоксид колоїдний кремнію, магнію стеарат. По 14 таблеток поміщають у блістер із плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. По 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиДовгасті таблетки світло-жовтого або жовтого кольору з ділильною ризиком з обох боків.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо венлафаксин добре абсорбується із ШКТ. Після одноразового прийому в дозах 25-150 мг максимальні концентрації (Сmах) у плазмі досягаються протягом приблизно 2,4 год. і становлять 33-172 нг/мл. Після прийому препарату під час їжі час досягнення максимальної концентрації в плазмі збільшується на 20-30 хв, проте величини максимальної концентрації та абсорбції не змінюються. Венлафаксин піддається інтенсивному метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Головний метаболіт – О-десметилвенлафаксин (ОДВ). Максимальна концентрація ОДВ у плазмі крові досягається приблизно через 4,3 години після введення і становить 61-325 нг/мл. У діапазоні добових доз 75-450 мг фармакокінетика венлафаксину та ОДВ має лінійний характер. Зв'язування венлафаксину та ОДВ з білками плазми становить відповідно 27% і 30%. При багаторазовому прийомі рівноважні концентрації (Сss) венлафаксину та ОДВ досягаються протягом 3 днів. Період напіввиведення (Т1/2) венлафаксину та ОДВ складають відповідно 5 та 11 год. ОДВ та інші метаболіти, а також незмінений венлафаксин, що виводяться нирками. У хворих з цирозом печінки концентрації у плазмі крові венлафаксину та ОДВ підвищені, а швидкість їх виведення знижена. При помірній та тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) загальний кліренс венлафаксину та ОДВ знижується, а період напіввиведення збільшується. Вік та стать пацієнта не впливають на фармакокінетику препарату.ФармакодинамікаАнтидепресант, що за хімічною структурою не відноситься до жодного відомого класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші). Є рацематом двох активних енантіомерів. Антидепресивний ефект венлафаксину пов'язаний із здатністю потенціювати передачу нервового імпульсу ЦНС. Венлафаксин та його основний метаболіт О-десметилвенлафаксин (ОДВ) є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну нейронами та слабо пригнічують зворотне захоплення дофаміну. Венлафаксин та ОДВ знижують бета-адренергічну реактивність ЦНС як після одноразового прийому, так і при постійному прийомі. Венлафаксин не має спорідненості до м-холінергічних, Н1-гістамінових та α1-адренергічних рецепторів головного мозку. Чи не пригнічує активність МАО. Препарат не впливає на вивільнення норадреналіну із тканин головного мозку.Показання до застосуванняЛікування депресій різної етіології, включаючи депресію, що супроводжується симптомами тривоги.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість венлафаксину та інших компонентів препарату; одночасний прийом інгібіторів МАО; вік до 18 років; тяжкі порушення функції нирок (КК менше 10 мл/хв) та/або печінки; вагітність та період лактації. З обережністю: нещодавно перенесений інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріальна гіпертензія, тахікардія, судомний синдром в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутова глаукома, маніакальний стан в анамнезі, гіпонатріємія, гіповолемія, зневоднення. сторони шкіри та слизових оболонок, при вихідно зниженій масі тіла.Вагітність та лактаціяПід час вагітності (зокрема перед пологами) венлафаксин протипоказаний, т.к. безпека його застосування у цей період не визначена. Венлафаксин та метаболіт ОДВ виділяються з грудним молоком. Безпека цих речовин для новонароджених дітей не доведена, тому за необхідності прийому препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування на час лікування.Побічна діяПобічні ефекти класифіковані відповідно до наступної частоти: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи поодинокі випадки. Більшість перелічених нижче побічних ефектів залежить від дози. При тривалому лікуванні їх тяжкість і частота знижується, причому необхідності скасування терапії зазвичай немає. З боку травної системи: часто – зниження апетиту, запор, нудота, блювання, сухість у роті, диспепсія, біль у животі; нечасто - бруксизм, підвищення активності "печінкових" трансаміназ; рідко – гепатит; в окремих випадках – панкреатит. З боку обміну речовин: часто – підвищення рівня холестерину у сироватці крові (особливо після тривалого прийому або прийому препарату у високих дозах), зниження або збільшення маси тіла; нечасто – гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону (АДГ); в окремих випадках – підвищення рівня пролактину плазми крові. З боку серцево-судинної системи: часто – підвищення артеріального тиску, гіперемія шкірних покривів; нечасто – зниження артеріального тиску, постуральна гіпотензія, непритомність, аритмія, тахікардія; дуже рідко – аритмія типу "пірует", подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків. З боку центральної та периферичної нервової системи: часто – запаморочення, астенія, "кошмарні" сновидіння, слабкість, запаморочення, безсоння, сонливість, підвищена нервова збудливість, парестезії, ступор, гіпертонус м'язів, тремор, позіхання, седативний ефект; нечасто - апатія, галюцинації, міоклонус, непритомність; рідко - судоми, атаксія з порушенням рівноваги та координації руху, порушення мови, манія або гіпоманія, серотоніновий синдром, симптоми, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром, епілептичні напади; в окремих випадках - марення, екстрапірамідні розлади, у т.ч. дискінезія та дистонія, пізня дискінезія, психомоторне занепокоєння/акатизія. З боку психічного статусу: частота невстановлена ​​– депресія, поява суїцидальних думок та суїцидальна поведінка під час терапії та після відміни препарату. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: нечасто – крововиливи в шкіру (екхімози) та слизові оболонки, тромбоцитопенія, подовження часу кровотечі, геморагічний синдром; в окремих випадках - агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія та панцитопенія. З боку сечовивідної системи: часто – порушення сечовипускання; нечасто – затримка сечі. З боку статевої системи: часто – зниження лібідо, порушення ерекції та/або еякуляції, аноргазмія у чоловіків, менорагія; нечасто – порушення менструального циклу, аноргазмія у жінок. З боку органів чуття: часто – порушення акомодації, мідріаз, порушення зору, шум або дзвін у золах; нечасто – порушення смакових відчуттів. З боку шкіри та її придатків: часто – підвищена пітливість (в т.ч. нічна); нечасто – алопеція. З боку дихальної системи: нечасто – задишка; в окремих випадках – легенева еозинофілія. З боку ендокринної системи: рідко – галакторея; в окремих випадках – підвищення рівня пролактину. Алергічні реакції: нечасто – шкірний висип (в т.ч. макуло-папульозний), свербіж, фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк, кропив'янка; рідко – мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона; в окремих випадках – анафілактичні реакції. З боку опорно-рухової системи: часто – артралгія, міалгія; нечасто – спазми м'язів; в окремих випадках – рабдоміоліз. Після різкої відміни венлафаксину або зниження дози можливі підвищена стомлюваність, сонливість, астенія, головний біль, нудота, блювота, анорексія, сухість у роті, запаморочення, діарея, безсоння, незвичайні сновидіння, утруднення засинання, занепокоєння, трево , сплутаність свідомості, дезорієнтація, гіпоманія, тремор, парестезії, підвищена пітливість, тахікардія, судоми, дзвін чи шум у вухах, відмова від їжі. Для попередження розвитку симптомів синдрому "скасування" дуже важливо поступово знижувати дозу препарату, особливо після прийому у високих дозах.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування інгібіторів МАО та венлафаксину протипоказане. Прийом венлафаксину можна починати не раніше ніж через 14 днів після закінчення терапії інгібіторами МАО. Якщо застосовувався оборотний інгібітор МАО (моклобемід), цей інтервал може бути коротшим (24 год). Терапію інгібіторами МАО можна починати не раніше ніж через 7 днів після відміни венлафаксину. При одночасному застосуванні венлафаксину з препаратами літію можливе підвищення рівня літію у крові. При одночасному застосуванні з іміпраміном фармакокінетика венлафаксину та його метаболіту ОДВ не змінюється. Венлафаксин не впливає на метаболізм іміпраміну та його метаболіту 2-гідроксіміпраміну, проте підвищує значення площі під фармакокінетичною кривою та максимальні концентрації в плазмі дезіпраміну (основного метаболіту іміпраміну), а також знижує нирковий кліренс 2-гідроксідезіпраміну. Клінічне значення цього феномену невідоме. При одночасному застосуванні з нейролептиками можлива поява симптомів, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром. Венлафаксин на 42% знижує нирковий кліренс галоперидолу, при цьому значення площі під фармакокінетичною кривою та Сmах збільшуються на 70% та 88% відповідно. Можливе посилення ефектів галоперидолу. При одночасному застосуванні з діазепамом фармакокінетика препаратів та їх основних метаболітів суттєво не змінюється. При одночасному застосуванні з клозапіном може спостерігатися підвищення його рівня у плазмі та розвиток побічних ефектів (наприклад, епілептичних нападів). При одночасному застосуванні з рисперидоном, незважаючи на збільшення площі під фармакокінетичною кривою препарату, фармакокінетика суми активних компонентів (рисперидону та його активного метаболіту) суттєво не змінювалася. Одночасний прийом етанолу та венлафаксину не супроводжувався зниженням розумової та рухової активності. Незважаючи на це (як і у разі прийому інших препаратів, що впливають на ЦНС), під час терапії венлафаксином не рекомендується вживання етанолу. Циметидин пригнічує метаболізм венлафаксину при "першому проходженні" через печінку і не впливає на фармакокінетику ОДВ. У більшості пацієнтів очікується лише незначне підвищення загальної фармакологічної активності венлафаксину та ОДВ (більше виражено у літніх пацієнтів та при порушенні функції печінки). У хворих похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції печінки одночасне застосування циметидину та венлафаксину повинно проводитись під медичним контролем. Не виявлено клінічно значущої взаємодії венлафаксину з антигіпертензивними (в т.ч. з бета-адреноблокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту та діуретиками) та гіпоглікемічними препаратами. Оскільки зв'язування з білками плазми венлафаксину та ОДВ становить відповідно 27% та 30%, не передбачається лікарської взаємодії, зумовленої конкурентним вивільненням інших лікарських препаратів із зв'язків із білками плазми. Метаболізм венлафаксину відбувається за участю системи цитохромів Р450, ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4. Прийом препарату з інгібіторами ізоферменту CYP2D6 або хворими з генетично обумовленим зниженням активності ізоферменту CYP2D6 не супроводжувалися значними змінами концентрації активної речовини та метаболіту (венлафаксину та ОДВ), що дозволяє не знижувати дозу антидепресанту. Однак одночасний прийом з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 супроводжується збільшенням концентрації венлафаксину у плазмі. Тому слід дотримуватись особливої ​​обережності при призначенні венлафаксину з лікарськими препаратами, які є інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин) або обох ізоферментів (CYP2D6 та CYP3A4). Венлафаксин є відносно слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6 і не пригнічує активність ізоферментів CYP1A2, CYP2C9 та CYP3A4. У дослідженнях in vivo не було виявлено впливу венлафаксину на метаболізм алпразоламу (ізофермент CYP3A4), кофеїну (ізофермент CYP1А2), карбамазепіну (ізофермент CYP3A4) та діазепаму (ізоферменти CYP3A4 та CYP2C19). При одночасному застосуванні з варфарином можливе посилення антикоагулянтного ефекту останнього, при цьому продовжується протромбіновий час, виражений через МНО (міжнародне нормалізоване відношення). При одночасному прийомі з індинавіром спостерігається зменшення значення площі під фармакокінетичною кривою індинавіру на 28% і зниження максимальної концентрації в плазмі на 36%, при цьому фармакокінетичні параметри венлафаксину та ОДВ не змінюються. Клінічне значення цього ефекту невідоме. Венлафаксин може впливати на фармакодинаміку інших препаратів, що діють на рівні серотонінергічної нейротрансмітерної системи, тому слід бути обережним при його одночасному призначенні з триптанами, іншими селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та препаратами літію.Спосіб застосування та дозиТаблетки Велафакса приймають внутрішньо, під час їди, бажано в один і той же час, не розжовуючи і запиваючи рідиною. Для лікування депресії рекомендована початкова доза Велафаксу – по 37,5 мг 2 рази на добу щодня. Якщо після декількох тижнів лікування не спостерігається значного покращення, дозу можна збільшити до 150 мг на добу – по 75 мг 2 рази на добу. При необхідності застосування препарату у вищій дозі при тяжкому депресивному розладі або інших станах, що потребують стаціонарного лікування, можна одразу призначити по 75 мг 2 рази на добу. Після цього добову дозу можна збільшувати на 75 мг кожні 2-3 дні до досягнення бажаного терапевтичного ефекту. Максимальна добова доза Велафаксу становить 375 мг. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюче лікування продовжується протягом 6 місяців і більше. Препарат призначають у мінімальній дозі, що застосовувалася при лікуванні депресивного епізоду. При нирковій недостатності легкого ступеня тяжкості (швидкість клубочкової фільтрації понад 30 мл/хв) не потрібно коригувати режим дозування. При нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості (швидкість клубочкової фільтрації 10-30 мл/хв) дозу слід зменшити на 25-50%. У зв'язку з подовженням періоду напіввиведення венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ), таким пацієнтам слід приймати всю дозу 1 раз на добу. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації менше 10 мл/хв) застосування Велафаксу не рекомендується, оскільки досвід такої терапії обмежений. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі, можуть отримувати 50% звичайної добової дози венлафаксину після завершення гемодіалізу. При легкій печінковій недостатності (протромбіновий час (ПВ) менше 14 с) корекції режиму дозування не потрібно. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 с) дозу слід зменшити на 50%. При тяжкій печінковій недостатності застосування Велафаксу не рекомендується, оскільки досвід такої терапії обмежений. Пацієнтам похилого віку корекції дози не потрібні, проте (як і при призначенні інших лікарських препаратів) при лікуванні потрібно бути обережними, наприклад, у зв'язку з можливістю порушення функції нирок. Тому у пацієнтів похилого віку слід застосовувати найменшу ефективну дозу препарату; за необхідності збільшення дози показано ретельне медичне спостереження. Припинення прийому препарату Велафакс: після закінчення лікування дозу рекомендується знижувати поступово. При застосуванні в дозі, що дорівнює або перевищує 75 мг, курсом 7 днів і більше, препарат скасовують протягом мінімум тижня, поступово знижуючи дозу. При застосуванні у високих дозах курсом більше 6 тижнів період, необхідний для припинення прийому препарату, становить мінімум 2 тижні. Поява симптомів рецидиву захворювання в період відміни Велафакса вимагає призначення вихідної дози препарату або більш поступового і тривалого її зниження.ПередозуванняСимптоми (часто виникають при одночасному прийомі етанолу): запаморочення, зниження артеріального тиску, зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжки пучка Гіса, розширення комплексу QRS), синусова та шлуночкова тахікардія або брадикардія, порушення свідомості (від сонливості до коми) судоми, смерть. Лікування симптоматичне, під безперервним контролем ЕКГ та функцій життєво важливих органів. Не рекомендується викликати блювоту через небезпеку аспірації. Рекомендується забезпечити прохідність дихальних шляхів, адекватні легеневій вентиляції та оксигенації. Гемодіаліз неефективний – венлафаксин та ОДВ не виводяться при діалізі. Специфічні антидоти невідомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри депресії зростає ризик суїцидальних думок та суїцидальних спроб. Цей ризик зберігається до стійкої ремісії. Оскільки поліпшення може не наступити протягом перших тижнів лікування або більше, пацієнти повинні перебувати під постійним медичним наглядом протягом усього цього періоду до настання стійкого поліпшення. Ризик суїцидальних спроб найвищий відразу після початку прийому препарату, але також знову підвищується на ранніх стадіях одужання. Венлафаксин не слід застосовувати при лікуванні дітей та підлітків віком до 18 років. У пацієнтів із суїцидальною поведінкою в анамнезі, або схильністю до виникнення суїцидальних думок до початку лікування, а також у дорослих пацієнтів молодого віку, ризик суїцидальних думок чи спроб суїциду є найвищим.У плацебо-контрольованих клінічних випробуваннях антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними розладами показана підвищена ймовірність суїцидальної поведінки (спроба суїциду та суїцидальні думки) у осіб віком до 25 років, які отримують антидепресанти, у тому числі венлафаксин. Пацієнтів та людей, які здійснюють догляд за пацієнтами, слід попередити про необхідність стежити за появою суїцидальних думок та негайно звернутися за медичною допомогою у разі появи відповідних симптомів.слід попередити про необхідність стежити за появою суїцидальних думок та негайно звернутися за медичною допомогою у разі появи відповідних симптомів.слід попередити про необхідність стежити за появою суїцидальних думок та негайно звернутися за медичною допомогою у разі появи відповідних симптомів. Як і при лікуванні іншими антидепресантами, різке припинення терапії венлафаксином – особливо після високих доз препарату – може спричинити симптоми синдрому "скасування", у зв'язку з чим рекомендується перед скасуванням препарату поступово знизити його дозу. Ризик виникнення симптомів синдрому "скасування" залежить від величини дози, тривалості терапії, а також індивідуальної чутливості пацієнта. У пацієнтів з афективними розладами при лікуванні антидепресантами (в т.ч. венлафаксином) можуть виникати гіпоманіакальні або маніакальні стани. Венлафаксин (як інші антидепресанти) слід призначати з обережністю пацієнтам з манією в анамнезі (такі пацієнти потребують медичного спостереження). Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися обережно пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі. Лікування венлафаксином має бути перервано у разі виникнення епілептичних нападів. Препарат не слід призначати пацієнтам з неконтрольованою епілепсією, а пацієнти з контрольованою епілепсією потребують ретельного спостереження. Застосування венлафаксину може бути пов'язане з розвитком психомоторного занепокоєння, яке клінічно нагадує акатизію і характеризується суб'єктивно неприємним і таким, що завдає страждання занепокоєнням з потребою рухатися, часто в поєднанні з нездатністю сидіти або стояти на місці. Цей стан найчастіше спостерігається протягом перших кількох тижнів лікування. При виникненні таких симптомів підвищення дози може мати несприятливий ефект і слід розглянути питання про доцільність продовження прийому венлафаксину. Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі виникнення висипу, кропив'янки або інших алергічних реакцій. У деяких хворих під час прийому венлафаксину відмічено дозозалежне підвищення артеріального тиску, тому рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, особливо в період підбору або підвищення дози. На фоні лікування препаратом можливе підвищення частоти серцевих скорочень, особливо під час прийому у високих дозах. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів зі схильністю до тахікардії. Пацієнтів, особливо літнього віку, слід попередити про можливість виникнення запаморочення та порушення почуття рівноваги (ортостатичної гіпотензії). У пацієнтів, які приймають венлафаксин, рідко спостерігалися зміни параметрів ЕКГ (подовження інтервалу PR, розширення комплексу QRS, подовження інтервалу QT). З обережністю слід призначати венлафаксин пацієнтам, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда та з нестабільною стенокардією, оскільки безпека застосування препарату у цієї категорії хворих не вивчена. Як і інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, венлафаксин може підвищувати ризик крововиливів у шкіру та слизові оболонки. При лікуванні хворих, схильних до таких станів, потрібна обережність. Під час прийому венлафаксину, особливо в умовах дегідратації або зниження об'єму циркулюючої крові (в т.ч. у літніх пацієнтів та хворих, які приймають діуретики), може спостерігатися гіпонатріємія та/або синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. Під час прийому препарату може спостерігатися мідріаз, у зв'язку з чим рекомендується контроль внутрішньоочного тиску у хворих, схильних до його підвищення або із глаукомою. Не рекомендується поєднувати венлафаксину із засобами, що знижують масу тіла (в т.ч. фентерміном), через відсутність даних про ефективність та безпеку. Проведені досі клінічні дослідження не виявили толерантності до венлафаксину або залежності від нього. Попри це лікар повинен встановити ретельне спостереження за пацієнтами для виявлення ознак зловживання препаратом (як і при лікуванні іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему). Особливого контролю потребують хворі, які мають в анамнезі вказівки на лікарську залежність. При застосуванні венлафаксину протягом тривалого періоду потрібен контроль рівня холестерину сироватки крові. З обережністю слід призначати препарат у разі порушення функції печінки або нирок. Іноді може знадобитися зниження дози. З огляду на прийому венлафаксина слід дотримуватися особливої ​​обережність під час проведення електросудомної терапії, т.к. досвіду застосування венлафаксину в цих умовах немає. У період лікування не рекомендується вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Венлафаксин практично не впливає на психомоторні та когнітивні функції. Однак, враховуючи можливість появи значних побічних ефектів з боку центральної нервової системи, у період лікування венлафаксином необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: венлафаксину гідрохлорид 42,43 мг або 84,86 мг відповідно, у перерахунку на венлафаксин 37,50 мг або 75,00 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, барвник заліза оксид жовтий (Е 172), карбоксиметилкрохмаль натрію, тальк, діоксид колоїдний кремнію, магнію стеарат. По 14 таблеток поміщають у блістер із плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. По 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі таблетки світло-жовтого або жовтого кольору з ділильною ризиком на одній стороні та гравіюванням "PLIVA" на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо венлафаксин добре абсорбується із ШКТ. Після одноразового прийому в дозах 25-150 мг максимальні концентрації (Сmах) у плазмі досягаються протягом приблизно 2,4 год. і становлять 33-172 нг/мл. Після прийому препарату під час їжі час досягнення максимальної концентрації в плазмі збільшується на 20-30 хв, проте величини максимальної концентрації та абсорбції не змінюються. Венлафаксин піддається інтенсивному метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Головний метаболіт – О-десметилвенлафаксин (ОДВ). Максимальна концентрація ОДВ у плазмі крові досягається приблизно через 4,3 години після введення і становить 61-325 нг/мл. У діапазоні добових доз 75-450 мг фармакокінетика венлафаксину та ОДВ має лінійний характер. Зв'язування венлафаксину та ОДВ з білками плазми становить відповідно 27% і 30%. При багаторазовому прийомі рівноважні концентрації (Сss) венлафаксину та ОДВ досягаються протягом 3 днів. Період напіввиведення (Т1/2) венлафаксину та ОДВ складають відповідно 5 та 11 год. ОДВ та інші метаболіти, а також незмінений венлафаксин, що виводяться нирками. У хворих з цирозом печінки концентрації у плазмі крові венлафаксину та ОДВ підвищені, а швидкість їх виведення знижена. При помірній та тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) загальний кліренс венлафаксину та ОДВ знижується, а період напіввиведення збільшується. Вік та стать пацієнта не впливають на фармакокінетику препарату.ФармакодинамікаАнтидепресант, що за хімічною структурою не відноситься до жодного відомого класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші). Є рацематом двох активних енантіомерів. Антидепресивний ефект венлафаксину пов'язаний із здатністю потенціювати передачу нервового імпульсу ЦНС. Венлафаксин та його основний метаболіт О-десметилвенлафаксин (ОДВ) є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну нейронами та слабо пригнічують зворотне захоплення дофаміну. Венлафаксин та ОДВ знижують бета-адренергічну реактивність ЦНС як після одноразового прийому, так і при постійному прийомі. Венлафаксин не має спорідненості до м-холінергічних, Н1-гістамінових та α1-адренергічних рецепторів головного мозку. Чи не пригнічує активність МАО. Препарат не впливає на вивільнення норадреналіну із тканин головного мозку.Показання до застосуванняЛікування депресій різної етіології, включаючи депресію, що супроводжується симптомами тривоги.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість венлафаксину та інших компонентів препарату; одночасний прийом інгібіторів МАО; вік до 18 років; тяжкі порушення функції нирок (КК менше 10 мл/хв) та/або печінки; вагітність та період лактації. З обережністю: нещодавно перенесений інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріальна гіпертензія, тахікардія, судомний синдром в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутова глаукома, маніакальний стан в анамнезі, гіпонатріємія, гіповолемія, зневоднення. сторони шкіри та слизових оболонок, при вихідно зниженій масі тіла.Вагітність та лактаціяПід час вагітності (зокрема перед пологами) венлафаксин протипоказаний, т.к. безпека його застосування у цей період не визначена. Венлафаксин та метаболіт ОДВ виділяються з грудним молоком. Безпека цих речовин для новонароджених дітей не доведена, тому за необхідності прийому препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування на час лікування.Побічна діяПобічні ефекти класифіковані відповідно до наступної частоти: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи поодинокі випадки. Більшість перелічених нижче побічних ефектів залежить від дози. При тривалому лікуванні їх тяжкість і частота знижується, причому необхідності скасування терапії зазвичай немає. З боку травної системи: часто – зниження апетиту, запор, нудота, блювання, сухість у роті, диспепсія, біль у животі; нечасто - бруксизм, підвищення активності "печінкових" трансаміназ; рідко – гепатит; в окремих випадках – панкреатит. З боку обміну речовин: часто – підвищення рівня холестерину у сироватці крові (особливо після тривалого прийому або прийому препарату у високих дозах), зниження або збільшення маси тіла; нечасто – гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону (АДГ); в окремих випадках – підвищення рівня пролактину плазми крові. З боку серцево-судинної системи: часто – підвищення артеріального тиску, гіперемія шкірних покривів; нечасто – зниження артеріального тиску, постуральна гіпотензія, непритомність, аритмія, тахікардія; дуже рідко – аритмія типу "пірует", подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків. З боку центральної та периферичної нервової системи: часто – запаморочення, астенія, "кошмарні" сновидіння, слабкість, запаморочення, безсоння, сонливість, підвищена нервова збудливість, парестезії, ступор, гіпертонус м'язів, тремор, позіхання, седативний ефект; нечасто - апатія, галюцинації, міоклонус, непритомність; рідко - судоми, атаксія з порушенням рівноваги та координації руху, порушення мови, манія або гіпоманія, серотоніновий синдром, симптоми, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром, епілептичні напади; в окремих випадках - марення, екстрапірамідні розлади, у т.ч. дискінезія та дистонія, пізня дискінезія, психомоторне занепокоєння/акатизія. З боку психічного статусу: частота невстановлена ​​– депресія, поява суїцидальних думок та суїцидальна поведінка під час терапії та після відміни препарату. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: нечасто – крововиливи в шкіру (екхімози) та слизові оболонки, тромбоцитопенія, подовження часу кровотечі, геморагічний синдром; в окремих випадках - агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія та панцитопенія. З боку сечовивідної системи: часто – порушення сечовипускання; нечасто – затримка сечі. З боку статевої системи: часто – зниження лібідо, порушення ерекції та/або еякуляції, аноргазмія у чоловіків, менорагія; нечасто – порушення менструального циклу, аноргазмія у жінок. З боку органів чуття: часто – порушення акомодації, мідріаз, порушення зору, шум або дзвін у золах; нечасто – порушення смакових відчуттів. З боку шкіри та її придатків: часто – підвищена пітливість (в т.ч. нічна); нечасто – алопеція. З боку дихальної системи: нечасто – задишка; в окремих випадках – легенева еозинофілія. З боку ендокринної системи: рідко – галакторея; в окремих випадках – підвищення рівня пролактину. Алергічні реакції: нечасто – шкірний висип (в т.ч. макуло-папульозний), свербіж, фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк, кропив'янка; рідко – мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона; в окремих випадках – анафілактичні реакції. З боку опорно-рухової системи: часто – артралгія, міалгія; нечасто – спазми м'язів; в окремих випадках – рабдоміоліз. Після різкої відміни венлафаксину або зниження дози можливі підвищена стомлюваність, сонливість, астенія, головний біль, нудота, блювота, анорексія, сухість у роті, запаморочення, діарея, безсоння, незвичайні сновидіння, утруднення засинання, занепокоєння, трево , сплутаність свідомості, дезорієнтація, гіпоманія, тремор, парестезії, підвищена пітливість, тахікардія, судоми, дзвін чи шум у вухах, відмова від їжі. Для попередження розвитку симптомів синдрому "скасування" дуже важливо поступово знижувати дозу препарату, особливо після прийому у високих дозах.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування інгібіторів МАО та венлафаксину протипоказане. Прийом венлафаксину можна починати не раніше ніж через 14 днів після закінчення терапії інгібіторами МАО. Якщо застосовувався оборотний інгібітор МАО (моклобемід), цей інтервал може бути коротшим (24 год). Терапію інгібіторами МАО можна починати не раніше ніж через 7 днів після відміни венлафаксину. При одночасному застосуванні венлафаксину з препаратами літію можливе підвищення рівня літію у крові. При одночасному застосуванні з іміпраміном фармакокінетика венлафаксину та його метаболіту ОДВ не змінюється. Венлафаксин не впливає на метаболізм іміпраміну та його метаболіту 2-гідроксіміпраміну, проте підвищує значення площі під фармакокінетичною кривою та максимальні концентрації в плазмі дезіпраміну (основного метаболіту іміпраміну), а також знижує нирковий кліренс 2-гідроксідезіпраміну. Клінічне значення цього феномену невідоме. При одночасному застосуванні з нейролептиками можлива поява симптомів, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром. Венлафаксин на 42% знижує нирковий кліренс галоперидолу, при цьому значення площі під фармакокінетичною кривою та Сmах збільшуються на 70% та 88% відповідно. Можливе посилення ефектів галоперидолу. При одночасному застосуванні з діазепамом фармакокінетика препаратів та їх основних метаболітів суттєво не змінюється. При одночасному застосуванні з клозапіном може спостерігатися підвищення його рівня у плазмі та розвиток побічних ефектів (наприклад, епілептичних нападів). При одночасному застосуванні з рисперидоном, незважаючи на збільшення площі під фармакокінетичною кривою препарату, фармакокінетика суми активних компонентів (рисперидону та його активного метаболіту) суттєво не змінювалася. Одночасний прийом етанолу та венлафаксину не супроводжувався зниженням розумової та рухової активності. Незважаючи на це (як і у разі прийому інших препаратів, що впливають на ЦНС), під час терапії венлафаксином не рекомендується вживання етанолу. Циметидин пригнічує метаболізм венлафаксину при "першому проходженні" через печінку і не впливає на фармакокінетику ОДВ. У більшості пацієнтів очікується лише незначне підвищення загальної фармакологічної активності венлафаксину та ОДВ (більше виражено у літніх пацієнтів та при порушенні функції печінки). У хворих похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції печінки одночасне застосування циметидину та венлафаксину повинно проводитись під медичним контролем. Не виявлено клінічно значущої взаємодії венлафаксину з антигіпертензивними (в т.ч. з бета-адреноблокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту та діуретиками) та гіпоглікемічними препаратами. Оскільки зв'язування з білками плазми венлафаксину та ОДВ становить відповідно 27% та 30%, не передбачається лікарської взаємодії, зумовленої конкурентним вивільненням інших лікарських препаратів із зв'язків із білками плазми. Метаболізм венлафаксину відбувається за участю системи цитохромів Р450, ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4. Прийом препарату з інгібіторами ізоферменту CYP2D6 або хворими з генетично обумовленим зниженням активності ізоферменту CYP2D6 не супроводжувалися значними змінами концентрації активної речовини та метаболіту (венлафаксину та ОДВ), що дозволяє не знижувати дозу антидепресанту. Однак одночасний прийом з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 супроводжується збільшенням концентрації венлафаксину у плазмі. Тому слід дотримуватись особливої ​​обережності при призначенні венлафаксину з лікарськими препаратами, які є інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин) або обох ізоферментів (CYP2D6 та CYP3A4). Венлафаксин є відносно слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6 і не пригнічує активність ізоферментів CYP1A2, CYP2C9 та CYP3A4. У дослідженнях in vivo не було виявлено впливу венлафаксину на метаболізм алпразоламу (ізофермент CYP3A4), кофеїну (ізофермент CYP1А2), карбамазепіну (ізофермент CYP3A4) та діазепаму (ізоферменти CYP3A4 та CYP2C19). При одночасному застосуванні з варфарином можливе посилення антикоагулянтного ефекту останнього, при цьому продовжується протромбіновий час, виражений через МНО (міжнародне нормалізоване відношення). При одночасному прийомі з індинавіром спостерігається зменшення значення площі під фармакокінетичною кривою індинавіру на 28% і зниження максимальної концентрації в плазмі на 36%, при цьому фармакокінетичні параметри венлафаксину та ОДВ не змінюються. Клінічне значення цього ефекту невідоме. Венлафаксин може впливати на фармакодинаміку інших препаратів, що діють на рівні серотонінергічної нейротрансмітерної системи, тому слід бути обережним при його одночасному призначенні з триптанами, іншими селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та препаратами літію.Спосіб застосування та дозиТаблетки Велафакса приймають внутрішньо, під час їди, бажано в один і той же час, не розжовуючи і запиваючи рідиною. Для лікування депресії рекомендована початкова доза Велафаксу – по 37,5 мг 2 рази на добу щодня. Якщо після декількох тижнів лікування не спостерігається значного покращення, дозу можна збільшити до 150 мг на добу – по 75 мг 2 рази на добу. При необхідності застосування препарату у вищій дозі при тяжкому депресивному розладі або інших станах, що потребують стаціонарного лікування, можна одразу призначити по 75 мг 2 рази на добу. Після цього добову дозу можна збільшувати на 75 мг кожні 2-3 дні до досягнення бажаного терапевтичного ефекту. Максимальна добова доза Велафаксу становить 375 мг. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюче лікування продовжується протягом 6 місяців і більше. Препарат призначають у мінімальній дозі, що застосовувалася при лікуванні депресивного епізоду. При нирковій недостатності легкого ступеня тяжкості (швидкість клубочкової фільтрації понад 30 мл/хв) не потрібно коригувати режим дозування. При нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості (швидкість клубочкової фільтрації 10-30 мл/хв) дозу слід зменшити на 25-50%. У зв'язку з подовженням періоду напіввиведення венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ), таким пацієнтам слід приймати всю дозу 1 раз на добу. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації менше 10 мл/хв) застосування Велафаксу не рекомендується, оскільки досвід такої терапії обмежений. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі, можуть отримувати 50% звичайної добової дози венлафаксину після завершення гемодіалізу. При легкій печінковій недостатності (протромбіновий час (ПВ) менше 14 с) корекції режиму дозування не потрібно. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 с) дозу слід зменшити на 50%. При тяжкій печінковій недостатності застосування Велафаксу не рекомендується, оскільки досвід такої терапії обмежений. Пацієнтам похилого віку корекції дози не потрібні, проте (як і при призначенні інших лікарських препаратів) при лікуванні потрібно бути обережними, наприклад, у зв'язку з можливістю порушення функції нирок. Тому у пацієнтів похилого віку слід застосовувати найменшу ефективну дозу препарату; за необхідності збільшення дози показано ретельне медичне спостереження. Припинення прийому препарату Велафакс: після закінчення лікування дозу рекомендується знижувати поступово. При застосуванні в дозі, що дорівнює або перевищує 75 мг, курсом 7 днів і більше, препарат скасовують протягом мінімум тижня, поступово знижуючи дозу. При застосуванні у високих дозах курсом більше 6 тижнів період, необхідний для припинення прийому препарату, становить мінімум 2 тижні. Поява симптомів рецидиву захворювання в період відміни Велафакса вимагає призначення вихідної дози препарату або більш поступового і тривалого її зниження.ПередозуванняСимптоми (часто виникають при одночасному прийомі етанолу): запаморочення, зниження артеріального тиску, зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжки пучка Гіса, розширення комплексу QRS), синусова та шлуночкова тахікардія або брадикардія, порушення свідомості (від сонливості до коми) судоми, смерть. Лікування симптоматичне, під безперервним контролем ЕКГ та функцій життєво важливих органів. Не рекомендується викликати блювоту через небезпеку аспірації. Рекомендується забезпечити прохідність дихальних шляхів, адекватні легеневій вентиляції та оксигенації. Гемодіаліз неефективний – венлафаксин та ОДВ не виводяться при діалізі. Специфічні антидоти невідомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри депресії зростає ризик суїцидальних думок та суїцидальних спроб. Цей ризик зберігається до стійкої ремісії. Оскільки поліпшення може не наступити протягом перших тижнів лікування або більше, пацієнти повинні перебувати під постійним медичним наглядом протягом усього цього періоду до настання стійкого поліпшення. Ризик суїцидальних спроб найвищий відразу після початку прийому препарату, але також знову підвищується на ранніх стадіях одужання. Венлафаксин не слід застосовувати при лікуванні дітей та підлітків віком до 18 років. У пацієнтів із суїцидальною поведінкою в анамнезі, або схильністю до виникнення суїцидальних думок до початку лікування, а також у дорослих пацієнтів молодого віку, ризик суїцидальних думок чи спроб суїциду є найвищим.У плацебо-контрольованих клінічних випробуваннях антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними розладами показана підвищена ймовірність суїцидальної поведінки (спроба суїциду та суїцидальні думки) у осіб віком до 25 років, які отримують антидепресанти, у тому числі венлафаксин. Пацієнтів та людей, які здійснюють догляд за пацієнтами, слід попередити про необхідність стежити за появою суїцидальних думок та негайно звернутися за медичною допомогою у разі появи відповідних симптомів.слід попередити про необхідність стежити за появою суїцидальних думок та негайно звернутися за медичною допомогою у разі появи відповідних симптомів.слід попередити про необхідність стежити за появою суїцидальних думок та негайно звернутися за медичною допомогою у разі появи відповідних симптомів. Як і при лікуванні іншими антидепресантами, різке припинення терапії венлафаксином – особливо після високих доз препарату – може спричинити симптоми синдрому "скасування", у зв'язку з чим рекомендується перед скасуванням препарату поступово знизити його дозу. Ризик виникнення симптомів синдрому "скасування" залежить від величини дози, тривалості терапії, а також індивідуальної чутливості пацієнта. У пацієнтів з афективними розладами при лікуванні антидепресантами (в т.ч. венлафаксином) можуть виникати гіпоманіакальні або маніакальні стани. Венлафаксин (як інші антидепресанти) слід призначати з обережністю пацієнтам з манією в анамнезі (такі пацієнти потребують медичного спостереження). Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися обережно пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі. Лікування венлафаксином має бути перервано у разі виникнення епілептичних нападів. Препарат не слід призначати пацієнтам з неконтрольованою епілепсією, а пацієнти з контрольованою епілепсією потребують ретельного спостереження. Застосування венлафаксину може бути пов'язане з розвитком психомоторного занепокоєння, яке клінічно нагадує акатизію і характеризується суб'єктивно неприємним і таким, що завдає страждання занепокоєнням з потребою рухатися, часто в поєднанні з нездатністю сидіти або стояти на місці. Цей стан найчастіше спостерігається протягом перших кількох тижнів лікування. При виникненні таких симптомів підвищення дози може мати несприятливий ефект і слід розглянути питання про доцільність продовження прийому венлафаксину. Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі виникнення висипу, кропив'янки або інших алергічних реакцій. У деяких хворих під час прийому венлафаксину відмічено дозозалежне підвищення артеріального тиску, тому рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, особливо в період підбору або підвищення дози. На фоні лікування препаратом можливе підвищення частоти серцевих скорочень, особливо під час прийому у високих дозах. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів зі схильністю до тахікардії. Пацієнтів, особливо літнього віку, слід попередити про можливість виникнення запаморочення та порушення почуття рівноваги (ортостатичної гіпотензії). У пацієнтів, які приймають венлафаксин, рідко спостерігалися зміни параметрів ЕКГ (подовження інтервалу PR, розширення комплексу QRS, подовження інтервалу QT). З обережністю слід призначати венлафаксин пацієнтам, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда та з нестабільною стенокардією, оскільки безпека застосування препарату у цієї категорії хворих не вивчена. Як і інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, венлафаксин може підвищувати ризик крововиливів у шкіру та слизові оболонки. При лікуванні хворих, схильних до таких станів, потрібна обережність. Під час прийому венлафаксину, особливо в умовах дегідратації або зниження об'єму циркулюючої крові (в т.ч. у літніх пацієнтів та хворих, які приймають діуретики), може спостерігатися гіпонатріємія та/або синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. Під час прийому препарату може спостерігатися мідріаз, у зв'язку з чим рекомендується контроль внутрішньоочного тиску у хворих, схильних до його підвищення або із глаукомою. Не рекомендується поєднувати венлафаксину із засобами, що знижують масу тіла (в т.ч. фентерміном), через відсутність даних про ефективність та безпеку. Проведені досі клінічні дослідження не виявили толерантності до венлафаксину або залежності від нього. Попри це лікар повинен встановити ретельне спостереження за пацієнтами для виявлення ознак зловживання препаратом (як і при лікуванні іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему). Особливого контролю потребують хворі, які мають в анамнезі вказівки на лікарську залежність. При застосуванні венлафаксину протягом тривалого періоду потрібен контроль рівня холестерину сироватки крові. З обережністю слід призначати препарат у разі порушення функції печінки або нирок. Іноді може знадобитися зниження дози. З огляду на прийому венлафаксина слід дотримуватися особливої ​​обережність під час проведення електросудомної терапії, т.к. досвіду застосування венлафаксину в цих умовах немає. У період лікування не рекомендується вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Венлафаксин практично не впливає на психомоторні та когнітивні функції. Однак, враховуючи можливість появи значних побічних ефектів з боку центральної нервової системи, у період лікування венлафаксином необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули пролонгованої дії 75 мг. - 1 капс. : Активна речовина: венлафаксину гідрохлорид – 84.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: венлафаксин (у формі венлафаксину гідрохлориду) 25 мг, 37,5 мг, 50 мг або 75 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат (56,62 мг у таблетці по 25 мг; 84,93 мг у таблетці по 37,5 мг; 113,24 мг у таблетці по 50 мг та 169,86 мг у таблетці по 75 мг), целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмалю гліколят (типу А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат. Таблетки по 25 мг і 50 мг: по 10 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ/ал.фольга. 1, 2, 3 або 6 блістерів разом з інструкцією з медичного застосування картонну пачку. Таблетки по 37,5 мг та 75 мг: по 14 таблеток у блістер з ПВХ/ПВДХ/ал.фольга. 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією з медичного застосування картонну пачку.Опис лікарської формиБілі або майже білі, плоскі круглі пігулки, з фаскою, на одній стороні пігулки з гравіюванням: Е 744 - на пігулках по 25 мг, Е 741 - на пігулках по 37,5 мг, Е 742 - на пігулках по 50 мг, Е 743 - на пігулках по 75 мг; без або майже без запаху.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВенлафаксин добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Після одноразового прийому 25-150 мг, максимальна концентрація в плазмі досягає 33-172 нг/мл протягом приблизно 2,4 годин. Зазнає інтенсивного метаболізму при першому проходженні через печінку. Його основний метаболіт – О-десметилвенлафаксин (ОДВ). Період напіввиведення венлафаксину та ОДВ становить відповідно 5 та 11 годин. Максимальна концентрація ОДВ у плазмі крові 61-325 нг/мл досягається приблизно через 4,3 години після введення. Зв'язування венлафаксину та ОДВ з білками плазми становить відповідно 27% і 30%. ОДВ та інші метаболіти, а також неметаболізований венлафаксин, що виділяються нирками. При багаторазовому введенні рівноважні концентрації венлафаксину та ОДВ досягаються протягом 3 днів.У діапазоні добових доз 75-450 мг венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Після прийому препарату під час їжі час досягнення максимальної концентрації у плазмі збільшується на 20-30 хвилин, проте величини максимальної концентрації та абсорбції не змінюються. У хворих з цирозом печінки концентрації у плазмі крові венлафаксину та ОДВ підвищені, а швидкість їх виведення знижена. При помірній або тяжкій нирковій недостатності загальний кліренс венлафаксину та ОДВ знижується, а період напіввиведення подовжується. Зниження загального кліренсу переважно спостерігається у пацієнтів з кліренсом креатиніну нижче 30 мл/хв. Вік та стать пацієнта не впливають на фармакокінетику препарату.ФармакодинамікаВенлафаксин - антидепресант, що хімічно не відноситься до жодного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енаномерів. Механізм антидепресивної дії препарату пов'язаний з його здатністю потенціювати передачу нервового імпульсу в центральній нервовій системі (ЦНС). Венлафаксин та його основний метаболіт О-десметилвенлафаксин (ОДВ) є сильними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (SNRI) та слабкими інгібіторами зворотного захоплення допаміну. Крім того, венлафаксин та О-десметилвенлафаксин знижують бета-адренергічну реактивність як після одноразового введення, так і при постійному прийомі. Венлафаксин та ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення нейротрансмітерів. Венлафаксин не має спорідненості до мускаринових, холінергічних, гістамінових (Н1) та α1-адренергічних рецепторів головного мозку. Венлафаксин не пригнічує активність моноаміноксидази (МАО). Не має спорідненості з опіатними, бензодіазепіновими, фенциклідиновими або N-метил-d-аспартатними (NMDA) рецепторами.Показання до застосуванняДепресії різної етіології, лікування та профілактика.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість. Одночасний прийом інгібіторів МАО. Тяжкі порушення функції нирок та/або печінки (швидкість клубочкової фільтрації менше (СКФ) 10 мл/хв). Вік до 18 років (безпека та ефективність для цієї вікової групи не доведені). Встановлена ​​чи підозрювана вагітність. Період лактації. З обережністю: нещодавно перенесений інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріальна гіпертензія, тахікардія, судомний синдром в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутова глаукома, маніакальні стани в анамнезі, схильність до кровотеч з боку шкірних покривів та слиз.Вагітність та лактаціяБезпека застосування венлафаксину при вагітності не доведена, тому застосування під час вагітності (або передбачуваної вагітності) можливе лише в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевершує можливий ризик для плода. Жінки дітородного віку повинні бути попереджені про це до початку лікування та негайно звернутися до лікаря у разі настання вагітності або планування вагітності в період лікування препаратом. Венлафаксин та його метаболіт (ОДВ) виділяються у грудне молоко. Безпека цих речовин для новонароджених не доведена, тому прийом венлафаксину під час грудного вигодовування не рекомендується. За необхідності прийому препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Якщо лікування матері було завершено незадовго до пологів, у новонародженого можуть виникнути ознаки відміни препарату.Побічна діяБільшість перелічених нижче побічних ефектів залежить від дози. При тривалому лікуванні тяжкість і частота більшості цих ефектів знижується, причому немає необхідності скасування терапії. У порядку зниження частоти: часті ≥ 1%, нечасті ≥ 0,1% - < 1%, рідкісні ≥ 0,01% - Загальні симптоми: слабкість, підвищена стомлюваність. З боку шлунково-кишкового тракту: зниження апетиту, запор, нудота, блювання, сухість у роті, рідко – гепатит. З боку обміну речовин: підвищення рівня сироваткового холестерину крові, зниження ваги тіла; нечасті: зміна лабораторних проб, функції печінки, гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. Серцево-судинна система: артеріальна гіпертензія, гіперемія шкірних покровів; нечасті: постуральна гіпотензія, тахікардія. З боку нервової системи: незвичайні сновидіння, запаморочення, безсоння, підвищена збудливість, парестезія, ступор, підвищення м'язового тонусу, тремор, позіхання; нечасті: апатія, галюцинації, спазми м'язів, серотоніновий синдром; рідкісні: епілептичні напади, маніакальні реакції, а також симптоми, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ). З боку сечостатевої системи: порушення еякуляції, ерекції, аноргазмія, дизуричні розлади (переважно – утруднення на початку сечовипускання); нечасті: зниження лібідо, менорагія, затримка сечі. З боку органів чуття: порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасті: порушення смакових відчуттів. З боку шкірних покривів: пітливість; нечасті: реакції світлочутливості; рідкісні: багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона. З боку системи кровотворення: нечасті: крововилив у шкіру (екхімози) та слизові оболонки, тромбоцитопенія; рідкісні: подовження часу кровотечі. Реакції гіперчутливості: нечасті: висипання на шкірі; дуже рідкісні: анафілактичні реакції. Після різкої відміни венлафаксину або зниження його дози можуть спостерігатися: стомлюваність, сонливість, головний біль, нудота, блювання, анорексія, сухість у роті, запаморочення, пронос, безсоння, тривога, підвищена дратівливість, дезорієнтація, гіпоманія, парестезія. Ці симптоми зазвичай слабо виражені та проходять без лікування. Через ймовірність виникнення цих симптомів дуже важливо поступово знижувати дозу препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази (МАО) та венлафаксину протипоказане. Прийом препарату Велаксин можна розпочинати не менше ніж через 14 днів після закінчення терапії інгібіторами МАО. Якщо застосовувався оборотний інгібітор МАО (моклобемід), цей інтервал може бути коротшим (24 години). Терапію інгібіторами МАО можна розпочинати не менше ніж через 7 днів після відміни препарату Велаксин. Венлафаксин не впливає на фармакокінетику літію. При одночасному застосуванні з іміпраміном фармакокінетика венлафаксину та його метаболіту О-десметилвенлафаксину (ОДВ) не змінюється. Галоперидол: ефект останнього може посилюватись через підвищення рівня препарату в крові при сумісному застосуванні. При одночасному застосуванні з діазепамом фармакокінетика препаратів та їх основних метаболітів істотно не змінюються. Також не виявлено впливу на психомоторні та психометричні ефекти діазепаму. При одночасному застосуванні з клозапіном може спостерігатися підвищення його рівня у плазмі та розвиток побічних ефектів (наприклад, епілептичних нападів). При одночасному застосуванні з рисперидоном (попри збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика суми активних компонентів (рисперидону та його активного метаболіту) суттєво не змінювалася. Посилює вплив алкоголю на психомоторні реакції. На тлі прийому венлафаксину слід дотримуватись особливої ​​обережності при електросудомній терапії, оскільки досвід застосування венлафаксину в цих умовах відсутній. Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р 450: Фермент CYP2D6 системи цитохрому Р 450 перетворює венлафаксин на активний метаболіт О-десметилвенлафаксин (ОДВ). На відміну від багатьох інших антидепресантів, дозу венлафаксину можна не знижувати при одночасному введенні з препаратами, що пригнічують активність CYP2D6, або у пацієнтів з генетично обумовленим зниженням активності CYP2D6, оскільки сумарна концентрація активної речовини та метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому не змінюється. Основний шлях виведення венлафаксину включає метаболізм за участю CYP2D6 та CYP3A4; тому слід дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні венлафаксину у поєднанні з лікарськими препаратами, що пригнічують обидва ці ферменти. Такі лікарські взаємодії ще не вивчені. Венлафаксин - відносно слабкий інгібітор CYP2D6 та не пригнічує активність ізоферментів CYP1А2, CYP2C9 та CYP3A4; тому слід очікувати його взаємодії коїться з іншими препаратами, у метаболізмі яких беруть участь ці печінкові ферменти. Циметидин пригнічує метаболізм "першого проходження" венлафаксину і не впливає на фармакокінетику О-десметилвенлафаксину. У більшості пацієнтів очікується лише незначне підвищення загальної фармакологічної активності венлафаксину та О-десметилвенлафаксину (більше виражено у літніх пацієнтів та при порушенні функції печінки). Клінічно значущі взаємодії венлафаксину з антигіпертензивними (у тому числі бета-блокаторами, інгібіторами АПФ та діуретиками) та протидіабетичними препаратами не виявлені Лікарські препарати, пов'язані з білками плазми: зв'язування з білками плазми становить 27% для венлафаксину та 30% для ОДВ. Тому не впливає на концентрацію лікарських засобів у плазмі крові, які мають високий ступінь зв'язування з білками. При одночасному прийомі з Варфарин може посилюватися антикоагулянтний ефект останнього. При одночасному прийомі з індинавіром змінюється фармакокінетика індинавіру (з 28% зменшенням площі під кривою AUC і 36% зниженням максимальної концентрації Сmax), а фармакокінетика венлафаксину і ОДВ не змінюється. Проте клінічне значення цього ефекту невідоме.Спосіб застосування та дозиТаблетки Велаксину рекомендується приймати під час їжі. Рекомендована початкова доза становить 75 мг на два прийоми (по 37,5 мг) щодня. Якщо після декількох тижнів лікування не спостерігається значного покращення, добову дозу можна збільшити до 150 мг (2 х 75 мг на день). Якщо, на думку лікаря, необхідна більш висока доза (важкий депресивний розлад або інші стани, що потребують стаціонарного лікування), можна відразу призначити 150 мг на два прийоми (2 х 75 мг на день). Після цього добову дозу можна збільшувати на 75 мг кожні 2-3 дні до досягнення бажаного терапевтичного ефекту. Максимальна добова доза препарату Велаксин становить 375 мг. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія та профілактика рецидивів: Підтримуюче лікування може тривати 6 місяців і більше. Призначаються мінімальні ефективні дози, що застосовувалися під час лікування депресивного епізоду. Ниркова недостатність: при легкій нирковій недостатності (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) більше 30 мл/хв) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній нирковій недостатності (ШКФ 10-30 мл/хв) дозу слід зменшити на 25-50%. У зв'язку з подовженням періоду напіввиведення венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) таким пацієнтам слід приймати всю дозу один раз на день. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (ШКФ менше 10 мл/хв), оскільки надійні дані про таку терапію відсутні. Пацієнти на гемодіалізі можуть отримувати 50% звичайної добової дози венлафаксину після завершення гемодіалізу. Печінкова недостатність: при легкій печінковій недостатності (протромбіновий час (ПВ) менше 14 с) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 с) дозу слід знизити на 50%. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій печінковій недостатності, оскільки надійні дані про таку терапію відсутні. Літні пацієнти: сам похилого віку пацієнта не вимагає зміни дози, проте (як і при призначенні інших лікарських препаратів) при лікуванні літніх пацієнтів потрібна обережність, наприклад, у зв'язку з можливістю порушення функції нирок. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Припинення прийому препарату Велаксин® По закінченні прийому препарату Велаксин® рекомендується поступово знижувати дозування препарату, принаймні протягом тижня, та спостерігати за станом пацієнта для того, щоб мінімізувати ризик, пов'язаний зі скасуванням препарату (див. нижче). Період, необхідний для припинення прийому препарату, залежить від його дозування, тривалості курсу лікування та індивідуальних особливостей пацієнта.ПередозуванняСимптоми: зміни ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжки пучка Гіса, розширення комплексу QRS), синусова або шлуночкова тахікардія, брадикардія, гіпотензія, судомні стани, зміна свідомості (зниження рівня неспання). При передозуванні венлафаксину при одночасному прийомі з алкоголем та/або іншими психотропними препаратами повідомлялося про смертельний результат. Лікування: симптоматичне. Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання та кровообігу). Призначення активованого вугілля зниження всмоктування препарату. Не рекомендується викликати блювоту через небезпеку аспірації. Венлафаксин та ОДВ не виводяться при діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідміна препарату Велаксин®: Як і при лікуванні іншими антидепресантами, різке припинення терапії венлафаксином – особливо після високих доз препарату – може спричинити симптоми відміни, у зв'язку з чим рекомендується перед відміною препарату поступово знизити його дозу. Тривалість періоду, необхідного зниження дози, залежить від величини дози, тривалості терапії, і навіть індивідуальної чутливості пацієнта. При призначенні таблеток Велаксин® хворим з непереносимістю лактози слід враховувати вміст лактози (56,62 мг у кожній таблетці 25 мг; 84,93 мг у кожній таблетці 37,5 мг; 113,24 мг у кожній таблетці 50 мг, 169,86 мг у кожній таблетці 75 мг). У хворих із депресивними розладами перед початком будь-якої лікарської терапії слід враховувати ймовірність суїцидальних спроб. Тому для зниження ризику передозування початкова доза препарату повинна бути якомога нижчою, а пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Пацієнти з афективними розладами при лікуванні антидепресантами, у тому числі венлафаксином, можуть виникати гіпоманіакальні або маніакальні стани. Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися обережно хворим з манією в анамнезі. Такі пацієнти потребують медичного спостереження. Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися з обережністю хворим на епілептичні напади в анамнезі. Лікування венлафаксином має бути перервано у разі виникнення епілептичних нападів. Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі виникнення висипу, уртикарних елементів або інших алергічних реакцій. У деяких хворих під час прийому венлафаксину відмічено дозозалежне підвищення артеріального тиску, тому рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, особливо в період уточнення або підвищення дозування. Може відбутися підвищення частоти серцевого ритму, особливо під час високих доз. Рекомендується обережність при тахіаритмії. Пацієнти, особливо літні, повинні бути попереджені про можливість виникнення запаморочення та порушення почуття рівноваги. Як і інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, венлафаксин може підвищити ризик крововиливів у шкіру та слизові оболонки. При лікуванні хворих, схильних до таких станів, потрібна обережність. Під час прийому венлафаксину, особливо в умовах дегідратації або зниження об'єму крові (у тому числі у літніх пацієнтів та хворих, які приймають діуретики), може спостерігатися гіпонатріємія та/або синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. Під час прийому препарату може спостерігатися мідріаз, у зв'язку з чим рекомендується контроль внутрішньоочного тиску у хворих, схильних до його підвищення або страждають на закритокутову глаукому. Венлафаксин не досліджений у пацієнтів, які недавно перенесли інфаркт міокарда і страждають на декомпенсовану серцеву недостатність. Таким хворим слід призначати з обережністю. Проведені досі клінічні випробування не виявили толерантності до венлафаксину або залежності від нього. Незважаючи на це, як і під час лікування іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему, лікар повинен встановити ретельне спостереження за пацієнтами для виявлення ознак зловживання препаратом. Ретельний контроль та спостереження необхідні для пацієнтів, які мають в анамнезі такі симптоми. Жінки дітородного віку повинні застосовувати відповідні методи контрацепції під час прийому венлафаксину. Незважаючи на те, що венлафаксин не впливає на психомоторні та когнітивні функції, слід враховувати, що будь-яка лікарська терапія психоактивними препаратами може знизити здатність до винесення суджень, мислення або виконання рухових функцій. Про це слід попередити пацієнта перед початком лікування. У разі виникнення таких ефектів ступінь і тривалість обмежень повинні бути встановлені лікарем. Також не рекомендовано вживання алкоголю.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули пролонгованої дії 75 мг. - 1 капс. : Активна речовина: венлафаксину гідрохлорид – 84.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: венлафаксин (у формі венлафаксину гідрохлориду) 25 мг, 37,5 мг, 50 мг або 75 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат (56,62 мг у таблетці по 25 мг; 84,93 мг у таблетці по 37,5 мг; 113,24 мг у таблетці по 50 мг та 169,86 мг у таблетці по 75 мг), целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмалю гліколят (типу А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат. Таблетки по 25 мг і 50 мг: по 10 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ/ал.фольга. 1, 2, 3 або 6 блістерів разом з інструкцією з медичного застосування картонну пачку. Таблетки по 37,5 мг та 75 мг: по 14 таблеток у блістер з ПВХ/ПВДХ/ал.фольга. 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією з медичного застосування картонну пачку.Опис лікарської формиБілі або майже білі, плоскі круглі пігулки, з фаскою, на одній стороні пігулки з гравіюванням: Е 744 - на пігулках по 25 мг, Е 741 - на пігулках по 37,5 мг, Е 742 - на пігулках по 50 мг, Е 743 - на пігулках по 75 мг; без або майже без запаху.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВенлафаксин добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Після одноразового прийому 25-150 мг, максимальна концентрація в плазмі досягає 33-172 нг/мл протягом приблизно 2,4 годин. Зазнає інтенсивного метаболізму при першому проходженні через печінку. Його основний метаболіт – О-десметилвенлафаксин (ОДВ). Період напіввиведення венлафаксину та ОДВ становить відповідно 5 та 11 годин. Максимальна концентрація ОДВ у плазмі крові 61-325 нг/мл досягається приблизно через 4,3 години після введення. Зв'язування венлафаксину та ОДВ з білками плазми становить відповідно 27% і 30%. ОДВ та інші метаболіти, а також неметаболізований венлафаксин, що виділяються нирками. При багаторазовому введенні рівноважні концентрації венлафаксину та ОДВ досягаються протягом 3 днів.У діапазоні добових доз 75-450 мг венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Після прийому препарату під час їжі час досягнення максимальної концентрації у плазмі збільшується на 20-30 хвилин, проте величини максимальної концентрації та абсорбції не змінюються. У хворих з цирозом печінки концентрації у плазмі крові венлафаксину та ОДВ підвищені, а швидкість їх виведення знижена. При помірній або тяжкій нирковій недостатності загальний кліренс венлафаксину та ОДВ знижується, а період напіввиведення подовжується. Зниження загального кліренсу переважно спостерігається у пацієнтів з кліренсом креатиніну нижче 30 мл/хв. Вік та стать пацієнта не впливають на фармакокінетику препарату.ФармакодинамікаВенлафаксин - антидепресант, що хімічно не відноситься до жодного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енаномерів. Механізм антидепресивної дії препарату пов'язаний з його здатністю потенціювати передачу нервового імпульсу в центральній нервовій системі (ЦНС). Венлафаксин та його основний метаболіт О-десметилвенлафаксин (ОДВ) є сильними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (SNRI) та слабкими інгібіторами зворотного захоплення допаміну. Крім того, венлафаксин та О-десметилвенлафаксин знижують бета-адренергічну реактивність як після одноразового введення, так і при постійному прийомі. Венлафаксин та ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення нейротрансмітерів. Венлафаксин не має спорідненості до мускаринових, холінергічних, гістамінових (Н1) та α1-адренергічних рецепторів головного мозку. Венлафаксин не пригнічує активність моноаміноксидази (МАО). Не має спорідненості з опіатними, бензодіазепіновими, фенциклідиновими або N-метил-d-аспартатними (NMDA) рецепторами.Показання до застосуванняДепресії різної етіології, лікування та профілактика.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість. Одночасний прийом інгібіторів МАО. Тяжкі порушення функції нирок та/або печінки (швидкість клубочкової фільтрації менше (СКФ) 10 мл/хв). Вік до 18 років (безпека та ефективність для цієї вікової групи не доведені). Встановлена ​​чи підозрювана вагітність. Період лактації. З обережністю: нещодавно перенесений інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріальна гіпертензія, тахікардія, судомний синдром в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутова глаукома, маніакальні стани в анамнезі, схильність до кровотеч з боку шкірних покривів та слиз.Вагітність та лактаціяБезпека застосування венлафаксину при вагітності не доведена, тому застосування під час вагітності (або передбачуваної вагітності) можливе лише в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевершує можливий ризик для плода. Жінки дітородного віку повинні бути попереджені про це до початку лікування та негайно звернутися до лікаря у разі настання вагітності або планування вагітності в період лікування препаратом. Венлафаксин та його метаболіт (ОДВ) виділяються у грудне молоко. Безпека цих речовин для новонароджених не доведена, тому прийом венлафаксину під час грудного вигодовування не рекомендується. За необхідності прийому препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Якщо лікування матері було завершено незадовго до пологів, у новонародженого можуть виникнути ознаки відміни препарату.Побічна діяБільшість перелічених нижче побічних ефектів залежить від дози. При тривалому лікуванні тяжкість і частота більшості цих ефектів знижується, причому немає необхідності скасування терапії. У порядку зниження частоти: часті ≥ 1%, нечасті ≥ 0,1% - < 1%, рідкісні ≥ 0,01% - Загальні симптоми: слабкість, підвищена стомлюваність. З боку шлунково-кишкового тракту: зниження апетиту, запор, нудота, блювання, сухість у роті, рідко – гепатит. З боку обміну речовин: підвищення рівня сироваткового холестерину крові, зниження ваги тіла; нечасті: зміна лабораторних проб, функції печінки, гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. Серцево-судинна система: артеріальна гіпертензія, гіперемія шкірних покровів; нечасті: постуральна гіпотензія, тахікардія. З боку нервової системи: незвичайні сновидіння, запаморочення, безсоння, підвищена збудливість, парестезія, ступор, підвищення м'язового тонусу, тремор, позіхання; нечасті: апатія, галюцинації, спазми м'язів, серотоніновий синдром; рідкісні: епілептичні напади, маніакальні реакції, а також симптоми, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ). З боку сечостатевої системи: порушення еякуляції, ерекції, аноргазмія, дизуричні розлади (переважно – утруднення на початку сечовипускання); нечасті: зниження лібідо, менорагія, затримка сечі. З боку органів чуття: порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасті: порушення смакових відчуттів. З боку шкірних покривів: пітливість; нечасті: реакції світлочутливості; рідкісні: багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона. З боку системи кровотворення: нечасті: крововилив у шкіру (екхімози) та слизові оболонки, тромбоцитопенія; рідкісні: подовження часу кровотечі. Реакції гіперчутливості: нечасті: висипання на шкірі; дуже рідкісні: анафілактичні реакції. Після різкої відміни венлафаксину або зниження його дози можуть спостерігатися: стомлюваність, сонливість, головний біль, нудота, блювання, анорексія, сухість у роті, запаморочення, пронос, безсоння, тривога, підвищена дратівливість, дезорієнтація, гіпоманія, парестезія. Ці симптоми зазвичай слабо виражені та проходять без лікування. Через ймовірність виникнення цих симптомів дуже важливо поступово знижувати дозу препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази (МАО) та венлафаксину протипоказане. Прийом препарату Велаксин можна розпочинати не менше ніж через 14 днів після закінчення терапії інгібіторами МАО. Якщо застосовувався оборотний інгібітор МАО (моклобемід), цей інтервал може бути коротшим (24 години). Терапію інгібіторами МАО можна розпочинати не менше ніж через 7 днів після відміни препарату Велаксин. Венлафаксин не впливає на фармакокінетику літію. При одночасному застосуванні з іміпраміном фармакокінетика венлафаксину та його метаболіту О-десметилвенлафаксину (ОДВ) не змінюється. Галоперидол: ефект останнього може посилюватись через підвищення рівня препарату в крові при сумісному застосуванні. При одночасному застосуванні з діазепамом фармакокінетика препаратів та їх основних метаболітів істотно не змінюються. Також не виявлено впливу на психомоторні та психометричні ефекти діазепаму. При одночасному застосуванні з клозапіном може спостерігатися підвищення його рівня у плазмі та розвиток побічних ефектів (наприклад, епілептичних нападів). При одночасному застосуванні з рисперидоном (попри збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика суми активних компонентів (рисперидону та його активного метаболіту) суттєво не змінювалася. Посилює вплив алкоголю на психомоторні реакції. На тлі прийому венлафаксину слід дотримуватись особливої ​​обережності при електросудомній терапії, оскільки досвід застосування венлафаксину в цих умовах відсутній. Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р 450: Фермент CYP2D6 системи цитохрому Р 450 перетворює венлафаксин на активний метаболіт О-десметилвенлафаксин (ОДВ). На відміну від багатьох інших антидепресантів, дозу венлафаксину можна не знижувати при одночасному введенні з препаратами, що пригнічують активність CYP2D6, або у пацієнтів з генетично обумовленим зниженням активності CYP2D6, оскільки сумарна концентрація активної речовини та метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому не змінюється. Основний шлях виведення венлафаксину включає метаболізм за участю CYP2D6 та CYP3A4; тому слід дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні венлафаксину у поєднанні з лікарськими препаратами, що пригнічують обидва ці ферменти. Такі лікарські взаємодії ще не вивчені. Венлафаксин - відносно слабкий інгібітор CYP2D6 та не пригнічує активність ізоферментів CYP1А2, CYP2C9 та CYP3A4; тому слід очікувати його взаємодії коїться з іншими препаратами, у метаболізмі яких беруть участь ці печінкові ферменти. Циметидин пригнічує метаболізм "першого проходження" венлафаксину і не впливає на фармакокінетику О-десметилвенлафаксину. У більшості пацієнтів очікується лише незначне підвищення загальної фармакологічної активності венлафаксину та О-десметилвенлафаксину (більше виражено у літніх пацієнтів та при порушенні функції печінки). Клінічно значущі взаємодії венлафаксину з антигіпертензивними (у тому числі бета-блокаторами, інгібіторами АПФ та діуретиками) та протидіабетичними препаратами не виявлені Лікарські препарати, пов'язані з білками плазми: зв'язування з білками плазми становить 27% для венлафаксину та 30% для ОДВ. Тому не впливає на концентрацію лікарських засобів у плазмі крові, які мають високий ступінь зв'язування з білками. При одночасному прийомі з Варфарин може посилюватися антикоагулянтний ефект останнього. При одночасному прийомі з індинавіром змінюється фармакокінетика індинавіру (з 28% зменшенням площі під кривою AUC і 36% зниженням максимальної концентрації Сmax), а фармакокінетика венлафаксину і ОДВ не змінюється. Проте клінічне значення цього ефекту невідоме.Спосіб застосування та дозиТаблетки Велаксину рекомендується приймати під час їжі. Рекомендована початкова доза становить 75 мг на два прийоми (по 37,5 мг) щодня. Якщо після декількох тижнів лікування не спостерігається значного покращення, добову дозу можна збільшити до 150 мг (2 х 75 мг на день). Якщо, на думку лікаря, необхідна більш висока доза (важкий депресивний розлад або інші стани, що потребують стаціонарного лікування), можна відразу призначити 150 мг на два прийоми (2 х 75 мг на день). Після цього добову дозу можна збільшувати на 75 мг кожні 2-3 дні до досягнення бажаного терапевтичного ефекту. Максимальна добова доза препарату Велаксин становить 375 мг. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія та профілактика рецидивів: Підтримуюче лікування може тривати 6 місяців і більше. Призначаються мінімальні ефективні дози, що застосовувалися під час лікування депресивного епізоду. Ниркова недостатність: при легкій нирковій недостатності (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) більше 30 мл/хв) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній нирковій недостатності (ШКФ 10-30 мл/хв) дозу слід зменшити на 25-50%. У зв'язку з подовженням періоду напіввиведення венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) таким пацієнтам слід приймати всю дозу один раз на день. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (ШКФ менше 10 мл/хв), оскільки надійні дані про таку терапію відсутні. Пацієнти на гемодіалізі можуть отримувати 50% звичайної добової дози венлафаксину після завершення гемодіалізу. Печінкова недостатність: при легкій печінковій недостатності (протромбіновий час (ПВ) менше 14 с) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 с) дозу слід знизити на 50%. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій печінковій недостатності, оскільки надійні дані про таку терапію відсутні. Літні пацієнти: сам похилого віку пацієнта не вимагає зміни дози, проте (як і при призначенні інших лікарських препаратів) при лікуванні літніх пацієнтів потрібна обережність, наприклад, у зв'язку з можливістю порушення функції нирок. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Припинення прийому препарату Велаксин® По закінченні прийому препарату Велаксин® рекомендується поступово знижувати дозування препарату, принаймні протягом тижня, та спостерігати за станом пацієнта для того, щоб мінімізувати ризик, пов'язаний зі скасуванням препарату (див. нижче). Період, необхідний для припинення прийому препарату, залежить від його дозування, тривалості курсу лікування та індивідуальних особливостей пацієнта.ПередозуванняСимптоми: зміни ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжки пучка Гіса, розширення комплексу QRS), синусова або шлуночкова тахікардія, брадикардія, гіпотензія, судомні стани, зміна свідомості (зниження рівня неспання). При передозуванні венлафаксину при одночасному прийомі з алкоголем та/або іншими психотропними препаратами повідомлялося про смертельний результат. Лікування: симптоматичне. Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання та кровообігу). Призначення активованого вугілля зниження всмоктування препарату. Не рекомендується викликати блювоту через небезпеку аспірації. Венлафаксин та ОДВ не виводяться при діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідміна препарату Велаксин®: Як і при лікуванні іншими антидепресантами, різке припинення терапії венлафаксином – особливо після високих доз препарату – може спричинити симптоми відміни, у зв'язку з чим рекомендується перед відміною препарату поступово знизити його дозу. Тривалість періоду, необхідного зниження дози, залежить від величини дози, тривалості терапії, і навіть індивідуальної чутливості пацієнта. При призначенні таблеток Велаксин® хворим з непереносимістю лактози слід враховувати вміст лактози (56,62 мг у кожній таблетці 25 мг; 84,93 мг у кожній таблетці 37,5 мг; 113,24 мг у кожній таблетці 50 мг, 169,86 мг у кожній таблетці 75 мг). У хворих із депресивними розладами перед початком будь-якої лікарської терапії слід враховувати ймовірність суїцидальних спроб. Тому для зниження ризику передозування початкова доза препарату повинна бути якомога нижчою, а пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Пацієнти з афективними розладами при лікуванні антидепресантами, у тому числі венлафаксином, можуть виникати гіпоманіакальні або маніакальні стани. Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися обережно хворим з манією в анамнезі. Такі пацієнти потребують медичного спостереження. Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися з обережністю хворим на епілептичні напади в анамнезі. Лікування венлафаксином має бути перервано у разі виникнення епілептичних нападів. Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі виникнення висипу, уртикарних елементів або інших алергічних реакцій. У деяких хворих під час прийому венлафаксину відмічено дозозалежне підвищення артеріального тиску, тому рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, особливо в період уточнення або підвищення дозування. Може відбутися підвищення частоти серцевого ритму, особливо під час високих доз. Рекомендується обережність при тахіаритмії. Пацієнти, особливо літні, повинні бути попереджені про можливість виникнення запаморочення та порушення почуття рівноваги. Як і інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, венлафаксин може підвищити ризик крововиливів у шкіру та слизові оболонки. При лікуванні хворих, схильних до таких станів, потрібна обережність. Під час прийому венлафаксину, особливо в умовах дегідратації або зниження об'єму крові (у тому числі у літніх пацієнтів та хворих, які приймають діуретики), може спостерігатися гіпонатріємія та/або синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. Під час прийому препарату може спостерігатися мідріаз, у зв'язку з чим рекомендується контроль внутрішньоочного тиску у хворих, схильних до його підвищення або страждають на закритокутову глаукому. Венлафаксин не досліджений у пацієнтів, які недавно перенесли інфаркт міокарда і страждають на декомпенсовану серцеву недостатність. Таким хворим слід призначати з обережністю. Проведені досі клінічні випробування не виявили толерантності до венлафаксину або залежності від нього. Незважаючи на це, як і під час лікування іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему, лікар повинен встановити ретельне спостереження за пацієнтами для виявлення ознак зловживання препаратом. Ретельний контроль та спостереження необхідні для пацієнтів, які мають в анамнезі такі симптоми. Жінки дітородного віку повинні застосовувати відповідні методи контрацепції під час прийому венлафаксину. Незважаючи на те, що венлафаксин не впливає на психомоторні та когнітивні функції, слід враховувати, що будь-яка лікарська терапія психоактивними препаратами може знизити здатність до винесення суджень, мислення або виконання рухових функцій. Про це слід попередити пацієнта перед початком лікування. У разі виникнення таких ефектів ступінь і тривалість обмежень повинні бути встановлені лікарем. Також не рекомендовано вживання алкоголю.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: венлафаксину гідрохлорид 42,42 мг, що відповідає 37,5 мг; Допоміжні речовини; целюлоза мікрокристалічна 67,31 мг, крохмаль прежелатинізований 49,50 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 0,82 мг, тальк 3,30 мг, магнію стеарат – 1,65 мг. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиПігулки плоскоциліндричної форми з фаскою та ризиком, білого або білого з жовтуватим відтінком кольору. Допускається легка мармуровість.ФармакокінетикаАбсорбція: Всмоктування із шлунково-кишкового тракту хороше, близько 92% для одноразової дози, кількісно не залежить від їди. Розподіл: Загальна біодоступність – 40-45%, що пов'язано з інтенсивним пресистемним метаболізмом у печінці. Венлафаксин та ОДВ зв'язуються з білками плазми людини на 27 та 30% відповідно; вони обоє проникають у грудне молоко. У діапазоні добових доз венлафаксину 75-450 мг сам венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (TCmax) венлафаксину та ОДВ – 2 та 3 години, відповідно, після прийому таблеток Венлафаксину внутрішньо. У разі прийому пролонгованих форм венлафаксину показники TCmax 5,5 та 9 год відповідно. Період напіввиведення (T1/2) становив 5 ± 2 год та 11 ± 2 год, для венлафаксину та ОДВ відповідно. Рівноважна концентрація у плазмі (Css) для венлафаксину та ОДВ досягається після 3-х днів багаторазового прийому терапевтичних доз. Метаболізм: Метаболізується переважно у печінці за участю ізоферменту CYP2D6 до єдиного фармакологічно активного метаболіту (ОДВ), а також до неактивного метаболіту N-десметилвенлафаксину. Венлафаксин є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, який не інгібує CYP1A2, CYP2C9 або CYP3A4. Виведення: Виводиться переважно нирками: приблизно 87% прийнятої одиничної дози виводиться із сечею протягом 48 годин (5% у незміненому вигляді, 29% у вигляді некон'югованого ОДВ, 26% у вигляді кон'югованого ОДВ, 27% у вигляді інших неактивних метаболітів); год нирками виводиться 92% препарату. Середнє значення ± стандартне відхилення для плазмового кліренсу венлафаксину та ОДВ становить 1.3±0.6 та 0.4±0.2 л/год/кг відповідно; період напіввиведення, що здається, 5 ± 2 і 11 ± 2 годин, відповідно; здається (у рівноважному стані) обсяг розподілу 7.5±3.7 та 5.7±1.8 л/кг, відповідно. Спеціальні групи. Стать і вік пацієнта не суттєво впливають на фармакокінетичні параметри венлафаксину та ОДВ. Для пацієнтів похилого віку спеціального коригування дози в залежності від віку не потрібно. У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 немає потреби у підборі індивідуальних доз. Незважаючи на різноспрямовану зміну концентрацій, взятих окремо, а саме венлафаксину (підвищується) та ОДВ (знижується), сума площ під фармакокінетичними кривими цих двох активних речовин фактично не змінюється через зниження активності ізоферменту CYP2D6, відповідно до коригування дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю від середнього до тяжкого ступеня метаболізм венлафаксину та виведення ОДВ знижується, підвищується Cmax венлафаксину та ОДВ, подовжується T1/2. Зниження загального кліренсу венлафаксину найбільш виражене у хворих при кліренсі креатиніну (КК) нирками нижче 30 мл/хв, а також у пацієнтів, які перебувають на нирковому діалізі (T1/2 збільшується на 180% для венлафаксину і на 142% для ОДВ, а кліренс активних речовин знижується приблизно 57%). Для таких пацієнтів, особливо на гемодіалізі, необхідний індивідуальний підбір дози венлафаксину та контроль кінетики з урахуванням тривалості лікування цим препаратом. Хоча дані для пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня за шкалою Чайлд-Пью обмежені, слід враховувати, що індивідуальні варіації фармакокінетики, зокрема кліренсу препарату та його T1/2, мають досить різноманітний характер, який слід враховувати при призначенні венлафаксину таким пацієнтам. У пацієнтів з класом A по Чайлд-П'ю (легкі порушення функції печінки) та з класом B по Чайлд-Пью (середні порушення) T1/2 венлафаксину та ОДВ подовжений приблизно у 2 рази порівняно зі здоровими пацієнтами, а кліренс знижений більш ніж наполовину .ФармакодинамікаВенлафаксин - антидепресант, що хімічно не відноситься до жодного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енантіомерів. Венлафаксин та його основний метаболіт, О-десметилвенлафаксин (ОДВ), є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (у скороченому вигляді: ІОЗСН або СІОЗСіН) та слабкими інгібіторами зворотного захоплення дофаміну. Механізм антидепресивної дії пов'язаний із здатністю препарату посилювати активність нейромедіаторів під час передачі нервових імпульсів у центральній нервовій системі (ЦНС). Венлафаксин та ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення вищеназваних нейромедіаторів, при цьому вони не мають спорідненості (вивчалося in vitro) з холінергічними (мускариновими), гістаміновими (Н1), альфа1-адренергічними,опіоїдними та бензодіазепіновими рецепторами, що не пригнічують активність моноаміноксидази (МАО). По інгібуванню зворотного захоплення серотоніну венлафаксин поступається селективним інгібіторам зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).Показання до застосуванняДепресія. Профілактика та лікування.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до венлафаксину або будь-якої з допоміжних речовин, одночасне застосування з інгібіторами МАО, тяжкі порушення функції нирок та/або печінки (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 10 мл/хв).Вагітність та лактаціяПрийом препарату протипоказаний у віці до 18 років, при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗагальні симптоми: часто – слабкість, підвищена стомлюваність, озноб; нечасто – набряк Квінке, реакції фотосенсибілізації; частота не встановлена ​​– анафілактичні реакції. З боку нервової системи: дуже часто – сухість у роті, головний біль; часто – незвичайні сновидіння, зниження лібідо, запаморочення, безсоння, підвищена збудливість, парестезії, ступор, сплутаність свідомості, деперсоналізація, підвищення м'язового тонусу, тремор; нечасто – апатія, ажитація, галюцинації, міоклонус, порушення координації рухів та рівноваги; рідко – акатизія, психомоторне збудження, епілептичні напади, маніакальні реакції; частота не встановлена ​​- запаморочення, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), серотоніновий синдром, марення, екстрапірамідні реакції (у тому числі дистонії та дискінезія), пізня дискінезія, суїцидальні думки та поведінка, агресія. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – зниження апетиту (анорексія), запор, блювання; нечасто – бруксизм, діарея; рідко – гепатит; частота не встановлена ​​– панкреатит. З боку органів дихання: часто – позіхання, бронхіт, задишка; рідко: інтерстиціальні захворювання легень (ІЗЛ) та еозинофільна пневмонія, біль у грудях. З боку серцево-судинної системи: часто – артеріальна гіпертензія, гіперемія шкірних покривів; нечасто – постуральна гіпотензія, тахікардія, непритомність; частота не встановлена ​​– гіпотонія, подовження інтервалу QT, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (включаючи двонаправлену тахікардію). З боку системи кровотворення: нечасто – крововилив у шкіру (екхімози), шлунково-кишкові кровотечі; частота не встановлена ​​– крововиливи у слизові оболонки, подовження часу кровотечі, тромбоцитопенія, патологічні зміни крові (включаючи агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія та панцитопенія). З боку обміну речовин: часто – підвищення рівня холестерину у сироватці крові, зниження маси тіла; нечасто – збільшення маси тіла; дуже рідко – збільшення вмісту пролактину; частота не встановлена ​​– зміна лабораторних проб функції печінки, гепатит, гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. З боку сечостатевої системи: часто - порушення еякуляції/оргазму (у чоловіків), еректильна дисфункція (імпотенція), аноргазмія, дизуричні розлади (в основному - труднощі на початку сечовипускання), поллакіурія, порушення менструацій, пов'язані зі збільшеною кровотечею або кровотечею. менорагія, метрорагія); нечасто – порушення оргазму (у жінок), затримка сечі; рідко – нетримання сечі. З боку органів чуття: часто – порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто - порушення смакових відчуттів, шум чи дзвін у вухах; частота не встановлена ​​– закритокутова глаукома. З боку шкірних покривів: дуже часто – пітливість; нечасто - алопеція, що швидко проходить висип; частота не встановлена ​​– багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: частота не встановлена ​​– рабдоміоліз. При припиненні прийому венлафаксину, різкій відміні або при зниженні дози можуть спостерігатися симптоми, що належать до так званого синдрому відміни: підвищена стомлюваність, астенія, головний біль, запаморочення, порушення сну (сонливість або безсоння, утруднення засинання, поява незвичайних сновидінь), гіпо тривожність, ажитація (підвищена нервова збудливість і дратівливість), сплутаність свідомості, парестезії (спонтанно виникає неприємне відчуття оніміння, поколювання, печіння, повзання мурашок і т.п.), підвищене потовиділення, сухість у роті, зниження апет (Більшість з цих реакцій виражені незначно і не вимагають лікування).Взаємодія з лікарськими засобамиВенлафаксин, сам не володіючи підвищеним зв'язком з білками плазми крові, практично не підвищує концентрацію лікарських засобів, що одночасно приймаються, для яких характерний високий зв'язок з білками плазми. Клінічно значущої взаємодії з антигіпертензивними (багатьох фармакологічних груп, у тому числі бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту та діуретиками) та протидіабетичними препаратами не виявлено. Слід бути обережним при одночасному призначенні з іншими препаратами, що впливають на центральну нервову систему (ЦНС), оскільки комбінації венлафаксину з усіма такими препаратами не вивчені. Інгібітори моноамінооксидази (МАО). Протипоказано одночасне застосування венлафаксину з інгібіторами МАО, а також протягом 14 днів після їх відміни (імовірний ризик розвитку тяжких побічних ефектів аж до летального результату). Терапію інгібіторами МАО можна призначати не менш як через 7 днів після відміни препарату Венлафаксин. Прийом препарату Венфлаксин повинен бути припинений, принаймні, за 7 днів до початку прийому оборотних селективних інгібіторів МАО (моклобемід). Слабо оборотний та неселективний інгібітор МАО лінезолід (протимікробна ЛЗ) та метиленовий синій (внутрішньовенна лікарська форма) також не рекомендуються для одночасного застосування з венлафаксином. Серотонінергічні засоби. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування лікарських засобів, що впливають на серотонінову систему медіаторів, таких як триптани (суматриптан, золмітриптан та ін.), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та ІОЗСН (відзначалися тривалі судоми). сибутрамін або фентаніл (і його аналоги декстрометорфан, трамадол та ін), а також надлишку джерел триптофану через посилення потенційного ризику виникнення серотонінового синдрому. Алкоголь. Під час лікування венлафаксином слід виключити алкоголь. Алкоголь посилює порушення психомоторних функцій, які можуть викликати венлафаксин. Літій. Препарати літію не мають значного впливу на фармакокінетику венлафаксину. Діазепам. Не виявлено впливу перорально призначеного діазепаму на фармакокінетику венлафаксину та ОДВ, і, навпаки, венлафаксин не змінював фармакокінетику діазепаму та його метаболіту десметилдіазепаму. Крім того, призначення обох цих препаратів не погіршує психомоторних та психометричних ефектів, спричинених діазепамом. Циметидин. Одночасне призначення циметидину та венлафаксину виявилося у затримці метаболізму при "першому проходженні" венлафаксину. Кліренс венлафаксину при внутрішньому прийомі знизився на 43%, а площа під фармакокінетичною кривою (AUC) і максимальна концентрація (Cmax) даного препарату збільшилися на 60%. Проте, такого впливу не виявилося щодо ОДВ. Оскільки загальна активність венлафаксину та ОДВ, як очікується, підвищиться при цьому лише малою мірою, то коригування дози для більшості звичайних пацієнтів не потрібно. Однак пацієнтам з наявною (виявленою) гіпертензією, літнім пацієнтам і тим, у кого є порушення функції печінки або нирок, можливе коригування дози венлафаксину. Галоперідол. У дослідженні, де венлафаксин призначався на стадії рівноважної концентрації при дозі 150 мг/день, спостерігалося зниження загального кліренсу перорального галоперидолу на 42% після дози 2 мг внутрішньо; при цьому площа під фармакокінетичною кривою (AUC) зросла на 70%, а Cmax зросла на 88%, при цьому період напіввиведення галоперидолу (T1/2) не змінився. Це слід враховувати для вибору дози галоперидолу. Іміпрамін. Венлафаксин не погіршує фармакокінетику іміпраміну та 2-гідроксиіміпраміну. Однак AUC, Cmax та Cmin десипраміну (активного метаболіту іміпраміну) зросли приблизно на 35% при одночасному прийомі венлафаксину. Зростає також від 2,5 до 4,5 разів (залежно від дози венлафаксину: 37,5 мг на 12 годин або 75 мг на 12 годин) концентрація 2-гідроксідесіпраміну, але клінічне значення цього факту не відоме. Метопролол. При одночасному застосуванні метопрололу та венлафаксину слід бути обережним, оскільки внаслідок фармакокінетичної взаємодії концентрація метопрололу в плазмі крові збільшується приблизно на 30-40%, без зміни концентрації його активного метаболіту α-гідроксиметопрололу. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчена. Метопролол не впливає на AUC венлафаксину та ОДВ. Рисперидон. При одночасному застосуванні з рисперидоном (попри збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика пари активних молекул (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) істотно не змінюється при комбінації з венлафаксином. Клозапін. У ході постмаркетингового вивчення венлафаксину з'ясовано, що при одночасному застосуванні з клозапіном його концентрація у плазмі збільшується. Це виявлялося посиленням побічних ефектів клозапіну, особливо щодо частоти судом. Індинавір. При одночасному застосуванні змінюється фармакокінетика індинавіру (AUC знижується на 28%, а Cmax зменшується на 36%). У венлафаксину зміни фармакокінетики немає. Клінічне значення цього факту невідоме. Кетоконазол. Дослідження фармакокінетики при поєднанні з кетоконазолом показало підвищення плазмових концентрацій венлафаксину та ОДВ у суб'єктів, у яких початковий метаболізм за участю ізоферменту CYP2D6 є як добрим (Х-Мет), так і поганим (П-Мет). Зокрема, Cmax венлафаксину зросла на 26% у Х-Мет та на 48% у П-Мет. Значення Cmax ОДВ зросли на 14% та 29% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. AUC венлафаксину зросла на 21% у Х-Мет та на 70% у П-Мет. Значення AUC ОДВ збільшилися на 23% та 33% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. Засоби, що впливають на згортання крові та функцію тромбоцитів (НПЗЗ, препарати ацетилсаліцилової кислоти та інші антикоагулянти). Серотонін, що виділяється тромбоцитами, відіграє важливу роль у гемостазі (зупинки кровотечі). Епідеміологічні дослідження демонструють взаємозв'язок між прийомом психотропних препаратів, які втручаються у зворотне захоплення серотоніну, та частотою кровотеч у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Цей взаємозв'язок посилюється, якщо одночасно застосовуються нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), препарати з вмістом ацетилсаліцилової кислоти або інші антикоагулянти. Доведено підвищується ризик кровотеч при призначенні СІОЗС та ІОЗСН (включно з венлафаксином) одночасно з варфарином. Пацієнти, яким призначений варфарин, повинні перебувати під ретельним контролем протромбінового часу та/або часткового тромбопластинового часу, особливо коли починається або закінчується спільне застосування з венлафаксином. Взаємодія з іншими лікарськими засобами на рівні вивченого метаболізму із ізоферментами цитохрому P450. Основні шляхи метаболізму венлафаксину включають ізоферменти CYP2D6 і CYP3A4: перший з них перетворює венлафаксин на його активний метаболіт ОДВ, а другий є менш важливим у метаболізмі венлафаксину порівняно з CYP2D6 і утворює продукт N-десметилвенлафаксин з маленькою. Доклінічні дослідження показали, а потім було підтверджено клінічно, що венлафаксин є відносно слабким інгібітором CYP2D6. Тому навіть при призначенні з помірно пригнічуючими активність цього ферменту лікарськими засобами або у випадку пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції CYP2D6 корекції дози венлафаксину не потрібне, оскільки сумарна концентрація активної речовини та активного метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому істотно не змінюється.Це позитивно характеризує венлафаксин порівняно з іншими антидепресантами. Слід виявляти обережність при одночасному призначенні з такими інгібіторами CYP2D6, як хінідин, пароксетин, флуоксетин, галоперидол, перфеназин, левомепромазин, тому що в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати плазмову концентрацію цих субстратів CYP2D. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої ​​обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується.оскільки в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати концентрацію плазми цих субстратів CYP2D6. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої ​​обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується.оскільки в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати концентрацію плазми цих субстратів CYP2D6. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої ​​обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується. До того ж венлафаксин не пригнічує активність ферментів CYP3A4, CYP1A2 та CYP2C9, тому з такими ліками як алпразолам, кофеїн, карбамазепін, діазепам, толбутамід, терфенадин значної взаємодії не спостерігається. Взаємодія з кетоконазолом описана вище. Аналогічний вплив можуть мати такі інгібітори CYP3A3/4, як ітраконазол, ритонавір. Інші взаємодії з різними супутніми терапевтичними факторами та їжею. На фоні застосування венлафаксину слід дотримуватись особливої ​​обережності при електросудомній терапії, оскільки досвід застосування венлафаксину в цих умовах відсутній. Значного впливу різних видів їжі на всмоктування венлафаксину та його подальше перетворення на ОДВ не виявлено. Їжа (як правило, з високим вмістом білка, наприклад: тверді сири, ікра риб, індичка), а також харчові добавки та фітнес-раціони, що є підвищеним джерелом триптофану, потенційно сприяє більшому виробленню в організмі серотоніну, що може посилювати побічні серотонінергічні ефекти венла . Небажана фармакодинамічна взаємодія може мати місце при прийомі Венлафаксину одночасно з лікарською рослиною звіробій продірявлений (травою або різними препаратами з нього), таке поєднання не рекомендується. Є повідомлення про хибнопозитивні результати імунохроматографічного експрес-тесту сечі (тест-смужки) на фенциклідин та амфетаміни у пацієнтів, які приймають венлафаксин, причому навіть через кілька днів після відміни венлафаксину. Це можна пояснити недостатньою специфічністю цього тесту. Розрізнити венлафаксин від фенциклідину та амфетамінів може лише підтверджуючий тест у спеціалізованій антидопінговій лабораторії. За наявними на сьогоднішній день даними, венлафаксин не виявив себе як препарат, що викликає лікарське зловживання або пристрасть (як при доклінічному дослідженні афінітету до рецепторів, так і в клінічній практиці).Спосіб застосування та дозиРекомендована початкова доза становить 75 мг на два прийоми щодня (по 37.5 мг 2 рази на день). Залежно від переносимості та ефективності доза може бути поступово збільшена до 150 мг на добу. При необхідності дозу збільшують до 225 мг на добу. Збільшення дози на 75 мг на добу може бути зроблено з інтервалом у 2 тижні і більше, у разі клінічної необхідності, у зв'язку з тяжкістю симптомів можливе збільшення дози в більш короткі терміни, але не менше 4 днів. Вищі дози (до максимальної добової дози 375 мг на добу в 2-3 прийоми) вимагають стаціонарного спостереження пацієнтів. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія та профілактика рецидивів: підтримуюче лікування може тривати 6 місяців і більше. Призначаються мінімальні ефективні дози, що застосовувалися під час лікування депресивного епізоду. Ниркова недостатність: при легкій нирковій недостатності (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) більше 30 мл/хв) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній нирковій недостатності (ШКФ 10-30 мл/хв) дозу слід зменшити на 25-50%. У зв'язку з подовженням періоду напіввиведення венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) таким пацієнтам слід приймати всю дозу один раз на день. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (ШКФ менше 10 мл/хв), оскільки достовірних даних про таку терапію немає. При гемодіалізі добова доза повинна бути знижена на 50%, приймати препарат слід після закінчення гемодіалізу. Печінкова недостатність: при легкій печінковій недостатності (протромбіновий час (ПВ) менше 14 с) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 с) добова доза повинна бути знижена на 50% або більше. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій печінковій недостатності, оскільки достовірні дані про таку терапію відсутні. Літні пацієнти: літній вік пацієнта за відсутності будь-яких гострих та хронічних захворювань не потребує зміни дози, проте (як і при призначенні інших лікарських засобів) при лікуванні пацієнтів похилого віку потрібна обережність. Літнім пацієнтам слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Скасування препарату. Припинення прийому препарату слід проводити поступово, щоб мінімізувати ризик, пов'язаний зі скасуванням препарату. При курсі лікування протягом 6 тижнів і більше період поступового відміни препарату повинен бути не менше 2 тижнів і залежить від дози, тривалості терапії та індивідуальних особливостей пацієнта. Приймати внутрішньо. Препарат Венлафаксин приймають під час їжі, бажано одночасно, не розжовуючи і запиваючи рідиною.ПередозуванняСимптоми передозування: порушення свідомості (від сонливості до коми), ажитація, можливе блювання, діарея; тремор, зниження або (слабке) підвищення артеріального тиску, запаморочення, мідріаз, судомні стани, синусова або шлуночкова тахікардія чи брадикардія; зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжок пучка Гіса, розширення комплексу QRS). Постмаркетинговий досвід застосування вказує, що найчастіше передозування венлафаксину відбувалося при одночасному прийомі алкоголю та/або з іншими психотропними препаратами. Є неодноразові повідомлення про смертельні наслідки. Опубліковані літературні джерела з ретроспективних досліджень передозувань венлафаксину повідомляють, що такий підвищений ризик фатальних результатів може бути властивий саме венлафаксину при порівнянні його з антидепресантами групи СІОЗС, що є в медичному обігу, однак цей ризик нижчий, ніж ризик, властивий трициклічним антидепресантам. Епідеміологічні дослідження показали, що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають велику обтяженість щодо ризику суїциду в порівнянні з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Однак досі залишилося нез'ясованим, наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) зумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином.Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується в рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість препарату, достатнього лише до наступного візиту хворого з метою зниження ризику навмисного передозування. Лікування: проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання, кровообігу та ритму серця). При передозуванні рекомендується негайне промивання шлунка, прийом активованого вугілля зниження всмоктування препарату. Не рекомендується викликати блювання при ризик аспірації блювотних мас. Форсований діурез, діаліз, переливання крові є неефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНещодавно перенесений інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріальна гіпертензія, аритмії (особливо тахікардія), судомний синдром в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутова глаукома, маніакальні стани в анамнезі, суїцидальні тенденції, схильність до кровотечі маса тіла, гіпонатріємія, зневоднення, одночасно з діуретиками або з лікарськими засобами (ЛЗ), що застосовуються для лікування ожиріння.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: венлафаксин (у формі гідрохлориду) 75 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 134.62 мг, крохмаль прежелатинізований 99.00 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 1.64 мг, тальк 6.60 мг, магнію стеарат 3.30 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; плоскоциліндричної форми з фаскою та ризиком, білого або білого з жовтуватим відтінком кольору; допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаВенлафаксин – антидепресант, що хімічно не відноситься до жодного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енантіомерів. Венлафаксин та його основний метаболіт, O-десметилвенлафаксин (ОДВ), є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (у скороченому вигляді: ІОЗСН або СІОЗСіН) та слабкими інгібіторами зворотного захоплення дофаміну. Механізм антидепресивної дії пов'язаний із здатністю препарату посилювати активність нейромедіаторів під час передачі нервових імпульсів у центральній нервовій системі (ЦНС). Венлафаксин і ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення вищезгаданих нейромедіаторів, при цьому вони не мають спорідненості (вивчалося in vitro) з холінергічними (мускариновими), гістаміновими (H1), альфа1-адренергічними, опіоїдними та бензодіазином. . По інгібуванню зворотного захоплення серотоніну венлафаксин поступається селективним інгібіторам зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).ФармакокінетикаАбсорбція Всмоктування із ШКТ хороше, близько 92% для одноразової дози, кількісно не залежить від їди. Розподіл Загальна біодоступність – 40-45%, що пов'язане з інтенсивним пресистемним метаболізмом у печінці. Венлафаксин та ОДВ зв'язуються з білками плазми людини на 27 та 30% відповідно; вони обоє проникають у грудне молоко. У діапазоні добових доз венлафаксину 75-450 мг сам венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (TCmax) венлафаксину та ОДВ – 2 та 3 години відповідно (після прийому таблеток Венлафаксину внутрішньо). У разі прийому пролонгованих форм венлафаксину показники TCmax; 5.5 та 9 год відповідно. T1/2 ;становив 5±2 год і 11±2 год, для венлафаксину та ОДВ відповідно. Css; у плазмі для венлафаксину та ОДВ досягається після 3-х днів багаторазового прийому терапевтичних доз. Метаболізм Метаболізується переважно у печінці за участю ізоферменту CYP2D6 до єдиного фармакологічно активного метаболіту (ОДВ), а також до неактивного метаболіту N-десметилвенлафаксину. Венлафаксин є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, який не інгібує CYP1A2, CYP2C9 або CYP3A4. Виведення Виводиться переважно нирками: приблизно 87% прийнятої одиничної дози виводиться із сечею протягом 48 годин (5% у незміненому вигляді, 29% у вигляді некон'югованого ОДВ, 26% у вигляді кон'югованого ОДВ, 27% у вигляді інших неактивних метаболітів); год нирками виводиться 92% препарату. Середнє значення ± стандартне відхилення для плазмового кліренсу венлафаксину та ОДВ становить 1.3±0.6 та 0.4±0.2 л/год/кг відповідно; період напіввиведення, що здається, 5±2 і 11±2 год відповідно; здається (у рівноважному стані) Vd ;7.5±3.7 та 5.7±1.8 л/кг відповідно. Особливі групи Стать і вік пацієнта не суттєво впливають на фармакокінетичні параметри венлафаксину та ОДВ. Для пацієнтів похилого віку спеціального коригування дози в залежності від віку не потрібно. У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 немає потреби у підборі індивідуальних доз. Незважаючи на різноспрямовану зміну концентрацій, взятих окремо, а саме венлафаксину (підвищується) та ОДВ (знижується), сума площ під фармакокінетичними кривими цих двох активних речовин фактично не змінюється через зниження активності ізоферменту CYP2D6, відповідно до коригування дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю від середнього до тяжкого ступеня метаболізм венлафаксину та виведення ОДВ знижується, підвищується Cmaxвенлафаксину та ОДВ, подовжується T1/2. Зниження загального кліренсу венлафаксину найбільш виражене у хворих при кліренсі креатиніну (КК) нирками нижче 30 мл/хв, а також у пацієнтів, які перебувають на нирковому діалізі (T1/2; збільшується на 180% для венлафаксину і на 142% для ОДС, а обох активних речовин знижується приблизно на 57%. Для таких пацієнтів, особливо на гемодіалізі, необхідний індивідуальний підбір дози венлафаксину та контроль кінетики з урахуванням тривалості лікування цим препаратом. Хоча дані для пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня за шкалою Чайлд-Пью обмежені, слід враховувати, що індивідуальні варіації фармакокінетики, зокрема кліренсу препарату та його T1/2, мають досить різноманітний характер, який слід враховувати при призначенні венлафаксину таким пацієнтам. У пацієнтів з класом А по Чайлд-П'ю (легкі порушення функції печінки) і з класом B по Чайлд-П'ю (порушення середньої тяжкості) T1/2; ніж наполовину.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресія: профілактика та лікування.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до венлафаксину або будь-якої з допоміжних речовин; одночасне застосування з інгібіторами МАО; тяжкі порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) менше 10 мл/хв); тяжкі порушення функції печінки; прийом препарату віком до 18 років; при вагітності та в період лактації. З обережністю: ;нещодавно перенесений інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріальна гіпертензія, аритмії (особливо тахікардія), судомний синдром в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутова глаукома, маніакальні стани в анамнезі, суїцидальні тенденції оболонок, вихідно знижена маса тіла, гіпонатріємія, зневоднення, одночасно з діуретиками або з лікарськими засобами, що застосовуються для лікування ожиріння.Вагітність та лактаціяНе слід призначати венлафаксин вагітним і жінкам, що годують груддю, т.к. Безпека препарату в період вагітності та лактації у жінки не встановлена ​​достатньою мірою, зважаючи на те, що відсутні адекватно проведені контрольовані клінічні дослідження на досить великій вибірці таких пацієнток. Це стосується здоров'я, як матері, так і переважно плода/дитини. Жінки дітородного віку мають бути попереджені про це до початку лікування, слід негайно звернутися до лікаря у разі настання вагітності або планування вагітності під час лікування препаратом. Венлафаксин та його метаболіт (ОДВ) виділяються у грудне молоко. При необхідності прийому препарату в період лактації необхідно припинення грудного вигодовування. На практиці трапляються випадки призначення венлафаксину матерям під час вагітності та незадовго до пологів, коли у конкретній ситуації очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У цих випадках у новонароджених часто спостерігалися ускладнення, які вимагали збільшення термінів госпіталізації, підтримки дихання і годування через зонд. Дані ускладнення можуть розвиватися відразу після пологів і характерні також у разі прийому інших антидепресантів групи ІОЗСН або СІОЗС (що не містять венлафаксину). У подібних випадках повідомлялося про наступні клінічні симптоми у новонароджених: розлади зовнішнього дихання, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури, труднощі годівлі, блювання, гіпоглікемія, м'язова гіпертонія або гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, тремтіння, дратівливість,сонливість чи безсоння. Подібні порушення можуть свідчити про серотонінергічні ефекти препарату Венлафаксин. Якщо венлафаксин застосовувався під час вагітності і лікування матері було завершено незадовго до пологів, у новонародженого може виникнути синдром відміни. У такого новонародженого слід виключити наявність серотонінового синдрому або злоякісного нейролептичного синдрому. Епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування СІЗЗЗ під час вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може збільшити ризик персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених.Побічна діяЧастота побічних ефектів: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10 000 до <1/ 1000), дуже рідко (<1/10 000), частота не встановлена ​​(нині дані про поширеність побічних реакцій відсутні). Загальні симптоми: часто - слабкість, підвищена стомлюваність, озноб; нечасто – набряк Квінке, реакції фотосенсибілізації; частота не встановлена ​​– анафілактичні реакції. З боку нервової системи: дуже часто - сухість у роті, головний біль; часто – незвичайні сновидіння, зниження лібідо, запаморочення, безсоння, підвищена збудливість, парестезії, ступор, сплутаність свідомості, деперсоналізація, підвищення м'язового тонусу, тремор; нечасто – апатія, ажитація, галюцинації, міоклонус, порушення координації рухів та рівноваги; рідко – акатизія, психомоторне збудження, епілептичні напади, маніакальні реакції; частота не встановлена ​​– запаморочення, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), серотоніновий синдром, марення, екстрапірамідні реакції (в т.ч. дистонії та дискінезія), пізня дискінезія, суїцидальні думки та поведінка, агресія. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота; часто – зниження апетиту (анорексія), запор, блювання; нечасто – бруксизм, діарея; рідко – гепатит; частота не встановлена ​​– панкреатит. З боку органів дихання: часто - позіхання, бронхіт, задишка; рідко – інтерстиціальні захворювання легень та еозинофільна пневмонія, біль у грудях. З боку серцево-судинної системи: часто - артеріальна гіпертензія, гіперемія шкірних покривів; нечасто – постуральна гіпотензія, тахікардія, непритомність; частота не встановлена ​​– гіпотонія, подовження інтервалу QT, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (включаючи двонаправлену тахікардію). З боку системи кровотворення: ; нечасто – крововиливу в шкіру (екхімози), шлунково-кишкові кровотечі; частота не встановлена ​​– крововиливи у слизові оболонки, подовження часу кровотечі, тромбоцитопенія, патологічні зміни крові (включаючи агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія та панцитопенія). З боку обміну речовин: часто - підвищення рівня холестерину в сироватці крові, зниження маси тіла; нечасто – збільшення маси тіла; дуже рідко – збільшення вмісту пролактину; частота не встановлена ​​– зміна лабораторних проб функції печінки, гепатит, гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. З боку сечостатевої системи: часто - порушення еякуляції/оргазму (у чоловіків), еректильна дисфункція (імпотенція), аноргазмія, дизуричні розлади (в основному - труднощі на початку сечовипускання), поллакіурія, порушення менструацій, пов'язані зі збільшеною кровотечею або збільшеною кровотечею (Менорагія, метрорагія); нечасто – порушення оргазму (у жінок), затримка сечі; рідко – нетримання сечі. З боку органів чуття: часто - порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто - порушення смакових відчуттів, шум чи дзвін у вухах; частота не встановлена ​​– закритокутова глаукома. З боку шкірних покривів: дуже часто - пітливість; нечасто - алопеція, що швидко проходить висип; частота не встановлена ​​– багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: частота не встановлена ​​- рабдоміоліз. При припиненні прийому венлафаксину, різкій відміні або при зниженні дози можуть спостерігатися симптоми, що належать до так званого синдрому відміни: підвищена стомлюваність, астенія, головний біль, запаморочення, порушення сну (сонливість або безсоння, утруднення засинання, поява незвичайних сновидінь), гіпо тривожність, ажитація (підвищена нервова збудливість і дратівливість), сплутаність свідомості, парестезії (спонтанно виникає неприємне відчуття оніміння, поколювання, печіння, повзання мурашок і т.п.), підвищене потовиділення, сухість у роті, зниження апет (Більшість з цих реакцій виражені незначно і не вимагають лікування).Взаємодія з лікарськими засобамиВенлафаксин, сам не володіючи підвищеним зв'язком з білками плазми крові, практично не підвищує концентрацію лікарських засобів, що одночасно приймаються, для яких характерний високий зв'язок з білками плазми. Клінічно значущої взаємодії з антигіпертензивними (багатьох фармакологічних груп, у т.ч. бета-блокаторами, інгібіторами АПФ та діуретиками) та протидіабетичними препаратами не виявлено. Слід бути обережним при одночасному призначенні з іншими препаратами, що впливають на ЦНС, оскільки комбінації венлафаксину з усіма такими препаратами не вивчені. Інгібітори МАО Протипоказано одночасне застосування венлафаксину з інгібіторами МАО, а також протягом 14 днів після їх відміни (імовірний ризик розвитку тяжких побічних ефектів аж до летального результату). Терапію інгібіторами МАО можна призначати не менш як через 7 днів після відміни препарату Венлафаксин. Прийом препарату Венлафаксин повинен бути припинений, принаймні, за 7 днів до початку прийому оборотних селективних інгібіторів МАО (моклобемід). Слабо оборотний та неселективний інгібітор МАО лінезолід (протимікробний лікарський засіб) та метиленовий синій (в/в лікарська форма) також не рекомендуються для одночасного застосування з венлафаксином. Серотонінергічні засоби Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування лікарських засобів, що впливають на серотонінову систему медіаторів, таких як триптани (суматриптан, золмітриптан та ін.), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та ІОЗСН (відзначалися тривалі судоми). сибутрамін або фентаніл (і його аналоги декстрометорфан, трамадол та ін), а також надлишку джерел триптофану через посилення потенційного ризику виникнення серотонінового синдрому. Алкоголь Під час лікування венлафаксином слід виключити алкоголь (етанол). Алкоголь посилює порушення психомоторних функцій, які можуть викликати венлафаксин. Літій Препарати літію не мають значного впливу на фармакокінетику венлафаксину. Діазепам Не виявлено впливу перорально призначеного діазепаму на фармакокінетику венлафаксину та ОДВ, і, навпаки, венлафаксин не змінював фармакокінетику діазепаму та його метаболіту десметилдіазепаму. Крім того, призначення обох цих препаратів не погіршує психомоторних та психометричних ефектів, спричинених діазепамом. Ціметідин Одночасне призначення циметидину та венлафаксину виявилося у затримці метаболізму при "першому проходженні" венлафаксину. Кліренс венлафаксину при внутрішньому прийомі знизився на 43%, а площа під фармакокінетичною кривою (AUC) і Cmax; для даного препарату збільшилися на 60%. Проте, такого впливу не виявилося щодо ОДВ. Оскільки загальна активність венлафаксину та ОДВ, як очікується, підвищиться при цьому лише малою мірою, то коригування дози для більшості звичайних пацієнтів не потрібно. Однак пацієнтам з наявною (виявленою) гіпертензією, літнім пацієнтам і тим, у кого є порушення функції печінки або нирок, можливе коригування дози венлафаксину. Галоперидол У дослідженні, де венлафаксин призначався на стадії рівноважної концентрації при дозі 150 мг/день, спостерігалося зниження загального кліренсу перорального галоперидолу на 42% після дози 2 мг внутрішньо; при цьому AUC зросла на 70%, а Cmax ;зросла на 88%, при цьому T1/2 ;галоперидолу не змінився. Це слід враховувати для вибору дози галоперидолу. Іміпрамін Венлафаксин не погіршує фармакокінетику іміпраміну та 2-гідроксиіміпраміну. Однак AUC, Cmax ;і Cmin ;десипраміну (активного метаболіту іміпраміну) зросли приблизно на 35% при одночасному прийомі венлафаксину. Зростає також від 2.5 до 4.5 разів (залежно від дози венлафаксину: 37.5 мг на 12 год або 75 мг на 12 год) концентрація 2-гідроксідесіпраміну, але клінічне значення цього факту не відоме. Метопролол При одночасному застосуванні метопрололу та венлафаксину слід бути обережним, оскільки внаслідок фармакокінетичної взаємодії концентрація метопрололу в плазмі крові збільшується приблизно на 30-40%, без зміни концентрації його активного метаболіту α-гідроксиметопрололу. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчена. Метопролол не впливає на AUC венлафаксину та ОДВ. Рисперидон При одночасному застосуванні з рисперидоном (попри збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика пари активних молекул (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) істотно не змінюється при комбінації з венлафаксином. Клозапін У ході постмаркетингового вивчення венлафаксину з'ясовано, що при одночасному застосуванні з клозапіном його концентрація у плазмі збільшується. Це виявлялося посиленням побічних ефектів клозапіну, особливо щодо частоти судом. Індинавір При одночасному застосуванні змінюється фармакокінетика індинавіру (AUC знижується на 28%, а Cmax; зменшується на 36%). У венлафаксину зміни фармакокінетики немає. Клінічне значення цього факту невідоме. Кетоконазол Дослідження фармакокінетики при поєднанні з кетоконазолом показало підвищення плазмових концентрацій венлафаксину та ОДВ у суб'єктів, у яких початковий метаболізм за участю ізоферменту CYP2D6 є як добрим (Х-Мет), так і поганим (П-Мет). Зокрема, Cmax; венлафаксину зросла на 26% у Х-Мет і на 48% у П-Мет. Значення Cmax; ОДВ зросли на 14% і 29% у суб'єктів Х-Мет і П-Мет відповідно. AUC венлафаксину зросла на 21% у Х-Мет та на 70% у П-Мет. Значення AUC ОДВ збільшилися на 23% та 33% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. Засоби, що впливають на згортання крові та функцію тромбоцитів (НПЗП, препарати ацетилсаліцилової кислоти та інші антикоагулянти) Серотонін, що виділяється тромбоцитами, відіграє важливу роль у гемостазі (зупинки кровотечі). Епідеміологічні дослідження демонструють взаємозв'язок між прийомом психотропних препаратів, які втручаються у зворотне захоплення серотоніну, та частотою кровотеч у верхніх відділах ШКТ. Цей взаємозв'язок посилюється, якщо одночасно застосовуються нестероїдні протизапальні засоби, препарати з вмістом ацетилсаліцилової кислоти або інші антикоагулянти. Доведено підвищується ризик кровотеч при призначенні СІОЗС та ІОЗСН (включаючи венлафаксин) одночасно з варфарином. Пацієнти, яким призначений варфарин, повинні перебувати під ретельним контролем протромбінового часу та/або часткового тромбопластинового часу, особливо коли починається або закінчується спільне застосування з венлафаксином. Взаємодія з іншими лікарськими засобами на рівні вивченого метаболізму із ізоферментами цитохрому P450 Основні шляхи метаболізму венлафаксину включають ізоферменти CYP2D6 і CYP3A4: перший з них перетворює венлафаксин на його активний метаболіт ОДВ, а другий є менш важливим у метаболізмі венлафаксину порівняно з CYP2D6 і утворює продукт N-десметилвенлафаксин з маленькою. Доклінічні дослідження показали, а потім було підтверджено клінічно, що венлафаксин є відносно слабким інгібітором CYP2D6. Тому навіть при призначенні з помірно пригнічуючими активність цього ферменту лікарськими засобами (див. вище приклад з іміпраміном), або у випадку пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції CYP2D6, корекції дози венлафаксину не потрібне, оскільки сумарна концентрація активної речовини та активного метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому суттєво не змінюється.Це позитивно характеризує венлафаксин порівняно з іншими антидепресантами. Слід виявляти обережність при одночасному призначенні з такими інгібіторами CYP2D6, як хінідин, пароксетин, флуоксетин, галоперидол, перфеназин, левомепромазин, тому що в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати плазмову концентрацію цих субстратів CYP2D. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої ​​обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується. До того ж венлафаксин не пригнічує активність ферментів CYP3A4, CYP1A2 та CYP2C9, тому з такими ліками як алпрозолам, кофеїн, карбамазепін, діазепам, толбутамід, терфенадин значної взаємодії не спостерігається. Взаємодія з; кетоконазолом; описано вище. Аналогічний вплив можуть мати такі інгібітори CYP3A3/4, як ітраконазол, ритонавір. Інші взаємодії з різними супутніми терапевтичними факторами та їжею На фоні застосування венлафаксину слід дотримуватись особливої ​​обережності при електросудомній терапії, оскільки досвід застосування венлафаксину в цих умовах відсутній. Значного впливу різних видів їжі на всмоктування венлафаксину та його подальше перетворення на ОДВ не виявлено. Їжа (як правило, з високим вмістом білка, наприклад: тверді сири, ікра риб, індичка), а також харчові добавки та фітнес-раціони, що є підвищеним джерелом триптофану, потенційно сприяє більшому виробленню в організмі серотоніну, що може посилювати побічні серотонінергічні ефекти. . Небажана фармакодинамічна взаємодія може мати місце при прийомі Венлафаксину одночасно з лікарською рослиною звіробій продірявлений (травою або різними препаратами з нього), таке поєднання не рекомендується. Є повідомлення про хибнопозитивні результати імунохроматографічного експрес-тесту сечі (тест-смужки) на фенциклідин та амфетаміни у пацієнтів, які приймають венлафаксин, причому навіть через кілька днів після відміни венлафаксину. Це можна пояснити недостатньою специфічністю цього тесту. Розрізнити венлафаксин від фенциклідину та амфетамінів може лише підтверджуючий тест у спеціалізованій антидопінговій лабораторії. За наявними на сьогоднішній день даними, венлафаксин не виявив себе як препарат, що викликає лікарське зловживання або пристрасть (як при доклінічному дослідженні афінітету до рецепторів, так і в клінічній практиці).Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат Венлафаксин приймають під час їжі, бажано одночасно, не розжовуючи і запиваючи рідиною. Рекомендована початкова доза становить 75 мг на два прийоми щодня (по 37.5 мг 2 рази на день). Залежно від переносимості та ефективності доза може бути поступово збільшена до 150 мг на добу. При необхідності дозу збільшують до 225 мг на добу. Збільшення дози на 75 мг на добу може бути зроблено з інтервалом у 2 тижні і більше, у разі клінічної необхідності, у зв'язку з тяжкістю симптомів можливе збільшення дози в більш короткі терміни, але не менше 4 днів. Вищі дози (до максимальної добової дози 375 мг на добу в 2-3 прийоми) вимагають стаціонарного спостереження пацієнтів. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія та профілактика рецидивів: підтримуюче лікування може тривати 6 місяців і більше. Призначаються мінімальні ефективні дози, що застосовувалися під час лікування депресивного епізоду. Ниркова недостатність: ;при ;легкої ниркової недостатності (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) більше 30 мл/хв) ;корекція режиму дозування не потрібна. При помірній нирковій недостатності (СКФ 10-30 мл/хв) дозу слід знизити на 25-50%. У зв'язку з подовженням T1/2; венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ), таким пацієнтам слід приймати всю дозу один раз на день. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (ШКФ менше 10 мл/хв), оскільки достовірні дані про таку терапію відсутні. При гемодіалізі добова доза повинна бути знижена на 50%, приймати препарат слід після закінчення сеансу гемодіалізу. Печінкова недостатність: ;при ;легкої печінкової недостатності ;(протромбіновий час (ПВ) менше 14 с) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 сек) добова доза повинна бути знижена на 50% або більше. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при важкій печінковій недостатності, оскільки достовірні дані про таку терапію відсутні. Літні пацієнти: літній вік пацієнта за відсутності будь-яких гострих і хронічних захворювань не вимагає зміни дози, проте (як і при призначенні інших лікарських препаратів) при лікуванні пацієнтів похилого віку потрібна обережність. Літнім пацієнтам слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Скасування препарату Припинення прийому препарату слід проводити поступово, щоб мінімізувати ризик, пов'язаний зі скасуванням препарату. При курсі лікування протягом 6 тижнів і більше період поступового відміни препарату повинен бути не менше 2 тижнів і залежить від дози, тривалості терапії та індивідуальних особливостей пацієнта.ПередозуванняСимптоми передозування: порушення свідомості (від сонливості до коми), ажитація, можлива блювота, діарея; тремор, зниження або (слабке) підвищення артеріального тиску, запаморочення, мідріаз, судомні стани, синусова або шлуночкова тахікардія або брадикардія; зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжок пучка Гіса, розширення комплексу QRS). Постмаркетинговий досвід застосування вказує на те, що найчастіше передозування венлафаксину відбувалося при одночасному прийомі алкоголю та/або з іншими психотропними препаратами. Є неодноразові повідомлення про смертельні наслідки. Опубліковані літературні джерела з ретроспективних досліджень передозувань венлафаксину повідомляють, що такий підвищений ризик фатальних результатів може бути властивий саме венлафаксину при порівнянні його з антидепресантами групи СІОЗС, що є в медичному обігу, однак цей ризик нижчий, ніж ризик, властивий трициклічним антидепресантам. Епідеміологічні дослідження показали, що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають велику обтяженість щодо ризику суїциду в порівнянні з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Проте досі залишилося нез'ясованим,наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) обумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується в рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість препарату, достатнього лише до наступного візиту хворого з метою зниження ризику навмисного передозування.з метою зниження ризику навмисного передозування.з метою зниження ризику навмисного передозування. Лікування: ; проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання, кровообігу та ритму серця). При передозуванні рекомендується негайне промивання шлунка, прийом активованого вугілля зниження всмоктування препарату. Не рекомендується викликати блювання при ризик аспірації блювотних мас. Форсований діурез, діаліз, переливання крові є неефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїцид та суїцидальна поведінка Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, завдання собі тілесних ушкоджень і суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Оскільки протягом перших кількох тижнів терапії або навіть більшого проміжку часу поліпшення може не спостерігатися, до такого поліпшення необхідно здійснювати ретельне спостереження за пацієнтами. Відповідно до накопиченого клінічного досвіду, ризик суїциду може збільшуватися на ранніх етапах одужання. Пацієнти з суїцидальними спробами в анамнезі або з високим рівнем роздумів на суїцидальні теми до початку лікування більш схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, за такими пацієнтами необхідно здійснювати ретельне спостереження. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів із психічними порушеннями показав, що при прийомі антидепресантів у порівнянні з прийомом плацебо у пацієнтів молодше 25 років підвищений ризик суїцидальної поведінки. Медикаментозне лікування цих пацієнтів і, зокрема, пацієнтів з високим ступенем ризику суїциду, має супроводжуватися ретельним наглядом, особливо на ранньому етапі терапії та корекції дози. Пацієнтів (та осіб,доглядають за такими пацієнтами) слід попередити про необхідність контролювати будь-які прояви клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок, а також незвичайних змін у поведінці, і негайно звертатися за медичною допомогою з появою цих симптомів. У невеликої кількості пацієнтів, які приймають антидепресанти, зокрема. венлафаксин, під час початку лікування, зміни дози або припинення лікування, може спостерігатися агресія. Проведені досі клінічні дослідження не виявили толерантності до венлафаксину або залежності від нього. Незважаючи на це, як і при лікуванні іншими препаратами, що діють на ЦНС, лікар повинен встановити ретельне спостереження за пацієнтами для виявлення ознак зловживання препаратом, а також пацієнтів, які мають в анамнезі такі симптоми. Особливі групи пацієнтів Венлафаксин не дозволяється до застосування у дітей. У пацієнтів з агресією, що спостерігалася раніше, венлафаксин слід застосовувати з обережністю. У хворих на афективні розлади, біполярні розлади при лікуванні антидепресантами, в т.ч. венлафаксином, можуть виникати гіпоманіакальні та маніакальні стани. Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися обережно хворим з манією в анамнезі. Такі пацієнти потребують медичного спостереження. При терапії венлафаксином можуть виникнути судомні розлади. Як і всі антидепресанти, венлафаксин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомними розладами в анамнезі, за такими пацієнтами необхідно встановити ретельний контроль. Лікування має бути припинено у разі розвитку судом. Акатізія Застосування венлафаксину було пов'язане з розвитком акатизії, яка характеризується неприємним для пацієнта почуттям внутрішнього рухового занепокоєння і виявляється в нездатності хворого довго сидіти спокійно в одній позі або довго залишатися без руху. Цей стан може спостерігатися на початку лікування та протягом перших тижнів лікування. У пацієнтів, які виникли такі симптоми, збільшення дози не рекомендується. Біполярний розлад До початку лікування необхідно визначити тих пацієнтів, які перебувають у групі ризику біполярного розладу. Така перевірка має включати докладне вивчення анамнезу, зокрема. сімейного, виявлення випадків самогубства, біполярного розлади. Слід зазначити, що венлафаксин не рекомендований для лікування біполярної депресії. Застосування у пацієнтів із супутніми захворюваннями Клінічний досвід застосування венлафаксину у хворих із супутніми захворюваннями обмежений. Слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із тими захворюваннями, які мають вплив венлафаксину на гемодинамічні показники та/або метаболізм. Пацієнтів слід попередити про негайне звернення до лікаря з появою висипу, уртикарних елементів або інших алергічних реакцій. У деяких хворих під час прийому венлафаксину відмічено дозозалежне підвищення артеріального тиску та/або підвищення ЧСС, тому рекомендується регулярний контроль артеріального тиску та ЕКГ, особливо в період уточнення або підвищення дозування венлафаксину. У досвіді постмаркетингового застосування венлафаксину (при передозуванні) було зареєстровано летальні серцеві аритмії. Перед призначенням венлафаксину пацієнтам з високим ризиком серйозних порушень серцевого ритму слід оцінити співвідношення ймовірної користі до можливого ризику при застосуванні. Пацієнти, особливо літні, мають бути попереджені про можливість виникнення запаморочення та порушення почуття рівноваги з метою профілактики травматизму. Під час прийому венлафаксину, особливо в умовах дегідратації або зниження ОЦК (в т.ч. у літніх пацієнтів та хворих, які приймають діуретики), може спостерігатися гіпонатріємія та/або синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. Венлафаксин не досліджений на пацієнтах, які перенесли недавно інфаркт міокарда і страждають на декомпенсовану серцеву недостатність. Таким пацієнтам слід призначати з обережністю. Прийом СІОЗС або венлафаксину пацієнтами з цукровим діабетом може спричинити зміну рівня глюкози у плазмі крові. Можлива корекція дози інсуліну та/або протидіабетичних лікарських засобів. Під час лікування рекомендується утримуватися від прийому будь-яких алкогольних напоїв. Безпека та ефективність застосування венлафаксину у поєднанні з лікарськими засобами, що знижують вагу тіла (включаючи фентермін), встановлені не були. Не рекомендується одночасний прийом венлафаксину та лікарських засобів, що знижують вагу тіла. Жінки дітородного віку повинні застосовувати відповідні методи контрацепції під час прийому венлафаксину. Роз'яснення особливих симптомів та станів, виникнення яких можливе при лікуванні препаратом Сухість у роті відзначається у 10% пацієнтів, які отримували венлафаксин. Це може збільшити ризик розвитку карієсу. Пацієнти повинні ретельно дотримуватись гігієни порожнини рота. Застосування венлафаксину може спричинити розвиток акатизії, що характеризується суб'єктивними неприємними відчуттями або руховим занепокоєнням та необхідністю часто рухатися, що часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на місці. Здебільшого це відбувається протягом перших кількох тижнів лікування. Підвищення дози у пацієнтів, у яких розвиваються ці симптоми, може спричинити небажані наслідки. У плацебо-контрольованих клінічних випробуваннях у 5.3% пацієнтів було зареєстровано клінічно значуще збільшення вмісту холестерину у сироватці крові. Необхідний контроль рівня холестерину при тривалому лікуванні. Синдром відміни Під час припинення лікування поширений синдром відміни, особливо якщо це різке припинення. Ризик синдрому відміни може залежати від кількох факторів, включаючи тривалість лікування, величину терапевтичних доз та швидкість їх зниження. Дуже рідко повідомляється про ці симптоми у пацієнтів, які випадково пропустили прийом препарату. Симптоми синдрому відміни зазвичай наступають протягом перших днів після припинення лікування. Зазвичай ці симптоми проходять протягом 2 тижнів, хоча деякі люди можуть бути 2-3 місяці і більше. Рекомендується поступово знижувати дозу венлафаксину при припиненні прийому препарату протягом декількох тижнів або місяців, залежно від вираженості клінічних симптомів захворювання. Серотоніновий синдром Прийом венлафаксину, як і інших серотонінергічних препаратів, може викликати серотоніновий синдром, потенційно небезпечний для життя стан, особливо при одночасному застосуванні інших лікарських засобів, які можуть вплинути на серотонінергічні нейромедіаторні системи, такі як інгібітори МАО. Симптоми серотонінового синдрому можуть включати зміни психічного статусу (збудження, галюцинації, кома), вегетативну нестійкість (тахікардія, лабільність АТ, гіпертермія), нервово-м'язові розлади (гіперрефлексія, порушення координації) та/або шлунково- , діарея). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів робіт, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторної реакції (в т.ч. керування автомобілями та управління механізмами).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: венлафаксину гідрохлорид 42,42 мг, що відповідає 37,5 мг; Допоміжні речовини; целюлоза мікрокристалічна 67,31 мг, крохмаль прежелатинізований 49,50 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 0,82 мг, тальк 3,30 мг, магнію стеарат – 1,65 мг. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиПігулки плоскоциліндричної форми з фаскою та ризиком, білого або білого з жовтуватим відтінком кольору. Допускається легка мармуровість.ФармакокінетикаАбсорбція: Всмоктування із шлунково-кишкового тракту хороше, близько 92% для одноразової дози, кількісно не залежить від їди. Розподіл: Загальна біодоступність – 40-45%, що пов'язано з інтенсивним пресистемним метаболізмом у печінці. Венлафаксин та ОДВ зв'язуються з білками плазми людини на 27 та 30% відповідно; вони обоє проникають у грудне молоко. У діапазоні добових доз венлафаксину 75-450 мг сам венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (TCmax) венлафаксину та ОДВ – 2 та 3 години, відповідно, після прийому таблеток Венлафаксину внутрішньо. У разі прийому пролонгованих форм венлафаксину показники TCmax 5,5 та 9 год відповідно. Період напіввиведення (T1/2) становив 5 ± 2 год та 11 ± 2 год, для венлафаксину та ОДВ відповідно. Рівноважна концентрація у плазмі (Css) для венлафаксину та ОДВ досягається після 3-х днів багаторазового прийому терапевтичних доз. Метаболізм: Метаболізується переважно у печінці за участю ізоферменту CYP2D6 до єдиного фармакологічно активного метаболіту (ОДВ), а також до неактивного метаболіту N-десметилвенлафаксину. Венлафаксин є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, який не інгібує CYP1A2, CYP2C9 або CYP3A4. Виведення: Виводиться переважно нирками: приблизно 87% прийнятої одиничної дози виводиться із сечею протягом 48 годин (5% у незміненому вигляді, 29% у вигляді некон'югованого ОДВ, 26% у вигляді кон'югованого ОДВ, 27% у вигляді інших неактивних метаболітів); год нирками виводиться 92% препарату. Середнє значення ± стандартне відхилення для плазмового кліренсу венлафаксину та ОДВ становить 1.3±0.6 та 0.4±0.2 л/год/кг відповідно; період напіввиведення, що здається, 5 ± 2 і 11 ± 2 годин, відповідно; здається (у рівноважному стані) обсяг розподілу 7.5±3.7 та 5.7±1.8 л/кг, відповідно. Спеціальні групи. Стать і вік пацієнта не суттєво впливають на фармакокінетичні параметри венлафаксину та ОДВ. Для пацієнтів похилого віку спеціального коригування дози в залежності від віку не потрібно. У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 немає потреби у підборі індивідуальних доз. Незважаючи на різноспрямовану зміну концентрацій, взятих окремо, а саме венлафаксину (підвищується) та ОДВ (знижується), сума площ під фармакокінетичними кривими цих двох активних речовин фактично не змінюється через зниження активності ізоферменту CYP2D6, відповідно до коригування дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю від середнього до тяжкого ступеня метаболізм венлафаксину та виведення ОДВ знижується, підвищується Cmax венлафаксину та ОДВ, подовжується T1/2. Зниження загального кліренсу венлафаксину найбільш виражене у хворих при кліренсі креатиніну (КК) нирками нижче 30 мл/хв, а також у пацієнтів, які перебувають на нирковому діалізі (T1/2 збільшується на 180% для венлафаксину і на 142% для ОДВ, а кліренс активних речовин знижується приблизно 57%). Для таких пацієнтів, особливо на гемодіалізі, необхідний індивідуальний підбір дози венлафаксину та контроль кінетики з урахуванням тривалості лікування цим препаратом. Хоча дані для пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня за шкалою Чайлд-Пью обмежені, слід враховувати, що індивідуальні варіації фармакокінетики, зокрема кліренсу препарату та його T1/2, мають досить різноманітний характер, який слід враховувати при призначенні венлафаксину таким пацієнтам. У пацієнтів з класом A по Чайлд-П'ю (легкі порушення функції печінки) та з класом B по Чайлд-Пью (середні порушення) T1/2 венлафаксину та ОДВ подовжений приблизно у 2 рази порівняно зі здоровими пацієнтами, а кліренс знижений більш ніж наполовину .ФармакодинамікаВенлафаксин - антидепресант, що хімічно не відноситься до жодного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енантіомерів. Венлафаксин та його основний метаболіт, О-десметилвенлафаксин (ОДВ), є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (у скороченому вигляді: ІОЗСН або СІОЗСіН) та слабкими інгібіторами зворотного захоплення дофаміну. Механізм антидепресивної дії пов'язаний із здатністю препарату посилювати активність нейромедіаторів під час передачі нервових імпульсів у центральній нервовій системі (ЦНС). Венлафаксин та ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення вищеназваних нейромедіаторів, при цьому вони не мають спорідненості (вивчалося in vitro) з холінергічними (мускариновими), гістаміновими (Н1), альфа1-адренергічними,опіоїдними та бензодіазепіновими рецепторами, що не пригнічують активність моноаміноксидази (МАО). По інгібуванню зворотного захоплення серотоніну венлафаксин поступається селективним інгібіторам зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).Показання до застосуванняДепресія. Профілактика та лікування.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до венлафаксину або будь-якої з допоміжних речовин, одночасне застосування з інгібіторами МАО, тяжкі порушення функції нирок та/або печінки (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 10 мл/хв).Вагітність та лактаціяПрийом препарату протипоказаний у віці до 18 років, при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗагальні симптоми: часто – слабкість, підвищена стомлюваність, озноб; нечасто – набряк Квінке, реакції фотосенсибілізації; частота не встановлена ​​– анафілактичні реакції. З боку нервової системи: дуже часто – сухість у роті, головний біль; часто – незвичайні сновидіння, зниження лібідо, запаморочення, безсоння, підвищена збудливість, парестезії, ступор, сплутаність свідомості, деперсоналізація, підвищення м'язового тонусу, тремор; нечасто – апатія, ажитація, галюцинації, міоклонус, порушення координації рухів та рівноваги; рідко – акатизія, психомоторне збудження, епілептичні напади, маніакальні реакції; частота не встановлена ​​- запаморочення, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), серотоніновий синдром, марення, екстрапірамідні реакції (у тому числі дистонії та дискінезія), пізня дискінезія, суїцидальні думки та поведінка, агресія. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – зниження апетиту (анорексія), запор, блювання; нечасто – бруксизм, діарея; рідко – гепатит; частота не встановлена ​​– панкреатит. З боку органів дихання: часто – позіхання, бронхіт, задишка; рідко: інтерстиціальні захворювання легень (ІЗЛ) та еозинофільна пневмонія, біль у грудях. З боку серцево-судинної системи: часто – артеріальна гіпертензія, гіперемія шкірних покривів; нечасто – постуральна гіпотензія, тахікардія, непритомність; частота не встановлена ​​– гіпотонія, подовження інтервалу QT, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (включаючи двонаправлену тахікардію). З боку системи кровотворення: нечасто – крововилив у шкіру (екхімози), шлунково-кишкові кровотечі; частота не встановлена ​​– крововиливи у слизові оболонки, подовження часу кровотечі, тромбоцитопенія, патологічні зміни крові (включаючи агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія та панцитопенія). З боку обміну речовин: часто – підвищення рівня холестерину у сироватці крові, зниження маси тіла; нечасто – збільшення маси тіла; дуже рідко – збільшення вмісту пролактину; частота не встановлена ​​– зміна лабораторних проб функції печінки, гепатит, гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. З боку сечостатевої системи: часто - порушення еякуляції/оргазму (у чоловіків), еректильна дисфункція (імпотенція), аноргазмія, дизуричні розлади (в основному - труднощі на початку сечовипускання), поллакіурія, порушення менструацій, пов'язані зі збільшеною кровотечею або кровотечею. менорагія, метрорагія); нечасто – порушення оргазму (у жінок), затримка сечі; рідко – нетримання сечі. З боку органів чуття: часто – порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто - порушення смакових відчуттів, шум чи дзвін у вухах; частота не встановлена ​​– закритокутова глаукома. З боку шкірних покривів: дуже часто – пітливість; нечасто - алопеція, що швидко проходить висип; частота не встановлена ​​– багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: частота не встановлена ​​– рабдоміоліз. При припиненні прийому венлафаксину, різкій відміні або при зниженні дози можуть спостерігатися симптоми, що належать до так званого синдрому відміни: підвищена стомлюваність, астенія, головний біль, запаморочення, порушення сну (сонливість або безсоння, утруднення засинання, поява незвичайних сновидінь), гіпо тривожність, ажитація (підвищена нервова збудливість і дратівливість), сплутаність свідомості, парестезії (спонтанно виникає неприємне відчуття оніміння, поколювання, печіння, повзання мурашок і т.п.), підвищене потовиділення, сухість у роті, зниження апет (Більшість з цих реакцій виражені незначно і не вимагають лікування).Взаємодія з лікарськими засобамиВенлафаксин, сам не володіючи підвищеним зв'язком з білками плазми крові, практично не підвищує концентрацію лікарських засобів, що одночасно приймаються, для яких характерний високий зв'язок з білками плазми. Клінічно значущої взаємодії з антигіпертензивними (багатьох фармакологічних груп, у тому числі бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту та діуретиками) та протидіабетичними препаратами не виявлено. Слід бути обережним при одночасному призначенні з іншими препаратами, що впливають на центральну нервову систему (ЦНС), оскільки комбінації венлафаксину з усіма такими препаратами не вивчені. Інгібітори моноамінооксидази (МАО). Протипоказано одночасне застосування венлафаксину з інгібіторами МАО, а також протягом 14 днів після їх відміни (імовірний ризик розвитку тяжких побічних ефектів аж до летального результату). Терапію інгібіторами МАО можна призначати не менш як через 7 днів після відміни препарату Венлафаксин. Прийом препарату Венфлаксин повинен бути припинений, принаймні, за 7 днів до початку прийому оборотних селективних інгібіторів МАО (моклобемід). Слабо оборотний та неселективний інгібітор МАО лінезолід (протимікробна ЛЗ) та метиленовий синій (внутрішньовенна лікарська форма) також не рекомендуються для одночасного застосування з венлафаксином. Серотонінергічні засоби. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування лікарських засобів, що впливають на серотонінову систему медіаторів, таких як триптани (суматриптан, золмітриптан та ін.), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та ІОЗСН (відзначалися тривалі судоми). сибутрамін або фентаніл (і його аналоги декстрометорфан, трамадол та ін), а також надлишку джерел триптофану через посилення потенційного ризику виникнення серотонінового синдрому. Алкоголь. Під час лікування венлафаксином слід виключити алкоголь. Алкоголь посилює порушення психомоторних функцій, які можуть викликати венлафаксин. Літій. Препарати літію не мають значного впливу на фармакокінетику венлафаксину. Діазепам. Не виявлено впливу перорально призначеного діазепаму на фармакокінетику венлафаксину та ОДВ, і, навпаки, венлафаксин не змінював фармакокінетику діазепаму та його метаболіту десметилдіазепаму. Крім того, призначення обох цих препаратів не погіршує психомоторних та психометричних ефектів, спричинених діазепамом. Циметидин. Одночасне призначення циметидину та венлафаксину виявилося у затримці метаболізму при "першому проходженні" венлафаксину. Кліренс венлафаксину при внутрішньому прийомі знизився на 43%, а площа під фармакокінетичною кривою (AUC) і максимальна концентрація (Cmax) даного препарату збільшилися на 60%. Проте, такого впливу не виявилося щодо ОДВ. Оскільки загальна активність венлафаксину та ОДВ, як очікується, підвищиться при цьому лише малою мірою, то коригування дози для більшості звичайних пацієнтів не потрібно. Однак пацієнтам з наявною (виявленою) гіпертензією, літнім пацієнтам і тим, у кого є порушення функції печінки або нирок, можливе коригування дози венлафаксину. Галоперідол. У дослідженні, де венлафаксин призначався на стадії рівноважної концентрації при дозі 150 мг/день, спостерігалося зниження загального кліренсу перорального галоперидолу на 42% після дози 2 мг внутрішньо; при цьому площа під фармакокінетичною кривою (AUC) зросла на 70%, а Cmax зросла на 88%, при цьому період напіввиведення галоперидолу (T1/2) не змінився. Це слід враховувати для вибору дози галоперидолу. Іміпрамін. Венлафаксин не погіршує фармакокінетику іміпраміну та 2-гідроксиіміпраміну. Однак AUC, Cmax та Cmin десипраміну (активного метаболіту іміпраміну) зросли приблизно на 35% при одночасному прийомі венлафаксину. Зростає також від 2,5 до 4,5 разів (залежно від дози венлафаксину: 37,5 мг на 12 годин або 75 мг на 12 годин) концентрація 2-гідроксідесіпраміну, але клінічне значення цього факту не відоме. Метопролол. При одночасному застосуванні метопрололу та венлафаксину слід бути обережним, оскільки внаслідок фармакокінетичної взаємодії концентрація метопрололу в плазмі крові збільшується приблизно на 30-40%, без зміни концентрації його активного метаболіту α-гідроксиметопрололу. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчена. Метопролол не впливає на AUC венлафаксину та ОДВ. Рисперидон. При одночасному застосуванні з рисперидоном (попри збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика пари активних молекул (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) істотно не змінюється при комбінації з венлафаксином. Клозапін. У ході постмаркетингового вивчення венлафаксину з'ясовано, що при одночасному застосуванні з клозапіном його концентрація у плазмі збільшується. Це виявлялося посиленням побічних ефектів клозапіну, особливо щодо частоти судом. Індинавір. При одночасному застосуванні змінюється фармакокінетика індинавіру (AUC знижується на 28%, а Cmax зменшується на 36%). У венлафаксину зміни фармакокінетики немає. Клінічне значення цього факту невідоме. Кетоконазол. Дослідження фармакокінетики при поєднанні з кетоконазолом показало підвищення плазмових концентрацій венлафаксину та ОДВ у суб'єктів, у яких початковий метаболізм за участю ізоферменту CYP2D6 є як добрим (Х-Мет), так і поганим (П-Мет). Зокрема, Cmax венлафаксину зросла на 26% у Х-Мет та на 48% у П-Мет. Значення Cmax ОДВ зросли на 14% та 29% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. AUC венлафаксину зросла на 21% у Х-Мет та на 70% у П-Мет. Значення AUC ОДВ збільшилися на 23% та 33% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. Засоби, що впливають на згортання крові та функцію тромбоцитів (НПЗЗ, препарати ацетилсаліцилової кислоти та інші антикоагулянти). Серотонін, що виділяється тромбоцитами, відіграє важливу роль у гемостазі (зупинки кровотечі). Епідеміологічні дослідження демонструють взаємозв'язок між прийомом психотропних препаратів, які втручаються у зворотне захоплення серотоніну, та частотою кровотеч у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Цей взаємозв'язок посилюється, якщо одночасно застосовуються нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), препарати з вмістом ацетилсаліцилової кислоти або інші антикоагулянти. Доведено підвищується ризик кровотеч при призначенні СІОЗС та ІОЗСН (включно з венлафаксином) одночасно з варфарином. Пацієнти, яким призначений варфарин, повинні перебувати під ретельним контролем протромбінового часу та/або часткового тромбопластинового часу, особливо коли починається або закінчується спільне застосування з венлафаксином. Взаємодія з іншими лікарськими засобами на рівні вивченого метаболізму із ізоферментами цитохрому P450. Основні шляхи метаболізму венлафаксину включають ізоферменти CYP2D6 і CYP3A4: перший з них перетворює венлафаксин на його активний метаболіт ОДВ, а другий є менш важливим у метаболізмі венлафаксину порівняно з CYP2D6 і утворює продукт N-десметилвенлафаксин з маленькою. Доклінічні дослідження показали, а потім було підтверджено клінічно, що венлафаксин є відносно слабким інгібітором CYP2D6. Тому навіть при призначенні з помірно пригнічуючими активність цього ферменту лікарськими засобами або у випадку пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції CYP2D6 корекції дози венлафаксину не потрібне, оскільки сумарна концентрація активної речовини та активного метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому істотно не змінюється.Це позитивно характеризує венлафаксин порівняно з іншими антидепресантами. Слід виявляти обережність при одночасному призначенні з такими інгібіторами CYP2D6, як хінідин, пароксетин, флуоксетин, галоперидол, перфеназин, левомепромазин, тому що в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати плазмову концентрацію цих субстратів CYP2D. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої ​​обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується.оскільки в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати концентрацію плазми цих субстратів CYP2D6. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої ​​обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується.оскільки в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати концентрацію плазми цих субстратів CYP2D6. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої ​​обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується. До того ж венлафаксин не пригнічує активність ферментів CYP3A4, CYP1A2 та CYP2C9, тому з такими ліками як алпразолам, кофеїн, карбамазепін, діазепам, толбутамід, терфенадин значної взаємодії не спостерігається. Взаємодія з кетоконазолом описана вище. Аналогічний вплив можуть мати такі інгібітори CYP3A3/4, як ітраконазол, ритонавір. Інші взаємодії з різними супутніми терапевтичними факторами та їжею. На фоні застосування венлафаксину слід дотримуватись особливої ​​обережності при електросудомній терапії, оскільки досвід застосування венлафаксину в цих умовах відсутній. Значного впливу різних видів їжі на всмоктування венлафаксину та його подальше перетворення на ОДВ не виявлено. Їжа (як правило, з високим вмістом білка, наприклад: тверді сири, ікра риб, індичка), а також харчові добавки та фітнес-раціони, що є підвищеним джерелом триптофану, потенційно сприяє більшому виробленню в організмі серотоніну, що може посилювати побічні серотонінергічні ефекти венла . Небажана фармакодинамічна взаємодія може мати місце при прийомі Венлафаксину одночасно з лікарською рослиною звіробій продірявлений (травою або різними препаратами з нього), таке поєднання не рекомендується. Є повідомлення про хибнопозитивні результати імунохроматографічного експрес-тесту сечі (тест-смужки) на фенциклідин та амфетаміни у пацієнтів, які приймають венлафаксин, причому навіть через кілька днів після відміни венлафаксину. Це можна пояснити недостатньою специфічністю цього тесту. Розрізнити венлафаксин від фенциклідину та амфетамінів може лише підтверджуючий тест у спеціалізованій антидопінговій лабораторії. За наявними на сьогоднішній день даними, венлафаксин не виявив себе як препарат, що викликає лікарське зловживання або пристрасть (як при доклінічному дослідженні афінітету до рецепторів, так і в клінічній практиці).Спосіб застосування та дозиРекомендована початкова доза становить 75 мг на два прийоми щодня (по 37.5 мг 2 рази на день). Залежно від переносимості та ефективності доза може бути поступово збільшена до 150 мг на добу. При необхідності дозу збільшують до 225 мг на добу. Збільшення дози на 75 мг на добу може бути зроблено з інтервалом у 2 тижні і більше, у разі клінічної необхідності, у зв'язку з тяжкістю симптомів можливе збільшення дози в більш короткі терміни, але не менше 4 днів. Вищі дози (до максимальної добової дози 375 мг на добу в 2-3 прийоми) вимагають стаціонарного спостереження пацієнтів. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія та профілактика рецидивів: підтримуюче лікування може тривати 6 місяців і більше. Призначаються мінімальні ефективні дози, що застосовувалися під час лікування депресивного епізоду. Ниркова недостатність: при легкій нирковій недостатності (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) більше 30 мл/хв) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній нирковій недостатності (ШКФ 10-30 мл/хв) дозу слід зменшити на 25-50%. У зв'язку з подовженням періоду напіввиведення венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) таким пацієнтам слід приймати всю дозу один раз на день. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (ШКФ менше 10 мл/хв), оскільки достовірних даних про таку терапію немає. При гемодіалізі добова доза повинна бути знижена на 50%, приймати препарат слід після закінчення гемодіалізу. Печінкова недостатність: при легкій печінковій недостатності (протромбіновий час (ПВ) менше 14 с) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 с) добова доза повинна бути знижена на 50% або більше. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій печінковій недостатності, оскільки достовірні дані про таку терапію відсутні. Літні пацієнти: літній вік пацієнта за відсутності будь-яких гострих та хронічних захворювань не потребує зміни дози, проте (як і при призначенні інших лікарських засобів) при лікуванні пацієнтів похилого віку потрібна обережність. Літнім пацієнтам слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Скасування препарату. Припинення прийому препарату слід проводити поступово, щоб мінімізувати ризик, пов'язаний зі скасуванням препарату. При курсі лікування протягом 6 тижнів і більше період поступового відміни препарату повинен бути не менше 2 тижнів і залежить від дози, тривалості терапії та індивідуальних особливостей пацієнта. Приймати внутрішньо. Препарат Венлафаксин приймають під час їжі, бажано одночасно, не розжовуючи і запиваючи рідиною.ПередозуванняСимптоми передозування: порушення свідомості (від сонливості до коми), ажитація, можливе блювання, діарея; тремор, зниження або (слабке) підвищення артеріального тиску, запаморочення, мідріаз, судомні стани, синусова або шлуночкова тахікардія чи брадикардія; зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжок пучка Гіса, розширення комплексу QRS). Постмаркетинговий досвід застосування вказує, що найчастіше передозування венлафаксину відбувалося при одночасному прийомі алкоголю та/або з іншими психотропними препаратами. Є неодноразові повідомлення про смертельні наслідки. Опубліковані літературні джерела з ретроспективних досліджень передозувань венлафаксину повідомляють, що такий підвищений ризик фатальних результатів може бути властивий саме венлафаксину при порівнянні його з антидепресантами групи СІОЗС, що є в медичному обігу, однак цей ризик нижчий, ніж ризик, властивий трициклічним антидепресантам. Епідеміологічні дослідження показали, що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають велику обтяженість щодо ризику суїциду в порівнянні з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Однак досі залишилося нез'ясованим, наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) зумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином.Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується в рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість препарату, достатнього лише до наступного візиту хворого з метою зниження ризику навмисного передозування. Лікування: проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання, кровообігу та ритму серця). При передозуванні рекомендується негайне промивання шлунка, прийом активованого вугілля зниження всмоктування препарату. Не рекомендується викликати блювання при ризик аспірації блювотних мас. Форсований діурез, діаліз, переливання крові є неефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНещодавно перенесений інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріальна гіпертензія, аритмії (особливо тахікардія), судомний синдром в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутова глаукома, маніакальні стани в анамнезі, суїцидальні тенденції, схильність до кровотечі маса тіла, гіпонатріємія, зневоднення, одночасно з діуретиками або з лікарськими засобами (ЛЗ), що застосовуються для лікування ожиріння.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: венлафаксин (у формі гідрохлориду) 75 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 134.62 мг, крохмаль прежелатинізований 99.00 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 1.64 мг, тальк 6.60 мг, магнію стеарат 3.30 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; плоскоциліндричної форми з фаскою та ризиком, білого або білого з жовтуватим відтінком кольору; допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаВенлафаксин – антидепресант, що хімічно не відноситься до жодного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енантіомерів. Венлафаксин та його основний метаболіт, O-десметилвенлафаксин (ОДВ), є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (у скороченому вигляді: ІОЗСН або СІОЗСіН) та слабкими інгібіторами зворотного захоплення дофаміну. Механізм антидепресивної дії пов'язаний із здатністю препарату посилювати активність нейромедіаторів під час передачі нервових імпульсів у центральній нервовій системі (ЦНС). Венлафаксин і ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення вищезгаданих нейромедіаторів, при цьому вони не мають спорідненості (вивчалося in vitro) з холінергічними (мускариновими), гістаміновими (H1), альфа1-адренергічними, опіоїдними та бензодіазином. . По інгібуванню зворотного захоплення серотоніну венлафаксин поступається селективним інгібіторам зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).ФармакокінетикаАбсорбція Всмоктування із ШКТ хороше, близько 92% для одноразової дози, кількісно не залежить від їди. Розподіл Загальна біодоступність – 40-45%, що пов'язане з інтенсивним пресистемним метаболізмом у печінці. Венлафаксин та ОДВ зв'язуються з білками плазми людини на 27 та 30% відповідно; вони обоє проникають у грудне молоко. У діапазоні добових доз венлафаксину 75-450 мг сам венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (TCmax) венлафаксину та ОДВ – 2 та 3 години відповідно (після прийому таблеток Венлафаксину внутрішньо). У разі прийому пролонгованих форм венлафаксину показники TCmax; 5.5 та 9 год відповідно. T1/2 ;становив 5±2 год і 11±2 год, для венлафаксину та ОДВ відповідно. Css; у плазмі для венлафаксину та ОДВ досягається після 3-х днів багаторазового прийому терапевтичних доз. Метаболізм Метаболізується переважно у печінці за участю ізоферменту CYP2D6 до єдиного фармакологічно активного метаболіту (ОДВ), а також до неактивного метаболіту N-десметилвенлафаксину. Венлафаксин є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, який не інгібує CYP1A2, CYP2C9 або CYP3A4. Виведення Виводиться переважно нирками: приблизно 87% прийнятої одиничної дози виводиться із сечею протягом 48 годин (5% у незміненому вигляді, 29% у вигляді некон'югованого ОДВ, 26% у вигляді кон'югованого ОДВ, 27% у вигляді інших неактивних метаболітів); год нирками виводиться 92% препарату. Середнє значення ± стандартне відхилення для плазмового кліренсу венлафаксину та ОДВ становить 1.3±0.6 та 0.4±0.2 л/год/кг відповідно; період напіввиведення, що здається, 5±2 і 11±2 год відповідно; здається (у рівноважному стані) Vd ;7.5±3.7 та 5.7±1.8 л/кг відповідно. Особливі групи Стать і вік пацієнта не суттєво впливають на фармакокінетичні параметри венлафаксину та ОДВ. Для пацієнтів похилого віку спеціального коригування дози в залежності від віку не потрібно. У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 немає потреби у підборі індивідуальних доз. Незважаючи на різноспрямовану зміну концентрацій, взятих окремо, а саме венлафаксину (підвищується) та ОДВ (знижується), сума площ під фармакокінетичними кривими цих двох активних речовин фактично не змінюється через зниження активності ізоферменту CYP2D6, відповідно до коригування дози не потрібно. У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю від середнього до тяжкого ступеня метаболізм венлафаксину та виведення ОДВ знижується, підвищується Cmaxвенлафаксину та ОДВ, подовжується T1/2. Зниження загального кліренсу венлафаксину найбільш виражене у хворих при кліренсі креатиніну (КК) нирками нижче 30 мл/хв, а також у пацієнтів, які перебувають на нирковому діалізі (T1/2; збільшується на 180% для венлафаксину і на 142% для ОДС, а обох активних речовин знижується приблизно на 57%. Для таких пацієнтів, особливо на гемодіалізі, необхідний індивідуальний підбір дози венлафаксину та контроль кінетики з урахуванням тривалості лікування цим препаратом. Хоча дані для пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня за шкалою Чайлд-Пью обмежені, слід враховувати, що індивідуальні варіації фармакокінетики, зокрема кліренсу препарату та його T1/2, мають досить різноманітний характер, який слід враховувати при призначенні венлафаксину таким пацієнтам. У пацієнтів з класом А по Чайлд-П'ю (легкі порушення функції печінки) і з класом B по Чайлд-П'ю (порушення середньої тяжкості) T1/2; ніж наполовину.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняДепресія: профілактика та лікування.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до венлафаксину або будь-якої з допоміжних речовин; одночасне застосування з інгібіторами МАО; тяжкі порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) менше 10 мл/хв); тяжкі порушення функції печінки; прийом препарату віком до 18 років; при вагітності та в період лактації. З обережністю: ;нещодавно перенесений інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріальна гіпертензія, аритмії (особливо тахікардія), судомний синдром в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутова глаукома, маніакальні стани в анамнезі, суїцидальні тенденції оболонок, вихідно знижена маса тіла, гіпонатріємія, зневоднення, одночасно з діуретиками або з лікарськими засобами, що застосовуються для лікування ожиріння.Вагітність та лактаціяНе слід призначати венлафаксин вагітним і жінкам, що годують груддю, т.к. Безпека препарату в період вагітності та лактації у жінки не встановлена ​​достатньою мірою, зважаючи на те, що відсутні адекватно проведені контрольовані клінічні дослідження на досить великій вибірці таких пацієнток. Це стосується здоров'я, як матері, так і переважно плода/дитини. Жінки дітородного віку мають бути попереджені про це до початку лікування, слід негайно звернутися до лікаря у разі настання вагітності або планування вагітності під час лікування препаратом. Венлафаксин та його метаболіт (ОДВ) виділяються у грудне молоко. При необхідності прийому препарату в період лактації необхідно припинення грудного вигодовування. На практиці трапляються випадки призначення венлафаксину матерям під час вагітності та незадовго до пологів, коли у конкретній ситуації очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У цих випадках у новонароджених часто спостерігалися ускладнення, які вимагали збільшення термінів госпіталізації, підтримки дихання і годування через зонд. Дані ускладнення можуть розвиватися відразу після пологів і характерні також у разі прийому інших антидепресантів групи ІОЗСН або СІОЗС (що не містять венлафаксину). У подібних випадках повідомлялося про наступні клінічні симптоми у новонароджених: розлади зовнішнього дихання, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури, труднощі годівлі, блювання, гіпоглікемія, м'язова гіпертонія або гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, тремтіння, дратівливість,сонливість чи безсоння. Подібні порушення можуть свідчити про серотонінергічні ефекти препарату Венлафаксин. Якщо венлафаксин застосовувався під час вагітності і лікування матері було завершено незадовго до пологів, у новонародженого може виникнути синдром відміни. У такого новонародженого слід виключити наявність серотонінового синдрому або злоякісного нейролептичного синдрому. Епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування СІЗЗЗ під час вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може збільшити ризик персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених.Побічна діяЧастота побічних ефектів: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10 000 до <1/ 1000), дуже рідко (<1/10 000), частота не встановлена ​​(нині дані про поширеність побічних реакцій відсутні). Загальні симптоми: часто - слабкість, підвищена стомлюваність, озноб; нечасто – набряк Квінке, реакції фотосенсибілізації; частота не встановлена ​​– анафілактичні реакції. З боку нервової системи: дуже часто - сухість у роті, головний біль; часто – незвичайні сновидіння, зниження лібідо, запаморочення, безсоння, підвищена збудливість, парестезії, ступор, сплутаність свідомості, деперсоналізація, підвищення м'язового тонусу, тремор; нечасто – апатія, ажитація, галюцинації, міоклонус, порушення координації рухів та рівноваги; рідко – акатизія, психомоторне збудження, епілептичні напади, маніакальні реакції; частота не встановлена ​​– запаморочення, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), серотоніновий синдром, марення, екстрапірамідні реакції (в т.ч. дистонії та дискінезія), пізня дискінезія, суїцидальні думки та поведінка, агресія. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота; часто – зниження апетиту (анорексія), запор, блювання; нечасто – бруксизм, діарея; рідко – гепатит; частота не встановлена ​​– панкреатит. З боку органів дихання: часто - позіхання, бронхіт, задишка; рідко – інтерстиціальні захворювання легень та еозинофільна пневмонія, біль у грудях. З боку серцево-судинної системи: часто - артеріальна гіпертензія, гіперемія шкірних покривів; нечасто – постуральна гіпотензія, тахікардія, непритомність; частота не встановлена ​​– гіпотонія, подовження інтервалу QT, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (включаючи двонаправлену тахікардію). З боку системи кровотворення: ; нечасто – крововиливу в шкіру (екхімози), шлунково-кишкові кровотечі; частота не встановлена ​​– крововиливи у слизові оболонки, подовження часу кровотечі, тромбоцитопенія, патологічні зміни крові (включаючи агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія та панцитопенія). З боку обміну речовин: часто - підвищення рівня холестерину в сироватці крові, зниження маси тіла; нечасто – збільшення маси тіла; дуже рідко – збільшення вмісту пролактину; частота не встановлена ​​– зміна лабораторних проб функції печінки, гепатит, гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. З боку сечостатевої системи: часто - порушення еякуляції/оргазму (у чоловіків), еректильна дисфункція (імпотенція), аноргазмія, дизуричні розлади (в основному - труднощі на початку сечовипускання), поллакіурія, порушення менструацій, пов'язані зі збільшеною кровотечею або збільшеною кровотечею (Менорагія, метрорагія); нечасто – порушення оргазму (у жінок), затримка сечі; рідко – нетримання сечі. З боку органів чуття: часто - порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто - порушення смакових відчуттів, шум чи дзвін у вухах; частота не встановлена ​​– закритокутова глаукома. З боку шкірних покривів: дуже часто - пітливість; нечасто - алопеція, що швидко проходить висип; частота не встановлена ​​– багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: частота не встановлена ​​- рабдоміоліз. При припиненні прийому венлафаксину, різкій відміні або при зниженні дози можуть спостерігатися симптоми, що належать до так званого синдрому відміни: підвищена стомлюваність, астенія, головний біль, запаморочення, порушення сну (сонливість або безсоння, утруднення засинання, поява незвичайних сновидінь), гіпо тривожність, ажитація (підвищена нервова збудливість і дратівливість), сплутаність свідомості, парестезії (спонтанно виникає неприємне відчуття оніміння, поколювання, печіння, повзання мурашок і т.п.), підвищене потовиділення, сухість у роті, зниження апет (Більшість з цих реакцій виражені незначно і не вимагають лікування).Взаємодія з лікарськими засобамиВенлафаксин, сам не володіючи підвищеним зв'язком з білками плазми крові, практично не підвищує концентрацію лікарських засобів, що одночасно приймаються, для яких характерний високий зв'язок з білками плазми. Клінічно значущої взаємодії з антигіпертензивними (багатьох фармакологічних груп, у т.ч. бета-блокаторами, інгібіторами АПФ та діуретиками) та протидіабетичними препаратами не виявлено. Слід бути обережним при одночасному призначенні з іншими препаратами, що впливають на ЦНС, оскільки комбінації венлафаксину з усіма такими препаратами не вивчені. Інгібітори МАО Протипоказано одночасне застосування венлафаксину з інгібіторами МАО, а також протягом 14 днів після їх відміни (імовірний ризик розвитку тяжких побічних ефектів аж до летального результату). Терапію інгібіторами МАО можна призначати не менш як через 7 днів після відміни препарату Венлафаксин. Прийом препарату Венлафаксин повинен бути припинений, принаймні, за 7 днів до початку прийому оборотних селективних інгібіторів МАО (моклобемід). Слабо оборотний та неселективний інгібітор МАО лінезолід (протимікробний лікарський засіб) та метиленовий синій (в/в лікарська форма) також не рекомендуються для одночасного застосування з венлафаксином. Серотонінергічні засоби Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування лікарських засобів, що впливають на серотонінову систему медіаторів, таких як триптани (суматриптан, золмітриптан та ін.), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та ІОЗСН (відзначалися тривалі судоми). сибутрамін або фентаніл (і його аналоги декстрометорфан, трамадол та ін), а також надлишку джерел триптофану через посилення потенційного ризику виникнення серотонінового синдрому. Алкоголь Під час лікування венлафаксином слід виключити алкоголь (етанол). Алкоголь посилює порушення психомоторних функцій, які можуть викликати венлафаксин. Літій Препарати літію не мають значного впливу на фармакокінетику венлафаксину. Діазепам Не виявлено впливу перорально призначеного діазепаму на фармакокінетику венлафаксину та ОДВ, і, навпаки, венлафаксин не змінював фармакокінетику діазепаму та його метаболіту десметилдіазепаму. Крім того, призначення обох цих препаратів не погіршує психомоторних та психометричних ефектів, спричинених діазепамом. Ціметідин Одночасне призначення циметидину та венлафаксину виявилося у затримці метаболізму при "першому проходженні" венлафаксину. Кліренс венлафаксину при внутрішньому прийомі знизився на 43%, а площа під фармакокінетичною кривою (AUC) і Cmax; для даного препарату збільшилися на 60%. Проте, такого впливу не виявилося щодо ОДВ. Оскільки загальна активність венлафаксину та ОДВ, як очікується, підвищиться при цьому лише малою мірою, то коригування дози для більшості звичайних пацієнтів не потрібно. Однак пацієнтам з наявною (виявленою) гіпертензією, літнім пацієнтам і тим, у кого є порушення функції печінки або нирок, можливе коригування дози венлафаксину. Галоперидол У дослідженні, де венлафаксин призначався на стадії рівноважної концентрації при дозі 150 мг/день, спостерігалося зниження загального кліренсу перорального галоперидолу на 42% після дози 2 мг внутрішньо; при цьому AUC зросла на 70%, а Cmax ;зросла на 88%, при цьому T1/2 ;галоперидолу не змінився. Це слід враховувати для вибору дози галоперидолу. Іміпрамін Венлафаксин не погіршує фармакокінетику іміпраміну та 2-гідроксиіміпраміну. Однак AUC, Cmax ;і Cmin ;десипраміну (активного метаболіту іміпраміну) зросли приблизно на 35% при одночасному прийомі венлафаксину. Зростає також від 2.5 до 4.5 разів (залежно від дози венлафаксину: 37.5 мг на 12 год або 75 мг на 12 год) концентрація 2-гідроксідесіпраміну, але клінічне значення цього факту не відоме. Метопролол При одночасному застосуванні метопрололу та венлафаксину слід бути обережним, оскільки внаслідок фармакокінетичної взаємодії концентрація метопрололу в плазмі крові збільшується приблизно на 30-40%, без зміни концентрації його активного метаболіту α-гідроксиметопрололу. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчена. Метопролол не впливає на AUC венлафаксину та ОДВ. Рисперидон При одночасному застосуванні з рисперидоном (попри збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика пари активних молекул (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) істотно не змінюється при комбінації з венлафаксином. Клозапін У ході постмаркетингового вивчення венлафаксину з'ясовано, що при одночасному застосуванні з клозапіном його концентрація у плазмі збільшується. Це виявлялося посиленням побічних ефектів клозапіну, особливо щодо частоти судом. Індинавір При одночасному застосуванні змінюється фармакокінетика індинавіру (AUC знижується на 28%, а Cmax; зменшується на 36%). У венлафаксину зміни фармакокінетики немає. Клінічне значення цього факту невідоме. Кетоконазол Дослідження фармакокінетики при поєднанні з кетоконазолом показало підвищення плазмових концентрацій венлафаксину та ОДВ у суб'єктів, у яких початковий метаболізм за участю ізоферменту CYP2D6 є як добрим (Х-Мет), так і поганим (П-Мет). Зокрема, Cmax; венлафаксину зросла на 26% у Х-Мет і на 48% у П-Мет. Значення Cmax; ОДВ зросли на 14% і 29% у суб'єктів Х-Мет і П-Мет відповідно. AUC венлафаксину зросла на 21% у Х-Мет та на 70% у П-Мет. Значення AUC ОДВ збільшилися на 23% та 33% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. Засоби, що впливають на згортання крові та функцію тромбоцитів (НПЗП, препарати ацетилсаліцилової кислоти та інші антикоагулянти) Серотонін, що виділяється тромбоцитами, відіграє важливу роль у гемостазі (зупинки кровотечі). Епідеміологічні дослідження демонструють взаємозв'язок між прийомом психотропних препаратів, які втручаються у зворотне захоплення серотоніну, та частотою кровотеч у верхніх відділах ШКТ. Цей взаємозв'язок посилюється, якщо одночасно застосовуються нестероїдні протизапальні засоби, препарати з вмістом ацетилсаліцилової кислоти або інші антикоагулянти. Доведено підвищується ризик кровотеч при призначенні СІОЗС та ІОЗСН (включаючи венлафаксин) одночасно з варфарином. Пацієнти, яким призначений варфарин, повинні перебувати під ретельним контролем протромбінового часу та/або часткового тромбопластинового часу, особливо коли починається або закінчується спільне застосування з венлафаксином. Взаємодія з іншими лікарськими засобами на рівні вивченого метаболізму із ізоферментами цитохрому P450 Основні шляхи метаболізму венлафаксину включають ізоферменти CYP2D6 і CYP3A4: перший з них перетворює венлафаксин на його активний метаболіт ОДВ, а другий є менш важливим у метаболізмі венлафаксину порівняно з CYP2D6 і утворює продукт N-десметилвенлафаксин з маленькою. Доклінічні дослідження показали, а потім було підтверджено клінічно, що венлафаксин є відносно слабким інгібітором CYP2D6. Тому навіть при призначенні з помірно пригнічуючими активність цього ферменту лікарськими засобами (див. вище приклад з іміпраміном), або у випадку пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції CYP2D6, корекції дози венлафаксину не потрібне, оскільки сумарна концентрація активної речовини та активного метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому суттєво не змінюється.Це позитивно характеризує венлафаксин порівняно з іншими антидепресантами. Слід виявляти обережність при одночасному призначенні з такими інгібіторами CYP2D6, як хінідин, пароксетин, флуоксетин, галоперидол, перфеназин, левомепромазин, тому що в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати плазмову концентрацію цих субстратів CYP2D. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої ​​обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується. До того ж венлафаксин не пригнічує активність ферментів CYP3A4, CYP1A2 та CYP2C9, тому з такими ліками як алпрозолам, кофеїн, карбамазепін, діазепам, толбутамід, терфенадин значної взаємодії не спостерігається. Взаємодія з; кетоконазолом; описано вище. Аналогічний вплив можуть мати такі інгібітори CYP3A3/4, як ітраконазол, ритонавір. Інші взаємодії з різними супутніми терапевтичними факторами та їжею На фоні застосування венлафаксину слід дотримуватись особливої ​​обережності при електросудомній терапії, оскільки досвід застосування венлафаксину в цих умовах відсутній. Значного впливу різних видів їжі на всмоктування венлафаксину та його подальше перетворення на ОДВ не виявлено. Їжа (як правило, з високим вмістом білка, наприклад: тверді сири, ікра риб, індичка), а також харчові добавки та фітнес-раціони, що є підвищеним джерелом триптофану, потенційно сприяє більшому виробленню в організмі серотоніну, що може посилювати побічні серотонінергічні ефекти. . Небажана фармакодинамічна взаємодія може мати місце при прийомі Венлафаксину одночасно з лікарською рослиною звіробій продірявлений (травою або різними препаратами з нього), таке поєднання не рекомендується. Є повідомлення про хибнопозитивні результати імунохроматографічного експрес-тесту сечі (тест-смужки) на фенциклідин та амфетаміни у пацієнтів, які приймають венлафаксин, причому навіть через кілька днів після відміни венлафаксину. Це можна пояснити недостатньою специфічністю цього тесту. Розрізнити венлафаксин від фенциклідину та амфетамінів може лише підтверджуючий тест у спеціалізованій антидопінговій лабораторії. За наявними на сьогоднішній день даними, венлафаксин не виявив себе як препарат, що викликає лікарське зловживання або пристрасть (як при доклінічному дослідженні афінітету до рецепторів, так і в клінічній практиці).Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат Венлафаксин приймають під час їжі, бажано одночасно, не розжовуючи і запиваючи рідиною. Рекомендована початкова доза становить 75 мг на два прийоми щодня (по 37.5 мг 2 рази на день). Залежно від переносимості та ефективності доза може бути поступово збільшена до 150 мг на добу. При необхідності дозу збільшують до 225 мг на добу. Збільшення дози на 75 мг на добу може бути зроблено з інтервалом у 2 тижні і більше, у разі клінічної необхідності, у зв'язку з тяжкістю симптомів можливе збільшення дози в більш короткі терміни, але не менше 4 днів. Вищі дози (до максимальної добової дози 375 мг на добу в 2-3 прийоми) вимагають стаціонарного спостереження пацієнтів. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія та профілактика рецидивів: підтримуюче лікування може тривати 6 місяців і більше. Призначаються мінімальні ефективні дози, що застосовувалися під час лікування депресивного епізоду. Ниркова недостатність: ;при ;легкої ниркової недостатності (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) більше 30 мл/хв) ;корекція режиму дозування не потрібна. При помірній нирковій недостатності (СКФ 10-30 мл/хв) дозу слід знизити на 25-50%. У зв'язку з подовженням T1/2; венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ), таким пацієнтам слід приймати всю дозу один раз на день. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (ШКФ менше 10 мл/хв), оскільки достовірні дані про таку терапію відсутні. При гемодіалізі добова доза повинна бути знижена на 50%, приймати препарат слід після закінчення сеансу гемодіалізу. Печінкова недостатність: ;при ;легкої печінкової недостатності ;(протромбіновий час (ПВ) менше 14 с) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 сек) добова доза повинна бути знижена на 50% або більше. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при важкій печінковій недостатності, оскільки достовірні дані про таку терапію відсутні. Літні пацієнти: літній вік пацієнта за відсутності будь-яких гострих і хронічних захворювань не вимагає зміни дози, проте (як і при призначенні інших лікарських препаратів) при лікуванні пацієнтів похилого віку потрібна обережність. Літнім пацієнтам слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Скасування препарату Припинення прийому препарату слід проводити поступово, щоб мінімізувати ризик, пов'язаний зі скасуванням препарату. При курсі лікування протягом 6 тижнів і більше період поступового відміни препарату повинен бути не менше 2 тижнів і залежить від дози, тривалості терапії та індивідуальних особливостей пацієнта.ПередозуванняСимптоми передозування: порушення свідомості (від сонливості до коми), ажитація, можлива блювота, діарея; тремор, зниження або (слабке) підвищення артеріального тиску, запаморочення, мідріаз, судомні стани, синусова або шлуночкова тахікардія або брадикардія; зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжок пучка Гіса, розширення комплексу QRS). Постмаркетинговий досвід застосування вказує на те, що найчастіше передозування венлафаксину відбувалося при одночасному прийомі алкоголю та/або з іншими психотропними препаратами. Є неодноразові повідомлення про смертельні наслідки. Опубліковані літературні джерела з ретроспективних досліджень передозувань венлафаксину повідомляють, що такий підвищений ризик фатальних результатів може бути властивий саме венлафаксину при порівнянні його з антидепресантами групи СІОЗС, що є в медичному обігу, однак цей ризик нижчий, ніж ризик, властивий трициклічним антидепресантам. Епідеміологічні дослідження показали, що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають велику обтяженість щодо ризику суїциду в порівнянні з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Проте досі залишилося нез'ясованим,наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) обумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується в рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість препарату, достатнього лише до наступного візиту хворого з метою зниження ризику навмисного передозування.з метою зниження ризику навмисного передозування.з метою зниження ризику навмисного передозування. Лікування: ; проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання, кровообігу та ритму серця). При передозуванні рекомендується негайне промивання шлунка, прийом активованого вугілля зниження всмоктування препарату. Не рекомендується викликати блювання при ризик аспірації блювотних мас. Форсований діурез, діаліз, переливання крові є неефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїцид та суїцидальна поведінка Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, завдання собі тілесних ушкоджень і суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Оскільки протягом перших кількох тижнів терапії або навіть більшого проміжку часу поліпшення може не спостерігатися, до такого поліпшення необхідно здійснювати ретельне спостереження за пацієнтами. Відповідно до накопиченого клінічного досвіду, ризик суїциду може збільшуватися на ранніх етапах одужання. Пацієнти з суїцидальними спробами в анамнезі або з високим рівнем роздумів на суїцидальні теми до початку лікування більш схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, за такими пацієнтами необхідно здійснювати ретельне спостереження. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів із психічними порушеннями показав, що при прийомі антидепресантів у порівнянні з прийомом плацебо у пацієнтів молодше 25 років підвищений ризик суїцидальної поведінки. Медикаментозне лікування цих пацієнтів і, зокрема, пацієнтів з високим ступенем ризику суїциду, має супроводжуватися ретельним наглядом, особливо на ранньому етапі терапії та корекції дози. Пацієнтів (та осіб,доглядають за такими пацієнтами) слід попередити про необхідність контролювати будь-які прояви клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок, а також незвичайних змін у поведінці, і негайно звертатися за медичною допомогою з появою цих симптомів. У невеликої кількості пацієнтів, які приймають антидепресанти, зокрема. венлафаксин, під час початку лікування, зміни дози або припинення лікування, може спостерігатися агресія. Проведені досі клінічні дослідження не виявили толерантності до венлафаксину або залежності від нього. Незважаючи на це, як і при лікуванні іншими препаратами, що діють на ЦНС, лікар повинен встановити ретельне спостереження за пацієнтами для виявлення ознак зловживання препаратом, а також пацієнтів, які мають в анамнезі такі симптоми. Особливі групи пацієнтів Венлафаксин не дозволяється до застосування у дітей. У пацієнтів з агресією, що спостерігалася раніше, венлафаксин слід застосовувати з обережністю. У хворих на афективні розлади, біполярні розлади при лікуванні антидепресантами, в т.ч. венлафаксином, можуть виникати гіпоманіакальні та маніакальні стани. Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися обережно хворим з манією в анамнезі. Такі пацієнти потребують медичного спостереження. При терапії венлафаксином можуть виникнути судомні розлади. Як і всі антидепресанти, венлафаксин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомними розладами в анамнезі, за такими пацієнтами необхідно встановити ретельний контроль. Лікування має бути припинено у разі розвитку судом. Акатізія Застосування венлафаксину було пов'язане з розвитком акатизії, яка характеризується неприємним для пацієнта почуттям внутрішнього рухового занепокоєння і виявляється в нездатності хворого довго сидіти спокійно в одній позі або довго залишатися без руху. Цей стан може спостерігатися на початку лікування та протягом перших тижнів лікування. У пацієнтів, які виникли такі симптоми, збільшення дози не рекомендується. Біполярний розлад До початку лікування необхідно визначити тих пацієнтів, які перебувають у групі ризику біполярного розладу. Така перевірка має включати докладне вивчення анамнезу, зокрема. сімейного, виявлення випадків самогубства, біполярного розлади. Слід зазначити, що венлафаксин не рекомендований для лікування біполярної депресії. Застосування у пацієнтів із супутніми захворюваннями Клінічний досвід застосування венлафаксину у хворих із супутніми захворюваннями обмежений. Слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із тими захворюваннями, які мають вплив венлафаксину на гемодинамічні показники та/або метаболізм. Пацієнтів слід попередити про негайне звернення до лікаря з появою висипу, уртикарних елементів або інших алергічних реакцій. У деяких хворих під час прийому венлафаксину відмічено дозозалежне підвищення артеріального тиску та/або підвищення ЧСС, тому рекомендується регулярний контроль артеріального тиску та ЕКГ, особливо в період уточнення або підвищення дозування венлафаксину. У досвіді постмаркетингового застосування венлафаксину (при передозуванні) було зареєстровано летальні серцеві аритмії. Перед призначенням венлафаксину пацієнтам з високим ризиком серйозних порушень серцевого ритму слід оцінити співвідношення ймовірної користі до можливого ризику при застосуванні. Пацієнти, особливо літні, мають бути попереджені про можливість виникнення запаморочення та порушення почуття рівноваги з метою профілактики травматизму. Під час прийому венлафаксину, особливо в умовах дегідратації або зниження ОЦК (в т.ч. у літніх пацієнтів та хворих, які приймають діуретики), може спостерігатися гіпонатріємія та/або синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. Венлафаксин не досліджений на пацієнтах, які перенесли недавно інфаркт міокарда і страждають на декомпенсовану серцеву недостатність. Таким пацієнтам слід призначати з обережністю. Прийом СІОЗС або венлафаксину пацієнтами з цукровим діабетом може спричинити зміну рівня глюкози у плазмі крові. Можлива корекція дози інсуліну та/або протидіабетичних лікарських засобів. Під час лікування рекомендується утримуватися від прийому будь-яких алкогольних напоїв. Безпека та ефективність застосування венлафаксину у поєднанні з лікарськими засобами, що знижують вагу тіла (включаючи фентермін), встановлені не були. Не рекомендується одночасний прийом венлафаксину та лікарських засобів, що знижують вагу тіла. Жінки дітородного віку повинні застосовувати відповідні методи контрацепції під час прийому венлафаксину. Роз'яснення особливих симптомів та станів, виникнення яких можливе при лікуванні препаратом Сухість у роті відзначається у 10% пацієнтів, які отримували венлафаксин. Це може збільшити ризик розвитку карієсу. Пацієнти повинні ретельно дотримуватись гігієни порожнини рота. Застосування венлафаксину може спричинити розвиток акатизії, що характеризується суб'єктивними неприємними відчуттями або руховим занепокоєнням та необхідністю часто рухатися, що часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на місці. Здебільшого це відбувається протягом перших кількох тижнів лікування. Підвищення дози у пацієнтів, у яких розвиваються ці симптоми, може спричинити небажані наслідки. У плацебо-контрольованих клінічних випробуваннях у 5.3% пацієнтів було зареєстровано клінічно значуще збільшення вмісту холестерину у сироватці крові. Необхідний контроль рівня холестерину при тривалому лікуванні. Синдром відміни Під час припинення лікування поширений синдром відміни, особливо якщо це різке припинення. Ризик синдрому відміни може залежати від кількох факторів, включаючи тривалість лікування, величину терапевтичних доз та швидкість їх зниження. Дуже рідко повідомляється про ці симптоми у пацієнтів, які випадково пропустили прийом препарату. Симптоми синдрому відміни зазвичай наступають протягом перших днів після припинення лікування. Зазвичай ці симптоми проходять протягом 2 тижнів, хоча деякі люди можуть бути 2-3 місяці і більше. Рекомендується поступово знижувати дозу венлафаксину при припиненні прийому препарату протягом декількох тижнів або місяців, залежно від вираженості клінічних симптомів захворювання. Серотоніновий синдром Прийом венлафаксину, як і інших серотонінергічних препаратів, може викликати серотоніновий синдром, потенційно небезпечний для життя стан, особливо при одночасному застосуванні інших лікарських засобів, які можуть вплинути на серотонінергічні нейромедіаторні системи, такі як інгібітори МАО. Симптоми серотонінового синдрому можуть включати зміни психічного статусу (збудження, галюцинації, кома), вегетативну нестійкість (тахікардія, лабільність АТ, гіпертермія), нервово-м'язові розлади (гіперрефлексія, порушення координації) та/або шлунково- , діарея). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів робіт, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторної реакції (в т.ч. керування автомобілями та управління механізмами).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: венлафаксин – 75 мг; Допоміжні речовини; целюлоза мікрокристалічна - 106,06 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) - 70,20 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (примогель) - 31,40 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний) К-17 - 5,30 мг, 20 мг; оболонка; опадрай II (85F28751) білий [полівініловий спирт – 4,00 мг, титану діоксид – 2,50 мг, макрогол (поліетиленгліколь) – 2,02 мг, тальк – 1,48 мг] – 10,00 мг. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.ФармакокінетикаАбсорбція: Всмоктування із шлунково-кишкового тракту хороше, близько 92% для одноразової дози, кількісно не залежить від їди. Розподіл: Загальна біодоступність – 40-45%, що пов'язано з інтенсивним пресистемним метаболізмом у печінці. Венлафаксин та ОДВ зв'язуються з білками плазми людини на 27 та 30% відповідно; вони обоє проникають у грудне молоко. У діапазоні добових доз венлафаксину 75-450 мг сам венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (ТСmах) венлафаксину та ОДВ – 2 та 3 год відповідно, після прийому таблеток Венлафаксину внутрішньо. У разі прийому пролонгованих форм венлафаксину показники ТСmах 5,5 та 9 год відповідно. Період напіввиведення (Т1/2) склав 5 ± 2 год та 11 ± 2 год, для венлафаксину та ОДВ відповідно. Рівноважна концентрація у плазмі (Css) для венлафаксину та ОДВ досягається після 3-х днів багаторазового прийому терапевтичних доз. Метаболізм: Метаболізується переважно у печінці за участю ізоферменту CYP2D6 до єдиного фармакологічно активного метаболіту (ОДВ), а також до неактивного метаболіту N-десметилвенлафаксину. Венлафаксин є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, який не інгібує CYP1А2, CYP2C9 або CYP3A4. Виведення: Виводиться переважно нирками: приблизно 87% прийнятої одиничної дози виводиться із сечею протягом 48 годин (5% у незміненому вигляді, 29% у вигляді некон'югованого ОДВ, 26% у вигляді кон'югованого ОДВ, 27% у вигляді інших неактивних метаболітів); год нирками виводиться 92% препарату. Середнє значення ± стандартне відхилення для плазмового кліренсу венлафаксину та ОДВ становить 1,3±0,6 та 0,4±0,2 л/год/кг відповідно; період напіввиведення, що здається, 5 ± 2 і 11 ± 2 годин, відповідно; здається (у рівноважному стані) обсяг розподілу 7,5±3,7 та 5,7±1,8 л/кг відповідно. Спеціальні групи: Стать і вік пацієнта не суттєво впливають на фармакокінетичні параметри венлафаксину та ОДВ. Для пацієнтів похилого віку спеціального коригування дози в залежності від віку не потрібно. У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 немає потреби у підборі індивідуальних доз. Незважаючи на різноспрямовану зміну концентрацій, взятих окремо, а саме венлафаксину (підвищується) та ОДВ (знижується), сума площ під фармакокінетичними кривими цих двох активних речовин фактично не змінюється через зниження активності ізоферменту CYP2D6, відповідно, коригування дози не вимагається. У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю від середнього до тяжкого ступеня метаболізм венлафаксину та виведення ОДВ знижується, підвищується Сmах венлафаксину та ОДВ, подовжується Т1/2. Зниження загального кліренсу венлафаксину найбільш виражене у хворих при кліренсі креатиніну (КК) нирками нижче 30 мл/хв, а також у пацієнтів, які перебувають на нирковому діалізі (Т1/2 збільшується на 180% для венлафаксину і на 142% для ОДВ, а кліренс). активних речовин знижується приблизно 57%). Для таких пацієнтів, особливо на гемодіалізі, необхідний індивідуальний підбір дози венлафаксину та контроль кінетики з урахуванням тривалості лікування цим препаратом. Хоча дані для пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня за шкалою Чайлд-Пью обмежені, слід враховувати, що індивідуальні варіації фармакокінетики, зокрема кліренсу препарату та його Т1/2, мають дуже різноманітний характер, який слід враховувати при призначенні венлафаксину таким пацієнтам. У пацієнтів з класом А по Чайлд-П'ю (легкі порушення функції печінки) та з класом В по Чайлд-П'ю (середні порушення) Т1/2 венлафаксину та ОДВ подовжений приблизно в 2 рази порівняно зі здоровими пацієнтами, а кліренс знижений більш ніж наполовину .ФармакодинамікаВенлафаксин - антидепресант, що хімічно не відноситься до жодного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енаномерів. Венлафаксин та його основний метаболіт О-десметилвенлафаксин (ОДВ) є сильними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (у скороченому вигляді: ІОЗСН або СІОЗСіН) та слабкими інгібіторами зворотного захоплення допаміну. Механізм антидепресивної дії препарату пов'язаний з його здатністю потенціювати передачу нервового імпульсу в центральній нервовій системі (ЦНС). Венлафакхін і ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення вищезгаданих нейромедіаторів, при цьому вони не мають спорідненості (вивчалося in vitro) з холінергічними (мускариновими), гістаміновими (Н1), альфа1-адренергічними, опіоїдними та бензодіази. . Також не має спорідненості з опіатними, фенциклідиновими або N-метил-d-аспартатними (NMDA) рецепторами. По інгібуванню зворотного захоплення серотоніну венлафаксин поступається селективним інгібіторам зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Крім того, венлафаксин та О-десметилвенлафаксин знижують бета-адренергічну реактивність як після одноразового введення,і при постійному прийомі.Показання до застосуванняДепресія. Профілактика та лікування.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до венлафаксину або будь-якої з допоміжних речовин, одночасне застосування з інгібіторами МАО, тяжкі порушення функції нирок та/або печінки (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 10 мл/хв).Вагітність та лактаціяПрийом препарату протипоказаний у віці до 18 років, при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗагальні симптоми: часто – слабкість, підвищена стомлюваність, озноб; нечасто – набряк Квінке, реакції фотосенсибілізації; частота не встановлена ​​– анафілактичні реакції. З боку нервової системи: дуже часто – сухість у роті, головний біль; часто – незвичайні сновидіння, зниження лібідо, запаморочення, безсоння, підвищена збудливість, парестезії, ступор, сплутаність свідомості, деперсоналізація, підвищення м'язового тонусу, тремор; нечасто – апатія, ажитація, галюцинації, міоклонус, порушення координації рухів та рівноваги; рідко – акатизія, психомоторне збудження, епілептичні напади, маніакальні реакції; частота не встановлена ​​- запаморочення, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), серотоніновий синдром, марення, екстрапірамідні реакції (у тому числі дистонії та дискінезія), пізня дискінезія, суїцидальні думки та поведінка, агресія. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – зниження апетиту (анорексія), запор, блювання; нечасто – бруксизм, діарея; рідко – гепатит; частота не встановлена ​​– панкреатит. З боку органів дихання: часто – позіхання, бронхіт, задишка; рідко: інтерстиціальні захворювання легень (ІЗЛ) та еозинофільна пневмонія, біль у грудях. З боку серцево-судинної системи: часто – артеріальна гіпертензія, гіперемія шкірних покривів; нечасто – постуральна гіпотензія, тахікардія, непритомність; частота не встановлена ​​– гіпотонія, подовження інтервалу QT, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (включаючи двонаправлену тахікардію). З боку системи кровотворення: нечасто – крововилив у шкіру (екхімози), шлунково-кишкові кровотечі; частота не встановлена ​​– крововиливи у слизові оболонки, подовження часу кровотечі, тромбоцитопенія, патологічні зміни крові (включаючи агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія та панцитопенія). З боку обміну речовин: часто – підвищення рівня холестерину у сироватці крові, зниження маси тіла; нечасто – збільшення маси тіла; дуже рідко – збільшення вмісту пролактину; частота не встановлена ​​– зміна лабораторних проб функції печінки, гепатит, гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. З боку сечостатевої системи: часто - порушення еякуляції/оргазму (у чоловіків), еректильна дисфункція (імпотенція), аноргазмія, дизуричні розлади (в основному - труднощі на початку сечовипускання), поллакіурія, порушення менструацій, пов'язані зі збільшеною кровотечею або кровотечею. менорагія, метрорагія); нечасто – порушення оргазму (у жінок), затримка сечі; рідко – нетримання сечі. З боку органів чуття: часто – порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто - порушення смакових відчуттів, шум чи дзвін у вухах; частота не встановлена ​​– закритокутова глаукома. З боку шкірних покривів: дуже часто – пітливість; нечасто - алопеція, що швидко проходить висип; частота не встановлена ​​– багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: частота не встановлена ​​– рабдоміоліз. При припиненні прийому венлафаксину, різкій відміні або при зниженні дози можуть спостерігатися симптоми, що належать до так званого синдрому відміни: підвищена стомлюваність, астенія, головний біль, запаморочення, порушення сну (сонливість або безсоння, утруднення засинання, поява незвичайних сновидінь), гіпо тривожність, ажитація (підвищена нервова збудливість і дратівливість), сплутаність свідомості, парестезії (спонтанно виникає неприємне відчуття оніміння, поколювання, печіння, повзання мурашок і т.п.), підвищене потовиділення, сухість у роті, зниження апет (Більшість з цих реакцій виражені незначно і не вимагають лікування).Взаємодія з лікарськими засобамиВенлафаксин, сам не володіючи підвищеним зв'язком з білками плазми крові, практично не підвищує концентрацію лікарських засобів, що одночасно приймаються, для яких характерний високий зв'язок з білками плазми. Клінічно значущої взаємодії з антигіпертензивними (багатьох фармакологічних груп, у тому числі бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту та діуретиками) та протидіабетичними препаратами не виявлено. Слід бути обережним при одночасному призначенні з іншими препаратами, що впливають на центральну нервову систему (ЦНС), оскільки комбінації венлафаксину з усіма такими препаратами не вивчені. Інгібітори моноаміноксидази (МАО). Протипоказано одночасне застосування венлафаксину з інгібіторами МАО, а також протягом 14 днів після їх відміни (імовірний ризик розвитку тяжких побічних ефектів аж до летального результату). Терапію інгібіторами МАО можна призначати не менш як через 7 днів після відміни препарату Венлафаксин. Прийом препарату Венфлаксин повинен бути припинений, принаймні, за 7 днів до початку прийому оборотних селективних інгібіторів МАО (моклобемід). Слабо оборотний та неселективний інгібітор МАО лінезолід (протимікробна ЛЗ) та метиленовий синій (внутрішньовенна лікарська форма) також не рекомендуються для одночасного застосування з венлафаксином. Серотонінергічні засоби. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування лікарських засобів, що впливають на серотонінову систему медіаторів, таких як триптани (суматриптан, золмітриптан та ін.), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та ІОЗСН (відзначалися тривалі судоми). сибутрамін або фентаніл (і його аналоги декстрометорфан, трамадол та ін), а також надлишку джерел триптофану через посилення потенційного ризику виникнення серотонінового синдрому. Алкоголь. Під час лікування венлафаксином слід виключити алкоголь. Алкоголь посилює порушення психомоторних функцій, які можуть викликати венлафаксин. Літій. Препарати літію не мають значного впливу на фармакокінетику венлафаксину. Діазепам. Не виявлено впливу перорально призначеного діазепаму на фармакокінетику венлафаксину та ОДВ, і, навпаки, венлафаксин не змінював фармакокінетику діазепаму та його метаболіту десметилдіазепаму. Крім того, призначення обох цих препаратів не погіршує психомоторних та психометричних ефектів, спричинених діазепамом. Циметидин. Одночасне призначення циметидину та венлафаксину виявилося у затримці метаболізму при "першому проходженні" венлафаксину. Кліренс венлафаксину при внутрішньому прийомі знизився на 43%, а площа під фармакокінетичною кривою (AUC) і максимальна концентрація (Сmах) даного препарату збільшилися на 60%. Проте, такого впливу не виявилося щодо ОДВ. Оскільки загальна активність венлафаксину та ОДВ, як очікується, підвищиться при цьому лише малою мірою, то коригування дози для більшості звичайних пацієнтів не потрібно. Однак пацієнтам з наявною (виявленою) гіпертензією, літнім пацієнтам і тим, у кого є порушення функції печінки або нирок, можливе коригування дози венлафаксину. Галоперідол. У дослідженні, де венлафаксин призначався на стадії рівноважної концентрації при дозі 150 мг/день, спостерігалося зниження загального кліренсу перорального галоперидолу на 42% після дози 2 мг внутрішньо; при цьому площа під фармакокінетичною кривою (AUC) зросла на 70%, а Сmах зросла на 88%, при цьому період напіввиведення галоперидолу (Т1/2) не змінився. Це слід враховувати для вибору дози галоперидолу. Іміпрамін. Венлафаксин не погіршує фармакокінетику іміпраміну та 2-гідроксиіміпраміну. Однак AUC, Сmах та Cmin десипраміну (активного метаболіту іміпраміну) зросли приблизно на 35% при одночасному прийомі венлафаксину. Зростає також від 2,5 до 4,5 разів (залежно від дози венлафаксину: 37,5 мг на 12 годин або 75 мг на 12 годин) концентрація 2-гідроксідесіпраміну, але клінічне значення цього факту не відоме. Метопролол. При одночасному застосуванні метопрололу та венлафаксину слід бути обережним, оскільки внаслідок фармакокінетичної взаємодії концентрація метопрололу в плазмі крові збільшується приблизно на 30-40%, без зміни концентрації його активного метаболіту α-гідроксиметопрололу. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчена. Метопролол не впливає на AUC венлафаксину та ОДВ. Рисперидон. При одночасному застосуванні з рисперидоном (попри збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика пари активних молекул (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) істотно не змінюється при комбінації з венлафаксином. Клозапін. У ході постмаркетингового вивчення венлафаксину з'ясовано, що при одночасному застосуванні з клозапіном його концентрація у плазмі збільшується. Це виявлялося посиленням побічних ефектів клозапіну, особливо щодо частоти судом. Індинавір. При одночасному застосуванні змінюється фармакокінетика індинавіру (AUC знижується на 28%, а Сmах зменшується на 36%). У венлафаксину зміни фармакокінетики немає. Клінічне значення цього факту невідоме. Кетоконазол. Дослідження фармакокінетики при поєднанні з кетоконазолом показало підвищення плазмових концентрацій венлафаксину та ОДВ у суб'єктів, у яких початковий метаболізм за участю ізоферменту CYP2D6 є як добрим (Х-Мет), так і поганим (П-Мет). Зокрема, Смах венлафаксину зросла на 26% у Х-Мет і на 48% у П-Мет. Значення Сmах ОДВ зросли на 14% і 29% у суб'єктів Х-Мет і П-Мет відповідно. AUC венлафаксину зросла на 21% у Х-Мет та на 70% у П-Мет. Значення AUC ОДВ збільшилися на 23% та 33% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. Засоби, що впливають на згортання крові та функцію тромбоцитів (НПЗЗ, препарати ацетилсаліцилової кислоти та інші антикоагулянти). Серотонін, що виділяється тромбоцитами, відіграє важливу роль у гемостазі (зупинки кровотечі). Епідеміологічні дослідження демонструють взаємозв'язок між прийомом психотропних препаратів, які втручаються у зворотне захоплення серотоніну, та частотою кровотеч у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Цей взаємозв'язок посилюється, якщо одночасно застосовуються нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), препарати з вмістом ацетилсаліцилової кислоти або інші антикоагулянти. Доведено підвищується ризик кровотеч при призначенні СІОЗС та ІОЗСН (включаючи венлафаксин) одночасно з варфарином. Пацієнти, яким призначений варфарин, повинні перебувати під ретельним контролем протромбінового часу та/або часткового тромбопластинового часу, особливо коли починається або закінчується спільне застосування з венлафаксином. Взаємодія з іншими лікарськими засобами лише на рівні вивченого метаболізму з ізоферментами цитохрому Р450. Основні шляхи метаболізму венлафаксину включають ізоферменти CYP2D6 і CYP3A4: перший з них перетворює венлафаксин на його активний метаболіт ОДВ, а другий є менш важливим у метаболізмі венлафаксину порівняно з CYP2D6 і утворює продукт N-десметилвенлафаксин з маленькою. Доклінічні дослідження показали, а потім було підтверджено клінічно, що венлафаксин є відносно слабким інгібітором CYP2D6. Тому навіть при призначенні з помірно пригнічуючими активність цього ферменту лікарськими засобами, або у випадку пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції CYP2D6, корекція дози венлафаксину не потрібна, оскільки сумарна концентрація активної речовини та активного метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому суттєво не змінюється.Це позитивно характеризує венлафаксин порівняно з іншими антидепресантами. Слід виявляти обережність при одночасному призначенні з такими інгібіторами CYP2D6, як хінідин, пароксетин, флуоксетин, галоперидол, перфеназин, левомепромазин, тому що в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати плазмову концентрацію цих субстратів CYP2D. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої ​​обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується.оскільки в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати концентрацію плазми цих субстратів CYP2D6. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої ​​обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується.оскільки в цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати концентрацію плазми цих субстратів CYP2D6. У поєднанні з ліками, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої ​​обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені, і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується. До того ж, венлафаксин не пригнічує активність ферментів CYP3A4, CYP1А2 та CYP2C9, тому з такими ліками як алпразолам, кофеїн, карбамазепін, діазепам, толбутамід, терфенадин значної взаємодії не спостерігається. Взаємодія з кетоконазолом описана вище. Аналогічний вплив можуть мати такі інгібітори СУР3А3/4, як ітраконазол, ритонавір. Інші взаємодії з різними супутніми терапевтичними факторами та їжею. На фоні застосування венлафаксину слід дотримуватись особливої ​​обережності при електросудомній терапії, оскільки досвід застосування венлафаксину в цих умовах відсутній. Значного впливу різних видів їжі на всмоктування венлафаксину та його подальше перетворення на ОДВ не виявлено. Їжа (як правило, з високим вмістом білка, наприклад: тверді сири, ікра риб, індичка), а також харчові добавки та фітнес-раціони, що є підвищеним джерелом триптофану, потенційно сприяє більшому виробленню в організмі серотоніну, що може посилювати побічні серотонінергічні ефекти венла . Небажана фармакодинамічна взаємодія може мати місце при прийомі Венлафаксину одночасно з лікарською рослиною звіробій продірявлений (травою або різними препаратами з нього), таке поєднання не рекомендується. Є повідомлення про хибнопозитивні результати імунохроматографічного експрес-тесту сечі (тест-смужки) на фенциклідин та амфетаміни у пацієнтів, які приймають венлафаксин, причому навіть через кілька днів після відміни венлафаксину. Це можна пояснити недостатньою специфічністю цього тесту. Розрізнити венлафаксин від фенциклідину та амфетамінів може лише підтверджуючий тест у спеціалізованій антидопінговій лабораторії. За наявними на сьогоднішній день даними, венлафаксин не виявив себе як препарат, що викликає лікарське зловживання або пристрасть (як при доклінічному дослідженні афінітету до рецепторів, так і в клінічній практиці).Спосіб застосування та дозиРекомендована початкова доза становить 75 мг на два прийоми щодня (по 37,5 мг 2 рази на день). Залежно від переносимості та ефективності доза може бути поступово збільшена до 150 мг на добу. При необхідності дозу збільшують до 225 мг на добу. Збільшення дози на 75 мг на добу може бути зроблено з інтервалом у 2 тижні і більше, у разі клінічної необхідності, у зв'язку з тяжкістю симптомів можливе збільшення дози в більш короткі терміни, але не менше 4 днів. Вищі дози (до максимальної добової дози 375 мг на добу в 2-3 прийоми) вимагають стаціонарного спостереження пацієнтів. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія та профілактика рецидивів: підтримуюче лікування може тривати 6 місяців і більше. Призначаються мінімальні ефективні дози, що застосовувалися під час лікування депресивного епізоду. Ниркова недостатність: при легкій нирковій недостатності (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) більше 30 мл/хв) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній нирковій недостатності (ШКФ 10-30 мл/хв) дозу слід зменшити на 25-50%. У зв'язку з подовженням періоду напіввиведення венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) таким пацієнтам слід приймати всю дозу один раз на день. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (ШКФ менше 10 мл/хв), оскільки достовірних даних про таку терапію немає. При гемодіалізі добова доза повинна бути знижена на 50%, приймати препарат слід після закінчення гемодіалізу. Печінкова недостатність: при легкій печінковій недостатності (протромбіновий час (ПВ) менше 14 с) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 с) добова доза повинна бути знижена на 50% або більше. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій печінковій недостатності, оскільки достовірні дані про таку терапію відсутні. Літні пацієнти: літній вік пацієнта за відсутності будь-яких гострих та хронічних захворювань не потребує зміни дози, проте (як і при призначенні інших лікарських засобів) при лікуванні пацієнтів похилого віку потрібна обережність. Літнім пацієнтам слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Скасування препарату. Припинення прийому препарату слід проводити поступово, щоб мінімізувати ризик, пов'язаний зі скасуванням препарату. При курсі лікування протягом 6 тижнів і більше період поступового відміни препарату повинен бути не менше 2 тижнів і залежить від дози, тривалості терапії та індивідуальних особливостей пацієнта. Приймати внутрішньо. Препарат Венлафаксин приймають під час їжі, бажано одночасно, не розжовуючи і запиваючи рідиною.ПередозуванняСимптоми передозування: порушення свідомості (від сонливості до коми), ажитація, можливе блювання, діарея; тремор, зниження або (слабке) підвищення артеріального тиску, запаморочення, мідріаз, судомні стани, синусова або шлуночкова тахікардія чи брадикардія; зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжок пучка Гіса, розширення комплексу QRS). Постмаркетинговий досвід застосування вказує, що найчастіше передозування венлафаксину відбувалося при одночасному прийомі алкоголю та/або з іншими психотропними препаратами. Є неодноразові повідомлення про смертельні наслідки. Опубліковані літературні джерела з ретроспективних досліджень передозувань венлафаксину повідомляють, що такий підвищений ризик фатальних результатів може бути властивий саме венлафаксину при порівнянні його з антидепресантами групи СІОЗС, що є в медичному обігу, однак цей ризик нижчий, ніж ризик, властивий трициклічним антидепресантам. Епідеміологічні дослідження показали, що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають велику обтяженість щодо ризику суїциду в порівнянні з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Проте досі залишилося нез'ясованим,наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) обумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Згідно з клінічним досвідом, рекомендується в рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість препарату, достатнього лише до наступного візиту хворого, з метою зниження ризику навмисного передозування.з метою зниження ризику навмисного передозування.з метою зниження ризику навмисного передозування. Лікування: проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання, кровообігу та ритму серця). При передозуванні рекомендується негайне промивання шлунка, прийом активованого вугілля зниження всмоктування препарату. Не рекомендується викликати блювання при ризик аспірації блювотних мас. Форсований діурез, діаліз, переливання крові є неефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНещодавно перенесений інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріальна гіпертензія, тахікардія, судомний синдром в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутова глаукома, маніакальні стани в анамнезі, схильність до кровотеч з боку шкірних покривів та слизових оболонок.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: венлафаксин – 37,5/75 мг; Допоміжні речовини; мКЦ – 53,03/106,06 мг; лактози моногідрат (цукор молочний) – 35,1/70,2 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію (примогель) – 15,7/31,4 мг; повідон (ПВП низькомолекулярний медичний) К17 – 2,65/5,3 мг; магнію стеарат – 1,1/2,2 мг; оболонка плівкова; Opadry II (85F28751) білий (полівініловий спирт – 2/4 мг, титану діоксид – 1,25/2,5 мг, макрогол (ПЕГ) – 1,01/2,02 мг, тальк – 0,74/1,48 мг) – 5/10 мг. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтидепресивний.ФармакокінетикаАбсорбція. Всмоктування із ШКТ хороше, близько 92% для одноразової дози, кількісно не залежить від прийому пиши. Розподіл. Загальна біодоступність – 40-45%, що пов'язано з інтенсивним пресистемним метаболізмом у печінці. Венлафаксин та ОДВ зв'язуються з білками плазми людини на 27 та 30% відповідно; вони обоє проникають у грудне молоко. У діапазоні добових доз венлафаксину 75-450 мг венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Tmax у плазмі крові венлафаксину та ОДВ – 2 та 3 год відповідно, після прийому таблеток Венлафаксину внутрішньо. У разі прийому пролонгованих форм венлафаксину показники Tmax – 5,5 та 9 год відповідно. T1/2 склав (5±2) год та (11±2) год для венлафаксину та ОДВ відповідно. Сss для венлафаксину та ОДВ досягається після 3 днів багаторазового прийому терапевтичних доз. Метаболізм. Метаболізується переважно у печінці за участю ізоферменту CYP2D6 до єдиного фармакологічно активного метаболіту (ОДВ), а також до неактивного метаболіту N-десметилвенлафаксину. Венлафаксин є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, який не інгібує CYP1A2, CYP2C9 або CYP3A4. Виведення. Виводиться переважно нирками: приблизно 87% прийнятої одиничної дози виводиться із сечею протягом 48 годин (5% - у незміненому вигляді, 29% - у вигляді некон'югованого ОДВ, 26% - у вигляді кон'югованого ОДВ, 27% - у вигляді інших неактивних метаболітів) , а через 72 години нирками виводиться 92% препарату. Середнє значення ± стандартне відхилення для плазмового кліренсу венлафаксину та ОДВ становить (1,3±0,6) та (0,4±0,2) л/год/кг відповідно; здається T1/2 (5±2) і (11±2) год відповідно; здається Vss (7,5±3,7) та (5,7±1,8) л/кг відповідно. Спеціальні групи пацієнтів. Підлога та вік пацієнта не мають істотного впливу на фармакокінетичні параметри венлафаксину та ОДВ. Для пацієнтів похилого віку спеціального коригування дози в залежності від віку не потрібно. У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 немає потреби у підборі індивідуальних доз. Незважаючи на різноспрямовану зміну концентрацій, взятих окремо, а саме венлафаксину (підвищується) та ОДВ (знижується), сума AUC цих двох активних речовин фактично не змінюється через зниження активності ізоферменту CYP2D6, відповідно коригування дози не вимагається. У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю від середнього до тяжкого ступеня метаболізм венлафаксину та виведення ОДВ знижується, підвищується Cmax венлафаксину та ОДВ, подовжується T1/2. Зниження загального кліренсу венлафаксину найбільш виражене у хворих при Cl креатиніну нижче 30 мл/хв, а також у пацієнтів, які перебувають на нирковому діалізі (T1/2 збільшується на 180% для венлафаксину та на 142% для ОДВ, а кліренс обох активних речовин знижується приблизно на 57%. Для таких пацієнтів, що особливо перебувають на гемодіалізі, необхідний індивідуальний підбір дози венлафаксину та контроль кінетики з урахуванням тривалості лікування цим препаратом. Хоча дані для пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня за шкалою Чайлд-Пью обмежені, слід враховувати, що індивідуальні варіації фармакокінетики, зокрема кліренсу препарату та його T1/2, мають досить різноманітний характер, який слід враховувати при призначенні венлафаксину таким пацієнтам. У пацієнтів з класом А по Чайлд-П'ю (легкі порушення функції печінки) та класом В по Чайлд-П'ю (середні порушення) T1/2 венлафаксину та ОДВ подовжений приблизно в 2 рази порівняно з таким у здорових пацієнтів, а кліренс знижений більш ніж наполовину.ФармакодинамікаВенлафаксин - антидепресант, що хімічно не відноситься до жодного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енантіомерів. Венлафаксин та його основний метаболіт – О-десметилвенлафаксин (ОДВ) – є сильними СІОЗСН та слабкими інгібіторами зворотного захоплення допаміну. Механізм антидепресивної дії препарату пов'язаний з його здатністю потенціювати передачу нервового імпульсу ЦНС. Венлафаксин та ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення вищезгаданих нейромедіаторів, при цьому вони не мають спорідненості (вивчалося in vitro) до холінергічних (мускаринових), H1-гістамінових, альфа1-адренергічних, опіатних та бензодіазепінових рецепторів. Також не мають спорідненості до опіатних, фенциклідинових або N-метил-d-аспартатних (NMDA) рецепторів. По інгібуванню зворотного захоплення серотоніну венлафаксин поступається СІЗЗС. Крім того, венлафаксин та ОДВ знижують бета-адренергічну реактивність як після одноразового введення, так і при постійному прийомі.Показання до застосуванняДепресія (профілактика та лікування).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до венлафаксину або будь-якої з допоміжних речовин; одночасне застосування з інгібіторами МАО; тяжкі порушення функції нирок та/або печінки (ШКФВагітність та лактаціяПротипоказаний для дітей віком до 18 років і в період вагітності та годування груддю.Побічна діяЗагальні симптоми: часто – слабкість, підвищена стомлюваність, озноб; нечасто – набряк Квінке, реакції фотосенсибілізації; частота не встановлена ​​– анафілактичні реакції. З боку нервової системи: дуже часто – сухість у роті, головний біль; часто – незвичайні сновидіння, зниження лібідо, запаморочення, безсоння, підвищена збудливість, парестезії, ступор, сплутаність свідомості, деперсоналізація, підвищення м'язового тонусу, тремор; нечасто – апатія, ажитація, галюцинації, міоклонус, порушення координації рухів та рівноваги; рідко – акатизія, психомоторне збудження, епілептичні напади, маніакальні реакції; частота не встановлена ​​- запаморочення, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), серотоніновий синдром, марення, екстрапірамідні реакції (в т.ч. дистонія та дискінезія), пізня дискінезія, суїцидальні думки та поведінка, агресія. З боку травного тракту: дуже часто - нудота; часто – зниження апетиту (анорексія), запор, блювання; нечасто – бруксизм, діарея; рідко – гепатит; частота не встановлена ​​– панкреатит. З боку органів дихання: часто – позіхання, бронхіт, задишка; рідко – інтерстиціальні захворювання легень (ІЗЛ) та еозинофільна пневмонія, біль у грудях. З боку ССС: часто – артеріальна гіпертензія, гіперемія шкірних покривів; нечасто – постуральна гіпотензія, тахікардія, непритомність; частота не встановлена ​​– гіпотонія, подовження інтервалу QT, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (включаючи двонаправлену тахікардію). З боку системи кровотворення: нечасто – крововилив у шкіру (екхімози), шлунково-кишкові кровотечі; частота не встановлена ​​– крововиливи у слизові оболонки, подовження часу кровотечі, тромбоцитопенія, патологічні зміни крові (включаючи агранулоцитоз, апластичну анемію, нейтропенію та панцитопенію). З боку обміну речовин: часто – підвищення рівня Хс у сироватці крові, зниження маси тіла; нечасто – збільшення маси тіла; дуже рідко – збільшення вмісту пролактину; частота не встановлена ​​– зміна лабораторних проб функції печінки, гепатит, гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції АДГ. З боку сечостатевої системи: часто - порушення еякуляції/оргазму у чоловіків, еректильна дисфункція (імпотенція), аноргазмія, дизуричні розлади (в основному - утруднення на початку сечовипускання), поллакіурія, порушення менструацій, пов'язані зі збільшеною кровотечею або збільшеною нерегулярністю метрорагія); нечасто – порушення оргазму у жінок, затримка сечі; рідко – нетримання сечі. З боку органів чуття: часто – порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто - порушення смакових відчуттів, шум чи дзвін у вухах; частота не встановлена ​​– закритокутова глаукома. З боку шкірних покривів: дуже часто – пітливість; нечасто - алопеція, що швидко проходить висип; частота не встановлена ​​– багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: частота не встановлена ​​– рабдоміоліз. При припиненні прийому венлафаксину, різкій відміні або зниженні дози можуть спостерігатися симптоми, що належать до т.зв. синдрому відміни: підвищена стомлюваність, астенія, головний біль, запаморочення, порушення сну (сонливість або безсоння, утруднення засинання, поява незвичайних сновидінь), гіпоманія, тривожність, ажитація (підвищена нервова збудливість і дратівливість), сплутаність свідомості, · спонтанно виникає неприємне відчуття оніміння, поколювання, печіння, повзання мурашок), підвищене потовиділення, сухість у роті, зниження апетиту, нудота, блювання, діарея (більшість цих реакцій виражені незначно і не вимагають лікування).Взаємодія з лікарськими засобамиВенлафаксин, сам не володіючи підвищеним зв'язком з білками плазми крові, практично не підвищує концентрацію одночасно прийманих ЛЗ, для яких характерний високий зв'язок з білками плазми. Клінічно значущої взаємодії з антигіпертензивними (в т.ч. бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, діуретиками) та протидіабетичними препаратами не виявлено. Слід бути обережним при одночасному призначенні з іншими препаратами, що впливають на ЦНС, оскільки взаємодія венлафаксину з такими препаратами не вивчена. Інгібітори МАО. Протипоказано одночасне застосування венлафаксину з інгібіторами МАО, а також протягом 14 днів після їх відміни (імовірний ризик розвитку тяжких побічних ефектів аж до летального результату). Терапію інгібіторами МАО можна призначати не менш як через 7 днів після відміни препарату Венлафаксин. Прийом препарату Венфлаксин повинен бути припинений, принаймні, за 7 днів до початку прийому оборотних селективних інгібіторів МАО (моклобемід). Слабо оборотний та неселективний інгібітор МАО лінезолід (протимікробна ЛЗ) та метиленовий синій (в/в лікарська форма) також не рекомендуються для одночасного застосування з венлафаксином. Серотонінергічні засоби. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування ЛЗ, які впливають на серотонінергічну передачу ЛЗ, таких як триптани (в т.ч. суматриптан, золмітриптан), СІОЗС, СІОЗСН (відзначалися тривалі судоми), трициклічні антидепресанти, літій, сибутра .ч. його аналоги - декстрометорфан, трамадол), а також надлишку джерел триптофану через посилення потенційного ризику виникнення серотонінового синдрому. Алкоголь. Під час лікування венлафаксином слід виключити алкоголь. Алкоголь посилює порушення психомоторних функцій, які можуть викликати венлафаксин. Літій. Препарати літію не мають значного впливу на фармакокінетику венлафаксину. Діазепам. Не виявлено вплив перорально призначеного діазепаму на фармакокінетику венлафаксину та ОДВ, і, навпаки, венлафаксин не змінював фармакокінетику діазепаму та його метаболіту десметилдіазепаму. Крім того, призначення обох цих препаратів не погіршує психомоторні ефекти та психометричні показники, спричинені діазепамом. Циметидин. Одночасне призначення циметидину та венлафаксину призводило до затримки метаболізму при першому проходженні венлафаксину через печінку. Кліренс венлафаксину при внутрішньому прийомі знизився на 43%, а AUC і Cmax препарату збільшилися на 60%. Проте подібна дія не виявилася щодо ОДВ. Оскільки загальна активність венлафаксину та ОДВ, як очікується, підвищиться при цьому лише малою мірою, коригування дози для більшості звичайних пацієнтів не потрібно. Однак пацієнтам з наявною (виявленою) гіпертензією, літнім пацієнтам і тим, у кого є порушення функції печінки або нирок, можливе коригування дози венлафаксину. Галоперідол. У дослідженні, де венлафаксин призначався на стадії Css при дозі 150 мг/день, спостерігалося зниження загального кліренсу перорального галоперидолу на 42% після дози 2 мг внутрішньо; при цьому AUC зросла на 70%, а Cmax – на 88%, при цьому T1/2 галоперидолу не змінився. Це слід враховувати для вибору дози галоперидолу. Іміпрамін. Венлафаксин не погіршує фармакокінетику іміпраміну та 2-гідроксиіміпраміну. Однак AUC, Cmax та Cmin десипраміну (активний метаболіт іміпраміну) зросли приблизно на 35% при одночасному прийомі венлафаксину. Зростає також у 2,5 або 4,5 рази (залежно від дози венлафаксину: 37,5 мг або 75 мг 2 рази на добу) концентрація 2-гідроксідесіпраміну, але клінічне значення цього факту невідоме. Метопролол. При одночасному застосуванні метопрололу та венлафаксину слід дотримуватися обережності, т.к. внаслідок фармакокінетичної взаємодії концентрація метопрололу в плазмі збільшується приблизно на 30-40%, без зміни концентрації його активного метаболіту альфа-гідроксиметопрололу. Клінічна значимість цієї взаємодії не вивчена. Метопролол не впливає на AUC венлафаксину та ОДВ. Рисперидон. При одночасному застосуванні з рисперидоном (попри збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика пари активних молекул (рисперидон та 9-гідроксирисперидон) істотно не змінюється при комбінації з венлафаксином. Клозапін. У ході постмаркетингового вивчення венлафаксину з'ясовано, що при одночасному застосуванні з клозапіном його концентрація у плазмі збільшується. Це виявлялося посиленням побічних ефектів клозапіну, особливо щодо частоти судом. Індинавір. При одночасному застосуванні змінюється фармакокінетика індинавіру (AUC знижується на 28%, а Cmax зменшується на 36%). Зміни фармакокінетики венлафаксину немає. Клінічне значення цього факту невідоме. Кетоконазол. Дослідження фармакокінетики при поєднанні з кетоконазолом показало підвищення плазмових концентрацій венлафаксину та ОДВ у суб'єктів, у яких початковий метаболізм за участю ізоферменту CYP2D6 є як добрим (Х-Мет), так і поганим (П-Мет). Зокрема, Cmax венлафаксину зросла на 26% у Х-Мет та на 48% у П-Мет. Значення Cmax ОДВ зросли на 14 та 29% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. AUC венлафаксину зросла на 21% у Х-Мет та на 70% у П-Мет. Значення AUC ОДВ збільшилися на 23 та 33% у суб'єктів Х-Мет та П-Мет відповідно. Засоби, що впливають на згортання крові та функцію тромбоцитів (НПЗЗ npeпарати ацетилсаліцилової кислоти та інші антикоагулянти). Серотонін, що виділяється тромбоцитами, відіграє у гемостазі (зупинка кровотечі). Епідеміологічні дослідження демонструють взаємозв'язок між прийомом психотропних препаратів, які втручаються у зворотне захоплення серотоніну, та частотою кровотеч із верхніх відділів ШКТ. Цей взаємозв'язок посилюється, якщо одночасно застосовуються НПЗЗ, препарати з вмістом ацетилсаліцилової кислоти або інші антикоагулянти. Доведено підвищується ризик кровотеч при призначенні СІОЗС та СІОЗСН (включаючи венлафаксин) одночасно з варфарином. Пацієнти, яким призначений варфарин, повинні перебувати під ретельним контролем ПВ та/або часткового тромбопластинового часу,особливо коли починається або закінчується сумісне застосування з венлафаксином. Взаємодія з іншими лікарськими засобами на рівні вивченого метаболізму з ізоферментами цитохрому Р450. Основні шляхи метаболізму венлафаксину включають ізоферменти CYP2D6 і CYP3A4: перший з них перетворює венлафаксин на його активний метаболіт ОДВ, а другий є менш важливим у метаболізмі венлафаксину порівняно з CYP2D6 і утворює продукт N-десметилвенлафаксин з маленькою. Доклінічні дослідження показали, а потім було підтверджено клінічно, що венлафаксин є відносно слабким інгібітором CYP2D6. Тому навіть при призначенні з помірно пригнічуючими активність цього ферменту ЛЗ або у разі лікування пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції CYP2D6, корекція дози венлафаксину не потрібна, т.к.сумарна концентрація активної речовини та активного метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому суттєво не змінюється. Це позитивно характеризує венлафаксин порівняно з іншими антидепресантами. Слід бути обережними при одночасному призначенні з такими інгібіторами CYP2D6, як хінідин, пароксетин, флуоксетин, галоперидол, перфеназин, левомепромазин, т.к. у цьому випадку венлафаксин може потенційно підвищувати концентрацію плазми цих субстратів CYP2D6. У поєднанні з ЛЗ, що пригнічують обидва ферменти (CYP2D6 і CYP3A4), потрібно дотримуватися особливої ​​обережності. Такі лікарські взаємодії поки що недостатньо досліджені і в цьому випадку таке поєднання ліків не рекомендується. До того ж венлафаксин не пригнічує активність ферментів CYP3A4, CYP1A2 та CYP2C9, тому з такими ЛЗ як алпразолам, кофеїн, карбамазепін, діазепам,толбутамід, терфенадин значима взаємодія немає. Взаємодія з кетоконазолом описана вище. Аналогічний вплив можуть мати такі інгібітори СУР3А3/4, як ітраконазол, ритонавір. Інші взаємодії з різними супутніми терапевтичними факторами та їжею. На фоні застосування венлафаксину слід дотримуватися особливої ​​обережності при електросудомній терапії, т.к. досвіду застосування венлафаксину в цих умовах немає. Значного впливу різних видів їжі на всмоктування венлафаксину та його подальше перетворення на ОДВ не виявлено. Їжа (як правило, з високим вмістом білка, наприклад тверді сири, ікра риб, індичка), а також харчові добавки та фітнес-раціони, що є джерелом триптофану, потенційно сприяє більшому виробленню в організмі серотоніну, що може посилювати побічні серотонінергічні ефекти венлафаксину. Препарати, що містять звіробій продірявлений. Небажана фармакодинамічна взаємодія може мати місце при прийомі Венлафаксину одночасно з лікарською рослиною звіробій продірявлений (травою або різними препаратами з нього), таке поєднання не рекомендується. Є повідомлення про хибнопозитивні результати імунохроматографічного експрес-тесту сечі (тест-смужки) на фенциклідин та амфетаміни у пацієнтів, які приймають венлафаксин, причому навіть через кілька днів після відміни венлафаксину. Це можна пояснити недостатньою специфічністю цього тесту. Відрізнити венлафаксин від фенциклідину та амфетамінів може лише підтверджуючий тест у спеціалізованій антидопінговій лабораторії. За наявними на сьогоднішній день даними, венлафаксин не виявив себе як препарат, що викликає лікарське зловживання або пристрасть (як при доклінічному дослідженні афінітету до рецепторів, так і в клінічній практиці).Спосіб застосування та дозиРекомендована початкова доза становить 75 мг на 2 прийоми щодня (по 37,5 мг 2 рази на день). Залежно від переносимості та ефективності доза може бути поступово збільшена до 150 мг на добу. При необхідності дозу збільшують до 225 мг на добу. Збільшення дози на 75 мг на добу може бути зроблено з інтервалом у 2 тижні і більше, у разі клінічної необхідності, у зв'язку з тяжкістю симптомів можливе збільшення дози в більш короткі терміни, але не менше 4 днів. Вищі дози (до максимальної добової дози 375 мг на добу в 2-3 прийоми) вимагають стаціонарного спостереження пацієнтів. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія та профілактика рецидивів. Підтримуюче лікування може тривати 6 місяців і більше. Призначаються мінімальні ефективні дози, що застосовувалися під час лікування депресивного епізоду. Ниркова недостатність. При легкій нирковій недостатності (СКФ 30 мл/хв) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній нирковій недостатності (ШКФ 10-30 мл/хв) дозу слід зменшити на 25-50%. У зв'язку з подовженням T1/2 венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ), таким пацієнтам слід приймати всю дозу 1 раз на день. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (ШКФ менше 10 мл/хв). Приймати внутрішньо, під час їжі, бажано одночасно, не розжовуючи і запиваючи рідиною.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості (від сонливості до коми), ажитація, можливе блювання, діарея; тремор, зниження або (слабке) підвищення артеріального тиску, запаморочення, мідріаз, судомні стани, синусова або шлуночкова тахікардія або брадикардія; зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжок пучка Гіса, розширення комплексу QRS). Постмаркетинговий досвід застосування вказує на те, що найчастіше передозування венлафаксину відбувалося при одночасному прийомі алкоголю та/або інших психотропних препаратів. Є неодноразові повідомлення про смертельні наслідки. Опубліковані літературні джерела з ретроспективних досліджень передозувань венлафаксину повідомляють, що такий підвищений ризик фатальних результатів може бути властивий саме венлафаксину при порівнянні його з антидепресантами групи СІОЗС, що є в медичному обігу, проте цей ризик нижчий,ніж ризик, властивий трициклічних антидепресантів. Епідеміологічні дослідження показали, що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають більшу обтяженість щодо ризику суїциду порівняно з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Однак досі залишилося нез'ясованим, наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) зумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря, з метою зниження ризику навмисного передозування.що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають більшу обтяженість щодо ризику суїциду порівняно з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Однак досі залишилося нез'ясованим, наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) зумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря, з метою зниження ризику навмисного передозування.що ті пацієнти, яких лікують венлафаксином, мають більшу обтяженість щодо ризику суїциду порівняно з тими пацієнтами, кого лікують СІОЗС (відмінними від венлафаксину). Однак досі залишилося нез'ясованим, наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) зумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря, з метою зниження ризику навмисного передозування.кого лікують СІЗЗЗ (відмінними від венлафаксину). Однак досі залишилося нез'ясованим, наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) зумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря, з метою зниження ризику навмисного передозування.кого лікують СІЗЗЗ (відмінними від венлафаксину). Однак досі залишилося нез'ясованим, наскільки такі високі відсотки смертельних випадків (через передозування венлафаксину) зумовлені токсичними властивостями самого препарату або особливими характеристиками тієї групи пацієнтів, яких лікують венлафаксином. Відповідно до клінічного досвіду, рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря, з метою зниження ризику навмисного передозування.рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря з метою зниження ризику навмисного передозування.рекомендується у рецептах на венлафаксин виписувати мінімально можливу кількість, достатню лише до наступного візиту хворого до лікаря з метою зниження ризику навмисного передозування. Лікування: проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання, кровообіг та ритм серця). При передозуванні рекомендується негайне промивання шлунка, призначення активованого вугілля зниження всмоктування препарату. Не рекомендується викликати блювання при ризику аспірації блювотних мас. Форсований діурез, діаліз, переливання крові є неефективними.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНещодавно перенесений інфаркт міокарда; нестабільна стенокардія; артеріальна гіпертензія; тахікардія; судомний синдром в анамнезі; підвищення ВГД; закритокутова глаукома; маніакальні стани в анамнезі; схильність до кровотеч з боку шкірних покривів та слизових оболонок; вихідно знижена маса тіла.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: венлафаксин (у вигляді гідрохлориду) – 37,5 мг; Допоміжні речовини: кальцій гідрофосфат безводний, лактоза безводна, карбоксиметилкрохмаль натрію, магнію стеарат, діоксид кремнію колоїдний безводний, барвник заліза оксид червоний (Е 172). По 10 таблеток у блістері з полівінілхлоридної плівки та алюмінієвої фольги. По 3 блістери разом з інструкцією поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиСвітло-рожеві плоскоциліндричні пігулки з темно-рожевими вкрапленнями, з фаскою та ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВенлафаксин добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Після одноразового прийому 25-150 мг максимальна концентрація в плазмі досягає 33-172 нг/мл протягом приблизно 2,4 годин. Зазнає інтенсивного метаболізму при першому проходженні через печінку. Його основний метаболіт – О-десметилвенлафаксин (ОДВ). Період напіввиведення венлафаксину та ОДВ становить відповідно 5 та 11 годин. Максимальна концентрація ОДВ у плазмі крові 61-325 нг/мл досягається приблизно через 4,3 години після введення. Зв'язування венлафаксину та ОДВ з білками плазми становить відповідно 27% і 30%. ОДВ та інші метаболіти, а також неметаболізований венлафаксин, що виділяються нирками. При багаторазовому введенні рівноважні концентрації венлафаксину та ОДВ досягаються протягом 3 днів.У діапазоні добових доз 75-450 мг венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Після прийому препарату під час їжі час досягнення максимальної концентрації у плазмі збільшується на 20-30 хвилин, проте величини максимальної концентрації та абсорбції не змінюються. У хворих з цирозом печінки концентрації у плазмі крові венлафаксину та ОДВ підвищені, а швидкість їх виведення знижена. При помірній або тяжкій нирковій недостатності загальний кліренс венлафаксину та ОДВ знижується, а період напіввиведення подовжується. Зниження загального кліренсу переважно спостерігається у пацієнтів з кліренсом креатиніну нижче 30 мл/хв. Вік та стать пацієнта не впливають на фармакокінетику препарату.ФармакодинамікаВенлафаксин - антидепресант, що хімічно не відноситься до жодного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енаномерів. Механізм антидепресивної дії препарату пов'язаний з його здатністю потенціювати передачу нервового імпульсу в центральній нервовій системі (ЦНС). Венлафаксин та його основний метаболіт О-десметилвенлафаксин (ОДВ) є сильними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну та слабкими інгібіторами зворотного захоплення допаміну. Крім того, венлафаксин та О-десметилвенлафаксин знижують бета-адренергічну реактивність як після одноразового введення, так і при постійному прийомі. Венлафаксин та ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення нейротрансмітерів. Венлафаксин не має спорідненості до мускаринових, холінергічних, гістамінових (Н1) і (α1-адренергічних рецепторів головного мозку. Венлафаксин не пригнічує активність моноаміноксидази (МАО). Не має спорідненості до опіатних, бензодіазепінових, фенциклідин ) рецепторів.Показання до застосуванняДепресії різної етіології, лікування та профілактика.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість. Одночасний прийом інгібіторів МАО (див. також розділ "Взаємодія"). Тяжкі порушення функції нирок та/або печінки (швидкість клубочкової фільтрації менше (СКФ) 10 мл/хв). Вік до 18 років (безпека та ефективність для цієї вікової групи не доведені). Встановлена ​​чи підозрювана вагітність. Період лактації. З обережністю: нещодавно перенесений інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріальна гіпертензія, тахікардія, судомний синдром в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутова глаукома, маніакальні стани в анамнезі, схильність до кровотеч з боку шкірних покривів. , гіповолемія, одночасний прийом діуретиків, суїцидальні нахили, ниркова/печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяБезпека застосування венлафаксину при вагітності не доведена, тому застосування препарату під час вагітності (або передбачуваної вагітності) протипоказане. Жінки дітородного віку повинні бути попереджені про це до початку лікування та негайно звернутися до лікаря у разі настання вагітності або планування вагітності в період лікування препаратом. Якщо лікування матері було завершено незадовго до пологів, у новонародженого можуть виникнути ознаки відміни препарату. Венлафаксин та його метаболіт (ОДВ) виділяються у грудне молоко. Безпека цих речовин для новонароджених не доведена, тому прийом венлафаксину під час грудного вигодовування не рекомендується. За необхідності прийому препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяБільшість перелічених нижче побічних ефектів залежить від дози. При тривалому лікуванні тяжкість і частота більшості цих ефектів знижується, причому немає необхідності скасування терапії. Залежно від частоти виникнення виділяють такі групи побічних ефектів: часті – понад 1%, нечасті – 0,1-1%, рідкісні – 0,01-0,1%, дуже рідкісні – менше 0,01%. З боку нервової системи: часто - запаморочення, астенія, безсоння, "жахливі" сновидіння, підвищена нервова збудливість, парестезії, гіпертонус м'язів, тремор, седативний ефект; нечасто - апатія, галюцинації, міоклонус, непритомність; рідко – судоми, маніакальні розлади, злоякісний нейролептичний синдром. З боку серцево-судинної системи: часто – підвищення артеріального тиску, гіперемія шкірних покривів; нечасто – зниження артеріального тиску, постуральна гіпотензія, тахікардія; дуже рідко – зміна інтервалу QT, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (в т.ч. мерехтіння шлуночків). З боку травної системи: часто – зниження апетиту, нудота, блювання; нечасто - бруксизм (мимовільне скрегітання зубами), підвищення активності "печінкових" трансаміназ; рідко – гепатит. З боку сечостатевої системи: часто – зниження лібідо, порушення ерекції та/або еякуляції, аноргазмія, менорагія, порушення сечовипускання; нечасто – затримка сечі, порушення оргазму у жінок. З боку органів чуття: часто – порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто – порушення смакового сприйняття. З боку органів кровотворення: частота невідома – агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія, панцитопенія. Алергічні реакції: нечасто – висипання, фотосенсибілізація; дуже рідко – мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдом Стівенса – Джонсона), анафілаксія. Лабораторні показники: нечасто – тромбоцитопенія; рідко – збільшення часу кровотечі, гіпонатріємія; при тривалому призначенні та використанні високих доз – гіперхолестеринемія. Інші: часто – втрата маси тіла, пітливість (в т.ч. нічна); нечасто – екхімози, збільшення маси тіла; рідко - синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону, серотоніновий синдром (нудота, блювання, біль у животі, діарея, метеоризм, психомоторне збудження, тахікардія, гіпертермія, м'язова ригідність, судоми, міоклонус, пітливість, угність). При виникненні синдрому "скасування": запаморочення, головний біль, астенія, підвищена стомлюваність, порушення сну (зміна характеру сновидінь, сонливість або безсоння, утруднення засинання), гіпоманія, тривожність, підвищена нервова збудливість, сплутаність свідомості, парестезії, підвищення рота, зниження апетиту, нудота, блювання, діарея (більшість з цих реакцій виражені незначно і не вимагають лікування).Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази (МАО) та венлафаксину протипоказане. Прийом препарату Венлаксор можна розпочинати не менше ніж через 14 днів після закінчення терапії інгібіторами МАО. Якщо застосовувався оборотний інгібітор МАО (моклобемід), цей інтервал може бути коротшим (24 години). Терапію інгібіторами МАО можна розпочинати не менше ніж через 7 днів після відміни препарату Венлаксор. Венлафаксин не впливає на фармакокінетику літію. При одночасному застосуванні з іміпраміном фармакокінетика венлафаксину та його метаболіту ОДВ не змінюється. Галоперидол: ефект останнього може посилюватись через підвищення рівня препарату в крові при сумісному застосуванні. При одночасному застосуванні з діазепамом фармакокінетика препаратів та їх основних метаболітів суттєво не змінюються. Також не виявлено впливу на психомоторні та психометричні ефекти діазепаму. При одночасному застосуванні з клозапіном може спостерігатися підвищення його рівня у плазмі та розвиток побічних ефектів (наприклад, епілептичних нападів). При одночасному застосуванні з рисперидоном (попри збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика суми активних компонентів (рисперидону та його активного метаболіту) суттєво не змінювалася. Посилює вплив алкоголю на психомоторні реакції. На тлі прийому венлафаксину слід дотримуватись особливої ​​обережності при електросудомній терапії, оскільки досвід застосування венлафаксину в цих умовах відсутній. Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р 450: Фермент CYP2D6 системи цитохрому Р 450 перетворює венлафаксин на активний метаболіт ОДВ. На відміну від багатьох інших антидепресантів, дозу венлафаксину можна не знижувати при одночасному введенні з препаратами, що пригнічують активність CYP2D6, або у пацієнтів з генетично обумовленим зниженням активності CYP2D6, оскільки сумарна концентрація активної речовини та метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому не змінюється. Основний шлях виведення венлафаксину включає метаболізм за участю CYP2D6 та CYP3A4; тому слід дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні венлафаксину у поєднанні з лікарськими препаратами, що пригнічують обидва ці ферменти. Такі лікарські взаємодії ще не вивчені. Венлафаксин - відносно слабкий інгібітор CYP2D6 та не пригнічує активність ізоферментів CYP1A2, CYP2C9 та CYP3A4; тому слід очікувати його взаємодії коїться з іншими препаратами, у метаболізмі яких беруть участь ці печінкові ферменти. Циметидин пригнічує метаболізм "першого проходження" венлафаксину і не впливає на фармакокінетику ОДВ. У більшості пацієнтів очікується лише незначне підвищення загальної фармакологічної активності венлафаксину та ОДВ (більше виражено у літніх пацієнтів та при порушенні функції печінки). Клінічно значущі взаємодії венлафаксину з антигіпертензивними (у тому числі бета-блокаторами, інгібіторами АПФ та діуретиками) та гіпоглікемічними препаратами не виявлені. Лікарські препарати, пов'язані з білками плазми: зв'язування з білками плазми становить 27% для венлафаксину та 30% для ОДВ. Тому не впливає на концентрацію лікарських засобів у плазмі крові, які мають високий ступінь зв'язування з білками. При одночасному прийомі з варфарином може посилюватися антикоагулянтний ефект останнього. При одночасному прийомі з індинавіром змінюється фармакокінетика індинавіру (з 28% зменшенням площі під кривою AUC і 36% зниженням максимальної концентрації Сmах), а фармакокінетика венлафаксину та ОДВ не змінюється. Проте клінічне значення цього ефекту невідоме.Спосіб застосування та дозиПігулки Венлаксора® рекомендується приймати під час їжі. Рекомендована початкова доза становить 75 мг на два прийоми (по 37,5 мг) щодня. Якщо після декількох тижнів лікування не спостерігається значного покращення, добову дозу можна збільшити до 150 мг (2 х 75 мг на день). Якщо, на думку лікаря, необхідна більш висока доза (важкий депресивний розлад або інші стани, що потребують стаціонарного лікування), можна відразу призначити 150 мг на два прийоми (2 х 75 мг на день). Після цього добову дозу можна збільшувати на 75 мг кожні 2-3 дні до досягнення бажаного терапевтичного ефекту. Максимальна добова доза препарату Венлаксор становить 375 мг. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія та профілактика рецидивів: Підтримуюче лікування може тривати 6 місяців і більше. Призначаються мінімальні ефективні дози, що застосовувалися під час лікування депресивного епізоду. Ниркова недостатність: при легкій нирковій недостатності (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) більше 30 мл/хв) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній нирковій недостатності (ШКФ 10-30 мл/хв) дозу слід зменшити на 25-50%. У зв'язку з подовженням періоду напіввиведення венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) таким пацієнтам слід приймати всю дозу один раз на день. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (ШКФ менше 10 мл/хв), оскільки надійні дані про таку терапію відсутні. Пацієнти на гемодіалізі можуть отримувати 50% звичайної добової дози венлафаксину після завершення гемодіалізу. Печінкова недостатність: при легкій печінковій недостатності (протромбіновий час (ПВ) менше 14 с) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 с) дозу слід знизити на 50%. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій печінковій недостатності, оскільки надійні дані про таку терапію відсутні. Літні пацієнти: сам похилого віку пацієнта не вимагає зміни дози, проте (як і при призначенні інших лікарських препаратів) при лікуванні літніх пацієнтів потрібна обережність, наприклад, у зв'язку з можливістю порушення функції нирок. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Припинення прийому препарату Венлаксор®: Після закінчення прийому препарату Венлаксор® рекомендується поступово знижувати дозування препарату, принаймні протягом тижня, та спостерігати за станом пацієнта для того, щоб мінімізувати ризик, пов'язаний зі скасуванням препарату. Період, необхідний для припинення прийому препарату, залежить від його дозування, тривалості курсу лікування та індивідуальних особливостей пацієнта.ПередозуванняСимптоми: зміни ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжки пучка Гіса, розширення комплексу QRS), синусова або шлуночкова тахікардія, брадикардія, гіпотензія, судомні стани, зміна свідомості (зниження рівня неспання). При передозуванні венлафаксину при одночасному прийомі з алкоголем та/або іншими психотропними препаратами повідомлялося про смертельний результат. Лікування: симптоматичне. Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання та кровообігу). Призначення активованого вугілля зниження всмоктування препарату. Не рекомендується викликати блювоту через небезпеку аспірації. Венлафаксин та ОДВ не виводяться при діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідміна препарату Венлаксор®: як і при лікуванні іншими антидепресантами, різке припинення терапії венлафаксином – особливо після високих доз препарату – може спричинити симптоми відміни, у зв'язку з чим рекомендується перед скасуванням препарату поступово знизити його дозу. Тривалість періоду, необхідного зниження дози, залежить від величини дози, тривалості терапії, і навіть індивідуальної чутливості пацієнта. При призначенні таблеток Венлаксор® хворим з непереносимістю лактози слід враховувати вміст лактози (30 мг у кожній таблетці 37,5 мг; 60 мг у кожній таблетці 75 мг). У хворих із депресивними розладами перед початком будь-якої лікарської терапії слід враховувати ймовірність суїцидальних спроб. Тому для зниження ризику передозування початкова доза препарату повинна бути якомога нижчою, а пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Пацієнти з афективними розладами при лікуванні антидепресантами, у тому числі венлафаксином, можуть виникати гіпоманіакальні або маніакальні стани. Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися обережно хворим з манією в анамнезі. Такі пацієнти потребують медичного спостереження. Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися з обережністю хворим на епілептичні напади в анамнезі. Лікування венлафаксином має бути перервано у разі виникнення епілептичних нападів. Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі виникнення висипу, кропив'янки або інших алергічних реакцій. У деяких хворих під час прийому венлафаксину відмічено дозозалежне підвищення артеріального тиску, у зв'язку з чим рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, особливо під час підбору або підвищення дози. Може відбутися підвищення частоти серцевого ритму, особливо під час високих доз. Рекомендується обережність при тахіаритмії. Пацієнти, особливо літні, повинні бути попереджені про можливість виникнення запаморочення та порушення почуття рівноваги. Як і інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, венлафаксин може підвищити ризик крововиливів у шкіру та слизові оболонки. При лікуванні хворих, схильних до таких станів, потрібна обережність. Під час прийому венлафаксину, особливо в умовах дегідратації або зниження об'єму крові (у тому числі у літніх пацієнтів та хворих, які приймають діуретики), може спостерігатися гіпонатріємія та/або синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. Під час прийому препарату може спостерігатися мідріаз, у зв'язку з чим рекомендується контроль внутрішньоочного тиску у хворих, схильних до його підвищення або страждають на закритокутову глаукому. Венлафаксин не досліджений у пацієнтів, які недавно перенесли інфаркт міокарда і страждають на декомпенсовану серцеву недостатність. Таким хворим слід призначати з обережністю. Необхідно встановити спостереження за пацієнтами для виявлення ознак зловживання препаратом, особливо для пацієнтів, які мають в анамнезі такі симптоми. Жінки дітородного віку повинні застосовувати відповідні методи контрацепції під час прийому венлафаксину. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Незважаючи на те, що венлафаксин не впливає на психомоторні та когнітивні функції, слід враховувати, що будь-яка лікарська терапія психоактивними препаратами може знизити здатність до винесення суджень, мислення або виконання рухових функцій. Про це слід попередити пацієнта перед початком лікування. У разі виникнення таких ефектів ступінь і тривалість обмежень повинні бути встановлені лікарем. Також не рекомендовано вживання алкоголю.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: венлафаксин (у вигляді гідрохлориду) – 75 мг; Допоміжні речовини: кальцій гідрофосфат безводний, лактоза безводна, карбоксиметилкрохмаль натрію, магнію стеарат, діоксид кремнію колоїдний безводний, барвник заліза оксид червоний (Е 172). По 10 таблеток у блістері з полівінілхлоридної плівки та алюмінієвої фольги. По 3 блістери разом з інструкцією поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиСвітло-рожеві плоскоциліндричні пігулки з темно-рожевими вкрапленнями, з фаскою та ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаВенлафаксин добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Після одноразового прийому 25-150 мг максимальна концентрація в плазмі досягає 33-172 нг/мл протягом приблизно 2,4 годин. Зазнає інтенсивного метаболізму при першому проходженні через печінку. Його основний метаболіт – О-десметилвенлафаксин (ОДВ). Період напіввиведення венлафаксину та ОДВ становить відповідно 5 та 11 годин. Максимальна концентрація ОДВ у плазмі крові 61-325 нг/мл досягається приблизно через 4,3 години після введення. Зв'язування венлафаксину та ОДВ з білками плазми становить відповідно 27% і 30%. ОДВ та інші метаболіти, а також неметаболізований венлафаксин, що виділяються нирками. При багаторазовому введенні рівноважні концентрації венлафаксину та ОДВ досягаються протягом 3 днів.У діапазоні добових доз 75-450 мг венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Після прийому препарату під час їжі час досягнення максимальної концентрації у плазмі збільшується на 20-30 хвилин, проте величини максимальної концентрації та абсорбції не змінюються. У хворих з цирозом печінки концентрації у плазмі крові венлафаксину та ОДВ підвищені, а швидкість їх виведення знижена. При помірній або тяжкій нирковій недостатності загальний кліренс венлафаксину та ОДВ знижується, а період напіввиведення подовжується. Зниження загального кліренсу переважно спостерігається у пацієнтів з кліренсом креатиніну нижче 30 мл/хв. Вік та стать пацієнта не впливають на фармакокінетику препарату.ФармакодинамікаВенлафаксин - антидепресант, що хімічно не відноситься до жодного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енаномерів. Механізм антидепресивної дії препарату пов'язаний з його здатністю потенціювати передачу нервового імпульсу в центральній нервовій системі (ЦНС). Венлафаксин та його основний метаболіт О-десметилвенлафаксин (ОДВ) є сильними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну та слабкими інгібіторами зворотного захоплення допаміну. Крім того, венлафаксин та О-десметилвенлафаксин знижують бета-адренергічну реактивність як після одноразового введення, так і при постійному прийомі. Венлафаксин та ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення нейротрансмітерів. Венлафаксин не має спорідненості до мускаринових, холінергічних, гістамінових (Н1) і (α1-адренергічних рецепторів головного мозку. Венлафаксин не пригнічує активність моноаміноксидази (МАО). Не має спорідненості до опіатних, бензодіазепінових, фенциклідин ) рецепторів.Показання до застосуванняДепресії різної етіології, лікування та профілактика.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість. Одночасний прийом інгібіторів МАО (див. також розділ "Взаємодія"). Тяжкі порушення функції нирок та/або печінки (швидкість клубочкової фільтрації менше (СКФ) 10 мл/хв). Вік до 18 років (безпека та ефективність для цієї вікової групи не доведені). Встановлена ​​чи підозрювана вагітність. Період лактації. З обережністю: нещодавно перенесений інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріальна гіпертензія, тахікардія, судомний синдром в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутова глаукома, маніакальні стани в анамнезі, схильність до кровотеч з боку шкірних покривів. , гіповолемія, одночасний прийом діуретиків, суїцидальні нахили, ниркова/печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяБезпека застосування венлафаксину при вагітності не доведена, тому застосування препарату під час вагітності (або передбачуваної вагітності) протипоказане. Жінки дітородного віку повинні бути попереджені про це до початку лікування та негайно звернутися до лікаря у разі настання вагітності або планування вагітності в період лікування препаратом. Якщо лікування матері було завершено незадовго до пологів, у новонародженого можуть виникнути ознаки відміни препарату. Венлафаксин та його метаболіт (ОДВ) виділяються у грудне молоко. Безпека цих речовин для новонароджених не доведена, тому прийом венлафаксину під час грудного вигодовування не рекомендується. За необхідності прийому препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяБільшість перелічених нижче побічних ефектів залежить від дози. При тривалому лікуванні тяжкість і частота більшості цих ефектів знижується, причому немає необхідності скасування терапії. Залежно від частоти виникнення виділяють такі групи побічних ефектів: часті – понад 1%, нечасті – 0,1-1%, рідкісні – 0,01-0,1%, дуже рідкісні – менше 0,01%. З боку нервової системи: часто - запаморочення, астенія, безсоння, "жахливі" сновидіння, підвищена нервова збудливість, парестезії, гіпертонус м'язів, тремор, седативний ефект; нечасто - апатія, галюцинації, міоклонус, непритомність; рідко – судоми, маніакальні розлади, злоякісний нейролептичний синдром. З боку серцево-судинної системи: часто – підвищення артеріального тиску, гіперемія шкірних покривів; нечасто – зниження артеріального тиску, постуральна гіпотензія, тахікардія; дуже рідко – зміна інтервалу QT, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (в т.ч. мерехтіння шлуночків). З боку травної системи: часто – зниження апетиту, нудота, блювання; нечасто - бруксизм (мимовільне скрегітання зубами), підвищення активності "печінкових" трансаміназ; рідко – гепатит. З боку сечостатевої системи: часто – зниження лібідо, порушення ерекції та/або еякуляції, аноргазмія, менорагія, порушення сечовипускання; нечасто – затримка сечі, порушення оргазму у жінок. З боку органів чуття: часто – порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто – порушення смакового сприйняття. З боку органів кровотворення: частота невідома – агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія, панцитопенія. Алергічні реакції: нечасто – висипання, фотосенсибілізація; дуже рідко – мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдом Стівенса – Джонсона), анафілаксія. Лабораторні показники: нечасто – тромбоцитопенія; рідко – збільшення часу кровотечі, гіпонатріємія; при тривалому призначенні та використанні високих доз – гіперхолестеринемія. Інші: часто – втрата маси тіла, пітливість (в т.ч. нічна); нечасто – екхімози, збільшення маси тіла; рідко - синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону, серотоніновий синдром (нудота, блювання, біль у животі, діарея, метеоризм, психомоторне збудження, тахікардія, гіпертермія, м'язова ригідність, судоми, міоклонус, пітливість, угність). При виникненні синдрому "скасування": запаморочення, головний біль, астенія, підвищена стомлюваність, порушення сну (зміна характеру сновидінь, сонливість або безсоння, утруднення засинання), гіпоманія, тривожність, підвищена нервова збудливість, сплутаність свідомості, парестезії, підвищення рота, зниження апетиту, нудота, блювання, діарея (більшість з цих реакцій виражені незначно і не вимагають лікування).Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази (МАО) та венлафаксину протипоказане. Прийом препарату Венлаксор можна розпочинати не менше ніж через 14 днів після закінчення терапії інгібіторами МАО. Якщо застосовувався оборотний інгібітор МАО (моклобемід), цей інтервал може бути коротшим (24 години). Терапію інгібіторами МАО можна розпочинати не менше ніж через 7 днів після відміни препарату Венлаксор. Венлафаксин не впливає на фармакокінетику літію. При одночасному застосуванні з іміпраміном фармакокінетика венлафаксину та його метаболіту ОДВ не змінюється. Галоперидол: ефект останнього може посилюватись через підвищення рівня препарату в крові при сумісному застосуванні. При одночасному застосуванні з діазепамом фармакокінетика препаратів та їх основних метаболітів суттєво не змінюються. Також не виявлено впливу на психомоторні та психометричні ефекти діазепаму. При одночасному застосуванні з клозапіном може спостерігатися підвищення його рівня у плазмі та розвиток побічних ефектів (наприклад, епілептичних нападів). При одночасному застосуванні з рисперидоном (попри збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика суми активних компонентів (рисперидону та його активного метаболіту) суттєво не змінювалася. Посилює вплив алкоголю на психомоторні реакції. На тлі прийому венлафаксину слід дотримуватись особливої ​​обережності при електросудомній терапії, оскільки досвід застосування венлафаксину в цих умовах відсутній. Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р 450: Фермент CYP2D6 системи цитохрому Р 450 перетворює венлафаксин на активний метаболіт ОДВ. На відміну від багатьох інших антидепресантів, дозу венлафаксину можна не знижувати при одночасному введенні з препаратами, що пригнічують активність CYP2D6, або у пацієнтів з генетично обумовленим зниженням активності CYP2D6, оскільки сумарна концентрація активної речовини та метаболіту (венлафаксину та ОДВ) при цьому не змінюється. Основний шлях виведення венлафаксину включає метаболізм за участю CYP2D6 та CYP3A4; тому слід дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні венлафаксину у поєднанні з лікарськими препаратами, що пригнічують обидва ці ферменти. Такі лікарські взаємодії ще не вивчені. Венлафаксин - відносно слабкий інгібітор CYP2D6 та не пригнічує активність ізоферментів CYP1A2, CYP2C9 та CYP3A4; тому слід очікувати його взаємодії коїться з іншими препаратами, у метаболізмі яких беруть участь ці печінкові ферменти. Циметидин пригнічує метаболізм "першого проходження" венлафаксину і не впливає на фармакокінетику ОДВ. У більшості пацієнтів очікується лише незначне підвищення загальної фармакологічної активності венлафаксину та ОДВ (більше виражено у літніх пацієнтів та при порушенні функції печінки). Клінічно значущі взаємодії венлафаксину з антигіпертензивними (у тому числі бета-блокаторами, інгібіторами АПФ та діуретиками) та гіпоглікемічними препаратами не виявлені. Лікарські препарати, пов'язані з білками плазми: зв'язування з білками плазми становить 27% для венлафаксину та 30% для ОДВ. Тому не впливає на концентрацію лікарських засобів у плазмі крові, які мають високий ступінь зв'язування з білками. При одночасному прийомі з варфарином може посилюватися антикоагулянтний ефект останнього. При одночасному прийомі з індинавіром змінюється фармакокінетика індинавіру (з 28% зменшенням площі під кривою AUC і 36% зниженням максимальної концентрації Сmах), а фармакокінетика венлафаксину та ОДВ не змінюється. Проте клінічне значення цього ефекту невідоме.Спосіб застосування та дозиПігулки Венлаксора® рекомендується приймати під час їжі. Рекомендована початкова доза становить 75 мг на два прийоми (по 37,5 мг) щодня. Якщо після декількох тижнів лікування не спостерігається значного покращення, добову дозу можна збільшити до 150 мг (2 х 75 мг на день). Якщо, на думку лікаря, необхідна більш висока доза (важкий депресивний розлад або інші стани, що потребують стаціонарного лікування), можна відразу призначити 150 мг на два прийоми (2 х 75 мг на день). Після цього добову дозу можна збільшувати на 75 мг кожні 2-3 дні до досягнення бажаного терапевтичного ефекту. Максимальна добова доза препарату Венлаксор становить 375 мг. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може поступово знижуватися до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія та профілактика рецидивів: Підтримуюче лікування може тривати 6 місяців і більше. Призначаються мінімальні ефективні дози, що застосовувалися під час лікування депресивного епізоду. Ниркова недостатність: при легкій нирковій недостатності (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) більше 30 мл/хв) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній нирковій недостатності (ШКФ 10-30 мл/хв) дозу слід зменшити на 25-50%. У зв'язку з подовженням періоду напіввиведення венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) таким пацієнтам слід приймати всю дозу один раз на день. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (ШКФ менше 10 мл/хв), оскільки надійні дані про таку терапію відсутні. Пацієнти на гемодіалізі можуть отримувати 50% звичайної добової дози венлафаксину після завершення гемодіалізу. Печінкова недостатність: при легкій печінковій недостатності (протромбіновий час (ПВ) менше 14 с) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 с) дозу слід знизити на 50%. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій печінковій недостатності, оскільки надійні дані про таку терапію відсутні. Літні пацієнти: сам похилого віку пацієнта не вимагає зміни дози, проте (як і при призначенні інших лікарських препаратів) при лікуванні літніх пацієнтів потрібна обережність, наприклад, у зв'язку з можливістю порушення функції нирок. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Припинення прийому препарату Венлаксор®: Після закінчення прийому препарату Венлаксор® рекомендується поступово знижувати дозування препарату, принаймні протягом тижня, та спостерігати за станом пацієнта для того, щоб мінімізувати ризик, пов'язаний зі скасуванням препарату. Період, необхідний для припинення прийому препарату, залежить від його дозування, тривалості курсу лікування та індивідуальних особливостей пацієнта.ПередозуванняСимптоми: зміни ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжки пучка Гіса, розширення комплексу QRS), синусова або шлуночкова тахікардія, брадикардія, гіпотензія, судомні стани, зміна свідомості (зниження рівня неспання). При передозуванні венлафаксину при одночасному прийомі з алкоголем та/або іншими психотропними препаратами повідомлялося про смертельний результат. Лікування: симптоматичне. Специфічні антидоти невідомі. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (дихання та кровообігу). Призначення активованого вугілля зниження всмоктування препарату. Не рекомендується викликати блювоту через небезпеку аспірації. Венлафаксин та ОДВ не виводяться при діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідміна препарату Венлаксор®: як і при лікуванні іншими антидепресантами, різке припинення терапії венлафаксином – особливо після високих доз препарату – може спричинити симптоми відміни, у зв'язку з чим рекомендується перед скасуванням препарату поступово знизити його дозу. Тривалість періоду, необхідного зниження дози, залежить від величини дози, тривалості терапії, і навіть індивідуальної чутливості пацієнта. При призначенні таблеток Венлаксор® хворим з непереносимістю лактози слід враховувати вміст лактози (30 мг у кожній таблетці 37,5 мг; 60 мг у кожній таблетці 75 мг). У хворих із депресивними розладами перед початком будь-якої лікарської терапії слід враховувати ймовірність суїцидальних спроб. Тому для зниження ризику передозування початкова доза препарату повинна бути якомога нижчою, а пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Пацієнти з афективними розладами при лікуванні антидепресантами, у тому числі венлафаксином, можуть виникати гіпоманіакальні або маніакальні стани. Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися обережно хворим з манією в анамнезі. Такі пацієнти потребують медичного спостереження. Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися з обережністю хворим на епілептичні напади в анамнезі. Лікування венлафаксином має бути перервано у разі виникнення епілептичних нападів. Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі виникнення висипу, кропив'янки або інших алергічних реакцій. У деяких хворих під час прийому венлафаксину відмічено дозозалежне підвищення артеріального тиску, у зв'язку з чим рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, особливо під час підбору або підвищення дози. Може відбутися підвищення частоти серцевого ритму, особливо під час високих доз. Рекомендується обережність при тахіаритмії. Пацієнти, особливо літні, повинні бути попереджені про можливість виникнення запаморочення та порушення почуття рівноваги. Як і інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, венлафаксин може підвищити ризик крововиливів у шкіру та слизові оболонки. При лікуванні хворих, схильних до таких станів, потрібна обережність. Під час прийому венлафаксину, особливо в умовах дегідратації або зниження об'єму крові (у тому числі у літніх пацієнтів та хворих, які приймають діуретики), може спостерігатися гіпонатріємія та/або синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону. Під час прийому препарату може спостерігатися мідріаз, у зв'язку з чим рекомендується контроль внутрішньоочного тиску у хворих, схильних до його підвищення або страждають на закритокутову глаукому. Венлафаксин не досліджений у пацієнтів, які недавно перенесли інфаркт міокарда і страждають на декомпенсовану серцеву недостатність. Таким хворим слід призначати з обережністю. Необхідно встановити спостереження за пацієнтами для виявлення ознак зловживання препаратом, особливо для пацієнтів, які мають в анамнезі такі симптоми. Жінки дітородного віку повинні застосовувати відповідні методи контрацепції під час прийому венлафаксину. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Незважаючи на те, що венлафаксин не впливає на психомоторні та когнітивні функції, слід враховувати, що будь-яка лікарська терапія психоактивними препаратами може знизити здатність до винесення суджень, мислення або виконання рухових функцій. Про це слід попередити пацієнта перед початком лікування. У разі виникнення таких ефектів ступінь і тривалість обмежень повинні бути встановлені лікарем. Також не рекомендовано вживання алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ссртралін 50 мг або 100 мг (у вигляді сертралії гідрохлориду 55,95 мг або 111.9 мг); Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат 24.0 мг або 48,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 44,925 мг або 89,85 мг, гіпоролоза 4,5 мг або 9,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 18.75 мг або 3,5, 5 75 мг; Плівкова оболонка: Опадрай білий 4,125 мг або 8,25 мг (гіпромелоза 2,465 мг або 4,93 мг, титану діоксид 1,289 мг або 2.578 мг, макрогол 0,33 мг або 0.66 мг, нолісорбат 80 0.04). Опадрай прозорий 0.375 мг або 0.75 мг (гіпромелоза 0.341 мг або 0,682 мг, макрогол 0,034 мг або 0,068 мг). По 14 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиБілі овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням "Pfizer" на одній стороні та "ZI/Г-100" на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція Максимальна концентрація (Cmax) та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) пропорційні дозі в межах 50-200 мг, при цьому виявляється лінійний характер фармакокінетичної залежності. При застосуванні сертраліну в дозі від 50 мг до 200 мг один раз на добу протягом 14 днів концентрація сертраліну в плазмі досягала Cmax через 4,5-8,4 години після прийому. Абсорбція висока, із повільною швидкістю. Під час їди біодоступність змінюється незначно (на 25%). Розподіл Приблизно 98% сертраліну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Сертралін зазнає активної біотрансформації при першому проходженні через печінку. Основний шлях метаболізму – N-деметилювання. Основний метаболіт, виявлений у плазмі, N-десметилсертралін значно поступається (приблизно в 20 разів) сертраліну за активністю in vitro і фактично не активний на моделях депресії in vivo. Період напіввиведення N-десмстилсертраліну становить від 62 до 104 год. І сертралін і N-десметилсертралін проходять окисне дезамінування та подальше скорочення, гідроксилювання та глюкуруювання. При введенні міченого сертраліну здоровим добровольцям у плазмі відзначали менше 5 % радіоактивного сертраліну. Близько 40 - 45% введеної дози через дев'ять днів виявлялося у сечі. Незмінений сертралін не виводиться через нирки. За той же період близько 40 - 45% введеного сертраліну виявлялося у фекаліях,включаючи 12-14% незміненого сертраліну. AUC (0-24 год), Cmax і Cmin десмегілсертраліну збільшується в залежності від дози та часу приблизно в 5 - 9 разів від 1-го дня до 14-го. Виведення Середній період напіввиведення (T1/2) сертраліну у молодих та літніх пацієнтів становить 22-36 год. Відповідно до кінцевого T1/2 спостерігається приблизно дворазова кумуляція препарату до настання рівноважних концентрацій через 1 тиждень лікування (прийом дози один раз на добу). T1/2 N-десметилсертралін варіює в межах 62-104 год. Сертралін і N-десметилсертралін активно біотрансформуються; метаболіти, що утворюються, виводяться в рівних кількостях нирками і через кишечник. Сертралін у незміненому вигляді виводиться нирками у незначній кількості ( Особливі групи пацієнтів Застосування у дітей Показано, що фармакокінетика сертраліну у дітей з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР) подібна до такої у дорослих (хоча у дітей метаболізм сертраліну є дещо активнішим). Однак, враховуючи нижчу масу тіла у дітей (особливо у віці 6-12 років), препарат рекомендується застосовувати у меншій дозі, щоб уникнути надмірних концентрацій сертраліну у плазмі. Підлітки та літні пацієнти Фармакокінетичний профіль у підлітків та людей похилого віку не відрізняється від фармакокінетичного профілю у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Застосування при недостатності функції печінки При багаторазовому прийомі сертраліпу у хворих з цирозом печінки легкого перебігу спостерігається збільшення T1/2 препарату та майже триразове збільшення AUC та Cmax порівняно з такими у здорових людей. Істотних відмінностей у зв'язуванні з білками плазми у двох групах не відзначається. При застосуванні сертраліну у хворих з порушеною функцією печінки необхідно обговорити доцільність зниження дози або збільшення інтервалу між прийомом препарату. Застосування при нирковій недостатності Сертралін піддається активній біотрансформації, тому нирками у незміненому вигляді він виводиться у незначній кількості. У хворих з легкою та помірно вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) 30-60 мл/хв) та хворих з помірним або тяжким ступенем ниркової недостатності (КК 10-29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC0-24 та Cmax) сертраліну при багаторазовому його прийомі не відрізнялися від групи контролю. У всіх групах T1/2 сертраліну був однаковий, так само як і не було відмінностей у зв'язуванні з білками плазми. Було встановлено, що, як і очікувалося, з огляду на незначну ниркову екскрецію сертраліну, корекції його дози в залежності від виразності ниркової недостатності не потрібно.ФармакодинамікаСертралін – антидепресант, потужний селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (5-НТ) (СІЗЗС). Має дуже слабкий вплив на зворотне захоплення норадреналіну та дофаміну. При застосуванні в терапевтичних дозах сертралін блокує зворотне захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. У контрольованих клінічних дослідженнях не було відзначено стимулюючої, седативної або антихолінергічної дії, а також не було відзначено порушення психомоторних функцій у добровольців. Сертралін не викликає лікарської залежності, не викликає збільшення маси тіла при тривалому прийомі. На тваринних моделях показано, що завдяки селективному пригніченню захоплення 5-HT, сертралін не посилює катехоламінову активність, не має спорідненості до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофаміпергіческіх, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК- або бензоді. На тваринних моделях було показано, що сертралін також не має кардіотоксичної дії. Тривале застосування у тварин було пов'язане з регуляцією рецепторів норадреналіну в головному мозку на кшталт негативного зворотного зв'язку, характерного для інших антидепресантів та протибсесивних препаратів. Сертралін не призводить до зловживання препаратом. 13 плацебо-контрольованому подвійному сліпому порівняльному дослідженні, що вивчало здатність сертраліну, алпразоламу і декстроамфетаміну до розвитку зловживання, для сертраліну не було зазначено такої здатності. На противагу цьому спостереженню, пацієнти, які отримували алпразол і декстрамфетамін, показали велику схильність до розвитку зловживання препаратами, порівняно з плацебо. Ступінь схильності до зловживання ґрунтувався на вимірі таких показників як здатність препарату викликати позитивні емоції, ейфорію та зловживання. У резус-макак, привчених до самостійного введення кокаїну, прийом сертраліну не діяв як позитивний стимул, на відміну від фенобарбіталу та декстрамфетаміну.Показання до застосуванняДепресії різного походження.Протипоказання до застосуваннятяжкі порушення функції нирок; глаукому; аденома передміхурової залози; епілепсія; Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діябіль голови, порушення сну, посилення тривоги; запаморочення, підвищена стомлюваність; зменшення лібідо, ослаблення чи зникнення оргазму; нудота, пронос, сухість у роті, зниження апетиту; алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиКонкурує з ін препаратами за зв'язок з білками плазми (діазепам, толбутамід, варфарин, циметидин). Спільне застосування з літієм призводить до збільшення частоти побічних ефектів. Несумісний із серотонінергічними засобами (типу триптофану або фенфлураміну).Спосіб застосування та дозиПризначають 1 раз на добу по 1 таблетці вранці або ввечері, приймати можна незалежно від їди. Максимальна добова доза – 200 мг.ПередозуванняМалоймовірна (має широкі межі безпеки). Відомі летальні випадки передозування сертраліну в комбінації з іншими препаратами або алкоголем. Лікування симптоматичне, специфічних антидотів немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіж скасуванням препарату та призначенням інгібітора МАО та навпаки має пройти не менше 2 тижнів. Хворих із порушенням функції печінки слід лікувати меншими дозами. З обережністю застосовувати у поєднанні з діазепамом, толбутамідом, варфарином, циметидином, а також у пацієнтів з порушеннями функції нирок. У разі комбінованого застосування з препаратами літію рекомендується контролювати рівень останнього в плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ссртралін 50 мг або 100 мг (у вигляді сертралії гідрохлориду 55,95 мг або 111.9 мг); Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат 24.0 мг або 48,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 44,925 мг або 89,85 мг, гіпоролоза 4,5 мг або 9,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 18.75 мг або 3,5, 5 75 мг; Плівкова оболонка: Опадрай білий 4,125 мг або 8,25 мг (гіпромелоза 2,465 мг або 4,93 мг, титану діоксид 1,289 мг або 2.578 мг, макрогол 0,33 мг або 0.66 мг, нолісорбат 80 0.04). Опадрай прозорий 0.375 мг або 0.75 мг (гіпромелоза 0.341 мг або 0,682 мг, макрогол 0,034 мг або 0,068 мг). По 14 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиБілі овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням "Pfizer" з одного боку і "ZLT-50", розділені ризиком, з іншого.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція Максимальна концентрація (Cmax) та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) пропорційні дозі в межах 50-200 мг, при цьому виявляється лінійний характер фармакокінетичної залежності. При застосуванні сертраліну в дозі від 50 мг до 200 мг один раз на добу протягом 14 днів концентрація сертраліну в плазмі досягала Cmax через 4,5-8,4 години після прийому. Абсорбція висока, із повільною швидкістю. Під час їди біодоступність змінюється незначно (на 25%). Розподіл Приблизно 98% сертраліну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Сертралін зазнає активної біотрансформації при першому проходженні через печінку. Основний шлях метаболізму – N-деметилювання. Основний метаболіт, виявлений у плазмі, N-десметилсертралін значно поступається (приблизно в 20 разів) сертраліну за активністю in vitro і фактично не активний на моделях депресії in vivo. Період напіввиведення N-десмстилсертраліну становить від 62 до 104 год. І сертралін і N-десметилсертралін проходять окисне дезамінування та подальше скорочення, гідроксилювання та глюкуруювання. При введенні міченого сертраліну здоровим добровольцям у плазмі відзначали менше 5 % радіоактивного сертраліну. Близько 40 - 45% введеної дози через дев'ять днів виявлялося у сечі. Незмінений сертралін не виводиться через нирки. За той же період близько 40 - 45% введеного сертраліну виявлялося у фекаліях,включаючи 12-14% незміненого сертраліну. AUC (0-24 год), Cmax і Cmin десмегілсертраліну збільшується в залежності від дози та часу приблизно в 5 - 9 разів від 1-го дня до 14-го. Виведення Середній період напіввиведення (T1/2) сертраліну у молодих та літніх пацієнтів становить 22-36 год. Відповідно до кінцевого T1/2 спостерігається приблизно дворазова кумуляція препарату до настання рівноважних концентрацій через 1 тиждень лікування (прийом дози один раз на добу). T1/2 N-десметилсертралін варіює в межах 62-104 год. Сертралін і N-десметилсертралін активно біотрансформуються; метаболіти, що утворюються, виводяться в рівних кількостях нирками і через кишечник. Сертралін у незміненому вигляді виводиться нирками у незначній кількості ( Особливі групи пацієнтів Застосування у дітей Показано, що фармакокінетика сертраліну у дітей з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР) подібна до такої у дорослих (хоча у дітей метаболізм сертраліну є дещо активнішим). Однак, враховуючи нижчу масу тіла у дітей (особливо у віці 6-12 років), препарат рекомендується застосовувати у меншій дозі, щоб уникнути надмірних концентрацій сертраліну у плазмі. Підлітки та літні пацієнти Фармакокінетичний профіль у підлітків та людей похилого віку не відрізняється від фармакокінетичного профілю у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Застосування при недостатності функції печінки При багаторазовому прийомі сертраліпу у хворих з цирозом печінки легкого перебігу спостерігається збільшення T1/2 препарату та майже триразове збільшення AUC та Cmax порівняно з такими у здорових людей. Істотних відмінностей у зв'язуванні з білками плазми у двох групах не відзначається. При застосуванні сертраліну у хворих з порушеною функцією печінки необхідно обговорити доцільність зниження дози або збільшення інтервалу між прийомом препарату. Застосування при нирковій недостатності Сертралін піддається активній біотрансформації, тому нирками у незміненому вигляді він виводиться у незначній кількості. У хворих з легкою та помірно вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) 30-60 мл/хв) та хворих з помірним або тяжким ступенем ниркової недостатності (КК 10-29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC0-24 та Cmax) сертраліну при багаторазовому його прийомі не відрізнялися від групи контролю. У всіх групах T1/2 сертраліну був однаковий, так само як і не було відмінностей у зв'язуванні з білками плазми. Було встановлено, що, як і очікувалося, з огляду на незначну ниркову екскрецію сертраліну, корекції його дози в залежності від виразності ниркової недостатності не потрібно.ФармакодинамікаСертралін – антидепресант, потужний селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (5-НТ) (СІЗЗС). Має дуже слабкий вплив на зворотне захоплення норадреналіну та дофаміну. При застосуванні в терапевтичних дозах сертралін блокує зворотне захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. У контрольованих клінічних дослідженнях не було відзначено стимулюючої, седативної або антихолінергічної дії, а також не було відзначено порушення психомоторних функцій у добровольців. Сертралін не викликає лікарської залежності, не викликає збільшення маси тіла при тривалому прийомі. На тваринних моделях показано, що завдяки селективному пригніченню захоплення 5-HT, сертралін не посилює катехоламінову активність, не має спорідненості до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофаміпергіческіх, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК- або бензоді. На тваринних моделях було показано, що сертралін також не має кардіотоксичної дії. Тривале застосування у тварин було пов'язане з регуляцією рецепторів норадреналіну в головному мозку на кшталт негативного зворотного зв'язку, характерного для інших антидепресантів та протибсесивних препаратів. Сертралін не призводить до зловживання препаратом. 13 плацебо-контрольованому подвійному сліпому порівняльному дослідженні, що вивчало здатність сертраліну, алпразоламу і декстроамфетаміну до розвитку зловживання, для сертраліну не було зазначено такої здатності. На противагу цьому спостереженню, пацієнти, які отримували алпразол і декстрамфетамін, показали велику схильність до розвитку зловживання препаратами, порівняно з плацебо. Ступінь схильності до зловживання ґрунтувався на вимірі таких показників як здатність препарату викликати позитивні емоції, ейфорію та зловживання. У резус-макак, привчених до самостійного введення кокаїну, прийом сертраліну не діяв як позитивний стимул, на відміну від фенобарбіталу та декстрамфетаміну.Показання до застосуванняДепресії різного походження.Протипоказання до застосуваннятяжкі порушення функції нирок; глаукому; аденома передміхурової залози; епілепсія; Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діябіль голови, порушення сну, посилення тривоги; запаморочення, підвищена стомлюваність; зменшення лібідо, ослаблення чи зникнення оргазму; нудота, пронос, сухість у роті, зниження апетиту; алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиКонкурує з ін препаратами за зв'язок з білками плазми (діазепам, толбутамід, варфарин, циметидин). Спільне застосування з літієм призводить до збільшення частоти побічних ефектів. Несумісний із серотонінергічними засобами (типу триптофану або фенфлураміну).Спосіб застосування та дозиПризначають 1 раз на добу по 1 таблетці вранці або ввечері, приймати можна незалежно від їди. Максимальна добова доза – 200 мг.ПередозуванняМалоймовірна (має широкі межі безпеки). Відомі летальні випадки передозування сертраліну в комбінації з іншими препаратами або алкоголем. Лікування симптоматичне, специфічних антидотів немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіж скасуванням препарату та призначенням інгібітора МАО та навпаки має пройти не менше 2 тижнів. Хворих із порушенням функції печінки слід лікувати меншими дозами. З обережністю застосовувати у поєднанні з діазепамом, толбутамідом, варфарином, циметидином, а також у пацієнтів з порушеннями функції нирок. У разі комбінованого застосування з препаратами літію рекомендується контролювати рівень останнього в плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ссртралін 50 мг або 100 мг (у вигляді сертралії гідрохлориду 55,95 мг або 111.9 мг); Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат 24.0 мг або 48,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 44,925 мг або 89,85 мг, гіпоролоза 4,5 мг або 9,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 18.75 мг або 3,5, 5 75 мг; Плівкова оболонка: Опадрай білий 4,125 мг або 8,25 мг (гіпромелоза 2,465 мг або 4,93 мг, титану діоксид 1,289 мг або 2.578 мг, макрогол 0,33 мг або 0.66 мг, нолісорбат 80 0.04). Опадрай прозорий 0.375 мг або 0.75 мг (гіпромелоза 0.341 мг або 0,682 мг, макрогол 0,034 мг або 0,068 мг). По 14 таблеток у блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиБілі овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням "Pfizer" з одного боку і "ZLT-50", розділені ризиком, з іншого.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант.ФармакокінетикаАбсорбція Максимальна концентрація (Cmax) та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) пропорційні дозі в межах 50-200 мг, при цьому виявляється лінійний характер фармакокінетичної залежності. При застосуванні сертраліну в дозі від 50 мг до 200 мг один раз на добу протягом 14 днів концентрація сертраліну в плазмі досягала Cmax через 4,5-8,4 години після прийому. Абсорбція висока, із повільною швидкістю. Під час їди біодоступність змінюється незначно (на 25%). Розподіл Приблизно 98% сертраліну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Сертралін зазнає активної біотрансформації при першому проходженні через печінку. Основний шлях метаболізму – N-деметилювання. Основний метаболіт, виявлений у плазмі, N-десметилсертралін значно поступається (приблизно в 20 разів) сертраліну за активністю in vitro і фактично не активний на моделях депресії in vivo. Період напіввиведення N-десмстилсертраліну становить від 62 до 104 год. І сертралін і N-десметилсертралін проходять окисне дезамінування та подальше скорочення, гідроксилювання та глюкуруювання. При введенні міченого сертраліну здоровим добровольцям у плазмі відзначали менше 5 % радіоактивного сертраліну. Близько 40 - 45% введеної дози через дев'ять днів виявлялося у сечі. Незмінений сертралін не виводиться через нирки. За той же період близько 40 - 45% введеного сертраліну виявлялося у фекаліях,включаючи 12-14% незміненого сертраліну. AUC (0-24 год), Cmax і Cmin десмегілсертраліну збільшується в залежності від дози та часу приблизно в 5 - 9 разів від 1-го дня до 14-го. Виведення Середній період напіввиведення (T1/2) сертраліну у молодих та літніх пацієнтів становить 22-36 год. Відповідно до кінцевого T1/2 спостерігається приблизно дворазова кумуляція препарату до настання рівноважних концентрацій через 1 тиждень лікування (прийом дози один раз на добу). T1/2 N-десметилсертралін варіює в межах 62-104 год. Сертралін і N-десметилсертралін активно біотрансформуються; метаболіти, що утворюються, виводяться в рівних кількостях нирками і через кишечник. Сертралін у незміненому вигляді виводиться нирками у незначній кількості ( Особливі групи пацієнтів Застосування у дітей Показано, що фармакокінетика сертраліну у дітей з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР) подібна до такої у дорослих (хоча у дітей метаболізм сертраліну є дещо активнішим). Однак, враховуючи нижчу масу тіла у дітей (особливо у віці 6-12 років), препарат рекомендується застосовувати у меншій дозі, щоб уникнути надмірних концентрацій сертраліну у плазмі. Підлітки та літні пацієнти Фармакокінетичний профіль у підлітків та людей похилого віку не відрізняється від фармакокінетичного профілю у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Застосування при недостатності функції печінки При багаторазовому прийомі сертраліпу у хворих з цирозом печінки легкого перебігу спостерігається збільшення T1/2 препарату та майже триразове збільшення AUC та Cmax порівняно з такими у здорових людей. Істотних відмінностей у зв'язуванні з білками плазми у двох групах не відзначається. При застосуванні сертраліну у хворих з порушеною функцією печінки необхідно обговорити доцільність зниження дози або збільшення інтервалу між прийомом препарату. Застосування при нирковій недостатності Сертралін піддається активній біотрансформації, тому нирками у незміненому вигляді він виводиться у незначній кількості. У хворих з легкою та помірно вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) 30-60 мл/хв) та хворих з помірним або тяжким ступенем ниркової недостатності (КК 10-29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC0-24 та Cmax) сертраліну при багаторазовому його прийомі не відрізнялися від групи контролю. У всіх групах T1/2 сертраліну був однаковий, так само як і не було відмінностей у зв'язуванні з білками плазми. Було встановлено, що, як і очікувалося, з огляду на незначну ниркову екскрецію сертраліну, корекції його дози в залежності від виразності ниркової недостатності не потрібно.ФармакодинамікаСертралін – антидепресант, потужний селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (5-НТ) (СІЗЗС). Має дуже слабкий вплив на зворотне захоплення норадреналіну та дофаміну. При застосуванні в терапевтичних дозах сертралін блокує зворотне захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. У контрольованих клінічних дослідженнях не було відзначено стимулюючої, седативної або антихолінергічної дії, а також не було відзначено порушення психомоторних функцій у добровольців. Сертралін не викликає лікарської залежності, не викликає збільшення маси тіла при тривалому прийомі. На тваринних моделях показано, що завдяки селективному пригніченню захоплення 5-HT, сертралін не посилює катехоламінову активність, не має спорідненості до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофаміпергіческіх, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК- або бензоді. На тваринних моделях було показано, що сертралін також не має кардіотоксичної дії. Тривале застосування у тварин було пов'язане з регуляцією рецепторів норадреналіну в головному мозку на кшталт негативного зворотного зв'язку, характерного для інших антидепресантів та протибсесивних препаратів. Сертралін не призводить до зловживання препаратом. 13 плацебо-контрольованому подвійному сліпому порівняльному дослідженні, що вивчало здатність сертраліну, алпразоламу і декстроамфетаміну до розвитку зловживання, для сертраліну не було зазначено такої здатності. На противагу цьому спостереженню, пацієнти, які отримували алпразол і декстрамфетамін, показали велику схильність до розвитку зловживання препаратами, порівняно з плацебо. Ступінь схильності до зловживання ґрунтувався на вимірі таких показників як здатність препарату викликати позитивні емоції, ейфорію та зловживання. У резус-макак, привчених до самостійного введення кокаїну, прийом сертраліну не діяв як позитивний стимул, на відміну від фенобарбіталу та декстрамфетаміну.Показання до застосуванняДепресії різного походження.Протипоказання до застосуваннятяжкі порушення функції нирок; глаукому; аденома передміхурової залози; епілепсія; Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діябіль голови, порушення сну, посилення тривоги; запаморочення, підвищена стомлюваність; зменшення лібідо, ослаблення чи зникнення оргазму; нудота, пронос, сухість у роті, зниження апетиту; алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиКонкурує з ін препаратами за зв'язок з білками плазми (діазепам, толбутамід, варфарин, циметидин). Спільне застосування з літієм призводить до збільшення частоти побічних ефектів. Несумісний із серотонінергічними засобами (типу триптофану або фенфлураміну).Спосіб застосування та дозиПризначають 1 раз на добу по 1 таблетці вранці або ввечері, приймати можна незалежно від їди. Максимальна добова доза – 200 мг.ПередозуванняМалоймовірна (має широкі межі безпеки). Відомі летальні випадки передозування сертраліну в комбінації з іншими препаратами або алкоголем. Лікування симптоматичне, специфічних антидотів немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіж скасуванням препарату та призначенням інгібітора МАО та навпаки має пройти не менше 2 тижнів. Хворих із порушенням функції печінки слід лікувати меншими дозами. З обережністю застосовувати у поєднанні з діазепамом, толбутамідом, варфарином, циметидином, а також у пацієнтів з порушеннями функції нирок. У разі комбінованого застосування з препаратами літію рекомендується контролювати рівень останнього в плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні компоненти: трава звіробою продірявленого (70 мг), вітамін С (9 мг); допоміжні речовини: цукор молочний, стеариновокислий кальцій, гіпромелоза, твін 80, двоокис титану, барвник. Пігулки, 100 шт. по 0, 205 р.Характеристика"Звіробій П" успішно знімає спазм кровоносних судин і виявляє капілярозміцнювальну дію, покращує венозний кровообіг і кровопостачання деяких внутрішніх органів.ФармакотерапівВідео на цю тему