Лекарства и БАД Зентива

Алпростан 0,1мг/0,2мл 10 шт концентрат для приготовления раствора для инфузий

6 406,00 грн

6 322,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат – 1 амп.: Активна речовина: алпростаділ 100 мкг. Допоміжні речовини: етанол – до 0.2 мл. 0.2 мл – ампули безбарвного скла (5) – контейнери ПВХ (2) – пачки картонні.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузії у вигляді прозорого безбарвного розчину.Фармакотерапевтична групаАктивна речовина препарату Алпростан – алпростадил (синтетичний аналог природного простагландину E1) є судинорозширювальним, ангіопротекторним засобом. Діє комплексно, покращуючи мікроциркуляцію та периферичний кровообіг, викликає вазодилатацію на рівні артеріол, прекапілярних сфінктерів, м'язових артерій. При інтракавернозному введенні розслаблює гладку мускулатуру кавернозних тіл, що сприяє збільшенню кровотоку та покращенню мікроциркуляції в них. Поліпшує реологічні властивості крові, сприяючи підвищенню еластичності еритроцитів; впливає на гемокоагуляцію, зменшуючи адгезію та агрегацію тромбоцитів. Має фібринолітичний ефект. Чинить антиатерогенну дію, уповільнюючи активацію нейтрофілів, надмірну проліферацію клітин судинної стінки. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск, рефлекторно збільшує частоту серцевих скорочень, що призводить до зростання серцевого викиду. Стимулює гладку мускулатуру кишечника, сечового міхура та матки; пригнічує секрецію шлункового соку.ФармакокінетикаПеріод напіввиведення становить близько 10 с. Метаболізується в легенях при одноразовому пасажі до 60-90%, в результаті ферментативного окиснення утворюються три біологічно активних метаболіту: 15-кето-PGE1, 15-кето-13,14-дигідро-РGЕ1 та 13,14-дигідро-РGЕ1 (PGE0) . Кето-метаболіти мають більш низький порівняно з алпростадилом біологічний ефект, метаболіт 13,14-дигідро-РGЕ1 (PGE0) має порівнянну з PGE1 дією. Важливим є той факт, що PGE0 діє довше, період його напіввиведення становить близько 1 хв (альфа-фаза) та 30 хв (бета-фаза). Цілком імовірно, фармакодинамічний ефект в основному викликаний саме цим біологічно активним стабільним метаболітом. Основні метаболіти виводяться нирками – до 88% та кишечником – до 12%.ФармакодинамікаПокращує мікроциркуляцію та периферичний кровообіг, розширює артерії, артеріоли та розслаблює сфінктери прекапілярів; покращує реологічні властивості крові, підвищує пластичність еритроцитів; впливає на гемокоагуляцію, зменшуючи адгезію та агрегацію тромбоцитів. Має фібринолітичний ефект. Чинить антиатерогенну дію, уповільнюючи активацію нейтрофілів, надмірну проліферацію клітин судинної стінки. Підсилює колатеральний кровообіг. У системній та легеневій циркуляції діє вазодилатаційно. Сприяє збільшенню кровотоку у кавернозних тілах. Знижує ОПСС, АТ, рефлекторно збільшує ЧСС, що призводить до зростання серцевого викиду. Стимулює гладку мускулатуру кишечника, сечового міхура та матки; пригнічує секрецію шлункового соку.Клінічна фармакологіяВазодилатуючий препарат – синтетичний аналог простагландину E1.Показання до застосуванняХронічні облітеруючі захворювання артерій ІІІ-ІV стадії (за класифікацією Фонтейну).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до алпростадилу; вагітність та період лактації; гострий та підгострий інфаркт міокарда, важка чи нестабільна форма стенокардії; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, порушення серцевого ритму; бронхообструктивний синдром тяжкого ступеня з ознаками дихальної недостатності, набряк легень, інфільтративні зміни у легенях, підтверджені за допомогою клінічного та рентгенологічного обстеження; виражені порушення функції печінки; захворювання, що характеризуються ризиком виникнення кровотечі (виразка шлунка або дванадцятипалої кишки, тяжка поразка судин головного мозку, проліферативна ретинопатія зі схильністю до кровотеч, велика травма тощо); набряк головного мозку, олігурія, гіпергідратація; одночасне застосування з судиннорозширювальними та антикоагулянтними засобами. вік до 18 років та старше 75 років. З обережністю Артеріальна гіпотензня, серцево-судинна недостатність (особливу увагу слід приділяти контролю за навантаженням "об'ємом" за рахунок розчинника); слід з обережністю застосовувати Алпростан у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, особливо при діабетичній ангіопатії; у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (лікування препаратом слід проводити у постдіалізному періоді).Вагітність та лактаціяАлпростан протипоказаний до застосування при вагітності та лактиції. Застосування у дітей Препарат протипоказаний віком до 18 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: біль голови, запаморочення. Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, порушення серцевого ритму, тахікардія, напад стенокардії. З боку травної системи: відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці, нудота, блювання, діарея. З боку опорно-рухового апарату: тривалий курс лікування (від 4 і більше тижнів) може ускладнитися оборотним гіперостозом трубчастих кісток. З боку сечовидільної системи: гематурія. Місцеві реакції: поява ознак флебіту проксимальніше за місце введення; ознаки запалення зникають через кілька годин після припинення інфузій або зміни місця введення, специфічного лікування у таких випадках не потрібно. Катетеризація центральної вени дозволяє знизити частоту прояву цієї побічної дії препарату. Лабораторні показники: транзиторне підвищення активності "печінкових" трансаміназ у сироватці крові, гіпербілірубінемія, лейкоцитоз, лейкопенія; як виняток, можливе збільшення титру С-реактивного білка. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж. Інші: підвищена втома, почуття нездужання, підвищене потовиділення, гіпертермія, набряклість кінцівки, у вену якої проводиться інфузія розчину препарату. Кількість небажаних реакцій може зростати в залежності від концентрації, обсягу та швидкості проведення інфузій. При появі побічних ефектів дозу препарату слід зменшити.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні алпростадилу посилюється дія антигіпертензивних та судиннорозширювальних засобів. При одночасному застосуванні алпростадилу з антикоагулянтними та антиагрегантними засобами посилюється ризик кровотечі. Адреноміметики – епінефрін, норепінефрін – знижують вазодилатуючий ефект. У комбінації з цефамандолом, цефоперазоном, цефатетаном та тромболітиками збільшується ризик розвитку кровотечі.Спосіб застосування та дозиВводять внутрішньовенно. Застосовувати строго за призначенням лікаря, щоб уникнути ускладнень. При лікуванні дорослих пацієнтів з хронічними облітеруючими захворюваннями артерій кінцівок препарат Алпростан® призначають внутрішньовенно у дозі від 50 до 200 мкг 1 раз на добу або, при більш тяжких станах, від 50 до 100 мкг 2 рази на добу. Як розчинник використовують 200-500 мл 0.9% розчину натрію хлориду, 5% або 10% розчину глюкози, тривалість інфузії повинна становити не менше 2 год. Розчин слід готувати безпосередньо перед введенням. Тривалість курсу лікування в середньому становить 14 днів, при позитивному ефекті лікування препаратом можна продовжити протягом 7-14 днів. Курс лікування не повинен перевищувати 4 тижні. За відсутності позитивного ефекту протягом 2 тижнів від початку терапії подальше застосування препарату слід припинити.При порушенні функції нирок (концентрація креатиніну в сироватці більше 1.5 мг/дл) внутрішньовенне введення починають з 20 мкг. За потреби через 2-3 дні разову дозу збільшують до 40-60 мкг. Для хворих з нирковою та серцевою недостатністю максимальний обсяг рідини, що вводиться - 50-100 мл/добу. Курс лікування – 4 тижні. Розведення препарату Алпростан®, що рекомендується, концентрат для інфузії. При розведенні 1 ампули (0.2 мл) препарату Алпростан® концентрату для інфузій в 9.8 мл розчину-носія (фізіологічний розчин, 5% або 10% розчин глюкози) отримують концентрацію 100 мкг алпростадилу в 10 мл розчину. Отриманий розчин можна розводити у більшому обсязі розчинника. Розчин рекомендується використовувати відразу після приготування, можливе тимчасове зберігання розчину не більше 24 год при температурі 2-8°С.ПередозуванняСимптоми: зниження артеріального тиску, гіперемія покривів шкіри, загальна слабкість, почастішання частоти серцевих скорочень. Можливий розвиток вазо-вагальних реакцій з блідістю шкірних покривів, підвищеним потовиділенням, нудотою та блюванням, що може супроводжуватися ішемією міокарда та симптомами серцевої недостатності, а також можливі болі, набряк та почервоніння тканини у місці інфузії. Лікування: при симптомах передозування необхідно зменшити дозу або припинити інфузію. При вираженому зниженні артеріального тиску хворому в положенні лежачи необхідно підняти ноги. При збереженні симптомів необхідно використовувати симпатоміметики.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАлпростадил можуть застосовувати лише лікарі, які мають досвід в ангіології, знайомі з сучасними методами безперервного контролю за станом серцево-судинної системи та мають для цього відповідне обладнання. У період лікування необхідний контроль гемодинамічних показників кислотно-лужного балансу, біохімічних показників крові, системи згортання крові (при порушеннях системи згортання крові або при одночасної терапії препаратами, що впливають на систему згортання). Пацієнти з ішемічною хворобою серця, нирковою недостатністю (креатинін сироватки крові більше 1.5 мг/дл) повинні перебувати під наглядом у стаціонарі під час лікування алпростадилом та протягом 1 дня після припинення лікування. Щоб уникнути появи симптомів гіпергідратації у таких пацієнтів обсяг рідини, що вводиться, по можливості не повинен перевищувати 50-100 мл на день. Необхідне динамічне спостереження за станом пацієнта (контроль артеріального тиску та частоти серцевих скорочень), за необхідності – контроль маси тіла, балансу рідини, вимірювання центрального венозного тиску або луна кардіографія. У новонароджених препарат слід застосовувати під постійним контролем артеріального тиску за наявності умов для проведення ШВЛ. У хворих на гемодіалізу лікування препаратом слід проводити у постдіалізному періоді. У хворих з хронічними облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок застосування препарату є частиною комплексного лікування, клінічний ефект має тривалий характер і може виявлятися з певною затримкою після закінчення курсу лікування. Флебіт (проксимальніше місця введення), як правило, не є причиною припинення терапії, ознаки запалення зникають через кілька годин після припинення інфузій або зміни місця введення, специфічного лікування в подібних випадках не потрібно. Катетеризація центральної вени дозволяє знизити частоту прояву цієї побічної дії препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід враховувати, що застосування препарату Алпростан може супроводжуватися потенційними системними проявами у вигляді гіпотензії, запаморочення або слабкості, які зазвичай зникають незабаром після припинення інфузій внаслідок короткого біологічного періоду напіввиведення активної речовини. Тому необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та механізмами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж

Азитромицин зентива 250мг 6 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой

0,00 грн

1 142,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: азитроміцин дигідрат - 262.026 мг, що відповідає вмісту азитроміцину 250 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 42.5 мг, кроскармеллозу натрію – 9 мг, кальцію гідрофосфат – 115.625 мг, магнію стеарат – 6.375 мг, натрію лаурилсульфат – 1.5 мг; Состав оболочки: гипромеллоза 2910/5 - 7.3 мг, титана диоксид - 3.1 мг, макрогол 6000 - 700 мкг, тальк - 1.25 мг, эмульсия симетикона SE4 (вода - 67.4%, силоксаны и силиконы - 30%, целлюлоза метилированная - 2.5%, сорбінова кислота – 0.1%) – 50 мкг, полісорбат 80 – 100 мкг. 6 шт. - блістери, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, круглі, двоопуклі.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому препарату внутрішньо азитроміцин добре всмоктується із ШКТ, що зумовлено його стійкістю у кислому середовищі та ліпофільністю. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину в плазмі досягається через 2-3 год і становить 0.4 мг/л. Біодоступність становить 37%. Розподіл. Азітроміцин швидко розподіляється в організмі. Добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема, у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (в 10-50 разів вище, ніж у плазмі крові) обумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися в середовищі з низьким рН, що оточує лізосоми. Це, своєю чергою, визначає високий плазмовий кліренс. Здатність азитроміцину накопичуватися переважно у лізосомах особливо важлива для ерадикації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину у вогнищах інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (загалом на 24-34%). Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Зв'язування з білками плазми - 7-50% (назад пропорційно концентрації в крові). У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, неактивні. Виведення. У азитроміцину тривалий T - 35-50 год. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. Азитроміцин виводиться переважно у незміненому вигляді: 50% – через кишечник, 6% – нирками.ФармакодинамікаБактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії групи макролідів - азалідів. Має широкий спектр протимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. До азитроміцину чутливі грампозитивні коки: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі штами), Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами); аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; деякі анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp.; а також Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з набутою резистентністю до азитроміцину: аеробні грампозитивні мікроорганізми -Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-резистентні штами та штами із середньою чутливістю до пеніциліну). Мікроорганізми з природною резистентністю: аеробні грампозитивні мікроорганізми – Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (метицилін-резистентні штами), анаеробні мікроорганізми – Bacteroides fragilis. Описані випадки перехресної резистентності між Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами) до еритромідину, а макромідамиКлінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо за 1 годину до або через 2 години після їди, не розжовуючи.Показання до застосуванняІнфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (ангіна, синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонії, у т.ч. спричинені атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (вугри звичайні середнього ступеня тяжкості, пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); неускладнені інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит та/або цервіцит); Початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПорушення функції печінки тяжкого ступеня; порушення функції нирок тяжкого ступеня; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 12 років при масі тіла менше 45 кг; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів, або кетолідів, або інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат: При міастенії; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; при аритміях, наявності проаритмогенних факторів у пацієнтів з подовженим інтервалом QT (вродженим та набутим) або факторами ризику подовження інтервалу QT (що отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA, III, цизапридом); при гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущій брадикардії або тяжкій серцевій недостатності); при одночасному застосуванні антипсихотичних препаратів (пімозид), антидепресантів (циталопрам), фторхінолонів (моксифлоксацин, левофлоксацин), циклоспорину, терфенадину, варфарину, дигоксину.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям віком до 12 років. При вагітності застосування препарату можливе в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: часто – еозинофілія, лімфоцитопенія; нечасті – лейкопенія, нейтропенія; рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку нервової системи: часті – головний біль, запаморочення, парестезія, порушення смакових відчуттів; нечасто – гіпестезія, сонливість, безсоння; дуже рідкісні - занепокоєння, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху (або аносмія), збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія. З боку психіки: нечасто – підвищена збудливість, безсоння; рідкісні – ажитація; частота невідома – агресивність, тривожність, марення, галюцинації. З боку органу зору: часто – порушення чіткості зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часті – оборотне порушення слуху аж до глухоти (при тривалому прийомі високих доз); нечасті – шум у вухах; рідкісні – вертиго. З боку серця: нечасто – відчуття серцебиття; дуже рідкі - подовження інтервалу QT, аритмія типу "пірует", шлуночкова тахікардія. З боку судин: нечасто – "припливи" крові до обличчя; частота невідома – зниження АТ. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часті – нудота, метеоризм, діарея; часті – біль у животі, блювання, диспепсія; нечасті - запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідкісні – зміна кольору мови. З боку ендокринної системи: дуже рідкісні – панкреатит. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасті – підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові, дизурія, біль у ділянці нирок; дуже рідкісні – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасті – метрорагія, порушення функції яєчок. З боку імунної системи: нечасті – реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк; частота невідома – анафілактична реакція. З боку шкіри та підшкірних тканин: часті - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасті – реакція фотосенсибілізації, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, сухість шкіри, пітливість; дуже рідко – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз. З боку обміну речовин та харчування: нечасті – анорексія, зміна концентрації калію. Інфекційні захворювання: нечасті – кандидоз, у т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій, вагінальні інфекції, пневмонія, грибкові інфекції, бактеріальні інфекції, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; частота невідома – псевдомембранозний коліт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасті – гепатит; рідкісні – порушення функції печінки; дуже рідкісні - холестатична жовтяниця, печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом, в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: нечасті – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; частота невідома – артралгія. З боку дихальної системи: нечасті – носова кровотеча, задишка. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – слабкість; нечасто – біль у грудях, периферичні набряки, астенія, нездужання, набряк обличчя, лихоманка. З боку лабораторних показників: часто – підвищення кількості базофілів, моноцитів, нейтрофілів, зниження або підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасті – підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, підвищення активності ЛФ, підвищення вмісту хлору у плазмі крові, підвищення концентрації глюкози у плазмі крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди (алюміній- і магнійсодержащие) уповільнюють і знижують абсорбцію азитроміцину (для пероральних форм), тому інтервал між їх прийомом повинен становити 1 год до або 2 год після їди та зазначених лікарських засобів. При сумісному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі, однак існує ризик розвитку рабдоміолізу. При сумісному застосуванні варфарину та азитроміцину (у звичайних дозах) зміни протромбінового часу не виявлено, однак, враховуючи, що при взаємодії макролідів та варфарину можливе посилення антикоагулянтної дії, пацієнтам необхідно проводити ретельний контроль протромбінового часу. При сумісному прийомі дигоксину та азитроміцину необхідно контролювати концентрацію дигоксину у крові, т.к. багато макролідів підвищують всмоктування дигоксину в кишечнику, тим самим збільшуючи його концентрацію в плазмі крові. За умови спільного застосування з циметидином за 2 години до прийому азитроміцину, вплив на фармакокінетику азитроміцину відсутній. При сумісному застосуванні азитроміцину з рифабутином необхідно враховувати небезпеку розвитку нейтропенії. Немає даних про вплив азитроміцину на концентрацію в крові триазоламу, мідазоламу, циметидину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, триметоприму/сульфаметоксазолу при їхньому спільному застосуванні, однак не слід виключати можливості такої взаємодії, т.к. відома взаємодія макролідів з перерахованими вище препаратами. При сумісному застосуванні азитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливе посилення їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дані комбінації протипоказані. Необхідно бути обережними при спільному застосуванні терфенадину та азитроміцину, оскільки було встановлено, що одночасний прийом терфенадину та різних видів антибіотиків викликає аритмію та подовження інтервалу QT. Виходячи з цього, не можна виключити вищезазначених ускладнень при спільному застосуванні терфенадину та азитроміцину. За необхідності одночасного застосування з циклоспорином рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину у плазмі. Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин не впливає на фармакокінетичні параметри зидовудину в плазмі крові або на виведення нирками його та його метаболіту глюкуроніду, але водночас збільшується концентрація активного метаболіту – фосфорильованого зидовудину – у моноядерних клітинах периферичних судин. Клінічне значення цього факту неясно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферментів системи цитохрому Р450. При сумісному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію в плазмі крові лікарських засобів: карбамазепіну, циметидину, диданозину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, теофіліну, триазоламу, цетиризину, триметоприму/сульфаметоксазолу,Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12 років та з масою тіла понад 45 кг 1 раз на добу. При інфекціях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів, ЛОР-органів, при інфекціях шкіри та м'яких тканин (за винятком хронічної мігруючої еритеми) – 500 мг на добу за 1 прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1.5 г). При вуграх звичайних середнього ступеня тяжкості - по 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів, потім по 500 мг 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів; курсова доза – 6 г. Першу щотижневу таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток – з інтервалом у 7 днів. При гострих інфекціях сечостатевих органів (неускладнений уретрит або цервіцит) – 1 г (2 таб. по 500 мг) одноразово. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування I стадії (erythema migrans) – 1 г на 1-й день і з 2-го по 5-й день – по 500 мг щодня (курсова доза – 3 г). Для лікування пацієнтів похилого віку старше 65 років використовуються ті ж дози, що й для дорослих. Зважаючи на те, що серед літніх пацієнтів можуть бути люди з наявністю аритмогенних факторів, необхідно звертати особливу увагу на можливість розвитку у них серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії типу “пірует”. При порушенні функції нирок (КК понад 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. При помірному порушенні функції печінки корекція дози не потрібна.ПередозуванняНудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея, біль у животі, порушення функції печінки.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -43.06 %

Азитромицин зентива 500мг 3 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой

576,00 грн

328,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: азитроміцин дигідрат 524.052 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 85 мг, кроскармеллозу натрію – 18 мг, кальцію гідрофосфат – 231.25 мг, магнію стеарат – 12.75 мг, натрію лаурилсульфат – 3 мг; Склад оболонки: гіпромелоза 2910/5 - 14.6 мг, титану діоксид - 6.2 мг, макрогол 6000 - 1.4 мг, тальк - 2.5 мг, емульсія симетикону SE4 (вода - 67.4%, силоксани і силікони -5, 5%). сорбінова кислота – 0.1%) – 100 мкг, полісорбат 80 – 200 мкг. Пігулки покриті плівковою оболонкою в блістері 3 шт. в інд/упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, круглі, двоопуклі.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому препарату внутрішньо азитроміцин добре всмоктується із ШКТ, що зумовлено його стійкістю у кислому середовищі та ліпофільністю. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину в плазмі досягається через 2-3 год і становить 0.4 мг/л. Біодоступність становить 37%. Розподіл. Азітроміцин швидко розподіляється в організмі. Добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема, у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (в 10-50 разів вище, ніж у плазмі крові) обумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися в середовищі з низьким рН, що оточує лізосоми. Це, своєю чергою, визначає високий плазмовий кліренс. Здатність азитроміцину накопичуватися переважно у лізосомах особливо важлива для ерадикації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину у вогнищах інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (загалом на 24-34%). Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Зв'язування з білками плазми - 7-50% (назад пропорційно концентрації в крові). У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, неактивні. Виведення. У азитроміцину тривалий T - 35-50 год. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. Азитроміцин виводиться переважно у незміненому вигляді: 50% – через кишечник, 6% – нирками.ФармакодинамікаБактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії групи макролідів - азалідів. Має широкий спектр протимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. До азитроміцину чутливі грампозитивні коки: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі штами), Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами); аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; деякі анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp.; а також Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з набутою резистентністю до азитроміцину: аеробні грампозитивні мікроорганізми -Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-резистентні штами та штами із середньою чутливістю до пеніциліну). Мікроорганізми з природною резистентністю: аеробні грампозитивні мікроорганізми – Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (метицилін-резистентні штами), анаеробні мікроорганізми – Bacteroides fragilis. Описані випадки перехресної резистентності між Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами) до еритромідину, а макромідамиКлінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо за 1 годину до або через 2 години після їди, не розжовуючи.Показання до застосуванняІнфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (ангіна, синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонії, у т.ч. спричинені атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (вугри звичайні середнього ступеня тяжкості, пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); неускладнені інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит та/або цервіцит); Початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПорушення функції печінки тяжкого ступеня; порушення функції нирок тяжкого ступеня; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 12 років при масі тіла менше 45 кг; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів, або кетолідів, або інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат: При міастенії; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; при аритміях, наявності проаритмогенних факторів у пацієнтів з подовженим інтервалом QT (вродженим та набутим) або факторами ризику подовження інтервалу QT (що отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA, III, цизапридом); при гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущій брадикардії або тяжкій серцевій недостатності); при одночасному застосуванні антипсихотичних препаратів (пімозид), антидепресантів (циталопрам), фторхінолонів (моксифлоксацин, левофлоксацин), циклоспорину, терфенадину, варфарину, дигоксину.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям віком до 12 років. При вагітності застосування препарату можливе в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: часто – еозинофілія, лімфоцитопенія; нечасті – лейкопенія, нейтропенія; рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку нервової системи: часті – головний біль, запаморочення, парестезія, порушення смакових відчуттів; нечасто – гіпестезія, сонливість, безсоння; дуже рідкісні - занепокоєння, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху (або аносмія), збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія. З боку психіки: нечасто – підвищена збудливість, безсоння; рідкісні – ажитація; частота невідома – агресивність, тривожність, марення, галюцинації. З боку органу зору: часто – порушення чіткості зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часті – оборотне порушення слуху аж до глухоти (при тривалому прийомі високих доз); нечасті – шум у вухах; рідкісні – вертиго. З боку серця: нечасто – відчуття серцебиття; дуже рідкі - подовження інтервалу QT, аритмія типу "пірует", шлуночкова тахікардія. З боку судин: нечасто – "припливи" крові до обличчя; частота невідома – зниження АТ. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часті – нудота, метеоризм, діарея; часті – біль у животі, блювання, диспепсія; нечасті - запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідкісні – зміна кольору мови. З боку ендокринної системи: дуже рідкісні – панкреатит. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасті – підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові, дизурія, біль у ділянці нирок; дуже рідкісні – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасті – метрорагія, порушення функції яєчок. З боку імунної системи: нечасті – реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк; частота невідома – анафілактична реакція. З боку шкіри та підшкірних тканин: часті - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасті – реакція фотосенсибілізації, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, сухість шкіри, пітливість; дуже рідко – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз. З боку обміну речовин та харчування: нечасті – анорексія, зміна концентрації калію. Інфекційні захворювання: нечасті – кандидоз, у т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій, вагінальні інфекції, пневмонія, грибкові інфекції, бактеріальні інфекції, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; частота невідома – псевдомембранозний коліт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасті – гепатит; рідкісні – порушення функції печінки; дуже рідкісні - холестатична жовтяниця, печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом, в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: нечасті – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; частота невідома – артралгія. З боку дихальної системи: нечасті – носова кровотеча, задишка. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – слабкість; нечасто – біль у грудях, периферичні набряки, астенія, нездужання, набряк обличчя, лихоманка. З боку лабораторних показників: часто – підвищення кількості базофілів, моноцитів, нейтрофілів, зниження або підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасті – підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, підвищення активності ЛФ, підвищення вмісту хлору у плазмі крові, підвищення концентрації глюкози у плазмі крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди (алюміній- і магнійсодержащие) уповільнюють і знижують абсорбцію азитроміцину (для пероральних форм), тому інтервал між їх прийомом повинен становити 1 год до або 2 год після їди та зазначених лікарських засобів. При сумісному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі, однак існує ризик розвитку рабдоміолізу. При сумісному застосуванні варфарину та азитроміцину (у звичайних дозах) зміни протромбінового часу не виявлено, однак, враховуючи, що при взаємодії макролідів та варфарину можливе посилення антикоагулянтної дії, пацієнтам необхідно проводити ретельний контроль протромбінового часу. При сумісному прийомі дигоксину та азитроміцину необхідно контролювати концентрацію дигоксину у крові, т.к. багато макролідів підвищують всмоктування дигоксину в кишечнику, тим самим збільшуючи його концентрацію в плазмі крові. За умови спільного застосування з циметидином за 2 години до прийому азитроміцину, вплив на фармакокінетику азитроміцину відсутній. При сумісному застосуванні азитроміцину з рифабутином необхідно враховувати небезпеку розвитку нейтропенії. Немає даних про вплив азитроміцину на концентрацію в крові триазоламу, мідазоламу, циметидину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, триметоприму/сульфаметоксазолу при їхньому спільному застосуванні, однак не слід виключати можливості такої взаємодії, т.к. відома взаємодія макролідів з перерахованими вище препаратами. При сумісному застосуванні азитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливе посилення їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дані комбінації протипоказані. Необхідно бути обережними при спільному застосуванні терфенадину та азитроміцину, оскільки було встановлено, що одночасний прийом терфенадину та різних видів антибіотиків викликає аритмію та подовження інтервалу QT. Виходячи з цього, не можна виключити вищезазначених ускладнень при спільному застосуванні терфенадину та азитроміцину. За необхідності одночасного застосування з циклоспорином рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину у плазмі. Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин не впливає на фармакокінетичні параметри зидовудину в плазмі крові або на виведення нирками його та його метаболіту глюкуроніду, але водночас збільшується концентрація активного метаболіту – фосфорильованого зидовудину – у моноядерних клітинах периферичних судин. Клінічне значення цього факту неясно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферментів системи цитохрому Р450. При сумісному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію в плазмі крові лікарських засобів: карбамазепіну, циметидину, диданозину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, теофіліну, триазоламу, цетиризину, триметоприму/сульфаметоксазолу,Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12 років та з масою тіла понад 45 кг 1 раз на добу. При інфекціях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів, ЛОР-органів, при інфекціях шкіри та м'яких тканин (за винятком хронічної мігруючої еритеми) – 500 мг на добу за 1 прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1.5 г). При вуграх звичайних середнього ступеня тяжкості - по 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів, потім по 500 мг 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів; курсова доза – 6 г. Першу щотижневу таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток – з інтервалом у 7 днів. При гострих інфекціях сечостатевих органів (неускладнений уретрит або цервіцит) – 1 г (2 таб. по 500 мг) одноразово. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування I стадії (erythema migrans) – 1 г на 1-й день і з 2-го по 5-й день – по 500 мг щодня (курсова доза – 3 г). Для лікування пацієнтів похилого віку старше 65 років використовуються ті ж дози, що й для дорослих. Зважаючи на те, що серед літніх пацієнтів можуть бути люди з наявністю аритмогенних факторів, необхідно звертати особливу увагу на можливість розвитку у них серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії типу “пірует”. При порушенні функції нирок (КК понад 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. При помірному порушенні функції печінки корекція дози не потрібна.ПередозуванняНудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея, біль у животі, порушення функції печінки.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -58.17 %

Бонадэ 2мг+0,03мг 21 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой

832,00 грн

348,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активна речовина: етинілестрадіол 30 мкг, дієногест 2 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 57.17 мг, крохмаль кукурудзяний – 12 мг, повідон 30ЛП – 3 мг, натрію крохмалю гліколат – 5 мг, магнію стеарат – 800 мкг; плівкова оболонка: акваполіш білий 014.17 МС (гіпромелоза - 48%, гідроксипропілцелюлоза - 12%, тальк - 20%, олія насіння бавовни гідрогенізована - 5%, титану діоксид - 15%) - 9 мг. 1 блістер по 21 пігулки.Фармакотерапевтична групаНизькодозований монофазний пероральний комбінований естроген-гестагенний контрацептивний препарат. Дія препарату Бонаде заснована на спільній дії різних факторів, найважливішим з яких є придушення овуляції та підвищення в'язкості секрету шийки матки. Гестагенний компонент препарату Бонаде, дієногест, є похідним нортестостерону і має антиандрогенну дію. Дієногест також сприятливо впливає на ліпідний профіль, підвищуючи вміст ЛПВЩ. У жінок, які приймають комбіновані пероральні контрацептиви (КОК), цикл стає регулярнішим, рідше спостерігаються хворобливі менструації, зменшується інтенсивність і тривалість кровотечі.ФармакокінетикаБетагістин діє головним чином на гістамінові H1- та H3-рецептори внутрішнього вуха та вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на H1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на H3-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику. Водночас бетагістин збільшує кровообіг у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором H3-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Покращує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні ствола головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.ІнструкціяЯк розпочати прийом препарату Бонаде. За відсутності прийому будь-яких гормональних контрацептивів у попередньому місяці застосування препарату Бонаде слід розпочинати у 1-й день природного менструального циклу (тобто у 1-й день менструальної кровотечі). Приймають пігулку, помічену відповідним днем тижня. Наприклад, якщо менструація починається у п'ятницю, приймають таблетку, позначену літерами, що позначають п'ятницю. Потім слід продовжувати приймати таблетки в наступні дні в установленому порядку. Допустимо також починати застосування з 2-5 днів циклу, але в цьому випадку рекомендується додатково застосовувати бар'єрний метод контрацепції (презерватив) протягом перших 7 днів застосування таблеток з першої упаковки (блістера). При переході з інших КОК, контрацептивного вагінального кільця або контрацептивного пластиру можна почати приймати препарат Бонаде наступного дня після прийому останньої таблетки попередньої упаковки КОК (тобто без перерви в прийомі). Якщо попередня упаковка містила також неактивні таблетки (без активної речовини), можна застосовувати препарат Бонаде наступного дня після прийому останньої активної таблетки. Також можна розпочати застосування пізніше, але в жодному разі не пізніше наступного дня, після звичайної перерви у застосуванні (перерва 7 днів для препаратів, що містять 21 таблетку) або після прийому останньої неактивної таблетки (для препаратів, що містять 28 таблеток в упаковці). У разі використання контрацептивного пластиру або контрацептивного вагінального кільця прийом препарату Бонаде слід розпочати в день їх видалення, але не пізніше дня, коли має бути введене нове кільце або наклеєний новий пластир. При переході з пероральних контрацептивів, що містять тільки гестаген ("міні-пили"), можна припинити прийом "міні-пили" в будь-який день і почати застосування препарату Бонаде наступного дня, в той же час. Протягом перших 7 днів застосування таблеток також необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції. При переході з ін'єкційного контрацептиву, імплантату або внутрішньоматкових контрацептивів (внутрішньоматкова спіраль), що вивільняють гестаген, починати застосування препарату Бонаде слід у той день, коли повинна бути зроблена наступна ін'єкція або день видалення імплантату або внутрішньоматкового контрацептиву. Протягом перших 7 днів застосування таблеток також необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції. Відразу після пологів лікар може рекомендувати почекати до закінчення першого нормального менструального циклу, перш ніж починати застосування препарату Бонаде. Іноді, за рекомендацією лікаря, можна розпочати застосування препарату раніше. Після мимовільного викидня або аборту в I триместрі вагітності слід проконсультуватися з лікарем. Зазвичай рекомендується розпочати застосування препарату негайно. Прийом пропущених пігулок. Якщо запізнення в прийомі чергової таблетки менше 12 годин, контрацептивна дія Бонаде зберігається. Пацієнтці слід прийняти таблетку, як тільки вона згадає про це. Наступну таблетку слід прийняти у звичайний час. Якщо запізнення в прийомі таблеток становить більше 12 годин, контрацептивний захист може бути знижений. Чим більше підряд таблеток пропущено, і чим ближче цей пропуск до початку прийому або до кінця прийому, тим вищий ризик настання вагітності. У зв'язку з цим можна керуватися такими правилами. Якщо пропущено більше 1 таблетки з упаковки (блістера), слід проконсультуватися з лікарем. Если пропущена 1 таблетка в первую неделю применения препарата, следует принять пропущенную таблетку как можно скорее, как только пациентка вспомнит (даже, если это означает прием двух таблеток одновременно). Следующую таблетку следует принять в обычное время. Необходимо дополнительно использовать барьерный метод контрацепции в течение следующих 7 дней. Если половой акт был в течение недели перед пропуском таблетки, необходимо учитывать вероятность наступления беременности. Следует немедленно проконсультироваться с врачом. Если пропущена 1 таблетка во вторую неделю приема препарата, следует принять пропущенную таблетку как можно скорее, как только пациентка вспомнит (даже, если это означает прием 2 таблеток одновременно). Следующую таблетку следует принять в обычное время. Если женщина принимала таблетки правильно в течение 7 дней, предшествующих первой пропущенной таблетке, контрацептивное действие препарата Бонадэ сохраняется, и женщина не нуждается в использовании дополнительных контрацептивных мер. В противном случае, а также при пропуске 2 и более таблеток необходимо дополнительно использовать барьерные методы контрацепции в течение 7 дней. Если пропущена 1 таблетка на третьей неделе приема препарата, но в течение 7 дней, предшествующих первой пропущенной таблетке, все таблетки принимались правильно, нет необходимости использовать дополнительные контрацептивные методы, если женщина будет придерживаться любого из двух следующих вариантов: Следует принять пропущенную таблетку как можно скорее, как только пациентка вспомнит (даже если это означает прием 2 таблеток одновременно). Следующую таблетку следует принять в обычное время. Следующую упаковку (блистер) необходимо начать сразу же после окончания приема таблеток из текущей упаковки (блистера), таким образом, не будет перерыва между упаковками (блистерами). Кровотечение "отмены" маловероятно, пока не закончатся таблетки из второй упаковки (блистера), но могут отмечаться мажущие выделения или прорывные маточные кровотечения в дни приема препарата. Следует прекратить применение таблеток из текущей упаковки (блистера), сделать перерыв на 7 или менее дней (включая день пропуска таблетки) и затем начать прием таблеток из новой упаковки (блистера). Отсутствие ожидаемого менструальноподобного кровотечения после перерыва в применении таблеток может означать, что женщина беременна. В этом случае женщине необходимо проконсультироваться с врачом прежде, чем она начнет применение таблеток из новой упаковки (блистера). Руководствуясь этими правилами, женщина всегда может начать применение таблеток из следующей упаковки (блистера) в тот день недели, когда она обычно это делает. В ситуациях, когда рекомендуется прекратить прием препарата Бонадэ, или когда его надежность может быть снижена, следует воздержаться от половых контактов или применять негормональные контрацептивные методы (например, презерватив или другие барьерные методы). Не следует применять ритмический или температурный методы. Эти методы могут быть ненадежны, т.к. прием КОК приводит к изменениям базальной температуры и цервикальной слизи. Припинення прийому препарату. Можна припинити приймати препарат Бонаде будь-коли. У разі припинення застосування у зв'язку з бажанням завагітніти, зазвичай рекомендується дочекатися першої нормальної менструації і лише після цього спробувати завагітніти. За допомогою цього методу легше встановити дату пологів. Рекомендації у разі шлунково-кишкових розладів. У разі виникнення блювання або діареї діючі речовини препарату Бонаде можуть не повністю всмоктуватися. Якщо блювання триває 3-4 години після прийому контрацептивної таблетки, результат може бути таким же, як при пропусканні прийому таблетки. Слід робити так, як рекомендовано у разі пропуску прийому таблетки. У разі сильної діареї слід проконсультуватися у лікаря. Відстрочка початку менструальноподібної кровотечі. Можна відкласти початок менструальноподібної кровотечі, якщо почати приймати таблетки з наступної упаковки (якщо упаковка містить 21 таблетку) або блістера (якщо упаковка містить 63 таблетки) відразу після закінчення поточної упаковки (блістера). Можна приймати таблетки так довго, як це необхідно, або доти, поки таблетки в упаковці (блістері) не закінчаться. Якщо необхідно, щоб кровотеча відміни почалася, слід припинити приймати таблетки. Під час застосування таблеток Бонаде з нової упаковки (блістера) можуть з'явитися рясні або мажуть кров'янисті виділення. Застосування таблеток із наступної упаковки (блістера) слід розпочати після звичайного 7-денного інтервалу. Зміна дня початку менструальноподібної кровотечі. Якщо жінка приймає таблетки, суворо дотримуючись всіх рекомендацій, менструальноподібні кровотечі наступають приблизно в ті самі дні кожні 4 тижні. Якщо необхідно змінити ці дні, слід скоротити (але в жодному разі не продовжувати) наступний інтервал без прийому таблеток. Наприклад, кровотеча починається по п'ятницях, а необхідно, щоб вона починалася по вівторках (на 3 дні раніше), тоді слід почати застосування таблеток з нової упаковки (блістера) на 3 дні раніше, ніж зазвичай. Якщо інтервал без прийому таблеток буде занадто коротким, кровотеча може зовсім не наступити в інтервал. Однак під час застосування таблеток з нової упаковки (блістера) можуть з'явитися рясні або кров'янисті виділення. Спеціальні групи пацієнтів. Дітям та підліткам препарат Бонаде показаний лише після настання менархе. Пацієнти похилого віку: Бонаде не показаний після настання менопаузи. Препарат протипоказаний жінкам із тяжкими захворюваннями печінки доти, доки показники функції печінки не прийдуть у норму. Препарат Бонаде спеціально не вивчався у жінок із порушеннями функції нирок. Наявні дані не передбачають зміни режиму дозування таких пацієнтів.Показання до застосуванняКонтрацепція; лікування акне легкого та середнього ступеня тяжкості у жінок, які потребують контрацепції, при неефективності інших методів лікування (місцеве лікування або застосування системних антибіотиків).Протипоказання до застосуванняПрепарат Бонаде протипоказаний за наявності будь-якого зі станів/захворювань, наведених нижче. Якщо якийсь із цих станів розвивається вперше на тлі його застосування, препарат слід негайно відмінити: тромбози (венозні та артеріальні) та тромбоемболії в даний час або в анамнезі (в т.ч. тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт) ; стани, що передують тромбозу (в т.ч. стенокардія) в даний час або в анамнезі; цереброваскулярна хвороба: інсульт, транзиторні ішемічні атаки в даний час та в анамнезі; множинні чи виражені чинники ризику венозного чи артеріального тромбозу, зокрема. ускладнені ураження клапанного апарату серця, фібриляція передсердь, захворювання судин головного мозку або коронарних артерій серця, тяжка дисліпопротеїнемія;неконтрольована артеріальна гіпертензія, серйозне хірургічне втручання, тривала іммобілізація, оперативні втручання на нижніх кінцівках та органах малого тазу, нейрохірургічні втручання, куріння віком від 35 років; вроджена або набута схильність до артеріальних або венозних тромбозів (резистентність до активованого протеїну С (включаючи фактор 5 Лейдену), дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, гіпергомоцистеїнемія, наявність антитіл до фосфоліпідів, (антикарди); мігрень з осередковими неврологічними симптомами нині чи анамнезі; цукровий діабет із судинними ускладненнями; панкреатит з вираженою гіпертригліцеридемією в даний час або в анамнезі;печінкова недостатність та тяжкі захворювання печінки (до нормалізації показників печінкових ферментів), у т.ч. синдроми Ротора та Дубіна-Джонсона; пухлини печінки (доброякісні або злоякісні) в даний час або в анамнезі; виявлені гормонозалежні злоякісні новоутворення (в т.ч. статевих органів чи молочних залоз) чи підозра на них; кровотеча з піхви неясного генезу; вагітність чи підозра на неї; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату Бонаде; непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); ожиріння (ІМТ понад 30 кг/м2); велика травма.пухлини печінки (доброякісні або злоякісні) в даний час або в анамнезі; виявлені гормонозалежні злоякісні новоутворення (в т.ч. статевих органів чи молочних залоз) чи підозра на них; кровотеча з піхви неясного генезу; вагітність чи підозра на неї; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату Бонаде; непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); ожиріння (ІМТ понад 30 кг/м2); велика травма.пухлини печінки (доброякісні або злоякісні) в даний час або в анамнезі; виявлені гормонозалежні злоякісні новоутворення (в т.ч. статевих органів чи молочних залоз) чи підозра на них; кровотеча з піхви неясного генезу; вагітність чи підозра на неї; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату Бонаде; непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); ожиріння (ІМТ понад 30 кг/м2); велика травма.підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату Бонаде; непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); ожиріння (ІМТ понад 30 кг/м2); велика травма.підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату Бонаде; непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); ожиріння (ІМТ понад 30 кг/м2); велика травма. Препарат Бонаде не призначений для застосування у чоловіків. З обережністю. Слід ретельно зважувати потенційний ризик та очікувану користь застосування КОК у кожному індивідуальному випадку за наявності наступних захворювань/станів та факторів ризику: фактори ризику розвитку тромбозу та тромбоемболій: куріння; ожиріння (ІМТ менше 30 кг/м2); дисліпопротеїнемія, артеріальна гіпертензія; мігрень без осередкової неврологічної симптоматики; неускладнені вади клапанного апарату серця; спадкова схильність до тромбозу (тромбози, інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу в молодому віці у будь-кого з найближчих родичів); інші захворювання, при яких можуть спостерігатися порушення периферичного кровообігу: цукровий діабет; онкологічні захворювання, ВКВ; гемолітико-уремічний синдром; хвороба Крона та виразковий коліт; серповидно-клітинна анемія; флебіт поверхневих вен;спадковий ангіоневротичний набряк; гіпертригліцеридемія; захворювання, що вперше виникли або погіршилися при вагітності або на тлі попереднього застосування статевих гормонів (наприклад, жовтяниця, холестаз, захворювання жовчного міхура, отосклероз із погіршенням слуху, порфірія, герпес під час вагітності, хорея Сіденхема); післяпологовий період.Вагітність та лактаціяПрепарат Бонаде не можна застосовувати при вагітності. Якщо вагітність виявляється під час застосування препарату Бонаде, його слід відмінити і звернутися до лікаря. Однак великі епідеміологічні дослідження не виявили підвищеного ризику дефектів розвитку у дітей, народжених жінками, які отримували статеві гормони до вагітності або прийому статевих гормонів з необережності в ранні терміни вагітності. Прийом КОК може зменшувати кількість грудного молока та змінювати його склад, тому їх використання не рекомендується до припинення грудного вигодовування. Дітям та підліткам препарат Бонаде показаний лише після настання менархе.Побічна діяПри застосуванні препарату Бонаде можуть спостерігатися нерегулярні кровотечі (мажуть кров'янисті виділення або проривні маткові кровотечі), особливо протягом перших місяців застосування. На фоні застосування препарату Бонаде можуть спостерігатися й інші небажані ефекти, хоча їхня поява не обов'язкова у всіх пацієнток. Побічні ефекти, виявлені в ході застосування діючих речовин препарату Бонаде, наведені з розподілом за частотою розвитку та системами органів. Частоту побічних ефектів класифікували таким чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), рідко (>1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000) та частота невідома (на підставі наявних даних неможливо оцінити частоту розвитку небажаних реакцій). Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – вагініт, вульвовагініт, вагінальний кандидоз або інші грибкові вульвовагінальні інфекції; рідко – сальпінгоофорит (аднексит), інфекції сечовивідних шляхів, цистит, мастит, цервіцит, грибкові інфекції, герпетичне ураження ротової порожнини, грип, бронхіт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусна інфекція. Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): нечасто – кісти яєчника; рідко – кісти придатків матки, міома матки, ліпома молочної залози, кісти молочних залоз, фіброзно-кістозна мастопатія. З боку системи кровотворення: рідко – анемія. З боку імунної системи: рідко – алергічні реакції. З боку ендокринної системи: рідко – вірилізм. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – підвищення апетиту; рідко – анорексія. Порушення психіки: нечасто – пригнічений настрій; рідко – психічні розлади, депресія, безсоння, порушення сну, агресія; частота невідома – зниження лібідо, підвищення лібідо. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, мігрень; рідко – ішемічний інсульт, цереброваскулярні розлади, дистонія. З боку органу зору: рідко – сухість слизової оболонки очей, подразнення слизової оболонки очей, осцилопсія; частота невідома - непереносимість контактних лінз (неприємні відчуття за її носінні). З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – раптова втрата слуху, шум у вухах, вертиго, порушення слуху. З боку серцево-судинної системи: нечасто – підвищення/зниження АТ; рідко - серцево-судинні розлади, тахікардія, венозні та артеріальні тромбози та тромбоемболії, тромбофлебіт, підвищення діастолічного тиску, ортостатична циркуляторна дистонія, "припливи" крові до шкіри з почуттям жару, варикозне розширення вен, захворювання. З боку дихальної системи: рідко – бронхіальна астма, гіпервентиляція. З боку травної системи: нечасто – біль у животі, дискомфорт, здуття, нудота, блювання, діарея; рідко – гастрит, ентерит, диспепсія. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - акне, алопеція, висип, включаючи макулярний висип, свербіж (в т.ч. генералізований свербіж); рідко – алергічний дерматит, атопічний дерматит, нейродерміт, екзема, псоріаз, посилене потовиділення, хлоазму, гіперпігментація, себорея, лупа, гірсутизм, шкірна реакція – целюліт, судинні “зірочки”; частота невідома – кропив'янка, вузлувата еритема, багатоформна еритема. З боку кістково-м'язової системи: рідко – біль у спині, відчуття дискомфорту з боку опорно-рухового апарату, міалгія, біль у кінцівках. З боку статевих органів та молочної залози: часто – біль у молочних залозах, відчуття дискомфорту; нечасто - зміна тривалості та обсягу менструальноподібних кровотеч, включаючи рясну менструальноподібну кровотечу, убогі менструальноподібні кров'янисті виділення та відсутність менструальноподібних кров'янистих виділень, ациклічні кровотечі, в т.ч. кровотечі з піхви та метрорагія, збільшення розмірів молочних залоз, нагрубання та почуття розпирання в молочній залозі, набряк молочної залози, хворобливі менструальноподібні кров'янисті виділення, виділення з піхви, болі в ділянці малого тазу; рідко – дисплазія епітелію шийки матки, диспареунія, галакторея; частота невідома – виділення з молочних залоз. Загальні розлади та порушення: нечасто – стомлюваність, астенія, погане самопочуття, зміни маси тіла (збільшення, зниження та коливання маси тіла); рідко – біль у грудях, периферичні набряки, грипоподібні явища, підвищення температури тіла, дратівливість; частота невідома – затримка рідини. З боку лабораторних показників: рідко – гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія. Повідомлялося про такі серйозні небажані явища у жінок, які застосовують КОК (до яких відноситься препарат Бонаде): венозні тромбоемболічні порушення; артеріальні тромбоемболічні порушення; інсульт; підвищення АТ; гіпертригліцеридемія; порушення толерантності до глюкози або впливу на периферичну інсулінорезистентність; пухлини печінки (доброякісні та злоякісні); порушення функціональних показників печінки; хлоазму; у жінок зі спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть спричинити або посилити симптоми ангіоневротичного набряку; настання або погіршення станів, для яких зв'язок із застосуванням КОК (до яких відноситься препарат Бонаде) не є незаперечним: жовтяниця та/або свербіж, пов'язані з холестазом; утворення каменів у жовчному міхурі; порфірія; системна червона вовчанка;гемолітико-уремічний синдром; хорея Сіденхема; герпес під час попередньої вагітності; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом; хвороба Крона; язвений коліт; рак шийки матки; порушення зору; запаморочення; панкреатит; холецистит; частота діагностування раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК (до яких відноситься препарат Бонаде), підвищена незначною мірою. Рак молочної залози рідко спостерігається у жінок до 40 років, перевищення частоти незначне по відношенню до загального ризику раку молочної залози. Причинно-наслідковий зв'язок виникнення раку молочної залози із застосуванням КОК не встановлено.частота діагностування раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК (до яких відноситься препарат Бонаде), підвищена незначною мірою. Рак молочної залози рідко спостерігається у жінок до 40 років, перевищення частоти незначне по відношенню до загального ризику раку молочної залози. Причинно-наслідковий зв'язок виникнення раку молочної залози із застосуванням КОК не встановлено.частота діагностування раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК (до яких відноситься препарат Бонаде), підвищена незначною мірою. Рак молочної залози рідко спостерігається у жінок до 40 років, перевищення частоти незначне по відношенню до загального ризику раку молочної залози. Причинно-наслідковий зв'язок виникнення раку молочної залози із застосуванням КОК не встановлено. Внаслідок взаємодії інших препаратів (індукторів мікросомальних ферментів) з КОК можуть виникати "проривні" кровотечі та/або зниження контрацептивного ефекту. У разі виникнення небажаних ефектів, не зазначених в інструкції, жінці слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНеобхідно враховувати інформацію щодо медичного застосування супутніх препаратів з метою виявлення потенційної лікарської взаємодії. Вплив інших лікарських засобів на Бонад. Можлива взаємодія з лікарськими засобами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, внаслідок чого може збільшуватися кліренс статевих гормонів, що, у свою чергу, може призводити до "проривних" маткових кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту. Індукція ферментів може спостерігатися після декількох днів лікування. Максимальна індукція ферментів печінки зазвичай досягається протягом кількох тижнів. Після припинення прийому індукція може зберігатися протягом приблизно 4 тижнів. Жінкам, які отримують лікування такими препаратами коротким курсом на додаток до Бонаде, рекомендується використовувати бар'єрний метод контрацепції або вибрати інший негормональний метод контрацепції. Бар'єрний метод контрацепції слід використовувати протягом усього періоду прийому супутніх препаратів, а також протягом 28 днів після їх відміни. Якщо застосування препаратів-індукторів триває довше, ніж цикл прийому таблеток в упаковці Бонаде, слід розпочати прийом таблеток з нової упаковки без перерви в прийомі таблеток. Для жінок, які отримують тривале лікування препаратами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, рекомендується використовувати інший надійний метод негормонального контрацепції. Речовини, що збільшують кліренс Бонаде (що послаблюють ефективність внаслідок індукції ферментів печінки). Барбітурати, бозентан, карбамазепін, фенітоїн, примідон, модафініл, рифампіцин та препарати для лікування ВІЛ-інфекції, такі як ритонавір, невірапін та ефавіренз, а також можливо фелбамат, гризеофульвін, барбексаклон, топірамат, окскарбазе perforatum). Речовини, що мають різний вплив на кліренс Бонад. Лікарські препарати, що підсилюють моторику шлунково-кишкового тракту (наприклад, метоклопрамід), можуть знизити концентрацію етинілестрадіолу в плазмі крові. Діючі речовини, що пригнічують сульфатування етинілестрадіолу в стінці кишечника (наприклад, аскорбінова кислота та парацетамол) можуть підвищити концентрацію етинілестрадіолу у плазмі крові. Одночасне застосування аторвастатину збільшує на 20% AUC етинілестрадіолу. Препарати, що пригнічують активність мікросомальних ферментів печінки, такі як протигрибкові засоби, похідні імідазолу (наприклад, флуконазол), індинавір або тролеандоміцин можуть підвищувати концентрацію етинілестрадіолу в плазмі крові. При сумісному застосуванні комбінації дієногесту та етинілестрадіолу багато інгібіторів протеаз ВІЛ або вірусу гепатиту С та ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази можуть як збільшувати, так і зменшувати концентрацію естрогену або прогестагену у плазмі крові. У деяких випадках такий вплив може бути клінічно значущий. При сумісному застосуванні Бонаде з інгібітором протеази або з ненуклеозидним інгібітором зворотної транскриптази слід використовувати додатковий бар'єрний метод контрацепції протягом усього часу застосування цих препаратів і 7 днів після закінчення терапії. Вплив препарату Бонаде інші лікарські препарати. КОК можуть впливати на метаболізм деяких інших препаратів, що призводить до підвищення (наприклад, циклоспорин) або зниження (наприклад, ламотриджин) їхньої концентрації в плазмі крові та тканинах. Комбінація дієногесту та етинілестрадіолу може впливати на метаболізм інших лікарських засобів: Пригнічувати активність мікросомальних ферментів печінки і, таким чином, підвищувати концентрацію в плазмі таких препаратів, як бензодіазепіни (наприклад, діазепам), циклоспорин, теофілін і глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон). Індукувати глюкуронізацію в печінці і, таким чином, знижувати концентрацію в плазмі таких препаратів, як клофібрат, парацетамол, морфін і лоразепам. З огляду на прийому препарату Бонаде може виникнути необхідність корекції дози гіпоглікемічних лікарських засобів, т.к. препарат може впливати на периферичну інсулінорезистентність та толерантність до глюкози. Вплив на лабораторний тест. Застосування КОК може вплинути на результати деяких лабораторних тестів, включаючи біохімічні параметри функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз, нирок, концентрації транспортних білків у плазмі крові, наприклад, КСГ, фракції ліпопротеїдів, параметри вуглеводного обміну та системи згортання крові. Зазвичай ці зміни залишаються у межах нормальних значень.ПередозуванняВідомостей про серйозні побічні ефекти під час передозування не зареєстровано. Симптоми: можуть з'явитися нудота, блювота і невеликі вагінальні кровотечі або кров'янисті виділення, що "мажуть". Лікування: специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності будь-якого з наведених нижче станів чи факторів ризику слід ретельно оцінити потенційний ризик та очікувану користь від терапії та обговорити її з жінкою до того, як вона вирішить розпочати прийом препарату. У разі посилення симптомів наявного захворювання, загострення хвороби або появи перших ознак цих станів або факторів ризику при застосуванні даного препарату необхідно проконсультуватися з лікарем, який може прийняти рішення про необхідність відміни препарату. тромбоз. Ризик тромбозу глибоких вен у жінок, які приймають КОК, вищий, ніж у тих, що їх не приймають, але не такий високий, як при вагітності. Результати епідеміологічних досліджень свідчать про наявність взаємозв'язку між застосуванням КПК та підвищеним ризиком виникнення тромбозів та тромбоемболічних захворювань, таких як інфаркт міокарда, інсульт, тромбоз глибоких вен та легеневої емболії при прийомі КОК. Ці ускладнення зустрічаються рідко. Ризик розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) є максимальним у перший рік застосування таких препаратів, переважно протягом перших 3 місяців. Підвищений ризик існує при початковому використанні КЗК або при відновленні використання одного і того ж або різних КЗК (після перерви між прийомами препарату в 4 тижні і більше). Загальний ризик ВТЕ у пацієнток, які приймають низькодозовані КОК (<50 мкг етинілестрадіолу) у 2-3 рази вище, ніж у невагітних пацієнток, які не приймають КОК, проте цей ризик залишається нижчим порівняно з ризиком ВТЕ при вагітності та пологах . У дуже рідких випадках венозна або артеріальна тромбоемболія може призвести до смерті. ВТЕ, що виявляється у вигляді тромбозу глибоких вен та/або емболії легеневої артерії, може виникнути при використанні будь-якого КОК. Вкрай рідко при використанні КОК виникає тромбоз в інших кровоносних судинах, наприклад, венах та артеріях печінки, брижі, нирок, мозку або сітківки. Симптоми тромбозу глибоких вен (ТГВ): односторонній набряк нижньої кінцівки або вздовж вени на нижній кінцівці, біль або дискомфорт у нижній кінцівці тільки у вертикальному положенні або при ходьбі, локальне підвищення температури у ураженій нижній кінцівці, почервоніння або зміна забарвлення шкірних кінців на нижній кінцівці . Симптоми тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА): утруднене або прискорене дихання; раптовий кашель, зокрема. з кровохарканням; гострий біль у грудній клітці, який може посилюватися при глибокому вдиху; почуття тривоги; сильне запаморочення; прискорене або нерегулярне серцебиття. Деякі з цих симптомів (наприклад, задишка, кашель) є неспецифічними і можуть бути витлумачені неправильно - як ознаки інших більш менш важких подій (наприклад, інфекція дихальних шляхів). У разі виникнення у жінок, які приймають КОК, симптомів, перерахованих вище, необхідно негайно проконсультуватися з лікарем. Ризик ВТЕ підвищується: З віком; при курінні (при інтенсивному курінні та зі збільшенням віку ризик додатково підвищується, особливо у жінок старше 35 років. Жінкам старше 35 років слід настійно рекомендувати відмовитися від куріння, якщо вони хочуть приймати препарат Бонаде; при обтяженому сімейному анамнезі (тобто за наявності в анамнезі випадків венозної тромбоемболії у відносно молодому віці у батьків або близьких родичів). У разі підозри на спадкову схильність, перш ніж прийняти рішення про будь-яку гормональну контрацепцію, жінці слід проконсультуватися з фахівцем; при тривалій іммобілізації, серйозній хірургічній операції, будь-якій операції на нижніх кінцівках або великій травмі. У цих ситуаціях необхідно припинити застосування (у разі планової операції не менше ніж за 4 тижні) і не відновлювати його до закінчення двох тижнів після повного відновлення рухової активності. Якщо застосування Бонаде не було припинено заздалегідь, слід розглянути питання про антитромботичну терапію; під час авіаперельоту тривалістю понад 4 год; при ожирінні (ІМТ понад 30 кг/м2). Ризик артеріальних тромбоемболічних ускладнень або порушення мозкового кровообігу підвищується: З віком; при курінні (при інтенсивному курінні та зі збільшенням віку ризик додатково підвищується, особливо у жінок старше 35 років. Жінкам старше 35 років слід настійно рекомендувати відмовитися від куріння, якщо вони хочуть приймати препарат Бонаде; при дисліпопротеїнемії; при артеріальній гіпертензії; при мігрені; при захворюваннях клапанного апарату серця; при миготливій аритмії; при обтяженому сімейному анамнезі (тобто при наявності в анамнезі випадків артеріального тромбозу відносно молодому віці у батьків або близьких родичів). У разі підозри на спадкову схильність, перш ніж прийняти рішення про будь-яку гормональну контрацепцію, жінці слід проконсультуватися з фахівцем. Порушення периферичного кровообігу також можуть відзначатися при цукровому діабеті, системному червоному вовчаку, гемолітико-уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (а саме, хвороба Крона або виразковий коліт) та серповидно-клітинній анемії. Необхідно враховувати підвищений ризик тромбоемболії у післяпологовому періоді. Збільшення частоти або тяжкості нападів мігрені під час застосування препарату Бонаде (що може бути провісником порушення мозкового кровообігу) є причиною негайного відміни препарату. Щодо потенційної ролі варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту у розвитку ВТЕ єдиної думки немає. Пухлина. Найважливішим фактором ризику виникнення раку шийки матки є персистуюча папіломавірусна інфекція. Деякі епідеміологічні дослідження показують, що тривале застосування КОК може зробити свій внесок у підвищення цього ризику. Однак досі триває дискусія про те, наскільки цей результат залежить від інших факторів, таких як скринінгові дослідження шийки матки та вільніша сексуальна поведінка та відмова від бар'єрних методів контрацепції. Мета-аналіз результатів 54 епідеміологічних досліджень говорить про дещо підвищений відносний ризик виявлення раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК (відносний ризик 1.24). Підвищений ризик поступово знижується протягом 10 років після припинення застосування КЗК. Враховуючи той факт, що рак молочної залози рідко зустрічається у жінок віком до 40 років, збільшення кількості раку молочної залози, що діагностується, у жінок, які приймають або раніше приймали КОК, мало в порівнянні з загальним ризиком раку молочної залози. Ці дослідження не підтверджують наявність причинно-наслідкового зв'язку. Причиною підвищення числа випадків виявлення раку молочної залози у жінок, які приймають КОК, може бути більш рання діагностика, біологічна дія препаратів або поєднання цих факторів. Рак молочної залози,діагностований у жінок, які приймають або раніше приймали КОК, зазвичай є менш клінічно запущеним раком, ніж у пацієнток, які ніколи їх не застосовували. Були діагностовані окремі випадки доброякісних пухлин печінки та, значно рідше, злоякісних пухлин печінки у жінок, які приймають КОК. У поодиноких випадках такі пухлини ставали причиною загрозливого життя внутрішньочеревної кровотечі. У разі сильного болю у верхній частині черевної порожнини, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі у жінок, які приймають КОК, необхідно негайно проконсультуватися з лікарем. Інші стани. У жінок, які страждають на гіпертригліцеридемію або мають вказівку на це захворювання в сімейному анамнезі, може бути підвищений ризик виникнення панкреатиту при застосуванні КОК. Незважаючи на те, що у багатьох жінок, які приймають КОК, відзначалося невелике підвищення артеріального тиску, клінічно значуще підвищення зустрічається рідко. Однак якщо розвивається клінічно значуще підвищення АТ (вище 140/90 мм рт.ст.) під час прийому КОК, прийом Бонаде повинен бути припинений і розпочато лікування артеріальної гіпертензії. Прийом препарату може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії буде досягнуто нормальних АТ. Скасування КОК може бути неминучим при гострих і хронічних порушеннях функції печінки, доки всі показники функції печінки не прийдуть у норму. Рецидиви холестатичної жовтяниці, що виникла вперше під час вагітності або під час попереднього періоду використання КОК, також вимагають припинення прийому препарату. Застосування КОК (до яких відноситься Бонаде) може викликати появу або погіршення станів, для яких зв'язок із застосуванням цих препаратів не є незаперечним: жовтяниця та/або свербіж, пов'язані з холестазом, утворення каменів у жовчному міхурі, порфірія, системний червоний вовчак, гемолитико -уремічний синдром, хорея Сіденхема, герпес під час попередньої вагітності, втрата слуху, пов'язана з отосклерозом Незважаючи на те, що КОК можуть впливати на периферичну інсулінорезистентність та толерантність до глюкози, жінкам з цукровим діабетом, які приймають низькодозовані КОК, як правило, не потрібне проведення корекції дози або режиму дозування гіпоглікемічних препаратів. Тим не менш, такі жінки повинні перебувати під ретельним наглядом. Хвороба Крона та виразковий коліт можуть бути пов'язані з прийомом КОК. Іноді може з'являтися хлоазму (гіперпігментація шкіри обличчя), якщо вона спостерігалася при вагітності. Жінкам із схильністю до хлоазми під час застосування КПК слід уникати прямих сонячних променів та впливу інших УФ-випромінювань. Зникнення симптомів вугрової висипки (акне) зазвичай відзначається через 3-4 місяці терапії. Жінки повинні бути попереджені про те, що препарат Бонаде не захищає їх від ВІЛ-інфекцій та інших захворювань, що передаються статевим шляхом. Зниження ефективності. Ефективність КОК може знизитися, наприклад, у разі пропуску прийому таблеток, у разі розладів ШКТ (блювота, діарея) або одночасного застосування інших лікарських препаратів. Нерегулярний цикл. Під час застосування будь-яких КОК можуть з'являтися нерегулярні кровотечі (що виділяють або "проривна" кровотеча), особливо в перші місяці прийому таблеток. Кровотечі зазвичай припиняються при адаптації організму до препарату Бонаде (зазвичай після 3 циклів прийому таблеток). Якщо кровотечі продовжуються, і рівень їх тяжкості зростає, слід проконсультуватися з фахівцем. Відсутність чергової кровотечі "скасування. У деяких жінок кровотеча "скасування" не виникає під час перерви у прийомі таблеток. Якщо препарат приймався відповідно до інструкції, виникнення вагітності є малоймовірним. Однак, якщо таблетки приймалися нерегулярно, або кровотеча відміни не виникла двічі поспіль, то до продовження застосування препарату необхідно виключити вагітність. Лабораторні дослідження. Використання КОК може вплинути на результати лабораторних досліджень, включаючи біохімічні показники ефективності роботи печінки, щитовидної залози, надниркових залоз та нирок, на концентрацію білків плазми крові, наприклад, кортикостероїд-зв'язуючого глобуліну, а також на ліпідний/ліпопротеїновий склад крові, показник показники згортання крові. Однак, зазвичай, відхилення залишаються в межах діапазону нормальних лабораторних значень. Медичний огляд. Перед першим призначенням або поновленням прийому препарату Бонаде необхідно зібрати докладний анамнез і провести медичний огляд з урахуванням протипоказань, особливих вказівок та запобіжних заходів. Обстеження необхідно регулярно повторювати. Регулярне медичне обстеження також потрібне через наявність протипоказань (наприклад, транзиторні ішемічні стани тощо) або факторів ризику (наприклад, вказівку в сімейному анамнезі на наявність венозного або артеріального тромбозу), які можуть виникнути вперше лише під час застосування КОК. Періодичність і характер таких обстежень повинні базуватися на затверджених практичних методиках, адаптованих до конкретної пацієнтки, але в загальному випадку вони повинні включати, насамперед, виняток вагітності, визначення показників АТ, стану молочних залоз,органів черевної порожнини та малого тазу, включаючи цитологічне дослідження епітелію шийки матки, виключення порушень з боку системи згортання крові. У разі тривалого застосування препарату обстеження необхідно проводити не рідше 1 разу на 6 міс. Жінці необхідно проконсультуватися з лікарем якнайшвидше: при будь-яких змінах здоров'я, особливо будь-яких станах, перерахованих в інструкції із застосування; при локальному ущільненні у молочній залозі; при призначенні інших лікарських засобів; якщо очікується тривала іммобілізація (наприклад, накладання гіпсової пов'язки на нижню кінцівку), планується госпіталізація чи операція (необхідна консультація з лікарем за 4-6 тижнів до неї); при виникненні надзвичайно сильної маткової кровотечі; якщо жінка забула прийняти таблетку першого тижня прийому упаковки (блістера) і мала статевий акт за тиждень до цього; якщо двічі поспіль не було чергової кровотечі відміни або при підозрі на вагітність (не слід розпочинати прийом наступної упаковки (блістера) до консультації з лікарем). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. При керуванні транспортними засобами та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності необхідно бути обережними, т.к. під час прийому препарату Бонаде у поодиноких випадках може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -76.26 %

Бонадэ 2мг+0,03мг 63 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой

1 390,00 грн

330,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активна речовина: етинілестрадіол 30 мкг, дієногест 2 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 57.17 мг, крохмаль кукурудзяний – 12 мг, повідон 30ЛП – 3 мг, натрію крохмалю гліколат – 5 мг, магнію стеарат – 800 мкг; плівкова оболонка: акваполіш білий 014.17 МС (гіпромелоза - 48%, гідроксипропілцелюлоза - 12%, тальк - 20%, олія насіння бавовни гідрогенізована - 5%, титану діоксид - 15%) - 9 мг. 3 блістери по 21 таблетки.Фармакотерапевтична групаНизькодозований монофазний пероральний комбінований естроген-гестагенний контрацептивний препарат. Дія препарату Бонаде заснована на спільній дії різних факторів, найважливішим з яких є придушення овуляції та підвищення в'язкості секрету шийки матки. Гестагенний компонент препарату Бонаде, дієногест, є похідним нортестостерону і має антиандрогенну дію. Дієногест також сприятливо впливає на ліпідний профіль, підвищуючи вміст ЛПВЩ. У жінок, які приймають комбіновані пероральні контрацептиви (КОК), цикл стає регулярнішим, рідше спостерігаються хворобливі менструації, зменшується інтенсивність і тривалість кровотечі.ФармакокінетикаБетагістин діє головним чином на гістамінові H1- та H3-рецептори внутрішнього вуха та вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на H1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на H3-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику. Водночас бетагістин збільшує кровообіг у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором H3-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Покращує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні ствола головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.ІнструкціяЯк розпочати прийом препарату Бонаде. За відсутності прийому будь-яких гормональних контрацептивів у попередньому місяці застосування препарату Бонаде слід розпочинати у 1-й день природного менструального циклу (тобто у 1-й день менструальної кровотечі). Приймають пігулку, помічену відповідним днем тижня. Наприклад, якщо менструація починається у п'ятницю, приймають таблетку, позначену літерами, що позначають п'ятницю. Потім слід продовжувати приймати таблетки в наступні дні в установленому порядку. Допустимо також починати застосування з 2-5 днів циклу, але в цьому випадку рекомендується додатково застосовувати бар'єрний метод контрацепції (презерватив) протягом перших 7 днів застосування таблеток з першої упаковки (блістера). При переході з інших КОК, контрацептивного вагінального кільця або контрацептивного пластиру можна почати приймати препарат Бонаде наступного дня після прийому останньої таблетки попередньої упаковки КОК (тобто без перерви в прийомі). Якщо попередня упаковка містила також неактивні таблетки (без активної речовини), можна застосовувати препарат Бонаде наступного дня після прийому останньої активної таблетки. Також можна розпочати застосування пізніше, але в жодному разі не пізніше наступного дня, після звичайної перерви у застосуванні (перерва 7 днів для препаратів, що містять 21 таблетку) або після прийому останньої неактивної таблетки (для препаратів, що містять 28 таблеток в упаковці). У разі використання контрацептивного пластиру або контрацептивного вагінального кільця прийом препарату Бонаде слід розпочати в день їх видалення, але не пізніше дня, коли має бути введене нове кільце або наклеєний новий пластир. При переході з пероральних контрацептивів, що містять тільки гестаген ("міні-пили"), можна припинити прийом "міні-пили" в будь-який день і почати застосування препарату Бонаде наступного дня, в той же час. Протягом перших 7 днів застосування таблеток також необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції. При переході з ін'єкційного контрацептиву, імплантату або внутрішньоматкових контрацептивів (внутрішньоматкова спіраль), що вивільняють гестаген, починати застосування препарату Бонаде слід у той день, коли повинна бути зроблена наступна ін'єкція або день видалення імплантату або внутрішньоматкового контрацептиву. Протягом перших 7 днів застосування таблеток також необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції. Відразу після пологів лікар може рекомендувати почекати до закінчення першого нормального менструального циклу, перш ніж починати застосування препарату Бонаде. Іноді, за рекомендацією лікаря, можна розпочати застосування препарату раніше. Після мимовільного викидня або аборту в I триместрі вагітності слід проконсультуватися з лікарем. Зазвичай рекомендується розпочати застосування препарату негайно. Прийом пропущених пігулок. Якщо запізнення в прийомі чергової таблетки менше 12 годин, контрацептивна дія Бонаде зберігається. Пацієнтці слід прийняти таблетку, як тільки вона згадає про це. Наступну таблетку слід прийняти у звичайний час. Якщо запізнення в прийомі таблеток становить більше 12 годин, контрацептивний захист може бути знижений. Чим більше підряд таблеток пропущено, і чим ближче цей пропуск до початку прийому або до кінця прийому, тим вищий ризик настання вагітності. У зв'язку з цим можна керуватися такими правилами. Якщо пропущено більше 1 таблетки з упаковки (блістера), слід проконсультуватися з лікарем. Якщо пропущено 1 таблетку в перший тиждень застосування препарату, слід прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки пацієнтка згадає (навіть, якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступну таблетку слід прийняти у звичайний час. Необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції протягом наступних 7 днів. Якщо статевий акт був протягом тижня перед пропуском таблетки, необхідно враховувати ймовірність настання вагітності. Потрібно негайно проконсультуватися з лікарем. Якщо пропущено 1 таблетку на другий тиждень прийому препарату, слід прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки пацієнтка згадає (навіть, якщо це означає прийом 2 таблеток одночасно). Наступну таблетку слід прийняти у звичайний час. Якщо жінка приймала таблетки правильно протягом 7 днів перед першою пропущеною таблеткою, контрацептивна дія препарату Бонаде зберігається, і жінка не потребує застосування додаткових контрацептивних заходів. В іншому випадку, а також при пропуску 2 та більше таблеток необхідно додатково використовувати бар'єрні методи контрацепції протягом 7 днів. Якщо пропущено 1 таблетку на третьому тижні прийому препарату, але протягом 7 днів, що передують першій пропущеній таблетці, всі таблетки приймалися правильно, немає необхідності використовувати додаткові контрацептивні методи, якщо жінка дотримуватиметься будь-якого з двох наступних варіантів: Слід прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки пацієнтка згадає (навіть якщо це означає прийом 2 таблеток одночасно). Наступну таблетку слід прийняти у звичайний час. Наступну упаковку (блістер) необхідно розпочати відразу після закінчення прийому таблеток з поточної упаковки (блістера), таким чином, не буде перерви між упаковками (блістерами). Кровотеча "скасування" малоймовірна, доки не закінчаться таблетки з другої упаковки (блістера), але можуть відзначатися мажучі виділення або проривні маткові кровотечі в дні прийому препарату. Слід припинити застосування таблеток з поточної упаковки (блістера), зробити перерву на 7 або менше днів (включаючи день пропуску таблетки), а потім розпочати прийом таблеток з нової упаковки (блістера). Відсутність очікуваної менструальноподібної кровотечі після перерви у застосуванні таблеток може означати, що жінка вагітна. У цьому випадку жінці необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж вона почне застосування таблеток з нової упаковки (блістера). Керуючись цими правилами, жінка завжди може розпочати застосування таблеток з наступної упаковки (блістера) у той день тижня, коли вона зазвичай це робить. У випадках, коли рекомендується припинити прийом Бонаде, або коли його надійність може бути знижена, слід утриматися від статевих контактів або застосовувати негормональні контрацептивні методи (наприклад, презерватив або інші бар'єрні методи). Не слід застосовувати ритмічний чи температурний методи. Ці способи може бути ненадійні, т.к. прийом КОК призводить до змін базальної температури та цервікального слизу. Припинення прийому препарату. Можна припинити приймати препарат Бонаде будь-коли. У разі припинення застосування у зв'язку з бажанням завагітніти, зазвичай рекомендується дочекатися першої нормальної менструації і лише після цього спробувати завагітніти. За допомогою цього методу легше встановити дату пологів. Рекомендації у разі шлунково-кишкових розладів. У разі виникнення блювання або діареї діючі речовини препарату Бонаде можуть не повністю всмоктуватися. Якщо блювання триває 3-4 години після прийому контрацептивної таблетки, результат може бути таким же, як при пропусканні прийому таблетки. Слід робити так, як рекомендовано у разі пропуску прийому таблетки. У разі сильної діареї слід проконсультуватися у лікаря. Відстрочка початку менструальноподібної кровотечі. Можна відкласти початок менструальноподібної кровотечі, якщо почати приймати таблетки з наступної упаковки (якщо упаковка містить 21 таблетку) або блістера (якщо упаковка містить 63 таблетки) відразу після закінчення поточної упаковки (блістера). Можна приймати таблетки так довго, як це необхідно, або доти, поки таблетки в упаковці (блістері) не закінчаться. Якщо необхідно, щоб кровотеча відміни почалася, слід припинити приймати таблетки. Під час застосування таблеток Бонаде з нової упаковки (блістера) можуть з'явитися рясні або мажуть кров'янисті виділення. Застосування таблеток із наступної упаковки (блістера) слід розпочати після звичайного 7-денного інтервалу. Зміна дня початку менструальноподібної кровотечі. Якщо жінка приймає таблетки, суворо дотримуючись всіх рекомендацій, менструальноподібні кровотечі наступають приблизно в ті самі дні кожні 4 тижні. Якщо необхідно змінити ці дні, слід скоротити (але в жодному разі не продовжувати) наступний інтервал без прийому таблеток. Наприклад, кровотеча починається по п'ятницях, а необхідно, щоб вона починалася по вівторках (на 3 дні раніше), тоді слід почати застосування таблеток з нової упаковки (блістера) на 3 дні раніше, ніж зазвичай. Якщо інтервал без прийому таблеток буде занадто коротким, кровотеча може зовсім не наступити в інтервал. Однак під час застосування таблеток з нової упаковки (блістера) можуть з'явитися рясні або кров'янисті виділення. Спеціальні групи пацієнтів. Дітям та підліткам препарат Бонаде показаний лише після настання менархе. Пацієнти похилого віку: Бонаде не показаний після настання менопаузи. Препарат протипоказаний жінкам із тяжкими захворюваннями печінки доти, доки показники функції печінки не прийдуть у норму. Препарат Бонаде спеціально не вивчався у жінок із порушеннями функції нирок. Наявні дані не передбачають зміни режиму дозування таких пацієнтів.Показання до застосуванняКонтрацепція; лікування акне легкого та середнього ступеня тяжкості у жінок, які потребують контрацепції, при неефективності інших методів лікування (місцеве лікування або застосування системних антибіотиків).Протипоказання до застосуванняПрепарат Бонаде протипоказаний за наявності будь-якого зі станів/захворювань, наведених нижче. Якщо якийсь із цих станів розвивається вперше на тлі його застосування, препарат слід негайно відмінити: тромбози (венозні та артеріальні) та тромбоемболії в даний час або в анамнезі (в т.ч. тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт) ; стани, що передують тромбозу (в т.ч. стенокардія) в даний час або в анамнезі; цереброваскулярна хвороба: інсульт, транзиторні ішемічні атаки в даний час та в анамнезі; множинні чи виражені чинники ризику венозного чи артеріального тромбозу, зокрема. ускладнені ураження клапанного апарату серця, фібриляція передсердь, захворювання судин головного мозку або коронарних артерій серця, тяжка дисліпопротеїнемія;неконтрольована артеріальна гіпертензія, серйозне хірургічне втручання, тривала іммобілізація, оперативні втручання на нижніх кінцівках та органах малого тазу, нейрохірургічні втручання, куріння віком від 35 років; вроджена або набута схильність до артеріальних або венозних тромбозів (резистентність до активованого протеїну С (включаючи фактор 5 Лейдену), дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, гіпергомоцистеїнемія, наявність антитіл до фосфоліпідів, (антикарди); мігрень з осередковими неврологічними симптомами нині чи анамнезі; цукровий діабет із судинними ускладненнями; панкреатит з вираженою гіпертригліцеридемією в даний час або в анамнезі;печінкова недостатність та тяжкі захворювання печінки (до нормалізації показників печінкових ферментів), у т.ч. синдроми Ротора та Дубіна-Джонсона; пухлини печінки (доброякісні або злоякісні) в даний час або в анамнезі; виявлені гормонозалежні злоякісні новоутворення (в т.ч. статевих органів чи молочних залоз) чи підозра на них; кровотеча з піхви неясного генезу; вагітність чи підозра на неї; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату Бонаде; непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); ожиріння (ІМТ понад 30 кг/м2); велика травма.пухлини печінки (доброякісні або злоякісні) в даний час або в анамнезі; виявлені гормонозалежні злоякісні новоутворення (в т.ч. статевих органів чи молочних залоз) чи підозра на них; кровотеча з піхви неясного генезу; вагітність чи підозра на неї; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату Бонаде; непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); ожиріння (ІМТ понад 30 кг/м2); велика травма.пухлини печінки (доброякісні або злоякісні) в даний час або в анамнезі; виявлені гормонозалежні злоякісні новоутворення (в т.ч. статевих органів чи молочних залоз) чи підозра на них; кровотеча з піхви неясного генезу; вагітність чи підозра на неї; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату Бонаде; непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); ожиріння (ІМТ понад 30 кг/м2); велика травма.підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату Бонаде; непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); ожиріння (ІМТ понад 30 кг/м2); велика травма.підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату Бонаде; непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); ожиріння (ІМТ понад 30 кг/м2); велика травма. Препарат Бонаде не призначений для застосування у чоловіків. З обережністю. Слід ретельно зважувати потенційний ризик та очікувану користь застосування КОК у кожному індивідуальному випадку за наявності наступних захворювань/станів та факторів ризику: фактори ризику розвитку тромбозу та тромбоемболій: куріння; ожиріння (ІМТ менше 30 кг/м2); дисліпопротеїнемія, артеріальна гіпертензія; мігрень без осередкової неврологічної симптоматики; неускладнені вади клапанного апарату серця; спадкова схильність до тромбозу (тромбози, інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу в молодому віці у будь-кого з найближчих родичів); інші захворювання, при яких можуть спостерігатися порушення периферичного кровообігу: цукровий діабет; онкологічні захворювання, ВКВ; гемолітико-уремічний синдром; хвороба Крона та виразковий коліт; серповидно-клітинна анемія; флебіт поверхневих вен;спадковий ангіоневротичний набряк; гіпертригліцеридемія; захворювання, що вперше виникли або погіршилися при вагітності або на тлі попереднього застосування статевих гормонів (наприклад, жовтяниця, холестаз, захворювання жовчного міхура, отосклероз із погіршенням слуху, порфірія, герпес під час вагітності, хорея Сіденхема); післяпологовий період.Вагітність та лактаціяПрепарат Бонаде не можна застосовувати при вагітності. Якщо вагітність виявляється під час застосування препарату Бонаде, його слід відмінити і звернутися до лікаря. Однак великі епідеміологічні дослідження не виявили підвищеного ризику дефектів розвитку у дітей, народжених жінками, які отримували статеві гормони до вагітності або прийому статевих гормонів з необережності в ранні терміни вагітності. Прийом КОК може зменшувати кількість грудного молока та змінювати його склад, тому їх використання не рекомендується до припинення грудного вигодовування. Дітям та підліткам препарат Бонаде показаний лише після настання менархе.Побічна діяПри застосуванні препарату Бонаде можуть спостерігатися нерегулярні кровотечі (мажуть кров'янисті виділення або проривні маткові кровотечі), особливо протягом перших місяців застосування. На фоні застосування препарату Бонаде можуть спостерігатися й інші небажані ефекти, хоча їхня поява не обов'язкова у всіх пацієнток. Побічні ефекти, виявлені в ході застосування діючих речовин препарату Бонаде, наведені з розподілом за частотою розвитку та системами органів. Частоту побічних ефектів класифікували таким чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), рідко (>1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000) та частота невідома (на підставі наявних даних неможливо оцінити частоту розвитку небажаних реакцій). Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – вагініт, вульвовагініт, вагінальний кандидоз або інші грибкові вульвовагінальні інфекції; рідко – сальпінгоофорит (аднексит), інфекції сечовивідних шляхів, цистит, мастит, цервіцит, грибкові інфекції, герпетичне ураження ротової порожнини, грип, бронхіт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусна інфекція. Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): нечасто – кісти яєчника; рідко – кісти придатків матки, міома матки, ліпома молочної залози, кісти молочних залоз, фіброзно-кістозна мастопатія. З боку системи кровотворення: рідко – анемія. З боку імунної системи: рідко – алергічні реакції. З боку ендокринної системи: рідко – вірилізм. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – підвищення апетиту; рідко – анорексія. Порушення психіки: нечасто – пригнічений настрій; рідко – психічні розлади, депресія, безсоння, порушення сну, агресія; частота невідома – зниження лібідо, підвищення лібідо. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, мігрень; рідко – ішемічний інсульт, цереброваскулярні розлади, дистонія. З боку органу зору: рідко – сухість слизової оболонки очей, подразнення слизової оболонки очей, осцилопсія; частота невідома - непереносимість контактних лінз (неприємні відчуття за її носінні). З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – раптова втрата слуху, шум у вухах, вертиго, порушення слуху. З боку серцево-судинної системи: нечасто – підвищення/зниження АТ; рідко - серцево-судинні розлади, тахікардія, венозні та артеріальні тромбози та тромбоемболії, тромбофлебіт, підвищення діастолічного тиску, ортостатична циркуляторна дистонія, "припливи" крові до шкіри з почуттям жару, варикозне розширення вен, захворювання. З боку дихальної системи: рідко – бронхіальна астма, гіпервентиляція. З боку травної системи: нечасто – біль у животі, дискомфорт, здуття, нудота, блювання, діарея; рідко – гастрит, ентерит, диспепсія. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - акне, алопеція, висип, включаючи макулярний висип, свербіж (в т.ч. генералізований свербіж); рідко – алергічний дерматит, атопічний дерматит, нейродерміт, екзема, псоріаз, посилене потовиділення, хлоазму, гіперпігментація, себорея, лупа, гірсутизм, шкірна реакція – целюліт, судинні “зірочки”; частота невідома – кропив'янка, вузлувата еритема, багатоформна еритема. З боку кістково-м'язової системи: рідко – біль у спині, відчуття дискомфорту з боку опорно-рухового апарату, міалгія, біль у кінцівках. З боку статевих органів та молочної залози: часто – біль у молочних залозах, відчуття дискомфорту; нечасто - зміна тривалості та обсягу менструальноподібних кровотеч, включаючи рясну менструальноподібну кровотечу, убогі менструальноподібні кров'янисті виділення та відсутність менструальноподібних кров'янистих виділень, ациклічні кровотечі, в т.ч. кровотечі з піхви та метрорагія, збільшення розмірів молочних залоз, нагрубання та почуття розпирання в молочній залозі, набряк молочної залози, хворобливі менструальноподібні кров'янисті виділення, виділення з піхви, болі в ділянці малого тазу; рідко – дисплазія епітелію шийки матки, диспареунія, галакторея; частота невідома – виділення з молочних залоз. Загальні розлади та порушення: нечасто – стомлюваність, астенія, погане самопочуття, зміни маси тіла (збільшення, зниження та коливання маси тіла); рідко – біль у грудях, периферичні набряки, грипоподібні явища, підвищення температури тіла, дратівливість; частота невідома – затримка рідини. З боку лабораторних показників: рідко – гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія. Повідомлялося про такі серйозні небажані явища у жінок, які застосовують КОК (до яких відноситься препарат Бонаде): венозні тромбоемболічні порушення; артеріальні тромбоемболічні порушення; інсульт; підвищення АТ; гіпертригліцеридемія; порушення толерантності до глюкози або впливу на периферичну інсулінорезистентність; пухлини печінки (доброякісні та злоякісні); порушення функціональних показників печінки; хлоазму; у жінок зі спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть спричинити або посилити симптоми ангіоневротичного набряку; настання або погіршення станів, для яких зв'язок із застосуванням КОК (до яких відноситься препарат Бонаде) не є незаперечним: жовтяниця та/або свербіж, пов'язані з холестазом; утворення каменів у жовчному міхурі; порфірія; системна червона вовчанка;гемолітико-уремічний синдром; хорея Сіденхема; герпес під час попередньої вагітності; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом; хвороба Крона; язвений коліт; рак шийки матки; порушення зору; запаморочення; панкреатит; холецистит; частота діагностування раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК (до яких відноситься препарат Бонаде), підвищена незначною мірою. Рак молочної залози рідко спостерігається у жінок до 40 років, перевищення частоти незначне по відношенню до загального ризику раку молочної залози. Причинно-наслідковий зв'язок виникнення раку молочної залози із застосуванням КОК не встановлено.частота діагностування раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК (до яких відноситься препарат Бонаде), підвищена незначною мірою. Рак молочної залози рідко спостерігається у жінок до 40 років, перевищення частоти незначне по відношенню до загального ризику раку молочної залози. Причинно-наслідковий зв'язок виникнення раку молочної залози із застосуванням КОК не встановлено.частота діагностування раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК (до яких відноситься препарат Бонаде), підвищена незначною мірою. Рак молочної залози рідко спостерігається у жінок до 40 років, перевищення частоти незначне по відношенню до загального ризику раку молочної залози. Причинно-наслідковий зв'язок виникнення раку молочної залози із застосуванням КОК не встановлено. Внаслідок взаємодії інших препаратів (індукторів мікросомальних ферментів) з КОК можуть виникати "проривні" кровотечі та/або зниження контрацептивного ефекту. У разі виникнення небажаних ефектів, не зазначених в інструкції, жінці слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНеобхідно враховувати інформацію щодо медичного застосування супутніх препаратів з метою виявлення потенційної лікарської взаємодії. Вплив інших лікарських засобів на Бонад. Можлива взаємодія з лікарськими засобами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, внаслідок чого може збільшуватися кліренс статевих гормонів, що, у свою чергу, може призводити до "проривних" маткових кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту. Індукція ферментів може спостерігатися після декількох днів лікування. Максимальна індукція ферментів печінки зазвичай досягається протягом кількох тижнів. Після припинення прийому індукція може зберігатися протягом приблизно 4 тижнів. Жінкам, які отримують лікування такими препаратами коротким курсом на додаток до Бонаде, рекомендується використовувати бар'єрний метод контрацепції або вибрати інший негормональний метод контрацепції. Бар'єрний метод контрацепції слід використовувати протягом усього періоду прийому супутніх препаратів, а також протягом 28 днів після їх відміни. Якщо застосування препаратів-індукторів триває довше, ніж цикл прийому таблеток в упаковці Бонаде, слід розпочати прийом таблеток з нової упаковки без перерви в прийомі таблеток. Для жінок, які отримують тривале лікування препаратами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, рекомендується використовувати інший надійний метод негормонального контрацепції. Речовини, що збільшують кліренс Бонаде (що послаблюють ефективність внаслідок індукції ферментів печінки). Барбітурати, бозентан, карбамазепін, фенітоїн, примідон, модафініл, рифампіцин та препарати для лікування ВІЛ-інфекції, такі як ритонавір, невірапін та ефавіренз, а також можливо фелбамат, гризеофульвін, барбексаклон, топірамат, окскарбазе perforatum). Речовини, що мають різний вплив на кліренс Бонад. Лікарські препарати, що підсилюють моторику шлунково-кишкового тракту (наприклад, метоклопрамід), можуть знизити концентрацію етинілестрадіолу в плазмі крові. Діючі речовини, що пригнічують сульфатування етинілестрадіолу в стінці кишечника (наприклад, аскорбінова кислота та парацетамол) можуть підвищити концентрацію етинілестрадіолу у плазмі крові. Одночасне застосування аторвастатину збільшує на 20% AUC етинілестрадіолу. Препарати, що пригнічують активність мікросомальних ферментів печінки, такі як протигрибкові засоби, похідні імідазолу (наприклад, флуконазол), індинавір або тролеандоміцин можуть підвищувати концентрацію етинілестрадіолу в плазмі крові. При сумісному застосуванні комбінації дієногесту та етинілестрадіолу багато інгібіторів протеаз ВІЛ або вірусу гепатиту С та ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази можуть як збільшувати, так і зменшувати концентрацію естрогену або прогестагену у плазмі крові. У деяких випадках такий вплив може бути клінічно значущий. При сумісному застосуванні Бонаде з інгібітором протеази або з ненуклеозидним інгібітором зворотної транскриптази слід використовувати додатковий бар'єрний метод контрацепції протягом усього часу застосування цих препаратів і 7 днів після закінчення терапії. Вплив препарату Бонаде інші лікарські препарати. КОК можуть впливати на метаболізм деяких інших препаратів, що призводить до підвищення (наприклад, циклоспорин) або зниження (наприклад, ламотриджин) їхньої концентрації в плазмі крові та тканинах. Комбінація дієногесту та етинілестрадіолу може впливати на метаболізм інших лікарських засобів: Пригнічувати активність мікросомальних ферментів печінки і, таким чином, підвищувати концентрацію в плазмі таких препаратів, як бензодіазепіни (наприклад, діазепам), циклоспорин, теофілін і глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон). Індукувати глюкуронізацію в печінці і, таким чином, знижувати концентрацію в плазмі таких препаратів, як клофібрат, парацетамол, морфін і лоразепам. З огляду на прийому препарату Бонаде може виникнути необхідність корекції дози гіпоглікемічних лікарських засобів, т.к. препарат може впливати на периферичну інсулінорезистентність та толерантність до глюкози. Вплив на лабораторний тест. Застосування КОК може вплинути на результати деяких лабораторних тестів, включаючи біохімічні параметри функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз, нирок, концентрації транспортних білків у плазмі крові, наприклад, КСГ, фракції ліпопротеїдів, параметри вуглеводного обміну та системи згортання крові. Зазвичай ці зміни залишаються у межах нормальних значень.ПередозуванняВідомостей про серйозні побічні ефекти під час передозування не зареєстровано. Симптоми: можуть з'явитися нудота, блювота і невеликі вагінальні кровотечі або кров'янисті виділення, що "мажуть". Лікування: специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності будь-якого з наведених нижче станів чи факторів ризику слід ретельно оцінити потенційний ризик та очікувану користь від терапії та обговорити її з жінкою до того, як вона вирішить розпочати прийом препарату. У разі посилення симптомів наявного захворювання, загострення хвороби або появи перших ознак цих станів або факторів ризику при застосуванні даного препарату необхідно проконсультуватися з лікарем, який може прийняти рішення про необхідність відміни препарату. тромбоз. Ризик тромбозу глибоких вен у жінок, які приймають КОК, вищий, ніж у тих, що їх не приймають, але не такий високий, як при вагітності. Результати епідеміологічних досліджень свідчать про наявність взаємозв'язку між застосуванням КПК та підвищеним ризиком виникнення тромбозів та тромбоемболічних захворювань, таких як інфаркт міокарда, інсульт, тромбоз глибоких вен та легеневої емболії при прийомі КОК. Ці ускладнення зустрічаються рідко. Ризик розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) є максимальним у перший рік застосування таких препаратів, переважно протягом перших 3 місяців. Підвищений ризик існує при початковому використанні КЗК або при відновленні використання одного і того ж або різних КЗК (після перерви між прийомами препарату в 4 тижні і більше). Загальний ризик ВТЕ у пацієнток, які приймають низькодозовані КОК (<50 мкг етинілестрадіолу) у 2-3 рази вище, ніж у невагітних пацієнток, які не приймають КОК, проте цей ризик залишається нижчим порівняно з ризиком ВТЕ при вагітності та пологах . У дуже рідких випадках венозна або артеріальна тромбоемболія може призвести до смерті. ВТЕ, що виявляється у вигляді тромбозу глибоких вен та/або емболії легеневої артерії, може виникнути при використанні будь-якого КОК. Вкрай рідко при використанні КОК виникає тромбоз в інших кровоносних судинах, наприклад, венах та артеріях печінки, брижі, нирок, мозку або сітківки. Симптоми тромбозу глибоких вен (ТГВ): односторонній набряк нижньої кінцівки або вздовж вени на нижній кінцівці, біль або дискомфорт у нижній кінцівці тільки у вертикальному положенні або при ходьбі, локальне підвищення температури у ураженій нижній кінцівці, почервоніння або зміна забарвлення шкірних кінців на нижній кінцівці . Симптоми тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА): утруднене або прискорене дихання; раптовий кашель, зокрема. з кровохарканням; гострий біль у грудній клітці, який може посилюватися при глибокому вдиху; почуття тривоги; сильне запаморочення; прискорене або нерегулярне серцебиття. Деякі з цих симптомів (наприклад, задишка, кашель) є неспецифічними і можуть бути витлумачені неправильно - як ознаки інших більш менш важких подій (наприклад, інфекція дихальних шляхів). У разі виникнення у жінок, які приймають КОК, симптомів, перерахованих вище, необхідно негайно проконсультуватися з лікарем. Ризик ВТЕ підвищується: З віком; при курінні (при інтенсивному курінні та зі збільшенням віку ризик додатково підвищується, особливо у жінок старше 35 років. Жінкам старше 35 років слід настійно рекомендувати відмовитися від куріння, якщо вони хочуть приймати препарат Бонаде; при обтяженому сімейному анамнезі (тобто за наявності в анамнезі випадків венозної тромбоемболії у відносно молодому віці у батьків або близьких родичів). У разі підозри на спадкову схильність, перш ніж прийняти рішення про будь-яку гормональну контрацепцію, жінці слід проконсультуватися з фахівцем; при тривалій іммобілізації, серйозній хірургічній операції, будь-якій операції на нижніх кінцівках або великій травмі. У цих ситуаціях необхідно припинити застосування (у разі планової операції не менше ніж за 4 тижні) і не відновлювати його до закінчення двох тижнів після повного відновлення рухової активності. Якщо застосування Бонаде не було припинено заздалегідь, слід розглянути питання про антитромботичну терапію; під час авіаперельоту тривалістю понад 4 год; при ожирінні (ІМТ понад 30 кг/м2). Ризик артеріальних тромбоемболічних ускладнень або порушення мозкового кровообігу підвищується: З віком; при курінні (при інтенсивному курінні та зі збільшенням віку ризик додатково підвищується, особливо у жінок старше 35 років. Жінкам старше 35 років слід настійно рекомендувати відмовитися від куріння, якщо вони хочуть приймати препарат Бонаде; при дисліпопротеїнемії; при артеріальній гіпертензії; при мігрені; при захворюваннях клапанного апарату серця; при миготливій аритмії; при обтяженому сімейному анамнезі (тобто при наявності в анамнезі випадків артеріального тромбозу відносно молодому віці у батьків або близьких родичів). У разі підозри на спадкову схильність, перш ніж прийняти рішення про будь-яку гормональну контрацепцію, жінці слід проконсультуватися з фахівцем. Порушення периферичного кровообігу також можуть відзначатися при цукровому діабеті, системному червоному вовчаку, гемолітико-уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (а саме, хвороба Крона або виразковий коліт) та серповидно-клітинній анемії. Необхідно враховувати підвищений ризик тромбоемболії у післяпологовому періоді. Збільшення частоти або тяжкості нападів мігрені під час застосування препарату Бонаде (що може бути провісником порушення мозкового кровообігу) є причиною негайного відміни препарату. Щодо потенційної ролі варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту у розвитку ВТЕ єдиної думки немає. Пухлина. Найважливішим фактором ризику виникнення раку шийки матки є персистуюча папіломавірусна інфекція. Деякі епідеміологічні дослідження показують, що тривале застосування КОК може зробити свій внесок у підвищення цього ризику. Однак досі триває дискусія про те, наскільки цей результат залежить від інших факторів, таких як скринінгові дослідження шийки матки та вільніша сексуальна поведінка та відмова від бар'єрних методів контрацепції. Мета-аналіз результатів 54 епідеміологічних досліджень говорить про дещо підвищений відносний ризик виявлення раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК (відносний ризик 1.24). Підвищений ризик поступово знижується протягом 10 років після припинення застосування КЗК. Враховуючи той факт, що рак молочної залози рідко зустрічається у жінок віком до 40 років, збільшення кількості раку молочної залози, що діагностується, у жінок, які приймають або раніше приймали КОК, мало в порівнянні з загальним ризиком раку молочної залози. Ці дослідження не підтверджують наявність причинно-наслідкового зв'язку. Причиною підвищення числа випадків виявлення раку молочної залози у жінок, які приймають КОК, може бути більш рання діагностика, біологічна дія препаратів або поєднання цих факторів. Рак молочної залози,діагностований у жінок, які приймають або раніше приймали КОК, зазвичай є менш клінічно запущеним раком, ніж у пацієнток, які ніколи їх не застосовували. Були діагностовані окремі випадки доброякісних пухлин печінки та, значно рідше, злоякісних пухлин печінки у жінок, які приймають КОК. У поодиноких випадках такі пухлини ставали причиною загрозливого життя внутрішньочеревної кровотечі. У разі сильного болю у верхній частині черевної порожнини, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі у жінок, які приймають КОК, необхідно негайно проконсультуватися з лікарем. Інші стани. У жінок, які страждають на гіпертригліцеридемію або мають вказівку на це захворювання в сімейному анамнезі, може бути підвищений ризик виникнення панкреатиту при застосуванні КОК. Незважаючи на те, що у багатьох жінок, які приймають КОК, відзначалося невелике підвищення артеріального тиску, клінічно значуще підвищення зустрічається рідко. Однак якщо розвивається клінічно значуще підвищення АТ (вище 140/90 мм рт.ст.) під час прийому КОК, прийом Бонаде повинен бути припинений і розпочато лікування артеріальної гіпертензії. Прийом препарату може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії буде досягнуто нормальних АТ. Скасування КОК може бути неминучим при гострих і хронічних порушеннях функції печінки, доки всі показники функції печінки не прийдуть у норму. Рецидиви холестатичної жовтяниці, що виникла вперше під час вагітності або під час попереднього періоду використання КОК, також вимагають припинення прийому препарату. Застосування КОК (до яких відноситься Бонаде) може викликати появу або погіршення станів, для яких зв'язок із застосуванням цих препаратів не є незаперечним: жовтяниця та/або свербіж, пов'язані з холестазом, утворення каменів у жовчному міхурі, порфірія, системний червоний вовчак, гемолитико -уремічний синдром, хорея Сіденхема, герпес під час попередньої вагітності, втрата слуху, пов'язана з отосклерозом Незважаючи на те, що КОК можуть впливати на периферичну інсулінорезистентність та толерантність до глюкози, жінкам з цукровим діабетом, які приймають низькодозовані КОК, як правило, не потрібне проведення корекції дози або режиму дозування гіпоглікемічних препаратів. Тим не менш, такі жінки повинні перебувати під ретельним наглядом. Хвороба Крона та виразковий коліт можуть бути пов'язані з прийомом КОК. Іноді може з'являтися хлоазму (гіперпігментація шкіри обличчя), якщо вона спостерігалася при вагітності. Жінкам із схильністю до хлоазми під час застосування КПК слід уникати прямих сонячних променів та впливу інших УФ-випромінювань. Зникнення симптомів вугрової висипки (акне) зазвичай відзначається через 3-4 місяці терапії. Жінки повинні бути попереджені про те, що препарат Бонаде не захищає їх від ВІЛ-інфекцій та інших захворювань, що передаються статевим шляхом. Зниження ефективності. Ефективність КОК може знизитися, наприклад, у разі пропуску прийому таблеток, у разі розладів ШКТ (блювота, діарея) або одночасного застосування інших лікарських препаратів. Нерегулярний цикл. Під час застосування будь-яких КОК можуть з'являтися нерегулярні кровотечі (що виділяють або "проривна" кровотеча), особливо в перші місяці прийому таблеток. Кровотечі зазвичай припиняються при адаптації організму до препарату Бонаде (зазвичай після 3 циклів прийому таблеток). Якщо кровотечі продовжуються, і рівень їх тяжкості зростає, слід проконсультуватися з фахівцем. Відсутність чергової кровотечі "скасування. У деяких жінок кровотеча "скасування" не виникає під час перерви у прийомі таблеток. Якщо препарат приймався відповідно до інструкції, виникнення вагітності є малоймовірним. Однак, якщо таблетки приймалися нерегулярно, або кровотеча відміни не виникла двічі поспіль, то до продовження застосування препарату необхідно виключити вагітність. Лабораторні дослідження. Використання КОК може вплинути на результати лабораторних досліджень, включаючи біохімічні показники ефективності роботи печінки, щитовидної залози, надниркових залоз та нирок, на концентрацію білків плазми крові, наприклад, кортикостероїд-зв'язуючого глобуліну, а також на ліпідний/ліпопротеїновий склад крові, показник показники згортання крові. Однак, зазвичай, відхилення залишаються в межах діапазону нормальних лабораторних значень. Медичний огляд. Перед першим призначенням або поновленням прийому препарату Бонаде необхідно зібрати докладний анамнез і провести медичний огляд з урахуванням протипоказань, особливих вказівок та запобіжних заходів. Обстеження необхідно регулярно повторювати. Регулярне медичне обстеження також потрібне через наявність протипоказань (наприклад, транзиторні ішемічні стани тощо) або факторів ризику (наприклад, вказівку в сімейному анамнезі на наявність венозного або артеріального тромбозу), які можуть виникнути вперше лише під час застосування КОК. Періодичність і характер таких обстежень повинні базуватися на затверджених практичних методиках, адаптованих до конкретної пацієнтки, але в загальному випадку вони повинні включати, насамперед, виняток вагітності, визначення показників АТ, стану молочних залоз,органів черевної порожнини та малого тазу, включаючи цитологічне дослідження епітелію шийки матки, виключення порушень з боку системи згортання крові. У разі тривалого застосування препарату обстеження необхідно проводити не рідше 1 разу на 6 міс. Жінці необхідно проконсультуватися з лікарем якнайшвидше: при будь-яких змінах здоров'я, особливо будь-яких станах, перерахованих в інструкції із застосування; при локальному ущільненні у молочній залозі; при призначенні інших лікарських засобів; якщо очікується тривала іммобілізація (наприклад, накладання гіпсової пов'язки на нижню кінцівку), планується госпіталізація чи операція (необхідна консультація з лікарем за 4-6 тижнів до неї); при виникненні надзвичайно сильної маткової кровотечі; якщо жінка забула прийняти таблетку першого тижня прийому упаковки (блістера) і мала статевий акт за тиждень до цього; якщо двічі поспіль не було чергової кровотечі відміни або при підозрі на вагітність (не слід розпочинати прийом наступної упаковки (блістера) до консультації з лікарем). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. При керуванні транспортними засобами та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності необхідно бути обережними, т.к. під час прийому препарату Бонаде у поодиноких випадках може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -38.6 %

Гестарелла 21 шт таблетки покрытые оболочкой

658,00 грн

404,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини; гестоден – 0,075 мг; етинілестрадіол - 0,020 мг; Допоміжні речовини; ядро: натрію кальцію едетат – 0,14 мг, лактози моногідрат – 36,865 мг, крохмаль кукурудзяний – 16,0 мг, повідон 25 – 1,7 мг, магнію стеарат – 0,2 мг; оболонка: сахароза – 19,631 мг, повідон 90 F – 0,20 мг, макрогол 6000 – 2,18 мг, кальцію карбонат – 8,697 мг, тальк – 4,242 мг, віск гірський гліколевий – 0,05 мг. По 21 таблетці у блістері з ПВХ/Al. 1 блістер у картонній пачці разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою білого кольору, блискучі.ФармакокінетикаГестоден. Всмоктування. При прийомі внутрішньо гестоден швидко та повністю всмоктується. Максимальна концентрація близько 4 нг/мл досягається приблизно через 1 годину після прийому одноразової дози. Біодоступність становить 99%. Розподіл. Гестоден зв'язується з альбуміном плазми крові та глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ). Близько 1,3% загальної концентрації препарату в плазмі крові знаходиться у формі вільного стероїду, приблизно 68% специфічно пов'язано з ГСПГ. Індукція етинілестрадіолом синтезу ГСПГ впливає на зв'язування гестодену з білками плазми крові, що призводить до підвищення фракції, пов'язаної з ГСПГ, та зниження фракції, пов'язаної з альбуміном. Об'єм розподілу становить 0,7 л/кг. Метаболізм. Гестоден майже повністю піддається метаболізму. Швидкість метаболічного кліренсу із плазми становить близько 0,8 мл/хв/кг. Виведення. Концентрація гестодену знижується у дві фази. Заключна фаза характеризується періодом напіввиведення рівним 12-15 год. У незміненому вигляді гестоден не виводиться. Його метаболіти виводяться нирками та через кишечник у приблизному співвідношенні 6:4. Період напіввиведення метаболітів становить близько 24 год. Рівноважна концентрація. Фармакокінетика гестодену залежить від концентрації ГСПГ у плазмі крові, який підвищується у 2 рази при введенні його разом із етинілестрадіолом. Після багаторазового введення концентрація гестодену в плазмі збільшується приблизно в 4 рази, і рівноважна концентрація препарату досягається протягом другої половини терапевтичного циклу. Етинілестрадіол. Всмоктування. При прийомі внутрішньо етинілестрадіол швидко та повно всмоктується. Максимальна концентрація, що дорівнює приблизно 65 пг/мл, досягається через 1,7 год. 20-65%). Розподіл. Етинілестрадіол практично повністю зв'язується з альбуміном плазми крові (приблизно 98%) та індукує синтез ГСПГ. Об'єм розподілу становить близько 2,8-8,6 л/кг. Метаболізм. Етинілестрадіол піддається пресистемної кон'югації, як у слизовій оболонці тонкої кишки, так і в печінці. Основний шлях метаболізму – ароматичне гідроксилювання. Кліренс етинілестрадіолу становить 2,3 - 7 мл/хв/кг. Виведення. Зниження концентрації етинілестрадіолу відбувається у дві фази, які характеризуються періодами напіввиведення (Т ½) близько 1 год та 10-20 год відповідно. У незмінному вигляді етинілестрадіол не виводиться, його метаболіти виводяться нирками та через кишечник у співвідношенні 4:6 відповідно. Період напіввиведення становить близько 24 год. Рівноважна концентрація. З урахуванням варіабельності періоду напіввиведення у заключній фазі та щоденного прийому препарату рівноважна концентрація етинілестрадіолу у плазмі крові досягається приблизно через один тиждень.ФармакодинамікаМонофазний низькодозований комбінований гестаген-естрогенний (гестоден, похідне 19-нортестостерону, та етинілестрадіол) контрацептивний препарат. Впливаючи на центральні та периферичні механізми, препарат пригнічує секрецію гонадотропних гормонів гіпофізу, гальмує дозрівання фолікулів, перешкоджає процесу овуляції, знижує сприйнятливість ендометрію до бластоцисти і підвищує в'язкість секрету шийки матки, ускладнюючи проникнення. Крім контрацептивного ефекту при регулярному прийомі препарат має також і лікувальну дію, нормалізуючи гормональний статус, і тим самим, сприяючи запобіганню розвитку низки гінекологічних захворювань, у тому числі раку ендометрію та яєчників. На фоні застосування препарату встановлюються регулярні менструальноподібні кровотечі, больові відчуття менш виражені, інтенсивність кровотеч зменшується, внаслідок чого знижується один із факторів ризику розвитку залізодефіцитної анемії.Показання до застосуванняПероральна контрацепція.Протипоказання до застосуванняСтани, що передують тромбозу (у тому числі транзиторні ішемічні атаки, стенокардія) в даний час або в анамнезі. Тромбози (венозні та артеріальні) та тромбоемболії нині або в анамнезі (у тому числі тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, цереброваскулярні порушення). Виявлена схильність до венозного або артеріального тромбозу, включаючи резистентність до активованого протеїну С, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, гіпергомоцистеїнемія, антитіла до фосфоліпідів (антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антико) Множинні або виражені фактори ризику венозного або артеріального тромбозу, в тому числі, ускладнені ураження клапанного апарату серця (легенева гіпертензія, фібриляція передсердь, підгострий бактеріальний ендокардит), захворювання коронарних артерій, куріння у віці старше 35 років. втручання із тривалою іммобілізацією, велика травма, операції на нижніх кінцівках. Цукровий діабет 1 та 2 типу з судинними ускладненнями (ангіопатія, ретинопатія). Ожиріння (індекс маси тіла (ІМТ) вище 30 кг/м2). Неконтрольована артеріальна гіпертензія (показники артеріального тиску (АТ) 160/100 мм рт. ст. та вище). Печінкова недостатність та гостре захворювання або захворювання печінки в анамнезі, після якого показники функціональних проб печінки не нормалізувалися. Доброякісні або злоякісні пухлини печінки нині чи анамнезі. Панкреатит з вираженою гіпертригліцеридемією в даний час або в анамнезі. Мігрень з осередковою неврологічною симптоматикою (нині чи анамнезі). Епілепсія. Гормонозалежні злоякісні захворювання статевих органів або молочних залоз (у тому числі в анамнезі), гіперпролактинемія, запальні захворювання жіночих статевих органів (сальпінгоофорит, ендометрит). Кровотечі з піхви неясного генезу. Підвищена чутливість до компонентів препарату. Непереносимість галактози, лактазна недостатність Лаппа або порушена всмоктування глюкози та галактози, непереносимість фруктози або недостатність сукрази-ізомальтази (препарат містить лактози моногідрат та сахарозу).Вагітність та лактаціяПротипоказаний дитячий та підлітковий (до настання менархе) вік, а також вагітність, у тому числі передбачувана, період грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку репродуктивної системи та молочної залози: Часті - почуття напруги, болючість молочних залоз, ациклічні кров'яні виділення або кровотечі з піхви протягом перших кількох місяців прийому, болючі менструальноподібні кровотечі; відсутність менструальноподібних кровотеч. Нечасті – збільшення молочних залоз. Рідкісні – виділення з молочних залоз, сухість піхви, підвищення лібідо. З боку нервової системи: Часті – головний біль. Нечасті – мігрень. З боку серцево-судинної системи: Дуже рідкісні – тромбофлебіт, тромбоемболія. З боку органів чуття: Дуже рідкісні – зниження слуху. Рідкісні – порушення зору, погана переносимість контактних лінз. З боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасті - шкірний висип, у тому числі уртикарний. Рідкісні – еритема вузлувата, еритема мультиформна. Дуже рідкісні – при тривалому застосуванні – хлоазму (вогнищева пігментація). Інші: Часті – збільшення маси тіла, тривога, депресія. Нечасті – зниження лібідо; набряки, підвищення концентрації ліпідів у крові; рідкісні - алергічні реакції (набряк, кон'юнктивіт), запаморочення, зниження маси тіла. Дуже рідкісні – порушення обміну іонів натрію та кальцію.Взаємодія з лікарськими засобамиБарбітурати, деякі протиепілептичні лікарські засоби (карбамазепін, фенітоїн) здатні посилювати метаболізм статевих гормонів, що входять до складу препарату. Тривале застосування препаратів-індукторів мікросомальних ферментів печінки, в результаті якого збільшується кліренс статевих гормонів, може спричиняти "проривні" кровотечі та/або зниження контрацептивної ефективності препарату Гестарелла. До таких лікарських засобів відносяться: фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін та рифампіцин; також є припущення щодо окскарбазепіну, топірамату, фелбамату, ритонавіру, гризеофульвіну та препаратів, що містять звіробій продірявлений. Також потенційно можуть посилювати печінковий метаболізм статевих гормонів ВІЛ-протеази (наприклад, ритонавір) та ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (наприклад, невірапін) та їх комбінації. При одночасному застосуванні препарату Гестарелла з препаратами-індукторами мікросомальних ферментів печінки та протягом 28 днів після їх відміни необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції. Зниження ефективної концентрації препарату Гестарелла спостерігається при одночасному призначенні деяких антибіотиків (ампіциліну, тетрацикліну) внаслідок зміни мікрофлори в кишечнику, під час терапії та протягом 7 днів після їх відміни необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції. Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) знижують ефективність препарату Гестарелла. Можлива корекція режиму дозування гіпоглікемічних препаратів. Пероральні контрацептивні препарати можуть впливати на метаболізм інших лікарських засобів, тому їх концентрації у плазмі та тканинах можуть підвищуватись (наприклад, циклоспорин) або знижуватись (наприклад, ламотриджин).Спосіб застосування та дозиПрепарат Гестарелла приймають у певному порядку, зазначеному на упаковці, щодня приблизно в один і той самий час. Таблетки приймають внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води. Протягом 21 дня щодня послідовно приймають по одній таблетці. Прийом таблеток з наступної упаковки слід розпочинати наступного дня після 7-денної перерви, під час якої виникає менструальноподібна кровотеча. Кровотеча зазвичай починається на 2-3 день після прийому останньої таблетки і може не закінчитися до початку прийому таблеток з нової упаковки. Як розпочати прийом препарату Гестарелла. Якщо попереднього місяця гормональна контрацепція не проводилася. Прийом таблеток слід розпочинати у перший день природного менструального циклу (тобто у перший день менструальної кровотечі). Також починати прийом можна з 2 по 5 день менструального циклу, але при цьому необхідно застосовувати бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів першого циклу. Перехід з іншого комбінованого перорального контрацептивного препарату, піхвового кільця або трансдермального пластиру. Прийом препарату Гестарелла найкраще починати відразу наступного дня після прийому останньої активної таблетки (останньої таблетки, що містить активну речовину) попереднього контрацептивного препарату, але в жодному разі не пізніше наступного дня після звичайної 7-денної перерви в прийомі таблеток (для препаратів з 21 таблеткою в упаковці) або після прийому плацебо-таблеток попереднього контрацептивного препарату (для препаратів із 28 таблетками в упаковці). У разі трансдермального пластиру жінка повинна почати прийом препарату наступного дня після його зняття, але в жодному разі не пізніше дня, коли необхідно вводити нове кільце або наклеювати наступний пластир. Перехід з контрацептивів, що містять лише прогестагени ("міні-пілі", ін'єкції, імплантат), або внутрішньоматкової системи (ВМС), що вивільняє прогестаген. Перехід з "міні-пили" можливий у будь-який час, з імплантату або ВМС у день їх видалення, з ін'єкцій у день, коли має бути зроблена наступна ін'єкція, але у всіх цих випадках необхідно застосовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому препарату Гестарелла. Застосування після аборту у першому триместрі вагітності. Жінка може розпочати прийом препарату негайно. У цьому випадку застосування додаткових контрацептивних методів не потрібне. Застосування після пологів або аборту у другому триместрі вагітності. Прийом препарат починають після пологів, за відсутності грудного вигодовування дитини або аборту в другому триместрі вагітності. Прийом препарату Гестарелла слід розпочати між 21 і 28 днем після пологів або аборту під час другого триместру. Якщо жінка почне приймати пізніше, їй необхідно застосовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток. Однак, якщо статевий контакт був до початку прийому препарату, необхідно виключити вагітність перед початком застосування контрацептивного препарату, або жінка повинна дочекатися своєї першої менструальноподібної кровотечі. Зазвичай, перший менструальний цикл після закінчення прийому препарату подовжений на 1 тиждень. Якщо протягом 2-3 місяців нормальний цикл не поновлюється, необхідно проконсультуватися з лікарем. Прийом пропущених пігулок. При запізненні в прийомі таблетки менш ніж на 12 годин контрацептивний захист не порушується. Таблетку необхідно прийняти негайно, як тільки жінка згадає про пропущену таблетку, наступну таблетку слід прийняти у звичайний час. При запізненні в прийомі таблетки більш ніж на 12 годин контрацептивний захист може бути знижений. У цьому випадку необхідно керуватися такими основними правилами та вживати відповідних заходів: Прийом таблеток ніколи не повинен перериватись більш ніж на 7 днів. Для досягнення необхідного пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи потрібен 7-денний період безперервного прийому таблеток. Відповідно до зазначених вище правил рекомендується наступне. Перший тиждень прийому препарату. Жінка повинна прийняти останню пропущену таблетку відразу, як вона згадає про це, навіть якщо це означатиме прийом одночасно двох таблеток. Після цього таблетки слід приймати у звичайний час. Додатково протягом наступних 7 днів необхідно застосовувати бар'єрний метод контрацепції, наприклад презерватив. Якщо жінка жила статевим життям у попередні 7 днів, необхідно враховувати можливість виникнення вагітності. Чим більша кількість пропущених таблеток і чим ближче пропуск до перерви в прийомі препарату, тим вищий ризик настання вагітності. Другий тиждень прийому препарату. Жінка повинна прийняти останню пропущену таблетку відразу ж, як вона згадає про це, навіть якщо це означатиме прийом одночасно двох таблеток. Після цього таблетки слід приймати у звичайний час. Якщо таблетки приймалися регулярно протягом 7 днів перед першою пропущеною таблеткою, додаткових контрацептивних заходів не потрібно. Якщо жінка вживала нерегулярно таблетки або пропустила більше однієї таблетки, необхідно проводити додаткові контрацептивні заходи протягом 7 днів. Третій тиждень прийому препарату. Через майбутню перерву прийому таблеток існує високий ризик зниження надійності контрацепції. Однак, незважаючи на це, коригуючи схему прийому препарату, зниження контрацептивного захисту можна запобігти. При виконанні однієї з двох наведених нижче вказівок, необхідність в інших контрацептивних заходах відсутня за умови, що жінка правильно приймала таблетки протягом 7 днів до першої пропущеної таблетки. Інакше жінка повинна дотримуватися першої рекомендації та вживати інших додаткових контрацептивних заходів протягом 7 днів. Жінка повинна прийняти останню пропущену таблетку відразу, як вона згадає про це, навіть якщо це означатиме прийом одночасно двох таблеток. Після цього таблетки слід приймати у звичайний час. Жінка повинна розпочати прийом з наступної упаковки відразу після завершення прийому таблеток із попередньої упаковки. Таким чином, перерва між упаковками буде відсутня. Кровотеча "скасування" малоймовірна, поки не закінчиться друга упаковка, але можуть відзначатися убогі кров'янисті виділення або рясна кровотеча з піхви. Жінка може також припинити прийом таблеток із поточної упаковки. У цьому випадку необхідно зробити перерву на 7 днів, включаючи дні пропуску, потім розпочати прийом таблеток із нової упаковки. Якщо жінка забувала приймати пігулки і в перерві в прийомі пігулок у неї відсутня кровотеча "скасування", необхідно виключити вагітність. Прийом у разі шлунково-кишкових порушень. Якщо у жінки було блювання або діарея протягом 4 годин після прийому таблеток, всмоктування може бути неповним і повинні бути вжиті додаткові заходи контрацепції. У цих випадках слід орієнтуватися на рекомендації під час пропуску таблетки. Зміна дня початку менструального циклу. Якщо жінка хоче відтермінувати день початку менструальної кровотечі, вона повинна розпочати прийом препарату Гестарелла з наступної упаковки без перерви. Продовжувати прийом препарату з нової упаковки можна так довго, як хоче жінка (аж до закінчення таблеток в упаковці). У цей період можуть виникати "проривні" кровотечі або мажуть виділення. Після 7-денної перерви жінка повинна відновити регулярний прийом препарату. Якщо жінка хоче перенести початок кровотечі на інший день тижня, слід скоротити найближчу перерву в прийомі таблеток на стільки днів, на скільки вона хоче. Чим коротший цей інтервал, тим вищий ризик виникнення кровотечі "скасування" та появи "проривних" кровотеч і мажучих виділень під час прийому другої упаковки (так само як і у разі перенесення початку кровотечі).ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, кровотеча з піхви. Лікування: проводять симптоматичну терапію. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ зв'язку з тим, що контрацептивна дія препарату Гестарелла здебільшого виявляється до 14 дня від початку прийому, то в перші 2 тижні прийому препарату рекомендується додатково застосовувати негормональні (бар'єрні) методи контрацепції. У випадках появи ациклічних кров'янистих виділень у перші кілька місяців прийому препарату Гестарелла не слід переривати курс, оскільки, як правило, легкі кровотечі проходять самостійно після адаптації організму до препарату. При повторному виникненні таких виділень, збільшенні їх інтенсивності, незвичайно сильних та рясних менструальноподібних кровотеч необхідна консультація лікаря, також як і за відсутності менструальноподібної реакції в період 7-денного інтервалу між прийомом препарату. При застосуванні препарату Гестарелла слід враховувати, що на фоні прийому гормональних контрацептивів можуть змінюватися періодичність та тривалість менструальноподібних кровотеч, ректальна температура та властивості цервікального слизу. При блюванні, діареї протягом 3-4 годин з моменту прийому препарату, його контрацептивний ефект може знижуватися. У цьому випадку, не припиняючи прийом препарату, слід одночасно використовувати додаткові негормональні (бар'єрні) методи контрацепції. Захворювання серцево-судинної системи. Є дані про збільшення частоти розвитку венозних та артеріальних тромбозів та тромбоемболії при прийомі комбінованих пероральних контрацептивів (КПК). Однак частота виникнення венозної тромбоемболії (ВТЕ), що розвивається при прийомі КПК, менша, ніж частота ВТЕ, що виникає під час вагітності (6 випадків на 10 000 вагітних жінок на рік). У жінок, які приймають комбіновані пероральні контрацептиви, описані рідкісні випадки тромбозу інших кровоносних судин, наприклад, печінкових, мезентеріальних, ниркових артерій та вен, центральної вени сітківки та її гілок. Зв'язок із прийомом КПК була доведена. Жінці необхідно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря при розвитку симптомів венозного або артеріального тромбозу або цереброваскулярних порушень, які можуть включати:односторонній набряк та біль у нижній кінцівці; раптовий сильний біль у грудях, з іррадіацією або без іррадіації у ліву руку; раптову задишку; раптову атаку кашлю; будь-який незвичайний сильний і тривалий головний біль; раптову часткову чи повну втрату зору; диплопію; нечленороздільна мова або афазію; запаморочення; втрату свідомості з/або без судомного нападу; слабкість або значну втрату чутливості, яка раптово з'явилася з одного боку або в одній частині тіла; рухові порушення; симптоми "гострого живота". Ризик тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії підвищується:раптову часткову чи повну втрату зору; диплопію; нечленороздільна мова або афазію; запаморочення; втрату свідомості з/або без судомного нападу; слабкість або значну втрату чутливості, яка раптово з'явилася з одного боку або в одній частині тіла; рухові порушення; симптоми "гострого живота". Ризик тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії підвищується:раптову часткову чи повну втрату зору; диплопію; нечленороздільна мова або афазію; запаморочення; втрату свідомості з/або без судомного нападу; слабкість або значну втрату чутливості, яка раптово з'явилася з одного боку або в одній частині тіла; рухові порушення; симптоми "гострого живота". Ризик тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії підвищується: З віком; у курців (зі збільшенням кількості сигарет або підвищенням віку ризик надалі підвищується, особливо у жінок старше 35 років); при наявності; сімейного анамнезу (випадки венозної або артеріальної тромбоемболії, що виникли у будь-яких близьких родичів або батьків у молодому віці); у разі спадкової схильності жінка повинна бути оглянута відповідним спеціалістом для вирішення питання щодо можливості прийому КПК; ожиріння (ІМТ понад 30 кг/м2); дисліпопротеїнемії; артеріальної гіпертензії (показники АТ &le160/100 мм рт. ст.); мігрені; аболювання клапанів серця; фібриляції передсердь; тривалої іммобілізації, серйозного хірургічного втручання, будь-якої операції на ногах чи великої травми. У цих ситуаціях бажано припинити застосування препарату Гестарелла (у разі планованої операції принаймні за чотири тижні до неї) і не відновлювати прийом протягом двох тижнів після закінчення іммобілізації. Слід враховувати підвищений ризик тромбоемболії у післяпологовому періоді. Циркуляторні порушення також можуть відзначатися при цукровому діабеті, системному червоному вовчаку, гемолітико-уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт) та серповидно-клітинній анемії. Збільшення частоти та тяжкості мігрені при застосуванні комбінованих пероральних контрацептивів (що може передувати цереброваскулярним порушенням) є підставою для негайного припинення прийому цих препаратів. Пухлини. Одним із суттєвих факторів ризику розвитку раку шийки матки є персистуюча папіломавірусна інфекція. Є повідомлення про підвищений ризик розвитку раку шийки матки при тривалому застосуванні КПК. Однак, зв'язок із прийомом комбінованих пероральних контрацептивів не доведений. Зберігаються протиріччя щодо того, як ці дані відносяться до особливостей статевої поведінки або скринінгу на предмет патології шийки матки. Також було виявлено, що є дещо підвищений відносний ризик розвитку раку молочної залози, діагностованого у жінок, які використовували КПК, але зв'язок із їх прийомом не був доведений. Підвищення ризику, що спостерігається, може бути наслідком більш ранньої діагностики раку молочної залози у жінок, які застосовують КПК. У поодиноких випадках на фоні застосування КПК спостерігався розвиток пухлин печінки. Це слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу у разі появи сильних болів у ділянці живота, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі. Інші стани. У жінок з гіпертригліцеридемією (або за наявності цього стану в сімейному анамнезі) можливе підвищення ризику розвитку панкреатиту під час прийому препарату Гестарелла. Хоча невелике підвищення артеріального тиску (не вище 160/100 мм рт.ст.) було описано у багатьох жінок, які приймають КПК, клінічно значуще підвищення показників артеріального тиску відзначалося рідко. Проте, якщо під час прийому препарату Гестарелла розвивається стійке, клінічно значуще підвищення артеріального тиску (АТ 160/100 мм рт. ст.), слід відмінити ці препарати та розпочати лікування артеріальної гіпертензії. Прийом препарату Гестарелла може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії досягнуто нормальних значень артеріального тиску. Такі стани, як жовтяниця та/або свербіж, пов'язаний з холестазом, формування каменів у жовчному міхурі,порфірія, системний червоний вовчак, гемолітико-уремічний синдром, хорея Сіденгама, герпес під час вагітності, втрата слуху, пов'язана з отосклерозом, можуть розвиватися або погіршуватися як під час вагітності, так і під час прийому КПК, але причинний зв'язок з їх прийомом доведено була. Також були описані випадки хвороби Крона та виразкового коліту на фоні застосування КПК. Гострі захворювання або загострення хронічних захворювань печінки можуть вимагати припинення застосування препарату Гестарелла, доки показники функції печінки не повернуться до норми. Рецидивна холестатична жовтяниця, яка розвивається вперше під час попередньої вагітності або попереднього прийому статевих гормонів, вимагає припинення прийому препарату Гестарелла. Хоча КПК можуть впливати на інсулінорезистентність та толерантність до глюкози,немає необхідності зміни терапевтичного режиму у хворих на цукровий діабет, що використовують низькодозовані комбіновані оральні контрацептиви. Прийом препарату Гестарелла може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи показники функції печінки, нирок, щитовидної залози, надниркових залоз, концентрацію транспортних білків у плазмі, показники вуглеводного обміну, параметри системи згортання крові. Зміни зазвичай не виходять за межі нормальних значень. Вплив менструальний цикл. При застосуванні препарату Гестарелла можуть виникати нерегулярні кровотечі (мажуть кров'яні виділення або "проривні" кровотечі), особливо під час першого місяця застосування. З цієї причини доцільно з'ясовувати причину нерегулярних кровотеч після адаптації організму, тобто. приблизно після трьох циклів застосування препарату. Якщо нерегулярні кровотечі продовжуються або виникають після попередніх регулярних циклів, необхідно провести відповідні діагностичні процедури, щоб унеможливити злоякісну пухлину або вагітність. У деяких жінок кровотеча "скасування" не виникає під час перерви в прийомі таблеток. Якщо препарат приймався відповідно до інструкції, виникнення вагітності є малоймовірним. Однак якщо таблетки приймалися нерегулярно, або кровотеча.відміни" не виникло двічі поспіль, то до продовження застосування препарату необхідно виключити вагітність. Медичні огляди. Перед початком застосування препарату жінці слід пройти ретельне загальне медичне та гінекологічне обстеження, включаючи вимірювання артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, визначення індексу маси тіла, ультразвукове обстеження органів черевної порожнини та малого тазу, обстеження молочних залоз, цитологічне дослідження епітелію шийки матки. Необхідно виключити вагітність та порушення з боку системи згортання крові. Частота та характер таких обстежень повинні ґрунтуватися на існуючих нормах медичної практики, з урахуванням індивідуальних особливостей кожної пацієнтки, але не рідше 1 разу на 6 місяців.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -69.89 %

Гестарелла 63 шт таблетки покрытые оболочкой

1 136,00 грн

342,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини; гестоден – 0,075 мг; етинілестрадіол - 0,020 мг; Допоміжні речовини; ядро: натрію кальцію едетат – 0,14 мг, лактози моногідрат – 36,865 мг, крохмаль кукурудзяний – 16,0 мг, повідон 25 – 1,7 мг, магнію стеарат – 0,2 мг; оболонка: сахароза – 19,631 мг, повідон 90 F – 0,20 мг, макрогол 6000 – 2,18 мг, кальцію карбонат – 8,697 мг, тальк – 4,242 мг, віск гірський гліколевий – 0,05 мг. По 21 таблетці у блістері з ПВХ/Al. По 3 блістери в картонній пачці разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою білого кольору, блискучі.ФармакокінетикаГестоден. Всмоктування. При прийомі внутрішньо гестоден швидко та повністю всмоктується. Максимальна концентрація близько 4 нг/мл досягається приблизно через 1 годину після прийому одноразової дози. Біодоступність становить 99%. Розподіл. Гестоден зв'язується з альбуміном плазми крові та глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ). Близько 1,3% загальної концентрації препарату в плазмі крові знаходиться у формі вільного стероїду, приблизно 68% специфічно пов'язано з ГСПГ. Індукція етинілестрадіолом синтезу ГСПГ впливає на зв'язування гестодену з білками плазми крові, що призводить до підвищення фракції, пов'язаної з ГСПГ, та зниження фракції, пов'язаної з альбуміном. Об'єм розподілу становить 0,7 л/кг. Метаболізм. Гестоден майже повністю піддається метаболізму. Швидкість метаболічного кліренсу із плазми становить близько 0,8 мл/хв/кг. Виведення. Концентрація гестодену знижується у дві фази. Заключна фаза характеризується періодом напіввиведення рівним 12-15 год. У незміненому вигляді гестоден не виводиться. Його метаболіти виводяться нирками та через кишечник у приблизному співвідношенні 6:4. Період напіввиведення метаболітів становить близько 24 год. Рівноважна концентрація. Фармакокінетика гестодену залежить від концентрації ГСПГ у плазмі крові, який підвищується у 2 рази при введенні його разом із етинілестрадіолом. Після багаторазового введення концентрація гестодену в плазмі збільшується приблизно в 4 рази, і рівноважна концентрація препарату досягається протягом другої половини терапевтичного циклу. Етинілестрадіол. Всмоктування. При прийомі внутрішньо етинілестрадіол швидко та повно всмоктується. Максимальна концентрація, що дорівнює приблизно 65 пг/мл, досягається через 1,7 год. 20-65%). Розподіл. Етинілестрадіол практично повністю зв'язується з альбуміном плазми крові (приблизно 98%) та індукує синтез ГСПГ. Об'єм розподілу становить близько 2,8-8,6 л/кг. Метаболізм. Етинілестрадіол піддається пресистемної кон'югації, як у слизовій оболонці тонкої кишки, так і в печінці. Основний шлях метаболізму – ароматичне гідроксилювання. Кліренс етинілестрадіолу становить 2,3 - 7 мл/хв/кг. Виведення. Зниження концентрації етинілестрадіолу відбувається у дві фази, які характеризуються періодами напіввиведення (Т ½) близько 1 год та 10-20 год відповідно. У незмінному вигляді етинілестрадіол не виводиться, його метаболіти виводяться нирками та через кишечник у співвідношенні 4:6 відповідно. Період напіввиведення становить близько 24 год. Рівноважна концентрація. З урахуванням варіабельності періоду напіввиведення у заключній фазі та щоденного прийому препарату рівноважна концентрація етинілестрадіолу у плазмі крові досягається приблизно через один тиждень.ФармакодинамікаМонофазний низькодозований комбінований гестаген-естрогенний (гестоден, похідне 19-нортестостерону, та етинілестрадіол) контрацептивний препарат. Впливаючи на центральні та периферичні механізми, препарат пригнічує секрецію гонадотропних гормонів гіпофізу, гальмує дозрівання фолікулів, перешкоджає процесу овуляції, знижує сприйнятливість ендометрію до бластоцисти і підвищує в'язкість секрету шийки матки, ускладнюючи проникнення. Крім контрацептивного ефекту при регулярному прийомі препарат має також і лікувальну дію, нормалізуючи гормональний статус, і тим самим, сприяючи запобіганню розвитку низки гінекологічних захворювань, у тому числі раку ендометрію та яєчників. На фоні застосування препарату встановлюються регулярні менструальноподібні кровотечі, больові відчуття менш виражені, інтенсивність кровотеч зменшується, внаслідок чого знижується один із факторів ризику розвитку залізодефіцитної анемії.Показання до застосуванняПероральна контрацепція.Протипоказання до застосуванняСтани, що передують тромбозу (у тому числі транзиторні ішемічні атаки, стенокардія) в даний час або в анамнезі. Тромбози (венозні та артеріальні) та тромбоемболії нині або в анамнезі (у тому числі тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, цереброваскулярні порушення). Виявлена схильність до венозного або артеріального тромбозу, включаючи резистентність до активованого протеїну С, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, гіпергомоцистеїнемія, антитіла до фосфоліпідів (антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антико) Множинні або виражені фактори ризику венозного або артеріального тромбозу, в тому числі, ускладнені ураження клапанного апарату серця (легенева гіпертензія, фібриляція передсердь, підгострий бактеріальний ендокардит), захворювання коронарних артерій, куріння у віці старше 35 років. втручання із тривалою іммобілізацією, велика травма, операції на нижніх кінцівках. Цукровий діабет 1 та 2 типу з судинними ускладненнями (ангіопатія, ретинопатія). Ожиріння (індекс маси тіла (ІМТ) вище 30 кг/м2). Неконтрольована артеріальна гіпертензія (показники артеріального тиску (АТ) 160/100 мм рт. ст. та вище). Печінкова недостатність та гостре захворювання або захворювання печінки в анамнезі, після якого показники функціональних проб печінки не нормалізувалися. Доброякісні або злоякісні пухлини печінки нині чи анамнезі. Панкреатит з вираженою гіпертригліцеридемією в даний час або в анамнезі. Мігрень з осередковою неврологічною симптоматикою (нині чи анамнезі). Епілепсія. Гормонозалежні злоякісні захворювання статевих органів або молочних залоз (у тому числі в анамнезі), гіперпролактинемія, запальні захворювання жіночих статевих органів (сальпінгоофорит, ендометрит). Кровотечі з піхви неясного генезу. Підвищена чутливість до компонентів препарату. Непереносимість галактози, лактазна недостатність Лаппа або порушена всмоктування глюкози та галактози, непереносимість фруктози або недостатність сукрази-ізомальтази (препарат містить лактози моногідрат та сахарозу).Вагітність та лактаціяПротипоказаний дитячий та підлітковий (до настання менархе) вік, а також вагітність, у тому числі передбачувана, період грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку репродуктивної системи та молочної залози: Часті - почуття напруги, болючість молочних залоз, ациклічні кров'яні виділення або кровотечі з піхви протягом перших кількох місяців прийому, болючі менструальноподібні кровотечі; відсутність менструальноподібних кровотеч. Нечасті – збільшення молочних залоз. Рідкісні – виділення з молочних залоз, сухість піхви, підвищення лібідо. З боку нервової системи: Часті – головний біль. Нечасті – мігрень. З боку серцево-судинної системи: Дуже рідкісні – тромбофлебіт, тромбоемболія. З боку органів чуття: Дуже рідкісні – зниження слуху. Рідкісні – порушення зору, погана переносимість контактних лінз. З боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасті - шкірний висип, у тому числі уртикарний. Рідкісні – еритема вузлувата, еритема мультиформна. Дуже рідкісні – при тривалому застосуванні – хлоазму (вогнищева пігментація). Інші: Часті – збільшення маси тіла, тривога, депресія. Нечасті – зниження лібідо; набряки, підвищення концентрації ліпідів у крові; рідкісні - алергічні реакції (набряк, кон'юнктивіт), запаморочення, зниження маси тіла. Дуже рідкісні – порушення обміну іонів натрію та кальцію.Взаємодія з лікарськими засобамиБарбітурати, деякі протиепілептичні лікарські засоби (карбамазепін, фенітоїн) здатні посилювати метаболізм статевих гормонів, що входять до складу препарату. Тривале застосування препаратів-індукторів мікросомальних ферментів печінки, в результаті якого збільшується кліренс статевих гормонів, може спричиняти "проривні" кровотечі та/або зниження контрацептивної ефективності препарату Гестарелла. До таких лікарських засобів відносяться: фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін та рифампіцин; також є припущення щодо окскарбазепіну, топірамату, фелбамату, ритонавіру, гризеофульвіну та препаратів, що містять звіробій продірявлений. Також потенційно можуть посилювати печінковий метаболізм статевих гормонів ВІЛ-протеази (наприклад, ритонавір) та ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (наприклад, невірапін) та їх комбінації. При одночасному застосуванні препарату Гестарелла з препаратами-індукторами мікросомальних ферментів печінки та протягом 28 днів після їх відміни необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції. Зниження ефективної концентрації препарату Гестарелла спостерігається при одночасному призначенні деяких антибіотиків (ампіциліну, тетрацикліну) внаслідок зміни мікрофлори в кишечнику, під час терапії та протягом 7 днів після їх відміни необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції. Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) знижують ефективність препарату Гестарелла. Можлива корекція режиму дозування гіпоглікемічних препаратів. Пероральні контрацептивні препарати можуть впливати на метаболізм інших лікарських засобів, тому їх концентрації у плазмі та тканинах можуть підвищуватись (наприклад, циклоспорин) або знижуватись (наприклад, ламотриджин).Спосіб застосування та дозиПрепарат Гестарелла приймають у певному порядку, зазначеному на упаковці, щодня приблизно в один і той самий час. Таблетки приймають внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води. Протягом 21 дня щодня послідовно приймають по одній таблетці. Прийом таблеток з наступної упаковки слід розпочинати наступного дня після 7-денної перерви, під час якої виникає менструальноподібна кровотеча. Кровотеча зазвичай починається на 2-3 день після прийому останньої таблетки і може не закінчитися до початку прийому таблеток з нової упаковки. Як розпочати прийом препарату Гестарелла. Якщо попереднього місяця гормональна контрацепція не проводилася. Прийом таблеток слід розпочинати у перший день природного менструального циклу (тобто у перший день менструальної кровотечі). Також починати прийом можна з 2 по 5 день менструального циклу, але при цьому необхідно застосовувати бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів першого циклу. Перехід з іншого комбінованого перорального контрацептивного препарату, піхвового кільця або трансдермального пластиру. Прийом препарату Гестарелла найкраще починати відразу наступного дня після прийому останньої активної таблетки (останньої таблетки, що містить активну речовину) попереднього контрацептивного препарату, але в жодному разі не пізніше наступного дня після звичайної 7-денної перерви в прийомі таблеток (для препаратів з 21 таблеткою в упаковці) або після прийому плацебо-таблеток попереднього контрацептивного препарату (для препаратів із 28 таблетками в упаковці). У разі трансдермального пластиру жінка повинна почати прийом препарату наступного дня після його зняття, але в жодному разі не пізніше дня, коли необхідно вводити нове кільце або наклеювати наступний пластир. Перехід з контрацептивів, що містять лише прогестагени ("міні-пілі", ін'єкції, імплантат), або внутрішньоматкової системи (ВМС), що вивільняє прогестаген. Перехід з "міні-пили" можливий у будь-який час, з імплантату або ВМС у день їх видалення, з ін'єкцій у день, коли має бути зроблена наступна ін'єкція, але у всіх цих випадках необхідно застосовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому препарату Гестарелла. Застосування після аборту у першому триместрі вагітності. Жінка може розпочати прийом препарату негайно. У цьому випадку застосування додаткових контрацептивних методів не потрібне. Застосування після пологів або аборту у другому триместрі вагітності. Прийом препарат починають після пологів, за відсутності грудного вигодовування дитини або аборту в другому триместрі вагітності. Прийом препарату Гестарелла слід розпочати між 21 і 28 днем після пологів або аборту під час другого триместру. Якщо жінка почне приймати пізніше, їй необхідно застосовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток. Однак, якщо статевий контакт був до початку прийому препарату, необхідно виключити вагітність перед початком застосування контрацептивного препарату, або жінка повинна дочекатися своєї першої менструальноподібної кровотечі. Зазвичай, перший менструальний цикл після закінчення прийому препарату подовжений на 1 тиждень. Якщо протягом 2-3 місяців нормальний цикл не поновлюється, необхідно проконсультуватися з лікарем. Прийом пропущених пігулок. При запізненні в прийомі таблетки менш ніж на 12 годин контрацептивний захист не порушується. Таблетку необхідно прийняти негайно, як тільки жінка згадає про пропущену таблетку, наступну таблетку слід прийняти у звичайний час. При запізненні в прийомі таблетки більш ніж на 12 годин контрацептивний захист може бути знижений. У цьому випадку необхідно керуватися такими основними правилами та вживати відповідних заходів: Прийом таблеток ніколи не повинен перериватись більш ніж на 7 днів. Для досягнення необхідного пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи потрібен 7-денний період безперервного прийому таблеток. Відповідно до зазначених вище правил рекомендується наступне. Перший тиждень прийому препарату. Жінка повинна прийняти останню пропущену таблетку відразу, як вона згадає про це, навіть якщо це означатиме прийом одночасно двох таблеток. Після цього таблетки слід приймати у звичайний час. Додатково протягом наступних 7 днів необхідно застосовувати бар'єрний метод контрацепції, наприклад презерватив. Якщо жінка жила статевим життям у попередні 7 днів, необхідно враховувати можливість виникнення вагітності. Чим більша кількість пропущених таблеток і чим ближче пропуск до перерви в прийомі препарату, тим вищий ризик настання вагітності. Другий тиждень прийому препарату. Жінка повинна прийняти останню пропущену таблетку відразу ж, як вона згадає про це, навіть якщо це означатиме прийом одночасно двох таблеток. Після цього таблетки слід приймати у звичайний час. Якщо таблетки приймалися регулярно протягом 7 днів перед першою пропущеною таблеткою, додаткових контрацептивних заходів не потрібно. Якщо жінка вживала нерегулярно таблетки або пропустила більше однієї таблетки, необхідно проводити додаткові контрацептивні заходи протягом 7 днів. Третій тиждень прийому препарату. Через майбутню перерву прийому таблеток існує високий ризик зниження надійності контрацепції. Однак, незважаючи на це, коригуючи схему прийому препарату, зниження контрацептивного захисту можна запобігти. При виконанні однієї з двох наведених нижче вказівок, необхідність в інших контрацептивних заходах відсутня за умови, що жінка правильно приймала таблетки протягом 7 днів до першої пропущеної таблетки. Інакше жінка повинна дотримуватися першої рекомендації та вживати інших додаткових контрацептивних заходів протягом 7 днів. Жінка повинна прийняти останню пропущену таблетку відразу, як вона згадає про це, навіть якщо це означатиме прийом одночасно двох таблеток. Після цього таблетки слід приймати у звичайний час. Жінка повинна розпочати прийом з наступної упаковки відразу після завершення прийому таблеток із попередньої упаковки. Таким чином, перерва між упаковками буде відсутня. Кровотеча "скасування" малоймовірна, поки не закінчиться друга упаковка, але можуть відзначатися убогі кров'янисті виділення або рясна кровотеча з піхви. Жінка може також припинити прийом таблеток із поточної упаковки. У цьому випадку необхідно зробити перерву на 7 днів, включаючи дні пропуску, потім розпочати прийом таблеток із нової упаковки. Якщо жінка забувала приймати пігулки і в перерві в прийомі пігулок у неї відсутня кровотеча "скасування", необхідно виключити вагітність. Прийом у разі шлунково-кишкових порушень. Якщо у жінки було блювання або діарея протягом 4 годин після прийому таблеток, всмоктування може бути неповним і повинні бути вжиті додаткові заходи контрацепції. У цих випадках слід орієнтуватися на рекомендації під час пропуску таблетки. Зміна дня початку менструального циклу. Якщо жінка хоче відтермінувати день початку менструальної кровотечі, вона повинна розпочати прийом препарату Гестарелла з наступної упаковки без перерви. Продовжувати прийом препарату з нової упаковки можна так довго, як хоче жінка (аж до закінчення таблеток в упаковці). У цей період можуть виникати "проривні" кровотечі або мажуть виділення. Після 7-денної перерви жінка повинна відновити регулярний прийом препарату. Якщо жінка хоче перенести початок кровотечі на інший день тижня, слід скоротити найближчу перерву в прийомі таблеток на стільки днів, на скільки вона хоче. Чим коротший цей інтервал, тим вищий ризик виникнення кровотечі "скасування" та появи "проривних" кровотеч і мажучих виділень під час прийому другої упаковки (так само як і у разі перенесення початку кровотечі).ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, кровотеча з піхви. Лікування: проводять симптоматичну терапію. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ зв'язку з тим, що контрацептивна дія препарату Гестарелла здебільшого виявляється до 14 дня від початку прийому, то в перші 2 тижні прийому препарату рекомендується додатково застосовувати негормональні (бар'єрні) методи контрацепції. У випадках появи ациклічних кров'янистих виділень у перші кілька місяців прийому препарату Гестарелла не слід переривати курс, оскільки, як правило, легкі кровотечі проходять самостійно після адаптації організму до препарату. При повторному виникненні таких виділень, збільшенні їх інтенсивності, незвичайно сильних та рясних менструальноподібних кровотеч необхідна консультація лікаря, також як і за відсутності менструальноподібної реакції в період 7-денного інтервалу між прийомом препарату. При застосуванні препарату Гестарелла слід враховувати, що на фоні прийому гормональних контрацептивів можуть змінюватися періодичність та тривалість менструальноподібних кровотеч, ректальна температура та властивості цервікального слизу. При блюванні, діареї протягом 3-4 годин з моменту прийому препарату, його контрацептивний ефект може знижуватися. У цьому випадку, не припиняючи прийом препарату, слід одночасно використовувати додаткові негормональні (бар'єрні) методи контрацепції. Захворювання серцево-судинної системи. Є дані про збільшення частоти розвитку венозних та артеріальних тромбозів та тромбоемболії при прийомі комбінованих пероральних контрацептивів (КПК). Однак частота виникнення венозної тромбоемболії (ВТЕ), що розвивається при прийомі КПК, менша, ніж частота ВТЕ, що виникає під час вагітності (6 випадків на 10 000 вагітних жінок на рік). У жінок, які приймають комбіновані пероральні контрацептиви, описані рідкісні випадки тромбозу інших кровоносних судин, наприклад, печінкових, мезентеріальних, ниркових артерій та вен, центральної вени сітківки та її гілок. Зв'язок із прийомом КПК була доведена. Жінці необхідно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря при розвитку симптомів венозного або артеріального тромбозу або цереброваскулярних порушень, які можуть включати:односторонній набряк та біль у нижній кінцівці; раптовий сильний біль у грудях, з іррадіацією або без іррадіації у ліву руку; раптову задишку; раптову атаку кашлю; будь-який незвичайний сильний і тривалий головний біль; раптову часткову чи повну втрату зору; диплопію; нечленороздільна мова або афазію; запаморочення; втрату свідомості з/або без судомного нападу; слабкість або значну втрату чутливості, яка раптово з'явилася з одного боку або в одній частині тіла; рухові порушення; симптоми "гострого живота". Ризик тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії підвищується:раптову часткову чи повну втрату зору; диплопію; нечленороздільна мова або афазію; запаморочення; втрату свідомості з/або без судомного нападу; слабкість або значну втрату чутливості, яка раптово з'явилася з одного боку або в одній частині тіла; рухові порушення; симптоми "гострого живота". Ризик тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії підвищується:раптову часткову чи повну втрату зору; диплопію; нечленороздільна мова або афазію; запаморочення; втрату свідомості з/або без судомного нападу; слабкість або значну втрату чутливості, яка раптово з'явилася з одного боку або в одній частині тіла; рухові порушення; симптоми "гострого живота". Ризик тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії підвищується: З віком; у курців (зі збільшенням кількості сигарет або підвищенням віку ризик надалі підвищується, особливо у жінок старше 35 років); при наявності; сімейного анамнезу (випадки венозної або артеріальної тромбоемболії, що виникли у будь-яких близьких родичів або батьків у молодому віці); у разі спадкової схильності жінка повинна бути оглянута відповідним спеціалістом для вирішення питання щодо можливості прийому КПК; ожиріння (ІМТ понад 30 кг/м2); дисліпопротеїнемії; артеріальної гіпертензії (показники АТ &le160/100 мм рт. ст.); мігрені; аболювання клапанів серця; фібриляції передсердь; тривалої іммобілізації, серйозного хірургічного втручання, будь-якої операції на ногах чи великої травми. У цих ситуаціях бажано припинити застосування препарату Гестарелла (у разі планованої операції принаймні за чотири тижні до неї) і не відновлювати прийом протягом двох тижнів після закінчення іммобілізації. Слід враховувати підвищений ризик тромбоемболії у післяпологовому періоді. Циркуляторні порушення також можуть відзначатися при цукровому діабеті, системному червоному вовчаку, гемолітико-уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт) та серповидно-клітинній анемії. Збільшення частоти та тяжкості мігрені при застосуванні комбінованих пероральних контрацептивів (що може передувати цереброваскулярним порушенням) є підставою для негайного припинення прийому цих препаратів. Пухлини. Одним із суттєвих факторів ризику розвитку раку шийки матки є персистуюча папіломавірусна інфекція. Є повідомлення про підвищений ризик розвитку раку шийки матки при тривалому застосуванні КПК. Однак, зв'язок із прийомом комбінованих пероральних контрацептивів не доведений. Зберігаються протиріччя щодо того, як ці дані відносяться до особливостей статевої поведінки або скринінгу на предмет патології шийки матки. Також було виявлено, що є дещо підвищений відносний ризик розвитку раку молочної залози, діагностованого у жінок, які використовували КПК, але зв'язок із їх прийомом не був доведений. Підвищення ризику, що спостерігається, може бути наслідком більш ранньої діагностики раку молочної залози у жінок, які застосовують КПК. У поодиноких випадках на фоні застосування КПК спостерігався розвиток пухлин печінки. Це слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу у разі появи сильних болів у ділянці живота, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі. Інші стани. У жінок з гіпертригліцеридемією (або за наявності цього стану в сімейному анамнезі) можливе підвищення ризику розвитку панкреатиту під час прийому препарату Гестарелла. Хоча невелике підвищення артеріального тиску (не вище 160/100 мм рт.ст.) було описано у багатьох жінок, які приймають КПК, клінічно значуще підвищення показників артеріального тиску відзначалося рідко. Проте, якщо під час прийому препарату Гестарелла розвивається стійке, клінічно значуще підвищення артеріального тиску (АТ 160/100 мм рт. ст.), слід відмінити ці препарати та розпочати лікування артеріальної гіпертензії. Прийом препарату Гестарелла може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії досягнуто нормальних значень артеріального тиску. Такі стани, як жовтяниця та/або свербіж, пов'язаний з холестазом, формування каменів у жовчному міхурі,порфірія, системний червоний вовчак, гемолітико-уремічний синдром, хорея Сіденгама, герпес під час вагітності, втрата слуху, пов'язана з отосклерозом, можуть розвиватися або погіршуватися як під час вагітності, так і під час прийому КПК, але причинний зв'язок з їх прийомом доведено була. Також були описані випадки хвороби Крона та виразкового коліту на фоні застосування КПК. Гострі захворювання або загострення хронічних захворювань печінки можуть вимагати припинення застосування препарату Гестарелла, доки показники функції печінки не повернуться до норми. Рецидивна холестатична жовтяниця, яка розвивається вперше під час попередньої вагітності або попереднього прийому статевих гормонів, вимагає припинення прийому препарату Гестарелла. Хоча КПК можуть впливати на інсулінорезистентність та толерантність до глюкози,немає необхідності зміни терапевтичного режиму у хворих на цукровий діабет, що використовують низькодозовані комбіновані оральні контрацептиви. Прийом препарату Гестарелла може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи показники функції печінки, нирок, щитовидної залози, надниркових залоз, концентрацію транспортних білків у плазмі, показники вуглеводного обміну, параметри системи згортання крові. Зміни зазвичай не виходять за межі нормальних значень. Вплив менструальний цикл. При застосуванні препарату Гестарелла можуть виникати нерегулярні кровотечі (мажуть кров'яні виділення або "проривні" кровотечі), особливо під час першого місяця застосування. З цієї причини доцільно з'ясовувати причину нерегулярних кровотеч після адаптації організму, тобто. приблизно після трьох циклів застосування препарату. Якщо нерегулярні кровотечі продовжуються або виникають після попередніх регулярних циклів, необхідно провести відповідні діагностичні процедури, щоб унеможливити злоякісну пухлину або вагітність. У деяких жінок кровотеча "скасування" не виникає під час перерви в прийомі таблеток. Якщо препарат приймався відповідно до інструкції, виникнення вагітності є малоймовірним. Однак якщо таблетки приймалися нерегулярно, або кровотеча.відміни" не виникло двічі поспіль, то до продовження застосування препарату необхідно виключити вагітність. Медичні огляди. Перед початком застосування препарату жінці слід пройти ретельне загальне медичне та гінекологічне обстеження, включаючи вимірювання артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, визначення індексу маси тіла, ультразвукове обстеження органів черевної порожнини та малого тазу, обстеження молочних залоз, цитологічне дослідження епітелію шийки матки. Необхідно виключити вагітність та порушення з боку системи згортання крові. Частота та характер таких обстежень повинні ґрунтуватися на існуючих нормах медичної практики, з урахуванням індивідуальних особливостей кожної пацієнтки, але не рідше 1 разу на 6 місяців.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -24.43 %

Карведилол зентива 12,5мг 30 шт таблетки

524,00 грн

396,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина Карведилол 12.5 мг. Допоміжні речовини: сахароза - 12.5 мг, повідон 30 - 0.6 мг, лактози моногідрат 200 - 84.865 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0.5 мг, кроскармелоза натрію - 2.3 мг, магнію стеарат - 1.5 мг, 3 – 0.005 мг. 15 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки коричнево-жовтого кольору, з вкрапленнями, з ризиком для поділу на одному боці та з гравіюванням цифри "12" - на іншій.Фармакотерапевтична групаБета1-, бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор. Чинить вазодилатуючу, антиангінальну та антиаритмічну дію. Карведилол являє собою рацемічну суміш R(+) і S(-) стереоізомерів, кожен з яких має однакові альфа-адреноблокуючі властивості. Бета-адреноблокуюча дія карведилолу носить неселективний характер і зумовлена лівообертальним S(-) стереоізомером. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Вазодилатуючий ефект пов'язаний головним чином з блокадою α1-адренорецепторів. Завдяки вазодилатації знижує ОПСС. Ефективність У пацієнтів з артеріальною гіпертензією зниження артеріального тиску не супроводжується збільшенням ОПСС, не знижується периферичний кровотік (на відміну від бета-адреноблокаторів). Карведилол пригнічує РААС за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. ЧСС знижується незначною мірою. У пацієнтів з ІХС має антиангінальну дію. Зменшує перед- та постнавантаження на серце. Не надає вираженого впливу на ліпідний обмін та вміст іонів калію, натрію та магнію у плазмі крові. При застосуванні препарату співвідношення ЛПВЩ/ЛНЩ залишається нормальним. У пацієнтів з порушеннями функції лівого шлуночка та/або серцевою недостатністю сприятливо впливає на гемодинамічні показники та покращує фракцію викиду та розміри лівого шлуночка. Карведилол знижує показник смертності та зменшує частоту госпіталізацій, зменшує симптоматику та покращує функцію лівого шлуночка у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ішемічного та неішемічного генезу. Ефекти карведилолу є дозозалежними.ФармакокінетикаВсмоктування Карведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. C max у плазмі крові досягається приблизно через 1 год. Біодоступність препарату – 25%. Їда не впливає на біодоступність. Розподіл Карведилол має високу ліпофільність. Зв'язується з білками плазми на 98-99%. Vd становить близько 2 л/кг і збільшується у пацієнтів із цирозом печінки. Була продемонстрована ентерогепатична циркуляція вихідної речовини у тварин. Метаболізм Карведилол піддається біотрансформації в печінці шляхом окислення та кон'югації з утворенням низки метаболітів. 60-75% абсорбованого препарату метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Показано існування кишково-печінкової циркуляції вихідної речовини. Метаболізм карведилолу внаслідок окиснення є стереоселективним. R-стереоізомер метаболізується в основному за допомогою CYP2D6 та CYP1А2, а S-стереоізомер – в основному за допомогою CYP2D9 та меншою мірою за допомогою CYP2D6. До інших ізоферментів Р450, що беруть участь у метаболізмі карведилолу, відносяться CYP3A4, CYP2E1 та CYP2C19. Cmax R -стереоізомеру в плазмі приблизно в 2 рази перевищує таку для S-стереоізомеру. R-стереоізомер метаболізується головним чином шляхом гідроксилювання. У повільних метаболізаторів CYP2D6 можливе збільшення плазмової концентрації карведилолу, насамперед R-стереоізомеру, що виявляється у збільшенні альфа-адреноблокуючої активності карведилолу. В результаті деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця утворюються 3 метаболіту (їх концентрації в 10 разів нижче, ніж концентрація карведилолу) з бета-адреноблокуючою активністю (у 4'-гідроксифенольного метаболіту вона приблизно в 13 разів сильніша, ніж у самого карведилолу). 3 активних метаболіту мають менш виражені вазодилатуючими властивостями, ніж карведилол. 2 гідроксикарбазольні метаболіти карведилолу є надзвичайно потужними антиоксидантами, причому їх активність у цьому відношенні в 30-80 разів перевищує таку у карведилолу. Виведення Т1/2 карведилолу становить близько 6 годин, плазмовий кліренс – близько 500-700 мл/хв. Виведення відбувається головним чином через кишківник, основний шлях виведення – з жовчю. Невелика частина дози виводиться нирками як різних метаболітів. Карведилол проникає крізь плацентарний бар'єр. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів При тривалій терапії карведилолом інтенсивність ниркового кровотоку зберігається, швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та помірною (КК 20-30 мл/хв) або тяжкою (КК <20 мл/хв) нирковою недостатністю концентрація карведилолу в плазмі крові була приблизно на 40-55% вищою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Однак отримані дані відрізняються значною варіабельністю. Зважаючи на те, що виведення карведилолу відбувається головним чином через кишечник, значне збільшення його концентрації у плазмі крові пацієнтів із порушенням функції нирок мало ймовірне. Існуючі дані з фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок дозволяють вважати, що пацієнтам з помірним та тяжким ступенем ниркової недостатності корекції дози карведилолу не потрібно. У пацієнтів з цирозом печінки системна біодоступність препарату збільшується на 80% через зменшення вираженості метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Отже, карведилол протипоказаний пацієнтам із клінічно маніфестним порушенням функції печінки. У дослідженні у 24 пацієнтів, які страждають на серцеву недостатність, кліренс R і S стереоізомерів карведилолу був значно нижчим порівняно з кліренсом, що раніше спостерігався, у здорових добровольців. Дані результати свідчать, що фармакокінетика R та S стереоізомерів карведилолу при серцевій недостатності значно змінюється. Вік не має статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Згідно з даними клінічних досліджень, переносимість карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ІХС похилого та старечого віку не відрізняється від такої у пацієнтів молодшого віку. У пацієнтів, які страждають на цукровий діабет 2 типу та артеріальною гіпертензією, карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові натще та після їжі, вміст глікозильованого гемоглобіну (HbA1) у крові або дозу гіпоглікемічних засобів. У клінічних дослідженнях було показано, що у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу карведилол не спричиняє зниження толерантності до глюкози. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які мали інсулінорезистентність (синдром X), але без супутнього цукрового діабету, карведилол покращує чутливість до інсуліну. Аналогічні результати були отримані у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ІХС: стабільна стенокардія; хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняГостра та хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; клінічно суттєві порушення функції печінки; АV-блокада II-III ступеня (за винятком пацієнтів із штучним водієм ритму серця); виражена брадикардія (ЧСС <50 уд/хв); СССУ (включаючи синоатріальну блокаду); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск <85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; бронхоспазм та бронхіальна астма (в анамнезі); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність; непереносимість фруктози, лактози, дефіцит лактази, сахарази/ізомальтази, глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу та сахарозу); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при ХОЗЛ, стенокардії Принцметалу, тиреотоксикозі, оклюзійних захворюваннях периферичних судин, феохромоцитомі, псоріазі, нирковій недостатності, АV-блокаді I ступеня, великих хірургічних втручаннях та загальній анесті.Вагітність та лактаціяДані, отримані в дослідженнях на тваринах, є недостатніми для визначення впливу на вагітність, розвиток ембріона/плода, пологи або постнатальний розвиток. Потенційний ризик для людини не відомий. Бета-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може призводити до внутрішньоутробної загибелі плода та передчасних пологів. Крім того, у плода та новонародженого можуть виникати небажані реакції (зокрема, гіпоглікемія та брадикардія, ускладнення з боку серця та легень). Достатнього досвіду застосування препарату Карведилол Зентіва у вагітних немає. Препарат протипоказаний для застосування при вагітності, за винятком випадків, коли передбачувана користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Дані про виділення карведилолу з грудним молоком відсутні, тому якщо застосування препарату Карведилол Зентіва необхідно в період лактації, то грудне вигодовування необхідно припинити. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяУ цьому розділі представлені побічні реакції, зареєстровані при застосуванні карведилолу, з поділом на групи відповідно до термінології MedDRA та наступними категоріями частоти згідно з класифікацією ВООЗ: дуже часті (більше 1/10), часті (від >1/100 до <1/ 10), нечасті (від >1/1000 до <1/100), рідкісні від >1/10 000 до <1/1000), дуже рідкісні (від <1/10 000, включаючи окремі повідомлення). З боку імунної системи: дуже рідкі – гіперчутливість. З боку системи кровотворення: часті – анемія; рідкісні – тромбоцитопенія; дуже рідкісні – лейкопенія. З боку нервової системи: дуже часті – запаморочення, біль голови; нечасті - переднепритомний стан, непритомність, парестезії. З боку органу зору: часті – порушення зору, зменшення сльозовиділення (сухість очей), подразнення очей. Серцево-судинна система: дуже часті – серцева недостатність у період збільшення дози, виражене зниження АТ; часті – брадикардія, набряки, гіперволемія, затримка рідини, ортостатична гіпотензія, порушення периферичного кровообігу (похолодання кінцівок, захворювання периферичних судин, загострення синдрому хромоти, що перемежується, та синдрому Рейно); нечасті – AV-блокада ІІ-ІІІ ступеня, стенокардія. З боку дихальної системи: часті – задишка, набряк легенів, астма у схильних до пацієнтів, бронхіт, пневмонія, інфекції верхніх дихальних шляхів; рідкісні – закладеність носа. З боку травної системи: часті – нудота, діарея, блювання, диспепсія, біль у животі; нечасті – запор, сухість у роті. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідкісні – підвищення активності АЛТ, АСТ та ГГТ. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасті – шкірні реакції (наприклад, алергічна екзантема, дерматит, кропив'янка, свербіж шкіри, псоріазоподібні та лишаєподібні ураження шкіри, алопеція); дуже рідкісні – багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку кістково-м'язової системи: часті – біль у кінцівках. З боку сечовивідної системи: часті – інфекції сечовивідних шляхів, порушення сечовипускання, ниркова недостатність та порушення функції нирок у пацієнтів з дифузним васкулітом та/або порушенням функції нирок; дуже рідко - нетримання сечі у жінок (оборотне після відміни препарату). З боку статевих органів та молочної залози: нечасті – еректильна дисфункція. З боку обміну речовин та харчування: часті – гіперхолестеринемія, гіперглікемія або гіпоглікемія у пацієнтів із цукровим діабетом. Загальні розлади: дуже часті – астенія, підвищена стомлюваність; часті – збільшення маси тіла. Запаморочення, непритомність, біль голови і астенія зазвичай легкого ступеня частіше виникають на початку терапії препаратом Карведилол Зентива. При застосуванні препарату у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та низьким АТ (систолічний АТ <100 мм рт. ст.), ІХС та дифузними змінами судин та/або нирковою недостатністю відзначалося оборотне порушення функції нирок. Наявність у препарату бета-адреноблокуючих властивостей не виключає можливість маніфестації цукрового діабету, що латентно протікає, декомпенсації вже наявного цукрового діабету або пригнічення контрінсулярної системи.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетична взаємодія Оскільки карведилол є субстратом, так і інгібітором глікопротеїну Р, при його одночасному застосуванні з препаратами, що транспортуються глікопротеїном Р, біодоступність останніх може збільшуватися. Крім того, біодоступність карведилолу може змінюватись під дією індукторів або інгібіторів глікопротеїну Р. Інгібітори та індуктори CYP2D6 та CYP2C9 можуть стереоселективно змінювати системний та/або пресистемний метаболізм карведилолу, призводячи до збільшення або зниження концентрацій R та S стереоізомерів карведилолу у плазмі крові. Деякі приклади подібних взаємодій, що спостерігалися у пацієнтів або у здорових добровольців, наведені нижче, однак цей список не є повним. При одночасному застосуванні карведилолу та дигоксину концентрації дигоксину підвищуються приблизно на 15%. На початку терапії карведилолом, під час підбору його дози або відміни препарату, рекомендується регулярний контроль концентрації дигоксину в плазмі. У двох дослідженнях при застосуванні карведилолу у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки і серця і отримували перорально циклоспорин, відзначалося підвищення концентрації циклоспорину в плазмі крові. Виявилося, що внаслідок інгібування активності глікопротеїну Р у кишечнику карведилол збільшує всмоктування циклоспорину при його пероральному прийомі. Щоб підтримувати концентрації циклоспорину в терапевтичному діапазоні, знадобилося зменшення дози циклоспорину в середньому на 10-20%. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями концентрації циклоспорину рекомендується ретельний моніторинг його концентрації після початку терапії карведилолом та, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. При внутрішньовенному введенні циклоспорину будь-якої взаємодії з карведилолом не очікується. У дослідженні за участю 12 здорових добровольців рифампіцин знижував плазмові концентрації карведилолу, найімовірніше, шляхом індукції глікопротеїну Р, призводячи до зниження всмоктування карведилолу в кишечнику та зниження його антигіпертензивної дії. У пацієнтів із серцевою недостатністю аміодарон знижував кліренс S стереоізомеру карведилолу, пригнічуючи CYP2C9. Середня концентрація R стереоізомеру карведилолу не змінювалася. Отже, у зв'язку з підвищенням концентрації S стереоізомеру карведилолу можливий ризик збільшення бета-адреноблокуючої дії. У рандомізованому дослідженні з перехресним дизайном у 10 пацієнтів із серцевою недостатністю одночасне застосування флуоксетину (інгібітору CYP2D6) призводило до стереоселективного пригнічення метаболізму карведилолу – до підвищення середнього показника AUC для R(+) на 77%. Однак, різниці у побічних діях, величині АТ або ЧСС між двома групами не відзначалося. Фармакодинамічна взаємодія Препарати з бета-адреноблокуючими властивостями можуть посилювати гіпоглікемічний вплив інсуліну або гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо. Симптоми гіпоглікемії, особливо тахікардія, можуть маскуватися або слабшати. Пацієнтам, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього прийому, рекомендується регулярний контроль вмісту глюкози в крові. Пацієнти, які приймають одночасно препарати з бета-адреноблокуючими властивостями та препарати, що знижують вміст катехоламінів (наприклад, резерпін та інгібітори МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом у зв'язку з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії та/або вираженої брадикардії. Комбінована терапія бета-адреноблокаторами та дигоксином може призводити до додаткового уповільнення AV-провідності. Застосування верапамілу, дилтіазему, аміодарону або інших антиаритмічних засобів одночасно з карведилолом може підвищити ризик порушення AV-провідності. Одночасне застосування клонідину з бета-адреноблокаторами може потенціювати гіпотензивний та брадикардичний ефект. Якщо планується припинити комбіновану терапію препаратом бета-адреноблокатором та клонідином, першим слід відмінити бета-адреноблокатор, а через кілька днів можна відмінити клонідин, поступово зменшуючи його дозу. При одночасному застосуванні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушень серцевої провідності (рідко – з порушеннями показників гемодинаміки). Застосування карведилолу разом із блокаторами повільних кальціїв каналів (наприклад, верапаміл або дилтіазем) рекомендується проводити під контролем ЕКГ та АТ. Як і інші препарати з бета-адреноблокуючою активністю, карведилол може посилювати дію інших гіпотензивних засобів, що одночасно приймаються (наприклад, альфа-адреноблокаторів) або препаратів, які викликають артеріальну гіпотензію в якості побічної дії. Слід проводити ретельне спостереження за основними показниками життєдіяльності організму під час проведення загальної анестезії у зв'язку з можливістю синергічної негативної інотропної дії карведилолу та засобів для загальної анестезії. Одночасне застосування НПЗЗ та бета-адреноблокаторів може призводити до артеріальної гіпертензії та зниження контролю АТ. Оскільки некардіоселективні бета-адреноблокатори перешкоджають бронхолітичному ефекту бронходилататорів, які є стимуляторами β-адренорецепторів, необхідно ретельне спостереження за пацієнтами, які отримують ці препарати.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Артеріальна гіпертензія Початкова доза становить 12.5 мг 1 раз на добу в перші 2 дні лікування. Потім – по 25 мг 1 раз на добу. Можливе поступове збільшення дози з інтервалом щонайменше 2 тижнів. При недостатності гіпотензивного ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена вдвічі. Максимальна рекомендована добова доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу (можна розділити дозу на 2 прийоми). ІХС: стабільна стенокардія Початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу в перші 2 дні лікування. Потім – по 25 мг 2 рази на добу. При недостатності антиангінального ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена вдвічі. Максимальна рекомендована добова доза препарату становить 100 мг на добу, розділена на 2 прийоми. У пацієнтів похилого віку початкова доза, що рекомендується, протягом перших 2 днів лікування становить 12.5 мг 2 рази на добу. Потім лікування продовжують у максимальній рекомендованій добовій дозі по 25 мг 2 рази на добу. Безпека та ефективність застосування у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Хронічна серцева недостатність Дозу слід підбирати індивідуально, під ретельним медичним контролем. Карведилол можна застосовувати як доповнення до стандартної терапії, однак він також може застосовуватися у пацієнтів з непереносимістю інгібіторів АПФ або у пацієнтів, які не отримують препарати наперстянки, гідралазину або нітрату. Дози дигоксину, діуретиків та інгібіторів АПФ слід підбирати до початку лікування карведилолом. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг (1/2 таб. препарату Карведилол Зенітиву 6.25 мг із ризиком) 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалом не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім до 12.5 мг 2 рази на добу, далі – до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної, яка добре переноситься пацієнтом. Максимальна доза, що рекомендується, становить 25 мг 2 рази на добу для всіх пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю тяжкого ступеня, а також для пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю легким і середнім ступенем тяжкості з масою тіла <85 кг. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю легким та середнім ступенем тяжкості з масою тіла >85 кг рекомендована максимальна доза становить 50 мг 2 рази на добу. На початку лікування або при підвищенні дози можливе тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, особливо у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю та/або діуретиків, які отримують великі дози. Як правило, скасовувати лікування не потрібно, проте дозу препарату не слід збільшувати. Після початку застосування або підвищення дози карведилолу за станом пацієнта слід спостерігати лікар/кардіолог. Перед кожним збільшенням дози слід провести обстеження для виявлення можливого посилення симптомів серцевої недостатності або надмірної вазодилатації (включаючи визначення показників функції нирок, маси тіла, артеріального тиску, частоти та ритму серцевих скорочень). У разі прогресування симптомів серцевої недостатності або затримки рідини слід збільшити дозу діуретиків; у такій ситуації дозу карведилолу не слід збільшувати доти,доки стан пацієнта не стабілізується. При виникненні брадикардії або у разі подовження часу AV-проведення, насамперед необхідно контролювати дозу дигоксину. У деяких випадках може знадобитися зменшення дози карведилолу або тимчасова відміна лікування. Однак навіть у таких випадках часто можна успішно продовжити титрування дози карведилолу. Під час титрування дози слід проводити регулярний моніторинг ниркової функції, показників кількості тромбоцитів та глікемії (за наявності цукрового діабету 1 або 2 типи). Після проведення титрування дози можна зменшити частоту моніторингу. Пацієнти похилого віку можуть бути більш чутливими до дії карведилолу, тому їх стан слід спостерігати особливо ретельно. Безпека та ефективність застосування у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Карведилол не слід застосовувати у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості може знадобитися корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю дозу карведилолу слід підбирати індивідуально, однак, виходячи з фармакокінетичних параметрів, корекція дози, як правило, не потрібна. Припинення лікування Лікування карведилолом не слід припиняти раптово, особливо у пацієнтів, які страждають на ІХС. Лікування слід припиняти поступово протягом 7-10 днів, наприклад, зменшуючи добову дозу препарату вдвічі кожні 3 дні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску (що супроводжується запамороченням або непритомністю), брадикардія, задишка (внаслідок бронхоспазму), блювота. У тяжких випадках можливі порушення дихання, сплутаність свідомості, генералізовані судоми, серцева недостатність, порушення серцевої провідності, кардіогенний шок, зупинка серця. Лікування: проведення симптоматичної терапії. Необхідно проводити моніторинг та підтримання життєво важливих функцій організму, за необхідності – у відділенні інтенсивної терапії. При вираженій брадикардії доцільно внутрішньовенне застосування м-холіноблокаторів (атропін по 0.5-2 мг) для підтримки серцево-судинної діяльності; глюкагон по 1-10 мг внутрішньовенно струминно, потім по 2-5 мг на годину у вигляді тривалої інфузії. Якщо в клінічній картині передозування переважає виражене зниження АТ, вводять симпатоміметики (норепінефрін (норадреналін), епінефрін (адреналін), добутамін) у різних дозах, залежно від маси тіла та відповіді на терапію, що проводиться, в умовах безперервного контролю показників кровообігу. При резистентності до брадикардії показано застосування штучного водія ритму.При бронхоспазму вводять бета-адреноміметики у вигляді аерозолю (при неефективності – внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження Т1/2 карведилолу та виведення препарату з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю під час добору дози препарату Карведилол Зентіва може спостерігатися наростання симптомів хронічної серцевої недостатності або затримка рідини. При виникненні таких симптомів необхідно збільшити дозу діуретиків та не підвищувати дозу препарату Карведилол Зентіва до стабілізації показників гемодинаміки. Іноді буває необхідно зменшити дозу препарату Карведилол Зентіва або, в окремих випадках, тимчасово відмінити препарат. Подібні епізоди не заважають подальшому правильному підбору дози препарату. Карведилол Зенітва з обережністю використовують у комбінації із серцевими глікозидами (можливе надмірне уповільнення AV-провідності). При застосуванні препарату Карведилол Зентіва у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та низьким АТ (систолічний АТ <100 мм рт. ст.), ІХС та дифузними змінами судин та/або нирковою недостатністю відзначалося оборотне погіршення функції нирок. Дозу препарату підбирають залежно від функціонального стану нирок. Пацієнтам з ХОЗЛ (в т.ч. з бронхоспастичним синдромом), які не отримують пероральних або інгаляційних протиастматичних засобів, препарат Карведилол Зенітва слід призначати тільки в тому випадку, якщо можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик. За наявності схильності до бронхоспастичного синдрому при прийомі препарату Карведилол Зентіва внаслідок підвищення опору дихальних шляхів може розвинутись задишка. На початку прийому та зі збільшенням дози препарату Карведилол Зентіва необхідно ретельно спостерігати за станом таких пацієнтів, знижуючи дозу препарату при появі початкових ознак бронхоспазму. З обережністю Карведилол Зентіва призначають пацієнтам із цукровим діабетом, оскільки препарат може маскувати або послаблювати симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардію). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та цукровим діабетом застосування препарату може супроводжуватись коливаннями глікемії. Необхідно бути обережними при застосуванні препарату Карведилол Зенітва у пацієнтів із захворюваннями периферичних судин (в т.ч. із синдромом Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності. Як і інші бета-адреноблокатори, препарат Карведилол Зентіва може зменшувати симптоми тиреотоксикозу. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам, яким проводиться хірургічне втручання під загальною анестезією, через можливість посилення негативних ефектів препарату Карведилол Зентіва та засобів для загальної анестезії. Препарат Карведилол Зентіва може викликати брадикардію, при ЧСС < 55 уд/хв. дозу препарату слід зменшити. Необхідно бути обережним при застосуванні препарату Карведилол Зентіва у пацієнтів з тяжкими реакціями підвищеної чутливості в анамнезі або проходять курс десенсибілізації, оскільки бета-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів та ступінь тяжкості анафілактичних реакцій. Пацієнтам із вказівками в анамнезі на виникнення або загострення псоріазу при застосуванні бета-адреноблокаторів Карведилол Зентіва слід призначати лише після ретельної оцінки співвідношення можливої користі та ризику. У пацієнтів, які одночасно приймають блокатори повільних кальцієвих каналів (наприклад, верапаміл або дилтіазем), а також інші антиаритмічні засоби, необхідно регулярно проводити моніторинг ЕКГ та АТ. Пацієнтам з феохромоцитомою до початку застосування будь-якого бета-адреноблокатора необхідно призначити альфа-адреноблокатор. Хоча препарат Карведилол Зентіва має як бета-, так і альфа адреноблокуючі властивості, досвіду його застосування у таких пацієнтів немає, тому препарат з обережністю слід призначати пацієнтам з підозрою на феохромоцитому. Неселективні бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у пацієнтів із стенокардією Принцметалу. Досвіду застосування препарату Карведилол Зентів у таких пацієнтів немає. Незважаючи на те, що альфа-адреноблокуючі властивості препарату Карведилол Зентіва можуть запобігти подібній симптоматиці, призначати препарат у таких випадках слід з обережністю. Пацієнтам, які використовують контактні лінзи, слід пам'ятати про можливість зменшення кількості слізної рідини. Лікування препаратом Карведилол Зентіва проводиться тривало. Терапію слід припиняти різко, необхідно поступово зменшувати дозу препарату з тижневими інтервалами. Це особливо важливо у пацієнтів з ІХС. При необхідності проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії слід попередити лікаря-анестезіолога про попередню терапію препаратом Карведилол Зентіва. У період лікування слід виключити вживання алкоголю. Слід з обережністю застосовувати препарат у пацієнтів з депресією, метаболічним ацидозом та злоякісною міастенією (myasthenia gravis). Карведилол Зентіва містить сахарозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози-галактози та недостатністю сахарази-ізомальтази не слід приймати препарат. Карведилол Зентіва містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, недостатністю лактази lapp або порушенням всмоктування глюкози-галактози, не слід приймати препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Спеціальних досліджень впливу препарату на здатність до керування транспортними засобами та роботи з механізмами не проводилося. У зв'язку з можливістю розвитку таких побічних реакцій, як запаморочення та стомлюваність, здатність до керування транспортними засобами та роботи з механізмами може бути порушена. Особливо це слід враховувати на початку лікування після збільшення дози, при зміні препаратів, а також при вживанні алкоголю.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -23.28 %

Карведилол зентива 25мг 30 шт таблетки

524,00 грн

402,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 25 мг карведилолу. Допоміжні речовини: сахароза, повідон 30, лактози моногідрат 200, кремнію діоксид колоїдний, кроскармелоза натрію, магнію стеарат, заліза оксид жовтий, заліза оксид червоний. 15 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки коричнево-жовтого кольору, з вкрапленнями, з ризиком для поділу на одному боці та з гравіюванням цифри "12" - на іншій.Фармакотерапевтична групаБета1-, бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор. Чинить вазодилатуючу, антиангінальну та антиаритмічну дію. Карведилол являє собою рацемічну суміш R(+) і S(-) стереоізомерів, кожен з яких має однакові альфа-адреноблокуючі властивості. Бета-адреноблокуюча дія карведилолу носить неселективний характер і зумовлена лівообертальним S(-) стереоізомером. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Вазодилатуючий ефект пов'язаний головним чином з блокадою α1-адренорецепторів. Завдяки вазодилатації знижує ОПСС. Ефективність У пацієнтів з артеріальною гіпертензією зниження артеріального тиску не супроводжується збільшенням ОПСС, не знижується периферичний кровотік (на відміну від бета-адреноблокаторів). Карведилол пригнічує РААС за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. ЧСС знижується незначною мірою. У пацієнтів з ІХС має антиангінальну дію. Зменшує перед- та постнавантаження на серце. Не надає вираженого впливу на ліпідний обмін та вміст іонів калію, натрію та магнію у плазмі крові. При застосуванні препарату співвідношення ЛПВЩ/ЛНЩ залишається нормальним. У пацієнтів з порушеннями функції лівого шлуночка та/або серцевою недостатністю сприятливо впливає на гемодинамічні показники та покращує фракцію викиду та розміри лівого шлуночка. Карведилол знижує показник смертності та зменшує частоту госпіталізацій, зменшує симптоматику та покращує функцію лівого шлуночка у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ішемічного та неішемічного генезу. Ефекти карведилолу є дозозалежними.ФармакокінетикаВсмоктування Карведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. C max у плазмі крові досягається приблизно через 1 год. Біодоступність препарату – 25%. Їда не впливає на біодоступність. Розподіл Карведилол має високу ліпофільність. Зв'язується з білками плазми на 98-99%. Vd становить близько 2 л/кг і збільшується у пацієнтів із цирозом печінки. Була продемонстрована ентерогепатична циркуляція вихідної речовини у тварин. Метаболізм Карведилол піддається біотрансформації в печінці шляхом окислення та кон'югації з утворенням низки метаболітів. 60-75% абсорбованого препарату метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Показано існування кишково-печінкової циркуляції вихідної речовини. Метаболізм карведилолу внаслідок окиснення є стереоселективним. R-стереоізомер метаболізується в основному за допомогою CYP2D6 та CYP1А2, а S-стереоізомер – в основному за допомогою CYP2D9 та меншою мірою за допомогою CYP2D6. До інших ізоферментів Р450, що беруть участь у метаболізмі карведилолу, відносяться CYP3A4, CYP2E1 та CYP2C19. Cmax R -стереоізомеру в плазмі приблизно в 2 рази перевищує таку для S-стереоізомеру. R-стереоізомер метаболізується головним чином шляхом гідроксилювання. У повільних метаболізаторів CYP2D6 можливе збільшення плазмової концентрації карведилолу, насамперед R-стереоізомеру, що виявляється у збільшенні альфа-адреноблокуючої активності карведилолу. В результаті деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця утворюються 3 метаболіту (їх концентрації в 10 разів нижче, ніж концентрація карведилолу) з бета-адреноблокуючою активністю (у 4'-гідроксифенольного метаболіту вона приблизно в 13 разів сильніша, ніж у самого карведилолу). 3 активних метаболіту мають менш виражені вазодилатуючими властивостями, ніж карведилол. 2 гідроксикарбазольні метаболіти карведилолу є надзвичайно потужними антиоксидантами, причому їх активність у цьому відношенні в 30-80 разів перевищує таку у карведилолу. Виведення Т1/2 карведилолу становить близько 6 годин, плазмовий кліренс – близько 500-700 мл/хв. Виведення відбувається головним чином через кишківник, основний шлях виведення – з жовчю. Невелика частина дози виводиться нирками як різних метаболітів. Карведилол проникає крізь плацентарний бар'єр. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів При тривалій терапії карведилолом інтенсивність ниркового кровотоку зберігається, швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та помірною (КК 20-30 мл/хв) або тяжкою (КК <20 мл/хв) нирковою недостатністю концентрація карведилолу в плазмі крові була приблизно на 40-55% вищою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Однак отримані дані відрізняються значною варіабельністю. Зважаючи на те, що виведення карведилолу відбувається головним чином через кишечник, значне збільшення його концентрації у плазмі крові пацієнтів із порушенням функції нирок мало ймовірне. Існуючі дані з фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок дозволяють вважати, що пацієнтам з помірним та тяжким ступенем ниркової недостатності корекції дози карведилолу не потрібно. У пацієнтів з цирозом печінки системна біодоступність препарату збільшується на 80% через зменшення вираженості метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Отже, карведилол протипоказаний пацієнтам із клінічно маніфестним порушенням функції печінки. У дослідженні у 24 пацієнтів, які страждають на серцеву недостатність, кліренс R і S стереоізомерів карведилолу був значно нижчим порівняно з кліренсом, що раніше спостерігався, у здорових добровольців. Дані результати свідчать, що фармакокінетика R та S стереоізомерів карведилолу при серцевій недостатності значно змінюється. Вік не має статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Згідно з даними клінічних досліджень, переносимість карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ІХС похилого та старечого віку не відрізняється від такої у пацієнтів молодшого віку. У пацієнтів, які страждають на цукровий діабет 2 типу та артеріальною гіпертензією, карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові натще та після їжі, вміст глікозильованого гемоглобіну (HbA1) у крові або дозу гіпоглікемічних засобів. У клінічних дослідженнях було показано, що у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу карведилол не спричиняє зниження толерантності до глюкози. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які мали інсулінорезистентність (синдром X), але без супутнього цукрового діабету, карведилол покращує чутливість до інсуліну. Аналогічні результати були отримані у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ІХС: стабільна стенокардія; хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняГостра та хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; клінічно суттєві порушення функції печінки; АV-блокада II-III ступеня (за винятком пацієнтів із штучним водієм ритму серця); виражена брадикардія (ЧСС <50 уд/хв); СССУ (включаючи синоатріальну блокаду); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск <85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; бронхоспазм та бронхіальна астма (в анамнезі); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність; непереносимість фруктози, лактози, дефіцит лактази, сахарази/ізомальтази, глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу та сахарозу); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при ХОЗЛ, стенокардії Принцметалу, тиреотоксикозі, оклюзійних захворюваннях периферичних судин, феохромоцитомі, псоріазі, нирковій недостатності, АV-блокаді I ступеня, великих хірургічних втручаннях та загальній анесті.Вагітність та лактаціяДані, отримані в дослідженнях на тваринах, є недостатніми для визначення впливу на вагітність, розвиток ембріона/плода, пологи або постнатальний розвиток. Потенційний ризик для людини не відомий. Бета-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може призводити до внутрішньоутробної загибелі плода та передчасних пологів. Крім того, у плода та новонародженого можуть виникати небажані реакції (зокрема, гіпоглікемія та брадикардія, ускладнення з боку серця та легень). Достатнього досвіду застосування препарату Карведилол Зентіва у вагітних немає. Препарат протипоказаний для застосування при вагітності, за винятком випадків, коли передбачувана користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Дані про виділення карведилолу з грудним молоком відсутні, тому якщо застосування препарату Карведилол Зентіва необхідно в період лактації, то грудне вигодовування необхідно припинити. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяУ цьому розділі представлені побічні реакції, зареєстровані при застосуванні карведилолу, з поділом на групи відповідно до термінології MedDRA та наступними категоріями частоти згідно з класифікацією ВООЗ: дуже часті (більше 1/10), часті (від >1/100 до <1/ 10), нечасті (від >1/1000 до <1/100), рідкісні від >1/10 000 до <1/1000), дуже рідкісні (від <1/10 000, включаючи окремі повідомлення). З боку імунної системи: дуже рідкі – гіперчутливість. З боку системи кровотворення: часті – анемія; рідкісні – тромбоцитопенія; дуже рідкісні – лейкопенія. З боку нервової системи: дуже часті – запаморочення, біль голови; нечасті - переднепритомний стан, непритомність, парестезії. З боку органу зору: часті – порушення зору, зменшення сльозовиділення (сухість очей), подразнення очей. Серцево-судинна система: дуже часті – серцева недостатність у період збільшення дози, виражене зниження АТ; часті – брадикардія, набряки, гіперволемія, затримка рідини, ортостатична гіпотензія, порушення периферичного кровообігу (похолодання кінцівок, захворювання периферичних судин, загострення синдрому хромоти, що перемежується, та синдрому Рейно); нечасті – AV-блокада ІІ-ІІІ ступеня, стенокардія. З боку дихальної системи: часті – задишка, набряк легенів, астма у схильних до пацієнтів, бронхіт, пневмонія, інфекції верхніх дихальних шляхів; рідкісні – закладеність носа. З боку травної системи: часті – нудота, діарея, блювання, диспепсія, біль у животі; нечасті – запор, сухість у роті. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідкісні – підвищення активності АЛТ, АСТ та ГГТ. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасті – шкірні реакції (наприклад, алергічна екзантема, дерматит, кропив'янка, свербіж шкіри, псоріазоподібні та лишаєподібні ураження шкіри, алопеція); дуже рідкісні – багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку кістково-м'язової системи: часті – біль у кінцівках. З боку сечовивідної системи: часті – інфекції сечовивідних шляхів, порушення сечовипускання, ниркова недостатність та порушення функції нирок у пацієнтів з дифузним васкулітом та/або порушенням функції нирок; дуже рідко - нетримання сечі у жінок (оборотне після відміни препарату). З боку статевих органів та молочної залози: нечасті – еректильна дисфункція. З боку обміну речовин та харчування: часті – гіперхолестеринемія, гіперглікемія або гіпоглікемія у пацієнтів із цукровим діабетом. Загальні розлади: дуже часті – астенія, підвищена стомлюваність; часті – збільшення маси тіла. Запаморочення, непритомність, біль голови і астенія зазвичай легкого ступеня частіше виникають на початку терапії препаратом Карведилол Зентива. При застосуванні препарату у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та низьким АТ (систолічний АТ <100 мм рт. ст.), ІХС та дифузними змінами судин та/або нирковою недостатністю відзначалося оборотне порушення функції нирок. Наявність у препарату бета-адреноблокуючих властивостей не виключає можливість маніфестації цукрового діабету, що латентно протікає, декомпенсації вже наявного цукрового діабету або пригнічення контрінсулярної системи.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетична взаємодія Оскільки карведилол є субстратом, так і інгібітором глікопротеїну Р, при його одночасному застосуванні з препаратами, що транспортуються глікопротеїном Р, біодоступність останніх може збільшуватися. Крім того, біодоступність карведилолу може змінюватись під дією індукторів або інгібіторів глікопротеїну Р. Інгібітори та індуктори CYP2D6 та CYP2C9 можуть стереоселективно змінювати системний та/або пресистемний метаболізм карведилолу, призводячи до збільшення або зниження концентрацій R та S стереоізомерів карведилолу у плазмі крові. Деякі приклади подібних взаємодій, що спостерігалися у пацієнтів або у здорових добровольців, наведені нижче, однак цей список не є повним. При одночасному застосуванні карведилолу та дигоксину концентрації дигоксину підвищуються приблизно на 15%. На початку терапії карведилолом, під час підбору його дози або відміни препарату, рекомендується регулярний контроль концентрації дигоксину в плазмі. У двох дослідженнях при застосуванні карведилолу у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки і серця і отримували перорально циклоспорин, відзначалося підвищення концентрації циклоспорину в плазмі крові. Виявилося, що внаслідок інгібування активності глікопротеїну Р у кишечнику карведилол збільшує всмоктування циклоспорину при його пероральному прийомі. Щоб підтримувати концентрації циклоспорину в терапевтичному діапазоні, знадобилося зменшення дози циклоспорину в середньому на 10-20%. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями концентрації циклоспорину рекомендується ретельний моніторинг його концентрації після початку терапії карведилолом та, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. При внутрішньовенному введенні циклоспорину будь-якої взаємодії з карведилолом не очікується. У дослідженні за участю 12 здорових добровольців рифампіцин знижував плазмові концентрації карведилолу, найімовірніше, шляхом індукції глікопротеїну Р, призводячи до зниження всмоктування карведилолу в кишечнику та зниження його антигіпертензивної дії. У пацієнтів із серцевою недостатністю аміодарон знижував кліренс S стереоізомеру карведилолу, пригнічуючи CYP2C9. Середня концентрація R стереоізомеру карведилолу не змінювалася. Отже, у зв'язку з підвищенням концентрації S стереоізомеру карведилолу можливий ризик збільшення бета-адреноблокуючої дії. У рандомізованому дослідженні з перехресним дизайном у 10 пацієнтів із серцевою недостатністю одночасне застосування флуоксетину (інгібітору CYP2D6) призводило до стереоселективного пригнічення метаболізму карведилолу – до підвищення середнього показника AUC для R(+) на 77%. Однак, різниці у побічних діях, величині АТ або ЧСС між двома групами не відзначалося. Фармакодинамічна взаємодія Препарати з бета-адреноблокуючими властивостями можуть посилювати гіпоглікемічний вплив інсуліну або гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо. Симптоми гіпоглікемії, особливо тахікардія, можуть маскуватися або слабшати. Пацієнтам, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього прийому, рекомендується регулярний контроль вмісту глюкози в крові. Пацієнти, які приймають одночасно препарати з бета-адреноблокуючими властивостями та препарати, що знижують вміст катехоламінів (наприклад, резерпін та інгібітори МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом у зв'язку з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії та/або вираженої брадикардії. Комбінована терапія бета-адреноблокаторами та дигоксином може призводити до додаткового уповільнення AV-провідності. Застосування верапамілу, дилтіазему, аміодарону або інших антиаритмічних засобів одночасно з карведилолом може підвищити ризик порушення AV-провідності. Одночасне застосування клонідину з бета-адреноблокаторами може потенціювати гіпотензивний та брадикардичний ефект. Якщо планується припинити комбіновану терапію препаратом бета-адреноблокатором та клонідином, першим слід відмінити бета-адреноблокатор, а через кілька днів можна відмінити клонідин, поступово зменшуючи його дозу. При одночасному застосуванні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушень серцевої провідності (рідко – з порушеннями показників гемодинаміки). Застосування карведилолу разом із блокаторами повільних кальціїв каналів (наприклад, верапаміл або дилтіазем) рекомендується проводити під контролем ЕКГ та АТ. Як і інші препарати з бета-адреноблокуючою активністю, карведилол може посилювати дію інших гіпотензивних засобів, що одночасно приймаються (наприклад, альфа-адреноблокаторів) або препаратів, які викликають артеріальну гіпотензію в якості побічної дії. Слід проводити ретельне спостереження за основними показниками життєдіяльності організму під час проведення загальної анестезії у зв'язку з можливістю синергічної негативної інотропної дії карведилолу та засобів для загальної анестезії. Одночасне застосування НПЗЗ та бета-адреноблокаторів може призводити до артеріальної гіпертензії та зниження контролю АТ. Оскільки некардіоселективні бета-адреноблокатори перешкоджають бронхолітичному ефекту бронходилататорів, які є стимуляторами β-адренорецепторів, необхідно ретельне спостереження за пацієнтами, які отримують ці препарати.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Артеріальна гіпертензія Початкова доза становить 12.5 мг 1 раз на добу в перші 2 дні лікування. Потім – по 25 мг 1 раз на добу. Можливе поступове збільшення дози з інтервалом щонайменше 2 тижнів. При недостатності гіпотензивного ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена вдвічі. Максимальна рекомендована добова доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу (можна розділити дозу на 2 прийоми). ІХС: стабільна стенокардія Початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу в перші 2 дні лікування. Потім – по 25 мг 2 рази на добу. При недостатності антиангінального ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена вдвічі. Максимальна рекомендована добова доза препарату становить 100 мг на добу, розділена на 2 прийоми. У пацієнтів похилого віку початкова доза, що рекомендується, протягом перших 2 днів лікування становить 12.5 мг 2 рази на добу. Потім лікування продовжують у максимальній рекомендованій добовій дозі по 25 мг 2 рази на добу. Безпека та ефективність застосування у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Хронічна серцева недостатність Дозу слід підбирати індивідуально, під ретельним медичним контролем. Карведилол можна застосовувати як доповнення до стандартної терапії, однак він також може застосовуватися у пацієнтів з непереносимістю інгібіторів АПФ або у пацієнтів, які не отримують препарати наперстянки, гідралазину або нітрату. Дози дигоксину, діуретиків та інгібіторів АПФ слід підбирати до початку лікування карведилолом. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг (1/2 таб. препарату Карведилол Зенітиву 6.25 мг із ризиком) 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалом не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім до 12.5 мг 2 рази на добу, далі – до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної, яка добре переноситься пацієнтом. Максимальна доза, що рекомендується, становить 25 мг 2 рази на добу для всіх пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю тяжкого ступеня, а також для пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю легким і середнім ступенем тяжкості з масою тіла <85 кг. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю легким та середнім ступенем тяжкості з масою тіла >85 кг рекомендована максимальна доза становить 50 мг 2 рази на добу. На початку лікування або при підвищенні дози можливе тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, особливо у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю та/або діуретиків, які отримують великі дози. Як правило, скасовувати лікування не потрібно, проте дозу препарату не слід збільшувати. Після початку застосування або підвищення дози карведилолу за станом пацієнта слід спостерігати лікар/кардіолог. Перед кожним збільшенням дози слід провести обстеження для виявлення можливого посилення симптомів серцевої недостатності або надмірної вазодилатації (включаючи визначення показників функції нирок, маси тіла, артеріального тиску, частоти та ритму серцевих скорочень). У разі прогресування симптомів серцевої недостатності або затримки рідини слід збільшити дозу діуретиків; у такій ситуації дозу карведилолу не слід збільшувати доти,доки стан пацієнта не стабілізується. При виникненні брадикардії або у разі подовження часу AV-проведення, насамперед необхідно контролювати дозу дигоксину. У деяких випадках може знадобитися зменшення дози карведилолу або тимчасова відміна лікування. Однак навіть у таких випадках часто можна успішно продовжити титрування дози карведилолу. Під час титрування дози слід проводити регулярний моніторинг ниркової функції, показників кількості тромбоцитів та глікемії (за наявності цукрового діабету 1 або 2 типи). Після проведення титрування дози можна зменшити частоту моніторингу. Пацієнти похилого віку можуть бути більш чутливими до дії карведилолу, тому їх стан слід спостерігати особливо ретельно. Безпека та ефективність застосування у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Карведилол не слід застосовувати у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості може знадобитися корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю дозу карведилолу слід підбирати індивідуально, однак, виходячи з фармакокінетичних параметрів, корекція дози, як правило, не потрібна. Припинення лікування Лікування карведилолом не слід припиняти раптово, особливо у пацієнтів, які страждають на ІХС. Лікування слід припиняти поступово протягом 7-10 днів, наприклад, зменшуючи добову дозу препарату вдвічі кожні 3 дні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску (що супроводжується запамороченням або непритомністю), брадикардія, задишка (внаслідок бронхоспазму), блювота. У тяжких випадках можливі порушення дихання, сплутаність свідомості, генералізовані судоми, серцева недостатність, порушення серцевої провідності, кардіогенний шок, зупинка серця. Лікування: проведення симптоматичної терапії. Необхідно проводити моніторинг та підтримання життєво важливих функцій організму, за необхідності – у відділенні інтенсивної терапії. При вираженій брадикардії доцільно внутрішньовенне застосування м-холіноблокаторів (атропін по 0.5-2 мг) для підтримки серцево-судинної діяльності; глюкагон по 1-10 мг внутрішньовенно струминно, потім по 2-5 мг на годину у вигляді тривалої інфузії. Якщо в клінічній картині передозування переважає виражене зниження АТ, вводять симпатоміметики (норепінефрін (норадреналін), епінефрін (адреналін), добутамін) у різних дозах, залежно від маси тіла та відповіді на терапію, що проводиться, в умовах безперервного контролю показників кровообігу. При резистентності до брадикардії показано застосування штучного водія ритму.При бронхоспазму вводять бета-адреноміметики у вигляді аерозолю (при неефективності – внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження Т1/2 карведилолу та виведення препарату з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю під час добору дози препарату Карведилол Зентіва може спостерігатися наростання симптомів хронічної серцевої недостатності або затримка рідини. При виникненні таких симптомів необхідно збільшити дозу діуретиків та не підвищувати дозу препарату Карведилол Зентіва до стабілізації показників гемодинаміки. Іноді буває необхідно зменшити дозу препарату Карведилол Зентіва або, в окремих випадках, тимчасово відмінити препарат. Подібні епізоди не заважають подальшому правильному підбору дози препарату. Карведилол Зенітва з обережністю використовують у комбінації із серцевими глікозидами (можливе надмірне уповільнення AV-провідності). При застосуванні препарату Карведилол Зентіва у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та низьким АТ (систолічний АТ <100 мм рт. ст.), ІХС та дифузними змінами судин та/або нирковою недостатністю відзначалося оборотне погіршення функції нирок. Дозу препарату підбирають залежно від функціонального стану нирок. Пацієнтам з ХОЗЛ (в т.ч. з бронхоспастичним синдромом), які не отримують пероральних або інгаляційних протиастматичних засобів, препарат Карведилол Зенітва слід призначати тільки в тому випадку, якщо можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик. За наявності схильності до бронхоспастичного синдрому при прийомі препарату Карведилол Зентіва внаслідок підвищення опору дихальних шляхів може розвинутись задишка. На початку прийому та зі збільшенням дози препарату Карведилол Зентіва необхідно ретельно спостерігати за станом таких пацієнтів, знижуючи дозу препарату при появі початкових ознак бронхоспазму. З обережністю Карведилол Зентіва призначають пацієнтам із цукровим діабетом, оскільки препарат може маскувати або послаблювати симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардію). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та цукровим діабетом застосування препарату може супроводжуватись коливаннями глікемії. Необхідно бути обережними при застосуванні препарату Карведилол Зенітва у пацієнтів із захворюваннями периферичних судин (в т.ч. із синдромом Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності. Як і інші бета-адреноблокатори, препарат Карведилол Зентіва може зменшувати симптоми тиреотоксикозу. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам, яким проводиться хірургічне втручання під загальною анестезією, через можливість посилення негативних ефектів препарату Карведилол Зентіва та засобів для загальної анестезії. Препарат Карведилол Зентіва може викликати брадикардію, при ЧСС < 55 уд/хв. дозу препарату слід зменшити. Необхідно бути обережним при застосуванні препарату Карведилол Зентіва у пацієнтів з тяжкими реакціями підвищеної чутливості в анамнезі або проходять курс десенсибілізації, оскільки бета-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів та ступінь тяжкості анафілактичних реакцій. Пацієнтам із вказівками в анамнезі на виникнення або загострення псоріазу при застосуванні бета-адреноблокаторів Карведилол Зентіва слід призначати лише після ретельної оцінки співвідношення можливої користі та ризику. У пацієнтів, які одночасно приймають блокатори повільних кальцієвих каналів (наприклад, верапаміл або дилтіазем), а також інші антиаритмічні засоби, необхідно регулярно проводити моніторинг ЕКГ та АТ. Пацієнтам з феохромоцитомою до початку застосування будь-якого бета-адреноблокатора необхідно призначити альфа-адреноблокатор. Хоча препарат Карведилол Зентіва має як бета-, так і альфа адреноблокуючі властивості, досвіду його застосування у таких пацієнтів немає, тому препарат з обережністю слід призначати пацієнтам з підозрою на феохромоцитому. Неселективні бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у пацієнтів із стенокардією Принцметалу. Досвіду застосування препарату Карведилол Зентів у таких пацієнтів немає. Незважаючи на те, що альфа-адреноблокуючі властивості препарату Карведилол Зентіва можуть запобігти подібній симптоматиці, призначати препарат у таких випадках слід з обережністю. Пацієнтам, які використовують контактні лінзи, слід пам'ятати про можливість зменшення кількості слізної рідини. Лікування препаратом Карведилол Зентіва проводиться тривало. Терапію слід припиняти різко, необхідно поступово зменшувати дозу препарату з тижневими інтервалами. Це особливо важливо у пацієнтів з ІХС. При необхідності проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії слід попередити лікаря-анестезіолога про попередню терапію препаратом Карведилол Зентіва. У період лікування слід виключити вживання алкоголю. Слід з обережністю застосовувати препарат у пацієнтів з депресією, метаболічним ацидозом та злоякісною міастенією (myasthenia gravis). Карведилол Зентіва містить сахарозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози-галактози та недостатністю сахарази-ізомальтази не слід приймати препарат. Карведилол Зентіва містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, недостатністю лактази lapp або порушенням всмоктування глюкози-галактози, не слід приймати препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Спеціальних досліджень впливу препарату на здатність до керування транспортними засобами та роботи з механізмами не проводилося. У зв'язку з можливістю розвитку таких побічних реакцій, як запаморочення та стомлюваність, здатність до керування транспортними засобами та роботи з механізмами може бути порушена. Особливо це слід враховувати на початку лікування після збільшення дози, при зміні препаратів, а також при вживанні алкоголю.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -8.07 %

Карведилол зентива 6,25мг 30 шт таблетки

446,00 грн

410,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина Карведилол 6.25 мг. Допоміжні речовини: сахароза, повідон 30, лактози моногідрат 200, кремнію діоксид колоїдний, кроскармелоза натрію, магнію стеарат, заліза оксид жовтий, заліза оксид червоний. 15 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки коричнево-жовтого кольору, з вкрапленнями, з ризиком для поділу на одному боці та з гравіюванням цифри "12" - на іншій.Фармакотерапевтична групаБета1-, бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор. Чинить вазодилатуючу, антиангінальну та антиаритмічну дію. Карведилол являє собою рацемічну суміш R(+) і S(-) стереоізомерів, кожен з яких має однакові альфа-адреноблокуючі властивості. Бета-адреноблокуюча дія карведилолу носить неселективний характер і зумовлена лівообертальним S(-) стереоізомером. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Вазодилатуючий ефект пов'язаний головним чином з блокадою α1-адренорецепторів. Завдяки вазодилатації знижує ОПСС. Ефективність У пациентов с артериальной гипертензией снижение АД не сопровождается увеличением ОПСС, не снижается периферический кровоток (в отличие от бета-адреноблокаторов). Карведилол подавляет РААС посредством блокады β-адренорецепторов почек, вызывая снижение активности ренина плазмы. ЧСС снижается незначительно. У пациентов с ИБС оказывает антиангинальное действие. Уменьшает пред- и постнагрузку на сердце. Не оказывает выраженного влияния на липидный обмен и содержание ионов калия, натрия и магния в плазме крови. При применении препарата соотношение ЛПВП/ЛПНП остается нормальным. У пациентов с нарушениями функции левого желудочка и/или сердечной недостаточностью благоприятно влияет на гемодинамические показатели и улучшает фракцию выброса и размеры левого желудочка. Карведилол снижает показатель смертности и уменьшает частоту госпитализаций, уменьшает симптоматику и улучшает функцию левого желудочка у пациентов с хронической сердечной недостаточностью ишемического и неишемического генеза. Эффекты карведилола являются дозозависимыми.ФармакокинетикаВсасывание Карведилол быстро всасывается из ЖКТ. Обладает высокой липофильностью. C max в плазме крови достигается примерно через 1 ч. Биодоступность препарата - 25%. Прием пищи не влияет на биодоступность. Распределение Карведилол обладает высокой липофильностью. Связывается с белками плазмы крови на 98-99%. Vd составляет около 2 л/кг и увеличивается у пациентов с циррозом печени. Была продемонстрирована энтерогепатическая циркуляция исходного вещества у животных. Метаболизм Карведилол подвергается биотрансформации в печени путем окисления и конъюгации с образованием ряда метаболитов. 60-75% абсорбированного препарата метаболизируется при "первом прохождении" через печень. Показано существование кишечно-печеночной циркуляции исходного вещества. Метаболизм карведилола в результате окисления является стереоселективным. R-стереоизомер метаболизируется в основном с помощью CYP2D6 и CYP1А2, a S-стереоизомер – в основном с помощью CYP2D9 и в меньшей степени с помощью CYP2D6. К другим изоферментам Р450, участвующим в метаболизме карведилола, относятся CYP3A4, CYP2E1 и CYP2C19. C max R-стереоизомера в плазме приблизительно в 2 раза превышает таковую для S-стереоизомера. R-стереоизомер метаболизируется, главным образом, путем гидроксилирования. У медленных метаболизаторов CYP2D6 возможно увеличение плазменной концентрации карведилола, в первую очередь, R-стереоизомера, что выражается в увеличении альфа-адреноблокирующей активности карведилола. В результате деметилирования и гидроксилирования фенольного кольца образуются 3 метаболита (их концентрации в 10 раз ниже, чем концентрация карведилола) с бета-адреноблокирующей активностью (у 4’-гидроксифенольного метаболита она примерно в 13 раз сильнее, чем у самого карведилола). 3 активных метаболита обладают менее выраженными вазодилатирующими свойствами, чем карведилол. 2 гидроксикарбазольных метаболита карведилола являются чрезвычайно мощными антиоксидантами, причем их активность в этом отношении в 30-80 раз превышает таковую у карведилола. Выведение Т1/2 карведилола составляет около 6 ч, плазменный клиренс – около 500-700 мл/мин. Выведение происходит главным образом через кишечник, основной путь выведения – с желчью. Небольшая часть дозы выводится почками в виде различных метаболитов. Карведилол проникает через плацентарный барьер. Фармакокинетика у особых групп пациентов При длительной терапии карведилолом интенсивность почечного кровотока сохраняется, скорость клубочковой фильтрации не изменяется. У пациентов с артериальной гипертензией и умеренной (КК 20-30 мл/мин) или тяжелой (КК <20 мл/мин) почечной недостаточностью концентрация карведилола в плазме крови была приблизительно на 40-55% выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек. Однако полученные данные отличаются значительной вариабельностью. Учитывая то, что выведение карведилола происходит главным образом через кишечник, значительное увеличение его концентрации в плазме крови пациентов с нарушением функции почек мало вероятно. Существующие данные по фармакокинетике у пациентов с различной степенью нарушения функции почек позволяют полагать, что пациентам с умеренной и тяжелой степенью почечной недостаточности коррекции дозы карведилола не требуется. У пациентов с циррозом печени системная биодоступность препарата увеличивается на 80% вследствие уменьшения выраженности метаболизма при "первом прохождении" через печень. Следовательно, карведилол противопоказан пациентам с клинически манифестным нарушением функции печени. В исследовании у 24 пациентов, страдающих сердечной недостаточностью, клиренс R и S стереоизомеров карведилола был значительно ниже по сравнению с ранее наблюдавшимся клиренсом у здоровых добровольцев. Данные результаты свидетельствуют о том, что фармакокинетика R и S стереоизомеров карведилола при сердечной недостаточности значительно изменяется. Возраст не оказывает статистически значимого влияния на фармакокинетику карведилола у пациентов с артериальной гипертензией. Согласно данным клинических исследований, переносимость карведилола у пациентов с артериальной гипертензией или ИБС пожилого и старческого возраста не отличается от таковой у пациентов более молодого возраста. У пациентов, страдающих сахарным диабетом 2 типа и артериальной гипертензией, карведилол не влияет на концентрацию глюкозы в крови натощак и после еды, содержание гликозилированного гемоглобина (HbA1) в крови или дозу гипогликемических средств. В клинических исследованиях было показано, что у пациентов с сахарным диабетом 2 типа карведилол не вызывает снижения толерантности к глюкозе. У пациентов с артериальной гипертензией, имевших инсулинорезистентность (синдром X), но без сопутствующего сахарного диабета, карведилол улучшает чувствительность к инсулину. Аналогичные результаты были получены у пациентов с артериальной гипертензией и сахарным диабетом 2 типа.Клиническая фармакологияБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показания к применениюАртериальная гипертензия; ИБС: стабильная стенокардия; хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии).Противопоказания к применениюОстрая и хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации (IV функциональный класс по классификации NYHA), требующая в/в введения инотропных средств; клинически значимые нарушения функции печени; АV-блокада II-III степени (за исключением пациентов с искусственным водителем ритма сердца); выраженная брадикардия (ЧСС <50 уд/мин); СССУ (включая синоатриальную блокаду); выраженная артериальная гипотензия (систолическое АД <85 мм рт. ст.); кардиогенный шок; бронхоспазм и бронхиальная астма (в анамнезе); возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены); беременность; непереносимость фруктозы, лактозы, дефицит лактазы, сахаразы/изомальтазы, глюкозо-галактозная мальабсорбция (препарат содержит лактозу и сахарозу); повышенная чувствительность к карведилолу или другим компонентам препарата. С осторожностью следует назначать препарат при ХОБЛ, стенокардии Принцметала, тиреотоксикозе, окклюзионных заболеваниях периферических сосудов, феохромоцитоме, псориазе, почечной недостаточности, АV-блокаде I степени, обширных хирургических вмешательствах и общей анестезии, сахарном диабете, гипогликемии, депрессии, миастении.Беременность и лактацияДанные, полученные в исследованиях на животных, являются недостаточными для определения влияния на беременность, развитие эмбриона/плода, роды или постнатальное развитие. Потенциальный риск для человека не известен. Бета-адреноблокаторы уменьшают плацентарный кровоток, что может приводить к внутриутробной гибели плода и преждевременным родам. Кроме того, у плода и новорожденного могут возникать нежелательные реакции (в частности, гипогликемия и брадикардия, осложнения со стороны сердца и легких). Достаточного опыта применения препарата Карведилол Зентива у беременных нет. Препарат противопоказан к применению при беременности, за исключением случаев, когда предполагаемая польза для матери превосходит потенциальный риск для плода. Данные о выделении карведилола с грудным молоком отсутствуют, поэтому, если применение препарата Карведилол Зентива необходимо в период лактации, то грудное вскармливание необходимо прекратить. Применение у детей Противопоказано применение препарата у детей и подростков в возрасте до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).Побочные действияВ данном разделе представлены побочные реакции, зарегистрированные при применении карведилола, с разделением на группы в соответствии с терминологией MedDRA и следующими категориями частоты согласно с классификацией ВОЗ: очень частые (более 1/10), частые (от >1/100 до <1/10), нечастые (от >1/1000 до <1/100), редкие от >1/10 000 до <1/1000), очень редкие (от <1/10 000, включая отдельные сообщения). Со стороны иммунной системы: очень редкие – гиперчувствительность. Со стороны системы кроветворения: частые – анемия; редкие – тромбоцитопения; очень редкие – лейкопения. Со стороны нервной системы: очень частые – головокружение, головная боль; нечастые – предобморочное состояние, обморок, парестезии. Со стороны органа зрения: частые – нарушения зрения, уменьшение слезоотделения (сухость глаз), раздражение глаз. Со стороны сердечно-сосудистой системы: очень частые – сердечная недостаточность в период увеличения дозы, выраженное снижение АД; частые – брадикардия, отеки, гиперволемия, задержка жидкости, ортостатическая гипотензия, нарушения периферического кровообращения (похолодание конечностей, заболевания периферических сосудов, обострение синдрома перемежающейся хромоты и синдрома Рейно); нечастые – AV-блокада II-III степени, стенокардия. Со стороны дыхательной системы: частые – одышка, отек легких, астма у предрасположенных пациентов, бронхит, пневмония, инфекции верхних дыхательных путей; редкие – заложенность носа. Со стороны пищеварительной системы: частые – тошнота, диарея, рвота, диспепсия, боли в животе; нечастые – запор, сухость во рту. Со стороны печени и желчевыводящих путей: очень редкие – повышение активности АЛТ, АСТ и ГГТ. Со стороны кожи и подкожных тканей: нечастые – кожные реакции (например, аллергическая экзантема, дерматит, крапивница, кожный зуд, псориазоподобные и лишаеподобные поражения кожи, алопеция); очень редкие – многоформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз. Со стороны костно-мышечной системы: частые – боли в конечностях. Со стороны мочевыделительной системы: частые – инфекции мочевыводящих путей, нарушение мочеиспускания, почечная недостаточность и нарушение функции почек у пациентов с диффузным васкулитом и/или нарушением функции почек; очень редко – недержание мочи у женщин (обратимое после отмены препарата). Со стороны половых органов и молочной железы: нечастые – эректильная дисфункция. Со стороны обмена веществ и питания: частые – гиперхолестеринемия, гипергликемия или гипогликемия у пациентов с сахарным диабетом. Общие расстройства: очень частые – астения, повышенная утомляемость; частые - увеличение массы тела. Головокружение, обморок, головная боль и астения обычно легкой степени чаще возникают в начале терапии препаратом Карведилол Зентива. При применении препарата у пациентов с хронической сердечной недостаточностью и низким АД (систолическое АД <100 мм рт. ст.), ИБС и диффузными изменениями сосудов и/или почечной недостаточностью отмечалось обратимое нарушение функции почек. Наличие у препарата бета-адреноблокирующих свойств не исключает возможность манифестации латентно протекающего сахарного диабета, декомпенсации уже имеющегося сахарного диабета или угнетения контринсулярной системы.Взаимодействие с лекарственными средствамиФармакокинетическое взаимодействие Поскольку карведилол является как субстратом, так и ингибитором гликопротеина Р, при его одновременном применении с препаратами, транспортируемыми гликопротеином Р, биодоступность последних может увеличиваться. Кроме того, биодоступность карведилола может изменяться под действием индукторов или ингибиторов гликопротеина Р. Ингибиторы и индукторы CYP2D6 и CYP2C9 могут стереоселективно изменять системный и/или пресистемный метаболизм карведилола, приводя к увеличению или снижению концентраций R и S стереоизомеров карведилола в плазме крови. Некоторые примеры подобных взаимодействий, наблюдавшихся у пациентов или у здоровых добровольцев, перечислены ниже, однако данный список не является полным. При одновременном применении карведилола и дигоксина концентрации дигоксина повышаются примерно на 15%. В начале терапии карведилолом, при подборе его дозы или отмене препарата, рекомендуется регулярный контроль концентрации дигоксина в плазме крови. В двух исследованиях при применении карведилола у пациентов, перенесших пересадку почки и сердца и получавших циклоспорин перорально, отмечалось повышение концентрации циклоспорина в плазме крови. Оказалось, что вследствие ингибирования активности гликопротеина Р в кишечнике, карведилол увеличивает всасывание циклоспорина при его пероральном приеме. Чтобы поддерживать концентрации циклоспорина в терапевтическом диапазоне, потребовалось уменьшение дозы циклоспорина в среднем на 10-20%. В связи с выраженными индивидуальными колебаниями концентрации циклоспорина рекомендуется тщательный мониторинг его концентрации после начала терапии карведилолом и, при необходимости, соответствующая коррекция суточной дозы циклоспорина. При в/в введении циклоспорина какого-либо взаимодействия с карведилолом не ожидается. В исследовании с участием 12 здоровых добровольцев рифампицин снижал плазменные концентрации карведилола, вероятнее всего, путем индукции гликопротеина Р, приводя к снижению всасывания карведилола в кишечнике и снижению его антигипертензивного действия. У пациентов с сердечной недостаточностью амиодарон снижал клиренс S стереоизомера карведилола, подавляя CYP2C9. Средняя концентрация R стереоизомера карведилола не изменялась. Следовательно, в связи с повышением концентрации S стереоизомера карведилола возможен риск увеличения бета-адреноблокирующего действия. В рандомизированном исследовании с перекрестным дизайном у 10 пациентов с сердечной недостаточностью одновременное применение флуоксетина (ингибитора CYP2D6) приводило к стереоселективному подавлению метаболизма карведилола - к повышению среднего показателя AUC для R(+) на 77%. Однако, разницы в побочных действиях, величине АД или ЧСС между двумя группами не отмечалось. Фармакодинамическое взаимодействие Препараты с бета-адреноблокирующими свойствами могут усиливать гипогликемическое действие инсулина или гипогликемических препаратов для приема внутрь. Симптомы гипогликемии, особенно тахикардия, могут маскироваться или ослабевать. Пациентам, получающим инсулин или гипогликемические средства для приема внутрь, рекомендуется регулярный контроль содержания глюкозы в крови. Пациенты, принимающие одновременно препараты с бета-адреноблокирующими свойствами и препараты, снижающие содержание катехоламинов (например, резерпин и ингибиторы МАО), должны находиться под тщательным наблюдением в связи с риском развития артериальной гипотензии и/или выраженной брадикардии. Комбинированная терапия бета-адреноблокаторами и дигоксином может приводить к дополнительному замедлению AV-проводимости. Применение верапамила, дилтиазема, амиодарона или других антиаритмических средств одновременно с карведилолом может повысить риск нарушения AV-проводимости. Одновременное применение клонидина с бета-адреноблокаторами может потенцировать гипотензивный и брадикардический эффект. Если планируется прекратить комбинированную терапию препаратом бета-адреноблокатором и клонидином, первым следует отменить бета-адреноблокатор, а через несколько дней можно отменить клонидин, постепенно уменьшая его дозу. При одновременном применении карведилола и дилтиазема отмечались отдельные случаи нарушений сердечной проводимости (редко – с нарушениями показателей гемодинамики). Применение карведилола вместе с блокаторами медленных кальциев каналов (например, верапамил или дилтиазем) рекомендуется проводить под контролем ЭКГ и АД. Как и другие препараты с бета-адреноблокирующей активностью, карведилол может усиливать действие других одновременно принимаемых гипотензивных средств (например, альфа-адреноблокаторов) или препаратов, которые вызывают артериальную гипотензию в качестве побочного действия. Следует проводить тщательное наблюдение за основными показателями жизнедеятельности организма при проведении общей анестезии в связи с возможностью синергичного отрицательного инотропного действия карведилола и средств для общей анестезии. Одновременное применение НПВС и бета-адреноблокаторов может приводить к артериальной гипертензии и снижению контроля АД. Оскільки некардіоселективні бета-адреноблокатори перешкоджають бронхолітичному ефекту бронходилататорів, які є стимуляторами β-адренорецепторів, необхідно ретельне спостереження за пацієнтами, які отримують ці препарати.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Артеріальна гіпертензія Початкова доза становить 12.5 мг 1 раз на добу в перші 2 дні лікування. Потім – по 25 мг 1 раз на добу. Можливе поступове збільшення дози з інтервалом щонайменше 2 тижнів. При недостатності гіпотензивного ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена вдвічі. Максимальна рекомендована добова доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу (можна розділити дозу на 2 прийоми). ІХС: стабільна стенокардія Початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу в перші 2 дні лікування. Потім – по 25 мг 2 рази на добу. При недостатності антиангінального ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена вдвічі. Максимальна рекомендована добова доза препарату становить 100 мг на добу, розділена на 2 прийоми. У пацієнтів похилого віку початкова доза, що рекомендується, протягом перших 2 днів лікування становить 12.5 мг 2 рази на добу. Потім лікування продовжують у максимальній рекомендованій добовій дозі по 25 мг 2 рази на добу. Безпека та ефективність застосування у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Хронічна серцева недостатність Дозу слід підбирати індивідуально, під ретельним медичним контролем. Карведилол можна застосовувати як доповнення до стандартної терапії, однак він також може застосовуватися у пацієнтів з непереносимістю інгібіторів АПФ або у пацієнтів, які не отримують препарати наперстянки, гідралазину або нітрату. Дози дигоксину, діуретиків та інгібіторів АПФ слід підбирати до початку лікування карведилолом. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг (1/2 таб. препарату Карведилол Зенітиву 6.25 мг із ризиком) 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалом не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім до 12.5 мг 2 рази на добу, далі – до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної, яка добре переноситься пацієнтом. Максимальна доза, що рекомендується, становить 25 мг 2 рази на добу для всіх пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю тяжкого ступеня, а також для пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю легким і середнім ступенем тяжкості з масою тіла <85 кг. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю легким та середнім ступенем тяжкості з масою тіла >85 кг рекомендована максимальна доза становить 50 мг 2 рази на добу. На початку лікування або при підвищенні дози можливе тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, особливо у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю та/або діуретиків, які отримують великі дози. Як правило, скасовувати лікування не потрібно, проте дозу препарату не слід збільшувати. Після початку застосування або підвищення дози карведилолу за станом пацієнта слід спостерігати лікар/кардіолог. Перед кожним збільшенням дози слід провести обстеження для виявлення можливого посилення симптомів серцевої недостатності або надмірної вазодилатації (включаючи визначення показників функції нирок, маси тіла, артеріального тиску, частоти та ритму серцевих скорочень). У разі прогресування симптомів серцевої недостатності або затримки рідини слід збільшити дозу діуретиків; у такій ситуації дозу карведилолу не слід збільшувати доти,доки стан пацієнта не стабілізується. При виникненні брадикардії або у разі подовження часу AV-проведення, насамперед необхідно контролювати дозу дигоксину. У деяких випадках може знадобитися зменшення дози карведилолу або тимчасова відміна лікування. Однак навіть у таких випадках часто можна успішно продовжити титрування дози карведилолу. Під час титрування дози слід проводити регулярний моніторинг ниркової функції, показників кількості тромбоцитів та глікемії (за наявності цукрового діабету 1 або 2 типи). Після проведення титрування дози можна зменшити частоту моніторингу. Пацієнти похилого віку можуть бути більш чутливими до дії карведилолу, тому їх стан слід спостерігати особливо ретельно. Безпека та ефективність застосування у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Карведилол не слід застосовувати у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості може знадобитися корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю дозу карведилолу слід підбирати індивідуально, однак, виходячи з фармакокінетичних параметрів, корекція дози, як правило, не потрібна. Припинення лікування Лікування карведилолом не слід припиняти раптово, особливо у пацієнтів, які страждають на ІХС. Лікування слід припиняти поступово протягом 7-10 днів, наприклад, зменшуючи добову дозу препарату вдвічі кожні 3 дні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску (що супроводжується запамороченням або непритомністю), брадикардія, задишка (внаслідок бронхоспазму), блювота. У тяжких випадках можливі порушення дихання, сплутаність свідомості, генералізовані судоми, серцева недостатність, порушення серцевої провідності, кардіогенний шок, зупинка серця. Лікування: проведення симптоматичної терапії. Необхідно проводити моніторинг та підтримання життєво важливих функцій організму, за необхідності – у відділенні інтенсивної терапії. При вираженій брадикардії доцільно внутрішньовенне застосування м-холіноблокаторів (атропін по 0.5-2 мг) для підтримки серцево-судинної діяльності; глюкагон по 1-10 мг внутрішньовенно струминно, потім по 2-5 мг на годину у вигляді тривалої інфузії. Якщо в клінічній картині передозування переважає виражене зниження АТ, вводять симпатоміметики (норепінефрін (норадреналін), епінефрін (адреналін), добутамін) у різних дозах, залежно від маси тіла та відповіді на терапію, що проводиться, в умовах безперервного контролю показників кровообігу. При резистентності до брадикардії показано застосування штучного водія ритму.При бронхоспазму вводять бета-адреноміметики у вигляді аерозолю (при неефективності – внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження Т1/2 карведилолу та виведення препарату з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю під час добору дози препарату Карведилол Зентіва може спостерігатися наростання симптомів хронічної серцевої недостатності або затримка рідини. При виникненні таких симптомів необхідно збільшити дозу діуретиків та не підвищувати дозу препарату Карведилол Зентіва до стабілізації показників гемодинаміки. Іноді буває необхідно зменшити дозу препарату Карведилол Зентіва або, в окремих випадках, тимчасово відмінити препарат. Подібні епізоди не заважають подальшому правильному підбору дози препарату. Карведилол Зенітва з обережністю використовують у комбінації із серцевими глікозидами (можливе надмірне уповільнення AV-провідності). При застосуванні препарату Карведилол Зентіва у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та низьким АТ (систолічний АТ <100 мм рт. ст.), ІХС та дифузними змінами судин та/або нирковою недостатністю відзначалося оборотне погіршення функції нирок. Дозу препарату підбирають залежно від функціонального стану нирок. Пацієнтам з ХОЗЛ (в т.ч. з бронхоспастичним синдромом), які не отримують пероральних або інгаляційних протиастматичних засобів, препарат Карведилол Зенітва слід призначати тільки в тому випадку, якщо можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик. За наявності схильності до бронхоспастичного синдрому при прийомі препарату Карведилол Зентіва внаслідок підвищення опору дихальних шляхів може розвинутись задишка. На початку прийому та зі збільшенням дози препарату Карведилол Зентіва необхідно ретельно спостерігати за станом таких пацієнтів, знижуючи дозу препарату при появі початкових ознак бронхоспазму. З обережністю Карведилол Зентіва призначають пацієнтам із цукровим діабетом, оскільки препарат може маскувати або послаблювати симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардію). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та цукровим діабетом застосування препарату може супроводжуватись коливаннями глікемії. Необхідно бути обережними при застосуванні препарату Карведилол Зенітва у пацієнтів із захворюваннями периферичних судин (в т.ч. із синдромом Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності. Як і інші бета-адреноблокатори, препарат Карведилол Зентіва може зменшувати симптоми тиреотоксикозу. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам, яким проводиться хірургічне втручання під загальною анестезією, через можливість посилення негативних ефектів препарату Карведилол Зентіва та засобів для загальної анестезії. Препарат Карведилол Зентіва може викликати брадикардію, при ЧСС < 55 уд/хв. дозу препарату слід зменшити. Необхідно бути обережним при застосуванні препарату Карведилол Зентіва у пацієнтів з тяжкими реакціями підвищеної чутливості в анамнезі або проходять курс десенсибілізації, оскільки бета-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів та ступінь тяжкості анафілактичних реакцій. Пацієнтам із вказівками в анамнезі на виникнення або загострення псоріазу при застосуванні бета-адреноблокаторів Карведилол Зентіва слід призначати лише після ретельної оцінки співвідношення можливої користі та ризику. У пацієнтів, які одночасно приймають блокатори повільних кальцієвих каналів (наприклад, верапаміл або дилтіазем), а також інші антиаритмічні засоби, необхідно регулярно проводити моніторинг ЕКГ та АТ. Пацієнтам з феохромоцитомою до початку застосування будь-якого бета-адреноблокатора необхідно призначити альфа-адреноблокатор. Хоча препарат Карведилол Зентіва має як бета-, так і альфа адреноблокуючі властивості, досвіду його застосування у таких пацієнтів немає, тому препарат з обережністю слід призначати пацієнтам з підозрою на феохромоцитому. Неселективні бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у пацієнтів із стенокардією Принцметалу. Досвіду застосування препарату Карведилол Зентів у таких пацієнтів немає. Незважаючи на те, що альфа-адреноблокуючі властивості препарату Карведилол Зентіва можуть запобігти подібній симптоматиці, призначати препарат у таких випадках слід з обережністю. Пацієнтам, які використовують контактні лінзи, слід пам'ятати про можливість зменшення кількості слізної рідини. Лікування препаратом Карведилол Зентіва проводиться тривало. Терапію слід припиняти різко, необхідно поступово зменшувати дозу препарату з тижневими інтервалами. Це особливо важливо у пацієнтів з ІХС. При необхідності проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії слід попередити лікаря-анестезіолога про попередню терапію препаратом Карведилол Зентіва. У період лікування слід виключити вживання алкоголю. Слід з обережністю застосовувати препарат у пацієнтів з депресією, метаболічним ацидозом та злоякісною міастенією (myasthenia gravis). Карведилол Зентіва містить сахарозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози-галактози та недостатністю сахарази-ізомальтази не слід приймати препарат. Карведилол Зентіва містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, недостатністю лактази lapp або порушенням всмоктування глюкози-галактози, не слід приймати препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Спеціальних досліджень впливу препарату на здатність до керування транспортними засобами та роботи з механізмами не проводилося. У зв'язку з можливістю розвитку таких побічних реакцій, як запаморочення та стомлюваність, здатність до керування транспортними засобами та роботи з механізмами може бути порушена. Особливо це слід враховувати на початку лікування після збільшення дози, при зміні препаратів, а також при вживанні алкоголю.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -42.41 %

Лея 28 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой

698,00 грн

402,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі (28 шт. у блістері) - 1 таб. Активні речовини: етинілестрадіол – 20 мкг; дроспіренон – 3 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 68.18 мг, полакрилін калію – 4 мг, повідон К30 – 4 мг, магнію стеарат – 0.8 мг; Склад плівкової оболонки: опадрай II рожевий 85F34048 (макрогол 3350 - 0.404 мг, титану діоксид - 0.496 мг, полівініловий спирт - 0.8 мг, тальк - 0.296 мг, барвник заліза оксид червоний - 0.003 0 0 0 0 4 0 0 0 4 0 0 0 0 0 4 мг. Таблетки, покриті плівковою оболонкою (плацебо) білого кольору, круглі, двоопуклі (3 шт. у блістері). Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 73.4 мг, полакрилін калію – 1.6 мг, повідон К30 – 4 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.2 мг, магнію стеарат – 0.8 мг; Склад плівкової оболонки: опадрай II білий 85F18422 (макрогол 3350 – 0.8 мг, титану діоксид – 0.5 мг, полівініловий спирт – 0.404 мг, тальк – 0.296 мг) – 2 мг.Фармакотерапевтична групаМонофазний комбінований пероральний контрацептив (КОК), до складу якого входить етинілестрадіол та прогестаген дроспіренон. Контрацептивний ефект препарату Лея заснований на взаємодії різних факторів, з яких найбільш важливими є придушення овуляції та зміна властивостей цервікального секрету, внаслідок чого стає малопроникним для сперматозоїдів. У терапевтичних дозах дроспіренон має також антиандрогенні та помірні антимінералокортикоїдні властивості, що надає дроспіренону фармакологічний профіль, подібний до профілю природного прогестерону. Дроспіренон сприяє зменшенню симптомів акне (угрів), жирності шкіри та волосся, попереджає збільшення маси тіла і поява набряків, пов'язаних із затримкою рідини, що викликається естрогенами, що забезпечує дуже хорошу переносимість препарату Лея.Показано позитивний вплив та клінічна ефективність дроспіренону у полегшенні симптомів тяжкої форми передменструального синдрому (ПМС), таких як виражені психоемоційні порушення, нагрубання молочних залоз, головний біль, біль у м'язах та суглобах, збільшення маси тіла та інші симптоми, асоційовані з менструальним циклом. У поєднанні з етинілестрадіолом дроспіренон демонструє сприятливий ефект на ліпідний профіль, що характеризується підвищенням вмісту ЛПВЩ у плазмі крові.характеризується підвищенням вмісту ЛПВЩ у плазмі крові.характеризується підвищенням вмісту ЛПВЩ у плазмі крові. У жінок, які приймають КОК, менструальний цикл стає регулярнішим, рідше спостерігаються болючі менструації, зменшується інтенсивність кровотечі, що знижує ризик розвитку анемії. Крім того, за даними епідеміологічних досліджень, при застосуванні КОК знижується ризик розвитку раку ендометрію та раку яєчників.ФармакокінетикаДроспіренон Всмоктування При пероральному прийомі дроспіренон швидко та майже повністю абсорбується. Після одноразового прийому внутрішньо Cmax у плазмі крові, що дорівнює близько 38 нг/мл, досягається приблизно через 1-2 год. Біодоступність становить 76-85%. Прийом їжі не впливає на біодоступність дроспіренону. Розподіл Після перорального прийому концентрація дроспіренону в плазмі крові зменшується двофазно, з T1/2 у другій фазі - 31 година. Лише 3-5% від загальної концентрації речовини в плазмі присутня як вільний стероїд. Індуковане етинілестрадіолом підвищення ГСПГ не впливає на зв'язування дроспіренону білками плазми. Середній здається Vd становить 3.7±1.2 л/кг. Рівноважна концентрація. Під час циклового лікування Cssmax дроспіренону в плазмі досягається через 8 днів прийому препарату і становить приблизно 70 нг/мл. Відзначалося підвищення концентрації дроспіренону в плазмі крові приблизно в 2-3 рази (за рахунок кумуляції), що зумовлювалося співвідношенням T1/2 у термінальній фазі та інтервалу дозування. Подальше збільшення плазмової концентрації дроспіренону відзначається між 1 та 6 циклами прийому, після чого збільшення концентрації не спостерігається. Метаболізм Після внутрішнього застосування дроспіренон екстенсивно метаболізується. Більшість метаболітів у плазмі представлені кислотними формами дроспіренону. Виведення Швидкість метаболічного кліренсу дроспіренону в плазмі становить 1.5±0.2 мл/хв/кг. У незміненому вигляді дроспіренон екскретується лише у кількостях. Метаболіти дроспіренону виводяться через кишечник та нирками у співвідношенні приблизно 1.2:1.4. T1/2 при екскреції метаболітів становить приблизно 24 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Пацієнтки із нирковою недостатністю. Css дроспіренону в плазмі крові у жінок з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (КК 50-80 мл/хв) були порівняні з відповідними показниками у жінок з нормальною функцією нирок (КК понад 80 мл/хв). У жінок з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30-50 мл/хв) концентрація дроспіренону в плазмі була в середньому на 37% вищою, ніж у жінок з нормальною функцією нирок. Лікування дроспіреноном добре переносилося у всіх групах. Прийом дроспіренону не надавав клінічно значущого впливу на концентрацію калію в плазмі. Фармакокінетика при тяжкій нирковій недостатності не вивчалася. Пацієнтки з печінковою недостатністю Дроспіренон добре переноситься пацієнтками з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості (клас В за шкалою Чайлд-П'ю). Фармакокінетика при тяжкій печінковій недостатності не вивчалася. Етинілестрадіол Всмоктування Після прийому внутрішньо етинілестрадіол швидко та повністю абсорбується. Пік плазмової концентрації після одноразового прийому внутрішньо досягається через 1-2 години і становить близько 33 пг/мл. Абсолютна біодоступність внаслідок пресистемного кон'югування та метаболізму першого пасажу становить приблизно 60%. Супутній прийом їжі знижує біодоступність етинілестрадіолу приблизно у 25% обстежених, тоді як у інших пацієнток подібних змін не спостерігалося. Розподіл Концентрація етинілестрадіолу в плазмі знижується двофазно; T1/2 становить приблизно 24 год. Етинілестрадіол значною мірою і не специфічно пов'язаний з альбуміном плазми крові (приблизно 98.5%) та спричиняє зростання концентрацій ГСПГ у плазмі крові. Середній здається Vd становить близько 5 л/кг. Метаболізм Етинілестрадіол піддається пресистемному кон'югування в слизовій оболонці тонкого кишечника і в печінці. Етинілестрадіол первинно метаболізується шляхом ароматичного гідроксилювання, при цьому утворюються різноманітні гідроксильовані та метильовані метаболіти, представлені як у вигляді вільних метаболітів, так і у вигляді кон'югатів з глюкуроновою та сірчаною кислотами. Етинілестрадіол повністю метаболізується; швидкість метаболічного кліренсу становить близько 5 мл/хв/кг. Виведення Етинілестрадіол практично не екскретується у незміненому вигляді. Метаболіти етинілестрадіолу виводяться через нирки та кишечник у співвідношенні 4:6; T1/2 становить приблизно 1 добу. Рівноважна концентрація Стан рівноважної концентрації досягається під час другої половини циклу прийому препарату, причому концентрація етинілестрадіолу в плазмі збільшується приблизно в 1.4-2.1 рази. Доклінічні дані про безпеку Доклінічні дані, отримані в ході стандартних досліджень щодо виявлення токсичності при багаторазовому прийомі доз препарату, а також генотоксичності, канцерогенного потенціалу та токсичності для репродуктивної системи, не вказують на наявність особливого ризику для людини. Тим не менш, слід пам'ятати, що статеві гормони можуть сприяти зростанню деяких гормонозалежних тканин та пухлин.Показання до застосуванняКонтрацепція; контрацепція та лікування вугрового висипу середньої тяжкості (acne vulgaris); контрацепція та лікування тяжкої форми передменструального синдрому (ПМС).Протипоказання до застосуванняПрийом препарату Лея протипоказаний за наявності будь-якого зі станів, вказаних нижче; якщо якийсь із цих станів виникне вперше на фоні лікування КОК, слід негайно припинити їх прийом. тромбози (венозні та артеріальні) та тромбоемболії в даний час або в анамнезі (в т.ч. тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда); цереброваскулярні порушення (в т.ч. в анамнезі); стани, що передують тромбозу (в т.ч. транзиторні ішемічні атаки, стенокардія) в даний час або в анамнезі; спадкова або набута схильність до розвитку венозних або артеріальних тромбозів, така як резистентність до активованого протеїну С, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну C, дефіцит протеїну S, гіпергомоцистеїнемія та антифосфоліпідні антитіла (антитіла до кардіоліпіну); мігрень з осередковими неврологічними симптомами нині чи анамнезі; множинні чи виражені чинники ризику венозного чи артеріального тромбозу, зокрема. ускладнені ураження клапанного апарату серця; фібриляція передсердь; захворювання судин головного мозку чи коронарних артерій; неконтрольована артеріальна гіпертензія; важка дисліпопротеїнемія, цукровий діабет із судинними ускладненнями, серйозне хірургічне втручання із тривалою іммобілізацією; куріння у віці старше 35 років; ожиріння з ІМТ понад 30 кг/м2; велика травма; печінкова недостатність; тяжкі захворювання печінки (до нормалізації показників функції печінки); пухлини печінки (доброякісні чи злоякісні), у т.ч. в анамнезі; тяжка ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність; надниркова недостатність; панкреатит, зокрема. в анамнезі, якщо пов'язаний з наявністю тяжкої тригліцеридемії; виявлені гормонозалежні злоякісні захворювання (в т.ч. статевих органів чи молочних залоз) чи підозра на них; кровотеча із піхви неуточненої етіології; вагітність чи підозра на неї; період грудного вигодовування; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (до складу входить лактози моногідрат); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату Лея. З обережністю Якщо пацієнтка має будь-які стани/фактори ризику, зазначені нижче, слід ретельно зважити потенційний ризик та очікувану користь застосування КОК, включаючи препарат Лея. фактори ризику розвитку тромбозу та тромбоемболій: куріння, тромбози (в т.ч. в анамнезі), інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу у молодому віці у когось із найближчих родичів; ожиріння з ІМТ менше 30 кг/м2; дисліпопротеїнемія; контрольована артеріальна гіпертензія; мігрень без осередкової неврологічної симптоматики; захворювання клапанів серця без ускладнень; порушення серцевого ритму; інші захворювання, при яких можуть спостерігатися порушення периферичного кровообігу: цукровий діабет; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хвороба Крона та виразковий коліт; серповидно-клітинна анемія; а також флебіт поверхневих вен; спадковий ангіоневротичний набряк; гіпертригліцеридемія; захворювання печінки; захворювання, що вперше виникли або посилилися під час вагітності або на тлі попереднього прийому статевих гормонів (наприклад, жовтяниця, холестаз, холелітіаз, отосклероз із погіршенням слуху, порфірія, герпес вагітних, хореї Сіденгама); післяпологовий період.Вагітність та лактаціяПрепарат Лея протипоказаний для застосування при вагітності. При виникненні вагітності на фоні прийому препарату Лея необхідно негайно припинити його прийом. Проведені епідеміологічні дослідження не виявили збільшення ризику виникнення вроджених дефектів у дітей, які народилися у матерів, які приймали КОК до вагітності, ні тератогенного ефекту, коли КОК приймалися з необережності на ранніх термінах вагітності. Наявні дані про застосування препарату Лея під час вагітності занадто обмежені і не дозволяють зробити висновок про його негативний вплив на вагітність або здоров'я плода або новонародженого. Препарат Лея протипоказаний під час грудного вигодовування. КОК можуть зменшити кількість грудного молока та змінити його якість. Невелика кількість статевих гормонів та/або їх метаболітів може проникати у грудне молоко і, можливо, може впливати на дитину. Препарат Лея показаний лише після настання менархе. Наявні дані не передбачають корекції дози цієї групи пацієнток.Побічна діяДані клінічних досліджень Частота небажаних реакцій представлена відповідно до класифікації (MedDRA): дуже часто (>10%), часто (≥1%) Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – кандидоз слизової оболонки рота, вагінальний кандидоз, простий герпес. З боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції, рідко – бронхіальна астма; частота невідома – реакції гіперчутливості. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – анемія, тромбоцитопенія. Порушення психіки: часто – емоційна лабільність; нечасто – депресія, нервозність, розлад сну; рідко – аноргазмія. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – парестезія, запаморочення, мігрень; рідко – тремор. З боку органу зору: нечасто – кон'юнктивіт, синдром "сухого ока", порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – зниження слуху. З боку серцево-судинної системи: нечасто – екстрасистоли, тахікардія, тромбоемболія легеневої артерії, підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску, варикозна хвороба вен; рідко – артеріальна та венозна тромбоемболії, непритомність. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: фарингіт. З боку травної системи: часто – нудота; нечасто – блювання, гастроентерит, діарея; рідко – запор, біль у животі, здуття живота. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – холецистит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висип, себорея, акне; рідко – алопеція, сухість шкірних покривів, екзема, фотодерматит, акнеформний дерматоз, гіпертрихоз, стрії, вузлова еритема, багатоформна еритема. З боку кістково-м'язової та сполучної тканини: нечасто – біль у шиї, у кінцівках, поперековій ділянці; м'язові судоми. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – цистит. З боку статевих органів та молочної залози: часто – біль у молочних залозах, нагрубання молочних залоз, метрорагія, відсутність менструальноподібної кровотечі; нечасто - новоутворення молочних залоз, галакторея, кіста яєчників, "припливи", білі, сухість слизової оболонки піхви, болі в ділянці малого тазу, зміни результатів мазка по Папаніколау, зниження лібідо, збільшення молочних залоз, хвороблива менструальноподібна кровотеча, мізерні мени; рідко – фіброзно-кістозна мастопатія, вагініт, поліп шийки матки, неоплазія шийки матки, атрофія ендометрію, рясна менструальноподібна кровотеча, диспареунія, посткоїтальна кровотеча, кровотеча "скасування", збільшення розмірів матки. З боку ендокринної системи: дуже рідко – зміни толерантності до глюкози або вплив на інсулінорезистентність. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – збільшення маси тіла; нечасто – підвищення апетиту, зниження маси тіла, анорексія, набряк, астенія, надмірне почуття спраги, пітливість. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – гіперкаліємія, гіпонатріємія. Дані постмаркетингового застосування Повідомлялося про наступні тяжкі побічні реакції з невідомою частотою у жінок, які приймають КОК: венозні тромбоемболічні ускладнення, артеріальні тромбоемболічні ускладнення, підвищення артеріального тиску, новоутворення печінки. Зв'язок з прийомом КОК не є переконливим при появі або погіршенні наступних захворювань: хвороба Крона, виразковий коліт, епілепсія, міома матки, порфірія, системний червоний вовчак, герпес вагітних, хорея Сіденгама, гемолітико-уремічний синдром, холестатична жел. Гострі та хронічні порушення функції печінки можуть вимагати відміни прийому КОК доти, доки маркери печінкової функції не повертаються до норми. У жінок із спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть спричинити прояв захворювання або його загострення. Частота діагностики раку молочної залози серед жінок, які приймають КОК, незначно збільшено, хоча причинно-наслідковий зв'язок із вживанням КОК не встановлено.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з пероральними контрацептивами з іншими лікарськими засобами може призвести до "проривних" кровотеч та/або зниження контрацептивної надійності. Жінки, які приймають ці препарати, повинні тимчасово використовувати бар'єрні методи контрацепції додатково до прийому препарату Лея або вибрати інший метод контрацепції. Застосування препаратів, що індукують мікросомальні ферменти печінки, може призвести до зростання кліренсу статевих гормонів. До таких лікарських засобів відносяться: фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин; також є припущення щодо окскарбазепіну, топірамату, фелбамату, гризеофульвіну та препаратів, що містять звіробій продірявлений. ВІЛ-протеази (наприклад, ритонавір) та ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (наприклад, невірапін) та їх комбінації також потенційно можуть впливати на печінковий метаболізм. За даними окремих досліджень, деякі антибіотики (наприклад, пеніциліни та тетрациклін) можуть знижувати кишково-печінкову рециркуляцію естрогенів, тим самим знижуючи концентрацію етинілестрадіолу. Під час прийому препаратів, що впливають на мікросомальні ферменти, та протягом 28 днів після їх відміни слід додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції. Під час прийому антибіотиків (таких як ампіциліни та тетрацикліни) та протягом 7 днів після їх відміни слід додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції. Якщо протягом цих 7 днів використання бар'єрного методу контрацепції закінчуються активні (рожеві) таблетки, слід пропустити прийом таблеток плацебо (білих) з поточної упаковки і починати прийом таблеток з наступної упаковки препарату Лея. Основні метаболіти дроспіренону утворюються у плазмі без участі ізоферментів системи цитохрому Р450. Тому малоймовірний вплив інгібіторів ізоферментів системи цитохрому Р450 на метаболізм дроспіренону. КОК можуть впливати на метаболізм інших препаратів, що призводить до підвищення (наприклад, циклоспорин) або зниження (наприклад, ламотриджин) їхньої концентрації в плазмі та тканинах. На підставі досліджень взаємодії in vitro, а також дослідження in vivo у жінок-добровольців, які приймають омепразол, симвастатин та мідазолам як маркери, можна зробити висновок, що вплив дроспіренону в дозі 3 мг на метаболізм інших лікарських препаратів малоймовірний. Існує теоретична можливість підвищення концентрації калію в плазмі крові у жінок, які отримують Лея одночасно з іншими препаратами, які можуть збільшувати концентрацію калію в плазмі крові. До цих препаратів відносяться інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, деякі нестероїдні протизапальні препарати, калійзберігаючі діуретики та антагоністи альдостерону. Однак у дослідженнях, що оцінюють взаємодію дроспіренону з інгібіторами АПФ або індометацином, не було виявлено достовірної різниці між плазмовою концентрацією калію порівняно з плацебо. Тим не менш, у жінок, які приймають препарати, які можуть збільшувати концентрацію калію в плазмі, рекомендується визначати концентрацію калію в плазмі під час першого циклу прийому препарату Лея. Для визначення можливої взаємодії з лікарськими засобами, які приймаються одночасно з препаратом Лея, слід ознайомитись з інструкціями щодо застосування зазначених лікарських засобів.Спосіб застосування та дозиПрепарат Лея призначений для прийому внутрішньо щодня протягом 28 днів без перерв, приблизно одночасно, з невеликою кількістю води, в порядку, зазначеному на упаковці блістера. Прийом таблеток із нової упаковки починається наступного дня після прийому останньої таблетки із попередньої упаковки. Як приймати препарат Лея Якщо не приймалися жодні гормональні контрацептиви у попередньому місяці Прийом препарату Лея починається у перший день менструального циклу (тобто у перший день менструальної кровотечі). Допускається початок прийому на 2-5-й день менструального циклу, але в цьому випадку рекомендується додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток з нової упаковки. Кровотеча "скасування", як правило, починається на 2-3-й день після початку прийому неактивних таблеток і може ще не закінчитися до початку прийому таблеток із нової упаковки. При переході з інших комбінованих пероральних контрацептивів (КЗК, вагінального кільця або трансдермального пластиру) Переважно починати прийом препарату Лея наступного дня після прийому останньої активної таблетки з попередньої упаковки, але в жодному разі не пізніше наступного дня після звичайної 7-денної перерви (для препаратів, що містять 21 активну таблетку) або після прийому останньої неактивної таблетки (для препаратів , що містять 28 пігулок в упаковці). Прийом препарату Лея слід розпочинати в день видалення вагінального кільця або контрацептивного пластиру, але не пізніше дня, коли має бути введене нове кільце або наклеєний новий пластир. При переході з контрацептивів, що містять лише гестагени ("міні-пили", ін'єкційні форми, імплантат або внутрішньоматковий контрацептив) Жінка може перейти з "міні-пили" на прийом препарату Лея будь-якого дня (без перерви), з імплантату або внутрішньоматковою терапевтичною системою, що вивільняє гестаген - у день його видалення, з ін'єкційного контрацептиву - у день, коли має бути зроблена наступна ін'єкція. У всіх випадках необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток. Після аборту у І триместрі вагітності Жінка може розпочинати прийом препарату Лея з першого дня після аборту. За дотримання цієї умови жінка не потребує додаткових заходів контрацепції. Після пологів або аборту у ІІ триместрі вагітності Рекомендується розпочинати прийом препарату Лея на 21-28 день після пологів, за відсутності грудного вигодовування або аборту у II триместрі вагітності. Якщо прийом розпочато пізніше, необхідно використовувати бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток. Однак якщо жінка вже жила статевим життям, до початку прийому Лея має бути виключено вагітність. Прийом пропущених пігулок Пропуск неактивних пігулок можна ігнорувати. Проте їх слід викинути, щоб випадково не продовжити період прийому неактивних пігулок. Наступні рекомендації стосуються лише пропуску активних таблеток: якщо запізнення прийому препарату становило менше 24 год, контрацептивний захист не знижується. Жінка повинна прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, а наступні приймати у звичайний час; якщо запізнення в прийомі таблеток становить більше 24 годин, контрацептивний захист може бути знижений. Чим більше таблеток пропущено, і що ближче пропуск таблеток до фази прийому неактивних таблеток, то вище ймовірність вагітності. При цьому можна керуватися такими основними правилами: прийом препарату ніколи не повинен бути перерваний більш ніж на 7 днів (рекомендований інтервал прийому неактивних таблеток становить 4 дні); Для досягнення адекватного придушення гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи потрібні 7 днів безперервного прийому таблеток. Таким чином, якщо запізнення у прийомі активних таблеток становило більше 24 годин, можна рекомендувати наступне: З 1-го по 7-й день Жінка повинна прийняти останню пропущену таблетку відразу, як згадає про це, навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно. Наступні таблетки вона продовжує приймати у звичайний час. Крім того, протягом наступних 7 днів необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). Якщо статевий контакт мав місце протягом 7 днів перед пропуском таблетки, слід зважити на настання вагітності. З 8-го по 14-й день Жінка повинна прийняти останню пропущену таблетку відразу, як згадає про це, навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно. Наступні таблетки слід приймати у звичайний час. За умови, що жінка приймала таблетки правильно протягом 7 днів, що передують першій пропущеній таблетці, не потрібно використовувати додаткові заходи контрацепції. В іншому випадку, а також при пропуску двох і більше таблеток необхідно додатково використовувати бар'єрні методи контрацепції (наприклад, презерватив) протягом 7 днів. З 15-го по 24-й день Ризик зниження надійності неминучий через наближення фази прийому неактивних таблеток. Жінка повинна суворо дотримуватись одного з двох наступних варіантів. При цьому, якщо в 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, всі таблетки приймалися правильно, не потрібно використовувати додаткові контрацептивні методи. В іншому випадку їй необхідно використовувати першу з наступних схем та додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив) протягом 7 днів. 1 варіант: жінка повинна прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки згадає (навіть, якщо це означає, прийом двох таблеток одночасно). Наступні таблетки приймають у звичайний час, доки не закінчаться активні таблетки в упаковці. Чотири неактивні таблетки слід викинути і негайно розпочинати прийом таблеток із наступної упаковки. Кровотеча "скасування" малоймовірна, доки не закінчаться активні таблетки в другій упаковці, але можуть відзначатися "що виділяють" і "проривні" кровотечі під час прийому таблеток. 2 варіант: жінка може також перервати прийом таблеток із поточної упаковки. Потім вона повинна зробити перерву не більше 4 днів, включаючи дні пропуску таблеток, а потім починати прийом таблеток з нової упаковки. Якщо жінка пропускала активні пігулки, і під час прийому неактивних пігулок кровотечі "скасування" не настало, необхідно виключити вагітність. Рекомендації при шлунково-кишкових розладах При тяжких шлунково-кишкових розладах всмоктування препарату може бути неповним, тому слід вжити додаткових контрацептивних заходів. Якщо протягом 4 годин після прийому активної таблетки відбудеться блювота, слід орієнтуватися на рекомендації під час пропуску таблеток. Якщо жінка не хоче змінювати свою звичайну схему прийому та переносити початок менструації на інший день тижня, додаткову активну таблетку слід прийняти з іншої упаковки. Зміна дня початку менструальноподібної кровотечі Для того щоб відкласти початок менструальноподібної кровотечі, жінці слід продовжити прийом таблеток з наступної упаковки, пропустивши неактивні таблетки з поточної упаковки. Таким чином, цикл може бути продовжений, за бажанням, на будь-який термін, доки не закінчаться активні таблетки з другої упаковки. На фоні прийому пігулок з другої упаковки у жінки можуть відзначатися "мажучі" виділення або "проривні" маткові кровотечі. Регулярний прийом Лея відновлюється після закінчення фази прийому неактивних таблеток. Щоб перенести день початку менструальноподібної кровотечі на другий день тижня, жінці слід скоротити наступну фазу прийому неактивних таблеток на бажану кількість днів. Чим коротший інтервал, тим вище ризик, що у неї не буде кровотечі "скасування" і надалі будуть "крованисті виділення, що мажуть" і "проривні" кровотечі під час прийому другої упаковки (так само як у випадку, коли вона хотіла б відстрочити початок менструальноподібного) кровотечі). Як відтермінувати кровотечу "скасування" Щоб відстрочити настання менструації, жінка повинна перейти до прийому таблеток із нової упаковки препарату Лея, пропустивши прийом таблеток плацебо. Таке продовження циклу можна продовжувати, доки не закінчаться активні таблетки другої упаковки. Під час цього продовження у жінки може відзначатись "проривна" кровотеча або кров'яні виділення. Надалі слід відновити регулярний прийом препарату Лея після звичайного інтервалу без прийому таблеток, що становить 7 днів. Щоб перенести настання менструації на другий день, що більш підходить для звичного графіка жінки, можна скоротити другу фазу прийому таблеток плацебо на стільки днів, скільки потрібно. Чим коротше ця фаза, тим вищий ризик того, що кровотеча "скасування" не розвинеться, і того, що з'явиться "проривна" кровотеча або кров'яні виділення під час прийому таблеток з другої упаковки (а також при відстроченні менструації). Особливі категорії пацієнтів Діти та підлітки: препарат Лея показаний тільки після настання менархе. Наявні дані не передбачають корекції дози цієї групи пацієнток. Пацієнтки похилого віку: не можна застосовувати. Препарат Лея не показаний після настання менопаузи. Препарат Лея протипоказаний жінкам із тяжкими захворюваннями печінки доти, доки показники функції печінки не прийдуть у норму. Препарат Лея протипоказаний жінкам із тяжкою нирковою недостатністю або з гострою нирковою недостатністю.ПередозуванняДо цього часу не було жодного випадку передозування препарату Лея. З огляду на клінічний досвід застосування КОК, у разі передозування препарату можуть спостерігатися такі симптоми: нудота, блювання, "мажуть" кров'яні виділення або метрорагія. Антидоту не існує, лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо будь-які стани/фактори ризику, зазначені нижче, є в даний час, слід ретельно зважувати потенційний ризик і очікувану користь застосування КОК у кожному індивідуальному випадку і обговорити його з пацієнткою до початку прийому препарату. У разі обтяження, посилення або першого прояву будь-якого з цих станів або факторів ризику жінка повинна проконсультуватися зі своїм лікарем, який може прийняти рішення про необхідність відміни препарату. Захворювання серцево-судинної системи Результати епідеміологічних досліджень вказують на наявність взаємозв'язку між застосуванням КОК та підвищенням частоти розвитку венозних та артеріальних тромбозів та тромбоемболій (таких як тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, цереброваскулярні порушення). Ці захворювання відзначаються рідко. Ризик розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) є максимальним у перший рік прийому таких препаратів. Підвищений ризик присутній після первісного використання КЗК або відновлення використання одного і того ж або різних КЗК (після перерви між прийомами препарату в 4 тижні і більше), переважно протягом перших 3 місяців. Загальний ризик ВТЕ у пацієнток, які приймають низькодозовані КОК ( Вкрай рідко при використанні КОК виникає тромбоз інших кровоносних судин, наприклад, печінкових, брижових, ниркових, мозкових вен та артерій або судин сітківки. Симптоми тромбозу глибоких вен (ТГВ) включають: односторонній набряк нижньої кінцівки або вздовж вени на нижній кінцівці, біль або дискомфорт тільки у вертикальному положенні або при ходьбі, локальне підвищення температури, почервоніння або зміна забарвлення шкірних покривів на нижній кінцівці. Симптоми тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) полягають у наступному: утруднене або прискорене дихання; раптовий кашель, зокрема. із кровохарканням; гострий біль у грудній клітці, який може посилюватися при глибокому вдиху; почуття тривоги; сильне запаморочення; прискорене або нерегулярне серцебиття. Деякі з цих симптомів (наприклад, задишка, кашель) є неспецифічними і можуть бути витлумачені невірно як ознаки інших більш менш важких станів (наприклад, інфекція дихальних шляхів). Артеріальна тромбоемболія може призвести до інсульту, оклюзії судин або інфаркту міокарда. Симптоми інсульту полягають у наступному: раптова слабкість або втрата чутливості обличчя, руки або ноги, особливо з одного боку тіла, раптова сплутаність свідомості, проблеми з мовленням та розумінням; раптова одно-або двостороння втрата зору; раптове порушення ходи, запаморочення, втрата рівноваги чи координації рухів; раптовий, тяжкий або тривалий головний біль без видимої причини; втрата свідомості або непритомність з епілептичним нападом або без нього. Інші ознаки оклюзії судин: раптовий біль, набряклість і слабке посинення кінцівок, симптомокомплекс "гострий живіт". Симптоми інфаркту міокарда включають: біль, дискомфорт, тиск, тяжкість, відчуття стиснення або розпирання у грудях або за грудиною; дискомфорт з іррадіацією у спину, щелепу, ліву верхню кінцівку, ділянку епігастрію; холодний піт, нудота, блювання або запаморочення, сильна слабкість, тривога чи задишка; прискорене або нерегулярне серцебиття. Артеріальна тромбоемболія може загрожувати життю або призвести до смерті. Ризик розвитку тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії підвищується: з віком; у курців (зі збільшенням кількості сигарет або підвищенням віку ризик наростає, особливо у жінок старше 35 років); При наявності: ожиріння (ІМТ понад 30 кг/м2); дисліпопротеїнемії; артеріальної гіпертензії; мігрені; захворювань клапанів серця; фібриляції передсердь; сімейного анамнезу (наприклад, венозної або артеріальної тромбоемболії колись у близьких родичів або батьків щодо молодого віці). У разі спадкової або набутої схильності жінка повинна бути оглянута відповідним фахівцем для вирішення питання про можливість прийому КОК; тривалої іммобілізації, серйозного хірургічного втручання, будь-якого оперативного втручання на нижніх кінцівках, ділянці таза, нейрохірургічних операціях або великої травми. У цих випадках прийом КОК необхідно припинити (у разі запланованої операції принаймні за чотири тижні до неї) і не відновлювати прийом протягом двох тижнів після закінчення іммобілізації. Варто враховувати, що тимчасова іммобілізація (наприклад, авіапереліт тривалістю понад 4 години) також є фактором ризику венозної тромбоемболії. Ризик розвитку тромбозів та тромбоемболій при поєднанні кількох факторів високого ризику взаємопідсилюється. Питання про можливу роль варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту у розвитку венозної тромбоемболії залишається спірним. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. Порушення периферичного кровообігу також можуть відзначатися при цукровому діабеті, системному червоному вовчаку, гемолітичному уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт) та серповидно-клітинній анемії. Збільшення частоти та тяжкості мігрені під час застосування КОК (що може передувати цереброваскулярним порушенням) є підставою для негайного скасування цих препаратів. До біохімічних показників, що вказують на спадкову або придбану схильність до венозного або артеріального тромбозу відносяться наступні: резистентність до активованого білка С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит білка С, дефіцит білка S, антифосфоліпідантико Оцінюючи співвідношення ризику та користі, слід враховувати, що адекватне лікування відповідного стану може зменшити пов'язаний з ним ризик тромбозу. Також слід враховувати, що ризик тромбозів та тромбоемболій при вагітності вищий, ніж при прийомі низькодозованих пероральних контрацептивів ( За деякими даними препарати, що містять дроспіренон, мають більш високий ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень, порівняно з препаратами, що містять левоноргестрел, норгестимат або норетиндрон. Пухлини Найбільш істотним фактором ризику розвитку раку шийки матки є персистуюча папіломавірусна інфекція. Є повідомлення про деяке підвищення ризику раку шийки матки при тривалому застосуванні КОК. Зв'язок із прийомом КОК не доведено. Зберігаються протиріччя щодо того, як ці знахідки пов'язані зі скринінгом на предмет патології шийки матки або з особливостями статевої поведінки (рідше застосування бар'єрних методів контрацепції). Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень показав, що є дещо підвищений відносний ризик розвитку раку молочної залози, що діагностується у жінок, які приймають КОК в даний час (відносний ризик 1,24). Підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення прийому цих препаратів. У зв'язку з тим, що рак молочної залози відзначається рідко у жінок віком до 40 років, збільшення кількості діагнозів раку молочної залози у жінок, які приймають КОК в даний час або приймали недавно, є незначним по відношенню до загального ризику цього захворювання. Підвищення ризику, що спостерігається, може бути наслідком більш ранньої діагностики раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК, біологічною дією пероральних контрацептивів або комбінацією обох факторів. У жінок, які використовували КЗК,виявляються більш ранні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували. У поодиноких випадках на тлі застосування КОК спостерігався розвиток доброякісних, а вкрай рідкісних - злоякісних пухлин печінки, які в окремих випадках призводили до загрозливого життя внутрішньочеревної кровотечі. Це слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу у разі появи сильних болів у ділянці живота, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі. Пухлини можуть загрожувати життю або призвести до смерті. Інші стани Клінічні дослідження показали відсутність впливу дроспіренону на концентрацію калію в плазмі у пацієнток з легкою та середньою нирковою недостатністю. Існує теоретичний ризик розвитку гіперкаліємії у пацієнток з порушенням ниркової функції при початковій концентрації калію на верхній межі норми, які одночасно приймають лікарські засоби, що призводять до затримки калію в організмі. Тим не менш, у жінок з підвищеним ризиком гіперкаліємії рекомендується визначати концентрацію калію в плазмі під час першого циклу прийому препарату Лея. У жінок з гіпертригліцеридемією (або наявності цього стану в сімейному анамнезі) можливе підвищення ризику розвитку панкреатиту під час прийому КОК. Хоча невелике підвищення артеріального тиску було описано у багатьох жінок, які приймають КОК, клінічно значущі підвищення спостерігалися рідко. Проте, якщо під час прийому КОК розвивається стійке, клінічно значуще підвищення артеріального тиску, слід відмінити ці препарати та розпочати лікування артеріальної гіпертензії. Прийом КОК може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії досягнуто нормальних АТ. Наступні стани, як було повідомлено, розвиваються або погіршуються як під час вагітності, так і при прийомі КОК, але їх зв'язок з прийомом КОК не доведено: жовтяниця та/або свербіж, пов'язаний з холестазом; формування каменів у жовчному міхурі; порфірія; системна червона вовчанка; гемолітичний уремічний синдром; хорея Сіденгама; герпес вагітних; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. Також описані випадки хвороби Крона та виразкового коліту на фоні застосування КОК. У жінок зі спадковими формами ангіоневротичного набряку екзогенні естрогени можуть викликати або погіршувати симптоми ангіоневротичного набряку. Гострі або хронічні порушення функції печінки можуть вимагати відміни КОК доти, доки показники функції печінки не повернуться до норми. Рецидив холестатичної жовтяниці, що розвинулася вперше під час попередньої вагітності або попереднього прийому статевих гормонів, вимагає припинення прийому КОК. Хоча КОК можуть впливати на інсулінорезистентність і толерантність до глюкози, необхідності корекції дози гіпоглікемічних препаратів у пацієнток з цукровим діабетом, які використовують низькодозовані КОК ( Описано випадки депресії та епілепсії на фоні прийому КОК. Лабораторні випробування Прийом КОК може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи показники функції печінки, нирок, щитовидної залози, надниркових залоз, рівень транспортних білків у плазмі, показники вуглеводного обміну, параметри коагуляції та фібринолізу. Зміни зазвичай не виходять за межі нормальних значень. Дроспіренон збільшує активність реніну плазми та альдостерону, що пов'язано з його антимінералокортикоїдним ефектом. Медичні огляди Перед початком або поновленням застосування препарату Лея® необхідно ознайомитися з анамнезом життя, сімейним анамнезом жінки, провести ретельне медичне (включаючи вимірювання АТ, ЧСС, визначення ІМТ) та гінекологічне обстеження (включаючи обстеження молочних залоз та цитологічне дослідження цервікального слизу). Частота та характер контрольних обстежень слід визначати індивідуально для кожної жінки, але не рідше ніж 1 раз на 6 місяців. Слід попередити жінку, що КЗК не оберігають від ВІЛ-інфекції (СНІД) та інших захворювань, що передаються статевим шляхом. Зниження ефективності Ефективність препарату Лея® може бути знижена в таких випадках: при пропусканні активних таблеток (рожевих), блювоті, діареї або внаслідок лікарської взаємодії. Недостатній контроль менструального циклу На фоні прийому препарату Лея® можуть відзначатися нерегулярні кровотечі ("мажуть" кров'яні виділення або "проривні" кровотечі), особливо протягом перших місяців застосування. Тому оцінка будь-яких нерегулярних кровотеч повинна проводитися тільки після періоду адаптації, що становить приблизно три цикли. Якщо нерегулярні кровотечі повторюються або розвиваються після попередніх регулярних циклів, слід провести ретельне обстеження, щоб уникнути злоякісних новоутворень або вагітності. У деяких жінок під час перерви у прийомі активних таблеток (рожевих) може не розвинутись кровотеча "скасування". Якщо препарат Лея приймався відповідно до вказівок, малоймовірно, що жінка вагітна. Якщо препарат Лея приймався нерегулярно або, якщо відсутні дві кровотечі "скасування", то для продовження прийому препарату повинна бути виключена вагітність. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Вплив препарату Лея® на можливість керувати транспортними засобами та механізмами не встановлений.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -65.04 %

Лея n28х3 таблетки покрытые пленочной оболочкой

1 270,00 грн

444,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі (28 шт. у блістері) - 1 таб. Активні речовини: етинілестрадіол – 20 мкг; дроспіренон – 3 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 68.18 мг, полакрилін калію – 4 мг, повідон К30 – 4 мг, магнію стеарат – 0.8 мг; Склад плівкової оболонки: опадрай II рожевий 85F34048 (макрогол 3350 - 0.404 мг, титану діоксид - 0.496 мг, полівініловий спирт - 0.8 мг, тальк - 0.296 мг, барвник заліза оксид червоний - 0.003 0 0 0 0 4 0 0 0 4 0 0 0 0 0 4 мг. Таблетки, покриті плівковою оболонкою (плацебо) білого кольору, круглі, двоопуклі (3 шт. у блістері). Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 73.4 мг, полакрилін калію – 1.6 мг, повідон К30 – 4 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.2 мг, магнію стеарат – 0.8 мг; Склад плівкової оболонки: опадрай II білий 85F18422 (макрогол 3350 – 0.8 мг, титану діоксид – 0.5 мг, полівініловий спирт – 0.404 мг, тальк – 0.296 мг) – 2 мг.Фармакотерапевтична групаМонофазний комбінований пероральний контрацептив (КОК), до складу якого входить етинілестрадіол та прогестаген дроспіренон. Контрацептивний ефект препарату Лея заснований на взаємодії різних факторів, з яких найбільш важливими є придушення овуляції та зміна властивостей цервікального секрету, внаслідок чого стає малопроникним для сперматозоїдів. У терапевтичних дозах дроспіренон має також антиандрогенні та помірні антимінералокортикоїдні властивості, що надає дроспіренону фармакологічний профіль, подібний до профілю природного прогестерону. Дроспіренон сприяє зменшенню симптомів акне (угрів), жирності шкіри та волосся, попереджає збільшення маси тіла і поява набряків, пов'язаних із затримкою рідини, що викликається естрогенами, що забезпечує дуже хорошу переносимість препарату Лея.Показано позитивний вплив та клінічна ефективність дроспіренону у полегшенні симптомів тяжкої форми передменструального синдрому (ПМС), таких як виражені психоемоційні порушення, нагрубання молочних залоз, головний біль, біль у м'язах та суглобах, збільшення маси тіла та інші симптоми, асоційовані з менструальним циклом. У поєднанні з етинілестрадіолом дроспіренон демонструє сприятливий ефект на ліпідний профіль, що характеризується підвищенням вмісту ЛПВЩ у плазмі крові.характеризується підвищенням вмісту ЛПВЩ у плазмі крові.характеризується підвищенням вмісту ЛПВЩ у плазмі крові. У жінок, які приймають КОК, менструальний цикл стає регулярнішим, рідше спостерігаються болючі менструації, зменшується інтенсивність кровотечі, що знижує ризик розвитку анемії. Крім того, за даними епідеміологічних досліджень, при застосуванні КОК знижується ризик розвитку раку ендометрію та раку яєчників.ФармакокінетикаДроспіренон Всмоктування При пероральному прийомі дроспіренон швидко та майже повністю абсорбується. Після одноразового прийому внутрішньо Cmax у плазмі крові, що дорівнює близько 38 нг/мл, досягається приблизно через 1-2 год. Біодоступність становить 76-85%. Прийом їжі не впливає на біодоступність дроспіренону. Розподіл Після перорального прийому концентрація дроспіренону в плазмі крові зменшується двофазно, з T1/2 у другій фазі - 31 година. Лише 3-5% від загальної концентрації речовини в плазмі присутня як вільний стероїд. Індуковане етинілестрадіолом підвищення ГСПГ не впливає на зв'язування дроспіренону білками плазми. Середній здається Vd становить 3.7±1.2 л/кг. Рівноважна концентрація. Під час циклового лікування Cssmax дроспіренону в плазмі досягається через 8 днів прийому препарату і становить приблизно 70 нг/мл. Відзначалося підвищення концентрації дроспіренону в плазмі крові приблизно в 2-3 рази (за рахунок кумуляції), що зумовлювалося співвідношенням T1/2 у термінальній фазі та інтервалу дозування. Подальше збільшення плазмової концентрації дроспіренону відзначається між 1 та 6 циклами прийому, після чого збільшення концентрації не спостерігається. Метаболізм Після внутрішнього застосування дроспіренон екстенсивно метаболізується. Більшість метаболітів у плазмі представлені кислотними формами дроспіренону. Виведення Швидкість метаболічного кліренсу дроспіренону в плазмі становить 1.5±0.2 мл/хв/кг. У незміненому вигляді дроспіренон екскретується лише у кількостях. Метаболіти дроспіренону виводяться через кишечник та нирками у співвідношенні приблизно 1.2:1.4. T1/2 при екскреції метаболітів становить приблизно 24 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Пацієнтки із нирковою недостатністю. Css дроспіренону в плазмі крові у жінок з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (КК 50-80 мл/хв) були порівняні з відповідними показниками у жінок з нормальною функцією нирок (КК понад 80 мл/хв). У жінок з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30-50 мл/хв) концентрація дроспіренону в плазмі була в середньому на 37% вищою, ніж у жінок з нормальною функцією нирок. Лікування дроспіреноном добре переносилося у всіх групах. Прийом дроспіренону не надавав клінічно значущого впливу на концентрацію калію в плазмі. Фармакокінетика при тяжкій нирковій недостатності не вивчалася. Пацієнтки з печінковою недостатністю Дроспіренон добре переноситься пацієнтками з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості (клас В за шкалою Чайлд-П'ю). Фармакокінетика при тяжкій печінковій недостатності не вивчалася. Етинілестрадіол Всмоктування Після прийому внутрішньо етинілестрадіол швидко та повністю абсорбується. Пік плазмової концентрації після одноразового прийому внутрішньо досягається через 1-2 години і становить близько 33 пг/мл. Абсолютна біодоступність внаслідок пресистемного кон'югування та метаболізму першого пасажу становить приблизно 60%. Супутній прийом їжі знижує біодоступність етинілестрадіолу приблизно у 25% обстежених, тоді як у інших пацієнток подібних змін не спостерігалося. Розподіл Концентрація етинілестрадіолу в плазмі знижується двофазно; T1/2 становить приблизно 24 год. Етинілестрадіол значною мірою і не специфічно пов'язаний з альбуміном плазми крові (приблизно 98.5%) та спричиняє зростання концентрацій ГСПГ у плазмі крові. Середній здається Vd становить близько 5 л/кг. Метаболізм Етинілестрадіол піддається пресистемному кон'югування в слизовій оболонці тонкого кишечника і в печінці. Етинілестрадіол первинно метаболізується шляхом ароматичного гідроксилювання, при цьому утворюються різноманітні гідроксильовані та метильовані метаболіти, представлені як у вигляді вільних метаболітів, так і у вигляді кон'югатів з глюкуроновою та сірчаною кислотами. Етинілестрадіол повністю метаболізується; швидкість метаболічного кліренсу становить близько 5 мл/хв/кг. Виведення Етинілестрадіол практично не екскретується у незміненому вигляді. Метаболіти етинілестрадіолу виводяться через нирки та кишечник у співвідношенні 4:6; T1/2 становить приблизно 1 добу. Рівноважна концентрація Стан рівноважної концентрації досягається під час другої половини циклу прийому препарату, причому концентрація етинілестрадіолу в плазмі збільшується приблизно в 1.4-2.1 рази. Доклінічні дані про безпеку Доклінічні дані, отримані в ході стандартних досліджень щодо виявлення токсичності при багаторазовому прийомі доз препарату, а також генотоксичності, канцерогенного потенціалу та токсичності для репродуктивної системи, не вказують на наявність особливого ризику для людини. Тим не менш, слід пам'ятати, що статеві гормони можуть сприяти зростанню деяких гормонозалежних тканин та пухлин.Показання до застосуванняКонтрацепція; контрацепція та лікування вугрового висипу середньої тяжкості (acne vulgaris); контрацепція та лікування тяжкої форми передменструального синдрому (ПМС).Протипоказання до застосуванняПрийом препарату Лея протипоказаний за наявності будь-якого зі станів, вказаних нижче; якщо якийсь із цих станів виникне вперше на фоні лікування КОК, слід негайно припинити їх прийом. тромбози (венозні та артеріальні) та тромбоемболії в даний час або в анамнезі (в т.ч. тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда); цереброваскулярні порушення (в т.ч. в анамнезі); стани, що передують тромбозу (в т.ч. транзиторні ішемічні атаки, стенокардія) в даний час або в анамнезі; спадкова або набута схильність до розвитку венозних або артеріальних тромбозів, така як резистентність до активованого протеїну С, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну C, дефіцит протеїну S, гіпергомоцистеїнемія та антифосфоліпідні антитіла (антитіла до кардіоліпіну); мігрень з осередковими неврологічними симптомами нині чи анамнезі; множинні чи виражені чинники ризику венозного чи артеріального тромбозу, зокрема. ускладнені ураження клапанного апарату серця; фібриляція передсердь; захворювання судин головного мозку чи коронарних артерій; неконтрольована артеріальна гіпертензія; важка дисліпопротеїнемія, цукровий діабет із судинними ускладненнями, серйозне хірургічне втручання із тривалою іммобілізацією; куріння у віці старше 35 років; ожиріння з ІМТ понад 30 кг/м2; велика травма; печінкова недостатність; тяжкі захворювання печінки (до нормалізації показників функції печінки); пухлини печінки (доброякісні чи злоякісні), у т.ч. в анамнезі; тяжка ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність; надниркова недостатність; панкреатит, зокрема. в анамнезі, якщо пов'язаний з наявністю тяжкої тригліцеридемії; виявлені гормонозалежні злоякісні захворювання (в т.ч. статевих органів чи молочних залоз) чи підозра на них; кровотеча із піхви неуточненої етіології; вагітність чи підозра на неї; період грудного вигодовування; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція (до складу входить лактози моногідрат); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату Лея. З обережністю Якщо пацієнтка має будь-які стани/фактори ризику, зазначені нижче, слід ретельно зважити потенційний ризик та очікувану користь застосування КОК, включаючи препарат Лея. фактори ризику розвитку тромбозу та тромбоемболій: куріння, тромбози (в т.ч. в анамнезі), інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу у молодому віці у когось із найближчих родичів; ожиріння з ІМТ менше 30 кг/м2; дисліпопротеїнемія; контрольована артеріальна гіпертензія; мігрень без осередкової неврологічної симптоматики; захворювання клапанів серця без ускладнень; порушення серцевого ритму; інші захворювання, при яких можуть спостерігатися порушення периферичного кровообігу: цукровий діабет; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хвороба Крона та виразковий коліт; серповидно-клітинна анемія; а також флебіт поверхневих вен; спадковий ангіоневротичний набряк; гіпертригліцеридемія; захворювання печінки; захворювання, що вперше виникли або посилилися під час вагітності або на тлі попереднього прийому статевих гормонів (наприклад, жовтяниця, холестаз, холелітіаз, отосклероз із погіршенням слуху, порфірія, герпес вагітних, хореї Сіденгама); післяпологовий період.Вагітність та лактаціяПрепарат Лея протипоказаний для застосування при вагітності. При виникненні вагітності на фоні прийому препарату Лея необхідно негайно припинити його прийом. Проведені епідеміологічні дослідження не виявили збільшення ризику виникнення вроджених дефектів у дітей, які народилися у матерів, які приймали КОК до вагітності, ні тератогенного ефекту, коли КОК приймалися з необережності на ранніх термінах вагітності. Наявні дані про застосування препарату Лея під час вагітності занадто обмежені і не дозволяють зробити висновок про його негативний вплив на вагітність або здоров'я плода або новонародженого. Препарат Лея протипоказаний під час грудного вигодовування. КОК можуть зменшити кількість грудного молока та змінити його якість. Невелика кількість статевих гормонів та/або їх метаболітів може проникати у грудне молоко і, можливо, може впливати на дитину. Препарат Лея показаний лише після настання менархе. Наявні дані не передбачають корекції дози цієї групи пацієнток.Побічна діяДані клінічних досліджень Частота небажаних реакцій представлена відповідно до класифікації (MedDRA): дуже часто (>10%), часто (≥1%) Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – кандидоз слизової оболонки рота, вагінальний кандидоз, простий герпес. З боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції, рідко – бронхіальна астма; частота невідома – реакції гіперчутливості. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – анемія, тромбоцитопенія. Порушення психіки: часто – емоційна лабільність; нечасто – депресія, нервозність, розлад сну; рідко – аноргазмія. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – парестезія, запаморочення, мігрень; рідко – тремор. З боку органу зору: нечасто – кон'юнктивіт, синдром "сухого ока", порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – зниження слуху. З боку серцево-судинної системи: нечасто – екстрасистоли, тахікардія, тромбоемболія легеневої артерії, підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску, варикозна хвороба вен; рідко – артеріальна та венозна тромбоемболії, непритомність. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: фарингіт. З боку травної системи: часто – нудота; нечасто – блювання, гастроентерит, діарея; рідко – запор, біль у животі, здуття живота. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – холецистит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висип, себорея, акне; рідко – алопеція, сухість шкірних покривів, екзема, фотодерматит, акнеформний дерматоз, гіпертрихоз, стрії, вузлова еритема, багатоформна еритема. З боку кістково-м'язової та сполучної тканини: нечасто – біль у шиї, у кінцівках, поперековій ділянці; м'язові судоми. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – цистит. З боку статевих органів та молочної залози: часто – біль у молочних залозах, нагрубання молочних залоз, метрорагія, відсутність менструальноподібної кровотечі; нечасто - новоутворення молочних залоз, галакторея, кіста яєчників, "припливи", білі, сухість слизової оболонки піхви, болі в ділянці малого тазу, зміни результатів мазка по Папаніколау, зниження лібідо, збільшення молочних залоз, хвороблива менструальноподібна кровотеча, мізерні мени; рідко – фіброзно-кістозна мастопатія, вагініт, поліп шийки матки, неоплазія шийки матки, атрофія ендометрію, рясна менструальноподібна кровотеча, диспареунія, посткоїтальна кровотеча, кровотеча "скасування", збільшення розмірів матки. З боку ендокринної системи: дуже рідко – зміни толерантності до глюкози або вплив на інсулінорезистентність. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – збільшення маси тіла; нечасто – підвищення апетиту, зниження маси тіла, анорексія, набряк, астенія, надмірне почуття спраги, пітливість. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – гіперкаліємія, гіпонатріємія. Дані постмаркетингового застосування Повідомлялося про наступні тяжкі побічні реакції з невідомою частотою у жінок, які приймають КОК: венозні тромбоемболічні ускладнення, артеріальні тромбоемболічні ускладнення, підвищення артеріального тиску, новоутворення печінки. Зв'язок з прийомом КОК не є переконливим при появі або погіршенні наступних захворювань: хвороба Крона, виразковий коліт, епілепсія, міома матки, порфірія, системний червоний вовчак, герпес вагітних, хорея Сіденгама, гемолітико-уремічний синдром, холестатична жел. Гострі та хронічні порушення функції печінки можуть вимагати відміни прийому КОК доти, доки маркери печінкової функції не повертаються до норми. У жінок із спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть спричинити прояв захворювання або його загострення. Частота діагностики раку молочної залози серед жінок, які приймають КОК, незначно збільшено, хоча причинно-наслідковий зв'язок із вживанням КОК не встановлено.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з пероральними контрацептивами з іншими лікарськими засобами може призвести до "проривних" кровотеч та/або зниження контрацептивної надійності. Жінки, які приймають ці препарати, повинні тимчасово використовувати бар'єрні методи контрацепції додатково до прийому препарату Лея або вибрати інший метод контрацепції. Застосування препаратів, що індукують мікросомальні ферменти печінки, може призвести до зростання кліренсу статевих гормонів. До таких лікарських засобів відносяться: фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин; також є припущення щодо окскарбазепіну, топірамату, фелбамату, гризеофульвіну та препаратів, що містять звіробій продірявлений. ВІЛ-протеази (наприклад, ритонавір) та ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (наприклад, невірапін) та їх комбінації також потенційно можуть впливати на печінковий метаболізм. За даними окремих досліджень, деякі антибіотики (наприклад, пеніциліни та тетрациклін) можуть знижувати кишково-печінкову рециркуляцію естрогенів, тим самим знижуючи концентрацію етинілестрадіолу. Під час прийому препаратів, що впливають на мікросомальні ферменти, та протягом 28 днів після їх відміни слід додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції. Під час прийому антибіотиків (таких як ампіциліни та тетрацикліни) та протягом 7 днів після їх відміни слід додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції. Якщо протягом цих 7 днів використання бар'єрного методу контрацепції закінчуються активні (рожеві) таблетки, слід пропустити прийом таблеток плацебо (білих) з поточної упаковки і починати прийом таблеток з наступної упаковки препарату Лея. Основні метаболіти дроспіренону утворюються у плазмі без участі ізоферментів системи цитохрому Р450. Тому малоймовірний вплив інгібіторів ізоферментів системи цитохрому Р450 на метаболізм дроспіренону. КОК можуть впливати на метаболізм інших препаратів, що призводить до підвищення (наприклад, циклоспорин) або зниження (наприклад, ламотриджин) їхньої концентрації в плазмі та тканинах. На підставі досліджень взаємодії in vitro, а також дослідження in vivo у жінок-добровольців, які приймають омепразол, симвастатин та мідазолам як маркери, можна зробити висновок, що вплив дроспіренону в дозі 3 мг на метаболізм інших лікарських препаратів малоймовірний. Існує теоретична можливість підвищення концентрації калію в плазмі крові у жінок, які отримують Лея одночасно з іншими препаратами, які можуть збільшувати концентрацію калію в плазмі крові. До цих препаратів відносяться інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, деякі нестероїдні протизапальні препарати, калійзберігаючі діуретики та антагоністи альдостерону. Однак у дослідженнях, що оцінюють взаємодію дроспіренону з інгібіторами АПФ або індометацином, не було виявлено достовірної різниці між плазмовою концентрацією калію порівняно з плацебо. Тим не менш, у жінок, які приймають препарати, які можуть збільшувати концентрацію калію в плазмі, рекомендується визначати концентрацію калію в плазмі під час першого циклу прийому препарату Лея. Для визначення можливої взаємодії з лікарськими засобами, які приймаються одночасно з препаратом Лея, слід ознайомитись з інструкціями щодо застосування зазначених лікарських засобів.Спосіб застосування та дозиПрепарат Лея призначений для прийому внутрішньо щодня протягом 28 днів без перерв, приблизно одночасно, з невеликою кількістю води, в порядку, зазначеному на упаковці блістера. Прийом таблеток із нової упаковки починається наступного дня після прийому останньої таблетки із попередньої упаковки. Як приймати препарат Лея Якщо не приймалися жодні гормональні контрацептиви у попередньому місяці Прийом препарату Лея починається у перший день менструального циклу (тобто у перший день менструальної кровотечі). Допускається початок прийому на 2-5-й день менструального циклу, але в цьому випадку рекомендується додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток з нової упаковки. Кровотеча "скасування", як правило, починається на 2-3-й день після початку прийому неактивних таблеток і може ще не закінчитися до початку прийому таблеток із нової упаковки. При переході з інших комбінованих пероральних контрацептивів (КЗК, вагінального кільця або трансдермального пластиру) Переважно починати прийом препарату Лея наступного дня після прийому останньої активної таблетки з попередньої упаковки, але в жодному разі не пізніше наступного дня після звичайної 7-денної перерви (для препаратів, що містять 21 активну таблетку) або після прийому останньої неактивної таблетки (для препаратів , що містять 28 пігулок в упаковці). Прийом препарату Лея слід розпочинати в день видалення вагінального кільця або контрацептивного пластиру, але не пізніше дня, коли має бути введене нове кільце або наклеєний новий пластир. При переході з контрацептивів, що містять лише гестагени ("міні-пили", ін'єкційні форми, імплантат або внутрішньоматковий контрацептив) Жінка може перейти з "міні-пили" на прийом препарату Лея будь-якого дня (без перерви), з імплантату або внутрішньоматковою терапевтичною системою, що вивільняє гестаген - у день його видалення, з ін'єкційного контрацептиву - у день, коли має бути зроблена наступна ін'єкція. У всіх випадках необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток. Після аборту у І триместрі вагітності Жінка може розпочинати прийом препарату Лея з першого дня після аборту. За дотримання цієї умови жінка не потребує додаткових заходів контрацепції. Після пологів або аборту у ІІ триместрі вагітності Рекомендується розпочинати прийом препарату Лея на 21-28 день після пологів, за відсутності грудного вигодовування або аборту у II триместрі вагітності. Якщо прийом розпочато пізніше, необхідно використовувати бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток. Однак якщо жінка вже жила статевим життям, до початку прийому Лея має бути виключено вагітність. Прийом пропущених пігулок Пропуск неактивних пігулок можна ігнорувати. Проте їх слід викинути, щоб випадково не продовжити період прийому неактивних пігулок. Наступні рекомендації стосуються лише пропуску активних таблеток: якщо запізнення прийому препарату становило менше 24 год, контрацептивний захист не знижується. Жінка повинна прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, а наступні приймати у звичайний час; якщо запізнення в прийомі таблеток становить більше 24 годин, контрацептивний захист може бути знижений. Чим більше таблеток пропущено, і що ближче пропуск таблеток до фази прийому неактивних таблеток, то вище ймовірність вагітності. При цьому можна керуватися такими основними правилами: прийом препарату ніколи не повинен бути перерваний більш ніж на 7 днів (рекомендований інтервал прийому неактивних таблеток становить 4 дні); Для досягнення адекватного придушення гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи потрібні 7 днів безперервного прийому таблеток. Таким чином, якщо запізнення у прийомі активних таблеток становило більше 24 годин, можна рекомендувати наступне: З 1-го по 7-й день Жінка повинна прийняти останню пропущену таблетку відразу, як згадає про це, навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно. Наступні таблетки вона продовжує приймати у звичайний час. Крім того, протягом наступних 7 днів необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). Якщо статевий контакт мав місце протягом 7 днів перед пропуском таблетки, слід зважити на настання вагітності. З 8-го по 14-й день Жінка повинна прийняти останню пропущену таблетку відразу, як згадає про це, навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно. Наступні таблетки слід приймати у звичайний час. За умови, що жінка приймала таблетки правильно протягом 7 днів, що передують першій пропущеній таблетці, не потрібно використовувати додаткові заходи контрацепції. В іншому випадку, а також при пропуску двох і більше таблеток необхідно додатково використовувати бар'єрні методи контрацепції (наприклад, презерватив) протягом 7 днів. З 15-го по 24-й день Ризик зниження надійності неминучий через наближення фази прийому неактивних таблеток. Жінка повинна суворо дотримуватись одного з двох наступних варіантів. При цьому, якщо в 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, всі таблетки приймалися правильно, не потрібно використовувати додаткові контрацептивні методи. В іншому випадку їй необхідно використовувати першу з наступних схем та додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив) протягом 7 днів. 1 варіант: жінка повинна прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки згадає (навіть, якщо це означає, прийом двох таблеток одночасно). Наступні таблетки приймають у звичайний час, доки не закінчаться активні таблетки в упаковці. Чотири неактивні таблетки слід викинути і негайно розпочинати прийом таблеток із наступної упаковки. Кровотеча "скасування" малоймовірна, доки не закінчаться активні таблетки в другій упаковці, але можуть відзначатися "що виділяють" і "проривні" кровотечі під час прийому таблеток. 2 варіант: жінка може також перервати прийом таблеток із поточної упаковки. Потім вона повинна зробити перерву не більше 4 днів, включаючи дні пропуску таблеток, а потім починати прийом таблеток з нової упаковки. Якщо жінка пропускала активні пігулки, і під час прийому неактивних пігулок кровотечі "скасування" не настало, необхідно виключити вагітність. Рекомендації при шлунково-кишкових розладах При тяжких шлунково-кишкових розладах всмоктування препарату може бути неповним, тому слід вжити додаткових контрацептивних заходів. Якщо протягом 4 годин після прийому активної таблетки відбудеться блювота, слід орієнтуватися на рекомендації під час пропуску таблеток. Якщо жінка не хоче змінювати свою звичайну схему прийому та переносити початок менструації на інший день тижня, додаткову активну таблетку слід прийняти з іншої упаковки. Зміна дня початку менструальноподібної кровотечі Для того щоб відкласти початок менструальноподібної кровотечі, жінці слід продовжити прийом таблеток з наступної упаковки, пропустивши неактивні таблетки з поточної упаковки. Таким чином, цикл може бути продовжений, за бажанням, на будь-який термін, доки не закінчаться активні таблетки з другої упаковки. На фоні прийому пігулок з другої упаковки у жінки можуть відзначатися "мажучі" виділення або "проривні" маткові кровотечі. Регулярний прийом Лея відновлюється після закінчення фази прийому неактивних таблеток. Щоб перенести день початку менструальноподібної кровотечі на другий день тижня, жінці слід скоротити наступну фазу прийому неактивних таблеток на бажану кількість днів. Чим коротший інтервал, тим вище ризик, що у неї не буде кровотечі "скасування" і надалі будуть "крованисті виділення, що мажуть" і "проривні" кровотечі під час прийому другої упаковки (так само як у випадку, коли вона хотіла б відстрочити початок менструальноподібного) кровотечі). Як відтермінувати кровотечу "скасування" Щоб відстрочити настання менструації, жінка повинна перейти до прийому таблеток із нової упаковки препарату Лея, пропустивши прийом таблеток плацебо. Таке продовження циклу можна продовжувати, доки не закінчаться активні таблетки другої упаковки. Під час цього продовження у жінки може відзначатись "проривна" кровотеча або кров'яні виділення. Надалі слід відновити регулярний прийом препарату Лея після звичайного інтервалу без прийому таблеток, що становить 7 днів. Щоб перенести настання менструації на другий день, що більш підходить для звичного графіка жінки, можна скоротити другу фазу прийому таблеток плацебо на стільки днів, скільки потрібно. Чим коротше ця фаза, тим вищий ризик того, що кровотеча "скасування" не розвинеться, і того, що з'явиться "проривна" кровотеча або кров'яні виділення під час прийому таблеток з другої упаковки (а також при відстроченні менструації). Особливі категорії пацієнтів Діти та підлітки: препарат Лея показаний тільки після настання менархе. Наявні дані не передбачають корекції дози цієї групи пацієнток. Пацієнтки похилого віку: не можна застосовувати. Препарат Лея не показаний після настання менопаузи. Препарат Лея протипоказаний жінкам із тяжкими захворюваннями печінки доти, доки показники функції печінки не прийдуть у норму. Препарат Лея протипоказаний жінкам із тяжкою нирковою недостатністю або з гострою нирковою недостатністю.ПередозуванняДо цього часу не було жодного випадку передозування препарату Лея. З огляду на клінічний досвід застосування КОК, у разі передозування препарату можуть спостерігатися такі симптоми: нудота, блювання, "мажуть" кров'яні виділення або метрорагія. Антидоту не існує, лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо будь-які стани/фактори ризику, зазначені нижче, є в даний час, слід ретельно зважувати потенційний ризик і очікувану користь застосування КОК у кожному індивідуальному випадку і обговорити його з пацієнткою до початку прийому препарату. У разі обтяження, посилення або першого прояву будь-якого з цих станів або факторів ризику жінка повинна проконсультуватися зі своїм лікарем, який може прийняти рішення про необхідність відміни препарату. Захворювання серцево-судинної системи Результати епідеміологічних досліджень вказують на наявність взаємозв'язку між застосуванням КОК та підвищенням частоти розвитку венозних та артеріальних тромбозів та тромбоемболій (таких як тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, цереброваскулярні порушення). Ці захворювання відзначаються рідко. Ризик розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) є максимальним у перший рік прийому таких препаратів. Підвищений ризик присутній після первісного використання КЗК або відновлення використання одного і того ж або різних КЗК (після перерви між прийомами препарату в 4 тижні і більше), переважно протягом перших 3 місяців. Загальний ризик ВТЕ у пацієнток, які приймають низькодозовані КОК ( Вкрай рідко при використанні КОК виникає тромбоз інших кровоносних судин, наприклад, печінкових, брижових, ниркових, мозкових вен та артерій або судин сітківки. Симптоми тромбозу глибоких вен (ТГВ) включають: односторонній набряк нижньої кінцівки або вздовж вени на нижній кінцівці, біль або дискомфорт тільки у вертикальному положенні або при ходьбі, локальне підвищення температури, почервоніння або зміна забарвлення шкірних покривів на нижній кінцівці. Симптоми тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) полягають у наступному: утруднене або прискорене дихання; раптовий кашель, зокрема. із кровохарканням; гострий біль у грудній клітці, який може посилюватися при глибокому вдиху; почуття тривоги; сильне запаморочення; прискорене або нерегулярне серцебиття. Деякі з цих симптомів (наприклад, задишка, кашель) є неспецифічними і можуть бути витлумачені невірно як ознаки інших більш менш важких станів (наприклад, інфекція дихальних шляхів). Артеріальна тромбоемболія може призвести до інсульту, оклюзії судин або інфаркту міокарда. Симптоми інсульту полягають у наступному: раптова слабкість або втрата чутливості обличчя, руки або ноги, особливо з одного боку тіла, раптова сплутаність свідомості, проблеми з мовленням та розумінням; раптова одно-або двостороння втрата зору; раптове порушення ходи, запаморочення, втрата рівноваги чи координації рухів; раптовий, тяжкий або тривалий головний біль без видимої причини; втрата свідомості або непритомність з епілептичним нападом або без нього. Інші ознаки оклюзії судин: раптовий біль, набряклість і слабке посинення кінцівок, симптомокомплекс "гострий живіт". Симптоми інфаркту міокарда включають: біль, дискомфорт, тиск, тяжкість, відчуття стиснення або розпирання у грудях або за грудиною; дискомфорт з іррадіацією у спину, щелепу, ліву верхню кінцівку, ділянку епігастрію; холодний піт, нудота, блювання або запаморочення, сильна слабкість, тривога чи задишка; прискорене або нерегулярне серцебиття. Артеріальна тромбоемболія може загрожувати життю або призвести до смерті. Ризик розвитку тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії підвищується: з віком; у курців (зі збільшенням кількості сигарет або підвищенням віку ризик наростає, особливо у жінок старше 35 років); При наявності: ожиріння (ІМТ понад 30 кг/м2); дисліпопротеїнемії; артеріальної гіпертензії; мігрені; захворювань клапанів серця; фібриляції передсердь; сімейного анамнезу (наприклад, венозної або артеріальної тромбоемболії колись у близьких родичів або батьків щодо молодого віці). У разі спадкової або набутої схильності жінка повинна бути оглянута відповідним фахівцем для вирішення питання про можливість прийому КОК; тривалої іммобілізації, серйозного хірургічного втручання, будь-якого оперативного втручання на нижніх кінцівках, ділянці таза, нейрохірургічних операціях або великої травми. У цих випадках прийом КОК необхідно припинити (у разі запланованої операції принаймні за чотири тижні до неї) і не відновлювати прийом протягом двох тижнів після закінчення іммобілізації. Варто враховувати, що тимчасова іммобілізація (наприклад, авіапереліт тривалістю понад 4 години) також є фактором ризику венозної тромбоемболії. Ризик розвитку тромбозів та тромбоемболій при поєднанні кількох факторів високого ризику взаємопідсилюється. Питання про можливу роль варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту у розвитку венозної тромбоемболії залишається спірним. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. Порушення периферичного кровообігу також можуть відзначатися при цукровому діабеті, системному червоному вовчаку, гемолітичному уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт) та серповидно-клітинній анемії. Збільшення частоти та тяжкості мігрені під час застосування КОК (що може передувати цереброваскулярним порушенням) є підставою для негайного скасування цих препаратів. До біохімічних показників, що вказують на спадкову або придбану схильність до венозного або артеріального тромбозу відносяться наступні: резистентність до активованого білка С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит білка С, дефіцит білка S, антифосфоліпідантико Оцінюючи співвідношення ризику та користі, слід враховувати, що адекватне лікування відповідного стану може зменшити пов'язаний з ним ризик тромбозу. Також слід враховувати, що ризик тромбозів та тромбоемболій при вагітності вищий, ніж при прийомі низькодозованих пероральних контрацептивів ( За деякими даними препарати, що містять дроспіренон, мають більш високий ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень, порівняно з препаратами, що містять левоноргестрел, норгестимат або норетиндрон. Пухлини Найбільш істотним фактором ризику розвитку раку шийки матки є персистуюча папіломавірусна інфекція. Є повідомлення про деяке підвищення ризику раку шийки матки при тривалому застосуванні КОК. Зв'язок із прийомом КОК не доведено. Зберігаються протиріччя щодо того, як ці знахідки пов'язані зі скринінгом на предмет патології шийки матки або з особливостями статевої поведінки (рідше застосування бар'єрних методів контрацепції). Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень показав, що є дещо підвищений відносний ризик розвитку раку молочної залози, що діагностується у жінок, які приймають КОК в даний час (відносний ризик 1,24). Підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення прийому цих препаратів. У зв'язку з тим, що рак молочної залози відзначається рідко у жінок віком до 40 років, збільшення кількості діагнозів раку молочної залози у жінок, які приймають КОК в даний час або приймали недавно, є незначним по відношенню до загального ризику цього захворювання. Підвищення ризику, що спостерігається, може бути наслідком більш ранньої діагностики раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК, біологічною дією пероральних контрацептивів або комбінацією обох факторів. У жінок, які використовували КЗК,виявляються більш ранні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували. У поодиноких випадках на тлі застосування КОК спостерігався розвиток доброякісних, а вкрай рідкісних - злоякісних пухлин печінки, які в окремих випадках призводили до загрозливого життя внутрішньочеревної кровотечі. Це слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу у разі появи сильних болів у ділянці живота, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі. Пухлини можуть загрожувати життю або призвести до смерті. Інші стани Клінічні дослідження показали відсутність впливу дроспіренону на концентрацію калію в плазмі у пацієнток з легкою та середньою нирковою недостатністю. Існує теоретичний ризик розвитку гіперкаліємії у пацієнток з порушенням ниркової функції при початковій концентрації калію на верхній межі норми, які одночасно приймають лікарські засоби, що призводять до затримки калію в організмі. Тим не менш, у жінок з підвищеним ризиком гіперкаліємії рекомендується визначати концентрацію калію в плазмі під час першого циклу прийому препарату Лея. У жінок з гіпертригліцеридемією (або наявності цього стану в сімейному анамнезі) можливе підвищення ризику розвитку панкреатиту під час прийому КОК. Хоча невелике підвищення артеріального тиску було описано у багатьох жінок, які приймають КОК, клінічно значущі підвищення спостерігалися рідко. Проте, якщо під час прийому КОК розвивається стійке, клінічно значуще підвищення артеріального тиску, слід відмінити ці препарати та розпочати лікування артеріальної гіпертензії. Прийом КОК може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії досягнуто нормальних АТ. Наступні стани, як було повідомлено, розвиваються або погіршуються як під час вагітності, так і при прийомі КОК, але їх зв'язок з прийомом КОК не доведено: жовтяниця та/або свербіж, пов'язаний з холестазом; формування каменів у жовчному міхурі; порфірія; системна червона вовчанка; гемолітичний уремічний синдром; хорея Сіденгама; герпес вагітних; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. Також описані випадки хвороби Крона та виразкового коліту на фоні застосування КОК. У жінок зі спадковими формами ангіоневротичного набряку екзогенні естрогени можуть викликати або погіршувати симптоми ангіоневротичного набряку. Гострі або хронічні порушення функції печінки можуть вимагати відміни КОК доти, доки показники функції печінки не повернуться до норми. Рецидив холестатичної жовтяниці, що розвинулася вперше під час попередньої вагітності або попереднього прийому статевих гормонів, вимагає припинення прийому КОК. Хоча КОК можуть впливати на інсулінорезистентність і толерантність до глюкози, необхідності корекції дози гіпоглікемічних препаратів у пацієнток з цукровим діабетом, які використовують низькодозовані КОК ( Описано випадки депресії та епілепсії на фоні прийому КОК. Лабораторні випробування Прийом КОК може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи показники функції печінки, нирок, щитовидної залози, надниркових залоз, рівень транспортних білків у плазмі, показники вуглеводного обміну, параметри коагуляції та фібринолізу. Зміни зазвичай не виходять за межі нормальних значень. Дроспіренон збільшує активність реніну плазми та альдостерону, що пов'язано з його антимінералокортикоїдним ефектом. Медичні огляди Перед початком або поновленням застосування препарату Лея® необхідно ознайомитися з анамнезом життя, сімейним анамнезом жінки, провести ретельне медичне (включаючи вимірювання АТ, ЧСС, визначення ІМТ) та гінекологічне обстеження (включаючи обстеження молочних залоз та цитологічне дослідження цервікального слизу). Частота та характер контрольних обстежень слід визначати індивідуально для кожної жінки, але не рідше ніж 1 раз на 6 місяців. Слід попередити жінку, що КЗК не оберігають від ВІЛ-інфекції (СНІД) та інших захворювань, що передаються статевим шляхом. Зниження ефективності Ефективність препарату Лея® може бути знижена в таких випадках: при пропусканні активних таблеток (рожевих), блювоті, діареї або внаслідок лікарської взаємодії. Недостатній контроль менструального циклу На фоні прийому препарату Лея® можуть відзначатися нерегулярні кровотечі ("мажуть" кров'яні виділення або "проривні" кровотечі), особливо протягом перших місяців застосування. Тому оцінка будь-яких нерегулярних кровотеч повинна проводитися тільки після періоду адаптації, що становить приблизно три цикли. Якщо нерегулярні кровотечі повторюються або розвиваються після попередніх регулярних циклів, слід провести ретельне обстеження, щоб уникнути злоякісних новоутворень або вагітності. У деяких жінок під час перерви у прийомі активних таблеток (рожевих) може не розвинутись кровотеча "скасування". Якщо препарат Лея приймався відповідно до вказівок, малоймовірно, що жінка вагітна. Якщо препарат Лея приймався нерегулярно або, якщо відсутні дві кровотечі "скасування", то для продовження прийому препарату повинна бути виключена вагітність. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Вплив препарату Лея® на можливість керувати транспортними засобами та механізмами не встановлений.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -38.32 %

Микомакс 150мг 3 шт капсулы

788,00 грн

486,00 грн

Дозування: 150 мг Фасування: N3 Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: Зентіва Завод-виробник: Zentiva as (Чехія) Діюча речовина: Флуконазол. .

Топ продаж -9.07 %

Микосептин 30г мазь

Артикул: =407507

871,00 грн

792,00 грн

Фасування: N1 Форма випуску: мазь Упаковка: туба Виробник: Зентіва Завод-виробник: Zentiva as (Чехія) Діюча речовина: Ундециленова кислота + Ундециленат цинку. . .

Топ продаж -26.75 %

Офлоксацин 200мг 10 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой

486,00 грн

356,00 грн

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Топ продаж -20.87 %

Офлоксин 200мг 10 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой

508,00 грн

402,00 грн

Дозировка: 200 мг Фасовка: N10 Форма выпуска: таб. покрытые пленочной оболочкой Упаковка: блистер Производитель: Зентива Завод-производитель: Zentiva a. s(Чехия) Действующее вещество: Офлоксацин.

Топ продаж

Пентоксифиллин ср зентива 400мг 20 шт таблетки пролонгированного действия покрытые пленочной оболочкой

0,00 грн

3 314,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: пентоксифілін 400 мг. Допоміжні речовини: гіпромелоза 2200 – 120 мг, повідон 40 – 16.5 мг, тальк – 10.5 мг, магнію стеарат – 3 мг. Склад оболонки: сепіфілм 752 білий (гіпромелоза - 35-45%, целюлоза мікрокристалічна - 27-37%, макрогола стеарат - 6-10%, титану діоксид - 18-22%) - 15 мг, емульсія диметикона - 7 – 175 мкг. 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючий препарат. Покращує мікроциркуляцію та реологічні властивості крові. Механізм дії пов'язаний з пригніченням ФДЕ та підвищенням вмісту циклічної АМФ у тромбоцитах та АТФ в еритроцитах з одночасним насиченням енергетичного потенціалу, що у свою чергу призводить до вазодилатації, зниження ОПСС, зростання ударного та хвилинного об'єму крові без значної зміни ЧСС. Пентоксифілін знижує в'язкість крові, підвищує еластичність мембрани еритроцитів (за рахунок впливу на патологічно змінену деформованість еритроцитів), зменшує агрегацію еритроцитів, тромбоцитів і нейтрофілів, знижує вміст фібриногену в крові, зменшує адгезивність лейкоцитів ендотелію. Покращує мікроциркуляцію у зонах порушеного кровообігу. При оклюзійних захворюваннях периферичних артерій (перемежується хромоті) призводить до подовження дистанції ходьби, усунення нічних судом литкових м'язів та болів у спокої.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо пентоксифілін практично повністю всмоктується із ШКТ. Розподіл та метаболізм Пентоксифілін піддається ефекту "першого проходження" через печінку з утворенням 2 основних фармакологічно активних метаболітів: 1-5-гідроксигексил-3,7-диметилксантин (метаболіт I) та 1-3-карбоксипропіл-3,7-диметилксантин (метаболіт V). Концентрація метаболіту I та V у плазмі крові, відповідно, у 5 та 8 разів вища, ніж пентоксифіліну. Метаболіт I знаходиться з пентоксифіліном у оборотному біохімічному редокс-рівновазі. Тому пентоксифілін та метаболіт I розглядаються разом як активна одиниця. Внаслідок цього доступність активної субстанції значно більша. Проникає у грудне молоко. Виведення T1/2 становить – 1.6 год. Пентоксифілін виводиться переважно нирками – 94% у вигляді метаболітів (переважно метаболіту V), через кишечник – 4%, за перші 4 год виводиться до 90% дози. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При тяжкому порушенні функції нирок виведення метаболітів уповільнене. При порушенні функції печінки відзначається подовження T1/2 та підвищення біодоступності.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію. Ангіопротектор.Показання до застосуванняОклюзійна хвороба периферичних артерій атеросклеротичного або діабетичного генезу (наприклад, переміжна кульгавість, діабетична ангіопатія); цереброваскулярна хвороба (наслідки церебрального атеросклерозу, такі як порушення концентрації уваги, запаморочення, погіршення пам'яті), ішемічні та постінсультні стани; трофічні порушення тканин унаслідок порушення артеріальної або венозної мікроциркуляції (трофічні виразки, посттромбофлебітичний синдром, обмороження, гангрена); порушення кровообігу в судинах ока (гостра та хронічна недостатність кровообігу в сітчастій або судинній оболонці ока); порушення функції середнього вуха судинного генезу, що супроводжуються приглухуватістю.Протипоказання до застосуваннягострий інфаркт міокарда; масивні кровотечі (ризик посилення кровотечі); крововилив у сітківку ока (ризик посилення кровотечі); гострий геморагічний інсульт; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до пентоксифіліну, інших похідних метилксантину або інших компонентів, що входять до складу препарату. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з вираженим зниженням АТ (ризик подальшого зниження АТ) та гемодинамічно значущими порушеннями серцевого ритму; хронічною серцевою недостатністю (ХСН); вираженими порушеннями функції печінки (ризик кумуляції та підвищений ризик розвитку побічних ефектів); порушеннями функції нирок при КК менше 30 мл/хв (ризик кумуляції та підвищений ризик розвитку побічних ефектів); виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки; з підвищеною схильністю до кровоточивості, наприклад, внаслідок застосування непрямих антикоагулянтів (антагоністів вітаміну К) або при порушеннях у системі згортання крові (ризик розвитку більш тяжких кровотеч); після нещодавно перенесеного оперативного втручання (ризик виникнення кровотеч); з проліферативною діабетичною ретинопатією;одночасно з гіпоглікемічними засобами (інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо) та ципрофлоксацином.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Пентоксифілін СР Зентіва при вагітності протипоказане. Застосування препарату Пентоксифілін СР Зентіва в період грудного вигодовування протипоказане, оскільки активна речовина виділяється з грудним молоком. За необхідності прийому препарату слід утриматися від грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказано: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяПри застосуванні препарату Пентоксифілін СР Зентіва можлива поява наведених нижче побічних ефектів, які розділені за системно-органними класами відповідно до класифікації MedDRA. Визначення частоти побічних ефектів відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥10%); часто (≥1% та <10%); нечасто (≥0.1% та <1%); рідко (≥0.01% та <0.1%); дуже рідко (<0.01%); частота невідома (за наявними даними визначити частоту народження побічного ефекту неможливо). З боку нервової системи: частота невідома – головний біль, запаморочення, судоми, асептичний менінгіт. З боку психіки: частота невідома – ажитація, порушення сну, тривожність. З боку серця: частота невідома – тахікардія, аритмія, стенокардія, зниження артеріального тиску. З боку судин: частота невідома – "припливи" крові до шкірних покривів, кровотечі (в т.ч. кровотечі із судин шкіри, слизових оболонок, шлунково-кишкові кровотечі, носові кровотечі). З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – свербіж, еритема (почервоніння шкіри), кропив'янка, набряки, підвищена ламкість нігтів. З боку шлунково-кишкового тракту: частота невідома – анорексія, атонія кишечника, дискомфорт в епігастральній ділянці, здуття живота (відчуття переповнення шлунка), нудота, блювання, діарея, сухість у роті, внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності АЛТ та ACT, ЛФ. З боку органу зору: частота невідома – порушення зору, худоби. З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, гіпофібриногенемія. З боку імунної системи: частота невідома – анафілактичні/анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, бронхоспазм.Взаємодія з лікарськими засобамиПентоксифілін СР Зентива може посилювати зниження артеріального тиску при одночасному застосуванні з гіпотензивними засобами (наприклад, інгібітори АПФ) або іншими лікарськими засобами, що мають потенційний гіпотензивний ефект (наприклад, нітрати). Пентоксифілін СР Зентіва може посилювати дію лікарських засобів, що впливають на систему згортання крові (прямі та непрямі антикоагулянти, тромболітики, антибіотики, такі як цефалоспорини). При сумісному застосуванні пентоксифіліну та непрямих антикоагулянтів (антагоністів вітаміну К) у постмаркетингових дослідженнях відзначалися випадки посилення антикоагулянтної дії (ризик розвитку кровотеч). Тому на початку прийому пентоксифіліну або зміні його дози рекомендується контролювати ступінь вираженості антикоагулянтної дії у пацієнтів, які приймають цю комбінацію препаратів (наприклад, проводити регулярний контроль МНО). Циметидин може підвищувати концентрацію пентоксифіліну в плазмі (ризик виникнення побічних реакцій). Спільне призначення з іншими ксантинами може призводити до надмірного нервового збудження. Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися при одночасному застосуванні препарату Пентоксифілін СР Зентіва (підвищений ризик розвитку гіпоглікемії). Необхідно чітко контролювати стан таких пацієнтів, включаючи регулярний глікемічний контроль. При сумісному застосуванні Пентоксифілін СР Зентіва може посилювати дію вальпроєвої кислоти. У деяких пацієнтів при одночасному застосуванні препарату Пентоксифілін СР Зентіва та теофіліну відзначається збільшення концентрації теофіліну в плазмі крові. Надалі це може призводити до збільшення частоти виникнення побічних реакцій, пов'язаних із теофіліном. У деяких пацієнтів при одночасному застосуванні препарату Пентоксифілін СР Зентіва та ципрофлоксацину відзначається збільшення концентрації пентоксифіліну в плазмі крові. Надалі це може призводити до збільшення або посилення побічних реакцій, пов'язаних із застосуванням цієї комбінації.Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо, не розжовуючи, регулярно, одночасно, бажано під час або після їжі, запиваючи достатньою кількістю води і не розжовуючи. Цереброваскулярна хвороба: Пентоксифілін СР Зентіва призначають по 400 мг 2-3 рази на добу або по 600 мг 1-2 рази на добу. Оклюзійна хвороба периферичних артерій II стадії (переміжна кульгавість): Пентоксифілін СР Зентіва призначають по 400 мг 3 рази на добу або по 600 мг 2 рази на добу. Добова доза становить 1200 мг. Трофічні порушення тканин внаслідок порушення артеріальної або венозної мікроциркуляції: Пентоксифілін СР Зентіва призначають по 400 мг 2-3 рази на добу або по 600 мг 1-2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 1200 мг. Тривалість лікування та режим дозування препарату Пентоксифілін СР Зентіва встановлюються лікарем індивідуально, залежно від клінічної картини захворювання та терапевтичного ефекту. При застосуванні препарату Пентоксифілін СР Зентіва у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня необхідна обережність, залежно від індивідуальної переносимості препарату може знадобитися зменшення дози. При застосуванні препарату Пентоксифілін СР Зентіва у пацієнтів з порушенням функції нирок при КК менше 30 мл/хв необхідна обережність. Може знадобитися зменшення дози препарату на 50-70%. Застосування препарату Пентоксифілін СР Зентіва у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказано. Безпека та ефективність препарату Пентоксифілін СР Зентіва у цієї вікової групи не встановлена.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, нудота, блювання типу "кавової гущі", виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, аритмія, почервоніння шкірних покривів, втрата свідомості, озноб, арефлексія, тоніко-клонічні судоми. У разі виникнення наведених вище порушень пацієнт повинен терміново звернутися до лікаря. Лікування: проведення симптоматичної терапії. При появі перших ознак передозування (потівливість, нудота, ціаноз) негайно припиняють прийом препарату. Якщо препарат прийнято нещодавно, слід забезпечити заходи, спрямовані на запобігання подальшому всмоктування препарату шляхом його виведення (промивання шлунка) або уповільнення всмоктування (наприклад, прийом активованого вугілля). Особлива увага має бути спрямована на підтримання АТ та функції дихання. При судомних нападах вводять діазепам. Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з низьким та нестабільним АТ дозу препарату Пентоксифілін СР Зентіва слід підбирати індивідуально. Лікування слід проводити під контролем артеріального тиску. У хворих на цукровий діабет, які приймають гіпоглікемічні засоби, прийом препарату Пентоксифілін СР Зентіва у високих дозах може спричинити гіпоглікемію (потрібна корекція дози). При призначенні препарату Пентоксифілін СР Зентіву одночасно з антикоагулянтами необхідно ретельно стежити за показниками системи згортання крові. У пацієнтів, які перенесли нещодавно оперативне втручання, необхідний систематичний контроль концентрації гемоглобіну та гематокриту. У пацієнтів похилого віку може знадобитися зменшення дози (підвищення біодоступності та зниження швидкості виведення). З обережністю та під ретельним лікарським контролем слід застосовувати препарат Пентоксифілін СР Зентіва у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня тяжкості та у пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок (КК нижче 30 мл/хв). Якщо у період застосування препарату у пацієнтів виникають крововиливи в сітчасту оболонку ока, препарат негайно скасовують. Куріння може знижувати терапевтичну ефективність препарату Пентоксифілін СР Зентіва. Використання у педіатрії Застосування препарату Пентоксифілін СР Зентіва у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказано. Безпека та ефективність застосування препарату Пентоксифілін СР Зентіва у цієї вікової групи не встановлена.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж

Пентоксифиллин зентива 100мг 60 шт таблетки покрытые оболочкой

0,00 грн

4 654,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: пентоксифілін 100 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (6) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що покращує мікроциркуляцію, ангіопротектор, похідне диметилксантину. Пентоксифілін зменшує в'язкість крові, викликає дезагрегацію тромбоцитів, підвищує еластичність еритроцитів (за рахунок впливу на патологічно змінену деформованість еритроцитів), покращує мікроциркуляцію та збільшує концентрацію кисню у тканинах. Підвищує концентрацію цАМФ у тромбоцитах та АТФ в еритроцитах з одночасним насиченням енергетичного потенціалу, що у свою чергу призводить до вазодилатації, зниження ОПСС, зростання ударного об'єму крові та хвилинного об'єму крові без значної зміни ЧСС. Розширюючи коронарні артерії, збільшує доставку кисню до міокарда, розширюючи судини легень, покращує оксигенацію крові. Підвищує тонус дихальної мускулатури (міжреберних м'язів та діафрагми). В/в введення, поряд із зазначеною вище дією, призводить до посилення колатерального кровообігу, збільшення об'єму крові через одиницю перерізу. Підвищує концентрацію АТФ у мозку, сприятливо впливає біоелектричну діяльність ЦНС. Покращує мікроциркуляцію у зонах порушеного кровопостачання. При оклюзійному ураженні периферичних артерій (переміжній хромоті) призводить до подовження дистанції ходьби, усунення нічних судом литкових м'язів і болів у спокої.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре всмоктується із ШКТ. Зазначається незначний метаболізм при "першому проходженні" через печінку. Зв'язується із мембранами еритроцитів. Піддається біотрансформації спочатку в еритроцитах, потім у печінці. Деякі метаболіти є активними. T1/2 із плазми незміненої речовини становить 0.4-0.8 год, метаболітів – 1-1.6 год. Через 24 год більша частина дози виводиться із сечею у вигляді метаболітів, менша частина (близько 4%) – через кишечник. Виведення пентоксифіліну зменшується у пацієнтів похилого віку та при захворюваннях печінки.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію. Ангіопротектор.Показання до застосуванняПорушення периферичного кровообігу (в т.ч. при хромоті, що перемежується), пов'язані з хронічними оклюзійними розладами кровообігу в артеріальних судинах нижніх кінцівок. Ішемічне порушення мозкового кровообігу, ішемічний інсульт та постінсультні стани; церебральний атеросклероз (запаморочення, біль голови, порушення пам'яті, порушення сну), дисциркуляторна енцефалопатія, вірусна нейроінфекція (профілактика можливого порушення мікроциркуляції). ІХС, стан після перенесеного інфаркту міокарда. Діабетична ангіопатія. Гострі порушення кровообігу в сітківці та судинній оболонці ока, гостра ішемічна невропатія зорового нерва. Отосклероз, дегенеративні зміни на тлі патології судин внутрішнього вуха із поступовим зниженням слуху. ХОЗЛ, бронхіальна астма. Імпотенція судинного генезу.Протипоказання до застосуванняГострий інфаркт міокарда, порфірія, масивна кровотеча, геморагічний інсульт, крововилив у сітківку ока, вагітність, період лактації. Для внутрішньовенного введення (додатково) - аритмії, виражений атеросклероз коронарних або мозкових артерій, неконтрольована гіпотензія. Підвищена чутливість до пентоксифіліну та інших похідних ксантину.Вагітність та лактаціяАдекватних та добре контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування пентоксифіліну при вагітності не проведено. Пентоксифілін та його метаболіти виділяються з грудним молоком. При необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування. Застосування у дітей З обережністю застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років (ефективність та безпека не вивчені).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення; тривожність, порушення сну, судоми. Дерматологічні реакції: гіперемія шкіри обличчя, "припливи" крові до шкіри обличчя та верхньої частини грудної клітки, набряки, підвищена ламкість нігтів. З боку травної системи: сухість у роті, зниження апетиту, атонія кишечника, загострення холециститу, холестатичний гепатит, підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. З боку органу зору: порушення зору, худоби. Серцево-судинна система: тахікардія, аритмія, кардіалгія, прогресування стенокардії, зниження артеріального тиску. З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія. З боку системи згортання крові: гіпофібриногенемія, кровотечі з судин шкіри, слизових оболонок, шлунка, кишечника. Алергічні реакції: свербіж, гіперемія шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.Взаємодія з лікарськими засобамиПентоксифілін може потенціювати дію антигіпертензивних препаратів. На тлі парентерального застосування пентоксифіліну у високих дозах можливе посилення гіпоглікемічної дії інсуліну у пацієнтів із цукровим діабетом. При одночасному застосуванні з кеторолаком можливе підвищення ризику кровотеч та/або збільшення протромбінового часу; з мелоксикамом – підвищення ризику розвитку кровотеч; з симпатолітиками, гангліоблокаторами та вазодилататорами - можливе зниження АТ; з гепарином, фібринолітичними препаратами – посилення протизгортаючої дії. Циметидин значно збільшує концентрацію пентоксифіліну в плазмі, у зв'язку з цим при одночасному застосуванні може підвищуватися ймовірність розвитку побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиНе розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води, після їжі. Приймають по 200 мг (2 табл.) 3 рази на день. Після досягнення терапевтичного ефекту (зазвичай 1-2 тижні) дозу знижують до 100 мг (1 табл.) 3 рази на добу. Максимальна добова доза – 1200 мг. Курс лікування – 1-3 міс. У хворих з хронічною нирковою недостатністю (Cl креатиніну <10 мл/хв) дозу зменшують удвічі. Тривалість лікування та режим дозування встановлюється лікарем індивідуально, залежно від клінічної картини захворювання та терапевтичного ефекту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при лабільності АТ (схильність до артеріальної гіпотензії), хронічної серцевої недостатності, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки (для прийому внутрішньо), після нещодавно перенесених оперативних втручань, при печінковій та/або нирковій недостатності, у дітей та підлітків 18 років (ефективність та безпека не вивчені). При порушеннях функції нирок або тяжких порушеннях функції печінки потрібна корекція режиму дозування пентоксифіліну. У період лікування слід контролювати рівень артеріального тиску. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами, інсуліном, пероральними гіпоглікемічними препаратами може знадобитися зменшення дози пентоксифіліну. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами слід ретельно контролювати показники зсідання крові.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -15.79 %

Пиносол 10г мазь назальная

532,00 грн

448,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 10 гр.: Активні компоненти: олія сосни звичайної - 0,68500 г; олія евкаліптова - 0,43250 г; а-токоферолу ацетат – 0,28850 г; тимол – 0,02175 г; лівоментол – 0,07225 г; Допоміжні речовини: вазелін білий, білий віск, макрогола та гліцеридів абрикосової олії ефіри (лабрафіл M-1944-CS), бутилгідроксіанізол. По 10 г в алюмінієвій тубі з поліпропіленовим ковпачком. Кожна туба разом із інструкцією із застосування поміщена у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора мазь білого кольору із запахом ефірних олій.Фармакотерапевтична групаПротиконгестивний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаПрепарат має протизапальну, антисептичну дію.Показання до застосуванняГострі та хронічні запальні захворювання слизових оболонок носа та носоглотки, що супроводжуються висиханням слизових оболонок носа. Стан після операції в порожнині носа та тампонади носа - за призначенням лікаря (в умовах стаціонару та амбулаторно).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, алергічний риніт, дитячий вік до 2 років.Вагітність та лактаціяМожливе застосування препарату під час вагітності та період грудного вигодовування (лактації).Побічна діяАлергічні реакції, свербіж, печіння, почервоніння або набряк слизової оболонки носової порожнини. При появі небажаних явищ або інших незвичайних реакцій, які не описані в інструкції, необхідно звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не описано.Спосіб застосування та дозиЯкщо лікар не призначив інакше, препарат наносять дорослим та дітям (старше 2-х років) у кількості приблизно 0,5 см у кожний носовий хід на поверхню слизової оболонки передніх відділів носової порожнини. Для введення можна використовувати ватний тампон (паличку, обгорнуту на кінці грудочкою вати). Потім помірним натисканням на крила носа розтирають мазь по слизовій оболонці носа. Процедуру повторюють 3-4 десь у день. Тривалість лікування становить 7-14 днів. Збільшення тривалості курсу лікування можливе за рекомендацією лікаря.ПередозуванняДо цього часу випадків передозування не спостерігалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНеобхідно уникати влучення препарату на слизову оболонку очей.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Топ продаж -16.73 %

Пиносол 10мл капли назальные

526,00 грн

438,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі назальні у вигляді прозорої рідини від синього до зелено-синього кольору, з ментолово-евкаліптовим запахом – 10 г (1 фл.): Активні речовини: олія сосни звичайної – 375.2 мг; олія евкаліптова - 50 мг; тимол – 3.2 мг; α-токоферолу ацетат – 170 мг; олія м'яти перцевої - 100 мг; гвайазулен – 2 мг; Допоміжні речовини: бутилгідроксіанізол - 1.2 мг, ефіри макроголу та гліцеридів абрикосової олії (лабрафіл М-1944-CS) - 1 г, олія рослинна - 8.2985 г. 10 мл - флакони коричневого скла з гумовою піпеткою з кришкою (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротиконгестивний засіб рослинного походження. Має протизапальну та антисептичну дію.ФармакокінетикаДані про фармакокінетику препарату Піносол® не надано.Клінічна фармакологіяПрепарат з протимікробною та протизапальною дією для місцевого застосування у ЛОР-практиці.Показання до застосуваннягострий риніт; хронічний атрофічний риніт; гострі та хронічні запальні захворювання слизових оболонок носа та носоглотки, що супроводжуються сухістю слизових оболонок носа; стани після оперативного втручання в порожнині носа – за призначенням лікаря (в умовах стаціонару та амбулаторно).Протипоказання до застосуванняалергічний риніт; дитячий вік до 2 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяМожливе застосування препарату Піносол при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) за показаннями. Дітям старше 2 років закопують по 1-2 краплі 3-4 рази на добу або використовують ватний тампон.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія препарату Піносол не описана.Спосіб застосування та дозиДорослим в 1-й день препарат закапують по 1-2 краплі в кожну ніздрю з інтервалом 1-2 год. У наступні дні - по 1-2 краплі в кожну ніздрю 3-4 рази на добу. Дітям закопують по 1-2 краплі 3-4 рази на добу або використовують ватний тампон. Можливе застосування препарату як інгаляцій, які слід проводити за допомогою інгалятора. Для цього 2 мл (50 крапель) закопують в інгалятор; кратність застосування - 2-3 рази на добу. Тривалість лікування – 5-7 днів.ПередозуванняДо цього часу передозування препарату Піносол® не спостерігалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри появі небажаних явищ або інших незвичайних реакцій, які не описані в інструкції, пацієнту необхідно звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Топ продаж -14.33 %

Пиносол 10мл спрей назальный

614,00 грн

526,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаСпрей назальний у вигляді прозорої безбарвної або з жовтуватим відтінком маслянистої рідини зі специфічним запахом - 1 л.: Активні речовини: олія сосни гірської – 35 г; олія м'яти - 10 г; олія евкаліптова - 5 г; α-токоферолу ацетат – 15 г; тимол – 300 мг; допоміжні речовини: тригліцериди середньоланцюгові – до 1 л. 10 мл - флакони темного скла з насосом-дозатором та адаптером під назальне впорскування - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротиконгестивний засіб рослинного походження. Чинить протизапальну, протинабрякову дію, зменшує в'язкість секрету слизової оболонки дихальних шляхів. Виявляє антибактеріальну активність щодо деяких штамів грампозитивних і грамнегативних бактерій (Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Micrococcus luteus, Bacillus cereus, Escherichia coli), а також протигрибковий asФармакокінетикаВідповідно до Міжнародної конвенції (EMEAHMPWG11/99) при проведенні клінічних досліджень препаратів рослинного походження не потрібне ізольоване дослідження фармакокінетичних параметрів.Клінічна фармакологіяПрепарат з протимікробною та протизапальною дією для місцевого застосування у ЛОР-практиці.Показання до застосуваннягострі та хронічні риніти неалергічної етіології; ринофарингіт; інфекційно-запальні захворювання слизової оболонки носа та носоглотки.Протипоказання до застосуванняалергічний риніт; дитячий вік до 3 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяДані щодо безпеки застосування препарату Піносол при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) не надані. Препарат призначають дітям віком від 3 років.Побічна діяУ поодиноких випадках: алергічні реакції, легке печіння, свербіж, набряклість слизової оболонки носової порожнини.Спосіб застосування та дозиПрепарат впорскують по 1 дозі в кожну ніздрю 3-6 разів на добу, залежно від вираженості запального процесу. Для цього знімають запобіжний ковпачок насоса-дозатора, легким натисканням пальців упорскують препарат і закривають насос-дозатор запобіжним ковпачком. Перед застосуванням препарату після зняття захисного ковпачка насоса-дозатора слід легким натисканням пальців зробити 2 пробні впорскування (не в ніс!). Курс лікування становить 10 днів. Збільшення тривалості та проведення повторних курсів лікування можливе за рекомендацією лікаря.ПередозуванняДо цього часу явища передозування не спостерігалися.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку лікування препаратом Піносол® необхідно перевірити індивідуальну реакцію пацієнта на препарат після одноразової інстиляції в ніс. У разі розвитку алергічних реакцій прийом препарату слід відмінити. Після використання завжди слід закривати насос-дозатор ковпачком.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Топ продаж -15.63 %

Симвастатин зентива 10мг 28 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой

448,00 грн

378,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: сімвастатин 10 мг; Допоміжні речовини: лактоза – 74.5 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 10 мг, целюлоза мікрокристалічна – 5 мг, тальк – 1 мг, магнію стеарат – 0.5 мг, бутилгідроксіанізол – 0.02 мг; склад плівкової оболонки: гіпролоза – 0.76 мг, гіпромелоза – 0.76 мг, титану діоксид – 0.69 мг, тальк – 0.28 мг. 28 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, довгасті, двоопуклі, з ризиком з двох сторін і з гравіюванням "SVT" та "10" на одній із сторін.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат із групи статинів. Симвастатин отримують синтетичним шляхом продукту ферментації Aspergillus terreus. Є неактивним лактоном, в організмі піддається гідролізу з утворенням похідного гідроксикислотного. Активний метаболіт пригнічує ГМГ-КоА-редуктазу, фермент, що каталізує початкову реакцію утворення мевалонату з ГМГ-КоА. Оскільки перетворення ГМГ-КоА на мевалонат є раннім етапом синтезу холестерину, то застосування симвастатину не викликає накопичення в організмі потенційно токсичних стеролів. ГМГ-КоА легко метаболізується до ацетил-КоА, який бере участь у багатьох процесах синтезу в організмі. Викликає зниження концентрації в плазмі крові ТГ, ЛПНГ, ЛПДНЩ та загального холестерину (у випадках гетерозиготної сімейної та несемейної форм гіперхолестеринемії, при змішаній гіперліпідемії, коли підвищений вміст холестерину є фактором ризику). Підвищує концентрацію ЛПВЩ та зменшує співвідношення ЛПНЩ/ЛПЗЩ та загальний холестерин/ЛПВЩ. Початок прояву ефекту через 2 тижні від початку прийому, максимальний терапевтичний ефект досягається через 4-6 тижнів. Дія зберігається при продовженні лікування, при припиненні терапії концентрація холестерину поступово повертається до початкового рівня.ФармакокінетикаВсмоктування. Абсорбція симвастатину висока, біодоступність – менше 5%. Після прийому внутрішньо Cmax у плазмі крові досягається приблизно через 1.3-2.4 год і знижується на 90% через 12 год. Зв'язування із білками плазми становить близько 95%. Метаболізм. Метаболізується у печінці, піддається ефекту "першого проходження" через печінку. Гідролізується з утворенням активного похідного – бета-гідроксикислоти; виявлені інші активні, а також неактивні метаболіти. Виведення. T1/2 активних метаболітів становить 1.9 год. Виводиться переважно через кишечник (60%) як метаболітів. Близько 10-15% виводиться нирками у неактивній формі.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.ІнструкціяПеред призначенням препарату Симвастатин Зентіва хворому необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринову дієту, яку він повинен дотримуватись протягом усього періоду терапії. Препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу ввечері, незалежно від їди, запиваючи достатньою кількістю води.Показання до застосуванняГіперліпідемія: Первинна гіперхолестеринемія (тип IIа та IIb за Фредріксоном) при неефективності гіпохолестеринової дієтотерапії та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження та зниження маси тіла) у пацієнтів із підвищеним ризиком виникнення коронарного атеросклерозу; комбінована гіперхолестеринемія та гіпертригліцеридемія, що не піддається корекції спеціальною дієтою та фізичним навантаженням. ІХС: для профілактики інфаркту міокарда, для зменшення ризику загальної смертності, зменшення ризику серцево-судинних порушень (інсульт або транзиторні ішемічні напади), уповільнення прогресування атеросклерозу коронарних судин, зменшення ризику процедур реваскуляризації як з нормальними, так і з нормальними.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній фазі; стійке підвищення активності печінкових трансаміназ неясного генезу; одночасне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 (наприклад, ітраконазол, кетоконазол, позаконазол, інгібітори ВІЛ-протеази, еритроміцин, кларитроміцин, телитроміцин та нефазодон); супутнє лікування гемфіброзилом, циклоспорином чи даназолом; спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших препаратів статинового ряду (інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази) в анамнезі. З обережністю призначають препарат пацієнтам із стійкою підвищеною активністю печінкових трансаміназ (більше ніж у 3 рази порівняно з ВГН); хворим, які зловживають алкоголем; пацієнтам після трансплантації органів, яким проводиться терапія імунодепресантами (у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення рабдоміолізу та ниркової недостатності); при станах, які можуть призвести до розвитку вираженої ниркової недостатності, таких як артеріальна гіпотензія, гострі інфекційні захворювання тяжкої течії, виражені метаболічні та ендокринні порушення, порушення водно-електролітного балансу, хірургічні втручання (в т.ч. стоматологічні) або травми; пацієнтам із зниженим або підвищеним тонусом скелетних м'язів неясної етіології; епілепсії; при одночасному прийомі з фібратами (виключаючи гемфіброзіл фенофібрат),нікотиновою кислотою в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу), колхіцином, аміодароном, дронедароном, верапамілом, амлодипіном, дилтіаземом, фузидовою кислотою, грейпфрутовим соком; при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК<30 мл/хв), пацієнтам із цукровим діабетом.Вагітність та лактаціяПрепарат Симвастатин Зентів протипоказаний при вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Симвастатин Зентіва прийом препарату слід негайно припинити, а пацієнток попередити про потенційний ризик для плода. Скасування гіполіпідемічних засобів при вагітності не істотно впливає на результати тривалого лікування первинної гіперхолестеринемії. Застосування у жінок репродуктивного віку можливе лише у разі використання надійних методів контрацепції та пацієнтка має бути поінформована про можливий ризик для плода. Дані про виділення симвастатину та його метаболітів із грудним молоком відсутні. При необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування з огляду на можливість небажаних явищ у грудних дітей слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЧастота побічних ефектів: дуже часто (>=1/10), часто (>=1/100, але <1/10), нечасто (>=1/1000, але <1/100), рідко (>=1/ 10 000, але <1/1000) дуже рідко (<1/10 000), включаючи окремі повідомлення, невідомої частоти (частоту встановити неможливо). З боку органів травлення: рідко – запор, біль у животі, метеоризм, диспепсія, нудота, блювання, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, жовтяниця. З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, запаморочення, парестезія, безсоння, периферична невропатія; дуже рідко – порушення пам'яті, депресія. З боку органів дихання: дуже рідко – інтерстиційне захворювання легень. При появі у пацієнтів симптомів ураження легень (задишка, непродуктивний кашель) на тлі загальної симптоматики (підвищена стомлюваність, зменшення маси тіла) необхідно припинити прийом препарату та звернутися до фахівця. З боку органів чуття: рідко – нечіткість зорового сприйняття, порушення смакових відчуттів. З боку шкірних покровів: рідко – шкірний висип, свербіж, алопеція, дерматоміозит. З боку кістково-м'язової системи: рідко – міопатія, міалгія, м'язові судоми, рабдоміоліз, тендопатія, можливо з розривом сухожилля; з невідомою частотою – розвиток імуноопосередкованої некротизуючої міопатії. З боку системи кровотворення: рідко – анемія. Алергічні та імунопатологічні реакції: рідко – ангіоневротичний набряк, ревматична поліміалгія, васкуліт, артрит, кропив'янка, вовчаковоподібний синдром. Лабораторні показники: рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення активності ЛФ, підвищення активності КФК, тромбоцитопенія, збільшення ШОЕ, еозинофілія. Інші: рідко – відчуття серцебиття, "припливи" крові до обличчя, слабкість, лихоманка, задишка, гіперемія шкіри, фотосенсибілізація, астенічний синдром, гостра ниркова недостатність (внаслідок рабдоміолізу), зниження потенції. Небажані явища, зареєстровані при застосуванні деяких статинів: сексуальна дисфункція; депресія; цукровий діабет, частота якого залежить від наявності або відсутності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще 5.6-6.9 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2, гіпертригліцеридемія, артеріальна гіпертензія в анамнезі).Взаємодія з лікарськими засобамиЦитостатики, протигрибкові засоби (кетоконазол, ітраконазол, вориконазол, позаконазол), фібрати, імунодепресанти, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази, нефазодон при спільному призначенні з симвастатином. Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при сумісному призначенні циклоспорину або даназолу з високими дозами симвастатину. Ризик розвитку міопатії підвищується при спільному призначенні інших гіполіпідемічних засобів, які не є потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, але здатні викликати міопатію в умовах монотерапії, такі як, гемфіброзил та інші фібрати (крім фенофібрату), а також нікотинова кислота /сут). Ризик розвитку міопатії збільшується при сумісному прийомі аміодарону, дронедарону або верапамілу з високими дозами симвастатину. Ризик розвитку міопатії трохи збільшується у пацієнтів, які отримують дилтіазем одночасно з симвастатином у дозі 80 мг. Ризик розвитку міопатії збільшується при сумісному застосуванні фузидової кислоти та статинів. У період проведення супутньої терапії препаратами фузидової кислоти та симвастатину пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря. Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при сумісному призначенні колхіцину та симвастатину. Симвастатин потенціює дію пероральних антикоагулянтів (наприклад, фенпрокумону, варфарину) та збільшує ризик виникнення кровотеч, що потребує проведення контролю показників згортання крові до початку лікування, а також регулярної перевірки у початковий період терапії. Щойно досягається стабільний рівень показника протромбінового часу або MHO, його подальший контроль слід проводити з інтервалами, що рекомендуються для пацієнтів, які отримують терапію антикоагулянтами. При зміні дози або припиненні прийому симвастатину слід проводити контроль протромбінового часу або MHO за вищевикладеною схемою. Терапія симвастатином не викликає змін протромбінового часу та ризику кровотеч у пацієнтів, які не приймають антикоагулянти. Симвастатин підвищує концентрацію дигоксину у плазмі крові. Колестирамін і колестипол знижують біодоступність симвастатину (застосування симвастатину можливе через 4 години після прийому вказаних лікарських засобів, при цьому відзначається адитивний ефект). Сік грейпфрута містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4 і можуть підвищувати концентрацію в плазмі крові засобів, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4. Збільшення активності інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази після вживання 250 мл соку на день є мінімальним та не має клінічного значення. Однак вживання великого об'єму соку (більше 1 л на день) при прийомі симвастатину значно збільшує рівень інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази у плазмі. У зв'язку з цим необхідно уникати вживання соку грейпфруту у великих кількостях на фоні симвастатином терапії.Спосіб застосування та дозиРекомендована доза препарату Симвастатин Зентіва для лікування гіперхолестеринемії варіює від 5 до 80 мг 1 раз на добу ввечері. Рекомендована початкова доза препарату для пацієнтів з гіперхолестеринемією становить 10-20 мг на добу. Максимальна добова доза – 80 мг. Дозу 80 мг на добу рекомендується призначати лише в тому випадку, якщо лікування препаратом у нижчих дозах не дозволило досягти певних цілей терапії, а передбачувана користь від лікування перевищує можливий ризик. Зміну (підбір) дози слід проводити з інтервалами 4 тижні. У більшості хворих оптимальний ефект досягається при прийомі препарату у дозах до 20 мг на добу. У хворих з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією рекомендована доза препарату Симвастатин Зентіва становить 40 мг 1 раз на добу ввечері або 80 мг на 3 прийоми (20 мг вранці, 20 мг вдень та 40 мг увечері). Дозу 80 мг на добу рекомендується призначати лише в тому випадку, якщо лікування препаратом у нижчих дозах не дозволило досягти певних цілей терапії, а передбачувана користь від лікування перевищує можливий ризик. При лікуванні хворих на ІХС або високий ризик розвитку ІХС ефективні дози препарату Симвастатин Зентива становлять 20-40 мг на добу. Тому початкова доза, що рекомендується, у таких хворих - 20 мг на добу. Зміни (підбір) дози слід проводити з інтервалами 4 тижні, при необхідності дозу можна збільшити до 40 мг на добу. Якщо вміст ЛПНЩ менше 75 мг/дл (1.94 ммоль/л), вміст загального холестерину – менше 140 мг/дл (3.6 ммоль/л), дозу препарату необхідно зменшити. У пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня змін дози препарату не потрібно. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (КК < 30 мл/хв) максимальна рекомендована доза препарату Симвастатин Зентіва не повинна перевищувати 10 мг на добу. Для пацієнтів, які приймають фібрати (виключаючи гемфіброзил), дилтіазем, дронедарон, верапаміл, нікотинову кислоту в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу) одночасно з препаратом Симвастатин Зентіва, максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 10 мг. Для пацієнтів, які приймають аміодарон, ранолазин або амлодипін одночасно з симвастатином, максимальна добова доза препарату Симвастатин Зентіва не повинна перевищувати 20 мг. У разі пропуску поточної дози препарат необхідно прийняти якнайшвидше. Якщо настав час прийому наступної дози, дозу подвоювати не рекомендується.ПередозуванняУ жодному з відомих кількох випадків передозування (максимальна прийнята доза 3.6 г) специфічних симптомів виявлено не було. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Симптоматична терапія. Слід контролювати функції печінки та нирок, активність КФК у сироватці крові. При розвитку міопатії з рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але тяжкий побічний ефект) слід негайно припинити прийом препарату та ввести пацієнту діуретик та натрію бікарбонат (в/в інфузія). При необхідності показаний гемодіаліз. Рабдоміоліз може викликати гіперкаліємію, яку можна усунути внутрішньовенним введенням кальцію хлориду або кальцію глюконату, інфузією глюкози з інсуліном, використанням калієвих іонообмінників або, у тяжких випадках, за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку та під час лікування пацієнт повинен дотримуватися гіпохолестеринової дієти. На початку терапії препаратом Симвастатин Зентіва можливе скороминуще підвищення активності печінкових ферментів. Перед початком терапії і далі слід регулярно проводити дослідження функції печінки (контролювати активність печінкових трансаміназ кожні 6 тижнів протягом перших 3 міс, потім кожні 8 тижнів протягом першого року, а потім 1 раз на півроку), а також при підвищенні доз слід проводити тест визначення функції печінки. При підвищенні дози до 80 мг слід проводити тест кожні 3 місяці. Симвастатин Зентіва, як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, не слід застосовувати при підвищеному ризику розвитку рабдоміолізу та ниркової недостатності (на тлі тяжкої гострої інфекції, артеріальної гіпотензії, травм, тяжких метаболічних порушень перед великою хірургічною операцією). У пацієнтів із зниженою функцією щитовидної залози (гіпотиреоз) або за наявності деяких захворювань нирок (нефротичний синдром) при підвищенні концентрації холестерину в крові слід спочатку проводити терапію основного захворювання. Симвастатин Зентіва з обережністю слід призначати пацієнтам, які зловживають алкоголем та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Вживання грейпфрутового соку (більше 1 л/добу) може посилити рівень виразності побічних явищ, пов'язаних із застосуванням препарату Симвастатин Зентіва, тому слід уникати їх одночасного прийому. Симвастатин Зентіва не показаний у випадках, коли є гіпертригліцеридемія I, IV і V типів. Лікування препаратом Симвастатин Зентіва може викликати міопатію, що призводить до рабдоміолізу та ниркової недостатності. Серед факторів для розвитку міопатії виділяють літній вік (старше 65 років), приналежність до жіночої статі, неконтрольований гіпотиреоз і порушення функції нирок. Ризик виникнення цієї патології зростає при застосуванні з препаратом Симвастатин Зентіва одного або декількох з наступних лікарських засобів: фібрати (гемфіброзил), циклоспорин, нефазодон, макроліди (еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин), протигрибкові засоби з групи азоловконазол, кетокзол ) та інгібітори протеази ВІЛ (ритонавір, нелфінавір), блокатори повільних кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем, амлодипін), аміодарон, дронедарон, фузидова кислота. Ризик розвитку міопатії підвищується також у хворих з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК<30 мл/хв). Усіх пацієнтів, які починають терапію препаратом Симвастатин Зентіва, а також пацієнтів, яким необхідно збільшити дозу препарату, слід інформувати про можливість виникнення міопатії та необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення незрозумілого болю, болю в м'язах, млявості або м'язової слабкості, особливо якщо це супроводжується нездужанням чи лихоманкою. Терапія препаратом має бути негайно припинена, якщо міопатія діагностована або передбачається. З метою діагностування розвитку міопатії рекомендується регулярно проводити вимір активності КФК. При лікуванні препаратом Симвастатин Зентіва можливе підвищення активності сироваткової КФК, що слід враховувати при диференціальній діагностиці болю за грудиною. Критерієм відміни препарату є підвищення активності КФК у сироватці крові більш ніж у 10 разів щодо ВГН. У хворих з міалгією, міастенією та/або вираженим підвищенням активності КФК лікування препаратом припиняють. Дані сучасних досліджень не містять інформації щодо несприятливого впливу симвастатину на кришталик ока. Препарат ефективний як монотерапії, так і в поєднанні з секвестрантами жовчних кислот. Пацієнтам із нирковою недостатністю тяжкого ступеня лікування проводять під контролем функції нирок. Тривалість застосування препарату визначається лікарем індивідуально. Препарати класу статинів здатні викликати підвищення концентрації глюкози у крові. У деяких пацієнтів з високим ризиком розвитку цукрового діабету такі зміни можуть призводити до його маніфестації, що є показанням призначення протидіабетичної терапії. Однак зниження ризику судинних захворювань на фоні прийому статинів перевищує ризик розвитку цукрового діабету, тому цей фактор не повинен бути підставою для скасування лікування статинами. За пацієнтами групи ризику (концентрація глюкози в крові натще 5.6-6.9 ммоль/л, ІМТ >30 кг/м2, гіпертригліцеридемія, артеріальна гіпертензія в анамнезі) слід встановити лікарське спостереження та регулярно проводити контроль біохімічних параметрів.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж

Троксерутин зентива 30 шт капсулы

0,00 грн

1 280,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: роксерутин – 300 мг; Допоміжні речовини: макрогол 6000 – 12 мг, магнію стеарат – 3.12 мг; Склад корпусу капсули: титану діоксид – 2%, желатин – до 100%; Склад кришечки капсули: барвник хіноліновий жовтий – 0.713%, барвник заліза оксид червоний – 0.005%, титану діоксид – 2%, желатин – до 100%. 10 шт. - блістери (3, 6, 9); - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові, з корпусом білого кольору та кришечкою жовтого кольору; вміст капсул - гранулят жовтого кольору (може мати вигляд ущільненої маси у формі циліндра).Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо препарат абсорбується із ШКТ, Cmax у плазмі відзначається в середньому через 2 години після прийому. Метаболізм та виведення Частково метаболізується у печінці. Виводиться переважно через кишечник (до 65-70%), менша частина (до 25%) виводиться в незміненому вигляді нирками. T1/2 троксерутин становить приблизно 24 год.ФармакодинамікаНапівсинтетичний біофлавоноїд (похідна рутина) класу бензопіранів. Венотонізуючий, ангіопротекторний препарат. Зменшує проникність і ламкість капілярів, зміцнює судинну стінку, покращує мікроциркуляцію, чинить притово-набрякову дію. Бере участь в окисно-відновних процесах, має антиоксидантну активність. Збільшує щільність судинної стінки, зменшує ексудацію рідкої частини плазми та діапедез клітин крові у тканині, знижує запалення у судинній стінці, обмежуючи прилипання до її поверхні тромбоцитів. Застосування троксерутину можливе як на початкових, так і на пізніх стадіях лікування хронічної венозної недостатності, можливе застосування як одного з компонентів комплексного лікування. Троксерутин зменшує набряклість та відчуття тяжкості в ногах, знижує інтенсивність болю та судом, покращує трофіку тканин. Троксерутин полегшує симптоми, пов'язані з гемороєм (біль, ексудація, свербіж, кровотеча). Завдяки впливу на проникність та резистентність стінок капілярів троксерутин сприяє уповільненню прогресування діабетичної ретинопатії. Вплив троксерутину на реологічні властивості крові сприяє запобіганню розвитку мікротромбозу судин сітківки.Показання до застосуванняхронічна венозна недостатність; трофічні порушення при хронічній венозній недостатності (дерматити, трофічні виразки); варикозне розширення вен; поверхневий тромбофлебіт, перифлебіт; посттромботичний синдром; посттравматичний набряк, гематоми; геморой; діабетична ангіопатія, ретинопатія.Протипоказання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; хронічний гастрит (у фазі загострення); І триместр вагітності; період лактації (грудного вигодовування); дитячий та підлітковий вік до 18 років (досвід застосування обмежений); підвищена чутливість до троксерутину та інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при хронічній нирковій недостатності (тривале застосування).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Троксерутин Зентіва протягом першого триместру вагітності протипоказане. Можливість застосування препарату у ІІ та ІІІ триместрах вагітності визначається лікарем. Застосування можливе лише у випадку, якщо передбачувана користь лікування для матері перевищує потенційний ризик для дитини. Дані про проникнення троксерутину у грудне молоко відсутні. Застосування препарату Троксерутин Зентіва у період грудного вигодовування протипоказане. Протипоказано застосування препарату у дітей віком до 18 років (досвід застосування обмежений).Побічна діяПрепарат дуже добре переноситься, у поодиноких випадках виникають легкі небажані реакції. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості. З боку нервової системи: біль голови. З боку травної системи: подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, нудота. З боку шкіри та підшкірних тканин: шкірні висипання, свербіж. З боку судин: "припливи" крові до обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні посилює дію аскорбінової кислоти на резистентність та проникність судинної стінки.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Капсули слід ковтати повністю, під час їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. Препарат Троксерутин Зентіва слід застосовувати за призначенням лікаря. Рекомендована доза – 1 капс. 3 рази на добу; як підтримуюча терапія – 1 капс. 2 рази на добу. Курс лікування становить середньому 3-4 тижня; необхідність тривалішого лікування визначається індивідуально.ПередозуванняТроксерутин має дуже низьку токсичність. При передозуванні можлива поява наступних симптомів: збудження, нудота, головний біль та "припливи" крові до обличчя. Лікування: при передозуванні пацієнтам необхідно промити шлунок, прийняти активоване вугілля (протягом 1 години після прийому), звернутися до лікаря, при необхідності проводять симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні поверхневого тромбофлебіту або тромбозу глибоких вен застосування препарату Троксерутин Зентіва не виключає необхідності призначення протизапальних та протитромботичних препаратів. Використання у педіатрії Досвід застосування препарату Троксерутін Зентіва у дітей та підлітків віком до 18 років недостатній. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату Троксерутин Зентіва не впливає на рухові та психічні реакції, не перешкоджає керуванню транспортними засобами та роботі з механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Топ продаж

Троксерутин зентива 60 шт капсулы

0,00 грн

772,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: роксерутин – 300 мг; Допоміжні речовини: макрогол 6000 – 12 мг, магнію стеарат – 3.12 мг; Склад корпусу капсули: титану діоксид – 2%, желатин – до 100%; Склад кришечки капсули: барвник хіноліновий жовтий – 0.713%, барвник заліза оксид червоний – 0.005%, титану діоксид – 2%, желатин – до 100%. 10 шт. - блістери (3, 6, 9); - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові, з корпусом білого кольору та кришечкою жовтого кольору; вміст капсул - гранулят жовтого кольору (може мати вигляд ущільненої маси у формі циліндра).Фармакотерапевтична групаВенотонізуючий та венопротекторний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо препарат абсорбується із ШКТ, Cmax у плазмі відзначається в середньому через 2 години після прийому. Метаболізм та виведення Частково метаболізується у печінці. Виводиться переважно через кишечник (до 65-70%), менша частина (до 25%) виводиться в незміненому вигляді нирками. T1/2 троксерутин становить приблизно 24 год.ФармакодинамікаНапівсинтетичний біофлавоноїд (похідна рутина) класу бензопіранів. Венотонізуючий, ангіопротекторний препарат. Зменшує проникність і ламкість капілярів, зміцнює судинну стінку, покращує мікроциркуляцію, чинить притово-набрякову дію. Бере участь в окисно-відновних процесах, має антиоксидантну активність. Збільшує щільність судинної стінки, зменшує ексудацію рідкої частини плазми та діапедез клітин крові у тканині, знижує запалення у судинній стінці, обмежуючи прилипання до її поверхні тромбоцитів. Застосування троксерутину можливе як на початкових, так і на пізніх стадіях лікування хронічної венозної недостатності, можливе застосування як одного з компонентів комплексного лікування. Троксерутин зменшує набряклість та відчуття тяжкості в ногах, знижує інтенсивність болю та судом, покращує трофіку тканин. Троксерутин полегшує симптоми, пов'язані з гемороєм (біль, ексудація, свербіж, кровотеча). Завдяки впливу на проникність та резистентність стінок капілярів троксерутин сприяє уповільненню прогресування діабетичної ретинопатії. Вплив троксерутину на реологічні властивості крові сприяє запобіганню розвитку мікротромбозу судин сітківки.Показання до застосуванняхронічна венозна недостатність; трофічні порушення при хронічній венозній недостатності (дерматити, трофічні виразки); варикозне розширення вен; поверхневий тромбофлебіт, перифлебіт; посттромботичний синдром; посттравматичний набряк, гематоми; геморой; діабетична ангіопатія, ретинопатія.Протипоказання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; хронічний гастрит (у фазі загострення); І триместр вагітності; період лактації (грудного вигодовування); дитячий та підлітковий вік до 18 років (досвід застосування обмежений); підвищена чутливість до троксерутину та інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при хронічній нирковій недостатності (тривале застосування).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Троксерутин Зентіва протягом першого триместру вагітності протипоказане. Можливість застосування препарату у ІІ та ІІІ триместрах вагітності визначається лікарем. Застосування можливе лише у випадку, якщо передбачувана користь лікування для матері перевищує потенційний ризик для дитини. Дані про проникнення троксерутину у грудне молоко відсутні. Застосування препарату Троксерутин Зентіва у період грудного вигодовування протипоказане. Протипоказано застосування препарату у дітей віком до 18 років (досвід застосування обмежений).Побічна діяПрепарат дуже добре переноситься, у поодиноких випадках виникають легкі небажані реакції. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості. З боку нервової системи: біль голови. З боку травної системи: подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, нудота. З боку шкіри та підшкірних тканин: шкірні висипання, свербіж. З боку судин: "припливи" крові до обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні посилює дію аскорбінової кислоти на резистентність та проникність судинної стінки.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Капсули слід ковтати повністю, під час їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. Препарат Троксерутин Зентіва слід застосовувати за призначенням лікаря. Рекомендована доза – 1 капс. 3 рази на добу; як підтримуюча терапія – 1 капс. 2 рази на добу. Курс лікування становить середньому 3-4 тижня; необхідність тривалішого лікування визначається індивідуально.ПередозуванняТроксерутин має дуже низьку токсичність. При передозуванні можлива поява наступних симптомів: збудження, нудота, головний біль та "припливи" крові до обличчя. Лікування: при передозуванні пацієнтам необхідно промити шлунок, прийняти активоване вугілля (протягом 1 години після прийому), звернутися до лікаря, при необхідності проводять симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні поверхневого тромбофлебіту або тромбозу глибоких вен застосування препарату Троксерутин Зентіва не виключає необхідності призначення протизапальних та протитромботичних препаратів. Використання у педіатрії Досвід застосування препарату Троксерутін Зентіва у дітей та підлітків віком до 18 років недостатній. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату Троксерутин Зентіва не впливає на рухові та психічні реакції, не перешкоджає керуванню транспортними засобами та роботі з механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему