Лекарства и БАД КРКА-Рус

Аторвастатин-к 40мг 30 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой

712,00 грн

628,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкааторвастатин таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 10 мг/20 мг/30 мг містить: Ядро Діюча речовина: аторвастатину кальцію тригідрат 10,845 мг/21,69 мг/32,535 мг (еквівалентно аторвастатину 10,00 мг/20,00 мг/30,00 мг) допоміжні речовини: кальцію карбонат, гіпролоза, целюлоза мікрокристалічна (тип 101), лактози моногідрат, кроскармелоза натрію, полісорбат 80, магнію стеарат Оболонка плівкова Опадрай YS-1-7040 білий: гіпромелоза 6 сp, титану діоксид (Е171), макрогол 8000, тальк 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 40 мг/60 мг/80 мг містить: Ядро Діюча речовина: аторвастатину кальцію тригідрат 43,38 мг/65,07 мг/86,76 мг (еквівалентно аторвастатину 40,00 мг/60,00 мг/80,00 мг) допоміжні речовини: кальцію карбонат, гіпролоза, целюлоза мікрокристалічна (тип 101), лактози моногідрат, кроскармелоза натрію, полісорбат 80, магнію стеарат Оболонка плівкова Опадрай YS-1-7040 білий: гіпромелоза 6 сp, титану діоксид (Е171), макрогол 8000, талькОпис лікарської формиТаблетки 10 мг, 20 мг, 30 мг та 40 мг: круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з фаскою. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Таблетки 60 мг, 80 мг: овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групагіполіпідемічний засіб -ГМГ-КоА-редуктази інгібіторФармакокінетикаВсмоктування Аторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення його максимальної концентрації (ТСmax) у плазмі становить 1-2 години. У жінок максимальна концентрація (Сmax) аторвастатину в плазмі крові на 20% вища, а площа під кривою «концентрація-час» (AUC) – на 10% менша, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Біодоступність аторвастатину у формі таблеток становить 95-99% порівняно з аторвастатином як розчин. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або при «первинному проходженні» через печінку.Прийом їжі дещо знижує швидкість та ступінь абсорбції препарату (на 25% та 9% відповідно, про що свідчать результати визначення Сmax та AUC), проте зниження концентрації ХС-ЛПНЩ у плазмі крові подібне до такого при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі крові нижче (Сmax та AUC – приблизно на 30 %), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації ХС-ЛПНЩ у плазмі крові не залежить від часу доби, яке приймають препарат.що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація у плазмі крові нижча (Сmax та AUC – приблизно на 30 %), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації ХС-ЛПНГ у плазмі крові не залежить від часу доби, у яку приймають препарат.що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація у плазмі крові нижча (Сmax та AUC – приблизно на 30 %), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації ХС-ЛПНГ у плазмі крові не залежить від часу доби, у яку приймають препарат. Розподіл Середній обсяг розподілу аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язок із білками плазми крові – не менше 98 %. Відношення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0,25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити. Метаболізм Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та пара-гідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення. В умовах in vitro орто- та парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з такою у аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації аторвастатину в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.Аторвастатин не має клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується головним чином ізоферментом CYP3A4, тому його суттєвий вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Виведення Аторвастатин та його метаболіти виводяться головним чином з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Період напіввиведення (Т½) становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після вживання в сечі виявляється менше 2% від прийнятої дози препарату. Аторвастатин є субстратом транспортерів ферментів печінки, транспортерів OATP1B1 та OATP1B3. Метаболіти аторвастатину є субстратами OATP1B1. Аторвастатин також ідентифікується як субстрат еффлюксних транспортерів множинної лікарської стійкості 1 (МЛУ1) та білка резистентності раку молочної залози (BCRP), які можуть обмежувати кишкову абсорбцію та печінковий кліренс аторвастатину. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Концентрації аторвастатину в плазмі у пацієнтів старше 65 років вище (Сmax – приблизно на 40%, AUC – приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей щодо ефективності та безпеки препарату, а також у досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у пацієнтів похилого віку, порівняно із загальною популяцією, не виявлено. Діти У 8-тижневому відкритому дослідженні діти з оцінкою за шкалою Таннера 1 (N = 15) та ≥ 2 (N = 24) (у віці 6-17 років) з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією та вихідною концентрацією ХС-ЛПНГ ≥ 4 ммоль/л отримували терапію аторвастатином у лікарській формі – жувальні таблетки 5 мг або 10 мг або таблетки, покриті плівковою оболонкою, у дозі 10 мг або 20 мг 1 раз на добу відповідно. Єдиною значною коваріатою у фармакокінетичній моделі популяції, що отримує аторвастатин, була маса тіла. Уявний кліренс аторвастатину у дітей не відрізнявся від такого у дорослих пацієнтів при аллометричному вимірі по масі тіла. У діапазоні дії аторвастатину та о-гідроксіаторвастатину відзначалося послідовне зниження ХС-ЛПНЩ та ХС. Порушення функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Порушення функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmax – приблизно в 16 разів, AUC – приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) (див. розділ «Протипоказання»). Печінкове захоплення всіх інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, включаючи аторвастатин, відбувається за участю транспортера ОАТР1В1. У пацієнтів із генетичним поліморфізмом SLCО1B1 є ризик підвищення експозиції аторвастатину, що може призвести до підвищення ризику розвитку рабдоміолізу. Поліморфізм гена, що кодує ОАТR1В1 (SLCО1B1 c.521CC), пов'язаний з підвищенням експозиції (AUC) аторвастатину в 2,4 рази порівняно з пацієнтами без такої генотипічної зміни (с.521TT). У таких пацієнтів може спостерігатися порушення захоплення аторвастатину печінкою, пов'язане з генетичними порушеннями. Можливі наслідки щодо ефективності невідомі. Взаємодія з іншими лікарськими засобами Вплив інших препаратів на фармакокінетику аторвастатину Препарат, дозування Аторвастатин Доза (мг) Зміна AUC& Зміна Сmax& Циклоспорин 5,2 мг/кг/добу, постійна доза 10 мг 1 раз на добу протягом 28 днів ↑ у 8,7 рази ↑ у 10,7 рази Типранавір 500 мг 2 рази на добу/ритонавір 200 мг 2 рази на добу протягом 7 днів 10 мг, одноразово ↑ у 9,4 рази ↑ у 8,6 рази Глекапревір 400 мг 1 раз на добу/пібрентасвір 120 мг 1 раз на добу протягом 7 днів 10 мг 1 раз на добу протягом 7 днів ↑ у 8,3 рази ↑ у 22,0 рази Телапревір 750 мг кожні 8 годин протягом 10 днів 20 мг, одноразово ↑ у 7,9 раза ↑ у 10,6 рази Лопінавір 400 мг 2 рази на добу/ритонавір 100 мг 2 рази на добу протягом 14 днів 20 мг 1 раз на добу протягом 4 днів ↑ у 5,9 рази ↑ у 4,7 рази Кларитроміцин 500 мг двічі на добу протягом 9 днів 80 мг 1 раз на добу протягом 8 днів ↑ у 4,5 рази ↑ у 5,4 рази Саквінавір 400 мг 2 рази на добу/ритонавір 400 мг 2 рази на добу протягом 15 днів**** 40 мг 1 раз на добу протягом 4 днів ↑ у 3,9 рази ↑ у 4,3 рази Дарунавір 300 мг 2 рази на добу/ритонавір 100 мг 2 рази на добу протягом 9 днів 10 мг 1 раз на добу протягом 4 днів ↑ у 3,4 рази ↑ у 2,2 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу протягом 4 днів 40 мг, одноразово ↑ у 3,3 рази ↑ в 1,2 рази Летермовір 480 мг 1 раз на добу протягом 10 днів 20 мг, одноразово ↑ у 3,29 рази ↑ у 2,17 рази Боцепревір 800 мг 3 рази на добу протягом 7 днів 40 мг, одноразово ↑ у 2,3 рази ↑ 2,7 рази Фосампренавір 700 мг 2 рази на добу/ритонавір 100 мг 2 рази на добу протягом 14 днів 10 мг 1 раз на добу протягом 4 днів ↑ у 2,5 рази ↑ у 2,8 рази Фосампренавір 1400 мг 2 рази на добу протягом 14 днів 10 мг 1 раз на добу протягом 4 днів ↑ у 2,3 рази ↑ у 4,0 рази Елбасвір 50 мг 1 раз на добу/гразопревір 200 мг 1 раз на добу протягом 13 днів 10 мг, одноразово ↑ У 1,95 разів ↑ у 4,3 рази Нелфінавір 1250 мг 2 рази на добу протягом 14 днів 10 мг 1 раз на добу протягом 28 днів ↑ в 1,74 рази ↑ у 2,2 рази Ділтіазем 240 мг 1 раз на добу протягом 28 днів 40 мг, одноразово ↑ в 1,51 рази ↑ у 1,0 разів Грейпфрутовий сік 240 мл 1 раз на добу* 40 мг, одноразово ↑ в 1,37 рази ↑ в 1,16 рази Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу протягом 7 днів 40 мг, одноразово ↑ в 1,35 рази ↓ у 1,0 разів Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу протягом 7 днів 10 мг, одноразово ↑ в 1,33 рази ↑ в 1,38 рази Амлодипін 10 мг, одноразово 80 мг, одноразово ↑ в 1,18 рази ↓ у 0,91 рази Рифампіцин 600 мг 1 раз на добу протягом 7 днів (одночасне застосування)*** 40 мг, одноразово ↑ в 1,12 рази ↑ у 2,9 рази Фенофібрат 160 мг 1 раз на добу протягом 7 днів 40 мг, одноразово ↑ в 1,03 рази ↑ в 1,02 рази Циметидин 300 мг 4 рази на добу протягом 2 тижнів 10 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів ↓ у 1,0 разів ↓ у 0,89 рази Колестипол 10 мг 2 рази на добу протягом 28 тижнів 40 мг 1 раз на добу протягом 28 тижнів Не встановлено ↓ у 0,74** рази Маалокс ТС® 30 мл 1 раз на добу протягом 17 днів 10 мг 1 раз на добу протягом 15 днів ↓ у 0,66 рази ↓ у 0,67 рази Ефавіренз 600 мг 1 раз на добу протягом 14 днів 10 мг протягом 3 днів ↓ у 0,59 рази ↓ у 1,01 рази Рифампіцин 600 мг 1 раз на добу протягом 5 днів (роздільний прийом) *** 40 мг, одноразово ↓ у 0,2 рази ↓ у 0,6 рази & Представлено відношення типів терапії (одночасне застосування препарату разом із аторвастатином у порівнянні із застосуванням тільки аторвастатину). * При значному вживанні грейпфрутового соку (≥ 750 мл-1,2 л на добу) відзначали більше збільшення AUC (до 2,5 разів) та/або Сmax (до 1,71 раза). ** На підставі зразка, взятого одноразово через 8-16 годин після прийому препарату. *** Оскільки рифампіцин має подвійний механізм взаємодії, рекомендується вводити аторвастатин і рифампіцин одночасно. Пізніший прийом аторвастатину після рифампіцину пов'язаний із значним зниженням концентрації аторвастатину в плазмі крові. **** Дози саквінавіру/ритонавіру, що застосовувалися в даному дослідженні, відрізняються від дозувань, що застосовуються у клінічній практиці. Слід враховувати, що підвищення експозиції аторвастатину при клінічному застосуванні швидше за все вище, ніж спостерігається в даному дослідженні. У зв'язку з цим слід застосовувати найнижчу дозу аторвастатину. Вплив аторвастатину на фармакокінетику інших препаратів Аторвастатин Препарат, що застосовується одночасно з аторвастатином, дозування. Препарат/Доза (мг) Зміна AUC& Зміна Сmax& 80 мг 1 раз на добу протягом 15 днів Антипірин 600 мг, одноразово ↑ в 1,03 рази ↓ у 0,89 рази 80 мг 1 раз на добу протягом 10 днів Дігоксин 0,25 мг 1 раз на добу протягом 20 днів ↑ в 1,15 рази ↑ в 1,23 рази 40 мг 1 раз на добу протягом 22 днів Пероральні контрацептивні препарати 1 раз на добу протягом 2 місяців: - Норетиндрон 1 мг, - етинілестрадіол 35 мкг ↑ в 1,28 рази ↑ в 1,23 рази 10 мг, одноразово Типранавір 500 мг 2 рази на добу/ритонавір 200 мг 2 рази на добу протягом 7 днів ↑ в 1,08 рази ↑ У 0,96 рази 10 мг 1 раз на добу протягом 4 днів Фосампренавір 1400 мг 2 рази на добу протягом 14 днів ↓ у 0,73 рази ↓ у 0,82 рази 10 мг 1 раз на добу протягом 4 днів Фосампренавір 700 мг 2 рази на добу/ритонавір 100 мг 2 рази на добу протягом 14 днів ↑ У 0,99 рази ↑ У 0,94 рази & Представлено відношення типів терапії (одночасне застосування препарату разом із аторвастатином у порівнянні із застосуванням тільки аторвастатину).ФармакодинамікаАторвастатин – селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА на мевалонат – попередник стероїдів, включаючи холестерин (ХС). Синтетичний гіполіпідемічний засіб. У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові загального ХС, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (XC-ЛПНЩ) та аполіпопроїну ХС-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає підвищення сироваткової концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (XC-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрації ХС та ХС-ЛПНГ у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез ХС у печінці та збільшуючи кількість «печінкових» рецепторів ЛПНГ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму XC-ЛПНП. Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та кількість частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-часток, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у плазмі крові у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолесою. терапії іншими гіполіпідемічними засобами Аторвастатин у дозах від 10 мг до 80 мг знижує концентрацію ХС на 30-46%, XC-ЛПНГ – на 41-61%, апо-В – на 34-50% та ТГ – на 14-33%. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у тому числі у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію загального ХС, ХС-ЛПНЩ, XC-ЛПОНП, апо-В, ТГ та підвищує концентрацію ХС-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїнів проміжної щільності (ХС-ЛПСШ). У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації ХС-ЛПЗЗ у плазмі крові при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5,1-8,7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний ХС/XC-ЛПВЩ та ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПЗЩ на 29-44 % та 37-55 % відповідно. Аторвастатин у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень та смертність на 16 % після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації з приводу стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, – на 26 % (дослідження зменшення вираженості ішемії міокарді на фоні. [MIRACL]). У пацієнтів з різними вихідними концентраціями ХС-ЛПНГ у плазмі крові аторвастатин спричиняє зниження ризику ішемічних ускладнень та смертність (у пацієнтів з інфарктом міокарда [ІМ] без зубця Q та нестабільною стенокардією у чоловіків та жінок, а також у пацієнтів у віці молодше та старше 65 років). Зниження концентрації у плазмі крові ХС-ЛПНГ краще корелює з дозою аторвастатину, ніж з його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Терапевтичний ефект проявляється через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії. Профілактика серцево-судинних ускладнень Аторвастатин у дозі 10 мг знижує ризик розвитку фатального та нефатального ІМ порівняно з плацебо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та трьома та більше факторами ризику (Aнгло-Скандинавське дослідження з оцінки результату серцевих захворювань [ASCOT-LLA]). Аторвастатин у дозі 10 мг знижує ризик розвитку наступних ускладнень: Зниження ризику Коронарні ускладнення (ішемічна хвороба серця [ІХС] з летальним результатом та нефатальний ІМ) 36% Загальні серцево-судинні ускладнення та процедури реваскуляризації 20% Загальні серцево-судинні ускладнення 29% Інсульт (фатальний та нефатальний) 26% Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом терапія аторвастатином знижує ризик розвитку наступних серцево-судинних ускладнень незалежно від статі, віку пацієнта або вихідної концентрації ХС-ЛПНЩ (дослідження аторвастатину при цукровому діабеті 2 типу [CARDS]) у плазмі крові: Зниження ризику Основні серцево-судинні ускладнення (фатальний та нефатальний ІМ, безболева ішемія міокарда, летальний наслідок в результаті загострення ІХС, нестабільна стенокардія, шунтування коронарної артерії, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика, процедури реваскуляризації, інс 37% ІМ (фатальний та нефатальний ІМ, безболева ішемія міокарда) 42% Інсульт (фатальний та нефатальний) 48% Атеросклероз У пацієнтів з ІХС аторвастатин у дозі 80 мг на добу призводить до зменшення загального обсягу атероми на 0,4% за 1,8 місяці терапії (дослідження зворотного розвитку коронарного атеросклерозу на фоні інтенсивної гіполіпідемічної терапії [REVERSAL]). Повторний інсульт Aторвастатин у дозі 80 мг на добу зменшує ризик повторного фатального або нефатального інсульту у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторну ішемічну атаку (ТІА) без ІХС в анамнезі (дослідження з профілактики інсульту при інтенсивному зниженні концентрації холестерину в плазмі крові [SPAR] % проти плацебо. При цьому значно знижується ризик основних серцево-судинних ускладнень та процедур реваскуляризації. Скорочення ризику серцево-судинних порушень при терапії аторвастатином відзначається у всіх груп пацієнтів, крім тієї, куди увійшли пацієнти з первинним або повторним геморагічним інсультом. Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень У пацієнтів з ІХС аторвастатин у дозі 80 мг порівняно з дозою 10 мг достовірно знижує розвиток наступних ускладнень (за даними дослідження TNT – лікування до досягнення нових цільових концентрацій ліпідів у плазмі крові): Аторвастатин 80 мг Серцево-судинні ускладнення (ІХС з летальним результатом та нефатальний ІМ) 8,7% ІМ нефатальний, не пов'язаний із процедурою 4,9% Інсульт (фатальний та нефатальний) 2,3% Госпіталізація з приводу застійної серцевої недостатності 2,4% Шунтування коронарної артерії чи інші процедури реваскуляризації 13,4% Документована стенокардія 10,9% Показання до застосуванняГіперхолестеринемія: - як доповнення до дієти для зниження підвищеного загального ХС, ХС-ЛПНГ, апо-В та ТГ у дорослих, підлітків та дітей віком 10 років або старше з первинною гіперхолестеринемією, включаючи сімейну гіперхолестеринемію (гетерозиготний варіант) або комбіновану варіант) гіперліпідемію (відповідно тип IIa та IIb за класифікацією Фредріксона), коли відповідь на дієту та інші немедикаментозні методи лікування недостатні; - для зниження підвищеного загального холестерину, ХС-ЛПНГ у дорослих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією як доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад, ЛПНГ-аферез), або якщо такі методи лікування недоступні. Профілактика серцево-судинних захворювань: - профілактика серцево-судинних подій у дорослих пацієнтів, які мають високий ризик розвитку первинних серцево-судинних подій, як доповнення до корекції інших факторів ризику; - вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження смертності, ІМ, інсультів, повторних госпіталізацій щодо стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Активне захворювання печінки або підвищення активності «печінкових» трансаміназ у плазмі неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми. Вагітність. Період грудного вигодовування. Жінки дітородного віку, які не використовують адекватні методи контрацепції. Вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі), за винятком гетерозиготної сімейної гіперхолестеринемії (застосування протипоказане у дітей віком до 10 років). Одночасне застосування з фузидовою кислотою. Застосування противірусних засобів, призначених для лікування вірусного гепатиту С, глекапревіра/пібрентасвіру. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, т. К. Препарат Аторвастатин – К містить лактозу. У пацієнтів з наявністю факторів ризику розвитку рабдоміолізу (порушення функції нирок, гіпотиреоз, спадкові м'язові порушення у пацієнта в анамнезі або в сімейному анамнезі, вже перенесений токсичний вплив інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази [статинів] або фібратів на м'язову тканину, захворювання та/або застосування у пацієнтів, які вживають алкоголь у значних кількостях, вік старше 70 років, ситуації, в яких очікується підвищення концентрації аторвастатину в плазмі (наприклад, взаємодія з іншими лікарськими засобами)).Вагітність та лактаціяПрепарат Аторвастатин – К протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Застосування препарату Аторвастатин – К протипоказане у жінок дітородного віку, які не використовують адекватні методи контрацепції. Відзначалися рідкісні випадки вроджених аномалій після внутрішньоутробного на плід інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів). У дослідженнях на тваринах було показано токсичний вплив на репродуктивну функцію. Препарат Аторвастатин – К протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у грудних дітей. Протипоказаний особам віком до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі), за винятком гетерозиготної сімейної гіперхолестеринемії (застосування протипоказане у дітей віком до 10 років). Застосування у дітей з 10 до 18 років при гетерозиготній сімейній гіперхолестеринемії Початкова доза, що рекомендується, – 10 мг 1 раз на добу. Доза може бути збільшена до 80 мг на добу з урахуванням клінічного ефекту та переносимості. Дозу препарату Аторвастатин-К необхідно підбирати залежно від мети гіполіпідемічної терапії. Корекція дози повинна проводитись з інтервалами 1 раз на 4 тижні або більше.Побічна діяПрепарат Аторвастатин - До звичайно добре переноситься, побічні реакції, як правило, легкі та минущі. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – назофарингіт. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – анафілаксія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – гіперглікемія; нечасто - гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія; частота невідома – цукровий діабет (частота розвитку залежить від наявності або відсутності факторів ризику [концентрація глюкози у крові натще ≥ 5,6 ммоль/л, індекс маси тіла [ІМТ] > 30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ у плазмі крові, артеріальна гіпертензія в анамнезі]). Порушення психіки: нечасто - "кошмарні" сновидіння, безсоння; частота невідома – депресія. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, парестезія, гіпостезія, порушення смакового сприйняття, амнезія; рідко – периферична нейропатія; частота невідома – втрата чи зниження пам'яті. Порушення з боку органу зору: нечасто – виникнення «завіси» перед очима; рідко – порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто - шум у вухах; дуже рідко – втрата слуху. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – біль у горлі, носова кровотеча; частота невідома - поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (зазвичай при тривалому застосуванні). Порушення з боку травної системи: часто – запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея; нечасто – блювання, біль у животі, відрижка, панкреатит, дискомфорт у животі. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – холестаз. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – кропив'янка, свербіж шкіри, шкірний висип, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, бульозний висип, поліморфна ексудативна еритема (зокрема синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія, біль у кінцівках, судоми м'язів, припухлість суглобів, біль у спині, скелетно-м'язові болі; нечасто – біль у шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендопатія (у деяких випадках із розривом сухожилля), розрив м'язів; дуже рідко – вовчаковоподібний синдром; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – вторинна ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція; дуже рідко – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – нездужання, астенічний синдром, біль у грудях, периферичні набряки, підвищена стомлюваність, пропасниця. Лабораторні та інструментальні дані: часто – відхилення від норми результатів «печінкових» тестів (ACT та АЛТ) у плазмі крові, підвищення активності сироваткової креатинфосфокінази (КФК); нечасто – лейкоцитурія; частота невідома – підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну (HbAl). Діти У дітей віком від 10 до 17 років, які отримували лікування аторвастатином, відзначався профіль небажаних явищ, аналогічний такому у пацієнтів, які отримували плацебо, при цьому найчастіше зустрічалися в обох групах небажаними явищами, незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку, були інфекції. У 3-річному дослідженні не спостерігалося клінічно значущого впливу на зростання та статеве дозрівання (відповідно до оцінки загального дозрівання та розвитку, оцінки стадій статевого дозрівання за шкалою Таннера та вимірювання росту та маси тіла). Профіль безпеки та переносимості аторвастатину у дітей був аналогічний відомому профілю безпеки аторвастатину у дорослих. База клінічних даних безпеки включає дані 520 дітей, які отримували аторвастатин, серед яких 7 пацієнтів були у віці < 6 років, 121 пацієнт – у віці від 6 до 9 років і 392 пацієнти були у віці від 10 до 17 років. З наявних даних частота розвитку, вид і рівень тяжкості небажаних реакцій в дітей віком аналогічні таким в дорослих.Взаємодія з лікарськими засобамиПід час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г на добу) або інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, еритроміцину, кларитроміцину, див. розділ "Особливі вказівки"). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначається варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4 (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Було встановлено, що потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 призводять до значного підвищення концентрації аторвастатину у плазмі. Слід по можливості уникати одночасного застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (таких як циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, позаконазол, деякі противірусні препарати, що застосовуються в терапії. протеази ВІЛ, включаючи ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір та ін.). Якщо одночасний прийом цих препаратів необхідний, слід розглянути можливість початку терапії з мінімальної дози, а також оцінити можливість зниження максимальної дози аторвастатину. Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флуконазол) можуть призводити до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. На тлі одночасного застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) та еритроміцину відзначали підвищений ризик розвитку міопатії. Дослідження взаємодії аміодарону або верапамілу та аторвастатину не проводилися. Відомо, що і аміодарон, і верапаміл пригнічують активність ізоферменту CYP3A4, і одночасне застосування цих препаратів з аторвастатином може призвести до підвищення експозиції аторвастатину. У зв'язку з цим рекомендується знизити максимальну дозу аторвастатину та проводити відповідний моніторинг стану пацієнта при одночасному застосуванні з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Контроль слід здійснювати після початку терапії та на тлі зміни дози інгібітору ізоферменту CYP3A4. Гемфіброзіл/фібрати На тлі застосування фібратів у монотерапії періодично відзначали небажані реакції, що стосуються скелетно-м'язової системи, у тому числі рабдоміоліз. Ризик таких реакцій зростає при одночасному застосуванні фібратів та аторвастатину. Якщо неможливо уникнути одночасного застосування цих препаратів, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу аторвастатину, а також слід проводити регулярний контроль стану пацієнтів. Езетіміб Застосування езетимибу пов'язані з розвитком небажаних реакцій із боку скелетно-мышечной системи, зокрема розвиток рабдоміолізу. Ризик таких реакцій підвищується при одночасному застосуванні езетимибу та аторвастатину. Для таких пацієнтів рекомендується ретельне спостереження. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), інгібіторів ізоферменту CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові (див. розділи «Фармакологічні властивості. Особливі вказівки"). Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину у плазмі. Ділтіазем Одночасне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Ціметідин Клінічно значущої взаємодії аторвастатину з циметидином не виявлено (див. розділ "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу в дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або кілька компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1,2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Інгібітори транспортного білка Аторвастатин є субстратом транспортерів ферментів печінки, транспортерів OATP1B1 та OATP1B3. Метаболітами аторвастатину є субстрати OATP1B1. Аторвастатин також ідентифікується як субстрат еффлюксних транспортерів МЛУ1 та BCRP, які можуть обмежувати кишкову абсорбцію та біліарний кліренс аторвастатину (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Одночасне застосування аторвастатину в дозі 10 мг та циклоспорину в дозі 5,2 мг/кг/добу призводило до підвищення рівня системного впливу аторвастатину (збільшення показника AUC у 8,7 раза) (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Циклоспорин є інгібітором транспортного поліпептиду органічних аніонів 1В1 (ОАТР1В1), 1В3 (ОАТР1ВЗ), протеїну, асоційованого з МЛУ1 та BCRP, а також ізоферменту CYP3A4, отже, він підвищує рівень системного впливу аторвастатину. Добова доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Одночасне застосування аторвастатину в дозі 20 мг та летермовіру в дозі 480 мг на добу призводило до підвищення рівня впливу аторвастатину (співвідношення AUC: 3,29) (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Летермовір є інгібітором транспортерів простагландину, BCRP, MRP2, ОАТ2 та печінкового транспортера ОАТР1В1/1ВЗ, таким чином він посилює рівень впливу аторвастатину. Добова доза аторвастатину не повинна перевищувати 20 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Величина опосередкованих лікарських взаємодій ізоферменту CYP3A та транспортерів ОАТР1В1/1ВЗ на сумісне застосування препаратів може відрізнятися при одночасному призначенні летермовіру з циклоспорином. Не рекомендується застосовувати аторвастатин пацієнтам, які отримують терапію летермовіром одночасно з циклоспорином. Елбасвір та гразопревір є інгібіторами ОАТР1В1, ОАТР1ВЗ, МЛУ1 та BCRP, отже, вони підвищують рівень системного впливу аторвастатину. Препарат Аторвастатин – К слід застосовувати з обережністю та в найнижчій необхідній дозі (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Індуктори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавіренз, рифампіцин або препарати Звіробою продірявленого) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1) рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину. ). Однак вплив рифампіцину на концентрацію аторвастатину в гепатоцитах невідомий, і якщо одночасного застосування неможливо уникнути,слід ретельно контролювати ефективність такої комбінації під час терапії. Антациди Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид та/або алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі (зміна AUC: 0,66), проте ступінь зниження концентрації ХС-ЛПНГ у плазмі крові при цьому не змінювалася. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами системи цитохрому, не очікується. Колестипол При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася (зміна AUC: 0,74), проте гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину і колестиполу перевищував такий кожного препарату окремо. Дігоксин При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг рівноважні концентрації дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалась (зміна AUC: 1,15). Пацієнтам, які отримують дигоксин одночасно з аторвастатином, потрібне відповідне спостереження. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Пероральні контрацептивні препарати При одночасному застосуванні аторвастатину та пероральних контрацептивних препаратів, що містять норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону (зміна AUC: 1,28) та етинілестрадіолу (зміна AUC: 1,19). Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептивного препарату для жінок, які приймають аторвастатин. Терфенадін При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Варфарін У клінічному дослідженні у пацієнтів, які регулярно отримують терапію варфарином, одночасне застосування аторвастатину в дозі 80 мг на добу призводило до невеликого збільшення протромбінового часу приблизно на 1,7 секунд протягом перших 4 днів терапії. Показник повертався до норми протягом 15 днів терапії аторвастатином. Незважаючи на те, що тільки в окремих випадках відзначали значну взаємодію, що зачіпає антикоагулянтну функцію, слід визначити протромбіновий час до початку терапії аторвастатином у пацієнтів, які отримують терапію кумариновими антикоагулянтами, і регулярно – в період терапії, щоб запобігти його значній зміні. Як тільки показник протромбінового часу стабілізується, його контроль можна проводити так само, як рекомендується для пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти.При зміні дози аторвастатину або припинення терапії контроль протромбінового часу слід проводити за тими самими принципами, що були описані вище. Терапія аторвастатином була пов'язана з розвитком кровотечі або змінами протромбінового часу у пацієнтів, які не отримували лікування антикоагулянтами. Колхіцін Незважаючи на те, що дослідження одночасного застосування колхіцину та аторвастатину не проводилися, є повідомлення про розвиток міопатії при застосуванні цієї комбінації. При одночасному застосуванні аторвастатину та колхіцину слід дотримуватися обережності. Амлодипін У дослідженні лікарської взаємодії у здорових добровольців одночасне застосування аторвастатину в дозі 80 мг та амлодипіну 10 мг призвело до клінічно незначного збільшення концентрації аторвастатину (зміна AUC: 1,18) у плазмі крові. Фузидова кислота Під час постреєстраційних досліджень відзначали випадки розвитку рабдоміолізу у пацієнтів, які приймають одночасно статини, включаючи аторвастатин, та фузидову кислоту. Механізм цієї взаємодії невідомий. У пацієнтів, для яких застосування фузидової кислоти вважають за необхідне, лікування статинами має бути припинено протягом усього періоду застосування фузидової кислоти. Терапію статинами можна відновити через 7 днів після останнього прийому фузидової кислоти. У виняткових випадках, коли необхідна тривала системна терапія фузидовою кислотою (наприклад, для лікування важких інфекцій), необхідність одночасного застосування аторвастатину та фузидової кислоти повинна бути розглянута у кожному конкретному випадку та здійснюватись під суворим наглядом лікаря.Пацієнт повинен бути попереджений про необхідність негайного звернення за медичною допомогою з появою таких симптомів, як м'язова слабкість, чутливість або біль. Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували одночасно з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної гормональної терапії. Ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено, дослідження взаємодії зі специфічними препаратами не проводились. Крім того, відмічалося підвищення концентрації аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ (комбінації лопінавіру та ритонавіру, саквінавіру та ритонавіру, дарунавіру та ритонавіру, фосампренавіру, а також комбінації фосампренавіру з ритонавіром і гразопревір, симепревір), кларитроміцином та ітраконазолом. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів, а також застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину.Спосіб застосування та дозиВсередину. Приймати будь-якої доби незалежно від часу їди. Перед початком лікування препаратом Аторвастатин-К слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням за допомогою дієти, фізичних вправ та адекватної терапії основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії. Доза препарату Аторвастатин - К варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і підбирається з урахуванням концентрації ХС-ЛПНГ у плазмі крові, мети терапії та індивідуальної відповіді на терапію. Максимальна добова доза препарату Аторвастатин становить 80 мг. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Аторвастатин-К необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія Для більшості пацієнтів рекомендована доза препарату Аторвастатин – К становить 10 мг 1 раз на добу, терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів та зазвичай досягає максимуму через 4 тижні. При тривалому лікуванні ефект зберігається. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Найчастіше призначають по 80 мг 1 разів у добу (зниження концентрації ХС-ЛПНП у плазмі на 18-45 %). Гетерозиготна сімейна гіперхолестеринемія Початкова доза становить 10 мг на добу. Дозу слід підбирати індивідуально та оцінювати актуальність дози кожні 4 тижні з можливим підвищенням до 40 мг на добу. Потім або доза може бути збільшена до максимальної - 80 мг на добу, або можна поєднувати секвестранти жовчних кислот з прийомом аторвастатину в дозі 40 мг на добу. Профілактика серцево-судинних захворювань У дослідженнях первинної профілактики доза аторвастатину становила 10 мг на добу. Може знадобитися підвищення дози для досягнення значень ХС-ЛПНГ, що відповідають сучасним рекомендаціям. Застосування у дітей з 10 до 18 років при гетерозиготній сімейній гіперхолестеринемії Початкова доза, що рекомендується, – 10 мг 1 раз на добу. Доза може бути збільшена до 80 мг на добу з урахуванням клінічного ефекту та переносимості. Дозу препарату Аторвастатин-К необхідно підбирати залежно від мети гіполіпідемічної терапії. Корекція дози повинна проводитись з інтервалами 1 раз на 4 тижні або більше. Порушення функції печінки При порушенні функції печінки дозу препарату Аторвастатин-К необхідно знижувати при регулярному контролі сироваткової активності «печінкових» трансаміназ: аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ). Порушення функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину або ступінь зниження концентрації ХС-ЛПНЩ у плазмі, тому корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти похилого віку Відмінностей у терапевтичній ефективності та безпеці препарату Аторвастатин – К у пацієнтів похилого віку, порівняно із загальною популяцією, не виявлено, корекції дози не потрібні (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тіломпревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза препарату Аторвастатин-К не повинна перевищувати 10 мг на добу (див. розділи «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами», «Особливі вказівки»). Не рекомендується застосовувати аторвастатин пацієнтам, які отримують терапію летермовіром одночасно з циклоспорином (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Слід дотримуватись обережності та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), інгібіторами протеази вірусу гепатиту С (боцепревір, елбасвір/гразопревіром, симклапреміроміконом). У пацієнтів, які одночасно застосовують противірусні препарати для лікування вірусного гепатиту С (елбасвір/гразопревір) з аторвастатином, доза аторвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»).ПередозуванняСпецифічного антидоту для лікування передозування препаратом Аторвастатин – К ні. У разі передозування, при необхідності, слід проводити симптоматичне лікування. Слід провести функціональні тести печінки та контролювати сироваткову активність КФК. Оскільки аторвастатин активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на печінку Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, при застосуванні аторвастатину відзначали помірне підвищення (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми) активності «печінкових» трансаміназ (ACT та АЛТ) у плазмі крові. Стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми) спостерігалося у 0,7 % пацієнтів, які отримували аторвастатин. Частота подібних змін при застосуванні аторвастатину у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0,2 %, 0,2 %, 0,6 % та 2,3 % відповідно. Підвищення активності «печінкових» трансаміназ у плазмі зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози аторвастатину,тимчасової або повної відміни препарату активність «печінкових» трансаміназ у плазмі поверталася до вихідного рівня. Більшість пацієнтів продовжували приймати аторвастатин у зниженій дозі без будь-яких клінічних наслідків. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Аторвастатин – К або після збільшення його дози необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід контролювати також з появою клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності «печінкових» трансаміназ у плазмі крові слід контролювати активність АЛТ та ACT у плазмі крові доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ у плазмі крові більш ніж у 3 рази, порівняно з верхньою межею норми, зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторвастатин – К (див. розділ «Побічна дія»). Препарат Аторвастатин – К слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які вживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність «печінкових» трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторвастатин – К (див. розділ «Протипоказання»). Дія на скелетні м'язи У пацієнтів, які отримували аторвастатин, спостерігалася міалгія (див. розділ «Побічна дія»). Діагноз міопатії слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням сироваткової активності КФК (більш ніж у 10 разів у порівнянні з верхньою межею норми). Терапію препаратом Аторвастатин-К слід припинити у разі вираженого підвищення сироваткової активності КФК за наявності підтвердженої міопатії або підозри на її розвиток. Ризик розвитку міопатії підвищувався при одночасному застосуванні лікарських засобів, що підвищують системну концентрацію аторвастатину (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4,та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 – основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Застосовуючи препарат Аторвастатин - К у поєднанні з фібратами, еритроміцином, імунодепресантами, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЛ/вірусу гепатиту С, летермовиром або нікотиновою кислотою в ліпідзнижувальних дозах. ризик. Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів. У разі необхідності комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів (див.розділ «Спосіб застосування та дози»). Не рекомендується одночасне застосування аторвастатину та фузидової кислоти, тому під час застосування фузидової кислоти рекомендовано тимчасове скасування аторвастатину. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль сироваткової активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку важкої міопатії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами").розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). До початку лікування Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам з факторами, що сприяють розвитку рабдоміолізу. До початку терапії аторвастатином слід проводити контроль активності КФК у плазмі у наступних випадках: порушення функції нирок; гіпотиреоз; спадкові м'язові порушення у пацієнта в анамнезі чи сімейному анамнезі; вже перенесений токсичний вплив інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) або фібратів на тканину м'язів; захворювання печінки в анамнезі та/або пацієнти, які вживають алкоголь у значній кількості; у пацієнтів віком від 70 років слід оцінити необхідність контролю показника КФК у плазмі крові, враховуючи те, що у цих пацієнтів, як правило, вже є фактори, що сприяють розвитку рабдоміолізу; ситуації, в яких очікується підвищення концентрації аторвастатину в плазмі, такі як взаємодії з іншими лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У таких ситуаціях слід оцінити співвідношення користь/ризик та здійснювати медичне спостереження за станом пацієнта. У разі значного підвищення сироваткової активності КФК (більш ніж у 5 разів вище за верхню межу норми) не слід починати терапію аторвастатином. При застосуванні препарату Аторвастатин, як і інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. Чинником ризику розвитку рабдоміолізу може бути попереднє порушення функції нирок. Таким пацієнтам слід забезпечити ретельніший контроль стану скелетно-м'язової системи. При появі симптомів міопатії або наявності факторів ризику розвитку ниркової недостатності на фоні рабдоміолізу (наприклад, тяжкий перебіг гострої інфекції, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення, неконтрольовані судоми). припинити чи повністю скасувати. Відзначено дуже рідкісні випадки розвитку імуноопосередкованої некротизуючої міопатії під час терапії або припинення застосування статинів. Імуноопосередкована некротизуюча міопатія клінічно характеризується стійкою слабкістю проксимальних м'язів та підвищенням активності КФК у сироватці крові, які зберігаються, незважаючи на припинення лікування статинами. Увага! Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Профілактика інсульту за допомогою активного зниження концентрації ХС у плазмі (SPARCL) У ретроспективному аналізі підтипів інсульту у пацієнтів без ІХС, які недавно перенесли інсульт або ТІА, що на початковому етапі отримували аторвастатин у дозі 80 мг на добу, була відзначена більш висока частота випадків розвитку геморагічного інсульту порівняно з пацієнтами, які отримують плацебо. Підвищений ризик особливо помітний у пацієнтів з геморагічним інсультом або лакунарним інфарктом в анамнезі на початку дослідження. У даної групи пацієнтів співвідношення користь/ризик при прийомі аторвастатину в дозі 80 мг на добу не визначено, тому перед початком терапії слід ретельно оцінити можливий ризик розвитку геморагічного інсульту у таких пацієнтів. Після спеціального аналізу результатів клінічного дослідження за участю 4731 пацієнта без ІХС, які перенесли інсульт або ТІА протягом попередніх 6 місяців, яким було призначено аторвастатин 80 мг на добу, було виявлено більш високу частоту геморагічних інсультів у групі аторвастатину порівняно з групою плацебо (55 у групі аторвастатину проти 33 – у групі плацебо). Пацієнти з геморагічним інсультом на момент включення в дослідження мали більш високий ризик для повторного геморагічного інсульту (7 – у групі аторвастатину проти 2 – у групі плацебо). Однак у пацієнтів, які отримували аторвастатин 80 мг на добу, було менше інсультів будь-якого типу (265 проти 311) та менше серцево-судинних подій (123 проти 204). Цукровий діабет Деякі дані підтверджують, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) як клас можуть призводити до підвищення концентрації глюкози в крові, а в окремих пацієнтів з високим ризиком розвитку цукрового діабету може розвинутись стан гіперглікемії, що потребує корекції, як при цукровому діабеті. Тим не менш, цей ризик не перевищує користь від терапії інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статини) з точки зору судинних ризиків, тому це не може бути причиною скасування терапії. Пацієнти, що належать до групи ризику (концентрація глюкози в крові натще від 5,6 до 6,9 ммоль/л, ІМТ > 30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ у плазмі крові, артеріальна гіпертензія), повинні перебувати під медичним контролем, включаючи контроль біохімічних параметрів крові, відповідно до Національних рекомендацій. Інтерстиціальне захворювання легень На тлі терапії деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статини), особливо на тлі тривалої терапії, спостерігалися поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Можуть спостерігатися задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального стану здоров'я (стомлюваність, зниження маси тіла та лихоманка). Якщо у пацієнта підозрюється інтерстиціальне захворювання легень, слід відмінити терапію аторвастатином. Ендокринна функція При застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статини), у тому числі і аторвастатину, спостерігалися випадки підвищення концентрації HbA1 та концентрації глюкози в крові натще. Тим не менш, ризик гіперглікемії нижчий, ніж рівень зниження ризику судинних ускладнень на фоні прийому інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статини). Застосування у дітей У 3-річному дослідженні не спостерігалося клінічно значущого впливу на зростання та статеве дозрівання (згідно з оцінкою загального дозрівання та розвитку, оцінкою стадій статевого дозрівання за шкалою Таннера та вимірюванням росту та маси тіла). Спеціальна інформація про допоміжні речовини Препарат Аторвастатин-К містить лактозу, тому його застосування протипоказане при таких станах: дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Порушення функції печінки При порушенні функції печінки дозу препарату Аторвастатин-К необхідно знижувати при регулярному контролі сироваткової активності «печінкових» трансаміназ: аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ). Порушення функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину або ступінь зниження концентрації ХС-ЛПНЩ у плазмі, тому корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти похилого віку Відмінностей у терапевтичній ефективності та безпеці препарату Аторвастатин – К у пацієнтів похилого віку, порівняно із загальною популяцією, не виявлено, корекції дози не потрібні (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Вплив на керування транспортними засобами: Даних щодо впливу аторвастатину на здатність керувати транспортними засобами, механізмами та займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, немає. Однак, враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при виконанні перелічених видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -13.02 %

Индапамид-крка 1,5мг 30 шт таблетки пролонгированного действия покрытые пленочной оболочкой

430,00 грн

374,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаіндапамід таблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою 1 таблетка з пролонгованим вивільненням, покрита плівковою оболонкою, містить: Ядро Діюча речовина: індапамід 1,50 мг Допоміжні речовини: гіпромелоза, целактоза [лактози моногідрат, целюлоза], повідон-К30, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат Оболонка плівкова: Опадрай Y-1-7000 (гіпромелоза, титану діоксид, макрогол 400)Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групадіуретичний засібФармакокінетикаПрепарат Індапамід - КРКА випускається у формі таблеток із пролонгованим вивільненням діючої речовини. Індапамід швидко та практично повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Прийом їжі дещо сповільнює всмоктування, але не впливає на кількість абсорбованого препарату. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 12 годин після прийому внутрішньо одноразової дози. При повторних прийомах коливання концентрації препарату у плазмі у проміжок між прийомами препарату згладжуються. Проте є індивідуальна варіабельність показників всмоктування препарату. Зв'язок із білками плазми становить 71-79 %. Період напіввиведення (Т(½)) становить від 14 до 24 годин (загалом 18 годин). рівноважна концентрація встановлюється через 7 днів регулярного прийому препарату. Чи не кумулює. Має високий обсяг розподілу, проникає через гістогематичні бар'єри (зокрема плацентарний). Проникає у грудне молоко. Метаболізується переважно у печінці. 70% індапаміду виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів (у незміненому вигляді виводиться близько 5%) та 22% виводиться через кишечник. У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри препарату суттєво не змінюються.ФармакодинамікаІндапамід відноситься до похідних сульфонаміду і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Володіє помірним салуретичним та діуретичним ефектами, які обумовлені інгібуванням реабсорбції іонів натрію, хлору та, меншою мірою, іонів калію та магнію у проксимальних канальцях нирок та у кортикальному сегменті дистального канальця нефрону, тим самим збільшуючи діурез та виявляючи антигіпертензивну. Індапамід знижує тонус гладкої мускулатури артерій і виявляє судинорозширювальну дію, зменшує загальний периферичний опір судин (ОПСС). Ці ефекти опосередковані зниженням реактивності судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II, збільшенням синтезу простагландину Е2, що має судинорозширювальну активність, пригніченням струму кальцію в гладком'язових клітинах судин. Індапамід сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики досягають плато терапевтичного ефекту після певної дози, тоді як кількість небажаних ефектів продовжує зростати. Дозу не слід збільшувати, якщо лікування неефективне. У терапевтичних дозах не впливає на показники ліпідного обміну (тригліцеридів, холестерину, ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ) та ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ)) та вуглеводний обмін (у тому числі у пацієнтів із супутнім цукровим діабетом). Після одноразової дози максимальний ефект відзначається через 24 години. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного та ОПСС.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія у дорослих.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до індапаміду, інших похідних сульфонаміду або до будь-якого компонента препарату. Ниркова недостатність тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв). Печінкова недостатність тяжкого ступеня, у т. ч. печінкова енцефалопатія. Гіпокаліємія. Непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, тому що препарат Індапамід – КРКА містить лактозу. Вагітність та період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Порушення функції нирок та/або печінки, цукровий діабет у стадії декомпенсації, порушення водно-електролітного балансу, гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), гіперпаратиреоз, у пацієнтів з подовженим інтервалом QT на ЕКГ або одержують терапію, в результаті та QT (астемізол, еритроміцин (внутрішньовенно [в/в]), пентамідин, сультоприд, терфенадин, вінкамін (в/в), антиаритмічні лікарські засоби ІА класу [хінідин, дизопірамід] та III класу [аміодарон, бретилію тозилат]).Вагітність та лактаціяВагітність На даний момент немає достатньої кількості даних щодо застосування індапаміду під час вагітності (описано менше 300 випадків). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може призводити до зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що може призвести до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У дослідженнях на тваринах не було виявлено прямого чи непрямого впливу, пов'язаного з репродуктивною токсичністю. Як запобіжний засіб слід уникати застосування індапаміду під час вагітності. Період грудного вигодовування Індапамід проникає у грудне молоко. У новонародженого при цьому може розвинутись гіперчутливість до похідних сульфонаміду та гіпокаліємія. У зв'язку з цим ризик для новонародженого/немовля не може бути виключений. Індапамід близький до тіазидних діуретиків, прийом яких викликає зменшення кількості грудного молока або навіть пригнічення лактації. Не слід застосовувати індапамід у період грудного вигодовування. Фертильність У доклінічних дослідженнях було показано відсутність на репродуктивну функцію у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній. Протипоказаний особам віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями, про які повідомлялося, були реакції гіперчутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій, а також макулопапульозний висип. У клінічних дослідженнях гіпокаліємія (вміст калію у плазмі крові менше 3,4 ммоль/л) спостерігалася у 10 % пацієнтів, а вміст калію у плазмі крові менше 3,2 ммоль/л спостерігався у 4 % пацієнтів через 4-6 тижнів після початку терапії. . Після 12 тижнів терапії середнє зниження вмісту калію в плазмі становило 0,23 ммоль/л. Більшість небажаних реакцій (лабораторні та клінічні показники) мають дозозалежний характер. Частота побічних реакцій, що були відзначені під час терапії індапамідом, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (> 1/10), часто (від > 1/100 до < 1/10), нечасто (від > 1/1000 до < 1/100), рідко (від > 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (частота може бути визначено виходячи з наявних даних). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперкальціємія; частота невідома - зниження вмісту калію в плазмі крові та розвиток гіпокаліємії, особливо значуще для пацієнтів, що належать до групи ризику (див. розділ "Особливі вказівки"), гіпонатріємія (див. розділ "Особливі вказівки"). Порушення з боку нервової системи: рідко – вертиго, підвищена стомлюваність, біль голови, парестезія; частота невідома - непритомність. Порушення з боку органу зору: частота невідома - міопія, нечіткий зір, порушення зору, хоріоїдальний випіт. Порушення з боку серця: дуже рідко – аритмія; частота невідома – тахікардія типу «пірует» (потенційно з летальним кінцем) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами», «Особливі вказівки»). Порушення з боку судин: дуже рідко – зниження артеріального тиску (АТ). Порушення з боку травної системи: нечасто – блювання; рідко – нудота, запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини; дуже рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки; частота невідома - можливий розвиток печінкової енцефалопатії у пацієнтів з печінковою недостатністю (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки"), гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – реакції гіперчутливості, макулопапульозний висип; нечасто – пурпура; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома – можливе загострення вже наявного гострого системного червоного вовчаку, фоточутливість (див. розділ «Особливі вказівки»). Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – ниркова недостатність. Лабораторні та інструментальні дані: частота невідома - подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи "Взаємодія з іншими лікарськими засобами", "Особливі вказівки"), підвищення концентрації глюкози в крові (див. розділ "Особливі вказівки"), підвищення сироваткової концентрації сечової кислоти (див. розділ "Особливі вказівки"), підвищення активності "печінкових" ферментів у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендовані комбінації При одночасному застосуванні з препаратами літію можливе підвищення вмісту іонів літію в плазмі крові внаслідок зниження виведення його з організму нирками, що супроводжується появою ознак передозування (нефротоксична дія), так само, як і при дотриманні дієти без солі (зниження виведення іонів літію нирками). При необхідності діуретичні препарати можуть застосовуватися у поєднанні з препаратами літію, при цьому слід ретельно контролювати вміст літію у плазмі крові та відповідним чином підбирати дозу препарату Індапамід – КРКА. Комбінації, що потребують особливої уваги Препарати, здатні викликати порушення ритму серця типу «пірует» Антиаритмічні засоби ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні засоби ІІІ класу (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепродзинзин , сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші (беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин (в/в), галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін (в/в) Одночасне застосування з будь-яким із цих препаратів підвищує ризик виникнення шлуночкових аритмій типу «пірует» (гіпокаліємія є фактором ризику). Перед початком комбінованої терапії препаратом Індапамід – КРКА та зазначеними вище препаратами слід контролювати вміст калію у плазмі крові та, при необхідності, відкоригувати його. Рекомендується контроль клінічного стану пацієнта, вміст електролітів плазми крові та ЕКГ. У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не провокують розвиток аритмії типу «пірует». Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (при системному застосуванні), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), високі дози ацетилсаліцилової кислоти (3 г на добу та більше) Можливе зменшення антигіпертензивного ефекту індапаміду, розвиток гострої ниркової недостатності у зневоднених пацієнтів (внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації). На початку терапії індапамідом необхідно відновити водно-електролітний баланс та контролювати функцію нирок. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) У пацієнтів із гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії) призначення інгібіторів АПФ збільшує ризик розвитку артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та можливо з гіпонатріємією внаслідок прийому діуретиків необхідно: або припинити прийом препарату за 3 дні до початку терапії інгібіторами АПФ та перейти на терапію калійнесберегаючими діуретиками; або розпочати терапію інгібіторами АПФ з низьких доз, з подальшим поступовим збільшенням дози у разі потреби. У перший тиждень терапії інгібіторами АПФ рекомендується контролювати концентрацію креатиніну в плазмі крові. При хронічній серцевій недостатності лікування інгібіторами АПФ слід починати з найнижчих доз із можливим попереднім зниженням доз діуретиків. У всіх випадках у перші тижні прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок (концентрацію креатиніну в плазмі). Інші комбінації, здатні викликати гіпокаліємію Амфотерицин В (в/в), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному призначенні) (див. також інформацію в підрозділі «Комбінації препаратів, що потребують уваги»), тетракозактид (див. також інформацію в підрозділі «Комбінації препаратів, які потребують уваги»), проносні засоби, що стимулюють моторику кишківника. При одночасному прийомі вищезгаданих препаратів з індапамідом збільшується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний постійний контроль вмісту калію в плазмі, при необхідності – його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Баклофен Одночасна терапія з баклофеном посилює антигіпертензивний ефект індапаміду. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини, на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок. Серцеві глікозиди Гіпокаліємія збільшує токсичну дію серцевих глікозидів (глікозидна інтоксикація). При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Комбінації, що потребують особливої уваги Алопуринол Супутнє лікування індапамідом може збільшити частоту реакцій гіперчутливості на аллопуринол. Комбінації препаратів, які потребують уваги Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен) Комбінація із зазначеною групою препаратів є доцільною у деяких пацієнтів, однак не виключається можливість розвитку гіпокаліємії або гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю або у пацієнтів з цукровим діабетом). Необхідно контролювати вміст калію в плазмі, показники ЕКГ і, за необхідності, коригувати терапію. Метформін Підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу, тому що можливий розвиток ниркової недостатності на фоні прийому діуретиків, особливо «петльових». Метформін не слід приймати при концентрації креатиніну у плазмі крові більше 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Йодмісткі контрастні засоби Застосування йодовмісних контрастних засобів на фоні гіповолемії та прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при використанні високих доз контрастних речовин. Рекомендується перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин відновити водно-електролітний баланс крові. Трициклічні антидепресанти, нейролептики Підсилюють антигіпертензивну дію індапаміду та збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Препарати, що містять солі кальцію Збільшують ризик розвитку гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Циклоспорин, такролімус При одночасному застосуванні виникає ризик підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину, навіть при нормальному вмісті рідини і натрію. Глюкокортикостероїдні препарати, тетракозактид (при системному застосуванні) Знижують антигіпертензивний ефект (затримка іонів натрію та рідини внаслідок застосування глюкокортикостероїдів).Спосіб застосування та дозиВсередину, по 1 таблетці (1,5 мг) 1 раз на добу, переважно в ранкові години, незалежно від часу їди. Проковтувати повністю, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Збільшення дози препарату Індапамід – КРКА не призводить до посилення антигіпертензивної дії, але посилює діуретичний ефект. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки") Індапамід протипоказаний пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв). Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні лише у пацієнтів з нормальною функцією нирок або з незначним її порушенням. Пацієнти з печінковою недостатністю (див. розділи «Протипоказання», «Особливі вказівки») Препарат Індапамід – КРКА протипоказаний пацієнтам із печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Пацієнти похилого віку (див. розділ «Особливі вказівки») У пацієнтів похилого віку слід контролювати плазмову концентрацію креатиніну з урахуванням віку, маси тіла та статі. Препарат Індапамід – КРКА у дозі 1,5 мг на добу (1 таблетка) можна призначати пацієнтам похилого віку з нормальною функцією або з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (див. розділ “Протипоказання”). Діти та підлітки до 18 років В даний час немає даних щодо безпеки та ефективності застосування індапаміду у дітей та підлітків.ПередозуванняІндапамід навіть у дуже високих дозах (до 40 мг, тобто в 27 разів більше терапевтичної дози) не чинить токсичної дії. Ознаки гострого отруєння препаратом насамперед пов'язані з порушенням водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Симптоми: зниження артеріального тиску, нудота, блювання, судоми, вертиго, сонливість, сплутаність свідомості, поліурія або олігурія аж до анурії (внаслідок гіповолемії). Лікування: симптоматичне (промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля, відновлення водно-електролітного балансу). Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки при застосуванні тіазидоподібних діуретиків можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо при порушенні показників водно-електролітного балансу. При її розвитку прийом діуретиків слід припинити. Фоточутливість При застосуванні тіазидоподібних діуретиків відмічені випадки розвитку реакцій фоточутливості (див. розділ «Побічна дія»). У разі їх розвитку прийом препарату Індапамід – КРКА слід припинити. На тлі терапії індапамідом необхідно захищати відкриті ділянки тіла від впливу сонячних променів та штучного ультрафіолетового випромінювання. Водно-електролітний баланс Вміст натрію у плазмі крові Вміст натрію у плазмі крові необхідно визначити до початку лікування препаратом Індапамід – КРКА, а потім регулярно контролювати цей показник у період лікування. Важливо регулярно контролювати вміст натрію в плазмі, тому що спочатку гіпонатріємія може протікати безсимптомно. Найбільш ретельний контроль вмісту натрію в плазмі крові показаний пацієнтам похилого віку та пацієнтам з цирозом печінки (див. розділи «Побічна дія», «Передозування»). Всі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію, що призводить іноді до тяжких наслідків. Гіпонатріємія та гіповолемія можуть призводити до зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Супутнє зниження вмісту хлору може призводити до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу, частота та ступінь виразності цього ефекту незначні. вміст калію в плазмі крові Найбільшим ризиком при лікуванні тіазидними та тіазидоподібними діуретиками є зниження вмісту калію в плазмі та розвиток гіпокаліємії. Особливу увагу з метою профілактики гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) необхідно приділити пацієнтам групи підвищеного ризику наступних категорій: ослаблені пацієнти та/або ті, що отримують поєднану медикаментозну терапію, пацієнти похилого віку, пацієнти з цирозом печінки, периферичними набряками та асцитом. ішемічну хворобу серця, серцеву недостатність. Гіпокаліємія у таких пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмій. До групи підвищеного ризику також належать пацієнти з подовженим інтервалом QT на ЕКГ як уродженим, так і спричиненим лікарськими препаратами. Гіпокаліємія, так само, як і брадикардія, є фактором виникнення важких аритмій, і особливо аритмії типу «пірует», що може призвести до летального результату. В усіх випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Перше визначення вмісту калію в плазмі повинно бути проведене протягом першого тижня терапії препаратом Індапамід - КРКА. При виявленні гіпокаліємії слід здійснити відповідну терапію. Вміст кальцію у плазмі крові Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення кальцію нирками, призводячи до незначної та/або тимчасової гіперкальціємії. Виражена гіперкальціємія на фоні прийому препарату Індапамід – КРКА може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом діуретиків перед дослідженням функції паращитовидних залоз. Концентрація глюкози у крові У пацієнтів із цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії, необхідний контроль концентрації глюкози у крові. Сечова кислота У пацієнтів з гіперурикемією може збільшуватись частота виникнення нападів або загострення перебігу подагри. Функція нирок та діуретичні препарати Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою зниженою функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих менше 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку нормальний показник рівня концентрації креатиніну в плазмі розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. Виражена гіповолемія, яка, у свою чергу, спричинена втратою рідини та іонів натрію на фоні прийому діуретичних препаратів, може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності (зниження швидкості клубочкової фільтрації), що може супроводжуватись підвищенням концентрацій сечовини та креатиніну у плазмі крові. При нормальній функції нирок минуча функціональна ниркова недостатність, зазвичай, проходить без наслідків. Однак при нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися. Спортсмени Необхідно звернути увагу спортсменів на те, що препарат Індапамід КРКА містить діючу речовину індапамід, яка може дати позитивну реакцію при проведенні допінг-тестів. Хоріоїдальний випіт/гостра міопія/гостра закритокутова глаукома Сульфонаміди та їх похідні можуть викликати ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку хоріоїдального випоту з порушенням полів зору, гострої транзиторної міопії та гострої глаукоми. Симптоми включають гострий початок зниження гостроти зору або біль у оці і зазвичай виникають протягом декількох годин або тижнів після початку прийому препарату. За відсутності лікування гострий напад глаукоми може призвести до стійкої втрати зору. Насамперед необхідно якнайшвидше відмінити прийом препарату. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне медикаментозне лікування або хірургічне втручання. Факторами ризику гострого нападу закритокутової глаукоми є алергічні реакції на похідні сульфонаміду та пеніциліну в анамнезі. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Індапамід – КРКА містить лактозу, тому препарат протипоказаний пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з нирковою недостатністю (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки") Індапамід протипоказаний пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв). Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні лише у пацієнтів з нормальною функцією нирок або з незначним її порушенням. Пацієнти з печінковою недостатністю (див. розділи «Протипоказання», «Особливі вказівки») Препарат Індапамід – КРКА протипоказаний пацієнтам із печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Пацієнти похилого віку (див. розділ «Особливі вказівки») У пацієнтів похилого віку слід контролювати плазмову концентрацію креатиніну з урахуванням віку, маси тіла та статі. Препарат Індапамід – КРКА у дозі 1,5 мг на добу (1 таблетка) можна призначати пацієнтам похилого віку з нормальною функцією або з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (див. розділ “Протипоказання”). Вплив на керування транспортними засобами: Застосування індапаміду не призводить до порушення психомоторних реакцій. Однак у деяких пацієнтів у відповідь на зниження АТ можуть розвинутись різні індивідуальні реакції, особливо на початку терапії або при додаванні до терапії інших гіпотензивних засобів. У зв'язку з цим на початку лікування препаратом Індапамід - КРКА не рекомендується керувати транспортними засобами, механізмами, що потребують підвищеної уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -15.09 %

Индапамид-крка 1,5мг 60 шт таблетки пролонгированного действия покрытые пленочной оболочкой

570,00 грн

484,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаіндапамід таблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою 1 таблетка з пролонгованим вивільненням, покрита плівковою оболонкою, містить: Ядро Діюча речовина: індапамід 1,50 мг Допоміжні речовини: гіпромелоза, целактоза [лактози моногідрат, целюлоза], повідон-К30, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат Оболонка плівкова: Опадрай Y-1-7000 (гіпромелоза, титану діоксид, макрогол 400)Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групадіуретичний засібФармакокінетикаПрепарат Індапамід - КРКА випускається у формі таблеток із пролонгованим вивільненням діючої речовини. Індапамід швидко та практично повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Прийом їжі дещо сповільнює всмоктування, але не впливає на кількість абсорбованого препарату. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 12 годин після прийому внутрішньо одноразової дози. При повторних прийомах коливання концентрації препарату у плазмі у проміжок між прийомами препарату згладжуються. Проте є індивідуальна варіабельність показників всмоктування препарату. Зв'язок із білками плазми становить 71-79 %. Період напіввиведення (Т(½)) становить від 14 до 24 годин (загалом 18 годин). рівноважна концентрація встановлюється через 7 днів регулярного прийому препарату. Чи не кумулює. Має високий обсяг розподілу, проникає через гістогематичні бар'єри (зокрема плацентарний). Проникає у грудне молоко. Метаболізується переважно у печінці. 70% індапаміду виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів (у незміненому вигляді виводиться близько 5%) та 22% виводиться через кишечник. У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри препарату суттєво не змінюються.ФармакодинамікаІндапамід відноситься до похідних сульфонаміду і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Володіє помірним салуретичним та діуретичним ефектами, які обумовлені інгібуванням реабсорбції іонів натрію, хлору та, меншою мірою, іонів калію та магнію у проксимальних канальцях нирок та у кортикальному сегменті дистального канальця нефрону, тим самим збільшуючи діурез та виявляючи антигіпертензивну. Індапамід знижує тонус гладкої мускулатури артерій і виявляє судинорозширювальну дію, зменшує загальний периферичний опір судин (ОПСС). Ці ефекти опосередковані зниженням реактивності судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II, збільшенням синтезу простагландину Е2, що має судинорозширювальну активність, пригніченням струму кальцію в гладком'язових клітинах судин. Індапамід сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики досягають плато терапевтичного ефекту після певної дози, тоді як кількість небажаних ефектів продовжує зростати. Дозу не слід збільшувати, якщо лікування неефективне. У терапевтичних дозах не впливає на показники ліпідного обміну (тригліцеридів, холестерину, ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ) та ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ)) та вуглеводний обмін (у тому числі у пацієнтів із супутнім цукровим діабетом). Після одноразової дози максимальний ефект відзначається через 24 години. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного та ОПСС.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія у дорослих.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до індапаміду, інших похідних сульфонаміду або до будь-якого компонента препарату. Ниркова недостатність тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв). Печінкова недостатність тяжкого ступеня, у т. ч. печінкова енцефалопатія. Гіпокаліємія. Непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, тому що препарат Індапамід – КРКА містить лактозу. Вагітність та період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Порушення функції нирок та/або печінки, цукровий діабет у стадії декомпенсації, порушення водно-електролітного балансу, гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), гіперпаратиреоз, у пацієнтів з подовженим інтервалом QT на ЕКГ або одержують терапію, в результаті та QT (астемізол, еритроміцин (внутрішньовенно [в/в]), пентамідин, сультоприд, терфенадин, вінкамін (в/в), антиаритмічні лікарські засоби ІА класу [хінідин, дизопірамід] та III класу [аміодарон, бретилію тозилат]).Вагітність та лактаціяВагітність На даний момент немає достатньої кількості даних щодо застосування індапаміду під час вагітності (описано менше 300 випадків). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може призводити до зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що може призвести до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. У дослідженнях на тваринах не було виявлено прямого чи непрямого впливу, пов'язаного з репродуктивною токсичністю. Як запобіжний засіб слід уникати застосування індапаміду під час вагітності. Період грудного вигодовування Індапамід проникає у грудне молоко. У новонародженого при цьому може розвинутись гіперчутливість до похідних сульфонаміду та гіпокаліємія. У зв'язку з цим ризик для новонародженого/немовля не може бути виключений. Індапамід близький до тіазидних діуретиків, прийом яких викликає зменшення кількості грудного молока або навіть пригнічення лактації. Не слід застосовувати індапамід у період грудного вигодовування. Фертильність У доклінічних дослідженнях було показано відсутність на репродуктивну функцію у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній. Протипоказаний особам віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями, про які повідомлялося, були реакції гіперчутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій, а також макулопапульозний висип. У клінічних дослідженнях гіпокаліємія (вміст калію у плазмі крові менше 3,4 ммоль/л) спостерігалася у 10 % пацієнтів, а вміст калію у плазмі крові менше 3,2 ммоль/л спостерігався у 4 % пацієнтів через 4-6 тижнів після початку терапії. . Після 12 тижнів терапії середнє зниження вмісту калію в плазмі становило 0,23 ммоль/л. Більшість небажаних реакцій (лабораторні та клінічні показники) мають дозозалежний характер. Частота побічних реакцій, що були відзначені під час терапії індапамідом, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (> 1/10), часто (від > 1/100 до < 1/10), нечасто (від > 1/1000 до < 1/100), рідко (від > 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (частота може бути визначено виходячи з наявних даних). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперкальціємія; частота невідома - зниження вмісту калію в плазмі крові та розвиток гіпокаліємії, особливо значуще для пацієнтів, що належать до групи ризику (див. розділ "Особливі вказівки"), гіпонатріємія (див. розділ "Особливі вказівки"). Порушення з боку нервової системи: рідко – вертиго, підвищена стомлюваність, біль голови, парестезія; частота невідома - непритомність. Порушення з боку органу зору: частота невідома - міопія, нечіткий зір, порушення зору, хоріоїдальний випіт. Порушення з боку серця: дуже рідко – аритмія; частота невідома – тахікардія типу «пірует» (потенційно з летальним кінцем) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами», «Особливі вказівки»). Порушення з боку судин: дуже рідко – зниження артеріального тиску (АТ). Порушення з боку травної системи: нечасто – блювання; рідко – нудота, запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини; дуже рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки; частота невідома - можливий розвиток печінкової енцефалопатії у пацієнтів з печінковою недостатністю (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки"), гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – реакції гіперчутливості, макулопапульозний висип; нечасто – пурпура; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома – можливе загострення вже наявного гострого системного червоного вовчаку, фоточутливість (див. розділ «Особливі вказівки»). Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – ниркова недостатність. Лабораторні та інструментальні дані: частота невідома - подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи "Взаємодія з іншими лікарськими засобами", "Особливі вказівки"), підвищення концентрації глюкози в крові (див. розділ "Особливі вказівки"), підвищення сироваткової концентрації сечової кислоти (див. розділ "Особливі вказівки"), підвищення активності "печінкових" ферментів у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендовані комбінації При одночасному застосуванні з препаратами літію можливе підвищення вмісту іонів літію в плазмі крові внаслідок зниження виведення його з організму нирками, що супроводжується появою ознак передозування (нефротоксична дія), так само, як і при дотриманні дієти без солі (зниження виведення іонів літію нирками). При необхідності діуретичні препарати можуть застосовуватися у поєднанні з препаратами літію, при цьому слід ретельно контролювати вміст літію у плазмі крові та відповідним чином підбирати дозу препарату Індапамід – КРКА. Комбінації, що потребують особливої уваги Препарати, здатні викликати порушення ритму серця типу «пірует» Антиаритмічні засоби ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні засоби ІІІ класу (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепродзинзин , сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші (беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин (в/в), галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін (в/в) Одночасне застосування з будь-яким із цих препаратів підвищує ризик виникнення шлуночкових аритмій типу «пірует» (гіпокаліємія є фактором ризику). Перед початком комбінованої терапії препаратом Індапамід – КРКА та зазначеними вище препаратами слід контролювати вміст калію у плазмі крові та, при необхідності, відкоригувати його. Рекомендується контроль клінічного стану пацієнта, вміст електролітів плазми крові та ЕКГ. У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не провокують розвиток аритмії типу «пірует». Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (при системному застосуванні), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), високі дози ацетилсаліцилової кислоти (3 г на добу та більше) Можливе зменшення антигіпертензивного ефекту індапаміду, розвиток гострої ниркової недостатності у зневоднених пацієнтів (внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації). На початку терапії індапамідом необхідно відновити водно-електролітний баланс та контролювати функцію нирок. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) У пацієнтів із гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії) призначення інгібіторів АПФ збільшує ризик розвитку артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та можливо з гіпонатріємією внаслідок прийому діуретиків необхідно: або припинити прийом препарату за 3 дні до початку терапії інгібіторами АПФ та перейти на терапію калійнесберегаючими діуретиками; або розпочати терапію інгібіторами АПФ з низьких доз, з подальшим поступовим збільшенням дози у разі потреби. У перший тиждень терапії інгібіторами АПФ рекомендується контролювати концентрацію креатиніну в плазмі крові. При хронічній серцевій недостатності лікування інгібіторами АПФ слід починати з найнижчих доз із можливим попереднім зниженням доз діуретиків. У всіх випадках у перші тижні прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок (концентрацію креатиніну в плазмі). Інші комбінації, здатні викликати гіпокаліємію Амфотерицин В (в/в), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному призначенні) (див. також інформацію в підрозділі «Комбінації препаратів, що потребують уваги»), тетракозактид (див. також інформацію в підрозділі «Комбінації препаратів, які потребують уваги»), проносні засоби, що стимулюють моторику кишківника. При одночасному прийомі вищезгаданих препаратів з індапамідом збільшується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний постійний контроль вмісту калію в плазмі, при необхідності – його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Баклофен Одночасна терапія з баклофеном посилює антигіпертензивний ефект індапаміду. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини, на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок. Серцеві глікозиди Гіпокаліємія збільшує токсичну дію серцевих глікозидів (глікозидна інтоксикація). При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Комбінації, що потребують особливої уваги Алопуринол Супутнє лікування індапамідом може збільшити частоту реакцій гіперчутливості на аллопуринол. Комбінації препаратів, які потребують уваги Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен) Комбінація із зазначеною групою препаратів є доцільною у деяких пацієнтів, однак не виключається можливість розвитку гіпокаліємії або гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю або у пацієнтів з цукровим діабетом). Необхідно контролювати вміст калію в плазмі, показники ЕКГ і, за необхідності, коригувати терапію. Метформін Підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу, тому що можливий розвиток ниркової недостатності на фоні прийому діуретиків, особливо «петльових». Метформін не слід приймати при концентрації креатиніну у плазмі крові більше 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Йодмісткі контрастні засоби Застосування йодовмісних контрастних засобів на фоні гіповолемії та прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при використанні високих доз контрастних речовин. Рекомендується перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин відновити водно-електролітний баланс крові. Трициклічні антидепресанти, нейролептики Підсилюють антигіпертензивну дію індапаміду та збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Препарати, що містять солі кальцію Збільшують ризик розвитку гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Циклоспорин, такролімус При одночасному застосуванні виникає ризик підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину, навіть при нормальному вмісті рідини і натрію. Глюкокортикостероїдні препарати, тетракозактид (при системному застосуванні) Знижують антигіпертензивний ефект (затримка іонів натрію та рідини внаслідок застосування глюкокортикостероїдів).Спосіб застосування та дозиВсередину, по 1 таблетці (1,5 мг) 1 раз на добу, переважно в ранкові години, незалежно від часу їди. Проковтувати повністю, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Збільшення дози препарату Індапамід – КРКА не призводить до посилення антигіпертензивної дії, але посилює діуретичний ефект. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки") Індапамід протипоказаний пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв). Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні лише у пацієнтів з нормальною функцією нирок або з незначним її порушенням. Пацієнти з печінковою недостатністю (див. розділи «Протипоказання», «Особливі вказівки») Препарат Індапамід – КРКА протипоказаний пацієнтам із печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Пацієнти похилого віку (див. розділ «Особливі вказівки») У пацієнтів похилого віку слід контролювати плазмову концентрацію креатиніну з урахуванням віку, маси тіла та статі. Препарат Індапамід – КРКА у дозі 1,5 мг на добу (1 таблетка) можна призначати пацієнтам похилого віку з нормальною функцією або з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (див. розділ “Протипоказання”). Діти та підлітки до 18 років В даний час немає даних щодо безпеки та ефективності застосування індапаміду у дітей та підлітків.ПередозуванняІндапамід навіть у дуже високих дозах (до 40 мг, тобто в 27 разів більше терапевтичної дози) не чинить токсичної дії. Ознаки гострого отруєння препаратом насамперед пов'язані з порушенням водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Симптоми: зниження артеріального тиску, нудота, блювання, судоми, вертиго, сонливість, сплутаність свідомості, поліурія або олігурія аж до анурії (внаслідок гіповолемії). Лікування: симптоматичне (промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля, відновлення водно-електролітного балансу). Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки при застосуванні тіазидоподібних діуретиків можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо при порушенні показників водно-електролітного балансу. При її розвитку прийом діуретиків слід припинити. Фоточутливість При застосуванні тіазидоподібних діуретиків відмічені випадки розвитку реакцій фоточутливості (див. розділ «Побічна дія»). У разі їх розвитку прийом препарату Індапамід – КРКА слід припинити. На тлі терапії індапамідом необхідно захищати відкриті ділянки тіла від впливу сонячних променів та штучного ультрафіолетового випромінювання. Водно-електролітний баланс Вміст натрію у плазмі крові Вміст натрію у плазмі крові необхідно визначити до початку лікування препаратом Індапамід – КРКА, а потім регулярно контролювати цей показник у період лікування. Важливо регулярно контролювати вміст натрію в плазмі, тому що спочатку гіпонатріємія може протікати безсимптомно. Найбільш ретельний контроль вмісту натрію в плазмі крові показаний пацієнтам похилого віку та пацієнтам з цирозом печінки (див. розділи «Побічна дія», «Передозування»). Всі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію, що призводить іноді до тяжких наслідків. Гіпонатріємія та гіповолемія можуть призводити до зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Супутнє зниження вмісту хлору може призводити до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу, частота та ступінь виразності цього ефекту незначні. вміст калію в плазмі крові Найбільшим ризиком при лікуванні тіазидними та тіазидоподібними діуретиками є зниження вмісту калію в плазмі та розвиток гіпокаліємії. Особливу увагу з метою профілактики гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) необхідно приділити пацієнтам групи підвищеного ризику наступних категорій: ослаблені пацієнти та/або ті, що отримують поєднану медикаментозну терапію, пацієнти похилого віку, пацієнти з цирозом печінки, периферичними набряками та асцитом. ішемічну хворобу серця, серцеву недостатність. Гіпокаліємія у таких пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмій. До групи підвищеного ризику також належать пацієнти з подовженим інтервалом QT на ЕКГ як уродженим, так і спричиненим лікарськими препаратами. Гіпокаліємія, так само, як і брадикардія, є фактором виникнення важких аритмій, і особливо аритмії типу «пірует», що може призвести до летального результату. В усіх випадках необхідно регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Перше визначення вмісту калію в плазмі повинно бути проведене протягом першого тижня терапії препаратом Індапамід - КРКА. При виявленні гіпокаліємії слід здійснити відповідну терапію. Вміст кальцію у плазмі крові Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення кальцію нирками, призводячи до незначної та/або тимчасової гіперкальціємії. Виражена гіперкальціємія на фоні прийому препарату Індапамід – КРКА може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом діуретиків перед дослідженням функції паращитовидних залоз. Концентрація глюкози у крові У пацієнтів із цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії, необхідний контроль концентрації глюкози у крові. Сечова кислота У пацієнтів з гіперурикемією може збільшуватись частота виникнення нападів або загострення перебігу подагри. Функція нирок та діуретичні препарати Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою зниженою функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих менше 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку нормальний показник рівня концентрації креатиніну в плазмі розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. Виражена гіповолемія, яка, у свою чергу, спричинена втратою рідини та іонів натрію на фоні прийому діуретичних препаратів, може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності (зниження швидкості клубочкової фільтрації), що може супроводжуватись підвищенням концентрацій сечовини та креатиніну у плазмі крові. При нормальній функції нирок минуча функціональна ниркова недостатність, зазвичай, проходить без наслідків. Однак при нирковій недостатності стан пацієнта може погіршитися. Спортсмени Необхідно звернути увагу спортсменів на те, що препарат Індапамід КРКА містить діючу речовину індапамід, яка може дати позитивну реакцію при проведенні допінг-тестів. Хоріоїдальний випіт/гостра міопія/гостра закритокутова глаукома Сульфонаміди та їх похідні можуть викликати ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку хоріоїдального випоту з порушенням полів зору, гострої транзиторної міопії та гострої глаукоми. Симптоми включають гострий початок зниження гостроти зору або біль у оці і зазвичай виникають протягом декількох годин або тижнів після початку прийому препарату. За відсутності лікування гострий напад глаукоми може призвести до стійкої втрати зору. Насамперед необхідно якнайшвидше відмінити прийом препарату. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне медикаментозне лікування або хірургічне втручання. Факторами ризику гострого нападу закритокутової глаукоми є алергічні реакції на похідні сульфонаміду та пеніциліну в анамнезі. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Індапамід – КРКА містить лактозу, тому препарат протипоказаний пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з нирковою недостатністю (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки") Індапамід протипоказаний пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв). Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні лише у пацієнтів з нормальною функцією нирок або з незначним її порушенням. Пацієнти з печінковою недостатністю (див. розділи «Протипоказання», «Особливі вказівки») Препарат Індапамід – КРКА протипоказаний пацієнтам із печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Пацієнти похилого віку (див. розділ «Особливі вказівки») У пацієнтів похилого віку слід контролювати плазмову концентрацію креатиніну з урахуванням віку, маси тіла та статі. Препарат Індапамід – КРКА у дозі 1,5 мг на добу (1 таблетка) можна призначати пацієнтам похилого віку з нормальною функцією або з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (див. розділ “Протипоказання”). Вплив на керування транспортними засобами: Застосування індапаміду не призводить до порушення психомоторних реакцій. Однак у деяких пацієнтів у відповідь на зниження АТ можуть розвинутись різні індивідуальні реакції, особливо на початку терапії або при додаванні до терапії інших гіпотензивних засобів. У зв'язку з цим на початку лікування препаратом Індапамід - КРКА не рекомендується керувати транспортними засобами, механізмами, що потребують підвищеної уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -7.28 %

Ко-дальнева 5мг+1,25мг+4мг 90 шт таблетки

1 072,00 грн

994,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат 6,93 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 5 мг, індапамід 1.25 мг, периндоприлу ербумін B субстанція-гранули*,20.412 мг, що відповідає вмісту периндоприлу ербуміну 4 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (9) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з фаскою з двох сторін і ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить периндоприлу ербумін (інгібітор АПФ), індапамід (тіазидоподібний діуретик) та амлодипін (блокатор кальцієвих каналів). Ця комбінація поєднує в собі властивості кожної з діючих речовин, які мають при цьому потенціювальну дію. Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з такими ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС - постнавантаження, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (у положенні лежачи і стоячи) протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії та до "ішемічної" депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та потребу в прийомі нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не має небажаного впливу на ліпідний обмін і не викликає зміни ліпідного профілю плазми. Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Індапамід є похідним сульфонаміду. За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення екскреції нирками іонів натрію та хлору, та меншою мірою іонів калію та магнію, посилюючи тим самим діурез та знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. На тлі прийому індапаміду зменшується гіпертрофія лівого шлуночка. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом). Периндоприл – інгібітор АПФ. АПФ, або кіназа II, є екзопептидазою, яка перетворює ангіотензин I на судинозвужувальну речовину - ангіотензин II, а також руйнує брадикінін, що має судинорозширювальні властивості, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл забезпечує наступні ефекти: знижує секрецію альдостерону; збільшує активність реніну плазми крові за принципом "негативного" зворотного зв'язку; при тривалому застосуванні знижує ОПСС – постнавантаження серця, що зумовлено, в основному, дією на м'язові та ниркові судини. Зниження ОПСС не супроводжується затримкою натрію та води та не викликає рефлекторну тахікардію. Дослідження показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю виявило: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу; збільшення периферичного кровотоку у м'язах. Крім того, було відзначено покращення результатів проби з фізичним навантаженням. Дія периндоприлу здійснюється за допомогою активного метаболіту – периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Периндоприл ефективний при лікуванні артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості, знижує як систолічний, так і діастолічний артеріальний тиск у положенні лежачи і стоячи. Антигіпертензивний ефект досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і з нормальною активністю реніну в плазмі крові. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення терапії не викликає синдром відміни. Периндоприл має судинорозширюючі властивості та сприяє відновленню еластичності великих артерій, структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне застосування з тіазидним діуретиком посилює вираженість антигіпертензивної дії та знижує ризик розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Комбінація периндоприл/індапамід має дозозалежну антигіпертензивну дію як на систолічний, так і на діастолічний АТ (у положенні стоячи та лежачи) незалежно від віку пацієнта. Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Терапевтичний ефект настає менш ніж через 1 місяць від початку терапії та не супроводжується тахіфілаксією. Припинення терапії не викликає синдром відміни. У клінічних дослідженнях одночасне застосування периндоприлу та індапаміду посилювало вираженість антигіпертензивної дії порівняно з монотерапією кожним препаратом. Комбінація периндоприлу тертбутиламін (периндоприлу ербумін)/індапамід призводила до більш вираженого зниження гіпертрофії лівого шлуночка, ніж монотерапія еналаприлом. Найбільший вплив на гіпертрофію лівого шлуночка досягається при застосуванні периндоприлу тертбутиламіну (периндоприлу ербуміну) 8 мг/індапаміду 2.5 мг.ФармакокінетикаАмлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Сmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%. Vd становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro ступінь зв'язування амлодипіну з білками плазми становить близько 97.5%. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Кінцевий T1/2 із плазми становить близько 35-50 год, що дозволяє приймати амлодипін 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої внутрішньо дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді, близько 60% – нирками у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (збільшується до 60 год). Індапамід Індапамід швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Прийом їжі трохи підвищує швидкість всмоктування, але не впливає на повноту всмоктування. Сmax у плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після прийому препарату внутрішньо. Ступінь зв'язування з білками плазми – 79%. T1/2 становить 14-24 год (у середньому 18 год). Повторний прийом індапаміду не призводить до його кумуляції. Елімінується переважно нирками (70% прийнятої внутрішньо дози) і через кишечник (22%) у формі неактивних метаболітів. Периндоприл При прийомі периндоприл швидко всмоктується. Сmax у плазмі досягається через 1 год після прийому внутрішньо. Периндоприл є проліки, тобто. не має фармакологічної активності. Близько 27% дози периндоприлу, прийнятої внутрішньо, надходить у кровотік у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім активного метаболіту - периндоприлату, утворюється ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому периндоприл слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від прийнятої внутрішньо дози. Рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кт. Ступінь зв'язування периндоприлату з білками плазми крові (переважно з АПФ) становить близько 20% і має дозозалежний характер. T1/2 периндоприлу з плазми становить 1 год. Периндоприлат елімінується з організму нирками. Кінцевий T1/2 вільної фракції становить близько 17 год. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.Клінічна фармакологіяАнтигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (при необхідності одночасної терапії амлодипіном, індапамідом та периндоприлом у дозах, що застосовуються у монотерапії окремих компонентів).Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; ниркова недостатність (КК менше 60 мл/хв); двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; тяжка печінкова недостатність, у т.ч. печінкова енцефалопатія; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); шок, зокрема. кардіогенний шок; нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування з лікарськими засобами, здатними викликати поліморфну шлуночкову аритмію типу "пірует"; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; одночасне застосування препаратів, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропридину, індапаміду та інших похідних сульфонаміду, периндоприлу та інших інгібіторів АПФ, а також до допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Враховуючи відсутність достатнього клінічного досвіду, не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів із нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації. З обережністю слід застосовувати дану комбінацію при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості, системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. ВКВ, склеродермія), терапії імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу). (прийом діуретиків, дієта з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), ІХС, атеросклерозі, цереброваскулярних захворюваннях, реноваскулярній гіпертензії, цукровому діабеті, хронічній серцевій недостатності (IV ФК за класифікацією NYHA), гіперурикемії (особливо нефролітіазом), одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, хірургічному втручанні/загальній анестезії, лабільності АТ,проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), стані після трансплантації нирки, аортальному стенозі, пацієнтів похилого віку; пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) протипоказане. Застосування у дітей Протипоказано застосування цієї комбінації у пацієнтів віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10) 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000) частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Амлодипін З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія/нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперглікемія. Психічні порушення: нечасто – безсоння, лабільність настрою (в т.ч. тривожність), депресія; рідко – сплутаність свідомості. З боку нервової системи: часто – сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль; нечасто – тремор, гіпестезія, парестезія, зміни смаку, непритомність; дуже рідко – м'язова гіпертонія, периферична невропатія. З боку органу зору: нечасто – порушення зору (зокрема диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття, відчуття припливів крові до шкіри обличчя; нечасто – виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія); дуже рідко – інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт). З боку дихальної системи: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота; нечасто – блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті; дуже рідко – гіперплазія ясен, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів (АЛТ та АСТ). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висипання, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема. З боку скелетно-м'язової системи: нечасто – артралгія, міалгія, спазми м'язів. З боку сечовивідної системи: нечасто – хворобливе сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Інші: часто – периферичні набряки; нечасто – збільшення або зниження маси тіла, підвищена стомлюваність, астенія, біль у грудній клітці, біль у спині, біль різної локалізації, загальне нездужання. При застосуванні амлодипіну спостерігалися рідкісні випадки екстрапірамідного синдрому. Періндоприл/Індапамід З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз або панцитопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, при лікуванні інгібіторами АПФ у певних ситуаціях (після трансплантації нирки, на час діалізу) спостерігали розвиток анемії. З боку імунної системи: нечасто – реакції підвищеної чутливості у пацієнтів, схильних до бронхообструктивних та алергічних реакцій. Психічні порушення: нечасто – лабільність настрою (в т.ч. тривожність), порушення сну. З боку нервової системи: часто - запаморочення (особливо на початку лікування), біль голови, парестезія, вертиго; частота невідома - непритомність. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – шум (дзвін) у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт); дуже рідко – стенокардія, інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію); частота невідома - поліморфна шлуночкова тахікардія за типом "бенкетує" (можливо з летальним результатом). З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота, біль у епігастрії, блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті, порушення смакового сприйняття, зниження апетиту; дуже рідко – панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечника, жовтяниця; частота невідома – печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - свербіж шкіри, висип, макуло-папульозний висип; нечасто – підвищене потовиділення; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; частота невідома – фоточутливість. З боку кістково-м'язової системи: часто – спазми м'язів. З боку сечовидільної системи: нечасто – ниркова недостатність; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – гіперкальціємія; частота невідома - підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів АЛТ* та АСТ*, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, підвищення концентрації креатиніну в сечі та плазмі крові, що відбувається після відміни терапії, гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіповолемія, що призводять до дегідратації та підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози у плазмі крові, гіперкаліємія. Інші: часто – астенія; нечасто - можливе погіршення перебігу гострої форми системного червоного вовчаку. * У більшості випадків пов'язано з холестазом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з летальним кінцем і колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування амлодипіну та дантролену у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (рифампіцин, препарати звіробою продірявленого) може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі. Слід бути обережними при одночасному прийомі амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування амлодипіну з сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, антибіотики групи макролідів (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем) може призвести до концентрації. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. Амлодипін посилює антигіпертензивну дію препаратів для гіпотензивної терапії. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що може призвести до посилення антигіпертензивного ефекту. Індапамід Враховуючи ризик розвитку гіпокаліємії, слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними препаратами (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, дофетилід, ібутілід, ібутілід, (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіорілазин, трифторперазин), бензамідами (амісульпрід, /в, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин.Слід уникати одночасного застосування з переліченими вище препаратами при розвитку гіпокаліємії, проводити її корекцію, контролювати ЕКГ (інтервал QT). Одночасний прийом з амфотерицином В внутрішньовенно, системними глюко- та мінералокортикоїдами, тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику ШКТ, підвищує ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту калію в плазмі крові, при необхідності – корекція гіпокаліємії. Особливої обережності слід дотримуватися при одночасному застосуванні із серцевими глікозидами. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику ШКТ. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні слід контролювати вміст калію в плазмі крові та показники ЕКГ та за необхідності вирішити питання про доцільність продовження терапії. Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному застосуванні метформіну підвищує ризик розвитку лактацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо КК у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Зневоднення організму на фоні прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при введенні йодовмісних контрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин необхідно компенсувати гіповолемію. При одночасному застосуванні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками. Можливе підвищення КК у плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті води та натрію. Периндоприл Одночасне застосування периндоприлу з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або помірним чи тяжким порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв). На тлі терапії інгібіторами АПФ вміст калію в плазмі крові, як правило, залишається в межах норми, але можливий розвиток гіперкаліємії. Одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратів калію та калійвмісних замінників харчової солі може призводити до суттєвого підвищення вмісту калію в плазмі крові. При необхідності одночасного прийому інгібітору АПФ з вищезазначеними препаратами (у разі гіпокаліємії) слід бути обережним і проводити регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові та параметрів ЕКГ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином супроводжується ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Подвійна блокада РААС у пацієнтів з атеросклерозом, хронічною серцевою недостатністю або цукровим діабетом, що супроводжується ураженням органів-мішеней асоційована з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємією та порушенням функції нирок (в т.ч. розвитком гострої ниркової недостатності) у порівнянні з застосуванням препарату однією з перерахованих груп. Подвійна блокада РААС можлива лише окремих випадках під ретельним контролем функції нирок. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (включаючи АСК у дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту, а також до погіршення функції нирок, включаючи розвиток ОПН, та підвищення вмісту кал , особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок Слід бути обережними при застосуванні зазначеної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та проводити регулярний контроль функції нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (ймовірно, за рахунок збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні). У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися значне зниження артеріального тиску. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії можна зменшити шляхом відміни діуретика, корекції гіповолемії та електролітного балансу, а також призначаючи периндоприл у низькій дозі (2 мг на добу), поступово її збільшуючи. Одночасне застосування алопуринолу, цитостатичних та імунодепресивних препаратів, кортикостероїдів (для системного застосування) та прокаїнаміду з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку лейкопенії. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до посилення антигіпертензивного ефекту. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію. Одночасне застосування гліптинів (ліпагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вітагліптин) з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV гліптином. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Амлодипін+Індапамід+Періндоприл При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію може виникати оборотне підвищення концентрації літію у плазмі з розвитком інтоксикації. Одночасне застосування з тіазидними діуретиками може сприяти додатковому підвищенню концентрації літію та зростанню ризику розвитку інтоксикації. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. У разі проведення зазначеної терапії необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі. При одночасному застосуванні з баклофеном можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози гіпотензивних препаратів. При одночасному застосуванні з гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, бета-адреноблокатори) можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами (мінерало- та глюкокортикоїди), тетракозактидом можливе зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Одночасне застосування з альфа-адреноблокаторами (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) спричиняє посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні з аміфостином можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії посилюють антигіпертензивну дію та підвищують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таб. 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза комбінації підбирається після попереднього титрування доз окремих активних компонентів препарату. Максимальна добова доза становить 10 мг амлодипіну +2.5 індапаміду +8 мг периндоприлу. Ця комбінація протипоказана до застосування у пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції нирок (КК < 60 мл/хв). Препарат можна застосовувати у пацієнтів з КК ≥60 мл/хв, проте рекомендується індивідуальний добір доз амлодипіну, індапаміду, периндоприлу. Не потрібно змінити режим дозування у пацієнтів похилого віку, проте збільшення дози слід проводити з обережністю, що пов'язане з віковими змінами та подовженням Т1/2. Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнено. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у плазмі крові. Ця комбінація протипоказана пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, використовуючи комбінацію периндоприлу та індапаміду у низьких дозах, або застосовувати ці препарати окремо. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Розвиток ниркової недостатності найчастіше відбувається у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. при стенозі ниркової артерії Препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує. У пацієнтів із гіпонатріємією (особливо зі стенозом ниркової артерії, у т.ч. двостороннім) є ризик раптового розвитку артеріальної гіпотензії. Тому слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Застосування інгібіторів АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням артеріального тиску та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються при прийомі першої дози або протягом перших 2 тижнів терапії і іноді розвиваються гостро. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При тяжкій артеріальній гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду.Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити лікування, застосовуючи низькі дози периндоприлу та індапаміду, або застосовувати окремо. Перед початком застосування комбінації необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст калію у плазмі крові. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження АТ, особливо у разі зниження ОЦК та втрати електролітів, що дозволяє уникнути різкого зниження АТ. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, проте особливої обережності слід дотримуватися у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями. У таких пацієнтів лікування починають із низьких доз препарату. Амлодипін У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (III та IV ФК за класифікацією NYHA) лікування проводять з обережністю у зв'язку з можливістю розвитку набряку легень. Блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Прийом амлодипіну слід починати з найнижчих доз і бути обережним як на початку терапії, так і при збільшенні дози амлодипіну. Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки дозу слід збільшувати поступово, необхідний ретельний моніторинг клінічного стану. Індапамід За наявності порушення функції печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У цьому випадку слід негайно припинити прийом препарату. На фоні застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості. У разі розвитку реакції фоточутливості слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних або штучних УФ-променів. До початку лікування необхідно визначити вміст натрію у плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Всі діуретичні засоби здатні викликати гіпонатріємію, яка іноді призводить до серйозних ускладнень. На початковому етапі терапії зниження вмісту натрію в плазмі може бути безсимптомним, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Пацієнтам похилого віку показаний частіший контроль вмісту натрію в плазмі крові. Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3.4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із груп високого ризику: пацієнти похилого віку, виснажені пацієнти, пацієнти з цирозом печінки, у т.ч. з набряками та асцитом, пацієнти з ІХС, хронічною серцевою недостатністю. У таких пацієнтів гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT як спадковою, так і викликаною лікарською дією. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень ритму серця, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може призвести до смерті. У всіх описаних вище випадках потрібний регулярний контроль вмісту калію в плазмі. Необхідно визначити вміст калію в плазмі протягом першого тижня після початку терапії. При виявленні гіпокаліємії має бути проведена відповідна терапія. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, що може спричинити незначне тимчасове підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути пов'язана з раніше недіагностованим гіперпаратиреозом. У разі необхідно провести дослідження функції паращитовидных залоз, попередньо скасувавши прийом діуретичних засобів. У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові на фоні терапії може збільшуватись частота виникнення нападів подагри. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку КК розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. У пацієнтів на тлі гіповолемії та гіпонатріємії на початку терапії діуретиками може спостерігатися тимчасове зниження СКФ та підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не є небезпечною для пацієнтів з незміненою функцією нирок, проте у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилюватися. У таких пацієнтів слід регулярно контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у плазмі крові. Індапамід може дати позитивну реакцію під час проведення допінг-контролю. Периндоприл На фоні застосування інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів із нормальною функцією нирок за відсутності інших факторів ризику нейтропенія розвивається рідко. Після відміни інгібітору АПФ нейтропенія та агранулоцитоз проходять самостійно. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини на фоні терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. У деяких пацієнтів розвивалися важкі інфекції, іноді резистентні до інтенсивної антибіотикотерапії. При застосуванні периндоприлу у таких пацієнтів рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у плазмі. При появі будь-яких симптомів інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі,лихоманка) пацієнтам необхідно звернутися до лікаря. З огляду на застосування інгібіторів АПФ, зокрема. і периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. При появі симптомів слід негайно припинити прийом препарату та продовжити спостереження за пацієнтом до повного усунення симптомів. Як правило, набряк обличчя та губ лікування не вимагає, хоча для усунення симптомів можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів слід негайно ввести підшкірний розчин епінефрину (адреналіну) у розведенні 1:1000 (0.3-0.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів.У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним з прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначаються скарги на біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1 естерази. Діагноз встановлювався за допомогою КТ, УЗД органів черевної порожнини або під час хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів зі скаргами на біль у ділянці живота, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечнику. Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час проведення десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах: бджоли, оси). Розвитку подібних реакцій вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ (не менше ніж за 24 години до проведення десенсибілізації), при випадковому прийомі інгібітора АПФ анафілактоїдна реакція виникала знову. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання таким реакціям слід тимчасово припиняти прийом інгібіторів АПФ перед кожною процедурою аферезу. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, під час проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) розвивалися анафілактоїдні реакції. Тому рекомендується використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи. На тлі терапії інгібіторами АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. При появі пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливість його появи у зв'язку із застосуванням інгібітора АПФ. При необхідності застосування препаратів цієї групи прийом інгібітору АПФ може бути продовжено. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та при мітральному стенозі. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ необхідний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі крові. Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів тривалої дії, зокрема. периндоприлу, за 24 години до хірургічного втручання. У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, очевидно, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією найчастіше відзначається низька активність реніну плазми. У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При значному підвищенні активності печінкових ферментів або появи жовтяниці на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та продовжувати спостереження за пацієнтом. На фоні застосування інгібітору АПФ може розвиватися гіперкаліємія. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 70 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, кал , калій містять замінників харчової солі, а також інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин) (особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок). Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця.При необхідності одночасного застосування препарату з вищезазначеними засобами слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, застосування інгібіторів АПФ може бути ефективним у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, як очікують на хірургічне втручання, так і при неможливості його проведення. У пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії лікування слід розпочинати з нижчих доз комбінації. У деяких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка проходить після відміни препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення слабкості, запаморочення на фоні застосування даної комбінації необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -5.86 %

Ко-вамлосет 10мг+160мг+12,5мг 90 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой

1 228,00 грн

1 156,00 грн

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Топ продаж -5.46 %

Ко-вамлосет 5мг+160мг+12,5мг 90 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой

1 136,00 грн

1 074,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Амлодипін безілат (амлодипін безілат) - 6,94 мг, еквівалентно амлодипіну - 5,00 мг; Валсартан А, субстанція-гранули - 251,35 мг (валсартан - 160,00 мг; Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна (тип 200), кроскармеллоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат); Гідрохлортіазид – 12,50 мг; Допоміжні речовини: Маннітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний; Оболонка плівкова: Плівкоутворююча суміш (полівініловий спирт; макрогол-3350; титану діоксид (Е171); тальк); Барвник заліза оксид червоний (Е172). По 7, 10, 14, 15 таблеток у контурній комірковій упаковці з комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ та фольги алюмінієвої. 1, 2, 4. 8, 12, 14 контурних осередкових упаковок (по 7 таблеток); 1, 2, 3, 6, 9 контурних осередкових упаковок (по 10 таблеток); 1, 2, 4, 6, 7 контурних осередкових упаковок (по 14 таблеток); 1, 2, 4, 6 контурних осередкових упаковок (по 15 таблеток) разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору з гравіюванням К1 на одній стороні. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка поверхня з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний засіб комбінований (блокатор "повільних" кальцієвих каналів [БМКК] + ангіотензину II рецепторів антагоніст [АРА II] + діуретик)ФармакокінетикаФармакокінетичні показники амлодипіну, валсартану та ГХТЗ характеризуються лінійністю. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипіну в терапевтичних дозах максимальна концентрація (C(max)) у плазмі досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить у середньому 64-80%. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях з амлодипіном в умовах in vitro показано, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Амлодипін інтенсивно (приблизно 90%) метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів. Виведення Виведення з плазми носить двофазний характер з періодом напіввиведення (Т(½)) приблизно від 30 до 50 годин. Рівноважні концентрації в плазмі досягаються після тривалого застосування протягом 7-8 днів. 10% виводиться у незміненому вигляді, 60% – у вигляді метаболітів. Валсартан Всмоктування Після прийому внутрішньо валсартану C(max) у плазмі досягається через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. При прийомі з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням площі під кривою «концентрація-час» [AUC]) на 40% і С(max) у плазмі крові – майже на 50%, хоча приблизно через 8 годин після прийому валсартану внутрішньо концентрації валсартану у плазмі крові у людей, які приймали його з їжею, та у групі, що отримувала валсартан натще, вирівнюються. Зниження AUC, однак, не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна призначати незалежно від часу їди. Розподіл Об'єм розподілу (Vd) валсартану у період рівноважного стану після внутрішньовенного введення становив близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану у тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно з альбумінами. Метаболізм Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається як метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі в низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану носить низхідний мультиекспоненційний характер (T(½)(α)< 1 години та T(½)(β) близько 9 годин). Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді через кишечник (близько 83% дози) та нирками (близько 13% дози). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/годину та його нирковий кліренс становить 0,62 л/годину (близько 30 % від загального кліренсу). Т(½) становить 6 годин. ГХТЗ Всмоктування Всмоктування ГХТЗ після прийому внутрішньо швидке (час досягнення С(max) у плазмі крові близько 2 годин). У середньому підвищення AUC носить лінійний характер і пропорційно прийнятій внутрішньо дозі в терапевтичному діапазоні. При одночасному прийомі їжі повідомлялося як про підвищення, так і зниження системної біодоступності ГХТЗ в порівнянні з прийомом препарату натще. Величина цього впливу невелика та клінічно незначна. Абсолютна біодоступність ГХТЗ після прийому внутрішньо становить 70%. Розподіл Кінетика розподілу та елімінації загалом описується як біекспоненційна спадна функція з T(½)– 6-15 годин. При багаторазовому застосуванні кінетика ГХТЗ не змінюється і при застосуванні 1 раз на день кумуляція мінімальна. Видимий обсяг розподілу – 4-8 л/кг. 40-70% циркулюючого в плазмі крові ГХТЗ зв'язується з білками плазми, головним чином, з альбумінами. ГХТЗ також накопичується в еритроцитах у концентраціях приблизно в 3 рази, що перевищують такі в плазмі крові. Метаболізм ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді. Виведення T(½)кінцевої фази становить 6-15 годин. При повторному застосуванні препарату кінетика ГХТЗ не змінюється, при призначенні препарату одноразово за добу накопичення препарату мінімальне. Більше 95% абсорбованої дози ГХТЗ виводиться у незміненому вигляді нирками. Амлодипін+валсартан+ГХТЗ Після прийому внутрішньо препарату Ко-ВамлосетС(max) амлодипіну, валсартану та ГХТЗ у плазмі крові досягаються через 6-8, 3 та 2 години, відповідно. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти до 18 років Фармакокінетичні особливості застосування препарату Ко-Вамлосету дітей віком до 18 років не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Час досягнення С(max) амлодипіну у плазмі крові у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку однаковий. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну незначно знижений, що призводить до збільшення AUC та Т(½). У пацієнтів похилого віку системна дія валсартану була дещо більш вираженою, ніж у пацієнтів молодого віку, проте це не було клінічно значущим. Є обмежені дані про зниження системного кліренсу ГХТЗ у пацієнтів віком понад 65 років (здорових добровольців або пацієнтів з артеріальною гіпертензією) порівняно з молодими пацієнтами. Пацієнти з порушеннями функції нирок У пацієнтів із порушеннями функції нирок фармакокінетичні параметри амлодипіну суттєво не змінюються. Не виявлено кореляції між функцією нирок (кліренс креатиніну [КК]) та системною експозицією валсартану (AUC) у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок. За наявності ниркової недостатності середні значення С(max) у плазмі крові та значення AUC ГХТЗ збільшуються, а швидкість екскреції знижується. У пацієнтів з порушенням функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості Т(½) подовжується майже вдвічі. Нирковий кліренс ГХТЗ у пацієнтів з порушенням функції нирок знижений у порівнянні з нормальними показниками (близько 300 мл/хв). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний до застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), анурією та повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості (розрахункова ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73). м(2) площі поверхні тіла і< 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Пацієнти з порушенням функції печінки Є лише обмежені клінічні дані про застосування амлодипіну у пацієнтів із порушенням функції печінки. Пацієнти з порушенням функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості біодоступність (по AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями (відповідного віку) , статі та маси тіла). Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).ФармакодинамікаПрепарат Ко-Вамлосет є комбінацією трьох гіпотензивних компонентів з механізмом контролю артеріального тиску (АТ), що доповнює один одного: амлодипіну (похідне дигідропіридину) –БМКК, валсартану –АРА II та гідрохлортіазиду (ГХТЗ) – тіазидного діуретика. Комбінація цих компонентів призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з таким на тлі монотерапії кожним препаратом окремо. Амлодипін Амлодипін, що входить до складу препарату Ко-Вамлосет, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію до кардіоміоцитів та гладком'язових клітин судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення загального периферичного судинного опору (ОПСС) та зниження артеріального тиску. Експериментальні дані показують, що амлодипін зв'язується з дигідро- та недигідропіридиновими активними центрами рецептора. Скорочення кардіоміоцитів та міоцитів стінок судин відбувається завдяки проникненню в них іонів кальцію через кальцієві канали. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування амлодипінів у терапевтичних дозах спричиняє розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні пацієнта «лежачи» і «стоячи»). Зниження АТ не супроводжується істотною зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та активності катехоламінів при тривалому застосуванні. Концентрації препарату в плазмі корелюють з терапевтичною відповіддю як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів похилого віку. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, збільшення швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) та ефективного ниркового кровотоку плазми без зміни фільтраційної фракції та вираженості протеїнурії. Також, як і при застосуванні інших БМКК, на фоні прийому амлодипіну у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка (ЛШ) спостерігалася зміна гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні: невелике збільшення серцевого індексу без значного впливу на максимальну швидкість наростання тиску у ЛШ , на кінцево-діастолічний тиск та обсяг ЛШ. Гемодинамічні дослідження у інтактних тварин та здорових добровольців показали, що зниження АТ під впливом амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не супроводжується негативною інотропною дією навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла та не впливає на атріовентрикулярну провідність у інтактних тварин та здорових добровольців. При застосуванні амлодипіну в комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або зі стенокардією зниження артеріального тиску не супроводжується небажаними змінами електрокардіографічних параметрів. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан – активний та специфічний АРА II, призначений для вживання. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ(1), які є відповідальними за ефекти ангіотензину II. Збільшення плазмової концентрації незв'язаного ангіотензину II внаслідок блокади AT(1)-рецепторів під впливом валсартану може стимулювати незаблоковані АТ(2)-рецептори, що протидіють ефектам стимуляції AT(1)-рецепторів. Валсартан не має скільки-небудь вираженої агоністичної активності щодо АТ(1)-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу АТ(1) приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ(2). Валсартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну. Так як при застосуванні АРА II не відбувається інгібування АПФ та накопичення брадикініну або субстанції Р, розвиток сухого кашлю малоймовірний. У порівняльних клінічних дослідженнях валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірно нижчою (р < 0,05) у пацієнтів, які отримували валсартан (у 2,6 % пацієнтів, які отримували валсартан, та у 7,9 % – отримували інгібітор АПФ). У клінічному дослідженні, яке включало пацієнтів, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відмічено у 19,5 % випадків, при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19,0 % випадків. У той же час у групі пацієнтів, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5% випадків (р<0,05). Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. При лікуванні валсартаном пацієнтів з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, яке не супроводжується зміною ЧСС. Антигіпертензивний ефект проявляється протягом 2 годин у більшості пацієнтів після одноразового прийому валсартану внутрішньо. Максимальне зниження артеріального тиску розвивається через 4-6 годин. Після прийому валсартану тривалість антигіпертензивного ефекту зберігається понад 24 години. При повторному застосуванні максимальне зниження АТ незалежно від прийнятої дози внутрішньо досягається в межах 2-4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Різке припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками.Застосування валсартану у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA) призводить до значного зниження кількості госпіталізацій щодо серцево-судинних захворювань (що особливо виражено у пацієнтів, які не отримують інгібітори АПФ або бета-адреноблокатори). При прийомі валсартану у пацієнтів із лівошлуночковою недостатністю (зі стабільними показниками гемодинаміки) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності. ГХТЗ Точкою застосування дії тіазидних діуретиків є дистальні звивисті ниркові канальці. При впливі тіазидних діуретиків на високочутливі рецептори дистальних канальців кіркового шару нирок відбувається пригнічення реабсорбції іонів натрію та хлору. Пригнічення ко-транспортної системи іонів натрію і хлору, мабуть, відбувається за рахунок конкуренції за ділянки зв'язування іонів хлору в цій системі. В результаті цього виведення іонів натрію та хлору збільшується приблизно рівною мірою. Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення нирками калію та, отже, зниження вмісту калію у сироватці крові.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія ІІ та ІІІ ступеня.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, валсартану, ГХТЗ, інших похідних сульфонаміду та дигідропіридинового ряду, а також інших допоміжних компонентів препарату. Спадковий ангіоневротичний набряк або набряк у пацієнтів на тлі попередньої терапії АРА II. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Печінкова недостатність, біліарний цироз та холестаз. Тяжкі порушення функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурія, пацієнти на гемодіалізі. Рефрактерна до адекватної терапії гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, а також гіперурикемія з клінічними проявами. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст.), колапс, кардіогенний шок. Клінічно значущий стеноз аорти. Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або сутінними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Якщо у Вас одне з перелічених нижче захворювань перед прийомом препарату, повідомте про це лікаря. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, при станах, що супроводжуються зниженням ОЦК та водно-електролітними порушеннями: нефропатії, що супроводжуються втратою солей, преренальне (кардіогенне) порушення. гіперкальціємією, у пацієнтів з мітральним або аортальним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, гіпокаліємією, гіпонатріємією, гіпомагніємією, гіпохлоремією, у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, з гострим коронарним синдромом, з цукровим діабетом, гіперурикемією, підвищеними концентраціями холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, у пацієнтів із закритокутовою глаукомою,у пацієнтів з немеланомним раком шкіри (НМРК) в анамнезі (див. розділ "Особливі вказівки"), а також у пацієнтів після трансплантації нирки. Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтами похилого віку. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс солями калію, калійзберігаючими діуретиками, калій містять замінниками харчової солі, а також з лікарськими засобами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарином).Вагітність та лактаціяЯк і будь-який препарат, що впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), препарат Ко-Вамлосет не повинен застосовуватися у жінок, які планують вагітність. При призначенні будь-якого препарату, що впливає на РААС, лікаря слід проінформувати жінок дітородного віку про потенційну небезпеку цих препаратів під час вагітності. Застосування препарату Ко-Вамлосетпри вагітності протипоказане. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ, що впливають на РААС, у II та III триместрах вагітності призводить до пошкодження або загибелі плода, що розвивається. З огляду на механізм дії АРА II не можна виключити ризик для плода. За даними ретроспективного аналізу застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності супроводжувалося розвитком патології плода та новонародженого. ГХТЗ проникає крізь плаценту. При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, при вагітності можливий розвиток ембріональної або неонатальної жовтяниці або тромбоцитопенії, а також інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих пацієнтів. При ненавмисному прийомі валсартану у вагітних описані випадки розвитку спонтанних абортів, маловоддя та порушення функції нирок у новонароджених. Даних щодо застосування амлодипіну вагітними недостатньо,щоб судити про його вплив на плід. Якщо вагітність діагностована під час лікування препаратом Ко-Вамлосет, препарат слід відмінити якнайшвидше. Невідомо, чи виділяється валсартан та/або амлодипін із грудним молоком. В експериментальних дослідженнях відзначено виділення валсартану із грудним молоком. ГХТЗ також виділяється із грудним молоком. Застосування препарату Ко-Вамлосет протипоказане у період грудного вигодовування. Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії.Побічна діяНижче представлений профіль безпеки комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ, заснований на клінічних дослідженнях при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та відомому профілі безпеки окремих компонентів: амлодипін, валсартан та ГХТЗ. Короткий огляд профілю безпеки Безпека застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ оцінювали при застосуванні максимальної дози 10 мг + 320 мг + 25 мг в одному контрольованому короткостроковому (8 тижнів) клінічному дослідженні за участю 2271 пацієнта, 582 з яких отримували валсартан у комбінації з ГМТ. Небажані реакції, як правило, були легкими та короткочасними і лише в окремих випадках вимагали припинення лікування. У даному клінічному дослідженні з активним контролем найпоширенішими причинами припинення терапії комбінацією амлодипін + валсартан + ГХТЗ були запаморочення та артеріальна гіпотензія (0,7%). У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні були відсутні значні нові та несподівані небажані реакції при трикомпонентній терапії порівняно з відомими ефектами монотерапії або двокомпонентної терапії. У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні зміни лабораторних показників при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ були слабовираженими та відповідали фармакологічному механізму дії окремих компонентів. Присутність валсартану у трикомпонентній комбінації послаблювала гіпокаліємічний ефект ГХТЗ. Перелік небажаних реакцій у формі таблиці Наступні небажані реакції, класифіковані за класами систем органів MedDRA та частотою народження, відносяться до комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ та амлодипіну, валсартану та ГХТЗ окремо. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Клас систем органів з MedDRA Небажані реакції Частота розвитку Амлодипін + валсартан + ГХТЗ Амлодипін Валсартан ГХТЗ Порушення з боку крові та лімфатичної системи Агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку - - - Дуже рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - - Частота невідома - Гемолітична анемія - - - Дуже рідко Лейкопенія - Дуже рідко - Дуже рідко Нейтропенія - - Частота невідома - Тромбоцитопенія, іноді з пурпурою - Дуже рідко Частота невідома Рідко Апластична анемія - - - Частота невідома Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість - Дуже рідко Частота невідома Дуже рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування Анорексія Не часто - - - Гіперкальціємія Не часто - - Рідко Гіперглікемія - Дуже рідко - Рідко Гіперліпідемія Не часто - - - Гіперурикемія Не часто - - Часто Гіпохлоремічний алкалоз - - - Дуже рідко Гіпокаліємія Часто - - Дуже часто Гіпомагніємія - - - Часто Гіпонатріємія Не часто - - Часто Погіршення порушення обміну речовин при цукровому діабеті - - - Рідко Порушення психіки Депресія - Не часто - Рідко Безсоння/порушення сну Не часто Не часто - Рідко Перепади настрою - Не часто - - Сплутаність свідомості - Рідко - - Порушення з боку нервової системи Порушення координації Не часто - - - Запаморочення Часто Часто - Рідко Постуральне запаморочення, запаморочення при фізичному навантаженні Не часто - - - Дисгевзія Не часто Не часто - - Екстрапірамідний синдром - Частота невідома - - Головний біль Часто Часто - Рідко Гіпертонус - Дуже рідко - - Загальмованість Не часто - - - Парестезія Не часто Не часто - Рідко Периферична нейропатія, нейропатія Не часто Дуже рідко - - Сонливість Не часто Часто - - Непритомність Не часто Не часто - - Тремор - Не часто - - Гіпестезія - Не часто - - Порушення з боку органу зору Гостра закритокутова глаукома - - - Частота невідома Порушення зору - Не часто - - Порушення гостроти зору Не часто Не часто - Рідко Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах - Не часто - - Вертіго Не часто - Не часто - Порушення з боку серця Відчуття серцебиття - Часто - - Тахікардія Не часто - - - Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) - Дуже рідко - Рідко Інфаркт міокарда - Дуже рідко - - Порушення з боку судин Гіперемія - Часто - - Артеріальна гіпотензія Часто Не часто - - Ортостатична гіпотензія Не часто - - Часто Флебіт, тромбофлебіт Не часто - - - Васкуліт - Дуже рідко Частота невідома - Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Дуже рідко Не часто - Задишка Не часто Не часто - - Пригнічення дихання, набряк легень, пневмоніт - - - Дуже рідко Риніт - Не часто - - Першіння у горлі Не часто - - - Порушення з боку травної системи Дискомфорт у животі, біль у верхній частині живота Не часто Часто Не часто Рідко Запах із рота Не часто - - - Зміна ритму дефекації - Не часто - - Запор - - - Рідко Зниження апетиту - - - Часто Діарея Не часто Не часто - Рідко Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто - - Диспепсія Часто Не часто - - Гастрит - Дуже рідко - - Гіперплазія ясен - Дуже рідко - - Нудота Не часто Часто - Часто Панкреатит - Дуже рідко - Дуже рідко Блювота Не часто Не часто - Часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Відхилення від норми показників печінкових проб, включаючи підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Дуже рідко** Частота невідома - Гепатит - Дуже рідко - - Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця - Дуже рідко - Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Алопеція - Не часто - - Ангіоневротичний набряк - Дуже рідко Частота невідома - Бульозний дерматит - - Частота невідома - Реакції за типом шкірного червоного вовчаку, реактивація шкірного червоного вовчаку - - - Дуже рідко Мультиформна еритема - Дуже рідко - Частота невідома Екзантема - Не часто - - Підвищене потовиділення Не часто Не часто - - Реакція фоточутливості* - Дуже рідко - Рідко Кожний зуд Не часто Не часто Частота невідома - Пурпура - Не часто - Рідко Висипання на шкірі - Не часто Частота невідома Часто Зміна кольору шкіри - Не часто - - Кропивниця та інші форми висипу - Дуже рідко - Часто Некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальний некроліз - - - Дуже рідко Ексфоліативний дерматит - Дуже рідко - - Синдром Стівенса-Джонсона - Дуже рідко - - Набряк Квінке - Дуже рідко - - Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Артралгія - Не часто - - Біль у спині Не часто Не часто - - Припухлість суглобів Не часто - - - М'язові спазми Не часто Не часто - Частота невідома М'язова слабкість Не часто - - - Міалгія Не часто Не часто Частота невідома - Біль у кінцівці Не часто - - - Припухлість гомілковостопного суглоба - Часто - - Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові Не часто - Частота невідома - Порушення сечовипускання - Не часто - - Ніктурія - Не часто - - Поллакіурія Часто Не часто - - Порушення функції нирок - - - Частота невідома Гостра ниркова недостатність Не часто - - Частота невідома Порушення функції нирок та ниркова недостатність - - Частота невідома Рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози Імпотенція Не часто Не часто - Часто Гінекомастія - Не часто - - Загальні розлади та порушення у місці введення Абазія, порушення ходи Не часто - - - Астенія Не часто Не часто - Частота невідома Дискомфорт, нездужання Не часто Не часто - - Стомлюваність Часто Часто Не часто - Біль у грудях несерцевого походження Не часто Не часто - - Набряк Часто Часто - - Біль - Не часто - - Піретична реакція - - - Частота невідома Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації ліпідів у плазмі крові - - - Дуже часто Підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі крові Не часто - - - Підвищення концентрації сечової кислоти у плазмі крові Не часто - - - Глюкозурія - - - Рідко Зниження вмісту калію у плазмі крові Не часто - - - Підвищення вмісту калію у плазмі крові - - Частота невідома - Збільшення маси тіла Не часто Не часто - - Зниження маси тіла - Не часто - - * Див. розділ «Особливі вказівки. Реакція фоточутливості. ** В основному відповідає холестазу.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін При монотерапії амлодипіном не відзначається клінічно значущої взаємодії з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язичного застосування, дигоксином, варфарином, аторвастатином, сідмінід НПЗП), антибіотиками та гіпоглікемічними лікарськими засобами для прийому внутрішньо. Одночасний прийом амлодипіну та етанолу не впливає на фармакокінетику останнього. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 При одночасному застосуванні амлодипіну в дозі 5 мг на добу з дилтіаземом у дозі 180 мг на добу у пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією відзначалося збільшення системної експозиції амлодипіну в 1,6 раза. При застосуванні амлодипіну з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол та ритонавір) можливе ще більш виражене збільшення системної експозиції амлодипіну. Необхідно обережно застосовувати амлодипін з інгібіторами ізоферменту CYP3A4. У зв'язку з пригніченням ізоферменту CYP3A4 при одночасному прийомі з грейпфрутовим соком біодоступність амлодипіну може збільшуватися. Однак у клінічному дослідженні у здорових добровольців не було виявлено значних змін фармакокінетики при прийомі амлодипіну у дозі 10 мг із 240 мл грейпфрутового соку. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Оскільки застосування амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, рифампіцин, рослинні препарати, що містять Звіробій продірявлений) може призводити до вираженого зменшення його концентрації в плазмі. . Симвастатин Багаторазове одночасне застосування симвастатину в дозі 80 мг на добу та амлодипіну в дозі 10 мг на добу веде до збільшення експозиції симвастатину в плазмі на 77 %. Рекомендується зменшити дозу симвастатину до 20 мг на добу у пацієнтів, які приймають амлодипін. Такролімус Існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Для того, щоб уникнути токсичності такролімусу, при застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які отримують такролімус, необхідні моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози у разі потреби. Кларитроміцин Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. При одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами. Валсартан Встановлено, що при монотерапії валсартаном відсутня клінічно значуща взаємодія з наступними лікарськими засобами: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, ГХТЗ, амлодипіном, глібенкламідом. Подвійна блокада РААС при застосуванні АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів . Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з іншими препаратами, що впливають на РААС, призводить до збільшення частоти виникнення випадків гіпотензії, гіперкаліємії, порушення функції нирок. Необхідно контролювати показники АТ, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні препарату Ко-Вамлосетс іншими препаратами, що впливають на РААС. Препарати та речовини, що впливають на вміст калію у сироватці крові При одночасному застосуванні з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калійвмісними замінниками солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмекрові (наприклад, з гепарином), слід дотримуватися обережності та проводити регулярний контроль вмісту кал. НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії валсартану при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, наприклад, з похідними саліцилової кислоти, індометацином. Більше того, у пацієнтів похилого віку із супутньою гіповолемією (у тому числі внаслідок прийому діуретиків) або з порушеною функцією нирок одночасне застосування АРА II та нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, може призвести до погіршення функції нирок. У пацієнтів цієї групи рекомендовано проведення контролю функції нирок. Білки-переносники Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібітором білка-переносника MRP2 (ритонавір) може проводити збільшення системної біодоступності валсартану. ГХТЗ Інші гіпотензивні препарати Тіазидні діуретики посилюють антигіпертензивний ефект інших гіпотензивних препаратів (у тому числі гуанетидину, метилдопи, бета-адреноблокаторів, вазодилатувальних засобів, БМКК, інгібіторів АПФ, АРА II, прямих інгібіторів реніну). Курареподібні міорелаксанти Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, потенціюють дію курареподібних міорелаксантів (наприклад, тубокурарину хлорид). НПЗП Можливе зменшення діуретичної та антигіпертензивної дії тіазидного компонента препарату Ко-Вамлосет при одночасному застосуванні з НПЗП, наприклад, з ацетилсаліциловою кислотою, індометацином. Супутня гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. Лікарські препарати, що впливають на вміст калію в сироватці крові Ризик розвитку гіпокаліємії збільшується при одночасному застосуванні інших діуретиків, глюкокортикостероїдів, адренокортикотропного гормону, амфотерицину, карбеноксолону та ацетилсаліцилової кислоти (у дозі більше 3 г). Лікарські препарати, що впливають на вміст натрію в сироватці крові Гіпонатріємічний ефект, що викликається діуретиками, може посилюватися при одночасному застосуванні з антидепресантами, антипсихотичними, протисудомними препаратами тощо. Слід бути обережним при тривалому одночасному застосуванні препарату Ко-Вамлосетс вищезазначеними препаратами. Гіпоглікемічні засоби При застосуванні ГХТЗ відзначається зміна толерантності до глюкози, у зв'язку з чим у пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція доз інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Оскільки при застосуванні ГХТЗ з метформіном можливий розвиток лактоацидозу (внаслідок порушення функції нирок на фоні терапії ГХТЗ), слід бути обережним при застосуванні препарату Ко-Вамлосету пацієнтів, які отримують лікування метформіном. Серцеві глікозиди Гіпокаліємія та гіпомагніємія (небажані ефекти тіазидних діуретиків) можуть сприяти розвитку порушень ритму серця у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди. Н- та м-холіноблокатори Н- та м-холіноблокатори (в т.ч. атропін, біпериден) можуть збільшувати біодоступність ГХТЗ, що пов'язано зі зменшенням перистальтики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка. Відповідно, стимулятори моторики шлунково-кишкового тракту (цизаприд) можуть зменшувати біодоступність ГХТЗ. Аніонообмінні смоли Всмоктування ГХТЗ зменшується у присутності колестираміну та колестиполу. ГХТЗ слід приймати за 4 години до або через 4-6 годин після прийому зазначених сполук. Вітамін D та солі кальцію Одночасний прийом ГХТЗ з вітаміном D або препаратами кальцію може призводити до збільшення вмісту кальцію у сироватці крові. Циклоспорин При одночасному застосуванні ГХТЗ та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та поява симптомів, що нагадують подагру. Метилдопа Повідомлялося про випадки розвитку гемолітичної анемії при одночасному застосуванні ГХТЗ та метилдопи. Інші види взаємодії Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, може призвести до збільшення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу, збільшення ризику розвитку побічних ефектів амантадину, посилення гіперглікемічного ефектадіазоксиду, зменшення виведення нирками препаратів, що володіють цитотоксичною дією. . Також ГХТЗ може зменшувати відповідь організму на введення пресорних амінів (норадреналін), проте цей ефект клінічно незначний і не може перешкоджати одночасному застосуванню препаратів. Етанол, барбітурати та наркотичні засоби Одночасне застосування з ГХТЗ може сприяти розвитку ортостатичної гіпотензії. Загальні лікарські взаємодії для валсартану та ГХТЗ Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ, АРА II або тіазидними діуретиками відзначалося оборотне збільшення вмісту літію у сироватці крові та пов'язане з цим посилення токсичних проявів. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватися при одночасному застосуванні з препаратом Ко-Вамлосет, оскільки нирковий кліренс препаратів літію сповільнюється під впливом тіазидних діуретиків. У зв'язку з цим рекомендується проводити ретельний контроль вмісту літію у сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат Ко-Вамлосет слід приймати внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від часу їди. Рекомендована добова доза – 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 10 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10мг + 160мг + 25мг). Препарат Ко-Вамлосет приймається 1 раз на добу. Для зручності пацієнти, які отримують монотерапію амлодипіном, валсартаном та ГХТЗ в окремих таблетках, можуть бути переведені на терапію препаратом Ко-Вамлосет, що містить ті ж дози активних компонентів. При недостатньому контролі АТ на тлі подвійної комбінованої терапії (валсартан+ГХТЗ, амлодипін+валсартан та амлодипін+ГХТЗ) пацієнти можуть бути переведені на потрійне комбіноване лікування препаратом Ко-Вамлосет у відповідних дозах. Доза препарату Ко-Вамлосет підбирається після раніше проведеного титрування доз монокомпонентних лікарських препаратів, що містять діючі речовини, що входять до складу препарату Ко-Вамлосет. Якщо потрібна зміна дози однієї з діючих речовин у складі препарату Ко-Вамлосет (наприклад, у зв'язку з новодіагностованим захворюванням, зміною стану пацієнта або лікарською взаємодією),то потрібний індивідуальний підбір доз окремих компонентів. У пацієнтів з дефіцитом натрію та/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У випадку, якщо у пацієнта відзначаються дозозалежні побічні ефекти при застосуванні подвійної комбінованої терапії будь-якими компонентами препарату Ко-Вамлосет, для досягнення порівняльного зниження АТ можливе застосування препарату Ко-Вамлосет, що містить нижчу дозу активного компонента, що спричинив цей побічний ефект. Збільшувати дозу можна через два тижні після початку терапії. Максимальний антигіпертензивний ефект препарату Ко-Вамлосет відзначається через 2 тижні після збільшення дози. Максимальна доза становить 10 мг + 320 мг + 25 мг на добу. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Вамлосету дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії. Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну.ПередозуванняДані про випадки передозування препарату нині відсутні. Амлодипін Передозування амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та можливої рефлекторної тахікардії. Повідомлялося також про виникнення вираженого та тривалого зниження АТ аж до розвитку шоку з летальним кінцем. Валсартан При передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ та запаморочення. У разі виникнення вираженого зниження АТ, пацієнту слід надати горизонтальне положення з піднятими ногами та вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця та дихальної системи, ОЦК та кількості сечі, що виділяється. Задля підтримання нормального тонусу судин за відсутності протипоказань можливе застосування вазопресорних препаратів. Якщо препарат Ко-Вамлосет був прийнятий нещодавно, блювання чи промивання шлунка можуть бути ефективними. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців супроводжувалося зниженням абсорбції амлодипіну. Валсартан та амлодипін за допомогою гемодіалізу не видаляються, тоді як для виведення ГХТЗ гемодіаліз може бути ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Дефіцит натрію/або гіповолемія Виражена артеріальна гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію, відзначалася у 1,7% пацієнтів, які отримували максимальну дозу комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ (10мг + 320мг + 25мг) порівняно з 1,8% пацієнтів, які отримували комбінацію валЗартан + ГХ 320 мг + 25 мг), 0,4 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + валсартан (10 мг + 320 мг) та 0,2 % пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін + ГХТЗ (25 мг + 10 мг) у контрольованому дослідженні за участю пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією помірного або тяжкого ступеня. У пацієнтів з дефіцитом натрію/або гіповолемією, наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, можливий розвиток симптоматичної гіпотензії на початку терапії препаратом Ко-Вамлосет. Цю комбінацію слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії та/або гіповолемії. У разі розвитку вираженої артеріальної гіпотензії на фоні застосування препарату Ко-Вамлосет пацієнта слід привести до положення лежачи на спині і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Лікування препаратом можна продовжити після стабілізації артеріального тиску. Зміни вмісту електролітів у плазмі крові Ко-Вамлосет У контрольованому дослідженні у багатьох пацієнтів при застосуванні комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ ефекти валсартану у дозі 320 мг та ГХТЗ у дозі 25 мг на вміст калію у сироватці крові майже врівноважували один одного. В інших пацієнтів один із ефектів міг переважати. Періодичне визначення вмісту електролітів у плазмі з метою виявлення можливого дисбалансу електролітів слід виконувати через встановлені інтервали часу. Періодичне визначення вмісту електролітів, зокрема калію, у сироватці крові слід проводити з відповідними інтервалами з метою виявлення можливих електролітних порушень, особливо у пацієнтів з факторами ризику, наприклад, з порушенням функції нирок, застосуванням інших лікарських засобів або наявністю електролітних порушень в анамнезі. Валсартан Одночасне застосування з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, еплереном, калій, що містять замінники солі або з іншими препаратами, які можуть викликати збільшення вмісту калію в плазмі крові (наприклад, з гепарином), не рекомендується. Слід контролювати вміст калію у плазмі крові. ГХТЗ Терапію препаратом Ко-Вамлосет слід починати тільки після усунення гіпокаліємії та супутньої гіпомагніємії. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному виникненню гіпокаліємії або посилювати вже наявну гіпокаліємію. Тіазидні діуретики слід застосовувати з обережністю у пацієнтів зі станами, при яких спостерігаються підвищені втрати калію, наприклад, при нефропатії, та преренальним (кардіогенним) порушенням функції нирок. Якщо гіпокаліємія розвивається на фоні лікування ГХТЗ, застосування препарату Ко-Вамлосет слід припинити до стабільної нормалізації вмісту калію у плазмі. Тіазидні діуретики можуть сприяти повторному розвитку гіпонатріємії та гіпохлоремічного алкалозу або посилювати вже наявну гіпонатріємію. Відзначалася гіпонатріємія, що супроводжується неврологічними симптомами (нудота, прогресуюча дезорієнтація, апатія). Лікування ГХТЗ слід розпочинати лише після усунення вже наявної гіпонатріємії. У разі тяжкої або швидко розвивається гіпонатріємії на фоні застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ лікування необхідно припинити до нормалізації вмісту натрію у плазмі крові. У всіх пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, необхідно періодично контролювати стан на предмет електролітних порушень, особливо вмісту калію, натрію та магнію у плазмі крові. Порушення функції нирок Тіазидні діуретики можуть сприяти розвитку азотемії у пацієнтів із хронічним захворюванням нирок. При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендовано періодично контролювати вміст електролітів (включаючи калій), концентрації креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (КК < 30 мл/хв), анурією та пацієнтам, які перебувають на діалізі (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція дози препарату Ко-Вамлосет не потрібна. Стеноз ниркової артерії У пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки прийом препарату Ко-Вамлосет може супроводжуватися підвищенням концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, тому у таких пацієнтів препарат Ко-Вамлосет повинен застосовуватися з обережністю. Трансплантація нирки На сьогоднішній день відсутні дані про безпечне застосування комбінації амлодипін + валсартан + ГХТЗ пацієнтів після трансплантації нирки. Порушення функції печінки Валсартан виводиться, головним чином, у незміненій формі із жовчю. T(½) амлодипіну тривалий, і значення AUC вищі у пацієнтів з порушенням функції печінки; рекомендацій щодо підбору дози немає. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу максимальна рекомендована доза становить 80 мг валсартану, тому препарат Ко-Вамлосет протипоказаний цим пацієнтам. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які отримували валсартан, відзначався ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та глотки, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, гортані та/або язика. Деякі з цих пацієнтів раніше відзначали ангіоневротичний набряк на фоні застосування інших лікарських засобів, включаючи інгібітори АПФ. У разі розвитку ангіоневротичного набряку, прийом препарату Ко-Вамлосет слід негайно припинити та не застосовувати препарат повторно. ХСН та ішемічна хвороба серця/стан після інфаркту міокарда У сприйнятливих пацієнтів можливі зміни функції нирок унаслідок інгібування РААС. У пацієнтів, функція нирок яких залежить від активності РААС (наприклад, пацієнти з ХСН III-IV функціонального класу [за класифікацією NYHA]), терапія інгібіторами АПФ та АРA II може супроводжуватися олігурією та/або прогресуючою азотемією і в поодиноких випадках може призводити до гострої ниркової недостатності та смерті. Аналогічні результати відзначалися і натомість терапії валсартаном. Оцінка стану пацієнтів з ХСН або після інфаркту міокарда завжди повинна включати обстеження функції нирок. У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) амлодипіну у пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA неішемічної етіології на фоні застосування амлодипіну відзначалася підвищена частота народження набряку легенів, незважаючи на незначну відмінність у частоті розвитку посилення серцевої недостатності плацебо. У пацієнтів з ХСН ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA БМКК, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть збільшити ризик розвитку серцево-судинних подій та смерті. Рекомендується бути обережним у пацієнтів з ХСН та ішемічною хворобою серця, оскільки наявні дані в цих популяціях пацієнтів обмежені. Стеноз аортального та мітрального клапана Як і при застосуванні інших судинно-розширювальних засобів, слід бути обережними у пацієнтів зі стенозом мітрального клапана або вираженим стенозом аортального клапана, що має невисокий ступінь тяжкості. Вагітність Терапію АРА II не слід розпочинати під час вагітності. Пацієнтки, які планують вагітність, повинні перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. У разі діагностики вагітності терапію АРА II слід негайно припинити або перейти на альтернативну гіпотензивну терапію із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом не повинні застосовувати АРА II (у тому числі валсартан), оскільки РААС у таких пацієнтів не активовано. Тому препарат Ко-Вамлосет не слід застосовувати у цій популяції. Системна червона вовчанка При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, повідомлялося про посилення течії або розвиток системного червоного вовчаку. Інші метаболічні порушення Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, можуть змінювати толерантність до глюкози та підвищувати концентрацію холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти у сироватці крові. У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція дози інсуліну або гіпоглікемічних препаратів для внутрішнього застосування. У зв'язку із вмістом компонента ГХТЗ препарат Ко-Вамлосет протипоказаний при симптоматичній гіперурикемії. ГХТЗ може підвищувати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові у зв'язку зі зниженням кліренсу сечової кислоти та викликати або посилювати гіперурикемію, а також сприяти розвитку подагри у сприйнятливих пацієнтів. Тіазиди зменшують виведення кальцію нирками та можуть викликати періодичне та незначне підвищення концентрації сироваткового кальцію за відсутності відомих порушень метаболізму кальцію. Препарат Ко-Вамлосет протипоказаний пацієнтам з гіперкальціємією, і його слід застосовувати лише після усунення наявної гіперкальціємії. Прийом препарату Ко-Вамлосет слід припинити, якщо під час лікування розвивається гіперкальціємія. Слід періодично контролювати сироваткову концентрацію кальцію під час терапії тіазидами. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід перервати терапію тіазидами. Фоточутливість При застосуванні тіазидних діуретиків були зареєстровані випадки реакції фоточутливості (див. розділ «Побічна дія»). При розвитку реакції фоточутливості під час лікування препаратом Ко-Вамлосет рекомендується припинити терапію. При необхідності повторного застосування діуретика рекомендується захист ділянок шкіри, що піддаються дії сонячних променів або штучного УФ-випромінювання. Гостра закритокутова глаукома ГХТЗ, будучи сульфонамідом, викликає ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої транзиторної міопії та гострої глаукоми. Симптоми включають раптове зниження гостроти зору або появу болю в оці, як правило, протягом кількох годин або тижнів після початку застосування препарату. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Первинна терапія полягає у припиненні застосування ГХТЗ у найкоротші терміни. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. Факторами ризику гострої закритокутової глаукоми можуть бути анамнестичні дані про алергічні реакції на сульфаніламіди та пеніцилін. Загальні Слід бути обережними у пацієнтів, які раніше мали гіперчутливість до інших АРА II. Реакції гіперчутливості до ГХТЗ більш ймовірні у пацієнтів з алергією та бронхіальною астмою. Пацієнти похилого віку (≥65 років) Слід бути обережними, включаючи частий контроль АТ, у пацієнтів похилого віку, оскільки наявні дані в даній популяції пацієнтів обмежені. Подвійна блокада РААС Одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену супроводжується більш високою частотою розвитку небажаних явищ, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Якщо комбінована терапія шляхом подвійної блокади РААС вважається абсолютно необхідною, її слід проводити лише під наглядом спеціаліста та при ретельному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ. Одночасне застосування АРА IIc препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА IIc інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Гіпертонічний криз Не слід застосовувати препарат Ко-Вамлосет для усунення гіпертонічних кризів. Допінг тест При застосуванні препарату Ко-Вамлосет у спортсменів можливі позитивні результати допінг-тесту (у зв'язку з наявністю препарату ГХТЗ). НМРК У двох фармакоепідеміологічних дослідженнях, виконаних з використанням даних Данського Національного Регістру Раку, було продемонстровано зв'язок між прийомом ГХТЗ та підвищеним ризиком розвитку НМРК – базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми. Ризик розвитку НМРК зростав зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози ГХТЗ. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія ГХТЗ. Пацієнти, які приймають ГХТЗ як монотерапію або у комбінації з іншими лікарськими препаратами, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам рекомендується регулярно оглядати шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих уражень, а також змін уже наявних уражень шкіри. Про всі підозрілі зміни шкіри слід негайно повідомляти лікаря. Підозрювальні ділянки шкіри повинні бути обстежені фахівцем. Для уточнення діагнозу може знадобитися гістологічне дослідження біоптатів шкіри. З метою мінімізації ризику розвитку НМРК пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та ультрафіолетових (УФ)-променів, а також використання відповідних захисних засобів. У пацієнтів із НМРК в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування ГХТЗ. Застосування при хронічних захворюваннях: Застосування у пацієнтів віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів цієї категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан + ГХТЗ у дозі 5 мг + 160 мг + 12,5 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг + 12,5 мг) або 5 мг + 160 мг + 25 мг (у вигляді препарату Ко-Вамлосет, таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг + 160 мг +25 мг). Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла, але ≤ 90 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) корекція початкової дози не потрібні. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) внаслідок наявності у складі препарату ГХТЗ. Застосування тіазидних діуретиків у монотерапії у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) є неефективним, однак одночасне застосування з «петльовими» діуретиками у пацієнтів даної категорії можливе. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану, ГХТЗ та амлодипіну препарат Ко-Вамлосет протипоказаний у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (> 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу мг валсартану, і тому препарат Ко-Вамлосет (містить 160 мг валсартану) не може бути застосований у цієї групи пацієнтів (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Рекомендації щодо дозування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня не розроблені. У пацієнтів цієї категорії при необхідності слід призначати препарат з найменшою дозою амлодипіну. Вплив на керування транспортними засобами: Деякі побічні ефекти препарату, у тому числі запаморочення або зорові порушення, можуть негативно впливати на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються). Пацієнтам, які приймають препарат Ко-Вамлосет, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і при роботі з механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -7.05 %

Контрдиар 200мг/5мл 90мл суспензия для приема внутрь

624,00 грн

580,00 грн

Склад, форма випуску та упаковканіфуроксазид суспензія для прийому внутрішньо 5 мл суспензії містять: Діюча речовина: Ніфуроксазид 200,00 мг Допоміжні речовини: Карбомери, сахароза, метилпарагідроксибензоат (Е218), лимонна кислота (Е330), ароматизатор банановий*, гідроксид натрію, вода очищена * Ароматизатор банановий складається з натуральних смакоароматичних речовин, ароматизаторів, пропіленгліколю (Е1520).Опис лікарської формиСуспензія жовтого кольору із банановим запахом.Фармакотерапевтична групапротимікробний засіб, нітрофуранФармакокінетикаПісля внутрішнього прийому ніфуроксазид практично не всмоктується з травного тракту і свою антибактеріальну дію виявляє виключно в просвіті кишечника. Ніфуроксазид виводиться через кишечник: 20% у незміненому вигляді, а решта ніфуроксазиду виводиться хімічно зміненим.ФармакодинамікаНіфуроксазид – протимікробний засіб, похідний нітрофурану. Блокує активність дегідрогеназу та пригнічує дихальні ланцюги, цикл трикарбонових кислот та ряд інших біохімічних процесів у мікробній клітині. Руйнує мембрану мікробної клітини, знижує продукцію токсинів мікроорганізмами. .. Високо активний відносно Campylobacterjejuni, Escherishiacoli, Salmonellaspp, Shigellaspp, Clostridiumperfringens, холерний вібріон, патогенної Vibrionsi Vibrioparahaemolytiqus, Staphylococcusspp.Slabo чутливої ніфуроксазиду:. Citrobacterspp, Enterobactercloacaei Proteusindologenes.Rezistentny до нифуроксазид: Klebsiellaspp, протей мірабіліс, Providenciaspp, Pseudomonasspp ... Не порушує рівновагу кишкової мікрофлори. При гострій бактеріальній діареї відновлює еубіоз кишечника. У разі інфікування ентеротропними вірусами перешкоджає розвитку бактеріальної суперінфекції.Показання до застосуванняГостра бактеріальна діарея протікає без погіршення загального стану, підвищення температури тіла, інтоксикації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ніфуроксазиду, похідних нітрофурану або інших компонентів препарату. Вагітність. період новонародженості (до 1 місяця). Недоношеність. Непереносимість фруктози, недостатність сахарази та ізомальтази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат КонтрДіар містить сахарозу). Захворювання печінки, алкоголізм, черепномозкова травма, захворювання головного мозку, період грудного вигодовування, дитячий вік (з 1 місяця).Вагітність та лактаціяВагітність У дослідженнях на тваринах не було виявлено тератогенного ефекту. Однак як запобіжний засіб приймати ніфуроксазид під час вагітності не рекомендується. Період грудного вигодовування У разі короткого курсу лікування препаратом КонтрДіар можливе продовження грудного вигодовування. Потрібно проконсультуватися з лікарем. Протипоказаний у період новонародженості (до 1 місяця) та недоношеним дітям. Дітям від 1 до 6 місяців: 100 мг ніфуроксазиду (2,5 мл суспензії) 2-3 рази на добу (інтервал між прийомами 8-12 годин). Дітям віком від 6 місяців до 3 років: 100 мг ніфуроксазиду (2,5 мл суспензії) 3 рази на добу (інтервал між прийомами 8 годин). Дітям віком від 3 до 6 років: 200 мг ніфуроксазиду (5 мл суспензії) 3 рази на добу (інтервал між прийомами 8 годин). Дітям віком від 6 до 18 років: 200 мг ніфуроксазиду (5 мл суспензії) 3-4 рази на добу (інтервал між прийомами 6-8 годин).Побічна діяАлергічні реакції (шкірні висипання, кропив'янка, набряк Квінке, анафілактичний шок). Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в даній інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне застосування з препаратами, що викликають розвиток дисульфірамоподібних реакцій, лікарськими засобами, що пригнічують функцію центральної нервової системи. Якщо ви приймаєте інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні), перед застосуванням КонтрДіару проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиВсередину. Для дозування використовується шприц, що дозує, об'ємом 5 мл. Перед вживанням збовтувати. Дітям від 1 до 6 місяців: 100 мг ніфуроксазиду (2,5 мл суспензії) 2-3 рази на добу (інтервал між прийомами 8-12 годин). Дітям віком від 6 місяців до 3 років: 100 мг ніфуроксазиду (2,5 мл суспензії) 3 рази на добу (інтервал між прийомами 8 годин). Дітям віком від 3 до 6 років: 200 мг ніфуроксазиду (5 мл суспензії) 3 рази на добу (інтервал між прийомами 8 годин). Дітям віком від 6 до 18 років: 200 мг ніфуроксазиду (5 мл суспензії) 3-4 рази на добу (інтервал між прийомами 6-8 годин). Дорослим: 200 мг ніфуроксазиду (5 мл суспензії) 4 рази на добу (інтервал між прийомами 6 годин). Тривалість курсу лікування становить 5-7 днів, але не більше ніж 7 днів. Якщо протягом перших 3 днів прийому поліпшення не настало, слід звернутися до лікаря. Застосовуйте препарат тільки відповідно до того способу застосування та в дозах, які вказані в інструкції. У разі потреби, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням препарату.ПередозуванняСимптоми передозування невідомі. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні діареї одночасно з терапією ніфуроксазидом необхідно проводити регідратаційну терапію. Лікування діареї у дітей віком до 3 років слід проводити під наглядом лікаря. У разі бактеріальної діареї з ознаками системного ураження (погіршення загального стану, підвищення температури тіла, симптоми інтоксикації або інфекції) слід звернутися до лікаря для вирішення питання щодо застосування антибактеріальних препаратів системної дії. При появі симптомів гіперчутливості (задишка, висипання на шкірі, свербіж шкіри) слід припинити прийом препарату. Вживання алкоголю під час терапії ніфуроксазидом заборонено. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин У 5 мл препарату КонтрДіар, суспензії для вживання, міститься 1000 мг сахарози. Відповідно, вміст сахарози в 2,5 мл суспензії для внутрішнього прийому становить 0,04165 «хлібних одиниць» (ХЕ), а в 5 мл – 0,0833 ХЕ. Добова доза цукрози в залежності від режиму дозування становить: по 2,5 мл суспензії для внутрішнього прийому 2 рази на добу – 0,0833 ХЕ; по 2,5 мл суспензії для внутрішнього прийому 3 рази на добу – 0,125 ХЕ; по 5 мл суспензії для внутрішнього прийому 3 рази на добу – 0,250 ХЕ; по 5 мл суспензії прийому внутрішньо 4 десь у добу – 0,333 ХЕ. У зв'язку із вмістом метилпарагідроксибензоату препарат КонтрДіар може викликати алергічні реакції (можливо, відстрочені). Застосування при хронічних захворюваннях: Протипоказаний пацієнтам з непереносимістю фруктози, недостатністю сахарази та ізомальтази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат КонтрДіар містить сахарозу). Застосовувати з обережністю при захворюваннях печінки, алкоголізмі, черепномозковій травмі, захворюваннях головного мозку. Вплив на керування транспортними засобами: Препарат КонтрДіар не впливає на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Топ продаж -14.08 %

Контрдиар 200мг 14 шт капсулы

710,00 грн

610,00 грн

Склад, форма випуску та упаковканіфуроксазид капсули на 1 капсулу: Гранулят: Діюча речовина: ніфуроксазид 200,00 мг Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, цукроза, целюлоза мікрокристалічна, тип 101 Наповнювач: магнію стеарат Склад порожньої твердої желатинової капсули № 0: желатин, барвник заліза оксид червоний (Е172), барвник заліза оксид жовтий (Е172), титану діоксид (Е171)Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 0, корпус та кришечка капсули коричнево-жовтого кольору. Вміст капсули: порошок яскраво-жовтого кольору з агломератами.Фармакотерапевтична групапротимікробний засіб, нітрофуранФармакокінетикаПісля внутрішнього прийому ніфуроксазид практично не всмоктується з травного тракту і свою антибактеріальну дію виявляє виключно в просвіті кишечника. Ніфуроксазид виводиться кишечником: 20% у незміненому вигляді, а решта ніфуроксазиду – хімічно зміненим.ФармакодинамікаНіфуроксазид – протимікробний засіб, похідний нітрофурану. Блокує активність дегідрогеназу та пригнічує дихальні ланцюги, цикл трикарбонових кислот та ряд інших біохімічних процесів у мікробній клітині. Руйнує мембрану мікробної клітини, знижує продукцію токсинів мікроорганізмами. Високо активний щодо Campylobacter jejuni, Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Clostridium perfringens, Vibrio cholerae, патогенних Vibrions та Vibrio parahaemolyticus, Staphylococcus spp. Слабо чутливі до ніфуроксазиду: Citrobacter spp., Enterobacter cloacae та Proteus indologenes. Резистентні до ніфуроксазиду: Klebsiella, Proteus mirabilis, Providencia, Pseudomonas spp. Чи не порушує рівновагу кишкової мікрофлори. При гострій бактеріальній діареї відновлює еубіоз кишечника. У разі інфікування ентеротропними вірусами перешкоджає розвитку бактеріальної суперінфекції.Показання до застосуванняГостра бактеріальна діарея протікає без погіршення загального стану, підвищення температури тіла, інтоксикації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ніфуроксазиду, похідних нітрофурану або до інших компонентів препарату. Дитячий вік до 3-х років. Вагітність. Непереносимість фруктози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції або дефіцит сахарази та ізомальтази (бо препарат КонтрДіар містить сахарозу).Вагітність та лактаціяВагітність У дослідженнях на тваринах не було виявлено тератогенного ефекту. Однак як запобіжний засіб приймати ніфуроксазид під час вагітності не рекомендується (недостатній клінічний досвід застосування при вагітності). Період грудного вигодовування Можливе продовження грудного вигодовування у разі короткого курсу лікування препаратом. Потрібно проконсультуватися з лікарем. Протипоказаний дітям віком до 3 років. Дітям віком від 3 до 6 років: 200 мг (1 капсула) 3 рази на добу (інтервал між прийомами 8 годин). Дітям віком від 6 до 18 років: 200 мг (1 капсула) 3-4 рази на добу (інтервал між прийомами 6-8 годин). Якщо протягом перших 3 днів прийому поліпшення не настало, слід звернутися до лікаря.Побічна діяАлергічні реакції (шкірні висипання, кропив'янка, набряк Квінке, анафілактичний шок). Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне застосування з препаратами, що викликають розвиток дисульфірамоподібних реакцій, лікарськими засобами, що пригнічують функцію центральної нервової системи. Якщо ви приймаєте інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні), перед застосуванням КонтрДіару проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дітям віком від 3 до 6 років: 200 мг (1 капсула) 3 рази на добу (інтервал між прийомами 8 годин). Дітям віком від 6 до 18 років: 200 мг (1 капсула) 3-4 рази на добу (інтервал між прийомами 6-8 годин). Дорослим: 200 мг (1 капсула) 4 рази на добу (інтервал між прийомами 6 годин). Тривалість курсу лікування: 5-7 днів, але не більше ніж 7 днів. Якщо протягом перших 3 днів прийому поліпшення не настало, слід звернутися до лікаря. Застосовуйте препарат тільки відповідно до того способу застосування та в дозах, які вказані в інструкції. У разі потреби, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням лікарського засобу.ПередозуванняСимптоми передозування невідомі. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні діареї одночасно з терапією ніфуроксазидом необхідно проводити регідратаційну терапію. У разі бактеріальної діареї з ознаками системного ураження (погіршення загального стану, підвищення температури тіла, симптоми інтоксикації або інфекції) слід звернутися до лікаря для вирішення питання щодо застосування антибактеріальних препаратів системної дії. При появі симптомів гіперчутливості (задишка, висипання на шкірі, свербіж шкіри) слід припинити прийом препарату. Вживання алкоголю під час терапії ніфуроксазидом заборонено. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Одна разова доза (1 капсула) препарату КонтрДіар містить 68,00 мг цукрози, що відповідає 0,0068 хлібної одиниці (ХЕ). Максимальна добова доза (4 капсули) містить 272 мг сахарози, що відповідає 0,0272 ХЕ. Застосування при хронічних захворюваннях: Протипоказаний пацієнтам з непереносимістю фруктози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції або дефіцитом сахарази та ізомальтази (оскільки препарат КонтрДіар містить сахарозу). Вплив на керування транспортними засобами: Препарат КонтрДіар не впливає на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Топ продаж

Контрдиар 200мг 28 шт капсулы

0,00 грн

510,00 грн

Склад, форма випуску та упаковканіфуроксазид капсули на 1 капсулу: Гранулят: Діюча речовина: ніфуроксазид 200,00 мг Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, цукроза, целюлоза мікрокристалічна, тип 101 Наповнювач: магнію стеарат Склад порожньої твердої желатинової капсули № 0: желатин, барвник заліза оксид червоний (Е172), барвник заліза оксид жовтий (Е172), титану діоксид (Е171)Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 0, корпус та кришечка капсули коричнево-жовтого кольору. Вміст капсули: порошок яскраво-жовтого кольору з агломератами.Фармакотерапевтична групапротимікробний засіб, нітрофуранФармакокінетикаПісля внутрішнього прийому ніфуроксазид практично не всмоктується з травного тракту і свою антибактеріальну дію виявляє виключно в просвіті кишечника. Ніфуроксазид виводиться кишечником: 20% у незміненому вигляді, а решта ніфуроксазиду – хімічно зміненим.ФармакодинамікаНіфуроксазид – протимікробний засіб, похідний нітрофурану. Блокує активність дегідрогеназу та пригнічує дихальні ланцюги, цикл трикарбонових кислот та ряд інших біохімічних процесів у мікробній клітині. Руйнує мембрану мікробної клітини, знижує продукцію токсинів мікроорганізмами. Високо активний щодо Campylobacter jejuni, Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Clostridium perfringens, Vibrio cholerae, патогенних Vibrions та Vibrio parahaemolyticus, Staphylococcus spp. Слабо чутливі до ніфуроксазиду: Citrobacter spp., Enterobacter cloacae та Proteus indologenes. Резистентні до ніфуроксазиду: Klebsiella, Proteus mirabilis, Providencia, Pseudomonas spp. Чи не порушує рівновагу кишкової мікрофлори. При гострій бактеріальній діареї відновлює еубіоз кишечника. У разі інфікування ентеротропними вірусами перешкоджає розвитку бактеріальної суперінфекції.Показання до застосуванняГостра бактеріальна діарея протікає без погіршення загального стану, підвищення температури тіла, інтоксикації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ніфуроксазиду, похідних нітрофурану або до інших компонентів препарату. Дитячий вік до 3-х років. Вагітність. Непереносимість фруктози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції або дефіцит сахарази та ізомальтази (бо препарат КонтрДіар містить сахарозу).Вагітність та лактаціяВагітність У дослідженнях на тваринах не було виявлено тератогенного ефекту. Однак як запобіжний засіб приймати ніфуроксазид під час вагітності не рекомендується (недостатній клінічний досвід застосування при вагітності). Період грудного вигодовування Можливе продовження грудного вигодовування у разі короткого курсу лікування препаратом. Потрібно проконсультуватися з лікарем. Протипоказаний дітям віком до 3 років. Дітям віком від 3 до 6 років: 200 мг (1 капсула) 3 рази на добу (інтервал між прийомами 8 годин). Дітям віком від 6 до 18 років: 200 мг (1 капсула) 3-4 рази на добу (інтервал між прийомами 6-8 годин). Якщо протягом перших 3 днів прийому поліпшення не настало, слід звернутися до лікаря.Побічна діяАлергічні реакції (шкірні висипання, кропив'янка, набряк Квінке, анафілактичний шок). Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне застосування з препаратами, що викликають розвиток дисульфірамоподібних реакцій, лікарськими засобами, що пригнічують функцію центральної нервової системи. Якщо ви приймаєте інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні), перед застосуванням КонтрДіару проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дітям віком від 3 до 6 років: 200 мг (1 капсула) 3 рази на добу (інтервал між прийомами 8 годин). Дітям віком від 6 до 18 років: 200 мг (1 капсула) 3-4 рази на добу (інтервал між прийомами 6-8 годин). Дорослим: 200 мг (1 капсула) 4 рази на добу (інтервал між прийомами 6 годин). Тривалість курсу лікування: 5-7 днів, але не більше ніж 7 днів. Якщо протягом перших 3 днів прийому поліпшення не настало, слід звернутися до лікаря. Застосовуйте препарат тільки відповідно до того способу застосування та в дозах, які вказані в інструкції. У разі потреби, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням лікарського засобу.ПередозуванняСимптоми передозування невідомі. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні діареї одночасно з терапією ніфуроксазидом необхідно проводити регідратаційну терапію. У разі бактеріальної діареї з ознаками системного ураження (погіршення загального стану, підвищення температури тіла, симптоми інтоксикації або інфекції) слід звернутися до лікаря для вирішення питання щодо застосування антибактеріальних препаратів системної дії. При появі симптомів гіперчутливості (задишка, висипання на шкірі, свербіж шкіри) слід припинити прийом препарату. Вживання алкоголю під час терапії ніфуроксазидом заборонено. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Одна разова доза (1 капсула) препарату КонтрДіар містить 68,00 мг цукрози, що відповідає 0,0068 хлібної одиниці (ХЕ). Максимальна добова доза (4 капсули) містить 272 мг сахарози, що відповідає 0,0272 ХЕ. Застосування при хронічних захворюваннях: Протипоказаний пацієнтам з непереносимістю фруктози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції або дефіцитом сахарази та ізомальтази (оскільки препарат КонтрДіар містить сахарозу). Вплив на керування транспортними засобами: Препарат КонтрДіар не впливає на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецепта

Топ продаж -44.63 %

Квентиакс 25мг 60 шт таблетки покрытые пленочной оболочкой

726,00 грн

402,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкакветіапін таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 25 мг містить: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 28,78 мг (еквівалентно кветіапіну 25 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000, барвник заліза оксид жовтий (Е172), барвник заліза оксид червоний (Е172) 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить 100 мг: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 115,13 мг (еквівалентно кветіапіну 100 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000, барвник заліза оксид жовтий (Е172) 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 200 мг/300 мг містить: Ядро Діюча речовина: Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 230,26 мг (еквівалентно кветіапіну 200 мг)/Кветіапіну фумарат (кветіапіну геміфумарат) 345,39 мг (еквівалентно кветіапіну 300 мг) допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрофосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, тип 101, целюлоза мікрокристалічна, тип 102, повідон К-25, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат Оболонка плівкова Гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол-4000Опис лікарської формиПігулки 25 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору, з фаскою. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору. Пігулки 100 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою світло-жовтого кольору. Таблетки 200 мг Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою білого кольору. Пігулки 300 мг Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору з плівковою оболонкою білого кольору.Фармакотерапевтична групаантипсихотичний засіб (нейролептик)ФармакокінетикаВсмоктування Кветіапін добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда істотно не впливає на біодоступність. Рівноважна молярна концентрація активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну становить 35% від такої кветіапіну. Фармакокінетика кветіапін має лінійний характер. Розподіл Приблизно 83% кветіапіну пов'язують із білками плазми. Метаболізм Дослідження in vitro показали, що ізофермент CYP3A4 є ключовим ізоферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого системою цитохрому Р450. N-дезалкілкветіапін утворюється та виводиться за участю ізоферменту CYP3A4. Кветіапін і деякі його метаболіти (включаючи N-дезалкілкветіапін) володіють слабкою інгібуючою активністю по відношенню до ізоферментів системи цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і 3А4, але тільки при концентрації, в 5- дозі 300-800 мг/добу. На основі результатів досліджень in vitro не слід очікувати, що одночасне застосування кветіапіну з іншими препаратами призведе до клінічно вираженого інгібування метаболізму інших лікарських засобів, опосередкованого системою цитохрому Р450. Виведення Період напіввиведення кветіапіну та N-дезалкілкветіапіну становить близько 7 та 12 годин, відповідно. Приблизно 73% кветіапіну виводиться нирками та 21% – через кишечник. Кветіапін активно метаболізується в печінці, менше 5% кветіапіну не піддається метаболізму і виводиться у незміненому вигляді нирками або через кишечник. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів Підлога Відмінностей фармакокінетичних показників у чоловіків та жінок не спостерігається. Пацієнти похилого віку Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Порушення функції нирок Середній плазмовий кліренс кветіапіну знижується приблизно на 25% у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73м(2)), але індивідуальні показники кліренсу знаходяться в межах значень, виявлених у здорових добровольців. Порушення функції печінки У пацієнтів із печінковою недостатністю (компенсований алкогольний цироз) середній плазмовий кліренс кветіапіну знижений приблизно на 25%. Оскільки кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці, у пацієнтів із печінковою недостатністю можливе підвищення плазмової концентрації кветіапіну, що потребує корекції дози.ФармакодинамікаМеханізм дії Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом. Кветіапін та його активний метаболіт N-дезалкілкветіапін (норкветіапін) взаємодіють із широким спектром нейтротрансмітерних рецепторів головного мозку. Кветіапін та N-дезалкілкветіапін виявляють високу спорідненість до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів та D(1)-, D(2)-дофамінові рецептори головного мозку. Антагонізм до зазначених рецепторів у поєднанні з більш високою селективністю до 5НТ(2)-серотонінових рецепторів, ніж до D(2)-дофамінових рецепторів, зумовлює основні клінічні антипсихотичні властивості кветіапіну та низьку частоту розвитку екстрапірамідних небажаних реакцій. Кветіапін та норкветіапін не виявляють помітної спорідненості до бензодіазепінових рецепторів, але мають високу спорідненість до гістамінових та α(1)-адренорецепторів та помірну спорідненість по відношенню до α(2)-адренорецепторів. Крім того, кветіапін не має або має низьку спорідненість до мускаринових рецепторів, у той час як норкветіапін виявляє помірну або високу спорідненість до кількох підтипів мускаринових рецепторів, що пояснює антихолінергічні (мускаринові) ефекти препарату.Інгібування переносника норадреналіну та частковий агонізм щодо 5НТ(1А)-серотонінових рецепторів, що виявляються N-дезалкілкветіапіном, можуть зумовлювати антидепресивну дію препарату. Фармакодинамічні ефекти Кветіапін виявляє активність у випробуваннях на антипсихотичну діяльність, таку як умовно-рефлекторне уникнення. Також блокує дію агоністів дофаміну, що оцінюється або у поведінкових або електрофізіологічних дослідженнях, і підвищує концентрації метаболіту дофаміну, нейрохімічного показника блокади D(2)-рецепторів. Результати вивчення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у доклінічних дослідженнях показали, що кветіапін відрізняється від стандартних антипсихотичних засобів та має атиповий профіль. Кветіапін не викликає підвищеної чутливості дофамінових D(2)-рецепторів при тривалому застосуванні. Кветіапін викликає слабку каталепсію в дозах, які ефективно блокують D(2)-рецептори. Кветіапін вибірково діє на лімбічну систему, викликаючи деполяризаційну блокаду мезолімбічних,але не нігростріатних дофамінергічних нейронів. При короткому і тривалому введенні кветіапін мав мінімальну здатність викликати дистонію у мавп-капуцинів, сенсибілізованих галоперидолом або не отримували медикаментозного лікування. Клінічна ефективність Кветіапін ефективний як щодо позитивних, так і негативних симптомів шизофренії. Кветіапін ефективний як монотерапія при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості. Дані про тривале застосування кветіапіну для профілактики подальших маніакальних та депресивних епізодів відсутні. Дані щодо застосування кветіапіну в комбінації з вальпроатом семінару або препаратами літію при маніакальних епізодах від помірного до вираженого ступеня тяжкості обмежені, проте комбінована терапія, в цілому, добре переносилася. Крім того, кветіапін у дозі 300 мг та 600 мг ефективний у пацієнтів з біполярним розладом І та ІІ типу від помірного до вираженого ступеня тяжкості. При цьому ефективність кветіапіну при прийомі в дозі 300 мг та 600 мг на добу можна порівняти. Кветіапін ефективний у пацієнтів з шизофренією та манією при прийомі препарату 2 рази на добу, незважаючи на те,що період напіввиведення кветіапіну становить близько 7 годин. Вплив кветіапіну на 5НТ(2)- та D(2)-рецептори триває до 12 годин після прийому препарату. При прийомі кветіапіну з титруванням дози при шизофренії частота ЕПС та супутнього застосування м-холіноблокаторів була порівнянна з такою при прийомі плацебо. При призначенні кветіапіну у фіксованих дозах від 75 до 750 мг/добу пацієнтам із шизофренією частота виникнення ЕПС та необхідність супутнього застосування м-холіноблокаторів не збільшувалися. При застосуванні кветіапіну в дозах до 800 мг/добу для лікування маніакальних епізодів від помірного до вираженого ступеня тяжкості як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з препаратами літію або вальпроатом семінатрію, частота ЕПС та супутнього застосування м-холіноблокаторів була при порівнянні плацебо.Показання до застосуванняДля лікування шизофренії. Для лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу. Для лікування депресивних епізодів від середнього до вираженого ступеня тяжкості у структурі біполярного розладу. Препарат не показаний для профілактики маніакальних та депресивних епізодів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Одночасне застосування з інгібіторами цитохрому Р450, такими як протигрибкові препарати групи азолів, еритроміцин, кларитроміцин та нефазодон, а також з інгібіторами протеаз (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Період грудного вигодовування Незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування препарату Квентіакс® у пацієнтів віком до 18 років не показано. Застосування у пацієнтів із серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що призводять до артеріальної гіпотензії, застосування у пацієнтів похилого віку, печінкова недостатність, судомні напади в анамнезі, ризик розвитку інсульту та аспіраційної пневмонії.Вагітність та лактаціяВагітність Опубліковані дані про застосування під час вагітності (300-1000 результатів вагітності), включаючи окремі повідомлення та дані спостережних досліджень, не показали підвищеного ризику виникнення вад розвитку на фоні лікування. Проте, на підставі наявних даних неможливо зробити певний висновок. Дослідження на тваринах виявили наявність репродуктивної токсичності. У зв'язку з цим під час вагітності кветіапін можна застосовувати тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для матері виправдовує потенційний ризик для плода. При застосуванні антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, у третьому триместрі вагітності у новонароджених з'являється ризик розвитку небажаних реакцій різного ступеня вираженості та тривалості, включаючи ЕПС та/або синдром відміни. Повідомлялося про порушення, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або порушення годівлі. У зв'язку із цим слід ретельно спостерігати за станом новонароджених. Період грудного вигодовування Опубліковано повідомлення про екскрецію кветіапіну з грудним молоком, проте ступінь екскреції не встановлено. Внаслідок відсутності достовірних даних необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування або скасування препарату Квентіакс®. Незважаючи на те, що ефективність та безпека кветіапіну у дітей та підлітків у віці 10-17 років вивчалися у клінічних дослідженнях, застосування препарату Квентіакс® у пацієнтів віком до 18 років не показано.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Клас системи органів Небажана лікарська реакція Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто зниження гемоглобіну 22 Часто лейкопенія 1,28 зниження кількості нейтрофілів підвищення кількості еозинофілів 27 Не часто тромбоцитопенія, анемія, зниження кількості тромбоцитів 13 , нейтропенія 1 Рідко агранулоцитоз 26 Порушення з боку імунної системи Не часто реакції гіперчутливості (включаючи алергічні шкірні реакції) Дуже рідко анафілактичні реакції 5 Порушення з боку ендокринної системи Часто гіперпролактинемія 15 , зниження концентрації загального та вільного тироксину (T4) 24 , зниження концентрації загального трийодтироніну (T3) 24 , підвищення концентрації тиреотропного гормону (ТТГ) 24 у плазмі крові Не часто зниження концентрації вільного T3 24 , гіпотиреоз 21 Дуже рідко синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення концентрації тригліцеридів (ТГ) у сироватці крові 10,30 , загального холестерину (головним чином, холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНГ)) 11,30 , зниження концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ ) 8 Часто підвищення апетиту, підвищення концентрації глюкози в крові до гіперглікемії 6,30 Не часто гіпонатріємія 19 , цукровий діабет 1,5 , загострення вже існуючого цукрового діабету Рідко метаболічний синдром 29 Порушення психіки Часто незвичайні та кошмарні сновидіння, суїцидальні думки та поведінка 20 Рідко сомнамбулізм та схожі явища, наприклад, розмови уві сні та порушення харчової поведінки, пов'язані зі сном Порушення з боку нервової системи Дуже часто запаморочення 4,16 , головний біль, сонливість 2,16 , екстрапірамідні симптоми 1,21 Часто дизартрія Не часто судоми 1 , синдром «неспокійних ніг», пізня дискінезія 1,5 , непритомність 4,16 Порушення з боку органу зору Часто нечіткість зору Порушення з боку серця Часто тахікардія 4 відчуття серцебиття 23 Не часто подовження інтервалу QT 1,12,18 , брадикардія 32 Порушення з боку судин Часто ортостатична гіпотензія 4,16 Рідко венозна тромбоемболія 1 Частота невідома інсульт 33 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто задишка 23 Не часто риніт Порушення з боку травної системи Дуже часто сухість слизової оболонки порожнини рота Часто диспепсія, запор, блювання 25 Не часто дисфагія 7 Рідко панкреатит 1 , кишкова непрохідність/ілеус Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто підвищення активності трансаміназ у плазмі крові, аланінамінотрансферази (АЛТ) 3 , підвищення активності гамма-глутамілтранспептидази (ГГТ) 3 Не часто підвищення активності аспартатамінотрансферази (АСТ) 3 Рідко жовтяниця 5 , гепатит Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже рідко ангіоневротичний набряк 5 , синдром Стівенса-Джонсона 5 Частота невідома токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарська реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром) Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже рідко рабдоміоліз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Не часто затримка сечі Вагітність, післяпологові та перинатальні стани Частота невідома синдром «скасування» у новонароджених 31 Порушення з боку статевих органів та молочної залози Не часто сексуальна дисфункція Рідко приапізм, галакторея, припухлість молочних залоз, розлади менструального циклу Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто синдром «скасування» 1,9 Часто незначно виражена астенія, периферичні набряки, дратівливість, лихоманка Рідко злоякісний нейролептичний синдром 1 , гіпотермія Лабораторні та інструментальні дані Рідко підвищення активності креатинфосфокінази у плазмі крові 14 розділ «Особливі вказівки». Сонливість зазвичай виникає протягом перших 2-х тижнів після початку терапії і, як правило, дозволяється на фоні прийому кветіапіну. Можливе безсимптомне підвищення (≥ 3 рази від верхньої межі норми при визначенні у будь-який час) активності ACT, АЛТ та ГГТ у сироватці крові, як правило, оборотне на фоні прийому кветіапіну. Як і інші антипсихотичні препарати з α 1 -адреноблокуючою дією, кветіапін часто спричиняє ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією, у деяких випадках – непритомністю, особливо на початку терапії (див. розділ «Особливі вказівки»). Оцінка частоти цієї небажаної реакції проводилася на підставі результатів післяреєстраційного спостереження застосування кветіапіну. Підвищення концентрації глюкози в плазмі крові натще ≥ 126 мг/дл (≥ 7,0 ммоль/л) або концентрації глюкози в плазмі після прийому їжі ≥ 200 мг/дл (≥ 11,1 ммоль/л) хоча б при одноразовому визначенні. Більш висока частота дисфагії на тлі кветіапіну порівняно з плацебо була відзначена лише у пацієнтів із депресією у структурі біполярного розладу. Підвищення вихідної маси тіла на 7% і більше. В основному виникає на початку терапії у дорослих. При вивченні синдрому «скасування» у короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях кветіапіну в режимі монотерапії були відзначені такі симптоми: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота синдрому «скасування» суттєво знижувалася через 1 тиждень після припинення прийому кветіапіну. Підвищення концентрації ТГ ≥ 200 мг/дл (≥ 2258 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 150 мг/дл (≥ 1694 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б при одноразовому визначенні. Підвищення концентрації загального холестерину ≥ 240 мг/дл (≥ 6,2064 ммоль/л) у пацієнтів ≥ 18 років або ≥ 200 мг/дл (≥ 5,172 ммоль/л) у пацієнтів < 18 років, хоча б за одноразового визначення. Найчастіше відмічено підвищення холестерину ЛПНГ ≥ 30 мг/дл (≥ 0,769 ммоль/л), у середньому – 41,7 мг/дл (≥ 1,07 ммоль/л). Див. далі текст інструкції. Зниження кількості тромбоцитів ≤ 100 х 10 9 /л хоча б при одноразовому визначенні. Без зв'язку із злоякісним нейролептичним синдромом. За даними клінічних досліджень. Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів ≥ 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у чоловіків > 30 мкг/л (≥ 1304,34 пмоль/л) у жінок. Може спричинити падіння. Зниження концентрації холестерину ЛПВЩ < 40 мг/дл (< 1,03 ммоль/л) у чоловіків та < 50 мг/дл (< 1,29 ммоль/л) у жінок. Частота зміни інтервалу QTc від < 450 мсек до ≥ 450 мсек із збільшенням на ≥ 30 мсек. У плацебо-контрольованих дослідженнях кількість пацієнтів, у яких відзначено клінічно значуще збільшення інтервалу QTc, була вихідною у групах кветіапіну та плацебо. Зміна концентрації від > 132 ммоль/л до ≤ 132 ммоль/л хоча б за одноразового визначення. Випадки суїцидальної поведінки та суїцидальні думки відзначалися під час терапії кветіапіном або незабаром після припинення терапії. розділ «Фармакологічні властивості», підрозділ «Фармакодинаміка». Зниження гемоглобіну ≤ 13 г/дл у чоловіків та ≤ 12 г/дл у жінок, хоча б при одноразовому визначенні, відзначалося у 11 % пацієнтів на фоні прийому кветіапіну у всіх клінічних дослідженнях, включаючи тривалу терапію. Середнє максимальне зниження гемоглобіну становило 1,50 г/дл щодо будь-який час. Дані явища часто відзначали на фоні тахікардії, запаморочення, ортостатичної гіпотензії та/або супутньої патології серцево-судинної або дихальної системи. На підставі потенційно клінічно значимих відхилень від вихідного рівня, зазначених у всіх клінічних дослідженнях. Зміни концентрації загального Т4, вільного Т4, загального Т3, вільного Т3 до значень < 80% від нижньої межі норми (пмоль/л) щодо будь-коли. Зміна концентрації ТТГ > 5 мМЕд/л при визначенні будь-коли. На підставі підвищеної частоти виникнення блювання у пацієнтів похилого віку (≥65 років). На підставі оцінки частоти у пацієнтів, які брали участь у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну, у яких відзначалася тяжка нейтропенія (< 0,5 х 10 9 /л) у поєднанні з інфекціями (див. розділ «Особливі вказівки»). На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Підвищення кількості еозинофілів ≥ 1 х 109 /л при визначенні у будь-який час. На підставі потенційно клінічно значущих відхилень від нормального рівня, відзначених у всіх клінічних дослідженнях. Зниження кількості лейкоцитів ≤ 3 х 109 /л при визначенні у будь-який час. Оцінка частоти даної небажаної реакції проводилася на підставі повідомлень про розвиток метаболічного синдрому у всіх клінічних дослідженнях із застосуванням кветіапіну. У деяких пацієнтів у клінічних дослідженнях спостерігалося погіршення більш ніж одного метаболічного фактора: маси тіла, концентрації глюкози, ліпідів у плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування». Може розвинутись у момент або невдовзі після початку терапії та супроводжуватися артеріальною гіпотензією та/або непритомністю. Частота встановлена на підставі повідомлень про розвиток брадикардії та пов'язаних небажаних явищ у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну. На основі результатів одного ретроспективного нерандомізованого епідеміологічного дослідження. Подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, раптова смерть, зупинка серця та двонаправлена шлуночкова тахікардія вважаються небажаними реакціями, властивими нейролептикам. При застосуванні кветіапіну повідомлялося про тяжкі шкірні небажані реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS-синдром. Діти та підлітки (віком від 10 до 17 років) У дітей та підлітків можливий розвиток тих самих небажаних лікарських реакцій (НЛР), що й у дорослих пацієнтів. У таблиці наведено НЛР, які не були відзначені у дорослих пацієнтів, або ж найчастіше відзначалися у дітей та підлітків (віком 10-17 років) порівняно з дорослими пацієнтами. Частота небажаних реакцій наведена як наступна градація: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Порушення з боку ендокринної системи Дуже часто підвищення концентрації пролактину 1 Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто підвищення апетиту Порушення з боку нервової системи Дуже часто екстрапірамідні симптоми 3 Часто непритомність Порушення з боку судин Дуже часто підвищення артеріального тиску 2 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто риніт Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто блювота Загальні розлади та порушення у місці введення Часто дратівливість 3 Підвищення концентрації пролактину у пацієнтів < 18 років: > 20 мкг/л (≥ 869,56 пмоль/л) у пацієнтів чоловічої статі > 26 мкг/л (≥ 1130,43 пмоль/л) у пацієнтів жіночої статі. Менш ніж у 1% пацієнтів спостерігалося підвищення концентрації пролактину > 100 мкг/л (4347,8 пмоль/л). Підвищення артеріального тиску вище за клінічно значущий поріг (адаптовано за критеріями Національного Інституту Здоров'я, США – National Health Institute) або підвищення більш ніж на 20 мм рт. ст. для систолічного або більш ніж на 10 мм рт. ст. для діастолічного тиску за даними двох короткострокових (3-6 тижнів) плацебо-контрольованих досліджень у дітей та підлітків. Відповідає частоті, яка спостерігається у дорослих пацієнтів, але може бути пов'язана з різними клінічними проявами у дітей та підлітків на відміну від дорослих пацієнтів.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при одночасному застосуванні препарату Квентіакс з іншими препаратами, що впливають на ЦНС, а також з алкоголем. Слід бути обережними у пацієнтів, які приймають інші антагоністи холінергічних (мускаринових) рецепторів. Ізофермент системи цитохрому Р450 3А4 є основним ізоферментом, який відповідає за метаболізм кветіапіну, що здійснюється через систему цитохрому Р450. У здорових добровольців одночасне застосування кветіапіну (у дозі 25 мг) з кетоконазолом, інгібітором ізоферменту CYP3A4 призводило до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) кветіапіну в 5-8 разів. Тому одночасне застосування кветіапіну та інгібіторів ізоферменту CYP3A4 протипоказане. При терапії кветіапіном не рекомендується вживати грейпфрутовий сік. У фармакокінетичному дослідженні застосування кветіапіну в різній дозі до або одночасно з прийомом карбамазепіну призводило до значного підвищення кліренсу кветіапіну і, відповідно, зменшення AUC, в середньому, на 13%, порівняно з прийомом кветіапіну без карбамазепіну. У деяких пацієнтів зниження AUC було ще більш вираженим. Така взаємодія супроводжується зниженням концентрації кветіапіну в плазмі та може знижувати ефективність терапії кветіапіном. Одночасне застосування кветіапіну з фенітоїном, іншим індуктором мікросомальних ферментів печінки супроводжувалося ще більш вираженим (приблизно на 450%) підвищенням кліренсу кветіапіну. Застосування кветіапіну пацієнтами, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії кветіапіном перевершує ризик,пов'язаний зі скасуванням препарату-індуктора мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів-індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препаратами вальпроєвої кислоти). Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінювалася при одночасному застосуванні антидепресанту іміпраміну (інгібітор ізоферменту CYP2D6) або флуоксетину (інгібітор ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6). Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні з антипсихотичними лікарськими засобами рисперидоном або галоперидолом. Однак одночасний прийом кветіапіну та тіоридазину призводив до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70%. Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні циметидину. Фармакокінетика препаратів літію не змінюється при одночасному застосуванні кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну з препаратами літію у дорослих пацієнтів з гострим маніакальним епізодом відзначено більш високу частоту небажаних реакцій, пов'язаних з ЕПС (особливо, тремору), сонливості та збільшення маси тіла порівняно з пацієнтами, які приймали кветіапін з плацебо ран. дослідженні. Не відзначено клінічно значущих змін фармакокінетики вальпроєвої кислоти та кветіапіну при одночасному застосуванні вальпроату семінатрію та кветіапіну. Ретроспективне дослідження за участю дітей та підлітків, які отримували вальпроат натрію та кветіапін окремо або обидва препарати одночасно, виявило вищу частоту лейкопенії та нейтропенії у групі комбінованої терапії порівняно з групою монотерапії. Фармакокінетичні дослідження з вивчення взаємодії препарату Квентіакс з препаратами, що застосовуються при серцево-судинних захворюваннях, не проводилися. Слід бути обережними при одночасному застосуванні кветіапіну та препаратів, здатних викликати порушення електролітного балансу та подовження інтервалу QT(c). У пацієнтів, які приймали кветіапін, були відзначені хибнопозитивні результати скринінг-тестів на виявлення метадону та трициклічних антидепресантів методом імуноферментного аналізу. Для підтвердження результатів скринінгу рекомендується проведення хроматографічного дослідження. При одноразовому прийомі 2 мг лоразепаму на фоні прийому кветіапіну у дозі 250 мг 2 рази на добу кліренс лоразепаму знижується приблизно на 20 %. Кветіапін не викликав індукції мікросомальних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі феназону.Спосіб застосування та дозиВсередину, 2 рази на добу незалежно від часу їди. Дорослі Лікування шизофренії Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Починаючи з 4 діб, доза повинна підбиратися до ефективної, зазвичай, в межах 300-450 мг/добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості препарату доза може варіювати від 150 мг/добу до 750 мг/добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 750 мг. Лікування маніакальних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс® рекомендується як монотерапія або в комбінації з препаратами, що мають нормотимічну дію. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 100 мг, 2 доба – 200 мг, 3 доба – 300 мг, 4 доба – 400 мг. Надалі до 6-го дня терапії добова доза препарату може бути збільшена до 800 мг. Збільшення добової дози не повинно перевищувати 200 мг на добу. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної переносимості препарату доза може варіювати від 200 мг/добу до 800 мг/добу. Зазвичай ефективна доза становить від 400 мг/добу до 800 мг/добу. Максимальна рекомендована добова доза становить 800 мг. Лікування депресивних епізодів у структурі біполярного розладу Препарат Квентіакс призначається 1 раз на добу на ніч. Добова доза для перших 4 діб терапії становить: 1 добу – 50 мг, 2 доба – 100 мг, 3 доба – 200 мг, 4 доба – 300 мг. Рекомендована добова доза становить 300 мг. Максимальна рекомендована добова доза препарату Квентіакс становить 600 мг. Антидепресивний ефект кветіапіну був підтверджений при застосуванні у дозі 300 та 600 мг/добу. Прийом доз, що перевищують 300 мг, має бути розпочато під контролем лікаря, який має досвід у терапії біполярних розладів. У окремих пацієнтів, при підозрі на погану переносимість препарату, за результатами клінічних досліджень, можливе зниження дози до мінімальної – 200 мг/добу. Пацієнти похилого віку Препарат Квентіакс®, як і інші нейролептики, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Дозу слід титрувати повільніше, добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж у молодших пацієнтів, залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості. Середній кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у пацієнтів похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Квентіакс у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується починати терапію з дози 25 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози.ПередозуванняСимптоми Симптоми, зазначені при передозуванні, в основному були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів кветіапіну, таких як сонливість та седація, тахікардія, зниження артеріального тиску та антихолінергічні ефекти. Передозування може призводити до подовження інтервалу QT, судомних нападів, епілептичного статусу, рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечі, сплутаності свідомості, делірію та/або ажитації, комі та смерті. У пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями в анамнезі ризик розвитку побічних ефектів при передозуванні може збільшуватись (див. розділ «Особливі вказівки»). Лікування Специфічних антидотів до кветіапіну немає. У випадках тяжкої інтоксикації слід пам'ятати про можливість передозування кількома лікарськими засобами. Рекомендується проводити заходи, спрямовані на підтримку функції дихання та серцево-судинної системи, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Опубліковано повідомлення про вирішення тяжких небажаних ефектів з боку центральної нервової системи (ЦНС), у тому числі коми та делірію, після внутрішньовенного введення фізостигміну (у дозі 1-2 мг) під постійним контролем електрокардіограми (ЕКГ). Таке лікування не рекомендується як стандартний через потенційний негативний вплив фізостигміну на серцеву провідність. Застосування фізостигміну можливе лише за відсутності відхилень у показниках ЕКГ.Не слід застосовувати фізостигмін у разі порушення серцевого ритму, блокади будь-якого ступеня або розширення комплексу QRS. У разі виникнення рефрактерної артеріальної гіпотензії при передозуванні кветіапіну лікування слід здійснювати шляхом внутрішньовенного введення рідини та/або симпатоміметичних препаратів (не слід призначати епінефрин та допамін, оскільки стимуляція β-адренорецепторів може викликати посилення зниження артеріального тиску на фоні блокади α-). Промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та застосування активованого вугілля та проносних засобів може сприяти виведенню неабсорбованого кветіапіну, проте ефективність цих заходів не вивчена. Пильне медичне спостереження має продовжуватись до поліпшення стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОскільки препарат Квентіакс має кілька показань до застосування, профіль його безпеки визначається залежно від діагнозу пацієнта та дози препарату. Діти та підлітки (віком від 10 до 17 років) Препарат Квентіакс® не показаний для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років у зв'язку з недостатністю даних щодо застосування у цій віковій групі. За результатами клінічних досліджень деякі небажані реакції (підвищення апетиту, підвищення концентрації пролактину в сироватці крові, блювання, риніт та непритомність) у дітей та підлітків спостерігалися з більшою частотою, ніж у дорослих пацієнтів, або мали інші клінічні прояви (ЕПС та дратівливість). Також відмічено підвищення артеріального тиску, яке не спостерігалося у дорослих пацієнтів. У дітей та підлітків також спостерігали зміну функції щитовидної залози. Вплив на зростання, статевий дозрівання, розумовий розвиток та поведінкові реакції при тривалому застосуванні (більше 26 тижнів) кветіапіну не вивчалося. У плацебо-контрольованих дослідженнях у дітей та підлітків з шизофренією та манією у структурі біполярного розладу частота розвитку ЕПС була вищою при застосуванні кветіапіну порівняно з плацебо. Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення Депресія при біполярному розладі пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкодження та суїциду (подій, пов'язаних із суїцидом). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Зважаючи на те, що до поліпшення стану пацієнта з початку лікування може пройти кілька тижнів або більше, пацієнти повинні перебувати під пильним медичним наглядом до настання поліпшення. За даними загальноприйнятого клінічного досвіду, ризик суїциду може підвищитись на ранніх стадіях ремісії. Слід попереджати пацієнтів (особливо що належать до групи підвищеного ризику суїциду) та їхніх піклувальників про необхідність контролю клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок, незвичайної зміни у поведінці та необхідності негайно звернутися до лікаря у разі їх появи. За даними короткострокових плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з депресією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 3,0 % (7/233) для кветіапіну та 0 % (0/120) для плацебо у пацієнтів віком 18 -24 роки, 1,8% (19/1616) для кветіапіну та 1,8% (11/622) для плацебо у пацієнтів віком від 25 років. Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів з великим депресивним розладом виявило підвищений ризик самоушкоджень та суїцидальних спроб у пацієнтів віком від 25 до 64 років без самоушкоджень в анамнезі, які приймають кветіапін з іншими антидепресантами. Інші психічні розлади, для лікування яких застосовується кветіапін, також пов'язані з підвищеним ризиком подій, пов'язаних із суїцидом. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з депресивним епізодом. Таким чином, запобіжні заходи, що застосовуються при терапії пацієнтів з депресивним епізодом, повинні вживатися і при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами. При різкому припиненні терапії кветіапін слід брати до уваги потенційний ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом. Пацієнти з суїцидальними подіями в анамнезі, а також пацієнти, які виразно висловлюють суїцидальні думки перед початком терапії, відносяться до групи підвищеного ризику суїцидальних намірів та суїцидальних спроб і повинні ретельно спостерігатися в процесі лікування. Проведений FDA (Адміністрацією з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами, США) метааналіз плацебо-контрольованих досліджень антидепресантів, що узагальнює дані приблизно 4400 дітей та підлітків та 7700 дорослих пацієнтів з психічними розладами, виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки на фоні антидепресантів дітей, підлітків та дорослих пацієнтів віком до 25 років. Цей метааналіз не включає дослідження, де застосовувався кветіапін (див. підрозділ «Фармакодинаміка»). За даними короткочасних плацебо-контрольованих досліджень за всіма показаннями та у всіх вікових групах частота подій, пов'язаних із суїцидом, склала 0,8 % як для кветіапіну (76/9327), так і для плацебо (37/4845). У цих дослідженнях у пацієнтів з шизофренією ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, становив 1,4 % (3/212) для кветіапіну та 1,6 % (1/62) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки. 8% (13/1663) для кветіапіну та 1,1% (5/463) для плацебо у пацієнтів старше 25 років, 1,4% (2/147) для кветіапіну та 1,3% (1/75) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. У пацієнтів з манією при біполярному розладі ризик розвитку подій, пов'язаних із суїцидом, склав 0 % (0/60) для кветіапіну та 0 % (0/58) для плацебо у пацієнтів віком 18-24 роки, 1,2 % (6 /496) для кветіапіну та 1,2 % (6/503) для плацебо у пацієнтів віком від 25 років, 1,0 % (2/193) для кветіапіну та 0 % (0/90) для плацебо у пацієнтів віком до 18 років. Метаболічні порушення З огляду на ризик погіршення метаболічного профілю, включаючи зміни маси тіла, концентрації глюкози та ліпідів у плазмі крові, що відзначалися під час клінічних досліджень, метаболічні показники пацієнтів слід оцінювати на початку терапії та необхідно регулярно контролювати під час терапії. При погіршенні даних показників слід здійснити відповідне лікування. Екстрапірамідні симптоми Відзначено збільшення частоти виникнення ЕПС при прийомі кветіапіну у дорослих пацієнтів із великим депресивним епізодом у структурі біполярного розладу або великого депресивного розладу порівняно з плацебо (див. розділ «Побічна дія»). Застосування кветіапіну асоціювалося з розвитком акатизії, що характеризувалася суб'єктивно неприємним занепокоєнням чи тривожністю, і нерідко супроводжувалася нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Такі явища найчастіше спостерігаються у перші кілька тижнів лікування. Підвищення дози пацієнтам, які мають такі симптоми, може мати негативний вплив. Пізня дискінезія У разі розвитку симптомів пізньої дискінезії рекомендується зменшити дозу препарату або поступово його відмінити. Симптоми пізньої дискінезії можуть посилюватись або навіть виникати після припинення прийому препарату (див. розділ «Побічна дія»). Сонливість та запаморочення Під час терапії кветіапіном може спостерігатися сонливість та пов'язані з нею симптоми, наприклад, седація (див. розділ «Побічна дія»). У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з депресією у структурі біполярного розладу та з депресивним епізодом, сонливість, як правило, розвивалася протягом перших трьох днів терапії. Виразність цієї небажаної реакції, переважно, була незначною чи помірною. При розвитку вираженої сонливості пацієнтам з депресією у структурі біполярного розладу та пацієнтам з депресивним епізодом можуть знадобитися частіші візити до лікаря протягом 2-х тижнів з моменту виникнення сонливості або до зменшення симптомів. У деяких випадках може бути потрібне припинення терапії кветіапіном. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія та запаморочення (див. розділ «Побічна дія») зазвичай під час добору дози на початку терапії. Пацієнти, особливо літнього віку, повинні бути обережними, щоб уникнути випадкових травм (падінь). Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями Слід дотримуватися обережності при застосуванні кветіапіну у пацієнтів із серцево-судинними, цереброваскулярними захворюваннями та іншими станами, що спричиняють артеріальну гіпотензію. У таких пацієнтів добір дози слід здійснювати повільніше. На тлі терапії кветіапіном може виникати ортостатична гіпотензія, особливо під час добору дози на початку терапії. При виникненні ортостатичної гіпотензії може знадобитися зниження дози або більш поступовий її вибір. Синдром апное уві сні У пацієнтів, які приймали кветіапін, відзначався синдром апное уві сні. У пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що пригнічують ЦНС, або які мали випадки апное уві сні в анамнезі (наприклад, у пацієнтів із надмірною масою тіла/ожирінням, пацієнтів чоловічої статі), кветіапін слід застосовувати з обережністю. Судомні напади Не виявлено відмінностей у частоті розвитку судом у пацієнтів, які приймали кветіапін чи плацебо. Однак як і при терапії іншими антипсихотичними лікарськими засобами, рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі (див. розділ «Побічна дія»). Злоякісний нейролептичний синдром На тлі прийому антипсихотичних препаратів, у тому числі кветіапіну, може розвиватися злоякісний нейролептичний синдром (див. розділ «Побічна дія»). Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений ментальний статус, м'язову ригідність, лабільність вегетативної нервової системи, збільшення активності креатинфосфокінази. У таких випадках необхідно відмінити прийом кветіапіну та провести відповідне лікування. Тяжка нейтропенія та агранулоцитоз У короткострокових плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях монотерапії кветіапіном нечасто відзначалися випадки тяжкої нейтропенії (кількість нейтрофілів < 0,5 х 10(9)/л) без інфекції. Повідомлялося про розвиток агранулоцитозу (важкої нейтропенії, що асоціювалася з інфекціями) у пацієнтів, які отримували кветіапін у рамках клінічних досліджень (рідко), а також при постреєстраційному застосуванні (у тому числі з летальним результатом). Більшість випадків важкої нейтропенії виникало протягом 2 місяців після початку терапії кветіапіном. Не виявлено дозозалежного ефекту. Лейкопенія та/або нейтропенія дозволялася після припинення терапії кветіапіном. Можливим фактором ризику для виникнення нейтропенії є попередня знижена кількість лейкоцитів та випадки лікарсько індукованої нейтропенії в анамнезі.Розвиток агранулоцитозу спостерігався і у пацієнтів без факторів ризику. Необхідно враховувати можливість розвитку нейтропенії у пацієнтів з інфекцією, особливо у разі відсутності очевидних факторів, або у пацієнтів з незрозумілою лихоманкою, ці випадки повинні вестися відповідно до клінічних рекомендацій. У пацієнтів з кількістю нейтрофілів < 1,0 х 10(9)/л прийом кветіапіну слід припинити. Пацієнта необхідно спостерігати для виявлення можливих симптомів інфекції та контролювати кількість нейтрофілів (до підвищення їх кількості до 1,5 х 10(9)/л). Пацієнти повинні бути поінформовані і негайно повідомляти про появу ознак/симптомів агранулоцитозу або інфекції (наприклад, гарячка, слабкість, млявість, біль у горлі) протягом терапії препаратом Квентіакс®. Антихолінергічні (мускаринові) ефекти Норкветіапін, активний метаболіт кветіапіну, виявляє помірну або високу спорідненість з кількома підтипами мускаринових рецепторів, що пояснює розвиток НЛР внаслідок антихолінергічної дії при застосуванні кветіапіну в рекомендованих дозах, при одночасному застосуванні інших антихолінергічних препаратів, а також при передозі. Слід бути обережним при застосуванні кветіапіну у пацієнтів, які приймають антагоністи холінергічних (мускаринових) рецепторів, а також у пацієнтів із затримкою сечі, в т. ч. в анамнезі, клінічно значущою гіпертрофією передміхурової залози, кишковою непрохідністю або пов'язаних з нею стану тиску або закритокутовій глаукомі. Взаємодія з іншими лікарськими засобами Також див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами». Одночасне застосування кветіапіну з потужними індукторами мікросомальних ферментів печінки, такими як карбамазепін та фенітоїн, сприяє зниженню концентрації кветіапіну в плазмі крові та може зменшувати ефективність терапії препаратом Квентіакс®. Застосування препарату Квентіакс у пацієнтів, які отримують індуктори мікросомальних ферментів печінки, можливе лише в тому випадку, якщо очікувана користь від терапії препаратом перевершує ризик, пов'язаний зі скасуванням індукторів мікросомальних ферментів печінки. Зміна дози препаратів індукторів мікросомальних ферментів печінки має бути поступовим. При необхідності можливе їх заміщення препаратами, які не індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, препарати вальпроєвої кислоти). Маса тіла На фоні прийому кветіапіну відмічено збільшення маси тіла. Рекомендується клінічне спостереження пацієнтів відповідно до прийнятих стандартів терапії (див. розділ «Побічна дія»). Гіперглікемія На тлі прийому кветіапіну можливий розвиток гіперглікемії та/або розвиток та загострення цукрового діабету, що іноді супроводжується розвитком кетоацидозу або коми, в т. ч. з летальним результатом. У деяких випадках відзначалося попереднє збільшення маси тіла, що може бути сприятливим фактором. Рекомендується регулярний контроль маси тіла та симптомів гіперглікемії, таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість у пацієнтів, які приймають нейролептики, у тому числі кветіапін. Рекомендується клінічне спостереження за пацієнтами з цукровим діабетом, пацієнтами з факторами ризику розвитку цукрового діабету (див. розділ «Побічна дія»). Концентрація ліпідів На тлі прийому кветіапіну можливе підвищення концентрації тригліцеридів, загального холестерину та холестерину ЛПНГ, а також зниження концентрації ЛПВЩ у плазмі крові (див. розділ «Побічна дія»). Зазначені зміни слід коригувати відповідно до чинних рекомендацій. Подовження інтервалу QT Не виявлено взаємозв'язку між прийомом кветіапіну та стійким підвищенням абсолютної величини інтервалу QT. Однак подовження інтервалу QT відзначалося при застосуванні кветіапіну в терапевтичних дозах та передозуванні кветіапіну (див. розділ «Передозування»). Слід бути обережними при застосуванні кветіапіну, як і інших антипсихотичних препаратів, пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями та з подовженням інтервалу QT в анамнезі. Також необхідно бути обережними при застосуванні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT(c), іншими нейролептиками, особливо у осіб похилого віку, у пацієнтів з синдромом вродженого подовження інтервалу QT, хронічною серцевою недостатністю, гіпертрофією міокарда, гіпокаліємією або гіпомагнією. "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Кардіоміопатія та міокардит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку кардіоміопатії та міокардиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. Слід оцінити доцільність терапії кветіапіном у пацієнтів із підозрою на кардіоміопатію чи міокардит. Гострі реакції, пов'язані зі скасуванням препарату При різкій відміні кветіапіну можуть спостерігатися наступні гострі реакції (синдром «скасування») – нудота, блювання, безсоння, біль голови, запаморочення і дратівливість. Тому відміну препарату Квентіакс® рекомендується проводити поступово протягом, як мінімум, одного або двох тижнів. Пацієнти похилого віку з деменцією Препарат Квентіакс не показаний для лікування психозів, пов'язаних з деменцією. Деякі атипові нейролептики у рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях приблизно втричі збільшували ризик розвитку цереброваскулярних ускладнень у пацієнтів із деменцією. Механізм цього збільшення ризику не вивчений. Аналогічний ризик збільшення частоти цереброваскулярних ускладнень може бути виключений інших антипсихотичних лікарських засобів чи інших груп пацієнтів. Препарат Квентіакс® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із ризиком розвитку інсульту. Аналіз застосування атипових нейролептиків для лікування психозів, пов'язаних з деменцією у пацієнтів похилого віку, виявив підвищення рівня смертності у групі пацієнтів, які отримували препарати цієї групи порівняно з групою плацебо. Два 10-тижневі плацебо-контрольовані дослідження кветіапіну у аналогічної групи пацієнтів (n=710, середній вік: 83 роки, віковий діапазон: 56-99 років) показали, що смертність у групі пацієнтів, які приймали кветіапін, склала 5,5 %, та 3,2% у групі плацебо. Причини летальних наслідків, зазначених у цих пацієнтів, відповідали очікуваним даної популяції. Не виявлено причинно-наслідкового зв'язку між лікуванням кветіапіном та ризиком підвищення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією. Пацієнти похилого віку з хворобою Паркінсона/паркінсонізмом Популяційне ретроспективне дослідження застосування кветіапіну у пацієнтів із великим депресивним розладом виявило підвищення ризику смертельного результату у пацієнтів віком > 65 років. Підвищений ризик не визначався при виключенні з аналізу пацієнтів із хворобою Паркінсона. Слід виявляти обережність при призначенні кветіапіну пацієнтам похилого віку із хворобою Паркінсона. Дисфагія Дисфагія (див. розділ «Побічна дія») та аспірація спостерігалися при терапії кветіапіном. Причинно-наслідковий зв'язок виникнення аспіраційної пневмонії з прийомом кветіапіну не встановлено. Однак слід бути обережним при застосуванні препарату Квентіакс® у пацієнтів з ризиком виникнення аспіраційної пневмонії. Запор та непрохідність кишечника Запор є фактором ризику непрохідності кишківника. На фоні застосування кветіапіну відзначали розвиток запору та непрохідності кишечника (див. розділ «Побічна дія»), включаючи випадки з летальним результатом у пацієнтів групи високого ризику непрохідності кишечника, у тому числі одержують множинні супутні препарати, які знижують моторику кишечника, навіть за відсутності скарг на запор. Пацієнти з кишковою непрохідністю/ілеусом потребують проведення невідкладних заходів та ретельного спостереження. Венозна тромбоемболія На фоні прийому нейролептиків відмічені випадки виникнення венозної тромбоемболії. До початку та під час терапії антипсихотичними препаратами, у тому числі кветіапіном, слід оцінити фактори ризику та вжити профілактичних заходів. Панкреатит Під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування були відмічені випадки розвитку панкреатиту, проте причинний зв'язок із прийомом препарату не встановлений. У постреєстраційних повідомленнях зазначено, що у багатьох пацієнтів були фактори ризику розвитку панкреатиту, такі як підвищення концентрації тригліцеридів (див. підрозділ «Концентрація ліпідів»), холелітіаз та вживання алкоголю. Порушення з боку печінки У разі розвитку жовтяниці прийом кветіапіну слід припинити. додаткова інформація Дані про одночасне застосування кветіапіну з дивальпроатом або літієм на тлі гострих помірних або важких маніакальних епізодів обмежені. Відзначено хорошу переносимість цієї комбінованої терапії та адитивний ефект на 3 тижні лікування. Неправильне застосування та зловживання Повідомлялося про випадки неправильного застосування та зловживання. Слід бути обережними при призначенні кветіапіну пацієнтам зі зловживанням алкоголем або наркотиками в анамнезі. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Квентіакс містить лактозу, тому не слід застосовувати при наступних станах: непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти похилого віку Препарат Квентіакс®, як і інші нейролептики, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, особливо на початку терапії. Дозу слід титрувати повільніше, добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж у молодших пацієнтів, залежно від клінічної відповіді та індивідуальної переносимості. Середній кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у пацієнтів похилого віку порівняно з молодшими пацієнтами. Ефективність та безпека не були вивчені у пацієнтів старше 65 років із депресивними епізодами у структурі біполярного розладу. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Кветіапін інтенсивно метаболізується у печінці. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Квентіакс у пацієнтів з печінковою недостатністю, особливо на початку терапії. Рекомендується починати терапію з дози 25 мг/добу та збільшувати дозу щодня на 25-50 мг до досягнення ефективної дози. Вплив на керування транспортними засобами: Препарат Квентіакс може викликати сонливість, тому в період лікування пацієнтам не рекомендується працювати з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги, у тому числі не рекомендується керування транспортними засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Топ продаж -18.5 %

Спазмонет 40мг 20 шт таблетки

400,00 грн

326,00 грн

Склад, форма випуску та упаковкадротаверин таблетки на 1 таблетку Діюча речовина: Дротаверину гідрохлорид 40,00 мг Допоміжні речовини: Лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, кроскармелоза натрію, кремнію діоксид колоїдний, тальк, магнію стеаратОпис лікарської формиКруглі, плоскі пігулки від світло-жовтого із зеленуватим відтінком до жовтого із зеленуватим відтінком кольору, з ризиком на одній стороні та фаскою. Допускається мармуровість та наявність вкраплень жовтого кольору.Фармакотерапевтична групапазмолітичний засібФармакокінетикаВсмоктування У порівнянні з папаверином дротаверин при прийомі внутрішньо швидше і повніше абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Після пресистемного метаболізму в системний кровотік надходить 65% прийнятої внутрішньо дози дротаверину. Максимальна концентрація (С(mах)) дротаверину в плазмі досягається через 45-60 хвилин. Розподіл В умовах in vitro дротаверин має високий зв'язок з білками плазми крові (95-98%), особливо з альбуміном, γ та β-глобулінами. Дротаверин рівномірно розподіляється у тканинах, проникає у гладком'язові клітини. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Дротаверин та/або його метаболіти можуть трохи проникати через плацентарний бар'єр. Метаболізм Дротаверин майже повністю метаболізується у печінці. Виведення Період напіввиведення дротаверину становить 8-10 годин. Протягом 72 години дротаверин практично повністю виводиться з організму. Близько 50% дротаверину виводиться нирками та близько 30% – через шлунково-кишковий тракт. Дротаверин головним чином екскретується у вигляді метаболітів, незмінена форма дротаверину в сечі не виявляється.ФармакодинамікаДротаверин є похідною ізохіноліну, яке виявляє потужну спазмолітичну дію на гладку мускулатуру за рахунок інгібування ферменту фосфодіестерази IV типу (ФДЕ IV). Інгібування ферменту ФДЕ IV призводить до підвищення концентрації циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ), інактивації кінази легкого ланцюга міозину, що надалі викликає розслаблення гладкої мускулатури. Ефект дротаверину, що знижує концентрацію іонів кальцію, через цАМФ пояснює антагоністичний ефект дротаверину по відношенню до іонів кальцію. В умовах in vitro дротаверин інгібує фермент ФДЕ IV без інгібування ферментів ФДЕ III та ФДЕ V. Тому ефективність дротаверину залежить від концентрацій ФДЕ IV у різних тканинах. ФДЕ IV найбільш важливо для придушення скоротливої активності гладкої мускулатури, у зв'язку з чим селективне інгібування ФДЕ IV може бути корисним для лікування гіперкінетичних дискінезій та різних захворювань, що супроводжуються спастичним станом шлунково-кишкового тракту. Гідроліз цАМФ у міокарді та гладкій мускулатурі судин відбувається, головним чином, за допомогою ферменту ФДЕ III, чим пояснюється той факт, що при високій спазмолітичній активності у дротаверину відсутні серйозні побічні ефекти з боку серця та судин та виражені ефекти щодо серцево-судинної системи. Дротаверин ефективний при спазмах гладкої мускулатури як нейрогенного, і м'язового походження. Незалежно від типу вегетативної іннервації, дротаверин розслаблює гладку мускулатуру шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, сечостатевої системи. Внаслідок своєї судинорозширюючої дії дротаверин покращує кровопостачання тканин. Таким чином, вищенаведені механізми дії дротаверину усувають спазм гладкої мускулатури, що призводить до зменшення болю.Показання до застосуванняСпазми гладкої мускулатури при захворюваннях жовчовивідних шляхів: холецистолітіаз, холангіолітіаз, холецистит, перихолецистит, холангіт, папіліт. Спазми гладкої мускулатури сечовивідних шляхів: нефролітіаз, уретролітіаз, пієліт, цистит, спазми сечового міхура. Як допоміжна терапія При спазмах гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, спазми кардії та воротаря шлунка, ентерит, коліт, спастичний коліт із запором, синдром подразненого кишечника з метеоризмом. При головних болях напруги. При дисменореї (менструальних болях).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату. Тяжка печінкова або ниркова недостатність. Тяжка серцева недостатність (синдром низького серцевого викиду). Дитячий вік віком до 6 років. Період грудного вигодовування (відсутність клінічних даних). Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, оскільки препарат Спазмонет містить лактозу. Пацієнти з гіпотензією. Дитячий вік (недостатньо клінічного досвіду застосування). Вагітність (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»).Вагітність та лактаціяУ проведених дослідженнях не виявлено тератогенної та ембріотоксичної дії дротаверину, а також несприятливої дії протягом вагітності. Однак при необхідності застосування препарату Спазмонет® під час вагітності, слід дотримуватись обережності та призначати препарат тільки після оцінки співвідношення потенційної користі для матері та можливого ризику для плода. У зв'язку з відсутністю досліджень на тваринах та клінічних даних, призначати дротаверин у період грудного вигодовування не рекомендується. Протипоказаний дітям віком до 6 років. Клінічні дослідження із застосування дротаверину в дітей віком не проводились. У разі призначення препарату Спазмонет® дітям: від 6 до 12 років: по 1 таблетці на один прийом 1-2 рази на день. Максимальна добова доза – 2 таблетки (що відповідає 80 мг); старше 12 років: по 1 таблетці на один прийом 1-4 рази на день або по 2 таблетки на один прийом 1-2 рази на день. Максимальна добова доза – 4 таблетки (що відповідає 160 мг).Побічна діяНижче представлені несприятливі реакції, що спостерігалися в клінічних дослідженнях, розділені за системами органів із зазначенням частоти їх виникнення відповідно до наступної класифікації частоти розвитку побічних ефектів, рекомендованої Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. З боку нервової системи рідко: біль голови, запаморочення, безсоння. З боку серцево-судинної системи рідко: відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску. З боку шлунково-кишкового тракту рідко: нудота, запор. З боку імунної системи рідко: алергічні реакції (ангіоневротичний набряк, кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж шкіри) (див. розділ «Протипоказання»).Взаємодія з лікарськими засобамиЛеводопа Інгібітори ФДЕ, подібні до папаверину, знижують антипаркінсонічну дію леводопи. При одночасному застосуванні дротаверину з леводопою можливе посилення ригідності та тремору. Інші спазмолітичні засоби, включаючи м-холіноблокатори Взаємне посилення спазмолітичної дії.Спосіб застосування та дозиДорослі По 1-2 таблетки на один прийом 2-3 рази на день. Максимальна добова доза – 6 таблеток (що відповідає 240 мг). Діти Клінічні дослідження із застосування дротаверину в дітей віком не проводились. У разі призначення препарату Спазмонет® дітям: від 6 до 12 років: по 1 таблетці на один прийом 1-2 рази на день. Максимальна добова доза – 2 таблетки (що відповідає 80 мг); старше 12 років: по 1 таблетці на один прийом 1-4 рази на день або по 2 таблетки на один прийом 1-2 рази на день. Максимальна добова доза – 4 таблетки (що відповідає 160 мг). При прийомі препарату без консультації з лікарем рекомендована тривалість прийому препарату зазвичай становить 1-2 дні. У випадках, коли препарат Спазмонет® застосовується як допоміжна терапія, тривалість лікування без консультації з лікарем може бути більшою (2-3 дні). Якщо больовий синдром зберігається, пацієнту слід звернутися до лікаря.ПередозуванняПередозування дротаверину асоціювалося з порушеннями серцевого ритму та провідності, включаючи повну блокаду пучка Гіса та зупинку серця, яка може бути фатальною. У разі передозування пацієнти повинні бути під медичним наглядом. При необхідності слід провести симптоматичну терапію та заходи, спрямовані на підтримку основних функцій організму, викликати блювання та промити шлунок.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСпеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Спазмонет протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та синдромом глюкозо-галактозної недостатності, оскільки містить лактозу. Застосування при хронічних захворюваннях: Протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю. Протипоказаний пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю (синдром низького серцевого викиду). Протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції, оскільки препарат Спазмонет містить лактозу. Вплив на керування транспортними засобами: При прийомі внутрішньо в терапевтичних дозах дротаверин не впливає на здатність керувати автомобілем і виконувати роботу, яка потребує підвищеної уваги. У разі виникнення будь-яких побічних дій питання про керування транспортними засобами, механізмами потребує індивідуального розгляду. У разі появи запаморочення після прийому препарату Спазмонет®, слід уникати занять потенційно небезпечними видами діяльності, такими як керування транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему