Лекарства и БАД Эбботт Лэбораториз ГмбХ
504,00 грн
416,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: ібупрофен – 800 мг; допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний, ксантанова камедь, стеаринова кислота, повідон, гіпромелоза, тальк, Opadry білий М-1-7111В, коричневе чорнило Opacode S-1-9460HV (сліди). Бруфен СР випускають у формі таблеток пролонгованої дії, покритих оболонкою: довгасті, білі, з написом на одній із сторін червоно-коричневим кольором BRUFEN RETARD (по 7, 10 або 14 шт. у блістерах, у картонній пачці 1-6 блістерів; по 60 або 100 штук у пластиковому білому флаконі, у картонній пачці 1 флакон).Опис лікарської формиДовгі білі пігулки, покриті оболонкою з написом на одній із сторін червоно-коричневим кольором BRUFEN RETARD.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ).ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо ібупрофен практично повністю абсорбується із ШКТ. Одночасний прийом їжі уповільнює швидкість всмоктування. Метаболізується у печінці (90%). T1/2 становить 2-3 год. 80% дози виводиться із сечею переважно у вигляді метаболітів (70%), 10% – у незміненому вигляді; 20% виводиться через кишківник у вигляді метаболітів.ФармакодинамікаНПЗЗ, похідне фенілпропіонової кислоти. Чинить протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Аналгетичну дію обумовлено як периферичним (опосередковано, через придушення синтезу простагландинів), так і центральним механізмом (інгібуванням синтезу простагландинів у центральній та периферичній нервовій системі). Пригнічує агрегацію тромбоцитів. При зовнішньому застосуванні має протизапальну та аналгетичну дію. Зменшує ранкову скутість, сприяє збільшенню обсягу рухів у суглобах.Показання до застосуванняЗапально-дегенеративні захворювання суглобів і хребта (в т.ч. ревматичний і ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартроз), суглобовий синдром при загостренні подагри, псоріатичний артрит, анкілозуючий спондиліт, тендиніт, бурсит апарату. Невралгії, міалгії, больовий синдром при інфекційно-запальних захворюваннях ЛОР-органів, аднексит, альгодисменорея, головний та зубний біль. Гарячка при інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення, захворювання зорового нерва, "аспіринова тріада", порушення кровотворення, виражені порушення функції нирок та/або печінки; ІІІ триместр вагітності; підвищена чутливість до ібупрофену.Вагітність та лактаціяЗастосування у III триместрі вагітності протипоказане. Застосування в I і II триместрах вагітності виправдане лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевершує можливий ризик для плода. Ібупрофен у незначній кількості виділяється з грудним молоком. Застосування в період лактації при болях та лихоманці можливе. За необхідності тривалого застосування або застосування у високих дозах (більше 800 мг на добу) слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку травної системи: часто – нудота, анорексія, блювання, відчуття дискомфорту в епігастрії, діарея; можливий розвиток ерозивно-виразкових уражень ШКТ; рідко – кровотечі із ШКТ; при довготривалому застосуванні можливі порушення функції печінки. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, порушення сну, збудження, порушення зору. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні можливі анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. З боку сечовидільної системи: при тривалому застосуванні можливі порушення ниркової функції. Алергічні реакції: часто - шкірний висип, набряк Квінке; рідко – асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями), бронхоспастичний синдром. Місцеві реакції: при зовнішньому застосуванні можлива гіперемія шкіри, відчуття печіння або поколювання.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні ібупрофен зменшує дію антигіпертензивних засобів (інгібіторів АПФ, бета-адреноблокаторів), діуретиків (фуросеміду, гідрохлортіазиду). При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе посилення їхньої дії. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами підвищується ризик розвитку побічної дії з боку ШКТ. При одночасному застосуванні ібупрофен може витісняти зі сполук з білками плазми непрямі антикоагулянти (аценокумарол), похідні гідантоїну (фенітоїн), пероральні гіпоглікемічні препарати похідні сульфонілсечовини. При одночасному застосуванні з амлодипіном можливе невелике зменшення антигіпертензивної дії амлодипіну; з ацетилсаліциловою кислотою – зменшується концентрація ібупрофену у плазмі крові; з баклофеном – описаний випадок посилення токсичної дії баклофену. При одночасному застосуванні з варфарином можливе збільшення часу кровотечі, також спостерігалися мікрогематурія, гематоми; з каптоприлом – можливе зменшення антигіпертензивної дії каптоприлу; з колестираміном – помірно виражене зменшення абсорбції ібупрофену. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом підвищується концентрація літію в плазмі крові. При одночасному застосуванні з магнію гідроксидом підвищується початкова абсорбція ібупрофену; з метотрексатом – підвищується токсичність метотрексату.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально, залежно від нозологічної форми захворювання, вираженості клінічних проявів. При прийомі внутрішньо або ректально для дорослих разова доза становить 200-800 мг, частота прийому – 3-4 рази на добу; для дітей - 20-40 мг/кг/сут на кілька прийомів. Зовнішньо застосовують протягом 2-3 тижнів. Максимальна добова доза для дорослих прийому внутрішньо або ректально становить 2.4 г.ПередозуванняПри використанні ібупрофену у дорослих та дітей у дозах нижче 100 мг на 1 кг маси тіла симптоми та ознаки токсичності зазвичай не спостерігаються. Але іноді може бути необхідне проведення симптоматичної терапії. У дітей виникнення симптомів токсичності відмічено після прийому препарату в дозах від 400 мг/кг і вище. До симптомів передозування Бруфена CP відносяться: сонливість, загальмованість, блювання, нудота, біль у животі, шум у вухах, судоми, біль голови, депресія, запаморочення, втрата свідомості; у поодиноких випадках – метаболічний ацидоз, ністагм, порушення діяльності нирок, гіпотермія, шлунково-кишкова кровотеча, зупинка дихання, пригнічення активності дихальної системи, брадикардія, артеріальна гіпотензія, тахікардія, кома; при значному перевищенні рекомендованих доз – ураження печінки, гостра ниркова недостатність. Найчастіше при передозуванні симптоми виявляються через 4–6 годин після застосування препарату. При підозрі на цей стан рекомендують провести промивання шлунка (протягом першої години після прийому) та підтримуючу терапію. При необхідності призначають антацидні препарати, внутрішньовенне вливання антигіпотензивних засобів, інотропну підтримку, форсований діурез та застосовують симптоматичне лікування. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при супутніх захворюваннях печінки та нирок, хронічній серцевій недостатності, при диспептичних симптомах перед початком лікування, безпосередньо після проведення хірургічних втручань, при вказівках в анамнезі на кровотечі із ШКТ та захворювання ШКТ, алергічні реакції, пов'язані з прийомом НПЗЗ. У процесі лікування необхідний систематичний контроль функцій печінки та нирок, картини периферичної крові. Не слід застосовувати зовнішньо на пошкоджених ділянках шкіри.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
594,00 грн
496,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: ібупрофен – 800 мг; допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний, ксантанова камедь, стеаринова кислота, повідон, гіпромелоза, тальк, Opadry білий М-1-7111В, коричневе чорнило Opacode S-1-9460HV (сліди). Бруфен СР випускають у формі таблеток пролонгованої дії, покритих оболонкою: довгасті, білі, з написом на одній із сторін червоно-коричневим кольором BRUFEN RETARD (по 7, 10 або 14 шт. у блістерах, у картонній пачці 1-6 блістерів; по 60 або 100 штук у пластиковому білому флаконі, у картонній пачці 1 флакон).Опис лікарської формиДовгі білі пігулки, покриті оболонкою з написом на одній із сторін червоно-коричневим кольором BRUFEN RETARD.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ).ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо ібупрофен практично повністю абсорбується із ШКТ. Одночасний прийом їжі уповільнює швидкість всмоктування. Метаболізується у печінці (90%). T1/2 становить 2-3 год. 80% дози виводиться із сечею переважно у вигляді метаболітів (70%), 10% – у незміненому вигляді; 20% виводиться через кишківник у вигляді метаболітів.ФармакодинамікаНПЗЗ, похідне фенілпропіонової кислоти. Чинить протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Аналгетичну дію обумовлено як периферичним (опосередковано, через придушення синтезу простагландинів), так і центральним механізмом (інгібуванням синтезу простагландинів у центральній та периферичній нервовій системі). Пригнічує агрегацію тромбоцитів. При зовнішньому застосуванні має протизапальну та аналгетичну дію. Зменшує ранкову скутість, сприяє збільшенню обсягу рухів у суглобах.Показання до застосуванняЗапально-дегенеративні захворювання суглобів і хребта (в т.ч. ревматичний і ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартроз), суглобовий синдром при загостренні подагри, псоріатичний артрит, анкілозуючий спондиліт, тендиніт, бурсит апарату. Невралгії, міалгії, больовий синдром при інфекційно-запальних захворюваннях ЛОР-органів, аднексит, альгодисменорея, головний та зубний біль. Гарячка при інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення, захворювання зорового нерва, "аспіринова тріада", порушення кровотворення, виражені порушення функції нирок та/або печінки; ІІІ триместр вагітності; підвищена чутливість до ібупрофену.Вагітність та лактаціяЗастосування у III триместрі вагітності протипоказане. Застосування в I і II триместрах вагітності виправдане лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевершує можливий ризик для плода. Ібупрофен у незначній кількості виділяється з грудним молоком. Застосування в період лактації при болях та лихоманці можливе. За необхідності тривалого застосування або застосування у високих дозах (більше 800 мг на добу) слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку травної системи: часто – нудота, анорексія, блювання, відчуття дискомфорту в епігастрії, діарея; можливий розвиток ерозивно-виразкових уражень ШКТ; рідко – кровотечі із ШКТ; при довготривалому застосуванні можливі порушення функції печінки. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, порушення сну, збудження, порушення зору. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні можливі анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. З боку сечовидільної системи: при тривалому застосуванні можливі порушення ниркової функції. Алергічні реакції: часто - шкірний висип, набряк Квінке; рідко – асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями), бронхоспастичний синдром. Місцеві реакції: при зовнішньому застосуванні можлива гіперемія шкіри, відчуття печіння або поколювання.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні ібупрофен зменшує дію антигіпертензивних засобів (інгібіторів АПФ, бета-адреноблокаторів), діуретиків (фуросеміду, гідрохлортіазиду). При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе посилення їхньої дії. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами підвищується ризик розвитку побічної дії з боку ШКТ. При одночасному застосуванні ібупрофен може витісняти зі сполук з білками плазми непрямі антикоагулянти (аценокумарол), похідні гідантоїну (фенітоїн), пероральні гіпоглікемічні препарати похідні сульфонілсечовини. При одночасному застосуванні з амлодипіном можливе невелике зменшення антигіпертензивної дії амлодипіну; з ацетилсаліциловою кислотою – зменшується концентрація ібупрофену у плазмі крові; з баклофеном – описаний випадок посилення токсичної дії баклофену. При одночасному застосуванні з варфарином можливе збільшення часу кровотечі, також спостерігалися мікрогематурія, гематоми; з каптоприлом – можливе зменшення антигіпертензивної дії каптоприлу; з колестираміном – помірно виражене зменшення абсорбції ібупрофену. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом підвищується концентрація літію в плазмі крові. При одночасному застосуванні з магнію гідроксидом підвищується початкова абсорбція ібупрофену; з метотрексатом – підвищується токсичність метотрексату.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально, залежно від нозологічної форми захворювання, вираженості клінічних проявів. При прийомі внутрішньо або ректально для дорослих разова доза становить 200-800 мг, частота прийому – 3-4 рази на добу; для дітей - 20-40 мг/кг/сут на кілька прийомів. Зовнішньо застосовують протягом 2-3 тижнів. Максимальна добова доза для дорослих прийому внутрішньо або ректально становить 2.4 г.ПередозуванняПри використанні ібупрофену у дорослих та дітей у дозах нижче 100 мг на 1 кг маси тіла симптоми та ознаки токсичності зазвичай не спостерігаються. Але іноді може бути необхідне проведення симптоматичної терапії. У дітей виникнення симптомів токсичності відмічено після прийому препарату в дозах від 400 мг/кг і вище. До симптомів передозування Бруфена CP відносяться: сонливість, загальмованість, блювання, нудота, біль у животі, шум у вухах, судоми, біль голови, депресія, запаморочення, втрата свідомості; у поодиноких випадках – метаболічний ацидоз, ністагм, порушення діяльності нирок, гіпотермія, шлунково-кишкова кровотеча, зупинка дихання, пригнічення активності дихальної системи, брадикардія, артеріальна гіпотензія, тахікардія, кома; при значному перевищенні рекомендованих доз – ураження печінки, гостра ниркова недостатність. Найчастіше при передозуванні симптоми виявляються через 4–6 годин після застосування препарату. При підозрі на цей стан рекомендують провести промивання шлунка (протягом першої години після прийому) та підтримуючу терапію. При необхідності призначають антацидні препарати, внутрішньовенне вливання антигіпотензивних засобів, інотропну підтримку, форсований діурез та застосовують симптоматичне лікування. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при супутніх захворюваннях печінки та нирок, хронічній серцевій недостатності, при диспептичних симптомах перед початком лікування, безпосередньо після проведення хірургічних втручань, при вказівках в анамнезі на кровотечі із ШКТ та захворювання ШКТ, алергічні реакції, пов'язані з прийомом НПЗЗ. У процесі лікування необхідний систематичний контроль функцій печінки та нирок, картини периферичної крові. Не слід застосовувати зовнішньо на пошкоджених ділянках шкіри.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 884,00 грн
1 516,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Діюча речовина: адеметіоніну 1,4-бутандисульфонат 760 мг (відповідає 400 мг іона адеметіоніну); Допоміжні речовини: L-лізин 342,4 мг; натрію гідроксид 11,5 мг; вода для ін'єкцій до 5мл. 760 мг ліофілізату у флаконі з безбарвного скла типу I, закупореному хлорбутилової пробкою з алюмінієвим ковпачком із пластмасовою кришкою. Розчинник по 5 мл ампули зі скла типу I з точкою надлому. По 5 флаконів та 5 ампул у картонну пачку разом з інструкцією з медичного застосування. По 5 флаконів та 5 ампул у пластикову контурну коміркову упаковку, покриту алюмінієвою фольгою. По 1 контурній комірковій упаковці в картонну пачку разом з інструкцією з медичного застосування.Опис лікарської формиЛіофілізат Ліофілізований препарат від практично білого до білого з жовтуватим відтінком кольору. Розчинник Прозорий розчин від безбарвного до світло-жовтого кольору. Відновлений розчин Прозорий розчин від безбарвного до жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаІнші препарати для шлунково-кишкового тракту та обміну речовин, амінокислоти та їх похідні.ФармакокінетикаВсмоктування Біодоступність при парентеральному введенні – 96%, концентрація у плазмі досягає максимальних значень через 45 хвилин. Розподіл Зв'язок з білками плазми крові – незначний, становить Метаболізм Метаболізується у печінці. Процес утворення, витрачання та повторної освіти адеметіоніну називається циклом адеметіоніну. На першому етапі цього циклу адеметіонінзалежні метилази використовують адеметіонін як субстрат для продукції S-аденозилгомоцистеїну, який потім гідролізується до гомоцистеїну та аденозину за допомогою S-аденозилгомоцистеїнгідрази. Гомоцистеїн, у свою чергу, піддається зворотній трансформації до метіоніну шляхом перенесення метальної групи від 5-метилтетрагідрофолату. Через війну метионин то, можливо перетворений на адеметионин, завершуючи цикл. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) – 1,5 год. Виводиться нирками.ФармакодинамікаАдеметіонін відноситься до групи гепатопротекторів, має також антидепресивну активність. Має холеретичну та холекінетичну дію, володіє детоксикаційними, регенеруючими, антиоксидантними, антифіброзуючими та нейропротективними властивостями. Заповнює дефіцит S-аденозил-L-метіоніну (адеметіоніну) і стимулює його вироблення в організмі, що міститься у всіх середовищах організму. Найбільша концентрація адеметіоніну відзначена в печінці та мозку. Виконує ключову роль у метаболічних процесах організму, бере участь у важливих біохімічних реакціях: трансметилюванні, транссульфуруванні, трансамінуванні. У реакціях трансметилювання адеметіонін донує метальну групу для синтезу фосфоліпідів клітинних мембран, нейротрансмітерів, нуклеїнових кислот, білків, гормонів та ін. біохімічні реакції циклу трикарбонових кислот та заповнює енергетичний потенціал клітини).Підвищує вміст глутаміну у печінці, цистеїну та таурину у плазмі; знижує вміст метіоніну в сироватці, нормалізуючи метаболічні реакції у печінці. Після декарбоксилювання бере участь у реакціях амінопропілування, як попередник поліамінів - путресцину (стимулятор регенерації клітин та проліферації гепатоцитів), спермідину та сперміну, що входять до структури рибосом, що зменшує ризик фіброзування. Чинить холеретичну дію. Адеметіонін нормалізує синтез ендогенного фосфатидилхоліну в гепатоцитах, що підвищує плинність та поляризацію мембран. Це покращує функцію асоційованих з мембранами гепатоцитів транспортних систем жовчних кислот та сприяє пасажу жовчних кислот у жовчовивідні шляхи.нормалізуючи метаболічні реакції у печінці. Після декарбоксилювання бере участь у реакціях амінопропілування, як попередник поліамінів - путресцину (стимулятор регенерації клітин та проліферації гепатоцитів), спермідину та сперміну, що входять до структури рибосом, що зменшує ризик фіброзування. Чинить холеретичну дію. Адеметіонін нормалізує синтез ендогенного фосфатидилхоліну в гепатоцитах, що підвищує плинність та поляризацію мембран. Це покращує функцію асоційованих з мембранами гепатоцитів транспортних систем жовчних кислот та сприяє пасажу жовчних кислот у жовчовивідні шляхи.нормалізуючи метаболічні реакції у печінці. Після декарбоксилювання бере участь у реакціях амінопропілування, як попередник поліамінів - путресцину (стимулятор регенерації клітин та проліферації гепатоцитів), спермідину та сперміну, що входять до структури рибосом, що зменшує ризик фіброзування. Чинить холеретичну дію. Адеметіонін нормалізує синтез ендогенного фосфатидилхоліну в гепатоцитах, що підвищує плинність та поляризацію мембран. Це покращує функцію асоційованих з мембранами гепатоцитів транспортних систем жовчних кислот та сприяє пасажу жовчних кислот у жовчовивідні шляхи.що зменшує ризик фіброзування. Чинить холеретичну дію. Адеметіонін нормалізує синтез ендогенного фосфатидилхоліну в гепатоцитах, що підвищує плинність та поляризацію мембран. Це покращує функцію асоційованих з мембранами гепатоцитів транспортних систем жовчних кислот та сприяє пасажу жовчних кислот у жовчовивідні шляхи.що зменшує ризик фіброзування. Чинить холеретичну дію. Адеметіонін нормалізує синтез ендогенного фосфатидилхоліну в гепатоцитах, що підвищує плинність та поляризацію мембран. Це покращує функцію асоційованих з мембранами гепатоцитів транспортних систем жовчних кислот та сприяє пасажу жовчних кислот у жовчовивідні шляхи. Ефективний при внутрішньодольковому варіанті холестазу (порушення синтезу та струму жовчі). Адеметіонін знижує токсичність жовчних кислот у гепатоциті, здійснюючи їх кон'югування та сульфатування. Кон'югація з таурином підвищує розчинність жовчних кислот та виведення їх із гепатоциту. Процес сульфатування жовчних кислот сприяє можливості їх елімінації нирками, полегшує проходження через мембрану гепатоциту та виведення з жовчю. Крім цього, самі сульфатовані жовчні кислоти додатково захищають мембрани клітин печінки від токсичної дії несульфатованих жовчних кислот (у високих концентраціях присутніх у гепатоцитах при внутрішньопечінковому холестазі). У пацієнтів з дифузними захворюваннями печінки (цироз, гепатит) із синдромом внутрішньопечінкового холестазу адеметіонін знижує вираженість свербежу шкіри та змін біохімічних показників, у т.ч. концентрації прямого білірубіну, активності лужної фосфатази, амінотрансфераз та ін. Холеретичний та гепатопротективний ефект зберігається до 3 місяців після припинення лікування. Показано ефективність при гепатопатії, обумовлених різними гепатотоксичними препаратами. Антидепресивна активність проявляється поступово, починаючи з кінця першого тижня лікування та стабілізується протягом 2 тижнів лікування.Показання до застосуванняВнутрішньопечінковий холестаз при прециротичних та циротичних станах, який може спостерігатися при наступних захворюваннях: жирова дистрофія печінки; хронічний гепатит; токсичні ураження печінки різної етіології, включаючи алкогольні, вірусні, лікарські (антибіотики; протипухлинні, протитуберкульозні та противірусні препарати, трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви); хронічний безкам'яний холецистит; холангіт; цироз печінки; енцефалопатія, у т.ч. асоційована з печінковою недостатністю (алкогольна та ін.). Внутрішньопечінковий холестаз у вагітних. Симптоми депресії.Протипоказання до застосуванняГенетичні порушення, що впливають на метіоніновий цикл, та/або викликають гомоцистинурію та/або гіпергомоцистеїнемію (дефіцит цистатіонін бета-синтази, порушення метаболізму ціанокобаламіну); гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату; вік до 18 років (досвід медичного застосування у дітей обмежений); біполярні розлади. З обережністю: Вагітність (I триместр) та період грудного вигодовування (застосування можливе лише якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода або дитини). Одночасний прийом із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС), трициклічними антидепресантами (такими як кломіпрамін), а також препаратами рослинного походження та препаратами, що містять триптофан. Літній вік. Ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяУ клінічних дослідженнях було показано, що застосування адеметіоніну у III триместрі вагітності не викликало жодних небажаних ефектів. Застосування препарату Гептрал® у вагітних у І триместрі та в період грудного вигодовування можливе лише, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода чи дитини.Побічна діяСеред найчастіших побічних реакцій, виявлених у ході клінічних досліджень за участю понад 2100 пацієнтів, були: головний біль, нудота та діарея. Нижче наведено дані про побічні реакції, що спостерігалися в ході клінічних досліджень (n-2115) та при постмаркетинговому застосуванні адеметіоніну ("спонтанні" повідомлення). Всі реакції розподілені за системами органів та частотою розвитку: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Система органів Частота Небажані ефекти Інфекційні та паразитарні захворювання Не часто Інфекції сечовивідних шляхів Порушення з боку імунної системи Не часто Реакції гіперчутливості Анафілактоїдні або анафілактичні реакції (у тому числі гіперемія шкірних покривів, задишка, бронхоспазм, біль у спині, відчуття дискомфорту в ділянці грудної клітки, зміна артеріального тиску (артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія) або частоти пульсу (тахікардія), б) Порушення психіки Часто Тривога Безсоння Не часто Ажитація Сплутаність свідомості Порушення з боку нервової системи Часто Головний біль Не часто Запаморочення, парестезія, дисгевзія * Порушення з боку судин Не часто "Припливи" Артеріальна гіпотензія Флебіт Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Не часто Набряк гортані* Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто Біль у животі Діарея Нудота Не часто Сухість в роті Диспепсія Метеоризм Шлунково-кишковий біль Шлунково-кишкова кровотеча Шлунково-кишкові розлади Блювота Рідко Здуття живота Езофагіт Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто Кожний зуд Не часто Підвищене потовиділення Ангіоневротичний набряк* Шкірно-алергічні реакції (у тому числі висипання, свербіж шкіри, кропив'янка, еритема)* Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Не часто Артралгія М'язові спазми Загальні розлади та порушення у місці введення Не часто Астенія Набряк Лихоманка Озноб* Реакції у місці введення* Некроз шкіри у місці введення* Рідко нездужання * - небажані ефекти, виявлені при постмаркетинговом застосуванні адеметіоніну ("спонтанні" повідомлення), що не спостерігалися в ході клінічних досліджень, були віднесені до небажаних ефектів з частотою народження "нечасто" на підставі того, що верхня межа 95% довірчого інтервалу оцінки народження не перевищує 3/Х, де X = 2115 (загальна кількість суб'єктів, що спостерігаються у клінічних дослідженнях).Взаємодія з лікарськими засобамиВідомих взаємодій коїться з іншими лікарськими засобами. Є повідомлення про синдром надлишку серотоніну у пацієнта, який приймав адеметіонін та кломіпрамін. Вважається, що така взаємодія можлива і слід обережно призначати адеметіонін разом із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, трициклічними антидепресантами (такими як кломіпрамін), а також травами та препаратами, що містять триптофан.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно та внутрішньом'язово. Перед застосуванням ліофілізат для внутрішньом'язового та внутрішньовенного введення слід розчинити з використанням розчинника, що додається. Залишок препарату має бути утилізовано. Відповідну дозу препарату для внутрішньовенного введення слід розчинити в 250 мл фізіологічного розчину або 5% розчину глюкози і ввести повільно протягом 1-2 годин. Препарат не можна змішувати з лужними розчинами та розчинами, що містять іони кальцію. Якщо ліофілізат має колір, відмінний від майже білого до білого з жовтуватим відтінком (внаслідок тріщини у флаконі або дії тепла), препарат Гептрал® використовувати не рекомендується. Початкова терапія: Рекомендована доза становить 5-12 мг/кг/добу внутрішньовенно або внутрішньом'язово. Депресія Від 400 мг/добу до 800 мг/добу (1-2 флакони на добу) протягом 15-20 днів. Внутрішньопечінковий холестаз Від 400 мг/добу до 800 мг/добу (1 -2 флакони на добу) протягом 2 тижнів. При необхідності підтримуючої терапії рекомендується продовжити прийом препарату Гептрал у вигляді таблеток у дозі 800-1600 мг/добу протягом 2-4 тижнів. Терапія препаратом Гептрал® може бути розпочата з внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення з подальшим застосуванням препарату Гептрал® у вигляді таблеток або відразу з застосування препарату Гептрал® у вигляді таблеток. Пацієнти похилого віку Клінічний досвід застосування препарату Гептрал не виявив жодних відмінностей у його ефективності у пацієнтів похилого віку та пацієнтів молодшого віку. Однак, враховуючи високу ймовірність наявних порушень функції печінки, нирок або серця, іншої супутньої патології або одночасної терапії з іншими лікарськими засобами, дозу препарату Гептрал® пацієнтам похилого віку слід підбирати з обережністю, починаючи застосування препарату з нижньої межі діапазону доз. Ниркова недостатність Є обмежені клінічні дані щодо застосування препарату Гептрал® у пацієнтів з нирковою недостатністю, у зв'язку з цим рекомендується бути обережним при застосуванні препарату Гептрал® у таких пацієнтів. Печінкова недостатність Параметри фармакокінетики адеметіоніну подібні у здорових добровольців та у пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки. Діти Застосування препарату Гептрал у дітей протипоказане (ефективність та безпека не встановлені).ПередозуванняПередозування препарату Гептрал малоймовірне. У разі передозування рекомендується спостереження за пацієнтом та проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ огляду на тонізуючий ефект препарату не рекомендується приймати його перед сном. При застосуванні препарату Гептрал® пацієнтами з цирозом печінки на фоні гіперазотемії потрібний систематичний контроль вмісту азоту в крові. Під час тривалої терапії необхідно визначати вміст сечовини та креатиніну у сироватці крові. Є повідомлення про перехід депресії в гіпоманію або манію у пацієнтів, які приймали адеметіонін. У пацієнтів з депресією є підвищений ризик суїциду та інших серйозних небажаних явищ, тому під час лікування адеметіоніном такі пацієнти повинні бути під постійним наглядом лікаря для оцінки та лікування симптомів депресії. Пацієнти повинні інформувати лікаря у разі, якщо симптоми депресії, що у них відзначаються, не зменшуються або посилюються при терапії адеметіоніном. Також є повідомлення про раптову появу або наростання тривоги у пацієнтів, які приймають адеметіонін. У більшості випадків відміна терапії не потрібна, в декількох випадках тривога зникала після зниження дози або відміни препарату. Оскільки дефіцит ціанокобаламіну та фолієвої кислоти може знизити вміст адеметіоніну у пацієнтів групи ризику (з анемією, захворюваннями печінки, при вагітності або ймовірністю вітамінної недостатності у зв'язку з іншими захворюваннями або дієтою, наприклад, у вегетаріанців), слід контролювати вміст вітамінів у плазмі крові. Якщо недостатність виявлена, рекомендований прийом ціанокобаламіну та фолієвої кислоти до початку лікування адеметіоніном або одночасний прийом з адеметіоніном. При імунологічному аналізі застосування адеметіоніну може сприяти помилковому визначенню показника високого вмісту гомоцистеїну в крові. Для пацієнтів, які приймають адеметіонін, рекомендовано використовувати неімунологіческіе методи аналізу для визначення вмісту гомоцистеїну. Один флакон препарату Гептрал® ліофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 400 мг/5 мл містить 6,61 мг натрію, що еквівалентно кількості натрію в 16,8 мг кухонної солі і становить 0,3% рекомендованої максимальної добової дози для дорослого. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У деяких пацієнтів при прийомі препарату Гептрал може виникнути запаморочення. Не рекомендується керувати автомобілем і працювати з механізмами під час прийому препарату доти, доки у пацієнта не виникне впевненості, що терапія не впливає на здатність займатися подібним видом діяльністю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
950,00 грн
888,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаГранули для приготування суспензії - 5 мл готової сусп. Активні речовини: кларитроміцин – 125 мг; Допоміжні речовини: карбомер (карбопол 974P) – 75 мг, повідон К90 – 17. 5 мг, кремнію діоксид – 5 мг, мальтодекстрин – 285.
644,00 грн
566,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаГранули для приготування суспензії - 5 мл готової сусп. Активні речовини: кларитроміцин – 125 мг; Допоміжні речовини: карбомер (карбопол 974P) – 75 мг, повідон К90 – 17.5 мг, кремнію діоксид – 5 мг, мальтодекстрин – 285.7 мг, сахароза – 2748.3 мг, титану діоксид – 35.7 мг, камедь 3 . мг, калію сорбат – 20 мг, лимонна кислота безводна – 4.2 мг, гіпромелози фталат – 152.1 мг, олія рицинова – 16.1 мг. 42.3 г – флакони пластикові об'ємом 60 мл (1) у комплекті з дозувальною ложкою або дозувальним шприцом – пачки картонні.Опис лікарської формиГранули для приготування суспензії для вживання у вигляді гранульованого порошку від білого до світло-жовтого кольору, з фруктовим ароматом; при струшуванні з водою утворюється непрозора суспензія від білого до світло-жовтого кольору, із фруктовим ароматом.Фармакотерапевтична групаБактеріостатичне, антибактеріальне.ФармакокінетикаПрепарат швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Абсолютна біодоступність становить близько 50%. При багаторазовому прийомі дози препарату кумуляції не виявлено, характер метаболізму в організмі людини не змінювався. Їда безпосередньо перед прийомом препарату збільшувала біодоступність препарату в середньому на 25%. Кларитроміцин можна застосовувати до або під час їди. In vitro У дослідженнях in vitro зв'язування кларитроміцину з білками плазми на 70% у концентрації від 0,45 до 4,5 мкг/мл. При концентрації 45 мкг/мл зв'язування знижується до 41%, можливо внаслідок насичення місць зв'язування. Це спостерігається лише при концентраціях, що багаторазово перевищують терапевтичну. Здорові При призначенні кларитроміцину в дозі 250 мг 2 рази на добу максимальні Css кларитроміцину та 14-гідроксикларитроміцину в плазмі досягалися через 2-3 дні і становили 1 та 0,6 мкг/мл відповідно. T1/2 вихідного препарату та його основного метаболіту становили відповідно 3–4 та 5–6 год. середньому 2,7-2,9 та 0,88-0,83 мкг/мл відповідно. T1/2 вихідного препарату та його основного метаболіту становили відповідно 4,5-4,8 год та 6,9-8,7 год. При рівноважному стані рівень 14-гідроксикларитроміцину не збільшується пропорційно дозам кларитроміцину, а T1/2 кларитроміцину та його основного метаболіту збільшуються з підвищенням дози. Нелінійний характер фармакокінетики кларитроміцину пов'язаний із зменшенням утворення 14-ОН- та N-деметильованого метаболітів при застосуванні більш високих доз, що вказує на нелінійність метаболізму кларитроміцину при прийомі високих доз. З сечею виділяється близько 37,9% після прийому 250 мг та 46% після прийому 1200 мг кларитроміцину, через кишечник – близько 40,2 та 29,1% відповідно. Кларитроміцин та його 14-ОН-метаболіт добре розподіляються у тканині та рідині організму. Після перорального прийому кларитроміцину його вміст у спинномозковій рідині залишається невисоким (при нормальній проникності ГЕБ 1–2% від рівня сироватки крові). Вміст у тканинах зазвичай у кілька разів більший за вміст у сироватці крові. У таблиці наведено приклади тканинних та сироваткових концентрацій. Концентрації (250 мг кожні 12 год) Тканини Концентрації Тканинні, мкг/г Сироватковий, мкг/мл Мигдалини 1,6 0,8 Легкі 8,8 1,7 Порушення функції печінки У пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функціонального стану печінки, але із збереженою функцією нирок коригування дози кларитроміцину не потрібне. Css у плазмі крові та системний кліренс кларитроміцину не відрізняється у хворих даної групи та здорових пацієнтів. Css 14-гідроксикларитроміцину у людей з порушеннями функції печінки нижче, ніж у здорових. Порушення функції нирок При порушенні функції нирок збільшується мінімальний та максимальний вміст кларитроміцину в плазмі крові, T1/2, AUC кларитроміцину та 14-ОН-метаболіту. Константа елімінації та виведення із сечею зменшуються. Ступінь змін цих параметрів залежить від рівня порушення функції нирок. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку рівень кларитроміцину та його 14-ОН-метаболіту в крові був вищим, а виведення повільніше, ніж у групи молодих людей. Вважають, що зміни фармакокінетики у літніх хворих пов'язані насамперед із змінами кліренсу креатиніну та функціонального стану нирок, а не з віком пацієнтів. Хворі на мікобактеріальні інфекції Css кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину у хворих з ВІЛ-інфекцією, які отримували кларитроміцин у звичайних дозах (500 мг 2 рази на добу), були подібними до здорових людей. Однак при застосуванні кларитроміцину у більш високих дозах, які можуть бути потрібні для лікування мікобактеріальних інфекцій, концентрації антибіотика можуть значно перевищувати звичайні. У хворих з ВІЛ-інфекцією, які приймали кларитроміцин у дозі 1000 та 2000 мг/добу на 2 прийоми, Css зазвичай становили 2–4 та 5–10 мкг/мл, відповідно. При застосуванні препарату у вищих дозах відзначалося подовження T1/2 у порівнянні з таким у здорових людей, які отримували кларитроміцин у звичайних дозах. Збільшення концентрацій у плазмі та тривалості T1/2 при призначенні кларитроміцину у більш високих дозах узгоджується з відомою нелінійністю фармакокінетики препарату. Комбіноване лікування з омепразолом Кларитроміцин по 500 мг 3 рази на добу в комбінації з омепразолом у дозі 40 мг на добу сприяє збільшенню T1/2 та AUC0-24 омепразолу. У всіх пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, порівняно з тими, хто отримував один омепразол, спостерігалося збільшення на 89% AUC0-24 і на 34% T1/2 омепразолу. У кларитроміцину Cmax, Cmin та AUC0–8 збільшувалися відповідно на 10, 27 та 15% порівняно з даними, коли застосовувався лише кларитроміцин без омепразолу. У рівноважному стані концентрації кларитроміцину в слизовій оболонці шлунка через 6 годин після прийому в групі, що отримувала комбінацію, в 25 разів перевищували такі, порівняно з отримували один кларитроміцин. Концентрації кларитроміцину в тканинах шлунка через 6 годин після прийому 2 препаратів у 2 рази перевищували дані, отримані у групі пацієнтів, які отримували лише кларитроміцин.ФармакодинамікаКларитроміцин є напівсинтетичним антибіотиком групи макролідів і має антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею чутливих бактерій і пригнічуючи синтез білка. Кларитроміцин продемонстрував високу активність in vitro проти стандартних та ізольованих культур бактерій. Високо ефективний щодо багатьох аеробних та анаеробних, грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Кларитроміцин in vitro високо ефективний щодо Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae та Helicobacter (Campilobacter) pylori. Enterobacteriaceae та Рseudomonas також як і інші, що не розкладають лактозу грамнегативні бактерії не чутливі до кларитроміцину. Показано, що кларитроміцин має антибактеріальну дію проти наступних збудників: аеробні грампозитивні мікроорганізми - Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainftuenzae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila, Neisseria gonorrhoeae; інші мікроорганізми - Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR), Chlamydia trachomatis; мікобактерії - Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum; Mycobacterium avium complex (MAC) – комплекс, що включає: Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare. Продукція бета-лактамази не впливає на активність кларитроміцину. Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну і оксациліну, мають стійкість і до кларитроміцину. Helicobacter pylori. Чутливість H.pylori до кларитроміцину вивчалася на ізолятах H.рylori, виділених у 104 пацієнтів, до початку лікування препаратом. У 4 пацієнтів були виділені резистентні до кларитроміцину штами H.pylori, у 2 - штами з проміжною резистентністю, у решти 98 пацієнтів ізоляти H.pylori були чутливі до кларитроміцину. Кларитроміцин діє in vitro і щодо більшості штамів наступних мікроорганізмів (проте безпека та ефективність використання кларитроміцину в клінічній практиці не підтверджена клінічними дослідженнями і практичне значення залишається незрозумілим): аеробні грампозитивні мікроорганізми - Streptococcus agalactiae, Streptococci (групи C, F, G), Viridans group streptococci; аеробні грамнегативні мікроорганізми - Bordetella pertussis, Pasteurella multocida; анаеробні грампозитивні мікроорганізми - Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes; анаеробні грамнегативні мікроорганізми - Bacteroides melaninogenicus; спірохети - Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum; кампілобактерії - Campylobacter jejuni. Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний метаболіт - 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Мікробіологічна активність метаболіту така ж, як у вихідної речовини, або в 1-2 рази слабкіша від більшості мікроорганізмів. Виняток становить H.influenzae, щодо якого ефективність метаболіту вдвічі вища. Вихідна речовина та її основний метаболіт мають або адитивний, або синергічний ефект щодо H.influenzae в умовах in vitro та in vivo залежно від культури бактерій. Дослідження чутливості Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра зони затримки зростання мікроорганізмів, дають найточніші оцінки чутливості бактерій до антимікробних засобів. Одна з рекомендованих процедур визначення чутливості використовує диски, просочені 15 мкг кларитроміцину (дифузійний тест Kirby-Bauer); результати тесту інтерпретують залежно від діаметра зони затримки зростання мікроорганізму та значення МПК кларитроміцину. Значення МПК визначають методом розведення середовища або дифузії агар. Лабораторні випробування дають один із трьох результатів: стійкий - можна вважати, що інфекція не піддається лікуванню цим препаратом; середньо чутливий - терапевтичний ефект неоднозначний, і можливе збільшення дозування може призвести до чутливості; чутливий можна вважати, що інфекція піддається лікуванню кларитроміцином.Показання до застосуванняінфекції нижніх відділів дихальних шляхів (такі як бронхіт, пневмонія); інфекції верхніх відділів дихальних шляхів (такі як фарингіт, синусит); інфекції шкіри та м'яких тканин (такі як фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, бешихове запалення); мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium та Mycobacterium intracellulare. Локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum та Mycobacterium kansasii; профілактика поширення інфекції, що зумовлена комплексом Mycobacterium avium (MAC). ВІЛ-інфікованим хворим із вмістом лімфоцитів CD4 (Т-хелперних лімфоцитів) не більше 100 за 1 мм3; для ліквідації Н.pylori та зниження частоти рецидивів виразки дванадцятипалої кишки; одонтогенні інфекції.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до препаратів групи макролідів; одночасний прийом кларитроміцину з наступними препаратами: астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин, ерготамін, дигідроерготамін; порфірія; вагітність; період лактації; дитячий вік. З обережністю: порушення функцій печінки та нирок. Кларитроміцин виводиться переважно печінкою. У зв'язку з цим слід бути обережним при призначенні антибіотика хворим з порушенням функції печінки. Обережність слід дотримуватись при лікуванні кларитроміцином хворих з помірною та вираженою нирковою недостатністю. У клінічній практиці описані випадки токсичності колхіцину при його поєднанні з кларитроміцином, особливо у людей похилого віку. Деякі з них спостерігалися у хворих на ниркову недостатність; повідомлялося про декілька випадків смерті у подібних пацієнтів. Необхідно враховувати можливість перехресної резистентності між кларитроміцином та іншими макролідними препаратами, а також лінкоміцином та кліндаміцином.Вагітність та лактаціяБезпека застосування кларитроміцину у вагітних і жінок, що годують, не вивчена. Відомо, що кларитроміцин виводиться із грудним молоком. Тому застосовувати кларитроміцин під час вагітності та в період лактації рекомендується тільки в тих випадках, коли немає безпечнішої альтернативи, а ризик, пов'язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду для матері та плода.Побічна діяНайчастіше зустрічалися небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту, в т.ч. діарея, блювання, біль у животі та нудота. Інші небажані реакції включали головний біль, порушення смаку і минуще підвищення активності печінкових ферментів. Постмаркетинговий досвід При лікуванні кларитроміцином, нечасто відзначалися порушення функції печінки, включаючи підвищення активності печінкових ферментів, та гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит, що супроводжувався або не супроводжувався жовтяницею. Печінкова дисфункція може бути тяжкою і зазвичай оборотна. В окремих випадках реєстрували випадки смерті від печінкової недостатності, які зазвичай спостерігалися за наявності серйозних супутніх захворювань та/або одночасному застосуванні інших ЛЗ. Описано окремі випадки підвищення сироваткового рівня креатиніну, проте їх зв'язок із препаратом не встановлено. При пероральному застосуванні кларитроміцину описані алергічні реакції, які варіювали від кропив'янки та невеликих висипань до анафілаксії та синдрому Стівенса-Джонсона/токсичного епідермального некролізу. Є повідомлення про минущі ефекти на ЦНС, включаючи запаморочення, тривогу, безсоння, кошмарні сни, шум у вухах, сплутаність свідомості, дезорієнтацію, галюцинації, психоз та деперсоналізацію; причинно-наслідковий їх зв'язок із препаратом не встановлений. При лікуванні кларитроміцин описані випадки втрати слуху; після припинення лікування слух зазвичай відновлювався. Також відомі випадки порушень нюху, які зазвичай поєднувалися зі збоченням смаку. При лікуванні кларитроміцином описані глосит, стоматит, молочниця ротової порожнини та зміна кольору язика. Відомі випадки зміни кольору зубів у хворих, які отримували кларитроміцин. Ці зміни зазвичай є оборотними і можуть бути усунені стоматологом. Описані рідкісні випадки гіпоглікемії, деякі з яких відзначалися у хворих, які отримували пероральні цукрознижувальні засоби або інсулін. Зареєстровані окремі випадки лейкопенії та тромбоцитопенії. При лікуванні кларитроміцином, як і іншими макролідами, у поодиноких випадках відзначали подовження інтервалу QT, шлуночкову тахікардію та шлуночкову тахікардію на кшталт «пірует». Описані рідкісні випадки панкреатиту та судом. Є повідомлення розвитку інтерстиціального нефриту під час лікування кларитромицином. У клінічній практиці описані випадки токсичності колхіцину при його поєднанні з кларитроміцином, особливо у людей похилого віку. Деякі з них спостерігалися у хворих на ниркову недостатність; повідомлялося про декілька випадків смерті у подібних пацієнтів. Діти з пригніченим імунітетом У хворих зі СНІДом та іншими імунодефіцитами, які отримують кларитроміцин у більш високих дозах протягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, часто важко диференціювати небажані ефекти препарату від симптомів ВІЛ-інфекції або інтеркурентних захворювань. Основними небажаними явищами у пацієнтів, які приймали кларитроміцин внутрішньо в дозі 1 г, були нудота, блювання, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висипання, здуття живота, головний біль, порушення слуху, запор, підвищення рівня АСТ та АЛТ. Рідше також відзначалися диспное, безсоння та сухість у роті. У цієї групи пацієнтів з пригніченим імунітетом реєстрували значні відхилення лабораторних показників від нормативних значень у специфічних тестах (різке підвищення чи зниження). На підставі цього приблизно у 2-3% пацієнтів, які приймали кларитроміцин внутрішньо у дозі 1 г/добу, були значні відхилення лабораторних показників від норми, такі як підвищення рівня АСТ, АЛТ та зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів. У меншої кількості пацієнтів спостерігалося підвищення рівня азоту сечовини крові.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з цитохромом Р450 Кларитроміцин метаболізується у печінці під дією ізоферменту цитохрому Р4503А (CYP3A). Цей механізм визначає багато взаємодій з іншими препаратами. Кларитроміцин може пригнічувати біотрансформацію інших лікарських речовин під дією цієї системи, що може призвести до підвищення їх сироваткових рівнів. Відомо або передбачається, що наступні ЛЗ або класи метаболізуються під дією того ж ізоферменту CYP3A: алпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізор, мідазол, мідазол , хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам та вінбластин. Подібні механізми взаємодії, які опосередковуються іншими ізоферментами цитохрому Р450,характерні для фенітоїну, теофіліну та вальпроєвої кислоти. У клінічних дослідженнях при поєднанні теофіліну або карбамазепіну з кларитроміцином відзначалося невелике, але статистично значуще (p У клінічній практиці при застосуванні препаратів еритроміцину та/або кларитроміцину були зареєстровані такі випадки взаємодії, опосередковані CYP3A. При поєднаному застосуванні кларитроміцину з інгібіторами ГМГ-КоА редуктази, такими як ловастатин та симвастатин, у поодиноких випадках розвивався рабдоміоліз. При одночасному застосуванні кларитроміцину з цизапридом спостерігалося підвищення рівнів останнього. Це може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та поліморфну шлуночкову тахікардію на кшталт «пірует». Подібні ефекти були зареєстровані у хворих, які отримували кларитроміцин з пімозидом. Макроліди викликали порушення метаболізму терфенадину, що призводило до підвищення його рівнів у плазмі та іноді асоціювалося з розвитком аритмій, у т.ч. подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків та шлуночкова тахікардія на кшталт «пірует». В одному дослідженні у 14 здорових добровольців поєднане застосування таблеток кларитроміцину та терфенадину призвело до збільшення сироваткового рівня кислого метаболіту терфенадину в 2-3 рази та подовженню інтервалу QT, яке не супроводжувалося будь-якими клінічними ефектами. У клінічній практиці зареєстровані випадки шлуночкової тахікардії на кшталт «пірует» при поєднанні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. При лікуванні кларитроміцин слід контролювати сироваткові рівні цих препаратів. Ерготамін/дигідроерготамін. У клінічній практиці при поєднанні кларитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном реєстрували випадки гострої токсичності останніх, яка характеризується вазоспазмом та ішемією кінцівок та інших тканин, включаючи ЦНС. Взаємодія з іншими препаратами. У хворих, які отримували кларитроміцин у таблетках у поєднанні з дигоксином, спостерігали підвищення сироваткових концентрацій останнього. Доцільно моніторування сироваткових рівнів дигоксину. Колхіцин. Є субстратом для CYP3A та Р-глікопротеїну. Кларитроміцин та інші макроліди є інгібіторами CYP3A та Р-глікопротеїну. При сумісному призначенні колхіцину та кларитроміцину інгібування Р-глікопротеїну та/або CYP3A може призвести до посилення дії колхіцину. Пацієнтів слід ретельно спостерігати з метою виявлення симптомів токсичної дії колхіцину. Взаємодія з антиретровірусними засобами. Одночасне пероральне застосування кларитроміцину в таблетках із зидовудином у ВІЛ-інфікованих дорослих хворих може призвести до зниження Css зидовудину. Подібної взаємодії не спостерігали у ВІЛ-інфікованих дітей, які приймали дитячу суспензію кларитроміцину з зидовудином або дидезоксіїнозином. У фармакокінетичному дослідженні поєднане застосування ритонавіру в дозі 200 мг кожні 8 годин та кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 год призвело до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. Cmax кларитроміцину при поєднанні з ритонавіром збільшилася на 31%, Cmin – на 182%, AUC – на 77%. Було відзначено фактично повне пригнічення утворення 14-гідроксикларитроміцину. Враховуючи високий терапевтичний індекс кларитроміцину, зниження його дози не потрібне у хворих із нормальною функцією нирок. Однак у хворих з порушенням функції нирок доцільною є корекція дози. У хворих з Cl креатиніну 30-60 мл/хв дозу кларитроміцину знижують на 50%, а у хворих з Cl креатинінуСпосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Зазвичай дорослим призначають 250 мг кларитроміцину 2 рази на добу. У більш тяжких випадках дозу збільшують до 500 мг двічі на добу. Зазвичай тривалість лікування становить від 5-6 до 14 днів. Хворим із Cl креатиніну менше 30 мл/хв призначають половину звичайної дози кларитроміцину, тобто. 250 мг 1 раз на добу, або при тяжких інфекціях - по 250 мг 2 рази на добу. Лікування таких хворих продовжують трохи більше 14 днів. При мікобактеріальних інфекціях призначають 500 мг 2 рази на добу. При поширених інфекціях, викликаних MAC, у хворих на СНІД: лікування слід продовжувати доти, доки є клінічні та мікробіологічні підтвердження його користі. Кларитроміцин слід призначати у комбінації з іншими антимікробними препаратами. При інфекційних захворюваннях, спричинених мікобактеріями, крім туберкульозу: тривалість лікування встановлює лікар. Для профілактики інфекцій, спричинених MAC. Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих – 500 мг 2 рази на добу. При одонтогенних інфекціях доза кларитроміцину становить 250 мг 2 рази на добу протягом 5 днів. Для ерадикації H.pylori Комбіноване лікування трьома препаратами Кларитроміцин у дозі 500 мг 2 рази на добу у комбінації з лансопразолом у дозі 30 мг 2 рази на добу та амоксициліном у дозі 1000 мг 2 рази на добу протягом 10 днів. Кларитроміцин у дозі 500 мг 2 рази на добу у комбінації з амоксициліном у дозі 1000 мг 2 рази на добу та омепразолом у дозі 20 мг на добу протягом 7–10 днів. Комбіноване лікування двома препаратами Кларитроміцин у дозі 500 мг 3 рази на добу у комбінації з омепразолом у дозі 40 мг на добу протягом 14 днів, з призначенням у наступні 14 днів омепразолу у дозі 20–40 мг на добу. Кларитроміцин у дозі 500 мг 3 рази на добу у комбінації з лансопразолом у дозі 60 мг на добу протягом 14 днів. Для повного загоєння виразки може знадобитися додаткове зниження кислотності шлункового соку.ПередозуванняСимптоми: прийом великої дози кларитроміцину може викликати симптоми порушень ШКТ. У одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину описані зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія. Лікування: при передозуванні слід видалити неабсорбований препарат із шлунково-кишкового тракту та провести симптоматичну терапію. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не мають істотного впливу на рівень кларитроміцину в сироватці, що характерно і для інших препаратів групи макролідів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль за ферментами сироватки крові. З обережністю призначають на фоні препаратів, що метаболізуються печінкою. У разі сумісного призначення з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати ПВ. У дітей переважно застосування Клациду в лікарській формі порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому 125 мг/5 мл і 250 мг/5 мл.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 078,00 грн
402,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 5 мл: Діюча речовина: кларитроміцин – 250,0 мг; Допоміжні речовини: карбомер (карбопол 974 Р) - 150,0 мг, повідон К90 - 35,0 мг, кремнію діоксид - 10,0 мг, мальтодекстрин - 238,1 мг, сахароза - 2276,2 мг, титану діоксид - 35, 7 мг, камедь ксантанова - 3,8 мг, ароматизатор фруктовий - 35,7 мг, калію сорбат - 20,0 мг, лимонна кислота - 4,24 мг, гіпромелози фталат - 304,2 мг, рицинова олія - 32,1 мг . По 70,7 г препарату у пластиковому флаконі, що закривається поліпропіленовим ковпачком. На флаконі нанесено мітку у вигляді лінії. 1 флакон 100 мл у комплекті з дозувальною ложкою або дозуючим шприцом у картонну пачку разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиГранульований порошок білого або майже білого кольору з фруктовим ароматом. При струшуванні з водою утворюється непрозора суспензія білого або майже білого кольору з фруктовим ароматом.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-макролід.ФармакокінетикаПрепарат швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Абсолютна біодоступність становить близько 50%. При багаторазовому прийомі дози препарату кумуляції не виявлено, характер метаболізму в організмі людини не змінювався. Їда безпосередньо перед прийомом препарату збільшувала біодоступність препарату в середньому на 25%. Кларитроміцин можна застосовувати до або під час їди. In vitro У дослідженнях in vitro зв'язування кларитроміцину з білками плазми на 70% у концентрації від 0,45 до 4,5 мкг/мл. При концентрації 45 мкг/мл зв'язування знижується до 41%, можливо внаслідок насичення місць зв'язування. Це спостерігається лише при концентраціях, що багаторазово перевищують терапевтичну. Здорові При призначенні кларитроміцину в дозі 250 мг 2 рази на добу максимальні Css кларитроміцину та 14-гідроксикларитроміцину в плазмі досягалися через 2-3 дні і становили 1 та 0,6 мкг/мл відповідно. T1/2 вихідного препарату та його основного метаболіту становили відповідно 3–4 та 5–6 год. середньому 2,7-2,9 та 0,88-0,83 мкг/мл відповідно. T1/2 вихідного препарату та його основного метаболіту становили відповідно 4,5-4,8 год та 6,9-8,7 год. При рівноважному стані рівень 14-гідроксикларитроміцину не збільшується пропорційно дозам кларитроміцину, а T1/2 кларитроміцину та його основного метаболіту збільшуються з підвищенням дози. Нелінійний характер фармакокінетики кларитроміцину пов'язаний із зменшенням утворення 14-ОН- та N-деметильованого метаболітів при застосуванні більш високих доз, що вказує на нелінійність метаболізму кларитроміцину при прийомі високих доз. З сечею виділяється близько 37,9% після прийому 250 мг та 46% після прийому 1200 мг кларитроміцину, через кишечник – близько 40,2 та 29,1% відповідно. Кларитроміцин та його 14-ОН-метаболіт добре розподіляються у тканині та рідині організму. Після перорального прийому кларитроміцину його вміст у спинномозковій рідині залишається невисоким (при нормальній проникності ГЕБ 1–2% від рівня сироватки крові). Вміст у тканинах зазвичай у кілька разів більший за вміст у сироватці крові. У таблиці наведено приклади тканинних та сироваткових концентрацій. Концентрації (250 мг кожні 12 год) Тканини Концентрації Тканинні, мкг/г Сироватковий, мкг/мл Мигдалини 1,6 0,8 Легкі 8,8 1,7 У пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функціонального стану печінки, але із збереженою функцією нирок коригування дози кларитроміцину не потрібне. Css у плазмі крові та системний кліренс кларитроміцину не відрізняється у хворих даної групи та здорових пацієнтів. Css 14-гідроксикларитроміцину у людей з порушеннями функції печінки нижче, ніж у здорових. Порушення функції нирок При порушенні функції нирок збільшується мінімальний та максимальний вміст кларитроміцину в плазмі крові, T1/2, AUC кларитроміцину та 14-ОН-метаболіту. Константа елімінації та виведення із сечею зменшуються. Ступінь змін цих параметрів залежить від рівня порушення функції нирок. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку рівень кларитроміцину та його 14-ОН-метаболіту в крові був вищим, а виведення повільніше, ніж у групи молодих людей. Вважають, що зміни фармакокінетики у літніх хворих пов'язані насамперед із змінами кліренсу креатиніну та функціонального стану нирок, а не з віком пацієнтів. Хворі на мікобактеріальні інфекції Css кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину у хворих з ВІЛ-інфекцією, які отримували кларитроміцин у звичайних дозах (500 мг 2 рази на добу), були подібними до здорових людей. Однак при застосуванні кларитроміцину у більш високих дозах, які можуть бути потрібні для лікування мікобактеріальних інфекцій, концентрації антибіотика можуть значно перевищувати звичайні. У хворих з ВІЛ-інфекцією, які приймали кларитроміцин у дозі 1000 та 2000 мг/добу на 2 прийоми, Css зазвичай становили 2–4 та 5–10 мкг/мл, відповідно. При застосуванні препарату у вищих дозах відзначалося подовження T1/2 у порівнянні з таким у здорових людей, які отримували кларитроміцин у звичайних дозах. Збільшення концентрацій у плазмі та тривалості T1/2 при призначенні кларитроміцину у більш високих дозах узгоджується з відомою нелінійністю фармакокінетики препарату. Комбіноване лікування з омепразолом Кларитроміцин по 500 мг 3 рази на добу в комбінації з омепразолом у дозі 40 мг на добу сприяє збільшенню T1/2 та AUC0-24 омепразолу. У всіх пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, порівняно з тими, хто отримував один омепразол, спостерігалося збільшення на 89% AUC0-24 і на 34% T1/2 омепразолу. У кларитроміцину Cmax, Cmin та AUC0–8 збільшувалися відповідно на 10, 27 та 15% порівняно з даними, коли застосовувався лише кларитроміцин без омепразолу. У рівноважному стані концентрації кларитроміцину в слизовій оболонці шлунка через 6 годин після прийому в групі, що отримувала комбінацію, в 25 разів перевищували такі, порівняно з отримували один кларитроміцин. Концентрації кларитроміцину в тканинах шлунка через 6 годин після прийому 2 препаратів у 2 рази перевищували дані, отримані у групі пацієнтів, які отримували лише кларитроміцин.ФармакодинамікаКларитроміцин є напівсинтетичним антибіотиком групи макролідів і має антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею чутливих бактерій і пригнічуючи синтез білка. Кларитроміцин продемонстрував високу активність in vitro проти стандартних та ізольованих культур бактерій. Високо ефективний щодо багатьох аеробних та анаеробних, грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Кларитроміцин in vitro високо ефективний щодо Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae та Helicobacter (Campilobacter) pylori. Enterobacteriaceae та Рseudomonas також як і інші, що не розкладають лактозу грамнегативні бактерії не чутливі до кларитроміцину. Показано, що кларитроміцин має антибактеріальну дію проти наступних збудників: аеробні грампозитивні мікроорганізми - Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainftuenzae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila, Neisseria gonorrhoeae; інші мікроорганізми - Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR), Chlamydia trachomatis; мікобактерії - Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum; Mycobacterium avium complex (MAC) – комплекс, що включає: Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare. Продукція бета-лактамази не впливає на активність кларитроміцину. Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну і оксациліну, мають стійкість і до кларитроміцину. Helicobacter pylori. Чутливість H.pylori до кларитроміцину вивчалася на ізолятах H.рylori, виділених у 104 пацієнтів, до початку лікування препаратом. У 4 пацієнтів були виділені резистентні до кларитроміцину штами H.pylori, у 2 - штами з проміжною резистентністю, у решти 98 пацієнтів ізоляти H.pylori були чутливі до кларитроміцину. Кларитроміцин діє in vitro і щодо більшості штамів наступних мікроорганізмів (проте безпека та ефективність використання кларитроміцину в клінічній практиці не підтверджена клінічними дослідженнями і практичне значення залишається незрозумілим): аеробні грампозитивні мікроорганізми - Streptococcus agalactiae, Streptococci (групи C, F, G), Viridans group streptococci; аеробні грамнегативні мікроорганізми - Bordetella pertussis, Pasteurella multocida; анаеробні грампозитивні мікроорганізми - Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes; анаеробні грамнегативні мікроорганізми - Bacteroides melaninogenicus; спірохети - Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum; кампілобактерії - Campylobacter jejuni. Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний метаболіт - 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Мікробіологічна активність метаболіту така ж, як у вихідної речовини, або в 1-2 рази слабкіша від більшості мікроорганізмів. Виняток становить H.influenzae, щодо якого ефективність метаболіту вдвічі вища. Вихідна речовина та її основний метаболіт мають або адитивний, або синергічний ефект щодо H.influenzae в умовах in vitro та in vivo залежно від культури бактерій. Дослідження чутливості Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра зони затримки зростання мікроорганізмів, дають найточніші оцінки чутливості бактерій до антимікробних засобів. Одна з рекомендованих процедур визначення чутливості використовує диски, просочені 15 мкг кларитроміцину (дифузійний тест Kirby-Bauer); результати тесту інтерпретують залежно від діаметра зони затримки зростання мікроорганізму та значення МПК кларитроміцину. Значення МПК визначають методом розведення середовища або дифузії агар. Лабораторні випробування дають один із трьох результатів: стійкий - можна вважати, що інфекція не піддається лікуванню цим препаратом; середньо чутливий - терапевтичний ефект неоднозначний, і можливе збільшення дозування може призвести до чутливості; чутливий можна вважати, що інфекція піддається лікуванню кларитроміцином.Показання до застосуванняінфекції нижніх відділів дихальних шляхів (такі як бронхіт, пневмонія); інфекції верхніх відділів дихальних шляхів (такі як фарингіт, синусит); інфекції шкіри та м'яких тканин (такі як фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, бешихове запалення); мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium та Mycobacterium intracellulare. Локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum та Mycobacterium kansasii; профілактика поширення інфекції, що зумовлена комплексом Mycobacterium avium (MAC). ВІЛ-інфікованим хворим із вмістом лімфоцитів CD4 (Т-хелперних лімфоцитів) не більше 100 за 1 мм3; для ліквідації Н.pylori та зниження частоти рецидивів виразки дванадцятипалої кишки; одонтогенні інфекції.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до препаратів групи макролідів; одночасний прийом кларитроміцину з наступними препаратами: астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин, ерготамін, дигідроерготамін; порфірія; вагітність; період лактації; дитячий вік до 3 років. З обережністю: порушення функцій печінки та нирок. Кларитроміцин виводиться переважно печінкою. У зв'язку з цим слід бути обережним при призначенні антибіотика хворим з порушенням функції печінки. Обережність слід дотримуватись при лікуванні кларитроміцином хворих з помірною та вираженою нирковою недостатністю. У клінічній практиці описані випадки токсичності колхіцину при його поєднанні з кларитроміцином, особливо у людей похилого віку. Деякі з них спостерігалися у хворих на ниркову недостатність; повідомлялося про декілька випадків смерті у подібних пацієнтів. Необхідно враховувати можливість перехресної резистентності між кларитроміцином та іншими макролідними препаратами, а також лінкоміцином та кліндаміцином.Вагітність та лактаціяБезпека застосування кларитроміцину у вагітних і жінок, що годують, не вивчена. Відомо, що кларитроміцин виводиться із грудним молоком. Тому застосовувати кларитроміцин під час вагітності та в період лактації рекомендується тільки в тих випадках, коли немає безпечнішої альтернативи, а ризик, пов'язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду для матері та плода.Побічна діяНайчастіше зустрічалися небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту, в т.ч. діарея, блювання, біль у животі та нудота. Інші небажані реакції включали головний біль, порушення смаку і минуще підвищення активності печінкових ферментів. Постмаркетинговий досвід При лікуванні кларитроміцином, нечасто відзначалися порушення функції печінки, включаючи підвищення активності печінкових ферментів, та гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит, що супроводжувався або не супроводжувався жовтяницею. Печінкова дисфункція може бути тяжкою і зазвичай оборотна. В окремих випадках реєстрували випадки смерті від печінкової недостатності, які зазвичай спостерігалися за наявності серйозних супутніх захворювань та/або одночасному застосуванні інших ЛЗ. Описано окремі випадки підвищення сироваткового рівня креатиніну, проте їх зв'язок із препаратом не встановлено. При пероральному застосуванні кларитроміцину описані алергічні реакції, які варіювали від кропив'янки та невеликих висипань до анафілаксії та синдрому Стівенса-Джонсона/токсичного епідермального некролізу. Є повідомлення про минущі ефекти на ЦНС, включаючи запаморочення, тривогу, безсоння, кошмарні сни, шум у вухах, сплутаність свідомості, дезорієнтацію, галюцинації, психоз та деперсоналізацію; причинно-наслідковий їх зв'язок із препаратом не встановлений. При лікуванні кларитроміцин описані випадки втрати слуху; після припинення лікування слух зазвичай відновлювався. Також відомі випадки порушень нюху, які зазвичай поєднувалися зі збоченням смаку. При лікуванні кларитроміцином описані глосит, стоматит, молочниця ротової порожнини та зміна кольору язика. Відомі випадки зміни кольору зубів у хворих, які отримували кларитроміцин. Ці зміни зазвичай є оборотними і можуть бути усунені стоматологом. Описані рідкісні випадки гіпоглікемії, деякі з яких відзначалися у хворих, які отримували пероральні цукрознижувальні засоби або інсулін. Зареєстровані окремі випадки лейкопенії та тромбоцитопенії. При лікуванні кларитроміцином, як і іншими макролідами, у поодиноких випадках відзначали подовження інтервалу QT, шлуночкову тахікардію та шлуночкову тахікардію на кшталт «пірует». Описані рідкісні випадки панкреатиту та судом. Є повідомлення розвитку інтерстиціального нефриту під час лікування кларитромицином. У клінічній практиці описані випадки токсичності колхіцину при його поєднанні з кларитроміцином, особливо у людей похилого віку. Деякі з них спостерігалися у хворих на ниркову недостатність; повідомлялося про декілька випадків смерті у подібних пацієнтів. Діти з пригніченим імунітетом У хворих зі СНІДом та іншими імунодефіцитами, які отримують кларитроміцин у більш високих дозах протягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, часто важко диференціювати небажані ефекти препарату від симптомів ВІЛ-інфекції або інтеркурентних захворювань. Основними небажаними явищами у пацієнтів, які приймали кларитроміцин внутрішньо в дозі 1 г, були нудота, блювання, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висипання, здуття живота, головний біль, порушення слуху, запор, підвищення рівня АСТ та АЛТ. Рідше також відзначалися диспное, безсоння та сухість у роті. У цієї групи пацієнтів з пригніченим імунітетом реєстрували значні відхилення лабораторних показників від нормативних значень у специфічних тестах (різке підвищення чи зниження). На підставі цього приблизно у 2-3% пацієнтів, які приймали кларитроміцин внутрішньо у дозі 1 г/добу, були значні відхилення лабораторних показників від норми, такі як підвищення рівня АСТ, АЛТ та зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів. У меншої кількості пацієнтів спостерігалося підвищення рівня азоту сечовини крові.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з цитохромом Р450 Кларитроміцин метаболізується у печінці під дією ізоферменту цитохрому Р4503А (CYP3A). Цей механізм визначає багато взаємодій з іншими препаратами. Кларитроміцин може пригнічувати біотрансформацію інших лікарських речовин під дією цієї системи, що може призвести до підвищення їх сироваткових рівнів. Відомо або передбачається, що наступні ЛЗ або класи метаболізуються під дією того ж ізоферменту CYP3A: алпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізор, мідазол, мідазол , хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам та вінбластин. Подібні механізми взаємодії, які опосередковуються іншими ізоферментами цитохрому Р450,характерні для фенітоїну, теофіліну та вальпроєвої кислоти. У клінічних дослідженнях при поєднанні теофіліну або карбамазепіну з кларитроміцином відзначалося невелике, але статистично значуще (p У клінічній практиці при застосуванні препаратів еритроміцину та/або кларитроміцину були зареєстровані такі випадки взаємодії, опосередковані CYP3A. При поєднаному застосуванні кларитроміцину з інгібіторами ГМГ-КоА редуктази, такими як ловастатин та симвастатин, у поодиноких випадках розвивався рабдоміоліз. При одночасному застосуванні кларитроміцину з цизапридом спостерігалося підвищення рівнів останнього. Це може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та поліморфну шлуночкову тахікардію на кшталт «пірует». Подібні ефекти були зареєстровані у хворих, які отримували кларитроміцин з пімозидом. Макроліди викликали порушення метаболізму терфенадину, що призводило до підвищення його рівнів у плазмі та іноді асоціювалося з розвитком аритмій, у т.ч. подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків та шлуночкова тахікардія на кшталт «пірует». В одному дослідженні у 14 здорових добровольців поєднане застосування таблеток кларитроміцину та терфенадину призвело до збільшення сироваткового рівня кислого метаболіту терфенадину в 2-3 рази та подовженню інтервалу QT, яке не супроводжувалося будь-якими клінічними ефектами. У клінічній практиці зареєстровані випадки шлуночкової тахікардії на кшталт «пірует» при поєднанні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. При лікуванні кларитроміцин слід контролювати сироваткові рівні цих препаратів. Ерготамін/дигідроерготамін. У клінічній практиці при поєднанні кларитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном реєстрували випадки гострої токсичності останніх, яка характеризується вазоспазмом та ішемією кінцівок та інших тканин, включаючи ЦНС. Взаємодія з іншими препаратами. У хворих, які отримували кларитроміцин у таблетках у поєднанні з дигоксином, спостерігали підвищення сироваткових концентрацій останнього. Доцільно моніторування сироваткових рівнів дигоксину. Колхіцин. Є субстратом для CYP3A та Р-глікопротеїну. Кларитроміцин та інші макроліди є інгібіторами CYP3A та Р-глікопротеїну. При сумісному призначенні колхіцину та кларитроміцину інгібування Р-глікопротеїну та/або CYP3A може призвести до посилення дії колхіцину. Пацієнтів слід ретельно спостерігати з метою виявлення симптомів токсичної дії колхіцину. Взаємодія з антиретровірусними засобами. Одночасне пероральне застосування кларитроміцину в таблетках із зидовудином у ВІЛ-інфікованих дорослих хворих може призвести до зниження Css зидовудину. Подібної взаємодії не спостерігали у ВІЛ-інфікованих дітей, які приймали дитячу суспензію кларитроміцину з зидовудином або дидезоксіїнозином. У фармакокінетичному дослідженні поєднане застосування ритонавіру в дозі 200 мг кожні 8 годин та кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 год призвело до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. Cmax кларитроміцину при поєднанні з ритонавіром збільшилася на 31%, Cmin – на 182%, AUC – на 77%. Було відзначено фактично повне пригнічення утворення 14-гідроксикларитроміцину. Враховуючи високий терапевтичний індекс кларитроміцину, зниження його дози не потрібне у хворих із нормальною функцією нирок. Однак у хворих з порушенням функції нирок доцільною є корекція дози. У хворих з Cl креатиніну 30-60 мл/хв дозу кларитроміцину знижують на 50%, а у хворих з Cl креатинінуСпосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Зазвичай дорослим призначають 250 мг кларитроміцину 2 рази на добу. У більш тяжких випадках дозу збільшують до 500 мг двічі на добу. Зазвичай тривалість лікування становить від 5-6 до 14 днів. Хворим із Cl креатиніну менше 30 мл/хв призначають половину звичайної дози кларитроміцину, тобто. 250 мг 1 раз на добу, або при тяжких інфекціях - по 250 мг 2 рази на добу. Лікування таких хворих продовжують трохи більше 14 днів. При мікобактеріальних інфекціях призначають 500 мг 2 рази на добу. При поширених інфекціях, викликаних MAC, у хворих на СНІД: лікування слід продовжувати доти, доки є клінічні та мікробіологічні підтвердження його користі. Кларитроміцин слід призначати у комбінації з іншими антимікробними препаратами. При інфекційних захворюваннях, спричинених мікобактеріями, крім туберкульозу: тривалість лікування встановлює лікар. Для профілактики інфекцій, спричинених MAC. Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих – 500 мг 2 рази на добу. При одонтогенних інфекціях доза кларитроміцину становить 250 мг 2 рази на добу протягом 5 днів. Для ерадикації H.pylori Комбіноване лікування трьома препаратами Кларитроміцин у дозі 500 мг 2 рази на добу у комбінації з лансопразолом у дозі 30 мг 2 рази на добу та амоксициліном у дозі 1000 мг 2 рази на добу протягом 10 днів. Кларитроміцин у дозі 500 мг 2 рази на добу у комбінації з амоксициліном у дозі 1000 мг 2 рази на добу та омепразолом у дозі 20 мг на добу протягом 7–10 днів. Комбіноване лікування двома препаратами Кларитроміцин у дозі 500 мг 3 рази на добу у комбінації з омепразолом у дозі 40 мг на добу протягом 14 днів, з призначенням у наступні 14 днів омепразолу у дозі 20–40 мг на добу. Кларитроміцин у дозі 500 мг 3 рази на добу у комбінації з лансопразолом у дозі 60 мг на добу протягом 14 днів. Для повного загоєння виразки може знадобитися додаткове зниження кислотності шлункового соку.ПередозуванняСимптоми: прийом великої дози кларитроміцину може викликати симптоми порушень ШКТ. У одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину описані зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія. Лікування: при передозуванні слід видалити неабсорбований препарат із шлунково-кишкового тракту та провести симптоматичну терапію. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не мають істотного впливу на рівень кларитроміцину в сироватці, що характерно і для інших препаратів групи макролідів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль за ферментами сироватки крові. З обережністю призначають на фоні препаратів, що метаболізуються печінкою. У разі сумісного призначення з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати ПВ. У дітей переважно застосування Клациду в лікарській формі порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому 125 мг/5 мл і 250 мг/5 мл.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
728,00 грн
446,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 5 мл: Діюча речовина: кларитроміцин – 250,0 мг; Допоміжні речовини: карбомер (карбопол 974 Р) - 150,0 мг, повідон К90 - 35,0 мг, кремнію діоксид - 10,0 мг, мальтодекстрин - 238,1 мг, сахароза - 2276,2 мг, титану діоксид - 35, 7 мг, камедь ксантанова - 3,8 мг, ароматизатор фруктовий - 35,7 мг, калію сорбат - 20,0 мг, лимонна кислота - 4,24 мг, гіпромелози фталат - 304,2 мг, рицинова олія - 32,1 мг . По 70,7 г препарату у пластиковому флаконі, що закривається поліпропіленовим ковпачком. На флаконі нанесено мітку у вигляді лінії. 1 флакон 100 мл у комплекті з дозувальною ложкою або дозуючим шприцом у картонну пачку разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиГранульований порошок білого або майже білого кольору з фруктовим ароматом. При струшуванні з водою утворюється непрозора суспензія білого або майже білого кольору з фруктовим ароматом.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-макролід.ФармакокінетикаПрепарат швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Абсолютна біодоступність становить близько 50%. При багаторазовому прийомі дози препарату кумуляції не виявлено, характер метаболізму в організмі людини не змінювався. Їда безпосередньо перед прийомом препарату збільшувала біодоступність препарату в середньому на 25%. Кларитроміцин можна застосовувати до або під час їди. In vitro У дослідженнях in vitro зв'язування кларитроміцину з білками плазми на 70% у концентрації від 0,45 до 4,5 мкг/мл. При концентрації 45 мкг/мл зв'язування знижується до 41%, можливо внаслідок насичення місць зв'язування. Це спостерігається лише при концентраціях, що багаторазово перевищують терапевтичну. Здорові При призначенні кларитроміцину в дозі 250 мг 2 рази на добу максимальні Css кларитроміцину та 14-гідроксикларитроміцину в плазмі досягалися через 2-3 дні і становили 1 та 0,6 мкг/мл відповідно. T1/2 вихідного препарату та його основного метаболіту становили відповідно 3–4 та 5–6 год. середньому 2,7-2,9 та 0,88-0,83 мкг/мл відповідно. T1/2 вихідного препарату та його основного метаболіту становили відповідно 4,5-4,8 год та 6,9-8,7 год. При рівноважному стані рівень 14-гідроксикларитроміцину не збільшується пропорційно дозам кларитроміцину, а T1/2 кларитроміцину та його основного метаболіту збільшуються з підвищенням дози. Нелінійний характер фармакокінетики кларитроміцину пов'язаний із зменшенням утворення 14-ОН- та N-деметильованого метаболітів при застосуванні більш високих доз, що вказує на нелінійність метаболізму кларитроміцину при прийомі високих доз. З сечею виділяється близько 37,9% після прийому 250 мг та 46% після прийому 1200 мг кларитроміцину, через кишечник – близько 40,2 та 29,1% відповідно. Кларитроміцин та його 14-ОН-метаболіт добре розподіляються у тканині та рідині організму. Після перорального прийому кларитроміцину його вміст у спинномозковій рідині залишається невисоким (при нормальній проникності ГЕБ 1–2% від рівня сироватки крові). Вміст у тканинах зазвичай у кілька разів більший за вміст у сироватці крові. У таблиці наведено приклади тканинних та сироваткових концентрацій. Концентрації (250 мг кожні 12 год) Тканини Концентрації Тканинні, мкг/г Сироватковий, мкг/мл Мигдалини 1,6 0,8 Легкі 8,8 1,7 У пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функціонального стану печінки, але із збереженою функцією нирок коригування дози кларитроміцину не потрібне. Css у плазмі крові та системний кліренс кларитроміцину не відрізняється у хворих даної групи та здорових пацієнтів. Css 14-гідроксикларитроміцину у людей з порушеннями функції печінки нижче, ніж у здорових. Порушення функції нирок При порушенні функції нирок збільшується мінімальний та максимальний вміст кларитроміцину в плазмі крові, T1/2, AUC кларитроміцину та 14-ОН-метаболіту. Константа елімінації та виведення із сечею зменшуються. Ступінь змін цих параметрів залежить від рівня порушення функції нирок. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку рівень кларитроміцину та його 14-ОН-метаболіту в крові був вищим, а виведення повільніше, ніж у групи молодих людей. Вважають, що зміни фармакокінетики у літніх хворих пов'язані насамперед із змінами кліренсу креатиніну та функціонального стану нирок, а не з віком пацієнтів. Хворі на мікобактеріальні інфекції Css кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину у хворих з ВІЛ-інфекцією, які отримували кларитроміцин у звичайних дозах (500 мг 2 рази на добу), були подібними до здорових людей. Однак при застосуванні кларитроміцину у більш високих дозах, які можуть бути потрібні для лікування мікобактеріальних інфекцій, концентрації антибіотика можуть значно перевищувати звичайні. У хворих з ВІЛ-інфекцією, які приймали кларитроміцин у дозі 1000 та 2000 мг/добу на 2 прийоми, Css зазвичай становили 2–4 та 5–10 мкг/мл, відповідно. При застосуванні препарату у вищих дозах відзначалося подовження T1/2 у порівнянні з таким у здорових людей, які отримували кларитроміцин у звичайних дозах. Збільшення концентрацій у плазмі та тривалості T1/2 при призначенні кларитроміцину у більш високих дозах узгоджується з відомою нелінійністю фармакокінетики препарату. Комбіноване лікування з омепразолом Кларитроміцин по 500 мг 3 рази на добу в комбінації з омепразолом у дозі 40 мг на добу сприяє збільшенню T1/2 та AUC0-24 омепразолу. У всіх пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, порівняно з тими, хто отримував один омепразол, спостерігалося збільшення на 89% AUC0-24 і на 34% T1/2 омепразолу. У кларитроміцину Cmax, Cmin та AUC0–8 збільшувалися відповідно на 10, 27 та 15% порівняно з даними, коли застосовувався лише кларитроміцин без омепразолу. У рівноважному стані концентрації кларитроміцину в слизовій оболонці шлунка через 6 годин після прийому в групі, що отримувала комбінацію, в 25 разів перевищували такі, порівняно з отримували один кларитроміцин. Концентрації кларитроміцину в тканинах шлунка через 6 годин після прийому 2 препаратів у 2 рази перевищували дані, отримані у групі пацієнтів, які отримували лише кларитроміцин.ФармакодинамікаКларитроміцин є напівсинтетичним антибіотиком групи макролідів і має антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею чутливих бактерій і пригнічуючи синтез білка. Кларитроміцин продемонстрував високу активність in vitro проти стандартних та ізольованих культур бактерій. Високо ефективний щодо багатьох аеробних та анаеробних, грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Кларитроміцин in vitro високо ефективний щодо Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae та Helicobacter (Campilobacter) pylori. Enterobacteriaceae та Рseudomonas також як і інші, що не розкладають лактозу грамнегативні бактерії не чутливі до кларитроміцину. Показано, що кларитроміцин має антибактеріальну дію проти наступних збудників: аеробні грампозитивні мікроорганізми - Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainftuenzae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila, Neisseria gonorrhoeae; інші мікроорганізми - Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR), Chlamydia trachomatis; мікобактерії - Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum; Mycobacterium avium complex (MAC) – комплекс, що включає: Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare. Продукція бета-лактамази не впливає на активність кларитроміцину. Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну і оксациліну, мають стійкість і до кларитроміцину. Helicobacter pylori. Чутливість H.pylori до кларитроміцину вивчалася на ізолятах H.рylori, виділених у 104 пацієнтів, до початку лікування препаратом. У 4 пацієнтів були виділені резистентні до кларитроміцину штами H.pylori, у 2 - штами з проміжною резистентністю, у решти 98 пацієнтів ізоляти H.pylori були чутливі до кларитроміцину. Кларитроміцин діє in vitro і щодо більшості штамів наступних мікроорганізмів (проте безпека та ефективність використання кларитроміцину в клінічній практиці не підтверджена клінічними дослідженнями і практичне значення залишається незрозумілим): аеробні грампозитивні мікроорганізми - Streptococcus agalactiae, Streptococci (групи C, F, G), Viridans group streptococci; аеробні грамнегативні мікроорганізми - Bordetella pertussis, Pasteurella multocida; анаеробні грампозитивні мікроорганізми - Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes; анаеробні грамнегативні мікроорганізми - Bacteroides melaninogenicus; спірохети - Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum; кампілобактерії - Campylobacter jejuni. Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний метаболіт - 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Мікробіологічна активність метаболіту така ж, як у вихідної речовини, або в 1-2 рази слабкіша від більшості мікроорганізмів. Виняток становить H.influenzae, щодо якого ефективність метаболіту вдвічі вища. Вихідна речовина та її основний метаболіт мають або адитивний, або синергічний ефект щодо H.influenzae в умовах in vitro та in vivo залежно від культури бактерій. Дослідження чутливості Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра зони затримки зростання мікроорганізмів, дають найточніші оцінки чутливості бактерій до антимікробних засобів. Одна з рекомендованих процедур визначення чутливості використовує диски, просочені 15 мкг кларитроміцину (дифузійний тест Kirby-Bauer); результати тесту інтерпретують залежно від діаметра зони затримки зростання мікроорганізму та значення МПК кларитроміцину. Значення МПК визначають методом розведення середовища або дифузії агар. Лабораторні випробування дають один із трьох результатів: стійкий - можна вважати, що інфекція не піддається лікуванню цим препаратом; середньо чутливий - терапевтичний ефект неоднозначний, і можливе збільшення дозування може призвести до чутливості; чутливий можна вважати, що інфекція піддається лікуванню кларитроміцином.Показання до застосуванняінфекції нижніх відділів дихальних шляхів (такі як бронхіт, пневмонія); інфекції верхніх відділів дихальних шляхів (такі як фарингіт, синусит); інфекції шкіри та м'яких тканин (такі як фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, бешихове запалення); мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium та Mycobacterium intracellulare. Локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum та Mycobacterium kansasii; профілактика поширення інфекції, що зумовлена комплексом Mycobacterium avium (MAC). ВІЛ-інфікованим хворим із вмістом лімфоцитів CD4 (Т-хелперних лімфоцитів) не більше 100 за 1 мм3; для ліквідації Н.pylori та зниження частоти рецидивів виразки дванадцятипалої кишки; одонтогенні інфекції.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до препаратів групи макролідів; одночасний прийом кларитроміцину з наступними препаратами: астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин, ерготамін, дигідроерготамін; порфірія; вагітність; період лактації; дитячий вік до 3 років. З обережністю: порушення функцій печінки та нирок. Кларитроміцин виводиться переважно печінкою. У зв'язку з цим слід бути обережним при призначенні антибіотика хворим з порушенням функції печінки. Обережність слід дотримуватись при лікуванні кларитроміцином хворих з помірною та вираженою нирковою недостатністю. У клінічній практиці описані випадки токсичності колхіцину при його поєднанні з кларитроміцином, особливо у людей похилого віку. Деякі з них спостерігалися у хворих на ниркову недостатність; повідомлялося про декілька випадків смерті у подібних пацієнтів. Необхідно враховувати можливість перехресної резистентності між кларитроміцином та іншими макролідними препаратами, а також лінкоміцином та кліндаміцином.Вагітність та лактаціяБезпека застосування кларитроміцину у вагітних і жінок, що годують, не вивчена. Відомо, що кларитроміцин виводиться із грудним молоком. Тому застосовувати кларитроміцин під час вагітності та в період лактації рекомендується тільки в тих випадках, коли немає безпечнішої альтернативи, а ризик, пов'язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду для матері та плода.Побічна діяНайчастіше зустрічалися небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту, в т.ч. діарея, блювання, біль у животі та нудота. Інші небажані реакції включали головний біль, порушення смаку і минуще підвищення активності печінкових ферментів. Постмаркетинговий досвід При лікуванні кларитроміцином, нечасто відзначалися порушення функції печінки, включаючи підвищення активності печінкових ферментів, та гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит, що супроводжувався або не супроводжувався жовтяницею. Печінкова дисфункція може бути тяжкою і зазвичай оборотна. В окремих випадках реєстрували випадки смерті від печінкової недостатності, які зазвичай спостерігалися за наявності серйозних супутніх захворювань та/або одночасному застосуванні інших ЛЗ. Описано окремі випадки підвищення сироваткового рівня креатиніну, проте їх зв'язок із препаратом не встановлено. При пероральному застосуванні кларитроміцину описані алергічні реакції, які варіювали від кропив'янки та невеликих висипань до анафілаксії та синдрому Стівенса-Джонсона/токсичного епідермального некролізу. Є повідомлення про минущі ефекти на ЦНС, включаючи запаморочення, тривогу, безсоння, кошмарні сни, шум у вухах, сплутаність свідомості, дезорієнтацію, галюцинації, психоз та деперсоналізацію; причинно-наслідковий їх зв'язок із препаратом не встановлений. При лікуванні кларитроміцин описані випадки втрати слуху; після припинення лікування слух зазвичай відновлювався. Також відомі випадки порушень нюху, які зазвичай поєднувалися зі збоченням смаку. При лікуванні кларитроміцином описані глосит, стоматит, молочниця ротової порожнини та зміна кольору язика. Відомі випадки зміни кольору зубів у хворих, які отримували кларитроміцин. Ці зміни зазвичай є оборотними і можуть бути усунені стоматологом. Описані рідкісні випадки гіпоглікемії, деякі з яких відзначалися у хворих, які отримували пероральні цукрознижувальні засоби або інсулін. Зареєстровані окремі випадки лейкопенії та тромбоцитопенії. При лікуванні кларитроміцином, як і іншими макролідами, у поодиноких випадках відзначали подовження інтервалу QT, шлуночкову тахікардію та шлуночкову тахікардію на кшталт «пірует». Описані рідкісні випадки панкреатиту та судом. Є повідомлення розвитку інтерстиціального нефриту під час лікування кларитромицином. У клінічній практиці описані випадки токсичності колхіцину при його поєднанні з кларитроміцином, особливо у людей похилого віку. Деякі з них спостерігалися у хворих на ниркову недостатність; повідомлялося про декілька випадків смерті у подібних пацієнтів. Діти з пригніченим імунітетом У хворих зі СНІДом та іншими імунодефіцитами, які отримують кларитроміцин у більш високих дозах протягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, часто важко диференціювати небажані ефекти препарату від симптомів ВІЛ-інфекції або інтеркурентних захворювань. Основними небажаними явищами у пацієнтів, які приймали кларитроміцин внутрішньо в дозі 1 г, були нудота, блювання, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висипання, здуття живота, головний біль, порушення слуху, запор, підвищення рівня АСТ та АЛТ. Рідше також відзначалися диспное, безсоння та сухість у роті. У цієї групи пацієнтів з пригніченим імунітетом реєстрували значні відхилення лабораторних показників від нормативних значень у специфічних тестах (різке підвищення чи зниження). На підставі цього приблизно у 2-3% пацієнтів, які приймали кларитроміцин внутрішньо у дозі 1 г/добу, були значні відхилення лабораторних показників від норми, такі як підвищення рівня АСТ, АЛТ та зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів. У меншої кількості пацієнтів спостерігалося підвищення рівня азоту сечовини крові.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з цитохромом Р450 Кларитроміцин метаболізується у печінці під дією ізоферменту цитохрому Р4503А (CYP3A). Цей механізм визначає багато взаємодій з іншими препаратами. Кларитроміцин може пригнічувати біотрансформацію інших лікарських речовин під дією цієї системи, що може призвести до підвищення їх сироваткових рівнів. Відомо або передбачається, що наступні ЛЗ або класи метаболізуються під дією того ж ізоферменту CYP3A: алпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізор, мідазол, мідазол , хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам та вінбластин. Подібні механізми взаємодії, які опосередковуються іншими ізоферментами цитохрому Р450,характерні для фенітоїну, теофіліну та вальпроєвої кислоти. У клінічних дослідженнях при поєднанні теофіліну або карбамазепіну з кларитроміцином відзначалося невелике, але статистично значуще (p У клінічній практиці при застосуванні препаратів еритроміцину та/або кларитроміцину були зареєстровані такі випадки взаємодії, опосередковані CYP3A. При поєднаному застосуванні кларитроміцину з інгібіторами ГМГ-КоА редуктази, такими як ловастатин та симвастатин, у поодиноких випадках розвивався рабдоміоліз. При одночасному застосуванні кларитроміцину з цизапридом спостерігалося підвищення рівнів останнього. Це може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та поліморфну шлуночкову тахікардію на кшталт «пірует». Подібні ефекти були зареєстровані у хворих, які отримували кларитроміцин з пімозидом. Макроліди викликали порушення метаболізму терфенадину, що призводило до підвищення його рівнів у плазмі та іноді асоціювалося з розвитком аритмій, у т.ч. подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків та шлуночкова тахікардія на кшталт «пірует». В одному дослідженні у 14 здорових добровольців поєднане застосування таблеток кларитроміцину та терфенадину призвело до збільшення сироваткового рівня кислого метаболіту терфенадину в 2-3 рази та подовженню інтервалу QT, яке не супроводжувалося будь-якими клінічними ефектами. У клінічній практиці зареєстровані випадки шлуночкової тахікардії на кшталт «пірует» при поєднанні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. При лікуванні кларитроміцин слід контролювати сироваткові рівні цих препаратів. Ерготамін/дигідроерготамін. У клінічній практиці при поєднанні кларитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном реєстрували випадки гострої токсичності останніх, яка характеризується вазоспазмом та ішемією кінцівок та інших тканин, включаючи ЦНС. Взаємодія з іншими препаратами. У хворих, які отримували кларитроміцин у таблетках у поєднанні з дигоксином, спостерігали підвищення сироваткових концентрацій останнього. Доцільно моніторування сироваткових рівнів дигоксину. Колхіцин. Є субстратом для CYP3A та Р-глікопротеїну. Кларитроміцин та інші макроліди є інгібіторами CYP3A та Р-глікопротеїну. При сумісному призначенні колхіцину та кларитроміцину інгібування Р-глікопротеїну та/або CYP3A може призвести до посилення дії колхіцину. Пацієнтів слід ретельно спостерігати з метою виявлення симптомів токсичної дії колхіцину. Взаємодія з антиретровірусними засобами. Одночасне пероральне застосування кларитроміцину в таблетках із зидовудином у ВІЛ-інфікованих дорослих хворих може призвести до зниження Css зидовудину. Подібної взаємодії не спостерігали у ВІЛ-інфікованих дітей, які приймали дитячу суспензію кларитроміцину з зидовудином або дидезоксіїнозином. У фармакокінетичному дослідженні поєднане застосування ритонавіру в дозі 200 мг кожні 8 годин та кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 год призвело до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. Cmax кларитроміцину при поєднанні з ритонавіром збільшилася на 31%, Cmin – на 182%, AUC – на 77%. Було відзначено фактично повне пригнічення утворення 14-гідроксикларитроміцину. Враховуючи високий терапевтичний індекс кларитроміцину, зниження його дози не потрібне у хворих із нормальною функцією нирок. Однак у хворих з порушенням функції нирок доцільною є корекція дози. У хворих з Cl креатиніну 30-60 мл/хв дозу кларитроміцину знижують на 50%, а у хворих з Cl креатинінуСпосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Зазвичай дорослим призначають 250 мг кларитроміцину 2 рази на добу. У більш тяжких випадках дозу збільшують до 500 мг двічі на добу. Зазвичай тривалість лікування становить від 5-6 до 14 днів. Хворим із Cl креатиніну менше 30 мл/хв призначають половину звичайної дози кларитроміцину, тобто. 250 мг 1 раз на добу, або при тяжких інфекціях - по 250 мг 2 рази на добу. Лікування таких хворих продовжують трохи більше 14 днів. При мікобактеріальних інфекціях призначають 500 мг 2 рази на добу. При поширених інфекціях, викликаних MAC, у хворих на СНІД: лікування слід продовжувати доти, доки є клінічні та мікробіологічні підтвердження його користі. Кларитроміцин слід призначати у комбінації з іншими антимікробними препаратами. При інфекційних захворюваннях, спричинених мікобактеріями, крім туберкульозу: тривалість лікування встановлює лікар. Для профілактики інфекцій, спричинених MAC. Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих – 500 мг 2 рази на добу. При одонтогенних інфекціях доза кларитроміцину становить 250 мг 2 рази на добу протягом 5 днів. Для ерадикації H.pylori Комбіноване лікування трьома препаратами Кларитроміцин у дозі 500 мг 2 рази на добу у комбінації з лансопразолом у дозі 30 мг 2 рази на добу та амоксициліном у дозі 1000 мг 2 рази на добу протягом 10 днів. Кларитроміцин у дозі 500 мг 2 рази на добу у комбінації з амоксициліном у дозі 1000 мг 2 рази на добу та омепразолом у дозі 20 мг на добу протягом 7–10 днів. Комбіноване лікування двома препаратами Кларитроміцин у дозі 500 мг 3 рази на добу у комбінації з омепразолом у дозі 40 мг на добу протягом 14 днів, з призначенням у наступні 14 днів омепразолу у дозі 20–40 мг на добу. Кларитроміцин у дозі 500 мг 3 рази на добу у комбінації з лансопразолом у дозі 60 мг на добу протягом 14 днів. Для повного загоєння виразки може знадобитися додаткове зниження кислотності шлункового соку.ПередозуванняСимптоми: прийом великої дози кларитроміцину може викликати симптоми порушень ШКТ. У одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину описані зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія. Лікування: при передозуванні слід видалити неабсорбований препарат із шлунково-кишкового тракту та провести симптоматичну терапію. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не мають істотного впливу на рівень кларитроміцину в сироватці, що характерно і для інших препаратів групи макролідів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль за ферментами сироватки крові. З обережністю призначають на фоні препаратів, що метаболізуються печінкою. У разі сумісного призначення з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати ПВ. У дітей переважно застосування Клациду в лікарській формі порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому 125 мг/5 мл і 250 мг/5 мл.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
804,00 грн
680,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: панкреатин - 150 мг (що відповідає 10000 ОД Євр.Ф. ліпази, 8000 ОД Євр.Ф. амілази, 600 ОД Євр.Ф. протеази.); Допоміжні речовини: макрогол 4000 – 37,50 мг, гіпромелози фталат – 56,34 мг, диметикон 1000 – 1,35 мг, цетиловий спирт – 1,18 мг, триетилцитрат – 3,13 мг; Тверда желатинова капсула: желатин - 60,44 мг, барвник заліза оксид червоний (Е 172) - 0,23 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е 172) - 0,05 мг, барвник заліза оксид чорний (Е 172) - 0, 09 мг, титану діоксид (Е 171) – 0,07 мг, натрію лаурилсульфат – 0,12 мг. По 20, 50 або 100 капсул у флакон з поліетилену високої щільності білого кольору з кришкою з поліпропілену, що нагвинчується, е контролем першого розтину. На флакон наклеюють етикетку. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №2, що складаються з коричневої непрозорої кришечки та прозорого безбарвного корпусу. Вміст капсул – мінімікросфери світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаТравний ферментний засіб.ФармакокінетикаКоли міні-мікросфери досягають тонкої кишки, кишково-розчинна оболонка руйнується, відбувається вивільнення ферментів з ліполітичною, амілолітичною та протеолітичною активністю, які забезпечують розщеплення жирів, крохмалів та білків.ФармакодинамікаФерментний препарат, що покращує процеси травлення. Панкреатичні ферменти, що входять до складу препарату, полегшують розщеплення білків, жирів, вуглеводів, що призводить до повної їх абсорбції в тонкій кишці. Капсули, що містять міні-мікросфери, покриті кишково-розчинною оболонкою, швидко розчиняються у шлунку, вивільняючи сотні міні-мікросфер. Метою принципу багатоодиничної дози є перемішування міні-мікросфер з кишковим вмістом, і, зрештою, найкращий розподіл ферментів після їхнього вивільнення всередині кишкового вмісту.Показання до застосуванняКреон – ферментний препарат, що покращує процеси травлення. Креон використовується як замісна терапія недостатності екзокринної функції підшлункової залози, для симптоматичної терапії порушень процесів травлення в наступних випадках: стани після холецистектомії, часткова резекція шлунка, тотальна гастректомія, дуодено- і гастростаз, біліарна обструкція кишки, надлишковий бактеріальний ріст у тонкій кишці.Протипоказання до застосуванняКреон не слід приймати на ранніх стадіях гострого панкреатиту, а також при підвищеній чутливості до свинячого панкреатину або до будь-якого іншого компонента препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування креону можливе під контролем лікаря.Побічна діяПри застосуванні креону можливе виникнення побічних реакцій, таких як діарея, нудота, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПовідомлень про взаємодію з іншими ЛЗ немає.Спосіб застосування та дозиКреон приймають внутрішньо. Доза препарату залежить від віку та ступеня недостатності функції підшлункової залози та розраховується у перерахунку на фермент-ліпазу. Середня доза для дорослих – 150 000 ОД ліпази/добу. При повній недостатності функції підшлункової залози – 400 000 ОД/сут, що відповідає добової потреби дорослої людини у ліпазі. Максимальна добова доза – 15 000-20 000 ОД/кг ваги. Дітям віком до 1.5 років призначають 50 000 ОД/сут; старше 1.5 років – 100 000 ОД/сут. Капсули приймають під час їжі, ковтають повністю, запиваючи великою кількістю лужної рідини (вода, фруктові соки).ПередозуванняСимптоми: гіперурикурія, гіперурикемія. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з муковісцидозом, які отримували високі дози препаратів панкреатину, описані стриктури клубової, сліпої та товстої кишки (фіброзуюча колонопатія). Як запобіжний засіб, при появі незвичайних симптомів або змін у черевній порожнині необхідне медичне обстеження для виключення фіброзної колонопатії, особливо у пацієнтів, які приймають препарат у дозі більше 10000 ліпазних одиниць/кг на добу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату Крсон® 10000 не впливає або незначно впливає на здатність керувати автомобілем та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
924,00 грн
474,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: панкреатин - 300 мг (що відповідає 25000 ОД Євр.Ф. ліпази, 18000 ОД Євр.Ф. амілази, 1000 ОД Євр.Ф. протеази.); Допоміжні речовини: макрогол 4000 – 75,00 мг, гіпромелози фталат – 112,68 мг, диметикон 1000 – 2,69 мг, цетиловий спирт – 2,37 мг, триетилцитрат – 6,26 мг; Тверда желатинова капсула: желатин – 95,08 мг, барвник заліза оксид червоний (Е 172) – 0,46 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е 172) – 0,08 мг, титану діоксид (Е 171) – 0,19 мг , натрію лаурилсульфаг – 0,19 мг. По 20, 50 або 100 капсул у флакон з поліетилену високої щільності білого кольору з кришкою з поліпропілену, що накручується, з контролем першого розтину. На флакон наклеюють етикетку. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №0, що складаються з оранжево-коричневої непрозорої кришечки та прозорого безбарвного корпусу. Вміст капсул – мінімікросфери світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаТравний ферментний засіб.ФармакокінетикаКоли міні-мікросфери досягають тонкої кишки, кишково-розчинна оболонка руйнується, відбувається вивільнення ферментів з ліполітичною, амілолітичною та протеолітичною активністю, які забезпечують розщеплення жирів, крохмалів та білків.ФармакодинамікаФерментний препарат, що покращує процеси травлення. Панкреатичні ферменти, що входять до складу препарату, полегшують розщеплення білків, жирів, вуглеводів, що призводить до повної їх абсорбції в тонкій кишці. Капсули, що містять міні-мікросфери, покриті кишково-розчинною оболонкою, швидко розчиняються у шлунку, вивільняючи сотні міні-мікросфер. Метою принципу багатоодиничної дози є перемішування міні-мікросфер з кишковим вмістом, і, зрештою, найкращий розподіл ферментів після їхнього вивільнення всередині кишкового вмісту.Показання до застосуванняКреон – ферментний препарат, що покращує процеси травлення. Креон використовується як замісна терапія недостатності екзокринної функції підшлункової залози, для симптоматичної терапії порушень процесів травлення в наступних випадках: стани після холецистектомії, часткова резекція шлунка, тотальна гастректомія, дуодено- і гастростаз, біліарна обструкція кишки, надлишковий бактеріальний ріст у тонкій кишці.Протипоказання до застосуванняКреон не слід приймати на ранніх стадіях гострого панкреатиту, а також при підвищеній чутливості до свинячого панкреатину або до будь-якого іншого компонента препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування креону можливе під контролем лікаря.Побічна діяПри застосуванні креону можливе виникнення побічних реакцій, таких як діарея, нудота, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПовідомлень про взаємодію з іншими ЛЗ немає.Спосіб застосування та дозиКреон приймають внутрішньо. Доза препарату залежить від віку та ступеня недостатності функції підшлункової залози та розраховується у перерахунку на фермент-ліпазу. Середня доза для дорослих – 150 000 ОД ліпази/добу. При повній недостатності функції підшлункової залози – 400 000 ОД/сут, що відповідає добової потреби дорослої людини у ліпазі. Максимальна добова доза – 15 000-20 000 ОД/кг ваги. Дітям віком до 1.5 років призначають 50 000 ОД/сут; старше 1.5 років – 100 000 ОД/сут. Капсули приймають під час їжі, ковтають повністю, запиваючи великою кількістю лужної рідини (вода, фруктові соки).ПередозуванняСимптоми: гіперурикурія, гіперурикемія. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з муковісцидозом, які отримували високі дози препаратів панкреатину, описані стриктури клубової, сліпої та товстої кишки (фіброзуюча колонопатія). Як запобіжний засіб, при появі незвичайних симптомів або змін у черевній порожнині необхідне медичне обстеження для виключення фіброзної колонопатії, особливо у пацієнтів, які приймають препарат у дозі більше 10000 ліпазних одиниць/кг на добу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату Крсон® 10000 не впливає або незначно впливає на здатність керувати автомобілем та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: панкреатин - 400 мг (що відповідає 40000 ОД Євр.Ф. ліпази, 25000 ОД Євр.Ф. амілази, 1600 ОД Євр.Ф. протеази); Допоміжні речовини: макрогол 4000 – 100,00 мг, гіпромелози фталат – 150,24 мг, диметикон 1000 – 3,59 мг, цетиловий спирт – 3,16 мг, триетилцитрат – 8,34 мг; Тверда желатинова капсула: желатин - 116,92 мг, барвник заліза оксид червоний (Е 172) - 0,44 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е 172) - 0,10 мг, барвник заліза оксид чорний (Е 172) - 0, 17 мг, титану діоксид (Е 171) – 0,13 мг, натрію лаурилсульфат – 0,24 мг. По 20, 50 або 100 капсул у флакон з поліетилену високої щільності білого кольору з кришкою з поліпропілену, що накручується, з контролем першого розтину. На флакон наклеюють етикетку. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №00, що складаються з коричневої непрозорої кришечки та прозорого безбарвного корпусу. Вміст капсул – мінімікросфери світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаТравний ферментний засіб.ФармакокінетикаКоли міні-мікросфери досягають тонкої кишки, кишково-розчинна оболонка руйнується, відбувається вивільнення ферментів з ліполітичною, амілолітичною та протеолітичною активністю, які забезпечують розщеплення жирів, крохмалів та білків.ФармакодинамікаФерментний препарат, що покращує процеси травлення. Панкреатичні ферменти, що входять до складу препарату, полегшують розщеплення білків, жирів, вуглеводів, що призводить до повної їх абсорбції в тонкій кишці. Капсули, що містять міні-мікросфери, покриті кишково-розчинною оболонкою, швидко розчиняються у шлунку, вивільняючи сотні міні-мікросфер. Метою принципу багатоодиничної дози є перемішування міні-мікросфер з кишковим вмістом, і, зрештою, найкращий розподіл ферментів після їхнього вивільнення всередині кишкового вмісту.Показання до застосуванняКреон – ферментний препарат, що покращує процеси травлення. Креон використовується як замісна терапія недостатності екзокринної функції підшлункової залози, для симптоматичної терапії порушень процесів травлення в наступних випадках: стани після холецистектомії, часткова резекція шлунка, тотальна гастректомія, дуодено- і гастростаз, біліарна обструкція кишки, надлишковий бактеріальний ріст у тонкій кишці.Протипоказання до застосуванняКреон не слід приймати на ранніх стадіях гострого панкреатиту, а також при підвищеній чутливості до свинячого панкреатину або до будь-якого іншого компонента препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування креону можливе під контролем лікаря.Побічна діяПри застосуванні креону можливе виникнення побічних реакцій, таких як діарея, нудота, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПовідомлень про взаємодію з іншими ЛЗ немає.Спосіб застосування та дозиКреон приймають внутрішньо. Доза препарату залежить від віку та ступеня недостатності функції підшлункової залози та розраховується у перерахунку на фермент-ліпазу. Середня доза для дорослих – 150 000 ОД ліпази/добу. При повній недостатності функції підшлункової залози – 400 000 ОД/сут, що відповідає добової потреби дорослої людини у ліпазі. Максимальна добова доза – 15 000-20 000 ОД/кг ваги. Дітям віком до 1.5 років призначають 50 000 ОД/сут; старше 1.5 років – 100 000 ОД/сут. Капсули приймають під час їжі, ковтають повністю, запиваючи великою кількістю лужної рідини (вода, фруктові соки).ПередозуванняСимптоми: гіперурикурія, гіперурикемія. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з муковісцидозом, які отримували високі дози препаратів панкреатину, описані стриктури клубової, сліпої та товстої кишки (фіброзуюча колонопатія). Як запобіжний засіб, при появі незвичайних симптомів або змін у черевній порожнині необхідне медичне обстеження для виключення фіброзної колонопатії, особливо у пацієнтів, які приймають препарат у дозі більше 10000 ліпазних одиниць/кг на добу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату Крсон® 10000 не впливає або незначно впливає на здатність керувати автомобілем та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГранули кишковорозчинні – 100 мг: Активні речовини: панкреатин 60.12 мг, що відповідає вмісту: ліпази 5000 ОД, амілази 3600 ОД, протеази 200 ОД; Допоміжні речовини: макрогол 4000 – 15.03 мг, гіпромелози фталат – 22.58 мг, цетиловий спирт – 0.48 мг, триетилцитрат – 1.25 мг, диметикон 1000 – 0.54 мг. 20 г - флакони безбарвного скла (1) у комплекті з мірною ложечкою - пачки картонні.Опис лікарської формиГранули кишковорозчинні світло-коричневого кольору від сферичної до циліндричної форми.Фармакотерапевтична групаФерментний засіб. Містить панкреатичні ферменти - амілазу, ліпазу та протеази, які полегшують перетравлення вуглеводів, жирів та білків, що сприяє їх повному всмоктуванню в тонкій кишці. При захворюваннях підшлункової залози компенсує недостатність її зовнішньосекреторної функції та сприяє покращенню процесу травлення.Клінічна фармакологіяФерментний препарат.Показання до застосуванняНедостатність зовнішньосекреторної функції підшлункової залози (в т.ч. при хронічному панкреатиті, муковісцидозі). Хронічні запально-дистрофічні захворювання шлунка, кишківника, печінки, жовчного міхура; стани після резекції або опромінення цих органів, що супроводжуються порушеннями травлення їжі, метеоризмом, діареєю (у складі комбінованої терапії). Для покращення перетравлення їжі у пацієнтів з нормальною функцією ШКТ у разі похибок у харчуванні, а також при порушеннях жувальної функції, вимушеної тривалої іммобілізації, малорухливого способу життя. Підготовка до рентгенологічного та ультразвукового дослідження органів черевної порожнини.Протипоказання до застосуванняГострий панкреатит. Підвищена чутливість до панкреатину.Вагітність та лактаціяБезпека застосування панкреатину при вагітності вивчена недостатньо. Застосування можливе у випадках, коли очікувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. В експериментальних дослідженнях встановлено, що панкреатин не має тератогенної дії. Застосування можливе згідно з режимом дозування. При високій активності ліпази, що міститься в панкреатині, підвищується ймовірність розвитку запорів у дітей.Побічна діяПри застосуванні середніх терапевтичних дозах побічна дія спостерігається менш, ніж у 1%. З боку травної системи: в окремих випадках – діарея, запор, відчуття дискомфорту в ділянці шлунка, нудота. Причинно-наслідковий зв'язок розвитку цих реакцій з дією панкреатину встановлено, т.к. зазначені явища належать до симптомів зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози. Алергічні реакції: в окремих випадках – шкірні прояви. З боку обміну речовин: при тривалому застосуванні у високих дозах можливий розвиток гіперурікозурії, у надмірно високих дозах – підвищення рівня сечової кислоти у плазмі крові. Інші: при застосуванні панкреатину у високих дозах у дітей можливе виникнення перианального подразнення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антацидами, що містять кальцію карбонат та/або магнію гідроксид, можливе зменшення ефективності панкреатину. При одночасному застосуванні теоретично можливе зменшення клінічної ефективності акарбозу. При одночасному застосуванні препаратів заліза можливе зменшення абсорбції заліза.Спосіб застосування та дозиДоза (у перерахунку на ліпазу) залежить від віку та ступеня недостатності функції підшлункової залози. Середня доза для дорослих – 150 000 ОД/добу. При повній недостатності зовнішньосекреторної функції підшлункової залози – 400 000 ОД/добу, що відповідає добовій потребі дорослої людини у ліпазі. Максимальна добова доза становить 15000 ОД/кг. Дітям віком до 1.5 років - 50 000 ОД/сут; старше 1.5 років – 100 000 ОД/сут. Тривалість лікування може варіювати від кількох днів (при порушенні процесу травлення внаслідок похибок у дієті) до кількох місяців і навіть років (за необхідності постійної замісної терапії).Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосування у фазі загострення хронічного панкреатиту. При муковісцидозі доза повинна бути адекватна кількості ферментів, яка необхідна для всмоктування жирів з урахуванням якості та кількості їжі. При муковісцидозі не рекомендується застосування панкреатину в дозах понад 10 000 ОД/кг/добу (в перерахунку на ліпазу) внаслідок підвищення ризику стриктур (фіброзної колонопатії) в ілеоцекальному відділі та у висхідній ободовій кишці. При високій активності ліпази, що міститься в панкреатині, підвищується ймовірність розвитку запорів у дітей. Підвищення дози панкреатину у цієї категорії пацієнтів слід проводити поступово. Порушення з боку травної системи можуть виникати у пацієнтів з підвищеною чутливістю до панкреатину, або у хворих на меконієвий ілеус або резекцію кишечника в анамнезі.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему