Лекарства и БАД Отисифарм
Склад, форма випуску та упаковкаСклад на одну таблетку: Діюча речовина: фабомотизол (фабомотизол дигідрохлорид) - 10 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 48 мг целюлоза мікро-кристалічна – 35 мг лактози моногідрат - 48,5 мг повідон середньомолекулярний (полівінілпіролідон середньомолекулярний медичний, колідон 25) – 7 мг магнію стеарат – 1,5 мг.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки, білого або білого з кремуватим відтінком кольору, з фаскою.Фармакотерапевтична групаАнксіолітичний засіб (транквілізатор).ФармакокінетикаПісля перорального прийому Афобазол добре і швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація препарату у плазмі (Cmax) – 0,130+0,073 мкг/мл; час досягнення максимальної концентрації (Тmax) – 0,85+0,13 год. Метаболізм: Афобазол піддається «ефекту першого проходження» через печінку, основними напрямками метаболізму є гідроксилювання по ароматичному кільцю бензімідазольного циклу та окислення по морфоліновому фрагменту. Афобазол інтенсивно розподіляється по добре васкуляризованим органам, для нього характерне швидке перенесення з центрального пулу (плазми крові) в периферичний (сильно васкуляризовані органи та тканини). Період напіввиведення Афобазолу при прийомі внутрішньо становить 0,82+0,54 години. Короткий період напіввиведення обумовлений інтенсивною біотрансформацією препарату та швидким розподілом із плазми крові в органи та тканини. Препарат виводиться переважно у вигляді метаболітів та частково у незміненому вигляді із сечею та калом.ФармакодинамікаАфобазол – селективний небензодіазепіновий анксіолітик. Діючи на сигма-1-рецептори в нервових клітинах головного мозку, Афобазол стабілізує ГАМК/бензодіазепінові рецептори та відновлює їхню чутливість до ендогенних медіаторів гальмування. Афобазол також підвищує біоенергетичний потенціал нейронів і надає нейропротективну дію: відновлює та захищає нервові клітини. Дія препарату реалізується переважно у вигляді поєднання анксіолітичного (протитривожного) та легкого стимулюючого (активуючого) ефектів. Афобазол зменшує або усуває почуття тривоги (занепокоєння, погані передчуття, побоювання), дратівливість, напруженість (лякливість, плаксивість, почуття занепокоєння, нездатність розслабитися, безсоння, страх), депресивний настрій, соматичні прояви тривоги дихальні, шлунково-кишкові симптоми), вегетативні порушення (сухість у роті, пітливість, запаморочення), когнітивні розлади (труднощі при концентрації уваги, ослаблена пам'ять), у т.ч. що виникають при стресорних розладах (розлади адаптації). Особливо показано застосування препарату в осіб з переважно астенічними особистісними рисами у вигляді тривожної недовірливості, невпевненості, підвищеної ранимості та емоційної лабільності, схильності до емоційно-стресових реакцій. Ефект препарату розвивається на 5-7-й день лікування. Максимальний ефект досягається до кінця 4 тижнів лікування і зберігається після закінчення лікування в середньому 1-2 тижні. Афобазол не викликає м'язової слабкості, сонливості і не має негативного впливу на концентрацію уваги і пам'ять. При його застосуванні не формується звикання, лікарська залежність і не розвивається синдром відміни.Показання до застосуванняАфобазол застосовується у дорослих при тривожних станах: генералізовані тривожні розлади, неврастенія, розлади адаптації, у хворих з різними соматичними захворюваннями (бронхіальна астма, синдром роздратованого кишечника, системний червоний вовчак, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, аритмії), дерматологічних, онкологічних та ін. При лікуванні порушень сну, пов'язаних із тривогою, нейроциркуляторною дистонією, передменструальним синдромом, алкогольним абстинентним синдромом, для полегшення синдрому «скасування» при відмові від куріння.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність препарату. Непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. Вагітність, період лактації. Дитячий вік віком до 18 років.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний для застосування при вагітності. За необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяМожливі алергічні реакції. Рідко - головний біль, який зазвичай проходить самостійно і не вимагає відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиАфобазол не взаємодіє з етанолом і не впливає на гіпнотичну дію тіопенталу. Посилює протисудомний ефект карбамазепіну. Викликає посилення анксіолітичної дії діазепаму.Спосіб застосування та дозиЗастосовується внутрішньо після їжі. Оптимальні разові дози – 10 мг; добові – 30 мг, розподілені на 3 прийоми протягом дня. Тривалість курсового застосування препарату становить – 2-4 тижні. При необхідності, за рекомендацією лікаря, добова доза може бути збільшена до 60 мг, а тривалість лікування до 3 місяців.ПередозуванняПри значному передозуванні та інтоксикації можливий розвиток седативного ефекту та підвищеної сонливості без проявів міорелаксації. Як невідкладну допомогу застосовується кофеїн 20% розчин в ампулах по 1,0 мл 2-3 рази на день підшкірно.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 табл: активна речовина: фабомотизол (фабомотизол дигідрохлорид) – 30,0 мг. Допоміжні речовини: колідон SR [полівінілацетат, повідон, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид] – 120,0 мг, гіпромелоза – 25,0 мг, лактоза – 23,0 мг, магнію стеарат – 2,0 мг.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро майже білого або білого з жовтувато-коричневим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнксіолітичний засіб (транквілізатор).ФармакокінетикаПісля перорального прийому Афобазол® Ретард добре та швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Прийом їжі не впливає на всмоктування препарату та параметри фармакокінетики. Максимальна концентрація препарату в плазмі (Сmax) після одноразового прийому – 47,740±43,252 нг/мл, після багаторазового – 27,668±13,770 нг/мл; час досягнення максимальної концентрації (Тmax) – 2,1±1,1 та 2,6±1,0 години після одноразового та багаторазового прийому відповідно. Метаболізм: Афобазол® Ретард піддається «ефекту першого проходження» через печінку, основними напрямками метаболізму є гідроксилювання по ароматичному кільцю бензімідазольного циклу та окислення по морфоліновому фрагменту. Афобазол® Ретард інтенсивно розподіляється по добре васкуляризованим органам, для нього характерне швидке перенесення з центрального пулу (плазми крові) в периферичний (сильно васкуляризовані органи та тканини). Період напіввиведення Афобазол® Ретард при прийомі внутрішньо становить 8,41±5,01 години після одноразового прийому та 6,05±3,54 години після багаторазового прийому. Препарат виводиться переважно у вигляді метаболітів та частково у незміненому вигляді нирками та через кишечник.ФармакодинамікаАфобазол® Ретард – селективний небензодіазепіновий анксіолітик. Діючи на сигма-1-рецептори в нервових клітинах головного мозку, Афобазол® Ретард стабілізує ГАМК/бензодіазепінові рецептори та відновлює їхню чутливість до ендогенних медіаторів гальмування. Афобазол® Ретард також підвищує біоенергетичний потенціал нейронів та надає нейропротективну дію: відновлює та захищає нервові клітини. Дія препарату реалізується переважно у вигляді поєднання анксіолітичного (протитривожного) та легкого стимулюючого (активуючого) ефектів. Афобазол® Ретард зменшує або усуває почуття тривоги (заклопотаність, погані передчуття, побоювання), дратівливість, напруженість (лякливість, плаксивість, почуття занепокоєння, нездатність розслабитися, безсоння, страх), депресивний настрій, соматичні прояви тривоги , дихальні, шлунково-кишкові симптоми), вегетативні порушення (сухість у роті, пітливість, запаморочення), когнітивні розлади (труднощі при концентрації уваги, ослаблена пам'ять), в т.ч. що виникають при стресорних розладах (розлади адаптації). Особливо показано застосування препарату в осіб з переважно астенічними особистісними рисами у вигляді тривожної недовірливості, невпевненості, підвищеної ранимості та емоційної лабільності, схильності до емоційно-стресових реакцій. Афобазол® Ретард не викликає м'язової слабкості, сонливості і не має негативного впливу на концентрацію уваги і пам'ять. При його застосуванні не формується звикання, лікарська залежність і не розвивається синдром відміни.Показання до застосуванняАфобазол Ретард застосовується у дорослих при тривожних станах: генералізовані тривожні розлади, неврастенія, розлади адаптації, у пацієнтів з різними соматичними захворюваннями (бронхіальна астма, синдром подразненого кишечника, системний червоний вовчак, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, аритмії), дерматологічних, онкологічних та ін. при лікуванні порушень сну, пов'язаних із тривогою.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до фабомотизолу та/або будь-якої допоміжної речовини у складі препарату Непереносимість галактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція Вагітність, період грудного вигодовування Дитячий вік віком до 18 років. Якщо Ви маєте одне з перелічених вище захворювань, перед застосуванням препарату необхідно проконсультуватися з лікаремВагітність та лактаціяЗастосування препарату Афобазол Ретард протипоказаний при вагітності. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Перед застосуванням Афобазолу Ретард, якщо Ви вагітні або припускаєте, що Ви могли б бути вагітною, або плануєте вагітність, необхідно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяНебажані ефекти, які можуть розвиватися під час лікування препаратом Афобазол Ретард, класифіковані відповідно до наступної частоти народження: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/ 1 000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не може бути визначена на підставі наявних даних). З боку імунної системи: частота невідома – алергічні реакції. З боку нервової системи: рідко - головний біль, який зазвичай проходить самостійно і не вимагає відміни препарату. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, вказані в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиАфобазол® Ретард не взаємодіє з етанолом і не впливає на гіпнотичну дію тіопенталу. Посилює протисудомний ефект карбамазепіну. Викликає посилення анксіолітичної дії діазепаму. Якщо Ви застосовуєте вищезгадані або інші лікарські препарати (в тому числі безрецептурні), перед застосуванням препарату Афобазол® Ретард проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиЗастосовується внутрішньо. По 1 таблетці 1 раз на добу, вранці, незалежно від їди. Тривалість курсового застосування препарату становить від 2 до 4 тижнів. Якщо після лікування покращення не настає, або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції.ПередозуванняСимптоми. При значному передозуванні та інтоксикації можливий розвиток седативного ефекту та підвищеної сонливості без проявів міорелаксації. Лікування. Як невідкладну допомогу застосовується кофеїн 20% розчин в ампулах по 1,0 мл 2-3 рази на день підшкірно. При появі симптомів передозування слід припинити прийом препарату та негайно звернутися до лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
1 240,00 грн
1 182,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: Тилорон – 60,0 мг або 125,0 мг; ядро: крохмаль картопляний - 25,500 мг або 46,000 мг, целюлоза мікрокристалічна - 60,000 мг або 120,000 мг, повідон (повідон К30) - 1,500 мг або 3,000 мг, кальцію стеарат000,5 3,000 мг; оболонка: гіпромелоза (гідроксипропіл-метилцелюлоза) - 3,4050 мг або 6,8100 мг, титану діоксид - 1,7815 мг або 3,5630 мг, макрогол (поліетиленгліколь-4000) 0,4565 мг або 0,9130 мг 80 (твін-80) - 0,0570 мг або 0,1140 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е 104) - 0,1235 мг або 0,2470 мг, барвник сонячний захід жовтий (Е 110) - 0,1765 мг або 0 3530 мг. По 6 або 10 таблеток (для дозування 60 мг) або по 3, 6 або 10 таблеток (для дозування 125 мг) у контурній комірковій упаковці. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою оранжевого кольору. На поперечному розрізі ядро оранжевого кольору допускаються незначні більш темні або світліші вкраплення.Фармакотерапевтична групаПротивірусний імуностимулюючий засіб - індуктор утворення інтерферонів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність – 60%. Близько 80% препарату пов'язують із білками плазми. Виводиться препарат практично у незміненому вигляді через кишечник (70%) та через нирки (9%). Період напіввиведення (Т1/2) – 48 год. Препарат не піддається біотрансформації та не накопичується в організмі.ФармакодинамікаНизькомолекулярний синтетичний індуктор інтерферону, що стимулює утворення в організмі всіх типів інтерферонів (альфа, бета, гама та лямбда). Основними продуцентами інтерферону у відповідь на введення тилорону є клітини епітелію кишківника, гепатоцити, Т-лімфоцити, нейтрофіли та гранулоцити. Після прийому внутрішньо максимум продукції інтерферону визначається в послідовності кишечник – печінка – кров через 4-24 год. Аміксин® має імуномодулюючий та противірусний ефект. За даними експериментальних досліджень після одноразового перорального введення препарату Аміксин у дозі, еквівалентній максимальній добовій дозі для людини, максимальна концентрація в легеневій тканині інтерферону лямбда визначається через 24 години, інтерферону альфа – через 48 годин. Індукція інтерферону лямбда в легеневій тканині сприяє підвищенню противірусного захисту респіраторного тракту при грипозній та інших респіраторних вірусних інфекціях. У лейкоцитах людини індукує синтез інтерферону. Стимулює стовбурові клітини кісткового мозку, залежно від дози посилює антитілоутворення, зменшує ступінь імунодепресії, відновлює співвідношення Т-супресорів та Т-хелперів. Ефективний проти різних вірусних інфекцій, зокрема проти вірусів грипу, інших гострих респіраторних вірусних інфекцій, вірусів гепатиту та герпесвірусів. Механізм антивірусної дії пов'язаний з пригніченням трансляції вірус-специфічних білків в інфікованих клітинах, внаслідок чого пригнічується репродукція вірусів.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії У дітей віком від 7 до 18 років: лікування грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ). У дорослих: лікування грипу та інших ГРВІ; лікування герпетичної інфекції Профілактика грипу та інших ГРВІ у дорослих.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тилорону або іншого компонента препарату. Вагітність та період грудного вигодовування. Дитячий вік до 7 років (для дозування 60 мг), дитячий вік до 18 років (для дозування 125 мг).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності протипоказане. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяМожливі алергічні реакції, диспепсичні явища, короткочасне озноб. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСумісний з антибіотиками та лікарськими засобами традиційного лікування вірусних та бактеріальних захворювань. Клінічно значущої взаємодії Аміксину з антибіотиками та засобами традиційного лікування вірусних та бактеріальних захворювань не виявлено.Спосіб застосування та дозиАміксин приймають внутрішньо після їди. Для дітей віком від 7 до 18 років: При неускладнених формах грипу та інших ГРВІ – по 60 мг 1 раз на день на 1-й, 2-й та 4-й день від початку лікування. Курсова доза – 180 мг (3 таблетки). Для дорослих: Для лікування грипу та інших ГРВІ – по 125 мг на добу перші 2 дні лікування, потім по 125 мг через 48 годин. На курс – 750 мг (6 таблеток). Для профілактики грипу та інших ГРВІ – по 125 мг 1 раз на тиждень протягом 6 тижнів. На курс – 750 мг (6 таблеток). Для лікування герпетичної інфекції – перші дві доби по 125 мг, потім через 48 годин по 125 мг. Курсова доза – 1,25-2,5 г (10-20 таблеток). При лікуванні грипу та інших ГРВІ у разі збереження симптомів захворювання понад 4 дні слід проконсультуватися у лікаря.ПередозуванняВипадки передозування невідомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не надає негативного впливу на здатність до керування транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: Тилорон – 60,0 мг або 125,0 мг; ядро: крохмаль картопляний - 25,500 мг або 46,000 мг, целюлоза мікрокристалічна - 60,000 мг або 120,000 мг, повідон (повідон К30) - 1,500 мг або 3,000 мг, кальцію стеарат000,5 3,000 мг; оболонка: гіпромелоза (гідроксипропіл-метилцелюлоза) - 3,4050 мг або 6,8100 мг, титану діоксид - 1,7815 мг або 3,5630 мг, макрогол (поліетиленгліколь-4000) 0,4565 мг або 0,9130 мг 80 (твін-80) - 0,0570 мг або 0,1140 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е 104) - 0,1235 мг або 0,2470 мг, барвник сонячний захід жовтий (Е 110) - 0,1765 мг або 0 3530 мг. По 6 або 10 таблеток (для дозування 60 мг) або по 3, 6 або 10 таблеток (для дозування 125 мг) у контурній комірковій упаковці. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою оранжевого кольору. На поперечному розрізі ядро оранжевого кольору допускаються незначні більш темні або світліші вкраплення.Фармакотерапевтична групаПротивірусний імуностимулюючий засіб - індуктор утворення інтерферонів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність – 60%. Близько 80% препарату пов'язують із білками плазми. Виводиться препарат практично у незміненому вигляді через кишечник (70%) та через нирки (9%). Період напіввиведення (Т1/2) – 48 год. Препарат не піддається біотрансформації та не накопичується в організмі.ФармакодинамікаНизькомолекулярний синтетичний індуктор інтерферону, що стимулює утворення в організмі всіх типів інтерферонів (альфа, бета, гама та лямбда). Основними продуцентами інтерферону у відповідь на введення тилорону є клітини епітелію кишківника, гепатоцити, Т-лімфоцити, нейтрофіли та гранулоцити. Після прийому внутрішньо максимум продукції інтерферону визначається в послідовності кишечник – печінка – кров через 4-24 год. Аміксин® має імуномодулюючий та противірусний ефект. За даними експериментальних досліджень після одноразового перорального введення препарату Аміксин у дозі, еквівалентній максимальній добовій дозі для людини, максимальна концентрація в легеневій тканині інтерферону лямбда визначається через 24 години, інтерферону альфа – через 48 годин. Індукція інтерферону лямбда в легеневій тканині сприяє підвищенню противірусного захисту респіраторного тракту при грипозній та інших респіраторних вірусних інфекціях. У лейкоцитах людини індукує синтез інтерферону. Стимулює стовбурові клітини кісткового мозку, залежно від дози посилює антитілоутворення, зменшує ступінь імунодепресії, відновлює співвідношення Т-супресорів та Т-хелперів. Ефективний проти різних вірусних інфекцій, зокрема проти вірусів грипу, інших гострих респіраторних вірусних інфекцій, вірусів гепатиту та герпесвірусів. Механізм антивірусної дії пов'язаний з пригніченням трансляції вірус-специфічних білків в інфікованих клітинах, внаслідок чого пригнічується репродукція вірусів.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії У дітей віком від 7 до 18 років: лікування грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ). У дорослих: лікування грипу та інших ГРВІ; лікування герпетичної інфекції Профілактика грипу та інших ГРВІ у дорослих.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тилорону або іншого компонента препарату. Вагітність та період грудного вигодовування. Дитячий вік до 7 років (для дозування 60 мг), дитячий вік до 18 років (для дозування 125 мг).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності протипоказане. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяМожливі алергічні реакції, диспепсичні явища, короткочасне озноб. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСумісний з антибіотиками та лікарськими засобами традиційного лікування вірусних та бактеріальних захворювань. Клінічно значущої взаємодії Аміксину з антибіотиками та засобами традиційного лікування вірусних та бактеріальних захворювань не виявлено.Спосіб застосування та дозиАміксин приймають внутрішньо після їди. Для дітей віком від 7 до 18 років: При неускладнених формах грипу та інших ГРВІ – по 60 мг 1 раз на день на 1-й, 2-й та 4-й день від початку лікування. Курсова доза – 180 мг (3 таблетки). Для дорослих: Для лікування грипу та інших ГРВІ – по 125 мг на добу перші 2 дні лікування, потім по 125 мг через 48 годин. На курс – 750 мг (6 таблеток). Для профілактики грипу та інших ГРВІ – по 125 мг 1 раз на тиждень протягом 6 тижнів. На курс – 750 мг (6 таблеток). Для лікування герпетичної інфекції – перші дві доби по 125 мг, потім через 48 годин по 125 мг. Курсова доза – 1,25-2,5 г (10-20 таблеток). При лікуванні грипу та інших ГРВІ у разі збереження симптомів захворювання понад 4 дні слід проконсультуватися у лікаря.ПередозуванняВипадки передозування невідомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не надає негативного впливу на здатність до керування транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: Тилорон – 60,0 мг або 125,0 мг; ядро: крохмаль картопляний - 25,500 мг або 46,000 мг, целюлоза мікрокристалічна - 60,000 мг або 120,000 мг, повідон (повідон К30) - 1,500 мг або 3,000 мг, кальцію стеарат000,5 3,000 мг; оболонка: гіпромелоза (гідроксипропіл-метилцелюлоза) - 3,4050 мг або 6,8100 мг, титану діоксид - 1,7815 мг або 3,5630 мг, макрогол (поліетиленгліколь-4000) 0,4565 мг або 0,9130 мг 80 (твін-80) - 0,0570 мг або 0,1140 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е 104) - 0,1235 мг або 0,2470 мг, барвник сонячний захід жовтий (Е 110) - 0,1765 мг або 0 3530 мг. По 6 або 10 таблеток (для дозування 60 мг) або по 3, 6 або 10 таблеток (для дозування 125 мг) у контурній комірковій упаковці. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою оранжевого кольору. На поперечному розрізі ядро оранжевого кольору допускаються незначні більш темні або світліші вкраплення.Фармакотерапевтична групаПротивірусний імуностимулюючий засіб - індуктор утворення інтерферонів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність – 60%. Близько 80% препарату пов'язують із білками плазми. Виводиться препарат практично у незміненому вигляді через кишечник (70%) та через нирки (9%). Період напіввиведення (Т1/2) – 48 год. Препарат не піддається біотрансформації та не накопичується в організмі.ФармакодинамікаНизькомолекулярний синтетичний індуктор інтерферону, що стимулює утворення в організмі всіх типів інтерферонів (альфа, бета, гама та лямбда). Основними продуцентами інтерферону у відповідь на введення тилорону є клітини епітелію кишківника, гепатоцити, Т-лімфоцити, нейтрофіли та гранулоцити. Після прийому внутрішньо максимум продукції інтерферону визначається в послідовності кишечник – печінка – кров через 4-24 год. Аміксин® має імуномодулюючий та противірусний ефект. За даними експериментальних досліджень після одноразового перорального введення препарату Аміксин у дозі, еквівалентній максимальній добовій дозі для людини, максимальна концентрація в легеневій тканині інтерферону лямбда визначається через 24 години, інтерферону альфа – через 48 годин. Індукція інтерферону лямбда в легеневій тканині сприяє підвищенню противірусного захисту респіраторного тракту при грипозній та інших респіраторних вірусних інфекціях. У лейкоцитах людини індукує синтез інтерферону. Стимулює стовбурові клітини кісткового мозку, залежно від дози посилює антитілоутворення, зменшує ступінь імунодепресії, відновлює співвідношення Т-супресорів та Т-хелперів. Ефективний проти різних вірусних інфекцій, зокрема проти вірусів грипу, інших гострих респіраторних вірусних інфекцій, вірусів гепатиту та герпесвірусів. Механізм антивірусної дії пов'язаний з пригніченням трансляції вірус-специфічних білків в інфікованих клітинах, внаслідок чого пригнічується репродукція вірусів.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії У дітей віком від 7 до 18 років: лікування грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ). У дорослих: лікування грипу та інших ГРВІ; лікування герпетичної інфекції Профілактика грипу та інших ГРВІ у дорослих.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тилорону або іншого компонента препарату. Вагітність та період грудного вигодовування. Дитячий вік до 7 років (для дозування 60 мг), дитячий вік до 18 років (для дозування 125 мг).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності протипоказане. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяМожливі алергічні реакції, диспепсичні явища, короткочасне озноб. Если любые из указанных в инструкции побочных эффектов усугубляются, или Вы заметили любые другие побочные эффекты, не указанные в инструкции, сообщите об этом врачу.Взаимодействие с лекарственными средствамиСовместим с антибиотиками и лекарственными средствами традиционного лечения вирусных и бактериальных заболеваний. Клинически значимого взаимодействия Амиксина® с антибиотиками и средствами традиционного лечения вирусных и бактериальных заболеваний не выявлено.Способ применения и дозыАмиксин принимают внутрь, после еды. Для детей от 7 до 18 лет: При неосложненных формах гриппа и других ОРВИ - по 60 мг 1 раз в день на 1-й, 2-й и 4-й день от начала лечения. Курсовая доза - 180 мг (3 таблетки). Для взрослых: Для лечения гриппа и других ОРВИ - по 125 мг в сутки первые 2 дня лечения, затем по 125 мг через 48 часов. На курс - 750 мг (6 таблеток). Для профілактики грипу та інших ГРВІ – по 125 мг 1 раз на тиждень протягом 6 тижнів. На курс – 750 мг (6 таблеток). Для лікування герпетичної інфекції – перші дві доби по 125 мг, потім через 48 годин по 125 мг. Курсова доза – 1,25-2,5 г (10-20 таблеток). При лікуванні грипу та інших ГРВІ у разі збереження симптомів захворювання понад 4 дні слід проконсультуватися у лікаря.ПередозуванняВипадки передозування невідомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не надає негативного впливу на здатність до керування транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
856,00 грн
664,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активний компонент: АнгіоНорм® екстракт сухий (одержуваний із суміші лікарської рослинної сировини - глоду плоди, солодки коріння, каштана кінського насіння, шипшини плоди з вмістом суми флавоноїдів у перерахунку на авікулярин 0,50 мг) - 100 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 57,00 мг, крохмаль картопляний – 89,00 мг, целюлоза мікрокристалічна – 1,00 мг, стеаринова кислота – 3,0 мг; Оболонка, отримана методом нарощування: сахароза - 141,10 мг, магнію гідроксикарбонат - 27,64 мг, кремнію діоксид колоїдний - 2,20 мг, титану діоксид - 2,70 мг, повідон низькомолекулярний - 2,20 мг, тальк - 1, 90 мг, барвник тропеолін-О – 0,06 мг; Мастика для глянсування: бджолиний віск - 0,10 мг, парафін рідкий - 0,10 мг. Пігулки, вкриті оболонкою, 100 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 30 таблеток у банки полімерні або банки полімерні з контролем першого розтину і амортизатором. По 10 контурних осередкових упаковок або банку полімерну разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки двоопуклої форми, покриті оболонкою жовтого кольору, на розрізі видно оболонки жовтого та білого кольору, а також ядро таблетки від світло-коричневого до темно-коричневого кольору, допускаються світлі вкраплення.Фармакотерапевтична групаАнгіопротекторний засіб.ФармакодинамікаАнгіоНорм® має виражену антиагрегаційну, антитромбоцитарну активність, ангіопротекторні та протизапальні властивості, надає венотонізуючу та покращуючу мікроциркуляцію дію, активізує діуретичну функцію нирок. АнгіоНорм® впливає на загальний стан організму: підвищує фізичну працездатність, виявляє стрес-протективну активність та помірний протибольовий ефект.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії захворювань, що супроводжуються судинними порушеннями, такими як підвищення агрегації тромбоцитів (тромбози, тромбоемболії), порушення проникності капілярів та мікроциркуляції (тромбози капілярів), порушення венозного кровообігу (варикозне розширення вен, посттромофічний).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкі хронічні захворювання печінки, нирок та шлунково-кишкового тракту з порушенням їх функцій. Недостатність лактази, непереносимість лактози, дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (через наявність лактози та сахарози). Не рекомендується призначення препарату дітям віком до 18 років, при вагітності та в період грудного вигодовування через відсутність даних про безпеку клінічного застосування.Побічна діяАлергічні реакції, диспептичні розлади.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування АнгіоНорму® можна поєднувати з іншими лікарськими засобами: гіполіпідемічними, протизапальними, болезаспокійливими засобами, антибіотиками, антикоагулянтами прямої та непрямої дії.Спосіб застосування та дозиАнгіоНорм приймають внутрішньо по 1 таблетці 3 рази на день через 40 хвилин після їди. Тривалість курсу лікування до 3 тижнів. Можливе збільшення разової дози АнгіоНорму® до 2 таблеток 3 рази на день у разі гарної переносимості. Необхідність проведення повторного курсу визначається лікарем.ПередозуванняПри тривалому застосуванні АнгіоНорму у дозах, що перевищують рекомендовану добову дозу, можливе посилення ступеня вираженості дозозалежних побічних ефектів. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнформація для хворих на цукровий діабет: в одній таблетці міститься 0,023 хлібних одиниць (ХЕ), у максимальній добовій дозі – 0,138 хлібних одиниць (ХЕ). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату не впливає на здатність до керування автотранспортом та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активний компонент: АнгіоНорм® екстракт сухий (одержуваний із суміші лікарської рослинної сировини - глоду плоди, солодки коріння, каштана кінського насіння, шипшини плоди з вмістом суми флавоноїдів у перерахунку на авікулярин 0,50 мг) - 100 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 57,00 мг, крохмаль картопляний – 89,00 мг, целюлоза мікрокристалічна – 1,00 мг, стеаринова кислота – 3,0 мг; Оболонка, отримана методом нарощування: сахароза - 141,10 мг, магнію гідроксикарбонат - 27,64 мг, кремнію діоксид колоїдний - 2,20 мг, титану діоксид - 2,70 мг, повідон низькомолекулярний - 2,20 мг, тальк - 1, 90 мг, барвник тропеолін-О – 0,06 мг; Мастика для глянсування: бджолиний віск - 0,10 мг, парафін рідкий - 0,10 мг. Пігулки, вкриті оболонкою, 100 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 30 таблеток у банки полімерні або банки полімерні з контролем першого розтину і амортизатором. По 10 контурних осередкових упаковок або банку полімерну разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки двоопуклої форми, покриті оболонкою жовтого кольору, на розрізі видно оболонки жовтого та білого кольору, а також ядро таблетки від світло-коричневого до темно-коричневого кольору, допускаються світлі вкраплення.Фармакотерапевтична групаАнгіопротекторний засіб.ФармакодинамікаАнгіоНорм® має виражену антиагрегаційну, антитромбоцитарну активність, ангіопротекторні та протизапальні властивості, надає венотонізуючу та покращуючу мікроциркуляцію дію, активізує діуретичну функцію нирок. АнгіоНорм® впливає на загальний стан організму: підвищує фізичну працездатність, виявляє стрес-протективну активність та помірний протибольовий ефект.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії захворювань, що супроводжуються судинними порушеннями, такими як підвищення агрегації тромбоцитів (тромбози, тромбоемболії), порушення проникності капілярів та мікроциркуляції (тромбози капілярів), порушення венозного кровообігу (варикозне розширення вен, посттромофічний).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкі хронічні захворювання печінки, нирок та шлунково-кишкового тракту з порушенням їх функцій. Недостатність лактази, непереносимість лактози, дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (через наявність лактози та сахарози). Не рекомендується призначення препарату дітям віком до 18 років, при вагітності та в період грудного вигодовування через відсутність даних про безпеку клінічного застосування.Побічна діяАлергічні реакції, диспептичні розлади.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування АнгіоНорму® можна поєднувати з іншими лікарськими засобами: гіполіпідемічними, протизапальними, болезаспокійливими засобами, антибіотиками, антикоагулянтами прямої та непрямої дії.Спосіб застосування та дозиАнгіоНорм приймають внутрішньо по 1 таблетці 3 рази на день через 40 хвилин після їди. Тривалість курсу лікування до 3 тижнів. Можливе збільшення разової дози АнгіоНорму® до 2 таблеток 3 рази на день у разі гарної переносимості. Необхідність проведення повторного курсу визначається лікарем.ПередозуванняПри тривалому застосуванні АнгіоНорму у дозах, що перевищують рекомендовану добову дозу, можливе посилення ступеня вираженості дозозалежних побічних ефектів. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнформація для хворих на цукровий діабет: в одній таблетці міститься 0,023 хлібних одиниць (ХЕ), у максимальній добовій дозі – 0,138 хлібних одиниць (ХЕ). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату не впливає на здатність до керування автотранспортом та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: арбідол (у перерахунку на безводну речовину) – 100 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кросповідон (колідон 25), кальцію стеарат; Капсули: титану діоксид (Е 171), хіноліновий жовтий (Е 104),^/красите)ть сонячний захід, жовтий, метилгідроксибензоат, пропілгідроксибензоат, оцтова кислота, желатин. По 5 або 10 капсул в контурне осередкове впакування. 1, 2 або 4 контурні упаковки з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули жовтого кольору. Вміст капсул - суміш, що містить гранули і порошок від білого до білого із зеленувато-жовтим або кремуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний та імуностимулюючий засіб.ФармакокінетикаШвидко абсорбується та розподіляється по органах та тканинах. Максимальна концентрація у плазмі крові при прийомі в дозі 50 мг досягається через 1,2 год, у дозі 100 мг – через 1,5 год. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення дорівнює 17-21 год. Близько 40% виводиться у незміненому вигляді, переважно з жовчю (38,9%) та у незначній кількості нирками (0,12%). Протягом першої доби виводиться 90% від введеної дози.ФармакодинамікаПротивірусний засіб, що має імуномодулюючу та протигрипозну дію, специфічно пригнічує віруси грипу А та В, важкого гострого респіраторного синдрому (ТОРС). Перешкоджає контакту та проникненню вірусів у клітину, пригнічуючи злиття ліпідної оболонки вірусу з клітинними мембранами. Має інтерфероніндукуючу дію, стимулює гуморальні та клітинні реакції імунітету, фагоцитарну функцію макрофагів, підвищує стійкість організму до вірусних інфекцій. Знижує частоту розвитку ускладнень, пов'язаних із вірусною інфекцією, а також загострень хронічних бактеріальних захворювань. Терапевтична ефективність при вірусних інфекціях проявляється у зниженні загальної інтоксикації та клінічних явищ, скороченні тривалості хвороби. Належить до малотоксичних препаратів (LD50 >4 г/кг). Не впливає на організм людини при пероральному застосуванні в рекомендованих дозах.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування у дорослих та дітей: грип А та В, ГРВІ, тяжкий гострий респіраторний синдром (ТОРС) (у тому числі ускладнені бронхітом, пневмонією); вторинні імунодефіцитні стани; комплексна терапія хронічного бронхіту, пневмонії та рецидивуючої герпетичної інфекції. Профілактика післяопераційних інфекційних ускладнень та нормалізація імунного статусу. Комплексна терапія гострих кишкових інфекцій ротавірусної етіології у дітей віком від 3 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, віком до 3 років.Побічна діяРідко – алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри призначенні коїться з іншими лікарськими засобами негативних ефектів не було.Спосіб застосування та дозиВсередину, до їди. Разова доза: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг (2 капсули по 100 мг або 4 капсули по 50 мг). Для неспецифічної профілактики: При безпосередньому контакті з хворими на грип та інші ГРВІ: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг один раз на день протягом 10-14 днів. У період епідемії грипу та інших ГРВІ, для попередження загострень хронічного бронхіту, рецидиву герпетичної інфекції: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг двічі на тиждень у протягом 3 тижнів. Для профілактики ТОРС (при контакті з хворим): дорослим та дітям старше 12 років призначають по 200 мг один раз на день. Дітям від 6 до 12 років по 100 мг раз на день (до їжі) протягом 12-14 днів. Профілактика післяопераційних ускладнень: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг за 2 доби до операції, потім на 2 та 5 добу після операції. Для лікування. Грип, інші ГРВІ без ускладнень: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5 діб. Грип, інші ГРВІ з розвитком ускладнень (бронхіт, пневмонія та ін.): дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5 діб, потім разову дозу 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів. Тяжкий гострий респіраторний синдром (ТОРС): дітям старше 12 років та дорослим – 200 мг 2 рази на день протягом 8-10 діб. У комплексному лікуванні хронічного бронхіту, герпетичної інфекції: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5-7 діб, потім разову дозу 2 десь у тиждень протягом 4 тижнів. Комплексна терапія гострих кишкових інфекцій ротавірусної етіології у дітей віком від 3 років: від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5 діб .ПередозуванняЧи не відзначена.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не виявляє центральної нейротропної активності і може застосовуватися в медичній практиці у профілактичних цілях практично здорових осіб різних професій, в т.ч. що вимагають підвищеної уваги та координації рухів (водії транспорту, оператори, тощо).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: арбідол (у перерахунку на безводну речовину) – 100 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кросповідон (колідон 25), кальцію стеарат; Капсули: титану діоксид (Е 171), хіноліновий жовтий (Е 104),^/красите)ть сонячний захід, жовтий, метилгідроксибензоат, пропілгідроксибензоат, оцтова кислота, желатин. По 5 або 10 капсул в контурне осередкове впакування. 1, 2 або 4 контурні упаковки з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули жовтого кольору. Вміст капсул - суміш, що містить гранули і порошок від білого до білого із зеленувато-жовтим або кремуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний та імуностимулюючий засіб.ФармакокінетикаШвидко абсорбується та розподіляється по органах та тканинах. Максимальна концентрація у плазмі крові при прийомі в дозі 50 мг досягається через 1,2 год, у дозі 100 мг – через 1,5 год. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення дорівнює 17-21 год. Близько 40% виводиться у незміненому вигляді, переважно з жовчю (38,9%) та у незначній кількості нирками (0,12%). Протягом першої доби виводиться 90% від введеної дози.ФармакодинамікаПротивірусний засіб, що має імуномодулюючу та протигрипозну дію, специфічно пригнічує віруси грипу А та В, важкого гострого респіраторного синдрому (ТОРС). Перешкоджає контакту та проникненню вірусів у клітину, пригнічуючи злиття ліпідної оболонки вірусу з клітинними мембранами. Має інтерфероніндукуючу дію, стимулює гуморальні та клітинні реакції імунітету, фагоцитарну функцію макрофагів, підвищує стійкість організму до вірусних інфекцій. Знижує частоту розвитку ускладнень, пов'язаних із вірусною інфекцією, а також загострень хронічних бактеріальних захворювань. Терапевтична ефективність при вірусних інфекціях проявляється у зниженні загальної інтоксикації та клінічних явищ, скороченні тривалості хвороби. Належить до малотоксичних препаратів (LD50 >4 г/кг). Не впливає на організм людини при пероральному застосуванні в рекомендованих дозах.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування у дорослих та дітей: грип А та В, ГРВІ, тяжкий гострий респіраторний синдром (ТОРС) (у тому числі ускладнені бронхітом, пневмонією); вторинні імунодефіцитні стани; комплексна терапія хронічного бронхіту, пневмонії та рецидивуючої герпетичної інфекції. Профілактика післяопераційних інфекційних ускладнень та нормалізація імунного статусу. Комплексна терапія гострих кишкових інфекцій ротавірусної етіології у дітей віком від 3 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, віком до 3 років.Побічна діяРідко – алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри призначенні коїться з іншими лікарськими засобами негативних ефектів не було.Спосіб застосування та дозиВсередину, до їди. Разова доза: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг (2 капсули по 100 мг або 4 капсули по 50 мг). Для неспецифічної профілактики: При безпосередньому контакті з хворими на грип та інші ГРВІ: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг один раз на день протягом 10-14 днів. У період епідемії грипу та інших ГРВІ, для попередження загострень хронічного бронхіту, рецидиву герпетичної інфекції: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг двічі на тиждень у протягом 3 тижнів. Для профілактики ТОРС (при контакті з хворим): дорослим та дітям старше 12 років призначають по 200 мг один раз на день. Дітям від 6 до 12 років по 100 мг раз на день (до їжі) протягом 12-14 днів. Профілактика післяопераційних ускладнень: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг за 2 доби до операції, потім на 2 та 5 добу після операції. Для лікування. Грип, інші ГРВІ без ускладнень: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5 діб. Грип, інші ГРВІ з розвитком ускладнень (бронхіт, пневмонія та ін.): дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5 діб, потім разову дозу 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів. Тяжкий гострий респіраторний синдром (ТОРС): дітям старше 12 років та дорослим – 200 мг 2 рази на день протягом 8-10 діб. У комплексному лікуванні хронічного бронхіту, герпетичної інфекції: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5-7 діб, потім разову дозу 2 десь у тиждень протягом 4 тижнів. Комплексна терапія гострих кишкових інфекцій ротавірусної етіології у дітей віком від 3 років: від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5 діб .ПередозуванняЧи не відзначена.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не виявляє центральної нейротропної активності і може застосовуватися в медичній практиці у профілактичних цілях практично здорових осіб різних професій, в т.ч. що вимагають підвищеної уваги та координації рухів (водії транспорту, оператори, тощо).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: арбідол (у перерахунку на безводну речовину) – 100 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кросповідон (колідон 25), кальцію стеарат; Капсули: титану діоксид (Е 171), хіноліновий жовтий (Е 104),^/красите)ть сонячний захід, жовтий, метилгідроксибензоат, пропілгідроксибензоат, оцтова кислота, желатин. По 5 або 10 капсул в контурне осередкове впакування. 1, 2 або 4 контурні упаковки з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули жовтого кольору. Вміст капсул - суміш, що містить гранули і порошок від білого до білого із зеленувато-жовтим або кремуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний та імуностимулюючий засіб.ФармакокінетикаШвидко абсорбується та розподіляється по органах та тканинах. Максимальна концентрація у плазмі крові при прийомі в дозі 50 мг досягається через 1,2 год, у дозі 100 мг – через 1,5 год. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення дорівнює 17-21 год. Близько 40% виводиться у незміненому вигляді, переважно з жовчю (38,9%) та у незначній кількості нирками (0,12%). Протягом першої доби виводиться 90% від введеної дози.ФармакодинамікаПротивірусний засіб, що має імуномодулюючу та протигрипозну дію, специфічно пригнічує віруси грипу А та В, важкого гострого респіраторного синдрому (ТОРС). Перешкоджає контакту та проникненню вірусів у клітину, пригнічуючи злиття ліпідної оболонки вірусу з клітинними мембранами. Має інтерфероніндукуючу дію, стимулює гуморальні та клітинні реакції імунітету, фагоцитарну функцію макрофагів, підвищує стійкість організму до вірусних інфекцій. Знижує частоту розвитку ускладнень, пов'язаних із вірусною інфекцією, а також загострень хронічних бактеріальних захворювань. Терапевтична ефективність при вірусних інфекціях проявляється у зниженні загальної інтоксикації та клінічних явищ, скороченні тривалості хвороби. Належить до малотоксичних препаратів (LD50 >4 г/кг). Не впливає на організм людини при пероральному застосуванні в рекомендованих дозах.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування у дорослих та дітей: грип А та В, ГРВІ, тяжкий гострий респіраторний синдром (ТОРС) (у тому числі ускладнені бронхітом, пневмонією); вторинні імунодефіцитні стани; комплексна терапія хронічного бронхіту, пневмонії та рецидивуючої герпетичної інфекції. Профілактика післяопераційних інфекційних ускладнень та нормалізація імунного статусу. Комплексна терапія гострих кишкових інфекцій ротавірусної етіології у дітей віком від 3 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, віком до 3 років.Побічна діяРідко – алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри призначенні коїться з іншими лікарськими засобами негативних ефектів не було.Спосіб застосування та дозиВсередину, до їди. Разова доза: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг (2 капсули по 100 мг або 4 капсули по 50 мг). Для неспецифічної профілактики: При безпосередньому контакті з хворими на грип та інші ГРВІ: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг один раз на день протягом 10-14 днів. У період епідемії грипу та інших ГРВІ, для попередження загострень хронічного бронхіту, рецидиву герпетичної інфекції: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг двічі на тиждень у протягом 3 тижнів. Для профілактики ТОРС (при контакті з хворим): дорослим та дітям старше 12 років призначають по 200 мг один раз на день. Дітям від 6 до 12 років по 100 мг раз на день (до їжі) протягом 12-14 днів. Профілактика післяопераційних ускладнень: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг за 2 доби до операції, потім на 2 та 5 добу після операції. Для лікування. Грип, інші ГРВІ без ускладнень: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5 діб. Грип, інші ГРВІ з розвитком ускладнень (бронхіт, пневмонія та ін.): дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5 діб, потім разову дозу 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів. Тяжкий гострий респіраторний синдром (ТОРС): дітям старше 12 років та дорослим – 200 мг 2 рази на день протягом 8-10 діб. У комплексному лікуванні хронічного бронхіту, герпетичної інфекції: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5-7 діб, потім разову дозу 2 десь у тиждень протягом 4 тижнів. Комплексна терапія гострих кишкових інфекцій ротавірусної етіології у дітей віком від 3 років: від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5 діб .ПередозуванняЧи не відзначена.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не виявляє центральної нейротропної активності і може застосовуватися в медичній практиці у профілактичних цілях практично здорових осіб різних професій, в т.ч. що вимагають підвищеної уваги та координації рухів (водії транспорту, оператори, тощо).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: арбідол у перерахунку на безводний – 0,05 г; допоміжні речовини: крохмаль картопляний, метилцелюлоза МЦ-100, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кальцію стеарат – достатня кількість до одержання таблетки масою 0,075 г (без оболонки); Оболонка: сахароза (цукор), повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний), титану діоксид, магнію карбонат основний, тальк, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), борошно, віск бджолиний (пасочний) - достатня кількість до отримання таблетки, вкритої оболонкою, масою 0 15 р. По 10 таблеток у контурній осередковій упаковці з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 30 таблеток у банках полімерних з контролем розтину. 1 або 3 контурні осередкові упаковки або одна банка разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаПротивірусний та імуностимулюючий засіб.ФармакокінетикаШвидко абсорбується та розподіляється по органах та тканинах. Максимальна концентрація у плазмі крові при прийомі в дозі 50 мг досягається через 1,2 год, у дозі 100 мг – через 1,5 год. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення дорівнює 17-21 год. Близько 40% виводиться у незміненому вигляді, переважно з жовчю (38,9%) та у незначній кількості нирками (0,12%). Протягом першої доби виводиться 90% від введеної дози.ФармакодинамікаПротивірусний засіб, що має імуномодулюючу та протигрипозну дію, специфічно пригнічує віруси грипу А та В, важкого гострого респіраторного синдрому (ТОРС). Перешкоджає контакту та проникненню вірусів у клітину, пригнічуючи злиття ліпідної оболонки вірусу з клітинними мембранами. Має інтерфероніндукуючу дію, стимулює гуморальні та клітинні реакції імунітету, фагоцитарну функцію макрофагів, підвищує стійкість організму до вірусних інфекцій. Знижує частоту розвитку ускладнень, пов'язаних із вірусною інфекцією, а також загострень хронічних бактеріальних захворювань. Терапевтична ефективність при вірусних інфекціях проявляється у зниженні загальної інтоксикації та клінічних явищ, скороченні тривалості хвороби. Належить до малотоксичних препаратів (LD50 >4 г/кг). Не впливає на організм людини при пероральному застосуванні в рекомендованих дозах.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування у дорослих та дітей: грип А та В, ГРВІ, тяжкий гострий респіраторний синдром (ТОРС) (у тому числі ускладнені бронхітом, пневмонією); вторинні імунодефіцитні стани; комплексна терапія хронічного бронхіту, пневмонії та рецидивуючої герпетичної інфекції. Профілактика післяопераційних інфекційних ускладнень та нормалізація імунного статусу. Комплексна терапія гострих кишкових інфекцій ротавірусної етіології у дітей віком від 3 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, віком до 3 років.Побічна діяРідко – алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри призначенні коїться з іншими лікарськими засобами негативних ефектів не було.Спосіб застосування та дозиВсередину, до їди. Разова доза: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг (2 капсули по 100 мг або 4 капсули по 50 мг). Для неспецифічної профілактики: При безпосередньому контакті з хворими на грип та інші ГРВІ: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг один раз на день протягом 10-14 днів. У період епідемії грипу та інших ГРВІ, для попередження загострень хронічного бронхіту, рецидиву герпетичної інфекції: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг двічі на тиждень у протягом 3 тижнів. Для профілактики ТОРС (при контакті з хворим): дорослим та дітям старше 12 років призначають по 200 мг один раз на день. Дітям від 6 до 12 років по 100 мг раз на день (до їжі) протягом 12-14 днів. Профілактика післяопераційних ускладнень: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг за 2 доби до операції, потім на 2 та 5 добу після операції. Для лікування. Грип, інші ГРВІ без ускладнень: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5 діб. Грип, інші ГРВІ з розвитком ускладнень (бронхіт, пневмонія та ін.): дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5 діб, потім разову дозу 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів. Тяжкий гострий респіраторний синдром (ТОРС): дітям старше 12 років та дорослим – 200 мг 2 рази на день протягом 8-10 діб. У комплексному лікуванні хронічного бронхіту, герпетичної інфекції: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5-7 діб, потім разову дозу 2 десь у тиждень протягом 4 тижнів. Комплексна терапія гострих кишкових інфекцій ротавірусної етіології у дітей віком від 3 років: від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5 діб .ПередозуванняЧи не відзначена.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не виявляє центральної нейротропної активності і може застосовуватися в медичній практиці у профілактичних цілях практично здорових осіб різних професій, в т.ч. що вимагають підвищеної уваги та координації рухів (водії транспорту, оператори, тощо).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
408,00 грн
378,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: арбідол у перерахунку на безводний – 0,05 г; допоміжні речовини: крохмаль картопляний, метилцелюлоза МЦ-100, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кальцію стеарат – достатня кількість до одержання таблетки масою 0,075 г (без оболонки); Оболонка: сахароза (цукор), повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний), титану діоксид, магнію карбонат основний, тальк, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), борошно, віск бджолиний (пасочний) - достатня кількість до отримання таблетки, вкритої оболонкою, масою 0 15 р. По 10 таблеток у контурній осередковій упаковці з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 30 таблеток у банках полімерних з контролем розтину. 1 або 3 контурні осередкові упаковки або одна банка разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаПротивірусний та імуностимулюючий засіб.ФармакокінетикаШвидко абсорбується та розподіляється по органах та тканинах. Максимальна концентрація у плазмі крові при прийомі в дозі 50 мг досягається через 1,2 год, у дозі 100 мг – через 1,5 год. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення дорівнює 17-21 год. Близько 40% виводиться у незміненому вигляді, переважно з жовчю (38,9%) та у незначній кількості нирками (0,12%). Протягом першої доби виводиться 90% від введеної дози.ФармакодинамікаПротивірусний засіб, що має імуномодулюючу та протигрипозну дію, специфічно пригнічує віруси грипу А та В, важкого гострого респіраторного синдрому (ТОРС). Перешкоджає контакту та проникненню вірусів у клітину, пригнічуючи злиття ліпідної оболонки вірусу з клітинними мембранами. Має інтерфероніндукуючу дію, стимулює гуморальні та клітинні реакції імунітету, фагоцитарну функцію макрофагів, підвищує стійкість організму до вірусних інфекцій. Знижує частоту розвитку ускладнень, пов'язаних із вірусною інфекцією, а також загострень хронічних бактеріальних захворювань. Терапевтична ефективність при вірусних інфекціях проявляється у зниженні загальної інтоксикації та клінічних явищ, скороченні тривалості хвороби. Належить до малотоксичних препаратів (LD50 >4 г/кг). Не впливає на організм людини при пероральному застосуванні в рекомендованих дозах.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування у дорослих та дітей: грип А та В, ГРВІ, тяжкий гострий респіраторний синдром (ТОРС) (у тому числі ускладнені бронхітом, пневмонією); вторинні імунодефіцитні стани; комплексна терапія хронічного бронхіту, пневмонії та рецидивуючої герпетичної інфекції. Профілактика післяопераційних інфекційних ускладнень та нормалізація імунного статусу. Комплексна терапія гострих кишкових інфекцій ротавірусної етіології у дітей віком від 3 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, віком до 3 років.Побічна діяРідко – алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри призначенні коїться з іншими лікарськими засобами негативних ефектів не було.Спосіб застосування та дозиВсередину, до їди. Разова доза: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг (2 капсули по 100 мг або 4 капсули по 50 мг). Для неспецифічної профілактики: При безпосередньому контакті з хворими на грип та інші ГРВІ: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг один раз на день протягом 10-14 днів. У період епідемії грипу та інших ГРВІ, для попередження загострень хронічного бронхіту, рецидиву герпетичної інфекції: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг двічі на тиждень у протягом 3 тижнів. Для профілактики ТОРС (при контакті з хворим): дорослим та дітям старше 12 років призначають по 200 мг один раз на день. Дітям від 6 до 12 років по 100 мг раз на день (до їжі) протягом 12-14 днів. Профілактика післяопераційних ускладнень: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг за 2 доби до операції, потім на 2 та 5 добу після операції. Для лікування. Грип, інші ГРВІ без ускладнень: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5 діб. Грип, інші ГРВІ з розвитком ускладнень (бронхіт, пневмонія та ін.): дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5 діб, потім разову дозу 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів. Тяжкий гострий респіраторний синдром (ТОРС): дітям старше 12 років та дорослим – 200 мг 2 рази на день протягом 8-10 діб. У комплексному лікуванні хронічного бронхіту, герпетичної інфекції: дітям від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років та дорослим – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5-7 діб, потім разову дозу 2 десь у тиждень протягом 4 тижнів. Комплексна терапія гострих кишкових інфекцій ротавірусної етіології у дітей віком від 3 років: від 3 до 6 років – 50 мг, від 6 до 12 років – 100 мг, старше 12 років – 200 мг 4 рази на добу (кожні 6 годин) протягом 5 діб .ПередозуванняЧи не відзначена.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не виявляє центральної нейротропної активності і може застосовуватися в медичній практиці у профілактичних цілях практично здорових осіб різних професій, в т.ч. що вимагають підвищеної уваги та координації рухів (водії транспорту, оператори, тощо).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
420,00 грн
328,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота – 250,0 мг, парацетамол – 250,0 мг, кофеїн (кофеїн безводний) – 65,0 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (целюлоза мікрокристалічна 101) – 66,01 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена) – 21,50 мг, тальк – 10,00 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 3,40 мг, стеаринова кислота – 2,50 мг, кальцію стеарат – 1,29 мг; Оболонка: Опадрай 20А28380 WHITE – 13,5 мг [гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза 2910) – 4,556 мг, гіпоролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 4,556 мг, тальк – 2,700 мг, титану діоксид. Пігулки, 250 мг + 65 мг + 250 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної або ПА/Ал/ПВХ-плівки та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1, 2 або 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (нестероїдний протизапальний засіб + аналгетичний ненаркотичний засіб + психостимулюючий засіб).ФармакокінетикаAцетилсаліцилова кислота При вживанні абсорбція повна. Під час абсорбції піддається пресистемної елімінації у стінці кишечника та системної – у печінці (деацетилюється). Швидко гідролізується холінестеразами та альбумінестеразою, тому період напіввиведення – не більше 15-20 хв. В організмі циркулює (на 75-90% у зв'язку з альбуміном) та розподіляється у тканинах у вигляді аніону саліцилової кислоти. Час досягнення максимальної концентрації – 2 год. Метаболізується переважно у печінці з утворенням 4 метаболітів, що виявляються у багатьох тканинах та сечі. Виводиться переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у вигляді саліцилату (60%) та його метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від pH сечі (при підлужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується виведення). Швидкість виведення залежить від дози: при прийомі невеликих доз період напіввиведення – 2-3 години, зі збільшенням дози може зростати до 15-30 годин. У новонароджених елімінація саліцилатів здійснюється значно повільніше, ніж у дорослих. Кофеїн При прийомі внутрішньо абсорбція хороша, відбувається протягом кишечника. Всмоктування відбувається переважно за рахунок ліпофільності, а не водорозчинності. Час досягнення максимальної концентрації – 50-75 хв. після вживання, максимальна концентрація 1,6-1,8 мг/л. Швидко розподіляється у всіх органах та тканинах організму; легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плаценту. Об'єм розподілу у дорослих – 0,4-0,6 л/кг, у новонароджених – 0,78-0,92 л/кг. Зв'язок із білками крові (альбумінами) – 25-36%. Більше 90% піддається метаболізму в печінці, у дітей перших років життя до – 10-15%. У дорослих близько 80% дози кофеїну метаболізується у параксантин, близько 10% – у теобромін та близько 4% – у теофілін. Ці сполуки згодом деметилюються монометилксантини, а потім в метильовані сечові кислоти. Період напіввиведення у дорослих – 3,9-5,3 години (іноді – до 10 годин). Виведення кофеїну та його метаболітів здійснюється нирками (у незмінному вигляді у дорослих виводиться 1-2%). Парацетамол Висока абсорбція, максимальна концентрація досягається через 0,5-2 год; максимальна концентрація – 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми – 15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менше 1% від прийнятої матір'ю, що годує, дози парацетамолу проникає в грудне молоко. Терапевтична ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з утворенням неактивних глюкуронідів та сульфатів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі препарату також беруть участь ізоферменти CYP2E1,CYP1A2 та меншою мірою ізофермент CYP3A4. Період напіввиведення – 1-4 години. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, менше 5% у незмінному вигляді. У літніх пацієнтів знижується кліренс препарату та збільшується період напіввиведення.ФармакодинамікаКомбінований препарат, що містить парацетамол, ацетилсаліцилову кислоту та кофеїн. Ацетилсаліцилова кислота має жарознижувальну та протизапальну дію, послаблює біль, особливо спричинений запальним процесом, а також пригнічує агрегацію тромбоцитів та тромбоутворення, покращує мікроциркуляцію в осередку запалення. Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить стимулюючої дії на центральну нервову систему, проте підвищує тонус судин головного мозку та сприяє прискоренню кровотоку. Парацетамол має аналгетичну, жарознижувальну та вкрай слабку протизапальну дію, що пов'язано з його впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі та слабовираженою здатністю інгібувати синтез простагландинів (Pg) у периферичних тканинах.Показання до застосуванняБольовий синдром середньої та легкої інтенсивності різного походження у дорослих та дітей віком від 15 років: головний біль; мігрень; зубний біль; невралгія; артралгія; міалгія; альгодисменорея (болі при менструації) Гарячковий синдром у дорослих: при гострих респіраторних захворюваннях, грипі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до основних або допоміжних компонентів препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) (у фазі загострення), шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, виразка в анамнезі; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (в т.ч. в анамнезі); гемофілія та інші порушення згортання крові; геморагічний діатез, гіпопротромбінемія; дефіцит вітаміну К; портальна гіпертензія; тяжка ниркова або печінкова недостатність; хронічна серцева недостатність III-IV функціонального класу за NYHA; артеріальна гіпертензія ІІІ ступеня; вагітність; період грудного вигодовування; глаукому; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; підвищена нервова збудливість; порушення сну; хірургічні втручання, що супроводжуються рясною кровотечею; дитячий вік до 15 років як знеболюючий засіб, при гарячковому синдромі – до 18 років; одночасний прийом метотрексату у дозі понад 15 мг/тиж. З обережністю Ниркова або печінкова недостатність легкого та середнього ступеня, літній вік, подагра, алкоголізм, епілепсія та схильність до судомних нападів, хронічна серцева недостатність I-II функціонального класу за NYHA, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, захворювання периферичних артерій, куріння, хронічна легень, одночасний прийом метотрексату в дозі менше 15 мг/тиж, супутня терапія антикоагулянтами, літній вік, одночасне застосування з нестероїдними протизапальними препаратами, глюкокортикостероїдами, антикоагулянтами, антиагрегантами, селективними інгібіторами.Вагітність та лактаціяПрийом препарату протипоказаний під час вагітності та у період грудного вигодовування, т.к. безпека даної комбінації у вагітних та тих, хто годує грудьми, не вивчалася. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяБагато з перелічених небажаних реакцій мають чіткий дозозалежний характер і варіюють від пацієнта до пацієнта. Частота небажаних лікарських реакцій класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до ≤1/10), нечасто (від >1/1000 до ≤1/100), рідко (від >1/10000 до ≤1/1000), дуже рідко (≤1/10000), частота невідома (частоту виникнення неможливо визначити з наявних даних). Інфекції та інвазії: рідко – фарингіт. Порушення метаболізму та харчування: рідко – зниження апетиту. Психічні розлади: часто нервозність; нечасто – безсоння; рідко – тривога, ейфоричний настрій, внутрішня напруга. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто – тремор, парестезії, біль голови; рідко – розлад смаку, розлад уваги, амнезія, порушення координації руху, гіперестезія, біль у ділянці приносових пазух. Порушення органу зору: рідко – порушення зору. Порушення органу слуху: нечасто – шум у вухах. Порушення серцево-судинної системи: нечасто – аритмія. Порушення з боку судин: рідко – гіперемія, порушення периферичного кровообігу. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – носові кровотечі, гіповентиляція, ринорея. Порушення з боку травної системи: часто – нудота, дискомфорт у животі; нечасто – сухість у роті, діарея, блювання; рідко – відрижка, метеоризм, дисфагія, парестезії у сфері рота, підвищене слиновиділення. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – гіпергідроз, свербіж, кропив'янка. Порушення з боку опорно-рухового апарату: рідко – м'язово-скелетна скутість, біль у шиї, біль у спині, м'язові спазми. Загальні розлади: нечасто – втома, підвищена збудливість; рідко – астенія, тяжкість у грудях. Інші: нечасто – збільшення частоти серцевих скорочень. Дані післяреєстраційного спостереження З боку імунної системи: Гіперчутливість. Психічні розлади: Занепокоєння. Порушення з боку нервової: Мігрень, сонливість. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Еритема, висипання, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема. Порушення з боку серцево-судинної системи: Відчуття серцебиття. Порушення судини: Зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Задишка, бронхоспазм. Порушення з боку травної системи: Біль в епігастрії, диспепсія, біль у животі, шлунково-кишкова кровотеча (у тому числі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, кровотеча зі шлунка, виразки шлунка, виразки дванадцятипалої кишки, прямої кишки), ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (включаючи виразку шлунка, дванадцятипалої кишки, товстої кишки, виразку пептики). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Печінкова недостатність. Загальні порушення: нездужання, почуття дискомфорту. Дані щодо посилення або розширення спектра небажаних явищ окремих компонентів при застосуванні їх у складі комбінації відповідно до інструкції із застосування відсутні. Підвищення ризику кровотеч після прийому ацетилсаліцилової кислоти зберігається протягом 4-8 днів. Дуже рідко можлива сильна кровотеча (наприклад, крововилив у головний мозок), особливо у пацієнтів з нелікованою артеріальною гіпертензією та (або) при одночасному застосуванні антикоагулянтів, що в окремих випадках загрожує життю. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиАцетилсаліцилова кислота Інші нестероїдні протизапальні препарати: Збільшення шкідливої дії на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), підвищення ризику розвитку шлунково-кишкових кровотеч. При необхідності одночасного застосування рекомендується застосовувати гастропротектори для профілактики НПВГ1-індукованих виразок шлунково-кишкового тракту, тому одночасне застосування не рекомендується. Глюкокортикостероїди: Збільшення шкідливої дії на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, підвищення ризику розвитку шлунково-кишкових кровотеч. При необхідності одночасного застосування рекомендується застосовувати гастропротектори, особливо у осіб віком від 65 років, тому одночасне застосування не рекомендується. Пероральні антикоагулянти (наприклад, похідні кумарину): Ацетилсаліцилова кислота (АСК) може потенціювати дію антикоагулянтів. Необхідний клінічний та лабораторний моніторинг часу кровотечі та протромбінового часу. Одночасне застосування не рекомендується. Тромболітики: Підвищення ризику кровотечі. Застосування АСК у пацієнтів протягом перших 24 годин після гострого інсульту не рекомендується. Одночасне застосування не рекомендується. Гепарин: підвищення ризику кровотечі. Потрібен клінічний та лабораторний контроль часу кровотечі. Одночасне застосування не рекомендується. Інгібітори агрегації тромбоцитів (тіклопідін, парацетамол, клопідогрел, цилостазол): Підвищення ризику кровотечі. Потрібен клінічний та лабораторний контроль часу кровотечі. Одночасне застосування не рекомендується. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): Одночасне застосування може вплинути на згортання крові або функцію тромбоцитів, що призводить до підвищення ризику кровотечі в цілому, зокрема шлунково-кишкових кровотеч, тому одночасне застосування не рекомендується. Фенітоїн: АСК підвищує плазмову концентрацію фенітоїну, що потребує її моніторингу. Вальпроєва кислота: АСК порушує зв'язок із білками плазми і, отже, може призвести до збільшення його токсичності. Необхідний контроль плазмової концентрації вальпроєвої кислоти. Антагоністи альдостерону (спіронолактон, канреноат): АСК може знизити їхню активність внаслідок порушення екскреції натрію, необхідний належний контроль артеріального тиску. Петлеві діуретики (наприклад, фуросемід): АСК може знизити їхню активність внаслідок порушення клубочкової фільтрації, зумовленого пригніченням синтезу простагландинів у нирках. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ) може призвести до гострої ниркової недостатності, особливо у зневоднених пацієнтів. Якщо сечогінні препарати застосовують одночасно з АСК, необхідно забезпечити достатню регідратацію пацієнта та контролювати функції нирок та артеріальний тиск, особливо на початку лікування сечогінними препаратами. Гіпотензивні засоби (інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори «повільних» кальцієвих каналів): АСК може знизити їхню активність внаслідок інгібування синтезу простагландинів у нирках. Одночасне застосування може призвести до гострої ниркової недостатності у літніх або зневоднених пацієнтів. Якщо сечогінні препарати застосовують одночасно з АСК, необхідно забезпечити адекватну регідратацію пацієнта та контролювати функції нирок та артеріальний тиск. При одночасному застосуванні з верапамілом слід контролювати час кровотечі. Урикозуричні засоби (наприклад, пробенецид, сульфінпіразон): АСК може знижувати їхню активність за рахунок інгібування тубулярної реабсорбції, що призводить до високої плазмової концентрації АСК. Метотрексат ≤15 мг/тиждень: АСК, подібно до всіх нестероїдних протизапальних засобів, знижує тубулярну секрецію метотрексату, підвищуючи його плазмову концентрацію і, таким чином, токсичність. У зв'язку з цим одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів, які отримують високі дози метотрексату, не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів, які приймають низькі дози метотрексату, також слід враховувати ризик взаємодії метотрексату та нестероїдних протизапальних засобів, особливо при порушенні функції нирок. При необхідності комбінованої терапії необхідно контролювати загальний аналіз крові, функцію печінки та нирок, особливо в перші дні лікування. Похідні сульфонілсечовини та інсулін: АСК посилює їхній гіпоглікемічний ефект, тому при прийомі високої дози саліцилатів може знадобитися зниження дози гіпоглікемічних лікарських препаратів. Рекомендується частіше контролювати вміст глюкози у крові. Алкоголь: Збільшує ризик шлунково-кишкових кровотеч; одночасного застосування слід уникати. Парацетамол Індуктори мікросомальних ферментів печінки або потенційно гепатотоксичні речовини (наприклад, алкоголь, рифампіцин, ізоніазид, снодійні та протиепілептичні засоби, включаючи фенобарбітал, фенітоїн та карбамазепін): Підвищення токсичності парацетамолу, здатне призвести до ураження печінки. . Одночасне застосування не рекомендується. Хлорамфенікол: Парацетамол може збільшувати ризик підвищеної концентрації хлорамфеніколу. Одночасне застосування не рекомендується. Зідовудін: Парацетамол може збільшувати схильність до розвитку нейтропенії, у зв'язку з чим слід контролювати гематологічні показники. Одночасне застосування можливе лише з дозволу лікаря. Пробенецид: Пробенецид зменшує кліренс парацетамолу, що потребує зниження дози парацетамолу. Одночасне застосування не рекомендується. Непрямі антикоагулянти: Багаторазовий прийом парацетамолу протягом більш ніж одного тижня збільшує антикоагулянтний ефект. Епізодичний прийом парацетамолу не має значного впливу. Пропантелін та інші препарати, що уповільнюють евакуацію зі шлунка: Знижують швидкість всмоктування парацетамолу, що може відтермінувати або зменшити швидке полегшення болю. Метоклопрамід та інші препарати, що прискорюють евакуацію зі шлунка: Збільшує швидкість всмоктування парацетамолу та, відповідно, ефективність та початок знеболювальної дії. Колестирамін: Знижує швидкість всмоктування парацетамолу, тому при необхідності максимальної аналгезії, колістірамін приймають не раніше 1 години після прийому парацетамолу. Кофеїн Одночасне застосування може знизити снодійний ефект або зменшити протисудомний ефект барбітуратів, тому одночасне застосування не рекомендується. При необхідності одночасного застосування комбінацію доцільно приймати вранці. Літій: Скасування кофеїну може збільшити плазмову концентрацію літію, оскільки кофеїн збільшує нирковий кліренс літію, тому при відміні кофеїну може знадобитися зниження дози літію. Одночасне застосування не рекомендується. Дисульфірам: Пацієнтів, які перебувають на лікуванні дисульфірамом, слід попередити про необхідність не допускати застосування кофеїну, щоб уникнути ризику посилення алкогольного абстинентного синдрому у зв'язку зі стимулюючою дією кофеїну на серцево-судинну та центральну нервову системи. Ефедриноподібні речовини: збільшення ризику розвитку лікарської залежності. Одночасне застосування не рекомендується. Симпатоміметики або левотироксин За рахунок взаємного потенціювання можуть посилювати хронотропний ефект. Одночасне застосування не рекомендується. Теофілін: Одночасне застосування знижує екскрецію теофіліну. Антибактеріальні препарати з групи хінолонів, еноксацин та піпемідова кислота, тербінафін, циметидин, флувоксамін та пероральні контрацептиви: Збільшення періоду напіввиведення кофеїну внаслідок інгібування цитохрому Р450 печінки, тому пацієнтам з порушенням функції печінки та порушенням Нікотин, фенітоїн та фенілпропаноламін: Знижують термінальний період напіввиведення кофеїну. Клозапін: Кофеїн збільшує сироваткову концентрацію клозапіну, ймовірно, як за рахунок фармакокінетичних, так і фармакодинамічних механізмів. Необхідний контроль сироваткової концентрації клозапіну. Одночасне застосування не рекомендується. Вплив на лабораторні дослідження Високі дози АСК можуть спотворювати результати низки клініко-біохімічних лабораторних досліджень. Застосування парацетамолу може вплинути на результати визначення сечової кислоти за методом фосфорновольфрамової кислоти та глікемії глюкозооксидазним/пероксидазним методом. Кофеїн може звертати ефекти дипіридамолу на кровотік у міокарді, спотворюючи таким чином результати цього дослідження. Під час проведення дослідження необхідно протягом 8-12 год утриматися від прийому кофеїну.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньо під час або після їди. Для усунення больового синдрому дорослим і дітям старше 15 років: по 1 таблетці через кожні 4-6 год. При перших ознаках мігрені приймають 2 таблетки. При лихоманковому синдромі дорослим: по 2 таблетки кожні 6 год. Середня добова доза становить 3-4 таблетки на день, максимальна добова доза – 6 таблеток на день. Після прийому 2 таблеток полегшення головного та інших видів болю зазвичай настає швидко – через 15 хвилин, при мігрені полегшення настає зазвичай через 30 хв. При больовому синдромі не слід приймати більше 5 днів без консультації з лікарем. Для лікування головного болю та мігрені препарат застосовують не більше 4 днів. При пропасному синдромі препарат не слід приймати більше 3 днів без консультації з лікарем. Літні (старше 65 років). У літніх пацієнтів, особливо при низькій масі тіла, слід бути обережними. Пацієнти з печінковою та нирковою недостатністю. Вплив порушення функції печінки або нирок на фармакокінетику препарату не вивчався. Враховуючи механізм дії ацетилсаліцилової кислоти та парацетамолу, їх застосування може посилити ниркову або печінкову недостатність. У зв'язку з цим препарат протипоказаний у пацієнтів з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю, а при печінковій та нирковій недостатності легкого та середнього ступеня його слід застосовувати з обережністю.ПередозуванняАцетилсаліцилова кислота. При легких інтоксикаціях - запаморочення, шум у вухах, глухота, підвищене потовиділення, нудота, блювання, біль голови і сплутаність свідомості. Виникає за плазмової концентрації 150-300 мкг/мл. Лікування – зниження дози чи скасування терапії. При концентраціях вище 300 мкг/мл виникає більш важка інтоксикація, що виявляється гіпервентиляцією, лихоманкою, занепокоєнням, кетоацидозом, респіраторним алкалозом та метаболічним ацидозом. Пригнічення центральної нервової системи може призвести до коми, також можуть виникнути серцево-судинний колапс та дихальна недостатність. Найбільший ризик розвитку хронічної інтоксикації відзначається у дітей та осіб похилого віку при прийомі протягом кількох діб понад 100 мг/кг/добу. Лікування – При підозрі на надходження понад 120 мг/кг саліцилатів протягом останньої години багаторазово вводять активоване вугілля. При прийомі більше 120 мг/кг саліцилатів слід визначати їхню плазмову концентрацію, хоча спрогнозувати її тяжкість лише на підставі цього показника неможливо, необхідно також враховувати клінічні та біохімічні показники. Якщо плазмова концентрація перевищує 500 мкг/мл (350 мкг/мл для дітей віком до 5 років), внутрішньовенне введення натрію гідрокарбонату ефективно видаляє саліцилати з плазми. Якщо плазмова концентрація перевищує 700 мкг/мл (нижчі концентрації у дітей та літніх) або при тяжкому метаболічному ацидозі, терапією вибору є гемодіаліз або гемоперфузія. Передозування парацетамолом. При передозуванні можлива інтоксикація, особливо у пацієнтів похилого віку, дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки (викликаних хронічним алкоголізмом), у пацієнтів з порушеннями харчування, а також у пацієнтів, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки, при якій можуть розвинутися блискавичний гепатит, печінкова недостатність, хол гепатит, цитолітичний гепатит, у зазначених вище випадках – іноді з летальним кінцем. Клінічна картина гострого передозування розвивається протягом 24 годин після прийому парацетамолу. Симптоми: шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, зниження апетиту, відчуття дискомфорту у черевній порожнині та (або) абдомінальний біль), блідість шкірних покривів. При одномоментному введенні 7,5 г і більше або дітям понад 140 мг/кг відбувається цитоліз гепатоцитів з повним та незворотним некрозом печінки, розвитком печінкової недостатності, метаболічного ацидозу та енцефалопатії, які можуть призвести до коми та летального результату. Через 12-48 годин після введення парацетамолу відзначається підвищення активності мікросомальних ферментів печінки, лактатдегідрогенази, концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день.концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день.концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день. Лікування - негайна госпіталізація. Визначення кількісного вмісту парацетамолу в плазмі перед початком лікування в якомога більш ранні терміни після передозування. Введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону – метіоніну та ацетилцистеїну – найефективніше у перші 8 годин. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне (в/в) введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його введення. Симптоматичне лікування. Лабораторні дослідження активності мікросомальних ферментів печінки слід проводити на початку лікування і потім – кожні 24 години. У більшості випадків активність мікросомальних ферментів печінки нормалізується протягом 1-2 тижнів.У дуже важких випадках може знадобитися пересадка печінки. Кофеїн. Поширеними симптомами є гастралгія, ажитація, делірій, тривога, нервозність, занепокоєння, безсоння, психічне збудження, м'язові посмикування, сплутаність свідомості, судоми, зневоднення, прискорене сечовипускання, гіпертензія, головний біль, кров'ю), шум у вухах. При вираженому передозуванні може виникати гіперглікемія. Кардіологічні порушення виявляються тахікардією та аритмією. Лікування – зниження дози або скасування кофеїну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Цей лікарський препарат не слід приймати одночасно з лікарськими препаратами, що містять АСК або парацетамол. Подібно до інших засобів для лікування мігрені, до початку лікування передбачуваної мігрені у пацієнтів, яким раніше не виставлявся діагноз мігрень, або тим пацієнтам, у яких мігрень проявляється нетиповими симптомами, слід бути обережним, щоб виключити інші потенційно серйозні неврологічні розлади. Якщо у пацієнтів у ході >20% нападів мігрені виникає блювота або >50% нападів їм постільний режим, препарат застосовувати не слід. Якщо мігрень після прийому перших двох таблеток препарату не усувається, необхідно звернутися за медичною допомогою. Препарат не слід застосовувати, якщо протягом щонайменше останніх трьох місяців у пацієнта виникало більше 10 нападів головного болю на місяць. У цьому випадку слід запідозрити головний біль унаслідок надмірного застосування ліків та скасувати лікування. Крім того, пацієнтам слід звернутися за медичною допомогою. Слід бути обережними у пацієнтів з факторами ризику дегідратації, наприклад, з блювотою, діареями або до або після великої операції. Через свої фармакодинамічні властивості препарат може маскувати ознаки та симптоми інфекції. Внаслідок вмісту в препараті ацетилсаліцилової кислоти Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з подагрою, порушенням функції нирок або печінки, дегідратацією, неконтрольованою артеріальною гіпертензією, дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази та цукровим діабетом. З огляду на інгібування АСК агрегації тромбоцитів препарат може призводити до подовження часу кровотечі під час і після хірургічних втручань (зокрема невеликих, наприклад, екстракції зуба). Препарат не слід одночасно застосовувати з антикоагулянтами та іншими лікарськими засобами, які порушують згортання крові, без контролю лікаря (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). За пацієнтами з порушенням зсідання крові слід встановити ретельне спостереження. Слід бути обережними при метро- або менорагії. Якщо у пацієнта на фоні прийому препарату розвивається кровотеча або виразка шлунково-кишкового тракту, необхідно негайно його скасувати. У будь-який момент лікування будь-якими нестероїдними протизапальними засобами можуть виникати потенційно летальні кровотечі, виразки та перфорації ШКТ як з провісниками та важкими шлунково-кишковими ускладненнями в анамнезі, так і без них. Ці ускладнення, як правило, важче виявляються у пацієнтів похилого віку. Алкоголь, глюкокортикостероїди та нестероїдні протизапальні засоби можуть підвищувати ризик шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Препарат може сприяти розвитку бронхоспазму та виникненню загострення бронхіальної астми (в т.ч. бронхіальна астма, обумовлена непереносимістю анальгетиків) або інших реакцій гіперчутливості. До факторів ризику відносяться бронхіальна астма, сезонний алергічний риніт.поліпоз носа, хронічна обструктивна хвороба легень, хронічні інфекції дихальних шляхів (особливо асоційовані із симптомами, характерними для алергічного риніту). Такі явища також можуть виникати у пацієнтів з алергічними реакціями (наприклад, шкірними, включаючи свербіж та кропив'янку) на інші речовини. У таких пацієнтів рекомендується дотримуватися особливої обережності. Дітям до 18 років не можна призначати лікарські засоби, що містять ацетилсаліцилову кислоту як жарознижувальну, оскільки у разі вірусної інфекції вони здатні збільшити ризик виникнення синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є гіперпірексія, тривала блювота, метаболічний ацидоз, порушення з боку нервової системи та психіки, гепатомегалія та порушення функції печінки, гостра енцефалопатія, порушення дихання, судоми, кома. АСК може спотворювати результати лабораторних аналізів функції щитовидної залози внаслідок хибнопозитивної низької концентрації левотироксину (Т4) та трийодтироніну (Тз). Внаслідок вмісту в препараті парацетамолу Слід виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки або алкогольною залежністю. Ризик отруєння парацетамолом підвищується у пацієнтів, які приймають інші потенційно гепатотоксичні лікарські препарати або лікарські препарати, що індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, рифампіцин, ізоніазид, хлорамфенікол, снодійні та протисудомні засоби, включаючи фенобарбітал, фенітоїн) та. Пацієнти з алкоголізмом в анамнезі входять до особливої групи ризику ураження печінки. При застосуванні препарату можуть розвиватися серйозні шкірні реакції, такі як гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, які можуть призводити до летального результату. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки серйозних реакцій шкіри. Прийом препарату повинен бути припинений при перших проявах реакцій шкіри або будь-яких інших ознак гіперчутливості. Внаслідок вмісту у препараті кофеїну Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з подагрою, гіпертиреозом та аритмією. При застосуванні препарату слід обмежити споживання продуктів, що містять кофеїн, оскільки надмірне надходження кофеїну може призвести до нервозності, дратівливості, безсоння та, у деяких випадках, почастішання серцебиття. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Дослідження з вивчення впливу на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами не проводилися. При виникненні таких небажаних реакцій, як запаморочення або сонливість, слід утриматися від цих видів діяльності та повідомити про це лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
442,00 грн
382,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота – 250,0 мг, парацетамол – 250,0 мг, кофеїн (кофеїн безводний) – 65,0 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (целюлоза мікрокристалічна 101) – 66,01 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена) – 21,50 мг, тальк – 10,00 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 3,40 мг, стеаринова кислота – 2,50 мг, кальцію стеарат – 1,29 мг; Оболонка: Опадрай 20А28380 WHITE – 13,5 мг [гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза 2910) – 4,556 мг, гіпоролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 4,556 мг, тальк – 2,700 мг, титану діоксид. Пігулки, 250 мг + 65 мг + 250 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної або ПА/Ал/ПВХ-плівки та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1, 2 або 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (нестероїдний протизапальний засіб + аналгетичний ненаркотичний засіб + психостимулюючий засіб).ФармакокінетикаAцетилсаліцилова кислота При вживанні абсорбція повна. Під час абсорбції піддається пресистемної елімінації у стінці кишечника та системної – у печінці (деацетилюється). Швидко гідролізується холінестеразами та альбумінестеразою, тому період напіввиведення – не більше 15-20 хв. В організмі циркулює (на 75-90% у зв'язку з альбуміном) та розподіляється у тканинах у вигляді аніону саліцилової кислоти. Час досягнення максимальної концентрації – 2 год. Метаболізується переважно у печінці з утворенням 4 метаболітів, що виявляються у багатьох тканинах та сечі. Виводиться переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у вигляді саліцилату (60%) та його метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від pH сечі (при підлужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується виведення). Швидкість виведення залежить від дози: при прийомі невеликих доз період напіввиведення – 2-3 години, зі збільшенням дози може зростати до 15-30 годин. У новонароджених елімінація саліцилатів здійснюється значно повільніше, ніж у дорослих. Кофеїн При прийомі внутрішньо абсорбція хороша, відбувається протягом кишечника. Всмоктування відбувається в основному за рахунок ліпофільності, а не водорозчинності. Час досягнення максимальної концентрації – 50-75 хв. після вживання, максимальна концентрація 1,6-1,8 мг/л. Швидко розподіляється у всіх органах та тканинах організму; легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плаценту. Об'єм розподілу у дорослих – 0,4-0,6 л/кг, у новонароджених – 0,78-0,92 л/кг. Зв'язок із білками крові (альбумінами) – 25-36%. Більше 90% піддається метаболізму в печінці, у дітей перших років життя до – 10-15%. У дорослих близько 80% дози кофеїну метаболізується у параксантин, близько 10% – у теобромін та близько 4% – у теофілін. Ці сполуки згодом деметилюються монометилксантини, а потім в метильовані сечові кислоти. Період напіввиведення у дорослих – 3,9-5,3 години (іноді – до 10 годин). Виведення кофеїну та його метаболітів здійснюється нирками (у незмінному вигляді у дорослих виводиться 1-2%). Парацетамол Висока абсорбція, максимальна концентрація досягається через 0,5-2 год; максимальна концентрація – 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми – 15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менше 1% від прийнятої матір'ю, що годує, дози парацетамолу проникає в грудне молоко. Терапевтична ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з утворенням неактивних глюкуронідів та сульфатів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі препарату також беруть участь ізоферменти CYP2E1,CYP1A2 та меншою мірою ізофермент CYP3A4. Період напіввиведення – 1-4 години. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, менше 5% у незмінному вигляді. У літніх пацієнтів знижується кліренс препарату та збільшується період напіввиведення.ФармакодинамікаКомбінований препарат, що містить парацетамол, ацетилсаліцилову кислоту та кофеїн. Ацетилсаліцилова кислота має жарознижувальну та протизапальну дію, послаблює біль, особливо спричинений запальним процесом, а також пригнічує агрегацію тромбоцитів та тромбоутворення, покращує мікроциркуляцію в осередку запалення. Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить стимулюючої дії на центральну нервову систему, проте підвищує тонус судин головного мозку та сприяє прискоренню кровотоку. Парацетамол має аналгетичну, жарознижувальну та вкрай слабку протизапальну дію, що пов'язано з його впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі та слабовираженою здатністю інгібувати синтез простагландинів (Pg) у периферичних тканинах.Показання до застосуванняБольовий синдром середньої та легкої інтенсивності різного походження у дорослих та дітей віком від 15 років: головний біль; мігрень; зубний біль; невралгія; артралгія; міалгія; альгодисменорея (болі при менструації) Гарячковий синдром у дорослих: при гострих респіраторних захворюваннях, грипі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до основних або допоміжних компонентів препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) (у фазі загострення), шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, виразка в анамнезі; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (в т.ч. в анамнезі); гемофілія та інші порушення згортання крові; геморагічний діатез, гіпопротромбінемія; дефіцит вітаміну К; портальна гіпертензія; тяжка ниркова або печінкова недостатність; хронічна серцева недостатність III-IV функціонального класу за NYHA; артеріальна гіпертензія ІІІ ступеня; вагітність; період грудного вигодовування; глаукому; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; підвищена нервова збудливість; порушення сну; хірургічні втручання, що супроводжуються рясною кровотечею; дитячий вік до 15 років як знеболюючий засіб, при гарячковому синдромі – до 18 років; одночасний прийом метотрексату у дозі понад 15 мг/тиж. З обережністю Ниркова або печінкова недостатність легкого та середнього ступеня, літній вік, подагра, алкоголізм, епілепсія та схильність до судомних нападів, хронічна серцева недостатність I-II функціонального класу за NYHA, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, захворювання периферичних артерій, куріння, хронічна легень, одночасний прийом метотрексату в дозі менше 15 мг/тиж, супутня терапія антикоагулянтами, літній вік, одночасне застосування з нестероїдними протизапальними препаратами, глюкокортикостероїдами, антикоагулянтами, антиагрегантами, селективними інгібіторами.Вагітність та лактаціяПрийом препарату протипоказаний під час вагітності та у період грудного вигодовування, т.к. безпека даної комбінації у вагітних та тих, хто годує грудьми, не вивчалася. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяБагато з перелічених небажаних реакцій мають чіткий дозозалежний характер і варіюють від пацієнта до пацієнта. Частота небажаних лікарських реакцій класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до ≤1/10), нечасто (від >1/1000 до ≤1/100), рідко (від >1/10000 до ≤1/1000), дуже рідко (≤1/10000), частота невідома (частоту виникнення неможливо визначити з наявних даних). Інфекції та інвазії: рідко – фарингіт. Порушення метаболізму та харчування: рідко – зниження апетиту. Психічні розлади: часто нервозність; нечасто – безсоння; рідко – тривога, ейфоричний настрій, внутрішня напруга. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто – тремор, парестезії, біль голови; рідко – розлад смаку, розлад уваги, амнезія, порушення координації руху, гіперестезія, біль у ділянці приносових пазух. Порушення органу зору: рідко – порушення зору. Порушення органу слуху: нечасто – шум у вухах. Порушення серцево-судинної системи: нечасто – аритмія. Порушення з боку судин: рідко – гіперемія, порушення периферичного кровообігу. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – носові кровотечі, гіповентиляція, ринорея. Порушення з боку травної системи: часто – нудота, дискомфорт у животі; нечасто – сухість у роті, діарея, блювання; рідко – відрижка, метеоризм, дисфагія, парестезії у сфері рота, підвищене слиновиділення. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – гіпергідроз, свербіж, кропив'янка. Порушення з боку опорно-рухового апарату: рідко – м'язово-скелетна скутість, біль у шиї, біль у спині, м'язові спазми. Загальні розлади: нечасто – втома, підвищена збудливість; рідко – астенія, тяжкість у грудях. Інші: нечасто – збільшення частоти серцевих скорочень. Дані післяреєстраційного спостереження З боку імунної системи: Гіперчутливість. Психічні розлади: Занепокоєння. Порушення з боку нервової: Мігрень, сонливість. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Еритема, висипання, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема. Порушення з боку серцево-судинної системи: Відчуття серцебиття. Порушення судини: Зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Задишка, бронхоспазм. Порушення з боку травної системи: Біль в епігастрії, диспепсія, біль у животі, шлунково-кишкова кровотеча (у тому числі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, кровотеча зі шлунка, виразки шлунка, виразки дванадцятипалої кишки, прямої кишки), ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (включаючи виразку шлунка, дванадцятипалої кишки, товстої кишки, виразку пептики). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Печінкова недостатність. Загальні порушення: нездужання, почуття дискомфорту. Дані щодо посилення або розширення спектра небажаних явищ окремих компонентів при застосуванні їх у складі комбінації відповідно до інструкції із застосування відсутні. Підвищення ризику кровотеч після прийому ацетилсаліцилової кислоти зберігається протягом 4-8 днів. Дуже рідко можлива сильна кровотеча (наприклад, крововилив у головний мозок), особливо у пацієнтів з нелікованою артеріальною гіпертензією та (або) при одночасному застосуванні антикоагулянтів, що в окремих випадках загрожує життю. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиАцетилсаліцилова кислота Інші нестероїдні протизапальні препарати: Збільшення шкідливої дії на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), підвищення ризику розвитку шлунково-кишкових кровотеч. При необхідності одночасного застосування рекомендується застосовувати гастропротектори для профілактики НПВГ1-індукованих виразок шлунково-кишкового тракту, тому одночасне застосування не рекомендується. Глюкокортикостероїди: Збільшення шкідливої дії на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, підвищення ризику розвитку шлунково-кишкових кровотеч. При необхідності одночасного застосування рекомендується застосовувати гастропротектори, особливо у осіб віком від 65 років, тому одночасне застосування не рекомендується. Пероральні антикоагулянти (наприклад, похідні кумарину): Ацетилсаліцилова кислота (АСК) може потенціювати дію антикоагулянтів. Необхідний клінічний та лабораторний моніторинг часу кровотечі та протромбінового часу. Одночасне застосування не рекомендується. Тромболітики: Підвищення ризику кровотечі. Застосування АСК у пацієнтів протягом перших 24 годин після гострого інсульту не рекомендується. Одночасне застосування не рекомендується. Гепарин: підвищення ризику кровотечі. Потрібен клінічний та лабораторний контроль часу кровотечі. Одночасне застосування не рекомендується. Інгібітори агрегації тромбоцитів (тіклопідін, парацетамол, клопідогрел, цилостазол): Підвищення ризику кровотечі. Потрібен клінічний та лабораторний контроль часу кровотечі. Одночасне застосування не рекомендується. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): Одночасне застосування може вплинути на згортання крові або функцію тромбоцитів, що призводить до підвищення ризику кровотечі в цілому, зокрема шлунково-кишкових кровотеч, тому одночасне застосування не рекомендується. Фенітоїн: АСК підвищує плазмову концентрацію фенітоїну, що потребує її моніторингу. Вальпроєва кислота: АСК порушує зв'язок із білками плазми і, отже, може призвести до збільшення його токсичності. Необхідний контроль плазмової концентрації вальпроєвої кислоти. Антагоністи альдостерону (спіронолактон, канреноат): АСК може знизити їхню активність внаслідок порушення екскреції натрію, необхідний належний контроль артеріального тиску. Петлеві діуретики (наприклад, фуросемід): АСК може знизити їхню активність внаслідок порушення клубочкової фільтрації, зумовленого пригніченням синтезу простагландинів у нирках. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ) може призвести до гострої ниркової недостатності, особливо у зневоднених пацієнтів. Якщо сечогінні препарати застосовують одночасно з АСК, необхідно забезпечити достатню регідратацію пацієнта та контролювати функції нирок та артеріальний тиск, особливо на початку лікування сечогінними препаратами. Гіпотензивні засоби (інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори «повільних» кальцієвих каналів): АСК може знизити їхню активність внаслідок інгібування синтезу простагландинів у нирках. Одночасне застосування може призвести до гострої ниркової недостатності у літніх або зневоднених пацієнтів. Якщо сечогінні препарати застосовують одночасно з АСК, необхідно забезпечити адекватну регідратацію пацієнта та контролювати функції нирок та артеріальний тиск. При одночасному застосуванні з верапамілом слід контролювати час кровотечі. Урикозуричні засоби (наприклад, пробенецид, сульфінпіразон): АСК може знижувати їхню активність за рахунок інгібування тубулярної реабсорбції, що призводить до високої плазмової концентрації АСК. Метотрексат ≤15 мг/тиждень: АСК, подібно до всіх нестероїдних протизапальних засобів, знижує тубулярну секрецію метотрексату, підвищуючи його плазмову концентрацію і, таким чином, токсичність. У зв'язку з цим одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів, які отримують високі дози метотрексату, не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів, які приймають низькі дози метотрексату, також слід враховувати ризик взаємодії метотрексату та нестероїдних протизапальних засобів, особливо при порушенні функції нирок. При необхідності комбінованої терапії необхідно контролювати загальний аналіз крові, функцію печінки та нирок, особливо в перші дні лікування. Похідні сульфонілсечовини та інсулін: АСК посилює їхній гіпоглікемічний ефект, тому при прийомі високої дози саліцилатів може знадобитися зниження дози гіпоглікемічних лікарських препаратів. Рекомендується частіше контролювати вміст глюкози у крові. Алкоголь: Збільшує ризик шлунково-кишкових кровотеч; одночасного застосування слід уникати. Парацетамол Індуктори мікросомальних ферментів печінки або потенційно гепатотоксичні речовини (наприклад, алкоголь, рифампіцин, ізоніазид, снодійні та протиепілептичні засоби, включаючи фенобарбітал, фенітоїн та карбамазепін): Підвищення токсичності парацетамолу, здатне призвести до ураження печінки. . Одночасне застосування не рекомендується. Хлорамфенікол: Парацетамол може збільшувати ризик підвищеної концентрації хлорамфеніколу. Одночасне застосування не рекомендується. Зідовудін: Парацетамол може збільшувати схильність до розвитку нейтропенії, у зв'язку з чим слід контролювати гематологічні показники. Одночасне застосування можливе лише з дозволу лікаря. Пробенецид: Пробенецид зменшує кліренс парацетамолу, що потребує зниження дози парацетамолу. Одночасне застосування не рекомендується. Непрямі антикоагулянти: Багаторазовий прийом парацетамолу протягом більш ніж одного тижня збільшує антикоагулянтний ефект. Епізодичний прийом парацетамолу не має значного впливу. Пропантелін та інші препарати, що уповільнюють евакуацію зі шлунка: Знижують швидкість всмоктування парацетамолу, що може відтермінувати або зменшити швидке полегшення болю. Метоклопрамід та інші препарати, що прискорюють евакуацію зі шлунка: Збільшує швидкість всмоктування парацетамолу та, відповідно, ефективність та початок знеболювальної дії. Колестирамін: Знижує швидкість всмоктування парацетамолу, тому при необхідності максимальної аналгезії, колістірамін приймають не раніше 1 години після прийому парацетамолу. Кофеїн Одночасне застосування може знизити снодійний ефект або зменшити протисудомний ефект барбітуратів, тому одночасне застосування не рекомендується. При необхідності одночасного застосування комбінацію доцільно приймати вранці. Літій: Скасування кофеїну може збільшити плазмову концентрацію літію, оскільки кофеїн збільшує нирковий кліренс літію, тому при відміні кофеїну може знадобитися зниження дози літію. Одночасне застосування не рекомендується. Дисульфірам: Пацієнтів, які перебувають на лікуванні дисульфірамом, слід попередити про необхідність не допускати застосування кофеїну, щоб уникнути ризику посилення алкогольного абстинентного синдрому у зв'язку зі стимулюючою дією кофеїну на серцево-судинну та центральну нервову системи. Ефедриноподібні речовини: збільшення ризику розвитку лікарської залежності. Одночасне застосування не рекомендується. Симпатоміметики або левотироксин За рахунок взаємного потенціювання можуть посилювати хронотропний ефект. Одночасне застосування не рекомендується. Теофілін: Одночасне застосування знижує екскрецію теофіліну. Антибактеріальні препарати з групи хінолонів, еноксацин та піпемідова кислота, тербінафін, циметидин, флувоксамін та пероральні контрацептиви: Збільшення періоду напіввиведення кофеїну внаслідок інгібування цитохрому Р450 печінки, тому пацієнтам з порушенням функції печінки та порушенням Нікотин, фенітоїн та фенілпропаноламін: Знижують термінальний період напіввиведення кофеїну. Клозапін: Кофеїн збільшує сироваткову концентрацію клозапіну, ймовірно, як за рахунок фармакокінетичних, так і фармакодинамічних механізмів. Необхідний контроль сироваткової концентрації клозапіну. Одночасне застосування не рекомендується. Вплив на лабораторні дослідження Високі дози АСК можуть спотворювати результати низки клініко-біохімічних лабораторних досліджень. Застосування парацетамолу може вплинути на результати визначення сечової кислоти за методом фосфорновольфрамової кислоти та глікемії глюкозооксидазним/пероксидазним методом. Кофеїн може звертати ефекти дипіридамолу на кровотік у міокарді, спотворюючи таким чином результати цього дослідження. Під час проведення дослідження необхідно протягом 8-12 год утриматися від прийому кофеїну.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньо під час або після їди. Для усунення больового синдрому дорослим і дітям старше 15 років: по 1 таблетці через кожні 4-6 год. При перших ознаках мігрені приймають 2 таблетки. При лихоманковому синдромі дорослим: по 2 таблетки кожні 6 год. Середня добова доза становить 3-4 таблетки на день, максимальна добова доза – 6 таблеток на день. Після прийому 2 таблеток полегшення головного та інших видів болю зазвичай настає швидко – через 15 хвилин, при мігрені полегшення настає зазвичай через 30 хв. При больовому синдромі не слід приймати більше 5 днів без консультації з лікарем. Для лікування головного болю та мігрені препарат застосовують не більше 4 днів. При пропасному синдромі препарат не слід приймати більше 3 днів без консультації з лікарем. Літні (старше 65 років). У літніх пацієнтів, особливо при низькій масі тіла, слід бути обережними. Пацієнти з печінковою та нирковою недостатністю. Вплив порушення функції печінки або нирок на фармакокінетику препарату не вивчався. Враховуючи механізм дії ацетилсаліцилової кислоти та парацетамолу, їх застосування може посилити ниркову або печінкову недостатність. У зв'язку з цим препарат протипоказаний у пацієнтів з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю, а при печінковій та нирковій недостатності легкого та середнього ступеня його слід застосовувати з обережністю.ПередозуванняАцетилсаліцилова кислота. При легких інтоксикаціях - запаморочення, шум у вухах, глухота, підвищене потовиділення, нудота, блювання, біль голови і сплутаність свідомості. Виникає за плазмової концентрації 150-300 мкг/мл. Лікування – зниження дози чи скасування терапії. При концентраціях вище 300 мкг/мл виникає більш важка інтоксикація, що виявляється гіпервентиляцією, лихоманкою, занепокоєнням, кетоацидозом, респіраторним алкалозом та метаболічним ацидозом. Пригнічення центральної нервової системи може призвести до коми, також можуть виникнути серцево-судинний колапс та дихальна недостатність. Найбільший ризик розвитку хронічної інтоксикації відзначається у дітей та осіб похилого віку при прийомі протягом кількох діб понад 100 мг/кг/добу. Лікування – При підозрі на надходження понад 120 мг/кг саліцилатів протягом останньої години багаторазово вводять активоване вугілля. При прийомі більше 120 мг/кг саліцилатів слід визначати їхню плазмову концентрацію, хоча спрогнозувати її тяжкість лише на підставі цього показника неможливо, необхідно також враховувати клінічні та біохімічні показники. Якщо плазмова концентрація перевищує 500 мкг/мл (350 мкг/мл для дітей віком до 5 років), внутрішньовенне введення натрію гідрокарбонату ефективно видаляє саліцилати з плазми. Якщо плазмова концентрація перевищує 700 мкг/мл (нижчі концентрації у дітей та літніх) або при тяжкому метаболічному ацидозі, терапією вибору є гемодіаліз або гемоперфузія. Передозування парацетамолом. При передозуванні можлива інтоксикація, особливо у пацієнтів похилого віку, дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки (викликаних хронічним алкоголізмом), у пацієнтів з порушеннями харчування, а також у пацієнтів, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки, при якій можуть розвинутися блискавичний гепатит, печінкова недостатність, хол гепатит, цитолітичний гепатит, у зазначених вище випадках – іноді з летальним кінцем. Клінічна картина гострого передозування розвивається протягом 24 годин після прийому парацетамолу. Симптоми: шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, зниження апетиту, відчуття дискомфорту у черевній порожнині та (або) абдомінальний біль), блідість шкірних покривів. При одномоментному введенні 7,5 г і більше або дітям понад 140 мг/кг відбувається цитоліз гепатоцитів з повним та незворотним некрозом печінки, розвитком печінкової недостатності, метаболічного ацидозу та енцефалопатії, які можуть призвести до коми та летального результату. Через 12-48 годин після введення парацетамолу відзначається підвищення активності мікросомальних ферментів печінки, лактатдегідрогенази, концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день.концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день.концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день. Лікування - негайна госпіталізація. Визначення кількісного вмісту парацетамолу в плазмі перед початком лікування в якомога більш ранні терміни після передозування. Введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону – метіоніну та ацетилцистеїну – найефективніше у перші 8 годин. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне (в/в) введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його введення. Симптоматичне лікування. Лабораторні дослідження активності мікросомальних ферментів печінки слід проводити на початку лікування і потім – кожні 24 години. У більшості випадків активність мікросомальних ферментів печінки нормалізується протягом 1-2 тижнів.У дуже важких випадках може знадобитися пересадка печінки. Кофеїн. Поширеними симптомами є гастралгія, ажитація, делірій, тривога, нервозність, занепокоєння, безсоння, психічне збудження, м'язові посмикування, сплутаність свідомості, судоми, зневоднення, прискорене сечовипускання, гіпертензія, головний біль, кров'ю), шум у вухах. При вираженому передозуванні може виникати гіперглікемія. Кардіологічні порушення виявляються тахікардією та аритмією. Лікування – зниження дози або скасування кофеїну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Цей лікарський препарат не слід приймати одночасно з лікарськими препаратами, що містять АСК або парацетамол. Подібно до інших засобів для лікування мігрені, до початку лікування передбачуваної мігрені у пацієнтів, яким раніше не виставлявся діагноз мігрень, або тим пацієнтам, у яких мігрень проявляється нетиповими симптомами, слід бути обережним, щоб виключити інші потенційно серйозні неврологічні розлади. Якщо у пацієнтів у ході >20% нападів мігрені виникає блювота або >50% нападів їм постільний режим, препарат застосовувати не слід. Якщо мігрень після прийому перших двох таблеток препарату не усувається, необхідно звернутися за медичною допомогою. Препарат не слід застосовувати, якщо протягом щонайменше останніх трьох місяців у пацієнта виникало більше 10 нападів головного болю на місяць. У цьому випадку слід запідозрити головний біль унаслідок надмірного застосування ліків та скасувати лікування. Крім того, пацієнтам слід звернутися за медичною допомогою. Слід бути обережними у пацієнтів з факторами ризику дегідратації, наприклад, з блювотою, діареями або до або після великої операції. Через свої фармакодинамічні властивості препарат може маскувати ознаки та симптоми інфекції. Внаслідок вмісту в препараті ацетилсаліцилової кислоти Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з подагрою, порушенням функції нирок або печінки, дегідратацією, неконтрольованою артеріальною гіпертензією, дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази та цукровим діабетом. З огляду на інгібування АСК агрегації тромбоцитів препарат може призводити до подовження часу кровотечі під час і після хірургічних втручань (зокрема невеликих, наприклад, екстракції зуба). Препарат не слід одночасно застосовувати з антикоагулянтами та іншими лікарськими засобами, які порушують згортання крові, без контролю лікаря (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). За пацієнтами з порушенням зсідання крові слід встановити ретельне спостереження. Слід бути обережними при метро- або менорагії. Якщо у пацієнта на фоні прийому препарату розвивається кровотеча або виразка шлунково-кишкового тракту, необхідно негайно його скасувати. У будь-який момент лікування будь-якими нестероїдними протизапальними засобами можуть виникати потенційно летальні кровотечі, виразки та перфорації ШКТ як з провісниками та важкими шлунково-кишковими ускладненнями в анамнезі, так і без них. Ці ускладнення, як правило, важче виявляються у пацієнтів похилого віку. Алкоголь, глюкокортикостероїди та нестероїдні протизапальні засоби можуть підвищувати ризик шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Препарат може сприяти розвитку бронхоспазму та виникненню загострення бронхіальної астми (в т.ч. бронхіальна астма, обумовлена непереносимістю анальгетиків) або інших реакцій гіперчутливості. До факторів ризику відносяться бронхіальна астма, сезонний алергічний риніт.поліпоз носа, хронічна обструктивна хвороба легень, хронічні інфекції дихальних шляхів (особливо асоційовані із симптомами, характерними для алергічного риніту). Такі явища також можуть виникати у пацієнтів з алергічними реакціями (наприклад, шкірними, включаючи свербіж та кропив'янку) на інші речовини. У таких пацієнтів рекомендується дотримуватися особливої обережності. Дітям до 18 років не можна призначати лікарські засоби, що містять ацетилсаліцилову кислоту як жарознижувальну, оскільки у разі вірусної інфекції вони здатні збільшити ризик виникнення синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є гіперпірексія, тривала блювота, метаболічний ацидоз, порушення з боку нервової системи та психіки, гепатомегалія та порушення функції печінки, гостра енцефалопатія, порушення дихання, судоми, кома. АСК може спотворювати результати лабораторних аналізів функції щитовидної залози внаслідок хибнопозитивної низької концентрації левотироксину (Т4) та трийодтироніну (Тз). Внаслідок вмісту в препараті парацетамолу Слід виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки або алкогольною залежністю. Ризик отруєння парацетамолом підвищується у пацієнтів, які приймають інші потенційно гепатотоксичні лікарські препарати або лікарські препарати, що індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, рифампіцин, ізоніазид, хлорамфенікол, снодійні та протисудомні засоби, включаючи фенобарбітал, фенітоїн) та. Пацієнти з алкоголізмом в анамнезі входять до особливої групи ризику ураження печінки. При застосуванні препарату можуть розвиватися серйозні шкірні реакції, такі як гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, які можуть призводити до летального результату. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки серйозних реакцій шкіри. Прийом препарату повинен бути припинений при перших проявах реакцій шкіри або будь-яких інших ознак гіперчутливості. Внаслідок вмісту у препараті кофеїну Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з подагрою, гіпертиреозом та аритмією. При застосуванні препарату слід обмежити споживання продуктів, що містять кофеїн, оскільки надмірне надходження кофеїну може призвести до нервозності, дратівливості, безсоння та, у деяких випадках, почастішання серцебиття. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Дослідження з вивчення впливу на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами не проводилися. При виникненні таких небажаних реакцій, як запаморочення або сонливість, слід утриматися від цих видів діяльності та повідомити про це лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецепта
Склад, форма випуску та упаковкаВода, фруктоза, інулін, лактобактерії Lactobacillus rhamnosus АТСС 53103, біфідобактерії Bifidobacterium longum СЕСТ 7894, мальтодекстрин, лимонна кислота (Е 330), ароматизатор натуральний груша, цин2 Е2, Е2 Е2ХарактеристикаТехнологія збереження активності живих бактерій «LONG-LIFE-CAP» («Довге життя у кришці») - унікальна запатентована технологія виробництва, що дозволяє зберігати силу і життєздатність 10 мільярдів живих бактерій Аципол® Актив у кришці-ковпачку протягом всього терміну придатності.РекомендуєтьсяЯк біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела пробіотичних мікроорганізмів (лактобактерій і біфідобактерій), цинку, інуліну.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 флакону 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: азитроміцин (у формі дигідрату) – 250 мг; допоміжні речовини: манітол (маніт), крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат; Склад корпусу та кришечки капсули: титану діоксид (Е171), желатин медичний. 6 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули білого кольору №0; вміст капсул – порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик широкого спектра дії, представник підгрупи макролідних антибіотиків – азалідів. Зв'язуючись з субодиницею 50S рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст і розмноження бактерій. Діє бактеріостатично, у високих концентраціях має бактерицидну дію. Діє на поза- та внутрішньоклітинних збудників. Активний щодо грампозитивних коків: Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, стрептококів груп C, F і G, Streptococcus viridans, Staphylococcus aureus; грамнегативних бактерій: Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Bordetella parapertussis, Legionella pneumophila, Haemophilus ducreyi, Campylobacter jejuni, Neisseria gonorrhoeae та Gardnerella vaginalis; деяких анаеробних мікроорганізмів: Bacteroides bivius, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus spp., а також Chlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Treponema pallidum, Borrelia burgdoferi. Азитроміцин не активний щодо грампозитивних бактерій, стійких до еритроміцину.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому препарату внутрішньо азитроміцин швидко всмоктується із ШКТ, що зумовлено його стійкістю у кислому середовищі та ліпофільністю. Після прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину Cmax у плазмі досягається через 2.5-3 години і становить 0.4 мг/л. Біодоступність – 37%. Прийом препарату одночасно з їжею уповільнює та знижує абсорбцію азитроміцину. Розподіл Азитроміцин добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема, у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (у 10-50 разів вище, ніж у плазмі крові) та тривалий T1/2 обумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися у середовищі з низьким рН, що оточує лізосоми. Це, у свою чергу, визначає великий Vd (31.1 л/кг) і високий плазмовий кліренс. Здатність азитроміцину накопичуватись переважно у лізосомах особливо важлива для елімінації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину в осередках інфекції достовірно вища,ніж у здорових тканинах (в середньому на 24-34%) і корелює зі ступенем запального набряку. Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях у вогнищі запалення протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. Метаболізм У печінці азитроміцин деметилюється, метаболіти, що утворюються, неактивні. Виведення Виведення азитроміцину з плазми крові проходить у 2 етапи: T1/2 становить 14-20 годин в інтервалі від 8 до 24 годин після прийому препарату та 41 годин – в інтервалі від 24 до 72 годин, що дозволяє застосовувати препарат 1 раз на добу.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (в т.ч. ангіна, синусит, тонзиліт, середній отит); скарлатина; інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (в т.ч. бактеріальні та атипові пневмонії, бронхіт); інфекції шкіри та м'яких тканин (в т.ч. бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); інфекції урогенітального тракту (в т.ч. уретрит та/або цервіцит); хвороба Лайма (бореліоз) у початковій стадії (erythema migrans); захворювання шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційовані з Helicobacter pylori (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняпечінкова недостатність; ниркова недостатність; діти із масою тіла менше 45 кг (для капсул 500 мг); дитячий вік до 12 років; підвищена чутливість до антибіотиків групи макролідів З обережністю слід застосовувати препарат при аритмії (можливі шлуночкові аритмії, подовження інтервалу QT) у дітей з вираженими порушеннями функцій печінки або нирок.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Протипоказано: дитячий вік до 12 років.Побічна діяЗ боку травної системи: діарея (5%), нудота (3%), біль у животі (3%); 1% – диспепсія, метеоризм, блювання, мелена, холестатична жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ; у дітей – запори, анорексія, гастрит. Можливий кандидомікоз слизової оболонки ротової порожнини. З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, біль у грудній клітці (≤1%). З боку центральної нервової системи: запаморочення, біль голови, сонливість; у дітей – головний біль (при терапії середнього отиту), гіперкінезія, тривожність, невроз, порушення сну (≤1%). З боку статевої системи: ≤1% – вагінальний кандидоз. З боку сечовидільної системи: ≤1% – нефрит. Дерматологічні реакції: в окремих випадках – висипання, фотосенсибілізація. Алергічні реакції: висипання, свербіж, набряк Квінке, кропив'янка, кон'юнктивіт. Інші: підвищена стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди (алюміній- і магнійсодержащие), етанол і їжа уповільнюють і знижують абсорбцію азитроміцину. Азитроміцин не зв'язується із ізоферментами системи цитохрому P450. На відміну від більшості макролідів, нині не відзначено взаємодії азитроміцину з теофіліном, терфенадином, карбамазепіном, тріазоламом, дигоксином. Макроліди (за винятком азалідів) уповільнюють виведення і підвищують концентрацію в плазмі та токсичність циклосерину, непрямих антикоагулянтів, метилпреднізолону, фелодипіну, а також препаратів, що піддаються мікросомальному окисленню (карбамазепін, терфенадин, циклоспорин, фенітоїн, пероральні гіпоглікемічні засоби, похідні ксантину, у тому числі теофілін), за рахунок інгібування мікросомального окиснення в гепатоцитах, у той час як при застосуванні азалідів такої взаємодії до теперішнього часу не відзначалося. При одночасному застосуванні азитроміцину з дигоксином спостерігається збільшення концентрації останнього. При одночасному призначенні варфарину та азитроміцину (у звичайних дозах) зміни протромбінового часу не виявлено, проте з огляду на те, що при взаємодії макролідів та варфарину можливе посилення антикоагулянтного ефекту, пацієнтам необхідний ретельний контроль протромбінового часу. При одночасному застосуванні азитроміцину з ерготаміном та дигідроерготаміном посилюється їх токсична дія (вазоспазм, дизестезія). При одночасному застосуванні азитроміцину з триазоламом знижується кліренс та посилюється фармакологічна дія триазоламу. Лінкозаміни зменшують ефективність азитроміцину. Тетрациклін та хлорамфенікол посилюють ефективність азитроміцину. Фармацевтична несумісність Азитроміцин фармацевтично несумісний із гепарином.Спосіб застосування та дозиАзитрокс приймають внутрішньо 1 раз на добу за 1 годину до або через 2 години після їди. Дорослим при інфекції верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів призначають по 500 мг на добу протягом 3 днів (курсова доза – 1.5 г). При інфекціях шкіри та м'яких тканин призначають у дозі 1 г на добу за 1 прийом у перший день, далі – по 500 мг на добу щодня з 2 по 5 дні. Курсова доза – 3 г. При неускладненому уретриті та/або цервіциті призначають одноразово 1 г. При ускладненому, тривало протікаючим уретриті/цервіциті, викликаному Chlamydia trachomatis, - по 1 г 3 рази з інтервалом 7 днів (прийом препарату в 1-7-14 день лікування). Курсова доза – 3 г. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування I стадії (erythema migrans) призначають 1 г на 1-й день і по 500 мг щодня з 2-го по 5-й дні. Курсова доза – 3 г. При виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційованої з Helicobacter pylori, призначають по 1 г на добу протягом 3 днів у складі комбінованої антихелікобактерної терапії. Дітям з масою тіла більше 45 кг при інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, шкіри та м'яких тканин, скарлатину препарат призначають по 500 мг на добу (1 капс.) за 1 прийом протягом 3 днів. Дітям старше 12 років препарат (капс. по 250 мг) призначають із розрахунку 10 мг/кг 1 раз/сут протягом 3 днів або першого дня - 10 мг/кг, потім 4 дні - по 5-10 мг/кг/сут протягом 3-х днів. Курсова доза – 30 мг/кг. При лікуванні erythema migrans у дітей доза препарату (капс. 500 мг) становить 1 г на 1 день і по 500 мг щодня з 2 по 5 дні. Курсова доза - 3 г. Застосовувати Азитрокс у формі капсул по 250 мг слід у дозі 20 мг/кг на 1-й день і по 10 мг/кг - з 2-го по 5-й день.ПередозуванняСимптоми: при застосуванні препарату у високих дозах можливе посилення побічної дії – сильна нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАзитрокс не слід приймати з їжею. У разі пропуску чергового прийому пропущену дозу слід прийняти якнайшвидше, а наступні - з інтервалом 24 год. Необхідно дотримуватися перерви щонайменше 2 години між прийомом Азітрокса та антацидних препаратів. Після відміни лікування реакції підвищеної чутливості у деяких пацієнтів можуть зберігатися, що потребує специфічної терапії під наглядом лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 кпс. діюча речовина: омепразол – 10,0 мг; допоміжні речовини: манітол - 19,97 мг, сахароза - 32,11 мг, динатрію гідрофосфат - 1,49 мг, натрію лаурилсульфат - 0,40 мг, лактози моногідрат - 4,00 мг, кальцію карбонат - 4,00 мг, гіпром (гідроксипропілметилцелюлоза Е-5) - 10,28 мг, метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1 ](L-30D) - 29,37 мг, пропіленгліколь - 0,95 мг, діетилфталат - 2,94 мг, цетиловий спирт - 0,88 мг, натрію гідроксид - 0,18 мг, полісорбат-80 - 0,35 мг, повідон (полівінілпіролідон, повідон К-30) - 0,30 мг, титану діоксид - 0,21, тальк - 0,07 мг ; корпус оболонки капсули: титану діоксид (Е 171) – 2,0000 %, желатин – до 100 %; кришечка оболонки капсули: титану діоксид (Е171) – 1,3333 %, барвник сонячний захід жовтий (Е 110) – 0,0044 %, хіноліновий жовтий (Е 104) – 0,9197 %, желатин – до 100 %. По 7 або 10 капсул в контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки або ПА/Ал/ПВХ-плівки і фольги алюмінієвої. 1,2, 3 або 4 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиНепрозорі капсули №2. Корпус білого кольору, кришка жовтого кольору. Вміст капсул – пелети від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що знижує секрецію залоз шлунка - протонового насоса інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо омепразол швидко абсорбується зі шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація (Сmах) омепразолу в плазмі досягається через 0,5 - 3,5 години. Біодоступність становить 30 – 40%. Розподіл Зв'язування з білками плазми – близько 95%. Метаболізм Омепразол практично повністю метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2C19 з утворенням шести фармакологічно неактивних метаболітів. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) становить 05-1 год. Виводиться у вигляді метаболітів нирками (70 – 80%) та з жовчю (20 – 30%). Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів із печінковою недостатністю біодоступність значно зростає, а період напіввиведення збільшується до 3 годин. У пацієнтів похилого віку швидкість виведення зменшується, біодоступність зростає.ФармакодинамікаОмепразол інгібує фермент Н+К+-АТФ-азу ("протонний насос") у парієтальних клітинах шлунка, блокуючи цим завершальну стадію секреції соляної кислоти. Це призводить до зниження рівня базальної та стимульованої секреції кислоти незалежно від природи подразника. Після одноразового прийому препарату внутрішньо дія омепразолу настає протягом першої години і триває протягом 24 годин. Максимум ефекту досягається через 2:00. Після припинення прийому препарату секреторна активність повністю відновлюється через 3 – 5 діб.Показання до застосуванняСимптоми гастроезофагеального рефлюксу, такі як печія, кисла відрижка.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до омепразолу, заміщених бензімідазолу або інших компонентів препарату. Одночасне застосування з препаратами нелфінавіру, атазанавіру, ерлотинібу, позаконазолу. Вік до 18 років. З обережністю: Перед застосуванням препарату необхідно проконсультуватися з лікарем у таких випадках: за наявності раніше діагностованої виразкової хвороби шлунка; тяжкого захворювання печінки, що супроводжується печінковою недостатністю; жовтяниці; попереднього хірургічного втручання на шлунково-кишковому тракті; за наявності "тривожних" симптомів: значна спонтанна втрата маси тіла, повторне блювання, блювання з домішкою крові, зміни кольору калу (дьогтеподібний стілець - мелена), порушення ковтання; при появі нових симптомів або зміні наявних симптомів з боку шлунково-кишкового тракту; за наявності остеопорозу; на фоні симптоматичного лікування з приводу порушення травлення або стійкої печії (протягом 4 тижнів або більше); при одночасному застосуванні з одним або декількома з перерахованих нижче препаратів: клопідогрел, дигоксин, ерлотиніб, кетоконазол, ітраконазол, варфарин, цилостазол, діазепам, фенітоїн, саквінавір, такролімус, кларитроміцин, вориконазол, рифам. Також рекомендується проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату Гастрозол у період вагітності та грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяРезультати трьох проспективних епідеміологічних досліджень (більше 1000 спостережень) показали, що застосування омепразолу у вагітних жінок не має негативного впливу протягом вагітності та здоров'я плода/новонародженого. Тим не менш, перед застосуванням препарату під час вагітності рекомендується проконсультуватися з лікарем. Омепразол проникає у грудне молоко. За необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення годування груддю.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів викладена відповідно до наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, Алергічні реакції: нечасто - кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж шкіри; рідко – лихоманка, уртикарія, ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції; дуже рідко – еозинофілія. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, біль у животі, діарея чи запор, метеоризм; нечасто - підвищення активності "печінкових" ферментів (трансаміназ) та лужної фосфатази (оборотного характеру), збочення смаку (зазвичай проходить після припинення терапії); рідко - сухість у роті, стоматит, кандидоз шлунково-кишкового тракту, гепатит (з жовтяницею або без), мікроскопічний коліт, зміна кольору язика до коричнево-чорного та поява доброякісних кіст слинних залоз при одночасному використанні з кларитроміцином. терапії); дуже рідко – печінкова недостатність (у пацієнтів із попереднім тяжким захворюванням печінки). З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто - запаморочення, парестезія, сонливість, безсоння; рідко – збудження, оборотна сплутаність свідомості, депресія; дуже рідко – агресія, замішання, галюцинації; на фоні тяжкого захворювання печінки – енцефалопатія. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – дерматит; рідко – фотосенсибілізація (почервоніння шкіри), алопеція; дуже рідко - мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона (важка багатоформна еритема, що характеризується появою плям і бульбашок на шкірі та слизових оболонках на фоні високої температури та болю в суглобах), токсичний епідермальний некроліз; частота невідома - підгострий шкірний червоний вовчак. З боку органу зору: нечасто – зорові порушення, у тому числі зменшення полів зору, зниження гостроти та чіткості зорового сприйняття (зазвичай проходять після припинення терапії). З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – порушення слухового сприйняття, у тому числі, "дзвін у вухах" (зазвичай проходять після припинення терапії), вертиго. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – переломи хребців, кісток зап'ястя, головки стегнової кістки; рідко – міалгія (біль у м'язах), артралгія (біль у суглобах), м'язова слабкість. З боку дихальної системи: рідко – бронхоспазм. З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – інтерстиціальний нефрит. З боку органів кровотворення: рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – агранулоцитоз, панцитопенія. З боку ендокринної системи: дуже рідко – гінекомастія. Інші: нечасто – периферичні набряки, нездужання; рідко – посилення потовиділення, гіпонатріємія; дуже рідко – гіпомагніємія, гіпокальціємія внаслідок тяжкої гіпомагніємії. Повідомлялося про випадки утворення залізистих кіст у шлунку у пацієнтів, які приймають препарати, що знижують секрецію залоз шлунка протягом тривалого проміжку часу; кісти доброякісні, проходять самостійно і натомість продовження терапії. У разі появи побічних ефектів, які не вказані в даній інструкції, необхідно негайно звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПеред прийомом Гастрозолу необхідно проконсультуватися з лікарем, якщо Ви отримуєте лікування одним або декількома із зазначених у цьому розділі препаратів. Зниження секреції соляної кислоти у шлунку при лікуванні омепразолом та іншими інгібіторами протонного насоса може призвести до зниження або підвищення абсорбції інших препаратів, всмоктування яких залежить від кислотності середовища. Подібно до інших препаратів, що знижують кислотність шлункового соку, лікування омепразолом може призвести до зниження всмоктування кетоконазолу, ітраконазолу, позаконазолу, ерлотинібу, препаратів заліза та ціанокобаламіну. Слід уникати їхнього спільного прийому з омепразолом. Біодоступність дигоксину при одночасному застосуванні з омепразолом підвищується на 10% (може бути потрібна корекція режиму дозування дигоксину). Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів у літніх пацієнтів. Було показано, що омепразол взаємодіє з деякими антиретровірусними препаратами. Механізми та клінічне значення цих взаємодій не завжди відомі. Збільшення значення pH на фоні терапії омепразолом може впливати на всмоктування антиретровірусних препаратів. Також можлива взаємодія на рівні ізоферменту CYP2C19. При сумісному застосуванні омепразолу та деяких антиретровірусних препаратів, таких як атазанавір та нелфінавір, на фоні терапії омепразолом відзначається зниження їх концентрації у сироватці. При одночасному застосуванні з омепразолом на 75% зменшується площа під кривою "концентрація-час" атазанавіру. У зв'язку з цим спільне застосування омепразолу з антиретровірусними препаратами, такими як атазанавір та нелфінавір протипоказано.При одночасному застосуванні з омепразолом спостерігається підвищення плазмової концентрації саквінавіру/ритонавіру до 70%, при цьому переносимість лікування пацієнтами з ВІЛ-інфекцією не погіршується. При одночасному застосуванні омепразолу з клопідогрелом спостерігається зменшення антиагрегантного ефекту останнього. При одночасному застосуванні з омепразолом можливе підвищення плазмової концентрації і збільшення періоду напіввиведення варфарину, діазепаму, фенітоїну, цилостазолу, іміпраміну, кломіпраміну, циталопраму, гексобарбіталу, дисульфіраму, а також інших препаратів, що метаболізуються в печінці. ). При одночасному застосуванні омепразолу та такролімусу було відмічено підвищення концентрації такролімусу у сироватці крові, що може вимагати корекції його дози. У деяких пацієнтів спостерігалося підвищення концентрації метотрексату на фоні спільного застосування з інгібіторами протонного насоса. При призначенні високих доз метотрексату слід розглянути можливість тимчасової відміни омепразолу. Одночасне застосування з інгібіторами ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4 (такими як кларитроміцин та вориконазол) може призвести до збільшення плазмової концентрації омепразолу, що може вимагати корекції дози омепразолу у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, у разі його тривалого застосування. Індуктори ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, препарати звіробою продірявленого (Hypericum perforatum) при сумісному застосуванні з омепразолом можуть прискорювати його метаболізм, знижуючи цим концентрацію омепразолу в плазмі крові. Не встановлено клінічно значущої взаємодії омепразолу з антацидними препаратами, кофеїном, пропранололом, теофіліном, метопрололом, лідокаїном, хінідином, еритроміцином, фенацетином, естрадіолом, амоксициліном, будесонідом, диксозолом, диклононом.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи достатньою кількістю води (вміст капсули не можна розжовувати), за 30 хвилин до їди. Якщо пацієнт не може проковтнути капсулу, можна розчинити її вміст у невеликій кількості води або фруктового соку (не розчиняти в газованих напоях). Отриманий розчин препарату слід випити відразу після приготування, додатково запиваючи 1/2 склянки води. Симптоми гастроезофагеального рефлюксу, такі як печія, кисла відрижка. Звичайна доза препарату Гастрозол становить 10 мг (1 капсула) один раз на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг. Завжди має використовуватися найменша ефективна доза. Максимальний курс лікування без консультації лікаря – 14 днів. Інтервал між 14-денними курсами лікування має становити щонайменше 4 місяців. Якщо протягом 2 тижнів не спостерігається полегшення симптомів або вони посилюються, необхідно звернутися до лікаря! Застосування препарату в окремих випадках Можливість застосування препарату Гастрозол у особливих випадках оцінюється лікарем. Порушення функції нирок. Корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки біодоступність та кліренс омепразолу збільшується. Перед застосуванням слід проконсультуватися з лікарем. Літній вік. Незважаючи на те, що швидкість метаболізму омепразолу у осіб похилого віку знижується, корекція дози при застосуванні препарату у добовій дозі 20 мг не потрібна.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, сплутаність свідомості, апатія, депресія, сонливість, біль голови, порушення зору, дилатація судин, тахікардія, нудота, блювання, метеоризм, біль у животі діарея, підвищення потовиділення, "сухість" у роті. Лікування: симптоматичне. При необхідності – промивання шлунка, призначення активованого вугілля. Гемодіаліз недостатньо ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОмепразол не призначений для застосування при випадковій печії (печія рідше 2 разів на тиждень). Перед початком терапії омепразолом необхідно виключити наявність злоякісного процесу у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, оскільки прийом омепразолу може маскувати симптоматику та відстрочити постановку правильного діагнозу. Зниження секреції соляної кислоти у шлунку під дією інгібіторів протонної помпи призводить до підвищення росту нормальної мікрофлори кишечника і може призводити до незначного збільшення ризику розвитку кишкових інфекцій, спричинених бактеріями роду Salmonella spp., Campylobacter spp., а також бактерій Clostridium difficile. Зниження секреції соляної кислоти може призводити до підвищення концентрації хромограніну A (CgA), що впливає на результати обстежень для виявлення нейроендокринних пухлин, тому для запобігання цьому впливу необхідно тимчасово припинити прийом омепразолу за 5 днів до проведення дослідження концентрації CgA. Якщо цей час концентрація CgA не повернулася до нормального значення, дослідження слід повторити. Слід регулярно оцінювати співвідношення ризику та вигоди тривалої (більше 1 року) підтримуючої терапії омепразолом. Є дані про підвищення ризику виникнення переломів хребців, кісток зап'ястя, головки стегнової кістки, переважно у пацієнтів похилого віку або за наявності інших факторів ризику. Пацієнтам із ризиком розвитку остеопорозу слід забезпечити адекватне споживання вітаміну D та кальцію. У пацієнтів, які отримували омепразол протягом як мінімум трьох місяців, була зареєстрована важка гіпомагніємія, що виявляється такими симптомами, як стомлюваність, маячня, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія. У більшості пацієнтів гіпомагніємія усувалася після відміни інгібіторів протонного насоса та введення препаратів магнію. Пацієнтам, які отримують терапію омепразолом протягом тривалого часу, особливо у поєднанні з дигоксином або іншими препаратами, що знижують вміст магнію в плазмі (діуретиками), потрібен регулярний контроль вмісту магнію. Омепразол, як і всі лікарські засоби, що знижують кислотність, може призводити до зниження всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну). Про це необхідно пам'ятати щодо пацієнтів зі зниженим запасом вітаміну В12 при тривалій терапії. У пацієнтів, які приймають перорально протягом тривалого часу препарати, що знижують секрецію залоз шлунка, частіше відзначалося утворення залозистих кіст у шлунку. Ці явища обумовлені фізіологічними змінами внаслідок інгібування секреції соляної кислоти, і піддаються зворотному розвитку на тлі продовження терапії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування омепразолом може виникати запаморочення, сплутаність свідомості, сонливість, порушення зору, тому слід бути обережним при керуванні автотранспортом або керуванням іншими механізмами та виконанні інших потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 кпс. діюча речовина: омепразол – 10,0 мг; допоміжні речовини: манітол - 19,97 мг, сахароза - 32,11 мг, динатрію гідрофосфат - 1,49 мг, натрію лаурилсульфат - 0,40 мг, лактози моногідрат - 4,00 мг, кальцію карбонат - 4,00 мг, гіпром (гідроксипропілметилцелюлоза Е-5) - 10,28 мг, метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1 ](L-30D) - 29,37 мг, пропіленгліколь - 0,95 мг, діетилфталат - 2,94 мг, цетиловий спирт - 0,88 мг, натрію гідроксид - 0,18 мг, полісорбат-80 - 0,35 мг, повідон (полівінілпіролідон, повідон К-30) - 0,30 мг, титану діоксид - 0,21, тальк - 0,07 мг ; корпус оболонки капсули: титану діоксид (Е 171) – 2,0000 %, желатин – до 100 %; кришечка оболонки капсули: титану діоксид (Е171) – 1,3333 %, барвник сонячний захід жовтий (Е 110) – 0,0044 %, хіноліновий жовтий (Е 104) – 0,9197 %, желатин – до 100 %. По 7 або 10 капсул в контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки або ПА/Ал/ПВХ-плівки і фольги алюмінієвої. 1,2, 3 або 4 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиНепрозорі капсули №2. Корпус білого кольору, кришка жовтого кольору. Вміст капсул – пелети від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що знижує секрецію залоз шлунка - протонового насоса інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо омепразол швидко абсорбується зі шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація (Сmах) омепразолу в плазмі досягається через 0,5 - 3,5 години. Біодоступність становить 30 – 40%. Розподіл Зв'язування з білками плазми – близько 95%. Метаболізм Омепразол практично повністю метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP2C19 з утворенням шести фармакологічно неактивних метаболітів. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) становить 05-1 год. Виводиться у вигляді метаболітів нирками (70 – 80%) та з жовчю (20 – 30%). Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів із печінковою недостатністю біодоступність значно зростає, а період напіввиведення збільшується до 3 годин. У пацієнтів похилого віку швидкість виведення зменшується, біодоступність зростає.ФармакодинамікаОмепразол інгібує фермент Н+К+-АТФ-азу ("протонний насос") у парієтальних клітинах шлунка, блокуючи цим завершальну стадію секреції соляної кислоти. Це призводить до зниження рівня базальної та стимульованої секреції кислоти незалежно від природи подразника. Після одноразового прийому препарату внутрішньо дія омепразолу настає протягом першої години і триває протягом 24 годин. Максимум ефекту досягається через 2:00. Після припинення прийому препарату секреторна активність повністю відновлюється через 3 – 5 діб.Показання до застосуванняСимптоми гастроезофагеального рефлюксу, такі як печія, кисла відрижка.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до омепразолу, заміщених бензімідазолу або інших компонентів препарату. Одночасне застосування з препаратами нелфінавіру, атазанавіру, ерлотинібу, позаконазолу. Вік до 18 років. З обережністю: Перед застосуванням препарату необхідно проконсультуватися з лікарем у таких випадках: за наявності раніше діагностованої виразкової хвороби шлунка; тяжкого захворювання печінки, що супроводжується печінковою недостатністю; жовтяниці; попереднього хірургічного втручання на шлунково-кишковому тракті; за наявності "тривожних" симптомів: значна спонтанна втрата маси тіла, повторне блювання, блювання з домішкою крові, зміни кольору калу (дьогтеподібний стілець - мелена), порушення ковтання; при появі нових симптомів або зміні наявних симптомів з боку шлунково-кишкового тракту; за наявності остеопорозу; на фоні симптоматичного лікування з приводу порушення травлення або стійкої печії (протягом 4 тижнів або більше); при одночасному застосуванні з одним або декількома з перерахованих нижче препаратів: клопідогрел, дигоксин, ерлотиніб, кетоконазол, ітраконазол, варфарин, цилостазол, діазепам, фенітоїн, саквінавір, такролімус, кларитроміцин, вориконазол, рифам. Також рекомендується проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату Гастрозол у період вагітності та грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяРезультати трьох проспективних епідеміологічних досліджень (більше 1000 спостережень) показали, що застосування омепразолу у вагітних жінок не має негативного впливу протягом вагітності та здоров'я плода/новонародженого. Тим не менш, перед застосуванням препарату під час вагітності рекомендується проконсультуватися з лікарем. Омепразол проникає у грудне молоко. За необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення годування груддю.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів викладена відповідно до наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, Алергічні реакції: нечасто - кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж шкіри; рідко – лихоманка, уртикарія, ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції; дуже рідко – еозинофілія. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, біль у животі, діарея чи запор, метеоризм; нечасто - підвищення активності "печінкових" ферментів (трансаміназ) та лужної фосфатази (оборотного характеру), збочення смаку (зазвичай проходить після припинення терапії); рідко - сухість у роті, стоматит, кандидоз шлунково-кишкового тракту, гепатит (з жовтяницею або без), мікроскопічний коліт, зміна кольору язика до коричнево-чорного та поява доброякісних кіст слинних залоз при одночасному використанні з кларитроміцином. терапії); дуже рідко – печінкова недостатність (у пацієнтів із попереднім тяжким захворюванням печінки). З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто - запаморочення, парестезія, сонливість, безсоння; рідко – збудження, оборотна сплутаність свідомості, депресія; дуже рідко – агресія, замішання, галюцинації; на фоні тяжкого захворювання печінки – енцефалопатія. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – дерматит; рідко – фотосенсибілізація (почервоніння шкіри), алопеція; дуже рідко - мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона (важка багатоформна еритема, що характеризується появою плям і бульбашок на шкірі та слизових оболонках на фоні високої температури та болю в суглобах), токсичний епідермальний некроліз; частота невідома - підгострий шкірний червоний вовчак. З боку органу зору: нечасто – зорові порушення, у тому числі зменшення полів зору, зниження гостроти та чіткості зорового сприйняття (зазвичай проходять після припинення терапії). З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – порушення слухового сприйняття, у тому числі, "дзвін у вухах" (зазвичай проходять після припинення терапії), вертиго. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – переломи хребців, кісток зап'ястя, головки стегнової кістки; рідко – міалгія (біль у м'язах), артралгія (біль у суглобах), м'язова слабкість. З боку дихальної системи: рідко – бронхоспазм. З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – інтерстиціальний нефрит. З боку органів кровотворення: рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – агранулоцитоз, панцитопенія. З боку ендокринної системи: дуже рідко – гінекомастія. Інші: нечасто – периферичні набряки, нездужання; рідко – посилення потовиділення, гіпонатріємія; дуже рідко – гіпомагніємія, гіпокальціємія внаслідок тяжкої гіпомагніємії. Повідомлялося про випадки утворення залізистих кіст у шлунку у пацієнтів, які приймають препарати, що знижують секрецію залоз шлунка протягом тривалого проміжку часу; кісти доброякісні, проходять самостійно і натомість продовження терапії. У разі появи побічних ефектів, які не вказані в даній інструкції, необхідно негайно звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПеред прийомом Гастрозолу необхідно проконсультуватися з лікарем, якщо Ви отримуєте лікування одним або декількома із зазначених у цьому розділі препаратів. Зниження секреції соляної кислоти у шлунку при лікуванні омепразолом та іншими інгібіторами протонного насоса може призвести до зниження або підвищення абсорбції інших препаратів, всмоктування яких залежить від кислотності середовища. Подібно до інших препаратів, що знижують кислотність шлункового соку, лікування омепразолом може призвести до зниження всмоктування кетоконазолу, ітраконазолу, позаконазолу, ерлотинібу, препаратів заліза та ціанокобаламіну. Слід уникати їхнього спільного прийому з омепразолом. Біодоступність дигоксину при одночасному застосуванні з омепразолом підвищується на 10% (може бути потрібна корекція режиму дозування дигоксину). Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів у літніх пацієнтів. Було показано, що омепразол взаємодіє з деякими антиретровірусними препаратами. Механізми та клінічне значення цих взаємодій не завжди відомі. Збільшення значення pH на фоні терапії омепразолом може впливати на всмоктування антиретровірусних препаратів. Також можлива взаємодія на рівні ізоферменту CYP2C19. При сумісному застосуванні омепразолу та деяких антиретровірусних препаратів, таких як атазанавір та нелфінавір, на фоні терапії омепразолом відзначається зниження їх концентрації у сироватці. При одночасному застосуванні з омепразолом на 75% зменшується площа під кривою "концентрація-час" атазанавіру. У зв'язку з цим спільне застосування омепразолу з антиретровірусними препаратами, такими як атазанавір та нелфінавір протипоказано.При одночасному застосуванні з омепразолом відзначається підвищення плазмової концентрації саквінавіру/ритонавіру до 70%, при цьому переносимість лікування пацієнтами з ВІЛ-інфекцією не погіршується. При одночасному застосуванні омепразолу з клопідогрелом спостерігається зменшення антиагрегантного ефекту останнього. При одночасному застосуванні з омепразолом можливе підвищення плазмової концентрації і збільшення періоду напіввиведення варфарину, діазепаму, фенітоїну, цилостазолу, іміпраміну, кломіпраміну, циталопраму, гексобарбіталу, дисульфіраму, а також інших препаратів, що метаболізуються в печінці. ). При одночасному застосуванні омепразолу та такролімусу було відмічено підвищення концентрації такролімусу у сироватці крові, що може вимагати корекції його дози. У деяких пацієнтів спостерігалося підвищення концентрації метотрексату на фоні спільного застосування з інгібіторами протонного насоса. При призначенні високих доз метотрексату слід розглянути можливість тимчасової відміни омепразолу. Одночасне застосування з інгібіторами ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4 (такими як кларитроміцин та вориконазол) може призвести до збільшення плазмової концентрації омепразолу, що може вимагати корекції дози омепразолу у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, у разі його тривалого застосування. Індуктори ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, препарати звіробою продірявленого (Hypericum perforatum) при сумісному застосуванні з омепразолом можуть прискорювати його метаболізм, знижуючи цим концентрацію омепразолу в плазмі крові. Не встановлено клінічно значущої взаємодії омепразолу з антацидними препаратами, кофеїном, пропранололом, теофіліном, метопрололом, лідокаїном, хінідином, еритроміцином, фенацетином, естрадіолом, амоксициліном, будесонідом, диксозолом, диклононом.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи достатньою кількістю води (вміст капсули не можна розжовувати), за 30 хвилин до їди. Якщо пацієнт не може проковтнути капсулу, можна розчинити її вміст у невеликій кількості води або фруктового соку (не розчиняти в газованих напоях). Отриманий розчин препарату слід випити відразу після приготування, додатково запиваючи 1/2 склянки води. Симптоми гастроезофагеального рефлюксу, такі як печія, кисла відрижка. Звичайна доза препарату Гастрозол становить 10 мг (1 капсула) один раз на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг. Завжди має використовуватися найменша ефективна доза. Максимальний курс лікування без консультації лікаря – 14 днів. Інтервал між 14-денними курсами лікування має становити щонайменше 4 місяців. Якщо протягом 2 тижнів не спостерігається полегшення симптомів або вони посилюються, необхідно звернутися до лікаря! Застосування препарату в окремих випадках Можливість застосування препарату Гастрозол у особливих випадках оцінюється лікарем. Порушення функції нирок. Корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки біодоступність та кліренс омепразолу збільшується. Перед застосуванням слід проконсультуватися з лікарем. Літній вік. Незважаючи на те, що швидкість метаболізму омепразолу у осіб похилого віку знижується, корекція дози при застосуванні препарату у добовій дозі 20 мг не потрібна.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, сплутаність свідомості, апатія, депресія, сонливість, біль голови, порушення зору, дилатація судин, тахікардія, нудота, блювання, метеоризм, біль у животі діарея, підвищення потовиділення, "сухість" у роті. Лікування: симптоматичне. При необхідності – промивання шлунка, призначення активованого вугілля. Гемодіаліз недостатньо ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОмепразол не призначений для застосування при випадковій печії (печія рідше 2 разів на тиждень). Перед початком терапії омепразолом необхідно виключити наявність злоякісного процесу у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, оскільки прийом омепразолу може маскувати симптоматику та відстрочити постановку правильного діагнозу. Зниження секреції соляної кислоти у шлунку під дією інгібіторів протонної помпи призводить до підвищення росту нормальної мікрофлори кишечника і може призводити до незначного збільшення ризику розвитку кишкових інфекцій, спричинених бактеріями роду Salmonella spp., Campylobacter spp., а також бактерій Clostridium difficile. Зниження секреції соляної кислоти може призводити до підвищення концентрації хромограніну A (CgA), що впливає на результати обстежень для виявлення нейроендокринних пухлин, тому для запобігання цьому впливу необхідно тимчасово припинити прийом омепразолу за 5 днів до проведення дослідження концентрації CgA. Якщо цей час концентрація CgA не повернулася до нормального значення, дослідження слід повторити. Слід регулярно оцінювати співвідношення ризику та вигоди тривалої (більше 1 року) підтримуючої терапії омепразолом. Є дані про підвищення ризику виникнення переломів хребців, кісток зап'ястя, головки стегнової кістки, переважно у пацієнтів похилого віку або за наявності інших факторів ризику. Пацієнтам із ризиком розвитку остеопорозу слід забезпечити адекватне споживання вітаміну D та кальцію. У пацієнтів, які отримували омепразол протягом як мінімум трьох місяців, була зареєстрована важка гіпомагніємія, що виявляється такими симптомами, як стомлюваність, маячня, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія. У більшості пацієнтів гіпомагніємія усувалася після відміни інгібіторів протонного насоса та введення препаратів магнію. Пацієнтам, які отримують терапію омепразолом протягом тривалого часу, особливо у поєднанні з дигоксином або іншими препаратами, що знижують вміст магнію в плазмі (діуретиками), потрібен регулярний контроль вмісту магнію. Омепразол, як і всі лікарські засоби, що знижують кислотність, може призводити до зниження всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну). Про це необхідно пам'ятати щодо пацієнтів зі зниженим запасом вітаміну В12 при тривалій терапії. У пацієнтів, які приймають перорально протягом тривалого часу препарати, що знижують секрецію залоз шлунка, частіше відзначалося утворення залозистих кіст у шлунку. Ці явища обумовлені фізіологічними змінами внаслідок інгібування секреції соляної кислоти, і піддаються зворотному розвитку на тлі продовження терапії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування омепразолом може виникати запаморочення, сплутаність свідомості, сонливість, порушення зору, тому слід бути обережним при керуванні автотранспортом або керуванням іншими механізмами та виконанні інших потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. діюча речовина: омепразол – 20,0 мг; допоміжні речовини: манітол - 39,95 мг, сахароза - 64,2255 мг, натрію лаурилсульфат 0,799 мг, натрію гідрофосфат (натрію фосфат двозаміщений) - 2,9845 мг, кальцію карбонат - 7,99 мг, лак 9 , гіпромелоза (гідроксипропілметіл-тилцелюлоза) - 20,5625 мг, метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1] - 58,75 мг, пропіленгліколь - 1,9035 мг, ді-етилфталат - 5,875 мг, цетиловий спирт - 5 , натрію гідроксид – 0,3525 мг, полісорбат-80 (твін-80) – 0,705 мг, повідон (полівінілпіролідон) – 0,611 мг, титану діоксид – 0,423 мг, тальк – 0,141 мг); корпус оболонки капсули: титану діоксид (Е 171) – 2,0000%, желатин – до 100 %; кришечка оболонки капсули: титану діоксид (Е171) – 2,0000%, барвник заліза оксид червоний (Е 172) – 0,7286%, желатин – до 100%. По 7 капсул в контурне осередкове впакування. По 7 або 10 капсул в контурне безосередкове впакування з фольги алюмінієвої. По 10, 14 або 28 капсул в полімерні банки з осушуючим агентом. 1, 2, 3 або 4 контурні упаковки або одну банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиНепрозорі капсули №2. Корпус білого кольору, кришечка рожево-коричневого кольору. Вміст капсул – пелети від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЗалізо шлунка секрецію знижувальний засіб - протонний насос інгібітор.ФармакокінетикаРозподіл Омепразол абсорбується в тонкій кишці, зазвичай протягом 3-6 годин, час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) – 0,5-3,5 години. Біодоступність після одноразового застосування внутрішньо становить приблизно 30-40%, після постійного прийому 1 раз на добу біодоступність збільшується до 60%. Їда не впливає на біодоступність омепразолу. Показник зв'язування омепразолу з білками плазми становить близько 95%, обсяг розподілу становить 0,3 л/кг. Метаболізм Майже повністю метаболізується в печінці. Основні ферменти, що беруть участь у процесі метаболізму, CYP2C19 та CYP2A4. Метаболіти, що утворюються, - сульфон і сульфід не надають значного впливу на секрецію соляної кислоти. Інгібітор ізоферменту CYP2C19. Екскреція Період напіввиведення становить близько 40 хвилин (30-90 хвилин). Близько 80% виводиться як метаболітів нирками, а решта - через кишечник. Особливі групи пацієнтів Не відмічено значних змін біодоступності омепразолу у пацієнтів похилого віку або у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У пацієнтів з порушеною функцією печінки відзначається збільшення біодоступності омепразолу та значне зменшення плазмового кліренсу.ФармакодинамікаМеханізм дії Омепразол є слабкою основою. Концентрується в кислому середовищі секреторних канальців парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, активується та інгібує протонну помпу - фермент Н+, К+-АТФазу. Вплив омепразолу на останню стадію процесу утворення соляної кислоти в шлунку є дозозалежним та забезпечує високоефективне інгібування базальної та стимульованої секреції соляної кислоти незалежно від стимулюючого фактора. Вплив на секрецію шлункового соку Омепразол при щоденному пероральному застосуванні забезпечує швидке та ефективне інгібування денної та нічної секреції соляної кислоти. Максимальний ефект досягається через 4 дні лікування. У пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки омепразол 20 мг викликає стійке зниження 24-годинної шлункової кислотності не менше ніж на 80%. При цьому досягається зниження максимальної середньої концентрації соляної кислоти після стимуляції пентагастрином на 70% протягом 24 годин. У пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки щоденний прийом 20 мг омепразолу підтримує внутрішньошлунковий показник кислотності середовища (pH) на рівні ≥3 протягом 17 годин на добу. Інгібування секреції соляної кислоти залежить від площі кривої концентрація-час (AUC) омепразолу, а не від концентрації препарату в плазмі крові в даний момент часу. Дія на Helicobacter pylori Омепразол має бактерицидний ефект на Helicobacter pylori in vitro. Ерадикація Helicobacter pylori при застосуванні омепразолу спільно з антибактеріальними засобами супроводжується швидким усуненням симптомів, високим ступенем загоєння дефектів слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і тривалою ремісією виразкової хвороби, що знижує ймовірність таких ускладнень, як кровотечі. Інші ефекти, пов'язані з пригніченням секреції соляної кислоти У пацієнтів, які приймають препарати, що знижують секрецію залоз шлунка протягом тривалого проміжку часу, частіше відзначається утворення доброякісних кіст шлунка, що проходять самостійно на тлі продовження терапії. Ці явища обумовлені фізіологічними змінами внаслідок інгібування секреції соляної кислоти. Зниження секреції соляної кислоти в шлунку під дією інгібіторів протонної помпи або інших кислотно- інгібуючих агентів призводить до підвищення росту нормальної мікрофлори кишечника, що може призвести до незначного збільшення ризику розвитку кишкових інфекцій, викликаних бактеріями роду Salmonella spp. та Campylobacter spp., а у госпіталізованих пацієнтів також, ймовірно, бактерією Clostridium difficile. Під час лікування препаратами, що знижують секрецію залоз шлунка, концентрація гастрину в сироватці підвищується. Внаслідок зниження секреції соляної кислоти підвищується концентрація хромограніну A (CgA). У дітей та дорослих пацієнтів, які тривало приймали омепразол, відзначалося збільшення ентерохромаффіноподібних клітин, ймовірно, пов'язане зі збільшенням концентрації гастрину в сироватці крові. Клінічної значущості це явище немає.Показання до застосуванняДорослі: виразка дванадцятипалої кишки; виразка шлунку; НПЗП асоційовані виразки та ерозії шлунка та дванадцятипалої кишки; ерадикація Helicobacter pylori при виразковій хворобі; рефлюкс-езофагіт; симптоматична гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ); диспепсія, пов'язана із підвищеною кислотністю; синдром Золлінгера-Еллісона. Діти: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба у дітей віком від 2 років; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, асоційована з Helicobacter pylori (у складі комбінованої терапії), у дітей віком від 4 років.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до омепразолу, заміщених бензімідазолу або інших інгредієнтів, що входять до складу препарату; дефіцит лактази, сахарази/ізомальтази, непереносимість лактози, фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; спільне застосування з ерлотинібом, позаконазолом, кларитроміцином (у пацієнтів із печінковою недостатністю), звіробою; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років, за винятком: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба – дитячий вік до 2 років та маса тіла до 20 кг; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, асоційована з Helicobacter pylori – дитячий вік до 4 років та маса тіла менше 31 кг. З обережністю: Остеопороз, значна спонтанна втрата у вазі, часте блювання, дисфагія, блювання з кров'ю або мелена, а також за наявності виразки шлунка (або підозри на виразку шлунка), вагітність. Слід виключити наявність злоякісної освіти, оскільки лікування може призвести до маскування симптомів та, таким чином, затримати постановку діагнозу.Вагітність та лактаціяВагітність Результати досліджень показали відсутність побічної дії омепразолу на здоров'я вагітних жінок, на плід або новонародженого. Омепразол може застосовуватись під час вагітності. Грудне годування Омепразол проникає у грудне молоко, застосування омепразолу в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяНижче наведені побічні ефекти, що не залежать від режиму дозування омепразолу, які були відзначені в ході клінічних досліджень, а також постмаркетингового застосування. Наведені нижче небажані явища, зазначені при застосуванні омепразолу, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до З боку травної системи: часто – діарея, запор, біль у животі, нудота, блювання, метеоризм; рідко – сухість у роті, стоматит, кандидоз шлунково-кишкового тракту, мікроскопічний коліт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – підвищення активності "печінкових" ферментів; рідко – гепатит (з жовтяницею або без), печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів із захворюваннями печінки. З боку органів кровотворення: рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гіпохромна мікроцитарна анемія у дітей. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – вертиго, парестезії, сонливість; рідко – порушення смаку. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – переломи стегна, кісток зап'ястя та хребців; рідко - артралгія, міалгія, м'язова слабкість. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – дерматит, висипання, свербіж, кропив'янка; рідко – алопеція, фотосенсибілізація, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості (наприклад, ангіоневротичний набряк, лихоманка, анафілактична реакція/анафілактичний шок). З боку обміну речовин та харчування: рідко – гіпонатріємія; дуже рідко - гіпокальціємія внаслідок тяжкої гіпомагніємії, гіпокаліємія внаслідок гіпомагніємії; неуточнена частота – гіпомагніємія. З боку психіки: нечасто – безсоння; рідко – збудження, агресія, замішання, галюцинації, депресія. З боку органу зору: рідко – нечіткість зору. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – бронхоспазм. З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – інтерстиціальний нефрит. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – гінекомастія. Загальні порушення та порушення у місці введення: нечасто – нездужання; рідко – пітливість, периферичні набряки. Повідомлялося про випадки утворення залізистих кіст у шлунку у пацієнтів, які приймають препарати, що знижують секрецію залоз шлунка протягом тривалого проміжку часу; проходять самостійно і натомість продовження терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив омепразолу на фармакокінетику інших лікарських засобів Зниження секреції соляної кислоти у шлунку при лікуванні омепразолом та іншими інгібіторами протонного насоса може призвести до зниження або підвищення абсорбції інших препаратів, всмоктування яких залежить від кислотності середовища. Так само, як і при застосуванні інших препаратів, що пригнічують секрецію соляної кислоти або антацидних засобів, лікування омепразолом може призвести до зниження всмоктування ерлотинібу, кетоконазолу або ітраконазолу, а також підвищення всмоктування дигоксину. При одночасному застосуванні омепразолу (у дозі 20 мг на добу) та дигоксину відбувається збільшення біодоступності дигоксину на 10%. Було показано, що омепразол взаємодіє з деякими антиретровірусними препаратами. Механізми та клінічне значення цих взаємодій не завжди відомі. Збільшення значення pH на фоні терапії омепразолом може впливати на всмоктування антиретровірусних препаратів. Також можлива взаємодія на рівні ізоферменту CYP2C19. При сумісному застосуванні омепразолу та деяких антиретровірусних препаратів, таких як атазанавір та нелфінавір, на фоні терапії омепразолом відзначається зниження їх концентрації у сироватці. У зв'язку з цим спільне застосування омепразолу з антиретровірусними препаратами, такими як атазанавір та нелфінавір, не рекомендується. При одночасному застосуванні омепразолу та саквінавіру було відмічено підвищення концентрації саквінавіру у сироватці, при застосуванні з деякими іншими антиретровірусними препаратами їх концентрація не змінювалася. Омепразол пригнічує CYP2C19 - основний ізофермент, який бере участь у його метаболізмі. Спільне застосування омепразолу з іншими препаратами, у метаболізмі яких бере участь ізофермент CYP2C19, такими як діазепам, варфарин (R-варфарину) або інші антагоністи вітаміну К, фенітоїн та цилостозол, може призвести до уповільнення метаболізму цих препаратів. Рекомендується спостереження за пацієнтами, які приймають фенітоїн та омепразол, може знадобитися зниження дози фенітоїну. Однак супутнє лікування омепразолом у добовій дозі 20 мг не впливає на концентрацію фенітоїну у плазмі у пацієнтів, які тривало приймають препарат. При застосуванні омепразолу пацієнтами, які отримують варфарин або інші антагоністи вітаміну К, потрібний моніторинг міжнародного нормалізованого відношення; у ряді випадків може знадобитися зниження дози варфарину або іншого антагоніста вітаміну К. У той же час супутнє лікування омепразолом у добовій дозі 20 мг не призводить до зміни часу коагуляції у пацієнтів, які тривало приймають варфарин. Застосування омепразолу в дозі 40 мг один раз на добу призводило до збільшення Сmах та AUC цилостазолу на 18% та 26% відповідно; для одного з активних метаболітів цилостазолу збільшення склало 29% та 69% відповідно. За результатами досліджень відзначено фармакокінетичну/фармакодинамічну взаємодію між клопідогрелом (у середньому на 4 інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів у середньому на 16%. Клінічна значимість цієї взаємодії не зрозуміла. Підвищення ризику серцево-судинних ускладнень при сумісному застосуванні клопідогрелу та інгібіторів протонного насоса, у тому числі омепразолу, не було показано у рандомізованих клінічних дослідженнях. Результати низки спостережних досліджень суперечливі та не дають однозначної відповіді про наявність або відсутність підвищеного ризику тромбоемболічних серцево-судинних ускладнень на фоні спільного застосування клопідогрелу та інгібіторів протонного насоса. Омепразол не впливає на метаболізм препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4, таких як циклоспорин, естрадіол, будесонід, хінідин, лідокаїн. Не виявлено взаємодію омепразолу з такими препаратами: антацидні засоби, теофілін, кофеїн, пропранолол, етанол, S-варфарин, піроксикам, диклофенак, напроксен, метопролол. При одночасному застосуванні омепразолу та такролімусу було відмічено підвищення концентрації такролімусу у сироватці крові. У деяких пацієнтів повідомлялося про незначне підвищення концентрації метотрексату в плазмі при його одночасному застосуванні з інгібіторами протонної помпи. При застосуванні високих доз метотрексату слід припинити прийом омепразолу. Вплив лікарських засобів на фармакокінетику омепразолу У метаболізмі омепразолу беруть участь ізоферменти CYP2C19 та CYP3A4. Спільне застосування омепразолу та інгібіторів ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4, таких як кларитроміцин, еритроміцин та вориконазол, може призводити до підвищення концентрації омепразолу в плазмі крові за рахунок уповільнення метаболізму омепразолу. Спільне застосування омепразолу та вориконазолу призводить до більш ніж дворазового збільшення AUC омепразолу. У зв'язку з хорошою переносимістю високих доз омепразолу, при нетривалому сумісному застосуванні цих препаратів не потрібна корекція дози омепразолу. Лікарські препарати, що індукують ізоферменти CYP2C19 та CYP3A4, такі як рифампіцин та препарати звіробою продірявленого, при спільному застосуванні з омепразолом можуть призводити до зниження його концентрації в плазмі крові за рахунок прискорення метаболізму препарату. Спільний прийом омепразолу з амоксициліном або метронідазолом не впливає на концентрацію омепразолу у плазмі.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, капсули не розжовують, зазвичай вранці, запиваючи невеликою кількістю води (безпосередньо перед їдою або під час їди). Для пацієнтів із труднощами ковтання та для дітей, які не можуть проковтнути капсулу Слід відкрити капсулу та проковтнути вміст, запивши 100 мл теплої води, або змішати вміст капсули з кислою рідиною, наприклад, з яблучним соком або з негазованою водою. Пацієнтам слід повідомити, що отриманий дисперсійний розчин слід приймати негайно (протягом 30 хвилин) та перемішувати безпосередньо перед вживанням. Дорослі Виразка дванадцятипалої кишки Пацієнтам з активною виразкою дванадцятипалої кишки рекомендується приймати омепразол по 1 капсулі (20 мг) 1 раз на добу. Препарат забезпечує швидке усунення симптомів. У більшості пацієнтів загоєння виразки настає протягом 2-х тижнів. У тих випадках, коли протягом 2-х тижнів повне загоєння виразки не настає, загоєння досягається при наступному 2-тижневому прийомі препарату. Пацієнтам з виразкою дванадцятипалої кишки, що мало сприйнятливою до лікування, зазвичай призначають омепразол 40 мг (2 капсули) 1 раз на добу; загоєння виразки зазвичай настає протягом 4-х тижнів. Для запобігання рецидивам пацієнтам з виразкою дванадцятипалої кишки рекомендують омепразол по 20 мг 1 раз на добу. У разі потреби дозу можна збільшити до 40 мг (2 капсули) 1 раз на добу. Виразка шлунку Рекомендована доза омепразолу – 20 мг 1 раз на добу. Препарат забезпечує швидке усунення симптомів. У більшості пацієнтів лікування настає протягом 4-х тижнів. У тих випадках, коли після першого курсу прийому препарату загоєння не настає, зазвичай призначають повторний 4-тижневий курс, протягом якого досягається загоєння. Пацієнтам з виразкою шлунка, що мало сприйнятливою до лікування, зазвичай призначають омепразол 40 мг (2 капсули) 1 раз на добу; загоєння зазвичай досягається протягом 8 тижнів. Для запобігання рецидивам пацієнтам із виразкою шлунка рекомендується доза 20 мг 1 раз на добу. У разі потреби дозу можна збільшити до 40 мг 1 раз на добу. НПЗП асоційовані виразки шлунка або ерозії дванадцятипалої кишки При наявності нестероїдних протизапальних засобів асоційованих виразок шлунка, дванадцятипалої кишки або гастродуоденальних ерозій у пацієнтів із припиненою або тривалою терапією нестероїдними протизапальними засобами рекомендована доза омепразолу 20 мг 1 раз на добу. Препарат забезпечує швидке усунення симптомів, у більшості пацієнтів лікування наступає протягом 4-х тижнів. У тих пацієнтів, у яких не сталося лікування протягом періоду вихідної терапії, загоєння зазвичай досягається при повторному 4-тижневому прийомі препарату. При виразках дванадцятипалої кишки, ерозіях та симптомах диспепсії, пов'язаних з прийомом нестероїдних протизапальних засобів, рекомендована доза препарату 20 мг 1 раз на добу. Режими ерадикації Helicobacter pylori при виразковій хворобі Трикомпонентна схема лікування: омепразол 20 мг + амоксицилін 1000 мг + кларитроміцин 500 мг по 2 рази на добу вранці та ввечері протягом 7 днів; омепразол 20 мг + метронідазол 400 мг (або тинідазол 500 мг) + кларитроміцин 250 мг по 2 рази на добу вранці та ввечері протягом 7 днів; омепразол 40 мг (2 капсули) 1 раз на добу + амоксицилін 500 мг 3 рази на добу + метронідазол 400 мг 3 рази на добу протягом 7 днів. Двокомпонентна схема лікування: омепразол 40-80 мг (2-4 капсули) + амоксицилін 1,5 г щодня (дозу слід ділити на частини) протягом 2 тижнів. Для забезпечення повного загоєння подальше лікування проводити відповідно до рекомендацій у розділах "Виразка дванадцятипалої кишки" та "Виразка шлунка". У випадках, коли після проходження курсу лікування проба на Helicobacter pylori залишається позитивною, курс лікування може бути повторений. Рефлюкс-езофагіт Доза омепразолу, що рекомендується, 20 мг 1 раз на добу. Препарат забезпечує швидке усунення симптомів, у більшості пацієнтів лікування наступає протягом 4-х тижнів. У тих випадках, коли після першого курсу прийому препарату повне лікування не настає, зазвичай призначається повторний 4-тижневий курс лікування, протягом якого досягається лікування. Пацієнтам з тяжкою формою рефлюкс-езофагіту рекомендується омепразол 40 мг (2 капсули) 1 раз на добу; лікування зазвичай настає протягом 8 тижнів. Пацієнтам з рефлюкс-езофагітом у стадії ремісії призначають омепразол 20 мг 1 раз на добу у вигляді тривалих курсів підтримуючої терапії. У разі потреби дозу можна збільшити до 40 мг. Симптоматична гастро-езофагеальна рефлюксна хвороба Доза препарату, що рекомендується, омепразол - 20 мг 1 раз на добу. Препарат забезпечує швидке усунення симптомів. Якщо після 4 тижнів лікування (20 мг 1 раз на добу) симптоми не зникають, рекомендується додаткове обстеження пацієнта. Диспепсія, пов'язана з підвищеною кислотністю Для полегшення болю та/або усунення відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці, із печією або без печії, призначають омепразол – 20 мг 1 раз на добу. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, рекомендується додаткове обстеження пацієнта. Синдром Золлінгера-Еллісона Пацієнтам із синдромом Золлінгера-Еллісона препарат призначають в індивідуальному дозуванні. Лікування продовжують за клінічними показаннями настільки довго наскільки це необхідно. Рекомендована початкова доза препарату – 60 мг (3 капсули) щодня. У всіх пацієнтів з тяжкою формою захворювання, а також у випадках, коли інші терапевтичні методи не призвели до бажаного результату, застосування препарату було ефективним у більш ніж 90% пацієнтів при щоденному прийомі 20-120 мг препарату. У тих випадках, коли добова доза препарату перевищує 80 мг (4 капсули), дозу слід ділити на дві частини та приймати по 2 капсули 2 рази на добу. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки У пацієнтів з порушенням функції печінки біодоступність та період напівжиття у плазмі омепразолу збільшуються. У зв'язку з цим доза 20 мг на добу є достатньою. Пацієнтам похилого віку (у віці > 65 років) У осіб похилого віку корекція дози не потрібна. Діти Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) у дітей старше 2 років (маса тіла більше 20 кг) По 20 мг 1 раз на день. При необхідності, доза може бути збільшена до 40 мг (2 капсули) 1 раз на добу. Тривалість лікування при рефлюкс-езофагіт становить 4-8 тижнів. Тривалість лікування при симптоматичному лікуванні печії та кислої відрижки при ГЕРХ становить 2-4 тижні. Якщо у разі застосування омепразолу протягом 2-4 тижнів симптоми захворювання не зникають, рекомендується подальше обстеження. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, асоційована з Helicobacter pylori (у складі комбінованої терапії) у дітей віком від 4 років (маса тіла більше 31 кг) З метою ерадикації Helicobacter pylori у дітей старше 4 років з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки комбіновану терапію проводять з урахуванням національних та регіональних рекомендацій щодо бактеріальної резистенції (з використанням відповідних антибактеріальних засобів). Омепразол призначається по 20 мг двічі на добу. Тривалість лікування 7-14 днів.ПередозуванняРазові пероральні дози омепразолу до 400 мг (20 капсул) не викликали жодних тяжких симптомів. Разові дози 560 мг омепразолу при прийомі дорослими викликали симптоми помірної інтоксикації. При збільшенні дози швидкість елімінації препарату не змінювалася, специфічне лікування не потрібно. Симптоми: запаморочення, сплутаність свідомості, апатія, біль голови, дилатація судин, нудота, блювання, тахікардія, метеоризм, діарея. Лікування: симптоматичне, за необхідності промивання шлунка, призначення активованого вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності будь-яких тривожних симптомів (наприклад, таких як значна спонтанна втрата маси тіла, повторне блювання, дисфагія, блювання з домішкою крові або мелена), а також за наявності виразки шлунка (або при підозрі на виразку шлунка) слід виключити наявність злоякісного новоутворення, т. .к. лікування омепразолом, маскуючи симптоматику, може відкласти постановку правильного діагнозу. Не рекомендується спільне застосування омепразолу з такими препаратами, як атазанавір та нелфінавір. За результатами досліджень відзначено фармакокінетичну/фармакодинамічну взаємодію між клопідогрелом (у середньому на 4 інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів у середньому на 16%. Тому слід уникати одночасного застосування омепразолу та клопідогрелу (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Окремі наглядові дослідження вказують на те, що терапія інгібіторами протонного насоса може незначно підвищувати ризик пов'язаних з остеопорозом переломів, проте в інших подібних дослідженнях підвищення ризику не зазначено. У рандомізованих, подвійних сліпих, контрольованих клінічних дослідженнях омепразолу та езомепразолу, включаючи два відкриті дослідження з тривалістю терапії понад 12 років, не було підтверджено зв'язок переломів на фоні остеопорозу із застосуванням інгібіторів протонного насоса. Хоча причинно-наслідковий зв'язок застосування омепразолу/езомепразолу з переломами на фоні остеопорозу не встановлено, пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу або перелом на його фоні повинні перебувати під відповідним клінічним наглядом. Внаслідок зниження секреції соляної кислоти підвищується концентрація хромограніну A (CgA). Підвищення концентрації CgA може впливати на результати обстеження виявлення нейроендокринних пухлин. Для запобігання цьому впливу необхідно тимчасово припинити прийом омепразолу за 5 днів до проведення дослідження концентрації CgA. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відсутні дані щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами. Однак, у зв'язку з тим, що під час терапії можуть спостерігатися запаморочення, нечіткість зору та сонливість, слід бути обережним при керуванні автотранспортом або під час роботи з механізмами, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: лоратадин – 10 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 43 мг, крохмаль картопляний – 45 мг, тальк – 1 мг, магнію стеарат – 1 мг. По 7, 10 або 20 таблеток у контурну коміркову упаковку. 1, 2, 3 або 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПлоскоциліндричні пігулки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб - Н1-гістаміновий рецептор блокатор.ФармакокінетикаШвидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Час досягнення максимальної концентрації 1,3-2,5 год; прийом їжі уповільнює його в середньому на 1 год. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50%, при алкогольному ураженні печінки відповідно до збільшення тяжкості захворювання. Зв'язок з білками плазми - 96-99%, метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому Р450 CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Рівноважна концентрація лоратадину та метаболіту у плазмі досягається на 5 добу введення. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Період напіввиведення лоратадину 3-20 год (у середньому 8,4 год), активного метаболіту 8,8-92 год (у середньому 28 год); у літніх пацієнтів відповідно 6,7-37 год (в середньому 18,2 год) та 11-38 год (в середньому 17,5 год).При алкогольному ураженні печінки період напіввиведення зростає із збільшенням тяжкості захворювання. Виводиться через нирки та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється.ФармакодинамікаБлокатор H1-гістамінових рецепторів (тривалої дії). Пригнічує вивільнення гістаміну та лейкотрієну С4 з гладких клітин. Попереджає розвиток та полегшує перебіг алергічних реакцій, надає протиексудативну та протисвербіжну дію. Зменшує проникність капілярів, запобігає розвитку набряку тканин, знімає спазми гладкої мускулатури. Протиалергічний ефект розвивається через 30 хвилин, досягає максимуму через 8-12 годин та триває 24 години. Незначно впливає на центральну нервову систему (оскільки майже не проникає через гематоенцефалічний бар'єр) і не викликає звикання.Показання до застосуванняАлергічний риніт (сезонний та цілорічний); алергічний кон'юнктивіт; поліноз; кропив'янка (в т.ч. хронічна ідіопатична); ангіоневротичний набряк; сверблячий алергічний дерматоз; псевдоалергічні реакції, спричинені вивільненням гістаміну; алергічні реакції на укуси комах.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату; період грудного вигодовування; дитячий вік до 12 років (маса тіла менше 30 кг) (для цієї лікарської форми); печінкова недостатність (для цієї лікарської форми); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: вагітність.Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату під час вагітності не встановлена, тому Кларісенс® слід застосовувати лише за життєвими показаннями. Лоратадин екскретується з грудним молоком, тому при необхідності застосування препарату грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяНебажані явища, наведені нижче, при застосуванні лоратадину зустрічалися приблизно з тією ж частотою, що і при застосуванні плацебо. У дорослих: головний біль, підвищена стомлюваність, "сухість" у роті, сонливість, шлунково-кишкові розлади (нудота, гастрит), а також алергічні реакції у вигляді висипу. Крім того, були рідкісні повідомлення про анафілаксію, алопецію, порушення функції печінки, відчуття серцебиття, тахікардії. У дітей: головний біль, знервованість, підвищена нервова збудливість, седативна дія, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори ферментів печінки СУРЗА4 (у тому числі кетоконазол, еритроміцин, циметидин) збільшують концентрацію лоратадину в крові. Індуктори ферментної системи печінки (цитохром Р450) (фенітоїн, барбітурати, флумецинол, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) знижують ефективність лоратадину. Етанол також знижує ефективність лоратадину.Спосіб застосування та дозиВсередину запиваючи невеликою кількістю води. Дорослим та дітям 12 років і старше (з масою тіла понад 30 кг) – по 10 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми: сонливість, тахікардія, біль голови. У разі передозування слід звернутися до лікаря. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування транспортними засобами та від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: лоратадин – 10 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 43 мг, крохмаль картопляний – 45 мг, тальк – 1 мг, магнію стеарат – 1 мг. По 7, 10 або 20 таблеток у контурну коміркову упаковку. 1, 2, 3 або 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПлоскоциліндричні пігулки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб - Н1-гістаміновий рецептор блокатор.ФармакокінетикаШвидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Час досягнення максимальної концентрації 1,3-2,5 год; прийом їжі уповільнює його в середньому на 1 год. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50%, при алкогольному ураженні печінки відповідно до збільшення тяжкості захворювання. Зв'язок з білками плазми - 96-99%, метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому Р450 CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Рівноважна концентрація лоратадину та метаболіту у плазмі досягається на 5 добу введення. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Період напіввиведення лоратадину 3-20 год (у середньому 8,4 год), активного метаболіту 8,8-92 год (у середньому 28 год); у літніх пацієнтів відповідно 6,7-37 год (в середньому 18,2 год) та 11-38 год (в середньому 17,5 год).При алкогольному ураженні печінки період напіввиведення зростає із збільшенням тяжкості захворювання. Виводиться через нирки та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється.ФармакодинамікаБлокатор H1-гістамінових рецепторів (тривалої дії). Пригнічує вивільнення гістаміну та лейкотрієну С4 з гладких клітин. Попереджає розвиток та полегшує перебіг алергічних реакцій, надає протиексудативну та протисвербіжну дію. Зменшує проникність капілярів, запобігає розвитку набряку тканин, знімає спазми гладкої мускулатури. Протиалергічний ефект розвивається через 30 хвилин, досягає максимуму через 8-12 годин та триває 24 години. Незначно впливає на центральну нервову систему (оскільки майже не проникає через гематоенцефалічний бар'єр) і не викликає звикання.Показання до застосуванняАлергічний риніт (сезонний та цілорічний); алергічний кон'юнктивіт; поліноз; кропив'янка (в т.ч. хронічна ідіопатична); ангіоневротичний набряк; сверблячий алергічний дерматоз; псевдоалергічні реакції, спричинені вивільненням гістаміну; алергічні реакції на укуси комах.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату; період грудного вигодовування; дитячий вік до 12 років (маса тіла менше 30 кг) (для цієї лікарської форми); печінкова недостатність (для цієї лікарської форми); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: вагітність.Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату під час вагітності не встановлена, тому Кларісенс® слід застосовувати лише за життєвими показаннями. Лоратадин екскретується з грудним молоком, тому при необхідності застосування препарату грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяНебажані явища, наведені нижче, при застосуванні лоратадину зустрічалися приблизно з тією ж частотою, що і при застосуванні плацебо. У дорослих: головний біль, підвищена стомлюваність, "сухість" у роті, сонливість, шлунково-кишкові розлади (нудота, гастрит), а також алергічні реакції у вигляді висипу. Крім того, були рідкісні повідомлення про анафілаксію, алопецію, порушення функції печінки, відчуття серцебиття, тахікардії. У дітей: головний біль, знервованість, підвищена нервова збудливість, седативна дія, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори ферментів печінки СУРЗА4 (у тому числі кетоконазол, еритроміцин, циметидин) збільшують концентрацію лоратадину в крові. Індуктори ферментної системи печінки (цитохром Р450) (фенітоїн, барбітурати, флумецинол, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) знижують ефективність лоратадину. Етанол також знижує ефективність лоратадину.Спосіб застосування та дозиВсередину запиваючи невеликою кількістю води. Дорослим та дітям 12 років і старше (з масою тіла понад 30 кг) – по 10 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми: сонливість, тахікардія, біль голови. У разі передозування слід звернутися до лікаря. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування транспортними засобами та від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 5 мл: діюча речовина: лоратадин – 5,0 мг; допоміжні речовини: лимонна кислота (лимонної кислоти моногідрат) – 100,0 мг, бурштинова кислота – 100,0 мг, сорбітол (сорбіт) – 2000,0 мг, пропіленгліколь – 500,0 мг, гліцерол (гліцерин) – 500,0 мг , метилпарагід-роксибензоат (метилпарабен) – 1,65 мг, пропілпарагідроксибензоат (пропілпарабен) – 0,835 мг, аспартам – 7,5 мг, ароматизатор яблучний (яблуко) – 5,0 мг, вода очищена – до 5 мл. По 50 мл, 100 мл або 125 мл у флакони з темного (бурштинового) скла, закупорені кришками з поліетилену високої щільності. Флакон з інструкцією із застосування та мірною ложкою поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиБезбарвна або трохи жовтувата рідина з фруктовим запахом, допускається наявність бульбашок.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб - Н1-гістаміновий рецептор блокатор.ФармакокінетикаШвидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Час досягнення максимальної концентрації 1,3-2,5 год; прийом їжі уповільнює його в середньому на 1 год. Максимальна концентрація у людей похилого віку зростає на 50%, при алкогольному ураженні печінки відповідно до збільшення тяжкості захворювання. Зв'язок з білками плазми - 96-99%, метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину за участю ізоферментів цитохрому Р450 CYP3A4 та меншою мірою CYP2D6. Рівноважна концентрація лоратадину та метаболіту у плазмі досягається на 5 добу введення. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Період напіввиведення лоратадину 3-20 год (у середньому 8,4 год), активного метаболіту 8,8-92 год (у середньому 28 год); у літніх пацієнтів відповідно 6,7-37 год (в середньому 18,2 год) та 11-38 год (в середньому 17,5 год).При алкогольному ураженні печінки період напіввиведення зростає із збільшенням тяжкості захворювання. Виводиться через нирки та з жовчю. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та при проведенні гемодіалізу фармакокінетика практично не змінюється.ФармакодинамікаБлокатор H1-гістамінових рецепторів (тривалої дії). Пригнічує вивільнення гістаміну та лейкотрієну С4 з гладких клітин. Попереджає розвиток та полегшує перебіг алергічних реакцій, надає протиексудативну та протисвербіжну дію. Зменшує проникність капілярів, запобігає розвитку набряку тканин, знімає спазми гладкої мускулатури. Протиалергічний ефект розвивається через 30 хвилин, досягає максимуму через 8-12 годин та триває 24 години. Незначно впливає на центральну нервову систему (оскільки майже не проникає через гематоенцефалічний бар'єр) і не викликає звикання.Показання до застосуванняАлергічний риніт (сезонний та цілорічний); алергічний кон'юнктивіт; поліноз; кропив'янка (в т.ч. хронічна ідіопатична); ангіоневротичний набряк; сверблячий алергічний дерматоз; псевдоалергічні реакції, спричинені вивільненням гістаміну; алергічні реакції на укуси комах.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату; період грудного вигодовування; дитячий вік до 12 років (маса тіла менше 30 кг) (для цієї лікарської форми); печінкова недостатність (для цієї лікарської форми); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: вагітність.Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату під час вагітності не встановлена, тому Кларісенс® слід застосовувати лише за життєвими показаннями. Лоратадин екскретується з грудним молоком, тому при необхідності застосування препарату грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяНебажані явища, наведені нижче, при застосуванні лоратадину зустрічалися приблизно з тією ж частотою, що і при застосуванні плацебо. У дорослих: головний біль, підвищена стомлюваність, "сухість" у роті, сонливість, шлунково-кишкові розлади (нудота, гастрит), а також алергічні реакції у вигляді висипу. Крім того, були рідкісні повідомлення про анафілаксію, алопецію, порушення функції печінки, відчуття серцебиття, тахікардії. У дітей: головний біль, знервованість, підвищена нервова збудливість, седативна дія, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори ферментів печінки СУРЗА4 (у тому числі кетоконазол, еритроміцин, циметидин) збільшують концентрацію лоратадину в крові. Індуктори ферментної системи печінки (цитохром Р450) (фенітоїн, барбітурати, флумецинол, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) знижують ефективність лоратадину. Етанол також знижує ефективність лоратадину.Спосіб застосування та дозиДо їди 1 раз на добу. Дорослим та дітям старше 12 років (з масою тіла понад 30 кг) призначають по 10 мл сиропу (2 мірні ложки, 10 мг на добу). Дітям віком від 2 до 12 років при масі тіла менше 30 кг по 5 мл сиропу (1 мірну ложку, 5 мг на добу). При печінковій недостатності препарат приймають по 10 мл (2 мірні ложки) через день.ПередозуванняСимптоми: сонливість, тахікардія, біль голови. У разі передозування слід звернутися до лікаря. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування транспортними засобами та від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецепта
550,00 грн
466,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаНаповнювач: глюкозний сироп, цукор, вода, желатин; вітамін С (L-аскорбінова кислота), ніацин (нікотинамід), вітамін Е (DL-альфа токоферолу ацетат), пантотенова кислота (D-пантотенат кальцію), вітамін В6 (у вигляді піридоксину гідрохлориду), рибофлавін (у вигляді рибофлавін 5-фосфату) натрію), тіамін (у вигляді тіаміну мононітрату), фолієва кислота, D-біотин, вітамін В12 (ціанокобаламін), барвник: концентрат морквяного соку, екстракт куркуми, екстракт паприки, мідні комплекси хлорофілінів; регулятор кислотності: лимонна кислота; молочна кислота; яблучна кислота; натуральні ароматизатори: апельсин, малина, яблуко, манго; глазурующий агент: віск бджолиний, віск карнаубський, пальмова олія. .ХарактеристикаКомплівіт- АКТИВНІ Ведмедики вітамінний комплекс, який містить вітаміни Е, С, групи В (В1, В2, В6, В12, фолієву кислоту, ніацин, пантотенову кислоту, біотин), необхідних організму дитини.РекомендуєтьсяДля активного зростання та розвитку, при фізичних та розумових навантаженнях, для підвищення стійкості до інфекцій.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, цукровий діабет.Спосіб застосування та дозиДітям віком 3-11 років по 1 жувальній пастилці 1 раз на день, дітям віком 11-14 років по 1 жувальній пастилці 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем – педіатром.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
808,00 грн
716,00 грн
Дозування: 4. 5 г Фасування: N60 Форма випуску: пастилки жувальні Упаковка: банку Виробник: Отісіфарм Завод-виробник: ZPC Otmuchow SA(Польща). .