Гипертония

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: еналаприлу малеат – 5,00 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, желатин, магнію гідроксикарбонат, діоксид колоїдний кремнію, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат. Пігулки, 5 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер), виготовленій з ламінованої плівки (поліамід/алюміній/ПВХ) та фольги алюмінієвої. По 2, 3, 5 або 10 блістерів з інструкцією із застосування препарату у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки майже білого кольору зі скошеними кромками та насічкою для поділу на одній стороні.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ). Ступінь всмоктування еналаприлу при внутрішньому прийомі становить приблизно 60%. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. Час досягнення максимальної концентрації еналаприлу в плазмі (Т Cmax ) становить 1 годину після прийому внутрішньо. Після всмоктування еналаприл швидко та інтенсивно гідролізується з утворенням активного метаболіту еналаприлату – потужного інгібітора АПФ. Час досягнення максимальної концентрації еналаприлату становить 4 години після прийому внутрішньо. У добровольців з нормальною функцією нирок рівноважна концентрація еналаприлату в плазмі досягається до 4 дня прийому еналаприлу. Розподіл У діапазоні терапевтичних концентрацій зв'язування еналаприлату з білками плазми не перевищує 60%. Метаболізм Немає даних про інші значущі шляхи метаболізму еналаприлу, крім гідролізу до еналаприлату. Виведення Виведення еналаприлату здійснюється переважно через нирки. Основними метаболітами, що визначаються в сечі, є еналаприлат, що становить приблизно 40% дози, і незмінений еналаприл малеат (приблизно 20%). Період напіввиведення (Т 1/2 ) еналаприлату при багаторазовому застосуванні еналаприлу внутрішньо становить 11 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю Експозиція еналаприлу та еналаприлату збільшується у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з легким та помірним ступенем тяжкості ниркової недостатності (кліренс креатиніну (КК) 40-60 мл/хв) після прийому еналаприлу в дозі 5 мг 1 раз на добу значення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) у рівноважному стані було приблизно вдвічі вище, ніж у пацієнтів з незміненою функцією нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю важкого ступеня тяжкості (КК не більше 30 мл/хв) значення AUC збільшувалося приблизно у 8 разів. Ефективний період напіввиведення еналаприлату після багаторазового застосування еналаприлу у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості збільшувався, і час настання рівноважного стану концентрації еналаприлату затримувався.Еналаприлат може бути виведений із загального кровотоку за допомогою гемодіалізу. Кліренс при гемодіалізі становить 62 мл/хв. Період грудного вигодовування Після одноразового прийому внутрішньо еналаприлу у дозі 20 мг у пацієнток у післяпологовому періоді середня максимальна концентрація еналаприлу у грудному молоці становила 1,7 мкг/л (від 0,54 до 5,9 мкг/л) через 4-6 годин після прийому. Середня максимальна концентрація еналаприлату становила 1,7 мкг/л (від 1,2 до 2,3 мкг/л) та визначалася у різні інтервали часу протягом 24 годин після прийому. З урахуванням даних про максимальні концентрації в грудному молоці, максимальне споживання речовини дитиною, що знаходиться виключно на грудному вигодовуванні, залишає приблизно 0,16% дози, що приймається матір'ю, з урахуванням поправки на масу тіла. У жінки, яка приймала еналаприл внутрішньо в дозі 10 мг 1 раз на добу протягом 11 місяців, максимальна концентрація еналаприлу в грудному молоці становила 2 мкг/л через 4 години після прийому, максимальна концентрація еналаприлату – 0,75 мкг/л приблизно через 9 год після прийому. Загальна концентрація еналаприлу у грудному молоці протягом 24 годин після прийому становила 1,44 мкг/л та еналаприлату – 0,63 мкг/л. У однієї жінки, яка прийняла еналаприл у дозі 5 мг одноразово, і у двох жінок, які прийняли еналаприл у дозі 10 мг одноразово, через 4 години після прийому концентрація еналаприлату в грудному молоці була нижчою за межу виявлення (менше 0,2 мкг/л). концентрація еналаприлу не визначалася.ФармакодинамікаЕналаприл є гіпотензивним засобом із групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Еналаприлу малеат являє собою сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, похідного L-аланіну та L-проліну. Еналаприл є проліками: у результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який безпосередньо інгібує АПФ. Механізм його дії пов'язаний із зменшенням утворення ангіотензину II з ангіотензину I, що призводить до збільшення активності реніну (внаслідок усунення негативного зворотного зв'язку на вивільнення реніну) та зменшення виділення альдостерону. АПФ ідентичний ферменту кініназу II, тому еналаприл також може блокувати руйнування брадикініну - пептиду, що має виражену вазодилатуючу дію. Клінічне значення цього ефекту не встановлено. Незважаючи на те, що основним механізмом антигіпертензивної дії еналаприлу вважається придушення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), яка відіграє важливу роль у регулюванні артеріального тиску (АТ). Еналаприл виявляє антигіпертензивну дію також і у пацієнтів з артеріальною гіпертензією з низькою активністю реніну. Застосування еналаприлу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією призводить до зниження АТ як у положенні «стоячи», так і в положенні «лежачи» без значного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Симптоматична постуральна гіпотензія нечасто розвивається. У деяких пацієнтів для досягнення оптимального зниження артеріального тиску може знадобитися кілька тижнів терапії. Різке переривання терапії еналаприлом не викликає швидкого підйому артеріального тиску. Ефективне інгібування активності АПФ зазвичай розвивається через 2-4 години після прийому внутрішньо одноразової дози еналаприлу. Антигіпертензивна дія зазвичай розвивається протягом 1 години, максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 4-6 годин після прийому препарату. Тривалість впливу залежить від величини дози. При застосуванні рекомендованих доз еналаприлу антигіпертензивна дія та гемодинамічні ефекти зберігаються протягом 24 годин. У клінічних дослідженнях гемодинаміки у пацієнтів з есенціальною гіпертензією зниження артеріального тиску супроводжувалося зниженням загального периферичного судинного опору, збільшенням серцевого викиду та відсутністю змін або незначними змінами ЧСС. Після прийому еналаприлу внутрішньо спостерігалося посилення ниркового кровотоку, при цьому швидкість клубочкової фільтрації не змінювалася. Ознак затримки натрію чи рідини немає. Однак у пацієнтів із вихідно зниженою клубочковою фільтрацією її швидкість зазвичай збільшувалася. У короткострокових клінічних дослідженнях у пацієнтів із захворюваннями нирок та цукровим діабетом або без нього після застосування еналаприлу спостерігалося зменшення альбумінурії, виведення нирками імуноглобуліну G (IgG), а також зниження вмісту загального білка в сечі. При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками у еналаприлу спостерігається більш виражена антигіпертензивна дія. Еналаприл зменшує або попереджає розвиток гіпокаліємії, спричиненої застосуванням тіазидних діуретиків. У пацієнтів із серцевою недостатністю на фоні терапії серцевими глікозидами та діуретиками застосування еналаприлу (як усередину, так і ін'єкційно) призводило до зниження загального периферичного судинного опору та АТ. Серцевий викид збільшувався, тоді як ЧСС (зазвичай підвищена у пацієнтів із серцевою недостатністю) знижувалася. Тиск заклинювання в легеневих капілярах також знижувалося. Толерантність до фізичного навантаження та рівень тяжкості серцевої недостатності, оцінені за критеріями Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA), покращувалися. Ці ефекти спостерігалися при тривалій терапії. У пацієнтів з легким та помірним ступенем тяжкості серцевої недостатності застосування еналаприлу уповільнювало прогресування дилатації/розширення порожнин серця та серцевої недостатності, що підтверджувалося зниженням кінцево-діастолічного та систолічного обсягів лівого шлуночка та покращенням фракції викиду лівого шлуночка. У двох великих рандомізованих контрольованих дослідженнях у популяціях пацієнтів з серцево-судинним або цереброваскулярним захворюванням в анамнезі або з цукровим діабетом, ускладненим ураженням органу-мішені, а також у популяції пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Ангіотензин II. Не було виявлено значного сприятливого впливу на ниркові та/або серцево-судинні наслідки та смертність, тоді як відзначалося підвищення ризику гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії при застосуванні комбінації препаратів у порівнянні з монотерапією. Дослідження,що проводилося з метою оцінки переваг додавання аліскірену до стандартної терапії інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічною хворобою нирок та/або серцево-судинними захворюваннями, було припинено достроково у зв'язку з підвищеним ризиком гіпотензія та порушення функції нирок) та серйозних небажаних наслідків (серцево-судинна смерть та інсульт), які значно частіше реєструвалися у пацієнтів у групі аліскірену порівняно з групою плацебо.артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) та серйозних небажаних наслідків (серцево-судинна смерть та інсульт), які значно частіше реєструвалися у пацієнтів у групі аліскірену порівняно з групою плацебо.артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) та серйозних небажаних наслідків (серцево-судинна смерть та інсульт), які значно частіше реєструвалися у пацієнтів у групі аліскірену порівняно з групою плацебо.Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія будь-якого ступеня тяжкості. Реноваскулярна гіпертензія. Серцева недостатність будь-якого ступеня важкості. У пацієнтів з наявністю клінічних проявів серцевої недостатності препарат Берліприл® 5 також показаний для: підвищення виживання пацієнтів; уповільнення прогресування серцевої недостатності; зниження частоти госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності. У пацієнтів без клінічних симптомів серцевої недостатності з дисфункцією лівого шлуночка препарат Берліприл® 5 показаний для: уповільнення розвитку клінічних проявів серцевої недостатності; зниження частоти госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Профілактика коронарної ішемії у пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка. Препарат Берліприл® 5 показаний для: зменшення частоти розвитку інфаркту міокарда; зниження частоти госпіталізацій ло з приводу нестабільної стенокардії.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до еналаприлу, інших інгібіторів АПФ або інших компонентів препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. З обережністю симптоматична артеріальна гіпотензія; двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; реноваскулярна гіпертензія; стан після трансплантації нирки; аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; ниркова недостатність (КК печінкова недостатність; пригнічення кістковомозкового кровотворення; імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду або комбінація зазначених ускладнюючих факторів; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.); цукровий діабет; гіперкаліємія; (при підвищеному ризику розвитку гіперкаліємії, у тому числі при нирковій недостатності, цукровому діабеті, гіпоальдостеронізмі або при одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками харчової солі, що містять калій; при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, що підвищують рівень калію в плазмі , гепарин, котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол)); одночасне застосування з препаратами літію; одночасне проведення діалізу з використанням поліакрилонітрильних мембран з високою проникністю (напр., AN69®); одночасне проведення плазмаферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферез) з використанням декстран сульфату; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; ангіоневротичний набряк в анамнезі; обтяжений алергологічний анамнез; після великих хірургічних втручань; при проведенні загальної анестезії із застосуванням препаратів, що сприяють розвитку артеріальної гіпотензії; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (ОЦК) (в результаті терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї та блюванні); застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяЗастосування Берліприлу® 5 під час вагітності протипоказане. Пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативне лікування із застосуванням гіпотензивних препаратів з підтвердженим профілем безпеки для застосування у вагітних, за винятком випадків, коли застосування інгібіторів АПФ є необхідним. При підтвердженні вагітності застосування Берліприлу 5 слід негайно припинити та призначити пацієнтці гіпотензивні препарати іншої групи з підтвердженим профілем безпеки для застосування у вагітних. Епідеміологічні дані щодо ризику виникнення вроджених вад при застосуванні інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності не є незаперечними, проте незначне підвищення ризику не може бути виключено. Застосування інгібіторів АПФ у II та III триместрах вагітності може супроводжуватися негативним впливом на плід та новонародженого, включаючи розвиток артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності, гіперкаліємії, олігогідрамніону та/або гіпоплазії кісток черепа у новонародженого. Розвиток олігогідрамніону, мабуть, пов'язаний із зниженням функції нирок плода.Це ускладнення може призводити до контрактур кінцівок, деформації кісток черепа, включаючи його лицьову частину, гіпоплазії легень. При застосуванні препарату Берліприл 5 необхідно проінформувати пацієнтку щодо потенційного ризику для плода. При неможливості відміни препарату Берліприл® 5 у період вагітності необхідно ретельне спостереження за новонародженими, чиї матері приймали препарат Берліприл® 5 для виявлення можливого зниження АТ, олігурії та гіперкаліємії, контролю стану ниркової функції, а також кісток черепа новонародженого за допомогою ультразвукового дослідження. Еналаприл може бути видалений із кровообігу новонародженого за допомогою перитонеального діалізу; теоретично за допомогою обмінного переливання крові. Еналаприл та еналаприлат виділяються у грудне молоко у слідових кількостях, але безпека їх не вивчена. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені відповідно до класифікації словника для нормативно-правової діяльності (MedDRA) та частоти їх виникнення у порядку зменшення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100,< 1/10), нечасто (≥ 1/1000,< 1/100), рідко (≥1/10000,< 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (за наявними даними оцінка неможлива). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: анемія (включаючи апластичну та гемолітичну анемію); Рідко: нейтропенія, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функції кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання. Порушення з боку ендокринної системи Частота невідома: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування Нечасто: гіпоглікемія. Порушення з боку психіки Часто депресія; Нечасто: сплутаність свідомості, безсоння, підвищена нервозність; Рідко: незвичайні сновидіння, порушення сну. Порушення з боку нервової системи Часто: біль голови; Нечасто: сонливість, парестезія, системне запаморочення. Порушення з боку органу зору Дуже часто: нечіткість зору. Порушення з боку серця Часто: біль у грудях, порушення ритму серця, стенокардія, тахікардія; Нечасто: відчуття серцебиття; інфаркт міокарда чи інсульт*. Порушення з боку судин Дуже часто: запаморочення; Часто: виражене зниження артеріального тиску (включаючи ортостатичну гіпотензію), синкопальні стани; Нечасто: ортостатична гіпотензія (можливо вторинна стосовно вираженої артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи високого ризику); Рідко: синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Дуже часто: кашель; Часто: задишка; Нечасто: ринорея, біль у горлі, захриплість голосу, бронхоспазм/бронхіальна астма; Рідко: риніт, легеневі інфільтрати, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: нудота; Часто: діарея, біль у животі, порушення смаку; Нечасто: кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, подразнення шлунка, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки; Рідко: стоматит/афтозні виразки, глосит; Дуже рідко: інтестинальний ангіоневротичний набряк. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Рідко: печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), гепатит (включаючи некроз), холестаз (включаючи жовтяницю). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто: висипання на шкірі, реакція гіперчутливості/ангіоневротичний набряк: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки»); Нечасто: підвищене потовиділення, свербіж шкіри, кропив'янка, алопеція; Рідко: багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пемфігіус, еритродермія. Повідомлялося про розвиток симптомокомплексу, який може включати всі або деякі з таких симптомів: лихоманку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, збільшення швидкості осідання еритоцитів (ШОЕ), еозино. Також можлива поява шкірного висипу, реакцій фотосенсибілізації та інших шкірних реакцій. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія; Рідко: олігурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози Нечасто: еректильна дисфункція; Рідко: гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто: астенія; Часто: підвищена стомлюваність; Нечасто: м'язові судоми, припливи крові до шкіри обличчя, шум у вухах, відчуття дискомфорту, лихоманка. Лабораторні та інструментальні дані Часто: гіперкаліємія, підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові; Нечасто: підвищення концентрації сечовини у плазмі, гіпонатріємія; Рідко: підвищення активності «печінкових» трансаміназ, збільшення концентрації білірубіну у плазмі крові. *Частота випадків була порівнянна з частотою, що спостерігалася у клінічних дослідженнях при прийомі плацебо та у групах активного контролю. У пацієнтів, які одночасно одержують інгібітори АПФ, у тому числі еналаприл та препарати золота у вигляді ін'єкцій (натрію ауротіомалат) відзначалися рідкісні випадки нітритоїдних реакцій (симптоми, що включають «припливи» крові до обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію).Взаємодія з лікарськими засобамиПри постійному одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2), можливе зниження антигіпертензивного ефекту інгібіторів АПФ, у тому числі еналаприлу. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів можливе підвищення вмісту калію в плазмі, що може призводити до порушення функції нирок. Як правило, дані зміни мають оборотний характер. У поодиноких випадках у пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у літніх або пацієнтів із зневодненням, у т. ч. внаслідок прийому діуретиків) може розвинутись гостра ниркова недостатність. У разі одночасного застосування необхідно здійснювати регулярний контроль функції нирок (як на початковому етапі, так і періодично під час лікування).Пацієнти мають отримувати достатню кількість рідини. Одночасне застосування калійвмісних харчових добавок, калійвмісних замінників харчової солі та/або застосування калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), а також гепарину може призводити до значного підвищення вмісту калію в плазмі крові. Якщо внаслідок гіпокаліємії показано одночасне застосування еналаприлу та зазначених препаратів, слід бути обережним і регулярно контролювати концентрацію калію в плазмі крові. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів, що містять котримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол), підвищується ризик розвитку гіперкаліємії. Попередня терапія високими дозами діуретиків (тіазидними або «петльовими») може призвести до гіповолемії та ризику розвитку артеріальної гіпотензії на початку застосування еналаприлу. Антигіпертензивна дія еналаприлу може бути зменшена або за допомогою відміни діуретика, або за рахунок збільшення споживання рідини або кухонної солі, а також за умови застосування еналаприлу на початку лікування низькими дозами. Одночасне застосування препарату Берліприл 5 та препаратів літію не рекомендується через ризик розвитку літієвої інтоксикації. Одночасне застосування тіазидних діуретиків з препаратами літію може підвищувати ймовірність розвитку літієвої інтоксикації та посилювати ризик, що вже існує, на фоні застосування інгібіторів АПФ. У разі застосування цієї комбінації необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі крові. Антигіпертензивна дія еналаприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з діуретиками, а також гіпотензивними препаратами інших груп, у тому числі бета-адреноблокаторами, метилдопою, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, нітрогліцерином та іншими нітратами, а також іншими вазодилататорами. Одночасне застосування деяких анестезуючих лікарських засобів, трициклічних антидепресантів, антипсихотичних та наркотичних препаратів з інгібіторами АПФ може призвести до надмірного зниження АТ (див. розділ «Особливі вказівки»). У поодиноких випадках при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ (включаючи еналаприл) та внутрішньовенному введенні препаратів золота (натрію ауротіомалат) були описані випадки розвитку нітритоїдних реакцій (симптоми, що включають «припливи» крові до обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію).Збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з такими лікарськими засобами: з інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, тимсиролімусом, сиролімусом, еверолімусом: з інгібіторами дипептидилієнтидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, сітагліптіном, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптіном; з естрамустином; Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП) Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Алкоголь посилює антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Еналаприл може безпечно застосовуватися одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (як антиагрегантний засіб) та бета-адреноблокаторами. Епідеміологічні дослідження показали, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсулін, гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування) може додатково сприяти зниженню концентрації глюкози в плазмі крові, призводячи до розвитку гіпоглікемії. Ризик розвитку гіпоглікемії найчастіше відзначається протягом перших тижнів одночасного застосування вищезгаданих препаратів, а також у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього та/або інсуліну, необхідний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі крові, особливо ретельний протягом першого місяця одночасного застосування з інгібіторами АПФ. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену асоційована з вищою частотою виникнення таких побічних ефектів як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (в т.ч. ), порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) і не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.Спосіб застосування та дозиПрепарат Берліприл® 5 приймають внутрішньо, незалежно від їди. Доза інгібітору АПФ повинна бути підібрана індивідуально з урахуванням особливостей пацієнта та відповіді на терапію. Для добору необхідного режиму дозування доцільно застосовувати найбільш відповідне дозування препарату, що містить 5 мг, 10 мг або 20 мг еналаприлу (можливе застосування препаратів Берліприл®5, Берліприл®10, Берліприл®20, відповідно). Есенційна гіпертензія Початкова доза становить 10-20 мг еналаприлу залежно від ступеня тяжкості артеріальної гіпертензії (АГ) 1 раз на добу. При легкому ступені артеріальної гіпертензії рекомендована початкова доза становить 10 мг еналаприлу 1 раз на добу. При інших ступенях артеріальної гіпертензії рекомендована початкова доза становить 20 мг еналаприлу 1 раз на добу. Підтримуюча доза 20 мг еналаприлу 1 раз на добу. Дозування підбирається індивідуально для кожного пацієнта, максимальна доза не повинна перевищувати 40 мг на добу. Реноваскулярна гіпертензія Оскільки у пацієнтів цієї групи АТ та ниркова функція можуть бути особливо чутливі до інгібування АПФ, терапію слід розпочинати з низької початкової дози – 5 мг або менше. Потім доза підбирається відповідно до потреб та стану пацієнта. Як правило, ефективною вважається доза 20 мг еналаприлу 1 раз на добу при щоденному прийомі. Слід бути обережними при застосуванні еналаприлу у пацієнтів, які незадовго до цього приймали діуретики (див. «Одночасне лікування АГ діуретиками»). Одночасне лікування АГ діуретиками Після першого прийому еналаприлу може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія. Такий ефект найімовірніший у пацієнтів, які приймають діуретики. Препарат рекомендується застосовувати з обережністю, оскільки у цих пацієнтів може спостерігатись порушення водно-електролітного балансу. Прийом діуретиків слід припинити за 2-3 дні на початок лікування еналаприлом. Якщо це неможливо, то початкову дозу еналаприлу слід зменшити (до 5 мг або менше) для оцінки первинного ефекту препарату на артеріальний тиск. Далі дозування слід підбирати з урахуванням потреби та стану пацієнта. Застосування при нирковій недостатності Слід збільшити інтервал між прийомами та/або зменшеною дозою препарату. Кліренс креатиніну 30 Кліренс креатиніну 10 Кліренс креатиніну КК ≤ 10 мл/хв: Початкова доза 2,5 мг у дні діалізу* * Еналаприл піддається діалізу. Коригування дози в дні, коли діаліз не проводиться, має здійснюватися залежно від рівня АТ. Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка Початкова доза еналаприлу у пацієнтів з клінічно вираженою серцевою недостатністю (СН) або безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка становить 2,5 мг, при цьому застосування препарату повинно проводитися під ретельним лікарським контролем для оцінки первинного ефекту препарату на АТ. Препарат Берліприл®10 може застосовуватися для лікування СН з вираженими клінічними проявами зазвичай одночасно з діуретиками і, якщо необхідно, із серцевими глікозидами. У разі відсутності симптоматичної артеріальної гіпотензії (на початку застосування препарату Берліприл®10 при СН) або після її корекції, дозу препарату слід поступово підвищувати до звичайної підтримуючої дози 20 мг еналаприлу, яка застосовується одноразово, або ділиться на 2 прийоми залежно від переносимості препарату пацієнтом .Підбір дози може проводитися протягом 2-4 тижнів або в більш короткий термін, якщо є залишкові ознаки та симптоми СН. Такий терапевтичний режим ефективно знижує показники смертності пацієнтів із клінічно вираженою СН. Максимальна добова доза становить 40 мг, розділена на два прийоми. Як до, так і після початку лікування препаратом Берліприл®10 слід проводити регулярний контроль артеріального тиску та функції нирок, оскільки повідомлялося про розвиток внаслідок застосування препарату артеріальної гіпотензії з подальшим (рідше) виникненням ниркової недостатності. У пацієнтів, які приймають діуретики, доза діуретиків повинна бути знижена до початку лікування препаратом Берліприл®10. Розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату Берліприл не означає, що артеріальна гіпотензія повторно виникне при тривалому лікуванні, і не вказує на необхідність припинення прийому препарату. При лікуванні препаратом Берліприл®10 слід також контролювати вміст калію у плазмі.ПередозуванняВідомості про передозування обмежені. Найбільш характерні симптоми передозування: виражене зниження артеріального тиску, що починається приблизно через 6 годин після прийому препарату (одночасно з блокадою РААС), та ступор. Передозування інгібіторами АПФ може супроводжуватися розвитком таких симптомів: шок (гостра судинна недостатність), порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, «відчуття» серце биття, брадикардія, запаморочення, занепокоєння та кашель. Концентрація еналаприлату в плазмі крові, що перевищує у 100-200 разів концентрації, що відзначалися при призначенні терапевтичних доз, спостерігалась після прийому 300 мг та 440 мг еналаприлу відповідно. Лікування: Тактика терапії, що проводиться, залежить від вираженості симптомів передозування і ступеня їх тяжкості. Застосування препарату Берліприл 5 слід негайно припинити. Лікувальні заходи повинні бути спрямовані на елімінацію еналаприлу та еналаприлату та корекцію вираженого зниження АТ. При передозуванні рекомендується внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію. При вираженому зниженні артеріального тиску пацієнта переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям і проводять заходи, спрямовані на стабілізацію артеріального тиску. При необхідності слід розглянути можливість внутрішньовенного введення катехоламінів. У разі недавнього прийому препарату показані заходи для запобігання всмоктування: провокація блювання, промивання шлунка, призначення адсорбентів та прийом розчину натрію сульфату. Еналаприлат може бути видалений із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу. При неефективності терапії брадикардії слід розглянути питання постановки електрокардіостимулятора. У разі передозування показаний ретельний моніторинг функцій життєво важливих органів та систем, контроль вмісту електролітів та креатиніну у плазмі крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія Симптоматична гіпотензія рідко спостерігається у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймають препарат Берліприл®, артеріальна гіпотензія розвивається частіше на тлі зневоднення, що виникає, наприклад, внаслідок терапії діуретиками, обмеження споживання кухонної солі, у пацієнтів, які перебувають на діалізі, а також у пацієнтів з діареєю або блювотою. Симптоматична артеріальна гіпотензія спостерігалася у пацієнтів із серцевою недостатністю за наявності ниркової недостатності або без неї. Найчастіше артеріальна гіпотензія розвивається у пацієнтів з тяжким ступенем серцевої недостатності та пов'язаного з цим застосування високих доз «петлевих» діуретиків, гіпонатріємії або порушення функції нирок.У цих пацієнтів застосування препарату Берліприл® слід розпочинати під лікарським контролем, який також має бути ретельним при зміні дози препарату Берліприл® та/або діуретика. Аналогічним чином слід здійснювати спостереження за пацієнтами з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження АТ може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід укласти у горизонтальне положення та, у разі потреби, ввести внутрішньовенно 0,9% розчин натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія при застосуванні препарату Берліприл не є протипоказанням до подальшого застосування препарату, яке може бути продовжено після заповнення об'єму рідини та нормалізації АТ. У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю із нормальним або зниженим АТ препарат Берліприл® може спричинити додаткове зниження АТ. Дана реакція на прийом препарату очікувана і не є підставою для припинення лікування. У тих випадках, коли артеріальна гіпотензія стає клінічно вираженою, слід знизити дозу та/або припинити застосування діуретика та/або препарату Берліприл. Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і всі вазодилататори, інгібітори АПФ слід призначати з обережністю пацієнтам зі стенозами клапанів лівого шлуночка та обструкцією тракту лівого шлуночка, що виносить, і утримуватися від їх застосування у випадках кардіогенного шоку та гемодинамічно значущої обструкції. Порушення функції нирок У випадках порушення функції нирок (КК У деяких пацієнтів без ознак патології з боку нирок було відзначено підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в плазмі крові, особливо при одночасному застосуванні діуретиків. Може знадобитися зниження дози еналаприлу та/або припинення застосування діуретика. У цьому випадку необхідно виключити наявність стенозу ниркових артерій. Реноваскулярна гіпертензія Існує підвищений ризик розвитку гіпотензії та ниркової недостатності при застосуванні інгібіторів АПФ у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Навіть невелика зміна вмісту креатиніну в плазмі може бути ознакою зниження функції нирок. Застосування препарату Берліприл у пацієнтів цієї групи слід розпочинати під ретельним медичним наглядом, з низьких доз, обережно титрувати дозу, а також контролювати функцію нирок. Трансплантація нирки Оскільки досвід застосування препарату Берліприл у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній, застосування препарату Берліприл у пацієнтів цієї категорії не рекомендується. Печінкова недостатність У поодиноких випадках застосування інгібіторів АПФ було пов'язане з розвитком синдрому, що починається з холестатичної жовтяниці або гепатиту та прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним результатом. Механізм цього синдрому не вивчений. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні застосування інгібіторів АПФ слід припинити застосування препарату, при цьому пацієнт повинен перебувати під відповідним наглядом лікаря. Підвищена чутливість / Ангіоневротичний набряк Зареєстровані повідомлення про ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, у тому числі препарат Берліприл у різні періоди лікування. В окремих випадках повідомлялося про розвиток інтестинального набряку. У таких випадках лікування препаратом Берліприл слід негайно припинити, належне лікарське спостереження має здійснюватися до повного зникнення відповідних симптомів. Навіть у тих випадках, коли виникає тільки утруднення ковтання без утруднення дихання, пацієнти повинні тривалий час перебувати під медичним наглядом, оскільки терапія антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може бути недостатньою. У дуже рідкісних випадках ангіоневротичний набряк гортані або язика призводив до смерті. Набряк мови,голосових складок та/або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів (особливо у пацієнтів, які перенесли операції на дихальних шляхах), відповідна терапія, що включає підшкірне введення 0,1% розчину адреналіну (0,3-0,5 мл) та/або заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів, повинна бути проведена у найкоротші терміни. У пацієнтів негроїдної раси частота розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ є вищою, ніж у представників інших рас. Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, мають підвищений ризик виникнення при застосуванні інгібіторів АПФ. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Аіафілактоїдні реакції при проведенні десенбілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих Є повідомлення про рідкісний розвиток загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ при проведенні процедури десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих (геміноптера). Подібних реакцій можна уникнути, якщо на початок десенсибілізації тимчасово припинити застосування інгібітору АПФ. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Анафілактоїдні реакції при проведенні ЛПНГ-аферезу У поодиноких випадках у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності (LDL) з декстраном сульфатом, спостерігалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Якщо застосовується LDL-аферез, інгібітори АПФ слід тимчасово замінити на лікарські засоби з інших фармакотерапевтичних груп для лікування артеріальної гіпертензії або серцевої недостатності. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі з використанням мембран високою проникністю У пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням мембран з високою проникністю (наприклад, AN69®), на фоні застосування інгібіторів АПФ спостерігалися анафілактоїдні реакції. Тому у цієї категорії пацієнтів рекомендується або використання діалізних мембран іншого типу, або застосування гіпотензивних препаратів з інших фармакотерапевтичних груп. Нейтропенія/агранулоцитоз Нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія можуть розвинутись на фоні терапії інгібіторами АПФ. За нормальної функції нирок та відсутності інших ускладнюючих факторів нейтропенія виникає рідко. Еналаприл слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів з колагенозами, які перебувають на імуносупресивній терапії, приймають алопуринол або прокаїнамід або мають комбінацію зазначених ускладнених факторів, особливо за наявності порушень функції нирок. У деяких пацієнтів із цієї категорії розвинулися серйозні інфекційні захворювання, які у ряді випадків не відповідали на інтенсивну терапію антибіотиками. У разі застосування препарату Берліприл у таких пацієнтів рекомендується регулярний контроль кількості лейкоцитів у крові.а під час лікування всі пацієнти повинні бути проінструктовані про необхідність повідомляти лікаря про будь-які ознаки розвитку можливої ​​інфекції. Кашель Повідомляється про виникнення кашлю під час лікування інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель має непродуктивний постійний характер і припиняється після відміни препарату. Розвиток сухого кашлю внаслідок терапії інгібіторами АПФ має враховуватись при диференціальній діагностиці кашлю. Хірургічні втручання/Загальна анестезія У пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання та/або загальної анестезії із застосуванням препаратів, що знижують АТ, еналаприл може блокувати утворення ангіотензину II під впливом компенсаторного викиду реніну. Якщо передбачається, що гіпотензія розвивається за цим механізмом, вона може бути скоригована збільшенням ОЦК. Перед хірургічними втручаннями (включаючи стоматологічні процедури) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування Берліприлу 10. Цукровий діабет Пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішньо і/або інсулін одночасно з препаратом Берліприл®, необхідно проінструктувати на предмет ретельного контролю рівня глюкози в плазмі крові для виявлення гіпоглікемії, особливо протягом першого місяця одночасного застосування з препаратом Берліприл® 10. Гіперкаліємія У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, у тому числі еналаприл, спостерігалося підвищення вмісту калію в плазмі. До факторів ризику розвитку гіперкаліємії відносяться: ниркова недостатність та погіршення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, гіпоальдостеронізм, інтеркурентні захворювання та стани, у тому числі дегідратація, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (спір , тріамтерен або амілорид), калійвмісних харчових добавок або калійвмісних замінників харчової солі, або інших лікарських засобів, що підвищують вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол)), застосування калійвмісних харчових добавок,калійзберігаючих діуретиків або калійвмісних замінників харчової солі, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Гіперкаліємія може призводити до серйозних, іноді смертельних порушень ритму серця. При необхідності одночасного застосування препарату Берліприл і перелічених вище лікарських засобів слід дотримуватися обережності. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Препарати літію Не рекомендується одночасне застосування препаратів літію та еналаприлу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Подвійна блокада РААС Є дані, що одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II або аліскіреном збільшує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У разі, коли одночасне застосування двох засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря та з регулярним моніторингом функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові. Етнічні відмінності Подібно до інших інгібіторів АПФ, еналаприл може бути менш ефективним у зниженні АТ у представників негроїдної раси порівняно з представниками інших рас, можливо, через вищу поширеність низькоренінового статусу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією в даній популяції. Застосування у пацієнтів похилого віку Клінічні дослідження ефективності та безпеки еналаприлу були подібними у літніх та молодших пацієнтів з АГ. Алкоголь У період лікування не рекомендується вживати алкогольні напої. Алкоголь посилює антигіпертензивну дію інгібіторів АП. Непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції Препарат Берліприл® 10 містить лактозу, тому його застосування у пацієнтів зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози та галактози протипоказано. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами, а також при заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій у зв'язку з тим, що при застосуванні препарату можливий розвиток підвищеної стомлюваності та запаморочення. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Гідрохлортіазид - 25,0 мг; Еналаприлу малеат – 10,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію карбонат, желатин, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, барвник заліза оксид жовтий (Е 172). Пігулки, 25 мг + 10 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) [ламінована плівка (поліамід/алюміній/ПВХ) та фольга алюмінієва]. По 2, 3, 5 або 10 блістерів з інструкцією із застосування препарату у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі пігулки світло-жовтого кольору з плоскими поверхнями, фасками, з одностороннім ризиком.ФармакокінетикаГідрохлоротіазид Всмоктування та розподіл Гідрохлортіазид неповно, проте досить швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Після прийому внутрішньо в дозі 100 мг максимальна концентрація гідрохлортіазиду в плазмі досягається через 1,5-2,5 год. На максимумі діуретичної активності (приблизно через 4 год після прийому) концентрація гідрохлортіазиду в плазмі становить 2 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми становить 40%. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр та екскретується у грудне молоко, не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Гідрохлоротіазид в організмі людини не метаболізується. Виведення Первинний шлях виведення через нирки (фільтрація та секреція) у незміненому вигляді. Приблизно 61% прийнятої внутрішньо дози виводиться протягом 24 годин. У пацієнтів з нормальною нирковою функцією період напіввиведення становить від 5,6 до 14,8 години (в середньому 6,4 години). Фармакокінетика в спеціальних групах пацієнтів Порушення функції нирок У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю період напіввиведення гідрохлортіазиду становить у середньому 11,5 год, а у пацієнтів із кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв – 20,7 год. Еналаприл Всмоктування Після прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується, ступінь його всмоктування, що визначається за кількісним вмістом у сечі, становить приблизно 60%. Одночасний прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. Час досягнення максимальної концентрації (TСmax) еналаприлу у плазмі крові 1 год після прийому внутрішньо. Після всмоктування еналаприл швидко та інтенсивно гідролізується з утворенням активного метаболіту еналаприлату – потужного інгібітора АПФ. TСmax еналаприлату становить 4 години після прийому внутрішньо. У здорових добровольців з нормальною функцією нирок рівноважна концентрація еналаприлу в плазмі досягається до 4-го дня застосування еналаприлу. Розподіл У діапазоні терапевтично релевантних концентрацій зв'язування еналаприлату з білками плазми не перевищує 60 %. Метаболізм Немає даних про інші значущі шляхи метаболізму еналаприлу, крім гідролізу до еналаприлату. Виведення Виведення еналаприлату здійснюється переважно через нирки. Основними метаболітами, що визначаються у сечі, є еналаприлат, що становить приблизно 40% дози та незмінений еналаприл (приблизно 20%). Ефективний період напіввиведення (Т1/2) еналаприлату при багаторазовому застосуванні еналаприлу внутрішньо становить 11 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з нирковою недостатністю Експозиція еналаприлу та еналаприлату збільшується у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з легким та помірним ступенем тяжкості ниркової недостатності (кліренс креатиніну (КК) 40-60 мл/хв) після прийому еналаприлу внутрішньо у дозі 5 мг 1 раз на добу значення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) у рівноважному стані було приблизно вдвічі вище, ніж у пацієнтів з незміненою функцією нирок. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) значення AUC збільшувалося приблизно у 8 разів. Ефективний Т1/2 еналаприлату після багаторазового застосування еналаприлу у пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності подовжувався і час досягнення рівноважного стану затримувався. Еналаприлат може бути видалений із загального кровотоку за допомогою гемодіалізу. Грудне годування Протягом 4-6 годин після прийому внутрішньо еналаприлу в дозі 20 мг жінками у післяпологовому періоді пік концентрації еналаприлу в молоці матері в середньому становив 1,7 мкг/л (діапазон піків від 0,54 до 5,9 мкг/л). Середнє значення піків концентрації еналаприлату становило 17 мкг/л (від 12 до 23 мкг/л); піки концентрацій спостерігалися у різний час протягом 24 годин після прийому. За даними пікової концентрації в грудному молоці, вважається, що немовля, яке харчується тільки молоком матері, отримує не більше 0,16% еналаприлу від дози, прийнятої матір'ю з розрахунку на кг маси тіла. У жінки, яка приймала 10 мг еналаприлу на добу протягом 11 місяців, пік концентрації, що становить 2 мкг/л, спостерігався приблизно через 4 години після прийому препарату, а пік концентрації еналаприлату, що становить 0,75 мкг/л – приблизно через 9 годин. прийому.При цьому загальний добовий вміст еналаприлу та еналаприлату в молоці матері становив 1,44 мкг/л та 0,63 мкг/л, відповідно. Через 4 години після прийому разової дози еналаприлу рівною 5 мг однією пацієнткою та разової дози еналаприлу, що дорівнює 10 мг двома пацієнтками, рівень вмісту еналаприлату в молоці знаходився нижче за межу виявлення (ФармакодинамікаПрепарат Берліприл ® плюс – це комбінований препарат, до складу якого входять еналаприл – інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та гідрохлортіазид, тіазидний діуретик. Гідрохлоротіазид Механізм дії тіазидних діуретиків (тіазидів) не повністю вивчений. Тіазиди блокують реабсорбцію іонів натрію та хлору на початку ниркових канальців. Таким чином, вони збільшують екскрецію натрію та хлору і, отже, виведення води з організму. Внаслідок сечогінної дії гідрохлортіазиду зменшується об'єм циркулюючої рідини, внаслідок чого збільшується активність реніну та вміст альдостерону у плазмі крові. Це призводить до збільшення екскреції іонів калію із сечею та зниження вмісту калію в крові (гіпокаліємії). Гідрохлортіазид також збільшує екскрецію іонів магнію та знижує екскрецію іонів кальцію із сечею. Тіазидні діуретики знижують екскрецію сечової кислоти нирками та збільшують її вміст у крові. Тіазидні діуретики також зменшують активність карбоангідрази шляхом посилення виведення іонів бікарбонату.Але ця дія зазвичай проявляється слабо і не впливає на рН сечі. У максимальних терапевтичних дозах діуретичний/натрійуретичний ефект усіх тіазидних діуретиків приблизно однаковий. Натрійурез і діурез наступають протягом 2 годин і досягають свого максимуму приблизно через 4 години. Тривалість діуретичної дії гідрохлортіазиду становить від 6 до 12год. Гідрохлортіазид має антигіпертензивну дію. На нормальний артеріальний тиск тіазидні діуретики не впливають. Еналаприл Еналаприлу малеат є сіль еналаприлу, похідного двох амінокислот: L-аланіну та L-проліну. АПФ (пептидил - дипептидаза А) каталізує перетворення ангіотензину I на пресорний пептид ангіотензин II. Еналаприл є проліками – в результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який інгібує АПФ. Механізм його дії пов'язаний із зменшенням утворення ангіотензину II з ангіотензину I, що призводить до збільшення активності реніну плазми крові (внаслідок усунення негативного зворотного зв'язку, що регулює вивільнення реніну) та зменшення виділення альдостерону. АПФ ідентичний ферменту кініназу II, тому еналаприл також може блокувати руйнування брадикініну - пептиду, що має виражену вазодилатуючу дію. Однак роль даного механізму у терапевтичному ефекті еналаприлу потребує уточнення. Незважаючи на те, що основним механізмом антигіпертензивної дії еналаприлу вважається пригнічення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), еналаприл виявляє антигіпертензивну дію також і у пацієнтів зі зниженою активністю реніну плазми. Застосування еналаприлу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску (АТ) як у положенні стоячи, так і в положенні лежачи без значного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Симптоматична постуральна гіпотензія нечасто розвивається. У деяких пацієнтів досягнення оптимального зниження артеріального тиску може вимагати кількох тижнів терапії. Скасування терапії еналаприлом не викликає різкого підйому АТ. Ефективне інгібування активності АПФ зазвичай спостерігається через 2-4 години після прийому внутрішньо одноразової дози еналаприлу. Антигіпертензивна дія розвивається протягом 1 години, максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 4-6 годин після прийому препарату. Тривалість дії залежить від прийнятої дози. При застосуванні рекомендованих доз еналаприлу антигіпертензивна дія та гемодинамічні ефекти зберігаються протягом 24год. У дослідженнях гемодинаміки у пацієнтів з есенціальною гіпертензією зниження артеріального тиску супроводжувалося зниженням загального периферичного судинного опору, збільшенням серцевого викиду та відсутністю змін або незначними змінами ЧСС. Після прийому еналаприлу спостерігалося посилення ниркового кровотоку. При цьому швидкість клубочкової фільтрації не змінювалася. Ознак затримки натрію чи рідини прийому еналаприлу не спостерігалося. Однак у пацієнтів із вихідно зниженою клубочковою фільтрацією її швидкість зазвичай збільшувалася. У короткострокових клінічних дослідженнях у пацієнтів із захворюваннями нирок та цукровим діабетом або без нього спостерігалося зменшення альбумінурії, протеїнурії та екскреції імуноглобуліну G (IgG) нирками після прийому еналаприлу. При одночасному застосуванні еналаприлу та тіазидних діуретиків спостерігається більш виражена антигіпертензивна дія. Еналаприл попереджає або зменшує гіпокаліємію, спричинену застосуванням тіазидних діуретиків. Гідрохлортіазид/Еналаприл У клінічних дослідженнях одночасне застосування еналаприлу та гідрохлортіазиду призводило до більш вираженого зниження артеріального тиску, ніж при їх роздільному застосуванні. Еналаприл може зменшувати або запобігати розвитку гіпокаліємії, спричиненої гідрохлортіазидом.Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія (пацієнтам, яким показана комбінована терапія або при недостатній ефективності монотерапії еналаприлом). Препарат Берліприл плюс також може застосовуватися замість одночасного застосування еналаприлу в дозі 10 мг та гідрохлортіазиду в дозі 25 мг у пацієнтів, які досягли стабільного ефекту при роздільному застосуванні цих препаратів у зазначених дозах.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до еналаприлу, інших інгібіторів АПФ, гідрохлортіазиду, інших похідних сульфонаміду або інших компонентів препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі (в т. ч. пов'язаний із попереднім застосуванням інгібіторів АПФ); спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; порушення функції нирок тяжкого ступеня тяжкості (КК менше 30 мл/хв); проведення діалізу; порушення функції печінки тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека препарату не встановлені); стан після трансплантації нирки (досвід застосування препарату недостатній); анурія; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози; рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (APA II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. З обережністю реноваскулярна гіпертензія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує; аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; кардіогенний шок; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; печінкова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); порушення функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв); пригнічення кістковомозкового кровотворення; системні захворювання сполучної тканини (у т. ч. системний червоний вовчак, склеродермія); імуносупресивна терапія, одночасне застосування з алопуринолом та прокаїнамідом або комбінація зазначених ускладнюючих факторів; цукровий діабет; гіперкаліємія (при підвищеному ризику розвитку гіперкаліємії, у тому числі при нирковій недостатності, цукровому діабеті, гіпоальдостеронізмі або при одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками харчових калій, що містять калій; при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, що підвищують рівень крові наприклад, гепарин, ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол)); гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіперкальціємія; одночасне застосування з препаратами літію; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (ОЦК) (в результаті терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї та/або блюванні); одночасне проведення десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих; при хірургічних втручаннях, при проведенні анестезії із застосуванням препаратів, що сприяють розвитку артеріальної гіпотензії; одночасне проведення діалізу з використанням поліакрилонітрильних мембран з високою пропускною здатністю (напр. AN69 ®); одночасне проведення плазмаферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферез) з використанням декстран сульфату; хронічна серцева недостатність (ХСП) III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA; застосування у пацієнтів негроїдної раси; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; збільшення тривалості інтервалу QT на ЕКГ; одночасне застосування лікарських засобів, які можуть викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу «пірует» або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ; одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; немеланомний рак шкіри в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки»).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Берліприл плюс під час вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативне лікування із застосуванням гіпотензивних препаратів із підтвердженим профілем безпеки для застосування у вагітних. При підтвердженні вагітності застосування препарату Берліприл плюс слід негайно припинити і при необхідності призначити пацієнтці гіпотензивні препарати іншої групи з підтвердженим профілем безпеки для застосування у вагітних. Гідрохлоротіазид Досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності обмежений, особливо у першому триместрі. Даних, одержаних у дослідженнях на тваринах, недостатньо. Гідрохлортіазид проникає крізь плаценту. На основі фармакологічного механізму дії гідрохлоротіазиду можна зробити висновок, що його застосування під час другого та третього триместрів може призвести до порушення фетопланцентарної перфузії та викликати розвиток таких небажаних ефектів у плода та новонародженого як жовтяниця, порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопії. Гідрохлортіазид не повинен застосовуватися для лікування гестозів або прееклампсії, оскільки це може призвести до зниження обсягу плазми та плацентарної гіпоперфузії. Гідрохлортіазид не повинен застосовуватися для лікування есенціальної артеріальної гіпертензії у вагітних, за винятком тих рідкісних випадків, коли неможливе застосування іншої терапії. Гідрохлортіазид проникає у грудне молоко у незначних кількостях. Застосування тіазидних діуретиків у високих дозах може спричинити зменшення лактації за рахунок збільшення діурезу. Еналаприл Епідеміологічні дані щодо ризику виникнення тератогенних ефектів при застосуванні інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності не є незаперечними, проте незначне підвищення ризику не може бути виключено. Застосування інгібіторів АПФ у II та III триместрах вагітності може супроводжуватися негативним впливом на плід та новонародженого, включаючи розвиток артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності, гіперкаліємії, олігогідрамніону та гіпоплазії кісток черепа у новонародженого. Розвиток олігогідрамніону, мабуть, пов'язаний із зниженням функції нирок плода. Це ускладнення може призводити до контрактур кінцівок, деформації лицьових кісток черепа, гіпоплазії легень. При застосуванні препарату Берліприл плюс необхідно інформувати пацієнтку щодо потенційного ризику для плода. У разі застосування препарату Берліприл плюс починаючи з другого триместру вагітності, необхідний контроль стану ниркової функції та кісток черепа новонародженого за допомогою ультразвукового дослідження. Необхідно ретельне спостереження за новонародженими, чиї матері приймали препарат Берліприл плюс для виявлення можливого зниження артеріального тиску. Еналаприл та еналаприлат екскретуються у грудне молоко у слідових кількостях, але безпека їх не вивчена (існує ризик небажаного впливу на серцево-судинну систему та нирки немовляти). При необхідності застосування препарату Берліприл плюс у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Фертильність Досліджень щодо впливу препарату Берліприл плюс на фертильність у людини не проводилося. Результати досліджень репродуктивної токсичності у щурів дають підстави вважати, що еналаприл не впливає на фертильність та функцію репродуктивної системи. У дослідженнях репродуктивної токсичності гідрохлортіазиду, проведених на мишах і щурах, випадків несприятливого на фертильність особин обох статей зафіксовано був.Побічна діяМожливі побічні ефекти при застосуванні препарату Берліприл плюс, еналаприлу та гідрохлортіазиду окремо наведені нижче відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я за низхідною частотою виникнення: дуже часто (>1/10), часто (>1/100,< 1/10) , нечасто (>1/1000,< 1/100), рідко (>1/10000,< 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (за наявними даними оцінка неможлива). Системно-органний клас: Інфекційні та паразитарні захворювання Небажана реакція: Сіалоаденіт Гідрохлортіазид+Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Системно-органний клас: Порушення з боку обміну речовин та порушення харчування Небажана реакція: Підвищення концентрації холестерину у плазмі крові Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: Дуже часто Еналаприл: - Небажана реакція: Підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: Дуже часто Еналаприл: - Небажана реакція: Гіперглікемія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: Дуже часто Еналаприл: - Небажана реакція: Гіпокаліємія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: Дуже часто Еналаприл: - Небажана реакція: Гіперурикемія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: Дуже часто Еналаприл: - Небажана реакція: Гіпоглікемія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Гіпомагніємія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: Дуже часто Еналаприл: - Небажана реакція: Глюкозурія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: Дуже часто Еналаприл: - Небажана реакція: Подагра Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: Дуже часто Еналаприл: - Небажана реакція: Погіршення метаболічного статусу у пацієнтів із цукровим діабетом. Маніфестація цукрового діабету, що латентно протікає. Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлоротіазид: Частота невідома Еналаприл: - Небажана реакція: Метаболічний алкалоз Гідрохлортіазид + Еналаприл: Дуже рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Небажана реакція: Гіпохлоремічний алкалоз Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлоротіазид: Дуже рідко Еналаприл: - Небажана реакція: Гіперкальціємія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Дуже рідко Гідрохлортіазид: Дуже часто Еналаприл: - Небажана реакція: Водно-електролітний дисбаланс (включаючи гіпонатріємію та гіпокаліємію, гіпомагніємію, гіпохлоремію, гіперкальціємію) Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлортіазид: Дуже часто Еналаприл: - Системно-органний клас: Порушення з боку нервової системи Небажана реакція: Вертіго Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлоротіазид: Рідко Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Запаморочення Гідрохлортіазид + Еналаприл: Дуже часто Гідрохлоротіазид: Рідко Еналаприл: Дуже часто Небажана реакція: Головний біль Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлоротіазид: Рідко Еналаприл: Часто Небажана реакція: Сонливість Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Синкопальні стани Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Небажана реакція: Зміна смаку Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Небажана реакція: Парестезія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлоротіазид: Рідко Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Парези (внаслідок гіпокаліємії) Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Системно-органний клас: Порушення з боку психіки Небажана реакція: Безсоння Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлоротіазид: Рідко Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Незвичайні сновидіння Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Порушення сну Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Сплутана свідомість Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Депресія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлоротіазид: Рідко Еналаприл: Часто Небажана реакція: Підвищена нервозність Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Зниження лібіду Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Системно-органний клас: Порушення з боку серця Небажана реакція: Стенокардія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Часто Небажана реакція: Біль у грудях Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Часто Небажана реакція: Тахікардія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Часто Небажана реакція: Відчуття серцебиття Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлоротіазид: Часто Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Порушення ритму серця Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлоротіазид: Рідко Еналаприл: Часто Небажана реакція: Інфаркт міокарда або інсульт, можливо вторинні по відношенню до вираженого зниження артеріального тиску у пацієнтів, які належать до групи високого ризику Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Системно-органний клас: Порушення з боку судин Небажана реакція: «Припливи» крові до обличчя Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Небажана реакція: Запаморочення Гідрохлортіазид + Еналаприл: Дуже часто Гідрохлоротіазид: Рідко Еналаприл: Дуже часто Небажана реакція: Артеріальна гіпотензія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Небажана реакція: Ортостатична гіпотензія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Виражене зниження артеріального тиску (включаючи ортостатичну гіпотензію) Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Часто Небажана реакція: Синкопальні стани Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Часто Небажана реакція: Синдром Рейно Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт) Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Небажана реакція: Васкуліт (в окремих випадках, некротизуючий васкуліт) Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: - Системно-органний клас: Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Небажана реакція: Кашель Гідрохлортіазид + Еналаприл: Дуже часто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Дуже часто Небажана реакція: Задишка Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: Часто Небажана реакція: Гостра інтерстиційна пневмонія Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: - Небажана реакція: Ринорея Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Біль у горлі та захриплість голосу Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Бронхоспазм/бронхіальна астма Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Легкові інфільтрати Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт та набряк легенів) Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Небажана реакція: Раптовий набряк легенів із симптомами шоку Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлоротіазид: Дуже рідко Еналаприл: - Небажана реакція: Риніт Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Алергічний альвеоліт/Еозинофільна пневмонія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Системно-органний клас: Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Небажана реакція: Сухість слизової оболонки ротової порожнини (ксеростомія) Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Нудота Гідрохлортіазид + Еналаприл: Дуже часто Гідрохлоротіазид: Часто Еналаприл: Дуже часто Небажана реакція: Втрата апетиту Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлоротіазид: Часто Еналаприл: - Небажана реакція: Біль у животі Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлоротіазид: Часто Еналаприл: Часто Небажана реакція: Діарея Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлоротіазид: Часто Еналаприл: Часто Небажана реакція: Зміна смаку Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Часто Небажана реакція: Кишкова непрохідність Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Панкреатит Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Блювота Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлоротіазид: Часто Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Диспепсія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Запор Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлоротіазид: Рідко Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Анорексія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Роздратування шлунка Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Виразка Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Метеоризм Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Небажана реакція: Стоматит/афтозні виразки Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Глосит Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Інтестинальний ангіоневротичний набряк Гідрохлортіазид + Еналаприл: Дуже рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Дуже рідко Системно-органний клас: Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Небажана реакція: Печінкова недостатність Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний) Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Некроз печінки (іноді зі смертю) Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Жовтяниця Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Гіперамілаземія Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: - Небажана реакція: Холецистит (зокрема у пацієнтів із жовчнокам'яною хворобою в анамнезі) Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлоротіазид: Частота невідома Еналаприл: - Системно-органний клас: Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Небажана реакція: Реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк (особи, кінцівок, губ, язика, голосового апарату та/або гортані) Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Часто Небажана реакція: Висипання на шкірі (екзантема) Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Часто Небажана реакція: Підвищене потовиділення Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Свербіж шкіри Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Кропивниця Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Алопеція Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Реакції фотосенсибілізації Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: Частота невідома Небажана реакція: Мультиформна еритема Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Синдром Стівенса-Джонсона Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Екфоліативний дерматит Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: токсичний епідермальний некроліз Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлоротіазид: Дуже рідко Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Пурпура Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: - Небажана реакція: Шкірна форма системного червоного вовчаку та вовчаковоподібні реакції Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлоротіазид: Дуже рідко Еналаприл: - Небажана реакція: Пухирчатка Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Еритродермія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Анафілактичні реакції Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Небажана реакція: Симптомокомплекс, який може включати всі або деякі з наступних симптомів: лихоманку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозино. Також можлива поява шкірного висипу, реакцій фотосенсибілізації та інших шкірних реакцій. Гідрохлортіазид + Еналаприл: Частота невідома Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Частота невідома Системно-органний клас: Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Небажана реакція: Судоми м'язів Гідрохлортіазид + Еналаприл: Часто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Небажана реакція: Артралгія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: - Системно-органний клас: Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Небажана реакція: Порушення функції нирок Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Ниркова недостатність Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Протеїнурія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Нечасто Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Нечасто Небажана реакція: Олігурія Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлортіазид: - Еналаприл: Рідко Небажана реакція: Зворотне збільшення концентрації креатиніну та сечовини у плазмі крові (продукти азотистого обміну) Гідрохлортіазид + еналаприл: - Гідрохлоротіазид: Часто Еналаприл: - Небажана реакція: Інтестинальний нефрит Гідрохлортіазид + Еналаприл: Рідко Гідрохлоротіазид: Нечасто Еналаприл: - Системно-органный класс: Нарушения со стороны половых органов и молочной железы Нежелательная реакция: Эректильная дисфункция Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Нечасто Гидрохлоротиазид: Нечасто Эналаприл: Нечасто Нежелательная реакция: Гинекомастия Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Редко Системно-органный класс: Нарушения со стороны органа зрения Нежелательная реакция: Нечеткое зрение Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Очень часто Гидрохлоротиазид: Частота неизвестна Эналаприл: Очень часто Нежелательная реакция: Нарушение зрения Гидрохлоротиазид + Эналаприл: - Гидрохлоротиазид: Частота неизвестна Эналаприл: - Нежелательная реакция: Ксантопсия Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Нечасто Гидрохлоротиазид: Нечасто Эналаприл: - Нежелательная реакция: Острый приступ закрытоугольной глаукомы Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Частота неизвестна Гидрохлоротиазид: Частота неизвестна Эналаприл: - Нежелательная реакция: Миопия Гидрохлоротиазид + Эналаприл: - Гидрохлоротиазид: Частота неизвестна Эналаприл: - Нежелательная реакция: Уменьшение слезоотделения Гидрохлоротиазид + Эналаприл: - Гидрохлоротиазид: Нечасто Эналаприл: - Нежелательная реакция: Хориоидальный выпот Гидрохлоротиазид + Эналаприл: - Гидрохлоротиазид: Частота неизвестна Эналаприл: - Системно-органный класс: Нарушения со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения Нежелательная реакция: Шум в ушах Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Нечасто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: - Системно-органный класс: Общие расстройства нарушения в месте введения Нежелательная реакция: Астения Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Очень часто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Очень часто Нежелательная реакция: Боль в груди Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Часто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: - Нежелательная реакция: Повышенная утомляемость Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Часто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Часто Нежелательная реакция: Недомогание Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Нечасто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: - Нежелательная реакция: Лихорадка Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Нечасто Гидрохлоротиазид: Нечасто Эналаприл: Нечасто Нежелательная реакция: Судороги мышщ Гидрохлоротиазид + Эналаприл: - Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Нечасто Нежелательная реакция: «Приливы» крови Гидрохлоротиазид + Эналаприл: - Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Нечасто Нежелательная реакция: Шум в ушах Гидрохлоротиазид + Эналаприл: - Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Нечасто Нежелательная реакция: Чувство дискомфорта Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Нечасто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Нечасто Системно-органный класс: Нарушения со стороны крови и лимфатической системы Нежелательная реакция: Анемия (включая апластическую и гемолитическую анемию) Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Нечасто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Нечасто Нежелательная реакция: Агранулоцитоз Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: Очень редко Эналаприл: Редко Нежелательная реакция: Панцитопения Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Редко Нежелательная реакция: Снижение гемоглобина Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Редко Нежелательная реакция: Снижение гематокрита Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Редко Нежелательная реакция: Лейкопения Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: Нечасто Эналаприл: - Нежелательная реакция: Нейтропения Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: - Нежелательная реакция: Тромбоцитопения Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: Часто Эналаприл: Редко Нежелательная реакция: Апластическая анемия Гидрохлоротиазид + Эналаприл: - Гидрохлоротиазид: Очень редко Эналаприл: - Нежелательная реакция: Гемолитическая анемия Гидрохлоротиазид + Эналаприл: - Гидрохлоротиазид: Очень редко Эналаприл: - Нежелательная реакция: Лимфаденопатия Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Редко Нежелательная реакция: Аутоиммунные заболевания Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Редко Нежелательная реакция: Подавление функции костного мозга Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Редко Системно-органный класс: Нарушения со стороны эндокринной системы Нежелательная реакция: Синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона (SIADH) Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Частота неизвестна Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Частота неизвестна Системно-органный класс: Влияние на результаты лабораторных и инструментальных исследований Нежелательная реакция: Гиперкалиемия Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Часто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Часто Нежелательная реакция: Повышение концентрации креатинина в плазме крови Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Часто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Часто Нежелательная реакция: Повышение концентрации мочевины в плазме крови Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Нечасто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Нечасто Нежелательная реакция: Гипонатриемия Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Нечасто Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Нечасто Нежелательная реакция: Повышение активности «печеночных» ферментов Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Редко Нежелательная реакция: Повышение концентрации билирубина в плазме крови Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Редко Гидрохлоротиазид: - Эналаприл: Редко Системно-органный класс: Новообразования доброкачественные, злокачествен-ные и неуточненные (включая кисты и полипы) Нежелательная реакция: Немеланомный рак кожи (базальноклеточная карцинома и плоскоклеточная карцинома) Гидрохлоротиазид + Эналаприл: Частота неизвестна Гидрохлоротиазид: Частота неизвестна Эналаприл: - Описание отдельных нежелательных реакций Немеланомный рак кожи: на основании имеющихся данных эпидемиологических исследований показано, что имеется зависимая от кумулятивной дозы связь между применением гидрохлоротиазида и немеланомным раком кожи (см. раздел «Особые указания»).Взаимодействие с лекарственными средствамиГидрохлоротиазид/Эналаприл При одновременном применении с другими гипотензивными средствами антигипертензивный эффект может усиливаться. В связи с этим требуется особая осторожность при одновременном применении с нитроглицерином и другими нитратами или другими вазодилататорами. Одновременное применение ингибиторов АПФ и препаратов лития обратимо повышает концентрацию лития в плазме крови и увеличивает риск развития литиевой интоксикации. Одновременное применение тиазидных диуретиков с ингибиторами АПФ может дополнительно увеличивать концентрацию лития и повышать риск развития литиевой интоксикации. Таким образом, одновременное применение препарата Берлиприл ® плюс с препаратами лития не рекомендуется. В случае если применение данной комбинации необходимо, показан регулярный контроль концентрации лития в плазме крови. Длительное применение нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП) может приводить к снижению антигипертензивного эффекта ингибиторов АПФ, в том числе эналаприла; к снижению диуретического, натрийуретического и антигипертензивного эффектов диуретиков. Применение ингибиторов АПФ или антагонистов рецепторов ангиотензина II одновременно с НПВП, включая селективные ингибиторы циклоокси-геназы-2 (ингибиторы ЦОГ-2), оказывает дополнительный эффект увеличения содержания ионов калия в плазме крови, что может приводить к нарушению функции почек. Как правило, данные изменения носят обратимый характер. В редких случаях у некоторых пациентов, особенно с возможным нарушением функции почек (например, у пожилых пациентов или пациентов с обезвоживанием, в т. ч. вследствие приема диуретиков), возможно развитие острой почечной недостаточности. В случае одновременного применения необходимо осуществлять регулярный контроль функции почек (как на начальном этапе терапии, так и периодически во время лечения). Пациенты должны получать достаточное количество жидкости. Данные клинических исследований показывают, что двойная блокада РААС при одновременном применении ингибиторов АПФ, антагонистов рецепторов ангиотензина II или алискирена ассоциирована с более высокой частотой возникновения таких побочных эффектов как артериальная гипотензия, гиперкалиемия и снижение функции почек (в т. ч. развитие острой почечной недостаточности), чем при применении только одного препарата, воздействующего на РААС. Одновременное применение ингибиторов АПФ с препаратами, содержащими алискирен, противопоказано у пациентов с сахарным диабетом и/или с умеренной или тяжелой почечной недостаточностью (СКФ менее 60 мл/мин/1,73 м 2 площади поверхности тела) и не рекомендуется у других пациентов. Одновременное применение ингибиторов АПФ с антагонистами рецепторов ангиотензина II противопоказано у пациентов с диабетической нефропатией и не рекомендуется у других пациентов. В случае, когда одновременное применение двух средств, воздействующих на РААС, является необходимым, их применение должно проводиться под контролем врача и с регулярным мониторингом функции почек, показателей АД и концентрации электролитов в плазме крови. Гидрохлоротиазид Сочетания лекарственных препаратов, требующие особого внимания Препараты, способные вызывать полиморфную желудочковую тахикардию типа «пируэт» Следует с особой осторожностью применять гидрохлоротиазид одновременно с такими препаратами, как: антиаритмические лекарственные препараты IA класса (хинидин, гидрохинидин, дизопирамид, прокаинамид); антиаритмические лекарственные препараты III класса (дофетилид, ибутилид, бретилия тозилат), соталол, дронедарон, амиодарон; другие (неантиаритмические) лекарственные средства, такие как: нейролептики: фенотиазины (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тиоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензамиды (амисульпирид, сультоприд, сульприд, тиаприд), бутирофеноны (дроперидол, галоперидол); пимозид, сертиндол; антидепрессанты: трициклические антидепрессанты, селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (циталопрам, эсциталопрам); антибактериальные средства: фторхинолоны (левофлоксацин, моксифлоксацин, спарфлоксацин, ципрофлоксацин); макролиды (эритромицин при внутривенном введении, азитромицин, кларитромицин, рокситромицин, спирамицин), ко-тримоксазол; противогрибковые средства: азолы (вориконазол, итраконазол, кетоконазол, флуконазол); противомалярийные средства (хинин, хлорохин, мефлохин, галофантрин, лумефантрин); противопротозойные средства (пентамидин при парентеральном введении); антиангинальные средства (ранолазин, бепридил); противоопухолевые средства (вандетаниб, мышьяка триоксид, оксалиплатин, такролимус); противорвотные средства (домперидон, ондансетрон); средства, влияющие на моторику желудочно-кишечного тракта (цизаприд); антигистаминные средства (астемизол, терфенадин, мизоластин); прочие лекарственные средства (анагрелид, вазопрессин, дифеманила метилсульфат, кетансерин, пробукол, пропофол, севофлуран, терлипрессин, теродилин, цилостазол); в связи с увеличением риска желудочковых аритмий, особенно полиморфной желудочковой аритмии типа «пируэт» (фактор риска – гипокалиемия). Следует определить содержание калия в плазме крови и, при необходимости, корректировать его до начала комбинированной терапии гидрохлоротиазидом с указанными выше препаратами. Необходим контроль клинического состояния пациента, содержания электролитов плазмы крови и показателей ЭКГ. У пациентов с гипокалиемией необходимо применять препараты, не вызывающие полиморфную желудочковую тахикардию типа «пируэт». Лекарственные средства, способные увеличивать продолжительность интервала QT Одновременное применение гидрохлоротиазида с лекарственными препаратами, способными увеличивать продолжительность интервала QT, должно основываться на тщательной оценке для каждого пациента соотношения ожидаемой пользы и потенциального риска (возможно увеличение риска развития полиморфной желудочковой тахикардии типа «пируэт»). При применении таких комбинаций необходимо регулярно регистрировать ЭКГ (для выявления удлинения интервала QT), а так же контролировать содержание калия в крови. Препараты, способные вызывать гипокалиемию: амфотерицин В (при внутривенном введении), глюко- и минералокортикостероиды (при системном применении), тетракозактид (АКТГ), глицирризиновая кислота (карбеноксолон, препараты, содержащие корень солодки), слабительные средства, стимулирующие моторику кишечника Увеличение риска развития гипокалиемии при одновременном применении с гидрохлоротиазидом (аддитивный эффект). Необходим регулярный контроль содержания калия в плазме крови, при необходимости – его коррекция. На фоне терапии гидрохлоротиазидом рекомендуется применять слабительные средства, не стимулирующие моторику кишечника. Сердечные гликозиды Гипокалиемия и гипомагниемия, обусловленные действием тиазидных диуретиков, усиливают токсичность сердечных гликозидов. При одновременном применении гидрохлоротиазида и сердечных гликозидов следует регулярно контролировать концентрацию калия в плазме крови, показатели ЭКГ, и, при необходимости, корректировать терапию. Сочетания лекарственных препаратов, требующие внимания Другие гипотензивные препараты Потенцирование антигипертензивного действия гидрохлоротиазида (аддитивный эффект). Может появиться необходимость в коррекции дозы одновременно назначенных гипотензивных препаратов. Рекомендуется прекратить прием гидрохлоротиазида за 2-3 дня до начала терапии ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента (АПФ) для предотвращения развития симптоматической артериальной гипотензии. Если это невозможно, то следует снизить начальную дозу ингибиторов АПФ. Этанол, барбитураты, антипсихотические средства (нейролептики), антидепрессанты, анксиолитики, наркотические анальгетики и средства для общей анестезии Возможно усиление антигипертензивного действия гидрохлоротиазида и потенцирование ортостатической гипотензии (аддитивный эффект). Недеполяризующие миорелаксанты (например, тубокурарин) Возможно усиление эффекта недеполяризующих миорелаксантов. Адреномиметики (прессорные амины) Гидрохлоротиазид может снижать эффект адреномиметиков, таких как эпинефрин (адреналин) и норэпинефрин (норадреналин). Гипогликемические средства для приема внутрь и инсулин Тиазидные диуретики влияют на толерантность к глюкозе (возможно развитие гипергликемии) и снижают эффективность гипогликемических средств (может потребоваться коррекция дозы гипогликемических средств). Следует с осторожностью совместно применять гидрохлоротиазид и метформин в связи с риском развития лактоацидоза на фоне нарушения функции почек, вызванного гидрохлоротиазидом. Бета-адреноблокаторы, диазоксид Одновременное применение тиазидных диуретиков (включая гидрохлоротиазид) с бета-адреноблокаторами или диазоксидом может увеличивать риск развития гипергликемии. Лекарственные препараты, применяющиеся для лечения подагры (пробеницид, сульфинпиразон, аллопуринол) Может потребоваться коррекция дозы урикозурических лекарственных средств, так как гидрохлоротиазид увеличивает концентрацию мочевой кислоты в сыворотке крови. Тиазидные диуретики могут увеличить частоту развития реакций гиперчувствительности к аллопуринолу. Амантадин Тиазидные диуретики (включая гидрохлоротиазид) могут снижать клиренс амантадина, приводить к повышению концентрации амантадина в плазме крови и увеличивать риск его нежелательных реакций. Антихолинергические препараты (холиноблокаторы) Антихолинергические препараты (например, атропин, бипериден) увеличивают биодоступность тиазидных диуретиков за счет снижения моторики желудочно-кишечного тракта и скорости опорожнения желудка. Цитотоксические (противоопухолевые) препараты Тиазидные диуретики уменьшают почечную экскрецию цитотоксических лекарственных средств (например, циклофосфамида и метотрексата) и потенцируют их миелосупрессивное действие. Метилдопа Описаны случаи гемолитической анемии при одновременном применении гидрохлоротиазида и метилдопы. Противоэпилептические препараты (карбамазепин, окскарбазепин, топирамат) Риск развития симптоматической гипонатриемии. При одновременном применении гидрохлоротиазида и карбамазепина необходимо наблюдение за состоянием пациента и контроль содержания натрия в сыворотке крови. При одновременном применении гидрохлоротиазида и топирамата так же следует контролировать содержание топирамата в сыворотке крови, при необходимости назначать препараты калия или корректировать дозу топирамата. Селективные ингибиторы обратного захвата серотонина При одновременном применении с тиазидными диуретиками возможно потенцирование гипонатриемии. Необходим контроль содержания натрия в плазме крови. Циклоспорин При одновременном применении тиазидных диуретиков и циклоспорина увеличивается риск развития гиперурикемии и обострения подагры. Пероральные антикоагулянты Тиазидные диуретики могут уменьшать эффект пероральных антикоагулянтов. Йодсодержащие контрастные вещества Обезвоживание организма на фоне приема тиазидных диуретиков увеличивает риск развития острой почечной недостаточности, особенно при применении высоких доз йодсодержащих контрастных веществ. Перед применением йодсодержащих контрастных веществ необходимо компенсировать потерю жидкости. Препараты кальция При одновременном применении возможно повышение содержания кальция в крови и развитие гиперкальциемии вследствие снижения выведения ионов кальция почками. Если необходдимо одновременное назначение кальцийсодержащих лекарственных средств, то следует контролировать содержание кальция в плазме крови и корректировать дозу препаратов кальция. Анионные обменные смолы (колестирамин, колестипол) Анионные обменные смолы уменьшают абсорбцию гидрохлоротиазида. Однократные дозы колестирамина и колестипола уменьшают всасывание гидрохлоротиазида в желудочно-кишечном тракте на 85% и 43% соответсвенно. Эналаприл Ингибиторы АПФ уменьшают потерю калия, вызванную применением диуретиков. Одновременное применение ингибиторов АПФ и калийсодержащих пищевых добавок, калийсодержащих заменителей пищевой соли и/или применение калийсберегающих диуретиков (спиронолактон, эплеренон, триамтерен или амилорид), а также гепарина может приводить к значительному повышению содержания ионов калия в плазме крови. При необходимости одновременного применения перечисленных препаратов и подтвержденной гипокалиемии следует соблюдать осторожность и регулярно контролировать содержание ионов калия в плазме крови. Предшествующая терапия высокими дозами диуретиков (тиазидными или «петлевыми») может привести к гиповолемии и риску развития артериальной гипотензии в начале применения эналаприла. Антигипертензивное действие эналаприла в этих случаях может быть уменьшено либо с помощью отмены диуретика, либо за счет увеличения потребления жидкости или поваренной соли. Одновременное применение некоторых анестезирующих лекарственных средств, трициклических антидепрессантов и антипсихотических препаратов с ингибиторами АПФ может привести к выраженному снижению АД (см. раздел «Особые указания»). Симпатомиметики могут ослаблять антигипертензивное действие ингибиторов АПФ. Эпидемиологические исследования показали, что одновременное применение ингибиторов АПФ и гипогликемических средств (инсулин, гипогликемические средства для приема внутрь) может дополнительно способствовать снижению концентрации глюкозы в плазме крови, приводя к развитию гипогликемии. Этот феномен наиболее часто отмечается в течение первых недель одновременного применения вышеуказанных препаратов, а также у пациентов с почечной недостаточностью. У пациентов с сахарным диабетом, принимающих гипогликемические средства для приема внутрь и/или инсулин, необходим регулярный контроль концентрации глюкозы крови, особенно тщательный - в течение первого месяца одновременного применения с ингибиторами АПФ. Этанол усиливает антигипертензивное действие ингибиторов АПФ. Эналаприл можно применять одновременно с ацетилсалициловой кислотой (в качестве антиагрегантного средства) и бета-адреноблокаторами. В редких случаях при одновременном применении ингибиторов АПФ (включая эналаприл) и инъекционных препаратов золота (натрия ауротиомалат) были описаны случаи развития нитритоидных реакций (симптомокомплекс, включающий «приливы» крови к лицу, тошноту, рвоту и артериальную гипотензию). При одновременном применении ингибиторов АПФ и препаратов, содержащих ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) повышается риск развития гиперкалиемии. Увеличивается риск развития ангионевротического отека при одновременном применении ингибиторов АПФ со следующими лекарственными средствами: - с ингибиторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin – мишень рапамицина в клетках млекопитающих) например, темсиролимусом, сиролимусом, эверолимусом; - с ингибиторами дипептидилпептидазы IV типа (ДПП-IV) (глиптинами), например, ситаглиптином, саксаглиптином, вилдаглиптином, линаглиптином; - с рацекадотрилом (ингибитор энкефалиназы, применяемый для лечения острой диареи); - с эстрамустином; - с тканевыми активаторами плазминогена (в обсервационных исследованиях выявлена повышенная частота развития ангионевротического отека на фоне приема ингибиторов АПФ, включая эналаприл, после применения алтеплазы для тромболитической терапии ишемического инсульта). Ингибиторы нейтральной эндопептидазы Сообщалось о повышенном риске развития ангионевротического отека при одновременном применении ингибиторов АПФ с ингибиторами нейтральной эндопептидазы, такими как сакубитрил и рацекадотрил (ингибитор энкефалиназы). При одновременном применении ингибиторов АПФ с лекарственными препаратами, содержащими сакубитрил (ингибитор неприлизина), возрастает риск развития ангионевротического отека, в связи с чем одновременное применение указанных препаратов противопоказано. Ингибиторы АПФ следует назначать не ранее, чем через 36 часов после отмены препаратов, содержащих сакубитрил. Противопоказано назначение препаратов, содержащих сакубитрил, пациентам, получающим ингибиторы АПФ, а так же в течение 36 часов после отмены ингибиторов АПФ.Способ применения и дозыТаблетки для приема внутрь. Препарат Берлиприл ® плюс принимают один раз в сутки (утром) независимо от времени приема пищи, не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости. Рекомендуемая доза 1 таблетка препарата Берлиприл ® плюс 1 раз в сутки. Препарат Берлиприл ® плюс не рекомендуется для начального курса терапии. Перед назначением комбинированного препарата Берлиприл ® плюс рекомендуется предварительный подбор доз каждого из действующих веществ в отдельности. При наличии клинических показаний допускается перевод пациента с монотерапии сразу на применение комбинированного препарата. В начале терапии препаратом Берлиприл ® плюс или при переводе с монотерапии эналаприлом на терапию комбинированным препаратом Берлиприл ® плюс может развиться симптоматическая артериальная гипотензия, которая чаще возникает у пациентов с нарушениями водно-электролитного баланса (в т. ч. вследствие предшествующей терапии диуретиками, при диарее и/или рвоте), у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью, тяжелой артериальной гипертензией, реноваскулярной гипертензией. Такие пациенты нуждаются в наблюдении в течение приблизительно 8 ч после приема первой дозы препарата. Применение у пациентов с нарушением функции почек (КК 30-80 мл/мин) У пациентов с КК более 30 мл/мин, но менее 80 мл/мин препарат Берлиприл ® плюс должен применяться только после предварительного подбора доз каждого из действующих веществ. Рекомендуемая начальная доза эналаприла в монотерапии у пациентов этой группы составляет 5-10 мг. При тяжелом нарушении функции почек (КК менее 30 мл/мин) применение препарата Берлиприл ® плюс противопоказано. Применение у пациентов пожилого возраста У пациентов пожилого возраста доза препарата подбирается в зависимости от состояния функции почек.ПередозировкаГидрохлоротиазид Симптомы Наиболее частыми проявлениями передозировки гидрохлоротиазидом являются увеличение диуреза, сопровождающееся острой потерей жидкости (дегидратацией) и электролитными нарушениями (гипокалиемия, гипонатриемия, гипохлоремия). Передозировка гидрохлоротиазидом может проявляться следующими симптомами: со стороны сердечно-сосудитой системы: тахикардия, снижение артериального давления, шок; со стороны нервной системы: слабость, спутанность сознания, головокружение и спазмы икроножных мышц, парестезия, нарушение сознания, усталость; со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота, рвота, жажда; со стороны почек и мочевыводящих путей: полиурия, олигурия или анурия (из-за гемоконцентрации). Лабораторные показатели: гипокалиемия, гипонатриемия, гипохлоремия, алкалоз, повышенное содержание азота мочевины в крови (особенно у пациентов с почечной недостаточностью). Лечение При передозировке проводится симптоматическая и поддерживающая терапия. Если препарат был принят недавно, для выведения гидрохлоротиазида показаны индукция рвоты или промывание желудка. Абсорбцию гидрохлоротиазида можно уменьшить приемом внутрь активированного угля. В случае снижения АД или шока следует восполнить объем циркулирующей крови введением плазмозамещающих жидкостей и дефицит электролитов (калий, натрий). При дыхательных нарушениях показана ингаляция кислорода или искусственная вентиляция легких. Следует контролировать водно-электролитный баланс (особенно содержание калия в сыворотке крови) и функцию почек до их нормализации. Специфического антидота нет. Гидрохлоротиазид выводится при гемодиализе, однако степень его выведения не установлена. Эналаприл Наиболее характерные симптомы передозировки: выраженное снижение АД, начинающееся приблизительно через 6 часов после приема препарата на фоне блокады РААС, ступор. Передозировка ингибиторами АПФ может сопровождаться развитием следующих симптомов: циркуляторный шок, нарушение водно-электролитного баланса, почечная недостаточность, гипервентиляция, тахикардия, ощущение сердцебиения, брадикардия, головокружение, беспокойство и кашель. Концентрации эналаприлата в плазме крови, превышающие в 100 и 200 раз концентрации, наблюдающиеся при применении терапевтических доз, наблюдались после приема 300 и 440 мг эналаприла, соответственно. Лечение Специфических данных по лечению передозировки препаратом Берлиприл ® плюс не имеется. Лечение симптоматическое и поддерживающее. Пациент должен находиться под тщательным врачебным наблюдением, терапия препаратом должна быть немедленно прекращена. Должны проводиться лечебные мероприятия, включающие в себя провокацию рвоты, промывание желудка, применение активированного угля, натрия сульфата и слабительных средств, а также лечение дегидратации, электролитных нарушений и артериальной гипотензии с помощью стандартных мер. При выраженном снижении АД пациента переводят в горизонтальное положение с низким изголовьем (противошоковое положение) и проводят мероприятия, направленные на стабилизацию АД, в т. ч. внутривенное введение 0,9 % раствора натрия хлорида. Может быть рекомендовано внутривенное введение катехоламинов. В случае недавнего приема препарата следует принять меры, направленные на элиминацию эналаприла из организма (например, провокация рвоты, промывание желудка, применение адсорбентов и натрия сульфата). Эналаприлат может быть удален из системного кровообращения с помощью гемодиализа (следует избегать использования полиакрилонитрильных мембран с высокой пропускной способностью, например, AN69 ®). При наличии резистентной к терапии брадикардии следует рассмотреть вопрос о постановке электрокардиостимулятора. Показан динамический мониторинг функций жизненно важных органов и систем, контроль концентрации электролитов и креатинина в плазме крови.Меры предосторожности и особые указанияГидрохлоротиазид/Эналаприл Артериальная гипотензия и нарушение водно-электролитного баланса Симптоматическая артериальная гипотензия редко наблюдается у пациентов с неосложненной артериальной гипертензией. У пациентов с артериальной гипертензией, принимающих препарат Берлиприл ® плюс, симптоматическая артериальная гипотензия развивается чаще на фоне обезвоживания, возникающего, например, в результате предшествующей терапии диуретиками, ограничения потребления поваренной соли, а также у пациентов с диареей и/или рвотой. У данной группы пациентов следует в соответствующие временные интервалы контролировать содержание электролитов в плазме крови. Следует соблюдать особую осторожность у пациентов с ишемической болезнью сердца или с цереброваскулярными заболеваниями, у которых чрезмерное снижение АД может привести к развитию инфаркта миокарда или инсульта. Симптоматическая артериальная гипотензия наблюдалась у пациентов с сердечной недостаточностью при наличии почечной недостаточности и без. При развитии артериальной гипотензии пациента следует уложить в горизонтальное положение и в случае необходимости, ввести внутривенно 0,9 % раствор натрия хлорида. Транзиторная артериальная гипотензия при применении препарата Берлиприл ® плюс не является противопоказанием к дальнейшему применению препарата, которое может быть продолжено, как правило, без каких-либо затруднений после восполнения ОЦК и нормализации АД. Нарушение функции почек У пациентов с КК более 30 мл/мин, но менее 80 мл/мин препарат Берлиприл ® плюс должен применяться только после подбора доз каждого из действующих веществ. У некоторых пациентов без признаков патологии со стороны почек до начала лечения, было отмечено увеличение концентраций мочевины и креатинина в плазме крови, особенно при одновременном применении эналаприла и диуретиков. В данном случае применение препарата Берлиприл ® плюс должно быть прекращено. Подобная ситуация увеличивает вероятность наличия стеноза почечных артерий. Гиперкалиемия Одновременное применение эналаприла и низких доз диуретиков не исключает риска развития гиперкалиемии. Препараты лития Одновременное применение препарата Берлиприл ® плюс с препаратами лития, как правило, не рекомендуется. Непереносимость галактозы, дефицит лактазы или синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции Препарат Берлиприл ® плюс содержит лактозу, поэтому его применение у пациентов с наследственной непереносимостью галактозы, дефицитом лактазы и синдромом мальабсорбции глюкозы и галактозы противопоказано. В одной таблетке препарата Берлиприл ® плюс содержится менее 1 ммоль натрия (23 мг), то есть практически не содержится. Гидрохлоротиазид Нарушения функции почек Тиазидные диуретики могут быть недостаточно эффективны у пациентов с нарушением функции почек и неэффективны при КК 30 мл/мин и ниже (т. е. , при почечной недостаточности умеренной или тяжелой степени тяжести). У пациентов со сниженной функцией почек необходим периодический контроль клиренса креатинина. При прогрессировании нарушения функции почек и/или наступлении олигурии (анурии) препарат следует отменить. Нарушения функции печени При применении тиазидных диуретиков у пациентов с нарушениями функции печени возможно развитие печеночной энцефалопатии. Пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью или печеночной энцефалопатией применение тиазидов противопоказано. У пациентов с печеночной недостаточностью легкой и умеренной степени тяжести и/или прогрессирующими заболеваниями печени гидрохлоротиазид следует применять с осторожностью, поскольку даже небольшое изменение водно-электролитного баланса и накопления аммония в сыворотке крови может вызвать печеночную кому. В случае появления симптомов энцефалопатии прием диуретиков следует немедленно прекратить. p>Метаболические и эндокринные эффек тыПрименение тиазидов может нарушать толерантность к глюкозе, что может потребовать коррекции дозы гипогликемических средств, включая инсул и н. Увеличение концентрации холестерина и триглицеридов в крови также может быть связано с терапией тиазидными диуретика м и. У некоторых пациентов терапия тиазидными диуретиками может привести к развитию гиперурикемии и/или подагры. Данный эффект является дозозависимым. Эналаприл может увеличивать выведение мочевой кислоты почками и тем самым ослаблять гиперурекимический эффект гидрохлоротиази д а. Тиазиды могут снижать выведение кальция почками и вызывать кратковременное и незначительное повышение содержания кальция в сыворотке крови при отсутствии подтвержденных нарушений метаболизма кальция. Выраженная гиперкальциемия может быть признаком скрытого гиперпаратиреоза. В связи с влиянием тиазидов на метаболизм кальция их прием может искажать результаты исследования функции паращитовидных желез. Тиазидный диуретик должен быть отменен перед исследованием функции паращитовидных жел ез. Тиазиды увеличивают выведение почками магния, что может приводить к гипомагниемии. Водно-электролитный баланс Каждому пациенту при применении диуретиков необходим систематический контроль содержания электролитов в плазме крови. Тиазиды, включая гидрохлоротиазид, могут явиться причиной нарушения водно-электролитного баланса (гипокалиемия, гипонатриемия и гипохлоремический алкалоз). Симптомами-предвестниками являются: сухость слизистой оболочки полости рта, жажда, слабость, ступор, сонливость, беспокойство, мышечная боль или судороги, мышечная слабость, артериальная гипотензия, олигурия, тахикардия и нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта, такие как тошнота и рвота. Применение тиазидных диуретиков может вызывать гипокалиемию, однако одновременное применение эналаприла способствует уменьшению гипокалиемии, вызванной диуретиками. Наибольший риск развития гипокалиемии отмечается у пациентов с циррозом печени, повышенным диурезом, а также при ограничении потребления поваренной соли, одновременном применении глюкокортикостероидов или адренокортикотропного гормона. В жаркую погоду у пациентов с отеками может возникать гипонатриемия. Дефицит хлоридов обычно бывает невыраженным и лечения не требует. Антидопинговый тест Гидрохлоротиазид, входящий в состав препарата, может давать положительный результат антидопингового теста. Реакции гиперчувствительности У пациентов, принимающих тиазидные диуретики, реакции гиперчувствительности могут возникать даже при отсутствии в анамнезе аллергических реакции или бронхиальной астмы. Сообщалось о рецидивах или усугублении течения системной красной волчанки у пациентов на фоне применения тиазидных диуретиков. Хориоидальный выпот/острая миопия/острая закрытоугольная глаукома Сульфонамиды и их производные могут вызывать идиосинкразическую реакцию, приводящую к развитию хориоидального выпота с нарушением полей зрения, острой транзиторной миопии и острой закрытоугольной глаукомы. Симптомы включают острое начало снижения остроты зрения или боль в глазу и обычно возникают в течение нескольких часов или недель после начала приема препарата. При отсутствии лечения острый приступ закрытоугольной глаукомы может привести к стойкой потере зрения. В первую очередь необходимо как можно быстрее отменить прием препарата. Если внутриглазное давление остается неконтролируемым, может потребоваться неотложное медикаментозное лечение или хирургическое вмешательство. Факторами риска развития острого приступа закрытоугольной глаукомы являются аллергические реакции на производные сульфонамида и пенициллины в анамнезе. Немеланомный рак кожи На основании имеющихся данных эпидемиологических исследований наблюдалась положительная дозозависимая связь между суммарной дозой гидрохлоротиазида и немеланомным раком кожи (НМРК) (базальноклеточная карцинома и плоскоклеточная карцинома). Одно исследование включало в себя 71 533 пациентов с базальноклеточной карциномой (БКК) и 8 629 пациентов с плоскоклеточной карциномой (ПКК), которым соответствовали 1 430 833 и 172 462 участника из контрольных популяционных групп соответственно. Прием гидрохлоротиазида в значительных количествах (кумулятивная доза более ≥ 50 000 мг) был связан с развитием БКК со скорректированным значением отношения шансов (ОШ) 1,29 (95% доверительный интервал (ДИ): 1,23-1,35) и развитием ПКК со скорректированным значением ОШ 3,98 (95% ДИ: 3,68-4,31). Четкая зависимость между кумулятивной дозой и развитием заболевания наблюдалась как для БКК, так и для ПКК. В другом исследовании была показана возможная связь между раком губы (ПКК) и значительным применением гидрохлоротиазида: в контрольной популяционной группе численностью 63 067 человек с использованием стратегии выборки с учетом риска было выявлено 633 пациента с раком губы. Была показана взаимосвязь между суммарной кумулятивной дозой и соответствующей реакцией: скорректированное ОШ составило 2,1 (95% ДИ: 1,7-2,6), которое увеличивалось до ОШ 3,9 (3,0-4,9) для высокой (кумулятивная доза ~ 25 000 мг) дозы и до ОШ 7,7 (5,7-10,5) для наивысшей кумулятивной дозы (~ 100 000 мг). Фотосенсибилизирующее действие гидрохлоротиазида может выступать в качестве возможного механизма для возникновения НМРК. Пациенты, принимающие гидрохлоротиазид, должны быть проинформированы о риске развития НМРК и проинструктированы о необходимости регулярно проверять кожные покровы на наличие любых подозрительных поражений кожи и незамедлительно о них сообщать. Для уменьшения риска развития рака кожи до минимального уровня следует рекомендовать пациентам возможные профилактические меры, такие как ограничение воздействия солнечного света и УФ-лучей, а также использование надлежащей защиты в случае такого воздействия. Вызывающие подозрения поражения кожи следует незамедлительно исследовать, включая гистологическое исследование образцов, полученных путем биопсии. Для пациентов, у которых ранее был диагностирован НМРК, может также потребоваться пересмотр возможности применения гидрохлоротиазида (см. раздел «Побочное действие»). Фоточувствительность Есть информация о случаях развития реакций фоточувствительности при приеме тиазидных диуретиков. В случае появления фоточувствительности на фоне приема гидрохлоротиазида следует прекратить лечение. Если продолжение приема диуретика необходимо, то следует защищать кожные покровы от воздействия солнечных лучей или искусственных ультрафиолетовых лучей. Прочее У пациентов с выраженным атеросклерозом церебральных и коронарных артерий следует с особой осторожностью применять гидрохлоротиазид. Тиазидные диуретики могут снижать количество йода, связанного с белками плазмы крови, без проявления признаков нарушения функции щитовидной железы. Эналаприл Аортальный или митральный стеноз/гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия Как и другие вазодилататоры, ингибиторы АПФ следует назначать с осторожностью пациентам с обструкцией выносящего тракта левого желудочка вследствие стеноза аортального клапана и воздерживаться от их применения в случаях кардиогенного шока и гемодинамически значимой обструкции. Нарушение функции почек Сообщалось о развитии почечной недостаточности при применении эналаприла, главным образом, у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью или заболеваниями почек, включая стеноз почечной артерии. При своевременной постановке диагноза и соответствующем лечении почечная недостаточность при терапии эналаприлом носит, как правило, обратимый характер. Реноваскулярная гипертензия Существует повышенный риск развития тяжелой артериальной гипотензии и почечной недостаточности при применении ингибиторов АПФ у пациентов с реноваскулярной гипертензией, двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки. Снижение функции почек может проявляться лишь незначительными изменениями концентрации креатинина в плазме крови. Терапию препаратом Берлиприл ® плюс у пациентов этой группы следует начинать под тщательным медицинским наблюдением и мониторингом функции почек. Трансплантация почки Опыт применения препарата Берлиприл ® плюс у пациентов, недавно перенесших трансплантацию почки, отсутствует. Применение препарата Берлиприл ® плюс у пациентов этой категории не рекомендуется. Пациенты, находящиеся на гемодиализе Применение препарата Берлиприл ® плюс не рекомендуется у пациентов с почечной недостаточностью, находящихся на гемодиализе. Пациенты, находящиеся на гемодиализе с использованием мембран высокой пропускной способности У пациентов, находящихся на диализе с использованием мембран высокой пропускной способности (например, AN69 ®) на фоне применения ингибиторов АПФ наблюдались анафилактоидные реакции. Поэтому у данной категории пациентов рекомендуется либо использование диализных мембран другого типа, либо применение гипотензивных препаратов из других фармакотерапевтических групп. Нарушения функции печени В редких случаях применение ингибиторов АПФ было связано с развитием синдрома, начинающегося с холестатической желтухи или гепатита и прогрессирующего до фульминантного некроза печени, иногда с летальным исходом. Механизм данного синдрома не изучен. При появлении желтухи или значительном повышении активности «печеночных» трансаминаз на фоне применения ингибиторов АПФ следует прекратить применение препарата и назначить соответствующую вспомогательную терапию, при этом пациент должен находиться под надлежащим наблюдением. Нейтропения/агранулоцитоз Нейтропения/агранулоцитоз, тромбоцитопения, анемия могут развиться на фоне терапии ингибиторами АПФ. При нормальной функции почек и отсутствии других осложнений нейтропения возникает редко. Эналаприл следует применять с особой осторожностью у пациентов с системными заболеваниями соединительной ткани (например, системной красной волчанкой, склеродермией), находящихся на иммуносупрессивной терапии, принимающих аллопуринол или прокаинамид или имеющих комбинацию указанных осложняющих факторов, особенно при наличии нарушения функции почек. У некоторых пациентов из этой категории развились серьезные инфекционные заболевания, которые в ряде случаев не отвечали на интенсивную терапию антибиотиками. В случае применения препарата Берлиприл ® плюс у таких пациентов рекомендуется регулярный контроль количества лейкоцитов в крови, а во время лечения все пациенты должны быть предупреждены о необходимости сообщать врачу о любых признаках развития возможной инфекции. Гиперкалиемия У некоторых пациентов, принимающих ингибиторы АПФ, в т. ч. эналаприл, наблюдалось повышение содержания ионов калия в плазме крови. К факторам риска развития гиперкалиемии относятся: почечная недостаточность и нарушение функции почек, возраст старше 70 лет, сахарный диабет, гипоальдостеронизм, интеркуррентные заболевания и состояния, в том числе, дегидратация, острая декомпенсация сердечной деятельности, метаболический ацидоз и одновременное применение калийсберегающих диуретиков (например, спиронолактон, эплеренон, триамтерен или амилорид) или калийсодержащих заменителей пищевой соли или других лекарственных средств, повышающих содержание калия в плазме крови, например, гепарин, ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол). Применение калийсодержащих пищевых добавок, калийсберегающих диуретиков или калийсодержащих заменителей пищевой соли, особенно у пациентов с нарушением функции почек, может привести к значительному повышению содержания ионов калия в плазме крови. Гиперкалиемия может приводить к серьезным, иногда смертельным, нарушениям ритма сердца. Если одновременное применение эналаприла и какого-либо из перечисленных выше лекарственных средств расценивается как возможное, следует соблюдать осторожность и регулярно контролировать содержание ионов калия в плазме крови. Двойная блокада РААС Существуют доказательства, что одновременное применение ингибиторов АПФ с антагонистами рецепторов ангиотензина II или алискиреном увеличивает риск развития артериальной гипотензии, гиперкалиемии и ухудшения функции почек (включая развитие острой почечной недостаточности). Одновременное применение ингибиторов АПФ с препаратами, содержащими алискирен, противопоказано у пациентов с сахарным диабетом и/или умеренной или с тяжелой почечной недостаточностью (СКФ менее 60 мл/мин/1,73 м 2 площади поверхности тела) и не рекомендуется у других пациентов. Одновременное применение ингибиторов АПФ с антагогистами рецепторов ангиотензина II противопоказано у пациентов с диабетической нефропатией и не рекомендуется у других пациентов. Сахарный диабет У пациентов с сахарным диабетом, принимающих гипогликемические средства для приема внутрь и/или инсулин, во время терапии ингибиторами АПФ необходимо регулярно контролировать концентрацию глюкозы плазмы крови, особенно в течение первого месяца одновременного применения во избежание развития гипогликемии. Повышенная чувствительность/Ангионевротический отек Зарегистрированы сообщения об ангионевротическом отеке (отек Квинке) лица, конечностей, губ, языка, голосовых связок и/или гортани у пациентов, получавших ингибиторы АПФ, в том числе, эналаприл, в разные периоды лечения. В таких случаях лечение препаратом Берлиприл ® плюс следует немедленно прекратить, должно осуществляться надлежащее врачебное наблюдение до полного исчезновения соответствующих симптомов. Даже в тех случаях, когда возникает только затруднение глотания без затруднения дыхания, пациенты должны длительное время находиться под медицинским наблюдением, поскольку терапия антигистаминными препаратами и кортикостероидами может оказаться недостаточной. В очень редких случаях ангионевротический отек гортани или языка приводил к летальному исходу. Отек языка, голосовых связок или гортани может привести к обструкции дыхательных путей (особенно у пациентов, перенесших операции на дыхательных путях); соответствующая терапия, включающая подкожное введение 0,1 % раствора адреналина (0,3-0,5 мл) и/или меры для обеспечения проводимости дыхательных путей должна быть проведена в самые короткие сроки. У пациентов негроидной расы частота развития ангионевротического отека при применении ингибиторов АПФ выше, чем у представителей других рас. Пациенты, имеющие в анамнезе ангионевротический отек, не связанный с применением ингибиторов АПФ, имеют повышенный риск его возникновения при применении ингибиторов АПФ. Повышается риск развития ангионевротического отека (например, отек дыхательных путей или языка с нарушением дыхания или без него) при одновременном применении ингибиторов АПФ и: - mTOR ингибиторов (например, сиролимус, эверолимус, темсиролимус); - тканевых активаторов плазминогена (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»). В редких случаях на фоне терапии ингибиторами АПФ развивается интестинальный отек (ангионевротичский отек кишечника). При этом у пациентов отмечается боль в животе, как изолированный симптом или в сочетании с тошнотой и рвотой, в некоторых случаях без предшествующего отека лица и при нормальном уровне С1-эстеразы. Диагноз устанавливается с помощью компьютерной томографии брюшной полости, ультразвукового исследования или при хирургическом вмешательстве. Симптомы исчезали после прекращения приема ингибиторов АПФ. Возможность развития интестинального отека необходимо учитывать при проведении диференциальной диагностики болей в животе у пациентов, принимающих ингибиторы АПФ. Анафилактические реакции при проведении десенсибилизации ядом перепончатокрылых Имеются сообщения о развитии угрожающих жизни анафилактических реакций у пациентов, получающих ингибиторы АПФ при проведении процедуры десенсибилизации ядом перепончатокрылых. Подобных реакций можно избежать, если до начала десенсибилизации временно прекратить применение ингибитора АПФ. Анафилактические реакции при проведении ЛПНП-афереза В редких случаях у пациентов, принимавших ингибиторы АПФ во время афереза ЛПНП с декстран сульфатом, наблюдались угрожающие жизни анафилактоидные реакции. Если применяется ЛПНП-аферез, следует временно прекратить применение ингибитора АПФ. Кашель Сообщается о возникновении кашля при лечении ингибиторами АПФ. Обычно кашель носит непродуктивный постоянный характер и прекращается после отмены препарата. Развитие сухого кашля вследствие терапии ингибиторами АПФ должно учитываться при дифференциальной диагностике кашля. Хирургические вмешательства/Общая анестезия У пациентов, подвергающихся хирургическому вмешательству и/или общей анестезии с применением препаратов, снижающих АД, эналаприл может блокировать образование ангиотензина II и вследствие этого ухудшать компенсаторные возможности ренин-ангиотензиновой системы. Если предполагается, что артериальная гипотензия развивается по этому механизму, она может быть скорректирована увеличением ОЦК. Перед хирургическими вмешательствами (включая стоматологические процедуры) необходимо предупредить хирурга/анестезиолога о применении препарата Берлиприл ® плюс. Этнические различия Подобно другим ингибиторам АПФ, эналаприл может быть менее эффективным в снижении АД у представителей негроидной расы по сравнению с представителями других рас, возможно, из-за низкой активности ренина у пациентов с артериальной гипертензией в данной популяции. Влияние на способность к управлению транспортными средствами и механизмами Необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и механизмами, а также при занятиях потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций, т. к. в некоторых случаях возможно развитие таких побочных эффектов как головокружение и повышенная утомляемость. Условия хранения: Хранить при температуре не выше 25° С.Условия храненияПри комнатной температуреУсловия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Діюча речовина: бетаксололу гідрохлорид 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 128.1 мг, целюлоза мікрокристалічна – 85.8 мг, магнію стеарат – 2.5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 7.4 мг, аеросил – 1.2 мг; плівкова оболонка: опадрай II білий 85F18422, у т. ч. полівініловий спирт – 2 мг, титану діоксид – 1.25 мг, макрогол – 1.01 мг, тальк – 0.74 мг. 30 шт. у контурних осередкових упаковках.Фармакотерапевтична групаКардіоселективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності. Має слабку мембраностабілізуючу активність. Чинить гіпотензивну дію, пов'язану зі зниженням хвилинного об'єму серця та зменшенням симпатичної стимуляції периферичних судин. При застосуванні в терапевтичних дозах не чинить кардіодепресивної дії, не впливає на обмін глюкози, не зменшує бронхорозширювальної дії бета-адреноміметиків, не викликає затримки в організмі іонів натрію. Діє довго.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо більше 95% дози бетаксололу швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Cmax активної речовини в плазмі досягається через 1-2 год. Піддається ефекту "першого проходження" через печінку. Зв'язування із білками плазми становить близько 50%. Vd – близько 6 л/кг. T1/2 бетаксололу - 15-20 год. Виводиться нирками головним чином як метаболітів, на 10-15% - у незміненому вигляді.Показання до застосуванняДля системного застосування: як монотерапія та у складі комбінованої терапії - артеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії напруги.Протипоказання до застосуванняКардіогенний шок, гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, що не компенсується внаслідок лікування діуретиками, інотропними засобами, інгібіторами АПФ, іншими вазодилататорами. AV-блокада II та III ступеня (без встановленого штучного водія ритму). стенокардія Принцметала (протипоказана монотерапія). СССУ, синоатріальна блокада. виражена брадикардія (ЧСС менше 45-50 уд/хв). виражені порушення периферичного кровообігу, тяжкі форми бронхіальної астми та ХОЗЛ. важкі форми хвороби Рейно та облітеруючих захворювань периферичних артерій. феохромоцитома без одночасного прийому альфа-адреноблокаторів артеріальна гіпотензія (систолічний АТ <.100 мм рт. ст.). анафілактичні реакції в анамнезі метаболічний ацидоз.кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності) одночасне застосування з сультопридом та флоктафеніном. Одночасний прийом інгібіторів МАО. дитячий та підлітковий вік до 18 років. підвищена чутливість до бетаксололу. З обережністю слід застосовувати при бронхіальній астмі та ХОЗЛ середньотяжкої течії (починати лікування з малих доз і бажано під контролем показників функції зовнішнього дихання; завдяки бета1-селективності бетаксололу при виникненні нападу бронхіальної астми на фоні його прийому можливе купування нападами); при хронічній серцевій недостатності у стадії компенсації (лікування бетаксололом можливе лише під суворим медичним наглядом; лікування слід починати з дуже малих доз із поступовим їх підвищенням); при AV-блокаді I ступеня (потрібне ретельне спостереження, включаючи ЕКГ-контроль); при облітеруючих захворюваннях периферичних артерій, синдромі Рейно (за винятком тяжкої форми) (можливе посилення порушень периферичного кровообігу);при стенокардії Принцметала (можливе почастішання нападів стенокардії; застосування селективного бета1-адреноблокатора можливе лише при одночасному застосуванні вазодилататорів); при лікованій феохромоцитомі (потрібне ретельне спостереження за показниками АТ); у пацієнтів похилого віку (слід починати лікування з малих доз та під ретельним медичним наглядом); при нирковій недостатності (при КК більше 20 мл/хв – ретельне спостереження за пацієнтом протягом перших кількох днів лікування; при КК менше 20 мл/хв та/або проведенні гемодіалізу потрібна корекція режиму дозування); при печінковій недостатності (потрібне ретельніше клінічне спостереження на початку лікування); у пацієнтів із цукровим діабетом (необхідний регулярний контроль концентрації глюкози у крові, включаючи активний самоконтроль пацієнтом, на початку лікування;можливе зменшення виразності провісників розвитку гіпоглікемії, таких як тахікардія, відчуття серцебиття та підвищене потовиділення); при псоріазі (бета-адреноблокатори можуть погіршувати перебіг псоріазу); при проведенні десенсибілізуючої терапії. Скасування бетаксололу слід проводити поступово, особливо у пацієнтів, які страждають на ІХС, стенокардією. З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких потребує підвищеної уваги та швидких психомоторних реакцій.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) застосування бетаксололу можливе лише у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода чи дитини. Не рекомендується застосовувати бетаксолол у дітей.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: на початку лікування – AV-блокада, синусова брадикардія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність, синдром Рейно. З боку травної системи: рідко – біль у животі, нудота, блювання. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: на початку лікування – астенія, парестезії кінцівок, порушення сну, депресія, сонливість, запаморочення. З боку дихальної системи: рідко – бронхоспазм. Алергічні реакції: рідко – псоріазоподібні шкірні прояви. Місцеві реакції: при застосуванні у формі очних крапель відразу після закапування можливий короткочасний дискомфорт в очах, іноді сльозотеча. рідко – зменшення чутливості рогівки, еритема, свербіж, плямиста забарвленість рогівки, кератит, анізокорія, світлобоязнь.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з адреноміметиками, похідними ксантину зменшується ефективність бетаксололу. При одночасному застосуванні з антацидами та протидіарейними засобами можливе зменшення абсорбції бета-адреноблокаторів. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами посилюється антигіпертензивна дія. При одночасному застосуванні галогеновмісних засобів для інгаляційного наркозу можливе посилення негативної інотропної дії. При одночасному застосуванні недеполяризуючих міорелаксантів можливе збільшення тривалості дії. При одночасному застосуванні НПЗЗ кортикостероїд зменшується антигіпертензивна дія бетаксололу. При одночасному застосуванні серцевих глікозидів можливе посилення брадикардії. При одночасному застосуванні трициклічних антидепресантів (іміпраміну) знижується артеріальний тиск, виникає ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні аміодарону, верапамілу, дилтіазему, бета-адреноблокаторів для місцевого застосування при глаукомі можливе посилення негативної інотропної дії та порушення провідності. При одночасному застосуванні лідокаїну підвищується концентрація лідокаїну у плазмі крові. При одночасному застосуванні з препаратами, що виснажують запаси катехоламінів (в т.ч. з резерпіном), можливе посилення гіпотензивного ефекту та брадикардії. При одночасному застосуванні з сульфасалазином підвищується концентрація бетаксололу у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиДля системного застосування прийому внутрішньо - по 20 мг 1 раз/сут. Для хворих, які перебувають на постійному гемодіалізі або перитонеальному діалізі, початкова доза становить 10 мг на добу. час прийому бетаксололу встановлюють незалежно від режиму сеансів діалізу.ПередозуванняСимптоми: Тяжка брадикардія, запаморочення, атріовентрикулярна блокада, виражене зниження артеріального тиску, аритмії, шлуночкова екстрасистолія, непритомний стан, серцева недостатність, утруднення дихання, бронхоспазм, ціаноз нігтів пальців та долонь, судоми. Лікування: Промивання шлунка, застосування адсорбуючих засобів. У разі розвитку брадикардії рекомендується: атропін 1-2 мг внутрішньовенно; потім (у разі потреби) повільна інфузія 25 мкг ізопреналіну або інфузія добутаміну 2,5-10 мкг/кг/хв. При брадикардії іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні артеріального тиску рекомендується: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, у тому числі β2-адреноміметиків та/або амінофіліну. У разі серцевої недостатності (декомпенсації) у новонароджених, матері яких у період вагітності приймали β-адреноблокатори, рекомендується: госпіталізація до відділення інтенсивної терапії; ізопреналін та добутамін: тривало і зазвичай у високих дозах, спостереження фахівця.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБетаксолол не впливає на величину зіниці, тому при закритокутовій глаукомі препарат слід застосовувати лише у поєднанні з міотиками. При переведенні пацієнта на бетаксолол після лікування декількома антиглаукомними препаратами останні скасовують поступово, не менше 1 тижня на препарат. При одночасному застосуванні бетаксололу у формі очних крапель та бета-адреноблокаторів внутрішньо можливий розвиток адитивних ефектів як з боку внутрішньоочного тиску, так і проявів системної дії бета-адреноблокаторів. Перед проведенням планової операції бета-адреноблокатори, зокрема. бетаксолол слід відмінити. При місцевому застосуванні бетаксололу не слід носити контактні лінзи. Не рекомендується застосовувати бетаксолол у дітей. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: метопрололу тартрат – 100 мг; допоміжні речовини: лактози; моногідрат; магнію стеарат; карбоксиметилкрохмаль натрію; кремнію діоксид колоїдний безводний; повідон. у флаконах пластикових по 30 шт.; у пачці картонної 1 флакон.Опис лікарської формиТаблетки двоопуклі, круглої форми, білого кольору з ризиком та гравіюванням A/mE на одній стороні.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаМетопролол майже повністю абсорбується після прийому внутрішньо. При прийомі препарату в межах терапевтичних доз концентрація препарату в плазмі знаходиться в лінійній залежності від прийнятої дози. ТCmax 1.5-2 години після прийому препарату. Після прийому внутрішньо першої дози метопрололу системного кровообігу досягає близько 50% дози. При повторних прийомах показник системної біодоступності збільшується до 70%. Прийом препарату разом із їжею може підвищити системну біодоступність на 30-40%. Зв'язок з білками плазми низький, близько 5-10%. Метаболізм та виведення Метопролол піддається окисному метаболізму в печінці з утворенням 3-х основних метаболітів, жоден з яких не має клінічно значимого β-блокуючого ефекту. Близько 5% від прийнятої дози виводиться із сечею у незміненому вигляді, в окремих випадках цей показник може досягати 30%. Середній T1/2 метопрололу з плазми становить близько 3.5 годин (мінімально - 1 година, максимально - 9 годин). Плазмовий кліренс становить приблизно 1 л/хв. У пацієнтів похилого віку немає значних змін у фармакокінетиці метопрололу порівняно з пацієнтами молодого віку. Системна біодоступність та виведення метопрололу не змінюється у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Виведення метаболітів у таких пацієнтів, однак, знижено. Значне накопичення метаболітів спостерігалося у пацієнтів зі швидкістю клубочкової фільтрації менше 5 мл/хв. Однак, таке накопичення метаболітів не посилює Р-блокуючий ефект. У пацієнтів зі зниженою функцією печінки фармакокінетика метопрололу (через низький рівень зв'язку з білками) змінюється незначно. Однак у пацієнтів з тяжкою формою цирозу печінки або портокавальним анастомозом біодоступність метопрололу може збільшуватись, а загальний кліренс зменшуватись.У пацієнтів з портокавальним анастомозом загальний кліренс становив приблизно 300 мл/хв, а площа під кривою концентрація у плазмі крові – час (AUC) була у 6 разів більша, порівняно з аналогічним показником у здорових пацієнтів.ФармакодинамікаМетопролол - β1-адреноблокатор, що блокує β1-рецептори в дозах значно менших, ніж дози, потрібні для блокування β2-рецепторів. Метопролол має незначний мембраностабілізуючий ефект і не проявляє активності часткового агоніста. Метопролол знижує або інгібує агоністичну дію, яку мають на серцеву діяльність катехоламіни, що виділяються при нервових та фізичних стресах. Це означає, що метопролол має здатність перешкоджати збільшенню ЧСС, хвилинного об'єму та посиленню скоротливості серця, а також підвищенню АТ, що викликаються різким викидом катехоламінів. Пацієнтам із симптомами обструктивних захворювань легень при необхідності можна призначати метопролол у поєднанні з β2-адреноміметиками. При сумісному використанні з β2-адреноміметиками Беталок® у терапевтичних дозах меншою мірою впливає на бронходилатацію, що викликається β2-адреноміметиками, ніж неселективні β-адреноблокатори. Метопролол меншою мірою, ніж неселективні β-адреноблокатори, впливає на продукцію інсуліну та вуглеводний метаболізм. Вплив препарату Беталок на реакцію серцево-судинної системи в умовах гіпоглікемії значно менш виражений у порівнянні з неселективними р-адреноблокаторами. Клінічні дослідження показали, що Беталок може викликати незначне підвищення рівня тригліцеридів та зменшення вмісту вільних жирних кислот у крові. У деяких випадках відзначалося незначне зменшення фракції ліпопротеїнів високої щільності (ЛПЗЩ), що менш виражено, ніж у разі застосування неселективних Р-адреноблокаторів. Однак в одному з клінічних досліджень було показано значне зниження рівня загального холестерину в сироватці при лікуванні метопрололом протягом декількох років. Якість життя в період лікування препаратом Беталок не погіршується або покращується. Поліпшення якості життя під час лікування препаратом Беталок® спостерігали у пацієнтів після інфаркту міокарда.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія: зниження артеріального тиску та зменшення ризику серцево-судинної та коронарної смерті (включаючи раптову смерть); стенокардія; порушення ритму серця, включаючи суправентрикулярну тахікардію; ослі інфаркту міокарда (у комплексній терапії); функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією; профілактика нападів мігрені; гіпертиреоз (комплексна терапія).Протипоказання до застосуваннявідома підвищена чутливість до метопрололу та його компонентів або до інших β-адреноблокаторів; AV-блокада II та III ступеня, серцева недостатність на стадії декомпенсації, клінічно значуща синусова брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, кардіогенний шок, виражені порушення периферичного кровообігу, артеріальна гіпотензія; хворі на гострий інфаркт міокарда при ЧСС менше 45 ударів на хвилину, інтервалом PQ більше 0,24 с або сАД менше 100 мм рт.ст; пацієнтам, які отримують β-адреноблокатори, протипоказане внутрішньовенне введення блокаторів «повільних» кальцієвих каналів типу верапамілу; серйозні периферичні судинні захворювання (при загрозі гангрени); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Пацієнти, які отримують тривалу іл інтермітуючу терапію інотропними засобами, що діють на β-адренорецептори. З обережністю: AV-блокада І ступеня, стенокардія Принцметала, ХОЗЛ (емфізема легень, хронічний обструктивний бронхіт, бронхіальна астма), цукровий діабет, тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітність Як і більшість препаратів, Беталок не слід призначати під час вагітності та в період грудного годування, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Як і інші антигіпертензивні засоби, β-адреноблокатори можуть викликати побічні ефекти, наприклад, брадикардію у плода, новонароджених або дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, у зв'язку з чим слід бути особливо обережними при призначенні β-адреноблокаторів в останній триместр вагітності та безпосередньо перед пологами . Період лактації Кількість метопрололу, що виділяється в грудне молоко, та β-адреноблокуючу дію у дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні (при прийомі матір'ю метопрололу в терапевтичних дозах), є незначними.Побічна діяБеталок® добре переноситься пацієнтами, і побічні ефекти здебільшого є легкими та оборотними. В результаті клінічних досліджень або при застосуванні препарату Беталок (метопрололу тартрат) у клінічній практиці були описані такі небажані побічні ефекти. У багатьох випадках причинно-наслідковий зв'язок із лікуванням препаратом Беталок® не був встановлений. Для оцінки частоти випадків застосовували такі критерії: дуже часто (>10%), часто (1-9,9%), нечасто (0,1-0,9%), рідко (0,01-0,09%) та дуже рідко ( З боку ССС: часто - брадикардія, постуральні порушення (дуже рідко супроводжуються непритомністю), похолодання кінцівок, серцебиття; нечасто – тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, кардіогенний шок у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда, AV блокада І ступеня; рідко – інші порушення серцевої провідності, аритмії; дуже рідко – гангрена у пацієнтів із попередніми тяжкими порушеннями периферичного кровообігу. З боку центральної нервової системи: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто - запаморочення, біль голови; нечасто - парестезії, судоми, депресія, ослаблення уваги, сонливість або безсоння, нічні кошмари; рідко: підвищена нервова збудливість, тривожність, імпотенція/сексуальна дисфункція; дуже рідко – амнезія/порушення пам'яті, пригніченість, галюцинації. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, біль у ділянці живота, діарея, запор; нечасто - блювання; рідко – сухість у роті. З боку шкірних покровів: нечасто – висип (у вигляді кропив'янки), підвищена пітливість; рідко – випадання волосся; дуже рідко – фотосенсибілізація, загострення псоріазу. З боку печінки: рідко – порушення функції печінки. З боку органів дихання: часто задишка при фізичному зусиллі; нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою; рідко – риніт. З боку органів чуття: рідко – порушення зору, сухість та/або подразнення очей, кон'юнктивіт; дуже рідко - дзвін у вухах, порушення смакових відчуттів. З боку обміну речовин: нечасто збільшення маси тіла. З боку скелетно-м'язової системи: дуже рідко – артралгія. З боку системи крові: дуже рідко – тромбоцитопенія. З боку печінки: дуже рідко – гепатит.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати спільного призначення препарату Беталок з наступними препаратами: Похідні барбітурової кислоти: барбітурати (дослідження проводилося з фенофарбіталом) незначно посилюють метаболізм метопрололу, внаслідок індукції ферментів. Пропафенон: при призначенні пропафенону чотирьом пацієнтам, які отримували лікування метопрололом, відзначалося збільшення плазмової концентрації метопрололу в 2-5 разів, при цьому у двох пацієнтів відзначалися побічні ефекти, характерні для метопрололу. Ця взаємодія була підтверджена під час дослідження на 8 добровольцях. Ймовірно, взаємодія зумовлена ​​інгібуванням пропафеноном, подібно до хінідину, метаболізму метопрололу за допомогою системи цитохрому P4502D6. Зважаючи на те, що пропафенон має властивості β-адреноблокатора, спільне призначення метопрололу та пропафенону не є доцільним. Верапаміл: комбінація β-адреноблокаторів (атенололу, пропранололу та піндололу) та верапамілу може викликати брадикардію та призводити до зниження АТ. Верапаміл та β-адреноблокатори мають взаємодоповнюючий інгібуючий ефект на атріо-вентрикулярну провідність та функцію синусового вузла. Комбінація препарату Беталок з наступними препаратами може вимагати корекції дози: Антиаритмічні засоби І класу: Антиаритмічні засоби І класу та β-адреноблокатори можуть призводити до підсумовування негативного інотропного ефекту, що може призводити до серйозних гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушеною функцією лівого шлуночка. Також слід уникати подібної комбінації у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла та порушенням AV провідності. Взаємодія описана на прикладі дизопіраміду. Аміодарон: Спільне застосування аміодарону та метопрололу може призводити до вираженої синусової брадикардії. Зважаючи на дуже тривалий період напіввиведення аміодарону (50 днів), слід враховувати можливу взаємодію через тривалий час після відміни аміодарону. Ділтіазем: Ділтіазем та β-адреноблокатори взаємно посилюють інгібуючий ефект на AV провідність та функцію синусового вузла. При комбінації метопрололу з дилтіаземом спостерігалися випадки вираженої брадикардії. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ): НПЗЗ послаблюють антигіпертензивний ефект β-адреноблокаторів. Ця взаємодія найбільш документована для індометацину. Не зазначено описаної взаємодії для суліндаку. У дослідженнях з диклофенаком описаної реакції не спостерігалося. Дифенгідрамін: Дифенгідрамін зменшує кліренс метопрололу до α-гідроксиметопрололу в 2.5 рази. Одночасно спостерігається посилення дії метопрололу. Епінефрін (адреналін): Повідомлялося про 10 випадків вираженої артеріальної гіпертензії та брадикардії у пацієнтів, які приймали неселективні β-адреноблокатори (включаючи піндолол та пропранолол) та отримували епінефрин (адреналін). Взаємодія відзначено й у групі здорових добровольців. Передбачається, що подібні реакції можуть спостерігатися і при застосуванні епінефрину разом із місцевими анестетиками при випадковому попаданні до судинного русла. Передбачається, що цей ризик набагато нижчий при застосуванні кардіоселективних β-адреноблокаторів. Фенілпропаноламін: Фенілпропаноламін (норефедрін) у разовій дозі 50 мг може викликати підвищення діастолічного АТ до патологічних значень у здорових добровольців. Пропранолол в основному перешкоджає підвищенню АТ, що викликається фенілпропаноламіном. Однак, β-адреноблокатори можуть викликати реакції пародоксальної артеріальної гіпертензії у пацієнтів, які отримують високі дози фенілпропаноламіну. Повідомлялося про кілька випадків розвитку гіпертонічного кризу на фоні прийому фенілпропаноламіну. Хінідин: Хінідин пригнічує метаболізм метопрололу у особливої ​​групи пацієнтів зі швидким гідроксилюванням (у Швеції приблизно 90% населення), викликаючи, головним чином, значне збільшення плазмової концентрації метопрололу та посилення β-блокади. Вважають, що така взаємодія характерна і для інших р-адреноблокаторів у метаболізмі яких бере участь цитохром P4502D6. Клонідин: Гіпертензивні реакції при різкій відміні клонідину можуть посилюватися при сумісному прийомі β-адреноблокаторів. При сумісному застосуванні, у разі відміни клонідину, припинення прийому β-адреноблокаторів слід розпочинати за кілька днів до відміни клонідину. Рифампіцин: Рифампіцин може посилювати метаболізм метопрололу, зменшуючи концентрацію метопрололу в плазмі. Концентрація метопрололу в плазмі може підвищуватися при сумісному застосуванні з циметидином, гідралазином, селективними інгібіторами серотоніну, такими як пароксетин, флуоксетин і сертралін. Пацієнти, які одночасно приймають метопролол та інші р-адреноблокатори (очні краплі) або інгібітори моноамінооксидази (МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом. На фоні прийому β-адреноблокаторів інгаляційні анестетики посилюють кардіодепресивну дію. На фоні прийому β-адреноблокаторів пацієнтам, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби, може знадобитися корекція дози останніх. Серцеві глікозиди при сумісному застосуванні з β-адреноблокаторами можуть збільшувати час атріовентрикулярної провідності та викликати брадикардію.Спосіб застосування та дозиТаблетки можна приймати як разом з їжею, так і натще. Артеріальна гіпертензія 100-200 мг препарату Беталок одноразово вранці або на два прийоми; вранці і ввечері. При необхідності дозу можна збільшити або додати інший антигіпертензивний засіб. Тривала антигіпертензивна терапія 100-200 мг препарату Беталок на добу дозволяє знизити загальну смертність, включаючи раптову смерть, частоту виникнення мозкових інсультів та порушень коронарного кровообігу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Стенокардія 100-200 мг на добу на два прийоми; вранці і ввечері. При необхідності до терапії можна додати інший антиангінальний препарат. Порушення ритму серця 100-200 мг на добу на два прийоми; вранці і ввечері. При необхідності до терапії можна додати інший антиаритмічний препарат. Підтримуюча терапія після інфаркту міокарда. Підтримуюча доза становить 200 мг на добу на два прийоми; вранці і ввечері. Призначення Беталоку в дозі 200 мг на добу дозволяє знизити смертність у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, та знизити ризик розвитку повторного інфаркту міокарда (у тому числі й у пацієнтів із цукровим діабетом). Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією 100 мг препарату Беталок один раз на добу, рекомендується приймати пігулку вранці. За потреби доза може бути збільшена. Профілактика нападів мігрені 100-200 мг на добу на два прийоми; вранці і ввечері. Гіпертиреоз 150-200 мг на добу в 3-4 прийоми. Порушення функції нирок Немає потреби коригувати дозу у пацієнтів з порушенням функції нирок. Порушення функції печінки Зазвичай через низький рівень зв'язку з білками плазми корекція дози метопрололу не потрібна. Однак при тяжкому порушенні функції печінки (у пацієнтів з тяжкою формою цирозу печінки або портокавальним анастомозом) може знадобитися зниження дози. Літній вік Немає потреби коригувати дозу у пацієнтів похилого віку. Діти Досвід застосування препарату Беталок у дітей обмежений.ПередозуванняСимптоми: наслідками передозування препарату Беталок можуть бути виражене зниження артеріального тиску, синусова брадикардія, AV блокада, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця, бронхоспазм, порушення свідомості/кома, нудота, блювання та ціаноз. Супутнє вживання алкоголю, прийом антигіпертензивних засобів, хінідину або барбітуратів можуть призвести до погіршення стану пацієнта. Перші ознаки передозування можуть виявлятися протягом 20 хв – 2 години після прийому препарату. Лікування: призначення активованого вугілля, при необхідності промивання шлунка. У разі вираженого зниження АТ, брадикардії або загрози серцевої недостатності слід вводити β1-адреноміметик (наприклад, добутамін) внутрішньовенно з інтервалом 2–5 хв або інфузійно до досягнення терапевтичного ефекту. У разі недоступності селективного β1-агоніста можна вводити внутрішньовенний допамін або атропіну сульфат для блокади блукаючого нерва. Якщо терапевтичний ефект не досягнутий, можна використовувати інші симпатоміметики, такі як добутамін або норадреналін. Глюкагон можна ввести в дозі 1-10 мг. Іноді може виникнути потреба застосування водія серцевого ритму. Для усунення бронхоспазму слід вводити внутрішньовенно β2-адреноміметик. Необхідно враховувати, що дози антидотів, необхідні для усунення симптомів, що виникають при передозуванні β-адреноблокаторів, набагато вищі за терапевтичні, оскільки β-адренорецептори знаходяться у зв'язаному стані з β-адреноблокатором.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам, які приймають β-адреноблокатори, не слід вводити внутрішньовенні блокатори «повільних» кальцієвих каналів типу верапамілу. При використанні β1-адреноблокаторів ризик їхнього впливу на вуглеводний обмін або можливість маскування гіпоглікемії значно менший, ніж при використанні неселективних β-адреноблокаторів. У хворих з хронічною серцевою недостатністю на стадії декомпенсації необхідно досягти стадії компенсації як до, так і під час лікування препаратом. Пацієнтам, які страждають на стенокардію Принцметала, не рекомендується призначати неселективні β-адреноблокатори. Дуже рідко у пацієнтів з порушенням атріовентрикулярної провідності може бути погіршення (можливий результат - AV блокада). Якщо на фоні лікування розвинулася брадикардія, дозу Беталоку необхідно зменшити. Метопролол може погіршувати симптоми порушення периферичного артеріального кровообігу, здебільшого внаслідок зниження артеріального тиску. Слід виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам, які страждають на тяжку ниркову недостатність, при метаболічному ацидозі, спільному призначенні з серцевими глікозидами. Пацієнтам, які страждають на феохромоцитому, паралельно з препаратом Беталок® слід призначати α-адреноблокатор. У разі хірургічного втручання слід поінформувати лікаря-анестезіолога, що пацієнт приймає β-адреноблокатор. У пацієнтів, які приймають β-адреноблокатори, анафілактичний шок протікає у більш тяжкій формі. Пацієнтам, які страждають на обструктивну хворобу легень, не рекомендується призначати β-адреноблокатори. У разі поганої переносимості інших антигіпертензивних засобів або їх неефективності можна призначати метопролол, оскільки він є селективним препаратом. Необхідно призначати мінімальну ефективну дозу, при необхідності можливе призначення β2-адреноміметику. У пацієнтів із цирозом печінки біодоступність метопрололу збільшується. Слід уникати різкої відміни препарату. За необхідності відміни препарату, скасування слід проводити поступово. У більшості пацієнтів прийом препарату можна відмінити за 14 днів. Дозу препарату знижують поступово, на кілька прийомів, до досягнення кінцевої дози 25 мг 1 раз на добу. Пацієнти з ІХС повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря під час відміни препарату. Вплив на здатність водити машину та працювати з технічними пристроями При застосуванні препарату можливі епізоди запаморочення або загальної слабкості, у зв'язку з чим необхідно утриматися від керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: метопрололу тартрат для ін'єкцій – 1 мг; допоміжні речовини: натрію хлорид для ін'єкцій – 9 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. в ампулах по 5 мл; у пачці картонної 5 ампул.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного введення: прозора, безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаМетопролол майже повністю абсорбується після прийому внутрішньо. При прийомі препарату в межах терапевтичних доз концентрація препарату в плазмі знаходиться в лінійній залежності від прийнятої дози. ТCmax 1.5-2 години після прийому препарату. Після прийому внутрішньо першої дози метопрололу системного кровообігу досягає близько 50% дози. При повторних прийомах показник системної біодоступності збільшується до 70%. Прийом препарату разом із їжею може підвищити системну біодоступність на 30-40%. Зв'язок з білками плазми низький, близько 5-10%. Метаболізм та виведення Метопролол піддається окисному метаболізму в печінці з утворенням 3-х основних метаболітів, жоден з яких не має клінічно значимого β-блокуючого ефекту. Близько 5% від прийнятої дози виводиться із сечею у незміненому вигляді, в окремих випадках цей показник може досягати 30%. Середній T1/2 метопрололу з плазми становить близько 3.5 годин (мінімально - 1 година, максимально - 9 годин). Плазмовий кліренс становить приблизно 1 л/хв. У пацієнтів похилого віку немає значних змін у фармакокінетиці метопрололу порівняно з пацієнтами молодого віку. Системна біодоступність та виведення метопрололу не змінюється у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Виведення метаболітів у таких пацієнтів, однак, знижено. Значне накопичення метаболітів спостерігалося у пацієнтів зі швидкістю клубочкової фільтрації менше 5 мл/хв. Однак, таке накопичення метаболітів не посилює Р-блокуючий ефект. У пацієнтів зі зниженою функцією печінки фармакокінетика метопрололу (через низький рівень зв'язку з білками) змінюється незначно. Однак у пацієнтів з тяжкою формою цирозу печінки або портокавальним анастомозом біодоступність метопрололу може збільшуватись, а загальний кліренс зменшуватись.У пацієнтів з портокавальним анастомозом загальний кліренс становив приблизно 300 мл/хв, а площа під кривою концентрація у плазмі крові – час (AUC) була у 6 разів більша, порівняно з аналогічним показником у здорових пацієнтів.ФармакодинамікаМетопролол - β1-адреноблокатор, що блокує β1-рецептори в дозах значно менших, ніж дози, потрібні для блокування β2-рецепторів. Метопролол має незначний мембраностабілізуючий ефект і не проявляє активності часткового агоніста. Метопролол знижує або інгібує агоністичну дію, яку мають на серцеву діяльність катехоламіни, що виділяються при нервових та фізичних стресах. Це означає, що метопролол має здатність перешкоджати збільшенню ЧСС, хвилинного об'єму та посиленню скоротливості серця, а також підвищенню АТ, що викликаються різким викидом катехоламінів. Пацієнтам із симптомами обструктивних захворювань легень при необхідності можна призначати метопролол у поєднанні з β2-адреноміметиками. При сумісному використанні з β2-адреноміметиками Беталок® у терапевтичних дозах меншою мірою впливає на бронходилатацію, що викликається β2-адреноміметиками, ніж неселективні β-адреноблокатори. Метопролол меншою мірою, ніж неселективні β-адреноблокатори, впливає на продукцію інсуліну та вуглеводний метаболізм. Вплив препарату Беталок на реакцію серцево-судинної системи в умовах гіпоглікемії значно менш виражений у порівнянні з неселективними р-адреноблокаторами. Клінічні дослідження показали, що Беталок може викликати незначне підвищення рівня тригліцеридів та зменшення вмісту вільних жирних кислот у крові. У деяких випадках відзначалося незначне зменшення фракції ліпопротеїнів високої щільності (ЛПЗЩ), що менш виражено, ніж у разі застосування неселективних Р-адреноблокаторів. Однак в одному з клінічних досліджень було показано значне зниження рівня загального холестерину в сироватці при лікуванні метопрололом протягом декількох років. Якість життя в період лікування препаратом Беталок не погіршується або покращується. Поліпшення якості життя під час лікування препаратом Беталок® спостерігали у пацієнтів після інфаркту міокарда.Показання до застосуваннянадшлуночкова тахікардія; профілактика та лікування ішемії міокарда, тахікардії та болю при інфаркті міокарда або підозрі на нього.Протипоказання до застосуваннявідома підвищена чутливість до метопрололу та його компонентів або до інших β-адреноблокаторів; AV-блокада II та III ступеня, серцева недостатність на стадії декомпенсації, клінічно значуща синусова брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, кардіогенний шок, виражені порушення периферичного кровообігу, артеріальна гіпотензія; хворі на гострий інфаркт міокарда при ЧСС менше 45 ударів на хвилину, інтервалом PQ більше 0,24 с або сАД менше 100 мм рт.ст; пацієнтам, які отримують β-адреноблокатори, протипоказане внутрішньовенне введення блокаторів «повільних» кальцієвих каналів типу верапамілу; серйозні периферичні судинні захворювання (при загрозі гангрени); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). При лікуванні суправентрикулярної тахікардії у пацієнтів із сАД менше 110 мм рт.ст. З обережністю: AV-блокада І ступеня, стенокардія Принцметала, ХОЗЛ (емфізема легень, хронічний обструктивний бронхіт, бронхіальна астма), цукровий діабет, тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітність Як і більшість препаратів, Беталок не слід призначати під час вагітності та в період грудного годування, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Як і інші антигіпертензивні засоби, β-адреноблокатори можуть викликати побічні ефекти, наприклад, брадикардію у плода, новонароджених або дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, у зв'язку з чим слід бути особливо обережними при призначенні β-адреноблокаторів в останній триместр вагітності та безпосередньо перед пологами . Період лактації Кількість метопрололу, що виділяється в грудне молоко, та β-адреноблокуючу дію у дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні (при прийомі матір'ю метопрололу в терапевтичних дозах), є незначними.Побічна діяБеталок® добре переноситься пацієнтами, і побічні ефекти здебільшого є легкими та оборотними. В результаті клінічних досліджень або при застосуванні препарату Беталок (метопрололу тартрат) у клінічній практиці були описані такі небажані побічні ефекти. У багатьох випадках причинно-наслідковий зв'язок із лікуванням препаратом Беталок® не був встановлений. Для оцінки частоти випадків застосовували такі критерії: дуже часто (>10%), часто (1-9,9%), нечасто (0,1-0,9%), рідко (0,01-0,09%) та дуже рідко ( З боку ССС: часто - брадикардія, постуральні порушення (дуже рідко супроводжуються непритомністю), похолодання кінцівок, серцебиття; нечасто – тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, кардіогенний шок у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда, AV блокада І ступеня; рідко – інші порушення серцевої провідності, аритмії; дуже рідко – гангрена у пацієнтів із попередніми тяжкими порушеннями периферичного кровообігу. З боку центральної нервової системи: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто - запаморочення, біль голови; нечасто - парестезії, судоми, депресія, ослаблення уваги, сонливість або безсоння, нічні кошмари; рідко: підвищена нервова збудливість, тривожність, імпотенція/сексуальна дисфункція; дуже рідко – амнезія/порушення пам'яті, пригніченість, галюцинації. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, біль у ділянці живота, діарея, запор; нечасто - блювання; рідко – сухість у роті. З боку шкірних покровів: нечасто – висип (у вигляді кропив'янки), підвищена пітливість; рідко – випадання волосся; дуже рідко – фотосенсибілізація, загострення псоріазу. З боку печінки: рідко – порушення функції печінки. З боку органів дихання: часто задишка при фізичному зусиллі; нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою; рідко – риніт. З боку органів чуття: рідко – порушення зору, сухість та/або подразнення очей, кон'юнктивіт; дуже рідко - дзвін у вухах, порушення смакових відчуттів. З боку обміну речовин: нечасто збільшення маси тіла. З боку скелетно-м'язової системи: дуже рідко – артралгія. З боку системи крові: дуже рідко – тромбоцитопенія.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати спільного призначення препарату Беталок з наступними препаратами: Похідні барбітурової кислоти: барбітурати (дослідження проводилося з фенофарбіталом) незначно посилюють метаболізм метопрололу, внаслідок індукції ферментів. Пропафенон: при призначенні пропафенону чотирьом пацієнтам, які отримували лікування метопрололом, відзначалося збільшення плазмової концентрації метопрололу в 2-5 разів, при цьому у двох пацієнтів відзначалися побічні ефекти, характерні для метопрололу. Ця взаємодія була підтверджена під час дослідження на 8 добровольцях. Ймовірно, взаємодія зумовлена ​​інгібуванням пропафеноном, подібно до хінідину, метаболізму метопрололу за допомогою системи цитохрому P4502D6. Зважаючи на те, що пропафенон має властивості β-адреноблокатора, спільне призначення метопрололу та пропафенону не є доцільним. Верапаміл: комбінація β-адреноблокаторів (атенололу, пропранололу та піндололу) та верапамілу може викликати брадикардію та призводити до зниження АТ. Верапаміл та β-адреноблокатори мають взаємодоповнюючий інгібуючий ефект на атріо-вентрикулярну провідність та функцію синусового вузла. Комбінація препарату Беталок з наступними препаратами може вимагати корекції дози: Антиаритмічні засоби І класу: Антиаритмічні засоби І класу та β-адреноблокатори можуть призводити до підсумовування негативного інотропного ефекту, що може призводити до серйозних гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушеною функцією лівого шлуночка. Також слід уникати подібної комбінації у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла та порушенням AV провідності. Взаємодія описана на прикладі дизопіраміду. Аміодарон: Спільне застосування аміодарону та метопрололу може призводити до вираженої синусової брадикардії. Зважаючи на дуже тривалий період напіввиведення аміодарону (50 днів), слід враховувати можливу взаємодію через тривалий час після відміни аміодарону. Ділтіазем: Ділтіазем та β-адреноблокатори взаємно посилюють інгібуючий ефект на AV провідність та функцію синусового вузла. При комбінації метопрололу з дилтіаземом спостерігалися випадки вираженої брадикардії. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ): НПЗЗ послаблюють антигіпертензивний ефект β-адреноблокаторів. Ця взаємодія найбільш документована для індометацину. Не зазначено описаної взаємодії для суліндаку. У дослідженнях з диклофенаком описаної реакції не спостерігалося. Дифенгідрамін: Дифенгідрамін зменшує кліренс метопрололу до α-гідроксиметопрололу в 2.5 рази. Одночасно спостерігається посилення дії метопрололу. Епінефрін (адреналін): Повідомлялося про 10 випадків вираженої артеріальної гіпертензії та брадикардії у пацієнтів, які приймали неселективні β-адреноблокатори (включаючи піндолол та пропранолол) та отримували епінефрин (адреналін). Взаємодія відзначено й у групі здорових добровольців. Передбачається, що подібні реакції можуть спостерігатися і при застосуванні епінефрину разом із місцевими анестетиками при випадковому попаданні до судинного русла. Передбачається, що цей ризик набагато нижчий при застосуванні кардіоселективних β-адреноблокаторів. Фенілпропаноламін: Фенілпропаноламін (норефедрін) у разовій дозі 50 мг може викликати підвищення діастолічного АТ до патологічних значень у здорових добровольців. Пропранолол в основному перешкоджає підвищенню АТ, що викликається фенілпропаноламіном. Однак, β-адреноблокатори можуть викликати реакції пародоксальної артеріальної гіпертензії у пацієнтів, які отримують високі дози фенілпропаноламіну. Повідомлялося про кілька випадків розвитку гіпертонічного кризу на фоні прийому фенілпропаноламіну. Хінідин: Хінідин пригнічує метаболізм метопрололу у особливої ​​групи пацієнтів зі швидким гідроксилюванням (у Швеції приблизно 90% населення), викликаючи, головним чином, значне збільшення плазмової концентрації метопрололу та посилення β-блокади. Вважають, що така взаємодія характерна і для інших р-адреноблокаторів у метаболізмі яких бере участь цитохром P4502D6. Клонідин: Гіпертензивні реакції при різкій відміні клонідину можуть посилюватися при сумісному прийомі β-адреноблокаторів. При сумісному застосуванні, у разі відміни клонідину, припинення прийому β-адреноблокаторів слід розпочинати за кілька днів до відміни клонідину. Рифампіцин: Рифампіцин може посилювати метаболізм метопрололу, зменшуючи концентрацію метопрололу в плазмі. Концентрація метопрололу в плазмі може підвищуватися при сумісному застосуванні з циметидином, гідралазином, селективними інгібіторами серотоніну, такими як пароксетин, флуоксетин і сертралін. Пацієнти, які одночасно приймають метопролол та інші р-адреноблокатори (очні краплі) або інгібітори моноамінооксидази (МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом. На фоні прийому β-адреноблокаторів інгаляційні анестетики посилюють кардіодепресивну дію. На фоні прийому β-адреноблокаторів пацієнтам, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби, може знадобитися корекція дози останніх. Серцеві глікозиди при сумісному застосуванні з β-адреноблокаторами можуть збільшувати час атріовентрикулярної провідності та викликати брадикардію.Спосіб застосування та дозиРозчин для внутрішньовенного введення В/в. Надшлуночкова тахікардія Починають введення з 5 мг (5 мл) препарату Беталок зі швидкістю 1-2 мг/хв. Можна повторити запровадження з 5-хвилинним інтервалом до досягнення терапевтичного ефекту. Зазвичай сумарна доза становить 10-15 мг (10-15 мл). Максимальна доза, що рекомендується, при внутрішньовенному введенні становить 20 мг (20 мл). Профілактика та лікування ішемії міокарда, тахікардії та болю при інфаркті міокарда або підозрі на нього В/в 5 мг (5 мл) препарату. Можна повторити введення з 2-хвилинним інтервалом, максимальна доза – 15 мг (15 мл). Через 15 хв після останньої ін'єкції призначають метопролол для вживання в дозі 50 мг (Беталок®) кожні 6 годин протягом 48 годин. Пігулки Всередину, як разом із їжею, так і натще. Артеріальна гіпертензія 100–200 мг препарату Беталок® одноразово вранці або 2 прийоми; вранці і ввечері. При необхідності дозу можна збільшити або додати інший антигіпертензивний засіб. Тривала антигіпертензивна терапія 100–200 мг препарату Беталок® на добу дозволяє знизити загальну смертність, включаючи раптову смерть, частоту виникнення мозкових інсультів та порушень коронарного кровообігу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Стенокардія 100-200 мг/сут на 2 прийоми; вранці і ввечері. При необхідності до терапії можна додати інший антиангінальний препарат. Порушення ритму серця 100-200 мг/сут на 2 прийоми; вранці і ввечері. При необхідності до терапії можна додати інший антиаритмічний препарат. Підтримуюча терапія після інфаркту міокарда Підтримуюча доза становить 200 мг/добу на 2 прийоми; вранці і ввечері. Призначення Беталоку в дозі 200 мг на добу дозволяє знизити смертність у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, та знизити ризик розвитку повторного інфаркту міокарда (в т.ч. і у пацієнтів з цукровим діабетом). Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією 100 мг препарату Беталок 1 раз на добу, рекомендується приймати таблетку вранці. За потреби доза може бути збільшена. Профілактика нападів мігрені 100-200 мг/сут на 2 прийоми; вранці і ввечері. Гіпертиреоз 150-200 мг на добу в 3-4 прийоми. Загальне для обох лікарських форм Порушення функції нирок Немає потреби коригувати дозу у пацієнтів з порушенням функції нирок. Порушення функції печінки Зазвичай через низький рівень зв'язку з білками плазми корекція дози метопрололу не потрібна. Однак при тяжкому порушенні функції печінки (у пацієнтів з тяжкою формою цирозу печінки або портокавальним анастомозом) може знадобитися зниження дози. Літній вік Немає потреби коригувати дозу у пацієнтів похилого віку. Діти. Досвід застосування препарату Беталок у дітей обмежений.ПередозуванняТоксичність Метопролол у дозі 7,5 г у дорослого викликав інтоксикацію з летальним кінцем. У 5-річної дитини, яка прийняла 100 мг метопрололу, після промивання шлунка не відзначалося ознак інтоксикації. Прийом 450 мг метопрололу підлітком 12 років спричинив помірну інтоксикацію. Прийом 1,4 г та 2,5 г метопрололу дорослими викликав помірну та важку інтоксикацію відповідно. Прийом 7,5 г дорослим призвів до вкрай тяжкої інтоксикації. Симптоми: при передозуванні метопрололу найбільш серйозними є симптоми з боку ССС, проте іноді, особливо у дітей та підлітків, можуть переважати симптоми з боку ЦНС та пригнічення легеневої функції. Брадикардія, AV блокада І–ІІІ ступеня, асистолія, виражене зниження артеріального тиску, слабка периферична перфузія, серцева недостатність, кардіогенний шок. Пригнічення функції легень, апное, а також підвищена втома, порушення свідомості, втрата свідомості, тремор, судоми, підвищене потовиділення, парестезії, бронхоспазм, нудота, блювання, можливий езофагеальний спазм, гіпоглікемія (особливо у дітей) або гіперглікемія; вплив на нирки; транзиторний міастенічний синдром Супутнє застосування алкоголю, антигіпертензивних препаратів, хінідину або барбітуратів може погіршити стан пацієнта. Перші ознаки передозування можуть спостерігатися через 20 хв – 2 години після прийому препарату. Лікування: призначення активованого вугілля, у разі потреби – промивання шлунка. ВАЖЛИВО! Атропін (0,25-0,5 мг внутрішньовенно для дорослих, 10-20 мкг/кг - для дітей) повинен бути призначений до промивання шлунка (через ризик стимулювання блукаючого нерва). За необхідності – підтримка прохідності дихальних шляхів (інтубація) та адекватна вентиляція легень. Заповнення ОЦК та інфузії глюкози. Контроль ЕКГ. Атропін - 1-2 мг внутрішньовенно, при необхідності повторюють введення (особливо у випадку вагусних симптомів). У разі придушення (депресії) міокарда показано інфузійне введення добутаміну або допаміну. Можна також застосовувати глюкагон 50-150 мкг/кг внутрішньовенно з інтервалом 1 хв. У деяких випадках може бути ефективним додавання до терапії адреналіну. При аритмії та збільшенні шлуночкового комплексу (QRS) інфузійно вводять розчини натрію (хлорид або бікарбонат). Можливе встановлення штучного водія ритму.При зупинці серця через передозування можуть знадобитися реанімаційні заходи протягом декількох годин. Для усунення бронхоспазму може застосовуватися тербуталін (ін'єкційно або за допомогою інгаляцій). Проводиться симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам, які приймають β-адреноблокатори, не слід вводити внутрішньовенні блокатори «повільних» кальцієвих каналів типу верапамілу. При використанні β1-адреноблокаторів ризик їхнього впливу на вуглеводний обмін або можливість маскування гіпоглікемії значно менший, ніж при використанні неселективних β-адреноблокаторів. У хворих з хронічною серцевою недостатністю на стадії декомпенсації необхідно досягти стадії компенсації як до, так і під час лікування препаратом. Пацієнтам, які страждають на стенокардію Принцметала, не рекомендується призначати неселективні β-адреноблокатори. Дуже рідко у пацієнтів з порушенням атріовентрикулярної провідності може бути погіршення (можливий результат - AV блокада). Якщо на фоні лікування розвинулася брадикардія, дозу Беталоку необхідно зменшити. Метопролол може погіршувати симптоми порушення периферичного артеріального кровообігу, здебільшого внаслідок зниження артеріального тиску. Слід виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам, які страждають на тяжку ниркову недостатність, при метаболічному ацидозі, спільному призначенні з серцевими глікозидами. Пацієнтам, які страждають на феохромоцитому, паралельно з препаратом Беталок® слід призначати α-адреноблокатор. У разі хірургічного втручання слід поінформувати лікаря-анестезіолога, що пацієнт приймає β-адреноблокатор. У пацієнтів, які приймають β-адреноблокатори, анафілактичний шок протікає у більш тяжкій формі. Пацієнтам, які страждають на бронхіальну астму або обструктивне захворювання легень, повинна бути призначена супутня бронходилатируюча терапія. У разі потреби слід збільшити дозу β2-адреноміметику. Не слід призначати повторну дозу - другу або третю при ЧСС менше 40 ударів на хвилину, інтервалі PQ більше 0,26 с та сАД менше 90 мм рт.ст. Вплив на здатність водити машину та працювати з технічними пристроями При застосуванні препарату можливі епізоди запаморочення або загальної слабкості, у зв'язку з чим необхідно утриматися від керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 95 мг метопрололу сукцинату, що відповідає 78 мг метопрололу та 100 мг метопрололу тартрату; Допоміжні речовини: етилцелюлоза 46 мг, гіпоролоза 13 мг, гіпромелоза 9,8 мг, целюлоза мікрокристалічна 180 мг, парафін 0,2 мг, макрогол 2,4 мг, кремнію діоксид 24 мг, натрію стеарилфумарат 0,5 мг, 2 4 мг. 30 таблеток у пластиковому флаконі з пластиковою кришкою, що загвинчується, з контролем першого розкриття, 1 флакон поміщають у картонну пачку з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, покриті оболонкою; з насічкою з одного боку і гравіруванням А ms з іншого боку.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаПри контакті з рідиною таблетки швидко розпадаються, при цьому відбувається диспергування активної речовини у шлунково-кишковому тракті. Швидкість вивільнення активної речовини залежить від кислотності середовища. Тривалість терапевтичного ефекту після прийому препарату в лікарській формі Беталок ЗОК (таблетки з уповільненим вивільненням) становить більше 24 годин, при цьому досягається постійна швидкість вивільнення активної речовини протягом 20 годин. Період напіввиведення становить середньому 3,5 години. Беталок® ЗОК повністю абсорбується після прийому внутрішньо. Системна біодоступність після прийому внутрішньо одноразової дози становить приблизно 30-40%. Метопролол піддається окисному метаболізму в печінці. Три основні метаболіти метопрололу не виявляли клінічно значущого β-блокуючого ефекту. Близько 5% пероральної дози препарату виводиться із сечею у незміненому вигляді, решта препарату виводиться у вигляді метаболітів. Зв'язок з білками плазми низький, приблизно 5-10%.ФармакодинамікаМетопролол - β1-адреноблокатор, що блокує β1-рецептори в дозах значно менших, ніж дози, потрібні для блокування β2-рецепторів. Метопролол має незначний мембраностабілізуючий ефект і не проявляє активності часткового агоніста. Метопролол знижує або інгібує агоністичну дію, яку мають на серцеву діяльність катехоламіни, що виділяються при нервових та фізичних стресах. Це означає, що метопролол має здатність перешкоджати збільшенню частоти серцевих скорочень (ЧСС), хвилинного об'єму та посиленню скоротливості серця, а також підвищенню артеріального тиску (АТ), що викликаються різким викидом катехоламінів. На відміну від звичайних таблетованих лікарських форм селективних β1-адреноблокаторів (включаючи метопролол тартрат), при застосуванні препарату Беталок ЗОК спостерігається постійна концентрація препарату в плазмі крові та забезпечується стійкий клінічний ефект (β1-блокада) протягом більш ніж 24 годин. Внаслідок відсутності явних пікових концентрацій у плазмі, клінічно Беталок® ЗОК характеризується кращою β1-селективністю порівняно із звичайними таблетованими формами β1-адреноблокаторів. Крім того, значно зменшується потенційний ризик побічних ефектів, що спостерігаються при пікових концентраціях препарату в плазмі, наприклад, брадикардія та слабкість у ногах під час ходьби. Пацієнтам із симптомами обструктивних захворювань легень при необхідності можна призначати Беталок® ЗОК у поєднанні з β2-адреноміметиками. При сумісному використанні з β2-адреноміметиками Беталок® ЗОК у терапевтичних дозах меншою мірою впливає на бронходилатацію, що викликається β2-адреномітетиками, ніж неселективні β-адреноблокатори. Метопролол меншою мірою, ніж неселективні β-адреноблокатори, впливає на продукцію інсуліну та вуглеводний метаболізм. Вплив препарату на реакцію серцево-судинної системи в умовах гіпоглікемії значно менш виражений порівняно з неселективними β-адреноблокаторами. Застосування препарату Беталок® ЗОК при артеріальній гіпертензії призводить до значного зниження артеріального тиску протягом більш ніж 24 годин як у положенні лежачи, так і при навантаженні. На початку терапії метопрололом відзначається збільшення судинного опору. Однак при тривалому прийомі можливе зниження артеріального тиску внаслідок зменшення судинного опору при незмінному серцевому викиді. У MERIT-HF (дослідженні виживання при хронічній серцевій недостатності (клас II-IV за класифікацією NYHA) та зниженою фракцією серцевого викиду (≤ 0,40), що включало 3991 пацієнта) Беталок® ЗОК показав підвищення виживання та зниження частоти госпіталізацій. При тривалому лікуванні пацієнти досягали загального покращення симптомів (за класами NYHA). Також терапія із застосуванням Беталок® ЗОК показала підвищення фракції викиду лівого шлуночка, зниження кінцевого систолічного та кінцевого діастолічного обсягів лівого шлуночка. Якість життя в період лікування препаратом Беталок ЗОК не погіршується або покращується. Поліпшення якості життя при лікуванні препаратом Беталок ЗОК спостерігали у пацієнтів після інфаркту міокарда.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; стенокардія; стабільна симптоматична хронічна серцева недостатність з порушенням систолічної функції лівого шлуночка (як допоміжна терапія до основного лікування хронічної серцевої недостатності); зниження смертності та частоти повторного інфаркту після гострої фази інфаркту міокарда; порушення серцевого ритму, включаючи надшлуночкову тахікардію, зниження частоти скорочення шлуночків при фібриляції передсердь та шлуночкових екстрасистолах; функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією; профілактика нападів мігреніПротипоказання до застосуванняАтріовентрикулярна блокада II і III ступеня, серцева недостатність у стадії декомпенсації, постійна або інтермітує терапія інотропними препаратами, що діють на бета-адренорецептори, клінічно значуща синусова брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, кардіогенний шок, тяжкі порушення периферії гангрени, артеріальна гіпотензія Беталок ЗОК протипоказаний пацієнтам з підозрою на гострий інфаркт міокарда при ЧСС менше 45 ударів на хвилину, інтервалом PQ більше 0,24 секунд або систолічним артеріальним тиском менше 100 мм рт.ст. Відома підвищена чутливість до метопрололу та його компонентів або інших β-адреноблокаторів. Пацієнтам, які отримують β-адреноблокатори, протипоказано внутрішньовенне введення блокаторів "повільних" кальцієвих каналів типу верапамілу. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: атріовентрикулярна блокада І ступеня, стенокардія Принцметала, бронхіальна астма, хронічна обструктивна хвороба легень, цукровий діабет, тяжка печінкова недостатність, тяжка ниркова недостатність, метаболічний ацидоз, спільне призначення із серцевими глікозидами.Вагітність та лактаціяЯк і більшість препаратів Беталок® ЗОК не слід призначати під час вагітності та у період грудного годування, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або дитини. Як і інші антигіпертензивні засоби, β-адреноблокатори можуть викликати побічні ефекти, наприклад, брадикардію у плода, новонароджених або дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні. Кількість метопрололу, що виділяється в грудне молоко, та β-блокуючу дію у дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні (при прийомі матір'ю метопрололу в терапевтичних дозах), є незначними.Побічна діяБеталок® ЗОК добре переноситься пацієнтами, побічні ефекти здебільшого є легкими та оборотними. Для оцінки частоти випадків застосовували такі критерії: дуже часто (>10%), часто (1-9,9%), нечасто (0,1-0,9%), рідко (0,01-0,09%) та дуже рідко ( Серцево-судинна система: - Часто: брадикардія, ортостатична гіпотензія (дуже рідко супроводжується непритомністю), похолодання кінцівок, відчуття серцебиття; Нечасто: тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, AV блокада І ступеня; кардіогенний шок у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, набряки, болі у серці; Рідко: інші порушення провідності, аритмії; Дуже рідко: гангрена у пацієнтів із попередніми тяжкими порушеннями периферичного кровообігу. Центральна нервова система - Дуже часто: підвищена стомлюваність; Часто: запаморочення, біль голови; Нечасто: парестезії, судоми, депресія, зниження концентрації уваги, сонливість чи безсоння, нічні кошмари; Рідко: - підвищена нервова збудливість, тривожність; Дуже рідко: амнезія/порушення пам'яті, пригніченість, галюцинації. Шлунково-кишковий тракт - Часто: нудота, біль у ділянці живота, діарея, запор; Нечасто: блювання; Рідко: сухість слизової оболонки ротової порожнини. Печінка – рідко: порушення функції печінки; Дуже рідко: гепатит. Шкірні покрови - Нечасто: шкірний висип (на кшталт псоріазоподібної кропив'янки), підвищене потовиділення; Рідко: випадання волосся; Дуже рідко: фотосенсибілізація, загострення псоріазу. Органи дихання - Часто: задишка при фізичному навантаженні; Нечасто: бронхоспазм; Рідко: риніт. Органи чуття - Рідко: порушення зору, сухість та/або подразнення очей, кон'юнктивіт; Дуже рідко: дзвін у вухах, порушення смакових відчуттів. З боку скелетно-м'язової системи – дуже рідко: артралгія. Обмін речовин – Нечасто: збільшення маси тіла. Кров - Дуже рідко: тромбоцитопенія. Інші - Рідко: імпотенція/сексуальна дисфункція.Взаємодія з лікарськими засобамиМетопролол є субстратом CYP2D6, у зв'язку з чим препарати, що інгібують CYP2D6 (хінідин, тербінафін, пароксетин, флуоксетин, сертралін, целекоксиб, пропафенон та дифенгідрамін) можуть впливати на плазмову концентрацію метопрололу. Слід уникати сумісного застосування Беталок® ЗОК з такими лікарськими засобами: Похідні барбітурової кислоти: барбітурати (дослідження проводилося з пентобарбіталом) посилюють метаболізм метопрололу внаслідок індукції ферментів. Пропафенон: при призначенні пропафенону чотирьом пацієнтам, які отримували лікування метопрололом, відзначалося збільшення плазмової концентрації метопрололу в 2-5 разів, при цьому у двох пацієнтів відзначалися побічні ефекти, характерні для метопрололу. Ця взаємодія була підтверджена під час дослідження на 8 добровольцях. Ймовірно, взаємодія зумовлена ​​інгібуванням пропафеноном, подібно до хінідину, метаболізму метопрололу за допомогою системи цитохрому P4502D6. Зважаючи на те, що пропафенон має властивості β-адреноблокатора, спільне призначення метопрололу та пропафенону не є доцільним. Верапаміл: комбінація β-адреноблокаторів (атенололу, пропранололу та піндололу) та верапамілу може викликати брадикардію та призводити до зниження АТ. Верапаміл та β-адреноблокатори мають взаємодоповнюючий інгібуючий ефект на атріовентрикулярну провідність та функцію синусового вузла. Комбінація препарату Беталок® ЗОК з наступними препаратами може вимагати корекції дози: Аміодарон: Спільне застосування аміодарону та метопрололу може призводити до вираженої синусової брадикардії. Зважаючи на дуже тривалий період напіввиведення аміодарону (50 днів), слід враховувати можливу взаємодію через тривалий час після відміни аміодарону. Антиаритмічні засоби І класу: Антиаритмічні засоби І класу та β-адреноблокатори можуть призводити до підсумовування негативного інотропного ефекту, що може призводити до серйозних гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушеною функцією лівого шлуночка. Також слід уникати подібної комбінації у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла та порушенням AV провідності. Взаємодія описана на прикладі дизопіраміду. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ): НПЗЗ послаблюють антигіпертензивний ефект β-адреноблокаторів. Ця взаємодія документована для індометацину. Ймовірно, описана взаємодія не відзначатиметься при взаємодії із суліндаком. Негативна взаємодія була відзначена у дослідженнях з диклофенаком. Дифенгідрамін: Дифенгідрамін зменшує кліренс метопрололу до α-гідроксиметопрололу в 2,5 рази. Одночасно спостерігається посилення дії метопрололу. Ділтіазем: Ділтіазем та β-адреноблокатори взаємно посилюють інгібуючий ефект на AV провідність та функцію синусового вузла. При комбінації метопрололу з дилтіаземом спостерігалися випадки вираженої брадикардії. Епінефрін (адреналін): Повідомлялося про 10 випадків вираженої артеріальної гіпертензії та брадикардії у пацієнтів, які приймали неселективні β-адреноблокатори (включаючи піндолол та пропранолол) та отримували епінефрин (адреналін). Взаємодія відзначено й у групі здорових добровольців. Передбачається, що подібні реакції можуть спостерігатися і при застосуванні епінефрину разом із місцевими анестетиками при випадковому попаданні до судинного русла. Передбачається, що цей ризик набагато нижчий при застосуванні кардіоселективних β-адреноблокаторів. Фенілпропаноламін: Фенілпропаноламін (норефедрін) у разовій дозі 50 мг може викликати підвищення діастолічного АТ до патологічних значень у здорових добровольців. Пропранолол в основному перешкоджає підвищенню АТ, що викликається фенілпропаноламіном. Однак, β-адреноблокатори можуть викликати реакції пародоксальної артеріальної гіпертензії у пацієнтів, які отримують високі дози фенілпропаноламіну. Повідомлялося про кілька випадків розвитку гіпертонічного кризу на фоні прийому фенілпропаноламіну. Хінідин: Хінідин пригнічує метаболізм метопрололу у особливої ​​групи пацієнтів зі швидким гідроксилюванням (у Швеції приблизно 90% населення), викликаючи, головним чином, значне збільшення плазмової концентрації метопрололу та посилення β-блокади. Вважають, що подібна взаємодія характерна і для інших β-адреноблокаторів, у метаболізмі яких бере участь цитохром P4502D6. Клонідин: Гіпертензивні реакції при різкій відміні клонідину можуть посилюватися при сумісному прийомі β-адреноблокаторів. При сумісному застосуванні, у разі відміни клонідину, припинення прийому β-адреноблокаторів слід розпочинати за кілька днів до відміни клонідину. Рифампіцин: Рифампіцин може посилювати метаболізм метопрололу, зменшуючи концентрацію метопрололу в плазмі. Пацієнти, які одночасно приймають метопролол та інші β-адреноблокатори (очні краплі) або інгібітори моноамінооксидази (МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом. На фоні прийому β-адреноблокаторів інгаляційні анестетики посилюють кардіодепресивну дію. На тлі прийому β-адреноблокаторів пацієнтам, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо, може знадобитися корекція дози останніх. Плазмова концентрація метопрололу може підвищуватися при прийомі циметидину або гідролазину. Серцеві глікозиди при сумісному застосуванні з β-адреноблокаторами можуть збільшувати час атріовентрикулярної провідності та викликати брадикардію.Спосіб застосування та дозиБеталок® ЗОК призначений для щоденного прийому раз на добу, рекомендується приймати препарат вранці. Таблетку Беталок® ЗОК слід ковтати, запиваючи рідиною. Таблетки (або таблетки, розділені навпіл) не слід розжовувати або кришити. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. При доборі дози необхідно уникати розвитку брадикардії. Артеріальна гіпертензія 50-100 мг один раз на день. При необхідності дозу можна збільшити до 100 мг на добу або додати інший антигіпертензивний засіб, переважно діуретик та кальцію антагоніст дигідропіридинового ряду. Стенокардія 100-200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. При необхідності до терапії можна додати інший антиангінальний препарат. Стабільна симптоматична хронічна серцева недостатність із порушенням систолічної функції лівого шлуночка Пацієнти повинні перебувати на стадії стабільної хронічної серцевої недостатності без епізодів загострення протягом останніх 6 тижнів і без змін в основній терапії протягом останніх 2 тижнів. Терапія серцевої недостатності бета-адреноблокаторами може призвести до тимчасового погіршення симптоматичної картини. У деяких випадках можливе продовження терапії або зниження дози, у ряді випадків може виникнути необхідність відміни препарату. Стабільна хронічна серцева недостатність, II функціональний клас Рекомендована початкова доза Беталок ЗОК перші 2 тижні 25 мг один раз на добу. Після 2 тижнів терапії доза може бути збільшена до 50 мг один раз на добу і далі може подвоюватися кожні 2 тижні. Підтримуюча доза для тривалого лікування – 200 мг Беталок® ЗОК один раз на добу. Стабільна хронічна серцева недостатність, III-IV функціональний клас Початкова доза, що рекомендується, перші 2 тижні 12,5 мг Беталок® ЗОК (половина таблетки 25 мг) один раз на добу. Доза підбирається індивідуально. У період збільшення дози пацієнт повинен перебувати під наглядом, оскільки у деяких пацієнтів симптоми серцевої недостатності можуть погіршитись. Через 1-2 тижні доза може бути збільшена до 25 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Потім через 2 тижні доза може бути збільшена до 50 мг один раз на добу. Пацієнтам, які добре переносять препарат, можна подвоювати дозу кожні 2 тижні до досягнення максимальної дози 200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. У разі артеріальної гіпотензії та/або брадикардії може знадобитися зменшення супутньої терапії або зниження дози Беталок ЗОК. Артеріальна гіпотензія на початку терапії не обов'язково вказує на те, що дана доза Беталок® ЗОК не переноситься при подальшому тривалому лікуванні. Однак доза не повинна підвищуватися доти, доки стан не стабілізується. Може знадобитися контроль функції нирок. Порушення серцевого ритму 100-200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Підтримуюче лікування після інфаркту міокарда 200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією 100 мг Беталок ЗОК один раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 200 мг на добу. Профілактика нападів мігрені 100-200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Порушення функції нирок Немає потреби коригувати дозу у пацієнтів з порушенням функції нирок. Порушення функції печінки Зазвичай через низький рівень зв'язку з білками плазми корекції дози метопрололу не потрібно. Однак при тяжкому порушенні функції печінки (у пацієнтів з тяжкою формою цирозу печінки або портокавальним анастомозом) може знадобитися зниження дози. Літній вік Немає потреби коригувати дозу у пацієнтів похилого віку. Діти Досвід застосування препарату Беталок ЗОК у дітей обмежений.ПередозуванняТоксичність: метопролол у дозі 7,5 г у дорослого викликав інтоксикацію з летальним кінцем. У 5-річної дитини, яка прийняла 100 мг метопрололу, після промивання шлунка не відзначалося ознак інтоксикації. Прийом 450 мг метопрололу підлітком 12 років привів до помірної інтоксикації. Прийом 1,4 г та 2,5 г метопрололу дорослими викликав помірну та важку інтоксикацію відповідно. Прийом 7,5 г дорослим призвів до вкрай тяжкої інтоксикації. Симптоми: при передозуванні метопрололом найбільш серйозними є симптоми з боку серцево-судинної системи, однак іноді, особливо у дітей та підлітків, можуть переважати симптоми з боку ЦНС та пригнічення легеневої функції, брадикардія, AV блокада І-ІІІ ступеня, асистолія, виражене зниження АТ , слабка периферична перфузія, серцева недостатність; кардіогенний шок; пригнічення функції легень, апное, а також підвищена втома, порушення свідомості, втрата свідомості, тремор, судоми, підвищене потовиділення, парестезії, бронхоспазм, нудота, блювання, можливий езофагіальний спазм, гіпоглікемія (особливо у дітей) або гіперглікемія; вплив на нирки; транзиторний міастенічний синдром; супутній прийом алкоголю, антигіпертензивних засобів, хінідину чи барбітуратів може погіршити стан пацієнта.Перші ознаки передозування можуть спостерігатися через 20 хв – 2 години після прийому препарату. Лікування: призначення активованого вугілля, у разі потреби промивання шлунка. ВАЖЛИВО! Атропін (0,25-0,5 мг внутрішньовенно для дорослих, 10-20 мкг/кг для дітей) повинен бути призначений до промивання шлунка (через ризик стимулювання блукаючого нерва). При необхідності підтримка прохідності дихальних шляхів (інтубація) та адекватна вентиляція легень. Поповнення обсягу циркулюючої крові та інфузії глюкози. Контроль ЕКГ. Атропін 1,0-2,0 мг внутрішньовенно, при необхідності повторюють введення (особливо у разі вагусних симптомів). У разі (придушення) депресії міокарда показано інфузійне введення добутаміну або допаміну. ​​Також можна застосовувати глюкагон 50-150 мкг/кг внутрішньовенно з інтервалом в 1 хвилину. У деяких випадках може бути ефективним додавання до терапії адреналіну.При аритмії та великому шлуночковому (QRS) комплексі інфузійно вводять розчини натрію (хлорид або бікарбонат). Можливе встановлення штучного водія ритму. При зупинці серця через передозування можуть знадобитися реанімаційні заходи протягом декількох годин. Для усунення бронхоспазму може застосовуватися тербуталін (ін'єкційно або за допомогою інгаляцій). Проводиться симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам, які приймають β-адреноблокатори, не слід вводити внутрішньовенно блокатори "повільних" кальцієвих каналів типу верапамілу. Пацієнтам з бронхіальною астмою або хронічною обструктивною хворобою легень має бути призначена супутня терапія β2-адреноміметиком. Необхідно призначати мінімально ефективну дозу препарату Беталок ЗОК, при цьому може знадобитися збільшення дози β2-адреноміметику. Не рекомендується призначати неселективні β-адреноблокатори пацієнтам із стенокардією Принцметалу. Даній групі пацієнтів β-селективні адреноблокатори слід призначати з обережністю. При застосуванні β1-адреноблокаторів ризик їхнього впливу на вуглеводний обмін або можливість маскування симптомів гіпоглікемії значно менший, ніж при застосуванні неселективних β-адреноблокаторів. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на стадії декомпенсації необхідно досягти стадії компенсації як до, так і під час лікування препаратом. Дуже рідко у пацієнтів з порушенням AV провідності може бути погіршення (можливий результат - AV блокада). Якщо на фоні лікування розвинулася брадикардія, дозу препарату необхідно зменшити або слід поступово відмінити. Беталок® ЗОК може посилювати перебіг наявних порушень периферичного кровообігу в основному внаслідок зниження артеріального тиску. Слід виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, при метаболічному ацидозі, одночасному застосуванні із серцевими глікозидами. У пацієнтів, які приймають β-адреноблокатори, анафілактичний шок протікає у більш тяжкій формі. Застосування епінефрину (адреналіну) у терапевтичних дозах не завжди призводить до досягнення бажаного клінічного ефекту на фоні прийому метопрололу. Пацієнтам з феохромоцитомою одночасно з препаратом Беталок ЗОК слід призначати альфа-адреноблокатор. Різка відміна бета-адреноблокаторів небезпечна, особливо у пацієнтів групи високого ризику, у зв'язку з чим її слід уникати. При необхідності відміни препарату, її слід проводити поступово протягом принаймні 2 тижнів з двократним зниженням дози препарату на кожному етапі до досягнення кінцевої дози 12,5 мг (1/2 таблетки по 25 мг), яку слід приймати як мінімум 4 дні до повного відміни препарату. При появі симптомів (наприклад, посилення симптомів стенокардії, підвищення артеріального тиску) рекомендується повільніший режим відміни. Різка відміна бета-адреноблокатора може призвести до обтяження перебігу хронічної серцевої недостатності та підвищення ризику інфаркту міокарда та раптової смерті. У разі хірургічного втручання слід поінформувати лікаря-анестезіолога, що пацієнт приймає Беталок ЗОК. Пацієнтам, яким належить хірургічне втручання, не рекомендується припинення терапії β-адреноблокаторами. Слід уникати призначення високих доз без попередньої титрації доз препарату у пацієнтів з факторами серцево-судинного ризику, що зазнають некардіологічних операцій, у зв'язку з підвищеним ризиком брадикардії, артеріальної гіпотензії та інсульту, у тому числі з летальним кінцем. Дані клінічних досліджень з ефективності та безпеки у пацієнтів з тяжкою стабільною симптоматичною хронічною серцевою недостатністю (IV клас за класифікацією NYHA) обмежені. Лікування таких пацієнтів має проводитися лікарями, які мають спеціальні знання та досвід. Пацієнти з симптоматичною серцевою недостатністю у поєднанні з гострим інфарктом міокарда та нестабільною стенокардією виключалися з досліджень, на підставі яких визначалися показання до призначення. Ефективність та безпека препарату для цієї групи пацієнтів не описана. Застосування при нестабільній серцевій недостатності на стадії декомпенсації протипоказане. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід враховувати, що при застосуванні Беталок® ЗОК може спостерігатися запаморочення та втома.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 23,75 мг метопрололу сукцинату, що відповідає 19,5 мг метопрололу та 25 мг метопрололу тартрату; Допоміжні речовини: етилцелюлоза 21,5 мг, гіпоролоза 6,13 мг, гіпромелоза 5,64 мг, целюлоза мікрокристалічна 94,9 мг, парафін 0,06 мг, макрогол 1,41 мг, кремнію діоксид 14,6 мг, натрію сте0,2 мг, титану діоксиду 1,41 мг. 14 таблеток в алюміній/ПВХ блістері, у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, покриті оболонкою; з насічкою на обох сторонах та гравіюванням А β на одній стороні.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаПри контакті з рідиною таблетки швидко розпадаються, при цьому відбувається диспергування активної речовини у шлунково-кишковому тракті. Швидкість вивільнення активної речовини залежить від кислотності середовища. Тривалість терапевтичного ефекту після прийому препарату в лікарській формі Беталок ЗОК (таблетки з уповільненим вивільненням) становить більше 24 годин, при цьому досягається постійна швидкість вивільнення активної речовини протягом 20 годин. Період напіввиведення становить середньому 3,5 години. Беталок® ЗОК повністю абсорбується після прийому внутрішньо. Системна біодоступність після прийому внутрішньо одноразової дози становить приблизно 30-40%. Метопролол піддається окисному метаболізму в печінці. Три основні метаболіти метопрололу не виявляли клінічно значущого β-блокуючого ефекту. Близько 5% пероральної дози препарату виводиться із сечею у незміненому вигляді, решта препарату виводиться у вигляді метаболітів. Зв'язок з білками плазми низький, приблизно 5-10%.ФармакодинамікаМетопролол - β1-адреноблокатор, що блокує β1-рецептори в дозах значно менших, ніж дози, потрібні для блокування β2-рецепторів. Метопролол має незначний мембраностабілізуючий ефект і не проявляє активності часткового агоніста. Метопролол знижує або інгібує агоністичну дію, яку мають на серцеву діяльність катехоламіни, що виділяються при нервових та фізичних стресах. Це означає, що метопролол має здатність перешкоджати збільшенню частоти серцевих скорочень (ЧСС), хвилинного об'єму та посиленню скоротливості серця, а також підвищенню артеріального тиску (АТ), що викликаються різким викидом катехоламінів. На відміну від звичайних таблетованих лікарських форм селективних β1-адреноблокаторів (включаючи метопролол тартрат), при застосуванні препарату Беталок ЗОК спостерігається постійна концентрація препарату в плазмі крові та забезпечується стійкий клінічний ефект (β1-блокада) протягом більш ніж 24 годин. Внаслідок відсутності явних пікових концентрацій у плазмі, клінічно Беталок® ЗОК характеризується кращою β1-селективністю порівняно із звичайними таблетованими формами β1-адреноблокаторів. Крім того, значно зменшується потенційний ризик побічних ефектів, що спостерігаються при пікових концентраціях препарату в плазмі, наприклад, брадикардія та слабкість у ногах під час ходьби. Пацієнтам із симптомами обструктивних захворювань легень при необхідності можна призначати Беталок® ЗОК у поєднанні з β2-адреноміметиками. При сумісному використанні з β2-адреноміметиками Беталок® ЗОК у терапевтичних дозах меншою мірою впливає на бронходилатацію, що викликається β2-адреномітетиками, ніж неселективні β-адреноблокатори. Метопролол меншою мірою, ніж неселективні β-адреноблокатори, впливає на продукцію інсуліну та вуглеводний метаболізм. Вплив препарату на реакцію серцево-судинної системи в умовах гіпоглікемії значно менш виражений порівняно з неселективними β-адреноблокаторами. Застосування препарату Беталок® ЗОК при артеріальній гіпертензії призводить до значного зниження артеріального тиску протягом більш ніж 24 годин як у положенні лежачи, так і при навантаженні. На початку терапії метопрололом відзначається збільшення судинного опору. Однак при тривалому прийомі можливе зниження артеріального тиску внаслідок зменшення судинного опору при незмінному серцевому викиді. У MERIT-HF (дослідженні виживання при хронічній серцевій недостатності (клас II-IV за класифікацією NYHA) та зниженою фракцією серцевого викиду (≤ 0,40), що включало 3991 пацієнта) Беталок® ЗОК показав підвищення виживання та зниження частоти госпіталізацій. При тривалому лікуванні пацієнти досягали загального покращення симптомів (за класами NYHA). Також терапія із застосуванням Беталок® ЗОК показала підвищення фракції викиду лівого шлуночка, зниження кінцевого систолічного та кінцевого діастолічного обсягів лівого шлуночка. Якість життя в період лікування препаратом Беталок ЗОК не погіршується або покращується. Поліпшення якості життя при лікуванні препаратом Беталок ЗОК спостерігали у пацієнтів після інфаркту міокарда.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; стенокардія; стабільна симптоматична хронічна серцева недостатність з порушенням систолічної функції лівого шлуночка (як допоміжна терапія до основного лікування хронічної серцевої недостатності); зниження смертності та частоти повторного інфаркту після гострої фази інфаркту міокарда; порушення серцевого ритму, включаючи надшлуночкову тахікардію, зниження частоти скорочення шлуночків при фібриляції передсердь та шлуночкових екстрасистолах; функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією; профілактика нападів мігреніПротипоказання до застосуванняАтріовентрикулярна блокада II і III ступеня, серцева недостатність у стадії декомпенсації, постійна або інтермітує терапія інотропними препаратами, що діють на бета-адренорецептори, клінічно значуща синусова брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, кардіогенний шок, тяжкі порушення периферії гангрени, артеріальна гіпотензія Беталок ЗОК протипоказаний пацієнтам з підозрою на гострий інфаркт міокарда при ЧСС менше 45 ударів на хвилину, інтервалом PQ більше 0,24 секунд або систолічним артеріальним тиском менше 100 мм рт.ст. Відома підвищена чутливість до метопрололу та його компонентів або інших β-адреноблокаторів. Пацієнтам, які отримують β-адреноблокатори, протипоказано внутрішньовенне введення блокаторів "повільних" кальцієвих каналів типу верапамілу. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: атріовентрикулярна блокада І ступеня, стенокардія Принцметала, бронхіальна астма, хронічна обструктивна хвороба легень, цукровий діабет, тяжка печінкова недостатність, тяжка ниркова недостатність, метаболічний ацидоз, спільне призначення із серцевими глікозидами.Вагітність та лактаціяЯк і більшість препаратів Беталок® ЗОК не слід призначати під час вагітності та у період грудного годування, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або дитини. Як і інші антигіпертензивні засоби, β-адреноблокатори можуть викликати побічні ефекти, наприклад, брадикардію у плода, новонароджених або дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні. Кількість метопрололу, що виділяється в грудне молоко, та β-блокуючу дію у дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні (при прийомі матір'ю метопрололу в терапевтичних дозах), є незначними.Побічна діяБеталок® ЗОК добре переноситься пацієнтами, побічні ефекти здебільшого є легкими та оборотними. Для оцінки частоти випадків застосовували такі критерії: дуже часто (>10%), часто (1-9,9%), нечасто (0,1-0,9%), рідко (0,01-0,09%) та дуже рідко ( Серцево-судинна система: - Часто: брадикардія, ортостатична гіпотензія (дуже рідко супроводжується непритомністю), похолодання кінцівок, відчуття серцебиття; Нечасто: тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, AV блокада І ступеня; кардіогенний шок у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, набряки, болі у серці; Рідко: інші порушення провідності, аритмії; Дуже рідко: гангрена у пацієнтів із попередніми тяжкими порушеннями периферичного кровообігу. Центральна нервова система - Дуже часто: підвищена стомлюваність; Часто: запаморочення, біль голови; Нечасто: парестезії, судоми, депресія, зниження концентрації уваги, сонливість чи безсоння, нічні кошмари; Рідко: - підвищена нервова збудливість, тривожність; Дуже рідко: амнезія/порушення пам'яті, пригніченість, галюцинації. Шлунково-кишковий тракт - Часто: нудота, біль у ділянці живота, діарея, запор; Нечасто: блювання; Рідко: сухість слизової оболонки ротової порожнини. Печінка – рідко: порушення функції печінки; Дуже рідко: гепатит. Шкірні покрови - Нечасто: шкірний висип (на кшталт псоріазоподібної кропив'янки), підвищене потовиділення; Рідко: випадання волосся; Дуже рідко: фотосенсибілізація, загострення псоріазу. Органи дихання - Часто: задишка при фізичному навантаженні; Нечасто: бронхоспазм; Рідко: риніт. Органи чуття - Рідко: порушення зору, сухість та/або подразнення очей, кон'юнктивіт; Дуже рідко: дзвін у вухах, порушення смакових відчуттів. З боку скелетно-м'язової системи – дуже рідко: артралгія. Обмін речовин – Нечасто: збільшення маси тіла. Кров - Дуже рідко: тромбоцитопенія. Інші - Рідко: імпотенція/сексуальна дисфункція.Взаємодія з лікарськими засобамиМетопролол є субстратом CYP2D6, у зв'язку з чим препарати, що інгібують CYP2D6 (хінідин, тербінафін, пароксетин, флуоксетин, сертралін, целекоксиб, пропафенон та дифенгідрамін) можуть впливати на плазмову концентрацію метопрололу. Слід уникати сумісного застосування Беталок® ЗОК з такими лікарськими засобами: Похідні барбітурової кислоти: барбітурати (дослідження проводилося з пентобарбіталом) посилюють метаболізм метопрололу внаслідок індукції ферментів. Пропафенон: при призначенні пропафенону чотирьом пацієнтам, які отримували лікування метопрололом, відзначалося збільшення плазмової концентрації метопрололу в 2-5 разів, при цьому у двох пацієнтів відзначалися побічні ефекти, характерні для метопрололу. Ця взаємодія була підтверджена під час дослідження на 8 добровольцях. Ймовірно, взаємодія зумовлена ​​інгібуванням пропафеноном, подібно до хінідину, метаболізму метопрололу за допомогою системи цитохрому P4502D6. Зважаючи на те, що пропафенон має властивості β-адреноблокатора, спільне призначення метопрололу та пропафенону не є доцільним. Верапаміл: комбінація β-адреноблокаторів (атенололу, пропранололу та піндололу) та верапамілу може викликати брадикардію та призводити до зниження АТ. Верапаміл та β-адреноблокатори мають взаємодоповнюючий інгібуючий ефект на атріовентрикулярну провідність та функцію синусового вузла. Комбінація препарату Беталок® ЗОК з наступними препаратами може вимагати корекції дози: Аміодарон: Спільне застосування аміодарону та метопрололу може призводити до вираженої синусової брадикардії. Зважаючи на дуже тривалий період напіввиведення аміодарону (50 днів), слід враховувати можливу взаємодію через тривалий час після відміни аміодарону. Антиаритмічні засоби І класу: Антиаритмічні засоби І класу та β-адреноблокатори можуть призводити до підсумовування негативного інотропного ефекту, що може призводити до серйозних гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушеною функцією лівого шлуночка. Також слід уникати подібної комбінації у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла та порушенням AV провідності. Взаємодія описана на прикладі дизопіраміду. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ): НПЗЗ послаблюють антигіпертензивний ефект β-адреноблокаторів. Ця взаємодія документована для індометацину. Ймовірно, описана взаємодія не відзначатиметься при взаємодії із суліндаком. Негативна взаємодія була відзначена у дослідженнях з диклофенаком. Дифенгідрамін: Дифенгідрамін зменшує кліренс метопрололу до α-гідроксиметопрололу в 2,5 рази. Одночасно спостерігається посилення дії метопрололу. Ділтіазем: Ділтіазем та β-адреноблокатори взаємно посилюють інгібуючий ефект на AV провідність та функцію синусового вузла. При комбінації метопрололу з дилтіаземом спостерігалися випадки вираженої брадикардії. Епінефрін (адреналін): Повідомлялося про 10 випадків вираженої артеріальної гіпертензії та брадикардії у пацієнтів, які приймали неселективні β-адреноблокатори (включаючи піндолол та пропранолол) та отримували епінефрин (адреналін). Взаємодія відзначено й у групі здорових добровольців. Передбачається, що подібні реакції можуть спостерігатися і при застосуванні епінефрину разом із місцевими анестетиками при випадковому попаданні до судинного русла. Передбачається, що цей ризик набагато нижчий при застосуванні кардіоселективних β-адреноблокаторів. Фенілпропаноламін: Фенілпропаноламін (норефедрін) у разовій дозі 50 мг може викликати підвищення діастолічного АТ до патологічних значень у здорових добровольців. Пропранолол в основному перешкоджає підвищенню АТ, що викликається фенілпропаноламіном. Однак, β-адреноблокатори можуть викликати реакції пародоксальної артеріальної гіпертензії у пацієнтів, які отримують високі дози фенілпропаноламіну. Повідомлялося про кілька випадків розвитку гіпертонічного кризу на фоні прийому фенілпропаноламіну. Хінідин: Хінідин пригнічує метаболізм метопрололу у особливої ​​групи пацієнтів зі швидким гідроксилюванням (у Швеції приблизно 90% населення), викликаючи, головним чином, значне збільшення плазмової концентрації метопрололу та посилення β-блокади. Вважають, що подібна взаємодія характерна і для інших β-адреноблокаторів, у метаболізмі яких бере участь цитохром P4502D6. Клонідин: Гіпертензивні реакції при різкій відміні клонідину можуть посилюватися при сумісному прийомі β-адреноблокаторів. При сумісному застосуванні, у разі відміни клонідину, припинення прийому β-адреноблокаторів слід розпочинати за кілька днів до відміни клонідину. Рифампіцин: Рифампіцин може посилювати метаболізм метопрололу, зменшуючи концентрацію метопрололу в плазмі. Пацієнти, які одночасно приймають метопролол та інші β-адреноблокатори (очні краплі) або інгібітори моноамінооксидази (МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом. На фоні прийому β-адреноблокаторів інгаляційні анестетики посилюють кардіодепресивну дію. На тлі прийому β-адреноблокаторів пацієнтам, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо, може знадобитися корекція дози останніх. Плазмова концентрація метопрололу може підвищуватися при прийомі циметидину або гідролазину. Серцеві глікозиди при сумісному застосуванні з β-адреноблокаторами можуть збільшувати час атріовентрикулярної провідності та викликати брадикардію.Спосіб застосування та дозиБеталок® ЗОК призначений для щоденного прийому раз на добу, рекомендується приймати препарат вранці. Таблетку Беталок® ЗОК слід ковтати, запиваючи рідиною. Таблетки (або таблетки, розділені навпіл) не слід розжовувати або кришити. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. При доборі дози необхідно уникати розвитку брадикардії. Артеріальна гіпертензія 50-100 мг один раз на день. При необхідності дозу можна збільшити до 100 мг на добу або додати інший антигіпертензивний засіб, переважно діуретик та кальцію антагоніст дигідропіридинового ряду. Стенокардія 100-200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. При необхідності до терапії можна додати інший антиангінальний препарат. Стабільна симптоматична хронічна серцева недостатність із порушенням систолічної функції лівого шлуночка Пацієнти повинні перебувати на стадії стабільної хронічної серцевої недостатності без епізодів загострення протягом останніх 6 тижнів і без змін в основній терапії протягом останніх 2 тижнів. Терапія серцевої недостатності бета-адреноблокаторами може призвести до тимчасового погіршення симптоматичної картини. У деяких випадках можливе продовження терапії або зниження дози, у ряді випадків може виникнути необхідність відміни препарату. Стабільна хронічна серцева недостатність, II функціональний клас Рекомендована початкова доза Беталок ЗОК перші 2 тижні 25 мг один раз на добу. Після 2 тижнів терапії доза може бути збільшена до 50 мг один раз на добу і далі може подвоюватися кожні 2 тижні. Підтримуюча доза для тривалого лікування – 200 мг Беталок® ЗОК один раз на добу. Стабільна хронічна серцева недостатність, III-IV функціональний клас Початкова доза, що рекомендується, перші 2 тижні 12,5 мг Беталок® ЗОК (половина таблетки 25 мг) один раз на добу. Доза підбирається індивідуально. У період збільшення дози пацієнт повинен перебувати під наглядом, оскільки у деяких пацієнтів симптоми серцевої недостатності можуть погіршитись. Через 1-2 тижні доза може бути збільшена до 25 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Потім через 2 тижні доза може бути збільшена до 50 мг один раз на добу. Пацієнтам, які добре переносять препарат, можна подвоювати дозу кожні 2 тижні до досягнення максимальної дози 200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. У разі артеріальної гіпотензії та/або брадикардії може знадобитися зменшення супутньої терапії або зниження дози Беталок ЗОК. Артеріальна гіпотензія на початку терапії не обов'язково вказує на те, що дана доза Беталок® ЗОК не переноситься при подальшому тривалому лікуванні. Однак доза не повинна підвищуватися доти, доки стан не стабілізується. Може знадобитися контроль функції нирок. Порушення серцевого ритму 100-200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Підтримуюче лікування після інфаркту міокарда 200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією 100 мг Беталок ЗОК один раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 200 мг на добу. Профілактика нападів мігрені 100-200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Порушення функції нирок Немає потреби коригувати дозу у пацієнтів з порушенням функції нирок. Порушення функції печінки Зазвичай через низький рівень зв'язку з білками плазми корекції дози метопрололу не потрібно. Однак при тяжкому порушенні функції печінки (у пацієнтів з тяжкою формою цирозу печінки або портокавальним анастомозом) може знадобитися зниження дози. Літній вік Немає потреби коригувати дозу у пацієнтів похилого віку. Діти Досвід застосування препарату Беталок ЗОК у дітей обмежений.ПередозуванняТоксичність: метопролол у дозі 7,5 г у дорослого викликав інтоксикацію з летальним кінцем. У 5-річної дитини, яка прийняла 100 мг метопрололу, після промивання шлунка не відзначалося ознак інтоксикації. Прийом 450 мг метопрололу підлітком 12 років привів до помірної інтоксикації. Прийом 1,4 г та 2,5 г метопрололу дорослими викликав помірну та важку інтоксикацію відповідно. Прийом 7,5 г дорослим призвів до вкрай тяжкої інтоксикації. Симптоми: при передозуванні метопрололом найбільш серйозними є симптоми з боку серцево-судинної системи, однак іноді, особливо у дітей та підлітків, можуть переважати симптоми з боку ЦНС та пригнічення легеневої функції, брадикардія, AV блокада І-ІІІ ступеня, асистолія, виражене зниження АТ , слабка периферична перфузія, серцева недостатність; кардіогенний шок; пригнічення функції легень, апное, а також підвищена втома, порушення свідомості, втрата свідомості, тремор, судоми, підвищене потовиділення, парестезії, бронхоспазм, нудота, блювання, можливий езофагіальний спазм, гіпоглікемія (особливо у дітей) або гіперглікемія; вплив на нирки; транзиторний міастенічний синдром; супутній прийом алкоголю, антигіпертензивних засобів, хінідину чи барбітуратів може погіршити стан пацієнта.Перші ознаки передозування можуть спостерігатися через 20 хв – 2 години після прийому препарату. Лікування: призначення активованого вугілля, у разі потреби промивання шлунка. ВАЖЛИВО! Атропін (0,25-0,5 мг внутрішньовенно для дорослих, 10-20 мкг/кг для дітей) повинен бути призначений до промивання шлунка (через ризик стимулювання блукаючого нерва). При необхідності підтримка прохідності дихальних шляхів (інтубація) та адекватна вентиляція легень. Поповнення обсягу циркулюючої крові та інфузії глюкози. Контроль ЕКГ. Атропін 1,0-2,0 мг внутрішньовенно, при необхідності повторюють введення (особливо у разі вагусних симптомів). У разі (придушення) депресії міокарда показано інфузійне введення добутаміну або допаміну. ​​Також можна застосовувати глюкагон 50-150 мкг/кг внутрішньовенно з інтервалом в 1 хвилину. У деяких випадках може бути ефективним додавання до терапії адреналіну.При аритмії та великому шлуночковому (QRS) комплексі інфузійно вводять розчини натрію (хлорид або бікарбонат). Можливе встановлення штучного водія ритму. При зупинці серця через передозування можуть знадобитися реанімаційні заходи протягом декількох годин. Для усунення бронхоспазму може застосовуватися тербуталін (ін'єкційно або за допомогою інгаляцій). Проводиться симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам, які приймають β-адреноблокатори, не слід вводити внутрішньовенно блокатори "повільних" кальцієвих каналів типу верапамілу. Пацієнтам з бронхіальною астмою або хронічною обструктивною хворобою легень має бути призначена супутня терапія β2-адреноміметиком. Необхідно призначати мінімально ефективну дозу препарату Беталок ЗОК, при цьому може знадобитися збільшення дози β2-адреноміметику. Не рекомендується призначати неселективні β-адреноблокатори пацієнтам із стенокардією Принцметалу. Даній групі пацієнтів β-селективні адреноблокатори слід призначати з обережністю. При застосуванні β1-адреноблокаторів ризик їхнього впливу на вуглеводний обмін або можливість маскування симптомів гіпоглікемії значно менший, ніж при застосуванні неселективних β-адреноблокаторів. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на стадії декомпенсації необхідно досягти стадії компенсації як до, так і під час лікування препаратом. Дуже рідко у пацієнтів з порушенням AV провідності може бути погіршення (можливий результат - AV блокада). Якщо на фоні лікування розвинулася брадикардія, дозу препарату необхідно зменшити або слід поступово відмінити. Беталок® ЗОК може посилювати перебіг наявних порушень периферичного кровообігу в основному внаслідок зниження артеріального тиску. Слід виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, при метаболічному ацидозі, одночасному застосуванні із серцевими глікозидами. У пацієнтів, які приймають β-адреноблокатори, анафілактичний шок протікає у більш тяжкій формі. Застосування епінефрину (адреналіну) у терапевтичних дозах не завжди призводить до досягнення бажаного клінічного ефекту на фоні прийому метопрололу. Пацієнтам з феохромоцитомою одночасно з препаратом Беталок ЗОК слід призначати альфа-адреноблокатор. Різка відміна бета-адреноблокаторів небезпечна, особливо у пацієнтів групи високого ризику, у зв'язку з чим її слід уникати. При необхідності відміни препарату, її слід проводити поступово протягом принаймні 2 тижнів з двократним зниженням дози препарату на кожному етапі до досягнення кінцевої дози 12,5 мг (1/2 таблетки по 25 мг), яку слід приймати як мінімум 4 дні до повного відміни препарату. При появі симптомів (наприклад, посилення симптомів стенокардії, підвищення артеріального тиску) рекомендується повільніший режим відміни. Різка відміна бета-адреноблокатора може призвести до обтяження перебігу хронічної серцевої недостатності та підвищення ризику інфаркту міокарда та раптової смерті. У разі хірургічного втручання слід поінформувати лікаря-анестезіолога, що пацієнт приймає Беталок ЗОК. Пацієнтам, яким належить хірургічне втручання, не рекомендується припинення терапії β-адреноблокаторами. Слід уникати призначення високих доз без попередньої титрації доз препарату у пацієнтів з факторами серцево-судинного ризику, що зазнають некардіологічних операцій, у зв'язку з підвищеним ризиком брадикардії, артеріальної гіпотензії та інсульту, у тому числі з летальним кінцем. Дані клінічних досліджень з ефективності та безпеки у пацієнтів з тяжкою стабільною симптоматичною хронічною серцевою недостатністю (IV клас за класифікацією NYHA) обмежені. Лікування таких пацієнтів має проводитися лікарями, які мають спеціальні знання та досвід. Пацієнти з симптоматичною серцевою недостатністю у поєднанні з гострим інфарктом міокарда та нестабільною стенокардією виключалися з досліджень, на підставі яких визначалися показання до призначення. Ефективність та безпека препарату для цієї групи пацієнтів не описана. Застосування при нестабільній серцевій недостатності на стадії декомпенсації протипоказане. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід враховувати, що при застосуванні Беталок® ЗОК може спостерігатися запаморочення та втома.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 47,5 мг метопрололу сукцинату, що відповідає 39 мг метопрололу та 50 мг метопрололу тартрату; Допоміжні речовини: етилцелюлоза 23 мг, гіпоролоза 7 мг, гіпромелоза 6,2 мг, целюлоза мікрокристалічна 120 мг, парафін 0,1 мг, макрогол 1,6 мг, кремнію діоксид 12 мг, натрію стеарилфумарат 0,3 мг, 1 6 мг. 30 таблеток у пластиковому флаконі з пластиковою кришкою, що загвинчується, з контролем першого розкриття, 1 флакон поміщають у картонну пачку з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, покриті оболонкою; з насічкою з одного боку і гравіруванням А mо з іншого боку.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаПри контакті з рідиною таблетки швидко розпадаються, при цьому відбувається диспергування активної речовини у шлунково-кишковому тракті. Швидкість вивільнення активної речовини залежить від кислотності середовища. Тривалість терапевтичного ефекту після прийому препарату в лікарській формі Беталок ЗОК (таблетки з уповільненим вивільненням) становить більше 24 годин, при цьому досягається постійна швидкість вивільнення активної речовини протягом 20 годин. Період напіввиведення становить середньому 3,5 години. Беталок® ЗОК повністю абсорбується після прийому внутрішньо. Системна біодоступність після прийому внутрішньо одноразової дози становить приблизно 30-40%. Метопролол піддається окисному метаболізму в печінці. Три основні метаболіти метопрололу не виявляли клінічно значущого β-блокуючого ефекту. Близько 5% пероральної дози препарату виводиться із сечею у незміненому вигляді, решта препарату виводиться у вигляді метаболітів. Зв'язок з білками плазми низький, приблизно 5-10%.ФармакодинамікаМетопролол - β1-адреноблокатор, що блокує β1-рецептори в дозах значно менших, ніж дози, потрібні для блокування β2-рецепторів. Метопролол має незначний мембраностабілізуючий ефект і не проявляє активності часткового агоніста. Метопролол знижує або інгібує агоністичну дію, яку мають на серцеву діяльність катехоламіни, що виділяються при нервових та фізичних стресах. Це означає, що метопролол має здатність перешкоджати збільшенню частоти серцевих скорочень (ЧСС), хвилинного об'єму та посиленню скоротливості серця, а також підвищенню артеріального тиску (АТ), що викликаються різким викидом катехоламінів. На відміну від звичайних таблетованих лікарських форм селективних β1-адреноблокаторів (включаючи метопролол тартрат), при застосуванні препарату Беталок ЗОК спостерігається постійна концентрація препарату в плазмі крові та забезпечується стійкий клінічний ефект (β1-блокада) протягом більш ніж 24 годин. Внаслідок відсутності явних пікових концентрацій у плазмі, клінічно Беталок® ЗОК характеризується кращою β1-селективністю порівняно із звичайними таблетованими формами β1-адреноблокаторів. Крім того, значно зменшується потенційний ризик побічних ефектів, що спостерігаються при пікових концентраціях препарату в плазмі, наприклад, брадикардія та слабкість у ногах під час ходьби. Пацієнтам із симптомами обструктивних захворювань легень при необхідності можна призначати Беталок® ЗОК у поєднанні з β2-адреноміметиками. При сумісному використанні з β2-адреноміметиками Беталок® ЗОК у терапевтичних дозах меншою мірою впливає на бронходилатацію, що викликається β2-адреномітетиками, ніж неселективні β-адреноблокатори. Метопролол меншою мірою, ніж неселективні β-адреноблокатори, впливає на продукцію інсуліну та вуглеводний метаболізм. Вплив препарату на реакцію серцево-судинної системи в умовах гіпоглікемії значно менш виражений порівняно з неселективними β-адреноблокаторами. Застосування препарату Беталок® ЗОК при артеріальній гіпертензії призводить до значного зниження артеріального тиску протягом більш ніж 24 годин як у положенні лежачи, так і при навантаженні. На початку терапії метопрололом відзначається збільшення судинного опору. Однак при тривалому прийомі можливе зниження артеріального тиску внаслідок зменшення судинного опору при незмінному серцевому викиді. У MERIT-HF (дослідженні виживання при хронічній серцевій недостатності (клас II-IV за класифікацією NYHA) та зниженою фракцією серцевого викиду (≤ 0,40), що включало 3991 пацієнта) Беталок® ЗОК показав підвищення виживання та зниження частоти госпіталізацій. При тривалому лікуванні пацієнти досягали загального покращення симптомів (за класами NYHA). Також терапія із застосуванням Беталок® ЗОК показала підвищення фракції викиду лівого шлуночка, зниження кінцевого систолічного та кінцевого діастолічного обсягів лівого шлуночка. Якість життя в період лікування препаратом Беталок ЗОК не погіршується або покращується. Поліпшення якості життя при лікуванні препаратом Беталок ЗОК спостерігали у пацієнтів після інфаркту міокарда.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; стенокардія; стабільна симптоматична хронічна серцева недостатність з порушенням систолічної функції лівого шлуночка (як допоміжна терапія до основного лікування хронічної серцевої недостатності); зниження смертності та частоти повторного інфаркту після гострої фази інфаркту міокарда; порушення серцевого ритму, включаючи надшлуночкову тахікардію, зниження частоти скорочення шлуночків при фібриляції передсердь та шлуночкових екстрасистолах; функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією; профілактика нападів мігреніПротипоказання до застосуванняАтріовентрикулярна блокада II і III ступеня, серцева недостатність у стадії декомпенсації, постійна або інтермітує терапія інотропними препаратами, що діють на бета-адренорецептори, клінічно значуща синусова брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, кардіогенний шок, тяжкі порушення периферії гангрени, артеріальна гіпотензія Беталок ЗОК протипоказаний пацієнтам з підозрою на гострий інфаркт міокарда при ЧСС менше 45 ударів на хвилину, інтервалом PQ більше 0,24 секунд або систолічним артеріальним тиском менше 100 мм рт.ст. Відома підвищена чутливість до метопрололу та його компонентів або інших β-адреноблокаторів. Пацієнтам, які отримують β-адреноблокатори, протипоказано внутрішньовенне введення блокаторів "повільних" кальцієвих каналів типу верапамілу. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: атріовентрикулярна блокада І ступеня, стенокардія Принцметала, бронхіальна астма, хронічна обструктивна хвороба легень, цукровий діабет, тяжка печінкова недостатність, тяжка ниркова недостатність, метаболічний ацидоз, спільне призначення із серцевими глікозидами.Вагітність та лактаціяЯк і більшість препаратів Беталок® ЗОК не слід призначати під час вагітності та у період грудного годування, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або дитини. Як і інші антигіпертензивні засоби, β-адреноблокатори можуть викликати побічні ефекти, наприклад, брадикардію у плода, новонароджених або дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні. Кількість метопрололу, що виділяється в грудне молоко, та β-блокуючу дію у дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні (при прийомі матір'ю метопрололу в терапевтичних дозах), є незначними.Побічна діяБеталок® ЗОК добре переноситься пацієнтами, побічні ефекти здебільшого є легкими та оборотними. Для оцінки частоти випадків застосовували такі критерії: дуже часто (>10%), часто (1-9,9%), нечасто (0,1-0,9%), рідко (0,01-0,09%) та дуже рідко ( Серцево-судинна система: - Часто: брадикардія, ортостатична гіпотензія (дуже рідко супроводжується непритомністю), похолодання кінцівок, відчуття серцебиття; Нечасто: тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, AV блокада І ступеня; кардіогенний шок у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, набряки, болі у серці; Рідко: інші порушення провідності, аритмії; Дуже рідко: гангрена у пацієнтів із попередніми тяжкими порушеннями периферичного кровообігу. Центральна нервова система - Дуже часто: підвищена стомлюваність; Часто: запаморочення, біль голови; Нечасто: парестезії, судоми, депресія, зниження концентрації уваги, сонливість чи безсоння, нічні кошмари; Рідко: - підвищена нервова збудливість, тривожність; Дуже рідко: амнезія/порушення пам'яті, пригніченість, галюцинації. Шлунково-кишковий тракт - Часто: нудота, біль у ділянці живота, діарея, запор; Нечасто: блювання; Рідко: сухість слизової оболонки ротової порожнини. Печінка – рідко: порушення функції печінки; Дуже рідко: гепатит. Шкірні покрови - Нечасто: шкірний висип (на кшталт псоріазоподібної кропив'янки), підвищене потовиділення; Рідко: випадання волосся; Дуже рідко: фотосенсибілізація, загострення псоріазу. Органи дихання - Часто: задишка при фізичному навантаженні; Нечасто: бронхоспазм; Рідко: риніт. Органи чуття - Рідко: порушення зору, сухість та/або подразнення очей, кон'юнктивіт; Дуже рідко: дзвін у вухах, порушення смакових відчуттів. З боку скелетно-м'язової системи – дуже рідко: артралгія. Обмін речовин – Нечасто: збільшення маси тіла. Кров - Дуже рідко: тромбоцитопенія. Інші - Рідко: імпотенція/сексуальна дисфункція.Взаємодія з лікарськими засобамиМетопролол є субстратом CYP2D6, у зв'язку з чим препарати, що інгібують CYP2D6 (хінідин, тербінафін, пароксетин, флуоксетин, сертралін, целекоксиб, пропафенон та дифенгідрамін) можуть впливати на плазмову концентрацію метопрололу. Слід уникати сумісного застосування Беталок® ЗОК з такими лікарськими засобами: Похідні барбітурової кислоти: барбітурати (дослідження проводилося з пентобарбіталом) посилюють метаболізм метопрололу внаслідок індукції ферментів. Пропафенон: при призначенні пропафенону чотирьом пацієнтам, які отримували лікування метопрололом, відзначалося збільшення плазмової концентрації метопрололу в 2-5 разів, при цьому у двох пацієнтів відзначалися побічні ефекти, характерні для метопрололу. Ця взаємодія була підтверджена під час дослідження на 8 добровольцях. Ймовірно, взаємодія зумовлена ​​інгібуванням пропафеноном, подібно до хінідину, метаболізму метопрололу за допомогою системи цитохрому P4502D6. Зважаючи на те, що пропафенон має властивості β-адреноблокатора, спільне призначення метопрололу та пропафенону не є доцільним. Верапаміл: комбінація β-адреноблокаторів (атенололу, пропранололу та піндололу) та верапамілу може викликати брадикардію та призводити до зниження АТ. Верапаміл та β-адреноблокатори мають взаємодоповнюючий інгібуючий ефект на атріовентрикулярну провідність та функцію синусового вузла. Комбінація препарату Беталок® ЗОК з наступними препаратами може вимагати корекції дози: Аміодарон: Спільне застосування аміодарону та метопрололу може призводити до вираженої синусової брадикардії. Зважаючи на дуже тривалий період напіввиведення аміодарону (50 днів), слід враховувати можливу взаємодію через тривалий час після відміни аміодарону. Антиаритмічні засоби І класу: Антиаритмічні засоби І класу та β-адреноблокатори можуть призводити до підсумовування негативного інотропного ефекту, що може призводити до серйозних гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушеною функцією лівого шлуночка. Також слід уникати подібної комбінації у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла та порушенням AV провідності. Взаємодія описана на прикладі дизопіраміду. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ): НПЗЗ послаблюють антигіпертензивний ефект β-адреноблокаторів. Ця взаємодія документована для індометацину. Ймовірно, описана взаємодія не відзначатиметься при взаємодії із суліндаком. Негативна взаємодія була відзначена у дослідженнях з диклофенаком. Дифенгідрамін: Дифенгідрамін зменшує кліренс метопрололу до α-гідроксиметопрололу в 2,5 рази. Одночасно спостерігається посилення дії метопрололу. Ділтіазем: Ділтіазем та β-адреноблокатори взаємно посилюють інгібуючий ефект на AV провідність та функцію синусового вузла. При комбінації метопрололу з дилтіаземом спостерігалися випадки вираженої брадикардії. Епінефрін (адреналін): Повідомлялося про 10 випадків вираженої артеріальної гіпертензії та брадикардії у пацієнтів, які приймали неселективні β-адреноблокатори (включаючи піндолол та пропранолол) та отримували епінефрин (адреналін). Взаємодія відзначено й у групі здорових добровольців. Передбачається, що подібні реакції можуть спостерігатися і при застосуванні епінефрину разом із місцевими анестетиками при випадковому попаданні до судинного русла. Передбачається, що цей ризик набагато нижчий при застосуванні кардіоселективних β-адреноблокаторів. Фенілпропаноламін: Фенілпропаноламін (норефедрін) у разовій дозі 50 мг може викликати підвищення діастолічного АТ до патологічних значень у здорових добровольців. Пропранолол в основному перешкоджає підвищенню АТ, що викликається фенілпропаноламіном. Однак, β-адреноблокатори можуть викликати реакції пародоксальної артеріальної гіпертензії у пацієнтів, які отримують високі дози фенілпропаноламіну. Повідомлялося про кілька випадків розвитку гіпертонічного кризу на фоні прийому фенілпропаноламіну. Хінідин: Хінідин пригнічує метаболізм метопрололу у особливої ​​групи пацієнтів зі швидким гідроксилюванням (у Швеції приблизно 90% населення), викликаючи, головним чином, значне збільшення плазмової концентрації метопрололу та посилення β-блокади. Вважають, що подібна взаємодія характерна і для інших β-адреноблокаторів, у метаболізмі яких бере участь цитохром P4502D6. Клонідин: Гіпертензивні реакції при різкій відміні клонідину можуть посилюватися при сумісному прийомі β-адреноблокаторів. При сумісному застосуванні, у разі відміни клонідину, припинення прийому β-адреноблокаторів слід розпочинати за кілька днів до відміни клонідину. Рифампіцин: Рифампіцин може посилювати метаболізм метопрололу, зменшуючи концентрацію метопрололу в плазмі. Пацієнти, які одночасно приймають метопролол та інші β-адреноблокатори (очні краплі) або інгібітори моноамінооксидази (МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом. На фоні прийому β-адреноблокаторів інгаляційні анестетики посилюють кардіодепресивну дію. На тлі прийому β-адреноблокаторів пацієнтам, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо, може знадобитися корекція дози останніх. Плазмова концентрація метопрололу може підвищуватися при прийомі циметидину або гідролазину. Серцеві глікозиди при сумісному застосуванні з β-адреноблокаторами можуть збільшувати час атріовентрикулярної провідності та викликати брадикардію.Спосіб застосування та дозиБеталок® ЗОК призначений для щоденного прийому раз на добу, рекомендується приймати препарат вранці. Таблетку Беталок® ЗОК слід ковтати, запиваючи рідиною. Таблетки (або таблетки, розділені навпіл) не слід розжовувати або кришити. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. При доборі дози необхідно уникати розвитку брадикардії. Артеріальна гіпертензія 50-100 мг один раз на день. При необхідності дозу можна збільшити до 100 мг на добу або додати інший антигіпертензивний засіб, переважно діуретик та кальцію антагоніст дигідропіридинового ряду. Стенокардія 100-200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. При необхідності до терапії можна додати інший антиангінальний препарат. Стабільна симптоматична хронічна серцева недостатність із порушенням систолічної функції лівого шлуночка Пацієнти повинні перебувати на стадії стабільної хронічної серцевої недостатності без епізодів загострення протягом останніх 6 тижнів і без змін в основній терапії протягом останніх 2 тижнів. Терапія серцевої недостатності бета-адреноблокаторами може призвести до тимчасового погіршення симптоматичної картини. У деяких випадках можливе продовження терапії або зниження дози, у ряді випадків може виникнути необхідність відміни препарату. Стабільна хронічна серцева недостатність, II функціональний клас Рекомендована початкова доза Беталок ЗОК перші 2 тижні 25 мг один раз на добу. Після 2 тижнів терапії доза може бути збільшена до 50 мг один раз на добу і далі може подвоюватися кожні 2 тижні. Підтримуюча доза для тривалого лікування – 200 мг Беталок® ЗОК один раз на добу. Стабільна хронічна серцева недостатність, III-IV функціональний клас Початкова доза, що рекомендується, перші 2 тижні 12,5 мг Беталок® ЗОК (половина таблетки 25 мг) один раз на добу. Доза підбирається індивідуально. У період збільшення дози пацієнт повинен перебувати під наглядом, оскільки у деяких пацієнтів симптоми серцевої недостатності можуть погіршитись. Через 1-2 тижні доза може бути збільшена до 25 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Потім через 2 тижні доза може бути збільшена до 50 мг один раз на добу. Пацієнтам, які добре переносять препарат, можна подвоювати дозу кожні 2 тижні до досягнення максимальної дози 200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. У разі артеріальної гіпотензії та/або брадикардії може знадобитися зменшення супутньої терапії або зниження дози Беталок ЗОК. Артеріальна гіпотензія на початку терапії не обов'язково вказує на те, що дана доза Беталок® ЗОК не переноситься при подальшому тривалому лікуванні. Однак доза не повинна підвищуватися доти, доки стан не стабілізується. Може знадобитися контроль функції нирок. Порушення серцевого ритму 100-200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Підтримуюче лікування після інфаркту міокарда 200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією 100 мг Беталок ЗОК один раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 200 мг на добу. Профілактика нападів мігрені 100-200 мг Беталок ЗОК один раз на добу. Порушення функції нирок Немає потреби коригувати дозу у пацієнтів з порушенням функції нирок. Порушення функції печінки Зазвичай через низький рівень зв'язку з білками плазми корекції дози метопрололу не потрібно. Однак при тяжкому порушенні функції печінки (у пацієнтів з тяжкою формою цирозу печінки або портокавальним анастомозом) може знадобитися зниження дози. Літній вік Немає потреби коригувати дозу у пацієнтів похилого віку. Діти Досвід застосування препарату Беталок ЗОК у дітей обмежений.ПередозуванняТоксичність: метопролол у дозі 7,5 г у дорослого викликав інтоксикацію з летальним кінцем. У 5-річної дитини, яка прийняла 100 мг метопрололу, після промивання шлунка не відзначалося ознак інтоксикації. Прийом 450 мг метопрололу підлітком 12 років привів до помірної інтоксикації. Прийом 1,4 г та 2,5 г метопрололу дорослими викликав помірну та важку інтоксикацію відповідно. Прийом 7,5 г дорослим призвів до вкрай тяжкої інтоксикації. Симптоми: при передозуванні метопрололом найбільш серйозними є симптоми з боку серцево-судинної системи, однак іноді, особливо у дітей та підлітків, можуть переважати симптоми з боку ЦНС та пригнічення легеневої функції, брадикардія, AV блокада І-ІІІ ступеня, асистолія, виражене зниження АТ , слабка периферична перфузія, серцева недостатність; кардіогенний шок; пригнічення функції легень, апное, а також підвищена втома, порушення свідомості, втрата свідомості, тремор, судоми, підвищене потовиділення, парестезії, бронхоспазм, нудота, блювання, можливий езофагіальний спазм, гіпоглікемія (особливо у дітей) або гіперглікемія; вплив на нирки; транзиторний міастенічний синдром; супутній прийом алкоголю, антигіпертензивних засобів, хінідину чи барбітуратів може погіршити стан пацієнта.Перші ознаки передозування можуть спостерігатися через 20 хв – 2 години після прийому препарату. Лікування: призначення активованого вугілля, у разі потреби промивання шлунка. ВАЖЛИВО! Атропін (0,25-0,5 мг внутрішньовенно для дорослих, 10-20 мкг/кг для дітей) повинен бути призначений до промивання шлунка (через ризик стимулювання блукаючого нерва). При необхідності підтримка прохідності дихальних шляхів (інтубація) та адекватна вентиляція легень. Поповнення обсягу циркулюючої крові та інфузії глюкози. Контроль ЕКГ. Атропін 1,0-2,0 мг внутрішньовенно, при необхідності повторюють введення (особливо у разі вагусних симптомів). У разі (придушення) депресії міокарда показано інфузійне введення добутаміну або допаміну. ​​Також можна застосовувати глюкагон 50-150 мкг/кг внутрішньовенно з інтервалом в 1 хвилину. У деяких випадках може бути ефективним додавання до терапії адреналіну.При аритмії та великому шлуночковому (QRS) комплексі інфузійно вводять розчини натрію (хлорид або бікарбонат). Можливе встановлення штучного водія ритму. При зупинці серця через передозування можуть знадобитися реанімаційні заходи протягом декількох годин. Для усунення бронхоспазму може застосовуватися тербуталін (ін'єкційно або за допомогою інгаляцій). Проводиться симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам, які приймають β-адреноблокатори, не слід вводити внутрішньовенно блокатори "повільних" кальцієвих каналів типу верапамілу. Пацієнтам з бронхіальною астмою або хронічною обструктивною хворобою легень має бути призначена супутня терапія β2-адреноміметиком. Необхідно призначати мінімально ефективну дозу препарату Беталок ЗОК, при цьому може знадобитися збільшення дози β2-адреноміметику. Не рекомендується призначати неселективні β-адреноблокатори пацієнтам із стенокардією Принцметалу. Даній групі пацієнтів β-селективні адреноблокатори слід призначати з обережністю. При застосуванні β1-адреноблокаторів ризик їхнього впливу на вуглеводний обмін або можливість маскування симптомів гіпоглікемії значно менший, ніж при застосуванні неселективних β-адреноблокаторів. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на стадії декомпенсації необхідно досягти стадії компенсації як до, так і під час лікування препаратом. Дуже рідко у пацієнтів з порушенням AV провідності може бути погіршення (можливий результат - AV блокада). Якщо на фоні лікування розвинулася брадикардія, дозу препарату необхідно зменшити або слід поступово відмінити. Беталок® ЗОК може посилювати перебіг наявних порушень периферичного кровообігу в основному внаслідок зниження артеріального тиску. Слід виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, при метаболічному ацидозі, одночасному застосуванні із серцевими глікозидами. У пацієнтів, які приймають β-адреноблокатори, анафілактичний шок протікає у більш тяжкій формі. Застосування епінефрину (адреналіну) у терапевтичних дозах не завжди призводить до досягнення бажаного клінічного ефекту на фоні прийому метопрололу. Пацієнтам з феохромоцитомою одночасно з препаратом Беталок ЗОК слід призначати альфа-адреноблокатор. Різка відміна бета-адреноблокаторів небезпечна, особливо у пацієнтів групи високого ризику, у зв'язку з чим її слід уникати. При необхідності відміни препарату, її слід проводити поступово протягом принаймні 2 тижнів з двократним зниженням дози препарату на кожному етапі до досягнення кінцевої дози 12,5 мг (1/2 таблетки по 25 мг), яку слід приймати як мінімум 4 дні до повного відміни препарату. При появі симптомів (наприклад, посилення симптомів стенокардії, підвищення артеріального тиску) рекомендується повільніший режим відміни. Різка відміна бета-адреноблокатора може призвести до обтяження перебігу хронічної серцевої недостатності та підвищення ризику інфаркту міокарда та раптової смерті. У разі хірургічного втручання слід поінформувати лікаря-анестезіолога, що пацієнт приймає Беталок ЗОК. Пацієнтам, яким належить хірургічне втручання, не рекомендується припинення терапії β-адреноблокаторами. Слід уникати призначення високих доз без попередньої титрації доз препарату у пацієнтів з факторами серцево-судинного ризику, що зазнають некардіологічних операцій, у зв'язку з підвищеним ризиком брадикардії, артеріальної гіпотензії та інсульту, у тому числі з летальним кінцем. Дані клінічних досліджень з ефективності та безпеки у пацієнтів з тяжкою стабільною симптоматичною хронічною серцевою недостатністю (IV клас за класифікацією NYHA) обмежені. Лікування таких пацієнтів має проводитися лікарями, які мають спеціальні знання та досвід. Пацієнти з симптоматичною серцевою недостатністю у поєднанні з гострим інфарктом міокарда та нестабільною стенокардією виключалися з досліджень, на підставі яких визначалися показання до призначення. Ефективність та безпека препарату для цієї групи пацієнтів не описана. Застосування при нестабільній серцевій недостатності на стадії декомпенсації протипоказане. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід враховувати, що при застосуванні Беталок® ЗОК може спостерігатися запаморочення та втома.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: бісопрололу фумарат 10,00 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 130,20 мг, целюлоза мікрокристалічна 32,00 мг, магнію стеарат 0,70 мг, кросповідон 6,00 мг, пігмент марки РВ-27215 бежевий (лактози моногідрат 60%, заліза 8 червоний 2%) 1,10 мг. По 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Ал. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору з жовтуватими вкрапленнями з маркуванням В1 по центру над ризиком і цифрою 5 нижче ризику.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Максимальна концентрація в плазмі спостерігається через 1-3 год, зв'язок з білками плазми крові - 26-33%. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр – низька. 50% дози метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, період напіввиведення – 10-12 год. Близько 98% виводиться нирками, з них 50% у незміненому вигляді, менше 2% через кишечник (з жовчю).ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Знижує активність реніну плазми крові, зменшує потребу міокарда в кисні, уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у спокої та при навантаженні). Чинить гіпотензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, виявляє негативну хроно-, дромо-, ботим. При перевищенні терапевтичної дози має бета2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), який через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому призначенні – знижується. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему ( ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок ушкодження ЧСС та зниження скоротливості міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба в кисні, особливо у хворих із хронічною серцевою недостатністю. При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки) і; не спричиняє затримки іонів натрію (Na+) в організмі; виразність атерогенної дії не відрізняється від дії пропранололу. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням атріовентрикулярного (AV) проведення (переважно, переважно ретроградному напрямках через AV вузол) та за додатковими шляхами.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардіїПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблокаторів; шок (у тому числі кардіогенний); колапс; набряк легенів; гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, що потребує проведення інотропної терапії; AV блокада ІІ-ІІІ ступеня без електрокардіостимулятора; синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); тяжкі форми бронхіальної астми та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі; одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО) (за винятком МАО-В); пізні стадії порушення периферичного кровообігу; синдром Рейно;феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (оскільки до складу препарату входить лактоза). З обережністю: печінкова недостатність; хронічна ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв); міастенія; тиреотоксикоз; цукровий діабет; стенокардія Принцметала, AV блокада І ступеня; псоріаз; депресія (зокрема в анамнезі); алергічні реакції в анамнезі; дотримання суворої дієти; літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Бідоп при вагітності можливе лише в тому випадку, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. Немає даних про те, чи проникає бісопролол у материнське молоко. При необхідності застосування препарату в період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні препарату, класифіковані на категорії залежно від частоти їх виникнення: дуже часто ≥1/10; часто >1/100, ≤1/10; нечасто ≥ 1/1000, ≤1/100; рідко ≥1/10000, ≤ 1/1000; дуже рідко ≤1/10000, включаючи окремі повідомлення. З боку центральної нервової системи: нечасто - підвищена стомлюваність, слабкість, астенія, запаморочення, біль голови, розлади сну, депресія, неспокій, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті; рідко - галюцинації, міастенія, "кошмарні" сновидіння, судоми (у тому числі в литкових м'язах), парестезії в кінцівках (у хворих з "переміжною" кульгавістю та синдромом Рейно), тремор. З боку органу зору: рідко – порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та болючість очей; дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – синусова брадикардія, серцебиття; часто - виражене зниження артеріального тиску, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, парестезії, синдром Рейно); нечасто – ортостатична гіпотензія, порушення провідності міокарда, AV блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, ослаблення скоротливості міокарда, розвиток хронічної серцевої недостатності (набряклість кісточок, стоп, задишка), біль у грудях. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, запор або діарея; рідко – порушення функції печінки (темна сеча, жовтушність склер або шкіри, холестаз), зміни смаку, гепатит. З боку дихальної системи: нечасто – утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів – ларинго- та бронхоспазм; рідко – закладеність носа. З боку ендокринної системи: гіперглікемія (у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін), гіпотиреоїдний стан. Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко – посилення потовиділення, гіперемія шкіри; дуже рідко – екзантема, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу, алопеція. Лабораторні показники: рідко - підвищення активності "печінкових" трансаміназ (підвищення аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), гіпербілірубінемія, гіпертригліцеридемія; в окремих випадках – тромбоцитопенія (незвичайні кровотечі та крововиливи), агранулоцитоз, лейкопенія. Вплив на плід: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Інші: нечасто – артралгія; рідко – ослаблення лібідо, зниження потенції; біль у спині, синдром "скасування" (посилення нападів стенокардії, підвищення АТ).Взаємодія з лікарськими засобамиАлергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бісопролол. Йодвмісні рентгеноконтрастні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Змінює ефективність інсуліну і гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення АТ). Знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім теофіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі крові, особливо у хворих з вихідно підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Гіпотензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка іонів натрію (Na+) та блокада синтезу простагландину нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів Na+). Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, блокатори "повільних" кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні засоби посилюють пригнічення центральної нервової системи. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО (за винятком МАО-В, див. розділ "Протипоказання"), внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО (за винятком МАО-В) та бісопрололу має становити не менше 14 днів . Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу; рифампіцин вкорочує період напіввиведення.Спосіб застосування та дозиВсередину, вранці натще, не розжовуючи, одноразово. Дозу слід підбирати індивідуально. Артеріальна гіпертензія та ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії зазвичай, початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг на добу. У пацієнтів із порушенням функції нирок при кліренсі креатиніну (КК) менше 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки максимальна добова доза – 10 мг. Збільшення дози таких пацієнтів необхідно проводити з особливою обережністю. Корекція дози у літніх пацієнтів не потрібна.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, розвиток хронічної серцевої недостатності, ціаноз нігтів та долонь, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми, гіпоглікемія. Лікування: промивання шлунка та призначення адсорбуючих засобів; симптоматична терапія: при AV блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або тимчасова постановка кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються); при вираженому зниженні АТ - хворий повинен перебувати у положенні Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень – внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, при неефективності – введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки, хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах – внутрішньовенно діазепам; при бронхоспазму – бета2-адреностимулятори інгаляційно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКонтроль за хворими, які приймають Бідоп®, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3-4 міс.); проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози в крові хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс.) .). У пацієнтів похилого віку рекомендується контролювати функцію нирок (1 раз на 4-5 міс.). Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд./хв. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини – виражений коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв.) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік. У "курців" ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При використанні у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної альфа-адреноблокади). При тиреотоксикозі Бідоп може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різке скасування у хворих з тиреотоксикозом протипоказане, оскільки здатне посилити симптоматику. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Бідоп. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину (адреналіну) на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед хірургічним втручанням, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (у тому числі резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні знаходитися під постійним наглядом лікаря на предмет виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Хворим на бронхоспастичні захворювання можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. У разі появи у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд./хв.), вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.), AV блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки та нирок необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію у разі розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). Слід скасовувати перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілілміндальної кислоти; титрів антинуклеарних антитіл. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування можливе запаморочення, особливо на початку терапії, у зв'язку з чим необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: бісопрололу фумарат 10,00 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 130,20 мг, целюлоза мікрокристалічна 32,00 мг, магнію стеарат 0,70 мг, кросповідон 6,00 мг, пігмент марки РВ-27215 бежевий (лактози моногідрат 60%, заліза 8 червоний 2%) 1,10 мг. По 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Ал. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору з жовтуватими вкрапленнями з маркуванням В1 по центру над ризиком і цифрою 5 нижче ризику.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Максимальна концентрація в плазмі спостерігається через 1-3 год, зв'язок з білками плазми крові - 26-33%. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр – низька. 50% дози метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, період напіввиведення – 10-12 год. Близько 98% виводиться нирками, з них 50% у незміненому вигляді, менше 2% через кишечник (з жовчю).ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Знижує активність реніну плазми крові, зменшує потребу міокарда в кисні, уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у спокої та при навантаженні). Чинить гіпотензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, виявляє негативну хроно-, дромо-, ботим. При перевищенні терапевтичної дози має бета2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому призначенні – знижується. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему ( ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок ушкодження ЧСС та зниження скоротливості міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба в кисні, особливо у хворих із хронічною серцевою недостатністю. При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки) і; не спричиняє затримки іонів натрію (Na+) в організмі; виразність атерогенної дії не відрізняється від дії пропранололу. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням атріовентрикулярного (AV) проведення (переважно, переважно ретроградному напрямках через AV вузол) та за додатковими шляхами.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардіїПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблокаторів; шок (у тому числі кардіогенний); колапс; набряк легенів; гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, що потребує проведення інотропної терапії; AV блокада ІІ-ІІІ ступеня без електрокардіостимулятора; синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); тяжкі форми бронхіальної астми та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі; одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО) (за винятком МАО-В); пізні стадії порушення периферичного кровообігу; синдром Рейно;феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (оскільки до складу препарату входить лактоза). З обережністю: печінкова недостатність; хронічна ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв); міастенія; тиреотоксикоз; цукровий діабет; стенокардія Принцметала, AV блокада І ступеня; псоріаз; депресія (зокрема в анамнезі); алергічні реакції в анамнезі; дотримання суворої дієти; літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Бідоп при вагітності можливе лише в тому випадку, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. Немає даних про те, чи проникає бісопролол у материнське молоко. При необхідності застосування препарату в період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні препарату, класифіковані на категорії залежно від частоти їх виникнення: дуже часто ≥1/10; часто >1/100, ≤1/10; нечасто ≥ 1/1000, ≤1/100; рідко ≥1/10000, ≤ 1/1000; дуже рідко ≤1/10000, включаючи окремі повідомлення. З боку центральної нервової системи: нечасто - підвищена стомлюваність, слабкість, астенія, запаморочення, біль голови, розлади сну, депресія, неспокій, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті; рідко - галюцинації, міастенія, "кошмарні" сновидіння, судоми (у тому числі в литкових м'язах), парестезії в кінцівках (у хворих з "переміжною" кульгавістю та синдромом Рейно), тремор. З боку органу зору: рідко – порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та болючість очей; дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – синусова брадикардія, серцебиття; часто - виражене зниження артеріального тиску, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, парестезії, синдром Рейно); нечасто – ортостатична гіпотензія, порушення провідності міокарда, AV блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, ослаблення скоротливості міокарда, розвиток хронічної серцевої недостатності (набряклість кісточок, стоп, задишка), біль у грудях. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, запор або діарея; рідко – порушення функції печінки (темна сеча, жовтушність склер або шкіри, холестаз), зміни смаку, гепатит. З боку дихальної системи: нечасто – утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів – ларинго- та бронхоспазм; рідко – закладеність носа. З боку ендокринної системи: гіперглікемія (у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін), гіпотиреоїдний стан. Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко – посилення потовиділення, гіперемія шкіри; дуже рідко – екзантема, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу, алопеція. Лабораторні показники: рідко - підвищення активності "печінкових" трансаміназ (підвищення аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), гіпербілірубінемія, гіпертригліцеридемія; в окремих випадках – тромбоцитопенія (незвичайні кровотечі та крововиливи), агранулоцитоз, лейкопенія. Вплив на плід: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Інші: нечасто – артралгія; рідко – ослаблення лібідо, зниження потенції; біль у спині, синдром "скасування" (посилення нападів стенокардії, підвищення АТ).Взаємодія з лікарськими засобамиАлергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бісопролол. Йодвмісні рентгеноконтрастні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Змінює ефективність інсуліну і гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення АТ). Знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім теофіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі крові, особливо у хворих з вихідно підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Гіпотензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка іонів натрію (Na+) та блокада синтезу простагландину нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів Na+). Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, блокатори "повільних" кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні засоби посилюють пригнічення центральної нервової системи. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО (за винятком МАО-В, див. розділ "Протипоказання"), внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО (за винятком МАО-В) та бісопрололу має становити не менше 14 днів . Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу; рифампіцин вкорочує період напіввиведення.Спосіб застосування та дозиВсередину, вранці натще, не розжовуючи, одноразово. Дозу слід підбирати індивідуально. Артеріальна гіпертензія та ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії зазвичай, початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг на добу. У пацієнтів із порушенням функції нирок при кліренсі креатиніну (КК) менше 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки максимальна добова доза – 10 мг. Збільшення дози таких пацієнтів необхідно проводити з особливою обережністю. Корекція дози у літніх пацієнтів не потрібна.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, розвиток хронічної серцевої недостатності, ціаноз нігтів та долонь, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми, гіпоглікемія. Лікування: промивання шлунка та призначення адсорбуючих засобів; симптоматична терапія: при AV блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або тимчасова постановка кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються); при вираженому зниженні АТ - хворий повинен перебувати у положенні Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень – внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, при неефективності – введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки, хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах – внутрішньовенно діазепам; при бронхоспазму – бета2-адреностимулятори інгаляційно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКонтроль за хворими, які приймають Бідоп®, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3-4 міс.); проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози в крові хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс.) .). У пацієнтів похилого віку рекомендується контролювати функцію нирок (1 раз на 4-5 міс.). Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд./хв. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини – виражений коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв.) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік. У "курців" ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При використанні у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної альфа-адреноблокади). При тиреотоксикозі Бідоп може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різке скасування у хворих з тиреотоксикозом протипоказане, оскільки здатне посилити симптоматику. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Бідоп. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину (адреналіну) на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед хірургічним втручанням, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (у тому числі резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні знаходитися під постійним наглядом лікаря на предмет виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Хворим на бронхоспастичні захворювання можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. У разі появи у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд./хв.), вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.), AV блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки та нирок необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію у разі розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). Слід скасовувати перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілілміндальної кислоти; титрів антинуклеарних антитіл. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування можливе запаморочення, особливо на початку терапії, у зв'язку з чим необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: бісопрололу фумарат 5,00 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 135,20 мг, целюлоза мікрокристалічна 32,00 мг, магнію стеарат 0.70 мг, кросповідон 6,00 мг, пігмент марки РВ 22812 жовтий (лактози моногідрат 87%, 1 По 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Ал. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору з жовтуватими вкрапленнями з маркуванням В1 по центру над ризиком і цифрою 5 нижче ризику.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Максимальна концентрація в плазмі спостерігається через 1-3 год, зв'язок з білками плазми крові - 26-33%. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр – низька. 50% дози метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, період напіввиведення – 10-12 год. Близько 98% виводиться нирками, з них 50% у незміненому вигляді, менше 2% через кишечник (з жовчю).ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Знижує активність реніну плазми крові, зменшує потребу міокарда в кисні, уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у спокої та при навантаженні). Чинить гіпотензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, виявляє негативну хроно-, дромо-, ботим. При перевищенні терапевтичної дози має бета2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому призначенні – знижується. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему ( ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок ушкодження ЧСС та зниження скоротливості міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба в кисні, особливо у хворих із хронічною серцевою недостатністю. При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки) і; не спричиняє затримки іонів натрію (Na+) в організмі; виразність атерогенної дії не відрізняється від дії пропранололу. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням атріовентрикулярного (AV) проведення (переважно, переважно ретроградному напрямках через AV вузол) та за додатковими шляхами.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардіїПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблокаторів; шок (у тому числі кардіогенний); колапс; набряк легенів; гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, що потребує проведення інотропної терапії; AV блокада ІІ-ІІІ ступеня без електрокардіостимулятора; синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); тяжкі форми бронхіальної астми та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі; одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО) (за винятком МАО-В); пізні стадії порушення периферичного кровообігу; синдром Рейно;феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (оскільки до складу препарату входить лактоза). З обережністю: печінкова недостатність; хронічна ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв); міастенія; тиреотоксикоз; цукровий діабет; стенокардія Принцметала, AV блокада І ступеня; псоріаз; депресія (зокрема в анамнезі); алергічні реакції в анамнезі; дотримання суворої дієти; літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Бідоп при вагітності можливе лише в тому випадку, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. Немає даних про те, чи проникає бісопролол у материнське молоко. При необхідності застосування препарату в період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні препарату, класифіковані на категорії залежно від частоти їх виникнення: дуже часто ≥1/10; часто >1/100, ≤1/10; нечасто ≥ 1/1000, ≤1/100; рідко ≥1/10000, ≤ 1/1000; дуже рідко ≤1/10000, включаючи окремі повідомлення. З боку центральної нервової системи: нечасто - підвищена стомлюваність, слабкість, астенія, запаморочення, біль голови, розлади сну, депресія, неспокій, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті; рідко - галюцинації, міастенія, "кошмарні" сновидіння, судоми (у тому числі в литкових м'язах), парестезії в кінцівках (у хворих з "переміжною" кульгавістю та синдромом Рейно), тремор. З боку органу зору: рідко – порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та болючість очей; дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – синусова брадикардія, серцебиття; часто - виражене зниження артеріального тиску, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, парестезії, синдром Рейно); нечасто – ортостатична гіпотензія, порушення провідності міокарда, AV блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, ослаблення скоротливості міокарда, розвиток хронічної серцевої недостатності (набряклість кісточок, стоп, задишка), біль у грудях. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, запор або діарея; рідко – порушення функції печінки (темна сеча, жовтушність склер або шкіри, холестаз), зміни смаку, гепатит. З боку дихальної системи: нечасто – утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів – ларинго- та бронхоспазм; рідко – закладеність носа. З боку ендокринної системи: гіперглікемія (у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін), гіпотиреоїдний стан. Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко – посилення потовиділення, гіперемія шкіри; дуже рідко – екзантема, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу, алопеція. Лабораторні показники: рідко - підвищення активності "печінкових" трансаміназ (підвищення аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), гіпербілірубінемія, гіпертригліцеридемія; в окремих випадках – тромбоцитопенія (незвичайні кровотечі та крововиливи), агранулоцитоз, лейкопенія. Вплив на плід: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Інші: нечасто – артралгія; рідко – ослаблення лібідо, зниження потенції; біль у спині, синдром "скасування" (посилення нападів стенокардії, підвищення АТ).Взаємодія з лікарськими засобамиАлергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бісопролол. Йодвмісні рентгеноконтрастні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Змінює ефективність інсуліну і гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення АТ). Знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім теофіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі крові, особливо у хворих з вихідно підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Гіпотензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка іонів натрію (Na+) та блокада синтезу простагландину нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів Na+). Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, блокатори "повільних" кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні засоби посилюють пригнічення центральної нервової системи. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО (за винятком МАО-В, див. розділ "Протипоказання"), внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО (за винятком МАО-В) та бісопрололу має становити не менше 14 днів . Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу; рифампіцин вкорочує період напіввиведення.Спосіб застосування та дозиВсередину, вранці натще, не розжовуючи, одноразово. Дозу слід підбирати індивідуально. Артеріальна гіпертензія та ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії зазвичай, початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг на добу. У пацієнтів із порушенням функції нирок при кліренсі креатиніну (КК) менше 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки максимальна добова доза – 10 мг. Збільшення дози таких пацієнтів необхідно проводити з особливою обережністю. Корекція дози у літніх пацієнтів не потрібна.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, розвиток хронічної серцевої недостатності, ціаноз нігтів та долонь, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми, гіпоглікемія. Лікування: промивання шлунка та призначення адсорбуючих засобів; симптоматична терапія: при AV блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або тимчасова постановка кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються); при вираженому зниженні АТ - хворий повинен перебувати у положенні Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень – внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, при неефективності – введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки, хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах – внутрішньовенно діазепам; при бронхоспазму – бета2-адреностимулятори інгаляційно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКонтроль за хворими, які приймають Бідоп®, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3-4 міс.); проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози в крові хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс.) .). У пацієнтів похилого віку рекомендується контролювати функцію нирок (1 раз на 4-5 міс.). Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд./хв. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини – виражений коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв.) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік. У "курців" ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При використанні у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної альфа-адреноблокади). При тиреотоксикозі Бідоп може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різке скасування у хворих з тиреотоксикозом протипоказане, оскільки здатне посилити симптоматику. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Бідоп. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину (адреналіну) на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед хірургічним втручанням, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (у тому числі резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні знаходитися під постійним наглядом лікаря на предмет виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Хворим на бронхоспастичні захворювання можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. У разі появи у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд./хв.), вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.), AV блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки та нирок необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію у разі розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). Слід скасовувати перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілілміндальної кислоти; титрів антинуклеарних антитіл. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування можливе запаморочення, особливо на початку терапії, у зв'язку з чим необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: бісопрололу фумарат 5,00 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 135,20 мг, целюлоза мікрокристалічна 32,00 мг, магнію стеарат 0.70 мг, кросповідон 6,00 мг, пігмент марки РВ 22812 жовтий (лактози моногідрат 87%, 1 По 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Ал. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору з жовтуватими вкрапленнями з маркуванням В1 по центру над ризиком і цифрою 5 нижче ризику.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Максимальна концентрація в плазмі спостерігається через 1-3 год, зв'язок з білками плазми крові - 26-33%. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр – низька. 50% дози метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, період напіввиведення – 10-12 год. Близько 98% виводиться нирками, з них 50% у незміненому вигляді, менше 2% через кишечник (з жовчю).ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Знижує активність реніну плазми крові, зменшує потребу міокарда в кисні, уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у спокої та при навантаженні). Чинить гіпотензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, виявляє негативну хроно-, дромо-, ботим. При перевищенні терапевтичної дози має бета2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому призначенні – знижується. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему ( ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок ушкодження ЧСС та зниження скоротливості міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба в кисні, особливо у хворих із хронічною серцевою недостатністю. При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки) і; не спричиняє затримки іонів натрію (Na+) в організмі; виразність атерогенної дії не відрізняється від дії пропранололу. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням атріовентрикулярного (AV) проведення (переважно, переважно ретроградному напрямках через AV вузол) та за додатковими шляхами.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардіїПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблокаторів; шок (у тому числі кардіогенний); колапс; набряк легенів; гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, що потребує проведення інотропної терапії; AV блокада ІІ-ІІІ ступеня без електрокардіостимулятора; синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); тяжкі форми бронхіальної астми та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі; одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО) (за винятком МАО-В); пізні стадії порушення периферичного кровообігу; синдром Рейно;феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (оскільки до складу препарату входить лактоза). З обережністю: печінкова недостатність; хронічна ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв); міастенія; тиреотоксикоз; цукровий діабет; стенокардія Принцметала, AV блокада І ступеня; псоріаз; депресія (зокрема в анамнезі); алергічні реакції в анамнезі; дотримання суворої дієти; літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Бідоп при вагітності можливе лише в тому випадку, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. Немає даних про те, чи проникає бісопролол у материнське молоко. При необхідності застосування препарату в період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні препарату, класифіковані на категорії залежно від частоти їх виникнення: дуже часто ≥1/10; часто >1/100, ≤1/10; нечасто ≥ 1/1000, ≤1/100; рідко ≥1/10000, ≤ 1/1000; дуже рідко ≤1/10000, включаючи окремі повідомлення. З боку центральної нервової системи: нечасто - підвищена стомлюваність, слабкість, астенія, запаморочення, біль голови, розлади сну, депресія, неспокій, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті; рідко - галюцинації, міастенія, "кошмарні" сновидіння, судоми (у тому числі в литкових м'язах), парестезії в кінцівках (у хворих з "переміжною" кульгавістю та синдромом Рейно), тремор. З боку органу зору: рідко – порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та болючість очей; дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – синусова брадикардія, серцебиття; часто - виражене зниження артеріального тиску, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, парестезії, синдром Рейно); нечасто – ортостатична гіпотензія, порушення провідності міокарда, AV блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, ослаблення скоротливості міокарда, розвиток хронічної серцевої недостатності (набряклість кісточок, стоп, задишка), біль у грудях. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, запор або діарея; рідко – порушення функції печінки (темна сеча, жовтушність склер або шкіри, холестаз), зміни смаку, гепатит. З боку дихальної системи: нечасто – утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів – ларинго- та бронхоспазм; рідко – закладеність носа. З боку ендокринної системи: гіперглікемія (у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін), гіпотиреоїдний стан. Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко – посилення потовиділення, гіперемія шкіри; дуже рідко – екзантема, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу, алопеція. Лабораторні показники: рідко - підвищення активності "печінкових" трансаміназ (підвищення аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), гіпербілірубінемія, гіпертригліцеридемія; в окремих випадках – тромбоцитопенія (незвичайні кровотечі та крововиливи), агранулоцитоз, лейкопенія. Вплив на плід: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Інші: нечасто – артралгія; рідко – ослаблення лібідо, зниження потенції; біль у спині, синдром "скасування" (посилення нападів стенокардії, підвищення АТ).Взаємодія з лікарськими засобамиАлергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бісопролол. Йодвмісні рентгеноконтрастні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Змінює ефективність інсуліну і гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення АТ). Знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім теофіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі крові, особливо у хворих з вихідно підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Гіпотензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка іонів натрію (Na+) та блокада синтезу простагландину нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів Na+). Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, блокатори "повільних" кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні засоби посилюють пригнічення центральної нервової системи. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО (за винятком МАО-В, див. розділ "Протипоказання"), внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО (за винятком МАО-В) та бісопрололу має становити не менше 14 днів . Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу; рифампіцин вкорочує період напіввиведення.Спосіб застосування та дозиВсередину, вранці натще, не розжовуючи, одноразово. Дозу слід підбирати індивідуально. Артеріальна гіпертензія та ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії зазвичай, початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг на добу. У пацієнтів із порушенням функції нирок при кліренсі креатиніну (КК) менше 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки максимальна добова доза – 10 мг. Збільшення дози таких пацієнтів необхідно проводити з особливою обережністю. Корекція дози у літніх пацієнтів не потрібна.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, розвиток хронічної серцевої недостатності, ціаноз нігтів та долонь, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми, гіпоглікемія. Лікування: промивання шлунка та призначення адсорбуючих засобів; симптоматична терапія: при AV блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або тимчасова постановка кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються); при вираженому зниженні АТ - хворий повинен перебувати у положенні Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень – внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, при неефективності – введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки, хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах – внутрішньовенно діазепам; при бронхоспазму – бета2-адреностимулятори інгаляційно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКонтроль за хворими, які приймають Бідоп®, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3-4 міс.); проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози в крові хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс.) .). У пацієнтів похилого віку рекомендується контролювати функцію нирок (1 раз на 4-5 міс.). Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд./хв. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини – виражений коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв.) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік. У "курців" ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При використанні у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної альфа-адреноблокади). При тиреотоксикозі Бідоп може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різке скасування у хворих з тиреотоксикозом протипоказане, оскільки здатне посилити симптоматику. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Бідоп. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину (адреналіну) на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед хірургічним втручанням, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (у тому числі резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні знаходитися під постійним наглядом лікаря на предмет виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Хворим на бронхоспастичні захворювання можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. У разі появи у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд./хв.), вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.), AV блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки та нирок необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію у разі розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). Слід скасовувати перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілілміндальної кислоти; титрів антинуклеарних антитіл. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування можливе запаморочення, особливо на початку терапії, у зв'язку з чим необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: бісопрололу фумарату 2.5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 68.15 мг, целюлоза мікрокристалічна – 16 мг, магнію стеарат – 0.35 мг, кросповідон – 3 мг. 2 блістери по 14 таблеток в упаковці.ФармакокінетикаВсмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із ШКТ. Його біодоступність через незначний метаболізм при "першому проходженні" через печінку (приблизно 10%) становить близько 90% після прийому внутрішньо. Їда не впливає на біодоступність. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрації в плазмі пропорційні прийнятій дозі в діапазоні доз від 5 до 20 мг. Сmax у плазмі крові досягається через 2-3 години після прийому внутрішньо. Розподіл. Бісопролол розподіляється досить широко. Vd складає 3.5 л/кг. Зв'язування з білками плазми досягає приблизно 30%. Метаболіз. Бісопролол метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти полярні (водорозчинні) і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише невелику роль. Виведення. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незміненому вигляді (близько 50%) та метаболізмом у печінці (близько 50%) до метаболітів, які потім також виводяться нирками. Загальний кліренс складає 15 л/год. T1/2 становить 10-12 год. Відсутня інформація про фармакокінетику бісопрололу у пацієнтів з ХСН та одночасним порушенням функції печінки або нирок.ФармакодинамікаБісопролол - селективний бета1-адреноблокатор без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Бісопролол має лише незначну спорідненість до β2-адренорецепторів гладкої мускулатури бронхів і судин, а також до β2-адренорецепторів, що беруть участь у регуляції метаболізму. Отже, бісопролол загалом не впливає на опір дихальних шляхів та метаболічні процеси, до яких залучені β2-адренорецептори. Виборча дія препарату на β1-адренорецептори зберігається і за межами терапевтичного діапазону. При одноразовому застосуванні у пацієнтів з ІХС без ознак ХСН бісопролол знижує частоту серцевих скорочень, ударний об'єм серця і, як наслідок, зменшує фракцію викиду та потребу міокарда в кисні. При тривалій терапії спочатку підвищений ОПСС знижується.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, зПротипоказання до застосуванняГостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; AV-блокада II та III ступеня у пацієнтів без електрокардіостимулятора; синдром слабкості синусового вузла; синоатріальна блокада; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст.); тяжкі форми бронхіальної астми або хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ); виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або синдром Рейно; феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (досвід клінічного застосування у дітей відсутній); непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція;підвищена чутливість до бісопрололу або будь-якої з допоміжних речовин. З обережністю. Проведення десенсибілізуючої терапії, стенокардія Принцметалу, гіпертиреоз, цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет зі значними коливаннями концентрації глюкози в крові, AV-блокада I ступеня, тяжка ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв), виражені порушення функції печінки, псоріаз, псоріаз, кардіоміопатія, вроджені вади серця або вада клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, сувора дієта.Вагітність та лактаціяНе рекомендується призначати Бідоп Кор дітям до 18 років, у зв'язку з тим, що досвід клінічного застосування препарату у дітей відсутній.Побічна діяЧастота розвитку побічних реакцій визначається так: дуже часто (&le1/10); часто (&le1/100, <1/10); нечасто (&le1/1000, <1/100); рідко (&le1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000). З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; рідко – втрата свідомості. Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння; рідко – галюцинації, нічні кошмари. З боку органу зору: рідко – зменшення сльозотечі (слід враховувати при носінні контактних лінз); дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху. З боку серця та судин: дуже часто – брадикардія; часто - посилення симптомів перебігу ХСН, відчуття похолодання або оніміння в кінцівках, виражене зниження артеріального тиску; нечасто – порушення AV-провідності, ортостатична гіпотензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; рідко – алергічний риніт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, блювання, діарея, запор; рідко – гепатит. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висип, гіперемія шкірних покривів; дуже рідко – алопеція. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню симптомів псоріазу або викликати псоріазоподібний висип. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – порушення потенції. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, підвищена стомлюваність. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: рідко – гіпертригліцеридемія, підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT).Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом інших лікарських засобів може вплинути на ефективність та переносимість бісопрололу. Така взаємодія може відбуватися також у тих випадках, коли 2 лікарські препарати прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати про прийом інших лікарських препаратів, навіть у разі їхнього прийому без призначення лікаря (тобто препарати, що відпускаються без рецепта). Нерекомендовані комбінації. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV-провідність та скорочувальну здатність міокарда. Блокатори повільних кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу та меншою мірою дилтіазему при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV-провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) можуть призводити до ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку "рикошетної" артеріальної гіпертензії. Комбінації, що вимагають особливої ​​обережності. БМКК, похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV-провідності. Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очних крапель для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження артеріального тиску, ушкодження ЧСС). Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися. Ознаки гіпоглікемії, зокрема тахікардія, можуть маскуватись або пригнічуватися. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Кошти для проведення загальної анестезії можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії, що призводить до артеріальної гіпотензії. Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу проведення імпульсу та, таким чином, до розвитку брадикардії. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Одночасне застосування Бідопу Кор з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на β- та α-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин) може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих препаратів, що виникають за участю α-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Гіпотензивні засоби, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО (крім інгібіторів МАО-В) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Рифампіцин: можливе незначне зменшення T1/2 бісопрололу через індукцію рифампіцином печінкових ізоферментів цитохрому Р450. Зазвичай корекція дози не потрібна. Похідні ерготаміну: можливе посилення порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиСтандартна схема лікування ХСН включає застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II (у разі непереносимості інгібіторів АПФ), β-адреноблокаторів, діуретиків та факультативно серцевих глікозидів. Початок лікування ХСН препаратом Бідоп Кор вимагає обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою для лікування Бідоп Кор є стабільна ХСН без ознак загострення. Лікування ХСН препаратом Бідоп Кор починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, тобто. дозу можна збільшувати лише у тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Початкова доза, що рекомендується, становить 1.25 мг (0.5 таб. по 2.5 мг) 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2.5 мг, 3.75 мг (1.5 таб. по 2.5 мг), 5 мг, 7.5 мг (3 таб. по 2.5 мг або 1.5 таб. бісопрололу по 5 мг з ризиком) та 10 мг (2 таб. бісопрололу 5 мг або 1 таб. бісопрололу 10 мг) 1 раз на добу. Для забезпечення наведеного режиму дозування можна застосовувати Бідоп. Кожне подальше збільшення дози повинно здійснюватись не менше ніж через 2 тижні. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимальна рекомендована доза при ХСН становить 10 мг препарату БідопКор 1 раз на добу. Під час титрування рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, частота серцевих скорочень та ступеня вираженості симптомів ХСН. Посилення симптомів перебігу ХСН можливе вже з першого дня застосування препарату. Якщо пацієнт погано переносить максимально рекомендовану дозу, можливе поступове зниження дози. Під час або після фази титрування можуть виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується насамперед провести корекцію доз препаратів супутньої терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози препарату БідопКор або його відміна. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування або продовжити лікування. Тривалість лікування. Лікування препаратом Бідоп Кор зазвичай є довготривалою терапією. Бідоп Кор слід приймати внутрішньо 1 раз на добу з невеликою кількістю рідини вранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок.ПередозуванняСимптом. Найчастіші симптоми передозування: AV-блокада, виражена брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює серед окремих пацієнтів, і ймовірно пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Лічені. У разі передозування, перш за все, необхідно припинити прийом препарату та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести лікарський препарат, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні АТ: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів. При AV-блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрін. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом та вазодилататорів. При бронхоспазму: застосування бронходилататорів, у т.ч. бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози (глюкози).Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід різко переривати лікування та міняти рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, т.к. це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідно, дозу слід знижувати поступово. На початкових етапах лікування препаратом Бідоп Кор пацієнти потребують постійного спостереження. Дихальна система: при бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. Алергічні реакції: бета-адреноблокатори, включаючи препарат Бідоп Кор, можуть підвищувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій через ослаблення адренергічного компенсаторного регулювання під дією бета-адреноблокаторів. Терапія епінефрином (адреналіном) який завжди дає очікуваний терапевтичний ефект. Загальна анестезія: при проведенні загальної анестезії слід враховувати ризик блокади β-адренорецепторів. Якщо необхідно припинити терапію Бідоп Кор перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово і завершити за 48 год до проведення загальної анестезії. Потрібно попередити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає препарат БідопКор. Феохромоцитома: у пацієнтів з пухлиною надниркових залоз (феохромоцитомою) препарат Бідоп Кор може бути призначений лише на фоні застосування альфа-адреноблокаторів. Гіпертиреоз: при лікуванні Бідоп Кор симптоми гіперфункції щитовидної залози (гіпертиреозу) можуть маскуватися. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами. Бісопролол не впливає на здатність до керування транспортними засобами згідно з результатами дослідження у пацієнтів з ІХС. Проте внаслідок індивідуальних реакцій здатність до керування транспортними засобами та механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування після зміни дози, а також при одночасному вживанні алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: бісопрололу фумарату 2.5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 68.15 мг, целюлоза мікрокристалічна – 16 мг, магнію стеарат – 0.35 мг, кросповідон – 3 мг. 56 пігулок в упаковці.ФармакокінетикаВсмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із ШКТ. Його біодоступність через незначний метаболізм при "першому проходженні" через печінку (приблизно 10%) становить близько 90% після прийому внутрішньо. Їда не впливає на біодоступність. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрації в плазмі пропорційні прийнятій дозі в діапазоні доз від 5 до 20 мг. Сmax у плазмі крові досягається через 2-3 години після прийому внутрішньо. Розподіл. Бісопролол розподіляється досить широко. Vd складає 3.5 л/кг. Зв'язування з білками плазми досягає приблизно 30%. Метаболіз. Бісопролол метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти полярні (водорозчинні) і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише невелику роль. Виведення. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незміненому вигляді (близько 50%) та метаболізмом у печінці (близько 50%) до метаболітів, які потім також виводяться нирками. Загальний кліренс складає 15 л/год. T1/2 становить 10-12 год. Відсутня інформація про фармакокінетику бісопрололу у пацієнтів з ХСН та одночасним порушенням функції печінки або нирок.ФармакодинамікаБісопролол - селективний бета1-адреноблокатор без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Бісопролол має лише незначну спорідненість до β2-адренорецепторів гладкої мускулатури бронхів і судин, а також до β2-адренорецепторів, що беруть участь у регуляції метаболізму. Отже, бісопролол загалом не впливає на опір дихальних шляхів та метаболічні процеси, до яких залучені β2-адренорецептори. Виборча дія препарату на β1-адренорецептори зберігається і за межами терапевтичного діапазону. При одноразовому застосуванні у пацієнтів з ІХС без ознак ХСН бісопролол знижує частоту серцевих скорочень, ударний об'єм серця і, як наслідок, зменшує фракцію викиду та потребу міокарда в кисні. При тривалій терапії спочатку підвищений ОПСС знижується.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, зПротипоказання до застосуванняГостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; AV-блокада II та III ступеня у пацієнтів без електрокардіостимулятора; синдром слабкості синусового вузла; синоатріальна блокада; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст.); тяжкі форми бронхіальної астми або хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ); виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або синдром Рейно; феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (досвід клінічного застосування у дітей відсутній); непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція;підвищена чутливість до бісопрололу або будь-якої з допоміжних речовин. З обережністю. Проведення десенсибілізуючої терапії, стенокардія Принцметалу, гіпертиреоз, цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет зі значними коливаннями концентрації глюкози в крові, AV-блокада I ступеня, тяжка ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв), виражені порушення функції печінки, псоріаз, псоріаз, кардіоміопатія, вроджені вади серця або вада клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, сувора дієта.Вагітність та лактаціяНе рекомендується призначати Бідоп Кор дітям до 18 років, у зв'язку з тим, що досвід клінічного застосування препарату у дітей відсутній.Побічна діяЧастота розвитку побічних реакцій визначається так: дуже часто (&le1/10); часто (&le1/100, <1/10); нечасто (&le1/1000, <1/100); рідко (&le1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000). З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; рідко – втрата свідомості. Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння; рідко – галюцинації, нічні кошмари. З боку органу зору: рідко – зменшення сльозотечі (слід враховувати при носінні контактних лінз); дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху. З боку серця та судин: дуже часто – брадикардія; часто - посилення симптомів перебігу ХСН, відчуття похолодання або оніміння в кінцівках, виражене зниження артеріального тиску; нечасто – порушення AV-провідності, ортостатична гіпотензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; рідко – алергічний риніт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, блювання, діарея, запор; рідко – гепатит. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висип, гіперемія шкірних покривів; дуже рідко – алопеція. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню симптомів псоріазу або викликати псоріазоподібний висип. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – порушення потенції. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, підвищена стомлюваність. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: рідко – гіпертригліцеридемія, підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT).Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом інших лікарських засобів може вплинути на ефективність та переносимість бісопрололу. Така взаємодія може відбуватися також у тих випадках, коли 2 лікарські препарати прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати про прийом інших лікарських препаратів, навіть у разі їхнього прийому без призначення лікаря (тобто препарати, що відпускаються без рецепта). Нерекомендовані комбінації. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV-провідність та скорочувальну здатність міокарда. Блокатори повільних кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу та меншою мірою дилтіазему при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV-провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) можуть призводити до ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку "рикошетної" артеріальної гіпертензії. Комбінації, що вимагають особливої ​​обережності. БМКК, похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV-провідності. Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очних крапель для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження артеріального тиску, ушкодження ЧСС). Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися. Ознаки гіпоглікемії, зокрема тахікардія, можуть маскуватись або пригнічуватися. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Кошти для проведення загальної анестезії можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії, що призводить до артеріальної гіпотензії. Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу проведення імпульсу та, таким чином, до розвитку брадикардії. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Одночасне застосування Бідопу Кор з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на β- та α-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин) може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих препаратів, що виникають за участю α-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Гіпотензивні засоби, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО (крім інгібіторів МАО-В) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Рифампіцин: можливе незначне зменшення T1/2 бісопрололу через індукцію рифампіцином печінкових ізоферментів цитохрому Р450. Зазвичай корекція дози не потрібна. Похідні ерготаміну: можливе посилення порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиСтандартна схема лікування ХСН включає застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II (у разі непереносимості інгібіторів АПФ), β-адреноблокаторів, діуретиків та факультативно серцевих глікозидів. Початок лікування ХСН препаратом Бідоп Кор вимагає обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою для лікування Бідоп Кор є стабільна ХСН без ознак загострення. Лікування ХСН препаратом Бідоп Кор починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, тобто. дозу можна збільшувати лише у тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Початкова доза, що рекомендується, становить 1.25 мг (0.5 таб. по 2.5 мг) 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2.5 мг, 3.75 мг (1.5 таб. по 2.5 мг), 5 мг, 7.5 мг (3 таб. по 2.5 мг або 1.5 таб. бісопрололу по 5 мг з ризиком) та 10 мг (2 таб. бісопрололу 5 мг або 1 таб. бісопрололу 10 мг) 1 раз на добу. Для забезпечення наведеного режиму дозування можна застосовувати Бідоп. Кожне подальше збільшення дози повинно здійснюватись не менше ніж через 2 тижні. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимальна рекомендована доза при ХСН становить 10 мг препарату БідопКор 1 раз на добу. Під час титрування рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, частота серцевих скорочень та ступеня вираженості симптомів ХСН. Посилення симптомів перебігу ХСН можливе вже з першого дня застосування препарату. Якщо пацієнт погано переносить максимально рекомендовану дозу, можливе поступове зниження дози. Під час або після фази титрування можуть виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується насамперед провести корекцію доз препаратів супутньої терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози препарату БідопКор або його відміна. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування або продовжити лікування. Тривалість лікування. Лікування препаратом Бідоп Кор зазвичай є довготривалою терапією. Бідоп Кор слід приймати внутрішньо 1 раз на добу з невеликою кількістю рідини вранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок.ПередозуванняСимптом. Найчастіші симптоми передозування: AV-блокада, виражена брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює серед окремих пацієнтів, і ймовірно пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Лічені. У разі передозування, перш за все, необхідно припинити прийом препарату та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести лікарський препарат, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні АТ: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів. При AV-блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрін. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом та вазодилататорів. При бронхоспазму: застосування бронходилататорів, у т.ч. бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози (глюкози).Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід різко переривати лікування та міняти рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, т.к. це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідно, дозу слід знижувати поступово. На початкових етапах лікування препаратом Бідоп Кор пацієнти потребують постійного спостереження. Дихальна система: при бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. Алергічні реакції: бета-адреноблокатори, включаючи препарат Бідоп Кор, можуть підвищувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій через ослаблення адренергічного компенсаторного регулювання під дією бета-адреноблокаторів. Терапія епінефрином (адреналіном) який завжди дає очікуваний терапевтичний ефект. Загальна анестезія: при проведенні загальної анестезії слід враховувати ризик блокади β-адренорецепторів. Якщо необхідно припинити терапію Бідоп Кор перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово і завершити за 48 год до проведення загальної анестезії. Потрібно попередити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає препарат БідопКор. Феохромоцитома: у пацієнтів з пухлиною надниркових залоз (феохромоцитомою) препарат Бідоп Кор може бути призначений лише на фоні застосування альфа-адреноблокаторів. Гіпертиреоз: при лікуванні Бідоп Кор симптоми гіперфункції щитовидної залози (гіпертиреозу) можуть маскуватися. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами. Бісопролол не впливає на здатність до керування транспортними засобами згідно з результатами дослідження у пацієнтів з ІХС. Проте внаслідок індивідуальних реакцій здатність до керування транспортними засобами та механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування після зміни дози, а також при одночасному вживанні алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: небіволол (у формі гідрохлориду) 5 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 85.96 мг, кросповідон (тип А) – 6.89 мг, полоксамер 188 – 6.9 мг, повідон К-30 – 3.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 119 мг, магнію стеарат – 2. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого кольору, круглі, двоопуклі, з хрестоподібною насічкою на одній стороні.Фармакотерапевтична групаКардіоселективний бета1-адреноблокатор III покоління з вазодилатуючими властивостями. Активна речовина являє собою рацемат, що складається з двох енантіомерів: D-небівололу та L-небівололу. D-небіволол є конкурентним та високоселективним блокатором β1-адренорецепторів; L-небіволол має м'яку судиннорозширювальну дію за рахунок модуляції вивільнення вазодилатуючого фактора (NO) з ендотелію судин. Небіволол знижує ЧСС та АТ у стані спокою та при навантаженні, зменшує кінцевий діастолічний тиск лівого шлуночка, знижує ОПСС, покращує діастолічну функцію серця (знижує тиск наповнення), збільшує фракцію викиду; викликає антиангінальний ефект у хворих на ІХС. Гіпотензивна дія обумовлена ​​також зменшенням активності ренін-ангіотензинової системи (прямо не корелює зі зміною активності реніну у плазмі крові). Антиаритмічна дія обумовлена ​​придушенням патологічного автоматизму серця (в т.ч. у патологічному осередку) та уповільненням AV-провідності. Стійка гіпотензивна дія розвивається через 1-2 тижні регулярного прийому препарату, а в ряді випадків - через 4 тижні, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо небіволол швидко абсорбується із ШКТ. Їда не впливає на абсорбцію. Біодоступність становить у середньому 12% в осіб із швидким метаболізмом (ефект "першого проходження" через печінку) і є майже повною в осіб із повільним метаболізмом. У плазмі обидва енантіомери переважно зв'язуються з альбуміном. Зв'язування з білками плазми D-небівололу становить 98.1%, L-небівололу – 97.9%. Метаболізується шляхом ациклічного та ароматичного гідроксилювання та часткового N-деалкілування. Гідрокси- і амінопохідні, що утворюються, кон'югують з глюкуроновою кислотою і виводяться у вигляді О- і N-глюкуронідів. Виводиться нирками (38%) та через кишечник (48%). У осіб з швидким метаболізмом T1/2; гідроксиметаболітів - 24 год, енантіомерів небівололу - 10 год; в осіб із повільним метаболізмом: гідроксиметаболітів – 48 год, енантіомерів небівололу – 30-50 год. Виведення незміненого небівололу із сечею становить менше 0.5%.Клінічна фармакологіяБета1-адреноблокатор III покоління з вазодилатуючими властивостями.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. ІХС: профілактика нападів стенокардії напруги. Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняГостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (що вимагає внутрішньовенного введення препаратів, що мають позитивну інотропну дію); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); СССУ, включаючи синоатріальну блокаду; AV-блокада II та III ступеня (без штучного водія ритму); брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); кардіогенний шок; феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; виражені порушення функції печінки; бронхоспазм та бронхіальна астма в анамнезі; тяжкі облітеруючі захворювання периферичних судин (переміжна кульгавість, синдром Рейно); міастенія; депресія; дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до небівололу.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності можливе лише за суворими показаннями (у зв'язку з можливим розвитком у новонароджених брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та паралічу дихання). Прийом небівололу необхідно припинити за 48-72 год до пологів. У випадках, коли це неможливо, слід забезпечувати суворе спостереження за новонародженими протягом 48-72 годин після пологів. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяЗ боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, почуття втоми, парестезії, депресія, зниження здатності до концентрації уваги, сонливість, безсоння, кошмарні сновидіння; дуже рідко - непритомність, галюцинації. З боку травної системи: нудота, запор, діарея, сухість у роті, метеоризм, блювання. З боку серцево-судинної системи:; брадикардія, ортостатична гіпотензія, задишка, набряки, гостра серцева недостатність, AV-блокада, синдром Рейно, кардіалгії. З боку шкіри та підшкірних тканин: ;шкірний висип еритематозного характеру, свербіж; дуже рідко – посилення перебігу псоріазу. Алергічні реакції: в окремих випадках - ангіоневротичний набряк. Інші: ; бронхоспазм, сухість очей.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антиаритмічними препаратами І класу аміодароном можливе посилення негативної інотропної дії та пригнічення AV-провідності. При одночасному застосуванні з блокаторами кальцієвих каналів (верапамілом та дилтіаземом) посилюється негативна інотропна дія та пригнічення AV-провідності. При внутрішньовенному введенні верапамілу на фоні прийому небівололу існує загроза зупинки серця (одночасне застосування протипоказано). При одночасному застосуванні небівололу з гіпотензивними засобами, нітрогліцерином або блокаторами повільних кальцієвих каналів може розвинутись виражена артеріальна гіпотензія (особлива обережність необхідна при поєднанні із празозином). При одночасному застосуванні з симпатоміметиками пригнічується фармакологічна активність небівололу. При одночасному застосуванні із засобами для наркозу можливе пригнічення рефлекторної тахікардії та підвищення ризику розвитку артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, барбітуратами, похідними фенотіазину можливе посилення антигіпертензивної дії небівололу. При одночасному застосуванні з циметидином можливе підвищення концентрації небівололу у плазмі. При одночасному застосуванні небівололу з препаратами, що інгібують зворотне захоплення серотоніну, або іншими засобами, що біотрансформуються за участю ізоферменту CYP2D6, підвищується концентрація небівололу в плазмі крові, метаболізм небівололу сповільнюється, що може підвищувати ризик розвитку. При сумісному застосуванні небівололу з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо можуть маскуватися симптоми гіпоглікемії (тахікардія).Спосіб застосування та дозиДорослим для внутрішнього прийому - 2.5-5 мг/сут вранці. Оптимальний ефект розвивається через 1-2 тижні лікування, а в ряді випадків – через 4 тижні. При необхідності добову дозу збільшують до 10 мг на добу. Для пацієнтів старше 65 років початкова доза становить 2.5 мг на добу. За потреби добову дозу можна збільшити до 5 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати небіволол у пацієнтів з нирковою недостатністю, цукровим діабетом, гіперфункцією щитовидної залози, алергічними захворюваннями в анамнезі, псоріазом, ХОЗЛ, AV-блокадою І ступеня, стенокардією Принцметалу, а також у пацієнтів віком від 75 років. Скасування бета-адреноблокаторів слід проводити поступово протягом 10 днів (до 2 тижнів у пацієнтів з ІХС). На початку лікування слід щодня контролювати АТ та ЧСС. Ефективність бета-адреноблокаторів у курців нижча, ніж у некурців. Небіволол не впливає на рівень глюкози у пацієнтів з цукровим діабетом, проте під дією небівололу можуть виявитися замаскованими певні ознаки гіпоглікемії (тахікардія, прискорене серцебиття), спричинені застосуванням гіпоглікемічних препаратів. За необхідності застосування небівололу у пацієнтів з псоріазом слід ретельно оцінити очікувану користь терапії та можливий ризик загострення псоріазу. Бета-адреноблокатори слід обережно застосовувати при підвищеній функції щитовидної залози у зв'язку з тим, що під впливом бета-адреноблокаторів тахікардія може нівелювати. Небіволол може посилювати симптоми порушення периферичного кровообігу. Пацієнти, які мають контактні лінзи, повинні враховувати, що на фоні застосування бета-адреноблокаторів можливе зниження продукції слізної рідини. При проведенні хірургічних втручань слід попередити анестезіолога про те, що пацієнт приймає бета-адреноблокатори. Контроль вмісту глюкози в плазмі слід проводити 1 раз на 4-5 міс (у хворих на цукровий діабет). Контроль лабораторних показників функції нирок слід проводити 1 раз на 4-5 місяців (у пацієнтів похилого віку). Застосування у дітей не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Небіволол не впливає на швидкість психомоторних реакцій. На тлі прийому небівололу іноді можливі запаморочення та почуття втоми, тому пацієнтам, які приймають небіволол, слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: небіволол (у формі гідрохлориду) 5 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 85.96 мг, кросповідон (тип А) – 6.89 мг, полоксамер 188 – 6.9 мг, повідон К-30 – 3.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 119 мг, магнію стеарат – 2. 56 шт. - блістери, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого кольору, круглі, двоопуклі, з хрестоподібною насічкою на одній стороні.Фармакотерапевтична групаКардіоселективний бета1-адреноблокатор III покоління з вазодилатуючими властивостями. Активна речовина являє собою рацемат, що складається з двох енантіомерів: D-небівололу та L-небівололу. D-небіволол є конкурентним та високоселективним блокатором β1-адренорецепторів; L-небіволол має м'яку судиннорозширювальну дію за рахунок модуляції вивільнення вазодилатуючого фактора (NO) з ендотелію судин. Небіволол знижує ЧСС та АТ у стані спокою та при навантаженні, зменшує кінцевий діастолічний тиск лівого шлуночка, знижує ОПСС, покращує діастолічну функцію серця (знижує тиск наповнення), збільшує фракцію викиду; викликає антиангінальний ефект у хворих на ІХС. Гіпотензивна дія обумовлена ​​також зменшенням активності ренін-ангіотензинової системи (прямо не корелює зі зміною активності реніну у плазмі крові). Антиаритмічна дія обумовлена ​​придушенням патологічного автоматизму серця (в т.ч. у патологічному осередку) та уповільненням AV-провідності. Стійка гіпотензивна дія розвивається через 1-2 тижні регулярного прийому препарату, а в ряді випадків - через 4 тижні, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо небіволол швидко абсорбується із ШКТ. Їда не впливає на абсорбцію. Біодоступність становить у середньому 12% в осіб із швидким метаболізмом (ефект "першого проходження" через печінку) і є майже повною в осіб із повільним метаболізмом. У плазмі обидва енантіомери переважно зв'язуються з альбуміном. Зв'язування з білками плазми D-небівололу становить 98.1%, L-небівололу – 97.9%. Метаболізується шляхом ациклічного та ароматичного гідроксилювання та часткового N-деалкілування. Гідрокси- і амінопохідні, що утворюються, кон'югують з глюкуроновою кислотою і виводяться у вигляді О- і N-глюкуронідів. Виводиться нирками (38%) та через кишечник (48%). У осіб з швидким метаболізмом T1/2; гідроксиметаболітів - 24 год, енантіомерів небівололу - 10 год; в осіб із повільним метаболізмом: гідроксиметаболітів – 48 год, енантіомерів небівололу – 30-50 год. Виведення незміненого небівололу із сечею становить менше 0.5%.Клінічна фармакологіяБета1-адреноблокатор III покоління з вазодилатуючими властивостями.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. ІХС: профілактика нападів стенокардії напруги. Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняГостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (що вимагає внутрішньовенного введення препаратів, що мають позитивну інотропну дію); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); СССУ, включаючи синоатріальну блокаду; AV-блокада II та III ступеня (без штучного водія ритму); брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); кардіогенний шок; феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; виражені порушення функції печінки; бронхоспазм та бронхіальна астма в анамнезі; тяжкі облітеруючі захворювання периферичних судин (переміжна кульгавість, синдром Рейно); міастенія; депресія; дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до небівололу.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності можливе лише за суворими показаннями (у зв'язку з можливим розвитком у новонароджених брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та паралічу дихання). Прийом небівололу необхідно припинити за 48-72 год до пологів. У випадках, коли це неможливо, слід забезпечувати суворе спостереження за новонародженими протягом 48-72 годин після пологів. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяЗ боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, почуття втоми, парестезії, депресія, зниження здатності до концентрації уваги, сонливість, безсоння, кошмарні сновидіння; дуже рідко - непритомність, галюцинації. З боку травної системи: нудота, запор, діарея, сухість у роті, метеоризм, блювання. З боку серцево-судинної системи:; брадикардія, ортостатична гіпотензія, задишка, набряки, гостра серцева недостатність, AV-блокада, синдром Рейно, кардіалгії. З боку шкіри та підшкірних тканин: ;шкірний висип еритематозного характеру, свербіж; дуже рідко – посилення перебігу псоріазу. Алергічні реакції: в окремих випадках - ангіоневротичний набряк. Інші: ; бронхоспазм, сухість очей.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антиаритмічними препаратами І класу аміодароном можливе посилення негативної інотропної дії та пригнічення AV-провідності. При одночасному застосуванні з блокаторами кальцієвих каналів (верапамілом та дилтіаземом) посилюється негативна інотропна дія та пригнічення AV-провідності. При внутрішньовенному введенні верапамілу на фоні прийому небівололу існує загроза зупинки серця (одночасне застосування протипоказано). При одночасному застосуванні небівололу з гіпотензивними засобами, нітрогліцерином або блокаторами повільних кальцієвих каналів може розвинутись виражена артеріальна гіпотензія (особлива обережність необхідна при поєднанні із празозином). При одночасному застосуванні з симпатоміметиками пригнічується фармакологічна активність небівололу. При одночасному застосуванні із засобами для наркозу можливе пригнічення рефлекторної тахікардії та підвищення ризику розвитку артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, барбітуратами, похідними фенотіазину можливе посилення антигіпертензивної дії небівололу. При одночасному застосуванні з циметидином можливе підвищення концентрації небівололу у плазмі. При одночасному застосуванні небівололу з препаратами, що інгібують зворотне захоплення серотоніну, або іншими засобами, що біотрансформуються за участю ізоферменту CYP2D6, підвищується концентрація небівололу в плазмі крові, метаболізм небівололу сповільнюється, що може підвищувати ризик розвитку. При сумісному застосуванні небівололу з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо можуть маскуватися симптоми гіпоглікемії (тахікардія).Спосіб застосування та дозиДорослим для внутрішнього прийому - 2.5-5 мг/сут вранці. Оптимальний ефект розвивається через 1-2 тижні лікування, а в ряді випадків – через 4 тижні. При необхідності добову дозу збільшують до 10 мг на добу. Для пацієнтів старше 65 років початкова доза становить 2.5 мг на добу. За потреби добову дозу можна збільшити до 5 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати небіволол у пацієнтів з нирковою недостатністю, цукровим діабетом, гіперфункцією щитовидної залози, алергічними захворюваннями в анамнезі, псоріазом, ХОЗЛ, AV-блокадою І ступеня, стенокардією Принцметалу, а також у пацієнтів віком від 75 років. Скасування бета-адреноблокаторів слід проводити поступово протягом 10 днів (до 2 тижнів у пацієнтів з ІХС). На початку лікування слід щодня контролювати АТ та ЧСС. Ефективність бета-адреноблокаторів у курців нижча, ніж у некурців. Небіволол не впливає на рівень глюкози у пацієнтів з цукровим діабетом, проте під дією небівололу можуть виявитися замаскованими певні ознаки гіпоглікемії (тахікардія, прискорене серцебиття), спричинені застосуванням гіпоглікемічних препаратів. За необхідності застосування небівололу у пацієнтів з псоріазом слід ретельно оцінити очікувану користь терапії та можливий ризик загострення псоріазу. Бета-адреноблокатори слід обережно застосовувати при підвищеній функції щитовидної залози у зв'язку з тим, що під впливом бета-адреноблокаторів тахікардія може нівелювати. Небіволол може посилювати симптоми порушення периферичного кровообігу. Пацієнти, які мають контактні лінзи, повинні враховувати, що на фоні застосування бета-адреноблокаторів можливе зниження продукції слізної рідини. При проведенні хірургічних втручань слід попередити анестезіолога про те, що пацієнт приймає бета-адреноблокатори. Контроль вмісту глюкози в плазмі слід проводити 1 раз на 4-5 міс (у хворих на цукровий діабет). Контроль лабораторних показників функції нирок слід проводити 1 раз на 4-5 місяців (у пацієнтів похилого віку). Застосування у дітей не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Небіволол не впливає на швидкість психомоторних реакцій. На тлі прийому небівололу іноді можливі запаморочення та почуття втоми, тому пацієнтам, які приймають небіволол, слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активний інгредієнт: бісопрололу геміфумарат 10 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 40,0 мг; кальцію гідрофосфат 103,6 мг; крохмаль кукурудзяний 10,0 мг; плівкова оболонка: лактози моногідрат 2,48 мг, гіпромелоза 1,92 мг, титану діоксид 1,80 мг, макрогол-4000 0,68 мг, барвник заліза (III) оксид жовтий 0,12 мг, барвник заліза (III) оксид червоний – 0,002 мг. Первинна упаковка: по 10 таблеток у блістер із алюмінію/алюмінію. Вторинна упаковка: по 3, 5 або 10 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою жовта, кругла, двоопукла таблетка з хрестоподібною ризиком на одній стороні та гравіюванням “BIS 10” на іншій, на зламі білого кольору.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаБісопролол майже повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту, їда не впливає на абсорбцію. Біодоступність – близько 90%. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) через 2-4 години після прийому внутрішньо. Зв'язок із білками плазми крові – 26-33%. Метаболізується в печінці, метаболіти бісопрололу не мають фармакологічної активності. Період напіввиведення (Т1/2) становить 9-12 годин, що уможливлює застосування препарату 1 раз на добу. Виводиться нирками – 50% у незміненому вигляді, менше 2% через кишечник. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр – низька, у невеликих кількостях виділяється з грудним молоком.ФармакодинамікаБісопролол - селективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючої дії. Як і для інших бета1-адреноблокаторів, механізм дії при артеріальній гіпертензії не зрозумілий. Разом з тим відомо, що бісопролол знижує активність реніну в плазмі, зменшує потребу міокарда в кисні, уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС). Чинить гіпотензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, пригнічує всі функції серця, знижує атріовентрикулярну (AV). При перевищенні терапевтичної дози має бета2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), через 1-3 доби повертається до вихідного значення, а при тривалому застосуванні – знижується. Антигіпертензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності симпатоадреналової системи (САС) (має велике значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему. (ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект розвивається через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок зниження скоротливості та інших функцій міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба у кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки); не викликає затримки іонів натрію в організмі; виразність атерогенної дії не відрізняється від дії пропранололу.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Ішемічна хвороба серця (ІХС): профілактика нападів стабільної стенокардії. Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу або до будь-якого компонента препарату та інших бета-адреноблокаторів. Гостра серцева недостатність та хронічна серцева недостатність (ХСН) у стадії декомпенсації, що потребує проведення інотропної терапії. Кардіогенний шок; колапс. Атріовентрикулярна (AV) блокада ІІ-ІІІ ступеня, без кардіостимулятора. Синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла Брадикардія (ЧСС до початку лікування менше 50 уд/хв). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст.). Кардіомегалія (без серцевої недостатності). Тяжкі форми бронхіальної астми та хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ) в анамнезі. Виражені порушення периферичного кровообігу. Синдром Рейно; метаболічний ацидоз. Феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів). Супутнє застосування флоктафеніну та сультоприду. Непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: бронхоспазм (бронхіальна астма, обструктивні захворювання дихальних шляхів); проведення десенсибілізуючої терапії; гіпертиреоз; цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв); тяжкі порушення функції печінки; псоріаз; порушення периферичного кровообігу (на початку терапії може виникнути посилення симптомів); загальна анестезія; міастенія; AV блокада І ступеня; стенокардія Принцметала; рестриктивна кардіоміопатія; вроджені вади серця або вада клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями; хронічна серцева недостатність із інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців; депресія (зокрема в анамнезі);феохромоцитома (обов'язково одночасне застосування альфа-адреноблокаторів); сувора дієта; алергічні реакції в анамнезі.Вагітність та лактаціяБісопролол не має прямої цитотоксичної, мутагенної та тератогенної дії, але має фармакологічні ефекти, які можуть мати шкідливий вплив протягом вагітності та/або на плід, або новонародженого. Зазвичай бета-адреноблокатори знижують плацентарну перфузію, що веде до уповільнення зростання плода, внутрішньоутробної загибелі плода, викиднів або передчасних пологів. У плода та новонародженої дитини можуть виникнути патологічні реакції, такі як внутрішньоутробна затримка розвитку, гіпоглікемія, брадикардія. Препарат Біол® не слід застосовувати під час вагітності, застосування можливе у тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та/або дитини. У тому випадку, коли лікування препаратом Біол® розглядається як необхідне, слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини, та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плода, приймати альтернативні методи терапії . Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії, як правило, виникають протягом перших 3 днів життя. Період грудного вигодовування Даних про проникнення бісопрололу у грудне молоко немає. Тому застосування препарату Біол не рекомендується жінкам у період годування груддю. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): ​​дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи окремі повідомлення. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – ушкодження ЧСС (брадикардія, особливо у пацієнтів з ХСН), відчуття серцебиття; часто - виражене зниження АТ (особливо у пацієнтів з ХСН), прояв ангіоспазму (посилення порушень периферичного кровообігу, відчуття холоду в кінцівках (парестезії); нечасто - порушення AV провідності (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, ортостатична , посилення перебігу ХСН з розвитком периферичних набряків (набряклість кісточок, стоп, задишка), біль у грудях З боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль, астенія, підвищена стомлюваність, порушення сну, депресія, неспокій; рідко - сплутаність свідомості чи короткочасна втрата пам'яті, "кошмарні" сновидіння, галюцинації, міастенія, тремор, судоми м'язів. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів, після початку лікування. З боку органів чуття: рідко – порушення зору, зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз), шум у вухах, зниження слуху, біль у вусі; дуже рідко – сухість та болючість очей, кон'юнктивіт, порушення смаку. З боку дихальної системи: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів; рідко – алергічний риніт; закладеність носа. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, біль у животі; рідко – гепатит, підвищення активності ферментів печінки (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), підвищення концентрації білірубіну, зміна смаку. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – артралгія, біль у спині. З боку сечостатевої системи: дуже рідко – порушення потенції, ослаблення лібідо. Лабораторні показники: рідко – підвищення концентрації тригліцеридів у крові; в окремих випадках – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія. Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко – посилення потовиділення, гіперемія шкіри, висип, псоріазоподібні шкірні реакції; дуже рідко - алопеція, бета-адреноблокатори можуть загострювати перебіг псоріазу. Інші: синдром "скасування" (почастішання нападів стенокардії, підвищення АТ).Взаємодія з лікарськими засобамиНа ефективність та переносимість бісопрололу може вплинути одночасний прийом інших лікарських засобів. Така взаємодія може відбуватися також у тих випадках, коли два лікарські засоби прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати про прийом інших лікарських засобів, навіть у разі їхнього прийому без призначення лікаря (тобто препарати безрецептурної відпустки). Нерекомендовані комбінації Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність міокарда. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу та меншою мірою дилтіазему при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) можуть призвести до декомпенсації ХСН за рахунок ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також появи симптомів вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Комбінації, що потребують особливої ​​обережності БМКК похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності. Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очних крапель для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу: виражене зниження артеріального тиску, зменшення ЧСС. Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Одночасне застосування бісопрололу з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бісопролол. Йодвмісні рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Ефективність інсуліну і гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо може змінюватися при лікуванні бісопрололом (маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається: тахікардію, підвищення АТ). Кліренс лідокаїну та ксантинів (крім теофіліну) може знижуватися у зв'язку з можливим підвищенням їх концентрації у плазмі крові, особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Антигіпертензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка іонів натрію та блокада синтезу простагландинів нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів натрію). Серцеві глікозиди підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Дія недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів у період лікування бісопрололом може подовжуватися. Трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седамивні та снодійні засоби посилюють пригнічення центральної нервової системи. Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі крові. Комбінації, які слід брати до уваги Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори моноаміноксидази (МАО) (за винятком інгібіторів МАО типу В) можуть посилювати антигіпертензивний ефект. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Рифампіцин скорочує період напіввиведення бісопрололу.Спосіб застосування та дозиПрепарат Біол приймають внутрішньо, вранці натще, 1 раз на добу з невеликою кількістю рідини, вранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок. У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи ЧСС та стан пацієнта. Артеріальна гіпертензія та ІХС При артеріальній гіпертензії та ішемічній хворобі серця препарат Біол застосовують по 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. При лікуванні артеріальної гіпертензії та стенокардії максимальна добова доза становить 20 мг 1 раз на добу. Хронічна серцева недостатність Початок лікування ХСН препаратом Біол вимагає обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою для лікування препаратом Біол є стабільна хронічна серцева недостатність без ознак загострення. Лікування ХСН препаратом Біол починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, тобто. дозу можна збільшувати лише у тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Для забезпечення відповідного процесу титрування на початкових стадіях лікування рекомендується застосовувати препарат у менших дозах. Початкова доза, що рекомендується, становить 1,25 мг (1/4 таблетки по 5 мг) один раз на день. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2,5 мг (1/2 таблетки препарату Біол® по 5 мг), 3,75 мг (3/4 таблетки по 5 мг), 5 мг (1 таблетка препарату Біол® по 5 мг) 5 мг або 1/2 таблетки по 10 мг, 7,5 мг (3/4 таблетки по 10 мг) і 10 мг 1 раз на день з інтервалом не менше 2-х або більше тижнів. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимальна добова доза для лікування ХСН становить 10 мг 1 раз на день. Під час титрування рекомендується регулярний контроль артеріального тиску. ЧСС та симптоми наростання вираженості ХСН Погіршення симптомів ХСН можливе вже першого дня застосування препарату. Під час або після фази титрування може виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується насамперед звернути увагу на підбір дози супутньої стандартної терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози Біолу по 5 мг або відміна лікування. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування дози або продовжити лікування. Порушення функції нирок або печінки Порушення функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня зазвичай не потребує коригування дози. При виражених порушеннях функції нирок (КК менше 20 мл/хв) та у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки максимальна добова доза становить 10 мг. Збільшення дози таких хворих має здійснюватися з особливою обережністю. Пацієнти похилого віку Корекція дози не потрібна. До цього часу недостатньо даних щодо застосування препарату Біол® по 5 мг у пацієнтів з ХСН, пов'язаною з цукровим діабетом 1 типу, вираженими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або гемодинамічно обумовленим пороком серця. Також досі не було отримано достатніх даних щодо пацієнтів із ХСН із інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомність, судоми. Лікування: у разі передозування, передусім треба припинити прийом препарату, провести промивання шлунка, слід прийняти адсорбуючі засоби, провести симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії – внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні АТ внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорів. При гіпоглікемії може бути показано внутрішньовенне введення глюкагону або внутрішньовенне введення декстрози (глюкози). При AV блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрін. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів із позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму - призначення бронходилататорів, у тому числі бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід різко переривати лікування препаратом Біол через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу на 25% кожні 3-4 дні. Контроль за станом пацієнтів, які приймають препарат Біол®, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3 – 4 місяці), проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози крові у пацієнтів з цукровим діабетом (1 раз на 4 -5 міс). У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. У разі виявлення у пацієнтів похилого віку наростаючої брадикардії (ЧСС менше 50 уд/хв), вираженого зниження артеріального тиску (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), атріовентрикулярної блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у пацієнтів із обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Пацієнтам, які користуються контактними лінзами, слід враховувати, що на фоні лікування препаратом можливе зменшення продукції слізної рідини. При застосуванні препарату Біол у пацієнтів з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної блокади альфа-адренорецепторів). При гіпертиреозі бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату у пацієнтів з гіпертиреозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального значення. При одночасному застосуванні клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Біол. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування препарат слід відмінити за 48 годин до проведення загальної анестезії. Якщо пацієнт прийняв препарат перед хірургічним втручанням, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, які виснажують депо катехоламінів (в т. ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Пацієнтам із бронхоспастичними захворюваннями можна з обережністю призначати кардіоселективні бета-адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. На тлі прийому бета-адреноблокаторів у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою може посилюватись опір дихальних шляхів. При перевищенні дози Біол у таких пацієнтів виникає небезпека розвитку бронхоспазму. У разі виявлення у пацієнтів наростаючої брадикардії (ЧСС менше 50 уд/хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ – менше 100 мм рт.ст.), AV блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію препаратом Біол при розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Відміну препарату проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). Слід скасовувати препарат перед дослідженням концентрації в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину, ванілілміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл. У курців ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Біол® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активний інгредієнт: бісопрололу геміфумарат 10 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 40,0 мг; кальцію гідрофосфат 103,6 мг; крохмаль кукурудзяний 10,0 мг; плівкова оболонка: лактози моногідрат 2,48 мг, гіпромелоза 1,92 мг, титану діоксид 1,80 мг, макрогол-4000 0,68 мг, барвник заліза (III) оксид жовтий 0,12 мг, барвник заліза (III) оксид червоний – 0,002 мг. Первинна упаковка: по 10 таблеток у блістер із алюмінію/алюмінію. Вторинна упаковка: по 3, 5 або 10 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою жовта, кругла, двоопукла таблетка з хрестоподібною ризиком на одній стороні та гравіюванням “BIS 10” на іншій, на зламі білого кольору.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаБісопролол майже повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту, їда не впливає на абсорбцію. Біодоступність – близько 90%. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) через 2-4 години після прийому внутрішньо. Зв'язок із білками плазми крові – 26-33%. Метаболізується в печінці, метаболіти бісопрололу не мають фармакологічної активності. Період напіввиведення (Т1/2) становить 9-12 годин, що уможливлює застосування препарату 1 раз на добу. Виводиться нирками – 50% у незміненому вигляді, менше 2% через кишечник. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр – низька, у невеликих кількостях виділяється з грудним молоком.ФармакодинамікаБісопролол - селективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючої дії. Як і для інших бета1-адреноблокаторів, механізм дії при артеріальній гіпертензії не зрозумілий. Разом з тим відомо, що бісопролол знижує активність реніну в плазмі, зменшує потребу міокарда в кисні, уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС). Чинить гіпотензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, пригнічує всі функції серця, знижує атріовентрикулярну (AV). При перевищенні терапевтичної дози має бета2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), через 1-3 доби повертається до вихідного значення, а при тривалому застосуванні – знижується. Антигіпертензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності симпатоадреналової системи (САС) (має велике значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему. (ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект розвивається через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок зниження скоротливості та інших функцій міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба у кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки); не викликає затримки іонів натрію в організмі; виразність атерогенної дії не відрізняється від дії пропранололу.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Ішемічна хвороба серця (ІХС): профілактика нападів стабільної стенокардії. Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу або до будь-якого компонента препарату та інших бета-адреноблокаторів. Гостра серцева недостатність та хронічна серцева недостатність (ХСН) у стадії декомпенсації, що потребує проведення інотропної терапії. Кардіогенний шок; колапс. Атріовентрикулярна (AV) блокада ІІ-ІІІ ступеня, без кардіостимулятора. Синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла Брадикардія (ЧСС до початку лікування менше 50 уд/хв). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст.). Кардіомегалія (без серцевої недостатності). Тяжкі форми бронхіальної астми та хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ) в анамнезі. Виражені порушення периферичного кровообігу. Синдром Рейно; метаболічний ацидоз. Феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів). Супутнє застосування флоктафеніну та сультоприду. Непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: бронхоспазм (бронхіальна астма, обструктивні захворювання дихальних шляхів); проведення десенсибілізуючої терапії; гіпертиреоз; цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв); тяжкі порушення функції печінки; псоріаз; порушення периферичного кровообігу (на початку терапії може виникнути посилення симптомів); загальна анестезія; міастенія; AV блокада І ступеня; стенокардія Принцметала; рестриктивна кардіоміопатія; вроджені вади серця або вада клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями; хронічна серцева недостатність із інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців; депресія (зокрема в анамнезі);феохромоцитома (обов'язково одночасне застосування альфа-адреноблокаторів); сувора дієта; алергічні реакції в анамнезі.Вагітність та лактаціяБісопролол не має прямої цитотоксичної, мутагенної та тератогенної дії, але має фармакологічні ефекти, які можуть мати шкідливий вплив протягом вагітності та/або на плід, або новонародженого. Зазвичай бета-адреноблокатори знижують плацентарну перфузію, що веде до уповільнення зростання плода, внутрішньоутробної загибелі плода, викиднів або передчасних пологів. У плода та новонародженої дитини можуть виникнути патологічні реакції, такі як внутрішньоутробна затримка розвитку, гіпоглікемія, брадикардія. Препарат Біол® не слід застосовувати під час вагітності, застосування можливе у тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та/або дитини. У тому випадку, коли лікування препаратом Біол® розглядається як необхідне, слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини, та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плода, приймати альтернативні методи терапії . Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії, як правило, виникають протягом перших 3 днів життя. Період грудного вигодовування Даних про проникнення бісопрололу у грудне молоко немає. Тому застосування препарату Біол не рекомендується жінкам у період годування груддю. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): ​​дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи окремі повідомлення. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – ушкодження ЧСС (брадикардія, особливо у пацієнтів з ХСН), відчуття серцебиття; часто - виражене зниження АТ (особливо у пацієнтів з ХСН), прояв ангіоспазму (посилення порушень периферичного кровообігу, відчуття холоду в кінцівках (парестезії); нечасто - порушення AV провідності (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, ортостатична , посилення перебігу ХСН з розвитком периферичних набряків (набряклість кісточок, стоп, задишка), біль у грудях З боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль, астенія, підвищена стомлюваність, порушення сну, депресія, неспокій; рідко - сплутаність свідомості чи короткочасна втрата пам'яті, "кошмарні" сновидіння, галюцинації, міастенія, тремор, судоми м'язів. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів, після початку лікування. З боку органів чуття: рідко – порушення зору, зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз), шум у вухах, зниження слуху, біль у вусі; дуже рідко – сухість та болючість очей, кон'юнктивіт, порушення смаку. З боку дихальної системи: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів; рідко – алергічний риніт; закладеність носа. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, біль у животі; рідко – гепатит, підвищення активності ферментів печінки (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), підвищення концентрації білірубіну, зміна смаку. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – артралгія, біль у спині. З боку сечостатевої системи: дуже рідко – порушення потенції, ослаблення лібідо. Лабораторні показники: рідко – підвищення концентрації тригліцеридів у крові; в окремих випадках – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія. Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко – посилення потовиділення, гіперемія шкіри, висип, псоріазоподібні шкірні реакції; дуже рідко - алопеція, бета-адреноблокатори можуть загострювати перебіг псоріазу. Інші: синдром "скасування" (почастішання нападів стенокардії, підвищення АТ).Взаємодія з лікарськими засобамиНа ефективність та переносимість бісопрололу може вплинути одночасний прийом інших лікарських засобів. Така взаємодія може відбуватися також у тих випадках, коли два лікарські засоби прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати про прийом інших лікарських засобів, навіть у разі їхнього прийому без призначення лікаря (тобто препарати безрецептурної відпустки). Нерекомендовані комбінації Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність міокарда. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу та меншою мірою дилтіазему при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) можуть призвести до декомпенсації ХСН за рахунок ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також появи симптомів вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Комбінації, що потребують особливої ​​обережності БМКК похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності. Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очних крапель для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу: виражене зниження артеріального тиску, зменшення ЧСС. Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Одночасне застосування бісопрололу з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бісопролол. Йодвмісні рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Ефективність інсуліну і гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо може змінюватися при лікуванні бісопрололом (маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається: тахікардію, підвищення АТ). Кліренс лідокаїну та ксантинів (крім теофіліну) може знижуватися у зв'язку з можливим підвищенням їх концентрації у плазмі крові, особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Антигіпертензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка іонів натрію та блокада синтезу простагландинів нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів натрію). Серцеві глікозиди підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Дія недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів у період лікування бісопрололом може подовжуватися. Трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седамивні та снодійні засоби посилюють пригнічення центральної нервової системи. Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі крові. Комбінації, які слід брати до уваги Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори моноаміноксидази (МАО) (за винятком інгібіторів МАО типу В) можуть посилювати антигіпертензивний ефект. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Рифампіцин скорочує період напіввиведення бісопрололу.Спосіб застосування та дозиПрепарат Біол приймають внутрішньо, вранці натще, 1 раз на добу з невеликою кількістю рідини, вранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок. У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи ЧСС та стан пацієнта. Артеріальна гіпертензія та ІХС При артеріальній гіпертензії та ішемічній хворобі серця препарат Біол застосовують по 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. При лікуванні артеріальної гіпертензії та стенокардії максимальна добова доза становить 20 мг 1 раз на добу. Хронічна серцева недостатність Початок лікування ХСН препаратом Біол вимагає обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою для лікування препаратом Біол є стабільна хронічна серцева недостатність без ознак загострення. Лікування ХСН препаратом Біол починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, тобто. дозу можна збільшувати лише у тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Для забезпечення відповідного процесу титрування на початкових стадіях лікування рекомендується застосовувати препарат у менших дозах. Початкова доза, що рекомендується, становить 1,25 мг (1/4 таблетки по 5 мг) один раз на день. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2,5 мг (1/2 таблетки препарату Біол® по 5 мг), 3,75 мг (3/4 таблетки по 5 мг), 5 мг (1 таблетка препарату Біол® по 5 мг) 5 мг або 1/2 таблетки по 10 мг, 7,5 мг (3/4 таблетки по 10 мг) і 10 мг 1 раз на день з інтервалом не менше 2-х або більше тижнів. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимальна добова доза для лікування ХСН становить 10 мг 1 раз на день. Під час титрування рекомендується регулярний контроль артеріального тиску. ЧСС та симптоми наростання вираженості ХСН Погіршення симптомів ХСН можливе вже першого дня застосування препарату. Під час або після фази титрування може виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується насамперед звернути увагу на підбір дози супутньої стандартної терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози Біолу по 5 мг або відміна лікування. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування дози або продовжити лікування. Порушення функції нирок або печінки Порушення функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня зазвичай не потребує коригування дози. При виражених порушеннях функції нирок (КК менше 20 мл/хв) та у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки максимальна добова доза становить 10 мг. Збільшення дози таких хворих має здійснюватися з особливою обережністю. Пацієнти похилого віку Корекція дози не потрібна. До цього часу недостатньо даних щодо застосування препарату Біол® по 5 мг у пацієнтів з ХСН, пов'язаною з цукровим діабетом 1 типу, вираженими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або гемодинамічно обумовленим пороком серця. Також досі не було отримано достатніх даних щодо пацієнтів із ХСН із інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомність, судоми. Лікування: у разі передозування, передусім треба припинити прийом препарату, провести промивання шлунка, слід прийняти адсорбуючі засоби, провести симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії – внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні АТ внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорів. При гіпоглікемії може бути показано внутрішньовенне введення глюкагону або внутрішньовенне введення декстрози (глюкози). При AV блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрін. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів із позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму - призначення бронходилататорів, у тому числі бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід різко переривати лікування препаратом Біол через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу на 25% кожні 3-4 дні. Контроль за станом пацієнтів, які приймають препарат Біол®, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3 – 4 місяці), проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози крові у пацієнтів з цукровим діабетом (1 раз на 4 -5 міс). У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. У разі виявлення у пацієнтів похилого віку наростаючої брадикардії (ЧСС менше 50 уд/хв), вираженого зниження артеріального тиску (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), атріовентрикулярної блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у пацієнтів із обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Пацієнтам, які користуються контактними лінзами, слід враховувати, що на фоні лікування препаратом можливе зменшення продукції слізної рідини. При застосуванні препарату Біол у пацієнтів з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної блокади альфа-адренорецепторів). При гіпертиреозі бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату у пацієнтів з гіпертиреозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального значення. При одночасному застосуванні клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Біол. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування препарат слід відмінити за 48 годин до проведення загальної анестезії. Якщо пацієнт прийняв препарат перед хірургічним втручанням, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, які виснажують депо катехоламінів (в т. ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Пацієнтам із бронхоспастичними захворюваннями можна з обережністю призначати кардіоселективні бета-адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. На тлі прийому бета-адреноблокаторів у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою може посилюватись опір дихальних шляхів. При перевищенні дози Біол у таких пацієнтів виникає небезпека розвитку бронхоспазму. У разі виявлення у пацієнтів наростаючої брадикардії (ЧСС менше 50 уд/хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ – менше 100 мм рт.ст.), AV блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію препаратом Біол при розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Відміну препарату проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). Слід скасовувати препарат перед дослідженням концентрації в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину, ванілілміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл. У курців ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Біол® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: бісопрололу фумарат (геміфумарат) 2,5 мг; допоміжні речовини: кальцію дигідрофосфат 53,42 мг, целюлоза мікрокристалічна 20,62 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 5,16 мг, кроскармелоза натрію 1,76 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,77 мг, 0,7 мг; склад оболонки: Опадрай II білий 3,50 мг: лактози моногідрат 1,26 мг, гіпромелоза 0,98 мг, титану діоксид (Е 171) 0,92 мг, макрогол – 4000 0,34 мг. По 10 таблеток поміщають у Аl/Аl блістер. По 3, 5 або 10 блістерів разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, з ризиком на одній стороні та гравіюванням "BIS 2,5" на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаВсмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Його біодоступність через незначний ефект "первинного проходження" через печінку (на рівні приблизно 10%) становить близько 90% після прийому внутрішньо. Їда не впливає на біодоступність. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрації в плазмі пропорційні прийнятій дозі в діапазоні від 5 до 20 мг. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2-3 години. Розподіл. Бісопролол характеризується широким розподілом. Об'єм розподілу становить 3,5 л/кг. Зв'язок з білками плазми досягає приблизно 30%. Метаболізм. Метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти полярні (водорозчинні) і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються в плазмі крові та сечі, не мають фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише невелику роль. Виведення. Бісопролол характеризується збалансованим кліренсом: близько 50% виводиться нирками у незміненому вигляді, близько 50% метаболізується у печінці до неактивних метаболітів, які потім також виводяться нирками. Загальний кліренс становить 15 л/година. Період напіввиведення – 10-12 годин. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю плазмові концентрації бісопрололу вищі, а період напіввиведення більш тривалий порівняно зі здоровими добровольцями. Фармакокінетика бісопрололу у пацієнтів з ХСН та одночасним порушенням функції печінки або нирок не вивчалась.ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Знижує активність реніну в плазмі крові, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує або уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у спокої та при навантаженні). Чинить антигіпертензивну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, надає негативну хроно-, дромо-, ботим атріовентрикулярну провідність). При перевищенні терапевтичної дози має бета2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, в перші 24 години, дещо збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), через 1-3 доби повертається до вихідного значення, а при тривалому призначенні знижується. Антигіпертензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (має велике значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну. систему (ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект розвивається через 2-5 днів, стабільна дія – через 1-2 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок ушкодження ЧСС, незначного зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба у кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки); не викликає затримки іонів натрію (Na+) у організмі.Показання до застосуванняХронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів. Гостра серцева недостатність та хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, що потребує проведення внутрішньовенної інотропної терапії. Кардіогенний шок; колапс. Атріовентрикулярна (AV) блокада II та III ступеня, без кардіостимулятора. Синдром слабкості синусового вузла. Синоатріальна блокада. Тяжка брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв до початку лікування). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст). Кардіомегалія (без серцевої недостатності). Тяжкі форми бронхіальної астми та хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ) в анамнезі. Виражені порушення периферичного кровообігу. Синдром Рейну. Феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів). Метаболічний ацидоз. Супутнє застосування флоктафеніну та сультоприду. Непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: бронхоспазм (бронхіальна астма, обструктивні захворювання дихальних шляхів), проведення десенсибілізуючої терапії, стенокардія Принцметала, порушення периферичного кровообігу (на початку терапії може виникнути посилення симптомів), загальна анестезія, гіпербетеоз 1 глюкози в крові, AV блокада І ступеня, міастенія, тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну КК менше 20 мл/хв), тяжкі порушення функції печінки, псоріаз, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця або гемодинамічно значущий клапанний порок серця, хронічна серця міокарда протягом останніх 3 місяців, депресія (у тому числі в анамнезі), феохромоцитома (при одночасному застосуванні альфа-адреноблокаторів), строга дієта,обтяжений алергологічний анамнез.Вагітність та лактаціяБісопролол не має прямої цитотоксичної, мутагенної та тератогенної дії, але має фармакологічні ефекти, які можуть мати шкідливий вплив протягом вагітності та/або на плід, або новонародженого. Зазвичай бета-адреноблокатори знижують плацентарну перфузію, що веде до уповільнення зростання плода, внутрішньоутробної загибелі плода, викиднів або передчасних пологів. У плода та новонародженої дитини можуть виникнути патологічні реакції, такі як внутрішньоутробна затримка розвитку, гіпоглікемія, брадикардія. Препарат Біол® не слід застосовувати під час вагітності, застосування можливе лише у випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та/або дитини. У тому випадку, коли лікування препаратом Біол® розглядається як необхідне, слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком плода, та, у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плода, приймати альтернативні методи терапії . Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії, як правило, виникають протягом перших 3 днів життя. Період грудного вигодовування Даних про проникнення бісопрололу у грудне молоко немає. Тому застосування препарату Біол не рекомендується жінкам у період годування груддю. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я); дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи окремі повідомлення. З боку серцево-судинної системи Дуже часто: ушкодження ЧСС (брадикардія, особливо у пацієнтів із ХСН), відчуття серцебиття. Часто: виражене зниження артеріального тиску (особливо у пацієнтів з ХСН), посилення симптомів перебігу ХСН, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, відчуття похолодання в кінцівках (парестезії). Нечасто: порушення AV провідності (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, ортостатична гіпотензія, біль у грудях. З боку нервової системи Часто: запаморочення, біль голови, астенія, підвищена стомлюваність, порушення сну, депресія, неспокій. Рідко: сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті, "жахливі" сновидіння, галюцинації, міастенія, тремор, судоми м'язів. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування. З боку органів чуття Рідко: порушення зору, зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз), шум у вухах, зниження слуху, біль у вусі. Дуже рідко: сухість та болючість очей, кон'юнктивіт, порушення смаку. З боку дихальної системи Нечасто: бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів. Рідко: алергічний риніт, закладеність носа. З боку травної системи Часто: нудота, блювання, діарея, запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини, біль у животі. Рідко: гепатит, підвищення активності "печінкових" трансаміназ (аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT)), підвищення концентрації білірубіну. З боку опорно-рухового апарату Нечасто: артралгія, біль у спині. З боку шкірних покривів Рідко: посилення потовиділення, гіперемія шкіри, висип, псоріазоподібні шкірні реакції. Дуже рідко: алопеція, бета-адреноблокатори можуть загострювати перебіг псоріазу. Алергічні реакції Рідко: свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку сечостатевої системи Дуже рідко: порушення потенції, ослаблення лібідо. Лабораторні показники Рідко: підвищення концентрації тригліцеридів у крові. В окремих випадках: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія. Інші Синдром "скасування" (частішання нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).Взаємодія з лікарськими засобамиНа ефективність та переносимість бісопрололу може вплинути одночасний прийом інших лікарських засобів. Така взаємодія може відбуватися також у тих випадках, коли два лікарські засоби прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати про прийом інших лікарських засобів, навіть у разі їхнього прийому без призначення лікаря (тобто препарати безрецептурної відпустки). Нерекомендовані комбінації Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність серця. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу і, меншою мірою, дилтіазему при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) можуть призвести до декомпенсації ХСН за рахунок ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку "рикошетної" артеріальної гіпертензії. Діуретики, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Комбінації, що потребують особливої ​​обережності БМКК похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон), а також резерпін та гуанфацин можуть збільшувати час AV проведення. Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очних крапель для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження артеріального тиску, ушкодження ЧСС). Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати час AV проведення та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Ефективність інсуліну і гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо може змінюватися при лікуванні бісопрололом (маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається: тахікардію, підвищення АТ). Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до розвитку брадикардії та збільшувати час AV проведення. Антигіпертензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (затримка іонів натрію та блокада синтезу простагландинів нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів натрію). Одночасне застосування бісопрололу з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Кліренс лідокаїну та ксантинів (крім теофіліну) може знижуватися у зв'язку з можливим підвищенням їх концентрації у плазмі крові, особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин) може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Гіпотензивні засоби, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) внаслідок значного посилення антигіпертензивної дії. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бісопрололу має становити не менше 14 днів. Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу. Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бісопролол. Йодосодержащіе рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Дія недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів у період лікування бісопрололом може подовжуватися. Сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі крові. Рифампіцин скорочує період напіввиведення бісопрололу.Спосіб застосування та дозиТаблетки Біол слід приймати внутрішньо один раз на добу з невеликою кількістю рідини вранці до сніданку, під час або після нього, не розжовуючи. У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи ЧСС та стан пацієнта. Початок лікування ХСН препаратом Біол вимагає обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою для лікування препаратом Біол є стабільна хронічна серцева недостатність без ознак декомпенсації. Лікування ХСН препаратом Біол починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, т. е. дозу можна збільшувати лише тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Для забезпечення відповідного процесу титрування на початкових стадіях лікування рекомендується застосовувати препарат у менших дозах. 1-й тиждень: 1,25 мг препарату Біол (1/2 таблетки) один раз на день; 2-й тиждень: 2,5 мг препарату Біол (1 таблетка) один раз на день; 3-й тиждень: 3,75 мг препарату Біол (1 та 14 таблетки) один раз на день; 4 - 7 тижні: 5 мг препарату Біол (2 таблетки) один раз на день; 8-11 тижні: 7,5 мг препарату Біол (3 таблетки) один раз на день; 12-й тиждень терапії і далі: 10 мг препарату Біол® (4 таблетки) один раз на день як підтримуюча. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимальна добова доза при ХСН становить 10 мг Біолу 1 раз на день. При добовій дозі 10 мг можливе застосування препарату Біол з дозуванням 5,0 мг або 10,0 мг. Під час титрування рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, ЧСС та симптомів наростання виразності ХСН. Посилення симптомів перебігу ХСН можливе вже з першого дня застосування препарату. Під час або після фази титрування може виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується передусім провести корекцію доз препаратів супутньої терапії. Лікування препаратом Біол® слід переривати лише у разі крайньої необхідності. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування дози або відновити прийом Біолу, якщо препарат був відмінений. Тривалість лікування Лікування ХСН препаратом Біол зазвичай є тривалим. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Якщо необхідно припинення лікування, то дозування препарату слід поступово знижувати. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок або печінки: при порушенні функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня, зазвичай, не потрібно коригувати дозу препарату Біол®. при тяжких порушеннях функції нирок (КК менше 20 мл/хв) та у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки максимальна добова доза становить 10 мг. Збільшення дози таких пацієнтів має здійснюватися з особливою обережністю. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. На сьогодні недостатньо даних щодо застосування препарату Біол у пацієнтів з ХСН у поєднанні з цукровим діабетом 1 типу, тяжкими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або вадами клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було отримано достатніх даних щодо пацієнтів із ХСН із інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців.ПередозуванняСимптоми Аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, атріовентрикулярна блокада, виражене зниження артеріального тиску гостра серцева недостатність, гіпоглікемія, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу відрізняється значною міжіндивідуальною варіабельністю, і пацієнти з ХСН можуть мати високу чутливість. Лікування При виникненні передозування, перш за все, необхідно припинити прийом препарату, промити шлунок, призначити адсорбуючі лікарські засоби і почати підтримуючу симптоматичну терапію: при атріовентрикулярній блокаді, що розвинулася, внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або постановка тимчасового кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються); при вираженій брадикардії - внутрішньовенне введення атропіну, при недостатньому ефекті з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію, також може знадобитися тимчасова постановка штучного водія ритму; при вираженому зниженні артеріального тиску – пацієнт повинен перебувати у положенні Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень - плазмозамінні розчини внутрішньовенно,при неефективності - введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при загостренні перебігу ХСН – внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів із позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів; при судомах – внутрішньовенно діазепам; при бронхоспазму - призначення бронходилататорів, у тому числі бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну; при гіпоглікемії – внутрішньовенне введення глюкагону або декстрози (глюкози).при бронхоспазму - призначення бронходилататорів, у тому числі бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну; при гіпоглікемії – внутрішньовенне введення глюкагону або декстрози (глюкози).при бронхоспазму - призначення бронходилататорів, у тому числі бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну; при гіпоглікемії – внутрішньовенне введення глюкагону або декстрози (глюкози).Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід різко переривати лікування препаратом Біол через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу на 25% кожні 3-4 дні. Контроль за станом пацієнтів, які приймають препарат Біол®, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування - щодня, потім 1 раз на 3-4 місяці), проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози крові у пацієнтів з цукровим діабетом (1 раз на 4 -5 міс) У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 60 уд/хв. У разі виявлення у пацієнтів похилого віку наростаючої брадикардії (ЧСС менше 60 уд/хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), атріовентрикулярної блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у пацієнтів із обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Пацієнтам, які користуються контактними лінзами, слід враховувати, що на фоні лікування препаратом можливе зменшення продукції слізної рідини. При застосуванні препарату Біол у пацієнтів з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної блокади альфа-адренорецепторів). При гіпертиреозі бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату у пацієнтів з гіпертиреозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального значення. При одночасному застосуванні клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Біол. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування препарат слід відмінити за 48 годин до проведення загальної анестезії. Якщо пацієнт прийняв препарат перед хірургічним втручанням, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, які виснажують депо катехоламінів (в т. ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Пацієнтам із бронхоспастичними захворюваннями можна з обережністю призначати кардіоселективні бета-адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. На тлі прийому бета-адреноблокаторів у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою може посилюватись опір дихальних шляхів. При перевищенні дози Біол у таких пацієнтів виникає небезпека розвитку бронхоспазму. Рекомендується припинити терапію препаратом Біол при розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Відміну препарату проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). Слід скасовувати препарат перед дослідженням концентрації у крові та сечі катехоламінів, норметанефрину, ванілінміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл. У курців ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Спеціальні запобіжні заходи при знищенні невикористаного лікарського препарату Немає необхідності в спеціальних запобіжних заходах при знищенні невикористаного препарату Біол®. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Біол® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активний інгредієнт: бісопрололу геміфумарат 5,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 20,0 мг; кальцію гідрофосфат 51,8 мг; крохмаль кукурудзяний 5,0 мг; плівкова оболонка: лактози моногідрат 1,24 мг, гіпромелоза 0,96 мг, титану діоксид 0,90 мг, макрогол-4000 0,34 мг, барвник заліза (III) оксид жовтий 0,06 мг. Первинна упаковка: по 10 таблеток у блістер із алюмінію/алюмінію. Вторинна упаковка: по 3, 5 або 10 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою світло-жовта, кругла, двоопукла таблетка з хрестоподібною ризиком на одному боці та гравіюванням "BIS 5" на іншій, на зламі білого кольору.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаБісопролол майже повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту, їда не впливає на абсорбцію. Біодоступність – близько 90%. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) через 2-4 години після прийому внутрішньо. Зв'язок із білками плазми крові – 26-33%. Метаболізується в печінці, метаболіти бісопрололу не мають фармакологічної активності. Період напіввиведення (Т1/2) становить 9-12 годин, що уможливлює застосування препарату 1 раз на добу. Виводиться нирками – 50% у незміненому вигляді, менше 2% через кишечник. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр – низька, у невеликих кількостях виділяється з грудним молоком.ФармакодинамікаБісопролол - селективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючої дії. Як і для інших бета1-адреноблокаторів, механізм дії при артеріальній гіпертензії не зрозумілий. Разом з тим відомо, що бісопролол знижує активність реніну в плазмі, зменшує потребу міокарда в кисні, уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС). Чинить гіпотензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, пригнічує всі функції серця, знижує атріовентрикулярну (AV). При перевищенні терапевтичної дози має бета2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), через 1-3 доби повертається до вихідного значення, а при тривалому застосуванні – знижується. Антигіпертензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності симпатоадреналової системи (САС) (має велике значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему. (ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект розвивається через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок зниження скоротливості та інших функцій міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба у кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки); не викликає затримки іонів натрію в організмі; виразність атерогенної дії не відрізняється від дії пропранололу.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Ішемічна хвороба серця (ІХС): профілактика нападів стабільної стенокардії. Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу або до будь-якого компонента препарату та інших бета-адреноблокаторів. Гостра серцева недостатність та хронічна серцева недостатність (ХСН) у стадії декомпенсації, що потребує проведення інотропної терапії. Кардіогенний шок; колапс. Атріовентрикулярна (AV) блокада ІІ-ІІІ ступеня, без кардіостимулятора. Синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла Брадикардія (ЧСС до початку лікування менше 50 уд/хв). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст.). Кардіомегалія (без серцевої недостатності). Тяжкі форми бронхіальної астми та хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ) в анамнезі. Виражені порушення периферичного кровообігу. Синдром Рейно; метаболічний ацидоз. Феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів). Супутнє застосування флоктафеніну та сультоприду. Непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: бронхоспазм (бронхіальна астма, обструктивні захворювання дихальних шляхів); проведення десенсибілізуючої терапії; гіпертиреоз; цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв); тяжкі порушення функції печінки; псоріаз; порушення периферичного кровообігу (на початку терапії може виникнути посилення симптомів); загальна анестезія; міастенія; AV блокада І ступеня; стенокардія Принцметала; рестриктивна кардіоміопатія; вроджені вади серця або вада клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями; хронічна серцева недостатність із інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців; депресія (зокрема в анамнезі);феохромоцитома (обов'язково одночасне застосування альфа-адреноблокаторів); сувора дієта; алергічні реакції в анамнезі.Вагітність та лактаціяБісопролол не має прямої цитотоксичної, мутагенної та тератогенної дії, але має фармакологічні ефекти, які можуть мати шкідливий вплив протягом вагітності та/або на плід, або новонародженого. Зазвичай бета-адреноблокатори знижують плацентарну перфузію, що веде до уповільнення зростання плода, внутрішньоутробної загибелі плода, викиднів або передчасних пологів. У плода та новонародженої дитини можуть виникнути патологічні реакції, такі як внутрішньоутробна затримка розвитку, гіпоглікемія, брадикардія. Препарат Біол® не слід застосовувати під час вагітності, застосування можливе у тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та/або дитини. У тому випадку, коли лікування препаратом Біол® розглядається як необхідне, слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини, та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плода, приймати альтернативні методи терапії . Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії, як правило, виникають протягом перших 3 днів життя. Період грудного вигодовування Даних про проникнення бісопрололу у грудне молоко немає. Тому застосування препарату Біол не рекомендується жінкам у період годування груддю. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): ​​дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи окремі повідомлення. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – ушкодження ЧСС (брадикардія, особливо у пацієнтів з ХСН), відчуття серцебиття; часто - виражене зниження АТ (особливо у пацієнтів з ХСН), прояв ангіоспазму (посилення порушень периферичного кровообігу, відчуття холоду в кінцівках (парестезії); нечасто - порушення AV провідності (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, ортостатична , посилення перебігу ХСН з розвитком периферичних набряків (набряклість кісточок, стоп, задишка), біль у грудях З боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль, астенія, підвищена стомлюваність, порушення сну, депресія, неспокій; рідко - сплутаність свідомості чи короткочасна втрата пам'яті, "кошмарні" сновидіння, галюцинації, міастенія, тремор, судоми м'язів. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів, після початку лікування. З боку органів чуття: рідко – порушення зору, зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз), шум у вухах, зниження слуху, біль у вусі; дуже рідко – сухість та болючість очей, кон'юнктивіт, порушення смаку. З боку дихальної системи: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів; рідко – алергічний риніт; закладеність носа. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, біль у животі; рідко – гепатит, підвищення активності ферментів печінки (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), підвищення концентрації білірубіну, зміна смаку. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – артралгія, біль у спині. З боку сечостатевої системи: дуже рідко – порушення потенції, ослаблення лібідо. Лабораторні показники: рідко – підвищення концентрації тригліцеридів у крові; в окремих випадках – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія. Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко – посилення потовиділення, гіперемія шкіри, висип, псоріазоподібні шкірні реакції; дуже рідко - алопеція, бета-адреноблокатори можуть загострювати перебіг псоріазу. Інші: синдром "скасування" (почастішання нападів стенокардії, підвищення АТ).Взаємодія з лікарськими засобамиНа ефективність та переносимість бісопрололу може вплинути одночасний прийом інших лікарських засобів. Така взаємодія може відбуватися також у тих випадках, коли два лікарські засоби прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати про прийом інших лікарських засобів, навіть у разі їхнього прийому без призначення лікаря (тобто препарати безрецептурної відпустки). Нерекомендовані комбінації Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність міокарда. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу та меншою мірою дилтіазему при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) можуть призвести до декомпенсації ХСН за рахунок ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також появи симптомів вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Комбінації, що потребують особливої ​​обережності БМКК похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності. Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очних крапель для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу: виражене зниження артеріального тиску, зменшення ЧСС. Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Одночасне застосування бісопрололу з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бісопролол. Йодвмісні рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Ефективність інсуліну і гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо може змінюватися при лікуванні бісопрололом (маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається: тахікардію, підвищення АТ). Кліренс лідокаїну та ксантинів (крім теофіліну) може знижуватися у зв'язку з можливим підвищенням їх концентрації у плазмі крові, особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Антигіпертензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка іонів натрію та блокада синтезу простагландинів нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів натрію). Серцеві глікозиди підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Дія недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів у період лікування бісопрололом може подовжуватися. Трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седамивні та снодійні засоби посилюють пригнічення центральної нервової системи. Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі крові. Комбінації, які слід брати до уваги Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори моноаміноксидази (МАО) (за винятком інгібіторів МАО типу В) можуть посилювати антигіпертензивний ефект. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Рифампіцин скорочує період напіввиведення бісопрололу.Спосіб застосування та дозиПрепарат Біол приймають внутрішньо, вранці натще, 1 раз на добу з невеликою кількістю рідини, вранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок. У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи ЧСС та стан пацієнта. Артеріальна гіпертензія та ІХС При артеріальній гіпертензії та ішемічній хворобі серця препарат Біол застосовують по 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. При лікуванні артеріальної гіпертензії та стенокардії максимальна добова доза становить 20 мг 1 раз на добу. Хронічна серцева недостатність Початок лікування ХСН препаратом Біол вимагає обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою для лікування препаратом Біол є стабільна хронічна серцева недостатність без ознак загострення. Лікування ХСН препаратом Біол починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, тобто. дозу можна збільшувати лише у тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Для забезпечення відповідного процесу титрування на початкових стадіях лікування рекомендується застосовувати препарат у менших дозах. Початкова доза, що рекомендується, становить 1,25 мг (1/4 таблетки по 5 мг) один раз на день. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2,5 мг (1/2 таблетки препарату Біол® по 5 мг), 3,75 мг (3/4 таблетки по 5 мг), 5 мг (1 таблетка препарату Біол® по 5 мг) 5 мг або 1/2 таблетки по 10 мг, 7,5 мг (3/4 таблетки по 10 мг) і 10 мг 1 раз на день з інтервалом не менше 2-х або більше тижнів. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимальна добова доза для лікування ХСН становить 10 мг 1 раз на день. Під час титрування рекомендується регулярний контроль артеріального тиску. ЧСС та симптоми наростання вираженості ХСН Погіршення симптомів ХСН можливе вже першого дня застосування препарату. Під час або після фази титрування може виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується насамперед звернути увагу на підбір дози супутньої стандартної терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози Біолу по 5 мг або відміна лікування. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування дози або продовжити лікування. Порушення функції нирок або печінки Порушення функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня зазвичай не потребує коригування дози. При виражених порушеннях функції нирок (КК менше 20 мл/хв) та у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки максимальна добова доза становить 10 мг. Збільшення дози таких хворих має здійснюватися з особливою обережністю. Пацієнти похилого віку Корекція дози не потрібна. До цього часу недостатньо даних щодо застосування препарату Біол® по 5 мг у пацієнтів з ХСН, пов'язаною з цукровим діабетом 1 типу, вираженими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або гемодинамічно обумовленим пороком серця. Також досі не було отримано достатніх даних щодо пацієнтів із ХСН із інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомність, судоми. Лікування: у разі передозування, передусім треба припинити прийом препарату, провести промивання шлунка, слід прийняти адсорбуючі засоби, провести симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії – внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні АТ внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорів. При гіпоглікемії може бути показано внутрішньовенне введення глюкагону або внутрішньовенне введення декстрози (глюкози). При AV блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрін. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів із позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму - призначення бронходилататорів, у тому числі бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід різко переривати лікування препаратом Біол через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу на 25% кожні 3-4 дні. Контроль за станом пацієнтів, які приймають препарат Біол®, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3 – 4 місяці), проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози крові у пацієнтів з цукровим діабетом (1 раз на 4 -5 міс). У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. У разі виявлення у пацієнтів похилого віку наростаючої брадикардії (ЧСС менше 50 уд/хв), вираженого зниження артеріального тиску (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), атріовентрикулярної блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у пацієнтів із обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Пацієнтам, які користуються контактними лінзами, слід враховувати, що на фоні лікування препаратом можливе зменшення продукції слізної рідини. При застосуванні препарату Біол у пацієнтів з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної блокади альфа-адренорецепторів). При гіпертиреозі бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату у пацієнтів з гіпертиреозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального значення. При одночасному застосуванні клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Біол. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування препарат слід відмінити за 48 годин до проведення загальної анестезії. Якщо пацієнт прийняв препарат перед хірургічним втручанням, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, які виснажують депо катехоламінів (в т. ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Пацієнтам із бронхоспастичними захворюваннями можна з обережністю призначати кардіоселективні бета-адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. На тлі прийому бета-адреноблокаторів у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою може посилюватись опір дихальних шляхів. При перевищенні дози Біол у таких пацієнтів виникає небезпека розвитку бронхоспазму. У разі виявлення у пацієнтів наростаючої брадикардії (ЧСС менше 50 уд/хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ – менше 100 мм рт.ст.), AV блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію препаратом Біол при розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Відміну препарату проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). Слід скасовувати препарат перед дослідженням концентрації в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину, ванілілміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл. У курців ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Біол® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активний інгредієнт: бісопрололу геміфумарат 5,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 20,0 мг; кальцію гідрофосфат 51,8 мг; крохмаль кукурудзяний 5,0 мг; плівкова оболонка: лактози моногідрат 1,24 мг, гіпромелоза 0,96 мг, титану діоксид 0,90 мг, макрогол-4000 0,34 мг, барвник заліза (III) оксид жовтий 0,06 мг. Первинна упаковка: по 10 таблеток у блістер із алюмінію/алюмінію. Вторинна упаковка: по 3, 5 або 10 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою світло-жовта, кругла, двоопукла таблетка з хрестоподібною ризиком на одному боці та гравіюванням "BIS 5" на іншій, на зламі білого кольору.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаБісопролол майже повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту, їда не впливає на абсорбцію. Біодоступність – близько 90%. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) через 2-4 години після прийому внутрішньо. Зв'язок із білками плазми крові – 26-33%. Метаболізується в печінці, метаболіти бісопрололу не мають фармакологічної активності. Період напіввиведення (Т1/2) становить 9-12 годин, що уможливлює застосування препарату 1 раз на добу. Виводиться нирками – 50% у незміненому вигляді, менше 2% через кишечник. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр – низька, у невеликих кількостях виділяється з грудним молоком.ФармакодинамікаБісопролол - селективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючої дії. Як і для інших бета1-адреноблокаторів, механізм дії при артеріальній гіпертензії не зрозумілий. Разом з тим відомо, що бісопролол знижує активність реніну в плазмі, зменшує потребу міокарда в кисні, уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС). Чинить гіпотензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, пригнічує всі функції серця, знижує атріовентрикулярну (AV). При перевищенні терапевтичної дози має бета2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), через 1-3 доби повертається до вихідного значення, а при тривалому застосуванні – знижується. Антигіпертензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності симпатоадреналової системи (САС) (має велике значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему. (ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект розвивається через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок зниження скоротливості та інших функцій міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба у кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки); не викликає затримки іонів натрію в організмі; виразність атерогенної дії не відрізняється від дії пропранололу.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Ішемічна хвороба серця (ІХС): профілактика нападів стабільної стенокардії. Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу або до будь-якого компонента препарату та інших бета-адреноблокаторів. Гостра серцева недостатність та хронічна серцева недостатність (ХСН) у стадії декомпенсації, що потребує проведення інотропної терапії. Кардіогенний шок; колапс. Атріовентрикулярна (AV) блокада ІІ-ІІІ ступеня, без кардіостимулятора. Синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла Брадикардія (ЧСС до початку лікування менше 50 уд/хв). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст.). Кардіомегалія (без серцевої недостатності). Тяжкі форми бронхіальної астми та хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ) в анамнезі. Виражені порушення периферичного кровообігу. Синдром Рейно; метаболічний ацидоз. Феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів). Супутнє застосування флоктафеніну та сультоприду. Непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: бронхоспазм (бронхіальна астма, обструктивні захворювання дихальних шляхів); проведення десенсибілізуючої терапії; гіпертиреоз; цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв); тяжкі порушення функції печінки; псоріаз; порушення периферичного кровообігу (на початку терапії може виникнути посилення симптомів); загальна анестезія; міастенія; AV блокада І ступеня; стенокардія Принцметала; рестриктивна кардіоміопатія; вроджені вади серця або вада клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями; хронічна серцева недостатність із інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців; депресія (зокрема в анамнезі);феохромоцитома (обов'язково одночасне застосування альфа-адреноблокаторів); сувора дієта; алергічні реакції в анамнезі.Вагітність та лактаціяБісопролол не має прямої цитотоксичної, мутагенної та тератогенної дії, але має фармакологічні ефекти, які можуть мати шкідливий вплив протягом вагітності та/або на плід, або новонародженого. Зазвичай бета-адреноблокатори знижують плацентарну перфузію, що веде до уповільнення зростання плода, внутрішньоутробної загибелі плода, викиднів або передчасних пологів. У плода та новонародженої дитини можуть виникнути патологічні реакції, такі як внутрішньоутробна затримка розвитку, гіпоглікемія, брадикардія. Препарат Біол® не слід застосовувати під час вагітності, застосування можливе у тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та/або дитини. У тому випадку, коли лікування препаратом Біол® розглядається як необхідне, слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини, та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плода, приймати альтернативні методи терапії . Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії, як правило, виникають протягом перших 3 днів життя. Період грудного вигодовування Даних про проникнення бісопрололу у грудне молоко немає. Тому застосування препарату Біол не рекомендується жінкам у період годування груддю. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): ​​дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи окремі повідомлення. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – ушкодження ЧСС (брадикардія, особливо у пацієнтів з ХСН), відчуття серцебиття; часто - виражене зниження АТ (особливо у пацієнтів з ХСН), прояв ангіоспазму (посилення порушень периферичного кровообігу, відчуття холоду в кінцівках (парестезії); нечасто - порушення AV провідності (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, ортостатична , посилення перебігу ХСН з розвитком периферичних набряків (набряклість кісточок, стоп, задишка), біль у грудях З боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль, астенія, підвищена стомлюваність, порушення сну, депресія, неспокій; рідко - сплутаність свідомості чи короткочасна втрата пам'яті, "кошмарні" сновидіння, галюцинації, міастенія, тремор, судоми м'язів. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів, після початку лікування. З боку органів чуття: рідко – порушення зору, зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз), шум у вухах, зниження слуху, біль у вусі; дуже рідко – сухість та болючість очей, кон'юнктивіт, порушення смаку. З боку дихальної системи: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів; рідко – алергічний риніт; закладеність носа. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, біль у животі; рідко – гепатит, підвищення активності ферментів печінки (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), підвищення концентрації білірубіну, зміна смаку. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – артралгія, біль у спині. З боку сечостатевої системи: дуже рідко – порушення потенції, ослаблення лібідо. Лабораторні показники: рідко – підвищення концентрації тригліцеридів у крові; в окремих випадках – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія. Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко – посилення потовиділення, гіперемія шкіри, висип, псоріазоподібні шкірні реакції; дуже рідко - алопеція, бета-адреноблокатори можуть загострювати перебіг псоріазу. Інші: синдром "скасування" (почастішання нападів стенокардії, підвищення АТ).Взаємодія з лікарськими засобамиНа ефективність та переносимість бісопрололу може вплинути одночасний прийом інших лікарських засобів. Така взаємодія може відбуватися також у тих випадках, коли два лікарські засоби прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати про прийом інших лікарських засобів, навіть у разі їхнього прийому без призначення лікаря (тобто препарати безрецептурної відпустки). Нерекомендовані комбінації Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність міокарда. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу та меншою мірою дилтіазему при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) можуть призвести до декомпенсації ХСН за рахунок ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також появи симптомів вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Комбінації, що потребують особливої ​​обережності БМКК похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності. Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очних крапель для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу: виражене зниження артеріального тиску, зменшення ЧСС. Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Одночасне застосування бісопрололу з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бісопролол. Йодвмісні рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Ефективність інсуліну і гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо може змінюватися при лікуванні бісопрололом (маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається: тахікардію, підвищення АТ). Кліренс лідокаїну та ксантинів (крім теофіліну) може знижуватися у зв'язку з можливим підвищенням їх концентрації у плазмі крові, особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Антигіпертензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка іонів натрію та блокада синтезу простагландинів нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів натрію). Серцеві глікозиди підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Дія недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів у період лікування бісопрололом може подовжуватися. Трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седамивні та снодійні засоби посилюють пригнічення центральної нервової системи. Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі крові. Комбінації, які слід брати до уваги Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори моноаміноксидази (МАО) (за винятком інгібіторів МАО типу В) можуть посилювати антигіпертензивний ефект. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Рифампіцин скорочує період напіввиведення бісопрололу.Спосіб застосування та дозиПрепарат Біол приймають внутрішньо, вранці натще, 1 раз на добу з невеликою кількістю рідини, вранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок. У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи ЧСС та стан пацієнта. Артеріальна гіпертензія та ІХС При артеріальній гіпертензії та ішемічній хворобі серця препарат Біол застосовують по 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. При лікуванні артеріальної гіпертензії та стенокардії максимальна добова доза становить 20 мг 1 раз на добу. Хронічна серцева недостатність Початок лікування ХСН препаратом Біол вимагає обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою для лікування препаратом Біол є стабільна хронічна серцева недостатність без ознак загострення. Лікування ХСН препаратом Біол починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, тобто. дозу можна збільшувати лише у тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Для забезпечення відповідного процесу титрування на початкових стадіях лікування рекомендується застосовувати препарат у менших дозах. Початкова доза, що рекомендується, становить 1,25 мг (1/4 таблетки по 5 мг) один раз на день. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2,5 мг (1/2 таблетки препарату Біол® по 5 мг), 3,75 мг (3/4 таблетки по 5 мг), 5 мг (1 таблетка препарату Біол® по 5 мг) 5 мг або 1/2 таблетки по 10 мг, 7,5 мг (3/4 таблетки по 10 мг) і 10 мг 1 раз на день з інтервалом не менше 2-х або більше тижнів. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимальна добова доза для лікування ХСН становить 10 мг 1 раз на день. Під час титрування рекомендується регулярний контроль артеріального тиску. ЧСС та симптоми наростання вираженості ХСН Погіршення симптомів ХСН можливе вже першого дня застосування препарату. Під час або після фази титрування може виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується насамперед звернути увагу на підбір дози супутньої стандартної терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози Біолу по 5 мг або відміна лікування. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування дози або продовжити лікування. Порушення функції нирок або печінки Порушення функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня зазвичай не потребує коригування дози. При виражених порушеннях функції нирок (КК менше 20 мл/хв) та у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки максимальна добова доза становить 10 мг. Збільшення дози таких хворих має здійснюватися з особливою обережністю. Пацієнти похилого віку Корекція дози не потрібна. До цього часу недостатньо даних щодо застосування препарату Біол® по 5 мг у пацієнтів з ХСН, пов'язаною з цукровим діабетом 1 типу, вираженими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або гемодинамічно обумовленим пороком серця. Також досі не було отримано достатніх даних щодо пацієнтів із ХСН із інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомність, судоми. Лікування: у разі передозування, передусім треба припинити прийом препарату, провести промивання шлунка, слід прийняти адсорбуючі засоби, провести симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії – внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні АТ внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорів. При гіпоглікемії може бути показано внутрішньовенне введення глюкагону або внутрішньовенне введення декстрози (глюкози). При AV блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрін. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів із позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму - призначення бронходилататорів, у тому числі бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід різко переривати лікування препаратом Біол через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу на 25% кожні 3-4 дні. Контроль за станом пацієнтів, які приймають препарат Біол®, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3 – 4 місяці), проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози крові у пацієнтів з цукровим діабетом (1 раз на 4 -5 міс). У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. У разі виявлення у пацієнтів похилого віку наростаючої брадикардії (ЧСС менше 50 уд/хв), вираженого зниження артеріального тиску (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), атріовентрикулярної блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у пацієнтів із обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Пацієнтам, які користуються контактними лінзами, слід враховувати, що на фоні лікування препаратом можливе зменшення продукції слізної рідини. При застосуванні препарату Біол у пацієнтів з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної блокади альфа-адренорецепторів). При гіпертиреозі бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату у пацієнтів з гіпертиреозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального значення. При одночасному застосуванні клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Біол. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування препарат слід відмінити за 48 годин до проведення загальної анестезії. Якщо пацієнт прийняв препарат перед хірургічним втручанням, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, які виснажують депо катехоламінів (в т. ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Пацієнтам із бронхоспастичними захворюваннями можна з обережністю призначати кардіоселективні бета-адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. На тлі прийому бета-адреноблокаторів у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою може посилюватись опір дихальних шляхів. При перевищенні дози Біол у таких пацієнтів виникає небезпека розвитку бронхоспазму. У разі виявлення у пацієнтів наростаючої брадикардії (ЧСС менше 50 уд/хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ – менше 100 мм рт.ст.), AV блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію препаратом Біол при розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Відміну препарату проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). Слід скасовувати препарат перед дослідженням концентрації в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину, ванілілміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл. У курців ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Біол® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина бісопрололу фумарат 5,000 мг/10,000 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 44,500 мг/62,400 мг; лудіпрес ЛЦЕ (лактози моногідрат 94,7-98,3%, повідон 3-4%) 40,000 мг/38,500 мг; крохмаль кукурудзяний 8,000 мг/11,000 мг; кремнію діоксид колоїдний 0,500 мг/0,600 мг; кросповідон (колідон CL) 1,000 мг/1,250 мг; магнію стеарат 1,000 мг/1,250 мг; оболонка: титану діоксид 0,287 мг/0,430 мг; макрогол (поліетиленгліколь 4000) 0,287 мг/0,430 мг; гіпромелоза 1,320 мг/1,968 мг; тальк 0,106 мг/0,172 мг. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг та 10 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. По 3, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​білого або білого з ледь помітним кремуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаГіпотензивні засоби.ФармакокінетикаВсмоктування. Абсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на всмоктування препарату. Максимальна концентрація у плазмі крові спостерігається через 1-3 години. Біодоступність – близько 90%. Зв'язок із білками плазми крові – близько 30%. Розподіл. Об'єм розподілу становить 3,5 л/кг. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри - низька. Метаболізм. Метаболізується у печінці за участю ізоферментів CYP3A4 (до 95%) та CYP2D6. Ефект первинного проходження через печінку незначний (близько 10%). Біотрансформація бісопрололу не прискорюється у пацієнтів із гіперфункцією щитовидної залози. Виведення. Загальний кліренс становить 15,6±3,2 л/годину, нирковий кліренс – 9,6±1,6 л/годину. Збалансований кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням його через нирки у незміненому вигляді (близько 50%) та окисленням у печінці (близько 50%) до неактивних метаболітів, які потім також виводяться нирками; менше 2% виводиться через кишечник (з жовчю). Чи не накопичується в організмі. Період напіввиведення 9-12 годин. Залежність фармакокінетики бісопрололу від дози має лінійний характер. Фармакокінетика бісопрололу стабільна, не залежить від віку та статі пацієнта. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: ниркова недостатність. У разі виражених порушень функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) та у пацієнтів з анурією період напіввиведення може збільшитись більш ніж у 2 рази. Печінкова недостатність. У разі вираженої печінкової недостатності відзначається збільшення періоду напіввиведення до 13-15 годин. Хронічна серцева недостатність. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (III функціональний клас за класифікацією NYHA) концентрація бісопрололу у плазмі крові вища, ніж у здорових добровольців, а період напіввиведення збільшується до 17 годин.ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Чинить антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату з аденозинтрифосфату, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, надає негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дію, знижує. При перевищенні терапевтичної дози має бета2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату (у перші 24 години) збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфаадренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів),яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а за тривалого призначення знижується. Антигіпертензивна дія пов'язана зі зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренінангіотензин-альдостеронової системи (має велике значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їх активу) та впливом на центральну нервову систему. При артеріальній гіпертензії ефект розвивається через 2-5 днів, стабільна дія – через 1-2 місяці. Антиангінальна дія обумовлена ​​зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання частоти серцевих скорочень та зниження скоротливості міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда.За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу міокарда у кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Антиаритмічна дія обумовлена ​​усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту циклічного аденозинмонофосфату, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусового та ектопічного водіїв ритму та уповільненням ступеня, переважно в ) через атріовентрикулярний вузол та за додатковими шляхами. При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бетаадреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки); не викликає затримки іонів натрію у організмі.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу, інших компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів; шок (у тому числі кардіогенний); набряк легенів; гостра серцева недостатність або ХСН на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; AV блокада II-III ступеня, без електрокардіостимулятора; синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; брадикардія (частота серцевих скорочень менше 60 уд/хв); стенокардія Принцметала; кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм.рт.ст.), особливо при інфаркті міокарда; тяжка бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі; одночасний прийом флоктафеніну, сультоприду, інгібіторів моноамінооксидази (МАО), за винятком МАО типу;одночасне внутрішньовенне введення верапамілу або дилтіазему; тяжкі порушення периферичного кровообігу; синдром Рейно; феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром мальабсорбції лактози/ізомальтози (до складу препарату входить лактоза).Вагітність та лактаціяБісопролол не має прямої цитотоксичної, мутагенної та тератогенної дії, але має фармакологічні ефекти, які можуть мати шкідливий вплив протягом вагітності та/або на плід, або новонародженого. Зазвичай бета-адреноблокатори знижують плацентарну перфузію, що веде до уповільнення зростання плода, внутрішньоутробної загибелі плода, викиднів або передчасних пологів. У плода та новонародженої дитини можуть виникнути патологічні реакції, такі як внутрішньоутробна затримка розвитку, гіпоглікемія, брадикардія. Біпрол не слід застосовувати під час вагітності. Застосування можливе в тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. У тому випадку, коли лікування препаратом Біпрол розглядається як необхідне, слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком плода. У разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плода необхідно застосовувати альтернативні методи терапії. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії виникають, як правило, протягом перших 3 днів життя. Даних про проникнення бісопрололу в грудне молоко немає, тому прийом препарату Біпрол не рекомендується жінкам під час годування груддю. За необхідності застосування препарату в період лактації,грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяЧастота наведених нижче побічних ефектів зазначена відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто – понад 10%; часто - понад 1% та менше 10%; нечасто – понад 0,1% та менше 1%; рідко – понад 0,01% та менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи окремі випадки. З боку центральної та периферичної нервової системи: часто – підвищена стомлюваність, астенія, запаморочення, головний біль. Зазвичай, ці явища розвиваються на початку лікування, як правило, виражені незначно і проходять протягом 1-2 тижнів; нечасто – порушення сну, депресія; рідко – нічні кошмари, галюцинації, втрата свідомості. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – брадикардія, відчуття серцебиття; часто - виражене зниження артеріального тиску (особливо у пацієнтів з ХСН), прояви ангіоспазму (посилення порушень периферичного кровообігу, відчуття холоду в кінцівках (парестезії); нечасто - порушення AV провідності (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, усу перебігу ХСН з розвитком периферичних набряків (набряклість кісточок, стоп) та задишки, ортостатична гіпотензія, біль у грудях. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – гепатит, підвищення активності «печінкових» трансаміназ (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), підвищення концентрації білірубіну. З боку дихальної системи: нечасто – ларинго- та бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів; рідко – алергічний риніт, закладеність носа. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – м'язова слабкість, судоми у литкових м'язах, артралгія. З боку органів чуття: рідко – порушення зору, зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз), порушення слуху, зміну смаку; дуже рідко – сухість та болючість очей, кон'юнктивіт. З боку шкірних покровів: рідко – посилення потовиділення, псоріазоподібні шкірні реакції; дуже рідко – алопеція, загострення перебігу псоріазу. З боку ендокринної системи: рідко – гіпоглікемія. З боку сечостатевої системи: рідко – порушення потенції, ослаблення лібідо. З боку імунної системи: рідко – поява антинуклеарних антитіл з незвичайною клінічною симптоматикою вовчаковоподібного синдрому, які зникають після закінчення лікування. Алергічні реакції: рідко – гіперемія шкіри, свербіж шкіри, висипання на шкірі, кропив'янка. Лабораторні показники: рідко – гіпертригліцеридемія; дуже рідко – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія. Інші: рідко – синдром «скасування» (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).Взаємодія з лікарськими засобамиФлоктафенін. У разі шоку або артеріальної гіпотензії, зумовлених флоктафеніном, бета-адреноблокатори спричиняють зменшення компенсаторних серцево-судинних реакцій (спільне застосування протипоказане). Сультопід. Внаслідок адитивного ефекту можливий розвиток вираженої брадикардії (спільне застосування протипоказане). Інгібітори МАО. Не рекомендується одночасне застосування (за винятком МАО типу В), оскільки велика ймовірність значного посилення антигіпертензивної дії. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бісопрололу має становити не менше 14 днів. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів (Ділтіазем і верапаміл). Слід уникати цієї комбінації. У період лікування препаратом Біпрол внутрішньовенне введення верапамілу або дилтіазему, інших антиаритмічних препаратів протипоказане. Внаслідок синергізму дії можливе різке зниження артеріального тиску, порушення автоматизму (виражена брадикардія, зупинка синусового вузла), порушення AV провідності, серцева недостатність. При необхідності призначення такої комбінації потрібне ретельне клінічне та електрокардіографічне спостереження пацієнтів, особливо похилого віку та на початку лікування. Антиаритмічні засоби I класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні можливе зниження AV провідності та скоротливої ​​здатності міокарда (слід уникати комбінації з бісопрололом). Антиаритмічні засоби ІІІ класу (наприклад, аміодарон). При сумісному застосуванні з бісопрололом можливе порушення скоротливості, автоматизму та провідності внаслідок пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів (слід уникати цієї комбінації). Антигіпертензивні засоби центральної дії (клонідин, апраклонідин, альфа – метилдопа, гуанфанцин, моксонідин, рілменідин). При сумісному застосуванні підвищення ризику розвитку вираженої брадикардії, зупинки синусового вузла, порушення AV провідності, різкого зниження артеріального тиску, серцевої недостатності (синергічна дія). Слід уникати цієї комбінації. При необхідності застосування потрібен ретельний клінічний та електрокардіографічний контроль, особливо у літніх пацієнтів та на початку лікування. Значне підвищення артеріального тиску при різкому відміні антигіпертензивного препарату центральної дії. Серцеві глікозиди. Зниження частоти серцевих скорочень, порушення провідності. Бета-адреноблокатори для місцевого застосування (наприклад, очні краплі для лікування глаукоми) можуть посилити системну дію бісопрололу (зниження артеріального тиску, зменшення частоти серцевих скорочень). Блокатори кальцієвих каналів (наприклад, ніфедипін). Можливе надмірне зниження артеріального тиску. Парасимпатоміметики. При сумісному застосуванні ризик розвитку брадикардії. Мефлохін. Спільне застосування з бісопрололом підвищує ризик розвитку брадикардії (адитивна дія). Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Одночасне застосування з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та ал'фаадренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторну дію цих засобів, що виникає за участю альфаадренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Бісопролол може змінювати ефективність інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, маскувати симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардія, підвищення артеріального тиску). Бісопролол знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім дифіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі, особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Антигіпертензивну дію послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка іонів натрію та блокада синтезу простагландину нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів натрію). Діуретики, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні лікарські засоби. Ризик надмірного зниження артеріального тиску. Бісопролол подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні лікарські засоби – при спільному застосуванні з бісопрололом посилення пригнічення центральної нервової системи. Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу. Сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі. Рифампіцин зменшує період напіввиведення бісопрололу. Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бісопролол. Йодвмісні рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.Спосіб застосування та дозиПрепарат Біпрол приймають внутрішньо, вранці, 1 раз на добу з невеликою кількістю рідини до сніданку, під час або після нього. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок. У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи частоту серцевих скорочень та стан пацієнта. При артеріальній гіпертензії та ішемічній хворобі серця препарат призначають по 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. При лікуванні артеріальної гіпертензії та стенокардії максимальна добова доза становить 20 мг 1 раз на добу. Для пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) або з вираженим порушенням функції печінки максимальна добова доза становить 10 мг 1 раз на добу.Збільшення дози таких пацієнтів необхідно проводити з особливою обережністю. У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомність, судоми. Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбуючих засобів, симптоматична терапія. При вираженій брадикардії – внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При AV блокаді - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або установка тимчасового кардіостимулятора. При шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються). При вираженому зниженні артеріального тиску пацієнта слід перевести у положення Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень - внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, при їх неефективності - введення епінефрину, допаміну,добутаміну (для підтримки хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження артеріального тиску). При гіпоглікемії може бути показано внутрішньовенне введення розчину декстрози (глюкози). При серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики. При судомах – внутрішньовенно діазепам. При бронхоспазму - інгаляційно бета2-адреноміметики.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКонтроль стану хворих, які приймають Біпрол, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3-4 міс), проведення ЕКГ, визначення глюкози крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс). У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 міс). Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих із захворюваннями органів дихання в анамнезі. Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. Приблизно у 20% пацієнтів із стенокардією бета-адреноблокатори є неефективними. Основні причини – важкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік. У пацієнтів, що палять, ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Пацієнти, які використовують контактні лінзи, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При використанні у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної блокади α-адренорецепторів). При тиреотоксикозі Біпрол може замаскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різке скасування у хворих з тиреотоксикозом протипоказане, оскільки в такому разі можливе посилення симптомів. При цукровому діабеті препарат може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни Біпролу. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину у пацієнтів із обтяженим алергологічним анамнезом. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед операцією, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (в т.ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Пацієнтам із бронхоспастичними станами або захворюваннями можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних лікарських засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. У разі виявлення у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд/хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ нижче 100 мм рт. ст.), AV-блокади необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію у разі розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (на 25% на 3-4 дні). Препарат слід відмінити перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілінміндальної кислоти; титрів антинуклеарних антитіл. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бісопрололу фумарату 2,5 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лудипрес ЛЦЕ (лактози моногідрат - 94.7-98.3%, повідон - 3-4%), крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кросповідон (колідон CL), магнію Склад плівкової оболонки: титану діоксид, макрогол (поліетиленгліколь 4000), гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), тальк. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​білого або білого з ледь помітним кремуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаГіпотензивні засоби.ФармакокінетикаВсмоктування. Абсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на всмоктування препарату. Максимальна концентрація у плазмі крові спостерігається через 1-3 години. Біодоступність – близько 90%. Зв'язок із білками плазми крові – близько 30%. Розподіл. Об'єм розподілу становить 3,5 л/кг. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри - низька. Метаболізм. Метаболізується у печінці за участю ізоферментів CYP3A4 (до 95%) та CYP2D6. Ефект первинного проходження через печінку незначний (близько 10%). Біотрансформація бісопрололу не прискорюється у пацієнтів із гіперфункцією щитовидної залози. Виведення. Загальний кліренс становить 15,6±3,2 л/годину, нирковий кліренс – 9,6±1,6 л/годину. Збалансований кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням його через нирки у незміненому вигляді (близько 50%) та окисленням у печінці (близько 50%) до неактивних метаболітів, які потім також виводяться нирками; менше 2% виводиться через кишечник (з жовчю). Чи не накопичується в організмі. Період напіввиведення 9-12 годин. Залежність фармакокінетики бісопрололу від дози має лінійний характер. Фармакокінетика бісопрололу стабільна, не залежить від віку та статі пацієнта. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: ниркова недостатність. У разі виражених порушень функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) та у пацієнтів з анурією період напіввиведення може збільшитись більш ніж у 2 рази. Печінкова недостатність. У разі вираженої печінкової недостатності відзначається збільшення періоду напіввиведення до 13-15 годин. Хронічна серцева недостатність. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (III функціональний клас за класифікацією NYHA) концентрація бісопрололу у плазмі крові вища, ніж у здорових добровольців, а період напіввиведення збільшується до 17 годин.ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Чинить антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату з аденозинтрифосфату, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, надає негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дію, знижує. При перевищенні терапевтичної дози має бета2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату (у перші 24 години) збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфаадренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів),яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а за тривалого призначення знижується. Антигіпертензивна дія пов'язана зі зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренінангіотензин-альдостеронової системи (має велике значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їх активу) та впливом на центральну нервову систему. При артеріальній гіпертензії ефект розвивається через 2-5 днів, стабільна дія – через 1-2 місяці. Антиангінальна дія обумовлена ​​зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання частоти серцевих скорочень та зниження скоротливості міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда.За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу міокарда у кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Антиаритмічна дія обумовлена ​​усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту циклічного аденозинмонофосфату, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусового та ектопічного водіїв ритму та уповільненням ступеня, переважно в ) через атріовентрикулярний вузол та за додатковими шляхами. При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бетаадреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки); не викликає затримки іонів натрію у організмі.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу, інших компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів; шок (у тому числі кардіогенний); набряк легенів; гостра серцева недостатність або ХСН на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; AV блокада II-III ступеня, без електрокардіостимулятора; синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; брадикардія (частота серцевих скорочень менше 60 уд/хв); стенокардія Принцметала; кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм.рт.ст.), особливо при інфаркті міокарда; тяжка бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі; одночасний прийом флоктафеніну, сультоприду, інгібіторів моноамінооксидази (МАО), за винятком МАО типу;одночасне внутрішньовенне введення верапамілу або дилтіазему; тяжкі порушення периферичного кровообігу; синдром Рейно; феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром мальабсорбції лактози/ізомальтози (до складу препарату входить лактоза).Вагітність та лактаціяБісопролол не має прямої цитотоксичної, мутагенної та тератогенної дії, але має фармакологічні ефекти, які можуть мати шкідливий вплив протягом вагітності та/або на плід, або новонародженого. Зазвичай бета-адреноблокатори знижують плацентарну перфузію, що веде до уповільнення зростання плода, внутрішньоутробної загибелі плода, викиднів або передчасних пологів. У плода та новонародженої дитини можуть виникнути патологічні реакції, такі як внутрішньоутробна затримка розвитку, гіпоглікемія, брадикардія. Біпрол не слід застосовувати під час вагітності. Застосування можливе в тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. У тому випадку, коли лікування препаратом Біпрол розглядається як необхідне, слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком плода. У разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плода необхідно застосовувати альтернативні методи терапії. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії виникають, як правило, протягом перших 3 днів життя. Даних про проникнення бісопрололу в грудне молоко немає, тому прийом препарату Біпрол не рекомендується жінкам під час годування груддю. За необхідності застосування препарату в період лактації,грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяЧастота наведених нижче побічних ефектів зазначена відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто – понад 10%; часто - понад 1% та менше 10%; нечасто – понад 0,1% та менше 1%; рідко – понад 0,01% та менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи окремі випадки. З боку центральної та периферичної нервової системи: часто – підвищена стомлюваність, астенія, запаморочення, головний біль. Зазвичай, ці явища розвиваються на початку лікування, як правило, виражені незначно і проходять протягом 1-2 тижнів; нечасто – порушення сну, депресія; рідко – нічні кошмари, галюцинації, втрата свідомості. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – брадикардія, відчуття серцебиття; часто - виражене зниження артеріального тиску (особливо у пацієнтів з ХСН), прояви ангіоспазму (посилення порушень периферичного кровообігу, відчуття холоду в кінцівках (парестезії); нечасто - порушення AV провідності (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, усу перебігу ХСН з розвитком периферичних набряків (набряклість кісточок, стоп) та задишки, ортостатична гіпотензія, біль у грудях. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – гепатит, підвищення активності «печінкових» трансаміназ (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), підвищення концентрації білірубіну. З боку дихальної системи: нечасто – ларинго- та бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів; рідко – алергічний риніт, закладеність носа. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – м'язова слабкість, судоми у литкових м'язах, артралгія. З боку органів чуття: рідко – порушення зору, зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз), порушення слуху, зміну смаку; дуже рідко – сухість та болючість очей, кон'юнктивіт. З боку шкірних покровів: рідко – посилення потовиділення, псоріазоподібні шкірні реакції; дуже рідко – алопеція, загострення перебігу псоріазу. З боку ендокринної системи: рідко – гіпоглікемія. З боку сечостатевої системи: рідко – порушення потенції, ослаблення лібідо. З боку імунної системи: рідко – поява антинуклеарних антитіл з незвичайною клінічною симптоматикою вовчаковоподібного синдрому, які зникають після закінчення лікування. Алергічні реакції: рідко – гіперемія шкіри, свербіж шкіри, висипання на шкірі, кропив'янка. Лабораторні показники: рідко – гіпертригліцеридемія; дуже рідко – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія. Інші: рідко – синдром «скасування» (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).Взаємодія з лікарськими засобамиФлоктафенін. У разі шоку або артеріальної гіпотензії, зумовлених флоктафеніном, бета-адреноблокатори спричиняють зменшення компенсаторних серцево-судинних реакцій (спільне застосування протипоказане). Сультопід. Внаслідок адитивного ефекту можливий розвиток вираженої брадикардії (спільне застосування протипоказане). Інгібітори МАО. Не рекомендується одночасне застосування (за винятком МАО типу В), оскільки велика ймовірність значного посилення антигіпертензивної дії. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бісопрололу має становити не менше 14 днів. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів (Ділтіазем і верапаміл). Слід уникати цієї комбінації. У період лікування препаратом Біпрол внутрішньовенне введення верапамілу або дилтіазему, інших антиаритмічних препаратів протипоказане. Внаслідок синергізму дії можливе різке зниження артеріального тиску, порушення автоматизму (виражена брадикардія, зупинка синусового вузла), порушення AV провідності, серцева недостатність. При необхідності призначення такої комбінації потрібне ретельне клінічне та електрокардіографічне спостереження пацієнтів, особливо похилого віку та на початку лікування. Антиаритмічні засоби I класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні можливе зниження AV провідності та скоротливої ​​здатності міокарда (слід уникати комбінації з бісопрололом). Антиаритмічні засоби ІІІ класу (наприклад, аміодарон). При сумісному застосуванні з бісопрололом можливе порушення скоротливості, автоматизму та провідності внаслідок пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів (слід уникати цієї комбінації). Антигіпертензивні засоби центральної дії (клонідин, апраклонідин, альфа – метилдопа, гуанфанцин, моксонідин, рілменідин). При сумісному застосуванні підвищення ризику розвитку вираженої брадикардії, зупинки синусового вузла, порушення AV провідності, різкого зниження артеріального тиску, серцевої недостатності (синергічна дія). Слід уникати цієї комбінації. При необхідності застосування потрібен ретельний клінічний та електрокардіографічний контроль, особливо у літніх пацієнтів та на початку лікування. Значне підвищення артеріального тиску при різкому відміні антигіпертензивного препарату центральної дії. Серцеві глікозиди. Зниження частоти серцевих скорочень, порушення провідності. Бета-адреноблокатори для місцевого застосування (наприклад, очні краплі для лікування глаукоми) можуть посилити системну дію бісопрололу (зниження артеріального тиску, зменшення частоти серцевих скорочень). Блокатори кальцієвих каналів (наприклад, ніфедипін). Можливе надмірне зниження артеріального тиску. Парасимпатоміметики. При сумісному застосуванні ризик розвитку брадикардії. Мефлохін. Спільне застосування з бісопрололом підвищує ризик розвитку брадикардії (адитивна дія). Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Одночасне застосування з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та ал'фаадренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторну дію цих засобів, що виникає за участю альфаадренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Бісопролол може змінювати ефективність інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, маскувати симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардія, підвищення артеріального тиску). Бісопролол знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім дифіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі, особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Антигіпертензивну дію послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка іонів натрію та блокада синтезу простагландину нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів натрію). Діуретики, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні лікарські засоби. Ризик надмірного зниження артеріального тиску. Бісопролол подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні лікарські засоби – при спільному застосуванні з бісопрололом посилення пригнічення центральної нервової системи. Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу. Сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі. Рифампіцин зменшує період напіввиведення бісопрололу. Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бісопролол. Йодвмісні рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.Спосіб застосування та дозиПрепарат Біпрол приймають внутрішньо, вранці, 1 раз на добу з невеликою кількістю рідини до сніданку, під час або після нього. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок. У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи частоту серцевих скорочень та стан пацієнта. При артеріальній гіпертензії та ішемічній хворобі серця препарат призначають по 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. При лікуванні артеріальної гіпертензії та стенокардії максимальна добова доза становить 20 мг 1 раз на добу. Для пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) або з вираженим порушенням функції печінки максимальна добова доза становить 10 мг 1 раз на добу.Збільшення дози таких пацієнтів необхідно проводити з особливою обережністю. У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомність, судоми. Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбуючих засобів, симптоматична терапія. При вираженій брадикардії – внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При AV блокаді - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або установка тимчасового кардіостимулятора. При шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються). При вираженому зниженні артеріального тиску пацієнта слід перевести у положення Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень - внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, при їх неефективності - введення епінефрину, допаміну,добутаміну (для підтримки хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження артеріального тиску). При гіпоглікемії може бути показано внутрішньовенне введення розчину декстрози (глюкози). При серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики. При судомах – внутрішньовенно діазепам. При бронхоспазму - інгаляційно бета2-адреноміметики.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКонтроль стану хворих, які приймають Біпрол, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3-4 міс), проведення ЕКГ, визначення глюкози крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс). У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 міс). Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих із захворюваннями органів дихання в анамнезі. Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. Приблизно у 20% пацієнтів із стенокардією бета-адреноблокатори є неефективними. Основні причини – важкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік. У пацієнтів, що палять, ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Пацієнти, які використовують контактні лінзи, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При використанні у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної блокади α-адренорецепторів). При тиреотоксикозі Біпрол може замаскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різке скасування у хворих з тиреотоксикозом протипоказане, оскільки в такому разі можливе посилення симптомів. При цукровому діабеті препарат може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни Біпролу. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину у пацієнтів із обтяженим алергологічним анамнезом. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед операцією, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (в т.ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Пацієнтам із бронхоспастичними станами або захворюваннями можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних лікарських засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. У разі виявлення у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд/хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ нижче 100 мм рт. ст.), AV-блокади необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію у разі розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (на 25% на 3-4 дні). Препарат слід відмінити перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілінміндальної кислоти; титрів антинуклеарних антитіл. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему