Гипертония Березовский фармацевтический завод ЗАО

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: кандесартану цилексетил 16,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 30,0 мг; лактози моногідрат – 113,0 мг; крохмаль прежелатинізований – 10,0 мг; гіпозолоза низькозаміщена (гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена) - 20,0 мг; кроскармелоза натрію – 8,0 мг; натрію лаурилсульфат – 1,0 мг; магнію стеарат – 2,0 мг. По 7, 10 або 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 28 таблеток у банки полімерні з поліетилентерефталату з кришками з поліетилену для пакування лікарських засобів. По 2, 4 або 8 контурних коміркових упаковок № 7, або по 3 або 6 контурних коміркових упаковок № 10, або по 1, 2 або 4 контурних коміркових упаковки № 14, або по 1 банку полімерної разом з інструкцією з медичного застосування поміщають в пачку із картону.Опис лікарської формиПігулки круглі, білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнгіотензин II рецепторів антагоніст.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Кандесартану цилексетил є проліками для прийому внутрішньо. Швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан за допомогою ефірного гідролізу при всмоктуванні з травного тракту, міцно зв'язується з AT1-рецепторами та повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Після перорального введення розчину кандесартану цилексетилу абсолютна біодоступність кандесартану становить близько 40%. Відносна біодоступність таблетованого препарату, порівняно з пероральним розчином, становить приблизно 34%. Таким чином, абсолютна розрахункова біодоступність таблетованої форми препарату становить 14%. Максимальна концентрація в сироватці крові (Сmах) досягається через 3-4 години після прийому таблетованої форми препарату. При збільшенні дози препарату в рекомендованих межах концентрація кандесартану підвищується лінійно. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від статі пацієнта. Прийом їжі не має значного впливу на площу під кривою "концентрація - час" (AUC), тобто одночасний прийом їжі істотно не впливає на біодоступність препарату. Кандесартан активно зв'язується з білками плазми (> 99%). Об'єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг. Метаболізм та виведення Кандесартан, в основному, виводиться з організму нирками та з жовчю у незміненому вигляді і лише незначною мірою метаболізується у печінці. Період напіввиведення кандесартану становить приблизно 9 годин. Кумуляція в організмі немає. Загальний кліренс кандесартану становить близько 0,37 мл/хв/кг, причому нирковий кліренс - близько 0,19 мл/хв/кг. Ниркова екскреція кандесартану здійснюється шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції. При прийомі внутрішньо радіоактивно-міченого кандесартану цилексетилу близько 26% від введеної кількості виводиться нирками у вигляді кандесартану і 7% у вигляді неактивного метаболіту, тоді як у калі виявляється 56% від введеної кількості у вигляді кандесартану і 10% у вигляді неактивного метаболіту. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти У літніх пацієнтів (старше 65 років) Сmах та AUC кандесартану збільшуються на 50% та 80%, відповідно, порівняно з молодими пацієнтами. Однак, гіпотензивний ефект і частота виникнення побічних ефектів при застосуванні препарату кандесартан не залежать від віку пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок Сmах та AUC кандесартану збільшувалися на 50% та 70% відповідно, тоді як період напіввиведення препарату не змінюється порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок Сmах та AUC кандесартану збільшувалися на 50% та 110% відповідно, а період напіввиведення препарату збільшувався у 2 рази. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, були виявлені такі ж фармакокінетичні параметри кандесартану, як у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки відзначалося підвищення середнього значення AUC кандесартану приблизно на 20% в одному дослідженні та на 80% – в іншому. Досвід застосування кандесартану у пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки відсутній.ФармакодинамікаАнгіотензин II – основний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, який відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного гомеостазу та стимуляція клітинного зростання. Всі ці ефекти опосередковані взаємодією ангіотензину II з ангіотензиновими рецепторами типу 1 (АТ1-рецептори). Кандесартан – селективний антагоніст рецепторів ангіотензину II типу 1 (AT1-рецепторів). Кандесартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), який здійснює перетворення ангіотензину I на ангіотензин II і руйнує брадикінін; не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р. При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю рідше зустрічався у пацієнтів, які отримували кандесартан цилексетил. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів і не блокує іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи. Внаслідок блокування AT1-рецепторів ангіотензину II відбувається дозозалежне підвищення активності реніну, ангіотензину I, ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові. Артеріальна гіпертензія При артеріальній гіпертензії кандесартан спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску (АТ). Антигіпертензивний ефект препарату обумовлений зниженням загального периферичного опору судин без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС). Не відзначалося випадків вираженої гіпотензії після прийому першої дози препарату, а також синдрому відміни (синдром "рикошету") після припинення терапії. Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози кандесартану цилексетилу зазвичай розвивається протягом 2-х годин. На фоні терапії препаратом у фіксованій дозі максимальне зниження АТ зазвичай досягається протягом 4 тижнів і зберігається протягом лікування. Кандесартана цилексетил, що призначається один раз на добу, забезпечує ефективне та плавне зниження артеріального тиску протягом 24 годин з незначними коливаннями артеріального тиску в інтервалах між прийомами чергової дози препарату. Застосування кандесартану цилексетилу спільно з гідрохлортіазидом призводить до посилення антигіпертензивного ефекту. Спільне застосування кандесартану цилексетилу та гідрохлортіазиду (або амлодипіну) добре переноситься. Ефективність препарату не залежить від віку та статі пацієнтів. Кандесартана цилексетил збільшує нирковий кровотік і не змінює або підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір та фільтраційна фракція знижуються. Прийом кандесартану цилексетилу в дозі 8-16 мг протягом 12 тижнів не надає негативного впливу на концентрацію глюкози та ліпідний профіль у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу. Хронічна серцева недостатність Зниження частоти смертельних випадків або частоти госпіталізацій з приводу хронічної серцевої недостатності на фоні терапії кандесартаном не залежить від віку, статі та супутньої терапії. Кандесартан також ефективний у пацієнтів, які приймали бета-адреноблокатори у поєднанні з інгібіторами АПФ, при цьому ефективність кандесартану не залежала від того, чи пацієнт приймає оптимальну дозу інгібітора АПФ чи ні. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) ≤ 40%), прийом кандесартану сприяв зниженню загального периферичного судинного опору та капілярного тиску в легенях, підвищенню активності реніну та концентрації ангіотензину. також зниження рівня альдостерону.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (зниження ФВЛШ)Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану або до інших компонентів препарату. Вагітність та період грудного вигодовування. Тяжкі порушення функції печінки та/або холестаз. Непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування кандесартану цилексетилу в комбінації з препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: Порушення функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; гемодинамічно значущий стеноз аортального та/або мітрального клапанів; стани після пересадки нирки в анамнезі; гемодіаліз; цереброваскулярні порушення ішемічного генезу та ішемічна хвороба серця (ІХС); гіперкаліємія; у пацієнтів із зниженим обсягом циркулюючої крові; первинний гіперальдостеронізм (відсутня достатня кількість даних щодо клінічних досліджень); гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Кандесартан під час вагітності протипоказане. Пацієнтки, які приймають препарат Кандесартан, повинні бути попереджені про це до планування вагітності, щоб вони могли обговорити альтернативні варіанти терапії зі своїм лікарем. У разі настання вагітності терапія Кандесартаном повинна бути негайно припинена і, при необхідності, призначено альтернативне лікування. Препарати, які мають пряму дію на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, при застосуванні під час вагітності можуть викликати порушення розвитку плода або негативно впливати на новонародженого, аж до летального результату. Відомо, що терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II може спричинити порушення розвитку плода (порушення функції нирок, олігогідрамніон (маловоддя при вагітності), уповільнення формування кісток черепа) та розвиток ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Період грудного вигодовування В даний час не відомо, чи проникає кандесартан у грудне молоко. Однак у дослідженнях на тваринах було показано, що кандесартан виділяється з молоком щурів. У зв'язку з можливою небажаною дією на немовлят, препарат кандесартан не слід застосовувати в період грудного вигодовування.Побічна діяЧастота побічних ефектів, наведених нижче, визначалася відповідно наступному (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): ​​дуже часто (більше 10%), часто (більше 1% та менше 10%), нечасто (більше 0,1% та менше 1%), рідко (більше 0,01% та менше 0,1%), дуже рідко (менше 0,01%), включаючи окремі повідомлення, частота невідома (не може бути оцінена за допомогою доступних даних). Артеріальна гіпертензія Побічні ефекти в ході клінічних досліджень мали помірний і минущий характер і були порівняні за частотою з групою плацебо. Загальна частота виникнення побічних ефектів на фоні прийому кандесартану не залежала від дози препарату, статі та віку пацієнта. Частота випадків припинення терапії у зв'язку з побічними ефектами була подібною при застосуванні кандесартану цилексетилу (3,1%) та плацебо (3,2%). У ході об'єднаного аналізу даних проведених досліджень повідомлялося про наступні побічні ефекти, що часто (більше 1%) зустрічалися на фоні прийому кандесартану цилексетилу. Описані побічні ефекти спостерігалися із частотою хоча б на 1% більше, ніж у групі плацебо. За цим визначенням найчастіше відзначали запаморочення, біль голови і респіраторні інфекції. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – респіраторні інфекції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперкаліємія, гіпонатріємія. Порушення з боку нервової системи: часто - запаморочення/вертиго, біль голови. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – нудота. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення рівня "печінкових" ферментів, порушення функції печінки, гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, шкірний висип, кропив'янка, свербіж шкіри. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у спині; дуже рідко – артралгія, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних пацієнтів (див. розділ "Особливі вказівки"). Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – слабкість. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: загалом при застосуванні препарату Кандесартан не було відзначено клінічно значущих змін стандартних лабораторних показників. Як і при застосуванні інших засобів, що впливають або діють на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, може спостерігатись невелике зниження гемоглобіну. Спостерігалося підвищення концентрації креатиніну та сечовини, підвищення вмісту калію та зменшення вмісту натрію. Підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) було відзначено дещо частіше при застосуванні препарату порівняно з плацебо (1,3% проти 0,5%). При застосуванні препарату зазвичай не потрібний регулярний контроль лабораторних показників. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується періодично контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у сироватці крові. Хронічна серцева недостатність Побічні ефекти, виявлені на фоні застосування препарату Кандесартан у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, відповідали фармакологічним властивостям препарату та залежали від стану пацієнта. Найпоширенішими побічними ефектами були гіперкаліємія, виражене зниження артеріального тиску і порушення функції нирок. Ці явища були більш частими у пацієнтів старше 70 років, пацієнтів з цукровим діабетом або отримували інші препарати, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, зокрема, інгібітор АПФ та/або спіронолактон. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – гіперкаліємія; дуже рідко гіпонатріємія. Порушення з боку нервової системи: дуже рідко – запаморочення, біль голови. Порушення з боку судин: часто – виражене зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – нудота. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення рівня "печінкових" ферментів, порушення функції печінки, гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, шкірний висип, кропив'янка, свербіж шкіри. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – біль у спині, артралгія, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних пацієнтів. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже рідко – слабкість. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: підвищення концентрації креатиніну та сечовини, підвищення вмісту калію. Рекомендується контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у сироватці крові. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказано одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Є дані, що спільне застосування інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину II може призводити до посилення побічних реакцій, таких як гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок, зокрема у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Тому одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. При застосуванні препарату Кандесартан з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом. ніфедипіном та еналаприлом клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії виявлено не було. Кандесартан метаболізується у печінці незначною мірою (ізоферментом CYP2C9). Проведені дослідження щодо взаємодії не виявили впливу препарату на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4, дія на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчена. Одночасне застосування препарату Кандесартан з іншими гіпотензивними засобами посилює антигіпертензивний ефект. Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, показує, що супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, та іншими засобами, які можуть підвищувати концентрацію калію в сироватці крові (наприклад, гепар) може призводити до розвитку гіперкаліємії. При сумісному призначенні препаратів літію з інгібіторами АПФ повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та розвитку токсичних реакцій. Подібні реакції можуть зустрічатися при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати концентрацію літію в сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів. При сумісному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази-2, ацетилсаліцилової кислоти (більше 3 г на добу) може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту. Як і при застосуванні інгібіторів АПФ, одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів може збільшувати ризик порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, підвищення концентрації калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів, особливо у літніх пацієнтів та у пацієнтів зі зниженим обсягом циркулюючої крові. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок після початку комбінованої терапії та періодично на тлі такої терапії.Спосіб застосування та дозиПрепарат Кандесартан слід приймати один раз на добу незалежно від їди. Артеріальна гіпертензія Рекомендована початкова та підтримуюча доза препарату Кандесартан становить 8 мг один раз на добу. Пацієнтам, яким потрібне подальше зниження артеріального тиску, рекомендується збільшити дозу до 16 мг один раз на добу. Пацієнтам, яким не вдалося знизити артеріальний тиск після 4 тижнів прийому препарату Кандесартан у дозі 16 мг на добу, рекомендується збільшити дозу до 32 мг один раз на добу. Терапія повинна коригуватися відповідно до рівня артеріального тиску. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування. Якщо терапія препаратом Кандесартан не призводить до зниження артеріального тиску до оптимального рівня, рекомендується додати до терапії тіазидний діуретик. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати початкову дозу препарату. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв), включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, початкова доза становить 4 мг (1/2 таблетки по 8 мг). Дозу слід титрувати залежно від терапевтичного ефекту препарату. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну) Пацієнти з порушенням функції печінки Початкова добова доза у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості становить 4 мг один раз на добу (1/2 таблетки по 8 мг). Можливе збільшення дози за потреби. Кандесартан протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом. Супутня терапія Застосування препарату Кандесартан разом з діуретиками типу тіазидного (наприклад, гідрохлортіазид) може посилити антигіпергензивний ефект. Гіповолемія Рекомендована початкова доза Кандесартану становить 4 мг один раз на добу (1/2 таблетки по 8 мг). Хронічна серцева недостатність Рекомендована початкова доза Кандесартану становить 4 мг (1/2 таблетки по 8 мг) один раз на добу. Підвищення дози до 32 мг один раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом подвоєння з інтервалами не менше 2 тижнів. Особливі групи пацієнтів Пацієнтам похилого віку та пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки не потрібна зміна початкової дози препарату. Застосування у дітей та підлітків Безпека та ефективність застосування препарату Кандесартан у дітей та підлітків (віком до 18 років) не встановлені. Супутня терапія Кандесартан можна призначати спільно з іншими засобами, що застосовуються при терапії хронічної серцевої недостатності, наприклад, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами, діуретиками та серцевими глікозидами.ПередозуванняСимптоми Аналіз фармакологічних властивостей препарату дозволяє припустити, що основним проявом передозування може бути клінічно виражене зниження артеріального тиску та запаморочення. Було описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану цилексетилу), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування При розвитку клінічно вираженої артеріальної гіпотензії необхідно проводити симптоматичне лікування та контролювати стан пацієнта. Укласти пацієнта, підняти ножний кінець ліжка. При необхідності слід збільшити об'єм циркулюючої плазми, наприклад, шляхом внутрішньовенного введення 0,9% розчину натрію хлориду. У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні препарати. Кандесартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції нирок На тлі терапії препаратом Кандесартан, як і при застосуванні інших засобів, що впливають або діють на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, у деяких пацієнтів можуть спостерігатися порушення функції нирок. При застосуванні препарату Кандесартан у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) рекомендується періодично контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у сироватці крові. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня або термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 15 мл/хв) обмежений. Таким пацієнтам слід обережно підбирати дозу Кандесартану під ретельним контролем артеріального тиску. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю необхідно періодично контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів віком 75 років та старших, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. При підвищенні дози Кандесартану також рекомендується контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну. У клінічні дослідження кандесартану при хронічній серцевій недостатності не включалися пацієнти з концентрацією креатиніну > 265 мкмоль/л (> 3 мг/дл). Спільне застосування з інгібіторами АПФ при хронічній серцевій недостатності При застосуванні кандесартану в комбінації з інгібіторами АПФ може збільшуватись ризик розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок та гіперкаліємія. У цих випадках необхідне ретельне спостереження та контроль лабораторних показників. Гемодіаліз Під час гемодіалізу АТ може особливо чутливо реагувати на блокування AT1-рецепторів внаслідок зниження об'єму плазми крові та активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У зв'язку з чим пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, слід обережно титрувати препарат Кандесартан під ретельним контролем артеріального тиску. Стеноз ниркової артерії У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки препарати, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, зокрема інгібітори АПФ, можуть спричинити підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові. Подібні ефекти очікуються при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Пересадка нирки Клінічний досвід застосування кандесартану у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки, обмежений. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю на фоні терапії препаратом Кандесартан може розвинутись артеріальна гіпотензія. Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, причиною розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією може бути зменшення об'єму циркулюючої крові, як спостерігається у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків. Тому на початку терапії слід бути обережними і, при необхідності, проводити корекцію гіповолемії. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи Не рекомендується подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи шляхом комбінування кандесартану цилексетилу та аліскірену через збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зміни функції нирок. Застосування кандесартану цилексетилу в комбінації з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Загальна анестезія та хірургія У пацієнтів, які отримують антагоністи рецепторів ангіотензину II, під час проведення загальної анестезії та при хірургічних втручаннях може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Дуже рідко можуть спостерігатися випадки тяжкої артеріальної гіпотензії, що потребує внутрішньовенного введення плазмозамінних розчинів та/або вазопресорів. Стеноз аортального та мітрального клапанів або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія При призначенні препарату Кандесартан, як і інших вазодилататорів, пацієнтам з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією або гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапанів слід бути обережним. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай резистентні до терапії гіпотензивними препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. У зв'язку з цим препарат Кандесартан не рекомендується призначати таким пацієнтам. Гіперкаліємія Клінічний досвід застосування інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, показує, що одночасне призначення кандесартану з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть збільшити вміст калію в крові (наприклад, гепар) може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на фоні терапії кандесартаном може розвиватися гіперкаліємія. При призначенні препарату Кандесартан пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю рекомендується регулярний контроль вмісту калію в крові, особливо при сумісному призначенні з інгібіторами АПФ та калійзберігаючими діуретиками. Загальні Пацієнти, у яких судинний тонус і функція ночей переважно залежать від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на ренін-ангіотензин. систему. Призначення подібних засобів супроводжується у цих пацієнтів різкою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією та рідше-гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку перелічених ефектів може бути виключена і з використанням антагоністів рецепторів ангиотензина II. Різке зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічними захворюваннями серця або цереброваскулярними захворюваннями атеросклеротичного генезу, при застосуванні будь-яких гіпотензивних засобів, може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з технікою не вивчався, але фармакодинамічні властивості препарату вказують на те, що такого впливу немає. При керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід враховувати, що при застосуванні препарату може спостерігатися запаморочення та підвищена стомлюваність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.