Гипертония Др. Реддис Лабораторис Лтд.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 20 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: телмісартану 40 мг; Допоміжні речовини: меглюмін – 12 мг; натрію гідроксид – 3,35 мг; повідон К30 - 12 мг; полісорбат 80 – 1,5 мг; манітол - 216,05 мг; магнію стеарат – 5,1 мг. Пігулки 40 мг. За 10 табл. у блістері з ПВХ/алюмінієвої/поліамідної фольги/алюмінієвої фольги. по 3 бл. у пачці картонної.Опис лікарської формиКапсуловидної форми, двоопуклі, білого або майже білого кольору, на одній стороні роздільна ризику і тиснення "Т" і "L" по різні боки від неї, на іншій стороні тиснення "40".Фармакотерапевтична групаГіпотензивне, що блокує АТ1-рецептори.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність становить 50%. При вживанні одночасно з їжею зменшення AUC коливається від 6 до 19% (при прийомі дози 40 або 160 мг відповідно). Через 3 години після прийому внутрішньо концентрація в плазмі крові вирівнюється незалежно від прийому їжі. Спостерігається різниця у концентраціях телмісартану у плазмі крові у чоловіків та жінок. Cmax у плазмі крові та AUC приблизно у 3 та 2 рази вище відповідно у жінок порівняно з чоловіками без значного впливу на ефективність. Зв'язок з білками плазми крові – 99,5% (в основному з альбуміном та альфа-1 глікопротеїном). Vd – приблизно 500 л. Метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. T1/2 становить понад 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 2% від прийнятої дози. Загальний плазмовий кліренс високий (близько 900 мл/хв) порівняно з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв). Особливі групи пацієнтів: Літній вік. Фармакокінетика телмісартану у пацієнтів похилого віку не відрізняється від молодих пацієнтів. Корекція доз не потрібна. Ниркова недостатність. Зміна дози телмісартану у пацієнтів з нирковою недостатністю не потрібна, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Телмісартан не видаляється за допомогою гемодіалізу. Печінкова недостатність. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) добова доза препарату не повинна перевищувати 40 мг.ФармакодинамікаТелмісартан - специфічний АРА II, ефективний прийому внутрішньо. Має високу спорідненість до підтипу AT1-рецепторів ангіотензину II через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не виявляючи властивостей агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан зв'язується лише з підтипом AT1-рецепторів ангіотензину ІІ. Зв'язок має тривалий характер. Не має спорідненості з іншими рецепторами, в т.ч. до AT2-рецепторів та інших менш вивчених рецепторів ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої ​​надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартану, не вивчені. Телмісартан знижує концентрацію альдостерону в плазмі, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали.Телмісартан не пригнічує АПФ (кініназа II), який також каталізує деградацію брадикініну. Тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок антигіпертензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану внутрішньо. Дія препарату зберігається протягом 24 годин і залишається значущою до 48 годин. Виражений антигіпертензивний ефект зазвичай розвивається через 4 тижні після регулярного прийому препарату. У пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію, телмісартан знижує сАД і дАД, не впливаючи на ЧСС. У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного рівня без розвитку синдрому відміни. У дослідженні з телмісартаном проводилася оцінка випадків серцево-судинної смертності, нефатального інфаркту міокарда, нефатального інсульту або госпіталізації через застійну серцеву недостатність. Було доведено зниження серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів високого серцево-судинного ризику (захворювання коронарних артерій, інсульт, захворювання периферичних артерій або цукровий діабет з супутнім ураженням органів-мішеней, таких як ретинопатія, гіпертрофія лівого шлуночка. ) старше 55 років.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; зниження серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів 55 років і старше з високим ризиком серцево-судинних захворювань, включаючи наявність в анамнезі таких проявів атеротромбозу, як ішемічна хвороба серця, інсульт або атеросклероз периферичних артерій або наявність в анамнезі цукрового діабету типу 2 ураженням органів-мішеней.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до чинної речовини або допоміжних компонентів препарату; обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; тяжкі порушення функції печінки (клас З класифікації Чайлд-Піо); одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Не існує адекватних даних про застосування телмісартану у вагітних жінок. Дослідження на тваринах показали наявність репродуктивної токсичності. Пацієнткам, які планують вагітність, слід призначати альтернативну терапію із встановленим профілем безпеки щодо вагітності. При встановленні факту вагітності прийом препарату слід негайно припинити та розглянути альтернативні варіанти терапії. Застосування АРА II у II та III триместрах вагітності у людини проявляється фетотоксичними ефектами (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації черепа) та неонатальною токсичністю (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо АРА II застосовувалися у II триместрі вагітності чи пізніше, то рекомендується провести УЗД нирок та кісток черепа плода. Новонароджені, матері яких отримували АРА II, повинні ретельно спостерігатися щодо артеріальної гіпотензії. Грудне вигодовування протипоказане під час терапії телмісартаном, оскільки немає доступних даних про досвід застосування телмісартану в цей період. Рекомендується застосовувати альтернативну терапію із встановленим профілем безпеки щодо грудного вигодовування, особливо в період новонародженості та при виходженні недоношених дітей. Не спостерігалося впливу телмісартана на фертильність самців та самок тварин у доклінічних дослідженнях. Дитячий вік віком до 18 років.Побічна діяЗагальна частота побічних ефектів телмісартану у пацієнтів з артеріальною гіпертензією в контрольованих дослідженнях зазвичай можна порівняти з плацебо (41,4 проти 43,9%). Випадки побічних ефектів, що спостерігаються, не корелювали з статтю, віком або расовою приналежністю пацієнтів. Профіль безпеки препарату у пацієнтів, які отримували телмісартан для профілактики серцево-судинної захворюваності та смертності, відповідає даним, отриманим у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: дуже часто (>1/10 призначень); часто (1/10-1/100 призначень); нечасто (1/100-1/1000 призначень); рідко (1/1000-1/10000 призначень); дуже рідко (<1/10000 призначень). Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – інфекції верхніх дихальних шляхів (включаючи фарингіт та синусит), інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит); рідко - сепсис, включаючи випадки з летальним кінцем (механізм виникнення невідомий). З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія; рідко – еозинофілія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції, підвищена чутливість. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіперкаліємія; рідко – гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом). Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння; рідко – тривожність. З боку нервової системи: нечасто – непритомність; рідко – сонливість. З боку органу зору: рідко – зорові розлади. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. З боку серця: нечасто – брадикардія; рідко – тахікардія. З боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія, зниження артеріального тиску (ефект відмічений у пацієнтів з контрольованим артеріальним тиском, які застосовували телмісартан з метою зниження серцево-судинної захворюваності та смертності на тлі стандартної терапії). З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка, кашель; дуже рідко – інтерстиціальна хвороба легень (постмаркетингові дані, причинно-наслідковий зв'язок не встановлено). З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – біль у животі, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання; рідко – дискомфорт у ділянці шлунка, сухість у роті, дисгевзія. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функції печінки/захворювання печінки (у більшості випадків були виявлені у пацієнтів у Японії). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – гіпергідроз, свербіж шкіри, висипання на шкірі; рідко - ангіоневротичний набряк (з летальним результатом), екзема, еритема, кропив'янка, лікарський та токсичний висип. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – міалгія, біль у спині, спазми м'язів; рідко – артралгія, біль у кінцівках, біль у сухожиллях (симптоми, схожі з проявом тендиніту). З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Загальні розлади та порушення разом: нечасто - біль у грудній клітці, загальна слабкість; рідко – грипоподібний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – підвищення рівня креатиніну в крові; рідко – підвищення концентрації сечової кислоти, підвищення активності печінкових ферментів, підвищення активності КФК, зниження рівня Hb у сироватці крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом телмісартану, як і інших препаратів, що діють на РААС, здатний провокувати гіперкаліємію. Ризик виникнення гіперкаліємії може збільшуватись при одночасному призначенні з калійвмісними замінниками солі, калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, АРА II, нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, гепарином, імуносупресивними препаратами (циклоспоріму). Частота розвитку гіперкаліємії залежить від наявності факторів ризику. При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків і замінників калію містять солі ризик розвитку гіперкаліємії особливо високий. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ або НПЗЗ супроводжується меншим ризиком розвитку гіперкаліємії за умови ретельного дотримання запобіжних заходів. Подвійна блокада РААС. Як показали клінічні дослідження, подвійна блокада РААС із застосуванням інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену у порівнянні з монотерапією асоціюється з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушеннями функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Дігоксин. При одночасному прийомі телмісартану та дигоксину спостерігається збільшення пікової та залишкової концентрації дигоксину в плазмі крові (49 та 20% відповідно). На початку, при коригуванні та припиненні прийому телмісартану необхідно контролювати концентрацію дигоксину в сироватці крові, щоб підтримувати її в межах терапевтичного діапазону. Калійзберігаючі діуретики та замінники солі, що містять калій. АРА ІІ, зокрема. телмісартаном, зменшують втрату калію, викликану діуретиками. Калійзберігаючі діуретики, в т.ч. спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид, препарати калію або замінники солі, що містять калій, можуть викликати значне збільшення сироваткового вмісту калію. Якщо необхідно їхнє одночасне застосування у зв'язку з наявністю доведеної гіпокаліємії, проводити лікування слід з обережністю під частим контролем вмісту калію в сироватці крові. Літій. При одночасному призначенні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА ІІ, у т.ч. телмісартаном, відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в плазмі, що супроводжується токсичною дією. За необхідності одночасного застосування зазначених препаратів рекомендується контролювати вміст солей літію у сироватці крові. НПЗП. Ацетилсаліцилова кислота в дозах 3 г/добу та більше, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ можуть знижувати антигіпертензивний ефект АРА II. У пацієнтів з порушенням функції нирок (на фоні дегідратації або похилого віку) одночасне призначення АРА II та інгібіторів ЦОГ може призвести до оборотного погіршення ниркової функції. Отже, препарати у зазначеній комбінації призначаються з обережністю, особливо у літніх пацієнтів. Перед застосуванням телмісартану рекомендується оцінити функцію нирок, а також скоригувати порушення водно-електролітного балансу; надалі доцільно контролювати функцію нирок. Раміпріл. Одночасне застосування з раміприлом призводить до збільшення AUC0-24 та Cmax раміприлу та раміприлату в 2,5 рази. Клінічне значення цього ефекту встановлено. Петльові та тіазидні діуретики. Попередня терапія діуретиками у високих дозах, у т.ч. фуросемідом (петлевий діуретик) та гідрохлоротіазидом (тіазидний діуретик), може призвести до зниження ОЦК та збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії на початку терапії телмісартаном. Інші гіпотензивні засоби. Здатність телмісартану знижувати артеріальний тиск може бути посилена при одночасному застосуванні інших гіпотензивних засобів. Враховуючи фармакологічні властивості, можливе посилення ефекту гіпотензивних засобів, включаючи телмісартан, при одночасному призначенні з баклофеном або аміфостином. Етанол, барбітурати, засоби для наркозу та антидепресанти можуть сприяти розвитку ортостатичної гіпотензії. Системні кортикостероїди. ГКС зменшують антигіпертензивний ефект телмісартану.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи водою. Артеріальна гіпертензія. Початкова рекомендована доза препарату Телсартан – 40 мг на добу (1 табл.). У деяких пацієнтів ефективною може бути доза 20 мг на добу (1/2 табл. 40 мг). У випадках, коли терапевтичний ефект не досягається, максимальна рекомендована доза препарату Телсартан може бути збільшена до 80 мг на добу (1 табл. 80 мг або 2 табл. 40 мг). При вирішенні питання збільшення дози слід брати до уваги, що максимальний антигіпертензивний ефект зазвичай досягається протягом 4-8 тижнів після початку лікування. Зниження серцево-судинної захворюваності та смертності. Рекомендована доза препарату Телсартан – 80 мг на добу (1 табл.). У початковий період лікування може бути потрібна додаткова корекція АТ. Особливі групи пацієнтів: Порушення функції нирок. Існує обмежений досвід застосування телмісартану у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок або на гемодіалізі. Таким пацієнтам потрібна низька початкова доза 20 мг. Пацієнтам з легким або помірним порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки добова доза препарату Телсартан не повинна перевищувати 40 мг. Застосування при тяжких порушеннях функції печінки протипоказане. Літній вік. Режим дозування не потребує змін.ПередозуванняВипадки передозування не виявлено. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, брадикардія. Лікування: симптоматична терапія; гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки: Телмісартан не слід призначати пацієнтам з холестазом, обструкцією жовчовивідних шляхів або тяжким порушенням функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю), т.к. телмісартан виводиться переважно з жовчю. У таких пацієнтів очікується зниження екскреції препарату. Телмісартан слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки (клас А або В за класифікацією Чайлд-П'ю). Вазоренальна артеріальна гіпертензія: При застосуванні препаратів, що впливають на РААС у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом єдиної функціонуючої нирки підвищений ризик розвитку вираженої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Порушення функції нирок: При застосуванні телмісартану у пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендується контролювати сироватковий вміст калію та концентрацію креатиніну. Досвід застосування після перенесеної трансплантації нирок не описаний. Гіповолемія: У пацієнтів з гіповолемією та/або гіпонатріємією внаслідок інтенсивної діуретичної терапії, обмеження споживання солі, діареї або блювання може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози телмісартану. Перед початком терапії слід скоригувати порушення водно-електролітного балансу. Подвійна блокада РААС: Одночасне призначення інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), тому застосування комбінації цих препаратів розцінюється як подвійна блокада РААС і не рекомендується для призначення пацієнтам. За абсолютної необхідності терапія із застосуванням подвійної блокади РААС повинна проводитись під суворим лікарським контролем та ретельним моніторингом функції нирок, електролітів та АТ. Інгібітори АПФ та АРА II не повинні застосовуватись одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Інші стани, що супроводжуються активацією РААС: У пацієнтів, тонус судин та функція нирок яких визначається активністю РААС (пацієнти з ХСН або захворюваннями нирок, включаючи стеноз двох ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки), застосування ЛЗ, що впливають на РААС, може супроводжуватися розвитком артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігур поодиноких випадках - гострої ниркової недостатності. Первинний гіперальдостеронізм: Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом є резистентними до гіпотензивних препаратів, що впливають на РААС, тому у таких пацієнтів застосування телмісартану не рекомендується. Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП): Телмісартан необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапана або ГОКМП. Пацієнти з цукровим діабетом, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо: При застосуванні телмісартану у таких пацієнтів можливий розвиток гіпоглікемії. Рекомендовано регулярно контролювати концентрацію глюкози крові та за необхідності проводити корекцію дози гіпоглікемічних засобів. Гіперкаліємія: Застосування препаратів, що впливають на РААС, може викликати гіперкаліємію. Перед одночасним застосуванням таких препаратів слід оцінити співвідношення користь/ризик. Фактори ризику розвитку гіперкаліємії: Ниркова недостатність, вік понад 70 років, цукровий діабет; одночасне застосування препаратів, що впливають на РААС (інгібіторів АПФ, АРА II) та/або калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратів калію або замінників, що містять калій харчової солі, НПЗП (в т.ч. ЦОГ-2 селектив) гепарину, імуносупресивних препаратів (циклоспорин або такролімус), а також триметоприму; супутні стани, такі як дегідратація, гостра серцева недостатність на стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок, раптове прогресування захворювання нирок (інфекційні захворювання), стани, що супроводжуються некрозом тканин (гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма). Пацієнтам групи ризику необхідно проводити ретельний моніторинг концентрації калію у сироватці крові. Етнічні особливості: Інгібітори АПФ та АРА II (в т.ч. телмісартан) можуть мати менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси. Можливо, це пов'язано зі зниженням рівня реніну при артеріальній гіпертензії у таких пацієнтів у порівнянні з представниками інших рас. Інше: Як і при лікуванні будь-якими гіпотензивними засобами, надмірне зниження АТ у пацієнтів з ІХС або ішемічною кардіоміопатією може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. Спеціальних клінічних досліджень щодо оцінки впливу препарату на здатність керувати автомобілем та механізмами не проводилося. Однак при керуванні автотранспортом та заняттях небезпечними видами діяльності слід брати до уваги можливість розвитку запаморочення та сонливості, що потребує дотримання обережності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: телмісартану 80 мг; Допоміжні речовини: меглюмін – 24 мг; натрію гідроксид – 6,7 мг; повідон К30 - 24 мг; полісорбат 80 – 3 мг; манітол - 432,1 мг; магнію стеарат – 10,2 мг. Пігулки 80 мг. За 10 табл. у блістері з ПВХ/алюмінієвої/поліамідної фольги/алюмінієвої фольги. по 3 бл. у пачці картонної.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, капсулоподібної форми, двоопуклі; з одного боку роздільна ризику і тиснення " T " і " L " по різні боки від неї, з іншого боку тиснення " 80 " .Фармакотерапевтична групаГіпотензивне, що блокує АТ1-рецептори.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність становить 50%. При вживанні одночасно з їжею зменшення AUC коливається від 6 до 19% (при прийомі дози 40 або 160 мг відповідно). Через 3 години після прийому внутрішньо концентрація в плазмі крові вирівнюється незалежно від прийому їжі. Спостерігається різниця у концентраціях телмісартану у плазмі крові у чоловіків та жінок. Cmax у плазмі крові та AUC приблизно у 3 та 2 рази вище відповідно у жінок порівняно з чоловіками без значного впливу на ефективність. Зв'язок з білками плазми крові – 99,5% (в основному з альбуміном та альфа-1 глікопротеїном). Vd – приблизно 500 л. Метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. T1/2 становить понад 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 2% від прийнятої дози. Загальний плазмовий кліренс високий (близько 900 мл/хв) порівняно з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв). Особливі групи пацієнтів: Літній вік. Фармакокінетика телмісартану у пацієнтів похилого віку не відрізняється від молодих пацієнтів. Корекція доз не потрібна. Ниркова недостатність. Зміна дози телмісартану у пацієнтів з нирковою недостатністю не потрібна, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Телмісартан не видаляється за допомогою гемодіалізу. Печінкова недостатність. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) добова доза препарату не повинна перевищувати 40 мг.ФармакодинамікаТелмісартан - специфічний АРА II, ефективний прийому внутрішньо. Має високу спорідненість до підтипу AT1-рецепторів ангіотензину II через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не виявляючи властивостей агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан зв'язується лише з підтипом AT1-рецепторів ангіотензину ІІ. Зв'язок має тривалий характер. Не має спорідненості з іншими рецепторами, в т.ч. до AT2-рецепторів та інших менш вивчених рецепторів ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої ​​надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартану, не вивчені. Телмісартан знижує концентрацію альдостерону в плазмі, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали.Телмісартан не пригнічує АПФ (кініназа II), який також каталізує деградацію брадикініну. Тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок антигіпертензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану внутрішньо. Дія препарату зберігається протягом 24 годин і залишається значущою до 48 годин. Виражений антигіпертензивний ефект зазвичай розвивається через 4 тижні після регулярного прийому препарату. У пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію, телмісартан знижує сАД і дАД, не впливаючи на ЧСС. У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного рівня без розвитку синдрому відміни. У дослідженні з телмісартаном проводилася оцінка випадків серцево-судинної смертності, нефатального інфаркту міокарда, нефатального інсульту або госпіталізації через застійну серцеву недостатність. Було доведено зниження серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів високого серцево-судинного ризику (захворювання коронарних артерій, інсульт, захворювання периферичних артерій або цукровий діабет з супутнім ураженням органів-мішеней, таких як ретинопатія, гіпертрофія лівого шлуночка. ) старше 55 років.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; зниження серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів 55 років і старше з високим ризиком серцево-судинних захворювань, включаючи наявність в анамнезі таких проявів атеротромбозу, як ішемічна хвороба серця, інсульт або атеросклероз периферичних артерій або наявність в анамнезі цукрового діабету типу 2 ураженням органів-мішеней.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до чинної речовини або допоміжних компонентів препарату; обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; тяжкі порушення функції печінки (клас З класифікації Чайлд-Піо); одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Не існує адекватних даних про застосування телмісартану у вагітних жінок. Дослідження на тваринах показали наявність репродуктивної токсичності. Пацієнткам, які планують вагітність, слід призначати альтернативну терапію із встановленим профілем безпеки щодо вагітності. При встановленні факту вагітності прийом препарату слід негайно припинити та розглянути альтернативні варіанти терапії. Застосування АРА II у II та III триместрах вагітності у людини проявляється фетотоксичними ефектами (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації черепа) та неонатальною токсичністю (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо АРА II застосовувалися у II триместрі вагітності чи пізніше, то рекомендується провести УЗД нирок та кісток черепа плода. Новонароджені, матері яких отримували АРА II, повинні ретельно спостерігатися щодо артеріальної гіпотензії. Грудне вигодовування протипоказане під час терапії телмісартаном, оскільки немає доступних даних про досвід застосування телмісартану в цей період. Рекомендується застосовувати альтернативну терапію із встановленим профілем безпеки щодо грудного вигодовування, особливо в період новонародженості та при виходженні недоношених дітей. Не спостерігалося впливу телмісартана на фертильність самців та самок тварин у доклінічних дослідженнях. Дитячий вік віком до 18 років.Побічна діяЗагальна частота побічних ефектів телмісартану у пацієнтів з артеріальною гіпертензією в контрольованих дослідженнях зазвичай можна порівняти з плацебо (41,4 проти 43,9%). Випадки побічних ефектів, що спостерігаються, не корелювали з статтю, віком або расовою приналежністю пацієнтів. Профіль безпеки препарату у пацієнтів, які отримували телмісартан для профілактики серцево-судинної захворюваності та смертності, відповідає даним, отриманим у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Частота виникнення небажаних ефектів представлена ​​таким чином: дуже часто (>1/10 призначень); часто (1/10-1/100 призначень); нечасто (1/100-1/1000 призначень); рідко (1/1000-1/10000 призначень); дуже рідко (<1/10000 призначень). Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – інфекції верхніх дихальних шляхів (включаючи фарингіт та синусит), інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит); рідко - сепсис, включаючи випадки з летальним кінцем (механізм виникнення невідомий). З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія; рідко – еозинофілія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції, підвищена чутливість. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіперкаліємія; рідко – гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом). Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння; рідко – тривожність. З боку нервової системи: нечасто – непритомність; рідко – сонливість. З боку органу зору: рідко – зорові розлади. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. З боку серця: нечасто – брадикардія; рідко – тахікардія. З боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія, зниження артеріального тиску (ефект відмічений у пацієнтів з контрольованим артеріальним тиском, які застосовували телмісартан з метою зниження серцево-судинної захворюваності та смертності на тлі стандартної терапії). З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка, кашель; дуже рідко – інтерстиціальна хвороба легень (постмаркетингові дані, причинно-наслідковий зв'язок не встановлено). З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – біль у животі, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання; рідко – дискомфорт у ділянці шлунка, сухість у роті, дисгевзія. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – порушення функції печінки/захворювання печінки (у більшості випадків були виявлені у пацієнтів у Японії). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – гіпергідроз, свербіж шкіри, висипання на шкірі; рідко - ангіоневротичний набряк (з летальним результатом), екзема, еритема, кропив'янка, лікарський та токсичний висип. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – міалгія, біль у спині, спазми м'язів; рідко – артралгія, біль у кінцівках, біль у сухожиллях (симптоми, схожі з проявом тендиніту). З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Загальні розлади та порушення разом: нечасто - біль у грудній клітці, загальна слабкість; рідко – грипоподібний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – підвищення рівня креатиніну в крові; рідко – підвищення концентрації сечової кислоти, підвищення активності печінкових ферментів, підвищення активності КФК, зниження рівня Hb у сироватці крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом телмісартану, як і інших препаратів, що діють на РААС, здатний провокувати гіперкаліємію. Ризик виникнення гіперкаліємії може збільшуватись при одночасному призначенні з калійвмісними замінниками солі, калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, АРА II, нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, гепарином, імуносупресивними препаратами (циклоспоріму). Частота розвитку гіперкаліємії залежить від наявності факторів ризику. При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків і замінників калію містять солі ризик розвитку гіперкаліємії особливо високий. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ або НПЗЗ супроводжується меншим ризиком розвитку гіперкаліємії за умови ретельного дотримання запобіжних заходів. Подвійна блокада РААС. Як показали клінічні дослідження, подвійна блокада РААС із застосуванням інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену у порівнянні з монотерапією асоціюється з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушеннями функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Дігоксин. При одночасному прийомі телмісартану та дигоксину спостерігається збільшення пікової та залишкової концентрації дигоксину в плазмі крові (49 та 20% відповідно). На початку, при коригуванні та припиненні прийому телмісартану необхідно контролювати концентрацію дигоксину в сироватці крові, щоб підтримувати її в межах терапевтичного діапазону. Калійзберігаючі діуретики та замінники солі, що містять калій. АРА ІІ, зокрема. телмісартаном, зменшують втрату калію, викликану діуретиками. Калійзберігаючі діуретики, в т.ч. спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид, препарати калію або замінники солі, що містять калій, можуть викликати значне збільшення сироваткового вмісту калію. Якщо необхідно їхнє одночасне застосування у зв'язку з наявністю доведеної гіпокаліємії, проводити лікування слід з обережністю під частим контролем вмісту калію в сироватці крові. Літій. При одночасному призначенні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА ІІ, у т.ч. телмісартаном, відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в плазмі, що супроводжується токсичною дією. За необхідності одночасного застосування зазначених препаратів рекомендується контролювати вміст солей літію у сироватці крові. НПЗП. Ацетилсаліцилова кислота в дозах 3 г/добу та більше, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ можуть знижувати антигіпертензивний ефект АРА II. У пацієнтів з порушенням функції нирок (на фоні дегідратації або похилого віку) одночасне призначення АРА II та інгібіторів ЦОГ може призвести до оборотного погіршення ниркової функції. Отже, препарати у зазначеній комбінації призначаються з обережністю, особливо у літніх пацієнтів. Перед застосуванням телмісартану рекомендується оцінити функцію нирок, а також скоригувати порушення водно-електролітного балансу; надалі доцільно контролювати функцію нирок. Раміпріл. Одночасне застосування з раміприлом призводить до збільшення AUC0-24 та Cmax раміприлу та раміприлату в 2,5 рази. Клінічне значення цього ефекту встановлено. Петльові та тіазидні діуретики. Попередня терапія діуретиками у високих дозах, у т.ч. фуросемідом (петлевий діуретик) та гідрохлоротіазидом (тіазидний діуретик), може призвести до зниження ОЦК та збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії на початку терапії телмісартаном. Інші гіпотензивні засоби. Здатність телмісартану знижувати артеріальний тиск може бути посилена при одночасному застосуванні інших гіпотензивних засобів. Враховуючи фармакологічні властивості, можливе посилення ефекту гіпотензивних засобів, включаючи телмісартан, при одночасному призначенні з баклофеном або аміфостином. Етанол, барбітурати, засоби для наркозу та антидепресанти можуть сприяти розвитку ортостатичної гіпотензії. Системні кортикостероїди. ГКС зменшують антигіпертензивний ефект телмісартану.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи водою. Артеріальна гіпертензія. Початкова рекомендована доза препарату Телсартан – 40 мг на добу (1 табл.). У деяких пацієнтів ефективною може бути доза 20 мг на добу (1/2 табл. 40 мг). У випадках, коли терапевтичний ефект не досягається, максимальна рекомендована доза препарату Телсартан може бути збільшена до 80 мг на добу (1 табл. 80 мг або 2 табл. 40 мг). При вирішенні питання збільшення дози слід брати до уваги, що максимальний антигіпертензивний ефект зазвичай досягається протягом 4-8 тижнів після початку лікування. Зниження серцево-судинної захворюваності та смертності. Рекомендована доза препарату Телсартан – 80 мг на добу (1 табл.). У початковий період лікування може бути потрібна додаткова корекція АТ. Особливі групи пацієнтів: Порушення функції нирок. Існує обмежений досвід застосування телмісартану у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок або на гемодіалізі. Таким пацієнтам потрібна низька початкова доза 20 мг. Пацієнтам з легким або помірним порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки добова доза препарату Телсартан не повинна перевищувати 40 мг. Застосування при тяжких порушеннях функції печінки протипоказане. Літній вік. Режим дозування не потребує змін.ПередозуванняВипадки передозування не виявлено. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, брадикардія. Лікування: симптоматична терапія; гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки: Телмісартан не слід призначати пацієнтам з холестазом, обструкцією жовчовивідних шляхів або тяжким порушенням функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю), т.к. телмісартан виводиться переважно з жовчю. У таких пацієнтів очікується зниження екскреції препарату. Телмісартан слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки (клас А або В за класифікацією Чайлд-П'ю). Вазоренальна артеріальна гіпертензія: При застосуванні препаратів, що впливають на РААС у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом єдиної функціонуючої нирки підвищений ризик розвитку вираженої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Порушення функції нирок: При застосуванні телмісартану у пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендується контролювати сироватковий вміст калію та концентрацію креатиніну. Досвід застосування після перенесеної трансплантації нирок не описаний. Гіповолемія: У пацієнтів з гіповолемією та/або гіпонатріємією внаслідок інтенсивної діуретичної терапії, обмеження споживання солі, діареї або блювання може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози телмісартану. Перед початком терапії слід скоригувати порушення водно-електролітного балансу. Подвійна блокада РААС: Одночасне призначення інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), тому застосування комбінації цих препаратів розцінюється як подвійна блокада РААС і не рекомендується для призначення пацієнтам. За абсолютної необхідності терапія із застосуванням подвійної блокади РААС повинна проводитись під суворим лікарським контролем та ретельним моніторингом функції нирок, електролітів та АТ. Інгібітори АПФ та АРА II не повинні застосовуватись одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Інші стани, що супроводжуються активацією РААС: У пацієнтів, тонус судин та функція нирок яких визначається активністю РААС (пацієнти з ХСН або захворюваннями нирок, включаючи стеноз двох ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки), застосування ЛЗ, що впливають на РААС, може супроводжуватися розвитком артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігур поодиноких випадках - гострої ниркової недостатності. Первинний гіперальдостеронізм: Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом є резистентними до гіпотензивних препаратів, що впливають на РААС, тому у таких пацієнтів застосування телмісартану не рекомендується. Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП): Телмісартан необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапана або ГОКМП. Пацієнти з цукровим діабетом, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо: При застосуванні телмісартану у таких пацієнтів можливий розвиток гіпоглікемії. Рекомендовано регулярно контролювати концентрацію глюкози крові та за необхідності проводити корекцію дози гіпоглікемічних засобів. Гіперкаліємія: Застосування препаратів, що впливають на РААС, може викликати гіперкаліємію. Перед одночасним застосуванням таких препаратів слід оцінити співвідношення користь/ризик. Фактори ризику розвитку гіперкаліємії: Ниркова недостатність, вік понад 70 років, цукровий діабет; одночасне застосування препаратів, що впливають на РААС (інгібіторів АПФ, АРА II) та/або калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратів калію або замінників, що містять калій харчової солі, НПЗП (в т.ч. ЦОГ-2 селектив) гепарину, імуносупресивних препаратів (циклоспорин або такролімус), а також триметоприму; супутні стани, такі як дегідратація, гостра серцева недостатність на стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок, раптове прогресування захворювання нирок (інфекційні захворювання), стани, що супроводжуються некрозом тканин (гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма). Пацієнтам групи ризику необхідно проводити ретельний моніторинг концентрації калію у сироватці крові. Етнічні особливості: Інгібітори АПФ та АРА II (в т.ч. телмісартан) можуть мати менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси. Можливо, це пов'язано зі зниженням рівня реніну при артеріальній гіпертензії у таких пацієнтів у порівнянні з представниками інших рас. Інше: Як і при лікуванні будь-якими гіпотензивними засобами, надмірне зниження АТ у пацієнтів з ІХС або ішемічною кардіоміопатією може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. Спеціальних клінічних досліджень щодо оцінки впливу препарату на здатність керувати автомобілем та механізмами не проводилося. Однак при керуванні автотранспортом та заняттях небезпечними видами діяльності слід брати до уваги можливість розвитку запаморочення та сонливості, що потребує дотримання обережності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат 13.87 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 10 мг, телмісартан 40 мг. Допоміжні речовини: натрію гідроксид – 3.36 мг, меглюмін – 12 мг, повідон К30 – 15.5 мг, полісорбат 80 – 0.5 мг, манітол – 344.67 мг, магнію стеарат – 9.8 мг, барвник заліза оксид червоний (E1. 7 шт. - блістери з ПА/Ал/ПВХ (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки довгасті, двоопуклі, двошарові: один шар - від світло-жовтого до жовтого кольору, другий шар - білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаШвидкість та ступінь всмоктування препарату еквівалентні біодоступності телмісартану та амлодипіну у разі їх застосування у вигляді окремих таблеток. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно і майже повністю абсорбується із ШКТ. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію амлодипіну. Стах у плазмі крові досягається через 6-12 год після прийому. Середня абсолютна біодоступність становить 64-80%. Середній Vd становить 21 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина амлодипіну знаходиться у тканинах, а менша – у крові. Більшість амлодипіну, що у крові (97.5%), пов'язують із білками плазми крові. Css у плазмі досягаються через 7-8 днів постійного прийому амлодипіну. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Амлодипін піддається повільному, але активному метаболізму в печінці за відсутності значущого ефекту "першого проходження" через печінку. Метаболіти не мають суттєвої фармакологічної активності. Після одноразового прийому амлодипіну Т1/2 варіює від 35 до 50 год, при повторному застосуванні становить приблизно 45 год. Близько 60% прийнятої внутрішньо дози виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, 10% - у незміненому вигляді, 20-25% - через жовчю. Загальний кліренс амлодипіну становить 0,116 мл/с/кг (7 мл/хв/кг, 0,42 л/год/кг). Амлодипін не видаляється при гемодіалізі. Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (збільшується до 60 год). Телмісартан При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність – 50%. При вживанні одночасно з їжею зниження AUC коливається від 6% (при дозі 40 мг) до 19% (при дозі 160 мг). Через 3 години після прийому внутрішньо концентрація в плазмі крові вирівнюється, незалежно від прийому їжі. C max  у плазмі крові та, меншою мірою, AUC збільшуються непропорційно величині дози. Зв'язування з білками плазми крові – 99.5%, в основному з альбуміном та альфа-1-глікопротеїном. Середнє значення здається Vd у рівноважному стані - 500 л. Метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. T1/2 – більше 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 2%. Загальний плазмовий кліренс високий (900 мл/хв) порівняно з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв).ФармакодинамікаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить активні компоненти з гіпотензивною дією, що доповнює один одного: амлодипін (блокатор кальцієвих каналів) і телмісартан (антагоніст рецепторів ангіотензину II). Комбінація цих речовин має адитивну гіпотензивну дію, знижуючи АТ більшою мірою, ніж кожен компонент окремо. Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з такими ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС - постнавантаження, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів із стенокардією Принцметала.Амлодипін зменшує вираженість гіпертрофії лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує ШКФ, має слабку натрійуретичну дію. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (у положенні лежачи і стоячи) протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії та до ішемічної депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та потребу у прийомі нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не має небажаного впливу на ліпідний обмін і не викликає зміни ліпідного профілю плазми. Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. При одноразовому прийомі внутрішньо ефект амлодипіну починається через 2-4 години і зберігається протягом 24 годин. Максимальний гіпотензивний ефект досягається не раніше 4 тижнів від початку прийому препарату. Гемодинамічні ефекти препарату зберігаються незмінними при довгостроковому застосуванні. Телмісартан - специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II (тип AT1), ефективний прийому внутрішньо. Має високу спорідненість до підтипу AT1-рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан зв'язується лише з підтипом AT1-рецепторів ангіотензину ІІ. Зв'язування має тривалий характер. Не має спорідненості з іншими рецепторами, в т.ч. до АТ2-рецептора. Знижує концентрацію альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали. Телмісартан не інгібує АПФ (кініназа II), фермент, який також руйнує брадикінін, тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується. У пацієнтів телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок гіпотензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану. Дія препарату зберігається протягом 24 годин і залишається значною до 48 годин. Виражений гіпотензивний ефект зазвичай розвивається через 4-8 тижнів після регулярного прийому. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан знижує систолічний та діастолічний АТ, не впливаючи на ЧСС. У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного рівня без розвитку синдрому відміни.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія у пацієнтів, АТ яких недостатньо контролюється телмісартаном або амлодипіном у монотерапії; артеріальна гіпертензія у пацієнтів, яким показано комбіновану терапію; пацієнтам з артеріальною гіпертензією, які отримують телмісартан та амлодипін у вигляді окремих таблеток, як заміну даної терапії.Протипоказання до застосуванняОбструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; тяжка артеріальна гіпотензія; обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (в т.ч. високий рівень аортального стенозу); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після перенесеного гострого інфаркту міокарда; тяжка печінкова недостатність; шок; непереносимість фруктози та синдром порушення всмоктування глюкози/галактози або дефіцит сахарази/ізомальтази; вагітність; період годування груддю; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до активних компонентів або допоміжних речовин; підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридину. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із печінковою недостатністю (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); двостороннім стенозом ниркових артерій чи стенозом артерії єдиної нирки; станом після трансплантації нирки; зниженим ОЦК та/або гіпонатріємією; подвійний блокадою РААС; іншими станами, що характеризуються активацією РААС; первинним альдостеронізмом; стенозом аортального та мітрального клапана, обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією; серцевою недостатністю; гіперкаліємією; цукровим діабетом з додатковим серцево-судинним ризиком (тобто супутнім захворюванням коронарних артерій /ІХС/); протягом 1 місяця після гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧастота виникнення побічних ефектів визначається так: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути підрахована за наявними даними). Інфекції та інвазії: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів, інфекції верхніх дихальних шляхів; рідко – сепсис, у т.ч. з летальним кінцем. З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості. Психічні порушення: рідко – депресія, занепокоєння, безсоння; частота невідома – лабільність настрою, сплутана свідомість. З боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто - сонливість, мігрень, біль голови, парестезії; рідко – зниження чутливості або резистентність до зовнішніх факторів, порушення смаку, непритомність, тремор, периферична невропатія. З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – вертиго; частота невідома – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – брадикардія, відчуття серцебиття, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостастична гіпотензія; рідко – інфаркт міокарда; частота невідома – аритмія, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь. З боку дихальної системи: нечасто – кашель, задишка; частота невідома – риніт. З боку травної системи: нечасто – біль у животі, діарея, нудота, метеоризм; рідко – блювання, диспепсія, дискомфорт у ділянці шлунка, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів; частота невідома - зміни ритму дефекації, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ (переважно відбивають холестаз). З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж шкіри, гіпергідроз; частота невідома – алопеція, пурпура, знебарвлення шкіри, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, реакція фотосенсибілізації, васкуліт. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, спазми м'язів (судоми литкових м'язів), міалгія; рідко – біль у сухожиллях (симптоми, що нагадують тендиніт). З боку сечовивідної системи: рідко – ніктурія; частота невідома – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, порушення сечовипускання, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція. Алергічні реакції: рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Лабораторні та інструментальні дослідження: нечасто – гіперкаліємія; рідко – підвищення концентрації сечової кислоти в крові, підвищення рівня креатиніну в крові та КФК), зниження гемоглобіну (анемія, слабкість), гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом), еозинофілія, тромбоцитопенія; частота невідома – лейкопенія, гіперглікемія. Інші: часто – периферичні набряки; нечасто – астенія (слабкість), біль у грудній клітці, біль у спині, підвищена стомлюваність, набряки; рідко – нездужання, грипоподібний синдром, відчуття припливу крові до обличчя, гіпертрофія ясен, сухість у роті, біль у нижніх кінцівках; частота невідома – біль, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла, гінекомастія. Побічні ефекти, про які повідомлялося при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипіну або телмісартану), можуть посилюватися при застосуванні комбінованого препарату, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних дослідженнях або під час постмаркетингового періоду. Периферичні набряки, дозозалежний побічний ефект амлодипіну, спостерігалися у пацієнтів, які отримували комбінацію телмісартану та амлодипіну, рідше, ніж у пацієнтів, які отримували лише амлодипін.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами гіпотензивна дія цієї комбінації може посилюватись. Деякі препарати, наприклад, баклофен та аміфостин, завдяки своїм фармакологічним властивостям, можуть посилювати гіпотензивну дію цієї комбінації. Крім того, ортостатична гіпотензія може посилюватись при одночасному застосуванні з етанолом, барбітуратами, наркотичними засобами або антидепресантами. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами (для системного застосування) можливе зниження гіпотензивного ефекту. Грунтуючись на досвіді застосування інших засобів, що впливають на РААС, одночасне застосування даної комбінації та калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних добавок, калійвмісної харчової солі, інших засобів, що підвищують вміст калію в крові (наприклад, гепарину), може призводити до гіперкаліємії, тому слід контролювати концентрацію калію у пацієнтів. Амлодипін Одночасне застосування препарату з грейпфрутом чи грейпфрутовим соком не рекомендується, т.к. у деяких пацієнтів внаслідок підвищення біодоступності амлодипіну може посилюватись його антигіпертензивна дія. У дослідженні пацієнтів похилого віку було показано, що дилтіазем пригнічує метаболізм амлодипіну, ймовірно впливаючи на CYP3A4 (концентрація амлодипіну в плазмі збільшується приблизно на 50% і посилюється ефект амлодипіну). Не можна виключити, що активніші інгібітори CYP3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть збільшувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові більшою мірою, ніж дилтіазем. Спільне застосування з індукторами ізоферменту CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій продірявлений (Hypericum perforatum)) може призвести до зниження концентрації. Показано регулярне медичне спостереження. Під час застосування індукторів CYP3A4, а також після їх відміни рекомендується (по можливості) зміна дози амлодипіну. Спільне застосування симвастатину в дозі 80 мг з амлодипіном, незалежно від дози, сприяє збільшенню експозиції симвастатину до 77% порівняно з монотерапією симвастатином. Тому доза симвастатину не повинна перевищувати 40 мг на добу. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу показано, що кожен препарат чинив незалежну гіпотензивну дію. Телмісартан При одночасному застосуванні телмісартану з іншими гіпотензивними засобами можливе посилення гіпотензивного ефекту. В одному дослідженні при комбінованому застосуванні телмісартану та раміприлу спостерігалося підвищення AUC0-24 та Cmax  раміприлу та раміприлату у 2.5 рази. При одночасному застосуванні телмісартану з дигоксином відмічено збільшення концентрації дигоксину в плазмі в середньому на 20% (в одному випадку на 39%). При одночасному призначенні телмісартану та дигоксину доцільно проводити періодичне визначення концентрації дигоксину в крові. При одночасному застосуванні телмісартану з препаратами літію відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в крові, що супроводжується токсичними явищами при прийомі інгібіторів АПФ. В окремих випадках подібні зміни зареєстровані при призначенні антагоністів рецепторів ангіотензину II, зокрема, телмісартану. При одночасному призначенні препаратів літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II рекомендується проводити визначення вмісту літію у крові. Одночасне застосування телмісартану з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи ацетилсаліцилову кислоту у високих дозах (≥3 мг/добу), інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби, може викликати розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим ОЦК. Препарати, що впливають активність РААС, зокрема. телмисартан, можуть мати синергічний ефект. У пацієнтів, які отримують НПЗП та телмісартан, слід компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок, як на початку, так і в процесі лікування. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та гіпотензивних препаратів, подібних до телмісартану, повідомлялося про зменшення гіпотензивного ефекту за допомогою інгібування судиннорозширювального ефекту простагландинів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від їди. Цю комбінацію можна призначати пацієнтам, які отримують телмісартан та амлодипін у тих же дозах у вигляді окремих таблеток, для зручності терапії та збільшення прихильності до лікування. Препарат можна призначати пацієнтам, у яких застосування одного амлодипіну або одного телмісартану не призводить до адекватного контролю артеріального тиску. Пацієнти, які приймають амлодипін у дозі 10 мг, у яких відзначаються побічні реакції, що обмежують прийом препарату, наприклад, периферичні набряки, можуть перейти на прийом цієї комбінації у дозі 40/5 мг 1 раз на добу, що дозволить зменшити дозу амлодипіну, але не зменшить. загальний очікуваний антигіпертензивний ефект. Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнта можна починати із застосування даної комбінації в тому випадку, коли передбачається, що досягнення контролю артеріального тиску за допомогою якогось одного препарату малоймовірне. Звичайна початкова доза препарату – 40/5 мг 1 раз на добу. Пацієнти, у яких потрібне більш значне зниження артеріального тиску, можуть починати прийом препарату в дозі 80/5 мг 1 раз на добу. Якщо принаймні через 2 тижні лікування потрібно додаткове зниження артеріального тиску, дозу препарату можна поступово збільшувати до максимальної - 80/10 мг 1 раз на добу. Препарат можна застосовувати разом із іншими гіпотензивними препаратами. У пацієнтів із порушеннями функції нирок, у т.ч. у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, корекція дози не потрібна. Амлодипін та телмісартан не видаляються з організму під час проведення гемодіалізу. У пацієнтів з легким або помірним ступенем порушення функції печінки препарат слід застосовувати з обережністю. Доза телмісартану не повинна перевищувати 40 мг 1 раз на добу. У пацієнтів похилого віку не потрібна корекція дози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат менш ефективний при лікуванні пацієнтів негроїдної раси (у цій популяції зазвичай знижено активність реніну у крові). У деяких пацієнтів унаслідок пригнічення РААС, особливо при застосуванні комбінації засобів, що діють на цю систему, порушується функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому терапія, що супроводжується подібною подвійною блокадою РААС, повинна проводитися строго індивідуально та при ретельному контролі функції нирок (в т.ч. періодичний моніторинг вмісту калію та креатиніну у сироватці крові). У випадках залежності судинного тонусу та функції нирок переважно від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, у т.ч. при стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки), призначення препаратів, що впливають на цю систему, може супроводжуватися розвитком гострої артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігурії, і, в окремих випадках,гострої ниркової недостатності. У пацієнтів з цукровим діабетом та додатковим серцево-судинним ризиком (ІХС) ризик фатального інфаркту міокарда та раптової серцево-судинної смерті можуть бути збільшені при лікуванні антигіпертензивними засобами, такими як антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ та інгібітори АПФ. У пацієнтів з цукровим діабетом ішемічна хвороба серця може протікати безсимптомно, внаслідок чого може бути не діагностованою. Перед початком лікування препаратом пацієнти з цукровим діабетом повинні пройти відповідну діагностику (наприклад, пробу з фізичним навантаженням) для діагностування та лікування ІХС. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід брати до уваги, що під час лікування можуть бути такі небажані ефекти, як непритомність, сонливість або запаморочення. Тому під час керування автотранспортом або механізмами слід бути обережними.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат 13.87 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 10 мг, телмісартан 80 мг; Допоміжні речовини: натрію гідроксид – 6.72 мг, меглюмін – 24 мг, повідон К30 – 26.5 мг, полісорбат 80 – 1 мг, манітол – 513.01 мг, магнію стеарат – 14.6 мг, барвник заліза оксид червоний (E1. 7 шт. - блістери з ПА/Ал/ПВХ (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки довгасті, двоопуклі, двошарові: один шар - від світло-жовтого до жовтого кольору, другий шар - білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаШвидкість та ступінь всмоктування препарату еквівалентні біодоступності телмісартану та амлодипіну у разі їх застосування у вигляді окремих таблеток. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно і майже повністю абсорбується із ШКТ. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію амлодипіну. Стах у плазмі крові досягається через 6-12 год після прийому. Середня абсолютна біодоступність становить 64-80%. Середній Vd становить 21 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина амлодипіну знаходиться у тканинах, а менша – у крові. Більшість амлодипіну, що у крові (97.5%), пов'язують із білками плазми крові. Css у плазмі досягаються через 7-8 днів постійного прийому амлодипіну. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Амлодипін піддається повільному, але активному метаболізму в печінці за відсутності значущого ефекту "першого проходження" через печінку. Метаболіти не мають суттєвої фармакологічної активності. Після одноразового прийому амлодипіну Т1/2 варіює від 35 до 50 год, при повторному застосуванні становить приблизно 45 год. Близько 60% прийнятої внутрішньо дози виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, 10% - у незміненому вигляді, 20-25% - через жовчю. Загальний кліренс амлодипіну становить 0,116 мл/с/кг (7 мл/хв/кг, 0,42 л/год/кг). Амлодипін не видаляється при гемодіалізі. Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (збільшується до 60 год). Телмісартан При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність – 50%. При вживанні одночасно з їжею зниження AUC коливається від 6% (при дозі 40 мг) до 19% (при дозі 160 мг). Через 3 години після прийому внутрішньо концентрація в плазмі крові вирівнюється, незалежно від прийому їжі. C max  у плазмі крові та, меншою мірою, AUC збільшуються непропорційно величині дози. Зв'язування з білками плазми крові – 99.5%, в основному з альбуміном та альфа-1-глікопротеїном. Середнє значення здається Vd у рівноважному стані - 500 л. Метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. T1/2 – більше 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 2%. Загальний плазмовий кліренс високий (900 мл/хв) порівняно з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв).ФармакодинамікаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить активні компоненти з гіпотензивною дією, що доповнює один одного: амлодипін (блокатор кальцієвих каналів) і телмісартан (антагоніст рецепторів ангіотензину II). Комбінація цих речовин має адитивну гіпотензивну дію, знижуючи АТ більшою мірою, ніж кожен компонент окремо. Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з такими ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС - постнавантаження, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів із стенокардією Принцметала.Амлодипін зменшує вираженість гіпертрофії лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує ШКФ, має слабку натрійуретичну дію. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (у положенні лежачи і стоячи) протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії та до ішемічної депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та потребу у прийомі нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не має небажаного впливу на ліпідний обмін і не викликає зміни ліпідного профілю плазми. Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. При одноразовому прийомі внутрішньо ефект амлодипіну починається через 2-4 години і зберігається протягом 24 годин. Максимальний гіпотензивний ефект досягається не раніше 4 тижнів від початку прийому препарату. Гемодинамічні ефекти препарату зберігаються незмінними при довгостроковому застосуванні. Телмісартан - специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II (тип AT1), ефективний прийому внутрішньо. Має високу спорідненість до підтипу AT1-рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан зв'язується лише з підтипом AT1-рецепторів ангіотензину ІІ. Зв'язування має тривалий характер. Не має спорідненості з іншими рецепторами, в т.ч. до АТ2-рецептора. Знижує концентрацію альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали. Телмісартан не інгібує АПФ (кініназа II), фермент, який також руйнує брадикінін, тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується. У пацієнтів телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок гіпотензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану. Дія препарату зберігається протягом 24 годин і залишається значною до 48 годин. Виражений гіпотензивний ефект зазвичай розвивається через 4-8 тижнів після регулярного прийому. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан знижує систолічний та діастолічний АТ, не впливаючи на ЧСС. У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного рівня без розвитку синдрому відміни.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія у пацієнтів, АТ яких недостатньо контролюється телмісартаном або амлодипіном у монотерапії; артеріальна гіпертензія у пацієнтів, яким показано комбіновану терапію; пацієнтам з артеріальною гіпертензією, які отримують телмісартан та амлодипін у вигляді окремих таблеток, як заміну даної терапії.Протипоказання до застосуванняОбструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; тяжка артеріальна гіпотензія; обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (в т.ч. високий рівень аортального стенозу); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після перенесеного гострого інфаркту міокарда; тяжка печінкова недостатність; шок; непереносимість фруктози та синдром порушення всмоктування глюкози/галактози або дефіцит сахарази/ізомальтази; вагітність; період годування груддю; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до активних компонентів або допоміжних речовин; підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридину. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із печінковою недостатністю (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); двостороннім стенозом ниркових артерій чи стенозом артерії єдиної нирки; станом після трансплантації нирки; зниженим ОЦК та/або гіпонатріємією; подвійний блокадою РААС; іншими станами, що характеризуються активацією РААС; первинним альдостеронізмом; стенозом аортального та мітрального клапана, обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією; серцевою недостатністю; гіперкаліємією; цукровим діабетом з додатковим серцево-судинним ризиком (тобто супутнім захворюванням коронарних артерій /ІХС/); протягом 1 місяця після гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧастота виникнення побічних ефектів визначається так: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути підрахована за наявними даними). Інфекції та інвазії: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів, інфекції верхніх дихальних шляхів; рідко – сепсис, у т.ч. з летальним кінцем. З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості. Психічні порушення: рідко – депресія, занепокоєння, безсоння; частота невідома – лабільність настрою, сплутана свідомість. З боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто - сонливість, мігрень, біль голови, парестезії; рідко – зниження чутливості або резистентність до зовнішніх факторів, порушення смаку, непритомність, тремор, периферична невропатія. З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – вертиго; частота невідома – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – брадикардія, відчуття серцебиття, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостастична гіпотензія; рідко – інфаркт міокарда; частота невідома – аритмія, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь. З боку дихальної системи: нечасто – кашель, задишка; частота невідома – риніт. З боку травної системи: нечасто – біль у животі, діарея, нудота, метеоризм; рідко – блювання, диспепсія, дискомфорт у ділянці шлунка, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів; частота невідома - зміни ритму дефекації, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ (переважно відбивають холестаз). З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж шкіри, гіпергідроз; частота невідома – алопеція, пурпура, знебарвлення шкіри, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, реакція фотосенсибілізації, васкуліт. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, спазми м'язів (судоми литкових м'язів), міалгія; рідко – біль у сухожиллях (симптоми, що нагадують тендиніт). З боку сечовивідної системи: рідко – ніктурія; частота невідома – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, порушення сечовипускання, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція. Алергічні реакції: рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Лабораторні та інструментальні дослідження: нечасто – гіперкаліємія; рідко – підвищення концентрації сечової кислоти в крові, підвищення рівня креатиніну в крові та КФК), зниження гемоглобіну (анемія, слабкість), гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом), еозинофілія, тромбоцитопенія; частота невідома – лейкопенія, гіперглікемія. Інші: часто – периферичні набряки; нечасто – астенія (слабкість), біль у грудній клітці, біль у спині, підвищена стомлюваність, набряки; рідко – нездужання, грипоподібний синдром, відчуття припливу крові до обличчя, гіпертрофія ясен, сухість у роті, біль у нижніх кінцівках; частота невідома – біль, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла, гінекомастія. Побічні ефекти, про які повідомлялося при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипіну або телмісартану), можуть посилюватися при застосуванні комбінованого препарату, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних дослідженнях або під час постмаркетингового періоду. Периферичні набряки, дозозалежний побічний ефект амлодипіну, спостерігалися у пацієнтів, які отримували комбінацію телмісартану та амлодипіну, рідше, ніж у пацієнтів, які отримували лише амлодипін.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами гіпотензивна дія цієї комбінації може посилюватись. Деякі препарати, наприклад, баклофен та аміфостин, завдяки своїм фармакологічним властивостям, можуть посилювати гіпотензивну дію цієї комбінації. Крім того, ортостатична гіпотензія може посилюватись при одночасному застосуванні з етанолом, барбітуратами, наркотичними засобами або антидепресантами. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами (для системного застосування) можливе зниження гіпотензивного ефекту. Грунтуючись на досвіді застосування інших засобів, що впливають на РААС, одночасне застосування даної комбінації та калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних добавок, калійвмісної харчової солі, інших засобів, що підвищують вміст калію в крові (наприклад, гепарину), може призводити до гіперкаліємії, тому слід контролювати концентрацію калію у пацієнтів. Амлодипін Одночасне застосування препарату з грейпфрутом чи грейпфрутовим соком не рекомендується, т.к. у деяких пацієнтів внаслідок підвищення біодоступності амлодипіну може посилюватись його антигіпертензивна дія. У дослідженні пацієнтів похилого віку було показано, що дилтіазем пригнічує метаболізм амлодипіну, ймовірно впливаючи на CYP3A4 (концентрація амлодипіну в плазмі збільшується приблизно на 50% і посилюється ефект амлодипіну). Не можна виключити, що активніші інгібітори CYP3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть збільшувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові більшою мірою, ніж дилтіазем. Спільне застосування з індукторами ізоферменту CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій продірявлений (Hypericum perforatum)) може призвести до зниження концентрації. Показано регулярне медичне спостереження. Під час застосування індукторів CYP3A4, а також після їх відміни рекомендується (по можливості) зміна дози амлодипіну. Спільне застосування симвастатину в дозі 80 мг з амлодипіном, незалежно від дози, сприяє збільшенню експозиції симвастатину до 77% порівняно з монотерапією симвастатином. Тому доза симвастатину не повинна перевищувати 40 мг на добу. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу показано, що кожен препарат чинив незалежну гіпотензивну дію. Телмісартан При одночасному застосуванні телмісартану з іншими гіпотензивними засобами можливе посилення гіпотензивного ефекту. В одному дослідженні при комбінованому застосуванні телмісартану та раміприлу спостерігалося підвищення AUC0-24 та Cmax  раміприлу та раміприлату у 2.5 рази. При одночасному застосуванні телмісартану з дигоксином відмічено збільшення концентрації дигоксину в плазмі в середньому на 20% (в одному випадку на 39%). При одночасному призначенні телмісартану та дигоксину доцільно проводити періодичне визначення концентрації дигоксину в крові. При одночасному застосуванні телмісартану з препаратами літію відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в крові, що супроводжується токсичними явищами при прийомі інгібіторів АПФ. В окремих випадках подібні зміни зареєстровані при призначенні антагоністів рецепторів ангіотензину II, зокрема, телмісартану. При одночасному призначенні препаратів літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II рекомендується проводити визначення вмісту літію у крові. Одночасне застосування телмісартану з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи ацетилсаліцилову кислоту у високих дозах (≥3 мг/добу), інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби, може викликати розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим ОЦК. Препарати, що впливають активність РААС, зокрема. телмисартан, можуть мати синергічний ефект. У пацієнтів, які отримують НПЗП та телмісартан, слід компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок, як на початку, так і в процесі лікування. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та гіпотензивних препаратів, подібних до телмісартану, повідомлялося про зменшення гіпотензивного ефекту за допомогою інгібування судиннорозширювального ефекту простагландинів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від їди. Цю комбінацію можна призначати пацієнтам, які отримують телмісартан та амлодипін у тих же дозах у вигляді окремих таблеток, для зручності терапії та збільшення прихильності до лікування. Препарат можна призначати пацієнтам, у яких застосування одного амлодипіну або одного телмісартану не призводить до адекватного контролю артеріального тиску. Пацієнти, які приймають амлодипін у дозі 10 мг, у яких відзначаються побічні реакції, що обмежують прийом препарату, наприклад, периферичні набряки, можуть перейти на прийом цієї комбінації у дозі 40/5 мг 1 раз на добу, що дозволить зменшити дозу амлодипіну, але не зменшить. загальний очікуваний антигіпертензивний ефект. Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнта можна починати із застосування даної комбінації в тому випадку, коли передбачається, що досягнення контролю артеріального тиску за допомогою якогось одного препарату малоймовірне. Звичайна початкова доза препарату – 40/5 мг 1 раз на добу. Пацієнти, у яких потрібне більш значне зниження артеріального тиску, можуть починати прийом препарату в дозі 80/5 мг 1 раз на добу. Якщо принаймні через 2 тижні лікування потрібно додаткове зниження артеріального тиску, дозу препарату можна поступово збільшувати до максимальної - 80/10 мг 1 раз на добу. Препарат можна застосовувати разом із іншими гіпотензивними препаратами. У пацієнтів із порушеннями функції нирок, у т.ч. у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, корекція дози не потрібна. Амлодипін та телмісартан не видаляються з організму під час проведення гемодіалізу. У пацієнтів з легким або помірним ступенем порушення функції печінки препарат слід застосовувати з обережністю. Доза телмісартану не повинна перевищувати 40 мг 1 раз на добу. У пацієнтів похилого віку не потрібна корекція дози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат менш ефективний при лікуванні пацієнтів негроїдної раси (у цій популяції зазвичай знижено активність реніну у крові). У деяких пацієнтів унаслідок пригнічення РААС, особливо при застосуванні комбінації засобів, що діють на цю систему, порушується функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому терапія, що супроводжується подібною подвійною блокадою РААС, повинна проводитися строго індивідуально та при ретельному контролі функції нирок (в т.ч. періодичний моніторинг вмісту калію та креатиніну у сироватці крові). У випадках залежності судинного тонусу та функції нирок переважно від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, у т.ч. при стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки), призначення препаратів, що впливають на цю систему, може супроводжуватися розвитком гострої артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігурії, і, в окремих випадках,гострої ниркової недостатності. У пацієнтів з цукровим діабетом та додатковим серцево-судинним ризиком (ІХС) ризик фатального інфаркту міокарда та раптової серцево-судинної смерті можуть бути збільшені при лікуванні антигіпертензивними засобами, такими як антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ та інгібітори АПФ. У пацієнтів з цукровим діабетом ішемічна хвороба серця може протікати безсимптомно, внаслідок чого може бути не діагностованою. Перед початком лікування препаратом пацієнти з цукровим діабетом повинні пройти відповідну діагностику (наприклад, пробу з фізичним навантаженням) для діагностування та лікування ІХС. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід брати до уваги, що під час лікування можуть бути такі небажані ефекти, як непритомність, сонливість або запаморочення. Тому під час керування автотранспортом або механізмами слід бути обережними.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат 6.935 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 5 мг, телмісартан 40 мг; Допоміжні речовини: натрію гідроксид – 3.36 мг, меглюмін – 12 мг, повідон К30 – 15.5 мг, полісорбат 80 – 0.5 мг, манітол – 351.605 мг, магнію стеарат – 9.8 мг, барвник заліза оксид2 червоний. 7 шт. - блістери з ПА/Ал/ПВХ (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки довгасті, двоопуклі, двошарові: один шар - від світло-жовтого до жовтого кольору, другий шар - білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаШвидкість та ступінь всмоктування препарату еквівалентні біодоступності телмісартану та амлодипіну у разі їх застосування у вигляді окремих таблеток. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно і майже повністю абсорбується із ШКТ. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію амлодипіну. Стах у плазмі крові досягається через 6-12 год після прийому. Середня абсолютна біодоступність становить 64-80%. Середній Vd становить 21 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина амлодипіну знаходиться у тканинах, а менша – у крові. Більшість амлодипіну, що у крові (97.5%), пов'язують із білками плазми крові. Css у плазмі досягаються через 7-8 днів постійного прийому амлодипіну. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Амлодипін піддається повільному, але активному метаболізму в печінці за відсутності значущого ефекту "першого проходження" через печінку. Метаболіти не мають суттєвої фармакологічної активності. Після одноразового прийому амлодипіну Т1/2 варіює від 35 до 50 год, при повторному застосуванні становить приблизно 45 год. Близько 60% прийнятої внутрішньо дози виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, 10% - у незміненому вигляді, 20-25% - через жовчю. Загальний кліренс амлодипіну становить 0,116 мл/с/кг (7 мл/хв/кг, 0,42 л/год/кг). Амлодипін не видаляється при гемодіалізі. Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (збільшується до 60 год). Телмісартан При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність – 50%. При вживанні одночасно з їжею зниження AUC коливається від 6% (при дозі 40 мг) до 19% (при дозі 160 мг). Через 3 години після прийому внутрішньо концентрація в плазмі крові вирівнюється, незалежно від прийому їжі. C max  у плазмі крові та, меншою мірою, AUC збільшуються непропорційно величині дози. Зв'язування з білками плазми крові – 99.5%, в основному з альбуміном та альфа-1-глікопротеїном. Середнє значення здається Vd у рівноважному стані - 500 л. Метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. T1/2 – більше 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 2%. Загальний плазмовий кліренс високий (900 мл/хв) порівняно з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв).ФармакодинамікаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить активні компоненти з гіпотензивною дією, що доповнює один одного: амлодипін (блокатор кальцієвих каналів) і телмісартан (антагоніст рецепторів ангіотензину II). Комбінація цих речовин має адитивну гіпотензивну дію, знижуючи АТ більшою мірою, ніж кожен компонент окремо. Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з такими ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС - постнавантаження, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів із стенокардією Принцметала.Амлодипін зменшує вираженість гіпертрофії лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує ШКФ, має слабку натрійуретичну дію. У пациентов с артериальной гипертензией прием амлодипина 1 раз/сут обеспечивает клинически значимое снижение АД (в положении лежа и стоя) в течение 24 ч. Антигипертензивное действие развивается медленно, в связи с чем развитие острой артериальной гипотензии нехарактерно. У пациентов со стенокардией прием амлодипина 1 раз/сут повышает толерантность к физической нагрузке, время до развития приступа стенокардии и до ишемической депрессии сегмента ST, снижает частоту приступов стенокардии и потребность в приеме нитроглицерина (короткодействующие формы). Амлодипин не оказывает нежелательного влияния на липидный обмен и не вызывает изменения липидного профиля плазмы крови. Амлодипин можно применять у пациентов с бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой. При однократном приеме внутрь эффект амлодипина начинается через 2-4 ч и сохраняется в течение 24 ч. Максимальный гипотензивный эффект достигается не ранее 4 недель от начала приема препарата. Гемодинамические эффекты препарата сохраняются неизменными при долгосрочном применении. Телмисартан - специфический антагонист рецепторов ангиотензина II (тип AT1), эффективный при приеме внутрь. Обладает высоким сродством к подтипу AT1-рецепторов ангиотензина II, через которые реализуется действие ангиотензина II. Вытесняет ангиотензин II из связи с рецептором, не обладая действием агониста в отношении этого рецептора. Телмисартан связывается только с подтипом AT1-рецепторов ангиотензина II. Связывание носит длительный характер. Не обладает сродством к другим рецепторам, в т.ч. к АТ2-рецептору. Снижает концентрацию альдостерона в крови, не ингибирует ренин в плазме крови и не блокирует ионные каналы. Телмисартан не ингибирует АПФ (кининаза II), фермент, который также разрушает брадикинин, поэтому усиление вызываемых брадикинином побочных эффектов не ожидается. У пациентов телмисартан в дозе 80 мг полностью блокирует гипертензивное действие ангиотензина II. Начало гипотензивного действия отмечается в течение 3 ч после первого приема телмисартана. Действие препарата сохраняется в течение 24 ч и остается значимым до 48 ч. Выраженный гипотензивный эффект обычно развивается через 4-8 недель после регулярного приема. У пациентов с артериальной гипертензией, телмисартан снижает систолическое и диастолическое АД, не оказывая влияния на ЧСС. В случае резкой отмены телмисартана АД постепенно возвращается к исходному уровню без развития синдрома отмены.Показания к применениюАртериальная гипертензия у пациентов, АД которых недостаточно контролируется телмисартаном или амлодипином в монотерапии; артериальная гипертензия у пациентов, которым показана комбинированная терапия; пацієнтам з артеріальною гіпертензією, які отримують телмісартан та амлодипін у вигляді окремих таблеток, як заміну даної терапії.Протипоказання до застосуванняОбструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; тяжка артеріальна гіпотензія; обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (в т.ч. високий рівень аортального стенозу); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після перенесеного гострого інфаркту міокарда; тяжка печінкова недостатність; шок; непереносимість фруктози та синдром порушення всмоктування глюкози/галактози або дефіцит сахарази/ізомальтази; вагітність; період годування груддю; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до активних компонентів або допоміжних речовин; підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридину. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із печінковою недостатністю (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); двостороннім стенозом ниркових артерій чи стенозом артерії єдиної нирки; станом після трансплантації нирки; зниженим ОЦК та/або гіпонатріємією; подвійний блокадою РААС; іншими станами, що характеризуються активацією РААС; первинним альдостеронізмом; стенозом аортального та мітрального клапана, обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією; серцевою недостатністю; гіперкаліємією; цукровим діабетом з додатковим серцево-судинним ризиком (тобто супутнім захворюванням коронарних артерій /ІХС/); протягом 1 місяця після гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧастота виникнення побічних ефектів визначається так: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути підрахована за наявними даними). Інфекції та інвазії: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів, інфекції верхніх дихальних шляхів; рідко – сепсис, у т.ч. з летальним кінцем. З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості. Психічні порушення: рідко – депресія, занепокоєння, безсоння; частота невідома – лабільність настрою, сплутана свідомість. З боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто - сонливість, мігрень, біль голови, парестезії; рідко – зниження чутливості або резистентність до зовнішніх факторів, порушення смаку, непритомність, тремор, периферична невропатія. З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – вертиго; частота невідома – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – брадикардія, відчуття серцебиття, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостастична гіпотензія; рідко – інфаркт міокарда; частота невідома – аритмія, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь. З боку дихальної системи: нечасто – кашель, задишка; частота невідома – риніт. З боку травної системи: нечасто – біль у животі, діарея, нудота, метеоризм; рідко – блювання, диспепсія, дискомфорт у ділянці шлунка, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів; частота невідома - зміни ритму дефекації, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ (переважно відбивають холестаз). З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж шкіри, гіпергідроз; частота невідома – алопеція, пурпура, знебарвлення шкіри, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, реакція фотосенсибілізації, васкуліт. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, спазми м'язів (судоми литкових м'язів), міалгія; рідко – біль у сухожиллях (симптоми, що нагадують тендиніт). З боку сечовивідної системи: рідко – ніктурія; частота невідома – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, порушення сечовипускання, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція. Алергічні реакції: рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Лабораторні та інструментальні дослідження: нечасто – гіперкаліємія; рідко – підвищення концентрації сечової кислоти в крові, підвищення рівня креатиніну в крові та КФК), зниження гемоглобіну (анемія, слабкість), гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом), еозинофілія, тромбоцитопенія; частота невідома – лейкопенія, гіперглікемія. Інші: часто – периферичні набряки; нечасто – астенія (слабкість), біль у грудній клітці, біль у спині, підвищена стомлюваність, набряки; рідко – нездужання, грипоподібний синдром, відчуття припливу крові до обличчя, гіпертрофія ясен, сухість у роті, біль у нижніх кінцівках; частота невідома – біль, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла, гінекомастія. Побічні ефекти, про які повідомлялося при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипіну або телмісартану), можуть посилюватися при застосуванні комбінованого препарату, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних дослідженнях або під час постмаркетингового періоду. Периферичні набряки, дозозалежний побічний ефект амлодипіну, спостерігалися у пацієнтів, які отримували комбінацію телмісартану та амлодипіну, рідше, ніж у пацієнтів, які отримували лише амлодипін.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами гіпотензивна дія цієї комбінації може посилюватись. Деякі препарати, наприклад, баклофен та аміфостин, завдяки своїм фармакологічним властивостям, можуть посилювати гіпотензивну дію цієї комбінації. Крім того, ортостатична гіпотензія може посилюватись при одночасному застосуванні з етанолом, барбітуратами, наркотичними засобами або антидепресантами. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами (для системного застосування) можливе зниження гіпотензивного ефекту. Грунтуючись на досвіді застосування інших засобів, що впливають на РААС, одночасне застосування даної комбінації та калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних добавок, калійвмісної харчової солі, інших засобів, що підвищують вміст калію в крові (наприклад, гепарину), може призводити до гіперкаліємії, тому слід контролювати концентрацію калію у пацієнтів. Амлодипін Одночасне застосування препарату з грейпфрутом чи грейпфрутовим соком не рекомендується, т.к. у деяких пацієнтів внаслідок підвищення біодоступності амлодипіну може посилюватись його антигіпертензивна дія. У дослідженні пацієнтів похилого віку було показано, що дилтіазем пригнічує метаболізм амлодипіну, ймовірно впливаючи на CYP3A4 (концентрація амлодипіну в плазмі збільшується приблизно на 50% і посилюється ефект амлодипіну). Не можна виключити, що активніші інгібітори CYP3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть збільшувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові більшою мірою, ніж дилтіазем. Спільне застосування з індукторами ізоферменту CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій продірявлений (Hypericum perforatum)) може призвести до зниження концентрації. Показано регулярне медичне спостереження. Під час застосування індукторів CYP3A4, а також після їх відміни рекомендується (по можливості) зміна дози амлодипіну. Спільне застосування симвастатину в дозі 80 мг з амлодипіном, незалежно від дози, сприяє збільшенню експозиції симвастатину до 77% порівняно з монотерапією симвастатином. Тому доза симвастатину не повинна перевищувати 40 мг на добу. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу показано, що кожен препарат чинив незалежну гіпотензивну дію. Телмісартан При одночасному застосуванні телмісартану з іншими гіпотензивними засобами можливе посилення гіпотензивного ефекту. В одному дослідженні при комбінованому застосуванні телмісартану та раміприлу спостерігалося підвищення AUC0-24 та Cmax  раміприлу та раміприлату у 2.5 рази. При одночасному застосуванні телмісартану з дигоксином відмічено збільшення концентрації дигоксину в плазмі в середньому на 20% (в одному випадку на 39%). При одночасному призначенні телмісартану та дигоксину доцільно проводити періодичне визначення концентрації дигоксину в крові. При одночасному застосуванні телмісартану з препаратами літію відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в крові, що супроводжується токсичними явищами при прийомі інгібіторів АПФ. В окремих випадках подібні зміни зареєстровані при призначенні антагоністів рецепторів ангіотензину II, зокрема, телмісартану. При одночасному призначенні препаратів літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II рекомендується проводити визначення вмісту літію у крові. Одночасне застосування телмісартану з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи ацетилсаліцилову кислоту у високих дозах (≥3 мг/добу), інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби, може викликати розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим ОЦК. Препарати, що впливають активність РААС, зокрема. телмисартан, можуть мати синергічний ефект. У пацієнтів, які отримують НПЗП та телмісартан, слід компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок, як на початку, так і в процесі лікування. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та гіпотензивних препаратів, подібних до телмісартану, повідомлялося про зменшення гіпотензивного ефекту за допомогою інгібування судиннорозширювального ефекту простагландинів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від їди. Цю комбінацію можна призначати пацієнтам, які отримують телмісартан та амлодипін у тих же дозах у вигляді окремих таблеток, для зручності терапії та збільшення прихильності до лікування. Препарат можна призначати пацієнтам, у яких застосування одного амлодипіну або одного телмісартану не призводить до адекватного контролю артеріального тиску. Пацієнти, які приймають амлодипін у дозі 10 мг, у яких відзначаються побічні реакції, що обмежують прийом препарату, наприклад, периферичні набряки, можуть перейти на прийом цієї комбінації у дозі 40/5 мг 1 раз на добу, що дозволить зменшити дозу амлодипіну, але не зменшить. загальний очікуваний антигіпертензивний ефект. Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнта можна починати із застосування даної комбінації в тому випадку, коли передбачається, що досягнення контролю артеріального тиску за допомогою якогось одного препарату малоймовірне. Звичайна початкова доза препарату – 40/5 мг 1 раз на добу. Пацієнти, у яких потрібне більш значне зниження артеріального тиску, можуть починати прийом препарату в дозі 80/5 мг 1 раз на добу. Якщо принаймні через 2 тижні лікування потрібно додаткове зниження артеріального тиску, дозу препарату можна поступово збільшувати до максимальної - 80/10 мг 1 раз на добу. Препарат можна застосовувати разом із іншими гіпотензивними препаратами. У пацієнтів із порушеннями функції нирок, у т.ч. у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, корекція дози не потрібна. Амлодипін та телмісартан не видаляються з організму під час проведення гемодіалізу. У пацієнтів з легким або помірним ступенем порушення функції печінки препарат слід застосовувати з обережністю. Доза телмісартану не повинна перевищувати 40 мг 1 раз на добу. У пацієнтів похилого віку не потрібна корекція дози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат менш ефективний при лікуванні пацієнтів негроїдної раси (у цій популяції зазвичай знижено активність реніну у крові). У деяких пацієнтів унаслідок пригнічення РААС, особливо при застосуванні комбінації засобів, що діють на цю систему, порушується функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому терапія, що супроводжується подібною подвійною блокадою РААС, повинна проводитися строго індивідуально та при ретельному контролі функції нирок (в т.ч. періодичний моніторинг вмісту калію та креатиніну у сироватці крові). У випадках залежності судинного тонусу та функції нирок переважно від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, у т.ч. при стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки), призначення препаратів, що впливають на цю систему, може супроводжуватися розвитком гострої артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігурії, і, в окремих випадках,гострої ниркової недостатності. У пацієнтів з цукровим діабетом та додатковим серцево-судинним ризиком (ІХС) ризик фатального інфаркту міокарда та раптової серцево-судинної смерті можуть бути збільшені при лікуванні антигіпертензивними засобами, такими як антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ та інгібітори АПФ. У пацієнтів з цукровим діабетом ішемічна хвороба серця може протікати безсимптомно, внаслідок чого може бути не діагностованою. Перед початком лікування препаратом пацієнти з цукровим діабетом повинні пройти відповідну діагностику (наприклад, пробу з фізичним навантаженням) для діагностування та лікування ІХС. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід брати до уваги, що під час лікування можуть бути такі небажані ефекти, як непритомність, сонливість або запаморочення. Тому під час керування автотранспортом або механізмами слід бути обережними.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат 6.935 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 5 мг, телмісартан 80 мг Допоміжні речовини: натрію гідроксид – 6.72 мг, меглюмін – 24 мг, повідон К30 – 26.5 мг, полісорбат 80 – 1 мг, манітол – 519.945 мг, магнію стеарат – 14.6 мг, барвник заліза оксид червоний (E1. 7 шт. - блістери з ПА/Ал/ПВХ (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки довгасті, двоопуклі, двошарові: один шар - від світло-жовтого до жовтого кольору, другий шар - білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаШвидкість та ступінь всмоктування препарату еквівалентні біодоступності телмісартану та амлодипіну у разі їх застосування у вигляді окремих таблеток. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно і майже повністю абсорбується із ШКТ. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію амлодипіну. Стах у плазмі крові досягається через 6-12 год після прийому. Середня абсолютна біодоступність становить 64-80%. Середній Vd становить 21 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина амлодипіну знаходиться у тканинах, а менша – у крові. Більшість амлодипіну, що у крові (97.5%), пов'язують із білками плазми крові. Css у плазмі досягаються через 7-8 днів постійного прийому амлодипіну. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Амлодипін піддається повільному, але активному метаболізму в печінці за відсутності значущого ефекту "першого проходження" через печінку. Метаболіти не мають суттєвої фармакологічної активності. Після одноразового прийому амлодипіну Т1/2 варіює від 35 до 50 год, при повторному застосуванні становить приблизно 45 год. Близько 60% прийнятої внутрішньо дози виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, 10% - у незміненому вигляді, 20-25% - через жовчю. Загальний кліренс амлодипіну становить 0,116 мл/с/кг (7 мл/хв/кг, 0,42 л/год/кг). Амлодипін не видаляється при гемодіалізі. Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (збільшується до 60 год). Телмісартан При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність – 50%. При вживанні одночасно з їжею зниження AUC коливається від 6% (при дозі 40 мг) до 19% (при дозі 160 мг). Через 3 години після прийому внутрішньо концентрація в плазмі крові вирівнюється, незалежно від прийому їжі. C max  у плазмі крові та, меншою мірою, AUC збільшуються непропорційно величині дози. Зв'язування з білками плазми крові – 99.5%, в основному з альбуміном та альфа-1-глікопротеїном. Середнє значення здається Vd у рівноважному стані - 500 л. Метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. T1/2 – більше 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 2%. Загальний плазмовий кліренс високий (900 мл/хв) порівняно з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв).ФармакодинамікаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить активні компоненти з гіпотензивною дією, що доповнює один одного: амлодипін (блокатор кальцієвих каналів) і телмісартан (антагоніст рецепторів ангіотензину II). Комбінація цих речовин має адитивну гіпотензивну дію, знижуючи АТ більшою мірою, ніж кожен компонент окремо. Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з такими ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС - постнавантаження, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів із стенокардією Принцметала.Амлодипін зменшує вираженість гіпертрофії лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує ШКФ, має слабку натрійуретичну дію. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (у положенні лежачи і стоячи) протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії та до ішемічної депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та потребу у прийомі нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не має небажаного впливу на ліпідний обмін і не викликає зміни ліпідного профілю плазми. Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. При одноразовому прийомі внутрішньо ефект амлодипіну починається через 2-4 години і зберігається протягом 24 годин. Максимальний гіпотензивний ефект досягається не раніше 4 тижнів від початку прийому препарату. Гемодинамічні ефекти препарату зберігаються незмінними при довгостроковому застосуванні. Телмісартан - специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II (тип AT1), ефективний прийому внутрішньо. Має високу спорідненість до підтипу AT1-рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан зв'язується лише з підтипом AT1-рецепторів ангіотензину ІІ. Зв'язування має тривалий характер. Не має спорідненості з іншими рецепторами, в т.ч. до АТ2-рецептора. Знижує концентрацію альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали. Телмісартан не інгібує АПФ (кініназа II), фермент, який також руйнує брадикінін, тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується. У пацієнтів телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок гіпотензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану. Дія препарату зберігається протягом 24 годин і залишається значною до 48 годин. Виражений гіпотензивний ефект зазвичай розвивається через 4-8 тижнів після регулярного прийому. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан знижує систолічний та діастолічний АТ, не впливаючи на ЧСС. У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного рівня без розвитку синдрому відміни.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія у пацієнтів, АТ яких недостатньо контролюється телмісартаном або амлодипіном у монотерапії; артеріальна гіпертензія у пацієнтів, яким показано комбіновану терапію; пацієнтам з артеріальною гіпертензією, які отримують телмісартан та амлодипін у вигляді окремих таблеток, як заміну даної терапії.Протипоказання до застосуванняОбструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; тяжка артеріальна гіпотензія; обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (в т.ч. високий рівень аортального стенозу); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після перенесеного гострого інфаркту міокарда; тяжка печінкова недостатність; шок; непереносимість фруктози та синдром порушення всмоктування глюкози/галактози або дефіцит сахарази/ізомальтази; вагітність; період годування груддю; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до активних компонентів або допоміжних речовин; підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридину. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із печінковою недостатністю (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); двостороннім стенозом ниркових артерій чи стенозом артерії єдиної нирки; станом після трансплантації нирки; зниженим ОЦК та/або гіпонатріємією; подвійний блокадою РААС; іншими станами, що характеризуються активацією РААС; первинним альдостеронізмом; стенозом аортального та мітрального клапана, обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією; серцевою недостатністю; гіперкаліємією; цукровим діабетом з додатковим серцево-судинним ризиком (тобто супутнім захворюванням коронарних артерій /ІХС/); протягом 1 місяця після гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧастота виникнення побічних ефектів визначається так: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути підрахована за наявними даними). Інфекції та інвазії: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів, інфекції верхніх дихальних шляхів; рідко – сепсис, у т.ч. з летальним кінцем. З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості. Психічні порушення: рідко – депресія, занепокоєння, безсоння; частота невідома – лабільність настрою, сплутана свідомість. З боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто - сонливість, мігрень, біль голови, парестезії; рідко – зниження чутливості або резистентність до зовнішніх факторів, порушення смаку, непритомність, тремор, периферична невропатія. З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – вертиго; частота невідома – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – брадикардія, відчуття серцебиття, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостастична гіпотензія; рідко – інфаркт міокарда; частота невідома – аритмія, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь. З боку дихальної системи: нечасто – кашель, задишка; частота невідома – риніт. З боку травної системи: нечасто – біль у животі, діарея, нудота, метеоризм; рідко – блювання, диспепсія, дискомфорт у ділянці шлунка, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів; частота невідома - зміни ритму дефекації, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ (переважно відбивають холестаз). З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж шкіри, гіпергідроз; частота невідома – алопеція, пурпура, знебарвлення шкіри, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, реакція фотосенсибілізації, васкуліт. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, спазми м'язів (судоми литкових м'язів), міалгія; рідко – біль у сухожиллях (симптоми, що нагадують тендиніт). З боку сечовивідної системи: рідко – ніктурія; частота невідома – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, порушення сечовипускання, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція. Алергічні реакції: рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Лабораторні та інструментальні дослідження: нечасто – гіперкаліємія; рідко – підвищення концентрації сечової кислоти в крові, підвищення рівня креатиніну в крові та КФК), зниження гемоглобіну (анемія, слабкість), гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом), еозинофілія, тромбоцитопенія; частота невідома – лейкопенія, гіперглікемія. Інші: часто – периферичні набряки; нечасто – астенія (слабкість), біль у грудній клітці, біль у спині, підвищена стомлюваність, набряки; рідко – нездужання, грипоподібний синдром, відчуття припливу крові до обличчя, гіпертрофія ясен, сухість у роті, біль у нижніх кінцівках; частота невідома – біль, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла, гінекомастія. Побічні ефекти, про які повідомлялося при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипіну або телмісартану), можуть посилюватися при застосуванні комбінованого препарату, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних дослідженнях або під час постмаркетингового періоду. Периферичні набряки, дозозалежний побічний ефект амлодипіну, спостерігалися у пацієнтів, які отримували комбінацію телмісартану та амлодипіну, рідше, ніж у пацієнтів, які отримували лише амлодипін.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами гіпотензивна дія цієї комбінації може посилюватись. Деякі препарати, наприклад, баклофен та аміфостин, завдяки своїм фармакологічним властивостям, можуть посилювати гіпотензивну дію цієї комбінації. Крім того, ортостатична гіпотензія може посилюватись при одночасному застосуванні з етанолом, барбітуратами, наркотичними засобами або антидепресантами. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами (для системного застосування) можливе зниження гіпотензивного ефекту. Грунтуючись на досвіді застосування інших засобів, що впливають на РААС, одночасне застосування даної комбінації та калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних добавок, калійвмісної харчової солі, інших засобів, що підвищують вміст калію в крові (наприклад, гепарину), може призводити до гіперкаліємії, тому слід контролювати концентрацію калію у пацієнтів. Амлодипін Одночасне застосування препарату з грейпфрутом чи грейпфрутовим соком не рекомендується, т.к. у деяких пацієнтів внаслідок підвищення біодоступності амлодипіну може посилюватись його антигіпертензивна дія. У дослідженні пацієнтів похилого віку було показано, що дилтіазем пригнічує метаболізм амлодипіну, ймовірно впливаючи на CYP3A4 (концентрація амлодипіну в плазмі збільшується приблизно на 50% і посилюється ефект амлодипіну). Не можна виключити, що активніші інгібітори CYP3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть збільшувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові більшою мірою, ніж дилтіазем. Спільне застосування з індукторами ізоферменту CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій продірявлений (Hypericum perforatum)) може призвести до зниження концентрації. Показано регулярне медичне спостереження. Під час застосування індукторів CYP3A4, а також після їх відміни рекомендується (по можливості) зміна дози амлодипіну. Спільне застосування симвастатину в дозі 80 мг з амлодипіном, незалежно від дози, сприяє збільшенню експозиції симвастатину до 77% порівняно з монотерапією симвастатином. Тому доза симвастатину не повинна перевищувати 40 мг на добу. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу показано, що кожен препарат чинив незалежну гіпотензивну дію. Телмісартан При одночасному застосуванні телмісартану з іншими гіпотензивними засобами можливе посилення гіпотензивного ефекту. В одному дослідженні при комбінованому застосуванні телмісартану та раміприлу спостерігалося підвищення AUC0-24 та Cmax  раміприлу та раміприлату у 2.5 рази. При одночасному застосуванні телмісартану з дигоксином відмічено збільшення концентрації дигоксину в плазмі в середньому на 20% (в одному випадку на 39%). При одночасному призначенні телмісартану та дигоксину доцільно проводити періодичне визначення концентрації дигоксину в крові. При одночасному застосуванні телмісартану з препаратами літію відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в крові, що супроводжується токсичними явищами при прийомі інгібіторів АПФ. В окремих випадках подібні зміни зареєстровані при призначенні антагоністів рецепторів ангіотензину II, зокрема, телмісартану. При одночасному призначенні препаратів літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II рекомендується проводити визначення вмісту літію у крові. Одночасне застосування телмісартану з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи ацетилсаліцилову кислоту у високих дозах (≥3 мг/добу), інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби, може викликати розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим ОЦК. Препарати, що впливають активність РААС, зокрема. телмисартан, можуть мати синергічний ефект. У пацієнтів, які отримують НПЗП та телмісартан, слід компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок, як на початку, так і в процесі лікування. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та гіпотензивних препаратів, подібних до телмісартану, повідомлялося про зменшення гіпотензивного ефекту за допомогою інгібування судиннорозширювального ефекту простагландинів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від їди. Цю комбінацію можна призначати пацієнтам, які отримують телмісартан та амлодипін у тих же дозах у вигляді окремих таблеток, для зручності терапії та збільшення прихильності до лікування. Препарат можна призначати пацієнтам, у яких застосування одного амлодипіну або одного телмісартану не призводить до адекватного контролю артеріального тиску. Пацієнти, які приймають амлодипін у дозі 10 мг, у яких відзначаються побічні реакції, що обмежують прийом препарату, наприклад, периферичні набряки, можуть перейти на прийом цієї комбінації у дозі 40/5 мг 1 раз на добу, що дозволить зменшити дозу амлодипіну, але не зменшить. загальний очікуваний антигіпертензивний ефект. Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнта можна починати із застосування даної комбінації в тому випадку, коли передбачається, що досягнення контролю артеріального тиску за допомогою якогось одного препарату малоймовірне. Звичайна початкова доза препарату – 40/5 мг 1 раз на добу. Пацієнти, у яких потрібне більш значне зниження артеріального тиску, можуть починати прийом препарату в дозі 80/5 мг 1 раз на добу. Якщо принаймні через 2 тижні лікування потрібно додаткове зниження артеріального тиску, дозу препарату можна поступово збільшувати до максимальної - 80/10 мг 1 раз на добу. Препарат можна застосовувати разом із іншими гіпотензивними препаратами. У пацієнтів із порушеннями функції нирок, у т.ч. у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, корекція дози не потрібна. Амлодипін та телмісартан не видаляються з організму під час проведення гемодіалізу. У пацієнтів з легким або помірним ступенем порушення функції печінки препарат слід застосовувати з обережністю. Доза телмісартану не повинна перевищувати 40 мг 1 раз на добу. У пацієнтів похилого віку не потрібна корекція дози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат менш ефективний при лікуванні пацієнтів негроїдної раси (у цій популяції зазвичай знижено активність реніну у крові). У деяких пацієнтів унаслідок пригнічення РААС, особливо при застосуванні комбінації засобів, що діють на цю систему, порушується функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому терапія, що супроводжується подібною подвійною блокадою РААС, повинна проводитися строго індивідуально та при ретельному контролі функції нирок (в т.ч. періодичний моніторинг вмісту калію та креатиніну у сироватці крові). У випадках залежності судинного тонусу та функції нирок переважно від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, у т.ч. при стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки), призначення препаратів, що впливають на цю систему, може супроводжуватися розвитком гострої артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігурії, і, в окремих випадках,гострої ниркової недостатності. У пацієнтів з цукровим діабетом та додатковим серцево-судинним ризиком (ІХС) ризик фатального інфаркту міокарда та раптової серцево-судинної смерті можуть бути збільшені при лікуванні антигіпертензивними засобами, такими як антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ та інгібітори АПФ. У пацієнтів з цукровим діабетом ішемічна хвороба серця може протікати безсимптомно, внаслідок чого може бути не діагностованою. Перед початком лікування препаратом пацієнти з цукровим діабетом повинні пройти відповідну діагностику (наприклад, пробу з фізичним навантаженням) для діагностування та лікування ІХС. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід брати до уваги, що під час лікування можуть бути такі небажані ефекти, як непритомність, сонливість або запаморочення. Тому під час керування автотранспортом або механізмами слід бути обережними.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активні речовини: гідрохлортіазид 12.5 мг; телмісартан 40 мг; Допоміжні речовини: меглюмін - 12 мг, натрію гідроксид - 3.36 мг, повідон К30 - 13.55 мг, полісорбат 80 - 0.65 мг, маннітол - 235.94 мг, лактози моногідрат - 43.75 мг, 6 крас 0а7 – 0.18 мг. 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки двошарові, один шар від світло-рожевого до рожевого кольору; інший шар від білого до майже білого кольору з можливими вкрапленнями рожевого кольору; овальної форми, двоопуклі; на білій поверхні таблеток є ризик та тиснення "Т" і "1" по різні боки від неї.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаОдночасне застосування гідрохлортіазиду та телмісартану не впливає на фармакокінетику кожного з компонентів препарату. Телмісартан: При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність – приблизно 50%. Cmax телмісартана досягається протягом 0.5-1.5 год після застосування. При вживанні одночасно з їжею зниження AUC коливається від 6% (при застосуванні у дозі 40 мг) до 19% (при застосуванні у дозі 160 мг). Через 3 години після прийому внутрішньо концентрація в плазмі крові вирівнюється, незалежно від прийому їжі. Зв'язування з білками плазми значне (більше 99.5%), в основному з альбуміном і α1-глікопротеїном. Vd приблизно 500 л. Метаболізується телмісартан шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. Т1/2 становить понад 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 2%. Загальний плазмовий кліренс високий (близько 900 мл/хв). Дослідження фармакокінетики у пацієнтів із печінковою недостатністю показали збільшення абсолютної біодоступності майже до 100%. При печінковій недостатності Т1/2 не змінюється. Гідрохлортіазид: Після прийому внутрішньо Cmax гідрохлортіазиду досягається протягом 1-3 год. Абсолютна біодоступність оцінюється за кумулятивною нирковою екскрецією гідрохлортіазиду і становить близько 60%. Зв'язування з білками плазми становить 40-70%. Vd – 0.8±0.3 л/кг. Не метаболізується в організмі людини і виводиться із сечею практично у незміненому вигляді. Близько 60% дози прийнятої внутрішньо виводиться протягом 48 год. Нирковий кліренс становить близько 250-300 мл/хв. Т1/2 - 10-15 год. Спостерігається різниця у плазмових концентраціях у чоловіків та жінок. У жінок є тенденція до клінічно значущого збільшення в плазмі концентрації гідрохлортіазиду. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією швидкість виведення гідрохлортіазиду знижена. Дослідження, проведені за участю пацієнтів з КК 90 мл/хв, показали, що T1/2 гідрохлортіазиду збільшується.У пацієнтів із зниженою функцією нирок T1/2 близько 34 год.ФармакодинамікаКомбінований атигіпертензивний препарат, до складу якого входить антагоніст рецепторів ангіотензину II телмісартан та тіазидний діуретик гідрохлортіазид. Одночасне застосування цих компонентів призводить до більш вираженого антигіпертензивного ефекту, ніж застосування кожного окремо. Телмісартан – специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II. Має високу спорідненість до підтипу AT1-рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Телмісартан витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан утворює зв'язок лише з підтипом AT1-рецепторів ангіотензину ІІ. Зв'язування має тривалий характер. Телмісартан не має спорідненості з іншими рецепторами (в т.ч. до AT2-рецепторів) ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої ​​надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартану, не вивчені. Телмісартан призводить до зниження концентрації альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали.Телмісартан не інгібує АПФ (кініназа II), фермент, який також руйнує брадикінін, тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок антигіпертензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану внутрішньо. Дія зберігається протягом 24 годин і залишається значною до 48 годин. Виражений антигіпертензивний ефект зазвичай розвивається через 4 тижні регулярного прийому. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск, не впливаючи на ЧСС. У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного без розвитку синдрому відміни. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний рівень артеріального тиску. Виведення електролітів і води починається приблизно через 2 години після прийому, максимальний ефект досягається за 3-6 годин і зберігається протягом 6-12 годин. Антигіпертензивний ефект досягається за 3-4 дні лікування і триває протягом 1 тижня після завершення прийому препарату. При тривалому лікуванні зниження артеріального тиску досягається при використанні менших доз, ніж необхідні для діуретичного ефекту. Зниження АТ супроводжується невеликим підвищенням швидкості клубочкової фільтрації, судинного опору ниркового русла та активності реніну у плазмі крові. Гідрохлортіазид при одноразовому прийомі у високих дозах призводить до зменшення об'єму плазми, швидкості клубочкової фільтрації, ниркового кровотоку та середнього артеріального тиску. При тривалому прийомі в малих дозах об'єм плазми залишається зниженим, у той час як хвилинний об'єм і швидкість клубочкової фільтрації повертаються до початкового рівня, що передує початку лікування. Середній АТ та системний судинний опір залишаються зниженими. Тіазидні діуретики можуть порушувати вироблення грудного молока. Максимальний антигіпертензивний ефект комбінації телмісартану+гідрохлортіазид зазвичай досягається через 4-8 тижнів після початку лікування.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (при неефективності телмісартану або гідрохлортіазиду у вигляді монотерапії).Протипоказання до застосуванняОбструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; виражені порушення функції печінки (клас З за шкалою Чайлд-П'ю); виражені порушення функції нирок (КК 30 мл/хв); рефрактерна гіпокаліємія, гіперкальціємія; одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом та нирковою недостатністю (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2); вік до 18 років; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до телмісартану, гідрохлортіазиду або інших похідних сульфонаміду.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Дитячий вік віком до 18 років.Побічна діяЗ боку дихальної системи: респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмонію та набряк легень), задишка. З боку серцево-судинної системи: аритмії, тахікардія, брадикардія, виражене зниження артеріального тиску (включаючи ортостатичну гіпотензію). З боку нервової системи: синкопе/непритомність, парестезії, порушення сну, безсоння, запаморочення, тривога, депресія, підвищена збудливість, біль голови. З боку травної системи: діарея, сухість слизової оболонки ротової порожнини, метеоризм, біль у животі, запор, блювання, гастрит, зниження апетиту, анорексія, гіперглікемія, гіперхолестеринемія, панкреатит, порушення функції печінки, жовтяниця (гепатоцелюлярна). З боку шкірних покривів: підвищений потовиділення. З боку кістково-м'язової системи: біль у спині, спазми м'язів, міалгія, артралгія, судоми литкових м'язів, артроз, тендинітоподібні симптоми, біль у грудній клітці. З боку системи кровотворення: залізодефіцитна анемія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія. З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, включаючи гостру ниркову недостатність, інтерстиціальний нефрит, глюкозурію. З боку органів чуття: порушення зору, минуща нечіткість зору, ксантопсія, гостра глаукома, гостра міопія. Репродуктивна система: імпотенція. Інфекції: сепсис, включаючи випадки з летальним кінцем, інфекції верхніх дихальних шляхів (бронхіт, фарингіт, синусит), інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит), запалення слинних залоз. З боку обміну речовин: підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, підвищення активності печінкових ферментів, підвищення активності КФК, підвищення концентрації сечової кислоти крові, гіпертригліцеридемія, гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіперурикемія, зниження ОЦК, гіпоглікемія (у пацієнтів з цукровим діабетом) толерантності до глюкози; зниження рівня гемоглобіну в крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк (включаючи випадки з летальним наслідком), еритема, свербіж шкіри, висип, анафілактичні реакції, екзема, лікарський висип, токсичний епідермальний некроліз, вовчаковоподібні реакції, загострення або посилення симптомів системний червоний вовк, фотосенсибілізації, рецидив системного червоного вовчаку, васкуліт. Інші: грипоподібний синдром, пропасниця, слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиТелмісартан: Інші антигіпертензивні засоби – можливе посилення гіпотензивного ефекту. Препарати літію – рідко відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в крові, що супроводжується токсичними явищами. При одночасному застосуванні препаратів літію та антагоністів рецептора ангіотензину II рекомендується проводити визначення вмісту літію у крові. НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що застосовуються як протизапальний засіб, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ - можливий розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим ОЦК. Препарати, що впливають на РААС, можуть мати синергічний ефект. У пацієнтів, які отримують НПЗЗ та телмісартан, на початку лікування слід компенсувати ОЦК та провести дослідження функції нирок. Зниження ефекту антигіпертензивних засобів, таких як телмісартан, за допомогою інгібування судинорозширюючого ефекту простагландинів відзначалося при сумісному лікуванні з НПЗЗ. При одночасному застосуванні телмісартану з ібупрофеном або парацетамолом не було виявлено клінічно значущого ефекту. Дигоксин – відмічено збільшення середньої концентрації дигоксину у плазмі крові в середньому на 20% (в одному випадку на 39%). При одночасному призначенні телмісартану та дигоксину доцільно проводити періодичне визначення концентрації дигоксину в крові. Гідрохлортіазид: Етанол, барбітурати, опіоїдні аналгетики – ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. Гіпоглікемічні препарати для прийому внутрішньо та інсулін – може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо та інсуліну. Метформін – існує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Колестирамін та колестипол - у присутності аніонних обмінних смол порушується всмоктування гідрохлортіазиду. Серцеві глікозиди – підвищується ризик розвитку гіпокаліємії або гіпомагніємії, що викликаються тіазидними діуретиками, розвитку аритмій, що викликаються серцевими глікозидами. Пресорні аміни (наприклад, норепінефрін) – можливе послаблення ефекту пресорних амінів. Недеполяризуючі міореклаксанти (наприклад, тубокурарину хлоридом) – гідрохлортіазид може посилювати ефект недеполяризуючих міореклаксантів. Протиподагричні засоби - можливе підвищення концентрації сечової кислоти в сироватці крові, тому можуть знадобитися зміни дози урикозуричних засобів. Застосування тіазидних діуретиків збільшує частоту розвитку реакцій підвищеної чутливості на аллопуринол. Препарати кальцію – тіазидні діуретики можуть підвищувати вміст кальцію у сироватці крові внаслідок зменшення його виведення нирками. Якщо потрібно застосовувати препарати кальцію, слід регулярно контролювати вміст кальцію в крові та, при необхідності, змінювати дозу препаратів кальцію. Бета-адреноблокатори та діазоксид - тіазидні діуретики можуть посилювати гіперглікемію, що викликається бета-адреноблокаторами та діазоксидом. М-холіноблокатори (наприклад, атропін, біперидин) - зменшення моторики шлунково-кишкового тракту, збільшення біодоступності тіазидних діуретиків. Амантадин – тіазидні діуретики можуть збільшувати ризик небажаних ефектів, що викликаються амантадином. Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат) – зменшення ниркової екскреції цитотоксичних засобів та посилення їх мієлосупресивної дії. НПЗЗ - спільне застосування з тіазидними діуретиками може призвести до зниження діуретичного та антигіпертензивного ефекту. Засобами, які призводять до виведення калію та гіпокаліємії (наприклад, діуретиками, що виводять калій, проносними засобами; глюко- та мінералокортикоїдами; кортикотропіном; амфотерицином В; карбеноксолоном; бензилпеніциліном, похідними ацетилсаліцилом; Гіпокаліємія, що викликається гідрохлортіазидом, компенсується калійзберігаючим ефектом телмісартану. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, інші засоби, здатні підвищувати вміст калію у сироватці крові (наприклад, гепарин) або заміна натрію в кухонній солі солями калію – можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується періодичний контроль вмісту калію в плазмі у випадках, коли комбінація телмісартан+гідрохлортіазид застосовується одночасно з препаратами, які можуть спричиняти гіпокаліємію, а також з препаратами, здатними підвищувати вміст калію у сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо 1 раз на добу. Разова доза комбінації телмісартану+гідрохлортіазид становить від 40 мг/12.5 мг до 80 мг/25 мг. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого ступеня максимальна добова доза телмісартану 160 мг на добу. Ця доза була ефективна та добре переносилася. У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) цю комбінацію не слід застосовувати у добовій дозі понад 40 мг/12.5 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких пацієнтів унаслідок пригнічення активності РААС, особливо при одночасному призначенні лікарських засобів, що діють на цю систему, порушується функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому терапія, що супроводжується подібною подвійною блокадою РААС (наприклад, при додаванні інгібітору АПФ або прямого інгібітору реніну - аліскірену до блокаторів антагоністів рецепторів ангіотензину II), повинна проводитися строго індивідуально і при регулярному контролі функції нирок (в т.ч. періодичний контроль вмісту кал креатиніну у сироватці крові). Застосування тіазидних діуретиків у пацієнтів із порушеннями функції нирок може призводити до азотемії. Рекомендується періодичний контроль функції нирок. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки при застосуванні лікарських препаратів, що впливають на РААС, підвищується ризик розвитку вираженої гіпотензії та ниркової недостатності. У пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, оскільки навіть невеликі зміни з боку водно-електролітного балансу можуть сприяти розвитку печінкової коми. У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися зміна дози інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування. Під час проведення терапії тіазидними діуретиками можлива маніфестація цукровий діабет, що латентно протікає. У деяких випадках при застосуванні тіазидних діуретиків можливий розвиток гіперурикемії та загострення перебігу подагри. У пацієнтів з цукровим діабетом та додатковим серцево-судинним ризиком, наприклад, у пацієнтів з цукровим діабетом та ІХС, у разі застосування препаратів, що знижують АТ, таких як антагоністи рецепторів ангіотензину II або інгібітори АПФ, може підвищуватися ризик фатального інфаркту міокарда та раптово. судинної смерті. У пацієнтів з цукровим діабетом ішемічна хвороба серця може протікати безсимптомно і тому може бути недіагностованою. Перед початком застосування цієї комбінації для виявлення та лікування ІХС слід проводити відповідні діагностичні дослідження, у т.ч. пробу із фізичним навантаженням. Гідрохлортіазид, похідний сульфонаміду, може викликати ідіосинкратичну реакцію у вигляді гострої транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. Симптомами цих порушень є несподіване зниження гостроти зору або біль в очах, які в типових випадках виникають протягом декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Якщо не проводиться лікування, гостра глаукома може призвести до втрати зору. Основне лікування полягає в якнайшвидшому скасуванні гідрохлортіазиду. Необхідно мати на увазі, що якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. До факторів ризику гострої закритокутової глаукоми можна віднести відомості про алергію до сульфонамідів або пеніциліну в анамнезі. Тіазидні діуретики, в т.ч. гідрохлортіазид, можуть викликати порушення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Ознаками, що насторожують щодо цих порушень, є сухість слизової оболонки порожнини рота, почуття спраги, загальна слабкість, сонливість, почуття занепокоєння, міалгія або судомні посмикування литкових м'язів (крампи), м'язова слабкість, виражене зниження АТ, олігурія, тахікардія та такі кишкові порушення, як нудота чи блювання. У період лікування цією комбінацією необхідний періодичний контроль вмісту електролітів у сироватці крові. При застосуванні даної комбінації ризик гіпокаліємії більш вірогідний у пацієнтів з цирозом печінки, при посиленому діурезі, при дотриманні дієти без солі, а також у разі одночасного застосування глюко- і мінералокортикоїдів або кортикотропіну; до факторів ризику розвитку гіперкаліємії відносяться ниркова та/або серцева недостатність та цукровий діабет. Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення кальцію нирками та викликати (за відсутності явних порушень метаболізму кальцію) минуще і невелике підвищення вмісту кальцію у сироватці крові. Більш виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед проведенням оцінки функції паращитовидних залоз тіазидні діуретики слід відмінити. Показано, що тіазидні діуретики збільшують виведення магнію нирками, що може призвести до гіпомагніємії. У пацієнтів з ІХС застосування будь-якого антигіпертензивного засобу, у разі надмірного зниження артеріального тиску, може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Є повідомлення про розвиток ВКВ при застосуванні тіазидних діуретиків. Ця комбінація, за необхідності, застосовуватися у поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами. Порушення функції печінки при призначенні телмісартану здебільшого спостерігалися у жителів Японії. Ця комбінація менш ефективна у пацієнтів негроїдної раси. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами: У період лікування слід враховувати можливість розвитку запаморочення та сонливості, що потребує дотримання обережності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активні речовини: гідрохлортіазид 12.5 мг; телмісартан 80 мг; Допоміжні речовини: меглюмін - 24 мг, натрію гідроксид - 6.72 мг, повідон К30 - 27.1 мг, полісорбат 80 - 1.3 мг, манітол - 479.38 мг, лактози моногідрат - 92.5 мг, магнію стеарат1, 7 – 0.35 мг. 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки двошарові, один шар від світло-рожевого до рожевого кольору; інший шар від білого до майже білого кольору з можливими вкрапленнями рожевого кольору; овальної форми, двоопуклі; на білій поверхні таблеток є ризик та тиснення "Т" і "2" по різні боки від неї.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний препарат.ФармакокінетикаОдночасне застосування гідрохлортіазиду та телмісартану не впливає на фармакокінетику кожного з компонентів препарату. Телмісартан: При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність – приблизно 50%. Cmax телмісартана досягається протягом 0.5-1.5 год після застосування. При вживанні одночасно з їжею зниження AUC коливається від 6% (при застосуванні у дозі 40 мг) до 19% (при застосуванні у дозі 160 мг). Через 3 години після прийому внутрішньо концентрація в плазмі крові вирівнюється, незалежно від прийому їжі. Зв'язування з білками плазми значне (більше 99.5%), в основному з альбуміном і α1-глікопротеїном. Vd приблизно 500 л. Метаболізується телмісартан шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. Т1/2 становить понад 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 2%. Загальний плазмовий кліренс високий (близько 900 мл/хв). Дослідження фармакокінетики у пацієнтів із печінковою недостатністю показали збільшення абсолютної біодоступності майже до 100%. При печінковій недостатності Т1/2 не змінюється. Гідрохлортіазид: Після прийому внутрішньо Cmax гідрохлортіазиду досягається протягом 1-3 год. Абсолютна біодоступність оцінюється за кумулятивною нирковою екскрецією гідрохлортіазиду і становить близько 60%. Зв'язування з білками плазми становить 40-70%. Vd – 0.8±0.3 л/кг. Не метаболізується в організмі людини і виводиться із сечею практично у незміненому вигляді. Близько 60% дози прийнятої внутрішньо виводиться протягом 48 год. Нирковий кліренс становить близько 250-300 мл/хв. Т1/2 - 10-15 год. Спостерігається різниця у плазмових концентраціях у чоловіків та жінок. У жінок є тенденція до клінічно значущого збільшення в плазмі концентрації гідрохлортіазиду. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією швидкість виведення гідрохлортіазиду знижена. Дослідження, проведені за участю пацієнтів з КК 90 мл/хв, показали, що T1/2 гідрохлортіазиду збільшується.У пацієнтів із зниженою функцією нирок T1/2 близько 34 год.ФармакодинамікаКомбінований атигіпертензивний препарат, до складу якого входить антагоніст рецепторів ангіотензину II телмісартан та тіазидний діуретик гідрохлортіазид. Одночасне застосування цих компонентів призводить до більш вираженого антигіпертензивного ефекту, ніж застосування кожного окремо. Телмісартан – специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II. Має високу спорідненість до підтипу AT1-рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Телмісартан витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан утворює зв'язок лише з підтипом AT1-рецепторів ангіотензину ІІ. Зв'язування має тривалий характер. Телмісартан не має спорідненості з іншими рецепторами (в т.ч. до AT2-рецепторів) ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої ​​надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартану, не вивчені. Телмісартан призводить до зниження концентрації альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали.Телмісартан не інгібує АПФ (кініназа II), фермент, який також руйнує брадикінін, тому посилення побічних ефектів, що викликаються брадикініном, не очікується. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок антигіпертензивної дії відзначається протягом 3 годин після першого прийому телмісартану внутрішньо. Дія зберігається протягом 24 годин і залишається значною до 48 годин. Виражений антигіпертензивний ефект зазвичай розвивається через 4 тижні регулярного прийому. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск, не впливаючи на ЧСС. У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного без розвитку синдрому відміни. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний рівень артеріального тиску. Виведення електролітів і води починається приблизно через 2 години після прийому, максимальний ефект досягається за 3-6 годин і зберігається протягом 6-12 годин. Антигіпертензивний ефект досягається за 3-4 дні лікування і триває протягом 1 тижня після завершення прийому препарату. При тривалому лікуванні зниження артеріального тиску досягається при використанні менших доз, ніж необхідні для діуретичного ефекту. Зниження АТ супроводжується невеликим підвищенням швидкості клубочкової фільтрації, судинного опору ниркового русла та активності реніну у плазмі крові. Гідрохлортіазид при одноразовому прийомі у високих дозах призводить до зменшення об'єму плазми, швидкості клубочкової фільтрації, ниркового кровотоку та середнього артеріального тиску. При тривалому прийомі в малих дозах об'єм плазми залишається зниженим, у той час як хвилинний об'єм і швидкість клубочкової фільтрації повертаються до початкового рівня, що передує початку лікування. Середній АТ та системний судинний опір залишаються зниженими. Тіазидні діуретики можуть порушувати вироблення грудного молока. Максимальний антигіпертензивний ефект комбінації телмісартану+гідрохлортіазид зазвичай досягається через 4-8 тижнів після початку лікування.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (при неефективності телмісартану або гідрохлортіазиду у вигляді монотерапії).Протипоказання до застосуванняОбструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; виражені порушення функції печінки (клас З за шкалою Чайлд-П'ю); виражені порушення функції нирок (КК 30 мл/хв); рефрактерна гіпокаліємія, гіперкальціємія; одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом та нирковою недостатністю (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2); вік до 18 років; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до телмісартану, гідрохлортіазиду або інших похідних сульфонаміду.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Дитячий вік віком до 18 років.Побічна діяЗ боку дихальної системи: респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмонію та набряк легень), задишка. З боку серцево-судинної системи: аритмії, тахікардія, брадикардія, виражене зниження артеріального тиску (включаючи ортостатичну гіпотензію). З боку нервової системи: синкопе/непритомність, парестезії, порушення сну, безсоння, запаморочення, тривога, депресія, підвищена збудливість, біль голови. З боку травної системи: діарея, сухість слизової оболонки ротової порожнини, метеоризм, біль у животі, запор, блювання, гастрит, зниження апетиту, анорексія, гіперглікемія, гіперхолестеринемія, панкреатит, порушення функції печінки, жовтяниця (гепатоцелюлярна). З боку шкірних покривів: підвищений потовиділення. З боку кістково-м'язової системи: біль у спині, спазми м'язів, міалгія, артралгія, судоми литкових м'язів, артроз, тендинітоподібні симптоми, біль у грудній клітці. З боку системи кровотворення: залізодефіцитна анемія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія. З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, включаючи гостру ниркову недостатність, інтерстиціальний нефрит, глюкозурію. З боку органів чуття: порушення зору, минуща нечіткість зору, ксантопсія, гостра глаукома, гостра міопія. Репродуктивна система: імпотенція. Інфекції: сепсис, включаючи випадки з летальним кінцем, інфекції верхніх дихальних шляхів (бронхіт, фарингіт, синусит), інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит), запалення слинних залоз. З боку обміну речовин: підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, підвищення активності печінкових ферментів, підвищення активності КФК, підвищення концентрації сечової кислоти крові, гіпертригліцеридемія, гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіперурикемія, зниження ОЦК, гіпоглікемія (у пацієнтів з цукровим діабетом) толерантності до глюкози; зниження рівня гемоглобіну в крові. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк (включаючи випадки з летальним наслідком), еритема, свербіж шкіри, висип, анафілактичні реакції, екзема, лікарський висип, токсичний епідермальний некроліз, вовчаковоподібні реакції, загострення або посилення симптомів системний червоний вовк, фотосенсибілізації, рецидив системного червоного вовчаку, васкуліт. Інші: грипоподібний синдром, пропасниця, слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиТелмісартан: Інші антигіпертензивні засоби – можливе посилення гіпотензивного ефекту. Препарати літію – рідко відзначалося оборотне збільшення концентрації літію в крові, що супроводжується токсичними явищами. При одночасному застосуванні препаратів літію та антагоністів рецептора ангіотензину II рекомендується проводити визначення вмісту літію у крові. НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що застосовуються як протизапальний засіб, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ - можливий розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим ОЦК. Препарати, що впливають на РААС, можуть мати синергічний ефект. У пацієнтів, які отримують НПЗЗ та телмісартан, на початку лікування слід компенсувати ОЦК та провести дослідження функції нирок. Зниження ефекту антигіпертензивних засобів, таких як телмісартан, за допомогою інгібування судинорозширюючого ефекту простагландинів відзначалося при сумісному лікуванні з НПЗЗ. При одночасному застосуванні телмісартану з ібупрофеном або парацетамолом не було виявлено клінічно значущого ефекту. Дигоксин – відмічено збільшення середньої концентрації дигоксину у плазмі крові в середньому на 20% (в одному випадку на 39%). При одночасному призначенні телмісартану та дигоксину доцільно проводити періодичне визначення концентрації дигоксину в крові. Гідрохлортіазид: Етанол, барбітурати, опіоїдні аналгетики – ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. Гіпоглікемічні препарати для прийому внутрішньо та інсулін – може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо та інсуліну. Метформін – існує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Колестирамін та колестипол - у присутності аніонних обмінних смол порушується всмоктування гідрохлортіазиду. Серцеві глікозиди – підвищується ризик розвитку гіпокаліємії або гіпомагніємії, що викликаються тіазидними діуретиками, розвитку аритмій, що викликаються серцевими глікозидами. Пресорні аміни (наприклад, норепінефрін) – можливе послаблення ефекту пресорних амінів. Недеполяризуючі міореклаксанти (наприклад, тубокурарину хлоридом) – гідрохлортіазид може посилювати ефект недеполяризуючих міореклаксантів. Протиподагричні засоби - можливе підвищення концентрації сечової кислоти в сироватці крові, тому можуть знадобитися зміни дози урикозуричних засобів. Застосування тіазидних діуретиків збільшує частоту розвитку реакцій підвищеної чутливості на аллопуринол. Препарати кальцію – тіазидні діуретики можуть підвищувати вміст кальцію у сироватці крові внаслідок зменшення його виведення нирками. Якщо потрібно застосовувати препарати кальцію, слід регулярно контролювати вміст кальцію в крові та, при необхідності, змінювати дозу препаратів кальцію. Бета-адреноблокатори та діазоксид - тіазидні діуретики можуть посилювати гіперглікемію, що викликається бета-адреноблокаторами та діазоксидом. М-холіноблокатори (наприклад, атропін, біперидин) - зменшення моторики шлунково-кишкового тракту, збільшення біодоступності тіазидних діуретиків. Амантадин – тіазидні діуретики можуть збільшувати ризик небажаних ефектів, що викликаються амантадином. Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат) – зменшення ниркової екскреції цитотоксичних засобів та посилення їх мієлосупресивної дії. НПЗЗ - спільне застосування з тіазидними діуретиками може призвести до зниження діуретичного та антигіпертензивного ефекту. Засобами, які призводять до виведення калію та гіпокаліємії (наприклад, діуретиками, що виводять калій, проносними засобами; глюко- та мінералокортикоїдами; кортикотропіном; амфотерицином В; карбеноксолоном; бензилпеніциліном, похідними ацетилсаліцилом; Гіпокаліємія, що викликається гідрохлортіазидом, компенсується калійзберігаючим ефектом телмісартану. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, інші засоби, здатні підвищувати вміст калію у сироватці крові (наприклад, гепарин) або заміна натрію в кухонній солі солями калію – можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується періодичний контроль вмісту калію в плазмі у випадках, коли комбінація телмісартан+гідрохлортіазид застосовується одночасно з препаратами, які можуть спричиняти гіпокаліємію, а також з препаратами, здатними підвищувати вміст калію у сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо 1 раз на добу. Разова доза комбінації телмісартану+гідрохлортіазид становить від 40 мг/12.5 мг до 80 мг/25 мг. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого ступеня максимальна добова доза телмісартану 160 мг на добу. Ця доза була ефективна та добре переносилася. У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) цю комбінацію не слід застосовувати у добовій дозі понад 40 мг/12.5 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких пацієнтів унаслідок пригнічення активності РААС, особливо при одночасному призначенні лікарських засобів, що діють на цю систему, порушується функція нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому терапія, що супроводжується подібною подвійною блокадою РААС (наприклад, при додаванні інгібітору АПФ або прямого інгібітору реніну - аліскірену до блокаторів антагоністів рецепторів ангіотензину II), повинна проводитися строго індивідуально і при регулярному контролі функції нирок (в т.ч. періодичний контроль вмісту кал креатиніну у сироватці крові). Застосування тіазидних діуретиків у пацієнтів із порушеннями функції нирок може призводити до азотемії. Рекомендується періодичний контроль функції нирок. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки при застосуванні лікарських препаратів, що впливають на РААС, підвищується ризик розвитку вираженої гіпотензії та ниркової недостатності. У пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, оскільки навіть невеликі зміни з боку водно-електролітного балансу можуть сприяти розвитку печінкової коми. У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися зміна дози інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування. Під час проведення терапії тіазидними діуретиками можлива маніфестація цукровий діабет, що латентно протікає. У деяких випадках при застосуванні тіазидних діуретиків можливий розвиток гіперурикемії та загострення перебігу подагри. У пацієнтів з цукровим діабетом та додатковим серцево-судинним ризиком, наприклад, у пацієнтів з цукровим діабетом та ІХС, у разі застосування препаратів, що знижують АТ, таких як антагоністи рецепторів ангіотензину II або інгібітори АПФ, може підвищуватися ризик фатального інфаркту міокарда та раптово. судинної смерті. У пацієнтів з цукровим діабетом ішемічна хвороба серця може протікати безсимптомно і тому може бути недіагностованою. Перед початком застосування цієї комбінації для виявлення та лікування ІХС слід проводити відповідні діагностичні дослідження, у т.ч. пробу із фізичним навантаженням. Гідрохлортіазид, похідний сульфонаміду, може викликати ідіосинкратичну реакцію у вигляді гострої транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. Симптомами цих порушень є несподіване зниження гостроти зору або біль в очах, які в типових випадках виникають протягом декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Якщо не проводиться лікування, гостра глаукома може призвести до втрати зору. Основне лікування полягає в якнайшвидшому скасуванні гідрохлортіазиду. Необхідно мати на увазі, що якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. До факторів ризику гострої закритокутової глаукоми можна віднести відомості про алергію до сульфонамідів або пеніциліну в анамнезі. Тіазидні діуретики, в т.ч. гідрохлортіазид, можуть викликати порушення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Ознаками, що насторожують щодо цих порушень, є сухість слизової оболонки порожнини рота, почуття спраги, загальна слабкість, сонливість, почуття занепокоєння, міалгія або судомні посмикування литкових м'язів (крампи), м'язова слабкість, виражене зниження АТ, олігурія, тахікардія та такі кишкові порушення, як нудота чи блювання. У період лікування цією комбінацією необхідний періодичний контроль вмісту електролітів у сироватці крові. При застосуванні даної комбінації ризик гіпокаліємії більш вірогідний у пацієнтів з цирозом печінки, при посиленому діурезі, при дотриманні дієти без солі, а також у разі одночасного застосування глюко- і мінералокортикоїдів або кортикотропіну; до факторів ризику розвитку гіперкаліємії відносяться ниркова та/або серцева недостатність та цукровий діабет. Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення кальцію нирками та викликати (за відсутності явних порушень метаболізму кальцію) минуще і невелике підвищення вмісту кальцію у сироватці крові. Більш виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Перед проведенням оцінки функції паращитовидних залоз тіазидні діуретики слід відмінити. Показано, що тіазидні діуретики збільшують виведення магнію нирками, що може призвести до гіпомагніємії. У пацієнтів з ІХС застосування будь-якого антигіпертензивного засобу, у разі надмірного зниження артеріального тиску, може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Є повідомлення про розвиток ВКВ при застосуванні тіазидних діуретиків. Ця комбінація, за необхідності, застосовуватися у поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами. Порушення функції печінки при призначенні телмісартану здебільшого спостерігалися у жителів Японії. Ця комбінація менш ефективна у пацієнтів негроїдної раси. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами: У період лікування слід враховувати можливість розвитку запаморочення та сонливості, що потребує дотримання обережності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом