Гипертония Велфарм ООО

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: амлодипін – 5 мг. Пігулки 30 шт. у комірковій контурній упаковці, у картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору з ризиком на одній стороні.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо абсорбується з шлунково-кишкового тракту повільно і майже повністю, Cmax у плазмі крові досягається протягом 6-9 год. Зв'язування з білками становить 95-98%. Зазнає мінімального метаболізму при першому проходженні через печінку та повільному, але значному печінковому метаболізмі з утворенням метаболітів з незначною фармакологічною активністю. T1/2 в середньому становить 35 годин і при артеріальній гіпертензії може збільшуватися в середньому до 48 годин, у літніх пацієнтів – до 65 годин і при порушеннях функції печінки – до 60 годин. Виводиться головним чином у вигляді метаболітів: 59-62% – нирками. , 20-25% – через кишечник.ФармакодинамікаСелективний блокатор кальцієвих каналів ІІ класу. Антигіпертензивна дія обумовлена ​​прямим розслаблюючим впливом на гладкі м'язи судин. Передбачається, що антиангінальна дія амлодипіну пов'язана з його здатністю розширювати периферичні артеріоли; це призводить до зменшення ОПСС, рефлекторна тахікардія у своїй немає. В результаті відбувається зниження потреби міокарда в кисні та споживання енергії серцевим м'язом. З іншого боку, амлодипін, мабуть, викликає розширення коронарних артерій великого калібру та коронарних артеріол як інтактних, так і ішемізованих ділянок міокарда. Це забезпечує надходження кисню до міокарда при спазмах коронарних артерій.Клінічна фармакологіяБлокатори кальцієвих каналів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (як монотерапія або у складі комбінованої терапії), стабільна стенокардія, нестабільна стенокардія, стенокардія Принцметала (як монотерапія або у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняТяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); обструкція виносить тракту лівого шлуночка (включаючи важкий аортальний стеноз); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після інфаркту міокарда; дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з печінковою недостатністю, хронічною серцевою недостатністю неішемічної етіології III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, нестабільною стенокардією, аортальним стенозом, мітральним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, гострим інфарктом міокарда. СССУ (виражена тахікардія, брадикардія), артеріальна гіпотензія, при одночасному застосуванні з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяСерцево-судинна система: периферичні набряки, тахікардія, гіперемія шкірних покривів; при застосуванні у високих дозах – артеріальна гіпотензія, аритмії, задишка. З боку травної системи: нудота, біль у животі; рідко – гіперплазія ясен. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: головний біль, втома, сонливість, запаморочення; при тривалому застосуванні – парестезії. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж. Інші: при тривалому застосуванні – біль у кінцівках.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе посилення антиангінальної та антигіпертензивної дії блокаторів повільних кальцієвих каналів при спільному застосуванні з тіазидними та петлевими діуретиками, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами та нітратами, а також посилення їх антигіпертензивної дії при спільному застосуванні з альфа1-а. Хоча при вивченні амлодипіну негативної інотропної дії зазвичай не спостерігали, проте деякі блокатори повільних кальцієвих каналів можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних засобів, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарон і хінідин). Одночасне багаторазове застосування амлодипіну у дозі 10 мг та симвастатину у дозі 80 мг призводить до збільшення біодоступності симвастатину на 77%. У разі слід обмежити дозу симвастатину до 20 мг. Противірусні препарати (наприклад, ритонавір) збільшують плазмові концентрації блокаторів повільних кальцієвих каналів, у т.ч. амлодипіну. При одночасному застосуванні симпатоміметиків, естрогенів можливе зменшення антигіпертензивної дії через затримку натрію в організмі. Нейролептики та ізофлуран посилюють антигіпертензивну дію похідних дигідропіридину. При одночасному застосуванні засобів для інгаляційного наркозу можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні аміодарону можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні літію карбонату можливі прояви нейротоксичності (в т.ч. нудота, блювання, діарея, атаксія, тремтіння та/або шум у вухах). При одночасному застосуванні орлістат зменшує антигіпертензивну дію амлодипіну, що може призвести до значного підвищення артеріального тиску, розвитку гіпертонічного кризу. При одночасному застосуванні індометацину та інших НПЗЗ можливе зменшення антигіпертензивної дії амлодипіну внаслідок пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримки рідини під впливом НПЗЗ. При одночасному застосуванні хінідину можливе посилення антигіпертензивної дії. Препарати кальцію можуть зменшити ефект блокаторів повільних кальцієвих каналів. При одночасному застосуванні дилтіазему (інгібітор ізоферменту CYP3A4) у дозі 180 мг та амлодипіну у дозі 5 мг у пацієнтів похилого віку (від 69 до 87 років) з артеріальною гіпертензією відзначається підвищення біодоступності амлодипіну на 57%. Одночасне застосування амлодипіну та еритроміцину у здорових добровольців (від 18 до 43 років) не призводить до значних змін експозиції амлодипіну (збільшення AUC на 22%). Незважаючи на те, що клінічне значення цих ефектів до кінця не ясно, вони можуть бути яскравіше виражені у літніх пацієнтів. Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол) можуть призводити до збільшення концентрації амлодипіну в плазмі більшою мірою, ніж дилтіазем. Слід з обережністю застосовувати амлодипін та інгібітори ізоферменту CYP3A4. Даних щодо впливу індукторів ізоферменту CYP3A4 на фармакокінетику амлодипіну немає. Слід ретельно контролювати АТ при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиДля дорослих початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. За потреби доза може бути збільшена. Максимальна доза: при прийомі внутрішньо – 10 мг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа фоні застосування амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (клас III та IV за класифікацією NYHA) неішемічного генезу відзначалося підвищення частоти розвитку набряку легенів, незважаючи на відсутність ознак погіршення серцевої недостатності. У пацієнтів похилого віку може збільшуватись T1/2 та знижуватися кліренс амлодипіну. Зміни доз не потрібні, але необхідно більш ретельне спостереження за пацієнтами цієї категорії. Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Незважаючи на відсутність у блокаторів повільних кальцієвих каналів синдрому відміни, припинення лікування амлодипіном бажано проводити поступово. Клінічні дані щодо застосування амлодипіну в педіатрії відсутні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: бісопрололу фумарат – 5,0 мг, 10,0 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, [Лудіпрес LCE (лактози моногідрат, повідон) або лактози моногідрат (цукор молочний), повідон К30], крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кросповідон (колідон CL, ; склад оболонки: [суха суміш для плівкового покриття, що містить гіпромелозу, титану діоксид, макрогол (Опадрай 03F180011 білий) або гіпромелозу (оксипропілметилцелюлозу), титану діоксид, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 600) 7, 10, 14, 15, 25 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 10, 20, 30,40, 50, 60, 70, 80, 90, 100 таблеток у банку полімерну з поліпропілену з кришкою натягуваного з поліетилену високого тиску або в банку полімерну з поліетилену низького тиску з кришкою натягуваного з поліетилену низького тиску нагвинчується з поліетилену низького тиску. Кожну банку, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 контурних осередкових упаковок з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону. 200 контурних осередкових упаковок з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у тару з гофрованого картону (для стаціонарів).Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі – ядро ​​білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний/ФармакокінетикаВсмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Його біодоступність через незначну метаболізацію "при первинному проходженні" через печінку (на рівні приблизно 10%) становить близько 90% після прийому внутрішньо. Їда не впливає на абсорбцію. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2-3 години. Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові – близько 30%. Об'єм розподілу – 3,5 л/кг. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм. Бісопролол метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти мають сильну полярність (водорозчинні) і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише незначну роль. Виведення. Період напіввиведення з плазми становить 10-12 годин, забезпечує ефективність протягом 24 годин після прийому одноразової щоденної дози. Близько 98% виводиться нирками, їх 50% виводиться у незміненому вигляді (загальний кліренс - 15 л/год); менше 2% – через кишечник з жовчю. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незміненому вигляді (близько 50%) та метаболізмом у печінці (близько 50%) до метаболітів, які також виводяться нирками. Загальний кліренс приблизно 15 л/год. Фармакокінетика бісопрололу є лінійною і не залежить від віку. Оскільки виведення має місце у нирках та печінці рівною мірою, пацієнтам з порушенням функції печінки або з нирковою недостатністю корекції дози не потрібно. У пацієнтів з ХСН III функціонального класу за класифікацією NYHA було відзначено більш високий вміст бісопрололу у плазмі та збільшений період напіввиведення порівняно зі здоровими добровольцями.ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор без власної симпатоміметичної активності; має антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату з аденозинтрифосфату, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію (Са2+), надає негативно хроно-, дромо-, батс- та провідність та збудливість, знижує скоротливість міокарда). Загальний периферичний судинний опір на початку застосування бісопрололу в перші 24 години збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому застосуванні знижується. Антигіпертензивний ефект пов'язаний зі зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) (має більше значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення на зниження артеріального тиску) та впливом на центральну нервову систему. При артеріальній гіпертензії антигіпертензивний ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія – через 1-2 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, при застосуванні в середніх терапевтичних дозах надає менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів та матки) та натрію (Na+) у організмі. При застосуванні у високих дозах надає блокуючий ефект на обидва підтипи бета-адренорецепторів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії; Хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу або будь-якого з компонентів препарату; гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; атріовентрикулярна (AV) блокада II та III ступеня, без електрокардіостимулятора; синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск (АТ) менше 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); тяжкі форми бронхіальної астми; виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або синдром Рейно; метаболічний ацидоз; феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); спадкова непереносимість лактози, фруктози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вік до 18 років (недостатньо даних щодо ефективності та безпеки у даної вікової групи). З обережністю: проведення десенсибілізуючої терапії, алергічні реакції в анамнезі, стенокардія Принцметала, гіпертиреоз, цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові, AV блокада I ступеня, тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну) /хв), тяжкі порушення функції печінки, псоріаз, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця або порок клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, порушення периферичного кровообігу, загальна анестезія, тяжкі форми хронічної бронхоспазм, строга дієта.Вагітність та лактаціяПри вагітності препарат слід рекомендувати до застосування тільки в тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. Як правило, бета-адреноблокатори знижують кровообіг у плаценті і можуть впливати на розвиток плода. Слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини, та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плода, вживати альтернативних терапевтичних заходів. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. У перші три дні життя можуть виникати симптоми брадикардії та гіпоглікемії. Даних щодо виділення бісопрололу в грудне молоко немає. Тому прийом препарату не рекомендується жінкам під час годування груддю. Якщо прийом препарату в період лактації необхідний, грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота розвитку побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно: дуже часто ≥ 1/10; часто ≥ 1/100, Центральна нервова система - Часто: запаморочення, головний біль; Рідко: непритомність. Загальні порушення: - Часто: астенія (у пацієнтів з ХСН), підвищена стомлюваність*; Нечасто: астенія (у пацієнтів із артеріальною гіпертензією або стенокардією). Психічні порушення - Нечасто: депресія, безсоння; Рідко: галюцинації, нічні кошмари. З боку органу зору – рідко: зменшення сльозотечі (слід враховувати при носінні контактних осіб); Дуже рідко: кон'юнктивіт. З боку органу слуху – Рідко: порушення слуху. З боку серцево-судинної системи - Дуже часто: брадикардія (у пацієнтів із ХСН); Часто: посилення симптомів перебігу ХСН (у пацієнтів з ХСН), відчуття похолодання або оніміння в кінцівках, виражене зниження артеріального тиску, особливо у пацієнтів з ХСН; Нечасто: порушення AV провідності, брадикардія (у пацієнтів із артеріальною гіпертензією або стенокардією); посилення симптомів перебігу ХСН (у пацієнтів із артеріальною гіпертензією або стенокардією), ортостатична гіпотензія. З боку дихальної системи: - Нечасто: бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; Рідко: алергічний риніт. З боку травної системи: - Часто: нудота, блювання, діарея, запор; Рідко: гепатит. З боку кістково-м'язової системи: - Нечасто: м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкірних покровів - Рідко: реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висип, гіперемія шкірних покривів; Дуже рідко: алопеція. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню симптомів перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип. З боку репродуктивної системи – Рідко: порушення потенції. Лабораторні показники - Рідко: підвищення концентрації тригліцеридів та активності "печінкових" трансаміназ у крові (аспартатамінотрансферази (ACT), аланінамінотрансферази (АЛТ)). * У пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією особливо часто ці симптоми з'являються на початку курсу лікування. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиНа ефективність та переносимість бісопрололу може вплинути одночасний прийом інших лікарських засобів. Така взаємодія може відбуватися також у тих випадках, коли два лікарські засоби прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати про прийом інших лікарських засобів, навіть у разі їхнього прийому без призначення лікаря (тобто препарати безрецептурної відпустки). Нерекомендовані комбінації Лікування хронічної серцевої недостатності Антиаритмічні препарати І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність серця. Усі показання до застосування препарату Блокатори "повільних" кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу і меншою мірою дилтіазему, при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) можуть призвести до ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку "рикошетної" артеріальної гіпертензії. Комбінації, що потребують особливої ​​обережності Лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії Антиаритмічні засоби І класу (наприклад хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність міокарда. Усі показання до застосування препарату Блокатори "повільних" кальцієвих каналів похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності. Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очних крапель для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження артеріального тиску, ушкодження ЧСС). Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшити ризик розвитку брадикардії. Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися. Ознаки гіпоглікемії – зокрема тахікардія – можуть маскуватися або пригнічуватися. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Засоби для проведення загальної анестезії можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії, що призводить до артеріальної гіпотензії (див. розділ "Особливі вказівки"). Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу проведення імпульсу та, таким чином, до розвитку брадикардії. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) можуть знижувати гіпотензивний ефект бісопрололу. Одночасне застосування бісопрололу з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин) може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Антигіпертензивні засоби, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини), можуть посилювати гіпотензивний ефект бісопрололу. Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО (крім інгібіторів МАО В) можуть посилювати гіпотензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу.Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати один раз на добу з невеликою кількістю рідини, проковтуючи цілком у першій половині дня незалежно від часу їди. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок. У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи ЧСС та стан пацієнта. При артеріальній гіпертензії та ішемічній хворобі серця для профілактики нападів стабільної стенокардії початкова доза препарату становить 5 мг на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 10 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг на добу. При хронічній серцевій недостатності стандартна схема лікування включає застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністів рецепторів ангіотензину II (у разі непереносимості інгібіторів АПФ), бета-адреноблокаторів, діуретиків та факультативно серцевих глікозидів. Початок лікування ХСН бісопрололом потребує обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою лікування бісопрололом є стабільна хронічна серцева недостатність без ознак загострення. Лікування ХСН препаратом починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, тобто. дозу можна збільшувати лише у тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Для забезпечення вказаного нижче режиму дозування за необхідності застосування бісопрололу в дозах 1,25 мг, 2,5 мг та 3,75 мг слід призначати лікарські препарати бісопрололу інших виробників у лікарській формі "таблетки 2,5 мг" з ризиком або "таблетки 5 мг" з хрестоподібною ризиком. Початкова доза, що рекомендується, становить 1,25 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2,5 мг, 3,75 мг, 5 мг, 7,5 мг та 10 мг 1 раз на день. Кожне подальше збільшення дози має здійснюватися не менше ніж за два тижні. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимально рекомендована доза препарату при лікуванні ХСН становить 10 мг один раз на день. Під час титрування рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, частота серцевих скорочень та ступеня вираженості симптомів ХСН. Посилення симптомів перебігу ХСН можливе вже з першого дня застосування препарату. Якщо пацієнт погано переносить максимально рекомендовану дозу, слід розглянути можливість поступового зниження дози. Під час або після фази титрування можуть виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується передусім провести корекцію доз препаратів супутньої терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози або його відміна. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування дози або продовжити лікування. Тривалість лікування при всіх показаннях до застосування Лікування бісопрололом зазвичай є довготривалою терапією. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок або печінки При порушенні функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня, зазвичай, не потрібно коригувати дозу. При тяжких порушеннях функції нирок (КК менше 20 мл/хв) або при тяжких порушеннях функції печінки максимальна добова доза становить 10 мг. Збільшення дози таких пацієнтів має здійснюватися з особливою обережністю. Літні пацієнти Корекція дози не потрібна. Діти Оскільки немає достатньої кількості даних щодо застосування препарату у дітей, не рекомендується призначати дітям до 18 років. На цей час недостатньо даних щодо застосування бісопрололу у пацієнтів з ХСН, пов'язаною з цукровим діабетом 1 типу, тяжкими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або вадами клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було отримано достатньо даних щодо пацієнтів із ХСН із інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців.ПередозуванняСимптоми: Найчастіші симптоми передозування: AV блокада, виражена брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює серед окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Лікування: При виникненні передозування, насамперед необхідно припинити прийом препарату та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні АТ: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів. При AV блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрін. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів із позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, у тому числі бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози (глюкози).Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе припиняйте лікування препаратом різко і не змінюйте рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідно, дозу слід знижувати поступово. На початкових етапах лікування препаратом пацієнти потребують постійного спостереження. Препарат слід застосовувати з обережністю у таких випадках: Важкі форми ХОЗЛ та легкі форми бронхіальної астми; Цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові: симптоми вираженого зниження концентрації глюкози (гіпоглікемії), такі як тахікардія, серцебиття або підвищена пітливість, можуть маскуватися; Сувора дієта; Проведення десенсибілізуючої терапії; AV блокада І ступеня; Стенокардія Принцметала; Порушення периферичного артеріального кровообігу легкого та помірного ступеня (на початку терапії може виникнути посилення симптомів); Псоріаз (зокрема. в анамнезі). Дихальна система: при бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. У пацієнтів з ХОЗЛ бісопролол, який призначається у комплексній терапії з метою лікування серцевої недостатності, слід починати з найменшої можливої ​​дози, а пацієнтів ретельно спостерігати на предмет появи нових симптомів (наприклад, задишки, непереносимості фізичних навантажень, кашлю). Алергічні реакції: бета-адреноблокатори, включаючи бісопролол, можуть підвищувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій через ослаблення адренергічної компенсаторної регуляції під дією бета-адреноблокаторів. Терапія епінефрином (адреналіном) який завжди дає очікуваний терапевтичний ефект. Загальна анестезія: при проведенні загальної анестезії слід враховувати ризик блокади бета-адренорецепторів. Якщо необхідно припинити терапію бісопрололом перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово та завершувати за 48 годин до проведення загальної анестезії. Слід попередити лікаря-анестезіолога про те, що Ви приймаєте бісопролол. Феохромоцитома: у пацієнтів з пухлиною надниркових залоз (феохромомоцитомою) бісопролол може бути призначений лише на фоні застосування альфа-адреноблокаторів. Гіпертиреоз: при лікуванні бісопрололом симптоми гіперфункції щитовидної залози можуть маскуватися. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати автотранспортом згідно з результатами дослідження у пацієнтів з ІХС. Однак, внаслідок індивідуальних реакцій, здатність керувати автотранспортом або працювати з складними технічно механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування після зміни дози (у зв'язку з можливістю розвитку запаморочення).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: бісопрололу фумарат – 5,0 мг, 10,0 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, [Лудіпрес LCE (лактози моногідрат, повідон) або лактози моногідрат (цукор молочний), повідон К30], крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кросповідон (колідон CL, ; склад оболонки: [суха суміш для плівкового покриття, що містить гіпромелозу, титану діоксид, макрогол (Опадрай 03F180011 білий) або гіпромелозу (оксипропілметилцелюлозу), титану діоксид, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 600) 7, 10, 14, 15, 25 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 10, 20, 30,40, 50, 60, 70, 80, 90, 100 таблеток у банку полімерну з поліпропілену з кришкою натягуваного з поліетилену високого тиску або в банку полімерну з поліетилену низького тиску з кришкою натягуваного з поліетилену низького тиску нагвинчується з поліетилену низького тиску. Кожну банку, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 контурних осередкових упаковок з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону. 200 контурних осередкових упаковок з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у тару з гофрованого картону (для стаціонарів).Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі – ядро ​​білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаВсмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Його біодоступність через незначну метаболізацію "при первинному проходженні" через печінку (на рівні приблизно 10%) становить близько 90% після прийому внутрішньо. Їда не впливає на абсорбцію. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2-3 години. Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові – близько 30%. Об'єм розподілу – 3,5 л/кг. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм. Бісопролол метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти мають сильну полярність (водорозчинні) і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише незначну роль. Виведення. Період напіввиведення з плазми становить 10-12 годин, забезпечує ефективність протягом 24 годин після прийому одноразової щоденної дози. Близько 98% виводиться нирками, їх 50% виводиться у незміненому вигляді (загальний кліренс - 15 л/год); менше 2% – через кишечник з жовчю. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незміненому вигляді (близько 50%) та метаболізмом у печінці (близько 50%) до метаболітів, які також виводяться нирками. Загальний кліренс приблизно 15 л/год. Фармакокінетика бісопрололу є лінійною і не залежить від віку. Оскільки виведення має місце у нирках та печінці рівною мірою, пацієнтам з порушенням функції печінки або з нирковою недостатністю корекції дози не потрібно. У пацієнтів з ХСН III функціонального класу за класифікацією NYHA було відзначено більш високий вміст бісопрололу у плазмі та збільшений період напіввиведення порівняно зі здоровими добровольцями.ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор без власної симпатоміметичної активності; має антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату з аденозинтрифосфату, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію (Са2+), надає негативно хроно-, дромо-, батс- та провідність та збудливість, знижує скоротливість міокарда). Загальний периферичний судинний опір на початку застосування бісопрололу в перші 24 години збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому застосуванні знижується. Антигіпертензивний ефект пов'язаний зі зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) (має більше значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення на зниження артеріального тиску) та впливом на центральну нервову систему. При артеріальній гіпертензії антигіпертензивний ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія – через 1-2 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, при застосуванні в середніх терапевтичних дозах надає менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів та матки) та натрію (Na+) у організмі. При застосуванні у високих дозах надає блокуючий ефект на обидва підтипи бета-адренорецепторів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії; Хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу або будь-якого з компонентів препарату; гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; атріовентрикулярна (AV) блокада II та III ступеня, без електрокардіостимулятора; синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск (АТ) менше 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); тяжкі форми бронхіальної астми; виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або синдром Рейно; метаболічний ацидоз; феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); спадкова непереносимість лактози, фруктози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вік до 18 років (недостатньо даних щодо ефективності та безпеки у даної вікової групи). З обережністю: проведення десенсибілізуючої терапії, алергічні реакції в анамнезі, стенокардія Принцметала, гіпертиреоз, цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові, AV блокада I ступеня, тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну) /хв), тяжкі порушення функції печінки, псоріаз, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця або порок клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, порушення периферичного кровообігу, загальна анестезія, тяжкі форми хронічної бронхоспазм, строга дієта.Вагітність та лактаціяПри вагітності препарат слід рекомендувати до застосування тільки в тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. Як правило, бета-адреноблокатори знижують кровообіг у плаценті і можуть впливати на розвиток плода. Слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини, та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плода, вживати альтернативних терапевтичних заходів. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. У перші три дні життя можуть виникати симптоми брадикардії та гіпоглікемії. Даних щодо виділення бісопрололу в грудне молоко немає. Тому прийом препарату не рекомендується жінкам під час годування груддю. Якщо прийом препарату в період лактації необхідний, грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота розвитку побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно: дуже часто ≥ 1/10; часто ≥ 1/100, Центральна нервова система - Часто: запаморочення, головний біль; Рідко: непритомність. Загальні порушення: - Часто: астенія (у пацієнтів з ХСН), підвищена стомлюваність*; Нечасто: астенія (у пацієнтів із артеріальною гіпертензією або стенокардією). Психічні порушення - Нечасто: депресія, безсоння; Рідко: галюцинації, нічні кошмари. З боку органу зору – рідко: зменшення сльозотечі (слід враховувати при носінні контактних осіб); Дуже рідко: кон'юнктивіт. З боку органу слуху – Рідко: порушення слуху. З боку серцево-судинної системи - Дуже часто: брадикардія (у пацієнтів із ХСН); Часто: посилення симптомів перебігу ХСН (у пацієнтів з ХСН), відчуття похолодання або оніміння в кінцівках, виражене зниження артеріального тиску, особливо у пацієнтів з ХСН; Нечасто: порушення AV провідності, брадикардія (у пацієнтів із артеріальною гіпертензією або стенокардією); посилення симптомів перебігу ХСН (у пацієнтів із артеріальною гіпертензією або стенокардією), ортостатична гіпотензія. З боку дихальної системи: - Нечасто: бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; Рідко: алергічний риніт. З боку травної системи: - Часто: нудота, блювання, діарея, запор; Рідко: гепатит. З боку кістково-м'язової системи: - Нечасто: м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкірних покровів - Рідко: реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висип, гіперемія шкірних покривів; Дуже рідко: алопеція. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню симптомів перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип. З боку репродуктивної системи – Рідко: порушення потенції. Лабораторні показники - Рідко: підвищення концентрації тригліцеридів та активності "печінкових" трансаміназ у крові (аспартатамінотрансферази (ACT), аланінамінотрансферази (АЛТ)). * У пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією особливо часто ці симптоми з'являються на початку курсу лікування. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиНа ефективність та переносимість бісопрололу може вплинути одночасний прийом інших лікарських засобів. Така взаємодія може відбуватися також у тих випадках, коли два лікарські засоби прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати про прийом інших лікарських засобів, навіть у разі їхнього прийому без призначення лікаря (тобто препарати безрецептурної відпустки). Нерекомендовані комбінації Лікування хронічної серцевої недостатності Антиаритмічні препарати І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність серця. Усі показання до застосування препарату Блокатори "повільних" кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу і меншою мірою дилтіазему, при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) можуть призвести до ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку "рикошетної" артеріальної гіпертензії. Комбінації, що потребують особливої ​​обережності Лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії Антиаритмічні засоби І класу (наприклад хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність міокарда. Усі показання до застосування препарату Блокатори "повільних" кальцієвих каналів похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності. Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очних крапель для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження артеріального тиску, ушкодження ЧСС). Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшити ризик розвитку брадикардії. Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися. Ознаки гіпоглікемії – зокрема тахікардія – можуть маскуватися або пригнічуватися. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Засоби для проведення загальної анестезії можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії, що призводить до артеріальної гіпотензії (див. розділ "Особливі вказівки"). Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу проведення імпульсу та, таким чином, до розвитку брадикардії. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) можуть знижувати гіпотензивний ефект бісопрололу. Одночасне застосування бісопрололу з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин) може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Антигіпертензивні засоби, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини), можуть посилювати гіпотензивний ефект бісопрололу. Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО (крім інгібіторів МАО В) можуть посилювати гіпотензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу.Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати один раз на добу з невеликою кількістю рідини, проковтуючи цілком у першій половині дня незалежно від часу їди. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок. У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи ЧСС та стан пацієнта. При артеріальній гіпертензії та ішемічній хворобі серця для профілактики нападів стабільної стенокардії початкова доза препарату становить 5 мг на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 10 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг на добу. При хронічній серцевій недостатності стандартна схема лікування включає застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністів рецепторів ангіотензину II (у разі непереносимості інгібіторів АПФ), бета-адреноблокаторів, діуретиків та факультативно серцевих глікозидів. Початок лікування ХСН бісопрололом потребує обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою лікування бісопрололом є стабільна хронічна серцева недостатність без ознак загострення. Лікування ХСН препаратом починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, тобто. дозу можна збільшувати лише у тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Для забезпечення вказаного нижче режиму дозування за необхідності застосування бісопрололу в дозах 1,25 мг, 2,5 мг та 3,75 мг слід призначати лікарські препарати бісопрололу інших виробників у лікарській формі "таблетки 2,5 мг" з ризиком або "таблетки 5 мг" з хрестоподібною ризиком. Початкова доза, що рекомендується, становить 1,25 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2,5 мг, 3,75 мг, 5 мг, 7,5 мг та 10 мг 1 раз на день. Кожне подальше збільшення дози має здійснюватися не менше ніж за два тижні. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимально рекомендована доза препарату при лікуванні ХСН становить 10 мг один раз на день. Під час титрування рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, частота серцевих скорочень та ступеня вираженості симптомів ХСН. Посилення симптомів перебігу ХСН можливе вже з першого дня застосування препарату. Якщо пацієнт погано переносить максимально рекомендовану дозу, слід розглянути можливість поступового зниження дози. Під час або після фази титрування можуть виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується передусім провести корекцію доз препаратів супутньої терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози або його відміна. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування дози або продовжити лікування. Тривалість лікування при всіх показаннях до застосування Лікування бісопрололом зазвичай є довготривалою терапією. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок або печінки При порушенні функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня, зазвичай, не потрібно коригувати дозу. При тяжких порушеннях функції нирок (КК менше 20 мл/хв) або при тяжких порушеннях функції печінки максимальна добова доза становить 10 мг. Збільшення дози таких пацієнтів має здійснюватися з особливою обережністю. Літні пацієнти Корекція дози не потрібна. Діти Оскільки немає достатньої кількості даних щодо застосування препарату у дітей, не рекомендується призначати дітям до 18 років. На цей час недостатньо даних щодо застосування бісопрололу у пацієнтів з ХСН, пов'язаною з цукровим діабетом 1 типу, тяжкими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або вадами клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було отримано достатньо даних щодо пацієнтів із ХСН із інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців.ПередозуванняСимптоми: Найчастіші симптоми передозування: AV блокада, виражена брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює серед окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Лікування: При виникненні передозування, насамперед необхідно припинити прийом препарату та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні АТ: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів. При AV блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрін. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів із позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, у тому числі бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози (глюкози).Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе припиняйте лікування препаратом різко і не змінюйте рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідно, дозу слід знижувати поступово. На початкових етапах лікування препаратом пацієнти потребують постійного спостереження. Препарат слід застосовувати з обережністю у таких випадках: Важкі форми ХОЗЛ та легкі форми бронхіальної астми; Цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові: симптоми вираженого зниження концентрації глюкози (гіпоглікемії), такі як тахікардія, серцебиття або підвищена пітливість, можуть маскуватися; Сувора дієта; Проведення десенсибілізуючої терапії; AV блокада І ступеня; Стенокардія Принцметала; Порушення периферичного артеріального кровообігу легкого та помірного ступеня (на початку терапії може виникнути посилення симптомів); Псоріаз (зокрема. в анамнезі). Дихальна система: при бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. У пацієнтів з ХОЗЛ бісопролол, який призначається у комплексній терапії з метою лікування серцевої недостатності, слід починати з найменшої можливої ​​дози, а пацієнтів ретельно спостерігати на предмет появи нових симптомів (наприклад, задишки, непереносимості фізичних навантажень, кашлю). Алергічні реакції: бета-адреноблокатори, включаючи бісопролол, можуть підвищувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій через ослаблення адренергічної компенсаторної регуляції під дією бета-адреноблокаторів. Терапія епінефрином (адреналіном) який завжди дає очікуваний терапевтичний ефект. Загальна анестезія: при проведенні загальної анестезії слід враховувати ризик блокади бета-адренорецепторів. Якщо необхідно припинити терапію бісопрололом перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово та завершувати за 48 годин до проведення загальної анестезії. Слід попередити лікаря-анестезіолога про те, що Ви приймаєте бісопролол. Феохромоцитома: у пацієнтів з пухлиною надниркових залоз (феохромомоцитомою) бісопролол може бути призначений лише на фоні застосування альфа-адреноблокаторів. Гіпертиреоз: при лікуванні бісопрололом симптоми гіперфункції щитовидної залози можуть маскуватися. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати автотранспортом згідно з результатами дослідження у пацієнтів з ІХС. Однак, внаслідок індивідуальних реакцій, здатність керувати автотранспортом або працювати з складними технічно механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування після зміни дози (у зв'язку з можливістю розвитку запаморочення).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: бісопрололу фумарат – 5,0 мг, 10,0 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, [Лудіпрес LCE (лактози моногідрат, повідон) або лактози моногідрат (цукор молочний), повідон К30], крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кросповідон (колідон CL, ; склад оболонки: [суха суміш для плівкового покриття, що містить гіпромелозу, титану діоксид, макрогол (Опадрай 03F180011 білий) або гіпромелозу (оксипропілметилцелюлозу), титану діоксид, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 600) 7, 10, 14, 15, 25 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 10, 20, 30,40, 50, 60, 70, 80, 90, 100 таблеток у банку полімерну з поліпропілену з кришкою натягуваного з поліетилену високого тиску або в банку полімерну з поліетилену низького тиску з кришкою натягуваного з поліетилену низького тиску нагвинчується з поліетилену низького тиску. Кожну банку, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 контурних осередкових упаковок з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону. 200 контурних осередкових упаковок з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у тару з гофрованого картону (для стаціонарів).Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі – ядро ​​білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний/ФармакокінетикаВсмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Його біодоступність через незначну метаболізацію "при первинному проходженні" через печінку (на рівні приблизно 10%) становить близько 90% після прийому внутрішньо. Їда не впливає на абсорбцію. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2-3 години. Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові – близько 30%. Об'єм розподілу – 3,5 л/кг. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм. Бісопролол метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти мають сильну полярність (водорозчинні) і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише незначну роль. Виведення. Період напіввиведення з плазми становить 10-12 годин, забезпечує ефективність протягом 24 годин після прийому одноразової щоденної дози. Близько 98% виводиться нирками, їх 50% виводиться у незміненому вигляді (загальний кліренс - 15 л/год); менше 2% – через кишечник з жовчю. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незміненому вигляді (близько 50%) та метаболізмом у печінці (близько 50%) до метаболітів, які також виводяться нирками. Загальний кліренс приблизно 15 л/год. Фармакокінетика бісопрололу є лінійною і не залежить від віку. Оскільки виведення має місце у нирках та печінці рівною мірою, пацієнтам з порушенням функції печінки або з нирковою недостатністю корекції дози не потрібно. У пацієнтів з ХСН III функціонального класу за класифікацією NYHA було відзначено більш високий вміст бісопрололу у плазмі та збільшений період напіввиведення порівняно зі здоровими добровольцями.ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор без власної симпатоміметичної активності; має антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату з аденозинтрифосфату, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію (Са2+), надає негативно хроно-, дромо-, батс- та провідність та збудливість, знижує скоротливість міокарда). Загальний периферичний судинний опір на початку застосування бісопрололу в перші 24 години збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому застосуванні знижується. Антигіпертензивний ефект пов'язаний зі зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) (має більше значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення на зниження артеріального тиску) та впливом на центральну нервову систему. При артеріальній гіпертензії антигіпертензивний ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія – через 1-2 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, при застосуванні в середніх терапевтичних дозах надає менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів та матки) та натрію (Na+) у організмі. При застосуванні у високих дозах надає блокуючий ефект на обидва підтипи бета-адренорецепторів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії; Хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу або будь-якого з компонентів препарату; гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; атріовентрикулярна (AV) блокада II та III ступеня, без електрокардіостимулятора; синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск (АТ) менше 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); тяжкі форми бронхіальної астми; виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або синдром Рейно; метаболічний ацидоз; феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); спадкова непереносимість лактози, фруктози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вік до 18 років (недостатньо даних щодо ефективності та безпеки у даної вікової групи). З обережністю: проведення десенсибілізуючої терапії, алергічні реакції в анамнезі, стенокардія Принцметала, гіпертиреоз, цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові, AV блокада I ступеня, тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну) /хв), тяжкі порушення функції печінки, псоріаз, рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця або порок клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, порушення периферичного кровообігу, загальна анестезія, тяжкі форми хронічної бронхоспазм, строга дієта.Вагітність та лактаціяПри вагітності препарат слід рекомендувати до застосування тільки в тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. Як правило, бета-адреноблокатори знижують кровообіг у плаценті і можуть впливати на розвиток плода. Слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком майбутньої дитини, та у разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плода, вживати альтернативних терапевтичних заходів. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. У перші три дні життя можуть виникати симптоми брадикардії та гіпоглікемії. Даних щодо виділення бісопрололу в грудне молоко немає. Тому прийом препарату не рекомендується жінкам під час годування груддю. Якщо прийом препарату в період лактації необхідний, грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота розвитку побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно: дуже часто ≥ 1/10; часто ≥ 1/100, Центральна нервова система - Часто: запаморочення, головний біль; Рідко: непритомність. Загальні порушення: - Часто: астенія (у пацієнтів з ХСН), підвищена стомлюваність*; Нечасто: астенія (у пацієнтів із артеріальною гіпертензією або стенокардією). Психічні порушення - Нечасто: депресія, безсоння; Рідко: галюцинації, нічні кошмари. З боку органу зору – рідко: зменшення сльозотечі (слід враховувати при носінні контактних осіб); Дуже рідко: кон'юнктивіт. З боку органу слуху – Рідко: порушення слуху. З боку серцево-судинної системи - Дуже часто: брадикардія (у пацієнтів із ХСН); Часто: посилення симптомів перебігу ХСН (у пацієнтів з ХСН), відчуття похолодання або оніміння в кінцівках, виражене зниження артеріального тиску, особливо у пацієнтів з ХСН; Нечасто: порушення AV провідності, брадикардія (у пацієнтів із артеріальною гіпертензією або стенокардією); посилення симптомів перебігу ХСН (у пацієнтів із артеріальною гіпертензією або стенокардією), ортостатична гіпотензія. З боку дихальної системи: - Нечасто: бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; Рідко: алергічний риніт. З боку травної системи: - Часто: нудота, блювання, діарея, запор; Рідко: гепатит. З боку кістково-м'язової системи: - Нечасто: м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкірних покровів - Рідко: реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висип, гіперемія шкірних покривів; Дуже рідко: алопеція. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню симптомів перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип. З боку репродуктивної системи – Рідко: порушення потенції. Лабораторні показники - Рідко: підвищення концентрації тригліцеридів та активності "печінкових" трансаміназ у крові (аспартатамінотрансферази (ACT), аланінамінотрансферази (АЛТ)). * У пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією особливо часто ці симптоми з'являються на початку курсу лікування. Зазвичай, ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиНа ефективність та переносимість бісопрололу може вплинути одночасний прийом інших лікарських засобів. Така взаємодія може відбуватися також у тих випадках, коли два лікарські засоби прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати про прийом інших лікарських засобів, навіть у разі їхнього прийому без призначення лікаря (тобто препарати безрецептурної відпустки). Нерекомендовані комбінації Лікування хронічної серцевої недостатності Антиаритмічні препарати І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність серця. Усі показання до застосування препарату Блокатори "повільних" кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу і меншою мірою дилтіазему, при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) можуть призвести до ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку "рикошетної" артеріальної гіпертензії. Комбінації, що потребують особливої ​​обережності Лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії Антиаритмічні засоби І класу (наприклад хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність та скорочувальну здатність міокарда. Усі показання до застосування препарату Блокатори "повільних" кальцієвих каналів похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності. Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очних крапель для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження артеріального тиску, ушкодження ЧСС). Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності та збільшити ризик розвитку брадикардії. Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися. Ознаки гіпоглікемії – зокрема тахікардія – можуть маскуватися або пригнічуватися. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Засоби для проведення загальної анестезії можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії, що призводить до артеріальної гіпотензії (див. розділ "Особливі вказівки"). Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу проведення імпульсу та, таким чином, до розвитку брадикардії. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) можуть знижувати гіпотензивний ефект бісопрололу. Одночасне застосування бісопрололу з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин) може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Антигіпертензивні засоби, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини), можуть посилювати гіпотензивний ефект бісопрололу. Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО (крім інгібіторів МАО В) можуть посилювати гіпотензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу.Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати один раз на добу з невеликою кількістю рідини, проковтуючи цілком у першій половині дня незалежно від часу їди. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок. У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи ЧСС та стан пацієнта. При артеріальній гіпертензії та ішемічній хворобі серця для профілактики нападів стабільної стенокардії початкова доза препарату становить 5 мг на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 10 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг на добу. При хронічній серцевій недостатності стандартна схема лікування включає застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністів рецепторів ангіотензину II (у разі непереносимості інгібіторів АПФ), бета-адреноблокаторів, діуретиків та факультативно серцевих глікозидів. Початок лікування ХСН бісопрололом потребує обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою лікування бісопрололом є стабільна хронічна серцева недостатність без ознак загострення. Лікування ХСН препаратом починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, тобто. дозу можна збільшувати лише у тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Для забезпечення вказаного нижче режиму дозування за необхідності застосування бісопрололу в дозах 1,25 мг, 2,5 мг та 3,75 мг слід призначати лікарські препарати бісопрололу інших виробників у лікарській формі "таблетки 2,5 мг" з ризиком або "таблетки 5 мг" з хрестоподібною ризиком. Початкова доза, що рекомендується, становить 1,25 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2,5 мг, 3,75 мг, 5 мг, 7,5 мг та 10 мг 1 раз на день. Кожне подальше збільшення дози має здійснюватися не менше ніж за два тижні. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимально рекомендована доза препарату при лікуванні ХСН становить 10 мг один раз на день. Під час титрування рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, частота серцевих скорочень та ступеня вираженості симптомів ХСН. Посилення симптомів перебігу ХСН можливе вже з першого дня застосування препарату. Якщо пацієнт погано переносить максимально рекомендовану дозу, слід розглянути можливість поступового зниження дози. Під час або після фази титрування можуть виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується передусім провести корекцію доз препаратів супутньої терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози або його відміна. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування дози або продовжити лікування. Тривалість лікування при всіх показаннях до застосування Лікування бісопрололом зазвичай є довготривалою терапією. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок або печінки При порушенні функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня, зазвичай, не потрібно коригувати дозу. При тяжких порушеннях функції нирок (КК менше 20 мл/хв) або при тяжких порушеннях функції печінки максимальна добова доза становить 10 мг. Збільшення дози таких пацієнтів має здійснюватися з особливою обережністю. Літні пацієнти Корекція дози не потрібна. Діти Оскільки немає достатньої кількості даних щодо застосування препарату у дітей, не рекомендується призначати дітям до 18 років. На цей час недостатньо даних щодо застосування бісопрололу у пацієнтів з ХСН, пов'язаною з цукровим діабетом 1 типу, тяжкими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або вадами клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було отримано достатньо даних щодо пацієнтів із ХСН із інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців.ПередозуванняСимптоми: Найчастіші симптоми передозування: AV блокада, виражена брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює серед окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Лікування: При виникненні передозування, насамперед необхідно припинити прийом препарату та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні АТ: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів. При AV блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрін. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів із позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, у тому числі бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози (глюкози).Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе припиняйте лікування препаратом різко і не змінюйте рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідно, дозу слід знижувати поступово. На початкових етапах лікування препаратом пацієнти потребують постійного спостереження. Препарат слід застосовувати з обережністю у таких випадках: Важкі форми ХОЗЛ та легкі форми бронхіальної астми; Цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози в крові: симптоми вираженого зниження концентрації глюкози (гіпоглікемії), такі як тахікардія, серцебиття або підвищена пітливість, можуть маскуватися; Сувора дієта; Проведення десенсибілізуючої терапії; AV блокада І ступеня; Стенокардія Принцметала; Порушення периферичного артеріального кровообігу легкого та помірного ступеня (на початку терапії може виникнути посилення симптомів); Псоріаз (зокрема. в анамнезі). Дихальна система: при бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. У пацієнтів з ХОЗЛ бісопролол, який призначається у комплексній терапії з метою лікування серцевої недостатності, слід починати з найменшої можливої ​​дози, а пацієнтів ретельно спостерігати на предмет появи нових симптомів (наприклад, задишки, непереносимості фізичних навантажень, кашлю). Алергічні реакції: бета-адреноблокатори, включаючи бісопролол, можуть підвищувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій через ослаблення адренергічної компенсаторної регуляції під дією бета-адреноблокаторів. Терапія епінефрином (адреналіном) який завжди дає очікуваний терапевтичний ефект. Загальна анестезія: при проведенні загальної анестезії слід враховувати ризик блокади бета-адренорецепторів. Якщо необхідно припинити терапію бісопрололом перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово та завершувати за 48 годин до проведення загальної анестезії. Слід попередити лікаря-анестезіолога про те, що Ви приймаєте бісопролол. Феохромоцитома: у пацієнтів з пухлиною надниркових залоз (феохромомоцитомою) бісопролол може бути призначений лише на фоні застосування альфа-адреноблокаторів. Гіпертиреоз: при лікуванні бісопрололом симптоми гіперфункції щитовидної залози можуть маскуватися. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати автотранспортом згідно з результатами дослідження у пацієнтів з ІХС. Однак, внаслідок індивідуальних реакцій, здатність керувати автотранспортом або працювати з складними технічно механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування після зміни дози (у зв'язку з можливістю розвитку запаморочення).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: каптоприл (у перерахунку на суху речовину) – 25,0 мг. 50,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний), целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кросповідон (колідон CL-M, колідон ЦЛ). Таблетки, 25 мг та 50 мг. 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 10, 20, 30, 40, 50 або 60 таблеток у банку полімерну з поліпропілену, поліетилену низького тиску. Кожну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 6 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору, з характерним запахом, з ризиком та фаскою. Допускається наявність "мармуровості".Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція - швидка, становить близько 75% від прийнятої дози (при одночасному прийомі з їжею всмоктування препарату знижується на 30-40%), біодоступність - 35-40% (ефект "первинного проходження" через печінку). Зв'язок із білками плазми крові (переважно з альбумінами) – 25-30%. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (Сmах = 114 нг/мл) при внутрішньому прийомі - 30-90 хв. Менш 0,002% від прийнятої дози каптоприлу секретується із грудним молоком. Через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр проникає незначно (менше 1%). Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїнсульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні. Період напіввиведення каптоприлу становить близько 2-3 годин. Близько 95% виводиться нирками протягом першої доби, їх 40-50% у незміненому вигляді, решта - як метаболітів. У добовій сечі визначаються 38% незміненого каптоприлу та 62% - у вигляді метаболітів. Кумулює при хронічній нирковій недостатності. Період напіввиведення при нирковій недостатності - 3,5-32 години, тому пацієнтам з порушенням функції нирок дозу препарату слід зменшити та/або збільшити інтервал між прийомом доз.ФармакодинамікаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) першого покоління, що містить сульфгідрильну групу (SН-групу). Чинить антигіпертензивну дію. Інгібуючи АПФ, зменшує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II та усуває його судинозвужувальну дію на артеріальні та венозні судини. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми крові (за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну), що призводить до прямого зниження секреції альдостерону корою надниркових залоз. При цьому знижуються загальний периферичний судинний опір (ОПСС) та артеріальний тиск (АТ), опір у легеневих судинах, зменшуються пост- та переднавантаження на серце. Підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до фізичного навантаження. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Викликає зменшення деградації брадикініну (один із ефектів АПФ) та збільшення синтезу простагландину. Антигіпертензивний ефект не залежить від активності реніну плазми крові, зниження артеріального тиску відзначають при нормальній і навіть зниженій активності гормону, що обумовлено впливом на тканинну ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). Підсилює коронарний та нирковий кровообіг. При тривалому застосуванні знижує вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Сприяє зниженню вмісту іонів натрію у пацієнтів із серцевою недостатністю. Знижує тонус артеріол клубочків нирок, що виносять, тим самим покращуючи внутрішньоклубочкову гемодинаміку, і перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії. У дозах 50 мг на добу виявляє ангіопротекторні властивості щодо судин мікроциркуляторного русла та дозволяє уповільнити прогресування хронічної ниркової недостатності при діабетичній нефроангіопатії. Зниження АТ, на відміну від прямих вазодилататорів (гідралазину, міноксидилу та ін.), не супроводжується рефлекторною тахікардією і призводить до зниження потреби міокарда в кисні. При серцевій недостатності адекватної дозі не впливає на величину АТ. Максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 60-90 хвилин після прийому внутрішньо. Тривалість антигіпертензивного ефекту залежить від дози препарату і досягає оптимальних значень протягом декількох тижнів терапії. Скасування каптоприлу не повинно відбуватися різко, оскільки це може спричинити значне підвищення артеріального тиску.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (зокрема реноваскулярна). Хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії). Порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані. Діабетична нефропатія на фоні цукрового діабету 1 типу (при альбумінурії понад 30 мг/добу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до каптоприлу, інших компонентів препарату або інших інгібіторів АПФ (у тому числі в анамнезі); спадковий та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, ангіоневротичний набряк в анамнезі (на фоні попередньої терапії іншими інгібіторами АПФ); тяжкі порушення функції нирок, рефрактерна гіперкаліємія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, первинний гіперальдостеронізм; тяжкі порушення функції печінки; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; одночасне застосування інгібіторів АПФ (у тому числі каптоприлу) з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. З обережністю Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, захворювання сполучної тканини (особливо системний червоний вовчак або склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу), цереброваскулярні захворювання, ішемічна хвороба серця, цукровий діабет , що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання, у пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі), мітральний стеноз, аортальний стеноз та аналогічні зміни, що ускладнюють відтік крові з лівого шлуночка серця, порушення функції печінки, хронічна ниркова недостатність, хірургічний вмішувач загальна анестезія, гемодіаліз з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія,аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), прийом калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників солі та літію, гіперкаліємія, реноваскулярна гіпертензія, при застосуванні у пацієнтів негроїдної раси, у пацієнтів похилого віку (потрібна корекція доз).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Каптоприл Велфарм протипоказано при вагітності. Препарат Каптоприл Велфарм не слід застосовувати у І триместрі вагітності. Відповідних контрольованих досліджень застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. Наявні обмежені дані про вплив препарату в І триместрі вагітності свідчать про те, що застосування інгібіторів АПФ не призводить до вад розвитку плода, пов'язаних з фетотоксичністю. Епідеміологічні дані, що свідчать про ризик тератогенності після впливу інгібіторів АПФ у І триместрі, не були переконливими, проте деяке збільшення ризику не може бути виключено. Застосування інгібіторів АПФ при вагітності може призводити до захворюваності та загибелі плода та/або новонародженого. Тривале застосування каптоприлу у II та III триместрах є токсичним для плода (зниження функції нирок, маловоддя, затримка окостеніння кісток черепа) та новонароджених (неонатальна ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Крім того, застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності пов'язане з потенційно підвищеним ризиком розвитку вроджених дефектів плода. Жінки, які планують вагітність, не повинні застосовувати інгібітори АПФ (включно з Каптоприлом Велфарм). Жінки дітородного віку повинні бути поінформовані про потенційну небезпеку застосування інгібіторів АПФ (включно з Каптоприлом Велфарм). Якщо вагітність настала під час застосування препарату Каптоприл Велфарм, прийом препарату необхідно припинити якнайшвидше та регулярно проводити моніторинг розвитку плода. Якщо пацієнтка отримувала препарат під час ІІ та ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода. Якщо застосування інгібітору АПФ вважається за необхідне, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативну гіпотензивну терапію, яка має встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності. Приблизно 1% прийнятої дози препарату Каптоприл Велфарм виявляється у грудному молоці. У зв'язку з ризиком розвитку серйозних небажаних реакцій у дитини, слід припинити грудне вигодовування або скасувати терапію препаратом у матері на період грудного вигодовування.Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані реакції класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1100); рідко (≥ 110000, < 11000); дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення; частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними). З боку центральної нервової системи: часто – розлад смаку, порушення сну, запаморочення, сонливість; рідко – головний біль, парестезія, астенія; дуже рідко – депресія, цереброваскулярні порушення, включаючи інсульт, непритомність, порушення свідомості. З боку шкірних покровів: часто - свербіж шкіри з висипаннями і без висипань, шкірний висип (макуло-папульозного, рідше - везикулярного або бульозного характеру), облисіння; дуже рідко – кропив'янка, синдром Cтивенса-Джонсона, мультиформна еритема, фоточутливість, еритродермія, пемфігоїдні дерматити, пемфігоїдні реакції. З боку сечостатевої системи: рідко – порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, поліурія, олігурія, збільшення частоти сечовипускання; дуже рідко – нефротичний синдром, сексуальна дисфункція, гінекомастія. З боку обміну речовин: рідко – анорексія; дуже рідко – гіперкаліємія, гіпоглікемія. З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко – міалгія, артралгія. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор; рідко – стоматит, афтозні виразки внутрішньої поверхні слизової оболонки щік та язика, гіперплазія ясен; дуже рідко - глосит, виразкова хвороба, панкреатит, порушення функції печінки, холестаз, жовтяниця, гепатит (включаючи рідкі випадки гепатонекрозу), підвищення активності "печінкових" трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну в сироватці крові, ангіоневротичний набряк. З боку органів кровотворення: дуже рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, анемія (в т.ч. апластична, гемолітична), тромбоцитопенія, лімфаденопатія, еозинофілія, аутоімунні захворювання та або підвищення титру. З боку дихальної системи: часто – сухий, дратівливий (непродуктивний) кашель, задишка; дуже рідко – бронхоспазм, риніт, алергічний альвеоліт, еозинофільна пневмонія, набряк легенів. З боку органів чуття: дуже рідко – порушення гостроти зору. З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія або тахіаритмія, відчуття серцебиття, стенокардія, ортостатична гіпотензія, синдром Рейно, “припливи” крові до обличчя, блідість, периферичні набряки; дуже рідко – кардіогенний шок, зупинка серця. Лабораторні показники: дуже рідко - протеїнурія, еозинофілія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіпоглікемія, підвищення концентрації азоту сечовини та креатиніну в плазмі крові, ацидоз, зниження гемоглобіну та гематокриту, зниження кількості лейкоцитів, тромбоцитів, СО. Інші: нечасто – біль у грудях, підвищена стомлюваність, слабкість; дуже рідко – лихоманка; частота невідома - симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування інгібіторів АПФ з іншими препаратами, що впливають на РААС, у тому числі з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) та аліскіреном, призводить до підвищення частоти виникнення випадків вираженого зниження артеріального тиску, гіперкаліємії, порушення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). ). Необхідно контролювати показники артеріального тиску, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні каптоприлу з іншими препаратами, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Комбіноване застосування з калійзберігаючими діуретиками (тріамтерен, амілорид, спіронолактон та його похідне – еплеренон), препаратами калію, калієвими добавками, замінниками солі (містять значні кількості іонів калію) збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. За необхідності їх одночасного застосування з каптоприлом слід контролювати вміст плазми калію. При застосуванні високих доз діуретиків (тіазидних діуретиків, "петлевих" діуретиків) одночасно з каптоприлом, внаслідок зменшеного обсягу циркулюючої крові, збільшується ризик виникнення артеріальної гіпотензії, особливо на початку терапії каптоприлом. Антигіпертензивний ефект каптоприлу потенціюється при одночасному застосуванні з алдеслейкіном, алпростадилом, бета-адреноблокаторами, альфа1-адреноблокаторами, центральними альфа2-адреноміметиками, діуретиками, кардіотоніками, блокаторами "повільних" мікатором і нітратами кальцієвих каналів. Антидепресанти, нейролептики, анксіолітики та снодійні засоби також можуть посилювати антигіпертензивну дію каптоприлу. При тривалому застосуванні антигіпертензивний ефект каптоприлу послаблюють індометацин та інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), у т.ч. селективні інгібітори циклооксигенази-2 (затримка іонів натрію, зниження синтезу простагландинів, особливо на тлі низької активності реніну) та естрогени. Було описано, що нестероїдні протизапальні засоби та інгібітори АПФ мають адитивний ефект на збільшення сироваткового вмісту калію, при одночасному зниженні функції нирок. Ці ефекти оборотні. Рідко може виникнути гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок, у пацієнтів похилого віку або зі зниженим обсягом циркулюючої крові (при зневодненні). Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Уповільнює виведення препаратів літію, підвищуючи концентрацію літію у крові. При необхідності одночасного застосування каптоприлу та препаратів літію слід ретельно контролювати сироваткову концентрацію літію. При застосуванні каптоприлу на фоні прийому алопуринолу або прокаїнаміду підвищується ризик розвитку синдрому Стівенса-Джонсона або нейтропенії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (в/в натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивний ефект каптоприлу. Інсулін та гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо збільшують ризик розвитку гіпоглікемії. Одночасний прийом каптоприлу з їжею або антацидами уповільнює всмоктування каптоприлу в ШКТ. Під час терапії каптоприлом не рекомендується вживання етанолу, оскільки етанол посилює антигіпертензивний ефект каптоприлу. Антигіпертензивний ефект каптоприлу послаблюється епоетинами, естрогенами та комбінованими пероральними контрацептивами, карбеноксолоном, глюкокортикостероїдами та налоксоном. Пробенецид зменшує нирковий кліренс каптоприлу та підвищує його сироваткові концентрації в крові. Застосування каптоприлу у пацієнтів, які приймають імунодепресанти (наприклад, азатіоприн або циклофосфамід), збільшує ризик розвитку гематологічних порушень. Каптоприл підвищує концентрацію дигоксину у плазмі крові на 15-20%. Збільшує біодоступність пропранололу. Циметидин, уповільнюючи метаболізм у печінці, підвищує концентрацію каптоприлу у плазмі крові. Клонідин знижує вираженість антигіпертензивного ефекту. Взаємодія інгібіторів АПФ з препаратами, що містять ко-тримоксазол [тpuметоприм+сульфаметоксазол] викликає підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. Взаємодія з інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, ситагліптином, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптином збільшує ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Взаємодія з рацекадотрилом збільшує ризик ангіоневротичного набряку. Взаємодія з естрамустином підвищує ризик розвитку ангіоневротичного набряку.Спосіб застосування та дозиЗа 1 годину до їди. Режим дозування встановлюється індивідуально. При артеріальній гіпертензії лікування починають із найменшої ефективної дози по 12,5 мг 2 рази на добу. Слід звернути увагу на переносимість першої дози протягом першої години. Якщо при цьому розвинулася артеріальна гіпотензія, пацієнта треба перевести в положення "лежачи" з піднятими ногами (така реакція на першу дозу не повинна перешкоджати подальшій терапії). При необхідності дозу поступово (з інтервалом 2-4 тижні) збільшують до досягнення оптимального ефекту. При м'якому та помірному ступені артеріальної гіпертензії звичайна підтримуюча доза становить 25 мг (1/2 таблетки по 50 мг) 2 рази на добу; максимальна доза – 50 мг 2 рази на добу. При тяжкому ступені артеріальної гіпертензії максимальна добова доза препарату Каптоприл Велфарм – 150 мг (по 50 мг 3 рази на добу). При хронічній серцевій недостатності призначають разом з діуретиками та/або у комбінації із серцевими глікозидами (щоб уникнути початкового надмірного зниження артеріального тиску, перед призначенням препарату скасовують прийом діуретика або зменшують доту). Початкова добова доза становить 6,25 мг (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг з ризиком або в таблетках по 25 мг з хрестоподібною ризиком інших виробників) 3 рази на добу, надалі при необхідності дозу збільшують поступово (з інтервалами щонайменше 2-х тижнів). Середня підтримуюча доза становить 25 мг (1/2 таблетки по 50 мг) 2-3 рази на добу, а максимальна доза – 150 мг на добу. У разі симптоматичної артеріальної гіпотензії при серцевій недостатності дози діуретиків та/або інших вазодилататорів, що одночасно призначаються, можуть бути зменшені для досягнення стійкого ефекту препарату Каптоприл Велфарм. При порушеннях функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані, застосування препарату Каптоприл Велфарм можна розпочинати вже через 3 дні після інфаркту міокарда. Початкова доза становить 6,25 мг на добу (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг з ризиком або у таблетках по 25 мг з хрестоподібною ризиком інших виробників). При необхідності дозу поступово протягом декількох тижнів збільшують до 75 мг на добу в 2-3 прийоми (залежно від переносимості препарату) аж до максимальної добової дози - 150 мг (по 50 мг 3 рази на добу). При розвитку артеріальної гіпотензії може знадобитися зниження дози. Наступні спроби застосування максимальної добової дози 150 мг повинні ґрунтуватись на переносимості пацієнтами препарату. При діабетичній нефропатії препарат Каптоприл Велфарм призначають у дозі 75-100 мг на добу на 2-3 прийоми. При інсулінзалежному діабеті (1 типу) з мікроальбумінурією (виділення альбуміну 30-300 мг на добу), доза препарату становить 50 мг 2 рази на добу. При загальному кліренсі білка понад 500 мг на добу препарат є ефективним у дозі 25 мг (1/2 таблетки по 50 мг) 3 рази на добу. При помірному ступені порушення функції нирок (СКФ – не менше 30 мл/хв/1,73 м2) препарат Каптоприл Велфарм можна призначати у дозі 75-100 мг на добу. При більш вираженому ступені порушення функції нирок (СКФ - менше 30 мл хв/1,73 м2) початкова доза повинна становити не більше 12,5 мг на добу (для проведення даного режиму необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 25 мг з ризиком інших виробників). ); надалі, при необхідності, дозу поступово підвищують через тривалі інтервали часу, але використовують меншу, ніж у разі лікування артеріальної гіпертензії, добову дозу препарату. При необхідності додатково призначають "петлеві" діуретики, а не діуретики тіазидного ряду. Рекомендована схема корекції доз препарату Каптоприл Велфарм у пацієнтів із порушенням функції нирок Швидкість клубочкової фільтрації (мл/хв/1,73 м 2 ) Початкова добова доза (мг) Максимальна добова доза (мг) 40 25-50 150 21-40 25 100 10-20 12,5 75 < 10 6,25 37,5 У літніх пацієнтів початкова доза становить 6,25 мг 2 рази на добу (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг із ризиком або у таблетках по 25 мг із хрестоподібною ризиком інших виробників) і по можливості підтримується на цьому рівні для запобігання порушенням функції нирок. Дозу препарату рекомендується постійно регулювати залежно від терапевтичної відповіді пацієнта та підтримувати на максимально низькому рівні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, до колапсу, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, гостра ниркова недостатність, інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, тромбоемболічні ускладнення. Лікування: промивання шлунка, введення адсорбентів та натрію сульфату не пізніше 30 хвилин після прийому препарату; перевести пацієнта в положення "лежачи" з піднятими ногами, вжити заходів, спрямованих на відновлення артеріального тиску, заповнення обсягу циркулюючої крові (наприклад, внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду), симптоматична терапія - епінефрін (адреналін) - підшкірно або внутрішньовенно, антигістамінні засоби, гідрокортизон – внутрішньовенно. При брадикардії чи виражених вагусних реакціях слід застосовувати атропін. Можливе застосування гемодіалізу; перитонеальний гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком, а також регулярно в процесі лікування препаратом Каптоприл Велфарм слід регулярно контролювати артеріальний тиск та функцію нирок. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю препарат застосовують під ретельним медичним наглядом. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів з артеріальною гіпертензією при застосуванні препарату Каптоприл Велфарм виражена артеріальна гіпотензія спостерігається лише в окремих випадках, ймовірність розвитку цього стану підвищується при зниженні обсягу циркулюючої крові та порушенні водно-електролітного балансу (наприклад, після інтенсивного лікування діуретиками), у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або що знаходяться на гемодіалізі. Можливість різкого зниження артеріального тиску може бути зведена до мінімуму при попередньому відміні (за 4-7 днів) діуретика або поповненні об'єму циркулюючої крові (приблизно за тиждень до початку прийому), або при застосуванні препарату Каптоприл Велфарм у малих дозах на початку лікування (6, 25-12,5 мг на добу). Виражене зниження артеріального тиску при застосуванні гіпотензивних препаратів у пацієнтів з порушеннями мозкового кровообігу, серцево-судинними захворюваннями може збільшити ризик виникнення інфаркту міокарда або інсульту. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнту слід прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами. Іноді може знадобитися заповнення об'єму циркулюючої крові. Реноваскулярна гіпертензія Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпертензії та ниркової недостатності у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій єдиної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ. Порушення функції нирок може статися при помірній зміні концентрації креатиніну у сироватці крові. У таких пацієнтів терапію слід розпочинати під пильним медичним наглядом з малих доз, ретельно титруючи та при контролі функції нирок. Одночасне застосування інгібіторів АПФ (у тому числі препарату Каптоприл Велфарм) з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (СКФ менше 60 мл/хв 1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується в інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Порушення функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю або при прийомі високих доз інгібіторів АПФ (зокрема препарату Каптоприл Велфарм) може спостерігатися протеїнурія. У більшості випадків протеїнурія зменшувалась або зникала протягом 6 тижнів незалежно від того, чи тривало лікування препаратом Каптоприл Велфарм чи ні. Параметри ниркової функції, такі як залишковий азот крові та креатинін, у пацієнтів із протеїнурією змінювалися рідко. У пацієнтів із захворюваннями нирок слід визначати вміст білка в сечі перед початком терапії та періодично протягом курсу терапії. Гіперкаліємія У деяких випадках при застосуванні препарату Каптоприл Велфарм спостерігається підвищення вмісту калію у сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії при застосуванні інгібіторів АПФ підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом, а також приймають калійзберігаючі діуретики, препарати калію та інші препарати, що спричиняють збільшення вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. З обережністю застосовують у пацієнтів, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку гіпотензії та гіперкаліємії). Нейтропенія/агранулоцитоз У перші 3 місяці терапії щомісяця контролюють кількість лейкоцитів у крові, далі – 1 раз на 3 місяці. Нейтропенія агранулоцитоз, анемія та тромбоцитопенія були зареєстровані у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, включаючи Каптоприл Велфарм. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та відсутністю інших ускладнюючих факторів нейтропенія виникає рідко. Каптоприл необхідно з великою обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини, які одночасно отримують імуносупресивну терапію (алопуринол або прокаїнамід), особливо при існуючих порушеннях функції нирок. У таких пацієнтів у перші 3 місяці контролюють клінічний аналіз крові через кожні 2 тижні, потім – кожні 2 місяці. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4,0 х 109/л, показано проведення загального аналізу крові, нижче 1,0 х 109/л – прийом препарату припиняють. У таких пацієнтів можуть розвиватися важкі інфекції, які не піддаються інтенсивній антибіотикотерапії. Під час лікування всі пацієнти повинні бути проінструктовані про те, що при виникненні ознак інфекції (наприклад, біль у горлі, пропасниця) слід повідомити лікаря та виконати клінічний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули. У більшості пацієнтів кількість лейкоцитів при припиненні лікування препаратом Каптоприл швидко повертається до норми. Анафілактоїдні реакції У пацієнтів, які приймають Каптоприл Велфарм на фоні десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих і т.п. підвищений ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. Подібного можна уникнути, якщо попередньо припинити прийом препарату. При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які навчають Каптоприл Велфарм, слід уникати застосування діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69®), оскільки в таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдних реакцій слід припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНГ із застосуванням високопроточних мембран. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які приймають Каптоприл Велфарм, при появі болю в животі необхідно диференціювати з інтестинальним ангіоневротичним набряком. У разі розвитку ангіоневротичного набряку препарат скасовують та забезпечують ретельне медичне спостереження та симптоматичну терапію. Якщо набряк локалізується на обличчі, спеціального лікування зазвичай не потрібно (для зменшення симптомів можуть бути застосовані антигістамінні препарати); у тому випадку, якщо набряк пошириться на мову, горлянку або гортань і є загроза розвитку обструкції дихальних шляхів та загроза життю пацієнта, слід негайно ввести епінефрин (адреналін) підшкірно (0,5 мл у розведенні 1:1000), а також переконатися у вільній прохідності дихальних шляхів. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ, у тому числі препарату Каптоприл Велфарм, за 12 годин до хірургічного втручання, попередивши хірурга-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Кашель Розвиток непродуктивного, тривалого кашлю при прийомі інгібіторів АПФ має оборотний характер і дозволяється після відміни лікування. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові в період першого місяця лікування препаратом Каптоприл Велфарм. Порушення функції печінки Під час терапії інгібіторами АпФ повідомлялося про декілька випадків порушення функції печінки з холестатичною жовтяницею, фульмінантним некрозом печінки, іноді з летальним кінцем. Якщо на фоні терапії препаратом Каптоприл Велфарм розвивається жовтяниця або підвищується активність "печінкових" трансаміназ, препарат слід негайно відмінити; пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом та за необхідності отримувати відповідну терапію. Гіпокаліємія Одночасне застосування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика не виключає можливості виникнення гіпокаліємії. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію в крові. Хірургія/анестезія Артеріальна гіпотензія може виникнути у пацієнтів, які перенесли широкі хірургічні втручання або під час застосування анестетиків, які, як відомо, знижують артеріальний тиск. При виникненні гіпотензії рекомендується заповнення обсягу циркулюючої крові. Етнічні відмінності Інгібітори АПФ, у тому числі Каптоприл Велфарм, мають менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси, що, мабуть, пов'язане з частою зустрічальністю низької активності реніну у цієї групи пацієнтів. Лабораторні дані Каптоприл може бути причиною помилково-позитивного тесту на ацетон. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: каптоприл (у перерахунку на суху речовину) – 25,0 мг. 50,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний), целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кросповідон (колідон CL-M, колідон ЦЛ). Таблетки, 25 мг та 50 мг. 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 10, 20, 30, 40, 50 або 60 таблеток у банку полімерну з поліпропілену, поліетилену низького тиску. Кожну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 6 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору, з характерним запахом, з ризиком та фаскою. Допускається наявність "мармуровості".Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція - швидка, становить близько 75% від прийнятої дози (при одночасному прийомі з їжею всмоктування препарату знижується на 30-40%), біодоступність - 35-40% (ефект "первинного проходження" через печінку). Зв'язок із білками плазми крові (переважно з альбумінами) – 25-30%. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (Сmах = 114 нг/мл) при внутрішньому прийомі - 30-90 хв. Менш 0,002% від прийнятої дози каптоприлу секретується із грудним молоком. Через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр проникає незначно (менше 1%). Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїнсульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні. Період напіввиведення каптоприлу становить близько 2-3 годин. Близько 95% виводиться нирками протягом першої доби, їх 40-50% у незміненому вигляді, решта - як метаболітів. У добовій сечі визначаються 38% незміненого каптоприлу та 62% - у вигляді метаболітів. Кумулює при хронічній нирковій недостатності. Період напіввиведення при нирковій недостатності - 3,5-32 години, тому пацієнтам з порушенням функції нирок дозу препарату слід зменшити та/або збільшити інтервал між прийомом доз.ФармакодинамікаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) першого покоління, що містить сульфгідрильну групу (SН-групу). Чинить антигіпертензивну дію. Інгібуючи АПФ, зменшує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II та усуває його судинозвужувальну дію на артеріальні та венозні судини. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми крові (за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну), що призводить до прямого зниження секреції альдостерону корою надниркових залоз. При цьому знижуються загальний периферичний судинний опір (ОПСС) та артеріальний тиск (АТ), опір у легеневих судинах, зменшуються пост- та переднавантаження на серце. Підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до фізичного навантаження. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Викликає зменшення деградації брадикініну (один із ефектів АПФ) та збільшення синтезу простагландину. Антигіпертензивний ефект не залежить від активності реніну плазми крові, зниження артеріального тиску відзначають при нормальній і навіть зниженій активності гормону, що обумовлено впливом на тканинну ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). Підсилює коронарний та нирковий кровообіг. При тривалому застосуванні знижує вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Сприяє зниженню вмісту іонів натрію у пацієнтів із серцевою недостатністю. Знижує тонус артеріол клубочків нирок, що виносять, тим самим покращуючи внутрішньоклубочкову гемодинаміку, і перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії. У дозах 50 мг на добу виявляє ангіопротекторні властивості щодо судин мікроциркуляторного русла та дозволяє уповільнити прогресування хронічної ниркової недостатності при діабетичній нефроангіопатії. Зниження АТ, на відміну від прямих вазодилататорів (гідралазину, міноксидилу та ін.), не супроводжується рефлекторною тахікардією і призводить до зниження потреби міокарда в кисні. При серцевій недостатності адекватної дозі не впливає на величину АТ. Максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 60-90 хвилин після прийому внутрішньо. Тривалість антигіпертензивного ефекту залежить від дози препарату і досягає оптимальних значень протягом декількох тижнів терапії. Скасування каптоприлу не повинно відбуватися різко, оскільки це може спричинити значне підвищення артеріального тиску.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (зокрема реноваскулярна). Хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії). Порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані. Діабетична нефропатія на фоні цукрового діабету 1 типу (при альбумінурії понад 30 мг/добу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до каптоприлу, інших компонентів препарату або інших інгібіторів АПФ (у тому числі в анамнезі); спадковий та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, ангіоневротичний набряк в анамнезі (на фоні попередньої терапії іншими інгібіторами АПФ); тяжкі порушення функції нирок, рефрактерна гіперкаліємія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, первинний гіперальдостеронізм; тяжкі порушення функції печінки; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; одночасне застосування інгібіторів АПФ (у тому числі каптоприлу) з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. З обережністю Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, захворювання сполучної тканини (особливо системний червоний вовчак або склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу), цереброваскулярні захворювання, ішемічна хвороба серця, цукровий діабет , що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання, у пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі), мітральний стеноз, аортальний стеноз та аналогічні зміни, що ускладнюють відтік крові з лівого шлуночка серця, порушення функції печінки, хронічна ниркова недостатність, хірургічний вмішувач загальна анестезія, гемодіаліз з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія,аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), прийом калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників солі та літію, гіперкаліємія, реноваскулярна гіпертензія, при застосуванні у пацієнтів негроїдної раси, у пацієнтів похилого віку (потрібна корекція доз).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Каптоприл Велфарм протипоказано при вагітності. Препарат Каптоприл Велфарм не слід застосовувати у І триместрі вагітності. Відповідних контрольованих досліджень застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. Наявні обмежені дані про вплив препарату в І триместрі вагітності свідчать про те, що застосування інгібіторів АПФ не призводить до вад розвитку плода, пов'язаних з фетотоксичністю. Епідеміологічні дані, що свідчать про ризик тератогенності після впливу інгібіторів АПФ у І триместрі, не були переконливими, проте деяке збільшення ризику не може бути виключено. Застосування інгібіторів АПФ при вагітності може призводити до захворюваності та загибелі плода та/або новонародженого. Тривале застосування каптоприлу у II та III триместрах є токсичним для плода (зниження функції нирок, маловоддя, затримка окостеніння кісток черепа) та новонароджених (неонатальна ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Крім того, застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності пов'язане з потенційно підвищеним ризиком розвитку вроджених дефектів плода. Жінки, які планують вагітність, не повинні застосовувати інгібітори АПФ (включно з Каптоприлом Велфарм). Жінки дітородного віку повинні бути поінформовані про потенційну небезпеку застосування інгібіторів АПФ (включно з Каптоприлом Велфарм). Якщо вагітність настала під час застосування препарату Каптоприл Велфарм, прийом препарату необхідно припинити якнайшвидше та регулярно проводити моніторинг розвитку плода. Якщо пацієнтка отримувала препарат під час ІІ та ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода. Якщо застосування інгібітору АПФ вважається за необхідне, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативну гіпотензивну терапію, яка має встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності. Приблизно 1% прийнятої дози препарату Каптоприл Велфарм виявляється у грудному молоці. У зв'язку з ризиком розвитку серйозних небажаних реакцій у дитини, слід припинити грудне вигодовування або скасувати терапію препаратом у матері на період грудного вигодовування.Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані реакції класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1100); рідко (≥ 110000, < 11000); дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення; частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними). З боку центральної нервової системи: часто – розлад смаку, порушення сну, запаморочення, сонливість; рідко – головний біль, парестезія, астенія; дуже рідко – депресія, цереброваскулярні порушення, включаючи інсульт, непритомність, порушення свідомості. З боку шкірних покровів: часто - свербіж шкіри з висипаннями і без висипань, шкірний висип (макуло-папульозного, рідше - везикулярного або бульозного характеру), облисіння; дуже рідко – кропив'янка, синдром Cтивенса-Джонсона, мультиформна еритема, фоточутливість, еритродермія, пемфігоїдні дерматити, пемфігоїдні реакції. З боку сечостатевої системи: рідко – порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, поліурія, олігурія, збільшення частоти сечовипускання; дуже рідко – нефротичний синдром, сексуальна дисфункція, гінекомастія. З боку обміну речовин: рідко – анорексія; дуже рідко – гіперкаліємія, гіпоглікемія. З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко – міалгія, артралгія. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор; рідко – стоматит, афтозні виразки внутрішньої поверхні слизової оболонки щік та язика, гіперплазія ясен; дуже рідко - глосит, виразкова хвороба, панкреатит, порушення функції печінки, холестаз, жовтяниця, гепатит (включаючи рідкі випадки гепатонекрозу), підвищення активності "печінкових" трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну в сироватці крові, ангіоневротичний набряк. З боку органів кровотворення: дуже рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, анемія (в т.ч. апластична, гемолітична), тромбоцитопенія, лімфаденопатія, еозинофілія, аутоімунні захворювання та або підвищення титру. З боку дихальної системи: часто – сухий, дратівливий (непродуктивний) кашель, задишка; дуже рідко – бронхоспазм, риніт, алергічний альвеоліт, еозинофільна пневмонія, набряк легенів. З боку органів чуття: дуже рідко – порушення гостроти зору. З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія або тахіаритмія, відчуття серцебиття, стенокардія, ортостатична гіпотензія, синдром Рейно, “припливи” крові до обличчя, блідість, периферичні набряки; дуже рідко – кардіогенний шок, зупинка серця. Лабораторні показники: дуже рідко - протеїнурія, еозинофілія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіпоглікемія, підвищення концентрації азоту сечовини та креатиніну в плазмі крові, ацидоз, зниження гемоглобіну та гематокриту, зниження кількості лейкоцитів, тромбоцитів, СО. Інші: нечасто – біль у грудях, підвищена стомлюваність, слабкість; дуже рідко – лихоманка; частота невідома - симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування інгібіторів АПФ з іншими препаратами, що впливають на РААС, у тому числі з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) та аліскіреном, призводить до підвищення частоти виникнення випадків вираженого зниження артеріального тиску, гіперкаліємії, порушення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). ). Необхідно контролювати показники артеріального тиску, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні каптоприлу з іншими препаратами, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Комбіноване застосування з калійзберігаючими діуретиками (тріамтерен, амілорид, спіронолактон та його похідне – еплеренон), препаратами калію, калієвими добавками, замінниками солі (містять значні кількості іонів калію) збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. За необхідності їх одночасного застосування з каптоприлом слід контролювати вміст плазми калію. При застосуванні високих доз діуретиків (тіазидних діуретиків, "петлевих" діуретиків) одночасно з каптоприлом, внаслідок зменшеного обсягу циркулюючої крові, збільшується ризик виникнення артеріальної гіпотензії, особливо на початку терапії каптоприлом. Антигіпертензивний ефект каптоприлу потенціюється при одночасному застосуванні з алдеслейкіном, алпростадилом, бета-адреноблокаторами, альфа1-адреноблокаторами, центральними альфа2-адреноміметиками, діуретиками, кардіотоніками, блокаторами "повільних" мікатором і нітратами кальцієвих каналів. Антидепресанти, нейролептики, анксіолітики та снодійні засоби також можуть посилювати антигіпертензивну дію каптоприлу. При тривалому застосуванні антигіпертензивний ефект каптоприлу послаблюють індометацин та інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), у т.ч. селективні інгібітори циклооксигенази-2 (затримка іонів натрію, зниження синтезу простагландинів, особливо на тлі низької активності реніну) та естрогени. Було описано, що нестероїдні протизапальні засоби та інгібітори АПФ мають адитивний ефект на збільшення сироваткового вмісту калію, при одночасному зниженні функції нирок. Ці ефекти оборотні. Рідко може виникнути гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок, у пацієнтів похилого віку або зі зниженим обсягом циркулюючої крові (при зневодненні). Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Уповільнює виведення препаратів літію, підвищуючи концентрацію літію у крові. При необхідності одночасного застосування каптоприлу та препаратів літію слід ретельно контролювати сироваткову концентрацію літію. При застосуванні каптоприлу на фоні прийому алопуринолу або прокаїнаміду підвищується ризик розвитку синдрому Стівенса-Джонсона або нейтропенії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (в/в натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивний ефект каптоприлу. Інсулін та гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо збільшують ризик розвитку гіпоглікемії. Одночасний прийом каптоприлу з їжею або антацидами уповільнює всмоктування каптоприлу в ШКТ. Під час терапії каптоприлом не рекомендується вживання етанолу, оскільки етанол посилює антигіпертензивний ефект каптоприлу. Антигіпертензивний ефект каптоприлу послаблюється епоетинами, естрогенами та комбінованими пероральними контрацептивами, карбеноксолоном, глюкокортикостероїдами та налоксоном. Пробенецид зменшує нирковий кліренс каптоприлу та підвищує його сироваткові концентрації в крові. Застосування каптоприлу у пацієнтів, які приймають імунодепресанти (наприклад, азатіоприн або циклофосфамід), збільшує ризик розвитку гематологічних порушень. Каптоприл підвищує концентрацію дигоксину у плазмі крові на 15-20%. Збільшує біодоступність пропранололу. Циметидин, уповільнюючи метаболізм у печінці, підвищує концентрацію каптоприлу у плазмі крові. Клонідин знижує вираженість антигіпертензивного ефекту. Взаємодія інгібіторів АПФ з препаратами, що містять ко-тримоксазол [тpuметоприм+сульфаметоксазол] викликає підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. Взаємодія з інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, ситагліптином, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптином збільшує ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Взаємодія з рацекадотрилом збільшує ризик ангіоневротичного набряку. Взаємодія з естрамустином підвищує ризик розвитку ангіоневротичного набряку.Спосіб застосування та дозиЗа 1 годину до їди. Режим дозування встановлюється індивідуально. При артеріальній гіпертензії лікування починають із найменшої ефективної дози по 12,5 мг 2 рази на добу. Слід звернути увагу на переносимість першої дози протягом першої години. Якщо при цьому розвинулася артеріальна гіпотензія, пацієнта треба перевести в положення "лежачи" з піднятими ногами (така реакція на першу дозу не повинна перешкоджати подальшій терапії). При необхідності дозу поступово (з інтервалом 2-4 тижні) збільшують до досягнення оптимального ефекту. При м'якому та помірному ступені артеріальної гіпертензії звичайна підтримуюча доза становить 25 мг (1/2 таблетки по 50 мг) 2 рази на добу; максимальна доза – 50 мг 2 рази на добу. При тяжкому ступені артеріальної гіпертензії максимальна добова доза препарату Каптоприл Велфарм – 150 мг (по 50 мг 3 рази на добу). При хронічній серцевій недостатності призначають разом з діуретиками та/або у комбінації із серцевими глікозидами (щоб уникнути початкового надмірного зниження артеріального тиску, перед призначенням препарату скасовують прийом діуретика або зменшують доту). Початкова добова доза становить 6,25 мг (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг з ризиком або в таблетках по 25 мг з хрестоподібною ризиком інших виробників) 3 рази на добу, надалі при необхідності дозу збільшують поступово (з інтервалами щонайменше 2-х тижнів). Середня підтримуюча доза становить 25 мг (1/2 таблетки по 50 мг) 2-3 рази на добу, а максимальна доза – 150 мг на добу. У разі симптоматичної артеріальної гіпотензії при серцевій недостатності дози діуретиків та/або інших вазодилататорів, що одночасно призначаються, можуть бути зменшені для досягнення стійкого ефекту препарату Каптоприл Велфарм. При порушеннях функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані, застосування препарату Каптоприл Велфарм можна розпочинати вже через 3 дні після інфаркту міокарда. Початкова доза становить 6,25 мг на добу (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг з ризиком або у таблетках по 25 мг з хрестоподібною ризиком інших виробників). При необхідності дозу поступово протягом декількох тижнів збільшують до 75 мг на добу в 2-3 прийоми (залежно від переносимості препарату) аж до максимальної добової дози - 150 мг (по 50 мг 3 рази на добу). При розвитку артеріальної гіпотензії може знадобитися зниження дози. Наступні спроби застосування максимальної добової дози 150 мг повинні ґрунтуватись на переносимості пацієнтами препарату. При діабетичній нефропатії препарат Каптоприл Велфарм призначають у дозі 75-100 мг на добу на 2-3 прийоми. При інсулінзалежному діабеті (1 типу) з мікроальбумінурією (виділення альбуміну 30-300 мг на добу), доза препарату становить 50 мг 2 рази на добу. При загальному кліренсі білка понад 500 мг на добу препарат є ефективним у дозі 25 мг (1/2 таблетки по 50 мг) 3 рази на добу. При помірному ступені порушення функції нирок (СКФ – не менше 30 мл/хв/1,73 м2) препарат Каптоприл Велфарм можна призначати у дозі 75-100 мг на добу. При більш вираженому ступені порушення функції нирок (СКФ - менше 30 мл хв/1,73 м2) початкова доза повинна становити не більше 12,5 мг на добу (для проведення даного режиму необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 25 мг з ризиком інших виробників). ); надалі, при необхідності, дозу поступово підвищують через тривалі інтервали часу, але використовують меншу, ніж у разі лікування артеріальної гіпертензії, добову дозу препарату. При необхідності додатково призначають "петлеві" діуретики, а не діуретики тіазидного ряду. Рекомендована схема корекції доз препарату Каптоприл Велфарм у пацієнтів із порушенням функції нирок Швидкість клубочкової фільтрації (мл/хв/1,73 м 2 ) Початкова добова доза (мг) Максимальна добова доза (мг) 40 25-50 150 21-40 25 100 10-20 12,5 75 < 10 6,25 37,5 У літніх пацієнтів початкова доза становить 6,25 мг 2 рази на добу (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг із ризиком або у таблетках по 25 мг із хрестоподібною ризиком інших виробників) і по можливості підтримується на цьому рівні для запобігання порушенням функції нирок. Дозу препарату рекомендується постійно регулювати залежно від терапевтичної відповіді пацієнта та підтримувати на максимально низькому рівні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, до колапсу, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, гостра ниркова недостатність, інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, тромбоемболічні ускладнення. Лікування: промивання шлунка, введення адсорбентів та натрію сульфату не пізніше 30 хвилин після прийому препарату; перевести пацієнта в положення "лежачи" з піднятими ногами, вжити заходів, спрямованих на відновлення артеріального тиску, заповнення обсягу циркулюючої крові (наприклад, внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду), симптоматична терапія - епінефрін (адреналін) - підшкірно або внутрішньовенно, антигістамінні засоби, гідрокортизон – внутрішньовенно. При брадикардії чи виражених вагусних реакціях слід застосовувати атропін. Можливе застосування гемодіалізу; перитонеальний гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком, а також регулярно в процесі лікування препаратом Каптоприл Велфарм слід регулярно контролювати артеріальний тиск та функцію нирок. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю препарат застосовують під ретельним медичним наглядом. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів з артеріальною гіпертензією при застосуванні препарату Каптоприл Велфарм виражена артеріальна гіпотензія спостерігається лише в окремих випадках, ймовірність розвитку цього стану підвищується при зниженні обсягу циркулюючої крові та порушенні водно-електролітного балансу (наприклад, після інтенсивного лікування діуретиками), у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або що знаходяться на гемодіалізі. Можливість різкого зниження артеріального тиску може бути зведена до мінімуму при попередньому відміні (за 4-7 днів) діуретика або поповненні об'єму циркулюючої крові (приблизно за тиждень до початку прийому), або при застосуванні препарату Каптоприл Велфарм у малих дозах на початку лікування (6, 25-12,5 мг на добу). Виражене зниження артеріального тиску при застосуванні гіпотензивних препаратів у пацієнтів з порушеннями мозкового кровообігу, серцево-судинними захворюваннями може збільшити ризик виникнення інфаркту міокарда або інсульту. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнту слід прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами. Іноді може знадобитися заповнення об'єму циркулюючої крові. Реноваскулярна гіпертензія Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпертензії та ниркової недостатності у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій єдиної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ. Порушення функції нирок може статися при помірній зміні концентрації креатиніну у сироватці крові. У таких пацієнтів терапію слід розпочинати під пильним медичним наглядом з малих доз, ретельно титруючи та при контролі функції нирок. Одночасне застосування інгібіторів АПФ (у тому числі препарату Каптоприл Велфарм) з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (СКФ менше 60 мл/хв 1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується в інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Порушення функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю або при прийомі високих доз інгібіторів АПФ (зокрема препарату Каптоприл Велфарм) може спостерігатися протеїнурія. У більшості випадків протеїнурія зменшувалась або зникала протягом 6 тижнів незалежно від того, чи тривало лікування препаратом Каптоприл Велфарм чи ні. Параметри ниркової функції, такі як залишковий азот крові та креатинін, у пацієнтів із протеїнурією змінювалися рідко. У пацієнтів із захворюваннями нирок слід визначати вміст білка в сечі перед початком терапії та періодично протягом курсу терапії. Гіперкаліємія У деяких випадках при застосуванні препарату Каптоприл Велфарм спостерігається підвищення вмісту калію у сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії при застосуванні інгібіторів АПФ підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом, а також приймають калійзберігаючі діуретики, препарати калію та інші препарати, що спричиняють збільшення вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. З обережністю застосовують у пацієнтів, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку гіпотензії та гіперкаліємії). Нейтропенія/агранулоцитоз У перші 3 місяці терапії щомісяця контролюють кількість лейкоцитів у крові, далі – 1 раз на 3 місяці. Нейтропенія агранулоцитоз, анемія та тромбоцитопенія були зареєстровані у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, включаючи Каптоприл Велфарм. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та відсутністю інших ускладнюючих факторів нейтропенія виникає рідко. Каптоприл необхідно з великою обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини, які одночасно отримують імуносупресивну терапію (алопуринол або прокаїнамід), особливо при існуючих порушеннях функції нирок. У таких пацієнтів у перші 3 місяці контролюють клінічний аналіз крові через кожні 2 тижні, потім – кожні 2 місяці. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4,0 х 109/л, показано проведення загального аналізу крові, нижче 1,0 х 109/л – прийом препарату припиняють. У таких пацієнтів можуть розвиватися важкі інфекції, які не піддаються інтенсивній антибіотикотерапії. Під час лікування всі пацієнти повинні бути проінструктовані про те, що при виникненні ознак інфекції (наприклад, біль у горлі, пропасниця) слід повідомити лікаря та виконати клінічний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули. У більшості пацієнтів кількість лейкоцитів при припиненні лікування препаратом Каптоприл швидко повертається до норми. Анафілактоїдні реакції У пацієнтів, які приймають Каптоприл Велфарм на фоні десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих і т.п. підвищений ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. Подібного можна уникнути, якщо попередньо припинити прийом препарату. При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які навчають Каптоприл Велфарм, слід уникати застосування діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69®), оскільки в таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдних реакцій слід припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНГ із застосуванням високопроточних мембран. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які приймають Каптоприл Велфарм, при появі болю в животі необхідно диференціювати з інтестинальним ангіоневротичним набряком. У разі розвитку ангіоневротичного набряку препарат скасовують та забезпечують ретельне медичне спостереження та симптоматичну терапію. Якщо набряк локалізується на обличчі, спеціального лікування зазвичай не потрібно (для зменшення симптомів можуть бути застосовані антигістамінні препарати); у тому випадку, якщо набряк пошириться на мову, горлянку або гортань і є загроза розвитку обструкції дихальних шляхів та загроза життю пацієнта, слід негайно ввести епінефрин (адреналін) підшкірно (0,5 мл у розведенні 1:1000), а також переконатися у вільній прохідності дихальних шляхів. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ, у тому числі препарату Каптоприл Велфарм, за 12 годин до хірургічного втручання, попередивши хірурга-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Кашель Розвиток непродуктивного, тривалого кашлю при прийомі інгібіторів АПФ має оборотний характер і дозволяється після відміни лікування. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові в період першого місяця лікування препаратом Каптоприл Велфарм. Порушення функції печінки Під час терапії інгібіторами АпФ повідомлялося про декілька випадків порушення функції печінки з холестатичною жовтяницею, фульмінантним некрозом печінки, іноді з летальним кінцем. Якщо на фоні терапії препаратом Каптоприл Велфарм розвивається жовтяниця або підвищується активність "печінкових" трансаміназ, препарат слід негайно відмінити; пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом та за необхідності отримувати відповідну терапію. Гіпокаліємія Одночасне застосування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика не виключає можливості виникнення гіпокаліємії. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію в крові. Хірургія/анестезія Артеріальна гіпотензія може виникнути у пацієнтів, які перенесли широкі хірургічні втручання або під час застосування анестетиків, які, як відомо, знижують артеріальний тиск. При виникненні гіпотензії рекомендується заповнення обсягу циркулюючої крові. Етнічні відмінності Інгібітори АПФ, у тому числі Каптоприл Велфарм, мають менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси, що, мабуть, пов'язане з частою зустрічальністю низької активності реніну у цієї групи пацієнтів. Лабораторні дані Каптоприл може бути причиною помилково-позитивного тесту на ацетон. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: каптоприл (у перерахунку на суху речовину) – 25,0 мг. 50,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний), целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кросповідон (колідон CL-M, колідон ЦЛ). Таблетки, 25 мг та 50 мг. 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 10, 20, 30, 40, 50 або 60 таблеток у банку полімерну з поліпропілену, поліетилену низького тиску. Кожну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 6 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору, з характерним запахом, з ризиком та фаскою. Допускається наявність "мармуровості".Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція - швидка, становить близько 75% від прийнятої дози (при одночасному прийомі з їжею всмоктування препарату знижується на 30-40%), біодоступність - 35-40% (ефект "первинного проходження" через печінку). Зв'язок із білками плазми крові (переважно з альбумінами) – 25-30%. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (Сmах = 114 нг/мл) при внутрішньому прийомі - 30-90 хв. Менш 0,002% від прийнятої дози каптоприлу секретується із грудним молоком. Через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр проникає незначно (менше 1%). Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїнсульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні. Період напіввиведення каптоприлу становить близько 2-3 годин. Близько 95% виводиться нирками протягом першої доби, їх 40-50% у незміненому вигляді, решта - як метаболітів. У добовій сечі визначаються 38% незміненого каптоприлу та 62% - у вигляді метаболітів. Кумулює при хронічній нирковій недостатності. Період напіввиведення при нирковій недостатності - 3,5-32 години, тому пацієнтам з порушенням функції нирок дозу препарату слід зменшити та/або збільшити інтервал між прийомом доз.ФармакодинамікаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) першого покоління, що містить сульфгідрильну групу (SН-групу). Чинить антигіпертензивну дію. Інгібуючи АПФ, зменшує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II та усуває його судинозвужувальну дію на артеріальні та венозні судини. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми крові (за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну), що призводить до прямого зниження секреції альдостерону корою надниркових залоз. При цьому знижуються загальний периферичний судинний опір (ОПСС) та артеріальний тиск (АТ), опір у легеневих судинах, зменшуються пост- та переднавантаження на серце. Підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до фізичного навантаження. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Викликає зменшення деградації брадикініну (один із ефектів АПФ) та збільшення синтезу простагландину. Антигіпертензивний ефект не залежить від активності реніну плазми крові, зниження артеріального тиску відзначають при нормальній і навіть зниженій активності гормону, що обумовлено впливом на тканинну ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). Підсилює коронарний та нирковий кровообіг. При тривалому застосуванні знижує вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Сприяє зниженню вмісту іонів натрію у пацієнтів із серцевою недостатністю. Знижує тонус артеріол клубочків нирок, що виносять, тим самим покращуючи внутрішньоклубочкову гемодинаміку, і перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії. У дозах 50 мг на добу виявляє ангіопротекторні властивості щодо судин мікроциркуляторного русла та дозволяє уповільнити прогресування хронічної ниркової недостатності при діабетичній нефроангіопатії. Зниження АТ, на відміну від прямих вазодилататорів (гідралазину, міноксидилу та ін.), не супроводжується рефлекторною тахікардією і призводить до зниження потреби міокарда в кисні. При серцевій недостатності адекватної дозі не впливає на величину АТ. Максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 60-90 хвилин після прийому внутрішньо. Тривалість антигіпертензивного ефекту залежить від дози препарату і досягає оптимальних значень протягом декількох тижнів терапії. Скасування каптоприлу не повинно відбуватися різко, оскільки це може спричинити значне підвищення артеріального тиску.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (зокрема реноваскулярна). Хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії). Порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані. Діабетична нефропатія на фоні цукрового діабету 1 типу (при альбумінурії понад 30 мг/добу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до каптоприлу, інших компонентів препарату або інших інгібіторів АПФ (у тому числі в анамнезі); спадковий та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, ангіоневротичний набряк в анамнезі (на фоні попередньої терапії іншими інгібіторами АПФ); тяжкі порушення функції нирок, рефрактерна гіперкаліємія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, первинний гіперальдостеронізм; тяжкі порушення функції печінки; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; одночасне застосування інгібіторів АПФ (у тому числі каптоприлу) з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. З обережністю Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, захворювання сполучної тканини (особливо системний червоний вовчак або склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу), цереброваскулярні захворювання, ішемічна хвороба серця, цукровий діабет , що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання, у пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі), мітральний стеноз, аортальний стеноз та аналогічні зміни, що ускладнюють відтік крові з лівого шлуночка серця, порушення функції печінки, хронічна ниркова недостатність, хірургічний вмішувач загальна анестезія, гемодіаліз з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія,аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), прийом калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників солі та літію, гіперкаліємія, реноваскулярна гіпертензія, при застосуванні у пацієнтів негроїдної раси, у пацієнтів похилого віку (потрібна корекція доз).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Каптоприл Велфарм протипоказано при вагітності. Препарат Каптоприл Велфарм не слід застосовувати у І триместрі вагітності. Відповідних контрольованих досліджень застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. Наявні обмежені дані про вплив препарату в І триместрі вагітності свідчать про те, що застосування інгібіторів АПФ не призводить до вад розвитку плода, пов'язаних з фетотоксичністю. Епідеміологічні дані, що свідчать про ризик тератогенності після впливу інгібіторів АПФ у І триместрі, не були переконливими, проте деяке збільшення ризику не може бути виключено. Застосування інгібіторів АПФ при вагітності може призводити до захворюваності та загибелі плода та/або новонародженого. Тривале застосування каптоприлу у II та III триместрах є токсичним для плода (зниження функції нирок, маловоддя, затримка окостеніння кісток черепа) та новонароджених (неонатальна ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Крім того, застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності пов'язане з потенційно підвищеним ризиком розвитку вроджених дефектів плода. Жінки, які планують вагітність, не повинні застосовувати інгібітори АПФ (включно з Каптоприлом Велфарм). Жінки дітородного віку повинні бути поінформовані про потенційну небезпеку застосування інгібіторів АПФ (включно з Каптоприлом Велфарм). Якщо вагітність настала під час застосування препарату Каптоприл Велфарм, прийом препарату необхідно припинити якнайшвидше та регулярно проводити моніторинг розвитку плода. Якщо пацієнтка отримувала препарат під час ІІ та ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода. Якщо застосування інгібітору АПФ вважається за необхідне, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативну гіпотензивну терапію, яка має встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності. Приблизно 1% прийнятої дози препарату Каптоприл Велфарм виявляється у грудному молоці. У зв'язку з ризиком розвитку серйозних небажаних реакцій у дитини, слід припинити грудне вигодовування або скасувати терапію препаратом у матері на період грудного вигодовування.Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані реакції класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1100); рідко (≥ 110000, < 11000); дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення; частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними). З боку центральної нервової системи: часто – розлад смаку, порушення сну, запаморочення, сонливість; рідко – головний біль, парестезія, астенія; дуже рідко – депресія, цереброваскулярні порушення, включаючи інсульт, непритомність, порушення свідомості. З боку шкірних покровів: часто - свербіж шкіри з висипаннями і без висипань, шкірний висип (макуло-папульозного, рідше - везикулярного або бульозного характеру), облисіння; дуже рідко – кропив'янка, синдром Cтивенса-Джонсона, мультиформна еритема, фоточутливість, еритродермія, пемфігоїдні дерматити, пемфігоїдні реакції. З боку сечостатевої системи: рідко – порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, поліурія, олігурія, збільшення частоти сечовипускання; дуже рідко – нефротичний синдром, сексуальна дисфункція, гінекомастія. З боку обміну речовин: рідко – анорексія; дуже рідко – гіперкаліємія, гіпоглікемія. З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко – міалгія, артралгія. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор; рідко – стоматит, афтозні виразки внутрішньої поверхні слизової оболонки щік та язика, гіперплазія ясен; дуже рідко - глосит, виразкова хвороба, панкреатит, порушення функції печінки, холестаз, жовтяниця, гепатит (включаючи рідкі випадки гепатонекрозу), підвищення активності "печінкових" трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну в сироватці крові, ангіоневротичний набряк. З боку органів кровотворення: дуже рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, анемія (в т.ч. апластична, гемолітична), тромбоцитопенія, лімфаденопатія, еозинофілія, аутоімунні захворювання та або підвищення титру. З боку дихальної системи: часто – сухий, дратівливий (непродуктивний) кашель, задишка; дуже рідко – бронхоспазм, риніт, алергічний альвеоліт, еозинофільна пневмонія, набряк легенів. З боку органів чуття: дуже рідко – порушення гостроти зору. З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія або тахіаритмія, відчуття серцебиття, стенокардія, ортостатична гіпотензія, синдром Рейно, “припливи” крові до обличчя, блідість, периферичні набряки; дуже рідко – кардіогенний шок, зупинка серця. Лабораторні показники: дуже рідко - протеїнурія, еозинофілія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіпоглікемія, підвищення концентрації азоту сечовини та креатиніну в плазмі крові, ацидоз, зниження гемоглобіну та гематокриту, зниження кількості лейкоцитів, тромбоцитів, СО. Інші: нечасто – біль у грудях, підвищена стомлюваність, слабкість; дуже рідко – лихоманка; частота невідома - симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування інгібіторів АПФ з іншими препаратами, що впливають на РААС, у тому числі з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) та аліскіреном, призводить до підвищення частоти виникнення випадків вираженого зниження артеріального тиску, гіперкаліємії, порушення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). ). Необхідно контролювати показники артеріального тиску, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні каптоприлу з іншими препаратами, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Комбіноване застосування з калійзберігаючими діуретиками (тріамтерен, амілорид, спіронолактон та його похідне – еплеренон), препаратами калію, калієвими добавками, замінниками солі (містять значні кількості іонів калію) збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. За необхідності їх одночасного застосування з каптоприлом слід контролювати вміст плазми калію. При застосуванні високих доз діуретиків (тіазидних діуретиків, "петлевих" діуретиків) одночасно з каптоприлом, внаслідок зменшеного обсягу циркулюючої крові, збільшується ризик виникнення артеріальної гіпотензії, особливо на початку терапії каптоприлом. Антигіпертензивний ефект каптоприлу потенціюється при одночасному застосуванні з алдеслейкіном, алпростадилом, бета-адреноблокаторами, альфа1-адреноблокаторами, центральними альфа2-адреноміметиками, діуретиками, кардіотоніками, блокаторами "повільних" мікатором і нітратами кальцієвих каналів. Антидепресанти, нейролептики, анксіолітики та снодійні засоби також можуть посилювати антигіпертензивну дію каптоприлу. При тривалому застосуванні антигіпертензивний ефект каптоприлу послаблюють індометацин та інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), у т.ч. селективні інгібітори циклооксигенази-2 (затримка іонів натрію, зниження синтезу простагландинів, особливо на тлі низької активності реніну) та естрогени. Було описано, що нестероїдні протизапальні засоби та інгібітори АПФ мають адитивний ефект на збільшення сироваткового вмісту калію, при одночасному зниженні функції нирок. Ці ефекти оборотні. Рідко може виникнути гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок, у пацієнтів похилого віку або зі зниженим обсягом циркулюючої крові (при зневодненні). Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Уповільнює виведення препаратів літію, підвищуючи концентрацію літію у крові. При необхідності одночасного застосування каптоприлу та препаратів літію слід ретельно контролювати сироваткову концентрацію літію. При застосуванні каптоприлу на фоні прийому алопуринолу або прокаїнаміду підвищується ризик розвитку синдрому Стівенса-Джонсона або нейтропенії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (в/в натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивний ефект каптоприлу. Інсулін та гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо збільшують ризик розвитку гіпоглікемії. Одночасний прийом каптоприлу з їжею або антацидами уповільнює всмоктування каптоприлу в ШКТ. Під час терапії каптоприлом не рекомендується вживання етанолу, оскільки етанол посилює антигіпертензивний ефект каптоприлу. Антигіпертензивний ефект каптоприлу послаблюється епоетинами, естрогенами та комбінованими пероральними контрацептивами, карбеноксолоном, глюкокортикостероїдами та налоксоном. Пробенецид зменшує нирковий кліренс каптоприлу та підвищує його сироваткові концентрації в крові. Застосування каптоприлу у пацієнтів, які приймають імунодепресанти (наприклад, азатіоприн або циклофосфамід), збільшує ризик розвитку гематологічних порушень. Каптоприл підвищує концентрацію дигоксину у плазмі крові на 15-20%. Збільшує біодоступність пропранололу. Циметидин, уповільнюючи метаболізм у печінці, підвищує концентрацію каптоприлу у плазмі крові. Клонідин знижує вираженість антигіпертензивного ефекту. Взаємодія інгібіторів АПФ з препаратами, що містять ко-тримоксазол [тpuметоприм+сульфаметоксазол] викликає підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. Взаємодія з інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, ситагліптином, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптином збільшує ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Взаємодія з рацекадотрилом збільшує ризик ангіоневротичного набряку. Взаємодія з естрамустином підвищує ризик розвитку ангіоневротичного набряку.Спосіб застосування та дозиЗа 1 годину до їди. Режим дозування встановлюється індивідуально. При артеріальній гіпертензії лікування починають із найменшої ефективної дози по 12,5 мг 2 рази на добу. Слід звернути увагу на переносимість першої дози протягом першої години. Якщо при цьому розвинулася артеріальна гіпотензія, пацієнта треба перевести в положення "лежачи" з піднятими ногами (така реакція на першу дозу не повинна перешкоджати подальшій терапії). При необхідності дозу поступово (з інтервалом 2-4 тижні) збільшують до досягнення оптимального ефекту. При м'якому та помірному ступені артеріальної гіпертензії звичайна підтримуюча доза становить 25 мг (1/2 таблетки по 50 мг) 2 рази на добу; максимальна доза – 50 мг 2 рази на добу. При тяжкому ступені артеріальної гіпертензії максимальна добова доза препарату Каптоприл Велфарм – 150 мг (по 50 мг 3 рази на добу). При хронічній серцевій недостатності призначають разом з діуретиками та/або у комбінації із серцевими глікозидами (щоб уникнути початкового надмірного зниження артеріального тиску, перед призначенням препарату скасовують прийом діуретика або зменшують доту). Початкова добова доза становить 6,25 мг (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг з ризиком або в таблетках по 25 мг з хрестоподібною ризиком інших виробників) 3 рази на добу, надалі при необхідності дозу збільшують поступово (з інтервалами щонайменше 2-х тижнів). Середня підтримуюча доза становить 25 мг (1/2 таблетки по 50 мг) 2-3 рази на добу, а максимальна доза – 150 мг на добу. У разі симптоматичної артеріальної гіпотензії при серцевій недостатності дози діуретиків та/або інших вазодилататорів, що одночасно призначаються, можуть бути зменшені для досягнення стійкого ефекту препарату Каптоприл Велфарм. При порушеннях функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані, застосування препарату Каптоприл Велфарм можна розпочинати вже через 3 дні після інфаркту міокарда. Початкова доза становить 6,25 мг на добу (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг з ризиком або у таблетках по 25 мг з хрестоподібною ризиком інших виробників). При необхідності дозу поступово протягом декількох тижнів збільшують до 75 мг на добу в 2-3 прийоми (залежно від переносимості препарату) аж до максимальної добової дози - 150 мг (по 50 мг 3 рази на добу). При розвитку артеріальної гіпотензії може знадобитися зниження дози. Наступні спроби застосування максимальної добової дози 150 мг повинні ґрунтуватись на переносимості пацієнтами препарату. При діабетичній нефропатії препарат Каптоприл Велфарм призначають у дозі 75-100 мг на добу на 2-3 прийоми. При інсулінзалежному діабеті (1 типу) з мікроальбумінурією (виділення альбуміну 30-300 мг на добу), доза препарату становить 50 мг 2 рази на добу. При загальному кліренсі білка понад 500 мг на добу препарат є ефективним у дозі 25 мг (1/2 таблетки по 50 мг) 3 рази на добу. При помірному ступені порушення функції нирок (СКФ – не менше 30 мл/хв/1,73 м2) препарат Каптоприл Велфарм можна призначати у дозі 75-100 мг на добу. При більш вираженому ступені порушення функції нирок (СКФ - менше 30 мл хв/1,73 м2) початкова доза повинна становити не більше 12,5 мг на добу (для проведення даного режиму необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 25 мг з ризиком інших виробників). ); надалі, при необхідності, дозу поступово підвищують через тривалі інтервали часу, але використовують меншу, ніж у разі лікування артеріальної гіпертензії, добову дозу препарату. При необхідності додатково призначають "петлеві" діуретики, а не діуретики тіазидного ряду. Рекомендована схема корекції доз препарату Каптоприл Велфарм у пацієнтів із порушенням функції нирок Швидкість клубочкової фільтрації (мл/хв/1,73 м 2 ) Початкова добова доза (мг) Максимальна добова доза (мг) 40 25-50 150 21-40 25 100 10-20 12,5 75 < 10 6,25 37,5 У літніх пацієнтів початкова доза становить 6,25 мг 2 рази на добу (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг із ризиком або у таблетках по 25 мг із хрестоподібною ризиком інших виробників) і по можливості підтримується на цьому рівні для запобігання порушенням функції нирок. Дозу препарату рекомендується постійно регулювати залежно від терапевтичної відповіді пацієнта та підтримувати на максимально низькому рівні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, до колапсу, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, гостра ниркова недостатність, інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, тромбоемболічні ускладнення. Лікування: промивання шлунка, введення адсорбентів та натрію сульфату не пізніше 30 хвилин після прийому препарату; перевести пацієнта в положення "лежачи" з піднятими ногами, вжити заходів, спрямованих на відновлення артеріального тиску, заповнення обсягу циркулюючої крові (наприклад, внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду), симптоматична терапія - епінефрін (адреналін) - підшкірно або внутрішньовенно, антигістамінні засоби, гідрокортизон – внутрішньовенно. При брадикардії чи виражених вагусних реакціях слід застосовувати атропін. Можливе застосування гемодіалізу; перитонеальний гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком, а також регулярно в процесі лікування препаратом Каптоприл Велфарм слід регулярно контролювати артеріальний тиск та функцію нирок. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю препарат застосовують під ретельним медичним наглядом. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів з артеріальною гіпертензією при застосуванні препарату Каптоприл Велфарм виражена артеріальна гіпотензія спостерігається лише в окремих випадках, ймовірність розвитку цього стану підвищується при зниженні обсягу циркулюючої крові та порушенні водно-електролітного балансу (наприклад, після інтенсивного лікування діуретиками), у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або що знаходяться на гемодіалізі. Можливість різкого зниження артеріального тиску може бути зведена до мінімуму при попередньому відміні (за 4-7 днів) діуретика або поповненні об'єму циркулюючої крові (приблизно за тиждень до початку прийому), або при застосуванні препарату Каптоприл Велфарм у малих дозах на початку лікування (6, 25-12,5 мг на добу). Виражене зниження артеріального тиску при застосуванні гіпотензивних препаратів у пацієнтів з порушеннями мозкового кровообігу, серцево-судинними захворюваннями може збільшити ризик виникнення інфаркту міокарда або інсульту. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнту слід прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами. Іноді може знадобитися заповнення об'єму циркулюючої крові. Реноваскулярна гіпертензія Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпертензії та ниркової недостатності у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій єдиної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ. Порушення функції нирок може статися при помірній зміні концентрації креатиніну у сироватці крові. У таких пацієнтів терапію слід розпочинати під пильним медичним наглядом з малих доз, ретельно титруючи та при контролі функції нирок. Одночасне застосування інгібіторів АПФ (у тому числі препарату Каптоприл Велфарм) з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (СКФ менше 60 мл/хв 1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується в інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Порушення функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю або при прийомі високих доз інгібіторів АПФ (зокрема препарату Каптоприл Велфарм) може спостерігатися протеїнурія. У більшості випадків протеїнурія зменшувалась або зникала протягом 6 тижнів незалежно від того, чи тривало лікування препаратом Каптоприл Велфарм чи ні. Параметри ниркової функції, такі як залишковий азот крові та креатинін, у пацієнтів із протеїнурією змінювалися рідко. У пацієнтів із захворюваннями нирок слід визначати вміст білка в сечі перед початком терапії та періодично протягом курсу терапії. Гіперкаліємія У деяких випадках при застосуванні препарату Каптоприл Велфарм спостерігається підвищення вмісту калію у сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії при застосуванні інгібіторів АПФ підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом, а також приймають калійзберігаючі діуретики, препарати калію та інші препарати, що спричиняють збільшення вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. З обережністю застосовують у пацієнтів, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку гіпотензії та гіперкаліємії). Нейтропенія/агранулоцитоз У перші 3 місяці терапії щомісяця контролюють кількість лейкоцитів у крові, далі – 1 раз на 3 місяці. Нейтропенія агранулоцитоз, анемія та тромбоцитопенія були зареєстровані у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, включаючи Каптоприл Велфарм. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та відсутністю інших ускладнюючих факторів нейтропенія виникає рідко. Каптоприл необхідно з великою обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини, які одночасно отримують імуносупресивну терапію (алопуринол або прокаїнамід), особливо при існуючих порушеннях функції нирок. У таких пацієнтів у перші 3 місяці контролюють клінічний аналіз крові через кожні 2 тижні, потім – кожні 2 місяці. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4,0 х 109/л, показано проведення загального аналізу крові, нижче 1,0 х 109/л – прийом препарату припиняють. У таких пацієнтів можуть розвиватися важкі інфекції, які не піддаються інтенсивній антибіотикотерапії. Під час лікування всі пацієнти повинні бути проінструктовані про те, що при виникненні ознак інфекції (наприклад, біль у горлі, пропасниця) слід повідомити лікаря та виконати клінічний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули. У більшості пацієнтів кількість лейкоцитів при припиненні лікування препаратом Каптоприл швидко повертається до норми. Анафілактоїдні реакції У пацієнтів, які приймають Каптоприл Велфарм на фоні десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих і т.п. підвищений ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. Подібного можна уникнути, якщо попередньо припинити прийом препарату. При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які навчають Каптоприл Велфарм, слід уникати застосування діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69®), оскільки в таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдних реакцій слід припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНГ із застосуванням високопроточних мембран. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які приймають Каптоприл Велфарм, при появі болю в животі необхідно диференціювати з інтестинальним ангіоневротичним набряком. У разі розвитку ангіоневротичного набряку препарат скасовують та забезпечують ретельне медичне спостереження та симптоматичну терапію. Якщо набряк локалізується на обличчі, спеціального лікування зазвичай не потрібно (для зменшення симптомів можуть бути застосовані антигістамінні препарати); у тому випадку, якщо набряк пошириться на мову, горлянку або гортань і є загроза розвитку обструкції дихальних шляхів та загроза життю пацієнта, слід негайно ввести епінефрин (адреналін) підшкірно (0,5 мл у розведенні 1:1000), а також переконатися у вільній прохідності дихальних шляхів. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ, у тому числі препарату Каптоприл Велфарм, за 12 годин до хірургічного втручання, попередивши хірурга-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Кашель Розвиток непродуктивного, тривалого кашлю при прийомі інгібіторів АПФ має оборотний характер і дозволяється після відміни лікування. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові в період першого місяця лікування препаратом Каптоприл Велфарм. Порушення функції печінки Під час терапії інгібіторами АпФ повідомлялося про декілька випадків порушення функції печінки з холестатичною жовтяницею, фульмінантним некрозом печінки, іноді з летальним кінцем. Якщо на фоні терапії препаратом Каптоприл Велфарм розвивається жовтяниця або підвищується активність "печінкових" трансаміназ, препарат слід негайно відмінити; пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом та за необхідності отримувати відповідну терапію. Гіпокаліємія Одночасне застосування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика не виключає можливості виникнення гіпокаліємії. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію в крові. Хірургія/анестезія Артеріальна гіпотензія може виникнути у пацієнтів, які перенесли широкі хірургічні втручання або під час застосування анестетиків, які, як відомо, знижують артеріальний тиск. При виникненні гіпотензії рекомендується заповнення обсягу циркулюючої крові. Етнічні відмінності Інгібітори АПФ, у тому числі Каптоприл Велфарм, мають менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси, що, мабуть, пов'язане з частою зустрічальністю низької активності реніну у цієї групи пацієнтів. Лабораторні дані Каптоприл може бути причиною помилково-позитивного тесту на ацетон. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: каптоприл (у перерахунку на суху речовину) – 25,0 мг. 50,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний), целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кросповідон (колідон CL-M, колідон ЦЛ). Таблетки, 25 мг та 50 мг. 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 10, 20, 30, 40, 50 або 60 таблеток у банку полімерну з поліпропілену, поліетилену низького тиску. Кожну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 6 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору, з характерним запахом, з ризиком та фаскою. Допускається наявність "мармуровості".Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція - швидка, становить близько 75% від прийнятої дози (при одночасному прийомі з їжею всмоктування препарату знижується на 30-40%), біодоступність - 35-40% (ефект "первинного проходження" через печінку). Зв'язок із білками плазми крові (переважно з альбумінами) – 25-30%. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (Сmах = 114 нг/мл) при внутрішньому прийомі - 30-90 хв. Менш 0,002% від прийнятої дози каптоприлу секретується із грудним молоком. Через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр проникає незначно (менше 1%). Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїнсульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні. Період напіввиведення каптоприлу становить близько 2-3 годин. Близько 95% виводиться нирками протягом першої доби, їх 40-50% у незміненому вигляді, решта - як метаболітів. У добовій сечі визначаються 38% незміненого каптоприлу та 62% - у вигляді метаболітів. Кумулює при хронічній нирковій недостатності. Період напіввиведення при нирковій недостатності - 3,5-32 години, тому пацієнтам з порушенням функції нирок дозу препарату слід зменшити та/або збільшити інтервал між прийомом доз.ФармакодинамікаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) першого покоління, що містить сульфгідрильну групу (SН-групу). Чинить антигіпертензивну дію. Інгібуючи АПФ, зменшує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II та усуває його судинозвужувальну дію на артеріальні та венозні судини. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми крові (за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну), що призводить до прямого зниження секреції альдостерону корою надниркових залоз. При цьому знижуються загальний периферичний судинний опір (ОПСС) та артеріальний тиск (АТ), опір у легеневих судинах, зменшуються пост- та переднавантаження на серце. Підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до фізичного навантаження. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Викликає зменшення деградації брадикініну (один із ефектів АПФ) та збільшення синтезу простагландину. Антигіпертензивний ефект не залежить від активності реніну плазми крові, зниження артеріального тиску відзначають при нормальній і навіть зниженій активності гормону, що обумовлено впливом на тканинну ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). Підсилює коронарний та нирковий кровообіг. При тривалому застосуванні знижує вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Сприяє зниженню вмісту іонів натрію у пацієнтів із серцевою недостатністю. Знижує тонус артеріол клубочків нирок, що виносять, тим самим покращуючи внутрішньоклубочкову гемодинаміку, і перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії. У дозах 50 мг на добу виявляє ангіопротекторні властивості щодо судин мікроциркуляторного русла та дозволяє уповільнити прогресування хронічної ниркової недостатності при діабетичній нефроангіопатії. Зниження АТ, на відміну від прямих вазодилататорів (гідралазину, міноксидилу та ін.), не супроводжується рефлекторною тахікардією і призводить до зниження потреби міокарда в кисні. При серцевій недостатності адекватної дозі не впливає на величину АТ. Максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 60-90 хвилин після прийому внутрішньо. Тривалість антигіпертензивного ефекту залежить від дози препарату і досягає оптимальних значень протягом декількох тижнів терапії. Скасування каптоприлу не повинно відбуватися різко, оскільки це може спричинити значне підвищення артеріального тиску.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (зокрема реноваскулярна). Хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії). Порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані. Діабетична нефропатія на фоні цукрового діабету 1 типу (при альбумінурії понад 30 мг/добу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до каптоприлу, інших компонентів препарату або інших інгібіторів АПФ (у тому числі в анамнезі); спадковий та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, ангіоневротичний набряк в анамнезі (на фоні попередньої терапії іншими інгібіторами АПФ); тяжкі порушення функції нирок, рефрактерна гіперкаліємія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, первинний гіперальдостеронізм; тяжкі порушення функції печінки; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; одночасне застосування інгібіторів АПФ (у тому числі каптоприлу) з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. З обережністю Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, захворювання сполучної тканини (особливо системний червоний вовчак або склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу), цереброваскулярні захворювання, ішемічна хвороба серця, цукровий діабет , що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання, у пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі), мітральний стеноз, аортальний стеноз та аналогічні зміни, що ускладнюють відтік крові з лівого шлуночка серця, порушення функції печінки, хронічна ниркова недостатність, хірургічний вмішувач загальна анестезія, гемодіаліз з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія,аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), прийом калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників солі та літію, гіперкаліємія, реноваскулярна гіпертензія, при застосуванні у пацієнтів негроїдної раси, у пацієнтів похилого віку (потрібна корекція доз).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Каптоприл Велфарм протипоказано при вагітності. Препарат Каптоприл Велфарм не слід застосовувати у І триместрі вагітності. Відповідних контрольованих досліджень застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. Наявні обмежені дані про вплив препарату в І триместрі вагітності свідчать про те, що застосування інгібіторів АПФ не призводить до вад розвитку плода, пов'язаних з фетотоксичністю. Епідеміологічні дані, що свідчать про ризик тератогенності після впливу інгібіторів АПФ у І триместрі, не були переконливими, проте деяке збільшення ризику не може бути виключено. Застосування інгібіторів АПФ при вагітності може призводити до захворюваності та загибелі плода та/або новонародженого. Тривале застосування каптоприлу у II та III триместрах є токсичним для плода (зниження функції нирок, маловоддя, затримка окостеніння кісток черепа) та новонароджених (неонатальна ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Крім того, застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності пов'язане з потенційно підвищеним ризиком розвитку вроджених дефектів плода. Жінки, які планують вагітність, не повинні застосовувати інгібітори АПФ (включно з Каптоприлом Велфарм). Жінки дітородного віку повинні бути поінформовані про потенційну небезпеку застосування інгібіторів АПФ (включно з Каптоприлом Велфарм). Якщо вагітність настала під час застосування препарату Каптоприл Велфарм, прийом препарату необхідно припинити якнайшвидше та регулярно проводити моніторинг розвитку плода. Якщо пацієнтка отримувала препарат під час ІІ та ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода. Якщо застосування інгібітору АПФ вважається за необхідне, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативну гіпотензивну терапію, яка має встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності. Приблизно 1% прийнятої дози препарату Каптоприл Велфарм виявляється у грудному молоці. У зв'язку з ризиком розвитку серйозних небажаних реакцій у дитини, слід припинити грудне вигодовування або скасувати терапію препаратом у матері на період грудного вигодовування.Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані реакції класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1100); рідко (≥ 110000, < 11000); дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення; частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними). З боку центральної нервової системи: часто – розлад смаку, порушення сну, запаморочення, сонливість; рідко – головний біль, парестезія, астенія; дуже рідко – депресія, цереброваскулярні порушення, включаючи інсульт, непритомність, порушення свідомості. З боку шкірних покровів: часто - свербіж шкіри з висипаннями і без висипань, шкірний висип (макуло-папульозного, рідше - везикулярного або бульозного характеру), облисіння; дуже рідко – кропив'янка, синдром Cтивенса-Джонсона, мультиформна еритема, фоточутливість, еритродермія, пемфігоїдні дерматити, пемфігоїдні реакції. З боку сечостатевої системи: рідко – порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, поліурія, олігурія, збільшення частоти сечовипускання; дуже рідко – нефротичний синдром, сексуальна дисфункція, гінекомастія. З боку обміну речовин: рідко – анорексія; дуже рідко – гіперкаліємія, гіпоглікемія. З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко – міалгія, артралгія. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор; рідко – стоматит, афтозні виразки внутрішньої поверхні слизової оболонки щік та язика, гіперплазія ясен; дуже рідко - глосит, виразкова хвороба, панкреатит, порушення функції печінки, холестаз, жовтяниця, гепатит (включаючи рідкі випадки гепатонекрозу), підвищення активності "печінкових" трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну в сироватці крові, ангіоневротичний набряк. З боку органів кровотворення: дуже рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, анемія (в т.ч. апластична, гемолітична), тромбоцитопенія, лімфаденопатія, еозинофілія, аутоімунні захворювання та або підвищення титру. З боку дихальної системи: часто – сухий, дратівливий (непродуктивний) кашель, задишка; дуже рідко – бронхоспазм, риніт, алергічний альвеоліт, еозинофільна пневмонія, набряк легенів. З боку органів чуття: дуже рідко – порушення гостроти зору. З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія або тахіаритмія, відчуття серцебиття, стенокардія, ортостатична гіпотензія, синдром Рейно, “припливи” крові до обличчя, блідість, периферичні набряки; дуже рідко – кардіогенний шок, зупинка серця. Лабораторні показники: дуже рідко - протеїнурія, еозинофілія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіпоглікемія, підвищення концентрації азоту сечовини та креатиніну в плазмі крові, ацидоз, зниження гемоглобіну та гематокриту, зниження кількості лейкоцитів, тромбоцитів, СО. Інші: нечасто – біль у грудях, підвищена стомлюваність, слабкість; дуже рідко – лихоманка; частота невідома - симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування інгібіторів АПФ з іншими препаратами, що впливають на РААС, у тому числі з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) та аліскіреном, призводить до підвищення частоти виникнення випадків вираженого зниження артеріального тиску, гіперкаліємії, порушення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). ). Необхідно контролювати показники артеріального тиску, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні каптоприлу з іншими препаратами, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Комбіноване застосування з калійзберігаючими діуретиками (тріамтерен, амілорид, спіронолактон та його похідне – еплеренон), препаратами калію, калієвими добавками, замінниками солі (містять значні кількості іонів калію) збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. За необхідності їх одночасного застосування з каптоприлом слід контролювати вміст плазми калію. При застосуванні високих доз діуретиків (тіазидних діуретиків, "петлевих" діуретиків) одночасно з каптоприлом, внаслідок зменшеного обсягу циркулюючої крові, збільшується ризик виникнення артеріальної гіпотензії, особливо на початку терапії каптоприлом. Антигіпертензивний ефект каптоприлу потенціюється при одночасному застосуванні з алдеслейкіном, алпростадилом, бета-адреноблокаторами, альфа1-адреноблокаторами, центральними альфа2-адреноміметиками, діуретиками, кардіотоніками, блокаторами "повільних" мікатором і нітратами кальцієвих каналів. Антидепресанти, нейролептики, анксіолітики та снодійні засоби також можуть посилювати антигіпертензивну дію каптоприлу. При тривалому застосуванні антигіпертензивний ефект каптоприлу послаблюють індометацин та інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), у т.ч. селективні інгібітори циклооксигенази-2 (затримка іонів натрію, зниження синтезу простагландинів, особливо на тлі низької активності реніну) та естрогени. Було описано, що нестероїдні протизапальні засоби та інгібітори АПФ мають адитивний ефект на збільшення сироваткового вмісту калію, при одночасному зниженні функції нирок. Ці ефекти оборотні. Рідко може виникнути гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок, у пацієнтів похилого віку або зі зниженим обсягом циркулюючої крові (при зневодненні). Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Уповільнює виведення препаратів літію, підвищуючи концентрацію літію у крові. При необхідності одночасного застосування каптоприлу та препаратів літію слід ретельно контролювати сироваткову концентрацію літію. При застосуванні каптоприлу на фоні прийому алопуринолу або прокаїнаміду підвищується ризик розвитку синдрому Стівенса-Джонсона або нейтропенії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (в/в натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивний ефект каптоприлу. Інсулін та гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо збільшують ризик розвитку гіпоглікемії. Одночасний прийом каптоприлу з їжею або антацидами уповільнює всмоктування каптоприлу в ШКТ. Під час терапії каптоприлом не рекомендується вживання етанолу, оскільки етанол посилює антигіпертензивний ефект каптоприлу. Антигіпертензивний ефект каптоприлу послаблюється епоетинами, естрогенами та комбінованими пероральними контрацептивами, карбеноксолоном, глюкокортикостероїдами та налоксоном. Пробенецид зменшує нирковий кліренс каптоприлу та підвищує його сироваткові концентрації в крові. Застосування каптоприлу у пацієнтів, які приймають імунодепресанти (наприклад, азатіоприн або циклофосфамід), збільшує ризик розвитку гематологічних порушень. Каптоприл підвищує концентрацію дигоксину у плазмі крові на 15-20%. Збільшує біодоступність пропранололу. Циметидин, уповільнюючи метаболізм у печінці, підвищує концентрацію каптоприлу у плазмі крові. Клонідин знижує вираженість антигіпертензивного ефекту. Взаємодія інгібіторів АПФ з препаратами, що містять ко-тримоксазол [тpuметоприм+сульфаметоксазол] викликає підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. Взаємодія з інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, ситагліптином, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптином збільшує ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Взаємодія з рацекадотрилом збільшує ризик ангіоневротичного набряку. Взаємодія з естрамустином підвищує ризик розвитку ангіоневротичного набряку.Спосіб застосування та дозиЗа 1 годину до їди. Режим дозування встановлюється індивідуально. При артеріальній гіпертензії лікування починають із найменшої ефективної дози по 12,5 мг 2 рази на добу. Слід звернути увагу на переносимість першої дози протягом першої години. Якщо при цьому розвинулася артеріальна гіпотензія, пацієнта треба перевести в положення "лежачи" з піднятими ногами (така реакція на першу дозу не повинна перешкоджати подальшій терапії). При необхідності дозу поступово (з інтервалом 2-4 тижні) збільшують до досягнення оптимального ефекту. При м'якому та помірному ступені артеріальної гіпертензії звичайна підтримуюча доза становить 25 мг (1/2 таблетки по 50 мг) 2 рази на добу; максимальна доза – 50 мг 2 рази на добу. При тяжкому ступені артеріальної гіпертензії максимальна добова доза препарату Каптоприл Велфарм – 150 мг (по 50 мг 3 рази на добу). При хронічній серцевій недостатності призначають разом з діуретиками та/або у комбінації із серцевими глікозидами (щоб уникнути початкового надмірного зниження артеріального тиску, перед призначенням препарату скасовують прийом діуретика або зменшують доту). Початкова добова доза становить 6,25 мг (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг з ризиком або в таблетках по 25 мг з хрестоподібною ризиком інших виробників) 3 рази на добу, надалі при необхідності дозу збільшують поступово (з інтервалами щонайменше 2-х тижнів). Середня підтримуюча доза становить 25 мг (1/2 таблетки по 50 мг) 2-3 рази на добу, а максимальна доза – 150 мг на добу. У разі симптоматичної артеріальної гіпотензії при серцевій недостатності дози діуретиків та/або інших вазодилататорів, що одночасно призначаються, можуть бути зменшені для досягнення стійкого ефекту препарату Каптоприл Велфарм. При порушеннях функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані, застосування препарату Каптоприл Велфарм можна розпочинати вже через 3 дні після інфаркту міокарда. Початкова доза становить 6,25 мг на добу (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг з ризиком або у таблетках по 25 мг з хрестоподібною ризиком інших виробників). При необхідності дозу поступово протягом декількох тижнів збільшують до 75 мг на добу в 2-3 прийоми (залежно від переносимості препарату) аж до максимальної добової дози - 150 мг (по 50 мг 3 рази на добу). При розвитку артеріальної гіпотензії може знадобитися зниження дози. Наступні спроби застосування максимальної добової дози 150 мг повинні ґрунтуватись на переносимості пацієнтами препарату. При діабетичній нефропатії препарат Каптоприл Велфарм призначають у дозі 75-100 мг на добу на 2-3 прийоми. При інсулінзалежному діабеті (1 типу) з мікроальбумінурією (виділення альбуміну 30-300 мг на добу), доза препарату становить 50 мг 2 рази на добу. При загальному кліренсі білка понад 500 мг на добу препарат є ефективним у дозі 25 мг (1/2 таблетки по 50 мг) 3 рази на добу. При помірному ступені порушення функції нирок (СКФ – не менше 30 мл/хв/1,73 м2) препарат Каптоприл Велфарм можна призначати у дозі 75-100 мг на добу. При більш вираженому ступені порушення функції нирок (СКФ - менше 30 мл хв/1,73 м2) початкова доза повинна становити не більше 12,5 мг на добу (для проведення даного режиму необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 25 мг з ризиком інших виробників). ); надалі, при необхідності, дозу поступово підвищують через тривалі інтервали часу, але використовують меншу, ніж у разі лікування артеріальної гіпертензії, добову дозу препарату. При необхідності додатково призначають "петлеві" діуретики, а не діуретики тіазидного ряду. Рекомендована схема корекції доз препарату Каптоприл Велфарм у пацієнтів із порушенням функції нирок Швидкість клубочкової фільтрації (мл/хв/1,73 м 2 ) Початкова добова доза (мг) Максимальна добова доза (мг) 40 25-50 150 21-40 25 100 10-20 12,5 75 < 10 6,25 37,5 У літніх пацієнтів початкова доза становить 6,25 мг 2 рази на добу (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг із ризиком або у таблетках по 25 мг із хрестоподібною ризиком інших виробників) і по можливості підтримується на цьому рівні для запобігання порушенням функції нирок. Дозу препарату рекомендується постійно регулювати залежно від терапевтичної відповіді пацієнта та підтримувати на максимально низькому рівні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, до колапсу, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, гостра ниркова недостатність, інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, тромбоемболічні ускладнення. Лікування: промивання шлунка, введення адсорбентів та натрію сульфату не пізніше 30 хвилин після прийому препарату; перевести пацієнта в положення "лежачи" з піднятими ногами, вжити заходів, спрямованих на відновлення артеріального тиску, заповнення обсягу циркулюючої крові (наприклад, внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду), симптоматична терапія - епінефрін (адреналін) - підшкірно або внутрішньовенно, антигістамінні засоби, гідрокортизон – внутрішньовенно. При брадикардії чи виражених вагусних реакціях слід застосовувати атропін. Можливе застосування гемодіалізу; перитонеальний гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком, а також регулярно в процесі лікування препаратом Каптоприл Велфарм слід регулярно контролювати артеріальний тиск та функцію нирок. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю препарат застосовують під ретельним медичним наглядом. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів з артеріальною гіпертензією при застосуванні препарату Каптоприл Велфарм виражена артеріальна гіпотензія спостерігається лише в окремих випадках, ймовірність розвитку цього стану підвищується при зниженні обсягу циркулюючої крові та порушенні водно-електролітного балансу (наприклад, після інтенсивного лікування діуретиками), у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або що знаходяться на гемодіалізі. Можливість різкого зниження артеріального тиску може бути зведена до мінімуму при попередньому відміні (за 4-7 днів) діуретика або поповненні об'єму циркулюючої крові (приблизно за тиждень до початку прийому), або при застосуванні препарату Каптоприл Велфарм у малих дозах на початку лікування (6, 25-12,5 мг на добу). Виражене зниження артеріального тиску при застосуванні гіпотензивних препаратів у пацієнтів з порушеннями мозкового кровообігу, серцево-судинними захворюваннями може збільшити ризик виникнення інфаркту міокарда або інсульту. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнту слід прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами. Іноді може знадобитися заповнення об'єму циркулюючої крові. Реноваскулярна гіпертензія Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпертензії та ниркової недостатності у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій єдиної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ. Порушення функції нирок може статися при помірній зміні концентрації креатиніну у сироватці крові. У таких пацієнтів терапію слід розпочинати під пильним медичним наглядом з малих доз, ретельно титруючи та при контролі функції нирок. Одночасне застосування інгібіторів АПФ (у тому числі препарату Каптоприл Велфарм) з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (СКФ менше 60 мл/хв 1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується в інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Порушення функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю або при прийомі високих доз інгібіторів АПФ (зокрема препарату Каптоприл Велфарм) може спостерігатися протеїнурія. У більшості випадків протеїнурія зменшувалась або зникала протягом 6 тижнів незалежно від того, чи тривало лікування препаратом Каптоприл Велфарм чи ні. Параметри ниркової функції, такі як залишковий азот крові та креатинін, у пацієнтів із протеїнурією змінювалися рідко. У пацієнтів із захворюваннями нирок слід визначати вміст білка в сечі перед початком терапії та періодично протягом курсу терапії. Гіперкаліємія У деяких випадках при застосуванні препарату Каптоприл Велфарм спостерігається підвищення вмісту калію у сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії при застосуванні інгібіторів АПФ підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом, а також приймають калійзберігаючі діуретики, препарати калію та інші препарати, що спричиняють збільшення вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. З обережністю застосовують у пацієнтів, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку гіпотензії та гіперкаліємії). Нейтропенія/агранулоцитоз У перші 3 місяці терапії щомісяця контролюють кількість лейкоцитів у крові, далі – 1 раз на 3 місяці. Нейтропенія агранулоцитоз, анемія та тромбоцитопенія були зареєстровані у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, включаючи Каптоприл Велфарм. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та відсутністю інших ускладнюючих факторів нейтропенія виникає рідко. Каптоприл необхідно з великою обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини, які одночасно отримують імуносупресивну терапію (алопуринол або прокаїнамід), особливо при існуючих порушеннях функції нирок. У таких пацієнтів у перші 3 місяці контролюють клінічний аналіз крові через кожні 2 тижні, потім – кожні 2 місяці. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4,0 х 109/л, показано проведення загального аналізу крові, нижче 1,0 х 109/л – прийом препарату припиняють. У таких пацієнтів можуть розвиватися важкі інфекції, які не піддаються інтенсивній антибіотикотерапії. Під час лікування всі пацієнти повинні бути проінструктовані про те, що при виникненні ознак інфекції (наприклад, біль у горлі, пропасниця) слід повідомити лікаря та виконати клінічний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули. У більшості пацієнтів кількість лейкоцитів при припиненні лікування препаратом Каптоприл швидко повертається до норми. Анафілактоїдні реакції У пацієнтів, які приймають Каптоприл Велфарм на фоні десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих і т.п. підвищений ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. Подібного можна уникнути, якщо попередньо припинити прийом препарату. При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які навчають Каптоприл Велфарм, слід уникати застосування діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69®), оскільки в таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдних реакцій слід припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНГ із застосуванням високопроточних мембран. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які приймають Каптоприл Велфарм, при появі болю в животі необхідно диференціювати з інтестинальним ангіоневротичним набряком. У разі розвитку ангіоневротичного набряку препарат скасовують та забезпечують ретельне медичне спостереження та симптоматичну терапію. Якщо набряк локалізується на обличчі, спеціального лікування зазвичай не потрібно (для зменшення симптомів можуть бути застосовані антигістамінні препарати); у тому випадку, якщо набряк пошириться на мову, горлянку або гортань і є загроза розвитку обструкції дихальних шляхів та загроза життю пацієнта, слід негайно ввести епінефрин (адреналін) підшкірно (0,5 мл у розведенні 1:1000), а також переконатися у вільній прохідності дихальних шляхів. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ, у тому числі препарату Каптоприл Велфарм, за 12 годин до хірургічного втручання, попередивши хірурга-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Кашель Розвиток непродуктивного, тривалого кашлю при прийомі інгібіторів АПФ має оборотний характер і дозволяється після відміни лікування. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові в період першого місяця лікування препаратом Каптоприл Велфарм. Порушення функції печінки Під час терапії інгібіторами АпФ повідомлялося про декілька випадків порушення функції печінки з холестатичною жовтяницею, фульмінантним некрозом печінки, іноді з летальним кінцем. Якщо на фоні терапії препаратом Каптоприл Велфарм розвивається жовтяниця або підвищується активність "печінкових" трансаміназ, препарат слід негайно відмінити; пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом та за необхідності отримувати відповідну терапію. Гіпокаліємія Одночасне застосування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика не виключає можливості виникнення гіпокаліємії. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію в крові. Хірургія/анестезія Артеріальна гіпотензія може виникнути у пацієнтів, які перенесли широкі хірургічні втручання або під час застосування анестетиків, які, як відомо, знижують артеріальний тиск. При виникненні гіпотензії рекомендується заповнення обсягу циркулюючої крові. Етнічні відмінності Інгібітори АПФ, у тому числі Каптоприл Велфарм, мають менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси, що, мабуть, пов'язане з частою зустрічальністю низької активності реніну у цієї групи пацієнтів. Лабораторні дані Каптоприл може бути причиною помилково-позитивного тесту на ацетон. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: карведилол – 6,25 мг, 12,5 мг, 25,0 мг; Допоміжні речовини: гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза), кальцію гідрофосфату дигідрат, кальцію стеарат, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кроскармелоза натрію (примелоза), лактози моногідрат (цукор молочний), магнію стеарат. Таблетки, 6,25 мг, 12,5 мг та 25 мг. 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 10, 20, 30, 40, 50, 60, 100 таблеток у банку полімерну з поліпропілену, поліетилену низького тиску. Кожну банку, 1, 2, 3, 4, 5, 6 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні пігулки білого або майже білого кольору, з фаскою та ризиком. Допускається наявність "мармуровості".Фармакотерапевтична групаАльфа- та бета-адреноблокатор.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо карведилол швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Карведилол є субстратом білка-переносника глікопротеїну Р (Pgp), який виконує роль насоса у просвіті кишечника. Глікопротеїн Р грає головну роль біодоступності певних лікарських засобів. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається приблизно через 1 годину після прийому внутрішньо. При прийомі внутрішньо карведилол піддається пресистемному метаболізму, внаслідок якого його абсолютна біодоступність у здорових добровольців чоловічої статі становить близько 25-30% для R-форми та 15% для S-форми. Максимальна концентрація R-стереоізомеру в плазмі приблизно в 2 рази перевищує таку для S-стереоізомеру. Їда не впливає на біодоступність. Розподіл Карведилол має високу ліпофільність. Близько 98-99% карведилолу пов'язують із білками плазми крові. Його обсяг розподілу становить приблизно 2 л/кг. Метаболізм Карведилол піддається біотрансформації в печінці шляхом окислення та кон'югації з утворенням низки метаболітів. 60-75% абсорбованого карведилолу метаболізується при "первинному проходженні" через печінку. Показано існування кишково-печінкової циркуляції вихідної речовини. Метаболізм карведилолу шляхом окиснення є стереоселективним. R-стереоізомер метаболізується в основному за допомогою ізоферментів CYP2D6 і CYP1A2, а S-стереоізомер в основному за допомогою ізоферменту CYP2D9 і, меншою мірою, за допомогою ізоферменту CYP2D6. До інших ізоферментів цитохрому Р450, що беруть участь у метаболізмі карведилолу, відносяться ізоферменти CYP3A4, CYP2Е1 та CYP2C19. R-стереоізомер метаболізується головним чином шляхом гідроксилювання. У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 можливе збільшення плазмової концентрації карведилолу, насамперед R-стереоізомеру, що виражається у збільшенні α-адреноблокуючої активності карведилолу. В результаті деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця утворюються 3 метаболіти (їх концентрації в 10 разів нижче, ніж концентрація вихідної речовини) з β-адреноблокуючою активністю (у 4'-гідроксифенольного метаболіту вона приблизно в 13 разів сильніша, ніж у самого карведилолу). Три активних метаболіту мають менш виражені вазодилатуючими властивостями, ніж карведилол. Два з гідроксикарбазольних метаболітів карведилолу є надзвичайно потужними антиоксидантами, причому їхня активність у цьому відношенні у 30-80 разів перевищує таку у карведилолу. Виведення Після одноразового застосування внутрішньо у дозі 50 мг близько 60% карведилолу секретується з жовчю та виводиться через кишечник протягом 11 днів у формі метаболітів. Близько 16% виводиться нирками як карведилола чи його метаболітів. Виведення нирками незміненого карведилолу не перевищує 2%. Плазмовий кліренс карведилолу досягає приблизно 500-700 мл/хв, період напіввиведення (Т1/2) становить близько 2,5 години. Після прийому внутрішньо загальний кліренс S-стереоізомеру карведилолу був приблизно в 2 рази більшим, ніж R-стереоізомеру. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок При тривалій терапії карведилолом інтенсивність ниркового кровотоку зберігається, швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та порушенням функції нирок площа під кривою "концентрація-час" (AUC), Т1/2 та Сmах не змінюються. Ниркове виведення незміненого карведилолу у пацієнтів з нирковою недостатністю зменшується, проте зміни фармакокінетичних параметрів при цьому незначні. Карведилол є ефективним засобом для лікування пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, у тому числі у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, а також у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі або перенесли пересадку нирки. Карведилол викликає поступове зниження АТ як у день проведення гемодіалізу, так і в дні без гемодіалізу, причому його антигіпертензивний ефект можна порівняти з таким у пацієнтів з нормальною функцією нирок. У ході проведення гемодіалізу карведилол не виводиться, оскільки не проходить через діалізну мембрану, можливо завдяки тому, що сильно зв'язується з білками плазми. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів із цирозом печінки системна біодоступність карведилолу збільшується на 80% внаслідок зменшення вираженості метаболізму при "первинному проходженні" через печінку. Отже, карведилол протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю (ХСП) У пацієнтів з ХСН кліренс R- та S-стереоізомерів карведилолу був значно нижчим порівняно з кліренсом, що раніше спостерігався, у здорових добровольців. Дані результати свідчать, що фармакокінетика R- та S-стереоізомерів карведилолу при серцевій недостатності значно змінюється. Пацієнти похилого та старечого віку Вік не має статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Згідно з даними клінічних досліджень, переносимість карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця літнього та старечого віку не відрізняється від такої у пацієнтів молодшого віку. Діти Дані з фармакокінетики карведилолу у пацієнтів до 18 років нині обмежені. Пацієнти з цукровим діабетом У пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу та артеріальною гіпертензією карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові натще та після їди, рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1) або дозу гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. У деяких клінічних дослідженнях було показано, що у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу карведилол не спричиняє зниження толерантності до глюкози. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які мали інсулінорезистентність (синдром X), але без супутнього цукрового діабету, карведилол покращує чутливість до інсуліну. Аналогічні результати були отримані у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2-го типу.ФармакодинамікаКарведилол - блокатор α-, β1- та β2-адренорецепторів, має вазодилатуючу, анти-ангінальну та антиаритмічну дію. Карведилол являє собою рацемічну суміш R(+)- і S(-)-стереоізомерів, кожен з яких має однакові α-адреноблокуючі та антиоксидантні властивості. β-адреноблокуюча дія карведилолу носить неселективний характер і зумовлена ​​лівообертальним S(-)-стереоізомером. Карведилол не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Вазодилатуючий ефект пов'язаний головним чином із блокадою α1-адренорецепторів. Завдяки вазодилатації знижується загальний периферичний опір судин (ОПСС). Блокуючи β-адренорецептори, він знижує активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), зменшуючи вивільнення реніну, тому затримка рідини, характерна для селективних α-адреноблокаторів, виникає рідко. Карведилол не впливає на ліпідний профіль, зберігаючи нормальне співвідношення ліпопротеїнів високої та низької щільності (ЛПВЩ/ЛПНЩ). Ефективність Артеріальна гіпертензія У пацієнтів з артеріальною гіпертензією карведилол знижує артеріальний тиск (АТ) за рахунок поєднаної блокади β- та α1-адренорецепторів. Зниження АТ не супроводжується одночасним збільшенням загального периферичного судинного опору, що спостерігається при прийомі неселективних β-адреноблокаторів. Частота серцевих скорочень (ЧСС) дещо зменшується. Нирковий кровообіг та функція нирок у пацієнтів з артеріальною гіпертензією зберігаються. Показано, що карведилол не змінює ударний об'єм крові та зменшує ОПСС; не порушує кровопостачання органів та периферичний кровотік, у тому числі у скелетній мускулатурі, передпліччях, нижніх кінцівках, шкірних покривах, головному мозку та сонній артерії. Похолодання кінцівок та підвищена стомлюваність під час фізичного навантаження спостерігаються рідко. Антигіпертензивний ефект карведилолу при артеріальній гіпертензії зберігається протягом тривалого часу. Порушення функції нирок Карведилол є ефективним засобом для лікування пацієнтів з реноваскулярною артеріальною гіпертензією, у тому числі пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, а також у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі або перенесли пересадку нирки. Карведилол викликає поступове зниження АТ як у день проведення діалізу, так і в дні без діалізу, причому його антигіпертензивний ефект можна порівняти з таким у пацієнтів з нормальною функцією нирок. На підставі результатів, отриманих у порівняльних дослідженнях у пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, зроблено висновок про те, що карведилол є більш ефективним і має кращу переносимість порівняно з блокаторами "повільних" кальцієвих каналів (БМКК). Карведилол знижує захворюваність і смертність серед пацієнтів з кардіоміопатією, які перебувають на діалізі. Мета-аналіз плацебо-контрольованих досліджень, що включають значну кількість пацієнтів (>4000) з хронічною хворобою нирок, підтвердив факт, що лікування карведилолом пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка з або без симптоматики серцевої недостатності зменшує показник смертності та кількість явищ, зумовлених серцевою недостатністю. Ішемічна хвороба серця У пацієнтів з ішемічною хворобою серця карведилол має протиішемічну та антиангінальну дію (збільшення загальної тривалості фізичного навантаження, часу до розвитку депресії сегмента ST глибиною 1 мм та часу до виникнення нападу стенокардії), що зберігається при тривалій терапії. Карведилол достовірно знижує потребу міокарда в кисні та активність симпатоадреналової системи. Також зменшує переднавантаження (тиск заклинювання в легеневій артерії та легеневий капілярний тиск) та постнавантаження (ОПСС). Хронічна серцева недостатність Карведилол знижує показник смертності та зменшує частоту госпіталізацій, зменшує симптоматику та покращує функцію лівого шлуночка у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ішемічного та неішемічного генезу. Ефекти карведилолу є дозозалежними.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими гіпотензивними засобами, наприклад, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів або діуретиками). Ішемічна хвороба серця (у тому числі у пацієнтів з нестабільною стенокардією та безболевою ішемією міокарда). Хронічна серцева недостатність. Лікування стабільної та симптоматичної легкої, помірної та тяжкої хронічної серцевої недостатності (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA) ішемічного або неішемічного генезу в комбінації з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та діуретиками, з або без серцевих глікозидів. протипоказань.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до карведилолу або до будь-якого компонента препарату; гостра та хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; тяжка печінкова недостатність; атріовентрикулярна блокада II та III ступеня (за винятком пацієнтів з електрокардіостимулятором); виражена брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв); синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоаурикулярну блокаду); тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; анамнестичні вказівки на бронхоспазм та бронхіальну астму; феохромоцитома (без одночасного застосування α-адреноблокаторів); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; тяжкі облітеруючі захворювання периферичних судин (переміжна кульгавість, синдром Рейно); період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю препарат застосовують при обтяженому алергологічному анамнезі, хронічній обструктивній хворобі легень (ХОЗЛ), депресії, міастенії, гіпоглікемії, атріовентрикулярній блокаді I ступеня, тиреотоксикозі, при обширних хірургічних втручаннях та проведеннях загальної анети. або помірного ступеня тяжкості, при підозрі на феохромоцитому, нирковій недостатності, псоріазі.Вагітність та лактаціяДослідження на тваринах виявили наявність репродуктивної токсичності. Потенційний ризик для людини невідомий. β-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода та передчасних пологів. Крім того, у плода та новонародженого можуть виникати небажані реакції, зокрема, гіпоглікемія та брадикардія, ускладнення з боку серця та легень. Достатнього досвіду застосування карведилолу у вагітних немає. Препарат протипоказаний під час вагітності, крім випадків нагальної потреби, якщо потенційна користь для матері перевищує ризик для плода. Карведилол та його метаболіти проникають у грудне молоко, тому, якщо прийом препарату необхідний у період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані реакції (HP) класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Частота деяких небажаних ефектів, таких як запаморочення, гіпотензія, брадикардія і зорове порушення пропорційна розміру дози. Дані небажані ефекти частіше розвиваються у пацієнтів із ХСН. При розвитку серйозних небажаних ефектів лікування препаратом має бути припинено. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – пневмонія, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія; рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості (алергічні реакції). Порушення з боку ендокринної системи: часто – у пацієнтів із вже наявним цукровим діабетом – гіперглікемія або гіпоглікемія, порушення глікемічного контролю. Наявність у препарату β-адреноблокуючих властивостей не виключає можливість маніфестації цукрового діабету, що латентнопротікає, декомпенсації вже наявного цукрового діабету або пригнічення контрінсулярної системи. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія. Порушення психіки: часто – депресія, пригнічений настрій; нечасто – порушення сну. Порушення з боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль (зазвичай легені та виникають частіше на початку лікування), астенія (у тому числі підвищена стомлюваність); рідко – парестезія, втрата свідомості. Порушення органу зору: часто - порушення зору, подразнення очей, зменшення сльозовиділення (звернути увагу під час використання контактних лінз). Порушення з боку серця: дуже часто – серцева недостатність; часто – брадикардія, гіперволемія, затримка рідини; нечасто – атріовентрикулярна блокада, стенокардія. Порушення з боку судин: дуже часто – виражене зниження артеріального тиску; часто - ортостатична гіпотензія, порушення периферичного кровообігу (похолодання кінцівок, захворювання периферичних судин, загострення синдрому "переміжної" кульгавості та синдром Рейно), підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – задишка, набряк легенів, бронхоспазм у схильних пацієнтів; рідко – закладеність носа; дуже рідко – чхання. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, діарея, блювання, диспепсичні розлади, біль у животі; нечасто – запор; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірні реакції (у тому числі шкірний висип, дерматит, кропив'янка, свербіж шкіри, ураження шкіри за типом псоріазу та червоного плоского лишаю); дуже рідко – загострення перебігу псоріазу, алопеція. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у кінцівках; рідко – міастенія, біль у хребті. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – ниркова недостатність та порушення функції нирок у пацієнтів з дифузним васкулітом та/або порушенням функції нирок; рідко – порушення сечовипускання. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – зниження потенції. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – астенія (загальна слабкість); часто – набряки, больовий синдром; дуже рідко – "припливи" крові до шкіри обличчя, грипоподібний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: дуже рідко – підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), та гамма-глобулінтрансферази. Опис окремих HP Частота виникнення HP не є дозозалежною, за винятком явищ запаморочення, порушення зору та брадикардії. Запаморочення, синкопальні стани, головний біль та астенія, як правило, протікають у легкій формі та частіше виникають на початку лікування. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю у період збільшення дози можливе посилення симптомів серцевої недостатності та затримка рідини. Серцева недостатність була дуже часто поширеною як у пацієнтів, які отримують карведилол (15,4%), так і у пацієнтів, які отримують плацебо (14,5%). При терапії карведилолом оборотне погіршення функції нирок спостерігалося у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю та низьким артеріальним тиском, ішемічною хворобою серця та дифузними змінами судин та/або нирковою недостатністю. Постмаркетингові спостереження Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: можливий розвиток алопеції; серйозні шкірні небажані реакції (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона). Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: зареєстровані рідкісні випадки нетримання сечі у жінок, оборотні після відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетична взаємодія Вплив карведилолу на фармакокінетику інших препаратів Оскільки карведилол є субстратом, так і інгібітором Pgp, при його одночасному прийомі з препаратами, що транспортуються Pgp, біодоступність останніх може збільшуватися. Крім того, біодоступність карведилолу може змінюватись під дією індукторів або інгібіторів Pgp. Дігоксин У дослідженнях у здорових добровольців та пацієнтів із серцевою недостатністю відзначалося збільшення експозиції дигоксину на 20%. У цьому більш виражений ефект спостерігався чоловіки. Таким чином, рекомендується здійснювати контроль за концентрацією дигоксину в момент початку терапії, підбору дози та відміни терапії карведилолом. При цьому карведилол не впливає на фармакокінетику внутрішньовенно введеного дигоксину. Циклоспорин У двох дослідженнях при застосуванні карведилолу у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки та серця та отримували циклоспорин усередину, відзначалося підвищення концентрації циклоспорину у плазмі крові. Виявилося, що карведилол збільшує експозицію циклоспорину в плазмі при його прийомі внутрішньо в середньому на 10-20%. Щоб підтримувати концентрації циклоспорину в плазмі в терапевтичному діапазоні, знадобилося зменшення дози циклоспорину в середньому на 10-20%. Механізм даної взаємодії невідомий, проте не можна виключити пригнічення карведилолом активності Pgp в кишечнику. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями концентрації циклоспорину в плазмі рекомендується ретельний моніторинг його концентрації після початку терапії карведилолом і, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. У разі внутрішньовенного введення циклоспорину, будь-якої взаємодії з карведилолом не очікується. Вплив інших препаратів на фармакокінетику карведилолу Інгібітори та індуктори ізоферментів CYP2D6 та CYP2C9 можуть стереоселективно змінювати системний та/або пресистемний метаболізм карведилолу, призводячи до збільшення або зниження концентрацій R- та S-стереоізомерів карведилолу у плазмі крові. Деякі приклади подібних взаємодій, що спостерігалися у пацієнтів або у здорових добровольців, наведені нижче, однак цей список не є повним. ріфампіцин У дослідженні за участю 12 здорових добровольців за одночасного введення рифампіцину експозиція карведилолу знижувалася приблизно до 60%, спостерігався ефект зниження дії карведилолу на показники систолічного АТ. Механізм даної взаємодії невідомий, але швидше за все вона обумовлена ​​індукцією Pgp рифампіцином у кишечнику. Рекомендується ретельне спостереження за p-адреноблокуючою активністю у пацієнтів, які отримують карведилол у комбінації з рифампіцином. Аміодарон Дослідження в умовах in vitro з мікросомами людської печінки показали, що аміодарон та дезетиламіодарон пригнічували окислення R- та S-стереоізомеру карведилолу. У порівнянні з пацієнтами, які отримують карведилол у монотерапії, у пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують карведилол одночасно з аміодароном, концентрація R- та S-стереоізомерів карведилолу безпосередньо перед прийомом чергової дози збільшувалася у 2,2 рази. Ефект S-стереоізомеру карведилолу виявляється за рахунок дезетиламіодарону, метаболіту аміодарону, який є потужним інгібітором ізоферменту CYP2C9. Рекомендується контролювати β-адреноблокуючу активність у пацієнтів, які отримують карведилол одночасно з аміодароном. Флуоксетин та пароксетин У рандомізованому дослідженні з перехресним дизайном у 10 пацієнтів з серцевою недостатністю одночасний прийом флуоксетину (інгібітора ізоферменту CYP2D6) приводив до стереоселективного пригнічення метаболізму карведилолу - до підвищення середнього показника AUC для R (+) на 77% -) на 35% порівняно із групою пацієнтів, які отримують плацебо. Однак різниці у побічних діях, величині АТ або ЧСС між двома групами не відзначалося. Вплив одноразово застосовуваного внутрішньо пароксетину (потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6) на фармакокінетику карведилолу вивчався у 12 здорових добровольців. Незважаючи на значне зменшення експозиції R- та S-стереоізомерів карведилолу, клінічного значення воно не мало. Фармакодинамічна взаємодія Інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо Препарати з β-адреноблокуючими властивостями можуть посилювати гіпоглікемічну дію інсуліну або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо. Симптоми гіпоглікемії, особливо тахікардія, можуть маскуватися чи слабшати. Пацієнтам, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування, рекомендується регулярний контроль концентрації глюкози крові. Препарати, що знижують вміст катехоламінів Пацієнти, які приймають одночасно засоби з β-адреноблокуючими властивостями та засоби, що знижують концентрацію катехоламінів (наприклад, резерпін та інгібітори моноаміноксидази), повинні перебувати під ретельним наглядом у зв'язку з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії та/або вираженої брадикардії. Дігоксин Комбінована терапія засобів з β-адреноблокуючими властивостями та дигоксину може призводити до додаткового уповільнення атріовентрикулярної провідності. Недигідропіридинові БМКК (НБМКК), аміодарон або інші антиаритмічні засоби Одночасний прийом з карведилолом може підвищити ризик порушення атріовентрикулярної провідності. При одночасному застосуванні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушень провідності (рідко – з порушеннями показників гемодинаміки). Як і у випадку з іншими препаратами з β-адреноблокуючими властивостями, застосування карведилолу одночасно з НБМКК типу верапамілу або дилтіазему, аміодароном або іншими антиаритмічними препаратами рекомендується проводити під контролем електрокардіограми (ЕКГ) та АТ. Клонідін Одночасне застосування клонідину з препаратами з β-адреноблокуючими властивостями може потенціювати антигіпертензивний та брадикардитичний ефект. Якщо планується припинити комбіновану терапію препаратом з β-адреноблокуючими властивостями та клонідином, першим слід відмінити β-адреноблокатор, а через кілька днів можна відмінити клонідин, поступово зменшуючи його дозу. Гіпотензивні засоби Як і інші препарати з β-адреноблокуючою активністю, карведилол може посилювати дію інших гіпотензивних засобів (наприклад, а-адреноблокаторів) або препаратів, які викликають артеріальну гіпотензію як небажану реакцію. Засоби для загальної анестезії Слід проводити ретельне спостереження за основними показниками життєдіяльності організму під час проведення загальної анестезії у зв'язку з можливістю синергічної негативної інотропної дії карведилолу та засобів для загальної анестезії. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) Одночасний прийом НПЗЗ та β-адреноблокаторів може призводити до підвищення АТ та зниження контролю за АТ. Бронходилататори (агоністи β-адренорецепторів) Оскільки некардіоселективні β-адреноблокатори перешкоджають бронхолітуючого ефекту бронходилататорів, які є стимуляторами β-адренорецепторів, необхідний ретельний контроль за пацієнтами, які отримують ці препарати.Спосіб застосування та дозиВсередину запиваючи достатньою кількістю рідини. Артеріальна гіпертензія Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 1 раз на добу протягом перших 2 днів проведення терапії, потім по 25 мг 1 раз на добу. При необхідності надалі дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної рекомендованої дози 50 мг 1 раз на добу (або розділеної на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 2 рази на добу протягом перших 2 днів, потім по 25 мг 2 рази на добу. При необхідності після недостатності дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної добової дози, що дорівнює 100 мг, розділеної на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, необхідно ретельне спостереження лікаря. У пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди, діуретики та інгібітори АПФ, слід скоригувати їх дози до початку лікування карведилолом. Рекомендована початкова доза становить 3,125 мг (1/2 таблетки по 6,25 мг) двічі на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалами не менше ніж 2 тижні до 6,25 мг 2 рази на добу, потім до 12,5 мг 2 рази на добу, потім до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної дози, яка добре переноситься пацієнтом. Рекомендована максимальна доза – 25 мг 2 рази на добу для всіх пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю та для пацієнтів з легким та помірним ступенем хронічної серцевої недостатності з масою тіла пацієнта менше 85 кг. У пацієнтів з легкою та помірною хронічною серцевою недостатністю та масою тіла понад 85 кг рекомендована максимальна доза становить 50 мг 2 рази на добу. Перед кожним збільшенням дози необхідним є огляд лікаря для виявлення можливого наростання симптомів хронічної серцевої недостатності або вазодилатації. При транзиторному наростанні симптомів хронічної серцевої недостатності або затримці рідини в організмі слід збільшити дозу діуретиків, хоча іноді доводиться зменшити дозу карведилолу або тимчасово відмінити його. Симптоми вазодилатації можна усунути зменшенням дози діуретиків. Якщо симптоми зберігаються, можна знизити дозу інгібітору АПФ (якщо пацієнт приймає), а потім, при необхідності, знизити дозу карведилолу. У такій ситуації дозу карведилолу не слід збільшувати, поки симптоми хронічної серцевої недостатності, що посилюється, або артеріальної гіпотензії не поліпшаться. Якщо лікування препаратом переривають більш ніж на 1 тиждень, його застосування відновлюють у меншій дозі, а потім збільшують відповідно до наведених вище рекомендацій. Якщо лікування препаратом переривають більш ніж на 2 тижні, його повторне призначення слід відновлювати з дози 3,125 мг (1/2 таблетки по 6,25 мг) 2 рази на добу, потім підбирають дозу відповідно до наведених вище рекомендацій. Дозування у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції нирок Існуючі дані з фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність) дозволяють вважати, що пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю корекція дози препарату не потрібна. Порушення функції печінки Карведилол протипоказаний пацієнтам із клінічними проявами порушення функції печінки. Діти Безпека та ефективність застосування карведилолу у дітей та підлітків ( Пацієнти похилого віку Дані щодо необхідності корекції дози відсутні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця; можливі порушення дихання, бронхоспазм, блювання, сплутаність свідомості та генералізовані судоми. Слід спостерігати пацієнтів на предмет виникнення зазначених симптомів та ознак та здійснювати їх купірування відповідно до загальноприйнятої терапії, що застосовується при передозуванні β-адреноблокаторами (наприклад, атропін, інгібітори фосфодіестерази, такі як β-симпатоміметики), а також згідно з рішенням лікаря. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення карведилолу та виведення карведилолу з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої/дезінтоксикаційної терапії залежить від ступеня тяжкості передозування, її слід продовжувати до стабілізації клінічного стану пацієнта. Гемодіаліз неефективний. При вираженій брадикардії застосовують атропін по 0,5-2 мг внутрішньовенно. Для підтримки серцево-судинної діяльності можливе застосування глюкагону по 1-10 мг внутрішньовенно струминно, потім по 2-5 мг на годину у вигляді тривалої інфузії. При резистентній до лікування брадикардії показано встановлення тимчасового електрокардіостимулятора. При бронхоспазму застосовують бета-адреноміметики у вигляді аерозолю (при неефективності – внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах рекомендується внутрішньовенне повільне введення діазепаму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХронічна серцева недостатність У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю під час добору дози препарату може спостерігатися наростання симптомів хронічної серцевої недостатності або затримка рідини. У разі виникнення таких симптомів необхідно збільшити дозу діуретиків і не підвищувати дозу препарату до стабілізації показників гемодинаміки. Іноді буває необхідно зменшити дозу препарату або, в окремих випадках, тимчасово відмінити препарат. Подібні епізоди не заважають подальшому правильному підбору дози препарату. Препарат з обережністю застосовують у комбінації із серцевими глікозидами (можливе надмірне уповільнення атріовентрикулярної провідності). На початку терапії препаратом або при підвищенні дози у пацієнтів, особливо похилого віку, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску переважно при переході з положення "лежачи" в положення "стоячи". Необхідна корекція дози препарату. Функція нирок при хронічній серцевій недостатності При призначенні препарату пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю та низьким артеріальним тиском (систолічний АТ менше 100 мм рт. ст.), ішемічною хворобою серця та дифузними змінами судин та/або нирковою недостатністю відзначалося оборотне погіршення функції нирок. Дозу препарату підбирають залежно від функціонального стану нирок. Рекомендується контролювати функцію нирок у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, артеріальною гіпотензією та хронічною серцевою недостатністю. ХОЗЛ Пацієнтам з ХОЗЛ, у тому числі з бронхоспастичним синдромом, який не отримує пероральних або інгаляційних протиастматичних засобів, карведилол призначають лише в тому випадку, якщо можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик. За наявності вихідної схильності до бронхоспастичного синдрому при прийомі препарату внаслідок підвищення опору дихальних шляхів може розвинутись задишка. На початку прийому та зі збільшенням дози препарату цих пацієнтів слід ретельно спостерігати, знижуючи дозу препарату при появі початкових ознак бронхоспазму. Цукровий діабет З обережністю препарат призначають пацієнтам із цукровим діабетом, оскільки він може маскувати або послаблювати симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардію). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та цукровим діабетом застосування препарату може супроводжуватись порушеннями глікемічного контролю. Однак численні дослідження показали, що β-адреноблокатори з вазодилатуючими властивостями (такі як карведилол), мають більш сприятливий ефект на концентрацію глюкози та ліпідний профіль. Карведилол має помірний позитивний ефект на чутливість до інсуліну, а також може полегшити деякі прояви метаболічного синдрому. Захворювання периферичних судин Обережність необхідна при призначенні препарату пацієнтам із захворюваннями периферичних судин, у тому числі із синдромом Рейно, оскільки β-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності. Тиреотоксикоз Як і інші β-адреноблокатори, карведилол може зменшувати симптоми тиреотоксикозу. Загальна анестезія та великі хірургічні втручання Обережність потрібна у пацієнтів, яким проводиться хірургічне втручання під загальною анестезією, через можливість сумування негативних ефектів карведилолу та засобів для загальної анестезії. Брадикардія Карведилол може спричиняти брадикардію. При урізанні ЧСС менше 55 уд/хв, дозу препарату слід зменшити. Підвищена чутливість Необхідно бути обережним при призначенні препарату пацієнтам з анамнестичними вказівками на тяжкі реакції підвищеної чутливості або проходять курс десенсибілізації, оскільки β-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів та ступінь тяжкості анафілактичних реакцій. Тяжкі шкірні реакції У поодиноких випадках карведилол може викликати розвиток таких серйозних шкірних реакцій, як токсичний епідермальний некроліз та синдром Стівенса-Джонсона. При розвитку тяжких реакцій шкіри прийом препарату необхідно повністю припинити. Псоріаз Пацієнтам з анамнестичними вказівками на виникнення або загострення перебігу псоріазу при застосуванні β-адреноблокаторів, карведилол можна призначати лише після ретельного аналізу можливої ​​користі та ризику. Взаємодія з іншими лікарськими засобами Існує ряд важливих фармакокінетичних та фармакодинамічних взаємодій з іншими препаратами (у тому числі з дигоксином, циклоспорином, рифампіцином, антиаритмічними препаратами та препаратами для загальної анестезії). Одночасний прийом БМКК У пацієнтів, які одночасно приймають БМКК типу верапамілу або дилтіазему, а також інші антиаритмічні засоби, необхідно регулярно моніторувати ЕКГ та АТ. Як і у випадку з іншими препаратами з β-адреноблокуючими властивостями, застосування карведилолу разом з НБМКК типу верапамілу або дилтіазему, аміодароном або іншими антиаритмічними препаратами рекомендується проводити під контролем ЕКГ та АТ. Феохромоцитома Пацієнтам з феохромоцитомою до початку застосування будь-якого β-адреноблокатора необхідно призначити α-адреноблокатор. Хоча карведилол має як β-, так і α-адреноблокуючі властивості, досвіду його застосування у таких пацієнтів немає, тому його з обережністю слід призначати пацієнтам з підозрою на феохромоцитому. Стенокардія Принцметалу Неселективні β-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у пацієнтів із стенокардією Принцметалу. Досвіду призначення карведилолу цим пацієнтам немає. Хоча його α-адреноблокуючі властивості можуть запобігти подібній симптоматиці, призначати карведилол у таких випадках слід з обережністю. Контактні лінзи Пацієнти, які мають контактні лінзи, повинні пам'ятати про можливість зменшення кількості слізної рідини. Синдром "скасування" Лікування карведилолом проводиться тривало. Його не слід припиняти різко, необхідно поступово зменшувати дозу з інтервалами в 1-2 тижні. Це особливо важливо у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. У разі необхідності проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії необхідно попередити лікаря-анестезіолога про попередню терапію карведилолом. У період лікування виключається вживання алкоголю. Поводження з невикористаним препаратом і препаратом з терміном придатності, що минув. Попадання лікарських препаратів у навколишнє середовище має бути зведено до мінімуму. Не допускається утилізація препарату за допомогою стічних вод або разом із побутовими відходами. По можливості необхідно використовувати спеціальні системи для утилізації лікарських засобів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій у зв'язку з можливістю розвитку запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: карведилол – 6,25 мг, 12,5 мг, 25,0 мг; Допоміжні речовини: гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза), кальцію гідрофосфату дигідрат, кальцію стеарат, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кроскармелоза натрію (примелоза), лактози моногідрат (цукор молочний), магнію стеарат. Таблетки, 6,25 мг, 12,5 мг та 25 мг. 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 10, 20, 30, 40, 50, 60, 100 таблеток у банку полімерну з поліпропілену, поліетилену низького тиску. Кожну банку, 1, 2, 3, 4, 5, 6 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні пігулки білого або майже білого кольору, з фаскою та ризиком. Допускається наявність "мармуровості".Фармакотерапевтична групаАльфа- та бета-адреноблокатор.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо карведилол швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Карведилол є субстратом білка-переносника глікопротеїну Р (Pgp), який виконує роль насоса у просвіті кишечника. Глікопротеїн Р грає головну роль біодоступності певних лікарських засобів. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається приблизно через 1 годину після прийому внутрішньо. При прийомі внутрішньо карведилол піддається пресистемному метаболізму, внаслідок якого його абсолютна біодоступність у здорових добровольців чоловічої статі становить близько 25-30% для R-форми та 15% для S-форми. Максимальна концентрація R-стереоізомеру в плазмі приблизно в 2 рази перевищує таку для S-стереоізомеру. Їда не впливає на біодоступність. Розподіл Карведилол має високу ліпофільність. Близько 98-99% карведилолу пов'язують із білками плазми крові. Його обсяг розподілу становить приблизно 2 л/кг. Метаболізм Карведилол піддається біотрансформації в печінці шляхом окислення та кон'югації з утворенням низки метаболітів. 60-75% абсорбованого карведилолу метаболізується при "первинному проходженні" через печінку. Показано існування кишково-печінкової циркуляції вихідної речовини. Метаболізм карведилолу шляхом окиснення є стереоселективним. R-стереоізомер метаболізується в основному за допомогою ізоферментів CYP2D6 і CYP1A2, а S-стереоізомер в основному за допомогою ізоферменту CYP2D9 і, меншою мірою, за допомогою ізоферменту CYP2D6. До інших ізоферментів цитохрому Р450, що беруть участь у метаболізмі карведилолу, відносяться ізоферменти CYP3A4, CYP2Е1 та CYP2C19. R-стереоізомер метаболізується головним чином шляхом гідроксилювання. У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 можливе збільшення плазмової концентрації карведилолу, насамперед R-стереоізомеру, що виражається у збільшенні α-адреноблокуючої активності карведилолу. В результаті деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця утворюються 3 метаболіти (їх концентрації в 10 разів нижче, ніж концентрація вихідної речовини) з β-адреноблокуючою активністю (у 4'-гідроксифенольного метаболіту вона приблизно в 13 разів сильніша, ніж у самого карведилолу). Три активних метаболіту мають менш виражені вазодилатуючими властивостями, ніж карведилол. Два з гідроксикарбазольних метаболітів карведилолу є надзвичайно потужними антиоксидантами, причому їхня активність у цьому відношенні у 30-80 разів перевищує таку у карведилолу. Виведення Після одноразового застосування внутрішньо у дозі 50 мг близько 60% карведилолу секретується з жовчю та виводиться через кишечник протягом 11 днів у формі метаболітів. Близько 16% виводиться нирками як карведилола чи його метаболітів. Виведення нирками незміненого карведилолу не перевищує 2%. Плазмовий кліренс карведилолу досягає приблизно 500-700 мл/хв, період напіввиведення (Т1/2) становить близько 2,5 години. Після прийому внутрішньо загальний кліренс S-стереоізомеру карведилолу був приблизно в 2 рази більшим, ніж R-стереоізомеру. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок При тривалій терапії карведилолом інтенсивність ниркового кровотоку зберігається, швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та порушенням функції нирок площа під кривою "концентрація-час" (AUC), Т1/2 та Сmах не змінюються. Ниркове виведення незміненого карведилолу у пацієнтів з нирковою недостатністю зменшується, проте зміни фармакокінетичних параметрів при цьому незначні. Карведилол є ефективним засобом для лікування пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, у тому числі у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, а також у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі або перенесли пересадку нирки. Карведилол викликає поступове зниження АТ як у день проведення гемодіалізу, так і в дні без гемодіалізу, причому його антигіпертензивний ефект можна порівняти з таким у пацієнтів з нормальною функцією нирок. У ході проведення гемодіалізу карведилол не виводиться, оскільки не проходить через діалізну мембрану, можливо завдяки тому, що сильно зв'язується з білками плазми. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів із цирозом печінки системна біодоступність карведилолу збільшується на 80% внаслідок зменшення вираженості метаболізму при "первинному проходженні" через печінку. Отже, карведилол протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю (ХСП) У пацієнтів з ХСН кліренс R- та S-стереоізомерів карведилолу був значно нижчим порівняно з кліренсом, що раніше спостерігався, у здорових добровольців. Дані результати свідчать, що фармакокінетика R- та S-стереоізомерів карведилолу при серцевій недостатності значно змінюється. Пацієнти похилого та старечого віку Вік не має статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Згідно з даними клінічних досліджень, переносимість карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ішемічною хворобою серця літнього та старечого віку не відрізняється від такої у пацієнтів молодшого віку. Діти Дані з фармакокінетики карведилолу у пацієнтів до 18 років нині обмежені. Пацієнти з цукровим діабетом У пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу та артеріальною гіпертензією карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові натще та після їди, рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1) або дозу гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. У деяких клінічних дослідженнях було показано, що у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу карведилол не спричиняє зниження толерантності до глюкози. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які мали інсулінорезистентність (синдром X), але без супутнього цукрового діабету, карведилол покращує чутливість до інсуліну. Аналогічні результати були отримані у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2-го типу.ФармакодинамікаКарведилол - блокатор α-, β1- та β2-адренорецепторів, має вазодилатуючу, анти-ангінальну та антиаритмічну дію. Карведилол являє собою рацемічну суміш R(+)- і S(-)-стереоізомерів, кожен з яких має однакові α-адреноблокуючі та антиоксидантні властивості. β-адреноблокуюча дія карведилолу носить неселективний характер і зумовлена ​​лівообертальним S(-)-стереоізомером. Карведилол не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Вазодилатуючий ефект пов'язаний головним чином із блокадою α1-адренорецепторів. Завдяки вазодилатації знижується загальний периферичний опір судин (ОПСС). Блокуючи β-адренорецептори, він знижує активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), зменшуючи вивільнення реніну, тому затримка рідини, характерна для селективних α-адреноблокаторів, виникає рідко. Карведилол не впливає на ліпідний профіль, зберігаючи нормальне співвідношення ліпопротеїнів високої та низької щільності (ЛПВЩ/ЛПНЩ). Ефективність Артеріальна гіпертензія У пацієнтів з артеріальною гіпертензією карведилол знижує артеріальний тиск (АТ) за рахунок поєднаної блокади β- та α1-адренорецепторів. Зниження АТ не супроводжується одночасним збільшенням загального периферичного судинного опору, що спостерігається при прийомі неселективних β-адреноблокаторів. Частота серцевих скорочень (ЧСС) дещо зменшується. Нирковий кровообіг та функція нирок у пацієнтів з артеріальною гіпертензією зберігаються. Показано, що карведилол не змінює ударний об'єм крові та зменшує ОПСС; не порушує кровопостачання органів та периферичний кровотік, у тому числі у скелетній мускулатурі, передпліччях, нижніх кінцівках, шкірних покривах, головному мозку та сонній артерії. Похолодання кінцівок та підвищена стомлюваність під час фізичного навантаження спостерігаються рідко. Антигіпертензивний ефект карведилолу при артеріальній гіпертензії зберігається протягом тривалого часу. Порушення функції нирок Карведилол є ефективним засобом для лікування пацієнтів з реноваскулярною артеріальною гіпертензією, у тому числі пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, а також у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі або перенесли пересадку нирки. Карведилол викликає поступове зниження АТ як у день проведення діалізу, так і в дні без діалізу, причому його антигіпертензивний ефект можна порівняти з таким у пацієнтів з нормальною функцією нирок. На підставі результатів, отриманих у порівняльних дослідженнях у пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, зроблено висновок про те, що карведилол є більш ефективним і має кращу переносимість порівняно з блокаторами "повільних" кальцієвих каналів (БМКК). Карведилол знижує захворюваність і смертність серед пацієнтів з кардіоміопатією, які перебувають на діалізі. Мета-аналіз плацебо-контрольованих досліджень, що включають значну кількість пацієнтів (>4000) з хронічною хворобою нирок, підтвердив факт, що лікування карведилолом пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка з або без симптоматики серцевої недостатності зменшує показник смертності та кількість явищ, зумовлених серцевою недостатністю. Ішемічна хвороба серця У пацієнтів з ішемічною хворобою серця карведилол має протиішемічну та антиангінальну дію (збільшення загальної тривалості фізичного навантаження, часу до розвитку депресії сегмента ST глибиною 1 мм та часу до виникнення нападу стенокардії), що зберігається при тривалій терапії. Карведилол достовірно знижує потребу міокарда в кисні та активність симпатоадреналової системи. Також зменшує переднавантаження (тиск заклинювання в легеневій артерії та легеневий капілярний тиск) та постнавантаження (ОПСС). Хронічна серцева недостатність Карведилол знижує показник смертності та зменшує частоту госпіталізацій, зменшує симптоматику та покращує функцію лівого шлуночка у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ішемічного та неішемічного генезу. Ефекти карведилолу є дозозалежними.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими гіпотензивними засобами, наприклад, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів або діуретиками). Ішемічна хвороба серця (у тому числі у пацієнтів з нестабільною стенокардією та безболевою ішемією міокарда). Хронічна серцева недостатність. Лікування стабільної та симптоматичної легкої, помірної та тяжкої хронічної серцевої недостатності (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA) ішемічного або неішемічного генезу в комбінації з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та діуретиками, з або без серцевих глікозидів. протипоказань.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до карведилолу або до будь-якого компонента препарату; гостра та хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; тяжка печінкова недостатність; атріовентрикулярна блокада II та III ступеня (за винятком пацієнтів з електрокардіостимулятором); виражена брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв); синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоаурикулярну блокаду); тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; анамнестичні вказівки на бронхоспазм та бронхіальну астму; феохромоцитома (без одночасного застосування α-адреноблокаторів); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; тяжкі облітеруючі захворювання периферичних судин (переміжна кульгавість, синдром Рейно); період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю препарат застосовують при обтяженому алергологічному анамнезі, хронічній обструктивній хворобі легень (ХОЗЛ), депресії, міастенії, гіпоглікемії, атріовентрикулярній блокаді I ступеня, тиреотоксикозі, при обширних хірургічних втручаннях та проведеннях загальної анети. або помірного ступеня тяжкості, при підозрі на феохромоцитому, нирковій недостатності, псоріазі.Вагітність та лактаціяДослідження на тваринах виявили наявність репродуктивної токсичності. Потенційний ризик для людини невідомий. β-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода та передчасних пологів. Крім того, у плода та новонародженого можуть виникати небажані реакції, зокрема, гіпоглікемія та брадикардія, ускладнення з боку серця та легень. Достатнього досвіду застосування карведилолу у вагітних немає. Препарат протипоказаний під час вагітності, крім випадків нагальної потреби, якщо потенційна користь для матері перевищує ризик для плода. Карведилол та його метаболіти проникають у грудне молоко, тому, якщо прийом препарату необхідний у період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані реакції (HP) класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Частота деяких небажаних ефектів, таких як запаморочення, гіпотензія, брадикардія і зорове порушення пропорційна розміру дози. Дані небажані ефекти частіше розвиваються у пацієнтів із ХСН. При розвитку серйозних небажаних ефектів лікування препаратом має бути припинено. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – пневмонія, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія; рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості (алергічні реакції). Порушення з боку ендокринної системи: часто – у пацієнтів із вже наявним цукровим діабетом – гіперглікемія або гіпоглікемія, порушення глікемічного контролю. Наявність у препарату β-адреноблокуючих властивостей не виключає можливість маніфестації цукрового діабету, що латентнопротікає, декомпенсації вже наявного цукрового діабету або пригнічення контрінсулярної системи. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія. Порушення психіки: часто – депресія, пригнічений настрій; нечасто – порушення сну. Порушення з боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль (зазвичай легені та виникають частіше на початку лікування), астенія (у тому числі підвищена стомлюваність); рідко – парестезія, втрата свідомості. Порушення органу зору: часто - порушення зору, подразнення очей, зменшення сльозовиділення (звернути увагу під час використання контактних лінз). Порушення з боку серця: дуже часто – серцева недостатність; часто – брадикардія, гіперволемія, затримка рідини; нечасто – атріовентрикулярна блокада, стенокардія. Порушення з боку судин: дуже часто – виражене зниження артеріального тиску; часто - ортостатична гіпотензія, порушення периферичного кровообігу (похолодання кінцівок, захворювання периферичних судин, загострення синдрому "переміжної" кульгавості та синдром Рейно), підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – задишка, набряк легенів, бронхоспазм у схильних пацієнтів; рідко – закладеність носа; дуже рідко – чхання. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, діарея, блювання, диспепсичні розлади, біль у животі; нечасто – запор; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірні реакції (у тому числі шкірний висип, дерматит, кропив'янка, свербіж шкіри, ураження шкіри за типом псоріазу та червоного плоского лишаю); дуже рідко – загострення перебігу псоріазу, алопеція. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у кінцівках; рідко – міастенія, біль у хребті. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – ниркова недостатність та порушення функції нирок у пацієнтів з дифузним васкулітом та/або порушенням функції нирок; рідко – порушення сечовипускання. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – зниження потенції. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – астенія (загальна слабкість); часто – набряки, больовий синдром; дуже рідко – "припливи" крові до шкіри обличчя, грипоподібний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: дуже рідко – підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), та гамма-глобулінтрансферази. Опис окремих HP Частота виникнення HP не є дозозалежною, за винятком явищ запаморочення, порушення зору та брадикардії. Запаморочення, синкопальні стани, головний біль та астенія, як правило, протікають у легкій формі та частіше виникають на початку лікування. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю у період збільшення дози можливе посилення симптомів серцевої недостатності та затримка рідини. Серцева недостатність була дуже часто поширеною як у пацієнтів, які отримують карведилол (15,4%), так і у пацієнтів, які отримують плацебо (14,5%). При терапії карведилолом оборотне погіршення функції нирок спостерігалося у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю та низьким артеріальним тиском, ішемічною хворобою серця та дифузними змінами судин та/або нирковою недостатністю. Постмаркетингові спостереження Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: можливий розвиток алопеції; серйозні шкірні небажані реакції (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона). Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: зареєстровані рідкісні випадки нетримання сечі у жінок, оборотні після відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетична взаємодія Вплив карведилолу на фармакокінетику інших препаратів Оскільки карведилол є субстратом, так і інгібітором Pgp, при його одночасному прийомі з препаратами, що транспортуються Pgp, біодоступність останніх може збільшуватися. Крім того, біодоступність карведилолу може змінюватись під дією індукторів або інгібіторів Pgp. Дігоксин У дослідженнях у здорових добровольців та пацієнтів із серцевою недостатністю відзначалося збільшення експозиції дигоксину на 20%. У цьому більш виражений ефект спостерігався чоловіки. Таким чином, рекомендується здійснювати контроль за концентрацією дигоксину в момент початку терапії, підбору дози та відміни терапії карведилолом. При цьому карведилол не впливає на фармакокінетику внутрішньовенно введеного дигоксину. Циклоспорин У двох дослідженнях при застосуванні карведилолу у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки та серця та отримували циклоспорин усередину, відзначалося підвищення концентрації циклоспорину у плазмі крові. Виявилося, що карведилол збільшує експозицію циклоспорину в плазмі при його прийомі внутрішньо в середньому на 10-20%. Щоб підтримувати концентрації циклоспорину в плазмі в терапевтичному діапазоні, знадобилося зменшення дози циклоспорину в середньому на 10-20%. Механізм даної взаємодії невідомий, проте не можна виключити пригнічення карведилолом активності Pgp в кишечнику. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями концентрації циклоспорину в плазмі рекомендується ретельний моніторинг його концентрації після початку терапії карведилолом і, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. У разі внутрішньовенного введення циклоспорину, будь-якої взаємодії з карведилолом не очікується. Вплив інших препаратів на фармакокінетику карведилолу Інгібітори та індуктори ізоферментів CYP2D6 та CYP2C9 можуть стереоселективно змінювати системний та/або пресистемний метаболізм карведилолу, призводячи до збільшення або зниження концентрацій R- та S-стереоізомерів карведилолу у плазмі крові. Деякі приклади подібних взаємодій, що спостерігалися у пацієнтів або у здорових добровольців, наведені нижче, однак цей список не є повним. ріфампіцин У дослідженні за участю 12 здорових добровольців за одночасного введення рифампіцину експозиція карведилолу знижувалася приблизно до 60%, спостерігався ефект зниження дії карведилолу на показники систолічного АТ. Механізм даної взаємодії невідомий, але швидше за все вона обумовлена ​​індукцією Pgp рифампіцином у кишечнику. Рекомендується ретельне спостереження за p-адреноблокуючою активністю у пацієнтів, які отримують карведилол у комбінації з рифампіцином. Аміодарон Дослідження в умовах in vitro з мікросомами людської печінки показали, що аміодарон та дезетиламіодарон пригнічували окислення R- та S-стереоізомеру карведилолу. У порівнянні з пацієнтами, які отримують карведилол у монотерапії, у пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують карведилол одночасно з аміодароном, концентрація R- та S-стереоізомерів карведилолу безпосередньо перед прийомом чергової дози збільшувалася у 2,2 рази. Ефект S-стереоізомеру карведилолу виявляється за рахунок дезетиламіодарону, метаболіту аміодарону, який є потужним інгібітором ізоферменту CYP2C9. Рекомендується контролювати β-адреноблокуючу активність у пацієнтів, які отримують карведилол одночасно з аміодароном. Флуоксетин та пароксетин У рандомізованому дослідженні з перехресним дизайном у 10 пацієнтів з серцевою недостатністю одночасний прийом флуоксетину (інгібітора ізоферменту CYP2D6) приводив до стереоселективного пригнічення метаболізму карведилолу - до підвищення середнього показника AUC для R (+) на 77% -) на 35% порівняно із групою пацієнтів, які отримують плацебо. Однак різниці у побічних діях, величині АТ або ЧСС між двома групами не відзначалося. Вплив одноразово застосовуваного внутрішньо пароксетину (потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6) на фармакокінетику карведилолу вивчався у 12 здорових добровольців. Незважаючи на значне зменшення експозиції R- та S-стереоізомерів карведилолу, клінічного значення воно не мало. Фармакодинамічна взаємодія Інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо Препарати з β-адреноблокуючими властивостями можуть посилювати гіпоглікемічну дію інсуліну або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо. Симптоми гіпоглікемії, особливо тахікардія, можуть маскуватися чи слабшати. Пацієнтам, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування, рекомендується регулярний контроль концентрації глюкози крові. Препарати, що знижують вміст катехоламінів Пацієнти, які приймають одночасно засоби з β-адреноблокуючими властивостями та засоби, що знижують концентрацію катехоламінів (наприклад, резерпін та інгібітори моноаміноксидази), повинні перебувати під ретельним наглядом у зв'язку з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії та/або вираженої брадикардії. Дігоксин Комбінована терапія засобів з β-адреноблокуючими властивостями та дигоксину може призводити до додаткового уповільнення атріовентрикулярної провідності. Недигідропіридинові БМКК (НБМКК), аміодарон або інші антиаритмічні засоби Одночасний прийом з карведилолом може підвищити ризик порушення атріовентрикулярної провідності. При одночасному застосуванні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушень провідності (рідко – з порушеннями показників гемодинаміки). Як і у випадку з іншими препаратами з β-адреноблокуючими властивостями, застосування карведилолу одночасно з НБМКК типу верапамілу або дилтіазему, аміодароном або іншими антиаритмічними препаратами рекомендується проводити під контролем електрокардіограми (ЕКГ) та АТ. Клонідін Одночасне застосування клонідину з препаратами з β-адреноблокуючими властивостями може потенціювати антигіпертензивний та брадикардитичний ефект. Якщо планується припинити комбіновану терапію препаратом з β-адреноблокуючими властивостями та клонідином, першим слід відмінити β-адреноблокатор, а через кілька днів можна відмінити клонідин, поступово зменшуючи його дозу. Гіпотензивні засоби Як і інші препарати з β-адреноблокуючою активністю, карведилол може посилювати дію інших гіпотензивних засобів (наприклад, а-адреноблокаторів) або препаратів, які викликають артеріальну гіпотензію як небажану реакцію. Засоби для загальної анестезії Слід проводити ретельне спостереження за основними показниками життєдіяльності організму під час проведення загальної анестезії у зв'язку з можливістю синергічної негативної інотропної дії карведилолу та засобів для загальної анестезії. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) Одночасний прийом НПЗЗ та β-адреноблокаторів може призводити до підвищення АТ та зниження контролю за АТ. Бронходилататори (агоністи β-адренорецепторів) Оскільки некардіоселективні β-адреноблокатори перешкоджають бронхолітуючого ефекту бронходилататорів, які є стимуляторами β-адренорецепторів, необхідний ретельний контроль за пацієнтами, які отримують ці препарати.Спосіб застосування та дозиВсередину запиваючи достатньою кількістю рідини. Артеріальна гіпертензія Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 1 раз на добу протягом перших 2 днів проведення терапії, потім по 25 мг 1 раз на добу. При необхідності надалі дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної рекомендованої дози 50 мг 1 раз на добу (або розділеної на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 2 рази на добу протягом перших 2 днів, потім по 25 мг 2 рази на добу. При необхідності після недостатності дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної добової дози, що дорівнює 100 мг, розділеної на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, необхідно ретельне спостереження лікаря. У пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди, діуретики та інгібітори АПФ, слід скоригувати їх дози до початку лікування карведилолом. Рекомендована початкова доза становить 3,125 мг (1/2 таблетки по 6,25 мг) двічі на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалами не менше ніж 2 тижні до 6,25 мг 2 рази на добу, потім до 12,5 мг 2 рази на добу, потім до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної дози, яка добре переноситься пацієнтом. Рекомендована максимальна доза – 25 мг 2 рази на добу для всіх пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю та для пацієнтів з легким та помірним ступенем хронічної серцевої недостатності з масою тіла пацієнта менше 85 кг. У пацієнтів з легкою та помірною хронічною серцевою недостатністю та масою тіла понад 85 кг рекомендована максимальна доза становить 50 мг 2 рази на добу. Перед кожним збільшенням дози необхідним є огляд лікаря для виявлення можливого наростання симптомів хронічної серцевої недостатності або вазодилатації. При транзиторному наростанні симптомів хронічної серцевої недостатності або затримці рідини в організмі слід збільшити дозу діуретиків, хоча іноді доводиться зменшити дозу карведилолу або тимчасово відмінити його. Симптоми вазодилатації можна усунути зменшенням дози діуретиків. Якщо симптоми зберігаються, можна знизити дозу інгібітору АПФ (якщо пацієнт приймає), а потім, при необхідності, знизити дозу карведилолу. У такій ситуації дозу карведилолу не слід збільшувати, поки симптоми хронічної серцевої недостатності, що посилюється, або артеріальної гіпотензії не поліпшаться. Якщо лікування препаратом переривають більш ніж на 1 тиждень, його застосування відновлюють у меншій дозі, а потім збільшують відповідно до наведених вище рекомендацій. Якщо лікування препаратом переривають більш ніж на 2 тижні, його повторне призначення слід відновлювати з дози 3,125 мг (1/2 таблетки по 6,25 мг) 2 рази на добу, потім підбирають дозу відповідно до наведених вище рекомендацій. Дозування у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції нирок Існуючі дані з фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність) дозволяють вважати, що пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю корекція дози препарату не потрібна. Порушення функції печінки Карведилол протипоказаний пацієнтам із клінічними проявами порушення функції печінки. Діти Безпека та ефективність застосування карведилолу у дітей та підлітків ( Пацієнти похилого віку Дані щодо необхідності корекції дози відсутні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця; можливі порушення дихання, бронхоспазм, блювання, сплутаність свідомості та генералізовані судоми. Слід спостерігати пацієнтів на предмет виникнення зазначених симптомів та ознак та здійснювати їх купірування відповідно до загальноприйнятої терапії, що застосовується при передозуванні β-адреноблокаторами (наприклад, атропін, інгібітори фосфодіестерази, такі як β-симпатоміметики), а також згідно з рішенням лікаря. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення карведилолу та виведення карведилолу з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої/дезінтоксикаційної терапії залежить від ступеня тяжкості передозування, її слід продовжувати до стабілізації клінічного стану пацієнта. Гемодіаліз неефективний. При вираженій брадикардії застосовують атропін по 0,5-2 мг внутрішньовенно. Для підтримки серцево-судинної діяльності можливе застосування глюкагону по 1-10 мг внутрішньовенно струминно, потім по 2-5 мг на годину у вигляді тривалої інфузії. При резистентній до лікування брадикардії показано встановлення тимчасового електрокардіостимулятора. При бронхоспазму застосовують бета-адреноміметики у вигляді аерозолю (при неефективності – внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах рекомендується внутрішньовенне повільне введення діазепаму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХронічна серцева недостатність У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю під час добору дози препарату може спостерігатися наростання симптомів хронічної серцевої недостатності або затримка рідини. У разі виникнення таких симптомів необхідно збільшити дозу діуретиків і не підвищувати дозу препарату до стабілізації показників гемодинаміки. Іноді буває необхідно зменшити дозу препарату або, в окремих випадках, тимчасово відмінити препарат. Подібні епізоди не заважають подальшому правильному підбору дози препарату. Препарат з обережністю застосовують у комбінації із серцевими глікозидами (можливе надмірне уповільнення атріовентрикулярної провідності). На початку терапії препаратом або при підвищенні дози у пацієнтів, особливо похилого віку, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску переважно при переході з положення "лежачи" в положення "стоячи". Необхідна корекція дози препарату. Функція нирок при хронічній серцевій недостатності При призначенні препарату пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю та низьким артеріальним тиском (систолічний АТ менше 100 мм рт. ст.), ішемічною хворобою серця та дифузними змінами судин та/або нирковою недостатністю відзначалося оборотне погіршення функції нирок. Дозу препарату підбирають залежно від функціонального стану нирок. Рекомендується контролювати функцію нирок у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, артеріальною гіпотензією та хронічною серцевою недостатністю. ХОЗЛ Пацієнтам з ХОЗЛ, у тому числі з бронхоспастичним синдромом, який не отримує пероральних або інгаляційних протиастматичних засобів, карведилол призначають лише в тому випадку, якщо можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик. За наявності вихідної схильності до бронхоспастичного синдрому при прийомі препарату внаслідок підвищення опору дихальних шляхів може розвинутись задишка. На початку прийому та зі збільшенням дози препарату цих пацієнтів слід ретельно спостерігати, знижуючи дозу препарату при появі початкових ознак бронхоспазму. Цукровий діабет З обережністю препарат призначають пацієнтам із цукровим діабетом, оскільки він може маскувати або послаблювати симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардію). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та цукровим діабетом застосування препарату може супроводжуватись порушеннями глікемічного контролю. Однак численні дослідження показали, що β-адреноблокатори з вазодилатуючими властивостями (такі як карведилол), мають більш сприятливий ефект на концентрацію глюкози та ліпідний профіль. Карведилол має помірний позитивний ефект на чутливість до інсуліну, а також може полегшити деякі прояви метаболічного синдрому. Захворювання периферичних судин Обережність необхідна при призначенні препарату пацієнтам із захворюваннями периферичних судин, у тому числі із синдромом Рейно, оскільки β-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності. Тиреотоксикоз Як і інші β-адреноблокатори, карведилол може зменшувати симптоми тиреотоксикозу. Загальна анестезія та великі хірургічні втручання Обережність потрібна у пацієнтів, яким проводиться хірургічне втручання під загальною анестезією, через можливість сумування негативних ефектів карведилолу та засобів для загальної анестезії. Брадикардія Карведилол може спричиняти брадикардію. При урізанні ЧСС менше 55 уд/хв, дозу препарату слід зменшити. Підвищена чутливість Необхідно бути обережним при призначенні препарату пацієнтам з анамнестичними вказівками на тяжкі реакції підвищеної чутливості або проходять курс десенсибілізації, оскільки β-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів та ступінь тяжкості анафілактичних реакцій. Тяжкі шкірні реакції У поодиноких випадках карведилол може викликати розвиток таких серйозних шкірних реакцій, як токсичний епідермальний некроліз та синдром Стівенса-Джонсона. При розвитку тяжких реакцій шкіри прийом препарату необхідно повністю припинити. Псоріаз Пацієнтам з анамнестичними вказівками на виникнення або загострення перебігу псоріазу при застосуванні β-адреноблокаторів, карведилол можна призначати лише після ретельного аналізу можливої ​​користі та ризику. Взаємодія з іншими лікарськими засобами Існує ряд важливих фармакокінетичних та фармакодинамічних взаємодій з іншими препаратами (у тому числі з дигоксином, циклоспорином, рифампіцином, антиаритмічними препаратами та препаратами для загальної анестезії). Одночасний прийом БМКК У пацієнтів, які одночасно приймають БМКК типу верапамілу або дилтіазему, а також інші антиаритмічні засоби, необхідно регулярно моніторувати ЕКГ та АТ. Як і у випадку з іншими препаратами з β-адреноблокуючими властивостями, застосування карведилолу разом з НБМКК типу верапамілу або дилтіазему, аміодароном або іншими антиаритмічними препаратами рекомендується проводити під контролем ЕКГ та АТ. Феохромоцитома Пацієнтам з феохромоцитомою до початку застосування будь-якого β-адреноблокатора необхідно призначити α-адреноблокатор. Хоча карведилол має як β-, так і α-адреноблокуючі властивості, досвіду його застосування у таких пацієнтів немає, тому його з обережністю слід призначати пацієнтам з підозрою на феохромоцитому. Стенокардія Принцметалу Неселективні β-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у пацієнтів із стенокардією Принцметалу. Досвіду призначення карведилолу цим пацієнтам немає. Хоча його α-адреноблокуючі властивості можуть запобігти подібній симптоматиці, призначати карведилол у таких випадках слід з обережністю. Контактні лінзи Пацієнти, які мають контактні лінзи, повинні пам'ятати про можливість зменшення кількості слізної рідини. Синдром "скасування" Лікування карведилолом проводиться тривало. Його не слід припиняти різко, необхідно поступово зменшувати дозу з інтервалами в 1-2 тижні. Це особливо важливо у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. У разі необхідності проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії необхідно попередити лікаря-анестезіолога про попередню терапію карведилолом. У період лікування виключається вживання алкоголю. Поводження з невикористаним препаратом і препаратом з терміном придатності, що минув. Попадання лікарських препаратів у навколишнє середовище має бути зведено до мінімуму. Не допускається утилізація препарату за допомогою стічних вод або разом із побутовими відходами. По можливості необхідно використовувати спеціальні системи для утилізації лікарських засобів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій у зв'язку з можливістю розвитку запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему