Гипертония Россия

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозировка: 5 мг Фасовка: N50 Форма выпуска: таб. Упаковка: упак. Действующее вещество: Бисопролол.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: Бендазол 20 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб міотропної дії, похідний бензімідазолу. Чинить спазмолітичну дію на гладкі м'язи кровоносних судин та внутрішніх органів. Знижує АТ за рахунок зменшення серцевого викиду та розширення периферичних судин. Гіпотензивна активність бендазолу дуже помірна, а ефект нетривалий. Викликає нетривале розширення мозкових судин. Полегшує синаптичну передачу у спинному мозку. Імуностимулююча активність пов'язана з регуляцією співвідношення концентрацій цГМФ і цАМФ в імунних клітинах (підвищує вміст цГМФ), що призводить до проліферації зрілих сенсибілізованих T- і B-лімфоцитів, секреції ними факторів взаємного регулювання, кооперативної.Клінічна фармакологіяМіотропний спазмолітик.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, гіпертонічний криз. Спазми гладкої мускулатури внутрішніх органів (зокрема шлунка, кишечника). Залишкові явища поліомієліту, периферичного паралічу лицевого нерва.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бендазолу.Побічна діяМожливо: алергічні реакції. При тривалому застосуванні: погіршення показників ЕКГ у зв'язку із зменшенням серцевого викиду. При застосуванні у високих дозах: відчуття жару, підвищене потовиділення, запаморочення, нудота, головний біль.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами діуретиками можливе посилення антигіпертензивної дії. Одночасний прийом бендазолу попереджає обумовлене бета-адреноблокаторами збільшення ОПСС. При одночасному застосуванні фентоламін посилює гіпотензивну дію бендазолу.Спосіб застосування та дозиКупірування гіпертонічного кризу - внутрішньовенно або внутрішньом'язово 30-40 мг. Загострення перебігу артеріальної гіпертензії зі значним підвищенням артеріального тиску - внутрішньом'язово по 20-30 мг 2-3 рази на добу, курс лікування 8-14 днів. Всередину - по 20-50 мг 2-3 рази на добу 3-4 тижні. При лікуванні нервових хвороб – дорослим у дозі 5 мг 1 раз на добу або через день протягом 5-10 днів, через 3-4 тижні курс лікування повторюють. Надалі курси проводять із перервою 1-2 міс. Для дітей, залежно від віку, доза становить 1-5 мг 1 раз на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати у пацієнтів похилого віку. Не рекомендується застосовувати для тривалого лікування артеріальної гіпертензії, особливо у пацієнтів похилого віку.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки -1 таб. Активні речовини: вінпоцетин – 2,5 мг, індапамід – 0,75 мг, метопрололу тартрат – 25 мг, еналаприлу малеат – 5,0 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза-15 тис. (гідроксипропілметилцелюлоза 15) - 5,05 мг, стеаринова кислота - 2,0 мг, коповідон (колідон VА 64, колідон ВА 64) - 5,0 мг, кроскармеллоза натрію (1 0 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 2,0 мг, лактози моногідрат (цукор молочний, лактоза 80) – 45,0 мг, целюлоза мікрокристалічна – до маси таблетки 200 мг. У упаковці 50 штук.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклої форми. Допускається "мармуровість" та деяка шорсткість поверхні.Фармакотерапевтична групаГіпотеф є комбінованим препаратом для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів старше 45 років, що має менш виражені побічні ефекти, ніж у монотерапії, що входять до нього компонентами, за рахунок нижчих доз.ФармакокінетикаВсмоктування. Для препарату Гіпотеф встановлено, що при пероральному введенні кроликам у дозі 18,5 мг/кг відбувається досить швидке всмоктування метопрололу в шлунково-кишковому тракті (ШКТ), максимальна концентрація (Сmax) досягається протягом 1,17 години з подальшим виведенням метопрололу з крові. русла, період напіввиведення (T1/2?) – 2,15 години. Для інших компонентів фармакокінетика в комбінації не вивчена, проте відомо, що: Вінпоцетин швидко і повністю адсорбується із ШКТ. Біодоступність становить 57%. Значення терапевтичної концентрації вінпоцетину в плазмі становить від 10 до 20 нг/мл; індапамід швидко і повністю адсорбується із ШКТ. Біодоступність – висока (93%). Максимальна концентрація індапаміду (Сmax) створюється через 1-2 години після вживання. У плазмі крові на 71-79% зв'язується з білками крові, може сорбуватися та еритроцитами; еналаприл - близько 60% еналаприлу адсорбується із ШКТ. Обсяг всмоктування становить 60%. Сmax у сироватці крові досягається через 3-4 години після прийому, рівноважна концентрація – через 4 дні. Зниження АТ проявляється через 1 годину після прийому, досягає максимуму до 6 годин та триває протягом 1 доби. Розподіл у комбінації не вивчений. Вінпоцетин легко проходить через гістогематичні бар'єри (в т.ч. гематоенцефалічний (ГЕБ), плацентарний), проникає у грудне молоко; індапамід має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні (в т.ч. плацентарний) бар'єри, проникає у грудне молоко; метопролол проходить через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр, проникає у грудне молоко; Еналаприл легко проходить через гістогематичні бар'єри, виключаючи гематоенцефалічний бар'єр, проникає через плацентарний бар'єр. Метаболізм у комбінації не вивчений. Вінпоцетин в організмі інтенсивно метаболізується, основними метаболітами є аповинкамінова кислота та гідроксивінпоцетин; індапамід майже повністю метаболізується у печінці. Єдиний фармакологічно активний метаболіт утворюється внаслідок гідролізу індольного кільця; метопролол інтенсивно біотрансформується в печінці з утворенням метаболітів - о-десметилметопрололу та β-гідроксиметопрололу; еналаприл піддається біотрансформації у печінці з утворенням метаболіту - еналаприлату, Cmax якого визначається через 4 години. Виведення у комбінації не вивчене. Вінпоцетин – період напіввиведення (T1/2) близько 5 годин. Більшість вінпоцетину виводиться нирками як метаболітів. У незміненому вигляді виводиться лише кілька відсотків препарату; індапамід – Т1/2 – близько 14 год. До 80 % виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів та 20 % – через кишечник; метопролол – Т1/2 становить 2,15 години. Виводиться нирками головним чином як метаболітів, близько 3 % - у незміненому вигляді; еналаприл - T1/2 становить 11 год. Виводиться переважно нирками (до 40% виводиться у вигляді еналаприлату). Протягом 24 годин виводиться до 90% введеної кількості.ФармакодинамікаВінпоцетин. Напівсинтетичне похідне алкалоїду девінкану, що міститься в рослині барвінку; активна речовина - етиловий ефір аповінкамінової кислоти. Вінпоцетин покращує мозковий кровообіг, активує метаболічні процеси у центральній нервовій системі. Вінпоцетин має значну протективну дію щодо вищих функцій мозку, має виражений церебропротективний ефект. Вінпоцетин інтенсивно та селективно посилює мозковий кровотік. Фармакологічні ефекти реалізуються за рахунок декількох механізмів. Вінпоцетин значно покращує мікроциркуляцію головного мозку, гальмує агрегацію тромбоцитів, зменшує підвищену в'язкість крові. Препарат безпосередньо впливає на мозковий метаболізм, пригнічуючи циклоаденозинмонофосфат (цАМФ), гальмуючи тим самим темпи розщеплення цАМФ. Рівень цАМФ підвищується також і в результаті опосередкованого впливу вінпоцетину на синтез цАМФ через підвищення рівня норадреналіну та дофаміну у мозковій тканині, які, у свою чергу, посилюють активність аденілатциклази – каталізатора останньої стадії синтезу цАМФ.Вінпоцетин покращує переносимість гіпоксії клітинами головного мозку, сприяючи транспорту кисню до тканин, внаслідок зменшення спорідненості до нього еритроцитів, посилюючи поглинання та метаболізм глюкози. Метаболізм глюкози переключається на енергетично вигідніший, аеробний напрямок. Іншою важливою мішенню дії вінпоцетину є кальцій. Препарат гальмує вхід кальцію у внутрішньоклітинний простір або синаптосоми, індуковані деполяризацією, і звільнення внутрішньоклітинного кальцію. Вінпоцетин поєднує в собі судинну та метаболічну дію, сприяє нормалізації венозного відтоку на тлі зниження опору мозкових судин. Вінпоцетин призначають внутрішньо. Прийом препарату тривалий не менше 2 місяців. Індапамід. Індапамід є препаратом, що має діуретичну, вазодилатуючу та гіпотензивну активність. Препарат є діуретиком, похідним сульфоніламіду, який пригнічує зворотну абсорбцію натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону, збільшує виведення нирками натрію, хлору, кальцію та магнію. Індапамід знижує чутливість судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; стимулює синтез простагландину Е2, що володіє судинорозширювальним та гіпотензивним ефектами; пригнічує струм кальцію в гладком'язові клітини судинної стінки та, таким чином, зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС). Цей механізм призводить до зменшення вазоконстрикції та нормалізації артеріального тиску (АТ). Індапамід застосовується один раз на день (переважно вранці). Тіазидні та тіазидоподібні діуретики при певній дозі досягають плато терапевтичного ефекту, тоді як частота побічних ефектів продовжує збільшуватись при подальшому підвищенні дози препарату. Метопролол діє переважно на бета1-адренорецептори серця, не має внутрішньої симпатоміметичної та мембраностабілізуючої активності. Зменшує стимулюючий вплив на серце симпатичної іннервації, має антиангінальну, антигіпертензивну, антиаритмічну дію. Селективно блокує бета-адренорецептори. Знижує частоту серцевих скорочень (ЧСС), уповільнює атріовентрикулярну (AV) провідність, знижує скоротливість та збудливість міокарда. Зниження артеріального тиску відбувається за рахунок цих механізмів, а також за рахунок придушення секреції активності реніну крові. Крім того, відбувається зниження тиску в системі ворітної вени за рахунок зменшення печінкового та мезентеріального кровотоку. Ефект метопрололу розвивається через 1 годину після вживання. Еналаприл інгібує АПФ, що сприяє перетворенню ангіотензину I на ангіотензин II, зменшує концентрацію альдостерону в крові, підвищує вивільнення реніну, покращує функціонування калікреїн-кінінової системи, стимулює вивільнення простагландинів та ендотеліального релаксуючого фактора. У сукупності ці ефекти усувають спазм та розширюють периферичні артерії, знижують загальний периферичний опір судин, систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), пост- та переднавантаження на міокард. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени, при цьому рефлекторного збільшення ЧСС не відзначається. Антигіпертензивний ефект більш виражений при високій концентрації реніну в плазмі, ніж при нормальній або зниженій. Зниження АТ у терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Підсилює нирковий кровообіг, при цьому швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. У пацієнтів із вихідно зниженою клубочковою фільтрацією її швидкість зазвичай збільшується. Максимальний ефект еналаприлу розвивається через 6 - 8 годин і зберігається до 24 годин після прийому внутрішньо. Гіпотеф є комбінованим препаратом, дози активних компонентів у якому в 2 - 4 рази нижчі за терапевтичні для кожного компонента. Антигіпертензивний ефект досягається за рахунок одночасного впливу на більшу частину стадій, що зумовлюють розвиток артеріальної гіпертензії, що призводить до релаксації судин (еналаприл, вінпоцетин), зниження кількості рідини в організмі (індапамід) та нормалізації серцевої діяльності (метопролол). Препарат перешкоджає підвищенню тонусу мозкових судин, зумовленого ренальною гіпертензією, має терапевтичний ефект, у тому числі і при ішемічному ураженні головного мозку - стані, характерному для вельми широкого спектра захворювань, а також для пацієнтів похилого віку. Введення в комбінацію вінпоцетину сприяє обмеженню розвитку перекисного окиснення ліпідів,підтримці парціального тиску кисню в мозку, надає протинабрякову дію та покращує розумову діяльність при артеріальній гіпертензії у поєднанні з ішемією головного мозку.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія 1 та 2 ступеня тяжкості у пацієнтів віком від 45 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до винпоцетину. Гостра фаза геморагічного інсульту, тяжка ішемічна хвороба серця, тяжкі порушення ритму серця. Вагітність, період грудного вигодовування. Метопролол. Підвищена чутливість до метопрололу; кардіогенний шок; атріовентрикулярна блокада (AV) II та III ступеня (без штучного водія ритму); синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; виражена брадикардія (частота серцевих скорочень (ЧСС) менше 50 уд/хв), тяжкі порушення периферичного кровообігу, серцева недостатність у стадії декомпенсації; гіперреактивність бронхів (наприклад, при тяжкій бронхіальній астмі пацієнтам, які отримують постійну або інтермітуючу терапію інотропними препаратами, що діють на бета-адренорецептори, хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ) у стадії загострення); стенокардія Принцметала; артеріальна гіпотензія (у разі застосування при вторинній профілактиці інфаркту міокарда – систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.); при підозрі на гострий інфаркт міокарда (ЧСС менше 45 уд/хв, інтервал PQ більше 0,24 сек. або систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.); феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); одночасне внутрішньовенне введення блокаторів "повільних" кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу; одночасний прийом інгібіторів моноамінооксидази (МАО) Індапамід. Підвищена чутливість до індапаміду та інших похідних сульфонаміду; тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) та/або печінки (в т.ч. з енцефалопатією); гіпокаліємія. Еналаприл. Підвищена чутливість до еналаприлу та інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; одночасне застосування з аліскіреном. Гіпотеф. Підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; застосування у пацієнтів молодших 45 років (ефективність та безпека не встановлені). У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям до 18 років, при вагітності та лактації.Побічна діяВінпоцетин. З боку нервової системи та органів чуття: рідко – запаморочення, головний біль, безсоння, сонливість, слабкість. З боку серцево-судинної системи: рідко – уповільнення внутрішньошлуночкової провідності, депресія сегмента ST та подовження інтервалу QT, виражене зниження АТ, тахікардія, екстрасистолія. З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, печія. З боку шкірних покривів: рідко – підвищене потовиділення, алергічні реакції. Індапамід. Більшість побічних реакцій мають дозозалежний характер. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – виражене зниження артеріального тиску; Неуточнена частота - аритмія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом). З боку органів кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – ниркова недостатність. З боку нервової системи: рідко – вертиго, підвищена стомлюваність, астенія, парестезія, біль голови; неуточненої частоти - непритомність. З боку травної системи: нечасто – блювання; рідко – нудота, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, порушення функції печінки; Неуточнена частота - можливість розвитку печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності, гепатит. З боку шкірних покривів: реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій: часто – макулопапульозний висип; нечасто – геморагічний васкуліт; дуже рідко – ангіоневротичний набряк та/або кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; неуточненої частоти - гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, що призводить до дегідратації та ортостатичної гіпотензії; Одночасна гіпохлоремія може призвести до метаболічного алкалозу - у пацієнтів з гострою формою системного червоного вовчаку можливе погіршення перебігу захворювання. Описано випадки реакцій фоточутливості. Лабораторні показники: дуже рідко – гіперкальціємія; неуточненої частоти - збільшення інтервалу QT на ЕКГ, підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози в крові, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, зниження вмісту калію та розвиток гіпокаліємії, особливо значуще для пацієнтів, що належать до групи у компенсаторного характеру (ймовірність та тяжкість даного ефекту низька) ). Метопролол. З боку кровотворної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку серцево-судинної системи: часто – синусова брадикардія, постуральні порушення (дуже рідко супроводжуються непритомністю), “похолодання” кінцівок, відчуття серцебиття; нечасто – тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, атріовентрикулярна блокада І ступеня; кардіогенний шок у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, периферичні набряки, біль у серці; рідко – інші порушення провідності міокарда, аритмія; дуже рідко – гангрена у пацієнтів із попередніми тяжкими порушеннями периферичного кровообігу. З боку нервової системи: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто – головний біль, запаморочення; нечасто – парестезії, судоми, депресія, зниження концентрації уваги, сонливість чи безсоння, нічні кошмари; рідко – підвищена нервова збудливість, тривожність, імпотенція/сексуальна дисфункція, хвороба Пейроні; дуже рідко – амнезія/порушення пам'яті, пригніченість, галюцинації. З боку органів чуття: рідко – порушення зору, сухість та/або подразнення очей, кон'юнктивіт, порушення слуху та шум у вухах. З боку травної системи: часто – нудота, біль у животі, діарея, запор; нечасто – блювання; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – порушення смакових відчуттів. З боку печінки: рідко – порушення функції печінки, підвищення активності “печінкових” трансаміназ; дуже рідко – гепатит. З боку шкірних покривів: нечасто – кропив'янка, підвищене потовиділення; рідко – алопеція; дуже рідко – фотосенсибілізація, загострення перебігу псоріазу. З боку дихальної системи: часто – задишка при фізичному зусиллі; нечасто – бронхоспазм; рідко – риніт. З боку ендокринної системи: рідко – гіпо-, гіперглікемія у пацієнтів цукровим діабетом І типу, маскування симптомів тиреотоксикозу. З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко – артралгія. З боку обміну речовин: нечасто – збільшення маси тіла; рідко - посилення перебігу латентнопротікаючого цукрового діабету. Лабораторні показники: дуже рідко – зниження концентрації холестерину високої щільності та підвищення тригліцеридів у плазмі крові. Еналаприл. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту; дуже рідко – пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія, еозинофілія, аутоімунні захворювання. З боку ендокринної системи: рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, непритомність; нечасто - безсоння, тривожність, панічний стан, розгубленість, депресія, порушення сну, "кошмарні" сновидіння, сонливість; рідко – парестезії, порушення пам'яті, периферична нейропатія, тремор, мігрень, сплутаність свідомості. З боку органу зору: рідко – порушення зору, кон'юнктивіт, зниження гостроти зору, сухість та печіння очей. З боку органу слуху: нечасто – вертиго, шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; нечасто – відчуття серцебиття, біль у грудях, аритмії (фібриляція передсердь, синусова брадикардія, тахікардія, фібриляція шлуночків), стенокардія, атріовентрикулярна блокада ІІ ступеня, порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда. З боку дихальної системи: часто – кашель; нечасто – риніт, закладеність носа; дуже рідко – синусит, фарингіт, ларингіт, біль у горлі, захриплість, задишка, бронхіт, інфільтрати у легенях, бронхоспазм/бронхіальна астма. З боку травної системи: часто – нудота, діарея; нечасто – біль у животі, запор; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота, стоматит, метеоризм, блювання, гастрит, порушення смаку, виразкова хвороба, афтозні виразки; дуже рідко – панкреатит, кишкова непрохідність, інтестинальний ангіоневротичний набряк. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – підвищення активності “печінкових” трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну; дуже рідко – порушення функції печінки, гепатит, гепатоцелюлярний або холестатичний, жовтяниця. Алергічні реакції: нечасто – шкірний висип, свербіж; рідко - ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані, дисфонія, кропив'янка; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, фотосенсибілізація. З боку шкірних покривів: рідко – алопеція, псоріаз, дерматит, сухість шкіри; дуже рідко – псевдолімфома, пухирчатка. З боку сечостатевої системи: часто – порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність, протеїнурія; дуже рідко – олігурія, анурія. З боку опорно-рухового апарату: часто – м'язові спазми, біль у спині, біль у ногах, міалгія; нечасто – біль у руках, артралгія, кістково-м'язовий біль, тугорухливість та припухлість суглобів. З боку репродуктивної системи: нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія. Інші: часто - астенія, підвищена стомлюваність, гіперкаліємія; нечасто – підвищення температури тіла, незначне підвищення концентрації сечовини та креатиніну; рідко – гіпонатріємія; дуже рідко – гіперглікемія, носова кровотеча, васкуліт, синдром Рейно, “припливи” крові до шкіри обличчя. Описаний симптомокомплекс, який може включати лихоманку, міалгію та артралгію, серозит, васкуліт, підвищення швидкості осідання еритроцитів, лейкоцитоз та еозинофілію, висипання на шкірі, позитивний тест на антинуклеарні антитіла.Взаємодія з лікарськими засобамиВінпоцетин. Можливе посилення антигіпертензивної дії при одночасному застосуванні з метилдопою (необхідний контроль артеріального тиску). Незважаючи на відсутність даних, що підтверджують можливість взаємодії, рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні з антиаритміками та антикоагулянтами. Індапамід. Не рекомендоване поєднання лікарських засобів. При одночасному застосуванні індапаміду та препаратів літію можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові, що супроводжується появою ознак передозування (внаслідок зменшення виведення літію). При необхідності застосування цієї комбінації слід контролювати концентрацію літію у плазмі крові. Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги. Препарати, здатні викликати аритмію типу “пірует”: Антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід). Антиаритмічні препарати III класу (аміодарон, дофетилід, ібутилід) та соталол. Деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифторперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол). Інші: беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин (в/в), галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемізол, вінкамін (в/в). Збільшення ризику шлуночкових аритмій, особливо аритмії типу “пірует” (фактор ризику – гіпокаліємія). Необхідно контролювати вміст калію в плазмі крові та, при необхідності, коригувати його до початку комбінованої терапії індапамідом та зазначеними вище препаратами. Необхідний контроль клінічного стану пацієнта, вміст електролітів плазми крові, ЕКГ. У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не викликають аритмію типу "пірует". Нестероїдні протизапальні препарати (при системному застосуванні), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), високі дози саліцилатів (? 3 г/добу): Можливе зниження антигіпертензивної дії індапаміду. При значній втраті рідини може розвинутись гостра ниркова недостатність (внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації). Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та регулярно контролювати функцію нирок, як на початку лікування, так і в процесі терапії. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ): Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів із гіпонатріємією в крові (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії) супроводжується ризиком раптової артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та можливо зниженим, внаслідок прийому діуретиків, вмістом натрію у плазмі крові необхідно: За 3 дні до початку лікування інгібітором АПФ припинити прийом діуретиків. Надалі, за потреби, прийом діуретиків можна відновити. Або починати терапію інгібітором АПФ з низьких доз, з подальшим поступовим збільшенням дози у разі потреби. При хронічній серцевій недостатності лікування інгібіторами АПФ слід розпочинати з низьких доз із можливим попереднім зниженням доз діуретиків. У всіх випадках протягом першого тижня прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок (концентрацію креатиніну в плазмі крові). Інші препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника: Збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові, за необхідності – його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Баклофен: Зазначається посилення антигіпертензивного ефекту. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок. Серцеві глікозиди: Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію в плазмі крові, ЕКГ, та, за необхідності, коригувати терапію. Поєднання препаратів, що потребує уваги. Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен): Комбінована терапія індапамідом та калійзберігаючими діуретиками є доцільною у деяких пацієнтів, проте при цьому не виключається можливість розвитку гіпокаліємії (особливо у пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з нирковою недостатністю) або гіперкаліємії. Необхідно контролювати вміст калію в плазмі, показники ЕКГ і, за необхідності, коригувати терапію. Метформін: Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на тлі діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Йодмісткі контрастні речовини: Зневоднення організму на тлі прийому діуретичних препаратів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики): Препарати цих класів посилюють антигіпертензивну дію індапаміду та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Солі кальцію: При одночасному призначенні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Циклоспорин, такролімус: Можливе збільшення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину, навіть при нормальному вмісті рідини та іонів натрію. Кортикостероїдні препарати (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид (при системному призначенні): Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Метопролол. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) через значне посилення антигіпертензивної дії. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та метопрололу має становити не менше 14 днів. Бета-адреностимулятори, теофілін, кокаїн, естрогени (затримка натрію), індометацин та інші нестероїдні протизапальні препарати (затримка натрію та блокування синтезу простагландину нирками) послаблюють антигіпертензиний ефект метопрололу. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами прийому внутрішньо можливе зниження їх ефекту; з інсуліном – підвищення ризику розвитку гіпоглікемії, посилення її вираженості та тривалості, маскування деяких симптомів гіпоглікемії (тахікардія, підвищене потовиділення, підвищення АТ). При одночасному застосуванні з гіпотензивними засобами, діуретиками, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, нітрогліцерином або блокаторами "повільних" кальцієвих каналів може розвинутись різке зниження артеріального тиску (особлива обережність необхідна при поєднанні із празозином); збільшується ризик брадикардії при поєднанні з мефлохіном; виражене зниження АТ та брадикардія при поєднанні з епінефрином; виражене урідження ЧСС та пригнічення атріовентрикулярної провідності аж до повної блокади - при застосуванні метопрололу з верапамілом, дилтіаземом, резерпіном, метилдопою, клонідином, гуанфацином та серцевими глікозидами, засобами для загальної анестезії. Одночасне внутрішньовенне введення верапамілу може спровокувати зупинку серця. Лікарські препарати, що індукують або інгібують ізофермент CYP2D6, можуть впливати на концентрацію метопрололу у плазмі. Концентрація метопрололу в плазмі може зрости при одночасному прийомі з іншими препаратами, які є субстратом для ізоферменту CYP2D6, наприклад, антиаритмічними препаратами, антигістамінними препаратами, антагоністами Н2-рецепторів, антидепресантами (селективні інгібітори зворотного захоплення, нейролептиками та інгібіторами циклооксигенази-2. Антиаритмічні препарати І класу можуть призводити до підсумовування негативного інотропного ефекту з розвитком виражених гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушенням функції лівого шлуночка (слід уникати цієї комбінації у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла та порушенням атріовентрикулярної провідності). Хінідин інгібує метаболізм метопрололу у пацієнтів з "швидким" метаболізмом, призводячи до значного підвищення концентрації метопрололу в плазмі крові та посилення його бета-адреноблокуючої дії. Поєднання з аміодароном підвищує ризик розвитку вираженої синусової брадикардії (у тому числі через тривалий час після відміни аміодарону через його тривалий період напіввиведення). Якщо метопролол та клонідин приймають одночасно, то при відміні метопрололу клонідин скасовують через кілька днів (у зв'язку з ризиком виникнення синдрому "скасування"). Індуктори мікросомальних ферментів печінки (рифампіцин, барбітурати) призводять до посилення метаболізму метопрололу, зниження концентрації метопрололу в плазмі крові та зменшення ефекту. Інгібітори (циметидин, пероральні контрацептиви, фенотіазини) – підвищують концентрацію метопрололу у плазмі крові. Дифенгідрамін знижує кліренс метопрололу, посилюючи його дію. Одночасне застосування з високими дозами фенілпропаноламіну може призвести до парадоксального підвищення артеріального тиску (аж до гіпертонічного кризу). Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб при сумісному застосуванні з метопрололом, підвищують ризик виникнення системних алергічних реакцій або анафілаксії; йодовмісні рентгеноконтрастні речовини для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Знижує кліренс ксантинів (крім дифіліну), особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Знижує кліренс лідокаїну, підвищує концентрацію лідокаїну у плазмі крові. Підсилює та пролонгує дію антидеполяризуючих міорелаксантів; подовжує антикоагуляційний ефект кумаринів. При сумісному застосуванні з анксіолітиками та препаратами, що мають снодійну активність, антигіпертензивний ефект посилюється, з етанолом – збільшується ризик вираженого зниження АТ та посилюється пригнічуюча дія на центральну нервову систему. Відзначається збільшення ризику порушень периферичного кровообігу – з алкалоїдами ріжків. Метопролол. Еналаприл. Одночасне застосування не рекомендується. Калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид) або калійвмісних солей, калієвих добавок: при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ можливий розвиток гіперкаліємії. Якщо внаслідок діагностованої гіпокаліємії все ж таки показано одночасне застосування цих препаратів, то їх слід застосовувати з обережністю, при регулярному контролі вмісту калію в сироватці крові та електрокардіограми. Одночасне застосування з обережністю. Тіазидні або "петлеві" діуретики: попереднє лікування діуретиками у високих дозах може на початку терапії еналаприлом призвести до зниження ОЦК та сприяти розвитку артеріальної гіпотензії. Антигіпертензивний ефект можна зменшити, якщо відмінити діуретик, збільшити надходження рідини чи солей до організму або розпочати терапію з низьких доз еналаприлу. Препарати загальної анестезії: при застосуванні з інгібіторами АПФ можуть призвести до посилення ортостатичної гіпотензії. Наркотичні засоби / трициклічні антидепресанти / психотропні препарати/барбітурати: може мати місце розвиток ортостатичної гіпотензії. Інші гіпотензивні препарати (альфа- та бета-адреноблокатори, блокатори "повільних" кальцієвих каналів): антигіпертензивний ефект може підсумовуватись або потенціюватися. Потрібна обережність при лікуванні нітрогліцерином у різних лікарських формах та іншими нітратами чи іншими вазодилататорами. Циметидин: підвищений ризик розвитку колапсу Циклоспорин: при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку порушення нирок. Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики або імунодепресанти: при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку реакцій підвищеної чутливості, лейкопенії. Гіпоглікемічні засоби: у поодиноких випадках інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічну дію інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (наприклад, похідних сульфонілсечовини) у пацієнтів цукровим діабетом. У цих випадках при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ може знадобитися зниження дози гіпоглікемічного засобу. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Для підтвердження антигіпертензивної дії таким пацієнтам слід знаходитись під ретельним медичним контролем. Антациди зменшують біодоступність інгібіторів АПФ при одночасному застосуванні. При одночасному застосуванні із препаратом золота (натрію ауротіомалат) для внутрішньовенного введення у пацієнтів спостерігалися: "припливи" крові до шкіри обличчя, нудота, блювання, а також артеріальна гіпотензія. Артеріальну гіпотензію можна оцінити як посилення ефекту інгібіторів АПФ під впливом препарату золота. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У літературі повідомлялося, що блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) у пацієнтів із встановленим діагнозом атеросклерозу, серцевою недостатністю, або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, асоційована з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушення (у тому числі розвитком гострої ниркової недостатності), порівняно із застосуванням однокомпонентної блокади РААС. Питання застосування подвійної блокади РААС (наприклад, шляхом одночасного застосування інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів до ангіотензину II) має вирішуватися в кожному випадку індивідуально при ретельному контролі функції нирок.Спосіб застосування та дозиПо 1 таблетці один раз на день (вранці). При недостатній ефективності та добрій переносимості доза може бути збільшена до 2-3 таблеток на добу, при рівномірному розподілі часу між прийомами. Терапевтичний ефект досягається протягом двох-трьох тижнів терапії. Приймати внутрішньо перед їжею.ПередозуванняВінпоцетин. Відомостей про передозування немає. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматичне лікування. Індапамід. Симптоми: можливі порушення водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія), нудота, блювання, виражене зниження АТ, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, поліурія або олігурія, що призводить до анурії (внаслідок гіповолемії). Лікування: невідкладні заходи, спрямовані на видалення препарату з організму: промивання шлунка та призначення активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає. Метопролол. Симптоми: виражена синусова брадикардія, запаморочення, нудота, блювання, ціаноз, виражене зниження артеріального тиску, аритмія, шлуночкова екстрасистолія, бронхоспазм, непритомність, при гострому передозуванні - кардіогенний шок, втрата свідомості, кома, а до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), кардіалгія, гіпоглікемія, гіперкаліємія, судоми, зупинка дихання. Перші ознаки передозування виявляються через 20 хв-2 години після прийому препарату. Лікування: промивання шлунка та призначення адсорбуючих засобів; симптоматична терапія: при вираженому зниженні артеріального тиску - пацієнт повинен перебувати в положенні Тренделенбурга; у разі надмірного зниження АТ, брадикардії та серцевої недостатності - внутрішньовенно (в/в), з інтервалом у 2-5 хв, бета-адреноміметики - до досягнення бажаного ефекту або внутрішньовенно 0,5-2 мг атропіну. За відсутності позитивного ефекту – допамін, добутамін або норепінефрін (норадреналін). Як наступні заходи, можливо, постановка штучного водія ритму. При бронхоспазму слід ввести внутрішньовенно бета2-адреноміметики. Метопролол погано виводиться за допомогою гемодіалізу. Еналаприл. Симптоми: посилений діурез, виражене зниження артеріального тиску з брадикардією або іншими порушеннями серцевого ритму, судоми, порушення свідомості (включаючи кому), гостру ниркову недостатність, порушення кислотно-основного стану та водно-електролітного балансу крові. Лікування: промивання шлунка та прийом внутрішньо активованого вугілля; у більш серйозних випадках - пацієнта перевести в горизонтальне положення з піднятими ногами, далі проводити заходи, спрямовані на стабілізацію АТ - внутрішньовенне введення плазмо-замінників, інфузія 0,9% розчину натрію хлориду. У пацієнта необхідно контролювати показники АТ, ЧСС, частоту дихання, сироваткову концентрацію сечовини, креатиніну, електролітів і діурез, при необхідності - гемодіаліз (швидкість виведення еналаприлату - 62 мл/хв).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT, необхідний періодичний контроль електрокардіограми. Найбільш ретельний контроль показаний у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця та захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда, інсульту або порушення функції нирок, а також у пацієнтів з цирозом печінки. У пацієнтів з цукровим діабетом дуже важливо контролювати концентрацію глюкози у крові, особливо за наявності гіпокаліємії. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. У пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди, проносні засоби на тлі гіперальдостеронізму, а також у пацієнтів похилого віку (старше 60 років) показаний ретельний контроль вмісту калію та креатиніну. Можлива поява ортостатичної гіпотензії, яка може провокуватися прийомом алкоголю, барбітуратами, наркотичними препаратами та одночасним прийомом інших гіпотензивних засобів. Може маскувати деякі клінічні прояви тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Можлива поява ортостатичної гіпотензії, яка може провокуватися прийомом алкоголю, барбітуратами, наркотичними препаратами та одночасним прийомом інших гіпотензивних засобів. Може маскувати деякі клінічні прояви тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Гіперкальціємія на фоні прийому лікарського препарату Гіпотеф може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. Значна дегідратація може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності (зниження клубочкової фільтрації). Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок. Лікарський препарат Гіпотеф може дати позитивний результат під час проведення допінг-контролю (до складу препарату входить індапамід). Хворим з артеріальною гіпертензією та гіпонатріємією (внаслідок прийому діуретиків) необхідно за 3 дні до початку прийому інгібіторів АПФ припинити прийом діуретиків (при необхідності прийом діуретиків можна відновити трохи пізніше), або призначають початкові низькі дози інгібіторів АПФ. Похідні сульфонаміду можуть загострювати перебіг системного червоного вовчаку (необхідно мати на увазі при призначенні лікарського препарату Гіпотеф). Пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, не слід вводити внутрішньовенно БМКК типу верапамілу. Контроль стану пацієнтів, які приймають бета-адреноблокатори, включає регулярне спостереження за ЧСС та АТ, концентрацією глюкози крові у пацієнтів із цукровим діабетом. При необхідності для пацієнтів з цукровим діабетом, дозу інсуліну або гіпоглікемічних засобів, що призначаються внутрішньо, слід підібрати індивідуально. Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. Пацієнтам зі стенокардією Принцметала не рекомендується призначати неселективні бета-адреноблокатори. У пацієнтів, які приймають бета-адреноблокатори, анафілактичний шок протікає у більш тяжкій формі. Можливе посилення вираженості реакцій гіперчутливості (на тлі обтяженого алергологічного анамнезу) та відсутність ефекту від запровадження звичайних доз епінефрину (адреналіну). Може посилити ознаки порушення периферичного артеріального кровообігу. Скасування препарату проводять поступово, скорочуючи дозу протягом 14 днів. При різкому припиненні лікування може виникнути синдром відміни (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску). Особливу увагу при відміні препарату слід приділити пацієнтам зі стенокардією. Пацієнти, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування бета-адреноблокаторами можливе зменшення продукції слізної рідини. Метопролол може маскувати деякі клінічні прояви гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). Різке скасування у пацієнтів з тиреотоксикозом протипоказане, оскільки здатне посилити симптоматику. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози крові до нормального рівня. При необхідності призначення пацієнтам з бронхіальною астмою, як супутня терапія повинна бути призначена терапія бета2-адреноміметиком. Необхідно призначати мінімально ефективну дозу метопрололу, при цьому може знадобитися збільшення дози бета2-адреноміметику. Пацієнтам з феохромоцитомою, паралельно з метопрололом, слід призначати альфа-адреноблокатори. При необхідності проведення хірургічного втручання необхідно попередити лікаря-анестезіолога про терапію (вибір засобу для загальної анестезії з мінімальною негативною інотропною дією), відміни препарату не рекомендується. Препарати, що знижують запаси катехоламінів (наприклад, резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання препаратів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення надмірного зниження артеріального тиску або брадикардії. У пацієнтів похилого віку рекомендується регулярно здійснювати контроль функції печінки. Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю рекомендується здійснювати контроль функції нирок. Слід проводити особливий контроль за станом пацієнтів з депресивними розладами, що приймають метопролол; у разі розвитку депресії, спричиненої прийомом бета-адреноблокаторів, рекомендується припинити терапію. Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у хворих, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у хворих з обтяженим алергологічним анамнезом або схильністю до алергічних реакцій, що проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати призначення інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою перетинчастокрилих комах. Тим не менш, анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасового відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку процедури десенсибілізації. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. У пацієнтів, які одержують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи. Інгібітори АПФ повинні обережно призначатися хворим з обструкцією вихідного отвору лівого шлуночка. Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом аргініном. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, літній вік (старше 60 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків, таких як спір , амілорид), а також препаратів калію або калійвмісних замінників харчової солі, а також застосування інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту іонів калію в плазмі (наприклад, гепарин). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних замінників харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту іонів калію в крові,особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця. Якщо необхідний комбінований прийом вищезазначених засобів, лікування має проводитися з обережністю, на тлі регулярного контролю вмісту калію у сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 12. 5 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Діюча речовина: Карведилол.

Дозировка: 25 мг Фасовка: N30 Форма выпуска: таб. Упаковка: упак. Действующее вещество: Карведилол.

Дозування: 10 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Діюча речовина: Лізіноприл. .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 20 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. Упакування: упак. Діюча речовина: Лізіноприл.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.