Гипертония

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: верапамілу гідрохлорид 80 мг. 50 шт в упаковці - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки вкриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаСелективний блокатор кальцієвих каналів І класу, похідне дифенілалкіламіну. Чинить антиангінальну, антиаритмічну та антигіпертензивну дію. Антиангінальний ефект пов'язаний як із прямою дією на міокард, так і з впливом на периферичну гемодинаміку (знижує тонус периферичних артерій, ОПСС). Блокада надходження кальцію в клітину призводить до зменшення трансформації укладеної в макроергічних зв'язках АТФ енергії на механічну роботу, зниження скоротливості міокарда. Зменшує потребу міокарда в кисні, має вазодилатуючу, негативну іно- та хронотропну дію. Збільшує період діастолічного розслаблення лівого шлуночка, зменшує тонус стінки міокарда. Зменшенням ОПСС може бути обумовлений антигіпертензивний ефект верапамілу. Верапаміл суттєво знижує AV-провідність, подовжує період рефрактерності та пригнічує автоматизм синусового вузла. Чинить антиаритмічну дію при надшлуночкових аритміях.ФармакокінетикаПри вживанні абсорбується більше 90% дози. Зв'язування з білками – 90%. Піддається метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Основним метаболітом є норверапаміл, що має менш виражену гіпотензивну активність, ніж незмінений верапаміл. T1/2 ;при прийомі одноразової дози становить 2.8-7.4 год, при прийомі повторних доз - 4.5-12 год (у зв'язку з насиченням ферментних систем печінки та підвищенням концентрації верапамілу у плазмі крові). Після внутрішньовенного введення початковий T1/2; - близько 4 хв, кінцевий - 2-5 год. Виводиться переважно нирками та 9-16% через кишечник.Клінічна фармакологіяБлокатори кальцієвих каналів.Показання до застосуванняЛікування та профілактика ІХС: хронічна стабільна стенокардія (стенокардія напруги), нестабільна стенокардія, вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала/варіантна стенокардія). Лікування та профілактика порушень серцевого ритму: пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, хронічна форма тріпотіння та мерехтіння передсердь (тахіаритмічний варіант), надшлуночкова екстрасистолія. Артеріальна гіпертензія. Гіпертонічний криз. Гіпертрофічна кардіоміопатія.Протипоказання до застосуванняКардіогенний шок, серцева недостатність, виражене порушення скоротливої ​​функції лівого шлуночка, тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.), брадикардія; СССУ, синоатріальна блокада, AV-блокада II та III ступеня (крім хворих з кардіостимулятором); тріпотіння та фібриляція передсердь у поєднанні з WPW-синдром або синдром Лауна-Ганонга-Левіна (крім хворих з кардіостимулятором); одночасний прийом із колхіцином, дантроленом, аліскіреном, сертиндолом; вагітність, період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до верапамілу.Вагітність та лактаціяВерапаміл протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей З обережністю слід застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років (ефективність та безпека застосування не досліджено).Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: брадикардія (менше 50 уд./хв), виражене зниження АТ, розвиток або посилення серцевої недостатності, тахікардія; рідко – стенокардія, аж до розвитку інфаркту міокарда (особливо у хворих з тяжким обструктивним ураженням коронарних артерій), аритмія (в т.ч. мерехтіння та тріпотіння шлуночків); при швидкому внутрішньовенному введенні - AV-блокада III ступеня, асистолія, колапс. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, непритомність, тривожність, загальмованість, підвищена стомлюваність, астенія, сонливість, депресія, екстрапірамідні порушення (атаксія, маскоподібна особа, човгаюча хода, тугорухливість рук або ніг, тремтіння рук , утруднення ковтання). З боку травної системи: нудота, запор (рідко - діарея), гіперплазія ясен (кровоточивість, болючість, набряклість), підвищення апетиту, підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. Алергічні реакції: шкірний свербіж, шкірний висип, гіперемія шкіри обличчя, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона). Інші: збільшення маси тіла, дуже рідко – агранулоцитоз, гінекомастія, гіперпролактинемія, галакторея, артрит, транзиторна втрата зору на тлі максимальної концентрації у плазмі (при внутрішньовенному введенні), набряк легенів, безсимптомна тромбоцитопенія, периферичні набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антигіпертензивними препаратами (вазодилататорами, тіазидними діуретиками, інгібіторами АПФ) відбувається взаємне посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами, антиаритмічними засобами, засобами для інгаляційного наркозу підвищується ризик розвитку брадикардії, AV-блокади, вираженої артеріальної гіпотензії, серцевої недостатності, у зв'язку з взаємним посиленням гнітючого впливу на автоматизм синоатріального вузла та AV-провід міокарда. При парентеральному введенні верапамілу пацієнтам, які нещодавно отримували бета-адреноблокатори, існує ризик розвитку артеріальної гіпотензії та асистолії. При одночасному застосуванні з нітратами посилюється антиангінальна дія верапамілу. При одночасному застосуванні з аліскіреном збільшується його концентрація у плазмі та підвищується ризик розвитку побічних ефектів. При одночасному застосуванні з аміодароном посилюється негативна інотропна дія, брадикардія, порушення провідності, AV-блокада. Оскільки верапаміл інгібує ізофермент CYP3A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, ловастатину та симвастатину, теоретично можливі прояви лікарської взаємодії, зумовлені підвищенням концентрацій статинів у плазмі крові. Описано випадки розвитку рабдоміолізу. При одночасному застосуванні з ацетилсаліцилової кислотою описані випадки збільшення часу кровотечі внаслідок адитивної антиагрегантної дії. При одночасному застосуванні з буспіроном концентрація буспірону в плазмі підвищується, посилюються його терапевтичні та побічні ефекти. При одночасному введенні верапамілу та дантролену (в/в) в експериментальних дослідженнях у тварин спостерігалася шлуночкова фібриляція з летальним результатом. Ця комбінація є потенційно небезпечною. При одночасному застосуванні з дигоксином описані випадки підвищення концентрації дигітоксину у плазмі крові. При одночасному застосуванні з дигоксином збільшується концентрація дигоксину в плазмі. При одночасному застосуванні з дизопірамідом можливі тяжка артеріальна гіпотензія та колапс, особливо у пацієнтів з кардіоміопатією або декомпенсованою серцевою недостатністю. Ризик розвитку тяжких проявів лікарської взаємодії пов'язаний, мабуть, із посиленням негативної інотропної дії. При одночасному застосуванні з диклофенаком зменшується концентрація верапамілу у плазмі крові; з доксорубіцином – збільшується концентрація доксорубіцину у плазмі крові та підвищується його ефективність. При одночасному застосуванні з іміпраміном підвищується концентрація іміпраміну у плазмі крові та виникає ризик розвитку небажаних змін на ЕКГ. Верапаміл підвищує біодоступність іміпраміну за рахунок зменшення його кліренсу. Зміни на ЕКГ зумовлені підвищенням концентрації іміпраміну в плазмі крові та адитивною пригнічувальною дією верапамілу та іміпраміну на AV-провідність. При одночасному застосуванні з карбамазепіном посилюється дія карбамазепіну та підвищується ризик розвитку побічних ефектів з боку ЦНС через інгібування метаболізму карбамазепіну в печінці під впливом верапамілу. При одночасному застосуванні з клонідином описані випадки зупинки серця у пацієнтів з гіпертензією. Підвищує плазмову концентрацію колхіцину (субстрат ізоферменту CYP3A та P-глікопротеїну). При одночасному застосуванні з літієм карбонатом прояви лікарської взаємодії неоднозначні та непередбачувані. Описано випадки посилення ефектів літію та розвитку нейротоксичності, зменшення концентрації літію у плазмі крові, тяжкої брадикардії. Вазодилатуюча дія альфа-адреноблокаторів та блокаторів кальцієвих каналів може бути адитивною або синергічною. При одночасному застосуванні теразозину або празозину та верапамілу розвиток вираженої артеріальної гіпотензії частково зумовлений фармакокінетичною взаємодією: підвищення Cmax та AUC теразозину та празозину. При одночасному застосуванні рифампіцин індукує активність ферментів печінки, прискорюючи метаболізм верапамілу, що призводить до зменшення його клінічної ефективності. При одночасному застосуванні із сертиндолом підвищується ризик розвитку шлуночкових порушень серцевого ритму, особливо шлуночкової аритмії типу "пірует". При одночасному застосуванні збільшується концентрація теофіліну в плазмі. При одночасному застосуванні з тубокурарину хлоридом, векуронію хлоридом можливе посилення міорелаксуючої дії. При одночасному застосуванні з фенітоїном, фенобарбіталом можливе значне зменшення концентрації верапамілу у плазмі крові. При одночасному застосуванні з флуоксетином посилюються побічні ефекти верапамілу через уповільнення його метаболізму під впливом флуоксетину. При одночасному застосуванні знижується кліренс хінідину, підвищується його концентрація у плазмі та зростає ризик розвитку побічних ефектів. Спостерігалися випадки розвитку гіпотензії. При одночасному застосуванні верапаміл інгібує метаболізм циклоспорину в печінці, що призводить до зменшення його виведення та підвищення концентрації у плазмі крові. Це супроводжується посиленням імунодепресивної дії, відмічено зменшення проявів нефротоксичності. При одночасному застосуванні з циметидином посилюються ефекти верапамілу. При одночасному застосуванні з енфлураном можливе пролонгування анестезії. При одночасному застосуванні з цимидатом збільшується тривалість анестезії.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Всередину дорослим – у початковій дозі 40-80 мг 3 рази на добу. Для лікарських форм пролонгованої дії разову дозу слід збільшувати, а частоту зменшувати. Дітям віком 6-14 років – 80-360 мг на добу, до 6 років – 40-60 мг на добу; частота прийому – 3-4 рази на добу. При необхідності верапаміл можна вводити внутрішньовенно струминно (повільно, під контролем АТ, ЧСС та ЕКГ). Разова доза для дорослих становить 5-10 мг, за відсутності ефекту через 20 хв можливе повторне введення у тій же дозі. Разова доза для дітей віком 6-14 років становить 2.5-3.5 мг, 1-5 років – 2-3 мг, до 1 року – 0.75-2 мг. Для пацієнтів з вираженими порушеннями функції печінки добова доза верапамілу не повинна перевищувати 120 мг. Максимальна добова доза для дорослих при прийомі внутрішньо становить 480 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати при AV-блокаді I ступеня, брадикардії, тяжкому стенозі гирла аорти, хронічній серцевій недостатності, при легкій або помірній артеріальній гіпотензії, у гострій фазі інфаркті міокарда, обструктивній гіпертрофічній кардіоміопатії, при печінковій та/або пацієнтів. віку, у дітей та підлітків віком до 18 років (ефективність та безпека застосування не досліджені). При необхідності можлива комбінована терапія стенокардії та артеріальної гіпертензії верапамілом та бета-адреноблокаторами. Однак слід уникати внутрішньовенного введення бета-адреноблокаторів на фоні застосування верапамілу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Після прийому верапамілу можливі індивідуальні реакції (сонливість, запаморочення), що впливають на здатність пацієнта виконувати роботу, яка потребує високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Спосіб застосування та дозиВерапаміл приймають внутрішньо під час або після їди, запиваючи невеликою кількістю води. Режим дозування та тривалість лікування встановлюються індивідуально залежно від стану хворого, ступеня тяжкості, особливостей перебігу захворювання та ефективності терапії. Для профілактики нападів стенокардії, аритмії та при лікуванні артеріальної гіпертензії препарат призначають дорослим у початковій дозі по 40-80 мг 3-4 рази на день.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 таб. Активні речовини: верапамілу гідрохлорид – 80 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2, 5) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаБлокатори кальцієвих каналів.ФармакокінетикаПри вживанні абсорбується більше 90% дози. Зв'язування з білками – 90%. Піддається метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Основним метаболітом є норверапаміл, що має менш виражену гіпотензивну активність, ніж незмінений верапаміл. T1/2 при прийомі одноразової дози становить 2.8-7.4 години, при прийомі повторних доз - 4.5-12 годин (у зв'язку з насиченням ферментних систем печінки та підвищенням концентрації верапамілу в плазмі крові). Після внутрішньовенного введення початковий T1/2 - близько 4 хв, кінцевий - 2-5 год. Виводиться переважно нирками та 9-16% через кишечник.ФармакодинамікаСелективний блокатор кальцієвих каналів І класу, похідне дифенілалкіламіну. Чинить антиангінальну, антиаритмічну та антигіпертензивну дію. Антиангінальний ефект пов'язаний як із прямою дією на міокард, так і з впливом на периферичну гемодинаміку (знижує тонус периферичних артерій, ОПСС). Блокада надходження кальцію в клітину призводить до зменшення трансформації укладеної в макроергічних зв'язках АТФ енергії на механічну роботу, зниження скоротливості міокарда. Зменшує потребу міокарда в кисні, має вазодилатуючу, негативну іно- та хронотропну дію. Збільшує період діастолічного розслаблення лівого шлуночка, зменшує тонус стінки міокарда. Зменшенням ОПСС може бути обумовлений антигіпертензивний ефект верапамілу. Верапаміл суттєво знижує AV-провідність, подовжує період рефрактерності та пригнічує автоматизм синусового вузла. Чинить антиаритмічну дію при надшлуночкових аритміях.Показання до застосуванняЛікування та профілактика ІХС: хронічна стабільна стенокардія (стенокардія напруги), нестабільна стенокардія, вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала/варіантна стенокардія). Лікування та профілактика порушень серцевого ритму: пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, хронічна форма тріпотіння та мерехтіння передсердь (тахіаритмічний варіант), надшлуночкова екстрасистолія. Артеріальна гіпертензія. Гіпертонічний криз. Гіпертрофічна кардіоміопатія.Протипоказання до застосуванняКардіогенний шок, серцева недостатність, виражене порушення скоротливої ​​функції лівого шлуночка, тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.), брадикардія; СССУ, синоатріальна блокада, AV-блокада II та III ступеня (крім хворих з кардіостимулятором); тріпотіння та фібриляція передсердь у поєднанні з WPW-синдром або синдром Лауна-Ганонга-Левіна (крім хворих з кардіостимулятором); одночасний прийом із колхіцином, дантроленом, аліскіреном, сертиндолом; вагітність, період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до верапамілу.Вагітність та лактаціяВерапаміл протипоказаний при вагітності та в період лактації. З обережністю слід застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років (ефективність та безпека застосування не досліджено).Побічна діяСерцево-судинна система: брадикардія (менше 50 уд./хв), виражене зниження АТ, розвиток або посилення серцевої недостатності, тахікардія; рідко – стенокардія, аж до розвитку інфаркту міокарда (особливо у хворих з тяжким обструктивним ураженням коронарних артерій), аритмія (в т.ч. мерехтіння та тріпотіння шлуночків); при швидкому внутрішньовенному введенні - AV-блокада III ступеня, асистолія, колапс. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, непритомність, тривожність, загальмованість, підвищена стомлюваність, астенія, сонливість, депресія, екстрапірамідні порушення (атаксія, маскоподібна особа, човгаюча хода, тугорухливість рук або ніг, тремтіння рук утруднення ковтання). З боку травної системи: нудота, запор (рідко – діарея), гіперплазія ясен (кровоточивість, болючість, набряклість), підвищення апетиту, підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. Алергічні реакції: свербіж шкіри, висипання на шкірі, гіперемія шкіри обличчя, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона). Інші: збільшення маси тіла, дуже рідко - агранулоцитоз, гінекомастія, гіперпролактинемія, галакторея, артрит, транзиторна втрата зору на тлі максимальної концентрації в плазмі (при внутрішньовенному введенні), набрякВзаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антигіпертензивними препаратами (вазодилататорами, тіазидними діуретиками, інгібіторами АПФ) відбувається взаємне посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами, антиаритмічними засобами, засобами для інгаляційного наркозу підвищується ризик розвитку брадикардії, AV-блокади, вираженої артеріальної гіпотензії, серцевої недостатності, у зв'язку з взаємним посиленням гнітючого впливу на автоматизм синоатріального вузла та AV-провід міокарда. При парентеральному введенні верапамілу пацієнтам, які нещодавно отримували бета-адреноблокатори, існує ризик розвитку артеріальної гіпотензії та асистолії. При одночасному застосуванні з нітратами посилюється антиангінальна дія верапамілу. При одночасному застосуванні з аліскіреном збільшується його концентрація у плазмі та підвищується ризик розвитку побічних ефектів. При одночасному застосуванні з аміодароном посилюється негативна інотропна дія, брадикардія, порушення провідності, AV-блокада. Оскільки верапаміл інгібує ізофермент CYP3A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, ловастатину та симвастатину, теоретично можливі прояви лікарської взаємодії, зумовлені підвищенням концентрацій статинів у плазмі крові. Описано випадки розвитку рабдоміолізу. При одночасному застосуванні з ацетилсаліцилової кислотою описані випадки збільшення часу кровотечі внаслідок адитивної антиагрегантної дії. При одночасному застосуванні з буспіроном концентрація буспірону в плазмі підвищується, посилюються його терапевтичні та побічні ефекти. При одночасному введенні верапамілу та дантролену (в/в) в експериментальних дослідженнях у тварин спостерігалася шлуночкова фібриляція з летальним результатом. Ця комбінація є потенційно небезпечною. При одночасному застосуванні з дигоксином описані випадки підвищення концентрації дигітоксину у плазмі крові. При одночасному застосуванні з дигоксином збільшується концентрація дигоксину в плазмі. При одночасному застосуванні з дизопірамідом можливі тяжка артеріальна гіпотензія та колапс, особливо у пацієнтів з кардіоміопатією або декомпенсованою серцевою недостатністю. Ризик розвитку тяжких проявів лікарської взаємодії пов'язаний, мабуть, із посиленням негативної інотропної дії. При одночасному застосуванні з диклофенаком зменшується концентрація верапамілу у плазмі крові; з доксорубіцином – збільшується концентрація доксорубіцину у плазмі крові та підвищується його ефективність. При одночасному застосуванні з іміпраміном підвищується концентрація іміпраміну у плазмі крові та виникає ризик розвитку небажаних змін на ЕКГ. Верапаміл підвищує біодоступність іміпраміну за рахунок зменшення його кліренсу. Зміни на ЕКГ зумовлені підвищенням концентрації іміпраміну в плазмі крові та адитивною пригнічувальною дією верапамілу та іміпраміну на AV-провідність. При одночасному застосуванні з карбамазепіном посилюється дія карбамазепіну та підвищується ризик розвитку побічних ефектів з боку ЦНС через інгібування метаболізму карбамазепіну в печінці під впливом верапамілу. При одночасному застосуванні з клонідином описані випадки зупинки серця у пацієнтів з гіпертензією. Підвищує плазмову концентрацію колхіцину (субстрат ізоферменту CYP3A та P-глікопротеїну). При одночасному застосуванні з літієм карбонатом прояви лікарської взаємодії неоднозначні та непередбачувані. Описано випадки посилення ефектів літію та розвитку нейротоксичності, зменшення концентрації літію у плазмі крові, тяжкої брадикардії. Вазодилатуюча дія альфа-адреноблокаторів та блокаторів кальцієвих каналів може бути адитивною або синергічною. При одночасному застосуванні теразозину або празозину та верапамілу розвиток вираженої артеріальної гіпотензії частково зумовлений фармакокінетичною взаємодією: підвищення Cmax та AUC теразозину та празозину. При одночасному застосуванні рифампіцин індукує активність ферментів печінки, прискорюючи метаболізм верапамілу, що призводить до зменшення його клінічної ефективності. При одночасному застосуванні із сертиндолом підвищується ризик розвитку шлуночкових порушень серцевого ритму, особливо шлуночкової аритмії типу "пірует". При одночасному застосуванні збільшується концентрація теофіліну в плазмі. При одночасному застосуванні з тубокурарину хлоридом, векуронію хлоридом можливе посилення міорелаксуючої дії. При одночасному застосуванні з фенітоїном, фенобарбіталом можливе значне зменшення концентрації верапамілу у плазмі крові. При одночасному застосуванні з флуоксетином посилюються побічні ефекти верапамілу через уповільнення його метаболізму під впливом флуоксетину. При одночасному застосуванні знижується кліренс хінідину, підвищується його концентрація у плазмі та зростає ризик розвитку побічних ефектів. Спостерігалися випадки розвитку гіпотензії. При одночасному застосуванні верапаміл інгібує метаболізм циклоспорину в печінці, що призводить до зменшення його виведення та підвищення концентрації у плазмі крові. Це супроводжується посиленням імунодепресивної дії, відмічено зменшення проявів нефротоксичності. При одночасному застосуванні з циметидином посилюються ефекти верапамілу. При одночасному застосуванні з енфлураном можливе пролонгування анестезії. При одночасному застосуванні з цимидатом збільшується тривалість анестезії.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Всередину дорослим – у початковій дозі 40-80 мг 3 рази на добу. Для лікарських форм пролонгованої дії разову дозу слід збільшувати, а частоту зменшувати. Дітям віком 6-14 років – 80-360 мг на добу, до 6 років – 40-60 мг на добу; частота прийому – 3-4 рази на добу. Максимальна добова доза для дорослих прийому внутрішньо становить 480 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати при AV-блокаді I ступеня, брадикардії, тяжкому стенозі гирла аорти, хронічній серцевій недостатності, при легкій або помірній артеріальній гіпотензії, у гострій фазі інфаркті міокарда, обструктивній гіпертрофічній кардіоміопатії, при печінковій та/або пацієнтів. віку, у дітей та підлітків віком до 18 років (ефективність та безпека застосування не досліджені). При необхідності можлива комбінована терапія стенокардії та артеріальної гіпертензії верапамілом та бета-адреноблокаторами. Однак слід уникати внутрішньовенного введення бета-адреноблокаторів на фоні застосування верапамілу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Після прийому верапамілу можливі індивідуальні реакції (сонливість, запаморочення), що впливають на здатність пацієнта виконувати роботу, яка потребує високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: сакубітрилу та валсартану гідратний комплекс натрієвих солей -113,103 мг (у перерахунку на безводну кислотну форму 100 мг, що еквівалентно вмісту 48,6 мг сакубітрилу та 51,4 мг валсартану); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 34,897 мг, гіпоролоза - 25,000 мг, кросповідон - 18,000 мг, магнію стеарат - 6,000 мг, тальк - 2,000 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1,00; оболонка: премікс оболонки білий - 7,732 мг (гіпромелоза - 5,521 мг, титану діоксид-1,106 мг, макрогол 4000 - 0,553 мг, тальк - 0,553 мг), премікс оболонки жовтий - 0,256 мг, 00,00 мг, макрогол 4000 -0,018 мг, тальк - 0,018 мг), премікс оболонки червоний - 0,012 мг (гіпромелоза - 0,009 мг, барвник заліза оксид червоний - 0,002 мг, макрогол 4000 - 0,001 мг, 0 - 1 мг). По 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою блідо-жовтого кольору з фаскою, без ризику. З одного боку нанесено гравірування «L1», з іншого - «NVR». На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаДія препарату Юперіо опосередкована новим механізмом, а саме, одночасним пригніченням активності неприлізину (нейтральної ендопептидази (neutral endopeptidase, NEP)) речовиною LBQ657 (активним метаболітом сакубітрилу) і блокадою рецепторів до ангіотензину II 1 II (АРА II). Взаємодоповнюючі сприятливі ефекти сакубітрилу та валсартану на стан серцево-судинної системи та нирок у пацієнтів із серцевою недостатністю обумовлені збільшенням кількості пептидів, що розщеплюються неприлізином (таких як натрійуретичні пептиди (НП)), що опосередковано дією LBQ657, ІІ. НП активують мембранозв'язані рецептори, пов'язані з гуанілілциклазою, що призводить до підвищення концентрації циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що викликає симптоми вазодилатації, збільшення натрійурезу та діурезу, збільшення швидкості клубочкової фільтрації та ниркового кровотоку, а також та антифібротична дія. Валсартан, вибірково блокуючи AT1-рецептор, пригнічує негативні ефекти ангіотензину II на серцево-судинну систему та нирки, а також блокує ангіотензин II-залежне вивільнення альдостерону. Це запобігає стійкій активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), яка спричиняє звуження судин, затримку натрію та води нирками, активацію росту та проліферацію клітин, а також подальшу перебудову серцево-судинної системи, що посилює порушення у її функціонуванні.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо комплекс сакубітрилу та валсартану розпадається на сакубітрил, який потім метаболізується з утворенням метаболіту LBQ657 та валсартан; концентрації названих речовин у плазмі крові досягають максимуму через 0,5 год, 2 год та 1,5 год відповідно. Абсолютна біодоступність сакубітрилу та валсартану після прийому внутрішньо становить >60% та 23% відповідно. У разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану двічі на добу рівноважні концентрації сакубітрилу, LBQ657 та валсартану досягаються через 3 дні. Статистично значущого накопичення сакубітрилу та валсартану у рівноважному стані не відзначається; водночас накопичення LBQ657 перевищує концентрацію при одноразовому застосуванні у 1,6 раза. Прийом комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не надавав клінічно значущого впливу на показники системного впливу сакубітрилу, LBQ657 та валсартану. Зниження експозиції валсартану у разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту. Час прийому комплексу сакубітрилу та валсартану не залежить від часу прийому їжі. Розподіл Комплекс сакубітрилу та валсартану значною мірою пов'язаний з білками плазми крові (94% – 97%). Порівняння експозицій у плазмі крові та СМР показує, що LBQ657 невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр (0,28%). Здається обсяг розподілу комплексу становить від 75 до 103 л. Метаболізм Сакубітрил під дією ферментів швидко перетворюється на метаболіт LBQ657, який далі суттєво не метаболізується. Валсартан метаболізується незначною мірою, у вигляді метаболітів виявляється лише близько 20%) від введеної дози. У плазмі крові в незначних концентраціях ( Виведення Після прийому внутрішньо 52-68% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та -13% валсартану та його метаболітів виводяться нирками; 37-48% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та 86% валсартану та його метаболітів виводяться через кишечник. Сакубітрил, LBQ657 та валсартан виводяться з плазми крові із середніми періодами напіввиведення (Т1/2), що становлять приблизно 1,43 год, 11,48 год та 9,90 год відповідно. Лінійність/нелінійність У вивченому діапазоні доз комплексу сакубітрилу та валсартану (50-400 мг) фармакокінетичні параметри сакубітрилу, LBQ657 та валсартану змінюються пропорційно дозі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Пацієнти старше 65 років Експозиції LBQ657 та валсартану у пацієнтів даної категорії вищі на 42% та 30% відповідно, ніж у пацієнтів молодшого віку. Подібні відмінності не пов'язані з клінічно значущими ефектами, тому корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти молодші 18 років Застосування препарату у пацієнтів цієї категорії не вивчено. Пацієнти з порушеннями функції нирок Для LBQ657 спостерігалася кореляція між функцією нирок та площею під кривою «концентрація-час» (AUC), для валсартану такої кореляції не спостерігалося. У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (рСКФ) >30 мл/хв/1,73 м Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості експозиція сакубітрилу збільшувалася у 1,5 та 3,4 рази відповідно. Експозиція LBQ657 – у 1,5 та 1,9 рази, валсартану – у 1,2 та 2,1 рази (у порівнянні зі здоровими добровольцями). У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), включаючи пацієнтів з обструкцією жовчних шляхів, корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. У зв'язку з відсутністю даних застосування у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня не рекомендовано. Етнічна приналежність Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів різних расових та етнічних груп істотно не відрізняється. Підлога Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану (сакубітрил, LBQ657 та валсартан) у чоловіків та жінок суттєво не відрізняється.ФармакодинамікаФармакодинамічні ефекти сакубітрилу та валсартану, що входять до складу препарату, оцінювали після його одноразового та багаторазового застосування у здорових добровольців, а також у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Ефекти, що відзначаються, відповідали механізму дії комплексу діючих речовин, що полягає в одночасному придушенні неприлізину і блокаді РААС. У семиденному дослідженні у пацієнтів зі зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка, в якому валсартан застосовували як контроль, застосування сакубітрилу та валсартану призводило до статистично значущого короткочасного збільшення натрійурезу, збільшення концентрації цГМФ у сечі та зниження концентрації передсердного ) та N-кінцевого фрагмента попередника мозкового натріюуретичного пептиду (NT-proBNP) у плазмі крові (порівняно з валсартаном). У 21-денному дослідженні у пацієнтів зі зниженою ФВ лівого шлуночка застосування сакубітрилу та валсартану викликало статистично значуще збільшення концентрації передсердного натріюуретичного пептиду (ANP) та цГМФ у сечі та концентрації цГМФ у плазмі крові, а також зниження плазмових концентрацій. -1 (Порівняно з вихідним станом). Крім того, застосування сакубітрилу та валсартану блокує AT1-рецептор, на що вказує збільшення активності та концентрації реніну у плазмі крові. В іншому дослідженні комплекс сакубітрилу та валсартану викликав більш виражене зниження концентрації NT-proBNP у плазмі крові та більш значне підвищення концентрацій мозкового натрійуретичного пептиду (BNP) та цГМФ у сечі, ніж еналаприл. У той час як BNP є субстратом неприлізину, NT-proBNP таким не є, у зв'язку з чим NT-proBNP, на відміну від BNP, можна використовувати як біомаркер при моніторингу пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують комплекс сакубітрилу та валсартану. У дослідженні з докладним вивченням інтервалу QTc у здорових добровольців чоловічої статі застосування комплексу сакубітрилу та валсартану одноразово в дозах 400 мг та 1200 мг не впливало на реполяризацію міокарда. Неприлізин - один з декількох ферментів, що беруть участь у метаболізмі амілоїда-р (Ар) головного мозку та спинномозкової рідини (СМР). На фоні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у дозі 400 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів у здорових добровольців концентрація Ар 1-38 у СМР збільшувалася; при цьому концентрації bАР 1-40 і 1-42 в СМР не змінювалися. Клінічне значення цього факту невідоме. У клінічному дослідженні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю статистично достовірно знижувало ризик летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю (21,8% у групі досліджуваного препарату проти 26,5% у групі. еналаприлу). Абсолютне зниження ризику летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю становило 4,7% (3,1% для ризику летального результату через серцево-судинну патологію і 2,8%) для первинної госпіталізації. у зв'язку з гострою серцевою недостатністю). Відносне зниження ризику проти еналаприлом становило 20%. Ефект відзначений на ранніх етапах застосування препарату та зберігався протягом усього періоду дослідження. Розвитку ефекту сприяли обидва діючі компоненти препарату. Частота випадків раптової смерті, які становили 45% всіх летальних випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 20% порівняно з групою еналаприлу (відношення ризиків (hazard rAT1o, HR) 0,80, р=0,008 ). Частота випадків розвитку недостатності скорочувальної функції міокарда, яка була причиною летального результату в 26% випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 21% порівняно з таким показником у групі еналаприлу (HR 0,79, р=0, 0338).Показання до застосуванняХронічна серцева недостатність (II-IV класи за класифікацією NYHA) у пацієнтів із систолічною дисфункцією з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та госпіталізації з приводу серцевої недостатності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до сакубітрилу або валсартану, а також до інших допоміжних компонентів препарату. Одночасне застосування з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), а також період 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Наявність ангіоневротичного набряку в анамнезі на тлі попередньої терапії інгібіторами АПФ або АРА ІІ. Одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Порушення функції печінки тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлд П'ю), біліарний цироз та холестаз. Препарат Інтресто не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Одночасне застосування коїться з іншими препаратами, які містять АРА II, т.к. до складу препарату входить валсартан. З обережністю Слід бути обережним при застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (РСКФ). Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату зі статинами, інгібіторами фосфодіестерази 5-го типу. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі у зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату у пацієнтів даної категорії. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику ангіоневротичного набряку.Вагітність та лактаціяСлід інформувати пацієнток із збереженим репродуктивним потенціалом про можливі наслідки застосування препарату під час вагітності, а також необхідність використання надійних методів контрацепції під час лікування препаратом та протягом тижня після його останнього прийому. Як і інші препарати, що безпосередньо діють на РААС, препарат Юперіо не слід застосовувати під час вагітності. Дія препарату Юперіо опосередкована блокадою рецепторів ангіотензину II, тому ризик для плода не можна виключити. При настанні вагітності під час лікування препаратом пацієнтці слід припинити прийом препарату та поінформувати свого лікаря. Оскільки у доклінічних дослідженнях зазначено виділення сакубітрилу та валсартану з молоком лактуючих тварин, не рекомендується застосовувати препарат Юперіо у період грудного вигодовування. Рішення про відмову від грудного вигодовування або про відміну препарату Юперії продовження грудного вигодовування слід приймати з урахуванням важливості його застосування для матері. Даних про вплив препарату Юперіо на фертильність чоловіків та жінок немає. У дослідженнях препарату Юперіо у тварин зниження фертильності не було.Побічна діяВиявлені небажані явища (НЯ) відповідали фармакологічним характеристикам препарату Юперіо та супутнім захворюванням, які є у пацієнтів. Найпоширенішими НЯ були виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія та порушення функції нирок, спричинені корекцією дози препарату Юперіо або припиненням терапії. Частота НЯ не залежала від статі, віку чи расової приналежності пацієнтів. НЯ перераховані відповідно до системно-органного класу медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA. У межах кожного системно-органного класу НЯ розподілено за частотою виникнення у порядку зменшення їх важливості. Для оцінки частоти використані такі критерії: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до1/1,000 до<1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко ( Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіперкаліємія; часто – гіпокаліємія. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – ортостатичне запаморочення. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго. Порушення з боку судин: дуже часто – виражене зниження артеріального тиску: часто – непритомність, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота. Порушення з боку колії та підшкірних тканин: нечасто – ангіоневротичний набряк. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – порушення функції нирок; часто – ниркова недостатність (у т.ч. гостра ниркова недостатність). Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність, астенія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані лікарські взаємодії Інгібітори АПФ Препарат Юперіо протипоказаний до застосування одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки пригнічення неприлізину одночасно із застосуванням інгібітора АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування препарату Юперіо можна не раніше ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ. Застосування інгібітору АПФ можливе не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому Юперіо. Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом та у пацієнтів з порушеннями функції нирок (РСКФ Не рекомендовані лікарські взаємодії Антагоністи рецепторів ангіотензину Оскільки одна з діючих речовин є антагоністом рецепторів ангіотензину II, одночасне застосування з іншим препаратом, що містить АРА II, не рекомендується. Лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Інгібітори ГМГ-КоА редуктази (статини) Дані досліджень показують, що сакубітрил пригнічує активність переносників ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ. Препарат Юперіо може збільшувати системну експозицію таких субстратів ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ, як статини. У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо одночасно з аторвастатином, максимальна концентрація в плазмі (Сmах) аторвастатину та його метаболітів збільшувалася до 2 разів, а AUC – до 1,3 разів. З цієї причини препарат Юперіо одночасно зі статинами слід застосовувати з обережністю. Сілденафіл У пацієнтів з вираженим підвищенням АТ, які отримують препарат Юперіо (до досягнення рівноважної концентрації), одноразове застосування силденафілу посилювало антигіпертензивну дію порівняно із застосуванням препарату Юперіо в монотерапії. З цієї причини у пацієнтів, які отримують Юперіо, застосовувати силденафіл або інший інгібітор фосфодіестерази 5-го типу слід з обережністю. Передбачувані лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Калій Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, тріамтерена та амілориду), антагоністів мінералокортикоїдів (наприклад, спіронолактону та еплеренону), препаратів калію або замінників калію, що містять вміст кухонної солі, може викликати підвищення вмісту калію та концентрації креатиніну в сироватці крові. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з цими препаратами, рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи виборчі інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2) Застосування препарату Юперіо одночасно з НПЗЗ у пацієнтів старше 65 років, у пацієнтів з гіповолемією (включаючи пацієнтів, які отримують діуретики) та у пацієнтів з порушеннями функції нирок, може збільшувати ризик погіршення функції нирок. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з нестероїдними протизапальними засобами, при призначенні подібної схеми лікування та у разі її зміни рекомендується контролювати функцію нирок. Препарати літію Можливість лікарської взаємодії між препаратом Юперіо та препаратами літію не вивчали. При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II відзначалося оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та посилення у зв'язку з цим токсичних проявів. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо разом із препаратами літію, рекомендується ретельно контролювати вміст літію у сироватці крові. У разі додаткового застосування діуретичного лікарського засобу ризик токсичної дії літію може збільшуватися. Білки-переносники Активний метаболіт сакубітрилу (LBQ657) та валсартан є субстратами білків-переносників 0АТР1В1, 0АТР1ВЗ та ОАТЗ; валсартан також є субстратом білка-переносника MRP2. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з інгібіторами ОАТР1В1, ОАТР1ВЗ, ОАТЗ (наприклад, рифампіцином та циклоспорином) або MRР2 (наприклад, ритонавіром) може збільшуватися системна експозиція LBQ657 або валсартану відповідно. На початку та в момент завершення спільного застосування препарату Юперіо та даної групи препаратів потрібно дотримуватися обережності. Відсутність значних лікарських взаємодій У разі застосування препарату Юперіо в комбінації з фуросемідом, дигоксином, варфарином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, метформіном, омепразолом, карведилолом, нітрогліцерином внутрішньовенно (в/в) або комбінованим препаратом левоноргестрелу та етинілестрадио. Взаємодія з атенололом, індометацином, глибенкламідом (глибуридом) або циметидином при сумісному застосуванні з препаратом Юперіо не очікується. Взаємодія з ізоферментами системи цитохрому Р450 Наявні дослідження демонструють, що ймовірність лікарських взаємодій, опосередкованих ізоферментами цитохрому CYP450, невелика, оскільки комплекс діючих речовин у незначній мірі метаболізується за участю ізоферментів CYP450. Комплекс речовин препарату Юперіо не є інгібітором або індуктором ізоферментів CYP450.Спосіб застосування та дозиЧас прийому препарату Юперіо не залежить від часу їди. Цільова (максимальна добова) доза препарату Юперіо становить 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Початкова доза препарату Юперіо, що рекомендується, становить 100 мг (51,4 мг + 48,6 мг) 2 рази на добу. У пацієнтів, які не отримували терапію інгібіторами АПФ або АРА II, або отримували ці препарати в низьких дозах, починати терапію препаратом Юперіо слід у дозі 50 мг (25,7 мг + 24,3 мг) 2 рази на добу з повільним підвищенням дози. подвоювання добової дози 1 раз на 3-4 тижні). Залежно від переносимості, дозу препарату Інтресто слід збільшувати вдвічі кожні 2-4 тижні аж до досягнення цільової (максимальної добової) дози 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Застосування препарату Юперіо можливе не раніше, ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ, оскільки у разі одночасного застосування можливий розвиток ангіоневротичного набряку. Оскільки до складу препарату Юперіо входить АРА II валсартан, його слід застосовувати одночасно з іншим препаратом, до складу якого входить АРА II. При розвитку ознак порушення переносимості препарату Юперіо (клінічно виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія, порушення функції нирок), слід розглянути питання про тимчасове зниження дози або корекцію дози одночасно застосовуваних лікарських препаратів. Пацієнти спеціальних категорій Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (РСКФ 60-90 мл/хв/1,73 м2) або помірного ступеня тяжкості (РСКФ 30-60 мл/хв/1,73 м2) корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози препарату Юперіо не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. Препарат Юперіо не рекомендований для застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Юперіо у дітей та підлітків немає. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. У пацієнтів віком понад 65 років корекція дози не потрібна.ПередозуванняДаних про передозування препаратом Юперіо у людини недостатньо. Одноразове застосування препарату в дозі 1200 мг та багаторазове в дозі 900 мг у здорових добровольців супроводжувалося хорошою переносимістю. Найбільш ймовірним симптомом передозування є виражене зниження артеріального тиску, зумовлене антигіпертензивною дією діючих речовин. У цьому випадку рекомендується симптоматичне лікування. При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. У разі виникнення вираженого зниження АТ як терапії необхідно внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, пацієнта слід укласти, піднявши ноги, на необхідний для терапії період часу, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця і дихальної системи, об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та кількості сечі, що виділяється. Видалення діючих речовин при проведенні гемодіалізу малоймовірне, оскільки значна частина їх зв'язується з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВиражене зниження АТ У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо, спостерігалися випадки клінічно вираженої артеріальної гіпотензії. При виникненні вираженого зниження АТ слід розглянути питання про корекцію дози діуретиків, супутніх гіпотензивних засобів, а також усунення причин виникнення вираженого зниження АТ (наприклад, гіповолемії). Якщо, незважаючи на ці заходи, виражене зниження артеріального тиску зберігається, дозу препарату Юперіо слід зменшити або препарат слід на якийсь час відмінити. Остаточна відміна препарату зазвичай не потрібна. Імовірність виникнення вираженого зниження артеріального тиску, як правило, вища у пацієнтів з гіповолемією, яка може бути викликана терапією діуретиками, низькосольовою дієтою, діареєю або блюванням. Перед початком застосування препарату Юперіо слід провести корекцію вмісту натрію в організмі та/або заповнити ОЦК. Порушення функції нирок Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може спричинити погіршення функції нирок. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності 14/17 (у порівнянні з еналаприлом) клінічно значущі порушення функції нирок відзначалися рідко, а препарат Юперіо у зв'язку з подібними порушеннями скасовували рідше (0,65%), ніж еналаприл (1,28%). У разі клінічно значущого погіршення функції нирок слід розглянути питання зменшення дози препарату Юперіо. При застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок слід бути обережним. Гіперкаліємія Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може збільшувати ризик гіперкаліємії. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності (порівняно з еналаприлом) клінічно значуща гіперкаліємія відзначалася рідко; препарат Юперіо у зв'язку з гіперкаліємією було скасовано у 0,26% пацієнтів, а еналаприл – у 0,35% пацієнтів. Препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, калійзберігаючі діуретики, препарати калію) одночасно з препаратом Юперіо слід застосовувати з обережністю. У разі клінічно значущої гіперкаліємії слід розглянути такі заходи, як зниження споживання калію з їжею або корекція дози супутніх препаратів. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з такими факторами ризику,як тяжкі порушення функції нирок, цукровий діабет, гіпоальдостеронізм чи дієта з високим вмістом калію. Ангіоневротичний набряк На фоні застосування препарату Юперіо спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку. При виникненні ангіоневротичного набряку препарат Юперіо слід негайно відмінити та призначити належне лікування та спостереження за пацієнтом до повного та стійкого вирішення всіх симптомів. Повторно призначати препарат Юперіо не слід. У випадках підтвердженого ангіоневротичного набряку, при якому набряк поширювався тільки на обличчя та губи, цей стан, як правило, дозволялося без втручання, хоча застосування антигістамінних засобів сприяло полегшенню симптомів. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. У тих випадках, коли набряк поширюється на мову, голосові складки або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно негайно розпочати належне лікування, наприклад, підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0,3-0,5 мл) , та/або вжити належних заходів щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У пацієнтів, які мають ангіоневротичний набряк, викликаний застосуванням інгібітору АПФ або АРА II, препарат Юперіо застосовувати не слід. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику англіосвротичного набряку. Пацієнти зі стенозом ниркової артерії Як і інші препарати, що діють на РААС, препарат Юперіо може спричинити підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій. У пацієнтів зі стенозом ниркової артерії слід застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи функцію нирок. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами Відсутні дані щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами. У зв'язку з можливим виникненням запаморочення або підвищеної втоми слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: сакубітрилу та валсартану гідратний комплекс натрієвих солей -113,103 мг (у перерахунку на безводну кислотну форму 100 мг, що еквівалентно вмісту 48,6 мг сакубітрилу та 51,4 мг валсартану); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 34,897 мг, гіпоролоза - 25,000 мг, кросповідон - 18,000 мг, магнію стеарат - 6,000 мг, тальк - 2,000 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1,00; оболонка: премікс оболонки білий - 7,732 мг (гіпромелоза - 5,521 мг, титану діоксид-1,106 мг, макрогол 4000 - 0,553 мг, тальк - 0,553 мг), премікс оболонки жовтий - 0,256 мг, 00,00 мг, макрогол 4000 -0,018 мг, тальк - 0,018 мг), премікс оболонки червоний - 0,012 мг (гіпромелоза - 0,009 мг, барвник заліза оксид червоний - 0,002 мг, макрогол 4000 - 0,001 мг, 0 - 1 мг). По 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою блідо-жовтого кольору з фаскою, без ризику. З одного боку нанесено гравірування «L1», з іншого - «NVR». На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаДія препарату Юперіо опосередкована новим механізмом, а саме, одночасним пригніченням активності неприлізину (нейтральної ендопептидази (neutral endopeptidase, NEP)) речовиною LBQ657 (активним метаболітом сакубітрилу) і блокадою рецепторів до ангіотензину II 1 II (АРА II). Взаємодоповнюючі сприятливі ефекти сакубітрилу та валсартану на стан серцево-судинної системи та нирок у пацієнтів із серцевою недостатністю обумовлені збільшенням кількості пептидів, що розщеплюються неприлізином (таких як натрійуретичні пептиди (НП)), що опосередковано дією LBQ657, ІІ. НП активують мембранозв'язані рецептори, пов'язані з гуанілілциклазою, що призводить до підвищення концентрації циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що викликає симптоми вазодилатації, збільшення натрійурезу та діурезу, збільшення швидкості клубочкової фільтрації та ниркового кровотоку, а також та антифібротична дія. Валсартан, вибірково блокуючи AT1-рецептор, пригнічує негативні ефекти ангіотензину II на серцево-судинну систему та нирки, а також блокує ангіотензин II-залежне вивільнення альдостерону. Це запобігає стійкій активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), яка спричиняє звуження судин, затримку натрію та води нирками, активацію росту та проліферацію клітин, а також подальшу перебудову серцево-судинної системи, що посилює порушення у її функціонуванні.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо комплекс сакубітрилу та валсартану розпадається на сакубітрил, який потім метаболізується з утворенням метаболіту LBQ657 та валсартан; концентрації названих речовин у плазмі крові досягають максимуму через 0,5 год, 2 год та 1,5 год відповідно. Абсолютна біодоступність сакубітрилу та валсартану після прийому внутрішньо становить >60% та 23% відповідно. У разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану двічі на добу рівноважні концентрації сакубітрилу, LBQ657 та валсартану досягаються через 3 дні. Статистично значущого накопичення сакубітрилу та валсартану у рівноважному стані не відзначається; водночас накопичення LBQ657 перевищує концентрацію при одноразовому застосуванні у 1,6 раза. Прийом комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не надавав клінічно значущого впливу на показники системного впливу сакубітрилу, LBQ657 та валсартану. Зниження експозиції валсартану у разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту. Час прийому комплексу сакубітрилу та валсартану не залежить від часу прийому їжі. Розподіл Комплекс сакубітрилу та валсартану значною мірою пов'язаний з білками плазми крові (94% – 97%). Порівняння експозицій у плазмі крові та СМР показує, що LBQ657 невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр (0,28%). Здається обсяг розподілу комплексу становить від 75 до 103 л. Метаболізм Сакубітрил під дією ферментів швидко перетворюється на метаболіт LBQ657, який далі суттєво не метаболізується. Валсартан метаболізується незначною мірою, у вигляді метаболітів виявляється лише близько 20%) від введеної дози. У плазмі крові в незначних концентраціях ( Виведення Після прийому внутрішньо 52-68% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та -13% валсартану та його метаболітів виводяться нирками; 37-48% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та 86% валсартану та його метаболітів виводяться через кишечник. Сакубітрил, LBQ657 та валсартан виводяться з плазми крові із середніми періодами напіввиведення (Т1/2), що становлять приблизно 1,43 год, 11,48 год та 9,90 год відповідно. Лінійність/нелінійність У вивченому діапазоні доз комплексу сакубітрилу та валсартану (50-400 мг) фармакокінетичні параметри сакубітрилу, LBQ657 та валсартану змінюються пропорційно дозі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Пацієнти старше 65 років Експозиції LBQ657 та валсартану у пацієнтів даної категорії вищі на 42% та 30% відповідно, ніж у пацієнтів молодшого віку. Подібні відмінності не пов'язані з клінічно значущими ефектами, тому корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти молодші 18 років Застосування препарату у пацієнтів цієї категорії не вивчено. Пацієнти з порушеннями функції нирок Для LBQ657 спостерігалася кореляція між функцією нирок та площею під кривою «концентрація-час» (AUC), для валсартану такої кореляції не спостерігалося. У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (рСКФ) >30 мл/хв/1,73 м Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості експозиція сакубітрилу збільшувалася у 1,5 та 3,4 рази відповідно. Експозиція LBQ657 – у 1,5 та 1,9 рази, валсартану – у 1,2 та 2,1 рази (у порівнянні зі здоровими добровольцями). У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), включаючи пацієнтів з обструкцією жовчних шляхів, корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. У зв'язку з відсутністю даних застосування у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня не рекомендовано. Етнічна приналежність Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів різних расових та етнічних груп істотно не відрізняється. Підлога Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану (сакубітрил, LBQ657 та валсартан) у чоловіків та жінок суттєво не відрізняється.ФармакодинамікаФармакодинамічні ефекти сакубітрилу та валсартану, що входять до складу препарату, оцінювали після його одноразового та багаторазового застосування у здорових добровольців, а також у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Ефекти, що відзначаються, відповідали механізму дії комплексу діючих речовин, що полягає в одночасному придушенні неприлізину і блокаді РААС. У семиденному дослідженні у пацієнтів зі зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка, в якому валсартан застосовували як контроль, застосування сакубітрилу та валсартану призводило до статистично значущого короткочасного збільшення натрійурезу, збільшення концентрації цГМФ у сечі та зниження концентрації передсердного ) та N-кінцевого фрагмента попередника мозкового натріюуретичного пептиду (NT-proBNP) у плазмі крові (порівняно з валсартаном). У 21-денному дослідженні у пацієнтів зі зниженою ФВ лівого шлуночка застосування сакубітрилу та валсартану викликало статистично значуще збільшення концентрації передсердного натріюуретичного пептиду (ANP) та цГМФ у сечі та концентрації цГМФ у плазмі крові, а також зниження плазмових концентрацій. -1 (Порівняно з вихідним станом). Крім того, застосування сакубітрилу та валсартану блокує AT1-рецептор, на що вказує збільшення активності та концентрації реніну у плазмі крові. В іншому дослідженні комплекс сакубітрилу та валсартану викликав більш виражене зниження концентрації NT-proBNP у плазмі крові та більш значне підвищення концентрацій мозкового натрійуретичного пептиду (BNP) та цГМФ у сечі, ніж еналаприл. У той час як BNP є субстратом неприлізину, NT-proBNP таким не є, у зв'язку з чим NT-proBNP, на відміну від BNP, можна використовувати як біомаркер при моніторингу пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують комплекс сакубітрилу та валсартану. У дослідженні з докладним вивченням інтервалу QTc у здорових добровольців чоловічої статі застосування комплексу сакубітрилу та валсартану одноразово в дозах 400 мг та 1200 мг не впливало на реполяризацію міокарда. Неприлізин - один з декількох ферментів, що беруть участь у метаболізмі амілоїда-р (Ар) головного мозку та спинномозкової рідини (СМР). На фоні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у дозі 400 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів у здорових добровольців концентрація Ар 1-38 у СМР збільшувалася; при цьому концентрації bАР 1-40 і 1-42 в СМР не змінювалися. Клінічне значення цього факту невідоме. У клінічному дослідженні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю статистично достовірно знижувало ризик летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю (21,8% у групі досліджуваного препарату проти 26,5% у групі. еналаприлу). Абсолютне зниження ризику летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю становило 4,7% (3,1% для ризику летального результату через серцево-судинну патологію і 2,8%) для первинної госпіталізації. у зв'язку з гострою серцевою недостатністю). Відносне зниження ризику проти еналаприлом становило 20%. Ефект відзначений на ранніх етапах застосування препарату та зберігався протягом усього періоду дослідження. Розвитку ефекту сприяли обидва діючі компоненти препарату. Частота випадків раптової смерті, які становили 45% всіх летальних випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 20% порівняно з групою еналаприлу (відношення ризиків (hazard rAT1o, HR) 0,80, р=0,008 ). Частота випадків розвитку недостатності скорочувальної функції міокарда, яка була причиною летального результату в 26% випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 21% порівняно з таким показником у групі еналаприлу (HR 0,79, р=0, 0338).Показання до застосуванняХронічна серцева недостатність (II-IV класи за класифікацією NYHA) у пацієнтів із систолічною дисфункцією з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та госпіталізації з приводу серцевої недостатності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до сакубітрилу або валсартану, а також до інших допоміжних компонентів препарату. Одночасне застосування з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), а також період 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Наявність ангіоневротичного набряку в анамнезі на тлі попередньої терапії інгібіторами АПФ або АРА ІІ. Одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Порушення функції печінки тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлд П'ю), біліарний цироз та холестаз. Препарат Інтресто не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Одночасне застосування коїться з іншими препаратами, які містять АРА II, т.к. до складу препарату входить валсартан. З обережністю Слід бути обережним при застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (РСКФ). Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату зі статинами, інгібіторами фосфодіестерази 5-го типу. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі у зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату у пацієнтів даної категорії. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику ангіоневротичного набряку.Вагітність та лактаціяСлід інформувати пацієнток із збереженим репродуктивним потенціалом про можливі наслідки застосування препарату під час вагітності, а також необхідність використання надійних методів контрацепції під час лікування препаратом та протягом тижня після його останнього прийому. Як і інші препарати, що безпосередньо діють на РААС, препарат Юперіо не слід застосовувати під час вагітності. Дія препарату Юперіо опосередкована блокадою рецепторів ангіотензину II, тому ризик для плода не можна виключити. При настанні вагітності під час лікування препаратом пацієнтці слід припинити прийом препарату та поінформувати свого лікаря. Оскільки у доклінічних дослідженнях зазначено виділення сакубітрилу та валсартану з молоком лактуючих тварин, не рекомендується застосовувати препарат Юперіо у період грудного вигодовування. Рішення про відмову від грудного вигодовування або про відміну препарату Юперії продовження грудного вигодовування слід приймати з урахуванням важливості його застосування для матері. Даних про вплив препарату Юперіо на фертильність чоловіків та жінок немає. У дослідженнях препарату Юперіо у тварин зниження фертильності не було.Побічна діяВиявлені небажані явища (НЯ) відповідали фармакологічним характеристикам препарату Юперіо та супутнім захворюванням, які є у пацієнтів. Найпоширенішими НЯ були виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія та порушення функції нирок, спричинені корекцією дози препарату Юперіо або припиненням терапії. Частота НЯ не залежала від статі, віку чи расової приналежності пацієнтів. НЯ перераховані відповідно до системно-органного класу медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA. У межах кожного системно-органного класу НЯ розподілено за частотою виникнення у порядку зменшення їх важливості. Для оцінки частоти використані такі критерії: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до1/1,000 до<1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко ( Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіперкаліємія; часто – гіпокаліємія. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – ортостатичне запаморочення. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго. Порушення з боку судин: дуже часто – виражене зниження артеріального тиску: часто – непритомність, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота. Порушення з боку колії та підшкірних тканин: нечасто – ангіоневротичний набряк. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – порушення функції нирок; часто – ниркова недостатність (у т.ч. гостра ниркова недостатність). Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність, астенія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані лікарські взаємодії Інгібітори АПФ Препарат Юперіо протипоказаний до застосування одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки пригнічення неприлізину одночасно із застосуванням інгібітора АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування препарату Юперіо можна не раніше ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ. Застосування інгібітору АПФ можливе не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому Юперіо. Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом та у пацієнтів з порушеннями функції нирок (РСКФ Не рекомендовані лікарські взаємодії Антагоністи рецепторів ангіотензину Оскільки одна з діючих речовин є антагоністом рецепторів ангіотензину II, одночасне застосування з іншим препаратом, що містить АРА II, не рекомендується. Лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Інгібітори ГМГ-КоА редуктази (статини) Дані досліджень показують, що сакубітрил пригнічує активність переносників ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ. Препарат Юперіо може збільшувати системну експозицію таких субстратів ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ, як статини. У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо одночасно з аторвастатином, максимальна концентрація в плазмі (Сmах) аторвастатину та його метаболітів збільшувалася до 2 разів, а AUC – до 1,3 разів. З цієї причини препарат Юперіо одночасно зі статинами слід застосовувати з обережністю. Сілденафіл У пацієнтів з вираженим підвищенням АТ, які отримують препарат Юперіо (до досягнення рівноважної концентрації), одноразове застосування силденафілу посилювало антигіпертензивну дію порівняно із застосуванням препарату Юперіо в монотерапії. З цієї причини у пацієнтів, які отримують Юперіо, застосовувати силденафіл або інший інгібітор фосфодіестерази 5-го типу слід з обережністю. Передбачувані лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Калій Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, тріамтерена та амілориду), антагоністів мінералокортикоїдів (наприклад, спіронолактону та еплеренону), препаратів калію або замінників калію, що містять вміст кухонної солі, може викликати підвищення вмісту калію та концентрації креатиніну в сироватці крові. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з цими препаратами, рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи виборчі інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2) Застосування препарату Юперіо одночасно з НПЗЗ у пацієнтів старше 65 років, у пацієнтів з гіповолемією (включаючи пацієнтів, які отримують діуретики) та у пацієнтів з порушеннями функції нирок, може збільшувати ризик погіршення функції нирок. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з нестероїдними протизапальними засобами, при призначенні подібної схеми лікування та у разі її зміни рекомендується контролювати функцію нирок. Препарати літію Можливість лікарської взаємодії між препаратом Юперіо та препаратами літію не вивчали. При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II відзначалося оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та посилення у зв'язку з цим токсичних проявів. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо разом із препаратами літію, рекомендується ретельно контролювати вміст літію у сироватці крові. У разі додаткового застосування діуретичного лікарського засобу ризик токсичної дії літію може збільшуватися. Білки-переносники Активний метаболіт сакубітрилу (LBQ657) та валсартан є субстратами білків-переносників 0АТР1В1, 0АТР1ВЗ та ОАТЗ; валсартан також є субстратом білка-переносника MRP2. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з інгібіторами ОАТР1В1, ОАТР1ВЗ, ОАТЗ (наприклад, рифампіцином та циклоспорином) або MRР2 (наприклад, ритонавіром) може збільшуватися системна експозиція LBQ657 або валсартану відповідно. На початку та в момент завершення спільного застосування препарату Юперіо та даної групи препаратів потрібно дотримуватися обережності. Відсутність значних лікарських взаємодій У разі застосування препарату Юперіо в комбінації з фуросемідом, дигоксином, варфарином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, метформіном, омепразолом, карведилолом, нітрогліцерином внутрішньовенно (в/в) або комбінованим препаратом левоноргестрелу та етинілестрадио. Взаємодія з атенололом, індометацином, глибенкламідом (глибуридом) або циметидином при сумісному застосуванні з препаратом Юперіо не очікується. Взаємодія з ізоферментами системи цитохрому Р450 Наявні дослідження демонструють, що ймовірність лікарських взаємодій, опосередкованих ізоферментами цитохрому CYP450, невелика, оскільки комплекс діючих речовин у незначній мірі метаболізується за участю ізоферментів CYP450. Комплекс речовин препарату Юперіо не є інгібітором або індуктором ізоферментів CYP450.Спосіб застосування та дозиЧас прийому препарату Юперіо не залежить від часу їди. Цільова (максимальна добова) доза препарату Юперіо становить 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Початкова доза препарату Юперіо, що рекомендується, становить 100 мг (51,4 мг + 48,6 мг) 2 рази на добу. У пацієнтів, які не отримували терапію інгібіторами АПФ або АРА II, або отримували ці препарати в низьких дозах, починати терапію препаратом Юперіо слід у дозі 50 мг (25,7 мг + 24,3 мг) 2 рази на добу з повільним підвищенням дози. подвоювання добової дози 1 раз на 3-4 тижні). Залежно від переносимості, дозу препарату Інтресто слід збільшувати вдвічі кожні 2-4 тижні аж до досягнення цільової (максимальної добової) дози 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Застосування препарату Юперіо можливе не раніше, ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ, оскільки у разі одночасного застосування можливий розвиток ангіоневротичного набряку. Оскільки до складу препарату Юперіо входить АРА II валсартан, його слід застосовувати одночасно з іншим препаратом, до складу якого входить АРА II. При розвитку ознак порушення переносимості препарату Юперіо (клінічно виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія, порушення функції нирок), слід розглянути питання про тимчасове зниження дози або корекцію дози одночасно застосовуваних лікарських препаратів. Пацієнти спеціальних категорій Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (РСКФ 60-90 мл/хв/1,73 м2) або помірного ступеня тяжкості (РСКФ 30-60 мл/хв/1,73 м2) корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози препарату Юперіо не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. Препарат Юперіо не рекомендований для застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Юперіо у дітей та підлітків немає. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. У пацієнтів віком понад 65 років корекція дози не потрібна.ПередозуванняДаних про передозування препаратом Юперіо у людини недостатньо. Одноразове застосування препарату в дозі 1200 мг та багаторазове в дозі 900 мг у здорових добровольців супроводжувалося хорошою переносимістю. Найбільш ймовірним симптомом передозування є виражене зниження артеріального тиску, зумовлене антигіпертензивною дією діючих речовин. У цьому випадку рекомендується симптоматичне лікування. При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. У разі виникнення вираженого зниження АТ як терапії необхідно внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, пацієнта слід укласти, піднявши ноги, на необхідний для терапії період часу, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця і дихальної системи, об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та кількості сечі, що виділяється. Видалення діючих речовин при проведенні гемодіалізу малоймовірне, оскільки значна частина їх зв'язується з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВиражене зниження АТ У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо, спостерігалися випадки клінічно вираженої артеріальної гіпотензії. При виникненні вираженого зниження АТ слід розглянути питання про корекцію дози діуретиків, супутніх гіпотензивних засобів, а також усунення причин виникнення вираженого зниження АТ (наприклад, гіповолемії). Якщо, незважаючи на ці заходи, виражене зниження артеріального тиску зберігається, дозу препарату Юперіо слід зменшити або препарат слід на якийсь час відмінити. Остаточна відміна препарату зазвичай не потрібна. Імовірність виникнення вираженого зниження артеріального тиску, як правило, вища у пацієнтів з гіповолемією, яка може бути викликана терапією діуретиками, низькосольовою дієтою, діареєю або блюванням. Перед початком застосування препарату Юперіо слід провести корекцію вмісту натрію в організмі та/або заповнити ОЦК. Порушення функції нирок Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може спричинити погіршення функції нирок. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності 14/17 (у порівнянні з еналаприлом) клінічно значущі порушення функції нирок відзначалися рідко, а препарат Юперіо у зв'язку з подібними порушеннями скасовували рідше (0,65%), ніж еналаприл (1,28%). У разі клінічно значущого погіршення функції нирок слід розглянути питання зменшення дози препарату Юперіо. При застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок слід бути обережним. Гіперкаліємія Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може збільшувати ризик гіперкаліємії. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності (порівняно з еналаприлом) клінічно значуща гіперкаліємія відзначалася рідко; препарат Юперіо у зв'язку з гіперкаліємією було скасовано у 0,26% пацієнтів, а еналаприл – у 0,35% пацієнтів. Препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, калійзберігаючі діуретики, препарати калію) одночасно з препаратом Юперіо слід застосовувати з обережністю. У разі клінічно значущої гіперкаліємії слід розглянути такі заходи, як зниження споживання калію з їжею або корекція дози супутніх препаратів. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з такими факторами ризику,як тяжкі порушення функції нирок, цукровий діабет, гіпоальдостеронізм чи дієта з високим вмістом калію. Ангіоневротичний набряк На фоні застосування препарату Юперіо спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку. При виникненні ангіоневротичного набряку препарат Юперіо слід негайно відмінити та призначити належне лікування та спостереження за пацієнтом до повного та стійкого вирішення всіх симптомів. Повторно призначати препарат Юперіо не слід. У випадках підтвердженого ангіоневротичного набряку, при якому набряк поширювався тільки на обличчя та губи, цей стан, як правило, дозволялося без втручання, хоча застосування антигістамінних засобів сприяло полегшенню симптомів. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. У тих випадках, коли набряк поширюється на мову, голосові складки або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно негайно розпочати належне лікування, наприклад, підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0,3-0,5 мл) , та/або вжити належних заходів щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У пацієнтів, які мають ангіоневротичний набряк, викликаний застосуванням інгібітору АПФ або АРА II, препарат Юперіо застосовувати не слід. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику англіосвротичного набряку. Пацієнти зі стенозом ниркової артерії Як і інші препарати, що діють на РААС, препарат Юперіо може спричинити підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій. У пацієнтів зі стенозом ниркової артерії слід застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи функцію нирок. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами Відсутні дані щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами. У зв'язку з можливим виникненням запаморочення або підвищеної втоми слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: сакубітрилу та валсартану гідратний комплекс натрієвих солей -226,206 мг (у перерахунку на безводну кислотну форму 200 мг, що еквівалентно вмісту 97,2 сакубітрилу та 102,8 мг валсартану; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 69,794 мг, гіпоролоза - 50,000 мг, кросповідон - 36,000 мг, магнію стеарат - 12,000 мг, тальк - 4,000 мг, кремнію діоксид колоїдний - 2,0 оболонка: премікс оболонки білий - 11,796 мг (гіпромеллоза - 8,422 мг, титану діоксид - 1,687 мг, макрогол 4000 - 0,843 мг, тальк - 0,843 мг), премікс оболонки червоний - 0,168 мг, 000 мг, макрогол 4000 -0,012 мг, тальк 0,012 мг), премікс оболонки чорний - 0,036 мг (гіпромелоза - 0,026 мг, барвник заліза оксид чорний 0,005 мг, макрогол 4000 - 0,003 мг, тальк - 0,0) По 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору з фаскою, без ризику. З одного боку нанесено гравіювання «L11», з іншого - «NVR». На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаДія препарату Юперіо опосередкована новим механізмом, а саме, одночасним пригніченням активності неприлізину (нейтральної ендопептидази (neutral endopeptidase, NEP)) речовиною LBQ657 (активним метаболітом сакубітрилу) і блокадою рецепторів до ангіотензину II 1 II (АРА II). Взаємодоповнюючі сприятливі ефекти сакубітрилу та валсартану на стан серцево-судинної системи та нирок у пацієнтів із серцевою недостатністю обумовлені збільшенням кількості пептидів, що розщеплюються неприлізином (таких як натрійуретичні пептиди (НП)), що опосередковано дією LBQ657, ІІ. НП активують мембранозв'язані рецептори, пов'язані з гуанілілциклазою, що призводить до підвищення концентрації циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що викликає симптоми вазодилатації, збільшення натрійурезу та діурезу, збільшення швидкості клубочкової фільтрації та ниркового кровотоку, а також та антифібротична дія. Валсартан, вибірково блокуючи AT1-рецептор, пригнічує негативні ефекти ангіотензину II на серцево-судинну систему та нирки, а також блокує ангіотензин II-залежне вивільнення альдостерону. Це запобігає стійкій активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), яка спричиняє звуження судин, затримку натрію та води нирками, активацію росту та проліферацію клітин, а також подальшу перебудову серцево-судинної системи, що посилює порушення у її функціонуванні.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо комплекс сакубітрилу та валсартану розпадається на сакубітрил, який потім метаболізується з утворенням метаболіту LBQ657 та валсартан; концентрації названих речовин у плазмі крові досягають максимуму через 0,5 год, 2 год та 1,5 год відповідно. Абсолютна біодоступність сакубітрилу та валсартану після прийому внутрішньо становить >60% та 23% відповідно. У разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану двічі на добу рівноважні концентрації сакубітрилу, LBQ657 та валсартану досягаються через 3 дні. Статистично значущого накопичення сакубітрилу та валсартану у рівноважному стані не відзначається; водночас накопичення LBQ657 перевищує концентрацію при одноразовому застосуванні у 1,6 раза. Прийом комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не надавав клінічно значущого впливу на показники системного впливу сакубітрилу, LBQ657 та валсартану. Зниження експозиції валсартану у разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту. Час прийому комплексу сакубітрилу та валсартану не залежить від часу прийому їжі. Розподіл Комплекс сакубітрилу та валсартану значною мірою пов'язаний з білками плазми крові (94% – 97%). Порівняння експозицій у плазмі крові та СМР показує, що LBQ657 невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр (0,28%). Здається обсяг розподілу комплексу становить від 75 до 103 л. Метаболізм Сакубітрил під дією ферментів швидко перетворюється на метаболіт LBQ657, який далі суттєво не метаболізується. Валсартан метаболізується незначною мірою, у вигляді метаболітів виявляється лише близько 20%) від введеної дози. У плазмі крові в незначних концентраціях ( Виведення Після прийому внутрішньо 52-68% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та -13% валсартану та його метаболітів виводяться нирками; 37-48% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та 86% валсартану та його метаболітів виводяться через кишечник. Сакубітрил, LBQ657 та валсартан виводяться з плазми крові із середніми періодами напіввиведення (Т1/2), що становлять приблизно 1,43 год, 11,48 год та 9,90 год відповідно. Лінійність/нелінійність У вивченому діапазоні доз комплексу сакубітрилу та валсартану (50-400 мг) фармакокінетичні параметри сакубітрилу, LBQ657 та валсартану змінюються пропорційно дозі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Пацієнти старше 65 років Експозиції LBQ657 та валсартану у пацієнтів даної категорії вищі на 42% та 30% відповідно, ніж у пацієнтів молодшого віку. Подібні відмінності не пов'язані з клінічно значущими ефектами, тому корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти молодші 18 років Застосування препарату у пацієнтів цієї категорії не вивчено. Пацієнти з порушеннями функції нирок Для LBQ657 спостерігалася кореляція між функцією нирок та площею під кривою «концентрація-час» (AUC), для валсартану такої кореляції не спостерігалося. У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (рСКФ) >30 мл/хв/1,73 м Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості експозиція сакубітрилу збільшувалася у 1,5 та 3,4 рази відповідно. Експозиція LBQ657 – у 1,5 та 1,9 рази, валсартану – у 1,2 та 2,1 рази (у порівнянні зі здоровими добровольцями). У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), включаючи пацієнтів з обструкцією жовчних шляхів, корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. У зв'язку з відсутністю даних застосування у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня не рекомендовано. Етнічна приналежність Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів різних расових та етнічних груп істотно не відрізняється. Підлога Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану (сакубітрил, LBQ657 та валсартан) у чоловіків та жінок суттєво не відрізняється.ФармакодинамікаФармакодинамічні ефекти сакубітрилу та валсартану, що входять до складу препарату, оцінювали після його одноразового та багаторазового застосування у здорових добровольців, а також у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Ефекти, що відзначаються, відповідали механізму дії комплексу діючих речовин, що полягає в одночасному придушенні неприлізину і блокаді РААС. У семиденному дослідженні у пацієнтів зі зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка, в якому валсартан застосовували як контроль, застосування сакубітрилу та валсартану призводило до статистично значущого короткочасного збільшення натрійурезу, збільшення концентрації цГМФ у сечі та зниження концентрації передсердного ) та N-кінцевого фрагмента попередника мозкового натріюуретичного пептиду (NT-proBNP) у плазмі крові (порівняно з валсартаном). У 21-денному дослідженні у пацієнтів зі зниженою ФВ лівого шлуночка застосування сакубітрилу та валсартану викликало статистично значуще збільшення концентрації передсердного натріюуретичного пептиду (ANP) та цГМФ у сечі та концентрації цГМФ у плазмі крові, а також зниження плазмових концентрацій. -1 (Порівняно з вихідним станом). Крім того, застосування сакубітрилу та валсартану блокує AT1-рецептор, на що вказує збільшення активності та концентрації реніну у плазмі крові. В іншому дослідженні комплекс сакубітрилу та валсартану викликав більш виражене зниження концентрації NT-proBNP у плазмі крові та більш значне підвищення концентрацій мозкового натрійуретичного пептиду (BNP) та цГМФ у сечі, ніж еналаприл. У той час як BNP є субстратом неприлізину, NT-proBNP таким не є, у зв'язку з чим NT-proBNP, на відміну від BNP, можна використовувати як біомаркер при моніторингу пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують комплекс сакубітрилу та валсартану. У дослідженні з докладним вивченням інтервалу QTc у здорових добровольців чоловічої статі застосування комплексу сакубітрилу та валсартану одноразово в дозах 400 мг та 1200 мг не впливало на реполяризацію міокарда. Неприлізин - один з декількох ферментів, що беруть участь у метаболізмі амілоїда-р (Ар) головного мозку та спинномозкової рідини (СМР). На фоні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у дозі 400 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів у здорових добровольців концентрація Ар 1-38 у СМР збільшувалася; при цьому концентрації bАР 1-40 і 1-42 в СМР не змінювалися. Клінічне значення цього факту невідоме. У клінічному дослідженні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю статистично достовірно знижувало ризик летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю (21,8% у групі досліджуваного препарату проти 26,5% у групі. еналаприлу). Абсолютне зниження ризику летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю становило 4,7% (3,1% для ризику летального результату через серцево-судинну патологію і 2,8%) для первинної госпіталізації. у зв'язку з гострою серцевою недостатністю). Відносне зниження ризику проти еналаприлом становило 20%. Ефект відзначений на ранніх етапах застосування препарату та зберігався протягом усього періоду дослідження. Розвитку ефекту сприяли обидва діючі компоненти препарату. Частота випадків раптової смерті, які становили 45% всіх летальних випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 20% порівняно з групою еналаприлу (відношення ризиків (hazard rAT1o, HR) 0,80, р=0,008 ). Частота випадків розвитку недостатності скорочувальної функції міокарда, яка була причиною летального результату в 26% випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 21% порівняно з таким показником у групі еналаприлу (HR 0,79, р=0, 0338).Показання до застосуванняХронічна серцева недостатність (II-IV класи за класифікацією NYHA) у пацієнтів із систолічною дисфункцією з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та госпіталізації з приводу серцевої недостатності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до сакубітрилу або валсартану, а також до інших допоміжних компонентів препарату. Одночасне застосування з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), а також період 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Наявність ангіоневротичного набряку в анамнезі на тлі попередньої терапії інгібіторами АПФ або АРА ІІ. Одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Порушення функції печінки тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлд П'ю), біліарний цироз та холестаз. Препарат Інтресто не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Одночасне застосування коїться з іншими препаратами, які містять АРА II, т.к. до складу препарату входить валсартан. З обережністю Слід бути обережним при застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (РСКФ). Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату зі статинами, інгібіторами фосфодіестерази 5-го типу. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі у зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату у пацієнтів даної категорії. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику ангіоневротичного набряку.Вагітність та лактаціяСлід інформувати пацієнток із збереженим репродуктивним потенціалом про можливі наслідки застосування препарату під час вагітності, а також необхідність використання надійних методів контрацепції під час лікування препаратом та протягом тижня після його останнього прийому. Як і інші препарати, що безпосередньо діють на РААС, препарат Юперіо не слід застосовувати під час вагітності. Дія препарату Юперіо опосередкована блокадою рецепторів ангіотензину II, тому ризик для плода не можна виключити. При настанні вагітності під час лікування препаратом пацієнтці слід припинити прийом препарату та поінформувати свого лікаря. Оскільки у доклінічних дослідженнях зазначено виділення сакубітрилу та валсартану з молоком лактуючих тварин, не рекомендується застосовувати препарат Юперіо у період грудного вигодовування. Рішення про відмову від грудного вигодовування або про відміну препарату Юперії продовження грудного вигодовування слід приймати з урахуванням важливості його застосування для матері. Даних про вплив препарату Юперіо на фертильність чоловіків та жінок немає. У дослідженнях препарату Юперіо у тварин зниження фертильності не було.Побічна діяВиявлені небажані явища (НЯ) відповідали фармакологічним характеристикам препарату Юперіо та супутнім захворюванням, які є у пацієнтів. Найпоширенішими НЯ були виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія та порушення функції нирок, спричинені корекцією дози препарату Юперіо або припиненням терапії. Частота НЯ не залежала від статі, віку чи расової приналежності пацієнтів. НЯ перераховані відповідно до системно-органного класу медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA. У межах кожного системно-органного класу НЯ розподілено за частотою виникнення у порядку зменшення їх важливості. Для оцінки частоти використані такі критерії: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до1/1,000 до<1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко ( Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіперкаліємія; часто – гіпокаліємія. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – ортостатичне запаморочення. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго. Порушення з боку судин: дуже часто – виражене зниження артеріального тиску: часто – непритомність, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота. Порушення з боку колії та підшкірних тканин: нечасто – ангіоневротичний набряк. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – порушення функції нирок; часто – ниркова недостатність (у т.ч. гостра ниркова недостатність). Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність, астенія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані лікарські взаємодії Інгібітори АПФ Препарат Юперіо протипоказаний до застосування одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки пригнічення неприлізину одночасно із застосуванням інгібітора АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування препарату Юперіо можна не раніше ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ. Застосування інгібітору АПФ можливе не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому Юперіо. Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом та у пацієнтів з порушеннями функції нирок (РСКФ Не рекомендовані лікарські взаємодії Антагоністи рецепторів ангіотензину Оскільки одна з діючих речовин є антагоністом рецепторів ангіотензину II, одночасне застосування з іншим препаратом, що містить АРА II, не рекомендується. Лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Інгібітори ГМГ-КоА редуктази (статини) Дані досліджень показують, що сакубітрил пригнічує активність переносників ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ. Препарат Юперіо може збільшувати системну експозицію таких субстратів ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ, як статини. У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо одночасно з аторвастатином, максимальна концентрація в плазмі (Сmах) аторвастатину та його метаболітів збільшувалася до 2 разів, а AUC – до 1,3 разів. З цієї причини препарат Юперіо одночасно зі статинами слід застосовувати з обережністю. Сілденафіл У пацієнтів з вираженим підвищенням АТ, які отримують препарат Юперіо (до досягнення рівноважної концентрації), одноразове застосування силденафілу посилювало антигіпертензивну дію порівняно із застосуванням препарату Юперіо в монотерапії. З цієї причини у пацієнтів, які отримують Юперіо, застосовувати силденафіл або інший інгібітор фосфодіестерази 5-го типу слід з обережністю. Передбачувані лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Калій Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, тріамтерена та амілориду), антагоністів мінералокортикоїдів (наприклад, спіронолактону та еплеренону), препаратів калію або замінників калію, що містять вміст кухонної солі, може викликати підвищення вмісту калію та концентрації креатиніну в сироватці крові. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з цими препаратами, рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи виборчі інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2) Застосування препарату Юперіо одночасно з НПЗЗ у пацієнтів старше 65 років, у пацієнтів з гіповолемією (включаючи пацієнтів, які отримують діуретики) та у пацієнтів з порушеннями функції нирок, може збільшувати ризик погіршення функції нирок. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з нестероїдними протизапальними засобами, при призначенні подібної схеми лікування та у разі її зміни рекомендується контролювати функцію нирок. Препарати літію Можливість лікарської взаємодії між препаратом Юперіо та препаратами літію не вивчали. При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II відзначалося оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та посилення у зв'язку з цим токсичних проявів. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо разом із препаратами літію, рекомендується ретельно контролювати вміст літію у сироватці крові. У разі додаткового застосування діуретичного лікарського засобу ризик токсичної дії літію може збільшуватися. Білки-переносники Активний метаболіт сакубітрилу (LBQ657) та валсартан є субстратами білків-переносників 0АТР1В1, 0АТР1ВЗ та ОАТЗ; валсартан також є субстратом білка-переносника MRP2. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з інгібіторами ОАТР1В1, ОАТР1ВЗ, ОАТЗ (наприклад, рифампіцином та циклоспорином) або MRР2 (наприклад, ритонавіром) може збільшуватися системна експозиція LBQ657 або валсартану відповідно. На початку та в момент завершення спільного застосування препарату Юперіо та даної групи препаратів потрібно дотримуватися обережності. Відсутність значних лікарських взаємодій У разі застосування препарату Юперіо в комбінації з фуросемідом, дигоксином, варфарином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, метформіном, омепразолом, карведилолом, нітрогліцерином внутрішньовенно (в/в) або комбінованим препаратом левоноргестрелу та етинілестрадио. Взаємодія з атенололом, індометацином, глибенкламідом (глибуридом) або циметидином при сумісному застосуванні з препаратом Юперіо не очікується. Взаємодія з ізоферментами системи цитохрому Р450 Наявні дослідження демонструють, що ймовірність лікарських взаємодій, опосередкованих ізоферментами цитохрому CYP450, невелика, оскільки комплекс діючих речовин у незначній мірі метаболізується за участю ізоферментів CYP450. Комплекс речовин препарату Юперіо не є інгібітором або індуктором ізоферментів CYP450.Спосіб застосування та дозиЧас прийому препарату Юперіо не залежить від часу їди. Цільова (максимальна добова) доза препарату Юперіо становить 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Початкова доза препарату Юперіо, що рекомендується, становить 100 мг (51,4 мг + 48,6 мг) 2 рази на добу. У пацієнтів, які не отримували терапію інгібіторами АПФ або АРА II, або отримували ці препарати в низьких дозах, починати терапію препаратом Юперіо слід у дозі 50 мг (25,7 мг + 24,3 мг) 2 рази на добу з повільним підвищенням дози. подвоювання добової дози 1 раз на 3-4 тижні). Залежно від переносимості, дозу препарату Інтресто слід збільшувати вдвічі кожні 2-4 тижні аж до досягнення цільової (максимальної добової) дози 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Застосування препарату Юперіо можливе не раніше, ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ, оскільки у разі одночасного застосування можливий розвиток ангіоневротичного набряку. Оскільки до складу препарату Юперіо входить АРА II валсартан, його слід застосовувати одночасно з іншим препаратом, до складу якого входить АРА II. При розвитку ознак порушення переносимості препарату Юперіо (клінічно виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія, порушення функції нирок), слід розглянути питання про тимчасове зниження дози або корекцію дози одночасно застосовуваних лікарських препаратів. Пацієнти спеціальних категорій Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (РСКФ 60-90 мл/хв/1,73 м2) або помірного ступеня тяжкості (РСКФ 30-60 мл/хв/1,73 м2) корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози препарату Юперіо не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. Препарат Юперіо не рекомендований для застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Юперіо у дітей та підлітків немає. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. У пацієнтів віком понад 65 років корекція дози не потрібна.ПередозуванняДаних про передозування препаратом Юперіо у людини недостатньо. Одноразове застосування препарату в дозі 1200 мг та багаторазове в дозі 900 мг у здорових добровольців супроводжувалося хорошою переносимістю. Найбільш ймовірним симптомом передозування є виражене зниження артеріального тиску, зумовлене антигіпертензивною дією діючих речовин. У цьому випадку рекомендується симптоматичне лікування. При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. У разі виникнення вираженого зниження АТ як терапії необхідно внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, пацієнта слід укласти, піднявши ноги, на необхідний для терапії період часу, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця і дихальної системи, об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та кількості сечі, що виділяється. Видалення діючих речовин при проведенні гемодіалізу малоймовірне, оскільки значна частина їх зв'язується з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВиражене зниження АТ У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо, спостерігалися випадки клінічно вираженої артеріальної гіпотензії. При виникненні вираженого зниження АТ слід розглянути питання про корекцію дози діуретиків, супутніх гіпотензивних засобів, а також усунення причин виникнення вираженого зниження АТ (наприклад, гіповолемії). Якщо, незважаючи на ці заходи, виражене зниження артеріального тиску зберігається, дозу препарату Юперіо слід зменшити або препарат слід на якийсь час відмінити. Остаточна відміна препарату зазвичай не потрібна. Імовірність виникнення вираженого зниження артеріального тиску, як правило, вища у пацієнтів з гіповолемією, яка може бути викликана терапією діуретиками, низькосольовою дієтою, діареєю або блюванням. Перед початком застосування препарату Юперіо слід провести корекцію вмісту натрію в організмі та/або заповнити ОЦК. Порушення функції нирок Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може спричинити погіршення функції нирок. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності 14/17 (у порівнянні з еналаприлом) клінічно значущі порушення функції нирок відзначалися рідко, а препарат Юперіо у зв'язку з подібними порушеннями скасовували рідше (0,65%), ніж еналаприл (1,28%). У разі клінічно значущого погіршення функції нирок слід розглянути питання зменшення дози препарату Юперіо. При застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок слід бути обережним. Гіперкаліємія Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може збільшувати ризик гіперкаліємії. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності (порівняно з еналаприлом) клінічно значуща гіперкаліємія відзначалася рідко; препарат Юперіо у зв'язку з гіперкаліємією було скасовано у 0,26% пацієнтів, а еналаприл – у 0,35% пацієнтів. Препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, калійзберігаючі діуретики, препарати калію) одночасно з препаратом Юперіо слід застосовувати з обережністю. У разі клінічно значущої гіперкаліємії слід розглянути такі заходи, як зниження споживання калію з їжею або корекція дози супутніх препаратів. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з такими факторами ризику,як тяжкі порушення функції нирок, цукровий діабет, гіпоальдостеронізм чи дієта з високим вмістом калію. Ангіоневротичний набряк На фоні застосування препарату Юперіо спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку. При виникненні ангіоневротичного набряку препарат Юперіо слід негайно відмінити та призначити належне лікування та спостереження за пацієнтом до повного та стійкого вирішення всіх симптомів. Повторно призначати препарат Юперіо не слід. У випадках підтвердженого ангіоневротичного набряку, при якому набряк поширювався тільки на обличчя та губи, цей стан, як правило, дозволялося без втручання, хоча застосування антигістамінних засобів сприяло полегшенню симптомів. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. У тих випадках, коли набряк поширюється на мову, голосові складки або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно негайно розпочати належне лікування, наприклад, підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0,3-0,5 мл) , та/або вжити належних заходів щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У пацієнтів, які мають ангіоневротичний набряк, викликаний застосуванням інгібітору АПФ або АРА II, препарат Юперіо застосовувати не слід. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику англіосвротичного набряку. Пацієнти зі стенозом ниркової артерії Як і інші препарати, що діють на РААС, препарат Юперіо може спричинити підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій. У пацієнтів зі стенозом ниркової артерії слід застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи функцію нирок. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами Відсутні дані щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами. У зв'язку з можливим виникненням запаморочення або підвищеної втоми слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: сакубітрилу та валсартану гідратний комплекс натрієвих солей -226,206 мг (у перерахунку на безводну кислотну форму 200 мг, що еквівалентно вмісту 97,2 сакубітрилу та 102,8 мг валсартану; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 69,794 мг, гіпоролоза - 50,000 мг, кросповідон - 36,000 мг, магнію стеарат - 12,000 мг, тальк - 4,000 мг, кремнію діоксид колоїдний - 2,0 оболонка: премікс оболонки білий - 11,796 мг (гіпромеллоза - 8,422 мг, титану діоксид - 1,687 мг, макрогол 4000 - 0,843 мг, тальк - 0,843 мг), премікс оболонки червоний - 0,168 мг, 000 мг, макрогол 4000 -0,012 мг, тальк 0,012 мг), премікс оболонки чорний - 0,036 мг (гіпромелоза - 0,026 мг, барвник заліза оксид чорний 0,005 мг, макрогол 4000 - 0,003 мг, тальк - 0,0) По 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору з фаскою, без ризику. З одного боку нанесено гравіювання «L11», з іншого - «NVR». На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаДія препарату Юперіо опосередкована новим механізмом, а саме, одночасним пригніченням активності неприлізину (нейтральної ендопептидази (neutral endopeptidase, NEP)) речовиною LBQ657 (активним метаболітом сакубітрилу) і блокадою рецепторів до ангіотензину II 1 II (АРА II). Взаємодоповнюючі сприятливі ефекти сакубітрилу та валсартану на стан серцево-судинної системи та нирок у пацієнтів із серцевою недостатністю обумовлені збільшенням кількості пептидів, що розщеплюються неприлізином (таких як натрійуретичні пептиди (НП)), що опосередковано дією LBQ657, ІІ. НП активують мембранозв'язані рецептори, пов'язані з гуанілілциклазою, що призводить до підвищення концентрації циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що викликає симптоми вазодилатації, збільшення натрійурезу та діурезу, збільшення швидкості клубочкової фільтрації та ниркового кровотоку, а також та антифібротична дія. Валсартан, вибірково блокуючи AT1-рецептор, пригнічує негативні ефекти ангіотензину II на серцево-судинну систему та нирки, а також блокує ангіотензин II-залежне вивільнення альдостерону. Це запобігає стійкій активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), яка спричиняє звуження судин, затримку натрію та води нирками, активацію росту та проліферацію клітин, а також подальшу перебудову серцево-судинної системи, що посилює порушення у її функціонуванні.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо комплекс сакубітрилу та валсартану розпадається на сакубітрил, який потім метаболізується з утворенням метаболіту LBQ657 та валсартан; концентрації названих речовин у плазмі крові досягають максимуму через 0,5 год, 2 год та 1,5 год відповідно. Абсолютна біодоступність сакубітрилу та валсартану після прийому внутрішньо становить >60% та 23% відповідно. У разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану двічі на добу рівноважні концентрації сакубітрилу, LBQ657 та валсартану досягаються через 3 дні. Статистично значущого накопичення сакубітрилу та валсартану у рівноважному стані не відзначається; водночас накопичення LBQ657 перевищує концентрацію при одноразовому застосуванні у 1,6 раза. Прийом комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не надавав клінічно значущого впливу на показники системного впливу сакубітрилу, LBQ657 та валсартану. Зниження експозиції валсартану у разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту. Час прийому комплексу сакубітрилу та валсартану не залежить від часу прийому їжі. Розподіл Комплекс сакубітрилу та валсартану значною мірою пов'язаний з білками плазми крові (94% – 97%). Порівняння експозицій у плазмі крові та СМР показує, що LBQ657 невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр (0,28%). Здається обсяг розподілу комплексу становить від 75 до 103 л. Метаболізм Сакубітрил під дією ферментів швидко перетворюється на метаболіт LBQ657, який далі суттєво не метаболізується. Валсартан метаболізується незначною мірою, у вигляді метаболітів виявляється лише близько 20%) від введеної дози. У плазмі крові в незначних концентраціях ( Виведення Після прийому внутрішньо 52-68% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та -13% валсартану та його метаболітів виводяться нирками; 37-48% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та 86% валсартану та його метаболітів виводяться через кишечник. Сакубітрил, LBQ657 та валсартан виводяться з плазми крові із середніми періодами напіввиведення (Т1/2), що становлять приблизно 1,43 год, 11,48 год та 9,90 год відповідно. Лінійність/нелінійність У вивченому діапазоні доз комплексу сакубітрилу та валсартану (50-400 мг) фармакокінетичні параметри сакубітрилу, LBQ657 та валсартану змінюються пропорційно дозі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Пацієнти старше 65 років Експозиції LBQ657 та валсартану у пацієнтів даної категорії вищі на 42% та 30% відповідно, ніж у пацієнтів молодшого віку. Подібні відмінності не пов'язані з клінічно значущими ефектами, тому корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти молодші 18 років Застосування препарату у пацієнтів цієї категорії не вивчено. Пацієнти з порушеннями функції нирок Для LBQ657 спостерігалася кореляція між функцією нирок та площею під кривою «концентрація-час» (AUC), для валсартану такої кореляції не спостерігалося. У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (рСКФ) >30 мл/хв/1,73 м Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості експозиція сакубітрилу збільшувалася у 1,5 та 3,4 рази відповідно. Експозиція LBQ657 – у 1,5 та 1,9 рази, валсартану – у 1,2 та 2,1 рази (у порівнянні зі здоровими добровольцями). У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), включаючи пацієнтів з обструкцією жовчних шляхів, корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. У зв'язку з відсутністю даних застосування у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня не рекомендовано. Етнічна приналежність Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів різних расових та етнічних груп істотно не відрізняється. Підлога Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану (сакубітрил, LBQ657 та валсартан) у чоловіків та жінок суттєво не відрізняється.ФармакодинамікаФармакодинамічні ефекти сакубітрилу та валсартану, що входять до складу препарату, оцінювали після його одноразового та багаторазового застосування у здорових добровольців, а також у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Ефекти, що відзначаються, відповідали механізму дії комплексу діючих речовин, що полягає в одночасному придушенні неприлізину і блокаді РААС. У семиденному дослідженні у пацієнтів зі зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка, в якому валсартан застосовували як контроль, застосування сакубітрилу та валсартану призводило до статистично значущого короткочасного збільшення натрійурезу, збільшення концентрації цГМФ у сечі та зниження концентрації передсердного ) та N-кінцевого фрагмента попередника мозкового натріюуретичного пептиду (NT-proBNP) у плазмі крові (порівняно з валсартаном). У 21-денному дослідженні у пацієнтів зі зниженою ФВ лівого шлуночка застосування сакубітрилу та валсартану викликало статистично значуще збільшення концентрації передсердного натріюуретичного пептиду (ANP) та цГМФ у сечі та концентрації цГМФ у плазмі крові, а також зниження плазмових концентрацій. -1 (Порівняно з вихідним станом). Крім того, застосування сакубітрилу та валсартану блокує AT1-рецептор, на що вказує збільшення активності та концентрації реніну у плазмі крові. В іншому дослідженні комплекс сакубітрилу та валсартану викликав більш виражене зниження концентрації NT-proBNP у плазмі крові та більш значне підвищення концентрацій мозкового натрійуретичного пептиду (BNP) та цГМФ у сечі, ніж еналаприл. У той час як BNP є субстратом неприлізину, NT-proBNP таким не є, у зв'язку з чим NT-proBNP, на відміну від BNP, можна використовувати як біомаркер при моніторингу пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують комплекс сакубітрилу та валсартану. У дослідженні з докладним вивченням інтервалу QTc у здорових добровольців чоловічої статі застосування комплексу сакубітрилу та валсартану одноразово в дозах 400 мг та 1200 мг не впливало на реполяризацію міокарда. Неприлізин - один з декількох ферментів, що беруть участь у метаболізмі амілоїда-р (Ар) головного мозку та спинномозкової рідини (СМР). На фоні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у дозі 400 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів у здорових добровольців концентрація Ар 1-38 у СМР збільшувалася; при цьому концентрації bАР 1-40 і 1-42 в СМР не змінювалися. Клінічне значення цього факту невідоме. У клінічному дослідженні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю статистично достовірно знижувало ризик летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю (21,8% у групі досліджуваного препарату проти 26,5% у групі. еналаприлу). Абсолютне зниження ризику летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю становило 4,7% (3,1% для ризику летального результату через серцево-судинну патологію і 2,8%) для первинної госпіталізації. у зв'язку з гострою серцевою недостатністю). Відносне зниження ризику проти еналаприлом становило 20%. Ефект відзначений на ранніх етапах застосування препарату та зберігався протягом усього періоду дослідження. Розвитку ефекту сприяли обидва діючі компоненти препарату. Частота випадків раптової смерті, які становили 45% всіх летальних випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 20% порівняно з групою еналаприлу (відношення ризиків (hazard rAT1o, HR) 0,80, р=0,008 ). Частота випадків розвитку недостатності скорочувальної функції міокарда, яка була причиною летального результату в 26% випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 21% порівняно з таким показником у групі еналаприлу (HR 0,79, р=0, 0338).Показання до застосуванняХронічна серцева недостатність (II-IV класи за класифікацією NYHA) у пацієнтів із систолічною дисфункцією з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та госпіталізації з приводу серцевої недостатності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до сакубітрилу або валсартану, а також до інших допоміжних компонентів препарату. Одночасне застосування з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), а також період 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Наявність ангіоневротичного набряку в анамнезі на тлі попередньої терапії інгібіторами АПФ або АРА ІІ. Одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Порушення функції печінки тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлд П'ю), біліарний цироз та холестаз. Препарат Інтресто не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Одночасне застосування коїться з іншими препаратами, які містять АРА II, т.к. до складу препарату входить валсартан. З обережністю Слід бути обережним при застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (РСКФ). Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату зі статинами, інгібіторами фосфодіестерази 5-го типу. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі у зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату у пацієнтів даної категорії. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику ангіоневротичного набряку.Вагітність та лактаціяСлід інформувати пацієнток із збереженим репродуктивним потенціалом про можливі наслідки застосування препарату під час вагітності, а також необхідність використання надійних методів контрацепції під час лікування препаратом та протягом тижня після його останнього прийому. Як і інші препарати, що безпосередньо діють на РААС, препарат Юперіо не слід застосовувати під час вагітності. Дія препарату Юперіо опосередкована блокадою рецепторів ангіотензину II, тому ризик для плода не можна виключити. При настанні вагітності під час лікування препаратом пацієнтці слід припинити прийом препарату та поінформувати свого лікаря. Оскільки у доклінічних дослідженнях зазначено виділення сакубітрилу та валсартану з молоком лактуючих тварин, не рекомендується застосовувати препарат Юперіо у період грудного вигодовування. Рішення про відмову від грудного вигодовування або про відміну препарату Юперії продовження грудного вигодовування слід приймати з урахуванням важливості його застосування для матері. Даних про вплив препарату Юперіо на фертильність чоловіків та жінок немає. У дослідженнях препарату Юперіо у тварин зниження фертильності не було.Побічна діяВиявлені небажані явища (НЯ) відповідали фармакологічним характеристикам препарату Юперіо та супутнім захворюванням, які є у пацієнтів. Найпоширенішими НЯ були виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія та порушення функції нирок, спричинені корекцією дози препарату Юперіо або припиненням терапії. Частота НЯ не залежала від статі, віку чи расової приналежності пацієнтів. НЯ перераховані відповідно до системно-органного класу медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA. У межах кожного системно-органного класу НЯ розподілено за частотою виникнення у порядку зменшення їх важливості. Для оцінки частоти використані такі критерії: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до1/1,000 до<1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко ( Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіперкаліємія; часто – гіпокаліємія. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – ортостатичне запаморочення. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго. Порушення з боку судин: дуже часто – виражене зниження артеріального тиску: часто – непритомність, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота. Порушення з боку колії та підшкірних тканин: нечасто – ангіоневротичний набряк. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – порушення функції нирок; часто – ниркова недостатність (у т.ч. гостра ниркова недостатність). Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність, астенія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані лікарські взаємодії Інгібітори АПФ Препарат Юперіо протипоказаний до застосування одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки пригнічення неприлізину одночасно із застосуванням інгібітора АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування препарату Юперіо можна не раніше ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ. Застосування інгібітору АПФ можливе не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому Юперіо. Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом та у пацієнтів з порушеннями функції нирок (РСКФ Не рекомендовані лікарські взаємодії Антагоністи рецепторів ангіотензину Оскільки одна з діючих речовин є антагоністом рецепторів ангіотензину II, одночасне застосування з іншим препаратом, що містить АРА II, не рекомендується. Лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Інгібітори ГМГ-КоА редуктази (статини) Дані досліджень показують, що сакубітрил пригнічує активність переносників ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ. Препарат Юперіо може збільшувати системну експозицію таких субстратів ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ, як статини. У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо одночасно з аторвастатином, максимальна концентрація в плазмі (Сmах) аторвастатину та його метаболітів збільшувалася до 2 разів, а AUC – до 1,3 разів. З цієї причини препарат Юперіо одночасно зі статинами слід застосовувати з обережністю. Сілденафіл У пацієнтів з вираженим підвищенням АТ, які отримують препарат Юперіо (до досягнення рівноважної концентрації), одноразове застосування силденафілу посилювало антигіпертензивну дію порівняно із застосуванням препарату Юперіо в монотерапії. З цієї причини у пацієнтів, які отримують Юперіо, застосовувати силденафіл або інший інгібітор фосфодіестерази 5-го типу слід з обережністю. Передбачувані лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Калій Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, тріамтерена та амілориду), антагоністів мінералокортикоїдів (наприклад, спіронолактону та еплеренону), препаратів калію або замінників калію, що містять вміст кухонної солі, може викликати підвищення вмісту калію та концентрації креатиніну в сироватці крові. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з цими препаратами, рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи виборчі інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2) Застосування препарату Юперіо одночасно з НПЗЗ у пацієнтів старше 65 років, у пацієнтів з гіповолемією (включаючи пацієнтів, які отримують діуретики) та у пацієнтів з порушеннями функції нирок, може збільшувати ризик погіршення функції нирок. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з нестероїдними протизапальними засобами, при призначенні подібної схеми лікування та у разі її зміни рекомендується контролювати функцію нирок. Препарати літію Можливість лікарської взаємодії між препаратом Юперіо та препаратами літію не вивчали. При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II відзначалося оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та посилення у зв'язку з цим токсичних проявів. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо разом із препаратами літію, рекомендується ретельно контролювати вміст літію у сироватці крові. У разі додаткового застосування діуретичного лікарського засобу ризик токсичної дії літію може збільшуватися. Білки-переносники Активний метаболіт сакубітрилу (LBQ657) та валсартан є субстратами білків-переносників 0АТР1В1, 0АТР1ВЗ та ОАТЗ; валсартан також є субстратом білка-переносника MRP2. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з інгібіторами ОАТР1В1, ОАТР1ВЗ, ОАТЗ (наприклад, рифампіцином та циклоспорином) або MRР2 (наприклад, ритонавіром) може збільшуватися системна експозиція LBQ657 або валсартану відповідно. На початку та в момент завершення спільного застосування препарату Юперіо та даної групи препаратів потрібно дотримуватися обережності. Відсутність значних лікарських взаємодій У разі застосування препарату Юперіо в комбінації з фуросемідом, дигоксином, варфарином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, метформіном, омепразолом, карведилолом, нітрогліцерином внутрішньовенно (в/в) або комбінованим препаратом левоноргестрелу та етинілестрадио. Взаємодія з атенололом, індометацином, глибенкламідом (глибуридом) або циметидином при сумісному застосуванні з препаратом Юперіо не очікується. Взаємодія з ізоферментами системи цитохрому Р450 Наявні дослідження демонструють, що ймовірність лікарських взаємодій, опосередкованих ізоферментами цитохрому CYP450, невелика, оскільки комплекс діючих речовин у незначній мірі метаболізується за участю ізоферментів CYP450. Комплекс речовин препарату Юперіо не є інгібітором або індуктором ізоферментів CYP450.Спосіб застосування та дозиЧас прийому препарату Юперіо не залежить від часу їди. Цільова (максимальна добова) доза препарату Юперіо становить 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Початкова доза препарату Юперіо, що рекомендується, становить 100 мг (51,4 мг + 48,6 мг) 2 рази на добу. У пацієнтів, які не отримували терапію інгібіторами АПФ або АРА II, або отримували ці препарати в низьких дозах, починати терапію препаратом Юперіо слід у дозі 50 мг (25,7 мг + 24,3 мг) 2 рази на добу з повільним підвищенням дози. подвоювання добової дози 1 раз на 3-4 тижні). Залежно від переносимості, дозу препарату Інтресто слід збільшувати вдвічі кожні 2-4 тижні аж до досягнення цільової (максимальної добової) дози 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Застосування препарату Юперіо можливе не раніше, ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ, оскільки у разі одночасного застосування можливий розвиток ангіоневротичного набряку. Оскільки до складу препарату Юперіо входить АРА II валсартан, його слід застосовувати одночасно з іншим препаратом, до складу якого входить АРА II. При розвитку ознак порушення переносимості препарату Юперіо (клінічно виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія, порушення функції нирок), слід розглянути питання про тимчасове зниження дози або корекцію дози одночасно застосовуваних лікарських препаратів. Пацієнти спеціальних категорій Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (РСКФ 60-90 мл/хв/1,73 м2) або помірного ступеня тяжкості (РСКФ 30-60 мл/хв/1,73 м2) корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози препарату Юперіо не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. Препарат Юперіо не рекомендований для застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Юперіо у дітей та підлітків немає. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. У пацієнтів віком понад 65 років корекція дози не потрібна.ПередозуванняДаних про передозування препаратом Юперіо у людини недостатньо. Одноразове застосування препарату в дозі 1200 мг та багаторазове в дозі 900 мг у здорових добровольців супроводжувалося хорошою переносимістю. Найбільш ймовірним симптомом передозування є виражене зниження артеріального тиску, зумовлене антигіпертензивною дією діючих речовин. У цьому випадку рекомендується симптоматичне лікування. При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. У разі виникнення вираженого зниження АТ як терапії необхідно внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, пацієнта слід укласти, піднявши ноги, на необхідний для терапії період часу, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця і дихальної системи, об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та кількості сечі, що виділяється. Видалення діючих речовин при проведенні гемодіалізу малоймовірне, оскільки значна частина їх зв'язується з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВиражене зниження АТ У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо, спостерігалися випадки клінічно вираженої артеріальної гіпотензії. При виникненні вираженого зниження АТ слід розглянути питання про корекцію дози діуретиків, супутніх гіпотензивних засобів, а також усунення причин виникнення вираженого зниження АТ (наприклад, гіповолемії). Якщо, незважаючи на ці заходи, виражене зниження артеріального тиску зберігається, дозу препарату Юперіо слід зменшити або препарат слід на якийсь час відмінити. Остаточна відміна препарату зазвичай не потрібна. Імовірність виникнення вираженого зниження артеріального тиску, як правило, вища у пацієнтів з гіповолемією, яка може бути викликана терапією діуретиками, низькосольовою дієтою, діареєю або блюванням. Перед початком застосування препарату Юперіо слід провести корекцію вмісту натрію в організмі та/або заповнити ОЦК. Порушення функції нирок Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може спричинити погіршення функції нирок. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності 14/17 (у порівнянні з еналаприлом) клінічно значущі порушення функції нирок відзначалися рідко, а препарат Юперіо у зв'язку з подібними порушеннями скасовували рідше (0,65%), ніж еналаприл (1,28%). У разі клінічно значущого погіршення функції нирок слід розглянути питання зменшення дози препарату Юперіо. При застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок слід бути обережним. Гіперкаліємія Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може збільшувати ризик гіперкаліємії. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності (порівняно з еналаприлом) клінічно значуща гіперкаліємія відзначалася рідко; препарат Юперіо у зв'язку з гіперкаліємією було скасовано у 0,26% пацієнтів, а еналаприл – у 0,35% пацієнтів. Препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, калійзберігаючі діуретики, препарати калію) одночасно з препаратом Юперіо слід застосовувати з обережністю. У разі клінічно значущої гіперкаліємії слід розглянути такі заходи, як зниження споживання калію з їжею або корекція дози супутніх препаратів. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з такими факторами ризику,як тяжкі порушення функції нирок, цукровий діабет, гіпоальдостеронізм чи дієта з високим вмістом калію. Ангіоневротичний набряк На фоні застосування препарату Юперіо спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку. При виникненні ангіоневротичного набряку препарат Юперіо слід негайно відмінити та призначити належне лікування та спостереження за пацієнтом до повного та стійкого вирішення всіх симптомів. Повторно призначати препарат Юперіо не слід. У випадках підтвердженого ангіоневротичного набряку, при якому набряк поширювався тільки на обличчя та губи, цей стан, як правило, дозволялося без втручання, хоча застосування антигістамінних засобів сприяло полегшенню симптомів. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. У тих випадках, коли набряк поширюється на мову, голосові складки або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно негайно розпочати належне лікування, наприклад, підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0,3-0,5 мл) , та/або вжити належних заходів щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У пацієнтів, які мають ангіоневротичний набряк, викликаний застосуванням інгібітору АПФ або АРА II, препарат Юперіо застосовувати не слід. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику англіосвротичного набряку. Пацієнти зі стенозом ниркової артерії Як і інші препарати, що діють на РААС, препарат Юперіо може спричинити підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій. У пацієнтів зі стенозом ниркової артерії слід застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи функцію нирок. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами Відсутні дані щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами. У зв'язку з можливим виникненням запаморочення або підвищеної втоми слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: сакубітрилу та валсартану гідратний комплекс натрієвих солей -56,551 мг (у перерахунку на кислотну форму безводну 50 мг, що еквівалентно вмісту 24,3 мг сакубітрилу та 25,7 мг валсартану); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 91,449 мг, гіпоролоза - 25,000 мг, кросповідон - 18,000 мг, магнію стеарат - 6,000 мг, тальк - 2,000 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1,00; оболонка: премікс оболонки білий - 7,957 мг (гіпромелоза - 5,681 мг, титану діоксид - 1,138 мг, макрогол 4000 - 0,569 мг, тальк - 0,569 мг), премікс оболонки червоний - 0,019 мг (0,00 мг, макрогол 4000 –0,001 мг, тальк – 0,001 мг), премікс оболонки чорний – 0,024 мг (гіпромелоза – 0,017 мг, барвник заліза оксид чорний – 0,003 мг, макрогол 4000 – 0,002 мг, 0 – 0) По 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2 блістери разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого з фіолетовим відтінком кольору з фаскою, без ризику. З одного боку нанесено гравірування «LZ», з іншого - «NVR». На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаДія препарату Юперіо опосередкована новим механізмом, а саме, одночасним пригніченням активності неприлізину (нейтральної ендопептидази (neutral endopeptidase, NEP)) речовиною LBQ657 (активним метаболітом сакубітрилу) і блокадою рецепторів до ангіотензину II 1 II (АРА II). Взаємодоповнюючі сприятливі ефекти сакубітрилу та валсартану на стан серцево-судинної системи та нирок у пацієнтів із серцевою недостатністю обумовлені збільшенням кількості пептидів, що розщеплюються неприлізином (таких як натрійуретичні пептиди (НП)), що опосередковано дією LBQ657, ІІ. НП активують мембранозв'язані рецептори, пов'язані з гуанілілциклазою, що призводить до підвищення концентрації циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що викликає симптоми вазодилатації, збільшення натрійурезу та діурезу, збільшення швидкості клубочкової фільтрації та ниркового кровотоку, а також та антифібротична дія. Валсартан, вибірково блокуючи AT1-рецептор, пригнічує негативні ефекти ангіотензину II на серцево-судинну систему та нирки, а також блокує ангіотензин II-залежне вивільнення альдостерону. Це запобігає стійкій активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), яка спричиняє звуження судин, затримку натрію та води нирками, активацію росту та проліферацію клітин, а також подальшу перебудову серцево-судинної системи, що посилює порушення у її функціонуванні.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо комплекс сакубітрилу та валсартану розпадається на сакубітрил, який потім метаболізується з утворенням метаболіту LBQ657 та валсартан; концентрації названих речовин у плазмі крові досягають максимуму через 0,5 год, 2 год та 1,5 год відповідно. Абсолютна біодоступність сакубітрилу та валсартану після прийому внутрішньо становить >60% та 23% відповідно. У разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану двічі на добу рівноважні концентрації сакубітрилу, LBQ657 та валсартану досягаються через 3 дні. Статистично значущого накопичення сакубітрилу та валсартану у рівноважному стані не відзначається; водночас накопичення LBQ657 перевищує концентрацію при одноразовому застосуванні у 1,6 раза. Прийом комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не надавав клінічно значущого впливу на показники системного впливу сакубітрилу, LBQ657 та валсартану. Зниження експозиції валсартану у разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту. Час прийому комплексу сакубітрилу та валсартану не залежить від часу прийому їжі. Розподіл Комплекс сакубітрилу та валсартану значною мірою пов'язаний з білками плазми крові (94% – 97%). Порівняння експозицій у плазмі крові та СМР показує, що LBQ657 невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр (0,28%). Здається обсяг розподілу комплексу становить від 75 до 103 л. Метаболізм Сакубітрил під дією ферментів швидко перетворюється на метаболіт LBQ657, який далі суттєво не метаболізується. Валсартан метаболізується незначною мірою, у вигляді метаболітів виявляється лише близько 20%) від введеної дози. У плазмі крові в незначних концентраціях ( Виведення Після прийому внутрішньо 52-68% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та -13% валсартану та його метаболітів виводяться нирками; 37-48% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та 86% валсартану та його метаболітів виводяться через кишечник. Сакубітрил, LBQ657 та валсартан виводяться з плазми крові із середніми періодами напіввиведення (Т1/2), що становлять приблизно 1,43 год, 11,48 год та 9,90 год відповідно. Лінійність/нелінійність У вивченому діапазоні доз комплексу сакубітрилу та валсартану (50-400 мг) фармакокінетичні параметри сакубітрилу, LBQ657 та валсартану змінюються пропорційно дозі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Пацієнти старше 65 років Експозиції LBQ657 та валсартану у пацієнтів даної категорії вищі на 42% та 30% відповідно, ніж у пацієнтів молодшого віку. Подібні відмінності не пов'язані з клінічно значущими ефектами, тому корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти молодші 18 років Застосування препарату у пацієнтів цієї категорії не вивчено. Пацієнти з порушеннями функції нирок Для LBQ657 спостерігалася кореляція між функцією нирок та площею під кривою «концентрація-час» (AUC), для валсартану такої кореляції не спостерігалося. У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (рСКФ) >30 мл/хв/1,73 м Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості експозиція сакубітрилу збільшувалася у 1,5 та 3,4 рази відповідно. Експозиція LBQ657 – у 1,5 та 1,9 рази, валсартану – у 1,2 та 2,1 рази (у порівнянні зі здоровими добровольцями). У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), включаючи пацієнтів з обструкцією жовчних шляхів, корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. У зв'язку з відсутністю даних застосування у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня не рекомендовано. Етнічна приналежність Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів різних расових та етнічних груп істотно не відрізняється. Підлога Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану (сакубітрил, LBQ657 та валсартан) у чоловіків та жінок суттєво не відрізняється.ФармакодинамікаФармакодинамічні ефекти сакубітрилу та валсартану, що входять до складу препарату, оцінювали після його одноразового та багаторазового застосування у здорових добровольців, а також у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Ефекти, що відзначаються, відповідали механізму дії комплексу діючих речовин, що полягає в одночасному придушенні неприлізину і блокаді РААС. У семиденному дослідженні у пацієнтів зі зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка, в якому валсартан застосовували як контроль, застосування сакубітрилу та валсартану призводило до статистично значущого короткочасного збільшення натрійурезу, збільшення концентрації цГМФ у сечі та зниження концентрації передсердного ) та N-кінцевого фрагмента попередника мозкового натріюуретичного пептиду (NT-proBNP) у плазмі крові (порівняно з валсартаном). У 21-денному дослідженні у пацієнтів зі зниженою ФВ лівого шлуночка застосування сакубітрилу та валсартану викликало статистично значуще збільшення концентрації передсердного натріюуретичного пептиду (ANP) та цГМФ у сечі та концентрації цГМФ у плазмі крові, а також зниження плазмових концентрацій. -1 (Порівняно з вихідним станом). Крім того, застосування сакубітрилу та валсартану блокує AT1-рецептор, на що вказує збільшення активності та концентрації реніну у плазмі крові. В іншому дослідженні комплекс сакубітрилу та валсартану викликав більш виражене зниження концентрації NT-proBNP у плазмі крові та більш значне підвищення концентрацій мозкового натрійуретичного пептиду (BNP) та цГМФ у сечі, ніж еналаприл. У той час як BNP є субстратом неприлізину, NT-proBNP таким не є, у зв'язку з чим NT-proBNP, на відміну від BNP, можна використовувати як біомаркер при моніторингу пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують комплекс сакубітрилу та валсартану. У дослідженні з докладним вивченням інтервалу QTc у здорових добровольців чоловічої статі застосування комплексу сакубітрилу та валсартану одноразово в дозах 400 мг та 1200 мг не впливало на реполяризацію міокарда. Неприлізин - один з декількох ферментів, що беруть участь у метаболізмі амілоїда-р (Ар) головного мозку та спинномозкової рідини (СМР). На фоні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у дозі 400 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів у здорових добровольців концентрація Ар 1-38 у СМР збільшувалася; при цьому концентрації bАР 1-40 і 1-42 в СМР не змінювалися. Клінічне значення цього факту невідоме. У клінічному дослідженні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю статистично достовірно знижувало ризик летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю (21,8% у групі досліджуваного препарату проти 26,5% у групі. еналаприлу). Абсолютне зниження ризику летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю становило 4,7% (3,1% для ризику летального результату через серцево-судинну патологію і 2,8%) для первинної госпіталізації. у зв'язку з гострою серцевою недостатністю). Відносне зниження ризику проти еналаприлом становило 20%. Ефект відзначений на ранніх етапах застосування препарату та зберігався протягом усього періоду дослідження. Розвитку ефекту сприяли обидва діючі компоненти препарату. Частота випадків раптової смерті, які становили 45% всіх летальних випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 20% порівняно з групою еналаприлу (відношення ризиків (hazard rAT1o, HR) 0,80, р=0,008 ). Частота випадків розвитку недостатності скорочувальної функції міокарда, яка була причиною летального результату в 26% випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 21% порівняно з таким показником у групі еналаприлу (HR 0,79, р=0, 0338).Показання до застосуванняХронічна серцева недостатність (II-IV класи за класифікацією NYHA) у пацієнтів із систолічною дисфункцією з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та госпіталізації з приводу серцевої недостатності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до сакубітрилу або валсартану, а також до інших допоміжних компонентів препарату. Одночасне застосування з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), а також період 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Наявність ангіоневротичного набряку в анамнезі на тлі попередньої терапії інгібіторами АПФ або АРА ІІ. Одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Порушення функції печінки тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлд П'ю), біліарний цироз та холестаз. Препарат Інтресто не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Одночасне застосування коїться з іншими препаратами, які містять АРА II, т.к. до складу препарату входить валсартан. З обережністю Слід бути обережним при застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (РСКФ). Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату зі статинами, інгібіторами фосфодіестерази 5-го типу. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі у зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату у пацієнтів даної категорії. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику ангіоневротичного набряку.Вагітність та лактаціяСлід інформувати пацієнток із збереженим репродуктивним потенціалом про можливі наслідки застосування препарату під час вагітності, а також необхідність використання надійних методів контрацепції під час лікування препаратом та протягом тижня після його останнього прийому. Як і інші препарати, що безпосередньо діють на РААС, препарат Юперіо не слід застосовувати під час вагітності. Дія препарату Юперіо опосередкована блокадою рецепторів ангіотензину II, тому ризик для плода не можна виключити. При настанні вагітності під час лікування препаратом пацієнтці слід припинити прийом препарату та поінформувати свого лікаря. Оскільки у доклінічних дослідженнях зазначено виділення сакубітрилу та валсартану з молоком лактуючих тварин, не рекомендується застосовувати препарат Юперіо у період грудного вигодовування. Рішення про відмову від грудного вигодовування або про відміну препарату Юперії продовження грудного вигодовування слід приймати з урахуванням важливості його застосування для матері. Даних про вплив препарату Юперіо на фертильність чоловіків та жінок немає. У дослідженнях препарату Юперіо у тварин зниження фертильності не було.Побічна діяВиявлені небажані явища (НЯ) відповідали фармакологічним характеристикам препарату Юперіо та супутнім захворюванням, які є у пацієнтів. Найпоширенішими НЯ були виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія та порушення функції нирок, спричинені корекцією дози препарату Юперіо або припиненням терапії. Частота НЯ не залежала від статі, віку чи расової приналежності пацієнтів. НЯ перераховані відповідно до системно-органного класу медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA. У межах кожного системно-органного класу НЯ розподілено за частотою виникнення у порядку зменшення їх важливості. Для оцінки частоти використані такі критерії: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до1/1,000 до<1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко ( Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіперкаліємія; часто – гіпокаліємія. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – ортостатичне запаморочення. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго. Порушення з боку судин: дуже часто – виражене зниження артеріального тиску: часто – непритомність, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота. Порушення з боку колії та підшкірних тканин: нечасто – ангіоневротичний набряк. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – порушення функції нирок; часто – ниркова недостатність (у т.ч. гостра ниркова недостатність). Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність, астенія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані лікарські взаємодії Інгібітори АПФ Препарат Юперіо протипоказаний до застосування одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки пригнічення неприлізину одночасно із застосуванням інгібітора АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування препарату Юперіо можна не раніше ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ. Застосування інгібітору АПФ можливе не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому Юперіо. Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом та у пацієнтів з порушеннями функції нирок (РСКФ Не рекомендовані лікарські взаємодії Антагоністи рецепторів ангіотензину Оскільки одна з діючих речовин є антагоністом рецепторів ангіотензину II, одночасне застосування з іншим препаратом, що містить АРА II, не рекомендується. Лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Інгібітори ГМГ-КоА редуктази (статини) Дані досліджень показують, що сакубітрил пригнічує активність переносників ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ. Препарат Юперіо може збільшувати системну експозицію таких субстратів ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ, як статини. У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо одночасно з аторвастатином, максимальна концентрація в плазмі (Сmах) аторвастатину та його метаболітів збільшувалася до 2 разів, а AUC – до 1,3 разів. З цієї причини препарат Юперіо одночасно зі статинами слід застосовувати з обережністю. Сілденафіл У пацієнтів з вираженим підвищенням АТ, які отримують препарат Юперіо (до досягнення рівноважної концентрації), одноразове застосування силденафілу посилювало антигіпертензивну дію порівняно із застосуванням препарату Юперіо в монотерапії. З цієї причини у пацієнтів, які отримують Юперіо, застосовувати силденафіл або інший інгібітор фосфодіестерази 5-го типу слід з обережністю. Передбачувані лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Калій Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, тріамтерена та амілориду), антагоністів мінералокортикоїдів (наприклад, спіронолактону та еплеренону), препаратів калію або замінників калію, що містять вміст кухонної солі, може викликати підвищення вмісту калію та концентрації креатиніну в сироватці крові. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з цими препаратами, рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи виборчі інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2) Застосування препарату Юперіо одночасно з НПЗЗ у пацієнтів старше 65 років, у пацієнтів з гіповолемією (включаючи пацієнтів, які отримують діуретики) та у пацієнтів з порушеннями функції нирок, може збільшувати ризик погіршення функції нирок. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з нестероїдними протизапальними засобами, при призначенні подібної схеми лікування та у разі її зміни рекомендується контролювати функцію нирок. Препарати літію Можливість лікарської взаємодії між препаратом Юперіо та препаратами літію не вивчали. При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II відзначалося оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та посилення у зв'язку з цим токсичних проявів. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо разом із препаратами літію, рекомендується ретельно контролювати вміст літію у сироватці крові. У разі додаткового застосування діуретичного лікарського засобу ризик токсичної дії літію може збільшуватися. Білки-переносники Активний метаболіт сакубітрилу (LBQ657) та валсартан є субстратами білків-переносників 0АТР1В1, 0АТР1ВЗ та ОАТЗ; валсартан також є субстратом білка-переносника MRP2. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з інгібіторами ОАТР1В1, ОАТР1ВЗ, ОАТЗ (наприклад, рифампіцином та циклоспорином) або MRР2 (наприклад, ритонавіром) може збільшуватися системна експозиція LBQ657 або валсартану відповідно. На початку та в момент завершення спільного застосування препарату Юперіо та даної групи препаратів потрібно дотримуватися обережності. Відсутність значних лікарських взаємодій У разі застосування препарату Юперіо в комбінації з фуросемідом, дигоксином, варфарином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, метформіном, омепразолом, карведилолом, нітрогліцерином внутрішньовенно (в/в) або комбінованим препаратом левоноргестрелу та етинілестрадио. Взаємодія з атенололом, індометацином, глибенкламідом (глибуридом) або циметидином при сумісному застосуванні з препаратом Юперіо не очікується. Взаємодія з ізоферментами системи цитохрому Р450 Наявні дослідження демонструють, що ймовірність лікарських взаємодій, опосередкованих ізоферментами цитохрому CYP450, невелика, оскільки комплекс діючих речовин у незначній мірі метаболізується за участю ізоферментів CYP450. Комплекс речовин препарату Юперіо не є інгібітором або індуктором ізоферментів CYP450.Спосіб застосування та дозиЧас прийому препарату Юперіо не залежить від часу їди. Цільова (максимальна добова) доза препарату Юперіо становить 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Початкова доза препарату Юперіо, що рекомендується, становить 100 мг (51,4 мг + 48,6 мг) 2 рази на добу. У пацієнтів, які не отримували терапію інгібіторами АПФ або АРА II, або отримували ці препарати в низьких дозах, починати терапію препаратом Юперіо слід у дозі 50 мг (25,7 мг + 24,3 мг) 2 рази на добу з повільним підвищенням дози. подвоювання добової дози 1 раз на 3-4 тижні). Залежно від переносимості, дозу препарату Інтресто слід збільшувати вдвічі кожні 2-4 тижні аж до досягнення цільової (максимальної добової) дози 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Застосування препарату Юперіо можливе не раніше, ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ, оскільки у разі одночасного застосування можливий розвиток ангіоневротичного набряку. Оскільки до складу препарату Юперіо входить АРА II валсартан, його слід застосовувати одночасно з іншим препаратом, до складу якого входить АРА II. При розвитку ознак порушення переносимості препарату Юперіо (клінічно виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія, порушення функції нирок), слід розглянути питання про тимчасове зниження дози або корекцію дози одночасно застосовуваних лікарських препаратів. Пацієнти спеціальних категорій Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (РСКФ 60-90 мл/хв/1,73 м2) або помірного ступеня тяжкості (РСКФ 30-60 мл/хв/1,73 м2) корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози препарату Юперіо не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. Препарат Юперіо не рекомендований для застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Юперіо у дітей та підлітків немає. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. У пацієнтів віком понад 65 років корекція дози не потрібна.ПередозуванняДаних про передозування препаратом Юперіо у людини недостатньо. Одноразове застосування препарату в дозі 1200 мг та багаторазове в дозі 900 мг у здорових добровольців супроводжувалося хорошою переносимістю. Найбільш ймовірним симптомом передозування є виражене зниження артеріального тиску, зумовлене антигіпертензивною дією діючих речовин. У цьому випадку рекомендується симптоматичне лікування. При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. У разі виникнення вираженого зниження АТ як терапії необхідно внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, пацієнта слід укласти, піднявши ноги, на необхідний для терапії період часу, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця і дихальної системи, об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та кількості сечі, що виділяється. Видалення діючих речовин при проведенні гемодіалізу малоймовірне, оскільки значна частина їх зв'язується з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВиражене зниження АТ У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо, спостерігалися випадки клінічно вираженої артеріальної гіпотензії. При виникненні вираженого зниження АТ слід розглянути питання про корекцію дози діуретиків, супутніх гіпотензивних засобів, а також усунення причин виникнення вираженого зниження АТ (наприклад, гіповолемії). Якщо, незважаючи на ці заходи, виражене зниження артеріального тиску зберігається, дозу препарату Юперіо слід зменшити або препарат слід на якийсь час відмінити. Остаточна відміна препарату зазвичай не потрібна. Імовірність виникнення вираженого зниження артеріального тиску, як правило, вища у пацієнтів з гіповолемією, яка може бути викликана терапією діуретиками, низькосольовою дієтою, діареєю або блюванням. Перед початком застосування препарату Юперіо слід провести корекцію вмісту натрію в організмі та/або заповнити ОЦК. Порушення функції нирок Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може спричинити погіршення функції нирок. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності 14/17 (у порівнянні з еналаприлом) клінічно значущі порушення функції нирок відзначалися рідко, а препарат Юперіо у зв'язку з подібними порушеннями скасовували рідше (0,65%), ніж еналаприл (1,28%). У разі клінічно значущого погіршення функції нирок слід розглянути питання щодо зменшення дози препарату Юперіо. При застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок слід бути обережним. Гіперкаліємія Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може збільшувати ризик гіперкаліємії. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності (порівняно з еналаприлом) клінічно значуща гіперкаліємія відзначалася рідко; препарат Юперіо у зв'язку з гіперкаліємією було скасовано у 0,26% пацієнтів, а еналаприл – у 0,35% пацієнтів. Препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, калійзберігаючі діуретики, препарати калію) одночасно з препаратом Юперіо слід застосовувати з обережністю. У разі клінічно значущої гіперкаліємії слід розглянути такі заходи, як зниження споживання калію з їжею або корекція дози супутніх препаратів. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з такими факторами ризику,як тяжкі порушення функції нирок, цукровий діабет, гіпоальдостеронізм чи дієта з високим вмістом калію. Ангіоневротичний набряк На фоні застосування препарату Юперіо спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку. При виникненні ангіоневротичного набряку препарат Юперіо слід негайно відмінити та призначити належне лікування та спостереження за пацієнтом до повного та стійкого вирішення всіх симптомів. Повторно призначати препарат Юперіо не слід. У випадках підтвердженого ангіоневротичного набряку, при якому набряк поширювався тільки на обличчя та губи, цей стан, як правило, дозволялося без втручання, хоча застосування антигістамінних засобів сприяло полегшенню симптомів. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. У тих випадках, коли набряк поширюється на мову, голосові складки або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно негайно розпочати належне лікування, наприклад, підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0,3-0,5 мл) , та/або вжити належних заходів щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У пацієнтів, які мають ангіоневротичний набряк, викликаний застосуванням інгібітору АПФ або АРА II, препарат Юперіо застосовувати не слід. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику англіосвротичного набряку. Пацієнти зі стенозом ниркової артерії Як і інші препарати, що діють на РААС, препарат Юперіо може спричинити підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій. У пацієнтів зі стенозом ниркової артерії слід застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи функцію нирок. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами Відсутні дані щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами. У зв'язку з можливим виникненням запаморочення або підвищеної втоми слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: сакубітрилу та валсартану гідратний комплекс натрієвих солей -56,551 мг (у перерахунку на кислотну форму безводну 50 мг, що еквівалентно вмісту 24,3 мг сакубітрилу та 25,7 мг валсартану); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 91,449 мг, гіпоролоза - 25,000 мг, кросповідон - 18,000 мг, магнію стеарат - 6,000 мг, тальк - 2,000 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1,00; оболонка: премікс оболонки білий - 7,957 мг (гіпромелоза - 5,681 мг, титану діоксид - 1,138 мг, макрогол 4000 - 0,569 мг, тальк - 0,569 мг), премікс оболонки червоний - 0,019 мг (0,00 мг, макрогол 4000 –0,001 мг, тальк – 0,001 мг), премікс оболонки чорний – 0,024 мг (гіпромелоза – 0,017 мг, барвник заліза оксид чорний – 0,003 мг, макрогол 4000 – 0,002 мг, 0 – 0) По 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2 блістери разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого з фіолетовим відтінком кольору з фаскою, без ризику. З одного боку нанесено гравірування «LZ», з іншого - «NVR». На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаДія препарату Юперіо опосередкована новим механізмом, а саме, одночасним пригніченням активності неприлізину (нейтральної ендопептидази (neutral endopeptidase, NEP)) речовиною LBQ657 (активним метаболітом сакубітрилу) і блокадою рецепторів до ангіотензину II 1 II (АРА II). Взаємодоповнюючі сприятливі ефекти сакубітрилу та валсартану на стан серцево-судинної системи та нирок у пацієнтів із серцевою недостатністю обумовлені збільшенням кількості пептидів, що розщеплюються неприлізином (таких як натрійуретичні пептиди (НП)), що опосередковано дією LBQ657, ІІ. НП активують мембранозв'язані рецептори, пов'язані з гуанілілциклазою, що призводить до підвищення концентрації циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що викликає симптоми вазодилатації, збільшення натрійурезу та діурезу, збільшення швидкості клубочкової фільтрації та ниркового кровотоку, а також та антифібротична дія. Валсартан, вибірково блокуючи AT1-рецептор, пригнічує негативні ефекти ангіотензину II на серцево-судинну систему та нирки, а також блокує ангіотензин II-залежне вивільнення альдостерону. Це запобігає стійкій активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), яка спричиняє звуження судин, затримку натрію та води нирками, активацію росту та проліферацію клітин, а також подальшу перебудову серцево-судинної системи, що посилює порушення у її функціонуванні.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо комплекс сакубітрилу та валсартану розпадається на сакубітрил, який потім метаболізується з утворенням метаболіту LBQ657 та валсартан; концентрації названих речовин у плазмі крові досягають максимуму через 0,5 год, 2 год та 1,5 год відповідно. Абсолютна біодоступність сакубітрилу та валсартану після прийому внутрішньо становить >60% та 23% відповідно. У разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану двічі на добу рівноважні концентрації сакубітрилу, LBQ657 та валсартану досягаються через 3 дні. Статистично значущого накопичення сакубітрилу та валсартану у рівноважному стані не відзначається; водночас накопичення LBQ657 перевищує концентрацію при одноразовому застосуванні у 1,6 раза. Прийом комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не надавав клінічно значущого впливу на показники системного впливу сакубітрилу, LBQ657 та валсартану. Зниження експозиції валсартану у разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту. Час прийому комплексу сакубітрилу та валсартану не залежить від часу прийому їжі. Розподіл Комплекс сакубітрилу та валсартану значною мірою пов'язаний з білками плазми крові (94% – 97%). Порівняння експозицій у плазмі крові та СМР показує, що LBQ657 невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр (0,28%). Здається обсяг розподілу комплексу становить від 75 до 103 л. Метаболізм Сакубітрил під дією ферментів швидко перетворюється на метаболіт LBQ657, який далі суттєво не метаболізується. Валсартан метаболізується незначною мірою, у вигляді метаболітів виявляється лише близько 20%) від введеної дози. У плазмі крові в незначних концентраціях ( Виведення Після прийому внутрішньо 52-68% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та -13% валсартану та його метаболітів виводяться нирками; 37-48% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та 86% валсартану та його метаболітів виводяться через кишечник. Сакубітрил, LBQ657 та валсартан виводяться з плазми крові із середніми періодами напіввиведення (Т1/2), що становлять приблизно 1,43 год, 11,48 год та 9,90 год відповідно. Лінійність/нелінійність У вивченому діапазоні доз комплексу сакубітрилу та валсартану (50-400 мг) фармакокінетичні параметри сакубітрилу, LBQ657 та валсартану змінюються пропорційно дозі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Пацієнти старше 65 років Експозиції LBQ657 та валсартану у пацієнтів даної категорії вищі на 42% та 30% відповідно, ніж у пацієнтів молодшого віку. Подібні відмінності не пов'язані з клінічно значущими ефектами, тому корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти молодші 18 років Застосування препарату у пацієнтів цієї категорії не вивчено. Пацієнти з порушеннями функції нирок Для LBQ657 спостерігалася кореляція між функцією нирок та площею під кривою «концентрація-час» (AUC), для валсартану такої кореляції не спостерігалося. У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (рСКФ) >30 мл/хв/1,73 м Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості експозиція сакубітрилу збільшувалася у 1,5 та 3,4 рази відповідно. Експозиція LBQ657 – у 1,5 та 1,9 рази, валсартану – у 1,2 та 2,1 рази (у порівнянні зі здоровими добровольцями). У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), включаючи пацієнтів з обструкцією жовчних шляхів, корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. У зв'язку з відсутністю даних застосування у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня не рекомендовано. Етнічна приналежність Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів різних расових та етнічних груп істотно не відрізняється. Підлога Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану (сакубітрил, LBQ657 та валсартан) у чоловіків та жінок суттєво не відрізняється.ФармакодинамікаФармакодинамічні ефекти сакубітрилу та валсартану, що входять до складу препарату, оцінювали після його одноразового та багаторазового застосування у здорових добровольців, а також у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Ефекти, що відзначаються, відповідали механізму дії комплексу діючих речовин, що полягає в одночасному придушенні неприлізину і блокаді РААС. У семиденному дослідженні у пацієнтів зі зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка, в якому валсартан застосовували як контроль, застосування сакубітрилу та валсартану призводило до статистично значущого короткочасного збільшення натрійурезу, збільшення концентрації цГМФ у сечі та зниження концентрації передсердного ) та N-кінцевого фрагмента попередника мозкового натріюуретичного пептиду (NT-proBNP) у плазмі крові (порівняно з валсартаном). У 21-денному дослідженні у пацієнтів зі зниженою ФВ лівого шлуночка застосування сакубітрилу та валсартану викликало статистично значуще збільшення концентрації передсердного натріюуретичного пептиду (ANP) та цГМФ у сечі та концентрації цГМФ у плазмі крові, а також зниження плазмових концентрацій. -1 (Порівняно з вихідним станом). Крім того, застосування сакубітрилу та валсартану блокує AT1-рецептор, на що вказує збільшення активності та концентрації реніну у плазмі крові. В іншому дослідженні комплекс сакубітрилу та валсартану викликав більш виражене зниження концентрації NT-proBNP у плазмі крові та більш значне підвищення концентрацій мозкового натрійуретичного пептиду (BNP) та цГМФ у сечі, ніж еналаприл. У той час як BNP є субстратом неприлізину, NT-proBNP таким не є, у зв'язку з чим NT-proBNP, на відміну від BNP, можна використовувати як біомаркер при моніторингу пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують комплекс сакубітрилу та валсартану. У дослідженні з докладним вивченням інтервалу QTc у здорових добровольців чоловічої статі застосування комплексу сакубітрилу та валсартану одноразово в дозах 400 мг та 1200 мг не впливало на реполяризацію міокарда. Неприлізин - один з декількох ферментів, що беруть участь у метаболізмі амілоїда-р (Ар) головного мозку та спинномозкової рідини (СМР). На фоні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у дозі 400 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів у здорових добровольців концентрація Ар 1-38 у СМР збільшувалася; при цьому концентрації bАР 1-40 і 1-42 в СМР не змінювалися. Клінічне значення цього факту невідоме. У клінічному дослідженні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю статистично достовірно знижувало ризик летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю (21,8% у групі досліджуваного препарату проти 26,5% у групі. еналаприлу). Абсолютне зниження ризику летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю становило 4,7% (3,1% для ризику летального результату через серцево-судинну патологію і 2,8%) для первинної госпіталізації. у зв'язку з гострою серцевою недостатністю). Відносне зниження ризику проти еналаприлом становило 20%. Ефект відзначений на ранніх етапах застосування препарату та зберігався протягом усього періоду дослідження. Розвитку ефекту сприяли обидва діючі компоненти препарату. Частота випадків раптової смерті, які становили 45% всіх летальних випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 20% порівняно з групою еналаприлу (відношення ризиків (hazard rAT1o, HR) 0,80, р=0,008 ). Частота випадків розвитку недостатності скорочувальної функції міокарда, яка була причиною летального результату в 26% випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 21% порівняно з таким показником у групі еналаприлу (HR 0,79, р=0, 0338).Показання до застосуванняХронічна серцева недостатність (II-IV класи за класифікацією NYHA) у пацієнтів із систолічною дисфункцією з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та госпіталізації з приводу серцевої недостатності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до сакубітрилу або валсартану, а також до інших допоміжних компонентів препарату. Одночасне застосування з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), а також період 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Наявність ангіоневротичного набряку в анамнезі на тлі попередньої терапії інгібіторами АПФ або АРА ІІ. Одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Порушення функції печінки тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлд П'ю), біліарний цироз та холестаз. Препарат Інтресто не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Одночасне застосування коїться з іншими препаратами, які містять АРА II, т.к. до складу препарату входить валсартан. З обережністю Слід бути обережним при застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (РСКФ). Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату зі статинами, інгібіторами фосфодіестерази 5-го типу. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі у зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату у пацієнтів даної категорії. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику ангіоневротичного набряку.Вагітність та лактаціяСлід інформувати пацієнток із збереженим репродуктивним потенціалом про можливі наслідки застосування препарату під час вагітності, а також необхідність використання надійних методів контрацепції під час лікування препаратом та протягом тижня після його останнього прийому. Як і інші препарати, що безпосередньо діють на РААС, препарат Юперіо не слід застосовувати під час вагітності. Дія препарату Юперіо опосередкована блокадою рецепторів ангіотензину II, тому ризик для плода не можна виключити. При настанні вагітності під час лікування препаратом пацієнтці слід припинити прийом препарату та поінформувати свого лікаря. Оскільки у доклінічних дослідженнях зазначено виділення сакубітрилу та валсартану з молоком лактуючих тварин, не рекомендується застосовувати препарат Юперіо у період грудного вигодовування. Рішення про відмову від грудного вигодовування або про відміну препарату Юперії продовження грудного вигодовування слід приймати з урахуванням важливості його застосування для матері. Даних про вплив препарату Юперіо на фертильність чоловіків та жінок немає. У дослідженнях препарату Юперіо у тварин зниження фертильності не було.Побічна діяВиявлені небажані явища (НЯ) відповідали фармакологічним характеристикам препарату Юперіо та супутнім захворюванням, які є у пацієнтів. Найпоширенішими НЯ були виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія та порушення функції нирок, спричинені корекцією дози препарату Юперіо або припиненням терапії. Частота НЯ не залежала від статі, віку чи расової приналежності пацієнтів. НЯ перераховані відповідно до системно-органного класу медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA. У межах кожного системно-органного класу НЯ розподілено за частотою виникнення у порядку зменшення їх важливості. Для оцінки частоти використані такі критерії: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до1/1,000 до<1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко ( Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіперкаліємія; часто – гіпокаліємія. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – ортостатичне запаморочення. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго. Порушення з боку судин: дуже часто – виражене зниження артеріального тиску: часто – непритомність, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота. Порушення з боку колії та підшкірних тканин: нечасто – ангіоневротичний набряк. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – порушення функції нирок; часто – ниркова недостатність (у т.ч. гостра ниркова недостатність). Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність, астенія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані лікарські взаємодії Інгібітори АПФ Препарат Юперіо протипоказаний до застосування одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки пригнічення неприлізину одночасно із застосуванням інгібітора АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування препарату Юперіо можна не раніше ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ. Застосування інгібітору АПФ можливе не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому Юперіо. Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом та у пацієнтів з порушеннями функції нирок (РСКФ Не рекомендовані лікарські взаємодії Антагоністи рецепторів ангіотензину Оскільки одна з діючих речовин є антагоністом рецепторів ангіотензину II, одночасне застосування з іншим препаратом, що містить АРА II, не рекомендується. Лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Інгібітори ГМГ-КоА редуктази (статини) Дані досліджень показують, що сакубітрил пригнічує активність переносників ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ. Препарат Юперіо може збільшувати системну експозицію таких субстратів ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ, як статини. У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо одночасно з аторвастатином, максимальна концентрація в плазмі (Сmах) аторвастатину та його метаболітів збільшувалася до 2 разів, а AUC – до 1,3 разів. З цієї причини препарат Юперіо одночасно зі статинами слід застосовувати з обережністю. Сілденафіл У пацієнтів з вираженим підвищенням АТ, які отримують препарат Юперіо (до досягнення рівноважної концентрації), одноразове застосування силденафілу посилювало антигіпертензивну дію порівняно із застосуванням препарату Юперіо в монотерапії. З цієї причини у пацієнтів, які отримують Юперіо, застосовувати силденафіл або інший інгібітор фосфодіестерази 5-го типу слід з обережністю. Передбачувані лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Калій Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, тріамтерена та амілориду), антагоністів мінералокортикоїдів (наприклад, спіронолактону та еплеренону), препаратів калію або замінників калію, що містять вміст кухонної солі, може викликати підвищення вмісту калію та концентрації креатиніну в сироватці крові. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з цими препаратами, рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи виборчі інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2) Застосування препарату Юперіо одночасно з НПЗЗ у пацієнтів старше 65 років, у пацієнтів з гіповолемією (включаючи пацієнтів, які отримують діуретики) та у пацієнтів з порушеннями функції нирок, може збільшувати ризик погіршення функції нирок. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з нестероїдними протизапальними засобами, при призначенні подібної схеми лікування та у разі її зміни рекомендується контролювати функцію нирок. Препарати літію Можливість лікарської взаємодії між препаратом Юперіо та препаратами літію не вивчали. При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II відзначалося оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та посилення у зв'язку з цим токсичних проявів. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо разом із препаратами літію, рекомендується ретельно контролювати вміст літію у сироватці крові. У разі додаткового застосування діуретичного лікарського засобу ризик токсичної дії літію може збільшуватися. Білки-переносники Активний метаболіт сакубітрилу (LBQ657) та валсартан є субстратами білків-переносників 0АТР1В1, 0АТР1ВЗ та ОАТЗ; валсартан також є субстратом білка-переносника MRP2. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з інгібіторами ОАТР1В1, ОАТР1ВЗ, ОАТЗ (наприклад, рифампіцином та циклоспорином) або MRР2 (наприклад, ритонавіром) може збільшуватися системна експозиція LBQ657 або валсартану відповідно. На початку та в момент завершення спільного застосування препарату Юперіо та даної групи препаратів потрібно дотримуватися обережності. Відсутність значних лікарських взаємодій У разі застосування препарату Юперіо в комбінації з фуросемідом, дигоксином, варфарином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, метформіном, омепразолом, карведилолом, нітрогліцерином внутрішньовенно (в/в) або комбінованим препаратом левоноргестрелу та етинілестрадио. Взаємодія з атенололом, індометацином, глибенкламідом (глибуридом) або циметидином при сумісному застосуванні з препаратом Юперіо не очікується. Взаємодія з ізоферментами системи цитохрому Р450 Наявні дослідження демонструють, що ймовірність лікарських взаємодій, опосередкованих ізоферментами цитохрому CYP450, невелика, оскільки комплекс діючих речовин у незначній мірі метаболізується за участю ізоферментів CYP450. Комплекс речовин препарату Юперіо не є інгібітором або індуктором ізоферментів CYP450.Спосіб застосування та дозиЧас прийому препарату Юперіо не залежить від часу їди. Цільова (максимальна добова) доза препарату Юперіо становить 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Початкова доза препарату Юперіо, що рекомендується, становить 100 мг (51,4 мг + 48,6 мг) 2 рази на добу. У пацієнтів, які не отримували терапію інгібіторами АПФ або АРА II, або отримували ці препарати в низьких дозах, починати терапію препаратом Юперіо слід у дозі 50 мг (25,7 мг + 24,3 мг) 2 рази на добу з повільним підвищенням дози. подвоювання добової дози 1 раз на 3-4 тижні). Залежно від переносимості, дозу препарату Інтресто слід збільшувати вдвічі кожні 2-4 тижні аж до досягнення цільової (максимальної добової) дози 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Застосування препарату Юперіо можливе не раніше, ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ, оскільки у разі одночасного застосування можливий розвиток ангіоневротичного набряку. Оскільки до складу препарату Юперіо входить АРА II валсартан, його слід застосовувати одночасно з іншим препаратом, до складу якого входить АРА II. При розвитку ознак порушення переносимості препарату Юперіо (клінічно виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія, порушення функції нирок), слід розглянути питання про тимчасове зниження дози або корекцію дози одночасно застосовуваних лікарських препаратів. Пацієнти спеціальних категорій Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (РСКФ 60-90 мл/хв/1,73 м2) або помірного ступеня тяжкості (РСКФ 30-60 мл/хв/1,73 м2) корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози препарату Юперіо не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. Препарат Юперіо не рекомендований для застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Юперіо у дітей та підлітків немає. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. У пацієнтів віком понад 65 років корекція дози не потрібна.ПередозуванняДаних про передозування препаратом Юперіо у людини недостатньо. Одноразове застосування препарату в дозі 1200 мг та багаторазове в дозі 900 мг у здорових добровольців супроводжувалося хорошою переносимістю. Найбільш ймовірним симптомом передозування є виражене зниження артеріального тиску, зумовлене антигіпертензивною дією діючих речовин. У цьому випадку рекомендується симптоматичне лікування. При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. У разі виникнення вираженого зниження АТ як терапії необхідно внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, пацієнта слід укласти, піднявши ноги, на необхідний для терапії період часу, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця і дихальної системи, об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та кількості сечі, що виділяється. Видалення діючих речовин при проведенні гемодіалізу малоймовірне, оскільки значна частина їх зв'язується з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВиражене зниження АТ У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо, спостерігалися випадки клінічно вираженої артеріальної гіпотензії. При виникненні вираженого зниження АТ слід розглянути питання про корекцію дози діуретиків, супутніх гіпотензивних засобів, а також усунення причин виникнення вираженого зниження АТ (наприклад, гіповолемії). Якщо, незважаючи на ці заходи, виражене зниження артеріального тиску зберігається, дозу препарату Юперіо слід зменшити або препарат слід на якийсь час відмінити. Остаточна відміна препарату зазвичай не потрібна. Імовірність виникнення вираженого зниження артеріального тиску, як правило, вища у пацієнтів з гіповолемією, яка може бути викликана терапією діуретиками, низькосольовою дієтою, діареєю або блюванням. Перед початком застосування препарату Юперіо слід провести корекцію вмісту натрію в організмі та/або заповнити ОЦК. Порушення функції нирок Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може спричинити погіршення функції нирок. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності 14/17 (у порівнянні з еналаприлом) клінічно значущі порушення функції нирок відзначалися рідко, а препарат Юперіо у зв'язку з подібними порушеннями скасовували рідше (0,65%), ніж еналаприл (1,28%). У разі клінічно значущого погіршення функції нирок слід розглянути питання зменшення дози препарату Юперіо. При застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок слід бути обережним. Гіперкаліємія Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може збільшувати ризик гіперкаліємії. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності (порівняно з еналаприлом) клінічно значуща гіперкаліємія відзначалася рідко; препарат Юперіо у зв'язку з гіперкаліємією було скасовано у 0,26% пацієнтів, а еналаприл – у 0,35% пацієнтів. Препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, калійзберігаючі діуретики, препарати калію) одночасно з препаратом Юперіо слід застосовувати з обережністю. У разі клінічно значущої гіперкаліємії слід розглянути такі заходи, як зниження споживання калію з їжею або корекція дози супутніх препаратів. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з такими факторами ризику,як тяжкі порушення функції нирок, цукровий діабет, гіпоальдостеронізм чи дієта з високим вмістом калію. Ангіоневротичний набряк На фоні застосування препарату Юперіо спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку. При виникненні ангіоневротичного набряку препарат Юперіо слід негайно відмінити та призначити належне лікування та спостереження за пацієнтом до повного та стійкого вирішення всіх симптомів. Повторно призначати препарат Юперіо не слід. У випадках підтвердженого ангіоневротичного набряку, при якому набряк поширювався тільки на обличчя та губи, цей стан, як правило, дозволялося без втручання, хоча застосування антигістамінних засобів сприяло полегшенню симптомів. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. У тих випадках, коли набряк поширюється на мову, голосові складки або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно негайно розпочати належне лікування, наприклад, підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0,3-0,5 мл) , та/або вжити належних заходів щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У пацієнтів, які мають ангіоневротичний набряк, викликаний застосуванням інгібітору АПФ або АРА II, препарат Юперіо застосовувати не слід. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику англіосвротичного набряку. Пацієнти зі стенозом ниркової артерії Як і інші препарати, що діють на РААС, препарат Юперіо може спричинити підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій. У пацієнтів зі стенозом ниркової артерії слід застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи функцію нирок. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами Відсутні дані щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами. У зв'язку з можливим виникненням запаморочення або підвищеної втоми слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 10 мг Фасування: N28 Форма випуску таб. Упакування: упак. Производитель: Русфик Завод-производитель: Recordati Industria Chimica & Farmaceutica(Италия) Действующее вещество: Лерканидипин.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лерканідіпіну гідрохлорид 10 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 30 мг, целюлоза мікрокристалічна – 39 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 15.5 мг, повідон К30 – 4.5 мг, магнію стеарат – 1 мг. Склад оболонки: ;опадрай жовтий (OY-SR-6497) - 3 мг (гіпромелоза, тальк, титану діоксид (E171), макрогол 6000, барвник заліза оксид жовтий (E172)). 28 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; світло-жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком на одному боці; на зламі – світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаБлокатор повільних кальцієвих каналів, похідне дигідропіридинового ряду. Інгібує трансмембранний струм кальцію в кардіоміоцити та клітини гладкої мускулатури. Механізм гіпотензивного ефекту обумовлений прямою релаксуючою дією на гладкі м'язи судин, внаслідок цього знижується ОПСС. Має пролонговану антигіпертензивну дію. Завдяки високій селективності негативна інотропна дія відсутня. Тривалість терапевтичної дії становить 24 год.ФармакокінетикаПісля вживання в дозі 10-20 мг повністю всмоктується. C max у плазмі крові виявляється через 1.5-3 год і становить 3.3 нг/мл та 7.66 нг/мл відповідно. Розподіл із плазми крові у тканини та органи відбувається швидко. Зв'язування з білками плазми перевищує 98%. Кумуляції при повторному прийомі немає. Піддається метаболізму. Середній T1/2 становить 8-10 год.Клінічна фармакологіяБлокатори кальцієвих каналів. Антигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняМ'яка та помірна есенціальна артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняХронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; нестабільна стенокардія; аортальний стеноз; протягом 1 місяця після перенесеного інфаркту міокарда; виражені порушення функції печінки; порушення функції нирок (КК менше 10 мл/хв); непереносимість лактози; галактоземія; синдром порушеного всмоктування глюкози/галактози; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); жінки дітородного віку, які не користуються надійною контрацепцією; дитячий та підлітковий вік до 18 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридинового ряду.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) протипоказане. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років;Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: рідко відзначалися ефекти, пов'язані з судиннорозширювальною дією - периферичні набряки, відчуття "припливів" крові до обличчя, серцебиття, тахікардія, біль у грудях, зниження артеріального тиску, стенокардія, інфаркт міокарда, астенія, стомлюваність, , запаморочення. З боку травної системи: дуже рідко - диспепсія, нудота, блювання, біль в епігастрії, діарея, оборотне підвищення активності печінкових ферментів, гіперплазія ясен. Інші: дуже рідко - поліурія, шкірний висип, сонливість, міалгія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з інгібіторами CYPЗА4 (в т.ч. з кетоконазолом, інтраконазолом, еритроміцином) можливі прояви лікарської взаємодії (комбінації з обережністю). При застосуванні спільно з індукторами CYP3A4 (в т.ч. з антидепресантами, рифампіцином) можливе зменшення антигіпертензивної дії лерканідипіну. Можливе посилення гіпотензивного ефекту лерканідипіну при вживанні соку грейпфруту. Етанол може потенціювати дію лерканідипіну. При одночасному застосуванні з метопрололом біодоступність лерканідипіну зменшується на 50%. Цей ефект може зустрічатися і при одночасному застосуванні з іншими бета-адреноблокаторами, тому може бути потрібна корекція дози лерканідипіну для досягнення терапевтичного ефекту при даній комбінації. Лерканідипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4, тому інгібітори та індуктори цього ізоферменту, при одночасному застосуванні, можуть впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну. Не рекомендується одночасне застосування лерканідипіну з інгібіторами CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, еритроміцин, тролеандоміцин). Не рекомендується одночасне застосування циклоспорину та лерканідипіну, т.к. спостерігається збільшення концентрації обох речовин у плазмі крові. Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими субстратами CYP3A4 (терфенадин, астемізол, антиаритмічні препарати III класу, наприклад, аміодарон, хінідин). При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг з мідазоламом біодоступність лерканідипіну у пацієнтів похилого віку може збільшуватись приблизно на 40%. Лерканідипін слід призначати з обережністю одночасно з індукторами CYP3A4, наприклад, протисудомні засоби (фенітоїн, карбамазепін) та рифампіцин, оскільки можливе зниження антигіпертензивної дії препарату. Необхідний регулярний контроль артеріального тиску. При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг у пацієнтів, які постійно приймають бета-метилдигоксин, не було відзначено фармакокінетичної взаємодії, у той час як у здорових добровольців, яких лікували дигоксином, відзначалося збільшення значення Cmax для дигоксину в середньому на 33% після прийому 2 мг лерканідипіну натще, при цьому AUC та нирковий кліренс змінювалися незначно. Необхідно контролювати наявність ознак інтоксикації дигоксином у пацієнтів, які приймають одночасно дигоксин та лерканідипін. Одночасне застосування лерканідипіну з циметидином (до 800 мг) не спричиняє значних змін концентрації лерканідипіну у плазмі крові. При високих дозах циметидину можуть збільшуватися біодоступність та антигіпертензивна дія лерканідипіну. При одночасному застосуванні лерканідипіну (20 мг) і симвастатину (40 мг), значення AUC для симвастатину збільшувалося на 56%, а це значення для його активного метаболіту - β-гідроксикислоти - на 28%. ;При прийомі препаратів у різний час доби (лерканідипін – вранці, симвастатин – увечері) можна уникнути небажаної взаємодії. Можливе посилення антигіпертензивної дії при одночасному прийомі соку грейпфруту та лерканідипіну. Етанол може потенціювати антигіпертензивну дію лерканідипіну.Спосіб застосування та дозиВсередину по 10 мг 1 раз на добу не менше ніж за 15 хвилин до їди, переважно вранці. Залежно від досягнутого терапевтичного ефекту, доза може бути збільшена до 20 мг. Терапевтичну дозу підбирають поступово, при необхідності збільшення дози до 20 мг здійснюється через 2 тижні після початку лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при нирковій та/або печінковій недостатності легкого та помірного ступеня, у пацієнтів похилого віку, при СССУ (без кардіостимулятора), ІХС, дисфункції лівого шлуночка.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозировка: 20 мг Фасовка: N28 Форма выпуска: таб. Упаковка: упак. Производитель: Русфик Завод-производитель: Recordati Industria Chimica & Farmaceutica(Италия) Действующее вещество: Лерканидипин.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лерканідіпіну гідрохлорид 20 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію, повідон К30, магнію стеарат. Склад оболонки: ;опадрай жовтий (OY-SR-6497) (гіпромелоза, тальк, титану діоксид (E171), макрогол 6000, барвник заліза оксид жовтий (E172)). 28 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; світло-жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком на одному боці; на зламі – світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаБлокатор повільних кальцієвих каналів, похідне дигідропіридинового ряду. Інгібує трансмембранний струм кальцію в кардіоміоцити та клітини гладкої мускулатури. Механізм гіпотензивного ефекту обумовлений прямою релаксуючою дією на гладкі м'язи судин, внаслідок цього знижується ОПСС. Має пролонговану антигіпертензивну дію. Завдяки високій селективності негативна інотропна дія відсутня. Тривалість терапевтичної дії становить 24 год.ФармакокінетикаПісля вживання в дозі 10-20 мг повністю всмоктується. C max у плазмі крові виявляється через 1.5-3 год і становить 3.3 нг/мл та 7.66 нг/мл відповідно. Розподіл із плазми крові у тканини та органи відбувається швидко. Зв'язування з білками плазми перевищує 98%. Кумуляції при повторному прийомі немає. Піддається метаболізму. Середній T1/2 становить 8-10 год.Клінічна фармакологіяБлокатори кальцієвих каналів. Антигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняМ'яка та помірна есенціальна артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняХронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; нестабільна стенокардія; аортальний стеноз; протягом 1 місяця після перенесеного інфаркту міокарда; виражені порушення функції печінки; порушення функції нирок (КК менше 10 мл/хв); непереносимість лактози; галактоземія; синдром порушеного всмоктування глюкози/галактози; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); жінки дітородного віку, які не користуються надійною контрацепцією; дитячий та підлітковий вік до 18 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридинового ряду.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) протипоказане. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років;Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: рідко відзначалися ефекти, пов'язані з судиннорозширювальною дією - периферичні набряки, відчуття "припливів" крові до обличчя, серцебиття, тахікардія, біль у грудях, зниження артеріального тиску, стенокардія, інфаркт міокарда, астенія, стомлюваність, , запаморочення. З боку травної системи: дуже рідко - диспепсія, нудота, блювання, біль в епігастрії, діарея, оборотне підвищення активності печінкових ферментів, гіперплазія ясен. Інші: дуже рідко - поліурія, шкірний висип, сонливість, міалгія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з інгібіторами CYPЗА4 (в т.ч. з кетоконазолом, інтраконазолом, еритроміцином) можливі прояви лікарської взаємодії (комбінації з обережністю). При застосуванні спільно з індукторами CYP3A4 (в т.ч. з антидепресантами, рифампіцином) можливе зменшення антигіпертензивної дії лерканідипіну. Можливе посилення гіпотензивного ефекту лерканідипіну при вживанні соку грейпфруту. Етанол може потенціювати дію лерканідипіну. При одночасному застосуванні з метопрололом біодоступність лерканідипіну зменшується на 50%. Цей ефект може зустрічатися і при одночасному застосуванні з іншими бета-адреноблокаторами, тому може бути потрібна корекція дози лерканідипіну для досягнення терапевтичного ефекту при даній комбінації. Лерканідипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4, тому інгібітори та індуктори цього ізоферменту, при одночасному застосуванні, можуть впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну. Не рекомендується одночасне застосування лерканідипіну з інгібіторами CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, еритроміцин, тролеандоміцин). Не рекомендується одночасне застосування циклоспорину та лерканідипіну, т.к. спостерігається збільшення концентрації обох речовин у плазмі крові. Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими субстратами CYP3A4 (терфенадин, астемізол, антиаритмічні препарати III класу, наприклад, аміодарон, хінідин). При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг з мідазоламом біодоступність лерканідипіну у пацієнтів похилого віку може збільшуватись приблизно на 40%. Лерканідипін слід призначати з обережністю одночасно з індукторами CYP3A4, наприклад, протисудомні засоби (фенітоїн, карбамазепін) та рифампіцин, оскільки можливе зниження антигіпертензивної дії препарату. Необхідний регулярний контроль артеріального тиску. При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг у пацієнтів, які постійно приймають бета-метилдигоксин, не було відзначено фармакокінетичної взаємодії, у той час як у здорових добровольців, яких лікували дигоксином, відзначалося збільшення значення Cmax для дигоксину в середньому на 33% після прийому 2 мг лерканідипіну натще, при цьому AUC та нирковий кліренс змінювалися незначно. Необхідно контролювати наявність ознак інтоксикації дигоксином у пацієнтів, які приймають одночасно дигоксин та лерканідипін. Одночасне застосування лерканідипіну з циметидином (до 800 мг) не спричиняє значних змін концентрації лерканідипіну у плазмі крові. При високих дозах циметидину можуть збільшуватися біодоступність та антигіпертензивна дія лерканідипіну. При одночасному застосуванні лерканідипіну (20 мг) і симвастатину (40 мг), значення AUC для симвастатину збільшувалося на 56%, а це значення для його активного метаболіту - β-гідроксикислоти - на 28%. ;При прийомі препаратів у різний час доби (лерканідипін – вранці, симвастатин – увечері) можна уникнути небажаної взаємодії. Можливе посилення антигіпертензивної дії при одночасному прийомі соку грейпфруту та лерканідипіну. Етанол може потенціювати антигіпертензивну дію лерканідипіну.Спосіб застосування та дозиВсередину по 10 мг 1 раз на добу не менше ніж за 15 хвилин до їди, переважно вранці. Залежно від досягнутого терапевтичного ефекту, доза може бути збільшена до 20 мг. Терапевтичну дозу підбирають поступово, при необхідності збільшення дози до 20 мг здійснюється через 2 тижні після початку лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при нирковій та/або печінковій недостатності легкого та помірного ступеня, у пацієнтів похилого віку, при СССУ (без кардіостимулятора), ІХС, дисфункції лівого шлуночка.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: зофеноприл кальцію – 30,0 мг (еквівалент зофеноприлу – 28,7 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 101), лактози моногідрат, кроскармелоза натрію, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний; Плівкова оболонка: Опадрай® Y-1-7000, що складається з: гіпромелози, титану діоксиду, макроголу 400, макроголу 6000. По 7 або 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістері) з ПВХ/ПВДХ/фольги алюмінієвої. По 1 або 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиДовгасті пігулки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору з двостороннім ризиком для поділу.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту.ФармакокінетикаАбсорбція. Після прийому внутрішньо зофеноприл швидко і повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). В організмі зофеноприл піддається майже повному перетворенню на зофеноприлат, який має виражену фармакологічну активність. Максимальна концентрація (Cmax) зофеноприлату в плазмі досягається через 1,5 години після прийому внутрішньо одноразової дози. Фармакокінетика одноразово прийнятої дози зофеноприлу є лінійною в інтервалі 10-80 мг. Після прийому зофеноприлу у добовій дозі 15-60 мг протягом 3-х тижнів кумуляції не відбувається. Одночасний прийом їжі знижує швидкість, але не повноту всмоктування зофеноприлу. Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) зофеноприлату до і після їди майже ідентичні. Розподіл. Приблизно 88% зофеноприлу пов'язують із білками плазми. Об'єм розподілу (Vd) у стадії насичення становить 96 л. Метаболізм. Основним метаболітом є зофеноприлат (22%), що метаболізується різними шляхами, включаючи кон'югацію з глюкуроновою кислотою (17%), циклізацію та кон'югацію з глюкуроновою кислотою (13%), кон'югацію з цистеїном (9%) та S-метилювання тиол. ). Виведення. Зофеноприл після прийому внутрішньо виводиться нирками (69%) та через кишечник (26%). Після прийому внутрішньо зофеноприлу період напіввиведення (Т1/2) зофеноприлату становить 5,5 год, а його загальний кліренс – 1300 мл/хв. Фармакокінетика при нирковій недостатності У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну >45 мл/хв та <90 мл/хв) зофеноприл виводиться з організму з тією ж швидкістю, що й у здорових добровольців (кліренс креатиніну >90 мл/хв). У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 7-44 мл/хв) швидкість виведення знижена приблизно до 50% порівняно з показниками у здорових добровольців. Тому пацієнтам цієї групи слід призначати половину від початкової дози зофеноприлу, що рекомендується. У пацієнтів з нирковою недостатністю термінальної стадії, які перебувають на гемодіалізі або перитонеальному діалізі, швидкість виведення знижена до 25% від показників у здорових добровольців. Пацієнтам цієї групи слід призначати одну четверту від початкової рекомендованої дози зофеноприлу. Фармакокінетика при печінковій недостатності У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) при прийомі одноразової дози зофеноприлу з радіоактивною міткою значення Cmax та час досягнення максимальної концентрації (TCmax) для зофеноприлату були подібними до значень, отриманих у здорових добровольців. . Однак значення AUC у пацієнтів з цирозом печінки були вдвічі вищими, ніж у здорових добровольців. Таким чином, пацієнтам з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості слід призначати половину від початкової рекомендованої дози зофеноприлу. Щодо пацієнтів з печінковою недостатністю важкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) дані щодо фармакокінетики зофеноприлу та зофеноприлату відсутні, тому застосування зофеноприлу у пацієнтів цієї групи протипоказане.ФармакодинамікаЗофеноприл - гіпотензивний засіб із групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Зофеноприл є проліками; в результаті гідролізу тіоефірного зв'язку утворюється активна сполука, що містить вільну сульфгідрильну групу - зофеноприлат. Механізм дії зофеноприлату при артеріальній гіпертензії та гострому інфаркті міокарда пов'язаний, головним чином, з супресією циркулюючої ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), а також з підвищенням активності калікреїн-кінінової системи. Пригнічення негативного зворотного зв'язку ангіотензину II щодо секреції реніну призводить до підвищення активності реніну у плазмі крові. Активність АПФ у плазмі крові протягом 24 годин після одноразового прийому внутрішньо зофеноприлу у дозі 30 мг та 60 мг пригнічується на 53,4% та 74,4% відповідно. Результатом інгібування АПФ є зниження утворення ангіотензину II з ангіотензину I у плазмі крові, яке призводить до зменшення прямої судинозвужувальної дії ангіотензину II та зниження секреції альдостерону. Внаслідок інгібування АПФ також підвищується активність циркулюючої та локальної калікреїн-кінінової системи, яка сприяє периферичній вазодилатації шляхом активації простагландинової системи. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування зофеноприлу призводить до зниження артеріального тиску (АТ) у положенні «лежачи» та «стоячи» приблизно однаковою мірою, без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень. Антигіпертензивний ефект зофеноприлату більш виражений при високій активності реніну плазми, ніж при нормальній або зниженій. Стабільний антигіпертензивний ефект досягається при тривалій терапії зофеноприлом. Так, для деяких пацієнтів для досягнення оптимального зниження артеріального тиску потрібно кілька тижнів безперервної терапії. Різка відміна терапії у пацієнтів не призводила до швидкого підвищення артеріального тиску. В даний час дані щодо впливу препарату Зокардіс 30 на захворюваність та смертність у пацієнтів з артеріальною гіпертензією відсутні. Частота первинної комбінованої кінцевої точки (розвиток тяжкої серцевої недостатності та/або смерті протягом 6 тижнів) була нижчою у групі зофеноприлу (зофеноприл 7,1%, плацебо 10,6%). Протягом одного року виживання у групі зофеноприлу було вищим, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія легкого та середнього (1-2) ступеня тяжкості. Гострий інфаркт міокарда (починаючи з перших 24 годин) у пацієнтів із стабільними показниками гемодинаміки та не отримували тромболітичну терапію, у т.ч. у пацієнтів з ознаками та симптомами серцевої недостатності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до зофеноприлу або інших інгібіторів АПФ, а також до інших компонентів препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; печінкова недостатність важкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз ниркової артерії єдиної нирки (ризик розвитку ниркової недостатності); стан після трансплантації нирки (досвід застосування препарату відсутній); первинний гіперальдостеронізм; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, що не застосовують ефективну контрацепцію; одночасне проведення діалізу з використанням поліакрилонітрильних мембран з високою пропускною здатністю (напр., AN69®) або плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ-аферез); одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними та тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком ангіоневротичного набряку (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). З обережністю: артеріальна гіпотензія; реноваскулярна гіпертензія; однобічний стеноз ниркової артерії; ангіоневротичний набряк в анамнезі; хронічна ниркова недостатність; печінкова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність (ХСП) III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA; цереброваскулярні захворювання; аортальний стеноз, мітральний стеноз, порушення відтоку крові з лівого шлуночка, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; цукровий діабет; псоріаз; системні захворювання сполучної тканини (в т.ч., системний червоний вовчак, склеродермія); гіперкаліємія; літній вік; одночасне проведення десенсибілізуючої терапії; при хірургічних втручаннях/загальній анестезії; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (ОЦК) (в результаті терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї та блюванні); при одночасному застосуванні з антагоністами рецепторів ангіотензину II або з аліскіренсодержащими препаратами; застосування у пацієнтів негроїдної раси; обтяжений алергологічний анамнез; ішемічна хвороба серця; пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (розпад розвитку нейтропенії та агранулоцитозу); одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Зокардіс® 7,5 під час вагітності протипоказане. При плануванні або діагностуванні вагітності терапію препаратом Зокардіс® 30 слід відмінити та призначити гіпотензивні препарати іншої групи з підтвердженим профілем безпеки для застосування у вагітних. Застосування інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може бути пов'язане з проявом фетотоксичності (погіршення функції нирок плода, маловоддя, уповільнення осифікації кісток черепа плода), а у новонароджених – ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії та гіперкаліємії. Тому за новонародженими, чиї матері приймали препарат Зокардіс® 30 під час вагітності, необхідне ретельне спостереження щодо можливого розвитку зазначених симптомів. У разі застосування інгібіторів АПФ під час вагітності потрібне ретельне спостереження за станом функції нирок плода, а також кісток черепа за допомогою ультразвукового дослідження. Інформація про застосування препарату Зокардіс® 30 під час грудного вигодовування відсутня, тому його застосування у жінок у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені нижче відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ) за низхідною частотою виникнення випадку: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ l/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота не встановлена ​​(за наявними даними оцінка неможлива). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Частота не встановлена: агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже рідко: гіпоглікемія. Порушення психіки Рідко: депресія, лабільність настрою, розлади сну, сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи Часто: запаморочення, біль голови; Частота не встановлена: парестезія, дисгевзія (порушення смакового сприйняття), порушення рівноваги. Порушення з боку органу зору Рідко: нечіткість зору. Порушення з боку органу слуху та вестибулярного апарату Рідко: відчуття дзвону у вухах. Порушення з боку серцево-судинної системи Рідко: "припливи" крові до обличчя; Частота не встановлена: тахікардія, відчуття серцебиття, порушення ритму серця, стенокардія, гострий інфаркт міокарда, виражене зниження АТ на початковій стадії терапії та при збільшенні дози (одночасно з артеріальною гіпотензією можуть спостерігатися такі симптоми як запаморочення, слабкість, порушення зору, зрідка. свідомості (непритомність)). Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто кашель; Рідко: задишка, синусит, риніт, глосит, бронхіт, бронхоспазм; Частота не встановлена: ангіоневротичний набряк із залученням особи та орофарингеальної зони, в т.ч., з фатальною обструкцією дихальних шляхів. Порушення з боку травної системи Часто: нудота, блювання; Дуже рідко: інтестинальний ангіоневротичний набряк; Частота не встановлена: біль у животі, діарея, запор, сухість у роті, панкреатит, кишкова непрохідність. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота не встановлена: холестатична жовтяниця, гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: шкірний висип; Рідко: ангіоневротичний набряк, гіпергідроз. Частота не встановлена: алергічні реакції та реакції гіперчутливості, такі як свербіж шкіри, кропив'янка, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, псоріазоподібні висипання, алопеція (реакції можуть супроводжуватися лихоманкою, болем у м'язах, болем титру антинуклеарних антитіл). Порушення з боку скелетної мускулатури та сполучної тканини Нечасто: м'язові судоми; Частота не встановлена: міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Рідко: порушення сечовипускання; Частота не встановлена: - порушення функції нирок, прогресування ниркової недостатності; гостра ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочних залоз Рідко: еректильна дисфункція. Інші Часто: підвищена стомлюваність; Нечасто: астенія; Дуже рідко: периферичні набряки, біль у грудній клітці. Лабораторні показники Частота не встановлена: зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія, підвищення активності печінкових ферментів, збільшення концентрації білірубіну в плазмі крові. Збільшення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, тяжкою серцевою недостатністю та реноваскулярною гіпертензією), оборотні після відміни препарату. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (наприклад, натрію ауротіомалату) слід бути обережним у зв'язку з можливістю розвитку «нітратоподібних» реакцій після ін'єкційного введення препаратів золота (симптоми вазодилатації, включаючи «припливи» крові до обличчя, нудоту, запаморочення які можуть мати дуже важкий характер).Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування протипоказане Інгібітори нейтральної ендопептидази Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з інгібіторами нейтральної ендопептидази, такими як сакубітрил та рацекадотрил (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, у зв'язку з чим одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 після відміни інгібіторів АПФ. Не рекомендується одночасне застосування Калійзберігаючі діуретики та каліймісткі препарати Не рекомендується одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препаратами, що містять калій або харчовими добавками через ризик розвитку гіперкаліємії. Якщо внаслідок встановленої гіпокаліємії показано одночасне застосування перерахованих вище препаратів із зофеноприлом, їх слід застосовувати з обережністю під контролем електрокардіограми (ЕКГ) та вмісту калію в плазмі крові. Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, спричинену дією діуретиків (не калійзберігаючих). Інгібітори АПФ, АРА II або аліскірен Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену, асоційована з більш високою частотою виникнення таких побічних ефектів, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (в т.ч. розвиток гострої ниркової недостатності). ), ніж при застосуванні лише одного препарату, що впливає на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та АРА II протипоказне у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо одночасне застосування двох засобів, що блокують РААС, є абсолютно необхідним, терапія повинна проводитися лише під наглядом лікаря, а також на тлі ретельного моніторингу функції нирок, вмісту електролітів у плазмі та АТ. Одночасне застосування з обережністю Діуретики (тіазидні або петлеві) Потрібна обережність при одночасному застосуванні з тіазидними та «петльовими» діуретиками. Попереднє лікування діуретиками може призвести до зниження ОЦК і сприяти розвитку зневоднення та артеріальної гіпотензії на початковій стадії застосування препарату Зокардіс® 30. Антигіпертнзивні ефекти препарату можна зменшити шляхом відміни застосування діуретиків, збільшення споживання рідини або кухонної солі або почати лікування. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід укласти на спину. Може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію для заповнення ОЦК. Розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози не виключає можливості подальшого застосування препарату за умови обережного титрування дози. Анестетики Інгібітори АПФ можуть посилювати антигіпертензивний ефект деяких загальних анестетиків. Наркотичні аналгетики/трициклічні антидепресанти/нейролептики/антипсихотичні засоби/барбітурати При одночасному застосуванні з наркотичними аналгетиками, трициклічними антидепресантами, нейролептиками, антипсихотичними засобами та барбітуратами може розвинутись ортостатична гіпотензія. Інші гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори, альфа-адреноблокатори, блокаторами кальцієвих каналів) При одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами (альфа- та бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів) антигіпертензивний ефект може потенціюватися. Потрібна обережність при одночасному застосуванні з нітрогліцерином або іншими нітратами та/або іншими вазодилататорами. Циклоспорин Одночасне застосування циклоспорину з інгібіторами АПФ підвищує ризик розвитку порушення нирок. Алопуринол, цитостатики, імуносупресивні засоби, системні глюкокортикостероїди або прокаїномід При одночасному застосуванні алопуринолу, прокаїнаміду, цитостатиків, імунодепресантів з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку реакцій гіперчутливості та лейкопенії. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами збільшується ризик розвитку лейкопенії. Гіпоглікемічні засоби У поодиноких випадках інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічну дію інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (наприклад, похідних сульфонілсечовини) у пацієнтів з цукровим діабетом. У цих випадках може знадобитися зменшення дози гіпоглікемічного засобу прийому внутрішньо та/або інсуліну. Препарати літію Одночасне застосування препарату Зокардіс® 30 та препаратів літію не рекомендується через ризик розвитку літієвої інтоксикації. У разі застосування цієї комбінації необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі крові. Препарати золота При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (наприклад, натрію ауротіомалату) слід бути обережним у зв'язку з можливістю розвитку «нітратоподібних» реакцій після ін'єкційного введення препаратів золота (симптоми вазодилатації, включаючи «припливи» крові до обличчя, нудоту, запаморочення які можуть мати дуже важкий характер). Ціметідин Циметидин може посилювати антигіпертензивний ефект препарату Зокардіс 30. Ко-тримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол) При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами, що містять котримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол), підвищується ризик розвитку гіперкаліємії. Слід враховувати при одночасному застосуванні Нестероїдні протизапальні препарати (включаючи ацетилсаліцилову кислоту у дозі ≥3 г/добу) При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозі ≥ 3 г/добу, можливе зниження антигіпертензивного ефекту інгібіторів АПФ, у т.ч. зофеноприлу. Також при одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та інгібіторів АПФ можливе підвищення вмісту калію в плазмі крові на тлі зниження функції нирок. Ці зміни зазвичай мають оборотний характер і зустрічаються переважно у пацієнтів із порушеною функцією нирок. У поодиноких випадках можливий розвиток гострої ниркової недостатності, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок, наприклад, у літніх або зневоднених пацієнтів. Симпатоміметики Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Антациди При одночасному застосуванні з антацидами можливе зменшення біодоступності інгібіторів АПФ. Збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні АПФ з такими лікарськими засобами: з інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус; з інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, ситагліптіном, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптіном; з рацекадотрилом (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діарії); з естрамустином; з тканинними активаторами плазміногену (в обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту). додаткова інформація Клінічних даних про пряму взаємодію зофеноприлу з іншими лікарськими засобами, які метаболізуються ферментами мікросомального окислення печінки, відсутні. Проте дослідження in vitro продемонстрували відсутність потенційно можливої ​​взаємодії з лікарськими препаратами, що метаболізуються за участю ферментів мікросомального окиснення печінки.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки приймають незалежно від часу їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Доза має бути підібрана індивідуально. Для підбору оптимального режиму дозування доцільно застосовувати найбільш підходящу форму випуску препарату - препарат Зокардіс® 30 або препарат Зокардіс®, які містять 7,5 мг або 30 мг зофеноприлу кальцію відповідно. Артеріальна гіпертензія Препарат застосовують як у монотерапії, так і у комбінації з іншими гіпотензивними засобами. Початкова доза становить 15 мг зофеноприлу кальцію (2 таблетки Зокардіс® 30) 1 раз на добу. Необхідність збільшення дози препарату визначається шляхом вимірювання артеріального тиску безпосередньо перед прийомом наступної дози. Антигіпертензивний ефект розвивається протягом декількох тижнів, тому рекомендується збільшувати дозу з інтервалом у чотири тижні. Звичайна підтримуюча доза становить 30 мг зофеноприлу кальцію (1 таблетка Зокардіс® 30) 1 раз на добу. Максимальна добова доза становить 60 мг зофеноприлу кальцію (2 таблетки Зокардіс® 30) на добу, що приймаються одноразово або розділені на два прийоми. Пацієнти, які приймають діуретики На початку терапії зофеноприлом у пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, може виникати артеріальна гіпотензія. За 2-3 дні до початку застосування препарату Зокардіс® 30 необхідно тимчасово відмінити застосування діуретиків. Застосування препарату Зокардіс® 30 слід розпочинати з 15 мг зофеноприлу кальцію (2 таблетки Зокардіс® 30) 1 раз на добу. Якщо застосування діуретиків відмінити неможливо, терапію слід починати з 7,5 мг зофеноприлу кальцію (1 таблетка Зокардіс® 30) на добу. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів з кліренсом креатиніну > 45 мл/хв корекції дози не потрібно. У пацієнтів з кліренсом креатиніну < 45 мл/хв рекомендується застосування половини від дози, рекомендованої пацієнтам без ниркової недостатності. Кліренс креатиніну (мл/хв) = (140 - вік х маса тіла (кг)/конц. креатиніну в плазмі (мг/дл) х 72 Наведена вище формула дозволяє розрахувати кліренс креатиніну у чоловіків. Для жінок набуте значення слід помножити на 0,85. Пацієнти з нирковою недостатністю або які знаходяться на гемодіалізі У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну > 45 мл/хв) корекція дози не потрібна. Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну < 45 мл/хв) слід застосовувати половину від дози, рекомендованої пацієнтам без ниркової недостатності. Доза препарату для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, становить одну четверту дозу, рекомендовану пацієнтам без ниркової недостатності. Пацієнти з печінковою недостатністю У пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) початкова доза препарату Зокардіс® 30 становить половину від дози, рекомендованої пацієнтам без печінкової недостатності. У пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) застосування препарату Зокардіс® 30 протипоказане. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії) Лікування препаратом Зокардіс® 30 слід розпочинати протягом перших 24 годин після появи перших симптомів гострого інфаркту міокарда та продовжувати протягом 6 тижнів. Рекомендується наступна схема застосування: 1-й та 2-й день: 7,5 мг зофеноприлу кальцію (l таблетка препарату Зокардіс® 30) кожні 12 год; 3-й та 4-й день: 15мг зофеноприлу кальцію (2 таблетки препарату Зокардіс® 30 або 1/2 таб. препарату Зокардіс® 30) кожні 12год; з 5-го дня і далі: 30 мг зофеноприлу кальцію (4 таблетки Зокардіс® 30 або 1 таб. Зокардіс® 30) кожні 12ч. При низькому систолічному артеріальному тиску (САД) (≤ 120 мм рт. ст.) протягом перших трьох діб після гострого інфаркту міокарда, добову дозу Зокардіс® 30 не слід збільшувати. У разі розвитку артеріальної гіпотензії (САД ≤ 100 мм рт. ст.) лікування може бути продовжено у дозі, яка раніше добре переносилася. У разі розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії (САД < 90 мм рт.ст. при двох послідовних вимірах з проміжком не менше однієї години) застосування препарату Зокардіс® 30 слід припинити. У разі збереження ознак дисфункції міокарда лівого шлуночка або симптомів серцевої недостатності через 6 тижнів після перенесеного гострого інфаркту міокарда, а також при супутній артеріальній гіпертензії, застосування препарату Зокардіс® 30 може бути продовжено протягом тривалого часу. Одночасно має застосовуватися стандартне лікування, рекомендоване при гострому інфаркті міокарда (включаючи нітрати, ацетилсаліцилову кислоту як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокатори). Пацієнти старші 75 років Препарат Зокардіс® 30 слід застосовувати з обережністю у пацієнтів віком 75 років та старших із гострим інфарктом міокарда. Пацієнти з нирковою недостатністю або перебувають на діалізі Ефективність та безпека застосування препарату Зокардіс® 30 у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда та нирковою недостатністю (при концентрації сироваткового креатиніну ≥ 2, 1 мг/дл та значенні протеїнурії ≥ 500 мг/день) або які перебувають на діалізі, не встановлені. Тому у даної категорії пацієнтів препарат Зокардіс® 30 не слід застосовувати. Пацієнти з печінковою недостатністю Ефективність та безпека застосування препарату Зокардіс® 30 у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда та печінковою недостатністю не встановлені. Тому у даної категорії пацієнтів препарат Зокардіс® 30 не слід застосовувати.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність. Лікування: У разі передозування пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом лікаря, переважно у відділенні інтенсивної терапії. Показаний постійний моніторинг вмісту електролітів та креатиніну у плазмі крові. Тактика терапії, що проводиться, залежить від вираженості переважаючих симптомів і ступеня їх тяжкості. У разі відносно недавнього прийому препарату показані: промивання шлунка, призначення адсорбентів та прийом внутрішньо розчину натрію сульфату; у більш тяжких випадках пацієнта переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям і проводять заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду або плазмозамінників, при необхідності - проведення гемодіалізу (слід уникати використання поліакрилонітрильних мембран з високою пропускною здатністю). При розвитку стійкої брадикардії або виражених вагусних реакцій показано застосування атропіну. При неефективності терапії слід розглянути питання постановки електрокардіостимулятора.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія Так само, як і у разі застосування інших інгібіторів АПФ, слід мати на увазі ймовірність розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії (вже через кілька годин після прийому першої дози препарату), особливо у пацієнтів з ХСН тяжкого ступеня тяжкості з порушенням функції нирок та без, а також у пацієнтів з порушеннями водно-електролітного балансу, зумовленими попередньою терапією діуретиками, дієтою з обмеженням кухонної солі, діареєю, блюванням, що знаходяться на гемодіалізі та при тяжкій ренінзалежній артеріальній гіпертензії. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), цереброваскулярними захворюваннями значне зниження артеріального тиску може призвести до розвитку гострого інфаркту міокарда та/або інсульту. У пацієнтів з ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії лікування слід розпочинати під ретельним медичним наглядом, переважно в умовах стаціонару, починаючи з нижчих доз та подальшою обережною титрацією дози. У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю з нормальним або низьким артеріальним тиском застосування препарату Зокардіс® 30 може викликати додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект передбачуваний і зазвичай не спричиняє скасування лікування. Якщо виражена артеріальна гіпотензія зберігається, може знадобитися зменшення дози або відміна застосування Зокардісу 30. Артеріальна гіпотензія у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда за наявності ризику виникнення тяжких гемодинамічних порушень внаслідок застосування вазодилатувальних засобів (пацієнти із систолічним АТ< 100 мм рт. ст., кардіогенним шоком) терапію препаратом Зокардіс® 30 починати не слід, тому що. це може призвести до розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії. У разі персистуючої артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст. протягом більше однієї години), застосування препарату Зокардіс® 30 слід припинити. При розвитку тяжкої серцевої недостатності після гострого інфаркту міокарда препарат Зокардіс® 30 слід застосовувати лише у пацієнтів із стабільними показниками гемодинаміки. Інфаркт міокарда у пацієнтів із печінковою недостатністю Ефективність та безпека препарату Зокардіс® 30 у пацієнтів з інфарктом міокарда та порушеннями функції печінки не вивчались. Таким чином, препарат Зокардіс® 30 застосовувати у цій категорії пацієнтів. Інфаркт міокарда у пацієнтів із нирковою недостатністю Ефективність та безпека препарату Зокардіс® 30 у пацієнтів з інфарктом міокарда та нирковою недостатністю, у т.ч. що знаходяться на гемодіалізі, не вивчалися. Таким чином, препарат Зокардіс® 30 не слід застосовувати у пацієнтів з нирковою недостатністю (концентрація креатиніну у сироватці крові >2,1 мг/дл та протеїнурія >500 мг/день) та інфарктом міокарда. Реноваскулярна гіпертензія Існує підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності при застосуванні інгібіторів АПФ у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією та/або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Застосування діуретиків у таких пацієнтів може бути тяжким фактором. У пацієнтів цієї групи застосування препарату Зокардіс 30 протипоказане. У пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії ниркова недостатність може супроводжуватися лише невеликими змінами концентрації креатиніну у плазмі. За життєвими показаннями терапію препаратом Зокардіс® 30 у пацієнтів цієї групи слід починати з малих доз в умовах стаціонару під ретельним медичним наглядом. Подальше збільшення дози слід проводити з обережністю під контролем концентрації креатиніну в плазмі крові. Перед початком терапії препаратом Зокардіс® 30 слід тимчасово відмінити лікування діуретиками та ретельно моніторувати функцію нирок протягом перших кількох тижнів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю препарат Зокардіс® 30 слід застосовувати з обережністю, терапію слід розпочинати з менших доз. Під час терапії слід проводити ретельний контроль функції нирок. Повідомлялося про розвиток ниркової недостатності при призначенні інгібіторів АПФ, головним чином, у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або нирковими захворюваннями, включаючи стеноз ниркової артерії. У деяких пацієнтів без ознак патології з боку нирок було відмічено підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі, особливо при одночасному застосуванні діуретиків. Може знадобитися зменшення дози інгібітору АПФ та/або припинення застосування діуретика. Протягом кількох тижнів терапії рекомендується регулярний контроль функції нирок. Трансплантація нирки Досвід застосування препарату Зокардіс® 30 у пацієнтів після нещодавньої трансплантації нирки відсутній. Анафілактоїдні реакції при проведенні ЛПНГ-аферезу Клінічні дослідження показали високу частоту анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, при проведенні ЛПНГ-аферезу (плазмаферез ліпопротеїнів низької щільності), подібних до тих, що зустрічаються при гемодіалізі. При проведенні ЛПНГ-аферезу інгібітори АПФ слід тимчасово замінити на гіпотензивні препарати з іншої групи. Пацієнти, що знаходяться на діалізі У пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням поліакрилонітрильних мембран високої пропускної здатності (напр., AN69®), на фоні застосування інгібіторів АПФ спостерігалися анафілактоїдні реакції, такі як набряк обличчя, «припливи» крові до обличчя, артеріальна гіпотензія та задишка протягом перших хвилин гемодіалізу. Тому для таких пацієнтів рекомендується використання діалізних мембран іншого типу, або застосування гіпотензивних препаратів іншої групи. Анафілактичні реакції при проведенні десенсибілізації з отрути перетинчастокрилих та після укусу комах Є повідомлення про розвиток загрозливих для життя анафілактичних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ одночасно з проведенням процедури десенсибілізації (наприклад, отрутою перетинчастокрилих (геміноптера)) або після укусів комах. Подібних реакцій можна уникнути, якщо на початок десенсибілізації тимчасово припинити застосування інгібіторів АПФ. Однак вони можуть розвинутись знову при повторному прийомі препарату. Слід з обережністю застосовувати інгібітори АПФ у пацієнтів, яким проводиться така десенсибілізація та у пацієнтів, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Кашель Повідомляється про появу кашлю під час лікування інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель має непродуктивний характер і припиняється після відміни препарату. Кашель внаслідок лікування інгібіторами АПФ повинен враховуватись при диференціальній діагностиці кашлю. Печінкова недостатність Рідко при лікуванні інгібіторами АПФ спостерігається синдром, що починається з холестатичної жовтяниці, який прогресує до фульмінантного некрозу і, в окремих випадках, призводить до летального результату. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. Пацієнтам, у яких при лікуванні інгібіторами АПФ з'являється жовтяниця та/або виражене підвищення активності «печінкових» ферментів, слід припинити терапію інгібіторами АПФ та забезпечити медичне спостереження. Гіперкаліємія У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, у т.ч. препарат Зокардіс® 30, спостерігається підвищення вмісту калію в плазмі. До групи ризику розвитку гіперкаліємії відносяться пацієнти, які страждають на ниркову недостатність або цукровий діабет, приймають калійзберігаючі діуретики або калійвмісні замінники харчової солі, інші лікарські засоби, що підвищують вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин). Якщо застосування перелічених вище лікарських засобів на фоні застосування препарату Зокардіс® 30 є необхідним, рекомендується регулярний контроль вмісту калію у плазмі. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи Є докази, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену збільшує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та знижує функцію нирок (включаючи розвиток гострої ниркової недостатності). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо одночасне застосування двох засобів, що блокують РААС, є абсолютно необхідним, терапія повинна проводитися лише під наглядом лікаря, а також на тлі ретельного моніторингу функції нирок, вмісту електролітів у плазмі та АТ. Хірургічне втручання/загальна анастезія При широких хірургічних втручаннях з проведенням загальної анестезії інгібітори АПФ можуть спричинити артеріальну гіпотензію, аж до розвитку шоку, оскільки може блокуватися утворення ангіотензину II під впливом компенсаторного викиду реніну. Якщо неможливо відмінити препарат Зокардіс® 30, при виконанні перерахованих вище заходів слід ретельно контролювати ОЦК. Перед хірургічними втручаннями (включаючи стоматологічні процедури) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування у пацієнта Зокардіс 7,5. Нейтропенія/агранулоцитоз Нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія можуть розвинутись на фоні терапії інгібіторами АПФ. При нормальній функції нирок та відсутності інших ускладнень нейтропенія виникає рідко. Цей стан може розвинутись у пацієнтів з порушенням функції нирок, особливо за наявності у пацієнта системних захворювань сполучної тканини (наприклад, системного червоного вовчаку, склеродермії), під час проведення імуносупресивної терапії, у випадках одночасного застосування алопуринолу або прокаїнаміду, а також при поєднанні всіх перерахованих вище факторів. У деяких із таких пацієнтів спостерігався розвиток тяжких інфекцій, у ряді випадків резистентних до інтенсивної антибіотикотерапії. Якщо препарат Зокардіс® 30 застосовується у таких пацієнтів, рекомендується регулярний контроль кількості лейкоцитів у крові (перед застосуванням препарату,у перші 3 місяці лікування - кожні 2 тижні, і надалі - регулярний контроль). Під час лікування всі пацієнти повинні бути попереджені про необхідність повідомляти лікаря про будь-які ознаки розвитку можливої ​​інфекції (наприклад, біль у горлі, лихоманка), за яких показано дослідження лейкоцитарної формули. При виявленні нейтропенії або підозрі на нейтропенію (кількість нейтрофілів менше 1000/мм3) препарат Зокардіс® 30 та інші препарати, що одночасно застосовуються, необхідно відмінити. Зазначені зміни мають оборотний характер. Після відміни застосування інгібітору АПФ кількість нейтрофілів досягає початкового рівня.біль у горлі, лихоманка), при яких показано дослідження лейкоцитарної формули. При виявленні нейтропенії або підозрі на нейтропенію (кількість нейтрофілів менше 1000/мм3) препарат Зокардіс® 30 та інші препарати, що одночасно застосовуються, необхідно відмінити. Зазначені зміни мають оборотний характер. Після відміни застосування інгібітору АПФ кількість нейтрофілів досягає початкового рівня.біль у горлі, лихоманка), при яких показано дослідження лейкоцитарної формули. При виявленні нейтропенії або підозрі на нейтропенію (кількість нейтрофілів менше 1000/мм3) препарат Зокардіс® 30 та інші препарати, що одночасно застосовуються, необхідно відмінити. Зазначені зміни мають оборотний характер. Після відміни застосування інгібітору АПФ кількість нейтрофілів досягає початкового рівня. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом, які застосовують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього та/або інсуліну, необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в плазмі крові протягом першого місяця лікування препаратом Зокардіс® 30. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк Зареєстровані повідомлення про ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ у різні періоди лікування. В окремих випадках може виникати важкий ангіоневротичний набряк на тлі тривалого застосування інгібіторів АПФ. У таких випадках лікування препаратом Зокардіс® 30 слід негайно припинити, призначити гіпотензивний препарат з іншої групи та встановити відповідне медичне спостереження за пацієнтом до повного зникнення симптомів. Пацієнта слід помістити в стаціонар під лікарське спостереження на термін не менше 12-24 годин і не виписувати зі стаціонару до повного зникнення симптомів, що розвинулися. Навіть у тих випадках, коли турбує лише утруднення ковтання без утруднення дихання, пацієнти повинні тривалий час перебувати під медичним наглядом, оскільки терапія антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може виявитися недостатньою. Ангіоневротичний набряк гортані чи мови може бути фатальним. Набряк мови, голосових складок або гортані можуть призвести до обструкції дихальних шляхів; відповідна терапія повинна бути проведена в найкоротші терміни і включати негайне підшкірне введення 0,1 % розчину адреналіну (0,3-0,5 мл) або повільне внутрішньовенне введення розчину адреналіну 1 мг/мл, розведеного згідно з інструкцією із застосування, під контролем ЕКГ та АТ, а також заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів. У пацієнтів негроїдної раси частота розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ є вищою, ніж у представників інших рас. Пацієнти з ангіоневротичним набряком іншої етіології в анамнезі при прийомі інгібіторів АПФ перебувають у групі підвищеного ризику розвитку цієї патології. У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивався інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника), який проявлявся болями в животі у поєднанні з нудотою та блюванням або без них), іноді без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Протеїнурія Протеїнурія може траплятися, зокрема, у пацієнтів з порушенням функції нирок або тих, хто приймає відносно високі дози інгібіторів АПФ. У пацієнтів із захворюваннями нирок в анамнезі необхідно визначати вміст білка в сечі (використання тест-смужок для дослідження першої ранкової порції сечі) до лікування та періодично після його початку. Первинний гіперальдостеронізм У пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається терапевтичної відповіді на гіпотензивні препарати, що інгібують РААС. Таким чином, застосування препарату Зокардіс® 30 у цій категорії пацієнтів не рекомендується. Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Подібно до інших інгібіторів АПФ, препарат Зокардіс® 30 слід застосовувати з обережністю у пацієнтів зі стенозом аортального або мітрального клапанів та обструкцією виходу лівого шлуночка, а також у пацієнтів з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. Псоріаз Подібно до інших інгібіторів АПФ, препарат Зокардіс® 30 слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з псоріазом. Етнічні відмінності Подібно до інших інгібіторів АПФ, препарат Зокардіс® 30 може бути менш ефективним щодо зниження АТ у представників негроїдної раси порівняно з особами інших рас, можливо, через низький рівень реніну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією у цій популяції. Ця відмінність може бути усунена шляхом додаткового призначення діуретиків. Непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози-галактози Препарат Зокардіс® 30 містить лактозу, тому його застосування у пацієнтів із спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози та галактози протипоказано. Алкоголь У період застосування препарату Зокардіс® 30 не рекомендується вживати алкогольних напоїв, т.к. алкоголь посилює антигіпертензивну дію препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Зокардіс® 30 необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами, заняття потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливий розвиток сонливості, підвищеної стомлюваності та запаморочення. Умови зберігання Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці!Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: зофеноприл кальцію – 7,5 мг (еквівалент зофеноприлу – 7,2 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 101), лактози моногідрат кроскармелоза натрію, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний; Плівкова оболонка: Опадрай® Y-1-7000, що складається з гіпромелозу, титану діоксиду, макроголу, макроголу 6000. По 7 або 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістері) з ПВХ/ПВДХ/фольги алюмінієвої. По 1 або 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту.ФармакокінетикаАбсорбція. Після прийому внутрішньо зофеноприл швидко і повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). В організмі зофеноприл піддається майже повному перетворенню на зофеноприлат, який має виражену фармакологічну активність. Максимальна концентрація (Cmax) зофеноприлату в плазмі досягається через 1,5 години після прийому внутрішньо одноразової дози. Фармакокінетика одноразово прийнятої дози зофеноприлу є лінійною в інтервалі 10-80 мг. Після прийому зофеноприлу у добовій дозі 15-60 мг протягом 3-х тижнів кумуляції не відбувається. Одночасний прийом їжі знижує швидкість, але не повноту всмоктування зофеноприлу. Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) зофеноприлату до і після їди майже ідентичні. Розподіл. Приблизно 88% зофеноприлу пов'язують із білками плазми. Об'єм розподілу (Vd) у стадії насичення становить 96 л. Метаболізм. Основним метаболітом є зофеноприлат (22%), що метаболізується різними шляхами, включаючи кон'югацію з глюкуроновою кислотою (17%), циклізацію та кон'югацію з глюкуроновою кислотою (13%), кон'югацію з цистеїном (9%) та S-метилювання тиол. ). Виведення. Зофеноприл після прийому внутрішньо виводиться нирками (69%) та через кишечник (26%). Після прийому внутрішньо зофеноприлу період напіввиведення (Т1/2) зофеноприлату становить 5,5 год, а його загальний кліренс – 1300 мл/хв. Фармакокінетика при нирковій недостатності У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну >45 мл/хв та <90 мл/хв) зофеноприл виводиться з організму з тією ж швидкістю, що й у здорових добровольців (кліренс креатиніну >90 мл/хв). У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 7-44 мл/хв) швидкість виведення знижена приблизно до 50% порівняно з показниками у здорових добровольців. Тому пацієнтам цієї групи слід призначати половину від початкової дози зофеноприлу, що рекомендується. У пацієнтів з нирковою недостатністю термінальної стадії, які перебувають на гемодіалізі або перитонеальному діалізі, швидкість виведення знижена до 25% від показників у здорових добровольців. Пацієнтам цієї групи слід призначати одну четверту від початкової рекомендованої дози зофеноприлу. Фармакокінетика при печінковій недостатності У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) при прийомі одноразової дози зофеноприлу з радіоактивною міткою значення Cmax та час досягнення максимальної концентрації (TCmax) для зофеноприлату були подібними до значень, отриманих у здорових добровольців. . Однак значення AUC у пацієнтів з цирозом печінки були вдвічі вищими, ніж у здорових добровольців. Таким чином, пацієнтам з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості слід призначати половину від початкової рекомендованої дози зофеноприлу. Щодо пацієнтів з печінковою недостатністю важкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) дані щодо фармакокінетики зофеноприлу та зофеноприлату відсутні, тому застосування зофеноприлу у пацієнтів цієї групи протипоказане.ФармакодинамікаЗофеноприл - гіпотензивний засіб із групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Зофеноприл є проліками; в результаті гідролізу тіоефірного зв'язку утворюється активна сполука, що містить вільну сульфгідрильну групу - зофеноприлат. Механізм дії зофеноприлату при артеріальній гіпертензії та гострому інфаркті міокарда пов'язаний, головним чином, з супресією циркулюючої ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), а також з підвищенням активності калікреїн-кінінової системи. Пригнічення негативного зворотного зв'язку ангіотензину II щодо секреції реніну призводить до підвищення активності реніну у плазмі крові. Активність АПФ у плазмі крові протягом 24 годин після одноразового прийому внутрішньо зофеноприлу у дозі 30 мг та 60 мг пригнічується на 53,4% та 74,4% відповідно. Результатом інгібування АПФ є зниження утворення ангіотензину II з ангіотензину I у плазмі крові, яке призводить до зменшення прямої судинозвужувальної дії ангіотензину II та зниження секреції альдостерону. Внаслідок інгібування АПФ також підвищується активність циркулюючої та локальної калікреїн-кінінової системи, яка сприяє периферичній вазодилатації шляхом активації простагландинової системи. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування зофеноприлу призводить до зниження артеріального тиску (АТ) у положенні «лежачи» та «стоячи» приблизно однаковою мірою, без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень. Антигіпертензивний ефект зофеноприлату більш виражений при високій активності реніну плазми, ніж при нормальній або зниженій. Стабільний антигіпертензивний ефект досягається при тривалій терапії зофеноприлом. Так, для деяких пацієнтів для досягнення оптимального зниження артеріального тиску потрібно кілька тижнів безперервної терапії. Різка відміна терапії у пацієнтів не призводила до швидкого підвищення артеріального тиску. В даний час дані щодо впливу препарату Зокардіс 7,5 на захворюваність та смертність у пацієнтів з артеріальною гіпертензією відсутні. Клінічний ефект застосування зофеноприлу в ранній період гострого інфаркту міокарда може бути асоційований з багатьма факторами, такими як зниження рівня ангіотензину II у плазмі крові (що обмежує процес ремоделювання шлуночків, що негативно впливає на прогноз у пацієнтів з гострим інфарктом міокарду) -кінінової системи в плазмі крові та тканинах Було проведено рандомізоване плацебо-контрольоване клінічне дослідження зофеноприлу за участю 1556 пацієнтів, які перенесли гострий передній інфаркт міокарда та не отримували тромболітичну терапію. Застосування зофеноприлу розпочиналося протягом 24 годин від розвитку гострого інфаркту міокарда та тривало протягом 6 тижнів.Частота первинної комбінованої кінцевої точки (розвиток тяжкої серцевої недостатності та/або смерті протягом 6 тижнів) була нижчою у групі зофеноприлу (зофеноприл 7,1%, плацебо 10,6%). Протягом одного року виживання у групі зофеноприлу було вищим, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія легкого та середнього (1-2) ступеня тяжкості. Гострий інфаркт міокарда (починаючи з перших 24 годин) у пацієнтів із стабільними показниками гемодинаміки та не отримували тромболітичну терапію, у т.ч. у пацієнтів з ознаками та симптомами серцевої недостатності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до зофеноприлу або інших інгібіторів АПФ, а також до інших компонентів препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; печінкова недостатність важкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз ниркової артерії єдиної нирки (ризик розвитку ниркової недостатності); стан після трансплантації нирки (досвід застосування препарату відсутній); первинний гіперальдостеронізм; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, що не застосовують ефективну контрацепцію; одночасне проведення діалізу з використанням поліакрилонітрильних мембран з високою пропускною здатністю (напр., AN69®) або плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ-аферез); одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними та тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком ангіоневротичного набряку (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). З обережністю: артеріальна гіпотензія; реноваскулярна гіпертензія; однобічний стеноз ниркової артерії; ангіоневротичний набряк в анамнезі; хронічна ниркова недостатність; печінкова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність (ХСП) III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA; цереброваскулярні захворювання; аортальний стеноз, мітральний стеноз, порушення відтоку крові з лівого шлуночка, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; цукровий діабет; псоріаз; системні захворювання сполучної тканини (в т.ч., системний червоний вовчак, склеродермія); гіперкаліємія; літній вік; одночасне проведення десенсибілізуючої терапії; при хірургічних втручаннях/загальній анестезії; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (ОЦК) (в результаті терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї та блюванні); при одночасному застосуванні з антагоністами рецепторів ангіотензину II або з аліскіренсодержащими препаратами; застосування у пацієнтів негроїдної раси; обтяжений алергологічний анамнез; ішемічна хвороба серця; пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (розпад розвитку нейтропенії та агранулоцитозу); одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Зокардіс® 7,5 під час вагітності протипоказане. При плануванні або діагностуванні вагітності терапію препаратом Зокардіс® 7,5 слід відмінити та призначити гіпотензивні препарати іншої групи з підтвердженим профілем безпеки для застосування у вагітних. Застосування інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може бути пов'язане з проявом фетотоксичності (погіршення функції нирок плода, маловоддя, уповільнення осифікації кісток черепа плода), а у новонароджених – ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії та гіперкаліємії. Тому за новонародженими, чиї матері приймали препарат Зокардіс® 7,5 під час вагітності, необхідне ретельне спостереження щодо можливого розвитку зазначених симптомів. У разі застосування інгібіторів АПФ під час вагітності потрібне ретельне спостереження за станом функції нирок плода, а також кісток черепа за допомогою ультразвукового дослідження. Інформація про застосування препарату Зокардіс® 7,5 під час грудного вигодовування відсутня, тому його застосування у жінок у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені нижче відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ) за низхідною частотою виникнення випадку: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ l/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота не встановлена ​​(за наявними даними оцінка неможлива). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Частота не встановлена: агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже рідко: гіпоглікемія. Порушення психіки Рідко: депресія, лабільність настрою, розлади сну, сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи Часто: запаморочення, біль голови; Частота не встановлена: парестезія, дисгевзія (порушення смакового сприйняття), порушення рівноваги. Порушення з боку органу зору Рідко: нечіткість зору. Порушення з боку органу слуху та вестибулярного апарату Рідко: відчуття дзвону у вухах. Порушення з боку серцево-судинної системи Рідко: "припливи" крові до обличчя; Частота не встановлена: тахікардія, відчуття серцебиття, порушення ритму серця, стенокардія, гострий інфаркт міокарда, виражене зниження АТ на початковій стадії терапії та при збільшенні дози (одночасно з артеріальною гіпотензією можуть спостерігатися такі симптоми як запаморочення, слабкість, порушення зору, зрідка. свідомості (непритомність)). Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто кашель; Рідко: задишка, синусит, риніт, глосит, бронхіт, бронхоспазм; Частота не встановлена: ангіоневротичний набряк із залученням особи та орофарингеальної зони, в т.ч., з фатальною обструкцією дихальних шляхів. Порушення з боку травної системи Часто: нудота, блювання; Дуже рідко: інтестинальний ангіоневротичний набряк; Частота не встановлена: біль у животі, діарея, запор, сухість у роті, панкреатит, кишкова непрохідність. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота не встановлена: холестатична жовтяниця, гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: шкірний висип; Рідко: ангіоневротичний набряк, гіпергідроз. Частота не встановлена: алергічні реакції та реакції гіперчутливості, такі як свербіж шкіри, кропив'янка, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, псоріазоподібні висипання, алопеція (реакції можуть супроводжуватися лихоманкою, болем у м'язах, болем титру антинуклеарних антитіл). Порушення з боку скелетної мускулатури та сполучної тканини Нечасто: м'язові судоми; Частота не встановлена: міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Рідко: порушення сечовипускання; Частота не встановлена: - порушення функції нирок, прогресування ниркової недостатності; гостра ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочних залоз Рідко: еректильна дисфункція. Інші Часто: підвищена стомлюваність; Нечасто: астенія; Дуже рідко: периферичні набряки, біль у грудній клітці. Лабораторні показники Частота не встановлена: зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія, підвищення активності печінкових ферментів, збільшення концентрації білірубіну в плазмі крові. Збільшення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, тяжкою серцевою недостатністю та реноваскулярною гіпертензією), оборотні після відміни препарату. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (наприклад, натрію ауротіомалату) слід бути обережним у зв'язку з можливістю розвитку «нітратоподібних» реакцій після ін'єкційного введення препаратів золота (симптоми вазодилатації, включаючи «припливи» крові до обличчя, нудоту, запаморочення які можуть мати дуже важкий характер).Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування протипоказане Інгібітори нейтральної ендопептидази Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з інгібіторами нейтральної ендопептидази, такими як сакубітрил та рацекадотрил (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, у зв'язку з чим одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 після відміни інгібіторів АПФ. Не рекомендується одночасне застосування Калійзберігаючі діуретики та каліймісткі препарати Не рекомендується одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препаратами, що містять калій або харчовими добавками через ризик розвитку гіперкаліємії. Якщо внаслідок встановленої гіпокаліємії показано одночасне застосування перерахованих вище препаратів із зофеноприлом, їх слід застосовувати з обережністю під контролем електрокардіограми (ЕКГ) та вмісту калію в плазмі крові. Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, спричинену дією діуретиків (не калійзберігаючих). Інгібітори АПФ, АРА II або аліскірен Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену, асоційована з більш високою частотою виникнення таких побічних ефектів, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (в т.ч. розвиток гострої ниркової недостатності). ), ніж при застосуванні лише одного препарату, що впливає на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та АРА II протипоказне у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо одночасне застосування двох засобів, що блокують РААС, є абсолютно необхідним, терапія повинна проводитися лише під наглядом лікаря, а також на тлі ретельного моніторингу функції нирок, вмісту електролітів у плазмі та АТ. Одночасне застосування з обережністю Діуретики (тіазидні або петлеві) Потрібна обережність при одночасному застосуванні з тіазидними та «петльовими» діуретиками. Попереднє лікування діуретиками може призвести до зниження ОЦК та сприяти розвитку зневоднення та артеріальної гіпотензії на початковій стадії застосування препарату Зокардіс® 7,5. Антигіпертнзивні ефекти препарату можна зменшити шляхом відміни застосування діуретиків, збільшення споживання рідини або кухонної солі або розпочати лікування зофеноприлом із застосуванням нижчих доз. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід укласти на спину. Може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію для заповнення ОЦК. Розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози не виключає можливості подальшого застосування препарату за умови обережного титрування дози. Анестетики Інгібітори АПФ можуть посилювати антигіпертензивний ефект деяких загальних анестетиків. Наркотичні аналгетики/трициклічні антидепресанти/нейролептики/антипсихотичні засоби/барбітурати При одночасному застосуванні з наркотичними аналгетиками, трициклічними антидепресантами, нейролептиками, антипсихотичними засобами та барбітуратами може розвинутись ортостатична гіпотензія. Інші гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори, альфа-адреноблокатори, блокаторами кальцієвих каналів) При одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами (альфа- та бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів) антигіпертензивний ефект може потенціюватися. Потрібна обережність при одночасному застосуванні з нітрогліцерином або іншими нітратами та/або іншими вазодилататорами. Циклоспорин Одночасне застосування циклоспорину з інгібіторами АПФ підвищує ризик розвитку порушення нирок. Алопуринол, цитостатики, імуносупресивні засоби, системні глюкокортикостероїди або прокаїномід При одночасному застосуванні алопуринолу, прокаїнаміду, цитостатиків, імунодепресантів з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку реакцій гіперчутливості та лейкопенії. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами збільшується ризик розвитку лейкопенії. Гіпоглікемічні засоби У поодиноких випадках інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічну дію інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (наприклад, похідних сульфонілсечовини) у пацієнтів з цукровим діабетом. У цих випадках може знадобитися зменшення дози гіпоглікемічного засобу прийому внутрішньо та/або інсуліну. Препарати літію Одночасне застосування препарату Зокардіс® 7,5 та препаратів літію не рекомендується через ризик розвитку літієвої інтоксикації. У разі застосування цієї комбінації необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі крові. Препарати золота При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (наприклад, натрію ауротіомалату) слід бути обережним у зв'язку з можливістю розвитку «нітратоподібних» реакцій після ін'єкційного введення препаратів золота (симптоми вазодилатації, включаючи «припливи» крові до обличчя, нудоту, запаморочення які можуть мати дуже важкий характер). Ціметідин Циметидин може посилювати антигіпертензивний ефект препарату Зокардіс® 7,5. Ко-тримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол) При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами, що містять котримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол), підвищується ризик розвитку гіперкаліємії. Слід враховувати при одночасному застосуванні Нестероїдні протизапальні препарати (включаючи ацетилсаліцилову кислоту у дозі ≥3 г/добу) При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозі ≥ 3 г/добу, можливе зниження антигіпертензивного ефекту інгібіторів АПФ, у т.ч. зофеноприлу. Також при одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та інгібіторів АПФ можливе підвищення вмісту калію в плазмі крові на тлі зниження функції нирок. Ці зміни зазвичай мають оборотний характер і зустрічаються переважно у пацієнтів із порушеною функцією нирок. У поодиноких випадках можливий розвиток гострої ниркової недостатності, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок, наприклад, у літніх або зневоднених пацієнтів. Симпатоміметики Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Антациди При одночасному застосуванні з антацидами можливе зменшення біодоступності інгібіторів АПФ. Збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні АПФ з такими лікарськими засобами: з інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус; з інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, ситагліптіном, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптіном; з рацекадотрилом (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діарії); з естрамустином; з тканинними активаторами плазміногену (в обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту). додаткова інформація Клінічних даних про пряму взаємодію зофеноприлу з іншими лікарськими засобами, які метаболізуються ферментами мікросомального окислення печінки, відсутні. Проте дослідження in vitro продемонстрували відсутність потенційно можливої ​​взаємодії з лікарськими препаратами, що метаболізуються за участю ферментів мікросомального окиснення печінки.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки приймають незалежно від часу їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Доза має бути підібрана індивідуально. Для підбору оптимального режиму дозування доцільно застосовувати найбільш підходящу форму випуску препарату - препарат Зокардіс® 7,5 або Зокардис®, що містять 7,5 мг або 30 мг зофеноприлу кальцію, відповідно. Артеріальна гіпертензія Препарат застосовують як у монотерапії, так і у комбінації з іншими гіпотензивними засобами. Початкова доза становить 15 мг зофеноприлу кальцію (2 таблетки Зокардіс® 7,5) 1 раз на добу. Необхідність збільшення дози препарату визначається шляхом вимірювання артеріального тиску безпосередньо перед прийомом наступної дози. Антигіпертензивний ефект розвивається протягом декількох тижнів, тому рекомендується збільшувати дозу з інтервалом у чотири тижні. Звичайна підтримуюча доза становить 30 мг зофеноприлу кальцію (1 таблетка Зокардіс® 30) 1 раз на добу. Максимальна добова доза становить 60 мг зофеноприлу кальцію (2 таблетки Зокардіс® 30) на добу, що приймаються одноразово або розділені на два прийоми. Пацієнти, які приймають діуретики На початку терапії зофеноприлом у пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, може виникати артеріальна гіпотензія. За 2-3 дні до початку застосування препарату Зокардіс® 7,5 необхідно тимчасово відмінити застосування діуретиків. Застосування препарату Зокардіс® 7,5 слід розпочинати з 15 мг зофеноприлу кальцію (2 таблетки Зокардіс® 7,5) 1 раз на добу. Якщо застосування діуретиків відмінити неможливо, терапію слід розпочинати з 7,5 мг зофеноприлу кальцію (1 таблетка препарату Зокардіс® 7,5) на добу. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів з кліренсом креатиніну > 45 мл/хв корекції дози не потрібно. У пацієнтів з кліренсом креатиніну < 45 мл/хв рекомендується застосування половини від дози, рекомендованої пацієнтам без ниркової недостатності. Кліренс креатиніну (мл/хв) = (140 - вік х маса тіла (кг)/конц. креатиніну в плазмі (мг/дл) х 72 Наведена вище формула дозволяє розрахувати кліренс креатиніну у чоловіків. Для жінок набуте значення слід помножити на 0,85. Пацієнти з нирковою недостатністю або які знаходяться на гемодіалізі У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну > 45 мл/хв) корекція дози не потрібна. Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну < 45 мл/хв) слід застосовувати половину від дози, рекомендованої пацієнтам без ниркової недостатності. Доза препарату для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, становить одну четверту дозу, рекомендовану пацієнтам без ниркової недостатності. Пацієнти з печінковою недостатністю У пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) початкова доза препарату Зокардіс® 7,5 становить половину від дози, рекомендованої пацієнтам без печінкової недостатності. У пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) застосування препарату Зокардіс® 7,5 протипоказане. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії) Лікування препаратом Зокардіс® 7,5 слід розпочинати протягом перших 24 годин після появи перших симптомів гострого інфаркту міокарда та продовжувати протягом 6 тижнів. Рекомендується наступна схема застосування: 1-й та 2-й день: 7,5 мг зофеноприлу кальцію (l таблетка препарату Зокардіс® 7,5) кожні 12 год; 3-й та 4-й день: 15мг зофеноприлу кальцію (2 таблетки препарату Зокардіс® 7,5 або 1/2 таб. препарату Зокардіс® 30) кожні 12год; з 5-го дня і далі: 30 мг зофеноприлу кальцію (4 таблетки препарату Зокардіс® 7,5 або 1 таб. препарату Зокардіс® 30) кожні 12год. При низькому систолічному артеріальному тиску (САД) (≤ 120 мм рт. ст.) протягом перших трьох діб після гострого інфаркту міокарда, добову дозу Зокардіс® 7,5 збільшувати не слід. У разі розвитку артеріальної гіпотензії (САД ≤ 100 мм рт. ст.) лікування може бути продовжено у дозі, яка раніше добре переносилася. У разі розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії (САД < 90 мм рт.ст. при двох послідовних вимірах з проміжком не менше однієї години) застосування препарату Зокардіс® 7,5 слід припинити. У разі збереження ознак дисфункції міокарда лівого шлуночка або симптомів серцевої недостатності через 6 тижнів після перенесеного гострого інфаркту міокарда, а також при супутній артеріальній гіпертензії, застосування препарату Зокардіс® 7,5 може бути продовжено протягом тривалого часу. Одночасно має застосовуватися стандартне лікування, рекомендоване при гострому інфаркті міокарда (включаючи нітрати, ацетилсаліцилову кислоту як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокатори). Пацієнти старші 75 років Препарат Зокардіс® 7,5 слід застосовувати з обережністю у пацієнтів віком 75 років та старших із гострим інфарктом міокарда. Пацієнти з нирковою недостатністю або перебувають на діалізі Ефективність та безпека застосування препарату Зокардіс® 7,5 у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда та нирковою недостатністю (при концентрації сироваткового креатиніну ≥ 2, 1 мг/дл та значенні протеїнурії ≥500 мг/день) або які знаходяться на діалізі, не встановлені. Тому у даної категорії пацієнтів препарат Зокардіс® 7,5 не слід застосовувати. Пацієнти з печінковою недостатністю Ефективність та безпека застосування препарату Зокардіс® 7,5 у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда та печінковою недостатністю не встановлені. Тому у даної категорії пацієнтів препарат Зокардіс® 7,5 не слід застосовувати.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність. Лікування: У разі передозування пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом лікаря, переважно у відділенні інтенсивної терапії. Показаний постійний моніторинг вмісту електролітів та креатиніну у плазмі крові. Тактика терапії, що проводиться, залежить від вираженості переважаючих симптомів і ступеня їх тяжкості. У разі відносно недавнього прийому препарату показані: промивання шлунка, призначення адсорбентів та прийом внутрішньо розчину натрію сульфату; у більш тяжких випадках пацієнта переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям і проводять заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду або плазмозамінників, при необхідності - проведення гемодіалізу (слід уникати використання поліакрилонітрильних мембран з високою пропускною здатністю). При розвитку стійкої брадикардії або виражених вагусних реакцій показано застосування атропіну. При неефективності терапії слід розглянути питання постановки електрокардіостимулятора.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія Так само, як і у разі застосування інших інгібіторів АПФ, слід мати на увазі ймовірність розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії (вже через кілька годин після прийому першої дози препарату), особливо у пацієнтів з ХСН тяжкого ступеня тяжкості з порушенням функції нирок та без, а також у пацієнтів з порушеннями водно-електролітного балансу, зумовленими попередньою терапією діуретиками, дієтою з обмеженням кухонної солі, діареєю, блюванням, що знаходяться на гемодіалізі та при тяжкій ренінзалежній артеріальній гіпертензії. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), цереброваскулярними захворюваннями значне зниження артеріального тиску може призвести до розвитку гострого інфаркту міокарда та/або інсульту. У пацієнтів з ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії лікування слід розпочинати під ретельним медичним наглядом, переважно в умовах стаціонару, починаючи з нижчих доз та подальшою обережною титрацією дози. У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю з нормальним або низьким артеріальним тиском застосування препарату Зокардіс® 7,5 може викликати додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект передбачуваний і зазвичай не спричиняє скасування лікування. Якщо виражена артеріальна гіпотензія зберігається, може знадобитися зменшення дози або відміна застосування препарату Зокардіс® 7,5. Артеріальна гіпотензія у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда за наявності ризику виникнення тяжких гемодинамічних порушень внаслідок застосування вазодилатувальних засобів (пацієнти із систолічним АТ< 100 мм рт. ст., кардіогенним шоком) терапію препаратом Зокардіс® 7,5 починати не слід, тому що. це може призвести до розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії. У разі персистуючої артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст. протягом більше однієї години), застосування препарату Зокардіс® 7,5 слід припинити. При розвитку тяжкої серцевої недостатності після гострого інфаркту міокарда препарат Зокардіс® 7,5 слід застосовувати лише у пацієнтів із стабільними показниками гемодинаміки. Інфаркт міокарда у пацієнтів із печінковою недостатністю Ефективність та безпека препарату Зокардіс® 7,5 у пацієнтів з інфарктом міокарда та порушеннями функції печінки не вивчалися. Таким чином, препарат Зокардіс 7,5 застосовувати у даної категорії пацієнтів. Інфаркт міокарда у пацієнтів із нирковою недостатністю Ефективність та безпека препарату Зокардіс® 7,5 у пацієнтів з інфарктом міокарда та нирковою недостатністю, у т.ч. що знаходяться на гемодіалізі, не вивчалися. Таким чином, препарат Зокардіс® 7,5 не слід застосовувати у пацієнтів з нирковою недостатністю (концентрація креатиніну у сироватці крові >2,1 мг/дл та протеїнурія >500 мг/день) та інфарктом міокарда. Реноваскулярна гіпертензія Існує підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності при застосуванні інгібіторів АПФ у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією та/або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Застосування діуретиків у таких пацієнтів може бути тяжким фактором. У пацієнтів цієї групи застосування препарату Зокардіс 7,5 протипоказане. У пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії ниркова недостатність може супроводжуватися лише невеликими змінами концентрації креатиніну у плазмі. За життєвими показаннями терапію препаратом Зокардіс® 7,5 у пацієнтів цієї групи слід починати з малих доз в умовах стаціонару під ретельним медичним наглядом. Подальше збільшення дози слід проводити з обережністю під контролем концентрації креатиніну в плазмі крові. Перед початком терапії препаратом Зокардіс® 7,5 слід тимчасово відмінити лікування діуретиками та ретельно моніторувати функцію нирок протягом перших кількох тижнів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю препарат Зокардіс® 7,5 слід застосовувати з обережністю, терапію слід розпочинати з менших доз. Під час терапії слід проводити ретельний контроль функції нирок. Повідомлялося про розвиток ниркової недостатності при призначенні інгібіторів АПФ, головним чином, у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або нирковими захворюваннями, включаючи стеноз ниркової артерії. У деяких пацієнтів без ознак патології з боку нирок було відмічено підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі, особливо при одночасному застосуванні діуретиків. Може знадобитися зменшення дози інгібітору АПФ та/або припинення застосування діуретика. Протягом кількох тижнів терапії рекомендується регулярний контроль функції нирок. Трансплантація нирки Досвід застосування препарату Зокардіс® 7,5 у пацієнтів після нещодавньої трансплантації нирки відсутній. Анафілактоїдні реакції при проведенні ЛПНГ-аферезу Клінічні дослідження показали високу частоту анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, при проведенні ЛПНГ-аферезу (плазмаферез ліпопротеїнів низької щільності), подібних до тих, що зустрічаються при гемодіалізі. При проведенні ЛПНГ-аферезу інгібітори АПФ слід тимчасово замінити на гіпотензивні препарати з іншої групи. Пацієнти, що знаходяться на діалізі У пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням поліакрилонітрильних мембран високої пропускної здатності (напр., AN69®), на фоні застосування інгібіторів АПФ спостерігалися анафілактоїдні реакції, такі як набряк обличчя, «припливи» крові до обличчя, артеріальна гіпотензія та задишка протягом перших хвилин гемодіалізу. Тому для таких пацієнтів рекомендується використання діалізних мембран іншого типу, або застосування гіпотензивних препаратів іншої групи. Анафілактичні реакції при проведенні десенсибілізації з отрути перетинчастокрилих та після укусу комах Є повідомлення про розвиток загрозливих для життя анафілактичних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ одночасно з проведенням процедури десенсибілізації (наприклад, отрутою перетинчастокрилих (геміноптера)) або після укусів комах. Подібних реакцій можна уникнути, якщо на початок десенсибілізації тимчасово припинити застосування інгібіторів АПФ. Однак вони можуть розвинутись знову при повторному прийомі препарату. Слід з обережністю застосовувати інгібітори АПФ у пацієнтів, яким проводиться така десенсибілізація та у пацієнтів, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Кашель Повідомляється про появу кашлю під час лікування інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель має непродуктивний характер і припиняється після відміни препарату. Кашель внаслідок лікування інгібіторами АПФ повинен враховуватись при диференціальній діагностиці кашлю. Печінкова недостатність Рідко при лікуванні інгібіторами АПФ спостерігається синдром, що починається з холестатичної жовтяниці, який прогресує до фульмінантного некрозу і, в окремих випадках, призводить до летального результату. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. Пацієнтам, у яких при лікуванні інгібіторами АПФ з'являється жовтяниця та/або виражене підвищення активності «печінкових» ферментів, слід припинити терапію інгібіторами АПФ та забезпечити медичне спостереження. Гіперкаліємія У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, у т.ч. препарат Зокардіс® 7,5, спостерігається підвищення вмісту калію в плазмі. До групи ризику розвитку гіперкаліємії відносяться пацієнти, які страждають на ниркову недостатність або цукровий діабет, приймають калійзберігаючі діуретики або калійвмісні замінники харчової солі, інші лікарські засоби, що підвищують вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин). Якщо застосування перелічених вище лікарських засобів на фоні застосування препарату Зокардіс® 7,5 є необхідним, рекомендується регулярний контроль вмісту калію у плазмі. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи Є докази, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену збільшує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та знижує функцію нирок (включаючи розвиток гострої ниркової недостатності). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо одночасне застосування двох засобів, що блокують РААС, є абсолютно необхідним, терапія повинна проводитися лише під наглядом лікаря, а також на тлі ретельного моніторингу функції нирок, вмісту електролітів у плазмі та АТ. Хірургічне втручання/загальна анастезія При широких хірургічних втручаннях з проведенням загальної анестезії інгібітори АПФ можуть спричинити артеріальну гіпотензію, аж до розвитку шоку, оскільки може блокуватися утворення ангіотензину II під впливом компенсаторного викиду реніну. Якщо неможливо відмінити препарат Зокардіс® 7,5, при виконанні перерахованих вище заходів слід ретельно контролювати ОЦК. Перед хірургічними втручаннями (включаючи стоматологічні процедури) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування у пацієнта Зокардіс 7,5. Нейтропенія/агранулоцитоз Нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія можуть розвинутись на фоні терапії інгібіторами АПФ. При нормальній функції нирок та відсутності інших ускладнень нейтропенія виникає рідко. Цей стан може розвинутись у пацієнтів з порушенням функції нирок, особливо за наявності у пацієнта системних захворювань сполучної тканини (наприклад, системного червоного вовчаку, склеродермії), під час проведення імуносупресивної терапії, у випадках одночасного застосування алопуринолу або прокаїнаміду, а також при поєднанні всіх перерахованих вище факторів. У деяких із таких пацієнтів спостерігався розвиток тяжких інфекцій, у ряді випадків резистентних до інтенсивної антибіотикотерапії. Якщо препарат Зокардіс® 7,5 застосовується у таких пацієнтів, рекомендується регулярний контроль кількості лейкоцитів у крові (перед застосуванням препарату,у перші 3 місяці лікування - кожні 2 тижні, і надалі - регулярний контроль). Під час лікування всі пацієнти повинні бути попереджені про необхідність повідомляти лікаря про будь-які ознаки розвитку можливої ​​інфекції (наприклад, біль у горлі, лихоманка), за яких показано дослідження лейкоцитарної формули. При виявленні нейтропенії або підозрі на нейтропенію (кількість нейтрофілів менше 1000/мм3) препарат Зокардіс® 7,5 та інші препарати, що застосовуються одночасно, необхідно відмінити. Зазначені зміни мають оборотний характер. Після відміни застосування інгібітору АПФ кількість нейтрофілів досягає початкового рівня.біль у горлі, лихоманка), при яких показано дослідження лейкоцитарної формули. При виявленні нейтропенії або підозрі на нейтропенію (кількість нейтрофілів менше 1000/мм3) препарат Зокардіс® 7,5 та інші препарати, що застосовуються одночасно, необхідно відмінити. Зазначені зміни мають оборотний характер. Після відміни застосування інгібітору АПФ кількість нейтрофілів досягає початкового рівня.біль у горлі, лихоманка), при яких показано дослідження лейкоцитарної формули. При виявленні нейтропенії або підозрі на нейтропенію (кількість нейтрофілів менше 1000/мм3) препарат Зокардіс® 7,5 та інші препарати, що застосовуються одночасно, необхідно відмінити. Зазначені зміни мають оборотний характер. Після відміни застосування інгібітору АПФ кількість нейтрофілів досягає початкового рівня. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом, які застосовують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього та/або інсуліну, необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в плазмі крові протягом першого місяця лікування препаратом Зокардіс® 7,5. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк Зареєстровані повідомлення про ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ у різні періоди лікування. В окремих випадках може виникати важкий ангіоневротичний набряк на тлі тривалого застосування інгібіторів АПФ. У таких випадках лікування препаратом Зокардіс® 7,5 слід негайно припинити, призначити гіпотензивний препарат з іншої групи та встановити відповідне медичне спостереження за пацієнтом до повного зникнення симптомів. Пацієнта слід помістити в стаціонар під лікарське спостереження на термін не менше 12-24 годин і не виписувати зі стаціонару до повного зникнення симптомів, що розвинулися. Навіть у тих випадках, коли турбує лише утруднення ковтання без утруднення дихання, пацієнти повинні тривалий час перебувати під медичним наглядом, оскільки терапія антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може виявитися недостатньою. Ангіоневротичний набряк гортані чи мови може бути фатальним. Набряк мови, голосових складок або гортані можуть призвести до обструкції дихальних шляхів; відповідна терапія повинна бути проведена в найкоротші терміни і включати негайне підшкірне введення 0,1 % розчину адреналіну (0,3-0,5 мл) або повільне внутрішньовенне введення розчину адреналіну 1 мг/мл, розведеного згідно з інструкцією із застосування, під контролем ЕКГ та АТ, а також заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів. У пацієнтів негроїдної раси частота розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ є вищою, ніж у представників інших рас. Пацієнти з ангіоневротичним набряком іншої етіології в анамнезі при прийомі інгібіторів АПФ перебувають у групі підвищеного ризику розвитку цієї патології. У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивався інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника), який проявлявся болями в животі у поєднанні з нудотою та блюванням або без них), іноді без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Протеїнурія Протеїнурія може траплятися, зокрема, у пацієнтів з порушенням функції нирок або тих, хто приймає відносно високі дози інгібіторів АПФ. У пацієнтів із захворюваннями нирок в анамнезі необхідно визначати вміст білка в сечі (використання тест-смужок для дослідження першої ранкової порції сечі) до лікування та періодично після його початку. Первинний гіперальдостеронізм У пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається терапевтичної відповіді на гіпотензивні препарати, що інгібують РААС. Таким чином, застосування препарату Зокардіс 7,5 у даної категорії пацієнтів не рекомендується. Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Подібно до інших інгібіторів АПФ, препарат Зокардіс® 7,5 слід застосовувати з обережністю у пацієнтів зі стенозом аортального або мітрального клапанів та обструкцією виходу лівого шлуночка, а також у пацієнтів з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. Псоріаз Подібно до інших інгібіторів АПФ, препарат Зокардіс® 7,5 слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з псоріазом. Етнічні відмінності Подібно до інших інгібіторів АПФ, препарат Зокардіс® 7,5 може бути менш ефективним щодо зниження АТ у представників негроїдної раси порівняно з особами інших рас, можливо, через низький рівень реніну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією у цій популяції. Ця відмінність може бути усунена шляхом додаткового призначення діуретиків. Непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози-галактози Препарат Зокардіс® 7,5 містить лактозу, тому його застосування у пацієнтів зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози та галактози протипоказано. Алкоголь У період застосування препарату Зокардіс® 7,5 не рекомендується вживати алкогольних напоїв, т.к. алкоголь посилює антигіпертензивну дію препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Зокардіс® 7,5 необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами, заняття потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливий розвиток сонливості, підвищеної стомлюваності та запаморочення. Умови зберігання Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці!Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему