Гипертония Гедеон Рихтер ОАО

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: бісопрололу фумарат 10,00 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 130,20 мг, целюлоза мікрокристалічна 32,00 мг, магнію стеарат 0,70 мг, кросповідон 6,00 мг, пігмент марки РВ-27215 бежевий (лактози моногідрат 60%, заліза 8 червоний 2%) 1,10 мг. По 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Ал. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору з жовтуватими вкрапленнями з маркуванням В1 по центру над ризиком і цифрою 5 нижче ризику.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Максимальна концентрація в плазмі спостерігається через 1-3 год, зв'язок з білками плазми крові - 26-33%. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр – низька. 50% дози метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, період напіввиведення – 10-12 год. Близько 98% виводиться нирками, з них 50% у незміненому вигляді, менше 2% через кишечник (з жовчю).ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Знижує активність реніну плазми крові, зменшує потребу міокарда в кисні, уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у спокої та при навантаженні). Чинить гіпотензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, виявляє негативну хроно-, дромо-, ботим. При перевищенні терапевтичної дози має бета2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), який через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому призначенні – знижується. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему ( ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок ушкодження ЧСС та зниження скоротливості міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба в кисні, особливо у хворих із хронічною серцевою недостатністю. При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки) і; не спричиняє затримки іонів натрію (Na+) в організмі; виразність атерогенної дії не відрізняється від дії пропранололу. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням атріовентрикулярного (AV) проведення (переважно, переважно ретроградному напрямках через AV вузол) та за додатковими шляхами.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардіїПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблокаторів; шок (у тому числі кардіогенний); колапс; набряк легенів; гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, що потребує проведення інотропної терапії; AV блокада ІІ-ІІІ ступеня без електрокардіостимулятора; синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); тяжкі форми бронхіальної астми та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі; одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО) (за винятком МАО-В); пізні стадії порушення периферичного кровообігу; синдром Рейно;феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (оскільки до складу препарату входить лактоза). З обережністю: печінкова недостатність; хронічна ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв); міастенія; тиреотоксикоз; цукровий діабет; стенокардія Принцметала, AV блокада І ступеня; псоріаз; депресія (зокрема в анамнезі); алергічні реакції в анамнезі; дотримання суворої дієти; літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Бідоп при вагітності можливе лише в тому випадку, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. Немає даних про те, чи проникає бісопролол у материнське молоко. При необхідності застосування препарату в період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні препарату, класифіковані на категорії залежно від частоти їх виникнення: дуже часто ≥1/10; часто >1/100, ≤1/10; нечасто ≥ 1/1000, ≤1/100; рідко ≥1/10000, ≤ 1/1000; дуже рідко ≤1/10000, включаючи окремі повідомлення. З боку центральної нервової системи: нечасто - підвищена стомлюваність, слабкість, астенія, запаморочення, біль голови, розлади сну, депресія, неспокій, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті; рідко - галюцинації, міастенія, "кошмарні" сновидіння, судоми (у тому числі в литкових м'язах), парестезії в кінцівках (у хворих з "переміжною" кульгавістю та синдромом Рейно), тремор. З боку органу зору: рідко – порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та болючість очей; дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – синусова брадикардія, серцебиття; часто - виражене зниження артеріального тиску, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, парестезії, синдром Рейно); нечасто – ортостатична гіпотензія, порушення провідності міокарда, AV блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, ослаблення скоротливості міокарда, розвиток хронічної серцевої недостатності (набряклість кісточок, стоп, задишка), біль у грудях. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, запор або діарея; рідко – порушення функції печінки (темна сеча, жовтушність склер або шкіри, холестаз), зміни смаку, гепатит. З боку дихальної системи: нечасто – утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів – ларинго- та бронхоспазм; рідко – закладеність носа. З боку ендокринної системи: гіперглікемія (у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін), гіпотиреоїдний стан. Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко – посилення потовиділення, гіперемія шкіри; дуже рідко – екзантема, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу, алопеція. Лабораторні показники: рідко - підвищення активності "печінкових" трансаміназ (підвищення аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), гіпербілірубінемія, гіпертригліцеридемія; в окремих випадках – тромбоцитопенія (незвичайні кровотечі та крововиливи), агранулоцитоз, лейкопенія. Вплив на плід: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Інші: нечасто – артралгія; рідко – ослаблення лібідо, зниження потенції; біль у спині, синдром "скасування" (посилення нападів стенокардії, підвищення АТ).Взаємодія з лікарськими засобамиАлергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бісопролол. Йодвмісні рентгеноконтрастні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Змінює ефективність інсуліну і гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення АТ). Знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім теофіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі крові, особливо у хворих з вихідно підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Гіпотензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка іонів натрію (Na+) та блокада синтезу простагландину нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів Na+). Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, блокатори "повільних" кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні засоби посилюють пригнічення центральної нервової системи. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО (за винятком МАО-В, див. розділ "Протипоказання"), внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО (за винятком МАО-В) та бісопрололу має становити не менше 14 днів . Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу; рифампіцин вкорочує період напіввиведення.Спосіб застосування та дозиВсередину, вранці натще, не розжовуючи, одноразово. Дозу слід підбирати індивідуально. Артеріальна гіпертензія та ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії зазвичай, початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг на добу. У пацієнтів із порушенням функції нирок при кліренсі креатиніну (КК) менше 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки максимальна добова доза – 10 мг. Збільшення дози таких пацієнтів необхідно проводити з особливою обережністю. Корекція дози у літніх пацієнтів не потрібна.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, розвиток хронічної серцевої недостатності, ціаноз нігтів та долонь, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми, гіпоглікемія. Лікування: промивання шлунка та призначення адсорбуючих засобів; симптоматична терапія: при AV блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або тимчасова постановка кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються); при вираженому зниженні АТ - хворий повинен перебувати у положенні Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень – внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, при неефективності – введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки, хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах – внутрішньовенно діазепам; при бронхоспазму – бета2-адреностимулятори інгаляційно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКонтроль за хворими, які приймають Бідоп®, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3-4 міс.); проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози в крові хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс.) .). У пацієнтів похилого віку рекомендується контролювати функцію нирок (1 раз на 4-5 міс.). Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд./хв. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини – виражений коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв.) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік. У "курців" ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При використанні у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної альфа-адреноблокади). При тиреотоксикозі Бідоп може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різке скасування у хворих з тиреотоксикозом протипоказане, оскільки здатне посилити симптоматику. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Бідоп. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину (адреналіну) на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед хірургічним втручанням, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (у тому числі резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні знаходитися під постійним наглядом лікаря на предмет виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Хворим на бронхоспастичні захворювання можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. У разі появи у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд./хв.), вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.), AV блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки та нирок необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію у разі розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). Слід скасовувати перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілілміндальної кислоти; титрів антинуклеарних антитіл. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування можливе запаморочення, особливо на початку терапії, у зв'язку з чим необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: бісопрололу фумарат 10,00 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 130,20 мг, целюлоза мікрокристалічна 32,00 мг, магнію стеарат 0,70 мг, кросповідон 6,00 мг, пігмент марки РВ-27215 бежевий (лактози моногідрат 60%, заліза 8 червоний 2%) 1,10 мг. По 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Ал. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору з жовтуватими вкрапленнями з маркуванням В1 по центру над ризиком і цифрою 5 нижче ризику.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Максимальна концентрація в плазмі спостерігається через 1-3 год, зв'язок з білками плазми крові - 26-33%. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр – низька. 50% дози метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, період напіввиведення – 10-12 год. Близько 98% виводиться нирками, з них 50% у незміненому вигляді, менше 2% через кишечник (з жовчю).ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Знижує активність реніну плазми крові, зменшує потребу міокарда в кисні, уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у спокої та при навантаженні). Чинить гіпотензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, виявляє негативну хроно-, дромо-, ботим. При перевищенні терапевтичної дози має бета2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому призначенні – знижується. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему ( ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок ушкодження ЧСС та зниження скоротливості міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба в кисні, особливо у хворих із хронічною серцевою недостатністю. При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки) і; не спричиняє затримки іонів натрію (Na+) в організмі; виразність атерогенної дії не відрізняється від дії пропранололу. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням атріовентрикулярного (AV) проведення (переважно, переважно ретроградному напрямках через AV вузол) та за додатковими шляхами.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардіїПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблокаторів; шок (у тому числі кардіогенний); колапс; набряк легенів; гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, що потребує проведення інотропної терапії; AV блокада ІІ-ІІІ ступеня без електрокардіостимулятора; синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); тяжкі форми бронхіальної астми та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі; одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО) (за винятком МАО-В); пізні стадії порушення периферичного кровообігу; синдром Рейно;феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (оскільки до складу препарату входить лактоза). З обережністю: печінкова недостатність; хронічна ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв); міастенія; тиреотоксикоз; цукровий діабет; стенокардія Принцметала, AV блокада І ступеня; псоріаз; депресія (зокрема в анамнезі); алергічні реакції в анамнезі; дотримання суворої дієти; літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Бідоп при вагітності можливе лише в тому випадку, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. Немає даних про те, чи проникає бісопролол у материнське молоко. При необхідності застосування препарату в період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні препарату, класифіковані на категорії залежно від частоти їх виникнення: дуже часто ≥1/10; часто >1/100, ≤1/10; нечасто ≥ 1/1000, ≤1/100; рідко ≥1/10000, ≤ 1/1000; дуже рідко ≤1/10000, включаючи окремі повідомлення. З боку центральної нервової системи: нечасто - підвищена стомлюваність, слабкість, астенія, запаморочення, біль голови, розлади сну, депресія, неспокій, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті; рідко - галюцинації, міастенія, "кошмарні" сновидіння, судоми (у тому числі в литкових м'язах), парестезії в кінцівках (у хворих з "переміжною" кульгавістю та синдромом Рейно), тремор. З боку органу зору: рідко – порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та болючість очей; дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – синусова брадикардія, серцебиття; часто - виражене зниження артеріального тиску, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, парестезії, синдром Рейно); нечасто – ортостатична гіпотензія, порушення провідності міокарда, AV блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, ослаблення скоротливості міокарда, розвиток хронічної серцевої недостатності (набряклість кісточок, стоп, задишка), біль у грудях. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, запор або діарея; рідко – порушення функції печінки (темна сеча, жовтушність склер або шкіри, холестаз), зміни смаку, гепатит. З боку дихальної системи: нечасто – утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів – ларинго- та бронхоспазм; рідко – закладеність носа. З боку ендокринної системи: гіперглікемія (у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін), гіпотиреоїдний стан. Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко – посилення потовиділення, гіперемія шкіри; дуже рідко – екзантема, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу, алопеція. Лабораторні показники: рідко - підвищення активності "печінкових" трансаміназ (підвищення аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), гіпербілірубінемія, гіпертригліцеридемія; в окремих випадках – тромбоцитопенія (незвичайні кровотечі та крововиливи), агранулоцитоз, лейкопенія. Вплив на плід: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Інші: нечасто – артралгія; рідко – ослаблення лібідо, зниження потенції; біль у спині, синдром "скасування" (посилення нападів стенокардії, підвищення АТ).Взаємодія з лікарськими засобамиАлергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бісопролол. Йодвмісні рентгеноконтрастні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Змінює ефективність інсуліну і гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення АТ). Знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім теофіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі крові, особливо у хворих з вихідно підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Гіпотензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка іонів натрію (Na+) та блокада синтезу простагландину нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів Na+). Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, блокатори "повільних" кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні засоби посилюють пригнічення центральної нервової системи. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО (за винятком МАО-В, див. розділ "Протипоказання"), внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО (за винятком МАО-В) та бісопрололу має становити не менше 14 днів . Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу; рифампіцин вкорочує період напіввиведення.Спосіб застосування та дозиВсередину, вранці натще, не розжовуючи, одноразово. Дозу слід підбирати індивідуально. Артеріальна гіпертензія та ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії зазвичай, початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг на добу. У пацієнтів із порушенням функції нирок при кліренсі креатиніну (КК) менше 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки максимальна добова доза – 10 мг. Збільшення дози таких пацієнтів необхідно проводити з особливою обережністю. Корекція дози у літніх пацієнтів не потрібна.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, розвиток хронічної серцевої недостатності, ціаноз нігтів та долонь, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми, гіпоглікемія. Лікування: промивання шлунка та призначення адсорбуючих засобів; симптоматична терапія: при AV блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або тимчасова постановка кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються); при вираженому зниженні АТ - хворий повинен перебувати у положенні Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень – внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, при неефективності – введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки, хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах – внутрішньовенно діазепам; при бронхоспазму – бета2-адреностимулятори інгаляційно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКонтроль за хворими, які приймають Бідоп®, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3-4 міс.); проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози в крові хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс.) .). У пацієнтів похилого віку рекомендується контролювати функцію нирок (1 раз на 4-5 міс.). Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд./хв. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини – виражений коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв.) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік. У "курців" ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При використанні у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної альфа-адреноблокади). При тиреотоксикозі Бідоп може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різке скасування у хворих з тиреотоксикозом протипоказане, оскільки здатне посилити симптоматику. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Бідоп. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину (адреналіну) на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед хірургічним втручанням, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (у тому числі резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні знаходитися під постійним наглядом лікаря на предмет виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Хворим на бронхоспастичні захворювання можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. У разі появи у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд./хв.), вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.), AV блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки та нирок необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію у разі розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). Слід скасовувати перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілілміндальної кислоти; титрів антинуклеарних антитіл. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування можливе запаморочення, особливо на початку терапії, у зв'язку з чим необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: бісопрололу фумарат 5,00 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 135,20 мг, целюлоза мікрокристалічна 32,00 мг, магнію стеарат 0.70 мг, кросповідон 6,00 мг, пігмент марки РВ 22812 жовтий (лактози моногідрат 87%, 1 По 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Ал. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору з жовтуватими вкрапленнями з маркуванням В1 по центру над ризиком і цифрою 5 нижче ризику.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Максимальна концентрація в плазмі спостерігається через 1-3 год, зв'язок з білками плазми крові - 26-33%. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр – низька. 50% дози метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, період напіввиведення – 10-12 год. Близько 98% виводиться нирками, з них 50% у незміненому вигляді, менше 2% через кишечник (з жовчю).ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Знижує активність реніну плазми крові, зменшує потребу міокарда в кисні, уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у спокої та при навантаженні). Чинить гіпотензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, виявляє негативну хроно-, дромо-, ботим. При перевищенні терапевтичної дози має бета2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому призначенні – знижується. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему ( ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок ушкодження ЧСС та зниження скоротливості міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба в кисні, особливо у хворих із хронічною серцевою недостатністю. При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки) і; не спричиняє затримки іонів натрію (Na+) в організмі; виразність атерогенної дії не відрізняється від дії пропранололу. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням атріовентрикулярного (AV) проведення (переважно, переважно ретроградному напрямках через AV вузол) та за додатковими шляхами.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардіїПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблокаторів; шок (у тому числі кардіогенний); колапс; набряк легенів; гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, що потребує проведення інотропної терапії; AV блокада ІІ-ІІІ ступеня без електрокардіостимулятора; синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); тяжкі форми бронхіальної астми та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі; одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО) (за винятком МАО-В); пізні стадії порушення периферичного кровообігу; синдром Рейно;феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (оскільки до складу препарату входить лактоза). З обережністю: печінкова недостатність; хронічна ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв); міастенія; тиреотоксикоз; цукровий діабет; стенокардія Принцметала, AV блокада І ступеня; псоріаз; депресія (зокрема в анамнезі); алергічні реакції в анамнезі; дотримання суворої дієти; літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Бідоп при вагітності можливе лише в тому випадку, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. Немає даних про те, чи проникає бісопролол у материнське молоко. При необхідності застосування препарату в період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні препарату, класифіковані на категорії залежно від частоти їх виникнення: дуже часто ≥1/10; часто >1/100, ≤1/10; нечасто ≥ 1/1000, ≤1/100; рідко ≥1/10000, ≤ 1/1000; дуже рідко ≤1/10000, включаючи окремі повідомлення. З боку центральної нервової системи: нечасто - підвищена стомлюваність, слабкість, астенія, запаморочення, біль голови, розлади сну, депресія, неспокій, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті; рідко - галюцинації, міастенія, "кошмарні" сновидіння, судоми (у тому числі в литкових м'язах), парестезії в кінцівках (у хворих з "переміжною" кульгавістю та синдромом Рейно), тремор. З боку органу зору: рідко – порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та болючість очей; дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – синусова брадикардія, серцебиття; часто - виражене зниження артеріального тиску, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, парестезії, синдром Рейно); нечасто – ортостатична гіпотензія, порушення провідності міокарда, AV блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, ослаблення скоротливості міокарда, розвиток хронічної серцевої недостатності (набряклість кісточок, стоп, задишка), біль у грудях. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, запор або діарея; рідко – порушення функції печінки (темна сеча, жовтушність склер або шкіри, холестаз), зміни смаку, гепатит. З боку дихальної системи: нечасто – утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів – ларинго- та бронхоспазм; рідко – закладеність носа. З боку ендокринної системи: гіперглікемія (у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін), гіпотиреоїдний стан. Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко – посилення потовиділення, гіперемія шкіри; дуже рідко – екзантема, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу, алопеція. Лабораторні показники: рідко - підвищення активності "печінкових" трансаміназ (підвищення аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), гіпербілірубінемія, гіпертригліцеридемія; в окремих випадках – тромбоцитопенія (незвичайні кровотечі та крововиливи), агранулоцитоз, лейкопенія. Вплив на плід: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Інші: нечасто – артралгія; рідко – ослаблення лібідо, зниження потенції; біль у спині, синдром "скасування" (посилення нападів стенокардії, підвищення АТ).Взаємодія з лікарськими засобамиАлергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бісопролол. Йодвмісні рентгеноконтрастні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Змінює ефективність інсуліну і гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення АТ). Знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім теофіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі крові, особливо у хворих з вихідно підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Гіпотензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка іонів натрію (Na+) та блокада синтезу простагландину нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів Na+). Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, блокатори "повільних" кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні засоби посилюють пригнічення центральної нервової системи. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО (за винятком МАО-В, див. розділ "Протипоказання"), внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО (за винятком МАО-В) та бісопрололу має становити не менше 14 днів . Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу; рифампіцин вкорочує період напіввиведення.Спосіб застосування та дозиВсередину, вранці натще, не розжовуючи, одноразово. Дозу слід підбирати індивідуально. Артеріальна гіпертензія та ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії зазвичай, початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг на добу. У пацієнтів із порушенням функції нирок при кліренсі креатиніну (КК) менше 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки максимальна добова доза – 10 мг. Збільшення дози таких пацієнтів необхідно проводити з особливою обережністю. Корекція дози у літніх пацієнтів не потрібна.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, розвиток хронічної серцевої недостатності, ціаноз нігтів та долонь, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми, гіпоглікемія. Лікування: промивання шлунка та призначення адсорбуючих засобів; симптоматична терапія: при AV блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або тимчасова постановка кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються); при вираженому зниженні АТ - хворий повинен перебувати у положенні Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень – внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, при неефективності – введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки, хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах – внутрішньовенно діазепам; при бронхоспазму – бета2-адреностимулятори інгаляційно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКонтроль за хворими, які приймають Бідоп®, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3-4 міс.); проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози в крові хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс.) .). У пацієнтів похилого віку рекомендується контролювати функцію нирок (1 раз на 4-5 міс.). Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд./хв. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини – виражений коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв.) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік. У "курців" ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При використанні у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної альфа-адреноблокади). При тиреотоксикозі Бідоп може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різке скасування у хворих з тиреотоксикозом протипоказане, оскільки здатне посилити симптоматику. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Бідоп. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину (адреналіну) на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед хірургічним втручанням, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (у тому числі резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні знаходитися під постійним наглядом лікаря на предмет виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Хворим на бронхоспастичні захворювання можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. У разі появи у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд./хв.), вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.), AV блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки та нирок необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію у разі розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). Слід скасовувати перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілілміндальної кислоти; титрів антинуклеарних антитіл. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування можливе запаморочення, особливо на початку терапії, у зв'язку з чим необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: бісопрололу фумарат 5,00 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 135,20 мг, целюлоза мікрокристалічна 32,00 мг, магнію стеарат 0.70 мг, кросповідон 6,00 мг, пігмент марки РВ 22812 жовтий (лактози моногідрат 87%, 1 По 14 таблеток у блістер ПВХ/ПВДХ/Ал. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі таблетки світло-жовтого кольору з жовтуватими вкрапленнями з маркуванням В1 по центру над ризиком і цифрою 5 нижче ризику.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаАбсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Максимальна концентрація в плазмі спостерігається через 1-3 год, зв'язок з білками плазми крові - 26-33%. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр – низька. 50% дози метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, період напіввиведення – 10-12 год. Близько 98% виводиться нирками, з них 50% у незміненому вигляді, менше 2% через кишечник (з жовчю).ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Знижує активність реніну плазми крові, зменшує потребу міокарда в кисні, уріджує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у спокої та при навантаженні). Чинить гіпотензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, виявляє негативну хроно-, дромо-, ботим. При перевищенні терапевтичної дози має бета2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому призначенні – знижується. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему ( ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія відзначається через 1-2 місяці. Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок ушкодження ЧСС та зниження скоротливості міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба в кисні, особливо у хворих із хронічною серцевою недостатністю. При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки) і; не спричиняє затримки іонів натрію (Na+) в організмі; виразність атерогенної дії не відрізняється від дії пропранололу. Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням атріовентрикулярного (AV) проведення (переважно, переважно ретроградному напрямках через AV вузол) та за додатковими шляхами.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардіїПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу та інших бета-адреноблокаторів; шок (у тому числі кардіогенний); колапс; набряк легенів; гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, що потребує проведення інотропної терапії; AV блокада ІІ-ІІІ ступеня без електрокардіостимулятора; синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); тяжкі форми бронхіальної астми та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі; одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО) (за винятком МАО-В); пізні стадії порушення периферичного кровообігу; синдром Рейно;феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція (оскільки до складу препарату входить лактоза). З обережністю: печінкова недостатність; хронічна ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв); міастенія; тиреотоксикоз; цукровий діабет; стенокардія Принцметала, AV блокада І ступеня; псоріаз; депресія (зокрема в анамнезі); алергічні реакції в анамнезі; дотримання суворої дієти; літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Бідоп при вагітності можливе лише в тому випадку, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. Немає даних про те, чи проникає бісопролол у материнське молоко. При необхідності застосування препарату в період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні препарату, класифіковані на категорії залежно від частоти їх виникнення: дуже часто ≥1/10; часто >1/100, ≤1/10; нечасто ≥ 1/1000, ≤1/100; рідко ≥1/10000, ≤ 1/1000; дуже рідко ≤1/10000, включаючи окремі повідомлення. З боку центральної нервової системи: нечасто - підвищена стомлюваність, слабкість, астенія, запаморочення, біль голови, розлади сну, депресія, неспокій, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті; рідко - галюцинації, міастенія, "кошмарні" сновидіння, судоми (у тому числі в литкових м'язах), парестезії в кінцівках (у хворих з "переміжною" кульгавістю та синдромом Рейно), тремор. З боку органу зору: рідко – порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та болючість очей; дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – синусова брадикардія, серцебиття; часто - виражене зниження артеріального тиску, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, парестезії, синдром Рейно); нечасто – ортостатична гіпотензія, порушення провідності міокарда, AV блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, ослаблення скоротливості міокарда, розвиток хронічної серцевої недостатності (набряклість кісточок, стоп, задишка), біль у грудях. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, запор або діарея; рідко – порушення функції печінки (темна сеча, жовтушність склер або шкіри, холестаз), зміни смаку, гепатит. З боку дихальної системи: нечасто – утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів – ларинго- та бронхоспазм; рідко – закладеність носа. З боку ендокринної системи: гіперглікемія (у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін), гіпотиреоїдний стан. Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко – посилення потовиділення, гіперемія шкіри; дуже рідко – екзантема, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу, алопеція. Лабораторні показники: рідко - підвищення активності "печінкових" трансаміназ (підвищення аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), гіпербілірубінемія, гіпертригліцеридемія; в окремих випадках – тромбоцитопенія (незвичайні кровотечі та крововиливи), агранулоцитоз, лейкопенія. Вплив на плід: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Інші: нечасто – артралгія; рідко – ослаблення лібідо, зниження потенції; біль у спині, синдром "скасування" (посилення нападів стенокардії, підвищення АТ).Взаємодія з лікарськими засобамиАлергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бісопролол. Йодвмісні рентгеноконтрастні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для інгаляційної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Змінює ефективність інсуліну і гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення АТ). Знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім теофіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі крові, особливо у хворих з вихідно підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Гіпотензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка іонів натрію (Na+) та блокада синтезу простагландину нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів Na+). Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, блокатори "повільних" кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні засоби посилюють пригнічення центральної нервової системи. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО (за винятком МАО-В, див. розділ "Протипоказання"), внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО (за винятком МАО-В) та бісопрололу має становити не менше 14 днів . Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу; рифампіцин вкорочує період напіввиведення.Спосіб застосування та дозиВсередину, вранці натще, не розжовуючи, одноразово. Дозу слід підбирати індивідуально. Артеріальна гіпертензія та ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії зазвичай, початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг на добу. У пацієнтів із порушенням функції нирок при кліренсі креатиніну (КК) менше 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки максимальна добова доза – 10 мг. Збільшення дози таких пацієнтів необхідно проводити з особливою обережністю. Корекція дози у літніх пацієнтів не потрібна.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, розвиток хронічної серцевої недостатності, ціаноз нігтів та долонь, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми, гіпоглікемія. Лікування: промивання шлунка та призначення адсорбуючих засобів; симптоматична терапія: при AV блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або тимчасова постановка кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються); при вираженому зниженні АТ - хворий повинен перебувати у положенні Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень – внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, при неефективності – введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки, хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах – внутрішньовенно діазепам; при бронхоспазму – бета2-адреностимулятори інгаляційно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКонтроль за хворими, які приймають Бідоп®, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3-4 міс.); проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози в крові хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс.) .). У пацієнтів похилого віку рекомендується контролювати функцію нирок (1 раз на 4-5 міс.). Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд./хв. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини – виражений коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв.) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік. У "курців" ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При використанні у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної альфа-адреноблокади). При тиреотоксикозі Бідоп може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різке скасування у хворих з тиреотоксикозом протипоказане, оскільки здатне посилити симптоматику. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Бідоп. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину (адреналіну) на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед хірургічним втручанням, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (у тому числі резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні знаходитися під постійним наглядом лікаря на предмет виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Хворим на бронхоспастичні захворювання можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. У разі появи у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд./хв.), вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.), AV блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки та нирок необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію у разі розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (знижують дозу на 25% на 3-4 дні). Слід скасовувати перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілілміндальної кислоти; титрів антинуклеарних антитіл. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування можливе запаморочення, особливо на початку терапії, у зв'язку з чим необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: бісопрололу фумарату 2.5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 68.15 мг, целюлоза мікрокристалічна – 16 мг, магнію стеарат – 0.35 мг, кросповідон – 3 мг. 2 блістери по 14 таблеток в упаковці.ФармакокінетикаВсмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із ШКТ. Його біодоступність через незначний метаболізм при "першому проходженні" через печінку (приблизно 10%) становить близько 90% після прийому внутрішньо. Їда не впливає на біодоступність. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрації в плазмі пропорційні прийнятій дозі в діапазоні доз від 5 до 20 мг. Сmax у плазмі крові досягається через 2-3 години після прийому внутрішньо. Розподіл. Бісопролол розподіляється досить широко. Vd складає 3.5 л/кг. Зв'язування з білками плазми досягає приблизно 30%. Метаболіз. Бісопролол метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти полярні (водорозчинні) і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише невелику роль. Виведення. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незміненому вигляді (близько 50%) та метаболізмом у печінці (близько 50%) до метаболітів, які потім також виводяться нирками. Загальний кліренс складає 15 л/год. T1/2 становить 10-12 год. Відсутня інформація про фармакокінетику бісопрололу у пацієнтів з ХСН та одночасним порушенням функції печінки або нирок.ФармакодинамікаБісопролол - селективний бета1-адреноблокатор без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Бісопролол має лише незначну спорідненість до β2-адренорецепторів гладкої мускулатури бронхів і судин, а також до β2-адренорецепторів, що беруть участь у регуляції метаболізму. Отже, бісопролол загалом не впливає на опір дихальних шляхів та метаболічні процеси, до яких залучені β2-адренорецептори. Виборча дія препарату на β1-адренорецептори зберігається і за межами терапевтичного діапазону. При одноразовому застосуванні у пацієнтів з ІХС без ознак ХСН бісопролол знижує частоту серцевих скорочень, ударний об'єм серця і, як наслідок, зменшує фракцію викиду та потребу міокарда в кисні. При тривалій терапії спочатку підвищений ОПСС знижується.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, зПротипоказання до застосуванняГостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; AV-блокада II та III ступеня у пацієнтів без електрокардіостимулятора; синдром слабкості синусового вузла; синоатріальна блокада; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст.); тяжкі форми бронхіальної астми або хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ); виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або синдром Рейно; феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (досвід клінічного застосування у дітей відсутній); непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція;підвищена чутливість до бісопрололу або будь-якої з допоміжних речовин. З обережністю. Проведення десенсибілізуючої терапії, стенокардія Принцметалу, гіпертиреоз, цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет зі значними коливаннями концентрації глюкози в крові, AV-блокада I ступеня, тяжка ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв), виражені порушення функції печінки, псоріаз, псоріаз, кардіоміопатія, вроджені вади серця або вада клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, сувора дієта.Вагітність та лактаціяНе рекомендується призначати Бідоп Кор дітям до 18 років, у зв'язку з тим, що досвід клінічного застосування препарату у дітей відсутній.Побічна діяЧастота розвитку побічних реакцій визначається так: дуже часто (&le1/10); часто (&le1/100, <1/10); нечасто (&le1/1000, <1/100); рідко (&le1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000). З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; рідко – втрата свідомості. Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння; рідко – галюцинації, нічні кошмари. З боку органу зору: рідко – зменшення сльозотечі (слід враховувати при носінні контактних лінз); дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху. З боку серця та судин: дуже часто – брадикардія; часто - посилення симптомів перебігу ХСН, відчуття похолодання або оніміння в кінцівках, виражене зниження артеріального тиску; нечасто – порушення AV-провідності, ортостатична гіпотензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; рідко – алергічний риніт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, блювання, діарея, запор; рідко – гепатит. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висип, гіперемія шкірних покривів; дуже рідко – алопеція. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню симптомів псоріазу або викликати псоріазоподібний висип. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – порушення потенції. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, підвищена стомлюваність. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: рідко – гіпертригліцеридемія, підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT).Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом інших лікарських засобів може вплинути на ефективність та переносимість бісопрололу. Така взаємодія може відбуватися також у тих випадках, коли 2 лікарські препарати прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати про прийом інших лікарських препаратів, навіть у разі їхнього прийому без призначення лікаря (тобто препарати, що відпускаються без рецепта). Нерекомендовані комбінації. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV-провідність та скорочувальну здатність міокарда. Блокатори повільних кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу та меншою мірою дилтіазему при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV-провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) можуть призводити до ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку "рикошетної" артеріальної гіпертензії. Комбінації, що вимагають особливої ​​обережності. БМКК, похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV-провідності. Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очних крапель для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження артеріального тиску, ушкодження ЧСС). Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися. Ознаки гіпоглікемії, зокрема тахікардія, можуть маскуватись або пригнічуватися. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Кошти для проведення загальної анестезії можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії, що призводить до артеріальної гіпотензії. Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу проведення імпульсу та, таким чином, до розвитку брадикардії. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Одночасне застосування Бідопу Кор з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на β- та α-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин) може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих препаратів, що виникають за участю α-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Гіпотензивні засоби, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО (крім інгібіторів МАО-В) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Рифампіцин: можливе незначне зменшення T1/2 бісопрололу через індукцію рифампіцином печінкових ізоферментів цитохрому Р450. Зазвичай корекція дози не потрібна. Похідні ерготаміну: можливе посилення порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиСтандартна схема лікування ХСН включає застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II (у разі непереносимості інгібіторів АПФ), β-адреноблокаторів, діуретиків та факультативно серцевих глікозидів. Початок лікування ХСН препаратом Бідоп Кор вимагає обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою для лікування Бідоп Кор є стабільна ХСН без ознак загострення. Лікування ХСН препаратом Бідоп Кор починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, тобто. дозу можна збільшувати лише у тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Початкова доза, що рекомендується, становить 1.25 мг (0.5 таб. по 2.5 мг) 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2.5 мг, 3.75 мг (1.5 таб. по 2.5 мг), 5 мг, 7.5 мг (3 таб. по 2.5 мг або 1.5 таб. бісопрололу по 5 мг з ризиком) та 10 мг (2 таб. бісопрололу 5 мг або 1 таб. бісопрололу 10 мг) 1 раз на добу. Для забезпечення наведеного режиму дозування можна застосовувати Бідоп. Кожне подальше збільшення дози повинно здійснюватись не менше ніж через 2 тижні. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимальна рекомендована доза при ХСН становить 10 мг препарату БідопКор 1 раз на добу. Під час титрування рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, частота серцевих скорочень та ступеня вираженості симптомів ХСН. Посилення симптомів перебігу ХСН можливе вже з першого дня застосування препарату. Якщо пацієнт погано переносить максимально рекомендовану дозу, можливе поступове зниження дози. Під час або після фази титрування можуть виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується насамперед провести корекцію доз препаратів супутньої терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози препарату БідопКор або його відміна. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування або продовжити лікування. Тривалість лікування. Лікування препаратом Бідоп Кор зазвичай є довготривалою терапією. Бідоп Кор слід приймати внутрішньо 1 раз на добу з невеликою кількістю рідини вранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок.ПередозуванняСимптом. Найчастіші симптоми передозування: AV-блокада, виражена брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює серед окремих пацієнтів, і ймовірно пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Лічені. У разі передозування, перш за все, необхідно припинити прийом препарату та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести лікарський препарат, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні АТ: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів. При AV-блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрін. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом та вазодилататорів. При бронхоспазму: застосування бронходилататорів, у т.ч. бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози (глюкози).Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід різко переривати лікування та міняти рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, т.к. це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідно, дозу слід знижувати поступово. На початкових етапах лікування препаратом Бідоп Кор пацієнти потребують постійного спостереження. Дихальна система: при бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. Алергічні реакції: бета-адреноблокатори, включаючи препарат Бідоп Кор, можуть підвищувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій через ослаблення адренергічного компенсаторного регулювання під дією бета-адреноблокаторів. Терапія епінефрином (адреналіном) який завжди дає очікуваний терапевтичний ефект. Загальна анестезія: при проведенні загальної анестезії слід враховувати ризик блокади β-адренорецепторів. Якщо необхідно припинити терапію Бідоп Кор перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово і завершити за 48 год до проведення загальної анестезії. Потрібно попередити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає препарат БідопКор. Феохромоцитома: у пацієнтів з пухлиною надниркових залоз (феохромоцитомою) препарат Бідоп Кор може бути призначений лише на фоні застосування альфа-адреноблокаторів. Гіпертиреоз: при лікуванні Бідоп Кор симптоми гіперфункції щитовидної залози (гіпертиреозу) можуть маскуватися. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами. Бісопролол не впливає на здатність до керування транспортними засобами згідно з результатами дослідження у пацієнтів з ІХС. Проте внаслідок індивідуальних реакцій здатність до керування транспортними засобами та механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування після зміни дози, а також при одночасному вживанні алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: бісопрололу фумарату 2.5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 68.15 мг, целюлоза мікрокристалічна – 16 мг, магнію стеарат – 0.35 мг, кросповідон – 3 мг. 56 пігулок в упаковці.ФармакокінетикаВсмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із ШКТ. Його біодоступність через незначний метаболізм при "першому проходженні" через печінку (приблизно 10%) становить близько 90% після прийому внутрішньо. Їда не впливає на біодоступність. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрації в плазмі пропорційні прийнятій дозі в діапазоні доз від 5 до 20 мг. Сmax у плазмі крові досягається через 2-3 години після прийому внутрішньо. Розподіл. Бісопролол розподіляється досить широко. Vd складає 3.5 л/кг. Зв'язування з білками плазми досягає приблизно 30%. Метаболіз. Бісопролол метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти полярні (водорозчинні) і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою ізоферменту CYP3A4 (близько 95%), а ізофермент CYP2D6 відіграє лише невелику роль. Виведення. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням нирками у незміненому вигляді (близько 50%) та метаболізмом у печінці (близько 50%) до метаболітів, які потім також виводяться нирками. Загальний кліренс складає 15 л/год. T1/2 становить 10-12 год. Відсутня інформація про фармакокінетику бісопрололу у пацієнтів з ХСН та одночасним порушенням функції печінки або нирок.ФармакодинамікаБісопролол - селективний бета1-адреноблокатор без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Бісопролол має лише незначну спорідненість до β2-адренорецепторів гладкої мускулатури бронхів і судин, а також до β2-адренорецепторів, що беруть участь у регуляції метаболізму. Отже, бісопролол загалом не впливає на опір дихальних шляхів та метаболічні процеси, до яких залучені β2-адренорецептори. Виборча дія препарату на β1-адренорецептори зберігається і за межами терапевтичного діапазону. При одноразовому застосуванні у пацієнтів з ІХС без ознак ХСН бісопролол знижує частоту серцевих скорочень, ударний об'єм серця і, як наслідок, зменшує фракцію викиду та потребу міокарда в кисні. При тривалій терапії спочатку підвищений ОПСС знижується.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, зПротипоказання до застосуванняГостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; AV-блокада II та III ступеня у пацієнтів без електрокардіостимулятора; синдром слабкості синусового вузла; синоатріальна блокада; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст.); тяжкі форми бронхіальної астми або хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ); виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або синдром Рейно; феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (досвід клінічного застосування у дітей відсутній); непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція;підвищена чутливість до бісопрололу або будь-якої з допоміжних речовин. З обережністю. Проведення десенсибілізуючої терапії, стенокардія Принцметалу, гіпертиреоз, цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет зі значними коливаннями концентрації глюкози в крові, AV-блокада I ступеня, тяжка ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв), виражені порушення функції печінки, псоріаз, псоріаз, кардіоміопатія, вроджені вади серця або вада клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, сувора дієта.Вагітність та лактаціяНе рекомендується призначати Бідоп Кор дітям до 18 років, у зв'язку з тим, що досвід клінічного застосування препарату у дітей відсутній.Побічна діяЧастота розвитку побічних реакцій визначається так: дуже часто (&le1/10); часто (&le1/100, <1/10); нечасто (&le1/1000, <1/100); рідко (&le1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000). З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; рідко – втрата свідомості. Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння; рідко – галюцинації, нічні кошмари. З боку органу зору: рідко – зменшення сльозотечі (слід враховувати при носінні контактних лінз); дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху. З боку серця та судин: дуже часто – брадикардія; часто - посилення симптомів перебігу ХСН, відчуття похолодання або оніміння в кінцівках, виражене зниження артеріального тиску; нечасто – порушення AV-провідності, ортостатична гіпотензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; рідко – алергічний риніт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, блювання, діарея, запор; рідко – гепатит. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висип, гіперемія шкірних покривів; дуже рідко – алопеція. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню симптомів псоріазу або викликати псоріазоподібний висип. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – порушення потенції. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, підвищена стомлюваність. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: рідко – гіпертригліцеридемія, підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT).Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом інших лікарських засобів може вплинути на ефективність та переносимість бісопрололу. Така взаємодія може відбуватися також у тих випадках, коли 2 лікарські препарати прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати про прийом інших лікарських препаратів, навіть у разі їхнього прийому без призначення лікаря (тобто препарати, що відпускаються без рецепта). Нерекомендовані комбінації. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV-провідність та скорочувальну здатність міокарда. Блокатори повільних кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу та меншою мірою дилтіазему при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV-провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин) можуть призводити до ушкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку "рикошетної" артеріальної гіпертензії. Комбінації, що вимагають особливої ​​обережності. БМКК, похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення скорочувальної функції серця. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV-провідності. Дія бета-адреноблокаторів для місцевого застосування (наприклад, очних крапель для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження артеріального тиску, ушкодження ЧСС). Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися. Ознаки гіпоглікемії, зокрема тахікардія, можуть маскуватись або пригнічуватися. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Кошти для проведення загальної анестезії можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії, що призводить до артеріальної гіпотензії. Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до збільшення часу проведення імпульсу та, таким чином, до розвитку брадикардії. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Одночасне застосування Бідопу Кор з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на β- та α-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин) може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих препаратів, що виникають за участю α-адренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Гіпотензивні засоби, як і інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бісопрололу. Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО (крім інгібіторів МАО-В) можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. Рифампіцин: можливе незначне зменшення T1/2 бісопрололу через індукцію рифампіцином печінкових ізоферментів цитохрому Р450. Зазвичай корекція дози не потрібна. Похідні ерготаміну: можливе посилення порушення периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиСтандартна схема лікування ХСН включає застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II (у разі непереносимості інгібіторів АПФ), β-адреноблокаторів, діуретиків та факультативно серцевих глікозидів. Початок лікування ХСН препаратом Бідоп Кор вимагає обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою для лікування Бідоп Кор є стабільна ХСН без ознак загострення. Лікування ХСН препаратом Бідоп Кор починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, тобто. дозу можна збільшувати лише у тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Початкова доза, що рекомендується, становить 1.25 мг (0.5 таб. по 2.5 мг) 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2.5 мг, 3.75 мг (1.5 таб. по 2.5 мг), 5 мг, 7.5 мг (3 таб. по 2.5 мг або 1.5 таб. бісопрололу по 5 мг з ризиком) та 10 мг (2 таб. бісопрололу 5 мг або 1 таб. бісопрололу 10 мг) 1 раз на добу. Для забезпечення наведеного режиму дозування можна застосовувати Бідоп. Кожне подальше збільшення дози повинно здійснюватись не менше ніж через 2 тижні. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимальна рекомендована доза при ХСН становить 10 мг препарату БідопКор 1 раз на добу. Під час титрування рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, частота серцевих скорочень та ступеня вираженості симптомів ХСН. Посилення симптомів перебігу ХСН можливе вже з першого дня застосування препарату. Якщо пацієнт погано переносить максимально рекомендовану дозу, можливе поступове зниження дози. Під час або після фази титрування можуть виникнути тимчасове погіршення перебігу ХСН, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується насамперед провести корекцію доз препаратів супутньої терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози препарату БідопКор або його відміна. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування або продовжити лікування. Тривалість лікування. Лікування препаратом Бідоп Кор зазвичай є довготривалою терапією. Бідоп Кор слід приймати внутрішньо 1 раз на добу з невеликою кількістю рідини вранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок.ПередозуванняСимптом. Найчастіші симптоми передозування: AV-блокада, виражена брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу сильно варіює серед окремих пацієнтів, і ймовірно пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Лічені. У разі передозування, перш за все, необхідно припинити прийом препарату та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести лікарський препарат, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженому зниженні АТ: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та вазопресорних препаратів. При AV-блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, такими як епінефрін. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом та вазодилататорів. При бронхоспазму: застосування бронходилататорів, у т.ч. бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози (глюкози).Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід різко переривати лікування та міняти рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, т.к. це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ІХС. Якщо припинення лікування необхідно, дозу слід знижувати поступово. На початкових етапах лікування препаратом Бідоп Кор пацієнти потребують постійного спостереження. Дихальна система: при бронхіальній астмі або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. Алергічні реакції: бета-адреноблокатори, включаючи препарат Бідоп Кор, можуть підвищувати чутливість до алергенів та тяжкість анафілактичних реакцій через ослаблення адренергічного компенсаторного регулювання під дією бета-адреноблокаторів. Терапія епінефрином (адреналіном) який завжди дає очікуваний терапевтичний ефект. Загальна анестезія: при проведенні загальної анестезії слід враховувати ризик блокади β-адренорецепторів. Якщо необхідно припинити терапію Бідоп Кор перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово і завершити за 48 год до проведення загальної анестезії. Потрібно попередити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає препарат БідопКор. Феохромоцитома: у пацієнтів з пухлиною надниркових залоз (феохромоцитомою) препарат Бідоп Кор може бути призначений лише на фоні застосування альфа-адреноблокаторів. Гіпертиреоз: при лікуванні Бідоп Кор симптоми гіперфункції щитовидної залози (гіпертиреозу) можуть маскуватися. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами. Бісопролол не впливає на здатність до керування транспортними засобами згідно з результатами дослідження у пацієнтів з ІХС. Проте внаслідок індивідуальних реакцій здатність до керування транспортними засобами та механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування після зміни дози, а також при одночасному вживанні алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 10 мг Фасування: N56 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Гедеон Ріхтер ВАТ Завод-виробник: Гедеон Ріхтер(Польща) Діюча речовина: Лізіноприл. .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 20 мг Фасування: N56 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Гедеон Ріхтер ВАТ Завод-виробник: Гедеон Ріхтер(Угорщина) Діюча речовина: Лізіноприл. .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 5 мг Фасування: N56 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Гедеон Ріхтер ВАТ Завод-виробник: Гедеон Ріхтер(Угорщина) Діюча речовина: Лізіноприл. .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Фасування: N30 Форма випуску: капс. Упакування: упак. Виробник: Гедеон Ріхтер ВАТ Завод-виробник: Гедеон Ріхтер(Угорщина) Діюча речовина: Амлодипін+Лізіноприл+Розувастатин.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. амлодипіну безілат - 13,88 мг (еквівалентно амлодипіну 10 мг), лізиноприлу дигідрат - 21,76 мг (еквівалентно лізиноприлу 20 мг), розувастатин кальцію - 20,8 мг (еквівалент0 тромбу); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, тип 12; целюлоза мікрокристалічна, тип 101; лактози моногідрат; карбоксиметилкрохмаль натрію; магнію гідроксид; магнію стеарат; Опадрай II жовтий 85F32410: полівініловий спирт, титану діоксид, макрогол-3350, тальк, барвник заліза оксид жовтий; Тверда желатинова капсула: барвник синій патентований, барвник азорубін, барвник сонячний захід жовтий, титану діоксид, желатин). По 5 капсул у блістері з ПА/Ал/ПВХ та алюмінієвої фольги. По 6 блістерів разом із інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 7 капсул у блістері з ПА/Ал/ПВХ та алюмінієвої фольги. По 4 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 10 капсул у блістері з ПА/Ал/ПВХ та алюмінієвої фольги. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули темно-фіолетового кольору, розмір № 0. Вміст капсул - 2 круглі, двоопуклі таблетки білого кольору (містять лізиноприл і амлодипін) і 2 круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний та гіполіпідемічний препарат.ФармакокінетикаАмлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипін повільно і майже повністю абсорбується із ШКТ. Стах у плазмі крові досягається через 6-12 год після прийому. Середня абсолютна біодоступність становить 64-80%. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію амлодипіну. Розподіл Середній Vd становить 21 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина амлодипіну знаходиться у тканинах, а менша – у крові. Більшість амлодипіну, що у крові (97.5%), пов'язують із білками плазми крові. Css у плазмі досягаються через 7-8 днів постійного прийому амлодипіну. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Метаболізм Амлодипін піддається повільному, але активному метаболізму в печінці за відсутності значущого ефекту "першого проходження" через печінку. Метаболіти не мають суттєвої фармакологічної активності. Виведення Після одноразового прийому амлодипіну Т1/2 варіює від 35 до 50 годин, при повторному застосуванні становить приблизно 45 годин. з жовчю. Загальний кліренс амлодипіну становить 0,116 мл/с/кг (7 мл/хв/кг, 0,42 л/год/кг). Амлодипін не видаляється при гемодіалізі. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (збільшується до 60 год). Ниркова недостатність не має істотного впливу на фармакокінетику амлодипіну. У пацієнтів похилого віку виведення амлодипіну сповільнене (Т1/2 – 65 год) порівняно з молодими пацієнтами, проте ця різниця не має клінічного значення. Лізіноприл Всмоктування Після прийому внутрішньо близько 25% лізиноприлу всмоктується із ШКТ. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію лізиноприлу. Абсорбція становить у середньому 30%, біодоступність – 29%. Розподіл Після прийому внутрішньо Сmах лізиноприлу в плазмі досягається через 6-8 год. Слабо зв'язується з білками плазми крові. Лізиноприл слабо проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Метаболізм Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Виведення Лізиноприл виводиться нирками у незміненому вигляді. Т1/2 становить 12 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів з ХСН абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені, біодоступність становить 16%. У пацієнтів з нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрації у плазмі крові у здорових добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення Сmах у плазмі крові та збільшення Т1/2. У пацієнтів похилого віку концентрація лізиноприлу в плазмі крові та AUC у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку. У пацієнтів похилого віку концентрація лізиноприлу в плазмі крові підвищена, в середньому, на 60%. У пацієнтів із цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена на 30%, а кліренс – на 50% порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Розувастатин Всмоктування Смах розувастатину в плазмі крові досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Розподіл Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного застосування. Метаболізм Метаболізм розувастатину відбувається переважно у печінці, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму Хс-ЛПНЩ. Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ізоферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно не активні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Близько 90% дози виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 год. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Cmax розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з пацієнтами європеоїдної раси; у пацієнтів індійської національності дослідження показали збільшення медіани AUC та Cmax у 1.3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед представників європеоїдної та негроїдної рас. У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилу у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину у пацієнтів з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю. У двох пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з 10 транспортними білками OATP1B1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) c.521CC та ABCG2 (BCRP) c.421AA відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину в 1.6 та 2.4 рази відповідно у порівнянні з носіями генотипів SLC01B1 c.521TT та ABCG2 c42.ФармакодинамікаКомбінований антигіпертензивний та гіполіпідемічний препарат. До складу препарату Еквамер® входять три діючі речовини - амлодипін, лізиноприл та розувастатин. Механізм дії препарату Еквамер заснований на фармакологічних властивостях діючих речовин. Амлодипін Похідне дигідропіридину - блокатор повільних кальцієвих каналів (БМКК), має гіпотензивну та антиангінальну дію. Блокує повільні кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцити). Антиангінальна дія обумовлена ​​розширенням коронарних та периферичних артерій та артеріол: при стенокардії зменшує виразність ішемії міокарда; розширюючи периферичні артеріоли, знижує ОПСС, зменшує поста навантаження на серце, знижує потребу міокарда у кисні; розширюючи коронарні артерії та артеріоли в незмінених та в ішемізованих зонах міокарда, збільшує надходження кисню до міокарда (особливо при вазоспастичній стенокардії); запобігає спазму коронарних артерій (в т.ч. викликаний курінням). У пацієнтів зі стабільною стенокардією разова добова доза збільшує толерантність до фізичного навантаження, уповільнює розвиток нападів стенокардії та ішемічної депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину та інших нітратів. Чинить тривалий дозозалежний антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивна дія обумовлена ​​прямим вазодилатуючим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин (у положенні пацієнта лежачи і стоячи). Ортостатична гіпотензія при застосуванні амлодипіну трапляється досить рідко. Амлодипін не викликає зниження толерантності до фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка. Зменшує рівень гіпертрофії міокарда лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує ШКФ, має слабку натрійуретичну дію. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не надає будь-якого несприятливого впливу на обмін речовин та концентрацію ліпідів плазми крові, може застосовуватися при терапії пацієнтів із бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Значне зниження артеріального тиску спостерігається через 6-10 год, тривалість ефекту - 24 год. У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (включаючи коронарний атеросклероз з ураженням однієї судини і до стенозу 3 і більше артерій, атеросклероз сонних артерій), які перенесли інфаркт міокарда, черезшкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику (ЧТКА). комплексу інтима-медіа сонних артерій, що знижує летальність від інфаркту міокарда, інсульту, ЧТКА, аортокоронарного шунтування; призводить до зниження кількості госпіталізацій з приводу нестабільної стенокардії та прогресування хронічної серцевої недостатності (ХСН); знижує частоту втручань, спрямованих відновлення коронарного кровотоку. Не підвищує ризик смерті або розвитку ускладнень та летальних випадків у пацієнтів з ХСН (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) на фоні терапії дигоксином, діуретиками та інгібіторами АПФ. У пацієнтів із ХСН (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) неішемічної етіології при застосуванні амлодипіну існує ймовірність виникнення набряку легень. Лізіноприл Інгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження концентрації ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до фізичних навантажень у пацієнтів із ХСН. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинну ренін-ангіотензинову систему. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із ХСН, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії – через 1 год після прийому внутрішньо. Максимальний гіпотензивний ефект визначається через 6-7 годин і зберігається протягом 24 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні лізиноприлу не відмічено вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії. Розувастатин Селективний, конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А на мевалонат, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (Хс) та катаболізм ЛПНГ. Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що, у свою чергу, призводить до інгібування синтезу ЛПДНЩ, зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Розувастатин знижує підвищену концентрацію холестерину ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального холестерину (Хс) і тригліцеридів (ТГ) і підвищує концентрацію холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В, АпоВ, -ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А-I (АпоА-I), знижує співвідношення Хс-ЛПНГ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ, Хс-неЛПВП/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АпоА . Терапевтичний ефект з'являється протягом першого тижня після початку терапії розувастатином та через 2 тижні лікування досягає 90% від максимально можливого. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня та підтримується при регулярному застосуванні. Клінічна ефективність Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією тип IIа та IIb за класифікацією Фредріксона (середня вихідна концентрація Хc-ЛПНЩ близько 4.8 ммоль/л) на фоні застосування розувастатину в дозі 10 мг концентрація Хc-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймали розувастатин у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації ХС-ЛПНЩ становило 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 мг/дл до 817 мг/дл, які отримували розувастатин у дозах від 5 мг до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо концентрації тригліцеридів та з нікотиновою кислотою щодо концентрації Хс-ЛПЗЗ.Показання до застосуванняЕквамер® показаний як замісна терапія у дорослих пацієнтів, стан яких адекватно контролюється застосуванням амлодипіну, лізиноприлу та розувастатину в тих же дозах, що й у препараті Еквамер®, при лікуванні артеріальної гіпертензії та супутньої дисліпідемії: первинна гіперхолестеринемія (тип IIa за класифікацією Фредріксона, за винятком сімейної гетерозиготної гіперхолестеринемії) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb за класифікацією Фредріксона), коли дієта та інші немедикаментозні методи (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія, коли дієта або інша ліпідзнижувальна терапія (наприклад, ЛПНЩ-аферез) недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона). Амлодипін З боку системи кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, тромбоцитопенія. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип (в т.ч. еритематозний і макуло-папульозний висип, кропив'янка); дуже рідко – ангіоневротичний набряк, багатоформна еритема. З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперглікемія. Психічні порушення: нечасто – лабільність настрою, незвичайні сновидіння, підвищена збудливість, депресія, тривога; дуже рідко – апатія, ажитація, амнезія. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, сонливість; нечасто - астенія, нездужання, гіпестезія, парестезія, периферична невропатія, тремор, м'язова ригідність, безсоння, спотворення смаку; рідко – судоми; дуже рідко – мігрень, підвищене потовиділення, атаксія, паросмія. З боку органу зору: нечасто – диплопія, порушення акомодації, ксерофтальмія, кон'юнктивіт, біль у очах, порушення зору. З боку органу слуху: нечасто – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – посилене серцебиття, периферичні набряки (човників та стоп), “припливи”; нечасто – виражене зниження АТ; дуже рідко - розвиток або посилення хронічної серцевої недостатності, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та мерехтіння передсердь), інфаркт міокарда, біль у грудній клітці, непритомність, васкуліт, ортостатична гіпотензія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, риніт, носова кровотеча; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: часто – нудота, біль у животі; нечасто – блювання, запор, діарея, метеоризм, диспепсія, анорексія, сухість слизової оболонки порожнини рота, спрага; рідко – гіперплазія ясен, підвищення апетиту; дуже рідко – панкреатит, гастрит, жовтяниця (зазвичай холестатична), гіпербілірубінемія, підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатит. З боку сечовивідної системи: нечасто – прискорене сечовипускання, хворобливе сечовипускання, ніктурія; дуже рідко – дизурія, поліурія. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція, гінекомастія. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – дерматит; дуже рідко – алопеція, ксеродермія, “холодний” піт, порушення пігментації шкіри. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, судоми м'язів, міалгія, біль у спині, артроз; рідко – міастенія. Інші: нечасто – біль неуточненої локалізації, збільшення/зниження маси тіла. Лізіноприл З боку системи кровотворення: рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту; дуже рідко – пригнічення функції кісткового мозку, лімфаденопатія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, анемія; частота невідома – еритропенія. Алергічні реакції: нечасто – шкірний висип, свербіж; рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані; дуже рідко – ангіоневротичний набряк кишечника, аутоімунні захворювання, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексудативна багатоформна еритема. З боку ендокринної системи: частота невідома – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіпоглікемія. Психічні порушення: часто – порушення сну; нечасто – лабільність настрою; рідко – сплутаність свідомості; частота невідома – розгубленість, депресія. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто – парестезія, сонливість; рідко – астенічний синдром; частота невідома - синкопе, судомні посмикування м'язів обличчя та кінцівок. З боку серцево-судинної системи: часто – надмірне зниження АТ; нечасто – біль у грудях, інфаркт міокарда (внаслідок вираженого зниження АТ у груп пацієнтів підвищеного ризику), порушення мозкового кровообігу (внаслідок вираженого зниження АТ у груп пацієнтів підвищеного ризику), синдром Рейно; рідко – тахікардія, брадикардія, посилення перебігу хронічної серцевої недостатності, порушення AV-провідності, прискорене серцебиття, ортостатична гіпотензія; частота невідома – васкуліт. З боку дихальної системи: часто – сухий кашель, синусит, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія; нечасто – риніт; дуже рідко – бронхоспазм; частота невідома – задишка. З боку травної системи: часто – печінкова недостатність; нечасто - диспепсія, збочення смаку, біль у животі; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, гепатоцелюлярна та холестатична жовтяниця, гепатит; частота невідома – анорексія. З боку сечовидільної системи: часто – порушення функції нирок; рідко – гостра ниркова недостатність, уремія; дуже рідко – олігурія, анурія; частота невідома – протеїнурія. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – зниження потенції; рідко – гінекомастія. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – алопеція, псоріаз, фотосенсибілізація; дуже рідко – підвищене потовиділення, пухирчатка, псевдолімфома шкіри. З боку кістково-м'язової системи: частота невідома – міалгія, артралгія/артрит. З боку лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові; рідко – підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія; дуже рідко – підвищення ШОЕ, підвищення титру антинуклеарних антитіл; частота невідома – еозинофілія, лейкоцитоз. Інші: частота невідома - лихоманка (є повідомлення про розвиток вовчаковоподібного синдрому, який може включати лихоманку, міалгію, артралгію/артрит, підвищення титру антинуклеарних антитіл, збільшення ШОЕ, еозинофілію, лейкоцитоз, можливий також розвиток висипів, реакцій ). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота для внутрішньовенного введення (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Розувастатин Побічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні розувастатину, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія. Алергічні реакції: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу (частота залежатиме від наявності або відсутності факторів ризику (концентрація глюкози натще ≥5.6 ммоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищена концентрація тригліцеридів, артеріальна гіпертензія в анамнезі)); частота невідома – порушення функції щитовидної залози. Психічні порушення: частота невідома – депресія. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – поліневропатія, втрата або зниження пам'яті; частота невідома - периферична невропатія, порушення сну (включаючи безсоння та кошмарні сновидіння). З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит, підвищення активності печінкових трансаміназ; дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія; частота невідома – протеїнурія. З боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз із розвитком гострої ниркової недостатності або без неї; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія, захворювання сухожилля, часом ускладнені розривом, тимчасове підвищення активності КФК. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН) терапію слід припинити. З боку лабораторних та інструментальних досліджень: частота невідома – підвищення концентрації білірубіну, глюкози в крові, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну, активності ГГТ, ЛФ. Інші: часто – астенія; частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази повідомлялося про такі побічні ефекти: сексуальна дисфункція; у рідкісних випадках інтерстиціальне захворювання легень, особливо при тривалої терапії.Протипоказання до застосуванняангіоневротичний набряк в анамнезі, зокрема. при застосуванні інгібіторів АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.); обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (включаючи тяжкий аортальний стеноз); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові, а також будь-яке підвищення активності трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН); тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); міопатія; схильність до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасне застосування з аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2); одночасне застосування циклоспорину; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); застосування у жінок, які не користуються адекватними методами контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози/галактози; підвищена чутливість до амлодипіну або інших похідних дигідропіридину; підвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів АПФ; підвищена чутливість до розувастатину; підвищена чутливість до будь-якого із допоміжних компонентів препарату. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. З обережністю слід призначати препарат при аортальному стенозі; мітральному стенозі; гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії; артеріальної гіпотензії; цереброваскулярних захворюваннях (у т.ч. недостатність мозкового кровообігу); ІХС; коронарної недостатності; ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA; гострий інфаркт міокарда (і протягом 1 міс після нього); нестабільної стенокардії; СССУ (виражена тахікардія чи брадикардія); важких аутоімунних системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія); пригніченні кістковомозкового кровотворення; цукровий діабет; гіперкаліємії; двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки;ниркової недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв); азотемії; первинному альдостеронізмі; дотримання дієти з обмеженням кухонної солі; стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. блювання, діарея); печінкової недостатності легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); гіпотиреоз; вказівку в особистому або сімейному анамнезі на спадкові м'язові захворювання та м'язову токсичність в анамнезі при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; при одночасному застосуванні фібратів; захворюваннях печінки в анамнезі; сепсисі; великі хірургічні втручання; травми; тяжких метаболічних, ендокринних або водно-електролітних порушеннях або неконтрольованих судомних нападах; станах,за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; зловживання алкоголем; у пацієнтів монголоїдної раси; пацієнтів похилого віку.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Еквамер протипоказане при вагітності. Адекватних строго контрольованих клінічних досліджень щодо вивчення дії препарату Еквамер® при вагітності не проводилося. Застосування інгібіторів АПФ у II та III триместрах вагітності може спричинити смерть плода та новонародженого. Можливий розвиток маловоддя при вагітності, а також гіпоплазії кісток черепа, деформації кісток черепа та особи, гіпоплазії легень та порушення розвитку нирок у новонародженого. Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування розувастатину при вагітності. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. У разі настання вагітності під час терапії прийом препарату слід негайно припинити та, у разі потреби, призначити альтернативне лікування. Не слід розпочинати терапію препаратом Еквамер® при вагітності. При плануванні вагітності необхідно перейти на альтернативну терапію із доведеним профілем безпеки застосування при вагітності. Період лактації Застосування препарату Еквамер протипоказане в період грудного вигодовування. Невідомо, чи виділяються діючі речовини із грудним молоком. Відомо, що вони проникають у молоко щурів. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити. Фертильність Адекватних строго контрольованих клінічних досліджень з вивчення дії препарату Еквамер на фертильність не проводилося. Протипоказано застосування препарату в дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНебажані побічні реакції представлені за системно-органними класами відповідно до класифікації MedDRA та частоти виникнення: дуже часто - 1/10 призначень (≥10%); часто – 1/100 призначень (≥1%, але менше 10%); нечасто – 1/1000 призначень (≥0.1%, але менше 1%); рідко – 1/10 000 призначень (≥0.01%, але менше 0.1%); дуже рідко – менше 1/10 000 призначень (менше 0.01%); частота невідома – недостатньо даних для оцінки частоти розвитку. У межах кожної групи побічні реакції розподілені як зменшення їх значимості. При роздільному лікуванні амлодипіном, лізиноприлом та розувастатином повідомлялося про наступні небажані побічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Амлодипін може безпечно застосовуватися для терапії артеріальної гіпертензії разом з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами або інгібіторами АПФ. У пацієнтів із стабільною стенокардією амлодипін можна комбінувати з іншими антиангінальними засобами, наприклад, з нітратами пролонгованої або короткої дії, бета-адреноблокаторами. На відміну з інших БМКК, був виявлено клінічно значимого взаємодії амлодипіну (III покоління БМКК) з НПЗП, зокрема. та з індометацином. Можливе посилення антиангінальної та антигіпертензивної дії БМКК при спільному застосуванні з тіазидними та "петлевими" діуретиками, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами та нітратами, а також посилення їх антигіпертензивної дії при спільному застосуванні з альфа-адреноблокаторами, нейро Хоча при вивченні амлодипіну негативної інотропної дії зазвичай не спостерігали, проте деякі БМКК можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних засобів, що викликають подовження інтервалу QТ (наприклад, аміодарон та хінідин). Амлодипін можна застосовувати одночасно з антибіотиками та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо. Одноразове застосування силденафілу в дозі 100 мг у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Повторне застосування амлодипіну у дозі 10 мг та аторвастатину у дозі 80 мг не супроводжується значними змінами показників фармакокінетики аторвастатину. Одночасне багаторазове застосування амлодипіну у дозі 10 мг та симвастатину у дозі 80 мг призводить до підвищення експозиції симвастатину на 77%. У разі слід обмежити дозу симвастатину до 20 мг. При одночасному багаторазовому застосуванні амлодипіну в дозі 10 мг та розувастатину у дозі 20 мг спостерігалося підвищення приблизно на 28% AUC та на 31% Cmax розувастатину. Точний механізм взаємодії невідомий. Очікується, що цей ефект не матиме клінічного значення при щоденному застосуванні препарату Еквамер®, оскільки він показаний лише тим пацієнтам, які вже отримують лізиноприл, амлодипін та розувастатин у тих самих дозах, що й у цій комбінації. Амлодипін при одноразовому та повторному застосуванні у дозі 10 мг не впливає на фармакокінетику етанолу. Противірусні засоби (ритонавір) збільшують плазмові концентрації БМКК, у т.ч. та амлодипіну. Нейролептики та ізофлуран посилюють гіпотензивну дію похідних дигідропіридину. Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При сумісному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). Дослідження одночасного застосування амлодипіну та циклоспорину у здорових добровольців та всіх груп пацієнтів, за винятком пацієнтів після трансплантації нирки, не проводились. Різні дослідження взаємодії амлодипіну з циклоспорином у пацієнтів після трансплантації нирки показують, що застосування цієї комбінації може не призводити до будь-якого ефекту або підвищувати мінімальну концентрацію циклоспорину різною мірою до 40%. Слід брати до уваги ці дані та контролювати концентрацію циклоспорину у цієї групи пацієнтів при одночасному застосуванні циклоспорину та амлодипіну. Не впливає на концентрацію у сироватці крові дигоксину та його нирковий кліренс. Не має істотного впливу на дію варфарину (протромбіновий час). Циметидин не впливає на фармакокінетику амлодипіну. У дослідженнях in vitro амлодипін не впливає на зв'язування з білками плазми дигоксину, фенітоїну, варфарину та індометацину. Одночасний одноразовий прийом 240 мг грейпфрутового соку та амлодипіну в дозі 10 мг не супроводжується суттєвою зміною фармакокінетики амлодипіну. Тим не менш, не рекомендується застосовувати грейпфрутовий сік та амлодипін одночасно, т.к. при генетичному поліморфізмі ізоферменту СYР3А4 можливе підвищення біодоступності амлодипіну та, внаслідок цього, посилення гіпотензивного ефекту. Одноразовий прийом алюміній- або магнійсодержащих антацидів не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну. Інгібітори ізоферменту CYP3A4: при одночасному застосуванні дилтіазему у дозі 180 мг та амлодипіну у дозі 5 мг у літніх пацієнтів (від 69 до 87 років) з артеріальною гіпертензією відзначається підвищення системної експозиції амлодипіну на 57%. Одночасне застосування амлодипіну та еритроміцину у здорових добровольців (від 18 до 43 років) не призводить до значних змін експозиції амлодипіну (збільшення AUC на 22%). Незважаючи на те, що клінічне значення цих ефектів до кінця не ясно, вони можуть бути яскравіше виражені у літніх пацієнтів. Потужні інгібітори ізоферменту СYР3А4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол) можуть призводити до збільшення концентрації амлодипіну в плазмі більшою мірою, ніж дилтіазем. Слід з обережністю застосовувати амлодипін та інгібітори ізоферменту СYР3А4. Даних щодо впливу індукторів ізоферменту CYP3А4 на фармакокінетику амлодипіну немає. Слід ретельно контролювати АТ при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів ізоферменту CYP3А4. Лізіноприл При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, еплеренон (похідне спіронолактону), тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. При одночасному застосуванні з діуретиками можливе надмірне зниження артеріального тиску. Одночасне застосування лізиноприлу з бета-адреноблокаторами, блокаторами повільних кальцієвих каналів, діуретиками, трициклічними антидепресантами/нейролептиками посилює вираженість антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами (індометацин та ін.), включаючи ацетилсаліцилову кислоту ≥3 г/добу, естрогенами, а також адреноміметиками – зниження антигіпертензивної дії лізиноприлу. При одночасному застосуванні з препаратами літію – уповільнення виведення літію з організму. Одночасне застосування з антацидами та колестираміном уповільнює всмоктування із ШКТ. Етанол посилює дію лізиноприлу. Подвійна блокада РААС за допомогою одночасного застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II), інгібіторів АПФ або аліскірену пов'язана з підвищеною частотою розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушень функції нирок (в т.ч. та ниркової недостатності) порівняно із застосуванням одного препарату, що діє на РААС. При одночасному застосуванні з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо підвищується ризик розвитку гіпоглікемії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота для внутрішньовенного введення (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Не протипоказано одночасне застосування лізиноприлу з ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб, тромболітиками, бета-адреноблокаторами та/або нітратами. Одночасне застосування із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії. Одночасне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може підвищувати ризик лейкопенії. Розувастатин Вплив інших препаратів на розувастатин Розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з OATP1B1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину в плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців. Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин. Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільне застосування інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування розувастатину в дозі 20 мг та комбінованого препарату, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру), у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC(0-2 Тому одночасне застосування розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ при лікуванні пацієнтів із вірусом імунодефіциту людини не рекомендується. Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax розувастатину в плазмі крові, а також збільшення AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та нікотинова кислота в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу) збільшують ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію монотерапії. Одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією. Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом. Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять алюмінію або магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC(0-t) розувастатину на 20% та Cmax розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Досліджень щодо вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному застосуванні розувастатину та фузидової кислоти. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину. Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому P450. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії між розувастатином та флуконазолом (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітор ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Взаємодія з лікарськими засобами, що потребує корекції дози розувастатину. Дозу розувастатину слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза розувастатину має становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину так, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції у 1.9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3.1 раза). Вплив застосування розувастатину на інші препарати Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, початок терапії розувастатином або збільшення дози розувастатину у пацієнтів, які одночасно отримують антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин або інші кумаринові антикоагулянти), може призвести до збільшення МНО. Скасування або зниження дози розувастатину може спричинити зменшення МНО. У разі слід проводити моніторинг МНО. Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні. Не можна виключити аналогічний ефект при одночасному застосуванні розувастатину та гормонозамісної терапії. Однак подібна комбінація широко використовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від часу їди. Як правило, комбінований препарат із фіксованими дозами не підходить для початкової терапії. Еквамер® застосовують як замісну терапію у дорослих пацієнтів, які вже отримують амлодипін, лізиноприл та розувастатин у тих же дозах, що і в даному препараті, і у яких титровані оптимальні підтримуючі дози складають: Титровані оптимальні підтримуючі дози Препарат Еквамер® амлодипін – 5 мг, лізиноприл – 10 мг та розувастатин – 10 мг капсули дозуванням 5 мг + 10 мг + 10 мг амлодипін – 5 мг, лізиноприл – 10 мг та розувастатин – 20 мг капсули дозуванням 5 мг + 10 мг + 20 мг амлодипін – 10 мг, лізиноприл – 20 мг та розувастатин – 10 мг капсули дозуванням 10 мг + 20 мг + 10 мг амлодипін – 10 мг, лізиноприл – 20 мг та розувастатин – 20 мг капсули дозуванням 10 мг + 20 мг + 20 мг Рекомендована доза препарату становить 1 капс/добу. Максимальна добова доза – 1 капс. У разі якщо необхідна корекція дози препарату, титрування доз слід проводити, застосовуючи окремо амлодипін, лізиноприл та розувастатин. У пацієнтів з нирковою недостатністю під час терапії препаратом Еквамер® слід контролювати функцію нирок, вміст калію та натрію у плазмі крові. У разі погіршення функції нирок препарат слід відмінити. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний вибір доз окремих активних компонентів. Застосування препарату у пацієнтів із нирковою недостатністю тяжкого ступеня протипоказане. Препарат протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі та пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Безпека та ефективність препарату у дітей та підлітків не встановлена. У пацієнтів похилого віку препарат слід застосовувати з обережністю. У клінічних дослідженнях не отримано даних про зміну профілю ефективності чи безпеки амлодипіну, лізиноприлу чи розувастатину залежно від віку. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних рас, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину у плазмі серед пацієнтів монголоїдної раси. Слід враховувати цей факт при призначенні препарату Еквамер цієї групи пацієнтів. При призначенні розувастатину у дозі 10 мг та 20 мг рекомендована початкова доза розувастатину для пацієнтів монголоїдної раси повинна становити 5 мг. У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) c.521CC та ABCG2 (BCRP) c.421AA відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLC01B1 c.521TT та ABCG2 c.421CC. Для пацієнтів-носіїв генотипів c.521CC та c.421AA рекомендована максимальна доза розувастатину становить 20 мг/добу. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з OATP1B1 та BCRP). При сумісному застосуванні розувастатину з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ (включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі крові за рахунок взаємодії з транспортними білками, ) У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому розувастатину Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідне, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії розувастатином та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняДані щодо передозування препарату Еквамер® відсутні. Амлодипін Симптоми: надмірне зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції серцево-судинної системи, підвищене положення нижніх кінцівок, контроль функцій серцево-судинної та дихальної систем, контроль ОЦК та діурезу. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування); для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів - внутрішньовенне введення кальцію глюконату. Гемодіаліз неефективний. Лізіноприл Симптоми: надмірне зниження артеріального тиску, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість, порушення функції нирок, водно-електролітного балансу, тахікардія, брадикардія, колапс, гіпервентиляція легень, запаморочення. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду і, якщо можливо, застосування вазопресорів, контроль АТ, водно-електролітного балансу. При стійкій брадикардії можливе встановлення штучного водія ритму. Можливе застосування гемодіалізу. Розувастатин При одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатину немає. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримку функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо пацієнта госпіталізували до стаціонару, він повинен повідомити лікаря, що приймає препарат Еквамер. Якщо пацієнт забув прийняти капсулу препарату Еквамер, наступну капсулу слід прийняти у звичайний час. Не слід приймати подвійну дозу, щоб заповнити пропущений прийом препарату. При застосуванні Еквамеру слід враховувати рекомендації щодо застосування окремих компонентів препарату, докладно описані нижче. Амлодипін Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). У пацієнтів похилого віку може збільшуватись Т1/2 та знижуватися кліренс амлодипіну. Зміна доз не потрібна, але необхідне ретельніше спостереження за пацієнтами даної категорії. Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому відміни, припинення лікування амлодипіном бажано проводити, поступово зменшуючи дозу препарату. На фоні застосування амлодипіну у пацієнтів з ХСН неішемічного генезу III та IV ФК за класифікацією NYHA відзначалося підвищення частоти розвитку набряку легенів, незважаючи на відсутність ознак погіршення серцевої недостатності. Лізіноприл Симптоматична артеріальна гіпотензія Найчастіше надмірне зниження артеріального тиску виникає при зниженні ОЦК, викликаному терапією діуретиками, зменшенням кухонної солі в їжі, проведенням діалізу, діареєю та блюванням. У пацієнтів з ХСН, як при наявності супутньої ниркової недостатності, так і за її відсутності, можливий розвиток симптоматичної гіпотензії. Артеріальна гіпотензія найчастіше виявлялася у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю як наслідок застосування діуретика у високих дозах, гіпонатріємії або порушеної функції нирок. У таких пацієнтів терапію слід розпочинати під суворим контролем лікаря (з обережністю проводити підбір дози лізиноприлу та діуретиків). Подібних правил необхідно дотримуватись при призначенні лізиноприлу пацієнтам з ІХС, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. У разі надмірного зниження артеріального тиску пацієнта слід укласти і при необхідності заповнити втрату рідини (в/в вливання 0.9% розчину натрію хлориду). Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням прийому наступної дози лізиноприлу. При застосуванні лізиноприлу у деяких пацієнтів з ХСН, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском, може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною припинення терапії. Якщо артеріальна гіпотензія переходить у симптоматичну, необхідно зменшення дози або припинення терапії лізиноприлом. У пацієнтів, які мають ризик розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії (які знаходяться на дієті з обмеженням кухонної солі або безсольової дієти) з або без гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримували діуретики у високих дозах, перед початком лікування необхідно компенсувати втрату рідини та солей. Необхідно контролювати антигіпертензивний ефект початкової дози лізиноприлу. Стеноз аортального та мітрального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і в інших інгібіторах АПФ, лізиноприл слід призначати з обережністю пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія). Гострий інфаркт міокарда Показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокатори). Лізиноприл можна застосовувати спільно з внутрішньовенним введенням нітрогліцерину або із застосуванням нітрогліцерину у формі трансдермальної системи. Терапію лізиноприлом не слід починати у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, які мають ризик подальшого серйозного гемодинамічного погіршення після застосування вазодилататорів (пацієнти з систолічним АТ 100 мм рт. ст. або нижче, пацієнти з кардіогенним шоком). Протягом перших 3 днів після інфаркту міокарда дозу лізиноприлу слід зменшити, якщо систолічний артеріальний тиск - 120 мм рт. ст. або нижче. Підтримуючі дози лізиноприлу слід знизити до 5 мг або тимчасово до 2.5 мг, якщо систолічний артеріальний тиск - 100 мм рт. ст. або нижче. Якщо артеріальна гіпотензія зберігається (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст. протягом більше 1 год), не слід продовжувати застосовувати лізиноприл. Порушення функції нирок У пацієнтів з ХСН надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Відзначено випадки гострої ниркової недостатності. У пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відмічалося підвищення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові, що зазвичай оборотне після припинення лікування та найчастіше зустрічається у пацієнтів з нирковою недостатністю. Лізинопорил не застосовують при гострому інфаркті міокарда у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок, що встановлена ​​при зміні концентрації креатиніну сироватки крові, що перевищує 177 мкмоль/л, та/або протеїнурії, що перевищує 500 мг/добу. Якщо ниркова дисфункція розвивається в період терапії лізиноприлом (концентрація креатиніну сироватки крові, що перевищує 265 мкмоль/л, або подвоювання значення порівняно з показником до початку лікування), слід оцінити необхідність подальшого застосування лізиноприлу. Підвищена чутливість / Ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, який може виникнути у будь-який період терапії, рідко відзначався у пацієнтів, які отримували лікування інгібітором АПФ, включаючи лізиноприл. У такому разі терапію лізиноприлом необхідно якнайшвидше припинити і за пацієнтом встановити спостереження до повної регресії симптомів. У випадках, коли набряк виникає лише на обличчі та губах, цей стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе застосування антигістамінних засобів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути фатальним. Набряк язика, надгортанника або гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів, тому необхідно негайно проводити відповідну терапію (0.3-0.5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) п/к) та/або вжити заходів щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. Відзначено, що у пацієнтів негроїдної раси, які приймають інгібітори АПФ, ангіоневротичний набряк розвивався частіше, ніж у інших рас. У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, рідко спостерігався ангіоневротичний набряк кишківника. Ці пацієнти пред'являли скарги на біль у животі (з нудотою та блюванням або без них); у деяких випадках попереднього ангіоневротичного набряку особи не спостерігалося, і активність С-1 естерази була в межах норми. Ангіоневротичний набряк кишечника діагностований за даними комп'ютерної томографії шлунково-кишкового тракту або УЗД, або при хірургічному втручанні; симптоми зникали після відміни інгібітору АПФ. При проведенні диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, слід враховувати розвиток ангіоневротичного набряку кишечнику. У пацієнтів, у яких в анамнезі вже спостерігався ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ. Анафілактичні реакції під час проведення процедури десенсибілізації У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час курсу десенсибілізації (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), у дуже рідкісних випадках можливий розвиток загрозливих для життя анафілактичних реакцій. Це можна уникнути, якщо тимчасово відмінити інгібітор АПФ перед початком кожної процедури десенсибілізації. Порушення функції печінки Застосування інгібіторів АПФ може призводити до розвитку холестатичної жовтяниці з прогресуванням до фульмінантного некрозу печінки, тому необхідно припинити прийом лізиноприлу при підвищенні активності печінкових трансаміназ та появі симптомів холестазу. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі Анафілактичні реакції спостерігаються і у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) та одночасно приймають інгібітори АПФ. За необхідності проведення гемодіалізу необхідно використовувати інший тип мембрани або інший антигіпертензивний препарат. Кашель При застосуванні інгібітору АПФ відзначався сухий тривалий кашель, який зникав після припинення лікування інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю необхідно враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Хірургічне втручання/Загальна анестезія У пацієнтів, які потребують великого хірургічного втручання або проведення загальної анестезії препаратами, що викликають артеріальну гіпотензію, лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину ІІ при компенсаторному вивільненні реніну. Надмірне зниження артеріального тиску, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути збільшенням ОЦК. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічне хірургічне втручання) слід поінформувати хірурга/анестезіолога про застосування інгібітору АПФ. Гіперкаліємія Повідомлялося про випадки гіперкаліємії. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон (похідне спіронолактону), тріамтерен та амілорид), препаратів калію або замінників солі, що містять калій, особливо у пацієнтів з порушенням функції. При необхідності одночасного застосування лізиноприлу та зазначених препаратів рекомендується дотримуватися запобіжних заходів та регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Пацієнти з цукровим діабетом У пацієнтів із цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні препарати внутрішньо або отримують інсулін, протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ слід здійснювати ретельний контроль концентрації глюкози у плазмі крові. Подвійна блокада РААС антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II), інгібіторами АПФ або аліскіреном Доведено, що при одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II), інгібіторів АПФ або аліскірену підвищується ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії, порушення функції нирок (в т.ч. гострої ниркової недостатності). З цієї причини не рекомендовано комбіноване застосування АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену. Якщо застосування даної терапії необхідне, рекомендується спостереження спеціаліста, ретельний моніторинг функції нирок, артеріального тиску та вмісту електролітів у сироватці крові. Інгібітори АПФ, АРА II не повинні застосовуватися у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Системні захворювання сполучної тканини У пацієнтів з тяжкими аутоімунними системними захворюваннями сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія) лізиноприл слід застосовувати з обережністю. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку застосування лізиноприлу в стандартних дозах призводить до більш високої концентрації лізиноприлу в крові, тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії лізиноприлу у літніх і молодих пацієнтів не виявлено. Розувастатин У пацієнтів, які отримують розувастатин, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються менш ніж у 1% пацієнтів, які отримують розувастатин у дозі 10-20 мг, та приблизно у 3% пацієнтів, які отримують розувастатин у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка у сечі відзначалася при застосуванні препарату у дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. З боку опорно-рухового апарату При застосуванні розувастатину у всіх дозах, і особливо при застосуванні у дозах, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні небажані побічні реакції: міалгія, міопатія, у поодиноких випадках рабдоміоліз. Визначення активності КФК Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо початково активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід починати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (більш ніж 5 разів перевищує ВГН). До початку терапії При призначенні розувастатину, як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, слід виявляти обережність пацієнтам з наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу. Необхідно розглянути співвідношення ризику та користі терапії та проводити клінічне спостереження. Під час терапії Слід проінформувати пацієнта про необхідність негайного звернення до лікаря у випадках несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначити активність КФК. Терапію слід припинити, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення розувастатину або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Не відмічено ознак посилення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г/г) з групи азолів, інгібітори протеаз та антибіотики із групи макролідів. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу.Слід ретельно зважити співвідношення ризику та користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або нікотинової кислоти у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Протипоказаний прийом розувастатину в дозі 40 мг разом із фібратами. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або підвищення дози розувастатину необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності коригують дозу розувастатину). Контроль функції печінки Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом розувастатину слід припинити або зменшити його дозу, якщо активність печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів із гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапію основних захворювань слід проводити до початку лікування розувастатином. Расова приналежність Під час вивчення фармакокінетичних параметрів у пацієнтів, що належать до монголоїдної раси, було відзначено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками у пацієнтів європеоїдної раси. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування розувастатину з інгібіторами протеази ВІЛ. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2 типу У пацієнтів з концентрацією глюкози натще від 5.6 до 6.9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалася з підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу. Допоміжні речовини Кожна капсула 5 мг+10 мг+10 мг та 10 мг+20 мг+10 мг містить 48.1 мг лактози моногідрату. Кожна капсула 5 мг+10 мг+20 мг та 10 мг+20 мг+20 мг містить 96.2 мг лактози моногідрату. Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість лактози, дефіцит лактази lapp або синдром мальабсорбції глюкози/галактози, не слід приймати препарат Еквамер. Еквамер містить харчовий барвник азорубін. Азорубін може спричинити розвиток алергічних реакцій. Еквамер® 5 мг+10 мг+10 мг та 10 мг+20 мг+20 мг містить харчовий барвник сонячного заходу сонця жовтий, який може спричинити розвиток алергічних реакцій. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані щодо впливу препарату на здатність до керування транспортними засобами та механізмами відсутні. У зв'язку з можливим надмірним зниженням АТ, виникненням запаморочення, сонливості та подібних побічних явищ слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (керування автомобілем та іншими транспортними засобами, робота з рухомими механізмами. оператора тощо).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Фасування: N30 Форма випуску: капс. Упакування: упак. Виробник: Гедеон Ріхтер ВАТ Завод-виробник: Гедеон Ріхтер(Угорщина) Діюча речовина: Амлодипін+Лізіноприл+Розувастатин.

Фасування: N30 Форма випуску: капс. Упакування: упак. Виробник: Гедеон Ріхтер ВАТ Завод-виробник: Гедеон Ріхтер(Угорщина) Діюча речовина: Амлодипін+Лізіноприл+Розувастатин.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Фасування: N10 Форма випуску таб. Упакування: упак. Производитель: Гедеон Рихтер ОАО Завод-производитель: Гедеон Рихтер(Венгрия) Действующее вещество: Амлодипин + Лизиноприл.