Гипертония КРКА д.д., Ново место

Склад, форма випуску та упаковка амлодипін таблетки 1 таблетка 5 мг/10 мг містить: Діюча речовина: Амлодипіну малеат 6,42 мг/12,84 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг/10,00 мг Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеаратОпис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору з фаскою та ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаблокатор «повільних» кальцієвих каналівФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Середня абсолютна біодоступність становить 64-80%, максимальна концентрація (С(max)) у сироватці визначається через 6-12 годин. Рівноважні сироваткові концентрації (СSS) досягаються після 7-8 днів терапії. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію амлодипіну. Середній обсяг розподілу становить 21 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина препарату знаходиться у тканинах, а менша – у крові. Більшість препарату, що у крові (97,5 %), пов'язують із білками плазми крові. Амлодипін піддається повільному, але активному метаболізму в печінці за відсутності значущого ефекту первинного проходження через печінку. Метаболіти не мають суттєвої фармакологічної активності. Після одноразового прийому внутрішньо період напіввиведення (Т(1/2)) варіюється від 35 до 50 годин, при повторному прийомі Т(1/2) становить приблизно 45 годин. Близько 60% прийнятої внутрішньо дози виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, 10% – у незміненому вигляді, а 20-25% – через кишечник із жовчю. Загальний кліренс амлодипіну становить 0,116 мл/с/кг (7 мл/хв/кг, 0,42 л/год/кг). Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) виведення амлодипіну сповільнене (Т(1/2) – 65 годин) порівняно з молодими пацієнтами, проте ця різниця не має клінічного значення. Пацієнти з печінковою недостатністю Подовження Т(1/2) у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція препарату в організмі буде вищою (Т(1/2)-до 60 годин). Пацієнти з нирковою недостатністю Ниркова недостатність не істотно впливає на кінетику амлодипіну. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр. При гемодіалізі не видаляється.ФармакодинамікаПохідне дигідропіридину – блокатор «повільних» кальцієвих каналів (БМКК), має антиангінальну та антигіпертензивну дію. Зв'язуючись з дигідропіридиновими рецепторами, блокує «повільні» кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцити). Антиангінальна дія обумовлена ​​розширенням коронарних та периферичних артерій та артеріол: при стенокардії зменшує вираженість ішемії міокарда, розширюючи периферичні артеріоли, знижує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), зменшує поста навантаження на серце, знижує потребу міокарда в кисні; розширюючи коронарні артерії та артеріоли в незмінених та ішемізованих зонах міокарда, збільшує надходження кисню до міокарда (особливо при вазоспастичній стенокардії), запобігає спазму коронарних артерій (у т. ч. викликаний курінням). У пацієнтів зі стабільною стенокардією разова добова доза підвищує толерантність до фізичного навантаження, уповільнює розвиток нападів стенокардії та «ішемічної» депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та застосування нітрогліцерину та інших нітратів. Чинить тривалу дозозалежну антигіпертензивну дію. Така дія обумовлена ​​прямим вазодилатуючим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) протягом 24 годин (у положенні пацієнта лежачи і стоячи). Ортостатична гіпотензія при застосуванні амлодипіну трапляється досить рідко. Амлодипін не викликає зниження толерантності до фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка. Зменшує рівень гіпертрофії міокарда лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС), гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує швидкість клубочкової фільтрації (СКФ), має слабку натрійуретичну дію. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не надає жодного несприятливого впливу на обмін речовин та концентрацію ліпідів плазми крові та може застосовуватись при терапії пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Значне зниження АТ спостерігається через 6-10 годин,тривалість ефекту – 24 години. У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (включаючи коронарний атеросклероз з ураженням однієї судини і до стенозу 3-х і більше артерій, атеросклероз сонних артерій), що перенесли інфаркт міокарда, черезшкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику. розвиток потовщення комплексу інтими-медії (КІМ) сонних артерій, знижує летальність від інфаркту міокарда, інсульту, ЧТКА, аорто-коронарного шунтування, призводить до зниження кількості госпіталізацій з приводу нестабільної стенокардії та прогресування хронічної серцевої недостатності (ХС відновлення коронарного кровотоку. Не підвищує показник смертності або розвитку ускладнень та летальних випадків у пацієнтів з ХСН (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) на фоні терапії дигоксином, діуретиками та інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). У пацієнтів із ХСН (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) неішемічної етіології при застосуванні амлодипіну існує ймовірність виникнення набряку легень.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (як у монотерапії, так і у комбінації з іншими гіпотензивними засобами). Стабільна стенокардія напруги та вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала) (як у монотерапії, так і в комбінації з іншими антиангінальними засобами).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, похідних дигідропіридину та інших компонентів препарату. Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.). Шок (включно з кардіогенним шоком). Обструкція виносить тракту лівого шлуночка (наприклад, важкий аортальний стеноз). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після інфаркту міокарда. Вік до 18 років (ефективність та безпека не вивчені). Порушення функції печінки, синдром слабкості синусового вузла (виражена брадикардія, тахікардія), ХСН неішемічної етіології III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, м'який або помірний ступінь артеріальної гіпотензії, аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія. (і протягом 1 місяця після інфаркту міокарда), застосування у пацієнтів похилого віку, вагітність та період грудного вигодовування (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»), одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4.Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату Амлодипін - КРКА під час вагітності та в період грудного вигодовування не встановлена, тому застосування під час вагітності та у період грудного вигодовування можливе лише у випадку, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода та новонародженого. Досвід застосування показує, що амлодипін виділяється у жіноче грудне молоко. Середнє співвідношення молоко/плазма склало 0,85 серед 31 жінки-годувальниці з артеріальною гіпертензією, зумовленою вагітністю, і отримує амлодипін у початковій дозі 5 мг на добу. Дозування препарату за необхідності коригувалося (залежно від середньої добової дози та ваги: ​​6 мг та 98,7 мкг/кг відповідно). Передбачувана добова доза амлодипіну, яка отримується немовлям через грудне молоко, становить 4,17 мкг/кг. У деяких пацієнтів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів відзначалися оборотні біохімічні зміни сперматозоїдної головки. Клінічних даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо. У дослідженні на щурах було виявлено небажані впливи на фертильність у самців. Протипоказаний у віці до 18 років (ефективність та безпека не вивчені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко від < 1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко: тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: нечасто: кропив'янка, алергічні реакції; дуже рідко: ангіоневротичний набряк. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто: збільшення/зниження маси тіла; дуже рідко: гіперглікемія. Порушення психіки: нечасто: незвичайні сновидіння, тривожність, депресія, деперсоналізація, безсоння, зміни настрою. Порушення з боку нервової системи: часто: головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, сонливість; нечасто: астенія, гіперестезія, парестезія, периферична нейропатія, тремор, лабільність настрою, підвищена збудливість, дисгевзія (перекручення смаку); дуже рідко: мігрень, апатія, ажитація, атаксія, амнезія; Частота невідома: екстрапірамідні порушення. Порушення з боку органу зору: нечасто: диплопія, порушення акомодації, ксерофтальмія, кон'юктивіт, біль у власних очах, порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто: шум у вухах, вертіго. Порушення з боку серця: часто: відчуття серцебиття; дуже рідко: порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь), розвиток або посилення перебігу ХСН, інфаркт міокарда, біль у грудній клітці, набряк легень. Порушення з боку судин: дуже часто: периферичні набряки (човник і стоп); часто: "припливи" крові до шкіри обличчя; нечасто: надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; дуже рідко: васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто: задишка, риніт, носова кровотеча; дуже рідко: кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: біль у животі, нудота; нечасто: блювання, запор, діарея, метеоризм, диспепсія, анорексія, сухість слизової оболонки ротової порожнини, здуття живота; рідко: гіперплазія ясен, підвищення апетиту; дуже рідко: панкреатит, гастрит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома: гепатит, жовтяниця (обумовлена ​​холестазом), гіпербілірубінемія, підвищення активності «печінкових» трансаміназ у плазмі крові. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: свербіж шкіри, шкірний висип (в т. ч. еритематозний, макулопапульозний висип), підвищене потовиділення; рідко: дерматит; дуже рідко: мультиформна еритема, алопеція, ксеродермія, порушення пігментації шкіри. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: артралгія, судоми м'язів, міалгія, біль у спині, артроз; рідко: міастенія, м'язова слабкість. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: хворобливе сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання; дуже рідко: дизурія, поліурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто: гінекомастія, еректильна дисфункція, сексуальна дисфункція (у чоловіків та жінок). Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто: озноб, спрага, загальне нездужання, астенія; дуже рідко: непритомність, паросмія.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін може безпечно застосовуватися для терапії артеріальної гіпертензії разом з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами або інгібіторами АПФ. У пацієнтів із стабільною стенокардією амлодипін можна комбінувати з іншими антиангінальними засобами, наприклад, з нітратами пролонгованої або короткої дії, бета-адреноблокаторами. На відміну від інших БМКК, клінічно значущої взаємодії амлодипіну не було виявлено при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ), у тому числі з індометацином. Можливе посилення антиангінальної та антигіпертензивної дії БМКК при одночасному застосуванні з тіазидними та «петлевими» діуретиками, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами та нітратами, а також посилення їхньої антигіпертензивної дії при одночасному застосуванні з альфа1-адреноблокаторами. У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з колапсом та летальним результатом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії слід уникати одночасного застосування БМКК, у тому числі амлодипіну, і дантролену у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Хоча при вивченні амлодипіну негативної інотропної дії зазвичай не спостерігали, проте деякі БМКК можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних засобів, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарон та хінідин). Амлодипін може також безпечно застосовуватися одночасно з антибіотиками та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Повторне застосування амлодипіну у дозі 10 мг та аторвастатину у дозі 80 мг не супроводжується значними змінами показників фармакокінетики аторвастатину. Симвастатин: одночасне застосування амлодипіну в дозі 10 мг і симвастатину в дозі 80 мг призводить до підвищення експозиції симвастатину на 77 %. У разі слід обмежити дозу симвастатину до 20 мг. Етанол (напої, що містять алкоголь): амлодипін при одноразовому та повторному застосуванні в дозі 10 мг не впливає на фармакокінетику етанолу. Противірусні засоби (ритонавір): збільшення плазмових концентрацій БМКК, у тому числі амлодипіну. Нейролептики та ізофлуран: посилення антигіпертензивної дії похідних дигідропіридину. Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При одночасному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). Дослідження одночасного застосування амлодипіну та циклоспорину у здорових добровольців та всіх груп пацієнтів, за винятком пацієнтів після трансплантації нирки, не проводились. Різні дослідження взаємодії амлодипіну з циклоспорином у пацієнтів після трансплантації нирки показують, що застосування цієї комбінації може або не призводити до будь-якого ефекту, або підвищувати мінімальну концентрацію циклоспорину різною мірою до 40%. Слід брати до уваги ці дані та контролювати концентрацію циклоспорину у цієї групи пацієнтів при одночасному застосуванні циклоспорину та амлодипіну. Не впливає на концентрацію у сироватці крові дигоксину та його нирковий кліренс. Не має істотного впливу на дію варфарину (показник протромбінового часу). Циметидин: не впливає на фармакокінетику амлодипіну. У дослідженнях in vitro амлодипін не впливає на зв'язування з білками плазми дигоксину, фенітоїну, варфарину та індометацину. Грейпфрутовий сік: одноразовий одноразовий прийом 240 мг грейпфрутового соку та 10 мг амлодипіну всередину не супроводжується істотною зміною фармакокінетики амлодипіну. Тим не менш, не рекомендується застосовувати грейпфрутовий сік та амлодипін одночасно, тому що при генетичному поліморфізмі ізоферменту CYP3A4 можливе підвищення біодоступності амлодипіну і через це посилення антигіпертензивного ефекту. Алюміній-або магнійсодержащіе антациди: їх одноразовий прийом не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну. Інгібітори ізоферменту СYР3А4: при одночасному застосуванні дилтіазему у дозі 180 мг та амлодипіну у дозі 5 мг у пацієнтів віком від 69 до 87 років з артеріальною гіпертензією відзначається підвищення системної експозиції амлодипіну на 57 %. Одночасне застосування амлодипіну та еритроміцину у здорових добровольців (від 18 до 43 років) не призводить до значних змін експозиції амлодипіну (збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) на 22 %). Незважаючи на те, що клінічне значення цих ефектів до кінця не зрозуміло, вони можуть бути яскравіше виражені у пацієнтів похилого віку. Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол) можуть призводити до збільшення концентрації амлодипіну в плазмі більшою мірою, ніж дилтіазем. Слід з обережністю застосовувати амлодипін та інгібітори ізоферменту CYP3A4. Кларитроміцин: у пацієнтів, які приймають одночасно кларитроміцин (інгібітор ізоферменту CYP3A4) та амлодипін, підвищений ризик зниження артеріального тиску. Пацієнтам, які приймають таку комбінацію, рекомендується перебувати під ретельним медичним наглядом. Індуктори ізоферменту CYP3A4: при одночасному застосуванні індукторів ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може змінюватися. Тому необхідно контролювати АТ і коригувати дозу препаратів, що приймаються як під час, так і після їх одночасного застосування (у тому числі з рифампіцином, препаратами Звіробою продірявленого). Такролімус: при одночасному застосуванні з амлодипіном є ризик збільшення концентрації такролімусу у плазмі. Для того, щоб уникнути токсичності такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном, слід контролювати концентрацію такролімусу у плазмі крові пацієнтів та коригувати дозу такролімусу у разі потреби. Інгібітори механістичної мішені для рапаміцину у ссавців (mTOR): інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсіролімус та еверолімус, є субстратами ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію.Спосіб застосування та дозиВсередину 1 раз на добу запиваючи необхідною кількістю води (100 мл). Артеріальна гіпертензія, стабільна стенокардія та вазоспастична стенокардія При артеріальній гіпертензії та стенокардії звичайна початкова доза становить 5 мг на добу. Залежно від терапевтичної відповіді, дозу можна збільшити до максимальної добової дози 10 мг. Зазвичай дозу амлодипіну рекомендується збільшувати не раніше як через 7-14 днів лікування. Однак у разі необхідності можливе швидше збільшення дози амлодипіну за умови регулярного спостереження за станом пацієнта. Пацієнтам з низькою масою тіла, невисокого росту або з помірною печінковою недостатністю рекомендована початкова доза амлодипіну становить 2,5 мг на добу. Одночасне застосування з іншими гіпотензивними та антиангінальними препаратами Не потрібна корекція дози амлодипіну при одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами та інгібіторами АПФ. У тих випадках, коли амлодипін призначається як додаткова терапія пацієнтам, які отримують інші гіпотензивні препарати, початкова доза, що рекомендується, становить 2,5 мг на добу. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Рекомендується застосовувати препарат у звичайних дозах, зміни дози амлодипіну не потрібні. Пацієнти з порушенням функції печінки Незважаючи на те, що Т(1/2) амлодипіну, як і всіх БМКК, збільшений у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості, корекція дози препарату зазвичай не потрібна. У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю рекомендована початкова доза амлодипіну становить 2,5 мг на добу. Пацієнти з порушенням функції нирок Рекомендується застосовувати амлодипін у звичайних дозах.ПередозуванняСимптоми: надмірна периферична вазодилатація з вираженим та, можливо, тривалим зниженням АТ, колапс, шок. Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, підтримка функції серцево-судинної системи, контроль показників функції серця та легень, підвищення (вище рівня голови) положення нижніх кінцівок, контроль об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та діурезу. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування) з метою усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення кальцію глюконату. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСерцево-судинні захворювання Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. При гострому інфаркті міокарда застосування амлодипіну можливе лише після стабілізації показників гемодинаміки. У поодиноких випадках у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (особливо при тяжкому обструктивному ураженні коронарних артерій) відзначалося збільшення частоти, тривалості та/або тяжкості нападів стенокардії після початку застосування БМКК або після збільшення їх дозування. Хоча в цілому БМКК слід обережно застосовувати у пацієнтів з ХСН, амлодипін у коротко- та довгострокових клінічних дослідженнях не збільшував смертність або частоту розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ХСН. На фоні застосування амлодипіну у пацієнтів з ХСН (III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA) неішемічного генезу відзначалося підвищення частоти розвитку набряку легенів, незважаючи на відсутність ознак прогресування серцевої недостатності. Аортальний стеноз, мітральний стеноз, ГЗКМП Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, амлодипін слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з аортальним стенозом, мітральним стенозом або ГЗКМП. У пацієнтів з обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка (наприклад, при тяжкому аортальному стенозі) застосування препарату протипоказане. Синдром «скасування» Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому «скасування», припинення лікування амлодипіном бажано проводити, поступово зменшуючи дозу препарату. Амлодипін не запобігає розвитку синдрому «скасування» при різкому припиненні прийому бета-адреноблокаторів. Периферичні набряки Незначно або помірно виражені периферичні набряки були найчастішим небажаним явищем, зареєстрованим при застосуванні амлодипіну у клінічних дослідженнях. Частота виникнення периферичних набряків зростає зі збільшенням дози (при застосуванні амлодипіну у дозі 2,5 мг, 5 мг та 10 мг на добу набряки виникали відповідно у 1,8 %, 3 % та 10,8 % пацієнтів). Слід ретельно диференціювати периферичні набряки, пов'язані із застосуванням амлодипіну, від симптомів прогресування лівшлуночкової серцевої недостатності. Порушення функції печінки Контрольовані дослідження у пацієнтів із порушенням функції печінки не проводились. У невеликої кількості пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю відмічено збільшення Т(1/2) амлодипіну. Пацієнти з печінковою недостатністю за необхідності застосування амлодипіну повинні перебувати під наглядом лікаря. У деяких випадках (наприклад, при помірній печінковій недостатності) рекомендується застосування нижчої початкової дози амлодипіну (2,5 мг на добу). Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку може збільшуватись Т(1/2) та знижуватися кліренс амлодипіну. У клінічних дослідженнях частота небажаних явищ у пацієнтів віком > 65 років була приблизно на 6% вищою, ніж у молодших пацієнтів. Зміна доз амлодипіну не потрібна, але необхідне ретельніше спостереження за пацієнтами даної категорії. Інше У період терапії амлодипіном необхідно контролювати масу тіла та споживання кухонної солі, показано призначення відповідної дієти. Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти похилого віку Рекомендується застосовувати препарат у звичайних дозах, зміни дози амлодипіну не потрібні. Пацієнти з порушенням функції печінки Незважаючи на те, що Т(1/2) амлодипіну, як і всіх БМКК, збільшений у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості, корекція дози препарату зазвичай не потрібна. У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю рекомендована початкова доза амлодипіну становить 2,5 мг на добу. Пацієнти з порушенням функції нирок Рекомендується застосовувати амлодипін у звичайних дозах. Вплив на керування транспортними засобами: Не було повідомлень про вплив препарату Амлодипін – КРКА на керування автомобілем чи роботу з механізмами. Тим не менш, у деяких пацієнтів, переважно на початку лікування, можуть виникати сонливість та запаморочення. При їх виникненні пацієнт повинен бути обережним при керуванні автомобілем і роботі зі складними механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка амлодипін таблетки 1 таблетка 5 мг/10 мг містить: Діюча речовина: Амлодипіну малеат 6,42 мг/12,84 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг/10,00 мг Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеаратОпис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору з фаскою та ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаблокатор «повільних» кальцієвих каналівФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Середня абсолютна біодоступність становить 64-80%, максимальна концентрація (С(max)) у сироватці визначається через 6-12 годин. Рівноважні сироваткові концентрації (СSS) досягаються після 7-8 днів терапії. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію амлодипіну. Середній обсяг розподілу становить 21 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина препарату знаходиться у тканинах, а менша – у крові. Більшість препарату, що у крові (97,5 %), пов'язують із білками плазми крові. Амлодипін піддається повільному, але активному метаболізму в печінці за відсутності значущого ефекту первинного проходження через печінку. Метаболіти не мають суттєвої фармакологічної активності. Після одноразового прийому внутрішньо період напіввиведення (Т(1/2)) варіюється від 35 до 50 годин, при повторному прийомі Т(1/2) становить приблизно 45 годин. Близько 60% прийнятої внутрішньо дози виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, 10% – у незміненому вигляді, а 20-25% – через кишечник із жовчю. Загальний кліренс амлодипіну становить 0,116 мл/с/кг (7 мл/хв/кг, 0,42 л/год/кг). Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) виведення амлодипіну сповільнене (Т(1/2) – 65 годин) порівняно з молодими пацієнтами, проте ця різниця не має клінічного значення. Пацієнти з печінковою недостатністю Подовження Т(1/2) у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція препарату в організмі буде вищою (Т(1/2)-до 60 годин). Пацієнти з нирковою недостатністю Ниркова недостатність не істотно впливає на кінетику амлодипіну. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр. При гемодіалізі не видаляється.ФармакодинамікаПохідне дигідропіридину – блокатор «повільних» кальцієвих каналів (БМКК), має антиангінальну та антигіпертензивну дію. Зв'язуючись з дигідропіридиновими рецепторами, блокує «повільні» кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцити). Антиангінальна дія обумовлена ​​розширенням коронарних та периферичних артерій та артеріол: при стенокардії зменшує вираженість ішемії міокарда, розширюючи периферичні артеріоли, знижує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), зменшує поста навантаження на серце, знижує потребу міокарда в кисні; розширюючи коронарні артерії та артеріоли в незмінених та ішемізованих зонах міокарда, збільшує надходження кисню до міокарда (особливо при вазоспастичній стенокардії), запобігає спазму коронарних артерій (у т. ч. викликаний курінням). У пацієнтів зі стабільною стенокардією разова добова доза підвищує толерантність до фізичного навантаження, уповільнює розвиток нападів стенокардії та «ішемічної» депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та застосування нітрогліцерину та інших нітратів. Чинить тривалу дозозалежну антигіпертензивну дію. Така дія обумовлена ​​прямим вазодилатуючим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) протягом 24 годин (у положенні пацієнта лежачи і стоячи). Ортостатична гіпотензія при застосуванні амлодипіну трапляється досить рідко. Амлодипін не викликає зниження толерантності до фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка. Зменшує рівень гіпертрофії міокарда лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС), гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує швидкість клубочкової фільтрації (СКФ), має слабку натрійуретичну дію. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не надає жодного несприятливого впливу на обмін речовин та концентрацію ліпідів плазми крові та може застосовуватись при терапії пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Значне зниження АТ спостерігається через 6-10 годин,тривалість ефекту – 24 години. У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (включаючи коронарний атеросклероз з ураженням однієї судини і до стенозу 3-х і більше артерій, атеросклероз сонних артерій), що перенесли інфаркт міокарда, черезшкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику. розвиток потовщення комплексу інтими-медії (КІМ) сонних артерій, знижує летальність від інфаркту міокарда, інсульту, ЧТКА, аорто-коронарного шунтування, призводить до зниження кількості госпіталізацій з приводу нестабільної стенокардії та прогресування хронічної серцевої недостатності (ХС відновлення коронарного кровотоку. Не підвищує показник смертності або розвитку ускладнень та летальних випадків у пацієнтів з ХСН (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) на фоні терапії дигоксином, діуретиками та інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). У пацієнтів із ХСН (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) неішемічної етіології при застосуванні амлодипіну існує ймовірність виникнення набряку легень.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (як у монотерапії, так і у комбінації з іншими гіпотензивними засобами). Стабільна стенокардія напруги та вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала) (як у монотерапії, так і в комбінації з іншими антиангінальними засобами).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, похідних дигідропіридину та інших компонентів препарату. Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.). Шок (включно з кардіогенним шоком). Обструкція виносить тракту лівого шлуночка (наприклад, важкий аортальний стеноз). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після інфаркту міокарда. Вік до 18 років (ефективність та безпека не вивчені). Порушення функції печінки, синдром слабкості синусового вузла (виражена брадикардія, тахікардія), ХСН неішемічної етіології III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, м'який або помірний ступінь артеріальної гіпотензії, аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія. (і протягом 1 місяця після інфаркту міокарда), застосування у пацієнтів похилого віку, вагітність та період грудного вигодовування (див. розділ «Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування»), одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4.Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату Амлодипін - КРКА під час вагітності та в період грудного вигодовування не встановлена, тому застосування під час вагітності та у період грудного вигодовування можливе лише у випадку, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода та новонародженого. Досвід застосування показує, що амлодипін виділяється у жіноче грудне молоко. Середнє співвідношення молоко/плазма склало 0,85 серед 31 жінки-годувальниці з артеріальною гіпертензією, зумовленою вагітністю, і отримує амлодипін у початковій дозі 5 мг на добу. Дозування препарату за необхідності коригувалося (залежно від середньої добової дози та ваги: ​​6 мг та 98,7 мкг/кг відповідно). Передбачувана добова доза амлодипіну, яка отримується немовлям через грудне молоко, становить 4,17 мкг/кг. У деяких пацієнтів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів відзначалися оборотні біохімічні зміни сперматозоїдної головки. Клінічних даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо. У дослідженні на щурах було виявлено небажані впливи на фертильність у самців. Протипоказаний у віці до 18 років (ефективність та безпека не вивчені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко від < 1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко: тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: нечасто: кропив'янка, алергічні реакції; дуже рідко: ангіоневротичний набряк. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто: збільшення/зниження маси тіла; дуже рідко: гіперглікемія. Порушення психіки: нечасто: незвичайні сновидіння, тривожність, депресія, деперсоналізація, безсоння, зміни настрою. Порушення з боку нервової системи: часто: головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, сонливість; нечасто: астенія, гіперестезія, парестезія, периферична нейропатія, тремор, лабільність настрою, підвищена збудливість, дисгевзія (перекручення смаку); дуже рідко: мігрень, апатія, ажитація, атаксія, амнезія; Частота невідома: екстрапірамідні порушення. Порушення з боку органу зору: нечасто: диплопія, порушення акомодації, ксерофтальмія, кон'юктивіт, біль у власних очах, порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто: шум у вухах, вертіго. Порушення з боку серця: часто: відчуття серцебиття; дуже рідко: порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь), розвиток або посилення перебігу ХСН, інфаркт міокарда, біль у грудній клітці, набряк легень. Порушення з боку судин: дуже часто: периферичні набряки (човник і стоп); часто: "припливи" крові до шкіри обличчя; нечасто: надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; дуже рідко: васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто: задишка, риніт, носова кровотеча; дуже рідко: кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: біль у животі, нудота; нечасто: блювання, запор, діарея, метеоризм, диспепсія, анорексія, сухість слизової оболонки ротової порожнини, здуття живота; рідко: гіперплазія ясен, підвищення апетиту; дуже рідко: панкреатит, гастрит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома: гепатит, жовтяниця (обумовлена ​​холестазом), гіпербілірубінемія, підвищення активності «печінкових» трансаміназ у плазмі крові. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: свербіж шкіри, шкірний висип (в т. ч. еритематозний, макулопапульозний висип), підвищене потовиділення; рідко: дерматит; дуже рідко: мультиформна еритема, алопеція, ксеродермія, порушення пігментації шкіри. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: артралгія, судоми м'язів, міалгія, біль у спині, артроз; рідко: міастенія, м'язова слабкість. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: хворобливе сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання; дуже рідко: дизурія, поліурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто: гінекомастія, еректильна дисфункція, сексуальна дисфункція (у чоловіків та жінок). Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто: озноб, спрага, загальне нездужання, астенія; дуже рідко: непритомність, паросмія.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін може безпечно застосовуватися для терапії артеріальної гіпертензії разом з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами або інгібіторами АПФ. У пацієнтів із стабільною стенокардією амлодипін можна комбінувати з іншими антиангінальними засобами, наприклад, з нітратами пролонгованої або короткої дії, бета-адреноблокаторами. На відміну від інших БМКК, клінічно значущої взаємодії амлодипіну не було виявлено при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ), у тому числі з індометацином. Можливе посилення антиангінальної та антигіпертензивної дії БМКК при одночасному застосуванні з тіазидними та «петлевими» діуретиками, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами та нітратами, а також посилення їхньої антигіпертензивної дії при одночасному застосуванні з альфа1-адреноблокаторами. У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з колапсом та летальним результатом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії слід уникати одночасного застосування БМКК, у тому числі амлодипіну, і дантролену у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Хоча при вивченні амлодипіну негативної інотропної дії зазвичай не спостерігали, проте деякі БМКК можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних засобів, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарон та хінідин). Амлодипін може також безпечно застосовуватися одночасно з антибіотиками та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Повторне застосування амлодипіну у дозі 10 мг та аторвастатину у дозі 80 мг не супроводжується значними змінами показників фармакокінетики аторвастатину. Симвастатин: одночасне застосування амлодипіну в дозі 10 мг і симвастатину в дозі 80 мг призводить до підвищення експозиції симвастатину на 77 %. У разі слід обмежити дозу симвастатину до 20 мг. Етанол (напої, що містять алкоголь): амлодипін при одноразовому та повторному застосуванні в дозі 10 мг не впливає на фармакокінетику етанолу. Противірусні засоби (ритонавір): збільшення плазмових концентрацій БМКК, у тому числі амлодипіну. Нейролептики та ізофлуран: посилення антигіпертензивної дії похідних дигідропіридину. Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При одночасному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). Дослідження одночасного застосування амлодипіну та циклоспорину у здорових добровольців та всіх груп пацієнтів, за винятком пацієнтів після трансплантації нирки, не проводились. Різні дослідження взаємодії амлодипіну з циклоспорином у пацієнтів після трансплантації нирки показують, що застосування цієї комбінації може або не призводити до будь-якого ефекту, або підвищувати мінімальну концентрацію циклоспорину різною мірою до 40%. Слід брати до уваги ці дані та контролювати концентрацію циклоспорину у цієї групи пацієнтів при одночасному застосуванні циклоспорину та амлодипіну. Не впливає на концентрацію у сироватці крові дигоксину та його нирковий кліренс. Не має істотного впливу на дію варфарину (показник протромбінового часу). Циметидин: не впливає на фармакокінетику амлодипіну. У дослідженнях in vitro амлодипін не впливає на зв'язування з білками плазми дигоксину, фенітоїну, варфарину та індометацину. Грейпфрутовий сік: одноразовий одноразовий прийом 240 мг грейпфрутового соку та 10 мг амлодипіну всередину не супроводжується істотною зміною фармакокінетики амлодипіну. Тим не менш, не рекомендується застосовувати грейпфрутовий сік та амлодипін одночасно, тому що при генетичному поліморфізмі ізоферменту CYP3A4 можливе підвищення біодоступності амлодипіну і через це посилення антигіпертензивного ефекту. Алюміній-або магнійсодержащіе антациди: їх одноразовий прийом не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну. Інгібітори ізоферменту СYР3А4: при одночасному застосуванні дилтіазему у дозі 180 мг та амлодипіну у дозі 5 мг у пацієнтів віком від 69 до 87 років з артеріальною гіпертензією відзначається підвищення системної експозиції амлодипіну на 57 %. Одночасне застосування амлодипіну та еритроміцину у здорових добровольців (від 18 до 43 років) не призводить до значних змін експозиції амлодипіну (збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) на 22 %). Незважаючи на те, що клінічне значення цих ефектів до кінця не зрозуміло, вони можуть бути яскравіше виражені у пацієнтів похилого віку. Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол) можуть призводити до збільшення концентрації амлодипіну в плазмі більшою мірою, ніж дилтіазем. Слід з обережністю застосовувати амлодипін та інгібітори ізоферменту CYP3A4. Кларитроміцин: у пацієнтів, які приймають одночасно кларитроміцин (інгібітор ізоферменту CYP3A4) та амлодипін, підвищений ризик зниження артеріального тиску. Пацієнтам, які приймають таку комбінацію, рекомендується перебувати під ретельним медичним наглядом. Індуктори ізоферменту CYP3A4: при одночасному застосуванні індукторів ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може змінюватися. Тому необхідно контролювати АТ і коригувати дозу препаратів, що приймаються як під час, так і після їх одночасного застосування (у тому числі з рифампіцином, препаратами Звіробою продірявленого). Такролімус: при одночасному застосуванні з амлодипіном є ризик збільшення концентрації такролімусу у плазмі. Для того, щоб уникнути токсичності такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном, слід контролювати концентрацію такролімусу у плазмі крові пацієнтів та коригувати дозу такролімусу у разі потреби. Інгібітори механістичної мішені для рапаміцину у ссавців (mTOR): інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсіролімус та еверолімус, є субстратами ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію.Спосіб застосування та дозиВсередину 1 раз на добу запиваючи необхідною кількістю води (100 мл). Артеріальна гіпертензія, стабільна стенокардія та вазоспастична стенокардія При артеріальній гіпертензії та стенокардії звичайна початкова доза становить 5 мг на добу. Залежно від терапевтичної відповіді, дозу можна збільшити до максимальної добової дози 10 мг. Зазвичай дозу амлодипіну рекомендується збільшувати не раніше як через 7-14 днів лікування. Однак у разі необхідності можливе швидше збільшення дози амлодипіну за умови регулярного спостереження за станом пацієнта. Пацієнтам з низькою масою тіла, невисокого росту або з помірною печінковою недостатністю рекомендована початкова доза амлодипіну становить 2,5 мг на добу. Одночасне застосування з іншими гіпотензивними та антиангінальними препаратами Не потрібна корекція дози амлодипіну при одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами та інгібіторами АПФ. У тих випадках, коли амлодипін призначається як додаткова терапія пацієнтам, які отримують інші гіпотензивні препарати, початкова доза, що рекомендується, становить 2,5 мг на добу. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Рекомендується застосовувати препарат у звичайних дозах, зміни дози амлодипіну не потрібні. Пацієнти з порушенням функції печінки Незважаючи на те, що Т(1/2) амлодипіну, як і всіх БМКК, збільшений у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості, корекція дози препарату зазвичай не потрібна. У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю рекомендована початкова доза амлодипіну становить 2,5 мг на добу. Пацієнти з порушенням функції нирок Рекомендується застосовувати амлодипін у звичайних дозах.ПередозуванняСимптоми: надмірна периферична вазодилатація з вираженим та, можливо, тривалим зниженням АТ, колапс, шок. Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, підтримка функції серцево-судинної системи, контроль показників функції серця та легень, підвищення (вище рівня голови) положення нижніх кінцівок, контроль об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та діурезу. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування) з метою усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення кальцію глюконату. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСерцево-судинні захворювання Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. При гострому інфаркті міокарда застосування амлодипіну можливе лише після стабілізації показників гемодинаміки. У поодиноких випадках у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (особливо при тяжкому обструктивному ураженні коронарних артерій) відзначалося збільшення частоти, тривалості та/або тяжкості нападів стенокардії після початку застосування БМКК або після збільшення їх дозування. Хоча в цілому БМКК слід обережно застосовувати у пацієнтів з ХСН, амлодипін у коротко- та довгострокових клінічних дослідженнях не збільшував смертність або частоту розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ХСН. На фоні застосування амлодипіну у пацієнтів з ХСН (III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA) неішемічного генезу відзначалося підвищення частоти розвитку набряку легенів, незважаючи на відсутність ознак прогресування серцевої недостатності. Аортальний стеноз, мітральний стеноз, ГЗКМП Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, амлодипін слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з аортальним стенозом, мітральним стенозом або ГЗКМП. У пацієнтів з обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка (наприклад, при тяжкому аортальному стенозі) застосування препарату протипоказане. Синдром «скасування» Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому «скасування», припинення лікування амлодипіном бажано проводити, поступово зменшуючи дозу препарату. Амлодипін не запобігає розвитку синдрому «скасування» при різкому припиненні прийому бета-адреноблокаторів. Периферичні набряки Незначно або помірно виражені периферичні набряки були найчастішим небажаним явищем, зареєстрованим при застосуванні амлодипіну у клінічних дослідженнях. Частота виникнення периферичних набряків зростає зі збільшенням дози (при застосуванні амлодипіну у дозі 2,5 мг, 5 мг та 10 мг на добу набряки виникали відповідно у 1,8 %, 3 % та 10,8 % пацієнтів). Слід ретельно диференціювати периферичні набряки, пов'язані із застосуванням амлодипіну, від симптомів прогресування лівшлуночкової серцевої недостатності. Порушення функції печінки Контрольовані дослідження у пацієнтів із порушенням функції печінки не проводились. У невеликої кількості пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю відмічено збільшення Т(1/2) амлодипіну. Пацієнти з печінковою недостатністю за необхідності застосування амлодипіну повинні перебувати під наглядом лікаря. У деяких випадках (наприклад, при помірній печінковій недостатності) рекомендується застосування нижчої початкової дози амлодипіну (2,5 мг на добу). Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку може збільшуватись Т(1/2) та знижуватися кліренс амлодипіну. У клінічних дослідженнях частота небажаних явищ у пацієнтів віком > 65 років була приблизно на 6% вищою, ніж у молодших пацієнтів. Зміна доз амлодипіну не потрібна, але необхідне ретельніше спостереження за пацієнтами даної категорії. Інше У період терапії амлодипіном необхідно контролювати масу тіла та споживання кухонної солі, показано призначення відповідної дієти. Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти похилого віку Рекомендується застосовувати препарат у звичайних дозах, зміни дози амлодипіну не потрібні. Пацієнти з порушенням функції печінки Незважаючи на те, що Т(1/2) амлодипіну, як і всіх БМКК, збільшений у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості, корекція дози препарату зазвичай не потрібна. У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю рекомендована початкова доза амлодипіну становить 2,5 мг на добу. Пацієнти з порушенням функції нирок Рекомендується застосовувати амлодипін у звичайних дозах. Вплив на керування транспортними засобами: Не було повідомлень про вплив препарату Амлодипін – КРКА на керування автомобілем чи роботу з механізмами. Тим не менш, у деяких пацієнтів, переважно на початку лікування, можуть виникати сонливість та запаморочення. При їх виникненні пацієнт повинен бути обережним при керуванні автомобілем і роботі зі складними механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка раміприл таблетки на 1 таблетку 1,25 мг/2,5 мг/5 мг/10 мг: Діюча речовина: Раміприл 1,25 мг/2,50 мг/5,00 мг/10,00 мг Допоміжні речовини: Натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, кроскармелозу натрію, крохмаль прежелатинізований, стеарилфумарат натрію, суміш барвників РВ 22886 жовтий* (для таблеток 2,5 мг), суміш барвників РВ 24899 рожевий** (для таблеток 5 мг) * Суміш барвників РВ 22886 жовтий містить: лактози моногідрат, барвник заліза оксид жовтий (Е172). ** Суміш барвників РВ 24899 рожевий містить: лактози моногідрат, барвник заліза оксид червоний (Е172), барвник заліза оксид жовтий (Е172).Опис лікарської формиТаблетки 1,25 мг: овальні, плоскі таблетки білого або майже білого кольору з фаскою. Таблетки 2,5 мг: овальні, плоскі пігулки світло-жовтого кольору з фаскою. Таблетки 5 мг: овальні, плоскі пігулки рожевого кольору з фаскою, з видимими вкрапленнями. Таблетки 10 мг: овальні, плоскі таблетки білого або майже білого кольору з фаскою.Фармакотерапевтична групаангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) інгібіторФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо раміприл швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (50 – 60 %). Їда уповільнює його абсорбцію, але не впливає на повноту всмоктування. Раміприл піддається інтенсивному пресистемному метаболізму/активації (головним чином у печінці шляхом гідролізу), в результаті якого утворюється його єдиний активний метаболіт – раміприлат, активність якого щодо інгібування АПФ приблизно в 6 разів перевищує активність раміприлу. Крім цього, в результаті метаболізму раміприлу утворюється дикетопіперазин, що не володіє фармакологічною активністю, який потім піддається кон'югації з глюкуроновою кислотою, раміприлат також глюкуронується і метаболізується до дикетопіперазинової кислоти. Біодоступність раміприлу після внутрішнього прийому коливається від 15 % (для дози 2,5 мг) до 28 % (для дози 5 мг). Біодоступність активного метаболіту – раміприлату – після прийому внутрішньо 2,5 мг та 5 мг раміприлу становить приблизно 45 % (порівняно з його біодоступністю після внутрішньовенного введення у тих же дозах). Після прийому раміприлу внутрішньо максимальні плазмові концентрації раміприлу та раміприлату досягаються через 1 та 2-4 години, відповідно. Зниження плазмової концентрації раміприлату відбувається в кілька етапів: фаза розподілу та виведення з періодом напіввиведення (Т(1/2)) раміприлату, що становить приблизно 3 години, потім проміжна фаза з Т(1/2) раміприлату, що становить приблизно 15 годин, та кінцева фаза з дуже низькою концентрацією раміприлату в плазмі крові та Т(1/2) раміприлату, що становить приблизно 4-5 днів. Ця кінцева фаза обумовлена ​​повільним вивільненням раміприлату із міцного зв'язку з рецепторами АПФ. Незважаючи на тривалу кінцеву фазу при одноразовому протягом доби прийомі раміприлу внутрішньо в дозі 2,5 мг і більше,рівноважна плазмова концентрація раміприлату досягається приблизно через 4 дні лікування. При курсовому застосуванні препарату ефективний Т(1/2) в залежності від дози становить 13-17 годин. Зв'язок з білками плазми становить приблизно для раміприлу 73%, а для раміприлату – 56%. Після внутрішньовенного введення обсяг розподілу раміприлу та раміприлату становить приблизно 90 л та приблизно 500 л відповідно. Після прийому внутрішньо раміприлу (10 мг), міченого радіоактивним ізотопом, 39% радіоактивності виводиться через кишечник і близько 60% – нирками. Після внутрішньовенного введення раміприлу 50-60% дози виявляється у сечі у вигляді раміприлу та його метаболітів. Після внутрішньовенного введення раміприлату близько 70 % дози виявляється у сечі у вигляді раміприлату та його метаболітів, інакше кажучи, при внутрішньовенному введенні раміприлу та раміприлату значна частина дози виводиться через кишечник з жовчю, минаючи нирки (50 % та 30 % відповідно). У пацієнтів з дренуванням жовчних проток після прийому внутрішньо 5 мг раміприлу протягом перших 24 годин виділяються практично однакові кількості раміприлу та його метаболітів нирками та через кишечник. Приблизно 80-90% метаболітів у сечі та жовчі були ідентифіковані як раміприлат та метаболіти раміприлату.Раміприлу глюкуронід і раміприлу дикетопіперазин становлять приблизно 10-20% від загальної кількості, а вміст сечі неметаболізованого раміприлу становить приблизно 2%. У дослідженнях на тваринах було показано, що раміприл виділяється у материнське молоко. При порушеннях функції нирок з кліренсом креатиніну (КК) менше 60 мл/хв виведення раміприлату та його метаболітів нирками сповільнюється. Це призводить до підвищення плазмової концентрації раміприлату, яка знижується повільніше, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. При прийомі раміприлу у високих дозах (10 мг) порушення функції печінки призводить до уповільнення пресистемного метаболізму раміприлу до активного раміприлату та повільнішого виведення раміприлату. У здорових добровольців та у пацієнтів з артеріальною гіпертензією після двох тижнів лікування раміприлом у добовій дозі 5 мг не спостерігається клінічно значущого накопичення раміприлу та раміприлату. У пацієнтів з ХСН після двох тижнів лікування раміприлом у добовій дозі 5 мг відзначається 1,5-1,8-кратне збільшення плазмових концентрацій раміприлату та площі під кривою «концентрація-час» (AUC). У здорових добровольців похилого віку (65-75 років) фармакокінетика раміприлу та раміприлату істотно не відрізняється від такої у молодих здорових добровольців.ФармакодинамікаАктивний метаболіт раміприлу – раміприлат, що утворюється під дією «печінкових» ферментів, – це тривалий час інгібітор АПФ (синоніми АПФ: кініназа II, дипептидилкарбоксидипептидаза I). АПФ у плазмі крові та тканинах каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, який має судинозвужувальну дію, та розпад брадикініну, що володіє судиннорозширювальною дією. Тому при прийомі раміприлу внутрішньо зменшується утворення ангіотензину II і відбувається накопичення брадикініну, що призводить до розширення судин та зниження артеріального тиску (АТ). Викликане раміприлом підвищення активності калікреїн-кінінової системи в плазмі крові та тканинах з активацією простагландинової системи та збільшенням синтезу простагландинів, що стимулюють утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах, зумовлює його кардіопротективну дію. Ангіотензин II стимулює вироблення альдостерону, тому прийом раміприлу призводить до зниження секреції альдостерону та підвищення вмісту калію у сироватці крові. При зниженні концентрації ангіотензину II у плазмі усувається його інгібуюче вплив на секрецію реніну за типом негативного зворотного зв'язку, що призводить до підвищення активності реніну плазми крові. Передбачається, що розвиток деяких небажаних реакцій (зокрема, сухого кашлю) пов'язаний з підвищенням активності брадикініну. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом раміприлу призводить до зниження АТ у положенні «лежачи» та «стоячи» без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Раміприл значно знижує загальний периферичний опір судин (ОПСС), практично не викликаючи змін ниркового кровотоку та швидкості клубочкової фільтрації. Антигіпертензивна дія починає проявлятися через 1-2 години після прийому внутрішньо разової дози препарату, досягаючи найбільшого значення через 3-6 годин, і зберігається протягом 24 годин. При курсовому прийомі препарату Амприлан® антигіпертензивний ефект може поступово збільшуватися, зазвичай стабілізуючись до 3-4 тижня регулярного прийому і потім зберігаючись протягом тривалого часу. Раптове припинення прийому препарату не призводить до швидкого та значного підвищення артеріального тиску (відсутність синдрому «скасування»). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією раміприл уповільнює розвиток та прогресування гіпертрофії міокарда та судинної стінки. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) раміприл знижує ОПСС (зменшує поста навантаження на серце), збільшує ємність венозного русла та знижує тиск наповнення лівого шлуночка (ЛШ), що, відповідно, призводить до зменшення переднавантаження на серце. У цих пацієнтів при прийомі раміприлу спостерігається збільшення серцевого викиду, фракції викиду ЛШ (ФВЛШ) та покращення переносимості фізичного навантаження. При діабетичній та недіабетичній нефропатії прийом раміприлу уповільнює швидкість прогресування ниркової недостатності та час настання термінальної стадії ниркової недостатності та, завдяки цьому, зменшує потребу у проведенні гемодіалізу або трансплантації нирки. При початкових стадіях діабетичної або недіабетичної нефропатії раміприл зменшує частоту альбумінурії. У пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань внаслідок судинних уражень (діагностована ішемічна хвороба серця [ІХС], облітеруючі захворювання периферичних артерій в анамнезі, інсульт в анамнезі) або цукрового діабету з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, збільшення концентрації загального холестерину [ОХс], зниження концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності [Хс-ЛПВЩ], куріння) приєднання раміприлу до стандартної терапії знижує частоту розвитку інфаркту міокарда, інсульту та смертності від серцево-судинних причин. Крім цього, раміприл знижує показники загальної смертності, а також потребу у проведенні процедур реваскуляризації та уповільнює виникнення або прогресування ХСН. У пацієнтів із серцевою недостатністю з клінічними проявами, що розвинулася в перші дні гострого інфаркту міокарда (з 2 по 9 добу), застосування раміприлу, розпочате з 3 по 10 день гострого інфаркту міокарда, знижувало смертність (на 27 %), ризик раптової смерті. 30%), ризик прогресування серцевої недостатності до тяжкого ступеня (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), резистентної до терапії (на 23%); ймовірність подальшої госпіталізації внаслідок розвитку серцевої недостатності (на 26%). У загальній популяції пацієнтів, а також у пацієнтів з цукровим діабетом як з артеріальною гіпертензією, так і з нормальними показниками АТ, раміприл знижує ризик розвитку нефропатії та виникнення мікроальбумінурії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами, наприклад, діуретиками та блокаторами «повільних» кальцієвих каналів [БМКК]). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, зокрема у комбінації з діуретиками). Діабетична нефропатія або недіабетична нефропатія, доклінічні та клінічно виражені стадії, у т. ч. з вираженою протеїнурією, особливо при поєднанні з артеріальною гіпертензією. Зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком: - у пацієнтів з підтвердженою ішемічною хворобою серця (ІХС), інфарктом міокарда в анамнезі або без нього, включаючи пацієнтів, які перенесли чреспластику. аортокоронарне шунтування; - у пацієнтів із інсультом в анамнезі; - у пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій в анамнезі; - у пацієнтів з цукровим діабетом із не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищення плазмових концентрацій ОХС, зниження плазмових концентрацій Хс-ЛПЗЩ, куріння). Серцева недостатність із клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з 2 по 9 добу) після гострого інфаркту міокарда (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка»).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до раміприлу, інших інгібіторів АПФ або до будь-якого компонента препарату (див. розділ «Склад»). Ангіоневротичний набряк (спадковий або ідіопатичний, а також після прийому інгібіторів АПФ) в анамнезі – ризик швидкого розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Побічна дія»). Гемодинамічно значущий стеноз ниркових артерій (двосторонній чи односторонній у разі єдиної нирки). Артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.) або стани з нестабільними показниками гемодинаміки. Гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП). Первинний гіперальдостеронізм. Ниркова недостатність важкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації [СКФ] менше 20 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) (досвід клінічного застосування недостатній). Нефропатія, лікування якої проводиться глюкокортикостероїдами, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), імуномодуляторами та/або іншими цитостатичними засобами (досвід клінічного застосування недостатній, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). ХСН у стадії декомпенсації (досвід клінічного застосування недостатній). Гемодіаліз або гемофільтрація з використанням деяких мембран з негативно зарядженою поверхнею, таких як високопроточні мембрани з поліакрилнітрилу (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами», «Особливі вказівки»). Аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстрану сульфату (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості) (див. розділ «Особливі вказівки»). Десенсибілізуюча терапія при реакціях підвищеної чутливості до отрути комах, таких як бджоли, оси (див. розділ «Особливі вказівки»). Одночасне застосування з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вагітність. Період грудного вигодовування. Вік до 18 років (досвід клінічного застосування недостатній). Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, оскільки препарат Ампрілан містить лактозу. Додаткові протипоказання при застосуванні препарату Ампрілан у гострій стадії інфаркту міокарда Тяжка серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Нестабільна стенокардія. Небезпечні життя шлуночкові порушення ритму серця. «Легенєве» серце. Стани, при яких виражене зниження артеріального тиску є особливо небезпечним (при атеросклеротичних ураженнях коронарних та мозкових артерій). Стани, що супроводжуються підвищенням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), при яких при інгібуванні АПФ є ризик різкого зниження артеріального тиску з погіршенням функції нирок: - виражена артеріальна гіпертензія, особливо злоякісна артеріальна гіпертензія; - ХСН, особливо тяжка або щодо якої приймаються інші лікарські засоби з антигіпертензивною дією; - гемодинамічно значущий однобічний стеноз ниркової артерії (за наявності обох бруньок); - Попередній прийом діуретиків; - порушення водно-електролітного балансу внаслідок недостатнього споживання рідини та кухонної солі, діареї, блювоти, рясного потовиділення. Порушення функції печінки (недостатність досвіду застосування: можливе як посилення, так і ослаблення ефектів раміприлу; за наявності у пацієнтів цирозу печінки з асцитом та набряками можлива значна активація РААС, див. вище «Стани, що супроводжуються підвищенням активності РААС»). Порушення функції нирок (СКФ понад 20 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) через ризик розвитку гіперкаліємії та лейкопенії. Стан після трансплантації нирки. Системні захворювання сполучної тканини, у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія, супутня терапія препаратами, здатними викликати зміни в картині периферичної крові (можливе пригнічення кістковомозкового кровотворення, розвиток нейтропенії або агранулоцитозу, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами». Цукровий діабет (ризик розвитку гіперкаліємії). Пацієнти похилого віку (ризик посилення антигіпертензивної дії). Гіперкаліємія. Одночасне застосування препарату Амприлан з препаратами, що містять аліскірен, або АРА II (при подвійній блокаді РААС є підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок порівняно з монотерапією) (див. розділ «Особливі вказівки»). Застосування під час хірургічних втручань або при проведенні загальної анестезії. Застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат Амприлан® протипоказаний при вагітності, оскільки він може несприятливо впливати на плід: порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, гіпоплазія легень. Тому перед початком прийому препарату у жінок дітородного віку слід виключити вагітність. Якщо жінка планує вагітність, лікування інгібітором АПФ має бути припинено. У разі настання вагітності під час лікування препаратом Амприлан® слід якнайшвидше припинити його прийом та перевести пацієнтку на прийом інших препаратів, при застосуванні яких ризик для дитини буде найменшим. Період грудного вигодовування Якщо лікування препаратом Ампрілан® необхідно в період грудного вигодовування, то годування груддю має бути припинено. Протипоказаний особам віком до 18 років (досвід клінічного застосування недостатній).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: еозинофілія; рідко: лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, зменшення кількості еритроцитів у периферичній крові, зниження гемоглобіну, тромбоцитопенію; частота невідома: пригнічення кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи: частота невідома: анафілактичні або анафілактоїдні реакції (при інгібуванні АПФ збільшується кількість анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах), підвищення титру антинуклеарних антитіл. Порушення з боку ендокринної системи: частота невідома: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНР АДГ). Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто: підвищення вмісту калію у плазмі крові; нечасто: анорексія, зниження апетиту; частота невідома: зниження вмісту натрію у плазмі крові. Порушення психіки: нечасто: пригнічений настрій, тривога, нервозність, руховий занепокоєння, порушення сну, включаючи сонливість; рідко: сплутаність свідомості; Частота невідома: порушення уваги. Порушення з боку нервової системи: часто: біль голови, запаморочення (відчуття «легкості» в голові); нечасто: вертиго, парестезія, агевзія (втрата смакової чутливості), дисгевзія (порушення смакової чутливості); рідко: тремор, порушення рівноваги; частота невідома: ішемія головного мозку, включаючи ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних реакцій (зниження реакції), відчуття печіння, паросмія (порушення сприйняття запахів). Порушення з боку органу зору: нечасто: зорові розлади, включаючи розпливчастість зображення; рідко кон'юнктивіт. Порушення з боку слуху та лабіринтні порушення: рідко: порушення слуху, дзвін у вухах. Порушення з боку серця: нечасто: ішемія міокарда, включаючи розвиток нападу стенокардії або інфаркту міокарда, тахікардія, аритмії (поява або посилення), серцебиття, периферичні набряки. Порушення з боку судин: часто: виражене зниження артеріального тиску, порушення ортостатичної регуляції судинного тонусу (ортостатична гіпотензія), синкопальні стани; нечасто: "припливи" крові до шкіри обличчя; рідко: виникнення або посилення порушення кровообігу на фоні стенозуючих судинних уражень, васкуліт; Частота невідома: синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: «сухий» кашель (що посилюється ночами й у положенні «лежачи»), бронхіт, синусит, задишка; нечасто: бронхоспазм, включаючи обтяження перебігу бронхіальної астми, закладеність носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: запальні реакції у шлунку та кишечнику, розлади травлення, відчуття дискомфорту в ділянці живота, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто: фатальний панкреатит (випадки панкреатиту з летальним результатом при прийомі інгібіторів АПФ спостерігалися вкрай рідко), підвищення активності ферментів підшлункової залози в плазмі крові, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхньому відділі живота, у тому числі пов'язана з гастритом, запор, оболонки порожнини рота; рідко: глосит; частота невідома: афтозний стоматит (запальна реакція слизової оболонки ротової порожнини). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто: підвищення активності «печінкових» ферментів та концентрації кон'югованого білірубіну в плазмі крові; рідко: холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярні ураження; частота невідома: гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (летальний кінець спостерігався вкрай рідко). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: шкірний висип, зокрема макулопапульозний; нечасто: ангіоневротичний набряк, у тому числі і зі смертельним наслідком (набряк гортані може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до летального результату), свербіж шкіри, гіпергідроз (підвищене потовиділення); рідко: ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис; дуже рідко: реакції фотосенсибілізації; частота невідома: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, обтяження перебігу псоріазу, псоріазоподібний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна (лишаевидная) екзантема або енантема, алопеція. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто: м'язові судоми, міалгія; нечасто: артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Нечасто: порушення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, збільшення кількості виділеної сечі, посилення протеїнурії, що раніше існувала, підвищення концентрації сечовини і креатиніну в плазмі крові. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто: минуща імпотенція за рахунок еректильної дисфункції, зниження лібідо; частота невідома: гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: біль у грудях, підвищена стомлюваність; нечасто: підвищення температури; рідко: астенія (слабкість).Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації Застосування деяких високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилнітрилових мембран) при проведенні гемодіалізу або гемофільтрації, використання декстрану сульфату при аферезі ЛПНГ Ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій. Якщо пацієнту необхідно проведення цих процедур, слід застосовувати інші типи мембран (у разі проведення гемодіалізу та гемофільтрації) або перевести пацієнта на прийом гіпотензивних препаратів інших груп. Одночасне застосування препарату Амприлан® та препаратів, що містять аліскірен Одночасне застосування препарату Амприлан® з препаратами, що містять аліскірен, протипоказано у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (СКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) ) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділи «Протипоказання», «З обережністю», «Особливі вказівки»). Одночасне застосування препарату Ампрілан® та АРА II Одночасне застосування препарату Ампрілан® з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділи «Протипоказання», «З обережністю», «Особливі вказівки»). Дані клінічних досліджень показали, що подвійна блокада РААС шляхом одночасного застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену пов'язана з більш високою частотою розвитку побічних ефектів, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження ниркової функції (у тому числі гостра ниркова недостатність) порівняно із застосуванням одного препарату із перелічених груп. Інгібітори нейтральної ендопептидази При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, у зв'язку з чим одночасне застосування цих препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Нерекомендовані комбінації З солями калію, калійзберігаючими діуретиками (наприклад, амілоридом, тріамтереном, еплероном, спіронолактоном), іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи АРА II, такролімус, циклоспорин)Зазвичай вміст калію в плазмі залишається в межах норми, при цьому у деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, може розвинутись гіперкаліємія. Застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, тріамтерен або амілорид), замінників калію, що містять, кухонної солі, інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Слід також бути обережними при одночасному призначенні препарату Амприлан з іншими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), оскільки відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик.Тому одночасне застосування препарату Ампрілан з вищевказаними препаратами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, слід дотримуватися запобіжних заходів з регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Комбінації, які слід застосовувати з обережністю З гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, діуретики) та іншими лікарськими засобами, здатними знижувати АТ (нітратами, трициклічними антидепресантами, засобами для загальної та місцевої анестезії, баклофеном, алфузозином, доксазозином, празозином, тамсулозином, теразозином) . діуретиками (див. також розділи «Спосіб застосування та дози», «Побічна дія», «Особливі вказівки»), при одночасному застосуванні з діуретиками слід регулярно контролювати вміст натрію у сироватці крові. Зі снодійними, наркотичними та знеболюючими лікарськими засобами Можливе більш виражене зниження артеріального тиску. З вазопресорними симпатоміметиками (епінефрином [адреналіном], ізопротеренолом, добутаміном, допаміном) Зменшення антигіпертензивної дії препарату Ампрілан®, рекомендується особливо ретельний контроль артеріального тиску. З аллопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками, імунодепресантами, кортикостероїдами (глюкокортикостероїдами та мінералокортикостероїдами) та іншими лікарськими засобами, які можуть впливати на гематологічні показники Одночасне застосування збільшує ризик розвитку гематологічних реакцій (див. розділ «Про. З солями літію Підвищення сироваткового вмісту літію та посилення кардіо- та нейротоксичної дії літію. Тому слід контролювати вміст літію у сироватці крові. З гіпоглікемічними засобами (наприклад, інсуліном, гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо [похідними сульфонілсечовини]) У зв'язку із зменшенням інсулінорезистентності під впливом інгібіторів АПФ можливе посилення гіпоглікемічного ефекту цих лікарських засобів, аж до розвитку гіпоглікемії. Рекомендується особливо ретельний контроль концентрації глюкози в крові на початку одночасного застосування з інгібіторами АПФ. З інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin – мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом У пацієнтів, які приймали одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного. З інгібіторами дипептидилпептидази-IV (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, із ситагліптином, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптином У пацієнтів, які приймали одночасно інгібітори АПФ та інгібітори ДПП-IV, спостерігалося збільшення ризику розвитку ангіонів. З естрамустином При одночасному застосуванні збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (набряк Квінке). З рацекадотрилом (інгібітор енкефалінази, що застосовується при лікуванні гострої діареї) . При одночасному застосуванні збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Комбінації, які слід брати до уваги З нестероїдними протизапальними засобами (індометацин, ацетилсаліцилова кислота) Можливе ослаблення дії препарату Амприлан, підвищення ризику порушень функції нирок та підвищення вмісту калію в сироватці крові. З циклоспорином При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з циклоспорином можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. З гепарином Можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. З натрію хлоридом Послаблення антигіпертензивної дії препарату Ампрілан® та менш ефективне лікування симптомів ХСН. З етанолом Посилення симптомів вазодилатації. Препарат Ампрілан може посилювати вплив етанолу на організм. З естрогенами Ослаблення антигіпертензивної дії препарату Ампрілан (затримка рідини). Десенсибілізуюча терапія при підвищеній чутливості до отрути комах Інгібітори АПФ, включаючи препарат Ампрілан®, збільшують ймовірність розвитку тяжких анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах. Передбачається, що цей ефект може виникнути при застосуванні інших алергенів. З препаратами золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат) При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ (включаючи раміприл) з препаратами золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат) повідомлялося про розвиток наступних реакцій: припливи крові до шкіри обличчя, нудота, блювання. З тканинними активаторами плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.Спосіб застосування та дозиТаблетку слід приймати внутрішньо незалежно від часу їди (тобто таблетки можуть прийматися як до, так і під час або після їди) і запивати достатньою кількістю (1/2 склянки) води. Не можна розжовувати чи подрібнювати пігулки перед прийомом. Доза підбирається залежно від терапевтичного ефекту та переносимості препарату пацієнтом. Лікування препаратом Амприлан зазвичай є тривалим, і його тривалість у кожному конкретному випадку визначається лікарем. Якщо не призначається інакше, то за нормальної функції нирок та печінки рекомендуються представлені далі режими дозування. Артеріальна гіпертензія (у монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами, наприклад, діуретиками та БМКК) Зазвичай початкова доза становить 25 мг 1 раз на добу вранці. Якщо при прийомі препарату Амприлан у цій дозі протягом 3 тижнів і більше не вдається нормалізувати артеріальний тиск, то доза може бути збільшена до 5 мг на добу. При недостатній ефективності дози 5 мг через 2-3 тижні вона може бути ще подвоєна до максимальної добової дози, що рекомендується, – 10 мг. В якості альтернативи до збільшення дози до 10 мг на добу при недостатній антигіпертензивній ефективності добової дози 5 мг, можливе додавання до лікування інших гіпотензивних засобів, зокрема діуретиків або БМКК. ХСН (у складі комбінованої терапії, зокрема, у комбінації з діуретиками) Рекомендована початкова доза – 1,25 мг 1 раз на добу. Залежно від реакції пацієнта на терапію, що проводиться, доза може збільшуватися. Рекомендується подвоювати дозу з інтервалом 1-2 тижні. Якщо потрібно прийом добової дози 2,5 мг і вище, вона може застосовуватися як одноразово на добу, так і ділитися на два прийоми. Максимальна добова доза становить 10 мг. Діабетична нефропатія або недіабетична нефропатія, доклінічні та клінічно виражені стадії, у т. ч. з вираженою протеїнурією, особливо при поєднанні з артеріальною гіпертензією Рекомендована початкова доза – 1,25 мг 1 раз на добу. Доза може збільшуватись до 5 мг 1 раз на добу. При даних станах дози вище 5 мг 1 раз на добу, у контрольованих клінічних дослідженнях вивчені недостатньо. Зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів із високим серцево-судинним ризиком Рекомендована початкова доза – 2,5 мг 1 раз на добу. Залежно від переносимості препарату Амприлан пацієнтом дозу можна поступово збільшувати. Рекомендується подвоїти дозу через 1 тиждень лікування, а протягом наступних 3-х тижнів лікування збільшити до звичайної підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу. Застосування дози, що перевищує 10 мг на добу, у контрольованих клінічних дослідженнях недостатньо вивчено. Застосування препарату у пацієнтів із КК менше 0,6 мл/сек вивчено недостатньо. Серцева недостатність із клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з 2 по 9 добу) після гострого інфаркту міокарда Початкова доза Лікування може бути розпочато не раніше ніж через 48 годин від моменту інфаркту міокарда (переважно з 2 до 9 доби захворювання) у клінічно та гемодинамічно стабільних пацієнтів з клінічними проявами серцевої недостатності. Рекомендована початкова доза раміприлу становить 2,5 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері). Після прийому першої дози пацієнт повинен перебувати під лікарським наглядом не менше двох годин або не менше однієї години після стабілізації артеріального тиску. При непереносимості першої дози раміприлу (виражене зниження артеріального тиску) рекомендується застосування раміприлу в дозі 1,25 мг 2 рази на добу протягом двох днів з подальшим збільшенням дози до 2,5 мг 2 рази на добу. Якщо не вдається збільшити дозу раміприлу до 2,5 мг 2 рази на добу, застосування препарату необхідно припинити. Титрування та підтримуюча доза Надалі, залежно від реакції пацієнта, дозу раміприлу рекомендується збільшувати вдвічі з інтервалом 1-3 дні до цільової підтримуючої дози 5 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза раміприлу, що рекомендується, становить 10 мг (переважним є поділ добової дози на 2 прийоми). В даний час досвід лікування пацієнтів з серцевою недостатністю тяжкого ступеня (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що виникла безпосередньо після гострого інфаркту міокарда, є недостатнім. Якщо у таких пацієнтів приймається рішення про проведення лікування раміприлом, то рекомендується розпочинати лікування з найменшої можливої ​​дози (1,25 мг 1 раз на добу) та дотримуватись особливої ​​обережності при кожному збільшенні дози. Застосування препарату Ампрілан у окремих груп пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок При СКФ від 50 до 20 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла початкова добова доза становить 1,25 мг. Максимальна припустима добова доза – 5 мг. Пацієнти з не повністю скоригованою втратою рідини та електролітів, пацієнти з тяжкою артеріальною гіпертензією, а також пацієнти, для яких виражене зниження АТ становить певний ризик (наприклад, при тяжкому атеросклеротичному ураженні коронарних та мозкових артерій) Початкова доза знижується до 1,25 мг на добу. Пацієнти з попередньою терапією діуретиками Необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) до початку лікування препаратом Ампрілан або, принаймні, зменшити дозу діуретиків, що приймаються. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найнижчої дози, яка дорівнює 1,25 мг препарату Ампрілан®, що приймається 1 раз на добу, вранці. Після прийому першої дози і щоразу після збільшення дози препарату Амприлан і (або) «петлевих» діуретиків пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути неконтрольованої гіпотензивної реакції. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Початкова доза зменшується до 1,25 мг на добу. Пацієнти з порушенням функції печінки Реакція АТ на прийом препарату Амприлан може як посилюватися (за рахунок уповільнення виведення раміприлату), так і послаблюватися (за рахунок уповільнення перетворення малоактивного раміприлу на активний раміприлат). Тому на початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. Максимальна припустима добова доза – 2,5 мг.ПередозуванняСимптоми: виражена периферична вазодилатація з розвитком вираженого зниження артеріального тиску та шоку, брадикардія, водно-електролітні розлади, гостра ниркова недостатність, ступор. Лікування: промивання шлунка, прийом адсорбентів (по можливості протягом перших 30 хв). У разі вираженого зниження АТ до терапії з заповнення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та відновлення водно-електролітного балансу може бути додане введення альфа(1)-адренергічних агоністів (норепінефрін [норадреналін], допамін). У разі рефрактерності до медикаментозного лікування брадикардії може знадобитися встановлення тимчасового електрокардіостимулятора. При передозуванні необхідно контролювати сироваткові концентрації креатиніну та вмісту електролітів. Відсутній досвід застосування форсованого діурезу, зміни pH сечі, гемофільтрації або гемодіалізу для прискореного виведення раміприлу та раміприлату з організму під час передозування препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування препаратом Ампрілан® необхідно усунути гіпонатріємію та гіповолемію. У пацієнтів, які раніше приймали діуретики, необхідно їх відмінити або принаймні знизити їх дозу за 2-3 дні до початку прийому препарату Амприлан (у цьому випадку слід ретельно контролювати стан пацієнтів з ХСН у зв'язку з можливістю розвитку у них декомпенсації. зі збільшенням ОЦК). Після прийому першої дози препарату, а також зі збільшенням його дози та/або дози діуретиків (особливо «петлевих») необхідно забезпечити ретельне медичне спостереження за пацієнтом протягом не менше 8 годин для вчасного вживання відповідних заходів у разі вираженого зниження артеріального тиску. Якщо препарат Ампрілан застосовується вперше або у високій дозі у пацієнтів з підвищеною активністю РААС, то у них слід ретельно контролювати артеріальний тиск, особливо на початку лікування, оскільки у цих пацієнтів є підвищений ризик вираженого зниження артеріального тиску (див. розділ «З обережністю») . При злоякісній артеріальній гіпертензії та серцевій недостатності, особливо на гострій стадії інфаркту міокарда, лікування препаратом Амприлан слід розпочинати лише в умовах стаціонару. У пацієнтів з ХСН прийом препарату може призвести до розвитку вираженого зниження артеріального тиску, яке у ряді випадків супроводжується олігурією або азотемією та рідко – розвитком гострої ниркової недостатності. Слід бути обережними при лікуванні пацієнтів похилого віку, оскільки вони можуть бути особливо чутливі до інгібіторів АПФ, на початку терапії рекомендується контролювати показники функції нирок (див. також розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів, для яких зниження артеріального тиску може становити особливий ризик (наприклад, у пацієнтів з атеросклеротичним звуженням коронарних або мозкових артерій), лікування має починатися під суворим медичним наглядом. Слід бути обережними при фізичному навантаженні та/або спекотній погоді через ризик підвищеного потовиділення та дегідратації з розвитком артеріальної гіпотензії, внаслідок зменшення ОЦК та зниження вмісту натрію у сироватці крові. Під час лікування препаратом Ампрілан не рекомендується вживати алкоголь. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат. Одночасне застосування препарату Амприлан з препаратами, що містять аліскірен, або АРА II, що призводить до подвійної блокади РААС, не рекомендується у зв'язку з ризиком вираженого зниження артеріального тиску, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок порівняно з монотерапією. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, горлянки або гортані. При виникненні набряклості в області обличчя (губи, повіки) або язика або порушення ковтання або дихання пацієнт повинен негайно припинити прийом препарату. Ангіоневротичний набряк, що локалізується в області язика, глотки або гортані (можливі симптоми: порушення ковтання або дихання), може загрожувати життю та вимагає проведення невідкладних заходів щодо його усунення: підшкірне введення 0,3-0,5 мг або внутрішньовенне краплинне введення 0,1 мг епінефрину (адреналіну) (під контролем АТ, ЧСС та електрокардіограми (ЕКГ) з подальшим застосуванням глюкокортикостероїдів (внутрішньовенно, внутрішньом'язово або внутрішньо);також рекомендується внутрішньовенне введення антигістамінних засобів (антагоністів Н(1)- і Н(2)-гістамінових рецепторів), а в разі недостатності інгібіторів ферменту С(1)-естерази можна розглянути питання необхідності введення на додаток до епінефрину (адреналіну) інгібіторів ферменту С(1)-естерази. Пацієнт повинен бути госпіталізований, і спостереження за ним має проводитися до повного усунення симптомів, але не менше 24 годин. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, спостерігалися випадки інтестинального ангіоневротичного набряку, який виявлявся болями в животі з нудотою та блюванням або без них, у деяких випадках одночасно спостерігався ангіоневротичний набряк обличчя. З появою у пацієнта на фоні лікування інгібіторами АПФ вищеописаних симптомів слід при проведенні диференціального діагнозу розглядати та можливість розвитку у них інтестинального ангіоневротичного набряку. Лікування, спрямоване на десенсибілізацію до отрути комах (наприклад, бджоли, оси), і одночасно прийом інгібіторів АПФ можуть ініціювати анафілактичні та анафілактоїдні реакції (наприклад, виражене зниження артеріального тиску, задишка, блювання, алергічні шкірні реакції), які можуть іноді бути небезпечними для життя . На фоні лікування інгібіторами АПФ реакції підвищеної чутливості на отруту комах (наприклад, бджоли, оси) розвиваються швидше та протікають важче. Якщо необхідно проведення десенсибілізації до отрути комах, інгібітор АПФ повинен бути тимчасово замінений відповідним лікарським препаратом іншого класу. При застосуванні інгібіторів АПФ були описані небезпечні для життя, анафілактоїдні реакції, що швидко розвиваються, іноді аж до розвитку шоку, під час проведення гемодіалізу або гемофільтрації із застосуванням певних високопроточних мембран (наприклад, поліакрилнітрилових мембран) (див. також інструкції виробників мембран). Необхідно уникати одночасного застосування препарату Ампрілан і використання такого типу мембран, наприклад, для термінового гемодіалізу або гемофільтрації. В даному випадку переважно використання інших мембран або скасування інгібіторів АПФ. Подібні реакції спостерігалися при аферезі ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату. Тому цей метод не слід застосовувати у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ. У пацієнтів з порушеннями функції печінки реакція на лікування препаратом Амприлан може бути або посиленою,або ослабленою. Крім цього, у пацієнтів з важким цирозом печінки з набряками та/або асцитом можлива значна активація РААС, тому при лікуванні цих пацієнтів слід дотримуватися особливої ​​обережності (див. також розділ «Спосіб застосування та дози»). Контроль вмісту електролітів у плазмі крові Гіперкаліємія Інгібітори АПФ можуть викликати гіперкаліємію, оскільки вони пригнічують вивільнення альдостерону. Цей ефект зазвичай незначний у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що містять калій (включаючи калійвмісні замінники кухонної солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або ко-тримоксазол, також відомий як триметоприм + сульфаметоксазол, і особливо антагоністи альдо II, можливий розвиток гіперкаліємії. До групи ризику гіперкаліємії також належать пацієнти похилого віку (старше 70 років), пацієнти з декомпенсованим цукровим діабетом або пацієнти у стані зневоднення, пацієнти з гострою серцевою недостатністю, метаболічним ацидозом.Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У деяких пацієнтів, які отримували раміприл, спостерігався СНР АДГ з подальшим розвитком гіпонатріємії. Рекомендується регулярно контролювати вміст натрію в плазмі у пацієнтів похилого віку та інших пацієнтів з ризиком розвитку гіпонатріємії. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічне) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Рекомендується вести ретельне спостереження за новонародженими, матері яких застосовували під час вагітності інгібітори АПФ для виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При олігурії необхідна підтримка АТ та ниркової перфузії шляхом введення відповідних рідин та судинозвужувальних засобів. У таких новонароджених є ризик розвитку олігурії та неврологічних розладів, можливо, внаслідок зниження ниркового та мозкового кровотоку через зниження артеріального тиску, що викликається інгібіторами АПФ. Кашель При застосуванні препарату Ампрілан може виникнути сухий, непродуктивний, тривалий кашель, який зникає після припинення застосування інгібіторів АПФ (включаючи раміприл), що необхідно враховувати при диференціальному діагнозі кашлю на фоні застосування інгібітору АПФ. Етнічні особливості Препарат Ампрілан, як і інші інгібітори АПФ, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Препарат Ампрілан слід з обережністю призначати пацієнтам негроїдної раси через більш високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Пацієнти після трансплантації нирок Досвід застосування раміприлу у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, недостатній. Контроль лабораторних показників до та під час лікування препаратом Ампрілан® (до 1 разу на місяць у перші 3-6 місяців лікування) Контроль функції нирок (визначення сироваткових концентрацій креатиніну) При лікуванні інгібіторами АПФ у перші тижні лікування та надалі рекомендується проводити контроль функції нирок. Особливо ретельний контроль потрібний пацієнтам з гострою серцевою недостатністю і ХСН, порушенням функції нирок, після трансплантації нирки, пацієнтам з реноваскулярними захворюваннями, включаючи пацієнтів з гемодинамічно значущим одностороннім стенозом ниркової артерії при наявності двох нирок (у таких пацієнтів навіть незначне підвищення сироваткової концентрації. показником зниження функції нирок). Контроль гематологічних показників (гемоглобін, кількість лейкоцитів, еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитарна формула) Рекомендується контролювати показники загального аналізу крові для виявлення можливої ​​лейкопенії. Більш регулярний моніторинг рекомендується на початку лікування та у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини або у пацієнтів, які отримують одночасно інші лікарські засоби, здатні змінювати картину периферичної крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») . Контроль кількості лейкоцитів необхідний для раннього виявлення лейкопенії, що особливо важливо у пацієнтів із підвищеним ризиком її розвитку, а також за перших ознак розвитку інфекції. При виявленні нейтропенії (число нейтрофілів менше 2000/мкл) потрібне припинення лікування інгібіторами АПФ. При появі симптоматики, обумовленої лейкопенією (наприклад, лихоманка, збільшення лімфатичних вузлів, тонзиліт),потрібен терміновий контроль картини периферичної крові. У разі появи ознак кровоточивості (найдрібніших петехій, червоно-коричневих висипань на шкірі та слизових оболонках) необхідний також контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові. Визначення активності «печінкових» ферментів, концентрації білірубіну у сироватці крові При появі жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові лікування препаратом Амприлан слід припинити та забезпечити лікарське спостереження за пацієнтом. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Амприлан містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з порушенням функції нирок При СКФ від 50 до 20 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла початкова добова доза становить 1,25 мг. Максимальна припустима добова доза – 5 мг. Пацієнти з не повністю скоригованою втратою рідини та електролітів, пацієнти з тяжкою артеріальною гіпертензією, а також пацієнти, для яких виражене зниження АТ становить певний ризик (наприклад, при тяжкому атеросклеротичному ураженні коронарних та мозкових артерій) Початкова доза знижується до 1,25 мг на добу. Пацієнти з попередньою терапією діуретиками Необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) до початку лікування препаратом Ампрілан або, принаймні, зменшити дозу діуретиків, що приймаються. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найнижчої дози, яка дорівнює 1,25 мг препарату Ампрілан®, що приймається 1 раз на добу, вранці. Після прийому першої дози і щоразу після збільшення дози препарату Амприлан і (або) «петлевих» діуретиків пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути неконтрольованої гіпотензивної реакції. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Початкова доза зменшується до 1,25 мг на добу. Пацієнти з порушенням функції печінки Реакція АТ на прийом препарату Амприлан може як посилюватися (за рахунок уповільнення виведення раміприлату), так і послаблюватися (за рахунок уповільнення перетворення малоактивного раміприлу на активний раміприлат). Тому на початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. Максимальна припустима добова доза – 2,5 мг. Вплив на керування транспортними засобами: У період лікування препаратом Ампрілан® необхідно утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, включаючи керування автомобілем, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки на тлі його застосування можлива поява запаморочення, зниження швидкості психомоторних реакцій, уваги, особливо після прийому першої дози. .Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка раміприл таблетки на 1 таблетку 1,25 мг/2,5 мг/5 мг/10 мг: Діюча речовина: Раміприл 1,25 мг/2,50 мг/5,00 мг/10,00 мг Допоміжні речовини: Натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, кроскармелозу натрію, крохмаль прежелатинізований, стеарилфумарат натрію, суміш барвників РВ 22886 жовтий* (для таблеток 2,5 мг), суміш барвників РВ 24899 рожевий** (для таблеток 5 мг) * Суміш барвників РВ 22886 жовтий містить: лактози моногідрат, барвник заліза оксид жовтий (Е172). ** Суміш барвників РВ 24899 рожевий містить: лактози моногідрат, барвник заліза оксид червоний (Е172), барвник заліза оксид жовтий (Е172).Опис лікарської формиТаблетки 1,25 мг: овальні, плоскі таблетки білого або майже білого кольору з фаскою. Таблетки 2,5 мг: овальні, плоскі пігулки світло-жовтого кольору з фаскою. Таблетки 5 мг: овальні, плоскі пігулки рожевого кольору з фаскою, з видимими вкрапленнями. Таблетки 10 мг: овальні, плоскі таблетки білого або майже білого кольору з фаскою.Фармакотерапевтична групаангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) інгібіторФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо раміприл швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (50 – 60 %). Їда уповільнює його абсорбцію, але не впливає на повноту всмоктування. Раміприл піддається інтенсивному пресистемному метаболізму/активації (головним чином у печінці шляхом гідролізу), в результаті якого утворюється його єдиний активний метаболіт – раміприлат, активність якого щодо інгібування АПФ приблизно в 6 разів перевищує активність раміприлу. Крім цього, в результаті метаболізму раміприлу утворюється дикетопіперазин, що не володіє фармакологічною активністю, який потім піддається кон'югації з глюкуроновою кислотою, раміприлат також глюкуронується і метаболізується до дикетопіперазинової кислоти. Біодоступність раміприлу після внутрішнього прийому коливається від 15 % (для дози 2,5 мг) до 28 % (для дози 5 мг). Біодоступність активного метаболіту – раміприлату – після прийому внутрішньо 2,5 мг та 5 мг раміприлу становить приблизно 45 % (порівняно з його біодоступністю після внутрішньовенного введення у тих же дозах). Після прийому раміприлу внутрішньо максимальні плазмові концентрації раміприлу та раміприлату досягаються через 1 та 2-4 години, відповідно. Зниження плазмової концентрації раміприлату відбувається в кілька етапів: фаза розподілу та виведення з періодом напіввиведення (Т(1/2)) раміприлату, що становить приблизно 3 години, потім проміжна фаза з Т(1/2) раміприлату, що становить приблизно 15 годин, та кінцева фаза з дуже низькою концентрацією раміприлату в плазмі крові та Т(1/2) раміприлату, що становить приблизно 4-5 днів. Ця кінцева фаза обумовлена ​​повільним вивільненням раміприлату із міцного зв'язку з рецепторами АПФ. Незважаючи на тривалу кінцеву фазу при одноразовому протягом доби прийомі раміприлу внутрішньо в дозі 2,5 мг і більше,рівноважна плазмова концентрація раміприлату досягається приблизно через 4 дні лікування. При курсовому застосуванні препарату ефективний Т(1/2) в залежності від дози становить 13-17 годин. Зв'язок з білками плазми становить приблизно для раміприлу 73%, а для раміприлату – 56%. Після внутрішньовенного введення обсяг розподілу раміприлу та раміприлату становить приблизно 90 л та приблизно 500 л відповідно. Після прийому внутрішньо раміприлу (10 мг), міченого радіоактивним ізотопом, 39% радіоактивності виводиться через кишечник і близько 60% – нирками. Після внутрішньовенного введення раміприлу 50-60% дози виявляється у сечі у вигляді раміприлу та його метаболітів. Після внутрішньовенного введення раміприлату близько 70 % дози виявляється у сечі у вигляді раміприлату та його метаболітів, інакше кажучи, при внутрішньовенному введенні раміприлу та раміприлату значна частина дози виводиться через кишечник з жовчю, минаючи нирки (50 % та 30 % відповідно). У пацієнтів з дренуванням жовчних проток після прийому внутрішньо 5 мг раміприлу протягом перших 24 годин виділяються практично однакові кількості раміприлу та його метаболітів нирками та через кишечник. Приблизно 80-90% метаболітів у сечі та жовчі були ідентифіковані як раміприлат та метаболіти раміприлату.Раміприлу глюкуронід і раміприлу дикетопіперазин становлять приблизно 10-20% від загальної кількості, а вміст сечі неметаболізованого раміприлу становить приблизно 2%. У дослідженнях на тваринах було показано, що раміприл виділяється у материнське молоко. При порушеннях функції нирок з кліренсом креатиніну (КК) менше 60 мл/хв виведення раміприлату та його метаболітів нирками сповільнюється. Це призводить до підвищення плазмової концентрації раміприлату, яка знижується повільніше, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. При прийомі раміприлу у високих дозах (10 мг) порушення функції печінки призводить до уповільнення пресистемного метаболізму раміприлу до активного раміприлату та повільнішого виведення раміприлату. У здорових добровольців та у пацієнтів з артеріальною гіпертензією після двох тижнів лікування раміприлом у добовій дозі 5 мг не спостерігається клінічно значущого накопичення раміприлу та раміприлату. У пацієнтів з ХСН після двох тижнів лікування раміприлом у добовій дозі 5 мг відзначається 1,5-1,8-кратне збільшення плазмових концентрацій раміприлату та площі під кривою «концентрація-час» (AUC). У здорових добровольців похилого віку (65-75 років) фармакокінетика раміприлу та раміприлату істотно не відрізняється від такої у молодих здорових добровольців.ФармакодинамікаАктивний метаболіт раміприлу – раміприлат, що утворюється під дією «печінкових» ферментів, – це тривалий час інгібітор АПФ (синоніми АПФ: кініназа II, дипептидилкарбоксидипептидаза I). АПФ у плазмі крові та тканинах каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, який має судинозвужувальну дію, та розпад брадикініну, що володіє судиннорозширювальною дією. Тому при прийомі раміприлу внутрішньо зменшується утворення ангіотензину II і відбувається накопичення брадикініну, що призводить до розширення судин та зниження артеріального тиску (АТ). Викликане раміприлом підвищення активності калікреїн-кінінової системи в плазмі крові та тканинах з активацією простагландинової системи та збільшенням синтезу простагландинів, що стимулюють утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах, зумовлює його кардіопротективну дію. Ангіотензин II стимулює вироблення альдостерону, тому прийом раміприлу призводить до зниження секреції альдостерону та підвищення вмісту калію у сироватці крові. При зниженні концентрації ангіотензину II у плазмі усувається його інгібуюче вплив на секрецію реніну за типом негативного зворотного зв'язку, що призводить до підвищення активності реніну плазми крові. Передбачається, що розвиток деяких небажаних реакцій (зокрема, сухого кашлю) пов'язаний з підвищенням активності брадикініну. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом раміприлу призводить до зниження АТ у положенні «лежачи» та «стоячи» без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Раміприл значно знижує загальний периферичний опір судин (ОПСС), практично не викликаючи змін ниркового кровотоку та швидкості клубочкової фільтрації. Антигіпертензивна дія починає проявлятися через 1-2 години після прийому внутрішньо разової дози препарату, досягаючи найбільшого значення через 3-6 годин, і зберігається протягом 24 годин. При курсовому прийомі препарату Амприлан® антигіпертензивний ефект може поступово збільшуватися, зазвичай стабілізуючись до 3-4 тижня регулярного прийому і потім зберігаючись протягом тривалого часу. Раптове припинення прийому препарату не призводить до швидкого та значного підвищення артеріального тиску (відсутність синдрому «скасування»). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією раміприл уповільнює розвиток та прогресування гіпертрофії міокарда та судинної стінки. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) раміприл знижує ОПСС (зменшує поста навантаження на серце), збільшує ємність венозного русла та знижує тиск наповнення лівого шлуночка (ЛШ), що, відповідно, призводить до зменшення переднавантаження на серце. У цих пацієнтів при прийомі раміприлу спостерігається збільшення серцевого викиду, фракції викиду ЛШ (ФВЛШ) та покращення переносимості фізичного навантаження. При діабетичній та недіабетичній нефропатії прийом раміприлу уповільнює швидкість прогресування ниркової недостатності та час настання термінальної стадії ниркової недостатності та, завдяки цьому, зменшує потребу у проведенні гемодіалізу або трансплантації нирки. При початкових стадіях діабетичної або недіабетичної нефропатії раміприл зменшує частоту альбумінурії. У пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань внаслідок судинних уражень (діагностована ішемічна хвороба серця [ІХС], облітеруючі захворювання периферичних артерій в анамнезі, інсульт в анамнезі) або цукрового діабету з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, збільшення концентрації загального холестерину [ОХс], зниження концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності [Хс-ЛПВЩ], куріння) приєднання раміприлу до стандартної терапії знижує частоту розвитку інфаркту міокарда, інсульту та смертності від серцево-судинних причин. Крім цього, раміприл знижує показники загальної смертності, а також потребу у проведенні процедур реваскуляризації та уповільнює виникнення або прогресування ХСН. У пацієнтів із серцевою недостатністю з клінічними проявами, що розвинулася в перші дні гострого інфаркту міокарда (з 2 по 9 добу), застосування раміприлу, розпочате з 3 по 10 день гострого інфаркту міокарда, знижувало смертність (на 27 %), ризик раптової смерті. 30%), ризик прогресування серцевої недостатності до тяжкого ступеня (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), резистентної до терапії (на 23%); ймовірність подальшої госпіталізації внаслідок розвитку серцевої недостатності (на 26%). У загальній популяції пацієнтів, а також у пацієнтів з цукровим діабетом як з артеріальною гіпертензією, так і з нормальними показниками АТ, раміприл знижує ризик розвитку нефропатії та виникнення мікроальбумінурії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами, наприклад, діуретиками та блокаторами «повільних» кальцієвих каналів [БМКК]). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, зокрема у комбінації з діуретиками). Діабетична нефропатія або недіабетична нефропатія, доклінічні та клінічно виражені стадії, у т. ч. з вираженою протеїнурією, особливо при поєднанні з артеріальною гіпертензією. Зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком: - у пацієнтів з підтвердженою ішемічною хворобою серця (ІХС), інфарктом міокарда в анамнезі або без нього, включаючи пацієнтів, які перенесли чреспластику. аортокоронарне шунтування; - у пацієнтів із інсультом в анамнезі; - у пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій в анамнезі; - у пацієнтів з цукровим діабетом із не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищення плазмових концентрацій ОХС, зниження плазмових концентрацій Хс-ЛПЗЩ, куріння). Серцева недостатність із клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з 2 по 9 добу) після гострого інфаркту міокарда (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка»).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до раміприлу, інших інгібіторів АПФ або до будь-якого компонента препарату (див. розділ «Склад»). Ангіоневротичний набряк (спадковий або ідіопатичний, а також після прийому інгібіторів АПФ) в анамнезі – ризик швидкого розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Побічна дія»). Гемодинамічно значущий стеноз ниркових артерій (двосторонній чи односторонній у разі єдиної нирки). Артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.) або стани з нестабільними показниками гемодинаміки. Гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП). Первинний гіперальдостеронізм. Ниркова недостатність важкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації [СКФ] менше 20 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) (досвід клінічного застосування недостатній). Нефропатія, лікування якої проводиться глюкокортикостероїдами, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), імуномодуляторами та/або іншими цитостатичними засобами (досвід клінічного застосування недостатній, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). ХСН у стадії декомпенсації (досвід клінічного застосування недостатній). Гемодіаліз або гемофільтрація з використанням деяких мембран з негативно зарядженою поверхнею, таких як високопроточні мембрани з поліакрилнітрилу (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами», «Особливі вказівки»). Аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстрану сульфату (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості) (див. розділ «Особливі вказівки»). Десенсибілізуюча терапія при реакціях підвищеної чутливості до отрути комах, таких як бджоли, оси (див. розділ «Особливі вказівки»). Одночасне застосування з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вагітність. Період грудного вигодовування. Вік до 18 років (досвід клінічного застосування недостатній). Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, оскільки препарат Ампрілан містить лактозу. Додаткові протипоказання при застосуванні препарату Ампрілан у гострій стадії інфаркту міокарда Тяжка серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Нестабільна стенокардія. Небезпечні життя шлуночкові порушення ритму серця. «Легенєве» серце. Стани, при яких виражене зниження артеріального тиску є особливо небезпечним (при атеросклеротичних ураженнях коронарних та мозкових артерій). Стани, що супроводжуються підвищенням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), при яких при інгібуванні АПФ є ризик різкого зниження артеріального тиску з погіршенням функції нирок: - виражена артеріальна гіпертензія, особливо злоякісна артеріальна гіпертензія; - ХСН, особливо тяжка або щодо якої приймаються інші лікарські засоби з антигіпертензивною дією; - гемодинамічно значущий однобічний стеноз ниркової артерії (за наявності обох бруньок); - Попередній прийом діуретиків; - порушення водно-електролітного балансу внаслідок недостатнього споживання рідини та кухонної солі, діареї, блювоти, рясного потовиділення. Порушення функції печінки (недостатність досвіду застосування: можливе як посилення, так і ослаблення ефектів раміприлу; за наявності у пацієнтів цирозу печінки з асцитом та набряками можлива значна активація РААС, див. вище «Стани, що супроводжуються підвищенням активності РААС»). Порушення функції нирок (СКФ понад 20 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) через ризик розвитку гіперкаліємії та лейкопенії. Стан після трансплантації нирки. Системні захворювання сполучної тканини, у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія, супутня терапія препаратами, здатними викликати зміни в картині периферичної крові (можливе пригнічення кістковомозкового кровотворення, розвиток нейтропенії або агранулоцитозу, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами». Цукровий діабет (ризик розвитку гіперкаліємії). Пацієнти похилого віку (ризик посилення антигіпертензивної дії). Гіперкаліємія. Одночасне застосування препарату Амприлан з препаратами, що містять аліскірен, або АРА II (при подвійній блокаді РААС є підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок порівняно з монотерапією) (див. розділ «Особливі вказівки»). Застосування під час хірургічних втручань або при проведенні загальної анестезії. Застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат Амприлан® протипоказаний при вагітності, оскільки він може несприятливо впливати на плід: порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, гіпоплазія легень. Тому перед початком прийому препарату у жінок дітородного віку слід виключити вагітність. Якщо жінка планує вагітність, лікування інгібітором АПФ має бути припинено. У разі настання вагітності під час лікування препаратом Амприлан® слід якнайшвидше припинити його прийом та перевести пацієнтку на прийом інших препаратів, при застосуванні яких ризик для дитини буде найменшим. Період грудного вигодовування Якщо лікування препаратом Ампрілан® необхідно в період грудного вигодовування, то годування груддю має бути припинено. Протипоказаний особам віком до 18 років (досвід клінічного застосування недостатній).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: еозинофілія; рідко: лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, зменшення кількості еритроцитів у периферичній крові, зниження гемоглобіну, тромбоцитопенію; частота невідома: пригнічення кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи: частота невідома: анафілактичні або анафілактоїдні реакції (при інгібуванні АПФ збільшується кількість анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах), підвищення титру антинуклеарних антитіл. Порушення з боку ендокринної системи: частота невідома: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНР АДГ). Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто: підвищення вмісту калію у плазмі крові; нечасто: анорексія, зниження апетиту; частота невідома: зниження вмісту натрію у плазмі крові. Порушення психіки: нечасто: пригнічений настрій, тривога, нервозність, руховий занепокоєння, порушення сну, включаючи сонливість; рідко: сплутаність свідомості; Частота невідома: порушення уваги. Порушення з боку нервової системи: часто: біль голови, запаморочення (відчуття «легкості» в голові); нечасто: вертиго, парестезія, агевзія (втрата смакової чутливості), дисгевзія (порушення смакової чутливості); рідко: тремор, порушення рівноваги; частота невідома: ішемія головного мозку, включаючи ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних реакцій (зниження реакції), відчуття печіння, паросмія (порушення сприйняття запахів). Порушення з боку органу зору: нечасто: зорові розлади, включаючи розпливчастість зображення; рідко кон'юнктивіт. Порушення з боку слуху та лабіринтні порушення: рідко: порушення слуху, дзвін у вухах. Порушення з боку серця: нечасто: ішемія міокарда, включаючи розвиток нападу стенокардії або інфаркту міокарда, тахікардія, аритмії (поява або посилення), серцебиття, периферичні набряки. Порушення з боку судин: часто: виражене зниження артеріального тиску, порушення ортостатичної регуляції судинного тонусу (ортостатична гіпотензія), синкопальні стани; нечасто: "припливи" крові до шкіри обличчя; рідко: виникнення або посилення порушення кровообігу на фоні стенозуючих судинних уражень, васкуліт; Частота невідома: синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: «сухий» кашель (що посилюється ночами й у положенні «лежачи»), бронхіт, синусит, задишка; нечасто: бронхоспазм, включаючи обтяження перебігу бронхіальної астми, закладеність носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: запальні реакції у шлунку та кишечнику, розлади травлення, відчуття дискомфорту в ділянці живота, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто: фатальний панкреатит (випадки панкреатиту з летальним результатом при прийомі інгібіторів АПФ спостерігалися вкрай рідко), підвищення активності ферментів підшлункової залози в плазмі крові, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхньому відділі живота, у тому числі пов'язана з гастритом, запор, оболонки порожнини рота; рідко: глосит; частота невідома: афтозний стоматит (запальна реакція слизової оболонки ротової порожнини). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто: підвищення активності «печінкових» ферментів та концентрації кон'югованого білірубіну в плазмі крові; рідко: холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярні ураження; частота невідома: гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (летальний кінець спостерігався вкрай рідко). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: шкірний висип, зокрема макулопапульозний; нечасто: ангіоневротичний набряк, у тому числі і зі смертельним наслідком (набряк гортані може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до летального результату), свербіж шкіри, гіпергідроз (підвищене потовиділення); рідко: ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис; дуже рідко: реакції фотосенсибілізації; частота невідома: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, обтяження перебігу псоріазу, псоріазоподібний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна (лишаевидная) екзантема або енантема, алопеція. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто: м'язові судоми, міалгія; нечасто: артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Нечасто: порушення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, збільшення кількості виділеної сечі, посилення протеїнурії, що раніше існувала, підвищення концентрації сечовини і креатиніну в плазмі крові. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто: минуща імпотенція за рахунок еректильної дисфункції, зниження лібідо; частота невідома: гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: біль у грудях, підвищена стомлюваність; нечасто: підвищення температури; рідко: астенія (слабкість).Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації Застосування деяких високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилнітрилових мембран) при проведенні гемодіалізу або гемофільтрації, використання декстрану сульфату при аферезі ЛПНГ Ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій. Якщо пацієнту необхідно проведення цих процедур, слід застосовувати інші типи мембран (у разі проведення гемодіалізу та гемофільтрації) або перевести пацієнта на прийом гіпотензивних препаратів інших груп. Одночасне застосування препарату Амприлан® та препаратів, що містять аліскірен Одночасне застосування препарату Амприлан® з препаратами, що містять аліскірен, протипоказано у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (СКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) ) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділи «Протипоказання», «З обережністю», «Особливі вказівки»). Одночасне застосування препарату Ампрілан® та АРА II Одночасне застосування препарату Ампрілан® з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділи «Протипоказання», «З обережністю», «Особливі вказівки»). Дані клінічних досліджень показали, що подвійна блокада РААС шляхом одночасного застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену пов'язана з більш високою частотою розвитку побічних ефектів, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження ниркової функції (у тому числі гостра ниркова недостатність) порівняно із застосуванням одного препарату із перелічених груп. Інгібітори нейтральної ендопептидази При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, у зв'язку з чим одночасне застосування цих препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Нерекомендовані комбінації З солями калію, калійзберігаючими діуретиками (наприклад, амілоридом, тріамтереном, еплероном, спіронолактоном), іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи АРА II, такролімус, циклоспорин)Зазвичай вміст калію в плазмі залишається в межах норми, при цьому у деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, може розвинутись гіперкаліємія. Застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, тріамтерен або амілорид), замінників калію, що містять, кухонної солі, інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Слід також бути обережними при одночасному призначенні препарату Амприлан з іншими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), оскільки відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик.Тому одночасне застосування препарату Ампрілан з вищевказаними препаратами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, слід дотримуватися запобіжних заходів з регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Комбінації, які слід застосовувати з обережністю З гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, діуретики) та іншими лікарськими засобами, здатними знижувати АТ (нітратами, трициклічними антидепресантами, засобами для загальної та місцевої анестезії, баклофеном, алфузозином, доксазозином, празозином, тамсулозином, теразозином) . діуретиками (див. також розділи «Спосіб застосування та дози», «Побічна дія», «Особливі вказівки»), при одночасному застосуванні з діуретиками слід регулярно контролювати вміст натрію у сироватці крові. Зі снодійними, наркотичними та знеболюючими лікарськими засобами Можливе більш виражене зниження артеріального тиску. З вазопресорними симпатоміметиками (епінефрином [адреналіном], ізопротеренолом, добутаміном, допаміном) Зменшення антигіпертензивної дії препарату Ампрілан®, рекомендується особливо ретельний контроль артеріального тиску. З аллопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками, імунодепресантами, кортикостероїдами (глюкокортикостероїдами та мінералокортикостероїдами) та іншими лікарськими засобами, які можуть впливати на гематологічні показники Одночасне застосування збільшує ризик розвитку гематологічних реакцій (див. розділ «Про. З солями літію Підвищення сироваткового вмісту літію та посилення кардіо- та нейротоксичної дії літію. Тому слід контролювати вміст літію у сироватці крові. З гіпоглікемічними засобами (наприклад, інсуліном, гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо [похідними сульфонілсечовини]) У зв'язку із зменшенням інсулінорезистентності під впливом інгібіторів АПФ можливе посилення гіпоглікемічного ефекту цих лікарських засобів, аж до розвитку гіпоглікемії. Рекомендується особливо ретельний контроль концентрації глюкози в крові на початку одночасного застосування з інгібіторами АПФ. З інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin – мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом У пацієнтів, які приймали одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного. З інгібіторами дипептидилпептидази-IV (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, із ситагліптином, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптином У пацієнтів, які приймали одночасно інгібітори АПФ та інгібітори ДПП-IV, спостерігалося збільшення ризику розвитку ангіонів. З естрамустином При одночасному застосуванні збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (набряк Квінке). З рацекадотрилом (інгібітор енкефалінази, що застосовується при лікуванні гострої діареї) . При одночасному застосуванні збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Комбінації, які слід брати до уваги З нестероїдними протизапальними засобами (індометацин, ацетилсаліцилова кислота) Можливе ослаблення дії препарату Амприлан, підвищення ризику порушень функції нирок та підвищення вмісту калію в сироватці крові. З циклоспорином При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з циклоспорином можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. З гепарином Можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. З натрію хлоридом Послаблення антигіпертензивної дії препарату Ампрілан® та менш ефективне лікування симптомів ХСН. З етанолом Посилення симптомів вазодилатації. Препарат Ампрілан може посилювати вплив етанолу на організм. З естрогенами Ослаблення антигіпертензивної дії препарату Ампрілан (затримка рідини). Десенсибілізуюча терапія при підвищеній чутливості до отрути комах Інгібітори АПФ, включаючи препарат Ампрілан®, збільшують ймовірність розвитку тяжких анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах. Передбачається, що цей ефект може виникнути при застосуванні інших алергенів. З препаратами золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат) При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ (включаючи раміприл) з препаратами золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат) повідомлялося про розвиток наступних реакцій: припливи крові до шкіри обличчя, нудота, блювання. З тканинними активаторами плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.Спосіб застосування та дозиТаблетку слід приймати внутрішньо незалежно від часу їди (тобто таблетки можуть прийматися як до, так і під час або після їди) і запивати достатньою кількістю (1/2 склянки) води. Не можна розжовувати чи подрібнювати пігулки перед прийомом. Доза підбирається залежно від терапевтичного ефекту та переносимості препарату пацієнтом. Лікування препаратом Амприлан зазвичай є тривалим, і його тривалість у кожному конкретному випадку визначається лікарем. Якщо не призначається інакше, то за нормальної функції нирок та печінки рекомендуються представлені далі режими дозування. Артеріальна гіпертензія (у монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами, наприклад, діуретиками та БМКК) Зазвичай початкова доза становить 25 мг 1 раз на добу вранці. Якщо при прийомі препарату Амприлан у цій дозі протягом 3 тижнів і більше не вдається нормалізувати артеріальний тиск, то доза може бути збільшена до 5 мг на добу. При недостатній ефективності дози 5 мг через 2-3 тижні вона може бути ще подвоєна до максимальної добової дози, що рекомендується, – 10 мг. В якості альтернативи до збільшення дози до 10 мг на добу при недостатній антигіпертензивній ефективності добової дози 5 мг, можливе додавання до лікування інших гіпотензивних засобів, зокрема діуретиків або БМКК. ХСН (у складі комбінованої терапії, зокрема, у комбінації з діуретиками) Рекомендована початкова доза – 1,25 мг 1 раз на добу. Залежно від реакції пацієнта на терапію, що проводиться, доза може збільшуватися. Рекомендується подвоювати дозу з інтервалом 1-2 тижні. Якщо потрібно прийом добової дози 2,5 мг і вище, вона може застосовуватися як одноразово на добу, так і ділитися на два прийоми. Максимальна добова доза становить 10 мг. Діабетична нефропатія або недіабетична нефропатія, доклінічні та клінічно виражені стадії, у т. ч. з вираженою протеїнурією, особливо при поєднанні з артеріальною гіпертензією Рекомендована початкова доза – 1,25 мг 1 раз на добу. Доза може збільшуватись до 5 мг 1 раз на добу. При даних станах дози вище 5 мг 1 раз на добу, у контрольованих клінічних дослідженнях вивчені недостатньо. Зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів із високим серцево-судинним ризиком Рекомендована початкова доза – 2,5 мг 1 раз на добу. Залежно від переносимості препарату Амприлан пацієнтом дозу можна поступово збільшувати. Рекомендується подвоїти дозу через 1 тиждень лікування, а протягом наступних 3-х тижнів лікування збільшити до звичайної підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу. Застосування дози, що перевищує 10 мг на добу, у контрольованих клінічних дослідженнях недостатньо вивчено. Застосування препарату у пацієнтів із КК менше 0,6 мл/сек вивчено недостатньо. Серцева недостатність із клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з 2 по 9 добу) після гострого інфаркту міокарда Початкова доза Лікування може бути розпочато не раніше ніж через 48 годин від моменту інфаркту міокарда (переважно з 2 до 9 доби захворювання) у клінічно та гемодинамічно стабільних пацієнтів з клінічними проявами серцевої недостатності. Рекомендована початкова доза раміприлу становить 2,5 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері). Після прийому першої дози пацієнт повинен перебувати під лікарським наглядом не менше двох годин або не менше однієї години після стабілізації артеріального тиску. При непереносимості першої дози раміприлу (виражене зниження артеріального тиску) рекомендується застосування раміприлу в дозі 1,25 мг 2 рази на добу протягом двох днів з подальшим збільшенням дози до 2,5 мг 2 рази на добу. Якщо не вдається збільшити дозу раміприлу до 2,5 мг 2 рази на добу, застосування препарату необхідно припинити. Титрування та підтримуюча доза Надалі, залежно від реакції пацієнта, дозу раміприлу рекомендується збільшувати вдвічі з інтервалом 1-3 дні до цільової підтримуючої дози 5 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза раміприлу, що рекомендується, становить 10 мг (переважним є поділ добової дози на 2 прийоми). В даний час досвід лікування пацієнтів з серцевою недостатністю тяжкого ступеня (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що виникла безпосередньо після гострого інфаркту міокарда, є недостатнім. Якщо у таких пацієнтів приймається рішення про проведення лікування раміприлом, то рекомендується розпочинати лікування з найменшої можливої ​​дози (1,25 мг 1 раз на добу) та дотримуватись особливої ​​обережності при кожному збільшенні дози. Застосування препарату Ампрілан у окремих груп пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок При СКФ від 50 до 20 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла початкова добова доза становить 1,25 мг. Максимальна припустима добова доза – 5 мг. Пацієнти з не повністю скоригованою втратою рідини та електролітів, пацієнти з тяжкою артеріальною гіпертензією, а також пацієнти, для яких виражене зниження АТ становить певний ризик (наприклад, при тяжкому атеросклеротичному ураженні коронарних та мозкових артерій) Початкова доза знижується до 1,25 мг на добу. Пацієнти з попередньою терапією діуретиками Необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) до початку лікування препаратом Ампрілан або, принаймні, зменшити дозу діуретиків, що приймаються. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найнижчої дози, яка дорівнює 1,25 мг препарату Ампрілан®, що приймається 1 раз на добу, вранці. Після прийому першої дози і щоразу після збільшення дози препарату Амприлан і (або) «петлевих» діуретиків пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути неконтрольованої гіпотензивної реакції. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Початкова доза зменшується до 1,25 мг на добу. Пацієнти з порушенням функції печінки Реакція АТ на прийом препарату Амприлан може як посилюватися (за рахунок уповільнення виведення раміприлату), так і послаблюватися (за рахунок уповільнення перетворення малоактивного раміприлу на активний раміприлат). Тому на початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. Максимальна припустима добова доза – 2,5 мг.ПередозуванняСимптоми: виражена периферична вазодилатація з розвитком вираженого зниження артеріального тиску та шоку, брадикардія, водно-електролітні розлади, гостра ниркова недостатність, ступор. Лікування: промивання шлунка, прийом адсорбентів (по можливості протягом перших 30 хв). У разі вираженого зниження АТ до терапії з заповнення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та відновлення водно-електролітного балансу може бути додане введення альфа(1)-адренергічних агоністів (норепінефрін [норадреналін], допамін). У разі рефрактерності до медикаментозного лікування брадикардії може знадобитися встановлення тимчасового електрокардіостимулятора. При передозуванні необхідно контролювати сироваткові концентрації креатиніну та вмісту електролітів. Відсутній досвід застосування форсованого діурезу, зміни pH сечі, гемофільтрації або гемодіалізу для прискореного виведення раміприлу та раміприлату з організму під час передозування препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування препаратом Ампрілан® необхідно усунути гіпонатріємію та гіповолемію. У пацієнтів, які раніше приймали діуретики, необхідно їх відмінити або принаймні знизити їх дозу за 2-3 дні до початку прийому препарату Амприлан (у цьому випадку слід ретельно контролювати стан пацієнтів з ХСН у зв'язку з можливістю розвитку у них декомпенсації. зі збільшенням ОЦК). Після прийому першої дози препарату, а також зі збільшенням його дози та/або дози діуретиків (особливо «петлевих») необхідно забезпечити ретельне медичне спостереження за пацієнтом протягом не менше 8 годин для вчасного вживання відповідних заходів у разі вираженого зниження артеріального тиску. Якщо препарат Ампрілан застосовується вперше або у високій дозі у пацієнтів з підвищеною активністю РААС, то у них слід ретельно контролювати артеріальний тиск, особливо на початку лікування, оскільки у цих пацієнтів є підвищений ризик вираженого зниження артеріального тиску (див. розділ «З обережністю») . При злоякісній артеріальній гіпертензії та серцевій недостатності, особливо на гострій стадії інфаркту міокарда, лікування препаратом Амприлан слід розпочинати лише в умовах стаціонару. У пацієнтів з ХСН прийом препарату може призвести до розвитку вираженого зниження артеріального тиску, яке у ряді випадків супроводжується олігурією або азотемією та рідко – розвитком гострої ниркової недостатності. Слід бути обережними при лікуванні пацієнтів похилого віку, оскільки вони можуть бути особливо чутливі до інгібіторів АПФ, на початку терапії рекомендується контролювати показники функції нирок (див. також розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів, для яких зниження артеріального тиску може становити особливий ризик (наприклад, у пацієнтів з атеросклеротичним звуженням коронарних або мозкових артерій), лікування має починатися під суворим медичним наглядом. Слід бути обережними при фізичному навантаженні та/або спекотній погоді через ризик підвищеного потовиділення та дегідратації з розвитком артеріальної гіпотензії, внаслідок зменшення ОЦК та зниження вмісту натрію у сироватці крові. Під час лікування препаратом Ампрілан не рекомендується вживати алкоголь. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат. Одночасне застосування препарату Амприлан з препаратами, що містять аліскірен, або АРА II, що призводить до подвійної блокади РААС, не рекомендується у зв'язку з ризиком вираженого зниження артеріального тиску, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок порівняно з монотерапією. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, горлянки або гортані. При виникненні набряклості в області обличчя (губи, повіки) або язика або порушення ковтання або дихання пацієнт повинен негайно припинити прийом препарату. Ангіоневротичний набряк, що локалізується в області язика, глотки або гортані (можливі симптоми: порушення ковтання або дихання), може загрожувати життю та вимагає проведення невідкладних заходів щодо його усунення: підшкірне введення 0,3-0,5 мг або внутрішньовенне краплинне введення 0,1 мг епінефрину (адреналіну) (під контролем АТ, ЧСС та електрокардіограми (ЕКГ) з подальшим застосуванням глюкокортикостероїдів (внутрішньовенно, внутрішньом'язово або внутрішньо);також рекомендується внутрішньовенне введення антигістамінних засобів (антагоністів Н(1)- і Н(2)-гістамінових рецепторів), а в разі недостатності інгібіторів ферменту С(1)-естерази можна розглянути питання необхідності введення на додаток до епінефрину (адреналіну) інгібіторів ферменту С(1)-естерази. Пацієнт повинен бути госпіталізований, і спостереження за ним має проводитися до повного усунення симптомів, але не менше 24 годин. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, спостерігалися випадки інтестинального ангіоневротичного набряку, який виявлявся болями в животі з нудотою та блюванням або без них, у деяких випадках одночасно спостерігався ангіоневротичний набряк обличчя. З появою у пацієнта на фоні лікування інгібіторами АПФ вищеописаних симптомів слід при проведенні диференціального діагнозу розглядати та можливість розвитку у них інтестинального ангіоневротичного набряку. Лікування, спрямоване на десенсибілізацію до отрути комах (наприклад, бджоли, оси), і одночасно прийом інгібіторів АПФ можуть ініціювати анафілактичні та анафілактоїдні реакції (наприклад, виражене зниження артеріального тиску, задишка, блювання, алергічні шкірні реакції), які можуть іноді бути небезпечними для життя . На фоні лікування інгібіторами АПФ реакції підвищеної чутливості на отруту комах (наприклад, бджоли, оси) розвиваються швидше та протікають важче. Якщо необхідно проведення десенсибілізації до отрути комах, інгібітор АПФ повинен бути тимчасово замінений відповідним лікарським препаратом іншого класу. При застосуванні інгібіторів АПФ були описані небезпечні для життя, анафілактоїдні реакції, що швидко розвиваються, іноді аж до розвитку шоку, під час проведення гемодіалізу або гемофільтрації із застосуванням певних високопроточних мембран (наприклад, поліакрилнітрилових мембран) (див. також інструкції виробників мембран). Необхідно уникати одночасного застосування препарату Ампрілан і використання такого типу мембран, наприклад, для термінового гемодіалізу або гемофільтрації. В даному випадку переважно використання інших мембран або скасування інгібіторів АПФ. Подібні реакції спостерігалися при аферезі ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату. Тому цей метод не слід застосовувати у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ. У пацієнтів з порушеннями функції печінки реакція на лікування препаратом Амприлан може бути або посиленою,або ослабленою. Крім цього, у пацієнтів з важким цирозом печінки з набряками та/або асцитом можлива значна активація РААС, тому при лікуванні цих пацієнтів слід дотримуватися особливої ​​обережності (див. також розділ «Спосіб застосування та дози»). Контроль вмісту електролітів у плазмі крові Гіперкаліємія Інгібітори АПФ можуть викликати гіперкаліємію, оскільки вони пригнічують вивільнення альдостерону. Цей ефект зазвичай незначний у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що містять калій (включаючи калійвмісні замінники кухонної солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або ко-тримоксазол, також відомий як триметоприм + сульфаметоксазол, і особливо антагоністи альдо II, можливий розвиток гіперкаліємії. До групи ризику гіперкаліємії також належать пацієнти похилого віку (старше 70 років), пацієнти з декомпенсованим цукровим діабетом або пацієнти у стані зневоднення, пацієнти з гострою серцевою недостатністю, метаболічним ацидозом.Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У деяких пацієнтів, які отримували раміприл, спостерігався СНР АДГ з подальшим розвитком гіпонатріємії. Рекомендується регулярно контролювати вміст натрію в плазмі у пацієнтів похилого віку та інших пацієнтів з ризиком розвитку гіпонатріємії. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічне) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Рекомендується вести ретельне спостереження за новонародженими, матері яких застосовували під час вагітності інгібітори АПФ для виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При олігурії необхідна підтримка АТ та ниркової перфузії шляхом введення відповідних рідин та судинозвужувальних засобів. У таких новонароджених є ризик розвитку олігурії та неврологічних розладів, можливо, внаслідок зниження ниркового та мозкового кровотоку через зниження артеріального тиску, що викликається інгібіторами АПФ. Кашель При застосуванні препарату Ампрілан може виникнути сухий, непродуктивний, тривалий кашель, який зникає після припинення застосування інгібіторів АПФ (включаючи раміприл), що необхідно враховувати при диференціальному діагнозі кашлю на фоні застосування інгібітору АПФ. Етнічні особливості Препарат Ампрілан, як і інші інгібітори АПФ, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Препарат Ампрілан слід з обережністю призначати пацієнтам негроїдної раси через більш високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Пацієнти після трансплантації нирок Досвід застосування раміприлу у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, недостатній. Контроль лабораторних показників до та під час лікування препаратом Ампрілан® (до 1 разу на місяць у перші 3-6 місяців лікування) Контроль функції нирок (визначення сироваткових концентрацій креатиніну) При лікуванні інгібіторами АПФ у перші тижні лікування та надалі рекомендується проводити контроль функції нирок. Особливо ретельний контроль потрібний пацієнтам з гострою серцевою недостатністю і ХСН, порушенням функції нирок, після трансплантації нирки, пацієнтам з реноваскулярними захворюваннями, включаючи пацієнтів з гемодинамічно значущим одностороннім стенозом ниркової артерії при наявності двох нирок (у таких пацієнтів навіть незначне підвищення сироваткової концентрації. показником зниження функції нирок). Контроль гематологічних показників (гемоглобін, кількість лейкоцитів, еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитарна формула) Рекомендується контролювати показники загального аналізу крові для виявлення можливої ​​лейкопенії. Більш регулярний моніторинг рекомендується на початку лікування та у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини або у пацієнтів, які отримують одночасно інші лікарські засоби, здатні змінювати картину периферичної крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») . Контроль кількості лейкоцитів необхідний для раннього виявлення лейкопенії, що особливо важливо у пацієнтів із підвищеним ризиком її розвитку, а також за перших ознак розвитку інфекції. При виявленні нейтропенії (число нейтрофілів менше 2000/мкл) потрібне припинення лікування інгібіторами АПФ. При появі симптоматики, обумовленої лейкопенією (наприклад, лихоманка, збільшення лімфатичних вузлів, тонзиліт),потрібен терміновий контроль картини периферичної крові. У разі появи ознак кровоточивості (найдрібніших петехій, червоно-коричневих висипань на шкірі та слизових оболонках) необхідний також контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові. Визначення активності «печінкових» ферментів, концентрації білірубіну у сироватці крові При появі жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові лікування препаратом Амприлан слід припинити та забезпечити лікарське спостереження за пацієнтом. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Амприлан містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з порушенням функції нирок При СКФ від 50 до 20 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла початкова добова доза становить 1,25 мг. Максимальна припустима добова доза – 5 мг. Пацієнти з не повністю скоригованою втратою рідини та електролітів, пацієнти з тяжкою артеріальною гіпертензією, а також пацієнти, для яких виражене зниження АТ становить певний ризик (наприклад, при тяжкому атеросклеротичному ураженні коронарних та мозкових артерій) Початкова доза знижується до 1,25 мг на добу. Пацієнти з попередньою терапією діуретиками Необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) до початку лікування препаратом Ампрілан або, принаймні, зменшити дозу діуретиків, що приймаються. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найнижчої дози, яка дорівнює 1,25 мг препарату Ампрілан®, що приймається 1 раз на добу, вранці. Після прийому першої дози і щоразу після збільшення дози препарату Амприлан і (або) «петлевих» діуретиків пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути неконтрольованої гіпотензивної реакції. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Початкова доза зменшується до 1,25 мг на добу. Пацієнти з порушенням функції печінки Реакція АТ на прийом препарату Амприлан може як посилюватися (за рахунок уповільнення виведення раміприлату), так і послаблюватися (за рахунок уповільнення перетворення малоактивного раміприлу на активний раміприлат). Тому на початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. Максимальна припустима добова доза – 2,5 мг. Вплив на керування транспортними засобами: У період лікування препаратом Ампрілан® необхідно утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, включаючи керування автомобілем, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки на тлі його застосування можлива поява запаморочення, зниження швидкості психомоторних реакцій, уваги, особливо після прийому першої дози. .Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка раміприл таблетки на 1 таблетку 1,25 мг/2,5 мг/5 мг/10 мг: Діюча речовина: Раміприл 1,25 мг/2,50 мг/5,00 мг/10,00 мг Допоміжні речовини: Натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, кроскармелозу натрію, крохмаль прежелатинізований, стеарилфумарат натрію, суміш барвників РВ 22886 жовтий* (для таблеток 2,5 мг), суміш барвників РВ 24899 рожевий** (для таблеток 5 мг) * Суміш барвників РВ 22886 жовтий містить: лактози моногідрат, барвник заліза оксид жовтий (Е172). ** Суміш барвників РВ 24899 рожевий містить: лактози моногідрат, барвник заліза оксид червоний (Е172), барвник заліза оксид жовтий (Е172).Опис лікарської формиТаблетки 1,25 мг: овальні, плоскі таблетки білого або майже білого кольору з фаскою. Таблетки 2,5 мг: овальні, плоскі пігулки світло-жовтого кольору з фаскою. Таблетки 5 мг: овальні, плоскі пігулки рожевого кольору з фаскою, з видимими вкрапленнями. Таблетки 10 мг: овальні, плоскі таблетки білого або майже білого кольору з фаскою.Фармакотерапевтична групаангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) інгібіторФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо раміприл швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (50 – 60 %). Їда уповільнює його абсорбцію, але не впливає на повноту всмоктування. Раміприл піддається інтенсивному пресистемному метаболізму/активації (головним чином у печінці шляхом гідролізу), в результаті якого утворюється його єдиний активний метаболіт – раміприлат, активність якого щодо інгібування АПФ приблизно в 6 разів перевищує активність раміприлу. Крім цього, в результаті метаболізму раміприлу утворюється дикетопіперазин, що не володіє фармакологічною активністю, який потім піддається кон'югації з глюкуроновою кислотою, раміприлат також глюкуронується і метаболізується до дикетопіперазинової кислоти. Біодоступність раміприлу після внутрішнього прийому коливається від 15 % (для дози 2,5 мг) до 28 % (для дози 5 мг). Біодоступність активного метаболіту – раміприлату – після прийому внутрішньо 2,5 мг та 5 мг раміприлу становить приблизно 45 % (порівняно з його біодоступністю після внутрішньовенного введення у тих же дозах). Після прийому раміприлу внутрішньо максимальні плазмові концентрації раміприлу та раміприлату досягаються через 1 та 2-4 години, відповідно. Зниження плазмової концентрації раміприлату відбувається в кілька етапів: фаза розподілу та виведення з періодом напіввиведення (Т(1/2)) раміприлату, що становить приблизно 3 години, потім проміжна фаза з Т(1/2) раміприлату, що становить приблизно 15 годин, та кінцева фаза з дуже низькою концентрацією раміприлату в плазмі крові та Т(1/2) раміприлату, що становить приблизно 4-5 днів. Ця кінцева фаза обумовлена ​​повільним вивільненням раміприлату із міцного зв'язку з рецепторами АПФ. Незважаючи на тривалу кінцеву фазу при одноразовому протягом доби прийомі раміприлу внутрішньо в дозі 2,5 мг і більше,рівноважна плазмова концентрація раміприлату досягається приблизно через 4 дні лікування. При курсовому застосуванні препарату ефективний Т(1/2) в залежності від дози становить 13-17 годин. Зв'язок з білками плазми становить приблизно для раміприлу 73%, а для раміприлату – 56%. Після внутрішньовенного введення обсяг розподілу раміприлу та раміприлату становить приблизно 90 л та приблизно 500 л відповідно. Після прийому внутрішньо раміприлу (10 мг), міченого радіоактивним ізотопом, 39% радіоактивності виводиться через кишечник і близько 60% – нирками. Після внутрішньовенного введення раміприлу 50-60% дози виявляється у сечі у вигляді раміприлу та його метаболітів. Після внутрішньовенного введення раміприлату близько 70 % дози виявляється у сечі у вигляді раміприлату та його метаболітів, інакше кажучи, при внутрішньовенному введенні раміприлу та раміприлату значна частина дози виводиться через кишечник з жовчю, минаючи нирки (50 % та 30 % відповідно). У пацієнтів з дренуванням жовчних проток після прийому внутрішньо 5 мг раміприлу протягом перших 24 годин виділяються практично однакові кількості раміприлу та його метаболітів нирками та через кишечник. Приблизно 80-90% метаболітів у сечі та жовчі були ідентифіковані як раміприлат та метаболіти раміприлату.Раміприлу глюкуронід і раміприлу дикетопіперазин становлять приблизно 10-20% від загальної кількості, а вміст сечі неметаболізованого раміприлу становить приблизно 2%. У дослідженнях на тваринах було показано, що раміприл виділяється у материнське молоко. При порушеннях функції нирок з кліренсом креатиніну (КК) менше 60 мл/хв виведення раміприлату та його метаболітів нирками сповільнюється. Це призводить до підвищення плазмової концентрації раміприлату, яка знижується повільніше, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. При прийомі раміприлу у високих дозах (10 мг) порушення функції печінки призводить до уповільнення пресистемного метаболізму раміприлу до активного раміприлату та повільнішого виведення раміприлату. У здорових добровольців та у пацієнтів з артеріальною гіпертензією після двох тижнів лікування раміприлом у добовій дозі 5 мг не спостерігається клінічно значущого накопичення раміприлу та раміприлату. У пацієнтів з ХСН після двох тижнів лікування раміприлом у добовій дозі 5 мг відзначається 1,5-1,8-кратне збільшення плазмових концентрацій раміприлату та площі під кривою «концентрація-час» (AUC). У здорових добровольців похилого віку (65-75 років) фармакокінетика раміприлу та раміприлату істотно не відрізняється від такої у молодих здорових добровольців.ФармакодинамікаАктивний метаболіт раміприлу – раміприлат, що утворюється під дією «печінкових» ферментів, – це тривалий час інгібітор АПФ (синоніми АПФ: кініназа II, дипептидилкарбоксидипептидаза I). АПФ у плазмі крові та тканинах каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, який має судинозвужувальну дію, та розпад брадикініну, що володіє судиннорозширювальною дією. Тому при прийомі раміприлу внутрішньо зменшується утворення ангіотензину II і відбувається накопичення брадикініну, що призводить до розширення судин та зниження артеріального тиску (АТ). Викликане раміприлом підвищення активності калікреїн-кінінової системи в плазмі крові та тканинах з активацією простагландинової системи та збільшенням синтезу простагландинів, що стимулюють утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах, зумовлює його кардіопротективну дію. Ангіотензин II стимулює вироблення альдостерону, тому прийом раміприлу призводить до зниження секреції альдостерону та підвищення вмісту калію у сироватці крові. При зниженні концентрації ангіотензину II у плазмі усувається його інгібуюче вплив на секрецію реніну за типом негативного зворотного зв'язку, що призводить до підвищення активності реніну плазми крові. Передбачається, що розвиток деяких небажаних реакцій (зокрема, сухого кашлю) пов'язаний з підвищенням активності брадикініну. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом раміприлу призводить до зниження АТ у положенні «лежачи» та «стоячи» без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Раміприл значно знижує загальний периферичний опір судин (ОПСС), практично не викликаючи змін ниркового кровотоку та швидкості клубочкової фільтрації. Антигіпертензивна дія починає проявлятися через 1-2 години після прийому внутрішньо разової дози препарату, досягаючи найбільшого значення через 3-6 годин, і зберігається протягом 24 годин. При курсовому прийомі препарату Амприлан® антигіпертензивний ефект може поступово збільшуватися, зазвичай стабілізуючись до 3-4 тижня регулярного прийому і потім зберігаючись протягом тривалого часу. Раптове припинення прийому препарату не призводить до швидкого та значного підвищення артеріального тиску (відсутність синдрому «скасування»). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією раміприл уповільнює розвиток та прогресування гіпертрофії міокарда та судинної стінки. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) раміприл знижує ОПСС (зменшує поста навантаження на серце), збільшує ємність венозного русла та знижує тиск наповнення лівого шлуночка (ЛШ), що, відповідно, призводить до зменшення переднавантаження на серце. У цих пацієнтів при прийомі раміприлу спостерігається збільшення серцевого викиду, фракції викиду ЛШ (ФВЛШ) та покращення переносимості фізичного навантаження. При діабетичній та недіабетичній нефропатії прийом раміприлу уповільнює швидкість прогресування ниркової недостатності та час настання термінальної стадії ниркової недостатності та, завдяки цьому, зменшує потребу у проведенні гемодіалізу або трансплантації нирки. При початкових стадіях діабетичної або недіабетичної нефропатії раміприл зменшує частоту альбумінурії. У пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань внаслідок судинних уражень (діагностована ішемічна хвороба серця [ІХС], облітеруючі захворювання периферичних артерій в анамнезі, інсульт в анамнезі) або цукрового діабету з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, збільшення концентрації загального холестерину [ОХс], зниження концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності [Хс-ЛПВЩ], куріння) приєднання раміприлу до стандартної терапії знижує частоту розвитку інфаркту міокарда, інсульту та смертності від серцево-судинних причин. Крім цього, раміприл знижує показники загальної смертності, а також потребу у проведенні процедур реваскуляризації та уповільнює виникнення або прогресування ХСН. У пацієнтів із серцевою недостатністю з клінічними проявами, що розвинулася в перші дні гострого інфаркту міокарда (з 2 по 9 добу), застосування раміприлу, розпочате з 3 по 10 день гострого інфаркту міокарда, знижувало смертність (на 27 %), ризик раптової смерті. 30%), ризик прогресування серцевої недостатності до тяжкого ступеня (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), резистентної до терапії (на 23%); ймовірність подальшої госпіталізації внаслідок розвитку серцевої недостатності (на 26%). У загальній популяції пацієнтів, а також у пацієнтів з цукровим діабетом як з артеріальною гіпертензією, так і з нормальними показниками АТ, раміприл знижує ризик розвитку нефропатії та виникнення мікроальбумінурії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами, наприклад, діуретиками та блокаторами «повільних» кальцієвих каналів [БМКК]). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, зокрема у комбінації з діуретиками). Діабетична нефропатія або недіабетична нефропатія, доклінічні та клінічно виражені стадії, у т. ч. з вираженою протеїнурією, особливо при поєднанні з артеріальною гіпертензією. Зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком: - у пацієнтів з підтвердженою ішемічною хворобою серця (ІХС), інфарктом міокарда в анамнезі або без нього, включаючи пацієнтів, які перенесли чреспластику. аортокоронарне шунтування; - у пацієнтів із інсультом в анамнезі; - у пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій в анамнезі; - у пацієнтів з цукровим діабетом із не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищення плазмових концентрацій ОХС, зниження плазмових концентрацій Хс-ЛПЗЩ, куріння). Серцева недостатність із клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з 2 по 9 добу) після гострого інфаркту міокарда (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка»).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до раміприлу, інших інгібіторів АПФ або до будь-якого компонента препарату (див. розділ «Склад»). Ангіоневротичний набряк (спадковий або ідіопатичний, а також після прийому інгібіторів АПФ) в анамнезі – ризик швидкого розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Побічна дія»). Гемодинамічно значущий стеноз ниркових артерій (двосторонній чи односторонній у разі єдиної нирки). Артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.) або стани з нестабільними показниками гемодинаміки. Гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП). Первинний гіперальдостеронізм. Ниркова недостатність важкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації [СКФ] менше 20 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) (досвід клінічного застосування недостатній). Нефропатія, лікування якої проводиться глюкокортикостероїдами, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), імуномодуляторами та/або іншими цитостатичними засобами (досвід клінічного застосування недостатній, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). ХСН у стадії декомпенсації (досвід клінічного застосування недостатній). Гемодіаліз або гемофільтрація з використанням деяких мембран з негативно зарядженою поверхнею, таких як високопроточні мембрани з поліакрилнітрилу (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами», «Особливі вказівки»). Аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстрану сульфату (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості) (див. розділ «Особливі вказівки»). Десенсибілізуюча терапія при реакціях підвищеної чутливості до отрути комах, таких як бджоли, оси (див. розділ «Особливі вказівки»). Одночасне застосування з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вагітність. Період грудного вигодовування. Вік до 18 років (досвід клінічного застосування недостатній). Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, оскільки препарат Ампрілан містить лактозу. Додаткові протипоказання при застосуванні препарату Ампрілан у гострій стадії інфаркту міокарда Тяжка серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Нестабільна стенокардія. Небезпечні життя шлуночкові порушення ритму серця. «Легенєве» серце. Стани, при яких виражене зниження артеріального тиску є особливо небезпечним (при атеросклеротичних ураженнях коронарних та мозкових артерій). Стани, що супроводжуються підвищенням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), при яких при інгібуванні АПФ є ризик різкого зниження артеріального тиску з погіршенням функції нирок: - виражена артеріальна гіпертензія, особливо злоякісна артеріальна гіпертензія; - ХСН, особливо тяжка або щодо якої приймаються інші лікарські засоби з антигіпертензивною дією; - гемодинамічно значущий однобічний стеноз ниркової артерії (за наявності обох бруньок); - Попередній прийом діуретиків; - порушення водно-електролітного балансу внаслідок недостатнього споживання рідини та кухонної солі, діареї, блювоти, рясного потовиділення. Порушення функції печінки (недостатність досвіду застосування: можливе як посилення, так і ослаблення ефектів раміприлу; за наявності у пацієнтів цирозу печінки з асцитом та набряками можлива значна активація РААС, див. вище «Стани, що супроводжуються підвищенням активності РААС»). Порушення функції нирок (СКФ понад 20 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) через ризик розвитку гіперкаліємії та лейкопенії. Стан після трансплантації нирки. Системні захворювання сполучної тканини, у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія, супутня терапія препаратами, здатними викликати зміни в картині периферичної крові (можливе пригнічення кістковомозкового кровотворення, розвиток нейтропенії або агранулоцитозу, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами». Цукровий діабет (ризик розвитку гіперкаліємії). Пацієнти похилого віку (ризик посилення антигіпертензивної дії). Гіперкаліємія. Одночасне застосування препарату Амприлан з препаратами, що містять аліскірен, або АРА II (при подвійній блокаді РААС є підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок порівняно з монотерапією) (див. розділ «Особливі вказівки»). Застосування під час хірургічних втручань або при проведенні загальної анестезії. Застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат Амприлан® протипоказаний при вагітності, оскільки він може несприятливо впливати на плід: порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, гіпоплазія легень. Тому перед початком прийому препарату у жінок дітородного віку слід виключити вагітність. Якщо жінка планує вагітність, лікування інгібітором АПФ має бути припинено. У разі настання вагітності під час лікування препаратом Амприлан® слід якнайшвидше припинити його прийом та перевести пацієнтку на прийом інших препаратів, при застосуванні яких ризик для дитини буде найменшим. Період грудного вигодовування Якщо лікування препаратом Ампрілан® необхідно в період грудного вигодовування, то годування груддю має бути припинено. Протипоказаний особам віком до 18 років (досвід клінічного застосування недостатній).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: еозинофілія; рідко: лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, зменшення кількості еритроцитів у периферичній крові, зниження гемоглобіну, тромбоцитопенію; частота невідома: пригнічення кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи: частота невідома: анафілактичні або анафілактоїдні реакції (при інгібуванні АПФ збільшується кількість анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах), підвищення титру антинуклеарних антитіл. Порушення з боку ендокринної системи: частота невідома: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНР АДГ). Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто: підвищення вмісту калію у плазмі крові; нечасто: анорексія, зниження апетиту; частота невідома: зниження вмісту натрію у плазмі крові. Порушення психіки: нечасто: пригнічений настрій, тривога, нервозність, руховий занепокоєння, порушення сну, включаючи сонливість; рідко: сплутаність свідомості; Частота невідома: порушення уваги. Порушення з боку нервової системи: часто: біль голови, запаморочення (відчуття «легкості» в голові); нечасто: вертиго, парестезія, агевзія (втрата смакової чутливості), дисгевзія (порушення смакової чутливості); рідко: тремор, порушення рівноваги; частота невідома: ішемія головного мозку, включаючи ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних реакцій (зниження реакції), відчуття печіння, паросмія (порушення сприйняття запахів). Порушення з боку органу зору: нечасто: зорові розлади, включаючи розпливчастість зображення; рідко кон'юнктивіт. Порушення з боку слуху та лабіринтні порушення: рідко: порушення слуху, дзвін у вухах. Порушення з боку серця: нечасто: ішемія міокарда, включаючи розвиток нападу стенокардії або інфаркту міокарда, тахікардія, аритмії (поява або посилення), серцебиття, периферичні набряки. Порушення з боку судин: часто: виражене зниження артеріального тиску, порушення ортостатичної регуляції судинного тонусу (ортостатична гіпотензія), синкопальні стани; нечасто: "припливи" крові до шкіри обличчя; рідко: виникнення або посилення порушення кровообігу на фоні стенозуючих судинних уражень, васкуліт; Частота невідома: синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: «сухий» кашель (що посилюється ночами й у положенні «лежачи»), бронхіт, синусит, задишка; нечасто: бронхоспазм, включаючи обтяження перебігу бронхіальної астми, закладеність носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: запальні реакції у шлунку та кишечнику, розлади травлення, відчуття дискомфорту в ділянці живота, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто: фатальний панкреатит (випадки панкреатиту з летальним результатом при прийомі інгібіторів АПФ спостерігалися вкрай рідко), підвищення активності ферментів підшлункової залози в плазмі крові, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхньому відділі живота, у тому числі пов'язана з гастритом, запор, оболонки порожнини рота; рідко: глосит; частота невідома: афтозний стоматит (запальна реакція слизової оболонки ротової порожнини). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто: підвищення активності «печінкових» ферментів та концентрації кон'югованого білірубіну в плазмі крові; рідко: холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярні ураження; частота невідома: гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (летальний кінець спостерігався вкрай рідко). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: шкірний висип, зокрема макулопапульозний; нечасто: ангіоневротичний набряк, у тому числі і зі смертельним наслідком (набряк гортані може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до летального результату), свербіж шкіри, гіпергідроз (підвищене потовиділення); рідко: ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис; дуже рідко: реакції фотосенсибілізації; частота невідома: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, обтяження перебігу псоріазу, псоріазоподібний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна (лишаевидная) екзантема або енантема, алопеція. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто: м'язові судоми, міалгія; нечасто: артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Нечасто: порушення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, збільшення кількості виділеної сечі, посилення протеїнурії, що раніше існувала, підвищення концентрації сечовини і креатиніну в плазмі крові. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто: минуща імпотенція за рахунок еректильної дисфункції, зниження лібідо; частота невідома: гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: біль у грудях, підвищена стомлюваність; нечасто: підвищення температури; рідко: астенія (слабкість).Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації Застосування деяких високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилнітрилових мембран) при проведенні гемодіалізу або гемофільтрації, використання декстрану сульфату при аферезі ЛПНГ Ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій. Якщо пацієнту необхідно проведення цих процедур, слід застосовувати інші типи мембран (у разі проведення гемодіалізу та гемофільтрації) або перевести пацієнта на прийом гіпотензивних препаратів інших груп. Одночасне застосування препарату Амприлан® та препаратів, що містять аліскірен Одночасне застосування препарату Амприлан® з препаратами, що містять аліскірен, протипоказано у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (СКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) ) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділи «Протипоказання», «З обережністю», «Особливі вказівки»). Одночасне застосування препарату Ампрілан® та АРА II Одночасне застосування препарату Ампрілан® з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділи «Протипоказання», «З обережністю», «Особливі вказівки»). Дані клінічних досліджень показали, що подвійна блокада РААС шляхом одночасного застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену пов'язана з більш високою частотою розвитку побічних ефектів, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження ниркової функції (у тому числі гостра ниркова недостатність) порівняно із застосуванням одного препарату із перелічених груп. Інгібітори нейтральної ендопептидази При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, у зв'язку з чим одночасне застосування цих препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Нерекомендовані комбінації З солями калію, калійзберігаючими діуретиками (наприклад, амілоридом, тріамтереном, еплероном, спіронолактоном), іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи АРА II, такролімус, циклоспорин)Зазвичай вміст калію в плазмі залишається в межах норми, при цьому у деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, може розвинутись гіперкаліємія. Застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, тріамтерен або амілорид), замінників калію, що містять, кухонної солі, інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Слід також бути обережними при одночасному призначенні препарату Амприлан з іншими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), оскільки відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик.Тому одночасне застосування препарату Ампрілан з вищевказаними препаратами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, слід дотримуватися запобіжних заходів з регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Комбінації, які слід застосовувати з обережністю З гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, діуретики) та іншими лікарськими засобами, здатними знижувати АТ (нітратами, трициклічними антидепресантами, засобами для загальної та місцевої анестезії, баклофеном, алфузозином, доксазозином, празозином, тамсулозином, теразозином) . діуретиками (див. також розділи «Спосіб застосування та дози», «Побічна дія», «Особливі вказівки»), при одночасному застосуванні з діуретиками слід регулярно контролювати вміст натрію у сироватці крові. Зі снодійними, наркотичними та знеболюючими лікарськими засобами Можливе більш виражене зниження артеріального тиску. З вазопресорними симпатоміметиками (епінефрином [адреналіном], ізопротеренолом, добутаміном, допаміном) Зменшення антигіпертензивної дії препарату Ампрілан®, рекомендується особливо ретельний контроль артеріального тиску. З аллопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками, імунодепресантами, кортикостероїдами (глюкокортикостероїдами та мінералокортикостероїдами) та іншими лікарськими засобами, які можуть впливати на гематологічні показники Одночасне застосування збільшує ризик розвитку гематологічних реакцій (див. розділ «Про. З солями літію Підвищення сироваткового вмісту літію та посилення кардіо- та нейротоксичної дії літію. Тому слід контролювати вміст літію у сироватці крові. З гіпоглікемічними засобами (наприклад, інсуліном, гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо [похідними сульфонілсечовини]) У зв'язку із зменшенням інсулінорезистентності під впливом інгібіторів АПФ можливе посилення гіпоглікемічного ефекту цих лікарських засобів, аж до розвитку гіпоглікемії. Рекомендується особливо ретельний контроль концентрації глюкози в крові на початку одночасного застосування з інгібіторами АПФ. З інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin – мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом У пацієнтів, які приймали одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного. З інгібіторами дипептидилпептидази-IV (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, із ситагліптином, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптином У пацієнтів, які приймали одночасно інгібітори АПФ та інгібітори ДПП-IV, спостерігалося збільшення ризику розвитку ангіонів. З естрамустином При одночасному застосуванні збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (набряк Квінке). З рацекадотрилом (інгібітор енкефалінази, що застосовується при лікуванні гострої діареї) . При одночасному застосуванні збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Комбінації, які слід брати до уваги З нестероїдними протизапальними засобами (індометацин, ацетилсаліцилова кислота) Можливе ослаблення дії препарату Амприлан, підвищення ризику порушень функції нирок та підвищення вмісту калію в сироватці крові. З циклоспорином При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з циклоспорином можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. З гепарином Можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. З натрію хлоридом Послаблення антигіпертензивної дії препарату Ампрілан® та менш ефективне лікування симптомів ХСН. З етанолом Посилення симптомів вазодилатації. Препарат Ампрілан може посилювати вплив етанолу на організм. З естрогенами Ослаблення антигіпертензивної дії препарату Ампрілан (затримка рідини). Десенсибілізуюча терапія при підвищеній чутливості до отрути комах Інгібітори АПФ, включаючи препарат Ампрілан®, збільшують ймовірність розвитку тяжких анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах. Передбачається, що цей ефект може виникнути при застосуванні інших алергенів. З препаратами золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат) При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ (включаючи раміприл) з препаратами золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат) повідомлялося про розвиток наступних реакцій: припливи крові до шкіри обличчя, нудота, блювання. З тканинними активаторами плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.Спосіб застосування та дозиТаблетку слід приймати внутрішньо незалежно від часу їди (тобто таблетки можуть прийматися як до, так і під час або після їди) і запивати достатньою кількістю (1/2 склянки) води. Не можна розжовувати чи подрібнювати пігулки перед прийомом. Доза підбирається залежно від терапевтичного ефекту та переносимості препарату пацієнтом. Лікування препаратом Амприлан зазвичай є тривалим, і його тривалість у кожному конкретному випадку визначається лікарем. Якщо не призначається інакше, то за нормальної функції нирок та печінки рекомендуються представлені далі режими дозування. Артеріальна гіпертензія (у монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами, наприклад, діуретиками та БМКК) Зазвичай початкова доза становить 25 мг 1 раз на добу вранці. Якщо при прийомі препарату Амприлан у цій дозі протягом 3 тижнів і більше не вдається нормалізувати артеріальний тиск, то доза може бути збільшена до 5 мг на добу. При недостатній ефективності дози 5 мг через 2-3 тижні вона може бути ще подвоєна до максимальної добової дози, що рекомендується, – 10 мг. В якості альтернативи до збільшення дози до 10 мг на добу при недостатній антигіпертензивній ефективності добової дози 5 мг, можливе додавання до лікування інших гіпотензивних засобів, зокрема діуретиків або БМКК. ХСН (у складі комбінованої терапії, зокрема, у комбінації з діуретиками) Рекомендована початкова доза – 1,25 мг 1 раз на добу. Залежно від реакції пацієнта на терапію, що проводиться, доза може збільшуватися. Рекомендується подвоювати дозу з інтервалом 1-2 тижні. Якщо потрібно прийом добової дози 2,5 мг і вище, вона може застосовуватися як одноразово на добу, так і ділитися на два прийоми. Максимальна добова доза становить 10 мг. Діабетична нефропатія або недіабетична нефропатія, доклінічні та клінічно виражені стадії, у т. ч. з вираженою протеїнурією, особливо при поєднанні з артеріальною гіпертензією Рекомендована початкова доза – 1,25 мг 1 раз на добу. Доза може збільшуватись до 5 мг 1 раз на добу. При даних станах дози вище 5 мг 1 раз на добу, у контрольованих клінічних дослідженнях вивчені недостатньо. Зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів із високим серцево-судинним ризиком Рекомендована початкова доза – 2,5 мг 1 раз на добу. Залежно від переносимості препарату Амприлан пацієнтом дозу можна поступово збільшувати. Рекомендується подвоїти дозу через 1 тиждень лікування, а протягом наступних 3-х тижнів лікування збільшити до звичайної підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу. Застосування дози, що перевищує 10 мг на добу, у контрольованих клінічних дослідженнях недостатньо вивчено. Застосування препарату у пацієнтів із КК менше 0,6 мл/сек вивчено недостатньо. Серцева недостатність із клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з 2 по 9 добу) після гострого інфаркту міокарда Початкова доза Лікування може бути розпочато не раніше ніж через 48 годин від моменту інфаркту міокарда (переважно з 2 до 9 доби захворювання) у клінічно та гемодинамічно стабільних пацієнтів з клінічними проявами серцевої недостатності. Рекомендована початкова доза раміприлу становить 2,5 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері). Після прийому першої дози пацієнт повинен перебувати під лікарським наглядом не менше двох годин або не менше однієї години після стабілізації артеріального тиску. При непереносимості першої дози раміприлу (виражене зниження артеріального тиску) рекомендується застосування раміприлу в дозі 1,25 мг 2 рази на добу протягом двох днів з подальшим збільшенням дози до 2,5 мг 2 рази на добу. Якщо не вдається збільшити дозу раміприлу до 2,5 мг 2 рази на добу, застосування препарату необхідно припинити. Титрування та підтримуюча доза Надалі, залежно від реакції пацієнта, дозу раміприлу рекомендується збільшувати вдвічі з інтервалом 1-3 дні до цільової підтримуючої дози 5 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза раміприлу, що рекомендується, становить 10 мг (переважним є поділ добової дози на 2 прийоми). В даний час досвід лікування пацієнтів з серцевою недостатністю тяжкого ступеня (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що виникла безпосередньо після гострого інфаркту міокарда, є недостатнім. Якщо у таких пацієнтів приймається рішення про проведення лікування раміприлом, то рекомендується розпочинати лікування з найменшої можливої ​​дози (1,25 мг 1 раз на добу) та дотримуватись особливої ​​обережності при кожному збільшенні дози. Застосування препарату Ампрілан у окремих груп пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок При СКФ від 50 до 20 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла початкова добова доза становить 1,25 мг. Максимальна припустима добова доза – 5 мг. Пацієнти з не повністю скоригованою втратою рідини та електролітів, пацієнти з тяжкою артеріальною гіпертензією, а також пацієнти, для яких виражене зниження АТ становить певний ризик (наприклад, при тяжкому атеросклеротичному ураженні коронарних та мозкових артерій) Початкова доза знижується до 1,25 мг на добу. Пацієнти з попередньою терапією діуретиками Необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) до початку лікування препаратом Ампрілан або, принаймні, зменшити дозу діуретиків, що приймаються. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найнижчої дози, яка дорівнює 1,25 мг препарату Ампрілан®, що приймається 1 раз на добу, вранці. Після прийому першої дози і щоразу після збільшення дози препарату Амприлан і (або) «петлевих» діуретиків пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути неконтрольованої гіпотензивної реакції. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Початкова доза зменшується до 1,25 мг на добу. Пацієнти з порушенням функції печінки Реакція АТ на прийом препарату Амприлан може як посилюватися (за рахунок уповільнення виведення раміприлату), так і послаблюватися (за рахунок уповільнення перетворення малоактивного раміприлу на активний раміприлат). Тому на початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. Максимальна припустима добова доза – 2,5 мг.ПередозуванняСимптоми: виражена периферична вазодилатація з розвитком вираженого зниження артеріального тиску та шоку, брадикардія, водно-електролітні розлади, гостра ниркова недостатність, ступор. Лікування: промивання шлунка, прийом адсорбентів (по можливості протягом перших 30 хв). У разі вираженого зниження АТ до терапії з заповнення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та відновлення водно-електролітного балансу може бути додане введення альфа(1)-адренергічних агоністів (норепінефрін [норадреналін], допамін). У разі рефрактерності до медикаментозного лікування брадикардії може знадобитися встановлення тимчасового електрокардіостимулятора. При передозуванні необхідно контролювати сироваткові концентрації креатиніну та вмісту електролітів. Відсутній досвід застосування форсованого діурезу, зміни pH сечі, гемофільтрації або гемодіалізу для прискореного виведення раміприлу та раміприлату з організму під час передозування препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування препаратом Ампрілан® необхідно усунути гіпонатріємію та гіповолемію. У пацієнтів, які раніше приймали діуретики, необхідно їх відмінити або принаймні знизити їх дозу за 2-3 дні до початку прийому препарату Амприлан (у цьому випадку слід ретельно контролювати стан пацієнтів з ХСН у зв'язку з можливістю розвитку у них декомпенсації. зі збільшенням ОЦК). Після прийому першої дози препарату, а також зі збільшенням його дози та/або дози діуретиків (особливо «петлевих») необхідно забезпечити ретельне медичне спостереження за пацієнтом протягом не менше 8 годин для вчасного вживання відповідних заходів у разі вираженого зниження артеріального тиску. Якщо препарат Ампрілан застосовується вперше або у високій дозі у пацієнтів з підвищеною активністю РААС, то у них слід ретельно контролювати артеріальний тиск, особливо на початку лікування, оскільки у цих пацієнтів є підвищений ризик вираженого зниження артеріального тиску (див. розділ «З обережністю») . При злоякісній артеріальній гіпертензії та серцевій недостатності, особливо на гострій стадії інфаркту міокарда, лікування препаратом Амприлан слід розпочинати лише в умовах стаціонару. У пацієнтів з ХСН прийом препарату може призвести до розвитку вираженого зниження артеріального тиску, яке у ряді випадків супроводжується олігурією або азотемією та рідко – розвитком гострої ниркової недостатності. Слід бути обережними при лікуванні пацієнтів похилого віку, оскільки вони можуть бути особливо чутливі до інгібіторів АПФ, на початку терапії рекомендується контролювати показники функції нирок (див. також розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів, для яких зниження артеріального тиску може становити особливий ризик (наприклад, у пацієнтів з атеросклеротичним звуженням коронарних або мозкових артерій), лікування має починатися під суворим медичним наглядом. Слід бути обережними при фізичному навантаженні та/або спекотній погоді через ризик підвищеного потовиділення та дегідратації з розвитком артеріальної гіпотензії, внаслідок зменшення ОЦК та зниження вмісту натрію у сироватці крові. Під час лікування препаратом Ампрілан не рекомендується вживати алкоголь. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат. Одночасне застосування препарату Амприлан з препаратами, що містять аліскірен, або АРА II, що призводить до подвійної блокади РААС, не рекомендується у зв'язку з ризиком вираженого зниження артеріального тиску, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок порівняно з монотерапією. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, горлянки або гортані. При виникненні набряклості в області обличчя (губи, повіки) або язика або порушення ковтання або дихання пацієнт повинен негайно припинити прийом препарату. Ангіоневротичний набряк, що локалізується в області язика, глотки або гортані (можливі симптоми: порушення ковтання або дихання), може загрожувати життю та вимагає проведення невідкладних заходів щодо його усунення: підшкірне введення 0,3-0,5 мг або внутрішньовенне краплинне введення 0,1 мг епінефрину (адреналіну) (під контролем АТ, ЧСС та електрокардіограми (ЕКГ) з подальшим застосуванням глюкокортикостероїдів (внутрішньовенно, внутрішньом'язово або внутрішньо);також рекомендується внутрішньовенне введення антигістамінних засобів (антагоністів Н(1)- і Н(2)-гістамінових рецепторів), а в разі недостатності інгібіторів ферменту С(1)-естерази можна розглянути питання необхідності введення на додаток до епінефрину (адреналіну) інгібіторів ферменту С(1)-естерази. Пацієнт повинен бути госпіталізований, і спостереження за ним має проводитися до повного усунення симптомів, але не менше 24 годин. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, спостерігалися випадки інтестинального ангіоневротичного набряку, який виявлявся болями в животі з нудотою та блюванням або без них, у деяких випадках одночасно спостерігався ангіоневротичний набряк обличчя. З появою у пацієнта на фоні лікування інгібіторами АПФ вищеописаних симптомів слід при проведенні диференціального діагнозу розглядати та можливість розвитку у них інтестинального ангіоневротичного набряку. Лікування, спрямоване на десенсибілізацію до отрути комах (наприклад, бджоли, оси), і одночасно прийом інгібіторів АПФ можуть ініціювати анафілактичні та анафілактоїдні реакції (наприклад, виражене зниження артеріального тиску, задишка, блювання, алергічні шкірні реакції), які можуть іноді бути небезпечними для життя . На фоні лікування інгібіторами АПФ реакції підвищеної чутливості на отруту комах (наприклад, бджоли, оси) розвиваються швидше та протікають важче. Якщо необхідно проведення десенсибілізації до отрути комах, інгібітор АПФ повинен бути тимчасово замінений відповідним лікарським препаратом іншого класу. При застосуванні інгібіторів АПФ були описані небезпечні для життя, анафілактоїдні реакції, що швидко розвиваються, іноді аж до розвитку шоку, під час проведення гемодіалізу або гемофільтрації із застосуванням певних високопроточних мембран (наприклад, поліакрилнітрилових мембран) (див. також інструкції виробників мембран). Необхідно уникати одночасного застосування препарату Ампрілан і використання такого типу мембран, наприклад, для термінового гемодіалізу або гемофільтрації. В даному випадку переважно використання інших мембран або скасування інгібіторів АПФ. Подібні реакції спостерігалися при аферезі ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату. Тому цей метод не слід застосовувати у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ. У пацієнтів з порушеннями функції печінки реакція на лікування препаратом Амприлан може бути або посиленою,або ослабленою. Крім цього, у пацієнтів з важким цирозом печінки з набряками та/або асцитом можлива значна активація РААС, тому при лікуванні цих пацієнтів слід дотримуватися особливої ​​обережності (див. також розділ «Спосіб застосування та дози»). Контроль вмісту електролітів у плазмі крові Гіперкаліємія Інгібітори АПФ можуть викликати гіперкаліємію, оскільки вони пригнічують вивільнення альдостерону. Цей ефект зазвичай незначний у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що містять калій (включаючи калійвмісні замінники кухонної солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або ко-тримоксазол, також відомий як триметоприм + сульфаметоксазол, і особливо антагоністи альдо II, можливий розвиток гіперкаліємії. До групи ризику гіперкаліємії також належать пацієнти похилого віку (старше 70 років), пацієнти з декомпенсованим цукровим діабетом або пацієнти у стані зневоднення, пацієнти з гострою серцевою недостатністю, метаболічним ацидозом.Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У деяких пацієнтів, які отримували раміприл, спостерігався СНР АДГ з подальшим розвитком гіпонатріємії. Рекомендується регулярно контролювати вміст натрію в плазмі у пацієнтів похилого віку та інших пацієнтів з ризиком розвитку гіпонатріємії. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічне) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Рекомендується вести ретельне спостереження за новонародженими, матері яких застосовували під час вагітності інгібітори АПФ для виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При олігурії необхідна підтримка АТ та ниркової перфузії шляхом введення відповідних рідин та судинозвужувальних засобів. У таких новонароджених є ризик розвитку олігурії та неврологічних розладів, можливо, внаслідок зниження ниркового та мозкового кровотоку через зниження артеріального тиску, що викликається інгібіторами АПФ. Кашель При застосуванні препарату Ампрілан може виникнути сухий, непродуктивний, тривалий кашель, який зникає після припинення застосування інгібіторів АПФ (включаючи раміприл), що необхідно враховувати при диференціальному діагнозі кашлю на фоні застосування інгібітору АПФ. Етнічні особливості Препарат Ампрілан, як і інші інгібітори АПФ, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Препарат Ампрілан слід з обережністю призначати пацієнтам негроїдної раси через більш високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Пацієнти після трансплантації нирок Досвід застосування раміприлу у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, недостатній. Контроль лабораторних показників до та під час лікування препаратом Ампрілан® (до 1 разу на місяць у перші 3-6 місяців лікування) Контроль функції нирок (визначення сироваткових концентрацій креатиніну) При лікуванні інгібіторами АПФ у перші тижні лікування та надалі рекомендується проводити контроль функції нирок. Особливо ретельний контроль потрібний пацієнтам з гострою серцевою недостатністю і ХСН, порушенням функції нирок, після трансплантації нирки, пацієнтам з реноваскулярними захворюваннями, включаючи пацієнтів з гемодинамічно значущим одностороннім стенозом ниркової артерії при наявності двох нирок (у таких пацієнтів навіть незначне підвищення сироваткової концентрації. показником зниження функції нирок). Контроль гематологічних показників (гемоглобін, кількість лейкоцитів, еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитарна формула) Рекомендується контролювати показники загального аналізу крові для виявлення можливої ​​лейкопенії. Більш регулярний моніторинг рекомендується на початку лікування та у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини або у пацієнтів, які отримують одночасно інші лікарські засоби, здатні змінювати картину периферичної крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») . Контроль кількості лейкоцитів необхідний для раннього виявлення лейкопенії, що особливо важливо у пацієнтів із підвищеним ризиком її розвитку, а також за перших ознак розвитку інфекції. При виявленні нейтропенії (число нейтрофілів менше 2000/мкл) потрібне припинення лікування інгібіторами АПФ. При появі симптоматики, обумовленої лейкопенією (наприклад, лихоманка, збільшення лімфатичних вузлів, тонзиліт),потрібен терміновий контроль картини периферичної крові. У разі появи ознак кровоточивості (найдрібніших петехій, червоно-коричневих висипань на шкірі та слизових оболонках) необхідний також контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові. Визначення активності «печінкових» ферментів, концентрації білірубіну у сироватці крові При появі жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові лікування препаратом Амприлан слід припинити та забезпечити лікарське спостереження за пацієнтом. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Амприлан містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з порушенням функції нирок При СКФ від 50 до 20 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла початкова добова доза становить 1,25 мг. Максимальна припустима добова доза – 5 мг. Пацієнти з не повністю скоригованою втратою рідини та електролітів, пацієнти з тяжкою артеріальною гіпертензією, а також пацієнти, для яких виражене зниження АТ становить певний ризик (наприклад, при тяжкому атеросклеротичному ураженні коронарних та мозкових артерій) Початкова доза знижується до 1,25 мг на добу. Пацієнти з попередньою терапією діуретиками Необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) до початку лікування препаратом Ампрілан або, принаймні, зменшити дозу діуретиків, що приймаються. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найнижчої дози, яка дорівнює 1,25 мг препарату Ампрілан®, що приймається 1 раз на добу, вранці. Після прийому першої дози і щоразу після збільшення дози препарату Амприлан і (або) «петлевих» діуретиків пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути неконтрольованої гіпотензивної реакції. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Початкова доза зменшується до 1,25 мг на добу. Пацієнти з порушенням функції печінки Реакція АТ на прийом препарату Амприлан може як посилюватися (за рахунок уповільнення виведення раміприлату), так і послаблюватися (за рахунок уповільнення перетворення малоактивного раміприлу на активний раміприлат). Тому на початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. Максимальна припустима добова доза – 2,5 мг. Вплив на керування транспортними засобами: У період лікування препаратом Ампрілан® необхідно утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, включаючи керування автомобілем, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки на тлі його застосування можлива поява запаморочення, зниження швидкості психомоторних реакцій, уваги, особливо після прийому першої дози. .Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка раміприл таблетки на 1 таблетку 1,25 мг/2,5 мг/5 мг/10 мг: Діюча речовина: Раміприл 1,25 мг/2,50 мг/5,00 мг/10,00 мг Допоміжні речовини: Натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, кроскармелозу натрію, крохмаль прежелатинізований, стеарилфумарат натрію, суміш барвників РВ 22886 жовтий* (для таблеток 2,5 мг), суміш барвників РВ 24899 рожевий** (для таблеток 5 мг) * Суміш барвників РВ 22886 жовтий містить: лактози моногідрат, барвник заліза оксид жовтий (Е172). ** Суміш барвників РВ 24899 рожевий містить: лактози моногідрат, барвник заліза оксид червоний (Е172), барвник заліза оксид жовтий (Е172).Опис лікарської формиТаблетки 1,25 мг: овальні, плоскі таблетки білого або майже білого кольору з фаскою. Таблетки 2,5 мг: овальні, плоскі пігулки світло-жовтого кольору з фаскою. Таблетки 5 мг: овальні, плоскі пігулки рожевого кольору з фаскою, з видимими вкрапленнями. Таблетки 10 мг: овальні, плоскі таблетки білого або майже білого кольору з фаскою.Фармакотерапевтична групаангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) інгібіторФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо раміприл швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (50 – 60 %). Їда уповільнює його абсорбцію, але не впливає на повноту всмоктування. Раміприл піддається інтенсивному пресистемному метаболізму/активації (головним чином у печінці шляхом гідролізу), в результаті якого утворюється його єдиний активний метаболіт – раміприлат, активність якого щодо інгібування АПФ приблизно в 6 разів перевищує активність раміприлу. Крім цього, в результаті метаболізму раміприлу утворюється дикетопіперазин, що не володіє фармакологічною активністю, який потім піддається кон'югації з глюкуроновою кислотою, раміприлат також глюкуронується і метаболізується до дикетопіперазинової кислоти. Біодоступність раміприлу після внутрішнього прийому коливається від 15 % (для дози 2,5 мг) до 28 % (для дози 5 мг). Біодоступність активного метаболіту – раміприлату – після прийому внутрішньо 2,5 мг та 5 мг раміприлу становить приблизно 45 % (порівняно з його біодоступністю після внутрішньовенного введення у тих же дозах). Після прийому раміприлу внутрішньо максимальні плазмові концентрації раміприлу та раміприлату досягаються через 1 та 2-4 години, відповідно. Зниження плазмової концентрації раміприлату відбувається в кілька етапів: фаза розподілу та виведення з періодом напіввиведення (Т(1/2)) раміприлату, що становить приблизно 3 години, потім проміжна фаза з Т(1/2) раміприлату, що становить приблизно 15 годин, та кінцева фаза з дуже низькою концентрацією раміприлату в плазмі крові та Т(1/2) раміприлату, що становить приблизно 4-5 днів. Ця кінцева фаза обумовлена ​​повільним вивільненням раміприлату із міцного зв'язку з рецепторами АПФ. Незважаючи на тривалу кінцеву фазу при одноразовому протягом доби прийомі раміприлу внутрішньо в дозі 2,5 мг і більше,рівноважна плазмова концентрація раміприлату досягається приблизно через 4 дні лікування. При курсовому застосуванні препарату ефективний Т(1/2) в залежності від дози становить 13-17 годин. Зв'язок з білками плазми становить приблизно для раміприлу 73%, а для раміприлату – 56%. Після внутрішньовенного введення обсяг розподілу раміприлу та раміприлату становить приблизно 90 л та приблизно 500 л відповідно. Після прийому внутрішньо раміприлу (10 мг), міченого радіоактивним ізотопом, 39% радіоактивності виводиться через кишечник і близько 60% – нирками. Після внутрішньовенного введення раміприлу 50-60% дози виявляється у сечі у вигляді раміприлу та його метаболітів. Після внутрішньовенного введення раміприлату близько 70 % дози виявляється у сечі у вигляді раміприлату та його метаболітів, інакше кажучи, при внутрішньовенному введенні раміприлу та раміприлату значна частина дози виводиться через кишечник з жовчю, минаючи нирки (50 % та 30 % відповідно). У пацієнтів з дренуванням жовчних проток після прийому внутрішньо 5 мг раміприлу протягом перших 24 годин виділяються практично однакові кількості раміприлу та його метаболітів нирками та через кишечник. Приблизно 80-90% метаболітів у сечі та жовчі були ідентифіковані як раміприлат та метаболіти раміприлату.Раміприлу глюкуронід і раміприлу дикетопіперазин становлять приблизно 10-20% від загальної кількості, а вміст сечі неметаболізованого раміприлу становить приблизно 2%. У дослідженнях на тваринах було показано, що раміприл виділяється у материнське молоко. При порушеннях функції нирок з кліренсом креатиніну (КК) менше 60 мл/хв виведення раміприлату та його метаболітів нирками сповільнюється. Це призводить до підвищення плазмової концентрації раміприлату, яка знижується повільніше, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. При прийомі раміприлу у високих дозах (10 мг) порушення функції печінки призводить до уповільнення пресистемного метаболізму раміприлу до активного раміприлату та повільнішого виведення раміприлату. У здорових добровольців та у пацієнтів з артеріальною гіпертензією після двох тижнів лікування раміприлом у добовій дозі 5 мг не спостерігається клінічно значущого накопичення раміприлу та раміприлату. У пацієнтів з ХСН після двох тижнів лікування раміприлом у добовій дозі 5 мг відзначається 1,5-1,8-кратне збільшення плазмових концентрацій раміприлату та площі під кривою «концентрація-час» (AUC). У здорових добровольців похилого віку (65-75 років) фармакокінетика раміприлу та раміприлату істотно не відрізняється від такої у молодих здорових добровольців.ФармакодинамікаАктивний метаболіт раміприлу – раміприлат, що утворюється під дією «печінкових» ферментів, – це тривалий час інгібітор АПФ (синоніми АПФ: кініназа II, дипептидилкарбоксидипептидаза I). АПФ у плазмі крові та тканинах каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, який має судинозвужувальну дію, та розпад брадикініну, що володіє судиннорозширювальною дією. Тому при прийомі раміприлу внутрішньо зменшується утворення ангіотензину II і відбувається накопичення брадикініну, що призводить до розширення судин та зниження артеріального тиску (АТ). Викликане раміприлом підвищення активності калікреїн-кінінової системи в плазмі крові та тканинах з активацією простагландинової системи та збільшенням синтезу простагландинів, що стимулюють утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах, зумовлює його кардіопротективну дію. Ангіотензин II стимулює вироблення альдостерону, тому прийом раміприлу призводить до зниження секреції альдостерону та підвищення вмісту калію у сироватці крові. При зниженні концентрації ангіотензину II у плазмі усувається його інгібуюче вплив на секрецію реніну за типом негативного зворотного зв'язку, що призводить до підвищення активності реніну плазми крові. Передбачається, що розвиток деяких небажаних реакцій (зокрема, сухого кашлю) пов'язаний з підвищенням активності брадикініну. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом раміприлу призводить до зниження АТ у положенні «лежачи» та «стоячи» без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Раміприл значно знижує загальний периферичний опір судин (ОПСС), практично не викликаючи змін ниркового кровотоку та швидкості клубочкової фільтрації. Антигіпертензивна дія починає проявлятися через 1-2 години після прийому внутрішньо разової дози препарату, досягаючи найбільшого значення через 3-6 годин, і зберігається протягом 24 годин. При курсовому прийомі препарату Амприлан® антигіпертензивний ефект може поступово збільшуватися, зазвичай стабілізуючись до 3-4 тижня регулярного прийому і потім зберігаючись протягом тривалого часу. Раптове припинення прийому препарату не призводить до швидкого та значного підвищення артеріального тиску (відсутність синдрому «скасування»). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією раміприл уповільнює розвиток та прогресування гіпертрофії міокарда та судинної стінки. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) раміприл знижує ОПСС (зменшує поста навантаження на серце), збільшує ємність венозного русла та знижує тиск наповнення лівого шлуночка (ЛШ), що, відповідно, призводить до зменшення переднавантаження на серце. У цих пацієнтів при прийомі раміприлу спостерігається збільшення серцевого викиду, фракції викиду ЛШ (ФВЛШ) та покращення переносимості фізичного навантаження. При діабетичній та недіабетичній нефропатії прийом раміприлу уповільнює швидкість прогресування ниркової недостатності та час настання термінальної стадії ниркової недостатності та, завдяки цьому, зменшує потребу у проведенні гемодіалізу або трансплантації нирки. При початкових стадіях діабетичної або недіабетичної нефропатії раміприл зменшує частоту альбумінурії. У пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань внаслідок судинних уражень (діагностована ішемічна хвороба серця [ІХС], облітеруючі захворювання периферичних артерій в анамнезі, інсульт в анамнезі) або цукрового діабету з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, збільшення концентрації загального холестерину [ОХс], зниження концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності [Хс-ЛПВЩ], куріння) приєднання раміприлу до стандартної терапії знижує частоту розвитку інфаркту міокарда, інсульту та смертності від серцево-судинних причин. Крім цього, раміприл знижує показники загальної смертності, а також потребу у проведенні процедур реваскуляризації та уповільнює виникнення або прогресування ХСН. У пацієнтів із серцевою недостатністю з клінічними проявами, що розвинулася в перші дні гострого інфаркту міокарда (з 2 по 9 добу), застосування раміприлу, розпочате з 3 по 10 день гострого інфаркту міокарда, знижувало смертність (на 27 %), ризик раптової смерті. 30%), ризик прогресування серцевої недостатності до тяжкого ступеня (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), резистентної до терапії (на 23%); ймовірність подальшої госпіталізації внаслідок розвитку серцевої недостатності (на 26%). У загальній популяції пацієнтів, а також у пацієнтів з цукровим діабетом як з артеріальною гіпертензією, так і з нормальними показниками АТ, раміприл знижує ризик розвитку нефропатії та виникнення мікроальбумінурії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами, наприклад, діуретиками та блокаторами «повільних» кальцієвих каналів [БМКК]). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, зокрема у комбінації з діуретиками). Діабетична нефропатія або недіабетична нефропатія, доклінічні та клінічно виражені стадії, у т. ч. з вираженою протеїнурією, особливо при поєднанні з артеріальною гіпертензією. Зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком: - у пацієнтів з підтвердженою ішемічною хворобою серця (ІХС), інфарктом міокарда в анамнезі або без нього, включаючи пацієнтів, які перенесли чреспластику. аортокоронарне шунтування; - у пацієнтів із інсультом в анамнезі; - у пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій в анамнезі; - у пацієнтів з цукровим діабетом із не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищення плазмових концентрацій ОХС, зниження плазмових концентрацій Хс-ЛПЗЩ, куріння). Серцева недостатність із клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з 2 по 9 добу) після гострого інфаркту міокарда (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка»).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до раміприлу, інших інгібіторів АПФ або до будь-якого компонента препарату (див. розділ «Склад»). Ангіоневротичний набряк (спадковий або ідіопатичний, а також після прийому інгібіторів АПФ) в анамнезі – ризик швидкого розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Побічна дія»). Гемодинамічно значущий стеноз ниркових артерій (двосторонній чи односторонній у разі єдиної нирки). Артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.) або стани з нестабільними показниками гемодинаміки. Гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП). Первинний гіперальдостеронізм. Ниркова недостатність важкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації [СКФ] менше 20 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) (досвід клінічного застосування недостатній). Нефропатія, лікування якої проводиться глюкокортикостероїдами, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), імуномодуляторами та/або іншими цитостатичними засобами (досвід клінічного застосування недостатній, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). ХСН у стадії декомпенсації (досвід клінічного застосування недостатній). Гемодіаліз або гемофільтрація з використанням деяких мембран з негативно зарядженою поверхнею, таких як високопроточні мембрани з поліакрилнітрилу (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами», «Особливі вказівки»). Аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстрану сульфату (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості) (див. розділ «Особливі вказівки»). Десенсибілізуюча терапія при реакціях підвищеної чутливості до отрути комах, таких як бджоли, оси (див. розділ «Особливі вказівки»). Одночасне застосування з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вагітність. Період грудного вигодовування. Вік до 18 років (досвід клінічного застосування недостатній). Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, оскільки препарат Ампрілан містить лактозу. Додаткові протипоказання при застосуванні препарату Ампрілан у гострій стадії інфаркту міокарда Тяжка серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Нестабільна стенокардія. Небезпечні життя шлуночкові порушення ритму серця. «Легенєве» серце. Стани, при яких виражене зниження артеріального тиску є особливо небезпечним (при атеросклеротичних ураженнях коронарних та мозкових артерій). Стани, що супроводжуються підвищенням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), при яких при інгібуванні АПФ є ризик різкого зниження артеріального тиску з погіршенням функції нирок: - виражена артеріальна гіпертензія, особливо злоякісна артеріальна гіпертензія; - ХСН, особливо тяжка або щодо якої приймаються інші лікарські засоби з антигіпертензивною дією; - гемодинамічно значущий однобічний стеноз ниркової артерії (за наявності обох бруньок); - Попередній прийом діуретиків; - порушення водно-електролітного балансу внаслідок недостатнього споживання рідини та кухонної солі, діареї, блювоти, рясного потовиділення. Порушення функції печінки (недостатність досвіду застосування: можливе як посилення, так і ослаблення ефектів раміприлу; за наявності у пацієнтів цирозу печінки з асцитом та набряками можлива значна активація РААС, див. вище «Стани, що супроводжуються підвищенням активності РААС»). Порушення функції нирок (СКФ понад 20 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) через ризик розвитку гіперкаліємії та лейкопенії. Стан після трансплантації нирки. Системні захворювання сполучної тканини, у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія, супутня терапія препаратами, здатними викликати зміни в картині периферичної крові (можливе пригнічення кістковомозкового кровотворення, розвиток нейтропенії або агранулоцитозу, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами». Цукровий діабет (ризик розвитку гіперкаліємії). Пацієнти похилого віку (ризик посилення антигіпертензивної дії). Гіперкаліємія. Одночасне застосування препарату Амприлан з препаратами, що містять аліскірен, або АРА II (при подвійній блокаді РААС є підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок порівняно з монотерапією) (див. розділ «Особливі вказівки»). Застосування під час хірургічних втручань або при проведенні загальної анестезії. Застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат Амприлан® протипоказаний при вагітності, оскільки він може несприятливо впливати на плід: порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, гіпоплазія легень. Тому перед початком прийому препарату у жінок дітородного віку слід виключити вагітність. Якщо жінка планує вагітність, лікування інгібітором АПФ має бути припинено. У разі настання вагітності під час лікування препаратом Амприлан® слід якнайшвидше припинити його прийом та перевести пацієнтку на прийом інших препаратів, при застосуванні яких ризик для дитини буде найменшим. Період грудного вигодовування Якщо лікування препаратом Ампрілан® необхідно в період грудного вигодовування, то годування груддю має бути припинено. Протипоказаний особам віком до 18 років (досвід клінічного застосування недостатній).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: еозинофілія; рідко: лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, зменшення кількості еритроцитів у периферичній крові, зниження гемоглобіну, тромбоцитопенію; частота невідома: пригнічення кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи: частота невідома: анафілактичні або анафілактоїдні реакції (при інгібуванні АПФ збільшується кількість анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах), підвищення титру антинуклеарних антитіл. Порушення з боку ендокринної системи: частота невідома: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНР АДГ). Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто: підвищення вмісту калію у плазмі крові; нечасто: анорексія, зниження апетиту; частота невідома: зниження вмісту натрію у плазмі крові. Порушення психіки: нечасто: пригнічений настрій, тривога, нервозність, руховий занепокоєння, порушення сну, включаючи сонливість; рідко: сплутаність свідомості; Частота невідома: порушення уваги. Порушення з боку нервової системи: часто: біль голови, запаморочення (відчуття «легкості» в голові); нечасто: вертиго, парестезія, агевзія (втрата смакової чутливості), дисгевзія (порушення смакової чутливості); рідко: тремор, порушення рівноваги; частота невідома: ішемія головного мозку, включаючи ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних реакцій (зниження реакції), відчуття печіння, паросмія (порушення сприйняття запахів). Порушення з боку органу зору: нечасто: зорові розлади, включаючи розпливчастість зображення; рідко кон'юнктивіт. Порушення з боку слуху та лабіринтні порушення: рідко: порушення слуху, дзвін у вухах. Порушення з боку серця: нечасто: ішемія міокарда, включаючи розвиток нападу стенокардії або інфаркту міокарда, тахікардія, аритмії (поява або посилення), серцебиття, периферичні набряки. Порушення з боку судин: часто: виражене зниження артеріального тиску, порушення ортостатичної регуляції судинного тонусу (ортостатична гіпотензія), синкопальні стани; нечасто: "припливи" крові до шкіри обличчя; рідко: виникнення або посилення порушення кровообігу на фоні стенозуючих судинних уражень, васкуліт; Частота невідома: синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: «сухий» кашель (що посилюється ночами й у положенні «лежачи»), бронхіт, синусит, задишка; нечасто: бронхоспазм, включаючи обтяження перебігу бронхіальної астми, закладеність носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: запальні реакції у шлунку та кишечнику, розлади травлення, відчуття дискомфорту в ділянці живота, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто: фатальний панкреатит (випадки панкреатиту з летальним результатом при прийомі інгібіторів АПФ спостерігалися вкрай рідко), підвищення активності ферментів підшлункової залози в плазмі крові, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхньому відділі живота, у тому числі пов'язана з гастритом, запор, оболонки порожнини рота; рідко: глосит; частота невідома: афтозний стоматит (запальна реакція слизової оболонки ротової порожнини). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто: підвищення активності «печінкових» ферментів та концентрації кон'югованого білірубіну в плазмі крові; рідко: холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярні ураження; частота невідома: гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (летальний кінець спостерігався вкрай рідко). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: шкірний висип, зокрема макулопапульозний; нечасто: ангіоневротичний набряк, у тому числі і зі смертельним наслідком (набряк гортані може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до летального результату), свербіж шкіри, гіпергідроз (підвищене потовиділення); рідко: ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис; дуже рідко: реакції фотосенсибілізації; частота невідома: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, обтяження перебігу псоріазу, псоріазоподібний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна (лишаевидная) екзантема або енантема, алопеція. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто: м'язові судоми, міалгія; нечасто: артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Нечасто: порушення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, збільшення кількості виділеної сечі, посилення протеїнурії, що раніше існувала, підвищення концентрації сечовини і креатиніну в плазмі крові. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто: минуща імпотенція за рахунок еректильної дисфункції, зниження лібідо; частота невідома: гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: біль у грудях, підвищена стомлюваність; нечасто: підвищення температури; рідко: астенія (слабкість).Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації Застосування деяких високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилнітрилових мембран) при проведенні гемодіалізу або гемофільтрації, використання декстрану сульфату при аферезі ЛПНГ Ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій. Якщо пацієнту необхідно проведення цих процедур, слід застосовувати інші типи мембран (у разі проведення гемодіалізу та гемофільтрації) або перевести пацієнта на прийом гіпотензивних препаратів інших груп. Одночасне застосування препарату Амприлан® та препаратів, що містять аліскірен Одночасне застосування препарату Амприлан® з препаратами, що містять аліскірен, протипоказано у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (СКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) ) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділи «Протипоказання», «З обережністю», «Особливі вказівки»). Одночасне застосування препарату Ампрілан® та АРА II Одночасне застосування препарату Ампрілан® з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділи «Протипоказання», «З обережністю», «Особливі вказівки»). Дані клінічних досліджень показали, що подвійна блокада РААС шляхом одночасного застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену пов'язана з більш високою частотою розвитку побічних ефектів, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження ниркової функції (у тому числі гостра ниркова недостатність) порівняно із застосуванням одного препарату із перелічених груп. Інгібітори нейтральної ендопептидази При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, у зв'язку з чим одночасне застосування цих препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Нерекомендовані комбінації З солями калію, калійзберігаючими діуретиками (наприклад, амілоридом, тріамтереном, еплероном, спіронолактоном), іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи АРА II, такролімус, циклоспорин)Зазвичай вміст калію в плазмі залишається в межах норми, при цьому у деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, може розвинутись гіперкаліємія. Застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, тріамтерен або амілорид), замінників калію, що містять, кухонної солі, інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Слід також бути обережними при одночасному призначенні препарату Амприлан з іншими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), оскільки відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик.Тому одночасне застосування препарату Ампрілан з вищевказаними препаратами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, слід дотримуватися запобіжних заходів з регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Комбінації, які слід застосовувати з обережністю З гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, діуретики) та іншими лікарськими засобами, здатними знижувати АТ (нітратами, трициклічними антидепресантами, засобами для загальної та місцевої анестезії, баклофеном, алфузозином, доксазозином, празозином, тамсулозином, теразозином) . діуретиками (див. також розділи «Спосіб застосування та дози», «Побічна дія», «Особливі вказівки»), при одночасному застосуванні з діуретиками слід регулярно контролювати вміст натрію у сироватці крові. Зі снодійними, наркотичними та знеболюючими лікарськими засобами Можливе більш виражене зниження артеріального тиску. З вазопресорними симпатоміметиками (епінефрином [адреналіном], ізопротеренолом, добутаміном, допаміном) Зменшення антигіпертензивної дії препарату Ампрілан®, рекомендується особливо ретельний контроль артеріального тиску. З аллопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками, імунодепресантами, кортикостероїдами (глюкокортикостероїдами та мінералокортикостероїдами) та іншими лікарськими засобами, які можуть впливати на гематологічні показники Одночасне застосування збільшує ризик розвитку гематологічних реакцій (див. розділ «Про. З солями літію Підвищення сироваткового вмісту літію та посилення кардіо- та нейротоксичної дії літію. Тому слід контролювати вміст літію у сироватці крові. З гіпоглікемічними засобами (наприклад, інсуліном, гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо [похідними сульфонілсечовини]) У зв'язку із зменшенням інсулінорезистентності під впливом інгібіторів АПФ можливе посилення гіпоглікемічного ефекту цих лікарських засобів, аж до розвитку гіпоглікемії. Рекомендується особливо ретельний контроль концентрації глюкози в крові на початку одночасного застосування з інгібіторами АПФ. З інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin – мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом У пацієнтів, які приймали одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного. З інгібіторами дипептидилпептидази-IV (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, із ситагліптином, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптином У пацієнтів, які приймали одночасно інгібітори АПФ та інгібітори ДПП-IV, спостерігалося збільшення ризику розвитку ангіонів. З естрамустином При одночасному застосуванні збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (набряк Квінке). З рацекадотрилом (інгібітор енкефалінази, що застосовується при лікуванні гострої діареї) . При одночасному застосуванні збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Комбінації, які слід брати до уваги З нестероїдними протизапальними засобами (індометацин, ацетилсаліцилова кислота) Можливе ослаблення дії препарату Амприлан, підвищення ризику порушень функції нирок та підвищення вмісту калію в сироватці крові. З циклоспорином При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з циклоспорином можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. З гепарином Можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. З натрію хлоридом Послаблення антигіпертензивної дії препарату Ампрілан® та менш ефективне лікування симптомів ХСН. З етанолом Посилення симптомів вазодилатації. Препарат Ампрілан може посилювати вплив етанолу на організм. З естрогенами Ослаблення антигіпертензивної дії препарату Ампрілан (затримка рідини). Десенсибілізуюча терапія при підвищеній чутливості до отрути комах Інгібітори АПФ, включаючи препарат Ампрілан®, збільшують ймовірність розвитку тяжких анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах. Передбачається, що цей ефект може виникнути при застосуванні інших алергенів. З препаратами золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат) При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ (включаючи раміприл) з препаратами золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат) повідомлялося про розвиток наступних реакцій: припливи крові до шкіри обличчя, нудота, блювання. З тканинними активаторами плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.Спосіб застосування та дозиТаблетку слід приймати внутрішньо незалежно від часу їди (тобто таблетки можуть прийматися як до, так і під час або після їди) і запивати достатньою кількістю (1/2 склянки) води. Не можна розжовувати чи подрібнювати пігулки перед прийомом. Доза підбирається залежно від терапевтичного ефекту та переносимості препарату пацієнтом. Лікування препаратом Амприлан зазвичай є тривалим, і його тривалість у кожному конкретному випадку визначається лікарем. Якщо не призначається інакше, то за нормальної функції нирок та печінки рекомендуються представлені далі режими дозування. Артеріальна гіпертензія (у монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами, наприклад, діуретиками та БМКК) Зазвичай початкова доза становить 25 мг 1 раз на добу вранці. Якщо при прийомі препарату Амприлан у цій дозі протягом 3 тижнів і більше не вдається нормалізувати артеріальний тиск, то доза може бути збільшена до 5 мг на добу. При недостатній ефективності дози 5 мг через 2-3 тижні вона може бути ще подвоєна до максимальної добової дози, що рекомендується, – 10 мг. В якості альтернативи до збільшення дози до 10 мг на добу при недостатній антигіпертензивній ефективності добової дози 5 мг, можливе додавання до лікування інших гіпотензивних засобів, зокрема діуретиків або БМКК. ХСН (у складі комбінованої терапії, зокрема, у комбінації з діуретиками) Рекомендована початкова доза – 1,25 мг 1 раз на добу. Залежно від реакції пацієнта на терапію, що проводиться, доза може збільшуватися. Рекомендується подвоювати дозу з інтервалом 1-2 тижні. Якщо потрібно прийом добової дози 2,5 мг і вище, вона може застосовуватися як одноразово на добу, так і ділитися на два прийоми. Максимальна добова доза становить 10 мг. Діабетична нефропатія або недіабетична нефропатія, доклінічні та клінічно виражені стадії, у т. ч. з вираженою протеїнурією, особливо при поєднанні з артеріальною гіпертензією Рекомендована початкова доза – 1,25 мг 1 раз на добу. Доза може збільшуватись до 5 мг 1 раз на добу. При даних станах дози вище 5 мг 1 раз на добу, у контрольованих клінічних дослідженнях вивчені недостатньо. Зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів із високим серцево-судинним ризиком Рекомендована початкова доза – 2,5 мг 1 раз на добу. Залежно від переносимості препарату Амприлан пацієнтом дозу можна поступово збільшувати. Рекомендується подвоїти дозу через 1 тиждень лікування, а протягом наступних 3-х тижнів лікування збільшити до звичайної підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу. Застосування дози, що перевищує 10 мг на добу, у контрольованих клінічних дослідженнях недостатньо вивчено. Застосування препарату у пацієнтів із КК менше 0,6 мл/сек вивчено недостатньо. Серцева недостатність із клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з 2 по 9 добу) після гострого інфаркту міокарда Початкова доза Лікування може бути розпочато не раніше ніж через 48 годин від моменту інфаркту міокарда (переважно з 2 до 9 доби захворювання) у клінічно та гемодинамічно стабільних пацієнтів з клінічними проявами серцевої недостатності. Рекомендована початкова доза раміприлу становить 2,5 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері). Після прийому першої дози пацієнт повинен перебувати під лікарським наглядом не менше двох годин або не менше однієї години після стабілізації артеріального тиску. При непереносимості першої дози раміприлу (виражене зниження артеріального тиску) рекомендується застосування раміприлу в дозі 1,25 мг 2 рази на добу протягом двох днів з подальшим збільшенням дози до 2,5 мг 2 рази на добу. Якщо не вдається збільшити дозу раміприлу до 2,5 мг 2 рази на добу, застосування препарату необхідно припинити. Титрування та підтримуюча доза Надалі, залежно від реакції пацієнта, дозу раміприлу рекомендується збільшувати вдвічі з інтервалом 1-3 дні до цільової підтримуючої дози 5 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза раміприлу, що рекомендується, становить 10 мг (переважним є поділ добової дози на 2 прийоми). В даний час досвід лікування пацієнтів з серцевою недостатністю тяжкого ступеня (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що виникла безпосередньо після гострого інфаркту міокарда, є недостатнім. Якщо у таких пацієнтів приймається рішення про проведення лікування раміприлом, то рекомендується розпочинати лікування з найменшої можливої ​​дози (1,25 мг 1 раз на добу) та дотримуватись особливої ​​обережності при кожному збільшенні дози. Застосування препарату Ампрілан у окремих груп пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок При СКФ від 50 до 20 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла початкова добова доза становить 1,25 мг. Максимальна припустима добова доза – 5 мг. Пацієнти з не повністю скоригованою втратою рідини та електролітів, пацієнти з тяжкою артеріальною гіпертензією, а також пацієнти, для яких виражене зниження АТ становить певний ризик (наприклад, при тяжкому атеросклеротичному ураженні коронарних та мозкових артерій) Початкова доза знижується до 1,25 мг на добу. Пацієнти з попередньою терапією діуретиками Необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) до початку лікування препаратом Ампрілан або, принаймні, зменшити дозу діуретиків, що приймаються. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найнижчої дози, яка дорівнює 1,25 мг препарату Ампрілан®, що приймається 1 раз на добу, вранці. Після прийому першої дози і щоразу після збільшення дози препарату Амприлан і (або) «петлевих» діуретиків пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути неконтрольованої гіпотензивної реакції. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Початкова доза зменшується до 1,25 мг на добу. Пацієнти з порушенням функції печінки Реакція АТ на прийом препарату Амприлан може як посилюватися (за рахунок уповільнення виведення раміприлату), так і послаблюватися (за рахунок уповільнення перетворення малоактивного раміприлу на активний раміприлат). Тому на початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. Максимальна припустима добова доза – 2,5 мг.ПередозуванняСимптоми: виражена периферична вазодилатація з розвитком вираженого зниження артеріального тиску та шоку, брадикардія, водно-електролітні розлади, гостра ниркова недостатність, ступор. Лікування: промивання шлунка, прийом адсорбентів (по можливості протягом перших 30 хв). У разі вираженого зниження АТ до терапії з заповнення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та відновлення водно-електролітного балансу може бути додане введення альфа(1)-адренергічних агоністів (норепінефрін [норадреналін], допамін). У разі рефрактерності до медикаментозного лікування брадикардії може знадобитися встановлення тимчасового електрокардіостимулятора. При передозуванні необхідно контролювати сироваткові концентрації креатиніну та вмісту електролітів. Відсутній досвід застосування форсованого діурезу, зміни pH сечі, гемофільтрації або гемодіалізу для прискореного виведення раміприлу та раміприлату з організму під час передозування препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування препаратом Ампрілан® необхідно усунути гіпонатріємію та гіповолемію. У пацієнтів, які раніше приймали діуретики, необхідно їх відмінити або принаймні знизити їх дозу за 2-3 дні до початку прийому препарату Амприлан (у цьому випадку слід ретельно контролювати стан пацієнтів з ХСН у зв'язку з можливістю розвитку у них декомпенсації. зі збільшенням ОЦК). Після прийому першої дози препарату, а також зі збільшенням його дози та/або дози діуретиків (особливо «петлевих») необхідно забезпечити ретельне медичне спостереження за пацієнтом протягом не менше 8 годин для вчасного вживання відповідних заходів у разі вираженого зниження артеріального тиску. Якщо препарат Ампрілан застосовується вперше або у високій дозі у пацієнтів з підвищеною активністю РААС, то у них слід ретельно контролювати артеріальний тиск, особливо на початку лікування, оскільки у цих пацієнтів є підвищений ризик вираженого зниження артеріального тиску (див. розділ «З обережністю») . При злоякісній артеріальній гіпертензії та серцевій недостатності, особливо на гострій стадії інфаркту міокарда, лікування препаратом Амприлан слід розпочинати лише в умовах стаціонару. У пацієнтів з ХСН прийом препарату може призвести до розвитку вираженого зниження артеріального тиску, яке у ряді випадків супроводжується олігурією або азотемією та рідко – розвитком гострої ниркової недостатності. Слід бути обережними при лікуванні пацієнтів похилого віку, оскільки вони можуть бути особливо чутливі до інгібіторів АПФ, на початку терапії рекомендується контролювати показники функції нирок (див. також розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів, для яких зниження артеріального тиску може становити особливий ризик (наприклад, у пацієнтів з атеросклеротичним звуженням коронарних або мозкових артерій), лікування має починатися під суворим медичним наглядом. Слід бути обережними при фізичному навантаженні та/або спекотній погоді через ризик підвищеного потовиділення та дегідратації з розвитком артеріальної гіпотензії, внаслідок зменшення ОЦК та зниження вмісту натрію у сироватці крові. Під час лікування препаратом Ампрілан не рекомендується вживати алкоголь. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат. Одночасне застосування препарату Амприлан з препаратами, що містять аліскірен, або АРА II, що призводить до подвійної блокади РААС, не рекомендується у зв'язку з ризиком вираженого зниження артеріального тиску, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок порівняно з монотерапією. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, горлянки або гортані. При виникненні набряклості в області обличчя (губи, повіки) або язика або порушення ковтання або дихання пацієнт повинен негайно припинити прийом препарату. Ангіоневротичний набряк, що локалізується в області язика, глотки або гортані (можливі симптоми: порушення ковтання або дихання), може загрожувати життю та вимагає проведення невідкладних заходів щодо його усунення: підшкірне введення 0,3-0,5 мг або внутрішньовенне краплинне введення 0,1 мг епінефрину (адреналіну) (під контролем АТ, ЧСС та електрокардіограми (ЕКГ) з подальшим застосуванням глюкокортикостероїдів (внутрішньовенно, внутрішньом'язово або внутрішньо);також рекомендується внутрішньовенне введення антигістамінних засобів (антагоністів Н(1)- і Н(2)-гістамінових рецепторів), а в разі недостатності інгібіторів ферменту С(1)-естерази можна розглянути питання необхідності введення на додаток до епінефрину (адреналіну) інгібіторів ферменту С(1)-естерази. Пацієнт повинен бути госпіталізований, і спостереження за ним має проводитися до повного усунення симптомів, але не менше 24 годин. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, спостерігалися випадки інтестинального ангіоневротичного набряку, який виявлявся болями в животі з нудотою та блюванням або без них, у деяких випадках одночасно спостерігався ангіоневротичний набряк обличчя. З появою у пацієнта на фоні лікування інгібіторами АПФ вищеописаних симптомів слід при проведенні диференціального діагнозу розглядати та можливість розвитку у них інтестинального ангіоневротичного набряку. Лікування, спрямоване на десенсибілізацію до отрути комах (наприклад, бджоли, оси), і одночасно прийом інгібіторів АПФ можуть ініціювати анафілактичні та анафілактоїдні реакції (наприклад, виражене зниження артеріального тиску, задишка, блювання, алергічні шкірні реакції), які можуть іноді бути небезпечними для життя . На фоні лікування інгібіторами АПФ реакції підвищеної чутливості на отруту комах (наприклад, бджоли, оси) розвиваються швидше та протікають важче. Якщо необхідно проведення десенсибілізації до отрути комах, інгібітор АПФ повинен бути тимчасово замінений відповідним лікарським препаратом іншого класу. При застосуванні інгібіторів АПФ були описані небезпечні для життя, анафілактоїдні реакції, що швидко розвиваються, іноді аж до розвитку шоку, під час проведення гемодіалізу або гемофільтрації із застосуванням певних високопроточних мембран (наприклад, поліакрилнітрилових мембран) (див. також інструкції виробників мембран). Необхідно уникати одночасного застосування препарату Ампрілан і використання такого типу мембран, наприклад, для термінового гемодіалізу або гемофільтрації. В даному випадку переважно використання інших мембран або скасування інгібіторів АПФ. Подібні реакції спостерігалися при аферезі ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату. Тому цей метод не слід застосовувати у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ. У пацієнтів з порушеннями функції печінки реакція на лікування препаратом Амприлан може бути або посиленою,або ослабленою. Крім цього, у пацієнтів з важким цирозом печінки з набряками та/або асцитом можлива значна активація РААС, тому при лікуванні цих пацієнтів слід дотримуватися особливої ​​обережності (див. також розділ «Спосіб застосування та дози»). Контроль вмісту електролітів у плазмі крові Гіперкаліємія Інгібітори АПФ можуть викликати гіперкаліємію, оскільки вони пригнічують вивільнення альдостерону. Цей ефект зазвичай незначний у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що містять калій (включаючи калійвмісні замінники кухонної солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або ко-тримоксазол, також відомий як триметоприм + сульфаметоксазол, і особливо антагоністи альдо II, можливий розвиток гіперкаліємії. До групи ризику гіперкаліємії також належать пацієнти похилого віку (старше 70 років), пацієнти з декомпенсованим цукровим діабетом або пацієнти у стані зневоднення, пацієнти з гострою серцевою недостатністю, метаболічним ацидозом.Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У деяких пацієнтів, які отримували раміприл, спостерігався СНР АДГ з подальшим розвитком гіпонатріємії. Рекомендується регулярно контролювати вміст натрію в плазмі у пацієнтів похилого віку та інших пацієнтів з ризиком розвитку гіпонатріємії. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічне) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Рекомендується вести ретельне спостереження за новонародженими, матері яких застосовували під час вагітності інгібітори АПФ для виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При олігурії необхідна підтримка АТ та ниркової перфузії шляхом введення відповідних рідин та судинозвужувальних засобів. У таких новонароджених є ризик розвитку олігурії та неврологічних розладів, можливо, внаслідок зниження ниркового та мозкового кровотоку через зниження артеріального тиску, що викликається інгібіторами АПФ. Кашель При застосуванні препарату Ампрілан може виникнути сухий, непродуктивний, тривалий кашель, який зникає після припинення застосування інгібіторів АПФ (включаючи раміприл), що необхідно враховувати при диференціальному діагнозі кашлю на фоні застосування інгібітору АПФ. Етнічні особливості Препарат Ампрілан, як і інші інгібітори АПФ, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Препарат Ампрілан слід з обережністю призначати пацієнтам негроїдної раси через більш високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Пацієнти після трансплантації нирок Досвід застосування раміприлу у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, недостатній. Контроль лабораторних показників до та під час лікування препаратом Ампрілан® (до 1 разу на місяць у перші 3-6 місяців лікування) Контроль функції нирок (визначення сироваткових концентрацій креатиніну) При лікуванні інгібіторами АПФ у перші тижні лікування та надалі рекомендується проводити контроль функції нирок. Особливо ретельний контроль потрібний пацієнтам з гострою серцевою недостатністю і ХСН, порушенням функції нирок, після трансплантації нирки, пацієнтам з реноваскулярними захворюваннями, включаючи пацієнтів з гемодинамічно значущим одностороннім стенозом ниркової артерії при наявності двох нирок (у таких пацієнтів навіть незначне підвищення сироваткової концентрації. показником зниження функції нирок). Контроль гематологічних показників (гемоглобін, кількість лейкоцитів, еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитарна формула) Рекомендується контролювати показники загального аналізу крові для виявлення можливої ​​лейкопенії. Більш регулярний моніторинг рекомендується на початку лікування та у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини або у пацієнтів, які отримують одночасно інші лікарські засоби, здатні змінювати картину периферичної крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») . Контроль кількості лейкоцитів необхідний для раннього виявлення лейкопенії, що особливо важливо у пацієнтів із підвищеним ризиком її розвитку, а також за перших ознак розвитку інфекції. При виявленні нейтропенії (число нейтрофілів менше 2000/мкл) потрібне припинення лікування інгібіторами АПФ. При появі симптоматики, обумовленої лейкопенією (наприклад, лихоманка, збільшення лімфатичних вузлів, тонзиліт),потрібен терміновий контроль картини периферичної крові. У разі появи ознак кровоточивості (найдрібніших петехій, червоно-коричневих висипань на шкірі та слизових оболонках) необхідний також контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові. Визначення активності «печінкових» ферментів, концентрації білірубіну у сироватці крові При появі жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові лікування препаратом Амприлан слід припинити та забезпечити лікарське спостереження за пацієнтом. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Амприлан містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з порушенням функції нирок При СКФ від 50 до 20 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла початкова добова доза становить 1,25 мг. Максимальна припустима добова доза – 5 мг. Пацієнти з не повністю скоригованою втратою рідини та електролітів, пацієнти з тяжкою артеріальною гіпертензією, а також пацієнти, для яких виражене зниження АТ становить певний ризик (наприклад, при тяжкому атеросклеротичному ураженні коронарних та мозкових артерій) Початкова доза знижується до 1,25 мг на добу. Пацієнти з попередньою терапією діуретиками Необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) до початку лікування препаратом Ампрілан або, принаймні, зменшити дозу діуретиків, що приймаються. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найнижчої дози, яка дорівнює 1,25 мг препарату Ампрілан®, що приймається 1 раз на добу, вранці. Після прийому першої дози і щоразу після збільшення дози препарату Амприлан і (або) «петлевих» діуретиків пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути неконтрольованої гіпотензивної реакції. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Початкова доза зменшується до 1,25 мг на добу. Пацієнти з порушенням функції печінки Реакція АТ на прийом препарату Амприлан може як посилюватися (за рахунок уповільнення виведення раміприлату), так і послаблюватися (за рахунок уповільнення перетворення малоактивного раміприлу на активний раміприлат). Тому на початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. Максимальна припустима добова доза – 2,5 мг. Вплив на керування транспортними засобами: У період лікування препаратом Ампрілан® необхідно утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, включаючи керування автомобілем, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки на тлі його застосування можлива поява запаморочення, зниження швидкості психомоторних реакцій, уваги, особливо після прийому першої дози. .Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: раміприл 5 мг; гідрохлортіазид 25 мг; Допоміжні речовини: гідрокарбонат натрію, моногідрат лактози, кроскармелозу натрію, крохмаль прежелатинізований (крохмаль 1500), натрію стеарилфумарат. Таблетки по 5 мг раміприлу та 25 мг гідрохлортіазиду. По 7 або 10 пігулок у блістері. Блістер по 7 таблеток: 2,4, 8,12 або 14 блістерів у картонній пачці разом із інструкцією із застосування. Блістер по 10 таблеток: 3,6 або 9 блістерів у картонній пачці разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, плоскі, капсулоподібної форми з фаскою, з маркуванням "25" на одній стороні, цифри розділені глибоким ризиком, що заходить на краї таблеткиФармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (АПФ інгібітор + діуретик).ФармакокінетикаФармакокінетика раміприлу та гідрохлортіазиду при одночасному прийомі не відрізняється від такої при їх роздільному призначенні. Абсорбція раміприлу становить у середньому 50 – 60%. Прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування, але зменшує його швидкість, час досягнення максимальної концентрації - 2-4 години. Після прийому внутрішньо всмоктування гідрохлортіазиду становить 60-80%. Максимальна концентрація гідрохлортіазиду в крові досягається через 1-5 годин після внутрішнього прийому. Зв'язок раміприлу з білками плазми становить 73%, раміприлату - 56%. Зв'язок із білками плазми гідрохлортіазиду – 64%. Період напіввиведення (Т1/2) для раміприлу – 5,1 год; у фазі розподілу та елімінації зниження концентрації раміприлату у сироватці крові відбувається з Т1/2 – 4-5 днів. Т1/2 збільшується при нирковій недостатності. Об'єм розподілу Раміприлу – 90 л, раміприлату – 500 л. Метаболізм раміприлу відбувається в основному в печінці з утворенням активного метаболіту раміприлату, який інгібує АПФ у 6 разів активніше, ніж раміприл та неактивного метаболіту дикетопіперазину, які потім і глюкуронізуються. Препарат виводиться переважно у вигляді метаболітів, нирками – 60 %, кишечником – 40 %. Гідрохлортіазид не метаболізується та швидко виводиться через нирки. Період напіввиведення становить 5 – 15 годин.ФармакодинамікаРаміпріл. Інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ), перешкоджає перетворенню ангіотензину I на ангіотензин II без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Знижує продукцію альдостерону, загальний судинний периферичний опір, тиск у легеневих капілярах, опір у легеневих судинах, не змінює швидкість клубочкової фільтрації, посилює коронарний кровотік. При тривалому застосуванні препарату зменшується гіпертрофія міокарда у хворих на артеріальну гіпертензію, зменшується частота аритмій при реперфузії міокарда; покращується кровообіг ішемізованого міокарда. Кардіопротекторна дія обумовлена ​​впливом на синтез простагландинів, індукцією утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах. Препарат знижує агрегацію тромбоцитів. Початок гіпотензивної дії – через 1,5 години після прийому внутрішньо,максимальний ефект – через 5-9 годин, тривалість дії – 24 години. У препарату відсутній синдром відміни. Гідрохлортіазид. Тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний із порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний артеріальний тиск (АТ). Діуретичний ефект настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години та триває 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Раміприл і гідрохлортіазид мають адитивну дію. Раміприл зменшує втрату іонів калію, що викликається прийомом гідрохлортіазиду.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняРаміприл Підвищена чутливість до раміприлу та будь-якого іншого інгредієнта препарату або інших інгібіторів АПФ, ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі пов'язаний з попередньою терапією інгібіторами АПФ, гемодинамічно значущий двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв.), гемодинамічно значущий аортальний або мітральний стеноз (ризик надмірного зниження АТ з подальшим порушенням функції нирок), гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, первинний гіперальдостеронізм, вагітність та період лактації, вік до 1 встановлені). Гідрохлоротіазид Підвищена чутливість до препарату або інших сульфонамідів в анамнезі, подагра, цукровий діабет (тяжкі форми), хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20-30 мл/хв, анурія), тяжка печінкова недостатність, рефрактерна гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіпонатрія лактації, вік до 3 років (тверда лікарська форма). З обережністю: Раміприл Тяжкі ураження коронарних і церебральних артерій (небезпека зниження кровотоку при надмірному зниженні АТ), нестабільна стенокардія, тяжкі шлуночкові порушення ритму, хронічна серцева недостатність IV стадії, декомпенсоване "легеневе серце", ниркова та/або печінкова недостатність, гіперкалієм на фоні діуретиків та дієти з обмеженням споживання солі), стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання), системні захворювання сполучної тканини, у тому числі склеродермія та системний червоний вовчак, захворювання, що вимагають призначення кортикостероїдів (глюкокортикостероїдів) та імунодепресантів (відсутність клінічного досвіду), цукровий діабет, пригнічення кістковомозкового кровотворення, літній вік. Гідрохлортиразид Гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, ішемічна хвороба серця, печінкова недостатність, цироз, бронхіальна астма в анамнезі, літній вік.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний під час вагітності. При настанні вагітності прийом препарату має бути негайно припинено. При необхідності призначення препарату під час лактації необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяРаміприл З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, ортостатичний колапс, тахікардія, рідко – аритмія, серцебиття, загострення синдрому Рейно. При надмірному зниженні артеріального тиску, переважно у хворих з ішемічною хворобою серця та клінічно значущим звуженням судин головного мозку, може розвинутися ішемія міокарда (стенокардія інфаркт міокарда) та ішемія головного мозку (можливо з динамічним порушенням мозкового кровообігу або інсультом). З боку сечостатевої системи: розвиток або посилення симптомів ниркової недостатності, протеїнурія, олігурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, зменшення об'єму сечі, гінекомастія, зниження потенції, лібідо. З боку центральної нервової системи: запаморочення, біль голови, слабкість, сонливість, периферична нейропатія (парестезії), нервова збудливість, неспокій, тремор, м'язовий спазм, порушення настрою, апатія, при застосуванні у високих дозах - безсоння, тривожність, депресія, атаксія, сплутаність свідомості, непритомність. З боку органів чуття: вестибулярні порушення, порушення смаку (наприклад, металевий смак), нюхи, слуху та зору, блефарити, сухість кон'юнктиви, сльозотеча, шум у вухах. З боку травної системи: нудота, блювота, діарея або запор, біль в епігастральній ділянці, кишкова непрохідність, метеоризм, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, холецистит (при наявності холелітіазу), порушення функції печінки з розвитком печінкової недостатності; у роті, спрага, зниження апетиту, стоматит, глосит, запалення слинних залоз. З боку дихальної системи: "сухий" кашель, бронхоспазм, задишка, ринорея, риніт, синусит, фарингіт, захриплість, бронхіт, інтерстиційна пневмонія, емболія легеневої артерії, інфаркт легені, набряк легень. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, кон'юнктивіт, фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, глотки та/або гортані, ексфоліативний дерматит, мультиформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенс-Джонсон) синдром Лайєлла), пухирчатка, серозит, оніхолізис, васкуліт, міозит, м'язова слабкість, міалгія, артралгія, артрит, еозинофілія. Інші: судоми, алопеція, оперізувальний лишай, гіпертермія, підвищене потовиділення. Лабораторні показники: гіперкреатинінемія, підвищення рівня азоту сечовини, підвищення активності "печінкових" ферментів, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, анемія, зниження концентрації гемоглобіну та гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія, агронулоцитоз, панцитопенія, гемолітична Вплив на плід: порушення функції плода, зниження артеріального тиску (АТ) плода та новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, контрактура кінцівок, деформація кісток черепа, гіпоплазія легень. Гідрохлоротіазид З боку водно-електролітного та кислотно-лужного балансу: можливий розвиток гіпокаліємії та гіпохлоремічного алкалозу (сухість у роті, посилення спраги, порушення ритму серця, зміна настрою та психіки, судоми або болі в м'язах, нудота, блювання, слабкість; при гіпохлоремічному алкалозі можливий розвиток печінкової енцефалопатії або печінкової коми), гіпонатріємії (сплутаність свідомості, судоми, апатія, уповільнення процесу мислення, втома, дратівливість), гіпомагніємії (аритмії). З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична та апластична анемія, лейкоцитопенія, еозинофілія, нейтропенія, панцитопенія. Серцево-судинна система: аритмія, ортостатична гіпотензія, тахікардія. З боку травної системи: холецистит, панкреатит, жовтяниця, діарея, сіаладеніт, запор, анорексія, біль у епігастрії. З боку обміну речовин: гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія, гіперкальціємія, загострення подагри. З боку центральної нервової системи: депресія, порушення сну, занепокоєння, парестезії, сплутаність свідомості, запаморочення. З боку органів чуття: ксантопсія, порушення зору. З боку сечостатевої системи: порушення нирок, зниження потенції, інтерстиціальний нефрит. Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, пурпура, некротичний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, респіраторний дистрес синдром (пневмоніт, некардіогенний набряк легені), токсичний епідермальний некроліз, фотосенсибілізація; анафілактичні реакції (аж до загрозливого життя анафілактичного шоку). Інші: гіпертермія, слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиРаміприл Посилює пригнічуючу дію етанолу на центральну нервову систему. Прийом солі з їжею може знижувати гіпотензивний ефект раміприлу. При одночасному використанні раміприлу та інших засобів, що знижують артеріальний тиск (наприклад, діуретики, нітрати, трициклічні антидепресанти, засоби для загальної анестезії) призводить до посилення гіпотензивного ефекту раміприлу. Одночасне призначення раміприлу та препаратів калію або калійзберігаючих діуретиків може спричинити гіперкаліємію. Вазопресорні симпатоміметики (епінефрін, норепінефрін) можуть знижувати гіпотензивний ефект раміприлу. У зв'язку з цим, при одночасному лікуванні слід ретельно контролювати рівень АТ. Одночасне призначення раміприлу та алопуринолу, імунодепресантів, кортикостероїдів, прокаїнаміду, цитостатиків підвищує ймовірність змін периферичної картини крові (ризик розвитку лейкопенії). Одночасне призначення раміприлу та препаратів літію веде до зниження екскреції літію, необхідно контролювати концентрацію літію у сироватці крові – ризик виникнення токсичних ефектів. Інгібітори АПФ можуть посилювати ефект гіпоглікемічних засобів (наприклад, інсуліну або похідних сульфонілсечовини), що в окремих випадках може спричинити гіпоглікемію. У зв'язку з цим рівень цукру в крові має ретельно контролюватись, особливо на початку спільного застосування. Одночасне використання раміприлу та нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти та індометацину) може послаблювати гіпотензивний ефект раміприлу. Додатково одночасне використання може спричинити гіперкаліємію та підвищувати ризик порушення функції нирок. Одночасне використання раміприлу з естрогеном може послаблювати гіпотензивний ефект. Одночасне використання гепарину та раміприлу може стати причиною гіперкаліємії. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції до отрути комах, що шкодять (можливо і до інших алергенів) більш виражені під час лікування інгібіторами АПФ). Гідрохлоротіазид При одночасному застосуванні глікозидів наперстянки з тіазидними діуретиками збільшується ймовірність прояву токсичних ефектів глікозидів (у тому числі підвищена збудливість шлуночків) через ймовірний розвиток гіпокаліємії та гіпомагніємії. Лікарські засоби, що інтенсивно зв'язуються з білками крові (непрямі антикоагулянти, клофібрат, нестероїдні протизапальні засоби), посилюють діуретичний ефект гідрохлортіазиду. Гіпотензивний ефект гідрохлортіазиду посилюють вазодилататори, бета-адреноблокатори, барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол. Гідрохлоротіазид посилює нейротоксичність саліцилатів, послаблює дію пероральних гіпоглікемічних засобів, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних препаратів, посилює кардіотоксичну та нейротоксичну дію препаратів літію, дію периферичних міорелаксантів, зменшує виведення хінідину. При одночасному прийомі метилдопи можливий розвиток гемолізу. Колестирамін зменшує абсорбцію гідрохлортіазиду. Гідрохлоротіазид зменшує ефект пероральних контрацептивів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дозу підбирають індивідуально. Добова доза для дорослих -1 таблетка Ампрілан НД на добу. При порушенні функції нирок легкого або помірного ступеня (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв., креатинін сироватки приблизно 3 мг/дл або 265 мкмоль/л) рекомендується нормальна доза препарату. При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв. препарат застосовувати не рекомендується. Тривалість терапії не обмежена.ПередозуванняРаміприл Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, шок, порушення водно-електролітної рівноваги, гостра ниркова недостатність, ступор, сухість у роті, слабкість, сонливість. Лікування: хворому надати горизонтальне положення з піднятими ногами, у легких випадках передозування – промивання шлунка, введення адсорбентів та натрію сульфату (бажано провести заходи протягом перших 30 хв після прийому препарату). При зниженні артеріального тиску (АТ) – внутрішньовенне введення катехоламінів, ангіотензину І; при брадикардії – застосування Пейсмекера. Препарат не виводиться під час проведення гемодіалізу. Гідрохлоротіазид Симптоми: гіпокаліємія (адинамія, параліч, запор, аритмії), сонливість, зниження артеріального тиску. Лікування: інфузія електролітних розчинів; компенсація дефіциту К+ (призначення препаратів К+ та калійзберігаючих діуретиків).Запобіжні заходи та особливі вказівкиРаміприл На початку лікування необхідно оцінити ниркову функцію. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок під час лікування раміприлом, особливо у пацієнтів з ослабленою функцією нирок, з ураженням ниркових судин (наприклад, клінічно незначним стенозом ниркових артерій або гемодинамічно значущим стенозом артерії єдиної нирки); серцевої недостатністю. Ризик підвищеної чутливості та алергоподібних (анафілактоїдних) реакцій підвищується у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та проходять процедури гемодіалізу з використанням діалізних мембран AN69. Подібні реакції були виявлені при аферезі ліпопротеїдів низької щільності за допомогою декстрану сульфату, тому при лікуванні інгібіторами АПФ слід уникати використання даного методу. Під час лікування раміприлом у пацієнтів з порушеною нирковою функцією, особливо при одночасному лікуванні діуретиками, може підвищуватись рівень сечовини та креатиніну у сироватці крові. У цьому випадку лікування слід продовжити меншими дозами раміприлу або відмінити препарат. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією підвищується ризик виникнення гіперкаліємії. У пацієнтів з порушеною печінковою функцією внаслідок зниження активності "печінкових" ферментів може бути сповільнений метаболізм раміприлу та утворення активного метаболіту. У зв'язку з цим лікування таких пацієнтів слід розпочинати лише під суворим медичним наглядом. Необхідно бути обережними при призначенні раміприлу пацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії). У хворих зі зниженим обсягом циркулюючої крові (в результаті терапії діуретиками), при проведенні діалізу, при діареї та блюванні можливий розвиток симптоматичної гіпотензії. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат. У пацієнтів, які зазнають великих хірургічних втручань або отримують інші засоби, що викликають артеріальну гіпотензію під час проведення загальної анестезії, раміприл може викликати блокаду утворення ангіотензину II внаслідок компенсаторного вивільнення реніну. Якщо лікар пов'язує розвиток артеріальної гіпотензії з вищезгаданим механізмом, артеріальна гіпотензія може бути скоригована збільшенням обсягу плазми крові. У поодиноких випадках під час лікування інгібіторами АПФ спостерігаються агранулоцитоз, еритроцитопенію, тромбоцитопенію, гемоглобінемію або пригнічення кісткового мозку. На початку та під час лікування необхідно контролювати кількість білих клітин крові для виявлення можливої ​​нейтропенії/агранулоцитозу. Більш частий контроль рекомендується у пацієнтів з нирковою недостатністю, із захворюваннями сполучної тканини (напр., системний червоний вовчак або склеродермія) та у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що впливають на кровотворення (див. Взаємодії з іншими лікарськими засобами). Підрахунок формених елементів крові повинен бути здійснений також у разі виникнення клінічних ознак нейтропенії/агранулоцитозу та підвищеної кровоточивості. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією під час лікування раміприлом рідко відзначається підвищення рівня калію у сироватці крові. Ризик гіперкаліємії підвищується при хронічній серцевій недостатності, одночасному лікуванні калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид, тріамтерен) та призначенні препаратів калію. При використанні інгібіторів АПФ під час десенсибілізуючої терапії до осиної або бджолиної отрути можуть виникнути анафілактоїдні реакції (наприклад, артеріальна гіпотензія, задишка, блювання, висипання на шкірі), які можуть бути небезпечними для життя. Реакції підвищеної чутливості можуть виникнути при укусах комах (наприклад, бджіл або ос). При необхідності проведення десенсибілізуючого лікування бджолиною або осиною отрутою необхідно відмінити інгібітори АПФ та продовжити лікування відповідними препаратами з інших груп. Ризик підвищеної чутливості та алергоподібних (анафілактоїдних) реакцій підвищується у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та проходять процедури гемодіалізу з використанням діалізних мембран AN69. Подібні реакції були виявлені при аферезі ліпопротеїдів низької щільності за допомогою декстрану сульфату, тому при лікуванні інгібіторами АПФ слід уникати використання даного методу. Під час лікування раміприлом у пацієнтів з порушеною нирковою функцією, особливо при одночасному лікуванні діуретиками, може підвищуватись рівень сечовини та креатиніну у сироватці крові. У цьому випадку лікування слід продовжити меншими дозами раміприлу або відмінити препарат. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією підвищується ризик виникнення гіперкаліємії. У пацієнтів з порушеною печінковою функцією внаслідок зниження активності "печінкових" ферментів може бути сповільнений метаболізм раміприлу та утворення активного метаболіту. У зв'язку з цим лікування таких пацієнтів слід розпочинати лише під суворим медичним наглядом. Необхідно бути обережними при призначенні раміприлу пацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії). У хворих зі зниженим обсягом циркулюючої крові (в результаті терапії діуретиками), при проведенні діалізу, при діареї та блюванні можливий розвиток симптоматичної гіпотензії. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат. У пацієнтів, які зазнають великих хірургічних втручань або отримують інші засоби, що викликають артеріальну гіпотензію під час проведення загальної анестезії, раміприл може викликати блокаду утворення ангіотензину II внаслідок компенсаторного вивільнення реніну. Якщо лікар пов'язує розвиток артеріальної гіпотензії з вищезгаданим механізмом, артеріальна гіпотензія може бути скоригована збільшенням обсягу плазми крові. У поодиноких випадках під час лікування інгібіторами АПФ спостерігаються агранулоцитоз, еритроцитопенію, тромбоцитопенію, гемоглобінемію або пригнічення кісткового мозку. На початку та під час лікування необхідно контролювати кількість білих клітин крові для виявлення можливої ​​нейтропенії/агранулоцитозу. Більш частий контроль рекомендується у пацієнтів з нирковою недостатністю, із захворюваннями сполучної тканини (напр., системний червоний вовчак або склеродермія) та у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що впливають на кровотворення (див. Взаємодії з іншими лікарськими засобами). Підрахунок формених елементів крові повинен бути здійснений також у разі виникнення клінічних ознак нейтропенії/агранулоцитозу та підвищеної кровоточивості. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією під час лікування раміприлом рідко відзначається підвищення рівня калію у сироватці крові. Ризик гіперкаліємії підвищується при хронічній серцевій недостатності, одночасному лікуванні калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид, тріамтерен) та призначенні препаратів калію. При використанні інгібіторів АПФ під час десенсибілізуючої терапії до осиної або бджолиної отрути можуть виникнути анафілактоїдні реакції (наприклад, артеріальна гіпотензія, задишка, блювання, висипання на шкірі), які можуть бути небезпечними для життя. Реакції підвищеної чутливості можуть виникнути при укусах комах (наприклад, бджіл або ос). При необхідності проведення десенсибілізуючого лікування бджолиною або осиною отрутою необхідно відмінити інгібітори АПФ та продовжити лікування відповідними препаратами з інших груп. Гідрохлоротіазид Для профілактики дефіциту К+ та Mg2+ призначають дієту з підвищеним вмістом цих солей, калійзберігаючі діуретики, солі К+ та Mg2+. Необхідний регулярний контроль вмісту в плазмі калію, глюкози, сечової кислоти, ліпідів та креатиніну. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом, а також під час занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: раміприл 25 мг, гідрохлортіазид 125 мг; Допоміжні речовини: гідрокарбонат натрію, моногідрат лактози, кроскармелозу натрію, крохмаль прежелатинізований (крохмаль 1500), натрію стеарилфумарат Таблетки по 2,5 мг раміприлу та 12,5 мг гідрохлортіазиду. По 7 або 10 пігулок у блістері. Блістер по 7 таблеток: 2,4, 8, 12 або 14 блістерів у картонній пачці разом із інструкцією із застосування. Блістер по 10 таблеток: 3, 6 або 9 блістерів у картонній пачці разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПлоскі капсулоподібні білого або майже білого кольору таблетки з ризиком з одного боку та маркуванням "12,5" з іншого боку.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (АПФ інгібітор + діуретик).ФармакокінетикаФармакокінетика раміприлу та гідрохлортіазиду при одночасному прийомі не відрізняється від такої при їх роздільному призначенні. Абсорбція раміприлу становить у середньому 50 – 60%. Прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування, але зменшує його швидкість, час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) - 2-4 години. Після прийому внутрішньо всмоктування гідрохлортіазиду становить 60-80%. Максимальна концентрація гідрохлортіазиду в крові досягається через 1-5 годин після внутрішнього прийому. Зв'язок раміприлу з білками плазми становить 73%, раміприлату - 56%. Зв'язок із білками плазми крові гідрохлортіазиду – 64%. Період напіввиведення (Т1/2) для раміприлу – 5,1 год; у фазі розподілу та елімінації зниження концентрації раміприлату у сироватці крові відбувається з Т1/2 – 4-5 днів. Т1/2 збільшується при нирковій недостатності. Об'єм розподілу Раміприлу – 90 л, раміприлату – 500 л. Метаболізм раміприлу відбувається в основному в печінці з утворенням активного метаболіту раміприлату, який інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ) у 6 разів активніше, ніж раміприл та неактивного метаболіту дикетопіперазину, які потім і глюкуронізуються. Препарат виводиться переважно у вигляді метаболітів, нирками – 60 %, кишечником – 40 %. Гідрохлортіазид не метаболізується та швидко виводиться через нирки. Період напіввиведення становить 5-15 годин.ФармакодинамікаРаміпріл. Інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ), перешкоджає перетворенню ангіотензину I на ангіотензин II без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень. Знижує продукцію альдостерону, загальний судинний периферичний опір, тиск у легеневих капілярах, опір у легеневих судинах, не змінює швидкість клубочкової фільтрації, посилює коронарний кровотік. При тривалому застосуванні препарату зменшується гіпертрофія міокарда у хворих на артеріальну гіпертензію, зменшується частота аритмій при реперфузії міокарда; покращується кровообіг ішемізованого міокарда. Кардіопротекторна дія обумовлена ​​впливом на синтез простагландинів, індукцією утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах. Препарат знижує агрегацію тромбоцитів. Початок гіпотензивної дії – через 1,5 години після прийому внутрішньо,максимальний ефект – через 5-9 годин, тривалість дії – 24 години. У препарату відсутній синдром відміни. Гідрохлортіазид. Тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний із порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний артеріальний тиск (АТ). Діуретичний ефект настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години та триває 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Раміприл і гідрохлортіазид мають адитивну дію. Раміприл зменшує втрату іонів калію, що викликається прийомом гідрохлортіазиду.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняРаміприл Підвищена чутливість до раміприлу та будь-якого іншого інгредієнта препарату або інших інгібіторів АПФ, ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі пов'язаний з попередньою терапією інгібіторами АПФ, гемодинамічно значущий двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв.), гемодинамічно значущий аортальний або мітральний стеноз (ризик надмірного зниження АТ з подальшим порушенням функції нирок), гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, первинний гіперальдостеронізм, вагітність та період лактації, вік до 1 встановлені). Гідрохлоротіазид Підвищена чутливість до препарату або інших сульфонамідів в анамнезі, подагра, цукровий діабет (тяжкі форми), хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20-30 мл/хв, анурія), тяжка печінкова недостатність, рефрактерна гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіпонатрія лактації, вік до 3 років (тверда лікарська форма). З обережністю: Раміприл Тяжкі ураження коронарних і церебральних артерій (небезпека зниження кровотоку при надмірному зниженні АТ), нестабільна стенокардія, тяжкі шлуночкові порушення ритму, хронічна серцева недостатність IV стадії, декомпенсоване "легеневе серце", ниркова та/або печінкова недостатність, гіперкалієм на фоні діуретиків та дієти з обмеженням споживання солі), стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання), системні захворювання сполучної тканини, у тому числі склеродермія та системний червоний вовчак, захворювання, що вимагають призначення кортикостероїдів (глюкокортикостероїдів) та імунодепресантів (відсутність клінічного досвіду), цукровий діабет, пригнічення кістковомозкового кровотворення, літній вік. Гідрохлортиразид Гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, ішемічна хвороба серця, печінкова недостатність, цироз, бронхіальна астма в анамнезі, літній вік.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний під час вагітності. При настанні вагітності прийом препарату має бути негайно припинено. При необхідності призначення препарату під час лактації необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяРаміприл З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, ортостатичний колапс, тахікардія, рідко – аритмія, серцебиття, серцебиття, загострення синдрому Рейно. При надмірному зниженні артеріального тиску, переважно у хворих з ішемічною хворобою серця та клінічно значущим звуженням судин головного мозку, може розвинутися ішемія міокарда (стенокардія інфаркт міокарда) та ішемія головного мозку (можливо з динамічним порушенням мозкового кровообігу або інсультом). З боку сечостатевої системи: розвиток або посилення симптомів ниркової недостатності, протеїнурія, олігурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, зменшення об'єму сечі, гінекомастія, зниження потенції, лібідо. З боку центральної нервової системи: ішемія головного мозку, інсульт, запаморочення, біль голови, слабкість, сонливість, периферична нейропатія (парестезії), нервова збудливість, неспокій, тремор, м'язовий спазм, порушення настрою, апатія, при застосуванні у високих дозах - безсоння, тривожність, депресія, атаксія, сплутаність свідомості, непритомність. З боку органів чуття: вестибулярні порушення, порушення смаку (наприклад, металевий смак), нюхи, слуху та зору, блефарити, сухість кон'юнктиви, сльозотеча, шум у вухах. З боку травної системи: нудота, блювота, діарея або запор, біль в епігастральній ділянці, кишкова непрохідність, метеоризм, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, холецистит (при наявності холелітіазу), порушення функції печінки з розвитком печінкової недостатності; у роті, спрага, зниження апетиту, стоматит, глосит, запалення слинних залоз. З боку дихальної системи: "сухий" кашель, бронхоспазм, задишка, ринорея, риніт, синусит, фарингіт, захриплість, бронхіт, інтерстиційна пневмонія, емболія легеневої артерії, інфаркт легені, набряк легень. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, кон'юнктивіт, фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, глотки та/або гортані, ексфоліативний дерматит, мультиформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенс-Джонсон) синдром Лайєлла), пухирчатка, серозит, оніхолізис, васкуліт, міозит, м'язова слабкість, міалгія, артралгія, артрит, еозинофілія. Інші: судоми, алопеція, оперізувальний лишай, гіпертермія, підвищене потовиділення. Лабораторні показники: гіперкреатинінемія, підвищення рівня азоту сечовини, підвищення активності "печінкових" ферментів, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, анемія, зниження концентрації гемоглобіну та гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія, агронулоцитоз, панцитопенія, гемолітична Вплив на плід: порушення функції плода, зниження артеріального тиску плода та новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, контрактура кінцівок, деформація кісток черепа, гіпоплазія легень. Гідрохлоротіазид З боку водно-електролітного та кислотно-лужного балансу: можливий розвиток гіпокаліємії та гіпохлоремічного алкалозу (сухість у роті, посилення спраги, порушення ритму серця, зміна настрою та психіки, судоми або болі в м'язах, нудота, блювання, слабкість; при гіпохлоремічному алкалозі можливий розвиток печінкової енцефалопатії або печінкової коми), гіпонатріємії (сплутаність свідомості, судоми, апатія, уповільнення процесу мислення, втома, дратівливість), гіпомагніємії (аритмії). З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична та апластична анемія, лейкоцитопенія, еозинофілія, нейтропенія, панцитопенія. Серцево-судинна система: аритмія, ортостатична гіпотензія, тахікардія. З боку травної системи: холецистит, панкреатит, жовтяниця, діарея, сіаладеніт, запор, анорексія, біль у епігастрії. З боку обміну речовин: гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія, гіперкальціємія, загострення перебігу подагри. З боку центральної нервової системи: депресія, порушення сну, занепокоєння, парестезії, сплутаність свідомості, запаморочення. З боку органів чуття: ксантопсія, порушення зору. З боку сечостатевої системи: порушення нирок, зниження потенції, інтерстиціальний нефрит. Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, пурпура, некротичний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, респіраторний дистрес синдром (пневмоніт, некардіогенний набряк легені), токсичний епідермальний некроліз, фотосенсибілізація; анафілактичні реакції (аж до загрозливого життя анафілактичного шоку). Інші: гіпертермія, слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиРаміприл Посилює пригнічуючу дію етанолу на центральну нервову систему. Прийом солі з їжею може знижувати гіпотензивний ефект раміприлу. При одночасному застосуванні раміприлу та інших засобів, що знижують артеріальний тиск (наприклад, діуретики, нітрати, трициклічні антидепресанти, засоби для загальної анестезії) призводить до посилення гіпотензивного ефекту раміприлу. Одночасне призначення раміприлу та препаратів калію або калійзберігаючих діуретиків може спричинити гіперкаліємію. Вазопресорні симпатоміметики (епінефрін, норепінефрін) можуть знижувати гіпотензивний ефект раміприлу. У зв'язку з цим, при одночасному лікуванні слід ретельно контролювати рівень АТ. Одночасне призначення раміприлу та алопуринолу, імунодепресантів, кортикостероїдів, прокаїнаміду, цитостатиків підвищує ймовірність змін периферичної картини крові (ризик розвитку лейкопенії). Одночасне призначення раміприлу та препаратів літію веде до зниження екскреції літію, необхідно контролювати концентрацію літію у сироватці крові – ризик виникнення токсичних ефектів. Інгібітори АПФ можуть посилювати ефект гіпоглікемічних засобів (наприклад, інсуліну або похідних сульфонілсечовини), що в окремих випадках може спричинити гіпоглікемію. У зв'язку з цим рівень цукру в крові має ретельно контролюватись, особливо на початку спільного застосування. Одночасне використання раміприлу та нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти та індометацину) може послаблювати гіпотензивний ефект раміприлу. Додатково одночасне використання може спричинити гіперкаліємію та підвищувати ризик порушення функції нирок. Одночасне використання раміприлу з естрогеном може послаблювати гіпотензивний ефект. Одночасне використання гепарину та раміприлу може стати причиною гіперкаліємії. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції до отрути комах, що шкодять (можливо і до інших алергенів) більш виражені під час лікування інгібіторами АПФ. Гідрохлоротіазид При одночасному застосуванні глікозидів наперстянки з тіазидними діуретиками збільшується ймовірність прояву токсичних ефектів глікозидів (у тому числі підвищена збудливість шлуночків) через ймовірний розвиток гіпокаліємії та гіпомагніємії. Лікарські засоби, що інтенсивно зв'язуються з білками (непрямі антикоагулянти, клофібрат, нестероїдні протизапальні засоби), посилюють діуретичний ефект гідрохлортіазиду. Гіпотензивний ефект гідрохлортіазиду посилюють вазодилататори, бета-адреноблокатори, барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол. Гідрохлоротіазид посилює нейротоксичність саліцилатів, послаблює дію пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних препаратів, посилює кардіотоксичну та нейротоксичну дію препаратів літію, дію периферичних міорелаксантів, зменшує виведення хінідину. При одночасному прийомі метилдопи можливий розвиток гемолізу. Колестирамін зменшує абсорбцію гідрохлортіазиду. Гідрохлоротіазид зменшує ефект пероральних контрацептивів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дозу підбирають індивідуально. Звичайна доза для дорослих -1 таблетка Ампрілану НЛ (2,5 мг/12,5 мг) на добу, при необхідності може бути збільшена до 1 таблетки Ампрілану НД (5,0 мг/25 мг). При порушенні функції нирок легкого або помірного ступеня (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв., креатинін сироватки приблизно 3 мг/дл або 265 мкмоль/л) рекомендується нормальна доза препарату. При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв. препарат застосовувати не рекомендується. Тривалість терапії не обмежена.ПередозуванняРаміприл Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, шок, порушення водно-електролітного стану, гостра ниркова недостатність, ступор, сухість у роті, слабкість, сонливість. Лікування: хворому надати горизонтальне положення з піднятими ногами, у легких випадках передозування – промивання шлунка, введення адсорбентів та натрію сульфату (бажано провести заходи протягом перших 30 хв після прийому препарату). При зниженні АТ – внутрішньовенне введення катехоламінів, ангіотензину II; при брадикардії – застосування Пейсмекера. Препарат не виводиться під час проведення гемодіалізу. Гідрохлоротіазид Симптоми: гіпокаліємія (адинамія, параліч, запор, аритмії), сонливість, зниження артеріального тиску. Лікування: інфузія електролітних розчинів; компенсація дефіциту К+ (призначення препаратів К+ та калійзберігаючих діуретиків).Запобіжні заходи та особливі вказівкиРаміприл На початку лікування необхідно оцінити ниркову функцію. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок під час лікування раміприлом, особливо у пацієнтів з ослабленою функцією нирок, з ураженням ниркових судин (наприклад, клінічно незначним стенозом ниркових артерій або гемодинамічно значущим стенозом артерії єдиної нирки); серцевої недостатністю. Ризик підвищеної чутливості та алергоподібних (анафілактоїдних) реакцій підвищується у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та проходять процедури гемодіалізу з використанням діалізних мембран AN69. Подібні реакції були виявлені при аферезі ліпопротеїдів низької щільності за допомогою декстран сульфату, тому при лікуванні інгібіторами АПФ слід уникати використання даного методу. Під час лікування раміприлом у пацієнтів з порушеною нирковою функцією, особливо при одночасному лікуванні діуретиками, може підвищуватись рівень сечовини та креатиніну у сироватці крові. У цьому випадку лікування слід продовжити меншими дозами раміприлу або відмінити препарат. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією підвищується ризик виникнення гіперкаліємії. У пацієнтів з порушеною печінковою функцією внаслідок зниження активності "печінкових" ферментів може бути сповільнений метаболізм раміприлу та утворення активного метаболіту. У зв'язку з цим лікування таких пацієнтів слід розпочинати лише під суворим медичним наглядом. Необхідно бути обережними при призначенні раміприлу пацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії). У хворих зі зниженим обсягом циркулюючої крові (в результаті терапії діуретиками), при проведенні діалізу, при діареї та блюванні можливий розвиток симптоматичної гіпотензії. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат. У пацієнтів, які піддаються широким хірургічним втручанням або отримують інші засоби, що викликають гіпотензію, під час проведення загальної анестезії, раміприл може викликати блокаду утворення ангіотензину II внаслідок компенсаторного вивільнення реніну. Якщо лікар пов'язує розвиток артеріальної гіпотензії з вищезгаданим механізмом, артеріальна гіпотензія може бути скоригована збільшенням обсягу плазми крові. У поодиноких випадках під час лікування інгібіторами АПФ спостерігаються агранулоцитоз, еритроцитопенію, тромбоцитопенію, гемоглобінемію або пригнічення кісткового мозку. На початку та під час лікування необхідно контролювати кількість білих клітин крові для виявлення можливої ​​нейтропенії/агранулоцитозу. Більш частий контроль рекомендується у пацієнтів з нирковою недостатністю, із захворюваннями сполучної тканини (напр., системний червоний вовчак або склеродермія) та у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що впливають на кровотворення (див. Взаємодії з іншими лікарськими засобами). Підрахунок формених елементів крові повинен бути здійснений також у разі виникнення клінічних ознак нейтропенії/агранулоцитозу та підвищеної кровоточивості. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією під час лікування раміприлом рідко відзначається підвищення рівня калію у сироватці крові. Ризик гіперкаліємії підвищується при хронічній серцевій недостатності, одночасному лікуванні калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид, тріамтерен) та призначенні препаратів калію. При використанні інгібіторів АПФ під час десенсибілізуючої терапії до осиної або бджолиної отрути можуть виникнути анафілактоїдні реакції (наприклад, артеріальна гіпотензія, задишка, блювання, висипання на шкірі), які можуть бути небезпечними для життя. Реакції підвищеної чутливості можуть виникнути при укусах комах (наприклад, бджіл або ос). При необхідності проведення десенсибілізуючого лікування бджолиною або осиною отрутою необхідно відмінити інгібітори АПФ та продовжити лікування відповідними препаратами з інших груп. Гідрохлоротіазид Для профілактики дефіциту К+ та Mg2+ призначають дієту з підвищеним вмістом цих солей, калійзберігаючі діуретики, солі К+ та Mg2+. Необхідний регулярний контроль вмісту в плазмі калію, глюкози, сечової кислоти, ліпідів та креатиніну. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом, а також під час занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + периндоприл таблетки на 1 таблетку 5 мг + 4 мг/10 мг + 4 мг/5 мг + 8 мг/10 мг + 8 мг речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,935 мг/13,870 мг/6,935 мг/13,870 мг, еквівалентно амлодипіну 5 мг/10 мг/5 мг/10 мг Периндоприлу ербумін А субстанція – гранули 21,000 мг/21,000 мг/42,000 мг/42,000 мг, містить периндоприлу ербуміну 4 мг/4 мг/8 мг/8 мг Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеаратОпис лікарської формиТаблетки 5 мг + 4 мг: Круглі, злегка двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 4 мг: Капсулоподібні, двоопуклі таблетки з ризиком на одній стороні, від білого до майже білого кольору. Таблетки 5 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, з ризиком на одній стороні, від білого майже білого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту [АПФ] + блокатор «повільних» кальцієвих каналів [БМКК])ФармакокінетикаВеличина абсорбції амлодипіну та периндоприлу при застосуванні комбінованого лікарського препарату Дальнева® суттєво не відрізняється від такої при застосуванні їх як монопрепарати. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Максимальна концентрація (Сmax) амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Об'єм розподілу – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язано з білками плазми. Кінцевий період напіввиведення (Т½) із плазми становить 35-50 годин, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час досягнення Сmax(ТСmax) амлодипіну в плазмі крові не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC). Збільшення AUC та Т½ у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне подовження Т½. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до подовження Т½ та збільшення AUC приблизно на 40-60%. Периндоприл Після прийому периндоприл швидко всмоктується і досягає Сmaxв плазмі протягом 1 години. Т½ периндоприлу з плазми становить приблизно 1 годину. Периндоприл не має фармакологічної активності, є проліками. Приблизно 27% від загальної кількості, прийнятої внутрішньо периндоприлу, потрапляє в кровообіг у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі зменшує біодоступність периндоприлу, тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу в плазмі від величини прийнятої всередину дози. Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми (переважно з АПФ) становить 20% і залежить від його концентрації. Периндоприлат виводиться нирками, Т½ незв'язаної фракції становить приблизно 17 годин, тому рівноважний стан досягається протягом 4-х діб після прийому внутрішньо. Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), тому спостереження за такими пацієнтами повинно включати регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію в плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, тому не потрібно корекції дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).ФармакодинамікаАмлодипін Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим розслаблюючим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи загальний периферичний судинний опір (ОПСС) (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень (ЧСС) у своїй не змінюється, потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. Їх дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у пацієнтів з вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) у положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу збільшує загальний час фізичного навантаження, збільшує час до розвитку нападу стенокардії та до появи депресії сегмента ST на 1 мм, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину під язик. Амлодипін не чинить несприятливих метаболічних ефектів і не впливає на концентрацію ліпідів плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Ішемічна хвороба серця (ІХС) Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Периндоприл Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Артеріальна гіпертензія Периндоприл є препаратом для лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні «лежачи» та «стоячи». Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового застосування внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності (ХСН) вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримували крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлом третбутиламіном у дозі 8 мг/добу 1 раз на день (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до суттєвого зниження абсолютного ризику щодо комбінованої кінцевої точки на 1,9 % у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляру. абсолютного ризику становило 2,2% порівняно з групою плацебо. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та/або хронічним захворюванням нирок, або кардіоваскулярним захворюванням, які мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо. Амлодипін + периндоприл Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом і атенололу в комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з АГ та, щонайменше, з трьома з перелічених додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка діабет 2 типу, атеросклероз периферичних артерій, раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака, чоловіча стать, вік 55 років і старше, мікроальбумінурія або протеїнурія, куріння, загальний холестерин/холестерин ліпопротеїдів високої щільності ≥ 6, ранній розвиток ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (у тому числі безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипін/периндоприл була на 10% нижчою, ніж у групі атенолол/бендрофлуметіазид, проте ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипін/периндоприл відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, а також допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (у тому числі на фоні прийому інших інгібіторів АПФ). Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами) засобами" і "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка"). Одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ «Особливі вказівки»). Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Екстракорпоральна терапія, що веде до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Виражений двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує (див. розділ «Особливі вказівки»). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.). Шок (включно з кардіогенним). Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно суттєвий стеноз аорти). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв). Вагітність та період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Стеноз ниркової артерії (у тому числі двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамоз об'єм циркулюючої крові (ОЦК) (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, ІХС з тяжким обструктивним ураженням коронарних артерій, гострий інфаркт міокарда (і період протягом 1 місяця після нього), нестабільна синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія), реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, первинний гіперальдостеронізм, ХСН, одночасне застосування інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4,дантролену, естрамустину, калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємії, хірургічного втручання/загальна анестезія, пацієнтів похилого віку. гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси NYHA класифікації.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяПрепарат Дальнєва протипоказаний при вагітності. Препарат Дальнєва® не рекомендований для застосування у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері, щоб прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена ​​при застосуванні його у високих дозах. Застосування при вагітності можливе лише у разі відсутності безпечнішої альтернативи, і коли захворювання несе більший ризик для матері та плода. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності (див. розділ «Особливі вказівки»). Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у II та III триместрах вагітності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат Дальнєва® та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування при вагітності. При встановленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ у II або III триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода/дитини. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). Період грудного вигодовування Амлодипін Амлодипін виділяється із грудним молоком. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінили з міжквартильним діапазоном 3-7 %, але з більше 15 %. Про вплив амлодипіну на немовлят невідомо. Рішення про продовження/припинення терапії або грудного вигодовування слід приймати з огляду на користь від годування груддю для дитини та користь від прийому амлодипіну для матері. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Лікарський препарат Дальнєва® не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки відсутні дані про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії.Побічна діяа. Резюме профілю безпеки Найчастіші небажані реакції при прийомі периндоприлу та амлодипіну у вигляді монотерапії: набряк, сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування), дисгевзія (перекручення смаку), парестезія, порушення зору (включаючи диплопію), дзвін у вухах, вертиго, відчуття серцебиття, «припливи» крові до шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з цим), задишка, кашель, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміна частоти та характеру стільця, діарея, запор, свербіж шкіри, висипання на шкірі , екзантема, припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок), спазми м'язів, підвищена стомлюваність, астенія. б. Перелік небажаних реакцій Наведені нижче небажані реакції, зазначені при проведенні клінічних досліджень та/або післяреєстраційному застосуванні в монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведені у вигляді наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Небажані реакції представлені у вигляді таблиці MedDRA Класи та системи органів Небажані реакції Частота Амлодипін Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Не часто Дуже рідко Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - Не часто* Лейкопенія/нейтропенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Агранулоцитоз/панцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Тромбоцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Гемолітична анемія у пацієнтів з вродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість Дуже рідко Не часто Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату (див. розділ «Особливі вказівки») - Не часто* Гіперглікемія Дуже рідко - Гіпонатріємія - Не часто* Гіпоглікемія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки») - Не часто* Порушення психіки Лабільність настрою (включаючи тривогу) Не часто Не часто Безсоння Не часто - Депресія Не часто - Порушення сну - Не часто Порушення з боку нервової системи Запаморочення (особливо на початку лікування) Часто Часто Головний біль (особливо на початку лікування) Часто Часто Сонливість (особливо на початку лікування) Часто Не часто* Дисгезія (перекручення смаку) Не часто Часто Парестезія Не часто Часто Непритомні стани Не часто Не часто* Сплутаність свідомості Рідко Дуже рідко Гіпестезія Не часто - Тремор Не часто - Гіпертонус Дуже рідко - Периферична нейропатія Дуже рідко - Інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Екстрапірамідні порушення (екстрапірамідний синдром) Частота невідома - Порушення з боку органу зору Порушення зору Часто Часто Диплопія Часто - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Не часто Часто Вертіго - Часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Часто Не часто* Тахікардія - Не часто* Стенокардія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливий внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) Не часто Дуже рідко Порушення з боку судин «Припливи» крові до шкіри обличчя Часто - Артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з артеріальною гіпотензією) Не часто Часто Васкуліт Дуже рідко Не часто* Синдром Рейно - Частота невідома Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Часто Задишка Часто Часто Бронхоспазм - Не часто Еозинофільна пневмонія - Дуже рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто Часто Нудота Часто Часто Блювота Не часто Часто Диспепсія Часто Часто Діарея Часто Часто Запор Часто Часто Зміна частоти та характеру стільця Часто - Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто Гіперплазія ясен Дуже рідко - Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Гастрит Дуже рідко - Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит, жовтяниця Дуже рідко - Цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові Дуже рідко (найчастіше у поєднанні з холестазом) Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Екзантема Не часто Часто Висипання на шкірі Не часто Часто Кожний зуд Не часто Часто Гіпергідроз Не часто Не часто Алопеція Не часто - Пурпура Не часто - Зміна кольору шкіри Не часто - Пухирчатка - Не часто* Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Не часто Кропивниця (див. розділ «Особливі вказівки») Не часто Не часто Реакції фоточутливості Дуже рідко Не часто* Мультиформна еритема Дуже рідко Дуже рідко Набряк Квінке (ангіоневротичний набряк) Дуже рідко - Синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит Дуже рідко - Загострення псоріазу - Рідко Токсичний епідермальний некроліз Частота невідома - Підвищене потовиділення Не часто Не часто Порушення з боку скелетном'язової та сполучної тканини Біль у спині Не часто - Припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок) Часто - М'язові спазми Часто Часто Артралгія Не часто Не часто* Міалгія Не часто Не часто* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія Не часто - Гостра ниркова недостатність - Дуже рідко Ниркова недостатність - Не часто Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто Не часто Гінекомастія Не часто - Загальні розлади та порушення у місці введення Набряки Дуже часто - Периферичні набряки - Не часто* Підвищена стомлюваність Часто - Астенія Часто Часто Біль у грудній клітці Не часто Не часто* нездужання Не часто Не часто* Біль Не часто - Лихоманка - Не часто* Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла, зниження маси тіла Не часто - Підвищення концентрації сечовини у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - Дуже рідко Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Падіння - Не часто* *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Повідомлялося про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ) при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами АПФ. СНСАДГ можна вважати дуже рідкісним можливим ускладненням, пов'язаним із лікуванням інгібіторами АПФ, у тому числі з периндоприлом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Дантролен (внутрішньовенне введення) У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків із летальним кінцем та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, у тому числі амлодипіну, у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Індуктори ізоферменту CYP3A4: при одночасному застосуванні з індукторами ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може змінюватися. Тому необхідно контролювати АТ та коригувати дозу як під час, так і після їх одночасного застосування, особливо у разі застосування з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого). Інгібітори ізоферменту CYP3A4: одночасний прийом амлодипіну та потужних, або помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди, наприклад, еритроміцин або кларитроміцин, при верапаміл або ди. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. У пацієнтів, які приймають амлодипін одночасно з кларитроміцином, підвищений ризик розвитку гіпотензії. Слід проводити ретельне спостереження за станом пацієнтів, які приймають периндоприл одночасно з кларитроміцином. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Амлодипін посилює антигіпертензивну дію гіпотензивних препаратів. Такролімус: існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути розвитку токсичних ефектів такролімусу при одночасному застосуванні цих препаратів потрібен моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози за потреби. Циклоспорин: дослідження щодо вивчення взаємодії циклоспорину з амлодипіном у здорових добровольців або інших груп населення не проводилися, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких відзначалася варіабельність підвищення найменших концентрацій циклоспорину в плазмі (в середньому від 0% до 40%). Слід розглянути можливість контролю сироваткової концентрації циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирки при одночасному застосуванні з амлодипіном. При необхідності доза циклоспорину має бути знижена. Симвастатин: при одночасному застосуванні кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину 80 мг було відзначено збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають препарат Дальнєва у дозі 10 мг + 4 мг або 10 мг + 8 мг, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, в свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження АТ. Інгібітори тTOR(mammalianTargetofRapamycin – мета рапамицина ссавців): інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсіролімус і еверолімус, є субстрати ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію. Кларитроміцин: Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. Ретельне спостереження за пацієнтами рекомендується при одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином. Одночасне застосування бета-адреноблокаторів (бісопролол, метопролол) та альфа- та бета-адреноблокатора карведилолу при ХСН: підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії та погіршення перебігу ХСН у пацієнтів з неконтрольованою або латентнопротікаючою ХСН (підсилення). Крім цього, бета-адреноблокатори можуть зменшити надмірну рефлекторну симпатичну серцеву активацію на тлі супутньої ХСН. При одночасному застосуванні амлодипін може підвищувати системну експозицію тасонерміну у плазмі. У таких випадках необхідний регулярний контроль концентрації тасонерміну в плазмі та корекція дози при необхідності. Інші комбінації лікарських засобів Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При одночасному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Периндоприл Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС внаслідок одночасного застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС (див. розділи "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка", "Протипоказання", "Особливі вказівки"). Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть збільшувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм, ко-тримоксазол). Поєднання цих препаратів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Циклоспорин: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з циклоспорином можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Гепарин: можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. (Див. розділ «Протипоказання»). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності. Екстракорпоральна терапія Екстракорпоральні методи лікування, що ведуть до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням деяких високопроточних мембран (наприклад, поліакрилонітрилових), або аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату, протипоказані через збільшення ризику розвитку тяжких анафілактоїд. розділ "Протипоказання"). Якщо пацієнту потрібна екстракорпоральна терапія, слід розглянути можливість використання іншого типу діалізної мембрани чи іншого класу гіпотензивних препаратів. Інгібітори нейтральної ендопептидази При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та АРА II За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленим діагнозом атеросклерозу, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. порівняно із ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) повинно бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію у плазмі крові та АТ (див. розділ «Особливі вказівки»). Естрамустін Одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) При одночасному застосуванні з котримоксазолом (триметоприм + сульфаметоксазол) може підвищуватися ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливі вказівки»). Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид) та солі калію Зазвичай вміст калію в плазмі залишається в межах норми, при цьому у деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, може розвинутись гіперкаліємія. Застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, еплеренону або амілориду), калійвмісних замінників кухонної солі, інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Слід також бути обережними при одночасному призначенні периндоприлу з іншими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), так як відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, такий якТому одночасне застосування периндоприлу з вищезазначеними препаратами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти (важкі нейротоксичні ефекти). Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Гіпоглікемічні засоби (інсулін, похідні сульфонілсечовини) Згідно з даними, отриманими в епідеміологічних дослідженнях, інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини з ризиком розвитку гіпоглікемії. Даний ефект найімовірніше можна спостерігати у перші тижні одночасного застосування та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При АГ у пацієнтів з гіповолемією або зниженим вмістом солей на фоні терапії діуретиками діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. . При застосуванні діуретиків у разі ХСН інгібітор АПФ повинен бути призначений у дуже низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (застосування еплеренону, спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ) При лікуванні ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка < 40 % у пацієнтів, які раніше отримували інгібітори АПФ та «петлеві» діуретики, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним наслідком), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. препаратів. Перед початком застосування цієї комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію в плазмі крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Рацекадотрил Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливі вказівки»). НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 [ЦОГ-2] і неселективні нестероїдні протизапальні засоби), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Інгібітори дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності ДПП-IVгліптином. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції, з частотою виникнення «рідко» (симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію). Алопуринол, імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід Одночасне застосування з інгібіторами AПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку лейкопенії, особливо у пацієнтів із наявними порушеннями функції нирок. Засоби для загальної анестезії Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до антигіпертензивного ефекту. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Баклофен Можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози амлодипіну. Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори Можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Аміфостін Можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину, по одній таблетці 1 раз на день, переважно вранці перед їдою. Доза лікарського препарату Дальнева® підбирається після раніше проведеного підбору доз окремих компонентів препарату: периндоприлу та амлодипіну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та стабільною стенокардією. При терапевтичній необхідності доза лікарського препарату Дальнева® може бути змінена на підставі індивідуального підбору доз окремих компонентів: амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 10 мг + периндоприл 4 мг, або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг, або амлодипін 10 мг . Максимальна добова доза: амлодипін – 10 мг + периндоприл – 8 мг.ПередозуванняІнформація про передозування препаратом Дальнева відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіном обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції серцево-судинної системи, підвищене положення нижніх кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування), для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення розчину глюконату. Гемодіаліз неефективний. Периндоприл Дані передозування периндоприлом обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція легень, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій та кашель. Лікування: заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням ОЦК. При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами, за необхідності провести заходи для відновлення ОЦК (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися імплантація електрокардіостимулятора. Необхідний динамічний контроль загального стану, концентрації креатиніну та вмісту електролітів у плазмі крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Дальнєва®. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з ХСН III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. БМКК, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з ХСН у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т(½) та AUCамлодипіну збільшуються. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Синдром «скасування» Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому «скасування», припинення лікування препаратом Дальнєва бажано проводити поступово, зменшуючи дозу препарату. Амлодипін не запобігає розвитку синдрому «скасування» при різкому припиненні прийому бета-адреноблокаторів. Периферичні набряки Незначно або помірно виражені периферичні набряки були найчастішим небажаним явищем амлодипіну у клінічних дослідженнях. Частота виникнення периферичних набряків зростає зі збільшенням дози (при застосуванні амлодипіну у дозі 2,5 мг, 5 мг та 10 мг на добу набряки виникали відповідно у 1,8 %, 3 % та 10 % пацієнтів). Слід ретельно диференціювати периферичні набряки, пов'язані із застосуванням амлодипіну, від симптомів прогресування лівшлуночкової серцевої недостатності. Інше Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період. При появі цих симптомів застосування препарату Дальнева® повинно бути негайно припинено, пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку на фоні застосування препаратів цієї групи (див. розділ "Протипоказання"). У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний ангіоневротичний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній сироватковій концентрації С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку (див. розділ «Побічна дія»). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, темсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або ДПП-IV (гліптинами, включаючи віллдагліптин) підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк верхніх дихальних шляхів). ) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Слід виявляти обережність на початку терапії рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, тимсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або гліптинами, включаючи віллдагліптин, при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Анафілактоїдні реакції при проведенні процедур десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату. Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок без інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Особливою обережністю периндоприл слід застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади РААС визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під суворим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ.Протипоказане застосування інгібіторів АПФ одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ "Протипоказання"). Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до гіпотензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому прийом препарату не рекомендовано. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик вираженого зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем АГ з високою активністю реніну (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Побічна дія»). У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Дальнєва®. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% натрію розчину хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, ГОКМП), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові (див. розділ «Побічна дія»). У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату (див. розділ «Побічна дія») та звернутися до лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, може мати менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше відзначається низька активність реніну плазми крові. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічні втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великого оперативного втручання та/або застосування засобів для загальної анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити за добу до хірургічного втручання. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Інгібітори АПФ можуть викликати гіперкаліємію, оскільки вони пригнічують вивільнення альдостерону. Цей ефект зазвичай незначний у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що містять калій (включаючи калійвмісні замінники кухонної солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або ко-тримоксазол (фіксована комбінація триметоприму і сульфаметоксазолу), і особливо антагон можливий розвиток гіперкаліємії. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні стани (зокрема, дегідратація, гостра декомпенсація ХСН, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад,спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію або замінників калію кухонної солі або одночасне застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») Застосування препарату Дальнева у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда не рекомендується через недостатній досвід клінічного застосування. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з порушенням функції нирок Лікарський препарат Дальнєва може застосовуватися у пацієнтів з КК рівним або більше 60 мл/хв. Лікарський препарат Дальнєва протипоказаний до застосування у пацієнтів з КК менше 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну. Зміна концентрації амлодипіну в плазмі не корелює зі ступенем вираженості ниркової недостатності. Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції печінки Необхідно зменшити початкову дозу препарату Дальнєва до найменшої дози амлодипіну (тобто до 1 таблетки амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг). Вплив на керування транспортними засобами: У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення, сонливості та інших побічних ефектів на фоні застосування препарату Дальнева® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, особливо на початку лікування та збільшення дози.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + периндоприл таблетки на 1 таблетку 5 мг + 4 мг/10 мг + 4 мг/5 мг + 8 мг/10 мг + 8 мг речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,935 мг/13,870 мг/6,935 мг/13,870 мг, еквівалентно амлодипіну 5 мг/10 мг/5 мг/10 мг Периндоприлу ербумін А субстанція – гранули 21,000 мг/21,000 мг/42,000 мг/42,000 мг, містить периндоприлу ербуміну 4 мг/4 мг/8 мг/8 мг Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеаратОпис лікарської формиТаблетки 5 мг + 4 мг: Круглі, злегка двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 4 мг: Капсулоподібні, двоопуклі таблетки з ризиком на одній стороні, від білого до майже білого кольору. Таблетки 5 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, з ризиком на одній стороні, від білого майже білого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту [АПФ] + блокатор «повільних» кальцієвих каналів [БМКК])ФармакокінетикаВеличина абсорбції амлодипіну та периндоприлу при застосуванні комбінованого лікарського препарату Дальнева® суттєво не відрізняється від такої при застосуванні їх як монопрепарати. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Максимальна концентрація (Сmax) амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Об'єм розподілу – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язано з білками плазми. Кінцевий період напіввиведення (Т½) із плазми становить 35-50 годин, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час досягнення Сmax(ТСmax) амлодипіну в плазмі крові не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC). Збільшення AUC та Т½ у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне подовження Т½. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до подовження Т½ та збільшення AUC приблизно на 40-60%. Периндоприл Після прийому периндоприл швидко всмоктується і досягає Сmaxв плазмі протягом 1 години. Т½ периндоприлу з плазми становить приблизно 1 годину. Периндоприл не має фармакологічної активності, є проліками. Приблизно 27% від загальної кількості, прийнятої внутрішньо периндоприлу, потрапляє в кровообіг у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі зменшує біодоступність периндоприлу, тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу в плазмі від величини прийнятої всередину дози. Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми (переважно з АПФ) становить 20% і залежить від його концентрації. Периндоприлат виводиться нирками, Т½ незв'язаної фракції становить приблизно 17 годин, тому рівноважний стан досягається протягом 4-х діб після прийому внутрішньо. Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), тому спостереження за такими пацієнтами повинно включати регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію в плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, тому не потрібно корекції дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).ФармакодинамікаАмлодипін Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим розслаблюючим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи загальний периферичний судинний опір (ОПСС) (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень (ЧСС) у своїй не змінюється, потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. Їх дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у пацієнтів з вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) у положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу збільшує загальний час фізичного навантаження, збільшує час до розвитку нападу стенокардії та до появи депресії сегмента ST на 1 мм, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину під язик. Амлодипін не чинить несприятливих метаболічних ефектів і не впливає на концентрацію ліпідів плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Ішемічна хвороба серця (ІХС) Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Периндоприл Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Артеріальна гіпертензія Периндоприл є препаратом для лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні «лежачи» та «стоячи». Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового застосування внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності (ХСН) вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримували крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлом третбутиламіном у дозі 8 мг/добу 1 раз на день (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до суттєвого зниження абсолютного ризику щодо комбінованої кінцевої точки на 1,9 % у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляру. абсолютного ризику становило 2,2% порівняно з групою плацебо. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та/або хронічним захворюванням нирок, або кардіоваскулярним захворюванням, які мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо. Амлодипін + периндоприл Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом і атенололу в комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з АГ та, щонайменше, з трьома з перелічених додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка діабет 2 типу, атеросклероз периферичних артерій, раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака, чоловіча стать, вік 55 років і старше, мікроальбумінурія або протеїнурія, куріння, загальний холестерин/холестерин ліпопротеїдів високої щільності ≥ 6, ранній розвиток ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (у тому числі безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипін/периндоприл була на 10% нижчою, ніж у групі атенолол/бендрофлуметіазид, проте ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипін/периндоприл відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, а також допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (у тому числі на фоні прийому інших інгібіторів АПФ). Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами) засобами" і "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка"). Одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ «Особливі вказівки»). Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Екстракорпоральна терапія, що веде до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Виражений двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує (див. розділ «Особливі вказівки»). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.). Шок (включно з кардіогенним). Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно суттєвий стеноз аорти). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв). Вагітність та період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Стеноз ниркової артерії (у тому числі двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамоз об'єм циркулюючої крові (ОЦК) (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, ІХС з тяжким обструктивним ураженням коронарних артерій, гострий інфаркт міокарда (і період протягом 1 місяця після нього), нестабільна синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія), реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, первинний гіперальдостеронізм, ХСН, одночасне застосування інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4,дантролену, естрамустину, калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємії, хірургічного втручання/загальна анестезія, пацієнтів похилого віку. гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси NYHA класифікації.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяПрепарат Дальнєва протипоказаний при вагітності. Препарат Дальнєва® не рекомендований для застосування у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері, щоб прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена ​​при застосуванні його у високих дозах. Застосування при вагітності можливе лише у разі відсутності безпечнішої альтернативи, і коли захворювання несе більший ризик для матері та плода. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності (див. розділ «Особливі вказівки»). Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у II та III триместрах вагітності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат Дальнєва® та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування при вагітності. При встановленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ у II або III триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода/дитини. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). Період грудного вигодовування Амлодипін Амлодипін виділяється із грудним молоком. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінили з міжквартильним діапазоном 3-7 %, але з більше 15 %. Про вплив амлодипіну на немовлят невідомо. Рішення про продовження/припинення терапії або грудного вигодовування слід приймати з огляду на користь від годування груддю для дитини та користь від прийому амлодипіну для матері. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Лікарський препарат Дальнєва® не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки відсутні дані про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії.Побічна діяа. Резюме профілю безпеки Найчастіші небажані реакції при прийомі периндоприлу та амлодипіну у вигляді монотерапії: набряк, сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування), дисгевзія (перекручення смаку), парестезія, порушення зору (включаючи диплопію), дзвін у вухах, вертиго, відчуття серцебиття, «припливи» крові до шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з цим), задишка, кашель, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміна частоти та характеру стільця, діарея, запор, свербіж шкіри, висипання на шкірі , екзантема, припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок), спазми м'язів, підвищена стомлюваність, астенія. б. Перелік небажаних реакцій Наведені нижче небажані реакції, зазначені при проведенні клінічних досліджень та/або післяреєстраційному застосуванні в монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведені у вигляді наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Небажані реакції представлені у вигляді таблиці MedDRA Класи та системи органів Небажані реакції Частота Амлодипін Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Не часто Дуже рідко Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - Не часто* Лейкопенія/нейтропенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Агранулоцитоз/панцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Тромбоцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Гемолітична анемія у пацієнтів з вродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість Дуже рідко Не часто Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату (див. розділ «Особливі вказівки») - Не часто* Гіперглікемія Дуже рідко - Гіпонатріємія - Не часто* Гіпоглікемія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки») - Не часто* Порушення психіки Лабільність настрою (включаючи тривогу) Не часто Не часто Безсоння Не часто - Депресія Не часто - Порушення сну - Не часто Порушення з боку нервової системи Запаморочення (особливо на початку лікування) Часто Часто Головний біль (особливо на початку лікування) Часто Часто Сонливість (особливо на початку лікування) Часто Не часто* Дисгезія (перекручення смаку) Не часто Часто Парестезія Не часто Часто Непритомні стани Не часто Не часто* Сплутаність свідомості Рідко Дуже рідко Гіпестезія Не часто - Тремор Не часто - Гіпертонус Дуже рідко - Периферична нейропатія Дуже рідко - Інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Екстрапірамідні порушення (екстрапірамідний синдром) Частота невідома - Порушення з боку органу зору Порушення зору Часто Часто Диплопія Часто - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Не часто Часто Вертіго - Часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Часто Не часто* Тахікардія - Не часто* Стенокардія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливий внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) Не часто Дуже рідко Порушення з боку судин «Припливи» крові до шкіри обличчя Часто - Артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з артеріальною гіпотензією) Не часто Часто Васкуліт Дуже рідко Не часто* Синдром Рейно - Частота невідома Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Часто Задишка Часто Часто Бронхоспазм - Не часто Еозинофільна пневмонія - Дуже рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто Часто Нудота Часто Часто Блювота Не часто Часто Диспепсія Часто Часто Діарея Часто Часто Запор Часто Часто Зміна частоти та характеру стільця Часто - Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто Гіперплазія ясен Дуже рідко - Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Гастрит Дуже рідко - Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит, жовтяниця Дуже рідко - Цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові Дуже рідко (найчастіше у поєднанні з холестазом) Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Екзантема Не часто Часто Висипання на шкірі Не часто Часто Кожний зуд Не часто Часто Гіпергідроз Не часто Не часто Алопеція Не часто - Пурпура Не часто - Зміна кольору шкіри Не часто - Пухирчатка - Не часто* Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Не часто Кропивниця (див. розділ «Особливі вказівки») Не часто Не часто Реакції фоточутливості Дуже рідко Не часто* Мультиформна еритема Дуже рідко Дуже рідко Набряк Квінке (ангіоневротичний набряк) Дуже рідко - Синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит Дуже рідко - Загострення псоріазу - Рідко Токсичний епідермальний некроліз Частота невідома - Підвищене потовиділення Не часто Не часто Порушення з боку скелетном'язової та сполучної тканини Біль у спині Не часто - Припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок) Часто - М'язові спазми Часто Часто Артралгія Не часто Не часто* Міалгія Не часто Не часто* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія Не часто - Гостра ниркова недостатність - Дуже рідко Ниркова недостатність - Не часто Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто Не часто Гінекомастія Не часто - Загальні розлади та порушення у місці введення Набряки Дуже часто - Периферичні набряки - Не часто* Підвищена стомлюваність Часто - Астенія Часто Часто Біль у грудній клітці Не часто Не часто* нездужання Не часто Не часто* Біль Не часто - Лихоманка - Не часто* Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла, зниження маси тіла Не часто - Підвищення концентрації сечовини у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - Дуже рідко Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Падіння - Не часто* *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Повідомлялося про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ) при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами АПФ. СНСАДГ можна вважати дуже рідкісним можливим ускладненням, пов'язаним із лікуванням інгібіторами АПФ, у тому числі з периндоприлом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Дантролен (внутрішньовенне введення) У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків із летальним кінцем та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, у тому числі амлодипіну, у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Індуктори ізоферменту CYP3A4: при одночасному застосуванні з індукторами ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може змінюватися. Тому необхідно контролювати АТ та коригувати дозу як під час, так і після їх одночасного застосування, особливо у разі застосування з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого). Інгібітори ізоферменту CYP3A4: одночасний прийом амлодипіну та потужних, або помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди, наприклад, еритроміцин або кларитроміцин, при верапаміл або ди. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. У пацієнтів, які приймають амлодипін одночасно з кларитроміцином, підвищений ризик розвитку гіпотензії. Слід проводити ретельне спостереження за станом пацієнтів, які приймають периндоприл одночасно з кларитроміцином. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Амлодипін посилює антигіпертензивну дію гіпотензивних препаратів. Такролімус: існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути розвитку токсичних ефектів такролімусу при одночасному застосуванні цих препаратів потрібен моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози за потреби. Циклоспорин: дослідження щодо вивчення взаємодії циклоспорину з амлодипіном у здорових добровольців або інших груп населення не проводилися, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких відзначалася варіабельність підвищення найменших концентрацій циклоспорину в плазмі (в середньому від 0% до 40%). Слід розглянути можливість контролю сироваткової концентрації циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирки при одночасному застосуванні з амлодипіном. При необхідності доза циклоспорину має бути знижена. Симвастатин: при одночасному застосуванні кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину 80 мг було відзначено збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають препарат Дальнєва у дозі 10 мг + 4 мг або 10 мг + 8 мг, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, в свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження АТ. Інгібітори тTOR(mammalianTargetofRapamycin – мета рапамицина ссавців): інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсіролімус і еверолімус, є субстрати ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію. Кларитроміцин: Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. Ретельне спостереження за пацієнтами рекомендується при одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином. Одночасне застосування бета-адреноблокаторів (бісопролол, метопролол) та альфа- та бета-адреноблокатора карведилолу при ХСН: підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії та погіршення перебігу ХСН у пацієнтів з неконтрольованою або латентнопротікаючою ХСН (підсилення). Крім цього, бета-адреноблокатори можуть зменшити надмірну рефлекторну симпатичну серцеву активацію на тлі супутньої ХСН. При одночасному застосуванні амлодипін може підвищувати системну експозицію тасонерміну у плазмі. У таких випадках необхідний регулярний контроль концентрації тасонерміну в плазмі та корекція дози при необхідності. Інші комбінації лікарських засобів Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При одночасному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Периндоприл Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС внаслідок одночасного застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС (див. розділи "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка", "Протипоказання", "Особливі вказівки"). Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть збільшувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм, ко-тримоксазол). Поєднання цих препаратів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Циклоспорин: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з циклоспорином можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Гепарин: можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. (Див. розділ «Протипоказання»). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності. Екстракорпоральна терапія Екстракорпоральні методи лікування, що ведуть до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням деяких високопроточних мембран (наприклад, поліакрилонітрилових), або аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату, протипоказані через збільшення ризику розвитку тяжких анафілактоїд. розділ "Протипоказання"). Якщо пацієнту потрібна екстракорпоральна терапія, слід розглянути можливість використання іншого типу діалізної мембрани чи іншого класу гіпотензивних препаратів. Інгібітори нейтральної ендопептидази При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та АРА II За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленим діагнозом атеросклерозу, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. порівняно із ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) повинно бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію у плазмі крові та АТ (див. розділ «Особливі вказівки»). Естрамустін Одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) При одночасному застосуванні з котримоксазолом (триметоприм + сульфаметоксазол) може підвищуватися ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливі вказівки»). Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид) та солі калію Зазвичай вміст калію в плазмі залишається в межах норми, при цьому у деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, може розвинутись гіперкаліємія. Застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, еплеренону або амілориду), калійвмісних замінників кухонної солі, інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Слід також бути обережними при одночасному призначенні периндоприлу з іншими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), так як відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, такий якТому одночасне застосування периндоприлу з вищезазначеними препаратами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти (важкі нейротоксичні ефекти). Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Гіпоглікемічні засоби (інсулін, похідні сульфонілсечовини) Згідно з даними, отриманими в епідеміологічних дослідженнях, інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини з ризиком розвитку гіпоглікемії. Даний ефект найімовірніше можна спостерігати у перші тижні одночасного застосування та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При АГ у пацієнтів з гіповолемією або зниженим вмістом солей на фоні терапії діуретиками діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. . При застосуванні діуретиків у разі ХСН інгібітор АПФ повинен бути призначений у дуже низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (застосування еплеренону, спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ) При лікуванні ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка < 40 % у пацієнтів, які раніше отримували інгібітори АПФ та «петлеві» діуретики, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним наслідком), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. препаратів. Перед початком застосування цієї комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію в плазмі крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Рацекадотрил Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливі вказівки»). НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 [ЦОГ-2] і неселективні нестероїдні протизапальні засоби), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Інгібітори дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності ДПП-IVгліптином. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції, з частотою виникнення «рідко» (симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію). Алопуринол, імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід Одночасне застосування з інгібіторами AПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку лейкопенії, особливо у пацієнтів із наявними порушеннями функції нирок. Засоби для загальної анестезії Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до антигіпертензивного ефекту. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Баклофен Можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози амлодипіну. Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори Можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Аміфостін Можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину, по одній таблетці 1 раз на день, переважно вранці перед їдою. Доза лікарського препарату Дальнева® підбирається після раніше проведеного підбору доз окремих компонентів препарату: периндоприлу та амлодипіну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та стабільною стенокардією. При терапевтичній необхідності доза лікарського препарату Дальнева® може бути змінена на підставі індивідуального підбору доз окремих компонентів: амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 10 мг + периндоприл 4 мг, або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг, або амлодипін 10 мг . Максимальна добова доза: амлодипін – 10 мг + периндоприл – 8 мг.ПередозуванняІнформація про передозування препаратом Дальнева відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіном обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції серцево-судинної системи, підвищене положення нижніх кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування), для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення розчину глюконату. Гемодіаліз неефективний. Периндоприл Дані передозування периндоприлом обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція легень, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій та кашель. Лікування: заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням ОЦК. При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами, за необхідності провести заходи для відновлення ОЦК (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися імплантація електрокардіостимулятора. Необхідний динамічний контроль загального стану, концентрації креатиніну та вмісту електролітів у плазмі крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Дальнєва®. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з ХСН III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. БМКК, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з ХСН у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т(½) та AUCамлодипіну збільшуються. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Синдром «скасування» Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому «скасування», припинення лікування препаратом Дальнєва бажано проводити поступово, зменшуючи дозу препарату. Амлодипін не запобігає розвитку синдрому «скасування» при різкому припиненні прийому бета-адреноблокаторів. Периферичні набряки Незначно або помірно виражені периферичні набряки були найчастішим небажаним явищем амлодипіну у клінічних дослідженнях. Частота виникнення периферичних набряків зростає зі збільшенням дози (при застосуванні амлодипіну у дозі 2,5 мг, 5 мг та 10 мг на добу набряки виникали відповідно у 1,8 %, 3 % та 10 % пацієнтів). Слід ретельно диференціювати периферичні набряки, пов'язані із застосуванням амлодипіну, від симптомів прогресування лівшлуночкової серцевої недостатності. Інше Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період. При появі цих симптомів застосування препарату Дальнева® повинно бути негайно припинено, пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку на фоні застосування препаратів цієї групи (див. розділ "Протипоказання"). У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний ангіоневротичний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній сироватковій концентрації С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку (див. розділ «Побічна дія»). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, темсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або ДПП-IV (гліптинами, включаючи віллдагліптин) підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк верхніх дихальних шляхів). ) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Слід виявляти обережність на початку терапії рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, тимсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або гліптинами, включаючи віллдагліптин, при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Анафілактоїдні реакції при проведенні процедур десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату. Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок без інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Особливою обережністю периндоприл слід застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади РААС визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під суворим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ.Протипоказане застосування інгібіторів АПФ одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ "Протипоказання"). Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до гіпотензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому прийом препарату не рекомендовано. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик вираженого зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем АГ з високою активністю реніну (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Побічна дія»). У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Дальнєва®. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% натрію розчину хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, ГОКМП), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові (див. розділ «Побічна дія»). У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату (див. розділ «Побічна дія») та звернутися до лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, може мати менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше відзначається низька активність реніну плазми крові. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічні втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великого оперативного втручання та/або застосування засобів для загальної анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити за добу до хірургічного втручання. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Інгібітори АПФ можуть викликати гіперкаліємію, оскільки вони пригнічують вивільнення альдостерону. Цей ефект зазвичай незначний у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що містять калій (включаючи калійвмісні замінники кухонної солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або ко-тримоксазол (фіксована комбінація триметоприму і сульфаметоксазолу), і особливо антагон можливий розвиток гіперкаліємії. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні стани (зокрема, дегідратація, гостра декомпенсація ХСН, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад,спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію або замінників калію кухонної солі або одночасне застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») Застосування препарату Дальнева у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда не рекомендується через недостатній досвід клінічного застосування. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з порушенням функції нирок Лікарський препарат Дальнєва може застосовуватися у пацієнтів з КК рівним або більше 60 мл/хв. Лікарський препарат Дальнєва протипоказаний до застосування у пацієнтів з КК менше 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну. Зміна концентрації амлодипіну в плазмі не корелює зі ступенем вираженості ниркової недостатності. Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції печінки Необхідно зменшити початкову дозу препарату Дальнєва до найменшої дози амлодипіну (тобто до 1 таблетки амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг). Вплив на керування транспортними засобами: У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення, сонливості та інших побічних ефектів на фоні застосування препарату Дальнева® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, особливо на початку лікування та збільшення дози.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + периндоприл таблетки на 1 таблетку 5 мг + 4 мг/10 мг + 4 мг/5 мг + 8 мг/10 мг + 8 мг речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,935 мг/13,870 мг/6,935 мг/13,870 мг, еквівалентно амлодипіну 5 мг/10 мг/5 мг/10 мг Периндоприлу ербумін А субстанція – гранули 21,000 мг/21,000 мг/42,000 мг/42,000 мг, містить периндоприлу ербуміну 4 мг/4 мг/8 мг/8 мг Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеаратОпис лікарської формиТаблетки 5 мг + 4 мг: Круглі, злегка двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 4 мг: Капсулоподібні, двоопуклі таблетки з ризиком на одній стороні, від білого до майже білого кольору. Таблетки 5 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, з ризиком на одній стороні, від білого майже білого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту [АПФ] + блокатор «повільних» кальцієвих каналів [БМКК])ФармакокінетикаВеличина абсорбції амлодипіну та периндоприлу при застосуванні комбінованого лікарського препарату Дальнева® суттєво не відрізняється від такої при застосуванні їх як монопрепарати. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Максимальна концентрація (Сmax) амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Об'єм розподілу – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язано з білками плазми. Кінцевий період напіввиведення (Т½) із плазми становить 35-50 годин, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час досягнення Сmax(ТСmax) амлодипіну в плазмі крові не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC). Збільшення AUC та Т½ у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне подовження Т½. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до подовження Т½ та збільшення AUC приблизно на 40-60%. Периндоприл Після прийому периндоприл швидко всмоктується і досягає Сmaxв плазмі протягом 1 години. Т½ периндоприлу з плазми становить приблизно 1 годину. Периндоприл не має фармакологічної активності, є проліками. Приблизно 27% від загальної кількості, прийнятої внутрішньо периндоприлу, потрапляє в кровообіг у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі зменшує біодоступність периндоприлу, тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу в плазмі від величини прийнятої всередину дози. Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми (переважно з АПФ) становить 20% і залежить від його концентрації. Периндоприлат виводиться нирками, Т½ незв'язаної фракції становить приблизно 17 годин, тому рівноважний стан досягається протягом 4-х діб після прийому внутрішньо. Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), тому спостереження за такими пацієнтами повинно включати регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію в плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, тому не потрібно корекції дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).ФармакодинамікаАмлодипін Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим розслаблюючим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи загальний периферичний судинний опір (ОПСС) (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень (ЧСС) у своїй не змінюється, потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. Їх дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у пацієнтів з вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) у положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу збільшує загальний час фізичного навантаження, збільшує час до розвитку нападу стенокардії та до появи депресії сегмента ST на 1 мм, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину під язик. Амлодипін не чинить несприятливих метаболічних ефектів і не впливає на концентрацію ліпідів плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Ішемічна хвороба серця (ІХС) Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Периндоприл Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Артеріальна гіпертензія Периндоприл є препаратом для лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні «лежачи» та «стоячи». Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового застосування внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності (ХСН) вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримували крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлом третбутиламіном у дозі 8 мг/добу 1 раз на день (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до суттєвого зниження абсолютного ризику щодо комбінованої кінцевої точки на 1,9 % у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляру. абсолютного ризику становило 2,2% порівняно з групою плацебо. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та/або хронічним захворюванням нирок, або кардіоваскулярним захворюванням, які мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо. Амлодипін + периндоприл Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом і атенололу в комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з АГ та, щонайменше, з трьома з перелічених додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка діабет 2 типу, атеросклероз периферичних артерій, раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака, чоловіча стать, вік 55 років і старше, мікроальбумінурія або протеїнурія, куріння, загальний холестерин/холестерин ліпопротеїдів високої щільності ≥ 6, ранній розвиток ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (у тому числі безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипін/периндоприл була на 10% нижчою, ніж у групі атенолол/бендрофлуметіазид, проте ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипін/периндоприл відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, а також допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (у тому числі на фоні прийому інших інгібіторів АПФ). Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами) засобами" і "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка"). Одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ «Особливі вказівки»). Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Екстракорпоральна терапія, що веде до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Виражений двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує (див. розділ «Особливі вказівки»). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.). Шок (включно з кардіогенним). Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно суттєвий стеноз аорти). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв). Вагітність та період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Стеноз ниркової артерії (у тому числі двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамоз об'єм циркулюючої крові (ОЦК) (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, ІХС з тяжким обструктивним ураженням коронарних артерій, гострий інфаркт міокарда (і період протягом 1 місяця після нього), нестабільна синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія), реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, первинний гіперальдостеронізм, ХСН, одночасне застосування інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4,дантролену, естрамустину, калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємії, хірургічного втручання/загальна анестезія, пацієнтів похилого віку. гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси NYHA класифікації.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяПрепарат Дальнєва протипоказаний при вагітності. Препарат Дальнєва® не рекомендований для застосування у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері, щоб прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена ​​при застосуванні його у високих дозах. Застосування при вагітності можливе лише у разі відсутності безпечнішої альтернативи, і коли захворювання несе більший ризик для матері та плода. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності (див. розділ «Особливі вказівки»). Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у II та III триместрах вагітності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат Дальнєва® та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування при вагітності. При встановленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ у II або III триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода/дитини. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). Період грудного вигодовування Амлодипін Амлодипін виділяється із грудним молоком. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінили з міжквартильним діапазоном 3-7 %, але з більше 15 %. Про вплив амлодипіну на немовлят невідомо. Рішення про продовження/припинення терапії або грудного вигодовування слід приймати з огляду на користь від годування груддю для дитини та користь від прийому амлодипіну для матері. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Лікарський препарат Дальнєва® не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки відсутні дані про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії.Побічна діяа. Резюме профілю безпеки Найчастіші небажані реакції при прийомі периндоприлу та амлодипіну у вигляді монотерапії: набряк, сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування), дисгевзія (перекручення смаку), парестезія, порушення зору (включаючи диплопію), дзвін у вухах, вертиго, відчуття серцебиття, «припливи» крові до шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з цим), задишка, кашель, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміна частоти та характеру стільця, діарея, запор, свербіж шкіри, висипання на шкірі , екзантема, припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок), спазми м'язів, підвищена стомлюваність, астенія. б. Перелік небажаних реакцій Наведені нижче небажані реакції, зазначені при проведенні клінічних досліджень та/або післяреєстраційному застосуванні в монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведені у вигляді наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Небажані реакції представлені у вигляді таблиці MedDRA Класи та системи органів Небажані реакції Частота Амлодипін Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Не часто Дуже рідко Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - Не часто* Лейкопенія/нейтропенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Агранулоцитоз/панцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Тромбоцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Гемолітична анемія у пацієнтів з вродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість Дуже рідко Не часто Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату (див. розділ «Особливі вказівки») - Не часто* Гіперглікемія Дуже рідко - Гіпонатріємія - Не часто* Гіпоглікемія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки») - Не часто* Порушення психіки Лабільність настрою (включаючи тривогу) Не часто Не часто Безсоння Не часто - Депресія Не часто - Порушення сну - Не часто Порушення з боку нервової системи Запаморочення (особливо на початку лікування) Часто Часто Головний біль (особливо на початку лікування) Часто Часто Сонливість (особливо на початку лікування) Часто Не часто* Дисгезія (перекручення смаку) Не часто Часто Парестезія Не часто Часто Непритомні стани Не часто Не часто* Сплутаність свідомості Рідко Дуже рідко Гіпестезія Не часто - Тремор Не часто - Гіпертонус Дуже рідко - Периферична нейропатія Дуже рідко - Інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Екстрапірамідні порушення (екстрапірамідний синдром) Частота невідома - Порушення з боку органу зору Порушення зору Часто Часто Диплопія Часто - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Не часто Часто Вертіго - Часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Часто Не часто* Тахікардія - Не часто* Стенокардія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливий внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) Не часто Дуже рідко Порушення з боку судин «Припливи» крові до шкіри обличчя Часто - Артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з артеріальною гіпотензією) Не часто Часто Васкуліт Дуже рідко Не часто* Синдром Рейно - Частота невідома Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Часто Задишка Часто Часто Бронхоспазм - Не часто Еозинофільна пневмонія - Дуже рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто Часто Нудота Часто Часто Блювота Не часто Часто Диспепсія Часто Часто Діарея Часто Часто Запор Часто Часто Зміна частоти та характеру стільця Часто - Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто Гіперплазія ясен Дуже рідко - Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Гастрит Дуже рідко - Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит, жовтяниця Дуже рідко - Цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові Дуже рідко (найчастіше у поєднанні з холестазом) Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Екзантема Не часто Часто Висипання на шкірі Не часто Часто Кожний зуд Не часто Часто Гіпергідроз Не часто Не часто Алопеція Не часто - Пурпура Не часто - Зміна кольору шкіри Не часто - Пухирчатка - Не часто* Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Не часто Кропивниця (див. розділ «Особливі вказівки») Не часто Не часто Реакції фоточутливості Дуже рідко Не часто* Мультиформна еритема Дуже рідко Дуже рідко Набряк Квінке (ангіоневротичний набряк) Дуже рідко - Синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит Дуже рідко - Загострення псоріазу - Рідко Токсичний епідермальний некроліз Частота невідома - Підвищене потовиділення Не часто Не часто Порушення з боку скелетном'язової та сполучної тканини Біль у спині Не часто - Припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок) Часто - М'язові спазми Часто Часто Артралгія Не часто Не часто* Міалгія Не часто Не часто* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія Не часто - Гостра ниркова недостатність - Дуже рідко Ниркова недостатність - Не часто Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто Не часто Гінекомастія Не часто - Загальні розлади та порушення у місці введення Набряки Дуже часто - Периферичні набряки - Не часто* Підвищена стомлюваність Часто - Астенія Часто Часто Біль у грудній клітці Не часто Не часто* нездужання Не часто Не часто* Біль Не часто - Лихоманка - Не часто* Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла, зниження маси тіла Не часто - Підвищення концентрації сечовини у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - Дуже рідко Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Падіння - Не часто* *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Повідомлялося про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ) при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами АПФ. СНСАДГ можна вважати дуже рідкісним можливим ускладненням, пов'язаним із лікуванням інгібіторами АПФ, у тому числі з периндоприлом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Дантролен (внутрішньовенне введення) У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків із летальним кінцем та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, у тому числі амлодипіну, у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Індуктори ізоферменту CYP3A4: при одночасному застосуванні з індукторами ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може змінюватися. Тому необхідно контролювати АТ та коригувати дозу як під час, так і після їх одночасного застосування, особливо у разі застосування з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого). Інгібітори ізоферменту CYP3A4: одночасний прийом амлодипіну та потужних, або помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди, наприклад, еритроміцин або кларитроміцин, при верапаміл або ди. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. У пацієнтів, які приймають амлодипін одночасно з кларитроміцином, підвищений ризик розвитку гіпотензії. Слід проводити ретельне спостереження за станом пацієнтів, які приймають периндоприл одночасно з кларитроміцином. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Амлодипін посилює антигіпертензивну дію гіпотензивних препаратів. Такролімус: існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути розвитку токсичних ефектів такролімусу при одночасному застосуванні цих препаратів потрібен моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози за потреби. Циклоспорин: дослідження щодо вивчення взаємодії циклоспорину з амлодипіном у здорових добровольців або інших груп населення не проводилися, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких відзначалася варіабельність підвищення найменших концентрацій циклоспорину в плазмі (в середньому від 0% до 40%). Слід розглянути можливість контролю сироваткової концентрації циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирки при одночасному застосуванні з амлодипіном. При необхідності доза циклоспорину має бути знижена. Симвастатин: при одночасному застосуванні кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину 80 мг було відзначено збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають препарат Дальнєва у дозі 10 мг + 4 мг або 10 мг + 8 мг, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, в свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження АТ. Інгібітори тTOR(mammalianTargetofRapamycin – мета рапамицина ссавців): інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсіролімус і еверолімус, є субстрати ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію. Кларитроміцин: Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. Ретельне спостереження за пацієнтами рекомендується при одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином. Одночасне застосування бета-адреноблокаторів (бісопролол, метопролол) та альфа- та бета-адреноблокатора карведилолу при ХСН: підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії та погіршення перебігу ХСН у пацієнтів з неконтрольованою або латентнопротікаючою ХСН (підсилення). Крім цього, бета-адреноблокатори можуть зменшити надмірну рефлекторну симпатичну серцеву активацію на тлі супутньої ХСН. При одночасному застосуванні амлодипін може підвищувати системну експозицію тасонерміну у плазмі. У таких випадках необхідний регулярний контроль концентрації тасонерміну в плазмі та корекція дози при необхідності. Інші комбінації лікарських засобів Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При одночасному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Периндоприл Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС внаслідок одночасного застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС (див. розділи "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка", "Протипоказання", "Особливі вказівки"). Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть збільшувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм, ко-тримоксазол). Поєднання цих препаратів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Циклоспорин: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з циклоспорином можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Гепарин: можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. (Див. розділ «Протипоказання»). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності. Екстракорпоральна терапія Екстракорпоральні методи лікування, що ведуть до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням деяких високопроточних мембран (наприклад, поліакрилонітрилових), або аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату, протипоказані через збільшення ризику розвитку тяжких анафілактоїд. розділ "Протипоказання"). Якщо пацієнту потрібна екстракорпоральна терапія, слід розглянути можливість використання іншого типу діалізної мембрани чи іншого класу гіпотензивних препаратів. Інгібітори нейтральної ендопептидази При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та АРА II За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленим діагнозом атеросклерозу, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. порівняно із ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) повинно бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію у плазмі крові та АТ (див. розділ «Особливі вказівки»). Естрамустін Одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) При одночасному застосуванні з котримоксазолом (триметоприм + сульфаметоксазол) може підвищуватися ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливі вказівки»). Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид) та солі калію Зазвичай вміст калію в плазмі залишається в межах норми, при цьому у деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, може розвинутись гіперкаліємія. Застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, еплеренону або амілориду), калійвмісних замінників кухонної солі, інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Слід також бути обережними при одночасному призначенні периндоприлу з іншими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), так як відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, такий якТому одночасне застосування периндоприлу з вищезазначеними препаратами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти (важкі нейротоксичні ефекти). Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Гіпоглікемічні засоби (інсулін, похідні сульфонілсечовини) Згідно з даними, отриманими в епідеміологічних дослідженнях, інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини з ризиком розвитку гіпоглікемії. Даний ефект найімовірніше можна спостерігати у перші тижні одночасного застосування та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При АГ у пацієнтів з гіповолемією або зниженим вмістом солей на фоні терапії діуретиками діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. . При застосуванні діуретиків у разі ХСН інгібітор АПФ повинен бути призначений у дуже низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (застосування еплеренону, спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ) При лікуванні ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка < 40 % у пацієнтів, які раніше отримували інгібітори АПФ та «петлеві» діуретики, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним наслідком), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. препаратів. Перед початком застосування цієї комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію в плазмі крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Рацекадотрил Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливі вказівки»). НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 [ЦОГ-2] і неселективні нестероїдні протизапальні засоби), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Інгібітори дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності ДПП-IVгліптином. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції, з частотою виникнення «рідко» (симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію). Алопуринол, імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід Одночасне застосування з інгібіторами AПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку лейкопенії, особливо у пацієнтів із наявними порушеннями функції нирок. Засоби для загальної анестезії Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до антигіпертензивного ефекту. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Баклофен Можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози амлодипіну. Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори Можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Аміфостін Можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину, по одній таблетці 1 раз на день, переважно вранці перед їдою. Доза лікарського препарату Дальнева® підбирається після раніше проведеного підбору доз окремих компонентів препарату: периндоприлу та амлодипіну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та стабільною стенокардією. При терапевтичній необхідності доза лікарського препарату Дальнева® може бути змінена на підставі індивідуального підбору доз окремих компонентів: амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 10 мг + периндоприл 4 мг, або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг, або амлодипін 10 мг . Максимальна добова доза: амлодипін – 10 мг + периндоприл – 8 мг.ПередозуванняІнформація про передозування препаратом Дальнева відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіном обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції серцево-судинної системи, підвищене положення нижніх кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування), для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення розчину глюконату. Гемодіаліз неефективний. Периндоприл Дані передозування периндоприлом обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція легень, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій та кашель. Лікування: заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням ОЦК. При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами, за необхідності провести заходи для відновлення ОЦК (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися імплантація електрокардіостимулятора. Необхідний динамічний контроль загального стану, концентрації креатиніну та вмісту електролітів у плазмі крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Дальнєва®. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з ХСН III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. БМКК, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з ХСН у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т(½) та AUCамлодипіну збільшуються. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Синдром «скасування» Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому «скасування», припинення лікування препаратом Дальнєва бажано проводити поступово, зменшуючи дозу препарату. Амлодипін не запобігає розвитку синдрому «скасування» при різкому припиненні прийому бета-адреноблокаторів. Периферичні набряки Незначно або помірно виражені периферичні набряки були найчастішим небажаним явищем амлодипіну у клінічних дослідженнях. Частота виникнення периферичних набряків зростає зі збільшенням дози (при застосуванні амлодипіну у дозі 2,5 мг, 5 мг та 10 мг на добу набряки виникали відповідно у 1,8 %, 3 % та 10 % пацієнтів). Слід ретельно диференціювати периферичні набряки, пов'язані із застосуванням амлодипіну, від симптомів прогресування лівшлуночкової серцевої недостатності. Інше Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період. При появі цих симптомів застосування препарату Дальнева® повинно бути негайно припинено, пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку на фоні застосування препаратів цієї групи (див. розділ "Протипоказання"). У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний ангіоневротичний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній сироватковій концентрації С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку (див. розділ «Побічна дія»). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, темсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або ДПП-IV (гліптинами, включаючи віллдагліптин) підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк верхніх дихальних шляхів). ) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Слід виявляти обережність на початку терапії рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, тимсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або гліптинами, включаючи віллдагліптин, при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Анафілактоїдні реакції при проведенні процедур десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату. Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок без інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Особливою обережністю периндоприл слід застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади РААС визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під суворим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ.Протипоказане застосування інгібіторів АПФ одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ "Протипоказання"). Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до гіпотензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому прийом препарату не рекомендовано. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик вираженого зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем АГ з високою активністю реніну (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Побічна дія»). У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Дальнєва®. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% натрію розчину хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, ГОКМП), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові (див. розділ «Побічна дія»). У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату (див. розділ «Побічна дія») та звернутися до лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, може мати менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше відзначається низька активність реніну плазми крові. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічні втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великого оперативного втручання та/або застосування засобів для загальної анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити за добу до хірургічного втручання. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Інгібітори АПФ можуть викликати гіперкаліємію, оскільки вони пригнічують вивільнення альдостерону. Цей ефект зазвичай незначний у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що містять калій (включаючи калійвмісні замінники кухонної солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або ко-тримоксазол (фіксована комбінація триметоприму і сульфаметоксазолу), і особливо антагон можливий розвиток гіперкаліємії. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні стани (зокрема, дегідратація, гостра декомпенсація ХСН, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад,спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію або замінників калію кухонної солі або одночасне застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») Застосування препарату Дальнева у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда не рекомендується через недостатній досвід клінічного застосування. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з порушенням функції нирок Лікарський препарат Дальнєва може застосовуватися у пацієнтів з КК рівним або більше 60 мл/хв. Лікарський препарат Дальнєва протипоказаний до застосування у пацієнтів з КК менше 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну. Зміна концентрації амлодипіну в плазмі не корелює зі ступенем вираженості ниркової недостатності. Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції печінки Необхідно зменшити початкову дозу препарату Дальнєва до найменшої дози амлодипіну (тобто до 1 таблетки амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг). Вплив на керування транспортними засобами: У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення, сонливості та інших побічних ефектів на фоні застосування препарату Дальнева® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, особливо на початку лікування та збільшення дози.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + периндоприл таблетки на 1 таблетку 5 мг + 4 мг/10 мг + 4 мг/5 мг + 8 мг/10 мг + 8 мг речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,935 мг/13,870 мг/6,935 мг/13,870 мг, еквівалентно амлодипіну 5 мг/10 мг/5 мг/10 мг Периндоприлу ербумін А субстанція – гранули 21,000 мг/21,000 мг/42,000 мг/42,000 мг, містить периндоприлу ербуміну 4 мг/4 мг/8 мг/8 мг Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеаратОпис лікарської формиТаблетки 5 мг + 4 мг: Круглі, злегка двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 4 мг: Капсулоподібні, двоопуклі таблетки з ризиком на одній стороні, від білого до майже білого кольору. Таблетки 5 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, з ризиком на одній стороні, від білого майже білого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту [АПФ] + блокатор «повільних» кальцієвих каналів [БМКК])ФармакокінетикаВеличина абсорбції амлодипіну та периндоприлу при застосуванні комбінованого лікарського препарату Дальнева® суттєво не відрізняється від такої при застосуванні їх як монопрепарати. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Максимальна концентрація (Сmax) амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Об'єм розподілу – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язано з білками плазми. Кінцевий період напіввиведення (Т½) із плазми становить 35-50 годин, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час досягнення Сmax(ТСmax) амлодипіну в плазмі крові не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC). Збільшення AUC та Т½ у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне подовження Т½. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до подовження Т½ та збільшення AUC приблизно на 40-60%. Периндоприл Після прийому периндоприл швидко всмоктується і досягає Сmaxв плазмі протягом 1 години. Т½ периндоприлу з плазми становить приблизно 1 годину. Периндоприл не має фармакологічної активності, є проліками. Приблизно 27% від загальної кількості, прийнятої внутрішньо периндоприлу, потрапляє в кровообіг у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі зменшує біодоступність периндоприлу, тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу в плазмі від величини прийнятої всередину дози. Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми (переважно з АПФ) становить 20% і залежить від його концентрації. Периндоприлат виводиться нирками, Т½ незв'язаної фракції становить приблизно 17 годин, тому рівноважний стан досягається протягом 4-х діб після прийому внутрішньо. Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), тому спостереження за такими пацієнтами повинно включати регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію в плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, тому не потрібно корекції дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).ФармакодинамікаАмлодипін Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим розслаблюючим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи загальний периферичний судинний опір (ОПСС) (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень (ЧСС) у своїй не змінюється, потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. Їх дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у пацієнтів з вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) у положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу збільшує загальний час фізичного навантаження, збільшує час до розвитку нападу стенокардії та до появи депресії сегмента ST на 1 мм, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину під язик. Амлодипін не чинить несприятливих метаболічних ефектів і не впливає на концентрацію ліпідів плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Ішемічна хвороба серця (ІХС) Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Периндоприл Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Артеріальна гіпертензія Периндоприл є препаратом для лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні «лежачи» та «стоячи». Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового застосування внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності (ХСН) вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримували крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлом третбутиламіном у дозі 8 мг/добу 1 раз на день (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до суттєвого зниження абсолютного ризику щодо комбінованої кінцевої точки на 1,9 % у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляру. абсолютного ризику становило 2,2% порівняно з групою плацебо. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та/або хронічним захворюванням нирок, або кардіоваскулярним захворюванням, які мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо. Амлодипін + периндоприл Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом і атенололу в комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з АГ та, щонайменше, з трьома з перелічених додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка діабет 2 типу, атеросклероз периферичних артерій, раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака, чоловіча стать, вік 55 років і старше, мікроальбумінурія або протеїнурія, куріння, загальний холестерин/холестерин ліпопротеїдів високої щільності ≥ 6, ранній розвиток ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (у тому числі безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипін/периндоприл була на 10% нижчою, ніж у групі атенолол/бендрофлуметіазид, проте ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипін/периндоприл відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, а також допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (у тому числі на фоні прийому інших інгібіторів АПФ). Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами) засобами" і "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка"). Одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ «Особливі вказівки»). Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Екстракорпоральна терапія, що веде до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Виражений двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує (див. розділ «Особливі вказівки»). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.). Шок (включно з кардіогенним). Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно суттєвий стеноз аорти). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв). Вагітність та період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Стеноз ниркової артерії (у тому числі двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамоз об'єм циркулюючої крові (ОЦК) (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, ІХС з тяжким обструктивним ураженням коронарних артерій, гострий інфаркт міокарда (і період протягом 1 місяця після нього), нестабільна синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія), реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, первинний гіперальдостеронізм, ХСН, одночасне застосування інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4,дантролену, естрамустину, калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємії, хірургічного втручання/загальна анестезія, пацієнтів похилого віку. гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси NYHA класифікації.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяПрепарат Дальнєва протипоказаний при вагітності. Препарат Дальнєва® не рекомендований для застосування у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері, щоб прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена ​​при застосуванні його у високих дозах. Застосування при вагітності можливе лише у разі відсутності безпечнішої альтернативи, і коли захворювання несе більший ризик для матері та плода. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності (див. розділ «Особливі вказівки»). Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у II та III триместрах вагітності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат Дальнєва® та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування при вагітності. При встановленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ у II або III триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода/дитини. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). Період грудного вигодовування Амлодипін Амлодипін виділяється із грудним молоком. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінили з міжквартильним діапазоном 3-7 %, але з більше 15 %. Про вплив амлодипіну на немовлят невідомо. Рішення про продовження/припинення терапії або грудного вигодовування слід приймати з огляду на користь від годування груддю для дитини та користь від прийому амлодипіну для матері. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Лікарський препарат Дальнєва® не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки відсутні дані про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії.Побічна діяа. Резюме профілю безпеки Найчастіші небажані реакції при прийомі периндоприлу та амлодипіну у вигляді монотерапії: набряк, сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування), дисгевзія (перекручення смаку), парестезія, порушення зору (включаючи диплопію), дзвін у вухах, вертиго, відчуття серцебиття, «припливи» крові до шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з цим), задишка, кашель, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміна частоти та характеру стільця, діарея, запор, свербіж шкіри, висипання на шкірі , екзантема, припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок), спазми м'язів, підвищена стомлюваність, астенія. б. Перелік небажаних реакцій Наведені нижче небажані реакції, зазначені при проведенні клінічних досліджень та/або післяреєстраційному застосуванні в монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведені у вигляді наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Небажані реакції представлені у вигляді таблиці MedDRA Класи та системи органів Небажані реакції Частота Амлодипін Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Не часто Дуже рідко Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - Не часто* Лейкопенія/нейтропенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Агранулоцитоз/панцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Тромбоцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Гемолітична анемія у пацієнтів з вродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість Дуже рідко Не часто Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату (див. розділ «Особливі вказівки») - Не часто* Гіперглікемія Дуже рідко - Гіпонатріємія - Не часто* Гіпоглікемія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки») - Не часто* Порушення психіки Лабільність настрою (включаючи тривогу) Не часто Не часто Безсоння Не часто - Депресія Не часто - Порушення сну - Не часто Порушення з боку нервової системи Запаморочення (особливо на початку лікування) Часто Часто Головний біль (особливо на початку лікування) Часто Часто Сонливість (особливо на початку лікування) Часто Не часто* Дисгезія (перекручення смаку) Не часто Часто Парестезія Не часто Часто Непритомні стани Не часто Не часто* Сплутаність свідомості Рідко Дуже рідко Гіпестезія Не часто - Тремор Не часто - Гіпертонус Дуже рідко - Периферична нейропатія Дуже рідко - Інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Екстрапірамідні порушення (екстрапірамідний синдром) Частота невідома - Порушення з боку органу зору Порушення зору Часто Часто Диплопія Часто - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Не часто Часто Вертіго - Часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Часто Не часто* Тахікардія - Не часто* Стенокардія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливий внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) Не часто Дуже рідко Порушення з боку судин «Припливи» крові до шкіри обличчя Часто - Артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з артеріальною гіпотензією) Не часто Часто Васкуліт Дуже рідко Не часто* Синдром Рейно - Частота невідома Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Часто Задишка Часто Часто Бронхоспазм - Не часто Еозинофільна пневмонія - Дуже рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто Часто Нудота Часто Часто Блювота Не часто Часто Диспепсія Часто Часто Діарея Часто Часто Запор Часто Часто Зміна частоти та характеру стільця Часто - Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто Гіперплазія ясен Дуже рідко - Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Гастрит Дуже рідко - Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит, жовтяниця Дуже рідко - Цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові Дуже рідко (найчастіше у поєднанні з холестазом) Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Екзантема Не часто Часто Висипання на шкірі Не часто Часто Кожний зуд Не часто Часто Гіпергідроз Не часто Не часто Алопеція Не часто - Пурпура Не часто - Зміна кольору шкіри Не часто - Пухирчатка - Не часто* Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Не часто Кропивниця (див. розділ «Особливі вказівки») Не часто Не часто Реакції фоточутливості Дуже рідко Не часто* Мультиформна еритема Дуже рідко Дуже рідко Набряк Квінке (ангіоневротичний набряк) Дуже рідко - Синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит Дуже рідко - Загострення псоріазу - Рідко Токсичний епідермальний некроліз Частота невідома - Підвищене потовиділення Не часто Не часто Порушення з боку скелетном'язової та сполучної тканини Біль у спині Не часто - Припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок) Часто - М'язові спазми Часто Часто Артралгія Не часто Не часто* Міалгія Не часто Не часто* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія Не часто - Гостра ниркова недостатність - Дуже рідко Ниркова недостатність - Не часто Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто Не часто Гінекомастія Не часто - Загальні розлади та порушення у місці введення Набряки Дуже часто - Периферичні набряки - Не часто* Підвищена стомлюваність Часто - Астенія Часто Часто Біль у грудній клітці Не часто Не часто* нездужання Не часто Не часто* Біль Не часто - Лихоманка - Не часто* Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла, зниження маси тіла Не часто - Підвищення концентрації сечовини у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - Дуже рідко Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Падіння - Не часто* *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Повідомлялося про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ) при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами АПФ. СНСАДГ можна вважати дуже рідкісним можливим ускладненням, пов'язаним із лікуванням інгібіторами АПФ, у тому числі з периндоприлом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Дантролен (внутрішньовенне введення) У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків із летальним кінцем та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, у тому числі амлодипіну, у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Індуктори ізоферменту CYP3A4: при одночасному застосуванні з індукторами ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може змінюватися. Тому необхідно контролювати АТ та коригувати дозу як під час, так і після їх одночасного застосування, особливо у разі застосування з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого). Інгібітори ізоферменту CYP3A4: одночасний прийом амлодипіну та потужних, або помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди, наприклад, еритроміцин або кларитроміцин, при верапаміл або ди. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. У пацієнтів, які приймають амлодипін одночасно з кларитроміцином, підвищений ризик розвитку гіпотензії. Слід проводити ретельне спостереження за станом пацієнтів, які приймають периндоприл одночасно з кларитроміцином. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Амлодипін посилює антигіпертензивну дію гіпотензивних препаратів. Такролімус: існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути розвитку токсичних ефектів такролімусу при одночасному застосуванні цих препаратів потрібен моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози за потреби. Циклоспорин: дослідження щодо вивчення взаємодії циклоспорину з амлодипіном у здорових добровольців або інших груп населення не проводилися, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких відзначалася варіабельність підвищення найменших концентрацій циклоспорину в плазмі (в середньому від 0% до 40%). Слід розглянути можливість контролю сироваткової концентрації циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирки при одночасному застосуванні з амлодипіном. При необхідності доза циклоспорину має бути знижена. Симвастатин: при одночасному застосуванні кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину 80 мг було відзначено збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають препарат Дальнєва у дозі 10 мг + 4 мг або 10 мг + 8 мг, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, в свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження АТ. Інгібітори тTOR(mammalianTargetofRapamycin – мета рапамицина ссавців): інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсіролімус і еверолімус, є субстрати ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію. Кларитроміцин: Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. Ретельне спостереження за пацієнтами рекомендується при одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином. Одночасне застосування бета-адреноблокаторів (бісопролол, метопролол) та альфа- та бета-адреноблокатора карведилолу при ХСН: підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії та погіршення перебігу ХСН у пацієнтів з неконтрольованою або латентнопротікаючою ХСН (підсилення). Крім цього, бета-адреноблокатори можуть зменшити надмірну рефлекторну симпатичну серцеву активацію на тлі супутньої ХСН. При одночасному застосуванні амлодипін може підвищувати системну експозицію тасонерміну у плазмі. У таких випадках необхідний регулярний контроль концентрації тасонерміну в плазмі та корекція дози при необхідності. Інші комбінації лікарських засобів Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При одночасному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Периндоприл Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС внаслідок одночасного застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС (див. розділи "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка", "Протипоказання", "Особливі вказівки"). Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть збільшувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм, ко-тримоксазол). Поєднання цих препаратів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Циклоспорин: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з циклоспорином можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Гепарин: можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. (Див. розділ «Протипоказання»). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності. Екстракорпоральна терапія Екстракорпоральні методи лікування, що ведуть до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням деяких високопроточних мембран (наприклад, поліакрилонітрилових), або аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату, протипоказані через збільшення ризику розвитку тяжких анафілактоїд. розділ "Протипоказання"). Якщо пацієнту потрібна екстракорпоральна терапія, слід розглянути можливість використання іншого типу діалізної мембрани чи іншого класу гіпотензивних препаратів. Інгібітори нейтральної ендопептидази При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та АРА II За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленим діагнозом атеросклерозу, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. порівняно із ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) повинно бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію у плазмі крові та АТ (див. розділ «Особливі вказівки»). Естрамустін Одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) При одночасному застосуванні з котримоксазолом (триметоприм + сульфаметоксазол) може підвищуватися ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливі вказівки»). Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид) та солі калію Зазвичай вміст калію в плазмі залишається в межах норми, при цьому у деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, може розвинутись гіперкаліємія. Застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, еплеренону або амілориду), калійвмісних замінників кухонної солі, інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Слід також бути обережними при одночасному призначенні периндоприлу з іншими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), так як відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, такий якТому одночасне застосування периндоприлу з вищезазначеними препаратами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти (важкі нейротоксичні ефекти). Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Гіпоглікемічні засоби (інсулін, похідні сульфонілсечовини) Згідно з даними, отриманими в епідеміологічних дослідженнях, інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини з ризиком розвитку гіпоглікемії. Даний ефект найімовірніше можна спостерігати у перші тижні одночасного застосування та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При АГ у пацієнтів з гіповолемією або зниженим вмістом солей на фоні терапії діуретиками діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. . При застосуванні діуретиків у разі ХСН інгібітор АПФ повинен бути призначений у дуже низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (застосування еплеренону, спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ) При лікуванні ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка < 40 % у пацієнтів, які раніше отримували інгібітори АПФ та «петлеві» діуретики, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним наслідком), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. препаратів. Перед початком застосування цієї комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію в плазмі крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Рацекадотрил Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливі вказівки»). НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 [ЦОГ-2] і неселективні нестероїдні протизапальні засоби), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Інгібітори дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності ДПП-IVгліптином. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції, з частотою виникнення «рідко» (симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію). Алопуринол, імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід Одночасне застосування з інгібіторами AПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку лейкопенії, особливо у пацієнтів із наявними порушеннями функції нирок. Засоби для загальної анестезії Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до антигіпертензивного ефекту. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Баклофен Можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози амлодипіну. Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори Можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Аміфостін Можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину, по одній таблетці 1 раз на день, переважно вранці перед їдою. Доза лікарського препарату Дальнева® підбирається після раніше проведеного підбору доз окремих компонентів препарату: периндоприлу та амлодипіну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та стабільною стенокардією. При терапевтичній необхідності доза лікарського препарату Дальнева® може бути змінена на підставі індивідуального підбору доз окремих компонентів: амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 10 мг + периндоприл 4 мг, або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг, або амлодипін 10 мг . Максимальна добова доза: амлодипін – 10 мг + периндоприл – 8 мг.ПередозуванняІнформація про передозування препаратом Дальнева відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіном обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції серцево-судинної системи, підвищене положення нижніх кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування), для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення розчину глюконату. Гемодіаліз неефективний. Периндоприл Дані передозування периндоприлом обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція легень, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій та кашель. Лікування: заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням ОЦК. При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами, за необхідності провести заходи для відновлення ОЦК (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися імплантація електрокардіостимулятора. Необхідний динамічний контроль загального стану, концентрації креатиніну та вмісту електролітів у плазмі крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Дальнєва®. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з ХСН III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. БМКК, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з ХСН у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т(½) та AUCамлодипіну збільшуються. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Синдром «скасування» Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому «скасування», припинення лікування препаратом Дальнєва бажано проводити поступово, зменшуючи дозу препарату. Амлодипін не запобігає розвитку синдрому «скасування» при різкому припиненні прийому бета-адреноблокаторів. Периферичні набряки Незначно або помірно виражені периферичні набряки були найчастішим небажаним явищем амлодипіну у клінічних дослідженнях. Частота виникнення периферичних набряків зростає зі збільшенням дози (при застосуванні амлодипіну у дозі 2,5 мг, 5 мг та 10 мг на добу набряки виникали відповідно у 1,8 %, 3 % та 10 % пацієнтів). Слід ретельно диференціювати периферичні набряки, пов'язані із застосуванням амлодипіну, від симптомів прогресування лівшлуночкової серцевої недостатності. Інше Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період. При появі цих симптомів застосування препарату Дальнева® повинно бути негайно припинено, пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку на фоні застосування препаратів цієї групи (див. розділ "Протипоказання"). У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний ангіоневротичний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній сироватковій концентрації С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку (див. розділ «Побічна дія»). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, темсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або ДПП-IV (гліптинами, включаючи віллдагліптин) підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк верхніх дихальних шляхів). ) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Слід виявляти обережність на початку терапії рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, тимсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або гліптинами, включаючи віллдагліптин, при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Анафілактоїдні реакції при проведенні процедур десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату. Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок без інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Особливою обережністю периндоприл слід застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади РААС визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під суворим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ.Протипоказане застосування інгібіторів АПФ одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ "Протипоказання"). Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до гіпотензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому прийом препарату не рекомендовано. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик вираженого зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем АГ з високою активністю реніну (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Побічна дія»). У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Дальнєва®. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% натрію розчину хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, ГОКМП), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові (див. розділ «Побічна дія»). У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату (див. розділ «Побічна дія») та звернутися до лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, може мати менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше відзначається низька активність реніну плазми крові. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічні втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великого оперативного втручання та/або застосування засобів для загальної анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити за добу до хірургічного втручання. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Інгібітори АПФ можуть викликати гіперкаліємію, оскільки вони пригнічують вивільнення альдостерону. Цей ефект зазвичай незначний у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що містять калій (включаючи калійвмісні замінники кухонної солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або ко-тримоксазол (фіксована комбінація триметоприму і сульфаметоксазолу), і особливо антагон можливий розвиток гіперкаліємії. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні стани (зокрема, дегідратація, гостра декомпенсація ХСН, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад,спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію або замінників калію кухонної солі або одночасне застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») Застосування препарату Дальнева у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда не рекомендується через недостатній досвід клінічного застосування. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з порушенням функції нирок Лікарський препарат Дальнєва може застосовуватися у пацієнтів з КК рівним або більше 60 мл/хв. Лікарський препарат Дальнєва протипоказаний до застосування у пацієнтів з КК менше 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну. Зміна концентрації амлодипіну в плазмі не корелює зі ступенем вираженості ниркової недостатності. Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції печінки Необхідно зменшити початкову дозу препарату Дальнєва до найменшої дози амлодипіну (тобто до 1 таблетки амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг). Вплив на керування транспортними засобами: У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення, сонливості та інших побічних ефектів на фоні застосування препарату Дальнева® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, особливо на початку лікування та збільшення дози.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + периндоприл таблетки на 1 таблетку 5 мг + 4 мг/10 мг + 4 мг/5 мг + 8 мг/10 мг + 8 мг речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,935 мг/13,870 мг/6,935 мг/13,870 мг, еквівалентно амлодипіну 5 мг/10 мг/5 мг/10 мг Периндоприлу ербумін А субстанція – гранули 21,000 мг/21,000 мг/42,000 мг/42,000 мг, містить периндоприлу ербуміну 4 мг/4 мг/8 мг/8 мг Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеаратОпис лікарської формиТаблетки 5 мг + 4 мг: Круглі, злегка двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 4 мг: Капсулоподібні, двоопуклі таблетки з ризиком на одній стороні, від білого до майже білого кольору. Таблетки 5 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, з ризиком на одній стороні, від білого майже білого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту [АПФ] + блокатор «повільних» кальцієвих каналів [БМКК])ФармакокінетикаВеличина абсорбції амлодипіну та периндоприлу при застосуванні комбінованого лікарського препарату Дальнева® суттєво не відрізняється від такої при застосуванні їх як монопрепарати. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Максимальна концентрація (Сmax) амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Об'єм розподілу – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язано з білками плазми. Кінцевий період напіввиведення (Т½) із плазми становить 35-50 годин, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час досягнення Сmax(ТСmax) амлодипіну в плазмі крові не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC). Збільшення AUC та Т½ у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне подовження Т½. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до подовження Т½ та збільшення AUC приблизно на 40-60%. Периндоприл Після прийому периндоприл швидко всмоктується і досягає Сmaxв плазмі протягом 1 години. Т½ периндоприлу з плазми становить приблизно 1 годину. Периндоприл не має фармакологічної активності, є проліками. Приблизно 27% від загальної кількості, прийнятої внутрішньо периндоприлу, потрапляє в кровообіг у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі зменшує біодоступність периндоприлу, тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу в плазмі від величини прийнятої всередину дози. Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми (переважно з АПФ) становить 20% і залежить від його концентрації. Периндоприлат виводиться нирками, Т½ незв'язаної фракції становить приблизно 17 годин, тому рівноважний стан досягається протягом 4-х діб після прийому внутрішньо. Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), тому спостереження за такими пацієнтами повинно включати регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію в плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, тому не потрібно корекції дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).ФармакодинамікаАмлодипін Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим розслаблюючим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи загальний периферичний судинний опір (ОПСС) (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень (ЧСС) у своїй не змінюється, потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. Їх дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у пацієнтів з вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) у положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу збільшує загальний час фізичного навантаження, збільшує час до розвитку нападу стенокардії та до появи депресії сегмента ST на 1 мм, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину під язик. Амлодипін не чинить несприятливих метаболічних ефектів і не впливає на концентрацію ліпідів плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Ішемічна хвороба серця (ІХС) Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Периндоприл Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Артеріальна гіпертензія Периндоприл є препаратом для лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні «лежачи» та «стоячи». Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового застосування внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності (ХСН) вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримували крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлом третбутиламіном у дозі 8 мг/добу 1 раз на день (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до суттєвого зниження абсолютного ризику щодо комбінованої кінцевої точки на 1,9 % у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляру. абсолютного ризику становило 2,2% порівняно з групою плацебо. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та/або хронічним захворюванням нирок, або кардіоваскулярним захворюванням, які мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо. Амлодипін + периндоприл Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом і атенололу в комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з АГ та, щонайменше, з трьома з перелічених додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка діабет 2 типу, атеросклероз периферичних артерій, раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака, чоловіча стать, вік 55 років і старше, мікроальбумінурія або протеїнурія, куріння, загальний холестерин/холестерин ліпопротеїдів високої щільності ≥ 6, ранній розвиток ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (у тому числі безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипін/периндоприл була на 10% нижчою, ніж у групі атенолол/бендрофлуметіазид, проте ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипін/периндоприл відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, а також допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (у тому числі на фоні прийому інших інгібіторів АПФ). Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами) засобами" і "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка"). Одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ «Особливі вказівки»). Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Екстракорпоральна терапія, що веде до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Виражений двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує (див. розділ «Особливі вказівки»). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.). Шок (включно з кардіогенним). Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно суттєвий стеноз аорти). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв). Вагітність та період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Стеноз ниркової артерії (у тому числі двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамоз об'єм циркулюючої крові (ОЦК) (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, ІХС з тяжким обструктивним ураженням коронарних артерій, гострий інфаркт міокарда (і період протягом 1 місяця після нього), нестабільна синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія), реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, первинний гіперальдостеронізм, ХСН, одночасне застосування інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4,дантролену, естрамустину, калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємії, хірургічного втручання/загальна анестезія, пацієнтів похилого віку. гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси NYHA класифікації.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяПрепарат Дальнєва протипоказаний при вагітності. Препарат Дальнєва® не рекомендований для застосування у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері, щоб прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена ​​при застосуванні його у високих дозах. Застосування при вагітності можливе лише у разі відсутності безпечнішої альтернативи, і коли захворювання несе більший ризик для матері та плода. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності (див. розділ «Особливі вказівки»). Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у II та III триместрах вагітності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат Дальнєва® та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування при вагітності. При встановленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ у II або III триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода/дитини. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). Період грудного вигодовування Амлодипін Амлодипін виділяється із грудним молоком. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінили з міжквартильним діапазоном 3-7 %, але з більше 15 %. Про вплив амлодипіну на немовлят невідомо. Рішення про продовження/припинення терапії або грудного вигодовування слід приймати з огляду на користь від годування груддю для дитини та користь від прийому амлодипіну для матері. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Лікарський препарат Дальнєва® не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки відсутні дані про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії.Побічна діяа. Резюме профілю безпеки Найчастіші небажані реакції при прийомі периндоприлу та амлодипіну у вигляді монотерапії: набряк, сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування), дисгевзія (перекручення смаку), парестезія, порушення зору (включаючи диплопію), дзвін у вухах, вертиго, відчуття серцебиття, «припливи» крові до шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з цим), задишка, кашель, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміна частоти та характеру стільця, діарея, запор, свербіж шкіри, висипання на шкірі , екзантема, припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок), спазми м'язів, підвищена стомлюваність, астенія. б. Перелік небажаних реакцій Наведені нижче небажані реакції, зазначені при проведенні клінічних досліджень та/або післяреєстраційному застосуванні в монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведені у вигляді наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Небажані реакції представлені у вигляді таблиці MedDRA Класи та системи органів Небажані реакції Частота Амлодипін Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Не часто Дуже рідко Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - Не часто* Лейкопенія/нейтропенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Агранулоцитоз/панцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Тромбоцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Гемолітична анемія у пацієнтів з вродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість Дуже рідко Не часто Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату (див. розділ «Особливі вказівки») - Не часто* Гіперглікемія Дуже рідко - Гіпонатріємія - Не часто* Гіпоглікемія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки») - Не часто* Порушення психіки Лабільність настрою (включаючи тривогу) Не часто Не часто Безсоння Не часто - Депресія Не часто - Порушення сну - Не часто Порушення з боку нервової системи Запаморочення (особливо на початку лікування) Часто Часто Головний біль (особливо на початку лікування) Часто Часто Сонливість (особливо на початку лікування) Часто Не часто* Дисгезія (перекручення смаку) Не часто Часто Парестезія Не часто Часто Непритомні стани Не часто Не часто* Сплутаність свідомості Рідко Дуже рідко Гіпестезія Не часто - Тремор Не часто - Гіпертонус Дуже рідко - Периферична нейропатія Дуже рідко - Інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Екстрапірамідні порушення (екстрапірамідний синдром) Частота невідома - Порушення з боку органу зору Порушення зору Часто Часто Диплопія Часто - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Не часто Часто Вертіго - Часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Часто Не часто* Тахікардія - Не часто* Стенокардія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливий внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) Не часто Дуже рідко Порушення з боку судин «Припливи» крові до шкіри обличчя Часто - Артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з артеріальною гіпотензією) Не часто Часто Васкуліт Дуже рідко Не часто* Синдром Рейно - Частота невідома Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Часто Задишка Часто Часто Бронхоспазм - Не часто Еозинофільна пневмонія - Дуже рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто Часто Нудота Часто Часто Блювота Не часто Часто Диспепсія Часто Часто Діарея Часто Часто Запор Часто Часто Зміна частоти та характеру стільця Часто - Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто Гіперплазія ясен Дуже рідко - Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Гастрит Дуже рідко - Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит, жовтяниця Дуже рідко - Цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові Дуже рідко (найчастіше у поєднанні з холестазом) Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Екзантема Не часто Часто Висипання на шкірі Не часто Часто Кожний зуд Не часто Часто Гіпергідроз Не часто Не часто Алопеція Не часто - Пурпура Не часто - Зміна кольору шкіри Не часто - Пухирчатка - Не часто* Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Не часто Кропивниця (див. розділ «Особливі вказівки») Не часто Не часто Реакції фоточутливості Дуже рідко Не часто* Мультиформна еритема Дуже рідко Дуже рідко Набряк Квінке (ангіоневротичний набряк) Дуже рідко - Синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит Дуже рідко - Загострення псоріазу - Рідко Токсичний епідермальний некроліз Частота невідома - Підвищене потовиділення Не часто Не часто Порушення з боку скелетном'язової та сполучної тканини Біль у спині Не часто - Припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок) Часто - М'язові спазми Часто Часто Артралгія Не часто Не часто* Міалгія Не часто Не часто* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія Не часто - Гостра ниркова недостатність - Дуже рідко Ниркова недостатність - Не часто Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто Не часто Гінекомастія Не часто - Загальні розлади та порушення у місці введення Набряки Дуже часто - Периферичні набряки - Не часто* Підвищена стомлюваність Часто - Астенія Часто Часто Біль у грудній клітці Не часто Не часто* нездужання Не часто Не часто* Біль Не часто - Лихоманка - Не часто* Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла, зниження маси тіла Не часто - Підвищення концентрації сечовини у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - Дуже рідко Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Падіння - Не часто* *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Повідомлялося про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ) при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами АПФ. СНСАДГ можна вважати дуже рідкісним можливим ускладненням, пов'язаним із лікуванням інгібіторами АПФ, у тому числі з периндоприлом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Дантролен (внутрішньовенне введення) У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків із летальним кінцем та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, у тому числі амлодипіну, у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Індуктори ізоферменту CYP3A4: при одночасному застосуванні з індукторами ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може змінюватися. Тому необхідно контролювати АТ та коригувати дозу як під час, так і після їх одночасного застосування, особливо у разі застосування з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого). Інгібітори ізоферменту CYP3A4: одночасний прийом амлодипіну та потужних, або помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди, наприклад, еритроміцин або кларитроміцин, при верапаміл або ди. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. У пацієнтів, які приймають амлодипін одночасно з кларитроміцином, підвищений ризик розвитку гіпотензії. Слід проводити ретельне спостереження за станом пацієнтів, які приймають периндоприл одночасно з кларитроміцином. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Амлодипін посилює антигіпертензивну дію гіпотензивних препаратів. Такролімус: існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути розвитку токсичних ефектів такролімусу при одночасному застосуванні цих препаратів потрібен моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози за потреби. Циклоспорин: дослідження щодо вивчення взаємодії циклоспорину з амлодипіном у здорових добровольців або інших груп населення не проводилися, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких відзначалася варіабельність підвищення найменших концентрацій циклоспорину в плазмі (в середньому від 0% до 40%). Слід розглянути можливість контролю сироваткової концентрації циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирки при одночасному застосуванні з амлодипіном. При необхідності доза циклоспорину має бути знижена. Симвастатин: при одночасному застосуванні кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину 80 мг було відзначено збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають препарат Дальнєва у дозі 10 мг + 4 мг або 10 мг + 8 мг, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, в свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження АТ. Інгібітори тTOR(mammalianTargetofRapamycin – мета рапамицина ссавців): інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсіролімус і еверолімус, є субстрати ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію. Кларитроміцин: Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. Ретельне спостереження за пацієнтами рекомендується при одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином. Одночасне застосування бета-адреноблокаторів (бісопролол, метопролол) та альфа- та бета-адреноблокатора карведилолу при ХСН: підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії та погіршення перебігу ХСН у пацієнтів з неконтрольованою або латентнопротікаючою ХСН (підсилення). Крім цього, бета-адреноблокатори можуть зменшити надмірну рефлекторну симпатичну серцеву активацію на тлі супутньої ХСН. При одночасному застосуванні амлодипін може підвищувати системну експозицію тасонерміну у плазмі. У таких випадках необхідний регулярний контроль концентрації тасонерміну в плазмі та корекція дози при необхідності. Інші комбінації лікарських засобів Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При одночасному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Периндоприл Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС внаслідок одночасного застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС (див. розділи "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка", "Протипоказання", "Особливі вказівки"). Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть збільшувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм, ко-тримоксазол). Поєднання цих препаратів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Циклоспорин: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з циклоспорином можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Гепарин: можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. (Див. розділ «Протипоказання»). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності. Екстракорпоральна терапія Екстракорпоральні методи лікування, що ведуть до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням деяких високопроточних мембран (наприклад, поліакрилонітрилових), або аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату, протипоказані через збільшення ризику розвитку тяжких анафілактоїд. розділ "Протипоказання"). Якщо пацієнту потрібна екстракорпоральна терапія, слід розглянути можливість використання іншого типу діалізної мембрани чи іншого класу гіпотензивних препаратів. Інгібітори нейтральної ендопептидази При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та АРА II За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленим діагнозом атеросклерозу, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. порівняно із ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) повинно бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію у плазмі крові та АТ (див. розділ «Особливі вказівки»). Естрамустін Одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) При одночасному застосуванні з котримоксазолом (триметоприм + сульфаметоксазол) може підвищуватися ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливі вказівки»). Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид) та солі калію Зазвичай вміст калію в плазмі залишається в межах норми, при цьому у деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, може розвинутись гіперкаліємія. Застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, еплеренону або амілориду), калійвмісних замінників кухонної солі, інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Слід також бути обережними при одночасному призначенні периндоприлу з іншими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), так як відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, такий якТому одночасне застосування периндоприлу з вищезазначеними препаратами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти (важкі нейротоксичні ефекти). Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Гіпоглікемічні засоби (інсулін, похідні сульфонілсечовини) Згідно з даними, отриманими в епідеміологічних дослідженнях, інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини з ризиком розвитку гіпоглікемії. Даний ефект найімовірніше можна спостерігати у перші тижні одночасного застосування та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При АГ у пацієнтів з гіповолемією або зниженим вмістом солей на фоні терапії діуретиками діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. . При застосуванні діуретиків у разі ХСН інгібітор АПФ повинен бути призначений у дуже низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (застосування еплеренону, спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ) При лікуванні ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка < 40 % у пацієнтів, які раніше отримували інгібітори АПФ та «петлеві» діуретики, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним наслідком), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. препаратів. Перед початком застосування цієї комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію в плазмі крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Рацекадотрил Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливі вказівки»). НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 [ЦОГ-2] і неселективні нестероїдні протизапальні засоби), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Інгібітори дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності ДПП-IVгліптином. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції, з частотою виникнення «рідко» (симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію). Алопуринол, імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід Одночасне застосування з інгібіторами AПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку лейкопенії, особливо у пацієнтів із наявними порушеннями функції нирок. Засоби для загальної анестезії Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до антигіпертензивного ефекту. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Баклофен Можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози амлодипіну. Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори Можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Аміфостін Можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину, по одній таблетці 1 раз на день, переважно вранці перед їдою. Доза лікарського препарату Дальнева® підбирається після раніше проведеного підбору доз окремих компонентів препарату: периндоприлу та амлодипіну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та стабільною стенокардією. При терапевтичній необхідності доза лікарського препарату Дальнева® може бути змінена на підставі індивідуального підбору доз окремих компонентів: амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 10 мг + периндоприл 4 мг, або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг, або амлодипін 10 мг . Максимальна добова доза: амлодипін – 10 мг + периндоприл – 8 мг.ПередозуванняІнформація про передозування препаратом Дальнева відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіном обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції серцево-судинної системи, підвищене положення нижніх кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування), для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення розчину глюконату. Гемодіаліз неефективний. Периндоприл Дані передозування периндоприлом обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція легень, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій та кашель. Лікування: заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням ОЦК. При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта у положення «лежачи» на спині з піднятими ногами, за необхідності провести заходи щодо відновлення ОЦК (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися імплантація електрокардіостимулятора. Необхідний динамічний контроль загального стану, концентрації креатиніну та вмісту електролітів у плазмі крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Дальнєва®. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з ХСН III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. БМКК, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з ХСН у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т(½) та AUCамлодипіну збільшуються. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Синдром «скасування» Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому «скасування», припинення лікування препаратом Дальнєва бажано проводити поступово, зменшуючи дозу препарату. Амлодипін не запобігає розвитку синдрому «скасування» при різкому припиненні прийому бета-адреноблокаторів. Периферичні набряки Незначно або помірно виражені периферичні набряки були найчастішим небажаним явищем амлодипіну у клінічних дослідженнях. Частота виникнення периферичних набряків зростає зі збільшенням дози (при застосуванні амлодипіну у дозі 2,5 мг, 5 мг та 10 мг на добу набряки виникали відповідно у 1,8 %, 3 % та 10 % пацієнтів). Слід ретельно диференціювати периферичні набряки, пов'язані із застосуванням амлодипіну, від симптомів прогресування лівшлуночкової серцевої недостатності. Інше Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період. При появі цих симптомів застосування препарату Дальнева® повинно бути негайно припинено, пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку на фоні застосування препаратів цієї групи (див. розділ "Протипоказання"). У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний ангіоневротичний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній сироватковій концентрації С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку (див. розділ «Побічна дія»). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, темсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або ДПП-IV (гліптинами, включаючи віллдагліптин) підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк верхніх дихальних шляхів). ) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Слід виявляти обережність на початку терапії рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, тимсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або гліптинами, включаючи віллдагліптин, при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Анафілактоїдні реакції при проведенні процедур десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату. Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок без інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Особливою обережністю периндоприл слід застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади РААС визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під суворим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ.Протипоказане застосування інгібіторів АПФ одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ "Протипоказання"). Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до гіпотензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому прийом препарату не рекомендовано. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик вираженого зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем АГ з високою активністю реніну (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Побічна дія»). У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Дальнєва®. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% натрію розчину хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, ГОКМП), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові (див. розділ «Побічна дія»). У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату (див. розділ «Побічна дія») та звернутися до лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, може мати менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше відзначається низька активність реніну плазми крові. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічні втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великого оперативного втручання та/або застосування засобів для загальної анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити за добу до хірургічного втручання. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Інгібітори АПФ можуть викликати гіперкаліємію, оскільки вони пригнічують вивільнення альдостерону. Цей ефект зазвичай незначний у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що містять калій (включаючи калійвмісні замінники кухонної солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або ко-тримоксазол (фіксована комбінація триметоприму і сульфаметоксазолу), і особливо антагон можливий розвиток гіперкаліємії. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні стани (зокрема, дегідратація, гостра декомпенсація ХСН, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад,спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію або замінників калію кухонної солі або одночасне застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») Застосування препарату Дальнева у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда не рекомендується через недостатній досвід клінічного застосування. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з порушенням функції нирок Лікарський препарат Дальнєва може застосовуватися у пацієнтів з КК рівним або більше 60 мл/хв. Лікарський препарат Дальнєва протипоказаний до застосування у пацієнтів з КК менше 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну. Зміна концентрації амлодипіну в плазмі не корелює зі ступенем вираженості ниркової недостатності. Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції печінки Необхідно зменшити початкову дозу препарату Дальнєва до найменшої дози амлодипіну (тобто до 1 таблетки амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг). Вплив на керування транспортними засобами: У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення, сонливості та інших побічних ефектів на фоні застосування препарату Дальнева® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, особливо на початку лікування та збільшення дози.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + периндоприл таблетки на 1 таблетку 5 мг + 4 мг/10 мг + 4 мг/5 мг + 8 мг/10 мг + 8 мг речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,935 мг/13,870 мг/6,935 мг/13,870 мг, еквівалентно амлодипіну 5 мг/10 мг/5 мг/10 мг Периндоприлу ербумін А субстанція – гранули 21,000 мг/21,000 мг/42,000 мг/42,000 мг, містить периндоприлу ербуміну 4 мг/4 мг/8 мг/8 мг Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеаратОпис лікарської формиТаблетки 5 мг + 4 мг: Круглі, злегка двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 4 мг: Капсулоподібні, двоопуклі таблетки з ризиком на одній стороні, від білого до майже білого кольору. Таблетки 5 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, з ризиком на одній стороні, від білого майже білого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту [АПФ] + блокатор «повільних» кальцієвих каналів [БМКК])ФармакокінетикаВеличина абсорбції амлодипіну та периндоприлу при застосуванні комбінованого лікарського препарату Дальнева® суттєво не відрізняється від такої при застосуванні їх як монопрепарати. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Максимальна концентрація (Сmax) амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Об'єм розподілу – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язано з білками плазми. Кінцевий період напіввиведення (Т½) із плазми становить 35-50 годин, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час досягнення Сmax(ТСmax) амлодипіну в плазмі крові не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC). Збільшення AUC та Т½ у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне подовження Т½. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до подовження Т½ та збільшення AUC приблизно на 40-60%. Периндоприл Після прийому периндоприл швидко всмоктується і досягає Сmaxв плазмі протягом 1 години. Т½ периндоприлу з плазми становить приблизно 1 годину. Периндоприл не має фармакологічної активності, є проліками. Приблизно 27% від загальної кількості, прийнятої внутрішньо периндоприлу, потрапляє в кровообіг у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі зменшує біодоступність периндоприлу, тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу в плазмі від величини прийнятої всередину дози. Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми (переважно з АПФ) становить 20% і залежить від його концентрації. Периндоприлат виводиться нирками, Т½ незв'язаної фракції становить приблизно 17 годин, тому рівноважний стан досягається протягом 4-х діб після прийому внутрішньо. Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), тому спостереження за такими пацієнтами повинно включати регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію в плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, тому не потрібно корекції дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).ФармакодинамікаАмлодипін Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим розслаблюючим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи загальний периферичний судинний опір (ОПСС) (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень (ЧСС) у своїй не змінюється, потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. Їх дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у пацієнтів з вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) у положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу збільшує загальний час фізичного навантаження, збільшує час до розвитку нападу стенокардії та до появи депресії сегмента ST на 1 мм, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину під язик. Амлодипін не чинить несприятливих метаболічних ефектів і не впливає на концентрацію ліпідів плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Ішемічна хвороба серця (ІХС) Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Периндоприл Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Артеріальна гіпертензія Периндоприл є препаратом для лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні «лежачи» та «стоячи». Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового застосування внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності (ХСН) вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримували крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлом третбутиламіном у дозі 8 мг/добу 1 раз на день (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до суттєвого зниження абсолютного ризику щодо комбінованої кінцевої точки на 1,9 % у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляру. абсолютного ризику становило 2,2% порівняно з групою плацебо. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та/або хронічним захворюванням нирок, або кардіоваскулярним захворюванням, які мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо. Амлодипін + периндоприл Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом і атенололу в комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з АГ та, щонайменше, з трьома з перелічених додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка діабет 2 типу, атеросклероз периферичних артерій, раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака, чоловіча стать, вік 55 років і старше, мікроальбумінурія або протеїнурія, куріння, загальний холестерин/холестерин ліпопротеїдів високої щільності ≥ 6, ранній розвиток ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (у тому числі безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипін/периндоприл була на 10% нижчою, ніж у групі атенолол/бендрофлуметіазид, проте ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипін/периндоприл відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, а також допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (у тому числі на фоні прийому інших інгібіторів АПФ). Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами) засобами" і "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка"). Одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ «Особливі вказівки»). Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Екстракорпоральна терапія, що веде до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Виражений двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує (див. розділ «Особливі вказівки»). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.). Шок (включно з кардіогенним). Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно суттєвий стеноз аорти). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв). Вагітність та період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Стеноз ниркової артерії (у тому числі двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамоз об'єм циркулюючої крові (ОЦК) (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, ІХС з тяжким обструктивним ураженням коронарних артерій, гострий інфаркт міокарда (і період протягом 1 місяця після нього), нестабільна синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія), реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, первинний гіперальдостеронізм, ХСН, одночасне застосування інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4,дантролену, естрамустину, калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємії, хірургічного втручання/загальна анестезія, пацієнтів похилого віку. гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси NYHA класифікації.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяПрепарат Дальнєва протипоказаний при вагітності. Препарат Дальнєва® не рекомендований для застосування у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері, щоб прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена ​​при застосуванні його у високих дозах. Застосування при вагітності можливе лише у разі відсутності безпечнішої альтернативи, і коли захворювання несе більший ризик для матері та плода. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності (див. розділ «Особливі вказівки»). Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у II та III триместрах вагітності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат Дальнєва® та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування при вагітності. При встановленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ у II або III триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода/дитини. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). Період грудного вигодовування Амлодипін Амлодипін виділяється із грудним молоком. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінили з міжквартильним діапазоном 3-7 %, але з більше 15 %. Про вплив амлодипіну на немовлят невідомо. Рішення про продовження/припинення терапії або грудного вигодовування слід приймати з огляду на користь від годування груддю для дитини та користь від прийому амлодипіну для матері. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Лікарський препарат Дальнєва® не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки відсутні дані про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії.Побічна діяа. Резюме профілю безпеки Найчастіші небажані реакції при прийомі периндоприлу та амлодипіну у вигляді монотерапії: набряк, сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування), дисгевзія (перекручення смаку), парестезія, порушення зору (включаючи диплопію), дзвін у вухах, вертиго, відчуття серцебиття, «припливи» крові до шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з цим), задишка, кашель, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміна частоти та характеру стільця, діарея, запор, свербіж шкіри, висипання на шкірі , екзантема, припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок), спазми м'язів, підвищена стомлюваність, астенія. б. Перелік небажаних реакцій Наведені нижче небажані реакції, зазначені при проведенні клінічних досліджень та/або післяреєстраційному застосуванні в монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведені у вигляді наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Небажані реакції представлені у вигляді таблиці MedDRA Класи та системи органів Небажані реакції Частота Амлодипін Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Не часто Дуже рідко Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - Не часто* Лейкопенія/нейтропенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Агранулоцитоз/панцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Тромбоцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Гемолітична анемія у пацієнтів з вродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість Дуже рідко Не часто Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату (див. розділ «Особливі вказівки») - Не часто* Гіперглікемія Дуже рідко - Гіпонатріємія - Не часто* Гіпоглікемія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки») - Не часто* Порушення психіки Лабільність настрою (включаючи тривогу) Не часто Не часто Безсоння Не часто - Депресія Не часто - Порушення сну - Не часто Порушення з боку нервової системи Запаморочення (особливо на початку лікування) Часто Часто Головний біль (особливо на початку лікування) Часто Часто Сонливість (особливо на початку лікування) Часто Не часто* Дисгезія (перекручення смаку) Не часто Часто Парестезія Не часто Часто Непритомні стани Не часто Не часто* Сплутаність свідомості Рідко Дуже рідко Гіпестезія Не часто - Тремор Не часто - Гіпертонус Дуже рідко - Периферична нейропатія Дуже рідко - Інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Екстрапірамідні порушення (екстрапірамідний синдром) Частота невідома - Порушення з боку органу зору Порушення зору Часто Часто Диплопія Часто - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Не часто Часто Вертіго - Часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Часто Не часто* Тахікардія - Не часто* Стенокардія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливий внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) Не часто Дуже рідко Порушення з боку судин «Припливи» крові до шкіри обличчя Часто - Артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з артеріальною гіпотензією) Не часто Часто Васкуліт Дуже рідко Не часто* Синдром Рейно - Частота невідома Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Часто Задишка Часто Часто Бронхоспазм - Не часто Еозинофільна пневмонія - Дуже рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто Часто Нудота Часто Часто Блювота Не часто Часто Диспепсія Часто Часто Діарея Часто Часто Запор Часто Часто Зміна частоти та характеру стільця Часто - Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто Гіперплазія ясен Дуже рідко - Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Гастрит Дуже рідко - Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит, жовтяниця Дуже рідко - Цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові Дуже рідко (найчастіше у поєднанні з холестазом) Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Екзантема Не часто Часто Висипання на шкірі Не часто Часто Кожний зуд Не часто Часто Гіпергідроз Не часто Не часто Алопеція Не часто - Пурпура Не часто - Зміна кольору шкіри Не часто - Пухирчатка - Не часто* Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Не часто Кропивниця (див. розділ «Особливі вказівки») Не часто Не часто Реакції фоточутливості Дуже рідко Не часто* Мультиформна еритема Дуже рідко Дуже рідко Набряк Квінке (ангіоневротичний набряк) Дуже рідко - Синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит Дуже рідко - Загострення псоріазу - Рідко Токсичний епідермальний некроліз Частота невідома - Підвищене потовиділення Не часто Не часто Порушення з боку скелетном'язової та сполучної тканини Біль у спині Не часто - Припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок) Часто - М'язові спазми Часто Часто Артралгія Не часто Не часто* Міалгія Не часто Не часто* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія Не часто - Гостра ниркова недостатність - Дуже рідко Ниркова недостатність - Не часто Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто Не часто Гінекомастія Не часто - Загальні розлади та порушення у місці введення Набряки Дуже часто - Периферичні набряки - Не часто* Підвищена стомлюваність Часто - Астенія Часто Часто Біль у грудній клітці Не часто Не часто* нездужання Не часто Не часто* Біль Не часто - Лихоманка - Не часто* Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла, зниження маси тіла Не часто - Підвищення концентрації сечовини у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - Дуже рідко Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Падіння - Не часто* *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Повідомлялося про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ) при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами АПФ. СНСАДГ можна вважати дуже рідкісним можливим ускладненням, пов'язаним із лікуванням інгібіторами АПФ, у тому числі з периндоприлом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Дантролен (внутрішньовенне введення) У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків із летальним кінцем та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, у тому числі амлодипіну, у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Індуктори ізоферменту CYP3A4: при одночасному застосуванні з індукторами ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може змінюватися. Тому необхідно контролювати АТ та коригувати дозу як під час, так і після їх одночасного застосування, особливо у разі застосування з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого). Інгібітори ізоферменту CYP3A4: одночасний прийом амлодипіну та потужних, або помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди, наприклад, еритроміцин або кларитроміцин, при верапаміл або ди. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. У пацієнтів, які приймають амлодипін одночасно з кларитроміцином, підвищений ризик розвитку гіпотензії. Слід проводити ретельне спостереження за станом пацієнтів, які приймають периндоприл одночасно з кларитроміцином. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Амлодипін посилює антигіпертензивну дію гіпотензивних препаратів. Такролімус: існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути розвитку токсичних ефектів такролімусу при одночасному застосуванні цих препаратів потрібен моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози за потреби. Циклоспорин: дослідження щодо вивчення взаємодії циклоспорину з амлодипіном у здорових добровольців або інших груп населення не проводилися, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких відзначалася варіабельність підвищення найменших концентрацій циклоспорину в плазмі (в середньому від 0% до 40%). Слід розглянути можливість контролю сироваткової концентрації циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирки при одночасному застосуванні з амлодипіном. При необхідності доза циклоспорину має бути знижена. Симвастатин: при одночасному застосуванні кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину 80 мг було відзначено збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають препарат Дальнєва у дозі 10 мг + 4 мг або 10 мг + 8 мг, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, в свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження АТ. Інгібітори тTOR(mammalianTargetofRapamycin – мета рапамицина ссавців): інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсіролімус і еверолімус, є субстрати ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію. Кларитроміцин: Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. Ретельне спостереження за пацієнтами рекомендується при одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином. Одночасне застосування бета-адреноблокаторів (бісопролол, метопролол) та альфа- та бета-адреноблокатора карведилолу при ХСН: підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії та погіршення перебігу ХСН у пацієнтів з неконтрольованою або латентнопротікаючою ХСН (підсилення). Крім цього, бета-адреноблокатори можуть зменшити надмірну рефлекторну симпатичну серцеву активацію на тлі супутньої ХСН. При одночасному застосуванні амлодипін може підвищувати системну експозицію тасонерміну у плазмі. У таких випадках необхідний регулярний контроль концентрації тасонерміну в плазмі та корекція дози при необхідності. Інші комбінації лікарських засобів Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При одночасному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Периндоприл Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС внаслідок одночасного застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС (див. розділи "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка", "Протипоказання", "Особливі вказівки"). Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть збільшувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм, ко-тримоксазол). Поєднання цих препаратів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Циклоспорин: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з циклоспорином можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Гепарин: можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. (Див. розділ «Протипоказання»). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності. Екстракорпоральна терапія Екстракорпоральні методи лікування, що ведуть до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням деяких високопроточних мембран (наприклад, поліакрилонітрилових), або аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату, протипоказані через збільшення ризику розвитку тяжких анафілактоїд. розділ "Протипоказання"). Якщо пацієнту потрібна екстракорпоральна терапія, слід розглянути можливість використання іншого типу діалізної мембрани чи іншого класу гіпотензивних препаратів. Інгібітори нейтральної ендопептидази При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та АРА II За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленим діагнозом атеросклерозу, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. порівняно із ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) повинно бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію у плазмі крові та АТ (див. розділ «Особливі вказівки»). Естрамустін Одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) При одночасному застосуванні з котримоксазолом (триметоприм + сульфаметоксазол) може підвищуватися ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливі вказівки»). Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид) та солі калію Зазвичай вміст калію в плазмі залишається в межах норми, при цьому у деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, може розвинутись гіперкаліємія. Застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, еплеренону або амілориду), калійвмісних замінників кухонної солі, інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Слід також бути обережними при одночасному призначенні периндоприлу з іншими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), так як відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, такий якТому одночасне застосування периндоприлу з вищезазначеними препаратами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти (важкі нейротоксичні ефекти). Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Гіпоглікемічні засоби (інсулін, похідні сульфонілсечовини) Згідно з даними, отриманими в епідеміологічних дослідженнях, інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини з ризиком розвитку гіпоглікемії. Даний ефект найімовірніше можна спостерігати у перші тижні одночасного застосування та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При АГ у пацієнтів з гіповолемією або зниженим вмістом солей на фоні терапії діуретиками діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. . При застосуванні діуретиків у разі ХСН інгібітор АПФ повинен бути призначений у дуже низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (застосування еплеренону, спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ) При лікуванні ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка < 40 % у пацієнтів, які раніше отримували інгібітори АПФ та «петлеві» діуретики, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним наслідком), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. препаратів. Перед початком застосування цієї комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію в плазмі крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Рацекадотрил Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливі вказівки»). НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 [ЦОГ-2] і неселективні нестероїдні протизапальні засоби), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Інгібітори дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності ДПП-IVгліптином. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції, з частотою виникнення «рідко» (симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію). Алопуринол, імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід Одночасне застосування з інгібіторами AПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку лейкопенії, особливо у пацієнтів із наявними порушеннями функції нирок. Засоби для загальної анестезії Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до антигіпертензивного ефекту. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Баклофен Можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози амлодипіну. Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори Можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Аміфостін Можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину, по одній таблетці 1 раз на день, переважно вранці перед їдою. Доза лікарського препарату Дальнева® підбирається після раніше проведеного підбору доз окремих компонентів препарату: периндоприлу та амлодипіну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та стабільною стенокардією. При терапевтичній необхідності доза лікарського препарату Дальнева® може бути змінена на підставі індивідуального підбору доз окремих компонентів: амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 10 мг + периндоприл 4 мг, або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг, або амлодипін 10 мг . Максимальна добова доза: амлодипін – 10 мг + периндоприл – 8 мг.ПередозуванняІнформація про передозування препаратом Дальнева відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіном обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції серцево-судинної системи, підвищене положення нижніх кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування), для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення розчину глюконату. Гемодіаліз неефективний. Периндоприл Дані передозування периндоприлом обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція легень, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій та кашель. Лікування: заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням ОЦК. При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами, за необхідності провести заходи для відновлення ОЦК (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися імплантація електрокардіостимулятора. Необхідний динамічний контроль загального стану, концентрації креатиніну та вмісту електролітів у плазмі крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Дальнєва®. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з ХСН III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. БМКК, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з ХСН у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т(½) та AUCамлодипіну збільшуються. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Синдром «скасування» Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому «скасування», припинення лікування препаратом Дальнєва бажано проводити поступово, зменшуючи дозу препарату. Амлодипін не запобігає розвитку синдрому «скасування» при різкому припиненні прийому бета-адреноблокаторів. Периферичні набряки Незначно або помірно виражені периферичні набряки були найчастішим небажаним явищем амлодипіну у клінічних дослідженнях. Частота виникнення периферичних набряків зростає зі збільшенням дози (при застосуванні амлодипіну у дозі 2,5 мг, 5 мг та 10 мг на добу набряки виникали відповідно у 1,8 %, 3 % та 10 % пацієнтів). Слід ретельно диференціювати периферичні набряки, пов'язані із застосуванням амлодипіну, від симптомів прогресування лівшлуночкової серцевої недостатності. Інше Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період. При появі цих симптомів застосування препарату Дальнева® повинно бути негайно припинено, пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку на фоні застосування препаратів цієї групи (див. розділ "Протипоказання"). У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний ангіоневротичний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній сироватковій концентрації С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку (див. розділ «Побічна дія»). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, темсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або ДПП-IV (гліптинами, включаючи віллдагліптин) підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк верхніх дихальних шляхів). ) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Слід виявляти обережність на початку терапії рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, тимсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або гліптинами, включаючи віллдагліптин, при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Анафілактоїдні реакції при проведенні процедур десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату. Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок без інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Особливою обережністю периндоприл слід застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади РААС визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під суворим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ.Протипоказане застосування інгібіторів АПФ одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ "Протипоказання"). Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до гіпотензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому прийом препарату не рекомендовано. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик вираженого зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем АГ з високою активністю реніну (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Побічна дія»). У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Дальнєва®. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% натрію розчину хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, ГОКМП), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові (див. розділ «Побічна дія»). У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату (див. розділ «Побічна дія») та звернутися до лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, може мати менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше відзначається низька активність реніну плазми крові. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічні втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великого оперативного втручання та/або застосування засобів для загальної анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити за добу до хірургічного втручання. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Інгібітори АПФ можуть викликати гіперкаліємію, оскільки вони пригнічують вивільнення альдостерону. Цей ефект зазвичай незначний у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що містять калій (включаючи калійвмісні замінники кухонної солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або ко-тримоксазол (фіксована комбінація триметоприму і сульфаметоксазолу), і особливо антагон можливий розвиток гіперкаліємії. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні стани (зокрема, дегідратація, гостра декомпенсація ХСН, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад,спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію або замінників калію кухонної солі або одночасне застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») Застосування препарату Дальнева у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда не рекомендується через недостатній досвід клінічного застосування. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з порушенням функції нирок Лікарський препарат Дальнєва може застосовуватися у пацієнтів з КК рівним або більше 60 мл/хв. Лікарський препарат Дальнєва протипоказаний до застосування у пацієнтів з КК менше 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну. Зміна концентрації амлодипіну в плазмі не корелює зі ступенем вираженості ниркової недостатності. Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушенням функції печінки Необхідно зменшити початкову дозу препарату Дальнєва до найменшої дози амлодипіну (тобто до 1 таблетки амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг). Вплив на керування транспортними засобами: У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення, сонливості та інших побічних ефектів на фоні застосування препарату Дальнева® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, особливо на початку лікування та збільшення дози.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + периндоприл таблетки на 1 таблетку 5 мг + 4 мг/10 мг + 4 мг/5 мг + 8 мг/10 мг + 8 мг речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,935 мг/13,870 мг/6,935 мг/13,870 мг, еквівалентно амлодипіну 5 мг/10 мг/5 мг/10 мг Периндоприлу ербумін А субстанція – гранули 21,000 мг/21,000 мг/42,000 мг/42,000 мг, містить периндоприлу ербуміну 4 мг/4 мг/8 мг/8 мг Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеаратОпис лікарської формиТаблетки 5 мг + 4 мг: Круглі, злегка двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 4 мг: Капсулоподібні, двоопуклі таблетки з ризиком на одній стороні, від білого до майже білого кольору. Таблетки 5 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, від білого до майже білого кольору. Таблетки 10 мг + 8 мг: Круглі, двоопуклі таблетки з фаскою, з ризиком на одній стороні, від білого майже білого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту [АПФ] + блокатор «повільних» кальцієвих каналів [БМКК])ФармакокінетикаВеличина абсорбції амлодипіну та периндоприлу при застосуванні комбінованого лікарського препарату Дальнева® суттєво не відрізняється від такої при застосуванні їх як монопрепарати. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Максимальна концентрація (Сmax) амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Об'єм розподілу – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язано з білками плазми. Кінцевий період напіввиведення (Т½) із плазми становить 35-50 годин, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час досягнення Сmax(ТСmax) амлодипіну в плазмі крові не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC). Збільшення AUC та Т½ у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне подовження Т½. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до подовження Т½ та збільшення AUC приблизно на 40-60%. Периндоприл Після прийому периндоприл швидко всмоктується і досягає Сmaxв плазмі протягом 1 години. Т½ периндоприлу з плазми становить приблизно 1 годину. Периндоприл не має фармакологічної активності, є проліками. Приблизно 27% від загальної кількості, прийнятої внутрішньо периндоприлу, потрапляє в кровообіг у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі зменшує біодоступність периндоприлу, тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу в плазмі від величини прийнятої всередину дози. Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми (переважно з АПФ) становить 20% і залежить від його концентрації. Периндоприлат виводиться нирками, Т½ незв'язаної фракції становить приблизно 17 годин, тому рівноважний стан досягається протягом 4-х діб після прийому внутрішньо. Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), тому спостереження за такими пацієнтами повинно включати регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію в плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, тому не потрібно корекції дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»).ФармакодинамікаАмлодипін Амлодипін – БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим розслаблюючим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох дій: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи загальний периферичний судинний опір (ОПСС) (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень (ЧСС) у своїй не змінюється, потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. Їх дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у пацієнтів з вазоспастичною стенокардією (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (АТ) у положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу збільшує загальний час фізичного навантаження, збільшує час до розвитку нападу стенокардії та до появи депресії сегмента ST на 1 мм, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину під язик. Амлодипін не чинить несприятливих метаболічних ефектів і не впливає на концентрацію ліпідів плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Ішемічна хвороба серця (ІХС) Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Периндоприл Периндоприл – інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Артеріальна гіпертензія Периндоприл є препаратом для лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні «лежачи» та «стоячи». Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового застосування внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності (ХСН) вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримували крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлом третбутиламіном у дозі 8 мг/добу 1 раз на день (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до суттєвого зниження абсолютного ризику щодо комбінованої кінцевої точки на 1,9 % у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляру. абсолютного ризику становило 2,2% порівняно з групою плацебо. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та/або хронічним захворюванням нирок, або кардіоваскулярним захворюванням, які мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо. Амлодипін + периндоприл Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом і атенололу в комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з АГ та, щонайменше, з трьома з перелічених додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка діабет 2 типу, атеросклероз периферичних артерій, раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака, чоловіча стать, вік 55 років і старше, мікроальбумінурія або протеїнурія, куріння, загальний холестерин/холестерин ліпопротеїдів високої щільності ≥ 6, ранній розвиток ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (у тому числі безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипін/периндоприл була на 10% нижчою, ніж у групі атенолол/бендрофлуметіазид, проте ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипін/периндоприл відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, а також допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (у тому числі на фоні прийому інших інгібіторів АПФ). Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами) засобами" і "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка"). Одночасне застосування з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією (див. розділ «Особливі вказівки»). Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Екстракорпоральна терапія, що веде до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Виражений двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, що функціонує (див. розділ «Особливі вказівки»). Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.). Шок (включно з кардіогенним). Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно суттєвий стеноз аорти). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв). Вагітність та період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Стеноз ниркової артерії (у тому числі двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамоз об'єм циркулюючої крові (ОЦК) (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, ІХС з тяжким обструктивним ураженням коронарних артерій, гострий інфаркт міокарда (і період протягом 1 місяця після нього), нестабільна синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія), реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, первинний гіперальдостеронізм, ХСН, одночасне застосування інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4,дантролену, естрамустину, калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємії, хірургічного втручання/загальна анестезія, пацієнтів похилого віку. гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси NYHA класифікації.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.калійвмісних замінників харчової солі, препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, гіперкаліємію, хірургічне втручання/загальна анестезія, пацієнти похилого віку, пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіо ), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за клас.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.пригнічення кістковомозкового кровотворення, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ліпопротеїнів низькій щільності (ЛПНДПіП) застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІVфункціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяПрепарат Дальнєва протипоказаний при вагітності. Препарат Дальнєва® не рекомендований для застосування у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері, щоб прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату. Вагітність Амлодипін Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена ​​при застосуванні його у високих дозах. Застосування при вагітності можливе лише у разі відсутності безпечнішої альтернативи, і коли захворювання несе більший ризик для матері та плода. Периндоприл Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності (див. розділ «Особливі вказівки»). Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у II та III триместрах вагітності (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат Дальнєва® та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування при вагітності. При встановленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ у II або III триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода/дитини. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливі вказівки»). Період грудного вигодовування Амлодипін Амлодипін виділяється із грудним молоком. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінили з міжквартильним діапазоном 3-7 %, але з більше 15 %. Про вплив амлодипіну на немовлят невідомо. Рішення про продовження/припинення терапії або грудного вигодовування слід приймати з огляду на користь від годування груддю для дитини та користь від прийому амлодипіну для матері. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Лікарський препарат Дальнєва® не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки відсутні дані про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії.Побічна діяа. Резюме профілю безпеки Найчастіші небажані реакції при прийомі периндоприлу та амлодипіну у вигляді монотерапії: набряк, сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування), дисгевзія (перекручення смаку), парестезія, порушення зору (включаючи диплопію), дзвін у вухах, вертиго, відчуття серцебиття, «припливи» крові до шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з цим), задишка, кашель, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміна частоти та характеру стільця, діарея, запор, свербіж шкіри, висипання на шкірі , екзантема, припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок), спазми м'язів, підвищена стомлюваність, астенія. б. Перелік небажаних реакцій Наведені нижче небажані реакції, зазначені при проведенні клінічних досліджень та/або післяреєстраційному застосуванні в монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведені у вигляді наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Небажані реакції представлені у вигляді таблиці MedDRA Класи та системи органів Небажані реакції Частота Амлодипін Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт Не часто Дуже рідко Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - Не часто* Лейкопенія/нейтропенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Агранулоцитоз/панцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Тромбоцитопенія (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Гемолітична анемія у пацієнтів з вродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість Дуже рідко Не часто Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату (див. розділ «Особливі вказівки») - Не часто* Гіперглікемія Дуже рідко - Гіпонатріємія - Не часто* Гіпоглікемія (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки») - Не часто* Порушення психіки Лабільність настрою (включаючи тривогу) Не часто Не часто Безсоння Не часто - Депресія Не часто - Порушення сну - Не часто Порушення з боку нервової системи Запаморочення (особливо на початку лікування) Часто Часто Головний біль (особливо на початку лікування) Часто Часто Сонливість (особливо на початку лікування) Часто Не часто* Дисгезія (перекручення смаку) Не часто Часто Парестезія Не часто Часто Непритомні стани Не часто Не часто* Сплутаність свідомості Рідко Дуже рідко Гіпестезія Не часто - Тремор Не часто - Гіпертонус Дуже рідко - Периферична нейропатія Дуже рідко - Інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Екстрапірамідні порушення (екстрапірамідний синдром) Частота невідома - Порушення з боку органу зору Порушення зору Часто Часто Диплопія Часто - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Не часто Часто Вертіго - Часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Часто Не часто* Тахікардія - Не часто* Стенокардія (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливий внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Дуже рідко Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) Не часто Дуже рідко Порушення з боку судин «Припливи» крові до шкіри обличчя Часто - Артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з артеріальною гіпотензією) Не часто Часто Васкуліт Дуже рідко Не часто* Синдром Рейно - Частота невідома Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Часто Задишка Часто Часто Бронхоспазм - Не часто Еозинофільна пневмонія - Дуже рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто Часто Нудота Часто Часто Блювота Не часто Часто Диспепсія Часто Часто Діарея Часто Часто Запор Часто Часто Зміна частоти та характеру стільця Часто - Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Не часто Гіперплазія ясен Дуже рідко - Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Гастрит Дуже рідко - Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит, жовтяниця Дуже рідко - Цитолітичний або холестатичний гепатит (див. розділ «Особливі вказівки») - Дуже рідко Підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові Дуже рідко (найчастіше у поєднанні з холестазом) Рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Екзантема Не часто Часто Висипання на шкірі Не часто Часто Кожний зуд Не часто Часто Гіпергідроз Не часто Не часто Алопеція Не часто - Пурпура Не часто - Зміна кольору шкіри Не часто - Пухирчатка - Не часто* Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки») Дуже рідко Не часто Кропивниця (див. розділ «Особливі вказівки») Не часто Не часто Реакції фоточутливості Дуже рідко Не часто* Мультиформна еритема Дуже рідко Дуже рідко Набряк Квінке (ангіоневротичний набряк) Дуже рідко - Синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит Дуже рідко - Загострення псоріазу - Рідко Токсичний епідермальний некроліз Частота невідома - Підвищене потовиділення Не часто Не часто Порушення з боку скелетном'язової та сполучної тканини Біль у спині Не часто - Припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок) Часто - М'язові спазми Часто Часто Артралгія Не часто Не часто* Міалгія Не часто Не часто* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія Не часто - Гостра ниркова недостатність - Дуже рідко Ниркова недостатність - Не часто Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція Не часто Не часто Гінекомастія Не часто - Загальні розлади та порушення у місці введення Набряки Дуже часто - Периферичні набряки - Не часто* Підвищена стомлюваність Часто - Астенія Часто Часто Біль у грудній клітці Не часто Не часто* нездужання Не часто Не часто* Біль Не часто - Лихоманка - Не часто* Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла, зниження маси тіла Не часто - Підвищення концентрації сечовини у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові - Не часто* Підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові - Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - Дуже рідко Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Падіння - Не часто* *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Повідомлялося про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ) при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами АПФ. СНСАДГ можна вважати дуже рідкісним можливим ускладненням, пов'язаним із лікуванням інгібіторами АПФ, у тому числі з периндоприлом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Дантролен (внутрішньовенне введення) У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків із летальним кінцем та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, у тому числі амлодипіну, у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Індуктори ізоферменту CYP3A4: при одночасному застосуванні з індукторами ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може змінюватися. Тому необхідно контролювати АТ та коригувати дозу як під час, так і після їх одночасного застосування, особливо у разі застосування з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого). Інгібітори ізоферменту CYP3A4: одночасний прийом амлодипіну та потужних, або помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди, наприклад, еритроміцин або кларитроміцин, при верапаміл або ди. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. У пацієнтів, які приймають амлодипін одночасно з кларитроміцином, підвищений ризик розвитку гіпотензії. Слід проводити ретельне спостереження за станом пацієнтів, які приймають периндоприл одночасно з кларитроміцином. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Амлодипін посилює антигіпертензивну дію гіпотензивних препаратів. Такролімус: існує ризик збільшення сироваткової концентрації такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути розвитку токсичних ефектів такролімусу при одночасному застосуванні цих препаратів потрібен моніторинг сироваткової концентрації такролімусу та корекція його дози за необхідності. Циклоспорин: дослідження щодо вивчення взаємодії циклоспорину з амлодипіном у здорових добровольців або інших груп населення не проводилися, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких відзначалася варіабельність підвищення найменших концентрацій циклоспорину в плазмі (в середньому від 0% до 40%). Слід розглянути можливість контролю сироваткової концентрації циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирки при одночасному застосуванні з амлодипіном. При необхідності доза циклоспорину має бути знижена. Симвастатин: при одночасному застосуванні кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину 80 мг було відзначено збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають препарат Дальнєва у дозі 10 мг + 4 мг або 10 мг + 8 мг, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, в свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження АТ. Інгібітори тTOR(mammalianTargetofRapamycin – мета рапамицина ссавців): інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсіролімус і еверолімус, є субстрати ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію. Кларитроміцин: Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин з амлодипіном. Ретельне спостереження за пацієнтами рекомендується при одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином. Одночасне застосування бета-адреноблокаторів (бісопролол, метопролол) та альфа- та бета-адреноблокатора карведилолу при ХСН: підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії та погіршення перебігу ХСН у пацієнтів з неконтрольованою або латентнопротікаючою ХСН (підсилення). Крім цього, бета-адреноблокатори можуть зменшити надмірну рефлекторну симпатичну серцеву активацію на тлі супутньої ХСН. При одночасному застосуванні амлодипін може підвищувати системну експозицію тасонерміну у плазмі. У таких випадках необхідний регулярний контроль концентрації тасонерміну в плазмі та корекція дози при необхідності. Інші комбінації лікарських засобів Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При одночасному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Периндоприл Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС внаслідок одночасного застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС (див. розділи "Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка", "Протипоказання", "Особливі вказівки"). Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі препарати можуть збільшувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм, ко-тримоксазол). Поєднання цих препаратів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Циклоспорин: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з циклоспорином можливий розвиток гіперкаліємії. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Гепарин: можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові. Рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. (Див. розділ «Протипоказання»). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності. Екстракорпоральна терапія Екстракорпоральні методи лікування, що ведуть до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням деяких високопроточних мембран (наприклад, поліакрилонітрилових), або аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату, протипоказані через збільшення ризику розвитку тяжких анафілактоїд. розділ "Протипоказання"). Якщо пацієнту потрібна екстракорпоральна терапія, слід розглянути можливість використання іншого типу діалізної мембрани чи іншого класу гіпотензивних препаратів. Інгібітори нейтральної ендопептидази При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та АРА II За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленим діагнозом атеросклерозу, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. порівняно із ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) повинно бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію у плазмі крові та АТ (див. розділ «Особливі вказівки»). Естрамустін Одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) При одночасному застосуванні з котримоксазолом (триметоприм + сульфаметоксазол) може підвищуватися ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливі вказівки»). Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид) та солі калію Зазвичай вміст калію в плазмі залишається в межах норми, при цьому у деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, може розвинутись гіперкаліємія. Застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, еплеренону або амілориду), калійвмісних замінників кухонної солі, інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі може призвести до значного збільшення вмісту калію в сироватці крові. Слід також бути обережними при одночасному призначенні периндоприлу з іншими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), так як відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик, такий якТому одночасне застосування периндоприлу з вищезазначеними препаратами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти (важкі нейротоксичні ефекти). Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Гіпоглікемічні засоби (інсулін, похідні сульфонілсечовини) Згідно з даними, отриманими в епідеміологічних дослідженнях, інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини з ризиком розвитку гіпоглікемії. Даний ефект найімовірніше можна спостерігати у перші тижні одночасного застосування та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися виражене зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При АГ у пацієнтів з гіповолемією або зниженим вмістом солей на фоні терапії діуретиками діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. . При застосуванні діуретиків у разі ХСН інгібітор АПФ повинен бути призначений у дуже низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (застосування еплеренону, спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ) При лікуванні ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка < 40 % у пацієнтів, які раніше отримували інгібітори АПФ та «петлеві» діуретики, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним наслідком), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації. препаратів. Перед початком застосування цієї комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію в плазмі крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Рацекадотрил Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливі вказівки»). НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 [ЦОГ-2] і неселективні нестероїдні протизапальні засоби), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги Інгібітори дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності ДПП-IVгліптином. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції, з частотою виникнення «рідко» (симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію). Алопуринол, імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід Одночасне застосування з інгібіторами AПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку лейкопенії, особливо у пацієнтів із наявними порушеннями функції нирок. Засоби для загальної анестезії Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до антигіпертензивного ефекту. Поєднання лікарських засобів, що потребують особливої ​​уваги Баклофен Можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози амлодипіну. Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори Можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Аміфостін Можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії Посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину, по одній таблетці 1 раз на день, переважно вранці перед їдою. Доза лікарського препарату Дальнева® підбирається після раніше проведеного підбору доз окремих компонентів препарату: периндоприлу та амлодипіну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та стабільною стенокардією. При терапевтичній необхідності доза лікарського препарату Дальнева® може бути змінена на підставі індивідуального підбору доз окремих компонентів: амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг або амлодипін 10 мг + периндоприл 4 мг, або амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг, або амлодипін 10 мг . Максимальна добова доза: амлодипін – 10 мг + периндоприл – 8 мг.ПередозуванняІнформація про передозування препаратом Дальнева відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіном обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції серцево-судинної системи, підвищене положення нижніх кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія. Для відновлення тонусу судин – застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування), для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів – внутрішньовенне введення розчину глюконату. Гемодіаліз неефективний. Периндоприл Дані передозування периндоприлом обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція легень, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій та кашель. Лікування: заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням ОЦК. При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення «лежачи» на спині з піднятими ногами, за необхідності провести заходи для відновлення ОЦК (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися імплантація електрокардіостимулятора. Необхідний динамічний контроль загального стану, концентрації креатиніну та вмісту електролітів у плазмі крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Дальнєва®. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з ХСН III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. БМКК, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з ХСН у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т(½) та AUCамлодипіну збільшуються. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Синдром «скасування» Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому «скасування», припинення лікування препаратом Дальнєва бажано проводити поступово, зменшуючи дозу препарату. Амлодипін не запобігає розвитку синдрому «скасування» при різкому припиненні прийому бета-адреноблокаторів. Периферичні набряки Незначно або помірно виражені периферичні набряки були найчастішим небажаним явищем амлодипіну у клінічних дослідженнях. Частота виникнення периферичних набряків зростає зі збільшенням дози (при застосуванні амлодипіну у дозі 2,5 мг, 5 мг та 10 мг на добу набряки виникали відповідно у 1,8 %, 3 % та 10 % пацієнтів). Слід ретельно диференціювати периферичні набряки, пов'язані із застосуванням амлодипіну, від симптомів прогресування лівшлуночкової серцевої недостатності. Інше Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період. При появі цих симптомів застосування препарату Дальнева® повинно бути негайно припинено, пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика або гортані, може призвести до обструкції дихальних шляхів та летального результату.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку на фоні застосування препаратів цієї групи (див. розділ "Протипоказання"). У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний ангіоневротичний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній сироватковій концентрації С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку інтестинального ангіоневротичного набряку (див. розділ «Побічна дія»). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, темсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або ДПП-IV (гліптинами, включаючи віллдагліптин) підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк верхніх дихальних шляхів). ) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Слід виявляти обережність на початку терапії рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, тимсиролімусом, еверолімусом, сиролімусом) або гліптинами, включаючи віллдагліптин, при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Анафілактоїдні реакції при проведенні процедур десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату. Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок без інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Особливою обережністю периндоприл слід застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади РААС визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під суворим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ.Протипоказане застосування інгібіторів АПФ одночасно з АРА II у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ "Протипоказання"). Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до гіпотензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому прийом препарату не рекомендовано. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик вираженого зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем АГ з високою активністю реніну (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Побічна дія»). У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Дальнєва®. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення «лежачи» на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% натрію розчину хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/ГЗКМП Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, ГОКМП), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові (див. розділ «Побічна дія»). У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату (див. розділ «Побічна дія») та звернутися до лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, може мати менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше відзначається низька активність реніну плазми крові. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічні втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великого оперативного втручання та/або застосування засобів для загальної анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити за добу до хірургічного втручання. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Інгібітори АПФ можуть викликати гіперкаліємію, оскільки вони пригнічують вивільнення альдостерону. Цей ефект зазвичай незначний у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що містять калій (включаючи калійвмісні замінники кухонної солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або ко-тримоксазол (фіксована комбінація триметоприму і сульфаметоксазолу), і особливо антагон можливий розвиток гіперкаліємії. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні стани (зокрема, дегідратація, гостра декомпенсація ХСН, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад,спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препаратів калію або замінників калію кухонної солі або одночасне застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).ко-тримоксазол). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Калійзберігаючі діуретики та АРА II слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, та регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пациенты с сахарным диабетом При назначении препарата пациентам с сахарным диабетом, получающим гипогликемические средства для приема внутрь или инсулин, в течение первого месяца терапии необходимо тщательно контролировать концентрацию глюкозы в крови (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами») Применение препарата Дальнева® у пациентов с острым инфарктом миокарда не рекомендуется в связи с недостаточным опытом клинического применения. Применения при хронических заболеваниях: Пациенты с нарушением функции почек Лекарственный препарат Дальнева® может применяться у пациентов с КК равным или более 60 мл/мин. Лекарственный препарат Дальнева® противопоказан к применению у пациентов с КК менее 60 мл/мин. Таким пациентам рекомендуется индивидуальный подбор доз периндоприла и амлодипина. Изменение концентрации амлодипина в плазме крови не коррелирует со степенью выраженности почечной недостаточности. Пациенты пожилого возраста и пациенты с нарушением функции печени Необходимо уменьшить начальную дозу препарата Дальнева® до содержащей наименьшую дозу амлодипина (т. е. до 1 таблетки амлодипин 5 мг + периндоприл 4 мг или амлодипин 5 мг + периндоприл 8 мг). Влияние на управление транспортными средствами: В связи с возможностью возникновения головокружения, сонливости и других побочных эффектов на фоне применения препарата Дальнева® необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и работе с другими техническими устройствами, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций, особенно в начале лечения и при увеличении дозы.Условия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діючі речовини: гідрохлортіазид – 12,50 мг; еналаприлу малеат – 10,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, тальк, гідрокарбонат натрію, магнію стеарат. При виробництві на АТ "КРКА, д.д., нове місце", Словенія: По 10 таблеток у блістері з комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ та фольги алюмінієвої. 2, 3, 6 або 9 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають в картонну пачку. При виробництві на ТОВ "КРКА-РУС", Росія: По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці з комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ та фольги алюмінієвої. 2, 3, 6 або 9 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскі білий колір таблетки з ризиком на одній стороні і фаски.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (діуретик+АПФ інгібітор).ФармакокінетикаГідрохлоротіазид Всмоктування та розподіл Гідрохлортіазид неповністю, але досить швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Після прийому внутрішньо в дозі 100 мг максимальна концентрація (Сmах) гідрохлортіазиду в плазмі досягається через 1,5-2,5 години. На максимумі діуретичної активності (приблизно через 4 години після прийому) концентрація гідрохлортіазиду у плазмі становить 2 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми становить 40%. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр та екскретується у грудне молоко, не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Гідрохлоротіазид в організмі людини не метаболізується. Виведення Первинний шлях виведення – нирками (фільтрація та секреція) у незміненому вигляді. Приблизно 61% прийнятої дози виводиться протягом 24 годин. У пацієнтів з нормальною нирковою функцією період напіввиведення (Т1/2) становить від 5,6 до 14,8 години (в середньому 6,4 години). Фармакокінетика в спеціальних групах пацієнтів Порушення функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості Т1/2 гідрохлортіазиду становить у середньому 11,5 годин, а у пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) менше 30 мл/хв – 20,7 годин. Еналаприл Після прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація (Сmах) еналаприлу в сироватці досягається протягом 1 години після прийому внутрішньо. Ступінь всмоктування еналаприлу при внутрішньому прийомі становить приблизно 60%. Після всмоктування еналаприл швидко гідролізується з утворенням активного метаболіту еналаприлату – потужного інгібітора АПФ. Стах еналаприлату в сироватці крові спостерігається через 3-4 години після прийому дози еналаприлу всередину. Виведення еналаприлу здійснюється переважно нирками. Основними метаболітами, що визначаються в сечі, є еналаприлат, що становить приблизно 40% дози, та незмінений еналаприл. Немає даних про інші значущі шляхи метаболізму еналаприлу, крім гідролізу до еналаприлату. Крива концентрації еналаприлату в плазмі має тривалу кінцеву фазу, мабуть, обумовлену його зв'язуванням з АПФ. У здорових добровольців із нормальною функцією нирок рівноважна концентрація еналаприлату досягається до 4 дня від початку прийому еналаприлу. Т1/2 еналаприлату при курсовому застосуванні препарату внутрішньо становить 11 годин. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. Тривалість всмоктування та гідролізу еналаприлу подібна до різних рекомендованих терапевтичних доз. Комбінація гідрохлортіазид + еналаприл Регулярний прийом комбінації гідрохлортіазид + еналаприл не впливає або незначно впливає на біодоступність кожного компонента препарату.ФармакодинамікаПрепарат Енап®-НЛ є комбінацією інгібітору АПФ (еналаприлу) та діуретика (гідрохлортіазиду). Препарат Енап®-НЛ забезпечує антигіпертензивну та діуретичну дію. Для лікування артеріальної гіпертензії еналаприл та гідрохлортіазид можуть застосовуватися як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. При цьому антигіпертензивна дія одного компонента доповнює аналогічну дію іншого компонента, терапевтичний ефект зберігається протягом 24 годин. Механізм дії Еналаприл Еналаприл є похідним двох амінокислот - L-аланіну та L-проліну. Після прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується та гідролізується в еналаприлат, який є високоспецифічним та довготривалим інгібітором АПФ, що не містить сульфгідрильної групи. АПФ (пептидил-дипептидаза А) каталізує перетворення ангіотензину I на пресорний пептид ангіотензин II. Після всмоктування еналаприл гідролізується до еналаприлату, який пригнічує АПФ. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (внаслідок усунення негативного зворотного зв'язку у відповідь на вивільнення реніну) та зменшення секреції альдостерону. АПФ ідентичний ферменту кініназу II, тому еналаприл також може блокувати руйнування брадикініну - пептиду, що має виражену вазодилатуючу дію. Значення цього ефекту у терапевтичній дії еналаприлу потребує уточнення. Незважаючи на те, що основним механізмом, за допомогою якого еналаприл знижує артеріальний тиск (АТ), вважається придушення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), що відіграє важливу роль у регулюванні АТ, еналаприл має антигіпертензивну дію навіть у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. зі зниженою активністю реніну плазми. Комбінація еналаприл + гідрохлортіазид Гідрохлортіазид є діуретичним та гіпотензивним засобом, що збільшує активність реніну плазми крові. Хоча еналаприл має антигіпертензивну дію навіть у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та низькою активністю реніну в плазмі крові, одночасне застосування з гідрохлортіазидом призводить до більш вираженого зниження артеріального тиску. Фармакодинаміка Гідрохлоротіазид Механізм дії тіазидних діуретиків (тіазидів) не повністю вивчений. Тіазиди блокують реабсорбцію іонів натрію та хлору на початку ниркових канальців. Таким чином, вони збільшують екскрецію натрію та хлору і, отже, виведення води з організму. Внаслідок сечогінної дії гідрохлортіазиду зменшується об'єм циркулюючої крові (ОЦК), внаслідок чого збільшується активність реніну та вміст альдостерону у плазмі крові. Це призводить до збільшення екскреції іонів калію нирками та зниження вмісту калію в крові (гіпокаліємії). Гідрохлортіазид також збільшує екскрецію іонів магнію та знижує екскрецію іонів кальцію нирками. Тіазидні діуретики знижують екскрецію сечової кислоти нирками та збільшують її концентрацію у плазмі крові. Тіазидні діуретики також зменшують активність карбоангідрази шляхом посилення виведення іонів бікарбонату. Але ця дія зазвичай проявляється слабо і не впливає на рН сечі. У максимальних терапевтичних дозах діуретичний/натрійуретичний ефект усіх тіазидних діуретиків приблизно однаковий. Натрійурез та діурез наступають протягом 2 годин і досягають свого максимуму приблизно через 4 години. Тривалість діуретичної дії гідрохлортіазиду становить від 6 до 12 годин. Гідрохлортіазид має антигіпертензивну дію. На нормальний АТ тіазидні діуретики не впливають. Еналаприл Застосування еналаприлу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією призводить до зниження АТ як у "положенні стоячи", так і в "положенні лежачи" без значного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Симптоматична постуральна гіпотензія нечасто розвивається. У деяких пацієнтів досягнення оптимального зниження артеріального тиску може вимагати кількох тижнів терапії. Переривання терапії еналаприлом не викликає різкого підйому артеріального тиску. Ефективне інгібування активності АПФ зазвичай розвивається через 2-4 години після одноразового прийому дози еналаприлу внутрішньо. Антигіпертензивна дія розвивається протягом 1 години, максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 4-6 годин після прийому препарату. Тривалість дії залежить від дози. Однак при застосуванні рекомендованих доз антигіпертензивна дія та гемодинамічні ефекти зберігаються протягом 24 годин. У клінічних дослідженнях гемодинаміки у пацієнтів з есенціальною гіпертензією зниження артеріального тиску супроводжувалося зниженням загального периферичного судинного опору (ОПСС), невеликим збільшенням серцевого викиду та відсутністю змін або незначними змінами ЧСС. Після прийому еналаприлу спостерігалося збільшення ниркового кровотоку. При цьому швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) не змінювалася. Однак у пацієнтів із вихідно зниженою клубочковою фільтрацією її швидкість зазвичай збільшувалася. Гіпотензивна терапія еналаприлом веде до значної регресії гіпертрофії лівого шлуночка та збереження його систолічної функції. Терапія еналаприлом супроводжується сприятливим впливом на співвідношення фракцій ліпопротеїнів у плазмі крові та сприятливим впливом або відсутністю його на сироваткову концентрацію загального холестерину. Комбінація гідрохлортіазид + еналаприл У клінічних дослідженнях було показано, що застосування комбінації еналаприлу та гідрохлоротіазиду призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з монотерапією кожним із препаратів окремо і дозволяє зберігати антигіпертензивну дію препарату Енап®-НЛ щонайменше протягом 24 годин. Еналаприл зменшує втрату іонів калію, зумовлену застосуванням гідрохлортіазиду. Еналаприл та гідрохлортіазид мають подібний режим дозування – одноразовий прийом на добу, тому препарат Енап®-НЛ є зручною лікарською формою для комбінованого застосування еналаприлу та гідрохлортіазиду.Показання до застосуванняЛікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів, яким показано комбіновану терапію.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату або до інших похідних сульфонаміду. Спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, а також спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Порушення функції печінки тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Порушення функції нирок тяжкого ступеня (КК Анурія. Рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія. Одночасне застосування з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (СКФ Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Вагітність та період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, стани після трансплантації нирки, аортальний або мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), ішемічна хвороба серця (ІХС) або цереброваскулярні захворювання, прогресуючі захворювання печінки, печена в анамнезі, пригнічення кістковомозкового кровотворення, системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак (ВКВ), склеродермія та ін.), одночасне застосування з імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів, цукровий діабет, гіпер , гіперкальціємія, одночасне застосування з АРА II, аліскіреном, з препаратами,які можуть викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует" або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ, а також з препаратами, здатними викликати гіпокаліємію, серцевими глікозидами, калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калійвмісними замінниками кухонної солі та препаратами. (ЛПНЩ-афереза) з використанням декстран сульфату, обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі, стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням блювоті), під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, у пацієнтів,які знаходяться на діалізі із застосуванням високопроточних мембран (таких як AN69®), у пацієнтів після великих хірургічних втручань або при проведенні загальної анестезії, у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), у пацієнтів негроїдної раси. У деяких пацієнтів терапія тіазидними діуретиками може призвести до розвитку гіперурикемії та/або загострення перебігу подагри. Однак еналаприл може збільшувати виведення сечової кислоти нирками і цим послаблювати гіперурикемічний ефект гідрохлортіазиду.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Енап-НЛ під час вагітності протипоказане. При діагностуванні вагітності прийом препарату Енап®-НЛ має бути негайно припинено, якщо прийом препарату не вважається життєво необхідним для матері. Гідрохлоротіазид Існує обмежений досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності, особливо у першому триместрі. Гідрохлортіазид проникає крізь плацентарний бар'єр. На основі фармакологічного механізму дії гідрохлортіазиду можна зробити висновок, що його застосування під час другого та третього триместрів може призвести до порушення фетоплацентарної перфузії та викликати у новонародженого такі ефекти, як жовтяниця, порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопенія. Гідрохлортіазид не повинен застосовуватися для лікування гестаційного набряку, гестаційної артеріальної гіпертензії або прееклампсії, оскільки це може призвести до зниження ОЦК та плацентарної перфузії без позитивного терапевтичного ефекту. Гідрохлортіазид не повинен застосовуватися для лікування артеріальної гіпертензії у вагітних, за винятком рідкісних випадків, коли неможливе застосування іншої терапії. Немає даних щодо можливості виведення гідрохлортіазиду з крові новонародженого. Еналаприл В опублікованих результатах ретроспективного епідеміологічного дослідження новонароджених, матері яких приймали інгібітори АПФ протягом першого триместру вагітності, відзначався підвищений ризик розвитку серйозних вроджених вад розвитку порівняно з новонародженими, чиї матері не приймали інгібітори АПФ протягом першого триместру вагітності. Кількість випадків уроджених дефектів була низька, і результати даного дослідження не були повторно підтверджені. Інгібітори АПФ можуть спричиняти захворювання або загибель плода або новонародженого при застосуванні їх вагітними під час другого та третього триместрів вагітності. Застосування інгібіторів АПФ у дані періоди супроводжувалося негативним впливом на плід та новонародженого, яке виявлялося у вигляді артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності, гіперкаліємії та/або гіпоплазії кісток черепа у новонародженого. Також повідомлялося про недоношеність, затримку внутрішньоутробного розвитку плода та незарощення артеріального (Боталлова) протоки, проте незрозуміло, чи були ці випадки пов'язані з дією інгібіторів АПФ. Можливо, розвиток олігогідрамніону відбувається внаслідок зниження функції нирок плода. Це ускладнення може призводити до контрактури кінцівок, деформації кісток черепа, включаючи його лицьову частину, гіпоплазію легких плода. Ці небажані ефекти, мабуть, не є результатом внутрішньоутробної дії інгібіторів АПФ під час першого триместру вагітності. Рутинне застосування діуретиків під час вагітності у здорових жінок не рекомендується, оскільки наражає матір та плід непотрібної небезпеки, а саме – розвитку ембріональної жовтяниці та жовтяниці новонароджених, тромбоцитопенії та інших можливих небажаних реакцій, що спостерігалися у дорослих пацієнтів. При призначенні препарату Енап-НЛ під час вагітності необхідно інформувати пацієнтку щодо потенційного ризику для плода. У тих рідкісних випадках, коли застосування препарату під час вагітності вважається за необхідне, слід проводити періодичне ультразвукове обстеження для оцінки індексу амніотичної рідини. У разі виявлення в ході ультразвукового обстеження олігогідрамніону необхідно припинити прийом препарату Енап®-НЛ, якщо прийом препарату не вважається життєво необхідним для матері. Проте,і пацієнтка, і лікар повинні знати, що олігогідрамніон розвивається при необоротному ушкодженні плода. Якщо на фоні прийому інгібіторів АПФ під час вагітності спостерігається розвиток олігогідрамніону, то залежно від терміну вагітності для оцінки функціонального стану плода може бути необхідним проведення стресового тесту, нестресового тесту або визначення біофізичного профілю плода. Новонароджені, чиї матері приймали препарат Енап-НЛ під час вагітності, повинні бути ретельно обстежені щодо виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Еналаприл проникає крізь плацентарний бар'єр. Він може бути частково вилучений із кровообігу новонародженого за допомогою перитонеального діалізу. Теоретично він також може бути вилучений шляхом обмінного переливання крові. Період грудного вигодовування Еналаприл та тіазидні діуретики виділяються з грудним молоком матері у слідових кількостях. У разі необхідності застосування препарату Енап-НЛ у період грудного вигодовування пацієнтка повинна припинити годування груддю.Побічна діяПрепарат Енап-НЛ, як правило, добре переноситься. У клінічних дослідженнях побічні ефекти були, зазвичай, легкими, минущими і вимагали переривання лікування. При застосуванні комбінації гідрохлортіазид + еналаприл спостерігалися перелічені нижче небажані явища з наступною градацією частоти народження: дуже часто (≥ 10%), часто (від ≥ 1% до Системно-органний клас Небажана реакція Гідрохлортіазид + Еналаприл Гідрохлоротіазид Еналаприл Порушення з боку імунної системи Анафілактичні реакції аж до шоку Частота невідома Частота невідома - Порушення з боку крові та лімфатичної системи Агранулоцитоз Рідко Частота невідома Рідко Анемія (апластична, гемолітична) Не часто Частота невідома Не часто Аутоімунні захворювання Рідко - Рідко Лейкопенія Рідко Рідко - Лімфаденопатія Рідко - Рідко Нейтропенія Рідко - Рідко Панцитопенія Рідко - Рідко Зниження гематокриту Рідко - Рідко Зниження гемоглобіну Рідко - Рідко Тромбоцитопенія Рідко Частота невідома Рідко Пригнічення кістковомозкового кровотворення Рідко - Рідко Порушення з боку ендокринної системи Синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону Частота невідома - Частота невідома Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперглікемія Рідко Рідко - Гіперглікемія та глюкозурія у пацієнтів із цукровим діабетом Рідко Частота невідома - Гіперкаліємія Часто - Часто Гіперкальціємія Дуже рідко Дуже рідко - Гіперурикемія Часто Часто - Гіпоглікемія Не часто - Не часто Гіпокаліємія Часто Часто - Гіпомагніємія Не часто Не часто - Гіпонатріємія Частота невідома Частота невідома Не часто Гіпохлоремічний алкалоз Частота невідома Частота невідома - Маніфестація цукрового діабету, що латентно протікає Частота невідома Частота невідома - Загострення подагри* Рідко Не часто - Зниження толерантності до глюкози Частота невідома Частота невідома - Збільшення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові Часто Часто - Порушення психіки Безсоння Не часто Не часто Не часто Депресія Часто - Часто Порушення сну Рідко - Рідко Незвичайні сновидіння Рідко - Рідко Підвищена нервозність Не часто - Не часто Зниження лібідо * Не часто Не часто - Порушення з боку нервової системи Вертіго Не часто - Не часто Головний біль Часто Часто Часто Запаморочення Дуже часто Не часто Дуже часто Зміна смаку Часто - Часто Непритомність Частота невідома Частота невідома Частота невідома Парези (внаслідок гіпокаліємії) Рідко Рідко - Парестезія Не часто Частота невідома Не часто Сонливість Не часто Частота невідома Не часто Сплутаність свідомості Не часто Частота невідома Не часто Порушення з боку органу зору Ксантопсія / минуще порушення зору Дуже часто Не часто - Нечіткість зорового сприйняття Дуже часто Не часто Дуже часто Гостра міопія Частота невідома Частота невідома - Гострий напад вторинної закритокутової глаукоми Частота невідома Частота невідома - Хоріоїдальний випіт Частота невідома Частота невідома - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Шум у вухах Не часто - Не часто Порушення з боку серця Біль у грудях Часто - Часто Брадикардія Часто Частота невідома - Інфаркт міокарда**, можливо вторинний по відношенню до вираженої артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи високого ризику Не часто - Не часто Порушення ритму Часто - Часто Відчуття серцебиття Не часто - Не часто Стенокардія Часто - Часто Тахікардія Часто - Часто Порушення з боку судин Інсульт**, можливий вторинний по відношенню до вираженої артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи високого ризику Не часто - Не часто Ортостатична гіпотензія Часто Частота невідома Не часто Відчуття "припливів" до шкіри обличчя Не часто - Не часто Синдром Рейно Рідко - Рідко Зниження АТ Часто - Часто Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія Рідко - Рідко Біль в горлі Не часто - Не часто Бронхоспазм/бронхіальна астма Не часто - Не часто Інтерстиціальна пневмонія Рідко Частота невідома - Інфільтрати у легенях Рідко - Рідко Кашель Дуже часто - Дуже часто Задишка Часто - Часто Охриплість Не часто - Не часто Респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт та некардіогенний набряк легень) Рідко Не часто - Риніт Рідко - Рідко Рінорея Не часто - Не часто Порушення з боку травної системи Анорексія Не часто Не часто Не часто Біль у животі Часто Часто Часто Глосит Рідко - Рідко Діарея Часто Не часто Часто Диспепсія Не часто - Не часто Запор Не часто Не часто Не часто Інтестинальний набряк кишечника Дуже рідко - Дуже рідко Кишкова непрохідність Не часто - Не часто Метеоризм* Не часто Не часто - Панкреатит Не часто Не часто Не часто Виразка Не часто - Не часто Роздратування шлунка Рідко Не часто Не часто Блювота Не часто Не часто Не часто Сіаладеніт Рідко Не часто - Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто - Не часто Стоматит/афтозні виразки Рідко - Рідко Нудота Дуже часто Не часто Дуже часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний) Рідко - Рідко Некроз печінки (можливо з летальним кінцем) Рідко - Рідко Печінкова недостатність Рідко - Рідко Холестаз (включаючи жовтяницю) Рідко Не часто Рідко Холецистит (особливо у пацієнтів із жовчнокам'яною хворобою в анамнезі) Рідко Рідко - Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Алопеція Не часто - Не часто Кожний зуд Частота невідома Частота невідома Не часто Висипання на шкірі (екзантема) Часто Частота невідома Часто Кропивниця Не часто Не часто Не часто Мультиформна еритема Рідко - Рідко Некротизуючий ангіїт (васкуліт та шкірний васкуліт) Частота невідома Частота невідома - Пемфігус Рідко - Рідко Підвищене потовиділення Не часто - Не часто Пурпура Рідко Рідко - Реакції гіперчутливості/ ангіоневротичний набряк, у т. ч. ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ "Особливі вказівки") Часто - Часто Синдром Стівенса-Джонсона Рідко Частота невідома Рідко ВКВ, загострення течії Рідко Рідко - Токсичний епідермальний некроліз Рідко Не часто Рідко Фоточутливість Частота невідома Частота невідома - Ексфоліативний дерматит Рідко - Рідко Еритродермія Рідко - Рідко Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Артралгія** Не часто Не часто М'язова слабкість (зазвичай при застосуванні високих доз) Частота невідома Частота невідома - - М'язові судоми*** Часто Не часто Не часто Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Інтерстиціальний нефрит Рідко Рідко - Порушення функції нирок Не часто Не часто Не часто Олігурія Рідко - Рідко Ниркова недостатність Не часто Не часто Не часто Протеїнурія Не часто - Не часто Порушення з боку статевих органів та молочної залози Гінекомастія Рідко - Рідко Еректильна дисфункція/імпотенція Не часто Частота невідома Не часто Загальні розлади та порушення у місці введення Астенія Дуже часто - Дуже часто Жага (зазвичай при застосуванні високих доз) Частота невідома Частота невідома - Лихоманка Не часто Не часто Не часто Підвищена стомлюваність Часто Частота невідома Часто Почуття дискомфорту Не часто - Не часто Лабораторні та інструментальні дані Підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові Рідко - Рідко Підвищення концентрації білірубіну у сироватці крові Рідко - Рідко Підвищення концентрації сечовини у плазмі крові Не часто - Не часто Підвищення концентрації сироваткового креатиніну Часто - Часто *Спостерігалися тільки при застосуванні гідрохлортіазиду у дозах 12,5 мг та 25 мг. **Частота випадків була порівнянна з частотою, що спостерігалася у клінічних дослідженнях при прийомі плацебо або іншого препарату порівняння. ***Часті м'язові судоми спостерігалися при застосуванні гідрохлортіазиду у дозах 12,5 мг та 25 мг, нечасті м'язові судоми спостерігалися при застосуванні гідрохлортіазиду у дозі 6 мг. Повідомлялося про розвиток симптомокомплексу, який може включати всі або деякі з наступних симптомів: лихоманку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозино. Можуть також виникати висипи на шкірі, фотосенсибілізація та інші шкірні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиГідрохлоротіазид Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Препарати літію При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та препаратів літію знижується нирковий кліренс літію, що може призвести до підвищення концентрації літію у плазмі крові та збільшення його токсичності. При необхідності одночасного застосування гідрохлортіазиду слід ретельно підбирати дозу препаратів літію, регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові та відповідним чином підбирати дозу препарату. Поєднання лікарських засобів, що вимагають особливої ​​уваги Препарати, здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует" Слід з особливою обережністю застосовувати гідрохлортіазид одночасно з такими препаратами, як: антиаритмічні лікарські препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід) та ІС класу (флекаїнід); антиаритмічні лікарські препарати III кчасу (дофетилід, ібутилід, бретилію тозилат), соталол, дронедарон, аміодарон; інші лікарські засоби (що не належать до антиаритмічних), такі як: нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), пім; антидепресанти: трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, есциталопрам); антибактеріальні засоби: фторхінолони (левофлоксацин, моксифлоксацин, спарфлоксацин, ципрофлоксацин), макроліди (еритроміцин при внутрішньовенному введенні, азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин, спіраміцин), ко-тримоксазол; протигрибкові засоби: азоли (воріконазол, ітраконазол, кетоконазол, флуконазол); протималярійні засоби (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрін); протипротозойні засоби (пентамідин при парентеральному введенні); антиангінальні засоби (ранолазин, беприділ); протипухлинні засоби (вандетаніб, миш'яку триоксид, оксаліплатин, такролімус); протиблювотні засоби (домперидон, ондансетрон); засоби, що впливають на моторику ШКТ (цизаприд); антигістамінні засоби (астемізол, терфенадин, мізоластин); інші лікарські засоби (анагрелід, вазопресин, дифеманілу метилсульфат, кетансерин, пробукол, пропофол, севофлуран, терліпресин, теродилін, цилостазол). У зв'язку зі збільшенням ризику шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует" (фактор ризику - гіпокаліємія), слід визначити вміст калію в плазмі крові та, при необхідності, коригувати його до початку комбінованої терапії гідрохлортіазидом із зазначеними вище препаратами. Необхідний контроль клінічного стану пацієнта, вмісту електролітів у плазмі крові та показників ЕКГ. У пацієнтів з гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не викликають поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует". Лікарські засоби, здатні збільшувати тривалість інтервалу QT Одночасне застосування гідрохлортіазиду з лікарськими препаратами, здатними збільшувати тривалість інтервалу QT, має ґрунтуватися на ретельній оцінці для кожного пацієнта співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику (можливе збільшення ризику розвитку поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует"). При застосуванні таких комбінацій необхідно регулярно реєструвати ЕКГ (для виявлення подовження інтервалу QT), а також контролювати вміст калію у плазмі крові. Препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (при внутрішньовенному введенні), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид (АКТГ), гліциризинова кислота (карбеноксолон, препарати, що містять корінь солодки), проносні засоби, Збільшення ризику розвитку гіпокаліємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом (адитивний ефект). Необхідний регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові, за необхідності – його корекція. На тлі терапії гідрохлортіазидом рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Серцеві глікозиди Гіпокаліємія та гіпомагніємія, зумовлені дією тіазидних діуретиків, посилюють токсичність серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та серцевих глікозидів слід регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Поєднання лікарських препаратів, які потребують уваги Інші гіпотензивні препарати Потенціювання антигіпертензивної дії гідрохлоротіазиду (адитивний ефект). Може виникнути потреба у корекції дози одночасно призначених гіпотензивних препаратів. Етанол, барбітурати, антипсихотичні засоби (нейролептики), антидепресанти, анксіолітики, наркотичні анальгетики та засоби для загальної анестезії Можливе посилення антигіпертензивної дії гідрохлоротіазиду та потенціювання ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад, тубокурарин) Можливе посилення ефекту недеполяризуючих міорелаксантів. Адреноміметики (пресорні аміни) Гідрохлоротіазид може знижувати ефект адреноміметиків, таких як епінефрин (адреналін) та норепінефрин (норадреналін). Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) НПЗЗ можуть знижувати діуретичну та антигіпертензивну дії гідрохлортіазиду. При одночасному застосуванні існує ризик розвитку гострої ниркової недостатності (ГНН) внаслідок зниження ШКФ. Гідрохлортіазид може посилювати токсичну дію високих доз саліцилатів на центральну нервову систему. Гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо та інсулін Тіазидні діуретики впливають на толерантність до глюкози (можливий розвиток гіперглікемії) та знижують ефективність гіпоглікемічних засобів (може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів). Слід з обережністю застосовувати гідрохлортіазид і метформін у зв'язку з ризиком розвитку лактоацидозу на тлі порушення функції нирок, викликаного гідрохлортіазидом. Бета-адреноблокатори, діазоксид Одночасне застосування тіазидних діуретиків (включаючи гідрохлортіазид) з бета-адреноблокаторами або діазоксидом може збільшити ризик розвитку гіперглікемії. Лікарські препарати, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон, алопуринол) Може знадобитися корекція дози урикозуричних лікарських засобів, оскільки гідрохлортіазид збільшує концентрацію сечової кислоти у сироватці крові. Тіазидні діуретики можуть збільшити частоту розвитку реакцій гіперчутливості до алопуринолу. Амантадін Тіазидні діуретики (включаючи гідрохлортіазид) можуть знижувати кліренс амантадину, призводити до підвищення концентрації амантадину в плазмі та збільшувати ризик його небажаних ефектів. Антихолінергічні препарати (холіноблокатори) Антихолінергічні препарати (наприклад, атропін, біпериден) збільшують біодоступність тіазидних діуретиків за рахунок зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка. Цитотоксичні (протипухлинні) препарати Тіазидні діуретики зменшують ниркову екскрецію цитотоксичних лікарських засобів (наприклад, циклофосфаміду та метотрексату) та потенціюють їхню мієлосупресивну дію. Метилдопа Описано випадки гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та метилдопи. Протиепілептичні препарати (карбамазепін, окскарбазепін, топірамат) Ризик розвитку симптоматичної гіпонатріємії. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та карбамазепіну необхідне спостереження за станом пацієнта та контроль вмісту натрію у сироватці крові. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та топірамату також слід контролювати концентрацію топірамату у сироватці крові, при необхідності призначати препарати калію або коригувати дозу топірамату. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками можливе потенціювання гіпонатріємії. Необхідний контроль вмісту натрію у плазмі крові. Циклоспорин При одночасному застосуванні тіазидних діуретиків та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та загострення подагри. Пероральні антикоагулянти Тіазидні діуретики можуть зменшувати ефект пероральних антикоагулянтів. Йодмісткі контрастні речовини Зневоднення організму на фоні прийому тіазидних діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин необхідно компенсувати втрату рідини. Препарати кальцію При одночасному застосуванні можливе підвищення вмісту кальцію в крові та розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Якщо необхідне одночасне призначення кальцієвмісних лікарських засобів, слід контролювати вміст кальцію в плазмі крові і коригувати дозу препаратів кальцію. Аніонні обмінні смоли (колестирамін та колестипол) Аніонні обмінні смоли зменшують абсорбцію гідрохлортіазиду. Одноразові дози колестираміну та колестиполу зменшують всмоктування гідрохлортіазиду в ШКТ на 85% та 43% відповідно Еналаприл Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, каліймісткі добавки, каліймісткі замінники харчової солі Хоча вміст калію в сироватці зазвичай залишається в межах норми, у деяких пацієнтів, які отримують еналаприл, може виникнути гіперкаліємія. Одночасне застосування еналаприлу і калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратів калію або замінників харчових калій, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин) може призвести до гіперкалії. При одночасному застосуванні еналаприлу з діуретиками, що викликають втрату іонів калію (тіазидні або "петлеві" діуретики), можуть нівелюватися симптоми гіпокаліємії. Зміст калію у сироватці крові зазвичай залишається у межах норми. Попередня терапія високими дозами діуретиків може призвести до зменшення ОЦК та збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії під час початку терапії еналаприлатом. Виражену антигіпертензивну дію можна зменшити шляхом відміни діуретика, збільшення споживання води або кухонної солі, а також за умови початку лікування еналаприлатом з низькою дозою. Слід також бути обережними при одночасному призначенні еналаприлу з іншими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (сульфаметоксазол + триметоприм), оскільки відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик (такий як. Тому комбінація еналаприлу з вищезазначеними препаратами не рекомендується. При необхідності одночасного застосування перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію препаратів слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Препарати літію Діуретики та інгібітори АПФ знижують виведення літію нирками та збільшують ризик розвитку літієвої інтоксикації. Застосування тіазидних діуретиків може призвести до додаткового підвищення сироваткової концентрації літію та ризику інтоксикації літієм при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ. Одночасне застосування препарату Енап-НЛ та препаратів літію не рекомендується. Перед застосуванням препаратів літію необхідно ознайомитись з інструкцією щодо застосування цих препаратів. При необхідності застосування такої комбінації слід ретельно контролювати сироваткові концентрації літію. НПЗП Нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, можуть знижувати ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів. Внаслідок цього антигіпертензивний ефект АРА II або інгібіторів АПФ може бути ослаблений при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, у тому числі з селективними інгібіторами ЦОГ-2. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів похилого віку або пацієнтів з зневодненням, у тому числі хворих на діуретики), які отримують терапію НПЗЗ, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2, одночасне застосування АРА II або інгібіторів АПФ може спричинити подальше погіршення. функції нирок, включаючи розвиток ГНН. Ці ефекти зазвичай оборотні, проте одночасне застосування цих лікарських засобів має проводитися з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок. Перед початком терапії необхідно заповнити ОЦК. Під час лікування рекомендується контролювати функцію нирок. Інші гіпотензивні засоби Адитивний ефект може спостерігатися при одночасному застосуванні еналаприлу та іншої гіпотензивної терапії. Одночасне застосування еналаприлу з бета-адреноблокаторами, метилдопою або блокаторами "повільних" кальцієвих каналів (БМКК) підвищувало виразність антигіпертензивного ефекту. Одночасне застосування еналаприлу з альфа-, бета-адреноблокаторами та гангліоблокаторами повинно проводитися під ретельним лікарським контролем. Одночасне застосування препарату Енап-НЛ з нітрогліцерином, іншими нітропрепаратами або іншими вазодилататорами посилює антигіпертензивний ефект. Подвійна блокада РААС Подвійна блокада РААС із застосуванням АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену (інгібітор реніну) асоційована з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушень функції нирок (у тому числі ГНН) порівняно з монотерапією зазначеними групами препаратів. Необхідний регулярний контроль АТ, функції нирок та вмісту електролітів у плазмі крові у пацієнтів, які приймають одночасно препарат Енап-НЛ та інші лікарські засоби, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ). Препарати золота Симптомокомплекс (нітратоподібні реакції), що включає відчуття "припливів" крові до шкіри обличчя, нудоту, блювання і артеріальну гіпотензію, спостерігався в поодиноких випадках при одночасному застосуванні препаратів золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат) та інгібіторів АПФ, включаючи ен. Трициклічні антидепресанти, нейролептики, засоби для загальної анестезії, наркотичні засоби Одночасне застосування деяких засобів для загальної анестезії, трициклічних антидепресантів та нейролептиків з інгібіторами АПФ може призвести до посилення антигіпертензивного ефекту. Етанол Етанол посилює антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Ацетилсаліцилова кислота, тромболітики та бета-адреноблокатори Еналаприл можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (як антиагрегантний засіб), тромболітиками та бета-адреноблокаторами. Симпатоміметики Симпатоміметики можуть знижувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Гіпоглікемічні засоби Епідеміологічні дослідження показали, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліну, гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, у тому числі лінагліптину, саксагліптину, ситагліптину) може посилювати гіпоглікемічний ефект останніх з ризиком розвитку гіпоглікемії. Цей феномен, як правило, найчастіше спостерігався протягом перших тижнів комбінованої терапії, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок. У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові, особливо протягом першого місяця одночасного застосування з інгібіторами АПФ. Препарати, що містять котримоксазол (сульфаметоксазол + триметоприм) При одночасному застосуванні зростає ризик розвитку гіперкаліємії. Імунодепресивні препарати, алопуринол, прокаїнамід Еналаприл слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, які отримують імуносупресивну терапію, терапію алопуринолом або прокаїнамідом, або мають комбінацію цих ускладнюючих факторів, особливо якщо є порушення функції нирок в анамнезі (див. розділ "Особливі вказівки"). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з алопуринолом підвищується ризик розвитку алергічної реакції, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок. Циклоспорин Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшити ризик гіперкаліємії. Рекомендується проведення моніторингу вмісту калію у сироватці крові. Гепарин Гіперкаліємія може виникнути при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ із гепарином. Рекомендується проведення моніторингу вмісту калію у сироватці крові. Естрамустін При одночасному застосуванні підвищується ризик розвитку побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк (набряк Квінке). Рацекадотрил (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї) Відомо, що при застосуванні інгібіторів АПФ підвищений ризик ангіоневротичного набряку. Цей ризик може бути підвищений при одночасному застосуванні з рацекадотрилом. Інгібітори нейтральної ендопептидази При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Інгібітори механістичної мішені для рапаміцину у ссавців (mTOR) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ та інгібітори mTOR, спостерігалося збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. На початку терапії слід дотримуватися обережності. Інгібітори дипептидтпептидази 4 типу (ДПП-4) (гліптини) (наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин) - збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.Спосіб застосування та дозиВсередину. Доза, що рекомендується, становить 1 таблетка 1 раз на добу. У разі потреби доза може бути збільшена до максимальної добової дози – 2 таблетки 1 раз на добу. Попереднє лікування діуретиками Після першого прийому препарату Енап8-НЛ може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія. Такий ефект найбільш вірогідний у пацієнтів із порушенням водно-електролітного балансу внаслідок попередньої терапії діуретиками. Прийом діуретиків слід припинити за 2-3 дні до початку лікування препаратом Енап®-НЛ. Порушення функції нирок Тіазиди можуть виявитися недостатньо ефективними діуретиками у пацієнтів з порушенням функції нирок, а при зниженні КК до 30 мл/хв або нижче (тобто при нирковій недостатності середнього або тяжкого ступеня) є неефективними. У пацієнтів з КК >30 мл/хв, але При нирковій недостатності (КК >30 мл/хв, але Пацієнти похилого віку Результати, отримані в ході клінічних досліджень ефективності та безпеки одночасного застосування еналаприлу та гідрохлортіазиду, були подібними у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) та молодших пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Не потрібно підбирати початкову дозу препарату Енап®-НЛ для пацієнтів похилого віку. Якщо потрібна зміна дози однієї з діючих речовин у складі комбінованого препарату Енап-НЛ (наприклад, у зв'язку з знову діагностованим захворюванням, зміною стану пацієнта або лікарською взаємодією), необхідний індивідуальний підбір доз окремих компонентів.ПередозуванняСимптоми Гідрохлоротіазид Симптоми: найчастішим проявом передозування гідрохлортіазидом є збільшення діурезу, що супроводжується гострою втратою рідини (дегідратацією) та електролітними порушеннями (гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія). Передозування гідрохлортіазидом може виявлятися такими симптомами: з боку серцево-судинної системи: тахікардія, зниження артеріального тиску, шок; з боку нервової системи: слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення та спазми литкових м'язів, парестезія, порушення свідомості, втома; з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, спрага; з боку нирок та сечовивідних шляхів: поліурія, олігурія або анурія (через гемоконцентрацію); лабораторні показники: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищений вміст азоту сечовини у плазмі (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю). Лікування: при передозуванні проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, для виведення гідрохлортіазиду показано індукцію блювоти або промивання шлунка. Абсорбцію гідрохлортіазиду можна зменшити прийомом внутрішньо активованого вугілля. У разі зниження АТ або шоку слід заповнити ОЦК запровадженням плазмозамінних рідин та дефіцит електролітів (калій, натрій). При дихальних порушеннях показано інгаляцію кисню або штучну вентиляцію легень. Слід контролювати водно-електролітний баланс (особливо вміст калію у сироватці крові) та функцію нирок до їх нормалізації. Специфічного антидоту немає. Гідрохлортіазид виводиться при гемодіалізі, проте ступінь його виведення не встановлено. Еналаприл Симптоми: найбільш характерними симптомами передозування є виражене зниження артеріального тиску, що починається приблизно через 6 годин після прийому препарату одночасно з блокадою РААС, та ступор. Концентрації еналаприлату в сироватці крові, що перевищують у 100 та 200 разів концентрації, що спостерігаються при застосуванні терапевтичних доз, виникали після прийому 300 мг та 440 мг еналаприлу відповідно. Лікування: еналаприлат може бути видалений із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу. Лікування Даних щодо специфічної терапії передозування препаратом Енап®-НЛ немає. Лікування симптоматичне та підтримуюче. Пацієнт повинен перебувати під ретельним лікарським наглядом, терапія препаратом має бути припинена. Рекомендується промивання шлунка, якщо препарат прийнято нещодавно, а також лікування дегідратації, порушень водно-електролітного балансу та артеріальної гіпотензії за допомогою стандартних заходів. Лікування передозування: внутрішньовенна інфузія 0,9% розчину натрію хлориду.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Енап-НЛ не слід застосовувати для усунення гіпертонічного кризу, також його застосування не рекомендується у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда у зв'язку з недостатнім досвідом клінічного застосування. Гідрохлоротіазид Порушення функції нирок У пацієнтів з порушеннями функції нирок гідрохлортіазид може спричинити азотемію. При нирковій недостатності можлива кумуляція гідрохлортіазиду. У пацієнтів із зниженою функцією нирок потрібен періодичний контроль КК. При прогресуванні порушення функції нирок та/або настання олігурії (анурії) гідрохлортіазид слід відмінити. Порушення функції печінки При застосуванні тіазидних діуретиків у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії. Пацієнтам із печінковою недостатністю тяжкого ступеня або печінковою енцефалопатією застосування тіазидів протипоказане. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості та/або прогресуючими захворюваннями печінки гідрохлортіазид слід застосовувати з обережністю, оскільки навіть невелика зміна водно-електролітного балансу та накопичення амонію у сироватці крові може спричинити печінкову кому. У разі появи симптомів енцефалопатії прийом діуретиків слід негайно припинити. Водно-електролітний баланс та метаболічні порушення Тіазидні діуретики (включаючи гідрохлортіазид) можуть викликати зменшення ОЦК (гіповолемію) та порушення водно-електролітного балансу (в т. ч. гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз). Клінічними симптомами порушень водно-електролітного балансу є сухість слизової оболонки ротової порожнини, спрага, слабкість, млявість, стомлюваність, сонливість, неспокій, м'язовий біль або судоми, м'язова слабкість, виражене зниження АТ. олігурія, тахікардія, аритмія та порушення з боку шлунково-кишкового тракту (такі як нудота та блювання). У пацієнтів, які отримують терапію гідрохлортіазидом (особливо при тривалому курсовому лікуванні), слід виявляти клінічні симптоми порушень водно-електролітного балансу та регулярно контролювати вміст електролітів у плазмі крові. Натрій Всі діуретичні препарати можуть викликати гіпонатріємію, що іноді призводить до тяжких ускладнень. Гіпонатріємія та гіповолемія можуть призводити до зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Супутнє зниження іонів хлору може призводити до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота та ступінь виразності цього ефекту незначні. Рекомендується визначити вміст іонів натрію в плазмі крові до початку лікування та регулярно контролювати цей показник на фоні прийому гідрохлортіазиду. Калій При застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків існує ризик різкого зниження вмісту калію у плазмі крові та розвитку гіпокаліємії (вміст калію менше 3,4 ммоль/л). Гіпокаліємія підвищує ризик розвитку порушень серцевого ритму (в т.ч. тяжких аритмій) та посилює токсичну дію серцевих глікозидів. Крім того, гіпокаліємія (так само, як і брадикардія) є станом, що сприяє розвитку поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може призводити до летального результату. Гіпокаліємія представляє найбільшу небезпеку для наступних груп пацієнтів: особи похилого віку, пацієнти, які одночасно отримують терапію антиаритмічними та неантіаритмічними препаратами, які можуть викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует" або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ, пацієнти з порушеннями. ІХС, хронічною серцевою недостатністю. Крім того, до групи підвищеного ризику належать пацієнти із збільшеним інтервалом QT. При цьому немає значення, викликане це збільшення вродженими причинами або дією лікарських засобів. У всіх описаних вище випадках необхідно уникати ризику розвитку гіпокаліємії та регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший вимір вмісту іонів калію в крові необхідно провести протягом першого тижня від початку лікування. З появою гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування. Гіпокаліємію можна коригувати застосуванням калійвмісних препаратів або прийомом харчових продуктів, багатих калієм (сухофрукти, фрукти, овочі). Кальцій Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту кальцію в плазмі. У деяких пацієнтів при тривалому застосуванні тіазидних діуретиків спостерігалися патологічні зміни паращитовидних залоз з гіперкальціємією та гіперфосфатемією, але без типових ускладнень гіперпаратиреозу (нефролітіаз, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, виразкова хвороба). Виражена гіперкальціємія може бути проявом раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. Через вплив на метаболізм кальцію тіазиди можуть впливати на лабораторні показники функції паращитовидних залоз. Слід припинити прийом тіазидних діуретиків (включно з гідрохлортіазидом) перед дослідженням функції паращитовидних залоз. Магній Встановлено, що тіазиди збільшують виведення магнію нирками, що може призвести до гіпомагніємії. Клінічне значення гіпомагніємії залишається незрозумілим. Глюкоза Лікування тіазидними діуретиками може порушувати толерантність до глюкози. При застосуванні гідрохлортіазиду у пацієнтів з маніфестним або латентним цукровим діабетом необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних лікарських засобів. Сечова кислота У пацієнтів з подагрою може збільшуватись частота виникнення нападів або загострюватися перебіг подагри. Необхідний ретельний контроль за пацієнтами з подагрою та порушенням метаболізму сечової кислоти (гіперурикемією). Ліпіди При застосуванні гідрохлортіазиду може збільшуватися концентрація холестерину та тригліцеридів у плазмі крові. Хоріоїдальний випіт/гостра міопія/гостра закритокутова глаукома Гідрохлортіазид може викликати ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку хоріоїдального випоту з порушенням полів зору, гострої міопії та гострої глаукоми. Симптоми включають раптове початок, різке зниження гостроти зору або біль в очах, які проявляються, як правило, протягом декількох годин або тижнів від початку терапії гідрохлортіазидом. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до незворотної втрати зору. З появою симптомів необхідно якнайшвидше припинити прийом гідрохлортіазиду. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне медикаментозне лікування або хірургічне втручання. Фактором ризику розвитку гострої глаукоми є алергічна реакція на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі. Порушення з боку імунної системи Є повідомлення про те, що тіазидні діуретики (в т. ч. гідрохлортіазид) можуть викликати загострення або прогресування ВКВ, а також вовчаковоподібні реакції. У пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, реакції підвищеної чутливості можуть спостерігатися навіть за відсутності вказівок на наявність в анамнезі алергічних реакцій або бронхіальної астми. Фоточутливість Існує інформація про випадки розвитку реакцій фоточутливості при прийомі тіазидних діуретиків. У разі появи фоточутливості на фоні прийому гідрохлортіазиду слід припинити лікування. Якщо продовження прийому діуретика необхідне, слід захищати шкірні покриви від впливу сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів (УФ-променів). НМРК У двох фармакоепідеміологічних дослідженнях, виконаних з використанням даних Данського національного регістру раку, було продемонстровано зв'язок між прийомом гідрохлортіазиду та підвищеним ризиком розвитку НМРК – базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми. Ризик розвитку НМРК зростав зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози гідрохлортіазиду. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія гідрохлортіазиду. Пацієнти, які приймають гідрохлортіазид як монотерапію або в комбінації з іншими лікарськими препаратами, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам рекомендується регулярно оглядати шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих уражень, а також змін уже наявних уражень шкіри. Про всі підозрілі зміни шкіри слід негайно повідомляти лікаря. Підозрювальні ділянки шкіри повинні бути обстежені фахівцем. Для уточнення діагнозу може знадобитися гістологічне дослідження біоптатів шкіри. З метою мінімізації ризику розвитку НМРК пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та УФ-променів, а також використання відповідних захисних засобів. У пацієнтів із НМРК в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування гідрохлортіазиду. Алкоголь У період лікування гідрохлортіазидом не рекомендується вживати алкогольні напої, оскільки етанол посилює антигіпертензивну дію тіазидних діуретиків. Інше У пацієнтів з вираженим атеросклерозом церебральних і коронарних артерій слід особливо обережно застосовувати гідрохлортіазид. Тіазидні діуретики можуть знижувати кількість йоду, пов'язаного з білками плазми, без прояву ознак порушення функції щитовидної залози. Еналаприл Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу При застосуванні гіпотензивних засобів у деяких пацієнтів може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія. Пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом з метою своєчасного виявлення клінічних ознак порушення водно-електролітного балансу, наприклад, зневоднення, гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії або гіпокаліємії, які можуть розвинутись на тлі супутньої діареї або блювання. У таких пацієнтів необхідний контроль вмісту електролітів у сироватці крові. З особливою обережністю слід призначати препарат пацієнтам з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражене зниження АТ може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнту слід надати горизонтальне положення на спині та у разі потреби внутрішньовенно ввести 0,9% розчин натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія при прийомі препарату Енап-НЛ не є протипоказанням для його подальшого застосування. Після нормалізації АТ та поповнення ОЦК терапія може бути відновлена ​​у менших дозах, або кожен із компонентів препарату може застосовуватись у монотерапії. Аортальний або мітральний стеноз, ГЗКМП Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, інгібітори АПФ повинні з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка. Не слід призначати пацієнтам з кардіогенним шоком та гемодинамічно значущою обструкцією лівого шлуночка. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі Застосування препарату Енап-НЛ не рекомендується пацієнтам з нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі. Анафілактоїдні реакції спостерігалися у пацієнтів, які перебувають на діалізі із застосуванням високопроточних мембран (таких як AN69®) та одночасно одержують терапію інгібіторами АПФ. Дані пацієнти повинні застосовувати діалізні мембрани іншого типу або гіпотензивні засоби інших класів. Трансплантація нирки Немає досвіду застосування еналаприлу у пацієнтів після трансплантації нирки. Лікування еналаприлому пацієнтів після трансплантації нирки не рекомендується. Порушення функції печінки Застосування інгібіторів АПФ рідко було пов'язане з розвитком синдрому, що починається з холестатичної жовтяниці або гепатиту та прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм цього синдрому не вивчений. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові на фоні застосування інгібіторів АПФ слід відмінити прийом інгібітора АПФ та призначити відповідну допоміжну терапію. Пацієнт повинен знаходитись під відповідним наглядом. Хірургічні втручання, загальна анестезія Під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії із застосуванням засобів, що викликають антигіпертензивний ефект, еналаприлат блокує утворення ангіотензину II, що викликається компенсаторним вивільненням реніну. Якщо при цьому розвивається виражене зниження артеріального тиску, яке пояснюється подібним механізмом, його можна коригувати збільшенням ОЦК. Реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк При застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи еналаприл, спостерігалися рідкісні випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані, що виникали у різні періоди лікування. В окремих випадках повідомлялося про розвиток інтестинального набряку. У таких випадках слід негайно припинити прийом еналаприлу та ретельно спостерігати за станом пацієнта з метою контролю та корекції клінічних симптомів. Навіть у тих випадках, коли спостерігається лише набряк мови без розвитку респіраторного дистрес-синдрому, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки терапія антигістамінними засобами та кортикостероїдами може бути недостатньою. Дуже рідко повідомлялося про смерть через ангіоневротичний набряк, пов'язаний з набряком гортані або набряком мови. Набряк язика, голосових складок чи гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, особливо в пацієнтів, які перенесли хірургічні втручання органів дихання. У тих випадках, коли набряк локалізується в області язика, голосових складок або гортані та може викликати обструкцію дихальних шляхів, слід негайно призначити відповідне лікування, яке може включати підшкірне введення 0,1% розчину епінефрину (адреналіну) (0,3-0,5) мл), та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. У пацієнтів негроїдної раси, які приймали інгібітори АПФ, ангіоневротичний набряк спостерігався частіше, ніж у інших рас. Пацієнти, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильними до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ та інгібітори mTOR, спостерігалося збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. У пацієнтів, які приймають тіазидні діуретики, реакції гіперчутливості можуть виникати навіть за відсутності в анамнезі алергічних реакцій або бронхіальної астми. Повідомлялося про рецидиви або посилення тяжкості перебігу ВКВ у пацієнтів, які приймали тіазидні діуретики. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Пациенты, одновременно применяющие ингибитор АПФ и ингибиторы mTOR (например, сиролимус, эверолимус, темсиролимус), рацекадотрил, ингибиторы ДПП-4 (глиптины), могут быть подвержены повышенному риску развития ангионевротического отека (например, отек верхних дыхательных путей или языка с нарушением или без нарушения дыхания). Следует проявлять осторожность при назначении рацекадотрила, ингибиторов mTOR (например, сиролимуса, эверолимуса, темсиролимуса) и ингибиторов ДПП-4 (глиптинов) (например, вилдаглиптина) пациентам, уже принимающим ингибитор АПФ. Анафилактоидные реакции во время проведения десенсибилизации аллергеном из яда перепончатокрылых В редких случаях у пациентов, принимающих ингибиторы АПФ, развивались угрожающие жизни анафилактоидные реакции во время проведения десенсибилизации аллергеном из яда перепончатокрылых. Нежелательных реакций можно избежать, если до начала проведения десенсибилизации временно прекратить прием ингибитора АПФ. Анафилактоидные реакции во время проведения ЛПНП-афереза У пациентов, принимающих ингибиторы АПФ во время проведения ЛПНП-афереза с использованием декстран сульфата, редко наблюдались опасные для жизни анафилактоидные реакции. Развития данных реакций можно избежать, если до начала каждой процедуры ЛПНП-афереза временно отменить ингибитор АПФ. Нейтропения/агранулоцитоз Нейтропения/агранулоцитоз, тромбоцитопения и анемия наблюдались у пациентов, принимающих ингибиторы АПФ. У пациентов с нормальной функцией почек и при отсутствии других осложняющих факторов нейтропения развивалась редко. Эналаприл следует применять с особой осторожностью у пациентов с системными заболеваниями соединительной ткани, принимающих иммуносупрессивную терапию, терапию аллопуринолом или прокаинамидом или имеющих комбинацию этих осложняющих факторов, особенно если есть нарушения функции почек в анамнезе. У некоторых из этих пациентов было отмечено развитие серьезных инфекционных заболеваний, которые в некоторых случаях не отвечали на интенсивную антибиотикотерапию. Если эналаприл применяется у таких пациентов, рекомендуется проведение периодического контроля числа лейкоцитов в крови. Пациенты должны быть предупреждены о необходимости сообщать о любых признаках развития инфекции. Гипогликемия У пациентов с сахарным диабетом, получающих гипогликемические средства для приема внутрь или инсулин, в течение первого месяца лечения ингибитором АПФ следует тщательно контролировать концентрацию глюкозы в крови. Кашель Наблюдались случаи возникновения кашля на фоне терапии ингибиторами АПФ. Как правило, кашель носит непродуктивный, постоянный характер и прекращается после отмены терапии. Кашель, связанный с применением ингибиторов АПФ, должен учитываться при его дифференциальной диагностике. Гиперкалиемия Ингибиторы АПФ могут вызывать гиперкалиемию, так как они ингибируют высвобождение альдостерона. У пациентов с нормальной функцией почек данный эффект обычно незначительный. Факторами риска развития гиперкалиемии являются почечная недостаточность, сахарный диабет, гипоальдостеронизм, пожилой возраст (старше 70 лет), некоторые сопутствующие состояния (снижение ОЦК, острая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации, метаболический ацидоз), при одновременном применении калийсберегающих диуретиков (например, спиронолактон, эплеренон, триамтерен, амилорид), препаратов калия или калийсодержащих заменителей соли и других препаратов, способствующих повышению содержания калия в плазме крови (например, гепарин, триметоприм или ко-тримоксазол (сульфаметоксазол + триметоприм) и особенно антагонисты альдостерона или блокаторы рецепторов ангиотензина). Применение препаратов калия, калийсберегающих диуретиков и калийсодержащих заменителей пищевой соли может привести к значительному увеличению сывороточного содержания калия, особенно у пациентов с нарушенной функцией почек. Гиперкалиемия может привести к серьезным нарушениям сердечного ритма, иногда с летальным исходом. Одновременное применение ингибиторов АПФ и перечисленных выше препаратов необходимо проводить с осторожностью под контролем содержания калия в сыворотке крови и контролем функции почек. Реноваскулярная гипертензия При применении ингибиторов АПФ у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки существует повышенный риск развития артериальной гипотензии и почечной недостаточности. У пациентов с повышенной концентрацией креатинина в плазме крови возможно ухудшение функции почек. Таким пациентам терапию ингибиторами АПФ следует начинать с низких доз строго под наблюдением врача, тщательно подбирать дозу препарата и контролировать функцию почек. Двойная блокада РААС Одновременное применение ингибиторов АПФ с алискиреном и препаратами, содержащими алискирен, противопоказано у пациентов с сахарным диабетом и/или с умеренными или тяжелыми нарушениями функции почек (СКФ При необходимости одновременного применения препаратов рекомендовано контролировать функцию почек (в том числе осуществлять периодический контроль содержания калия и концентрации креатинина в сыворотке крови). Нарушения функции почек Тиазидные диуретики могут быть недостаточно эффективны у пациентов с нарушением функции почек и неэффективны при КК Препарат Энап®-НЛ не следует назначать пациентам с почечной недостаточностью (КК У некоторых пациентов с артериальной гипертензией без каких-либо признаков заболевания почек в анамнезе при лечении эналаприлом одновременно с диуретиком возникало обычно незначительное и транзиторное повышение концентрации мочевины и креатинина в сыворотке крови. В таких случаях лечение препаратом Энап®-НЛ должно быть прекращено. В дальнейшем возможно возобновление терапии в меньших дозах или каждый из компонентов препарата может применяться в монотерапии. У некоторых пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки при лечении ингибиторами АПФ наблюдалось повышение концентрации мочевины и креатинина в сыворотке крови. Изменения обычно носили обратимый характер, показатели возвращались к исходным значениям после прекращения лечения. Данный характер изменений наиболее вероятен у пациентов с почечной недостаточностью. Препараты лития Не рекомендуется одновременное применение препаратов лития, эналаприла и диуретиков. Этнические особенности Препарат Энап®-НЛ, как и другие ингибиторы АПФ. оказывает менее выраженное антигипертензивное действие у пациентов негроидной расы по сравнению с представителями других рас. Специальная информация по вспомогательным веществам Препарат Энап®-НЛ содержит лактозу, поэтому препарат противопоказан пациентам с дефицитом лактазы, непереносимостью лактозы, синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции. Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами При управлении транспортными средствами и механизмами следует учитывать возможность развития головокружения или слабости.Условия храненияПри комнатной температуреУсловия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Фасування: N20 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: КРКА д.

Фасування: N60 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: КРКА д.

Дозування: 10 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.

Дозування: 10 мг Фасування: N60 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурн.

Дозування: 20 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурн.