Берлиприл 5 5мг 30 шт таблетки
-
Страна:Германия
-
Форма выпуска:таб.
-
Дозировка:5 мг
-
Фасовка:N30
Всасывание
После приема внутрь эналаприл быстро всасывается в желудочно-кишечном тракте (ЖКТ). Степень всасывания эналаприла при приеме внутрь составляет приблизительно 60%. Прием пищи не оказывает влияния на всасывание эналаприла. Время достижения максимальной концентрации эналаприла в плазме крови (Т Cmax ) составляет 1 ч после приема внутрь.
После всасывания эналаприл быстро и интенсивно гидролизуется с образованием активного метаболита эналаприлата — мощного ингибитора АПФ. Время достижения максимальной концентрации эналаприлата составляет 4 ч после приема внутрь. У добровольцев с нормальной функцией почек равновесная концентрация эналаприлата в плазме крови достигается к 4 дню приема эналаприла.
Распределение
В диапазоне терапевтических концентраций связывание эналаприлата с белками плазмы крови не превышает 60%.
Метаболизм
Нет данных о других значимых путях метаболизма эналаприла, кроме гидролиза до эналаприлата.
Выведение
Выведение эналаприлата осуществляется преимущественно через почки. Основными метаболитами, определяемыми в моче, являются эналаприлат, составляющий приблизительно 40% дозы, и неизмененный эналаприла малеат (приблизительно 20%).
Период полувыведения (Т 1/2 ) эналаприлата при многократном применении эналаприла внутрь составляет 11 ч.
Фармакокинетика у особых групп пациентов
Пациенты с почечной недостаточностью
Экспозиция эналаприла и эналаприлата увеличивается у пациентов с почечной недостаточностью. У пациентов с легкой и умеренной степенью тяжести почечной недостаточности (клиренс креатинина (КК) 40-60 мл/мин) после приема эналаприла в дозе 5 мг 1 раз в сутки значение площади под кривой «концентрация-время» (AUC) в равновесном состоянии было приблизительно в 2 раза выше, чем у пациентов с неизмененной функцией почек. У пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени тяжести (КК не более 30 мл/мин) значение AUC увеличивалось приблизительно в 8 раз. Эффективный период полувыведения эналаприлата после многократного применения эналаприла у пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени тяжести увеличивался, и время наступления равновесного состояния концентрации эналаприлата задерживалось. Эналаприлат может быть выведен из общего кровотока с помощью гемодиализа. Клиренс при гемодиализе составляет 62 мл/мин.
Период грудного вскармливания
После однократного приема внутрь эналаприла в дозе 20 мг у пациенток в послеродовом периоде средняя максимальная концентрация эналаприла в грудном молоке составляла 1,7 мкг/л (от 0,54 до 5,9 мкг/л) через 4-6 ч после приема. Средняя максимальная концентрация эналаприлата составляла 1,7 мкг/л (от 1,2 до 2,3 мкг/л) и определялась в различные интервалы времени в течение 24 ч после приема. С учетом данных о максимальных концентрациях в грудном молоке, максимальное потребление вещества ребенком, находящемся исключительно на грудном вскармливании, оставляет приблизительно 0,16% от дозы, принимаемой матерью, с учетом поправки на массу тела.
У женщины, которая принимала эналаприл внутрь в дозе 10 мг 1 раз в сутки в течение 11 месяцев, максимальная концентрация эналаприла в грудном молоке составляла 2 мкг/л через 4 ч после приема, максимальная концентрация эналаприлата — 0,75 мкг/л приблизительно через 9 ч после приема. Общая концентрация эналаприла в грудном молоке в течение 24 ч после приема составляла 1,44 мкг/л и эналаприлата — 0,63 мкг/л.
У одной женщины, которая приняла эналаприл в дозе 5 мг однократно, и у двух женщин, которые приняли эналаприл в дозе 10 мг однократно, через 4 ч после приема концентрация эналаприлата в грудном молоке была ниже предела обнаружения (менее 0,2 мкг/л), концентрация эналаприла не определялась.
Берлиприл 5 5мг 30 шт таблетки инструкция на украинскомСклад, форма випуску та упаковка
Пігулки - 1 таб.
Діюча речовина: еналаприлу малеат – 5,00 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, желатин, магнію гідроксикарбонат, діоксид колоїдний кремнію, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), магнію стеарат.Пігулки, 5 мг.
По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер), виготовленій з ламінованої плівки (поліамід/алюміній/ПВХ) та фольги алюмінієвої.
По 2, 3, 5 або 10 блістерів з інструкцією із застосування препарату у картонній пачці.
Інформація від виробника
Термін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності.
Опис лікарської форми
Круглі, злегка двоопуклі таблетки майже білого кольору зі скошеними кромками та насічкою для поділу на одній стороні.
Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ). Ступінь всмоктування еналаприлу при внутрішньому прийомі становить приблизно 60%. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. Час досягнення максимальної концентрації еналаприлу в плазмі (Т Cmax ) становить 1 годину після прийому внутрішньо.
Після всмоктування еналаприл швидко та інтенсивно гідролізується з утворенням активного метаболіту еналаприлату – потужного інгібітора АПФ. Час досягнення максимальної концентрації еналаприлату становить 4 години після прийому внутрішньо. У добровольців з нормальною функцією нирок рівноважна концентрація еналаприлату в плазмі досягається до 4 дня прийому еналаприлу.
Розподіл
У діапазоні терапевтичних концентрацій зв'язування еналаприлату з білками плазми не перевищує 60%.
Метаболізм
Немає даних про інші значущі шляхи метаболізму еналаприлу, крім гідролізу до еналаприлату.
Виведення
Виведення еналаприлату здійснюється переважно через нирки. Основними метаболітами, що визначаються в сечі, є еналаприлат, що становить приблизно 40% дози, і незмінений еналаприл малеат (приблизно 20%).
Період напіввиведення (Т 1/2 ) еналаприлату при багаторазовому застосуванні еналаприлу внутрішньо становить 11 год.
Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів
Пацієнти з нирковою недостатністю
Експозиція еналаприлу та еналаприлату збільшується у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з легким та помірним ступенем тяжкості ниркової недостатності (кліренс креатиніну (КК) 40-60 мл/хв) після прийому еналаприлу в дозі 5 мг 1 раз на добу значення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) у рівноважному стані було приблизно вдвічі вище, ніж у пацієнтів з незміненою функцією нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю важкого ступеня тяжкості (КК не більше 30 мл/хв) значення AUC збільшувалося приблизно у 8 разів. Ефективний період напіввиведення еналаприлату після багаторазового застосування еналаприлу у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості збільшувався, і час настання рівноважного стану концентрації еналаприлату затримувався.Еналаприлат може бути виведений із загального кровотоку за допомогою гемодіалізу. Кліренс при гемодіалізі становить 62 мл/хв.
Період грудного вигодовування
Після одноразового прийому внутрішньо еналаприлу у дозі 20 мг у пацієнток у післяпологовому періоді середня максимальна концентрація еналаприлу у грудному молоці становила 1,7 мкг/л (від 0,54 до 5,9 мкг/л) через 4-6 годин після прийому. Середня максимальна концентрація еналаприлату становила 1,7 мкг/л (від 1,2 до 2,3 мкг/л) та визначалася у різні інтервали часу протягом 24 годин після прийому. З урахуванням даних про максимальні концентрації в грудному молоці, максимальне споживання речовини дитиною, що знаходиться виключно на грудному вигодовуванні, залишає приблизно 0,16% дози, що приймається матір'ю, з урахуванням поправки на масу тіла.
У жінки, яка приймала еналаприл внутрішньо в дозі 10 мг 1 раз на добу протягом 11 місяців, максимальна концентрація еналаприлу в грудному молоці становила 2 мкг/л через 4 години після прийому, максимальна концентрація еналаприлату – 0,75 мкг/л приблизно через 9 год після прийому. Загальна концентрація еналаприлу у грудному молоці протягом 24 годин після прийому становила 1,44 мкг/л та еналаприлату – 0,63 мкг/л.
У однієї жінки, яка прийняла еналаприл у дозі 5 мг одноразово, і у двох жінок, які прийняли еналаприл у дозі 10 мг одноразово, через 4 години після прийому концентрація еналаприлату в грудному молоці була нижчою за межу виявлення (менше 0,2 мкг/л). концентрація еналаприлу не визначалася.
Фармакодинаміка
Еналаприл є гіпотензивним засобом із групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Еналаприлу малеат являє собою сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, похідного L-аланіну та L-проліну. Еналаприл є проліками: у результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який безпосередньо інгібує АПФ. Механізм його дії пов'язаний із зменшенням утворення ангіотензину II з ангіотензину I, що призводить до збільшення активності реніну (внаслідок усунення негативного зворотного зв'язку на вивільнення реніну) та зменшення виділення альдостерону. АПФ ідентичний ферменту кініназу II, тому еналаприл також може блокувати руйнування брадикініну - пептиду, що має виражену вазодилатуючу дію. Клінічне значення цього ефекту не встановлено.
Незважаючи на те, що основним механізмом антигіпертензивної дії еналаприлу вважається придушення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), яка відіграє важливу роль у регулюванні артеріального тиску (АТ). Еналаприл виявляє антигіпертензивну дію також і у пацієнтів з артеріальною гіпертензією з низькою активністю реніну.
Застосування еналаприлу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією призводить до зниження АТ як у положенні «стоячи», так і в положенні «лежачи» без значного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС).
Симптоматична постуральна гіпотензія нечасто розвивається. У деяких пацієнтів для досягнення оптимального зниження артеріального тиску може знадобитися кілька тижнів терапії. Різке переривання терапії еналаприлом не викликає швидкого підйому артеріального тиску.
Ефективне інгібування активності АПФ зазвичай розвивається через 2-4 години після прийому внутрішньо одноразової дози еналаприлу. Антигіпертензивна дія зазвичай розвивається протягом 1 години, максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 4-6 годин після прийому препарату.
Тривалість впливу залежить від величини дози. При застосуванні рекомендованих доз еналаприлу антигіпертензивна дія та гемодинамічні ефекти зберігаються протягом 24 годин.
У клінічних дослідженнях гемодинаміки у пацієнтів з есенціальною гіпертензією зниження артеріального тиску супроводжувалося зниженням загального периферичного судинного опору, збільшенням серцевого викиду та відсутністю змін або незначними змінами ЧСС. Після прийому еналаприлу внутрішньо спостерігалося посилення ниркового кровотоку, при цьому швидкість клубочкової фільтрації не змінювалася. Ознак затримки натрію чи рідини немає.
Однак у пацієнтів із вихідно зниженою клубочковою фільтрацією її швидкість зазвичай збільшувалася.
У короткострокових клінічних дослідженнях у пацієнтів із захворюваннями нирок та цукровим діабетом або без нього після застосування еналаприлу спостерігалося зменшення альбумінурії, виведення нирками імуноглобуліну G (IgG), а також зниження вмісту загального білка в сечі.
При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками у еналаприлу спостерігається більш виражена антигіпертензивна дія. Еналаприл зменшує або попереджає розвиток гіпокаліємії, спричиненої застосуванням тіазидних діуретиків.
У пацієнтів із серцевою недостатністю на фоні терапії серцевими глікозидами та діуретиками застосування еналаприлу (як усередину, так і ін'єкційно) призводило до зниження загального периферичного судинного опору та АТ. Серцевий викид збільшувався, тоді як ЧСС (зазвичай підвищена у пацієнтів із серцевою недостатністю) знижувалася. Тиск заклинювання в легеневих капілярах також знижувалося. Толерантність до фізичного навантаження та рівень тяжкості серцевої недостатності, оцінені за критеріями Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA), покращувалися. Ці ефекти спостерігалися при тривалій терапії.
У пацієнтів з легким та помірним ступенем тяжкості серцевої недостатності застосування еналаприлу уповільнювало прогресування дилатації/розширення порожнин серця та серцевої недостатності, що підтверджувалося зниженням кінцево-діастолічного та систолічного обсягів лівого шлуночка та покращенням фракції викиду лівого шлуночка.
У двох великих рандомізованих контрольованих дослідженнях у популяціях пацієнтів з серцево-судинним або цереброваскулярним захворюванням в анамнезі або з цукровим діабетом, ускладненим ураженням органу-мішені, а також у популяції пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Ангіотензин II. Не було виявлено значного сприятливого впливу на ниркові та/або серцево-судинні наслідки та смертність, тоді як відзначалося підвищення ризику гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії при застосуванні комбінації препаратів у порівнянні з монотерапією. Дослідження,що проводилося з метою оцінки переваг додавання аліскірену до стандартної терапії інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічною хворобою нирок та/або серцево-судинними захворюваннями, було припинено достроково у зв'язку з підвищеним ризиком гіпотензія та порушення функції нирок) та серйозних небажаних наслідків (серцево-судинна смерть та інсульт), які значно частіше реєструвалися у пацієнтів у групі аліскірену порівняно з групою плацебо.артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) та серйозних небажаних наслідків (серцево-судинна смерть та інсульт), які значно частіше реєструвалися у пацієнтів у групі аліскірену порівняно з групою плацебо.артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) та серйозних небажаних наслідків (серцево-судинна смерть та інсульт), які значно частіше реєструвалися у пацієнтів у групі аліскірену порівняно з групою плацебо.
Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія будь-якого ступеня тяжкості. Реноваскулярна гіпертензія. Серцева недостатність будь-якого ступеня важкості.
У пацієнтів з наявністю клінічних проявів серцевої недостатності препарат Берліприл® 5 також показаний для:
підвищення виживання пацієнтів; уповільнення прогресування серцевої недостатності; зниження частоти госпіталізацій щодо серцевої недостатності.Профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності. У пацієнтів без клінічних симптомів серцевої недостатності з дисфункцією лівого шлуночка препарат Берліприл® 5 показаний для:
уповільнення розвитку клінічних проявів серцевої недостатності; зниження частоти госпіталізацій щодо серцевої недостатності.Профілактика коронарної ішемії у пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка. Препарат Берліприл® 5 показаний для:
зменшення частоти розвитку інфаркту міокарда; зниження частоти госпіталізацій ло з приводу нестабільної стенокардії.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до еналаприлу, інших інгібіторів АПФ або інших компонентів препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку.
З обережністю
симптоматична артеріальна гіпотензія; двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; реноваскулярна гіпертензія; стан після трансплантації нирки; аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; ниркова недостатність (КК печінкова недостатність; пригнічення кістковомозкового кровотворення; імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду або комбінація зазначених ускладнюючих факторів; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.); цукровий діабет; гіперкаліємія; (при підвищеному ризику розвитку гіперкаліємії, у тому числі при нирковій недостатності, цукровому діабеті, гіпоальдостеронізмі або при одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками харчової солі, що містять калій; при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, що підвищують рівень калію в плазмі , гепарин, котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол)); одночасне застосування з препаратами літію; одночасне проведення діалізу з використанням поліакрилонітрильних мембран з високою проникністю (напр., AN69®); одночасне проведення плазмаферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферез) з використанням декстран сульфату; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; ангіоневротичний набряк в анамнезі; обтяжений алергологічний анамнез; після великих хірургічних втручань; при проведенні загальної анестезії із застосуванням препаратів, що сприяють розвитку артеріальної гіпотензії; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (ОЦК) (в результаті терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї та блюванні); застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактація
Застосування Берліприлу® 5 під час вагітності протипоказане. Пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативне лікування із застосуванням гіпотензивних препаратів з підтвердженим профілем безпеки для застосування у вагітних, за винятком випадків, коли застосування інгібіторів АПФ є необхідним.
При підтвердженні вагітності застосування Берліприлу 5 слід негайно припинити та призначити пацієнтці гіпотензивні препарати іншої групи з підтвердженим профілем безпеки для застосування у вагітних. Епідеміологічні дані щодо ризику виникнення вроджених вад при застосуванні інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності не є незаперечними, проте незначне підвищення ризику не може бути виключено. Застосування інгібіторів АПФ у II та III триместрах вагітності може супроводжуватися негативним впливом на плід та новонародженого, включаючи розвиток артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності, гіперкаліємії, олігогідрамніону та/або гіпоплазії кісток черепа у новонародженого. Розвиток олігогідрамніону, мабуть, пов'язаний із зниженням функції нирок плода.Це ускладнення може призводити до контрактур кінцівок, деформації кісток черепа, включаючи його лицьову частину, гіпоплазії легень.
При застосуванні препарату Берліприл 5 необхідно проінформувати пацієнтку щодо потенційного ризику для плода.
При неможливості відміни препарату Берліприл® 5 у період вагітності необхідно ретельне спостереження за новонародженими, чиї матері приймали препарат Берліприл® 5 для виявлення можливого зниження АТ, олігурії та гіперкаліємії, контролю стану ниркової функції, а також кісток черепа новонародженого за допомогою ультразвукового дослідження.
Еналаприл може бути видалений із кровообігу новонародженого за допомогою перитонеального діалізу; теоретично за допомогою обмінного переливання крові. Еналаприл та еналаприлат виділяються у грудне молоко у слідових кількостях, але безпека їх не вивчена. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.
Побічна дія
Можливі побічні ефекти наведені відповідно до класифікації словника для нормативно-правової діяльності (MedDRA) та частоти їх виникнення у порядку зменшення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100,< 1/10), нечасто (≥ 1/1000,< 1/100), рідко (≥1/10000,< 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (за наявними даними оцінка неможлива).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
Нечасто: анемія (включаючи апластичну та гемолітичну анемію);
Рідко: нейтропенія, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функції кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання.
Порушення з боку ендокринної системи
Частота невідома: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
Порушення з боку обміну речовин та харчування
Нечасто: гіпоглікемія.
Порушення з боку психіки
Часто депресія;
Нечасто: сплутаність свідомості, безсоння, підвищена нервозність;
Рідко: незвичайні сновидіння, порушення сну.
Порушення з боку нервової системи
Часто: біль голови;
Нечасто: сонливість, парестезія, системне запаморочення.
Порушення з боку органу зору
Дуже часто: нечіткість зору.
Порушення з боку серця
Часто: біль у грудях, порушення ритму серця, стенокардія, тахікардія;
Нечасто: відчуття серцебиття; інфаркт міокарда чи інсульт*.
Порушення з боку судин
Дуже часто: запаморочення;
Часто: виражене зниження артеріального тиску (включаючи ортостатичну гіпотензію), синкопальні стани;
Нечасто: ортостатична гіпотензія (можливо вторинна стосовно вираженої артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи високого ризику);
Рідко: синдром Рейно.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.
Дуже часто: кашель;
Часто: задишка;
Нечасто: ринорея, біль у горлі, захриплість голосу, бронхоспазм/бронхіальна астма;
Рідко: риніт, легеневі інфільтрати, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Дуже часто: нудота;
Часто: діарея, біль у животі, порушення смаку;
Нечасто: кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, подразнення шлунка, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки;
Рідко: стоматит/афтозні виразки, глосит;
Дуже рідко: інтестинальний ангіоневротичний набряк.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів
Рідко: печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), гепатит (включаючи некроз), холестаз (включаючи жовтяницю).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
Часто: висипання на шкірі, реакція гіперчутливості/ангіоневротичний набряк: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ «Особливі вказівки»);
Нечасто: підвищене потовиділення, свербіж шкіри, кропив'янка, алопеція;
Рідко: багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пемфігіус, еритродермія.
Повідомлялося про розвиток симптомокомплексу, який може включати всі або деякі з таких симптомів: лихоманку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, збільшення швидкості осідання еритоцитів (ШОЕ), еозино. Також можлива поява шкірного висипу, реакцій фотосенсибілізації та інших шкірних реакцій.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
Нечасто: порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія;
Рідко: олігурія.
Порушення з боку статевих органів та молочної залози
Нечасто: еректильна дисфункція;
Рідко: гінекомастія.
Загальні розлади та порушення у місці введення
Дуже часто: астенія;
Часто: підвищена стомлюваність;
Нечасто: м'язові судоми, припливи крові до шкіри обличчя, шум у вухах, відчуття дискомфорту, лихоманка.
Лабораторні та інструментальні дані
Часто: гіперкаліємія, підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові;
Нечасто: підвищення концентрації сечовини у плазмі, гіпонатріємія;
Рідко: підвищення активності «печінкових» трансаміназ, збільшення концентрації білірубіну у плазмі крові.
*Частота випадків була порівнянна з частотою, що спостерігалася у клінічних дослідженнях при прийомі плацебо та у групах активного контролю.
У пацієнтів, які одночасно одержують інгібітори АПФ, у тому числі еналаприл та препарати золота у вигляді ін'єкцій (натрію ауротіомалат) відзначалися рідкісні випадки нітритоїдних реакцій (симптоми, що включають «припливи» крові до обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію).
Взаємодія з лікарськими засобами
При постійному одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2), можливе зниження антигіпертензивного ефекту інгібіторів АПФ, у тому числі еналаприлу. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів можливе підвищення вмісту калію в плазмі, що може призводити до порушення функції нирок. Як правило, дані зміни мають оборотний характер. У поодиноких випадках у пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у літніх або пацієнтів із зневодненням, у т. ч. внаслідок прийому діуретиків) може розвинутись гостра ниркова недостатність. У разі одночасного застосування необхідно здійснювати регулярний контроль функції нирок (як на початковому етапі, так і періодично під час лікування).Пацієнти мають отримувати достатню кількість рідини.
Одночасне застосування калійвмісних харчових добавок, калійвмісних замінників харчової солі та/або застосування калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), а також гепарину може призводити до значного підвищення вмісту калію в плазмі крові. Якщо внаслідок гіпокаліємії показано одночасне застосування еналаприлу та зазначених препаратів, слід бути обережним і регулярно контролювати концентрацію калію в плазмі крові.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів, що містять котримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол), підвищується ризик розвитку гіперкаліємії. Попередня терапія високими дозами діуретиків (тіазидними або «петльовими») може призвести до гіповолемії та ризику розвитку артеріальної гіпотензії на початку застосування еналаприлу. Антигіпертензивна дія еналаприлу може бути зменшена або за допомогою відміни діуретика, або за рахунок збільшення споживання рідини або кухонної солі, а також за умови застосування еналаприлу на початку лікування низькими дозами.
Одночасне застосування препарату Берліприл 5 та препаратів літію не рекомендується через ризик розвитку літієвої інтоксикації. Одночасне застосування тіазидних діуретиків з препаратами літію може підвищувати ймовірність розвитку літієвої інтоксикації та посилювати ризик, що вже існує, на фоні застосування інгібіторів АПФ. У разі застосування цієї комбінації необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі крові.
Антигіпертензивна дія еналаприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з діуретиками, а також гіпотензивними препаратами інших груп, у тому числі бета-адреноблокаторами, метилдопою, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, нітрогліцерином та іншими нітратами, а також іншими вазодилататорами. Одночасне застосування деяких анестезуючих лікарських засобів, трициклічних антидепресантів, антипсихотичних та наркотичних препаратів з інгібіторами АПФ може призвести до надмірного зниження АТ (див. розділ «Особливі вказівки»). У поодиноких випадках при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ (включаючи еналаприл) та внутрішньовенному введенні препаратів золота (натрію ауротіомалат) були описані випадки розвитку нітритоїдних реакцій (симптоми, що включають «припливи» крові до обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію).Збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з такими лікарськими засобами:
з інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, тимсиролімусом, сиролімусом, еверолімусом: з інгібіторами дипептидилієнтидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, сітагліптіном, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптіном; з естрамустином;Тканинні активатори плазміногену
В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.
Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП)
Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ.
Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Алкоголь посилює антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Еналаприл може безпечно застосовуватися одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (як антиагрегантний засіб) та бета-адреноблокаторами.
Епідеміологічні дослідження показали, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсулін, гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування) може додатково сприяти зниженню концентрації глюкози в плазмі крові, призводячи до розвитку гіпоглікемії. Ризик розвитку гіпоглікемії найчастіше відзначається протягом перших тижнів одночасного застосування вищезгаданих препаратів, а також у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього та/або інсуліну, необхідний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі крові, особливо ретельний протягом першого місяця одночасного застосування з інгібіторами АПФ.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену асоційована з вищою частотою виникнення таких побічних ефектів як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (в т.ч. ), порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м 2 площі поверхні тіла) і не рекомендується у інших пацієнтів.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Спосіб застосування та дози
Препарат Берліприл® 5 приймають внутрішньо, незалежно від їди. Доза інгібітору АПФ повинна бути підібрана індивідуально з урахуванням особливостей пацієнта та відповіді на терапію. Для добору необхідного режиму дозування доцільно застосовувати найбільш відповідне дозування препарату, що містить 5 мг, 10 мг або 20 мг еналаприлу (можливе застосування препаратів Берліприл®5, Берліприл®10, Берліприл®20, відповідно).
Есенційна гіпертензія
Початкова доза становить 10-20 мг еналаприлу залежно від ступеня тяжкості артеріальної гіпертензії (АГ) 1 раз на добу. При легкому ступені артеріальної гіпертензії рекомендована початкова доза становить 10 мг еналаприлу 1 раз на добу. При інших ступенях артеріальної гіпертензії рекомендована початкова доза становить 20 мг еналаприлу 1 раз на добу.
Підтримуюча доза 20 мг еналаприлу 1 раз на добу.
Дозування підбирається індивідуально для кожного пацієнта, максимальна доза не повинна перевищувати 40 мг на добу.
Реноваскулярна гіпертензія
Оскільки у пацієнтів цієї групи АТ та ниркова функція можуть бути особливо чутливі до інгібування АПФ, терапію слід розпочинати з низької початкової дози – 5 мг або менше. Потім доза підбирається відповідно до потреб та стану пацієнта. Як правило, ефективною вважається доза 20 мг еналаприлу 1 раз на добу при щоденному прийомі. Слід бути обережними при застосуванні еналаприлу у пацієнтів, які незадовго до цього приймали діуретики (див. «Одночасне лікування АГ діуретиками»).
Одночасне лікування АГ діуретиками
Після першого прийому еналаприлу може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія. Такий ефект найімовірніший у пацієнтів, які приймають діуретики. Препарат рекомендується застосовувати з обережністю, оскільки у цих пацієнтів може спостерігатись порушення водно-електролітного балансу. Прийом діуретиків слід припинити за 2-3 дні на початок лікування еналаприлом. Якщо це неможливо, то початкову дозу еналаприлу слід зменшити (до 5 мг або менше) для оцінки первинного ефекту препарату на артеріальний тиск. Далі дозування слід підбирати з урахуванням потреби та стану пацієнта.
Застосування при нирковій недостатності
Слід збільшити інтервал між прийомами та/або зменшеною дозою препарату.
Кліренс креатиніну 30 Кліренс креатиніну 10 Кліренс креатиніну КК ≤ 10 мл/хв: Початкова доза 2,5 мг у дні діалізу** Еналаприл піддається діалізу. Коригування дози в дні, коли діаліз не проводиться, має здійснюватися залежно від рівня АТ.
Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка
Початкова доза еналаприлу у пацієнтів з клінічно вираженою серцевою недостатністю (СН) або безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка становить 2,5 мг, при цьому застосування препарату повинно проводитися під ретельним лікарським контролем для оцінки первинного ефекту препарату на АТ. Препарат Берліприл®10 може застосовуватися для лікування СН з вираженими клінічними проявами зазвичай одночасно з діуретиками і, якщо необхідно, із серцевими глікозидами. У разі відсутності симптоматичної артеріальної гіпотензії (на початку застосування препарату Берліприл®10 при СН) або після її корекції, дозу препарату слід поступово підвищувати до звичайної підтримуючої дози 20 мг еналаприлу, яка застосовується одноразово, або ділиться на 2 прийоми залежно від переносимості препарату пацієнтом .Підбір дози може проводитися протягом 2-4 тижнів або в більш короткий термін, якщо є залишкові ознаки та симптоми СН. Такий терапевтичний режим ефективно знижує показники смертності пацієнтів із клінічно вираженою СН. Максимальна добова доза становить 40 мг, розділена на два прийоми.
Як до, так і після початку лікування препаратом Берліприл®10 слід проводити регулярний контроль артеріального тиску та функції нирок, оскільки повідомлялося про розвиток внаслідок застосування препарату артеріальної гіпотензії з подальшим (рідше) виникненням ниркової недостатності. У пацієнтів, які приймають діуретики, доза діуретиків повинна бути знижена до початку лікування препаратом Берліприл®10. Розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату Берліприл не означає, що артеріальна гіпотензія повторно виникне при тривалому лікуванні, і не вказує на необхідність припинення прийому препарату. При лікуванні препаратом Берліприл®10 слід також контролювати вміст калію у плазмі.
Передозування
Відомості про передозування обмежені.
Найбільш характерні симптоми передозування: виражене зниження артеріального тиску, що починається приблизно через 6 годин після прийому препарату (одночасно з блокадою РААС), та ступор. Передозування інгібіторами АПФ може супроводжуватися розвитком таких симптомів: шок (гостра судинна недостатність), порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, «відчуття» серце биття, брадикардія, запаморочення, занепокоєння та кашель. Концентрація еналаприлату в плазмі крові, що перевищує у 100-200 разів концентрації, що відзначалися при призначенні терапевтичних доз, спостерігалась після прийому 300 мг та 440 мг еналаприлу відповідно.
Лікування:
Тактика терапії, що проводиться, залежить від вираженості симптомів передозування і ступеня їх тяжкості. Застосування препарату Берліприл 5 слід негайно припинити. Лікувальні заходи повинні бути спрямовані на елімінацію еналаприлу та еналаприлату та корекцію вираженого зниження АТ.
При передозуванні рекомендується внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію. При вираженому зниженні артеріального тиску пацієнта переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям і проводять заходи, спрямовані на стабілізацію артеріального тиску. При необхідності слід розглянути можливість внутрішньовенного введення катехоламінів. У разі недавнього прийому препарату показані заходи для запобігання всмоктування: провокація блювання, промивання шлунка, призначення адсорбентів та прийом розчину натрію сульфату.
Еналаприлат може бути видалений із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу.
При неефективності терапії брадикардії слід розглянути питання постановки електрокардіостимулятора.
У разі передозування показаний ретельний моніторинг функцій життєво важливих органів та систем, контроль вмісту електролітів та креатиніну у плазмі крові.
Запобіжні заходи та особливі вказівки
Симптоматична артеріальна гіпотензія
Симптоматична гіпотензія рідко спостерігається у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймають препарат Берліприл®, артеріальна гіпотензія розвивається частіше на тлі зневоднення, що виникає, наприклад, внаслідок терапії діуретиками, обмеження споживання кухонної солі, у пацієнтів, які перебувають на діалізі, а також у пацієнтів з діареєю або блювотою. Симптоматична артеріальна гіпотензія спостерігалася у пацієнтів із серцевою недостатністю за наявності ниркової недостатності або без неї. Найчастіше артеріальна гіпотензія розвивається у пацієнтів з тяжким ступенем серцевої недостатності та пов'язаного з цим застосування високих доз «петлевих» діуретиків, гіпонатріємії або порушення функції нирок.У цих пацієнтів застосування препарату Берліприл® слід розпочинати під лікарським контролем, який також має бути ретельним при зміні дози препарату Берліприл® та/або діуретика. Аналогічним чином слід здійснювати спостереження за пацієнтами з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження АТ може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.
При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід укласти у горизонтальне положення та, у разі потреби, ввести внутрішньовенно 0,9% розчин натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія при застосуванні препарату Берліприл не є протипоказанням до подальшого застосування препарату, яке може бути продовжено після заповнення об'єму рідини та нормалізації АТ.
У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю із нормальним або зниженим АТ препарат Берліприл® може спричинити додаткове зниження АТ. Дана реакція на прийом препарату очікувана і не є підставою для припинення лікування. У тих випадках, коли артеріальна гіпотензія стає клінічно вираженою, слід знизити дозу та/або припинити застосування діуретика та/або препарату Берліприл.
Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія
Як і всі вазодилататори, інгібітори АПФ слід призначати з обережністю пацієнтам зі стенозами клапанів лівого шлуночка та обструкцією тракту лівого шлуночка, що виносить, і утримуватися від їх застосування у випадках кардіогенного шоку та гемодинамічно значущої обструкції.
Порушення функції нирок
У випадках порушення функції нирок (КК
У деяких пацієнтів без ознак патології з боку нирок було відзначено підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в плазмі крові, особливо при одночасному застосуванні діуретиків. Може знадобитися зниження дози еналаприлу та/або припинення застосування діуретика. У цьому випадку необхідно виключити наявність стенозу ниркових артерій.
Реноваскулярна гіпертензія
Існує підвищений ризик розвитку гіпотензії та ниркової недостатності при застосуванні інгібіторів АПФ у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Навіть невелика зміна вмісту креатиніну в плазмі може бути ознакою зниження функції нирок. Застосування препарату Берліприл у пацієнтів цієї групи слід розпочинати під ретельним медичним наглядом, з низьких доз, обережно титрувати дозу, а також контролювати функцію нирок.
Трансплантація нирки
Оскільки досвід застосування препарату Берліприл у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній, застосування препарату Берліприл у пацієнтів цієї категорії не рекомендується.
Печінкова недостатність
У поодиноких випадках застосування інгібіторів АПФ було пов'язане з розвитком синдрому, що починається з холестатичної жовтяниці або гепатиту та прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним результатом. Механізм цього синдрому не вивчений. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні застосування інгібіторів АПФ слід припинити застосування препарату, при цьому пацієнт повинен перебувати під відповідним наглядом лікаря.
Підвищена чутливість / Ангіоневротичний набряк
Зареєстровані повідомлення про ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, у тому числі препарат Берліприл у різні періоди лікування. В окремих випадках повідомлялося про розвиток інтестинального набряку. У таких випадках лікування препаратом Берліприл слід негайно припинити, належне лікарське спостереження має здійснюватися до повного зникнення відповідних симптомів. Навіть у тих випадках, коли виникає тільки утруднення ковтання без утруднення дихання, пацієнти повинні тривалий час перебувати під медичним наглядом, оскільки терапія антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може бути недостатньою. У дуже рідкісних випадках ангіоневротичний набряк гортані або язика призводив до смерті. Набряк мови,голосових складок та/або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів (особливо у пацієнтів, які перенесли операції на дихальних шляхах), відповідна терапія, що включає підшкірне введення 0,1% розчину адреналіну (0,3-0,5 мл) та/або заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів, повинна бути проведена у найкоротші терміни.
У пацієнтів негроїдної раси частота розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ є вищою, ніж у представників інших рас.
Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, мають підвищений ризик виникнення при застосуванні інгібіторів АПФ.
У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ.
Аіафілактоїдні реакції при проведенні десенбілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих
Є повідомлення про рідкісний розвиток загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ при проведенні процедури десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих (геміноптера). Подібних реакцій можна уникнути, якщо на початок десенсибілізації тимчасово припинити застосування інгібітору АПФ. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою.
Анафілактоїдні реакції при проведенні ЛПНГ-аферезу
У поодиноких випадках у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності (LDL) з декстраном сульфатом, спостерігалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Якщо застосовується LDL-аферез, інгібітори АПФ слід тимчасово замінити на лікарські засоби з інших фармакотерапевтичних груп для лікування артеріальної гіпертензії або серцевої недостатності.
Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі з використанням мембран високою проникністю
У пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням мембран з високою проникністю (наприклад, AN69®), на фоні застосування інгібіторів АПФ спостерігалися анафілактоїдні реакції. Тому у цієї категорії пацієнтів рекомендується або використання діалізних мембран іншого типу, або застосування гіпотензивних препаратів з інших фармакотерапевтичних груп.
Нейтропенія/агранулоцитоз
Нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія можуть розвинутись на фоні терапії інгібіторами АПФ. За нормальної функції нирок та відсутності інших ускладнюючих факторів нейтропенія виникає рідко. Еналаприл слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів з колагенозами, які перебувають на імуносупресивній терапії, приймають алопуринол або прокаїнамід або мають комбінацію зазначених ускладнених факторів, особливо за наявності порушень функції нирок. У деяких пацієнтів із цієї категорії розвинулися серйозні інфекційні захворювання, які у ряді випадків не відповідали на інтенсивну терапію антибіотиками. У разі застосування препарату Берліприл у таких пацієнтів рекомендується регулярний контроль кількості лейкоцитів у крові.а під час лікування всі пацієнти повинні бути проінструктовані про необхідність повідомляти лікаря про будь-які ознаки розвитку можливої інфекції.
Кашель
Повідомляється про виникнення кашлю під час лікування інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель має непродуктивний постійний характер і припиняється після відміни препарату. Розвиток сухого кашлю внаслідок терапії інгібіторами АПФ має враховуватись при диференціальній діагностиці кашлю.
Хірургічні втручання/Загальна анестезія
У пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання та/або загальної анестезії із застосуванням препаратів, що знижують АТ, еналаприл може блокувати утворення ангіотензину II під впливом компенсаторного викиду реніну. Якщо передбачається, що гіпотензія розвивається за цим механізмом, вона може бути скоригована збільшенням ОЦК. Перед хірургічними втручаннями (включаючи стоматологічні процедури) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування Берліприлу 10.
Цукровий діабет
Пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішньо і/або інсулін одночасно з препаратом Берліприл®, необхідно проінструктувати на предмет ретельного контролю рівня глюкози в плазмі крові для виявлення гіпоглікемії, особливо протягом першого місяця одночасного застосування з препаратом Берліприл® 10.
Гіперкаліємія
У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, у тому числі еналаприл, спостерігалося підвищення вмісту калію в плазмі. До факторів ризику розвитку гіперкаліємії відносяться: ниркова недостатність та погіршення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, гіпоальдостеронізм, інтеркурентні захворювання та стани, у тому числі дегідратація, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (спір , тріамтерен або амілорид), калійвмісних харчових добавок або калійвмісних замінників харчової солі, або інших лікарських засобів, що підвищують вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол)), застосування калійвмісних харчових добавок,калійзберігаючих діуретиків або калійвмісних замінників харчової солі, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Гіперкаліємія може призводити до серйозних, іноді смертельних порушень ритму серця. При необхідності одночасного застосування препарату Берліприл і перелічених вище лікарських засобів слід дотримуватися обережності. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові.
Препарати літію
Не рекомендується одночасне застосування препаратів літію та еналаприлу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Подвійна блокада РААС
Є дані, що одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II або аліскіреном збільшує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності).
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
У разі, коли одночасне застосування двох засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря та з регулярним моніторингом функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові.
Етнічні відмінності
Подібно до інших інгібіторів АПФ, еналаприл може бути менш ефективним у зниженні АТ у представників негроїдної раси порівняно з представниками інших рас, можливо, через вищу поширеність низькоренінового статусу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією в даній популяції.
Застосування у пацієнтів похилого віку
Клінічні дослідження ефективності та безпеки еналаприлу були подібними у літніх та молодших пацієнтів з АГ.
Алкоголь
У період лікування не рекомендується вживати алкогольні напої. Алкоголь посилює антигіпертензивну дію інгібіторів АП.
Непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції
Препарат Берліприл® 10 містить лактозу, тому його застосування у пацієнтів зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози та галактози протипоказано.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами
Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами, а також при заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій у зв'язку з тим, що при застосуванні препарату можливий розвиток підвищеної стомлюваності та запаморочення.
Умови зберігання:
Зберігати при температурі не вище 25 °С.
Умови зберігання
При кімнатній температурі
Умови відпустки з аптек
За рецептом
Відео на цю темуИнформация, касающаяся данного товара
Производит Берлиприл 5 5мг 30 шт таблетки компания Берлин Хеми. Само производство расположено в стране Германия.
Тут Вы всегда можете купить Берлиприл 5 5мг 30 шт таблетки онлайн в Украине и оформить доставку на дом (работаем со всеми городами). Если Вы ищете Берлиприл 5 5мг 30 шт таблетки в Украине, то Вам однозначно к нам! Мы продаем нашу продукцию в таких городах как Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и в любом другом городе. У нас еще есть схожая продукция, например этот товар. Необходима быстрая доставка Берлиприл 5 5мг 30 шт таблетки? Мы отправляем продукцию в день заказа или на следующий рабочий день. Не болейте!
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на его аналоги: Энам 5мг 20 шт. таблетки, Эналаприл реневал 20мг 28 шт. таблетки, Эналаприл-фпо 5мг 20 шт. таблетки, Берлиприл 10 10мг 30 шт. таблетки, Берлиприл 20 20мг 30 шт. таблетки.
