Сердечно-сосудистые

Склад, форма випуску та упаковкаКалію аспарагінат; носій: мікрокристалічна целюлоза Е460(i); магнію аспарагінат; антислежуючий агент: тальк Е553(iii); плівкоутворювач: гідроксипропілметилцелюлоза Е464; носій: мальтодекстрин; барвник: діоксид титану Е171; вологоутримуючий агент: пропіленгліколь Е1520; антислежуючий агент: діоксид кремнію аморфний Е551; антислежуючий агент: стеарат магнію Е470; носій: кроскарамеллоза натрію Е468; антислежуючий агент: стеаринова кислота Е570.ХарактеристикаБіологічно активна добавка до їжі «Калій Магній» Переваги комплексу "Калій Магній": Серце одночасно отримує дві найважливіші для його роботи речовини – калій та магній; Нормалізується вміст обох цих мінералів, оскільки усунути дефіцит калію не можна, якщо в організмі недостатньо магнію. Калій і магній легко проникають у позаклітинний простір, оскільки містяться у формі аспарагінату, яка є найбільш біодоступною. Аспарагінат – органічна сіль аспарагінової кислоти. Надходячи в клітини, аспарагінат включається в обмін речовин, посилюючи вироблення енергії у формі АФТ. Це особливо важливо для серця, яке відноситься до найенергоємніших органів і чия повноцінна робота залежить від забезпеченості енергією.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела калію і магнію.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, діти віком до 14 років.Спосіб застосування та дозиДорослим, по 1 таблетці 3-4 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Фасування: N30 Форма випуску таб. Упаковка: банку Виробник: Кадила Фармасьютікалс Завод-виробник: Кадила Фармасютікалз Лтд. (Індія/Росія).

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: клопідогрел гідросульфат 97,875 мг, у перерахунку на клопідогрел 75,000 мг; допоміжні речовини: лактоза, безводна 108,125 мг, целюлоза мікрокристалічна 30,00 мг, крохмаль прежелатинізований 12,00 мг, макрогол 6000 8,00 мг, рицинова олія, гідрогенізована 4,00 мг; оболонка: гіпромелоза 6ср 5,60 мг, титану діоксид (Е171) 1,46 мг, тальк 0,50 мг, барвник заліза оксид червоний (Е 172) 0,04 мг, пропіленгліколь 0,40 мг. По 7 або 10 таблеток у контурну коміркову упаковку (блістер) із комбінованого матеріалу. OPA/AL/PVC (поліамід/ фольга алюмінієва /полівінілхлорид) та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 2, 4, 8 або 12 контурних упаковок (блістерів) по 7 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 3 або 9 контурних упаковок (блістерів) по 10 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору. *Вигляд на поперечному розрізі: біла або майже біла шорстка маса з плівковою оболонкою рожевого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після одноразового та повторного прийому внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується. Середні значення максимальної концентрації (Сmах) незміненого клопідогрелу в плазмі крові (2,2-2,5 нг/мл після прийому внутрішньо разової дози 75 мг) досягаються приблизно через 45 хвилин. За даними вивчення екскреції нирками метаболітів клопідогрелу ступінь всмоктування становить приблизно 50%. Розподіл Клопідогрел і його основний циркулюючий у плазмі неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові людини в умовах in vitro (98% і 94% відповідно). Цей зв'язок ненасичений у широкому діапазоні концентрацій. Метаболізм Клопідогрел активно метаболізується у печінці. В умовах in vitro та in vivo клопідогрел метаболізується двома шляхами: перший – опосередковується естеразами та призводить до гідролізу з утворенням неактивного метаболіту – похідного карбоксильної кислоти (85% від циркулюючих метаболітів), а інший – каталізується різними ізоферментами цитохрому Р45. Спочатку клопідогрел перетворюється до проміжного метаболіту - 2-оксо-клопідогрелу. Подальший метаболізм 2-оксо-клопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрелу – тіолового похідного клопідогрелу. В умовах in vitro цей шлях опосередковується ізоферментами CYP3A4, CYP2C19, CYP1A2 та CYP2B6. Активний тіоловий метаболіт клопідогрелу, виділений в умовах in vitro, швидко та незворотно взаємодіє з рецепторами тромбоцитів, блокуючи їх агрегацію. Стах активного метаболіту в плазмі крові після прийому навантажувальної дози (300 мг) клопідогрелу вдвічі перевищує Смах після 4-х денного застосування клопідогрелу в підтримуючій дозі (75 мг на добу). Стах у плазмі крові досягається приблизно через 30-60 хвилин після прийому препарату. Виведення Після прийому внутрішньо 14С-міченого клопідогрелу приблизно 50% загальної радіоактивності виводиться нирками і приблизно 46% - кишечником протягом 120 годин після дозування. Після одноразового прийому внутрішньо клопідогрелу в дозі 75 мг період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 6 год. Т1/2 основного циркулюючого в плазмі крові неактивного метаболіту після одноразового та повторного застосування становить 8 год. Фармакогенетика Ізофермент CYP2C19 бере участь в освіті як активного метаболіту, так і проміжного метаболіту - 2-оксо-клопідогрелу. Фармакокінетика та антиагрегантна дія активного метаболіту клопідогрелу, а також результати оцінки агрегації тромбоцитів в умовах ex vivo відрізняються залежно від генотипу ізоферменту CYP2C19. Алель гена ізоферменту CYP2C19*1 відповідає повністю функціональному метаболізму, тоді як алелі генів ізоферментів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є нефункціональними. Алелі генів ізоферментів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є причиною зниження метаболізму у більшості представників європеоїдної (85%) та монголоїдної (99%) рас. Інші алелі, пов'язані з відсутністю або зниженням метаболізму, зустрічаються рідше і включають, але не обмежуються алелями генів ізоферментів CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8. Пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 повинні мати дві зазначені вище алелі гена з втратою функції. За даними опублікованих досліджень частота генотипів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19, що супроводжуються зниженням метаболізму, становить приблизно 2% у представників європеоїдної раси, 4% - у осіб негроїдної раси та 14% - у осіб монголоїдної раси. Існують випробування, що дозволяють визначити генотип ізоферменту CYP2C19. За даними дослідження та мета-аналізу, в які включали людей з дуже високою, високою, проміжною та низькою активністю ізоферменту CYP2C19, достовірна різниця експозиції активного метаболіту та середнього ступеня інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів у добровольців з дуже високою, високою та проміжною активністю. CYP2C19 була відсутня.У добровольців із низькою активністю цього ізоферменту експозиція активного метаболіту знизилася порівняно з такою у добровольців із високою активністю ізоферменту CYP2C19. При застосуванні клопідогрелу в дозах 600 мг навантажувальна доза/150 мг підтримуюча доза (600 мг/150 мг) у пацієнтів з низьким метаболізмом експозиція активного метаболіту була вищою, ніж при застосуванні схеми лікування 300 мг/75 мг. Крім того, ступінь інгібування агрегації тромбоцитів була подібною до такої в групах пацієнтів з високою активністю ізоферменту CYP2C19, які отримували клопідогрел за схемою 300 мг/75 мг. Однак схема дозування клопідогрелу у групі пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 не визначена у дослідженнях, що передбачали вивчення клінічних результатів. Проведені досі клінічні дослідження мали недостатній обсяг вибірки для виявлення відмінностей у клінічному результаті у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19. Фармакокінетика спеціальних груп пацієнтів Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу в спеціальних групах пацієнтів (пацієнти похилого віку, діти, пацієнти з порушенням функції нирок та печінки) не вивчена. Пацієнти похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) порівняно з молодими добровольцями відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі не виявили. Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Порушення функції нирок Після повторного застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК 5-15 мл/хв) рівень інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів нижчий на 25%, ніж у здорових добровольців. Однак ступінь подовження часу кровотечі була подібною до здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Порушення функції печінки Після застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу протягом 10 днів у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки ступінь інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів та середній показник подовження часу кровотечі були порівняні зі здоровими добровольцями. Етнічні особливості Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, що асоціюються з проміжним або зниженим метаболізмом, відрізняється у представників різних расових/етнічних груп. Є обмежені літературні дані, що дозволяють оцінити значення генотипування ізоферменту CYP2C19 на клінічні наслідки для пацієнтів монголоїдної раси.ФармакодинамікаКлопідогрел – це проліки, один з активних метаболітів якого є інгібітором агрегації тромбоцитів. Активний метаболіт клопідогрелу селективно інгібує зв'язування аденозин дифосфату (АДФ) з P2YI2 рецепторами тромбоцитів та подальшу АДФ-опосередковану активацію глікопротеїнового GPIIb/IIIа комплексу, що призводить до інгібування агрегації тромбоцитів. Пригнічення агрегації тромбоцитів є необоротним і продовжується протягом усього життєвого циклу клітин (приблизно 7-10 днів), тому швидкість відновлення нормальної функції тромбоцитів відповідає швидкості їхнього оновлення. Агрегація тромбоцитів, індукована іншими агоністами, крім АДФ, також пригнічується внаслідок блокади посиленої активації тромбоцитів під дією АДФ. Активний метаболіт утворюється під дією ізоферментів CYP450, деякі з яких можуть відрізнятися поліморфізмом або можуть інгібуватися під дією інших лікарських засобів, тому адекватне пригнічення агрегації тромбоцитів відзначається не у всіх пацієнтів. При лікуванні клопідогрелом у дозі 75 мг на добу з першого дня терапії відзначається значне пригнічення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані ступінь пригнічення агрегації тромбоцитів при застосуванні клопідогрелу в дозі 75 мг на добу, в середньому, становила від 40% до 60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово поверталися до вихідних значень, у середньому, протягом 5 днів. Клопідогрел дозволяє запобігти розвитку атеротромботичних ускладнень у пацієнтів з атеросклеротичним ураженням судин будь-якої локалізації, особливо з ураженням церебральних, коронарних або периферичних артерій.Показання до застосуванняПрофілактика атеротромботичних ускладнень: у дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда (давністю від декількох днів до 35 днів), з ішемічним інсультом (давністю від 7 днів до 6 місяців) або з діагностованою оклюзійною хворобою периферичних артерій; у дорослих пацієнтів з гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою; з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболітичної терапії, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Профілактика атеротромботичних та тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії) Дорослі пацієнти з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають, як мінімум, один фактор ризику судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотеч (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клопідогрелу або будь-яких допоміжних речовин, що входять до складу препарату; тяжке порушення функції печінки; гостра кровотеча, наприклад кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність та період грудного вигодовування; діти до 18 років (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: Помірні порушення функції печінки зі схильністю до кровотечі (обмежений досвід застосування); порушення функції нирок (обмежений досвід застосування); патологічні стани, що підвищують ризик розвитку кровотечі (зокрема травма, хірургічні втручання); захворювання, при яких є схильність до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових та внутрішньоочних); одночасне застосування з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), включаючи інгібітори циклооксигенази – 2 (ЦОГ-2); одночасне застосування варфарину, гепарину або інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIa; пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 (при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу і слабше виражена його антиагрегантна дія; тому при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах при гострому коронарному синдромі , ніж у пацієнтів із нормальною активністю ізоферменту CYP2C19); гіперчутливість до інших тієнопіридінів (наприклад, тиклопідин, прасугрель).Вагітність та лактаціяОскільки клінічних даних про застосування клопідогрелу під час вагітності відсутні, препарат не рекомендується застосовувати при вагітності. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого несприятливого впливу на вагітність, розвиток ембріона/плода, перебіг пологів або постнатальний розвиток. У дослідженнях на тваринах було доведено, що клопідогрел та/або його метаболіти екскретуються у грудне молоко. Тому, при необхідності терапії клопідогрелом рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяБезпека клопідогрелу була досліджена у пацієнтів, які отримували терапію клопідогрелом протягом 1 року або більше. Безпека застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу була порівнянна з такою при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти в дозі 325 мг на добу незалежно від віку, статі та расової приналежності. Нижче наведено небажані реакції, що спостерігалися в клінічних дослідженнях. Крім того, вказані спонтанні повідомлення про небажані реакції. У клінічних дослідженнях та постмаркетинговому спостереженні клопідогрелу найчастіше повідомлялося про розвиток кровотеч, головним чином, протягом першого місяця терапії. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто ≥1/10; часто від ≥1/100 до 1/10000 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко: нейтропенія, включаючи випадки тяжкої нейтропенії; дуже рідко: тромботична тромбоцитопенічна пурпура, апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко: сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції; частота невідома: перехресно-реактивна гіперчутливість на тієнопіридини (наприклад, тиклопідин, прасугрел). Порушення психіки: дуже рідко: сплутаність свідомості, галюцинації. Порушення з боку нервової системи: нечасто: внутрішньочерепний крововилив (було повідомлено про декілька випадків з летальним результатом), головний біль, запаморочення та парестезія; дуже рідко: порушення смакового сприйняття. Порушення з боку органу зору: нечасто: крововилив в очне яблуко (у кон'юнктиву, тканини та сітківку ока). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко: вертиго. Порушення з боку судин часто: гематома; дуже рідко: серйозна кровотеча з операційної рани, васкуліт, зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: носова кровотеча; дуже рідко: кровотеча з дихальних шляхів (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: шлунково-кишкова кровотеча, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто: виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, здуття живота; рідко: заочеревинний крововилив; дуже рідко: шлунково-кишковий та заочеревинний крововилив з летальним результатом, панкреатит, коліт (у тому числі виразковий коліт або лімфоцитарний коліт), стоматит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко: гепатит, гостра печінкова недостатність, відхилення від норми показників функції печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: підшкірні синці; нечасто: шкірний висип, свербіж шкіри, пурпура (підшкірні крововиливи); дуже рідко: бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), ангіоневротичний набряк, еритематозний висип, кропив'янка, екзема та плоский лишай; частота невідома: лікарсько-індукований синдром гіперчутливості, лікарський висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко: крововилив у м'язи та суглоби (гемартроз), артралгія, артрит, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: гематурія; дуже рідко: гломерулонефрит, збільшення концентрації креатиніну у сироватці крові. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: кровотеча з місця пунктування судин; дуже рідко: пропасниця. Лабораторні та інструментальні дані: часто: подовження часу кровотечі, зменшення кількості нейтрофілів, зменшення кількості тромбоцитів.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтикоагулянти для прийому внутрішньо: одночасний прийом клопідогрелу та антикоагулянтів для прийому внутрішньо може збільшити інтенсивність кровотеч, у зв'язку з чим застосування цієї комбінації не рекомендується. Застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу не змінює фармакокінетику варфарину (субстрату ізоферменту CYP2C9) або міжнародне нормалізоване відношення (МНО) у пацієнтів, які тривалий час отримують лікування варфарином. Однак одночасне застосування з варфарином збільшує ризик розвитку кровотечі у зв'язку з його незалежним додатковим впливом на згортання крові. Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні варфарину та клопідогрелу. Інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа: одночасне застосування клопідогрелу та інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIа потребує обережності у пацієнтів з підвищеним ризиком кровотеч (при травмах, хірургічних втручаннях або інших патологічних станах) (див. розділ "Особливі вказівки"). Ацетилсаліцилова кислота: ацетилсаліцилова кислота не впливає на спричинене клопідогрелом інгібування агрегації тромбоцитів, індуковане АДФ, але клопідогрел потенціює дію ацетилсаліцилової кислоти на колаген-індуковану агрегацію. Тим не менш, одночасний прийом 500 мг ацетилсаліцилової кислоти двічі на добу протягом одного дня суттєво не подовжує часу кровотечі, що викликається прийомом клопідогрелу. Фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелом та ацетилсаліциловою кислотою, можливо, і призводить до підвищення ризику кровотеч. Враховуючи це, слід дотримуватися обережності при одночасному прийомі цих препаратів, хоча у клінічних дослідженнях пацієнти приймали комбіновану терапію клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислотою протягом одного року. Гепарин: за даними клінічного дослідження у здорових осіб при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину, а також не змінювалася антикоагулянтна дія гепарину. Одночасне застосування гепарину не впливало на пригнічення агрегації тромбоцитів клопідогрелом. Можлива фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелом та гепарином, що призводить до збільшення ризику розвитку кровотечі. Тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності. Тромболітики: безпека одночасного застосування клопідогрелу, фібринспецифічних або фібриннеспецифічних тромболітиків та гепарину оцінювалася у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда. Частота розвитку клінічно значущих кровотеч виявилася порівнянна з такою частотою при одночасному застосуванні тромболитиков, гепарину з ацетилсаліциловою кислотою. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): за даними клінічного дослідження за участю здорових добровольців одночасне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані шлунково-кишкові кровотечі. Тим не менш, через відсутність досліджень щодо взаємодії з іншими нестероїдними протизапальними засобами в даний час, не відомо чи підвищується ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч при застосуванні разом з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Тому одночасну терапію НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, та клопідогрелу слід проводити з обережністю (див. розділ "Особливі вказівки"). Інгібітори ізоферменту CYP2C19: клопідогрел метаболізується до утворення свого активного метаболіту частково під дією ізоферменту CYP2C19. Тому препарати, що інгібують цей ізофермент, можуть спричинити зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелу. Клінічне значення цієї взаємодії невідоме. Слід уникати одночасного застосування із потужними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP2C19. До інгібіторів ізоферменту CYP2C19 відносяться: омепразол та езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, моклобемід, вориконазол, флуконазол, тиклопідин, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарбазепін та хлорамфен. Інгібітори протонної помпи: застосування омепразолу в дозі 80 мг один раз на добу одночасно з клопідогрелом або з 12-годинною перервою між прийомом двох препаратів зменшило значення системної експозиції (AUC) активного метаболіту клопідогрелу на 45% (після прийому навантажувальної дози клопі0) (Після прийому підтримуючої дози клопідогрелу). Зменшення AUC активного метаболіту клопідогрелу пов'язане зі зниженням ступеня інгібування агрегації тромбоцитів (39% – після прийому навантажувальної дози клопідогрелу та 21% – після прийому підтримуючої дози клопідогрелу). Передбачається аналогічна взаємодія клопідогрелу з езомепразолом.У спостережних та клінічних дослідженнях зареєстровані суперечливі дані про клінічні прояви з боку серцево-судинної системи щодо даної фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії. Слід уникати одночасного застосування з омепразолом або езомепразолом. До інгібіторів протонної помпи з мінімальною інгібуючою дією на ізофермент CYP2C19 відносяться: пантопразол та лансопразол. При одночасному застосуванні пантопразолу в дозі 80 мг один раз на добу спостерігалося зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелу в плазмі крові на 20% (після прийому навантажувальної дози клопідогрелу) та на 14% (після прийому підтримуючої дози клопідогрелу). Це супроводжувалося зменшенням ступеня інгібування агрегації тромбоцитів у середньому на 15% та 11% відповідно. Тому одночасне застосування клопідогрелу з пантопразолом можливе. Інші лікарські препарати При вивченні фармакодинамічної та фармакокінетичної взаємодії клопідогрелу та інших лікарських препаратів виявлено наступне: при одночасному застосуванні клопідогрелу з атенололом та/або ніфедипіном, клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії не виявлено; фармакодинамічна активність клопідогрелу суттєво не змінювалася при одночасному застосуванні з фенобарбіталом, циметидином або естрогенами; фармакокінетика дигоксину або теофіліну не змінювалася; антацидні засоби не впливають на рівень всмоктування клопідогрелу; фенітоїн та толбутамід можуть безпечно застосовуватися одночасно з клопідогрелом. Малоймовірно, що клопідогрел може впливати на метаболізм інших лікарських препаратів, таких як фенітоїн і толбутамід, а також нестероїдні протизапальні засоби, які метаболізуються під дією ізоферменту CYP2C9; діуретики, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), блокатори "повільних" кальцієвих каналів, гіполіпідемічні засоби, коронарні вазодилататори, гіпоглікемічні засоби (в т. ч. інсулін), протиепілептичні засоби, значних небажаних взаємодій.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, один раз на добу. Дорослі та пацієнти похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19 Інфаркт міокарда, ішемічний інсульт або діагностована оклюзійна хвороба периферичних артерій. Препарат Зілт приймається в дозі 75 мг (1 таблетка) один раз на добу. Гострий коронарний синдром без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія чи інфаркт міокарда без зубця Q) Лікування препаратом Зілт® має бути розпочато з одноразового прийому навантажувальної дози (300 мг), а потім продовжено прийомом дози 75 мг один раз на добу (у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою у дозах 75-325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз ацетилсаліцилової кислоти пов'язане з великим ризиком кровотеч, доза ацетилсаліцилової кислоти, що рекомендується, не повинна перевищувати 100 мг. Максимальний сприятливий ефект спостерігається до 3 місяця лікування. Оптимальної тривалості лікування при цьому показанні офіційно не визначено. Результати клінічних досліджень підтверджують доцільність прийому клопідогрелу до 12 місяців після розвитку гострого коронарного синдрому без підйому сегмента ST. Гострий коронарний синдром з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболітичної терапії у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Препарат Зілт® слід приймати у дозі 75 мг (1 таблетка) один раз на добу, починаючи з навантажувальної дози, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою у поєднанні або без тромболітиків. Для пацієнтів віком понад 75 років лікування препаратом Зілт® повинно здійснюватися без використання навантажувальної дози. Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів і продовжують протягом принаймні 4-х тижнів. Ефективність комбінованої терапії клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислоти тривалістю понад 4 тижні у таких пацієнтів не вивчалася. Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) Препарат Зілт призначають у дозі 75 мг один раз на добу. У комбінації з клопідогрелом слід розпочати терапію і потім продовжити прийом ацетилсаліцилової кислоти в дозі 75-100 мг на добу. Якщо пацієнт пропустив прийом чергової дози: якщо пройшло менше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід негайно прийняти пропущену дозу препарату Зілт®, а потім наступну дозу приймати у звичайний час; якщо пройшло більше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід прийняти наступну дозу у звичайний час; при цьому не слід подвоювати дозу. Дорослі та пацієнти похилого віку з генетично обумовленою зниженою активністю ізоферменту CYP2C19 Низька активність ізоферменту CYP2C19 асоціюється із зменшенням антиагрегантної дії клопідогрелу. Застосування препарату Зілт у більш високих дозах (навантажувальна доза 600 мг, потім 150 мг один раз на добу) у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 призводить до посилення антиагрегантної дії клопідогрелу. Однак у клінічних дослідженнях з вивчення клінічних результатів не встановлено оптимального режиму дозування клопідогрелу у пацієнтів зі зниженим метаболізмом унаслідок генетично обумовленої низької активності ізоферменту CYP2C19. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) порівняно з молодими добровольцями відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі не виявили. Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Порушення функції нирок Після повторного застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК 5-15 мл/хв) рівень інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів нижчий на 25%, ніж у здорових добровольців. Однак ступінь подовження часу кровотечі була подібною до здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Переносимість препарату у всіх пацієнтів була хорошою. Порушення функції печінки Після застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу протягом 10 днів у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки ступінь інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів та середній показник подовження часу кровотечі були порівняні зі здоровими добровольцями. Етнічні особливості Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, що асоціюються з проміжним або зниженим метаболізмом, відрізняється у представників різних расових/етнічних груп. Є обмежені літературні дані, що дозволяють оцінити значення генотипування ізоферменту CYP2C19 на клінічні наслідки для пацієнтів монголоїдної раси. Гендерні ефекти При порівнянні фармакодинамічних властивостей клопідогрелу у чоловіків та жінок, у жінок спостерігалося менше інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, але відмінностей у подовженні часу кровотечі не було. При порівнянні клопідогрелу з ацетилсаліцилової кислотою у пацієнтів з ризиком розвитку ішемічних ускладнень частота клінічних результатів, інших побічних дій та відхилень від норми клініко-лабораторних показників була однаковою як у чоловіків, так і у жінок.ПередозуванняСимптоми: передозування клопідогрелу може призвести до подовження часу кровотечі та розвитку геморагічних ускладнень. За наявності кровотеч потрібна адекватна терапія. Лікування: при появі кровотечі потрібне проведення відповідних лікувальних заходів. Якщо потрібна швидка корекція подовженого часу кровотечі, рекомендується проведення переливання тромбоцитарної маси. Антидот клопідогрелу не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування клопідогрелом, особливо в перші тижні та/або після інвазивних кардіологічних процедур/хірургічних втручань, необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами, щоб унеможливити ознаки кровотечі (у тому числі прихованої). Враховуючи ризик розвитку кровотеч та гематологічних небажаних явищ (див. розділ "Побічна дія"), при появі клінічних симптомів можливої ​​кровотечі під час лікування необхідно негайно виконати клінічний аналіз крові з визначенням активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТВ), показників функції тромбоцитів, кількості тромбоцитів та провести інші необхідні дослідження. Клопідогрел подовжує час кровотечі, тому його необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку кровотеч, пов'язаних з травмою, хірургічним втручанням та іншими патологічними станами або захворюваннями, при яких є схильність до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових або внутрішньоочних). , що отримують ацетилсаліцилову кислоту, НПЗП, включаючи інгібітори ЦОГ-2, гепарин та інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа Одночасне застосування клопідогрелу з варфарином може збільшити ризик кровотечі (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні варфарину та клопідогрелу. Якщо пацієнту проводиться планове хірургічне втручання, а антитромбоцитарний ефект небажаний, то клопідогрел слід відмінити за 5-7 днів до операції. Пацієнта слід інформувати про те, що при прийомі клопідогрелу (у вигляді монотерапії або в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою) для зупинки кровотечі може знадобитися більше часу. Пацієнти повинні повідомити лікаря про кожен випадок незвичного (по локалізації або тривалості) кровотечі. Необхідно також інформувати лікаря про прийом клопідогрелу, якщо пацієнт має оперативне втручання (включаючи стоматологічне) або перед початком прийому нового лікарського препарату. Дуже рідко на тлі застосування клопідогрелу (іноді навіть нетривалого) відзначалися випадки розвитку тромботичної тромбоцитопенічної пурпури. Стан характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, асоційованою з неврологічними порушеннями, порушенням функції нирок та лихоманкою. Тромботична тромбоцитопенічна пурпура - потенційно загрозливий для життя стан, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Під час лікування необхідно контролювати функцію печінки. При тяжкому порушенні функції печінки слід пам'ятати про ризик розвитку геморагічного діатезу. Прийом клопідогрелу не рекомендується пацієнтам з гострим ішемічним інсультом давністю менше 7 днів (відсутні дані щодо застосування у такому стані). Перехресно-реактивна гіперчутливість Пацієнти повинні бути обстежені на виявлення гіперчутливості до інших тіенопіридинів (наприклад, тиклопідин, прасугрел), оскільки відомо про перехресно-реактивну гіперчутливість між тіенопіридинами (див. розділ "Побічна дія"). Пацієнти з гіперчутливістю до інших тіенопіридинів в анамнезі повинні знаходитися під ретельним наглядом з метою виявлення ознак гіперчутливості до клопідогрелу під час терапії. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Зілт не слід приймати пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції, т.к. містить лактозу. Препарат Зілт містить касторову олію гідрогенізовану, яка може викликати у пацієнтів розлад шлунка та діарею. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Зілт не впливає на здатність керувати автотранспортом або заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: клопідогрел гідросульфат 97,875 мг, у перерахунку на клопідогрел 75,000 мг; допоміжні речовини: лактоза, безводна 108,125 мг, целюлоза мікрокристалічна 30,00 мг, крохмаль прежелатинізований 12,00 мг, макрогол 6000 8,00 мг, рицинова олія, гідрогенізована 4,00 мг; оболонка: гіпромелоза 6ср 5,60 мг, титану діоксид (Е171) 1,46 мг, тальк 0,50 мг, барвник заліза оксид червоний (Е 172) 0,04 мг, пропіленгліколь 0,40 мг. По 7 або 10 таблеток у контурну коміркову упаковку (блістер) із комбінованого матеріалу. OPA/AL/PVC (поліамід/ фольга алюмінієва /полівінілхлорид) та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 2, 4, 8 або 12 контурних упаковок (блістерів) по 7 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 3 або 9 контурних упаковок (блістерів) по 10 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору. *Вигляд на поперечному розрізі: біла або майже біла шорстка маса з плівковою оболонкою рожевого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після одноразового та повторного прийому внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується. Середні значення максимальної концентрації (Сmах) незміненого клопідогрелу в плазмі крові (2,2-2,5 нг/мл після прийому внутрішньо разової дози 75 мг) досягаються приблизно через 45 хвилин. За даними вивчення екскреції нирками метаболітів клопідогрелу ступінь всмоктування становить приблизно 50%. Розподіл Клопідогрел і його основний циркулюючий у плазмі неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові людини в умовах in vitro (98% і 94% відповідно). Цей зв'язок ненасичений у широкому діапазоні концентрацій. Метаболізм Клопідогрел активно метаболізується у печінці. В умовах in vitro та in vivo клопідогрел метаболізується двома шляхами: перший – опосередковується естеразами та призводить до гідролізу з утворенням неактивного метаболіту – похідного карбоксильної кислоти (85% від циркулюючих метаболітів), а інший – каталізується різними ізоферментами цитохрому Р45. Спочатку клопідогрел перетворюється до проміжного метаболіту - 2-оксо-клопідогрелу. Подальший метаболізм 2-оксо-клопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрелу – тіолового похідного клопідогрелу. В умовах in vitro цей шлях опосередковується ізоферментами CYP3A4, CYP2C19, CYP1A2 та CYP2B6. Активний тіоловий метаболіт клопідогрелу, виділений в умовах in vitro, швидко та незворотно взаємодіє з рецепторами тромбоцитів, блокуючи їх агрегацію. Стах активного метаболіту в плазмі крові після прийому навантажувальної дози (300 мг) клопідогрелу вдвічі перевищує Смах після 4-х денного застосування клопідогрелу в підтримуючій дозі (75 мг на добу). Стах у плазмі крові досягається приблизно через 30-60 хвилин після прийому препарату. Виведення Після прийому внутрішньо 14С-міченого клопідогрелу приблизно 50% загальної радіоактивності виводиться нирками і приблизно 46% - кишечником протягом 120 годин після дозування. Після одноразового прийому внутрішньо клопідогрелу в дозі 75 мг період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 6 год. Т1/2 основного циркулюючого в плазмі крові неактивного метаболіту після одноразового та повторного застосування становить 8 год. Фармакогенетика Ізофермент CYP2C19 бере участь в освіті як активного метаболіту, так і проміжного метаболіту - 2-оксо-клопідогрелу. Фармакокінетика та антиагрегантна дія активного метаболіту клопідогрелу, а також результати оцінки агрегації тромбоцитів в умовах ex vivo відрізняються залежно від генотипу ізоферменту CYP2C19. Алель гена ізоферменту CYP2C19*1 відповідає повністю функціональному метаболізму, тоді як алелі генів ізоферментів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є нефункціональними. Алелі генів ізоферментів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є причиною зниження метаболізму у більшості представників європеоїдної (85%) та монголоїдної (99%) рас. Інші алелі, пов'язані з відсутністю або зниженням метаболізму, зустрічаються рідше і включають, але не обмежуються алелями генів ізоферментів CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8. Пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 повинні мати дві зазначені вище алелі гена з втратою функції. За даними опублікованих досліджень частота генотипів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19, що супроводжуються зниженням метаболізму, становить приблизно 2% у представників європеоїдної раси, 4% - у осіб негроїдної раси та 14% - у осіб монголоїдної раси. Існують випробування, що дозволяють визначити генотип ізоферменту CYP2C19. За даними дослідження та мета-аналізу, в які включали людей з дуже високою, високою, проміжною та низькою активністю ізоферменту CYP2C19, достовірна різниця експозиції активного метаболіту та середнього ступеня інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів у добровольців з дуже високою, високою та проміжною активністю. CYP2C19 була відсутня.У добровольців із низькою активністю цього ізоферменту експозиція активного метаболіту знизилася порівняно з такою у добровольців із високою активністю ізоферменту CYP2C19. При застосуванні клопідогрелу в дозах 600 мг навантажувальна доза/150 мг підтримуюча доза (600 мг/150 мг) у пацієнтів з низьким метаболізмом експозиція активного метаболіту була вищою, ніж при застосуванні схеми лікування 300 мг/75 мг. Крім того, ступінь інгібування агрегації тромбоцитів була подібною до такої в групах пацієнтів з високою активністю ізоферменту CYP2C19, які отримували клопідогрел за схемою 300 мг/75 мг. Однак схема дозування клопідогрелу у групі пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 не визначена у дослідженнях, що передбачали вивчення клінічних результатів. Проведені досі клінічні дослідження мали недостатній обсяг вибірки для виявлення відмінностей у клінічному результаті у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19. Фармакокінетика спеціальних груп пацієнтів Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу в спеціальних групах пацієнтів (пацієнти похилого віку, діти, пацієнти з порушенням функції нирок та печінки) не вивчена. Пацієнти похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) порівняно з молодими добровольцями відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі не виявили. Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Порушення функції нирок Після повторного застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК 5-15 мл/хв) рівень інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів нижчий на 25%, ніж у здорових добровольців. Однак ступінь подовження часу кровотечі була подібною до здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Порушення функції печінки Після застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу протягом 10 днів у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки ступінь інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів та середній показник подовження часу кровотечі були порівняні зі здоровими добровольцями. Етнічні особливості Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, що асоціюються з проміжним або зниженим метаболізмом, відрізняється у представників різних расових/етнічних груп. Є обмежені літературні дані, що дозволяють оцінити значення генотипування ізоферменту CYP2C19 на клінічні наслідки для пацієнтів монголоїдної раси.ФармакодинамікаКлопідогрел – це проліки, один з активних метаболітів якого є інгібітором агрегації тромбоцитів. Активний метаболіт клопідогрелу селективно інгібує зв'язування аденозин дифосфату (АДФ) з P2YI2 рецепторами тромбоцитів та подальшу АДФ-опосередковану активацію глікопротеїнового GPIIb/IIIа комплексу, що призводить до інгібування агрегації тромбоцитів. Пригнічення агрегації тромбоцитів є необоротним і продовжується протягом усього життєвого циклу клітин (приблизно 7-10 днів), тому швидкість відновлення нормальної функції тромбоцитів відповідає швидкості їхнього оновлення. Агрегація тромбоцитів, індукована іншими агоністами, крім АДФ, також пригнічується внаслідок блокади посиленої активації тромбоцитів під дією АДФ. Активний метаболіт утворюється під дією ізоферментів CYP450, деякі з яких можуть відрізнятися поліморфізмом або можуть інгібуватися під дією інших лікарських засобів, тому адекватне пригнічення агрегації тромбоцитів відзначається не у всіх пацієнтів. При лікуванні клопідогрелом у дозі 75 мг на добу з першого дня терапії відзначається значне пригнічення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані ступінь пригнічення агрегації тромбоцитів при застосуванні клопідогрелу в дозі 75 мг на добу, в середньому, становила від 40% до 60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово поверталися до вихідних значень, у середньому, протягом 5 днів. Клопідогрел дозволяє запобігти розвитку атеротромботичних ускладнень у пацієнтів з атеросклеротичним ураженням судин будь-якої локалізації, особливо з ураженням церебральних, коронарних або периферичних артерій.Показання до застосуванняПрофілактика атеротромботичних ускладнень: у дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда (давністю від декількох днів до 35 днів), з ішемічним інсультом (давністю від 7 днів до 6 місяців) або з діагностованою оклюзійною хворобою периферичних артерій; у дорослих пацієнтів з гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою; з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболітичної терапії, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Профілактика атеротромботичних та тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії) Дорослі пацієнти з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають, як мінімум, один фактор ризику судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотеч (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клопідогрелу або будь-яких допоміжних речовин, що входять до складу препарату; тяжке порушення функції печінки; гостра кровотеча, наприклад кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність та період грудного вигодовування; діти до 18 років (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: Помірні порушення функції печінки зі схильністю до кровотечі (обмежений досвід застосування); порушення функції нирок (обмежений досвід застосування); патологічні стани, що підвищують ризик розвитку кровотечі (зокрема травма, хірургічні втручання); захворювання, при яких є схильність до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових та внутрішньоочних); одночасне застосування з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), включаючи інгібітори циклооксигенази – 2 (ЦОГ-2); одночасне застосування варфарину, гепарину або інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIa; пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 (при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу і слабше виражена його антиагрегантна дія; тому при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах при гострому коронарному синдромі , ніж у пацієнтів із нормальною активністю ізоферменту CYP2C19); гіперчутливість до інших тієнопіридінів (наприклад, тиклопідин, прасугрель).Вагітність та лактаціяОскільки клінічних даних про застосування клопідогрелу під час вагітності відсутні, препарат не рекомендується застосовувати при вагітності. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого несприятливого впливу на вагітність, розвиток ембріона/плода, перебіг пологів або постнатальний розвиток. У дослідженнях на тваринах було доведено, що клопідогрел та/або його метаболіти екскретуються у грудне молоко. Тому, при необхідності терапії клопідогрелом рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяБезпека клопідогрелу була досліджена у пацієнтів, які отримували терапію клопідогрелом протягом 1 року або більше. Безпека застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу була порівнянна з такою при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти в дозі 325 мг на добу незалежно від віку, статі та расової приналежності. Нижче наведено небажані реакції, що спостерігалися в клінічних дослідженнях. Крім того, вказані спонтанні повідомлення про небажані реакції. У клінічних дослідженнях та постмаркетинговому спостереженні клопідогрелу найчастіше повідомлялося про розвиток кровотеч, головним чином, протягом першого місяця терапії. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто ≥1/10; часто від ≥1/100 до 1/10000 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко: нейтропенія, включаючи випадки тяжкої нейтропенії; дуже рідко: тромботична тромбоцитопенічна пурпура, апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко: сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції; частота невідома: перехресно-реактивна гіперчутливість на тієнопіридини (наприклад, тиклопідин, прасугрел). Порушення психіки: дуже рідко: сплутаність свідомості, галюцинації. Порушення з боку нервової системи: нечасто: внутрішньочерепний крововилив (було повідомлено про декілька випадків з летальним результатом), головний біль, запаморочення та парестезія; дуже рідко: порушення смакового сприйняття. Порушення з боку органу зору: нечасто: крововилив в очне яблуко (у кон'юнктиву, тканини та сітківку ока). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко: вертиго. Порушення з боку судин часто: гематома; дуже рідко: серйозна кровотеча з операційної рани, васкуліт, зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: носова кровотеча; дуже рідко: кровотеча з дихальних шляхів (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: шлунково-кишкова кровотеча, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто: виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, здуття живота; рідко: заочеревинний крововилив; дуже рідко: шлунково-кишковий та заочеревинний крововилив з летальним результатом, панкреатит, коліт (у тому числі виразковий коліт або лімфоцитарний коліт), стоматит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко: гепатит, гостра печінкова недостатність, відхилення від норми показників функції печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: підшкірні синці; нечасто: шкірний висип, свербіж шкіри, пурпура (підшкірні крововиливи); дуже рідко: бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), ангіоневротичний набряк, еритематозний висип, кропив'янка, екзема та плоский лишай; частота невідома: лікарсько-індукований синдром гіперчутливості, лікарський висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко: крововилив у м'язи та суглоби (гемартроз), артралгія, артрит, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: гематурія; дуже рідко: гломерулонефрит, збільшення концентрації креатиніну у сироватці крові. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: кровотеча з місця пунктування судин; дуже рідко: пропасниця. Лабораторні та інструментальні дані: часто: подовження часу кровотечі, зменшення кількості нейтрофілів, зменшення кількості тромбоцитів.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтикоагулянти для прийому внутрішньо: одночасний прийом клопідогрелу та антикоагулянтів для прийому внутрішньо може збільшити інтенсивність кровотеч, у зв'язку з чим застосування цієї комбінації не рекомендується. Застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу не змінює фармакокінетику варфарину (субстрату ізоферменту CYP2C9) або міжнародне нормалізоване відношення (МНО) у пацієнтів, які тривалий час отримують лікування варфарином. Однак одночасне застосування з варфарином збільшує ризик розвитку кровотечі у зв'язку з його незалежним додатковим впливом на згортання крові. Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні варфарину та клопідогрелу. Інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа: одночасне застосування клопідогрелу та інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIа потребує обережності у пацієнтів з підвищеним ризиком кровотеч (при травмах, хірургічних втручаннях або інших патологічних станах) (див. розділ "Особливі вказівки"). Ацетилсаліцилова кислота: ацетилсаліцилова кислота не впливає на спричинене клопідогрелом інгібування агрегації тромбоцитів, індуковане АДФ, але клопідогрел потенціює дію ацетилсаліцилової кислоти на колаген-індуковану агрегацію. Тим не менш, одночасний прийом 500 мг ацетилсаліцилової кислоти двічі на добу протягом одного дня суттєво не подовжує часу кровотечі, що викликається прийомом клопідогрелу. Фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелом та ацетилсаліциловою кислотою, можливо, і призводить до підвищення ризику кровотеч. Враховуючи це, слід дотримуватися обережності при одночасному прийомі цих препаратів, хоча у клінічних дослідженнях пацієнти приймали комбіновану терапію клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислотою протягом одного року. Гепарин: за даними клінічного дослідження у здорових осіб при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину, а також не змінювалася антикоагулянтна дія гепарину. Одночасне застосування гепарину не впливало на пригнічення агрегації тромбоцитів клопідогрелом. Можлива фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелом та гепарином, що призводить до збільшення ризику розвитку кровотечі. Тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності. Тромболітики: безпека одночасного застосування клопідогрелу, фібринспецифічних або фібриннеспецифічних тромболітиків та гепарину оцінювалася у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда. Частота розвитку клінічно значущих кровотеч виявилася порівнянна з такою частотою при одночасному застосуванні тромболитиков, гепарину з ацетилсаліциловою кислотою. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): за даними клінічного дослідження за участю здорових добровольців одночасне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані шлунково-кишкові кровотечі. Тим не менш, через відсутність досліджень щодо взаємодії з іншими нестероїдними протизапальними засобами в даний час, не відомо чи підвищується ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч при застосуванні разом з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Тому одночасну терапію НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, та клопідогрелу слід проводити з обережністю (див. розділ "Особливі вказівки"). Інгібітори ізоферменту CYP2C19: клопідогрел метаболізується до утворення свого активного метаболіту частково під дією ізоферменту CYP2C19. Тому препарати, що інгібують цей ізофермент, можуть спричинити зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелу. Клінічне значення цієї взаємодії невідоме. Слід уникати одночасного застосування із потужними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP2C19. До інгібіторів ізоферменту CYP2C19 відносяться: омепразол та езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, моклобемід, вориконазол, флуконазол, тиклопідин, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарбазепін та хлорамфен. Інгібітори протонної помпи: застосування омепразолу в дозі 80 мг один раз на добу одночасно з клопідогрелом або з 12-годинною перервою між прийомом двох препаратів зменшило значення системної експозиції (AUC) активного метаболіту клопідогрелу на 45% (після прийому навантажувальної дози клопі0) (Після прийому підтримуючої дози клопідогрелу). Зменшення AUC активного метаболіту клопідогрелу пов'язане зі зниженням ступеня інгібування агрегації тромбоцитів (39% – після прийому навантажувальної дози клопідогрелу та 21% – після прийому підтримуючої дози клопідогрелу). Передбачається аналогічна взаємодія клопідогрелу з езомепразолом.У спостережних та клінічних дослідженнях зареєстровані суперечливі дані про клінічні прояви з боку серцево-судинної системи щодо даної фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії. Слід уникати одночасного застосування з омепразолом або езомепразолом. До інгібіторів протонної помпи з мінімальною інгібуючою дією на ізофермент CYP2C19 відносяться: пантопразол та лансопразол. При одночасному застосуванні пантопразолу в дозі 80 мг один раз на добу спостерігалося зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелу в плазмі крові на 20% (після прийому навантажувальної дози клопідогрелу) та на 14% (після прийому підтримуючої дози клопідогрелу). Це супроводжувалося зменшенням ступеня інгібування агрегації тромбоцитів у середньому на 15% та 11% відповідно. Тому одночасне застосування клопідогрелу з пантопразолом можливе. Інші лікарські препарати При вивченні фармакодинамічної та фармакокінетичної взаємодії клопідогрелу та інших лікарських препаратів виявлено наступне: при одночасному застосуванні клопідогрелу з атенололом та/або ніфедипіном, клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії не виявлено; фармакодинамічна активність клопідогрелу суттєво не змінювалася при одночасному застосуванні з фенобарбіталом, циметидином або естрогенами; фармакокінетика дигоксину або теофіліну не змінювалася; антацидні засоби не впливають на рівень всмоктування клопідогрелу; фенітоїн та толбутамід можуть безпечно застосовуватися одночасно з клопідогрелом. Малоймовірно, що клопідогрел може впливати на метаболізм інших лікарських препаратів, таких як фенітоїн і толбутамід, а також нестероїдні протизапальні засоби, які метаболізуються під дією ізоферменту CYP2C9; діуретики, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), блокатори "повільних" кальцієвих каналів, гіполіпідемічні засоби, коронарні вазодилататори, гіпоглікемічні засоби (в т. ч. інсулін), протиепілептичні засоби, значних небажаних взаємодій.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, один раз на добу. Дорослі та пацієнти похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19 Інфаркт міокарда, ішемічний інсульт або діагностована оклюзійна хвороба периферичних артерій. Препарат Зілт приймається в дозі 75 мг (1 таблетка) один раз на добу. Гострий коронарний синдром без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія чи інфаркт міокарда без зубця Q) Лікування препаратом Зілт® має бути розпочато з одноразового прийому навантажувальної дози (300 мг), а потім продовжено прийомом дози 75 мг один раз на добу (у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою у дозах 75-325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз ацетилсаліцилової кислоти пов'язане з великим ризиком кровотеч, доза ацетилсаліцилової кислоти, що рекомендується, не повинна перевищувати 100 мг. Максимальний сприятливий ефект спостерігається до 3 місяця лікування. Оптимальної тривалості лікування при цьому показанні офіційно не визначено. Результати клінічних досліджень підтверджують доцільність прийому клопідогрелу до 12 місяців після розвитку гострого коронарного синдрому без підйому сегмента ST. Гострий коронарний синдром з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболітичної терапії у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Препарат Зілт® слід приймати у дозі 75 мг (1 таблетка) один раз на добу, починаючи з навантажувальної дози, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою у поєднанні або без тромболітиків. Для пацієнтів віком понад 75 років лікування препаратом Зілт® повинно здійснюватися без використання навантажувальної дози. Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів і продовжують протягом принаймні 4-х тижнів. Ефективність комбінованої терапії клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислоти тривалістю понад 4 тижні у таких пацієнтів не вивчалася. Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) Препарат Зілт призначають у дозі 75 мг один раз на добу. У комбінації з клопідогрелом слід розпочати терапію і потім продовжити прийом ацетилсаліцилової кислоти в дозі 75-100 мг на добу. Якщо пацієнт пропустив прийом чергової дози: якщо пройшло менше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід негайно прийняти пропущену дозу препарату Зілт®, а потім наступну дозу приймати у звичайний час; якщо пройшло більше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід прийняти наступну дозу у звичайний час; при цьому не слід подвоювати дозу. Дорослі та пацієнти похилого віку з генетично обумовленою зниженою активністю ізоферменту CYP2C19 Низька активність ізоферменту CYP2C19 асоціюється із зменшенням антиагрегантної дії клопідогрелу. Застосування препарату Зілт у більш високих дозах (навантажувальна доза 600 мг, потім 150 мг один раз на добу) у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 призводить до посилення антиагрегантної дії клопідогрелу. Однак у клінічних дослідженнях з вивчення клінічних результатів не встановлено оптимального режиму дозування клопідогрелу у пацієнтів зі зниженим метаболізмом унаслідок генетично обумовленої низької активності ізоферменту CYP2C19. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) порівняно з молодими добровольцями відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі не виявили. Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Порушення функції нирок Після повторного застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК 5-15 мл/хв) рівень інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів нижчий на 25%, ніж у здорових добровольців. Однак ступінь подовження часу кровотечі була подібною до здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Переносимість препарату у всіх пацієнтів була хорошою. Порушення функції печінки Після застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу протягом 10 днів у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки ступінь інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів та середній показник подовження часу кровотечі були порівняні зі здоровими добровольцями. Етнічні особливості Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, що асоціюються з проміжним або зниженим метаболізмом, відрізняється у представників різних расових/етнічних груп. Є обмежені літературні дані, що дозволяють оцінити значення генотипування ізоферменту CYP2C19 на клінічні наслідки для пацієнтів монголоїдної раси. Гендерні ефекти При порівнянні фармакодинамічних властивостей клопідогрелу у чоловіків та жінок, у жінок спостерігалося менше інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, але відмінностей у подовженні часу кровотечі не було. При порівнянні клопідогрелу з ацетилсаліцилової кислотою у пацієнтів з ризиком розвитку ішемічних ускладнень частота клінічних результатів, інших побічних дій та відхилень від норми клініко-лабораторних показників була однаковою як у чоловіків, так і у жінок.ПередозуванняСимптоми: передозування клопідогрелу може призвести до подовження часу кровотечі та розвитку геморагічних ускладнень. За наявності кровотеч потрібна адекватна терапія. Лікування: при появі кровотечі потрібне проведення відповідних лікувальних заходів. Якщо потрібна швидка корекція подовженого часу кровотечі, рекомендується проведення переливання тромбоцитарної маси. Антидот клопідогрелу не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування клопідогрелом, особливо в перші тижні та/або після інвазивних кардіологічних процедур/хірургічних втручань, необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами, щоб унеможливити ознаки кровотечі (у тому числі прихованої). Враховуючи ризик розвитку кровотеч та гематологічних небажаних явищ (див. розділ "Побічна дія"), при появі клінічних симптомів можливої ​​кровотечі під час лікування необхідно негайно виконати клінічний аналіз крові з визначенням активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТВ), показників функції тромбоцитів, кількості тромбоцитів та провести інші необхідні дослідження. Клопідогрел подовжує час кровотечі, тому його необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку кровотеч, пов'язаних з травмою, хірургічним втручанням та іншими патологічними станами або захворюваннями, при яких є схильність до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових або внутрішньоочних). , що отримують ацетилсаліцилову кислоту, НПЗП, включаючи інгібітори ЦОГ-2, гепарин та інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа Одночасне застосування клопідогрелу з варфарином може збільшити ризик кровотечі (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні варфарину та клопідогрелу. Якщо пацієнту проводиться планове хірургічне втручання, а антитромбоцитарний ефект небажаний, то клопідогрел слід відмінити за 5-7 днів до операції. Пацієнта слід інформувати про те, що при прийомі клопідогрелу (у вигляді монотерапії або в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою) для зупинки кровотечі може знадобитися більше часу. Пацієнти повинні повідомити лікаря про кожен випадок незвичного (по локалізації або тривалості) кровотечі. Необхідно також інформувати лікаря про прийом клопідогрелу, якщо пацієнт має оперативне втручання (включаючи стоматологічне) або перед початком прийому нового лікарського препарату. Дуже рідко на тлі застосування клопідогрелу (іноді навіть нетривалого) відзначалися випадки розвитку тромботичної тромбоцитопенічної пурпури. Стан характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, асоційованою з неврологічними порушеннями, порушенням функції нирок та лихоманкою. Тромботична тромбоцитопенічна пурпура - потенційно загрозливий для життя стан, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Під час лікування необхідно контролювати функцію печінки. При тяжкому порушенні функції печінки слід пам'ятати про ризик розвитку геморагічного діатезу. Прийом клопідогрелу не рекомендується пацієнтам з гострим ішемічним інсультом давністю менше 7 днів (відсутні дані щодо застосування у такому стані). Перехресно-реактивна гіперчутливість Пацієнти повинні бути обстежені на виявлення гіперчутливості до інших тіенопіридинів (наприклад, тиклопідин, прасугрел), оскільки відомо про перехресно-реактивну гіперчутливість між тіенопіридинами (див. розділ "Побічна дія"). Пацієнти з гіперчутливістю до інших тіенопіридинів в анамнезі повинні знаходитися під ретельним наглядом з метою виявлення ознак гіперчутливості до клопідогрелу під час терапії. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Зілт не слід приймати пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції, т.к. містить лактозу. Препарат Зілт містить касторову олію гідрогенізовану, яка може викликати у пацієнтів розлад шлунка та діарею. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Зілт не впливає на здатність керувати автотранспортом або заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: зофеноприл кальцію – 30,0 мг (еквівалент зофеноприлу – 28,7 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 101), лактози моногідрат, кроскармелоза натрію, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний; Плівкова оболонка: Опадрай® Y-1-7000, що складається з: гіпромелози, титану діоксиду, макроголу 400, макроголу 6000. По 7 або 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістері) з ПВХ/ПВДХ/фольги алюмінієвої. По 1 або 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиДовгасті пігулки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору з двостороннім ризиком для поділу.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту.ФармакокінетикаАбсорбція. Після прийому внутрішньо зофеноприл швидко і повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). В організмі зофеноприл піддається майже повному перетворенню на зофеноприлат, який має виражену фармакологічну активність. Максимальна концентрація (Cmax) зофеноприлату в плазмі досягається через 1,5 години після прийому внутрішньо одноразової дози. Фармакокінетика одноразово прийнятої дози зофеноприлу є лінійною в інтервалі 10-80 мг. Після прийому зофеноприлу у добовій дозі 15-60 мг протягом 3-х тижнів кумуляції не відбувається. Одночасний прийом їжі знижує швидкість, але не повноту всмоктування зофеноприлу. Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) зофеноприлату до і після їди майже ідентичні. Розподіл. Приблизно 88% зофеноприлу пов'язують із білками плазми. Об'єм розподілу (Vd) у стадії насичення становить 96 л. Метаболізм. Основним метаболітом є зофеноприлат (22%), що метаболізується різними шляхами, включаючи кон'югацію з глюкуроновою кислотою (17%), циклізацію та кон'югацію з глюкуроновою кислотою (13%), кон'югацію з цистеїном (9%) та S-метилювання тиол. ). Виведення. Зофеноприл після прийому внутрішньо виводиться нирками (69%) та через кишечник (26%). Після прийому внутрішньо зофеноприлу період напіввиведення (Т1/2) зофеноприлату становить 5,5 год, а його загальний кліренс – 1300 мл/хв. Фармакокінетика при нирковій недостатності У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну >45 мл/хв та <90 мл/хв) зофеноприл виводиться з організму з тією ж швидкістю, що й у здорових добровольців (кліренс креатиніну >90 мл/хв). У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 7-44 мл/хв) швидкість виведення знижена приблизно до 50% порівняно з показниками у здорових добровольців. Тому пацієнтам цієї групи слід призначати половину від початкової дози зофеноприлу, що рекомендується. У пацієнтів з нирковою недостатністю термінальної стадії, які перебувають на гемодіалізі або перитонеальному діалізі, швидкість виведення знижена до 25% від показників у здорових добровольців. Пацієнтам цієї групи слід призначати одну четверту від початкової рекомендованої дози зофеноприлу. Фармакокінетика при печінковій недостатності У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) при прийомі одноразової дози зофеноприлу з радіоактивною міткою значення Cmax та час досягнення максимальної концентрації (TCmax) для зофеноприлату були подібними до значень, отриманих у здорових добровольців. . Однак значення AUC у пацієнтів з цирозом печінки були вдвічі вищими, ніж у здорових добровольців. Таким чином, пацієнтам з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості слід призначати половину від початкової рекомендованої дози зофеноприлу. Щодо пацієнтів з печінковою недостатністю важкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) дані щодо фармакокінетики зофеноприлу та зофеноприлату відсутні, тому застосування зофеноприлу у пацієнтів цієї групи протипоказане.ФармакодинамікаЗофеноприл - гіпотензивний засіб із групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Зофеноприл є проліками; в результаті гідролізу тіоефірного зв'язку утворюється активна сполука, що містить вільну сульфгідрильну групу - зофеноприлат. Механізм дії зофеноприлату при артеріальній гіпертензії та гострому інфаркті міокарда пов'язаний, головним чином, з супресією циркулюючої ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), а також з підвищенням активності калікреїн-кінінової системи. Пригнічення негативного зворотного зв'язку ангіотензину II щодо секреції реніну призводить до підвищення активності реніну у плазмі крові. Активність АПФ у плазмі крові протягом 24 годин після одноразового прийому внутрішньо зофеноприлу у дозі 30 мг та 60 мг пригнічується на 53,4% та 74,4% відповідно. Результатом інгібування АПФ є зниження утворення ангіотензину II з ангіотензину I у плазмі крові, яке призводить до зменшення прямої судинозвужувальної дії ангіотензину II та зниження секреції альдостерону. Внаслідок інгібування АПФ також підвищується активність циркулюючої та локальної калікреїн-кінінової системи, яка сприяє периферичній вазодилатації шляхом активації простагландинової системи. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування зофеноприлу призводить до зниження артеріального тиску (АТ) у положенні «лежачи» та «стоячи» приблизно однаковою мірою, без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень. Антигіпертензивний ефект зофеноприлату більш виражений при високій активності реніну плазми, ніж при нормальній або зниженій. Стабільний антигіпертензивний ефект досягається при тривалій терапії зофеноприлом. Так, для деяких пацієнтів для досягнення оптимального зниження артеріального тиску потрібно кілька тижнів безперервної терапії. Різка відміна терапії у пацієнтів не призводила до швидкого підвищення артеріального тиску. В даний час дані щодо впливу препарату Зокардіс 30 на захворюваність та смертність у пацієнтів з артеріальною гіпертензією відсутні. Частота первинної комбінованої кінцевої точки (розвиток тяжкої серцевої недостатності та/або смерті протягом 6 тижнів) була нижчою у групі зофеноприлу (зофеноприл 7,1%, плацебо 10,6%). Протягом одного року виживання у групі зофеноприлу було вищим, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія легкого та середнього (1-2) ступеня тяжкості. Гострий інфаркт міокарда (починаючи з перших 24 годин) у пацієнтів із стабільними показниками гемодинаміки та не отримували тромболітичну терапію, у т.ч. у пацієнтів з ознаками та симптомами серцевої недостатності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до зофеноприлу або інших інгібіторів АПФ, а також до інших компонентів препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; печінкова недостатність важкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз ниркової артерії єдиної нирки (ризик розвитку ниркової недостатності); стан після трансплантації нирки (досвід застосування препарату відсутній); первинний гіперальдостеронізм; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, що не застосовують ефективну контрацепцію; одночасне проведення діалізу з використанням поліакрилонітрильних мембран з високою пропускною здатністю (напр., AN69®) або плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ-аферез); одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними та тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком ангіоневротичного набряку (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). З обережністю: артеріальна гіпотензія; реноваскулярна гіпертензія; однобічний стеноз ниркової артерії; ангіоневротичний набряк в анамнезі; хронічна ниркова недостатність; печінкова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність (ХСП) III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA; цереброваскулярні захворювання; аортальний стеноз, мітральний стеноз, порушення відтоку крові з лівого шлуночка, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; цукровий діабет; псоріаз; системні захворювання сполучної тканини (в т.ч., системний червоний вовчак, склеродермія); гіперкаліємія; літній вік; одночасне проведення десенсибілізуючої терапії; при хірургічних втручаннях/загальній анестезії; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (ОЦК) (в результаті терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї та блюванні); при одночасному застосуванні з антагоністами рецепторів ангіотензину II або з аліскіренсодержащими препаратами; застосування у пацієнтів негроїдної раси; обтяжений алергологічний анамнез; ішемічна хвороба серця; пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (розпад розвитку нейтропенії та агранулоцитозу); одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Зокардіс® 7,5 під час вагітності протипоказане. При плануванні або діагностуванні вагітності терапію препаратом Зокардіс® 30 слід відмінити та призначити гіпотензивні препарати іншої групи з підтвердженим профілем безпеки для застосування у вагітних. Застосування інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може бути пов'язане з проявом фетотоксичності (погіршення функції нирок плода, маловоддя, уповільнення осифікації кісток черепа плода), а у новонароджених – ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії та гіперкаліємії. Тому за новонародженими, чиї матері приймали препарат Зокардіс® 30 під час вагітності, необхідне ретельне спостереження щодо можливого розвитку зазначених симптомів. У разі застосування інгібіторів АПФ під час вагітності потрібне ретельне спостереження за станом функції нирок плода, а також кісток черепа за допомогою ультразвукового дослідження. Інформація про застосування препарату Зокардіс® 30 під час грудного вигодовування відсутня, тому його застосування у жінок у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені нижче відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ) за низхідною частотою виникнення випадку: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ l/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота не встановлена ​​(за наявними даними оцінка неможлива). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Частота не встановлена: агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже рідко: гіпоглікемія. Порушення психіки Рідко: депресія, лабільність настрою, розлади сну, сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи Часто: запаморочення, біль голови; Частота не встановлена: парестезія, дисгевзія (порушення смакового сприйняття), порушення рівноваги. Порушення з боку органу зору Рідко: нечіткість зору. Порушення з боку органу слуху та вестибулярного апарату Рідко: відчуття дзвону у вухах. Порушення з боку серцево-судинної системи Рідко: "припливи" крові до обличчя; Частота не встановлена: тахікардія, відчуття серцебиття, порушення ритму серця, стенокардія, гострий інфаркт міокарда, виражене зниження АТ на початковій стадії терапії та при збільшенні дози (одночасно з артеріальною гіпотензією можуть спостерігатися такі симптоми як запаморочення, слабкість, порушення зору, зрідка. свідомості (непритомність)). Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто кашель; Рідко: задишка, синусит, риніт, глосит, бронхіт, бронхоспазм; Частота не встановлена: ангіоневротичний набряк із залученням особи та орофарингеальної зони, в т.ч., з фатальною обструкцією дихальних шляхів. Порушення з боку травної системи Часто: нудота, блювання; Дуже рідко: інтестинальний ангіоневротичний набряк; Частота не встановлена: біль у животі, діарея, запор, сухість у роті, панкреатит, кишкова непрохідність. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота не встановлена: холестатична жовтяниця, гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: шкірний висип; Рідко: ангіоневротичний набряк, гіпергідроз. Частота не встановлена: алергічні реакції та реакції гіперчутливості, такі як свербіж шкіри, кропив'янка, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, псоріазоподібні висипання, алопеція (реакції можуть супроводжуватися лихоманкою, болем у м'язах, болем титру антинуклеарних антитіл). Порушення з боку скелетної мускулатури та сполучної тканини Нечасто: м'язові судоми; Частота не встановлена: міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Рідко: порушення сечовипускання; Частота не встановлена: - порушення функції нирок, прогресування ниркової недостатності; гостра ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочних залоз Рідко: еректильна дисфункція. Інші Часто: підвищена стомлюваність; Нечасто: астенія; Дуже рідко: периферичні набряки, біль у грудній клітці. Лабораторні показники Частота не встановлена: зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія, підвищення активності печінкових ферментів, збільшення концентрації білірубіну в плазмі крові. Збільшення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, тяжкою серцевою недостатністю та реноваскулярною гіпертензією), оборотні після відміни препарату. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (наприклад, натрію ауротіомалату) слід бути обережним у зв'язку з можливістю розвитку «нітратоподібних» реакцій після ін'єкційного введення препаратів золота (симптоми вазодилатації, включаючи «припливи» крові до обличчя, нудоту, запаморочення які можуть мати дуже важкий характер).Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування протипоказане Інгібітори нейтральної ендопептидази Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з інгібіторами нейтральної ендопептидази, такими як сакубітрил та рацекадотрил (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, у зв'язку з чим одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 після відміни інгібіторів АПФ. Не рекомендується одночасне застосування Калійзберігаючі діуретики та каліймісткі препарати Не рекомендується одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препаратами, що містять калій або харчовими добавками через ризик розвитку гіперкаліємії. Якщо внаслідок встановленої гіпокаліємії показано одночасне застосування перерахованих вище препаратів із зофеноприлом, їх слід застосовувати з обережністю під контролем електрокардіограми (ЕКГ) та вмісту калію в плазмі крові. Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, спричинену дією діуретиків (не калійзберігаючих). Інгібітори АПФ, АРА II або аліскірен Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену, асоційована з більш високою частотою виникнення таких побічних ефектів, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (в т.ч. розвиток гострої ниркової недостатності). ), ніж при застосуванні лише одного препарату, що впливає на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та АРА II протипоказне у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо одночасне застосування двох засобів, що блокують РААС, є абсолютно необхідним, терапія повинна проводитися лише під наглядом лікаря, а також на тлі ретельного моніторингу функції нирок, вмісту електролітів у плазмі та АТ. Одночасне застосування з обережністю Діуретики (тіазидні або петлеві) Потрібна обережність при одночасному застосуванні з тіазидними та «петльовими» діуретиками. Попереднє лікування діуретиками може призвести до зниження ОЦК і сприяти розвитку зневоднення та артеріальної гіпотензії на початковій стадії застосування препарату Зокардіс® 30. Антигіпертнзивні ефекти препарату можна зменшити шляхом відміни застосування діуретиків, збільшення споживання рідини або кухонної солі або почати лікування. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід укласти на спину. Може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію для заповнення ОЦК. Розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози не виключає можливості подальшого застосування препарату за умови обережного титрування дози. Анестетики Інгібітори АПФ можуть посилювати антигіпертензивний ефект деяких загальних анестетиків. Наркотичні аналгетики/трициклічні антидепресанти/нейролептики/антипсихотичні засоби/барбітурати При одночасному застосуванні з наркотичними аналгетиками, трициклічними антидепресантами, нейролептиками, антипсихотичними засобами та барбітуратами може розвинутись ортостатична гіпотензія. Інші гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори, альфа-адреноблокатори, блокаторами кальцієвих каналів) При одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами (альфа- та бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів) антигіпертензивний ефект може потенціюватися. Потрібна обережність при одночасному застосуванні з нітрогліцерином або іншими нітратами та/або іншими вазодилататорами. Циклоспорин Одночасне застосування циклоспорину з інгібіторами АПФ підвищує ризик розвитку порушення нирок. Алопуринол, цитостатики, імуносупресивні засоби, системні глюкокортикостероїди або прокаїномід При одночасному застосуванні алопуринолу, прокаїнаміду, цитостатиків, імунодепресантів з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку реакцій гіперчутливості та лейкопенії. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами збільшується ризик розвитку лейкопенії. Гіпоглікемічні засоби У поодиноких випадках інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічну дію інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (наприклад, похідних сульфонілсечовини) у пацієнтів з цукровим діабетом. У цих випадках може знадобитися зменшення дози гіпоглікемічного засобу прийому внутрішньо та/або інсуліну. Препарати літію Одночасне застосування препарату Зокардіс® 30 та препаратів літію не рекомендується через ризик розвитку літієвої інтоксикації. У разі застосування цієї комбінації необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі крові. Препарати золота При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (наприклад, натрію ауротіомалату) слід бути обережним у зв'язку з можливістю розвитку «нітратоподібних» реакцій після ін'єкційного введення препаратів золота (симптоми вазодилатації, включаючи «припливи» крові до обличчя, нудоту, запаморочення які можуть мати дуже важкий характер). Ціметідин Циметидин може посилювати антигіпертензивний ефект препарату Зокардіс 30. Ко-тримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол) При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами, що містять котримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол), підвищується ризик розвитку гіперкаліємії. Слід враховувати при одночасному застосуванні Нестероїдні протизапальні препарати (включаючи ацетилсаліцилову кислоту у дозі ≥3 г/добу) При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозі ≥ 3 г/добу, можливе зниження антигіпертензивного ефекту інгібіторів АПФ, у т.ч. зофеноприлу. Також при одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та інгібіторів АПФ можливе підвищення вмісту калію в плазмі крові на тлі зниження функції нирок. Ці зміни зазвичай мають оборотний характер і зустрічаються переважно у пацієнтів із порушеною функцією нирок. У поодиноких випадках можливий розвиток гострої ниркової недостатності, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок, наприклад, у літніх або зневоднених пацієнтів. Симпатоміметики Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Антациди При одночасному застосуванні з антацидами можливе зменшення біодоступності інгібіторів АПФ. Збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні АПФ з такими лікарськими засобами: з інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус; з інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, ситагліптіном, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптіном; з рацекадотрилом (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діарії); з естрамустином; з тканинними активаторами плазміногену (в обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту). додаткова інформація Клінічних даних про пряму взаємодію зофеноприлу з іншими лікарськими засобами, які метаболізуються ферментами мікросомального окислення печінки, відсутні. Проте дослідження in vitro продемонстрували відсутність потенційно можливої ​​взаємодії з лікарськими препаратами, що метаболізуються за участю ферментів мікросомального окиснення печінки.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки приймають незалежно від часу їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Доза має бути підібрана індивідуально. Для підбору оптимального режиму дозування доцільно застосовувати найбільш підходящу форму випуску препарату - препарат Зокардіс® 30 або препарат Зокардіс®, які містять 7,5 мг або 30 мг зофеноприлу кальцію відповідно. Артеріальна гіпертензія Препарат застосовують як у монотерапії, так і у комбінації з іншими гіпотензивними засобами. Початкова доза становить 15 мг зофеноприлу кальцію (2 таблетки Зокардіс® 30) 1 раз на добу. Необхідність збільшення дози препарату визначається шляхом вимірювання артеріального тиску безпосередньо перед прийомом наступної дози. Антигіпертензивний ефект розвивається протягом декількох тижнів, тому рекомендується збільшувати дозу з інтервалом у чотири тижні. Звичайна підтримуюча доза становить 30 мг зофеноприлу кальцію (1 таблетка Зокардіс® 30) 1 раз на добу. Максимальна добова доза становить 60 мг зофеноприлу кальцію (2 таблетки Зокардіс® 30) на добу, що приймаються одноразово або розділені на два прийоми. Пацієнти, які приймають діуретики На початку терапії зофеноприлом у пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, може виникати артеріальна гіпотензія. За 2-3 дні до початку застосування препарату Зокардіс® 30 необхідно тимчасово відмінити застосування діуретиків. Застосування препарату Зокардіс® 30 слід розпочинати з 15 мг зофеноприлу кальцію (2 таблетки Зокардіс® 30) 1 раз на добу. Якщо застосування діуретиків відмінити неможливо, терапію слід починати з 7,5 мг зофеноприлу кальцію (1 таблетка Зокардіс® 30) на добу. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів з кліренсом креатиніну > 45 мл/хв корекції дози не потрібно. У пацієнтів з кліренсом креатиніну < 45 мл/хв рекомендується застосування половини від дози, рекомендованої пацієнтам без ниркової недостатності. Кліренс креатиніну (мл/хв) = (140 - вік х маса тіла (кг)/конц. креатиніну в плазмі (мг/дл) х 72 Наведена вище формула дозволяє розрахувати кліренс креатиніну у чоловіків. Для жінок набуте значення слід помножити на 0,85. Пацієнти з нирковою недостатністю або які знаходяться на гемодіалізі У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну > 45 мл/хв) корекція дози не потрібна. Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну < 45 мл/хв) слід застосовувати половину від дози, рекомендованої пацієнтам без ниркової недостатності. Доза препарату для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, становить одну четверту дозу, рекомендовану пацієнтам без ниркової недостатності. Пацієнти з печінковою недостатністю У пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) початкова доза препарату Зокардіс® 30 становить половину від дози, рекомендованої пацієнтам без печінкової недостатності. У пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) застосування препарату Зокардіс® 30 протипоказане. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії) Лікування препаратом Зокардіс® 30 слід розпочинати протягом перших 24 годин після появи перших симптомів гострого інфаркту міокарда та продовжувати протягом 6 тижнів. Рекомендується наступна схема застосування: 1-й та 2-й день: 7,5 мг зофеноприлу кальцію (l таблетка препарату Зокардіс® 30) кожні 12 год; 3-й та 4-й день: 15мг зофеноприлу кальцію (2 таблетки препарату Зокардіс® 30 або 1/2 таб. препарату Зокардіс® 30) кожні 12год; з 5-го дня і далі: 30 мг зофеноприлу кальцію (4 таблетки Зокардіс® 30 або 1 таб. Зокардіс® 30) кожні 12ч. При низькому систолічному артеріальному тиску (САД) (≤ 120 мм рт. ст.) протягом перших трьох діб після гострого інфаркту міокарда, добову дозу Зокардіс® 30 не слід збільшувати. У разі розвитку артеріальної гіпотензії (САД ≤ 100 мм рт. ст.) лікування може бути продовжено у дозі, яка раніше добре переносилася. У разі розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії (САД < 90 мм рт.ст. при двох послідовних вимірах з проміжком не менше однієї години) застосування препарату Зокардіс® 30 слід припинити. У разі збереження ознак дисфункції міокарда лівого шлуночка або симптомів серцевої недостатності через 6 тижнів після перенесеного гострого інфаркту міокарда, а також при супутній артеріальній гіпертензії, застосування препарату Зокардіс® 30 може бути продовжено протягом тривалого часу. Одночасно має застосовуватися стандартне лікування, рекомендоване при гострому інфаркті міокарда (включаючи нітрати, ацетилсаліцилову кислоту як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокатори). Пацієнти старші 75 років Препарат Зокардіс® 30 слід застосовувати з обережністю у пацієнтів віком 75 років та старших із гострим інфарктом міокарда. Пацієнти з нирковою недостатністю або перебувають на діалізі Ефективність та безпека застосування препарату Зокардіс® 30 у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда та нирковою недостатністю (при концентрації сироваткового креатиніну ≥ 2, 1 мг/дл та значенні протеїнурії ≥ 500 мг/день) або які перебувають на діалізі, не встановлені. Тому у даної категорії пацієнтів препарат Зокардіс® 30 не слід застосовувати. Пацієнти з печінковою недостатністю Ефективність та безпека застосування препарату Зокардіс® 30 у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда та печінковою недостатністю не встановлені. Тому у даної категорії пацієнтів препарат Зокардіс® 30 не слід застосовувати.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність. Лікування: У разі передозування пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом лікаря, переважно у відділенні інтенсивної терапії. Показаний постійний моніторинг вмісту електролітів та креатиніну у плазмі крові. Тактика терапії, що проводиться, залежить від вираженості переважаючих симптомів і ступеня їх тяжкості. У разі відносно недавнього прийому препарату показані: промивання шлунка, призначення адсорбентів та прийом внутрішньо розчину натрію сульфату; у більш тяжких випадках пацієнта переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям і проводять заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду або плазмозамінників, при необхідності - проведення гемодіалізу (слід уникати використання поліакрилонітрильних мембран з високою пропускною здатністю). При розвитку стійкої брадикардії або виражених вагусних реакцій показано застосування атропіну. При неефективності терапії слід розглянути питання постановки електрокардіостимулятора.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія Так само, як і у разі застосування інших інгібіторів АПФ, слід мати на увазі ймовірність розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії (вже через кілька годин після прийому першої дози препарату), особливо у пацієнтів з ХСН тяжкого ступеня тяжкості з порушенням функції нирок та без, а також у пацієнтів з порушеннями водно-електролітного балансу, зумовленими попередньою терапією діуретиками, дієтою з обмеженням кухонної солі, діареєю, блюванням, що знаходяться на гемодіалізі та при тяжкій ренінзалежній артеріальній гіпертензії. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), цереброваскулярними захворюваннями значне зниження артеріального тиску може призвести до розвитку гострого інфаркту міокарда та/або інсульту. У пацієнтів з ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії лікування слід розпочинати під ретельним медичним наглядом, переважно в умовах стаціонару, починаючи з нижчих доз та подальшою обережною титрацією дози. У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю з нормальним або низьким артеріальним тиском застосування препарату Зокардіс® 30 може викликати додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект передбачуваний і зазвичай не спричиняє скасування лікування. Якщо виражена артеріальна гіпотензія зберігається, може знадобитися зменшення дози або відміна застосування Зокардісу 30. Артеріальна гіпотензія у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда за наявності ризику виникнення тяжких гемодинамічних порушень внаслідок застосування вазодилатувальних засобів (пацієнти із систолічним АТ< 100 мм рт. ст., кардіогенним шоком) терапію препаратом Зокардіс® 30 починати не слід, тому що. це може призвести до розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії. У разі персистуючої артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст. протягом більше однієї години), застосування препарату Зокардіс® 30 слід припинити. При розвитку тяжкої серцевої недостатності після гострого інфаркту міокарда препарат Зокардіс® 30 слід застосовувати лише у пацієнтів із стабільними показниками гемодинаміки. Інфаркт міокарда у пацієнтів із печінковою недостатністю Ефективність та безпека препарату Зокардіс® 30 у пацієнтів з інфарктом міокарда та порушеннями функції печінки не вивчались. Таким чином, препарат Зокардіс® 30 застосовувати у цій категорії пацієнтів. Інфаркт міокарда у пацієнтів із нирковою недостатністю Ефективність та безпека препарату Зокардіс® 30 у пацієнтів з інфарктом міокарда та нирковою недостатністю, у т.ч. що знаходяться на гемодіалізі, не вивчалися. Таким чином, препарат Зокардіс® 30 не слід застосовувати у пацієнтів з нирковою недостатністю (концентрація креатиніну у сироватці крові >2,1 мг/дл та протеїнурія >500 мг/день) та інфарктом міокарда. Реноваскулярна гіпертензія Існує підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності при застосуванні інгібіторів АПФ у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією та/або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Застосування діуретиків у таких пацієнтів може бути тяжким фактором. У пацієнтів цієї групи застосування препарату Зокардіс 30 протипоказане. У пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії ниркова недостатність може супроводжуватися лише невеликими змінами концентрації креатиніну у плазмі. За життєвими показаннями терапію препаратом Зокардіс® 30 у пацієнтів цієї групи слід починати з малих доз в умовах стаціонару під ретельним медичним наглядом. Подальше збільшення дози слід проводити з обережністю під контролем концентрації креатиніну в плазмі крові. Перед початком терапії препаратом Зокардіс® 30 слід тимчасово відмінити лікування діуретиками та ретельно моніторувати функцію нирок протягом перших кількох тижнів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю препарат Зокардіс® 30 слід застосовувати з обережністю, терапію слід розпочинати з менших доз. Під час терапії слід проводити ретельний контроль функції нирок. Повідомлялося про розвиток ниркової недостатності при призначенні інгібіторів АПФ, головним чином, у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або нирковими захворюваннями, включаючи стеноз ниркової артерії. У деяких пацієнтів без ознак патології з боку нирок було відмічено підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі, особливо при одночасному застосуванні діуретиків. Може знадобитися зменшення дози інгібітору АПФ та/або припинення застосування діуретика. Протягом кількох тижнів терапії рекомендується регулярний контроль функції нирок. Трансплантація нирки Досвід застосування препарату Зокардіс® 30 у пацієнтів після нещодавньої трансплантації нирки відсутній. Анафілактоїдні реакції при проведенні ЛПНГ-аферезу Клінічні дослідження показали високу частоту анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, при проведенні ЛПНГ-аферезу (плазмаферез ліпопротеїнів низької щільності), подібних до тих, що зустрічаються при гемодіалізі. При проведенні ЛПНГ-аферезу інгібітори АПФ слід тимчасово замінити на гіпотензивні препарати з іншої групи. Пацієнти, що знаходяться на діалізі У пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням поліакрилонітрильних мембран високої пропускної здатності (напр., AN69®), на фоні застосування інгібіторів АПФ спостерігалися анафілактоїдні реакції, такі як набряк обличчя, «припливи» крові до обличчя, артеріальна гіпотензія та задишка протягом перших хвилин гемодіалізу. Тому для таких пацієнтів рекомендується використання діалізних мембран іншого типу, або застосування гіпотензивних препаратів іншої групи. Анафілактичні реакції при проведенні десенсибілізації з отрути перетинчастокрилих та після укусу комах Є повідомлення про розвиток загрозливих для життя анафілактичних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ одночасно з проведенням процедури десенсибілізації (наприклад, отрутою перетинчастокрилих (геміноптера)) або після укусів комах. Подібних реакцій можна уникнути, якщо на початок десенсибілізації тимчасово припинити застосування інгібіторів АПФ. Однак вони можуть розвинутись знову при повторному прийомі препарату. Слід з обережністю застосовувати інгібітори АПФ у пацієнтів, яким проводиться така десенсибілізація та у пацієнтів, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Кашель Повідомляється про появу кашлю під час лікування інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель має непродуктивний характер і припиняється після відміни препарату. Кашель внаслідок лікування інгібіторами АПФ повинен враховуватись при диференціальній діагностиці кашлю. Печінкова недостатність Рідко при лікуванні інгібіторами АПФ спостерігається синдром, що починається з холестатичної жовтяниці, який прогресує до фульмінантного некрозу і, в окремих випадках, призводить до летального результату. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. Пацієнтам, у яких при лікуванні інгібіторами АПФ з'являється жовтяниця та/або виражене підвищення активності «печінкових» ферментів, слід припинити терапію інгібіторами АПФ та забезпечити медичне спостереження. Гіперкаліємія У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, у т.ч. препарат Зокардіс® 30, спостерігається підвищення вмісту калію в плазмі. До групи ризику розвитку гіперкаліємії відносяться пацієнти, які страждають на ниркову недостатність або цукровий діабет, приймають калійзберігаючі діуретики або калійвмісні замінники харчової солі, інші лікарські засоби, що підвищують вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин). Якщо застосування перелічених вище лікарських засобів на фоні застосування препарату Зокардіс® 30 є необхідним, рекомендується регулярний контроль вмісту калію у плазмі. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи Є докази, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену збільшує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та знижує функцію нирок (включаючи розвиток гострої ниркової недостатності). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо одночасне застосування двох засобів, що блокують РААС, є абсолютно необхідним, терапія повинна проводитися лише під наглядом лікаря, а також на тлі ретельного моніторингу функції нирок, вмісту електролітів у плазмі та АТ. Хірургічне втручання/загальна анастезія При широких хірургічних втручаннях з проведенням загальної анестезії інгібітори АПФ можуть спричинити артеріальну гіпотензію, аж до розвитку шоку, оскільки може блокуватися утворення ангіотензину II під впливом компенсаторного викиду реніну. Якщо неможливо відмінити препарат Зокардіс® 30, при виконанні перерахованих вище заходів слід ретельно контролювати ОЦК. Перед хірургічними втручаннями (включаючи стоматологічні процедури) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування у пацієнта Зокардіс 7,5. Нейтропенія/агранулоцитоз Нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія можуть розвинутись на фоні терапії інгібіторами АПФ. При нормальній функції нирок та відсутності інших ускладнень нейтропенія виникає рідко. Цей стан може розвинутись у пацієнтів з порушенням функції нирок, особливо за наявності у пацієнта системних захворювань сполучної тканини (наприклад, системного червоного вовчаку, склеродермії), під час проведення імуносупресивної терапії, у випадках одночасного застосування алопуринолу або прокаїнаміду, а також при поєднанні всіх перерахованих вище факторів. У деяких із таких пацієнтів спостерігався розвиток тяжких інфекцій, у ряді випадків резистентних до інтенсивної антибіотикотерапії. Якщо препарат Зокардіс® 30 застосовується у таких пацієнтів, рекомендується регулярний контроль кількості лейкоцитів у крові (перед застосуванням препарату,у перші 3 місяці лікування - кожні 2 тижні, і надалі - регулярний контроль). Під час лікування всі пацієнти повинні бути попереджені про необхідність повідомляти лікаря про будь-які ознаки розвитку можливої ​​інфекції (наприклад, біль у горлі, лихоманка), за яких показано дослідження лейкоцитарної формули. При виявленні нейтропенії або підозрі на нейтропенію (кількість нейтрофілів менше 1000/мм3) препарат Зокардіс® 30 та інші препарати, що одночасно застосовуються, необхідно відмінити. Зазначені зміни мають оборотний характер. Після відміни застосування інгібітору АПФ кількість нейтрофілів досягає початкового рівня.біль у горлі, лихоманка), при яких показано дослідження лейкоцитарної формули. При виявленні нейтропенії або підозрі на нейтропенію (кількість нейтрофілів менше 1000/мм3) препарат Зокардіс® 30 та інші препарати, що одночасно застосовуються, необхідно відмінити. Зазначені зміни мають оборотний характер. Після відміни застосування інгібітору АПФ кількість нейтрофілів досягає початкового рівня.біль у горлі, лихоманка), при яких показано дослідження лейкоцитарної формули. При виявленні нейтропенії або підозрі на нейтропенію (кількість нейтрофілів менше 1000/мм3) препарат Зокардіс® 30 та інші препарати, що одночасно застосовуються, необхідно відмінити. Зазначені зміни мають оборотний характер. Після відміни застосування інгібітору АПФ кількість нейтрофілів досягає початкового рівня. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом, які застосовують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього та/або інсуліну, необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в плазмі крові протягом першого місяця лікування препаратом Зокардіс® 30. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк Зареєстровані повідомлення про ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ у різні періоди лікування. В окремих випадках може виникати важкий ангіоневротичний набряк на тлі тривалого застосування інгібіторів АПФ. У таких випадках лікування препаратом Зокардіс® 30 слід негайно припинити, призначити гіпотензивний препарат з іншої групи та встановити відповідне медичне спостереження за пацієнтом до повного зникнення симптомів. Пацієнта слід помістити в стаціонар під лікарське спостереження на термін не менше 12-24 годин і не виписувати зі стаціонару до повного зникнення симптомів, що розвинулися. Навіть у тих випадках, коли турбує лише утруднення ковтання без утруднення дихання, пацієнти повинні тривалий час перебувати під медичним наглядом, оскільки терапія антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може виявитися недостатньою. Ангіоневротичний набряк гортані чи мови може бути фатальним. Набряк мови, голосових складок або гортані можуть призвести до обструкції дихальних шляхів; відповідна терапія повинна бути проведена в найкоротші терміни і включати негайне підшкірне введення 0,1 % розчину адреналіну (0,3-0,5 мл) або повільне внутрішньовенне введення розчину адреналіну 1 мг/мл, розведеного згідно з інструкцією із застосування, під контролем ЕКГ та АТ, а також заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів. У пацієнтів негроїдної раси частота розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ є вищою, ніж у представників інших рас. Пацієнти з ангіоневротичним набряком іншої етіології в анамнезі при прийомі інгібіторів АПФ перебувають у групі підвищеного ризику розвитку цієї патології. У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивався інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника), який проявлявся болями в животі у поєднанні з нудотою та блюванням або без них), іноді без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Протеїнурія Протеїнурія може траплятися, зокрема, у пацієнтів з порушенням функції нирок або тих, хто приймає відносно високі дози інгібіторів АПФ. У пацієнтів із захворюваннями нирок в анамнезі необхідно визначати вміст білка в сечі (використання тест-смужок для дослідження першої ранкової порції сечі) до лікування та періодично після його початку. Первинний гіперальдостеронізм У пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається терапевтичної відповіді на гіпотензивні препарати, що інгібують РААС. Таким чином, застосування препарату Зокардіс® 30 у цій категорії пацієнтів не рекомендується. Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Подібно до інших інгібіторів АПФ, препарат Зокардіс® 30 слід застосовувати з обережністю у пацієнтів зі стенозом аортального або мітрального клапанів та обструкцією виходу лівого шлуночка, а також у пацієнтів з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. Псоріаз Подібно до інших інгібіторів АПФ, препарат Зокардіс® 30 слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з псоріазом. Етнічні відмінності Подібно до інших інгібіторів АПФ, препарат Зокардіс® 30 може бути менш ефективним щодо зниження АТ у представників негроїдної раси порівняно з особами інших рас, можливо, через низький рівень реніну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією у цій популяції. Ця відмінність може бути усунена шляхом додаткового призначення діуретиків. Непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози-галактози Препарат Зокардіс® 30 містить лактозу, тому його застосування у пацієнтів із спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози та галактози протипоказано. Алкоголь У період застосування препарату Зокардіс® 30 не рекомендується вживати алкогольних напоїв, т.к. алкоголь посилює антигіпертензивну дію препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Зокардіс® 30 необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами, заняття потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливий розвиток сонливості, підвищеної стомлюваності та запаморочення. Умови зберігання Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці!Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: зофеноприл кальцію – 7,5 мг (еквівалент зофеноприлу – 7,2 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 101), лактози моногідрат кроскармелоза натрію, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний; Плівкова оболонка: Опадрай® Y-1-7000, що складається з гіпромелозу, титану діоксиду, макроголу, макроголу 6000. По 7 або 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістері) з ПВХ/ПВДХ/фольги алюмінієвої. По 1 або 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту.ФармакокінетикаАбсорбція. Після прийому внутрішньо зофеноприл швидко і повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). В організмі зофеноприл піддається майже повному перетворенню на зофеноприлат, який має виражену фармакологічну активність. Максимальна концентрація (Cmax) зофеноприлату в плазмі досягається через 1,5 години після прийому внутрішньо одноразової дози. Фармакокінетика одноразово прийнятої дози зофеноприлу є лінійною в інтервалі 10-80 мг. Після прийому зофеноприлу у добовій дозі 15-60 мг протягом 3-х тижнів кумуляції не відбувається. Одночасний прийом їжі знижує швидкість, але не повноту всмоктування зофеноприлу. Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) зофеноприлату до і після їди майже ідентичні. Розподіл. Приблизно 88% зофеноприлу пов'язують із білками плазми. Об'єм розподілу (Vd) у стадії насичення становить 96 л. Метаболізм. Основним метаболітом є зофеноприлат (22%), що метаболізується різними шляхами, включаючи кон'югацію з глюкуроновою кислотою (17%), циклізацію та кон'югацію з глюкуроновою кислотою (13%), кон'югацію з цистеїном (9%) та S-метилювання тиол. ). Виведення. Зофеноприл після прийому внутрішньо виводиться нирками (69%) та через кишечник (26%). Після прийому внутрішньо зофеноприлу період напіввиведення (Т1/2) зофеноприлату становить 5,5 год, а його загальний кліренс – 1300 мл/хв. Фармакокінетика при нирковій недостатності У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну >45 мл/хв та <90 мл/хв) зофеноприл виводиться з організму з тією ж швидкістю, що й у здорових добровольців (кліренс креатиніну >90 мл/хв). У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 7-44 мл/хв) швидкість виведення знижена приблизно до 50% порівняно з показниками у здорових добровольців. Тому пацієнтам цієї групи слід призначати половину від початкової дози зофеноприлу, що рекомендується. У пацієнтів з нирковою недостатністю термінальної стадії, які перебувають на гемодіалізі або перитонеальному діалізі, швидкість виведення знижена до 25% від показників у здорових добровольців. Пацієнтам цієї групи слід призначати одну четверту від початкової рекомендованої дози зофеноприлу. Фармакокінетика при печінковій недостатності У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) при прийомі одноразової дози зофеноприлу з радіоактивною міткою значення Cmax та час досягнення максимальної концентрації (TCmax) для зофеноприлату були подібними до значень, отриманих у здорових добровольців. . Однак значення AUC у пацієнтів з цирозом печінки були вдвічі вищими, ніж у здорових добровольців. Таким чином, пацієнтам з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості слід призначати половину від початкової рекомендованої дози зофеноприлу. Щодо пацієнтів з печінковою недостатністю важкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) дані щодо фармакокінетики зофеноприлу та зофеноприлату відсутні, тому застосування зофеноприлу у пацієнтів цієї групи протипоказане.ФармакодинамікаЗофеноприл - гіпотензивний засіб із групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Зофеноприл є проліками; в результаті гідролізу тіоефірного зв'язку утворюється активна сполука, що містить вільну сульфгідрильну групу - зофеноприлат. Механізм дії зофеноприлату при артеріальній гіпертензії та гострому інфаркті міокарда пов'язаний, головним чином, з супресією циркулюючої ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), а також з підвищенням активності калікреїн-кінінової системи. Пригнічення негативного зворотного зв'язку ангіотензину II щодо секреції реніну призводить до підвищення активності реніну у плазмі крові. Активність АПФ у плазмі крові протягом 24 годин після одноразового прийому внутрішньо зофеноприлу у дозі 30 мг та 60 мг пригнічується на 53,4% та 74,4% відповідно. Результатом інгібування АПФ є зниження утворення ангіотензину II з ангіотензину I у плазмі крові, яке призводить до зменшення прямої судинозвужувальної дії ангіотензину II та зниження секреції альдостерону. Внаслідок інгібування АПФ також підвищується активність циркулюючої та локальної калікреїн-кінінової системи, яка сприяє периферичній вазодилатації шляхом активації простагландинової системи. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування зофеноприлу призводить до зниження артеріального тиску (АТ) у положенні «лежачи» та «стоячи» приблизно однаковою мірою, без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень. Антигіпертензивний ефект зофеноприлату більш виражений при високій активності реніну плазми, ніж при нормальній або зниженій. Стабільний антигіпертензивний ефект досягається при тривалій терапії зофеноприлом. Так, для деяких пацієнтів для досягнення оптимального зниження артеріального тиску потрібно кілька тижнів безперервної терапії. Різка відміна терапії у пацієнтів не призводила до швидкого підвищення артеріального тиску. В даний час дані щодо впливу препарату Зокардіс 7,5 на захворюваність та смертність у пацієнтів з артеріальною гіпертензією відсутні. Клінічний ефект застосування зофеноприлу в ранній період гострого інфаркту міокарда може бути асоційований з багатьма факторами, такими як зниження рівня ангіотензину II у плазмі крові (що обмежує процес ремоделювання шлуночків, що негативно впливає на прогноз у пацієнтів з гострим інфарктом міокарду) -кінінової системи в плазмі крові та тканинах Було проведено рандомізоване плацебо-контрольоване клінічне дослідження зофеноприлу за участю 1556 пацієнтів, які перенесли гострий передній інфаркт міокарда та не отримували тромболітичну терапію. Застосування зофеноприлу розпочиналося протягом 24 годин від розвитку гострого інфаркту міокарда та тривало протягом 6 тижнів.Частота первинної комбінованої кінцевої точки (розвиток тяжкої серцевої недостатності та/або смерті протягом 6 тижнів) була нижчою у групі зофеноприлу (зофеноприл 7,1%, плацебо 10,6%). Протягом одного року виживання у групі зофеноприлу було вищим, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія легкого та середнього (1-2) ступеня тяжкості. Гострий інфаркт міокарда (починаючи з перших 24 годин) у пацієнтів із стабільними показниками гемодинаміки та не отримували тромболітичну терапію, у т.ч. у пацієнтів з ознаками та симптомами серцевої недостатності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до зофеноприлу або інших інгібіторів АПФ, а також до інших компонентів препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; печінкова недостатність важкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз ниркової артерії єдиної нирки (ризик розвитку ниркової недостатності); стан після трансплантації нирки (досвід застосування препарату відсутній); первинний гіперальдостеронізм; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, що не застосовують ефективну контрацепцію; одночасне проведення діалізу з використанням поліакрилонітрильних мембран з високою пропускною здатністю (напр., AN69®) або плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ-аферез); одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними та тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком ангіоневротичного набряку (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). З обережністю: артеріальна гіпотензія; реноваскулярна гіпертензія; однобічний стеноз ниркової артерії; ангіоневротичний набряк в анамнезі; хронічна ниркова недостатність; печінкова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність (ХСП) III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA; цереброваскулярні захворювання; аортальний стеноз, мітральний стеноз, порушення відтоку крові з лівого шлуночка, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; цукровий діабет; псоріаз; системні захворювання сполучної тканини (в т.ч., системний червоний вовчак, склеродермія); гіперкаліємія; літній вік; одночасне проведення десенсибілізуючої терапії; при хірургічних втручаннях/загальній анестезії; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (ОЦК) (в результаті терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї та блюванні); при одночасному застосуванні з антагоністами рецепторів ангіотензину II або з аліскіренсодержащими препаратами; застосування у пацієнтів негроїдної раси; обтяжений алергологічний анамнез; ішемічна хвороба серця; пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (розпад розвитку нейтропенії та агранулоцитозу); одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Зокардіс® 7,5 під час вагітності протипоказане. При плануванні або діагностуванні вагітності терапію препаратом Зокардіс® 7,5 слід відмінити та призначити гіпотензивні препарати іншої групи з підтвердженим профілем безпеки для застосування у вагітних. Застосування інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може бути пов'язане з проявом фетотоксичності (погіршення функції нирок плода, маловоддя, уповільнення осифікації кісток черепа плода), а у новонароджених – ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії та гіперкаліємії. Тому за новонародженими, чиї матері приймали препарат Зокардіс® 7,5 під час вагітності, необхідне ретельне спостереження щодо можливого розвитку зазначених симптомів. У разі застосування інгібіторів АПФ під час вагітності потрібне ретельне спостереження за станом функції нирок плода, а також кісток черепа за допомогою ультразвукового дослідження. Інформація про застосування препарату Зокардіс® 7,5 під час грудного вигодовування відсутня, тому його застосування у жінок у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені нижче відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ) за низхідною частотою виникнення випадку: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ l/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота не встановлена ​​(за наявними даними оцінка неможлива). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Частота не встановлена: агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже рідко: гіпоглікемія. Порушення психіки Рідко: депресія, лабільність настрою, розлади сну, сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи Часто: запаморочення, біль голови; Частота не встановлена: парестезія, дисгевзія (порушення смакового сприйняття), порушення рівноваги. Порушення з боку органу зору Рідко: нечіткість зору. Порушення з боку органу слуху та вестибулярного апарату Рідко: відчуття дзвону у вухах. Порушення з боку серцево-судинної системи Рідко: "припливи" крові до обличчя; Частота не встановлена: тахікардія, відчуття серцебиття, порушення ритму серця, стенокардія, гострий інфаркт міокарда, виражене зниження АТ на початковій стадії терапії та при збільшенні дози (одночасно з артеріальною гіпотензією можуть спостерігатися такі симптоми як запаморочення, слабкість, порушення зору, зрідка. свідомості (непритомність)). Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто кашель; Рідко: задишка, синусит, риніт, глосит, бронхіт, бронхоспазм; Частота не встановлена: ангіоневротичний набряк із залученням особи та орофарингеальної зони, в т.ч., з фатальною обструкцією дихальних шляхів. Порушення з боку травної системи Часто: нудота, блювання; Дуже рідко: інтестинальний ангіоневротичний набряк; Частота не встановлена: біль у животі, діарея, запор, сухість у роті, панкреатит, кишкова непрохідність. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота не встановлена: холестатична жовтяниця, гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: шкірний висип; Рідко: ангіоневротичний набряк, гіпергідроз. Частота не встановлена: алергічні реакції та реакції гіперчутливості, такі як свербіж шкіри, кропив'янка, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, псоріазоподібні висипання, алопеція (реакції можуть супроводжуватися лихоманкою, болем у м'язах, болем титру антинуклеарних антитіл). Порушення з боку скелетної мускулатури та сполучної тканини Нечасто: м'язові судоми; Частота не встановлена: міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Рідко: порушення сечовипускання; Частота не встановлена: - порушення функції нирок, прогресування ниркової недостатності; гостра ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочних залоз Рідко: еректильна дисфункція. Інші Часто: підвищена стомлюваність; Нечасто: астенія; Дуже рідко: периферичні набряки, біль у грудній клітці. Лабораторні показники Частота не встановлена: зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія, підвищення активності печінкових ферментів, збільшення концентрації білірубіну в плазмі крові. Збільшення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, тяжкою серцевою недостатністю та реноваскулярною гіпертензією), оборотні після відміни препарату. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (наприклад, натрію ауротіомалату) слід бути обережним у зв'язку з можливістю розвитку «нітратоподібних» реакцій після ін'єкційного введення препаратів золота (симптоми вазодилатації, включаючи «припливи» крові до обличчя, нудоту, запаморочення які можуть мати дуже важкий характер).Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування протипоказане Інгібітори нейтральної ендопептидази Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з інгібіторами нейтральної ендопептидази, такими як сакубітрил та рацекадотрил (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, у зв'язку з чим одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 після відміни інгібіторів АПФ. Не рекомендується одночасне застосування Калійзберігаючі діуретики та каліймісткі препарати Не рекомендується одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), препаратами, що містять калій або харчовими добавками через ризик розвитку гіперкаліємії. Якщо внаслідок встановленої гіпокаліємії показано одночасне застосування перерахованих вище препаратів із зофеноприлом, їх слід застосовувати з обережністю під контролем електрокардіограми (ЕКГ) та вмісту калію в плазмі крові. Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, спричинену дією діуретиків (не калійзберігаючих). Інгібітори АПФ, АРА II або аліскірен Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену, асоційована з більш високою частотою виникнення таких побічних ефектів, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (в т.ч. розвиток гострої ниркової недостатності). ), ніж при застосуванні лише одного препарату, що впливає на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та АРА II протипоказне у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо одночасне застосування двох засобів, що блокують РААС, є абсолютно необхідним, терапія повинна проводитися лише під наглядом лікаря, а також на тлі ретельного моніторингу функції нирок, вмісту електролітів у плазмі та АТ. Одночасне застосування з обережністю Діуретики (тіазидні або петлеві) Потрібна обережність при одночасному застосуванні з тіазидними та «петльовими» діуретиками. Попереднє лікування діуретиками може призвести до зниження ОЦК та сприяти розвитку зневоднення та артеріальної гіпотензії на початковій стадії застосування препарату Зокардіс® 7,5. Антигіпертнзивні ефекти препарату можна зменшити шляхом відміни застосування діуретиків, збільшення споживання рідини або кухонної солі або розпочати лікування зофеноприлом із застосуванням нижчих доз. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід укласти на спину. Може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію для заповнення ОЦК. Розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози не виключає можливості подальшого застосування препарату за умови обережного титрування дози. Анестетики Інгібітори АПФ можуть посилювати антигіпертензивний ефект деяких загальних анестетиків. Наркотичні аналгетики/трициклічні антидепресанти/нейролептики/антипсихотичні засоби/барбітурати При одночасному застосуванні з наркотичними аналгетиками, трициклічними антидепресантами, нейролептиками, антипсихотичними засобами та барбітуратами може розвинутись ортостатична гіпотензія. Інші гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори, альфа-адреноблокатори, блокаторами кальцієвих каналів) При одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами (альфа- та бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів) антигіпертензивний ефект може потенціюватися. Потрібна обережність при одночасному застосуванні з нітрогліцерином або іншими нітратами та/або іншими вазодилататорами. Циклоспорин Одночасне застосування циклоспорину з інгібіторами АПФ підвищує ризик розвитку порушення нирок. Алопуринол, цитостатики, імуносупресивні засоби, системні глюкокортикостероїди або прокаїномід При одночасному застосуванні алопуринолу, прокаїнаміду, цитостатиків, імунодепресантів з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку реакцій гіперчутливості та лейкопенії. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами збільшується ризик розвитку лейкопенії. Гіпоглікемічні засоби У поодиноких випадках інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічну дію інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (наприклад, похідних сульфонілсечовини) у пацієнтів з цукровим діабетом. У цих випадках може знадобитися зменшення дози гіпоглікемічного засобу прийому внутрішньо та/або інсуліну. Препарати літію Одночасне застосування препарату Зокардіс® 7,5 та препаратів літію не рекомендується через ризик розвитку літієвої інтоксикації. У разі застосування цієї комбінації необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі крові. Препарати золота При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (наприклад, натрію ауротіомалату) слід бути обережним у зв'язку з можливістю розвитку «нітратоподібних» реакцій після ін'єкційного введення препаратів золота (симптоми вазодилатації, включаючи «припливи» крові до обличчя, нудоту, запаморочення які можуть мати дуже важкий характер). Ціметідин Циметидин може посилювати антигіпертензивний ефект препарату Зокардіс® 7,5. Ко-тримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол) При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами, що містять котримоксазол (триметоприм+сульфаметоксазол), підвищується ризик розвитку гіперкаліємії. Слід враховувати при одночасному застосуванні Нестероїдні протизапальні препарати (включаючи ацетилсаліцилову кислоту у дозі ≥3 г/добу) При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозі ≥ 3 г/добу, можливе зниження антигіпертензивного ефекту інгібіторів АПФ, у т.ч. зофеноприлу. Також при одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та інгібіторів АПФ можливе підвищення вмісту калію в плазмі крові на тлі зниження функції нирок. Ці зміни зазвичай мають оборотний характер і зустрічаються переважно у пацієнтів із порушеною функцією нирок. У поодиноких випадках можливий розвиток гострої ниркової недостатності, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок, наприклад, у літніх або зневоднених пацієнтів. Симпатоміметики Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Антациди При одночасному застосуванні з антацидами можливе зменшення біодоступності інгібіторів АПФ. Збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні АПФ з такими лікарськими засобами: з інгібіторами mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус; з інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, ситагліптіном, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптіном; з рацекадотрилом (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діарії); з естрамустином; з тканинними активаторами плазміногену (в обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту). додаткова інформація Клінічних даних про пряму взаємодію зофеноприлу з іншими лікарськими засобами, які метаболізуються ферментами мікросомального окислення печінки, відсутні. Проте дослідження in vitro продемонстрували відсутність потенційно можливої ​​взаємодії з лікарськими препаратами, що метаболізуються за участю ферментів мікросомального окиснення печінки.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки приймають незалежно від часу їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Доза має бути підібрана індивідуально. Для підбору оптимального режиму дозування доцільно застосовувати найбільш підходящу форму випуску препарату - препарат Зокардіс® 7,5 або Зокардис®, що містять 7,5 мг або 30 мг зофеноприлу кальцію, відповідно. Артеріальна гіпертензія Препарат застосовують як у монотерапії, так і у комбінації з іншими гіпотензивними засобами. Початкова доза становить 15 мг зофеноприлу кальцію (2 таблетки Зокардіс® 7,5) 1 раз на добу. Необхідність збільшення дози препарату визначається шляхом вимірювання артеріального тиску безпосередньо перед прийомом наступної дози. Антигіпертензивний ефект розвивається протягом декількох тижнів, тому рекомендується збільшувати дозу з інтервалом у чотири тижні. Звичайна підтримуюча доза становить 30 мг зофеноприлу кальцію (1 таблетка Зокардіс® 30) 1 раз на добу. Максимальна добова доза становить 60 мг зофеноприлу кальцію (2 таблетки Зокардіс® 30) на добу, що приймаються одноразово або розділені на два прийоми. Пацієнти, які приймають діуретики На початку терапії зофеноприлом у пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, може виникати артеріальна гіпотензія. За 2-3 дні до початку застосування препарату Зокардіс® 7,5 необхідно тимчасово відмінити застосування діуретиків. Застосування препарату Зокардіс® 7,5 слід розпочинати з 15 мг зофеноприлу кальцію (2 таблетки Зокардіс® 7,5) 1 раз на добу. Якщо застосування діуретиків відмінити неможливо, терапію слід розпочинати з 7,5 мг зофеноприлу кальцію (1 таблетка препарату Зокардіс® 7,5) на добу. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів з кліренсом креатиніну > 45 мл/хв корекції дози не потрібно. У пацієнтів з кліренсом креатиніну < 45 мл/хв рекомендується застосування половини від дози, рекомендованої пацієнтам без ниркової недостатності. Кліренс креатиніну (мл/хв) = (140 - вік х маса тіла (кг)/конц. креатиніну в плазмі (мг/дл) х 72 Наведена вище формула дозволяє розрахувати кліренс креатиніну у чоловіків. Для жінок набуте значення слід помножити на 0,85. Пацієнти з нирковою недостатністю або які знаходяться на гемодіалізі У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну > 45 мл/хв) корекція дози не потрібна. Пацієнтам із нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну < 45 мл/хв) слід застосовувати половину від дози, рекомендованої пацієнтам без ниркової недостатності. Доза препарату для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, становить одну четверту дозу, рекомендовану пацієнтам без ниркової недостатності. Пацієнти з печінковою недостатністю У пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) початкова доза препарату Зокардіс® 7,5 становить половину від дози, рекомендованої пацієнтам без печінкової недостатності. У пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) застосування препарату Зокардіс® 7,5 протипоказане. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії) Лікування препаратом Зокардіс® 7,5 слід розпочинати протягом перших 24 годин після появи перших симптомів гострого інфаркту міокарда та продовжувати протягом 6 тижнів. Рекомендується наступна схема застосування: 1-й та 2-й день: 7,5 мг зофеноприлу кальцію (l таблетка препарату Зокардіс® 7,5) кожні 12 год; 3-й та 4-й день: 15мг зофеноприлу кальцію (2 таблетки препарату Зокардіс® 7,5 або 1/2 таб. препарату Зокардіс® 30) кожні 12год; з 5-го дня і далі: 30 мг зофеноприлу кальцію (4 таблетки препарату Зокардіс® 7,5 або 1 таб. препарату Зокардіс® 30) кожні 12год. При низькому систолічному артеріальному тиску (САД) (≤ 120 мм рт. ст.) протягом перших трьох діб після гострого інфаркту міокарда, добову дозу Зокардіс® 7,5 збільшувати не слід. У разі розвитку артеріальної гіпотензії (САД ≤ 100 мм рт. ст.) лікування може бути продовжено у дозі, яка раніше добре переносилася. У разі розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії (САД < 90 мм рт.ст. при двох послідовних вимірах з проміжком не менше однієї години) застосування препарату Зокардіс® 7,5 слід припинити. У разі збереження ознак дисфункції міокарда лівого шлуночка або симптомів серцевої недостатності через 6 тижнів після перенесеного гострого інфаркту міокарда, а також при супутній артеріальній гіпертензії, застосування препарату Зокардіс® 7,5 може бути продовжено протягом тривалого часу. Одночасно має застосовуватися стандартне лікування, рекомендоване при гострому інфаркті міокарда (включаючи нітрати, ацетилсаліцилову кислоту як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокатори). Пацієнти старші 75 років Препарат Зокардіс® 7,5 слід застосовувати з обережністю у пацієнтів віком 75 років та старших із гострим інфарктом міокарда. Пацієнти з нирковою недостатністю або перебувають на діалізі Ефективність та безпека застосування препарату Зокардіс® 7,5 у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда та нирковою недостатністю (при концентрації сироваткового креатиніну ≥ 2, 1 мг/дл та значенні протеїнурії ≥500 мг/день) або які знаходяться на діалізі, не встановлені. Тому у даної категорії пацієнтів препарат Зокардіс® 7,5 не слід застосовувати. Пацієнти з печінковою недостатністю Ефективність та безпека застосування препарату Зокардіс® 7,5 у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда та печінковою недостатністю не встановлені. Тому у даної категорії пацієнтів препарат Зокардіс® 7,5 не слід застосовувати.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність. Лікування: У разі передозування пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом лікаря, переважно у відділенні інтенсивної терапії. Показаний постійний моніторинг вмісту електролітів та креатиніну у плазмі крові. Тактика терапії, що проводиться, залежить від вираженості переважаючих симптомів і ступеня їх тяжкості. У разі відносно недавнього прийому препарату показані: промивання шлунка, призначення адсорбентів та прийом внутрішньо розчину натрію сульфату; у більш тяжких випадках пацієнта переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям і проводять заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду або плазмозамінників, при необхідності - проведення гемодіалізу (слід уникати використання поліакрилонітрильних мембран з високою пропускною здатністю). При розвитку стійкої брадикардії або виражених вагусних реакцій показано застосування атропіну. При неефективності терапії слід розглянути питання постановки електрокардіостимулятора.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія Так само, як і у разі застосування інших інгібіторів АПФ, слід мати на увазі ймовірність розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії (вже через кілька годин після прийому першої дози препарату), особливо у пацієнтів з ХСН тяжкого ступеня тяжкості з порушенням функції нирок та без, а також у пацієнтів з порушеннями водно-електролітного балансу, зумовленими попередньою терапією діуретиками, дієтою з обмеженням кухонної солі, діареєю, блюванням, що знаходяться на гемодіалізі та при тяжкій ренінзалежній артеріальній гіпертензії. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), цереброваскулярними захворюваннями значне зниження артеріального тиску може призвести до розвитку гострого інфаркту міокарда та/або інсульту. У пацієнтів з ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії лікування слід розпочинати під ретельним медичним наглядом, переважно в умовах стаціонару, починаючи з нижчих доз та подальшою обережною титрацією дози. У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю з нормальним або низьким артеріальним тиском застосування препарату Зокардіс® 7,5 може викликати додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект передбачуваний і зазвичай не спричиняє скасування лікування. Якщо виражена артеріальна гіпотензія зберігається, може знадобитися зменшення дози або відміна застосування препарату Зокардіс® 7,5. Артеріальна гіпотензія у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда за наявності ризику виникнення тяжких гемодинамічних порушень внаслідок застосування вазодилатувальних засобів (пацієнти із систолічним АТ< 100 мм рт. ст., кардіогенним шоком) терапію препаратом Зокардіс® 7,5 починати не слід, тому що. це може призвести до розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії. У разі персистуючої артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст. протягом більше однієї години), застосування препарату Зокардіс® 7,5 слід припинити. При розвитку тяжкої серцевої недостатності після гострого інфаркту міокарда препарат Зокардіс® 7,5 слід застосовувати лише у пацієнтів із стабільними показниками гемодинаміки. Інфаркт міокарда у пацієнтів із печінковою недостатністю Ефективність та безпека препарату Зокардіс® 7,5 у пацієнтів з інфарктом міокарда та порушеннями функції печінки не вивчалися. Таким чином, препарат Зокардіс 7,5 застосовувати у даної категорії пацієнтів. Інфаркт міокарда у пацієнтів із нирковою недостатністю Ефективність та безпека препарату Зокардіс® 7,5 у пацієнтів з інфарктом міокарда та нирковою недостатністю, у т.ч. що знаходяться на гемодіалізі, не вивчалися. Таким чином, препарат Зокардіс® 7,5 не слід застосовувати у пацієнтів з нирковою недостатністю (концентрація креатиніну у сироватці крові >2,1 мг/дл та протеїнурія >500 мг/день) та інфарктом міокарда. Реноваскулярна гіпертензія Існує підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності при застосуванні інгібіторів АПФ у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією та/або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Застосування діуретиків у таких пацієнтів може бути тяжким фактором. У пацієнтів цієї групи застосування препарату Зокардіс 7,5 протипоказане. У пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії ниркова недостатність може супроводжуватися лише невеликими змінами концентрації креатиніну у плазмі. За життєвими показаннями терапію препаратом Зокардіс® 7,5 у пацієнтів цієї групи слід починати з малих доз в умовах стаціонару під ретельним медичним наглядом. Подальше збільшення дози слід проводити з обережністю під контролем концентрації креатиніну в плазмі крові. Перед початком терапії препаратом Зокардіс® 7,5 слід тимчасово відмінити лікування діуретиками та ретельно моніторувати функцію нирок протягом перших кількох тижнів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю препарат Зокардіс® 7,5 слід застосовувати з обережністю, терапію слід розпочинати з менших доз. Під час терапії слід проводити ретельний контроль функції нирок. Повідомлялося про розвиток ниркової недостатності при призначенні інгібіторів АПФ, головним чином, у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або нирковими захворюваннями, включаючи стеноз ниркової артерії. У деяких пацієнтів без ознак патології з боку нирок було відмічено підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі, особливо при одночасному застосуванні діуретиків. Може знадобитися зменшення дози інгібітору АПФ та/або припинення застосування діуретика. Протягом кількох тижнів терапії рекомендується регулярний контроль функції нирок. Трансплантація нирки Досвід застосування препарату Зокардіс® 7,5 у пацієнтів після нещодавньої трансплантації нирки відсутній. Анафілактоїдні реакції при проведенні ЛПНГ-аферезу Клінічні дослідження показали високу частоту анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, при проведенні ЛПНГ-аферезу (плазмаферез ліпопротеїнів низької щільності), подібних до тих, що зустрічаються при гемодіалізі. При проведенні ЛПНГ-аферезу інгібітори АПФ слід тимчасово замінити на гіпотензивні препарати з іншої групи. Пацієнти, що знаходяться на діалізі У пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням поліакрилонітрильних мембран високої пропускної здатності (напр., AN69®), на фоні застосування інгібіторів АПФ спостерігалися анафілактоїдні реакції, такі як набряк обличчя, «припливи» крові до обличчя, артеріальна гіпотензія та задишка протягом перших хвилин гемодіалізу. Тому для таких пацієнтів рекомендується використання діалізних мембран іншого типу, або застосування гіпотензивних препаратів іншої групи. Анафілактичні реакції при проведенні десенсибілізації з отрути перетинчастокрилих та після укусу комах Є повідомлення про розвиток загрозливих для життя анафілактичних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ одночасно з проведенням процедури десенсибілізації (наприклад, отрутою перетинчастокрилих (геміноптера)) або після укусів комах. Подібних реакцій можна уникнути, якщо на початок десенсибілізації тимчасово припинити застосування інгібіторів АПФ. Однак вони можуть розвинутись знову при повторному прийомі препарату. Слід з обережністю застосовувати інгібітори АПФ у пацієнтів, яким проводиться така десенсибілізація та у пацієнтів, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Кашель Повідомляється про появу кашлю під час лікування інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель має непродуктивний характер і припиняється після відміни препарату. Кашель внаслідок лікування інгібіторами АПФ повинен враховуватись при диференціальній діагностиці кашлю. Печінкова недостатність Рідко при лікуванні інгібіторами АПФ спостерігається синдром, що починається з холестатичної жовтяниці, який прогресує до фульмінантного некрозу і, в окремих випадках, призводить до летального результату. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. Пацієнтам, у яких при лікуванні інгібіторами АПФ з'являється жовтяниця та/або виражене підвищення активності «печінкових» ферментів, слід припинити терапію інгібіторами АПФ та забезпечити медичне спостереження. Гіперкаліємія У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, у т.ч. препарат Зокардіс® 7,5, спостерігається підвищення вмісту калію в плазмі. До групи ризику розвитку гіперкаліємії відносяться пацієнти, які страждають на ниркову недостатність або цукровий діабет, приймають калійзберігаючі діуретики або калійвмісні замінники харчової солі, інші лікарські засоби, що підвищують вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин). Якщо застосування перелічених вище лікарських засобів на фоні застосування препарату Зокардіс® 7,5 є необхідним, рекомендується регулярний контроль вмісту калію у плазмі. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи Є докази, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену збільшує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та знижує функцію нирок (включаючи розвиток гострої ниркової недостатності). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Якщо одночасне застосування двох засобів, що блокують РААС, є абсолютно необхідним, терапія повинна проводитися лише під наглядом лікаря, а також на тлі ретельного моніторингу функції нирок, вмісту електролітів у плазмі та АТ. Хірургічне втручання/загальна анастезія При широких хірургічних втручаннях з проведенням загальної анестезії інгібітори АПФ можуть спричинити артеріальну гіпотензію, аж до розвитку шоку, оскільки може блокуватися утворення ангіотензину II під впливом компенсаторного викиду реніну. Якщо неможливо відмінити препарат Зокардіс® 7,5, при виконанні перерахованих вище заходів слід ретельно контролювати ОЦК. Перед хірургічними втручаннями (включаючи стоматологічні процедури) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування у пацієнта Зокардіс 7,5. Нейтропенія/агранулоцитоз Нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія можуть розвинутись на фоні терапії інгібіторами АПФ. При нормальній функції нирок та відсутності інших ускладнень нейтропенія виникає рідко. Цей стан може розвинутись у пацієнтів з порушенням функції нирок, особливо за наявності у пацієнта системних захворювань сполучної тканини (наприклад, системного червоного вовчаку, склеродермії), під час проведення імуносупресивної терапії, у випадках одночасного застосування алопуринолу або прокаїнаміду, а також при поєднанні всіх перерахованих вище факторів. У деяких із таких пацієнтів спостерігався розвиток тяжких інфекцій, у ряді випадків резистентних до інтенсивної антибіотикотерапії. Якщо препарат Зокардіс® 7,5 застосовується у таких пацієнтів, рекомендується регулярний контроль кількості лейкоцитів у крові (перед застосуванням препарату,у перші 3 місяці лікування - кожні 2 тижні, і надалі - регулярний контроль). Під час лікування всі пацієнти повинні бути попереджені про необхідність повідомляти лікаря про будь-які ознаки розвитку можливої ​​інфекції (наприклад, біль у горлі, лихоманка), за яких показано дослідження лейкоцитарної формули. При виявленні нейтропенії або підозрі на нейтропенію (кількість нейтрофілів менше 1000/мм3) препарат Зокардіс® 7,5 та інші препарати, що застосовуються одночасно, необхідно відмінити. Зазначені зміни мають оборотний характер. Після відміни застосування інгібітору АПФ кількість нейтрофілів досягає початкового рівня.біль у горлі, лихоманка), при яких показано дослідження лейкоцитарної формули. При виявленні нейтропенії або підозрі на нейтропенію (кількість нейтрофілів менше 1000/мм3) препарат Зокардіс® 7,5 та інші препарати, що застосовуються одночасно, необхідно відмінити. Зазначені зміни мають оборотний характер. Після відміни застосування інгібітору АПФ кількість нейтрофілів досягає початкового рівня.біль у горлі, лихоманка), при яких показано дослідження лейкоцитарної формули. При виявленні нейтропенії або підозрі на нейтропенію (кількість нейтрофілів менше 1000/мм3) препарат Зокардіс® 7,5 та інші препарати, що застосовуються одночасно, необхідно відмінити. Зазначені зміни мають оборотний характер. Після відміни застосування інгібітору АПФ кількість нейтрофілів досягає початкового рівня. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом, які застосовують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього та/або інсуліну, необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в плазмі крові протягом першого місяця лікування препаратом Зокардіс® 7,5. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк Зареєстровані повідомлення про ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ у різні періоди лікування. В окремих випадках може виникати важкий ангіоневротичний набряк на тлі тривалого застосування інгібіторів АПФ. У таких випадках лікування препаратом Зокардіс® 7,5 слід негайно припинити, призначити гіпотензивний препарат з іншої групи та встановити відповідне медичне спостереження за пацієнтом до повного зникнення симптомів. Пацієнта слід помістити в стаціонар під лікарське спостереження на термін не менше 12-24 годин і не виписувати зі стаціонару до повного зникнення симптомів, що розвинулися. Навіть у тих випадках, коли турбує лише утруднення ковтання без утруднення дихання, пацієнти повинні тривалий час перебувати під медичним наглядом, оскільки терапія антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може виявитися недостатньою. Ангіоневротичний набряк гортані чи мови може бути фатальним. Набряк мови, голосових складок або гортані можуть призвести до обструкції дихальних шляхів; відповідна терапія повинна бути проведена в найкоротші терміни і включати негайне підшкірне введення 0,1 % розчину адреналіну (0,3-0,5 мл) або повільне внутрішньовенне введення розчину адреналіну 1 мг/мл, розведеного згідно з інструкцією із застосування, під контролем ЕКГ та АТ, а також заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів. У пацієнтів негроїдної раси частота розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ є вищою, ніж у представників інших рас. Пацієнти з ангіоневротичним набряком іншої етіології в анамнезі при прийомі інгібіторів АПФ перебувають у групі підвищеного ризику розвитку цієї патології. У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивався інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника), який проявлявся болями в животі у поєднанні з нудотою та блюванням або без них), іноді без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Протеїнурія Протеїнурія може траплятися, зокрема, у пацієнтів з порушенням функції нирок або тих, хто приймає відносно високі дози інгібіторів АПФ. У пацієнтів із захворюваннями нирок в анамнезі необхідно визначати вміст білка в сечі (використання тест-смужок для дослідження першої ранкової порції сечі) до лікування та періодично після його початку. Первинний гіперальдостеронізм У пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається терапевтичної відповіді на гіпотензивні препарати, що інгібують РААС. Таким чином, застосування препарату Зокардіс 7,5 у даної категорії пацієнтів не рекомендується. Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Подібно до інших інгібіторів АПФ, препарат Зокардіс® 7,5 слід застосовувати з обережністю у пацієнтів зі стенозом аортального або мітрального клапанів та обструкцією виходу лівого шлуночка, а також у пацієнтів з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. Псоріаз Подібно до інших інгібіторів АПФ, препарат Зокардіс® 7,5 слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з псоріазом. Етнічні відмінності Подібно до інших інгібіторів АПФ, препарат Зокардіс® 7,5 може бути менш ефективним щодо зниження АТ у представників негроїдної раси порівняно з особами інших рас, можливо, через низький рівень реніну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією у цій популяції. Ця відмінність може бути усунена шляхом додаткового призначення діуретиків. Непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози-галактози Препарат Зокардіс® 7,5 містить лактозу, тому його застосування у пацієнтів зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози та галактози протипоказано. Алкоголь У період застосування препарату Зокардіс® 7,5 не рекомендується вживати алкогольних напоїв, т.к. алкоголь посилює антигіпертензивну дію препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Зокардіс® 7,5 необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами, заняття потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливий розвиток сонливості, підвищеної стомлюваності та запаморочення. Умови зберігання Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці!Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Трава та квітки гречки 225 мг, Екстракт гречки та сушениці 110 мг, Екстракт плодоніжок вишні 50 мг, Вітамін С 15 мг, Рутин 10 мгФармакотерапевтична групаСушениця болотяна. Застосовується як засіб, що має судинорозширювальну дію. Препарати сухоцвіту уповільнюють ритм серцевих скорочень та надають седативну дію. При регулярному застосуванні препаратів сухоцвіту спостерігається зниження артеріального тиску (АТ) до нормального рівня. Це тим, що сушениця надає як гіпотензивний ефект, а й регулює судинний тонус. Гречка. У суцвіттях гречки міститься максимальна кількість активних сполук флавоноїдів, таких як рутин, кверцетин та ін., роль яких полягає у покращенні функціонального стану судинної системи при підвищеній проникності та ламкості капілярів, при порушеннях кровообігу, спазмі судин та набряках, венозній слабкості. Застосування препаратів на основі суцвіть гречки підвищує тонус вен, покращує скоротливість м'язових волокон судин,тим самим покращує циркуляцію крові та зменшує застійні явища. Крім того, сприяє підтримці рівня артеріального тиску (АТ) у нормі та попередженню підвищення артеріального тиску (АТ). При цьому ефект виявляється вже на 2-3 день прийому.Показання до застосуванняБіологічно активна добавка до їжі є джерелом флавоноїдів та дубильних речовин. Сприяє зниженню артеріального тиску. Попереджає стрибки артеріального тиску.РекомендуєтьсяПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів. Вагітність. Годування грудьми.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років приймати по 1 таблетці 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому 3 місяці. За потреби прийом можна повторити через 2 місяці.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: Епінефрін 1 мг. Допоміжні речовини: натрію хлорид - 8 мг, хлоробутанолу гемігідрат (у перерахунку на хлоробутанол) - 5 мг, динатрію едетату дигідрат (трилон Б) - 0.5 мг, гліцерол безводний - 60 мг, хлористоводневої кислоти розчин 5М або н 2.2-5.0, вода д/і – до 1 мл. 1 мл - ампули темного скла (5) - упаковки коміркові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій у вигляді прозорої, безбарвної або слабозабарвленої рідини з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАдреноміметик, чинить пряму стимулюючу дію на α- та β-адренорецептори. Під дією епінефрину (адреналіну) внаслідок стимуляції α-адренорецепторів відбувається збільшення вмісту внутрішньоклітинного кальцію у гладких м'язах. Активація α1-адренорецепторів підвищує активність фосфоліпази С (через стимуляцію G-білка) та утворення інозитолтрифосфату та діацилгліцеролу. Це сприяє вивільненню кальцію з депо саркоплазматичного ретикулуму. Активація α2-адренорецепторів призводить до відкриття кальцієвих каналів та збільшення входу кальцію в клітини. Стимуляція β-адренорецепторів викликає обумовлену G-білком активацію аденілатциклази та збільшення утворення цАМФ. Цей процес є пусковим механізмом розвитку реакцій із боку різних органів-мішеней. Внаслідок стимуляції β1-адренорецепторів у тканинах серця відбувається збільшення внутрішньоклітинного кальцію. При стимуляції β2-адренорецепторів відбувається зменшення вільного внутрішньоклітинного кальцію в гладких м'язах, зумовлене з одного боку збільшенням його транспорту з клітини, а з іншого - його накопиченням у саркоплазматичного ретикулуму. Чинить вплив на серцево-судинну систему. Збільшує частоту та силу серцевих скорочень, ударний та хвилинний об'єм серця. Покращує AV-провідність, збільшує автоматизм. Збільшує потребу міокарда у кисні. Викликає звуження судин органів черевної порожнини, шкіри, слизових оболонок, меншою мірою – скелетних м'язів. Підвищує АТ (переважно систолічний), у високих дозах підвищує ОПСС. Пресорний ефект може спричинити короткочасне рефлекторне уповільнення ЧСС. Епінефрін (адреналін) розслаблює гладкі м'язи бронхів, знижує тонус і моторику ШКТ, розширює зіниці, сприяє зниженню внутрішньоочного тиску. Викликає гіперглікемію та підвищує вміст у плазмі вільних жирних кислот.ФармакокінетикаМетаболізується за участю МАО та КОМТ у печінці, нирках, ШКТ. T1/2 становить кілька хвилин. Виводиться нирками. Проникає крізь плацентарний бар'єр, не проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Виділяється із грудним молоком.Клінічна фармакологіяАльфа-, бета-адреноміметик.Показання до застосуванняАлергічні реакції негайного типу (в т.ч. кропив'янка, ангіоневротичний шок, анафілактичний шок), що розвиваються при застосуванні лікарських засобів, сироваток, переливанні крові, вживанні харчових продуктів, укусах комах або введенні інших алергенів. Бронхіальна астма (купірування нападу), бронхоспазм під час наркозу. Асистолія (у т.ч. на тлі гострої AV-блокади III ступеня). Кровотеча з поверхневих судин шкіри та слизових оболонок (в т.ч. з ясен). Артеріальна гіпотензія, що не піддається впливу адекватних обсягів рідин, що заміщають (в т.ч. шок, травма, бактеріємія, операції на відкритому серці, ниркова недостатність, хронічна серцева недостатність, передозування лікарських засобів). Необхідність подовження дії місцевих анестетиків. Гіпоглікемія (внаслідок передозування інсуліну). Відкритокутова глаукома, при хірургічних операціях на очах – набряклість кон'юнктиви (лікування), для розширення зіниці, внутрішньоочна гіпертензія. З метою зупинки кровотечі. Лікування приапізму.Протипоказання до застосуванняГіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, феохромоцитома, артеріальна гіпертензія, тахіаритмія, ішемічна хвороба серця, фібриляція шлуночків, вагітність, період лактації, підвищена чутливість до епінефрину.Вагітність та лактаціяЕпінефрін (адреналін) проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. Адекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування епінефрину не проведено. Застосування при вагітності та в період лактації можливе лише у випадках, якщо очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини. Застосування у дітей З обережністю застосовують у дітей.Побічна діяСерцево-судинна система: стенокардія, брадикардія або тахікардія, серцебиття, підвищення або зниження АТ; при застосуванні у високих дозах – шлуночкові аритмії; рідко – аритмія, біль у грудній клітці. З боку нервової системи: головний біль, тривожний стан, тремор, запаморочення, нервозність, втома, психоневротичні розлади (психомоторне збудження, дезорієнтація, порушення пам'яті, агресивна або панічна поведінка, шизофреноподібні розлади, параноя), порушення сну, м'язи. З боку травної системи: нудота, блювання. З боку сечовидільної системи: рідко – утруднене та хворобливе сечовипускання (при гіперплазії передміхурової залози). Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, висипання на шкірі, багатоформна еритема. Інші: гіпокаліємія, підвищене потовиділення; місцеві реакції - біль або печіння у місці внутрішньом'язової ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтагоністами епінефрину є блокатори α- та β-адренорецепторів. Неселективні бета-адреноблокатори посилюють пресорний ефект епінефрину. При застосуванні одночасно з серцевими глікозидами, хінідином, трициклічними антидепресантами, допаміном, засобами для інгаляційного наркозу (хлороформ, енфлуран, галотан, ізофлуран, метоксифлуран), кокаїном зростає ризик розвитку аритмій (одночасне застосування не рекомендується; з іншими симпатоміметичними засобами – посилення виразності побічних ефектів із боку серцево-судинної системи; з антигіпертензивними засобами (в т.ч. із діуретиками) – зниження їх ефективності; з алкалоїдами ріжків - посилення вазоконстрикторного ефекту (аж до вираженої ішемії та розвитку гангрени). Інгібітори МАО, м-холіноблокатори, гангліоблокатори, препарати гормонів щитовидної залози, резерпін, октадин потенціюють ефекти епінефрину. Епінефрін зменшує ефекти гіпоглікемічних засобів (в т.ч. інсуліну), нейролептиків, холіноміметиків, міорелаксантів, опіоїдних анальгетиків, снодійних засобів. При одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT (в т.ч. астемізолом, цизапридом, терфенадином) відбувається збільшення тривалості інтервалу QT.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Вводять підшкірно, рідше - внутрішньом'язово або внутрішньовенно (повільно). Залежно від клінічної ситуації, разова доза для дорослих може становити від 200 мкг до 1 мг; для дітей – 100-500 мкг. Розчин для ін'єкцій може бути використаний як краплі очей. Місцево застосовують для зупинки кровотеч – використовують тампони, змочені розчином епінефрину.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при метаболічному ацидозі, гіперкапнії, гіпоксії, фібриляції передсердь, шлуночкової аритмії, легеневої гіпертензії, гіповолемії, інфаркті міокарда, шоці неалергічного генезу (в т.ч. кардіогенний, травматичний, геморрагічний). .ч. в анамнезі - артеріальна емболія, атеросклероз, хвороба Бюргера, холодова травма, діабетичний ендартеріїт, хвороба Рейно), церебральному атеросклерозі, закритокутовій глаукомі, цукровому діабеті, хворобі Паркінсона, судомному синдромі; одночасно з інгаляційними засобами для наркозу (фторотану, циклопропану, хлороформу), у пацієнтів похилого віку, у дітей. Епінефрін не слід вводити внутрішньовенно, оскільки виражене звуження периферичних судин може призвести до розвитку гангрени. Епінефрін можна застосовувати інтракоронарно при зупинці серця. При аритміях, спричинених епінефрином, призначають бета-адреноблокатори.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: 100 мг цілостазолу; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна 101, кармелоза кальцію, гіпромелоза, магнію стеарат. Пігулки 100 мг. По 10 таблеток у ПВХ/ПВДХ/Алюмінієвий блістер. По 3, 6 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, плоскі пігулки з фаскою, білого або майже білого кольору, з гравіюванням, з написом "100".Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція У пацієнтів з оклюзійними захворюваннями периферичних артерій при регулярному прийомі цилостазолу в дозі 100 мг 2 рази на добу рівноважна концентрація препарату в крові досягається через 4 дні. Максимальна концентрація (Сmax) цилостазолу та його основних метаболітів зростає менш ніж пропорційно збільшенню дози. При цьому величина площі під кривою "концентрація-час" (AUC) цилостазолу та його основних метаболітів зростає приблизно пропорційно збільшенню дози. Розподіл та метаболізм Цилостазол на 95-98% зв'язується з білками крові, переважно з альбуміном. Цилостазол метаболізується в печінці переважно під дією ізоферменту CYP3A4, меншою мірою – ізоферментом CYP2C19, та ще меншою мірою – ізоферментом CYP1A2. Ціостазол не є індуктором печінкових мікросомальних ферментів перекисного окиснення. Концентрація у плазмі дегідроцилостазолу та 4'-транс-гідроксицилостазолу (оцінена на підставі AUC) становить відповідно приблизно 41% та приблизно 12% від концентрації незміненого цилостазолу. Дегідроцилостазол і 4'-транс-гідроксицилостазол зв'язуються з білками крові відповідно на 97,4% і 66%. Виведення Цилостазол виводиться з організму переважно нирками (74%), препарат, що залишився, виводиться через кишечник. У сечі незмінений цилостазол мало визначається. Менш ніж 2% прийнятої дози препарату виводиться нирками у формі дегідроцилостазолу. Приблизно 30% прийнятої дози виводиться нирками у формі 4'-транс-гідроксицилостазолу. Препарат, що залишився, виводиться у формі різноманітних метаболітів, кожен з яких становить не більше 5% від прийнятої дози. Період напіввиведення цилостазолу становить 10,5 годин. Два основні метаболіти, дегідроцилостазол і 4'-транс-гідроксицилостазол, мають схожі періоди напіввиведення. Особливі групи пацієнтів У дослідженнях за участю здорових добровольців у віці 50-80 років встановлено, що вік та стать не мають істотного впливу на фармакокінетику цилостазолу. Ниркова недостатність Встановлено, що у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю вільна фракція цилостазолу на 27% вища, а показники Сmax та AUC незміненого цилостазолу – відповідно на 29% та 39% нижчі, ніж у осіб із нормальною нирковою функцією. Показники Сmax та AUC дегідроцилостазолу у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю відповідно на 41% та 47% нижчі, ніж пацієнтів із нормальною функцією нирок. При цьому показники Сmax та AUC 4'-транс-гідроксицилостазолу (основний екскретований нирками метаболіт) у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю збільшуються відповідно на 173% та на 209% порівняно з пацієнтами без порушення функції нирок. Застосування цилостазолу протипоказане у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤25 мл/хв). Печінкова недостатність У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю, Сmax у плазмі та AUC збільшувалися на 25 та 10%, відповідно, у порівнянні зі здоровими людьми. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю, пік концентрації у плазмі та AUC збільшувалися на 50 та 16%, відповідно, порівняно зі здоровими людьми. Дані про застосування цилостазолу у пацієнтів з помірною та тяжкою печінковою недостатністю відсутні. Оскільки цилостазол значною мірою метаболізується печінковими ферментами мікросомального окиснення, застосування протипоказане у пацієнтів з помірною або тяжкою печінковою недостатністю.ФармакодинамікаОсновним механізмом фармакологічної дії цилостазолу є інгібування фосфодіестерази 3 типу (ФТЕ-3) і, отже, підвищення внутрішньоклітинного вмісту циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) у різних органах та тканинах. В експериментальних та невеликих клінічних дослідженнях встановлено, що цилостазол має вазодилатуючу дію. Цилостазол пригнічує проліферацію гладком'язових клітин людини та щурів в умовах in vitro. В експериментальних та клінічних дослідженнях в умовах in vivo та ex vivo встановлено, що цилостазол збільшує вміст цАМФ у тромбоцитах та викликає оборотну антиагрегантну дію. Крім того, цилостазол блокує вивільнення тромбоцитами людини тромбоцитарного ростового фактора та тромбоцитарного фактора 4 (PF-4). Додатковими потенційно корисними ефектами цилостазолу, виявленими при проведенні експериментальних та клінічних досліджень, були зниження сироваткової концентрації тригліцеридів та підвищення концентрації холестерину у складі ліпопротеїдів високої густини (ЛВП). У клінічному дослідженні прийом цилостазолу в дозі 100 мг 2 рази на добу протягом 12 тижнів порівняно з плацебо знижував вміст у крові тригліцеридів у середньому на 0,33 ммоль/л (на 15%) та збільшував вміст у крові холестерину ЛВП у середньому на 0,10 ммоль/л (на 10%). Цилостазол має позитивну інотропну дію. В експериментальних дослідженнях цилостазол надавав видоспецифічний шкідливий вплив на серцево-судинну систему. Ефективність цилостазолу у пацієнтів з переміжною кульгавістю була підтверджена у 9 плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях. Встановлено, що терапія цилостазолом в дозі 100 мг 2 рази на добу протягом 24 тижнів приблизно вдвічі збільшує максимальну прохідну відстань (з 60,4 м до 129,1 м; середнє абсолютне збільшення максимальної прохідної відстані становить 42 метри) появи болю (з 473 м до 936 м). Ефективність препарату у пацієнтів із цукровим діабетом виявилася нижчою, ніж у осіб без порушення вуглеводного обміну. У проспективному подвійному сліпому клінічному дослідженні було встановлено, що цілостазол не збільшує смертність пацієнтів із переміжною кульгавістю.Показання до застосуванняЦилостазол застосовується для збільшення максимальної відстані та відстані, що проходить без болю, у пацієнтів з переміжною кульгавістю, у яких немає болю у спокої та відсутні ознаки некрозу периферичних тканин (хронічна ішемія нижніх кінцівок ІІ ступеня за класифікацією Фонтейну). Цилостазол призначений для застосування як терапії другого ряду у пацієнтів з переміжною кульгавістю, у яких зміна способу життя (що включають припинення куріння та програми фізичної реабілітації, що проводяться під наглядом спеціаліста) та інші належні втручання виявилися недостатніми для зменшення симптомів перемежується хром.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цилостазолу або до будь-якого іншого компонента препарату; Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну ≤25 мл/хв); Помірна або тяжка печінкова недостатність; Хронічна серцева недостатність; Схильність до кровотеч (наприклад, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки на стадії загострення, недавно (протягом останніх 6 місяців) перенесений геморагічний інсульт, проліферативна діабетична ретинопатія, погано контрольована артеріальна гіпертензія); Шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків або політопна шлуночкова екстрасистолія в анамнезі (незалежно від наявності або відсутності адекватної антиаритмічної терапії); Подовжений інтервал QT на ЕКГ; Тяжка тахіаритмія в анамнезі; нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда протягом останніх 6 місяців; Інвазивне втручання на коронарні артерії протягом останніх 6 місяців; Одночасний прийом двох або більше антиагрегантних або антикоагулянтних лікарських засобів (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу, гепарину, варфарину, аценокумаролу, дабігатрану, рівароксабану або апіксабану); Одночасне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 або CYP2C19 (наприклад, циметидину, дилтіазему, еритроміцину, кетоконазолу, лансопразолу, омепразолу та інгібіторів протеази ВІЛ-1); Вагітність; Період грудного вигодовування; Вік молодший 18 років (безпека та ефективність не вивчені). З обережністю: Печінкова недостатність легкого ступеня важкості; Хронічна ішемічна хвороба серця (зокрема стабільна стенокардія напруги); Передсердна або шлуночкова екстрасистолія, фібриляції та тріпотіння передсердь; Цукровий діабет; Одночасне застосування лікарських засобів, що знижують артеріальний тиск; Одночасне застосування лікарських препаратів, що знижують згортання крові; Одночасне застосування субстратів CYP3A4 або CYP2C19 (наприклад, цизаприду, мідазоламу, ніфедипіну, верапамілу); Літній вік.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування цилостазолу у вагітних відсутні. В експериментальних дослідженнях на тваринах встановлено, що цилостазол має репродуктивну токсичність. Застосування цилостазолу під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування В експериментальних дослідженнях на тваринах встановлено, що цилостазол проникає в грудне молоко. Невідомо, чи проникає цилостазол у грудне молоко у людини. У зв'язку з можливим несприятливим впливом на новонародженого застосування цилостазолу в період грудного вигодовування протипоказане. Фертильність У експериментальних дослідженнях встановлено, що цилостазол не надавав несприятливого впливу фертильність лабораторних тварин.Побічна діяУ клінічних дослідженнях найпоширенішими небажаними реакціями були біль голови (30%), діарея (15%), і порушення стільця (15%). Ці небажані реакції зазвичай відрізнялися незначною або помірною інтенсивністю, і іноді їхня вираженість зменшувалася при зниженні дози препарату. Інші побічні ефекти, зареєстровані у клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні препаратів цилостазолу, наведено нижче. Небажані реакції за частотою виникнення були класифіковані таким чином: Дуже часті: ≥1/10, Часті: від ≥1/100 до Небажані реакції, що спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препаратів цилостазолу, класифікуються як побічні ефекти з невідомою частотою (частоту неможливо визначити на підставі наявних даних). З боку крові та лімфатичної системи Часті Екхімоз Нечасті Анемія Рідкісні Збільшення часу кровотечі, тромбоцитоз Частота невідома Схильність до кровотеч, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія, апластична анемія Порушення з боку імунної системи Нечасті Алергічні реакції Порушення з боку обміну речовин та харчування Часті Набряки (периферичні набряки, набряк особи), анорексія Нечасті Гіперглікемія, цукровий діабет Порушення психіки Нечасті Занепокоєння Порушення з боку нервової системи Дуже часті Головний біль Часті Запаморочення Нечасті Безсоння, порушення сну (незвичайні сновидіння) Частота невідома Парез, гіперестезія Порушення з боку органу зору Частота невідома Кон'юнктивіт Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Частота невідома Дзвін у вухах Порушення з боку серця Часті Відчуття серцебиття, тахікардія, стенокардія, аритмія, шлуночкова екстрасистолія Нечасті Інфаркт міокарда, фібриляція передсердя, хронічна серцева недостатність, надшлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія, синкопальний стан Частота невідома Поліморфна шлуночкова тахікардія типу «пірует» та подовження інтервалу QTc (у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи). Порушення з боку судин Часті Очні крововиливи, носова кровотеча, шлунково-кишкова кровотеча, ортостатична гіпотензія Нечасті Припливи спеки, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, внутрішньочерепна кровотеча, легенева кровотеча, внутрішньом'язові гематоми, кровотеча з дихальних шляхів, підшкірний крововилив Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часті Риніт, фарингіт Нечасті Задишка (диспное), пневмонія, кашель Частота невідома Інтерстиціальна пневмонія Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часті Діарея, порушення стільця Часті Нудота, блювання, диспепсія, метеоризм, біль у животі Нечасті Гастрит Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома Гепатит, відхилення показників функції печінки від нормальних значень, жовтяниця Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часті Шкірний висип, свербіж шкіри Нечасті Екзема, шкірні висипання, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Нечасті Міалгія Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Рідкісні Ниркова недостатність, порушення функції нирок Частота невідома Гематурія, півлакіурія Загальні розлади та порушення у місці введення Часті Біль у грудях, астенія Нечасті Озноб, нездужання Частота невідома Гіпертермія, біль Лабораторні та інструментальні дані Частота невідома Підвищення вмісту сечової кислоти в крові, підвищення вмісту сечовини в крові, підвищення вмісту креатиніну в крові Цилостазол має підвищений ризик викликати кровотечі і цей ризик може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами з подібною дією. Ризик внутрішньоочної кровотечі може бути вищим у пацієнтів з цукровим діабетом. Збільшення частоти діареї та серцебиття відмічено у пацієнтів віком від 70 років.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори агрегації тромбоцитів Цилостазол є інгібітором ФДЕ-3 з антитромботичною активністю. Його застосування у здорових осіб у дозі 150 мг протягом 5 днів не призводило до подовження часу кровотечі. Ацетилсаліцилова кислота Короткострокове (протягом ≥4 днів) одночасне застосування цилостазолу та ацетилсаліцилової кислоти призводить до збільшення блокування на 23-25% АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів в умовах ex vivo порівняно з монотерапією ацетилсаліцилової кислоти. Не виявлено очевидної тенденції збільшення геморагічних побічних явищ у пацієнтів, які отримували цилостазол та аспірин порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо та еквівалентну дозу ацетилсаліцилової кислоти. Клопідогрел та інші антиагрегантні лікарські засоби У дослідженні у здорових добровольців одночасне застосування цилостазолу з клопідогрелом не впливало на кількість тромбоцитів, протромбіновий час (ПВ) та активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ). При застосуванні клопідогрелу як у вигляді монотерапії, так і у поєднанні з цилостазолом у здорових добровольців збільшувався час кровотечі. Прийом цилостазолу не призводив до додаткового значного подовження часу кровотечі. Тим не менш, рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні цилостазолу з будь-яким препаратом, що інгібує агрегацію тромбоцитів. Рекомендується регулярно контролювати час кровотечі. Застосування цилостазолу протипоказане пацієнтам, які отримують одночасно два або більше антиагрегантних та/або антикоагулянтних лікарських засобів. Пероральні антикоагулянти У клінічному дослідженні одноразовий прийом цилостазолу не інгібував метаболізм варфарину і не впливав на показники згортання крові (ПВ, АЧТВ, час кровотечі). Тим не менш, рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні цилостазолу з будь-яким антикоагулянтним препаратом. Застосування цилостазолу протипоказане пацієнтам, які отримують одночасно два або більше антиагрегантних та/або антикоагулянтних лікарських засобів. Інгібітори ізоферментів цитохрому Р-450 У печінці цілостазол в основному метаболізується під впливом ферментів цитохрому Р-450, переважно CYP3A4 та CYP2C19 і, меншою мірою, CYP1A2. Вважається, що дегидроцилостазол, що у 4-7 разів перевищує цилостазол за здатністю інгібувати агрегацію тромбоцитів, утворюється переважно з участю CYP3A4. 4'-транс-гідроксицилостазол, що має у п'ять разів менш виражену здатність інгібувати агрегацію тромбоцитів, утворюється в основному під дією CYP2C19. Відповідно, препарати, що інгібують CYP3A4 (наприклад, деякі макроліди [еритроміцин, кларитроміцин], азольні протигрибкові препарати [кетоконазол, ітраконазол], інгібітори протеаз) та CYP2C19 (наприклад, інгібітори протонної помпиезомепразол]) збільшують загальну фармакологічну активність цилостазолу та можуть сприяти посиленню його небажаних ефектів. Відповідно, пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4 або CYP2C19, рекомендується призначати цілостазол у дозі 50 мг 2 рази на добу. При одночасному прийомі цилостазолу з еритроміцином (потужний інгібітор CYP3A4) показники AUC цилостазолу, дегідроцилостазолу та 4-трансгідроксицилостазолу збільшуються відповідно на 72%, на 6% та на 119%. На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність цилостазолу при одночасному застосуванні з еритроміцином збільшується на 34%. На підставі цих даних рекомендується застосовувати цілостазол у дозі 50 мг двічі на день одночасно з еритроміцином або подібними лікарськими засобами (наприклад, кларитроміцином). При одночасному прийомі цилостазолу з кетоконазолом (потужний інгібітор CYP3A4) показник AUC цилостазолу збільшується на 117%, показник AUC дегідроцилостазолу зменшується на 15%, показник AUC 4'-транс-гідроксицилостазолу збільшується на 87%. На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність цилостазолу при одночасному застосуванні з кетоконазолом збільшується на 35%. На підставі цих даних рекомендується застосовувати цілостазол у дозі 50 мг двічі на день при одночасному прийомі з кеноконазолом або подібними лікарськими препаратами (наприклад, ітраконазолом). При одночасному прийомі цилостазолу з дилтіаземом (слабкий інгібітор CYP3A4) показники AUC цилостазолу, дегідроцилостазолу та 4'-транс-гідроксицилостазолу збільшуються відповідно на 44%, 4% та 43%. На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність цилостазолу при одночасному застосуванні з дилтіаземом збільшується на 19%. Корекція дози цилостазолу при одночасному застосуванні з дилтіаземом не потрібна. При одноразовому прийомі 100 мг цилостазолу одночасно з 240 мл грейпфрутового соку (інгібітор кишкового CYP3A4) суттєвої зміни фармакокінетичних показників цилостазолу не спостерігалося. Корекція дози цилостазолу не потрібна. Тим не менш, прийом грейпфрутового соку у більшій кількості може впливати на фармакокінетику цилостазолу. При одночасному прийомі цилостазолу з омепразолом (потужний інгібітор CYP2C19) показники AUC цилостазолу та дегідроцилостазолу збільшуються відповідно на 22% та на 68%, при цьому показник AUC 4'-транс-гідроксицилостазолу зменшується на 36%. На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність цилостазолу при одночасному застосуванні з омепразолом збільшується на 47%. Рекомендується зменшити дозу цилостазолу до 50 мг 2 рази на добу при одночасному застосуванні з омепразолом. Субстрати ізоферментів цитохрому Р-450 Цилостазол збільшує показники AUC ловастатину (субстрат CYP3A4) та його бета-гідроксильного метаболіту на 70%. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні цилостозолу з субстратами CYP3A4, що мають вузький терапевтичний діапазон (такими, як цизаприд, галоз Також рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні цилостозолу з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), що метаболізують за участю CYP3A4 (симвастатин, аторвастатин і ловастатин). Індуктори ізоферментів цитохрому Р-450 Вплив препаратів, що збільшують активність CYP3A4 та CYP2C19 (таких, як карбамазепін, фенітоїн, рифампіцин, препарати звіробою продірявленого), на фармакокінетику циластазолу не вивчалося. При одночасному прийомі теоретично можливе зниження антиагрегантного ефекту цилостазолу, тому необхідно регулярно контролювати час кровотечі. У клінічних дослідженнях встановлено, що куріння (фактор, що посилює активність CYP1A2), зменшує концентрацію цилостазолу в плазмі крові на 18%. Інші лікарські засоби Необхідно бути обережним при спільному застосуванні цилостазолу з гіпотензивними препаратами, а також будь-якими іншими препаратами, які потенційно знижують артеріальний тиск (у тому числі, нітратами та інгібіторами фосфодіестерази-5), оскільки можливий адитивний гіпотензивний ефект з розвитком рефлекторної та. Збільшення частоти серцебиття та периферичних набряків відзначено при одночасному застосуванні цилостазолу та інших вазодилатувальних засобів, наприклад, дигідропіридинових блокаторів кальцієвих каналів.Спосіб застосування та дозиРекомендована доза цилостазолу становить 100 мг двічі на добу. Слід приймати цилостазол за 30 хвилин до їди. При прийомі цилостазолу під час їжі відзначається збільшення Сmax у плазмі, що може асоціюватися з підвищенням кількості небажаних явищ. Терапію цилостазолом слід розпочинати під наглядом лікаря, який має досвід лікування переміжної кульгавості. Лікар має повторно оцінити стан пацієнта через 3 місяці лікування. Якщо терапія цилостазолом не має адекватної дії або не спостерігається зменшення симптомів переміжної кульгавості, слід відмінити цилостазол і розглянути інші способи лікування. Пацієнти, які отримують лікування цилостазолом, повинні продовжувати виконувати рекомендації щодо зміни способу життя (відмова від куріння, фізичні вправи) та медикаментозну терапію (прийом гіполіпідемічних та антиагрегантних лікарських засобів), спрямовані на зменшення ризику серцево-судинних ускладнень. Цилостазол не є заміною вказаного лікування. Пропуск прийому чергової дози Якщо пройшло менше 6 годин після пропуску прийому чергової дози, слід негайно прийняти пропущену дозу препарату, а потім наступні дози приймати у звичайний час. Якщо пройшло більше 6 годин після пропуску прийому чергової дози, пацієнт повинен прийняти наступну дозу у звичайний час (не слід приймати подвійну дозу). Застосування цилостазолу в спеціальних групах пацієнтів Літній вік Корекції дози цилостазолу у літніх пацієнтів не потрібно. Діти Безпека та ефективність цилостазолу у дітей віком до 18 років не вивчені. Ниркова недостатність У пацієнтів з кліренсом креатиніну >25 мл/хв зміна дози не потрібна. Цилостазол протипоказаний для застосування у пацієнтів з кліренсом креатиніну ≤25 мл/хв. Печінкова недостатність У пацієнтів з легкою печінковою недостатністю зміна дози не потрібна. Відсутні дані щодо застосування цилостазолу у пацієнтів з помірною та тяжкою печінковою недостатністю. Оскільки цилостазол значною мірою метаболізується ферментами мікросомального окиснення печінки, застосування препарату протипоказане у пацієнтів з помірною та тяжкою печінковою недостатністю. Одночасний прийом потужних інгібіторів CYP3A4 win CYP2C19 У пацієнтів, які отримують препарати, які мають сильну блокуючу дію на CYP3A4 (наприклад, деякі макроліди), або препарати, які мають сильну блокуючу дію на CYP2C19 (наприклад, омепразол), слід зменшити дозу цилостазолу до 50 мг двічі на добу.ПередозуванняІнформація про гостре передозування у людей обмежена. Очікувані симптоми – сильний головний біль, діарея, тахікардія та, можливо, порушення серцевого ритму. Необхідно очистити шлунок, викликавши блювання, або виконати промивання шлунка відповідно до загальноприйнятих рекомендацій. Необхідне спостереження за пацієнтами та проведення підтримуючого лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії цілостазол слід оцінити можливість призначення інших способів лікування, таких як хірургічна реваскуляризація або консервативна терапія. За рахунок механізму фармакологічної дії цилостазол може спричинити тахікардію, серцебиття, тахіаритмію та/або артеріальну гіпотензію. При прийомі цилостазолу частота серцевих скорочень може збільшуватися на 5-7 ударів за хвилину. У пацієнтів із групи ризику (наприклад, у пацієнтів зі стабільною стенокардією) збільшення частоти серцевих скорочень може спровокувати напад стенокардії. Необхідно ретельно слідкувати за станом таких пацієнтів. Необхідно бути обережними при призначенні цилостазолу пацієнтам з передсердною або шлуночковою екстрасистолією, а також пацієнтам з фібриляцією передсердь або тріпотінням передсердь. Необхідно попереджати пацієнтів про необхідність повідомляти про будь-який випадок кровотечі або появи «синяка» (підшкірної гематоми) при невеликому забитому місці. У разі розвитку крововиливу у сітківці ока прийом цилостазолу необхідно припинити. Оскільки цилостазол є інгібітором агрегації тромбоцитів, підвищується ризик кровотечі при хірургічних втручаннях (включаючи малі інвазивні процедури, такі як видалення зуба). При планованих хірургічних втручаннях (якщо антиагрегантна дія небажана) цілостазол слід відмінити за 5 днів до операції. Повідомлялося про рідкісні або дуже рідкісні випадки гематологічних порушень, включаючи тромбоцитопенію, лейкопенію, агранулоцитоз, панцитопенію або апластичну анемію. Найчастіше ці порушення проходили після припинення прийому цилостазола. Однак у кількох випадках панцитопенія та апластична анемія призвели до летального результату. Пацієнта слід попередити про необхідність негайно повідомляти лікаря про будь-які симптоми, які можуть бути ранніми проявами гематологічних ускладнень, таких як висока лихоманка (пірексія) та ангіна. Слід зробити розгорнутий аналіз крові при підозрі на інфекцію або з появою клінічних симптомів гематологічних ускладнень. Слід негайно припинити прийом цилостазолу у разі появи клінічних симптомів чи лабораторних ознак гематологічних ускладнень. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цилостазолу з лікарськими препаратами, що знижують артеріальний тиск (можливість адитивної гіпотензивної дії з розвитком рефлекторної тахікардії) а також зменшують згортання крові або інгібують агрегацію тромбоцитів. Вплив на здатність керувати транспортними засобами механізмами Цилостазол може викликати запаморочення. Рекомендується бути обережним при керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами в період лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: хінаприлу гідрохлорид – 10,832 мг (еквівалентно 10 мг хінаприлу відповідно); допоміжні речовини: магнію карбонат – 93,168 мг; желатин – 10 мг; лактози моногідрат – 76 мг; кросповідон - 8 мг; магнію стеарат – 2 мг; оболонка плівкова: Opadry білий OY-S-7331 (гіпромелоза – 2,4 мг, гіпоролоза – 1,8 мг, титану діоксид – 1,2 мг, макрогол 400 – 0,6 мг) – /6 мг; віск трав'яний -0,1 мг; Пігулки, покриті плівковою оболонкою. У блістері із алюміній-поліамід/алюміній/ПВХ-фольги, 10 шт. 3 блістери у картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки, 10 мг: білі, трикутні, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, з ризиком на обох сторонах і цифрою «10» на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний.ФармакокінетикаTmax хінаприлу в плазмі після прийому внутрішньо - 1 год, хінаприлату - 2 год. Прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування, але може збільшити Tmax (жирна їжа може зменшити всмоктування). З урахуванням виведення хінаприлу та його метаболітів нирками ступінь всмоктування становить приблизно 60%. Під дією печінкових ферментів хінаприл швидко метаболізується до хінапрілату шляхом відщеплення ефірної групи. Основний метаболіт – двоосновна кислота хінаприлу, який є потужним інгібітором АПФ. Близько 38% від прийнятої внутрішньо дози хінаприлу циркулює у плазмі у вигляді хінаприлату. T1/2 хінаприлу з плазми крові становить 1-2 год, хінаприлату - 3 год. Виводиться нирками - 61% (56% - у вигляді хінаприлу та хінаприлату) і через кишечник - 37%. Приблизно 97% хінаприлу та хінаприлату циркулюють у плазмі крові у зв'язаному з білками вигляді. Хінаприл та його метаболіти не проникають через гематоенцефалічний бар'єр. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів з нирковою недостатністю T1/2 хінаприлату збільшується зі зниженням кліренсу креатиніну. Виведення хінаприлату знижується також у літніх пацієнтів (старше 65 років) і тісно корелює з порушеннями функції нирок, проте загалом відмінностей у ефективності та безпеці лікування пацієнтів похилого та молодшого віку не виявлено. У хворих на алкогольний цироз печінки концентрація хінаприлату знижується за рахунок порушення деетерифікації хінаприлу.ФармакодинамікаАПФ являє собою фермент, що каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, який має судинозвужувальну дію і підвищує тонус судин, в т.ч. за рахунок стимуляції секреції альдостерону корою надниркових залоз. Хінаприл конкурентно інгібує АПФ та викликає зниження вазопресорної активності та секреції альдостерону. Усунення негативного впливу ангіотензину II на секрецію реніну за механізмом зворотного зв'язку призводить до збільшення активності реніну плазми. При цьому зниження АТ супроводжується зменшенням ОПСС та опору ниркових судин, у той час як зміни ЧСС, серцевого викиду, ниркового кровотоку, швидкості клубочкової фільтрації та фільтраційної фракції є незначними або відсутні. Хінапріл підвищує толерантність до фізичного навантаження. При тривалому застосуванні сприяє зворотному розвитку гіпертрофії міокарда у хворих на артеріальну гіпертензію; покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Підсилює коронарний та нирковий кровообіг. Знижує агрегацію тромбоцитів. Початок дії після прийому одноразової дози – через 1 годину, максимум – через 2-4 години, тривалість дії залежить від величини прийнятої дози (до 24 годин). Клінічно виражений ефект розвивається за кілька тижнів після початку терапії.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія (в монотерапії або в комбінації з тіазидними діуретиками та бета-адреноблокаторами); хронічна серцева недостатність (у комбінації з діуретиками та/або серцевими глікозидами).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі внаслідок попередньої терапії інгібіторами АПФ, спадковий та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими засобами або з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) або іншими препаратами, що інгібують РААС (подвійна блокада РААС) при наступних станах та захворюваннях: цукровий діабет з або без ураження органів-мішеней (діабетична нефропатія); порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) гіперкаліємія (>5 ммоль/л); хронічна серцева недостатність та артеріальна гіпертензія; дефіцит лактази, непереносимість лактози та синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність; період лактації; дитячий вік (до 18 років). З обережністю: симптоматична артеріальна гіпотензія у пацієнтів, які раніше приймали діуретики та дотримувалися дієти з обмеженням споживання кухонної солі; тяжка серцева недостатність у пацієнтів із високим ризиком артеріальної гіпотензії; стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. блювання та діарея); гіперкаліємія; пригнічення кістковомозкового кровотворення; аортальний стеноз; недостатність мозкового кровообігу, ішемічна хвороба серця, коронарна недостатність (різке зниження артеріального тиску на фоні терапії інгібіторами АПФ, може погіршити перебіг даних захворювань); двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирок; порушення функції нирок у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (Cl креатиніну менше 10 мл/хв) (даних про застосування Аккупро® у таких пацієнтів недостатньо);аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія); порушення функції печінки (особливо при одночасному застосуванні з діуретиками); одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками; цукровий діабет; великі хірургічні втручання та проведення загальної анестезії; одночасний прийом інших гіпотензивних засобів, а також інгібіторів ферментів mTOR та ДПП-4.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Аккупро® протипоказане під час вагітності, у жінок, які планують вагітність, а також репродуктивного віку, які не застосовують надійні методи контрацепції. Жінки репродуктивного віку, які приймають Аккупро®, повинні застосовувати надійні методи контрацепції. При діагностуванні вагітності препарат Аккупро слід відмінити якомога раніше. Застосування інгібіторів АПФ під час вагітності супроводжується збільшенням ризику розвитку аномалій з боку ССС та нервової системи плода. Крім того, на фоні прийому інгібіторів АПФ під час вагітності описані випадки маловоддя, передчасних пологів, народження дітей з артеріальною гіпотензією, патологією нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), гіпоплазією кісток черепа, контрактурами кінцівок, черепно-лицьовими каліцтво, гіпоплазією легень розвитку, відкритою артеріальною протокою, а також випадки внутрішньоутробної загибелі плода та смерті новонародженого. Часто маловоддя діагностується після того, як плід був необоротно пошкоджений. Новонароджених, які піддавалися впливу інгібіторів АПФ внутрішньоутробно, слід спостерігати з метою виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При появі олігурії слід підтримувати артеріальний тиск і перфузію нирок. Препарат Аккупро не слід призначати в період грудного вигодовування.Побічна діяНебажані явища при застосуванні препарату Аккупро® зазвичай є слабовираженими та минущими. Найчастіше відзначаються головний біль (7,2%), запаморочення (5,5%), кашель (3,9%), підвищена стомлюваність (3,5%), риніт (3,2%), нудота та/або блювання (2,8%) та міалгія (2,2%). Слід зазначити, що в типовому випадку кашель є непродуктивним, стійким та проходить після припинення лікування. Відміна препарату Аккупро® внаслідок прояву побічних ефектів спостерігалась у 5,3% випадків. Нижче наведено перелік небажаних реакцій, розподілених за системами органів та частотою виникнення (класифікація ВООЗ): дуже часто – понад 1/10; часто - від понад 1/100 до менше ніж 1/10; нечасто - від понад 1/1000 до менше 1/100; рідко - від понад 1/10000 до менше ніж 1/1000; дуже рідко – менше 1/10000, включаючи окремі повідомлення. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, підвищена стомлюваність; нечасто – депресія, підвищена збудливість, сонливість, вертиго. З боку травного тракту: часто – нудота та/або блювання, діарея, диспепсія, біль у животі; нечасто - сухість слизової оболонки рота або горла, метеоризм, панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечника, шлунково-кишкова кровотеча; рідко – гепатит. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – набряки (периферичні або генералізовані), нездужання, вірусні інфекції. З боку кровоносної та лімфатичної систем: нечасто – гемолітична анемія*, тромбоцитопенія*. З боку ССС: часто – виражене зниження артеріального тиску; нечасто – стенокардія, відчуття серцебиття, тахікардія, серцева недостатність, інфаркт міокарда, інсульт, підвищення артеріального тиску, кардіогенний шок, постуральна гіпотензія*, непритомність*, симптоми вазодилатації. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель, диспное, фарингіт, біль у грудях. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — алопеція*, ексфоліативний дерматит*, підвищене потовиділення, пухирчатка*, реакції фоточутливості*, свербіж шкіри, висипання. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у спині; нечасто – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – інфекції сечових шляхів, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – зниження потенції. З боку органу зору: не часто – порушення зору. З боку імунної системи: нечасто – анафілактичні реакції*; рідко – ангіоневротичний набряк. Інші: рідко – еозинофільний пневмоніт. Лабораторні показники: дуже рідко – агранулоцитоз та нейтропенія, хоча причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату Аккупро® поки не встановлено, гіперкаліємія (див. «Особливі вказівки»); підвищення рівня креатиніну та азоту сечовини крові (більш ніж у 1,25 рази порівняно з ВГН), що спостерігалися у 2% пацієнтів, які отримували монотерапію Аккупро®. Ймовірність збільшення цих показників у пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, вища, ніж на фоні застосування одного препарату Аккупро®. Під час проведення подальшої терапії показники часто повертаються до норми. * Менш часті небажані явища або відмічені під час постмаркетингових досліджень. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (натрію ауротіомалат, внутрішньовенно) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.Взаємодія з лікарськими засобамиТетрациклін та інші препарати, що взаємодіють з магнієм. Одночасне застосування тетрацикліну з хінаприлом знижує всмоктування тетрацикліну приблизно на 28-37% за рахунок наявності магнію карбонату як допоміжний компонент препарату. При одночасному застосуванні слід враховувати можливість такої взаємодії. Літій. У пацієнтів, які одночасно отримували препарати літію та інгібітори АПФ, спостерігали підвищення концентрації літію у сироватці крові та ознаки інтоксикації літієм за рахунок посилення виведення натрію. Застосовувати зазначені препарати слід з обережністю; при лікуванні показано регулярне визначення концентрації літію у сироватці крові. Одночасний прийом діуретиків може посилити ризик інтоксикації літієм. Діуретики. При одночасному застосуванні хінаприлу з діуретиками спостерігається посилення антигіпертензивної дії. Препарати, що підвищують концентрацію калію у сироватці крові. Якщо пацієнту, який отримує хінаприл, показані калійзберігаючі діуретики (наприклад спіронолактон, тріамтерен або амілорид), препарати калію та замінники солі, що містять калій, застосовувати їх слід обережно, під контролем вмісту калію в сироватці крові. Етанол (напої, що містять алкоголь). Підсилює антигіпертензивну дію хінаприлу. Гіпоглікемічні засоби для внутрішнього прийому та інсулін. Терапія інгібіторами АПФ іноді супроводжується розвитком гіпоглікемії у хворих на цукровий діабет, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо. Хінаприл посилює ефект гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо та інсуліну. Інші препарати. Ознаки клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії хінаприлу з пропранололом, гідрохлортіазидом, дигоксином або циметидином не виявлено. Застосування хінаприлу 2 рази на день суттєво не відбивалось на антикоагулянтному ефекті варфарину при його одноразовому застосуванні (оцінювали на підставі ПВ). Одночасне багаторазове застосування аторвастатину в дозі 10 мг з хінаприлом у дозі 80 мг не призводило до значних змін у рівноважних фармакокінетичних параметрах аторвастатину. Хінаприл збільшує ризик розвитку лейкопенії при одночасному застосуванні з алопуринолом, цитостатичними засобами, імунодепресантами, прокаїнамідом. Гіпотензивні препарати, наркотичні аналгетики, лікарські засоби для загальної анестезії посилюють антигіпертензивну дію хінаприлу. Естрогени, НПЗЗ (в т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2) послаблюють антигіпертензивний ефект хінаприлу внаслідок затримки рідини. Крім того, у літніх пацієнтів, пацієнтів зі зниженим ОЦК (включно з пацієнтами, які отримують терапію діуретиками) або з порушеною функцією нирок, одночасне застосування НПЗЗ (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2) з інгібіторами АПФ, у т.ч. хінаприлом може призводити до погіршення ниркової функції, включаючи можливу гостру ниркову недостатність. Слід регулярно контролювати стан функції нирок у пацієнтів, які отримують одночасно НПЗЗ та хінаприл. Застосування АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену може призводити до подвійної блокади активності РААС. Цей ефект може проявлятися зниженням АТ, гіперкаліємією та змінами функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з монотерапією. Не слід одночасно застосовувати хінаприл з аліскіреном та аліскіренсодержащими засобами або АРА II або іншими препаратами, що інгібують РААС (подвійна блокада РААС) при наступних станах та захворюваннях: цукровий діабет з або без ураження органів-мішеней (діабетична нефропатія); порушення функції нирок (СКФ гіперкаліємія (>5 ммоль/л); ХСН та артеріальна гіпертензія. ЛЗ, що викликають пригнічення функції кісткового мозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії та/або агранулоцитозу. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (натрію ауротіомалат, внутрішньовенно) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Пацієнти, які одночасно отримують терапію інгібіторами ферментів mTOR (наприклад, темсиролімус) або інгібіторами ДПП-4 (гліптини), або естрамустином, можуть бути схильні до більшого ризику розвитку ангіоневротичного набряку. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів з препаратом Аккупро®.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, незалежно від часу їди, запиваючи водою. Артеріальна гіпертензія Монотерапія: рекомендована початкова доза Аккупро® у хворих, які не отримують діуретики, становить 10 мг 1 раз на добу. Залежно від клінічного ефекту, дозу можна збільшувати (збільшуючи вдвічі) до підтримуючої дози 20 або 40 мг на добу, яку зазвичай призначають у 1 або 2 прийоми. Як правило, змінювати дозу слід з інтервалами 4 тижні. У більшості пацієнтів застосування препарату Аккупро® 1 раз на добу дозволяє досягти стійкої терапевтичної відповіді. Максимальна добова доза – 80 мг на добу. Комбінація з діуретиками: рекомендована початкова доза Аккупро® у хворих, які продовжують прийом діуретиків, становить 5 мг 1 раз на добу; в подальшому її підвищують (як зазначено вище) доти, доки не буде досягнутий оптимальний терапевтичний ефект. ХСН Початкова доза препарату Аккупро®, що рекомендується, становить 5 мг 1 або 2 рази на добу. Після прийому препарату пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом з метою виявлення симптоматичної гіпотензії. У разі хорошої переносимості початкової дози препарату Аккупро® її можна підвищувати до 10–40 мг на добу, розділивши на 2 прийоми. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок. З урахуванням клінічних та фармакокінетичних даних у пацієнтів з порушеною функцією нирок початкову дозу рекомендується підбирати наступним чином: при Cl креатиніну >60 мл/хв рекомендована початкова доза становить 10 мг; 30-60 мл/хв - 5 мг, 10-30 мл/хв - 2,5 мг (1/2 табл. по 5 мг). Якщо переносимість початкової дози хороша, препарат Аккупро® можна застосовувати 2 рази на добу. Дозу препарату Аккупро можна поступово, не частіше 1 разу на тиждень, збільшувати з урахуванням клінічного, гемодинамічного ефектів, а також функції нирок. Літні пацієнти. Рекомендована початкова доза - 10 мг 1 раз на добу, потім її підвищують доти, поки не буде досягнутий оптимальний терапевтичний ефект.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, слабкість, порушення зору. Лікування: симптоматичне. Пацієнту слід прийняти горизонтальне положення, доцільно проведення внутрішньовенної інфузії 0,9% розчину натрію хлориду (з метою збільшення ОЦК). Гемодіаліз та перитонеальний діаліз неефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні інгібіторами АПФ описані випадки ангіоневротичного набряку у ділянці голови та шиї, в т.ч. та у 0,1% хворих, які отримували Аккупро®. При появі гортанного свисту або ангіоневротичного набряку обличчя, язика або голосових складок препарат Аккупро слід негайно відмінити. Пацієнту необхідно призначити адекватне лікування та спостерігати до регресії симптомів набряку. Для зменшення симптомів можуть бути застосовані антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк із залученням гортані може призвести до смерті. Якщо набряк язика, голосових складок або гортані загрожує розвитком обструкції дихальних шляхів, необхідна адекватна невідкладна терапія, що включає підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0,3–0,5 мл). При лікуванні інгібіторами АПФ описані також випадки ангіоневротичного набряку кишківника. У пацієнтів відзначали біль у животі (з/без нудоти чи блювання); у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку особи та нормальною активністю С1-естерази. Діагноз встановлювали за допомогою УЗД, комп'ютерної томографії черевної області або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які приймають інгібітори АПФ, при встановленні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. У пацієнтів, у яких в анамнезі спостерігався ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з інгібітором АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при лікуванні препаратами цієї групи. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час проведення десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих, можуть розвинутись анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Шляхом тимчасового припинення застосування інгібіторів АПФ цих реакцій вдалося уникнути, проте вони виникали знову при випадковому прийомі зазначених препаратів. Анафілактоїдні реакції можуть також розвиватися при застосуванні інгібіторів АПФ у хворих, яким проводили аферез ЛПНГ абсорбцією за допомогою декстран сульфату, або у хворих, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран, таких як поліакрилонітрилові. Тому подібних комбінацій слід уникати, застосовуючи інші гіпотензивні препарати, або альтернативні мембрани для гемодіалізу. Симптоматична артеріальна гіпотензія рідко зустрічається при лікуванні препаратом Аккупро® у хворих з неускладненою артеріальною гіпертензією, проте вона може розвинутись внаслідок терапії інгібіторами АПФ у хворих зі зниженим ОЦК, наприклад, при дотриманні дієти з обмеженим споживанням кухонної солі, проведенні гемодіалізу. У разі появи симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно провести симптоматичну терапію (пацієнту слід прийняти горизонтальне положення та за необхідності провести йому внутрішньовенну інфузію 0,9% розчину натрію хлориду). Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням до подальшого застосування препарату, однак у подібних випадках слід зменшити його дозу або оцінити доцільність одночасної терапії з діуретиками. Інші причини зниження ОЦК, такі як блювання або діарея, можуть призвести до вираженого зниження АТ. У таких випадках пацієнтам слід звернутися до лікаря. У пацієнтів, які отримують діуретики, застосування Аккупро також може призвести до розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії. Таким хворим доцільно тимчасово припинити прийом діуретика за 2-3 дні до початку лікування препаратом Аккупро®, крім хворих зі злоякісною або артеріальною гіпертензією, що важко піддається лікуванню. Якщо монотерапія препаратом Аккупро не дає необхідного терапевтичного ефекту, то лікування діуретиками слід відновити. Якщо відмінити діуретик неможливо, препарат Аккупро® застосовують у низькій початковій дозі. У пацієнтів з ХСН, у яких підвищений ризик артеріальної гіпотензії, лікування препаратом Аккупро® слід розпочати з рекомендованої дози під ретельним контролем лікаря; хворих слід спостерігати протягом перших 2 тижнів лікування, а також у всіх випадках, коли підвищується доза препарату Аккупро®. При терапії інгібіторами АПФ у хворих з неускладненою артеріальною гіпертензією у поодиноких випадках розвивався агранулоцитоз, який найчастіше зустрічався у хворих з порушеною функцією нирок та захворюваннями сполучної тканини. При лікуванні препаратом Аккупро агранулоцитоз розвивався рідко. При застосуванні цього препарату (як і інших інгібіторів АПФ) у хворих із захворюваннями сполучної тканини та/або захворюванням нирок слід контролювати кількість лейкоцитів у крові. У сприйнятливих пацієнтів пригнічення активності РААС може спричинити порушення функції нирок. У хворих на тяжку хронічну серцеву недостатність, у яких функція нирок може залежати від активності РААС, лікування інгібіторами АПФ, включаючи хінаприл, може супроводжуватися олігурією та/або прогресуючою азотемією, а в окремих випадках – гострою нирковою недостатністю та/або летальним результатом. Застосування АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену може призводити до подвійної блокади активності РААС. Цей ефект може виявлятися зниженням АТ, гіперкаліємією та змінами функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з монотерапією. Слід ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст електролітів у плазмі крові у пацієнтів, які приймають препарат Аккупро® та інші препарати, що впливають на РААС. Слід уникати одночасного застосування РААС-активних засобів та хінаприлу. При необхідності застосування цієї комбінації слід у кожному індивідуальному випадку оцінювати ставлення очікуваної користі до можливого ризику застосування комбінації та регулярно контролювати функцію нирок та вміст калію. У пацієнтів з ХСН або артеріальною гіпертензією з одностороннім або двостороннім стенозом ниркової артерії при лікуванні інгібіторами АПФ у деяких випадках спостерігали підвищення концентрації азоту сечовини у крові та сироваткового креатиніну. Ці зміни практично завжди були оборотними та зникали після відміни інгібітору АПФ та/або діуретика. У таких випадках протягом перших кількох тижнів лікування слід контролювати функцію нирок. T1/2 хінаприлату збільшується при зниженні кліренсу креатиніну. У пацієнтів з Cl креатиніну менше 60 мл/хв препарат Аккупро® слід застосовувати у нижчій початковій дозі. У таких пацієнтів дозу препарату слід збільшувати з урахуванням терапевтичного ефекту, при регулярному контролі функції нирок, хоча у клінічних дослідженнях не було відзначено подальшого погіршення функції нирок при лікуванні препаратом. Аккупро® у комбінації з діуретиками слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням функції або прогресуючим захворюванням печінки, т.к. невеликі зміни водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми. Інгібітори АПФ, включаючи хінаприл, можуть збільшувати вміст калію у сироватці крові. Аккупро® може зменшити гіпокаліємію, що викликається тіазидними діуретиками при одночасному застосуванні. Застосування препарату Аккупро® у комбінованій терапії з калійзберігаючими діуретиками не вивчалося. Враховуючи ризик подальшого збільшення вмісту калію у сироватці крові, комбіновану терапію з калійзберігаючими діуретиками слід проводити з обережністю, під контролем вмісту калію у сироватці крові. Пацієнтам з цукровим діабетом може знадобитися більш ретельне спостереження та корекції дози гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування та інсуліну, особливо під час першого місяця терапії інгібіторами АПФ, включаючи хінаприл. При лікуванні інгібіторами АПФ, включаючи хінаприл, відзначали розвиток кашлю. У типовому випадку він є непродуктивним, стійким та проходить після припинення терапії. При диференціальній діагностиці кашлю слід зважати на його можливий зв'язок з інгібіторами АПФ. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. З появою будь-яких симптомів інфекції (наприклад, гострий тонзиліт, гарячка) хворому слід негайно звернутися до лікаря, т.к. вони можуть бути проявом нейтропенії. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. При застосуванні препарату Аккупро® слід дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами або виконанні іншої роботи, що потребує підвищеної уваги, особливо на початку лікування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: діюча речовина: Актовегін® концентрат (у перерахунку на сухий депротеїнізований гемодериват крові телят)-1) 400,0 мг; допоміжна речовина: вода для ін'єкцій – до 10 мл. 1) У складі концентрату Актовегін присутній натрію хлорид у вигляді іонів натрію та хлору, що є компонентами крові телят. Натрію хлорид не додається і не видаляється у процесі виробництва концентрату. Вміст хлориду натрію становить близько 268,0 мг. Розчин ін'єкцій, 40 мг/мл. У разі виробництва та пакування на Такеда Австрія ГмбХ, Австрія: По 2, 5, 10 мл препарату безбарвні скляні ампули з точкою розлому. По 5 ампул поміщають у пластикову контурну коміркову упаковку. По 1, 2 або 5 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. На пачку наклеюють прозорі захисні наклейки круглої форми з голографічними написами та контролем першого розтину. У разі виробництва та/або упаковки на ТОВ "Такеда Фармасьютікалс", Росія: По 2, 5, 10 мл препарату безбарвні скляні ампули з точкою розлому. По 5 ампул поміщають у пластикову контурну осередкову упаковку з полістирольної плівки або полівінілхлоридної плівки. По 1,2 або 5 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. На пачку наклеюють прозорі захисні наклейки круглої форми з голографічними написами та контролем першого розтину.Опис лікарської формиПрозорий жовтий розчин.Фармакотерапевтична групаРегенерація тканин стимулятор.ФармакокінетикаЗа допомогою фармакокінетичних методів неможливо вивчати фармакокінетичні показники препарату Актовегін, оскільки він складається тільки з фізіологічних компонентів, які зазвичай присутні в організмі. До цього часу не виявлено зниження фармакологічного ефекту гемодериватів у хворих із зміненою фармакокінетикою (наприклад, печінкова або ниркова недостатність, зміни метаболізму, пов'язані з літнім віком, а також особливості метаболізму у новонароджених).ФармакодинамікаАнтигіпоксант. Актовегін® є гемодериватом, який одержують за допомогою діалізу та ультрафільтрації (проходять сполуки з молекулярною масою менше 5000 дальтон). Стимулює транспорт та утилізацію глюкози. Збільшує захоплення та утилізацію кисню (що призводить до стабілізації плазматичних мембран клітин при ішемії та зниження утворення лактатів). Таким чином, Актовегін® має антигіпоксичну дію, яка починає проявлятися пізніше через 30 хв після парентерального введення і досягає максимуму в середньому через 3 год (2-6 год). Актовегін® збільшує концентрації аденозинтрифосфату, аденозиндифосфату, креатинфосфату, а також амінокислот – глутамату, аспартату та гамма-аміномасляної кислоти. Вплив Актовегіну на засвоєння та утилізацію кисню, а також інсуліноподібна активність зі стимуляцією транспорту та окислення глюкози є значущими у лікуванні діабетичної полінейропатії (ДПН). У пацієнтів з цукровим діабетом та діабетичною полінейропатією Актовегін® зменшує симптоми полінейропатії (колючий біль, відчуття печіння, парастезії, оніміння у нижніх кінцівках). Об'єктивно зменшуються розлади чутливості, покращується психічне самопочуття пацієнтів.ІнструкціяІнструкція з використання ампул з точкою розлому: а) розташувати кінчик ампули крапкою догори! б) обережно постукуючи пальцем і струшуючи ампулу, дати розчину з кінчика ампули стекти вниз; в) відламати кінчик ампули.Показання до застосуванняЗастосовується у складі комплексної терапії при наступних станах: метаболічні та судинні порушення головного мозку (у тому числі ішемічний інсульт, черепно-мозкова травма); периферичні (артеріальні та венозні) судинні порушення та їх наслідки (артеріальна ангіопатія, трофічні виразки); діабетична полінейропатія; загоєння ран (виразки різної етіології, опіки, трофічні порушення (пролежні), порушення процесів загоєння ран); профілактика та лікування променевих уражень шкіри та слизових оболонок при променевій терапії.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до препарату Актовегін або аналогічним препаратам, декомпенсована серцева недостатність, набряк легенів, олігурія, анурія, гіпергідратація. З обережністю: гіперхлоремія, гіпернатріємія.Вагітність та лактаціяВикористання препарату у вагітних не викликало негативного впливу на матір та плід. Однак при застосуванні вагітних жінок необхідно враховувати потенційний ризик для плода. При вагітності та в період грудного вигодовування препарат призначається за існуючими показаннями у дозах: 200-400 мг внутрішньовенно краплинно у 200 мл розчину натрію хлориду 0,9% протягом 7-10 днів з наступним переходом на таблетовану форму по 1 таблетці (200 мг) 3 десь у день протягом 2-4 тижнів.Побічна діяАлергічні реакції (наприклад, кропив'янка, набряки, гіпертермія) до анафілактичного шоку.Взаємодія з лікарськими засобамиВ даний час дані про взаємодію з іншими лікарськими засобами обмежені.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно (у тому числі інфузійно), внутрішньом'язово, внутрішньоартеріально. Швидкість введення: повільно, близько 2 мл/хв. У зв'язку з потенційною можливістю розвитку анафілактичних реакцій рекомендується проводити алергологічну пробу, а саме: вводять 2 мл внутрішньом'язово. Тривалість курсу лікування визначається індивідуально відповідно до симптоматики та тяжкості захворювання. Метаболічні та судинні порушення головного мозку: від 5 до 25 мл (200-1000 мг на добу) внутрішньовенно щодня протягом двох тижнів, з наступним переходом на таблетовану форму прийому. Ішемічний інсульт: 20-50 мл (800-2000 мг) у 200-300 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози, внутрішньовенно краплинно щодня протягом 1 тижня, далі по 10-20 мл (400-800 мг) ) внутрішньовенно краплинно - 2 тижні з наступним переходом на таблетовану форму прийому. Периферичні (артеріальні та венозні) судинні порушення та їх наслідки: 20-30 мл (800-1000 мг) препарату в 200 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози, внутрішньоартеріально або внутрішньовенно щодня; тривалість лікування 4 тижні. Діабетична полінейропатія: 50 мл (2000 мг) на добу внутрішньовенно протягом 3 тижнів з наступним переходом на таблетовану форму прийому – 2-3 таблетки 3 рази на день не менше 4-5 місяців. Загоєння ран: 10 мл (400 мг) внутрішньовенно або 5 мл внутрішньом'язово щодня або 3-4 рази на тиждень залежно від процесу загоєння (додатково до місцевого лікування препаратом Актовегін у лікарських формах для місцевого застосування). Профілактика та лікування променевих уражень шкіри та слизових оболонок при променевій терапії: середня доза становить 5 мл (200 мг) внутрішньовенно щодня у перервах радіаційного впливу, радіаційний цистит: щодня 10 мл (400 мг) трансуретрально у поєднанні з терапією анти.ПередозуванняВ даний час дані про передозування препаратом обмежені. Лікування при передозуванні: симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЧерез можливість виникнення анафілактичної реакції рекомендується проводити пробну ін'єкцію (2 мл внутрішньом'язово). У разі внутрішньом'язового способу застосування повільно вводять не більше 5 мл. Необхідно дотримуватись умов асептики, оскільки Актовегін® для ін'єкцій не містить консервантів. Розчин для ін'єкцій має трохи жовтуватий відтінок. Інтенсивність забарвлення може варіювати від однієї партії до іншої залежно від особливостей використаних вихідних матеріалів, проте це негативно не позначається на активності препарату або його переносимості. Після розтину ампули розчин не можна зберігати. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Даних щодо впливу на здатність до керування транспортними засобами та механізмами немає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лаппаконітіна гідробромід (у перерахунку на 100% речовину) 0,025 г; Допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, лактоза моногідрат, гіпромелоза, кальцію стеарат, діоксид колоїдний кремнію (аеросил А-380) -достатня кількість до отримання таблетки масою 0,230 г (дозування 25 мг). Таблетки по 25 мг 20 штук в інд/упаковці.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклої форми, білого або білого з сіруватим або жовтуватим відтінком кольору.ФармакокінетикаПри прийомі препарату Аллафорте внутрішньо лаппаконітину гідробромід повільно всмоктується у шлунково-кишковому тракті, досягаючи максимальної концентрації в плазмі крові в середньому через 80 хвилин, після цього концентрація залишається практично незміненою протягом 4-5 годин та поступово знижується надалі протягом 24 годин з періодом напіввиведення (T1/2) близько 7,2 годин. Біодоступність лаппаконітину гідроброміду становить 56%, що пов'язано з ефектом первинного проходження через печінку. Об'єм розподілу 690 л. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Основним фармакологічно активним метаболітом є дезацетиллаппаконитин. При тривалому застосуванні не кумулює. При хронічній нирковій недостатності Т1/2 збільшується у 2-3 рази, при цирозі печінки – у 3-10 разів. При хронічній серцевій недостатності II-III функціонального класу за класифікацією NYHA всмоктування лаппаконітину гідроброміду сповільнене (максимальна концентрація у плазмі досягається через 2 год). Виводиться нирками у зміненому вигляді (до 28%), інше – через кишечник.ФармакодинамікаБлокує швидкі натрієві канали мембран кардіоміоцитів. Викликає уповільнення атріовентрикулярної (AV) та внутрішньошлуночкової провідності, пригнічує проведення по додаткових шляхах при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта, вкорочує ефективний та функціональний рефрактерні періоди передсердь, AV вузла, пучка Гіса та волокон Пуркін. Не впливає на тривалість інтервалу QT, провідність по AV вузлу в антероградному напрямку, частоту серцевих скорочень (ЧСС) та артеріальний тиск (АТ), скоротливість міокарда (при вихідній відсутності явищ серцевої недостатності). Не пригнічує автоматизм синусового вузла, не надає негативної інотропної дії, не має антигіпертензивної та м-холінолітичної дії. Має помірну спазмолітичну, коронаророзширювальну, місцевоанестезуючу та седативну дію. При вживанні ефект розвивається через 40-60 хвилин, зберігається на досягнутому рівні 4-5 годин і поступово знижується. Загалом дія препарату після одноразового вживання внутрішньо зберігається не менше 12 годин.Клінічна фармакологіяАнтиаритмічний засіб.ІнструкціяВсередину, після їди, проковтуючи таблетку цілком і запиваючи невеликою кількістю води кімнатної температури. Таблетки категорично забороняється розламувати, подрібнювати чи розжовувати.Показання до застосуванняНадшлуночкова та шлуночкова екстрасистолія, пароксизмальна форма фібриляції та тріпотіння передсердь, пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, у тому числі і при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта, пароксизмальна шлуночкова тахікардія (при відсутності органічних змін).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, синоатріальна блокада, AV блокада II та III ступеня (без штучного водія ритму), кардіогенний шок, блокада правої ніжки пучка Гіса, що поєднується з блокадою однієї з гілок лівої ніжки, тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менш 9 .ст.), хронічна серцева недостатність III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, виражена гіпертрофія міокарда лівого шлуночка (&le1,4 см), наявність постінфарктного кардіосклерозу, гострий коронарний синдром, синдром Бругада, аритмогенна кардіоміопатія (дисплазія) функції печінки та/або нирок, вік до 18 років, непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція, синдром подовженого або укороченого інтервалу QT, вади серця,аритмогенна дія будь-якого антиаритмічного препарату в анамнезі, вагітність, період грудного вигодовування, зловживання алкоголем, AV блокада I ступеня з подовженням інтервалу PQ більше 200 мс, дилатаційна кардіоміопатія, рестриктивна кардіоміопатія, міокардине З обережністю застосовувати при порушенні внутрішньошлуночкової провідності, блокаді однієї з ніжок пучка Гіса, синдромі слабкості синусового вузла, брадикардії, тяжких порушеннях периферичного кровообігу, закритокутовій глаукомі, доброякісної гіпертрофії передміхурової залози, порушеннях водно-електролітієм. застосування інших антиаритмічних засобів, при ішемічній хворобі серця.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяПорушення з боку нервової системи: запаморочення, біль голови, відчуття тяжкості в голові, атаксія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: алергічні реакції, гіперемія шкірних покривів. Порушення органу зору: диплопія. Порушення з боку серця: порушення внутрішньошлуночкової та AV провідності; Зміни на ЕКГ: подовження інтервалу PQ, розширення комплексу QRS. Синусова тахікардія (при тривалому застосуванні), підвищення артеріального тиску. Аритмогенна дія.Взаємодія з лікарськими засобамиІндуктори мікросомальних ферментів печінки не впливають на ефективність лаппаконітину гідроброміду. Лаппаконітіна гідробромід посилює ефект недеполяризуючих міорелаксантів. При одночасному застосуванні лаппаконітину гідроброміду з іншими антиаритмічними засобами підвищується ризик розвитку побічних ефектів, пов'язаних із впливом на функцію синусового вузла та передсердно-шлуночкову провідність. Потрібний індивідуальний підбір доз кожного з цих препаратів. У клінічному дослідженні при застосуванні лаппаконітину гідроброміду на тлі стандартної гіпотензивної терапії інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністами рецепторів до ангіотензину II, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів похідних дигідропіридину, бета-адреноблокаторів не спостерігається.Спосіб застосування та дозиДоза препарату підбирається індивідуально. Лікування слід розпочинати з призначення таблеток по 25 мг кожні 8 годин. За відсутності або недостатності терапевтичного ефекту дозу слід збільшити – таблетки по 25 мг через кожні 6 годин або таблетки по 50 мг через кожні 12 годин. Судити про терапевтичну дію препарату при його першому застосуванні або зі збільшенням його дози слід не раніше ніж через 2-3 доби регулярного застосування препарату. Максимальна добова доза препарату становить 100 мг (25 мг 4 рази на добу або 50 мг 2 рази на добу). У дозі більше 100 мг на добу препарат приймати не рекомендується через відсутність контрольованих клінічних досліджень.ПередозуванняПодовження інтервалу PQ і QT, розширення комплексу QRS, збільшення амплітуди зубця Т, брадикардія, синоатріальна та атріовентрикулярна блокада, асистолія, пароксизми поліморфної шлуночкової тахікардії, зниження скоротливості міокарда, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, зату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат – 1 амп.: Активна речовина: алпростаділ 100 мкг. Допоміжні речовини: етанол – до 0.2 мл. 0.2 мл – ампули безбарвного скла (5) – контейнери ПВХ (2) – пачки картонні.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузії у вигляді прозорого безбарвного розчину.Фармакотерапевтична групаАктивна речовина препарату Алпростан – алпростадил (синтетичний аналог природного простагландину E1) є судинорозширювальним, ангіопротекторним засобом. Діє комплексно, покращуючи мікроциркуляцію та периферичний кровообіг, викликає вазодилатацію на рівні артеріол, прекапілярних сфінктерів, м'язових артерій. При інтракавернозному введенні розслаблює гладку мускулатуру кавернозних тіл, що сприяє збільшенню кровотоку та покращенню мікроциркуляції в них. Поліпшує реологічні властивості крові, сприяючи підвищенню еластичності еритроцитів; впливає на гемокоагуляцію, зменшуючи адгезію та агрегацію тромбоцитів. Має фібринолітичний ефект. Чинить антиатерогенну дію, уповільнюючи активацію нейтрофілів, надмірну проліферацію клітин судинної стінки. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск, рефлекторно збільшує частоту серцевих скорочень, що призводить до зростання серцевого викиду. Стимулює гладку мускулатуру кишечника, сечового міхура та матки; пригнічує секрецію шлункового соку.ФармакокінетикаПеріод напіввиведення становить близько 10 с. Метаболізується в легенях при одноразовому пасажі до 60-90%, в результаті ферментативного окиснення утворюються три біологічно активних метаболіту: 15-кето-PGE1, 15-кето-13,14-дигідро-РGЕ1 та 13,14-дигідро-РGЕ1 (PGE0) . Кето-метаболіти мають більш низький порівняно з алпростадилом біологічний ефект, метаболіт 13,14-дигідро-РGЕ1 (PGE0) має порівнянну з PGE1 дією. Важливим є той факт, що PGE0 діє довше, період його напіввиведення становить близько 1 хв (альфа-фаза) та 30 хв (бета-фаза). Цілком імовірно, фармакодинамічний ефект в основному викликаний саме цим біологічно активним стабільним метаболітом. Основні метаболіти виводяться нирками – до 88% та кишечником – до 12%.ФармакодинамікаПокращує мікроциркуляцію та периферичний кровообіг, розширює артерії, артеріоли та розслаблює сфінктери прекапілярів; покращує реологічні властивості крові, підвищує пластичність еритроцитів; впливає на гемокоагуляцію, зменшуючи адгезію та агрегацію тромбоцитів. Має фібринолітичний ефект. Чинить антиатерогенну дію, уповільнюючи активацію нейтрофілів, надмірну проліферацію клітин судинної стінки. Підсилює колатеральний кровообіг. У системній та легеневій циркуляції діє вазодилатаційно. Сприяє збільшенню кровотоку у кавернозних тілах. Знижує ОПСС, АТ, рефлекторно збільшує ЧСС, що призводить до зростання серцевого викиду. Стимулює гладку мускулатуру кишечника, сечового міхура та матки; пригнічує секрецію шлункового соку.Клінічна фармакологіяВазодилатуючий препарат – синтетичний аналог простагландину E1.Показання до застосуванняХронічні облітеруючі захворювання артерій ІІІ-ІV стадії (за класифікацією Фонтейну).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до алпростадилу; вагітність та період лактації; гострий та підгострий інфаркт міокарда, важка чи нестабільна форма стенокардії; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, порушення серцевого ритму; бронхообструктивний синдром тяжкого ступеня з ознаками дихальної недостатності, набряк легень, інфільтративні зміни у легенях, підтверджені за допомогою клінічного та рентгенологічного обстеження; виражені порушення функції печінки; захворювання, що характеризуються ризиком виникнення кровотечі (виразка шлунка або дванадцятипалої кишки, тяжка поразка судин головного мозку, проліферативна ретинопатія зі схильністю до кровотеч, велика травма тощо); набряк головного мозку, олігурія, гіпергідратація; одночасне застосування з судиннорозширювальними та антикоагулянтними засобами. вік до 18 років та старше 75 років. З обережністю Артеріальна гіпотензня, серцево-судинна недостатність (особливу увагу слід приділяти контролю за навантаженням "об'ємом" за рахунок розчинника); слід з обережністю застосовувати Алпростан у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, особливо при діабетичній ангіопатії; у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (лікування препаратом слід проводити у постдіалізному періоді).Вагітність та лактаціяАлпростан протипоказаний до застосування при вагітності та лактиції. Застосування у дітей Препарат протипоказаний віком до 18 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: біль голови, запаморочення. Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, порушення серцевого ритму, тахікардія, напад стенокардії. З боку травної системи: відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці, нудота, блювання, діарея. З боку опорно-рухового апарату: тривалий курс лікування (від 4 і більше тижнів) може ускладнитися оборотним гіперостозом трубчастих кісток. З боку сечовидільної системи: гематурія. Місцеві реакції: поява ознак флебіту проксимальніше за місце введення; ознаки запалення зникають через кілька годин після припинення інфузій або зміни місця введення, специфічного лікування у таких випадках не потрібно. Катетеризація центральної вени дозволяє знизити частоту прояву цієї побічної дії препарату. Лабораторні показники: транзиторне підвищення активності "печінкових" трансаміназ у сироватці крові, гіпербілірубінемія, лейкоцитоз, лейкопенія; як виняток, можливе збільшення титру С-реактивного білка. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж. Інші: підвищена втома, почуття нездужання, підвищене потовиділення, гіпертермія, набряклість кінцівки, у вену якої проводиться інфузія розчину препарату. Кількість небажаних реакцій може зростати в залежності від концентрації, обсягу та швидкості проведення інфузій. При появі побічних ефектів дозу препарату слід зменшити.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні алпростадилу посилюється дія антигіпертензивних та судиннорозширювальних засобів. При одночасному застосуванні алпростадилу з антикоагулянтними та антиагрегантними засобами посилюється ризик кровотечі. Адреноміметики – епінефрін, норепінефрін – знижують вазодилатуючий ефект. У комбінації з цефамандолом, цефоперазоном, цефатетаном та тромболітиками збільшується ризик розвитку кровотечі.Спосіб застосування та дозиВводять внутрішньовенно. Застосовувати строго за призначенням лікаря, щоб уникнути ускладнень. При лікуванні дорослих пацієнтів з хронічними облітеруючими захворюваннями артерій кінцівок препарат Алпростан® призначають внутрішньовенно у дозі від 50 до 200 мкг 1 раз на добу або, при більш тяжких станах, від 50 до 100 мкг 2 рази на добу. Як розчинник використовують 200-500 мл 0.9% розчину натрію хлориду, 5% або 10% розчину глюкози, тривалість інфузії повинна становити не менше 2 год. Розчин слід готувати безпосередньо перед введенням. Тривалість курсу лікування в середньому становить 14 днів, при позитивному ефекті лікування препаратом можна продовжити протягом 7-14 днів. Курс лікування не повинен перевищувати 4 тижні. За відсутності позитивного ефекту протягом 2 тижнів від початку терапії подальше застосування препарату слід припинити.При порушенні функції нирок (концентрація креатиніну в сироватці більше 1.5 мг/дл) внутрішньовенне введення починають з 20 мкг. За потреби через 2-3 дні разову дозу збільшують до 40-60 мкг. Для хворих з нирковою та серцевою недостатністю максимальний обсяг рідини, що вводиться - 50-100 мл/добу. Курс лікування – 4 тижні. Розведення препарату Алпростан®, що рекомендується, концентрат для інфузії. При розведенні 1 ампули (0.2 мл) препарату Алпростан® концентрату для інфузій в 9.8 мл розчину-носія (фізіологічний розчин, 5% або 10% розчин глюкози) отримують концентрацію 100 мкг алпростадилу в 10 мл розчину. Отриманий розчин можна розводити у більшому обсязі розчинника. Розчин рекомендується використовувати відразу після приготування, можливе тимчасове зберігання розчину не більше 24 год при температурі 2-8°С.ПередозуванняСимптоми: зниження артеріального тиску, гіперемія покривів шкіри, загальна слабкість, почастішання частоти серцевих скорочень. Можливий розвиток вазо-вагальних реакцій з блідістю шкірних покривів, підвищеним потовиділенням, нудотою та блюванням, що може супроводжуватися ішемією міокарда та симптомами серцевої недостатності, а також можливі болі, набряк та почервоніння тканини у місці інфузії. Лікування: при симптомах передозування необхідно зменшити дозу або припинити інфузію. При вираженому зниженні артеріального тиску хворому в положенні лежачи необхідно підняти ноги. При збереженні симптомів необхідно використовувати симпатоміметики.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАлпростадил можуть застосовувати лише лікарі, які мають досвід в ангіології, знайомі з сучасними методами безперервного контролю за станом серцево-судинної системи та мають для цього відповідне обладнання. У період лікування необхідний контроль гемодинамічних показників кислотно-лужного балансу, біохімічних показників крові, системи згортання крові (при порушеннях системи згортання крові або при одночасної терапії препаратами, що впливають на систему згортання). Пацієнти з ішемічною хворобою серця, нирковою недостатністю (креатинін сироватки крові більше 1.5 мг/дл) повинні перебувати під наглядом у стаціонарі під час лікування алпростадилом та протягом 1 дня після припинення лікування. Щоб уникнути появи симптомів гіпергідратації у таких пацієнтів обсяг рідини, що вводиться, по можливості не повинен перевищувати 50-100 мл на день. Необхідне динамічне спостереження за станом пацієнта (контроль артеріального тиску та частоти серцевих скорочень), за необхідності – контроль маси тіла, балансу рідини, вимірювання центрального венозного тиску або луна кардіографія. У новонароджених препарат слід застосовувати під постійним контролем артеріального тиску за наявності умов для проведення ШВЛ. У хворих на гемодіалізу лікування препаратом слід проводити у постдіалізному періоді. У хворих з хронічними облітеруючими захворюваннями артерій нижніх кінцівок застосування препарату є частиною комплексного лікування, клінічний ефект має тривалий характер і може виявлятися з певною затримкою після закінчення курсу лікування. Флебіт (проксимальніше місця введення), як правило, не є причиною припинення терапії, ознаки запалення зникають через кілька годин після припинення інфузій або зміни місця введення, специфічного лікування в подібних випадках не потрібно. Катетеризація центральної вени дозволяє знизити частоту прояву цієї побічної дії препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід враховувати, що застосування препарату Алпростан може супроводжуватися потенційними системними проявами у вигляді гіпотензії, запаморочення або слабкості, які зазвичай зникають незабаром після припинення інфузій внаслідок короткого біологічного періоду напіввиведення активної речовини. Тому необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та механізмами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: триметазидину дигідрохлорид 0,035 г; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 0,1206 г, гіпромелоза - 0,0522 г, кремнію діоксид колоїдний - 0,0011 г, магнію стеарат - 0,0011 г, опадрай ll (гіпромелоза, лактози, моногідрат, лактози заліза оксид жовтий, заліза оксид червоний) – 0,008г. Пігулки 35 мг. Упаковки осередкові контурні в картонні пачки.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою рожевого кольору.ХарактеристикаАнтигіпоксантний засіб.Фармакотерапевтична групаТриметазидин має антигіпоксичну дію. Безпосередньо впливаючи на кардіоміоцити та нейрони головного мозку, оптимізує їх метаболізм та функцію.ФармакокінетикаТриметазидин швидко та практично повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність – 90%. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі становить 5 годин. Максимальна концентрація після одноразового прийому 35 мг триметазидину близько 115 нг/мл. Легко проникає крізь гістогематичні бар'єри. Період напіввиведення становить 6,5 години. Зв'язок із білками плазми – 16%. Виводиться нирками (близько 60% у незміненому вигляді).ФармакодинамікаЦитопротекторний ефект зумовлений підвищенням енергетичного потенціалу, активацією окисного декарбоксилювання та раціоналізацією споживання кисню (посилення аеробного гліколізу та блокада окиснення жирних кислот). Підтримує скоротливість міокарда, запобігає клітинному виснаженню аденозинтрифосфорної кислоти та фосфокреатиніну. В умовах ацидозу нормалізує функціонування мембранних іонних каналів, перешкоджає накопиченню калцію та натрію у кардіоміоцитах, нормалізує внутрішньоклітинну концентрацію іонів калію. Зменшує внутрішньоклітинний ацидоз та вміст фосфатів, обумовлених ішемією міокраду та реперфузією. Запобігає ушкоджуючій дії вільних радикалів. Зберігає цілісність клітинних мембран, запобігає активації нейтрофілів у зоні ішемії, збільшує тривалість електричного потенціалу,зменшує вихід креатинфосфокінази з клітин та вираженість ішемічних ушкоджень міокарда. При стенокардії скорочує частоту нападів (зменшується споживання нітратів), через 2 тижні лікування підвищується толерантність до фізичного навантаження, знижуються перепади артеріального тиску. Покращує слух та результати вестибулярних проб у пацієнтів з патологією ЛОР органів, зменшує запаморочення та шум у вухах. При судинній патології очей відновлює функціональну активність сітківки ока.зменшує запаморочення та шум у вухах. При судинній патології очей відновлює функціональну активність сітківки ока.зменшує запаморочення та шум у вухах. При судинній патології очей відновлює функціональну активність сітківки ока.Показання до застосуванняПрепарат застосовується для тривалої терапії ішемічної хвороби серця: профілактика нападів стабільної стенокардії у складі моно-або комбінованої терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; хвороба Паркінсона, симптоми паркінсонізму, тремор, синдром "неспокійних ніг" та інші пов'язані з ними рухові порушення; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); через відсутність достатньої кількості клінічних даних особам до 18 років не рекомендується.Вагітність та лактаціяДані щодо застосування триметазидину у вагітних відсутні. Через відсутність достатньої кількості клінічних даних особам віком до 18 років не рекомендується.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з іншими лікарськими засобами не описана.Спосіб застосування та дозиДорослим, внутрішньо по 35 мг вранці та ввечері, під час їди.ПередозуванняУ разі передозування слід проводити симптоматичну терапію.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт сухої трави люцерни, стеарат кальцію, лактоза, МКЦ.Фармакотерапевтична групаАнтихолестерин сприяє зниженню рівня холестерину та цукру в крові, перешкоджає атеросклеротичним змінам стінок судин, ефективно знижує артеріальний тиск, чинить протипухлинну дію, сприяє підвищенню імунітету та регулює функцію гіпофіза.РекомендуєтьсяРекомендується як загальнозміцнюючий засіб, що сприяє нормалізації ліпідного (жирового) обміну та знижує рівень холестерину в крові, що знижує ризик розвитку атеросклерозу, для поліпшення функціонального стану серцево-судинної системи.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці 3 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 4-6 тижнів. При необхідності прийом можна повторювати 3-4 десь у рік.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЧи не є лікарським засобом. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: індапамід – 2,5 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 59,25 мг; кукурудзяний крохмаль – 20,00 мг; магнію стеарат – 0,75 мг; повідон - 4,00 мг; тальк – 3,5 мг; плівкова оболонка: гліцерол – 0,087 мг; макрогол 6000 - 0,035 мг; магнію стеарат – 0,087 мг; гіпромелоза - 1,449 мг; натрію лаурилсульфат – 0,017 мг; титану діоксид – 0,278 мг; білий бджолиний віск – 0,047 мг. Пігулки, вкриті оболонкою, 2,5 мг. По 30 таблеток у блістері (ПВХ/Ал). По 1 блістер разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору.Фармакотерапевтична групаДіуретичне, гіпотензивне.ФармакокінетикаШвидко і повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Cmax – 1-2 год. Зв'язування з білками плазми – 79%, добре розподіляється у тканинах. На піку концентрації у плазмі виявляється 75% незміненого індапаміду та 25% його метаболітів. T1/2 - 18 год. Не кумулює. 60% виводиться нирками (лише 5% – у незміненому вигляді), решта – позанирковими шляхами.ФармакодинамікаІнгібує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону, збільшує виведення з сечею іонів натрію, хлору та, меншою мірою, калію та магнію. Підвищує еластичність стінки артерій, знижує ОПСС, зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; затримка натрію та води при хронічній серцевій недостатності. Протипоказання до застосуванняГостре порушення мозкового кровообігу, виражені порушення функції нирок та/або печінки, важкі форми цукрового діабету та подагри, підвищена чутливість до індапаміду.Вагітність та лактаціяАдекватних та добре контрольованих досліджень безпеки застосування індапаміду при вагітності та в період лактації не проводилося. Застосування цієї категорії пацієнтів не рекомендується.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, почуття дискомфорту чи біль у епігастрії. З боку центральної нервової системи: слабкість, стомлюваність, запаморочення, нервозність. Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія. З боку обміну речовин: гіпокаліємія, гіперурикемія, гіперглікемія, гіпонатріємія, гіпохлоремія. Алергічні реакції: шкірні прояви.Взаємодія з лікарськими засобамиПідвищує концентрацію літію у плазмі крові. Антиаритмічні засоби, зокрема. хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, бретиліум, соталол, а також астемізол, беприділ, еритроміцин (в/в), галофантрин, пентамідин, сультоприд, терфенадин, вінкамін збільшують ризик аритмій torsades de pointes. Знижують ефект - НПЗЗ (для системного застосування), глюкокортикоїди, тетракозактид. Баклофен та трициклічні антидепресанти посилюють гіпотензивний ефект індапаміду, підвищуючи ймовірність ортостатичної гіпотензії. На тлі амфотерицину В (в/в), глюко- та мінералокортикоїдів (при системному застосуванні), тетракозактиду, проносних засобів, що стимулюють перистальтику кишечника – зростає ризик гіпокаліємії, інгібіторів АПФ – гіпонатріємії, солей кальцію – гіперкальціємії, особливих дозах) - нирковій недостатності. При призначенні з метформіном можливий молочнокислий ацидоз, з циклоспорином збільшення вмісту креатиніну в плазмі.Спосіб застосування та дозиВсередину бажано вранці 1 табл./сут. При лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію доза препарату не повинна перевищувати 2,5 мг на добу (збільшення ризику побічної дії без посилення антигіпертензивного ефекту).ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, порушення водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія), артеріальна гіпотензія, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, полі-, оліго- або анурія. Лікування: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля, відновлення водно-електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку лікування слід визначити вміст натрію в плазмі крові та регулярно контролювати цей показник у процесі терапії (особливо у пацієнтів з цирозом печінки та у осіб похилого віку). З обережністю призначають при цукровому діабеті (необхідний контроль рівня глюкози в крові), подагрі (можливе збільшення числа нападів), високому ризику гіпокаліємії (ІХС, серцева недостатність, брадикардія або збільшення інтервалу QT на ЕКГ, цироз печінки з набряками або асцитом, що пожили, , ослаблені хворі), порушення функції печінки (підвищена ймовірність розвитку печінкової енцефалопатії). На початку терапії або при поєднанні з ін гіпотензивними засобами не рекомендується керувати транспортними засобами або ін механізмами, т.к. можливе порушення психомоторних реакцій. На тлі терапії Арифоном загострюється перебіг дисемінованого червоного вовчаку. Слід пам'ятати, що препарат дає позитивний результат при допінг-контролі.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: дигоксин – 0,25 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 39,98 мг, сахароза (цукор-пісок) – 0,505 мг, декстрози моногідрат – 0,5 мг, крохмаль картопляний – 7,76 мг, тальк –0,505 мг, стеаринова кислота – 0,5 мг. При виробництві на ВАТ "Фармстандарт-Томськхімфарм": По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці; 3 або 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. При виробництві на ВАТ "Фармстандарт-Лікзасоби": По 10 або 15 таблеток у контурній комірковій упаковці; 3 або 5 контурних коміркових упаковок та 10 таблеток, 1 або 2 контурні коміркові упаковки по 15 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою.Фармакотерапевтична групаКардіотонічне засіб - серцевий глікозид.ФармакокінетикаВсмоктування із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) варіабельно, залежить від моторики шлунково-кишкового тракту, від лікарської форми, від супутнього прийому їжі, від взаємодії з іншими лікарськими засобами. Біодоступність становить 60-80%. При нормальній кислотності шлункового соку руйнується незначна кількість дитоксину, при гіперацидних станах може зруйнуватися більша його кількість. Для повної абсорбції потрібна достатня експозиція в кишечнику: при зниженні моторики шлунково-кишкового тракту біодоступність лікарських засобів максимальна, при посиленій перистальтиці мінімальна. Здатність накопичуватися в тканинах (кумулювати) пояснює відсутність кореляції на початку лікування між вираженістю фармакодинамічного ефекту та концентрацією його у плазмі. Максимальна концентрація дитоксину в плазмі досягається через 1-2 год. Зв'язок з білками плазми -20-25%. Відносний обсяг розподілу – 5 л/кг. Метаболізується у печінці. Дитоксин виводиться переважно нирками (60-80% у незміненому вигляді). Період напіввиведення – 30-40 год.Інтенсивність ниркового виведення визначається величиною гломерулярної фільтрації. При незначній хронічній нирковій недостатності, зниження ниркового виведення дигоксину компенсується за рахунок печінкового метаболізму до неактивних сполук. При печінковій недостатності компенсація відбувається за рахунок посилення ниркового виведення дигоксину.ФармакодинамікаДігоксин – серцевий глікозид. Чинить позитивну інотропну дію. Блокує транспортну Na+/К+-АТФ-азу, внаслідок чого зростає вміст Na+ у кардіоміоциті, що призводить до відкриття Са2+-каналів та входження Са2+ у кардіоміоцити. Надлишок Na* викликає активацію натрій/кальцієвого обміну, що призводить до прискорення виділення Са2+ із саркоплазматичного ретикулуму та підвищення вмісту іонів кальцію, внаслідок чого підвищується сила скорочення міокарда. Підвищення концентрації Са2+ призводить до інгібування тропонінового комплексу, що пригнічує вплив на взаємодію актину та міозину. Збільшення сили та швидкості скорочення міокарда відбувається за механізмом, відмінним від механізму Франка-Старлінга (не залежить від ступеня попереднього розтягування міокарда). Систола стає більш короткою та енергетично економічною. Внаслідок збільшення контрактильності міокарда збільшується ударний об'єм крові та хвилинний об'єм крові. Знижується кінцево-систолічний об'єм і кінцево-діастолічний об'єм серця, що поряд з підвищенням тонусу міокарда призводить до скорочення його розмірів і, таким чином, до зниження потреби міокарда в кисні. Має негативну хронотропну дію, зменшує надмірну симпатичну активність шляхом підвищення чутливості кардіопульмональних барорецепторів. Завдяки збільшенню активності блукаючого нерва, має антиаритмічну дію, обумовлену зменшенням швидкості проведення імпульсів через атріовентрикулярний вузол та подовженням ефективного рефрактерного періоду. Цей ефект посилюється прямою дією на атріовентрикулярний вузол та симпатолітичною дією. Негативний дромотропний ефект проявляється у підвищенні рефрактерності атріовентрикулярного (AV) вузла, що дозволяє використовувати при пароксизмах суправентрикулярних тахікардії та тахіаритмій. При миготливій тахіаритмії сприяє уповільненню частоти серцевих скорочень, подовжує діастолу, покращує внутрішньосерцеву та системну гемодинаміку. Зниження частоти серцевих скорочень відбувається в результаті прямої та опосередкованої дії на регуляцію серцевого ритму. Позитивний батмотропний ефект проявляється при призначенні субтоксичних та токсичних доз. Пряма дія полягає у зниженні автоматизму синусного вузла. Більше значення у формуванні негативної хронотропної дії має зміна рефлекторної регуляції серцевого ритму: у хворих із миготливою тахіаритмією відбувається блокада проведення найслабших імпульсів;підвищення тонусу блукаючого нерва в результаті рефлексу з рецепторів дуги аорти та каротидного синусу при підвищенні хвилинного об'єму крові; зниження тиску в гирлі порожніх вен і правому передсерді (як наслідок збільшення скоротливості міокарда лівого шлуночка, більш повного його спорожнення, зниження тиску в легеневій артерії та гемодинамічного розвантаження правих відділів серця), усунення рефлексу Бейнбріджа та рефлекторної активації симпатоад обсягу крові). Має пряму вазоконстрикторну дію, яка найчіткіше проявляється у разі, якщо не реалізується позитивна інотропна дія. У той же час непрямий вазодилатуючий ефект (у відповідь на підвищення хвилинного об'єму крові та зниження зайвої симпатичної стимуляції судинного тонусу), як правило,превалює над прямою вазоконстрикторною дією, внаслідок чого знижується загальний периферичний судинний опір.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії хронічної серцевої недостатності ІІ (за наявності клінічних проявів) та ІІІ - ІV функціонального класу за класифікацією NYHA; тахісистолічна форма мерехтіння та тріпотіння передсердь пароксизмального та хронічного перебігу (особливо у поєднанні з хронічною серцевою недостатністю (ХСН)).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, глікозидна інтоксикація, синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта, атріовентрикулярна блокада II ступеня, повна блокада, що перемежується, дитячий вік до 3-х років, пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями: непереносимість фруктози /ізомальтази; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю (порівняючи користь/ризик): AV блокада I ступеня, синдром слабкості синусового вузла без водія ритму, ймовірність нестабільного проведення по AV вузлу, вказівки в анамнезі на напади Морганьї-Адамса-Стокса, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, ізольований мітр серцевих скорочень, серцева астма у хворих із мітральним стенозом (за відсутності тахісистолічної форми миготливої ​​аритмії), гострий інфаркт міокарда. нестабільна стенокардія, артеріовенозний шунт, гіпоксія, серцева недостатність з порушенням діастолічної функції (рестриктивна кардіоміопатія, амілоїдоз серця, констриктивний перикардит, тампонада серця), екстрасистолія, виражена дилатація порожнин серця, "легеневе" серце. Електролітні порушення: гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія, гіпернатріємія. Гіпотиреоз, алкалоз, міокардит, літній вік, ниркова та/або печінкова недостатність, ожиріння.Вагітність та лактаціяПрепарати наперстянки проникають крізь плаценту. Під час пологів концентрація дитоксину в сироватці крові новонародженого та матері є однаковою. Дігоксин щодо безпеки застосування його при вагітності за класифікацією адміністрації харчових продуктів та лікарських засобів США відноситься до категорії "С" (ризик при застосуванні не виключається). Досліджень застосування Дігоксину у вагітних недостатньо, проте користь для матері може виправдати ризик його застосування. Період лактації Дігоксин проникає у молоко матері. Оскільки немає даних про вплив препарату на новонародженого при годуванні груддю, при необхідності терапії в цей період годування груддю рекомендується припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що відзначаються, часто є початковими ознаками передозування. Дигіталісна інтоксикація: З боку серцево-судинної системи: шлуночкова пароксизмальна тахікардія, шлуночкова екстрасистолія (часто бігемінія, політопна шлуночкова екстрасистолія), вузлова тахікардія, синусова брадикардія, синоаурикулярна (SA) блокада, мерехтіння та тріпотіння передсердь; на ЕКГ – зниження сегмента ST з утворенням двофазного зубця Т. З боку травного тракту: анорексія, нудота, блювання, діарея, біль у животі, некроз кишечника. З боку центральної нервової системи: порушення сну, головний біль, запаморочення, неврит, радикуліт, маніакально-депресивний синдром, парестезії та непритомність, у поодиноких випадках (переважно у пацієнтів похилого віку з атеросклерозом) – дезорієнтація, сплутаність свідомості, однокольорові зорові. З боку органів чуття: фарбування видимих ​​предметів у жовто-зелений колір, миготіння "мушок" перед очима та зниження гостроти зору, макро- та мікропсія. Можливі алергічні реакції: висипання на шкірі, рідко - кропив'янка. З боку органів кровотворення та системи гемостазу: тромбоцитопенічна пурпура, носові кровотечі, петехії. Інші: гіпокаліємія, гінекомастія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні Дигоксину з препаратами, що викликають порушення електролітного балансу, зокрема гіпокаліємію (наприклад, діуретиками, глюкокортикостероїдами, інсуліном, бета-адреноміметиками, амфотерицином В), підвищується ризик виникнення аритмій та розвитку інших токсичних ефектів. Гіперкальціємія також може призвести до розвитку токсичних ефектів дигоксину, тому слід уникати внутрішньовенного введення солей кальцію хворим, які приймають дигоксин. У цих випадках дозу дигоксину необхідно зменшити. Деякі препарати можуть підвищити концентрацію дигоксину в сироватці крові, наприклад, хінідин, блокатори "повільних" кальцієвих каналів (особливо верапаміл), аміодарон, спіронолактон та тріамтерен. Абсорбція дигоксину в кишечнику може бути знижена під дією коле-стираміну, колестиполу,алюміній-вмісних антацидів, неоміцину, тетрациклінів. Є дані, що одночасне застосування спіронолактону не тільки змінює концентрацію дигоксину в сироватці крові, але також може впливати на результати методу визначення концентрації дигоксину, тому особлива увага при оцінці отриманих результатів. Зниження біодоступності: активоване вугілля, в'яжучі лікарські засоби, каолін, сульфасалазин (зв'язування у просвіті ШКТ); метоклопрамід, неостигміну метилсульфат (прозерин) (посилення моторики ШКТ). Збільшення біодоступності: антибіотики широкого спектра дії, що пригнічують кишкову мікрофлору (зменшення руйнування в шлунково-кишковому тракті). Бега-адреноблокатори та верапаміл посилюють вираженість негативного хронотропного ефекту, знижують силу інотропного ефекту. Індуктори мікросомального окиснення (барбітурати, фенілбутазон, фенітоїн, рифампіцин, протиепілептичні засоби, пероральні контрацептиви) можуть стимулювати метаболізм дигоксину (при їх відміні можлива дигіталісна інтоксикація). При одночасному застосуванні з Дигоксином нижче зазначених лікарських засобів можлива їхня взаємодія, внаслідок якої зменшується терапевтична дія або проявляється побічна або токсична дія дигоксину: мінерало-, глюкокортикостероїди; амфотерицин для ін'єкції; інгібітори карбоангідрази; адренокортикотропний гормон; діуретичні препарати, що сприяють виділенню води та іонів калію (буметанід, етакринова кислота, фуросемід, індапамід, манітол та похідні тіазиду); натрію фосфат. Гіпокаліємія, спричинена згаданими лікарськими засобами, підвищує ризик токсичної дії дигоксину, тому при одночасному застосуванні їх із дигоксином потрібне постійне спостереження за концентрацією калію в крові. Препарати Звіробою продірявленого: спільне застосування знижує біодоступність дигоксину, збільшуючи швидкість печінкового метаболізму та суттєво зменшує концентрацію дигоксину у плазмі крові. Аміодарон: збільшує концентрацію дигоксину у плазмі крові до токсичного рівня. Взаємодія аміодарону та дигоксину пригнічує активність синусового та атріовентрикулярного вузлів серця та провідність нервового імпульсу за провідною системою серця. Тому, призначивши аміодарон, дигоксин скасовують або його дозу зменшують наполовину. Препарати солей алюмінію, магнію та інші засоби, що застосовуються як сттацидні, можуть зменшити всмоктування дигоксину та знизити його концентрацію в крові. Одночасне застосування з дигоксином: антиаритмічних засобів, солей кальцію, панкуронію броміду, алкалоїдів раувольфії, суксаметонію йодиду та симпатоміметиків може спровокувати розвиток порушень серцевого ритму, тому в цих випадках необхідно контролювати серцеву діяльність та ЕКГ пацієнта. Каолін, пектин та інші адсорбенти, колестірамін, колестипол, проносні засоби, неоміцин та сульфасалазин знижують всмоктування дигоксину і тим самим знижують його лікувальну дію. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів, каптоприл - збільшують концентрацію дигоксину в плазмі крові, тому, застосовуючи їх разом, слід зменшити дозу дигоксину, щоб не виявився токсичний вплив препарату. Едрофонія хлорид (антихолінестеразний засіб) підвищує тонус парасимпатичної нервової системи, тому взаємодія його з дигоксином може спричинити виражену брадикардію. Еритроміцин – покращує всмоктування дигоксину в кишечнику. Гепарин – дигоксин знижує антикоагулянтну дію гепарину, тому дозу його доводиться збільшувати. Індометацин знижує виведення дигоксину, тому зростає небезпека токсичної дії препарату. Розчин магнію сульфату для ін'єкцій застосовують зниження токсичного впливу серцевих глікозидів. Фенілбутазон – знижує концентрацію дигоксину в сироватці крові. Препарати солей калію: їх не можна приймати, якщо під впливом дигоксину виникли порушення провідності на ЕКГ. Однак солі калію часто призначають разом із препаратами наперстянки для попередження порушень ритму серця. Хінідин та хінін – ці препарати можуть різко збільшити концентрацію дигоксину. Спіронолактон – знижує швидкість виділення дигоксину, тому доводиться при сумісному застосуванні коригувати дозу препарату. Талію [20ITI] хлорид - при дослідженні перфузії міокарда препаратами талію, дигоксин знижує ступінь накопичення талію [20IГI] у місцях ураження серцевого м'яза та спотворює дані дослідження. Гормони щитовидної залози - при призначенні посилюється обмін речовин, тому дозу дигоксину обов'язково слід збільшувати.Спосіб застосування та дозиВсередину. Як і для всіх серцевих глікозидів, дозу слід підбирати обережно, індивідуально для кожного пацієнта. Якщо хворий перед призначенням Дигоксину приймав серцеві глікозиди, у цьому випадку дозу препарату слід зменшити. Дорослі та діти старше 10 років Доза препарату залежить від необхідності швидкого досягнення терапевтичного ефекту. Помірно швидка дигіталізація (24-36 год) застосовується у екстрених випадках. Добова доза становить 0,75-1,25 мг, розділена на 2 прийоми під контролем електрокардіограми (ЕКГ) перед кожною наступною дозою. Після досягнення насичення переходять на підтримуючу терапію. Повільна дигіталізація (5-7 днів). Добова доза 0,125-0,5 мг призначається 1 раз на добу протягом 5-7 днів (до досягнення насичення), після чого переходять на підтримуючу терапію. Хронічна серцева недостатність. У пацієнтів з ХСН препарат Дігоксин повинен застосовуватись у малих дозах: до 0,25 мг на добу (для пацієнтів з масою тіла понад 85 кг до 0,375 мг на добу). У літніх пацієнтів добова доза Дигоксину повинна бути знижена до 0,0625-0,125 мг (1/4; 1/2 таблетки). Підтримуюча терапія Добова доза для підтримуючої терапії встановлюється індивідуально та становить 0,125-0,75 мг. Підтримуючу терапію зазвичай проводять тривало. Діти віком від 3-х до 10 років Насичувальна доза для дітей становить 0,05-0,08 мг/кг/добу; цю дозу призначають протягом 3-5 днів при помірно швидкій дигіталізації або протягом 6-7 днів при повільній дигіталізації. Підтримуюча доза для дітей становить 0,01-0,025 мг/кг/добу. Порушення функції нирок При порушенні функції виділення нирок необхідно зменшити дозу Дигоксину: при значенні кліренсу креатиніну (КК) 50-80 мл/хв середня підтримуюча доза (СПД) становить 50 % від СПД для осіб з нормальною функцією нирок; при КК менше 10 мл/хв – 25 % від звичайної дози.ПередозуванняСимптоми: зниження апетиту, нудота, блювання, діарея, біль у животі, некроз кишечника; шлуночкова пароксизмальна тахікардія, шлуночкова екстрасистолія (часто політопна або бігемінія), вузлова тахікардія, SA блокада, мерехтіння і тріпотіння передсердь, AV блокада, сонливість, сплутаність свідомості, деліріозний психоз, зниження гостроти зору, ок мушок" перед очима, сприйняття предметів у зменшеному або збільшеному вигляді; неврит, радикуліт, маніакально-депресивний психоз, парестезії. Лікування: відміна Дігоксину, призначення активованого вугілля (для зменшення всмоктування), введення антидотів (димеркаптопропансульфонату натрію, натрію кальцію едетату (ЕДТА), антитіл до дигоксину), симптоматична терапія. Проводити постійне моніторування ЕКГ. У випадках гіпокаліємії широко застосовуються солі калію: 0,5-1 г калію хлориду розчиняють у воді і приймають кілька разів на день до сумарної дози 3-6 г (40-80 мекв іонів калію) для дорослих за умови адекватної функції нирок. В екстрених випадках показано внутрішньовенне краплинне введення 2% або 4% розчину калію хлориду. Добова доза становить 40-80 мЭкв К+ (розведеного до концентрації 40 мЭкв К+ на 500 мл). Рекомендована швидкість введення не повинна перевищувати 20 мекв/год (під контролем ЕКГ). При гіпомагніємії рекомендується парентеральне застосування солей магнію. У випадках шлуночкової тахіаритмії показано повільне внутрішньовенне введення лідокаїну. У хворих з нормальною функцією серця та нирок зазвичай буває ефективно повільне внутрішньовенне введення (протягом 2-4 хв) лідокаїну у початковій дозі 1-2 мг/кг маси тіла, з наступним переходом на краплинне введення зі швидкістю 1-2 мг/хв. У хворих з порушенням функції нирок та серця дозу необхідно відповідним чином зменшити. За наявності AV блокади II-III ступеня не слід призначати лідокаїн та солі калію доти, доки не буде встановлено штучний водій ритму. Під час лікування необхідно стежити за вмістом кальцію та фосфору в крові та добовій сечі. Є досвід застосування наступних препаратів з можливим позитивним ефектом: бета-адреноблокаторів, прокаїнаміду, бретилію тозилату та фенітоїну. Кардіоверсія може спровокувати фібриляцію шлуночків. Для лікування брадіаріпмій та AV блокади показано застосування атропіну. При AV блокаді II-III ступеня, асистолії та придушенні активності синусового вузла показано встановлення штучного водія ритму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУвесь час лікування Дигоксином пацієнт повинен перебувати під наглядом, щоб уникнути побічних ефектів, що виникають унаслідок передозування. Хворим, які отримують препарати наперстянки, не можна призначати препарати кальцію для парентерального введення. Слід зменшити дозу Дігоксину пацієнтам з хронічним легеневим серцем, коронарною недостатністю, порушеннями водно-електролітного балансу, нирковою або печінковою недостатністю. У хворих похилого віку також потрібен обережний підбір дози, особливо за наявності одного або кількох вищеназваних станів. При цьому слід враховувати, що у цих хворих навіть за порушення функції нирок значення КК можуть бути в межах норми, що пов'язано зі зниженням м'язової маси та зменшенням синтезу креатиніну.Оскільки при нирковій недостатності порушуються фармакокінетичні процеси, підбір дози слід проводити під контролем концентрації дигоксину в сироватці крові. Якщо це неможливо, то можна скористатися такими рекомендаціями. Дозу слід скорочувати приблизно стільки ж відсотків, скільки знижений КК. Якщо К К не визначався, його можна приблизно розрахувати, виходячи з показника концентрації креатиніну в сироватці крові (ККС). Для чоловіків за формулою (140 вік): ККС. Для жінок отриманий результат слід помножити на 0,85.його можна приблизно розрахувати, виходячи з показника концентрації креатиніну в сироватці крові (ККС). Для чоловіків за формулою (140 вік): ККС. Для жінок отриманий результат слід помножити на 0,85.його можна приблизно розрахувати, виходячи з показника концентрації креатиніну в сироватці крові (ККС). Для чоловіків за формулою (140 вік): ККС. Для жінок отриманий результат слід помножити на 0,85. При тяжкій нирковій недостатності концентрацію дигоксину в сироватці слід визначати через кожні 2 тижні, принаймні, у початковий період лікування. При ідіопатичному субаортальному стенозі (обструкція вихідного тракту лівого шлуночка асиметрично гіпертрофованою, міжшлуночковою перегородкою) призначення Дигоксину призводить до наростання виразності обструкції. При вираженому мітральному стенозі та нормо- або брадикардії серцева недостатність розвивається внаслідок зниження діастолічного наповнення лівого шлуночка. Дигоксин, збільшуючи скоротливість міокарда правого шлуночка, спричиняє подальше підвищення тиску в системі легеневої артерії, що може спровокувати набряк легень або посилити лівошлуночкову недостатність. Хворим із мітральним стенозом серцеві глікозиди призначають при приєднанні правошлуночкової недостатності, або за наявності миготливої ​​тахіаритмії. У хворих з AV-блокадою II ступеня призначення серцевих глікозидів може її посилити і призвести до розвитку нападу Морганьї-Адамса-Стокса. Призначення серцевих глікозидів при AV блокаді I ступеня вимагає обережності, частого контролю ЕКГ, а в ряді випадків – фармакологічної профілактики засобами, що покращують AV провідність. Дігоксин при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта, сповільнюючи AV провідність, сприяє проведенню імпульсів через додаткові шляхи проведення в обхід AV вузла і, тим самим, провокує розвиток пароксизмальної тахікардії. Імовірність виникнення глікозидної інтоксикації зростає при гіпокаліємії, гіпомагніємії, гіперкальціємії, гіпернатріємії, гіпотиреозі, вираженій дилатації порожнин серця, "легеневому" серці, міокардиті та у людей похилого віку. Як один з методів контролю дигіталізації при призначенні серцевих глікозидів використовують моніторинг їх плазмової концентрації. Перехресна чутливість Алергічні реакції на дігоксин та інші препарати наперстянки розвиваються рідко. Якщо з'являється підвищена чутливість до будь-якого одного препарату наперстянки, інші представники цієї групи застосовувати можна, оскільки перехресна чутливість препаратам наперстянки не властива. Пацієнт повинен точно виконувати такі вказівки Застосовувати препарат тільки так, як призначено, не міняти дозу самостійно. Щодня застосовувати препарат лише у призначений час. Якщо частота серцевих скорочень нижче 60 ударів на хв, необхідно негайно проконсультуватися з лікарем. Якщо пропущено прийом чергової дози препарату, її необхідно прийняти відразу, як є можливість. Не можна збільшувати або подвоювати дозу. Якщо пацієнт не приймав препарат більше 2 діб, необхідно повідомити лікаря. Перед тим, як припинити застосування препарату, необхідно інформувати про це лікаря. З появою блювоти, нудоти, проносу, прискореного пульсу необхідно негайно звернутися до лікаря. Перед хірургічними операціями або надання невідкладної допомоги необхідно попередити про застосування Дигоксину. Без дозволу лікаря небажане застосування інших лікарських засобів. Препарат містить сахарозу, лактозу, крохмаль картопляний, глюкозу у кількості, що відповідає 0,006 хлібним одиницям. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо оцінки впливу Дигоксину на здатність керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, недостатньо, проте слід бути обережним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат – 1 амп. (1 мл): Активна речовина: илопросту трометамол 27 мкг, що відповідає вмісту илопросту 20 мкг. Допоміжні речовини: трометамол, етанол 96%, хлорид натрію, хлористоводнева кислота 0.1М, вода д/і. 1 мл – ампули безбарвного скла місткістю 1 мл (5) – піддони картонні (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузій; прозорий, безбарвний або майже безбарвний.Фармакотерапевтична групаІлопрост є синтетичним аналогом простацикліну, інгібує агрегацію, адгезію та реакцію вивільнення тромбоцитів; розширює артеріоли та венули; підвищує щільність капілярів (відновлює порушену мікроциркуляцію за допомогою індукції вазодилатації, гальмування активації тромбоцитів, відновлення та захисту ендотелію, активації ендогенного фібринолізу та коригування дисбалансу в системі цитокінів), знижує підвищену судинну проникність; активує ендогенний фібриноліз; виявляє протизапальний ефект: пригнічує адгезію та міграцію лейкоцитів після пошкодження ендотелію, а також накопичення лейкоцитів у пошкодженій тканині, зменшує вироблення фактора некрозу пухлини (ФНПα).ФармакокінетикаРозподіл Рівноважна концентрація в плазмі досягається дуже швидко, через 10-20 хв після початку внутрішньовенної інфузії. Час її досягнення лінійно залежить від швидкості інфузій, при швидкості інфузій 3 нг/кг/хв досягається концентрація приблизно дорівнює 135±24 пг/мл. Після закінчення інфузій концентрація илопросту у плазмі дуже швидко знижується (це зумовлено дуже високою інтенсивністю його метаболізму). Метаболічний кліренс становить приблизно 20±5 мл/кг/хв. T1/2 ;з плазми крові в термінальній фазі розподілу становить близько 0.5 год. Через 2 години після припинення інфузій вміст лікарської речовини становить менше 10% від рівноважної концентрації. Зв'язування з альбумінами плазми становить 60%. Метаболізм Ілопрост метаболізується, головним чином, шляхом Р-окислення бічного карбоксильного ланцюга. У незміненому вигляді речовина з організму не виділяється. Головний метаболіт – тетранорилопрост, виявляється у сечі у вільному вигляді та у чотирьох кон'югованих формах діастереоізомерів. Як показали експерименти на тваринах, тетранорилопрост фармакологічно неактивний. Результати досліджень in vitro вказують на подібний характер метаболізму илопросту в легенях після внутрішньовенного введення або вдихання. Виведення Виведення илопросту після внутрішньовенних інфузій у суб'єктів з нормальною функцією нирок і печінки в більшості випадків характеризується двофазним профілем із середніми T1/2; тривалістю, відповідно, 3-5 хв і 15-30 хв. Загальний кліренс ілопросту дорівнює приблизно 20 мл/кг/хв, вказуючи на те, що метаболізм ілопросту відбувається частково поза печінкою. Було проведено дослідження балансу маси з використанням илопросту, міченого 3Н, у здорових суб'єктів. Після внутрішньовенних інфузій виведення загальної радіоактивності склало 81%, при цьому 68% було виведено із сечею, а 12% - з калом. Елімінація метаболітів з плазми та виведення їх із сечею мають двофазний характер, причому T1/2; з плазми становить у першу фазу близько 2 год, у другу – близько 5 год, а для сечі – відповідно 2 та 18 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При нирковій недостатності У дослідженні з використанням внутрішньовенних інфузій ілопросту було показано, що у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які періодично отримують лікування діалізом, кліренс значно нижчий (середній кліренс = 5±2 мл/хв/кг), ніж у пацієнтів з нирковою недостатністю, які не отримують лікування діалізом (середній кліренс = 18±2 мл/хв/кг). При порушенні функції печінки Оскільки илопрост інтенсивно метаболізується у печінці, зміни печінкової функції впливають на концентрацію препарату у плазмі крові. Результати дослідження з внутрішньовенним введенням препарату включали дані 8 пацієнтів, які страждають на цироз печінки. Середній кліренс илопросту становив за розрахунками 10 мл/хв/кг. Вік та стать Фармакокінетика илопроста не залежить від віку та статі хворого.Клінічна фармакологіяАнтиагрегант. Синтетичний аналог простацикліну.Показання до застосуванняОблітеруючий тромбангіїт (хвороба Бюргера) на пізніх стадіях при критичній ішемії кінцівок у випадках відсутності показань до реваскуляризації; важкі форми оклюзійного захворювання периферичних артерій, особливо у випадках ризику ампутації та при неможливості хірургічної операції на судинах або ангіопластики; важкий синдром Рейно, що веде до інвалідизації, що не піддається терапії іншими лікарськими засобами.Протипоказання до застосуванняПатологічні стани, при яких дія илопросту на тромбоцити може підвищити ризик кровотечі (наприклад, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки на стадії загострення, травма, внутрішньочерепна кровотеча); тяжка ІХС або нестабільна стенокардія; інфаркт міокарда протягом останніх 6 місяців; гостра серцева недостатність або хронічна застійна серцева недостатність ІІ-ІV стадії (за класифікацією NYHA); тяжкі порушення ритму серцевих скорочень; підозра на застійні явища у малому колі кровообігу; період лактації; вагітність; підвищена чутливість до илопросту або до інших компонентів препарату. З обережністю: у пацієнтів з порушенням мозкового кровообігу за останні 3 місяці (наприклад, минуще ішемічне порушення, інсульт). Такі пацієнти потребують ретельної оцінки співвідношення користі та ризику лікування. При нирковій недостатності, що потребує діалізу, та при цирозі печінки виведення илопросту знижується. Необхідно вжити заходів проти подальшого зниження АТ у пацієнтів з початково (до початку терапії Іломедіном) низькими цифрами АТ; пацієнти з тяжкими захворюваннями серця повинні перебувати під ретельним моніторним контролем. Слід враховувати можливість розвитку ортостатичної гіпотензії при переході пацієнтів із горизонтального положення у вертикальне після закінчення введення Іломедіну.Вагітність та лактаціяІломедин не слід призначати жінкам при вагітності та в період лактації. Дані щодо застосування илопросту у вагітних жінок відсутні. Відповідно до доклінічним дослідженням илопрост надає токсичну дію на плід у щурів, але не у кроликів та мавп. Т.к. потенційний ризик терапевтичного застосування илопросту при вагітності не відомий, при лікуванні илопростом жінки фертильного віку мають використовувати надійні засоби контрацепції. В даний час відсутні відомості про проникнення илопросту в грудне молоко у людини, однак, оскільки є відомості про те, що илопрост може в невеликій кількості проникати в молоко у щурів, його не слід вводити матерям, що годують. Застосування у дітей В даний час є лише поодинокі звіти про застосування цього препарату у дітей та підлітків.Побічна діяНайбільш небажаними реакціями (≥10%), що найчастіше спостерігалися, відміченими при застосуванні Іломедіну в клінічних дослідженнях, були головний біль, припливи, нудота, блювання, гіпергідроз. Зазвичай ці побічні ефекти виникають на початку лікування при підборі дози, що максимально переноситься, і швидко зникають зі зменшенням дози. Найбільш серйозними небажаними реакціями, відміченими при застосуванні Іломедіну, були цереброваскулярні порушення, інфаркт міокарда, тробоемболія легеневої артерії, серцева недостатність, судоми, гіпотензія, тахікардія, бронхіальна астма, стенокардія, задишка та набряк легенів. Інша група побічних ефектів пов'язана з реакціями у місці введення. Так, у місці введення може виникнути почервоніння та біль, а дилатація шкірних судин іноді може призвести до виникнення еритеми у вигляді смужки над місцем інфузії. Небажані побічні ефекти, зазначені при застосуванні Іломедіну під час клінічних досліджень, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 та <1/10), нечасті (≥1/ 1000 та <1/100, рідкісні (≥1/10 000 та <1/1000), дуже рідкісні (<1/10 000). Профіль безпеки Іломедіна оцінюється на основі об'єднаних даних клінічних досліджень та постмаркетингового застосування. Приблизні показники частоти засновані на сумарній базі даних за 3325 пацієнтами, які отримували илопрост у ході як контрольованих, так і неконтрольованих клінічних досліджень, або в рамках програми благодійно-випробувального використання. Дані отримані головним чином у літніх пацієнтів, та пацієнтів з множинною патологією, які страждають від оклюзійної хвороби периферичних артерій у III та IV стадіях, а також у пацієнтів з облітеруючим тромбангіїтом. Дуже часті Часті Нечасті Рідкісні Порушення метаболізму та харчування ; зниження апетиту ; ; Нервова система головний біль апатія, сплутаність свідомості, запаморочення/вертиго, парестезія/підвищена шкірна чутливість, гіперестезія/почуття печіння, неспокій/збудження, загальмованість, сонливість судоми*, непритомність, тремор, занепокоєння, депресія, галюцинації, мігрень ; З боку органу зору ; ; порушення чіткості зору, подразнення слизової оболонки очей, біль в очах ; З боку органу слуху ; ; ; вестибулярні порушення З боку серцево-судинної системи припливи гіпотензія*, тахікардія, брадикардія, стенокардія*, підвищений артеріальний тиск інфаркт міокарда*, серцева недостатність*, аритмія/екстрасистолія, цереброваскулярні порушення*/цереброваскулярна ішемія, тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії* ; З боку системи кровотворення ; ; тромбоцитопенія ; З боку дихальної системи: ; задишка* бронхіальна астма*, ; набряк легенів* кашель З боку шлунково-кишкового тракту нудота, блювання діарея, абдомінальний дискомфорт/біль діарея з кров'ю; ректальна кровотеча, диспепсія, ректальні тенезми, запор, відрижка, дисфагія, сухість у роті/зміна смаку проктит З боку печінки та жовчовивідних шляхів ; ; жовтяниця ; З боку шкіри та підшкірних тканин гіпергідроз ; свербіння ; З боку кістково-м'язової системи ; біль у жувальних м'язах/тризм, міалгія, артралгія тетанія, м'язові спазми, гіпертонус ; З боку сечовидільної системи ; ; біль у ділянці нирок; везикальні тенезми, зміни у показниках сечі; дизурія, порушення з боку сечовивідних шляхів ; Загальна патологія та місцеві реакції ; біль, гіпертермія, підвищення температури тіла, відчуття тепла, загальна слабкість/нездужання, озноб, стомлюваність/втома, спрага, місцеві реакції (еритема, біль, флебіт) реакції гіперчутливості ; * Повідомлялося про загрозливі для життя наслідки або летальний кінець. Ілопрост може провокувати стенокардію, особливо у пацієнтів з ІХС. Застосування илопросту у комбінації з інгібіторами агрегації тромбоцитів, гепарином або антикоагулянтами непрямої дії (похідними кумарину) підвищує ризик кровотечі.Взаємодія з лікарськими засобамиЧерез можливу взаємодію не можна змішувати Іломедин в одному розчині з іншими лікарськими засобами. Ілопрост посилює антигіпертензивну дію β-адреноблокаторів, блокаторів повільних кальцієвих каналів та всіх судинорозширювальних засобів, а також інгібіторів АПФ. Якщо виникає значна артеріальна гіпотензія, АТ вдасться скоригувати, зменшивши дозу илопроста. Оскільки ілопрост пригнічує функції тромбоцитів, його застосування в комбінації з гепарином або антикоагулянтами непрямої дії (похідними кумарину) або іншими інгібіторами агрегації тромбоцитів (ацетилсаліцилової кислотою, нестероїдними протизапальними засобами, інгібіторами фосфодіестерази та кровообігу, У разі інфузію Иломедина слід припинити. Застосування ацетилсаліцилової кислоти в дозі до 300 мг на добу курсом 8 днів, що передує застосуванню Іломедіну, не впливало на фармакокінетику илопросту. У дослідженні на тваринах було виявлено, що илопрост може спричинити зниження рівноважної концентрації препаратів тканинного активатора плазміногену (ТАП) у плазмі. Результати досліджень у людини показують, що інфузії ілопросту не зачіпають фармакокінетику багаторазових пероральних доз дигоксину у пацієнтів, і що при одночасному застосуванні з препаратами ТАП ілопрост не впливає на його фармакокінетику. В експериментах на тварин судинорозширювальна дія илопросту послаблювалася, якщо піддослідні тварини попередньо отримували кортикостероїд, проте інгібуюча дія на агрегацію тромбоцитів при цьому не змінювалася. Значення цих даних для клініки поки що не встановлено. Хоча клінічних досліджень не проводилося, дослідження in vitro, в ході яких вивчався інгібуючий потенціал ілопросту щодо активності ферментів системи цитохрому Р450, виявили, що суттєве пригнічення метаболізму лікарських засобів цими ферментами внаслідок дії на них илопросту малоймовірне.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування – до 4 тижнів. Іломедин повинен застосовуватися тільки в умовах ретельного моніторного контролю в лікарнях або амбулаторних установах, які мають відповідні технічні можливості. Перед початком лікування у жінок слід виключити вагітність. Іломедин повинен застосовуватися лише після розведення. Розчин має бути свіжоприготовленим. Вміст ампули та розчинник повинні бути ретельно перемішані. Розведення Необхідно суворо дотримуватися методу розведення в залежності від способу введення розчину. При використанні інфузомату (інфузійний насос) Вміст ампули 1 мл концентрату для приготування розчину для інфузій розводять стерильним 0.9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози (декстрози) для ін'єкцій до об'єму 100 мл. Вміст ампули 2.5 мл концентрату для приготування розчину для інфузій розводять стерильним 0.9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози (декстрози) для ін'єкцій до об'єму 250 мл. При використанні автоматичного шприца Вміст ампули 1 мл концентрату для приготування розчину для інфузій розводять стерильним 0.9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози (декстрози) для ін'єкцій до об'єму 10 мл. Вміст ампули 2.5 мл концентрату для приготування розчину для інфузій розводять стерильним 0.9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози (декстрози) для ін'єкцій до об'єму 25 мл. Після розведення Іломедин вводять щодня у вигляді 6-годинних інфузій у периферичну вену або встановлений у центральній вені катетер. Швидкість введення (доза) залежить від індивідуальної переносимості та становить 0.5-2.0 нг/кг маси тіла/хв. Необхідно контролювати АТ та ЧСС на початку інфузій та при кожному збільшенні дози препарату. Протягом перших 2-3 днів визначають індивідуальну переносимість препарату – лікування починають із швидкості введення 0.5 нг/кг/хв протягом 30 хв. Після цього дозу поступово збільшують на 0.5 нг/кг/хв приблизно через кожні 30 хв. Точну швидкість інфузій розраховують виходячи з маси тіла при максимальній дозі, що переноситься, в межах від 0.5 до 2.0 нг/кг/хв. Залежно від частоти таких побічних реакцій, як головний біль, нудота або зниження артеріального тиску, швидкість інфузії слід зменшувати до максимально переносимої. При розвитку тяжких побічних реакцій інфузію слід перервати. Лікування має бути продовжено зазвичай протягом 4 тижнів, застосовуючи дози, які добре переносилися у перші 2-3 дні попереднього курсу лікування. Швидкість інфузії (мл/год) для введення різних доз під час використання інфузомату (інфузійного насоса) Наступна таблиця може використовуватися для розрахунку швидкості інфузії, що відповідає масі тіла конкретного пацієнта та дозі, яку потрібно ввести. Маса тіла (кг) Доза (нг/кг/хв) 0.5 1.0 1.5 2.0 Швидкість інфузії (мл/год) 40 6.0 12 18.0 24 50 7.5 15 22.5 30 60 9.0 18 27.0 36 70 10.5 21 31.5 42 80 12.0 24 36.0 48 90 13.5 27 40.5 54 100 15.0 30 45.0 60 110 16.5 33 49.5 66 Швидкість інфузії (мл/год) для введення різних доз під час використання автоматичного шприца Наступна таблиця може використовуватися для розрахунку швидкості інфузії, що відповідає масі тіла конкретного пацієнта та дозі, яку потрібно ввести. Маса тіла, (кг) Доза (нг/кг/хв) 0.5 1.0 1.5 2.0 Швидкість інфузії (мл/год) ; 40 0.60 1.2 1.80 2.4 50 0.75 1.5 2.25 3.0 60 0.90 1.8 2.70 3.6 70 1.05 2.1 3.15 4.2 80 1,20 2.4 3.60 4.8 90 1.35 2.7 4.05 5.4 100 1.50 3.0 4.50 6.0 ПЗ 1.65 3.3 4.95 6.6 У пацієнтів із системною склеродермією, які страждають на синдром Рейно, для досягнення поліпшення, що триває кілька тижнів, часто досить короткого курсу лікування (3-5 днів). Не рекомендується проводити безперервні інфузії протягом кількох днів через можливість розвитку тахіфілаксії, що виражається в ослабленні дії на тромбоцити, і можливість виникнення синдрому рикошету, що виявляється у підвищенні схильності до агрегації тромбоцитів при завершенні курсу терапії. Разом з тим, повідомлення про будь-які клінічні ускладнення, пов'язані з цими феноменами, відсутні. При нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і при цирозі печінки виведення илопросту знижується. У цих випадках необхідно зменшити рекомендовану дозу в 2 рази.ПередозуванняСимптоми: можливе зниження або підвищення артеріального тиску, а також головний біль, приплив крові до обличчя, нудота, блювання і діарея, брадикардія або тахікардія, біль у гомілках або в спині. Лікування: рекомендується переривання інфузії, подальше моніторування пацієнтів та симптоматична терапія. Специфічні антидоти невідомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВ надії на успіх консервативної терапії илопростом не слід відкладати хірургічну операцію хворим, які потребують екстреної ампутації ноги (наприклад, при інфікованій газовій гангрені). Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від куріння. Випадкове введення нерозбавленого розчину Іломедіну у прилеглі тканини може призвести до їх локальної зміни в місці ін'єкції (почервоніння, біль, свербіж, відчуття жару). Слід уникати прийому препарату всередину та його попадання на слизові оболонки. Потрапляючи на шкіру, илопрост може призвести до тривалої, хоч і безболісної, еритеми. Тому необхідно бути обережними і уникати контакту препарату зі шкірою. При попаданні илопросту на будь-яку ділянку шкіри його слід негайно промити великою кількістю води або фізіологічним розчином хлориду натрію. Використання у педіатрії В даний час є лише поодинокі звіти про застосування цього препарату у дітей та підлітків.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему