Гормональные препараты

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: каберголін 500мкг. Допоміжні речовини: лактоза – 75.8 мг, L-лейцин – 3.6 мг, магнію стеарат (Е572) – 0.1 мг. 8 шт. - флакони темного скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, плоскі, овальні, з фаскою та ризиком на одній стороні, з гравіюванням "0.5" з одного боку від ризику та "CBG" з іншого.Фармакотерапевтична групаАгоніст допамінових рецепторів. Каберголін - синтетичний алкалоїд ріжків, похідне ерголіну, агоніст допаміну тривалої дії, що інгібує секрецію пролактину. Механізм дії каберголіна включає стимуляцію центральних допамінових рецепторів гіпоталамуса. У дозах більш високих, ніж потрібні придушення секреції пролактину, препарат викликає центральний допамінергічний ефект, зумовлений стимуляцією допамінових D2-рецепторів. Дія препарату має дозозалежний характер. Зниження вмісту пролактину в крові зазвичай спостерігається через 3 години і зберігається протягом 2-3 тижнів, у зв'язку з чим для придушення секреції молока зазвичай достатньо прийому однієї дози препарату. При лікуванні гіперпролактинемії вміст пролактину в крові нормалізується через 2-4 тижні застосування препарату у ефективній дозі.Нормальний рівень пролактину може зберігатися протягом декількох місяців після відміни препарату. Каберголін має високоселективну дію і не впливає на базальну секрецію інших гормонів гіпофізу та кортизолу. Єдиним фармакодинамічним ефектом, не пов'язаним із терапевтичною дією, є зниження артеріального тиску. Максимальний гіпотензивний ефект зазвичай розвивається через 6 годин після одноразового прийому препарату; ступінь зниження АТ та частота розвитку гіпотензивного ефекту дозозалежні.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо каберголін швидко всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 0,5-4 години. Їжа не впливає на всмоктування або розподіл каберголіна. Розподіл. Зв'язування каберголіна (при концентрації 0,1-10 нг/мл) з білками плазми становить 41-42%. Метаболізм. У сечі виявлені метаболіти каберголіну: 6-аліл-8β-карбоксиерголін у кількості 4-6% від прийнятої дози, а також три інші метаболіти із загальним вмістом менше 3%. Усі метаболіти значно меншою мірою (порівняно з каберголіном) інгібують секрецію пролактину. Виведення. Каберголін має тривалий Т1/2 - 63-68 год у здорових добровольців і 79-115 год у пацієнток з гіперпролактинемією. При такому Т1/2 рівноважний стан досягається через 4 тижні. У сечі та калі виявлено відповідно 18 та 72% від прийнятої дози. Зміст незміненого каберголіна в сечі становить 2-3%. Фармакокінетика має лінійний характер до дози 7 мг на добу. Доклінічні дані щодо безпеки Як показано у доклінічних дослідженнях, каберголін безпечний у значному діапазоні доз і не має тератогенного, мутагенного чи канцерогенного ефекту.ФармакодинамікаКаберголін - синтетичний алкалоїд ріжків, похідне ерголіну, агоніст дофамінових рецепторів тривалої дії, що інгібує секрецію пролактину. Механізм дії каберголіна включає стимуляцію центральних дофамінергічних рецепторів гіпоталамуса. У дозах більш високих, ніж потрібні придушення секреції пролактину, препарат викликає центральний дофамінергічний ефект, зумовлений стимуляцією дофамінових D2-рецепторів. Дія препарату має дозозалежний характер. Зниження вмісту пролактину в крові зазвичай спостерігається через 3 години і зберігається протягом 2-3 тижнів, у зв'язку з чим для придушення секреції молока зазвичай достатньо прийому однієї дози препарату. При лікуванні гіперпролактинемії вміст пролактину в крові нормалізується через 2-4 тижні застосування препарату в ефективній дозі.Нормальний рівень пролактину може зберігатися протягом декількох місяців після відміни препарату. Каберголін має високо селективну дію і не впливає на базальну секрецію інших гормонів гіпофізу та кортизолу. Єдиним фармакодинамічним ефектом, не пов'язаним із терапевтичною дією, є зниження артеріального тиску. Максимальний гіпотензивний ефект зазвичай розвивається через 6 годин після одноразового прийому препарату; ступінь зниження АТ та частота розвитку гіпотензивного ефекту дозозалежні.Максимальний гіпотензивний ефект зазвичай розвивається через 6 годин після одноразового прийому препарату; ступінь зниження АТ та частота розвитку гіпотензивного ефекту дозозалежні.Максимальний гіпотензивний ефект зазвичай розвивається через 6 годин після одноразового прийому препарату; ступінь зниження АТ та частота розвитку гіпотензивного ефекту дозозалежні.Клінічна фармакологіяАгоніст допамінових рецепторів. Інгібітор секреції пролактинуПоказання до застосуванняпридушення фізіологічної післяпологової лактації (тільки за медичними показаннями); придушення вже встановленої лактації (тільки за медичними показаннями); порушення, пов'язані з гіперпролактинемією (включаючи такі функціональні розлади як аменорея, олігоменорея, ановуляція, галакторея); пролактинсекретуючі аденоми гіпофіза (мікро- та макропролактиноми); ідіопатична гіперпролактинемія.Протипоказання до застосуванняпісляпологова або неконтрольована артеріальна гіпертензія; гіперчутливість до каберголіну, інших алкалоїдів ріжків або будь-якого компонента препарату; тяжкі порушення функції печінки; небажані явища з боку легень, такі як плеврит або фіброз (в т.ч. в анамнезі), пов'язані з прийомом агоністів дофаміну; психози (в т.ч. в анамнезі) або ризик розвитку; вагітність і прееклампсія та еклампсія, що розвинулися на її тлі; період грудного вигодовування; дитячий вік до 16 років; ураження клапанів серця внаслідок тривалої терапії каберголіном, підтверджене ехокардіографією; одночасне застосування з антибіотиками групи макролідів; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю: пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, артеріальною гіпотензією, синдромом Рейно, пептичними виразками або шлунково-кишковими кровотечами, сонливістю, раптовими нападами сну, термінальною стадією ниркової недостатності або тим, що перебувають на гемодіалізі, пацієнтам старше 6; при тривалому лікуванні каберголіном.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та лактації. Перед початком прийому препарату слід виключити вагітність. Рекомендується уникати настання вагітності протягом не менше 1 місяця після припинення лікування. Є обмежені дані прийому препарату під час вагітності, отримані протягом перших 8 тижнів після зачаття. Застосування каберголіна не супроводжувалося підвищенням абортів, передчасних пологів, множинних вагітностей або вроджених порушень. Інших даних досі не отримано. У дослідженнях на тваринах прямого або непрямого несприятливого впливу каберголіна протягом вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи або постнатальний розвиток не виявлено. Враховуючи обмежений досвід застосування каберголіна при вагітності, при плануванні препарат слід відмінити. У разі настання вагітності під час лікування каберголін негайно скасовують. У зв'язку з можливістю експансії пухлини, що раніше існувала, слід моніторувати ознаки збільшення гіпофіза у вагітних. Оскільки каберголін пригнічує лактацію, препарат не слід призначати матерям, які вважають за краще грудне вигодовування немовлят. Під час лікування каберголіном слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій ВООЗ: дуже часто (не менше 10%); часто (щонайменше 1%, але не менше 10%); нечасто (щонайменше 0,1%, але не менше 1%); рідко (щонайменше 0,01%, але менш 0,1%); дуже рідко (менше 0,01%), включаючи поодинокі випадки. З боку імунної системи: нечасто — реакція гіперчутливості, висипання на шкірі. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – еритроменалгія. З боку нервової системи: часто - галюцинації, розлади сну, замішання, запаморочення, дискінезія, підвищення лібідо, біль голови, сонливість, депресія; нечасто - гіперкінез, психотичний розлад, маячня, парестезія, минуща геміанопсія, непритомність; дуже рідко - раптовий напад сну, патологічний потяг до азартних ігор. З боку ССС: часто постуральна гіпотензія, стенокардія, ураження клапанів серця (в т.ч. з регургітацією), перикардит, перикардіальний випіт, припливи, відчуття серцебиття, периферичні набряки. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, біль у животі; часто – диспепсія, блювання, гастрит, запор; рідко – біль у епігастральній ділянці; дуже рідко – ретроперитонеальний фіброз. З боку дихальної системи: часто – задишка; нечасто - плевральний випіт, фіброз легені, носова кровотеча. Інші: часто – астенія, слабкість, порушення функції печінки, біль у молочній залозі, порушення зору; дуже рідко судоми в м'язах нижніх кінцівок, підвищення активності креатинфосфокінази.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив макролідних антибіотиків на вміст у плазмі каберголіна при їхньому спільному використанні не вивчений. Враховуючи можливість підвищення рівня каберголіну, препарат не рекомендується застосовувати у поєднанні з макролідами. Механізм дії каберголіна пов'язаний з прямою стимуляцією дофамінових рецепторів, тому його не слід застосовувати у комбінації з антагоністами дофамінових рецепторів (фенотіазини, бутирофенони, тіоксантени, метоклопрамід). Відсутня інформація про взаємодію каберголіна з іншими алкалоїдами ріжків, проте не рекомендується тривале застосування таких комбінацій. Враховуючи фармакодинаміку каберголіна (гіпотензивна дія), необхідно брати до уваги взаємодію з ЛЗ, що знижують АТ. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із хворобою Паркінсона фармакокінетичної взаємодії з леводопою або селегіліном не виявлено. Фармакокінетичні взаємодії з іншими препаратами на підставі наявної інформації про метаболізм каберголіна передбачити неможливо.Спосіб застосування та дозиВсередину переважно під час їжі. Дорослі Лікування порушень, пов'язаних з гіперпролактинемією: початкова доза, що рекомендується, — 0,5 мг на тиждень в 1 або 2 прийоми (наприклад у понеділок і четвер). Дозування підвищується поступово, зазвичай на 0,5 мг/тиж з інтервалом на 1 міс до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 3 мг. Підтримуюча доза - 1 мг/тиж (0,25-2 мг/тиж); в окремих випадках у пацієнтів із гіперпролактинемією до 4,5 мг/тиж. При застосуванні препарату Агалатес у дозах вище 1 мг/тиж рекомендується ділити тижневу дозу на 2 або більше прийомів залежно від переносимості. Для придушення фізіологічної післяпологової або вже встановленої лактації: доза, що рекомендується, — 1 мг одноразово протягом перших 24 годин після народження дитини. Застосування у пацієнтів із порушеннями функції печінки або нирок. Інформація представлена ​​в розділах «Протипоказання» та «Особливі вказівки». Застосування у пацієнтів віком понад 65 років. Враховуючи показання до застосування, досвід застосування каберголіна у пацієнтів віком від 65 років обмежений. Наявні дані свідчать про відсутність специфічного ризику.ПередозуванняВідомостей про передозування препарату немає. Виходячи з результатів експериментів на тваринах, очікується поява симптомів, зумовлених гіперстимуляцією дофамінових рецепторів: нудота, блювання, зниження артеріального тиску, порушення свідомості/психози або галюцинації. Якщо показано, слід вжити заходів щодо відновлення АТ. Крім того, при вираженій симптоматиці з боку ЦНС (галюцинації) може знадобитися застосування антагоністів дофаміну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЩоб відкрити флакон, спочатку натисніть на кришку, а потім поверніть її, як показано на кришці. Капсулу із силікагелем із флакона не вилучати і не вживати всередину. Дані щодо ефективності та безпеки препарату Агалатес у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок обмежені. Фармакокінетика каберголіну суттєво не змінюється при помірній або тяжкій нирковій недостатності. Вона не вивчена у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності або при гемодіалізі. Тому у таких пацієнтів препарат Агалатес слід застосовувати з обережністю. Вплив алкоголю на загальну переносимість препарату Агалатес не встановлений. Застосування препарату Агалатес може викликати симптоматичну артеріальну гіпотензію, особливо при сумісному прийомі з ЛЗ, що знижують артеріальний тиск. Рекомендується регулярно вимірювати артеріальний тиск у перші 3-4 дні після початку лікування. При тривалому застосуванні препарату Агалатес та інших похідних ріжків, що виявляють активність по відношенню до серотонінових 5НТ2В-рецепторів, підвищується ризик розвитку фіброзних та серозно-запальних захворювань, таких як ексудативний плеврит, плевральний фіброз, легеневий фіброз, перикард. аортальний, мітральний, тристулковий), ретроперитонеальний фіброз. Відміна препарату Агалатес у разі розвитку зазначеної патології призводила до покращення ознак та симптомів. Перед початком тривалої терапії препаратом Агалатес усі пацієнти повинні пройти повне обстеження для виявлення ураження клапанів серця, визначення функціонального стану легень та нирок для запобігання погіршенню перебігу супутніх захворювань. З появою нових клінічних симптомів з боку дихальної системи рекомендується рентгеноскопія легень. У пацієнтів з плевральними випотами/фіброзом відзначалося підвищення ШОЕ, у зв'язку з цим при підвищеній ШОЕ без явних клінічних ознак слід провести рентгенологічне обстеження. При тривалій терапії препаратом Агалатес можливий поступовий розвиток фіброзних порушень, тому під час лікування слід контролювати появу таких симптомів, як задишка, укорочення дихання, кашель, біль у грудній клітці, біль у попереку, набряк нижніх кінцівок, ознаки наявності ретроперитонеального фіброзу, серцева недостатність. Після початку лікування препаратом Агалатес з метою профілактики фіброзних порушень слід контролювати стан клапанів серця та провести ЕКГ обстеження протягом 3-6 місяців. Далі частота контролю ЕКГ встановлюється лікарем індивідуально для кожного пацієнта, але не рідше ніж 1 раз на 6-12 міс. У разі появи або погіршення клапанної регургітації, звуження просвіту або потовщення стінки клапана терапію препаратом Агалатес слід припинити. Потреба пацієнта інших видах клінічного обстеження встановлюється лікарем на індивідуальній основі. При застосуванні препарату Агалатес може з'являтися сонливість та епізоди раптового засинання, особливо у пацієнтів із хворобою Паркінсона (див. «Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами»). При застосуванні препарату Агалатес відзначалося підвищення лібідо, гіперсексуальність, патологічний потяг до азартних ігор. Ці симптоми були оборотними та зникали при зниженні дози або відміні препарату Агалатес. Гіперпролактинемія у поєднанні з аменореєю та безпліддям можуть бути пов'язані з пухлинами гіпофізу, тому до початку терапії препаратом Агалатес необхідно з'ясувати причину гіперпролактинемії. Рекомендується перевіряти вміст пролактину в сироватці крові щомісяця, т.к. після досягнення ефективного терапевтичного режиму нормальна концентрація пролактину зберігається протягом 2-4 тижнів. Після відміни препарату Агалатес гіперпролактинемія зазвичай виникає знову. Однак, у деяких пацієнтів спостерігається стійке зниження концентрації пролактину протягом декількох місяців. Застосування препарату Агалатес відновлює овуляцію та фертильність у жінок із гіперпролактинемічним гіпогонадизмом. Оскільки вагітність може настати до відновлення менструацій, тести на вагітність рекомендується проводити в період аменореї, а після відновлення менструального циклу – у всіх випадках їхньої затримки більш ніж на 3 дні. Жінкам, які не планують вагітність, рекомендується застосовувати ефективні негормональні засоби контрацепції під час лікування препаратом Агалатес та після його закінчення. Жінкам, які планують вагітність, зачаття рекомендується не раніше ніж через 1 місяць після відміни препарату Агалатес. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтів слід проінформувати про необхідність дотримання обережності при керуванні автомобілем або керуванні механізмами. Пацієнти, у яких вже спостерігалися сонливість та/або епізоди раптового засипання при лікуванні препаратом Агалатес, повинні відмовитися від керування автомобілем або іншою діяльністю, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГель – 1 пак. (5 р.): Активна речовина Тестостерон 50 мг; Допоміжні речовини: ізопропілміристат 25 мг, етанол (96%) 3,570 г, карбомер 980 45 мг, гідроксид натрію 236 мг, вода очищена до 5 г. 10 мг/г: 5,0 г гелю в пакети однодозові з поліетилену та ламінованої алюмінієвої фольги. По 30 пакетів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий або слабо опалесцентний безбарвний гель із запахом спирту.Фармакотерапевтична групаАндроген.ФармакокінетикаСтупінь абсорбції тестостерону через шкіру варіює в межах приблизно від 9 до 14% від нанесеної дози. Після всмоктування через шкіру тестостерон надходить у системний кровотік у відносно постійних концентраціях протягом 24 годин. Концентрація тестостерону в сироватці зростає з першої години після застосування препарату Андрогель, досягаючи постійного значення з другого дня лікування. Добові коливання концентрацій тестостерону мають таку саму амплітуду, як і спостерігаються в циркадних ритмах зміни вмісту ендогенного тестостерону. При зовнішньому шляху введення препарату відсутні супрафізіологічні піки концентрації тестостерону в крові, що виникають при ін'єкційному способі застосування. На противагу пероральній терапії андрогенами, зовнішнє застосування препарату не викликає підвищення концентрацій стероїдів у печінці вище фізіологічних норм. Застосування 5 г Андрогелю викликає середнє збільшення концентрації тестостерону у плазмі приблизно на 2,5 нг/мл (8,7 нмоль/л). Після припинення лікування концентрація тестостерону починає знижуватися приблизно через 24 години після останнього прийому. Концентрація повертається до вихідного рівня через 72-96 годин після прийому останньої дози. Основними активними метаболітами тестостерону є дигідротестостерон та естрадіол. Андрогель® екскретується в основному із сечею та з калом у вигляді кон'югованих метаболітів тестостерону.ФармакодинамікаЕндогенні андрогени, в основному тестостерон, секретовані яєчками, та їх основний метаболіт дигідротестостерон відповідальні за розвиток зовнішніх та внутрішніх статевих органів та за розвиток та збереження вторинних статевих ознак (стимулювання росту волосся, огрублення голосу), лібідо; загальний вплив на анаболізм протеїнів; за розвиток скелетної мускулатури та розподіл підшкірної жирової клітковини; за зменшення екскреції із сечею азоту, натрію, калію, хлоридів, фосфатів та води. Тестостерон не викликає розвитку тестикул: він зменшує гіпофізарну секрецію гонадотропінів. Ефекти тестостерону на деякі органи-мішені виявляються після периферичного перетворення тестостерону на естрадіол, який потім зв'язується з естрогеновими рецепторами в ядрах клітин органів-мішеней (таких як гіпофіз, жирова тканина, мозок, кістки тощо).Показання до застосуванняЗамісна терапія за недостатності ендогенного тестостерону.Протипоказання до застосуванняАндрогени протипоказані: за наявності карциноми грудної залози, раку передміхурової залози або за підозри на їх наявність; при наявній гіперчутливості до тестостерону або інших компонентів препарату. > Досвід застосування Андрогелю у жінок та дітей відсутній. З обережністю: Злоякісні новоутворення (через небезпеку гіперкальціємії та гіперкальціурії); тяжка серцева, печінкова або ниркова недостатність; ішемічна хвороба серця; артеріальна гіпертензія; епілепсія; мігрень.Вагітність та лактаціяВагітні жінки повинні уникати будь-якого контакту з препаратом внаслідок його можливого ефекту, що вірилізує, на плід. У разі контакту з препаратом необхідно якнайшвидше вимити місце контакту з милом.Побічна діяНайбільш частими небажаними ефектами (близько 10%) при застосуванні дози, що рекомендується, 5 г гелю на день були; шкірні реакції дома нанесення, еритема, акне, сухість шкіри. У ході клінічних випробувань Андрогеля відзначалися такі небажані ефекти (> 1/100, З боку крові та лімфатичної системи; зміни результатів лабораторних тестів (поліцітемія, зміни рівня ліпідів). З боку сечостатевої системи: зміни передміхурової залози, гінекомастія, мастодинія. Порушення з боку нервової системи: запаморочення, парестезія, амнезія, гіперестезія, зміни настрою. З боку серцево-судинної системи: підвищення артеріального тиску. З боку шлунково-кишкового тракту: діарея. З боку шкіри та її придатків: алопеція, кропив'янка. Загальні розлади: біль голови. Препарат містить спирт, тому при його частому нанесенні на шкіру може виникнути подразнення та сухість.Взаємодія з лікарськими засобамиАндрогель слід з обережністю призначати з пероральними антикоагулянтами, оскільки можливе посилення дії пероральних антикоагулянтів шляхом модифікації синтезу печінкового фактора коагуляції та конкурентного інгібування зв'язування з білками плазми. Рекомендується контролювати протромбіновий час. Пацієнти, які отримують пероральні антикоагулянти, вимагають частого контролю, особливо на початку та/або наприкінці курсу лікування андрогенами. Спільне призначення тестостерону та АКТГ або кортикостероїдів може збільшити ризик появи набряків. Ці лікарські препарати повинні призначатися разом обережно, особливо у пацієнтів, які страждають на захворювання серця, нирок або печінки. Вплив на лабораторні тести: андрогени можуть знижувати рівні тироксинзв'язуючого глобуліну, призводячи до зменшення сироваткових концентрацій Т4 і до збільшення чутливості до Тз і Т4. Рівні вільних гормонів щитовидної залози, однак, залишаються незмінними, і при цьому немає жодних клінічних проявів гіпотиреозу.Спосіб застосування та дозиРекомендована доза становить 5 г гелю (тобто 50 мг тестостерону), що застосовується 1 раз на день приблизно в один і той же час, переважно вранці. Індивідуальна денна доза може коригуватись лікарем залежно від клінічних та лабораторних показників у пацієнтів, але не повинна перевищувати 10 г гелю на день. Корекція режиму дозування повинна проводитися ступінчасто по 2,5 г гелю на день. Гель наноситься на чисту, суху, неушкоджену шкіру плечей, надпліч та/або живота. Після розтину пакетика необхідно негайно нанести на шкіру весь вміст і розподілити тонким шаром. Не обов'язково втирати його у шкіру. Дати гелю висохнути протягом принаймні 3-5 хвилин перед одяганням. Вимити руки з милом після нанесення. Не наносити гель на область геніталій, оскільки високий вміст етилового спирту препараті може викликати місцеве подразнення. Постійна концентрація тестостерону в плазмі досягається приблизно другого дня лікування препаратом Андрогель. Для коригування дози тестостерону необхідно визначати концентрацію тестостерону в сироватці вранці до застосування препарату з третього дня після початку лікування (протягом одного тижня). Дозування можна зменшити, якщо вміст тестостерону у плазмі підвищено. Якщо концентрації низькі, дозу можна збільшити, але не більше ніж 10 г гелю на день.ПередозуванняВипадків передозування під час застосування Андрогелю не зафіксовано. Описано лише один випадок передозування після застосування тестостерону, ін'єкційно введеного. Це був інсульт у пацієнта з високою концентрацією тестостерону у плазмі 114 нг/мл (395 нмоль/л). Однак малоймовірно, що подібні концентрації тестостерону у плазмі можуть досягатися при нанесенні препарату на шкіру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАндрогель повинен використовуватися тільки при недостатності тестостерону, що супроводжується такими клінічними проявами як: недорозвинення або регресія вторинних статевих ознак, зміна будови тіла, порушення вуглеводного та ліпідного обмінів, ожиріння, астенія, порушення статевої функції (зниження лібідо, еректильна дисфункція). зниження мінеральної щільності кісток, перепади настрою, депресії, припливи тощо. Перед початком лікування повинні бути виключені інші можливі причини, що лежать в основі вищеописаних симптомів. Нині немає чітких вікових норм величин тестостерону. Однак має бути взято до уваги те, що фізіологічні рівні сироваткового тестостерону починають знижуватися з 30-40 років, а рівень глобуліну, що зв'язує статеві стероїди, підвищується. Це відповідно веде до зниження рівня біологічно активного тестостерону. Внаслідок варіабельності лабораторних значень визначення концентрації тестостерону слід проводити в одній і тій же лабораторії. Андрогель не використовується для лікування чоловічої безплідності або еректильної дисфункції, причина якої не пов'язана з недостатністю тестостерону. До призначення тестостерону всі пацієнти повинні пройти обстеження, щоб унеможливити ризик раку передміхурової залози, оскільки андрогени можуть прискорити прогресію субклінічного раку передміхурової залози та доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Повинне здійснюватися ретельне та регулярне спостереження за станом передміхурової залози (пальцеве ректальне дослідження, визначення простатспецифічного антигену (ПСА) у сироватці) та грудних залоз, принаймні, один раз на рік, а у літніх пацієнтів та пацієнтів із групи ризику (з клінічними або сімейними факторами) – двічі на рік. Препарати тестостерону слід використовувати з обережністю пацієнтам із злоякісними новоутвореннями через небезпеку гіперкальціємії (і супутньої гіперкальціурії), внаслідок метастазів у кістці. У цих пацієнтів рекомендується контролювати концентрацію кальцію у сироватці. У пацієнтів, які страждають на тяжку серцеву, печінкову або ниркову недостатність, лікування препаратами тестостерону може спричинити ускладнення, що характеризуються набряками із застійною серцевою недостатністю або без неї. У цьому випадку лікування має бути негайно припинено. Крім того, може знадобитися терапія діуретиками. У пацієнтів, які приймають андрогени протягом тривалого періоду, крім лабораторних вимірювань концентрації тестостерону, періодично необхідно перевіряти такі лабораторні показники: гемоглобін, гематокрит (для виявлення поліцитемії), функціональні проби печінки та ліпідний профіль. Були опубліковані дані про збільшення ризику розвитку апное уві сні у пацієнтів з гіпогонадизмом, які отримують лікування складними ефірами тестостерону, особливо у тих, які мали фактори ризику, такі як ожиріння та хронічні респіраторні захворювання. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують андрогени, при досягненні нормальної концентрації тестостерону в плазмі може спостерігатися збільшення чутливості до інсуліну. Деякі клінічні симптоми: дратівливість, нервозність, збільшення маси тіла, тривалі або часті ерекції можуть вказувати на надмірну дію андрогену, що потребує корекції дозування. Якщо у пацієнта розвивається тяжка місцева реакція, лікування має бути переглянуто та, у разі потреби, припинено. При використанні Андрогеля у спортсменів необхідно брати до уваги той факт, що препарат містить активну речовину (тестостерон), яка може давати позитивну реакцію в антидопінгових тестах. Потенційна передача тестостерону При призначенні Андрогеля необхідно інформувати пацієнта про заходи безпеки. Щоб гарантувати безпеку партнера, пацієнту потрібно, наприклад, порадити проводити статевий акт перед застосуванням препарату або дотримуватися інтервалу між застосуванням Андрогеля та статевим актом. Якщо статевий акт проводиться в інтервалі до 6 годин після нанесення препарату Андрогель®, протягом періоду контакту рекомендується одягати футболку, що покриває місце нанесення гелю або прийняти душ перед статевим актом. Переважно дотримуватися інтервалу не менше 6 годин між нанесенням гелю і прийняттям ванни або душу. Однак випадкове прийняття душу в період від 1 до 6 годин після нанесення гелю не суттєво впливає на лікування. Рекомендується дотримуватися наступних запобіжних заходів Для пацієнта: вимити руки з милом після нанесення гелю; закрити область нанесення гелю одягом після того, як гель висохне; прийняти душ перед контактом з партнером. Для осіб, які не приймають Андрогель®: у разі контакту з областю нанесення гелю, попередньо не вимитою водою, необхідно якнайшвидше промити водою з милом ділянку шкіри, на яку міг потрапити тестостерон; необхідно повідомити лікаря про появу та розвиток таких ознак гіперандрогенізації, як акне або зміна звичайного росту волосся. У разі вагітності партнерки пацієнту необхідно уважніше ставитись до дотримання запобіжних заходів. Вагітні жінки повинні уникати будь-якого контакту препарату зі шкірою. У разі контакту з препаратом жінці необхідно якнайшвидше промити контактоване місце водою з милом. При контакті з дітьми рекомендують носити футболку, яка покриває місце нанесення гелю, щоб уникнути ризику контакту шкіри дітей із препаратом. Андрогель® не слід призначати пацієнтам, які не зможуть дотримуватись інструкцій з безпеки (наприклад, тяжкий хронічний алкоголізм, токсикоманія, тяжкі психічні розлади). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами В даний час немає даних про вплив Андрогеля на здатність до водіння автомобіля та керування машинами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ципротерону ацетату, мікро 20 – 50,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 110,50 мг, крохмаль кукурудзяний – 59,50 мг, повідон 25000 –2,50 мг, кремнію діоксид колоїдний, безводний – 2,00 мг, магнію стеарат – 0,50 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ та алюмінієвої фольги. 6 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиДовгі від білого до світло-жовтого кольору таблетки, з ризиком на одній стороні, з обох боків ризики видавлено "LA". З іншого боку таблетки видавлений шестикутник.Фармакотерапевтична групаАнтиандроген.ФармакокінетикаАбсорбція. Ципротерон повністю всмоктується після вживання. Абсолютна біодоступність ципротерону близько 88%. Розподіл. Максимальна концентрація ципротерону (Cmax) у сироватці після прийому дози в 100 мг досягає 239,2±114,2 нг/мл в середньому через 2,8±1,1 годин. Зниження концентрації ципротерону у сироватці крові носить двофазний характер і відбувається протягом 24-120 год з кінцевим періодом напіввиведення (T1/2) 42,8±9,7 год. Загальний кліренс ципротерону із сироватки становить 3,8±2,2 мл/ хв/кг. Ципротерон майже пов'язується з альбумінами плазми. Близько 3,5-4% ципротерону залишається непов'язаним. Оскільки зв'язок з білками неспецифічний, зміна вмісту глобуліну, що зв'язує статеві гормони, не впливає на фармакокінетику ципротерону. Внаслідок тривалого періоду виведення у кінцевій фазі елімінації з плазми, а також щоденного прийому,можлива кумуляція ципротерону в сироватці втричі більша при застосуванні повторних доз за цикл лікування. Метаболізм/біотрансформація. Ципротерон метаболізується шляхом гідроксилювання та кон'югації. Основний метаболіт у плазмі крові – 15β-гідрокси-похідне. Перша фаза метаболізму каталізується переважно ізоферментом цитохрому P450 CYP3A4. Виведення. Піддається біотрансформації в печінці, виводиться переважно у вигляді метаболітів з жовчю та нирками (період напіввиведення 1,9 діб) у співвідношенні 3:7, частина виводиться у незміненому вигляді з жовчю. Метаболізм у плазмі відбувається з тією ж швидкістю (період напіввиведення 1,7 діб).ФармакодинамікаПрепарат Андрокур - це антиандрогенний гормональний препарат. Ципротерон за конкурентним механізмом пригнічує дію андрогенів на їх органи-мішені, наприклад, захищає передміхурову залозу від впливу андрогенів статевих залоз та/або кори надниркових залоз. Ципротерон має центральну антигонадотропну дію, що призводить до зниження синтезу тестостерону в яєчках, та його вмісту в сироватці крові. В результаті пригнічується андрогенна стимуляція тканини передміхурової залози. У чоловіків при застосуванні препарату Андрокур ® спостерігається пригнічення статевого потягу, потенції та функції яєчок. Ці ефекти повністю оборотні та проходять після припинення лікування. Антигонадотропний ефект ципротерону також проявляється у комбінації з агоністами гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ). Тимчасове збільшення концентрації тестостерону у сироватці крові, яке спостерігається на початковому етапі терапії агоністами ГнРГ, знижується при прийомі ципротерону. Іноді при прийомі високих доз ципротерону спостерігалося збільшення концентрації пролактину. Системна токсичність За даними стандартних доклінічних досліджень токсичності при багаторазовому тривалому введенні немає будь-якого специфічного ризику людини.Показання до застосуванняПоширений неоперабельний або метастатичний рак передміхурової залози при необхідності пригнічення тестостерону: антиандрогенна терапія неоперабельного раку передміхурової залози; зменшення вираженості гіперандрогенії, що спостерігається на початку терапії агоністами гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ); купірування "припливів" у хворих на рак передміхурової залози, які отримують терапію агоністами ГнРГ, або у пацієнтів, які перенесли орхіектомію. Підвищений статевий потяг при сексуальних розладах.Протипоказання до застосуванняПри лікуванні поширеного неоперабельного або метастатичного раку передміхурової залози за необхідності придушення дії тестостерону: Підвищена чутливість до ципротерону або інших компонентів препарату. Захворювання печінки (зокрема синдром Дубіна-Джонсона, синдром Ротора), пухлини печінки в анамнезі чи нині (крім метастазів раку передміхурової залози в печінку). Кахексія (за винятком кахексії при раку передміхурової залози). Тяжка хронічна депресія. Тромбози та тромбоемболія нині. Наявність менінгіоми нині чи анамнезі. Діти та підлітки до 18 років. З обережністю: При лікуванні підвищеного статевого потягу при сексуальних розладах: підвищена чутливість до ципротерону або інших компонентів препарату; захворювання печінки, що супроводжуються порушенням її функції; синдром Дубіна-Джонсона; синдром Ротора; пухлини печінки в анамнезі чи нині; кахексія; тяжка хронічна депресія; тромбоз та тромбоемболії в анамнезі або в даний час; тяжкий цукровий діабет з ангіопатією; серповидно-клітинна анемія; наявність менінгіоми в даний час або в анамнезі; діти та підлітки до 18 років. З обережністю: У пацієнтів з неоперабельним раком передміхурової залози за наявності тромбозу та тромбоемболії в анамнезі, важкої форми цукрового діабету з ангіопатією, серповидно-клітинної анемії Андрокур® призначається лише після оцінки індивідуального співвідношення користі та ризику у кожному випадку. Хворі на цукровий діабет під час лікування повинні перебувати під наглядом лікаря. Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями непереносимості молочного цукру, лактазною недостатністю, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози повинні застосовувати цей препарат з обережністю.Побічна діяНайпоширеніші побічні дії: зниження лібідо, імпотенція та оборотне пригнічення сперматогенезу. Найбільш серйозні побічні дії: гепатотоксичність, доброякісні та злоякісні пухлини печінки, які можуть призвести до внутрішньочеревної кровотечі та розвитку тромбоемболічних процесів. Небажані явища, про які повідомлялося при застосуванні препарату Андрокур®, наведено нижче. Частота визначена як: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до З боку кровотворної системи: частота невідома – анемія*). З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості. Порушення психіки: часто – депресія, пригнічений настрій, почуття занепокоєння (тимчасово). З боку судин: частота невідома – тромбоз та тромбоемболії *) **). З боку системи дихання: часто – задишка*). З боку шлунково-кишкового тракту: частота невідома – внутрішньочеревна кровотеча*). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – жовтяниця, гепатит, печінкова недостатність*). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висип. З боку кістково-м'язової системи: частота невідома – остеопороз. З боку статевих органів та молочних залоз: дуже часто – оборотне пригнічення сперматогенезу, зниження лібідо, еректильна дисфункція; часто – гінекомастія. Інші: часто - збільшення або зниження маси тіла, підвищена стомлюваність, "припливи", підвищена пітливість; дуже рідко – розвиток доброякісних або злоякісних пухлин печінки; частота невідома - розвиток менінгіоми *) §). Небажані явища, для яких не доведено причинного взаємозв'язку з прийомом препарату Андрокур®, позначені зірочками **. §) - зверніться до розділу "Протипоказання". На фоні лікування препаратом Андрокур® знижуються статевий потяг та потенція, крім того, пригнічується функція статевих залоз. Ці зміни мають оборотний характер і проходять після відміни терапії. Протягом кількох тижнів внаслідок антиандрогенної та антигонадотропної дії препарату Андрокур® відбувається пригнічення сперматогенезу, який поступово відновлюється через кілька місяців після відміни терапії. У чоловіків прийом препарату Андрокур може призводити до розвитку гінекомастії (що іноді супроводжується підвищеною тактильною чутливістю та болісністю сосків), яка зазвичай проходить після відміни препарату або зниження дози. Як і при використанні інших антиандрогенних препаратів, тривалий дефіцит андрогенів, що викликається препаратом Андрокур®, може призводити до розвитку остеопорозу. Повідомлялося про розвиток менінгіом у зв'язку з тривалим (протягом кількох років) прийомом препарату Андрокур у дозі 25 мг та більше.Взаємодія з лікарськими засобамиНезважаючи на відсутність клінічних досліджень взаємодій, очікується, що кетоконазол, ітраконазол, клотримазол, ритонавір та інші потужні інгібітори ізоферменту CYP3А4 будуть пригнічувати метаболізм ципротерону, який метаболізується ізоферментом CYP3А4. З іншого боку, індуктори ізоферменту CYP3А4, такі як рифампіцин, фенітоїн та препарати, що містять продирявлений звіробій, можуть знижувати концентрацію ципротерону. У дослідженнях in vitro показано, що при високих терапевтичних дозах ципротерону (100 мг 3 рази на день) можливе інгібування ізоферментів системи цитохрому Р450, таких як CYP2С8, 2С9, 2С19, 3А4 та 2D6. При сумісному застосуванні високих доз ципротерону з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які також метаболізуються переважно ізоферментом CYP3А4, може підвищитися ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу, пов'язаний із прийомом статинів.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати щодня внутрішньо після їди, запиваючи невеликою кількістю рідини. З появою ознак прогресування захворювання препарат слід відмінити. Максимальна добова доза препарату Андрокур становить 300 мг. Антиандрогенна терапія неоперабельного раку передміхурової залози По 200-300 мг на добу (по 1 таблетці 2-3 десь у день). У разі покращення стану або досягнення ремісії не слід переривати лікування або скорочувати дозу. Зменшення вираженості гіперандрогенії, що спостерігається на початку терапії агоністами гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ); По 200 мг на добу (по 1 таблетці 2 рази на день) як монотерапію протягом 5-7 днів, потім протягом 3-4 тижнів у тій же дозі у поєднанні з аналогами ГнРГ у дозі, рекомендованій виробником. Купірування "припливів" у хворих на рак передміхурової залози, які отримують терапію агоністами ГнРГ, або у пацієнтів, які перенесли орхіектомію. По 50-150 мг на добу (по ½-1½ таблетки на день) при необхідності з подальшим збільшенням дози до 300 мг на добу (по 1 таблетці 3 десь у день). Застосування у певних категорій пацієнтів: Дитячий та підлітковий вік Андрокур® не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків до 18 років через недостатню інформацію щодо ефективності та безпеки у даної категорії пацієнтів. Літній вік Немає даних про необхідність змінювати дозу препарату у пацієнтів похилого віку. Печінкова недостатність Застосування препарату Андрокур протипоказано пацієнтам із захворюваннями печінки (доки показники печінки не нормалізуються). Ниркова недостатність Немає даних про необхідність змінювати дозу цієї категорії пацієнтів.ПередозуванняДослідження гострої токсичності після одноразового застосування препарату показали, що ціпротерон може вважатися практично нетоксичною речовиною. Ризик гострої інтоксикації після одноразового випадкового прийому дози, що у кілька разів перевищує рекомендовану терапевтичну дозу, малоймовірний. Специфічного антидоту немає. За необхідності рекомендується проводити симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЄ повідомлення про прямий дозозалежний токсичний вплив препарату Андрокур на печінку (розвиток жовтяниці, гепатиту та печінкової недостатності). Крім того, при застосуванні препарату у дозі 100 мг та вище повідомлялося про випадки зі смертельним наслідком. Більшість випадків зі смертельними наслідками було відзначено у чоловіків на пізній стадії раку передміхурової залози. Зазвичай гепатотоксичність проявляється через кілька місяців від початку лікування. У ході лікування потрібний регулярний контроль функції печінки. Функціональні печінкові проби слід проводити перед початком лікування, регулярно під час лікування, а також у разі виникнення ознак, що дозволяють припустити гепатотоксичну дію препарату. За наявності ознак гепатотоксичності прийом препарату слід відмінити. У хворих з метастазами раку передміхурової залози в печінку та за наявності ознак порушення функції печінки, у випадках, коли очікувана користь від терапії перевищує можливий ризик, питання про продовження прийому препарату вирішується індивідуально. У дуже рідкісних випадках на фоні застосування препарату Андрокур відзначався розвиток пухлин печінки, які могли призводити до небезпечної для життя внутрішньочеревної кровотечі. У разі появи сильних болів у ділянці живота, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі при проведенні диференціального діагнозу слід враховувати можливість пухлин печінки. Повідомлялося про розвиток менінгіом (поодинокі та множинні) у зв'язку з тривалим (протягом кількох років) прийомом препарату Андрокур у дозі 25 мг та більше. У разі виявлення менінгіоми у пацієнта, який отримує лікування Андрокуром, прийом цього препарату повинен бути припинений. Повідомлялося про виникнення тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів, які приймають Андрокур, хоча наявність причинно-наслідкового зв'язку виявлено не було. У пацієнтів з попередніми тромботичними/тромбоемболічними захворюваннями артерій або вен (наприклад, тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії, інфаркт міокарда), з порушеннями мозкового кровообігу в анамнезі або на пізніх стадіях злоякісних захворювань. Під час лікування препаратом Андрокур повідомлялося про розвиток анемії. Тому під час лікування препаратом Андрокур слід регулярно проводити дослідження периферичної крові. Пацієнти з цукровим діабетом потребують ретельного медичного спостереження, оскільки може змінитися потреба у пероральних гіпоглікемічних засобах або інсуліні. Застосування Андрокур® у високих дозах іноді може супроводжуватися задишкою. У подібних випадках при проведенні диференціального діагнозу слід брати до уваги відому стимулюючу дію прогестерону та синтетичних гестагенів на дихання, що супроводжується гіпокапнею та компенсаторним дихальним алкалозом. Спеціального лікування при цьому симптомокомплекс не потрібно. Під час лікування препаратом Андрокур® необхідно регулярно перевіряти функцію кіркового шару надниркових залоз, оскільки, виходячи з доклінічних даних, передбачається можливе пригнічення функції надниркових залоз у зв'язку з кортикоїдоподібним ефектом препарату Андрокур® у високих дозах. Препарат Андрокур містить 193,0 мг лактози в 1 таблетці. Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями непереносимості молочного цукру, лактазною недостатністю, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози повинні застосовувати цей препарат з обережністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Андрокур® необхідно дотримуватись обережності при керуванні автомобілем та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ одній таблетці міститься діюча речовина десмопресин – 60 мкг. 10 чи 30 шт. - Упаковки осередкові контурні (1, 3, 10) - Пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, що диспергуються в порожнині рота білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаАналог вазопресину. Антидіуретик.ФармакокінетикаДесмопресин руйнується у шлунково-кишковому тракті. Після інтраназального застосування всмоктування становить 10-20%. Cmax активної речовини у плазмі досягається через 0.5-4 год. Метаболізується у тканинах. T1/2 у початковій фазі - 8 хв, у кінцевій фазі - 75 хв.ФармакодинамікаСинтетичний аналог вазопресину. Чинить виражену антидіуретичну дію. Порівняно з вазопресином меншою мірою впливає на гладку мускулатуру судин та внутрішніх органів. При нецукровому діабеті посилює реабсорбцію води з дистальних канальців нирок, одночасно збільшуючи відносну осмотичну щільність сечі. Це сприяє зменшенню частоти сечовипускання та усунення підвищеної потреби в рідині. Десмопресин активує фактор VIII згортання крові та сприяє підвищенню рівня плазматичного активатора плазміну. Будучи поліпептидом, руйнується травними ферментами ШКТ.Показання до застосуванняДіагностика та лікування нецукрового діабету; лікування тимчасової поліурії та полідипсії після операцій у галузі гіпофізу (тільки для інтраназального застосування); нічне нетримання сечі (як у вигляді монотерапії, і у складі комплексної терапії). Як діагностичний засіб для визначення концентраційної здатності нирок. Для внутрішньовенного введення: гемофілія А середнього та легкого ступеня тяжкості, хвороба Віллебранда.Протипоказання до застосуванняВроджена або психогенна полідипсія, анурія, затримка рідини різної етіології, гіпоосмоляльність плазми, серцева недостатність та інші стани, за яких потрібна терапія діуретиками, підвищена чутливість до десмопресину. Для внутрішньовенного введення: нестабільна стенокардія, хвороба Віллебранду типу IIB.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування десмопресину при вагітності та в період лактації не проводилося. За необхідності застосування десмопресину у цієї категорії пацієнтів слід зважити очікувану користь терапії для матері та можливий ризик для плода чи дитини. Щоб уникнути перевантаження обсягом при призначенні десмопресину, необхідний особливий контроль стану у дітей та підлітків. Застосування для дослідження концентраційної здатності нирок у дітей віком до 1 року слід проводити лише за умов стаціонару.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення свідомості, кома. З боку травної системи: кишкова колька, нудота, блювання. Серцево-судинна система: помірне підвищення АТ (при застосуванні у високих дозах), артеріальна гіпотензія (при швидкому внутрішньовенному введенні). З боку дихальної системи: риніт, набряк слизової оболонки носа. З боку сечовивідної системи: олігурія. Порушення з боку обміну речовин: затримка води в організмі, гіпонатріємія, гіпоосмоляльність, збільшення маси тіла. З боку ендокринної системи: альгодисменорея. Порушення сльозовиділення, кон'юнктивіт. Алергічні реакції: шкірний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиІндометацин може підвищувати інтенсивність (але не тривалість) дії десмопресину. Кошти, які мають здатність збільшувати вивільнення АДГ (в т.ч. трициклічні антидепресанти, хлорпромазин, карбамазепін) можуть викликати адитивний антидіуретичний ефект, що збільшує ризик затримки рідини.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для інтраназального застосування у дорослих доза становить 10-40 мкг/добу на 1 або декілька прийомів, у дітей віком від 3 місяців до 12 років – 5-30 мкг/добу. Для підшкірного, внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення доза для дорослих становить 1-4 мкг на добу, для дітей - від 0.4 до 2 мкг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри набряку слизової оболонки носа, вираженому риніті, можливе порушення всмоктування десмопресину при інтраназальному застосуванні. У таких випадках рекомендується сублінгвальне застосування. Щоб уникнути перевантаження обсягом при призначенні десмопресину, необхідний особливий контроль стану у пацієнтів наступних груп: діти та підлітки, особи похилого віку, особи з порушеннями водного та/або електролітного балансу, особи з ризиком підвищення внутрішньочерепного тиску. З обережністю призначають при порушеннях функції нирок, серцево-судинних захворюваннях, фіброзі сечового міхура. При застосуванні десмопресину як діагностичного засобу, а також при внутрішньовенному введенні повторних доз не слід проводити форсовану гідратацію (всередину або парентерально), пацієнт повинен приймати стільки рідини, скільки потрібно для вгамування спраги. Застосування для дослідження концентраційної здатності нирок у дітей віком до 1 року слід проводити лише за умов стаціонару.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Упакування: упак. Производитель: ТД Сила Природы ООО Завод-производитель: ТД Сила Природы ООО(Россия). .

Склад, форма випуску та упаковка1 пігулка містить каберголін 500 мкг. В упаковці 2, 8, 10 чи 30 шт.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл. Абсорбція висока, не залежить від їди. Час досягнення Сmax; у плазмі крові – 0.5-4 год. Зв'язування з білками плазми – 41-42%. T1/2; становить 63-68 год у здорових добровольців і 79-115 год - у пацієнтів з гіперпролактинемією. Внаслідок тривалого T1/2; стан рівноважної концентрації досягається через 4 тижні терапії. Метаболізм та виведення. Активно метаболізується. Метаболіти мають значно менший ефект щодо придушення секреції пролактину порівняно з каберголіном. Виводиться нирками і через кишечник близько 18% і 72% від прийнятої дози каберголіна відповідно, у вигляді незміненого каберголіна нирками виводиться 2-3%.Показання до застосуваннязапобігання післяпологової лактації; придушення вже встановленої післяпологової лактації; лікування порушень, пов'язаних з гіперпролактинемією, включаючи аменорею, олігоменорею, ановуляцію, галакторею; пролактинсекретуючі аденоми гіпофіза (мікро- та макропролактиноми); ідіопатична гіперпролактинемія; синдром порожнього турецького сідла у поєднанні з гіперпролактинемією.Протипоказання до застосуваннявік до 16 років (безпека та ефективність у даної категорії пацієнтів не встановлена); препарат містить лактозу. Не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, уродженим дефіцитом лактази lapp або при порушенні всмоктування глюкози-галактози; підвищена чутливість до каберголіну або інших компонентів препарату, а також до будь-яких алкалоїдів ріжків. З обережністю при наступних станах та/або захворюваннях: артеріальна гіпертензія, що розвинулася на фоні вагітності (наприклад, прееклампсія) та/або післяпологова артеріальна гіпертензія; тяжкі захворювання серцево-судинної системи, синдром Рейно; виразка, шлунково-кишкова кровотеча; тяжка печінкова недостатність; тяжкі психотичні та когнітивні порушення (в т.ч. в анамнезі); наявність фіброзних змін серця (вальвулопатія) та дихальної системи (плеврит/плевральний фіброз), в т.ч. в анамнезі; одночасний прийом з препаратами, які мають гіпотензивну дію (через ризик розвитку ортостатичної гіпотензії).Вагітність та лактаціяОскільки контрольовані клінічні дослідження із застосуванням каберголіна у вагітних жінок не проводилися, призначення препарату при вагітності можливе лише у разі нагальної потреби, коли потенційна користь від застосування препарату для жінки значно перевищує можливий ризик для плода. Настання вагітності слід уникати протягом щонайменше одного місяця після припинення прийому каберголіну. Якщо вагітність настала на фоні лікування каберголіном, слід розглянути доцільність відміни препарату, також з огляду на співвідношення потенційної користі від застосування препарату для жінки та можливого ризику для плода. Оскільки каберголін пригнічує лактацію, не слід призначати матерям, які бажають годувати груддю. Під час лікування каберголіном слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяБезпека каберголіна досліджувалась більш ніж у 900 пацієнтів з гіперпролактинемією; вираженість більшості побічних ефектів була слабкою чи помірною. У 4-тижневому подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні пацієнти отримували каберголін у фіксованих дозах 0,125, 0,5, 0,75 та 1,0 мг двічі на тиждень; дози було зменшено вдвічі протягом першого тижня. Відзначалися такі побічні ефекти (поруч із назвою вказаний відсоток народження даного побічного ефекту у групі каберголіна, у дужках - у групі плацебо): З боку нервової системи та органів чуття: головний біль 26% (25%), запаморочення 15% (5%), вертиго 1% (0%), парестезія 1% (0%), сонливість 5% (5%), депресія 3% (5%), знервованість 2% (0%), астенія 9% (10%), стомлюваність 7% (0%), порушення зору 1% (0%). З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): ортостатична гіпотензія 4% (0%). З боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія 2% (0%), нудота 27% (20%), блювання 2% (0%), запор 10% (0%), біль у животі 5% (5%). Інші: припливи спека 1% (5%), біль у молочних залозах 1% (0%), дисменорея 1% (0%). Безпека каберголіну досліджувалась у контрольованих та неконтрольованих випробуваннях приблизно у 1200 пацієнтів із хворобою Паркінсона, які отримували каберголін у дозах, що значно перевищують МРДЧ для пацієнтів з гіперпролактинемією (до 11,5 мг на добу). У цих пацієнтів були виявлені такі побічні ефекти, як дискінезія, галюцинації, сплутаність свідомості, периферичні набряки. Рідко відзначалися серцева недостатність, плевральний випіт, легеневий фіброз, виразка шлунка або дванадцятипалої кишки, є повідомлення про один випадок констриктивного перикардиту.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне застосування з алкалоїдами ріжків та їх похідними (при тривалій терапії каберголіном). При одночасному застосуванні антагоністи допамінових рецепторів (похідні фенотіазину, бутирофенону, тіоксантену; метоклопраміду) можуть послабити дію каберголіну. Не рекомендується одночасне застосування каберголіна з макролідами у зв'язку з можливим підвищенням концентрації каберголіна у плазмі. Механізм взаємодії макролідів з каберголином досить вивчений, але, очевидно, пояснюється здатністю макролідів і каберголина конкурентно інгібувати систему цитохрому Р450.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі. Для запобігання лактації після пологів; - 1 мг одноразово (2 таб.) у перший день після пологів. Для придушення лактації, що встановилася; - по 0.25 мг (1/2 таб.) 2 рази/сут через кожні 12 год протягом 2 днів (загальна доза - 1 мг). З метою зниження ризику ортостатичної гіпотензії у матерів-годувальниць, одноразова доза препарату Берголак не повинна перевищувати 0.25 мг. Для лікування порушень, пов'язаних з гіперпролактинемією: початкова доза, що рекомендується, становить 0.5 мг на тиждень в 1 прийом (1 таб.) або в 2 прийоми (по 1/2 таб., наприклад, у понеділок і четвер). Збільшення тижневої дози має проводитися поступово – на 0.5 мг із місячним інтервалом до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Терапевтична доза зазвичай становить 1 мг на тиждень, але може коливатися від 0,25 до 2 мг на тиждень. Максимальна доза для пацієнтів з гіперпролактинемією не повинна перевищувати 4,5 мг на тиждень. Залежно від переносимості тижневу дозу препарату Берголак можна приймати одноразово або розділити на 2 і більше прийомів на тиждень. Поділ тижневої дози на кілька прийомів рекомендується при призначенні препарату більше 1 мг на тиждень. Імовірність розвитку побічних явищ можна зменшити, розпочавши терапію препаратом Берголак з низькою дозою (наприклад, по 0.25 мг 1 раз на тиждень), з подальшим її збільшенням до досягнення терапевтичної дози. Для поліпшення переносимості препарату при виникненні виражених побічних явищ можливе тимчасове зниження дози з подальшим збільшенням (наприклад, збільшення на 0.25 мг на тиждень кожні 2 тижні).ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, біль у животі, запор, зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, головний біль, судоми литкових м'язів, різка астенія, пітливість, сонливість, психомоторне збудження, психоз, галюцинації. Лікування: промивання шлунка, контроль артеріального тиску, призначення антагоністів допамінових рецепторів (похідні фенотіазину, бутирофенону, тіоксантену, метоклопраміду).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 пігулка містить каберголін 500 мкг. В упаковці 2, 8, 10 чи 30 шт.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл. Абсорбція висока, не залежить від їди. Час досягнення З max; у плазмі крові – 0.5-4 год. Зв'язування з білками плазми – 41-42%. T 1/2 ; становить 63-68 год у здорових добровольців і 79-115 год - у пацієнтів з гіперпролактинемією. Внаслідок тривалого T 1/2 ; стан рівноважної концентрації досягається через 4 тижні терапії. Метаболізм та виведення. Активно метаболізується. Метаболіти мають значно менший ефект щодо придушення секреції пролактину порівняно з каберголіном. Виводиться нирками і через кишечник близько 18% і 72% від прийнятої дози каберголіна відповідно, у вигляді незміненого каберголіна нирками виводиться 2-3%.Показання до застосуваннязапобігання післяпологової лактації; придушення вже встановленої післяпологової лактації; лікування порушень, пов'язаних з гіперпролактинемією, включаючи аменорею, олігоменорею, ановуляцію, галакторею; пролактинсекретуючі аденоми гіпофіза (мікро- та макропролактиноми); ідіопатична гіперпролактинемія; синдром порожнього турецького сідла у поєднанні з гіперпролактинемією.Протипоказання до застосуваннявік до 16 років (безпека та ефективність у даної категорії пацієнтів не встановлена); препарат містить лактозу. Не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, уродженим дефіцитом лактази lapp або при порушенні всмоктування глюкози-галактози; підвищена чутливість до каберголіну або інших компонентів препарату, а також до будь-яких алкалоїдів ріжків. З обережністю при наступних станах та/або захворюваннях: артеріальна гіпертензія, що розвинулася на фоні вагітності (наприклад, прееклампсія) та/або післяпологова артеріальна гіпертензія; тяжкі захворювання серцево-судинної системи, синдром Рейно; виразка, шлунково-кишкова кровотеча; тяжка печінкова недостатність; тяжкі психотичні та когнітивні порушення (в т.ч. в анамнезі); наявність фіброзних змін серця (вальвулопатія) та дихальної системи (плеврит/плевральний фіброз), в т.ч. в анамнезі; одночасний прийом з препаратами, які мають гіпотензивну дію (через ризик розвитку ортостатичної гіпотензії).Вагітність та лактаціяОскільки контрольовані клінічні дослідження із застосуванням каберголіна у вагітних жінок не проводилися, призначення препарату при вагітності можливе лише у разі нагальної потреби, коли потенційна користь від застосування препарату для жінки значно перевищує можливий ризик для плода. Настання вагітності слід уникати протягом щонайменше одного місяця після припинення прийому каберголіну. Якщо вагітність настала на фоні лікування каберголіном, слід розглянути доцільність відміни препарату, також з огляду на співвідношення потенційної користі від застосування препарату для жінки та можливого ризику для плода. Оскільки каберголін пригнічує лактацію, не слід призначати матерям, які бажають годувати груддю. Під час лікування каберголіном слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяБезпека каберголіна досліджувалась більш ніж у 900 пацієнтів з гіперпролактинемією; вираженість більшості побічних ефектів була слабкою чи помірною. У 4-тижневому подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні пацієнти отримували каберголін у фіксованих дозах 0,125, 0,5, 0,75 та 1,0 мг двічі на тиждень; дози було зменшено вдвічі протягом першого тижня. Відзначалися такі побічні ефекти (поруч із назвою вказаний відсоток народження даного побічного ефекту у групі каберголіна, у дужках - у групі плацебо): З боку нервової системи та органів чуття: головний біль 26% (25%), запаморочення 15% (5%), вертиго 1% (0%), парестезія 1% (0%), сонливість 5% (5%), депресія 3% (5%), знервованість 2% (0%), астенія 9% (10%), стомлюваність 7% (0%), порушення зору 1% (0%). З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): ортостатична гіпотензія 4% (0%). З боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія 2% (0%), нудота 27% (20%), блювання 2% (0%), запор 10% (0%), біль у животі 5% (5%). Інші: припливи спека 1% (5%), біль у молочних залозах 1% (0%), дисменорея 1% (0%). Безпека каберголіну досліджувалась у контрольованих та неконтрольованих випробуваннях приблизно у 1200 пацієнтів із хворобою Паркінсона, які отримували каберголін у дозах, що значно перевищують МРДЧ для пацієнтів з гіперпролактинемією (до 11,5 мг на добу). У цих пацієнтів були виявлені такі побічні ефекти, як дискінезія, галюцинації, сплутаність свідомості, периферичні набряки. Рідко відзначалися серцева недостатність, плевральний випіт, легеневий фіброз, виразка шлунка або дванадцятипалої кишки, є повідомлення про один випадок констриктивного перикардиту.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне застосування з алкалоїдами ріжків та їх похідними (при тривалій терапії каберголіном). При одночасному застосуванні антагоністи допамінових рецепторів (похідні фенотіазину, бутирофенону, тіоксантену; метоклопраміду) можуть послабити дію каберголіну. Не рекомендується одночасне застосування каберголіна з макролідами у зв'язку з можливим підвищенням концентрації каберголіна у плазмі. Механізм взаємодії макролідів з каберголином досить вивчений, але, очевидно, пояснюється здатністю макролідів і каберголина конкурентно інгібувати систему цитохрому Р450.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі. Для запобігання лактації після пологів; - 1 мг одноразово (2 таб.) у перший день після пологів. Для придушення лактації, що встановилася; - по 0.25 мг (1/2 таб.) 2 рази/сут через кожні 12 год протягом 2 днів (загальна доза - 1 мг). З метою зниження ризику ортостатичної гіпотензії у матерів-годувальниць, одноразова доза препарату Берголак не повинна перевищувати 0.25 мг. Для лікування порушень, пов'язаних з гіперпролактинемією: початкова доза, що рекомендується, становить 0.5 мг на тиждень в 1 прийом (1 таб.) або в 2 прийоми (по 1/2 таб., наприклад, у понеділок і четвер). Збільшення тижневої дози має проводитися поступово – на 0.5 мг із місячним інтервалом до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Терапевтична доза зазвичай становить 1 мг на тиждень, але може коливатися від 0,25 до 2 мг на тиждень. Максимальна доза для пацієнтів з гіперпролактинемією не повинна перевищувати 4,5 мг на тиждень. Залежно від переносимості тижневу дозу препарату Берголак можна приймати одноразово або розділити на 2 і більше прийомів на тиждень. Поділ тижневої дози на кілька прийомів рекомендується при призначенні препарату більше 1 мг на тиждень. Імовірність розвитку побічних явищ можна зменшити, розпочавши терапію препаратом Берголак з низькою дозою (наприклад, по 0.25 мг 1 раз на тиждень), з подальшим її збільшенням до досягнення терапевтичної дози. Для поліпшення переносимості препарату при виникненні виражених побічних явищ можливе тимчасове зниження дози з подальшим збільшенням (наприклад, збільшення на 0.25 мг на тиждень кожні 2 тижні).ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, біль у животі, запор, зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, головний біль, судоми литкових м'язів, різка астенія, пітливість, сонливість, психомоторне збудження, психоз, галюцинації. Лікування: промивання шлунка, контроль артеріального тиску, призначення антагоністів допамінових рецепторів (похідні фенотіазину, бутирофенону, тіоксантену, метоклопраміду).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Активні речовини: бетаметазон дипропіонат - 6,43 мг у перерахунку на бетаметазон - 5,0 мг; бетаметазону натрію фосфат – 2,63 мг у перерахунку на бетаметазон – 2,0 мг; Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (Е 218) - 1,3 мг, пропілпарагідроксибензоат (Е 216) - 0,2 мг, бензиловий спирт - 9,0 мг, натрію хлорид - 5,5 мг, натрію гідрофосфат - 0,6 мг, динатрію едетат дигідрат – 0,1 мг, кармелозу натрію – 5,2 мг, полісорбат-80 – 0,5 мг, макрогол-4000 – 25,0 мг, вода для ін'єкцій – до 1 мл. Суспензія для ін'єкцій, 7 мг/мл. По 1 мл ампули з прозорого скла типу ІП (шприцевого наповнення) з кільцем зламу (або точкою зламу). На ампули наклеюють етикетки самоклеючі. По 1 або 5 ампул вкладають у блістер із полімерної плівки. По 1 блістер з ампулами разом з інструкцією по застосуванню вкладають в пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або жовтуватого кольору, злегка в'язка рідина, що містить часто суспендовані частинки білого або майже білого кольору. При збовтуванні утворюється суспензія білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Бетаметазону натрію фосфат добре розчинний і після внутрішньом'язового (в/м) введення швидко піддається гідролізу і практично відразу абсорбується з місця введення, що забезпечує швидкий початок терапевтичної дії. Бетаметазон дипропіонат повільно абсорбується з депо. Зв'язок бетаматезону із білками плазми становить 62,5%. Метаболізм та виведення Метаболізується у печінці з утворенням переважно неактивних метаболітів. Бетаметазону дипропіонат метаболізується поступово, що зумовлює тривалу дію препарату, та виводиться протягом більш ніж 10 днів. Бетаметазону натрію фосфат практично повністю виводиться протягом дня після введення. Виводиться бетаметазон переважно нирками.ФармакодинамікаБетаспан® Депо - синтетичний глюкокортикостероїд (ГКС), має високу глюкокортикостероїдну та незначну мінералокортикостероїдну активність. Препарат має протизапальну, протиалергічну та імунодепресивну дію, а також надає виражену та різноманітну дію на різні види обміну речовин. Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами з утворенням комплексу, що проникає в ядро ​​клітини, та стимулює синтез матричної рибонуклеїнової кислоти, остання індукує утворення білків, у т.ч. ліпокортину, що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та пригнічує синтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та ін. Білковий обмін: зменшує кількість білка в плазмі крові (за рахунок глобулінів) з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках, посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру переважно в області плечового пояса, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вуглеводний обмін: збільшує всмоктування вуглеводів зі шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки в кров, підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз, що призводять до активації глюкозо-6-фосфатази. Водно-електролітний обмін: затримує іони натрію (Na+) та воду в організмі, стимулює виведення іонів калію (К+) (мінералокортикостероїдна активність), знижує всмоктування кальцію (Са2+) із ШКТ, "вимиває" іони Са2+ з кісток, підвищує виведення іонів Са2+ нирками. Протизапальний ефект пов'язаний із пригніченням вивільнення еозинофілами медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних). Протиалергічний ефект розвивається в результаті придушення синтезу і секреції медіаторів алергії, зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів імунної відповіді організму Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість секрету слизової оболонки бронхів за рахунок пригнічення або скорочення його продукції. Імунодепресивний ефект обумовлений гальмуванням вивільнення, цитокінів (інтерлейкіну 1, інтерлейкіну 2, інтерферону гама) з лімфоцитів та макрофагів. Пригнічує синтез та секрецію АКТГ і вдруге – синтез ендогенних глюкокортикоїдів. Пригнічує секрецію тиреотропного гормону (ТТГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). Пригнічує вивільнення бета-ліпотропіну, але не знижує вміст бета-ендорфіну, що циркулює. Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини. Бетаметазон натрію фосфат є легко розчинною сполукою, яка добре всмоктується після парентерального введення тканини і забезпечує швидкий ефект. Бетаметазон дипропіонат має повільніше всмоктування. Комбінуванням цих солей бетаметазону можливе створення лікарського препарату як з короткочасною (але швидкою), так і тривалою дією. Залежно від способу застосування (внутрішньовенно (в/в), внутрішньом'язово (в/м), внутрішньогриартикулярно, періартикулярно, внутрішньошкірно (в/к)) досягається загальний або місцевий ефект.Показання до застосуванняЛікування станів і захворювань, при яких терапія кортикостероїдами дозволяє досягти адекватного клінічного ефекту (необхідно враховувати, що при деяких захворюваннях терапія кортикостероїдів є додатковою і не замінює стандартну терапію): Захворювання кістково-м'язової системи та м'яких тканин у т. ч. ревматоїдний артрит, остеоартроз, бурсити, анкілозуючий спондилоартрит, епікондиліт, кокцигодинія, кривошия, гангліозна кіста, екзостоз, фасціїт. Алергічні захворювання, зокрема. бронхіальна астма, сінна лихоманка (поліноз), алергічний бронхіт, сезонний або цілорічний риніт, лікарська алергія, сироваткова хвороба, реакції на укуси комах. Дерматологічні захворювання, в т. ч. атопічний дерматит, монетоподібна екзема, нейродерміти, контактний дерматит, виражений фотодерматит, кропив'янка, червоний плоский лишай, гніздова алопеція, дискоїдний червоний вовчак, псоріаз, келоїдні рубці, звичайна бульбашка. Системні захворювання сполучної тканини, включаючи системний червоний вовчак, склеродермію, дерматоміозит, вузликовий періартеріїт. Гемобластози (паліативна терапія лейкозу та лімфом у дорослих; гострий лейкоз у дітей). Первинна або вторинна недостатність кори надниркових залоз (при обов'язковому одночасному застосуванні мінералокортикостероїдів). Інші захворювання та патологічні стани, що потребують системної глюкокортикоїди терапії (адреногенітальний синдром, регіонарний ілеїт, патологічні зміни крові при необхідності застосування глюкокортикостероїдів).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бетаметазону або інших компонентів препарату або інших кортикостероїдів; системні мікози; внутрішньовенне, підшкірне, епідуральне, інтратекальне введення; введення безпосередньо у сухожилля м'язів; при внутрішньосуглобовому введенні: нестабільний суглоб, інфекційний артрит; введення в інфіковані поверхні та міжхребцевий простір; дитячий вік до 3-х років (наявність у складі бензилового спирту); порушення коагуляції (в т.ч. лікування антикоагулянтами); тромбоцитопенічна пурпура (внутрішньом'язове введення); період грудного вигодовування; одночасне введення імуносупресивних доз препарату або живими або ослабленими вакцинами. З обережністю: Паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або нещодавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); активний або латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної протимікробної терапії. Період вакцинації (інактивованими вакцинами) за 8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації, лімфаденіт після щеплення БЦЖ. Імунодефіцитні стани (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфікування). Захворювання шлунково-кишкового тракту: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт, абсцес або інші гнійні інфекції. Захворювання серцево-судинної системи, зокрема. нещодавно перенесений інфаркт міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини та внаслідок цього розрив серцевого м'яза); декомпенсована хронічна серцева недостатність; артеріальна гіпертензія; гіперліпідемія. Ендокринні захворювання – цукровий діабет, зниження толерантності до глюкози, тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга, ожиріння ІІІ-ІV ступеня. Тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз, цироз печінки. Гіпоальбумінемія та стани, що призводять до її виникнення. Гострий психоз, тяжкі афективні розлади (в т.ч. в анамнезі, особливо "стероїдний" психоз). Системний остеопороз, міастенія gravis, поліомієліт (за винятком бульбарної форми енцефаліту). Відкрито- та закритокутова глаукома, захворювання очей, спричинені Herpes simplex (через ризик перфорації рогівки). Вагітність. Для внутрішньосуглобового введення: загальний тяжкий стан пацієнта, неефективність (або короткочасність) дії двох попередніх введень (з урахуванням індивідуальних властивостей ГКС, що застосовувалися). Потрібне дотримання запобіжних заходів у пацієнтів у літньому віці через підвищену чутливість до глюкокортикостероїдів, особливо у жінок у постменопаузі (високий ризик остеопорозу); при судомному синдромі.Вагітність та лактаціяКонтрольовані дослідження безпеки застосування бетаметазону при вагітності не проводились. Застосування препарату Бетаспан® Депо в період вагітності, особливо у перші 3 місяці, показано лише у разі перевищення очікуваного терапевтичного ефекту для матері над можливим негативним впливом на організм плода. Слід ретельно контролювати стан пацієнток із гестозом ІІ половини вагітності (особливо з прееклампсією). У дослідженнях на тваринах були зареєстровані вади та порушення (затримка) розвитку плода на фоні застосування кортикостероїдів під час вагітності. При тривалому або неодноразовому застосуванні кортикостероїдів під час вагітності може збільшуватися ризик затримки внутрішньоутробного розвитку плода. При застосуванні бетаметазону під час вагітності у новонароджених були зареєстровані випадки гіпертрофії міокарда та гастроезофагеального рефлюксу. Новонароджені, матері яких отримували терапевтичні дози кортикостероїдів під час вагітності, повинні перебувати під медичним контролем (для раннього виявлення надниркової недостатності). ГКС проникають у грудне молоко. При необхідності застосування препарату Бетаспан® Депо в період грудного вигодовування, годування груддю слід припинити (через можливі побічні ефекти у дітей), беручи до уваги важливість терапії для матері.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів, як при застосуванні та інших кортикостероїдів, залежать від величини використовуваної дози та тривалості застосування препарату. Ці явища зазвичай є оборотними і можуть бути усунені або зменшені при зниженні дози. Порушення імунної системи: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. Порушення з боку ендокринної системи: вторинна наднирникова недостатність (особливо в період стресу при захворюванні, травмі, хірургічному втручанні), синдром Іценко-Кушинга, зниження толерантності до глюкози, "стероїдний" цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету гіпоглікемічні препарати, порушення внутрішньоутробного розвитку, затримка росту та статевого розвитку у дітей, гірсутизм, гіпертрихоз, витончення волосся на голові, пригнічення функції гіпофіза. Порушення з боку обміну речовин та харчування: гіпернатріємія, збільшення виведення калію, збільшення виведення кальцію, гіпокаліємічний алкалоз, затримка рідини в тканинах, негативний азотистий баланс (через катаболізм білка), ліпоматоз (в т.ч. медіастинальний та епідуральний ліпоматоз, які можуть викликати неврологічні ускладнення), підвищення маси тіла, підвищення апетиту, гіперхолестеринемія, гіпергригліцеридемія. Порушення психіки: ейфорія, зміни настрою, депресія (з вираженими психотичними реакціями), особистісні розлади, підвищена дратівливість, безсоння. Порушення з боку нервової системи: судоми, підвищення внутрішньочерепного тиску з набряком диска зорового нерва (частіше після закінчення терапії), запаморочення, головний біль, неврит, нейропатія, парестезія, при інтекальному введенні – арахноїдит, менінгіт, парез/параліч, сенсорні порушення. Порушення з боку органу зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, екзофтальм, погіршення симптомів виразки рогівки, перфорація рогівки при існуючому кератиті (особливо герпетичному), птоз, мідріаз, хемоз; у поодиноких випадках - сліпота (при введенні препарату в області обличчя та голови). Порушення з боку серця: хронічна серцева недостатність (у схильних пацієнтів), порушення ритму серця, брадикардія, тахікардія, непритомність, набряк легень, дилятаційна кардіоміопатія, гіпертрофічна міопатія у недоношених дітей, розрив міокарда після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда. Порушення судин: зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, васкуліт, тромбоемболічні ускладнення. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту з можливою подальшою перфорацією та кровотечею, гострий панкреатит, метеоризм, гикавка, нудота, гепатомегалія, підвищення активності "печінкових" ферментів (зазвичай оборотне). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: порушення загоєння ран, атрофія та витончення шкіри, петехії, екхімози, підвищене потовиділення, дерматит, "стероїдні вугри", стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозу, зниження реакції при проведенні шкірних тестів, , алергічний дерматит, еритема, телеангіоектазії, розацеа. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: м'язова слабкість, "стероїдна" міопатія, втрата м'язової маси, посилення міастенічних симптомів при тяжкій псевдопаралітичній міастенії, остеопороз, компресійний перелом хребта, асептичний некроз головки стегнових сухожилля, нестабільність суглобів (при повторних внутрішньосуглобових введеннях), нейрогенна артропатія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: порушення менструального циклу, збільшення або зменшення рухливості та кількості сперматозоїдів. Загальні розлади та порушення в місці введення: гіперпігментація, гіпопігментація, підшкірна та шкірна атрофія, асептичний абсцес, "припливи" крові до обличчя після ін'єкції (або внутрішньосуглобового введення).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з фенобарбіталом, рифампіцином, карбамазепіном, примідоном, фенітоїном або ефедрином можливе прискорення метаболізму кортикостероїдів при зниженні їх терапевтичної активності. При сумісному застосуванні кортикостероїдів та калій виводять діуретиків підвищується ймовірність розвитку гіпокаліємії. ГКС можуть посилювати виведення калію, спричинене амфотерицином. Одночасне застосування кортикостероїдів та серцевих глікозидів підвищує ризик виникнення аритмії або дигіталісної інтоксикації (через гіпокаліємію). При сумісному застосуванні кортикостероїдів та непрямих антикоагулянтів можливі зміни згортання крові, що вимагають корекції дози антикоагулянтів. При комбінованому застосуванні кортикостероїдів з нестероїдними протизапальними препаратами, саліцилатами, етанолом та етанолвмісними препаратами можливе підвищення частоти появи або інтенсивності ерозивно-виразкових уражень ШКТ, збільшення ризику шлунково-кишкових кровотеч. При сумісному застосуванні глюкокортикостероїдів можуть знизити концентрацію саліцилатів у плазмі крові. Одночасне введення глюкокортикостероїдів та соматропіну може призвести до уповільнення абсорбції останнього (слід уникати введення доз бетаметазону, що перевищують 0,3-0,45 мг/м поверхні тіла на день). Аміноглутетемід може спричинити зниження кортикостероїд-індукованого придушення функції надниркових залоз. При одночасному застосуванні кортикостероїдів та кетоконазолу або ітраконазолу можливе посилення системних побічних ефектів кортикостероїдів. Естрогени, включаючи естрогеновмісні пероральні контрацептивні препарати, можуть зменшити метаболізм кортикостероїдів у печінці, тим самим збільшити їх ефект. ГКС можуть зменшити ефект інгібіторів холінестерази, що може призвести до розвитку вираженої слабкості у пацієнтів із міастенією gravis. По можливості, інгібітори холінестерази повинні бути скасовані принаймні за 24 години до початку терапії кортикостероїдами. При одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) можлива зміна картини крові. При одночасному застосуванні з протитуберкульозним препаратом ізоніазидом відзначалося зниження концентрації ізоніазиду у плазмі. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають ізоніазид. Одночасне застосування циклоспорину та кортикостероїдів може призвести до підвищення концентрації циклоспорину та посилення дії кортикостероїдів. Існує високий ризик розвитку судом. При одночасному застосуванні кортикостероїдів з антибіотиками групи макролідів можливе значне зменшення виведення кортикостероїдів. При одночасному застосуванні з колестираміном можливе збільшення виведення кортикостероїдів. Гіпокаліємія, що викликається кортикостероїдами, може збільшувати вираженість і тривалість м'язової блокади на фоні прийому міорелаксантів. При одночасному застосуванні бетаметазону та атропіну або інших холінолітичних засобів можливе додаткове підвищення внутрішньоочного тиску. При одночасному застосуванні кортикостероїдів та протималярійних препаратів групи хінолінів (хлорохін, гідроксихлорохін, мефлохін) існує підвищений ризик розвитку міопатії, кардіоміопатії. При одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів та празиквантелу можливе зниження його концентрації в крові. При одночасному застосуванні кортикостероїдів та протиреліну можливе зниження стимульованого протиреліном вивільнення гіреотропного гормону. На фоні застосування кортикостероїдів може бути отриманий помилково-негативний результат при проведенні азотного блакитного тетразолевого тесту для виявлення бактеріальної інфекції.Спосіб застосування та дозиВнутрішньом'язове, внутрішньосуглобове, навколосуглобове, інтрабурсальне, внутрішньошкірне, внутрішньотканинне та внутрішньоосередкове введення. Незначні розміри кристалів бетаметазону дипропіонату дозволяють застосовувати голки невеликого діаметру (аж до 26 калібру) для внутрішньошкірного введення та введення безпосередньо у вогнище ураження. НЕ ВВОДИТИ ВНУТРІШНО! НЕ ВВОДИТИ ПІДКІЖНО! Суворе дотримання правил асептики є обов'язковим при застосуванні препарату. Шприц слід струсити перед введенням препарату. Режим дозування та спосіб введення встановлюють індивідуально, залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції пацієнта. При системній терапії початкова доза препарату Бетаспан Депо в більшості випадків становить 1-2 мл. Введення повторюють при необхідності, залежно від стану пацієнта. В/м введення В/м введення препарату Бетаспан® Депо слід здійснювати глибоко в м'яз, вибираючи при цьому великі м'язи та уникаючи потрапляння в інші тканини (для запобігання атрофічним змінам). При тяжких станах, що вимагають вживання екстрених заходів, початкова доза становить 2 мл препарату. При різних дерматологічних захворюваннях зазвичай досить введення 1 мл препарату. При захворюваннях дихальної системи початок дії препарату настає протягом декількох годин після внутрішньом'язової ін'єкції. При бронхіальній астмі, сінній лихоманці, алергічному бронхіті та алергічному риніті суттєве поліпшення стану досягається після введення 1-2 мл препарату. При гострих та хронічних бурситах початкова доза для внутрішньом'язового введення становить 1-2 мл препарату. За необхідності проводять кілька повторних ін'єкцій. Якщо задовільна клінічна відповідь не настає через певний проміжок часу, препарат слід відмінити та призначити іншу терапію. Місцеве запровадження При місцевому введенні одночасне застосування місцевоанестезуючого препарату необхідне лише в окремих випадках. Якщо воно бажано, то застосовують 1% або 2% розчини прокаїну гідрохлориду або лідокаїну, що не містять метилпарабену, пропілпарабену, фенолу та інших подібних речовин. При цьому змішування виробляють у шприці, спочатку набираючи у шприц із флакона необхідну дозу препарату Бетаспан Депо. Потім цей же шприц забирають з ампули необхідну кількість місцевого анестетика і струшують протягом короткого періоду часу. При гострих бурситах (субдельтовидному, підлопатковому, ліктьовому та переднадколінниковому) введення 1-2 мл препарату в синовіальну сумку полегшує біль і відновлює рухливість суглоба протягом декількох годин. Після усунення загострення при хронічних бурситах застосовують менші дози препарату. При гострих тендосиновітах, тендинітах та перитендинітах одна ін'єкція препарату покращує стан хворого; при хронічних – ін'єкцію повторюють залежно від реакції пацієнта. Слід уникати введення препарату у сухожилля. Внутрішньосуглобове введення препарату в дозі 0,5-2 мл знімає біль, обмеження рухливості суглобів при ревматоїдному артриті та остеоартрозі протягом 2-4 годин після введення. Тривалість терапевтичного впливу значно варіює і може становити 4 і більше тижнів. Рекомендовані дози при введенні у великі суглоби становлять від 1 до 2 мл; у середні – 0,5-1 мл; у дрібні – 0,25-0,5 мл. При деяких дерматологічних захворюваннях ефективним є внутрішньошкірне введення препарату безпосередньо в осередок ураження, доза становить 0,2 мл/см . Вогнище рівномірно обколюють, використовуючи туберкуліновий шприц та голку діаметром близько 0,9 мм. Загальна кількість препарату на всіх ділянках не повинна перевищувати 1 мл протягом 1 тижня. Для введення в осередок ураження рекомендується застосовувати туберкуліновий шприц з голкою 25 калібру. Рекомендовані разові дози препарату (при інтервалі між введеннями 1 тиждень) при бурситах: при омозолілості 0,25-0,5 мл (зазвичай ефективні 2 ін'єкції), при шпорі - 0,5 мл, при обмеженні рухливості великого пальця стопи - 0 ,5 мл, при синовіальній кісті – 0,25-0,5 мл, при тендосиновіті – 0,5 мл, при гострому подагричному артриті – 0,5-1,0 мл. Для більшості ін'єкцій підходить туберкуліновий шприц із голкою 25 калібру. Після досягнення терапевтичного ефекту підтримуючу дозу підбирають шляхом поступового зниження дози Бетаспан® Депо, що вводиться через відповідні інтервали часу. Зниження продовжують до досягнення ефективної мінімальної дози. У разі виникнення або загрози виникнення стресової ситуації (не пов'язаної із захворюванням) може виникнути необхідність збільшення дози препарату. Скасування препарату після тривалої терапії проводять шляхом поступового зниження дози. Спостереження за станом пацієнта здійснюють принаймні протягом року після закінчення тривалої терапії або застосування у високих дозах.ПередозуванняСимптоми: гостре передозування бетаметазону не призводить до загрозливих для життя ситуацій. Введення протягом кількох днів кортикостероїдів у високих дозах не призводить до небажаних наслідків (за винятком випадків застосування дуже високих доз або при застосуванні при цукровому діабеті, глаукомі, загостренні ерозивно-виразкових уражень ШКТ або при одночасному застосуванні серцевих глікозидів, непрямих антикоагулянтів або калій. . Лікування: необхідний ретельний медичний контроль за станом пацієнта; слід підтримувати оптимальне споживання рідини та контролювати вміст електролітів у плазмі та в сечі (особливо співвідношення іонів Na+ та К+). За необхідності слід провести відповідну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПовідомлялося про тяжкі ускладнення з боку нервової системи (аж до летального результату) при епідуральному та інтратекальному введенні кортикостероїдів (під рентгеноскопічним контролем або без нього), що включають інфаркт спинного мозку, параплегію, квадриплегію, кіркову сліпоту та інсульт. Оскільки безпека та ефективність при епідуральному введенні кортикостероїдів не встановлені, цей спосіб не показаний для цієї групи лікарських препаратів. Рекомендовані способи введення вказані в розділі "Спосіб застосування та дози". Необхідно уникати внутрішньосудинного потрапляння препарату. Через відсутність даних щодо ризику кальцифікації введення препарату у міжхребцевий простір протипоказане. Режим дозування та спосіб введення встановлюють індивідуально, залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції пацієнта. Доза повинна бути якомога меншою, а період застосування якомога коротшим. Початкову дозу підбирають доти, доки не буде досягнуто необхідного терапевтичного ефекту. Потім поступово знижують дозу препарату Бетаспан Депо до мінімально ефективної підтримуючої дози. За відсутності ефекту від проведеної терапії або його тривалому застосуванні препарат скасовують також, поступово знижуючи дозу. Поступове скасування кортикостероїдів дозволяє зменшити ризик розвитку вторинної надниркової недостатності. При виникненні або загрозі виникнення стресової ситуації (не пов'язаної із захворюванням) може виникнути необхідність збільшити дозу препарату Бетаспан® Депо, препаратами вибору як доповнення мають бути препарати гідрокортизону та кортизону. Розвиток вторинної недостатності кори надниркових залоз у зв'язку з занадто швидким скасуванням кортикостероїдів можливе протягом декількох місяців після закінчення терапії. У разі виникнення або загрози виникнення стресової ситуації протягом цього періоду терапію препаратом Бетаспан® Депо слід відновити та одночасно призначити мінералокортикостероїдний препарат (через можливе порушення секреції мінералокортикостероїдів). Спостереження за станом пацієнта здійснюють принаймні протягом одного року після закінчення тривалої терапії або застосування у високих дозах. Введення препарату в м'які тканини, в осередок ураження та внутрішньосуглобово може при вираженій місцевій дії одночасно призвести до системної дії. Враховуючи ймовірність розвитку анафілактоїдних реакцій при парентеральному введенні кортикостероїдів, слід вжити необхідних запобіжних заходів перед введенням препарату, особливо за наявності у пацієнта, вказівок в анамнезі, на алергічні реакції до лікарських засобів. Препарат Бетаспан® Депо містить дві активні речовини – похідні бетаметазону, одна з яких – бетаметазону натрію фосфат – швидко проникає у системний кровотік, у зв'язку з чим слід враховувати його можливу системну дію. На тлі застосування препарату можливі порушення психіки (особливо у пацієнтів з емоційною лабільністю чи схильністю до психозів). Дія кортикостероїдів посилюється у пацієнтів з цирозом печінки або гіпотиреозом. При застосуванні препарату Бетаспан® Депо у пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція гіпоглікемічної терапії. Пацієнтів, які отримують кортикостероїди, не слід вакцинувати проти віспи. Не слід проводити й іншу імунізацію у пацієнтів, які отримують кортикостероїди (особливо у високих дозах), зважаючи на можливість розвитку неврологічних ускладнень та низьку імунну реакцію у відповідь (відсутність утворення антитіл). Препарат Бетаспан® Депо не слід застосовувати за 8 тижнів до та протягом 2 тижнів після вакцинації вбитими або інактивованими вірусними та антибактеріальними вакцинами. Однак проведення імунізації можливе при замісній терапії (наприклад, при первинній недостатності кори надниркових залоз). Пацієнтів, які отримують препарат Бетаспан® Депо в дозах, що пригнічують імунітет, слід попередити про необхідність уникати контакту з хворими на вітряну віспу та кір (особливо важливо при застосуванні препарату у дітей). На фоні застосування кортикостероїдів можливе пригнічення реакції при проведенні шкірних проб. При застосуванні препарату слід враховувати, що кортикостероїди можуть маскувати ознаки інфекційного захворювання, а також знижувати опірність організму інфекціям. Імуносупресивна дія кортикостероїдів може призвести до активації латентно протікаючої інфекції або загострення інгеркурентних інфекцій, включаючи інфекції, що викликаються мікроорганізмами: Candida, Mycobacterium, Toxoplasma, Strongyloides, Pneumocystis, Cryptococcus, Nocardia або Ame. Слід дотримуватись особливої ​​обережності при застосуванні кортикостероїдів у пацієнтів з підтвердженою або передбачуваною інфекцією Strongyloides (вугриця кишкова). У таких пацієнтів кортикостероїд-індукована імуносупресія може призвести до гіперінфекції Strongyloides та поширення інфекції за рахунок міграції личинок, яка часто супроводжується важким ентероколітом та септицемією, спричиненою грамнегативними мікроорганізмами, можливо з летальним результатом. Оскільки глюкокортикостероїди можуть погіршити перебіг амебіазу, що протікає латентно, всі пацієнти з незрозумілою діареєю або пацієнти, що прибули з країн з тропічним кліматом, повинні бути обстежені з метою виключення амебіазу до початку кортикостероїдів терапії. Необхідно ретельно дотримуватись правил асептики та антисептики при введенні препарату. Необхідно бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з високим ризиком інфікування (на гемодіалізі або з зубними протезами). Застосування препарату при активному туберкульозі можливе лише у випадках блискавичного або дисемінованого туберкульозу у поєднанні з адекватною протитуберкульозною терапією. При застосуванні препарату пацієнтам з латентним туберкульозом або під час віражу туберкулінової проби, підбір дози препарату Бетаспан® Депо має бути дуже ретельним (через небезпеку реактивації туберкульозу), а при тривалому застосуванні – необхідне проведення протитуберкульозної хіміопрофілактики. При профілактичному застосуванні рифампіцину слід враховувати прискорення кліренсу печінкового бетаметазону (може знадобитися корекція дози бетаметазону). За наявності рідини у суглобовій порожнині слід виключити септичний процес. Помітне посилення болючості, набряклості, підвищення температури навколишніх тканин та подальше обмеження рухливості суглоба свідчать про септичний артрит. Потрібно провести дослідження аспірованої суглобової рідини. При підтвердженні діагнозу необхідно призначити відповідну антибактеріальну терапію. Застосування препарату Бетаспан Депо при септичному артриті протипоказане. Повторні ін'єкції суглоба при остеоартрозі можуть підвищити ризик руйнування суглоба. Введення глюкокортикоїдів у тканину сухожилля поступово призводить до розриву сухожилля. Після успішної внутрішньосуглобової терапії пацієнту слід уникати перевантаження суглобів. Тривале застосування кортикостероїдів може призвести до задньої субкапсулярної катаракти (особливо у дітей), глаукомі з можливим ураженням зорового нерва і може сприяти розвитку вторинної очної інфекції (грибкової або вірусної). Необхідно періодично проводити офтальмологічне обстеження, особливо у пацієнтів, які отримують препарат Бетаспан® тижнів. Необхідно дотримуватися особливої ​​обережності, розглядаючи можливість системного застосування кортикостероїдів у пацієнтів при активному герпетичному ураженні очей (кератит, зумовлений вірусом простого герпесу). Застосування середніх та високих доз кортикостероїдів може призвести до підвищення артеріального тиску, затримки натрію та рідини в організмі та підвищеного виведення калію з організму (ці явища менш ймовірні у разі прийому синтетичних кортикостероїдів, якщо тільки вони не застосовуються у високих дозах). При тривалому застосуванні високих доз препарату Бетаспан® Депо, ризику аритмії та гіпокаліємії слід розглянути необхідність призначення калійвмісних препаратів та дієти з обмеженням кухонної солі. Усі кортикостероїди посилюють виведення кальцію. При одночасному застосуванні Бетаспан® Депо та серцевих глікозидів або препаратів, що впливають на електролітний склад плазми, потрібен контроль водно-електролітного балансу. З обережністю застосовують ацетилсаліцилову кислоту у комбінації з препаратом Бетаспан® Депо при гіпопротромбінемії. Необхідно бути обережними при застосуванні глюкокортикоїдів у літніх пацієнтів; у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, дивертикулітом, активною або латентною виразковою хворобою шлунка та/або кишечнику або з наявністю нещодавно створених кишкових анастомозів, остеопорозом, підтвердженими або підозрюваними паразитарними інфекціями (наприклад, стронгілоїдозом). Симптоми подразнення очеревини або зменшення больового синдрому при перфорації стінок шлунка або кишечника можуть бути мінімальними або відсутні у пацієнтів, які отримують кортикостероїди. Слід з обережністю застосовувати глюкокортикостероїди у пацієнтів з гіпотиреозом або міастенією gravis. Повідомляється про реєстрацію випадків саркоми Капоші у пацієнтів, які отримують глюкокортикостероїди, відміна даної терапії може призвести до ремісії захворювання. На фоні застосування кортикостероїдів можлива зміна рухливості та кількості сперматозоїдів. При тривалій терапії кортикостероїдами доцільно розглянути можливість переходу з парентерального на пероральне застосування кортикостероїдів, з урахуванням оцінки співвідношення "користь/ризик" Застосування у педіатрії Діти, яким проводитися терапія препаратом (особливо тривала), повинні перебувати під ретельним медичним наглядом щодо можливого відставання у зростанні та розвитку вторинної недостатності кори надниркових залоз. Застосування у спортсменів Пацієнтам, які беруть участь у змаганнях під контролем Всесвітньої антидопінгової агенції (WADA), перед початком лікування препаратом слід ознайомитися з правилами WADA, оскільки прийом Бетаспан® Депо може вплинути на результати допінгового контролю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Бетаспан® Депо необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія для ін'єкцій - 1 мл: Діюча речовина: бетаметазону дипропіонат 6,43 мг, що відповідає вмісту бетаметазону 5 мг; бетаметазону натрію фосфат 2,63 мг, що відповідає вмісту бетаметазону 2 мг; Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (Е218) - 1.3 мг, пропілпарагідроксибензоат (Е216) - 0.2 мг, бензиловий спирт - 9 мг, натрію хлорид - 5.5 мг, натрію гідрофосфат - 0.6 мг, динатрію е0ата 2, 5 діт. полісорбат 80 – 0.5 мг, макрогол 4000 – 25 мг, вода д/і – до 1 мл.ф. 5 скляних ампул по 1 мл у блістері з полімерної плівки.Фармакотерапевтична групаБетаспан Депо - синтетичний глюкокортикостероїд (ГКС), має високу глюкокортикостероїдну та незначну мінералокортикостероїдну активність. Препарат має протизапальну, протиалергічну та імунодепресивну дію, а також надає виражену та різноманітну дію на різні види обміну речовин.ФармакокінетикаВсмоктування та розподілення. Бетаметазону натрію фосфат добре розчинний і після внутрішньом'язового (в/м) введення швидко піддається гідролізу і практично відразу абсорбується з місця введення, що забезпечує швидкий початок терапевтичної дії. Бетаметазон дипропіонат повільно абсорбується з депо. Зв'язок бетаматезону із білками плазми становить 62,5%. Метаболізм і виведення. Метаболізується у печінці з утворенням переважно неактивних метаболітів. Бетаметазону дипропіонат метаболізується поступово, що зумовлює тривалу дію препарату, та виводиться протягом більш ніж 10 днів. Бетаметазону натрію фосфат практично повністю виводиться протягом дня після введення. Виводиться бетаметазон переважно нирками.ФармакодинамікаВзаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами з утворенням комплексу, що проникає в ядро ​​клітини, та стимулює синтез матричної рибонуклеїнової кислоти, остання індукує утворення білків, у т. ч. ліпокортину, що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти і пригнічує синтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та ін. Білковий обмел: зменшує кількість білка в плазмі крові у печінці та нирках, посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру переважно в області плечового пояса, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вуглеводний обмін: збільшує всмоктування вуглеводів із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки в кров, підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез аміпотрансфераз, що призводять до аміпотрансфераз. Водно-електролітний обмін: затримує іони натрію (Na+) та воду в організмі, стимулює виведення іонів калію (К") (мінералокортикостероїдна активність), знижує всмоктування кальцію (Са 2+ ) із ШКТ, "вимиває" іони Са з кісток, підвищує виведення іонів Са 2+нирками. Протизапальний ефект пов'язаний із пригніченням вивільнення еозинофілами медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних). Протиалергічний ефект розвивається в результаті придушення синтезу і секреції медіаторів алергії, зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів імунної відповіді організму Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість секрету слизової оболонки бронхів за рахунок пригнічення або скорочення його продукції. Імунодепресивний ефект обумовлений гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіну 1, інтерлейкіну 2, інтерферону гама) з лімфоцитів та макрофагів. Пригнічує синтез та секрецію ЛКТГ та вдруге – синтез ендогенних 1 КС. Пригнічує секрецію тиреотропного гормону (ТТГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). Пригнічує вивільнення бета-ліпотропіну, але не знижує вміст бета-ендорфіну, що циркулює. Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини. Бетаметазон натрію фосфат є легко розчинною сполукою, яка добре всмоктується після парентерального введення тканини і забезпечує швидкий ефект. Бетаметазон дипропіонат має повільніше всмоктування. Комбінуванням цих солей бетаметазону можливе створення лікарського препарату як з короткочасною (але швидкою), так і тривалою дією. Залежно від способу застосування (внутрішньовенно (в/в), внутрішньом'язово (в/м), внутрішньоартикулярно, періартикулярно, внутрішньошкірно (в/к)) досягається загальний або місцевий ефект.Показання до застосуванняЛікування станів та захворювань, при яких терапія кортикостероїдами дозволяє досягти адекватного клінічного ефекту (необхідно враховувати, що при деяких захворюваннях терапія кортикостероїдів є додатковою і не замінює стандартну терапію): захворювання кістково-м'язової системи та м'яких тканин у т. ч. ревматоїдний артрит, остеоартроз , бурсити, анкілозуючий спондилоартрит, епікондиліт, кокцигодинія, кривошия, гангліозна кіста, екзостоз, фасціїт; алергічні захворювання, у т. ч. бронхіальна астма, сінна лихоманка (поліноз), алергічний бронхіт, сезонний або цілорічний риніт, лікарська алергія, сироваткова хвороба, реакції на укуси комах; дерматологічні захворювання, в т. ч. атопічний дерматит, монетоподібна екзема, нейродерміти, контактний дерматит, виражений фотодерматит, кропив'янка, червоний плоский лишайдискоїдний червоний вовчак, псоріаз, келоїдні рубці, звичайна пухирчатка, кістозні форми акне; системні захворювання сполучної тканини, включаючи системний червоний вовчак, склеродермію, дерматоміозит, вузликовий періартеріїт; гемобластози (паліативна терапія лейкозу та лімфом у дорослих; гострий лейкоз у дітей); первинна або вторинна недостатність кори надниркових залоз (при обов'язковому одночасному застосуванні мінералокортикостероїдів); інші захворювання та патологічні стани, що потребують системної глюкокортикоїди терапії (адреногенітальний синдром, регіонарний ілеїт, патологічні зміни крові при необхідності застосування глюкокортикостероїдів).вузликовий періартеріїт; гемобластози (паліативна терапія лейкозу та лімфом у дорослих; гострий лейкоз у дітей); первинна або вторинна недостатність кори надниркових залоз (при обов'язковому одночасному застосуванні мінералокортикостероїдів); інші захворювання та патологічні стани, що потребують системної глюкокортикоїди терапії (адреногенітальний синдром, регіонарний ілеїт, патологічні зміни крові при необхідності застосування глюкокортикостероїдів).вузликовий періартеріїт; гемобластози (паліативна терапія лейкозу та лімфом у дорослих; гострий лейкоз у дітей); первинна або вторинна недостатність кори надниркових залоз (при обов'язковому одночасному застосуванні мінералокортикостероїдів); інші захворювання та патологічні стани, що потребують системної глюкокортикоїди терапії (адреногенітальний синдром, регіонарний ілеїт, патологічні зміни крові при необхідності застосування глюкокортикостероїдів).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бетаметазону або інших компонентів препарату або інших кортикостероїдів; системні мікози; внутрішньовенне, підшкірне, епідуральне, інтратекальне введення; введення безпосередньо у сухожилля м'язів; при внутрішньосуглобовому введенні: нестабільний суглоб, інфекційний артрит; введення в інфіковані поверхні та міжхребцевий простір; дитячий вік до 3-х років (наявність у складі бензинового спирту); порушення коагуляції (в т.ч. лікування антикоагулянтами); тромбоцитопенічна пурпура (внутрішньом'язове введення); період грудного вигодовування; одночасне введення імуносупресивних доз препарату з живими чи ослабленими вакцинами.Вагітність та лактаціяКонтрольовані дослідження безпеки застосування бетаметазону при вагітності не проводились. Застосування препарату Бетаспан Депо у період вагітності, особливо у перші 3 місяці, показано лише у разі перевищення очікуваного терапевтичного ефекту для матері над можливим негативним впливом на організм плода. Слід ретельно контролювати стан пацієнток із гестозом ІІ половини вагітності (особливо з прееклампсією). У дослідженнях на тваринах були зареєстровані вади та порушення (затримка) розвитку плода на фоні застосування кортикостероїдів під час вагітності. При тривалому або неодноразовому застосуванні кортикостероїдів під час вагітності може збільшуватися ризик затримки внутрішньоутробного розвитку плода. При застосуванні бетаметазону під час вагітності у новонароджених були зареєстровані випадки гіпертрофії міокарда та гастроезофагеального рефлюксу. Новонароджені, матері яких отримували терапевтичні дози кортикостероїдів під час вагітності, повинні перебувати під медичним контролем (для раннього виявлення надниркової недостатності). ГКС проникають у грудне молоко. При необхідності застосування препарату Бетаспан Депо в період грудного вигодовування, годування груддю слід припинити (через можливі побічні ефекти у дітей), беручи до уваги важливість терапії для матері. Діти, яким проводитися терапія препаратом (особливо тривала), повинні перебувати під ретельним медичним наглядом щодо можливого відставання у зростанні та розвитку вторинної недостатності кори надниркових залоз.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів, як при застосуванні та інших кортикостероїдів, залежать від величини використовуваної дози та тривалості застосування препарату. Ці явища зазвичай є оборотними і можуть бути усунені або зменшені при зниженні дози. Порушення імунної системи: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. Порушення з боку ендокринної системи: вторинна наднирникова недостатність (особливо в період стресу при захворюванні, травмі, хірургічному втручанні), синдром Іценко-Кушинга, зниження толерантності до глюкози, "стероїдний" цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету гіпоглікемічні препарати, порушення внутрішньоутробного розвитку, затримка росту та статевого розвитку у дітей, гірсутизм, гіпертрихоз, витончення волосся на голові, пригнічення функції гіпофіза. Порушення з боку обміну речовин та харчування: гіпернатріємія, збільшення виведення калію, збільшення виведення кальцію, гіпокаліємічний алкалоз, затримка рідини в тканинах, негативний азотистий баланс (через катаболізм білка), ліпоматоз (в т.ч. медіастинальний та епідуральний ліпоматоз, які можуть викликати неврологічні ускладнення), підвищення маси тіла, підвищення апетиту, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія. Порушення психіки: ейфорія, зміни настрою, депресія (з вираженими психотичними реакціями), особистісні розлади, підвищена дратівливість, безсоння. Порушення з боку нервової системи: судоми, підвищення внутрішньочерепного тиску з набряком диска зорового нерва (частіше після закінчення терапії), запаморочення, головний біль, неврит, нейропатія, парестезія, при інтекальному введенні – арахноїдит, менінгіт, парез/параліч, сенсорні порушення. Порушення з боку органу зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, екзофтальм, погіршення симптомів виразки рогівки, перфорація рогівки при існуючому кератиті (особливо герпетичному), птоз, мідріаз, хемоз; у поодиноких випадках - сліпота (при введенні препарату в області обличчя та голови). Порушення з боку серця: хронічна серцева недостатність (у схильних пацієнтів), порушення ритму серця, брадикардія, тахікардія, непритомність, набряк легень, дилятаційна кардіоміопатія, гіпертрофічна міопатія у недоношених дітей, розрив міокарда після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда. Порушення судин: зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, васкуліт, тромбоемболічні ускладнення. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту з можливою подальшою перфорацією та кровотечею, гострий панкреатит, метеоризм, гикавка, нудота, гепатомегалія, підвищення активності "печінкових" ферментів (зазвичай оборотне). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: порушення загоєння ран, атрофія та витончення шкіри, петехії, екхімози, підвищене потовиділення, дерматит, "стероїдні вугри", стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозу, зниження реакції при проведенні шкірних тестів, , алергічний дерматит, еритема, телеангіоектазії, розацеа. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: м'язова слабкість, "стероїдна" міопатія, втрата м'язової маси, посилення міастенічних симптомів при тяжкій псевдопаралітичній міастенії, остеопороз, компресійний перелом хребта, асептичний некроз головки стегнових сухожилля, нестабільність суглобів (при повторних внутрішньосуглобових введеннях), нейрогенна артропатія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: порушення менструального циклу, збільшення або зменшення рухливості та кількості сперматозоїдів. Загальні розлади та порушення в місці введення: гіперпігментація, гіпопігментація, підшкірна та шкірна атрофія, асептичний абсцес, "припливи" крові до обличчя після ін'єкції (або внутрішньосуглобового введення).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з фенобарбіталом, рифампіцином, карбамазепіном, примідоном, фенітоїном або ефедрином можливе прискорення метаболізму кортикостероїдів при зниженні їх терапевтичної активності. При сумісному застосуванні кортикостероїдів та калій виводять діуретиків підвищується ймовірність розвитку гіпокаліємії. ГКС можуть посилювати виведення калію, спричинене амфотерицином B. Одночасне застосування кортикостероїдів та серцевих глікозидів підвищує ризик виникнення аритмії або дигіталісної інтоксикації (через гіпокаліємію). При сумісному застосуванні кортикостероїдів та непрямих антикоагулянтів можливі зміни згортання крові, що вимагають корекції дози антикоагулянтів. При комбінованому застосуванні кортикостероїдів з нестероїдними протизапальними препаратами, саліцилатами, етанолом та етанолвмісними препаратами можливе підвищення частоти появи або інтенсивності ерозивно-виразкових уражень ШКТ, збільшення ризику шлунково-кишкових кровотеч. При сумісному застосуванні глюкокортикостероїдів можуть знизити концентрацію саліцилатів у плазмі крові. Одночасне введення глюкокортикостероїдів та соматропіну може призвести до уповільнення абсорбції останнього (слід уникати введення доз бетаметазону, що перевищують 0,3-0,45 мг/м2 поверхні тіла на день). Аміноглутетимід може спричинити зниження кортикостероїд-індукованого придушення функції надниркових залоз. При одночасному застосуванні кортикостероїдів та кетоконазолу або ітраконазолу можливе посилення системних побічних ефектів кортикостероїдів. Естрогени, включаючи естрогеновмісні пероральні контрацептивні препарати, можуть зменшити метаболізм кортикостероїдів у печінці, тим самим збільшити їх ефект. ГКС можуть зменшити ефект інгібіторів холінестерази, що може призвести до розвитку вираженої слабкості у пацієнтів із міастенією gravis. По можливості, інгібітори холінестерази повинні бути скасовані принаймні за 24 години до початку терапії кортикостероїдами. При одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) можлива зміна картини крові. При одночасному застосуванні з протитуберкульозним препаратом ізоніазидом відзначалося зниження концентрації ізоніазиду у плазмі. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають ізоніазид. Одночасне застосування циклоспорину та кортикостероїдів може призвести до підвищення концентрації циклоспорину та посилення дії кортикостероїдів. Існує високий ризик розвитку судом. При одночасному застосуванні кортикостероїдів з антибіотиками групи макролідів можливе значне зменшення виведення кортикостероїдів. При одночасному застосуванні з колестираміном можливе збільшення виведення кортикостероїдів. Гіпокаліємія, що викликається кортикостероїдами, може збільшувати вираженість і тривалість м'язової блокади на фоні прийому міорелаксантів. При одночасному застосуванні бетаметазону та атропіну або інших холінолітичних засобів можливе додаткове підвищення внутрішньоочного тиску. При одночасному застосуванні кортикостероїдів та протималярійних препаратів групи хінолінів (хлорохін, гідроксихлорохін, мефлохін) існує підвищений ризик розвитку міопатії, кардіоміопатії. При одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів та празиквантелу можливе зниження його концентрації в крові. При одночасному застосуванні кортикостероїдів та протиреліну можливе зниження стимульованого протиреліном вивільнення тиреотропного гормону. На фоні застосування кортикостероїдів може бути отриманий помилково-негативний результат при проведенні азотного блакитного тетразолевого тесту для виявлення бактеріальної інфекції.Спосіб застосування та дозиВ/м, внутрішньосуглобове, навколосуглобове, інтрабурсальне, внутрішньом'язове, внутрішньотканинне та внутрішньоосередкове введення. Незначні розміри кристалів бетаметазону дипропіонату дозволяють застосовувати голки невеликого діаметру (аж до 26 калібру) для внутрішньовенного введення та введення безпосередньо в осередок ураження. Не можна вводити внутрішньовенно та підшкірно. Суворе дотримання правил асептики є обов'язковим при застосуванні препарату. Шприц слід струсити перед введенням препарату. Режим дозування та спосіб введення встановлюють індивідуально, залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції пацієнта. При системній терапії початкова доза препарату Бетаспан Депо здебільшого становить 1-2 мл. Введення повторюють при необхідності, залежно від стану пацієнта. При тяжких станах, що вимагають вживання екстрених заходів, початкова доза становить 2 мл препарату. При різних дерматологічних захворюваннях зазвичай досить введення 1 мл препарату. При захворюваннях дихальної системи початок дії препарату настає протягом декількох годин після внутрішньом'язової ін'єкції. При бронхіальній астмі, сінній лихоманці, алергічному бронхіті та алергічному риніті суттєве поліпшення стану досягається після введення 1-2 мл препарату. При гострих та хронічних бурситах початкова доза для внутрішньом'язового введення становить 1-2 мл препарату. За необхідності проводять кілька повторних ін'єкцій. Якщо задовільна клінічна відповідь не настає через певний проміжок часу, препарат слід відмінити та призначити іншу терапію. При гострих бурситах (субдельтовидний, підлопатковий, ліктьовий та переднадколінниковий) введення 1-2 мл препарату в синовіальну сумку полегшує біль та відновлює рухливість суглоба протягом декількох годин. Після усунення загострення при хронічних бурситах застосовують менші дози препарату. При гострих тендосиновітах, тендинітах та перитендинітах одна ін'єкція препарату покращує стан хворого; при хронічних ін'єкціях повторюють залежно від реакції пацієнта. Слід уникати введення препарату у сухожилля. Внутрішньосуглобове введення препарату в дозі 0,5-2 мл знімає біль, обмеження рухливості суглобів при ревматоїдному артриті та остеоартрозі протягом 2-4 годин після введення. Тривалість терапевтичного впливу значно варіює і може становити 4 і більше тижнів. Рекомендовані дози при введенні у великі суглоби становлять від 1 до 2 мл; у середні – 0,5-1 мл; у дрібні – 0,25-0,5 мл. При деяких дерматологічних захворюваннях ефективне внутрішньовенне введення препарату безпосередньо в осередок ураження, доза становить 0,2 мл/см2. Вогнище рівномірно обколюють, використовуючи туберкуліновий шприц та голку діаметром близько 0,9 мм. Загальна кількість введеного препарату на всіх ділянках не повинна перевищувати 1 мл упродовж 1 тиж. Для введення в осередок ураження рекомендується застосовувати туберкуліновий шприц з голкою 26 калібру. Рекомендовані разові дози препарату (при інтервалі між введеннями 1 тиж) при бурситах: при омозолілості - 0,25-0,5 мл (зазвичай ефективні 2 ін'єкції), при шпорі - 0,5 мл, при обмеженні рухливості великого пальця стопи - 0,5 мл, при синовіальній кисті - 0,25-0,5 мл, при тендосиновіті - 0,5 мл, при гострому подагричному артриті - 0,5-1 мл. Для більшості ін'єкцій підходить туберкуліновий шприц із голкою 25 калібру. Після досягнення терапевтичного ефекту підтримуючу дозу підбирають шляхом поступового зниження дози Бетаспан Депо, що вводиться через відповідні інтервали часу. Зниження продовжують до досягнення ефективної мінімальної дози. У разі виникнення або загрози виникнення стресової ситуації (не пов'язаної із захворюванням) може виникнути необхідність збільшення дози препарату. Скасування препарату після тривалої терапії проводять шляхом поступового зниження дози. Спостереження за станом пацієнта здійснюють принаймні протягом року після закінчення тривалої терапії або застосування у високих дозах. В/м, внутрішньосуглобове, навколосуглобове, інтрабурсальне, внутрішньом'язове, внутрішньотканинне та внутрішньоосередкове введення. Незначні розміри кристалів бетаметазону дипропіонату дозволяють застосовувати голки невеликого діаметру (аж до 26 калібру) для внутрішньовенного введення та введення безпосередньо в осередок ураження. Не можна вводити внутрішньовенно та підшкірно. Суворе дотримання правил асептики є обов'язковим при застосуванні препарату. Шприц слід струсити перед введенням препарату. В/м введені. В/м введення препарату Бетаспан Депо слід здійснювати глибоко в м'яз, вибираючи при цьому великі м'язи та уникаючи попадання в інші тканини (для запобігання атрофії тканин). Місцеве введення. При місцевому введенні одночасне застосування місцевоанестезуючого препарату необхідне лише в окремих випадках. Якщо воно бажано, то застосовують 1 або 2% розчини прокаїну гідрохлориду або лідокаїну, що не містять метилпарабен, пропілпарабен, фенол та інші подібні речовини. При цьому змішування виробляють у шприці, спочатку набираючи у шприц із флакона необхідну дозу препарату Бетаспан Депо. Потім цей же шприц забирають з ампули необхідну кількість місцевого анестетика і струшують протягом короткого періоду часу.ПередозуванняСимптоми: гостре передозування бетаметазону не призводить до загрозливих для життя ситуацій. Введення протягом кількох днів кортикостероїдів у високих дозах не призводить до небажаних наслідків (за винятком випадків застосування дуже високих доз або при застосуванні при цукровому діабеті, глаукомі, загостренні ерозивно-виразкових уражень ШКТ або при одночасному застосуванні серцевих глікозидів, непрямих антикоагулянтів або калій. . Лікування: необхідний ретельний медичний контроль за станом пацієнта; слід підтримувати оптимальне споживання рідини та контролювати вміст електролітів у плазмі та сечі (особливо співвідношення іонів Na+ та K+). За необхідності слід провести відповідну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри одночасному застосуванні з фенобарбіталом, рифампіцином, карбамазепіном, примідоном, фенітоїном або ефедрином можливе прискорення метаболізму кортикостероїдів при зниженні їх терапевтичної активності. При сумісному застосуванні кортикостероїдів та калій виводять діуретиків підвищується ймовірність розвитку гіпокаліємії. ГКС можуть посилювати виведення калію, спричинене амфотерицином B. Одночасне застосування кортикостероїдів та серцевих глікозидів підвищує ризик виникнення аритмії або дигіталісної інтоксикації (через гіпокаліємію). При сумісному застосуванні кортикостероїдів та непрямих антикоагулянтів можливі зміни згортання крові, що вимагають корекції дози антикоагулянтів. При комбінованому застосуванні кортикостероїдів з нестероїдними протизапальними препаратами, саліцилатами, етанолом та етанолвмісними препаратами можливе підвищення частоти появи або інтенсивності ерозивно-виразкових уражень ШКТ, збільшення ризику шлунково-кишкових кровотеч. При сумісному застосуванні глюкокортикостероїдів можуть знизити концентрацію саліцилатів у плазмі крові. Одночасне введення глюкокортикостероїдів та соматропіну може призвести до уповільнення абсорбції останнього (слід уникати введення доз бетаметазону, що перевищують 0,3-0,45 мг/м2 поверхні тіла на день). Аміноглутетимід може спричинити зниження кортикостероїд-індукованого придушення функції надниркових залоз. При одночасному застосуванні кортикостероїдів та кетоконазолу або ітраконазолу можливе посилення системних побічних ефектів кортикостероїдів. Естрогени, включаючи естрогеновмісні пероральні контрацептивні препарати, можуть зменшити метаболізм кортикостероїдів у печінці, тим самим збільшити їх ефект. ГКС можуть зменшити ефект інгібіторів холінестерази, що може призвести до розвитку вираженої слабкості у пацієнтів із міастенією gravis. По можливості, інгібітори холінестерази повинні бути скасовані принаймні за 24 години до початку терапії кортикостероїдами. При одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) можлива зміна картини крові. При одночасному застосуванні з протитуберкульозним препаратом ізоніазидом відзначалося зниження концентрації ізоніазиду у плазмі. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають ізоніазид. Одночасне застосування циклоспорину та кортикостероїдів може призвести до підвищення концентрації циклоспорину та посилення дії кортикостероїдів. Існує високий ризик розвитку судом. При одночасному застосуванні кортикостероїдів з антибіотиками групи макролідів можливе значне зменшення виведення кортикостероїдів. При одночасному застосуванні з колестираміном можливе збільшення виведення кортикостероїдів. Гіпокаліємія, що викликається кортикостероїдами, може збільшувати вираженість і тривалість м'язової блокади на фоні прийому міорелаксантів. При одночасному застосуванні бетаметазону та атропіну або інших холінолітичних засобів можливе додаткове підвищення внутрішньоочного тиску. При одночасному застосуванні кортикостероїдів та протималярійних препаратів групи хінолінів (хлорохін, гідроксихлорохін, мефлохін) існує підвищений ризик розвитку міопатії, кардіоміопатії. При одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів та празиквантелу можливе зниження його концентрації в крові. При одночасному застосуванні кортикостероїдів та протиреліну можливе зниження стимульованого протиреліном вивільнення тиреотропного гормону. На фоні застосування кортикостероїдів може бути отриманий помилково-негативний результат при проведенні азотного блакитного тетразолевого тесту для виявлення бактеріальної інфекції.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: активна речовина: дексаметазону натрію фосфат, у перерахунку на дексаметазону фосфат 4 мг; допоміжні речовини: гліцерол, натрію дигідрофосфату дигідрат, динатрію едетат, вода для ін'єкцій. Розчин ін'єкцій, 4 мг/мл. По 1 мл поміщають у ампулу з темного скла з нанесенням точки для позначення місця надлому. На кожну ампулу наклеюють етикетку або наносять напис фарбою, що швидко закріплюється. По 5 ампул поміщають у контурну коміркову упаковку. 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або трохи жовтувата рідина.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд.ФармакокінетикаПісля внутрішньом'язової (в/м) ін'єкції всмоктується повільно, максимальний вміст у плазмі – через 7-9 год. Зв'язок з білками плазми – 80%. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення – 3-5 год. Виводиться нирками (невелика частина – лактуючими залозами).ФармакодинамікаГлюкокортикостероїд (ГКС) – метильоване похідне фторпреднізолону, гальмує вивільнення інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-2, інтерферону гама з лімфоцитів та макрофагів. Чинить протизапальну, протиалергічну, десенсибілізуючу, протишокову, антитоксичну та імунодепресивну дію. Пригнічує вивільнення гіпофізом адренокортикотропного гормону (АКТГ) та бета-ліпотропіну, але не знижує вміст бета-ендорфіну. Пригнічує секрецію тиреотропного гормону (ТТГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). Підвищує збудливість центральної нервової системи (ЦНС), знижує кількість лімфоцитів та еозинофілів, збільшує – еритроцитів (стимулює вироблення еритропоетинів). Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами та утворює комплекс, що проникає в ядро ​​клітини та стимулює синтез мРНК; остання індукує утворення білків, зокрема. ліпокортину, що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та пригнічує синтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії. Білковий обмін: зменшує кількість білка в плазмі (за рахунок глобулінів) з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках; посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тиреоглобуліну (ТГ), перерозподіляє жир (накопичення жиру переважно в області плечового поясу, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ); підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки до крові; підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз, що призводять до активації глюконеогенезу. Водно-електролітний обмін: затримує іони натрію та воду в організмі, стимулює виведення іонів калію (мінералокортикостероїдна активність), знижує абсорбцію іонів кальцію із ШКТ, "вимиває" іони кальцію з кісток, підвищує виведення іонів кальцію нирками. Протизапальний ефект пов'язаний із пригніченням вивільнення еозинофілами медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшенням кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних). Протиалергічний ефект розвивається в результаті придушення синтезу та секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин та базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення кількості циркулюючих базофілів, придушення розвитку лімфоїдної та сполучної тканини, зниження кількості Т , зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму При хронічних обструктивних хворобах легень (ХОЗЛ) дія ґрунтується головним чином на гальмуванні запальних процесів, пригніченні розвитку або попередженні набряку слизових оболонок, гальмуванні еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів, відкладенні в слизовій оболонці. . Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок пригнічення або скорочення її продукції. Протишокова і антитоксична дія пов'язана з підвищенням артеріального тиску (АТ) (за рахунок збільшення концентрації циркулюючих катехоламінів і відновлення чутливості до них адренорецепторів, а також вазоконстрикції), зниженням проникності судинної стінки, мембранопротекторними властивостями, активацією ферментів печінки . Імунодепресивний ефект обумовлений гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіну-1 та інтерлейкіну-2, інтерферону гама) з лімфоцитів та макрофагів. Пригнічує синтез та секрецію АКТГ і вдруге – синтез ендогенних глюкокортикоїдів. Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини. Особливість дії – значне інгібування функції гіпофізу та практично повна відсутність мінералокортикостероїдної активності. Дози 1-1,5 мг на добу пригнічують кору надниркових залоз; біологічний період напіввиведення – 32-72 год (тривалість пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи). За силою глюкокортикостероїдної активності 0,5 мг дексаметазону відповідають приблизно 3,5 мг преднізону (або преднізолону), 15 мг гідрокортизону або 17,5 мг кортизону.Показання до застосуванняШок (опіковий, травматичний, операційний, токсичний) за неефективності іншої терапії; алергічні реакції (гострі, тяжкі форми), гемотрансфузійний шок, анафілактичний шок, анафілактоїдні реакції; набряк мозку (в т.ч. на тлі пухлини мозку або пов'язаний з хірургічним втручанням, променевою терапією або травмою голови); бронхіальна астма (важка форма); астматичний статус; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит); гостра надниркова недостатність; тиреотоксичний криз; гострий гепатит, печінкова кома; отруєння рідинами, що припікають (зменшення запальних явищ і попередження рубцевих звужень).Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за "життєвими" показаннями єдиним протипоказанням є гіперчутливість. Для внутрішньосуглобового введення: попередня артропластика, патологічна кровоточивість (ендогенна або викликана застосуванням антикоагулянтів), внутрішньосуглобовий перелом кістки, інфекційний (септичний) запальний процес у суглобі та периартикулярні інфекції (в т.ч. в анамнезі), а також загальний інфекцій остеопороз, відсутність ознак запалення в суглобі (так званий "сухий" суглоб, наприклад, при остеоартрозі без синовіту), виражена кісткова деструкція та деформація суглоба (різке звуження суглобової щілини, анкілоз), нестабільність суглоба як результат артриту, асептичний некроз формують . З обережністю: Паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або нещодавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях припустимо лише тлі специфічної терапії. Поствакцинальний період (період тривалістю 8 тижнів до 2 тижнів після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ. Імунодефіцитні стани (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфікування). Захворювання шлунково-кишкового тракту: виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт. Захворювання серцево-судинної системи, зокрема. недавно перенесений інфаркт міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього – розрив серцевого м'яза), декомпенсована хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія. Ендокринні захворювання – цукровий діабет (в т.ч. порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга. Тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз. Гіпоальбумінемія та стани, що призводять до її виникнення. Системний остеопороз, міастенія gravis, гострий психоз, ожиріння (III-IV ст), поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито- та закритокутова глаукома. Для внутрішньосуглобового введення: загальний тяжкий стан пацієнта, неефективність (або короткочасність) дії 2 попередніх введень (з урахуванням індивідуальних властивостей ГКС, що застосовувалися).Вагітність та лактаціяПід час вагітності (особливо у першому триместрі) препарат може бути застосований лише тоді, коли очікуваний лікувальний ефект перевищує потенційний ризик для плода. При тривалій терапії під час вагітності не виключена можливість порушення зростання плода. У разі застосування наприкінці вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого. Якщо необхідно проводити лікування препаратом під час грудного вигодовування, годування груддю слід припинити.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів залежать від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення. З боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, "стероїдний" цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (місяцеподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску, дисменя , затримка статевого розвитку у дітей З боку травної системи: нудота, блювання, панкреатит, "стероїдна" виразка шлунка та 12-палої кишки, ерозивний езофагіт, кровотечі та перфорація ШКТ, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка. У поодиноких випадках - підвищення активності "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази. З боку серцево-судинної системи: аритмії, брадикардія (аж до зупинки серця); розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення вираженості хронічної серцевої недостатності, ЕКГ-зміни, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку нервової системи: делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми. З боку органів чуття: раптова втрата зору (при парентеральному введенні в області голови, шиї, носових раковин, шкіри голови можливе відкладення кристалів препарату в судинах ока), задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим пошкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних , грибкових чи вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм З боку обміну речовин: підвищене виведення іонів кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний баланс азоту (підвищений розпад білків), підвищене потовиділення. Зумовлені мінералокортикостероїдною активністю – затримка рідини та іонів натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість та стомлюваність). З боку опорно-рухового апарату: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожилля м'язів, "стероїдна" міопа м'язової маси (атрофія). З боку шкірних покровів та слизових оболонок: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, стероїдні вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Алергічні реакції: генералізовані (шкірні висипання, свербіж шкіри, анафілактичний шок), місцеві алергічні реакції. Інші: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація), лейкоцитурія, синдром "скасування". Місцеві при парентеральному введенні: печіння, оніміння, біль, парестезії та інфекції у місці введення; рідко – некроз навколишніх тканин, утворення рубців у місці ін'єкції; атрофія шкіри та підшкірної клітковини при внутрішньом'язовому введенні (особливо небезпечне введення в дельтовидний м'яз). При внутрішньовенному введенні: аритмії, "припливи" крові до обличчя, судоми. При інтракраніальному введенні носова кровотеча. При внутрішньосуглобовому введенні: посилення болю у суглобі.Взаємодія з лікарськими засобамиДексаметазон фармацевтично несумісний з іншими лікарськими засобами (може утворювати нерозчинні сполуки). Дексаметазон підвищує токсичність серцевих глікозидів (через гіпокаліємію, що виникає, підвищується ризик розвитку аритмій). Прискорює виведення ацетилсаліцилової кислоти, знижує вміст її метаболітів у крові (при відміні дексаметазону концентрація саліцилатів у крові збільшується та зростає ризик розвитку побічних явищ). При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на фоні інших видів імунізацій збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. Збільшує метаболізм ізоніазиду, мексилетину (особливо у "швидких ацетиляторів"), що призводить до зниження їх плазмових концентрацій. Збільшує ризик розвитку гепатотоксичної дії парацетамолу (індукція "печінкових" ферментів та утворення токсичного метаболіту парацетамолу). Підвищує (при тривалій терапії) вміст фолієвої кислоти. Гіпокаліємія, що викликається кортикостероїдами, може збільшувати вираженість і тривалість м'язової блокади на тлі міорелаксантів. У високих дозах знижує ефект соматропіну. Дексаметазон знижує дію гіпоглікемічних лікарських засобів; посилює антикоагулянтну дію похідних кумарину. Послаблює вплив вітаміну D на всмоктування іонів кальцію у просвіті кишківника. Ергокальциферол і паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається кортикостероїдами. Зменшує концентрацію празиквантелу у крові. Циклоспорин (пригнічує метаболізм) та кетоконазол (знижує кліренс) збільшують токсичність. Тіазидні діуретики, інгібітори карбоангідрази, інші глюкокортикостероїди та амфотерицин В підвищують ризик розвитку гіпокаліємії, натрійсодержащие лікарські засоби - набряків і підвищення артеріального тиску. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та етанол підвищують небезпеку розвитку виразки слизової оболонки ШКТ та кровотечі, у комбінації з НПЗЗ для лікування артриту можливе зниження дози кортикостероїдів через сумацію терапевтичного ефекту. Індометацин, витісняючи дексаметазон через альбуміни, збільшує ризик розвитку його побічних ефектів. Амфотерицин В та інгібітори карбоангідрази збільшують ризик розвитку остеопорозу. Терапевтична дія кортикостероїдів знижується під впливом фенітоїну, барбітуратів, ефедрину, теофіліну, рифампіцину та інших індукторів "печінкових" мікросомальних ферментів (збільшення швидкості метаболізму). Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть обумовлювати необхідність підвищення дози кортикостероїдів. Кліренс кортикостероїдів підвищується на тлі гормонів щитовидної залози. Імунодепресанти підвищують ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, пов'язаних із вірусом Епштейна-Барр. Естрогени (включаючи пероральні естрогеновмісні контрацептиви) знижують кліренс кортикостероїдів, подовжують період напіввиведення та їх терапевтичні та токсичні ефекти. Появі гірсутизму та вугрів сприяє одночасне застосування інших стероїдних гормональних лікарських засобів – андрогенів, естрогенів, анаболіків, пероральних контрацептивів. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати виразність депресії, спричиненої ГКС (не показані для терапії даних побічних ефектів). Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на тлі інших кортикостероїдів, антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків), карбутаміду та азатіоприну. Одночасне призначення з м-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні лікарські засоби, трициклічні антидепресанти), нітратами сприяє розвитку підвищення внутрішньоочного тиску. При одночасному інтертекальному застосуванні з йофенділатом збільшується ризик розвитку арахноїдиту.Спосіб застосування та дозиРежим дозування є індивідуальним та залежить від показань, стану хворого та його реакції на терапію. Препарат вводять внутрішньовенно повільно струминно або краплинно (при гострих та невідкладних станах); внутрішньом'язово; можливе також локальне (в патологічне утворення) введення. З метою приготування розчину для внутрішньовенної (в/в) краплинної інфузії слід використовувати ізотонічний розчин хлориду натрію або 5% розчин декстрози. Дексаметазон натрію фосфат: внутрішньосуглобово, у вогнище ураження - 0,2-6 мг, з повторенням 1 раз на 3 дні або 3 тижні. В/м або внутрішньовенно - 0,5-9 мг/сут. Для лікування набряку мозку – 10 мг у перше введення, надалі по 4 мг в/м раз на 6 год до зникнення симптомів. Доза може бути знижена через 2-4 дні з поступовим скасуванням у період 5-7 діб після усунення набряку мозку. Підтримуюча доза – по 2 мг 3 рази на добу. Для лікування шоку - внутрішньовенно 20 мг у перше введення, потім 3 мг / кг за 24 години у вигляді внутрішньовенних інфузій або внутрішньовенно струминно - від 2 до 6 мг / кг у вигляді однієї ін'єкції або 40 мг у вигляді одноразової. ін'єкції, що призначається кожні 2-6 год; можливе внутрішньовенне введення 1 мг/кг одноразово. Терапія шоку має бути скасована, як тільки стан пацієнта стабілізується, звичайна тривалість не більше 2-3 діб. Алергічні захворювання – в/м у першу ін'єкцію по 4-8 мг. Подальше лікування проводять пероральними лікарськими формами. При нудоті та блюванні при проведенні хіміотерапії - внутрішньовенно 8-20 мг за 5-15 хв до сеансу хіміотерапії. Подальша хіміотерапія повинна проводитись при використанні пероральних лікарських форм. Для лікування респіраторного дистрес-синдрому новонароджених - в/м 4 введення по 5 мг кожні 12 год, надалі з сьомого дня раз на 24 год. Максимальна добова доза – 80 мг. Для дітей: для лікування надниркової недостатності - в/м по 23 мкг/кг (0,67 мг/кв.м) раз на 3 добу, або 7,8-12 мкг/кг (0,23-0,34 мг/ кв.м/сут), або 28-170 мкг/кг (0,83-5 мг/кв.м) щодня 12-24 год.ПередозуванняСимптоми: підвищення артеріального тиску, набряки, виразка, гіперглікемія, порушення свідомості. Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДітям, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни. У дітей у період зростання кортикостероїдів повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря. Необхідно враховувати, що у пацієнтів з гіпотиреозом кліренс кортикостероїдів знижується, а у пацієнтів з тиреотоксикозом – підвищується.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: дексаметазон 500 мкг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні. 10 шт. - флакони темного скла (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд (ГКС) - метильоване похідне фторпреднізолону, гальмує вивільнення інтерлейкіну-1 та інтерлейкіну-2, інтерферону гама з лімфоцитів та макрофагів. Чинить протизапальну, протиалергічну, десенсибілізуючу, протишокову, антитоксичну та імунодепресивну дію. Пригнічує вивільнення гіпофізом адренокортикотропного гормону (АКТГ) та бета-ліпотропіну, але не знижує вміст бета-ендорфіну. Пригнічує секрецію тиреотропного гормону (ТТГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). Підвищує збудливість центральної нервової системи (ЦНС), знижує кількість лімфоцитів та еозинофілів, збільшує – еритроцитів (стимулює вироблення еритропоетинів). Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами, утворює комплекс, що проникає у ядро ​​клітини, стимулює синтез мРНК, що індукує утворення білків, у т.ч. ліпокортину, які опосередковують клітинні ефекти Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та пригнічує синтез ендоперекисів, Pg, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та ін. Білковий обмін: ;зменшує кількість білка в плазмі (за рахунок глобулінів) з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках; посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Ліпідний обмін: ;підвищує синтез вищих жирних кислот і тригліцеридів (ТГ), перерозподіляє жир (накопичення жиру переважно в області плечового пояса, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вуглеводний обмін: ;збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ); підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки до крові; підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз, що призводять до активації глюконеогенезу. Водно-електролітний обмін: затримує Na+ і воду в організмі, стимулює виведення К+ (МКС активність), знижує абсорбцію Са2+ із ШКТ, "вимиває" Са2+ з кісток, підвищує виведення Са2+ нирками. Протизапальний ефект пов'язаний із пригніченням вивільнення еозинофілами медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшенням кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних). Протиалергічний ефект розвивається в результаті придушення синтезу і секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин і базофілів гістаміну та ін. клітин, зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму. При хронічній обструктивній хворобі легень (ХОЗЛ) дія ґрунтується головним чином на гальмуванні запальних процесів, пригніченні розвитку або попередженні набряку слизових оболонок, гальмуванні еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів, відкладенні в слизовій оболонці. . Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок пригнічення або скорочення її продукції. Протишокова та антитоксична дія пов'язана з підвищенням АТ (за рахунок збільшення концентрації циркулюючих катехоламінів та відновлення чутливості до них адренорецепторів, а також вазоконстрикції), зниженням проникності судинної стінки, мембранопротекторними властивостями, активацією ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі енд. Імунодепресивний ефект обумовлений гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіна1, інтерлейкіна2; інтерферону гама) з лімфоцитів та макрофагів. Пригнічує синтез та секрецію АКТГ, і вдруге – синтез ендогенних глюкокортикоїдів. Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини. Особливість дії – значне інгібування функції гіпофізу та практично повна відсутність МКС активності. Дози 1-1.5 мг на добу пригнічують кору надниркових залоз; біологічний T1/2; - 32-72 год (тривалість пригнічення системи гіпоталамус-гіпофіз-кірковий шар надниркових залоз). За силою глюкокортикостероїдної активності 0.5 мг дексаметазону відповідають приблизно 3.5 мг преднізону (або преднізолону), 15 мг гідрокортизону або 17.5 мг кортизону.ФармакокінетикаДексаметазон швидко та практично повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Біодоступність таблеток дексаметазону становить приблизно 80%. C max ;в плазмі крові та максимальний ефект після прийому внутрішньо досягаються через 1-2 год; після прийому одноразової дози ефект зберігається приблизно 2.75 днів. У плазмі приблизно 77% дексаметазону зв'язується з білками, переважно з альбуміном. Незначна кількість дексаметазону пов'язується із неальбуміновими білками. Дексаметазон - жиророзчинна речовина, яка може проникати у поза- та внутрішньоклітинні простори. У ЦНС (гіпоталамус, гіпофіз) його ефекти обумовлені зв'язуванням з мембранними рецепторами. У периферичних тканинах він зв'язується із цитоплазматичними рецепторами. Його розпад відбувається у його дії, тобто. в клітці. Метаболізується переважно у печінці до утворення неактивних метаболітів. Виводиться нирками.Клінічна фармакологіяГКС для перорального застосування.Показання до застосуванняЗ боку ендокринної системи: ;замісна терапія первинної та вторинної (гіпофізарної) надниркової недостатності, вроджена гіперплазія надниркових залоз, підгострий тиреоїдит та важкі форми післяпроменевого тиреоїдиту. Ревматичні захворювання: ревматоїдний артрит (включаючи ювенільний хронічний артрит) та позасуглобові ураження при ревматоїдному артриті (легкі, серце, очі, шкірний васкуліт). Системні захворювання сполучної тканини, васкуліти та амілоїдоз(у складі комбінованої терапії): ;системний червоний вовчак (лікування полісерозитів та уражень внутрішніх органів), синдром Шегрена (лікування уражень легень, нирок та головного мозку), системний склероз (лікування міозитів, перикарду) ), поліміозити, дерматоміозити, системні васкуліти, амілоїдоз (замісна терапія при наднирковій недостатності), склеродермія. Захворювання шкіри: ; пемфігоід, буллезний дерматит, герпетиформний дерматит, ексфоліативний дерматит, ексудативна еритема (важкі форми), вузликова еритема, себорейний дерматит (важкі форми), псоріаз (тяжкі форми), дерматит, атопічний дерматит, сироваткова хвороба, алергічний риніт, лікарська хвороба (підвищена чутливість до лікарських препаратів), кропив'янка після переливання крові, системні імунні захворювання (саркоїдоз, скроневий артеріїт). Захворювання очей: ;проліферативні зміни в орбіті (ендокринна офтальмопатія, псевдопухлини), симпатична офтальмія, імуносупресивна терапія при трансплантації рогівки. Захворювання шлунково-кишкового тракту: виразковий коліт (тяжкі загострення), хвороба Крона (тяжкі загострення), хронічний аутоімунний гепатит, реакція відторгнення після трансплантації печінки. Захворювання крові: ; вроджена або набута гостра чиста апластична анемія, аутоімуна гемолітична анемія, вторинні тромбоцитопенії у дорослих, еритробластопенія, гострий лімфобластний лейкоз (індукційна терапія), мієлодиспластичний синдром, мієлодиспластичний синдром комбінації з цитостатиками), анемія після мієлофіброзу з мієлоїдною метаплазією або лімфоплазмацитоїдною імуноцитомою, системний гістіоцитоз (системний процес). Захворювання нирок: первинний і вторинний гломерулонефрит (синдром Гудпасчера), ураження нирок при системних захворюваннях сполучної тканини (системний червоний вовчак, синдром Шегрена), системні васкуліти (зазвичай у поєднанні з циклофосфамідом), гломерулонефрит при вузлах Вегенера пурпура Шонляйна-Геноха, змішана кріоглобулінемія, ураження нирок при артеріїті Такаясу, інтерстиціальний нефрит, імуносупресивна терапія після трансплантації нирок, індукування діурезу або зменшення протеїнемії при ідіопатичному нефротичному синдромі. Злоякісні захворювання:; паліативна терапія лейкемії та лімфоми у дорослих, гостра лейкемія у дітей, гіперкальціємія при злоякісних новоутвореннях. Інші показання: туберкульозний менінгіт з субарахноїдальної блокадою (у поєднанні з адекватною протитуберкульозною терапією), трихіноз з неврологічними або міокардіальними проявами.Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за «життєвими» показаннями єдиним протипоказанням є підвищена чутливість до активної речовини або допоміжних компонентів препарату. Препарат; Дексаметазон; протипоказаний пацієнтам з галактоземією, дефіцитом лактази та синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції, у зв'язку з тим, що до складу препарату входить лактоза. З обережністю. ;Паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); системний мікоз; активний та латентний туберкульоз, пре- та поствакцинальний період (8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ, імунодефіцитні стани (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфікування). Захворювання шлунково-кишкового тракту: виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт з загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт. Захворювання серцево-судинної системи, в т.ч. недавно перенесений інфаркт міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього – розрив серцевого м'яза), декомпенсована хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія. Ендокринні захворювання: цукровий діабет (в т.ч. порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга. Тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз; гіпоальбумінемія та стани, що привертають до її виникнення; системний остеопороз, міастенія gravis, гострий психоз, ожиріння (III-IV ст.), поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкритокутова та закритокутова глаукома, період лактації.Вагітність та лактаціяПід час вагітності (особливо в першому триместрі) препарат ;Дексаметазонможе бути застосований тільки тоді, коли очікуваний лікувальний ефект перевищує потенційний ризик для плода. При тривалій терапії дексаметазоном у період вагітності не виключено можливості порушення росту плода. У разі застосування препарату ;Дексаметазон ;в останньому триместрі вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого. Якщо жінка у період вагітності отримувала глюкортикостероїди, у процесі пологів рекомендується додаткове застосування глюкокортикостероїдів. Якщо родова діяльність затягується або планується кесарів розтин, у перипартальний період рекомендується внутрішньовенно вводити по 100 мг гідрокортизону кожні 8 год. У разі необхідності терапії препаратом ;Дексаметазон ;грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Дексаметазон застосовується у дітей та підлітків лише за суворими показаннями. У ході лікування необхідний суворий контроль зростання та розвитку дитини або підлітка.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів (ВООЗ): дуже часто >1/10, часто від > 1/100 до < 1/10, нечасто від > 1/1000 до < 1/100, рідко від >1/10000 до < 1/ 1000 дуже рідко від < 1/10000, включаючи окремі повідомлення. З боку імунної системи: ; нечасто - реакції підвищеної чутливості, зменшення імунної відповіді та підвищення сприйнятливості до інфекцій. З боку ендокринної системи: ;часто - транзиторна наднирникова недостатність, уповільнення росту у дітей та підлітків, недостатність та атрофія надниркових залоз (зменшення відповідної реакції на стрес), синдром Іценко-Кушинга, порушення менструального циклу, гірсуїтизм, перехід латентного цукрового діабету підвищення потреби в інсуліні або пероральних гіпоглікемічних лікарських засобах у пацієнтів з цукровим діабетом, затримка натрію та води, посилення втрати калію; дуже рідко – гіпокаліємічний алкалоз, негативний азотний баланс унаслідок катаболізму білків. Порушення метаболізму і харчування: часто - зниження толерантності до вуглеводів, підвищення апетиту і збільшення ваги, ожиріння; нечасто – гіпертригліцеридемія. З боку нервової системи: часто - психічні розлади; нечасто - набряк сосочків зорового нерва та підвищення внутрішньочерепного тиску (псевдопухлина головного мозку) після відміни терапії, запаморочення, головний біль; дуже рідко – судоми, ейфорія, безсоння, дратівливість, гіперкінезія, депресія; рідко – психози. З боку травної системи: нечасто - пептичні виразки, гострий панкреатит, нудота, гикавка, виразки шлунка або 12-палої кишки; дуже рідко – езофагіт, перфорація виразки та кровотечі шлунково-кишкового тракту (гематомезис, мелена), панкреатит, перфорації жовчного міхура та кишечника (особливо у пацієнтів із хронічними запальними захворюваннями товстого кишечника). З боку органів чуття: нечасто - задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм. З боку серцево-судинної системи: ; нечасто – артеріальна гіпертензія, гіпертонічна енцефалопатія; дуже рідко – поліфокальні шлуночкові екстрасистоли, минуща брадикардія, серцева недостатність, розрив міокарда після нещодавно перенесеного гострого інфаркту. З боку шкірних покровів: часто - еритема, витончення і крихкість шкіри, уповільнене загоєння ран, стрії, петехії та екхімози, підвищена пітливість, стероїдні вугри, пригнічення шкірної реакції при проведенні алергологічних тестів; дуже рідко – ангіневротичний набряк, алергічний дерматит, кропив'янка. З боку опорно-рухового апарату: часто - атрофія м'язів, остеопороз, м'язова слабкість, стероїдна міопатія (м'язова слабкість внаслідок катаболізму м'язової тканини); нечасто – асептичний некроз кісток; дуже рідко – компресійні переломи хребців, розриви сухожиль (особливо при спільному застосуванні деяких хінолонів), пошкодження суглобових хрящів та некрози кісток (пов'язані з частими внутрішньосуглобовими ін'єкціями). З боку системи кровотворення: рідко - тромбоемболічні ускладнення, зменшення кількості моноцитів та/або лімфоцитів, лейкоцитоз, еозинофілія (як і в інших глюкокортикостероїдів), тромбоцитопенія та нетромбоцитопенічна пурпура. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, свербіж, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок. З боку сечостатевої системи: рідко - імпотенція. Ознаки та симптоми синдрому відміни глюкокортикостероїдів Якщо у пацієнта, який довго приймає глюкокортикостероїди, швидко зменшити дозу препарату, може розвинутись ознаки надниркової недостатності, артеріальна гіпотензія, смерть. У деяких випадках симптоми відміни можуть бути аналогічні симптомам та ознакам загострення або рецидиву захворювання, з приводу якого пацієнт отримує лікування. При розвитку важких небажаних явищ лікування препаратом ;Дексаметазон ;має бути припинено.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування дексаметазону та нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ) підвищує ризик розвитку та формування виразок шлунково-кишкового тракту. Дія дексаметазону зменшується при одночасному застосуванні індукторів ізоферменту CYPЗА4 (наприклад, фенітоїну, фенобарбітону, карбамазепіну, примідону, рифабутину, рифампіцину) або препаратів, що підвищують метаболічний кліренс глюкокортикоїдів); у таких випадках необхідно збільшити дозу дексаметазону. Взаємодія між дексаметазоном та переліченими вище препаратами може спотворювати результати дексаметазонових супресійних проб. Якщо проби з дексаметазоном повинні проводитися під час терапії одним із перелічених препаратів, ця взаємодія має враховуватись при інтерпретації результатів проб. Одночасне застосування дексаметазону та інгібіторів ізоферменту CYPЗА4 (наприклад, кетоконазол, макролідні антибіотики) може призвести до збільшення концентрації дексаметазону у крові. Одночасне застосування препаратів, що метаболізуються CYPЗА4 (наприклад, індинавір, еритроміцин) може збільшувати їх кліренс, що може супроводжуватися зниженням їх сироваткових концентрацій. Дексаметазон зменшує ефективність гіпоглікемічних лікарських засобів, гіпотензивних засобів, празіквантеля та натрійуретиків (необхідно збільшити дозу цих препаратів); підвищує активність гепарину, албендазолу та калійзберігаючих діуретиків (при необхідності дозу цих препаратів зменшують). Дексаметазон може змінювати дію кумаринових антикоагулянтів, тому під час терапії рекомендується частіший контроль протромбінового часу. Антациди зменшують всмоктування дексаметазону у шлунку. Куріння не впливає на фармакокінетику дексаметазону. При одночасному застосуванні пероральних контрацептивів може збільшуватися T1/2; глюкокортикостероїдів, з відповідним посиленням їх біологічних ефектів та підвищенням частоти несприятливих побічних ефектів. Протипоказано одночасне застосування ритодрину та дексаметазону в період пологової діяльності, оскільки це може призвести до загибелі матері через набряк легенів. Спільне застосування дексаметазону та талідоміду може спричинити токсичний епідермальний некроліз. Потенційні, терапевтично вигідні взаємодії: одночасне застосування дексаметазону і метоклопраміду, дифенгідраміну, прохлорперазину або антагоністів 5-НТ3; рецепторів (серотонінові або 5-гідрокситриптамінові рецептори 3 типу), таких як ондансетрон або гранісетрон, цисплатином, циклофосфамідом, метотрексатом, фторурацилом).Спосіб застосування та дозиДози встановлюються індивідуально для кожного пацієнта, залежно від характеру захворювання, очікуваної тривалості лікування, переносимості препарату та реакції пацієнта на терапію. Рекомендована початкова доза для дорослих становить від 0.5 мг до 9 мг на добу. Звичайна підтримуюча доза - від 0.5 мг до 3 мг на добу. Мінімально ефективна; добова доза - 0.5-1 мг. Максимальна добова доза - 10-15 мг. Добову дозу можна розділити на 2-4 прийоми. Після досягнення терапевтичного ефекту дозу поступово зменшують (зазвичай на 0,5 мг кожні 3 дні до досягнення підтримуючої дози). При тривалому застосуванні високих доз внутрішньо препарат рекомендується приймати під час їжі, а в проміжках між прийомами їжі необхідний прийом антацидів. Тривалість застосування дексаметазону залежить від характеру патологічного процесу та ефективності лікування та становить від кількох днів до кількох місяців і більше. Лікування припиняють поступово (наприкінці призначають кілька ін'єкцій кортикотропіну). при бронхіальній астмі, ревматоїдному артриті, виразковому коліті - 1.5-3 мг на добу; при ;системному червоному вовчаку ;- 2-4.5 мг/сут.; при; онкогематологічних захворюваннях; - 7.5-10 мг. Для лікування гострих алергічних захворювань доцільно комбінувати парентеральне та пероральне застосування: 1 день – 4-8 мг парентерально; 2 день – внутрішньо, 4 мг 3 рази на день; 3, 4 день – внутрішньо, 4 мг 2 рази на день; 5, 6 день - 4 мг на добу, внутрішньо; 7 день – відміна препарату. Дозування у дітей Дітям (залежно від віку) призначають 2.5-10 мг/м2; площі поверхні тіла/добу, розділивши добову дозу на 3-4 прийоми. Діагностичні проби при гіперфункції кори надниркових залоз Короткий 1-мг дексаметазоновий тест: 1 мг дексаметазону внутрішньо о 11.00 год.; забір крові для визначення кортизолу сироватки о 8.00 наступного дня. Спеціальний 2-денний тест з 2 мг дексаметазону: 2 мг дексаметазону внутрішньо кожні 6 год протягом 2 днів; збирається добова сеча для визначення концентрації 17-гідроксикортикостероїдів.ПередозуванняОдноразове застосування великої кількості таблеток не призводить до клінічно значущої інтоксикації. Симптоми: можливе посилення дозозалежних побічних ефектів. У цьому випадку дозу препарату слід зменшити. Лікування: ;підтримуюче та симптоматичне. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які потребують тривалої терапії дексаметазоном, після припинення терапії може розвинутися синдром «скасування» (також без чітких ознак надниркової недостатності): лихоманка, виділення з носа, гіперемія кон'юнктиви, головний біль, запаморочення, сонливість та подразливість , блювання, зниження ваги, слабкість, судоми Тому дексаметазон необхідно скасовувати шляхом поступового зниження дози. Швидке відміна препарату може бути фатальним. У пацієнтів, які отримували тривалу терапію дексаметазоном і зазнали стресу після його відміни, необхідно відновити застосування дексаметазону, у зв'язку з тим, що індукована недостатність надниркових залоз може зберігатися протягом декількох місяців після відміни препарату. Терапія дексаметазоном може маскувати ознаки існуючих або нових інфекцій та ознаки перфорації кишечника у пацієнтів з виразковим колітом. Дексаметазон може посилювати перебіг системних грибкових інфекцій, латентного амебіазу або туберкульозу легень. Пацієнтам з гострим туберкульозом легких дексаметазон можна призначати (разом з протитуберкульозними препаратами) лише у разі фульмінантного або важкого дисемінованого процесу. Пацієнти з неактивним туберкульозом легень, які отримують терапію дексаметазоном, або пацієнти з позитивними туберкуліновими пробами повинні паралельно отримувати протитуберкульозну хіміопрофілактику. Особлива увага та ретельне медичне спостереження необхідно пацієнтам з остеопорозом, артеріальною гіпертензією, серцевою недостатністю, туберкульозом, глаукомою, печінковою або нирковою недостатністю, цукровим діабетом, активними пептичними виразками, свіжими кишковими анастомозами, виразковим колітом та епітом. ;З обережністю ;препарат призначається у перші тижні після гострого інфаркту міокарда, пацієнтам з тромбоемболіями, з міастенією, глаукомою, гіпотиреозом, психозом або психоневрозами, а також пацієнтам старше 65 років. Під час терапії дексаметазоном можлива декомпенсація цукрового діабету або перехід латентного до клінічно маніфестного цукрового діабету. При тривалому лікуванні потрібний контроль рівня калію в сироватці крові. Під час терапії дексаметазон протипоказані вакцинації живими вакцинами. Імунізація вбитими вірусними або бактеріальними вакцинами не дає очікуваного зростання титру специфічних антитіл і тому не має необхідної захисної дії. Дексаметазон зазвичай не призначається за 8 тижнів до вакцинації та протягом 2 тижнів після вакцинації. Пацієнти, які приймають високі дози дексаметазону протягом тривалого часу, повинні уникати контакту з хворими на кір; у разі виникнення випадкового контакту рекомендується профілактичне лікування імуноглобуліном. Необхідно бути обережними при лікуванні пацієнтів, які недавно перенесли хірургічне втручання або перелом кісток, оскільки дексаметазон може уповільнювати загоєння ран і переломів. Дія глюкокортикостероїдів посилюється у пацієнтів із цирозом печінки або гіпотиреозом. Дексаметазон застосовується у дітей та підлітків лише за суворими показаннями. У ході лікування необхідний суворий контроль зростання та розвитку дитини або підлітка. Спеціальна інформація про деякі компоненти препарату До складу препарату Дексаметазон входить лактоза, у зв'язку з чим застосування його у пацієнтів з галактоземією, дефіцитом лактази та синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції протипоказано. Вплив на здатність керувати автотранспортом та іншими складними механізмами Дексаметазон не впливає на здатність керувати автотранспортом та роботу з технічними пристроями, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкадексаметазон таблетки на 1 таблетку Діюча речовина: Дексаметазон 0,50 мг допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеаратОпис лікарської формиКруглі плоскі таблетки білого або майже білого кольору з фаскою.Фармакотерапевтична групаглюкокортикостероїдФармакокінетикаВсмоктування Після внутрішнього застосування дексаметазон швидко і повністю всмоктується, максимальна концентрація (С(max)) дексаметазону в плазмі крові досягається через 1-2 години. Розподіл У плазмі крові приблизно 60-70% дексаметазону пов'язують із специфічним білком-переносником – транскортином. Легко проникає через гістогематичні бар'єри (у тому числі через гематоенцефалічний та плацентарний). Метаболізм Метаболізується у печінці (в основному шляхом кон'югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами) до неактивних метаболітів. Виведення Виводиться нирками (невелика кількість дексаметазону проникає у грудне молоко). Т(½) – 3-5 годин.ФармакодинамікаДексаметазон – синтетичний глюкокортикостероїд (ГКС), метильоване похідне фторпреднізолону, гальмує вивільнення інтерлейкіну-1 та інтерлейкіну-2, інтерферону гама з лімфоцитів та макрофагів. Чинить протизапальну, протиалергічну, десенсибілізуючу, протишокову, антитоксичну та імунодепресивну дію. Пригнічує вивільнення гіпофізом адренокортикотропного гормону (АКТГ) та бета-ліпотропіну, але не знижує вміст бета-ендорфіну. Пригнічує секрецію тиреотропного гормону (ТТГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). Підвищує збудливість центральної нервової системи (ЦНС), знижує кількість лімфоцитів та еозинофілів, збільшує кількість еритроцитів (стимулює вироблення еритропоетинів). Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами, утворює комплекс,проникає у ядро ​​клітини, стимулює синтез матричної рибонуклеїнової кислоти (мРНК), що індукує утворення білків, зокрема. ліпокортину, які опосередковують клітинні ефекти Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та пригнічує синтез ендоперекисів, простагландинів (Pg), лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та ін. Вплив на білковий обмін: зменшує кількість білка в плазмі крові (за рахунок глобулінів) з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках, посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Вплив на ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів (ТГ), перерозподіляє жир (накопичення жиру переважно в області плечового пояса, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вплив на вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки в кров, підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфеза. Вплив на водно-електролітний обмін: затримує іони натрію (Na(+)) та воду в організмі, стимулює виведення іонів калію (K(+)) (мінералокортикостероїдна (МКС) активність), знижує абсорбцію іонів кальцію (Ca(2+)) із ШКТ, «вимиває» Ca(2+) з кісток, підвищує виведення Ca(2+) нирками. Протизапальна дія пов'язана з пригніченням вивільнення еозинофілами медіаторів запалення, індукуванням утворення ліпокортину та зменшенням кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту, зі зменшенням проникності капілярів, стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосом). Протиалергічна дія розвивається в результаті придушення синтезу та секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин та базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення кількості циркулюючих базофілів, придушення розвитку лімфоїдної та сполучної тканини, зниження кількості , зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму При хронічній обструктивній хворобі легенів (ХОЗЛ) дія дексаметазону ґрунтується головним чином на гальмуванні запальних процесів, пригніченні розвитку або попередженні набряку слизових оболонок, гальмуванні еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів, відкладенні в оболонки. Дексаметазон підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість секрету бронхів за рахунок пригнічення або скорочення його продукції. Протишокова та антитоксична дія дексаметазону пов'язана з підвищенням артеріального тиску (АТ) (за рахунок збільшення концентрації циркулюючих катехоламінів та відновлення чутливості до них адренорецепторів, а також вазоконстрикції), зниженням проникності судинної стінки, мембранопротекторними властивостями, активацією ферментів печінки. ксенобіотиків. Імунодепресивна дія обумовлена ​​гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-2, інтерферону гама) з лімфоцитів та макрофагів. Пригнічує синтез та секрецію АКТГ, і вдруге – синтез ендогенних кортикостероїдів. Дексаметазон гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини. Особливість дії дексаметазону – значне пригнічення функції гіпофізу та практично повна відсутність МКС активності. Дози 1-1,5 мг/добу пригнічують кору надниркових залоз, біологічний період напіввиведення (T(½)) – 32-72 години (тривалість пригнічення системи «гіпоталамус-гіпофіз-кора надниркових залоз»). За силою глюкокортикостероїдної активності 0,5 мг дексаметазону відповідає приблизно 3,5 мг преднізону (або преднізолону), 15 мг гідрокортизону або 17,5 мг кортизону.Показання до застосуванняСистемні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія, вузликовий періартеріїт, дерматоміозит, ревматоїдний артрит). Гострі та хронічні запальні захворювання суглобів: подагричний та псоріатичний артрит, остеоартроз (у тому числі посттравматичний), поліартрит, плечолопатковий періартрит, анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерева), ювенільний артрит, синдром Стілла у дорослих, бурсит, бурсит, бурсит, Ревматична гарячка, гострий ревмокардит. Гострі та хронічні алергічні захворювання: алергічні реакції на лікарські засоби та харчові продукти, сироваткова хвороба, кропив'янка, алергічний риніт, ангіоневротичний набряк, лікарська екзантема, поліноз. Захворювання шкіри: пухирчатка, псоріаз, екзема, атопічний дерматит, дифузний нейродерміт, контактний дерматит (з поразкою великої поверхні шкіри), токсидермія, себорейний дерматит, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлласин Стівенса-Джонсона). Набряк головного мозку (тільки після підтвердження симптомів підвищення внутрішньочерепного тиску результатами магнітно-резонансної або комп'ютерної томографії), обумовлений пухлиною головного мозку та/або пов'язаний з хірургічним втручанням, або променевим ураженням. Алергічні захворювання очей: алергічні виразки рогівки, алергічні форми кон'юнктивіту. Запальні захворювання очей: симпатична офтальмія, важкі уповільнені передні та задні увеїти, неврит зорового нерва. Первинна або вторинна недостатність надниркових залоз (у тому числі стан після видалення надниркових залоз). Вроджена гіперплазія надниркових залоз. Захворювання нирок аутоімунного генезу (зокрема гострий гломерулонефрит), нефротичний синдром. Підгострий тиреоїдит. Захворювання органів кровотворення: агранулоцитоз, панмієлопатія, аутоімунна гемолітична анемія, гострі лімфо- та мієлоїдний лейкози, лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура, вторинна тромбоцитопенія (доросла, еринемія) Захворювання легень: гострий альвеоліт, фіброз легень, саркоїдоз ІІ-ІІІ стадії. Бронхіальна астма (при бронхіальній астмі препарат призначається лише при тяжкому перебігу, неефективності або неможливості приймати інгаляційні кортикостероїди). Туберкульозний менінгіт, туберкульоз легень, аспіраційна пневмонія (у поєднанні зі специфічною хіміотерапією). Бериліоз, синдром Леффлера (що не піддається іншій терапії). Рак легені (у комбінації з цитостатиками). Розсіяний склероз. Захворювання шлунково-кишкового тракту: виразковий коліт, хвороба Крона, локальний ентерит. Гепатит. Профілактика реакції відторгнення трансплантату у складі комплексної терапії. Гіперкальціємія на фоні онкологічних захворювань, нудота та блювання при проведенні цитостатичної терапії. Мієломна хвороба. Проведення проби при диференціальній діагностиці гіперплазії (гіперфункції) та пухлин кори надниркових залоз.Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за «життєвими» показаннями єдиним протипоказанням є підвищена чутливість до дексаметазону або допоміжних компонентів препарату; системний мікоз; період грудного вигодовування; застосування живих та ослаблених вакцин з імуносупресивними дозами препарату. Препарат Дексаметазон – КРКА протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозогалактозної мальабсорбції, т.к. до складу препарату Дексаметазон – КРКА входить лактоза. Паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або нещодавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим): простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір, амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозний) та латентний туберкульоз. Застосування препарату при тяжких інфекційних захворюваннях можливе лише на тлі специфічної протимікробної терапії. Пре- та поствакцинальний періоди (8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення туберкульозною вакциною (БЦЖ), імунодефіцитні стани (в т.ч. синдром набутого імунодефіциту (СНІД) або інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ)). Захворювання ШКТ: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт. Захворювання серцево-судинної системи, зокрема. нещодавно перенесений інфаркт міокарда (у пацієнтів з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини та внаслідок цього – розрив серцевого м'яза), декомпенсована хронічна серцева недостатність (ХСН), артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія. Ендокринні захворювання: цукровий діабет (в т.ч. порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга. Тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз, гіпоальбумінемія та стани, що призводять до її виникнення, системний остеопороз, міастенія gravis, гострий психоз, тяжкі афективні розлади (в тому числі і в анамнезі), ожиріння (III-IV ступеня) (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкритокутова та закритокутова глаукома, застосування препарату у пацієнтів похилого віку (у зв'язку з високим ризиком розвитку остеопорозу та артеріальної гіпертензії), інфекція очей, зумовлена ​​вірусом простого герпесу (ризик перфорації рогівки), вагітність. У дітей у період зростання кортикостероїдів повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря.Вагітність та лактаціяДексаметазон проникає через плаценту (може досягати високих концентрацій в організмі плода) та у грудне молоко. При вагітності, особливо в І триместрі, або у жінок, які планують вагітність, застосування препарату Дексаметазон – КРКА показано лише в тому випадку, якщо очікуваний лікувальний ефект перевищує ризик негативного впливу на організм матері чи плода. ГКС слід призначати при вагітності лише за абсолютними показаннями. При тривалій терапії під час вагітності не виключено можливості порушення росту плода. У разі застосування у III триместрі вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого. Застосування кортикостероїдів при вагітності у тварин може викликати аномалії розвитку плода, включаючи розщеплення піднебіння, затримку внутрішньоутробного росту, вплив на ріст та розвиток головного мозку. Доказів того, що застосування кортикостероїдів призводить до збільшення частоти вроджених аномалій у людини, таких як розщеплення неба/губи, немає. Якщо необхідно проводити лікування препаратом під час грудного вигодовування, годування груддю слід припинити. У дітей у період зростання кортикостероїдів повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів залежать від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення. Зазвичай дексаметазон добре переноситься. Він має низьку МКС активність, тобто його вплив на водно-електролітний обмін невеликий. Як правило, низькі та середні дози дексаметазону не викликають затримки Na(+) та води в організмі, підвищеної екскреції K(+). Інфекційні та паразитарні захворювання: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють одночасно застосовувані імунодепресанти та вакцинація), маскування інфекцій. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: помірний лейкоцитоз, лейкоцитурія, лімфопенія, еозинопенія, поліцитемія. Порушення з боку імунної системи: генералізовані (шкірні висипання, свербіж шкіри, анафілактичний шок), місцеві алергічні реакції. Порушення з боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, «стероїдний» цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (місяцеподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску ), затримка статевого розвитку в дітей віком. Порушення з боку обміну речовин та харчування: гіперхолестеринемія, підвищений виведення Ca(2+), гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний азотистий баланс (підвищений розпад білків), підвищене потовиділення, епідуральний ліпоматоз. Зумовлені МКС активністю – затримка рідини та Na(+) (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість та стомлюваність). Порушення психіки: нервозність чи занепокоєння, безсоння, емоційна лабільність, делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, схильність до суїциду. Порушення з боку нервової системи: підвищення внутрішньочерепного тиску, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми. Порушення з боку органу зору: нечіткість зору, задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим пошкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм, перфорація рогівки, центральна серозна хорорі. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: запаморочення, вертиго. Порушення з боку серця: аритмії, брадикардія (аж до зупинки серця), розвиток (у схильних пацієнтів) або прогрес ХСН, електрокардіографічні зміни, характерні для гіпокаліємії. У пацієнтів з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. Порушення з боку судин: підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози та тромбоемболії, васкуліт, збільшення ламкості капілярів. Порушення з боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, почуття дискомфорту в епігастральній ділянці, панкреатит, «стероїдна» виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний езофагіт, кровотечі та перфорація стінки шлунка та кишечника, підвищення або зниження апетиту, . У поодиноких випадках – підвищення активності «печінкових» трансаміназ та лужної фосфатази у плазмі крові. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), «розрив сухожилків» міопатія, зниження м'язової маси (атрофія). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, атрофія шкіри та підшкірної клітковини, гіпер- або гіпопігментація, «стероїдні» вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів, порушення піг або гіперпігментація), телеангіоектазії. Загальні розлади та порушення у місці введення: синдром «скасування».Взаємодія з лікарськими засобамиДексаметазон підвищує токсичність серцевих глікозидів (через гіпокаліємію, що виникає, підвищується ризик розвитку аритмій). Прискорює виведення ацетилсаліцилової кислоти, знижує її плазмову концентрацію (при відміні дексаметазону концентрація саліцилатів у плазмі збільшується і зростає ризик розвитку побічних явищ). При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на фоні інших видів імунізації збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. Збільшує метаболізм ізоніазиду, мексилетину (особливо у «швидких ацетиляторів»), що призводить до зниження їх плазмових концентрацій. Збільшує ризик розвитку гепатотоксичної дії парацетамолу (індукція «печінкових» ферментів та утворення токсичного метаболіту парацетамолу). Підвищує (при тривалій терапії) вміст фолієвої кислоти. Гіпокаліємія, що викликається кортикостероїдами, може збільшувати вираженість і тривалість м'язової блокади на фоні застосування міорелаксантів. У високих дозах знижує ефект соматропіну. Антациди знижують всмоктування кортикостероїдів. Дексаметазон знижує дію гіпоглікемічних лікарських засобів, посилює антикоагулянтну дію похідних кумарину. Послаблює вплив вітаміну D на всмоктування Ca(2+) у просвіті кишківника. Ергокальциферол і паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається кортикостероїдами. Зменшує концентрацію празиквантелу у плазмі крові. Циклоспорин (пригнічує метаболізм) та кетоконазол (знижує кліренс) збільшують токсичність. Тіазидні діуретики, інгібітори карбоангідрази, інші глюкокортикостероїди та амфотерицин В підвищують ризик розвитку гіпокаліємії, натрієвмісні лікарські засоби – набряків та підвищення артеріального тиску. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та етанол підвищують небезпеку розвитку виразки слизової оболонки ШКТ, кровотечі; у комбінації з НПЗЗ для лікування артриту можливе зниження дози кортикостероїдів через сумацію терапевтичного ефекту. Індометацин, витісняючи дексаметазон через альбуміни, збільшує ризик розвитку його побічних ефектів. Амфотерицин В та інгібітори карбоангідрази збільшують ризик розвитку остеопорозу. Терапевтична дія кортикостероїдів знижується під впливом фенітоїну, барбітуратів, ефедрину, теофіліну, рифампіцину та інших індукторів «печінкових» мікросомальних ферментів (збільшення швидкості метаболізму). Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть обумовлювати необхідність підвищення дози кортикостероїдів. Кліренс кортикостероїдів підвищується на тлі гормонів щитовидної залози. Імунодепресанти підвищують ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, пов'язаних із вірусом Епштейна-Барр. Естрогени (включаючи пероральні естрогеновмісні контрацептиви) знижують кліренс кортикостероїдів, подовжують Т(½) та їх терапевтичні та токсичні ефекти. Появі гірсутизму та вугрів сприяє одночасне застосування інших гормональних стероїдних лікарських засобів – андрогенів, естрогенів, анаболічних стероїдів, пероральних контрацептивів. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати вираженість депресії, спричиненої прийомом дексаметазону (не показані для лікування побічних ефектів). Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на тлі інших кортикостероїдів, антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків), карбутаміду та азатіоприну. Одночасне застосування з м-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні лікарські засоби, трициклічні антидепресанти), нітратами сприяє розвитку підвищення внутрішньоочного тиску. При одночасному застосуванні з фторхінолонами підвищується ризик виникнення тендопатії (переважно ахіллового сухожилля) у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів із захворюваннями сухожиль. Протималярійні засоби (хлорохін, гідроксихлорохін, мефлохін) у поєднанні з дексаметазоном можуть підвищувати ризик розвитку міопатії, кардіоміопатії. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) при одночасному застосуванні з дексаметазоном можуть змінювати склад периферичної крові. Одночасне застосування інгібіторів ізоферменту СYР3А, включаючи препарати, що містять кобіцистат, може призвести до збільшення ризику системних побічних ефектів. Слід уникати одночасного застосування за винятком випадків, коли користь застосування перевищує ризик розвитку системних побічних ефектів кортикостероїдів, у цьому випадку пацієнти повинні перебувати під наглядом на предмет розвитку системних побічних ефектів кортикостероїдів.Спосіб застосування та дозиВсередину, в дозах, що індивідуально підбираються, величина яких визначається видом захворювання, ступенем його активності і характером відповіді пацієнта. Середня добова доза – 0,75-9 мг. У тяжких випадках можуть застосовуватись і великі дози, розділені на 3-4 прийоми. Максимальна добова доза зазвичай становить 15 мг. Після досягнення терапевтичного ефекту дозу поступово зменшують (зазвичай на 0,5 мг на 3 дні) до підтримуючої – 2-4,5 мг на добу. Мінімально ефективна доза – 0,5-1 мг на добу. Дітям (залежно від віку) призначають 83,3-333,3 мкг/кг або 2,5-10 мг/м(2)/добу на 3-4 прийоми. Тривалість застосування дексаметазону залежить від характеру патологічного процесу та ефективності лікування та становить від кількох днів до кількох місяців і більше. Лікування припиняють поступово (наприкінці призначають кілька ін'єкцій кортикотропіну). При бронхіальній астмі, ревматоїдному артриті, виразковому коліті – 1,5-3 мг на добу; при системному червоному вовчаку – 2-4,5 мг/добу; при онкогематологічних захворюваннях – 75-10 мг. Для лікування гострих алергічних захворювань доцільно комбінувати парентеральне та пероральне введення: 1-й день – парентерально 4-8 мг; 2-й день – внутрішньо 4 мг 3 рази на добу; 3-й, 4-й день – внутрішньо 4 мг 2 рази на день; 5-й, 6-й день – внутрішньо 4 мг/добу; 7-й день – відміна препарату. Проба з дексаметазоном (проба Ліддла) проводиться у вигляді малого та великого тестів. При малому тесті дексаметазон дають пацієнту по 0,5 мг кожні 6 годин протягом доби (тобто о 8 годині ранку, о 14 годині, о 20 годині та о 2 годині ночі). Сечу для визначення 17-оксикортикостероїдів (17-ОКС) або вільного кортизолу збирають з 8 години ранку до 8 години ранку 2 дні до призначення дексаметазону і також 2 дні в ті ж часові проміжки після прийому зазначених доз дексаметазону. Ці дози дексаметазону пригнічують утворення кортикостероїдів у майже практично здорових осіб. Через 6 годин після останньої дози дексаметазону вміст кортизолу у плазмі нижче 135-138 нмоль/л (менше 4,5-5 мкг/100 мл). Зниження виведення 17-ОКС нижче 3 мг/добу, а вільного кортизолу нижче 54-55 нмоль/добу (нижче 19-20 мкг/добу) виключає гіперфункцію кори надниркових залоз. В осіб,які страждають на хворобу або синдром Іценка-Кушинга, при проведенні малого тесту зміни секреції кортикостероїдів не відзначається. При проведенні великого тесту дексаметазон призначають по 2 мг кожних 6 годин протягом 2 діб (тобто 8 мг дексаметазону на добу). Також проводять збирання сечі для визначення 17-ОКС або вільного кортизолу (при необхідності визначають вільний кортизол у плазмі). При хворобі Іценко-Кушинга відзначається зниження виведення 17-ОКС або вільного кортизолу на 50 % і більше, у той час як при пухлинах надниркових залоз або адренокортикотропно-ектопованому (або кортиколіберін-ектопованому) синдромі виведення кортикостероїдів не змінюється. У деяких пацієнтів з адренокортикотропно-ектопованим синдромом зниження виведення кортикостероїдів не виявляється навіть після прийому дексаметазону у дозі 32 мг на добу.ПередозуванняМожливе посилення дозозалежних побічних явищ, крім алергічних реакцій. Необхідно зменшити дозу дексаметазону. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПризначаючи дексаметазон при інтеркурентних інфекціях, септичних станах і туберкульозі, необхідно одночасно проводити специфічну антибактеріальну терапію (при застосуванні препарату у пацієнтів з латентним туберкульозом, лімфаденітом після вакцинації БЦЖ, поліомієлітом, з гострими та хронічними інфекціями. хворобою шлунка та/або кишечника, остеопорозом). При щоденному застосуванні до 5-го місяця лікування розвивається атрофія кори надниркових залоз. Може маскувати деякі симптоми інфекцій, під час лікування марно проводити імунізацію. При раптовій відміні кортикостероїдів, особливо у разі попереднього застосування високих доз, розвивається синдром «скасування» кортикостероїдів (не обумовлений гіпокортицизмом): зниження апетиту, нудота, загальмованість, генералізовані м'язово-скелетні болі, астенія, а також можливе виникнення і гострої надниркової недостатності ( АТ, аритмія, підвищене потовиділення, слабкість, олігоанурія, блювання, біль у животі, пронос, галюцинації, непритомність, кома). Після відміни протягом кількох місяців зберігається відносна недостатність кори надниркових залоз. У разі виникнення в цей період стресових ситуацій тимчасово (за показаннями) призначають глюкокортикостероїди, якщо необхідно, то в поєднанні з мінералокортикостероїдами. Дозу дексаметазону слід тимчасово збільшувати при стресових ситуаціях під час терапії (оперативне втручання, травма). Тимчасове підвищення дози препарату при стресових ситуаціях потрібне як до, так і після стресу. У дітей під час тривалого лікування необхідне ретельне спостереження за динамікою зростання та розвитку. Дітям, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни. Під час лікування дексаметазоном (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль артеріального тиску та водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові та концентрації глюкози в крові. З метою зменшення побічних явищ можна призначати анаболічні стероїди, антациди, а також збільшити надходження K(+) в організм (прийом їжі, багатої калієм та кальцієм, або прийом препаратів калію, кальцію, та вітаміну D). Їжа має бути багатою білками, вітамінами, з вмістом невеликої кількості жирів, вуглеводів та солі. У дітей у період зростання кортикостероїдів повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря. При застосуванні дексаметазону існує ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій, брадикардії. На тлі терапії дексаметазоном підвищується ризик активації стронгілоїдозу. Під час терапії дексаметазоном необхідний ретельний контроль за станом пацієнтів із ХСН, неконтрольованою артеріальною гіпертензією, травмами та виразковими ураженнями рогівки, глаукомою. Можливе погіршення перебігу міастенії. На фоні застосування глюкокортикостероїдів можлива зміна рухливості сперматозоїдів. Прийом дексаметазону може маскувати симптоми подразнення очеревини у пацієнтів з перфорацією стінки шлунка або кишечника. Дія дексаметазону посилюється у пацієнтів із цирозом печінки. Необхідно враховувати, що у пацієнтів із гіпотиреозом кліренс дексаметазону знижується, а у пацієнтів із тиреотоксикозом – підвищується. У пацієнтів з цукровим діабетом слід контролювати концентрацію глюкози в крові та за необхідності коригувати дози гіпоглікемічних препаратів. Можлива поява порушення зору при системному та місцевому застосуванні кортикостероїдів. При появі нечіткості або інших порушень зору слід розглянути можливість консультації лікаря-офтальмолога, щоб унеможливити такі причини, як катаракта, глаукома або рідкісні захворювання очей, наприклад, центральна серозна хоріоретинопатія, про які повідомлялося після системного та місцевого застосування кортикостероїдів. При постреєстраційному спостереженні повідомлялося про синдром лізису пухлини (СЛО) у пацієнтів з онкогематологічними захворюваннями після застосування дексаметазону в монотерапії або комбінації з хіміотерапевтичними засобами. У пацієнтів з високим ризиком СЛО (пацієнти з високою проліферативною активністю пухлинних клітин, високим пухлинним навантаженням та високою чутливістю до цитотоксичних засобів) необхідний ретельний контроль та дотримання відповідних запобіжних заходів. Недоношені діти Наявні дані свідчать про віддалені неврологічні небажані явища після початку терапії (< 96 годин) стартовими дозами дексаметазону 0,25 мг/кг 2 рази на добу у недоношених дітей із хронічними захворюваннями легень. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Дексаметазон – КРКА містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Препарат Дексаметазон – КРКА протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції, тому що до складу препарату Дексаметазон – КРКА входить лактоза. Застосовувати з обережністю при тяжкій хронічній нирковій та/або печінковій недостатності, нефроуролітіаз, гіпоальбумінемію, ожиріння (III-IV ступеня), пацієнтам похилого віку (у зв'язку з високим ризиком розвитку остеопорозу та артеріальної гіпертензії). Вплив на керування транспортними засобами: Враховуючи можливі побічні ефекти в період терапії препаратом Дексаметазон - КРКА, необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами, зайнятті іншими видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Дексаметазон – 0,0005 г допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 0,0340 г; сахароза (цукор) – 0,1140 г; стеаринова кислота – 0,0015 г. Пігулки масою 0,15 г. Пігулки 0,5 мг. По 10, 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 5, 10 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 4 контурні осередкові упаковки по 14 таблеток з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, плоскоциліндричні з фаскою.ФармакокінетикаАбсорбція Після прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується, максимальна концентрація дексаметазону у плазмі – 1-2 години. Розподіл У крові зв'язується (60 - 70%) зі специфічним білком-переносником - транскортин. Легко проходить через гістогематичні бар'єри (у тому числі через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри). Метаболізм Метаболізується у печінці (в основному шляхом кон'югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами) до неактивних метаболітів. Виведення Виводиться нирками (невелика кількість дексаметазону проникає у грудне молоко). Час напіввиведення – 3-5 годин.ФармакодинамікаДексаметазон – синтетичний глюкокортикостероїд (ГКС), метильоване похідне фторпреднізолону. Чинить протизапальну, протиалергічну, десенсибілізуючу, імунодепресивну, протишокову та антитоксичну дію. Пригнічує секрецію тиреотропного гормону та фолікулостимулюючого гормону. Підвищує збудливість центральної нервової системи, знижує кількість лімфоцитів та еозинофілів, збільшує кількість еритроцитів (стимулює вироблення еритропоетинів). Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами та утворює комплекс, що проникає у ядро ​​клітини, стимулює синтез матричної рибонуклеїнової кислоти (мРНК); остання, що індукує утворення білків, у тому числі ліпокортину, що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та пригнічує синтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та іншим. Вплив на білковий обмін: зменшує кількість білка в плазмі (за рахунок глобулінів) з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках; посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Вплив на ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру переважно в області плечового поясу, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вплив на вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ); підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки до крові; підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз, що призводить до активації глюконеогенезу. Вплив на водно-електролітний обмін: затримує іони натрію та воду в організмі, стимулює виведення іонів калію (мінералокортикостероїдна активність), знижує абсорбцію іонів кальцію із ШКТ, «вимиває» іони кальцію з кісток, підвищує виведення іонів кальцію нирками. Протизапальна дія пов'язана з гнобленням вивільнення еозинофілами медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшенням кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних). Протиалергічна дія розвивається в результаті придушення синтезу ісекреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин і базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення кількості циркулюючих базофілів, придушення розвитку лімфоїдної та сполучної тканини, зниження кількості Т - зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, гноблення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму. При хронічній обструктивній хворобі легень дія ґрунтується головним чином на гальмуванні запальних процесів, пригніченні розвитку або попередженні набряку слизових оболонок, гальмування еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів, відкладення в слизовій оболонці бронхів і бронхів. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість секрету бронхів за рахунок пригнічення або скорочення його продукції. Протишокова та антитоксична дія пов'язана з підвищенням артеріального тиску (за рахунок збільшення концентрації циркулюючих катехоламінів та відновлення чутливості до них адренорецепторів, а також вазоконстрикції), зниженням проникності судинної стінки, мембранопротекторними властивостями, активацією ферментів печінки та метаболізму. Імунодепресивна дія обумовлена ​​гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-2; інтерферону гама) з лімфоцитів та макрофагів. Пригнічує синтез та секрецію адренокортикотропного гормону (АКТГ), і вдруге – синтез ендогенних кортикостероїдів. Особливість дії – значне інгібування функції гіпофізу та практично повна відсутність мінералокортикостероїдної активності. Дози 1-1,5 мг на добу пригнічують кору надниркових залоз; біологічний період напіввиведення – 32-72 години (тривалість пригнічення системи гіпоталамус-гіпофіз-кірковий шар надниркових залоз). За силою глюкокортикоїдної активності 0,5 мг дексаметазону відповідають приблизно 3,5 мг преднізолону, 15 мг гідрокортизону або 17,5 мг кортизону для лікарських форм для перорального застосування.Показання до застосуванняСистемні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія, вузликовий періартеріїт, дерматоміозит, ревматоїдний артрит). Гострі та хронічні запальні захворювання суглобів: подагричний та псоріатичний артрит, остеоартроз (у тому числі посттравматичний), поліартрит, плечолопатковий періартрит, анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерева), ювенільний артрит, синдром Стілла у дорослих, бурсит, неспецифічний тендосиновіт, синовіт та епікондиліт. Ревматична гарячка, гострий ревмокардит. Гострі та хронічні алергічні захворювання: алергічні реакції на лікарські засоби та харчові продукти, сироваткова хвороба, кропив'янка, алергічний риніт, ангіоневротичний набряк, лікарська екзантема, поліноз. Захворювання шкіри: пухирчатка, псоріаз, екзема, атопічний дерматит, дифузний нейродерміт, контактний дерматит (з поразкою великої поверхні шкіри), токсидермія, себорейний дерматит, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлласин Стівенса-Джонсона). Набряк головного мозку (тільки після підтвердження симптомів підвищення внутрішньочерепного тиску результатами магнітно-резонансної або комп'ютерної томографії), обумовлений пухлиною головного мозку та/або пов'язаний з хірургічним втручанням або променевим ураженням. Алергічні захворювання очей: алергічні виразки рогівки, алергічні форми кон'юнктивіту. Запальні захворювання очей: симпатична офтальмія, важкі уповільнені передні та задні увеїти, неврит зорового нерва. Первинна або вторинна недостатність надниркових залоз (у тому числі стан після видалення надниркових залоз). Вроджена гіперплазія надниркових залоз. Захворювання нирок аутоімунного генезу (зокрема гострий гломерулонефрит); нефротичний синдром. Підгострий тиреоїдит. Захворювання органів кровотворення – агранулоцитоз, панмієлопатія, аутоімунна гемолітична анемія, гострі лімфо- та мієлоїдний лейкози, лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура, вторинна тромбоцитопенія (доросла, еринемія) Захворювання легень: гострий альвеоліт, фіброз легень, саркоїдоз ІІ-ІІІ стадії. Бронхіальна астма (при бронхіальній астмі препарат призначається лише при тяжкому перебігу, неефективності або неможливості приймати інгаляційні кортикостероїди). Туберкульозний менінгіт, туберкульоз легень, аспіраційна пневмонія (у поєднанні зі специфічною хіміотерапією). Бериліоз, синдром Леффлера (що не піддається іншій терапії). Рак легені (у комбінації з цитостатиками). Розсіяний склероз. Захворювання шлунково-кишкового тракту: виразковий коліт, хвороба Крона, локальний ентерит. Гепатит. Профілактика реакції відторгнення трансплантату у складі комплексної терапії. Гіперкальціємія на фоні онкологічних захворювань, нудота та блювання при проведенні цитостатичної терапії. Мієломна хвороба. Проведення проби при диференціальній діагностиці гіперплазії (гіперфункції) та пухлин кори надниркових залоз.Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за «життєвими» показаннями єдиним протипоказанням є гіперчутливість; системний мікоз; одночасне застосування живих та ослаблених вакцин з імуносупресивними дозами препарату; непереносимість сахарози, дефіцит ізомальтази/цукрози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; період грудного вигодовування; дитячий вік до 3-х років. З обережністю: Паразитарні та інфекційні захворювання на вірусну, грибкову або бактеріальну природу (нині або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) – простий герпес, оперізувальний герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); активний та латентний туберкульоз.Вагітність та лактаціяДексаметазон проникає через плаценту (може досягати високих концентрацій в організмі плода) та у грудне молоко. У період вагітності, особливо в І триместрі, або у жінок, які планують вагітність, застосування препарату Дексаметазон показано лише в тому випадку, якщо очікуваний лікувальний ефект перевищує ризик негативного впливу на організм матері або плода. ГКС слід призначати при вагітності лише за абсолютними показаннями. При тривалій терапії під час вагітності не виключена можливість порушення плода. У разі застосування у III триместрі вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого. Якщо необхідно проводити лікування препаратом під час грудного вигодовування, годування груддю слід припинити.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів залежать від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення. Зазвичай дексаметазон добре переноситься. Він має низьку мінералокортикоїдну активність, тобто його вплив на водно-електролітний обмін невеликий. Як правило, низькі та середні дози дексаметазону не викликають затримки натрію та води в організмі, підвищеної екскреції калію. Порушення з боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, «стероїдний» цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (луноподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального стрии), затримка статевого розвитку у дітей. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: помірний лейкоцитоз, лейкоцитурія, лімфопенія, еозинопенія, поліцитемія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, біль у животі, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці, панкреатит, «стероїдна» виразка шлунка та 12-палої кишки, ерозивний езофагіт, кровотечі та перфорація стінки шлунка та кишечника, підвищення або зниження , метеоризм, гикавка. У поодиноких випадках – підвищення активності «печінкових» трансаміназ та лужної фосфатази. Порушення з боку серця та судин: аритмії, брадикардія (аж до зупинки серця); розвиток (у схильних пацієнтів) або прогресування ХСН, електрокардіографічні зміни, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози та тромбоемболії, васкуліт, збільшення ламкості капілярів. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. Порушення з боку нервової системи: підвищення внутрішньочерепного тиску, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми. Порушення психіки: нервозність або занепокоєння, безсоння, емоційна лабільність, делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, схильність до суїциду. Порушення з боку органу зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим ушкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм, перфорація рогівки, центральна серозна хоріоретинопатія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: запаморочення, вертиго. Порушення з боку обміну речовин та харчування: гіперхолестеринемія, підвищене виведення іонів кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний азотистий баланс (підвищений розпад білків), підвищене потовиділення, епідуральний ліпоматоз. Зумовлені мінералокортикостероїдною активністю – затримка рідини та іонів натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість та стомлюваність). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), «розрив сухожилків» міопатія, зниження м'язової маси (атрофія). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, атрофія шкіри та підшкірної клітковини, гіпер- або гіпопігментація, «стероїдні» вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів, порушення піг або гіперпігментація), телеангіоектазії. Порушення з боку імунної системи: генералізовані (шкірні висипання, свербіж шкіри, анафілактичний шок), місцеві алергічні реакції. Інфекційні та паразитарні захворювання: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація), маскування інфекцій. Загальні розлади та порушення у місці введення: синдром «скасування».Взаємодія з лікарськими засобамиДексаметазон підвищує токсичність серцевих глікозидів (через гіпокаліємію, що виникає, підвищується ризик розвитку аритмій). Прискорює виведення ацетилсаліцилової кислоти, знижує її концентрацію в крові (при відміні дексаметазону концентрація саліцилатів у крові збільшується та зростає ризик розвитку побічних явищ). При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на фоні інших видів імунізацій збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. Збільшує метаболізм ізоніазиду, мексилетину (особливо у «швидких ацетиляторів»), що призводить до зниження їх плазмових концентрацій. Збільшує ризик розвитку гепатотоксичної дії парацетамолу (індукція «печінкових» ферментів та утворення токсичного метаболіту парацетамолу). Підвищує (при тривалій терапії) вміст фолієвої кислоти. Гіпокаліємія, що викликається кортикостероїдами, може збільшувати вираженість і тривалість м'язової блокади на тлі міорелаксантів. У високих дозах знижує ефект соматропіну. Антациди знижують всмоктування кортикостероїдів. Дексаметазон знижує дію гіпоглікемічних лікарських засобів; посилює антикоагулянтну дію похідних кумарину. Послаблює вплив вітаміну D на всмоктування іонів кальцію у просвіті кишківника. Ергокальциферол і паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається кортикостероїдами. Зменшує концентрацію празиквантелу у крові. Циклоспорин (пригнічує метаболізм) та кетоконазол (знижує кліренс) збільшують токсичність. Тіазидні діуретики, інгібітори карбоангідрази, інші глюкокортикостероїди та амфотерицин В підвищують ризик розвитку гіпокаліємії, натрієвмісні лікарські засоби – набряків та підвищення артеріального тиску. Нестероїдні протизапальні препарати та етанол підвищують небезпеку розвитку виразки слизової оболонки ШКТ, кровотечі, у комбінації з нестероїдними протизапальними препаратами для лікування артриту можливе зниження дози кортикостероїдів через сумацію терапевтичного ефекту. Індометацин, витісняючи дексаметазон через альбуміни, збільшує ризик розвитку його побічних ефектів. Амфотерицин В та інгібітори карбоангідрази збільшують ризик розвитку остеопорозу. Терапевтична дія кортикостероїдів знижується під впливом фенітоїну, барбітуратів, ефедрину, теофіліну, рифампіцину та інших індукторів «печінкових» мікросомальних ферментів (збільшення швидкості метаболізму). Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть обумовлювати необхідність підвищення дози кортикостероїдів. Кліренс кортикостероїдів підвищується на тлі гормонів щитовидної залози. Імунодепресанти підвищують ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, пов'язаних із вірусом Епштейна-Барр. Естрогени (включаючи пероральні естрогеновмісні контрацептиви) знижують кліренс кортикостероїдів, подовжують період напіввиведення та їх терапевтичні та токсичні ефекти. Появі гірсутизму та вугрів сприяє одночасне застосування інших гормональних стероїдних лікарських засобів – андрогенів, естрогенів, анаболічних стероїдів, пероральних контрацептивів. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати вираженість депресії, спричиненої прийомом дексаметазону (не показані для лікування побічних ефектів). Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на тлі інших кортикостероїдів, антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків), карбутаміду та азатіоприну. Одночасне призначення з м-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні лікарські засоби, трициклічні антидепресанти), нітратами сприяє розвитку підвищення внутрішньоочного тиску. При одночасному застосуванні з фторхінолонами підвищується ризик виникнення тендопатії (переважно ахіллового сухожилля) у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів із захворюваннями сухожиль. Протималярійні засоби (хлорохін, гідроксихлорохін, мефлохін) у поєднанні з дексаметазоном можуть підвищувати ризик розвитку міопатії, кардіоміопатії. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту при одночасному призначенні з дексаметазоном можуть змінювати склад периферичної крові.Спосіб застосування та дозиВсередину, в дозах, що індивідуально підбираються, величина яких визначається видом захворювання, ступенем його активності і характером відповіді хворого. Середня добова доза – 0,75-9 мг. У тяжких випадках можуть застосовуватись і великі дози, розділені на 3-4 прийоми. Максимальна добова доза зазвичай 15 мг. Після досягнення терапевтичного ефекту дозу поступово зменшують (зазвичай на 0,5 мг на 3 дні) до підтримуючої – 2-4,5 мг на добу. Мінімально ефективна доза – 0,5-1 мг на добу. Дітям (залежно від віку) призначають 83,3-333,3 мкг/кг або 2,5-10 мг/кв.м/добу за 3-4 прийоми. Тривалість застосування дексаметазону залежить від характеру патологічного процесу та ефективності лікування та становить від кількох днів до кількох місяців і більше. Лікування припиняють поступово (наприкінці призначають кілька ін'єкцій кортикотропіну). При бронхіальній астмі, ревматоїдному артриті, виразковому коліті – 1,5-3 мг на добу; при системному червоному вовчаку – 2-4,5 мг на добу; при онкогематологічних захворюваннях – 75-10 мг. Для лікування гострих алергічних захворювань доцільно комбінувати парентеральне та пероральне введення: 1 день – 4-8 мг парентерально; 2 день – внутрішньо, 4 мг 3 десь у день; 3, 4 день – внутрішньо, 4 мг 2 рази на день; 5, 6 день – 4 мг на добу, внутрішньо; 7 день – відміна препарату. Проба з дексаметазон (проба Ліддла). Проводиться у вигляді малого та великого тестів. При малому тесті дексаметазон дають хворому по 0,5 мг кожні 6 годин протягом доби (тобто о 8 годині ранку, о 14 годині, 20 годині та 2 годині ночі). Сечу для визначення 17-оксикортикостероїдів або вільного кортизолу збирають з 8 години ранку до 8 години ранку 2 дні до призначення дексаметазону і також 2 дні в ті ж часові проміжки після прийому зазначених доз дексаметазону. Ці дози дексаметазону пригнічують утворення кортикостероїдів у майже практично здорових осіб. Через 6 годин після останньої дози дексаметазону вміст кортизолу у плазмі нижче 135-138 нмоль/л (менше 4,5-5 мкг/100 мл). Зниження виведення 17-оксикортикостероїдів нижче 3 мг/добу, а вільного кортизолу нижче 54-55 нмоль/сут (нижче 19-20 мкг/сут) виключає гіперфункцію кори надниркових залоз. В осіб,які страждають на хворобу або синдром Іценка-Кушинга, при проведенні малого тесту зміни секреції кортикостероїдів не відзначається. При проведенні великого тесту дексаметазон призначають по 2 мг кожних 6 годин протягом 2 діб (тобто 8 мг дексаметазону на день). Також проводять збирання сечі для визначення 17-оксикортикостероїдів або вільного кортизолу (при необхідності визначають вільний кортизол у плазмі). При хворобі Іценко-Кушинга відзначається зниження виведення 17-оксикортикостероїдів або вільного кортизолу на 50% і більше, у той час як при пухлинах надниркових залоз або адренокортикотропно-ектопованому (або кортиколіберін-ектопованому) синдромі виведення кортикостероїдів. У деяких хворих з адренокортикотропно-ектопованим синдромом зниження виведення кортикостероїдів не виявляється навіть після прийому дексаметазону у дозі 32 мг на добу.ПередозуванняМожливе посилення дозозалежних побічних явищ, крім алергічних реакцій. Необхідно зменшити дозу дексаметазону. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної протимікробної терапії. Пре- та поствакцинальний період (8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ. Імунодефіцитні стани (у тому числі синдром набутого імунодефіциту або вірус імунодефіциту людини (ВІЛ-інфікування)). Захворювання ШКТ: виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт. Захворювання серцево-судинної системи, у тому числі нещодавно перенесений інфаркт міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього – розрив серцевого м'яза), декомпенсована хронічна серцева недостатність (ХСН), артери , гіперліпідемія. Ендокринні захворювання – цукровий діабет (у тому числі порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга, ожиріння (III-IV стадія). Тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз. Гіпоальбумінемія та стани, що призводять до її виникнення. Системний остеопороз, міастенія gravis, гострий психоз, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито- та закритокутова глаукома. Застосування препарату у пацієнтів похилого віку (у зв'язку з високим ризиком розвитку остеопорозу та артеріальної гіпертензії). Гострий психоз, важкі афективні розлади (зокрема й у анамнезі). Інфекція очей, зумовлена ​​вірусом простого герпесу (через ризик перфорації рогівки). При вагітності. У дітей у період зростання кортикостероїдів повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря. Призначаючи дексаметазон при інтеркурентних інфекціях, септичних станах та туберкульозі, необхідно одночасно проводити лікування специфічною антибактеріальною терапією при застосуванні препарату у пацієнтів з латентним туберкульозом, лімфаденітом після вакцинації БЦЖ, поліомієлітом, гострими та хронічними бактеріями; специфічної терапії у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та/або кишківника, остеопорозом. При щоденному застосуванні до 5 місяців лікування розвивається атрофія кори надниркових залоз. Може маскувати деякі ознаки інфекцій; під час лікування марно проводити імунізацію. При раптовій відміні кортикостероїдів, особливо у разі попереднього застосування високих доз, виникає синдром «скасування» кортикостероїдів (не обумовлений гіпокортицизмом): зниження апетиту, нудота, загальмованість, генералізовані м'язово-скелетні болі, астенія, а також можливе виникнення і гострої надниркової недостатності. артеріального тиску, аритмія, пітливість, слабкість, олігоанурія, блювання, біль у животі, пронос, галюцинації, непритомність, кома). Після відміни протягом кількох місяців зберігається відносна недостатність кори надниркових залоз. Якщо в цей період виникають стресові ситуації, призначають (за показаннями) на час кортикостероїдів, при необхідності у поєднанні з мінералокортикостероїдами. Дозу дексаметазону слід тимчасово збільшувати при стресових ситуаціях під час терапії (оперативне втручання, травма). Тимчасове підвищення дози препарату при стресових ситуаціях потрібне як до, так і після стресу. У дітей під час тривалого лікування необхідне ретельне спостереження за динамікою зростання та розвитку. Дітям, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни. Під час лікування дексаметазоном (особливо тривалого) необхідно спостереження окуліста, контроль артеріального тиску та водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові та концентрації глюкози у крові. З метою зменшення побічних явищ можна призначати анаболічні стероїди, антациди, а також збільшити надходження іонів калію в організм (прийом їжі, багатої калієм і кальцієм, або прийом препаратів калію, кальцію та вітаміну Д). Їжа має бути багатою білками, вітамінами, з вмістом невеликої кількості жирів, вуглеводів та солі. У дітей у період зростання кортикостероїдів повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря. При застосуванні дексаметазону існує ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій, брадикардії. На тлі терапії препаратом підвищується ризик активації стронгілоїдозу. Під час терапії препаратом необхідний ретельний контроль за станом пацієнтів із ХСН, неконтрольованою артеріальною гіпертензією, травмами та виразковими ураженнями рогівки, глаукомою. Можливе погіршення перебігу міастенії. На фоні застосування глюкокортикостероїдів можлива зміна рухливості сперматозоїдів. Прийом препарату може маскувати симптоми подразнення очеревини у пацієнтів з перфорацією стінки шлунка або кишечника. Дія препарату посилюється у хворих із цирозом печінки. Необхідно враховувати, що у пацієнтів із гіпотиреозом кліренс дексаметазону знижується, а у пацієнтів із тиреотоксикозом – підвищується. У пацієнтів з цукровим діабетом слід контролювати концентрації глюкози крові та за необхідності коригувати дози гіпоглікемічних препаратів. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Враховуючи можливі побічні ефекти в період терапії препаратом Дексаметазон, необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортом та роботі з механізмами, зайнятті іншими видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 мл: дексаметазону фосфат 4 мг. 1 мл - ампули темного скла (5) - упаковки коміркові контурні (5) - пачки картонні. 1 мл - ампули темного скла (5) - упаковки (5) коміркові контурні - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГКС. Пригнічує функції лейкоцитів та тканинних макрофагів. Обмежує міграцію лейкоцитів у область запалення. Порушує здатність макрофагів до фагоцитозу, а також до утворення інтерлейкіну-1. Сприяє стабілізації лізосомальних мембран, знижуючи цим концентрацію протеолітичних ферментів у сфері запалення. Зменшує проникність капілярів, зумовлену вивільненням гістаміну. Пригнічує активність фібробластів та утворення колагену. Інгібує активність фосфоліпази А2, що призводить до придушення синтезу простагландинів та лейкотрієнів. Пригнічує вивільнення ЦОГ (головним чином ЦОГ-2), що також сприяє зменшенню вироблення простагландинів. Зменшує кількість циркулюючих лімфоцитів (T- та B-клітин), моноцитів, еозинофілів та базофілів внаслідок їх переміщення з судинного русла в лімфоїдну тканину; пригнічує утворення антитіл. Дексаметазон пригнічує вивільнення гіпофізом АКТГ та β-ліпотропіну, але не знижує рівень циркулюючого β-ендорфіну. Пригнічує секрецію ТТГ та ФСГ. При безпосередньої аплікації на судини має вазоконстрикторний ефект. Дексаметазон має виражену дозозалежну дію на метаболізм вуглеводів, білків і жирів. Стимулює глюконеогенез, сприяє захопленню амінокислот печінкою та нирками, підвищує активність ферментів глюконеогенезу. У печінці дексаметазон посилює депонування глікогену, стимулюючи активність глікогенсинтетази та синтез глюкози із продуктів білкового обміну. Підвищення вмісту глюкози у крові активізує виділення інсуліну. Дексаметазон пригнічує захоплення глюкози жировими клітинами, що призводить до активації ліполізу. Однак унаслідок збільшення секреції інсуліну відбувається стимуляція ліпогенезу, що призводить до накопичення жиру. Має катаболічну дію в лімфоїдній та сполучній тканинах, м'язах, жировій тканині, шкірі, кістковій тканині. Остеопороз та синдром Іценко-Кушинга є головними факторами, що обмежують тривалу терапію кортикостероїдами. Внаслідок катаболічної дії можливе пригнічення зростання у дітей. У високих дозах дексаметазон може підвищувати збудливість тканин мозку та сприяє зниженню порога судомної готовності. Стимулює надмірну продукцію хлористоводневої кислоти та пепсину в шлунку, що сприяє розвитку пептичної виразки. При системному застосуванні терапевтична активність дексаметазону обумовлена ​​протизапальною, протиалергічною, імунодепресивною та антипроліферативною дією. При зовнішньому та місцевому застосуванні терапевтична активність дексаметазону обумовлена ​​протизапальною, протиалергічною та антиексудативною (завдяки вазоконстрикторному ефекту) дією. За протизапальною активністю перевищує гідрокортизон у 30 разів, не має мінералокортикоїдної активності.ФармакокінетикаЗв'язування з білками плазми – 60-70%. Проникає крізь гістогематичні бар'єри. У невеликій кількості виділяється із грудним молоком. Метаболізується у печінці. T1/2 становить 2-3 год. Виводиться нирками. При місцевому застосуванні в офтальмології всмоктується через рогівку з інтактним епітелієм на вологу передньої камери ока. При запаленні тканин ока або пошкодженні слизової оболонки та рогівки швидкість всмоктування дексаметазону достовірно збільшується.Клінічна фармакологіяГКС для ін'єкцій.Показання до застосуванняДля прийому внутрішньо: хвороба Аддісона-Бірмера; гострий та підгострий тиреоїдит, гіпотиреоз, прогресуюча офтальмопатія, пов'язана з тиреотоксикозом; бронхіальна астма; ревматоїдний артрит у фазі загострення; НЯК; захворювання сполучної тканини; аутоімунні гемолітичні анемії, тромбоцитопенія, аплазія та гіпоплазія кровотворення, агранулоцитоз, сироваткова хвороба; гостра еритродермія, пемфігус (звичайний), гостра екзема (на початку лікування); злоякісні пухлини (як паліативна терапія); уроджений адреногенітальний синдром; набряк головного мозку (зазвичай після попереднього парентерального застосування кортикостероїдів). Для парентерального введення: шок різного генезу; набряк головного мозку (при пухлини головного мозку, черепно-мозковій травмі, нейрохірургічному втручанні, крововиливі в мозок, енцефаліті, менінгіті, променевому ураженні); астматичний статус; тяжкі алергічні реакції (набряк Квінке, бронхоспазм, дерматоз, гостра анафілактична реакція на лікарські препарати, переливання сироватки, пірогенні реакції); гострі гемолітичні анемії, тромбоцитопенія, гостра лімфобластна лейкемія, агранулоцитоз; тяжкі інфекційні захворювання (у поєднанні з антибіотиками); гостра недостатність кори надниркових залоз; гострий круп; захворювання суглобів (плечолопатковий періартрит, епікондиліт, стилоїдит, бурсит, тендовагініт, компресійна невропатія, остеохондроз, артрити різної етіології, остеоартроз). Для застосування в офтальмологічній практиці: негнійний та алергічний кон'юнктивіт, кератит, кератокон'юнктивіт без пошкодження епітелію, ірит, іридоцикліт, блефарокон'юнктивіт, блефарит, епісклерит, склерит, запальний процес після травм ока та оперативних втручань. Для місцевого застосування в ЛОР-практиці (склад комбінованих препаратів): зовнішній отит без пошкодження барабанної перетинки, інфікована екзема зовнішнього слухового проходу; запальні та інфекційні захворювання носової порожнини, глотки, придаткових пазух носа.Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за життєвими показаннями – підвищена чутливість до дексаметазону. Для внутрішньосуглобового введення та введення безпосередньо в осередок ураження: попередня артропластика, патологічна кровоточивість (ендогенна або викликана застосуванням антикоагулянтів), внутрішньосуглобовий перелом кістки, інфекційний (септичний) запальний процес у суглобі та періартикулярні інфекції (в т.ч. в анамнез) загальне інфекційне захворювання, виражений навколосуглобовий остеопороз, відсутність ознак запалення в суглобі ("сухий" суглоб, наприклад, при остеоартрозі без синовіту), виражена кісткова деструкція та деформація суглоба (різке звуження суглобової щілини, анкілоз), нестабільність суглоба як результат формують суглоб епіфізів кісток. Для зовнішнього застосування: бактеріальні, вірусні, грибкові шкірні захворювання, туберкульоз шкіри, шкірні прояви сифілісу, пухлини шкіри, поствакцинальний період, порушення цілісності шкірних покровів (виразки, рани), дитячий вік (до 2 років, при свербіння в області ануса – до 12 років), розацеа, вульгарні вугри, періоральний дерматит. Для застосування в офтальмології: бактеріальні, вірусні, грибкові захворювання очей, туберкульозне ураження очей, порушення цілісності очного епітелію, гостра форма гнійної очної інфекції за відсутності специфічної терапії, захворювання рогівки, що поєднуються з дефектами епітелію, трахому, глаукоми.Вагітність та лактаціяПри вагітності (особливо у І триместрі), а також у період лактації дексаметазон застосовують з урахуванням очікуваного лікувального ефекту та негативного впливу на плід. При тривалій терапії при вагітності не виключено можливості порушень росту плода. У разі застосування наприкінці вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого. Застосування у дітей Протипоказання для зовнішнього застосування: дитячий вік до 2 років, при свербіння в області ануса – до 12 років.Побічна діяЗ боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, стероїдний цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (в т.ч. луноподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення АД , стрії), затримка статевого розвитку у дітей З боку обміну речовин: підвищене виведення іонів кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний баланс азоту (підвищений розпад білків), підвищене потовиділення, гіпернатріємія, гіпокаліємія. З боку ЦНС: делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми. З боку серцево-судинної системи: аритмії, брадикардія (аж до зупинки серця); розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення вираженості хронічної серцевої недостатності, зміни на ЕКГ, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза; при інтракраніальному введенні – носова кровотеча. З боку травної системи: нудота, блювання, панкреатит, стероїдна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний езофагіт, кровотечі та перфорація ШКТ, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. З боку органів чуття: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим ушкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових чи вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм. З боку кістково-м'язової системи: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожиль м'язів, стероїдна міопати (Атрофія). Дерматологічні реакції: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, стероїдні вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Алергічні реакції: генералізовані (в т.ч. висипання на шкірі, свербіж шкіри, анафілактичний шок) і при місцевому застосуванні. Ефекти, пов'язані з імунодепресивною дією: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація). Місцеві реакції: при парентеральному введенні – некроз тканин. При зовнішньому застосуванні: рідко – свербіж, гіперемія, печіння, сухість, фолікуліт, вугровий висип, гіпопігментація, періоральний дерматит, алергічний дерматит, мацерація шкіри, вторинна інфекція, атрофія шкіри, стрії, пітниця. При тривалому застосуванні або нанесенні на великі ділянки шкіри можливий розвиток системних побічних ефектів, характерних для кортикостероїдів.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антипсихотичними засобами, букарбаном, азатіоприном виникає ризик розвитку катаракти; із засобами, що надають антихолінергічну дію – ризик розвитку глаукоми. При одночасному застосуванні з дексаметазоном знижується ефективність інсуліну та пероральних гіпоглікемічних препаратів. При одночасному застосуванні з гормональними контрацептивами, андрогенами, естрогенами, анаболическими стероїдами можливі гірсутизм, вугровий висип. При одночасному застосуванні з діуретиками можливе посилення виведення калію; з НПЗЗ (в т.ч. з ацетилсаліцилової кислотою) - підвищується частота виникнення ерозивно-виразкових уражень та кровотеч із ШКТ. При одночасному застосуванні з пероральними антикоагулянтами можливе ослаблення антикоагулянтного ефекту. При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами можливе погіршення переносимості серцевих глікозидів через дефіцит калію. При одночасному застосуванні з аміноглутетимідом можливе зменшення або пригнічення ефектів дексаметазону; з карбамазепіном – можливе зменшення дії дексаметазону; з ефедрином – підвищення виведення дексаметазону з організму; з іматинібом - можливе зменшення концентрації іматинібу в плазмі крові внаслідок індукції його метаболізму та підвищення виведення з організму. При одночасному застосуванні з ітраконазолом посилюються ефекти дексаметазону; з метотрексатом – можливе посилення гепатотоксичності; з празиквантелом - можливе зменшення концентрації празіквантелу у крові. При одночасному застосуванні з рифампіцином, фенітоїном, барбітуратами можливе ослаблення ефектів дексаметазону через підвищення його виведення з організму.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. При тяжких захворюваннях на початку лікування призначають до 10-15 мг на добу, підтримуюча доза може становити 2-4.5 мг і більше на добу. Добову дозу ділять на 2-3 прийоми. У невеликих дозах приймають 1 раз на добу вранці. При парентеральному застосуванні вводять внутрішньовенно повільно струминно або краплинно (при гострих та невідкладних станах); в/м; можливе також періартикулярне та внутрішньосуглобове введення. Протягом доби можна вводити від 4 мг до 20 мг дексаметазону 3-4 рази. Тривалість парентерального застосування зазвичай становить 3-4 дні, потім переходять на підтримуючу терапію пероральною формою. У гострому періоді при різних захворюваннях та на початку лікування дексаметазон застосовують у більш високих дозах. При досягненні ефекту дозу знижують з інтервалом у кілька днів до досягнення підтримуючої дози або припинення лікування. При застосуванні в офтальмології при гострих станах закопують кон'юнктивальний мішок по 1-2 кап. кожні 1-2 години, потім, при зменшенні запалення, через кожні 4-6 годин. Тривалість лікування від 1-2 днів до декількох тижнів залежно від клінічного перебігу захворювання. У ЛОР-практиці місцево застосовують відповідно до рекомендованого режиму дозування використовуваного препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати при паразитарних та інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або нещодавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір, амебіоз, стронг або підозрюваний), системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях припустимо лише тлі специфічної терапії. З обережністю слід застосовувати протягом 8 тижнів до 2 тижнів після вакцинації, при лімфаденіті після щеплення БЦЖ, при імунодефіцитних станах (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфекція). З обережністю слід застосовувати при захворюваннях ШКТ: виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіті, гастриті, гострій або латентній пептичній виразці, нещодавно створеному анастомозі кишечнику, неспецифічному виразковому коліті з загрозою перфорації або абсцедування, дивертикул. З обережністю слід застосовувати при захворюваннях серцево-судинної системи, у т.ч. після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього розрив серцевого м'яза), при декомпенсованій хронічній серцевій недостатності, артеріальній гіпертензії, гіперліпідемії), при ендокринних захворюваннях. у тому числі порушенні толерантності до вуглеводів), тиреотоксикозі, гіпотиреозі, хворобі Іценко-Кушинга, при тяжкій хронічній нирковій та/або печінковій недостатності, нефроуролітіазі, при гіпоальбумінемії та станах, що привертають до її виникнення, при системному , ожирінні (III-IV ступеня), при поліомієліті (за винятком форми бульбарного енцефаліту),відкрито- та закритокутової глаукоми. При необхідності внутрішньосуглобового введення з обережністю слід застосовувати у пацієнтів із загальним тяжким станом, неефективності (або короткочасності) дії 2 попередніх введень (з урахуванням індивідуальних властивостей ГКС, що застосовувалися). До початку та під час проведення терапії кортикостероїдами необхідно контролювати загальний аналіз крові, рівень глікемії та вміст електролітів у плазмі. При інтеркурентних інфекціях, септичних станах та туберкульозі необхідно одночасне проведення антибіотикотерапії. Викликана дексаметазоном відносна недостатність надниркових залоз може зберігатися протягом декількох місяців після його відміни. Враховуючи це, при стресових ситуаціях, що виникають у зазначений період, гормональну терапію відновлюють з одночасним призначенням солей та/або мінералокортикоїдів. При застосуванні дексаметазону у пацієнтів із герпесом рогівки слід мати на увазі можливість її перфорації. У ході лікування необхідно контролювати внутрішньоочний тиск та стан рогівки. При раптовій відміні дексаметазону, особливо у разі попереднього застосування у високих дозах, виникає так званий синдром відміни (не обумовлений гіпокортицизмом), що виявляється анорексією, нудотою, загальмованістю, генералізованими м'язово-скелетними болями, загальною слабкістю. Після відміни дексаметазону протягом декількох місяців може зберігатись відносна недостатність кори надниркових залоз. Якщо в цей період виникають стресові ситуації, призначають (за показаннями) на час кортикостероїдів, при необхідності у поєднанні з мінералокортикоїдами. У період лікування потрібен контроль артеріального тиску, водно-електролітного балансу, картини периферичної крові та рівня глікемії, а також спостереження окуліста. У дітей під час тривалого лікування необхідне ретельне спостереження за динамікою зростання та розвитку. Дітям, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Фасування: N5 Форма випуску: р-р д/ін'єкцій Упаковка: амп. Діюча речовина: Дексаметазон. .

Склад, форма випуску та упаковкаАктивна речовина – дексаметазону натрію фосфат (у перерахунку на дексаметазону фосфат) – 4,0 мг на 1 мл. Розчин для ін'єкцій 0,4% в ампулах по 1 або 2 мл у контурній комірковій упаковці №5х1, №5х2.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикоїди для системного застосування.ФармакокінетикаПри внутрішньовенному введенні зв'язується зі специфічним білком-переносником -транскортином - на 70-80%; при введенні високих доз зв'язування з білками знижується до 60-70% за рахунок насичення транскортину. Легко проходить через гістогематичні бар'єри, включаючи гематоенцефалічний та плацентарний. При внутрішньо швидко і повністю всмоктується в основному в проксимальному відділі тонкої кишки; абсорбція в дистальному відділі становить приблизно половину від такої у проксимальному. Смах досягається протягом 1-2 годин. Біотрансформується у печінці, в основному шляхом кон'югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами, до неактивних метаболітів. Період напіввиведення із крові Т1/2 становить 3-5 годин, біологічний період напіввиведення – 36-54 години. При парентеральному введенні метаболізується швидше та відповідно фармакологічні ефекти менш тривалі.Виводиться в основному із сечею (невелика частина – лактуючими залозами) у вигляді 17-кетостероїдів, глюкуроїдів, сульфатів. У незмінному вигляді виділяється із сечею близько 15% дексаметазону. При нанесенні на шкіру абсорбція визначається багатьма факторами (цілісність шкірного покриву, наявність оклюзійної пов'язки, лікарська форма та ін.) та сильно варіює.ФармакодинамікаВзаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами та утворює комплекс, що проникає в ядро ​​клітини та стимулює синтез мРНК: остання індукує утворення білків, у тому числі ліпокортину, що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує ліберацію арахідонової кислоти та інгібує біосинтез ендоперекисів, ПГ, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та ін. Запобігає вивільненню медіаторів запалення з еозинофілів. Гальмує активність гіалуронідази, колагенази та протеаз, нормалізує функції міжклітинного матриксу хрящової тканини та кісткової тканини. Знижує проникність капілярів, стабілізує клітинні мембрани, зокрема. лізосомальні, пригнічує вивільнення цитокінів (інтерлейкінів та гамма-інтерферрону) з лімфоцитів та макрофагів,викликає інволюцію лімфоїдної тканини. Відновлює чутливість адренорецепторів до катехоламінів. Прискорює катаболізм білків, знижує утилізацію глюкози периферичними тканинами та підвищує глюконеогенез у печінці. Зменшує всмоктування та збільшує виведення кальцію; затримує натрій (і воду) секрецію АКТГ.Показання до застосуванняХвороба Аддісона, природжена гіпоплазія надниркових залоз, наднирникова недостатність (зазвичай у поєднанні з мінералокортикоїдами), адреногенітальний синдром, тиреоїдит (гострий, підгострий), гіпотиреоз, пухлинна гіперкальцемія, шок (анафілактичний, посттравматичний, у фазі загострення, гострий ревмокардит, колагенози (ревматичні захворювання, дисемінований червоний вовчак та ін.), запальні та дегенеративні захворювання суглобів (артрити, тендовагініт, бурсит, епікондиліт, стилоїдит, остеохондроз, остеоартроз, ін.) -алергічна бронхіальна астма, астматичний статус, анафілактоїдні реакції, у т.ч. викликані лікарськими засобами; набряк головного мозку (при пухлинах, черепно-мозковій травмі, нейрохірургічному втручанні, крововиливі в мозок, енцефаліті, менінгіті, променевому ураженні легень); неспецифічний виразковий коліт, гепатит, саркоїдоз, бериліоз, дисемінований туберкульоз (тільки у поєднанні з протитуберкульозними засобами), хвороба Леффлера та ін. тяжкі респіраторні захворювання; анемії (аутоімуна, гемолітична, вроджена, гіпопластична, ідіопатична, еритробластопенія), ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура (у дорослих), вторинна тромбоцитопенія, лімфома (ходжкінська та неходжкінська), лейкеміоз, цитоз ; нефротичний синдром; тяжкі інфекційні захворювання (при обов'язковому поєднанні з антибіотиками); тяжкі запальні процеси після травм ока та операцій.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, системні мікози, амебні інфекції, інфекційні ураження суглобів та навколосуглобових м'яких тканин, активні форми туберкульозу, період до та після профілактичних щеплень (особливо противірусних), глаукома, гостра гнійна очна інфекція (ретробульбарне введення). Обмежений до застосування при: пептичних виразках шлунково-кишкового тракту, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагітах, гастритах, кишковому анастомозі (у найближчому анамнезі); застійної серцевої недостатності, артеріальної гіпертензії, тромбозах, цукрових діабетах, остеопорозах, хворобі Іценко-Кушинга, гострої ниркової та/або печінкової недостатності, психозах, судомних станах, міастеніях, відкритокутовій глаукомі, СНІДі, вагітності, корм.Вагітність та лактаціяЗастосування під час вагітності допускається, якщо очікуваний ефект терапії перевищує потенційний ризик для плода. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗатримка натрію та води, втрата калію та кальцію, набряки, ерозивно-виразкові ураження ШКТ (з загостренням виразкової хвороби аж до перфорації, кровотечі), геморагічний панкреатит, атонія ШКТ, підвищення апетиту, нудота та блювання, гепатомегалія, м'язова слабкість, , патологічні переломи, розриви сухожиль, аритмія, брадикардія, підвищення АТ, застійна серцева недостатність, інфаркт та дистрофія міокарда, синдром Іценко-Кушинга, гіперглікемія, гіперліпопротеїнемія, негативний азотистий баланс, дисменорея, затримка росту у дітей, г та репаративних процесів, запаморочення, головні болі, порушення настрою, психози, підвищення внутрішньочерепного тиску, судоми, витончення та ранимість шкіри, петехії, екхімози, стрії, еритема та зміна пігментації шкіри,підвищене потовиділення, підвищення внутрішньоочного тиску, екзофтальм; тромбози та тромбоемболії, синдром відміни (нездужання, болі: головні, абдомінальні, суглобові та м'язові); депресія, вторинна недостатність надниркових залоз; рідко – алергічні реакції (висипання, свербіж).Взаємодія з лікарськими засобамиТерапевтичні та токсичні ефекти дексаметазону знижують барбітурати, фенітоїн, рифампіцин (прискорюють метаболізм); соматотропін; антациди (зменшують всмоктування), посилюють – естрогеновмісні пероральні контрацептиви. Ризик аритмій та гіпокаліємії підвищують серцеві глікозиди та діуретики, ймовірність набряків та артеріальної гіпертензії – натріймісні препарати та харчові добавки, важкої гіпокаліємії, серцевої недостатності та остеопорозу – амфотерицин В та інгібітори карбоангідрази; ризик ерозивно-виразкових уражень та кровотеч із ШКТ – нестероїдні протизапальні засоби. При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на фоні інших видів імунізації збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекції. Послаблює гіпоглікемічну активність інсуліну та пероральних протидіабетичних засобів;антикоагулянтну – кумаринів; діуретичну – сечогінних діуретиків; імунотропну – вакцинації (пригнічує антитілоутворення). Погіршує переносимість серцевих глікозидів (викликає дефіцит калію), знижує концентрацію саліцилатів та празиквантелу у крові.Спосіб застосування та дозиПризначений для внутрішньовенного, внутрішньом'язового, внутрішньосуглобового, періартикулярного та ретробульбарного введення. Дорослим при гострих та невідкладних станах вводять внутрішньовенно повільно, струминно або краплинно, або внутрішньом'язово в дозі 4-20 мг 3-4 рази на добу. Максимальна разова доза – 80 мг. Підтримуюча доза – 0,2-9 мг на добу. Курс лікування 3-4 дні, потім переходить на пероральне застосування дексаметазону. Дітям – в/м у дозі 0,02776-0,16665 мг/кг кожні 12-24 години. Внутрішньосуглобово (в осередок ураження) або періартікулярно (в м'які тканини) дорослим та підліткам вводять у дозі 0,2-6 мг (2-8 мг), повторно з інтервалом від 3 діб до 3-х тижнів у міру необхідності; максимальна доза для дорослих – 80 мг на добу. При шоці, дорослим, – внутрішньовенно 20 мг одноразово, потім по 3 мг/кг протягом 24 годин у вигляді безперервної інфузії або внутрішньовенно одноразово 2-6 мг/кг, або внутрішньовенно по 40 мг кожні 2 6:00. При набряку мозку (дорослим) – 10 мг внутрішньовенно, потім по 4 мг кожні 6 годин внутрішньом'язово до усунення симптомів; дозу знижують через 2-4 доби та поступово – протягом 5-7 діб – припиняють лікування. При недостатності кори надниркових залоз (дітям) в/м по 0,0233 мг/кг (0,67/мг2) на добу в 3 ін'єкції кожну третю добу, або щодня по 0,00776-0,01165 мг/кг (0,233-0,35) мг/м2) на добу.ПередозуванняПовідомлення про гострі токсичні отруєння та/або летальні наслідки внаслідок передозування глюкокортикоїдів вкрай рідкісні. При розвитку небажаних явищ – симптоматичне лікування, спрямоване на підтримку життєво-важливих функцій; синдром Іценка-Кушинга - призначення аміноглутеміду.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при призначенні на тлі неспецифічного виразкового коліту, дивертикуліту кишечника, гіпоальбумінемії. Призначення у разі інтеркурентної інфекції, туберкульозу, септичних станів вимагає попередньої і потім одночасної антибактеріальної терапії. Необхідно враховувати посилення дії при гіпотиреозі та цирозі печінки, аггравацію психотичної симптоматики та емоційної лабільності при їх високому вихідному рівні, маскування деяких симптомів інфекції, ймовірність збереження протягом декількох місяців (до 1 року) відносної надниркової недостатності. ). При тривалому курсі ретельно спостерігають за динамікою зростання та розвитку дітей, систематично проводять офтальмологічне обстеження,контролюють стан гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи, рівень глюкози у крові. Припиняють терапію лише поступово. Рекомендується бути обережними при проведенні будь-яких операцій, виникнення інфекційних захворювань, травмах, уникати імунізації, виключити вживання спиртних напоїв. У дітей, щоб уникнути передозування, розрахунок дози виробляють виходячи з площі поверхні тіла. У разі контакту з хворими на кір, вітряною віспою та ін. інфекціями, призначають супутню профілактичну терапію.розрахунок дози виробляють з площі поверхні тіла. У разі контакту з хворими на кір, вітряною віспою та ін. інфекціями, призначають супутню профілактичну терапію.розрахунок дози виробляють з площі поверхні тіла. У разі контакту з хворими на кір, вітряною віспою та ін. інфекціями, призначають супутню профілактичну терапію.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: дексаметазону натрію фосфат (дексаметазону фосфату динатрієва сіль) у перерахунку на 100% речовину 4,0 мг; допоміжні речовини: гліцерол (гліцерин дистильований) 22,5 мг, динатрію едетат (трилон Б) 0,1 мг, натрію гідрофосфату додекагідрат (натрій фосфорнокислий двозаміщений 12-водний) 0,8 мг, вода для ін'єкцій до 1 По 1 мл у ампули нейтрального скла. По 10 ампул разом з інструкцією із застосування і ножем для розтину ампул або ампульним скарифікатором поміщають в коробку з картону. По 5 ампул в контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки. По 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування і ножем для розтину ампул або ампульним скарификатором поміщають в пачку з картону. При використанні ампул з насічками, кільцями та точками надлому ампул скарифікатор або ніж для розтину ампул допускається не вкладати.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або світло-жовтого кольору рідина.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд.ФармакокінетикаУ крові зв'язується (60-70%) із специфічним білком-переносником – транскортином. Легко проходить через гістогематичні бар'єри (в т.ч. через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний). У невеликій кількості виділяється із грудним молоком. Метаболізується у печінці (в основному шляхом кон'югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами) до неактивних метаболітів. Виводиться нирками.ФармакодинамікаСинтетичний глюкокортикостероїд – метильоване похідне фторпреднізолону. Чинить протизапальну, протиалергічну десенсибілізуючу, протишокову, антитоксичну та імунодепресивну дію. Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами та утворює комплекс, що проникає в ядро ​​клітини та стимулює синтез мРНК; остання індукує утворення білків, зокрема. ліпокортину, що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та інгібує біосинтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та інші. Білковий обмін: зменшує кількість білка в плазмі (за рахунок глобулінів) з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках; посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру переважно в області плечового пояса, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолістерінемії. Вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту; підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки до крові; підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз, що призводять до активації глюконеогенезу. Антагоністична дія по відношенню до вітаміну D: "вимивання" кальцію з кісток та підвищення його ниркової екскреції. Протизапальний ефект пов'язаний із пригніченням вивільнення еозинофілами медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних). Протиалергічний ефект обумовлений зниженням кількості циркулюючих еозинофілів, що призводить до зниження виділення медіаторів негайної алергії; знижує вплив медіаторів алергії на ефекторні клітини. Імунодепресивний ефект обумовлений гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіну) та інтерлейкіну2, гамма-інтерферону) з лімфоцитів та макрофагів. Пригнічує синтез та секрецію адренокортикотропного гормону та вдруге – синтез ендогенних глюкокортикостероїдів. Особливість дії – значне інгібування функції гіпофізу та практично повна відсутність мінералокортикостероїдної активності. Дози 1-1,5 мг на добу пригнічують функцію кори надниркових залоз; біологічний період напіввиведення – 32-72 год (тривалість пригнічення системи гіпоталамус-гіпофіз-кіркова речовина надниркових залоз). За силою глюкокортикостероїдної активності 0,5 мг дексаметазону відповідають приблизно 3,5 мг преднізону (або преднізолону), 15 мг гідрокортизону або 17,5 мг кортизону.Показання до застосуванняПрепарат застосовують при захворюваннях, що вимагають введення швидкодіючого глюкокортикостероїду, а також у випадках, коли пероральний прийом препарату неможливий: ендокринні захворювання (гостра недостатність кори надниркових залоз, первинна або вторинна недостатність кори надниркових залоз, вроджена гіперплазія кори надниркових залоз, підгострий тиреоїдит); шок, резистентний до стандартної терапії; анафілактичний шок; набряк головного мозку (при пухлини головного мозку, черепно-мозковій травмі, нейрохірургічному втручанні, крововиливі в мозок, енцефаліті, менінгіті, променевому ураженні); астматичний статус; тяжкий бронхоспазм (загострення бронхіальної астми, хронічного обструктивного бронхіту); тяжкі алергічні реакції; ревматичні захворювання; системні захворювання сполучної тканини; гострі тяжкі дерматози; злоякісні захворювання (паліативне лікування лейкозу та лімфоми у дорослих пацієнтів; гостра лейкемія у дітей; гіперкальціємія у пацієнтів, які страждають на злоякісні пухлини, при неможливості перорального лікування); діагностичне дослідження гіперфункції надниркових залоз; захворювання крові (гострі гемолітичні анемії, агранулоцитоз, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих); тяжкі інфекційні захворювання (у поєднанні з антибіотиками); внутрішньосуглобове та внутрішньосиновіальне введення: артрити різної етіології, остеоартрит, гострий та підгострий бурсит, гострий тендовагініт, епікондиліт, синовіт; локальне застосування (в область патологічної освіти): келоїди, дискоїдний червоний вовчак, кільцеподібна гранульома.Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за "життєвими" показаннями єдиним протипоказанням є гіперчутливість. Для внутрішньосуглобового введення: попередня артропластика, патологічна кровоточивість (ендогенна або викликана застосуванням антикоагулянтів), внутрішньосуглобовий перелом кістки, інфекційний (септичний) запальний процес у суглобі та периартикулярні інфекції (в т.ч. в анамнезі), а також загальний інфекцій остеопороз, відсутність ознак запалення в суглобі (так званий "сухий" суглоб, наприклад при остеоартрозі без синовіту), виражена кісткова деструкція та деформація суглоба (різке звуження суглобової щілини, анкілоз), нестабільність суглоба як результат артриту, асептичний некроз формують. З обережністю: Паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або нещодавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях припустимо лише тлі специфічної терапії. Поствакцинальний період (період тривалістю 8 тижнів до 2 тижнів після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ. Імунодефіцитні стани (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфікування). Захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, неспецифічний виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертику). Захворювання серцево-судинної системи, зокрема. нещодавно перенесений інфаркт міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього – розрив серцевого м'яза), некомпенсована хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія. Ендокринні захворювання – цукровий діабет (в т.ч. порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга. Тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз. Гіпоальбумінемія та стани, що призводять до її виникнення. Системний остеопороз, міастенія gravis, гострий психоз, ожиріння (III-IV ст.), поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито- та закритокутова глаукома, вагітність, період лактації. Для внутрішньосуглобового введення: загальний тяжкий стан пацієнта, неефективність (або короткочасність) дії 2 попередніх введень (з урахуванням індивідуальних властивостей глюкокортикостероїдів, що застосовувалися).Вагітність та лактаціяПід час вагітності (особливо у першому триместрі) препарат може бути застосований лише тоді, коли очікуваний лікувальний ефект перевищує потенційний ризик для плода. При тривалій терапії під час вагітності не виключена можливість порушення зростання плода. У разі застосування наприкінці вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого. Якщо необхідно проводити лікування препаратом під час грудного вигодовування, годування груддю слід припинити.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів залежать від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення. З боку обміну речовин: затримка натрію та води в організмі; гіпокаліємія; гіпокаліємічний алколоз; негативний баланс азоту, викликаний підвищеним катаболізмом білків, підвищення апетиту, збільшення маси тіла. Серцево-судинна система: більш високий ризик тромбоутворення (особливо у іммобілізованих хворих), аритмії, підвищення артеріального тиску, розвиток або посилення перебігу хронічної серцевої недостатності, міокардіодистрофія, стероїдний васкуліт. З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, стероїдна міопатія, зменшення м'язової маси, остеопороз, компресійні переломи хребців, асептичний некроз головки стегнової та плечової кісток, патологічні переломи довгих кісток. З боку травної системи: нудота, блювання, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (які можуть бути причиною перфорацій та кровотеч), гепатомегалія, панкреатит, виразковий езофагіт. Дерматологічні реакції: стоншення та ранимість шкіри, петехії та підшкірні крововиливи, екхімози, стрії, стероїдні вугри, уповільнення загоєння ран, посилене потовиділення. З боку центральної нервової системи: підвищена стомлюваність, запаморочення, головний біль, психічні розлади, судоми та помилкові симптоми пухлини мозку (підвищення внутрішньочерепного тиску із застійним диском зорового нерва). З боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, "стероїдний" цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (місяцеподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску, дис ), затримка статевого розвитку в дітей віком. З боку органів зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску, екзофтальм. Побічні ефекти, пов'язані з імунодепресивною дією: частіше виникнення інфекцій і посилення тяжкості їх перебігу. Інші: алергічні реакції. Місцеві реакції (у місці введення): гіперпігментація та лейкодерма, атрофія підшкірної клітковини та шкіри, асептичний абсцес, гіперемія у місці ін'єкції, артропатія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування з фенобарбіталом, рифампіцином, фенітоїном або ефедрином може прискорювати біотрансформацію дексаметазону, послаблюючи його ефект. Гормональні контрацептиви посилюють дію дексаметазону. Одночасне застосування з діуретиками (особливо "петльовими") може призвести до посилення виведення з організму калію. При одночасному призначенні із серцевими глікозидами збільшується можливість порушень серцевого ритму. Дексаметазон послаблює (рідше посилює) дію похідних кумарину, що потребує корекції їхньої дози. Дексаметазон посилює побічну дію нестероїдних протизапальних засобів, особливо їх вплив на шлунково-кишковий тракт (посилення ризику виникнення ерозивно-виразкових уражень та кровотеч із шлунково-кишкового тракту). Крім того, зменшує концентрацію нестероїдних протизапальних засобів у сироватці крові та тим самим їх ефективність. Інгібітори карбоангідрази збільшують ризик гіпернатріємії, набряків, гіпокаліємії, остеопорозу. Знижує ефективність інсуліну та пероральних гіпоглікемічних препаратів, гіпотензивних засобів. Антациди послаблюють дію дексаметазону. У комбінації з парацетамолом призводить до підвищення ризику розвитку гепатотоксичності за рахунок індукції печінкових ферментів та утворення токсичного метаболіту парацетамолу. Одночасне застосування андрогенів, стероїдних анаболіків сприяє появі набряків, гірсутизму та вугрів; естрогенів, пероральних контрацептивів – призводить до зниження кліренсу, зростання токсичних ефектів дексаметазону. Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на фоні дексаметазону антипсихотичних засобів (нейролептиків) та азатіоприну. Одночасне призначення з М-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні препарати, трициклічні антидепресанти) та нітратами сприяє розвитку глаукоми. При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на фоні інших видів імунізацій збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. Натріймісткі препарати або добавки посилюють ймовірність набряків та підвищення артеріального тиску. Амфотерицин збільшує ризик розвитку серцевої недостатності. У комбінації з антикоагулянтами та тромболітиками підвищується ризик розвитку виразок шлунково-кишкового тракту та кровотеч. Знижує концентрацію у плазмі саліцилатів (збільшує екскрецію саліцилатів). Збільшує метаболізм мексилетину, знижуючи його концентрацію у плазмі.Спосіб застосування та дозиВнутрішньосуглобово, у вогнище ураження - 0,2-6 мг, з повторенням 1 раз на 3 дні або 3 тижні. Внутрішньом'язово або внутрішньовенно - 0,5-9 мг на добу. Для лікування набряку мозку – 10 мг у перше введення, надалі по 4 мг внутрішньом'язово кожні 6 годин до зникнення симптомів. Доза може бути знижена через 2-4 дні з поступовим скасуванням у період 5-7 діб після усунення набряку мозку. Підтримуюча доза – по 2 мг 3 рази на добу. Для лікування шоку - внутрішньовенно 20 мг у перше введення, потім 3 мг/кг за 24 години у вигляді внутрішньовенних інфузій або внутрішньовенно струминно - від 2 до 6 мг/кг у вигляді однієї ін'єкції або 40 мг у вигляді одноразової ін'єкції, що призначається кожні 2- 6 год; можливе внутрішньовенне введення 1 мг/кг одноразово. Терапія шоку має бути скасована, як тільки стан пацієнта стабілізується, звичайна тривалість не більше 2-3 діб. Алергічні захворювання – внутрішньом'язово у першу ін'єкцію по 4-8 мг. Подальше лікування проводять пероральними лікарськими формами. При нудоті та блювоті, при проведенні хіміотерапії – внутрішньовенно 8-20 мг за 5-15 хв до сеансу хіміотерапії. Подальша хіміотерапія повинна проводитись при використанні пероральних лікарських форм. Для лікування респіраторного дистрес-синдрому новонароджених – внутрішньом'язово 4 введення по 5 мг кожні 12 годин протягом двох діб. Максимальна добова доза – 80 мг. Для дітей: для лікування наднирникової недостатності внутрішньом'язово по 23 мкг/кг (0,67 мг/кв. м) раз на 3 добу, або 7,8-12 мкг/кг (0,23-0,34 мг/кв). м/сут), або 28-170 мкг/кг (0,83-5 мг/кв. м) разів на 12-24 год.ПередозуванняСимптоми: підвищення артеріального тиску, набряки, виразка, гіперглікемія, порушення свідомості. Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДітям, які в період лікування перебувають у контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають спеціальні імуноглобуліни. У дітей у період зростання глюкокортикостероїди повинні застосовуватися лише за абсолютними показаннями та під особливо ретельним наглядом лікаря. Необхідно враховувати, що у пацієнтів із гіпотиреозом кліренс глюкокортикостероїдів знижується, а у пацієнтів із тиреотоксикозом – підвищується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час лікування не рекомендується керування транспортними засобами, а також зайняття видами діяльності, що потребують швидкості психомоторної реакції та точних рухів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: дексаметазону натрію фосфат у перерахунку на дексаметазону фосфат 4,0 мг; допоміжні речовини: гліцерол (гліцерин) 22,5 мг; натрію гідрофосфату дигідрат (натрію фосфорнокислого двозаміщеного 12-водного) 0,8 мг; динатрію едетату дигідрат (динатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти) 0,1 мг; вода для ін'єкцій до 1мл. По 1 або 2 мл ампули зі світлозахисного нейтрального скла. По 5 ампул поміщають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки (ПВХ) або плівки поліетилентерефталатної (ПЕТФ). По 1, 2, 3, 4 або 5 контурних осередкових упаковок з полівінілхлоридної плівки (ПВХ) або поліетилентерефталатної (ПЕТФ) разом з інструкцією по застосуванню і ампульним скарифікатором перешкодять в пачку з картону. По 5 або 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню і ампульним скарифікатором поміщають в пачку па картону з гофрованим вкладишем. При використанні ампул з точкою або кільцем зламу ампульний скарифікатор не вкладають. Упаковка для стаціонарів По 50, 100 контурних осередкових упаковок з ампулами разом з рівною кількістю інструкції по застосуванню поміщають у коробку з гофрованого картону.Опис лікарської формиПрозора або злегка опалесцентна, безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд.ФармакокінетикаАбсорбція Максимальна концентрація дексаметазону в плазмі досягається вже через 5 хвилин після внутрішньовенного введення і через 1 годину після внутрішньом'язового введення. Розподіл Зв'язок із білками плазми (переважно з альбумінами) становить 77%. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри. Період напіввиведення (Т1/2) із плазми становить 190 хв. Метаболізм Метаболізується у печінці. Невелика кількість дексаметазону метаболізується у нирках та інших органах. Виведення До 65% дози виводиться нирками протягом 24 год. Час розвитку клінічного ефекту При внутрішньовенному застосуванні дія розвивається швидко; при внутрішньом'язовому застосуванні клінічний ефект розвивається через 8 год. Дія тривале: від 17 до 28 днів після внутрішньом'язового застосування та від 3 днів до 3 тижнів після місцевого застосування. При місцевому введенні в суглоби або м'які тканини (на вогнища ураження) всмоктування відбувається повільніше, ніж при внутрішньом'язовому застосуванні.ФармакодинамікаДексаметазон – синтетичний гормон кори надниркових залоз, глюкокортикостероїд (ГКС), метильоване похідне фторпреднізолону. Чинить протизапальну, протиалергічну, десенсибілізуючу, протишокову, антитоксичну та імунодепресивну дію. Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами глюкокортикостероїдів з утворенням комплексу, що проникає в ядро ​​клітини та стимулює синтез матричної рибонуклеїнової кислоти, остання індукує утворення білків, у тому числі ліпокортину, що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та пригнічує синтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та ін. Білковий обмін: зменшує кількість білка в плазмі (за рахунок глобулінів) з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках; посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру відбувається переважно в області плечового пояса, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ); підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки до крові; підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз, що призводить до активації глюконеогенезу. Водно-електролітний обмін: затримує натрій (Na+) і воду в організмі, стимулює виведення калію (К+) (мінералокортикоїдна активність), знижує абсорбцію кальцію (Са2+) із ШКТ, "вимиває" Са2+ з кісток, підвищує виведення Са2+ нирками. Протизапальний ефект пов'язаний із пригніченням вивільнення еозинофілами медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшенням кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних). Протиалергічний ефект розвивається в результаті придушення синтезу та секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин та базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення кількості циркулюючих базофілів, придушення розвитку лімфоїдної та сполучної тканини, зниження кількості Т , зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму При хронічній обструктивній хворобі легенів дія ґрунтується головним чином на гальмуванні запальних процесів, пригніченні розвитку або попередженні набряку слизових оболонок, гальмуванні еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів, відкладенні в слизовій оболонці бронхів та бронхів циркуль. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок пригнічення або скорочення її продукції. Протишокова та антитоксична дія пов'язана з підвищенням артеріального тиску (АТ) за рахунок збільшення концентрації циркулюючих катехоламінів та відновлення чутливості до них адренорецепторів, а також вазоконстрикції), зниженням проникності судинної стінки, мембранопротекторними властивостями, активацією ферментів печінки та беруть участь у мета. Імунодепресивний ефект обумовлений гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіну-1 та інтерлейкіну-2, гамма-інтерферону) з лімфоцитів та макрофагів. Дексаметазон має у 30 разів більш виражену дію, ніж ендогенний кортизол. Тому він є більш потужним інгібітором секреції кортикотропін-рилізинг-гормону та АКТГ. У фармакологічних дозах пригнічує гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникову систему, сприяє розвитку вторинної надниркової недостатності. Пригнічує синтез та вивільнення гіпофізом адренокортикотропного гормону (АКТГ) та вдруге – синтез ендогенних глюкокортикоїдів. Пригнічує секрецію тиреотропного гормону та фолікулостимулюючого гормону. Пригнічує вивільнення бета-ліпотропіну, але не знижує вміст бета-ендорфіну, що циркулює. Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини. Підвищує збудливість центральної нервової системи, знижує кількість лімфоцитів та еозинофілів, збільшує – еритроцитів (шляхом стимуляції вироблення еритропоетинів). Особливість дії – значне інгібування функції гіпофізу та практично повна відсутність мінералокортикоїдної активності.Показання до застосуванняЗамісна терапія при недостатності кори надниркових залоз (у комбінації з натрію хлоридом та/або мінералокортикоїдами): гостра недостатність кори надниркових залоз (хвороба Аддісона, двостороння адреналектомія); відносна недостатність кори надниркових залоз, що розвивається після відміни лікування кортикостероїдами; первинна чи вторинна недостатність кори надниркових залоз. Симптоматична та патогенетична терапія інших захворювань, що вимагають введення швидкодіючого глюкокортикостероїду, а також у випадках, коли пероральний прийом препарату неможливий: ендокринні захворювання: вроджена гіперплазія кори надниркових залоз, підгострий тиреоїдит; шок (опіковий, травматичний, операційний, токсичний) – при неефективності судинозвужувальних засобів, плазмозамінних препаратів та іншої симптоматичної терапії; набряк головного мозку (при пухлини головного мозку, черепно-мозковій травмі, нейрохірургічному втручанні, крововиливі в мозок, енцефаліті, менінгіті, променевому ураженні); астматичний статус; тяжкий бронхоспазм (загострення бронхіальної астми); тяжкі алергічні реакції; анафілактичний шок; ревматичні захворювання; системні захворювання сполучної тканини; гострі тяжкі дерматози; злоякісні захворювання: паліативне лікування лейкозу та лімфоми у дорослих пацієнтів; гостра лейкемія у дітей; гіперкальціємія у пацієнтів із злоякісними пухлинами, при неможливості перорального лікування; захворювання крові: гострі гемолітичні анемії, агранулоцитоз, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих; в офтальмологічній практиці (субкон'юнктивальне, ретробульбарне або парабульбарне введення): кератит, кератокон'юнктивіт без пошкодження епітелію, ірит, іридоцикліт, блефарит, блефарокон'юнктивіт, склерит, епісклерит, запальний процес після травми; локальне застосування (в область патологічної освіти): келоїди, дискоїдний червоний вовчак, кільцеподібна гранульома; отруєння рідинами, що припікають (зменшення запальних явищ і попередження рубцевих звужень).Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за "життєвими" показаннями єдиним протипоказанням є підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Період грудного вигодовування, системні мікози. З обережністю при наступних захворюваннях та станах: системні паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або нещодавно перенесені, включаючи нещодавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); активний або латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної протимікробної терапії; період вакцинації (8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ; імунодефіцитні стани (у тому числі СНІД або ВІЛ-інфікування); захворювання ШКТ: виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт; печінкова недостатність; гіпоальбумінемія та стани, що привертають до її виникнення; захворювання серцево-судинної системи (ССС), у тому числі нещодавно перенесений інфаркт міокарда, декомпенсована хронічна серцева недостатність (ХСН), артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія; ендокринні захворювання – цукровий діабет (у тому числі порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга, ожиріння ІІІ-ІV ступеня; тяжка хронічна ниркова недостатність, нефроуролітіаз; системний остеопороз, міастенія gravis, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), епілепсія, "стероїдна" міопатія; гострий психоз, тяжкі афективні розлади (в т.ч. в анамнезі, особливо "стероїдний" психоз); відкрито- та закритокутова глаукома, герпес очей (ризик перфорації рогівки); вагітність; літні пацієнти – у зв'язку з високим ризиком розвитку остеопорозу та артеріальної гіпертензії; у дітей у період зростання препарат Дексаметазон повинен застосовуватися лише за абсолютними показаннями та під особливо ретельним наглядом лікаря.Вагітність та лактаціяДексаметазон проникає через плаценту та може досягати високих концентрацій в організмі плода. Під час вагітності (особливо у першому триместрі) препарат може бути застосований лише тоді, коли очікуваний лікувальний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плода. При тривалій терапії під час вагітності не виключена можливість порушення зростання плода. У разі застосування наприкінці вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого. Невелика кількість дексаметазону секретується у грудне молоко. Якщо необхідно проводити лікування препаратом під час грудного вигодовування, грудне вигодовування слід припинити, оскільки це може призвести до затримки росту дитини та зменшення секреції її ендогенних кортикостероїдів.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів залежать від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення. Порушення з боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, "стероїдний" цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (місяцеподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску стероїдні" стрії), затримка статевого розвитку у дітей. Порушення системи кровотворення: помірний лейкоцитоз, лімфопенія, еозинопенія, поліцитемія. Порушення з боку травної системи: нудота, блювання, панкреатит, "стероїдна" виразка шлунка та 12-палої кишки, ерозивний езофагіт, кровотечі та перфорація шлунка або кишечника, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка, біль у животі, почуття диску шлунка. У поодиноких випадках - підвищення активності "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази. Порушення з боку серця: аритмії, брадикардія (до зупинки серця); розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення виразності ХСН; зміни електрокардіограми, характерні для гіпокаліємії. У пацієнтів з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. Порушення з боку судин: підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози; при внутрішньовенному введенні: "припливи" крові до обличчя, васкуліт, збільшення ламкості капілярів. Порушення з боку нервової системи: підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми, емоційна лабільність. Порушення психіки: делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя. Порушення з боку органів чуття: раптова втрата зору (при парентеральному введенні в ділянці голови, шиї, носових раковин, шкіри голови можливе відкладення кристалів препарату в судинах ока); задня субкапсулярна катаракта; підвищення внутрішньоочного тиску з можливим ушкодженням зорового нерва; схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових чи вірусних інфекцій очей; трофічні зміни рогівки; екзофтальм; хемоз, птоз, мідріаз, перфорація рогівки. Порушення з боку обміну речовин: підвищений виведення Са2+, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний баланс азоту (підвищений розпад білків), підвищене потовиділення. Зумовлені мінералокортикоїдною активністю – затримка рідини та Na+ (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість та стомлюваність). Епідуральний ліпоматоз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), “розрив сухожилків” міопатія, зниження м'язової маси (атрофія). Порушення з боку шкірних покровів і слизових оболонок: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, "стероїдні" вугри, "стероїдні" стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів, розацеаподібний шкірних проб. Порушення з боку імунної системи: генералізовані (шкірні висипання, свербіж шкіри, анафілактичний шок) та місцеві алергічні реакції. Порушення з боку сечовидільної системи: лейкоцитурія. Інфекційні та паразитарні захворювання: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація). Загальні розлади та порушення у місці введення: синдром "скасування"; печіння, оніміння, біль, парестезії та інфекції у місці введення, рідко – некроз навколишніх тканин, утворення рубців у місці ін'єкції; атрофія шкіри та підшкірної клітковини при внутрішньом'язовому введенні (особливо небезпечне введення в дельтовидний м'яз).Взаємодія з лікарськими засобамиДексаметазон фармацевтично несумісний з іншими лікарськими засобами (ЛЗ) можуть утворитися нерозчинні сполуки. Його рекомендується вводити окремо від інших препаратів (в/в болюсно або через ін. крапельницю, як другий розчин). При змішуванні розчину дексаметазону з гепарином утворюється осад. Дексаметазон підвищує токсичність серцевих глікозидів (через гіпокаліємію, що виникає, підвищується ризик розвитку аритмій). Прискорює виведення ацетилсаліцилової кислоти, знижує вміст її метаболітів у крові (при відміні дексаметазону концентрація саліцилатів у крові збільшується та зростає ризик розвитку побічних явищ). При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на тлі ін. видів імунізацій збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. Збільшує метаболізм ізоніазиду, мексилетину (особливо у "швидких ацетиляторів"), що призводить до зниження їх концентрацій у плазмі. Збільшує ризик розвитку гепатотоксичної дії парацетамолу (індукція ферментів печінки та утворення токсичного метаболіту парацетамолу). Підвищує (при тривалій терапії) вміст фолієвої кислоти. Гіпокаліємія, що викликається дексаметазоном, може збільшувати виразність та тривалість м'язової блокади на фоні міорелаксантів. У високих дозах знижує ефект соматропіну. Дексаметазон знижує дію гіпоглікемічних ЛЗ; посилює антикоагулянтну дію похідних кумарину. Послаблює вплив вітаміну D на всмоктування Са2+ у просвіті кишківника. Ергокальциферол і паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається дексаметазоном. Зменшує концентрацію празиквантелу у крові. Циклоспорин (пригнічує метаболізм) та кетоконазол (знижує кліренс) збільшують токсичність. Тіазидні діуретики, інгібітори карбоангідрази, інші глюкокортикостероїди та амфотерицин В підвищують ризик розвитку гіпокаліємії, Nа+-містять ЛЗ - набряків та підвищення АТ. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та етанол підвищують небезпеку розвитку виразки слизової оболонки ШКТ та кровотечі, у комбінації з НПЗЗ для лікування артриту можливе зниження дози кортикостероїдів через сумацію терапевтичного ефекту. Індометацин, витісняючи дексаметазон через альбуміни, збільшує ризик розвитку його побічних ефектів. Амфотерицин В та інгібітори карбоангідрази збільшують ризик розвитку остеопорозу. Терапевтична дія дексаметазону знижується під впливом фенітоїну, барбітуратів, ефедрину, теофіліну, рифампіцину та інших індукторів мікросомальних ферментів печінки (збільшення швидкості метаболізму). Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть обумовлювати необхідність підвищення дози дексаметазону. Кліренс дексаметазону підвищується на фоні застосування препаратів гормонів щитовидної залози. Імунодепресанти підвищують ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, спричинених вірусом Епштейна-Барр. Естрогени (включаючи пероральні естрогеновмісні контрацептиви) знижують кліренс дексаметазону, подовжують Т1/2 та їх терапевтичні та токсичні ефекти. Появі гірсутизму та вугрів сприяє одночасне застосування інших стероїдних гормональних ЛЗ – андрогенів, естрогенів, анаболіків, пероральних контрацептивів. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати вираженість депресії, спричиненої прийомом дексаметазону (не показані для лікування побічних ефектів). Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на тлі інших кортикостероїдів, антипсихотичних ЛЗ (нейролептиків), карбутаміду та азатіоприну. Одночасне призначення з м-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні ЛЗ, трициклічні антидепресанти), нітратами сприяє розвитку підвищення внутрішньоочного тиску.Спосіб застосування та дозиРежим дозування є індивідуальним та залежить від показань, стану хворого та його реакції на терапію. Препарат вводять внутрішньовенно (в/в) повільно струминно або краплинно (при гострих та невідкладних станах); внутрішньом'язово (в/м); можливе також локальне (в патологічне утворення) та субкон'юнктивальне, ретробульбарне або парабульбарне введення. З метою приготування розчину для внутрішньовенної інфузії слід використовувати ізотонічний розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози. Препарат вводять внутрішньовенно та внутрішньом'язово в дозі 0,5-24 мг на добу в 2 прийоми (еквівалентна 1/3-1/2 пероральної дози) максимально коротким курсом у мінімальній ефективній дозі, лікування скасовують поступово. Тривале лікування повинно проводитись у дозі, що не перевищує 0,5 мг на добу. В/м в те саме місце вводять не більше 2 мл розчину. При невідкладних станах застосовують більш високих дозах: початкова доза становить 4-20 мг, яку повторюють до досягнення необхідного ефекту, загальна добова доза рідко перевищує 80 мг. Після досягнення терапевтичного ефекту дексаметазон вводять по 2-4 мг при необхідності з подальшим поступовим відміненням препарату. Для підтримання тривалого ефекту препарат вводять кожні 3-4 години або у вигляді тривалої краплинної інфузії. Після усунення гострих станів пацієнта переводять на прийом дексаметазону внутрішньо. Дози препарату для дітей (в/м): Доза препарату при проведенні замісної терапії (при недостатності кори надниркових залоз) становить 0,0233 мг/кг маси тіла або 0,67 мг/м2 площі поверхні тіла, розділена на 3 дози, кожен 3-й день або 0,00776-0,01165 мг/кг маси тіла або 0,233-0,335 мг/м2 площі поверхні тіла щодня. При інших показаннях рекомендована доза становить від 0,02776 до 0,16665 мг/кг маси тіла або 0,833-5 мг/м2 площі поверхні тіла кожні 12-24 години.ПередозуванняСимптоми: підвищення артеріального тиску, набряки (периферичні), виразка, гіперглікемія, порушення свідомості. Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування препаратом Дексаметазон (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль артеріального тиску та стану водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові та концентрації глюкози крові. З метою зменшення побічних явищ слід збільшити надходження до організму К+ (дієта, препарати К+). Їжа має бути багатою білками, вітамінами, з обмеженням вмісту жирів, вуглеводів та кухонної солі. Дія препарату посилюється у пацієнтів із цирозом печінки. Необхідно враховувати, що у пацієнтів із гіпотиреозом кліренс дексаметазону знижується, а у пацієнтів із тиреотоксикозом – підвищується. Препарат може посилювати існуючі емоційну нестабільність чи психотичні порушення. При вказівці на психози в анамнезі препарат Дексаметазон у високих дозах призначають під суворим контролем лікаря. Слід ретельно спостерігати за пацієнтом протягом року після закінчення тривалої терапії препаратом Дексаметазон у зв'язку з можливим розвитком відносної недостатності кори надниркових залоз у стресових ситуаціях. Тривале застосування високих доз препарату вимагає поступового зниження дози з метою запобігання розвитку гострої недостатності кори надниркових залоз. При застосуванні дексаметазону існує ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій, брадикардії. На тлі терапії препаратом підвищується ризик активації стронгілоїдозу. Дозу дексаметазону слід тимчасово збільшити при стресових ситуаціях під час терапії (оперативне втручання, травма). На фоні лікування дексаметазоном необхідно застосування специфічної антибактеріальної терапії при терапії латентного туберкульозу, лімфаденіту після вакцинації БЦЖ, поліомієліту, гострих та хронічних бактеріальних, паразитарних інфекцій та специфічної терапії у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та кишківника. Під час терапії препаратом необхідний ретельний контроль за станом пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, неконтрольованою артеріальною гіпертензією, травмами та виразковими ураженнями рогівки, глаукомою. Можливе погіршення перебігу міастенії. При раптовому відміні препарату Дексаметазон, особливо у разі попереднього застосування високих доз, можливий розвиток гострої надниркової недостатності; синдрому "скасування" (не обумовленого наднирниковою недостатністю): зниження апетиту, нудота, блювання, загальмованість, головний біль, генералізовані м'язово-скелетні болі, астенія; а також загострення захворювання, з приводу якого було призначено препарат Дексаметазон. У пацієнтів з цукровим діабетом слід контролювати вміст глюкози крові та за необхідності коригувати дози гіпоглікемічних препаратів. Препарат Дексаметазон може збільшувати сприйнятливість або маскувати симптоми інфекційних захворювань. Вітряна віспа, кір та ін. інфекції можуть протікати важче і навіть призводити до смерті у неімунізованих осіб. Імуносупресія частіше розвивається при тривалому застосуванні, але може виникнути і при короткочасному лікуванні препаратом Дексаметазон. Дітям, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни. У дітей під час тривалого лікування препаратом Дексаметазон необхідне ретельне спостереження за динамікою зростання та розвитку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утриматися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: діюча речовина: дексаметазону фосфат натрію 4,4 мг (що відповідає 4,0 мг дексаметазону фосфату); допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат 1,5 мг, пропілпарагідроксибензоат 0,2 мг, натрію дисульфіт 1,0 мг, динатрію едетат 1,0 мг, натрію гідроксид до pH 7,0-8,5, вода для ін'єкцій до 1,0 мл. По 1,0 мл препарату в ампули темного скла. По 25 ампул у пористу картонну решітку, по 1 решітці разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 5 ампул у пластиковий піддон, по 5 піддонів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, від безбарвного до світло-жовтого розчину.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд.ФармакокінетикаАбсорбція Максимальна концентрація дексаметазону в плазмі досягається вже через 5 хв після внутрішньовенного введення і через 1 год після внутрішньом'язового введення. Розподіл Зв'язок із білками плазми (переважно з альбумінами) – 77%. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри. Період напіввиведення (Т1/2) із плазми становить 190 хв. Метаболізм Метаболізується у печінці. Невелика кількість дексаметазону метаболізується у нирках та інших органах. Виведення До 65% дози виводиться нирками протягом 24 годин, невелика кількість дексаметазону проникає у грудне молоко.ФармакодинамікаДексаметазон – синтетичний гормон кори надниркових залоз, глюкокортикостероїд (ГКС), метильоване похідне фторпреднізолону. Чинить протизапальну, протиалергічну, десенсибілізуючу, протишокову, антитоксичну та імунодепресивну дію. Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами глюкокортикостероїдів з утворенням комплексу, що проникає в ядро ​​клітини та стимулює синтез матричної рибонуклеїнової кислоти, остання індукує утворення білків, у тому числі ліпокортину, що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та пригнічує синтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та ін. Вплив на білковий обмін: зменшує кількість білка в плазмі (за рахунок глобулінів) з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках; посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Вплив на ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру відбувається переважно в області плечового поясу, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вплив на вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ); підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки до крові; підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз, що призводить до активації глюконеогенезу. Вплив на водно-електролітний обмін: затримує натрій та воду в організмі, стимулює виведення калію (мінералокортикоїдна активність), знижує абсорбцію кальцію із ШКТ, "вимиває" кальцію з кісток, підвищує виведення кальцію нирками. Протизапальна дія пов'язана з гнобленням вивільнення еозинофілами медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшенням кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних). Протиалергічна дія розвивається в результаті придушення синтезу та секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин та базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення кількості циркулюючих базофілів, придушення розвитку лімфоїдної та сполучної тканини, зниження кількості Т , зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму При хронічній обструктивній хворобі легенів дія ґрунтується головним чином на гальмуванні запальних процесів, пригніченні розвитку або попередженні набряку слизових оболонок, гальмуванні еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів, відкладенні в слизовій оболонці бронхів та бронхів циркуль. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість секретів бронхів за рахунок пригнічення або скорочення його продукції. Протишокова і антитоксична дія пов'язана з підвищенням артеріального тиску (АТ) (за рахунок збільшення концентрації циркулюючих катехоламінів і відновлення чутливості до них адренорецепторів, а також вазоконстрикції), зниженням проникності судинної стінки, мембранопротекторними властивостями, активацією ферментів печінки . Імунодепресивна дія обумовлена ​​гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіну-1 та інтерлейкіну-2, гамма-інтерферону) з лімфоцитів та макрофагів. Пригнічує синтез та вивільнення гіпофізом адренокортикотропного гормону (АКТГ) та вдруге – синтез ендогенних глюкокортикоїдів. Пригнічує секрецію тиреотропного гормону та фолікулостимулюючого гормону. Пригнічує вивільнення бета-ліпотропіну, але не знижує вміст бета-ендорфіну, що циркулює. Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини. Підвищує збудливість центральної нервової системи. Знижує кількість лімфоцитів та еозинофілів, збільшує – еритроцитів (шляхом стимуляції вироблення еритропоетинів). Особливість дії – значне інгібування функції гіпофізу та практично повна відсутність мінералокортикоїдної активності. Дози 1-1,5 мг на добу пригнічують кору надниркових залоз; біологічний період напіввиведення (Т1/2) – 32-72 год (тривалість пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи).Показання до застосуванняЗамісна терапія при наднирковій недостатності (у комбінації з натрію хлоридом та/або мінералокортикостероїдами): гостра недостатність кори надниркових залоз (хвороба Аддісона, двостороння адреналектомія); відносна наднирникова недостатність, що розвивається після відміни лікування кортикостероїдами; первинна чи вторинна недостатність кори надниркових залоз. Симптоматична та патогенетична терапія інших захворювань, що потребують введення швидкодіючого кортикостероїду, а також у випадках, коли пероральний прийом препарату неможливий: ендокринні захворювання: вроджена гіперплазія кори надниркових залоз, підгострий тиреоїдит; шок (опіковий, травматичний, операційний, токсичний) – при неефективності судинозвужувальних засобів, плазмозамінних препаратів та іншої симптоматичної терапії; набряк головного мозку (тільки після підтвердження симптомів підвищення внутрішньочерепного тиску результатами магнітно-резонансної або комп'ютерної томографії, обумовлений пухлиною головного мозку, черепно-мозковою травмою, нейрохірургічним втручанням, крововиливом у мозок, енцефалітом, менінгітом, променевим ураженням; астматичний статус; тяжкий бронхоспазм (загострення бронхіальної астми); тяжкі алергічні реакції; анафілактичний шок; ревматичні захворювання; системні захворювання сполучної тканини; гострі тяжкі дерматози; злоякісні захворювання: паліативне лікування лейкозу та лімфоми у дорослих пацієнтів; гостра лейкемія у дітей; гіперкальціємія у пацієнтів, які страждають на злоякісні пухлини, при неможливості перорального лікування; захворювання крові: гострі гемолітичні анемії, агранулоцитоз, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих; в офтальмологічній практиці (субкон'юнктивіт, ретробульбарне або парабульбарне введення): алергічний кон'юнктивіт, кератит, кератокон'юнктивіт без пошкодження епітелію, ірит, іридоцикліт, блефарит, блефарокон'юнктивіт, склерит, епіскле рогівки; локальне застосування (в область патологічної освіти): келоїди, дискоїдний червоний вовчак, кільцеподібна гранульома; отруєння рідинами, що припікають (необхідність зменшення запальних явищ і попередження рубцевих звужень при отруєнні рідинами, що припалюють).Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за "життєвими" показаннями єдиним протипоказанням є гіперчутливість до діючої речовини або будь-якого іншого компонента препарату; системні мікози; період грудного вигодовування; одночасне застосування живих та ослаблених вакцин з імуносупресивними дозами препарату. З обережністю препарат слід призначати при наступних захворюваннях/станах/факторах ризику: Системні паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); активний або латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної протимікробної терапії. Період вакцинації (8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ. Імунодефіцитні стани (у тому числі СНІД або ВІЛ-інфікування). Захворювання ШКТ: виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт. Захворювання серцево-судинної системи (ССС), у тому числі нещодавно перенесений інфаркт міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини та внаслідок цього – розрив серцевого м'яза), декомпенсована хронічна серцева недостатність (ХСН) , артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія Ендокринні захворювання – цукровий діабет (у тому числі порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга, ожиріння ІІІ-ІV ступеня. Тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз. Гіпоальбумінемія та стани, що призводять до її виникнення. Печінкова недостатність. Системний остеопороз, міастенія gravis, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), епілепсія, "стероїдна" міопатія. Гострий психоз, тяжкі афективні розлади (в т.ч. в анамнезі, особливо "стероїдний" психоз). Відкрито- та закритокутова глаукома, герпес очей (ризик перфорації рогівки). Вагітність. Літні пацієнти – у зв'язку з високим ризиком розвитку остеопорозу та артеріальної гіпертензії. У дітей у період зростання препарат Дексаметазон повинен застосовуватися тільки за абсолютними показаннями та під особливо ретельним наглядом лікаря.Вагітність та лактаціяДексаметазон проникає через плаценту та може досягати високих концентрацій в організмі плода. Під час вагітності (особливо у першому триместрі) або у жінок, які планують вагітність, прийом препарату Дексаметазон показаний у тому випадку, якщо очікуваний лікувальний ефект від застосування препарату перевищує ризик негативного впливу на організм матері або плода. ГКС слід призначити при вагітності лише за абсолютними показаннями. При тривалій терапії під час вагітності не виключена можливість порушення зростання плода. У разі застосування наприкінці вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого. Невелика кількість дексаметазону проникає у грудне молоко. Якщо необхідно проводити лікування препаратом під час грудного вигодовування, годування груддю слід припинити, оскільки це може призвести до затримки росту дитини та зменшення секреції її ендогенних кортикостероїдів.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів залежать від тривалості застосування та величини використовуваної дози. Порушення з боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, "стероїдний" цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (місяцеподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску стероїдні" стрії), затримка статевого розвитку у дітей. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, панкреатит, "стероїдна" виразка шлунка та 12-палої кишки, ерозивний езофагіт, кровотечі та перфорація ШКТ, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка, біль у животі, почуття області. У поодиноких випадках - підвищення активності "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази. Порушення з боку серця: аритмії, брадикардія (аж до зупинки серця), розвиток (у схильних пацієнтів) або збільшення тяжкості ХСН, зміни електрокардіограми, характерні для гіпокаліємії. У пацієнтів з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. Порушення з боку судин: підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози, при внутрішньовенному введенні: "припливи" крові до обличчя, васкуліт, збільшення ламкості капілярів. Порушення з боку психіки: делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, нервозність або занепокоєння, безсоння, емоційна лабільність, схильність до суїциду. Порушення з боку нервової системи: підвищення внутрішньочерепного тиску, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми. Порушення з боку органу зору: раптова втрата зору (при парентеральному введенні в області голови, шиї, носових раковин, шкіри голови можливе відкладення кристалів препарату в судинах ока), задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим пошкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових чи вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм, хемоз, птоз, мідріаз, перфорація рогівки, центральна серозна хоріоретинопатія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: підвищений виведення кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний азотистий баланс (підвищений розпад білків), підвищене потовиділення, гіперхолестеринемія, епідуральний ліпоматоз. Зумовлені мінералокортикоїдною активністю – затримка рідини та натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість та стомлюваність). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), “розрив сухожилків” міопатія, зниження м'язової маси (атрофія). Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: лейкоцитурія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, "стероїдні" вугри, "стероїдні" стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Порушення з боку імунної системи: генералізовані (шкірні висипання, свербіж шкіри, анафілактичний шок), місцеві алергічні реакції. Загальні розлади та порушення у місці введення: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація), синдром "скасування". Місцеві при парентеральному введенні: печіння, оніміння, біль, парестезії та інфекції у місці введення; рідко – некроз навколишніх тканин, утворення рубців у місці ін'єкції; атрофія шкіри та підшкірної клітковини при внутрішньом'язовому введенні (особливо небезпечне введення в дельтовидний м'яз). При внутрішньовенному введенні: аритмії, "припливи" крові до обличчя, судоми.Взаємодія з лікарськими засобамиДексаметазон фармацевтично несумісний з іншими лікарськими засобами (ЛЗ) (може утворювати нерозчинні сполуки). Його рекомендується вводити окремо від інших препаратів (в/в болюсно або через ін. крапельницю, як другий розчин). При змішуванні розчину дексаметазону з гепарином утворюється осад. Дексаметазон підвищує токсичність серцевих глікозидів (через гіпокаліємію, що виникає, підвищується ризик розвитку аритмій). Прискорює виведення ацетилсацилілової кислоти, знижує вміст її метаболітів у крові (при відміні дексаметазону концентрація саліцилатів у крові збільшується та зростає ризик розвитку побічних явищ). При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на тлі ін. видів імунізацій збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. Збільшує метаболізм ізоніазиду, мексилетину (особливо у "швидких ацетиляторів"), що призводить до зниження їх плазмових концентрацій. Збільшує ризик розвитку гепатотоксичної дії парацетамолу (індукція ферментів печінки та утворення токсичного метаболіту парацетамолу). Підвищує (при тривалій терапії) вміст фолієвої кислоти. Гіпокаліємія, що викликається дексаметазоном, може збільшувати виразність та тривалість м'язової блокади на фоні міорелаксантів. У високих дозах знижує ефект соматропіну. Дексаметазон знижує дію гіпоглікемічних ЛЗ; посилює антикоагулянтну дію похідних кумарину. Послаблює вплив вітаміну D на всмоктування кальцію у просвіті кишківника. Ергокальциферол і паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається дексаметазоном. Зменшує концентрацію празиквантелу у крові. Циклоспорин (пригнічує метаболізм) та кетоконазол (знижує кліренс) збільшують токсичність. Тіазидні діуретики, інгібітори карбоангідрази, інші глюкокортикостероїди та амфотерицин В підвищують ризик розвитку гіпокаліємії, натрій-містять ЛЗ - набряків і підвищення АТ. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та етанол підвищують небезпеку розвитку виразки слизової оболонки ШКТ та кровотечі, у комбінації з НПЗЗ для лікування артриту можливе зниження дози кортикостероїдів через сумацію терапевтичного ефекту. Індометацин, витісняючи дексаметазон через альбуміни, збільшує ризик розвитку його побічних ефектів. Амфотерицин В та інгібітори карбоангідрази збільшують ризик розвитку остеопорозу. Терапевтична дія дексаметазону знижується під впливом фенітоїну, барбітуратів, ефедрину, теофіліну, рифампіцину та інших індукторів мікросомальних ферментів печінки (збільшення швидкості метаболізму). Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть обумовлювати необхідність підвищення дози дексаметазону. Кліренс дексаметазону підвищується на фоні застосування препаратів гормонів щитовидної залози. Імунодепресанти підвищують ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, спричинених вірусом Епштейна-Барр. Естрогени (включаючи пероральні естрогеновмісні контрацептиви) знижують кліренс дексаметазону, подовжують Т1/2 та їх терапевтичні та токсичні ефекти. Появі гірсутизму та вугрів сприяє одночасне застосування інших стероїдних гормональних ЛЗ – андрогенів, естрогенів, анаболічних засобів, пероральних контрацептивів. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати вираженість депресії, спричиненої застосуванням дексаметазону (не показані для терапії даних побічних ефектів). Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на тлі інших кортикостероїдів, антипсихотичних ЛЗ (нейролептиків), карбутаміду та азатіоприну. Одночасне призначення з м-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні ЛЗ, трициклічні антидепресанти), нітратами сприяє розвитку підвищення внутрішньоочного тиску. При одночасному застосуванні з фторхінолонами підвищується ризик виникнення тендопатії (переважно ахіллового сухожилля) у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів із захворюваннями сухожиль. Протималярійні засоби (хлорохін, гідроксихлорохін, мефлохін) у поєднанні з дексаметазоном можуть підвищувати ризик розвитку міопатії, кардіоміопатії. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту при одночасному призначенні з дексаметазоном можуть змінювати склад периферичної крові.Спосіб застосування та дозиРежим дозування є індивідуальним та залежить від показань, стану хворого та його реакції на терапію. Препарат вводять внутрішньовенно (в/в) повільно струминно або краплинно (при гострих та невідкладних станах); внутрішньом'язово (в/м); можливе також локальне (в патологічне утворення) та субкон'юктивальне, ретробульбарне або парабульбарне введення. З метою приготування розчину для внутрішньовенної інфузії слід використовувати ізотонічний розчин натрію хлориду або 5% розчин глюкози (декстрози). Препарат вводять внутрішньовенно та внутрішньом'язово в дозі 0,5-24 мг на добу в 2 прийоми (еквівалентна 1/3-1/2 пероральної дози) максимально коротким курсом у мінімальній ефективній дозі, лікування скасовують поступово. Тривале лікування повинно проводитись у дозі, що не перевищує 0,5 мг на добу. В/м в те саме місце вводять не більше 2 мл розчину. При шоці вводять строго внутрішньовенно болюсно в дозі 2-6 мг/кг. При необхідності повторні дози вводять кожні 2 - 6 годин або у вигляді тривалої внутрішньовенної інфузії в дозі 3 мг/кг/добу. Лікування дексаметазоном має проводитись у складі комплексної терапії шоку. Застосування фармакологічних доз допустиме лише при загрозливих для життя станах, і, як правило, цей час не перевищує 48 - 72 год. При набряку мозку початкову дозу 10 мг вводять внутрішньовенно, потім по 4 мг кожні 6 годин до усунення симптоматики (зазвичай протягом 12-24 год). Через 2-4 дні дозу знижують і застосування препарату поступово припиняють протягом 5-7 днів. Пацієнтам зі злоякісними новоутвореннями може знадобитися підтримуюче лікування - по 2 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно 2-3 рази на добу. При гострому набряку мозку проводять короткострокову інтенсивну терапію: дорослим навантажувальна доза становить 50 мг внутрішньовенно, потім на 1-3 день вводять по 8 мг кожні 2 год, на 4-й день - 4 мг кожні 2 год, на 5-8 день - по 4 мг кожні 4 години, далі добову дозу знижують на 4 мг на добу до повного її відміни. Дітям з масою тіла більше 35 кг навантажувальна доза становить 25 мг внутрішньовенно, потім на 1-3 день вводять по 4 мг кожні 2 години, на 4-й день - 4 мг кожні 4 години, на 5-8 день - по 4 години. мг кожні 6 годин, далі добову дозу знижують на 2 мг на добу до повного її відміни. Дітям з масою тіла менше 35 кг навантажувальна доза становить 20 мг внутрішньовенно, потім на 1 -3 день вводять по 4 мг кожні 3 години, на 4-й день - 4 мг кожні 6 годин, на 5-8 день - по 2 години. мг кожні 6 год, далі добову дозу знижують на 1 мг/сут до повної її відміни. При гострих самообмежувальних алергічних реакціях або загостренні хронічних алергічних захворювань комбінують парентеральне та пероральне застосування дексаметазону: 1-й день - внутрішньовенно 4-8 мг, 2-3 день - внутрішньо 1 мг 2 рази на добу, 4-5 день - внутрішньо 0 ,5 мг 2 рази на добу, 6-7 день – внутрішньо 0,5 мг одноразово. На 8 день оцінюють ефективність терапії. При невідкладних станах застосовують більш високих дозах: початкова доза становить 4-20 мг, яку повторюють до досягнення необхідного ефекту, загальна добова доза рідко перевищує 80 мг. Після досягнення терапевтичного ефекту препарат Дексаметазон вводять по 2-4 мг при необхідності з наступним поступовим відміненням препарату. Для підтримання тривалого ефекту препарат вводять кожні 3-4 години або у вигляді тривалої краплинної інфузії. Після усунення гострих станів пацієнта переводять на прийом препарату Дексаметазон внутрішньо. Дози препарату для дітей (в/м): Доза препарату при проведенні замісної терапії (при недостатності кори надниркових залоз) становить 0,0233 мг/кг маси тіла або 0,67 мг/м2 площі поверхні тіла, розділена на 3 дози, кожен 3-й день або 0,00776-0,01165 мг/кг маси тіла або 0,233-0,335 мг/м2 площі поверхні тіла щодня. При інших показаннях рекомендована доза становить від 0.02776 до 0,16665 мг/кг маси тіла або 0,833-5 мг/м2 площі поверхні тіла кожні 12-24 години. Тривале застосування високих доз препарату вимагає поступового зниження дози з метою запобігання розвитку гострої недостатності кори надниркових залоз.ПередозуванняСимптоми: підвищення артеріального тиску, набряки (периферичні), виразка, гіперглікемія, порушення свідомості. Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування препаратом Дексаметазон (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль артеріального тиску та стану водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові та концентрації глюкози крові. З метою зменшення побічних явищ слід збільшити надходження до організму калію (дієта, препарати калію). Їжа має бути багатою білками, вітамінами, з обмеженням вмісту жирів, вуглеводів та кухонної солі. Дія препарату посилюється у пацієнтів із цирозом печінки. Необхідно враховувати, що у пацієнтів із гіпотиреозом кліренс дексаметазону знижується, а у пацієнтів із тиреотоксикозом – підвищується. Препарат може посилювати існуючі емоційну нестабільність чи психотичні порушення. При вказівці на психози в анамнезі препарат Дексаметазон у високих дозах призначають під суворим контролем лікаря. Слід ретельно спостерігати за пацієнтом протягом року після закінчення тривалої терапії препаратом Дексаметазон у зв'язку з можливим розвитком відносної недостатності кори надниркових залоз у стресових ситуаціях. При раптовому відміні препарату Дексаметазон, особливо у разі попереднього застосування високих доз, можливий розвиток гострої надниркової недостатності; синдрому "скасування" (не обумовленого наднирниковою недостатністю): зниження апетиту, нудота, блювання, загальмованість, головний біль, генералізовані м'язово-скелетні болі, астенія; а також загострення захворювання, з приводу якого було призначено препарат Дексаметазон. У пацієнтів з цукровим діабетом слід контролювати концентрації глюкози в крові та за необхідності коригувати дози гіпоглікемічних препаратів. Дексаметазон може збільшувати сприйнятливість або маскувати симптоми інфекційних захворювань. Вітряна віспа, кір та ін. інфекції можуть протікати важче і навіть призводити до смерті у неімунізованих осіб. Імуносупресія частіше розвивається при тривалому застосуванні дексаметазону, але може виникнути і при короткочасному лікуванні. Дітям, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни. У дітей під час тривалого лікування препаратом Дексаметазон необхідне ретельне спостереження за динамікою зростання та розвитку. При застосуванні дексаметазону існує ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій, брадикардії. На тлі терапії препаратом підвищується ризик активації стронгілоїдозу. Дозу дексаметазону слід тимчасово збільшити при стресових ситуаціях під час терапії (оперативне втручання, травма). Тимчасове підвищення дози препарату при стресових ситуаціях потрібне як до, так і після стресу. На фоні лікування дексаметазоном необхідно застосування специфічної антибактеріальної терапії при терапії латентного туберкульозу, лімфаденіту після вакцинації БЦЖ, поліомієліту, гострих та хронічних бактеріальних, паразитарних інфекцій та специфічної терапії у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та/або. Під час терапії препаратом необхідний ретельний контроль за станом пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, неконтрольованою артеріальною гіпертензією, травмами та виразковими ураженнями рогівки, глаукомою. Можливе погіршення перебігу міастенії. Прийом препарату може маскувати симптоми подразнення очеревини у пацієнтів з перфорацією стінки шлунка або кишечника. На фоні застосування глюкокортикостероїдів можлива зміна рухливості та числа сперматозоїдів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утриматися від керування транспортними засобами та іншими механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: дексаметазону натрію фосфат у перерахунку на дексаметазону фосфат 4,0 мг; допоміжні речовини: гліцерол (гліцерин) 22,5 мг; натрію гідрофосфату дигідрат (натрію фосфорнокислого двозаміщеного 12-водного) 0,8 мг; динатрію едетату дигідрат (динатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти) 0,1 мг; вода для ін'єкцій до 1мл. Розчин ін'єкцій, 4 мг/мл. По 1 або 2 мл ампули зі світлозахисного нейтрального скла. По 5 ампул поміщають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки (ПВХ) або плівки поліетилентерефталатної (ПЕТФ). По 1, 2, 3, 4 або 5 контурних осередкових упаковок з полівінілхлоридної плівки (ПВХ) або поліетилентерефталатної (ПЕТФ) разом з інструкцією по застосуванню і ампульним скарифікатором перешкодять в пачку з картону. По 5 або 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню і ампульним скарифікатором поміщають в пачку па картону з гофрованим вкладишем. При використанні ампул з точкою або кільцем зламу ампульний скарифікатор не вкладають. Упаковка для стаціонарів По 50, 100 контурних осередкових упаковок з ампулами разом з рівною кількістю інструкції по застосуванню поміщають у коробку з гофрованого картону.Опис лікарської формиПрозора або злегка опалесцентна, безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд.ФармакокінетикаАбсорбція Максимальна концентрація дексаметазону в плазмі досягається вже через 5 хвилин після внутрішньовенного введення і через 1 годину після внутрішньом'язового введення. Розподіл Зв'язок із білками плазми (переважно з альбумінами) становить 77%. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри. Період напіввиведення (Т1/2) із плазми становить 190 хв. Метаболізм Метаболізується у печінці. Невелика кількість дексаметазону метаболізується у нирках та інших органах. Виведення До 65% дози виводиться нирками протягом 24 год. Час розвитку клінічного ефекту При внутрішньовенному застосуванні дія розвивається швидко; при внутрішньом'язовому застосуванні клінічний ефект розвивається через 8 год. Дія тривале: від 17 до 28 днів після внутрішньом'язового застосування та від 3 днів до 3 тижнів після місцевого застосування. При місцевому введенні в суглоби або м'які тканини (на вогнища ураження) всмоктування відбувається повільніше, ніж при внутрішньом'язовому застосуванні.ФармакодинамікаДексаметазон – синтетичний гормон кори надниркових залоз, глюкокортикостероїд (ГКС), метильоване похідне фторпреднізолону. Чинить протизапальну, протиалергічну, десенсибілізуючу, протишокову, антитоксичну та імунодепресивну дію. Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами глюкокортикостероїдів з утворенням комплексу, що проникає в ядро ​​клітини та стимулює синтез матричної рибонуклеїнової кислоти, остання індукує утворення білків, у тому числі ліпокортину, що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та пригнічує синтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та ін. Білковий обмін: зменшує кількість білка в плазмі (за рахунок глобулінів) з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках; посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру відбувається переважно в області плечового пояса, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ); підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки до крові; підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз, що призводить до активації глюконеогенезу. Водно-електролітний обмін: затримує натрій (Na+) і воду в організмі, стимулює виведення калію (К+) (мінералокортикоїдна активність), знижує абсорбцію кальцію (Са2+) із ШКТ, "вимиває" Са2+ з кісток, підвищує виведення Са2+ нирками. Протизапальний ефект пов'язаний із пригніченням вивільнення еозинофілами медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшенням кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних). Протиалергічний ефект розвивається в результаті придушення синтезу та секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин та базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення кількості циркулюючих базофілів, придушення розвитку лімфоїдної та сполучної тканини, зниження кількості Т , зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму При хронічній обструктивній хворобі легенів дія ґрунтується головним чином на гальмуванні запальних процесів, пригніченні розвитку або попередженні набряку слизових оболонок, гальмуванні еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів, відкладенні в слизовій оболонці бронхів та бронхів циркуль. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок пригнічення або скорочення її продукції. Протишокова та антитоксична дія пов'язана з підвищенням артеріального тиску (АТ) за рахунок збільшення концентрації циркулюючих катехоламінів та відновлення чутливості до них адренорецепторів, а також вазоконстрикції), зниженням проникності судинної стінки, мембранопротекторними властивостями, активацією ферментів печінки та беруть участь у мета. Імунодепресивний ефект обумовлений гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіну-1 та інтерлейкіну-2, гамма-інтерферону) з лімфоцитів та макрофагів. Дексаметазон має у 30 разів більш виражену дію, ніж ендогенний кортизол. Тому він є більш потужним інгібітором секреції кортикотропін-рилізинг-гормону та АКТГ. У фармакологічних дозах пригнічує гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникову систему, сприяє розвитку вторинної надниркової недостатності. Пригнічує синтез та вивільнення гіпофізом адренокортикотропного гормону (АКТГ) та вдруге – синтез ендогенних глюкокортикоїдів. Пригнічує секрецію тиреотропного гормону та фолікулостимулюючого гормону. Пригнічує вивільнення бета-ліпотропіну, але не знижує вміст бета-ендорфіну, що циркулює. Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини. Підвищує збудливість центральної нервової системи, знижує кількість лімфоцитів та еозинофілів, збільшує – еритроцитів (шляхом стимуляції вироблення еритропоетинів). Особливість дії – значне інгібування функції гіпофізу та практично повна відсутність мінералокортикоїдної активності.Показання до застосуванняЗамісна терапія при недостатності кори надниркових залоз (у комбінації з натрію хлоридом та/або мінералокортикоїдами): гостра недостатність кори надниркових залоз (хвороба Аддісона, двостороння адреналектомія); відносна недостатність кори надниркових залоз, що розвивається після відміни лікування кортикостероїдами; первинна чи вторинна недостатність кори надниркових залоз. Симптоматична та патогенетична терапія інших захворювань, що вимагають введення швидкодіючого глюкокортикостероїду, а також у випадках, коли пероральний прийом препарату неможливий: ендокринні захворювання: вроджена гіперплазія кори надниркових залоз, підгострий тиреоїдит; шок (опіковий, травматичний, операційний, токсичний) – при неефективності судинозвужувальних засобів, плазмозамінних препаратів та іншої симптоматичної терапії; набряк головного мозку (при пухлини головного мозку, черепно-мозковій травмі, нейрохірургічному втручанні, крововиливі в мозок, енцефаліті, менінгіті, променевому ураженні); астматичний статус; тяжкий бронхоспазм (загострення бронхіальної астми); тяжкі алергічні реакції; анафілактичний шок; ревматичні захворювання; системні захворювання сполучної тканини; гострі тяжкі дерматози; злоякісні захворювання: паліативне лікування лейкозу та лімфоми у дорослих пацієнтів; гостра лейкемія у дітей; гіперкальціємія у пацієнтів із злоякісними пухлинами, при неможливості перорального лікування; захворювання крові: гострі гемолітичні анемії, агранулоцитоз, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих; в офтальмологічній практиці (субкон'юнктивальне, ретробульбарне або парабульбарне введення): кератит, кератокон'юнктивіт без пошкодження епітелію, ірит, іридоцикліт, блефарит, блефарокон'юнктивіт, склерит, епісклерит, запальний процес після травми; локальне застосування (в область патологічної освіти): келоїди, дискоїдний червоний вовчак, кільцеподібна гранульома; отруєння рідинами, що припікають (зменшення запальних явищ і попередження рубцевих звужень).Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за "життєвими" показаннями єдиним протипоказанням є підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Період грудного вигодовування, системні мікози. З обережністю при наступних захворюваннях та станах: системні паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або нещодавно перенесені, включаючи нещодавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); активний або латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної протимікробної терапії; період вакцинації (8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ; імунодефіцитні стани (у тому числі СНІД або ВІЛ-інфікування); захворювання ШКТ: виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт; печінкова недостатність; гіпоальбумінемія та стани, що привертають до її виникнення; захворювання серцево-судинної системи (ССС), у тому числі нещодавно перенесений інфаркт міокарда, декомпенсована хронічна серцева недостатність (ХСН), артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія; ендокринні захворювання – цукровий діабет (у тому числі порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга, ожиріння ІІІ-ІV ступеня; тяжка хронічна ниркова недостатність, нефроуролітіаз; системний остеопороз, міастенія gravis, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), епілепсія, "стероїдна" міопатія; гострий психоз, тяжкі афективні розлади (в т.ч. в анамнезі, особливо "стероїдний" психоз); відкрито- та закритокутова глаукома, герпес очей (ризик перфорації рогівки); вагітність; літні пацієнти – у зв'язку з високим ризиком розвитку остеопорозу та артеріальної гіпертензії; у дітей у період зростання препарат Дексаметазон повинен застосовуватися лише за абсолютними показаннями та під особливо ретельним наглядом лікаря.Вагітність та лактаціяДексаметазон проникає через плаценту та може досягати високих концентрацій в організмі плода. Під час вагітності (особливо у першому триместрі) препарат може бути застосований лише тоді, коли очікуваний лікувальний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плода. При тривалій терапії під час вагітності не виключена можливість порушення зростання плода. У разі застосування наприкінці вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого. Невелика кількість дексаметазону секретується у грудне молоко. Якщо необхідно проводити лікування препаратом під час грудного вигодовування, грудне вигодовування слід припинити, оскільки це може призвести до затримки росту дитини та зменшення секреції її ендогенних кортикостероїдів.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів залежать від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення. Порушення з боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, "стероїдний" цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (місяцеподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску стероїдні" стрії), затримка статевого розвитку у дітей. Порушення системи кровотворення: помірний лейкоцитоз, лімфопенія, еозинопенія, поліцитемія. Порушення з боку травної системи: нудота, блювання, панкреатит, "стероїдна" виразка шлунка та 12-палої кишки, ерозивний езофагіт, кровотечі та перфорація шлунка або кишечника, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка, біль у животі, почуття диску шлунка. У поодиноких випадках - підвищення активності "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази. Порушення з боку серця: аритмії, брадикардія (до зупинки серця); розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення виразності ХСН; зміни електрокардіограми, характерні для гіпокаліємії. У пацієнтів з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. Порушення з боку судин: підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози; при внутрішньовенному введенні: "припливи" крові до обличчя, васкуліт, збільшення ламкості капілярів. Порушення з боку нервової системи: підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми, емоційна лабільність. Порушення психіки: делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя. Порушення з боку органів чуття: раптова втрата зору (при парентеральному введенні в ділянці голови, шиї, носових раковин, шкіри голови можливе відкладення кристалів препарату в судинах ока); задня субкапсулярна катаракта; підвищення внутрішньоочного тиску з можливим ушкодженням зорового нерва; схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових чи вірусних інфекцій очей; трофічні зміни рогівки; екзофтальм; хемоз, птоз, мідріаз, перфорація рогівки. Порушення з боку обміну речовин: підвищений виведення Са2+, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний баланс азоту (підвищений розпад білків), підвищене потовиділення. Зумовлені мінералокортикоїдною активністю – затримка рідини та Na+ (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість та стомлюваність). Епідуральний ліпоматоз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), “розрив сухожилків” міопатія, зниження м'язової маси (атрофія). Порушення з боку шкірних покровів і слизових оболонок: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, "стероїдні" вугри, "стероїдні" стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів, розацеаподібний шкірних проб. Порушення з боку імунної системи: генералізовані (шкірні висипання, свербіж шкіри, анафілактичний шок) та місцеві алергічні реакції. Порушення з боку сечовидільної системи: лейкоцитурія. Інфекційні та паразитарні захворювання: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація). Загальні розлади та порушення у місці введення: синдром "скасування"; печіння, оніміння, біль, парестезії та інфекції у місці введення, рідко – некроз навколишніх тканин, утворення рубців у місці ін'єкції; атрофія шкіри та підшкірної клітковини при внутрішньом'язовому введенні (особливо небезпечне введення в дельтовидний м'яз).Взаємодія з лікарськими засобамиДексаметазон фармацевтично несумісний з іншими лікарськими засобами (ЛЗ) можуть утворитися нерозчинні сполуки. Його рекомендується вводити окремо від інших препаратів (в/в болюсно або через ін. крапельницю, як другий розчин). При змішуванні розчину дексаметазону з гепарином утворюється осад. Дексаметазон підвищує токсичність серцевих глікозидів (через гіпокаліємію, що виникає, підвищується ризик розвитку аритмій). Прискорює виведення ацетилсаліцилової кислоти, знижує вміст її метаболітів у крові (при відміні дексаметазону концентрація саліцилатів у крові збільшується та зростає ризик розвитку побічних явищ). При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на тлі ін. видів імунізацій збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. Збільшує метаболізм ізоніазиду, мексилетину (особливо у "швидких ацетиляторів"), що призводить до зниження їх концентрацій у плазмі. Збільшує ризик розвитку гепатотоксичної дії парацетамолу (індукція ферментів печінки та утворення токсичного метаболіту парацетамолу). Підвищує (при тривалій терапії) вміст фолієвої кислоти. Гіпокаліємія, що викликається дексаметазоном, може збільшувати виразність та тривалість м'язової блокади на фоні міорелаксантів. У високих дозах знижує ефект соматропіну. Дексаметазон знижує дію гіпоглікемічних ЛЗ; посилює антикоагулянтну дію похідних кумарину. Послаблює вплив вітаміну D на всмоктування Са2+ у просвіті кишківника. Ергокальциферол і паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається дексаметазоном. Зменшує концентрацію празиквантелу у крові. Циклоспорин (пригнічує метаболізм) та кетоконазол (знижує кліренс) збільшують токсичність. Тіазидні діуретики, інгібітори карбоангідрази, інші глюкокортикостероїди та амфотерицин В підвищують ризик розвитку гіпокаліємії, Nа+-містять ЛЗ - набряків та підвищення АТ. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та етанол підвищують небезпеку розвитку виразки слизової оболонки ШКТ та кровотечі, у комбінації з НПЗЗ для лікування артриту можливе зниження дози кортикостероїдів через сумацію терапевтичного ефекту. Індометацин, витісняючи дексаметазон через альбуміни, збільшує ризик розвитку його побічних ефектів. Амфотерицин В та інгібітори карбоангідрази збільшують ризик розвитку остеопорозу. Терапевтична дія дексаметазону знижується під впливом фенітоїну, барбітуратів, ефедрину, теофіліну, рифампіцину та інших індукторів мікросомальних ферментів печінки (збільшення швидкості метаболізму). Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть обумовлювати необхідність підвищення дози дексаметазону. Кліренс дексаметазону підвищується на фоні застосування препаратів гормонів щитовидної залози. Імунодепресанти підвищують ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, спричинених вірусом Епштейна-Барр. Естрогени (включаючи пероральні естрогеновмісні контрацептиви) знижують кліренс дексаметазону, подовжують Т1/2 та їх терапевтичні та токсичні ефекти. Появі гірсутизму та вугрів сприяє одночасне застосування інших стероїдних гормональних ЛЗ – андрогенів, естрогенів, анаболіків, пероральних контрацептивів. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати вираженість депресії, спричиненої прийомом дексаметазону (не показані для лікування побічних ефектів). Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на тлі інших кортикостероїдів, антипсихотичних ЛЗ (нейролептиків), карбутаміду та азатіоприну. Одночасне призначення з м-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні ЛЗ, трициклічні антидепресанти), нітратами сприяє розвитку підвищення внутрішньоочного тиску.Спосіб застосування та дозиДексаметазон проникає через плаценту та може досягати високих концентрацій в організмі плода. Під час вагітності (особливо у першому триместрі) препарат може бути застосований лише тоді, коли очікуваний лікувальний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плода. При тривалій терапії під час вагітності не виключена можливість порушення зростання плода. У разі застосування наприкінці вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого. Невелика кількість дексаметазону секретується у грудне молоко. Якщо необхідно проводити лікування препаратом під час грудного вигодовування, грудне вигодовування слід припинити, оскільки це може призвести до затримки росту дитини та зменшення секреції її ендогенних кортикостероїдів.ПередозуванняСимптоми: підвищення артеріального тиску, набряки (периферичні), виразка, гіперглікемія, порушення свідомості. Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування препаратом Дексаметазон (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль артеріального тиску та стану водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові та концентрації глюкози крові. З метою зменшення побічних явищ слід збільшити надходження до організму К+ (дієта, препарати К+). Їжа має бути багатою білками, вітамінами, з обмеженням вмісту жирів, вуглеводів та кухонної солі. Дія препарату посилюється у пацієнтів із цирозом печінки. Необхідно враховувати, що у пацієнтів із гіпотиреозом кліренс дексаметазону знижується, а у пацієнтів із тиреотоксикозом – підвищується. Препарат може посилювати існуючі емоційну нестабільність чи психотичні порушення. При вказівці на психози в анамнезі препарат Дексаметазон у високих дозах призначають під суворим контролем лікаря. Слід ретельно спостерігати за пацієнтом протягом року після закінчення тривалої терапії препаратом Дексаметазон у зв'язку з можливим розвитком відносної недостатності кори надниркових залоз у стресових ситуаціях. Тривале застосування високих доз препарату вимагає поступового зниження дози з метою запобігання розвитку гострої недостатності кори надниркових залоз. При застосуванні дексаметазону існує ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій, брадикардії. На тлі терапії препаратом підвищується ризик активації стронгілоїдозу. Дозу дексаметазону слід тимчасово збільшити при стресових ситуаціях під час терапії (оперативне втручання, травма). На фоні лікування дексаметазоном необхідно застосування специфічної антибактеріальної терапії при терапії латентного туберкульозу, лімфаденіту після вакцинації БЦЖ, поліомієліту, гострих та хронічних бактеріальних, паразитарних інфекцій та специфічної терапії у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та кишківника. Під час терапії препаратом необхідний ретельний контроль за станом пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, неконтрольованою артеріальною гіпертензією, травмами та виразковими ураженнями рогівки, глаукомою. Можливе погіршення перебігу міастенії. При раптовому відміні препарату Дексаметазон, особливо у разі попереднього застосування високих доз, можливий розвиток гострої надниркової недостатності; синдрому "скасування" (не обумовленого наднирниковою недостатністю): зниження апетиту, нудота, блювання, загальмованість, головний біль, генералізовані м'язово-скелетні болі, астенія; а також загострення захворювання, з приводу якого було призначено препарат Дексаметазон. У пацієнтів з цукровим діабетом слід контролювати вміст глюкози крові та за необхідності коригувати дози гіпоглікемічних препаратів. Препарат Дексаметазон може збільшувати сприйнятливість або маскувати симптоми інфекційних захворювань. Вітряна віспа, кір та ін. інфекції можуть протікати важче і навіть призводити до смерті у неімунізованих осіб. Імуносупресія частіше розвивається при тривалому застосуванні, але може виникнути і при короткочасному лікуванні препаратом Дексаметазон. Дітям, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни. У дітей під час тривалого лікування препаратом Дексаметазон необхідне ретельне спостереження за динамікою зростання та розвитку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утриматися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 мл:. активна речовина: дексаметазону натрію фосфат у перерахунку на дексаметазону фосфат 4,0 мг; допоміжні речовини: гліцерол (гліцерин) 22,5 мг; натрію гідрофосфату дигідрат (натрію фосфорнокислого двозаміщеного 12-водного) 0,8 мг; динатрію едетату дигідрат (динатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти) 0,1 мг; вода для ін'єкцій до 1мл. Розчин ін'єкцій, 4 мг/мл. По 1 або 2 мл ампули зі світлозахисного нейтрального скла. По 5 ампул поміщають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки (ПВХ) або плівки поліетилентерефталатної (ПЕТФ). По 1, 2, 3, 4 або 5 контурних осередкових упаковок з полівінілхлоридної плівки (ПВХ) або поліетилентерефталатної (ПЕТФ) разом з інструкцією по застосуванню і ампульним скарифікатором перешкодять в пачку з картону. По 5 або 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню і ампульним скарифікатором поміщають в пачку па картону з гофрованим вкладишем. При використанні ампул з точкою або кільцем зламу ампульний скарифікатор не вкладають. Упаковка для стаціонарів. По 50, 100 контурних осередкових упаковок з ампулами разом з рівною кількістю інструкції по застосуванню поміщають у коробку з гофрованого картону.Опис лікарської формиПрозора або злегка опалесцентна, безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд.ФармакокінетикаАбсорбція. Максимальна концентрація дексаметазону в плазмі досягається вже через 5 хвилин після внутрішньовенного введення і через 1 годину після внутрішньом'язового введення. Розподіл. Зв'язок із білками плазми (переважно з альбумінами) становить 77%. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри. Період напіввиведення (Т1/2) із плазми становить 190 хв. Метаболізм. Метаболізується у печінці. Невелика кількість дексаметазону метаболізується у нирках та інших органах. Виведення. До 65% дози виводиться нирками протягом 24 год. Час розвитку клінічного ефекту. При внутрішньовенному застосуванні дія розвивається швидко; при внутрішньом'язовому застосуванні клінічний ефект розвивається через 8 год. Дія тривале: від 17 до 28 днів після внутрішньом'язового застосування та від 3 днів до 3 тижнів після місцевого застосування. При місцевому введенні в суглоби або м'які тканини (на вогнища ураження) всмоктування відбувається повільніше, ніж при внутрішньом'язовому застосуванні.ФармакодинамікаДексаметазон – синтетичний гормон кори надниркових залоз, глюкокортикостероїд (ГКС), метильоване похідне фторпреднізолону. Чинить протизапальну, протиалергічну, десенсибілізуючу, протишокову, антитоксичну та імунодепресивну дію. Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами глюкокортикостероїдів з утворенням комплексу, що проникає в ядро ​​клітини та стимулює синтез матричної рибонуклеїнової кислоти, остання індукує утворення білків, у тому числі ліпокортину, що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та пригнічує синтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та ін. Білковий обмін: зменшує кількість білка в плазмі (за рахунок глобулінів) з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках; посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру відбувається переважно в області плечового пояса, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ); підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки до крові; підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз, що призводить до активації глюконеогенезу. Водно-електролітний обмін: затримує натрій (Na+) і воду в організмі, стимулює виведення калію (К+) (мінералокортикоїдна активність), знижує абсорбцію кальцію (Са2+) із ШКТ, "вимиває" Са2+ з кісток, підвищує виведення Са2+ нирками. Протизапальний ефект пов'язаний із пригніченням вивільнення еозинофілами медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшенням кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних). Протиалергічний ефект розвивається в результаті придушення синтезу та секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин та базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення кількості циркулюючих базофілів, придушення розвитку лімфоїдної та сполучної тканини, зниження кількості Т , зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму При хронічній обструктивній хворобі легенів дія ґрунтується головним чином на гальмуванні запальних процесів, пригніченні розвитку або попередженні набряку слизових оболонок, гальмуванні еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів, відкладенні в слизовій оболонці бронхів та бронхів циркуль. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок пригнічення або скорочення її продукції. Протишокова та антитоксична дія пов'язана з підвищенням артеріального тиску (АТ) за рахунок збільшення концентрації циркулюючих катехоламінів та відновлення чутливості до них адренорецепторів, а також вазоконстрикції), зниженням проникності судинної стінки, мембранопротекторними властивостями, активацією ферментів печінки та беруть участь у мета. Імунодепресивний ефект обумовлений гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіну-1 та інтерлейкіну-2, гамма-інтерферону) з лімфоцитів та макрофагів. Дексаметазон має у 30 разів більш виражену дію, ніж ендогенний кортизол. Тому він є більш потужним інгібітором секреції кортикотропін-рилізинг-гормону та АКТГ. У фармакологічних дозах пригнічує гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникову систему, сприяє розвитку вторинної надниркової недостатності. Пригнічує синтез та вивільнення гіпофізом адренокортикотропного гормону (АКТГ) та вдруге – синтез ендогенних глюкокортикоїдів. Пригнічує секрецію тиреотропного гормону та фолікулостимулюючого гормону. Пригнічує вивільнення бета-ліпотропіну, але не знижує вміст бета-ендорфіну, що циркулює. Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини. Підвищує збудливість центральної нервової системи, знижує кількість лімфоцитів та еозинофілів, збільшує – еритроцитів (шляхом стимуляції вироблення еритропоетинів). Особливість дії – значне інгібування функції гіпофізу та практично повна відсутність мінералокортикоїдної активності.Показання до застосуванняЗамісна терапія при недостатності кори надниркових залоз (у комбінації з натрію хлоридом та/або мінералокортикоїдами): гостра недостатність кори надниркових залоз (хвороба Аддісона, двостороння адреналектомія); відносна недостатність кори надниркових залоз, що розвивається після відміни лікування кортикостероїдами; первинна чи вторинна недостатність кори надниркових залоз. Симптоматична та патогенетична терапія інших захворювань, що вимагають введення швидкодіючого глюкокортикостероїду, а також у випадках, коли пероральний прийом препарату неможливий. ендокринні захворювання: вроджена гіперплазія кори надниркових залоз, підгострий тиреоїдит; шок (опіковий, травматичний, операційний, токсичний) – при неефективності судинозвужувальних засобів, плазмозамінних препаратів та іншої симптоматичної терапії; набряк головного мозку (при пухлини головного мозку, черепно-мозковій травмі, нейрохірургічному втручанні, крововиливі в мозок, енцефаліті, менінгіті, променевому ураженні); астматичний статус; тяжкий бронхоспазм (загострення бронхіальної астми); тяжкі алергічні реакції; анафілактичний шок; ревматичні захворювання; системні захворювання сполучної тканини; гострі тяжкі дерматози; злоякісні захворювання: паліативне лікування лейкозу та лімфоми у дорослих пацієнтів; гостра лейкемія у дітей; гіперкальціємія у пацієнтів із злоякісними пухлинами, при неможливості перорального лікування; захворювання крові: гострі гемолітичні анемії, агранулоцитоз, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих; в офтальмологічній практиці (субкон'юнктивальне, ретробульбарне або парабульбарне введення): кератит, кератокон'юнктивіт без пошкодження епітелію, ірит, іридоцикліт, блефарит, блефарокон'юнктивіт, склерит, епісклерит, запальний процес після травми; локальне застосування (в область патологічної освіти): келоїди, дискоїдний червоний вовчак, кільцеподібна гранульома; отруєння рідинами, що припікають (зменшення запальних явищ і попередження рубцевих звужень).Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за "життєвими" показаннями єдиним протипоказанням є підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Період грудного вигодовування, системні мікози. З обережністю при наступних захворюваннях та станах:. системні паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або нещодавно перенесені, включаючи нещодавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); активний або латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної протимікробної терапії; період вакцинації (8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ; імунодефіцитні стани (у тому числі СНІД або ВІЛ-інфікування); захворювання ШКТ: виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт; печінкова недостатність; гіпоальбумінемія та стани, що привертають до її виникнення; захворювання серцево-судинної системи (ССС), у тому числі нещодавно перенесений інфаркт міокарда, декомпенсована хронічна серцева недостатність (ХСН), артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія; ендокринні захворювання – цукровий діабет (у тому числі порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга, ожиріння ІІІ-ІV ступеня; тяжка хронічна ниркова недостатність, нефроуролітіаз; системний остеопороз, міастенія gravis, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), епілепсія, "стероїдна" міопатія; гострий психоз, тяжкі афективні розлади (в т.ч. в анамнезі, особливо "стероїдний" психоз); відкрито- та закритокутова глаукома, герпес очей (ризик перфорації рогівки); вагітність; літні пацієнти – у зв'язку з високим ризиком розвитку остеопорозу та артеріальної гіпертензії; у дітей у період зростання препарат Дексаметазон повинен застосовуватися лише за абсолютними показаннями та під особливо ретельним наглядом лікаря.Вагітність та лактаціяДексаметазон проникає через плаценту та може досягати високих концентрацій в організмі плода. Під час вагітності (особливо у першому триместрі) препарат може бути застосований лише тоді, коли очікуваний лікувальний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плода. При тривалій терапії під час вагітності не виключена можливість порушення зростання плода. У разі застосування наприкінці вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого. Невелика кількість дексаметазону секретується у грудне молоко. Якщо необхідно проводити лікування препаратом під час грудного вигодовування, грудне вигодовування слід припинити, оскільки це може призвести до затримки росту дитини та зменшення секреції її ендогенних кортикостероїдів.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів залежать від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення. Порушення з боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, "стероїдний" цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (місяцеподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску стероїдні" стрії), затримка статевого розвитку у дітей. Порушення системи кровотворення: помірний лейкоцитоз, лімфопенія, еозинопенія, поліцитемія. Порушення з боку травної системи: нудота, блювання, панкреатит, "стероїдна" виразка шлунка та 12-палої кишки, ерозивний езофагіт, кровотечі та перфорація шлунка або кишечника, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка, біль у животі, почуття диску шлунка. У поодиноких випадках - підвищення активності "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази. Порушення з боку серця: аритмії, брадикардія (до зупинки серця); розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення виразності ХСН; зміни електрокардіограми, характерні для гіпокаліємії. У пацієнтів з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. Порушення з боку судин: підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози; при внутрішньовенному введенні: "припливи" крові до обличчя, васкуліт, збільшення ламкості капілярів. Порушення з боку нервової системи: підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми, емоційна лабільність. Порушення психіки: делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя. Порушення з боку органів чуття: раптова втрата зору (при парентеральному введенні в ділянці голови, шиї, носових раковин, шкіри голови можливе відкладення кристалів препарату в судинах ока); задня субкапсулярна катаракта; підвищення внутрішньоочного тиску з можливим ушкодженням зорового нерва; схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових чи вірусних інфекцій очей; трофічні зміни рогівки; екзофтальм; хемоз, птоз, мідріаз, перфорація рогівки. Порушення з боку обміну речовин: підвищений виведення Са2+, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний баланс азоту (підвищений розпад білків), підвищене потовиділення. Зумовлені мінералокортикоїдною активністю – затримка рідини та Na+ (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість та стомлюваність). Епідуральний ліпоматоз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), “розрив сухожилків” міопатія, зниження м'язової маси (атрофія). Порушення з боку шкірних покровів і слизових оболонок: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, "стероїдні" вугри, "стероїдні" стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів, розацеаподібний шкірних проб. Порушення з боку імунної системи: генералізовані (шкірні висипання, свербіж шкіри, анафілактичний шок) та місцеві алергічні реакції. Порушення з боку сечовидільної системи: лейкоцитурія. Інфекційні та паразитарні захворювання: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація). Загальні розлади та порушення у місці введення: синдром "скасування"; печіння, оніміння, біль, парестезії та інфекції у місці введення, рідко – некроз навколишніх тканин, утворення рубців у місці ін'єкції; атрофія шкіри та підшкірної клітковини при внутрішньом'язовому введенні (особливо небезпечне введення в дельтовидний м'яз).Взаємодія з лікарськими засобамиДексаметазон фармацевтично несумісний з іншими лікарськими засобами (ЛЗ) можуть утворитися нерозчинні сполуки. Його рекомендується вводити окремо від інших препаратів (в/в болюсно або через ін. крапельницю, як другий розчин). При змішуванні розчину дексаметазону з гепарином утворюється осад. Дексаметазон підвищує токсичність серцевих глікозидів (через гіпокаліємію, що виникає, підвищується ризик розвитку аритмій). Прискорює виведення ацетилсаліцилової кислоти, знижує вміст її метаболітів у крові (при відміні дексаметазону концентрація саліцилатів у крові збільшується та зростає ризик розвитку побічних явищ). При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на тлі ін. видів імунізацій збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. Збільшує метаболізм ізоніазиду, мексилетину (особливо у "швидких ацетиляторів"), що призводить до зниження їх концентрацій у плазмі. Збільшує ризик розвитку гепатотоксичної дії парацетамолу (індукція ферментів печінки та утворення токсичного метаболіту парацетамолу). Підвищує (при тривалій терапії) вміст фолієвої кислоти. Гіпокаліємія, що викликається дексаметазоном, може збільшувати виразність та тривалість м'язової блокади на фоні міорелаксантів. У високих дозах знижує ефект соматропіну. Дексаметазон знижує дію гіпоглікемічних ЛЗ; посилює антикоагулянтну дію похідних кумарину. Послаблює вплив вітаміну D на всмоктування Са2+ у просвіті кишківника. Ергокальциферол і паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається дексаметазоном. Зменшує концентрацію празиквантелу у крові. Циклоспорин (пригнічує метаболізм) та кетоконазол (знижує кліренс) збільшують токсичність. Тіазидні діуретики, інгібітори карбоангідрази, інші глюкокортикостероїди та амфотерицин В підвищують ризик розвитку гіпокаліємії, Nа+-містять ЛЗ - набряків та підвищення АТ. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та етанол підвищують небезпеку розвитку виразки слизової оболонки ШКТ та кровотечі, у комбінації з НПЗЗ для лікування артриту можливе зниження дози кортикостероїдів через сумацію терапевтичного ефекту. Індометацин, витісняючи дексаметазон через альбуміни, збільшує ризик розвитку його побічних ефектів. Амфотерицин В та інгібітори карбоангідрази збільшують ризик розвитку остеопорозу. Терапевтична дія дексаметазону знижується під впливом фенітоїну, барбітуратів, ефедрину, теофіліну, рифампіцину та інших індукторів мікросомальних ферментів печінки (збільшення швидкості метаболізму). Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть обумовлювати необхідність підвищення дози дексаметазону. Кліренс дексаметазону підвищується на фоні застосування препаратів гормонів щитовидної залози. Імунодепресанти підвищують ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, спричинених вірусом Епштейна-Барр. Естрогени (включаючи пероральні естрогеновмісні контрацептиви) знижують кліренс дексаметазону, подовжують Т1/2 та їх терапевтичні та токсичні ефекти. Появі гірсутизму та вугрів сприяє одночасне застосування інших стероїдних гормональних ЛЗ – андрогенів, естрогенів, анаболіків, пероральних контрацептивів. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати вираженість депресії, спричиненої прийомом дексаметазону (не показані для лікування побічних ефектів). Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на тлі інших кортикостероїдів, антипсихотичних ЛЗ (нейролептиків), карбутаміду та азатіоприну. Одночасне призначення з м-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні ЛЗ, трициклічні антидепресанти), нітратами сприяє розвитку підвищення внутрішньоочного тиску.Спосіб застосування та дозиРежим дозування є індивідуальним та залежить від показань, стану хворого та його реакції на терапію. Препарат вводять внутрішньовенно (в/в) повільно струминно або краплинно (при гострих та невідкладних станах); внутрішньом'язово (в/м); можливе також локальне (в патологічне утворення) та субкон'юнктивальне, ретробульбарне або парабульбарне введення. З метою приготування розчину для внутрішньовенної інфузії слід використовувати ізотонічний розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози. Препарат вводять внутрішньовенно та внутрішньом'язово в дозі 0,5-24 мг на добу в 2 прийоми (еквівалентна 1/3-1/2 пероральної дози) максимально коротким курсом у мінімальній ефективній дозі, лікування скасовують поступово. Тривале лікування повинно проводитись у дозі, що не перевищує 0,5 мг на добу. В/м в те саме місце вводять не більше 2 мл розчину. При невідкладних станах застосовують більш високих дозах: початкова доза становить 4-20 мг, яку повторюють до досягнення необхідного ефекту, загальна добова доза рідко перевищує 80 мг. Після досягнення терапевтичного ефекту дексаметазон вводять по 2-4 мг при необхідності з подальшим поступовим відміненням препарату. Для підтримання тривалого ефекту препарат вводять кожні 3-4 години або у вигляді тривалої краплинної інфузії. Після усунення гострих станів пацієнта переводять на прийом дексаметазону внутрішньо. Дози препарату для дітей (в/м). Доза препарату при проведенні замісної терапії (при недостатності кори надниркових залоз) становить 0,0233 мг/кг маси тіла або 0,67 мг/м2 площі поверхні тіла, розділена на 3 дози, кожен 3-й день або 0,00776-0,01165 мг/кг маси тіла або 0,233-0,335 мг/м2 площі поверхні тіла щодня. При інших показаннях рекомендована доза становить від 0,02776 до 0,16665 мг/кг маси тіла або 0,833-5 мг/м2 площі поверхні тіла кожні 12-24 години.ПередозуванняСимптоми: підвищення артеріального тиску, набряки (периферичні), виразка, гіперглікемія, порушення свідомості. Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування препаратом Дексаметазон (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль артеріального тиску та стану водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові та концентрації глюкози крові. З метою зменшення побічних явищ слід збільшити надходження до організму К+ (дієта, препарати К+). Їжа має бути багатою білками, вітамінами, з обмеженням вмісту жирів, вуглеводів та кухонної солі. Дія препарату посилюється у пацієнтів із цирозом печінки. Необхідно враховувати, що у пацієнтів із гіпотиреозом кліренс дексаметазону знижується, а у пацієнтів із тиреотоксикозом – підвищується. Препарат може посилювати існуючі емоційну нестабільність чи психотичні порушення. При вказівці на психози в анамнезі препарат Дексаметазон у високих дозах призначають під суворим контролем лікаря. Слід ретельно спостерігати за пацієнтом протягом року після закінчення тривалої терапії препаратом Дексаметазон у зв'язку з можливим розвитком відносної недостатності кори надниркових залоз у стресових ситуаціях. Тривале застосування високих доз препарату вимагає поступового зниження дози з метою запобігання розвитку гострої недостатності кори надниркових залоз. При застосуванні дексаметазону існує ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій, брадикардії. На тлі терапії препаратом підвищується ризик активації стронгілоїдозу. Дозу дексаметазону слід тимчасово збільшити при стресових ситуаціях під час терапії (оперативне втручання, травма). На фоні лікування дексаметазоном необхідно застосування специфічної антибактеріальної терапії при терапії латентного туберкульозу, лімфаденіту після вакцинації БЦЖ, поліомієліту, гострих та хронічних бактеріальних, паразитарних інфекцій та специфічної терапії у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та кишківника. Під час терапії препаратом необхідний ретельний контроль за станом пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, неконтрольованою артеріальною гіпертензією, травмами та виразковими ураженнями рогівки, глаукомою. Можливе погіршення перебігу міастенії. При раптовому відміні препарату Дексаметазон, особливо у разі попереднього застосування високих доз, можливий розвиток гострої надниркової недостатності; синдрому "скасування" (не обумовленого наднирниковою недостатністю): зниження апетиту, нудота, блювання, загальмованість, головний біль, генералізовані м'язово-скелетні болі, астенія; а також загострення захворювання, з приводу якого було призначено препарат Дексаметазон. У пацієнтів з цукровим діабетом слід контролювати вміст глюкози крові та за необхідності коригувати дози гіпоглікемічних препаратів. Препарат Дексаметазон може збільшувати сприйнятливість або маскувати симптоми інфекційних захворювань. Вітряна віспа, кір та ін. інфекції можуть протікати важче і навіть призводити до смерті у неімунізованих осіб. Імуносупресія частіше розвивається при тривалому застосуванні, але може виникнути і при короткочасному лікуванні препаратом Дексаметазон. Дітям, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни. У дітей під час тривалого лікування препаратом Дексаметазон необхідне ретельне спостереження за динамікою зростання та розвитку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування необхідно утриматися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: дексаметазону натрію фосфат, у перерахунку на дексаметазону фосфат 4 мг; допоміжні речовини: метилпарабен 1,5 мг, пропілпарабен 0,2 мг, метабісульфіт натрію 2,0 мг, динатрію едетат 1,0 мг, натрію гідроксид до pH 7,0-8,5, вода для ін'єкцій до 1 мл. В ампулах 1 мл або 2 мл. По 5, 10, 15, 20 або 25 ампул разом з інструкцією із застосування лікарського препарату для медичного застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий розчин, безбарвний чи блідо-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд.ФармакокінетикаУ крові зв'язується (60-70%) із специфічним білком-переносником – транскортином. Легко проходить через гістогематичні бар'єри (в т.ч. через гематоенцефалічний та плацентарний). Метаболізується у печінці (в основному шляхом кон'югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами) до неактивних метаболітів. Виводиться нирками (невелика частина – лактуючими залозами). Період напіввиведення дексаметазону з плазми – 3-5 год.ФармакодинамікаСинтетичний глюкокортикостероїд (ГКС) метильоване похідне фторпреднізолону. Чинить протизапальну, протиалергічну, імунодепресивну дію, підвищує чутливість бета-адренорецепторів до ендогенних катехоламінів. Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами (рецептори для глюкокортикостероїдів (ГКС) є у всіх тканинах, особливо їх багато у печінці) з утворенням комплексу, що індукує утворення білків (в т.ч. ферментів, що регулюють у клітинах життєво важливі процеси). Білковий обмін: зменшує кількість глобулінів у плазмі, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках (з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін), знижує синтез та посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру відбувається переважно в області плечового пояса, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту; підвищує активність глюкозо-6-фосфатази (підвищення надходження глюкози з печінки до крові); збільшує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз (активація глюконеогенезу); сприяє розвитку гіперглікемії. Водно-електролітний обмін: затримує Na+ та воду в організмі, стимулює виведення К+ (мінералокортикоїдна активність), знижує абсорбцію Са2+ із шлунково-кишкового тракту, знижує мінералізацію кісткової тканини. Протизапальний ефект пов'язаний з пригніченням вивільнення еозинофілами та опасистими клітинами медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран (особливо лізосомальних) та мембран органел. Діє на всі етапи запального процесу: пригнічує синтез простагландинів (Pg) на рівні арахідонової кислоти (ліпокортин пригнічує, сприяють процесам. інтерлейкін1, фактор некрозу пухлини альфа та ін); підвищує стійкість клітинної мембрани до дії різних факторів, що ушкоджують. Імунодепресивний ефект обумовлений викликаною інволюцією лімфоїдної тканини, пригніченням проліферації лімфоцитів (особливо Т-лімфоцитів), придушенням міграції В-клітин та взаємодії Т-і В-лімфоцитів, гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкінафо-1, Інтерлікінафо-1, та зниженням утворення антитіл. Протиалергічний ефект розвивається внаслідок зниження синтезу та секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення із сенсибілізованих опасистих клітин та базофілів гістаміну та ін. біологічно активних речовин, зменшення числа циркулюючих базофілів, Т- та В-лімфоцитів, опасистих клітин; придушення розвитку лімфоїдної та сполучної тканини, зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму. При обструктивних захворюваннях дихальних шляхів дія обумовлена ​​головним чином гальмуванням запальних процесів, попередженням або зменшенням вираженості набряку слизових оболонок, зниженням еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів і відкладення в слизовій оболонці бронхів циркулюючих імунних комплексів. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок зменшення її продукції. Пригнічує синтез та секрецію АКТГ і вдруге – синтез ендогенних глюкокортикоїдів. Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини. Особливість дії – значне інгібування функції гіпофізу та практично повна відсутність мінералокортикостероїдної активності. Дози 1-1,5 мг на добу пригнічують функцію кори надниркових залоз; біологічний період напіввиведення – 32-72 год (тривалість пригнічення системи гіпоталамус-гіпофіз-кіркова речовина надниркових залоз). За силою глюкокортикоїдної активності 0,5 мг дексаметазону відповідають приблизно 3,5 мг преднізону (або преднізолону), 15 мг гідрокортизону або 17,5 мг кортизону.Показання до застосуванняЗахворювання, що вимагають введення швидкодіючого глюкокортикостероїду, а також випадки, коли пероральний прийом препарату неможливий: ендокринні захворювання: гостра недостатність кори надниркових залоз, первинна або вторинна недостатність кори надниркових залоз, вроджена гіперплазія кори надниркових залоз, підгострий тиреоїдит; шок (опіковий, травматичний, операційний, токсичний) – при неефективності судинозвужувальних засобів, плазмозамінних препаратів та іншої симптоматичної терапії; набряк головного мозку (при пухлини головного мозку, черепно-мозковій травмі, нейрохірургічному втручанні, крововиливі в мозок, енцефаліті, менінгіті, променевому ураженні); астматичний статус; тяжкий бронхоспазм (загострення бронхіальної астми, хронічного обструктивного бронхіту); тяжкі алергічні реакції; анафілактичний шок; ревматичні захворювання; системні захворювання сполучної тканини; гострі тяжкі дерматози; злоякісні захворювання: паліативне лікування лейкозу та лімфоми у дорослих пацієнтів; гостра лейкемія у дітей; гіперкальціємія у пацієнтів, які страждають на злоякісні пухлини, при неможливості перорального лікування; захворювання крові: гострі гемолітичні анемії, агранулоцитоз, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих; тяжкі інфекційні захворювання (у поєднанні з антибіотиками); в офтальмологічній практиці (субкон'юнктивіт, ретробульбарне або парабульбарне введення): алергічний кон'юнктивіт, кератит, кератокон'юнктивіт без пошкодження епітелію, ірит, іридоцикліт, блефарит, блефарокон'юнктивіт, склерит, епіскле рогівки; локальне застосування (в область патологічної освіти): келоїди, дискоїдний червоний вовчак, кільцеподібна гранульома.Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за життєвими показаннями єдиним протипоказанням є підвищена чутливість до дексаметазону або до компонентів препарату. У дітей у період зростання кортикостероїдів повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря. З обережністю при наступних захворюваннях та станах: захворювання шлунково-кишкового тракту - виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, неспецифічний виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт; паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз; системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної терапії; пре- та поствакцинальний період (8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ; імунодефіцитні стани (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфікування); захворювання серцево-судинної системи (в т.ч. недавно перенесений інфаркт міокарда - у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього - розрив серцевого м'яза), тяжка хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія); ендокринні захворювання – цукровий діабет (в т.ч. порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга, ожиріння (III-IV ст); тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз; гіпоальбумінемія та стани, що привертають до її виникнення; системний остеопороз, міастенія gravis, гострий психоз, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито- та закритокутова глаукома; вагітність.Вагітність та лактаціяПід час вагітності (особливо у І триместрі) препарат може бути застосований лише тоді, коли очікуваний лікувальний ефект перевищує потенційний ризик для плода. При тривалій терапії під час вагітності не виключена можливість порушення зростання плода. У разі застосування наприкінці вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого. Якщо необхідно проводити лікування препаратом під час грудного вигодовування, годування груддю слід припинити.Побічна діяЗазвичай Дексаметазон добре переноситься. Він має низьку мінералокортикоїдну активність, тобто. його вплив на водно-електролітний обмін невеликий. Як правило, низькі та середні дози Дексаметазону не викликають затримки натрію та води в організмі, підвищеної екскреції калію. Описано такі побічні ефекти: З боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, стероїдний цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (місяцеподібне обличчя, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску, дисмен , затримка статевого розвитку у дітей З боку травної системи: нудота, блювання, панкреатит, стероїдна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний езофагіт, шлунково-кишкові кровотечі та перфорація стінки шлунково-кишкового тракту, підвищення або зниження апетиту, порушення травлення, метеоризм. У поодиноких випадках - підвищення активності "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази. З боку серцево-судинної системи: аритмії, брадикардія (аж до зупинки серця); розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення виразності серцевої недостатності, зміни на електрокардіограмі, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку нервової системи: делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми. З боку органів чуття: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим пошкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм, раптова втрата зору (при парентеральному введенні в області голови, шиї раковин, шкіри голови можливе відкладення кристалів препарату в судинах ока). З боку обміну речовин: підвищений виведення кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний баланс азоту (підвищений розпад білків), підвищена пітливість. Зумовлені мінералокортикоїдною активністю – затримка рідини та натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість та стомлюваність). З боку опорно-рухового апарату: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожилля м'язів, стероїдна міопатія (Атрофія). З боку шкірних покровів та слизових оболонок: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, стероїдні вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, анафілактичний шок, місцеві алергічні реакції. Місцеві при парентеральному введенні: печіння, оніміння, біль, поколювання у місці введення, інфекції у місці введення; рідко – некроз навколишніх тканин, утворення рубців у місці ін'єкції; атрофія шкіри та підшкірної клітковини при внутрішньом'язовому введенні (особливо небезпечне введення в дельтовидний м'яз). Інші: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація), лейкоцитурія, "припливи" крові до обличчя, синдром "скасування".Взаємодія з лікарськими засобамиМожлива фармацевтична несумісність дексаметазону з іншими внутрішньовенно препаратами, що вводяться - його рекомендується вводити окремо від інших препаратів (в/в болюсно, або через ін. крапельницю, як другий розчин). При змішуванні розчину дексаметазону з гепарином утворюється осад. Одночасне призначення дексаметазону з: індукторами "печінкових" мікросомальних ферментів (фенобарбітал, рифампіцин, фенітоїн, теофілін, ефедрин) призводить до зниження його концентрації; діуретиками (особливо “тіазидними” та інгібіторами карбоангідрази) та амфотерицином В – може призвести до посилення виведення з організму К+ та збільшення ризику розвитку серцевої недостатності; з натрійсодержащими препаратами - до розвитку набряків та підвищення артеріального тиску; серцевими глікозидами - погіршується їх переносимість і підвищується ймовірність розвитку шлуночкової екстрасистолії (через викликану гіпокаліємію); непрямими антикоагулянтами - послаблює (рідше посилює) їхню дію (потрібна корекція дози); антикоагулянтами та тромболітиками – підвищується ризик розвитку кровотеч із виразок у шлунково-кишковому тракті; етанолом та нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) – посилюється ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень у шлунково-кишковому тракті та розвитку кровотеч (у комбінації з НПЗП при лікуванні артритів можливе зниження дози глюкокортикостероїдів через сумацію); парацетамолом – зростає ризик розвитку гепатотоксичності (індукція печінкових ферментів та утворення токсичного метаболіту парацетамолу); ацетилсаліциловою кислотою - прискорює її виведення та знижує концентрацію в крові (при відміні дексаметазону рівень саліцилатів у крові збільшується та зростає ризик розвитку побічних явищ); інсуліном та пероральними гіпоглікемічними препаратами, гіпотензивними засобами – зменшується їх ефективність; вітаміном D – знижується його вплив на всмоктування Са2+ у кишечнику; соматотропним гормоном - знижує ефективність останнього, і з празиквантелом - його концентрацію; М-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні препарати та трициклічні антидепресанти) та нітратами – сприяє підвищенню внутрішньоочного тиску; ізоніазидом та мекселітином – збільшує їх метаболізм (особливо у “повільних” ацетилаторів), що призводить до зниження їх плазмових концентрацій. Інгібітори карбоангідрази та “петлеві” діуретики можуть збільшувати ризик розвитку остеопорозу. Індометацин, витісняючи дексаметазон через альбуміни, збільшує ризик розвитку його побічних ефектів. АКТГ посилює дію дексаметазону. Ергокальциферол і паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається дексаметазоном. Циклоспорин і кетоконазол, уповільнюючи метаболізм дексаметазону, можуть часом збільшувати його токсичність. Одночасне призначення андрогенів та стероїдних анаболічних препаратів з дексаметазоном сприяє розвитку периферичних набряків та гірсутизму, появі вугрів. Естрогени та пероральні естрогеновмісні контрацептиви знижують кліренс дексаметазону, що може супроводжуватися посиленням виразності його дії. Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть обумовлювати необхідність підвищення дози дексаметазону. При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на фоні інших видів імунізацій збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. Антипсихотичні засоби (нейролептики) та азатіоприн підвищують ризик розвитку катаракти при призначенні дексаметазону. При одночасному застосуванні з антитиреоїдними препаратами знижується, а з тиреоїдними гормонами – підвищується кліренс дексаметазону.Спосіб застосування та дозиРежим дозування є індивідуальним та залежить від показань, стану хворого та його реакції на терапію. Препарат вводять внутрішньовенно повільно струминно або краплинно (при гострих та невідкладних станах); внутрішньом'язово; можливе також локальне (в патологічне утворення) введення. З метою приготування розчину для внутрішньовенної краплинної інфузії слід використовувати ізотонічний розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози. У гострому періоді при різних захворюваннях та на початку терапії Дексаметазон застосовують у більш високих дозах. Протягом доби можна вводити від 4 до 20 мг Дексаметазону 3-4 рази. Дози препарату для дітей (внутрішньом'язово): Доза препарату при проведенні замісної терапії (при недостатності кори надниркових залоз) становить 0,0233 мг/кг маси тіла або 0,67 мг/м2 площі поверхні тіла, розділена на 3 дози, кожен 3-й день або 0,00776-0,01165 мг/кг маси тіла або 0,233-0,335 мг/м2 площі поверхні тіла щодня. При інших показаннях рекомендована доза становить від 0,02776 до 0,16665 мг/кг маси тіла або 0,833-5 мг/м2 площі поверхні тіла кожні 12-24 години. При досягненні ефекту дозу знижують до підтримуючої або припинення лікування. Тривалість парентерального застосування зазвичай становить 3-4 дні, потім переходять на підтримуючу терапію дексаметазоном у таблетках. Тривале застосування високих доз препарату вимагає поступового зниження дози з метою запобігання розвитку гострої недостатності кори надниркових залоз.ПередозуванняМожливе посилення описаних вище побічних явищ. Необхідно зменшити дозу Дексаметазону. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування Дексаметазоном (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль артеріального тиску та стану водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові та рівня глюкози крові. З метою зменшення побічних явищ можна призначати антациди, також слід збільшити надходження К+ в організм (дієта, препарати калію). Їжа має бути багатою білками, вітамінами, з обмеженням вмісту жирів, вуглеводів та кухонної солі. Дія препарату посилюється у хворих з гіпотиреозом та цирозом печінки. Препарат може посилювати існуючі емоційну нестабільність чи психотичні порушення. При вказівці на психози в анамнезі Дексаметазон у високих дозах призначають під суворим контролем лікаря. З обережністю слід застосовувати при гострому та підгострому інфаркті міокарда - можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини та розрив серцевого м'яза. У стресових ситуаціях під час підтримуючого лікування (наприклад, хірургічні операції, травма або інфекційні захворювання) слід провести корекцію дози препарату через підвищення потреби в глюкокортикостероїдах. Слід ретельно спостерігати за хворими протягом року після закінчення тривалої терапії Дексаметазоном у зв'язку з можливим розвитком відносної недостатності кори надниркових залоз у стресових ситуаціях. При раптовій відміні, особливо у разі попереднього застосування високих доз, можливий розвиток синдрому "скасування" (анорексія, нудота, загальмованість, генералізовані м'язово-скелетні болі, загальна слабкість), а також загострення захворювання, з приводу якого було призначено Дексаметазон. Під час лікування Дексаметазоном не слід проводити вакцинацію через зниження її ефективності (імунної відповіді). Призначаючи Дексаметазон при інтеркурентних інфекціях, септичних станах та туберкульозі, необхідно одночасно проводити лікування антибіотиками бактерицидної дії. У дітей під час тривалого лікування Дексаметазоном необхідне ретельне спостереження за динамікою зростання та розвитку. Дітям, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни. Внаслідок слабкого мінералокортикоїдного ефекту для замісної терапії при наднирковій недостатності Дексаметазон використовують у комбінації з мінералокортикоїдами. У хворих на цукровий діабет слід контролювати вміст глюкози крові та при необхідності коригувати терапію. Показано рентгенологічний контроль за кістково-суглобовою системою (знімки хребта, кисті). У хворих з латентними інфекційними захворюваннями нирок та сечовивідних шляхів Дексаметазон здатний викликати лейкоцитурію, що може мати діагностичне значення. Дексаметазон підвищує вміст метаболітів 11- та 17-оксикетокортикостероїдів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 мл: дексаметазону фосфат 4 мг. 2 мл - ампули темного скла, 25 штук, упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГКС для ін'єкцій.ФармакокінетикаЗв'язування з білками плазми – 60-70%. Проникає крізь гістогематичні бар'єри. У невеликій кількості виділяється із грудним молоком. Метаболізується у печінці. T1/2; становить 2-3 год. Виводиться нирками. При місцевому застосуванні в офтальмології всмоктується через рогівку з інтактним епітелієм на вологу передньої камери ока. При запаленні тканин ока або пошкодженні слизової оболонки та рогівки швидкість всмоктування дексаметазону достовірно збільшується.ФармакодинамікаГКС. Пригнічує функції лейкоцитів та тканинних макрофагів. Обмежує міграцію лейкоцитів у область запалення. Порушує здатність макрофагів до фагоцитозу, а також до утворення інтерлейкіну-1. Сприяє стабілізації лізосомальних мембран, знижуючи цим концентрацію протеолітичних ферментів у сфері запалення. Зменшує проникність капілярів, зумовлену вивільненням гістаміну. Пригнічує активність фібробластів та утворення колагену. Інгібує активність фосфоліпази А2, що призводить до придушення синтезу простагландинів та лейкотрієнів. Пригнічує вивільнення ЦОГ (головним чином ЦОГ-2), що також сприяє зменшенню вироблення простагландинів. Зменшує кількість циркулюючих лімфоцитів (T- та B-клітин), моноцитів, еозинофілів та базофілів внаслідок їх переміщення з судинного русла в лімфоїдну тканину; пригнічує утворення антитіл. Дексаметазон пригнічує вивільнення гіпофізом АКТГ та β-ліпотропіну, але не знижує рівень циркулюючого β-ендорфіну. Пригнічує секрецію ТТГ та ФСГ. При безпосередньої аплікації на судини має вазоконстрикторний ефект. Дексаметазон має виражену дозозалежну дію на метаболізм вуглеводів, білків і жирів. Стимулює глюконеогенез, сприяє захопленню амінокислот печінкою та нирками, підвищує активність ферментів глюконеогенезу. У печінці дексаметазон посилює депонування глікогену, стимулюючи активність глікогенсинтетази та синтез глюкози із продуктів білкового обміну. Підвищення вмісту глюкози у крові активізує виділення інсуліну. Дексаметазон пригнічує захоплення глюкози жировими клітинами, що призводить до активації ліполізу. Однак унаслідок збільшення секреції інсуліну відбувається стимуляція ліпогенезу, що призводить до накопичення жиру. Має катаболічну дію в лімфоїдній та сполучній тканинах, м'язах, жировій тканині, шкірі, кістковій тканині. Остеопороз та синдром Іценко-Кушинга є головними факторами, що обмежують тривалу терапію кортикостероїдами. Внаслідок катаболічної дії можливе пригнічення зростання у дітей. У високих дозах дексаметазон може підвищувати збудливість тканин мозку та сприяє зниженню порога судомної готовності. Стимулює надмірну продукцію хлористоводневої кислоти та пепсину в шлунку, що сприяє розвитку пептичної виразки. При системному застосуванні терапевтична активність дексаметазону обумовлена ​​протизапальною, протиалергічною, імунодепресивною та антипроліферативною дією. При зовнішньому та місцевому застосуванні терапевтична активність дексаметазону обумовлена ​​протизапальною, протиалергічною та антиексудативною (завдяки вазоконстрикторному ефекту) дією. За протизапальною активністю перевищує гідрокортизон у 30 разів, не має мінералокортикоїдної активності.Показання до застосуванняДля прийому внутрішньо: хвороба Аддісона-Бірмера; гострий та підгострий тиреоїдит, гіпотиреоз, прогресуюча офтальмопатія, пов'язана з тиреотоксикозом; бронхіальна астма; ревматоїдний артрит у фазі загострення; НЯК; захворювання сполучної тканини; аутоімунні гемолітичні анемії, тромбоцитопенія, аплазія та гіпоплазія кровотворення, агранулоцитоз, сироваткова хвороба; гостра еритродермія, пемфігус (звичайний), гостра екзема (на початку лікування); злоякісні пухлини (як паліативна терапія); уроджений адреногенітальний синдром; набряк головного мозку (зазвичай після попереднього парентерального застосування кортикостероїдів). Для парентерального введення: шок різного генезу; набряк головного мозку (при пухлини головного мозку, черепно-мозковій травмі, нейрохірургічному втручанні, крововиливі в мозок, енцефаліті, менінгіті, променевому ураженні); астматичний статус; тяжкі алергічні реакції (набряк Квінке, бронхоспазм, дерматоз, гостра анафілактична реакція на лікарські препарати, переливання сироватки, пірогенні реакції); гострі гемолітичні анемії, тромбоцитопенія, гостра лімфобластна лейкемія, агранулоцитоз; тяжкі інфекційні захворювання (у поєднанні з антибіотиками); гостра недостатність кори надниркових залоз; гострий круп; захворювання суглобів (плечолопатковий періартрит, епікондиліт, стилоїдит, бурсит, тендовагініт, компресійна невропатія, остеохондроз, артрити різної етіології, остеоартроз). Для застосування в офтальмологічній практиці: ; негнійний та алергічний кон'юнктивіт, кератит, кератокон'юнктивіт без пошкодження епітелію, ірит, іридоцикліт, блефарокон'юнктивіт, блефарит, епісклерит, склерит, запальний процес після травм ока та оперативних вмешатель. Для місцевого застосування в ЛОР-практиці (складі комбінованих препаратів): зовнішній отит без пошкодження барабанної перетинки, інфікована екзема зовнішнього слухового проходу; запальні та інфекційні захворювання носової порожнини, глотки, придаткових пазух носа.Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за життєвими показаннями – підвищена чутливість до дексаметазону. Для внутрішньосуглобового введення та введення безпосередньо в осередок ураження: попередня артропластика, патологічна кровоточивість (ендогенна або викликана застосуванням антикоагулянтів), внутрішньосуглобовий перелом кістки, інфекційний (септичний) запальний процес у суглобі та періартикулярні інфекції (в т.ч. в анамнез) загальне інфекційне захворювання, виражений навколосуглобовий остеопороз, відсутність ознак запалення в суглобі ("сухий" суглоб, наприклад, при остеоартрозі без синовіту), виражена кісткова деструкція та деформація суглоба (різке звуження суглобової щілини, анкілоз), нестабільність суглоба як результат формують суглоб епіфізів кісток. Для зовнішнього застосування: ;бактеріальні, вірусні, грибкові шкірні захворювання, туберкульоз шкіри, шкірні прояви сифілісу, пухлини шкіри, поствакцинальний період, порушення цілісності шкірних покровів (виразки, рани), дитячий вік (до 2 років, при свербіння в області ануса - до 12 років), розацеа, вульгарні вугри, періоральний дерматит. Для застосування в офтальмології: ;бактеріальні, вірусні, грибкові захворювання очей, туберкульозне ураження очей, порушення цілісності очного епітелію, гостра форма гнійної очної інфекції за відсутності специфічної терапії, захворювання рогівки, що поєднуються з дефектами епітелію, трахому, глаукоми.Вагітність та лактаціяПри вагітності (особливо у І триместрі), а також у період лактації дексаметазон застосовують з урахуванням очікуваного лікувального ефекту та негативного впливу на плід. При тривалій терапії при вагітності не виключено можливості порушень росту плода. У разі застосування наприкінці вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого. Застосування у дітей Протипоказання для зовнішнього застосування: дитячий вік до 2 років, при свербіння в області ануса - до 12 років.Побічна діяЗ боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, стероїдний цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (в т.ч. луноподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гирсутизм, міастенія, стрії), затримка статевого розвитку у дітей. З боку обміну речовин: підвищене виведення іонів кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний азотистий баланс (підвищений розпад білків), підвищене потовиділення, гіпернатріємія, гіпокаліємія. З боку ЦНС: ;делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми. З боку серцево-судинної системи: аритмії, брадикардія (аж до зупинки серця); розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення вираженості хронічної серцевої недостатності, зміни на ЕКГ, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза; при інтракраніальному введенні – носова кровотеча. З боку травної системи: нудота, блювання, панкреатит, стероїдна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний езофагіт, кровотечі та перфорація ШКТ, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. З боку органів чуття: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим пошкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм. З боку кістково-м'язової системи: ; уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожилля м'язів, стероїдна маси (атрофія). Дерматологічні реакції: ; уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, стероїдні вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Алергічні реакції: ;генералізовані (в т.ч. висипання на шкірі, свербіж шкіри, анафілактичний шок) і при місцевому застосуванні. Ефекти, пов'язані з імунодепресивною дією: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація). Місцеві реакції: при парентеральному введенні - некроз тканин. При зовнішньому застосуванні: рідко - свербіж, гіперемія, печіння, сухість, фолікуліт, вугровий висип, гіпопігментація, періоральний дерматит, алергічний дерматит, мацерація шкіри, вторинна інфекція, атрофія шкіри, стрії, пітниця. При тривалому застосуванні або нанесенні на великі ділянки шкіри можливий розвиток системних побічних ефектів, характерних для кортикостероїдів.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антипсихотичними засобами, букарбаном, азатіоприном виникає ризик розвитку катаракти; із засобами, що надають антихолінергічну дію – ризик розвитку глаукоми. При одночасному застосуванні з дексаметазоном знижується ефективність інсуліну та пероральних гіпоглікемічних препаратів. При одночасному застосуванні з гормональними контрацептивами, андрогенами, естрогенами, анаболическими стероїдами можливі гірсутизм, вугровий висип. При одночасному застосуванні з діуретиками можливе посилення виведення калію; з НПЗЗ (в т.ч. з ацетилсаліцилової кислотою) - підвищується частота виникнення ерозивно-виразкових уражень та кровотеч із ШКТ. При одночасному застосуванні з пероральними антикоагулянтами можливе ослаблення антикоагулянтного ефекту. При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами можливе погіршення переносимості серцевих глікозидів через дефіцит калію. При одночасному застосуванні з аміноглутетимідом можливе зменшення або пригнічення ефектів дексаметазону; з карбамазепіном – можливе зменшення дії дексаметазону; з ефедрином – підвищення виведення дексаметазону з організму; з іматинібом - можливе зменшення концентрації іматинібу в плазмі крові внаслідок індукції його метаболізму та підвищення виведення з організму. При одночасному застосуванні з ітраконазолом посилюються ефекти дексаметазону; з метотрексатом – можливе посилення гепатотоксичності; з празиквантелом - можливе зменшення концентрації празіквантелу у крові. При одночасному застосуванні з рифампіцином, фенітоїном, барбітуратами можливе ослаблення ефектів дексаметазону через підвищення його виведення з організму.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. При тяжких захворюваннях на початку лікування призначають до 10-15 мг на добу, підтримуюча доза може становити 2-4.5 мг і більше на добу. Добову дозу ділять на 2-3 прийоми. У невеликих дозах приймають 1 раз на добу вранці. При парентеральному застосуванні вводять внутрішньовенно повільно струминно або краплинно (при гострих та невідкладних станах); в/м; можливе також періартикулярне та внутрішньосуглобове введення. Протягом доби можна вводити від 4 мг до 20 мг дексаметазону 3-4 рази. Тривалість парентерального застосування зазвичай становить 3-4 дні, потім переходять на підтримуючу терапію пероральною формою. У гострому періоді при різних захворюваннях та на початку лікування дексаметазон застосовують у більш високих дозах. При досягненні ефекту дозу знижують з інтервалом у кілька днів до досягнення підтримуючої дози або припинення лікування. При застосуванні в офтальмології при гострих станах закопують кон'юнктивальний мішок по 1-2 кап. кожні 1-2 години, потім, при зменшенні запалення, через кожні 4-6 годин. Тривалість лікування від 1-2 днів до декількох тижнів залежно від клінічного перебігу захворювання. У ЛОР-практиці місцево застосовують відповідно до рекомендованого режиму дозування використовуваного препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати при паразитарних та інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або нещодавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір, амебіоз, стронг або підозрюваний), системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях припустимо лише тлі специфічної терапії. З обережністю слід застосовувати протягом 8 тижнів до 2 тижнів після вакцинації, при лімфаденіті після щеплення БЦЖ, при імунодефіцитних станах (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфекція). З обережністю слід застосовувати при захворюваннях ШКТ: виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіті, гастриті, гострій або латентній пептичній виразці, нещодавно створеному анастомозі кишечнику, неспецифічному виразковому коліті з загрозою перфорації або абсцедування, дивертикул. З обережністю слід застосовувати при захворюваннях серцево-судинної системи, у т.ч. після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього розрив серцевого м'яза), при декомпенсованій хронічній серцевій недостатності, артеріальній гіпертензії, гіперліпідемії), при ендокринних захворюваннях. у тому числі порушенні толерантності до вуглеводів), тиреотоксикозі, гіпотиреозі, хворобі Іценко-Кушинга, при тяжкій хронічній нирковій та/або печінковій недостатності, нефроуролітіазі, при гіпоальбумінемії та станах, що привертають до її виникнення, при системному , ожирінні (III-IV ступеня), при поліомієліті (за винятком форми бульбарного енцефаліту),відкрито- та закритокутової глаукоми. При необхідності внутрішньосуглобового введення з обережністю слід застосовувати у пацієнтів із загальним тяжким станом, неефективності (або короткочасності) дії 2 попередніх введень (з урахуванням індивідуальних властивостей ГКС, що застосовувалися). До початку та під час проведення терапії кортикостероїдами необхідно контролювати загальний аналіз крові, рівень глікемії та вміст електролітів у плазмі. При інтеркурентних інфекціях, септичних станах та туберкульозі необхідно одночасне проведення антибіотикотерапії. Викликана дексаметазоном відносна недостатність надниркових залоз може зберігатися протягом декількох місяців після його відміни. Враховуючи це, при стресових ситуаціях, що виникають у зазначений період, гормональну терапію відновлюють з одночасним призначенням солей та/або мінералокортикоїдів. При застосуванні дексаметазону у пацієнтів із герпесом рогівки слід мати на увазі можливість її перфорації. У ході лікування необхідно контролювати внутрішньоочний тиск та стан рогівки. При раптовій відміні дексаметазону, особливо у разі попереднього застосування у високих дозах, виникає так званий синдром відміни (не обумовлений гіпокортицизмом), що виявляється анорексією, нудотою, загальмованістю, генералізованими м'язово-скелетними болями, загальною слабкістю. Після відміни дексаметазону протягом декількох місяців може зберігатись відносна недостатність кори надниркових залоз. Якщо в цей період виникають стресові ситуації, призначають (за показаннями) на час кортикостероїдів, при необхідності у поєднанні з мінералокортикоїдами. У період лікування потрібен контроль артеріального тиску, водно-електролітного балансу, картини периферичної крові та рівня глікемії, а також спостереження окуліста. У дітей під час тривалого лікування необхідне ретельне спостереження за динамікою зростання та розвитку. Дітям, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: десмопресину ацетат - 200 мкг, Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 187.4 мг, кроскармелоза 8.0 мг, повідон К25 3.0 мг, магнію силікат 1.4 мг. 30 пігулок.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог вазопресину. Чинить виражену антидіуретичну дію. Порівняно з вазопресином меншою мірою впливає на гладку мускулатуру судин та внутрішніх органів. При нецукровому діабеті посилює реабсорбцію води з дистальних канальців нирок, одночасно збільшуючи відносну осмотичну щільність сечі. Це сприяє зменшенню частоти сечовипускання та усунення підвищеної потреби в рідині. Десмопресин активує фактор VIII згортання крові та сприяє підвищенню рівня плазматичного активатора плазміну. Будучи поліпептидом, руйнується травними ферментами ШКТ.Клінічна фармакологіяАналог вазопресину. Антидіуретик.ІнструкціяПрепарат необхідно приймати внутрішньо через деякий час після їди, тому що прийом їжі може вплинути на абсорбцію препарату та його ефективність.Показання до застосуванняДіагностика та лікування нецукрового діабету; лікування тимчасової поліурії та полідипсії після операцій у галузі гіпофізу (тільки для інтраназального застосування); нічне нетримання сечі (як у вигляді монотерапії, і у складі комплексної терапії). Як діагностичний засіб для визначення концентраційної здатності нирок. Для внутрішньовенного введення: гемофілія А середнього та легкого ступеня тяжкості, хвороба Віллебранда.Протипоказання до застосуванняВроджена або психогенна полідипсія, анурія, затримка рідини різної етіології, гіпоосмоляльність плазми, серцева недостатність та інші стани, за яких потрібна терапія діуретиками, підвищена чутливість до десмопресину. Для внутрішньовенного введення: нестабільна стенокардія, хвороба Віллебранду типу IIB. З обережністю призначають при порушеннях функції нирок, серцево-судинних захворюваннях, фіброзі сечового міхура.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосовувати при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення свідомості, кома. З боку травної системи: кишкова колька, нудота, блювання. Серцево-судинна система: помірне підвищення артеріального тиску (при застосуванні у високих дозах), артеріальна гіпотензія (при швидкому внутрішньовенному введенні). З боку дихальної системи: риніт, набряк слизової оболонки носа. З боку сечовивідної системи: олігурія. Порушення з боку обміну речовин: затримка води в організмі, гіпонатріємія, гіпоосмоляльність, збільшення маси тіла. З боку ендокринної системи: альгодисменорея. Порушення сльозовиділення, кон'юнктивіт. Алергічні реакції: шкірний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиІндометацин може підвищувати інтенсивність (але не тривалість) дії десмопресину. Кошти, які мають здатність збільшувати вивільнення АДГ (в т.ч. трициклічні антидепресанти, хлорпромазин, карбамазепін) можуть викликати адитивний антидіуретичний ефект, що збільшує ризик затримки рідини.Спосіб застосування та дозиОптимальну дозу десмопресину підбирають індивідуально. Нецукровий діабет центрального генезу: Рекомендована початкова доза для дітей старше 4 років та дорослих 01 мг 1-3 рази на день. Надалі дозу змінюють залежно від реакції на лікування. Зазвичай добова доза становить 0,21,2 мг. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою, що підтримує, є 01-0,2 мг 1-3 рази на день. Первинний нічний енурез: Рекомендована початкова доза 0,2 мг на ніч. За відсутності ефекту, доза може бути збільшена до 0,4 мг. Необхідний контроль за дотриманням обмеження прийому рідини у вечірній час. Рекомендований курс безперервного лікування становить 3 місяці. Рішення про продовження лікування має бути ухвалене на підставі клінічних даних, які спостерігатимуться після відміни препарату протягом 1 тижня. Нічна поліурія у дорослих:Рекомендована початкова доза 0,1 мг на ніч. За відсутності ефекту протягом 1 тижня дозу збільшують до 0,2 мг і надалі до 0,4 мг зі збільшенням дози з частотою трохи більше 1 разів на тиждень. Слід пам'ятати про небезпеку затримки рідини в організмі. Якщо після 4 тижнів лікування та коригування дози адекватного клінічного ефекту не спостерігається, продовжувати прийом препарату не рекомендується.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри набряку слизової оболонки носа, вираженому риніті, можливе порушення всмоктування десмопресину при інтраназальному застосуванні. У таких випадках рекомендується сублінгвальне застосування. Щоб уникнути перевантаження обсягом при призначенні десмопресину, необхідний особливий контроль стану у пацієнтів наступних груп: діти та підлітки, особи похилого віку, особи з порушеннями водного та/або електролітного балансу, особи з ризиком підвищення внутрішньочерепного тиску. При застосуванні десмопресину як діагностичного засобу, а також при внутрішньовенному введенні повторних доз не слід проводити форсовану гідратацію (всередину або парентерально), пацієнт повинен приймати стільки рідини, скільки потрібно для вгамування спраги. Застосування для дослідження концентраційної здатності нирок у дітей віком до 1 року слід проводити лише за умов стаціонару.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспенізя: бетаметазону дипропіонат - 6,43 мг у перерахунку на бетаметазон - 5,00 мг; бетаметазону натрію фосфат – 2,63 мг у перерахунку на бетаметазон – 2,00 мг. Суспензія ін'єкцій 7 мг/мл. По 1,0 мл препарату в наповненому шприці місткістю 2,25 мл із безбарвного скла, оснащеного поршнем, штоком поршня та фланцем для керування.Опис лікарської формиСуспензія, що містить білі або майже білі частинки, що легко ресуспендуються, без формування агломерату. Не містить сторонніх увімкнень. При легкому струшуванні виходить біла або трохи жовтувата суспензія.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для системного та локального застосування.Показання до застосуванняЛікування станів та захворювань, при яких терапія кортикостероїдами дозволяє досягти необхідного клінічного ефекту: Захворювання кістково-м'язової системи та м'яких тканин; Алергічні захворювання; дерматологічні захворювання; Системні захворювання сполучної тканини, включаючи системний червоний вовчак, склеродермію, дерматоміозит, вузликовий періартеріїт; Гемобластози; Первинна чи вторинна недостатність кори надниркових залоз; Інші захворювання та патологічні стани, що потребують системної терапії кортикостероїдами (адреногенітальний синдром, регіонарний ілеїт, патологічні зміни крові при необхідності застосування кортикостероїдів).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до бетаметазону або будь-якої з допоміжних речовин препарату, або інших кортикостероїдів; системні мікози; внутрішньовенне, підшкірне, епідуральне, інтратекальне введення; введення безпосередньо у сухожилля м'язів; при внутрішньосуглобовому введенні: нестабільний суглоб, інфекційний артрит; введення в інфіковані порожнини та міжхребцевий простір; дитячий вік до 3-х років (наявність у складі бензилового спирту); порушення коагуляції (в т.ч. лікування антикоагулянтами); період грудного вигодовування; одночасне введення імуносупресивних доз препарату з живими та ослабленими вакцинами; тромбоцитопенічна пурпура (внутрішньом'язове введення препарату); набряк головного мозку внаслідок черепномозкової травми.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з відсутністю контрольованих досліджень безпеки застосування бетаметазону при вагітності застосування препарату Дипромета під час вагітності або у жінок із збереженим репродуктивним потенціалом показано лише в тому випадку, коли очікуваний терапевтичний ефект для матері перевищує ризик можливого негативного впливу препарату на плід. При необхідності застосування бетаметазону в період грудного вигодовування, враховуючи важливість терапії кортикостероїдами для матері та можливість розвитку небажаних ефектів у дитини, грудне вигодовування слід припинити.Спосіб застосування та дозиВнутрішньом'язові, внутрішньосуглобові, навколосуглобові, інтрабурсальні, внутрішньошкірні, внутрішньотканинні та внутрішньоосередкові ін'єкції. При системній терапії початкова доза препарату Дипромета здебільшого становить 1-2 мл. Введення повторюють при необхідності, залежно від стану пацієнта.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 0. 5 мг Фасування: N2 Форма випуску таб. Упакування: фл.

Дозування: 0. 5 мг Фасування: N8 Форма випуску таб. Упакування: фл.

Дозування: 10 ме Фасування: N5 Форма випуску: ліофілізат д/приготування розчину для підшкірного введення Упаковка: фл. Производитель: Еврофарм Завод-производитель: Генесайенс Фармасьютикалс Ко. Лтд.

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПерстач білий кореневища і коріння, капсула (желатин, барвник: діоксид титану), целюлоза мікрокристалічна (наповнювач), перстачу біла екстракт, вітамін Е; стеарат кальцію, діоксид кремнію аморфний (агенти антистежують).Характеристика«Ендокринол» від компанії «Евалар» – найпопулярніший у Росії негормональний рослинний комплекс на основі саме коріння перстачу білого. Він сприяє підтримці нормальної функції щитовидної залози, її структури, розміру та балансу гормонів. Спеціально розроблена формула з екстракту та порошку коренів перстачу білого у складі «Ендокрінолу» забезпечує їхню синергічну дію, а вивірене фахівцями дозування дозволяє досягти максимального ефекту. Крім того, «Ендокринол» – це єдиний комплекс для здоров'я щитовидної залози, що діє зсередини (капсули) та зовні (крем-гель) – для оптимальної концентрації біологічно активних речовин. Щитовидна залоза уважно контролює всі зміни, пов'язані з нашим самопочуттям, настроєм, працездатністю та навіть масою тіла. Тому дуже важливою є турбота про її стан. Компанія «Евалар» розробила рослинний продукт «Ендокринол» капсули, призначений для приведення в норму роботи щитовидної залози. Використання перстачу сприяє підтримці здоров'я щитовидки. Однак існує безліч видів цієї трави, і ефективною є лише перстач білий, місця проростання якого дуже важко знайти. Саме перстач білий входить до складу засобу «Ендокринол» Евалар, інструкція із застосування якого наведена нижче. Компоненти перстачу білої - це біологічно активні речовини, необхідні для підтримання в нормі функцій щитовидної залози. Ця рідка трава вирощується на плантаціях у передгірних місцевостях Алтаю. Її збирають у період, коли концентрація активних речовин максимальна. Грамотна переробка дозволяє зберегти кожну корисну властивість.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим по 2 капсули 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – 3 місяці.Умови відпустки з аптекБез рецепта

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: апчатка біла кореневища та коріння 100 мг, перстач біла трава 100 мг, зірочок середня трава (мокриця) 20 мг, вітамін Е 5 мг (50% РСП). допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, аеросил, кальцію стеарат.

Склад, форма випуску та упаковкаВодний екстракт зірочків середньої, масляний екстракт льнянки звичайної, водно-спирто-гліцериновий екстракт перстачу білої, гліцерин, триетаноламін, еуксил К300, емульгатор Т-8 (полісорбат 20, дипропіленгліколь, ПЕГ-40 гідрогенізована.ХарактеристикаСучасна формула з максимально високим вмістом рослинних компонентів. Для додаткової локальної турботи про щитовидну залозу використовуйте крем-гель Ендокринол. Крем, діючи зовні, утворює оптимальну концентрацію активних речовин рослин. Погана екологічна обстановка, щоденні стреси, неправильне харчування, шкідливі звички – це змушує щитовидну залозу працювати межі можливостей. І для підтримки здоров'я необхідно подбати про цей важливий орган. З цією метою можна використовувати крем-гель «Ендокринол» від «Евалар». Він складається з комплексу натуральних компонентів: екстрактів перстачу, льнянку, зірочку. Концентрація діючих речовин у засобі дозволяє використовувати його як засіб для підтримки норми щитовидної залози.ІнструкціяЗасіб у невеликих кількостях втирають в область шиї один або двічі на день. Оптимальний курс використання – 1 місяць і більше, разом із капсулами «Ендокринол», які також допомагають підтримці щитовидної залози в нормі. Інструкція крем-геля «Ендокринол» наказує відмову від використання засобу у разі виникнення індивідуальних алергічних реакцій.Спосіб застосування та дозиКрем-гель наносити 1-2 рази на день на шкіру шиї та області щитовидної залози.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСлані ламінарії, перстачі білого кореневища та коріння, капсула (желатин, барвник: діоксид титану), вітамін А; целюлоза мікрокристалічна (носій); магнію стеарат (агент антистежуючий).ХарактеристикаЙод належить до життєво важливих мікроелементів харчування, добова потреба у ньому залежно від віку становить від 100 до 200 мкг. Наслідками йодного дефіциту можуть стати: дратівливість, стомлюваність, зниження розумового розвитку, зайва вага — далеко не повний перелік їх проявів. Щоб не допустити таких збоїв, приймайте негормональний засіб - Ендокрінол Йод на основі перстачу білого та натурального йоду, який виробляється Евалар за міжнародним стандартом якості GMP. Ендокринол Йод - це спеціально розроблена фітоформула, в якій містяться важливі поживні елементи, необхідні для нормальної роботи щитовидної залози: натуральний йод 150 мкг і перстач білий, що сприяє.Властивості компонентівЛамінарія – морська капуста, що має у своєму складі органічний йод, унікальний набір вітамінів, макро- та мікроелементів та біологічно активні речовини, що допомагають цей йод засвоїти. Крім того, ламінарія знижує всмоктування та накопичення в організмі радіоактивних речовин. Лапчатка біла є джерелом Mn, Cu, Zn, Se, а також містить велику кількість Co, Cr, Ni, Li, B, Cr, Zn, і макроелементи K, Ca, P, Fe. Багатий склад перстачу білої дозволяє доповнити раціон харчування найважливішими мікронутрієнтами, необхідними для здорової роботи щитовидної залози. Завдяки наявності галотанінів, флавоноїдів, фенолкарбонових кислот та сапонінів сприяє підтримці нормальної функції роботи щитовидної залози. Зі 100 видів перстачу лише одна — перстач білий сприяє підтримці нормальної роботи щитовидної залози, і саме вона вирощується на плантаціях Евалар у передгір'ях Алтаю і входить до складу Ендокрінол Йод. Вітамін А - з усіх вітамінів особливо важливий для щитовидної залози баланс вітаміну А. Низький вміст вітаміну А уповільнює виробництво ТТГ, знижує здатність щитовидної залози поглинати йод. В результаті навіть при достатньому надходженні йоду з їжею, недостатнє вміст вітаміну А може не дозволити щитовидній залозі використовувати отриманий йод у повному обсязі.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю. Особам із захворюваннями щитовидної залози або які приймають препарати йоду перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем-ендокринологом.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – не менше 1 місяця. За потреби прийом можна повторити.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Екстракт кореня перстачу білого - 200 мг; Екстракт трави низки трироздільної - 80 мг; Екстракт коріння солодки голої – 50 мг; Порошок ламінарії цукристої – 70 мг.ХарактеристикаБАД до їжі Ендонорм є сумішшю сухих рослинних екстрактів. Перстач білий є основним діючим компонентом, а інші складові є підсилюючими та модулюючими дію першого. Завдяки біохімічним характеристикам кожного компонента створюється ефект взаємного посилення. Проведені дослідження показали, що наявність суми фенольних сполук у Лапчатці білої (Potentilla alba L.) впливає на вироблення передньої частки гіпофізу тиреотропного гормону, сприяє нормалізації морфологічної структури тиреоїдної тканини та поверненню щитовидної залози до еутероїдного стану.Властивості компонентівАльбінін®, тритерпенові глікозиди та сума фенольних сполук перстачу білої, які впливають на вироблення тиреотропного гормону передньою часткою гіпофізу, впливають на проліферативні процеси у тиреоїдній тканині, сприяють відновленню еутиреоїдного стану. Гліциризинові кислоти солодки голою нормалізують роботу надниркових залоз, імунної та статевої систем, забезпечують відновлення гормонального балансу організму. Ірідоїди і флавоноїдні сполуки рослини череди трироздільної мають імуномодулюючу активність, сприяють посиленню терапевтичного ефекту при аутоімунному тиреоїдиті. Ламінарія цукриста заповнює дефіцит макро- та мікроелементів, тим самим нормалізує біохімічні процеси в тиреоїдній тканині. Ендонорм сприяє підтримці гормонального балансу, в т.ч. у жінок у період менопаузи. Ендонорм® може мати сприятливу дію при гіпотиреозі різного генезу, аутоімунному тиреоїдиті, еутиреоїдному зобі (дифузному, вузловому, багатовузловому), ендемічному зобі (дифузному, вузловому, багатовузловому). Підвищує ефективність комплексного лікування захворювань щитовидної залози, клімактеричного синдрому та гіперпластичних захворювань жіночої репродуктивної системи (мастопатії, ендометріозу, гіперплазії ендометрію).РекомендуєтьсяГіпотиреоз різного генезу; терапія вузлового (багатовузлового) колоїдного зоба; аутоімунний тиреоідит. Біологічно активна добавка до їжі. Рекомендується як додаткове джерело гліциризинової кислоти, дубильних речовин та йоду. Сприяє відновленню функціональної активності та морфологічної структури щитовидної залози, а також надає сприятливу дію при комплексному лікуванні гіперпластичних захворювань жіночої репродуктивної системи.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів. Вагітність. Годування грудьми.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільний прийом з гормональними препаратами щитовидної залози та тиреостатиками допускається лише під контролем лікаря.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі 2-3 десь у день 15 хвилин до їжі. Тривалість прийому – 1-2 місяці. За потреби повторити прийом через 10 днів. Рекомендований прийом БАД до їжі Ендонорм забезпечує добову потребу організму в гліциризиновій кислоті на 136-204% (13,6-20,4 мг), дубильних речовин на 110-165% (220-330 мг), йоду на 86-129% ( 130-195 мкг), що не перевищує верхніх допустимих рівнів споживання.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСпільне застосування Ендонорма® з тиреоїдними гормонами та тиреостатиками небажане через можливе спотворення фармакологічних ефектів.Умови відпустки з аптекБез рецепта

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Екстракт кореня перстачу білого - 200 мг; Екстракт трави низки трироздільної - 80 мг; Екстракт коріння солодки голої – 50 мг; Порошок ламінарії цукристої – 70 мг.ХарактеристикаБАД до їжі Ендонорм є сумішшю сухих рослинних екстрактів. Перстач білий є основним діючим компонентом, а інші складові є підсилюючими та модулюючими дію першого. Завдяки біохімічним характеристикам кожного компонента створюється ефект взаємного посилення. Проведені дослідження показали, що наявність суми фенольних сполук у Лапчатці білої (Potentilla alba L.) впливає на вироблення передньої частки гіпофізу тиреотропного гормону, сприяє нормалізації морфологічної структури тиреоїдної тканини та поверненню щитовидної залози до еутероїдного стану.Властивості компонентівАльбінін®, тритерпенові глікозиди та сума фенольних сполук перстачу білої, які впливають на вироблення тиреотропного гормону передньою часткою гіпофізу, впливають на проліферативні процеси у тиреоїдній тканині, сприяють відновленню еутиреоїдного стану. Гліциризинові кислоти солодки голою нормалізують роботу надниркових залоз, імунної та статевої систем, забезпечують відновлення гормонального балансу організму. Ірідоїди і флавоноїдні сполуки рослини череди трироздільної мають імуномодулюючу активність, сприяють посиленню терапевтичного ефекту при аутоімунному тиреоїдиті. Ламінарія цукриста заповнює дефіцит макро- та мікроелементів, тим самим нормалізує біохімічні процеси в тиреоїдній тканині. Ендонорм сприяє підтримці гормонального балансу, в т.ч. у жінок у період менопаузи. Ендонорм® може мати сприятливу дію при гіпотиреозі різного генезу, аутоімунному тиреоїдиті, еутиреоїдному зобі (дифузному, вузловому, багатовузловому), ендемічному зобі (дифузному, вузловому, багатовузловому). Підвищує ефективність комплексного лікування захворювань щитовидної залози, клімактеричного синдрому та гіперпластичних захворювань жіночої репродуктивної системи (мастопатії, ендометріозу, гіперплазії ендометрію).РекомендуєтьсяГіпотиреоз різного генезу; терапія вузлового (багатовузлового) колоїдного зоба; аутоімунний тиреоідит. Біологічно активна добавка до їжі. Рекомендується як додаткове джерело гліциризинової кислоти, дубильних речовин та йоду. Сприяє відновленню функціональної активності та морфологічної структури щитовидної залози, а також надає сприятливу дію при комплексному лікуванні гіперпластичних захворювань жіночої репродуктивної системи.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів. Вагітність. Годування грудьми.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільний прийом з гормональними препаратами щитовидної залози та тиреостатиками допускається лише під контролем лікаря.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі 2-3 десь у день 15 хвилин до їжі. Тривалість прийому – 1-2 місяці. За потреби повторити прийом через 10 днів. Рекомендований прийом БАД до їжі Ендонорм забезпечує добову потребу організму в гліциризиновій кислоті на 136-204% (13,6-20,4 мг), дубильних речовин на 110-165% (220-330 мг), йоду на 86-129% ( 130-195 мкг), що не перевищує верхніх допустимих рівнів споживання.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСпільне застосування Ендонорма® з тиреоїдними гормонами та тиреостатиками небажане через можливе спотворення фармакологічних ефектів.Умови відпустки з аптекБез рецепта

Дозування: 100 мкг Фасування: N100 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Мерк Сероно С. А.

Дозування: 112 мкг Фасування: N100 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Мерк Сероно С. А.

Дозування: 125 мкг Фасування: N100 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Мерк Сероно С. А.

Дозування: 137 мкг Фасування: N100 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Мерк Сероно С. А.

Дозування: 150 мкг Фасування: N100 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Мерк Сероно С. А.

Дозування: 25 мкг Фасування: N100 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Мерк Сероно С. А.

Дозування: 50 мкг Фасування: N100 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Мерк Сероно С. А.

Дозування: 75 мкг Фасування: N100 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Мерк Сероно С. А.

Дозування: 88 мкг Фасування: N100 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Мерк Сероно С. А.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 фл./1 мл: Активні речовини: гідрокортизон ацетат 125 мг 25 мг, лідокаїну гідрохлорид 25 мг 5 мг. допоміжні речовини: пропілпарагідроксибензоат, метилпарагідроксибензоат, натрію хлорид, натрію фосфат, натрію дигідрофосфат, повідон, полісорбат 80, N,N-диметилацетамід, вода д/і. 5 мл – флакони безбарвного скла (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для внутрішньосуглобового та навколосуглобового введення; білого або майже білого кольору, з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаГідрокортизон – глюкокортикоїдний засіб, що має протизапальну дію. Гальмує вивільнення цитокінів (інтерлейкінів та інтерферону) з лімфоцитів та макрофагів, пригнічує вивільнення еозинофілами медіаторів запалення, знижує інтенсивність метаболізму арахідонової кислоти та синтез простагландинів. Активує стероїдні рецептори, індукує утворення ліпокортину, що мають протинабрякову активність. Зменшує запальну клітинну інфільтрацію, перешкоджає міграції лейкоцитів та лімфоцитів у місці запалення. У високих дозах гальмує розвиток лімфоїдної та сполучної тканини. Зменшуючи кількість опасистих клітин, знижує утворення гіалуронової кислоти; пригнічує гіалуронідазу, сприяє зниженню проникності капілярів. Призначений для внутрішньом'язового, внутрішньо- та навколосуглобового введення, з метою надання системного або місцевого протизапального, а також протиалергічної дії. При внутрішньосуглобовому введенні лікувальний ефект настає протягом 6-24 годин і триває кілька днів або тижнів. Лідокаїн - місцевоанестезуючий засіб з мембраностабілізуючим ефектом, у короткий термін має знеболювальну дію.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл При внутрішньосуглобовому та навколосуглобовому введенні гідрокортизон проникає у системний кровотік. Зв'язування із білками плазми > 90%. Проникає крізь плацентарний бар'єр. Лідокаїн добре всмоктується, має високу спорідненість з білками плазми. Метаболізм та виведення Гідрокортизон метаболізується в печінці в тетрагідрокортизон та тетрагідрокортизол, які виводяться нирками у кон'югованій формі. Лідокаїн метаболізується головним чином у печінці. T1/2; 1-2 год. Проникає в грудне молоко, через плацентарний бар'єр і через гематоенцефалічний бар'єр.Клінічна фармакологіяГКС для ін'єкцій – депо-форма.Показання до застосуванняРевматичні захворювання, що супроводжуються артритами, у т.ч. остеоартроз за наявності синовіту (за винятком туберкульозного, гонорейного, гнійного та інших інфекційних артритів); ревматоїдний артрит; плечолопатковий періартрит; бурсит; епікондиліт; тендовагініт.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; інфікований суглоб; синдром Іценко-Кушінга; схильність до тромбоутворення; І триместр вагітності; системна інфекція без специфічного лікування; захворювання ахіллового сухожилля. Внутрішньосуглобове введення протипоказане при: перенесеної артропластики; патологічної кровоточивості (ендогенної або спричиненої антикоагулянтами); внутрішньосуглобовий перелом кісток; інфекційному (септичному) артриті та періартрикулярній інфекції (в т.ч. в анамнезі); загальному інфекційному захворюванні; вираженому навколосуглобовому остеопорозі; остеоартроз без синовіту (так званий "сухий" суглоб); нестабільному суглобі; асептичному некрозі формують суглоб епіфізів кісток; вираженої кісткової деструкції та деформації суглоба (значне звуження суглобової щілини, анкілоз). З обережністю: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, простий герпес, простий герпес ока (можливість перфорації рогової оболонки ока), артеріальна гіпертензія, цукровий діабет у т.ч. в сімейному анамнезі, остеопороз (в постменопаузі ризик остеопорозу зростає), хронічні психотичні реакції, туберкульоз в анамнезі, глаукома, стероїдна міопатія, епілепсія, кір, хронічна серцева недостатність, літній вік (старше 65 років), II-III тримі .Вагітність та лактаціяВагітним у І триместрі призначення препарату протипоказане через відсутність достатніх даних щодо безпеки препарату у цій групі. У II-III триместрах вагітності та в період грудного вигодовування застосування препарату Гідрокортизон-Ріхтер можливе, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини. Застосування препарату Гідрокортизон-Ріхтер у період лактації може призвести до порушення функції надниркових залоз та відставання у розвитку немовлят, т.к. гідрокортизон та лідокаїн проникають у грудне молоко. Застосування у дітей Дітям: 5-30 мг на добу, розділивши на кілька доз. Разова доза при періартікулярному введенні; дітям віком від 3 міс до 1 року: 25 мг; від 1 року до 6 років: 25-50 мг; від 6 до 14 років: 50-75 мг. Можлива затримка росту та процесів окостеніння у дітей та підлітків (передчасне закриття епіфізарних зон зростання). Рекомендується призначати препарат у найменших терапевтичних дозах та, по можливості, протягом найменш короткого терміну.Побічна діяЗ боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози та збільшення потреби в гіпоглікемічному препараті, маніфестація латентного цукрового діабету, стероїдний цукровий діабет. При тривалому лікуванні – пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга, затримка зростання у дітей та підлітків. З боку травної системи: нудота, блювання, панкреатит, виразка, езофагіт, кровотечі та перфорація ШКТ, підвищення апетиту, метеоризм, гикавка, у поодиноких випадках – підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. З боку серцево-судинної системи: лідокаїн може викликати порушення провідності (у дозах, що перевищують терапевтичні), периферичну вазодилятацію; при великих дозах гідрокортизону – підвищення АТ, гіпокаліємія та властиві для неї зміни ЕКГ, тромбоемболія, серцева недостатність. З боку нервової системи: ;безсоння, дратівливість, занепокоєння, збудження, ейфорія, епілептиформні судоми, психічні розлади, делірій, дезорієнтація, галюцинації, загострення маніакально-депресивного психозу на фоні прийому препарату, депресія, параноя. , запаморочення, псевдопухлина мозочка, біль голови. З боку обміну речовин: збільшення маси тіла, негативний азотистий баланс, посилене потовиділення. З боку органу зору: виразка рогівки, задня капсулярна катаракта (більш ймовірна у дітей), підвищення внутрішньоочного тиску з можливим пошкодженням зорового нерва, вторинні бактеріальні грибкові та вірусні інфекції очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм, глаукома. З боку кістково-м'язової системи: ; уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз, дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки, розрив сухожилля та м'язів, стероїдна міопа маси, артралгії. Ефекти, зумовлені мінералокортикоїдною активністю препарату: затримка рідини та натрію з утворенням периферичних набряків, гіпернатріємія, гіпокаліємія (аритмія, міалгія, спазм м'язів, підвищена слабкість, стомлюваність). З боку імунної системи: ;опортуністичні інфекції, загострення латентного туберкульозу, реакції підвищеної чутливості місцеві та генералізовані - шкірний висип, свербіж, анафілатичний шок; уповільнене загоєння ран, схильність до розвитку піодермії та кандидозів, загострення інфекцій, особливо при вакцинації та одночасному лікуванні імуносупресивними засобами. З боку шкірних покривів: петехії, екхімози, гіпер- і гіпопігментація, стероїдні вугри, стрії, фолікуліт, гірсутизм, телеангіектазія. Місцеві реакції: ;набряк тканин і біль у місці ін'єкції, які спонтанно зникають через кілька годин, посилення болю в суглобі при введенні препарату в суглоб, печіння, оніміння, парестезії в місці введення, атрофія шкіри та підшкірної клітковини в місці введення ін'єкції (при випадковому введенні у дельтоподібний м'яз); рідко – некроз навколишніх тканин, утворення рубців у місці ін'єкції. Інші: ; нездужання, синдром відміни (висока температура тіла, міалгія, артралгія, надниркова недостатність), лейкоцитурія, лейкоцитоз. У пацієнтів похилого віку ризик розвитку побічних реакцій вищий. При тривалому лікуванні та застосуванні великих доз гідрокортизону та лідокаїну можливий розвиток системних побічних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиГідрокортизон підвищує токсичність серцевих глікозидів (через гіпокаліємію, що виникає, підвищується ризик розвитку аритмій). Прискорює виведення ацетилсаліцилової кислоти, знижує вміст її метаболітів у крові (при його скасуванні концентрація саліцилатів у крові збільшується та зростає ризик розвитку побічних явищ). При одночасному застосуванні з живими (аттенуйованими) вакцинами та на тлі інших видів імунізацій збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. Збільшує метаболізм ізоніазиду, мексилетину (особливо у "швидких ацетиляторів"), що призводить до зниження їх плазмових концентрацій. Збільшує ризик розвитку гепатотоксичної дії парацетамолу (індукція печінкових ферментів та утворення токсичного метаболіту парацетамолу). Гіпокаліємія, що викликається гідрокортизоном, може збільшувати виразність та тривалість м'язової блокади на фоні міорелаксантів. У високих дозах знижує ефект соматропіну. Гідрокортизон знижує дію пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів. Посилює антикоагулянтну дію похідних кумарину. Послаблює вплив вітаміну D на всмоктування кальцію у просвіті кишківника. Кетоконазол (знижує кліренс) збільшує токсичність гідрокортизону. Тіазидні діуретики, інгібітори карбоангідрази, інші глюкокортикоїди та амфотерицин В підвищують ризик розвитку гіпокаліємії, натріймісткі лікарські засоби - набряків та підвищення АТ. НПЗЗ та етанол підвищують небезпеку розвитку виразки слизової оболонки ШКТ та кровотечі. У комбінації з НПЗЗ для лікування артриту можливе зниження дози гідрокортизону через сумацію терапевтичного ефекту. Індометацин, витісняючи гідрокортизону через альбуміни, збільшує ризик розвитку його побічних ефектів. Амфотерицин В та інгібітори карбоангідрази збільшують ризик розвитку остеопорозу. Терапевтична дія гідрокортизону знижується під впливом фенітоїну, барбітуратів, ефедрину, теофіліну, рифампіцину та інших індукторів мікросомальних ферментів печінки (збільшення швидкості метаболізму). Мітотан та інші інгібітори синтезу стероїдів можуть зумовлювати необхідність підвищення дози гідрокортизону. Кліренс гідрокортизону підвищується на тлі препаратів гормонів щитовидної залози. Імунодепресанти підвищують ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, пов'язаних із вірусом Епштейна-Барр. Естрогени (включаючи пероральні естрогеновмісні контрацептиви) знижують кліренс гідрокортизону, подовжують T1/2; та їх терапевтичні та токсичні ефекти. Появі гірсутизму та вугрів сприяє одночасне застосування гідрокортизону та стероїдних гормональних лікарських засобів – андрогенів, естрогенів, анаболічних стероїдів, пероральних контрацептивів. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати виразність депресії, спричиненої прийомом гідрокортизону (не показані для терапії даних побічних ефектів). Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на тлі інших глюкокортикоїдів, антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків), карбутаміду та азатіоприну. Одночасне призначення з нітратами, м-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні лікарські засоби, трициклічні антидепресанти), сприяє підвищенню внутрішньоочного тиску.Спосіб застосування та дозиІнтра- та періартикулярно. В один день Гідрокортизон-Ріхтер можна вводити не більше ніж у 3 суглоби. Повторне введення ін'єкції можливе за дотримання 3-тижневого інтервалу. Введення препарату Гідрокортизон-Ріхтер безпосередньо в суглоб може вплинути на гіаліновий хрящ, тому один і той же суглоб можна лікувати не більше 3 разів на рік. При тендиніті ін'єкцію слід вводити у піхву сухожилля - безпосередньо в сухожиллє вводити не можна. Дорослим: ;залежно від величини суглоба та тяжкості захворювання, 5-50 мг інтра-і періартікулярно. Дітям: 5-30 мг на добу, розділивши на кілька доз. Разова доза при періартікулярному введенні; дітям віком від 3 міс до 1 року: 25 мг; від 1 року до 6 років: 25-50 мг; від 6 до 14 років: 50-75 мг.ПередозуванняСимптоми: ;перевищення дози або тривале введення препарату Гідрокортизон-Ріхтер може призвести до пригнічення власної продукції глюкокортикоїдів, підвищення артеріального тиску, виразкових кровотеч із ШКТ, загострення хронічних інфекцій, артралгій, розвитку синдрому Іценко-Кушинга. Лікування: специфічного антидоту немає. Лікування – симптоматичнеЗапобіжні заходи та особливі вказівкиІн'єкція проводиться за дотримання правил антисептики та асептики, щоб уникнути розвитку бактеріального зараження. Під час лікування препаратом Гідрокортизон-Ріхтер, особливо великими дозами будь-яка вакцинація протипоказана, т.к. може бути недостатній синтез антитіл. Під час лікування препаратом Гідрокортизон-Ріхтер рекомендується дієта з обмеженням натрію та підвищеним вмістом калію, забезпечення достатньої кількості білка в їжі. Необхідно регулярно контролювати АТ, концентрацію глюкози в крові, згортання крові, діурез та масу тіла хворого. Відносна недостатність надниркових залоз може тривати протягом декількох місяців після відміни гідрокортизону, тому в станах підвищеного стресу слід відновити гормональну терапію з одночасним призначенням мінералокортикоїдів і солей. Діти, матері яких отримували гідрокортизон під час вагітності, підлягають ретельному спостереженню з метою виявлення ознак ниркової недостатності. При латентній формі туберкульозу та в період віражу туберкулінових проб необхідний ретельний контроль стану хворого та, у разі потреби, проведення хіміопрофілактики. Використання у педіатрії Гідрокортизон-Ріхтер уповільнює зростання та розвиток дітей та підлітків. Рекомендується призначати препарат у найменших терапевтичних дозах та, по можливості, протягом короткого терміну.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОдна таблетка містить: речовина, що діє: міфепристон – 0,05 г; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію, тальк, стеарат кальцію. Пігулки 50 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. По 10, 20 або 30 таблеток у полімерні банки. По 1, 2, 3, 4 або 6 контурних осередкових упаковок або банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку.Опис лікарської формиПігулкиХарактеристикатаблетки від світло-жовтого кольору до світло-жовтого кольору із зеленуватим відтінком плоскоциліндричної форми з фаскою.Фармакотерапевтична групаГінестрил® - синтетичний стероїдний антигестагенний засіб (блокує дію прогестерону на рівні рецепторів), гестагенної активності не має. Відзначено антагонізм із глюкокортикостероїдами (за рахунок конкуренції на рівні зв'язку з рецепторами). Ключову роль патогенезі лейоміоми матки грають статеві гормони, особливо прогестерон. Застосування прогестерону як блокатора прогестеронових рецепторів може сприяти як гальмування росту пухлини, так і зменшення розмірів міоматозних вузлів та матки.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо максимальна концентрація досягається через 1,3 години. Біодоступність становить 69%. У плазмі міфепристон на 98% зв'язується з білками: альбуміном та кислим альфа1- глікопротеїном. Метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 шляхом деметилювання та гідроксилювання з утворенням трьох активних метаболітів. 2 Після фази розподілу виведення спочатку відбувається повільно, концентрація зменшується в 2 рази між 12-72 годинами, потім швидше з періодом напіввиведення 18 годин. Термінальний період напіввиведення (в т.ч. всіх активних метаболітів) досягає 90 годин. Виводиться переважно через кишечник (близько 90%).ФармакодинамікаГінестрил® - синтетичний стероїдний антипрогестагенний засіб (блокує дію прогестерону на рівні рецепторів), гестагенної активності не має. Ключову роль патогенезі лейоміоми матки грають статеві гормони, особливо прогестерон. Застосування міфепристону як блокатора прогестеронових рецепторів може сприяти як гальмування росту пухлини, так і зменшення розмірів міоматозних вузлів та матки. Відмічено антагонізм міфепрістону з глюкокортикостероїдами (ГКС) за рахунок конкуренції на рівні зв'язку з рецепторами.Клінічна фармакологіяАнтигестагенПоказання до застосуванняЛікування лейоміоми матки (розміром до 12 тижнів вагітності).Протипоказання до застосуванняВагітність, період грудного вигодовування; підвищена чутливість до міфепристону або до інших компонентів препарату; надниркова недостатність, тривала глюкокортикостероїдна терапія, гостра або хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, порфірія, порушення гемостазу (у тому числі попереднє лікування антикоагулянтами), запальні захворювання жіночих статевих органів, тяжка екстрагенітальна патологія, субмукоз; лейоміома матки, що перевищує розміри 12 тижнів вагітності; пухлини яєчників, гіперплазія ендометрію. З обережністю Хронічні обструктивні захворювання легень, бронхіальна астма, тяжка артеріальна гіпертензія, порушення ритму серця, хронічна серцева недостатність.Вагітність та лактаціяПрепарат Гінестрил протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяВідповідно до градації частоти небажаних реакцій згідно з Всесвітньою організацією охорони здоров'я «частота невідома» - за наявними даними визначити частоту народження небажаної реакції неможливо: порушення менструального циклу, аменорея, олігоменорея, дискомфорт і біль унизу живота, головний біль, нудота, блювання, , запаморочення, гіпертермія, слабкість, алергічні реакції (свербіж, кропив'янка); проста гіперплазія ендометрію (оборотна після відміни препарату).Взаємодія з лікарськими засобамиВраховуючи, що в метаболізмі міфепристону бере участь ізофермент CYP3А4, не виключено, що при одночасному застосуванні інгібітори даного ізоферменту (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, грейпфрутовий сік) можуть підвищувати, а індуктори (рифампіцин, фен, ) – знижувати концентрацію міфепристону у плазмі крові. Слід бути обережними при одночасному застосуванні міфепристону з препаратами, які є субстратами CYP3A4 і мають вузький терапевтичний діапазон (в т. ч. з лікарськими засобами для загальної анестезії), через можливе підвищення концентрації даних препаратів у плазмі крові. При одночасному застосуванні міфепристону та нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ), можливе підвищення концентрації останніх у плазмі крові;при необхідності одночасного застосування слід застосовувати НПЗП у найменшій дозі, що рекомендується. Міфепристон може знижувати ефективність глюкокортикостероїдних засобів (ГКС), що тривало приймаються, включаючи інгаляційних глюкокортикостероїдів у хворих з бронхіальною астмою, що може вимагати корекції їх дози.Спосіб застосування та дози1 таблетка (50 мг) препарату Гінестрил® один раз на добу. Курс лікування – 3 місяці.ПередозуванняПрийом міфепрістону в дозах до 2 г не викликає небажаних реакцій. У випадках передозування може спостерігатися надниркова недостатність. Лікування симптоматичне. При підозрі на розвиток гострої недостатності надниркових залоз рекомендується призначення дексаметазону (1 мг дексаметазону протидіє 400 мг міфепристону).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для підшкірного введення - 1 попередньо заповнена шприц-ручка: активна речовина: фолітропіну альфа - 22 мкг (300 МО)/33 мкг (450 МО)/66 мкг (900 МО); допоміжні речовини: полоксамер 188 - 0,05/0,075/0,15 мг; сахароза – 30/45/90 мг; метіонін - 0,05/0,075/0,15 мг; натрію дигідрофосфату моногідрат - 0,225 мг/0,3375/0,675 мг; натрію гідрофосфату дигідрат - 0,555/0,8325/1,665 мг; м-крезол - 1,5/2,25/4,5 мг; фосфорна кислота - qs; натрію гідроксид - qs; вода для ін'єкцій – до 0,5/0,75/1,5 г. Розчин для підшкірного введення: 22 мкг/0,5 мл, 33 мкг/0,75 мл, 66 мкг/1,5 мл. По 0,5 мл (містить 22 мкг активної речовини, що еквівалентно 300 МО), по 0,75 мл (містить 33 мкг активної речовини, що еквівалентно 450 МО) або по 1,5 мл (містить 66 мкг, що еквівалентно ) у шприц-ручці. Шприц-ручка з 5 (для дозування 22 мкг/0,5 мл), 7 (для дозування 33 мкг/0,75 мл) або 14 (для дозування 66 мкг/1,5 мл) голками одноразового використання у пластиковому контейнері та стікером для позначки першого дня введення вміщено у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин. Допускається легка опалесценція.Фармакотерапевтична групаРекомбінантний людський фолікулостимулюючий гормон.ФармакокінетикаПри підшкірному введенні величина абсолютної біодоступності становить приблизно 70%. Після повторних ін'єкцій Гонал-ф® спостерігається триразова кумуляція фолітропіну альфа в крові порівняно з одноразовою ін'єкцією. Css у крові досягається протягом 3-4 днів. Після внутрішньовенного введення фолітропін альфа розподіляється у позаклітинні рідини, причому початковий T1/2 з організму становить приблизно 2 год, тоді як остаточний T1/2 становить приблизно 24 год. Величина Vss становить 10 л, загальний кліренс – 0,6 л/ч . 1/8 введеної дози фолітропіну альфа виводиться нирками.ФармакодинамікаГОНАЛ-ф® – рекомбінантний ФСГ людини (р-чФСГ) – є препаратом, що стимулює ріст та розвиток фолікулів. Препарат одержують методом генної інженерії на культурі клітин яєчників китайського хом'ячка. Чинить гонадотропну дію: стимулює зростання та дозрівання фолікула/фолікулів, сприяє розвитку кількох фолікулів при проведенні контрольованої оваріальної гіперстимуляції для програм допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Порівняльні клінічні дослідження р-чФСГ (фолітропін альфа) та уринарного ФСГ (у-ФСГ) для ДРТ та індукції овуляції продемонстрували велику ефективність ГОНАЛ-ф® для ініціації дозрівання фолікулів за такими показниками як зниження кумулятивної дози, так і продовження у-ФСГ і, таким чином, зниження ризику небажаної гіперстимуляції яєчників. Для ДРТ призначення ГОНАЛ-ф у меншій сумарній дозі при більш короткій тривалості лікування призводить до отримання більшої кількості вилучених ооцитів порівняно з у-ФСГ. Було показано також, що у жінок з пригніченою секрецією ендогенних гонадотропінів, фолітропін альфа ефективно стимулює розвиток фолікулів та стероїдогенез, незважаючи на недоступний для вимірювання низький рівень ЛГ.Показання до застосуванняановуляція (включаючи синдром полікістозних яєчників) у жінок у разі неефективності терапії кломіфеном; контрольована оваріальна гіперстимуляція у програмах ДРТ; оваріальна стимуляція у жінок із тяжким дефіцитом ФСГ та ЛГ (у комбінації з препаратами ЛГ); Стимуляція сперматогенезу при гіпогонадотропному гіпогонадизмі у чоловіків (у комбінації з ХГ).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до препарату або допоміжних речовин, гіпоталамо-гіпофізарні пухлини; у жінок – вагітність, об'ємні новоутворення або кісти яєчників (не обумовлені синдромом полікістозних яєчників), маткові кровотечі неясної етіології, рак яєчника, рак матки, рак молочної залози; препарат не слід призначати у випадках, коли позитивний ефект не може бути отриманий: у жінок – при аномаліях розвитку статевих органів та фіброміомі матки, не сумісних із вагітністю, первинної оваріальної недостатності, передчасної менопаузи; у чоловіків – при первинній тестикулярній недостатності.Вагітність та лактаціяУ періоди вагітності та грудного вигодовування препарат Гонал-ф не призначається.Побічна діяПри застосуванні лікарського препарату ГОНАЛ-ф® можливий розвиток побічних ефектів, які в залежності від частоти появи розцінюються як дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100, Застосування у жінок З боку імунної системи: дуже рідко – від легкої до середньої тяжкості системні алергічні реакції (наприклад, почервоніння шкіри, висипання, набряклість обличчя, кропив'янка, утруднене дихання), розвиток тяжких алергічних реакцій, у т.ч. анафілактичні реакції та шок. З боку центральної нервової системи: дуже часто – головний біль. З боку судинної системи: дуже рідко – тромбоемболія, зазвичай пов'язана із тяжкою формою СГЯ. З боку органів дихання: дуже рідко – у пацієнтів із бронхіальною астмою погіршення перебігу або загострення захворювання. З боку шлунково-кишкового тракту: часто — біль у животі, тяжкість, дискомфорт у животі, нудота, блювання, діарея. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже часто – кісти яєчників; часто - СГЯ легкого або середнього ступеня тяжкості (включаючи відповідну симптоматику); нечасто – важка форма СГЯ (включаючи відповідну симптоматику); рідко – ускладнення СГЯ, ектопічна вагітність (у жінок, які мають в анамнезі захворювання маткових труб), багатоплідна вагітність. Місцеві реакції: дуже часто – реакції легкого/середнього ступеня вираженості в місці ін'єкції (біль, почервоніння, синці, набряк). Застосування у чоловіків З боку імунної системи: дуже рідко – від легень до середньої тяжкості системні алергічні реакції (наприклад, почервоніння шкіри, висипання, набряклість обличчя, кропив'янка, утруднене дихання), розвиток тяжких алергічних реакцій, у т.ч. анафілактичні реакції та шок. З боку органів дихання: дуже рідко – у пацієнтів із бронхіальною астмою погіршення перебігу або загострення захворювання. Місцеві реакції: дуже часто – реакція легкого/середнього ступеня вираженості у місці ін'єкції (біль, почервоніння, синці, набряк). З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – поява вугрів (акне). З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто – гінекомастія, варикоцеле. Інші: часто збільшення маси тіла. При появі серйозних побічних ефектів або ефектів, не описаних вище, необхідно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри поєднанні Гонал-ф з іншими стимулюючими препаратами (чХГ, кломіфен) реакція у відповідь яєчників посилюється; на фоні десенсибілізації гіпофіза агоністом або антагоністом ГнРГ – знижується (потрібне збільшення дози ГОНАЛ-ф®). Про взаємодію препарату ГОНАЛ-ф з іншими лікарськими препаратами даних немає.Спосіб застосування та дозиЛікування препаратом ГОНАЛ-ф слід починати під контролем лікаря-фахівця, який має досвід лікування безпліддя. Препарат ГОНАЛ-ф® призначений для підшкірного введення. Першу ін'єкцію ГОНАЛ-ф® слід проводити під контролем лікаря або кваліфікованого медичного персоналу. Самостійне введення ГОНАЛ-ф® можуть здійснювати лише пацієнти, які добре мотивовані, навчені та мають можливість отримати поради спеціаліста. Рекомендується щодня змінювати місце ін'єкції. Жінки Ановуляція (включаючи синдром полікістозних яєчників) у жінок у разі неефективності терапії кломіфеном. Гонал-ф® слід призначати курсом у вигляді щоденних ін'єкцій. Лікування починають у перші 7 днів циклу. Стимуляцію проводять під контролем УЗД яєчників (вимірюють розміри фолікулів) та/або концентрації естрогенів. Стимуляцію починають із щоденної дози 75-150 МО, збільшуючи на 37,5-75 МО через 7-14 днів до отримання адекватної, але не надмірної відповіді. Максимальна доза щоденної ін'єкції не повинна перевищувати 225 МО. За відсутності позитивної динаміки після 4 тижнів лікування припиняють. У наступному циклі стимуляцію слід розпочинати з вищої, ніж у попередньому циклі, дози. Після досягнення оптимальної відповіді через 24-48 годин після останньої ін'єкції препарату ГОНАЛ-ф одноразово вводять 250 мкг р-чХГ або 5000-10000 МО чХГ. У день ін'єкції чХГ та наступного дня пацієнтці рекомендують статевий контакт. Як альтернатива може бути проведена внутрішньоматкова інсемінація. У разі надмірної відповіді яєчників на стимуляцію лікування фолітропіном альфа слід припинити та скасувати призначення чХГ. Стимуляцію повторюють у наступному циклі, починаючи з нижчої порівняно з попереднім циклом дози ГОНАЛ-ф®. Контрольована оваріальна гіперстимуляція у програмах ДРТ. ГОНАЛ-ф® призначають щодня по 150-225 МО, починаючи з 2-3-го дня циклу. Щоденна доза може варіювати, але зазвичай не перевищує 450 МО. Лікування продовжують до досягнення фолікулами адекватних розмірів за даними УЗД (5-20 днів, у середньому до 10-го дня лікування). Через 24-48 годин після останньої ін'єкції препарату ГОНАЛ-ф одноразово вводять 250 мкг р-чХГ або 5000-10000 МО чХГ для індукції остаточного дозрівання фолікулів. Для придушення ендогенного викиду ЛГ та підтримки його на низькому рівні використовують агоніст або антагоніст ГнРГ. У звичайному протоколі введення Гонал-ф починають приблизно через 2 тижні після початку лікування агоністом, потім продовжують введення обох препаратів до отримання фолікулів адекватного розміру. Наприклад, після 2 тижнів лікування агоністом призначають 150–225 МО ГОНАЛ-ф® протягом 7 днів. Надалі дозу коригують залежно від відповіді яєчників. Наявний досвід ДРТ свідчить про те, що в основному ймовірність успішного лікування зберігається у процесі перших 4 спроб і потім поступово знижується. Аваріальна стимуляція у жінок із тяжким дефіцитом ФСГ та ЛГ (у комбінації з препаратами ЛГ). Доза та схема лікування підбирається лікарем індивідуально. Зазвичай ГОНАЛ-ф® призначають щоденно підшкірно протягом до 5 тижнів одночасно з ЛГ. Лікування ГОНАЛ-ф® починають з дози 75–150 МО одночасно з лутропіном альфа у дозі 75 МО. У разі потреби доза ГОНАЛ-ф® може бути збільшена на 37,5-75 МО кожні 7-14 днів. За відсутності адекватної відповіді на стимуляцію протягом 5 тижнів терапію слід припинити та відновити вже у новому циклі у вищій дозі. Після досягнення оптимальних розмірів фолікула/фолікулів через 24–48 годин після останньої ін'єкції ГОНАЛ-ф® та лутропіну альфа одноразово вводять 250 мкг р-чХГ або 5000–10000 МО чХГ. У день ін'єкції чХГ та наступного дня пацієнтці рекомендують статевий контакт. Як альтернатива може бути проведена внутрішньоматкова інсемінація. У разі надмірної відповіді яєчників на стимуляцію, лікування фолітропіном альфа слід припинити та скасувати призначення чХГ. Стимуляцію повторюють у наступному циклі, починаючи з нижчої порівняно з попереднім циклом дози ГОНАЛ-ф®. Чоловіки Стимуляція сперматогенезу при гіпогонадотропний гіпогонадизм у чоловіків (у комбінації з ХГ). Чоловікам зазвичай призначають ГОНАЛ-ф у дозі 150 МО 3 рази на тиждень протягом не менше 4 місяців у комбінації з чХГ. За відсутності позитивного ефекту протягом цього часу лікування може бути продовжено до 18 місяців. Рекомендації при самостійному введенні препарату При самостійному застосуванні препарату слід спочатку уважно прочитати інструкцію. Лікар призначить пацієнтові дози в МЕ. Одна упаковка препарату призначена лише одним пацієнтом. Пацієнту слід приготувати попередньо заповнену ручку та зробити ін'єкцію. Наступна ін'єкція має бути зроблена наступного дня у той самий час. 1. Вимити руки. Дуже важливо, щоб руки та всі предмети, якими користується пацієнт, були максимально чистими. Зібрати все, що потрібне для виконання ін'єкції. На чистій поверхні розкласти все, що використовуватиметься: 2 просочені спиртом тампона, попередньо заповнену ручку та голку для ін'єкції. 2. Підготувати попередньо заповнену ручку ГОНАЛ-ф® для першого використання: видалити ковпачок ручки та надіти голку як описано в п.3. Потім заправити ручку, встановивши стрілку-покажчик дози напроти точки 37,5 на чорній шкалі диска для встановлення дози. Витягнути кнопку для ін'єкції до упору, видалити зовнішній ковпачок голки, потім внутрішній ковпачок голки, утримуючи при цьому ручку з голкою вертикально (голка повинна бути спрямована вгору). Обережно постукати за місцезнаходженням картриджа, щоб можливі бульбашки повітря зібралися біля основи голки. Направляючи голку вертикально догори, натиснути кнопку для ін'єкції. На кінчику голки має з'явитися крапля. Це означає, що попередньо заповнена ручка готова до ін'єкції. Якщо рідина на кінчику голки не з'явилася, повторіть процес підготовки. Потім встановити дозу, як описано у п. 4.Для наступної ін'єкції надіти голку та встановити дозу, як описано у п.п. 3 та 4 відповідно. 3. Приєднання голки Взяти нову голку. Якщо упаковка голки порушена, не слід використовувати її, необхідно взяти нову. Видалити захисну мембрану із зовнішнього ковпачка голки. Міцно утримуючи голку за зовнішній ковпачок, вставити голку в ручку на наконечник з різьбленням, повернути за годинниковою стрілкою до клацання. Увага: використовувати тільки голки, що додаються до ручки або що поставляються для цієї ручки окремо. 4. Встановлення дози Встановити необхідну дозу поворотом диска установки дози з чорною шкалою доти, доки величина дози не встане навпроти стрілки (диск установки дози дозволяє встановити дозу з інтервалом 37,5 МО. Мінімальна доза та максимальна доза знаходяться в інтервалах від 37,5 до 300 МО ). Після встановлення необхідної дози набрати її, витягаючи кнопку ін'єкції до упора. Постаратися піднімати кнопку прямо, а чи не обертати її, т.к. це може змінити дозу. Увага: слід уважно контролювати встановлену дозу на диску, т.к. після витягування кнопки для ін'єкції змінити дозу вже не можна, т.к. вона вже набрана. Якщо після витягування кнопки для ін'єкції та набору дози виявлено помилку, робити ін'єкцію не слід. Видалити набрану дозу та повторити набір знову. Перевірити червону шкалу диска контролю дози для того, щоб бути впевненим, що правильна доза набрана: коли кнопка для ін'єкції витягнута, цифра на червоній шкалі диска контролю, що відображає набрану дозу, знаходиться проти дози, встановленої на чорній шкалі диска набору дози проти стрілки. Якщо набрана доза менша, ніж потрібна, дозування не закінчено. У цьому випадку слід дотримуватися наведеної в п. 2 інструкції. Якщо кожен раз потрібна та сама доза, стрілка-покажчик дози повинна залишатися на одній і тій же позиції. 5. Введення дози Вибрати місце ін'єкції відповідно до рекомендацій лікаря. Протерти місце ін'єкції спиртовим тампоном. Використовувати техніку вступу, яку рекомендував лікар або медсестра. Ввести голку в шкіру та натиснути кнопку для ін'єкції. Перевірте, чи сірий індикатор введення повної дози став невидимим. Таке положення індикатора свідчить про доставку повної дози. Ви повинні утримувати голку у шкірі та тримати кнопку для введення натиснутою не менше 10 с. Витягаючи голки зі шкіри необхідно продовжувати утримувати кнопку натиснутою. 6. Видалення голки Видаляти голку після кожної ін'єкції та викидати її. Міцно тримати ручку за резервуар для препарату. Обережно надягти зовнішній ковпачок на голку. Затиснути зовнішній ковпачок голки та викрутити голку поворотом проти годинникової стрілки. Викинути використану голку. Надягти ковпачок на ручку. 7. Зберігання попередньо заповненої ручки Після ін'єкції видалити використані голки, як описано в п. 6. Надягти на ручку захисний ковпачок. Зберігати ручку в безпечному місці, переважно в оригінальній упаковці. Після того як ручка стане порожньою, викинути її. Примітка. Шкала, яку можна бачити через резервуар для препарату, є індикатором обсягу препарату, що залишився в резервуарі. Вона не може бути використана для встановлення дози. 8. Диск контролю дози з червоною шкалою на кнопці для ін'єкції служить для контролю за тим, чи була остання доза повністю набрана чи ні. Він змінює своє положення, вказуючи на кількість препарату у резервуарі. Якщо набрана доза недостатня, щоб завершити ін'єкцію, є дві можливості: Ввести дозу, що залишилася в ручці, і потім взяти нову ручку, встановити на ній частину необхідної дози, що залишилася, і ввести її. Викинути стару ручку, взяти нову та ввести потрібну дозу. При пропусканні дози не слід вводити подвійну дозу.ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату Гонал-ф не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОскільки препарат може викликати різні побічні реакції, ГОНАЛ-ф® повинен призначатися лише лікарем-фахівцем, який безпосередньо займається проблемами безпліддя. Початку терапії має передувати обстеження безплідної пари, зокрема, повинні бути проведені обстеження для виключення гіпотиреозу, недостатності кори надниркових залоз, гіперпролактинемії, гіпоталамо-гіпофізарних новоутворень, при необхідності призначають відповідну терапію. Необхідно оцінити прохідність маткових труб з метою вибору методу ДРТ. Слід виключити непрохідність маткових труб, якщо пацієнтка не бере участь у програмі екстракорпорального запліднення. У хворих на порфірію, а також за наявності порфірії в анамнезі, під час терапії препаратом ГОНАЛ-ф® потрібно проводити ретельний моніторинг. При погіршенні стану або появі перших ознак цього захворювання може знадобитися припинення терапії. При лікуванні препаратом Гонал-ф ® потрібна оцінка стану яєчників за допомогою УЗД як окремо, так і в поєднанні з визначенням естрадіолу в плазмі. Реакція на введення ФСГ може відрізнятися у різних пацієнтів, тому слід використовувати найменші ефективні дози як у жінок, так і у чоловіків. Препарат ГОНАЛ-ф містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію в 1 дозі, тобто. не є значним джерелом натрію. СГЯ необхідно диференціювати від неускладненого збільшення яєчників. Клінічні симптоми СГЯ можуть виявлятися з наростаючою вираженістю. Характерно значне збільшення розмірів яєчників, високий рівень статевих гормонів, збільшення судинної проникності, що призводить до накопичення рідини в черевній, плевральній та рідше перикардіальній порожнинах. Для тяжкого СГЯ найбільш характерними є наступні симптоми: біль і відчуття розпирання в животі, виражене збільшення розміру яєчників, підвищення маси тіла, задишка, олігурія, шлунково-кишкова симптоматика (нудота, блювання, діарея); можуть бути гіповолемія, гемоконцентрація, порушення електролітного балансу, асцит, гемоперитоніум, плевральний випіт, гідроторакс, гострий респіраторний дистресс-синдром. У дуже поодиноких випадках тяжкий СГЯ може ускладнитися перекрутом яєчника та випадками тромбоемболії, такими як емболія легеневої артерії, ішемічний інсульт або інфаркт міокарда. З метою мінімізації ризику СГЯ та багатоплідної вагітності рекомендується регулярно використовувати УЗД та оцінювати концентрацію естрадіолу в плазмі для ранньої ідентифікації факторів ризику. Незалежними факторами ризику розвитку СГЯ є полікістоз яєчників або висока концентрація естрадіолу у плазмі крові. При ановуляції ризик розвитку СГЯ збільшується при концентрації естрадіолу >900 пг/мл (3300 пмоль/л) та наявності більше 3 фолікулів діаметром 14 мм і більше. При ДРТ ризик розвитку СГЯ збільшується при концентрації естрадіолу >3000 пг/мл (11000 пмоль/л) або в наявності 20 і більше фолікулів діаметром 12 мм і більше. Суворе дотримання рекомендованого дозування препарату Гонал-ф, а також ретельний моніторинг терапії мінімізують ризик розвитку СГЯ та багатоплідної вагітності. Є підстави вважати, що чХГ грає ключову роль виникненні СГЯ. При настанні вагітності ступінь тяжкості СГЯ може посилитися, яке тривалість збільшитися. Коли рівень естрадіолу >5500 пг/мл (20200 пмоль/л) або коли є 40 або більше фолікулів, слід утриматися від застосування чХГ. Пацієнтці протягом 4 днів рекомендується утриматися від коїтусу або використати бар'єрні методи контрацепції. СГЯ може швидко прогресувати (від доби до кількох днів) до тяжкого стану. Найчастіше СГЯ виникає після припинення гормональної терапії і досягає свого максимуму через 7-10 днів, тому після введення чХГ необхідно спостереження протягом мінімум двох тижнів. Імовірність виникнення СГЯ у пацієнток, які проходять контрольовану оваріальну гіперстимуляцію для ДРТ, знижують шляхом аспірації всіх фолікулів. СГЯ легкого чи середнього ступеня тяжкості проходить спонтанно. При розвитку важкої форми СГЯ терапія гонадотропінами, якщо вона ще триває, має бути припинено. Пацієнтку слід госпіталізувати та призначити специфічну для СГЯ терапію. Багатоплідна вагітність Частота багатоплідної вагітності та пологів при індукції овуляції вища порівняно з природним зачаттям. Найчастішим варіантом при багатоплідності є двійня. Багатоплідна вагітність, особливо у разі великої кількості ембріонів, підвищує ризик несприятливого результату для матері та плода. Для мінімізації ризику багатоплідної вагітності необхідний ретельний моніторинг оваріальної відповіді. При ДРТ ризик багатоплідної вагітності пов'язаний, головним чином, з кількістю перенесених ембріонів, їх життєздатністю та віком пацієнтки. Невиношування вагітності Частота невиношування вагітності або мимовільних абортів (викиднів) після індукції овуляції та програм ДРТ вища, ніж у загальній популяції. Ектопічна вагітність У пацієнток із захворюваннями маткових труб в анамнезі підвищений ризик ектопічної вагітності. Імовірність ектопічної вагітності після застосування допоміжних репродуктивних технологій вища, ніж у загальній популяції. Новоутворення органів репродуктивної системи Є повідомлення про доброякісні та злоякісні новоутворення яєчника та інших репродуктивних органів у жінок після багаторазового проведення курсів лікування безпліддя різними лікарськими препаратами. В даний час зв'язок між терапією гонадотропінами та підвищеним ризиком новоутворень при безплідді не встановлено. Вроджені аномалії розвитку Частота вроджених аномалій після застосування програм ДРТ може бути дещо вищою, ніж при природній вагітності та пологах. Тим не менш, невідомо, чи пов'язано це з особливістю батьків (наприклад вік матері, якість сперми) і багатоплідною вагітністю або безпосередньо з процедурами ДРТ. Тромбоемболічні ускладнення У пацієнток з нещодавно перенесеними або поточними тромбоемболічними захворюваннями, а також при ймовірному ризику їх виникнення застосування гонадотропінів може збільшити цей ризик або ускладнити перебіг цих захворювань. Для пацієнток цієї групи користь від терапії має бути співвіднесена з можливим ризиком. Слід зазначити, що вагітність сама собою несе підвищений ризик тромбоемболічних порушень. Лікування чоловіків Підвищена концентрація ФСГ у сироватці крові чоловіків може свідчити про первинну тестикулярну недостатність. У цьому випадку лікування р-чФСГ/хХГ неефективно та ГОНАЛ-ф® не слід призначати. Через 4-6 місяців після початку курсу терапії рекомендується провести контроль спермограми. Пацієнти повинні бути обізнані про перераховані вище ризики перед початком терапії. Необхідно інформувати лікаря про всі типи алергічних реакцій, які є у пацієнта, а також про всі препарати, що використовуються на початок лікування препаратом ГОНАЛ-ф®. Необхідно відзначати на ручці із препаратом дату першого застосування. Після першого застосування препарат може зберігатись не більше 28 днів при температурі не вище 25 °C. Не використовувати препарат після закінчення цього періоду. У межах терміну придатності препарат може зберігатися за температури не вище 25 °C до 3 міс. Після закінчення 3 місяців його слід знищити, якщо він не був використаний. Повторне приміщення у холодильник не допускається. Вплив препарату на керування автомобілем та керування іншими механізмами. Препарат ГОНАЛ-ф® не впливає на здатність до керування автомобілем та керування іншими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для підшкірного введення - 1 попередньо заповнена шприц-ручка: активна речовина: фолітропіну альфа - 22 мкг (300 МО)/33 мкг (450 МО)/66 мкг (900 МО); допоміжні речовини: полоксамер 188 - 0,05/0,075/0,15 мг; сахароза – 30/45/90 мг; метіонін - 0,05/0,075/0,15 мг; натрію дигідрофосфату моногідрат - 0,225 мг/0,3375/0,675 мг; натрію гідрофосфату дигідрат - 0,555/0,8325/1,665 мг; м-крезол - 1,5/2,25/4,5 мг; фосфорна кислота - qs; натрію гідроксид - qs; вода для ін'єкцій – до 0,5/0,75/1,5 г. Розчин для підшкірного введення: 22 мкг/0,5 мл, 33 мкг/0,75 мл, 66 мкг/1,5 мл. По 0,5 мл (містить 22 мкг активної речовини, що еквівалентно 300 МО), по 0,75 мл (містить 33 мкг активної речовини, що еквівалентно 450 МО) або по 1,5 мл (містить 66 мкг, що еквівалентно ) у шприц-ручці. Шприц-ручка з 5 (для дозування 22 мкг/0,5 мл), 7 (для дозування 33 мкг/0,75 мл) або 14 (для дозування 66 мкг/1,5 мл) голками одноразового використання у пластиковому контейнері та стікером для позначки першого дня введення вміщено у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин. Допускається легка опалесценція.Фармакотерапевтична групаРекомбінантний людський фолікулостимулюючий гормон.ФармакокінетикаПри підшкірному введенні величина абсолютної біодоступності становить приблизно 70%. Після повторних ін'єкцій Гонал-ф® спостерігається триразова кумуляція фолітропіну альфа в крові порівняно з одноразовою ін'єкцією. Css у крові досягається протягом 3-4 днів. Після внутрішньовенного введення фолітропін альфа розподіляється у позаклітинні рідини, причому початковий T1/2 з організму становить приблизно 2 год, тоді як остаточний T1/2 становить приблизно 24 год. Величина Vss становить 10 л, загальний кліренс – 0,6 л/ч . 1/8 введеної дози фолітропіну альфа виводиться нирками.ФармакодинамікаГОНАЛ-ф® – рекомбінантний ФСГ людини (р-чФСГ) – є препаратом, що стимулює ріст та розвиток фолікулів. Препарат одержують методом генної інженерії на культурі клітин яєчників китайського хом'ячка. Чинить гонадотропну дію: стимулює зростання та дозрівання фолікула/фолікулів, сприяє розвитку кількох фолікулів при проведенні контрольованої оваріальної гіперстимуляції для програм допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Порівняльні клінічні дослідження р-чФСГ (фолітропін альфа) та уринарного ФСГ (у-ФСГ) для ДРТ та індукції овуляції продемонстрували велику ефективність ГОНАЛ-ф® для ініціації дозрівання фолікулів за такими показниками як зниження кумулятивної дози, так і продовження у-ФСГ і, таким чином, зниження ризику небажаної гіперстимуляції яєчників. Для ДРТ призначення ГОНАЛ-ф у меншій сумарній дозі при більш короткій тривалості лікування призводить до отримання більшої кількості вилучених ооцитів порівняно з у-ФСГ. Було показано також, що у жінок з пригніченою секрецією ендогенних гонадотропінів, фолітропін альфа ефективно стимулює розвиток фолікулів та стероїдогенез, незважаючи на недоступний для вимірювання низький рівень ЛГ.Показання до застосуванняановуляція (включаючи синдром полікістозних яєчників) у жінок у разі неефективності терапії кломіфеном; контрольована оваріальна гіперстимуляція у програмах ДРТ; оваріальна стимуляція у жінок із тяжким дефіцитом ФСГ та ЛГ (у комбінації з препаратами ЛГ); Стимуляція сперматогенезу при гіпогонадотропному гіпогонадизмі у чоловіків (у комбінації з ХГ).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до препарату або допоміжних речовин, гіпоталамо-гіпофізарні пухлини; у жінок – вагітність, об'ємні новоутворення або кісти яєчників (не обумовлені синдромом полікістозних яєчників), маткові кровотечі неясної етіології, рак яєчника, рак матки, рак молочної залози; препарат не слід призначати у випадках, коли позитивний ефект не може бути отриманий: у жінок – при аномаліях розвитку статевих органів та фіброміомі матки, не сумісних із вагітністю, первинної оваріальної недостатності, передчасної менопаузи; у чоловіків – при первинній тестикулярній недостатності.Вагітність та лактаціяУ періоди вагітності та грудного вигодовування препарат Гонал-ф не призначається.Побічна діяПри застосуванні лікарського препарату ГОНАЛ-ф® можливий розвиток побічних ефектів, які в залежності від частоти появи розцінюються як дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100, Застосування у жінок З боку імунної системи: дуже рідко – від легкої до середньої тяжкості системні алергічні реакції (наприклад, почервоніння шкіри, висипання, набряклість обличчя, кропив'янка, утруднене дихання), розвиток тяжких алергічних реакцій, у т.ч. анафілактичні реакції та шок. З боку центральної нервової системи: дуже часто – головний біль. З боку судинної системи: дуже рідко – тромбоемболія, зазвичай пов'язана із тяжкою формою СГЯ. З боку органів дихання: дуже рідко – у пацієнтів із бронхіальною астмою погіршення перебігу або загострення захворювання. З боку шлунково-кишкового тракту: часто — біль у животі, тяжкість, дискомфорт у животі, нудота, блювання, діарея. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже часто – кісти яєчників; часто - СГЯ легкого або середнього ступеня тяжкості (включаючи відповідну симптоматику); нечасто – важка форма СГЯ (включаючи відповідну симптоматику); рідко – ускладнення СГЯ, ектопічна вагітність (у жінок, які мають в анамнезі захворювання маткових труб), багатоплідна вагітність. Місцеві реакції: дуже часто – реакції легкого/середнього ступеня вираженості в місці ін'єкції (біль, почервоніння, синці, набряк). Застосування у чоловіків З боку імунної системи: дуже рідко – від легень до середньої тяжкості системні алергічні реакції (наприклад, почервоніння шкіри, висипання, набряклість обличчя, кропив'янка, утруднене дихання), розвиток тяжких алергічних реакцій, у т.ч. анафілактичні реакції та шок. З боку органів дихання: дуже рідко – у пацієнтів із бронхіальною астмою погіршення перебігу або загострення захворювання. Місцеві реакції: дуже часто – реакція легкого/середнього ступеня вираженості у місці ін'єкції (біль, почервоніння, синці, набряк). З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – поява вугрів (акне). З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто – гінекомастія, варикоцеле. Інші: часто збільшення маси тіла. При появі серйозних побічних ефектів або ефектів, не описаних вище, необхідно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри поєднанні Гонал-ф з іншими стимулюючими препаратами (чХГ, кломіфен) реакція у відповідь яєчників посилюється; на фоні десенсибілізації гіпофіза агоністом або антагоністом ГнРГ – знижується (потрібне збільшення дози ГОНАЛ-ф®). Про взаємодію препарату ГОНАЛ-ф з іншими лікарськими препаратами даних немає.Спосіб застосування та дозиЛікування препаратом ГОНАЛ-ф слід починати під контролем лікаря-фахівця, який має досвід лікування безпліддя. Препарат ГОНАЛ-ф® призначений для підшкірного введення. Першу ін'єкцію ГОНАЛ-ф® слід проводити під контролем лікаря або кваліфікованого медичного персоналу. Самостійне введення ГОНАЛ-ф® можуть здійснювати лише пацієнти, які добре мотивовані, навчені та мають можливість отримати поради спеціаліста. Рекомендується щодня змінювати місце ін'єкції. Жінки Ановуляція (включаючи синдром полікістозних яєчників) у жінок у разі неефективності терапії кломіфеном. Гонал-ф® слід призначати курсом у вигляді щоденних ін'єкцій. Лікування починають у перші 7 днів циклу. Стимуляцію проводять під контролем УЗД яєчників (вимірюють розміри фолікулів) та/або концентрації естрогенів. Стимуляцію починають із щоденної дози 75-150 МО, збільшуючи на 37,5-75 МО через 7-14 днів до отримання адекватної, але не надмірної відповіді. Максимальна доза щоденної ін'єкції не повинна перевищувати 225 МО. За відсутності позитивної динаміки після 4 тижнів лікування припиняють. У наступному циклі стимуляцію слід розпочинати з вищої, ніж у попередньому циклі, дози. Після досягнення оптимальної відповіді через 24-48 годин після останньої ін'єкції препарату ГОНАЛ-ф одноразово вводять 250 мкг р-чХГ або 5000-10000 МО чХГ. У день ін'єкції чХГ та наступного дня пацієнтці рекомендують статевий контакт. Як альтернатива може бути проведена внутрішньоматкова інсемінація. У разі надмірної відповіді яєчників на стимуляцію лікування фолітропіном альфа слід припинити та скасувати призначення чХГ. Стимуляцію повторюють у наступному циклі, починаючи з нижчої порівняно з попереднім циклом дози ГОНАЛ-ф®. Контрольована оваріальна гіперстимуляція у програмах ДРТ. ГОНАЛ-ф® призначають щодня по 150-225 МО, починаючи з 2-3-го дня циклу. Щоденна доза може варіювати, але зазвичай не перевищує 450 МО. Лікування продовжують до досягнення фолікулами адекватних розмірів за даними УЗД (5-20 днів, у середньому до 10-го дня лікування). Через 24-48 годин після останньої ін'єкції препарату ГОНАЛ-ф одноразово вводять 250 мкг р-чХГ або 5000-10000 МО чХГ для індукції остаточного дозрівання фолікулів. Для придушення ендогенного викиду ЛГ та підтримки його на низькому рівні використовують агоніст або антагоніст ГнРГ. У звичайному протоколі введення Гонал-ф починають приблизно через 2 тижні після початку лікування агоністом, потім продовжують введення обох препаратів до отримання фолікулів адекватного розміру. Наприклад, після 2 тижнів лікування агоністом призначають 150–225 МО ГОНАЛ-ф® протягом 7 днів. Надалі дозу коригують залежно від відповіді яєчників. Наявний досвід ДРТ свідчить про те, що в основному ймовірність успішного лікування зберігається у процесі перших 4 спроб і потім поступово знижується. Аваріальна стимуляція у жінок із тяжким дефіцитом ФСГ та ЛГ (у комбінації з препаратами ЛГ). Доза та схема лікування підбирається лікарем індивідуально. Зазвичай ГОНАЛ-ф® призначають щоденно підшкірно протягом до 5 тижнів одночасно з ЛГ. Лікування ГОНАЛ-ф® починають з дози 75–150 МО одночасно з лутропіном альфа у дозі 75 МО. У разі потреби доза ГОНАЛ-ф® може бути збільшена на 37,5-75 МО кожні 7-14 днів. За відсутності адекватної відповіді на стимуляцію протягом 5 тижнів терапію слід припинити та відновити вже у новому циклі у вищій дозі. Після досягнення оптимальних розмірів фолікула/фолікулів через 24–48 годин після останньої ін'єкції ГОНАЛ-ф® та лутропіну альфа одноразово вводять 250 мкг р-чХГ або 5000–10000 МО чХГ. У день ін'єкції чХГ та наступного дня пацієнтці рекомендують статевий контакт. Як альтернатива може бути проведена внутрішньоматкова інсемінація. У разі надмірної відповіді яєчників на стимуляцію, лікування фолітропіном альфа слід припинити та скасувати призначення чХГ. Стимуляцію повторюють у наступному циклі, починаючи з нижчої порівняно з попереднім циклом дози ГОНАЛ-ф®. Чоловіки Стимуляція сперматогенезу при гіпогонадотропний гіпогонадизм у чоловіків (у комбінації з ХГ). Чоловікам зазвичай призначають ГОНАЛ-ф у дозі 150 МО 3 рази на тиждень протягом не менше 4 місяців у комбінації з чХГ. За відсутності позитивного ефекту протягом цього часу лікування може бути продовжено до 18 місяців. Рекомендації при самостійному введенні препарату При самостійному застосуванні препарату слід спочатку уважно прочитати інструкцію. Лікар призначить пацієнтові дози в МЕ. Одна упаковка препарату призначена лише одним пацієнтом. Пацієнту слід приготувати попередньо заповнену ручку та зробити ін'єкцію. Наступна ін'єкція має бути зроблена наступного дня у той самий час. 1. Вимити руки. Дуже важливо, щоб руки та всі предмети, якими користується пацієнт, були максимально чистими. Зібрати все, що потрібне для виконання ін'єкції. На чистій поверхні розкласти все, що використовуватиметься: 2 просочені спиртом тампона, попередньо заповнену ручку та голку для ін'єкції. 2. Підготувати попередньо заповнену ручку ГОНАЛ-ф® для першого використання: видалити ковпачок ручки та надіти голку як описано в п.3. Потім заправити ручку, встановивши стрілку-покажчик дози напроти точки 37,5 на чорній шкалі диска для встановлення дози. Витягнути кнопку для ін'єкції до упору, видалити зовнішній ковпачок голки, потім внутрішній ковпачок голки, утримуючи при цьому ручку з голкою вертикально (голка повинна бути спрямована вгору). Обережно постукати за місцезнаходженням картриджа, щоб можливі бульбашки повітря зібралися біля основи голки. Направляючи голку вертикально догори, натиснути кнопку для ін'єкції. На кінчику голки має з'явитися крапля. Це означає, що попередньо заповнена ручка готова до ін'єкції. Якщо рідина на кінчику голки не з'явилася, повторіть процес підготовки. Потім встановити дозу, як описано у п. 4.Для наступної ін'єкції надіти голку та встановити дозу, як описано у п.п. 3 та 4 відповідно. 3. Приєднання голки Взяти нову голку. Якщо упаковка голки порушена, не слід використовувати її, необхідно взяти нову. Видалити захисну мембрану із зовнішнього ковпачка голки. Міцно утримуючи голку за зовнішній ковпачок, вставити голку в ручку на наконечник з різьбленням, повернути за годинниковою стрілкою до клацання. Увага: використовувати тільки голки, що додаються до ручки або що поставляються для цієї ручки окремо. 4. Встановлення дози Встановити необхідну дозу поворотом диска установки дози з чорною шкалою доти, доки величина дози не встане навпроти стрілки (диск установки дози дозволяє встановити дозу з інтервалом 37,5 МО. Мінімальна доза та максимальна доза знаходяться в інтервалах від 37,5 до 300 МО ). Після встановлення необхідної дози набрати її, витягаючи кнопку ін'єкції до упора. Постаратися піднімати кнопку прямо, а чи не обертати її, т.к. це може змінити дозу. Увага: слід уважно контролювати встановлену дозу на диску, т.к. після витягування кнопки для ін'єкції змінити дозу вже не можна, т.к. вона вже набрана. Якщо після витягування кнопки для ін'єкції та набору дози виявлено помилку, робити ін'єкцію не слід. Видалити набрану дозу та повторити набір знову. Перевірити червону шкалу диска контролю дози для того, щоб бути впевненим, що правильна доза набрана: коли кнопка для ін'єкції витягнута, цифра на червоній шкалі диска контролю, що відображає набрану дозу, знаходиться проти дози, встановленої на чорній шкалі диска набору дози проти стрілки. Якщо набрана доза менша, ніж потрібна, дозування не закінчено. У цьому випадку слід дотримуватися наведеної в п. 2 інструкції. Якщо кожен раз потрібна та сама доза, стрілка-покажчик дози повинна залишатися на одній і тій же позиції. 5. Введення дози Вибрати місце ін'єкції відповідно до рекомендацій лікаря. Протерти місце ін'єкції спиртовим тампоном. Використовувати техніку вступу, яку рекомендував лікар або медсестра. Ввести голку в шкіру та натиснути кнопку для ін'єкції. Перевірте, чи сірий індикатор введення повної дози став невидимим. Таке положення індикатора свідчить про доставку повної дози. Ви повинні утримувати голку у шкірі та тримати кнопку для введення натиснутою не менше 10 с. Витягаючи голки зі шкіри необхідно продовжувати утримувати кнопку натиснутою. 6. Видалення голки Видаляти голку після кожної ін'єкції та викидати її. Міцно тримати ручку за резервуар для препарату. Обережно надягти зовнішній ковпачок на голку. Затиснути зовнішній ковпачок голки та викрутити голку поворотом проти годинникової стрілки. Викинути використану голку. Надягти ковпачок на ручку. 7. Зберігання попередньо заповненої ручки Після ін'єкції видалити використані голки, як описано в п. 6. Надягти на ручку захисний ковпачок. Зберігати ручку в безпечному місці, переважно в оригінальній упаковці. Після того як ручка стане порожньою, викинути її. Примітка. Шкала, яку можна бачити через резервуар для препарату, є індикатором обсягу препарату, що залишився в резервуарі. Вона не може бути використана для встановлення дози. 8. Диск контролю дози з червоною шкалою на кнопці для ін'єкції служить для контролю за тим, чи була остання доза повністю набрана чи ні. Він змінює своє положення, вказуючи на кількість препарату у резервуарі. Якщо набрана доза недостатня, щоб завершити ін'єкцію, є дві можливості: Ввести дозу, що залишилася в ручці, і потім взяти нову ручку, встановити на ній частину необхідної дози, що залишилася, і ввести її. Викинути стару ручку, взяти нову та ввести потрібну дозу. При пропусканні дози не слід вводити подвійну дозу.ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату Гонал-ф не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОскільки препарат може викликати різні побічні реакції, ГОНАЛ-ф® повинен призначатися лише лікарем-фахівцем, який безпосередньо займається проблемами безпліддя. Початку терапії має передувати обстеження безплідної пари, зокрема, повинні бути проведені обстеження для виключення гіпотиреозу, недостатності кори надниркових залоз, гіперпролактинемії, гіпоталамо-гіпофізарних новоутворень, при необхідності призначають відповідну терапію. Необхідно оцінити прохідність маткових труб з метою вибору методу ДРТ. Слід виключити непрохідність маткових труб, якщо пацієнтка не бере участь у програмі екстракорпорального запліднення. У хворих на порфірію, а також за наявності порфірії в анамнезі, під час терапії препаратом ГОНАЛ-ф® потрібно проводити ретельний моніторинг. При погіршенні стану або появі перших ознак цього захворювання може знадобитися припинення терапії. При лікуванні препаратом Гонал-ф ® потрібна оцінка стану яєчників за допомогою УЗД як окремо, так і в поєднанні з визначенням естрадіолу в плазмі. Реакція на введення ФСГ може відрізнятися у різних пацієнтів, тому слід використовувати найменші ефективні дози як у жінок, так і у чоловіків. Препарат ГОНАЛ-ф містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію в 1 дозі, тобто. не є значним джерелом натрію. СГЯ необхідно диференціювати від неускладненого збільшення яєчників. Клінічні симптоми СГЯ можуть виявлятися з наростаючою вираженістю. Характерно значне збільшення розмірів яєчників, високий рівень статевих гормонів, збільшення судинної проникності, що призводить до накопичення рідини в черевній, плевральній та рідше перикардіальній порожнинах. Для тяжкого СГЯ найбільш характерними є наступні симптоми: біль і відчуття розпирання в животі, виражене збільшення розміру яєчників, підвищення маси тіла, задишка, олігурія, шлунково-кишкова симптоматика (нудота, блювання, діарея); можуть бути гіповолемія, гемоконцентрація, порушення електролітного балансу, асцит, гемоперитоніум, плевральний випіт, гідроторакс, гострий респіраторний дистресс-синдром. У дуже поодиноких випадках тяжкий СГЯ може ускладнитися перекрутом яєчника та випадками тромбоемболії, такими як емболія легеневої артерії, ішемічний інсульт або інфаркт міокарда. З метою мінімізації ризику СГЯ та багатоплідної вагітності рекомендується регулярно використовувати УЗД та оцінювати концентрацію естрадіолу в плазмі для ранньої ідентифікації факторів ризику. Незалежними факторами ризику розвитку СГЯ є полікістоз яєчників або висока концентрація естрадіолу у плазмі крові. При ановуляції ризик розвитку СГЯ збільшується при концентрації естрадіолу >900 пг/мл (3300 пмоль/л) та наявності більше 3 фолікулів діаметром 14 мм і більше. При ДРТ ризик розвитку СГЯ збільшується при концентрації естрадіолу >3000 пг/мл (11000 пмоль/л) або в наявності 20 і більше фолікулів діаметром 12 мм і більше. Суворе дотримання рекомендованого дозування препарату Гонал-ф, а також ретельний моніторинг терапії мінімізують ризик розвитку СГЯ та багатоплідної вагітності. Є підстави вважати, що чХГ грає ключову роль виникненні СГЯ. При настанні вагітності ступінь тяжкості СГЯ може посилитися, яке тривалість збільшитися. Коли рівень естрадіолу >5500 пг/мл (20200 пмоль/л) або коли є 40 або більше фолікулів, слід утриматися від застосування чХГ. Пацієнтці протягом 4 днів рекомендується утриматися від коїтусу або використати бар'єрні методи контрацепції. СГЯ може швидко прогресувати (від доби до кількох днів) до тяжкого стану. Найчастіше СГЯ виникає після припинення гормональної терапії і досягає свого максимуму через 7-10 днів, тому після введення чХГ необхідно спостереження протягом мінімум двох тижнів. Імовірність виникнення СГЯ у пацієнток, які проходять контрольовану оваріальну гіперстимуляцію для ДРТ, знижують шляхом аспірації всіх фолікулів. СГЯ легкого чи середнього ступеня тяжкості проходить спонтанно. При розвитку важкої форми СГЯ терапія гонадотропінами, якщо вона ще триває, має бути припинено. Пацієнтку слід госпіталізувати та призначити специфічну для СГЯ терапію. Багатоплідна вагітність Частота багатоплідної вагітності та пологів при індукції овуляції вища порівняно з природним зачаттям. Найчастішим варіантом при багатоплідності є двійня. Багатоплідна вагітність, особливо у разі великої кількості ембріонів, підвищує ризик несприятливого результату для матері та плода. Для мінімізації ризику багатоплідної вагітності необхідний ретельний моніторинг оваріальної відповіді. При ДРТ ризик багатоплідної вагітності пов'язаний, головним чином, з кількістю перенесених ембріонів, їх життєздатністю та віком пацієнтки. Невиношування вагітності Частота невиношування вагітності або мимовільних абортів (викиднів) після індукції овуляції та програм ДРТ вища, ніж у загальній популяції. Ектопічна вагітність У пацієнток із захворюваннями маткових труб в анамнезі підвищений ризик ектопічної вагітності. Імовірність ектопічної вагітності після застосування допоміжних репродуктивних технологій вища, ніж у загальній популяції. Новоутворення органів репродуктивної системи Є повідомлення про доброякісні та злоякісні новоутворення яєчника та інших репродуктивних органів у жінок після багаторазового проведення курсів лікування безпліддя різними лікарськими препаратами. В даний час зв'язок між терапією гонадотропінами та підвищеним ризиком новоутворень при безплідді не встановлено. Вроджені аномалії розвитку Частота вроджених аномалій після застосування програм ДРТ може бути дещо вищою, ніж при природній вагітності та пологах. Тим не менш, невідомо, чи пов'язано це з особливістю батьків (наприклад вік матері, якість сперми) і багатоплідною вагітністю або безпосередньо з процедурами ДРТ. Тромбоемболічні ускладнення У пацієнток з нещодавно перенесеними або поточними тромбоемболічними захворюваннями, а також при ймовірному ризику їх виникнення застосування гонадотропінів може збільшити цей ризик або ускладнити перебіг цих захворювань. Для пацієнток цієї групи користь від терапії має бути співвіднесена з можливим ризиком. Слід зазначити, що вагітність сама собою несе підвищений ризик тромбоемболічних порушень. Лікування чоловіків Підвищена концентрація ФСГ у сироватці крові чоловіків може свідчити про первинну тестикулярну недостатність. У цьому випадку лікування р-чФСГ/хХГ неефективно та ГОНАЛ-ф® не слід призначати. Через 4-6 місяців після початку курсу терапії рекомендується провести контроль спермограми. Пацієнти повинні бути обізнані про перераховані вище ризики перед початком терапії. Необхідно інформувати лікаря про всі типи алергічних реакцій, які є у пацієнта, а також про всі препарати, що використовуються на початок лікування препаратом ГОНАЛ-ф®. Необхідно відзначати на ручці із препаратом дату першого застосування. Після першого застосування препарат може зберігатись не більше 28 днів при температурі не вище 25 °C. Не використовувати препарат після закінчення цього періоду. У межах терміну придатності препарат може зберігатися за температури не вище 25 °C до 3 міс. Після закінчення 3 місяців його слід знищити, якщо він не був використаний. Повторне приміщення у холодильник не допускається. Вплив препарату на керування автомобілем та керування іншими механізмами. Препарат ГОНАЛ-ф® не впливає на здатність до керування автомобілем та керування іншими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для підшкірного введення - 1 попередньо заповнена шприц-ручка: активна речовина: фолітропіну альфа - 22 мкг (300 МО)/33 мкг (450 МО)/66 мкг (900 МО); допоміжні речовини: полоксамер 188 - 0,05/0,075/0,15 мг; сахароза – 30/45/90 мг; метіонін - 0,05/0,075/0,15 мг; натрію дигідрофосфату моногідрат - 0,225 мг/0,3375/0,675 мг; натрію гідрофосфату дигідрат - 0,555/0,8325/1,665 мг; м-крезол - 1,5/2,25/4,5 мг; фосфорна кислота - qs; натрію гідроксид - qs; вода для ін'єкцій – до 0,5/0,75/1,5 г. Розчин для підшкірного введення: 22 мкг/0,5 мл, 33 мкг/0,75 мл, 66 мкг/1,5 мл. По 0,5 мл (містить 22 мкг активної речовини, що еквівалентно 300 МО), по 0,75 мл (містить 33 мкг активної речовини, що еквівалентно 450 МО) або по 1,5 мл (містить 66 мкг, що еквівалентно ) у шприц-ручці. Шприц-ручка з 5 (для дозування 22 мкг/0,5 мл), 7 (для дозування 33 мкг/0,75 мл) або 14 (для дозування 66 мкг/1,5 мл) голками одноразового використання у пластиковому контейнері та стікером для позначки першого дня введення вміщено у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин. Допускається легка опалесценція.Фармакотерапевтична групаРекомбінантний людський фолікулостимулюючий гормон.ФармакокінетикаПри підшкірному введенні величина абсолютної біодоступності становить приблизно 70%. Після повторних ін'єкцій Гонал-ф® спостерігається триразова кумуляція фолітропіну альфа в крові порівняно з одноразовою ін'єкцією. Css у крові досягається протягом 3-4 днів. Після внутрішньовенного введення фолітропін альфа розподіляється у позаклітинні рідини, причому початковий T1/2 з організму становить приблизно 2 год, тоді як остаточний T1/2 становить приблизно 24 год. Величина Vss становить 10 л, загальний кліренс – 0,6 л/ч . 1/8 введеної дози фолітропіну альфа виводиться нирками.ФармакодинамікаГОНАЛ-ф® – рекомбінантний ФСГ людини (р-чФСГ) – є препаратом, що стимулює ріст та розвиток фолікулів. Препарат одержують методом генної інженерії на культурі клітин яєчників китайського хом'ячка. Чинить гонадотропну дію: стимулює зростання та дозрівання фолікула/фолікулів, сприяє розвитку кількох фолікулів при проведенні контрольованої оваріальної гіперстимуляції для програм допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Порівняльні клінічні дослідження р-чФСГ (фолітропін альфа) та уринарного ФСГ (у-ФСГ) для ДРТ та індукції овуляції продемонстрували велику ефективність ГОНАЛ-ф® для ініціації дозрівання фолікулів за такими показниками як зниження кумулятивної дози, так і продовження у-ФСГ і, таким чином, зниження ризику небажаної гіперстимуляції яєчників. Для ДРТ призначення ГОНАЛ-ф у меншій сумарній дозі при більш короткій тривалості лікування призводить до отримання більшої кількості вилучених ооцитів порівняно з у-ФСГ. Було показано також, що у жінок з пригніченою секрецією ендогенних гонадотропінів, фолітропін альфа ефективно стимулює розвиток фолікулів та стероїдогенез, незважаючи на недоступний для вимірювання низький рівень ЛГ.Показання до застосуванняановуляція (включаючи синдром полікістозних яєчників) у жінок у разі неефективності терапії кломіфеном; контрольована оваріальна гіперстимуляція у програмах ДРТ; оваріальна стимуляція у жінок із тяжким дефіцитом ФСГ та ЛГ (у комбінації з препаратами ЛГ); Стимуляція сперматогенезу при гіпогонадотропному гіпогонадизмі у чоловіків (у комбінації з ХГ).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до препарату або допоміжних речовин, гіпоталамо-гіпофізарні пухлини; у жінок – вагітність, об'ємні новоутворення або кісти яєчників (не обумовлені синдромом полікістозних яєчників), маткові кровотечі неясної етіології, рак яєчника, рак матки, рак молочної залози; препарат не слід призначати у випадках, коли позитивний ефект не може бути отриманий: у жінок – при аномаліях розвитку статевих органів та фіброміомі матки, не сумісних із вагітністю, первинної оваріальної недостатності, передчасної менопаузи; у чоловіків – при первинній тестикулярній недостатності.Вагітність та лактаціяУ періоди вагітності та грудного вигодовування препарат Гонал-ф не призначається.Побічна діяПри застосуванні лікарського препарату ГОНАЛ-ф® можливий розвиток побічних ефектів, які в залежності від частоти появи розцінюються як дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100, Застосування у жінок З боку імунної системи: дуже рідко – від легкої до середньої тяжкості системні алергічні реакції (наприклад, почервоніння шкіри, висипання, набряклість обличчя, кропив'янка, утруднене дихання), розвиток тяжких алергічних реакцій, у т.ч. анафілактичні реакції та шок. З боку центральної нервової системи: дуже часто – головний біль. З боку судинної системи: дуже рідко – тромбоемболія, зазвичай пов'язана із тяжкою формою СГЯ. З боку органів дихання: дуже рідко – у пацієнтів із бронхіальною астмою погіршення перебігу або загострення захворювання. З боку шлунково-кишкового тракту: часто — біль у животі, тяжкість, дискомфорт у животі, нудота, блювання, діарея. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже часто – кісти яєчників; часто - СГЯ легкого або середнього ступеня тяжкості (включаючи відповідну симптоматику); нечасто – важка форма СГЯ (включаючи відповідну симптоматику); рідко – ускладнення СГЯ, ектопічна вагітність (у жінок, які мають в анамнезі захворювання маткових труб), багатоплідна вагітність. Місцеві реакції: дуже часто – реакції легкого/середнього ступеня вираженості в місці ін'єкції (біль, почервоніння, синці, набряк). Застосування у чоловіків З боку імунної системи: дуже рідко – від легень до середньої тяжкості системні алергічні реакції (наприклад, почервоніння шкіри, висипання, набряклість обличчя, кропив'янка, утруднене дихання), розвиток тяжких алергічних реакцій, у т.ч. анафілактичні реакції та шок. З боку органів дихання: дуже рідко – у пацієнтів із бронхіальною астмою погіршення перебігу або загострення захворювання. Місцеві реакції: дуже часто – реакція легкого/середнього ступеня вираженості у місці ін'єкції (біль, почервоніння, синці, набряк). З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – поява вугрів (акне). З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто – гінекомастія, варикоцеле. Інші: часто збільшення маси тіла. При появі серйозних побічних ефектів або ефектів, не описаних вище, необхідно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри поєднанні Гонал-ф з іншими стимулюючими препаратами (чХГ, кломіфен) реакція у відповідь яєчників посилюється; на фоні десенсибілізації гіпофіза агоністом або антагоністом ГнРГ – знижується (потрібне збільшення дози ГОНАЛ-ф®). Про взаємодію препарату ГОНАЛ-ф з іншими лікарськими препаратами даних немає.Спосіб застосування та дозиЛікування препаратом ГОНАЛ-ф слід починати під контролем лікаря-фахівця, який має досвід лікування безпліддя. Препарат ГОНАЛ-ф® призначений для підшкірного введення. Першу ін'єкцію ГОНАЛ-ф® слід проводити під контролем лікаря або кваліфікованого медичного персоналу. Самостійне введення ГОНАЛ-ф® можуть здійснювати лише пацієнти, які добре мотивовані, навчені та мають можливість отримати поради спеціаліста. Рекомендується щодня змінювати місце ін'єкції. Жінки Ановуляція (включаючи синдром полікістозних яєчників) у жінок у разі неефективності терапії кломіфеном. Гонал-ф® слід призначати курсом у вигляді щоденних ін'єкцій. Лікування починають у перші 7 днів циклу. Стимуляцію проводять під контролем УЗД яєчників (вимірюють розміри фолікулів) та/або концентрації естрогенів. Стимуляцію починають із щоденної дози 75-150 МО, збільшуючи на 37,5-75 МО через 7-14 днів до отримання адекватної, але не надмірної відповіді. Максимальна доза щоденної ін'єкції не повинна перевищувати 225 МО. За відсутності позитивної динаміки після 4 тижнів лікування припиняють. У наступному циклі стимуляцію слід розпочинати з вищої, ніж у попередньому циклі, дози. Після досягнення оптимальної відповіді через 24-48 годин після останньої ін'єкції препарату ГОНАЛ-ф одноразово вводять 250 мкг р-чХГ або 5000-10000 МО чХГ. У день ін'єкції чХГ та наступного дня пацієнтці рекомендують статевий контакт. Як альтернатива може бути проведена внутрішньоматкова інсемінація. У разі надмірної відповіді яєчників на стимуляцію лікування фолітропіном альфа слід припинити та скасувати призначення чХГ. Стимуляцію повторюють у наступному циклі, починаючи з нижчої порівняно з попереднім циклом дози ГОНАЛ-ф®. Контрольована оваріальна гіперстимуляція у програмах ДРТ. ГОНАЛ-ф® призначають щодня по 150-225 МО, починаючи з 2-3-го дня циклу. Щоденна доза може варіювати, але зазвичай не перевищує 450 МО. Лікування продовжують до досягнення фолікулами адекватних розмірів за даними УЗД (5-20 днів, у середньому до 10-го дня лікування). Через 24-48 годин після останньої ін'єкції препарату ГОНАЛ-ф одноразово вводять 250 мкг р-чХГ або 5000-10000 МО чХГ для індукції остаточного дозрівання фолікулів. Для придушення ендогенного викиду ЛГ та підтримки його на низькому рівні використовують агоніст або антагоніст ГнРГ. У звичайному протоколі введення Гонал-ф починають приблизно через 2 тижні після початку лікування агоністом, потім продовжують введення обох препаратів до отримання фолікулів адекватного розміру. Наприклад, після 2 тижнів лікування агоністом призначають 150–225 МО ГОНАЛ-ф® протягом 7 днів. Надалі дозу коригують залежно від відповіді яєчників. Наявний досвід ДРТ свідчить про те, що в основному ймовірність успішного лікування зберігається у процесі перших 4 спроб і потім поступово знижується. Аваріальна стимуляція у жінок із тяжким дефіцитом ФСГ та ЛГ (у комбінації з препаратами ЛГ). Доза та схема лікування підбирається лікарем індивідуально. Зазвичай ГОНАЛ-ф® призначають щоденно підшкірно протягом до 5 тижнів одночасно з ЛГ. Лікування ГОНАЛ-ф® починають з дози 75–150 МО одночасно з лутропіном альфа у дозі 75 МО. У разі потреби доза ГОНАЛ-ф® може бути збільшена на 37,5-75 МО кожні 7-14 днів. За відсутності адекватної відповіді на стимуляцію протягом 5 тижнів терапію слід припинити та відновити вже у новому циклі у вищій дозі. Після досягнення оптимальних розмірів фолікула/фолікулів через 24–48 годин після останньої ін'єкції ГОНАЛ-ф® та лутропіну альфа одноразово вводять 250 мкг р-чХГ або 5000–10000 МО чХГ. У день ін'єкції чХГ та наступного дня пацієнтці рекомендують статевий контакт. Як альтернатива може бути проведена внутрішньоматкова інсемінація. У разі надмірної відповіді яєчників на стимуляцію, лікування фолітропіном альфа слід припинити та скасувати призначення чХГ. Стимуляцію повторюють у наступному циклі, починаючи з нижчої порівняно з попереднім циклом дози ГОНАЛ-ф®. Чоловіки Стимуляція сперматогенезу при гіпогонадотропний гіпогонадизм у чоловіків (у комбінації з ХГ). Чоловікам зазвичай призначають ГОНАЛ-ф у дозі 150 МО 3 рази на тиждень протягом не менше 4 місяців у комбінації з чХГ. За відсутності позитивного ефекту протягом цього часу лікування може бути продовжено до 18 місяців. Рекомендації при самостійному введенні препарату При самостійному застосуванні препарату слід спочатку уважно прочитати інструкцію. Лікар призначить пацієнтові дози в МЕ. Одна упаковка препарату призначена лише одним пацієнтом. Пацієнту слід приготувати попередньо заповнену ручку та зробити ін'єкцію. Наступна ін'єкція має бути зроблена наступного дня у той самий час. 1. Вимити руки. Дуже важливо, щоб руки та всі предмети, якими користується пацієнт, були максимально чистими. Зібрати все, що потрібне для виконання ін'єкції. На чистій поверхні розкласти все, що використовуватиметься: 2 просочені спиртом тампона, попередньо заповнену ручку та голку для ін'єкції. 2. Підготувати попередньо заповнену ручку ГОНАЛ-ф® для першого використання: видалити ковпачок ручки та надіти голку як описано в п.3. Потім заправити ручку, встановивши стрілку-покажчик дози напроти точки 37,5 на чорній шкалі диска для встановлення дози. Витягнути кнопку для ін'єкції до упору, видалити зовнішній ковпачок голки, потім внутрішній ковпачок голки, утримуючи при цьому ручку з голкою вертикально (голка повинна бути спрямована вгору). Обережно постукати за місцезнаходженням картриджа, щоб можливі бульбашки повітря зібралися біля основи голки. Направляючи голку вертикально догори, натиснути кнопку для ін'єкції. На кінчику голки має з'явитися крапля. Це означає, що попередньо заповнена ручка готова до ін'єкції. Якщо рідина на кінчику голки не з'явилася, повторіть процес підготовки. Потім встановити дозу, як описано у п. 4.Для наступної ін'єкції надіти голку та встановити дозу, як описано у п.п. 3 та 4 відповідно. 3. Приєднання голки Взяти нову голку. Якщо упаковка голки порушена, не слід використовувати її, необхідно взяти нову. Видалити захисну мембрану із зовнішнього ковпачка голки. Міцно утримуючи голку за зовнішній ковпачок, вставити голку в ручку на наконечник з різьбленням, повернути за годинниковою стрілкою до клацання. Увага: використовувати тільки голки, що додаються до ручки або що поставляються для цієї ручки окремо. 4. Встановлення дози Встановити необхідну дозу поворотом диска установки дози з чорною шкалою доти, доки величина дози не встане навпроти стрілки (диск установки дози дозволяє встановити дозу з інтервалом 37,5 МО. Мінімальна доза та максимальна доза знаходяться в інтервалах від 37,5 до 300 МО ). Після встановлення необхідної дози набрати її, витягаючи кнопку ін'єкції до упора. Постаратися піднімати кнопку прямо, а чи не обертати її, т.к. це може змінити дозу. Увага: слід уважно контролювати встановлену дозу на диску, т.к. після витягування кнопки для ін'єкції змінити дозу вже не можна, т.к. вона вже набрана. Якщо після витягування кнопки для ін'єкції та набору дози виявлено помилку, робити ін'єкцію не слід. Видалити набрану дозу та повторити набір знову. Перевірити червону шкалу диска контролю дози для того, щоб бути впевненим, що правильна доза набрана: коли кнопка для ін'єкції витягнута, цифра на червоній шкалі диска контролю, що відображає набрану дозу, знаходиться проти дози, встановленої на чорній шкалі диска набору дози проти стрілки. Якщо набрана доза менша, ніж потрібна, дозування не закінчено. У цьому випадку слід дотримуватися наведеної в п. 2 інструкції. Якщо кожен раз потрібна та сама доза, стрілка-покажчик дози повинна залишатися на одній і тій же позиції. 5. Введення дози Вибрати місце ін'єкції відповідно до рекомендацій лікаря. Протерти місце ін'єкції спиртовим тампоном. Використовувати техніку вступу, яку рекомендував лікар або медсестра. Ввести голку в шкіру та натиснути кнопку для ін'єкції. Перевірте, чи сірий індикатор введення повної дози став невидимим. Таке положення індикатора свідчить про доставку повної дози. Ви повинні утримувати голку у шкірі та тримати кнопку для введення натиснутою не менше 10 с. Витягаючи голки зі шкіри необхідно продовжувати утримувати кнопку натиснутою. 6. Видалення голки Видаляти голку після кожної ін'єкції та викидати її. Міцно тримати ручку за резервуар для препарату. Обережно надягти зовнішній ковпачок на голку. Затиснути зовнішній ковпачок голки та викрутити голку поворотом проти годинникової стрілки. Викинути використану голку. Надягти ковпачок на ручку. 7. Зберігання попередньо заповненої ручки Після ін'єкції видалити використані голки, як описано в п. 6. Надягти на ручку захисний ковпачок. Зберігати ручку в безпечному місці, переважно в оригінальній упаковці. Після того як ручка стане порожньою, викинути її. Примітка. Шкала, яку можна бачити через резервуар для препарату, є індикатором обсягу препарату, що залишився в резервуарі. Вона не може бути використана для встановлення дози. 8. Диск контролю дози з червоною шкалою на кнопці для ін'єкції служить для контролю за тим, чи була остання доза повністю набрана чи ні. Він змінює своє положення, вказуючи на кількість препарату у резервуарі. Якщо набрана доза недостатня, щоб завершити ін'єкцію, є дві можливості: Ввести дозу, що залишилася в ручці, і потім взяти нову ручку, встановити на ній частину необхідної дози, що залишилася, і ввести її. Викинути стару ручку, взяти нову та ввести потрібну дозу. При пропусканні дози не слід вводити подвійну дозу.ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату Гонал-ф не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОскільки препарат може викликати різні побічні реакції, ГОНАЛ-ф® повинен призначатися лише лікарем-фахівцем, який безпосередньо займається проблемами безпліддя. Початку терапії має передувати обстеження безплідної пари, зокрема, повинні бути проведені обстеження для виключення гіпотиреозу, недостатності кори надниркових залоз, гіперпролактинемії, гіпоталамо-гіпофізарних новоутворень, при необхідності призначають відповідну терапію. Необхідно оцінити прохідність маткових труб з метою вибору методу ДРТ. Слід виключити непрохідність маткових труб, якщо пацієнтка не бере участь у програмі екстракорпорального запліднення. У хворих на порфірію, а також за наявності порфірії в анамнезі, під час терапії препаратом ГОНАЛ-ф® потрібно проводити ретельний моніторинг. При погіршенні стану або появі перших ознак цього захворювання може знадобитися припинення терапії. При лікуванні препаратом Гонал-ф ® потрібна оцінка стану яєчників за допомогою УЗД як окремо, так і в поєднанні з визначенням естрадіолу в плазмі. Реакція на введення ФСГ може відрізнятися у різних пацієнтів, тому слід використовувати найменші ефективні дози як у жінок, так і у чоловіків. Препарат ГОНАЛ-ф містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію в 1 дозі, тобто. не є значним джерелом натрію. СГЯ необхідно диференціювати від неускладненого збільшення яєчників. Клінічні симптоми СГЯ можуть виявлятися з наростаючою вираженістю. Характерно значне збільшення розмірів яєчників, високий рівень статевих гормонів, збільшення судинної проникності, що призводить до накопичення рідини в черевній, плевральній та рідше перикардіальній порожнинах. Для тяжкого СГЯ найбільш характерними є наступні симптоми: біль і відчуття розпирання в животі, виражене збільшення розміру яєчників, підвищення маси тіла, задишка, олігурія, шлунково-кишкова симптоматика (нудота, блювання, діарея); можуть бути гіповолемія, гемоконцентрація, порушення електролітного балансу, асцит, гемоперитоніум, плевральний випіт, гідроторакс, гострий респіраторний дистресс-синдром. У дуже поодиноких випадках тяжкий СГЯ може ускладнитися перекрутом яєчника та випадками тромбоемболії, такими як емболія легеневої артерії, ішемічний інсульт або інфаркт міокарда. З метою мінімізації ризику СГЯ та багатоплідної вагітності рекомендується регулярно використовувати УЗД та оцінювати концентрацію естрадіолу в плазмі для ранньої ідентифікації факторів ризику. Незалежними факторами ризику розвитку СГЯ є полікістоз яєчників або висока концентрація естрадіолу у плазмі крові. При ановуляції ризик розвитку СГЯ збільшується при концентрації естрадіолу >900 пг/мл (3300 пмоль/л) та наявності більше 3 фолікулів діаметром 14 мм і більше. При ДРТ ризик розвитку СГЯ збільшується при концентрації естрадіолу >3000 пг/мл (11000 пмоль/л) або в наявності 20 і більше фолікулів діаметром 12 мм і більше. Суворе дотримання рекомендованого дозування препарату Гонал-ф, а також ретельний моніторинг терапії мінімізують ризик розвитку СГЯ та багатоплідної вагітності. Є підстави вважати, що чХГ грає ключову роль виникненні СГЯ. При настанні вагітності ступінь тяжкості СГЯ може посилитися, яке тривалість збільшитися. Коли рівень естрадіолу >5500 пг/мл (20200 пмоль/л) або коли є 40 або більше фолікулів, слід утриматися від застосування чХГ. Пацієнтці протягом 4 днів рекомендується утриматися від коїтусу або використати бар'єрні методи контрацепції. СГЯ може швидко прогресувати (від доби до кількох днів) до тяжкого стану. Найчастіше СГЯ виникає після припинення гормональної терапії і досягає свого максимуму через 7-10 днів, тому після введення чХГ необхідно спостереження протягом мінімум двох тижнів. Імовірність виникнення СГЯ у пацієнток, які проходять контрольовану оваріальну гіперстимуляцію для ДРТ, знижують шляхом аспірації всіх фолікулів. СГЯ легкого чи середнього ступеня тяжкості проходить спонтанно. При розвитку важкої форми СГЯ терапія гонадотропінами, якщо вона ще триває, має бути припинено. Пацієнтку слід госпіталізувати та призначити специфічну для СГЯ терапію. Багатоплідна вагітність Частота багатоплідної вагітності та пологів при індукції овуляції вища порівняно з природним зачаттям. Найчастішим варіантом при багатоплідності є двійня. Багатоплідна вагітність, особливо у разі великої кількості ембріонів, підвищує ризик несприятливого результату для матері та плода. Для мінімізації ризику багатоплідної вагітності необхідний ретельний моніторинг оваріальної відповіді. При ДРТ ризик багатоплідної вагітності пов'язаний, головним чином, з кількістю перенесених ембріонів, їх життєздатністю та віком пацієнтки. Невиношування вагітності Частота невиношування вагітності або мимовільних абортів (викиднів) після індукції овуляції та програм ДРТ вища, ніж у загальній популяції. Ектопічна вагітність У пацієнток із захворюваннями маткових труб в анамнезі підвищений ризик ектопічної вагітності. Імовірність ектопічної вагітності після застосування допоміжних репродуктивних технологій вища, ніж у загальній популяції. Новоутворення органів репродуктивної системи Є повідомлення про доброякісні та злоякісні новоутворення яєчника та інших репродуктивних органів у жінок після багаторазового проведення курсів лікування безпліддя різними лікарськими препаратами. В даний час зв'язок між терапією гонадотропінами та підвищеним ризиком новоутворень при безплідді не встановлено. Вроджені аномалії розвитку Частота вроджених аномалій після застосування програм ДРТ може бути дещо вищою, ніж при природній вагітності та пологах. Тим не менш, невідомо, чи пов'язано це з особливістю батьків (наприклад вік матері, якість сперми) і багатоплідною вагітністю або безпосередньо з процедурами ДРТ. Тромбоемболічні ускладнення У пацієнток з нещодавно перенесеними або поточними тромбоемболічними захворюваннями, а також при ймовірному ризику їх виникнення застосування гонадотропінів може збільшити цей ризик або ускладнити перебіг цих захворювань. Для пацієнток цієї групи користь від терапії має бути співвіднесена з можливим ризиком. Слід зазначити, що вагітність сама собою несе підвищений ризик тромбоемболічних порушень. Лікування чоловіків Підвищена концентрація ФСГ у сироватці крові чоловіків може свідчити про первинну тестикулярну недостатність. У цьому випадку лікування р-чФСГ/хХГ неефективно та ГОНАЛ-ф® не слід призначати. Через 4-6 місяців після початку курсу терапії рекомендується провести контроль спермограми. Пацієнти повинні бути обізнані про перераховані вище ризики перед початком терапії. Необхідно інформувати лікаря про всі типи алергічних реакцій, які є у пацієнта, а також про всі препарати, що використовуються на початок лікування препаратом ГОНАЛ-ф®. Необхідно відзначати на ручці із препаратом дату першого застосування. Після першого застосування препарат може зберігатись не більше 28 днів при температурі не вище 25 °C. Не використовувати препарат після закінчення цього періоду. У межах терміну придатності препарат може зберігатися за температури не вище 25 °C до 3 міс. Після закінчення 3 місяців його слід знищити, якщо він не був використаний. Повторне приміщення у холодильник не допускається. Вплив препарату на керування автомобілем та керування іншими механізмами. Препарат ГОНАЛ-ф® не впливає на здатність до керування автомобілем та керування іншими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс: прогестерон мікронізований 100 мг. 15 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГестаген, гормон жовтого тіла. Зв'язуючись з рецепторами на поверхні клітин органів - мішеней, проникає в ядро, де, активуючи ДНК, стимулює синтез РНК. Сприяє переходу слизової оболонки матки з фази проліферації, що викликається фолікулярним гормоном у секреторну фазу, а після запліднення – у стан, необхідний для розвитку заплідненої яйцеклітини. Зменшує збудливість та скоротливість мускулатури матки та маткових труб, стимулює розвиток кінцевих, елементів молочної залози. Стимулюючи протеїнліпазу, збільшує запаси жиру, підвищує утилізацію глюкози, збільшуючи концентрацію базального та стимульованого інсуліну, сприяє накопиченню в печінці глікогену, підвищує вироблення альдостерону; у малих дозах прискорює, а великих – пригнічує продукцію гонадотропних гормонів гіпофізу; зменшує азотемію, збільшує виведення азоту із сечею. Активує зростання секреторного відділу ацинусів молочних залоз та індукує лактацію. Сприяє розвитку нормального ендометрію.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті, час досягнення Cmax ;- 1-3 год. Після прийому 200 мг концентрація прогестерону в плазмі збільшується з 0.13 нг/мл до 4.25 нг/мл через 1 год і становить 11.75 нг/мл через 2 год, 8.37 нг/мл – через 3 год, 2 нг/мл – через 6 год, 1.64 нг/мл – через 8 год. При інтравагінальному застосуванні швидко всмоктується, висока концентрація прогестерону в плазмі спостерігається через 1 ч. Час досягнення Cmax; - 2-6 год. мг концентрація прогестерону відповідає І триместру вагітності. Зв'язок із білками плазми – 90%. Метаболізується у печінці за участю ферментної системи CYP2C19. Основні метаболіти - 20-альфа-гідрокси-дельта-4-альфа-прегнанолон і 5-альфа-дигідропрогестерон. Виводиться нирками – 50-60%.Клінічна фармакологіяГестаген.Показання до застосуванняДля прийому всередину: передменструальний синдром; фіброзно-кістозна мастопатія; пременопауза; як гестагенний компонент замісної гормонотерапії в постменопаузі (у поєднанні з естрогенами); Інтравагінально: замісна гормонотерапія з нефункціонуючими (відсутніми) яєчниками у разі повної нестачі прогестерону (донорство яйцеклітин); підтримка лютеїнової фази під час підготовки до ЕКЗ; підтримка лютеїнової фази у спонтанному або індукованому менструальному циклі; передчасна менопауза, постменопауза (у поєднанні з естроген); профілактика звичного та загрозливого викидня, внаслідок гестагенної недостатності; ендокринна безплідність; профілактика міоми матки; ендометріоз.Протипоказання до застосуванняСхильність до тромбозу; гострі форми флебіту чи тромбоемболічних захворювань; кровотечі з піхви неясного генезу; неповний аборт; порфірія; встановлені або підозрювані злоякісні новоутворення молочних залоз та статевих органів; підвищена чутливість до будь-якого з інгредієнтів препарату. З; обережністю:; захворювання серцево-судинної системи, артеріальна гіпертензія, хронічна ниркова недостатність, цукровий діабет, бронхіальна астма, епілепсія, мігрень, депресія; гіперліпопротеїнемія, період лактації. Пероральний шлях введення – при виражених порушеннях функції печінки.Вагітність та лактаціяСлід обережно застосовувати при вагітності через ризик порушення функції печінки. З обережністю – у період лактації.Побічна діяАлергічні реакції, сонливість, минуще запаморочення (через 1-3 години після застосування препарату), скорочення менструального циклу, міжменструальна кровотеча.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює дію діуретиків, гіпотензивних лікарських засобів, імунодепресантів, антикоагулянтів. Зменшує лактогенний ефект окситоцину.Спосіб застосування та дозиСтрого дотримуйтесь рекомендованого дозування, якщо не буде інших вказівок від лікаря. Ввечері перед сном (не рекомендується приймати до, після або під час їжі). При; передменструальному синдромі,; фіброзно-кістозної мастопатії, дисменореї, при менопаузі; - 200-300 мг протягом 10 днів (з 17 по 26 день циклу); при ;замісній гормонотерапії в постменопаузі; на фоні прийому естрогенів - 200 мг на добу, протягом 10-12 днів. Інтравагінально: При ;донорстві яйцеклітин ;(на фоні естрогенної терапії) - по 100 мг/сут на 13 і 14 дні циклу, потім по 100 мг 2 рази/сут, з 15 по 25 день циклу; з 26 дня та у разі визначення вагітності доза зростає на 100 мг на добу щотижня, досягаючи максимуму 600 мг на 3 прийоми (протягом 60 днів). Для підтримки лютеїнової фази; під час проведення циклу ЕКЗ - по 400-600 мг на добу, починаючи з дня ін'єкції XГ до 12 тижня вагітності. Для підтримки лютеїнової фази в спонтанному або індукованому менструальному циклі, при безплідді, пов'язаному з порушенням функції жовтого тіла; по 200-300 мг на добу, починаючи з 17 дня циклу протягом 10 днів; у разі затримки менструації та діагностики вагітності лікування має бути продовжено. При загрозі або профілактиці аборту – 100-200 мг 2 рази на добу щодня, до 12 тижнів вагітності. Тривалість лікування визначається характером та особливостями стану пацієнта.ПередозуванняМожливі небажані ефекти, наведені вище, які зникають при зменшенні дози препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не можна застосовувати для контрацепції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При пероральному прийомі необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс: прогестерон мікронізований 200 мг. 15 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГестаген, гормон жовтого тіла. Зв'язуючись з рецепторами на поверхні клітин органів - мішеней, проникає в ядро, де, активуючи ДНК, стимулює синтез РНК. Сприяє переходу слизової оболонки матки з фази проліферації, що викликається фолікулярним гормоном у секреторну фазу, а після запліднення – у стан, необхідний для розвитку заплідненої яйцеклітини. Зменшує збудливість та скоротливість мускулатури матки та маткових труб, стимулює розвиток кінцевих, елементів молочної залози. Стимулюючи протеїнліпазу, збільшує запаси жиру, підвищує утилізацію глюкози, збільшуючи концентрацію базального та стимульованого інсуліну, сприяє накопиченню в печінці глікогену, підвищує вироблення альдостерону; у малих дозах прискорює, а великих – пригнічує продукцію гонадотропних гормонів гіпофізу; зменшує азотемію, збільшує виведення азоту із сечею. Активує зростання секреторного відділу ацинусів молочних залоз та індукує лактацію. Сприяє розвитку нормального ендометрію.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті, час досягнення Cmax ;- 1-3 год. Після прийому 200 мг концентрація прогестерону в плазмі збільшується з 0.13 нг/мл до 4.25 нг/мл через 1 год і становить 11.75 нг/мл через 2 год, 8.37 нг/мл – через 3 год, 2 нг/мл – через 6 год, 1.64 нг/мл – через 8 год. При інтравагінальному застосуванні швидко всмоктується, висока концентрація прогестерону в плазмі спостерігається через 1 ч. Час досягнення Cmax; - 2-6 год. мг концентрація прогестерону відповідає І триместру вагітності. Зв'язок із білками плазми – 90%. Метаболізується у печінці за участю ферментної системи CYP2C19. Основні метаболіти - 20-альфа-гідрокси-дельта-4-альфа-прегнанолон і 5-альфа-дигідропрогестерон. Виводиться нирками – 50-60%.Клінічна фармакологіяГестаген.Показання до застосуванняДля прийому всередину: передменструальний синдром; фіброзно-кістозна мастопатія; пременопауза; як гестагенний компонент замісної гормонотерапії в постменопаузі (у поєднанні з естрогенами); Інтравагінально: замісна гормонотерапія з нефункціонуючими (відсутніми) яєчниками у разі повної нестачі прогестерону (донорство яйцеклітин); підтримка лютеїнової фази під час підготовки до ЕКЗ; підтримка лютеїнової фази у спонтанному або індукованому менструальному циклі; передчасна менопауза, постменопауза (у поєднанні з естроген); профілактика звичного та загрозливого викидня, внаслідок гестагенної недостатності; ендокринна безплідність; профілактика міоми матки; ендометріоз.Протипоказання до застосуванняСхильність до тромбозу; гострі форми флебіту чи тромбоемболічних захворювань; кровотечі з піхви неясного генезу; неповний аборт; порфірія; встановлені або підозрювані злоякісні новоутворення молочних залоз та статевих органів; підвищена чутливість до будь-якого з інгредієнтів препарату. З; обережністю:; захворювання серцево-судинної системи, артеріальна гіпертензія, хронічна ниркова недостатність, цукровий діабет, бронхіальна астма, епілепсія, мігрень, депресія; гіперліпопротеїнемія, період лактації. Пероральний шлях введення – при виражених порушеннях функції печінки.Вагітність та лактаціяСлід обережно застосовувати при вагітності через ризик порушення функції печінки. З обережністю – у період лактації.Побічна діяАлергічні реакції, сонливість, минуще запаморочення (через 1-3 години після застосування препарату), скорочення менструального циклу, міжменструальна кровотеча.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює дію діуретиків, гіпотензивних лікарських засобів, імунодепресантів, антикоагулянтів. Зменшує лактогенний ефект окситоцину.Спосіб застосування та дозиСтрого дотримуйтесь рекомендованого дозування, якщо не буде інших вказівок від лікаря. Ввечері перед сном (не рекомендується приймати до, після або під час їжі). При; передменструальному синдромі,; фіброзно-кістозної мастопатії, дисменореї, при менопаузі; - 200-300 мг протягом 10 днів (з 17 по 26 день циклу); при ;замісній гормонотерапії в постменопаузі; на фоні прийому естрогенів - 200 мг на добу, протягом 10-12 днів. Інтравагінально: При ;донорстві яйцеклітин ;(на фоні естрогенної терапії) - по 100 мг/сут на 13 і 14 дні циклу, потім по 100 мг 2 рази/сут, з 15 по 25 день циклу; з 26 дня та у разі визначення вагітності доза зростає на 100 мг на добу щотижня, досягаючи максимуму 600 мг на 3 прийоми (протягом 60 днів). Для підтримки лютеїнової фази; під час проведення циклу ЕКЗ - по 400-600 мг на добу, починаючи з дня ін'єкції XГ до 12 тижня вагітності. Для підтримки лютеїнової фази в спонтанному або індукованому менструальному циклі, при безплідді, пов'язаному з порушенням функції жовтого тіла; по 200-300 мг на добу, починаючи з 17 дня циклу протягом 10 днів; у разі затримки менструації та діагностики вагітності лікування має бути продовжено. При загрозі або профілактиці аборту – 100-200 мг 2 рази на добу щодня, до 12 тижнів вагітності. Тривалість лікування визначається характером та особливостями стану пацієнта.ПередозуванняМожливі небажані ефекти, наведені вище, які зникають при зменшенні дози препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не можна застосовувати для контрацепції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При пероральному прийомі необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 0. 5 мг Фасування: N2 Форма випуску таб. Упакування: упак.

Дозування: 0. 5 мг Фасування: N8 Форма випуску таб. Упакування: упак.

Склад, форма випуску та упаковкаМістить у своєму складі йодид калію.ХарактеристикаЗасвоюваність йодиду калію дуже швидка та 100-відсоткова. Поглинається щитовидною залозою, де окислюється до йоду. Йодид калію як добавка застосовується при захворюваннях щитовидної залози (зокрема – ендемічний зоб) та для профілактики накопичення радіоактивного йоду у щитовидній залозі. За даними ВООЗ, для нормального функціонування щитовидної залози дітям необхідно 100-150 мкг йоду, підліткам – 150-200 мкг на добу. Безпечною, за даними експертів ВООЗ, є доза йоду 1000 мкг. Але більшість людей щодня отримує лише 40 - 80 мкг йоду.РекомендуєтьсяРекомендована як додаткове джерело йоду.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, при яких протипоказані препарати йоду.Спосіб застосування та дозиДітям з 3-х років по 1 таблетці на день під час їжі. Тривалість прийому – 1-2 місяці. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: калію йодиду – 0,131 мг та 0,262 мг, у перерахунку на йодид відповідно – 0,100 мг та 0,200 мг; Допоміжні речовини: лактоза (цукор молочний), магнію гідроксикарбонат (магнію карбонат основний), целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний (аеросил). Таблетки 100 мкг та 200 мкг. По 10 або 25 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3, 4, 5, 10 або 20 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 2, 4 або 8 контурних осередкових упаковок по 25 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричної форми, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаТироксин синтезу регулятор – йоду препарат.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко і повністю всмоктується у тонкому кишечнику і протягом 2 годин розподіляється у внутрішньоклітинному просторі. Накопичується в основному в щитовидній залозі (концентрація йодиду понад 500 мкг/г тканини), а також у слинних та молочних залозах, слизовій оболонці шлунка. Добре проникає крізь плаценту. Виводиться переважно нирками (слідові кількості визначаються у сечі через 10 хв після прийому, 80 % дози виводиться протягом 48 год, решта – протягом 10-20 днів), частково – із секретами слинних, бронхіальних, потових та інших залоз.ФармакодинамікаЙод відноситься до незамінних мікроелементів, необхідних для нормального функціонування щитовидної залози. При надходженні йодидів у клітини епітелію фолікула щитовидної залози іони йоду під впливом ферменту йодид-пероксидази окислюються з утворенням елементарного йоду, що включається до молекули тирозину. При цьому одна частина радикалів тирозину в тиреоглобуліні йодується, внаслідок чого утворюються тироніни, основними з яких є тироксин (Т4) та трийодтиронін (Т3). Тироніни утворюють комплекс із білком тиреоглобуліном, який депонується у колоїді фолікула щитовидної залози. Йод, що надходить в організм у фізіологічних кількостях, запобігає розвитку ендемічного зоба, пов'язаного з нестачею йоду в їжі; нормалізує розмір щитовидної залози у новонароджених, дітей та підлітків; впливає на показники співвідношення Т3/Т4,рівень тиреотропного гормону.Показання до застосуванняпрофілактика розвитку ендемічного зоба, зокрема при вагітності; профілактика рецидиву зобу після завершення курсу лікування зобу препаратами гормонів щитовидної залози або після його хірургічного видалення; лікування дифузного еутиреоїдного зоба у новонароджених, дітей, підлітків та дорослих пацієнтів молодого віку.Протипоказання до застосуваннявиражений тиреотоксикоз; прихований тиреотоксикоз (при застосуванні доз, що перевищують 150 мкг/добу); герпетиформний дерматит; токсична аденома, вузловий зоб при застосуванні в дозах понад 300 мкг/добу (за винятком передопераційної терапії з метою блокади щитовидної залози); підвищена чутливість до йоду. Калій йодид не слід приймати при гіпотиреозі, за винятком тих випадків, коли розвиток останнього спричинений вираженим дефіцитом йоду. Призначення препарату слід уникати при терапії радіоактивним йодом, наявності або при підозрі на карциному щитовидної залози. З обережністю застосовують у пацієнтів із порушенням функції нирок.Вагітність та лактаціяУ період вагітності та грудного вигодовування потреба у йоді підвищується. Калій йодид призначають за показаннями у трьох випадках, коли надходження йоду з їжею становить менше 200 мкг/добу. Препарат добре проникає через плаценту та може викликати розвиток гіпотиреозу та зоба у плода. Йод також виділяється із грудним молоком. Тому в період вагітності та грудного вигодовування препарат слід приймати лише у рекомендованих дозах.Побічна діяПри застосуванні Калію йодиду за показаннями в дозах, що рекомендуються, виникнення побічних явищ малоймовірне. Іноді розвиваються алергічні реакції: шкірний висип, набряк Квінке. При застосуванні препарату у дозі, що перевищує 150 мкг/добу, прихований гіпертиреоз може перейти у маніфестну форму. При тривалому застосуванні препарату в дозі, що перевищує 300 мкг/добу, можливий розвиток йод-індукованого гіпертиреозу (особливо у літніх пацієнтів, які страждають на зоб протягом тривалого часу, за наявності вузлового зоба або токсичної аденоми).Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом антитиреоїдних лікарських засобів послаблює ефект йодиду калію (взаємно). Перхлорат і тіоцінат калію пригнічують поглинання йоду щитовидною залозою. Тиреотропний гормон покращує засвоєння йоду щитовидною залозою та стимулює вироблення її гормонів. Одночасний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (в т.ч. каптоприлу, еналаприлу, лізиноприлу) збільшує ризик виникнення гіперкаліємії. Високі дози йоду у поєднанні з калійзберігаючими діуретиками можуть призводити до гіперкаліємії. Одночасне призначення терапії йодом у високих дозах та препаратами літію сприяє розвитку зобу та гіпотиреозу. Знижує захоплення щитовидною залозою 131I та 123I.Спосіб застосування та дозиДобову дозу препарату слід приймати в один прийом після їди, запиваючи великою кількістю рідини. При призначенні препарату новонародженим та дітям до 3 років рекомендується розчинити таблетку у невеликій кількості (1 столова ложка) кип'яченої води кімнатної температури. Якщо лікар не призначив інакше, слідуйте наступним вказівкам з дозування: Профілактика розвитку ендемічного зоба новонароджені та діти: 50-100 мкг йоду на день. підлітки та дорослі: 100-200 мкг йоду на день. при вагітності та годуванні груддю: 150-200 мкг йоду на день. Профілактика рецидиву зоба після завершення курсу лікування препаратами гормонів щитовидної залози або після його хірургічного видалення: 100-200 мкг йоду щодня. Лікування еутиреоїдного зоба: новонароджені, діти та підлітки: 100-200 мкг йоду щодня. дорослі пацієнти молодого віку: 300-500 мкг щоденно. Профілактичний прийом препарату з профілактичною метою проводиться протягом зазвичай декількох місяців або років, за наявності показань – довічно. Лікування зоба у новонароджених проводиться в середньому протягом 2-4 тижнів, у дітей, підлітків і дорослих зазвичай потрібно 6-12 місяців, можливий тривалий прийом. Тривалість лікування встановлюється лікарем.ПередозуванняСимптоми гострого передозування: забарвлення слизових оболонок у коричневий колір, рефлекторне блювання, біль у животі та діарея (можливо, мелена). У важких випадках можливий розвиток дегідратації та шоку. Лікування при гострому передозуванні: промивання шлунка, введення натрію тіосульфату, симптоматична терапія порушення водно-електролітного балансу, протишокова терапія. Хронічна передозування може призвести до розвитку феномену "йодизму": "металевий" присмак у роті; набряк та запалення слизових (риніт, кон'юнктивіт, гастроентерит, бронхіт); вугровий висип; дерматит; набряк слинних залоз; лихоманка; нервова збудливість. Лікування при хронічному передозуванні: відміна препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку лікування необхідно виключити злоякісне ураження щитовидної залози, гіпертиреоз або вузловий токсичний зоб. На тлі терапії препаратом у хворих з порушенням функції нирок можливий розвиток гіперкаліємії (необхідний періодичний контроль рівня калію в крові). Калію йодид не впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: калію йодид – 0,131 мг, у перерахунку на йод – 0,100 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 83,169 мг, целюлоза мікрокристалічна – 12,000 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 2,000 мг, крохмаль кукурудзяний – 1,200 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0,0 Пігулки 0,1 мг, 0,2 мг. По 10, 30 або 50 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату або полімерні банки з поліпропілену для лікарських засобів. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, з ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаТироксин синтезу регулятор - йоду препарат.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко і повністю всмоктується у тонкій кишці та протягом 2 год розподіляється у внутрішньоклітинному просторі. Накопичується в основному в щитовидній залозі (концентрація йодиду більше 0,5 мг/г тканини), а також у слинних та молочних залозах, слизовій оболонці шлунка. Добре проникає крізь плаценту. Виводиться переважно нирками (слідові кількості визначаються в сечі через 10 хв після прийому, 80% дози виводиться протягом 48 год, решта – протягом 10-20 днів), частково – з секретами слинних, бронхіальних, потових та інших залоз.ФармакодинамікаЙод відноситься до незамінних мікроелементів, необхідних для нормального функціонування щитовидної залози. При надходженні йодидів клітини епітелію фолікула щитовидної залози, іони йоду під впливом ферменту йодид-пероксидази, окислюються з утворенням елементарного йоду, який включається в молекулу тирозину. При цьому одна частина радикалів тирозину в тиреоглобуліні йодується, внаслідок чого утворюється тироніни, основними з яких є тироксин (Т4) та трийодтиронін (Т3). Тироніни утворюють комплекс із білком тиреоглобуліном, який депонується у колоїді фолікула щитовидної залози. Йод, що надходить в організм у фізіологічних кількостях, запобігає розвитку ендемічного зоба (пов'язаного з нестачею йоду в їжі); нормалізує розмір щитовидної залози у новонароджених, дітей та підлітків; а також впливає на показники співвідношення Т3/Т4, концентрацію тиреотропного гормону.Показання до застосуванняпрофілактика розвитку ендемічного зоба, зокрема при вагітності; профілактика рецидиву зобу після завершення курсу лікування зобу препаратами гормонів щитовидної залози або після його хірургічного видалення; лікування дифузного еутиреоїдного зоба у новонароджених, дітей, підлітків та дорослих пацієнтів молодого віку.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до йоду; виражений тиреотоксикоз; прихований тиреотоксикоз (при застосуванні доз, що перевищують 0,15 мг на добу); герпетиформний дерматит; токсична аденома, вузловий зоб при застосуванні в дозах понад 0,3 мг на добу (за винятком передопераційної терапії з метою блокади щитовидної залози); спадкові захворювання, пов'язані з непереносимістю галактози, дифіцитом лактази або глюкозогалактозною мальабсорбцією. Калій Йодід не слід приймати при гіпотиреозі, за винятком тих випадків, коли розвиток останнього викликаний вираженим дефіцитом йоду. Застосування препарату слід уникати при терапії радіоактивним йодом, наявності або підозрі на рак щитовидної залози. З обережністю: у пацієнтів із порушенням функції нирок.Вагітність та лактаціяУ періоди вагітності та грудного вигодовування потреба у йоді підвищується. Калію йодид призначають за показаннями в тих випадках, коли надходження йоду з їжею становить менше 0,15-0,3 мг на добу. Препарат добре проникає через плаценту і може спричинити розвиток гіпотиреозу та зоба у плода. Йод також виділяється із грудним молоком. Тому в період вагітності та грудного вигодовування препарат слід застосовувати лише у рекомендованих дозах.Побічна діяПри застосуванні препарату за показаннями в дозах, що рекомендуються, виникнення побічних ефектів малоймовірне. Можуть спостерігатися алергічні реакції: рідко – шкірний висип, набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом антитиреоїдних лікарських засобів послаблює ефект йодиду калію (взаємно). Перхлорат та тіоціанат калію пригнічують поглинання йоду щитовидною залозою. Тиреотропний гормон покращує засвоєння йоду щитовидною залозою та стимулює вироблення її гормонів. Одночасний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (в т.ч. каптоприлу, еналаприлу, лізиноприлу) збільшує ризик виникнення гіперкаліємії. Високі дози йоду у поєднанні з калійзберігаючими діуретиками можуть призводити до гіперкаліємії. Одночасне призначення терапії йодом у високих дозах та препаратами літію сприяє розвитку зобу та гіпотиреозу. Знижує захоплення щитовидною залозою 131I та 123I.Спосіб застосування та дозиДобову дозу препарату слід приймати внутрішньо в один прийом після їжі, запиваючи великою кількістю рідини. При застосуванні препарату у новонароджених та дітей до 3 років рекомендується розчинити таблетку у невеликій кількості (1 столова ложка) кип'яченої води кімнатної температури. Рекомендовані дози (у перерахунку на йод) Профілактика розвитку ендемічного зобу: новонароджені та діти: 0,1 мг/добу; підлітки та дорослі: 0,1-0,2 мг на добу; при вагітності та в період грудного вигодовування: 0,15-0,2 мг на добу. Профілактика рецидиву зобу після завершення курсу лікування зобу препаратами гормонів щитовидної залози або після його хірургічного видалення: 0,1-0,2 мг на добу. Лікування еутиреоїдного зоба: новонароджені, діти та підлітки: 0,1-0,2 мг на добу; дорослі пацієнти молодого віку: 0,3-0,5 мг на добу. Прийом препарату з профілактичною метою проводиться протягом зазвичай декількох місяців або років, за наявності показань - довічно. Лікування зоба у новонароджених проводиться здебільшого протягом 2-4 тижнів; у дітей, підлітків та дорослих зазвичай потрібно 6-12 місяців, можливий тривалий прийом. Тривалість лікування визначається лікарем.ПередозуванняПри застосуванні препарату у дозі, що перевищує 0,15 мг на добу, прихований гіпертиреоз може перейти у маніфестну форму. При тривалому застосуванні препарату в дозі, що перевищує 0,3 мг на добу, можливий розвиток йод-індукованого гіпертиреозу (особливо у пацієнтів похилого віку, за наявності вузлового зоба або токсичної аденоми). Симптоми гострого передозування: забарвлення слизових оболонок у коричневий колір, рефлекторне блювання, біль у животі та діарея (можливо, мелена). У важких випадках можливий розвиток дегідратації та шоку. Лікування при гострому передозуванні: промивання шлунка, введення натрію тіосульфату, симптоматична терапія порушення водно-електролітного балансу, протишокова терапія. Хронічна передозування може призвести до розвитку феномену «йодизму»: «металевий» присмак у роті, набряк та запалення слизових (риніт, кон'юктивіт, гастроентерит, бронхіт), вугровий висип, дерматит, набряк слинних залоз, лихоманка, Лікування при хронічному передозуванні: відміна препаратуЗапобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку лікування необхідно виключити злоякісне ураження щитовидної залози, гіпертиреоз або вузловий токсичний зоб. На тлі терапії препаратом у хворих з порушенням функції нирок можливий розвиток гіперкаліємії (необхідний періодичний контроль концентрації калію в крові). У зв'язку з наявністю у складі препарату лактози моногідрату, пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дифіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією, не повинні приймати препарат. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Дозування: 125 мг Фасування: N10 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.

Склад, форма випуску та упаковкаМікрокристалічна целюлоза (носій), лактоза, магнію стеарат (агент антистежуючий), калію йодид 200мкг. Пігулки масою 200 мг; 100 штук в упаковці.ХарактеристикаЗасвоюваність йодиду калію дуже швидка та 100-відсоткова. Поглинається щитовидною залозою, де окислюється до йоду. Йодид калію як добавка застосовується при захворюваннях щитовидної залози (зокрема – ендемічний зоб) та для профілактики накопичення радіоактивного йоду у щитовидній залозі. За даними ВООЗ, для нормального функціонування щитовидної залози дорослій людині необхідно 150-200 мкг йоду, підліткам, вагітним жінкам і мамам, що годують потрібна кількість йоду, що надходить в організм щодня, до 200-300 мкг на добу. Безпечною, за даними експертів ВООЗ, є доза йоду 1000 мкг. Але більшість людей щодня отримує лише 40 - 80 мкг йоду.РекомендуєтьсяЗастосовується при захворюваннях щитовидної залози (зокрема – ендемічний зоб) та для профілактики накопичення радіоактивного йоду в щитовидній залозі.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, при яких протипоказані препарати йоду.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – 1-2 місяці. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Не є ліками.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: калію йодиду – 0,131 мг та 0,262 мг, у перерахунку на йодид відповідно – 0,100 мг та 0,200 мг; Допоміжні речовини: лактоза (цукор молочний), магнію гідроксикарбонат (магнію карбонат основний), целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний (аеросил). Таблетки 100 мкг та 200 мкг. По 10 або 25 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3, 4, 5, 10 або 20 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 2, 4 або 8 контурних осередкових упаковок по 25 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричної форми, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаТироксин синтезу регулятор – йоду препарат.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко і повністю всмоктується у тонкому кишечнику і протягом 2 годин розподіляється у внутрішньоклітинному просторі. Накопичується в основному в щитовидній залозі (концентрація йодиду понад 500 мкг/г тканини), а також у слинних та молочних залозах, слизовій оболонці шлунка. Добре проникає крізь плаценту. Виводиться переважно нирками (слідові кількості визначаються у сечі через 10 хв після прийому, 80 % дози виводиться протягом 48 год, решта – протягом 10-20 днів), частково – із секретами слинних, бронхіальних, потових та інших залоз.ФармакодинамікаЙод відноситься до незамінних мікроелементів, необхідних для нормального функціонування щитовидної залози. При надходженні йодидів у клітини епітелію фолікула щитовидної залози іони йоду під впливом ферменту йодид-пероксидази окислюються з утворенням елементарного йоду, що включається до молекули тирозину. При цьому одна частина радикалів тирозину в тиреоглобуліні йодується, внаслідок чого утворюються тироніни, основними з яких є тироксин (Т4) та трийодтиронін (Т3). Тироніни утворюють комплекс із білком тиреоглобуліном, який депонується у колоїді фолікула щитовидної залози. Йод, що надходить в організм у фізіологічних кількостях, запобігає розвитку ендемічного зоба, пов'язаного з нестачею йоду в їжі; нормалізує розмір щитовидної залози у новонароджених, дітей та підлітків; впливає на показники співвідношення Т3/Т4,рівень тиреотропного гормону.Показання до застосуванняпрофілактика розвитку ендемічного зоба, зокрема при вагітності; профілактика рецидиву зобу після завершення курсу лікування зобу препаратами гормонів щитовидної залози або після його хірургічного видалення; лікування дифузного еутиреоїдного зоба у новонароджених, дітей, підлітків та дорослих пацієнтів молодого віку.Протипоказання до застосуваннявиражений тиреотоксикоз; прихований тиреотоксикоз (при застосуванні доз, що перевищують 150 мкг/добу); герпетиформний дерматит; токсична аденома, вузловий зоб при застосуванні в дозах понад 300 мкг/добу (за винятком передопераційної терапії з метою блокади щитовидної залози); підвищена чутливість до йоду. Калій йодид не слід приймати при гіпотиреозі, за винятком тих випадків, коли розвиток останнього спричинений вираженим дефіцитом йоду. Призначення препарату слід уникати при терапії радіоактивним йодом, наявності або при підозрі на карциному щитовидної залози. З обережністю застосовують у пацієнтів із порушенням функції нирок.Вагітність та лактаціяУ період вагітності та грудного вигодовування потреба у йоді підвищується. Калій йодид призначають за показаннями у трьох випадках, коли надходження йоду з їжею становить менше 200 мкг/добу. Препарат добре проникає через плаценту і може викликати розвиток гіпотиреозу та зобу у плода. Йод також виділяється із грудним молоком. Тому в період вагітності та грудного вигодовування препарат слід приймати лише у рекомендованих дозах.Побічна діяПри застосуванні Калію йодиду за показаннями в дозах, що рекомендуються, виникнення побічних явищ малоймовірне. Іноді розвиваються алергічні реакції: шкірний висип, набряк Квінке. При застосуванні препарату у дозі, що перевищує 150 мкг/добу, прихований гіпертиреоз може перейти у маніфестну форму. При тривалому застосуванні препарату в дозі, що перевищує 300 мкг/добу, можливий розвиток йод-індукованого гіпертиреозу (особливо у літніх пацієнтів, які страждають на зоб протягом тривалого часу, за наявності вузлового зоба або токсичної аденоми).Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом антитиреоїдних лікарських засобів послаблює ефект йодиду калію (взаємно). Перхлорат і тіоцінат калію пригнічують поглинання йоду щитовидною залозою. Тиреотропний гормон покращує засвоєння йоду щитовидною залозою та стимулює вироблення її гормонів. Одночасний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (в т.ч. каптоприлу, еналаприлу, лізиноприлу) збільшує ризик виникнення гіперкаліємії. Високі дози йоду у поєднанні з калійзберігаючими діуретиками можуть призводити до гіперкаліємії. Одночасне призначення терапії йодом у високих дозах та препаратами літію сприяє розвитку зобу та гіпотиреозу. Знижує захоплення щитовидною залозою 131I та 123I.Спосіб застосування та дозиДобову дозу препарату слід приймати в один прийом після їди, запиваючи великою кількістю рідини. При призначенні препарату новонародженим та дітям до 3 років рекомендується розчинити таблетку у невеликій кількості (1 столова ложка) кип'яченої води кімнатної температури. Якщо лікар не призначив інакше, слідуйте наступним вказівкам з дозування: Профілактика розвитку ендемічного зоба новонароджені та діти: 50-100 мкг йоду на день. підлітки та дорослі: 100-200 мкг йоду на день. при вагітності та годуванні груддю: 150-200 мкг йоду на день. Профілактика рецидиву зоба після завершення курсу лікування препаратами гормонів щитовидної залози або після його хірургічного видалення: 100-200 мкг йоду щодня. Лікування еутиреоїдного зоба: новонароджені, діти та підлітки: 100-200 мкг йоду щодня. дорослі пацієнти молодого віку: 300-500 мкг щоденно. Профілактичний прийом препарату з профілактичною метою проводиться протягом зазвичай декількох місяців або років, за наявності показань – довічно. Лікування зоба у новонароджених проводиться в середньому протягом 2-4 тижнів, у дітей, підлітків і дорослих зазвичай потрібно 6-12 місяців, можливий тривалий прийом. Тривалість лікування встановлюється лікарем.ПередозуванняСимптоми гострого передозування: забарвлення слизових оболонок у коричневий колір, рефлекторне блювання, біль у животі та діарея (можливо, мелена). У важких випадках можливий розвиток дегідратації та шоку. Лікування при гострому передозуванні: промивання шлунка, введення натрію тіосульфату, симптоматична терапія порушення водно-електролітного балансу, протишокова терапія. Хронічна передозування може призвести до розвитку феномену "йодизму": "металевий" присмак у роті; набряк та запалення слизових (риніт, кон'юнктивіт, гастроентерит, бронхіт); вугровий висип; дерматит; набряк слинних залоз; лихоманка; нервова збудливість. Лікування при хронічному передозуванні: відміна препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку лікування необхідно виключити злоякісне ураження щитовидної залози, гіпертиреоз або вузловий токсичний зоб. На тлі терапії препаратом у хворих з порушенням функції нирок можливий розвиток гіперкаліємії (необхідний періодичний контроль рівня калію в крові). Калію йодид не впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: калію йодид – 0,262 мг, у перерахунку на йод – 0,200 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 83,038 мг, целюлоза мікрокристалічна - 12,000 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 2,000 мг, крохмаль кукурудзяний - 1,200 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,0,0 Пігулки 0,1 мг, 0,2 мг. По 10, 30 або 50 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату або полімерні банки з поліпропілену для лікарських засобів. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки білого або майже білого кольору, з ризиком з одного боку та з фаскою.Фармакотерапевтична групаТироксин синтезу регулятор - йоду препарат.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко і повністю всмоктується у тонкій кишці та протягом 2 год розподіляється у внутрішньоклітинному просторі. Накопичується в основному в щитовидній залозі (концентрація йодиду більше 0,5 мг/г тканини), а також у слинних та молочних залозах, слизовій оболонці шлунка. Добре проникає крізь плаценту. Виводиться переважно нирками (слідові кількості визначаються в сечі через 10 хв після прийому, 80% дози виводиться протягом 48 год, решта – протягом 10-20 днів), частково – з секретами слинних, бронхіальних, потових та інших залоз.ФармакодинамікаЙод відноситься до незамінних мікроелементів, необхідних для нормального функціонування щитовидної залози. При надходженні йодидів клітини епітелію фолікула щитовидної залози, іони йоду під впливом ферменту йодид-пероксидази, окислюються з утворенням елементарного йоду, який включається в молекулу тирозину. При цьому одна частина радикалів тирозину в тиреоглобуліні йодується, внаслідок чого утворюється тироніни, основними з яких є тироксин (Т4) та трийодтиронін (Т3). Тироніни утворюють комплекс із білком тиреоглобуліном, який депонується у колоїді фолікула щитовидної залози. Йод, що надходить в організм у фізіологічних кількостях, запобігає розвитку ендемічного зоба (пов'язаного з нестачею йоду в їжі); нормалізує розмір щитовидної залози у новонароджених, дітей та підлітків; а також впливає на показники співвідношення Т3/Т4, концентрацію тиреотропного гормону.Показання до застосуванняпрофілактика розвитку ендемічного зоба, зокрема при вагітності; профілактика рецидиву зобу після завершення курсу лікування зобу препаратами гормонів щитовидної залози або після його хірургічного видалення; лікування дифузного еутиреоїдного зоба у новонароджених, дітей, підлітків та дорослих пацієнтів молодого віку.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до йоду; виражений тиреотоксикоз; прихований тиреотоксикоз (при застосуванні доз, що перевищують 0,15 мг на добу); герпетиформний дерматит; токсична аденома, вузловий зоб при застосуванні в дозах понад 0,3 мг на добу (за винятком передопераційної терапії з метою блокади щитовидної залози); спадкові захворювання, пов'язані з непереносимістю галактози, дифіцитом лактази або глюкозогалактозною мальабсорбцією. Калій Йодід не слід приймати при гіпотиреозі, за винятком тих випадків, коли розвиток останнього викликаний вираженим дефіцитом йоду. Застосування препарату слід уникати при терапії радіоактивним йодом, наявності або підозрі на рак щитовидної залози. З обережністю: у пацієнтів із порушенням функції нирок.Вагітність та лактаціяУ періоди вагітності та грудного вигодовування потреба у йоді підвищується. Калію йодид призначають за показаннями в тих випадках, коли надходження йоду з їжею становить менше 0,15-0,3 мг на добу. Препарат добре проникає через плаценту і може спричинити розвиток гіпотиреозу та зоба у плода. Йод також виділяється із грудним молоком. Тому в період вагітності та грудного вигодовування препарат слід застосовувати лише у рекомендованих дозах.Побічна діяПри застосуванні препарату за показаннями в дозах, що рекомендуються, виникнення побічних ефектів малоймовірне. Можуть спостерігатися алергічні реакції: рідко – шкірний висип, набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом антитиреоїдних лікарських засобів послаблює ефект йодиду калію (взаємно). Перхлорат та тіоціанат калію пригнічують поглинання йоду щитовидною залозою. Тиреотропний гормон покращує засвоєння йоду щитовидною залозою та стимулює вироблення її гормонів. Одночасний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (в т.ч. каптоприлу, еналаприлу, лізиноприлу) збільшує ризик виникнення гіперкаліємії. Високі дози йоду у поєднанні з калійзберігаючими діуретиками можуть призводити до гіперкаліємії. Одночасне призначення терапії йодом у високих дозах та препаратами літію сприяє розвитку зобу та гіпотиреозу. Знижує захоплення щитовидною залозою 131I та 123I.Спосіб застосування та дозиДобову дозу препарату слід приймати внутрішньо в один прийом після їжі, запиваючи великою кількістю рідини. При застосуванні препарату у новонароджених та дітей до 3 років рекомендується розчинити таблетку у невеликій кількості (1 столова ложка) кип'яченої води кімнатної температури. Рекомендовані дози (у перерахунку на йод) Профілактика розвитку ендемічного зобу: новонароджені та діти: 0,1 мг/добу; підлітки та дорослі: 0,1-0,2 мг на добу; при вагітності та в період грудного вигодовування: 0,15-0,2 мг на добу. Профілактика рецидиву зобу після завершення курсу лікування зобу препаратами гормонів щитовидної залози або після його хірургічного видалення: 0,1-0,2 мг на добу. Лікування еутиреоїдного зоба: новонароджені, діти та підлітки: 0,1-0,2 мг на добу; дорослі пацієнти молодого віку: 0,3-0,5 мг на добу. Прийом препарату з профілактичною метою проводиться протягом зазвичай декількох місяців або років, за наявності показань - довічно. Лікування зоба у новонароджених проводиться здебільшого протягом 2-4 тижнів; у дітей, підлітків та дорослих зазвичай потрібно 6-12 місяців, можливий тривалий прийом. Тривалість лікування визначається лікарем.ПередозуванняПри застосуванні препарату у дозі, що перевищує 0,15 мг на добу, прихований гіпертиреоз може перейти у маніфестну форму. При тривалому застосуванні препарату в дозі, що перевищує 0,3 мг на добу, можливий розвиток йод-індукованого гіпертиреозу (особливо у пацієнтів похилого віку, за наявності вузлового зоба або токсичної аденоми). Симптоми гострого передозування: забарвлення слизових оболонок у коричневий колір, рефлекторне блювання, біль у животі та діарея (можливо, мелена). У важких випадках можливий розвиток дегідратації та шоку. Лікування при гострому передозуванні: промивання шлунка, введення натрію тіосульфату, симптоматична терапія порушення водно-електролітного балансу, протишокова терапія. Хронічна передозування може призвести до розвитку феномену «йодизму»: «металевий» присмак у роті, набряк та запалення слизових (риніт, кон'юктивіт, гастроентерит, бронхіт), вугровий висип, дерматит, набряк слинних залоз, лихоманка, Лікування при хронічному передозуванні: відміна препаратуЗапобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку лікування необхідно виключити злоякісне ураження щитовидної залози, гіпертиреоз або вузловий токсичний зоб. На тлі терапії препаратом у хворих з порушенням функції нирок можливий розвиток гіперкаліємії (необхідний періодичний контроль концентрації калію в крові). У зв'язку з наявністю у складі препарату лактози моногідрату, пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дифіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією, не повинні приймати препарат. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Калію йодид – 131 мкг, що відповідає – 100 мкг йоду. Допоміжні речовини: Магнію гідроксикарбонат (магнію карбонат основний) – 0,0175 г; Лактози моногідрат (цукор молочний) – 0,059869 г; Целюлоза мікрокристалічна – 0,02 г; Магнію стеарат – 0,001 г; Кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0,0005 г; Кроскармеллоза натрію – 0,001 г. По 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 4, 8 контурних осередкових упаковок по 14 таблеток з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, круглої форми, плоскоциліндричні з фаскою, з маркуванням "R" на одній стороні або без неї.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко і повністю всмоктується у тонкій кишці та протягом 2 год розподіляється у внутрішньоклітинному просторі. Накопичується в основному в щитовидній залозі (концентрація йодиду більше 0,5 мг/г тканини), а також у слинних та молочних залозах, слизовій оболонці шлунка. Добре проникає крізь плаценту. Виводиться переважно нирками (слідові кількості визначаються в сечі через 10 хв після прийому, 80% дози виводиться протягом 48 год, решта – протягом 10-20 днів), частково – з секретами слинних, бронхіальних, потових та інших залоз.ФармакодинамікаЙод відноситься до життєво важливих мікроелементів, необхідних для нормального функціонування щитовидної залози. При надходженні йодидів у клітини епітелію фолікула щитовидної залози іони йоду під впливом ферменту йодид-пероксидази окислюються з утворенням елементарного йоду, який включається в молекулу тирозину. При цьому одна частина радикалів тирозину в тиреоглобуліні йодується, внаслідок чого утворюються тироніни, основними з яких є тироксин (Т4) та трийодтиронін (Т3). Тироніни утворюють комплекс із білком тиреоглобуліном, який депонується у колоїді фолікула щитовидної залози. Йод, що надходить в організм у фізіологічних кількостях, запобігає розвитку ендемічного зоба (пов'язаного з нестачею йоду в їжі); нормалізує розмір щитовидної залози у новонароджених, дітей та підлітків;а також впливає на показники співвідношення Т3/Т4, концентрацію тиреотропного гормону.Показання до застосуванняпрофілактика розвитку ендемічного зоба, зокрема при вагітності; профілактика рецидиву зобу після завершення курсу лікування зобу препаратами гормонів щитовидної залози або після його хірургічного видалення; лікування дифузного еутиреоїдного зоба у новонароджених, дітей, підлітків та дорослих пацієнтів молодого віку.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до йоду; виражений тиреотоксикоз; прихований тиреотоксикоз (при застосуванні доз, що перевищують 150 мкг/добу); герпетиформний дерматит; токсична аденома, вузловий зоб при застосуванні в дозах понад 300 мкг/добу (за винятком передопераційної терапії з метою блокади щитовидної залози); спадкові захворювання, пов'язані з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Калію йодид не слід приймати при гіпотиреозі, за винятком тих випадків, коли розвиток останнього спричинений вираженим дефіцитом йоду. Застосування препарату слід уникати при терапії радіоактивним йодом, наявності або підозрі на рак щитовидної залози. З обережністю: У пацієнтів із порушенням функції нирок.Вагітність та лактаціяУ період вагітності та грудного вигодовування потреба у йоді підвищується. Калію йодид призначають за показаннями у випадках, коли надходження йоду з їжею становить менше 150-300 мкг/сут. Препарат добре проникає через плаценту і може спричинити розвиток гіпотиреозу та зоба у плода. Йод також виділяється із грудним молоком. Тому в період вагітності та грудного вигодовування препарат слід застосовувати лише у рекомендованих дозах.Побічна діяПри застосуванні препарату за показаннями в дозах, що рекомендуються, виникнення побічних ефектів малоймовірне. Можуть спостерігатися алергічні реакції: рідко – шкірний висип, набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом антитиреоїдних лікарських засобів послаблює ефект йодиду калію (взаємно). Перхлорат та тіоціанат калію пригнічують поглинання йоду щитовидною залозою. Тиреотропний гормон покращує засвоєння йоду щитовидною залозою та стимулює вироблення її гормонів. Одночасний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (у тому числі каптоприлу, еналаприлу, лізиноприлу) підвищує ризик виникнення гіперкаліємії. Високі дози йоду у поєднанні з калійзберігаючими діуретиками можуть призводити до гіперкаліємії. Одночасна терапія йодом у високих дозах та препаратами літію сприяє розвитку зобу та гіпотиреозу. Калію йодид знижує захоплення щитовидною залозою 131I та 123I.Спосіб застосування та дозиДобову дозу препарату слід приймати внутрішньо в один прийом після їжі, запиваючи великою кількістю рідини. При застосуванні препарату у новонароджених та дітей до 3 років рекомендується розчинити таблетку у невеликій кількості (1 столова ложка) кип'яченої води кімнатної температури. Рекомендовані дози (у перерахунку на йод): Профілактика розвитку ендемічного зобу: новонароджені та діти: 100 мкг/добу; підлітки та дорослі: 100-200 мкг/добу; при вагітності та в період грудного вигодовування: 150-200 мкг/добу. Профілактика рецидиву зобу після завершення курсу лікування зобу препаратами гормонів щитовидної залози або після його хірургічного видалення: 100-200 мкг/добу. Лікування еутиреоїдного зоба: новонароджені, діти та підлітки: 100-200 мкг/добу; дорослі пацієнти молодого віку: 300-500 мкг/добу. Прийом препарату з профілактичною метою проводиться протягом, як правило, декількох місяців або років, за наявності показань довічно. Лікування зоба у новонароджених проводиться здебільшого протягом 2-4 тижнів; у дітей, підлітків та дорослих зазвичай потрібно 6-12 місяців, можливий тривалий прийом. Тривалість лікування визначається лікарем. особливі вказівки До початку лікування необхідно виключити злоякісне ураження щитовидної залози, гіпертиреоз або вузловий токсичний зоб. На тлі терапії препаратом у хворих з порушенням функції нирок можливий розвиток гіперкаліємії (необхідний періодичний контроль концентрації калію в крові). У зв'язку з наявністю у складі препарату лактози моногідрату, пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією, не повинні приймати препарат.ПередозуванняПри застосуванні препарату у дозі, що перевищує 150 мкг/добу, прихований гіпертиреоз може перейти у маніфестну форму. При тривалому застосуванні препарату в дозі, що перевищує 300 мкг/добу, можливий розвиток йод-індукованого гіпертиреозу (особливо у пацієнтів похилого віку, за наявності вузлового зоба або токсичної аденоми). Симптоми гострого передозування: забарвлення слизових оболонок у коричневий колір, рефлекторне блювання, біль у животі та діарея (можливо, мелена). У важких випадках можливий розвиток дегідратації та шоку. Лікування при гострому передозуванні: промивання шлунка, введення натрію тіосульфату, симптоматична терапія порушення водно-електролітного балансу, протишокова терапія. Хронічна передозування може призвести до розвитку феномену «йодизму»: «металевий» присмак у роті, набряк та запалення слизових оболонок (риніт, кон'юнктивіт, гастроентерит, бронхіт), вугровий висип, дерматит, набряк слинних залоз, лихо. Лікування при хронічному передозуванні: відміна препарату.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Калію йодид – 262 мкг, що відповідає – 200 мкг йоду. Допоміжні речовини: Магнію гідроксикарбонат (магнію карбонат основний) – 0,0175 г; Лактози моногідрат (цукор молочний) – 0,059738 г; Целюлоза мікрокристалічна – 0,02 г; Магнію стеарат – 0,001 г; Кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0,0005 г; Кроскармеллоза натрію – 0,001 г По 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 4, 8 контурних осередкових упаковок по 14 таблеток з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, круглої форми, плоскоциліндричні з фаскою, з маркуванням "R" на одній стороні або без неї.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко і повністю всмоктується у тонкій кишці та протягом 2 год розподіляється у внутрішньоклітинному просторі. Накопичується в основному в щитовидній залозі (концентрація йодиду більше 0,5 мг/г тканини), а також у слинних та молочних залозах, слизовій оболонці шлунка. Добре проникає крізь плаценту. Виводиться переважно нирками (слідові кількості визначаються в сечі через 10 хв після прийому, 80% дози виводиться протягом 48 год, решта – протягом 10-20 днів), частково – з секретами слинних, бронхіальних, потових та інших залоз.ФармакодинамікаЙод відноситься до життєво важливих мікроелементів, необхідних для нормального функціонування щитовидної залози. При надходженні йодидів у клітини епітелію фолікула щитовидної залози іони йоду під впливом ферменту йодид-пероксидази окислюються з утворенням елементарного йоду, який включається в молекулу тирозину. При цьому одна частина радикалів тирозину в тиреоглобуліні йодується, внаслідок чого утворюються тироніни, основними з яких є тироксин (Т4) та трийодтиронін (Т3). Тироніни утворюють комплекс із білком тиреоглобуліном, який депонується у колоїді фолікула щитовидної залози. Йод, що надходить в організм у фізіологічних кількостях, запобігає розвитку ендемічного зоба (пов'язаного з нестачею йоду в їжі); нормалізує розмір щитовидної залози у новонароджених, дітей та підлітків;а також впливає на показники співвідношення Т3/Т4, концентрацію тиреотропного гормону.Показання до застосуванняпрофілактика розвитку ендемічного зоба, зокрема при вагітності; профілактика рецидиву зобу після завершення курсу лікування зобу препаратами гормонів щитовидної залози або після його хірургічного видалення; лікування дифузного еутиреоїдного зоба у новонароджених, дітей, підлітків та дорослих пацієнтів молодого віку.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до йоду; виражений тиреотоксикоз; прихований тиреотоксикоз (при застосуванні доз, що перевищують 150 мкг/добу); герпетиформний дерматит; токсична аденома, вузловий зоб при застосуванні в дозах понад 300 мкг/добу (за винятком передопераційної терапії з метою блокади щитовидної залози); спадкові захворювання, пов'язані з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Калію йодид не слід приймати при гіпотиреозі, за винятком тих випадків, коли розвиток останнього спричинений вираженим дефіцитом йоду. Застосування препарату слід уникати при терапії радіоактивним йодом, наявності або підозрі на рак щитовидної залози. З обережністю: У пацієнтів із порушенням функції нирок.Вагітність та лактаціяУ період вагітності та грудного вигодовування потреба у йоді підвищується. Калію йодид призначають за показаннями у випадках, коли надходження йоду з їжею становить менше 150-300 мкг/сут. Препарат добре проникає через плаценту і може спричинити розвиток гіпотиреозу та зоба у плода. Йод також виділяється із грудним молоком. Тому в період вагітності та грудного вигодовування препарат слід застосовувати лише у рекомендованих дозах.Побічна діяПри застосуванні препарату за показаннями в дозах, що рекомендуються, виникнення побічних ефектів малоймовірне. Можуть спостерігатися алергічні реакції: рідко – шкірний висип, набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом антитиреоїдних лікарських засобів послаблює ефект йодиду калію (взаємно). Перхлорат та тіоціанат калію пригнічують поглинання йоду щитовидною залозою. Тиреотропний гормон покращує засвоєння йоду щитовидною залозою та стимулює вироблення її гормонів. Одночасний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (у тому числі каптоприлу, еналаприлу, лізиноприлу) підвищує ризик виникнення гіперкаліємії. Високі дози йоду у поєднанні з калійзберігаючими діуретиками можуть призводити до гіперкаліємії. Одночасна терапія йодом у високих дозах та препаратами літію сприяє розвитку зобу та гіпотиреозу. Калію йодид знижує захоплення щитовидною залозою 131I та 123I.Спосіб застосування та дозиДобову дозу препарату слід приймати внутрішньо в один прийом після їжі, запиваючи великою кількістю рідини. При застосуванні препарату у новонароджених та дітей до 3 років рекомендується розчинити таблетку у невеликій кількості (1 столова ложка) кип'яченої води кімнатної температури. Рекомендовані дози (у перерахунку на йод): Профілактика розвитку ендемічного зобу: новонароджені та діти: 100 мкг/добу; підлітки та дорослі: 100-200 мкг/добу; при вагітності та в період грудного вигодовування: 150-200 мкг/добу. Профілактика рецидиву зобу після завершення курсу лікування зобу препаратами гормонів щитовидної залози або після його хірургічного видалення: 100-200 мкг/добу. Лікування еутиреоїдного зоба: новонароджені, діти та підлітки: 100-200 мкг/добу; дорослі пацієнти молодого віку: 300-500 мкг/добу. Прийом препарату з профілактичною метою проводиться протягом, як правило, декількох місяців або років, за наявності показань довічно. Лікування зоба у новонароджених проводиться здебільшого протягом 2-4 тижнів; у дітей, підлітків та дорослих зазвичай потрібно 6-12 місяців, можливий тривалий прийом. Тривалість лікування визначається лікарем. особливі вказівки До початку лікування необхідно виключити злоякісне ураження щитовидної залози, гіпертиреоз або вузловий токсичний зоб. На тлі терапії препаратом у хворих з порушенням функції нирок можливий розвиток гіперкаліємії (необхідний періодичний контроль концентрації калію в крові). У зв'язку з наявністю у складі препарату лактози моногідрату, пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією, не повинні приймати препарат.ПередозуванняПри застосуванні препарату у дозі, що перевищує 150 мкг/добу, прихований гіпертиреоз може перейти у маніфестну форму. При тривалому застосуванні препарату в дозі, що перевищує 300 мкг/добу, можливий розвиток йод-індукованого гіпертиреозу (особливо у пацієнтів похилого віку, за наявності вузлового зоба або токсичної аденоми). Симптоми гострого передозування: забарвлення слизових оболонок у коричневий колір, рефлекторне блювання, біль у животі та діарея (можливо, мелена). У важких випадках можливий розвиток дегідратації та шоку. Лікування при гострому передозуванні: промивання шлунка, введення натрію тіосульфату, симптоматична терапія порушення водно-електролітного балансу, протишокова терапія. Хронічна передозування може призвести до розвитку феномену «йодизму»: «металевий» присмак у роті, набряк та запалення слизових оболонок (риніт, кон'юнктивіт, гастроентерит, бронхіт), вугровий висип, дерматит, набряк слинних залоз, лихо. Лікування при хронічному передозуванні: відміна препарату.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкатріамцинолон суспензія для ін'єкцій 1 мл суспензії для ін'єкцій містить: Діюча речовина: тріамцинолону ацетонід 40,00 мг допоміжні речовини: кармелозу натрію 6,30 мг, натрію хлорид 6,60 мг, бензиловий спирт 9,90 мг, полісорбат-80 0,40 мг, вода для ін'єкцій до 1,00 млОпис лікарської формиCуспензія білого кольору зі слабким запахом бензилового спирту може містити легко ресуспендовані білі або майже білі частинки, вільна від сторонніх включень.Фармакотерапевтична групаглюкокортикостероїд (ГКС)ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл При внутрішньом'язовому введенні 120 мг триамцинолону ацетоніду пікові концентрації у плазмі крові від 44 до 54 мкг/100 мл досягаються через 8-10 годин, через 72 години після введення концентрація у плазмі знижується до 8,9 мкг/100 мл. Через три дні після внутрішньосуглобового введення абсорбція тріамцинолону ацетоніду становила 58-67%. При порівнянні показників площі під кривою «концентрація-час» (AUC) при внутрішньосуглобовому та внутрішньом'язовому введенні відзначається повна абсорбція препарату. Метаболізм Як і преднізолон, тріамцинолон в основному метаболізується у печінці. Менше 15% препарату виводиться у незміненому вигляді нирками. Кортикостероїди для зовнішнього застосування після надшкірного всмоктування метаболізуються так само, як при системному застосуванні, тобто в основному в печінці. Виявлено три метаболіти триамцинолону, при цьому метаболічний профіль подібний за всіх трьох шляхів введення препарату. До метаболітів триамцинолону ацетоніду відносяться 6-бета-гідрокситріамцинолонаацетонід, 21-карбокси-6-бета-гідрокситріамцинолонаацетонід і 21-карбокситріамцинолона ацетонід. Виведення Фармакокінетичні клінічні дослідження не підтвердили, що місцеве застосування кортикостероїдів призводить до достатнього системного всмоктування, при якому можливе кількісне визначення препарату у грудному молоці. Системні кортикостероїди виділяються у грудне молоко у таких кількостях, що виникнення побічних ефектів у немовлят малоймовірне. При внутрішньом'язовому введенні 40 мг міченого тріамцинолону ацетоніду нирками виводилося 12,5% дози. Після прийому внутрішньо 32 мг тріамцинолону препарат виводився протягом 4 днів у одного пацієнта та протягом 5 днів – у іншого. Після одноразового внутрішньом'язового введення 80 мг триамцинолону ацетоніду його концентрація у сечі піддавалася визначенню протягом 7 днів у двох пацієнтів та 11 днів у одного пацієнта. При зовнішньому застосуванні кортикостероїди та їх неактивні метаболіти після системного всмоктування виводяться з жовчю у невеликих кількостях. При прийомі внутрішньо період напіввиведення (Т½) триамцинолону з плазми становить від 2 до більше 5 годин. З огляду на отримані результати, фармакокінетика тріамцинолону – дозозалежна. У групі, яка отримувала 5 мг/кг препарату, середній Т½ становив 85 хвилин, у групі, яка отримувала 10 мг/кг, – 88 хвилин. Загальний кліренс склав 61,6 л/год для групи, що отримувала 5 мг/кг, та 48,2 л/год – для групи, яка отримувала 10 мг/кг; ця відмінність було статистично значущим. Фармакокінетика триамцинолону та його фосфатного ефіру була досліджена після внутрішньовенного введення 5 мг/кг та 10 мг/кг. Третя група отримувала 80 мг тріамцинолону ацетоніду.ФармакодинамікаГКС, гальмує вивільнення інтерлейкіну-1, 2, гамма-інтерферону з лімфоцитів та макрофагів. Чинить протизапальну, протиалергічну, десенсибілізуючу, протишокову, антитоксичну та імунодепресивну дію. Пригнічує вивільнення гіпофізом адренокортикотропного гормону (АКТГ) та бета-ліпотропіну, але не знижує плазмову концентрацію бета-ендорфіну. Пригнічує секрецію тиреотропного гормону (ТТГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). Підвищує збудливість центральної нервової системи (ЦНС), знижує кількість лімфоцитів та еозинофілів, збільшує кількість еритроцитів (за рахунок посилення синтезу еритропоетинів). Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами, утворюючи комплекс, що проникає у ядро ​​клітини. Синтезована мРНК індукує утворення білків (у т. ч. ліпокортину), які опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та інгібує синтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесу запалення. Білковий обмін: зменшує кількість білка в плазмі крові (за рахунок глобулінів) з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках, посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Ліпідний обмін: підвищує синтез поліненасичених жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жирову тканину (накопичення жирової тканини переважно в області плечового пояса, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів зі шлунково-кишкового тракту, підвищує активність глюкозо-6-фосфатази в плазмі крові, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки в плазму крові, підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз у крові. Водно-електролітний обмін: затримує іони натрію та рідину в організмі, стимулює виведення іонів калію (мінералокортикостероїдна активність), знижує всмоктування іонів кальцію із шлунково-кишкового тракту, підвищує їхню ниркову екскрецію. Протизапальний ефект пов'язаний з пригніченням вивільнення еозинофілами медіаторів запалення, індукуванням утворення ліпокортину та зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту, зі зменшенням проникності капілярів, стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних). Протиалергічний ефект розвивається в результаті пригнічення синтезу та секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин та базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення кількості циркулюючих базофілів, придушення розвитку лімфоїдної та сполучної тканини, зниження кількості Т зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення При обструктивних захворюваннях легень дія ґрунтується, головним чином, на гальмуванні запальних процесів, пригніченні еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів та відкладення у слизовій оболонці бронхів циркулюючих імунних комплексів, а також гальмуванні ерозування та десквамації слизової оболонки. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок пригнічення або скорочення її продукції. Протишокова та антитоксична дія пов'язана з підвищенням артеріального тиску (за рахунок збільшення концентрації циркулюючих катехоламінів та відновлення чутливості до них адренорецепторів, а також вазоконстрикції), зниженням проникності судинної стінки, мембранопротективними властивостями, активацією ферментів печінки та метаболізму. Імунодепресивний ефект обумовлений гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкінів-1,2, гамма-інтерферону) з лімфоцитів та макрофагів. Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини. За протизапальною активністю тріамцинолон близький до гідрокортизону, тріамцинолону ацетонід у 6 разів активніший. Мінералокортикостероїдна активність низька.Показання до застосуванняСистемне лікування Як короткочасна додаткова терапія посттравматичного остеоартриту, синовіту, остеоартриту, ревматоїдного артриту, гострого та підгострого бурситу, епікондиліту, гострого неспецифічного теносиновіту, гострих нападів подагри, псоріатичного артриту артину, анкі; при загостреннях або як підтримуюча терапія системного червоного вовчаку, гострого ревматоїдного кардиту; пемфігоїд, тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), ексфоліативний дерматит, тяжкий псоріаз; виражені алергічні захворювання: алергічний риніт, бронхіальна астма, набряк Квінке, контактний дерматит, атопічний дерматит, алергічні реакції на лікарські засоби та сироватки, укуси комах; тяжкі хронічні алергічні та запальні захворювання органів зору: герпес, ірит, іридоцикліт, хоріоретиніт, дифузний задній увеїт, неврит очного нерва, симпатична офтальмія, запалення переднього сегмента; захворювання органів дихання: симптоматичний саркоїдоз, бериліоз, аспіраційна пневмонія. Місцеве лікування Внутрішньосуглобове або навколосуглобове введення та введення в піхву сухожилля як додаткова короткочасна терапія при синовіті, остеоартриті, ревматоїдному артриті, гострому та підгострому бурсіті, гострих нападах подагри, епікондиліті, гострому неспецифічному теносі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента препарату; гострі вірусні, бактеріальні, грибкові системні інфекції; глюкокортикостероїд-індукована проксимальна міопатія в анамнезі; введення у «нестабільні» суглоби; внутрішньовенне введення; внутрішньоочне введення; при внутрішньом'язовому застосуванні – ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура; проведення вакцинації під час лікування; дитячий вік до 12 років (внутрішньом'язове введення). Хронічна ниркова недостатність, гострий гломерулонефрит, хронічний нефрит, тромбофлебіт, тромбоемболія, остеопороз, екзантема, метастазуюча карцинома, міастенія gravis, цироз печінки, хронічна печінкова недостатність, гіпотиреоз, тиреотокси (активна або латентна фази), неспецифічний виразковий коліт з загрозою перфорації або абсцедування, безсоння, депресія, ейфорія, психоз або психоневроз, імунодефіцитні стани (в т. ч. СНІД або ВІЛ інфікування), прояви герпесу на слизовій оболонці, , нещодавно перенесене хірургічне втручання щодо створення анастомозу кишечника, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, декомпенсована хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія,гіперліпідемія, хронічні інфекційні захворювання, одночасне застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), вагітність, період грудного вигодовування у пацієнтів похилого віку.Вагітність та лактаціяДані щодо безпеки застосування препарату Кеналог 40 вагітними жінками відсутні. При тривалому застосуванні Кеналогу 40 вагітною жінкою не можна виключити порушення внутрішньоутробного розвитку плода. При застосуванні препарату наприкінці вагітності існує небезпека розвитку атрофії надниркових залоз плода. При застосуванні препарату під час вагітності (а також невагітних жінок дітородного віку) слід у кожному конкретному випадку оцінити передбачувану користь для жінки та можливий ризик для плода. ГКС при системному застосуванні проникають у материнське молоко, тому слід у кожному конкретному випадку оцінити передбачувану користь для жінки та можливий ризик для дитини. Протипоказаний у дитячий вік до 12 років (внутрішньом'язове введення). Дозування для підлітків старше 12 років визначається індивідуально та залежить від характеру захворювання, зазвичай варіюючи від 40 мг до 80 мг (1-2 мл препарату). Максимальна добова доза – 120 мг.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Для кожної групи частоти небажані ефекти вказані в порядку зменшення серйозності. Частота небажаних ефектів представлена ​​згідно з термінологією MedDRA. Часто Не часто Рідко Дуже рідко, частота невідома Лабораторні та інструментальні дані - Підвищення концентрації загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) та тригліцеридів у плазмі крові - - Порушення з боку серця - - - Порушення функції серця Порушення з боку крові та лімфатичної системи - - Гранулоцитоз, лімфопенія, моноцитопенія - Порушення з боку нервової системи - Головний біль, доброкачественна внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина мозку) - - Порушення з боку органу зору - Задня субкапсулярна катаракта, глаукома, пошкодження зорового нерва з набряком диска зорового нерва (у зв'язку з псевдо-пухлиною мозку) Нечіткість зорового сприйняття - Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Охриплість, подразнене сухе горло (після застосування кортико-стероїдів у формі інгаляторів) - Загострення туберкульозу легень - Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Сухість слизової оболонки ротової порожнини Виразка дванадцятипалої кишки (включаючи шлунково-кишкову кровотечу) - Ікота Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Вугровий висип, синці, екхімози, еритема обличчя, атрофія, гірсутизм, тривале загоєння ран, підвищене потовиділення, стрії, телеангіектазії, витончення шкіри - - Дерматит Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Міопатія, остеонекроз, остеопороз (втрата кісткової тканини найбільш виражена в перші 6 місяців лікування) - - - Порушення з боку ендокринної системи Затримка натрію, що призводить до гіпокаліємії, порушення (пригнічення) функції надниркових залоз, синдром Кушинга, уповільнення росту у дітей, цукровий діабет, гіпоглікемія - - - Порушення з боку обміну речовин та харчування - - Порфірія - Інфекційні та паразитарні захворювання - Кандидоз порожнини рота та глотки - Септичний некроз (особливо у пацієнтів із системним червоним вовчаком або ревматоїдним артритом) Загальні розлади та порушення у місці введення - - - Аваскулярний некроз, місцева зміна кольору шкіри, атрофія шкіри, ушкодження сухожиль при місцевому застосуванні Порушення з боку імунної системи - - - Алергічна реакція (включаючи шкірний висип, кропив'янку, свербіж шкіри, ангіо-невротичний набряк, бронхоспазм, зупинку дихання і анафілактичну реакцію). Порушення з боку статевих органів та молочної залози Порушення менструального циклу та вазомоторні симптоми - - Нерегулярний менструальний цикл, аменорея, постменопаузаль-на вагінальна кровотеча Порушення психіки - Седативний ефект, безсоння, зміни особистості, манія Галюцинації (виникають у перший або другий тиждень лікування), психоз (симптоми можуть варіювати у часі між шизофренією, манією або делірієм) - У разі виникнення тяжких небажаних ефектів лікування необхідно припинити. Передозування Симптоми: сплутаність свідомості, нудота, блювання, розлади сну, ейфорія, збудження, депресія, шлунково-кишкові кровотечі, носові кровотечі, луноподібна особа, артеріальна гіпертензія. При тривалому застосуванні та швидкій відміні препарату: пригнічення функції кори надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга. Лікування: у випадках передозування необхідно поступово знижувати дозу до відміни препарату Кеналог ®  40 та проводити симптоматичне лікування. Специфічного антидоту немає. Ефекти передозування можуть зберігатись кілька тижнів. Гемодіаліз неефективний.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування з НПЗЗ підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч та утворення виразок. Препарат Кеналог® 40 може підвищувати нирковий кліренс саліцилатів, тому на їх фоні концентрація саліцилатів у сироватці може знижуватися. З іншого боку, відміна терапії препаратом Кеналог 40 на фоні прийому високих доз саліцилатів може призвести до токсичної дії останніх. Слід дотримуватися особливої ​​обережності при одночасному призначенні кортикостероїдів та ацетилсаліцилової кислоти пацієнтам з гіпопротромбінемією. При одночасному застосуванні кортикостероїдів та кетоконазолу кліренс кортикостероїдів знижується, що призводить до посилення їх ефекту. Сироваткова концентрація ізоніазиду може знижуватися при одночасному застосуванні з кортикостероїдами. Одночасне застосування циклоспорину та кортикостероїдів призводить до посилення ефекту обох препаратів. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати виразність депресії, спричиненої ГКС, тому вони не показані для терапії даних побічних ефектів. При одночасному прийомі з контрацептивами для прийому внутрішньо Т½ кортикостероїдів може подовжуватися, їх ефект посилюватися, а частота побічних ефектів зростати. Ефективність препарату Кеналог® 40 може знизитись, якщо він вводиться одночасно з індукторами печінкових ферментів (рифампіцин, барбітурати, фенітоїн, карбамазепін, примідон, ефедрин та аміноглутетимід). ГКС знижують терапевтичний ефект гіпоглікемічних засобів, посилюють або зменшують дію антикоагулянтів. При одночасному застосуванні з амфотерицином і засобами, що вимивають іони калію з організму, глюкокортикостероїди можуть посилювати гіпокаліємію. Інгібітори ацетилхолінестерази та кортикостероїдів виявляють антагонізм при одночасному застосуванні. Комбіноване застосування кортикостероїдів та серцевих глікозидів може призводити до посилення токсичності останніх. Дія гормону росту (соматропіну) може послаблюватися під дією кортикостероїдів. Ефект недеполяризуючих міорелаксантів може посилюватись або зменшуватися під дією кортикостероїдів. При одночасному застосуванні кортикостероїдів з живими противірусними вакцинами та на фоні інших видів імунізації збільшується ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. При терапії кортикостероїдами можуть спостерігатися помилково-негативні результати тестів на наявність бактеріальної інфекції. Ризик розвитку гіпокаліємії може підвищуватися при одночасному застосуванні триамцинолону ацетоніду з симпатоміметиками та теофіліном, ці препарати знижують вміст калію у плазмі крові. При одночасному застосуванні з діуретиками може спостерігатися втрата калію. Гіпокаліємія посилює побічні ефекти серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A, включаючи препарати, що містять кобіцистат, очікується підвищення ризику розвитку системних побічних ефектів. Слід уникати застосування цієї комбінації, за винятком випадків, коли користь застосування перевищує ризик розвитку системних побічних ефектів кортикостероїдів. У цьому випадку слід забезпечити контроль стану пацієнтів щодо виявлення системних ефектів кортикостероїдів. Інгібітори протеази: одночасне застосування триамцинолону та інгібіторів протеази, таких як ритонавір та лопінавір, може збільшити сироваткові концентрації триамцинолону. Слід застосовувати з обережністю.Спосіб застосування та дозиПрепарат Кеналог ®  40 не призначений для внутрішньовенного, внутрішньошкірного, внутрішньоочного, епідурального та інтратекального застосування. Слід бути обережними також щодо ненавмисного внутрішньосудинного введення, перш за все в область обличчя, шкіри голови, а також у сідницю. Перед застосуванням вміст ампули збовтати та переконатися у відсутності частинок або конгломератів. Вміст ампули стерильний! При тривалому застосуванні відміну препарату Кеналог ®  40 слід проводити поступово. Системне лікування (внутрішньом'язове введення) Дозування для дорослих та підлітків старше 12 років визначається індивідуально та залежить від характеру захворювання, зазвичай варіюючи від 40 мг до 80 мг (1-2 мл препарату). Максимальна добова доза – 120 мг. Препарат Кеналог ®  40 вводять шляхом повільної глибокої внутрішньом'язової ін'єкції в область сідниці, використовуючи голку завдовжки не менше 3,8 см. Після ін'єкції слід на 1-2 хвилини щільно притиснути стерильну серветку до місця введення препарату. Для лікування сінної лихоманки та інших сезонних алергічних захворювань зазвичай достатньо однієї ін'єкції препарату Кеналог ®  40 (40-60 мг) під час сезону цвітіння. При необхідності застосування декількох ін'єкцій слід дотримуватись інтервалу між введеннями не менше 4 тижнів. Місцеве лікування а) При внутрішньосуглобовому введенні доза препарату Кеналог ®  40 визначається розмірами суглоба та тяжкістю симптомів. Зазвичай для дорослих та дітей старше 12 років (див. розділ «Протипоказання») слід застосовувати такі дози препарату: Дрібні суглоби (наприклад, фаланги пальців рук та ніг) до 10 мг Суглоби середнього розміру (наприклад, плечовий, ліктьовий) 20 мг Великі суглоби (наприклад, кульшовий, колінний) 20-40 мг При ураженні кількох суглобів загальна доза може становити до 80 мг. При надмірній кількості синовіальної рідини її слід видалити за допомогою шприца, щоб уникнути розведення препарату. Для забезпечення більш швидкого усунення симптомів препарат можна вводити в комбінації з місцевим анестетиком (що не містить судинозвужувального препарату). Ін'єкції слід проводити так, щоб уникнути створення депо препарату у підшкірній жировій тканині. При ін'єкціях слід дотримуватися умов найсуворішої асептики. Перед проведенням внутрішньосуглобової ін'єкції ділянку шкіри готують як перед проведенням хірургічного втручання. Повторно застосовувати препарат слід не раніше ніж через 2 тижні. б) При внутрішньоосередковому введенні при малих вогнищах ураження: запаленнях суглобової сумки (бурситах), періоститах дорослим і дітям віком старше 12 років залежно від величини та локалізації поразок, що піддаються лікуванню, вводять до 10 мг препарату і при ураженнях великого розміру – від 10 мг 40 мг препарату, розбавляють 0,9% розчином натрію хлориду і віялоподібно вводять в область, що характеризується найбільшою хворобливістю. Слід уникати створення великих препаратів депо. Препарат Кеналог ®  40 можна змішувати з місцевим анестетиком. Повторно застосовувати препарат слід не раніше ніж через 2 тижні. в) При введенні в область шкірних уражень 1 мл препарату Кеналог 40  у концентрації 40 мг/мл розбавляють місцевим анестетиком, що не містить судинозвужувальної речовини, і перемішують у шприці. Ін'єкцію проводять горизонтально в область між шкірою та підшкірним шаром для забезпечення анестезії інфільтрату. Як орієнтовна доза рекомендується 1 мг препарату Кеналог ®  40 на 1 см 2 поверхні шкірного ураження. При лікуванні кількох вогнищ ураження в один прийом добова доза препарату Кеналог ®  40 дорослим не повинна перевищувати 30 мг, а дітям (див. розділ «Протипоказання») – 10 мг. При келоїдних рубцях препарат Кеналог ® 40 можна без розведення безпосередньо вводити тканину рубця, не вводити підшкірно. Повторно застосовувати препарат слід не раніше ніж через 2 тижні.ПередозуванняСимптоми: сплутаність свідомості, нудота, блювання, розлади сну, ейфорія, збудження, депресія, шлунково-кишкові кровотечі, носові кровотечі, луноподібна особа, артеріальна гіпертензія. При тривалому застосуванні та швидкій відміні препарату: пригнічення функції кори надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга. Лікування: у випадках передозування необхідно поступово знижувати дозу до відміни препарату Кеналог 40 та проводити симптоматичне лікування. Специфічного антидоту немає. Ефекти передозування можуть зберігатись кілька тижнів. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Кеналог® 40 не призначений для внутрішньовенного, внутрішньошкірного, внутрішньоочного, епідурального та інтратекального застосування. Серйозні небажані явища були виявлені при епідуральному та інтратекальному способах введення. Для попередження атрофії тканин у місці внутрішньом'язової ін'єкції слід вводити препарат Кеналог 40 глибоко в сідничний м'яз. Препарат Кеналог® 40 має терапевтичний ефект протягом тривалого часу після введення, однак він не призначений для застосування в екстрених ситуаціях. При місцевому застосуванні препарату необхідно оцінити його сумісність з місцевими анестетиками, що одночасно вводяться. Допускається змішування з рівним обсягом розчинів місцевих анестетиків (1% розчин прокаїну або 1% розчин лідокаїну) у шприці, але не в ампулі. До початку та під час терапії кортикостероїдами необхідно контролювати загальний аналіз крові, глікемію, вміст електролітів у плазмі крові. При тривалому застосуванні кортикостероїдів зростає ризик розвитку субкапсулярної катаракти та глаукоми, іноді з пошкодженням очного нерва. Може також збільшити частоту розвитку вторинних інфекцій очей. Необхідно дослідження синовіальної рідини у кожному суглобі для виключення септичного процесу. Значне посилення болю, що супроводжується місцевим набряком, подальшим обмеженням рухливості суглоба, лихоманкою та нездужанням, дає підстави припустити розвиток септичного артриту. Якщо сепсис підтверджується, потрібне проведення відповідної антимікробної терапії. При терапії під час інтеркурентних інфекцій, септичних станів, туберкульозі одночасно проводять лікування антибіотиками. Не слід вводити в «нестабільні» суглоби, в область ахіллового сухожилля (ризик розриву). Вакцинація живими вірусними вакцинами протипоказана під час терапії кортикостероїдами. Імунізація вбитими вірусними або бактеріальними вакцинами на фоні застосування кортикостероїдів не забезпечує очікуване зростання кількості антитіл і не дає очікуваний захисний ефект. Тому подібні препарати не слід призначати за 8 тижнів до та протягом 2 тижнів після вакцинації. У пацієнтів, які не хворіли на вітряну віспу та отримують лікування кортикостероїдами, зростає ризик захворювання на вітряну віспу або герпетичну інфекцію при випадковому контакті з інфікованими особами. У разі рекомендується пасивна імунізація. Обережність необхідна у пацієнтів після хірургічних втручань та переломів кісток, оскільки кортикостероїди можуть уповільнювати загоєння ран та переломів у зв'язку з посиленням виведення іонів кальцію з організму. Дія кортикостероїдів посилюється у пацієнтів з цирозом печінки або гіпотиреозом. Застосування Кеналогу 40 може змінювати показники тестів на гіперчутливість. ГКС можуть маскувати деякі ознаки наявних інфекційних захворювань, а також виникнення інфекції в процесі лікування. При їх застосуванні можуть спостерігатися зниження імунітету та ослаблення процесу локалізації інфекції. Застосування кортикостероїдів може спровокувати погіршення стану та посилення міграції личинок у пацієнтів зі стронгілоїдозом, що може призвести до тяжкого ентероколіту та летального результату внаслідок грамнегативної септицемії. При застосуванні кортикостероїдів (особливо високих та середніх доз гідрокортизону та кортизолу) можуть спостерігатися підвищення артеріального тиску, затримка рідини та солей, посилене виведення іонів калію. Хоча ці явища менш виражені при призначенні синтетичних кортикостероїдів (таких як препарат Кеналог® 40), проте можуть знадобитися обмеження солі в їжі та додатковий прийом препаратів калію. При тривалому застосуванні препарату слід забезпечити достатнє споживання білкової їжі, необхідної підтримки азотного балансу організму. За наявності у пацієнта виразкової хвороби шлунка її загострення на фоні лікування кортикостероїдами може бути безсимптомним до моменту прободіння виразки або початку кровотечі. Враховуючи також той факт, що кортикостероїди при тривалому застосуванні викликають підвищену кислотність шлункового соку, що може призвести до утворення виразки шлунка, слід призначити відповідну схему лікування виразкової хвороби. У дітей у період зростання кортикостероїдів повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря. Можуть спостерігатися порушення менструального циклу та вагінальні кровотечі у жінок у постклімактеричному періоді. Слід зазначити ймовірність їх розвитку у жінок, однак це не повинно обмежувати лікаря під час проведення необхідного обстеження залежно від показань. У зв'язку з ризиком розвитку тяжких алергічних реакцій (аж до анафілактичного шоку) на тлі парентерального введення кортикостероїдів, слід дотримуватися особливої ​​обережності при лікуванні пацієнтів з алергією в анамнезі. Порушення зору Можлива поява порушення зору при системному та місцевому застосуванні кортикостероїдів. З появою нечіткості зорового сприйняття або інших порушень зору слід розглянути можливість консультації офтальмолога, щоб виключити такі причини, як катаракта, глаукома або рідкісні захворювання, наприклад, центральна серозна хоріоретинопатія (CSCR), про які повідомлялося після системного та місцевого застосування кортикостероїдів. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Кеналог® 40 містить бензиловий спирт (9,90 мг/мл), здатний викликати серйозні побічні реакції (зокрема з летальним наслідком), особливо у дітей. Це слід враховувати при призначенні пацієнтам (особливо дітям) високих доз препарату Кеналог 40 та тривалих курсів лікування. Застосування при хронічних захворюваннях: Застосовувати з обережністю пацієнтам із хронічною нирковою недостатністю, хронічним нефритом, цирозом печінки, хронічною печінковою недостатністю, цукровим діабетом, гастритом, хронічними інфекційними захворюваннями та пацієнтам похилого віку. Вплив на керування транспортними засобами: Спеціальних досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилося. Однак у період лікування слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами, механізмами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій у зв'язку з можливістю розвитку небажаних реакцій з боку нервової системи.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія – 1 амп. (1 мл): Активна речовина – тріамцинолону ацетонід – 40 мг; допоміжні речовини: бензиловий спирт 9,9 мг; натрію хлорид 66 мг; кармелозу натрію 6,3 мг; полісорбат 800,4 мг; хлористоводнева кислота до рН 6,15; натрію гідроксид до рН 6,15; вода для ін'єкцій до 1мл. По 5 ампул (1 мл) у лоток. 1 лоток разом із інструкцією із застосування поміщений у картонну пачку.Опис лікарської формиСуспензія білого кольору із слабким запахом бензилового спирту.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд.ФармакокінетикаПри внутрішньом'язовому введенні повільно, але абсорбується. Зв'язок із білками плазми – 40%. Метаболізується в печінці шляхом 6-бета-гідроксилювання до неактивних метаболітів; Частковий метаболізм здійснюється у нирках. Виводиться нирками у вигляді неактивних продуктів перетворення. Після внутрішньом'язового введення максимум ефекту спостерігається через 24-48 год, тривалість дії при внутрішньом'язовому введенні - 1-6 тижнів, порожнину суглоба - кілька тижнів.ФармакодинамікаГлюкокортикостероїд (ГКС), гальмує вивільнення інтерлейкіну-1,2,гамма-інтерферону з лімфоцитів та макрофагів. Чинить протизапальну, протиалергічну, десенсибілізуючу, протишокову, антитоксичну та імунодепресивну дію. Пригнічує вивільнення гіпофізом адренокортикотропного гормону та бета-ліпотропіну, але не знижує рівень циркулюючого бета-ендорфіну. Пригнічує секрецію тиреотропного гормону та фолікулостимулюючого гормону. Підвищує збудливість центральної нервової системи, знижує кількість лімфоцитів та еозинофілів, збільшує кількість еритроцитів (за рахунок посилення вироблення еритропоетинів). Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами, утворюючи комплекс, що проникає у ядро ​​клітини. Синтезована мРНК індукує утворення білків (в т.ч. ліпокортину), що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та інгібує синтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесу запалення. Білковий обмін: зменшує кількість білка в плазмі (за рахунок глобулінів) з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках; посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Ліпідний обмін: підвищує синтез поліненасичених жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру переважно в області плечового поясу, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту; підвищує активність глкжозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки до крові; підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази. та синтез амінотрансфераз, що призводять до активації глюконеогенезу. Водно-електролітний обмін: затримує іони натрію та воду в організмі, стимулює виведення іонів калію (мінералокортикостероїдна активність), знижує абсорбцію іонів кальцію зі шлунково-кишкового тракту, підвищує їхню ниркову екскрецію. Протизапальний ефект пов'язаний із пригніченням вивільнення еозинофілами медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних). Протиалергічний ефект розвивається в результаті придушення синтезу і секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин і базофілів гістаміну та ін. клітин, зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення. При обструктивних захворюваннях дихальних шляхів дія ґрунтується, головним чином, на гальмуванні запальних процесів, пригніченні еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів та відкладення у слизовій оболонці бронхів циркулюючих імунних комплексів, а також гальмуванні ерозування та десквамації.Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок пригнічення або скорочення її продукції. Протишокова та антитоксична дія пов'язана з підвищенням артеріального тиску (за рахунок збільшення концентрації циркулюючих катехоламінів та відновленням чутливості до них адренорецепторів, а також вазоконстрикції), зниженням проникності судинної стінки, мембранопротективними властивостями, активацією ферментів печінки та метаболізму. Імунодепресивний ефект обумовлений гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкінів-1,2; гамма-інтерферону) з лімфоцитів та макрофагів. Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини. За протизапальною активністю тріамцинолон близький до гідрокортизону, тріамцинолону ацетонід у 6 разів активніший. Мінералокортикостероїдна активність низька.Показання до застосуванняСистемне лікування Як короткочасна додаткова терапія посттравматичного остеоартриту, синовіту, остеоартриту, ревматоїдного артриту, гострого і підсотрого бурситу, епікондиліту, гострого неспецифічного теносиновіту, гострих нападів подагри, псоріатичного артриту артриту, псоріатичного артриту артриту, псоріатичного артриту. При загостреннях або як підтримуюча терапія системного червоного вовчаку, гострого ревматоїдного кардиту. Пемфігоїд, важка мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонса), ексфоліативний дерматит, важкий псоріаз. Виражені алергічні захворювання: алергічний риніт, бронхіальна астма, набряк Квінке, контактний дерматит, атопічний дерматит, алергічні реакції на лікарські засоби та сироватки, укуси комах. Тяжкі хронічні алергічні та запальні захворювання органів зору: герпес, ірит, іридоцикліт, хоріоретиніт, дифузний, задній увеїт, неврит очного нерва, симпатична офтальмія, запалення переднього сегмента. Захворювання дихальних органів: симптоматичний саркоїдоз, бериліоз, аспіраційна пневмонія. Гематологічні захворювання: набута аутоімунна анемія. Онкологічні захворювання: паліативне лікування лейкемії та лейкозу у дорослих; гостра лейкемія в дітей віком. При набряках: для посилення діурезу та лікування протеїнурії при нефротичному ідіопатичному синдромі без уремії або нефротичному синдромі, обумовленому системним червоним вовчаком. Місцеве лікування Внутрішньосуглобове або навколосуглобове введення та введення в піхву сухожилля як додаткова короткочасна терапія при синовіті, остеоартриті, ревматоїдному артриті, гострому та підгострому бурсіті, гострих нападах подагри, епікондиліті, гострому неспецифічному теносі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента препарату; гострі вірусні, бактеріальні, грибкові системні інфекції; при внутрішньом'язовому застосуванні – ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура; дитячий вік до 6 років (внутрішньом'язове введення). З обережністю: Хронічна ниркова недостатність, гострий гломерулонефрит; хронічний нефрит; тромбофлебіт; тромбоемболія; остеопороз; екзантема; метастазуюча карцинома; міастенія гравіс; цироз печінки; хронічна печінкова недостатність, гіпотиреоз, тиреотоксикоз, хвороба Іценко-Кушинга, цукровий діабет, езофагіт, гастрит, виразкова хвороба шлунка (активна або латентна фази); неспецифічний виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, безсоння, депресія, ейфорія, психоз або психоневроз, імунодефіцитні стани (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфікування), прояви герпесу на слизовій оболонці очей; абсцес, дивертикуліт, нещодавно перенесена операція щодо створення анастомозу кишечника; недавно перенесений інфаркт міокарда, декомпенсована хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія); вагітність,період, годування груддю; літній вік.Вагітність та лактаціяДані щодо безпеки застосування препарату Кеналог вагітними жінками відсутні. При тривалому застосуванні Кеналогу вагітною жінкою не можна виключити порушення внутрішньоутробного розвитку плода. При застосуванні препарату наприкінці вагітності існує небезпека розвитку атрофії надниркових залоз плода. При застосуванні препарату під час вагітності (а також жінками дітородного віку поза вагітністю) слід у кожному конкретному випадку порівняти передбачувану користь для жінки та можливий ризик для дитини. ГКС при системному застосуванні проникають у материнське молоко, тому слід у кожному конкретному випадку зіставити передбачувану користь для жінки та можливий ризик для дитини.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів залежить від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення. З боку ендокринної системи: порушення менструального циклу (дисменорея, аменорея), зниження толерантності до глюкози, глюкозурія, стероїдний цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, підвищення потреби в інсуліну або пероральних цукрознижувальних препаратів при наявності -Кушинга (місяцеподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску, м'язова слабкість, стрії), затримка статевого розвитку у дітей. З боку травної системи: панкреатит, ерозивний езофагіт, виразка з можливими кровотечами та перфорацією, метеоризм. З боку серцево-судинної системи: аритмії, брадикардії (до зупинки серця); розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення виразності серцевої недостатності, зміни на ЕКГ, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, некротизуючий ангіїт, гіперкоагуляція, тромбоемболія, тромбофлебіт. З боку нервової системи: підвищення внутрішньочерепного тиску, псевдопухлина мозку, судоми, запаморочення, біль голови, безсоння, парестезія, погіршення перебігу психіатричних захворювань, депресія (іноді тяжка), ейфорія, перепади настрою, психози, зміна особистості. З боку органів чуття: раптова втрата зору (можливе відкладення кристалів препарату в камерах ока), задня субкапсулярна катаракта, глаукома, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим пошкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, . З боку обміну речовин: гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний азотистий баланс, затримка рідини та натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємія. З боку опорно-рухового апарату: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей, остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожилля м'язів, стероїдна міопатія, зниження м'язової маси (атрофія). З боку шкірних покривів та слизових оболонок: петехії, екхімози, гіпер- або гіпопігментація, схильність до розвитку піодермії та кандидозів, гірсутизм, уповільнене загоєння ран, стоншення шкіри, стероїдні вугри, стрії, еритевол в області обличчя; шкіри. Алергічні реакції: генералізовані (шкірні висипання, свербіж, анафілактичний шок), місцеві алергічні реакції. Загальні: розвиток або загострення інфекцій, лейкоцитурія, синдром "скасування" після різкого припинення використання препарату. У місці введення: печіння, оніміння, біль, поколювання, інфекції (стерильний абсцес), некроз навколишніх тканин, утворення рубців у місці ін'єкції, атрофія шкіри та підшкірної клітковини при внутрішньом'язовому введенні (особливо небезпечне введення в дельтоподібний м'яз).Взаємодія з лікарськими засобамиСполучене застосування з нестероїдними протизапальними засобами підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч та утворення виразок. Кеналог може підвищувати нирковий кліренс саліцилатів, тому на їх фоні концентрація саліцилатів у сироватці може знижуватися. З іншого боку, відміна терапії препаратом Кеналог на фоні прийому високих доз саліцилатів може призвести до токсичної дії останніх. Слід дотримуватися особливої ​​обережності при одночасному призначенні кортикостероїдів та ацетилсаліцилової кислоти пацієнтам з гіпопротромбінемією. При сумісному застосуванні кортикостероїдів та кетоконазолу кліренс кортикостероїдів знижується, що призводить до посилення їх ефекту. Сироваткова концентрація ізоніазиду може знижуватися при його застосуванні разом із кортикостероїдами. Одночасне застосування циклоспорину та кортикостероїдів призводить до посилення ефекту одих препаратів. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати вираженість депресії, спричиненої ГКС, тому вони не показані для терапії даних побічних ефектів. При одночасному прийомі з пероральними контрацептивами період напіввиведення кортикостероїдів може подовжуватися, їх ефект посилюватися, а частота побічних ефектів зростатиме. Ефективність препарату Кеналог може знизитись, якщо він вводиться одночасно з індукторами печінкових ферментів (рифампіцин, барбітурати, фенітоїн, карбамазепін, примідон, ефедрин та аміноглутетимід). ГКС знижують терапевтичний ефект протидіабетичних засобів, посилюють чи послаблюють дію антикоагулянтів. При одночасному призначенні амфотерицину і засобів, що вимивають калій з організму, глюкокортикостероїди можуть посилювати гіпокаліємію. Інгібітори ацетилхолінестерази та кортикостероїдів виявляють антагонізм при спільному застосуванні. Комбіноване застосування кортикостероїдів та препаратів наперстянки може призводити до посилення токсичності останніх. Дія гормону росту може послаблюватися під дією кортикостероїдів. Ефект недеполяризуючих міорелаксантів може посилюватись або послаблюватися під дією кортикостероїдів. При одночасному застосуванні кортикостероїдів з живими противірусними вакцинами та на тлі інших видів імунізацій збільшується ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. При терапії кортикостероїдами можуть спостерігатися помилково-негативні результати тестів на наявність бактеріальної інфекції.Спосіб застосування та дозиПрепарат не призначений для внутрішньовенного, внутрішньошкірного, внутрішньоочного, епідурального та інтратекального застосування. Слід бути обережними також щодо ненавмисного внутрішньосудинного введення, перш за все в область лівої сторони обличчя, шкіри голови, а також у сідницю. Перед застосуванням вміст ампули струсити та переконатися у відсутності частинок або конгломератів. При тривалому застосуванні скасування препарату слід проводити поступово. Системне лікування (внутрішньом'язове введення) Дозування для дорослих та підлітків старше 12 років визначається індивідуально та залежить від характеру захворювання, зазвичай варіюючи від 40 мг до 80 мг (1 – 2 мл препарату). Препарат вводять шляхом повільної глибокої внутрішньом'язової ін'єкції в ділянку сідниці, використовуючи голку завдовжки не менше 3,8 см. Після ін'єкції слід на 1-2 хвилини щільно притиснути стерильну серветку до місця введення препарату. Для лікування сінної лихоманки та інших сезонних алергічних захворювань зазвичай достатньо однієї ін'єкції препарату (40-100 мг) під час сезону цвітіння. При необхідності декількох ін'єкцій слід дотримуватись інтервалу між введеннями не менше 4 тижнів. Дітям 6-12 років: початкова доза – 40 мг, з повторенням ін'єкції через 4 тижні у міру потреби. Місцеве лікування а) При внутрішньосуглобовому введенні доза визначається розмірами суглоба та тяжкістю симптомів. Зазвичай для дорослих та дітей старше 12 років (див. Протипоказання) використовуються такі дози препарату: Дрібні суглоби (наприклад, фаланги пальців рук та ніг) до 10 мг Суглоби середнього розміру (наприклад, плечовий, ліктьовий) 20 мг Великі суглоби (наприклад, кульшовий, колінний) 20-40 мг При ураженні кількох суглобів загальна доза може становити до 80 мг. При надмірній кількості синовіальної рідини її слід видалити за допомогою шприца, щоб уникнути розведення препарату. Для забезпечення більш швидкого усунення симптомів препарат можна вводити в комбінації з місцевим анестетиком (що не містить судинозвужувального препарату). Ін'єкції слід проводити так, щоб уникнути створення депо препарату у підшкірній жировій тканині. При ін'єкціях слід дотримуватися умов найсуворішої асептики. Перед проведенням внутрішньосуглобової ін'єкції ділянку шкіри готують, як перед проведенням хірургічних операцій. Повторно застосовувати препарат слід не раніше ніж через 2 тижні. б) При внутрішньоосередковому введенні при малих вогнищах ураження: запаленнях суглобової сумки (бурситах), періоститах дорослим і дітям віком старше 12 років залежно від величини та локалізації поразок, що піддаються лікуванню, вводять до 10 мг препарату і при ураженнях великого розміру - від 10 до 10 мг препарату, розбавляють фізіологічним розчином хлориду натрію і віялоподібно вводять в область, що характеризується найбільшою хворобливістю. Слід уникати створення великих препаратів депо. Кеналог можна змішувати з місцевим анестетиком. Повторно застосовувати препарат слід не раніше ніж через два тижні. в) При введенні в область шкірних уражень 1 мл препарату в концентрації 40 мг/мл розбавляють місцевим анестетиком, що не містить судинозвужувальної речовини, і перемішують у шприці. Ін'єкцію проводять горизонтально в область між шкірою та підшкірним шаром для забезпечення анестезії інфільтрату. Як орієнтовна доза рекомендується 1 мг препарату на 1 см3 поверхні шкірного ураження. При лікуванні кількох вогнищ ураження за один прийом добова доза препарату дорослим має перевищувати 30 мг, а дітям (див. Протипоказання) - 10 мг. При келоїдних рубцях препарат можна без розведення безпосередньо вводити у тканину рубця; не вводити підшкірно. Повторно застосовувати препарат слід не раніше ніж через 2 тижні.ПередозуванняСимптоми: сплутаність свідомості, нудота, блювання, розлади сну, ейфорія, збудження, депресія, шлунково-кишкові кровотечі, носові кровотечі, луноподібна особа, артеріальна гіпертензія. При тривалому застосуванні та швидкій відміні препарату – пригнічення функції кори надниркових залоз, синдром Кушинга. У випадках передозування необхідно знижувати дозу до поступового відміни препарату та проводити симптоматичне лікування. Специфічного антидоту немає. Ефекти передозування можуть зберігатись кілька тижнів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не призначений для внутрішньовенного, внутрішньошкірного, внутрішньоочного, епідурального та інтратекального застосування. Серйозні небажані явища були виявлені при епідуральному та інтратекальному способах введення. Для попередження атрофії тканин у місці внутрішньом'язової ін'єкції слід водити препарат глибоко в сідничний м'яз. Препарат має терапевтичний ефект протягом тривалого часу після введення, однак він не призначений для застосування в екстрених ситуаціях. При місцевому застосуванні препарату необхідно оцінити його сумісність з місцевими анестетиками, що одночасно вводяться. Допускається змішування з рівним обсягом розчинів місцевих анестетиків (1% розчин прокаїну або 1% розчин лідокаїну) у шприці, але не в ампулі. До початку та під час кортикостероїдів терапії необхідно контролювати загальний аналіз крові, глікемію, вміст електролітів у плазмі крові. При тривалому застосуванні кортикостероїдів зростає ризик розвитку субкапсульної катаракти та глаукоми, іноді з пошкодженням очного нерва. Може також збільшити частоту вторинних інфекцій очей. Необхідно дослідження синовіальної рідини у кожному суглобі для виключення септичного процесу. Значне посилення болю, що супроводжується місцевим набряком, подальшим обмеженням рухливості суглоба, лихоманкою та нездужанням, дає підстави припустити розвиток септичного артриту. Якщо сепсис підтверджується, потрібне проведення відповідної антимікробної терапії. При терапії під час інтеркурентних інфекцій, септичних станів, туберкульозі одночасно проводять лікування антибіотиками. Не слід вводити в "нестабільні" суглоби, в область ахіллового сухожилля (ризик розриву). Вакцинація живими вірусними вакцинами протипоказана протягом терапії кортикостероїдами. Імунізація вбитими вірусними або бактеріальними вакцинами на фоні застосування кортикостероїдів не забезпечує очікуване зростання кількості антитіл і не дає очікуваний захисний ефект. Тому подібні препарати не слід призначати за 8 тижнів до та протягом 2 тижнів після вакцинації. У хворих, які не хворіли на вітряну віспу та отримують лікування кортикостероїдами, зростає ризик захворювання на вітряну віспу або герпетичну інфекцію при випадковому контакті з інфікованими особами. У разі рекомендується пасивна імунізація. Обережність необхідна у хворих після операцій та переломів кісток, оскільки глюкокортикостероїди можуть уповільнювати загоєння ран та переломів у зв'язку з посиленням виведення кальцію з організму. Дія кортикостероїдів посилюється у хворих з цирозом печінки або гіпотиреозом. Застосування Кеналогу може змінювати показники тестів на гіперчутливість. ГКС можуть маскувати деякі ознаки наявних інфекційних захворювань, а також виникнення інфекції в процесі лікування. При їх прийомі можуть спостерігатися зниження імунітету та ослаблення процесу локалізації інфекції. Застосування кортикостероїдів може спровокувати погіршення стану та посилення міграції личинок у хворих на стронгілоїдоз, що може призвести до важкого ентероколіту та летального результату внаслідок грамнегативної септицемії. При застосуванні кортикостероїдів (особливо високих та середніх доз гідрокортизону та кортизолу) можуть спостерігатися підвищення артеріального тиску, затримка рідини та солей, посилене виведення калію. Хоча ці явища менш виражені при призначенні синтетичних глюкокортикоїдів (таких як препарат Кеналог), проте, можуть знадобитися обмеження солі в їжі та додатковий прийом препаратів калію. При тривалому застосуванні препарату слід забезпечити достатнє споживання білкової їжі, необхідної підтримки азотного балансу організму. За наявності у пацієнта виразкової хвороби шлунка її загострення на фоні лікування кортикостероїдами може бути безсимптомним до моменту прободіння виразки або початку кровотечі. Враховуючи також той факт, що кортикостероїди при тривалому застосуванні викликають підвищену кислотність шлункового соку, що може призвести до утворення виразки шлунка, слід призначити відповідну схему лікування виразкової хвороби. У дітей у період зростання кортикостероїдів повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря. При лікуванні глюкокортикостероїдами можуть спостерігатися порушення менструального циклу. У зв'язку з ризиком розвитку тяжких алергічних реакцій (аж до анафілактичного шоку) на тлі парентерального введення кортикостероїдів, слід дотримуватися особливої ​​обережності при лікуванні пацієнтів з алергіями в анамнезі. Препарат містить бензиловий спирт, здатний викликати серйозні побічні реакції (у тому числі з летальним кінцем), особливо у дітей. Це слід враховувати при призначенні пацієнтам (особливо дітям) високих доз препарату Кеналог та тривалих курсів лікування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від водіння автотранспорту та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. діюча речовина: менотропіни: лютеїнізуючий гормон (ЛГ) 75 ME та 150 ME, фолікулостимулюючий гормон (ФСГ) 75 ME та 150 ME; допоміжні речовини: маннітол 30,0 мг, сахароза 10,0 мг, натрію безводний гідрофосфат 1,42 мг, метіонін 0,2 мг, полісорбат 20 (твін-20) 0,2 мг, фосфорна кислота qs, натрію гідроксид qs Розчинник - 1 амп. натрію хлорид 9 мг, вода до 1 мл. Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньом'язового та підшкірного введення, 75 ME ЛГ+75 ME ФСГ та 150 ME ЛГ+150 ME ФСГ. По 75 ME ЛГ + 75 ME ФСГ або 150 ME ЛГ + 150 ME ФСГ ліофілізату у флакон прозорого безбарвного нейтрального скла номінальним об'ємом 2 мл, закупорений гумовою пробкою, алюмінієвим ковпачком та пластиковою кришечкою. Розчинник - 1 мл ампулу темного нейтрального скла номінальним об'ємом 1 мл. Один флакон з ліофілізатом і одну ампулу з розчинником упаковують у пластикову контурну коміркову упаковку, яку поміщають у картонну пачку разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиЛіофілізована маса чи порошок білого кольору. Розчинник: прозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаГонадотропіни та інші стимулятори овуляції.ФармакокінетикаБуло встановлено фармакокінетичний профіль ФСГ, що входить до складу чМГ. Абсорбція та розподіл Максимальна концентрація (Сmах) ФСГ у плазмі досягається протягом 7 годин після підшкірного (п/к) або внутрішньом'язового (в/м) введення. Об'єм розподілу, який визначається у здорових жінок-добровольців зі зниженою кількістю рецепторів, після введення повторних доз 150 ME протягом 7 днів становить 8,9±3,5 МО/л при підшкірному введенні та 8,5±3,2 МО/ л при внутрішньом'язовому введенні. Виведення Період напіввиведення при повторному внутрішньовенному введенні становить 30±11 год і 27±9 годин при повторному внутрішньом'язовому введенні. Виводиться переважно нирками. Криві залежності концентрації ЛГ від часу вказують на збільшення концентрації ЛГ після введення чМГ, проте для фармакокінетичного аналізу отриманих даних недостатньо. Вивчення фармакокінетики чМГ у пацієнтів із порушенням функції печінки та нирок не проводилося.ФармакодинамікаДіючою речовиною препарату ХуМоГ є людський менопаузальний гонадотропін (чМГ) високого ступеня очищення, що отримується із сечі жінок у період постменопаузи. Препарат містить ЛГ та ФСГ у співвідношенні 1:1. Органами-мішенями для гормональної дії чМГ у жінок є яєчники, у чоловіків – яєчка. ЧМГ стимулює гаметогенез та синтез статевих гормонів. ЧМГ стимулює зростання та дозрівання фолікулів у яєчниках, підвищує концентрацію естрогенів, стимулює проліферацію ендометрію. Лікування зазвичай поєднується із введенням препаратів людського хоріонічного гонадотропіну (чХГ) для індукції остаточного дозрівання фолікулів та настання овуляції. У чоловіків стимулює сперматогенез (за рахунок активації синтезу білків, що зв'язують андрогени у насіннєвих канальцях та клітинах Сертолі), активує вироблення тестостерону.Показання до застосуванняУ жінок; ановуляція (включаючи синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) при неефективності терапії кломіфеном); контрольована гіперстимуляція яєчників з метою індукції зростання множинних фолікулів при проведенні наступних допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ): екстракорпоральне запліднення з переносом ембріона (ЕКО/ПЕ), перенесення гамет у маткову трубу (ГІФТ) та інтрацит У чоловіків: стимуляція сперматогенезу при азооспермії або олігоастеноспермії, обумовлених первинним або вторинним гіпогонадотропним гіпогонадизмом (у поєднанні з препаратами чХГ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату та розчинника; пухлини гіпофіза та гіпоталамуса; порушення функції печінки чи нирок; дитячий вік до 18 років. У жінок: рак яєчників, матки чи молочної залози; наявність кіст або збільшення розміру яєчників, не пов'язаних із СПКЯ; міома матки, несумісна із вагітністю; аномалії розвитку статевих органів, несумісні із вагітністю; вагінальна кровотеча неясної етіології; вагітність та період грудного вигодовування. У чоловіків: рак передміхурової залози; пухлина яєчка; первинна недостатність функції яєчок. З обережністю: у жінок – наявність факторів ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень (індивідуальна чи сімейна схильність, ожиріння з індексом маси тіла (ІМТ) > 30 кг/м2, тромбофілія); захворювання маткових труб в анамнезіВагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяЧастота побічних ефектів: часто (≥ 1/100 до Системно-органний клас Часто (≥1/100, <1/10) Нечасто (≥1/1000, <1/100) Рідко (≥1/10000, <1/1000) Дуже рідко (<1/10000) Частота невідома Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості Місцеві чи загальні алергічні реакції, зокрема. анафілактичні-реакції Порушення з боку нервової системи Головний біль Запаморочення Порушення з боку органу зору Минуща сліпота, диплопія, мідріаз, скотома, фотопсія, минуще помутніння склоподібного тіла, зниження чіткості зору Порушення з боку судин Припливи спека Тромбоемболічні явища Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль у животі, здуття живота, нудота, збільшення живота обсягом Блювота, дискомфорт у животі, діарея Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Вугровий висип, шкірні висипання Свербіж шкіри, кропив'янка Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Біль у суглобах, біль у спині та шиї, біль у кінцівках Порушення з боку статевих органів та молочної залози СГЯ*, тазовий біль (біль у ділянці придатків матки); у чоловіків - гінекомастія Кісти яєчників, біль та дискомфорт у молочних залозах, нагрубання та набряклість молочних залоз, біль у сосках Скупчення рідини в порожнині тазу Перекрут яєчника Загальні розлади та порушення у місці введення Біль у місці ін'єкції Підвищена стомлюваність Гіпертермія у місці введення, підвищення температури тіла, нездужання Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла *Відзначалися пов'язані з розвитком СГЯ порушення з боку шлунково-кишкового тракту: здуття та дискомфорт у животі, нудота, блювання та діарея. У разі важкого СГЯ як рідкісні ускладнення можливий розвиток асциту та скупчення рідини в порожнині тазу, ексудативного плевриту, задишки, олігурії, тромбоемболічних ускладнень та перекруту яєчника. При застосуванні менотропінів було виявлено випадки анафілактичних реакцій. При застосуванні у чоловіків були відзначені випадки гінекомастії, акне та збільшення маси тіла. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження лікарських взаємодій чМГ не проводилося. Спільне застосування препарату ХуМоГ з кломіфеном може посилити стимуляцію росту фолікулів, незважаючи на відсутність клінічних даних щодо спільного застосування цих препаратів. При сумісному застосуванні з агоністами ГнРГ може знадобитися збільшення дози менотропіну для досягнення оптимальної реакції яєчників. Препарат ХуМоГ не слід змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиПрепарат ХуМоГ вводять в/м або п/к після розчинення ліофілізату у розчиннику, що входить в комплект. Лікування препаратом ХуМоГ слід проводити лише під контролем лікаря, який має відповідну спеціалізацію та досвід лікування безпліддя. Дози препарату, описані нижче, є однаковими як для підшкірного, так і для внутрішньом'язового способу введення. Встановлено, що яєчники неоднаково реагують на запровадження гонадотропінів. Тому неможливо розробити універсальну схему дозування. Доза повинна підбиратися індивідуально залежно від реакції яєчників. Необхідна періодична зміна місця введення препарату. Препарат ХуМоГ застосовують у вигляді монотерапії або комбінації з агоністами або антагоністами гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ). Рекомендовані дози та тривалість терапії залежать від схеми лікування, що застосовується. У жінок Ановуляція (включаючи СПКЯ при неефективності терапії кломіфеном) Метою лікування препаратом ХуМоГ є розвиток одного зрілого фолікула, з якого після введення препаратів чХГ вийде ооцит. Лікування препаратом ХуМоГ зазвичай починають у перші 7 днів менструального циклу. Початкова доза, що рекомендується, становить 75-150 МО/добу протягом не менше 7 днів. Подальшу схему лікування підбирають після моніторингу відповіді яєчників на терапію на основі результатів ультразвукового дослідження (УЗД) у поєднанні з визначенням концентрації естрадіолу в плазмі крові. За відсутності реакції яєчників доза збільшується на 37,5 ME (одне введення) не частіше ніж 1 раз на тиждень, кожне подальше підвищення не повинно перевищувати 75 ME. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 225ME. Якщо терапевтичний ефект не досягнутий протягом 4 тижнів, слід припинити лікування та розпочати новий цикл з вищої початкової дози препарату. За наявності адекватної відповіді яєчників наступного дня після останньої ін'єкції препарату ХуМоГ одноразово вводять 5000-10000 ME чХГ для індукції овуляції. Пацієнтці рекомендується мати статеві контакти у день введення чХГ та наступного дня після введення. Як альтернативний метод можливе проведення внутрішньоматкової інсемінації. Пацієнтка повинна бути під постійним наглядом протягом не менше 2 тижнів після введення чХГ. При надмірній реакції яєчників на введення препарату ХуМоГ курс терапії необхідно припинити і відмовитися від введення чХГ, а пацієнтці рекомендується використовувати бар'єрні методи контрацепції або утримання від статевих контактів до настання менструації. Контрольована гіперстимуляція яєчників з метою індукції зростання множинних фолікулів при проведенні ДРТ Відповідно до протоколу застосування агоністів ГнРГ відповідно до принципу зворотного зв'язку, лікування препаратом ХуМоГ слід розпочинати приблизно через 2 тижні після початку терапії агоністами ГнРГ. Якщо схема лікування не передбачає попереднього застосування агоністів ГнРГ, введення препарату ХуМоГ слід розпочинати на 2 або 3-й день менструального циклу спільно з антагоністами ГнРГ. Рекомендована початкова доза препарату ХуМоГ становить 150-225 МО на добу щодня протягом не менше 5 днів лікування. Подальшу схему лікування підбирають після моніторингу відповіді яєчників на терапію на основі результатів УЗД у поєднанні з визначенням концентрації естрадіолу в плазмі крові. Підвищена доза, що рекомендується, не повинна перевищувати 150 ME. Максимальна добова доза повинна перевищувати 450 ME. Загальна тривалість терапії має перевищувати 20 днів. При досягненні оптимальної реакції яєчників після останньої ін'єкції препарату ХуМоГ призначається одна ін'єкція чХГ у дозі 10000 ME для індукції остаточного дозрівання фолікула та індукції виходу ооциту. Пацієнтка повинна бути під постійним наглядом протягом не менше 2 тижнів після введення чХГ у зв'язку з можливим розвитком синдрому гіперстимуляції яєчників (СГЯ). При надмірній реакції яєчників на введення препарату ХуМоГ курс терапії необхідно припинити та відмовитись від введення чХГ. Пацієнтці рекомендується використовувати бар'єрні методи контрацепції або утримання від статевих контактів до менструації. У чоловіків При гіпогонадотропному гіпогонадизмі У чоловіків для стимуляції сперматогенезу при гіпогонадотропному гіпогонадизмі препарат ХуМоГ рекомендується застосовувати в дозі від 75 ME до 150 ME 3 рази на тиждень разом з ін'єкціями чХГ у дозі 1500 ME 3 рази на тиждень якщо попередня терапія препаратами чХ0 3 рази на тиждень) протягом 4-6 місяців призвела до нормалізації концентрації тестостерону у плазмі крові. Лікування за цією схемою слід продовжувати не менше 4 місяців до покращення сперматогенезу. У разі відсутності позитивного ефекту протягом цього часу комбінована терапія може бути продовжена до отримання позитивного результату терапії. Згідно з дослідженнями, для поліпшення сперматогенезу може знадобитися щонайменше 18 місяців лікування. Застосування у особливих клінічних випадках Порушення функції печінки або нирок: клінічні дослідження у пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок не проводились. Діти віком до 18 років: показання до застосування препарату ХуМоГ у дітей та підлітків віком до 18 років відсутні. Рекомендації щодо приготування розчину Розчин для ін'єкції повинен бути приготовлений безпосередньо перед введенням з використанням розчинника, що додається. Допускається розчинення не більше 1 флакона ліофілізату в 1 ампулі розчинника, що додається. Слід уникати струшування! У разі помутніння чи наявності частинок у розчині його використовувати не можна!ПередозуванняВипадки передозування при застосуванні чМГ невідомі, однак у таких випадках слід очікувати на розвиток СГЯ. Лікування Симптоми СГЯ легкого або помірного ступеня тяжкості зазвичай не вимагають додаткового лікування та проходять самостійно протягом 2-3 тижнів. При СГЯ тяжкого ступеня необхідна госпіталізація у відділення інтенсивної терапії спеціалізованих гінекологічних стаціонарів щодо комплексного лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат ХуМоГ має виражену гонадотропну активність, у зв'язку з чим при застосуванні препарату можуть розвинутись побічні ефекти різного ступеня тяжкості. Лікування має проводитися під наглядом лікаря, який має досвід діагностики та лікування безпліддя. Застосування гонадотропінів потребує кваліфікованого медичного персоналу, а також відповідного обладнання. Перед початком застосування препарату ХуМоГ та у процесі лікування слід контролювати стан яєчників (УЗД, визначення концентрації естрадіолу у плазмі крові). Препарат необхідно застосовувати у найнижчій ефективній дозі, що відповідає цілям лікування. Перша ін'єкція препарату повинна виконуватись під безпосереднім наглядом лікаря. Жінки Перед початком застосування препарату ХуМоГ рекомендується проведення діагностики причин безпліддя як у жінки, так і її партнера, а також встановити можливі протипоказання до вагітності. Перед початком лікування необхідно провести обстеження жінки на наявність гіпотиреозу, недостатності надниркових залоз, гіперпролактинемії, пухлини гіпоталамо-гіпофізарної області та при необхідності провести відповідне лікування. Проведення контрольованої стимуляції росту фолікулів незалежно від показання до застосування у жінок може призвести до збільшення яєчників з розвитком їх гіперстимуляції. При дотриманні режиму дозування та способу введення препарату у поєднанні з моніторингом терапії, що проводиться, можливо мінімізувати ризик виникнення вищевказаних реакцій. Оцінка розвитку фолікула має проводитись лікарем, який має відповідний досвід. СГЯ СГЯ - синдром, відмінний від неускладненого збільшення яєчників, прояви якого залежить від ступеня тяжкості. Він включає значне збільшення яєчників, високу концентрацію естрогенів у плазмі крові, а також збільшення проникності судин, що може призвести до накопичення рідини в черевній, плевральній і, рідше, перикардіальній порожнині. У тяжких випадках СГЯ можливі наступні симптоми: біль у животі, здуття живота, значне збільшення яєчників, збільшення маси тіла, задишка, олігурія та шлунково-кишкові симптоми, включаючи нудоту, блювання та діарею. При клінічному обстеженні можливе виявлення гіповолемії, гемоконцентрації, електролітних порушень, асциту, гемоперитонеуму, ексудативного плевриту, гідротораксу, гострого респіраторного дистрес-синдрому та тромбоемболічних ускладнень. Надмірна реакція яєчників на введення гонадотропінів рідко призводить до розвитку СГЯ, якщо не вводиться чХГ із метою стимуляції овуляції. Тому у разі гіперстимуляції яєчників не слід вводити чХГ, а пацієнтку слід попередити утримуватись від статевих актів або використовувати бар'єрні методи контрацепції не менше 4 днів. СГЯ може швидко прогресувати (протягом від 24 годин до кількох днів), стаючи серйозним медичним ускладненням, тому необхідно ретельне спостереження пацієнткою, по крайнього заходу, протягом 2-х тижнів після введення чХГ. Дотримання рекомендованих доз препарату ХуМоГ, режиму введення та ретельний контроль терапії може звести до мінімуму випадки гіперстимуляції яєчників та багатоплідної вагітності. При проведенні ДРТ аспірація вмісту всіх фолікулів до овуляції може знизити ризик розвитку СГЯ. СГЯ може бути більш важким та затяжним при розвитку вагітності. Найчастіше СГЯ розвивається після припинення лікування гонадотропінами та досягає максимуму тяжкості протягом 7-10 днів після закінчення лікування. Зазвичай СГЯ відбувається спонтанно після початку менструації. При СГЯ середньої тяжкості та тяжкого ступеня пацієнтку госпіталізують та починають специфічну терапію. Розвиток СГЯ найбільш характерний у пацієнток із СПКЯ. Багатоплідна вагітність При багатоплідній вагітності відзначається підвищений ризик несприятливих материнських та перинатальних наслідків. При застосуванні менотропін багатоплодна вагітність розвивається частіше, ніж при природному зачатті. Відзначається найбільш Відзначається найвища частота народження двійні. Для зменшення ризику багатоплідної вагітності рекомендується ретельний моніторинг відповіді яєчників на стимуляцію. У разі проведення ДРТ ймовірність виникнення багатоплідної вагітності залежить від кількості введених ембріонів, їх якості та віку пацієнтки. Пацієнтка має бути попереджена про потенційний ризик багатоплідної вагітності до початку лікування безпліддя. Ускладнення вагітності Частота мимовільних абортів та передчасних пологів при вагітності, що настала після лікування менотропінами, вища, ніж у здорових жінок. Ектопічна вагітність У пацієнток із захворюваннями маткових труб в анамнезі, як при природному зачатті, так і при лікуванні безпліддя, є високий ризик виникнення ектопічної вагітності. Поширеність позаматкової вагітності після ЕКЗ від 2 до 5% порівняно з 1 до 1,5% у загальній популяції. Новоутворення органів репродуктивної системи Є повідомлення про новоутворення яєчників та інших органів репродуктивної системи, як доброякісних, так і злоякісних, у жінок, які неодноразово отримували препарати для лікування безпліддя. В даний час не встановлено, чи лікування гонадотропінами збільшує вихідний ризик цих пухлин у жінок з безпліддям. Вроджені вади розвитку Поширеність вроджених вад розвитку плода при використанні ДРТ трохи вище, ніж при природному зачатті. Вважається, що це може бути пов'язане з індивідуальними особливостями батьків (віком матері, характеристиками сперми) та багатоплідною вагітністю. Тромбоемболічні ускладнення Жінки з відомими факторами ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень, такими як індивідуальна або сімейна схильність, ожиріння (індекс маси тіла > 30 кг/м2) або тромбофілія можуть мати підвищений ризик венозних або артеріальних тромбоемболічних ускладнень під час або після лікування гонадотропінами. У разі користь їх застосування має бути зіставлена ​​з можливим ризиком. Слід враховувати, що вагітність також підвищує ризик розвитку тромбоемболических ускладнень. Чоловіки Застосування менотропінів у чоловіків із високою концентрацією ФСГ є неефективним. Для оцінки ефективності лікування проводять аналіз сперми через 4-6 місяців від початку лікування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження впливу менотропінів на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилися. Малоймовірно, що менотропіни мають негативний вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. діюча речовина: менотропіни: лютеїнізуючий гормон (ЛГ) 75 ME та 150 ME, фолікулостимулюючий гормон (ФСГ) 75 ME та 150 ME; допоміжні речовини: маннітол 30,0 мг, сахароза 10,0 мг, натрію безводний гідрофосфат 1,42 мг, метіонін 0,2 мг, полісорбат 20 (твін-20) 0,2 мг, фосфорна кислота qs, натрію гідроксид qs Розчинник - 1 амп. натрію хлорид 9 мг, вода до 1 мл. Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньом'язового та підшкірного введення, 75 ME ЛГ+75 ME ФСГ та 150 ME ЛГ+150 ME ФСГ. По 75 ME ЛГ + 75 ME ФСГ або 150 ME ЛГ + 150 ME ФСГ ліофілізату у флакон прозорого безбарвного нейтрального скла номінальним об'ємом 2 мл, закупорений гумовою пробкою, алюмінієвим ковпачком та пластиковою кришечкою. Розчинник - 1 мл ампулу темного нейтрального скла номінальним об'ємом 1 мл. Один флакон з ліофілізатом і одну ампулу з розчинником упаковують у пластикову контурну коміркову упаковку, яку поміщають у картонну пачку разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиЛіофілізована маса чи порошок білого кольору. Розчинник: прозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаГонадотропіни та інші стимулятори овуляції.ФармакокінетикаБуло встановлено фармакокінетичний профіль ФСГ, що входить до складу чМГ. Абсорбція та розподіл Максимальна концентрація (Сmах) ФСГ у плазмі досягається протягом 7 годин після підшкірного (п/к) або внутрішньом'язового (в/м) введення. Об'єм розподілу, який визначається у здорових жінок-добровольців зі зниженою кількістю рецепторів, після введення повторних доз 150 ME протягом 7 днів становить 8,9±3,5 МО/л при підшкірному введенні та 8,5±3,2 МО/ л при внутрішньом'язовому введенні. Виведення Період напіввиведення при повторному внутрішньовенному введенні становить 30±11 год і 27±9 годин при повторному внутрішньом'язовому введенні. Виводиться переважно нирками. Криві залежності концентрації ЛГ від часу вказують на збільшення концентрації ЛГ після введення чМГ, проте для фармакокінетичного аналізу отриманих даних недостатньо. Вивчення фармакокінетики чМГ у пацієнтів із порушенням функції печінки та нирок не проводилося.ФармакодинамікаДіючою речовиною препарату ХуМоГ є людський менопаузальний гонадотропін (чМГ) високого ступеня очищення, що отримується із сечі жінок у період постменопаузи. Препарат містить ЛГ та ФСГ у співвідношенні 1:1. Органами-мішенями для гормональної дії чМГ у жінок є яєчники, у чоловіків – яєчка. ЧМГ стимулює гаметогенез та синтез статевих гормонів. ЧМГ стимулює зростання та дозрівання фолікулів у яєчниках, підвищує концентрацію естрогенів, стимулює проліферацію ендометрію. Лікування зазвичай поєднується із введенням препаратів людського хоріонічного гонадотропіну (чХГ) для індукції остаточного дозрівання фолікулів та настання овуляції. У чоловіків стимулює сперматогенез (за рахунок активації синтезу білків, що зв'язують андрогени у насіннєвих канальцях та клітинах Сертолі), активує вироблення тестостерону.Показання до застосуванняУ жінок; ановуляція (включаючи синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) при неефективності терапії кломіфеном); контрольована гіперстимуляція яєчників з метою індукції зростання множинних фолікулів при проведенні наступних допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ): екстракорпоральне запліднення з переносом ембріона (ЕКО/ПЕ), перенесення гамет у маткову трубу (ГІФТ) та інтрацит У чоловіків: стимуляція сперматогенезу при азооспермії або олігоастеноспермії, обумовлених первинним або вторинним гіпогонадотропним гіпогонадизмом (у поєднанні з препаратами чХГ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату та розчинника; пухлини гіпофіза та гіпоталамуса; порушення функції печінки чи нирок; дитячий вік до 18 років. У жінок: рак яєчників, матки чи молочної залози; наявність кіст або збільшення розміру яєчників, не пов'язаних із СПКЯ; міома матки, несумісна із вагітністю; аномалії розвитку статевих органів, несумісні із вагітністю; вагінальна кровотеча неясної етіології; вагітність та період грудного вигодовування. У чоловіків: рак передміхурової залози; пухлина яєчка; первинна недостатність функції яєчок. З обережністю: у жінок – наявність факторів ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень (індивідуальна чи сімейна схильність, ожиріння з індексом маси тіла (ІМТ) > 30 кг/м2, тромбофілія); захворювання маткових труб в анамнезіВагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяЧастота побічних ефектів: часто (≥ 1/100 до Системно-органний клас Часто (≥1/100, <1/10) Нечасто (≥1/1000, <1/100) Рідко (≥1/10000, <1/1000) Дуже рідко (<1/10000) Частота невідома Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості Місцеві чи загальні алергічні реакції, зокрема. анафілактичні-реакції Порушення з боку нервової системи Головний біль Запаморочення Порушення з боку органу зору Минуща сліпота, диплопія, мідріаз, скотома, фотопсія, минуще помутніння склоподібного тіла, зниження чіткості зору Порушення з боку судин Припливи спека Тромбоемболічні явища Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль у животі, здуття живота, нудота, збільшення живота обсягом Блювота, дискомфорт у животі, діарея Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Вугровий висип, шкірні висипання Свербіж шкіри, кропив'янка Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Біль у суглобах, біль у спині та шиї, біль у кінцівках Порушення з боку статевих органів та молочної залози СГЯ*, тазовий біль (біль у ділянці придатків матки); у чоловіків - гінекомастія Кісти яєчників, біль та дискомфорт у молочних залозах, нагрубання та набряклість молочних залоз, біль у сосках Скупчення рідини в порожнині тазу Перекрут яєчника Загальні розлади та порушення у місці введення Біль у місці ін'єкції Підвищена стомлюваність Гіпертермія у місці введення, підвищення температури тіла, нездужання Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла *Відзначалися пов'язані з розвитком СГЯ порушення з боку шлунково-кишкового тракту: здуття та дискомфорт у животі, нудота, блювання та діарея. У разі важкого СГЯ як рідкісні ускладнення можливий розвиток асциту та скупчення рідини в порожнині тазу, ексудативного плевриту, задишки, олігурії, тромбоемболічних ускладнень та перекруту яєчника. При застосуванні менотропінів було виявлено випадки анафілактичних реакцій. При застосуванні у чоловіків були відзначені випадки гінекомастії, акне та збільшення маси тіла. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження лікарських взаємодій чМГ не проводилося. Спільне застосування препарату ХуМоГ з кломіфеном може посилити стимуляцію росту фолікулів, незважаючи на відсутність клінічних даних щодо спільного застосування цих препаратів. При сумісному застосуванні з агоністами ГнРГ може знадобитися збільшення дози менотропіну для досягнення оптимальної реакції яєчників. Препарат ХуМоГ не слід змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиПрепарат ХуМоГ вводять в/м або п/к після розчинення ліофілізату у розчиннику, що входить в комплект. Лікування препаратом ХуМоГ слід проводити лише під контролем лікаря, який має відповідну спеціалізацію та досвід лікування безпліддя. Дози препарату, описані нижче, є однаковими як для підшкірного, так і для внутрішньом'язового способу введення. Встановлено, що яєчники неоднаково реагують на запровадження гонадотропінів. Тому неможливо розробити універсальну схему дозування. Доза повинна підбиратися індивідуально залежно від реакції яєчників. Необхідна періодична зміна місця введення препарату. Препарат ХуМоГ застосовують у вигляді монотерапії або комбінації з агоністами або антагоністами гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ). Рекомендовані дози та тривалість терапії залежать від схеми лікування, що застосовується. У жінок Ановуляція (включаючи СПКЯ при неефективності терапії кломіфеном) Метою лікування препаратом ХуМоГ є розвиток одного зрілого фолікула, з якого після введення препаратів чХГ вийде ооцит. Лікування препаратом ХуМоГ зазвичай починають у перші 7 днів менструального циклу. Початкова доза, що рекомендується, становить 75-150 МО/добу протягом не менше 7 днів. Подальшу схему лікування підбирають після моніторингу відповіді яєчників на терапію на основі результатів ультразвукового дослідження (УЗД) у поєднанні з визначенням концентрації естрадіолу в плазмі крові. За відсутності реакції яєчників доза збільшується на 37,5 ME (одне введення) не частіше ніж 1 раз на тиждень, кожне подальше підвищення не повинно перевищувати 75 ME. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 225ME. Якщо терапевтичний ефект не досягнутий протягом 4 тижнів, слід припинити лікування та розпочати новий цикл з вищої початкової дози препарату. За наявності адекватної відповіді яєчників наступного дня після останньої ін'єкції препарату ХуМоГ одноразово вводять 5000-10000 ME чХГ для індукції овуляції. Пацієнтці рекомендується мати статеві контакти у день введення чХГ та наступного дня після введення. Як альтернативний метод можливе проведення внутрішньоматкової інсемінації. Пацієнтка повинна бути під постійним наглядом протягом не менше 2 тижнів після введення чХГ. При надмірній реакції яєчників на введення препарату ХуМоГ курс терапії необхідно припинити і відмовитися від введення чХГ, а пацієнтці рекомендується використовувати бар'єрні методи контрацепції або утримання від статевих контактів до настання менструації. Контрольована гіперстимуляція яєчників з метою індукції зростання множинних фолікулів при проведенні ДРТ Відповідно до протоколу застосування агоністів ГнРГ відповідно до принципу зворотного зв'язку, лікування препаратом ХуМоГ слід розпочинати приблизно через 2 тижні після початку терапії агоністами ГнРГ. Якщо схема лікування не передбачає попереднього застосування агоністів ГнРГ, введення препарату ХуМоГ слід розпочинати на 2 або 3-й день менструального циклу спільно з антагоністами ГнРГ. Рекомендована початкова доза препарату ХуМоГ становить 150-225 МО на добу щодня протягом не менше 5 днів лікування. Подальшу схему лікування підбирають після моніторингу відповіді яєчників на терапію на основі результатів УЗД у поєднанні з визначенням концентрації естрадіолу в плазмі крові. Підвищена доза, що рекомендується, не повинна перевищувати 150 ME. Максимальна добова доза повинна перевищувати 450 ME. Загальна тривалість терапії має перевищувати 20 днів. При досягненні оптимальної реакції яєчників після останньої ін'єкції препарату ХуМоГ призначається одна ін'єкція чХГ у дозі 10000 ME для індукції остаточного дозрівання фолікула та індукції виходу ооциту. Пацієнтка повинна бути під постійним наглядом протягом не менше 2 тижнів після введення чХГ у зв'язку з можливим розвитком синдрому гіперстимуляції яєчників (СГЯ). При надмірній реакції яєчників на введення препарату ХуМоГ курс терапії необхідно припинити та відмовитись від введення чХГ. Пацієнтці рекомендується використовувати бар'єрні методи контрацепції або утримання від статевих контактів до менструації. У чоловіків При гіпогонадотропному гіпогонадизмі У чоловіків для стимуляції сперматогенезу при гіпогонадотропному гіпогонадизмі препарат ХуМоГ рекомендується застосовувати в дозі від 75 ME до 150 ME 3 рази на тиждень разом з ін'єкціями чХГ у дозі 1500 ME 3 рази на тиждень якщо попередня терапія препаратами чХ0 3 рази на тиждень) протягом 4-6 місяців призвела до нормалізації концентрації тестостерону у плазмі крові. Лікування за цією схемою слід продовжувати не менше 4 місяців до покращення сперматогенезу. У разі відсутності позитивного ефекту протягом цього часу комбінована терапія може бути продовжена до отримання позитивного результату терапії. Згідно з дослідженнями, для поліпшення сперматогенезу може знадобитися щонайменше 18 місяців лікування. Застосування у особливих клінічних випадках Порушення функції печінки або нирок: клінічні дослідження у пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок не проводились. Діти віком до 18 років: показання до застосування препарату ХуМоГ у дітей та підлітків віком до 18 років відсутні. Рекомендації щодо приготування розчину Розчин для ін'єкції повинен бути приготовлений безпосередньо перед введенням з використанням розчинника, що додається. Допускається розчинення не більше 1 флакона ліофілізату в 1 ампулі розчинника, що додається. Слід уникати струшування! У разі помутніння чи наявності частинок у розчині його використовувати не можна!ПередозуванняВипадки передозування при застосуванні чМГ невідомі, однак у таких випадках слід очікувати на розвиток СГЯ. Лікування Симптоми СГЯ легкого або помірного ступеня тяжкості зазвичай не вимагають додаткового лікування та проходять самостійно протягом 2-3 тижнів. При СГЯ тяжкого ступеня необхідна госпіталізація у відділення інтенсивної терапії спеціалізованих гінекологічних стаціонарів щодо комплексного лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат ХуМоГ має виражену гонадотропну активність, у зв'язку з чим при застосуванні препарату можуть розвинутись побічні ефекти різного ступеня тяжкості. Лікування має проводитися під наглядом лікаря, який має досвід діагностики та лікування безпліддя. Застосування гонадотропінів потребує кваліфікованого медичного персоналу, а також відповідного обладнання. Перед початком застосування препарату ХуМоГ та у процесі лікування слід контролювати стан яєчників (УЗД, визначення концентрації естрадіолу у плазмі крові). Препарат необхідно застосовувати у найнижчій ефективній дозі, що відповідає цілям лікування. Перша ін'єкція препарату повинна виконуватись під безпосереднім наглядом лікаря. Жінки Перед початком застосування препарату ХуМоГ рекомендується проведення діагностики причин безпліддя як у жінки, так і її партнера, а також встановити можливі протипоказання до вагітності. Перед початком лікування необхідно провести обстеження жінки на наявність гіпотиреозу, недостатності надниркових залоз, гіперпролактинемії, пухлини гіпоталамо-гіпофізарної області та при необхідності провести відповідне лікування. Проведення контрольованої стимуляції росту фолікулів незалежно від показання до застосування у жінок може призвести до збільшення яєчників з розвитком їх гіперстимуляції. При дотриманні режиму дозування та способу введення препарату у поєднанні з моніторингом терапії, що проводиться, можливо мінімізувати ризик виникнення вищевказаних реакцій. Оцінка розвитку фолікула має проводитись лікарем, який має відповідний досвід. СГЯ СГЯ - синдром, відмінний від неускладненого збільшення яєчників, прояви якого залежить від ступеня тяжкості. Він включає значне збільшення яєчників, високу концентрацію естрогенів у плазмі крові, а також збільшення проникності судин, що може призвести до накопичення рідини в черевній, плевральній і, рідше, перикардіальній порожнині. У тяжких випадках СГЯ можливі наступні симптоми: біль у животі, здуття живота, значне збільшення яєчників, збільшення маси тіла, задишка, олігурія та шлунково-кишкові симптоми, включаючи нудоту, блювання та діарею. При клінічному обстеженні можливе виявлення гіповолемії, гемоконцентрації, електролітних порушень, асциту, гемоперитонеуму, ексудативного плевриту, гідротораксу, гострого респіраторного дистрес-синдрому та тромбоемболічних ускладнень. Надмірна реакція яєчників на введення гонадотропінів рідко призводить до розвитку СГЯ, якщо не вводиться чХГ із метою стимуляції овуляції. Тому у разі гіперстимуляції яєчників не слід вводити чХГ, а пацієнтку слід попередити утримуватись від статевих актів або використовувати бар'єрні методи контрацепції не менше 4 днів. СГЯ може швидко прогресувати (протягом від 24 годин до кількох днів), стаючи серйозним медичним ускладненням, тому необхідно ретельне спостереження пацієнткою, по крайнього заходу, протягом 2-х тижнів після введення чХГ. Дотримання рекомендованих доз препарату ХуМоГ, режиму введення та ретельний контроль терапії може звести до мінімуму випадки гіперстимуляції яєчників та багатоплідної вагітності. При проведенні ДРТ аспірація вмісту всіх фолікулів до овуляції може знизити ризик розвитку СГЯ. СГЯ може бути більш важким та затяжним при розвитку вагітності. Найчастіше СГЯ розвивається після припинення лікування гонадотропінами та досягає максимуму тяжкості протягом 7-10 днів після закінчення лікування. Зазвичай СГЯ відбувається спонтанно після початку менструації. При СГЯ середньої тяжкості та тяжкого ступеня пацієнтку госпіталізують та починають специфічну терапію. Розвиток СГЯ найбільш характерний у пацієнток із СПКЯ. Багатоплідна вагітність При багатоплідній вагітності відзначається підвищений ризик несприятливих материнських та перинатальних наслідків. При застосуванні менотропін багатоплодна вагітність розвивається частіше, ніж при природному зачатті. Відзначається найбільш Відзначається найвища частота народження двійні. Для зменшення ризику багатоплідної вагітності рекомендується ретельний моніторинг відповіді яєчників на стимуляцію. У разі проведення ДРТ ймовірність виникнення багатоплідної вагітності залежить від кількості введених ембріонів, їх якості та віку пацієнтки. Пацієнтка має бути попереджена про потенційний ризик багатоплідної вагітності до початку лікування безпліддя. Ускладнення вагітності Частота мимовільних абортів та передчасних пологів при вагітності, що настала після лікування менотропінами, вища, ніж у здорових жінок. Ектопічна вагітність У пацієнток із захворюваннями маткових труб в анамнезі, як при природному зачатті, так і при лікуванні безпліддя, є високий ризик виникнення ектопічної вагітності. Поширеність позаматкової вагітності після ЕКЗ від 2 до 5% порівняно з 1 до 1,5% у загальній популяції. Новоутворення органів репродуктивної системи Є повідомлення про новоутворення яєчників та інших органів репродуктивної системи, як доброякісних, так і злоякісних, у жінок, які неодноразово отримували препарати для лікування безпліддя. В даний час не встановлено, чи лікування гонадотропінами збільшує вихідний ризик цих пухлин у жінок з безпліддям. Вроджені вади розвитку Поширеність вроджених вад розвитку плода при використанні ДРТ трохи вище, ніж при природному зачатті. Вважається, що це може бути пов'язане з індивідуальними особливостями батьків (віком матері, характеристиками сперми) та багатоплідною вагітністю. Тромбоемболічні ускладнення Жінки з відомими факторами ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень, такими як індивідуальна або сімейна схильність, ожиріння (індекс маси тіла > 30 кг/м2) або тромбофілія можуть мати підвищений ризик венозних або артеріальних тромбоемболічних ускладнень під час або після лікування гонадотропінами. У разі користь їх застосування має бути зіставлена ​​з можливим ризиком. Слід враховувати, що вагітність також підвищує ризик розвитку тромбоемболических ускладнень. Чоловіки Застосування менотропінів у чоловіків із високою концентрацією ФСГ є неефективним. Для оцінки ефективності лікування проводять аналіз сперми через 4-6 місяців від початку лікування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження впливу менотропінів на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилися. Малоймовірно, що менотропіни мають негативний вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: гідрокортизон 10мг. Допоміжні речовини: стеарат кальцію, крохмаль кукурудзяний, лактоза, мінеральна олія, сорбінова кислота, сахароза. 100 шт. - флакони темного скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого кольору, круглі, з насічкою та вдавленим написом "CORTEF10".Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог природного кортикостероїду. Чинить насамперед протизапальну дію, має помірно виражені мінералокортикоїдні властивості, може використовуватися для замісної терапії при дефіциті гормонів кори надниркових залоз. Як і інші кортикостероїди, гідрокортизон надає суттєві та різноманітні метаболічні ефекти. Крім того, гідрокортизон змінює імунну відповідь організму.Клінічна фармакологіяГКС для перорального застосування.Показання до застосуванняВ ендокринології недостатність кори надниркових залоз (гідрокортизон є препаратом вибору при замісній терапії): первинна (хвороба Аддісона), як правило, у поєднанні з препаратами мінералокортикоїдів; вторинна (як правило, без додавання мінералокортикоїдів); вроджена гіперплазія надниркових залоз; підгострий тиреоїдит; гіперкальціємія при злоякісних новоутвореннях У ревматології Як додаткова короткочасна терапія (у період гострої атаки або загострення) при: псоріатичний артрит; ревматоїдний артрит, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит (в окремих випадках може знадобитися підтримуюча терапія малими дозами); анкілозуючий спондиліт; гострому і підгострому бурсіті; гострому неспецифічному тендосиновіті; гострий подагричний артрит; посттравматичний остеоартрит; синовіте при остеоартриті; епікондиліт. При загостреннях або як підтримуюча терапія в окремих випадках при: системному червоному вовчаку; системний дерматоміозит (поліміозит); гострому ревмокардиті. У дерматології пухирчатка; герпетиформний бульозний дерматит; важка мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона); ексфоліативний дерматит; грибоподібний мікоз (хвороба Алібера); важкий псоріаз; тяжкий себорейний дерматит. В алергології Контроль виражених або інвалідизованих алергічних станів, які не піддаються адекватному лікуванню відповідними препаратами: сезонні або цілорічні алергічні риніти; сироваткова хвороба; бронхіальна астма; контактний дерматит; атопічний дерматит; реакції гіперчутливості до лікарських препаратів В офтальмології Тяжкі гострі та хронічні алергічні та запальні захворювання із залученням до процесу очного яблука та його придатків, такі як: алергічний кон'юнктивіт; кератит; алергічні виразки рогівки; ураження очей при herpes zoster; ірит та іридоцикліт; хоріоретиніт; запальні захворювання переднього сегмента ока; дифузний задній увеїт та хоріоїдит; неврит очного нерва; симпатична офтальмія. У пульмонології симптоматичний саркоїдоз; синдром Леффлера, який не піддається лікуванню іншими засобами; бериліоз; блискавичний або дисемінований туберкульоз легень у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією; аспіраційна пневмонія. У гематології ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих; вторинна тромбоцитопенія у дорослих; набута (аутоімуна) гемолітична анемія; еритробластопенія (еритроцитарна анемія); вроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія. В онкології Для паліативного лікування: лейкозів та лімфом у дорослих; гострих лейкозів в дітей віком. У нефрології для стимулювання діурезу або ремісії протеїнурії при нефротичному синдромі без уремії, ідіопатичного типу або внаслідок системного червоного вовчаку. У неврології загострення розсіяного склерозу. Інші показання до застосування туберкульозний менінгіт із субарахноїдальним блоком або при загрозі блоку: препарат застосовується одночасно з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією.Протипоказання до застосуванняСистемні грибкові інфекції; - підвищена чутливість до компонентів препарату в анамнезі.Вагітність та лактаціяОскільки досліджень впливу кортикостероїдів на репродуктивну функцію людини до цього часу не проводилося, застосування препарату при вагітності, у період лактації (грудного вигодовування) або у жінок дітородного віку вимагає оцінки ймовірного позитивного ефекту та потенційного ризику терапії для матері, ембріона або плода. Діти, матері яких отримували значні дози кортикостероїдів при вагітності, повинні ретельно обстежуватися для виявлення можливих симптомів недостатності кори надниркових залоз. Застосування у дітей При тривалій терапії кортикостероїдами слід ретельно стежити за зростанням та розвитком дітей (в т.ч. новонароджених).Побічна діяЗ боку водно-електролітного балансу: затримка натрію, затримка рідини в організмі, втрата калію, гіпокаліємічний алкалоз. З боку серцево-судинної системи: в деяких випадках – прояви застійної серцевої недостатності, артеріальна гіпертензія. З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, стероїдна міопатія, втрата м'язової маси, остеопороз, розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля), компресійні переломи хребців, асептичний некроз головок стегнової та плечової кісток, патологічні переломи. З боку травної системи: пептична виразка з можливим проривом і кровотечею, панкреатит, метеоризм, виразковий езофагіт; можливе підвищення активності АЛТ, ACT, ЛФ (зазвичай незначне, не пов'язане з будь-якими клінічними синдромами та оборотне після відміни препарату). Дерматологічні реакції: повільне загоєння ран, витончення та зниження міцності шкіри, петехії, екхімози, еритема особи, підвищене потовиділення. Можливе пригнічення реакції при шкірних тестах. З боку ЦНС: підвищення внутрішньочерепного тиску з розвитком набряку диска зорового нерва (псевдопухлина головного мозку, частіше розвивається після відміни терапії), судоми, запаморочення, головний біль. З боку ендокринної системи: розвиток синдрому Кушинга; затримка зростання у дітей, вторинна ареактивність надниркових залоз та гіпофіза різного генезу; порушення менструального циклу, зниження толерантності до вуглеводів, прояв латентного цукрового діабету, підвищення потреби в інсуліні чи пероральних гіпоглікемічних засобах. З боку органу зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, екзофтальм. З боку обміну речовин: негативний азотистий баланс внаслідок білкового катаболізму.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати - індуктори мікросомальних ферментів печінки (фенобарбітал, фенітоїн та рифампін) можуть збільшувати кліренс кортикостероїдів (що може вимагати підвищення дози кортикостероїдів). Олеандоміцин і кетоконазол можуть пригнічувати метаболізм кортикостероїдів та знижувати їх кліренс (у цьому випадку слід знизити дозу кортикостероїдів). ГКС можуть збільшувати кліренс ацетилсаліцилової кислоти, що застосовується у високих дозах протягом тривалого періоду, що може призвести до зниження рівня саліцилатів у сироватці або збільшити ризик токсичних реакцій саліцилатів при відміні кортикостероїдів. При гіпопротромбінемії призначати ацетилсаліцилову кислоту у поєднанні з кортикостероїдами слід з обережністю. ГКС впливають на ефективність пероральних антикоагулянтів (повідомляється про посилення або зменшення їх ефектів, тому потрібне постійне визначення показників згортання).Спосіб застосування та дозиПочаткову дозу препарату можна варіювати від 20 мг до 240 мг на добу залежно від показань та тяжкості захворювання. Надалі дозу можна підтримувати на тому ж рівні або підбирати (індивідуально, на підставі клінічної картини) доти, доки не буде досягнуто необхідного ефекту. Після досягнення бажаної реакції необхідну дозу, що підтримує, встановлюють, поступово знижуючи дозу через відповідні інтервали до тих пір, поки не буде досягнута найменша доза, що підтримує бажаний ефект. Слід пам'ятати, що з зміні доз потрібно ретельне спостереження за пацієнтом. Корекцію дози проводять у таких випадках: при зміні клінічної картини (внаслідок ремісії або загострення захворювання), при індивідуальній чутливості пацієнта. При стресових ситуаціях (не пов'язаних із захворюванням, щодо якого призначена терапія) слід збільшити дозу препарату на цей період. При необхідності відміни препарату після тривалої терапії знижувати дозу рекомендується поступово. Якщо після досить тривалого застосування препарату клінічного ефекту не буде досягнуто, Кортеф слід відмінити та призначити альтернативну терапію. При призначенні препарату щодо загострення розсіяного склерозу необхідно врахувати, що протягом першого тижня терапії добова доза кортикостероїдів становить 200 мг преднізолону. Потім протягом місяця призначають глюкокортикостероїди щодня з розрахунку 80 мг преднізолону на добу. При визначенні дози препарату Кортеф необхідно врахувати, що 20 мг гідрокортизону еквівалентно 5 мг преднізолону.ПередозуванняПовідомлення про випадки гострої токсичності при передозуванні кортикостероїдів дуже рідкісні. Лікування: ;при необхідності проводять симптоматичну терапію. Специфічного антидоту немає. Гідрокортизон виводиться під час діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри стресових ситуаціях пацієнти, які застосовують препарат Кортеф, потребують підвищених доз швидкодіючих ГКС (перед, під час і після стресової ситуації). Вторинну недостатність кори надниркових залоз, спричинену призначенням препарату, можна звести до мінімуму поступовим зниженням дози. Цей тип відносної недостатності може тривати протягом декількох місяців після закінчення лікування, тому у будь-яких стресових ситуаціях у цей період слід знову призначити кортикостероїд. Оскільки може порушуватися секреція мінералокортикоїдів, необхідно супутнє призначення електролітів та/або мінералокортикоїдів. Слід враховувати, що на фоні застосування кортикостероїдів деякі інфекційні захворювання можуть протікати у стертій формі. Розвиток різних інфекцій (викликаних вірусами, бактеріями, грибами, найпростішими або гельмінтами) може бути пов'язане із застосуванням кортикостероїдів як як монотерапії, так і в поєднанні з іншими імунодепресантами. Ступінь тяжкості інфекційного захворювання може бути різним. Імовірність виникнення інфекційних ускладнень підвищується з підвищенням доз кортикостероїдів, що застосовуються. При застосуванні кортикостероїдів знижується резистентність до інфекцій, а також здатність організму до локалізації інфекційного процесу. Тривале застосування кортикостероїдів може призвести до виникнення задньої субкапсулярної катаракти, глаукоми з можливим ураженням зорового нерва, а також спровокувати приєднання вторинної грибкової або вірусної інфекції ока. Хворим із простою герпетичною інфекцією очей слід призначати кортикостероїд з обережністю, оскільки можлива перфорація рогівки. Для контролю стану після лікування слід призначати мінімальні можливі дози кортикостероїдів, а зниження дози слід проводити поступово. Застосування гідрокортизону в середніх або високих дозах може спричинити підвищення артеріального тиску, затримку рідини та підвищене виведення калію. Необхідне обмеження споживання кухонної солі з їжею та призначення препаратів калію. Усі кортикостероїди збільшують виведення кальцію. При застосуванні кортикостероїдів у дозах, що мають імунодепресивну дію, протипоказано введення живих або живих ослаблених вакцин, але можна вводити вбиті або інактивовані вакцини, проте реакція на введення таких вакцин може бути знижена. При застосуванні глюкокортикостероїдів у дозах, що не надають імунодепресивної дії, за відповідними показаннями можна проводити імунізацію. Застосування препарату Кортеф при активному туберкульозі слід обмежити випадками блискавичного та дисемінованого туберкульозу, коли кортикостероїди застосовуються у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією. При призначенні кортикостероїдів пацієнтам з латентним туберкульозом або з позитивними туберкуліновими пробами необхідно ретельне спостереження, оскільки можлива активізація захворювання. При тривалій терапії кортикостероїдами ця категорія пацієнтів потребує хіміопрофілактики туберкульозу. Особи, які отримують кортикостероїди в імуносупресивних дозах, повинні уникати контакту з хворими на вітряну віспу або кір. Пацієнти мають бути проінформовані про необхідність негайного звернення до лікаря у разі таких контактів. Вітряна віспа та кір можуть мати тяжчий перебіг аж до смертельного результату у неімунізованих дітей або у дорослих, які отримують кортикостероїди. При інфікуванні вітряною віспою може бути показано профілактичне введення імуноглобуліну для серотерапії вітряної віспи. При контакті з збудником кору може бути призначене внутрішньом'язове введення імуноглобуліну (IgG). При розвитку вітряної віспи показано лікування противірусними препаратами. ГКС з особливою обережністю призначають пацієнтам з підтвердженим або підозрюваним стронгілоїдозом. Викликана глюкокортикостероїд імуносупресія у таких хворих призводить до стронгілоїдної гіперінфекції та дисемінації процесу з поширеною міграцією личинок (часто з розвитком важких форм ентероколіту та грамнегативної септицемії з можливим летальним результатом). При гіпотиреозі та цирозі печінки ефект кортикостероїдів посилюється. При застосуванні кортикостероїдів можливий розвиток психічних розладів (від ейфорії, безсоння, нестійкості настрою, змін особистості та вираженої депресії до виражених психотичних проявів). Крім того, при призначенні кортикостероїдів можуть посилюватися наявна емоційна нестабільність або психотичні тенденції. При неспецифічному виразковому коліті кортикостероїд слід призначати з обережністю, оскільки є ймовірність розвитку перфорації, абсцесу або інших гнійних інфекцій. Обережність слід дотримуватись при дивертикуліті, свіжих кишкових анастомозах, активній або латентній виразковій хворобі, нирковій недостатності, гіпертензії, остеопорозі, myasthenia gravis. Повідомляється, що у хворих, які отримували терапію кортикостероїдами, відзначалася саркома Капоші. Однак при відміні кортикостероїдів може наступити клінічна ремісія. Незважаючи на те, що контрольовані клінічні дослідження показали ефективність кортикостероїдів для швидкого вирішення загострення розсіяного склерозу, не було виявлено вплив терапії кортикостероїдами на перебіг захворювання або результат захворювання. У проведених дослідженнях показано, що у цих випадках для досягнення вираженого терапевтичного ефекту необхідно призначати глюкокортикостероїди у відносно високих дозах. Оскільки ускладнення терапії кортикостероїдами залежать від дози та тривалості лікування, то в кожному конкретному випадку рішення про необхідність такого лікування, режим дозування та тривалість терапії приймають після оцінки потенційного ризику та передбачуваної користі від застосування препарату. Використання у педіатрії При тривалій терапії кортикостероїдами слід ретельно стежити за зростанням та розвитком дітей (в т.ч. новонароджених).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозировка: 9 мг Фасовка: N30 Форма выпуска: таб. покрытые кишечнорастворимой оболочкой Упаковка: блистер Производитель: Ферринг Арцнаймиттель Гмб Завод-производитель: Космо С. п.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: флудрокортизон ацетат 100 мкг. Допоміжні речовини: лактоза, крохмаль картопляний, желатин, стеарат магнію. 20 шт. - флакони з оранжевого скла (1); - коробки картонні.Опис лікарської формиТаблетки ;білого з кремуватим відтінком кольору, круглі, плоскі, з фаскою, з видавленою літерою "F" на одному боці та насічкою для розлому - на іншій.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог гормону кори надниркових залоз, фтороване похідне гідрокортизону. Має високу мінералокортикоїдну активність. Кортинефф посилює зворотне всмоктування натрію та води у ниркових канальцях, а також збільшує виділення калію та іонів водню. Збільшення обсягу позаклітинної рідини та затримка натрію в організмі призводять до підвищення артеріального тиску. Кортинефф у дозах, що перевищують терапевтичні, може гальмувати активність кори надниркових залоз, активність вилочкової залози та секрецію АКТГ гіпофізом. Препарат може посилювати відкладення глікогену в печінці, а при недостатній кількості білка в їжі призводити до негативного азотистого балансу. Кортинефф має в 100 разів сильнішу мінералокортикоїдну дію і в 10-15 разів сильнішу протизапальну дію, ніж гідрокортизон.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Активна речовина виявляється у сироватці крові через 10-20 хв після прийому дози 0.1 мг. C max ;активної речовини в плазмі досягається приблизно через 1.7 год після прийому. Розподіл Зв'язування з білками плазми – 70-80%. Метаболізм Метаболізується в основному в печінці, частково – у нирках. Виведення T1/2; - близько 3.5 год. Виводиться із сечею у вигляді неактивних метаболітів. T1/2; з тканин становить 18-36 год.Клінічна фармакологіяГормон кори надниркових залоз. Мінералокортикоїд.Показання до застосуванняПервинна недостатність кори надниркових залоз (хвороба Аддісона, стан після повної адреналектомії); вторинна недостатність кори надниркових залоз; адреногенітальний синдром (вроджена гіперплазія надниркових залоз); гіповолемія та артеріальна гіпотензія різного генезу.Протипоказання до застосуванняСистемні мікози; підвищена чутливість до флудрокортизону або до інших компонентів препарату. С;обережністю; слід призначати Кортинефф при НЯК, дивертикульоз кишечника, виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки, гострої або латентної пептичної виразці, нещодавно створених анастомозах кишечника, при езофагіті, гастриті, операціях на шлунково-кишковому тракті. гіпертензії, остеопорозі, міастенії, гіпоальбумінемії та станах, що призводять до її виникнення, гіперліпідемії. З обережністю слід застосовувати флудрокортизон при цукровому діабеті (в т.ч. порушенні толерантності до вуглеводів), гіпотиреозі, хворобі Іценко-Кушинга, тиреотоксикозі, ожирінні (III-IV ступеня), гострому психозі та психічних розладах, при поліомієліті. енцефаліту). Слід бути обережними при лікуванні хворих з серцево-судинними захворюваннями, в т.ч. після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього – розрив серцевого м'яза), з декомпенсованою хронічною серцевою недостатністю. З обережністю призначають Кортінефф при паразитарних та інфекційних захворюваннях бактеріальної природи (нині або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір, амебіаз, стронгілоїдоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування флудрокортизону при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної терапії. Слід бути обережним при лікуванні хворих у поствакцинальному періоді (період тривалістю 8 тижнів до і 2 тижні після вакцинації), при лімфаденіті після щеплення БЦЖ. Рішення про застосування кортикостероїдів у хворих з ВІЛ-інфекцією та зі СНІД слід приймати після ретельної оцінки користі та ризику.Вагітність та лактаціяЗастосування Кортинеффа при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При недостатності кори надниркових залоз прийом Кортінефа протягом вагітності слід продовжувати, при цьому доза його може зростати. За необхідності застосування препарату в період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування. Застосування у дітей При тривалому застосуванні Кортинеффа у дітей необхідний ретельний контроль за їх зростанням та розвитком.Побічна діяПобічні ефекти, пов'язані з мінералокортикоїдною дією препарату: артеріальна гіпертензія, периферичні набряки, гіпертрофія лівого шлуночка, недостатність кровообігу, гіпокаліємія, гіпокальціємія. При застосуванні Кортинеффу протягом тривалого часу або одночасно з іншими кортикостероїдами можливий розвиток наступних побічних ефектів: З боку кістково-м'язової системи: м'язова слабкість, стероїдна міопатія (частіше зустрічається у жінок, зазвичай починається з м'язів стегнового пояса і поширюється на проксимальні м'язи рук; рідко торкається дихальних м'язів), втрата м'язової маси, розрив сухожилля, остеопороз, ком , асептичний некроз головок стегнової та плечової кісток, патологічні переломи довгих трубчастих кісток З боку серцево-судинної системи: аритмії, брадикардія (аж до зупинки серця), зміни на ЕКГ, характерні для гіпокаліємії, гіперкоагуляція, тромбози, облітеруючий ендартеріїт. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку травної системи: стероїдна виразка з можливим проривом і кровотечею, панкреатит, метеоризм, виразковий езофагіт, порушення травлення, підвищення або зниження апетиту, блювання, гикавка; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. Дерматологічні реакції: ;атрофічні смуги, вугри, уповільнене загоєння ран, витончення шкіри; петехії та гематоми, еритема, підвищена пітливість, екхімози, гіпер- або гіпопігментація, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Алергічні реакції: кропив'янка, алергічний дерматит, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції. З боку ЦНС: судоми, запаморочення, головний біль, порушення сну, підвищення внутрішньочерепного тиску з синдромом застійного соска зорового нерва (псевдопухлина мозку - найчастіше у дітей, зазвичай після занадто швидкого зменшення дози, симптоми - головний біль, погіршення гостроти зору або двоїння в очах); психічні реакції, які можуть імітувати шизофренію, манію або деліріозний синдром (частіше з'являються у жінок у перші два тижні лікування); можливі ейфорія, безсоння, різкі зміни настрою, зміни особистості, тяжка депресія. З боку ендокринної системи: вторинна наднирникова та гіпоталамо-гіпофізарна недостатність (особливо під час стресових ситуацій, таких як хвороба, травма, хірургічна операція), синдром Іценко-Кушинга, уповільнення зростання у дітей; порушення менструального циклу; зниження толерантності до вуглеводів, гіперглікемія, глюкозурія; маніфестація латентного цукрового діабету та підвищення потреби в інсуліні або пероральних гіпоглікемічних препаратах у хворих на цукровий діабет; гірсутизм. З боку органу зору: задня субкапсулярна катаракта (зазвичай проходить після припинення лікування, але може знадобитися хірургічне лікування); підвищення внутрішньоочного тиску, глаукоми (зазвичай після лікування протягом не менше року); екзофтальм, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових чи вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки. З боку обміну речовин: негативний азотистий баланс (в результаті катаболізму білка), підвищене виведення кальцію, гіпокальціємія; обумовлені мінералкортикоїдною активністю гіпернатріємія, гінокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість та стомлюваність). Інші: збільшення маси тіла, маскування симптомів інфекційних захворювань, непритомність, розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти і вакцинація), лейкоцитурія, синдром відміни.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Кортинефа з серцевими глікозидами підвищується ризик розвитку порушень серцевого ритму та посилюється токсичність глікозидів на тлі гіпокаліємії. При одночасному застосуванні барбітурати, протиепілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін), рифампіцин, глутетимід послаблюють дію Кортінеффа за рахунок прискорення метаболізму флудрокортизону. Антигістамінні препарати послаблюють дію Кортінефа. Амфотерицин В, інгібітори карбоангідрази при одночасному застосуванні з Кортинефф можуть викликати гіпокаліємію, гіпертрофію лівого шлуночка серця, недостатність кровообігу. При одночасному застосуванні Кортинеффа з анаболічними стероїдами, андрогенами підвищується ризик розвитку периферичних набряків, виникнення вугрів (застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів із захворюваннями печінки та серця). Пероральні контрацептиви, що містять естрогени, підвищують сироватковий рівень глобулінів, що зв'язують кортикостероїди, посилюють дію Кортинеффа за рахунок уповільнення метаболізму флудрокортизону та збільшення його T1/2. Антикоагулянти (похідні кумарину, індадіон, гепарин), стрептокіназа, урокіназа знижують (у деяких хворих підвищують) ефективність Кортінеффа. Дозу слід визначати на підставі протромбінового часу та враховувати підвищення ризику виразкового ураження та кровотечі із ШКТ. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати психічні порушення, пов'язані з прийомом Кортінеффа (ці препарати не слід застосовувати для лікування цих порушень). При одночасному застосуванні Кортинефф послаблює дію пероральних гіпоглікемічних препаратів, інсуліну, калійзберігаючих діуретиків, збільшує концентрацію глюкози в крові (може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних препаратів). Кортинефф зменшує ефективність проносних препаратів, калійзберігаючих діуретиків, при цьому підвищується ризик розвитку гіпокаліємії. Ефедрін може прискорювати метаболізм флудрокортизону (може бути потрібна корекція дози Кортинеффа). При одночасному застосуванні Кортинефа з імунодепресивними препаратами підвищується ризик розвитку інфекції, лімфоми та інших лімфопроліферативних захворювань. Кортинефф при одночасному застосуванні з міорелаксантами, що деполяризують, може збільшити тривалість нервово-м'язової блокади, т.к. гіпокальціємія, пов'язана із застосуванням Кортінеффа, може посилювати блокаду синапсів. Кортинефф зменшує дію НПЗЗ (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти), при цьому підвищується ризик виразкового ураження та розвитку кровотечі із ШКТ. При одночасному застосуванні Кортинеффу та препаратів та їжі, що містять натрій, можливі периферичні набряки, артеріальна гіпертензія. При застосуванні вакцин, що містять живі віруси, на фоні застосування імунодепресивних доз Кортінеффа можливі реплікація вірусів та розвиток вірусних захворювань, зниження вироблення антитіл (комбінація не рекомендується). При одночасному застосуванні з іншими вакцинами підвищується ризик неврологічних ускладнень та знижується вироблення антитіл.Спосіб застосування та дозиДозу препарату встановлюють індивідуально, залежно від показань, ефективності терапії та стану пацієнта. У процесі лікування при зміні клінічної картини або під час стресових ситуацій, таких як хірургічна операція, травма або інфекція, може бути потрібна корекція дози. Дорослим ;при ;замісній терапії ;залежно від клінічної ситуації доза варіює від 100 мкг 3 рази на тиждень до 200 мкг/добу. При ;адреногенітальному синдромі ;дітям ;призначають у початковій дозі 300 мкг/добу, потім протягом декількох місяців дозу знижують до 50-100 мкг/добу. Підтримуюча доза для ;грудних дітей ;становить від 100 до 200 мкг/сут, для ;дітей старше 1 року ;- 50-100 мкг/сут. Таблетки слід приймати вранці, після їди, запиваючи великою кількістю рідини. У разі застосування у високих дозах рекомендують приймати 2/3 дози вранці та 1/3 дози вдень. У разі пропуску прийому дози слід прийняти препарат якнайшвидше. Якщо ж наближається час наступного прийому, пропущену дозу не слід приймати. Не слід приймати подвійну дозу одразу. Кортинефф слід приймати у мінімальних ефективних дозах. При необхідності дозу препарату слід поступово зменшувати.ПередозуванняСимптоми: артеріальна гіпертензія, периферичні набряки, гіпокаліємія, значне збільшення маси тіла, гіпертрофія міокарда. Лікування: скасувати препарат. Симптоми зазвичай відбуваються протягом кількох днів. Потім лікування слід продовжити, зменшивши дозу Кортінефа. У разі м'язової слабкості, пов'язаної зі втратою калію, необхідне введення препаратів калію. Для профілактики передозування слід регулярно контролювати АТ та концентрацію електролітів у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри стресових ситуаціях (в т.ч. хірургічна операція, травма чи інфекція) пацієнтам, які отримують препарат, рекомендовано парентеральне введення кортикостероїдів. Раптове припинення лікування може спричинити розвиток недостатності кори надниркових залоз, тому дозу Кортінеффа слід поступово зменшувати. Кортинефф може маскувати симптоми інфекційних захворювань, знижувати резистентність організму до інфекції та здатність до її локалізації. Тривале застосування Кортінефф підвищує ризик розвитку вторинної грибкової або вірусної інфекції. При тривалому застосуванні Кортинеффу може знадобитися переведення пацієнта на дієту з обмеженням споживання натрію та збільшенням вмісту калію, а також зі збільшенням вмісту білка. При застосуванні Кортинефа не слід проводити вакцинацію живими вірусними вакцинами. Введення інактивованої вірусної або бактеріальної вакцини може викликати очікуваного збільшення титру антитіл. Крім того, у пацієнтів, які отримують кортикостероїди, збільшується ризик розвитку неврологічних ускладнень під час вакцинації. Слід враховувати, що відміну препарату необхідно проводити поступово. При раптовій відміні препарату, особливо після тривалої терапії, можливий розвиток синдрому відміни, що характеризується анорексією, підвищенням температури тіла, міалгіями та артралгіями, загальною слабкістю (ці симптоми можуть з'являтися навіть за відсутності ознак недостатності кори надниркових залоз). У хворих з гіпотиреозом або цирозом печінки дія Кортінефф посилюється. На тлі застосування Кортинеффа емоційна нестійкість або психотичний склад особистості пацієнта, що існувала раніше, можуть посилюватися. Пацієнтам із гіпопротромбінемією слід з обережністю призначати Кортінефф одночасно з ацетилсаліциловою кислотою. Використання у педіатрії При тривалому застосуванні Кортинеффа у дітей необхідний ретельний контроль за їх зростанням та розвитком.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: кортизон ацетат у перерахунку на 100% - 25 мг; допоміжні речовини: цукроза 34,5 мг, крохмаль картопляний 40 мг, стеаринова кислота 0,5 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці. 8 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим кольором, плоскоциліндричні, з фаскою.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд.ФармакокінетикаАбсорбція швидка та практично повна у верхніх відділах худої кишки. Їжа дещо уповільнює швидкість абсорбції, але зменшує її ступінь. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові – 0,5-1,5 год. Піддається спочатку пресистемному метаболізму, при якому відбувається перетворення на активний метаболіт – гідрокортизон. Зв'язок із білками плазми – 90 %. Швидко метаболізується у печінці, нирках, периферичних тканинах з утворенням неактивних метаболітів, які виводяться переважно нирками. Період напіввиведення – близько 1,5 год.ФармакодинамікаКортизон - біологічно неактивна сполука, яка в печінці перетворюється на гідрокортизон, що впливає на вуглеводний, ліпідний та білковий обмін. Має мінералокортикоїдну активність (затримка іонів натрію, затримка рідини, виведення іонів калію), але більш слабкою, ніж справжні мінерал окортикоїди. Сприяє накопиченню глікогену в печінці, підвищує концентрацію глюкози в крові, спричиняє збільшення виведення азоту із сечею. Чинить протизапальну, імунодепресивну та протиалергічну дію. Протизапальний ефект обумовлений пригніченням фосфоліпази А2, що призводить до гальмування синтезу простагландинів, зниження виділення макрофагального хемотаксичного фактора, зменшення міграції макрофагів та лімфоцитів у вогнище запалення, стабілізації мембран лізосом та запобігання виділенню лізосом. Імунодепресивна дія пов'язана зі зниженням кількості імунокомпетентних клітин, зменшенням зв'язування імуноглобулінів з клітинними рецепторами, пригніченням бласттрансформації В-лімфоцитів, зниженням кількості інтерлейкінів, цитокінів, циркулюючих імунокомплексів, фракцій комплементу. Збільшує виведення іонів кальцію із сечею, активує резорбцію кісткової тканини, підвищує активність остеокластів, знижує – остеобластів. Стимулюючи ферментні системи печінки, активує глюконеогенез. Маючи катаболічну дію, збільшує розпад білків. Виявляючи ліполітичну дію, підвищує концентрацію жирних кислот у крові. Знижує вироблення адренокортикотропного гормону передньою часткою гіпофіза (принцип негативного зворотного зв'язку), що зумовлює придушення активності та подальшу атрофію кори надниркових залоз. Тривалість дії – 6-8 год.Показання до застосуванняХронічна наднирникова недостатність (хвороба Аддісона, гіпокортицизм після двосторонньої тотальної адреналектомії, гіпопітуїтаризм із вторинним гіпокортицизмом, вроджена дисфункція кори надниркових залоз) – у поєднанні з мінералокортикостероїдами. За іншими показаннями, характерними для глюкокортикостероїдів, нині не застосовується.Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за "життєвими" показаннями єдиним протипоказанням є гіперчутливість. З обережністю: Паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або нещодавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); системний мікоз; активний або латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної протимікробної терапії. Поствакцинальний період (період тривалістю 8 тижнів до 2 тижнів після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ. Імунодефіцитні стани (в т.ч. синдром набутого імунодефіциту (СНІД) або ВІЛ-інфікування). Захворювання шлунково-кишкового тракту: виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт. Захворювання серцево-судинної системи, зокрема. недавно перенесений інфаркт міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього – розрив серцевого м'яза), декомпенсована хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія.Ендокринні захворювання -цукровий діабет (в т.ч. порушення толерантності до вуглеводів), ожиріння (III-IV ст.), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга. Тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз. Гіпоальбумінемія та стани, що призводять до її виникнення. Системний остеопороз, міастенія gravis, гострий психоз, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито- та закритокутова глаукома.Вагітність та лактаціяКортизон проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Під час вагітності (особливо у І триместрі) препарат може бути застосований лише у випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При тривалій терапії під час вагітності не виключена можливість внутрішньоутробної затримки росту плода. Також існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого. Якщо необхідно проводити лікування препаратом під час грудного вигодовування, годування груддю слід припинити.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів залежать від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення. З боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, "стероїдний" цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (місяцеподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску, дис ), затримка статевого розвитку в дітей віком. З боку травної системи: нудота, блювання, панкреатит, "стероїдна" виразка шлунка та 12-палої кишки, ерозивний езофагіт, кровотечі та перфорація шлунково-кишкового тракту, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка. У поодиноких випадках - підвищення активності "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази. З боку серцево-судинної системи: аритмії, брадикардія (аж до зупинки серця); розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення виразності серцевої недостатності, ЕКГ-зміни, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку нервової системи: делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми. З боку органів чуття: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим ушкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових чи вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм. З боку обміну речовин: підвищене виведення іонів кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний баланс азоту (підвищений розпад білків), підвищене потовиділення. Зумовлені мінералокортикоїдною активністю: затримка рідини та іонів натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість та стомлюваність). З боку опорно-рухового апарату: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожилля м'язів, "стероїдна" міопа м'язової маси (атрофія). З боку шкірних покривів та слизових оболонок: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, "стероїдні" вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Алергічні реакції: генералізовані (шкірні висипання, свербіж, анафілактичний шок), місцеві алергічні реакції. Інші: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація), лейкоцитурія, синдром "скасування".Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює дію антикоагулянтів, антиагрегантів, вираженість побічних ефектів нестероїдних протизапальних препаратів, серцевих глікозидів, естрогенів, андрогенів, стероїдних анаболіків, амфотерицину, аспарагінази. Знижує ефективність гіпоглікемічних, гіпотензивних лікарських засобів та діуретиків. При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на фоні інших видів імунізацій збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. - Гіпокаліємія, що викликається глюкокортикостероїдами, може збільшувати виразність та тривалість м'язової блокади на фоні міорелаксантів. Терапевтична дія глюкокортикостероїдів знижується під впливом фенітоїну. .барбітуратів, ефедрину, теофіліну, рифампіцину* та інших індукторів "печінкових" мікросомальних ферментів (збільшення швидкості метаболізму).Спосіб застосування та дозиКортизон призначають внутрішньо. При хронічній недостатності надниркових залоз звичайна середня підтримуюча доза становить 25-50 мг на добу. Добову дозу препарату призначають у 2 прийоми, відтворюючи добовий ритм секреції кортизону - 2/3 добової дози вранці (6-8 год) і 1/3 добової дози ввечері (17-18 год). При загрозі стресу добову дозу збільшують у 2-3 рази та призначають у 3-4 прийоми (через 6-8 год). При вродженій дисфункції кори надниркових залоз кортизон застосовують у дозі 25 мг на добу у поєднанні з іншими глюкокортикостероїдними препаратами (преднізолоном, дексаметазоном). Максимальні дози для дорослих: разова – 150 мг, добова – 300 мг. Дітям кортизон призначають у менших дозах, залежно від віку. Максимальні дози для дітей: до 5 років: разова – 25 мг, добова – 75 мг; від 5 до 10 років: разова – 50 мг, добова – 150 мг; старше 10 років: разова – 75 мг, добова – 225 мг. При необхідності заміни кортизону іншими препаратами з глюкокортикостероїдною активністю слід пам'ятати, що 25 мг кортизону еквівалентно за дією 20 мг гідрокортизону; 5 мг преднізолону або преднізону; 4 мг метилпреднізолону або тріамцинолону; 0,75 мг дексаметазону.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ ході лікування необхідно контролювати внутрішньоочний тиск та стан рогівки. Скасування здійснюється поступовим зниженням дози (небезпека синдрому "скасування"): чим триваліший курс лікування, тим повільнішим має бути зниження дози. Під час лікування глюкокортикостероїдами не слід проводити вакцинацію через зниження її ефективності (імунної відповіді). У дітей під час тривалого лікування необхідне ретельне спостереження за динамікою зростання та розвитку. Дітям, які під час лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни. У дітей у період зростання глюкокортикостероїди повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями та під особливо ретельним наглядом лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю розвитку запаморочення, дезорієнтації, галюцинацій, судом, пошкодження зорового нерва препарат слід з обережністю призначати особам, які керують транспортними засобами та займаються іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. : Діюча речовина: левотироксин натрію – 0,1 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), декстрин, гліцериди довголанцюгові парціальні. Пігулки, 100 мкг. По 25 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) [фольга алюмінієва/фольга алюмінієва]. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі, злегка опуклі пігулки від білого до білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, з ризиком поділу на одному боці і тисненням «100» на інший.ФармакокінетикаАбсорбція При внутрішньому прийомі левотироксин натрію всмоктується переважно у верхньому відділі тонкого кишечника. Всмоктується до 80% прийнятої дози левотироксину натрію. Їда знижує всмоктування левотироксину натрію. Розподіл Розрахунковий обсяг розподілу складає 10-12 л. Після всмоктування більше 99% левотироксину натрію зв'язується з білками плазми крові (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном). Метаболізм Незначна кількість левотироксину натрію піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновою кислотами (у печінці). Виведення Метаболічний кліренс левотироксину натрію становить приблизно 1,2 л плазми на добу. Метаболіти виводяться нирками та через кишечник. Період напіввиведення левотироксину натрію становить 7 днів. При тиреотоксикозі період напіввиведення скорочується до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю левотироксин натрію не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу або гемоперфузії через міцний зв'язок з білками.ФармакодинамікаДіюча речовина препарату L-Тироксин 100 Берлін-Хемі левотироксин натрію є синтетичним лівообертальним ізомером тироксину, який за своєю дією ідентичний природному тиреоїдному гормону, що синтезується щитовидною залозою людини. Для організму людини не існує відмінностей між ендогенним та екзогенним левотироксинами. Після часткового перетворення на трийодтиронін (Т3) у печінці та нирках та переходу в клітини організму, левотироксин натрію впливає на розвиток та ріст тканин, обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обміни. У середніх добових дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та центральної нервової системи. У великих дозах левотироксин натрію пригнічує вироблення тиротропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів після початку застосування протягом такого ж часу зберігається дія левотироксину натрію після його відміни. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Прояви дифузного еутиреоїдного зоба зменшуються або зникають протягом 3-6 місяців застосування препарату.Показання до застосуваннягіпотиреоз; еутиреоїдний зоб; як замісна терапія та для профілактики рецидиву зоба після оперативних втручань на щитовидній залозі; як супресивна та замісна терапія при злоякісних новоутвореннях щитовидної залози, в основному після оперативного лікування; дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану антитиреоїдними засобами (у вигляді комбінованої або монотерапії); як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; нелікований тиреотоксикоз; нелікована недостатність надниркових залоз; нелікована гіпофізарна недостатність; застосування у період вагітності у комбінації з антитиреоїдними засобами. Не слід розпочинати лікування препаратом за наявності гострого інфаркту міокарда, гострого міокардиту, гострого панкардиту. З обережністю Левотироксин натрію слід призначати з обережністю при захворюваннях серцево-судинної системи: ішемічну хворобу серця (ІХС) (атеросклероз, стенокардію, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальну гіпертензію, порушення ритму серця; при гіпофізарній та/або наднирковій недостатності, при цукровому діабеті, важкому тривалому гіпотиреозі, тиреоїдній автономії, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози); у пацієнтів із схильністю до психотичних реакцій.Вагітність та лактаціяВагітність У період вагітності терапія левотироксином натрію, призначена з приводу гіпотиреозу, має продовжуватись. У період вагітності може знадобитися збільшення дози левотироксину натрію через підвищення вмісту тироксин-зв'язуючого глобуліну. Немає даних про виникнення тератогенних та фетотоксичних ефектів прийому левотироксину натрію в рекомендованих терапевтичних дозах. Прийом левотироксину натрію в період вагітності у надмірно високих дозах може негативно впливати на плід та постнатальний розвиток. Застосування при вагітності левотироксину натрію у комбінації з антитиреоїдними засобами протипоказане, оскільки прийом левотироксину натрію може вимагати збільшення доз антитиреоїдних засобів. Оскільки антитиреоїдні засоби, на відміну від левотироксину натрію, можуть проникати через плаценту, то у плода може розвинутись гіпотиреоз. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування левотироксин натрію слід приймати строго у рекомендованих дозах під наглядом лікаря. При прийомі в рекомендованих терапевтичних дозах концентрація тиреоїдного гормону, що секретується з грудним молоком при лактації, недостатня для того, щоб викликати гіпертиреоз та придушити секрецію ТТГ у дитини. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяПри правильному застосуванні левотироксину натрію під контролем лікаря не спостерігаються побічні ефекти. У разі передозування, або при перевищенні індивідуального порогу переносимості левотироксину натрію або, якщо дозу препарату з початку терапії збільшують занадто швидко, у пацієнта можуть з'явитися симптоми, характерні для гіпертиреозу (див. розділ «Передозування»). При підвищеній чутливості до компонентів препарату можливе виникнення алергічних реакцій з боку шкірних покривів (наприклад, шкірний висип, кропив'янка) та органів дихання; ангіоневротичного набряку; було зареєстровано поодинокі випадки розвитку анафілактичного шоку. У разі виникнення зазначених симптомів застосування препарату слід негайно припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування трициклічних антидепресантів із левотироксином натрію може призвести до посилення дії антидепресантів. Левотироксин натрію знижує дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні колестірамін та колестипол (іонообмінні смоли) зменшують плазмову концентрацію левотироксину натрію за рахунок гальмування його всмоктування в кишечнику. У зв'язку з цим левотироксин натрію слід приймати за 4-5 годин до прийому вказаних препаратів. Колесевелам пов'язує левотироксин натрію і, таким чином, зменшує абсорбцію левотироксину натрію із шлунково-кишкового тракту. Хоча не було встановлено жодних взаємодій при застосуванні левотироксину натрію як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу, левотироксин натрію слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу. При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білками плазми. Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на ефективність левотироксину натрію. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Тиреотропний гормон (ТТГ) слід контролювати у пацієнтів, які приймають левотироксин натрію, принаймні протягом першого місяця після початку та/або припинення лікування ритонавіром. За необхідності слід скоригувати дозу левотироксину натрію. Фенітоїн може впливати на ефективність левотироксину натрію внаслідок витіснення левотироксину натрію із зв'язку з білками плазми, що може призвести до підвищення концентрації вільного Т4 та Т3. З іншого боку, фенітоїн підвищує інтенсивність метаболізму левотироксину натрію в печінці. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Левотироксин натрію може сприяти зниженню ефективності гіпоглікемічних препаратів. Тому необхідний частий моніторинг концентрації глюкози в крові з початку замісної терапії гормоном щитовидної залози. При необхідності дозу гіпоглікемічного препарату слід скоригувати. Левотироксин натрію може посилювати ефект антикоагулянтів (похідних кумарину) шляхом витіснення їх із зв'язку з білками плазми, що може підвищити ризик розвитку кровотечі, наприклад, крововиливу в головний мозок або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому необхідний регулярний моніторинг параметрів коагуляції як на початку, так і в ході комбінованої терапії зазначеними препаратами. При необхідності дозу антикоагулянту слід скоригувати. Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші препарати можуть витісняти левотироксин натрію у зв'язку з білками плазми, що призводить до підвищення концентрації вільного Т4. Севеламер та карбонат лантану можуть зменшувати всмоктування левотироксину натрію. Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматиніб, сунітініб) можуть знижувати ефективність левотироксину натрію. Тому на початку або наприкінці курсу одночасної терапії вказаними препаратами рекомендується моніторинг зміни функції щитовидної залози у пацієнтів. При необхідності дозу левотироксину натрію коригують. Алюмініймісні лікарські препарати (антациди, сукральфат) в літературі описані як потенційно знижують ефективність левотироксину натрію. Тому прийом левотироксину натрію рекомендується здійснювати щонайменше за 2 години до застосування цих лікарських препаратів. Ця рекомендація також відноситься до застосування лікарських препаратів, що містять солі заліза та кальцію. Соматропін при одночасному застосуванні з левотироксином натрію може прискорити закриття епіфізарних зон росту. Пропілтіоурацил, глюкокортикостероїди, бета-симпатолітики, йодовмісні контрастні препарати та аміодарон пригнічують перетворення Т4 на Т3. З огляду на високий вміст йоду застосування аміодарону може супроводжуватися розвитком як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. Особливу увагу слід приділяти вузловому зобу з можливим розвитком функціональної нерозпізнаної автономії. Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину натрію та підвищують концентрацію ТТГ у плазмі крові. Лікарські препарати, що сприяють індукції печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, карбамазепін) можуть сприяти печінковому кліренсу левотироксину натрію. У жінок, які застосовують контрацептиви естрогену, або у жінок в постменопаузі, які отримують замісну гормональну терапію, може зростати потреба в левотироксині натрію. Вживання соєвмісних продуктів може сприяти зниженню всмоктування в кишечнику левотироксину натрію. Тому може бути потрібна корекція дози, особливо на початку або після припинення вживання продуктів, що містять сою. При одночасному застосуванні орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або відбутися зниження контролю гіпотиреозу. Причиною цього може бути зниження всмоктування солей йоду та/або лівотироксину натрію. Пацієнти, які приймають левотироксин натрію, повинні проконсультуватися з лікарем до початку застосування орлістату, оскільки, можливо, потрібно приймати орлістат і левотироксин натрію в різний час доби, та скоригувати дозу левотироксину натрію. Надалі рекомендується проводити моніторинг функції щитовидної залози.Спосіб застосування та дозиДобова доза визначається індивідуально залежно від показань, клінічного стану пацієнта та даних лабораторного обстеження. Добову дозу левотироксину натрію приймають внутрішньо вранці натще, принаймні за 30 хвилин до їди, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) і не розжовуючи. Таблетку можна ділити на рівні частини. При проведенні замісної терапії гіпотиреозу у пацієнтів молодше 55 років за відсутності серцево-судинних захворювань левотироксин натрію застосовують у добовій дозі 1. 6-1. 8 мкг на 1 кг маси тіла; у пацієнтів старше 55 років або із серцево-судинними захворюваннями – 0.9 мкг на 1 кг маси тіла. Початковий етап замісної терапії при гіпотиреозі Пацієнти без серцево-судинних захворювань молодше 55 років Початкова доза: жінки – 75-100 мкг/добу; чоловіки – 100-150 мкг/добу. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями старше 55 років Початкова доза – 25 мкг/добу Збільшувати на 25 мкг кожні 2 місяці до нормалізації показника ТТГ у крові. При появі або погіршенні симптомів серцево-судинної системи провести корекцію терапії серцево-судинних захворювань. Рекомендовані дози левотироксину натрію для лікування вродженого гіпотиреозу Вік 0-6 місяців: Добова доза – 25-50 мкг. Доза для маси тіла 10-15 мкг/кг. Вік 6-12 місяців: Добова доза – 50-75 мкг. Доза для маси тіла - 6-8 мкг/кг Вік 1-5 років: Добова доза – 75-100 мкг. Доза для маси тіла 5-6 мкг/кг. Вік 6-12 років: Добова доза – 100-150 мкг. Доза для маси тіла 4-5 мкг/кг. Вік >12 років: Добова доза – 100-200 мкг. Доза для маси тіла 2-3 мкг/кг. Лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дози левотироксину натрію – 75-200мкг/добу. Профілактика рецидиву після хірургічного лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дозилевотироксину натрію – 75-200 мкг/добу. У комплексній терапії тиреотоксикозу Рекомендовані дози левотироксину натрію – 50-100 мкг/добу. Супресивна терапія раку щитовидної залози Рекомендовані дози левотироксину натрію – 150-300 мкг/добу. Тест тиреоїдної супресії Рекомендовані дози левотироксину натрію: За 4 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 3 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 2 тижні до тесту – 150-200 мкг/добу. За 1 тиждень до тесту – 150-200 мкг/добу. Грудним дітям та дітям до 3 років добову дозу левотироксину натрію дають в один прийом за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчиняють у воді (10-15 мл) до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату і дають запивати додатково невеликою кількістю рідини (5-10 мл). У пацієнтів з тяжким тривалим гіпотиреозом лікування слід починати з особливою обережністю, з малих доз – з 12,5 мкг/добу, дозу збільшують до підтримуючої через більш тривалі інтервали часу - на 12,5 мкг/добу кожні 2 тижні і частіше визначають концентрацію ТТГ у крові. При гіпотиреозі левотироксин натрію приймають, як правило, протягом усього життя. При тиреотоксикозі левотироксин натрію застосовують у комплексній терапії з антитиреоїдними препаратами після досягнення еутиреоїдного стану. В усіх випадках тривалість лікування препаратом визначає лікар. Для точного дозування необхідно використовувати найбільш відповідне дозування левотироксину натрію.ПередозуванняСимптоми При передозуванні препарату спостерігається значне збільшення швидкості обміну речовин. Клінічні ознаки гіпертиреозу можуть виникати у разі передозування, якщо перевищено індивідуальний поріг переносимості левотироксину натрію, або якщо доза препарату з початку терапії збільшується дуже швидко. Симптоми, характерні для гіпертиреозу: порушення ритму серця, тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, головний біль, м'язова слабкість та м'язові посмикування, гіперемія (особливо особи), лихоманка, блювота, порушення менструального циклу, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, гіпергідроз, зниження маси тіла, діарея. Передозування левотироксину натрію може призвести до появи симптомів гострого психозу, особливо у пацієнтів із схильністю до психотичних розладів. Були зареєстровані випадки раптової зупинки серцевої діяльності у пацієнтів, які приймали надмірно високі дози левотироксину натрію протягом багатьох років. У схильних пацієнтів було відзначено окремі випадки виникнення судом при перевищенні індивідуального порога переносимості. Лікування Залежно від виразності симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози левотироксину натрію, перерва у лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. У разі гострого передозування абсорбція препарату у шлунково-кишковому тракті може бути знижена шляхом застосування активованого вугілля. При прийомі гранично високих доз може бути призначений плазмаферез. Після зникнення побічних ефектів лікування слід розпочинати з обережністю з нижчою дозою. Передозування левотироксину натрію потребує тривалого періоду спостереження. Через поступове перетворення левотироксину на ліотиронін симптоми можуть виникати із затримкою до 6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку замісної терапії гормонами щитовидної залози або до виконання тесту тиреоїдної супресії необхідно виключити або провести лікування наступних захворювань або патологічних станів: гострої коронарної недостатності, стенокардії, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, недостатності гіпофізу або недостатності надниркових залоз. До початку терапії гормонами щитовидної залози слід виключити або провести лікування функціональної автономії щитовидної залози. У разі дисфункції кори надниркових залоз перед призначенням левотироксину натрію необхідно розпочати адекватну замісну терапію гормонами надниркових залоз для запобігання гострій наднирковій недостатності (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів з ризиком розвитку психотичних розладів рекомендується починати терапію з низької дози левотироксину натрію з подальшим її повільним збільшенням на початку терапії. Рекомендується нагляд за пацієнтами. У разі виявлення ознак психотичних розладів доза левотироксину натрію, що приймається, повинна бути скоригована. Необхідно виключити можливість виникнення навіть незначного лікарського обумовленого гіпертиреозу у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю або тахіаритміями. Тому в цих випадках потрібний регулярний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. До проведення замісної терапії гормонами щитовидної залози необхідно з'ясувати етіологію вторинного гіпотиреозу. При необхідності слід розпочати замісну терапію з метою компенсації надниркової недостатності. Без адекватного лікування глюкокортикостероїдами терапія тиреоїдними гормонами у пацієнтів з недостатністю надниркових залоз або недостатністю гіпофізу може спровокувати аддисонічний криз. При підозрі на розвиток функціональної автономії щитовидної залози до початку лікування рекомендується виконання ТРГ-тесту або супресивної сцинтиграфії. На початку терапії левотироксином натрію у недоношених новонароджених з дуже низькою масою тіла слід контролювати гемодинамічні параметри, оскільки через незрілу функцію надниркових залоз можуть виникнути порушення кровообігу. У жінок у постменопаузі, які мають гіпотиреоз та підвищений ризик остеопорозу, необхідно виключити наявність концентрацій левотироксину натрію у сироватці крові, що перевищують фізіологічні. У цьому випадку рекомендовано ретельний моніторинг функції щитовидної залози. Слід виявляти обережність при застосуванні левотироксину натрію пацієнтам з епілепсією в анамнезі, оскільки це збільшує ризик епілептичних нападів. Застосування левотироксину натрію не рекомендується за наявності метаболічних порушень, що супроводжуються гіпертиреозом. Винятком є ​​одночасне застосування під час лікарської терапії гіпертиреозу антитиреоїдними препаратами. З початку терапії левотироксином натрію у разі переходу з одного препарату на інший рекомендується скоригувати дозу залежно від клінічної відповіді пацієнта на терапію та результатів лабораторного обстеження. Гормони щитовидної залози не повинні застосовуватись з метою зниження маси тіла. Терапевтичні дози левотироксину натрію не викликають зниження маси тіла у пацієнтів, які перебувають у стані еутиреозу. Застосування більш високих доз може викликати серйозні, аж до загрозливих для життя, побічні ефекти, особливо при одночасному застосуванні з деякими препаратами для зниження маси тіла, у тому числі з симпатоміметиками. За необхідності переведення на інший препарат, що містить левотироксин натрію, спочатку необхідно моніторувати клінічні та лабораторні показники через потенційний ризик дисбалансу на рівні гормонів щитовидної залози. У деяких пацієнтів може знадобитися коригування дози препарату. Препарат L-тироксин 100 Берлін-Хемі містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, тобто практично може розглядатися як препарат, що не містить натрію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень впливу левотироксину натрію на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Тим не менш, оскільки левотироксин натрію ідентичний природному тиреоїдному гормону, впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не очікується. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. : Діюча речовина: левотироксин натрію – 0,1 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), декстрин, гліцериди довголанцюгові парціальні. Пігулки, 100 мкг. По 25 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) [фольга алюмінієва/фольга алюмінієва]. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі, злегка опуклі пігулки від білого до білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, з ризиком поділу на одному боці і тисненням «100» на інший.ФармакокінетикаАбсорбція При внутрішньому прийомі левотироксин натрію всмоктується переважно у верхньому відділі тонкого кишечника. Всмоктується до 80% прийнятої дози левотироксину натрію. Їда знижує всмоктування левотироксину натрію. Розподіл Розрахунковий обсяг розподілу складає 10-12 л. Після всмоктування більше 99% левотироксину натрію зв'язується з білками плазми крові (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном). Метаболізм Незначна кількість левотироксину натрію піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновою кислотами (у печінці). Виведення Метаболічний кліренс левотироксину натрію становить приблизно 1,2 л плазми на добу. Метаболіти виводяться нирками та через кишечник. Період напіввиведення левотироксину натрію становить 7 днів. При тиреотоксикозі період напіввиведення скорочується до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю левотироксин натрію не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу або гемоперфузії через міцний зв'язок з білками.ФармакодинамікаДіюча речовина препарату L-Тироксин 100 Берлін-Хемі левотироксин натрію є синтетичним лівообертальним ізомером тироксину, який за своєю дією ідентичний природному тиреоїдному гормону, що синтезується щитовидною залозою людини. Для організму людини не існує відмінностей між ендогенним та екзогенним левотироксинами. Після часткового перетворення на трийодтиронін (Т3) у печінці та нирках та переходу в клітини організму, левотироксин натрію впливає на розвиток та ріст тканин, обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обміни. У середніх добових дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та центральної нервової системи. У великих дозах левотироксин натрію пригнічує вироблення тиротропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів після початку застосування протягом такого ж часу зберігається дія левотироксину натрію після його відміни. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Прояви дифузного еутиреоїдного зоба зменшуються або зникають протягом 3-6 місяців застосування препарату.Показання до застосуваннягіпотиреоз; еутиреоїдний зоб; як замісна терапія та для профілактики рецидиву зоба після оперативних втручань на щитовидній залозі; як супресивна та замісна терапія при злоякісних новоутвореннях щитовидної залози, в основному після оперативного лікування; дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану антитиреоїдними засобами (у вигляді комбінованої або монотерапії); як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; нелікований тиреотоксикоз; нелікована недостатність надниркових залоз; нелікована гіпофізарна недостатність; застосування у період вагітності у комбінації з антитиреоїдними засобами. Не слід розпочинати лікування препаратом за наявності гострого інфаркту міокарда, гострого міокардиту, гострого панкардиту. З обережністю Левотироксин натрію слід призначати з обережністю при захворюваннях серцево-судинної системи: ішемічну хворобу серця (ІХС) (атеросклероз, стенокардію, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальну гіпертензію, порушення ритму серця; при гіпофізарній та/або наднирковій недостатності, при цукровому діабеті, важкому тривалому гіпотиреозі, тиреоїдній автономії, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози); у пацієнтів із схильністю до психотичних реакцій.Вагітність та лактаціяВагітність У період вагітності терапія левотироксином натрію, призначена з приводу гіпотиреозу, має продовжуватись. У період вагітності може знадобитися збільшення дози левотироксину натрію через підвищення вмісту тироксин-зв'язуючого глобуліну. Немає даних про виникнення тератогенних та фетотоксичних ефектів прийому левотироксину натрію в рекомендованих терапевтичних дозах. Прийом левотироксину натрію в період вагітності у надмірно високих дозах може негативно впливати на плід та постнатальний розвиток. Застосування при вагітності левотироксину натрію у комбінації з антитиреоїдними засобами протипоказане, оскільки прийом левотироксину натрію може вимагати збільшення доз антитиреоїдних засобів. Оскільки антитиреоїдні засоби, на відміну від левотироксину натрію, можуть проникати через плаценту, то у плода може розвинутись гіпотиреоз. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування левотироксин натрію слід приймати строго у рекомендованих дозах під наглядом лікаря. При прийомі в рекомендованих терапевтичних дозах концентрація тиреоїдного гормону, що секретується з грудним молоком при лактації, недостатня для того, щоб викликати гіпертиреоз та придушити секрецію ТТГ у дитини. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяПри правильному застосуванні левотироксину натрію під контролем лікаря не спостерігаються побічні ефекти. У разі передозування, або при перевищенні індивідуального порогу переносимості левотироксину натрію або, якщо дозу препарату з початку терапії збільшують занадто швидко, у пацієнта можуть з'явитися симптоми, характерні для гіпертиреозу (див. розділ «Передозування»). При підвищеній чутливості до компонентів препарату можливе виникнення алергічних реакцій з боку шкірних покривів (наприклад, шкірний висип, кропив'янка) та органів дихання; ангіоневротичного набряку; було зареєстровано поодинокі випадки розвитку анафілактичного шоку. У разі виникнення зазначених симптомів застосування препарату слід негайно припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування трициклічних антидепресантів із левотироксином натрію може призвести до посилення дії антидепресантів. Левотироксин натрію знижує дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні колестірамін та колестипол (іонообмінні смоли) зменшують плазмову концентрацію левотироксину натрію за рахунок гальмування його всмоктування в кишечнику. У зв'язку з цим левотироксин натрію слід приймати за 4-5 годин до прийому вказаних препаратів. Колесевелам пов'язує левотироксин натрію і, таким чином, зменшує абсорбцію левотироксину натрію із шлунково-кишкового тракту. Хоча не було встановлено жодних взаємодій при застосуванні левотироксину натрію як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу, левотироксин натрію слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу. При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білками плазми. Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на ефективність левотироксину натрію. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Тиреотропний гормон (ТТГ) слід контролювати у пацієнтів, які приймають левотироксин натрію, принаймні протягом першого місяця після початку та/або припинення лікування ритонавіром. За необхідності слід скоригувати дозу левотироксину натрію. Фенітоїн може впливати на ефективність левотироксину натрію внаслідок витіснення левотироксину натрію із зв'язку з білками плазми, що може призвести до підвищення концентрації вільного Т4 та Т3. З іншого боку, фенітоїн підвищує інтенсивність метаболізму левотироксину натрію в печінці. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Левотироксин натрію може сприяти зниженню ефективності гіпоглікемічних препаратів. Тому необхідний частий моніторинг концентрації глюкози в крові з початку замісної терапії гормоном щитовидної залози. При необхідності дозу гіпоглікемічного препарату слід скоригувати. Левотироксин натрію може посилювати ефект антикоагулянтів (похідних кумарину) шляхом витіснення їх із зв'язку з білками плазми, що може підвищити ризик розвитку кровотечі, наприклад, крововиливу в головний мозок або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому необхідний регулярний моніторинг параметрів коагуляції як на початку, так і в ході комбінованої терапії зазначеними препаратами. При необхідності дозу антикоагулянту слід скоригувати. Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші препарати можуть витісняти левотироксин натрію у зв'язку з білками плазми, що призводить до підвищення концентрації вільного Т4. Севеламер та карбонат лантану можуть зменшувати всмоктування левотироксину натрію. Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматиніб, сунітініб) можуть знижувати ефективність левотироксину натрію. Тому на початку або наприкінці курсу одночасної терапії вказаними препаратами рекомендується моніторинг зміни функції щитовидної залози у пацієнтів. При необхідності дозу левотироксину натрію коригують. Алюмініймісні лікарські препарати (антациди, сукральфат) в літературі описані як потенційно знижують ефективність левотироксину натрію. Тому прийом левотироксину натрію рекомендується здійснювати щонайменше за 2 години до застосування цих лікарських препаратів. Ця рекомендація також відноситься до застосування лікарських препаратів, що містять солі заліза та кальцію. Соматропін при одночасному застосуванні з левотироксином натрію може прискорити закриття епіфізарних зон росту. Пропілтіоурацил, глюкокортикостероїди, бета-симпатолітики, йодовмісні контрастні препарати та аміодарон пригнічують перетворення Т4 на Т3. З огляду на високий вміст йоду застосування аміодарону може супроводжуватися розвитком як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. Особливу увагу слід приділяти вузловому зобу з можливим розвитком функціональної нерозпізнаної автономії. Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину натрію та підвищують концентрацію ТТГ у плазмі крові. Лікарські препарати, що сприяють індукції печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, карбамазепін) можуть сприяти печінковому кліренсу левотироксину натрію. У жінок, які застосовують контрацептиви естрогену, або у жінок в постменопаузі, які отримують замісну гормональну терапію, може зростати потреба в левотироксині натрію. Вживання соєвмісних продуктів може сприяти зниженню всмоктування в кишечнику левотироксину натрію. Тому може бути потрібна корекція дози, особливо на початку або після припинення вживання продуктів, що містять сою. При одночасному застосуванні орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або відбутися зниження контролю гіпотиреозу. Причиною цього може бути зниження всмоктування солей йоду та/або лівотироксину натрію. Пацієнти, які приймають левотироксин натрію, повинні проконсультуватися з лікарем до початку застосування орлістату, оскільки, можливо, потрібно приймати орлістат і левотироксин натрію в різний час доби, та скоригувати дозу левотироксину натрію. Надалі рекомендується проводити моніторинг функції щитовидної залози.Спосіб застосування та дозиДобова доза визначається індивідуально залежно від показань, клінічного стану пацієнта та даних лабораторного обстеження. Добову дозу левотироксину натрію приймають внутрішньо вранці натще, принаймні за 30 хвилин до їди, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) і не розжовуючи. Таблетку можна ділити на рівні частини. При проведенні замісної терапії гіпотиреозу у пацієнтів молодше 55 років за відсутності серцево-судинних захворювань левотироксин натрію застосовують у добовій дозі 1. 6-1. 8 мкг на 1 кг маси тіла; у пацієнтів старше 55 років або із серцево-судинними захворюваннями – 0.9 мкг на 1 кг маси тіла. Початковий етап замісної терапії при гіпотиреозі Пацієнти без серцево-судинних захворювань молодше 55 років Початкова доза: жінки – 75-100 мкг/добу; чоловіки – 100-150 мкг/добу. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями старше 55 років Початкова доза – 25 мкг/добу Збільшувати на 25 мкг кожні 2 місяці до нормалізації показника ТТГ у крові. При появі або погіршенні симптомів серцево-судинної системи провести корекцію терапії серцево-судинних захворювань. Рекомендовані дози левотироксину натрію для лікування вродженого гіпотиреозу Вік 0-6 місяців: Добова доза – 25-50 мкг. Доза для маси тіла 10-15 мкг/кг. Вік 6-12 місяців: Добова доза – 50-75 мкг. Доза для маси тіла - 6-8 мкг/кг Вік 1-5 років: Добова доза – 75-100 мкг. Доза для маси тіла 5-6 мкг/кг. Вік 6-12 років: Добова доза – 100-150 мкг. Доза для маси тіла 4-5 мкг/кг. Вік >12 років: Добова доза – 100-200 мкг. Доза для маси тіла 2-3 мкг/кг. Лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дози левотироксину натрію – 75-200мкг/добу. Профілактика рецидиву після хірургічного лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дозилевотироксину натрію – 75-200 мкг/добу. У комплексній терапії тиреотоксикозу Рекомендовані дози левотироксину натрію – 50-100 мкг/добу. Супресивна терапія раку щитовидної залози Рекомендовані дози левотироксину натрію – 150-300 мкг/добу. Тест тиреоїдної супресії Рекомендовані дози левотироксину натрію: За 4 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 3 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 2 тижні до тесту – 150-200 мкг/добу. За 1 тиждень до тесту – 150-200 мкг/добу. Грудним дітям та дітям до 3 років добову дозу левотироксину натрію дають в один прийом за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчиняють у воді (10-15 мл) до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату і дають запивати додатково невеликою кількістю рідини (5-10 мл). У пацієнтів з тяжким тривалим гіпотиреозом лікування слід починати з особливою обережністю, з малих доз – з 12,5 мкг/добу, дозу збільшують до підтримуючої через більш тривалі інтервали часу - на 12,5 мкг/добу кожні 2 тижні і частіше визначають концентрацію ТТГ у крові. При гіпотиреозі левотироксин натрію приймають, як правило, протягом усього життя. При тиреотоксикозі левотироксин натрію застосовують у комплексній терапії з антитиреоїдними препаратами після досягнення еутиреоїдного стану. В усіх випадках тривалість лікування препаратом визначає лікар. Для точного дозування необхідно використовувати найбільш відповідне дозування левотироксину натрію.ПередозуванняСимптоми При передозуванні препарату спостерігається значне збільшення швидкості обміну речовин. Клінічні ознаки гіпертиреозу можуть виникати у разі передозування, якщо перевищено індивідуальний поріг переносимості левотироксину натрію, або якщо доза препарату з початку терапії збільшується дуже швидко. Симптоми, характерні для гіпертиреозу: порушення ритму серця, тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, головний біль, м'язова слабкість та м'язові посмикування, гіперемія (особливо особи), лихоманка, блювота, порушення менструального циклу, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, гіпергідроз, зниження маси тіла, діарея. Передозування левотироксину натрію може призвести до появи симптомів гострого психозу, особливо у пацієнтів із схильністю до психотичних розладів. Були зареєстровані випадки раптової зупинки серцевої діяльності у пацієнтів, які приймали надмірно високі дози левотироксину натрію протягом багатьох років. У схильних пацієнтів було відзначено окремі випадки виникнення судом при перевищенні індивідуального порога переносимості. Лікування Залежно від виразності симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози левотироксину натрію, перерва у лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. У разі гострого передозування абсорбція препарату у шлунково-кишковому тракті може бути знижена шляхом застосування активованого вугілля. При прийомі гранично високих доз може бути призначений плазмаферез. Після зникнення побічних ефектів лікування слід розпочинати з обережністю з нижчою дозою. Передозування левотироксину натрію потребує тривалого періоду спостереження. Через поступове перетворення левотироксину на ліотиронін симптоми можуть виникати із затримкою до 6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку замісної терапії гормонами щитовидної залози або до виконання тесту тиреоїдної супресії необхідно виключити або провести лікування наступних захворювань або патологічних станів: гострої коронарної недостатності, стенокардії, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, недостатності гіпофізу або недостатності надниркових залоз. До початку терапії гормонами щитовидної залози слід виключити або провести лікування функціональної автономії щитовидної залози. У разі дисфункції кори надниркових залоз перед призначенням левотироксину натрію необхідно розпочати адекватну замісну терапію гормонами надниркових залоз для запобігання гострій наднирковій недостатності (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів з ризиком розвитку психотичних розладів рекомендується починати терапію з низької дози левотироксину натрію з подальшим її повільним збільшенням на початку терапії. Рекомендується нагляд за пацієнтами. У разі виявлення ознак психотичних розладів доза левотироксину натрію, що приймається, повинна бути скоригована. Необхідно виключити можливість виникнення навіть незначного лікарського обумовленого гіпертиреозу у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю або тахіаритміями. Тому в цих випадках потрібний регулярний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. До проведення замісної терапії гормонами щитовидної залози необхідно з'ясувати етіологію вторинного гіпотиреозу. При необхідності слід розпочати замісну терапію з метою компенсації надниркової недостатності. Без адекватного лікування глюкокортикостероїдами терапія тиреоїдними гормонами у пацієнтів з недостатністю надниркових залоз або недостатністю гіпофізу може спровокувати аддисонічний криз. При підозрі на розвиток функціональної автономії щитовидної залози до початку лікування рекомендується виконання ТРГ-тесту або супресивної сцинтиграфії. На початку терапії левотироксином натрію у недоношених новонароджених з дуже низькою масою тіла слід контролювати гемодинамічні параметри, оскільки через незрілу функцію надниркових залоз можуть виникнути порушення кровообігу. У жінок у постменопаузі, які мають гіпотиреоз та підвищений ризик остеопорозу, необхідно виключити наявність концентрацій левотироксину натрію у сироватці крові, що перевищують фізіологічні. У цьому випадку рекомендовано ретельний моніторинг функції щитовидної залози. Слід виявляти обережність при застосуванні левотироксину натрію пацієнтам з епілепсією в анамнезі, оскільки це збільшує ризик епілептичних нападів. Застосування левотироксину натрію не рекомендується за наявності метаболічних порушень, що супроводжуються гіпертиреозом. Винятком є ​​одночасне застосування під час лікарської терапії гіпертиреозу антитиреоїдними препаратами. З початку терапії левотироксином натрію у разі переходу з одного препарату на інший рекомендується скоригувати дозу залежно від клінічної відповіді пацієнта на терапію та результатів лабораторного обстеження. Гормони щитовидної залози не повинні застосовуватись з метою зниження маси тіла. Терапевтичні дози левотироксину натрію не викликають зниження маси тіла у пацієнтів, які перебувають у стані еутиреозу. Застосування більш високих доз може викликати серйозні, аж до загрозливих для життя, побічні ефекти, особливо при одночасному застосуванні з деякими препаратами для зниження маси тіла, у тому числі з симпатоміметиками. За необхідності переведення на інший препарат, що містить левотироксин натрію, спочатку необхідно моніторувати клінічні та лабораторні показники через потенційний ризик дисбалансу на рівні гормонів щитовидної залози. У деяких пацієнтів може знадобитися коригування дози препарату. Препарат L-тироксин 100 Берлін-Хемі містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, тобто практично може розглядатися як препарат, що не містить натрію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень впливу левотироксину натрію на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Тим не менш, оскільки левотироксин натрію ідентичний природному тиреоїдному гормону, впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не очікується. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лівотироксину натрію – 100 мкг. Таблетки по 100 мкг, по 50 таблеток у блістері, 2 блістери у картонній упаковці.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, круглі, злегка опуклі, з ризиком з одного боку і тисненням "100" - з іншого.Фармакотерапевтична групаТиреоїдний, що заповнює дефіцит гормонів щитовидної залози.ФармакокінетикаВсмоктування. Після внутрішнього застосування левотироксин всмоктується майже виключно з верхнього відділу тонкої кишки. Абсорбується до 80% прийнятої дози. Одночасний прийом їжі знижує абсорбцію левотироксину. Cmax у сироватці крові досягається приблизно через 5-6 годин після прийому внутрішньо. Розподіл. Зв'язується з білками сироватки (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном) більш ніж на 99%. У різних тканинах відбувається монодейодування приблизно 80% левотироксину з утворенням трийодтироніну (T3) та неактивних продуктів. Метаболізм. Тиреоїдні гормони метаболізуються головним чином у печінці, нирках, головному мозку та в м'язах. Невелика кількість препарату піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновими кислотами (у печінці). Виведення. Метаболіти виводяться із сечею та жовчю. T1/2 становить 6-7 днів. Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. При тиреотоксикозі T1/2 коротшає до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів.ФармакодинамікаСинтетичний препарат гормону щитовидної залози, що лівообертає ізомер тироксину. Після часткового перетворення на трийодтиронін (у печінці та нирках) та переходу в клітини організму, впливає на розвиток та ріст тканин, на обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обмін. У середніх дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та ЦНС. У високих дозах пригнічує вироблення ТТРГ гіпоталамуса та ТТГ гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів, протягом цього часу зберігається дія після відміни препарату. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Дифузний зоб зменшується або зникає протягом 3-6 місяців.ІнструкціяТаблетки приймають натще з невеликою кількістю рідини (не розжовуючи), як мінімум за півгодини до їди. Грудничкам та дітям віком до 36 місяців добову дозу слід давати в один прийом, за півгодини до першого годування. Безпосередньо перед прийомом таблетку L-тироксину поміщають у воду і розчиняють до утворення тонкої суспензії.Показання до застосуванняГіпотиреоз; Еутиреоїдний зоб; Як замісну терапію та для профілактики рецидиву зоба після резекції щитовидної залози; Рак щитовидної залози (після оперативного лікування); Дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану тиреостатиками (у вигляді комбінованої або монотерапії); Як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до препарату; нелікований тиреотоксикоз; гострий інфаркт міокарда; гострий міокардит; нелікована недостатність надниркових залоз. З обережністю слід призначати препарат при ІХС (атеросклероз, стенокардія, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальній гіпертензії, аритмії, при цукровому діабеті, тяжкому тривалому гіпотиреозі, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози).Вагітність та лактаціяПри вагітності та під час лактації L-Тироксин слід застосовувати під наглядом лікаря. Застосування у комбінації з тиреостатичними засобами при вагітності протипоказане через підвищення ризику розвитку гіпотиреозу у плода.Побічна діяТахікардія, пальпітація, аритмії, напади стенокардії, головний біль, нервозність, тремор, порушення сну, почуття внутрішнього занепокоєння, м'язова слабкість та судоми, втрата маси тіла, діарея, порушення менструального циклу, блювання.Спосіб застосування та дозиПацієнтам до 55 років зі здоровими серцем та судинами при проведенні замісної терапії показаний прийом препарату у дозі, що дорівнює від 1,6 до 1,8 мкг/кг. Особам, у яких діагностовані ті чи інші хвороби серця/судин, а також пацієнтам старше 55 років, дозу скорочують до 0,9 мкг/кг. На початкових етапах лікування гіпотиреозу режим дозування для різних груп пацієнтів наступний: 75-100 мкг/добу./100-150 мкг/добу. - відповідно, для жінок та чоловіків, за умови, що у них нормально функціонують серце та судинна система; 25 мкг/добу. - особам, вік яких понад 55 років, а також особам, у яких діагностовано серцево-судинні захворювання. Через два місяці дозу збільшують до 50 мкг. Коригувати дозу, підвищуючи її на 25 мкг через кожні наступні 2 місяці, слід доти, доки нормалізуються показники тиреотропіну в крові. У разі виникнення або посилення симптомів із боку серця або судин потрібна зміна схеми лікування захворювання серця/судин. Відповідно до інструкції із застосування левотироксину натрію, пацієнтам із вродженим гіпотиреозом дозу слід розраховувати залежно від віку. Для дітей від народження до півроку добова доза варіюється в межах від 25 до 50 мкг, що відповідає 10-15 мкг/кг/добу. при перерахунку масу тіла. Дітям від півроку до року призначають по 50-75 мкг/добу, дітям від року до п'яти років - від 75 до 100 мкг/добу, дітям старше 6 років - від 100 до 150 мкг/сут. 100 до 200 мкг/добу. Схема прийому L-тироксину для схуднення. Для того, щоб скинути зайві кілограми, препарат починають приймати по 50 мкг/добу, розділяючи вказану дозу на 2 прийоми (обидва прийоми повинні бути в першій половині дня). Терапію доповнюють застосуванням β-адреноблокаторів, дозу яких коригують залежно від частоти пульсу. Надалі дозу левотироксину плавно підвищують до 150-300 мкг/добу, розділяючи її на 3 прийоми до 18:00. Паралельно з цим збільшують добову дозу β-адреноблокатора. Підбирати її рекомендується індивідуально, таким чином, щоб частота пульсу у спокої не перевищувала 70 ударів за хвилину, але водночас була більшою, ніж 60 ударів за хвилину. Тривалість курсу становить від 4 до 7 тижнів. Припиняти прийом ліків слід плавно, знижуючи дозу через кожні 14 днів до повного скасування. Якщо на фоні застосування виникає діарея, курс доповнюють призначенням Лопераміду, який приймають по 1 або 2 капсули на добу. Між курсами прийому препарату слід витримувати інтервали тривалістю щонайменше 3-4 тижнів.ПередозуванняТиреотоксичний криз, іноді відстрочений на кілька днів після прийому.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лівотироксину натрію – 100 мкг. Таблетки по 100 мкг, по 50 таблеток у блістері, 2 блістери у картонній упаковці.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, круглі, злегка опуклі, з ризиком з одного боку і тисненням "100" - з іншого.Фармакотерапевтична групаТиреоїдний, що заповнює дефіцит гормонів щитовидної залози.ФармакокінетикаВсмоктування. Після внутрішнього застосування левотироксин всмоктується майже виключно з верхнього відділу тонкої кишки. Абсорбується до 80% прийнятої дози. Одночасний прийом їжі знижує абсорбцію левотироксину. Cmax у сироватці крові досягається приблизно через 5-6 годин після прийому внутрішньо. Розподіл. Зв'язується з білками сироватки (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном) більш ніж на 99%. У різних тканинах відбувається монодейодування приблизно 80% левотироксину з утворенням трийодтироніну (T3) та неактивних продуктів. Метаболізм. Тиреоїдні гормони метаболізуються головним чином у печінці, нирках, головному мозку та в м'язах. Невелика кількість препарату піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновими кислотами (у печінці). Виведення. Метаболіти виводяться із сечею та жовчю. T1/2 становить 6-7 днів. Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. При тиреотоксикозі T1/2 коротшає до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів.ФармакодинамікаСинтетичний препарат гормону щитовидної залози, що лівообертає ізомер тироксину. Після часткового перетворення на трийодтиронін (у печінці та нирках) та переходу в клітини організму, впливає на розвиток та ріст тканин, на обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обмін. У середніх дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та ЦНС. У високих дозах пригнічує вироблення ТТРГ гіпоталамуса та ТТГ гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів, протягом цього часу зберігається дія після відміни препарату. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Дифузний зоб зменшується або зникає протягом 3-6 місяців.ІнструкціяТаблетки приймають натще з невеликою кількістю рідини (не розжовуючи), як мінімум за півгодини до їди. Грудничкам та дітям віком до 36 місяців добову дозу слід давати в один прийом, за півгодини до першого годування. Безпосередньо перед прийомом таблетку L-тироксину поміщають у воду і розчиняють до утворення тонкої суспензії.Показання до застосуванняГіпотиреоз; Еутиреоїдний зоб; Як замісну терапію та для профілактики рецидиву зоба після резекції щитовидної залози; Рак щитовидної залози (після оперативного лікування); Дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану тиреостатиками (у вигляді комбінованої або монотерапії); Як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до препарату; нелікований тиреотоксикоз; гострий інфаркт міокарда; гострий міокардит; нелікована недостатність надниркових залоз. З обережністю слід призначати препарат при ІХС (атеросклероз, стенокардія, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальній гіпертензії, аритмії, при цукровому діабеті, тяжкому тривалому гіпотиреозі, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози).Вагітність та лактаціяПри вагітності та під час лактації L-Тироксин слід застосовувати під наглядом лікаря. Застосування у комбінації з тиреостатичними засобами при вагітності протипоказане через підвищення ризику розвитку гіпотиреозу у плода.Побічна діяТахікардія, пальпітація, аритмії, напади стенокардії, головний біль, нервозність, тремор, порушення сну, почуття внутрішнього занепокоєння, м'язова слабкість та судоми, втрата маси тіла, діарея, порушення менструального циклу, блювання.Спосіб застосування та дозиПацієнтам до 55 років зі здоровими серцем та судинами при проведенні замісної терапії показаний прийом препарату у дозі, що дорівнює від 1,6 до 1,8 мкг/кг. Особам, у яких діагностовані ті чи інші хвороби серця/судин, а також пацієнтам старше 55 років, дозу скорочують до 0,9 мкг/кг. На початкових етапах лікування гіпотиреозу режим дозування для різних груп пацієнтів наступний: 75-100 мкг/добу./100-150 мкг/добу. - відповідно, для жінок та чоловіків, за умови, що у них нормально функціонують серце та судинна система; 25 мкг/добу. - особам, вік яких понад 55 років, а також особам, у яких діагностовано серцево-судинні захворювання. Через два місяці дозу збільшують до 50 мкг. Коригувати дозу, підвищуючи її на 25 мкг через кожні наступні 2 місяці, слід доти, доки нормалізуються показники тиреотропіну в крові. У разі виникнення або посилення симптомів із боку серця або судин потрібна зміна схеми лікування захворювання серця/судин. Відповідно до інструкції із застосування левотироксину натрію, пацієнтам із вродженим гіпотиреозом дозу слід розраховувати залежно від віку. Для дітей від народження до півроку добова доза варіюється в межах від 25 до 50 мкг, що відповідає 10-15 мкг/кг/добу. при перерахунку масу тіла. Дітям від півроку до року призначають по 50-75 мкг/добу, дітям від року до п'яти років - від 75 до 100 мкг/добу, дітям старше 6 років - від 100 до 150 мкг/сут. 100 до 200 мкг/добу. Схема прийому L-тироксину для схуднення. Для того, щоб скинути зайві кілограми, препарат починають приймати по 50 мкг/добу, розділяючи вказану дозу на 2 прийоми (обидва прийоми повинні бути в першій половині дня). Терапію доповнюють застосуванням β-адреноблокаторів, дозу яких коригують залежно від частоти пульсу. Надалі дозу левотироксину плавно підвищують до 150-300 мкг/добу, розділяючи її на 3 прийоми до 18:00. Паралельно з цим збільшують добову дозу β-адреноблокатора. Підбирати її рекомендується індивідуально, таким чином, щоб частота пульсу у спокої не перевищувала 70 ударів за хвилину, але водночас була більшою, ніж 60 ударів за хвилину. Тривалість курсу становить від 4 до 7 тижнів. Припиняти прийом ліків слід плавно, знижуючи дозу через кожні 14 днів до повного скасування. Якщо на фоні застосування виникає діарея, курс доповнюють призначенням Лопераміду, який приймають по 1 або 2 капсули на добу. Між курсами прийому препарату слід витримувати інтервали тривалістю щонайменше 3-4 тижнів.ПередозуванняТиреотоксичний криз, іноді відстрочений на кілька днів після прийому.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. : Діюча речовина: левотироксин натрію – 0,125 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), декстрин, гліцериди довголанцюгові парціальні. Пігулки, 125 мкг. По 25 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) [фольга алюмінієва/фольга алюмінієва]. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі, злегка опуклі пігулки від білого до білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, з ризиком поділу з одного боку і тисненням «125» з іншого.ФармакокінетикаАбсорбція При внутрішньому прийомі левотироксин натрію всмоктується переважно у верхньому відділі тонкого кишечника. Всмоктується до 80% прийнятої дози левотироксину натрію. Їда знижує всмоктування левотироксину натрію. Розподіл Розрахунковий обсяг розподілу складає 10-12 л. Після всмоктування більше 99% левотироксину натрію зв'язується з білками плазми крові (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном). Метаболізм Незначна кількість левотироксину натрію піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновою кислотами (у печінці). Виведення Метаболічний кліренс левотироксину натрію становить приблизно 1,2 л плазми на добу. Метаболіти виводяться нирками та через кишечник. Період напіввиведення левотироксину натрію становить 7 днів. При тиреотоксикозі період напіввиведення скорочується до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю левотироксин натрію не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу або гемоперфузії через міцний зв'язок з білками.ФармакодинамікаДіюча речовина препарату L-Тироксин 125 Берлін-Хемі левотироксин натрію є синтетичним лівообертальним ізомером тироксину, який за своєю дією ідентичний природному тиреоїдному гормону, що синтезується щитовидною залозою людини. Для організму людини не існує відмінностей між ендогенним та екзогенним левотироксинами. Після часткового перетворення на трийодтиронін (Т3) у печінці та нирках та переходу в клітини організму, левотироксин натрію впливає на розвиток та ріст тканин, обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обміни. У середніх добових дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та центральної нервової системи. У великих дозах левотироксин натрію пригнічує вироблення тиротропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів після початку застосування, протягом такого ж часу зберігається дія препарату після його відміни. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Прояви дифузного еутиреоїдного зоба зменшуються або зникають протягом 3-6 місяців застосування препарату.Показання до застосуваннягіпотиреоз; еутиреоїдний зоб; як замісна терапія та для профілактики рецидиву зоба після оперативних втручань на щитовидній залозі; як супресивна та замісна терапія при злоякісних новоутвореннях щитовидної залози, в основному після оперативного лікування; дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану антитиреоїдними засобами (у вигляді комбінованої або монотерапії); як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; нелікований тиреотоксикоз; нелікована недостатність надниркових залоз; нелікована гіпофізарна недостатність; застосування у період вагітності у комбінації з антитиреоїдними засобами. Не слід розпочинати лікування препаратом за наявності гострого інфаркту міокарда, гострого міокардиту, гострого панкардиту. З обережністю Левотироксин натрію слід призначати з обережністю при захворюваннях серцево-судинної системи: ішемічну хворобу серця (ІХС) (атеросклероз, стенокардію, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальну гіпертензію, порушення ритму серця; при гіпофізарній та/або наднирковій недостатності, при цукровому діабеті, важкому тривалому гіпотиреозі, тиреоїдній автономії, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози); у пацієнтів із схильністю до психотичних реакцій.Вагітність та лактаціяВагітність У період вагітності терапія левотироксином натрію, призначена з приводу гіпотиреозу, має продовжуватись. У період вагітності може знадобитися збільшення дози левотироксину натрію через підвищення вмісту тироксин-зв'язуючого глобуліну. Немає даних про виникнення тератогенних та фетотоксичних ефектів прийому левотироксину натрію в рекомендованих терапевтичних дозах. Прийом левотироксину натрію в період вагітності у надмірно високих дозах може негативно впливати на плід та постнатальний розвиток. Застосування при вагітності левотироксину натрію у комбінації з антитиреоїдними засобами протипоказане, оскільки прийом левотироксину натрію може вимагати збільшення доз антитиреоїдних засобів. Оскільки антитиреоїдні засоби, на відміну від левотироксину натрію, можуть проникати через плаценту, то у плода може розвинутись гіпотиреоз. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування левотироксин натрію слід приймати строго у рекомендованих дозах під наглядом лікаря. При прийомі в рекомендованих терапевтичних дозах концентрація тиреоїдного гормону, що секретується з грудним молоком при лактації, недостатня для того, щоб викликати гіпертиреоз та придушити секрецію ТТГ у дитини. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяПри правильному застосуванні левотироксину натрію під контролем лікаря не спостерігаються побічні ефекти. У разі передозування, або при перевищенні індивідуального порогу переносимості левотироксину натрію або, якщо дозу препарату з початку терапії збільшують занадто швидко, у пацієнта можуть з'явитися симптоми, характерні для гіпертиреозу (див. розділ «Передозування»). При підвищеній чутливості до компонентів препарату можливе виникнення алергічних реакцій з боку шкірних покривів (наприклад, шкірний висип, кропив'янка) та органів дихання; ангіоневротичного набряку; було зареєстровано поодинокі випадки розвитку анафілактичного шоку. У разі виникнення зазначених симптомів застосування препарату слід негайно припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування трициклічних антидепресантів із левотироксином натрію може призвести до посилення дії антидепресантів. Левотироксин натрію знижує дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні колестірамін та колестипол (іонообмінні смоли) зменшують плазмову концентрацію левотироксину натрію за рахунок гальмування його всмоктування в кишечнику. У зв'язку з цим левотироксин натрію слід приймати за 4-5 годин до прийому вказаних препаратів. Колесевелам пов'язує левотироксин натрію і, таким чином, зменшує абсорбцію левотироксину натрію із шлунково-кишкового тракту. Хоча не було встановлено жодних взаємодій при застосуванні левотироксину натрію як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу, левотироксин натрію слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу. При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білками плазми. Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на ефективність левотироксину натрію. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Тиреотропний гормон (ТТГ) слід контролювати у пацієнтів, які приймають левотироксин натрію, принаймні протягом першого місяця після початку та/або припинення лікування ритонавіром. За необхідності слід скоригувати дозу левотироксину натрію. Фенітоїн може впливати на ефективність левотироксину натрію внаслідок витіснення левотироксину натрію із зв'язку з білками плазми, що може призвести до підвищення концентрації вільного Т4 та Т3. З іншого боку, фенітоїн підвищує інтенсивність метаболізму левотироксину натрію в печінці. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Левотироксин натрію може сприяти зниженню ефективності гіпоглікемічних препаратів. Тому необхідний частий моніторинг концентрації глюкози в крові з початку замісної терапії гормоном щитовидної залози. При необхідності дозу гіпоглікемічного препарату слід скоригувати. Левотироксин натрію може посилювати ефект антикоагулянтів (похідних кумарину) шляхом витіснення їх із зв'язку з білками плазми, що може підвищити ризик розвитку кровотечі, наприклад, крововиливу в головний мозок або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому необхідний регулярний моніторинг параметрів коагуляції як на початку, так і в ході комбінованої терапії зазначеними препаратами. При необхідності дозу антикоагулянту слід скоригувати. Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші препарати можуть витісняти левотироксин натрію у зв'язку з білками плазми, що призводить до підвищення концентрації вільного Т4. Севеламер та карбонат лантану можуть зменшувати всмоктування левотироксину натрію. Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматиніб, сунітініб) можуть знижувати ефективність левотироксину натрію. Тому на початку або наприкінці курсу одночасної терапії вказаними препаратами рекомендується моніторинг зміни функції щитовидної залози у пацієнтів. При необхідності дозу левотироксину натрію коригують. Алюмініймісні лікарські препарати (антациди, сукральфат) в літературі описані як потенційно знижують ефективність левотироксину натрію. Тому прийом левотироксину натрію рекомендується здійснювати щонайменше за 2 години до застосування цих лікарських препаратів. Ця рекомендація також відноситься до застосування лікарських препаратів, що містять солі заліза та кальцію. Соматропін при одночасному застосуванні з левотироксином натрію може прискорити закриття епіфізарних зон росту. Пропілтіоурацил, глюкокортикостероїди, бета-симпатолітики, йодовмісні контрастні препарати та аміодарон пригнічують перетворення Т4 на Т3. З огляду на високий вміст йоду застосування аміодарону може супроводжуватися розвитком як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. Особливу увагу слід приділяти вузловому зобу з можливим розвитком функціональної нерозпізнаної автономії. Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину натрію та підвищують концентрацію ТТГ у плазмі крові. Лікарські препарати, що сприяють індукції печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, карбамазепін) можуть сприяти печінковому кліренсу левотироксину натрію. У жінок, які застосовують контрацептиви естрогену, або у жінок в постменопаузі, які отримують замісну гормональну терапію, може зростати потреба в левотироксині натрію. Вживання соєвмісних продуктів може сприяти зниженню всмоктування в кишечнику левотироксину натрію. Тому може бути потрібна корекція дози, особливо на початку або після припинення вживання продуктів, що містять сою. При одночасному застосуванні орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або відбутися зниження контролю гіпотиреозу. Причиною цього може бути зниження всмоктування солей йоду та/або лівотироксину натрію. Пацієнти, які приймають левотироксин натрію, повинні проконсультуватися з лікарем до початку застосування орлістату, оскільки, можливо, потрібно приймати орлістат і левотироксин натрію в різний час доби, та скоригувати дозу левотироксину натрію. Надалі рекомендується проводити моніторинг функції щитовидної залози.Спосіб застосування та дозиДобова доза визначається індивідуально залежно від показань, клінічного стану пацієнта та даних лабораторного обстеження. Добову дозу левотироксину натрію приймають внутрішньо вранці натще, принаймні за 30 хвилин до їди, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) і не розжовуючи. Таблетку можна ділити на рівні частини. При проведенні замісної терапії гіпотиреозу у пацієнтів молодше 55 років за відсутності серцево-судинних захворювань левотироксин натрію застосовують у добовій дозі 1. 6-1. 8 мкг на 1 кг маси тіла; у пацієнтів старше 55 років або із серцево-судинними захворюваннями – 0.9 мкг на 1 кг маси тіла. Початковий етап замісної терапії при гіпотиреозі Пацієнти без серцево-судинних захворювань молодше 55 років Початкова доза: жінки – 75-100 мкг/добу; чоловіки – 100-150 мкг/добу. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями старше 55 років Початкова доза – 25 мкг/добу Збільшувати на 25 мкг кожні 2 місяці до нормалізації показника ТТГ у крові. При появі або погіршенні симптомів серцево-судинної системи провести корекцію терапії серцево-судинних захворювань. Рекомендовані дози левотироксину натрію для лікування вродженого гіпотиреозу Вік 0-6 місяців: Добова доза – 25-50 мкг. Доза для маси тіла 10-15 мкг/кг. Вік 6-12 місяців: Добова доза – 50-75 мкг. Доза для маси тіла - 6-8 мкг/кг Вік 1-5 років: Добова доза – 75-100 мкг. Доза для маси тіла 5-6 мкг/кг. Вік 6-12 років: Добова доза – 100-150 мкг. Доза для маси тіла 4-5 мкг/кг. Вік >12 років: Добова доза – 100-200 мкг. Доза для маси тіла 2-3 мкг/кг. Лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дози левотироксину натрію – 75-200мкг/добу. Профілактика рецидиву після хірургічного лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дозилевотироксину натрію – 75-200 мкг/добу. У комплексній терапії тиреотоксикозу Рекомендовані дози левотироксину натрію – 50-100 мкг/добу. Супресивна терапія раку щитовидної залози Рекомендовані дози левотироксину натрію – 150-300 мкг/добу. Тест тиреоїдної супресії Рекомендовані дози левотироксину натрію: За 4 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 3 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 2 тижні до тесту – 150-200 мкг/добу. За 1 тиждень до тесту – 150-200 мкг/добу. Грудним дітям та дітям до 3 років добову дозу левотироксину натрію дають в один прийом за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчиняють у воді (10-15 мл) до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату і дають запивати додатково невеликою кількістю рідини (5-10 мл). У пацієнтів з тяжким тривалим гіпотиреозом лікування слід починати з особливою обережністю, з малих доз – з 12,5 мкг/добу, дозу збільшують до підтримуючої через більш тривалі інтервали часу - на 12,5 мкг/добу кожні 2 тижні і частіше визначають концентрацію ТТГ у крові. При гіпотиреозі левотироксин натрію приймають, як правило, протягом усього життя. При тиреотоксикозі левотироксин натрію застосовують у комплексній терапії з антитиреоїдними препаратами після досягнення еутиреоїдного стану. В усіх випадках тривалість лікування препаратом визначає лікар. Для точного дозування необхідно використовувати найбільш відповідне дозування левотироксину натрію.ПередозуванняСимптоми При передозуванні препарату спостерігається значне збільшення швидкості обміну речовин. Клінічні ознаки гіпертиреозу можуть виникати у разі передозування, якщо перевищено індивідуальний поріг переносимості левотироксину натрію, або якщо доза препарату з початку терапії збільшується дуже швидко. Симптоми, характерні для гіпертиреозу: порушення ритму серця, тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, головний біль, м'язова слабкість та м'язові посмикування, гіперемія (особливо особи), лихоманка, блювота, порушення менструального циклу, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, гіпергідроз, зниження маси тіла, діарея. Передозування левотироксину натрію може призвести до появи симптомів гострого психозу, особливо у пацієнтів із схильністю до психотичних розладів. Були зареєстровані випадки раптової зупинки серцевої діяльності у пацієнтів, які приймали надмірно високі дози левотироксину натрію протягом багатьох років. У схильних пацієнтів було відзначено окремі випадки виникнення судом при перевищенні індивідуального порога переносимості. Лікування Залежно від виразності симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози левотироксину натрію, перерва у лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. У разі гострого передозування абсорбція препарату у шлунково-кишковому тракті може бути знижена шляхом застосування активованого вугілля. При прийомі гранично високих доз може бути призначений плазмаферез. Після зникнення побічних ефектів лікування слід розпочинати з обережністю з нижчою дозою. Передозування левотироксину натрію потребує тривалого періоду спостереження. Через поступове перетворення левотироксину натрію на ліотиронін симптоми можуть виникати із затримкою до 6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку замісної терапії гормонами щитовидної залози або до виконання тесту тиреоїдної супресії необхідно виключити або провести лікування наступних захворювань або патологічних станів: гострої коронарної недостатності, стенокардії, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, недостатності гіпофізу або недостатності надниркових залоз. До початку терапії гормонами щитовидної залози слід виключити або провести лікування функціональної автономії щитовидної залози. У разі дисфункції кори надниркових залоз перед призначенням левотироксину натрію необхідно розпочати адекватну замісну терапію гормонами надниркових залоз для запобігання гострій наднирковій недостатності (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів з ризиком розвитку психотичних розладів рекомендується починати терапію з низької дози левотироксину натрію з подальшим її повільним збільшенням на початку терапії. Рекомендується нагляд за пацієнтами. У разі виявлення ознак психотичних розладів доза левотироксину натрію, що приймається, повинна бути скоригована. Необхідно виключити можливість виникнення навіть незначного лікарського обумовленого гіпертиреозу у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю або тахіаритміями. Тому в цих випадках потрібний регулярний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. До проведення замісної терапії гормонами щитовидної залози необхідно з'ясувати етіологію вторинного гіпотиреозу. При необхідності слід розпочати замісну терапію з метою компенсації надниркової недостатності. Без адекватного лікування глюкокортикостероїдами терапія тиреоїдними гормонами у пацієнтів з недостатністю надниркових залоз або недостатністю гіпофізу може спровокувати аддисонічний криз. При підозрі на розвиток функціональної автономії щитовидної залози до початку лікування рекомендується виконання ТРГ-тесту або супресивної сцинтиграфії. На початку терапії левотироксином натрію у недоношених новонароджених з дуже низькою масою тіла слід контролювати гемодинамічні параметри, оскільки через незрілу функцію надниркових залоз можуть виникнути порушення кровообігу. У жінок у постменопаузі, які мають гіпотиреоз та підвищений ризик остеопорозу, необхідно виключити наявність концентрацій левотироксину натрію у сироватці крові, що перевищують фізіологічні. У цьому випадку рекомендовано ретельний моніторинг функції щитовидної залози. Слід виявляти обережність при застосуванні левотироксину натрію пацієнтам з епілепсією в анамнезі, оскільки це збільшує ризик епілептичних нападів. Застосування левотироксину натрію не рекомендується за наявності метаболічних порушень, що супроводжуються гіпертиреозом. Винятком є ​​одночасне застосування під час лікарської терапії гіпертиреозу антитиреоїдними препаратами. З початку терапії левотироксином натрію у разі переходу з одного препарату на інший рекомендується скоригувати дозу залежно від клінічної відповіді пацієнта на терапію та результатів лабораторного обстеження. Гормони щитовидної залози не повинні застосовуватись з метою зниження маси тіла. Терапевтичні дози левотироксину натрію не викликають зниження маси тіла у пацієнтів, які перебувають у стані еутиреозу. Застосування більш високих доз може викликати серйозні, аж до загрозливих для життя, побічні ефекти, особливо при одночасному застосуванні з деякими препаратами для зниження маси тіла, у тому числі з симпатоміметиками. За необхідності переведення на інший препарат, що містить левотироксин натрію, спочатку необхідно моніторувати клінічні та лабораторні показники через потенційний ризик дисбалансу на рівні гормонів щитовидної залози. У деяких пацієнтів може знадобитися коригування дози препарату. Препарат L-тироксин 100 Берлін-Хемі містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, тобто практично може розглядатися як препарат, що не містить натрію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень впливу левотироксину натрію на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Тим не менш, оскільки левотироксин натрію ідентичний природному тиреоїдному гормону, впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не очікується. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. : Діюча речовина: левотироксин натрію – 0,15 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), декстрин, гліцериди довголанцюгові парціальні. Пігулки, 150 мкг. По 25 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) [фольга алюмінієва/фольга алюмінієва]. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі, злегка опуклі пігулки від білого до білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, з ризиком поділу на одному боці і тисненням «150» на інший.ФармакокінетикаАбсорбція При внутрішньому прийомі левотироксин натрію всмоктується переважно у верхньому відділі тонкого кишечника. Всмоктується до 80% прийнятої дози левотироксину натрію. Їда знижує всмоктування левотироксину натрію. Розподіл Розрахунковий обсяг розподілу складає 10-12 л. Після всмоктування більше 99% левотироксину натрію зв'язується з білками плазми крові (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном). Метаболізм Незначна кількість левотироксину натрію піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновою кислотами (у печінці). Виведення Метаболічний кліренс левотироксину натрію становить приблизно 1,2 л плазми на добу. Метаболіти виводяться нирками та через кишечник. Період напіввиведення левотироксину натрію становить 7 днів. При тиреотоксикозі період напіввиведення скорочується до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю левотироксин натрію не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу або гемоперфузії через міцний зв'язок з білками.ФармакодинамікаДіюча речовина препарату L-Тироксин 150 Берлін-Хемі левотироксин натрію є синтетичним лівообертальним ізомером тироксину, який за своєю дією ідентичний природному тиреоїдному гормону, що синтезується щитовидною залозою людини. Для організму людини не існує відмінностей між ендогенним та екзогенним левотироксинами. Після часткового перетворення на трийодтиронін (Т3) у печінці та нирках та переходу в клітини організму, левотироксин натрію впливає на розвиток та ріст тканин, обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обміни. У середніх добових дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та центральної нервової системи. У великих дозах левотироксин натрію пригнічує вироблення тиротропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів після початку застосування, протягом такого ж часу зберігається дія препарату після його відміни. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Прояви дифузного еутиреоїдного зоба зменшуються або зникають протягом 3-6 місяців. застосування препарату.Показання до застосуваннягіпотиреоз; еутиреоїдний зоб; як замісна терапія та для профілактики рецидиву зоба після оперативних втручань на щитовидній залозі; як супресивна та замісна терапія при злоякісних новоутвореннях щитовидної залози, в основному після оперативного лікування; дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану антитиреоїдними засобами (у вигляді комбінованої або монотерапії); як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; нелікований тиреотоксикоз; нелікована недостатність надниркових залоз; нелікована гіпофізарна недостатність; застосування у період вагітності у комбінації з антитиреоїдними засобами. Не слід розпочинати лікування препаратом за наявності гострого інфаркту міокарда, гострого міокардиту, гострого панкардиту. З обережністю Левотироксин натрію слід призначати з обережністю при захворюваннях серцево-судинної системи: ішемічну хворобу серця (ІХС) (атеросклероз, стенокардію, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальну гіпертензію, порушення ритму серця; при гіпофізарній та/або наднирковій недостатності, при цукровому діабеті, важкому тривалому гіпотиреозі, тиреоїдній автономії, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози); у пацієнтів із схильністю до психотичних реакцій.Вагітність та лактаціяВагітність У період вагітності терапія левотироксином натрію, призначена з приводу гіпотиреозу, має продовжуватись. У період вагітності може знадобитися збільшення дози левотироксину натрію через підвищення вмісту тироксин-зв'язуючого глобуліну. Немає даних про виникнення тератогенних та фетотоксичних ефектів прийому левотироксину натрію в рекомендованих терапевтичних дозах. Прийом левотироксину натрію в період вагітності у надмірно високих дозах може негативно впливати на плід та постнатальний розвиток. Застосування при вагітності левотироксину натрію у комбінації з антитиреоїдними засобами протипоказане, оскільки прийом левотироксину натрію може вимагати збільшення доз антитиреоїдних засобів. Оскільки антитиреоїдні засоби, на відміну від левотироксину натрію, можуть проникати через плаценту, то у плода може розвинутись гіпотиреоз. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування левотироксин натрію слід приймати строго у рекомендованих дозах під наглядом лікаря. При прийомі в рекомендованих терапевтичних дозах концентрація тиреоїдного гормону, що секретується з грудним молоком при лактації, недостатня для того, щоб викликати гіпертиреоз та придушити секрецію ТТГ у дитини. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяПри правильному застосуванні левотироксину натрію під контролем лікаря не спостерігаються побічні ефекти. У разі передозування, або при перевищенні індивідуального порогу переносимості левотироксину натрію або, якщо дозу препарату з початку терапії збільшують занадто швидко, у пацієнта можуть з'явитися симптоми, характерні для гіпертиреозу (див. розділ «Передозування»). При підвищеній чутливості до компонентів препарату можливе виникнення алергічних реакцій з боку шкірних покривів (наприклад, шкірний висип, кропив'янка) та органів дихання; ангіоневротичного набряку; було зареєстровано поодинокі випадки розвитку анафілактичного шоку. У разі виникнення зазначених симптомів застосування препарату слід негайно припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування трициклічних антидепресантів із левотироксином натрію може призвести до посилення дії антидепресантів. Левотироксин натрію знижує дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні колестірамін та колестипол (іонообмінні смоли) зменшують плазмову концентрацію левотироксину натрію за рахунок гальмування його всмоктування в кишечнику. У зв'язку з цим левотироксин натрію слід приймати за 4-5 годин до прийому вказаних препаратів. Колесевелам пов'язує левотироксин натрію і, таким чином, зменшує абсорбцію левотироксину натрію із шлунково-кишкового тракту. Хоча не було встановлено жодних взаємодій при застосуванні левотироксину натрію як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу, левотироксин натрію слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу. При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білками плазми. Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на ефективність левотироксину натрію. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Тиреотропний гормон (ТТГ) слід контролювати у пацієнтів, які приймають левотироксин натрію, принаймні протягом першого місяця після початку та/або припинення лікування ритонавіром. За необхідності слід скоригувати дозу левотироксину натрію. Фенітоїн може впливати на ефективність левотироксину натрію внаслідок витіснення левотироксину натрію із зв'язку з білками плазми, що може призвести до підвищення концентрації вільного Т4 та Т3. З іншого боку, фенітоїн підвищує інтенсивність метаболізму левотироксину натрію в печінці. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Левотироксин натрію може сприяти зниженню ефективності гіпоглікемічних препаратів. Тому необхідний частий моніторинг концентрації глюкози в крові з початку замісної терапії гормоном щитовидної залози. При необхідності дозу гіпоглікемічного препарату слід скоригувати. Левотироксин натрію може посилювати ефект антикоагулянтів (похідних кумарину) шляхом витіснення їх із зв'язку з білками плазми, що може підвищити ризик розвитку кровотечі, наприклад, крововиливу в головний мозок або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому необхідний регулярний моніторинг параметрів коагуляції як на початку, так і в ході комбінованої терапії зазначеними препаратами. При необхідності дозу антикоагулянту слід скоригувати. Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші препарати можуть витісняти левотироксин натрію із зв'язку з білками плазми, що призводить до підвищення концентрації вільного Т4. Севеламер та карбонат лантану можуть зменшувати всмоктування левотироксину натрію. Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматиніб, сунітініб) можуть знижувати ефективність левотироксину натрію. Тому на початку або наприкінці курсу одночасної терапії вказаними препаратами рекомендується моніторинг зміни функції щитовидної залози у пацієнтів. При необхідності дозу левотироксину натрію коригують. Алюмініймісні лікарські препарати (антациди, сукральфат) в літературі описані як потенційно знижують ефективність левотироксину натрію. Тому прийом левотироксину натрію рекомендується здійснювати щонайменше за 2 години до застосування цих лікарських препаратів. Ця рекомендація також відноситься до застосування лікарських препаратів, що містять солі заліза та кальцію. Соматропін при одночасному застосуванні з левотироксином натрію може прискорити закриття епіфізарних зон росту. Пропілтіоурацил, глюкокортикостероїди, бета-симпатолітики, йодовмісні контрастні препарати та аміодарон пригнічують перетворення Т4 на Т3. З огляду на високий вміст йоду застосування аміодарону може супроводжуватися розвитком як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. Особливу увагу слід приділяти вузловому зобу з можливим розвитком функціональної нерозпізнаної автономії. Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину натрію та підвищують концентрацію ТТГ у плазмі крові. Лікарські препарати, що сприяють індукції печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, карбамазепін) можуть сприяти печінковому кліренсу левотироксину натрію. У жінок, які застосовують контрацептиви естрогену, або у жінок в постменопаузі, які отримують замісну гормональну терапію, може зростати потреба в левотироксині натрію. Вживання соєвмісних продуктів може сприяти зниженню всмоктування в кишечнику левотироксину натрію. Тому може бути потрібна корекція дози, особливо на початку або після припинення вживання продуктів, що містять сою. При одночасному застосуванні орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або відбутися зниження контролю гіпотиреозу. Причиною цього може бути зниження всмоктування солей йоду та/або лівотироксину натрію. Пацієнти, які приймають левотироксин натрію, повинні проконсультуватися з лікарем до початку застосування орлістату, оскільки, можливо, потрібно приймати орлістат і левотироксин натрію в різний час доби, та скоригувати дозу левотироксину натрію. Надалі рекомендується проводити моніторинг функції щитовидної залози.Спосіб застосування та дозиДобова доза визначається індивідуально залежно від показань, клінічного стану пацієнта та даних лабораторного обстеження. Добову дозу левотироксину натрію приймають внутрішньо вранці натще, принаймні за 30 хвилин до їди, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) і не розжовуючи. Таблетку можна ділити на рівні частини. При проведенні замісної терапії гіпотиреозу у пацієнтів молодше 55 років за відсутності серцево-судинних захворювань левотироксин натрію застосовують у добовій дозі 1. 6-1. 8 мкг на 1 кг маси тіла; у пацієнтів старше 55 років або із серцево-судинними захворюваннями – 0.9 мкг на 1 кг маси тіла. Початковий етап замісної терапії при гіпотиреозі Пацієнти без серцево-судинних захворювань молодше 55 років Початкова доза: жінки – 75-100 мкг/добу; чоловіки – 100-150 мкг/добу. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями старше 55 років Початкова доза – 25 мкг/добу Збільшувати на 25 мкг кожні 2 місяці до нормалізації показника ТТГ у крові. При появі або погіршенні симптомів серцево-судинної системи провести корекцію терапії серцево-судинних захворювань. Рекомендовані дози левотироксину натрію для лікування вродженого гіпотиреозу Вік 0-6 місяців: Добова доза – 25-50 мкг. Доза для маси тіла 10-15 мкг/кг. Вік 6-12 місяців: Добова доза – 50-75 мкг. Доза для маси тіла - 6-8 мкг/кг Вік 1-5 років: Добова доза – 75-100 мкг. Доза для маси тіла 5-6 мкг/кг. Вік 6-12 років: Добова доза – 100-150 мкг. Доза для маси тіла 4-5 мкг/кг. Вік >12 років: Добова доза – 100-200 мкг. Доза для маси тіла 2-3 мкг/кг. Лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дози левотироксину натрію – 75-200мкг/добу. Профілактика рецидиву після хірургічного лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дозилевотироксину натрію – 75-200 мкг/добу. У комплексній терапії тиреотоксикозу Рекомендовані дози левотироксину натрію – 50-100 мкг/добу. Супресивна терапія раку щитовидної залози Рекомендовані дози левотироксину натрію – 150-300 мкг/добу. Тест тиреоїдної супресії Рекомендовані дози левотироксину натрію: За 4 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 3 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 2 тижні до тесту – 150-200 мкг/добу. За 1 тиждень до тесту – 150-200 мкг/добу. Грудним дітям та дітям до 3 років добову дозу левотироксину натрію дають в один прийом за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчиняють у воді (10-15 мл) до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату і дають запивати додатково невеликою кількістю рідини (5-10 мл). У пацієнтів з тяжким тривалим гіпотиреозом лікування слід починати з особливою обережністю, з малих доз – з 12,5 мкг/добу, дозу збільшують до підтримуючої через більш тривалі інтервали часу - на 12,5 мкг/добу кожні 2 тижні і частіше визначають концентрацію ТТГ у крові. При гіпотиреозі левотироксин натрію приймають, як правило, протягом усього життя. При тиреотоксикозі левотироксин натрію застосовують у комплексній терапії з антитиреоїдними препаратами після досягнення еутиреоїдного стану. В усіх випадках тривалість лікування препаратом визначає лікар. Для точного дозування необхідно використовувати найбільш відповідне дозування левотироксину натрію.ПередозуванняСимптоми При передозуванні препарату спостерігається значне збільшення швидкості обміну речовин. Клінічні ознаки гіпертиреозу можуть виникати у разі передозування, якщо перевищено індивідуальний поріг переносимості левотироксину натрію, або якщо доза препарату з початку терапії збільшується дуже швидко. Симптоми, характерні для гіпертиреозу: порушення ритму серця, тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, головний біль, м'язова слабкість та м'язові посмикування, гіперемія (особливо особи), лихоманка, блювота, порушення менструального циклу, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, гіпергідроз, зниження маси тіла, діарея. Передозування левотироксину натрію може призвести до появи симптомів гострого психозу, особливо у пацієнтів із схильністю до психотичних розладів. Були зареєстровані випадки раптової зупинки серцевої діяльності у пацієнтів, які приймали надмірно високі дози левотироксину натрію протягом багатьох років. У схильних пацієнтів було відзначено окремі випадки виникнення судом при перевищенні індивідуального порога переносимості. Лікування Залежно від виразності симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози левотироксину натрію, перерва у лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. У разі гострого передозування абсорбція препарату у шлунково-кишковому тракті може бути знижена шляхом застосування активованого вугілля. При прийомі гранично високих доз може бути призначений плазмаферез. Після зникнення побічних ефектів лікування слід розпочинати з обережністю з нижчою дозою. Передозування левотироксину натрію потребує тривалого періоду спостереження. Через поступове перетворення левотироксину натрію на ліотиронін симптоми можуть виникати із затримкою до 6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку замісної терапії гормонами щитовидної залози або до виконання тесту тиреоїдної супресії необхідно виключити або провести лікування наступних захворювань або патологічних станів: гострої коронарної недостатності, стенокардії, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, недостатності гіпофізу або недостатності надниркових залоз. До початку терапії гормонами щитовидної залози слід виключити або провести лікування функціональної автономії щитовидної залози. У разі дисфункції кори надниркових залоз перед призначенням левотироксину натрію необхідно розпочати адекватну замісну терапію гормонами надниркових залоз для запобігання гострій наднирковій недостатності (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів з ризиком розвитку психотичних розладів рекомендується починати терапію з низької дози левотироксину натрію з подальшим її повільним збільшенням на початку терапії. Рекомендується нагляд за пацієнтами. У разі виявлення ознак психотичних розладів доза левотироксину натрію, що приймається, повинна бути скоригована. Необхідно виключити можливість виникнення навіть незначного лікарського обумовленого гіпертиреозу у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю або тахіаритміями. Тому в цих випадках потрібний регулярний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. До проведення замісної терапії гормонами щитовидної залози необхідно з'ясувати етіологію вторинного гіпотиреозу. При необхідності слід розпочати замісну терапію з метою компенсації надниркової недостатності. Без адекватного лікування глюкокортикостероїдами терапія тиреоїдними гормонами у пацієнтів з недостатністю надниркових залоз або недостатністю гіпофізу може спровокувати аддисонічний криз. При підозрі на розвиток функціональної автономії щитовидної залози до початку лікування рекомендується виконання ТРГ-тесту або супресивної сцинтиграфії. На початку терапії левотироксином натрію у недоношених новонароджених з дуже низькою масою тіла слід контролювати гемодинамічні параметри, оскільки через незрілу функцію надниркових залоз можуть виникнути порушення кровообігу. У жінок у постменопаузі, які мають гіпотиреоз та підвищений ризик остеопорозу, необхідно виключити наявність концентрацій левотироксину натрію у сироватці крові, що перевищують фізіологічні. У цьому випадку рекомендовано ретельний моніторинг функції щитовидної залози. Слід виявляти обережність при застосуванні левотироксину натрію пацієнтам з епілепсією в анамнезі, оскільки це збільшує ризик епілептичних нападів. Застосування левотироксину натрію не рекомендується за наявності метаболічних порушень, що супроводжуються гіпертиреозом. Винятком є ​​одночасне застосування під час лікарської терапії гіпертиреозу антитиреоїдними препаратами. З початку терапії левотироксином натрію у разі переходу з одного препарату на інший рекомендується скоригувати дозу залежно від клінічної відповіді пацієнта на терапію та результатів лабораторного обстеження. Гормони щитовидної залози не повинні застосовуватись з метою зниження маси тіла. Терапевтичні дози левотироксину натрію не викликають зниження маси тіла у пацієнтів, які перебувають у стані еутиреозу. Застосування більш високих доз може викликати серйозні, аж до загрозливих для життя, побічні ефекти, особливо при одночасному застосуванні з деякими препаратами для зниження маси тіла, у тому числі з симпатоміметиками. За необхідності переведення на інший препарат, що містить левотироксин натрію, спочатку необхідно моніторувати клінічні та лабораторні показники через потенційний ризик дисбалансу на рівні гормонів щитовидної залози. У деяких пацієнтів може знадобитися коригування дози препарату. Препарат L-тироксин 100 Берлін-Хемі містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, тобто практично може розглядатися як препарат, що не містить натрію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень впливу левотироксину натрію на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Тим не менш, оскільки левотироксин натрію ідентичний природному тиреоїдному гормону, впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не очікується. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. : Діюча речовина: левотироксин натрію – 0,05 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), декстрин, гліцериди довголанцюгові парціальні. Пігулки, 50 мкг. По 25 таблеток у контурну коміркову упаковку (блістер) [фольга алюмінієва/фольга алюмінієва]. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі злегка опуклі пігулки від білого до білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, з ризиком поділу на одному боці і тисненням «50» на інший.ФармакокінетикаАбсорбція При внутрішньому прийомі левотироксин натрію всмоктується переважно у верхньому відділі тонкого кишечника. Всмоктується до 80% прийнятої дози левотироксину натрію. Їда знижує всмоктування левотироксину натрію. Час досягнення максимальної концентрації левотироксину натрію (ТСmax) у плазмі після прийому внутрішньо разової дози становить приблизно 5-6 год. Розподіл Розрахунковий обсяг розподілу складає 10-12 л. Після всмоктування більше 99% левотироксину натрію зв'язується з білками плазми крові (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном). Метаболізм Процес монодейодування в різних тканинах піддається приблизно 80% левотироксину натрію з утворенням Т3 і неактивних метаболітів. Тиреоїдні гормони метаболізуються головним чином у печінці, нирках, головному мозку та м'язах. Незначна кількість левотироксину натрію піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновою кислотами (у печінці). Виведення Метаболічний кліренс левотироксину натрію становить приблизно 1,2 л плазми на добу. Метаболіти виводяться нирками та через кишечник. Період напіввиведення левотироксину натрію становить 7 днів. При тиреотоксикозі період напіввиведення скорочується до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю левотироксин натрію не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу або гемоперфузії через міцний зв'язок з білками.ФармакодинамікаДіюча речовина препарату L-Тироксин 50 Берлін-Хемі левотироксин натрію є синтетичним лівообертальним ізомером тироксину, який за своєю дією ідентичний природному тиреоїдному гормону, що синтезується щитовидною залозою людини. Для організму людини не існує відмінностей між ендогенним та екзогенним левотироксинами. Після часткового перетворення на трийодтиронін (Т3) у печінці та нирках та переходу в клітини організму, левотироксин натрію впливає на розвиток та ріст тканин, обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обміни. У середніх добових дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та центральної нервової системи. У великих дозах левотироксин натрію пригнічує вироблення тиротропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів після початку застосування, протягом такого ж часу зберігається дія препарату після його відміни. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Прояви дифузного еутиреоїдного зоба зменшуються або зникають протягом 3-6 місяців застосування препарату.Показання до застосуваннягіпотиреоз; еутиреоїдний зоб; як замісна терапія та для профілактики рецидиву зоба після оперативних втручань на щитовидній залозі; як супресивна та замісна терапія при злоякісних новоутвореннях щитовидної залози, в основному після оперативного лікування; дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану антитиреоїдними засобами (у вигляді комбінованої або монотерапії); як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; нелікований тиреотоксикоз; нелікована недостатність надниркових залоз; нелікована гіпофізарна недостатність; застосування у період вагітності у комбінації з антитиреоїдними засобами. Не слід розпочинати лікування препаратом за наявності гострого інфаркту міокарда, гострого міокардиту, гострого панкардиту. З обережністю Левотироксин натрію слід призначати з обережністю при захворюваннях серцево-судинної системи: ішемічну хворобу серця (ІХС) (атеросклероз, стенокардію, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальну гіпертензію, порушення ритму серця; при гіпофізарній та/або наднирковій недостатності, при цукровому діабеті, важкому тривалому гіпотиреозі, тиреоїдній автономії, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози); у пацієнтів із схильністю до психотичних реакцій.Вагітність та лактаціяВагітність У період вагітності терапія левотироксином натрію, призначена з приводу гіпотиреозу, має продовжуватись. У період вагітності може знадобитися збільшення дози левотироксину натрію через підвищення вмісту тироксин-зв'язуючого глобуліну. Немає даних про виникнення тератогенних та фетотоксичних ефектів прийому левотироксину натрію в рекомендованих терапевтичних дозах. Прийом левотироксину натрію в період вагітності у надмірно високих дозах може негативно впливати на плід та постнатальний розвиток. Застосування при вагітності левотироксину натрію у комбінації з антитиреоїдними засобами протипоказане, оскільки прийом левотироксину натрію може вимагати збільшення доз антитиреоїдних засобів. Оскільки антитиреоїдні засоби, на відміну від левотироксину натрію, можуть проникати через плаценту, то у плода може розвинутись гіпотиреоз. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування левотироксин натрію слід приймати строго у рекомендованих дозах під наглядом лікаря. При прийомі в рекомендованих терапевтичних дозах концентрація тиреоїдного гормону, що секретується з грудним молоком при лактації, недостатня для того, щоб викликати гіпертиреоз та придушити секрецію ТТГ у дитини. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяПри правильному застосуванні левотироксину натрію під контролем лікаря не спостерігаються побічні ефекти. Були зареєстровані випадки алергічних реакцій як ангіоневротичного набряку.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування трициклічних антидепресантів із левотироксином натрію може призвести до посилення дії антидепресантів. Левотироксин натрію знижує дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні колестірамін та колестипол (іонообмінні смоли) зменшують плазмову концентрацію левотироксину натрію за рахунок гальмування його всмоктування в кишечнику. У зв'язку з цим левотироксин натрію слід приймати за 4-5 годин до прийому вказаних препаратів. Колесевелам пов'язує левотироксин натрію і, таким чином, зменшує абсорбцію левотироксину натрію із шлунково-кишкового тракту. Хоча не було встановлено жодних взаємодій при застосуванні левотироксину натрію як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу, левотироксин натрію слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу. При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білками плазми. Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на ефективність левотироксину натрію. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Тиреотропний гормон (ТТГ) слід контролювати у пацієнтів, які приймають левотироксин натрію, принаймні протягом першого місяця після початку та/або припинення лікування ритонавіром. За необхідності слід скоригувати дозу левотироксину натрію. Фенітоїн може впливати на ефективність левотироксину натрію внаслідок витіснення левотироксину натрію із зв'язку з білками плазми, що може призвести до підвищення концентрації вільного Т4 та Т3. З іншого боку, фенітоїн підвищує інтенсивність метаболізму левотироксину натрію у печінці. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Левотироксин натрію може сприяти зниженню ефективності гіпоглікемічних препаратів. Тому необхідний частий моніторинг концентрації глюкози в крові з початку замісної терапії гормоном щитовидної залози. При необхідності дозу гіпоглікемічного препарату слід скоригувати. Левотироксин натрію може посилювати ефект антикоагулянтів (похідних кумарину) шляхом витіснення їх із зв'язку з білками плазми, що може підвищити ризик розвитку кровотечі, наприклад, крововиливу в головний мозок або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому необхідний регулярний моніторинг параметрів коагуляції як на початку, так і в ході комбінованої терапії зазначеними препаратами. При необхідності дозу антикоагулянту слід скоригувати. Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші препарати можуть витісняти левотироксин натрію у зв'язку з білками плазми, що призводить до підвищення концентрації вільного Т4. Севеламер та карбонат лантану можуть зменшувати всмоктування левотироксину натрію. Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматиніб, сунітініб) можуть знижувати ефективність левотироксину натрію. Тому на початку або наприкінці курсу одночасної терапії вказаними препаратами рекомендується моніторинг зміни функції щитовидної залози у пацієнтів. При необхідності дозу левотироксину натрію коригують. Алюмініймісні лікарські препарати (антациди, сукральфат) в літературі описані як потенційно знижують ефективність левотироксину натрію. Тому прийом левотироксину натрію рекомендується здійснювати щонайменше за 2 години до застосування цих лікарських препаратів. Ця рекомендація також відноситься до застосування лікарських препаратів, що містять солі заліза та кальцію. Соматропін при одночасному застосуванні з левотироксином натрію може прискорити закриття епіфізарних зон росту. Пропілтіоурацил, глюкокортикостероїди, бета-симпатолітики, йодовмісні контрастні препарати та аміодарон пригнічують перетворення Т4 на Т3. З огляду на високий вміст йоду застосування аміодарону може супроводжуватися розвитком як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. Особливу увагу слід приділяти вузловому зобу з можливим розвитком функціональної нерозпізнаної автономії. Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину натрію та підвищують концентрацію ТТГ у плазмі крові. Лікарські препарати, що сприяють індукції печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, карбамазепін) можуть сприяти печінковому кліренсу левотироксину натрію. У жінок, які застосовують контрацептиви естрогену, або у жінок в постменопаузі, які отримують замісну гормональну терапію, може зростати потреба в левотироксині натрію. Вживання соєвмісних продуктів може сприяти зниженню всмоктування в кишечнику левотироксину натрію. Тому може бути потрібна корекція дози, особливо на початку або після припинення вживання продуктів, що містять сою. При одночасному застосуванні орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або відбутися зниження контролю гіпотиреозу. Причиною цього може бути зниження всмоктування солей йоду та/або лівотироксину натрію. Пацієнти, які приймають левотироксин натрію, повинні проконсультуватися з лікарем до початку застосування орлістату, оскільки, можливо, потрібно приймати орлістат і левотироксин натрію в різний час доби, та скоригувати дозу левотироксину натрію. Надалі рекомендується проводити моніторинг функції щитовидної залози.Спосіб застосування та дозиДобова доза визначається індивідуально залежно від показань, клінічного стану пацієнта та даних лабораторного обстеження. Добову дозу левотироксину натрію приймають внутрішньо вранці натще, принаймні за 30 хвилин до їди, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) і не розжовуючи. Таблетку можна ділити на рівні частини. При проведенні замісної терапії гіпотиреозу у пацієнтів молодше 55 років за відсутності серцево-судинних захворювань левотироксин натрію застосовують у добовій дозі 1. 6-1. 8 мкг на 1 кг маси тіла; у пацієнтів старше 55 років або із серцево-судинними захворюваннями – 0.9 мкг на 1 кг маси тіла. Початковий етап замісної терапії при гіпотиреозі Пацієнти без серцево-судинних захворювань молодше 55 років Початкова доза: жінки – 75-100 мкг/добу; чоловіки – 100-150 мкг/добу. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями старше 55 років Початкова доза – 25 мкг/добу Збільшувати на 25 мкг кожні 2 місяці до нормалізації показника ТТГ у крові. При появі або погіршенні симптомів серцево-судинної системи провести корекцію терапії серцево-судинних захворювань. Рекомендовані дози левотироксину натрію для лікування вродженого гіпотиреозу Вік 0-6 місяців: Добова доза – 25-50 мкг. Доза для маси тіла 10-15 мкг/кг. Вік 6-12 місяців: Добова доза – 50-75 мкг. Доза для маси тіла - 6-8 мкг/кг Вік 1-5 років: Добова доза – 75-100 мкг. Доза для маси тіла 5-6 мкг/кг. Вік 6-12 років: Добова доза – 100-150 мкг. Доза для маси тіла 4-5 мкг/кг. Вік >12 років: Добова доза – 100-200 мкг. Доза для маси тіла 2-3 мкг/кг. Лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дози левотироксину натрію – 75-200мкг/добу. Профілактика рецидиву після хірургічного лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дозилевотироксину натрію – 75-200 мкг/добу. У комплексній терапії тиреотоксикозу Рекомендовані дози левотироксину натрію – 50-100 мкг/добу. Супресивна терапія раку щитовидної залози Рекомендовані дози левотироксину натрію – 150-300 мкг/добу. Тест тиреоїдної супресії Рекомендовані дози левотироксину натрію: За 4 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 3 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 2 тижні до тесту – 150-200 мкг/добу. За 1 тиждень до тесту – 150-200 мкг/добу. Грудним дітям та дітям до 3 років добову дозу левотироксину натрію дають в один прийом за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчиняють у воді (10-15 мл) до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату і дають запивати додатково невеликою кількістю рідини (5-10 мл). У пацієнтів з тяжким тривалим гіпотиреозом лікування слід починати з особливою обережністю, з малих доз – з 12,5 мкг/добу, дозу збільшують до підтримуючої через більш тривалі інтервали часу - на 12,5 мкг/добу кожні 2 тижні і частіше визначають концентрацію ТТГ у крові. При гіпотиреозі левотироксин натрію приймають, як правило, протягом усього життя. При тиреотоксикозі левотироксин натрію застосовують у комплексній терапії з антитиреоїдними препаратами після досягнення еутиреоїдного стану. В усіх випадках тривалість лікування препаратом визначає лікар. Для точного дозування необхідно використовувати найбільш відповідне дозування левотироксину натрію.ПередозуванняСимптоми При передозуванні препарату спостерігається значне збільшення швидкості обміну речовин. Клінічні ознаки гіпертиреозу можуть виникати у разі передозування, якщо перевищено індивідуальний поріг переносимості левотироксину натрію, або якщо доза препарату з початку терапії збільшується дуже швидко. Симптоми, характерні для гіпертиреозу: порушення ритму серця, тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, головний біль, м'язова слабкість та м'язові посмикування, гіперемія (особливо особи), лихоманка, блювота, порушення менструального циклу, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, гіпергідроз, зниження маси тіла, діарея. Передозування левотироксину натрію може призвести до появи симптомів гострого психозу, особливо у пацієнтів із схильністю до психотичних розладів. Були зареєстровані випадки раптової зупинки серцевої діяльності у пацієнтів, які приймали надмірно високі дози левотироксину натрію протягом багатьох років. У схильних пацієнтів було відзначено окремі випадки виникнення судом при перевищенні індивідуального порога переносимості. Лікування Залежно від виразності симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози левотироксину натрію, перерва в лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. У разі гострого передозування абсорбція препарату у шлунково-кишковому тракті може бути знижена шляхом застосування активованого вугілля. При прийомі гранично високих доз може бути призначений плазмаферез. Після зникнення побічних ефектів лікування слід розпочинати з обережністю з нижчою дозою. Передозування левотироксину натрію потребує тривалого періоду спостереження. Через поступове перетворення левотироксину натрію на ліотиронін симптоми можуть виникати із затримкою до 6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку замісної терапії гормонами щитовидної залози або до виконання тесту тиреоїдної супресії необхідно виключити або провести лікування наступних захворювань або патологічних станів: гострої коронарної недостатності, стенокардії, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, недостатності гіпофізу або недостатності надниркових залоз. До початку терапії гормонами щитовидної залози слід виключити або провести лікування функціональної автономії щитовидної залози. У разі дисфункції кори надниркових залоз перед призначенням левотироксину натрію необхідно розпочати адекватну замісну терапію гормонами надниркових залоз для запобігання гострій наднирковій недостатності (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів з ризиком розвитку психотичних розладів рекомендується починати терапію з низької дози левотироксину натрію з подальшим її повільним збільшенням на початку терапії. Рекомендується нагляд за пацієнтами. У разі виявлення ознак психотичних розладів доза левотироксину натрію, що приймається, повинна бути скоригована. Необхідно виключити можливість виникнення навіть незначного лікарського обумовленого гіпертиреозу у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю або тахіаритміями. Тому в цих випадках потрібний регулярний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. До проведення замісної терапії гормонами щитовидної залози необхідно з'ясувати етіологію вторинного гіпотиреозу. При необхідності слід розпочати замісну терапію з метою компенсації надниркової недостатності. Без адекватного лікування глюкокортикостероїдами терапія тиреоїдними гормонами у пацієнтів з недостатністю надниркових залоз або недостатністю гіпофізу може спровокувати аддисонічний криз. При підозрі на розвиток функціональної автономії щитовидної залози до початку лікування рекомендується виконання ТРГ-тесту або супресивної сцинтиграфії. На початку терапії левотироксином натрію у недоношених новонароджених з дуже низькою масою тіла слід контролювати гемодинамічні параметри, оскільки через незрілу функцію надниркових залоз можуть виникнути порушення кровообігу. У жінок у постменопаузі, які мають гіпотиреоз та підвищений ризик остеопорозу, необхідно виключити наявність концентрацій левотироксину натрію у сироватці крові, що перевищують фізіологічні. У цьому випадку рекомендовано ретельний моніторинг функції щитовидної залози. Слід виявляти обережність при застосуванні левотироксину натрію пацієнтам з епілепсією в анамнезі, оскільки це збільшує ризик епілептичних нападів. Застосування левотироксину натрію не рекомендується за наявності метаболічних порушень, що супроводжуються гіпертиреозом. Винятком є ​​одночасне застосування під час лікарської терапії гіпертиреозу антитиреоїдними препаратами. З початку терапії левотироксином натрію у разі переходу з одного препарату на інший рекомендується скоригувати дозу залежно від клінічної відповіді пацієнта на терапію та результатів лабораторного обстеження. Гормони щитовидної залози не повинні застосовуватись з метою зниження маси тіла. Терапевтичні дози левотироксину натрію не викликають зниження маси тіла у пацієнтів, які перебувають у стані еутиреозу. Застосування більш високих доз може викликати серйозні, аж до загрозливих для життя, побічні ефекти, особливо при одночасному застосуванні з деякими препаратами для зниження маси тіла, у тому числі з симпатоміметиками. За необхідності переведення на інший препарат, що містить левотироксин натрію, спочатку необхідно моніторувати клінічні та лабораторні показники через потенційний ризик дисбалансу на рівні гормонів щитовидної залози. У деяких пацієнтів може знадобитися коригування дози препарату. Препарат L-тироксин 100 Берлін-Хемі містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, тобто практично може розглядатися як препарат, що не містить натрію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень впливу левотироксину натрію на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Тим не менш, оскільки левотироксин натрію ідентичний природному тиреоїдному гормону, впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не очікується. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лівотироксину натрію – 50 мкг. Таблетки по 50 мкг, по 50 таблеток у блістері, у картонній упаковці.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, круглі, злегка опуклі, з ризиком з одного боку і тисненням "100" - з іншого.Фармакотерапевтична групаТиреоїдний, що заповнює дефіцит гормонів щитовидної залози.ФармакокінетикаВсмоктування. Після внутрішнього застосування левотироксин всмоктується майже виключно з верхнього відділу тонкої кишки. Абсорбується до 80% прийнятої дози. Одночасний прийом їжі знижує абсорбцію левотироксину. Cmax у сироватці крові досягається приблизно через 5-6 годин після прийому внутрішньо. Розподіл. Зв'язується з білками сироватки (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном) більш ніж на 99%. У різних тканинах відбувається монодейодування приблизно 80% левотироксину з утворенням трийодтироніну (T3) та неактивних продуктів. Метаболізм. Тиреоїдні гормони метаболізуються головним чином у печінці, нирках, головному мозку та в м'язах. Невелика кількість препарату піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновими кислотами (у печінці). Виведення. Метаболіти виводяться із сечею та жовчю. T1/2 становить 6-7 днів. Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. При тиреотоксикозі T1/2 коротшає до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів.ФармакодинамікаСинтетичний препарат гормону щитовидної залози, що лівообертає ізомер тироксину. Після часткового перетворення на трийодтиронін (у печінці та нирках) та переходу в клітини організму, впливає на розвиток та ріст тканин, на обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обмін. У середніх дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та ЦНС. У високих дозах пригнічує вироблення ТТРГ гіпоталамуса та ТТГ гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів, протягом цього часу зберігається дія після відміни препарату. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Дифузний зоб зменшується або зникає протягом 3-6 місяців.ІнструкціяТаблетки приймають натще з невеликою кількістю рідини (не розжовуючи), як мінімум за півгодини до їди. Грудничкам та дітям віком до 36 місяців добову дозу слід давати в один прийом, за півгодини до першого годування. Безпосередньо перед прийомом таблетку L-тироксину поміщають у воду і розчиняють до утворення тонкої суспензії.Показання до застосуванняГіпотиреоз; Еутиреоїдний зоб; Як замісну терапію та для профілактики рецидиву зоба після резекції щитовидної залози; Рак щитовидної залози (після оперативного лікування); Дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану тиреостатиками (у вигляді комбінованої або монотерапії); Як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до препарату; нелікований тиреотоксикоз; гострий інфаркт міокарда; гострий міокардит; нелікована недостатність надниркових залоз. З обережністю слід призначати препарат при ІХС (атеросклероз, стенокардія, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальній гіпертензії, аритмії, при цукровому діабеті, тяжкому тривалому гіпотиреозі, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози).Вагітність та лактаціяПри вагітності та під час лактації L-Тироксин слід застосовувати під наглядом лікаря. Застосування у комбінації з тиреостатичними засобами при вагітності протипоказане через підвищення ризику розвитку гіпотиреозу у плода.Побічна діяТахікардія, пальпітація, аритмії, напади стенокардії, головний біль, нервозність, тремор, порушення сну, почуття внутрішнього занепокоєння, м'язова слабкість та судоми, втрата маси тіла, діарея, порушення менструального циклу, блювання.Спосіб застосування та дозиПацієнтам до 55 років зі здоровими серцем та судинами при проведенні замісної терапії показаний прийом препарату у дозі, що дорівнює від 1,6 до 1,8 мкг/кг. Особам, у яких діагностовані ті чи інші хвороби серця/судин, а також пацієнтам старше 55 років, дозу скорочують до 0,9 мкг/кг. На початкових етапах лікування гіпотиреозу режим дозування для різних груп пацієнтів наступний: 75-100 мкг/добу./100-150 мкг/добу. - відповідно, для жінок та чоловіків, за умови, що у них нормально функціонують серце та судинна система; 25 мкг/добу. - особам, вік яких понад 55 років, а також особам, у яких діагностовано серцево-судинні захворювання. Через два місяці дозу збільшують до 50 мкг. Коригувати дозу, підвищуючи її на 25 мкг через кожні наступні 2 місяці, слід доти, доки нормалізуються показники тиреотропіну в крові. У разі виникнення або посилення симптомів із боку серця або судин потрібна зміна схеми лікування захворювання серця/судин. Відповідно до інструкції із застосування левотироксину натрію, пацієнтам із вродженим гіпотиреозом дозу слід розраховувати залежно від віку. Для дітей від народження до півроку добова доза варіюється в межах від 25 до 50 мкг, що відповідає 10-15 мкг/кг/добу. при перерахунку масу тіла. Дітям від півроку до року призначають по 50-75 мкг/добу, дітям від року до п'яти років - від 75 до 100 мкг/добу, дітям старше 6 років - від 100 до 150 мкг/сут. 100 до 200 мкг/добу. Схема прийому L-тироксину для схуднення. Для того, щоб скинути зайві кілограми, препарат починають приймати по 50 мкг/добу, розділяючи вказану дозу на 2 прийоми (обидва прийоми повинні бути в першій половині дня). Терапію доповнюють застосуванням β-адреноблокаторів, дозу яких коригують залежно від частоти пульсу. Надалі дозу левотироксину плавно підвищують до 150-300 мкг/добу, розділяючи її на 3 прийоми до 18:00. Паралельно з цим збільшують добову дозу β-адреноблокатора. Підбирати її рекомендується індивідуально, таким чином, щоб частота пульсу у спокої не перевищувала 70 ударів за хвилину, але водночас була більшою, ніж 60 ударів за хвилину. Тривалість курсу становить від 4 до 7 тижнів. Припиняти прийом ліків слід плавно, знижуючи дозу через кожні 14 днів до повного скасування. Якщо на фоні застосування виникає діарея, курс доповнюють призначенням Лопераміду, який приймають по 1 або 2 капсули на добу. Між курсами прийому препарату слід витримувати інтервали тривалістю щонайменше 3-4 тижнів.ПередозуванняТиреотоксичний криз, іноді відстрочений на кілька днів після прийому.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. : Діюча речовина: левотироксин натрію – 0,075 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), декстрин, гліцериди довголанцюгові парціальні. Пігулки, 75 мкг. По 25 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) [фольга алюмінієва/фольга алюмінієва]. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі, злегка опуклі пігулки від білого до білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, з ризиком поділу з одного боку і тисненням «75» з іншого.ФармакокінетикаАбсорбція При внутрішньому прийомі левотироксин натрію всмоктується переважно у верхньому відділі тонкого кишечника. Всмоктується до 80% прийнятої дози левотироксину натрію. Їда знижує всмоктування левотироксину натрію. Розподіл Розрахунковий обсяг розподілу складає 10-12 л. Після всмоктування більше 99% левотироксину натрію зв'язується з білками плазми крові (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном та альбуміном). Метаболізм Незначна кількість левотироксину натрію піддається дезамінуванню та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню із сірчаною та глюкуроновою кислотами (у печінці). Виведення Метаболічний кліренс левотироксину натрію становить приблизно 1,2 л плазми на добу. Метаболіти виводяться нирками та через кишечник. Період напіввиведення левотироксину натрію становить 7 днів. При тиреотоксикозі період напіввиведення скорочується до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю левотироксин натрію не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу або гемоперфузії через міцний зв'язок з білками.ФармакодинамікаДіюча речовина препарату L-Тироксин 75 Берлін-Хемі левотироксин натрію є синтетичним лівообертальним ізомером тироксину, який за своєю дією ідентичний природному тиреоїдному гормону, що синтезується щитовидною залозою людини. Для організму людини не існує відмінностей між ендогенним та екзогенним левотироксинами. Після часткового перетворення на трийодтиронін (Т3) у печінці та нирках та переходу в клітини організму, левотироксин натрію впливає на розвиток та ріст тканин, обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обміни. У середніх добових дозах стимулює зростання та розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів та вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та центральної нервової системи. У великих дозах левотироксин натрію пригнічує вироблення тиротропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та тиреотропного гормону (ТТГ) гіпофізу. Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів після початку застосування протягом такого ж часу зберігається дія левотироксину натрію після його відміни. Клінічний ефект при гіпотиреозі проявляється через 3-5 діб. Прояви дифузного еутиреоїдного зоба зменшуються або зникають протягом 3-6 місяців застосування препарату.Показання до застосуваннягіпотиреоз; еутиреоїдний зоб; як замісна терапія та для профілактики рецидиву зоба після оперативних втручань на щитовидній залозі; як супресивна та замісна терапія при злоякісних новоутвореннях щитовидної залози, в основному після оперативного лікування; дифузний токсичний зоб: після досягнення еутиреоїдного стану антитиреоїдними засобами (у вигляді комбінованої або монотерапії); як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; нелікований тиреотоксикоз; нелікована недостатність надниркових залоз; нелікована гіпофізарна недостатність; застосування у період вагітності у комбінації з антитиреоїдними засобами. Не слід розпочинати лікування препаратом за наявності гострого інфаркту міокарда, гострого міокардиту, гострого панкардиту. З обережністю Левотироксин натрію слід призначати з обережністю при захворюваннях серцево-судинної системи: ішемічну хворобу серця (ІХС) (атеросклероз, стенокардію, інфаркт міокарда в анамнезі), артеріальну гіпертензію, порушення ритму серця; при гіпофізарній та/або наднирковій недостатності, при цукровому діабеті, важкому тривалому гіпотиреозі, тиреоїдній автономії, синдромі мальабсорбції (може знадобитися корекція дози); у пацієнтів із схильністю до психотичних реакцій.Вагітність та лактаціяВагітність У період вагітності терапія левотироксином натрію, призначена з приводу гіпотиреозу, має продовжуватись. У період вагітності може знадобитися збільшення дози левотироксину натрію через підвищення вмісту тироксин-зв'язуючого глобуліну. Немає даних про виникнення тератогенних та фетотоксичних ефектів прийому левотироксину натрію в рекомендованих терапевтичних дозах. Прийом левотироксину натрію в період вагітності у надмірно високих дозах може негативно впливати на плід та постнатальний розвиток. Застосування при вагітності левотироксину натрію у комбінації з антитиреоїдними засобами протипоказане, оскільки прийом левотироксину натрію може вимагати збільшення доз антитиреоїдних засобів. Оскільки антитиреоїдні засоби, на відміну від левотироксину натрію, можуть проникати через плаценту, то у плода може розвинутись гіпотиреоз. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування левотироксин натрію слід приймати строго у рекомендованих дозах під наглядом лікаря. При прийомі в рекомендованих терапевтичних дозах концентрація тиреоїдного гормону, що секретується з грудним молоком при лактації, недостатня для того, щоб викликати гіпертиреоз та придушити секрецію ТТГ у дитини. Проведення тесту тиреоїдної супресії під час грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяПри правильному застосуванні левотироксину натрію під контролем лікаря не спостерігаються побічні ефекти. У разі передозування, або при перевищенні індивідуального порогу переносимості левотироксину натрію або, якщо дозу препарату з початку терапії збільшують занадто швидко, у пацієнта можуть з'явитися симптоми, характерні для гіпертиреозу (див. розділ «Передозування»). При підвищеній чутливості до компонентів препарату можливе виникнення алергічних реакцій з боку шкірних покривів (наприклад, шкірний висип, кропив'янка) та органів дихання; ангіоневротичного набряку; було зареєстровано поодинокі випадки розвитку анафілактичного шоку. У разі виникнення зазначених симптомів застосування препарату слід негайно припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування трициклічних антидепресантів із левотироксином натрію може призвести до посилення дії антидепресантів. Левотироксин натрію знижує дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні колестірамін та колестипол (іонообмінні смоли) зменшують плазмову концентрацію левотироксину натрію за рахунок гальмування його всмоктування в кишечнику. У зв'язку з цим левотироксин натрію слід приймати за 4-5 годин до прийому вказаних препаратів. Колесевелам пов'язує левотироксин натрію і, таким чином, зменшує абсорбцію левотироксину натрію із шлунково-кишкового тракту. Хоча не було встановлено жодних взаємодій при застосуванні левотироксину натрію як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу, левотироксин натрію слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу. При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білками плазми. Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на ефективність левотироксину натрію. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Тиреотропний гормон (ТТГ) слід контролювати у пацієнтів, які приймають левотироксин натрію, принаймні протягом першого місяця після початку та/або припинення лікування ритонавіром. За необхідності слід скоригувати дозу левотироксину натрію. Фенітоїн може впливати на ефективність левотироксину натрію внаслідок витіснення левотироксину натрію із зв'язку з білками плазми, що може призвести до підвищення концентрації вільного Т4 та Т3. З іншого боку, фенітоїн підвищує інтенсивність метаболізму левотироксину натрію в печінці. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. Левотироксин натрію може сприяти зниженню ефективності гіпоглікемічних препаратів. Тому необхідний частий моніторинг концентрації глюкози в крові з початку замісної терапії гормоном щитовидної залози. При необхідності дозу гіпоглікемічного препарату слід скоригувати. Левотироксин натрію може посилювати ефект антикоагулянтів (похідних кумарину) шляхом витіснення їх із зв'язку з білками плазми, що може підвищити ризик розвитку кровотечі, наприклад, крововиливу в головний мозок або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому необхідний регулярний моніторинг параметрів коагуляції як на початку, так і в ході комбінованої терапії зазначеними препаратами. При необхідності дозу антикоагулянту слід скоригувати. Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші препарати можуть витісняти левотироксин натрію у зв'язку з білками плазми, що призводить до підвищення концентрації вільного Т4. Севеламер та карбонат лантану можуть зменшувати всмоктування левотироксину натрію. Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматиніб, сунітініб) можуть знижувати ефективність левотироксину натрію. Тому на початку або наприкінці курсу одночасної терапії вказаними препаратами рекомендується моніторинг зміни функції щитовидної залози у пацієнтів. При необхідності дозу левотироксину натрію коригують. Алюмініймісні лікарські препарати (антациди, сукральфат) в літературі описані як потенційно знижують ефективність левотироксину натрію. Тому прийом левотироксину натрію рекомендується здійснювати щонайменше за 2 години до застосування цих лікарських препаратів. Ця рекомендація також відноситься до застосування лікарських препаратів, що містять солі заліза та кальцію. Соматропін при одночасному застосуванні з левотироксином натрію може прискорити закриття епіфізарних зон росту. Пропілтіоурацил, глюкокортикостероїди, бета-симпатолітики, йодовмісні контрастні препарати та аміодарон пригнічують перетворення Т4 на Т3. З огляду на високий вміст йоду застосування аміодарону може супроводжуватися розвитком як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. Особливу увагу слід приділяти вузловому зобу з можливим розвитком функціональної нерозпізнаної автономії. Сертралін, хлорохін/прогуаніл знижують ефективність левотироксину натрію та підвищують концентрацію ТТГ у плазмі крові. Лікарські препарати, що сприяють індукції печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, карбамазепін) можуть сприяти печінковому кліренсу левотироксину натрію. У жінок, які застосовують контрацептиви естрогену, або у жінок в постменопаузі, які отримують замісну гормональну терапію, може зростати потреба в левотироксині натрію. Вживання соєвмісних продуктів може сприяти зниженню всмоктування в кишечнику левотироксину натрію. Тому може бути потрібна корекція дози, особливо на початку або після припинення вживання продуктів, що містять сою. При одночасному застосуванні орлістату та левотироксину натрію може розвинутись гіпотиреоз та/або відбутися зниження контролю гіпотиреозу. Причиною цього може бути зниження всмоктування солей йоду та/або лівотироксину натрію. Пацієнти, які приймають левотироксин натрію, повинні проконсультуватися з лікарем до початку застосування орлістату, оскільки, можливо, потрібно приймати орлістат і левотироксин натрію в різний час доби, та скоригувати дозу левотироксину натрію. Надалі рекомендується проводити моніторинг функції щитовидної залози.Спосіб застосування та дозиДобова доза визначається індивідуально залежно від показань, клінічного стану пацієнта та даних лабораторного обстеження. Добову дозу левотироксину натрію приймають внутрішньо вранці натще, принаймні за 30 хвилин до їди, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) і не розжовуючи. Таблетку можна ділити на рівні частини. При проведенні замісної терапії гіпотиреозу у пацієнтів молодше 55 років за відсутності серцево-судинних захворювань левотироксин натрію застосовують у добовій дозі 1. 6-1. 8 мкг на 1 кг маси тіла; у пацієнтів старше 55 років або із серцево-судинними захворюваннями – 0.9 мкг на 1 кг маси тіла. Початковий етап замісної терапії при гіпотиреозі Пацієнти без серцево-судинних захворювань молодше 55 років Початкова доза: жінки – 75-100 мкг/добу; чоловіки – 100-150 мкг/добу. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями старше 55 років Початкова доза – 25 мкг/добу Збільшувати на 25 мкг кожні 2 місяці до нормалізації показника ТТГ у крові. При появі або погіршенні симптомів серцево-судинної системи провести корекцію терапії серцево-судинних захворювань. Рекомендовані дози левотироксину натрію для лікування вродженого гіпотиреозу Вік 0-6 місяців: Добова доза – 25-50 мкг. Доза для маси тіла 10-15 мкг/кг. Вік 6-12 місяців: Добова доза – 50-75 мкг. Доза для маси тіла - 6-8 мкг/кг Вік 1-5 років: Добова доза – 75-100 мкг. Доза для маси тіла 5-6 мкг/кг. Вік 6-12 років: Добова доза – 100-150 мкг. Доза для маси тіла 4-5 мкг/кг. Вік >12 років: Добова доза – 100-200 мкг. Доза для маси тіла 2-3 мкг/кг. Лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дози левотироксину натрію – 75-200мкг/добу. Профілактика рецидиву після хірургічного лікування еутиреоїдного зоба Рекомендовані дозилевотироксину натрію – 75-200 мкг/добу. У комплексній терапії тиреотоксикозу Рекомендовані дози левотироксину натрію – 50-100 мкг/добу. Супресивна терапія раку щитовидної залози Рекомендовані дози левотироксину натрію – 150-300 мкг/добу. Тест тиреоїдної супресії Рекомендовані дози левотироксину натрію: За 4 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 3 тижні до тесту – 75 мкг/добу. За 2 тижні до тесту – 150-200 мкг/добу. За 1 тиждень до тесту – 150-200 мкг/добу. Грудним дітям та дітям до 3 років добову дозу левотироксину натрію дають в один прийом за 30 хвилин до першого годування. Таблетку розчиняють у воді (10-15 мл) до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату і дають запивати додатково невеликою кількістю рідини (5-10 мл). У пацієнтів з тяжким тривалим гіпотиреозом лікування слід починати з особливою обережністю, з малих доз – з 12,5 мкг/добу, дозу збільшують до підтримуючої через більш тривалі інтервали часу - на 12,5 мкг/добу кожні 2 тижні і частіше визначають концентрацію ТТГ у крові. При гіпотиреозі левотироксин натрію приймають, як правило, протягом усього життя. При тиреотоксикозі левотироксин натрію застосовують у комплексній терапії з антитиреоїдними препаратами після досягнення еутиреоїдного стану. В усіх випадках тривалість лікування препаратом визначає лікар. Для точного дозування необхідно використовувати найбільш відповідне дозування левотироксину натрію.ПередозуванняСимптоми При передозуванні препарату спостерігається значне збільшення швидкості обміну речовин. Клінічні ознаки гіпертиреозу можуть виникати у разі передозування, якщо перевищено індивідуальний поріг переносимості левотироксину натрію, або якщо доза препарату з початку терапії збільшується дуже швидко. Симптоми, характерні для гіпертиреозу: порушення ритму серця, тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, головний біль, м'язова слабкість та м'язові посмикування, гіперемія (особливо особи), лихоманка, блювота, порушення менструального циклу, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, гіпергідроз, зниження маси тіла, діарея. Передозування левотироксину натрію може призвести до появи симптомів гострого психозу, особливо у пацієнтів із схильністю до психотичних розладів. Були зареєстровані випадки раптової зупинки серцевої діяльності у пацієнтів, які приймали надмірно високі дози левотироксину натрію протягом багатьох років. У схильних пацієнтів було відзначено окремі випадки виникнення судом при перевищенні індивідуального порога переносимості. Лікування Залежно від виразності симптомів лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози левотироксину натрію, перерва у лікуванні на кілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. У разі гострого передозування абсорбція препарату у шлунково-кишковому тракті може бути знижена шляхом застосування активованого вугілля. При прийомі гранично високих доз може бути призначений плазмаферез. Після зникнення побічних ефектів лікування слід розпочинати з обережністю з нижчою дозою. Передозування левотироксину натрію потребує тривалого періоду спостереження. Через поступове перетворення левотироксину на ліотиронін симптоми можуть виникати із затримкою до 6 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку замісної терапії гормонами щитовидної залози або до виконання тесту тиреоїдної супресії необхідно виключити або провести лікування наступних захворювань або патологічних станів: гострої коронарної недостатності, стенокардії, атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, недостатності гіпофізу або недостатності надниркових залоз. До початку терапії гормонами щитовидної залози слід виключити або провести лікування функціональної автономії щитовидної залози. У разі дисфункції кори надниркових залоз перед призначенням левотироксину натрію необхідно розпочати адекватну замісну терапію гормонами надниркових залоз для запобігання гострій наднирковій недостатності (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів з ризиком розвитку психотичних розладів рекомендується починати терапію з низької дози левотироксину натрію з подальшим її повільним збільшенням на початку терапії. Рекомендується нагляд за пацієнтами. У разі виявлення ознак психотичних розладів доза левотироксину натрію, що приймається, повинна бути скоригована. Необхідно виключити можливість виникнення навіть незначного лікарського обумовленого гіпертиреозу у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю або тахіаритміями. Тому в цих випадках потрібний регулярний моніторинг концентрації тиреоїдних гормонів. До проведення замісної терапії гормонами щитовидної залози необхідно з'ясувати етіологію вторинного гіпотиреозу. При необхідності слід розпочати замісну терапію з метою компенсації надниркової недостатності. Без адекватного лікування глюкокортикостероїдами терапія тиреоїдними гормонами у пацієнтів з недостатністю надниркових залоз або недостатністю гіпофізу може спровокувати аддисонічний криз. При підозрі на розвиток функціональної автономії щитовидної залози до початку лікування рекомендується виконання ТРГ-тесту або супресивної сцинтиграфії. На початку терапії левотироксином натрію у недоношених новонароджених з дуже низькою масою тіла слід контролювати гемодинамічні параметри, оскільки через незрілу функцію надниркових залоз можуть виникнути порушення кровообігу. У жінок у постменопаузі, які мають гіпотиреоз та підвищений ризик остеопорозу, необхідно виключити наявність концентрацій левотироксину натрію у сироватці крові, що перевищують фізіологічні. У цьому випадку рекомендовано ретельний моніторинг функції щитовидної залози. Слід виявляти обережність при застосуванні левотироксину натрію пацієнтам з епілепсією в анамнезі, оскільки це збільшує ризик епілептичних нападів. Застосування левотироксину натрію не рекомендується за наявності метаболічних порушень, що супроводжуються гіпертиреозом. Винятком є ​​одночасне застосування під час лікарської терапії гіпертиреозу антитиреоїдними препаратами. З початку терапії левотироксином натрію у разі переходу з одного препарату на інший рекомендується скоригувати дозу залежно від клінічної відповіді пацієнта на терапію та результатів лабораторного обстеження. Гормони щитовидної залози не повинні застосовуватись з метою зниження маси тіла. Терапевтичні дози левотироксину натрію не викликають зниження маси тіла у пацієнтів, які перебувають у стані еутиреозу. Застосування більш високих доз може викликати серйозні, аж до загрозливих для життя, побічні ефекти, особливо при одночасному застосуванні з деякими препаратами для зниження маси тіла, у тому числі з симпатоміметиками. За необхідності переведення на інший препарат, що містить левотироксин натрію, спочатку необхідно моніторувати клінічні та лабораторні показники через потенційний ризик дисбалансу на рівні гормонів щитовидної залози. У деяких пацієнтів може знадобитися коригування дози препарату. Препарат L-тироксин 100 Берлін-Хемі містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одну таблетку, тобто практично може розглядатися як препарат, що не містить натрію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень впливу левотироксину натрію на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Тим не менш, оскільки левотироксин натрію ідентичний природному тиреоїдному гормону, впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не очікується. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМальтодекстрин, Hereditum Lc40 (кріопротекторний розчин (мальтодекстрин, сахароза, антиокислювач натрію аскорбат (Е301), Lactobacillus fermentum Lc40)), оболонка капсули (носій гідроксипропілметилцелюлоза (Е464), барвник титана1 Упаковка: Капсули, (222±11) мг. У флаконі 28 шт.Опис лікарської формиБіологічно активна добавка до їжі. Не є ліками.ХарактеристикаРекомендується як БАД – джерело пробіотичних мікроорганізмів (лактобактерій). Внаслідок клінічних досліджень було виявлено, що застосування Lactobacillus fermentum Lc40 (СЕСТ5716) жінками у період грудного вигодовування сприяє зменшенню частоти маститу. Лактанза® hereditum природна і безпечна як для матері, так і для дитини, тому що є біологічно активною добавкою до їжі на основі Lactobacillus fermentum Lc40 (СЕСТ5716) — штаму, який присутній у грудному молоці та сприяє відновленню нормальної флори молочної залози.РекомендуєтьсяЗастосування при перших симптомах болю під час грудного вигодовування вже з першого тижня знижує болючі відчуття. Це сприяє підтримці грудного вигодовування, тому що біль у молочній залозі є основною причиною передчасної та небажаної відмови від годування груддю. Профілактичне застосування сприяє зниженню ризику розвитку маститу вдвічі. Знижуючи концентрацію патогенних бактерій у флорі молочної залози та сприяючи відновленню балансу мікрофлори, препарат робить грудне вигодовування більш зручним та здоровим. Застосування при гострому маститі сприяє зменшенню частоти рецидивів маститу втричі. Може використовуватися з метою відновлення мікрофлори молочної залози (у тому числі після застосування антибіотиків), запобігаючи повторному виникненню захворювання. Застосування знижує концентрацію патогенних бактерій у грудному молоці, що сприяє зниженню частоти інфекцій шлунково-кишкового тракту у 3 рази у дітей першого півріччя життя, зниженню частоти інфекцій шлунково-кишкового тракту у 2 рази та зниженню частоти респіраторних захворювань на одну третину (27%) у дітей другого півріччя життяПротипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиДля профілактики лактостазу та маститу: по 1 капсулі на день протягом перших 12 тижнів після пологів. При лактостазі (при перших симптомах болю в грудях) та при неінфекційному маститі: по 1 капсулі на день. Рекомендований курс прийому: від 1 до 3 місяцівЗапобіжні заходи та особливі вказівкиПеред вживанням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Леовіт Завод-виробник: Леовіт(Росія).

Склад, форма випуску та упаковкаЛамінарії слані (морська капуста), целюлоза мікрокристалічна та мальтодекстрин, крохмаль (носії), діоксид кремнію аморфний та стеарат кальцію (агенти антистежують).Опис лікарської формиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем (особам із захворюваннями щитовидної залози – з лікарем-ендокринологом).ХарактеристикаЙод відноситься до життєво важливих мікроелементів, без нього неможливе нормальне функціонування щитовидної залози. Йод – головний компонент гормонів щитовидної залози, який бере участь: у регуляції білкового, жирового, вуглеводного та енергетичного обміну в організмі; у розвитку всіх органів та систем – регулюють діяльність головного мозку, нервової та серцево-судинної системи, статевих та молочних залоз; у зростанні та розвитку дітей та школярів, у формуванні їх інтелектуальних здібностей. Ламінарія - це створений самою природою, ідеально збалансований морський продукт, який, крім йоду, містить: альгінову кислоту та її солі (до 21%); маніт (20-25%); полісахарид ламінарії (до 21%); білкові речовини (до 9%); L-фруктозу (до 4%); вітаміни: A, B1, B2, B12, C, D, E, пантотенову та фолієву кислоти; 40 мікро- і макроелементів у формі, що легко засвоюється організмом: бром, марганець, кобальт, цинк, магній, залізо, калій, натрій, сірка, фосфор, азот та ін. Ламінарія, будучи натуральним джерелом йоду, заповнює його дефіцит в організмі природним шляхом, підтримує здоров'я щитовидної залози, сприяє розумовій та фізичній працездатності організму. Це найпопулярніший продукт серед японців – визнаних довгожителів. Завдяки багатому складу біологічно активних речовин, ламінарія сприятливо впливає на організм людини в цілому. Даний рівень вмісту йоду в 1-й таблетці знаходиться в межах його природного споживання з їжею, оскільки згідно з МР 2.3.1.2432-08 «Норми фізіологічних потреб в енергії та харчових речовин для різних груп населення Російської Федерації», споживання йоду з їжею широко варіює в різних геохімічних регіонах: 65-230 мкг/добу. Встановлені рівні потреби – 130-200 мкг/добу. Верхній допустимий рівень – 600 мкг/добу. Фізіологічна потреба для дорослих – 150 мкг/добу. Регулярний прийом Ламінарії сприяє поповненню дефіциту йоду в організмі з натурального джерела – ламінарії (морської капусти).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, вагітність, годування груддю, дітям віком до 14 років.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 1 таблетці 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому 2-3 місяці, прийом можна повторювати 3-4 десь у рік. Допускається постійний прийом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВодорості ламінарії або фукусу, МКЦ, кальцію стеарат, аеросил. Порошок 100 гВластивості компонентівВіт. Зміцнює сили, благотворно впливає на імунітет.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Тіболон 2,5 мг; Допоміжні речовини: Крохмаль картопляний 10,0 мг, стеарат магнію 0,5 мг, аскорбіл пальмітат 0,2 мг, лактоза до 100 мг, вода очищена сліди (видаляється в процесі виробництва). По 28 таблеток у блістері із ПВХ/AL. 1 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБілі або майже білі, круглі, плоскі таблетки зі скошеними краями, з видавленим кодом "МК" над "2" з одного боку таблетки та написом "ORGANON" із зображенням п'ятикутної зірки з протилежного боку таблетки.Фармакотерапевтична групаІнші естрогени.ФармакокінетикаПісля перорального прийому тіболон швидко та інтенсивно всмоктується. Внаслідок швидкого метаболізму тиболону, його концентрації у плазмі дуже низькі. Концентрація Δ4-ізомеру в плазмі також дуже низька. Тому низка фармакокінетичних параметрів неможливо визначити. Максимальні концентрації у плазмі метаболітів 3α-гідрокситиболону та 3β-гідрокситиболону вищі, але кумуляції не відбувається. Таблиця 1: Фармакокінетичні параметри препарату Лівіал (2.5 мг) Тіболон За-гідрокситиболон 3 3-гідрокситиболон Д4-ізомер ОД МД ОД МД ОД МД ОД МД Максимальна концентрація Сmах (нг/мл) 1,37 1,72 14,23 14,15 3,43 3,75 0,47 0,43 Середня концентрація - - - 1,88 - - - Час досягнення максимальної концентрації Тmах (ч) 1,08 1,19 1,21 1,15 1,37 1,35 1,64 1,65 Період напіввиведення T1/2 (год) - - 5,78 7,71 5,87 - - - Мінімальна концентрація Cmin (нг/мл) - - - 0,23 - - - - Площа під кривою AUC0-24 (нг/млхч) - 53,23 44,73 16,23 9,20 - - Примітка: ОД – одноразова доза; МД – багаторазова доза. Виведення тиболону переважно відбувається у формі кон'югованих метаболітів (в основному сульфатованих). Частина прийнятого препарату виводиться нирками, але більшість виводиться через кишечник. Їда не надає помітних ефектів на ступінь всмоктування. Фармакокінетичні параметри тиболону та його метаболітів не залежать від функції нирок.ФармакодинамікаПри пероральному прийомі тіболон швидко метаболізується з утворенням трьох сполук, які визначають фармакодинамічні характеристики препарату Лівіал. Два метаболіти тиболону (3α-гідрокситиболон і 3β-гідрокситиболон) мають естрогеноподібну активність, у той час як третій метаболіт - Δ4-ізомер тиболону має гестагеноподібну та андрогеноподібну активність. Препарат Лівіал® заповнює дефіцит естрогенів у жінок у постменопаузі, полегшуючи з в'язані з їх недоліком симптоми (припливи, нічна пітливість, зміна настрою, депресія, дратівливість, сухість та дискомфорт у піхві, зниження лібідо та ін.). Лівіал запобігає втраті кісткової маси після настання менопаузи або видалення яєчників.Показання до застосуванняЛікування симптомів естрогенної недостатності у жінок у постменопаузі. Профілактика остеопорозу у жінок у постменопаузі, які мають високий ризик виникнення переломів, та при непереносимості інших груп препаратів, що застосовуються для профілактики остеопорозу.Протипоказання до застосуванняВагітність та період грудного вигодовування. Період менше ніж рік після останньої менструації. Діагностований (у тому числі в анамнезі) рак молочної залози чи підозра на нього. Діагностовані (у тому числі в анамнезі) злоякісні естрогенозалежні пухлини (наприклад, рак ендометрію) або підозра на них. Кровотеча з піхви неясної етіології. Нелікована гіперплазія ендометрію. Тромбози (венозні або артеріальні) та тромбоемболії нині або в анамнезі (у тому числі тромбоз та тромбофлебіт глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, ішемічні або геморагічні цереброваскулярні порушення). Діагностовані тромбофілічні стани (наприклад, дефіцит протеїну С, протеїну S або антитромбіну III) (див. розділ "Особливі вказівки"). Стани, що передують тромбозу (у тому числі транзиторні ішемічні атаки, стенокардія), в даний час або в анамнезі. Виражені або численні фактори ризику розвитку венозного або артеріального тромбозу (у тому числі фібриляція передсердь, ускладнені ураження клапанного апарату серця та підгострий бактеріальний ендокардит; неконтрольована артеріальна гіпертензія; розширене оперативне втручання, що супроводжується тривалою іммобілізацією; /м2)). Серцево-судинна недостатність у стадії декомпенсації. Гостро захворювання печінки або захворювання печінки в анамнезі, після якого показники функції печінки не повернулися до норми. Печінкова недостатність. Злоякісні або доброякісні пухлини печінки (зокрема, аденома печінки) нині чи анамнезі. Порфирія. Отосклероз, який виник під час попередньої вагітності або при застосуванні гормональних контрацептивних препаратів в анамнезі. Встановлена ​​гіперчутливість до активної речовини або до будь-якої допоміжної речовини препарату. Рідкісні спадкові захворювання: непереносимість галактози, недостатність лактази. Лаппа або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Якщо будь-який із наведених нижче станів/захворювань є в даний час, спостерігалося раніше та/або загострювалося під час вагітності або попередньої гормонотерапії, пацієнтка повинна перебувати під ретельним наглядом лікаря. Слід взяти до уваги, що ці стани/захворювання можуть рецидивувати або загострюватися під час лікування препаратом Лівіал®, зокрема: лейоміома (фіброма матки) та/або ендометріоз; серцево-судинна недостатність без ознак декомпенсації; наявність факторів ризику естрогензалежних пухлин (наприклад, наявність раку молочної залози у найближчих родичів (мати, сестри)); контрольована артеріальна гіпертензія; підвищення концентрації холестерину у крові; порушення вуглеводного обміну, цукровий діабет як за наявності, і за відсутності ускладнень; жовчнокам'яна хвороба; мігрень або сильний головний біль; системна червона вовчанка; гіперплазія ендометрію в анамнезі; епілепсія; бронхіальна астма; ниркова недостатність; отосклероз, не пов'язаний із вагітністю або попереднім застосуванням гормональних контрацептивних препаратів.Вагітність та лактаціяПрепарат Лівіал протипоказаний під час вагітності та в період годування груддю.Побічна діяУ цьому розділі описуються небажані ефекти, які були зареєстровані в ході 21 плацебо-контрольованого дослідження (включаючи дослідження "Оцінка впливу тиболону на частоту виникнення нових переломів хребців у жінок у постменопаузі з остеопорозом" (LIFT) [Long Term Intervention on Fractures with Tibolone]) за участю 4079 жінок, які отримували терапевтичні дози (1,25 або 2,5 мг) препарату Лівіал®, та 3476 жінок, які отримували плацебо. Тривалість лікування у цих дослідженнях становила від 2 місяців до 4,5 років. Нижче наведено небажані ефекти, які статистично достовірно частіше мали місце при лікуванні тиболоном, ніж при застосуванні плацебо. Таблиця 2. Побічні ефекти препарату Лівіал (2,5 мг). Системноорганний клас Часто(≥ 1% та < 10%) Нечасто (≥0,1% та < 1%) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль внизу живота Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Посилення росту волосся, у тому числі на обличчі Акне Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз Виділення з піхви, потовщення ендометрію, кров'яні виділення або кровотеча з піхви, біль у молочних залозах, генітальний свербіж, кандидозний вульвовагініт, біль у ділянці тазу, дисплазія шийки матки, вульвовагініт Мікоз, нагрубання молочних залоз, болючість сосків Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла, відхилення результатів мазка із шийки матки Відхилення від нормальних значень цитологічних характеристик цервікального епітелію. Більшість побічних ефектів мало слабкий характер. Число випадків патології шийки матки (рак шийки матки) не збільшувалося при прийомі препарату Лівіал у порівнянні з плацебо. Іншими можливими побічними ефектами можуть бути (частота не встановлена): запаморочення, біль голови, мігрень; депресія; шкірні висипання, свербіж шкіри, себорейний дерматит; порушення зору (включаючи нечіткість зору); шлунково-кишкові розлади (діарея, метеоризм); затримка рідини в організмі; периферичні набряки; біль у суглобах та у м'язах; порушення функції печінки (включаючи підвищення активності трансаміназ). Ризик розвитку раку молочної залози У жінок, які отримують терапію комбінованими (естроген/гестаген) препаратами понад 5 років, відзначалося дворазове збільшення частоти діагностування раку молочної залози. Будь-який підвищений ризик у пацієнток, які отримують тільки естроген або тіболон, суттєво нижчий, ніж ризик, який спостерігається у пацієнток, які отримують терапію комбінованими (естроген/гестаген) препаратами. Рівень ризику залежить від тривалості застосування. Таблиця 3. Додатковий ризик розвитку раку молочної залози після 5 років застосування (за даними "Дослідження мільйона жінок"). Вікова група (роки) Додаткові випадки на 1000 пацієнток, які раніше не отримували ЗГТ, за період 5 років Відношення ризику* (95% ДІ) Додаткові випадки на 1000 пацієнток, які отримували ЗГТ понад 5 років (95% ДІ) ЗГТ лише естрогеном 50-65 9-12 1,2 1-2 (0-3) Терапія комбінованими (естроген/гестаген) препаратами 50-65 9-12 1,7 6 (5-7) Тіболон 50-65 9-12 1,3 3(0-6) ДІ – довірчий інтервал; * - сумарне відношення ризиків. Ставлення ризиків перестав бути постійним, воно зростає зі збільшенням тривалості застосування. Ризик розвитку раку ендометрію Ризик розвитку раку ендометрію становить близько 5 випадків на 1000 жінок з невидаленою маткою, які не одержують ЗГТ або тіболон. Найвищий ризик розвитку раку ендометрію спостерігався в рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні, що включало жінок, які на початковому етапі не були обстежені на наявність патології ендометрію, таким чином, дизайн дослідження був наближений до умов клінічної практики (дослідження LIFT, середній вік 68 років). У цьому дослідженні не було випадків раку ендометрію, діагностованого у групі плацебо (n= 1773) після спостереження протягом 2,9 років, порівняно з 4 випадками раку ендометрію у групі, яка отримувала препарат Лівіал® (n= 1746), що відповідає діагностиці 0,8 додаткового випадку раку ендометрію на 1000 жінок, які отримували препарат Лівіал протягом 1 року в даному дослідженні. Ризик розвитку ішемічного інсульту Відносний ризик розвитку ішемічного інсульту не залежить від віку або тривалості прийому препарату, але абсолютний ризик залежить від віку. Загальний ризик розвитку ішемічного інсульту у жінок, які приймають препарат Лівіал, збільшуватиметься з віком. Рандомізоване контрольоване дослідження протягом 2,9 років встановило 2,2-кратне збільшення ризику розвитку інсульту у жінок (середній вік 68 років), які приймали 1,25 мг препарату Лівіал® (28/2249) порівняно з плацебо (13/2257) . Більшість (80%) інсультів були ішемічними. Абсолютний ризик розвитку інсульту залежить від віку. Так, абсолютний ризик за період 5 років становить 3 випадки на 1000 жінок віком 50-59 років та 11 випадків на 1000 жінок віком 60-69 років. Для жінок, які приймають препарат Лівіал протягом 5 років, можна очікувати близько 4 додаткових випадків на 1000 пацієнток у віці 50-59 років та 13 додаткових випадків на 1000 пацієнток у віці 60-69 років. Були відмічені й інші небажані явища, пов'язані із застосуванням препаратів для ЗГТ, що містять тільки естроген, та ЗГТ комбінованими (естроген/гестаген) препаратами: Тривале застосування препаратів для ЗГТ, що містять лише естроген, та ЗГТ комбінованими (естроген/гестаген) препаратами було пов'язане з незначним підвищенням ризику розвитку раку яєчників. За даними "Дослідження мільйона жінок" [Million Women Study] ЗГТ протягом 5 років призводила до 1 додаткового випадку раку на 2500 пацієнток. Це дослідження показало, що відносний ризик виникнення раку яєчників при прийомі тиболону аналогічний до ризику при застосуванні інших препаратів для ЗГТ. Прийом препарату Лівіал пов'язаний із збільшенням відносного ризику розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ), тобто. тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії, в 1,3-3 рази. Подібне явище найчастіше відбувається під час першого року застосування препарату. Таблиця 4. Додатковий ризик розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) при застосуванні понад 5 років за наслідками дослідження "Ініціатива здоров'я жінок". Вікова група (роки) Частота захворювань на 1000 жінок у групі плацебо понад 5 років Відношення ризиків (95% ДІ) Додаткові випадки на 1000 пацієнток, які отримують ЗГТ Тільки естроген перорально* 50-59 7 1,2 (0,6-2,4) 1 (-3-10) Комбінація естроген-прогестин перорально 50-59 4 2,3 (1,2-4,3) 5(1-13) Відзначається незначне збільшення ризику розвитку ішемічної хвороби серця у пацієнток віком від 60 років, які отримують ЗГТ комбінованими (естроген/гестаген) препаратами. Немає підстав вважати, що ризик розвитку інфаркту міокарда при прийомі тиболону відрізняється від ризику при застосуванні інших видів ЗГТ. Захворювання жовчного міхура (жовчнокам'яна хвороба, холецистит). Шкірні захворювання: хлоазму, мультиформна еритема, вузлувата еритема, судинна пурпура. Деменція на початку терапії у віці старше 65 років. панкреатит. Підвищення артеріального тиску.Взаємодія з лікарськими засобамиЛівіал® посилює фібринолітичну активність крові, що може призвести до посилення протизгортання антикоагулянтів, зокрема варфарину, тому доза варфарину повинна бути відповідним чином відкоригована за МНО (міжнародне нормалізоване відношення). Одночасне застосування препарату Лівіал® та антикоагулянтів необхідно контролювати, особливо на початку та в кінці лікування препаратом Лівіал®. Існує лише обмежена інформація щодо фармакокінетичної взаємодії при лікуванні тиболоном. Дослідження in vivo продемонструвало, що спільне застосування з тиболоном невеликою мірою впливає на фармакокінетику субстрату цитохрому Р450 ЗА4 мідазоламу. Виходячи з цього, можлива наявність лікарської взаємодії з іншими субстратами CYP3A4. Лікарські препарати-індуктори CYP3A4, такі як барбітурати, карбамазепін, гідантоїни та рифампіцин, можуть підвищити метаболізм тиболону і таким чином вплинути на його терапевтичний ефект. Препарати, що містять продирявлений звіробій (Hypericum perforatum), можуть посилювати метаболізм естрогенів і прогестинів за допомогою індукції ізоферменту CYP3A4. Підвищений метаболізм естрогенів та прогестинів може призвести до зниження їх клінічного ефекту та зміни профілю маткових кровотеч.Спосіб застосування та дозиПрепарат Лівіал не слід приймати в період до закінчення 12 місяців після останньої природної менструації. Якщо препарат Лівіал почати приймати раніше зазначеного терміну, то збільшується ймовірність нерегулярних кров'янистих виділень/кровотеч з піхви. Перед початком прийому препарату Лівіал у разі появи кров'янистих виділень із статевих шляхів у жінки, яка приймає інший препарат ЗГТ або не приймає ЗГТ, слід виключити злоякісні новоутворення органів репродуктивної системи. Доза – одна таблетка на добу. Корекція дози з урахуванням віку не потрібна. Таблетки необхідно ковтати, запиваючи водою, переважно в один і той же час щодня. Блістер з препаратом Лівіал ® марковані днями тижня. Почніть прийом препарату з прийому таблетки, що відмічена поточним днем. Наприклад, якщо день прийому збігається з понеділком, необхідно прийняти таблетку, відзначену понеділком, з верхнього ряду блістера. Далі приймайте таблетки згідно з днями тижня. З наступного блістера таблетки приймаються без перепусток і перерв. Не допускайте пропуску прийому препарату при зміні блістера або упаковки. При лікуванні препаратом Лівіал не слід окремо призначати гестаген. При пропуску препарату Пропущену таблетку слід приймати одразу, як тільки згадають про це, але не пізніше ніж через 12 годин. Якщо прийом таблетки пропущений більш ніж на 12 годин, слід пропустити його та прийняти наступну таблетку у звичайний час. Не приймайте подвоєну дозу для пропущеної дози. Перехід із циклічного режиму прийому препарату для замісної гормональної терапії (ЗГТ) або з безперервного режиму прийому комбінованого препарату для ЗГТ При переході з циклічного режиму прийому препарату для ЗГТ лікування препаратом Лівіал® слід розпочинати наступного дня після завершення попередньої схеми лікування. У разі переходу з безперервного режиму прийому комбінованого препарату для ЗГТ лікування можна розпочинати будь-коли.ПередозуванняЯкщо Ви прийняли дуже багато таблеток, Вам необхідно звернутися до лікаря. Ознаки передозування можуть містити почуття нездужання, нудота або вагінальну кровотечу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Лівіал® не призначений для застосування як контрацептивний засіб і не захищає від небажаної вагітності. Рішення про початок прийому препарату Лівіал® має бути засноване на оцінці співвідношення "користь/ризик" з урахуванням всіх індивідуальних факторів ризику, а у жінок старше 60 років слід також взяти до уваги підвищення ризику розвитку інсультів. Для лікування постменопаузальних симптомів препарат Лівіал необхідно призначати лише щодо симптомів, які несприятливо впливають на якість життя. У всіх випадках необхідно не менше одного разу на рік проводити ретельну оцінку ризику та користі терапії, і слід продовжувати терапію препаратом Лівіал лише в період часу, коли користь від терапії перевищує ризик. Необхідно ретельно оцінити ризик розвитку інсульту, ризик розвитку раку молочної залози та раку ендометрію у кожної жінки з інтактною маткою, враховуючи всі індивідуальні фактори ризику, частоту виникнення та особливості обох видів раку та інсульту з точки зору виліковності, захворюваності та смертності. Докази відносного ризику, пов'язаного із замісною гормонотерапією (ЗГТ) або застосуванням тиболону для лікування передчасної менопаузи, обмежені. Разом з тим, співвідношення користь/ризик у жінок з передчасною менопаузою може бути сприятливішим, ніж у жінок старшого віку, через низький рівень абсолютного ризику у молодших жінок. Медичне обстеження/спостереження До початку або відновлення терапії індивідуальний та сімейний медичний анамнез. Фізичне обстеження (включаючи обстеження органів малого тазу та молочних залоз) має проводитися з урахуванням даних анамнезу, абсолютних та відносних протипоказань. Під час терапії рекомендовані профілактичні повторні огляди, частота та характер яких визначаються індивідуальними особливостями пацієнтки, але не рідше 1 разу на 6 місяців. Зокрема, жінка має бути поінформована про необхідність повідомлення лікаря про зміни у молочних залозах. Обстеження, включаючи відповідні методи візуалізації, наприклад, мамографію, необхідно проводити відповідно до прийнятої в даний час схеми обстеження, адаптованої до клінічних потреб кожної пацієнтки, але не рідше 1 разу на 6 місяців. Причини для негайного скасування терапії та негайного звернення до лікаря Терапію слід припинити у разі виявлення протипоказання та/або при наступних станах/захворюваннях: жовтяниця або погіршення функції печінки; раптове підвищення артеріального тиску, що відрізняється від нормальних показників артеріального тиску, характерних для пацієнтки; виникнення головного болю типу мігрені. Гіперплазія та рак ендометрію Дані рандомізованих контрольованих клінічних досліджень суперечливі, проте дані спостережних досліджень показали збільшення ризику гіперплазії або раку ендометрію у жінок, які приймають препарат Лівіал®. Ці дослідження показали, що ризик розвитку раку ендометрію підвищується із збільшенням тривалості застосування препарату. Тиболон може збільшувати товщину ендометрію, що вимірюється за допомогою трансвагінального ультразвукового дослідження. Протягом перших місяців лікування можуть спостерігатися "проривні" кровотечі та кров'яні виділення. При появі кров'янистих виділень/кровотечі на фоні застосування препарату Лівіал®, які: продовжуються більше 6 місяців від початку прийому препарату; починаються через 6 місяців після початку застосування препарату Лівіал і продовжуються навіть після того, як пацієнтка припинила застосування препарату Лівіал®, необхідно звернутися до лікаря – це може бути ознакою гіперплазії ендометрію. Рак молочної залози Дані різних клінічних досліджень з точки зору доказової медицини щодо ризику розвитку раку молочної залози при прийомі тиболону суперечливі, і потрібне проведення подальших досліджень. За даними "Дослідження мільйона жінок", було виявлено значне збільшення ризику розвитку раку молочної залози при застосуванні дози 2,5 мг. Цей ризик ставав явним через кілька років застосування препарату та зростав зі збільшенням тривалості застосування, повертаючись до вихідного рівня через кілька років (частіше через п'ять років) після припинення застосування препарату. Ці результати не були підтверджені в ході дослідження з використанням бази даних загальної (лікарської) практики (GPRD) [General Practice Research Database]. Рак яєчників Рак яєчників поширений значно менше, ніж рак молочної залози. Тривала (щонайменше 5-10 років) замісна монотерапія естрогенами пов'язувалась із незначним підвищенням ризику розвитку раку яєчників. Деякі дослідження, включаючи дослідження "Ініціатива здоров'я жінок" (WHI) [Women's Health Initiative], свідчать про те, що тривала терапія комбінованими препаратами для ЗГТ може мати аналогічний або дещо нижчий ризик. В "Дослідженні мільйона жінок" було показано, що відносний ризик розвитку раку яєчників при застосуванні тиболону був аналогічним до ризику, пов'язаного із застосуванням інших видів ЗГТ. Венозна тромбоемболія Препарати для ЗГТ, що містять тільки естрогени, або комбіновані препарати для ЗГТ, що містять естроген і гестаген, можуть збільшувати ризик виникнення венозної тромбоемболії (ВТЕ) (тобто тромбозу глибоких вен або тромбоемболії легеневої артерії) в 1,3 особливості протягом першого року застосування препаратів для ЗГТ За даними епідеміологічного дослідження з використанням баз даних Великобританії ризик розвитку ВТЕ, пов'язаний з прийомом тиболону, був нижчим, ніж ризик, пов'язаний із звичайною ЗГТ, але у зв'язку з тим, що на той час лише невелика частина жінок приймала тиболон, не можна виключити незначне збільшення ризику порівняно з жінками, які не приймали тиболон. Пацієнтки з відомими тромбофілічними станами мають підвищений ризик розвитку ВТЕ, і прийом препарату Лівіал може збільшити цей ризик, тому застосування препарату даною популяцією пацієнток протипоказане. Факторами ризику розвитку ВТЕ є застосування естрогенів, літній вік, широке оперативне втручання, тривала іммобілізація, ожиріння (індекс маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2), вагітність та післяпологовий період, системний червоний вовчак та рак. У пацієнток після проведених хірургічних втручань необхідно особливу увагу приділяти профілактичним заходам для запобігання ВТЕ у післяопераційному періоді. За необхідності тривалої іммобілізації після операції рекомендовано тимчасове припинення прийому препарату Лівіал за 4-6 тижнів до проведення операції. Лікування не слід відновлювати доти, доки у жінки не відновиться рухова активність. Жінкам, у яких ВТЕ в анамнезі відсутня, але які мають родичів першого ступеня спорідненості, які мають в анамнезі тромбоз у молодому віці, може бути запропонований скринінг (слід інформувати жінку, що при скринінгу виявляється лише частина тромбофілічних станів). Якщо виявлено тромбофілічний стан, який відокремлений від тромбозу у родичів, або серйозне порушення (наприклад,дефіцит антитромбіну III, протеїну S, протеїну С або комбінація порушень), прийом препарату Лівіал протипоказаний. Щодо жінок, які вже отримують лікування антикоагулянтами, потрібен ретельний розгляд співвідношення користь/ризик застосування ЗГТ або тиболону. Якщо після початку лікування розвивається ВТЕ, прийом препарату слід припинити. Пацієнтки повинні бути поінформовані про необхідність негайного звернення до лікаря, якщо з'являться симптоми потенційної тромбоемболії (наприклад, біль та однобічний набряк нижньої кінцівки, раптовий біль у грудях, задишка). Ішемічна хвороба серця (ІХС) У рандомізованих контрольованих дослідженнях не отримано доказів захисту від інфаркту міокарда у жінок з наявністю або відсутністю ІХС, які отримували ЗГТ комбінованими препаратами (естроген/гестаген) або препаратами для ЗГТ, що містять лише естроген. В епідеміологічних дослідженнях з використанням бази GPRD не було отримано доказів захисту від інфаркту міокарда у жінок у постменопаузі, які отримували тіболон. Ішемічний інсульт Терапія препаратом Лівіал® збільшує ризик виникнення ішемічного інсульту, починаючи з першого року застосування. Абсолютний ризик виникнення інсульту суворо залежить від віку, і, отже, цей ефект тиболону тим більше, що більший вік. При виникненні незрозумілого мігренеподібного головного болю з або без порушення зору необхідно якнайшвидше звернутися до лікаря. У цьому випадку не можна приймати препарат доти, доки лікар не підтвердить безпеку продовження ЗГТ, оскільки такі головні болі можуть бути ранньою діагностичною ознакою можливого інсульту. Інші стани За наявними даними лікування препаратом Лівіал® призводило до значного дозозалежного зниження холестерину ЛПВЩ (ліпопротеїнів високої щільності) (з - 16,7% при дозі 1,25 мг до -21,8% при дозі 2,5 мг після 2 років застосування). Також знижувалася загальна концентрація тригліцеридів та ліпопротеїну. Зниження концентрації загального холестерину та холестерину ЛПДНЩ (ліпопротеїнів дуже низької щільності) не було дозозалежним. Концентрації холестерину ЛПНЩ (ліпопротеїнів низької щільності) не змінювалися. Клінічне значення цих даних поки що невідоме. Естрогени можуть спричинити затримку рідини, тому пацієнтки із серцевою або нирковою недостатністю повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Жінки з вже наявною гіпертригліцеридемією повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря під час терапії препаратом Лівіал®, оскільки рідкісні випадки значного підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові, що сприяють розвитку панкреатиту, спостерігалися під час терапії естрогенами при цьому стані. Лікування препаратом Лівіал® призводить до дуже невеликого зниження тироксизв'язуючого глобуліну (ТСГ) та загального Т4. Концентрація загального ТЗ не змінюється. Лівіал® знижує концентрацію глобуліну, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), тоді як концентрації кортикостероїдзв'язуючого глобуліну (КСГ) та циркулюючого кортизолу не змінюються. Застосування препаратів для ЗГТ не покращує когнітивну функцію. Є дані про підвищений ризик можливого розвитку деменції у жінок, на початку безперервної терапії комбінованими препаратами для ЗГТ або препаратами для ЗГТ, що містять лише естрогени, віком після 65 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не відзначено будь-якої дії Лівіалу на концентрацію уваги та реакцію, здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 75 ме Фасування: N1 Форма випуску: ліофілізат д/приготування розчину для підшкірного введення Упаковка: фл. Виробник: Мерк Сероно С. А.

Дозування: 30 мг/мл Фасування: N10 Упаковка: амп. Виробник: Медокемі Лтд Завод-виробник: Медокемі Лтд(Кіпр) Діюча речовина: Преднізолон. .

Дозування: 16 мг Фасування: N50 Форма выпуска: таб. Упаковка: уп. контурн.

Дозування: 32 мг Фасовка: N20 Форма выпуска: таб. Упаковка: уп. контурн.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Фасування: N10 Форма випуску: ліофілізат д/приготування розчину д/ін'єкцій Упакування: фл. Виробник: Феррінг Арцнайміттель Гмб Завод-производитель: Ферринг(Швейцария) Действующее вещество: Менотропины. .

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Фасування: N1 Форма випуску: ліофілізат д/приготування розчину д/ін'єкцій Упакування: фл. Виробник: ІХСА Інститут Біокімік С. Завод-производитель: ИБСА Институт Биокимик С.

Фасування: N1 Форма випуску: ліофілізат д/приготування розчину д/ін'єкцій Упакування: фл. Производитель: ИБСА Институт Биокимик С. Завод-производитель: ИБСА Институт Биокимик С.

Дозування: 5 мг Фасування: N50 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.

Дозування: 5 мг Фасування: N50 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 0. 1 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упаковка: фл.

Дозування: 0. 2 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упакування: фл.

Дозування: 120 мкг Фасування: N30 Форма випуску таб. під'язикові Упаковка: блістер Виробник: Феррінг Арцнайміттель Гмб Завод-виробник: Catalent UK Swindon(Велика Британія) Действующее вещество: Десмопрессин. .

Дозування: 60 мкг Фасування: N30 Форма випуску таб. під'язикові Упаковка: блістер Виробник: Феррінг Арцнайміттель Гмб Завод-виробник: Catalent UK Swindon(Велика Британія) Діюча речовина: Десмопресин. .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 0. 2 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упаковка: фл.

Склад, форма випуску та упаковкаIodine (from Kelp) [йод із келпу (бура водорість (фукус пухирчастий))] -150 мкг. Інші інгредієнти: дикальція фосфат, мальтодекстрин, стеаринова кислота, целюлоза, стеарат магнію. Пігулки 200 шт.ХарактеристикаПоліпшує функцію щитовидної залози; діє на скорочувальну здатність серцевого м'яза; має протитромботічну активність; запобігає розвитку рахіту, остеопорозу, зубного карієсу, ламкості нігтів, волосся; надає загальнозміцнюючу дію на організм; покращує обмін речовин.РекомендуєтьсяЗахворювання щитовидної залози; атеросклероз; ішемічна хвороба серця; базедова хвороба; програма зниження ваги; захист від дії радіації; захворювання кістково-суглобової системи – рахіт, остеопороз; зубний карієс; облисіння; ламкість нігтів, волосся.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Вагітність та лактаціяНе рекомендується приймати під час вагітності.Спосіб застосування та дозиПо 1 таблетці 1-3 десь у день під час їжі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ одній капсулі міститься 500 мг тиросинової речовини. Пацієнти у відгуках зазначають, що позитивний ефект помітний за кілька тижнів регулярного вживання.ХарактеристикаNOW L-Tyrosine – препарат, який надає підтримку роботі щитовидної залози. Її дисфункція - патологія, що нерідко зустрічається навіть у здорових, на перший погляд, людей. Особливість недуги в тому, що в більшості випадків він протікає у прихованій формі, а нездужання та дискомфорт людина може відчути вже на серйозних стадіях хвороби. Дефіцит гормонів, що виробляються органом, може стати причиною постійної втоми, сонливості, проблем зі шкірою та волоссям. Більшість людей помилково вважають ці симптоми наслідками зниження імунітету. Вирішити проблему допоможе повноцінна підтримка щитовидної залози. Біологічно активна добавка L-Tyrosine – препарат натурального походження, що не містить у своєму складі гормональних речовин. Він покращує самопочуття у разі виникнення збоїв у роботі щитовидної залози.РекомендуєтьсяРекомендується при таких захворюваннях та станах, як: гіпотиреоз та інші недуги, пов'язані з дефіцитом гормонів, що виробляються щитовидною залозою; порушення роботи надниркових залоз; депресивний розлад; сонливий стан; недостатність надниркових залоз; низька працездатність; хронічна втома; різкі перепади настрою; порушення обміну речовин; хвороба Паркінсона; проблеми з пам'яттю, навчанням, увагою; залежність від наркотичних речовин чи алкоголю. Перед початком застосування добавки L-тирозин NOW краще проконсультуватися з лікарем. Амінокислота, що міститься у її складі, хоч і не є гормоном, здатна суттєво вплинути на гормональний баланс.Протипоказання до застосуванняПриймати БАД «L-тирозин» не варто за умови індивідуальної непереносимості компонентів. Якщо без видимих ​​причин виникає дискомфорт у шлунку, нудота чи печія, варто негайно припинити вживання препарату. Протипоказаний вагітним і жінкам, що годують, дітям, а також при гіпертиреозі (недузі «щитовидки», при якому гормони виробляються в надмірній кількості). Заборонено одночасний прийом NOW Foods «L-тирозин» з лікарськими засобами, що впливають на обмін дофамінів у головному мозку. Перед початком курсу консультація з фахівцем є обов'язковою. Біодобавка L-Tyrosine не є лікарським засобом і може застосовуватися лише для профілактики захворювань. Зберігати баночку з капсулами «L-тирозин» потрібно у темному та недоступному дітям місці при температурі не вище +25 градусів за Цельсієм.Спосіб застосування та дозиВживати добавку "L-тирозин" варто строго відповідно до інструкції. Оптимальне дозування – одна капсула на добу. У деяких випадках можливе застосування 3 таблеток NOW Foods L-Tyrosine. Вживати БАД потрібно за 30 хвилин до їди. У жодному разі не підвищувати дозування без попередньої консультації з лікарем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Фасування: N1 Форма выпуска: р-р для п/к введения Упаковка: шприц-ручка Производитель: Ново Нордиск А/С Завод-производитель: Ново Нордиск А/С(Дания) Действующее вещество: Соматропин. . .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 12. 5 % Фасування: N10 Форма випуску: р-р для внутрішньом'язового введення масляний Упакування: упак. Виробник: Дальхімфарм ВАТ Завод-виробник: Дальхімфарм ВАТ(Росія) Діюча речовина: Гідроксипрогестерону капроат.

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. активна речовина: октреотид – 30,0 мг; допоміжні речовини: сополімер - 270,0 мг/560,0 мг/850,0 мг, D-Маніт 85,0 мг, карбоксиметилцелюлози натрієва сіль 30 мг, полісорбат-80 2,0 мг; Розчинник у ампулі: маніт, розчин для ін'єкцій 0,8%. Одна ампула містить маніт 0,016г, вода для ін'єкцій до 2,0 мл. По 0,0100 г, 0,0200 г або 0,0300 г октреотиду у флакон темного скла місткістю 10 мл. По 2 мл розчинника (розчин маніту для ін'єкцій 0,8%) в ампули нейтрального скла, що мають кільце натягу або точку розлому для розтину. 1 флакон із препаратом; 1 ампулу із розчинником; 1 шприц одноразового застосування місткістю 5 мл, 2 стерильні голки, ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор, 2 спиртових тампона упаковують в контурне осередкове упаковку з полівінілхлоридної плівки. Комплект розрахований однією ін'єкцію. При упаковці розчинника для приготування суспензії в ампули, що мають кільце натягу або точку розлому для розтину, ампульний скарифікатор або ніж для розкриття ампул не вкладають. 1 контурну осередкову упаковку разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку або пачку з картону коробкового.Опис лікарської формиЛіофілізований порошок або пориста, ущільнена в таблетку маса білого або білого із слабким жовтуватим відтінком кольору. Розчинник: прозора безбарвна рідина. Відновлена ​​суспензія: гомогенна суспензія білого або білого із слабким жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаСоматостатину аналог синтетичний.ФармакодинамікаПрепарат Октреотид-депо є лікарською формою октреотиду тривалої дії для внутрішньом'язового введення, що забезпечує підтримання стабільних терапевтичних концентрацій октреотиду в крові протягом 4-х тижнів. Октреотид є засобом патогенетичної терапії при пухлинах, що активно експресують рецептори до соматостатину. Октреотид - синтетичний октапептид, що є похідним природного гормону соматостатину і має подібні з ним фармакологічні ефекти, але значно більшою тривалістю дії. Препарат пригнічує патологічно підвищену секрецію гормону росту (ГР), а також пептидів та серотоніну, що продукуються у гастроентеропанкреатичній ендокринній системі. У здорових осіб октреотид, подібно до соматостатину, пригнічує секрецію ГР, що викликається аргініном, фізичним навантаженням та інсуліновою гіпоглікемією; секрецію інсуліну, глюкагону, гастрину та інших пептидів гастроентереропанкреатичної ендокринної системи, що викликається прийомом їжі, а також секрецію інсуліну та глюкагону, що стимулюється аргініном; секрецію тиреотропіну, що викликається тиреоліберином. Переважна дія на секрецію ГР у октреотиду, на відміну від соматостатину, виражена значно більшою мірою, ніж секрецію інсуліну. Введення октреотиду не супроводжується феноменом гіперсекреції гормонів за механізмом негативного зворотного зв'язку. У хворих на акромегалію введення депо-форми октреотиду забезпечує в переважній більшості випадків стійке зниження концентрації ГР та нормалізацію концентрації інсуліноподібного фактора росту 1/ соматомедину С (ІФР-1). У більшості хворих на акромегалію депо-форма октреотиду істотно зменшує вираженість таких симптомів, як головний біль, підвищене потовиділення, парестезії, втома, болі в кістках та суглобах, периферична нейропатія. Повідомлялося, що лікування депо-формою октреотиду окремих хворих з аденомами гіпофізу, що секретують ГР, призводило до зменшення розмірів пухлини. При секретуючих ендокринних пухлинах шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та підшлункової залози застосування депо-форми октреотиду забезпечує постійний контроль основних симптомів цих захворювань. Депо-форма октреотиду в дозі 30 мг кожні 4 тижні уповільнює ріст пухлини у пацієнтів з секретуючими і несекретуючими поширеними (метастатичними) нейроендокринними пухлинами худої, клубової, сліпої, висхідної ободової, . Препарат був ефективний у збільшенні часу до прогресування як для секретуючих, так і для несекретуючих нейроендокринних пухлин. При карциноїдних пухлинах застосування октреотиду може призводити до зменшення симптомів захворювання, насамперед, таких як "припливи" та діарея. У багатьох випадках клінічне поліпшення супроводжується зниженням концентрації серотоніну в плазмі та екскреції 5-гідроксиіндолоцтової кислоти з сечею. При пухлинах, що характеризуються гіперпродукцією вазоактивного інтестинального пептиду (ВІПом), застосування октреотиду призводить у більшості хворих до зменшення тяжкої секреторної діареї, яка характерна для цього стану, що, у свою чергу, призводить до покращення якості життя хворого. Одночасно відбувається зменшення супутніх порушень електролітного балансу, наприклад, гіпокаліємії, що дозволяє скасувати ентеральне та парентеральне введення рідини та електролітів. За даними комп'ютерної томографії, у деяких хворих відбувається уповільнення або зупинка прогресування пухлини, і навіть зменшення її розмірів, особливо метастазів у печінку. Клінічне покращення зазвичай супроводжується зменшенням (аж до нормальних значень) концентрації вазоактивного інтестинального пептиду (ВІП) у плазмі. При глюкагономах застосування октреотиду в більшості випадків призводить до помітного зменшення некротизуючого мігруючого висипу, яка характерна для даного стану. Октреотид не впливає на вираженість цукрового діабету, що часто спостерігається при глюкагономах, і зазвичай не призводить до зниження потреби в інсуліні або пероральних гіпоглікемічних препаратів. У хворих, які страждають на діарею, октреотид викликає її зменшення, що супроводжується підвищенням маси тіла. При застосуванні октреотиду часто спостерігається швидке зниження концентрації глюкагону у плазмі, проте при тривалому лікуванні цей ефект не зберігається. У той же час, симптоматичне поліпшення залишається стабільним тривалий час. При гастриномах/синдромі Золлінгера-Еллісона октреотид, що застосовується як монотерапія або комбінація з блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та інгібіторами протонного насоса, може знизити утворення соляної кислоти в шлунку і призвести до клінічного поліпшення, в т.ч. і щодо діареї. Можливе також зменшення виразності та інших симптомів, ймовірно пов'язаних із синтезом пептидів пухлиною, у т.ч. "припливів". У деяких випадках відзначається зниження концентрації гастрину у плазмі. У хворих з інсуліномами октреотид зменшує концентрацію імунореактивного інсуліну у крові. У хворих з операбельними пухлинами октреотид може забезпечити відновлення та підтримання нормоглікемії у передопераційному періоді. У хворих з неоперабельними доброякісними та злоякісними пухлинами контроль глікемії може покращуватись і без одночасного тривалого зниження концентрації інсуліну в крові. У хворих з пухлинами, що рідко зустрічаються, гіперпродукують рилізинг-фактор гормону росту (соматолібериномами), октреотид зменшує вираженість симптомів акромегалії. Це, мабуть, пов'язано з придушенням секреції рилізинг-фактору гормону росту та самого ГР. Надалі можливе зменшення розмірів гіпофізу, який на початок лікування було збільшено. У хворих на гормонорезистентний рак передміхурової залози (ГРРПЗ) збільшується пул нейроендокринних клітин, що експресують соматостатинові рецептори, афінні до октреотиду (SS2 і SS5 типів), що визначає чутливість пухлини до октреотиду. Застосування препарату Октреотид-депо в комплексі з дексаметазоном на фоні андрогенної блокади (медикаментозна або хірургічна кастрація) у хворих на ГРРПЗ відновлює чутливість до гормональної терапії та призводить до зниження простатичного специфічного антигену (ПСА) більш ніж у 50% пацієнтів. У хворих на ГРРПЗ з метастазами в кістки дана терапія супроводжується вираженим і тривалим знеболюючим ефектом. При цьому у всіх хворих, які відповіли на комбіновану терапію з препаратом Октреотид-депо, суттєво покращується якість життя та медіана безрецидивного виживання.Показання до застосуванняУ терапії акромегалії: коли адекватний контроль проявів захворювання здійснюється за рахунок підшкірного запровадження октреотиду; за відсутності достатнього ефекту від хірургічного лікування та променевої терапії; для підготовки до хірургічного лікування; для лікування між курсами променевої терапії до розвитку стійкого ефекту; у неоперабельних хворих. У терапії ендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та підшлункової залози: карциноїдні пухлини із явищами карциноїдного синдрому; інсуліноми; ВІПоми; гастриноми (синдром Золлінгера-Еллісона); глюкагономи (для контролю гіпоглікемії у передопераційному періоді, а також для підтримуючої терапії); соматолібериноми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією рилізинг-фактору гормону росту); лікування хворих секретуючими та несекретуючими поширеними (метастатичними) нейроендокринними пухлинами худої, клубової, сліпої, висхідної ободової, поперечної ободової кишки та червоподібного відростка, або метастазами нейроендокринних пухлин без первинно виявленого вогнища. У терапії гормонорезистентного раку передміхурової залози: у складі комбінованої терапії на тлі хірургічної чи медикаментозної кастрації. У профілактиці розвитку гострого післяопераційного панкреатиту: при великих хірургічних операціях на черевній порожнині та торакоабдомінальних втручаннях (у тому числі щодо раку шлунка, стравоходу, ободової кишки, підшлункової залози, первинного та вторинного пухлинного ураження печінки).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до октреотиду або до інших компонентів препарату. З обережністю: холелітіаз, цукровий діабет, вагітність та лактація.Вагітність та лактаціяДосвід застосування Октреотиду-депо при вагітності та в період грудного вигодовування відсутній. Тому в період вагітності препарат призначається лише у випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Не рекомендується годування груддю при застосуванні препарату під час лактації.Побічна діяМісцеві реакції: при внутрішньом'язовому введенні Октреотиду-депо можливі біль, рідше - припухлість та висипання в місці ін'єкції (як правило, слабко виражені нетривалі). З боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, нудота, блювання, спастичні болі в животі, здуття живота, надмірна газоутворення, рідкий випорожнення, діарея, стеаторея. Хоча виділення жиру з фекаліями може зростати, на сьогоднішній день немає доказів того, що тривале лікування октреотидом може призводити до розвитку дефіциту деяких поживних компонентів внаслідок порушення всмоктування (мальабсорбція). У поодиноких випадках можуть спостерігатися явища, що нагадують гостру кишкову непрохідність, прогресуюче здуття живота, виражений біль в епігастральній ділянці, напруження черевної стінки. Тривале використання Октреотиду-депо може спричинити утворення каменів у жовчному міхурі. З боку підшлункової залози: повідомлялося про рідкі випадки гострого панкреатиту, що розвинувся в перші години або дні застосування октреотиду. При тривалому застосуванні спостерігалися випадки панкреатиту, пов'язаного з холелітіазом. З боку печінки: є окремі повідомлення про розвиток порушень функції печінки (гострий гепатит без холестазу з нормалізацією показників трансаміназ після відміни октреотиду); повільний розвиток гіпербілірубінемії, що супроводжується підвищенням показників лужної фосфатази, гамма-глутамілтрансферази та, меншою мірою, інших трансаміназ. З боку обміну речовин: оскільки Октреотид-депо впливає на утворення ГР, глюкагону та інсуліну, він може впливати на обмін глюкози. Можливе зниження толерантності до глюкози після їди. При тривалому застосуванні октреотиду п/к у деяких випадках може розвинутись стійка гіперглікемія. Спостерігалися також стан гіпоглікемії. Інші: У поодиноких випадках повідомлялося про тимчасове випадання волосся після введення октреотиду, виникнення брадикардії, тахікардії, задишки, висипу на шкірі, анафілаксії. Є окремі повідомлення розвитку реакцій гіперчутливості.Взаємодія з лікарськими засобамиОктреотид зменшує всмоктування з кишечника циклоспорину та сповільнює всмоктування циметидину. При одночасному застосуванні октреотиду та бромокриптину біодоступність останнього підвищується. Є літературні дані про те, що аналоги соматостатину можуть зменшувати метаболічний кліренс речовин, що метаболізуються ферментами цитохрому Р450, що може бути викликане супресією ГР. Оскільки неможливо виключити подібні ефекти октреотиду, препарати, що метаболізуються ферментами системи цитохрому Р450 та з вузьким терапевтичним діапазоном (хінідин та терфенадин), слід призначати з обережністю.Спосіб застосування та дозиПрепарат Октреотид-депо слід вводити лише глибоко внутрішньом'язово (в/м), у сідничний м'яз. При повторних ін'єкціях ліву та праву сторони слід чергувати. Суспензію слід готувати перед ін'єкцією. У день ін'єкції флакон із препаратом та ампулу з розчинником можна тримати при кімнатній температурі. При лікуванні акромегалії у пацієнтів, для яких підшкірне (підшкірне) введення октреотиду забезпечує адекватний контроль проявів захворювання, рекомендована початкова доза препарату Октреотид-депо становить 20 мг кожні 4 тижні протягом 3 місяців. Починати лікування препаратом Октреотид-депо можна наступного дня після останнього підшкірного введення октреотиду. Надалі дозу коригують з урахуванням концентрації у сироватці ГР та ІФР-1, а також клінічних симптомів. Якщо після 3 місяців лікування не вдалося досягти адекватного клінічного та біохімічного ефекту (зокрема, якщо концентрація ГР залишається вищою за 2.5 мкг/л), дозу можна збільшити до 30 мг, що вводяться кожні 4 тижні. У тих випадках, коли після 3 місяців лікування препаратом Октреотид-депо в дозі 20 мг відзначається стійке зменшення сироваткової концентрації ГР нижче 1 мкг/л, нормалізація концентрації ІФР-1 та зникнення оборотних симптомів акромегалії можна зменшити дозу препарату Октреотид-депо до 10 мг . Однак у цих хворих, які отримують відносно невелику дозу препарату Октреотид-депо, слід ретельно контролювати сироваткові концентрації ГР та ІФР-1, а також симптоми захворювання. Пацієнтам, які отримують стабільну дозу препарату Октреотид-депо, визначення концентрацій ГР та ІФР-1 слід проводити кожні 6 місяців. Пацієнтам, у яких хірургічне лікування та променева терапія недостатньо ефективні або взагалі неефективні, а також пацієнтам, які потребують короткострокового лікування в проміжках між курсами променевої терапії до моменту розвитку її повного ефекту, рекомендується провести пробний курс лікування п/к ін'єкціями октреотиду ефективності та загальної переносимості, і тільки після цього перейти на застосування препарату Октреотид-депо за наведеною вище схемою. При лікуванні ендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози у пацієнтів, яким підшкірне введення октреотиду забезпечує адекватний контроль проявів захворювання, рекомендована початкова доза препарату Октреотид-депо становить 20 мг кожні 4 тижні. П/к введення октреотиду слід продовжувати протягом 2 тижнів після першого введення препарату Октреотид-депо. У пацієнтів, які не отримували раніше октреотид п/к, рекомендується розпочинати лікування саме з п/к введення октреотиду в дозі 0,1 мг 3 рази на добу протягом відносно короткого періоду часу (приблизно 2 тижні) з метою оцінки його ефективності та загальної переносимості. . Тільки після цього призначають препарат Октреотид-депо за наведеною вище схемою. У випадку, коли терапія препаратом Октреотид-депо протягом 3 місяців забезпечує адекватний контроль клінічних проявів та біологічних маркерів захворювання, можливо знизити дозу препарату Октреотид-депо до 10 мг, що призначаються кожні 4 тижні. У тих випадках, коли після 3 місяців лікування препаратом Октреотид-депо вдалося досягти лише часткового покращення, дозу препарату можна збільшити до 30 мг кожні 4 тижні. На фоні лікування препаратом Октреотид-депо в окремі дні можливе посилення клінічних проявів, характерних для ендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози. У цих випадках рекомендується додаткове підшкірне введення октреотиду в дозі, що застосовувалася до початку лікування препаратом Октреотид-депо. Це може відбуватися, головним чином, у перші 2 місяці лікування, поки не досягнуто терапевтичних концентрацій октреотиду в плазмі. Секретуючі та несекретуючі поширені (метастатичні) нейроендокринні пухлини худої, клубової, сліпої, висхідної ободової, поперечної ободової кишки та червоподібного відростка, або метастази нейроендокринних пухлин без первинно виявленого вогнища. Доза препарату Октреотид-депо становить 30 мг кожні 4 тижні. Терапію препаратом Октреотид-депо слід продовжувати до ознак прогресування пухлини. При лікуванні гормонорезистентного раку передміхурової залози початкова доза препарату Октреотид-депо становить 20 мг кожні 4 тижні протягом 3 місяців. Надалі дозу коригують з урахуванням динаміки концентрації ПСА у сироватці, а також клінічних симптомів. Якщо після 3 місяців лікування не вдалося досягти адекватного клінічного та біохімічного ефекту (зниження ПСА), дозу можна збільшити до 30 мг, що вводяться кожні 4 тижні. Лікування препаратом Октреотид-депо поєднують із застосуванням дексаметазону, який призначають внутрішньо за наступною схемою: 4 мг на добу протягом 1 місяця, потім 2 мг на добу протягом 2 тижнів, потім 1 мг на добу (підтримуюча доза). Лікування препаратом Октреотид-депо та дексаметазоном хворих, яким раніше проводили медикаментозну антиандрогенну терапію, поєднують із застосуванням аналога гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ). При цьому ін'єкцію аналога ГнРГ (депо-форми) проводять 1 раз на 4 тижні. Пацієнтам, які отримують препарат Октреотид-депо, визначення концентрацій ПСА слід проводити щомісяця. У пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки та пацієнтів похилого віку немає необхідності коригувати режим дозування препарату Октреотид-депо. Для профілактики гострого післяопераційного панкреатиту препарат Октреотид-депо в дозі 10 або 20 мг вводиться одноразово не раніше ніж за 5 днів і не пізніше ніж за 10 днів до передбачуваного оперативного втручання. Правила приготування суспензії та введення препарату Препарат вводиться лише внутрішньом'язово. Суспензію для внутрішньом'язової ін'єкції готують за допомогою розчинника, що додається безпосередньо перед введенням. Препарат повинен готуватися та вводитися лише спеціально навченим медичним персоналом. Перед ін'єкцією ампулу з розчинником та флакон із препаратом необхідно дістати з холодильника та довести до кімнатної температури (потрібно 30-50 хв). Флакон з препаратом Октреотид-депо тримайте вертикально. Легко постукуючи по флакону, досягніть, щоб весь ліофілізат знаходився на дні флакона. Відкрийте упаковку зі шприцем, приєднайте до шприца голку розміром 1,2 мм x 50 мм для забору розчинника. Розкрийте ампулу з розчинником і наберіть у шприц весь вміст ампули з розчинником, встановіть шприц на дозу 2,0 мл. Зніміть пластикову кришечку з флакона, що містить ліофілізат. Продезінфікуйте гумову пробку флакона спиртовим тампоном. Введіть голку у флакон з ліофілізатом через центр гумової пробки та обережно введіть розчинник по внутрішній стінці флакона, не торкаючись голкою вмісту флакона. Вийміть шприц із флакона. Флакон повинен залишатися нерухомим до повного просочування розчинником ліофілізату та утворення суспензії (приблизно на 3-5 хвилин). Після цього, не перевертаючи флакон, слід перевірити наявність сухого ліофілізату біля стін та дна флакона. При виявленні сухих залишків ліофілізату залишають флакон до повного просочування. Після того, як ви переконалися у відсутності залишків сухого ліофілізату, вміст флакона слід обережно перемішати круговими рухами протягом 30-60 секунд до утворення однорідної суспензії. Не перевертайте та не струшуйте флакон, це може призвести до випадання пластівців та непридатності суспензії. Швидко вставте голку через гумову пробку у флакон. Потім зріз голки опускають вниз і, нахиливши флакон під кутом 45 градусів, повільно наберіть суспензію в шприц повністю. Не перевертайте флакон під час набору. Невелика кількість препарату може залишатися на стінках та дні флакону. Витрата залишок на стінках і дні флакона враховується. Відразу після набору суспензії замініть голку з рожевим павільйоном на голку із зеленим павільйоном (0,8 х 40 мм), акуратно переверніть шприц і видаліть із шприца повітря. Суспензію препарату Октреотид-депо слід вводити відразу після приготування. Суспензія препарату Октреотид-депо не повинна змішуватися з жодним іншим лікарським засобом в одному шприці. За допомогою спиртового тампона продезінфікуйте місце ін'єкції. Введіть голку глибоко в сідничний м'яз, потім злегка відтягніть поршень шприца назад, щоб переконатися, що немає пошкоджень судини. Введіть суспензію внутрішньом'язово з постійним натиском на поршень шприца. При попаданні в кровоносну судину слід поміняти місце ін'єкції та голку. При закупорюванні голки замінюють її іншою голкою такого ж діаметра. При повторних ін'єкціях ліву та праву сторони слід чергувати.ПередозуванняНаразі про випадки передозування Октреотиду-депо не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри пухлинах гіпофіза, що секретують ГР, необхідно ретельне спостереження за хворими, так як можливе збільшення розмірів пухлин з розвитком таких серйозних ускладнень як звуження полів зору. У таких випадках слід розглянути необхідність застосування інших методів лікування. У 15-30% хворих, які отримують Октреотид підшкірно протягом тривалого часу, можлива поява каменів у жовчному міхурі. Поширеність у загальній популяції (вік 40-60 років) становить 5-20%. Досвід тривалого лікування Октреотидом пролонгованої дії хворих на акромегалію та пухлини ШКТ та підшлункової залози свідчить про те, що Октреотид пролонгованої дії, порівняно з Октреотидом короткої дії, не призводить до підвищення частоти утворення каменів жовчного міхура. Тим не менш, рекомендується проведення УЗД жовчного міхура перед початком лікування Октреотидом-депо і приблизно кожні 6 місяців у процесі лікування. Камені в жовчному міхурі, якщо вони виявляються, як правило, безсимптомні. За наявності клінічної симптоматики показано консервативне лікування (наприклад,застосування препаратів жовчних кислот або оперативне втручання. У хворих на цукровий діабет 1 типу Октреотид-депо може впливати на обмін глюкози і, отже, знижувати потребу у інсуліні, що вводиться. Для пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та пацієнтів без супутнього порушення вуглеводного обміну підшкірні ін'єкції Октреотиду можуть призводити до постпрандіальної глікемії. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові та у разі потреби коригувати гіпоглікемічну терапію. У хворих з інсуліномами на фоні лікування октреотидом може відзначатися збільшення виразності та тривалості гіпоглікемії (це пов'язано з більш вираженим переважним впливом на секрецію ГР та глюкагону, ніж на секрецію інсуліну, а також із меншою тривалістю інгібуючого впливу на секрецію інсуліну). Показано систематичне спостереження за цими хворими. До призначення октреотиду хворі повинні пройти вихідне УЗД жовчного міхура. Під час лікування Октреотидом-депо слід проводити повторні УЗД жовчного міхура, переважно з інтервалами 6-12 місяців. Якщо каміння жовчного міхура виявлено ще до початку лікування, необхідно оцінити потенційні переваги терапії Октреотидом-депо порівняно з можливим ризиком, пов'язаним із наявністю жовчного каміння. В даний час немає свідчень того, що Октреотид-депо несприятливо впливає на течію або прогноз вже наявної жовчнокам'яної хвороби. Ведення хворих, у яких каміння жовчного міхура утворюється у процесі лікування Октреотидом-депо а) Безсимптомне каміння жовчного міхура. Застосування Октреотиду-депо можна припинити або продовжити відповідно до оцінки співвідношення користь/ризик. У жодному разі не потрібні жодні інші заходи, крім продовження проведення оглядів, зробивши їх, при необхідності, частішими. б) Камені жовчного міхура із клінічною симптоматикою. Застосування Октреотиду-депо можна припинити або продовжити відповідно до оцінки співвідношення користь/ризик. У кожному разі хворого слід лікувати як і, як та інших випадках жовчнокам'яної хвороби з клінічними проявами. Медикаментозне лікування включає застосування комбінації препаратів жовчних кислот (наприклад, хенодезоксихолева кислота в дозі 7,5 мг/кг/добу у поєднанні з урсодезоксихолевой кислотою у тій же дозі) під ультразвуковим контролем - до повного зникнення каміння. Спеціальні запобіжні заходи при знищенні невикористаного лікарського препарату Флакон із препаратом, шприц та голки знищують окремо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами В даний час немає даних про вплив Октреотиду-депо на здатність до керування автомобілем та роботи з механізмами, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 фл. Активна речовина: Октреотиду ацетат у перерахунку на октреотид – 20,0 мг; допоміжні речовини: DL-молочної та гліколевої кислот сополімер - 560,0 мг; D-Манітол – 85,0 мг; Кармелоза натрію – 30,0 мг; Полісорбат-80 – 2,0 мг; Розчинник для приготування суспензії – Манніт, розчин 0,8% (D-Манітол 8,0 мг; Вода для ін'єкцій до 1,0 мл). У контурну коміркову упаковку поміщають: 1 флакон із препаратом; 1 ампулу із розчинником; 1 шприц одноразового застосування місткістю 5 мл; 1 стерильну голку для розчинника розміром 0,8 мм х 40 мм; 1 стерильну голку для суспензії розміром 1,2 мм х 50 мм; 1 стерильну голку для ін'єкцій розміром 1,1 мм х 40 мм; 1 ніж для розтину ампул або 1 скарифікатор; 2 спиртові серветки. При упаковці розчинника в імпортні ампули, що мають кільце для розтину або точку розлому, ампульний скарифікатор або ніж для розтину ампул не вкладають. 1 контурну осередкову упаковку разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиЛіофілізований порошок (ламкий ліофілізат) або ущільнена в пігулку пориста маса білого або білого зі слабким жовтуватим відтінком кольору. Розчинник: прозора безбарвна рідина Відновлена ​​суспензія: при додаванні розчинника та збовтуванні повинна утворитися гомогенна суспензія білого або білого зі слабким жовтуватим відтінком кольору; при стоянні суспензія осідає, але легко ресуспендується при струшуванні; суспензія повинна вільно проходити в шприц через голку №0840.Фармакотерапевтична групаСоматостатину аналог синтетичний.ФармакодинамікаОктреотид-лонг ФС є лікарською формою октреотиду тривалої дії для внутрішньом'язового введення, яка забезпечує підтримання стабільних терапевтичних концентрацій октреотиду в крові протягом 4-х тижнів. Октреотид - синтетичний октапептид, похідне природного гормону соматостатину, що має подібні до нього фармакологічні ефекти, але значно більшу тривалість дії. Октреотид пригнічує патологічно підвищену секрецію гормону росту (ГР), а також пептидів та серотоніну, що продукуються у гастроентеропанкреатичній ендокринній системі. У здорових осіб октреотид, подібно до соматостатину, пригнічує секрецію ГР, що викликається аргініном, фізичним навантаженням та інсуліновою гіпоглікемією; секрецію інсуліну, глюкагону, гастрину та інших пептидів гастроентереропанкреатичної ендокринної системи, що викликається прийомом їжі, а також секрецію інсуліну та глюкагону, що стимулюється аргініном; секрецію тиреотропіну, що викликається тиреоліберином. Переважна дія на секрецію ГР у октреотиду, на відміну від соматостатину, виражена значно більшою мірою, ніж секрецію інсуліну. Введення октреотиду не супроводжується феноменом гіперсекреції гормонів за механізмом негативного зворотного зв'язку. У хворих на акромегалію введення октреотиду забезпечує в переважній більшості випадків стійке зниження рівня ГР та нормалізацію концентрації інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1). У пацієнтів з акромегалією октреотид суттєво зменшує вираженість таких симптомів, як головний біль, підвищене потовиділення, парестезії, втома, біль у кістках та суглобах, периферичну нейропатію. У хворих з аденомою гіпофіза, що секретує ГР, призводить до зменшення розмірів пухлини. При карциноїдних пухлинах застосування препарату призводить до зменшення вираженості симптомів захворювання, насамперед таких, як "припливи" та діарея. У багатьох випадках клінічне поліпшення супроводжується зниженням концентрації серотоніну в плазмі та екскреції 5-гідроксиіндолоцтової кислоти з сечею. При пухлинах, що характеризуються гіперпродукцією вазоактивного інтестинального пептиду (ВІП), застосування октреотиду призводить до зменшення важкої секреторної діареї, характерної для цього стану, що, своєю чергою, покращує якість життя хворого. Одночасно відбувається зменшення супутніх порушень електролітного балансу, наприклад, гіпокаліємії, що дозволяє скасувати ентеральне та парентеральне введення рідини та електролітів. За даними комп'ютерної томографії, у хворих відбувається уповільнення або зупинка прогресування росту пухлини, і навіть зменшення її розмірів, особливо метастазів у печінку. Клінічне покращення зазвичай супроводжується зменшенням (аж до нормальних значень) концентрації ВІП у плазмі. При глюкагономах застосування октреотиду призводить до помітного зменшення некротизуючої мігруючої висипки, яка характерна для даного стану. Октреотид не впливає на вираженість цукрового діабету, що часто спостерігається при глюкагономах, і зазвичай не призводить до зниження потреби в інсуліні або пероральних гіпоглікемічних препаратів. У хворих, які страждають на діарею, препарат викликає її зменшення, що супроводжується підвищенням маси тіла. При застосуванні октреотиду відбувається швидке зниження концентрації глюкагону у плазмі, проте при тривалому лікуванні цей ефект не зберігається. Симптоматичне покращення залишається стабільним тривалий час. При гастриномах (синдромі Золлінгера-Еллісона) препарат, що застосовується як монотерапія або в комбінації з блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та інгібіторами протонного насоса, знижує утворення соляної кислоти в шлунку і призводить до клінічного поліпшення, у тому числі і щодо діареї. При введенні октреотиду відбувається зменшення симптомів, пов'язаних із синтезом пептидів пухлиною, у тому числі "припливів". У деяких випадках відзначається зниження концентрації гастрину у плазмі. У хворих з інсуліномами октреотид зменшує вміст імунореактивного інсуліну у крові. У хворих з операбельними пухлинами октреотид може забезпечити відновлення та підтримання нормоглікемії у передопераційному періоді. У хворих з неоперабельними доброякісними та злоякісними пухлинами контроль глікемії може покращуватись і без одночасного тривалого зниження концентрації інсуліну в крові. У хворих з пухлинами, що рідко зустрічаються, гіперпродукують рилізинг-фактор гормону росту (соматолібериномами), октреотид знижує симптоми акромегалії, що пов'язано з придушенням секреції рилізинг-фактору гормону росту і самого ГР. Таким чином, надалі відбувається зменшення розмірів гіпофізу, які до початку лікування були збільшені. У хворих на гормонорезистентний рак передміхурової залози (ГР РПЗ) збільшується пул нейроендокринних клітин, що експресують соматостатинові рецептори, афінні до октреотиду (SS2 і SS5 типів), що визначає чутливість пухлини до октреотиду. Застосування октреотиду в комплексі з дексаметазоном на фоні андрогенної блокади (медикаментозна або хірургічна кастрація) у хворих на ГР РПЗ відновлює чутливість до гормональної терапії та призводить до зниження простатичного специфічного антигену (ПСА) більш ніж у 50% пацієнтів. У хворих на ГР РПЗ з метастазами в кістки дана терапія супроводжується вираженим і тривалим знеболюючим ефектом, покращується якість життя.ІнструкціяПравила приготування суспензії Препарат вводиться лише внутрішньом'язово. Препарат повинен готуватися та вводитися лише спеціально навченим медичним персоналом. Суспензію Октреотиду-лонг ФС готують безпосередньо перед введенням за допомогою розчинника, що додається. Перед ін'єкцією ампулу з розчинником та флакон із препаратом необхідно дістати з холодильника та довести до кімнатної температури (потрібно 30-50 хв). Флакон з Октреотидом-лонг ФС тримайте вертикально! Легко постукуючи по флакону, досягніть, щоб весь препарат знаходився на дні флакона. Відкрийте упаковку зі шприцем, приєднайте до нього голку розміром 0,8 мм х 40 мм для забору розчинника (використовувати тільки розчинник, що входить до комплекту). Розкрийте ампулу з розчинником і наберіть у шприц весь вміст ампули з розчинником, встановіть шприц на дозу 2 мл. Зніміть пластикову кришку з флакона із мікросферами. Продезінфікуйте гумову пробку спиртовим тампоном (додається в упаковці). Вставте голку у флакон через центр гумової корки. Не торкаючись голки вмісту флакона, обережно введіть розчинник по внутрішній стінці флакона. Вийміть шприц із флакона. Не чіпайте флакон, доки розчинник не змочить повністю весь вміст флакона. Після того, як вміст флакона повністю просочився розчинником (це приблизно займає 2-5 хвилин), необхідно обережно, не перевертаючи флакон, перевірити наявність сухого залишку у флаконі. При виявленні залиште флакон до повного просочування. Протягом 30-60 секунд флакон обережно повільно обертайте до утворення однорідної суспензії. Не перевертайте та не струшуйте флакон! Підготуйте пацієнта до ін'єкції. Замініть голку на шприці голкою розміром 1,2 мм x 50 мм (для набору суспензії). Вставте голку через гумову пробку у флакон. Потім зріз голки опустіть вниз і, нахиливши флакон під кутом 45 градусів, повільно наберіть суспензію в шприц повністю. Не перевертайте флакон під час набору. Невелика кількість препарату може залишатися на стінках та дні флакону. Витрата залишок на стінках і дні флакона враховується. Відразу після набору суспензії зніміть голку. Замініть голку для введення препарату розміром 1,1 мм х 40 мм, акуратно переверніть шприц і видаліть з шприца повітря. Вставте суспензію Октреотиду-лонг ФС негайно після приготування. Суспензія Октреотиду-лонг ФС не повинна змішуватися з жодною іншою лікарською речовиною в одному шприці. Продезінфікуйте місце ін'єкції. Введіть голку глибоко в сідничний м'яз, потягніть поршень шприца на себе, щоб переконатися, що не пошкоджена кровоносна судина. Введіть суспензію повільно. При попаданні в кровоносну судину слід поміняти місце ін'єкції та голку. При закупорці голки замініть її на іншу. При повторних ін'єкціях ліву та праву сторони слід чергувати.Показання до застосуванняОктреотид є засобом патогенетичної терапії при пухлинах, що активно експресують рецептори до соматостатину. У терапії акромегалії: коли адекватний контроль проявів захворювання здійснюється за рахунок підшкірного запровадження октреотиду; за відсутності достатнього ефекту від хірургічного лікування та променевої терапії; для підготовки до хірургічного лікування; для лікування між курсами променевої терапії до розвитку стійкого ефекту; у неоперабельних хворих. У терапії ендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та підшлункової залози: карциноїдні пухлини із явищами карциноїдного синдрому; інсуліноми; ВІПоми; гастриноми (синдром Золлінгера-Еллісона); глюкагономи (для контролю гіпоглікемії у передопераційному періоді, а також для підтримуючої терапії); соматолібериноми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією рилізинг-фактора гормону росту). У терапії гормонорезистентного раку передміхурової залози: у складі комбінованої терапії на тлі хірургічної чи медикаментозної кастрації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до октреотиду або до інших компонентів препарату. З обережністю: холелітіаз, цукровий діабет.Вагітність та лактаціяДосвід застосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування відсутній, тому цій категорії хворих препарат призначають лише у разі нагальної потреби.Побічна діяКритерії оцінки частоти розвитку небажаних реакцій: дуже часто (>1/10); часто (≥1/100, Місцеві реакції: часто при внутрішньом'язовому введенні можливі біль, рідше припухлість та висипання в місці ін'єкції (як правило, слабко виражені, нетривалі). З боку травної системи: часто – спастичні болі в животі, здуття живота, надмірне газоутворення, рідке випорожнення, діарея; іноді – холецистит; рідко – нудота, блювання, утворення каменів у жовчному міхурі, стеаторея. Хоча виділення жиру з калом може зростати, немає вказівок на те, що тривале лікування октреотидом може призводити до порушення всмоктування (мальабсорбції). У поодиноких випадках - явища, що нагадують гостру кишкову непрохідність: прогресуюче здуття живота, виражений біль в епігастральній ділянці, напруга черевної стінки. Повідомлялося про рідкісні випадки гострого панкреатиту, що розвинувся в перші години або дні підшкірного застосування октреотиду. При тривалому застосуванні спостерігалися випадки панкреатиту, пов'язаного з холелітіазом. Існують окремі повідомлення про розвиток порушень функції печінки (гострий гепатит без холестазу з нормалізацією показників трансаміназ після відміни октреотиду); повільний розвиток гіпербілірубінемії, що супроводжується підвищенням показників лужної фосфатази, гамма-глутамілтрансферази. З боку ендокринної системи: у поодиноких випадках може розвинутись стійка гіперглікемія, гіпоглікемія. З боку серцево-судинної системи: іноді – брадикардія, тахікардія. З боку дихальної системи: дуже рідко – задишка. Алергічні реакції: рідко – гіперчутливість, висипання; дуже рідко – анафілаксія. Інші: в окремих випадках повідомлялося про тимчасове випадання волосся після введення октреотиду.Взаємодія з лікарськими засобамиОктреотид зменшує всмоктування з кишечника циклоспорину та сповільнює всмоктування циметидину. При одночасному застосуванні октреотиду та бромокриптину біодоступність останнього підвищується. Є літературні дані про те, що аналоги соматостатину можуть зменшувати метаболічний кліренс речовин, що метаболізуються ферментами цитохрому Р450, що може бути викликане супресією ГР. Оскільки неможливо виключити подібні ефекти октреотиду, препарати, що метаболізуються ферментами системи цитохрому Р450 та мають вузький терапевтичний діапазон доз (наприклад, хінідин та терфенадин), слід призначати з обережністю.Спосіб застосування та дозиПрепарат "Октреотид-лонг ФС" слід вводити лише глибоко внутрішньом'язово, у сідничний м'яз. При повторних ін'єкціях ліву та праву сторони слід чергувати. Суспензію слід готувати перед ін'єкцією. У день ін'єкції флакон із препаратом та ампулу з розчинником можна тримати при кімнатній температурі. При акромегалії для вирішення питання щодо переносимості та ефективності тривалого лікування Октреотидом-лонг ФС рекомендується попередньо провести 3-денну пробу з підшкірним введенням октреотиду (300 мкг/добу). Зниження рівня ІФР-1 у крові більше 60% від вихідного (за відсутності ознак непереносимості) буде вказувати на хороший прогноз застосування препарату як тривалої первинної або вторинної фармакотерапії. Для пацієнтів, менш чутливих до препарату, стартова доза повинна бути вищою. Для резистентної групи хворих рекомендується хірургічне втручання. У разі нерадикальної аденомектомії 3-денна проба з підшкірним введенням підвищує чутливість до подальшої лікарської терапії. Для хворих, у яких введення октреотиду забезпечує адекватний контроль проявів захворювання, рекомендована початкова доза препарату "Октреотид-лонг ФС" становить 20 мг кожні 4 тижні протягом 3-х місяців. Починати лікування Октреотидом-лонг ФС можна наступного дня після останнього підшкірного введення розчину октреотиду. Надалі дозу препарату коригують з урахуванням концентрації у сироватці ГР та ІФР-1, а також клінічних симптомів. Якщо після 3-х місяців лікування не вдалося досягти адекватного клінічного та біохімічного ефекту (зокрема, якщо концентрація ГР залишається вищою за 2,5 мкг/л), дозу можна збільшити до 30 мг, що вводяться кожні 4 тижні. У тих випадках, коли після 3-х місяців лікування препаратом "Октреотид-лонг ФС" у дозі 20 мг відзначається стійке зменшення сироваткової концентрації ГР нижче 1 мкг/л, нормалізація концентрації ІФР-1 та зникнення оборотних симптомів акромегалії, можна зменшити дозу Октреотиду- лонг ФС до 10мг. Однак у цих хворих, які отримують відносно невелику дозу Октреотиду-лонг ФС, слід ретельно контролювати сироваткові концентрації ГР та ІФР-1, а також симптоми захворювання. Пацієнтам, які отримують стабільну дозу препарату, визначення концентрацій ГР та ІФР-1 слід проводити кожні 6 місяців. При ендокринних пухлинах ШКТ та підшлункової залози для хворих, у яких підшкірне введення октреотиду забезпечує адекватний контроль проявів захворювання, рекомендована початкова доза Октреотиду-лонг ФС становить 20 мг кожні 4 тижні. Підшкірне введення октреотиду слід продовжувати протягом 2-х тижнів після першого введення Октреотиду-лонг ФС. Для хворих, які не отримували раніше октреотид п/к, рекомендується розпочинати лікування саме з п/к введення октреотиду в дозі 100 мкг 3 рази/добу протягом відносно короткого періоду часу (приблизно 2 тижні) з метою оцінки його ефективності та загальної переносимості. Тільки після цього призначають Октреотид-лонг ФС за наведеною вище схемою. У випадку, коли терапія Октреотидом-лонг ФС протягом 3-х місяців забезпечує адекватний контроль клінічних проявів та біологічних маркерів захворювання,можна знизити дозу Октреотиду-лонг ФС до 10 мг, що призначаються кожні 4 тижні. У тих випадках, коли після 3 місяців лікування Октреотидом-лонг ФС вдалося досягти лише часткового поліпшення, дозу препарату можна збільшити до 30 мг кожні 4 тижні. На фоні лікування Октреотидом-лонг ФС в окремі дні можливе посилення клінічних проявів, характерних для ендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози. У цих випадках рекомендується додаткове підшкірне введення розчину октреотиду в дозі, що застосовувалась до початку лікування Октреотидом-лонг ФС. Це може відбуватися головним чином у перші 2 місяці лікування, поки не досягнуто терапевтичних концентрацій октреотиду в плазмі.Дозу препарату можна збільшити до 30 мг кожні 4 тижні. На фоні лікування Октреотидом-лонг ФС в окремі дні можливе посилення клінічних проявів, характерних для ендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози. У цих випадках рекомендується додаткове підшкірне введення розчину октреотиду в дозі, що застосовувалась до початку лікування Октреотидом-лонг ФС. Це може відбуватися головним чином у перші 2 місяці лікування, поки не досягнуто терапевтичних концентрацій октреотиду в плазмі.Дозу препарату можна збільшити до 30 мг кожні 4 тижні. На фоні лікування Октреотидом-лонг ФС в окремі дні можливе посилення клінічних проявів, характерних для ендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози. У цих випадках рекомендується додаткове підшкірне введення розчину октреотиду в дозі, що застосовувалась до початку лікування Октреотидом-лонг ФС. Це може відбуватися головним чином у перші 2 місяці лікування, поки не досягнуто терапевтичних концентрацій октреотиду в плазмі.Це може відбуватися головним чином у перші 2 місяці лікування, поки не досягнуто терапевтичних концентрацій октреотиду в плазмі.Це може відбуватися головним чином у перші 2 місяці лікування, поки не досягнуто терапевтичних концентрацій октреотиду в плазмі. При гормонорезистентному раку передміхурової залози початкова доза препарату "Октреотид-лонг ФС", що рекомендується, становить 20 мг кожні 4 тижні протягом 3-х місяців. Надалі дозу препарату коригують з урахуванням динаміки концентрації простатоспецифічного антигену (ПСА) у сироватці, а також клінічних симптомів. Якщо після 3-х місяців лікування не вдалося досягти адекватного клінічного та біохімічного ефекту (зниження ПСА), дозу можна збільшити до 30 мг, що вводяться кожні 4 тижні. Лікування Октреотидом-лонг ФС поєднують із застосуванням дексаметазону, який призначають внутрішньо за наступною схемою: 4 мг на добу протягом 1 місяця, потім 2 мг на добу протягом 2 тижнів, потім 1 мг на добу (підтримуюча доза). Лікування хворих, яким раніше проводили медикаментозну антиандрогенну терапію,поєднують із застосуванням аналога гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ). При цьому ін'єкцію аналога ГнРГ (пролонгованої форми) проводять 1 раз на 4 тижні. Пацієнтам, які отримують Октреотид-лонг ФС, визначення концентрацій ПСА слід проводити щомісяця. У хворих з порушенням функції нирок, печінки та у пацієнтів похилого віку немає необхідності коригувати режим дозування Октреотиду-лонг ФС.ПередозуванняЗа відомими даними, при застосуванні октреотиду в дозі 90 мг кожні 2 тижні у хворих на злоякісні новоутворення не було відзначено будь-яких небажаних явищ. При одноразовому внутрішньовенному болюсному введенні октреотиду в дозі 1 мг дорослому пацієнту описані такі симптоми, як короткочасна брадикардія, "припливи" крові до обличчя, спастичні болі в животі, діарея, відчуття порожнечі в шлунку та нудота. Всі ці симптоми вирішилися протягом 24 годин після введення препарату. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри пухлинах гіпофіза, що секретують ГР, необхідно ретельне спостереження за хворими, оскільки можливе збільшення розмірів пухлини з розвитком таких серйозних ускладнень, як звуження полів зору. У таких випадках слід розглянути необхідність застосування інших методів лікування. У 15-30% хворих, які отримують октреотид підшкірно протягом тривалого часу, можлива поява каменів у жовчному міхурі. Поширеність у загальній популяції (вік 40-60 років) становить 5-20%. Досвід тривалого лікування октреотидом пролонгованої дії хворих на акромегалію, з нейроендокринними пухлинами ШКТ та підшлункової залози свідчить про те, що октреотид пролонгованої дії у порівнянні з октреотидом короткої дії не призводить до підвищення частоти утворення каменів жовчного міхура. Проте,рекомендується проведення УЗД жовчного міхура перед початком лікування Октреотидом-лонг ФС та приблизно кожні 6 місяців у процесі лікування. Камені в жовчному міхурі, якщо вони виявляються, як правило, безсимптомні. У хворих на цукровий діабет 1 типу Октреотид-лонг ФС може впливати на обмін глюкози і, отже, знижувати потребу у інсуліні, що вводиться. Для пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та пацієнтів без супутнього порушення вуглеводного обміну підшкірні ін'єкції октреотиду можуть призводити до постпрандіальної глікемії. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати концентрацію глюкози крові та у разі потреби коригувати гіпоглікемічну терапію.У хворих на цукровий діабет 1 типу Октреотид-лонг ФС може впливати на обмін глюкози і, отже, знижувати потребу у інсуліні, що вводиться. Для пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та пацієнтів без супутнього порушення вуглеводного обміну підшкірні ін'єкції октреотиду можуть призводити до постпрандіальної глікемії. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати концентрацію глюкози крові та у разі потреби коригувати гіпоглікемічну терапію.У хворих на цукровий діабет 1 типу Октреотид-лонг ФС може впливати на обмін глюкози і, отже, знижувати потребу у інсуліні, що вводиться. Для пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та пацієнтів без супутнього порушення вуглеводного обміну підшкірні ін'єкції октреотиду можуть призводити до постпрандіальної глікемії. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати концентрацію глюкози крові та у разі потреби коригувати гіпоглікемічну терапію.У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати концентрацію глюкози крові та у разі потреби коригувати гіпоглікемічну терапію.У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати концентрацію глюкози крові та у разі потреби коригувати гіпоглікемічну терапію. У хворих з інсуліномами на фоні лікування октреотидом може відзначатися збільшення виразності та тривалості гіпоглікемії (це пов'язано з більш вираженим переважним впливом на секрецію ГР та глюкагону, ніж на секрецію інсуліну, а також із меншою тривалістю інгібуючого впливу на секрецію інсуліну). Показано систематичне спостереження за цими хворими. У деяких пацієнтів октреотид може змінювати абсорбцію жирів у кишечнику. На фоні застосування октреотиду відзначається зниження вмісту ціанокобаламіну (вітаміну В12) та відхилення від норми показників тесту всмоктування ціанокобаламіну (тест Шиллінга). У пацієнтів із дефіцитом вітаміну В12 в анамнезі при застосуванні октреотиду рекомендується контролювати вміст ціанокобаламіну. До призначення октреотиду хворі повинні пройти УЗД жовчного міхура. Під час лікування Октреотидом-лонг ФС слід проводити повторні УЗД жовчного міхура, переважно з інтервалами 6-12 місяців. Якщо каміння жовчного міхура виявлено ще до початку лікування, необхідно оцінити потенційні переваги терапії Октреотидом-лонг ФС порівняно з можливим ризиком, пов'язаним із наявністю жовчного каміння. В даний час немає жодних свідчень того, що октреотид пролонгованої дії несприятливо впливає на протягом або прогноз вже наявної жовчнокам'яної хвороби. Ведення хворих, у яких камені жовчного міхура утворюються у процесі лікування Октреотидом-лонг ФС а) Безсимптомне каміння жовчного міхура. Застосування Октреотиду-лонг ФС можна припинити або продовжити - відповідно до оцінки співвідношення користь/ризик. У жодному разі не потрібні жодні інші заходи, крім продовження проведення оглядів, зробивши їх, при необхідності, частішими. б) Камені жовчного міхура із клінічною симптоматикою. Застосування Октреотиду-лонг ФС можна припинити або продовжити - відповідно до оцінки співвідношення користь/ризик. У кожному разі хворого слід лікувати як і, як та інших випадках жовчнокам'яної хвороби з клінічними проявами. Застосування у дітей Існує обмежений досвід застосування у дітей Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На сьогоднішній день немає даних про вплив октреотиду на здатність водити автомобіль і працювати з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 30 мг Фасовка: N1 Форма выпуска: микросферы д/приготовления суспензии для в/м введения пролонгированного действия Упаковка: фл. Производитель: Натива ООО Завод-производитель: Натива(Россия) Действующее вещество: Октреотид. .

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 мл розчину міститься активна речовина: октреотид 50 мкг. 1 мл – ампули (5) – упаковки контурні пластикові (1) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог соматостатину, що характеризується більшою тривалістю дії. Пригнічує секрецію СТГ передньою часткою гіпофіза, а також секрецію ТТГ. Пригнічує екзокринну та ендокринну (інсуліну, глюкагону) секрецію підшлункової залози, а також секрецію гастрину, соляної кислоти, холецистокініну, секретину, травних ферментів, вазоінтестинального пептиду та деяких інших пептидів, біологічно активних речовин. Пригнічує моторику шлунка та кишечника.ФармакокінетикаПісля підшкірного ін'єкції швидко і повністю всмоктується в системний кровотік. C max активної речовини у плазмі досягається протягом 30 хв. Зв'язування із білками плазми становить 65%. Зв'язування із форменими елементами крові вкрай незначне. Vd; становить 0.27 л/кг. Загальний кліренс становить 160 мл/хв. T1/2 ;після підшкірного ін'єкції - 100 хв. Після внутрішньовенного введення процес виведення відбувається в 2 фази, з T1/2; 10 хв і 90 хв, відповідно.Клінічна фармакологіяАналог соматостатину. Препарат для проведення інтенсивної терапії у гастроентерології.Показання до застосуванняАкромегалія (при недостатній ефективності хірургічного лікування, радіотерапії, медикаментозного лікування агоністами допамінових рецепторів); пухлини, що характеризуються підвищеною продукцією соматоліберину (рилізинг-фактор СТГ); купірування симптомів, обумовлених наявністю пухлин, що секретують, гастро-ентеро-панкреатичної системи (в т.ч. карциноїдні пухлини з наявністю карциноїдного синдрому, глюкагономи, інсуломи, гастриноми); профілактика ускладнень після операцій на підшлунковій залозі; діарея у хворих на СНІД, рефрактерна до інших видів терапії. З метою зупинки кровотечі та профілактики повторної кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу при цирозі печінки (у комбінації з ендоскопічною терапією склерозу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до октреотиду.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації октреотид слід застосовувати лише за суворими показаннями.Побічна діяЗ боку травної системи: анорексія, біль у животі, нудота, блювання, здуття живота, діарея, стеаторея; порушення толерантності до глюкози; рідко – сильні болі в епігастрії, болючість при пальпації, напруженість м'язів черевної стінки, гострий гепатит, гіпербілірубінемія, підвищення активності ферментів печінки; при тривалому застосуванні в окремих випадках – утворення каменів у жовчному міхурі. Місцеві реакції: біль, печіння, свербіж, почервоніння, припухлість у місці ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиАналоги соматостатину можуть зменшувати кліренс речовин, що метаболізуються за участю ізоферментів системи цитохрому Р450, що може бути обумовлено пригніченням гормону росту. При одночасному застосуванні підвищується біодоступність бромокриптину; з інсуліном – можливе посилення гіпоглікемічної дії; з циклоспорином – зменшується всмоктування циклоспорину, з циметидином – уповільнюється всмоктування циметидину.Спосіб застосування та дозиДозу встановлюють індивідуально, залежно від характеру захворювання, схеми лікування, а також від лікарської форми, що застосовується. Октреотид у вигляді лікарської форми зі звичайною тривалістю дії застосовують підшкірно та внутрішньовенно краплинно, у вигляді депо-форми - глибоко внутрішньом'язово.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати препарат при холелітіазі, цукровому діабеті. Перед початком та у процесі лікування рекомендується ультразвукове дослідження жовчного міхура. Слід мати на увазі, що октреотид не має протипухлинної активності. У період лікування необхідний систематичний контроль концентрації глюкози в крові, особливо у пацієнтів із кровотечами з варикозно-розширених вен стравоходу при цирозі печінки, т.к. є підвищення ризику розвитку гіперглікемії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 мл розчину міститься активна речовина: октреотид 100 мкг. 1 мл – ампули (5) – упаковки контурні пластикові (2) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог соматостатину, що характеризується більшою тривалістю дії. Пригнічує секрецію СТГ передньою часткою гіпофіза, а також секрецію ТТГ. Пригнічує екзокринну та ендокринну (інсуліну, глюкагону) секрецію підшлункової залози, а також секрецію гастрину, соляної кислоти, холецистокініну, секретину, травних ферментів, вазоінтестинального пептиду та деяких інших пептидів, біологічно активних речовин. Пригнічує моторику шлунка та кишечника.ФармакокінетикаПісля підшкірного ін'єкції швидко і повністю всмоктується в системний кровотік. C max активної речовини у плазмі досягається протягом 30 хв. Зв'язування із білками плазми становить 65%. Зв'язування із форменими елементами крові вкрай незначне. Vd; становить 0.27 л/кг. Загальний кліренс становить 160 мл/хв. T1/2 ;після підшкірного ін'єкції - 100 хв. Після внутрішньовенного введення процес виведення відбувається в 2 фази, з T1/2; 10 хв і 90 хв, відповідно.Клінічна фармакологіяАналог соматостатину. Препарат для проведення інтенсивної терапії у гастроентерології.Показання до застосуванняАкромегалія (при недостатній ефективності хірургічного лікування, радіотерапії, медикаментозного лікування агоністами допамінових рецепторів); пухлини, що характеризуються підвищеною продукцією соматоліберину (рилізинг-фактор СТГ); купірування симптомів, обумовлених наявністю пухлин, що секретують, гастро-ентеро-панкреатичної системи (в т.ч. карциноїдні пухлини з наявністю карциноїдного синдрому, глюкагономи, інсуломи, гастриноми); профілактика ускладнень після операцій на підшлунковій залозі; діарея у хворих на СНІД, рефрактерна до інших видів терапії. З метою зупинки кровотечі та профілактики повторної кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу при цирозі печінки (у комбінації з ендоскопічною терапією склерозу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до октреотиду.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації октреотид слід застосовувати лише за суворими показаннями.Побічна діяЗ боку травної системи: анорексія, біль у животі, нудота, блювання, здуття живота, діарея, стеаторея; порушення толерантності до глюкози; рідко – сильні болі в епігастрії, болючість при пальпації, напруженість м'язів черевної стінки, гострий гепатит, гіпербілірубінемія, підвищення активності ферментів печінки; при тривалому застосуванні в окремих випадках – утворення каменів у жовчному міхурі. Місцеві реакції: біль, печіння, свербіж, почервоніння, припухлість у місці ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиАналоги соматостатину можуть зменшувати кліренс речовин, що метаболізуються за участю ізоферментів системи цитохрому Р450, що може бути обумовлено пригніченням гормону росту. При одночасному застосуванні підвищується біодоступність бромокриптину; з інсуліном – можливе посилення гіпоглікемічної дії; з циклоспорином – зменшується всмоктування циклоспорину, з циметидином – уповільнюється всмоктування циметидину.Спосіб застосування та дозиДозу встановлюють індивідуально, залежно від характеру захворювання, схеми лікування, а також від лікарської форми, що застосовується. Октреотид у вигляді лікарської форми зі звичайною тривалістю дії застосовують підшкірно та внутрішньовенно краплинно, у вигляді депо-форми - глибоко внутрішньом'язово.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати препарат при холелітіазі, цукровому діабеті. Перед початком та у процесі лікування рекомендується ультразвукове дослідження жовчного міхура. Слід мати на увазі, що октреотид не має протипухлинної активності. У період лікування необхідний систематичний контроль концентрації глюкози в крові, особливо у пацієнтів із кровотечами з варикозно-розширених вен стравоходу при цирозі печінки, т.к. є підвищення ризику розвитку гіперглікемії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина октреотид 100 мкг. Допоміжні речовини: натрію хлорид – 9 мг, вода д/і – до 1 мл. 1 мл – ампули (5) – упаковки контурні (2) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та підшкірного введення, прозора, безбарвна рідина, без запаху.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог соматостатину, що має схожі з ним фармакологічні ефекти, але значно більшу тривалість дії. Препарат пригнічує секрецію гормону росту як патологічно підвищену, так і викликану аргініном, фізичним навантаженням та інсуліновою гіпоглікемією. Препарат пригнічує також секрецію інсуліну, глюкагону, гастрину, серотоніну, як патологічно підвищену, так і викликану їдою; також пригнічує секрецію інсуліну та глюкагону, стимульовану аргініном. Октреотид пригнічує секрецію тиреотропіну, що викликається тиреоліберином. У пацієнтів, яким планується проведення операції на підшлунковій залозі, застосування октреотиду до операції під час та після неї знижує частоту типових післяопераційних ускладнень (наприклад, панкреатичних нориць, абсцесів, сепсису, гострого післяопераційного панкреатиту). При кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу та шлунка у хворих на цироз печінки застосування октреотиду в комбінації зі специфічним лікуванням (наприклад, склерозуючою та гемостатичною терапією) призводить до більш ефективної зупинки кровотечі та профілактики повторної кровотечі.ФармакокінетикаВсмоктування Після підшкірного введення Октреотид швидко і повністю всмоктується. Cmax ; октреотиду в плазмі крові досягається в межах 30 хв. Розподіл Зв'язування із білками плазми становить 65%. Зв'язування Октреотиду із форменими елементами крові вкрай незначне. Vd; становить 0.27 л/кг. Виведення Після підшкірної ін'єкції препарату Т1/2; октреотиду становить 100 хв. Після внутрішньовенного введення виведення октреотиду здійснюється в 2 фази з T1/2; 10 хв і 90 хв відповідно. Більшість октреотиду виводиться через кишечник, близько 32% виводиться у постійному вигляді нирками. Загальний кліренс становить 160 мл/хв. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів похилого віку знижується кліренс, а T1/2; При тяжкій нирковій недостатності кліренс зменшується в 2 рази.Клінічна фармакологіяАналог соматостатину. Препарат для проведення інтенсивної терапії у гастроентерології.Показання до застосуванняЛікування гострого панкреатиту; зупинка кровотеч при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки; зупинка кровотечі та профілактика повторної кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу у пацієнтів з цирозом печінки; профілактика та лікування ускладнень після операцій на органах черевної порожнини.Протипоказання до застосуванняДитячий вік віком до 18 років; підвищена чутливість до октреотиду або до інших компонентів препарату. З; обережністю:; холелітіаз (жовчнокам'яна хвороба), цукровий діабет, вагітність, період лактації.Вагітність та лактаціяЗастосування октреотиду при вагітності не вивчалося. Октреотид слід застосовувати при вагітності лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи потрапляє препарат у грудне молоко, тому при застосуванні препарату під час лактації слід відмовитися від грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 18 роківПобічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози: можливі - анорексія, нудота, блювання, спастичні болі в животі, відчуття здуття живота, надлишкове газоутворення, рідке випорожнення, діарея, стеаторея. Хоча виділення жиру з фекаліями може зростати, немає вказівок на те, що тривале лікування октреотидом може призводити до розвитку порушень всмоктування (мальабсорбція). У поодиноких випадках можуть спостерігатися явища, що нагадують гостру кишкову непрохідність. Відомі окремі випадки гострого гепатиту без холестазу, гіпербілірубінемія у поєднанні зі збільшенням активності ЛФ, ГГТ та, меншою мірою, - інших трансаміназ. Тривале використання Октреотиду може призводити до утворення каменів у жовчному міхурі. З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках - аритмія, брадикардія. З боку вуглеводного обміну: можливе порушення толерантності до глюкози після їди (обумовлено придушенням препаратом секреції інсуліну), гіпоглікемія; у поодиноких випадках при тривалому лікуванні можливий розвиток персистуючої гіперглікемії. Місцеві реакції: в місці ін'єкції можливі біль, відчуття сверблячки або печіння, почервоніння, припухлість (зазвичай проходять протягом 15 хв). Інші: алергічні реакції, алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиОктреотид зменшує всмоктування циклоспорину, уповільнює всмоктування циметидину. Необхідна корекція режиму дозування одночасно застосовуваних діуретиків, бета-адреноблокаторів, блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, інсуліну, пероральних гіпоглікемічних препаратів. При одночасному застосуванні Октреотиду та бромокриптину біодоступність останнього підвищується. Препарати, що метаболізуються ферментами системи цитохрому Р450 та мають вузький терапевтичний діапазон доз, слід призначати з обережністю.Спосіб застосування та дозиДля лікування гострого панкреатиту препарат вводиться підшкірно в дозі 100 мкг 3 рази на добу протягом 5 діб. Можливе призначення до 1200 мкг/добу з використанням внутрішньовенного шляху введення. Для зупинки виразкової кровотечі вводять внутрішньовенно в дозі 25-50 мкг / год у вигляді внутрішньовенних інфузій протягом 5 днів. Для зупинки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу; вводять внутрішньовенно в дозі 25-50 мкг / год у вигляді тривалих внутрішньовенних інфузій протягом 5 днів. У хворих літнього віку немає необхідності в зниженні дози Октреотиду. Для; профілактики ускладнень після операцій на підшлунковій залозі; першу дозу 100-200 мкг вводять підшкірно за 1-2 год до лапаротомії; потім після операції вводять підшкірно по 100-200 мкг 3 рази на добу протягом 5-7 послідовних днів.ПередозуванняСимптоми: короткочасне ушкодження ЧСС, почуття "припливу" крові до обличчя, спастичні болі в животі, діарея, нудота, відчуття порожнечі в шлунку. Лікування: ; симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ хворих на цукровий діабет, які отримують інсулін, октреотид може знижувати потребу в інсуліні. Якщо каміння у жовчному міхурі виявлено перед початком лікування, питання про застосування октреотиду вирішується індивідуально, залежно від співвідношення потенційного лікувального ефекту препарату та можливих факторів ризику, пов'язаного з наявністю каміння у жовчному міхурі. Побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту можуть бути зменшені, якщо ін'єкції октреотиду робити в проміжках між їдою або перед сном. Для зменшення явищ дискомфорту у місці ін'єкції рекомендується доводити розчин препарату перед введенням до кімнатної температури та вводити менший обсяг препарату. Слід уникати кількох ін'єкцій в те саме місце через короткі інтервали часу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі побічні ефекти октреотиду можуть негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАктивна речовина: октреотид ацетат 0,064 мг або 0,128 мг (що еквівалентно вмісту октреотиду 0,050 мг або 0,100 мг); допоміжні речовини: оцтова кислота крижана 2,0 мг, ацетат натрій (тригідрат) 2,0 мг, натрій хлорид 7,0 мг, вода для ін'єкцій до 1 мл.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин.ФармакокінетикаПісля підшкірного введення препарат швидко та повністю всмоктується. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (5,2 мг/мл при дозі 0,1 мг) – 30 хв. Зв'язок із білками плазми – 65%, з форменими елементами крові – вкрай незначний. Об'єм розподілу становить 0,27 л/кг. Загальний кліренс – 160 мл/хв. Період напіввиведення (Т1/2) становить 100 хв. Більшість препарату виводиться кишечником, близько 32% виводяться у незміненому вигляді нирками. Після внутрішньовенного введення виведення здійснюється у 2 фази, з Т1/2 - 10 та 90 хв відповідно. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс октреотиду, а Т1/2 збільшується. При тяжкій хронічній нирковій недостатності кліренс зменшується у 2 рази.ФармакодинамікаОктреотид - синтетичний октапептид, що є похідним природного гормону соматостатину і має подібні з ним фармакологічні ефекти, але значно більшою тривалістю дії. Препарат пригнічує патологічно підвищену секрецію гормону росту (ГР), а також пептидів та серотоніну, що продукуються у гастроентеропанкреатичній ендокринній системі. У здорових осіб октреотид, подібно до соматостатину, пригнічує секрецію ГР, що викликається аргініном, фізичним навантаженням та інсуліновою гіпоглікемією; секрецію інсуліну, глюкагону, гастрину та інших пептидів гастроентереропанкреатичної ендокринної системи, що викликається прийомом їжі, а також секрецію інсуліну та глюкагону, що стимулює аргініном; секрецію тиреотропіну, що викликається тироліберином.Клінічна фармакологіяСоматостатину аналог синтетичний.ІнструкціяПрепарат призначений для підшкірного (п/к) та внутрішньовенного (в/в) введення.Показання до застосуванняАкромегалія (коли адекватний контроль проявів захворювання здійснюється за рахунок підшкірного введення октреотиду, за відсутності достатнього ефекту від хірургічного лікування та променевої терапії; для підготовки до хірургічного лікування, для лікування між курсами променевої терапії до розвитку стійкого ефекту у неоперабельних хворих).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до октреотиду або до інших компонентів препарату.Вагітність та лактаціяДосвід застосування октреотиду у вагітних жінок обмежений. Октреотид слід використовувати при вагітності лише у випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.Побічна діяМісцеві реакції: можливі біль, відчуття сверблячки, або печіння, почервоніння та припухлість у місці підшкірної ін'єкції (зазвичай проходять протягом 15 хвилин). Вираженість місцевих реакцій можна зменшити, якщо використовувати розчин кімнатної температури, або вводити менший обсяг концентрованого розчину. З боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, нудота, блювання, спастичні болі в животі, здуття живота, надмірна газоутворення, рідкий випорожнення, діарея, стеаторея. Хоча виділення жиру з фекаліями може зростати, на сьогоднішній день немає доказів того, що тривале лікування октреотидом може призводити до розвитку дефіциту харчування внаслідок порушень всмоктування (мальабсорбція). У поодиноких випадках можуть спостерігатися явища, що нагадують гостру кишкову. непрохідність: прогресуюче здуття живота, виражений біль в епігастральній ділянці, напруга черевної стінки. Тривале використання октреотиду може призводити до утворення каменів у жовчному міхурі. Частоту побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту можна зменшити, збільшуючи проміжки часу між їдою та введенням октреотиду. З боку підшлункової залози: повідомлялося про рідкі випадки гострого панкреатиту, що розвинувся в перші години або дні застосування октреотиду. При тривалому застосуванні спостерігалися випадки панкреатиту, пов'язаного з холелітіазом. З боку печінки: є окремі повідомлення про розвиток порушень функції печінки (гострий гепатит без холестазу з нормалізацією показників трансаміназ після відміни октреотиду); повільний розвиток гіпербілірубінемії, що супроводжується підвищенням показників лужної фосфатази, гамма-глутамілтрансферази та, меншою мірою, інших трансаміназ. З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках – брадикардія. З боку обміну речовин: оскільки октреотид впливає на утворення ГР, глюкагону та інсуліну, він може впливати на обмін глюкози. Можливо, зниження толерантності до глюкози після їди. При тривалому застосуванні октреотиду п/к у деяких випадках може розвинутись стійка гіперглікемія. Спостерігалися також стан гіпоглікемії. Інші: в окремих випадках повідомлялося про тимчасове випадання волосся після введення октреотиду. Є окремі повідомлення розвитку реакцій підвищеної чутливості: рідко - шкірні алергічні реакції; в окремих випадках – анафілактичні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиОктреотид зменшує всмоктування циклоспорину, уповільнює всмоктування циметидину. При одночасному застосуванні октреотиду та бромокриптину біодоступність останнього підвищується. Необхідна корекція режиму дозування одночасно застосовуваних діуретиків, бета-адреноблокаторів, блокатори "повільних" кальцієвих каналів, інсуліну, пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, глюкагону. Є дані, що аналоги соматостатину можуть зменшувати метаболізм лікарських засобів, що метаболізуються ферментами цитохрому Р450 (може бути зумовлено депресією гормону росту). Оскільки неможливо виключити подібні ефекти октреотиду, ЛЗ, які метаболізуються ферментами системи цитохрому Р450 і мають вузький терапевтичний діапазон доз, слід призначати з обережністю.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза становить 50 мкг/добу п/к 1 або 2 рази на день. Після цього кількість ін'єкцій та дозування можуть бути поступово збільшені, виходячи з переносимості, клінічної відповіді та впливу на рівні гормонів, що виробляються пухлиною (у разі карциноїдних пухлин – вплив на виведення із сечею 5-гідроксііндолоцтової кислоти). Препарат зазвичай застосовують 2-3 десь у день.ПередозуванняДози октреотиду до 2000 мкг у вигляді підшкірної ін'єкції 3 рази протягом декількох місяців переносилися добре. Дози октреотиду до 2000 мкг у вигляді підшкірної ін'єкції 3 рази протягом декількох місяців переносилися добре. Одному пацієнту методом тривалої інфузії помилково було введено надмірну дозу октреотиду (250 мкг/год замість 25 мкг/год), що не супроводжувалося побічними ефектами. При гострому передозуванні був відзначено будь-яких небезпечних життя реакцій. При передозуванні – лікування симптоматичне.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 мл розчину міститься активна речовина: октреотид 100 мкг. 1 мл – ампули (5) – упаковки контурні пластикові (1) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог соматостатину, що характеризується більшою тривалістю дії. Пригнічує секрецію СТГ передньою часткою гіпофіза, а також секрецію ТТГ. Пригнічує екзокринну та ендокринну (інсуліну, глюкагону) секрецію підшлункової залози, а також секрецію гастрину, соляної кислоти, холецистокініну, секретину, травних ферментів, вазоінтестинального пептиду та деяких інших пептидів, біологічно активних речовин. Пригнічує моторику шлунка та кишечника.ФармакокінетикаПісля підшкірного ін'єкції швидко і повністю всмоктується в системний кровотік. C max активної речовини у плазмі досягається протягом 30 хв. Зв'язування із білками плазми становить 65%. Зв'язування із форменими елементами крові вкрай незначне. Vd; становить 0.27 л/кг. Загальний кліренс становить 160 мл/хв. T1/2 ;після підшкірного ін'єкції - 100 хв. Після внутрішньовенного введення процес виведення відбувається в 2 фази, з T1/2; 10 хв і 90 хв, відповідно.Клінічна фармакологіяАналог соматостатину. Препарат для проведення інтенсивної терапії у гастроентерології.Показання до застосуванняАкромегалія (при недостатній ефективності хірургічного лікування, радіотерапії, медикаментозного лікування агоністами допамінових рецепторів); пухлини, що характеризуються підвищеною продукцією соматоліберину (рилізинг-фактор СТГ); купірування симптомів, обумовлених наявністю пухлин, що секретують, гастро-ентеро-панкреатичної системи (в т.ч. карциноїдні пухлини з наявністю карциноїдного синдрому, глюкагономи, інсуломи, гастриноми); профілактика ускладнень після операцій на підшлунковій залозі; діарея у хворих на СНІД, рефрактерна до інших видів терапії. З метою зупинки кровотечі та профілактики повторної кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу при цирозі печінки (у комбінації з ендоскопічною терапією склерозу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до октреотиду.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації октреотид слід застосовувати лише за суворими показаннями.Побічна діяЗ боку травної системи: анорексія, біль у животі, нудота, блювання, здуття живота, діарея, стеаторея; порушення толерантності до глюкози; рідко – сильні болі в епігастрії, болючість при пальпації, напруженість м'язів черевної стінки, гострий гепатит, гіпербілірубінемія, підвищення активності ферментів печінки; при тривалому застосуванні в окремих випадках – утворення каменів у жовчному міхурі. Місцеві реакції: біль, печіння, свербіж, почервоніння, припухлість у місці ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиАналоги соматостатину можуть зменшувати кліренс речовин, що метаболізуються за участю ізоферментів системи цитохрому Р450, що може бути обумовлено пригніченням гормону росту. При одночасному застосуванні підвищується біодоступність бромокриптину; з інсуліном – можливе посилення гіпоглікемічної дії; з циклоспорином – зменшується всмоктування циклоспорину, з циметидином – уповільнюється всмоктування циметидину.Спосіб застосування та дозиДозу встановлюють індивідуально, залежно від характеру захворювання, схеми лікування, а також від лікарської форми, що застосовується. Октреотид у вигляді лікарської форми зі звичайною тривалістю дії застосовують підшкірно та внутрішньовенно краплинно, у вигляді депо-форми - глибоко внутрішньом'язово.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати препарат при холелітіазі, цукровому діабеті. Перед початком та у процесі лікування рекомендується ультразвукове дослідження жовчного міхура. Слід мати на увазі, що октреотид не має протипухлинної активності. У період лікування необхідний систематичний контроль концентрації глюкози в крові, особливо у пацієнтів із кровотечами з варикозно-розширених вен стравоходу при цирозі печінки, т.к. є підвищення ризику розвитку гіперглікемії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина октреотид 100 мкг. Допоміжні речовини: натрію хлорид – 9 мг, вода д/і – до 1 мл. 1 мл – ампули (5) – упаковки контурні (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та підшкірного введення, прозора, безбарвна рідина, без запаху.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог соматостатину, що має схожі з ним фармакологічні ефекти, але значно більшу тривалість дії. Препарат пригнічує секрецію гормону росту як патологічно підвищену, так і викликану аргініном, фізичним навантаженням та інсуліновою гіпоглікемією. Препарат пригнічує також секрецію інсуліну, глюкагону, гастрину, серотоніну, як патологічно підвищену, так і викликану їдою; також пригнічує секрецію інсуліну та глюкагону, стимульовану аргініном. Октреотид пригнічує секрецію тиреотропіну, що викликається тиреоліберином. У пацієнтів, яким планується проведення операції на підшлунковій залозі, застосування октреотиду до операції під час та після неї знижує частоту типових післяопераційних ускладнень (наприклад, панкреатичних нориць, абсцесів, сепсису, гострого післяопераційного панкреатиту). При кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу та шлунка у хворих на цироз печінки застосування октреотиду в комбінації зі специфічним лікуванням (наприклад, склерозуючою та гемостатичною терапією) призводить до більш ефективної зупинки кровотечі та профілактики повторної кровотечі.ФармакокінетикаВсмоктування Після підшкірного введення Октреотид швидко і повністю всмоктується. Cmax ; октреотиду в плазмі крові досягається в межах 30 хв. Розподіл Зв'язування із білками плазми становить 65%. Зв'язування Октреотиду із форменими елементами крові вкрай незначне. Vd; становить 0.27 л/кг. Виведення Після підшкірної ін'єкції препарату Т1/2; октреотиду становить 100 хв. Після внутрішньовенного введення виведення октреотиду здійснюється в 2 фази з T1/2; 10 хв і 90 хв відповідно. Більшість октреотиду виводиться через кишечник, близько 32% виводиться у постійному вигляді нирками. Загальний кліренс становить 160 мл/хв. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів похилого віку знижується кліренс, а T1/2; При тяжкій нирковій недостатності кліренс зменшується в 2 рази.Клінічна фармакологіяАналог соматостатину. Препарат для проведення інтенсивної терапії у гастроентерології.Показання до застосуванняЛікування гострого панкреатиту; зупинка кровотеч при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки; зупинка кровотечі та профілактика повторної кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу у пацієнтів з цирозом печінки; профілактика та лікування ускладнень після операцій на органах черевної порожнини.Протипоказання до застосуванняДитячий вік віком до 18 років; підвищена чутливість до октреотиду або до інших компонентів препарату. З; обережністю:; холелітіаз (жовчнокам'яна хвороба), цукровий діабет, вагітність, період лактації.Вагітність та лактаціяЗастосування октреотиду при вагітності не вивчалося. Октреотид слід застосовувати при вагітності лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи потрапляє препарат у грудне молоко, тому при застосуванні препарату під час лактації слід відмовитися від грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 18 роківПобічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози: можливі - анорексія, нудота, блювання, спастичні болі в животі, відчуття здуття живота, надлишкове газоутворення, рідке випорожнення, діарея, стеаторея. Хоча виділення жиру з фекаліями може зростати, немає вказівок на те, що тривале лікування октреотидом може призводити до розвитку порушень всмоктування (мальабсорбція). У поодиноких випадках можуть спостерігатися явища, що нагадують гостру кишкову непрохідність. Відомі окремі випадки гострого гепатиту без холестазу, гіпербілірубінемія у поєднанні зі збільшенням активності ЛФ, ГГТ та, меншою мірою, - інших трансаміназ. Тривале використання Октреотиду може призводити до утворення каменів у жовчному міхурі. З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках - аритмія, брадикардія. З боку вуглеводного обміну: можливе порушення толерантності до глюкози після їди (обумовлено придушенням препаратом секреції інсуліну), гіпоглікемія; у поодиноких випадках при тривалому лікуванні можливий розвиток персистуючої гіперглікемії. Місцеві реакції: в місці ін'єкції можливі біль, відчуття сверблячки або печіння, почервоніння, припухлість (зазвичай проходять протягом 15 хв). Інші: алергічні реакції, алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиОктреотид зменшує всмоктування циклоспорину, уповільнює всмоктування циметидину. Необхідна корекція режиму дозування одночасно застосовуваних діуретиків, бета-адреноблокаторів, блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, інсуліну, пероральних гіпоглікемічних препаратів. При одночасному застосуванні Октреотиду та бромокриптину біодоступність останнього підвищується. Препарати, що метаболізуються ферментами системи цитохрому Р450 та мають вузький терапевтичний діапазон доз, слід призначати з обережністю.Спосіб застосування та дозиДля лікування гострого панкреатиту препарат вводиться підшкірно в дозі 100 мкг 3 рази на добу протягом 5 діб. Можливе призначення до 1200 мкг/добу з використанням внутрішньовенного шляху введення. Для зупинки виразкової кровотечі вводять внутрішньовенно в дозі 25-50 мкг / год у вигляді внутрішньовенних інфузій протягом 5 днів. Для зупинки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу; вводять внутрішньовенно в дозі 25-50 мкг / год у вигляді тривалих внутрішньовенних інфузій протягом 5 днів. У хворих літнього віку немає необхідності в зниженні дози Октреотиду. Для; профілактики ускладнень після операцій на підшлунковій залозі; першу дозу 100-200 мкг вводять підшкірно за 1-2 год до лапаротомії; потім після операції вводять підшкірно по 100-200 мкг 3 рази на добу протягом 5-7 послідовних днів.ПередозуванняСимптоми: короткочасне ушкодження ЧСС, почуття "припливу" крові до обличчя, спастичні болі в животі, діарея, нудота, відчуття порожнечі в шлунку. Лікування: ; симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ хворих на цукровий діабет, які отримують інсулін, октреотид може знижувати потребу в інсуліні. Якщо каміння у жовчному міхурі виявлено перед початком лікування, питання про застосування октреотиду вирішується індивідуально, залежно від співвідношення потенційного лікувального ефекту препарату та можливих факторів ризику, пов'язаного з наявністю каміння у жовчному міхурі. Побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту можуть бути зменшені, якщо ін'єкції октреотиду робити в проміжках між їдою або перед сном. Для зменшення явищ дискомфорту у місці ін'єкції рекомендується доводити розчин препарату перед введенням до кімнатної температури та вводити менший обсяг препарату. Слід уникати кількох ін'єкцій в те саме місце через короткі інтервали часу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі побічні ефекти октреотиду можуть негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина октреотид 50 мкг. Допоміжні речовини: натрію хлорид – 9 мг, вода д/і – до 1 мл. 1 мл - ампули (5) - упаковки коміркові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та підшкірного введення, прозора, безбарвна рідина, без запаху.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог соматостатину, що має схожі з ним фармакологічні ефекти, але значно більшу тривалість дії. Препарат пригнічує секрецію гормону росту як патологічно підвищену, так і викликану аргініном, фізичним навантаженням та інсуліновою гіпоглікемією. Препарат пригнічує також секрецію інсуліну, глюкагону, гастрину, серотоніну, як патологічно підвищену, так і викликану їдою; також пригнічує секрецію інсуліну та глюкагону, стимульовану аргініном. Октреотид пригнічує секрецію тиреотропіну, що викликається тиреоліберином. У пацієнтів, яким планується проведення операції на підшлунковій залозі, застосування октреотиду до операції під час та після неї знижує частоту типових післяопераційних ускладнень (наприклад, панкреатичних нориць, абсцесів, сепсису, гострого післяопераційного панкреатиту). При кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу та шлунка у хворих на цироз печінки застосування октреотиду в комбінації зі специфічним лікуванням (наприклад, склерозуючою та гемостатичною терапією) призводить до більш ефективної зупинки кровотечі та профілактики повторної кровотечі.ФармакокінетикаВсмоктування Після підшкірного введення Октреотид швидко і повністю всмоктується. C max  октреотиду в плазмі досягається в межах 30 хв. Розподіл Зв'язування із білками плазми становить 65%. Зв'язування Октреотиду із форменими елементами крові вкрай незначне. Vd складає 0.27 л/кг. Виведення Після підшкірної ін'єкції препарату Т1/2 октреотиду становить 100 хв. Після внутрішньовенного введення виведення октреотиду здійснюється в 2 фази з T1/2 10 хв і 90 хв відповідно. Більшість октреотиду виводиться через кишечник, близько 32% виводиться у постійному вигляді нирками. Загальний кліренс становить 160 мл/хв. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів похилого віку знижується кліренс, а T1/2 збільшується. При тяжкій нирковій недостатності кліренс зменшується в 2 рази.Клінічна фармакологіяАналог соматостатину. Препарат для проведення інтенсивної терапії у гастроентерології.Показання до застосуванняЛікування гострого панкреатиту; зупинка кровотеч при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки; зупинка кровотечі та профілактика повторної кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу у пацієнтів з цирозом печінки; профілактика та лікування ускладнень після операцій на органах черевної порожнини.Протипоказання до застосуванняДитячий вік віком до 18 років; підвищена чутливість до октреотиду або до інших компонентів препарату. З обережністю: холелітіаз (жовчнокам'яна хвороба), цукровий діабет, вагітність, період лактації.Вагітність та лактаціяЗастосування октреотиду при вагітності не вивчалося. Октреотид слід застосовувати при вагітності лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи потрапляє препарат у грудне молоко, тому при застосуванні препарату під час лактації слід відмовитися від грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 18 роківПобічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози: можливі – анорексія, нудота, блювання, спастичні болі в животі, відчуття здуття живота, надмірне газоутворення, рідке випорожнення, діарея, стеаторея. Хоча виділення жиру з фекаліями може зростати, немає вказівок на те, що тривале лікування октреотидом може призводити до розвитку порушень всмоктування (мальабсорбція). У поодиноких випадках можуть спостерігатися явища, що нагадують гостру кишкову непрохідність. Відомі окремі випадки гострого гепатиту без холестазу, гіпербілірубінемія у поєднанні зі збільшенням активності ЛФ, ГГТ та, меншою мірою, - інших трансаміназ. Тривале використання Октреотиду може призводити до утворення каменів у жовчному міхурі. З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках – аритмія, брадикардія. З боку вуглеводного обміну: можливе порушення толерантності до глюкози після їди (обумовлено пригніченням препаратом секреції інсуліну), гіпоглікемія; у поодиноких випадках при тривалому лікуванні можливий розвиток персистуючої гіперглікемії. Місцеві реакції: у місці ін'єкції можливі біль, відчуття сверблячки або печіння, почервоніння, припухлість (зазвичай проходять протягом 15 хв). Інші: алергічні реакції, алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиОктреотид зменшує всмоктування циклоспорину, уповільнює всмоктування циметидину. Необхідна корекція режиму дозування одночасно застосовуваних діуретиків, бета-адреноблокаторів, блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, інсуліну, пероральних гіпоглікемічних препаратів. При одночасному застосуванні Октреотиду та бромокриптину біодоступність останнього підвищується. Препарати, що метаболізуються ферментами системи цитохрому Р450 та мають вузький терапевтичний діапазон доз, слід призначати з обережністю.Спосіб застосування та дозиДля лікування гострого панкреатиту препарат вводиться підшкірно в дозі 100 мкг 3 рази на добу протягом 5 діб. Можливе призначення до 1200 мкг/добу з використанням внутрішньовенного шляху введення. Для зупинки виразкової кровотечі вводять внутрішньовенно в дозі 25-50 мкг/год у вигляді внутрішньовенних інфузій протягом 5 днів. Для зупинки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу вводять внутрішньовенно в дозі 25-50 мкг/год у вигляді тривалих внутрішньовенних інфузій протягом 5 днів. У хворих похилого віку немає необхідності зниження дози Октреотиду. Для профілактики ускладнень після операцій на підшлунковій залозі першу дозу 100-200 мкг вводять підшкірно за 1-2 години до лапаротомії; потім після операції вводять підшкірно по 100-200 мкг 3 рази на добу протягом 5-7 послідовних днів.ПередозуванняСимптоми: короткочасне ушкодження ЧСС, почуття "припливу" крові до обличчя, спастичні болі в животі, діарея, нудота, відчуття порожнечі у шлунку. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ хворих на цукровий діабет, які отримують інсулін, октреотид може знижувати потребу в інсуліні. Якщо каміння у жовчному міхурі виявлено перед початком лікування, питання про застосування октреотиду вирішується індивідуально, залежно від співвідношення потенційного лікувального ефекту препарату та можливих факторів ризику, пов'язаного з наявністю каміння у жовчному міхурі. Побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту можуть бути зменшені, якщо ін'єкції октреотиду робити в проміжках між їдою або перед сном. Для зменшення явищ дискомфорту у місці ін'єкції рекомендується доводити розчин препарату перед введенням до кімнатної температури та вводити менший обсяг препарату. Слід уникати кількох ін'єкцій в те саме місце через короткі інтервали часу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі побічні ефекти октреотиду можуть негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: октреотид (форма ацетату) 0.1 мг. Допоміжні речовини: маннітол – 45 мг, молочна кислота – 3.4 мг, натрію гідрокарбонат – до pH 3.9-4.5, вода д/і – до 1 мл. 1 мл - ампули (5) - упаковки коміркові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для інфузій та підшкірного введення; прозорий, безбарвний, без запаху.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог соматостатину. Октреотид є похідним природного гормону соматостатину і має подібні до нього фармакологічні ефекти, але значно більшу тривалість дії. Октреотид пригнічує секрецію гормону росту як патологічно підвищену, так і викликану аргініном, фізичним навантаженням та інсуліновою гіпоглікемією. Препарат пригнічує також секрецію інсуліну, глюкагону, гастрину, серотоніну, як патологічно підвищену, так і викликану їдою; також пригнічує секрецію інсуліну та глюкагону, що стимулюється аргініном. Октреотид пригнічує секрецію тиреотропіну, що викликається тиреоліберином. На відміну від соматостатину октреотид пригнічує секрецію гормону росту більшою мірою, ніж секрецію інсуліну, і його введення не супроводжується наступною гіперсекрецією гормонів (наприклад, гормону росту у хворих на акромегалію). У хворих на акромегалію октреотид знижує концентрацію гормону росту та інсуліноподібного фактора росту (ІФР-1) у плазмі крові. Зниження концентрації гормону росту на 50% і більше відзначається у 90% пацієнтів, при цьому значення концентрації гормону росту менше 5 нг/мл досягається приблизно у половини пацієнтів. У більшості хворих на акромегалію октреотид знижує вираженість головного болю, припухлості м'яких тканин, гіпергідрозу, болю в суглобах та парестезії. У пацієнтів з великими аденомами гіпофіза лікування октреотидом може призвести до зменшення розмірів пухлини. При секретуючих пухлинах гастроентеропанкреатичної ендокринної системи у випадках недостатньої ефективності проведеної терапії (хірургічне втручання, емболізація печінкової артерії, хіміотерапія, в т.ч. стрептозотоцином та фторурацилом) призначення октреотиду може призводити до поліпшення течії. Так, при карциноїдних пухлинах застосування октреотиду може призводити до зменшення вираженості відчуття припливів крові до обличчя, діареї, що у багатьох випадках супроводжується зниженням концентрації серотоніну в плазмі та екскреції 5-гідроксиіндолоцтової кислоти нирками. При пухлинах, що характеризуються гіперпродукцією вазоактивного інтестинального пептиду (ВІПом), застосування октреотиду призводить у більшості пацієнтів до зменшення тяжкої секреторної діареї і, відповідно, поліпшення якості життя хворого.Одночасно відбувається зменшення супутніх порушень електролітного балансу, наприклад, гіпокаліємії, що дозволяє скасувати ентеральне та парентеральне введення рідини та електролітів. У деяких пацієнтів уповільнюється або зупиняється прогресування пухлини, відбувається зменшення її розмірів, а також розмірів метастазів до печінки. Клінічне покращення зазвичай супроводжується зменшенням концентрації вазоактивного інтестинального пептиду (ВІП) у плазмі або її нормалізацією. При глюкагономах застосування октреотиду призводить до зменшення мігруючої еритеми. Октреотид не впливає на вираженість гіперглікемії при цукровому діабеті, при цьому потреба в інсуліні або пероральних гіпоглікемічних препаратах зазвичай залишається незмінною. Препарат викликає зменшення діареї,що супроводжується збільшенням маси тіла. Хоча зниження концентрації глюкагону в плазмі під впливом октреотиду носить транзиторний характер, клінічне поліпшення залишається стабільним протягом усього періоду застосування препарату. У пацієнтів з гастриномами/синдромом Золлінгера-Еллісона при застосуванні октреотиду у вигляді монотерапії або в комбінації з інгібіторами протонової помпи або блокаторами Н2-гістамінових рецепторів можливе зниження гіперсекреції соляної кислоти в шлунку, зниження концентрації гастрину в плазмі крові. . У пацієнтів з інсуліномами октреотид зменшує рівень імунореактивного інсуліну в крові (цей ефект може бути короткочасним – близько 2 годин).У пацієнтів з операбельними пухлинами октреотид може забезпечити відновлення та підтримання нормоглікемії у передопераційному періоді. У пацієнтів з неоперабельними доброякісними та злоякісними пухлинами контроль глікемії може покращуватись і без одночасного тривалого зниження концентрації інсуліну в крові. У пацієнтів з пухлинами, що рідко зустрічаються, гіперпродукують рилізинг-фактор гормону росту (соматолібериномами), октреотид зменшує вираженість симптомів акромегалії. Це пов'язано з придушенням секреції рилізинг-фактору гормону росту та самого гормону росту. Надалі може зменшитись гіпертрофія гіпофіза. При рефрактерній діареї у пацієнтів із синдромом набутого імунодефіциту (СНІД) застосування октреотиду призводить до повної або часткової нормалізації випорожнень приблизно у 1/3 пацієнтів, які страждають на діарею, не контрольовану адекватною терапією протимікробними та/або протидіарейними засобами. У пацієнтів, яким планується проведення операції на підшлунковій залозі, застосування октреотиду під час операції та після неї знижує частоту типових післяопераційних ускладнень (наприклад, панкреатичних нориць, абсцесів, сепсису, післяопераційного гострого панкреатиту). При кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу і шлунка у хворих на цироз печінки застосування октреотиду в комбінації зі специфічним лікуванням (наприклад, склерозувальною терапією) призводить до більш ефективної зупинки кровотечі і ранньої повторної кровотечі, зменшення обсягу трансфузій і поліпшення 5-. Вважається, що механізм дії октреотиду пов'язаний із зменшенням органного кровотоку за допомогою пригнічення таких вазоактивних гормонів як ВІП та глюкагон.ФармакокінетикаВсмоктування Після підшкірного введення октреотид швидко і повністю всмоктується. Cmax ; октреотиду в плазмі крові досягається в межах 30 хв. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить 65%. Зв'язування октреотиду із форменими елементами крові вкрай незначне. Vd; становить 0.27 л/кг. Виведення Т1/2 ;після підшкірного введення октреотиду становить 100 хв. Після внутрішньовенного введення виведення октреотиду здійснюється в 2 фази, з Т1/2; 10 і 90 хв, відповідно. Більшість октреотиду виводиться через кишечник, близько 32% - у незміненому вигляді нирками. Загальний кліренс становить 160 мл/хв. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів похилого віку знижується кліренс октреотиду, а Т1/2 збільшується. При хронічній нирковій недостатності тяжкого ступеня кліренс зменшується вдвічі.Клінічна фармакологіяАналог соматостатину.Показання до застосуванняАкромегалія (за відсутності достатнього ефекту від хірургічного лікування, променевої терапії (у проміжках між курсами променевої терапії до повного настання її ефекту), лікування агоністами допамінових рецепторів; у неоперабельних пацієнтів, а також у пацієнтів, які відмовилися від хірургічного лікування); купірування симптомів пухлин, що секретують, гастроентеро-панкреатичної ендокринної системи (карциноїдні пухлини з наявністю карциноїдного синдрому, ВІПома, глюкагонома, гастринома/синдром Золлінгера-Еллісона), інсулінома, соматоліберинома; рефрактерна діарея у хворих на СНІД; профілактика ускладнень після операцій на підшлунковій залозі; зупинка кровотечі та профілактика рецидивів кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу та шлунка при цирозі печінки (у комбінації з ендоскопічною склерозуючою терапією).Протипоказання до застосуванняДитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до октреотиду або до інших компонентів препарату. З обережністю; слід застосовувати препарат при холелітіазі, цукровому діабеті, вагітності та в період лактації.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період лактації можливе лише за абсолютними показаннями. Досвід застосування октреотиду у вагітних жінок обмежений. Октретекс® слід застосовувати при вагітності тільки у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється препарат із грудним молоком, тому за необхідності застосування препарату в період лактації слід відмовитися від грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказаний до застосування в дитячому та підлітковому віці до 18 років (досвід застосування октреотиду у ;дітей ;обмежений).Побічна діяЧастота побічних ефектів, зазначених при застосуванні октреотиду, наведена відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто – 1/10 призначень (>10%), часто – 1/100 призначень (>1% та <10%), нечасто – 1/1000 призначень (>0.1% та <1%), рідко – 1/10 000 призначень (>0.01% та <0.1%), дуже рідко – 1/10 000 призначень (<0.01%), включаючи окремі повідомлення . З боку травної системи: дуже часто - діарея, біль у животі, нудота, запори, здуття живота, холелітіаз; часто - диспепсія, блювота, почуття тяжкості в животі, м'яка консистенція стільця, зміна кольору випорожнення, анорексія, холецистит, порушення колоїдної стабільності жовчі (утворення мікрокристалів холестерину), гіпербілірубінемія, підвищення активності печінкових трансаміназ, стеій. Хоча виділення жиру з фекаліями може зростати, на сьогоднішній день немає доказів того, що тривале лікування октреотидом може призводити до розвитку дефіциту харчування внаслідок порушень всмоктування (мальабсорбції). Рідко – симптоми, що нагадують гостру кишкову непрохідність: прогресуюче здуття живота, виражений біль в епігастральній ділянці, напруження черевної стінки,зниження толерантності до глюкози (обумовлено пригніченням секреції інсуліну), стійка гіперглікемія, гіпоглікемія, гострий панкреатит (у перші години чи дні лікування препаратом). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: в окремих випадках - гострий гепатит без холестазу, гіпербілірубінемія, підвищення активності печінкових трансаміназ (після відміни октреотиду активність печінкових трансаміназ у сироватці крові нормалізується), ЛФ, ГГТ. При тривалому застосуванні можливе утворення каменів у жовчному міхурі, розвиток реактивного панкреатиту. Частоту побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту можна зменшити, збільшуючи проміжки часу між їдою та введенням октреотиду. З боку нервової системи: дуже часто - головний біль; часто – запаморочення. З боку ендокринної системи: дуже часто - гіперглікемія; часто - гіпотиреоз/порушення функції щитовидної залози (зниження концентрації ТТГ, загального та вільного Т4); гіпоглікемія, порушення толерантності до глюкози. З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках - брадикардія. Місцеві реакції: дуже часто - біль, відчуття сверблячки або печіння, почервоніння і припухлість у місці підшкірного введення (зазвичай проходять протягом 15 хв). Вираженість місцевих реакцій можна зменшити, якщо використовувати розчин кімнатної температури, або якщо вводити менший обсяг концентрованого розчину. Інші: рідко – шкірні алергічні реакції, в окремих випадках – анафілактичні реакції, транзиторна алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиЗменшує всмоктування циклоспорину, уповільнює всмоктування циметидину. Необхідна корекція режиму дозування одночасно застосовуваних діуретиків, бета-адреноблокаторів, блокаторів повільних кальцієвих каналів, пероральних гіпоглікемічних препаратів, глюкагону. Поєднане застосування октреотиду та бромокриптину збільшує біодоступність бромокриптину. Знижує метаболізм речовин, що проходить за участю ферментів системи цитохрому Р450 (може бути обумовлено пригніченням гормону росту). Оскільки не можна виключити подібні ефекти октреотиду, слід бути обережним при призначенні препаратів, що метаболізуються системою цитохрому Р450 і мають вузький діапазон терапевтичних концентрацій (наприклад, хінідин, терфенадин).Спосіб застосування та дозиП/к, внутрішньовенно краплинно. При ;акромегалії ;- п/к, в початковій дозі 0.05-0.1 мг з інтервалами 8 або 12 год. 1 в межах нормальних значень), аналізі клінічних симптомів та переносимості препарату. Більшість пацієнтів оптимальна добова доза становить 0.2-0.3 мг. Не слід перевищувати максимальну дозу, що становить 1,5 мг на добу. У пацієнтів, які отримують октреотид у стабільній дозі, визначення концентрації гормону росту слід проводити кожні 6 місяців. Якщо після 3 місяців лікування октреотидом не відзначається достатнього зниження концентрації гормону росту та покращення клінічної картини захворювання, терапію слід припинити. При пухлинах гастроентереропанкреатичної ендокринної системи; - п/к, в початковій дозі 0.05 мг 1-2 рази на добу. Надалі, залежно від досягнутого клінічного ефекту, впливу на концентрацію гормонів, що продукуються пухлиною (у разі карциноїдних пухлин - впливу на виділення 5-гідроксиіндолоцтової кислоти нирками) та переносимості, дозу препарату можна поступово збільшити до 0.1-0.2 мг 3 рази на добу. У виняткових випадках можуть бути потрібні більш високі дози. Підтримуючі дози препарату слід підбирати індивідуально. При карциноїдних пухлинах у випадку, якщо терапія октреотидом у максимально переносимій дозі протягом 1 тижня не була ефективною, лікування продовжувати не слід. При ;рефрактерної діареї у хворих на СНІД ;- п/к, у початковій дозі по 0.1 мг 3 рази/добу. Якщо після 1 тижня лікування діарея не вщухає, дозу збільшують індивідуально (за умови нормальної переносимості) до 0.25 мг 3 рази на добу. Якщо протягом тижня лікування октреотидом (у дозі 0,25 мг 3 рази на добу) поліпшення не настає, терапію слід припинити. Для профілактики ускладнень після операцій на підшлунковій залозі; п/к, першу дозу 0.1 мг вводять за 1 год до лапаротомії, після операції - по 0.1 мг 3 рази на добу протягом 7 наступних днів. При кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу і шлунка; - внутрішньовенно краплинно зі швидкістю 0.025 мг / год протягом 5 днів. В даний час немає даних, які б свідчили про те, що у пацієнтів похилого віку знижена переносимість октреотиду і для них потрібна зміна режиму дозування. Рекомендується корекція підтримуючої дози у пацієнтів з порушенням функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції нирок корекція режиму дозування октреотиду не потрібна. Досвід застосування октреотиду у ;дітей ;обмежений. Правила використання препарату П/до введення Пацієнти, які самостійно проводять підшкірне введення октреотиду, повинні отримати докладні інструкції від лікаря або медсестри. Перед введенням слід підігріти розчин до кімнатної температури (це сприяє зменшенню неприємних відчуттів у місці введення). Не слід вводити препарат в те саме місце з короткими проміжками часу. Ампули слід відкривати безпосередньо перед застосуванням препарату; невикористану кількість розчину слід викинути. В/в краплинне введення При необхідності внутрішньовенного краплинного введення октреотиду, вміст однієї ампули, що містить 0.1 мг активної речовини, слід розвести в 60 мл 0.9% розчину натрію хлориду. Октреотид при температурі нижче 25°С протягом 24 годин зберігає фізичну та хімічну стабільність у стерильному 0.9% розчині натрію хлориду або 5% розчині декстрози у воді. Тим не менш, оскільки октреотид може впливати на обмін глюкози, переважно використовувати 0.9% розчин хлориду натрію. Перед внутрішньовенним введенням ампулу слід уважно оглянути на предмет зміни кольору розчину та наявності сторонніх частинок. Щоб уникнути мікробного забруднення, розведені розчини слід використовувати відразу після приготування. Якщо розчин не буде використаний відразу, слід зберігати при температурі 2-8°С. Перед введенням розчин підігріти до кімнатної температури. Загальний час між розведенням, зберіганням у холодильнику та закінченням введення розчину не повинен перевищувати 24 год.ПередозуванняСимптоми: короткочасне зменшення ЧСС, припливи крові до обличчя, спастичні болі в животі, діарея, нудота, відчуття порожнечі у шлунку. Лікування: проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри пухлинах гіпофіза необхідно ретельне спостереження пацієнтами, які отримують октреотид, т.к. можливе збільшення розмірів пухлин з розвитком звуження полів зору. У таких випадках слід розглянути доцільність застосування інших методів лікування. При лікуванні гастроентеропанкреатичних ендокринних пухлин у поодиноких випадках може настати раптовий рецидив симптомів. Частоту виникнення побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту можна зменшити, збільшуючи проміжки часу між їдою та введенням октреотиду або проводячи ін'єкції перед сном. У пацієнтів з інсуліномами на фоні лікування може спостерігатися збільшення виразності та тривалості гіпоглікемії. Коливання концентрації глюкози в крові можна зменшити частішим введенням препарату в менших дозах. У період лікування необхідний систематичний контроль концентрації глюкози в крові, особливо у пацієнтів із кровотечами з варикозно-розширених вен стравоходу при цирозі печінки. У хворих на цукровий діабет 1 типу октреотид може знижувати потребу в інсуліні. У пацієнтів без цукрового діабету та з цукровим діабетом 2 типу при частково збереженій секреції інсуліну введення октреотиду може призводити до постпрандіальної гіперглікемії. Оскільки після кровотеч із варикозно-розширених вен стравоходу та шлунка підвищений ризик розвитку цукрового діабету 1 типу, а у пацієнтів із цукровим діабетом також можливі зміни потреби в інсуліні, у цих випадках необхідний систематичний контроль концентрації глюкози в крові. Рекомендації щодо ведення пацієнтів під час лікування препаратом Октретекс®; щодо холелітіазу До призначення октреотиду пацієнтам слід провести попереднє УЗД жовчного міхура. Під час лікування препаратом Октретекс® слід проводити повторні УЗД жовчного міхура, переважно, з інтервалами 6-12 міс. Якщо каміння жовчного міхура виявлено ще до початку лікування, необхідно оцінити потенційні переваги терапії октреотидом у порівнянні з можливим ризиком, пов'язаним із їх наявністю. Даних про якийсь негативний вплив октреотиду протягом або прогноз вже наявної жовчнокам'яної хвороби немає. Ведення пацієнтів з холелітіазом, що виник у процесі лікування препаратом Октретекс® При безсимптомному холелітіазі застосування октреотиду можна припинити або продовжити відповідно до оцінки співвідношення користь/ризик. У жодному разі немає необхідності робити щось, крім продовження спостереження, за необхідності зробивши його більш частим. При холелітіазі з клінічною симптоматикою застосування октреотиду можна припинити або продовжити відповідно до оцінки співвідношення користь/ризик. У будь-якому випадку пацієнта слід лікувати так само, як і в інших випадках жовчнокам'яної хвороби з клінічними проявами. Медикаментозне лікування включає застосування комбінацій препаратів жовчних кислот (наприклад, хенодезоксихолева кислота в дозі 7.5 мг/кг/сут у поєднанні з урсодезоксихолевой кислотою у тій же дозі) під ультразвуковим контролем - до повного зникнення каміння. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі побічні ефекти октреотиду можуть негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, у зв'язку з чим при появі цих симптомів рекомендується бути обережним.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: октреотид (форма ацетату) 0.1 мг. Допоміжні речовини: маннітол – 45 мг, молочна кислота – 3.4 мг, натрію гідрокарбонат – до pH 3.9-4.5, вода д/і – до 1 мл. 1 мл - ампули (5) - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для інфузій та підшкірного введення; прозорий, безбарвний, без запаху.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог соматостатину. Октреотид є похідним природного гормону соматостатину і має подібні до нього фармакологічні ефекти, але значно більшу тривалість дії. Октреотид пригнічує секрецію гормону росту як патологічно підвищену, так і викликану аргініном, фізичним навантаженням та інсуліновою гіпоглікемією. Препарат пригнічує також секрецію інсуліну, глюкагону, гастрину, серотоніну, як патологічно підвищену, так і викликану їдою; також пригнічує секрецію інсуліну та глюкагону, що стимулюється аргініном. Октреотид пригнічує секрецію тиреотропіну, що викликається тиреоліберином. На відміну від соматостатину октреотид пригнічує секрецію гормону росту більшою мірою, ніж секрецію інсуліну, і його введення не супроводжується наступною гіперсекрецією гормонів (наприклад, гормону росту у хворих на акромегалію). У хворих на акромегалію октреотид знижує концентрацію гормону росту та інсуліноподібного фактора росту (ІФР-1) у плазмі крові. Зниження концентрації гормону росту на 50% і більше відзначається у 90% пацієнтів, при цьому значення концентрації гормону росту менше 5 нг/мл досягається приблизно у половини пацієнтів. У більшості хворих на акромегалію октреотид знижує вираженість головного болю, припухлості м'яких тканин, гіпергідрозу, болю в суглобах та парестезії. У пацієнтів з великими аденомами гіпофіза лікування октреотидом може призвести до зменшення розмірів пухлини. При секретуючих пухлинах гастроентеропанкреатичної ендокринної системи у випадках недостатньої ефективності проведеної терапії (хірургічне втручання, емболізація печінкової артерії, хіміотерапія, в т.ч. стрептозотоцином та фторурацилом) призначення октреотиду може призводити до поліпшення течії. Так, при карциноїдних пухлинах застосування октреотиду може призводити до зменшення вираженості відчуття припливів крові до обличчя, діареї, що у багатьох випадках супроводжується зниженням концентрації серотоніну в плазмі та екскреції 5-гідроксиіндолоцтової кислоти нирками. При пухлинах, що характеризуються гіперпродукцією вазоактивного інтестинального пептиду (ВІПом), застосування октреотиду призводить у більшості пацієнтів до зменшення тяжкої секреторної діареї і, відповідно, поліпшення якості життя хворого.Одночасно відбувається зменшення супутніх порушень електролітного балансу, наприклад, гіпокаліємії, що дозволяє скасувати ентеральне та парентеральне введення рідини та електролітів. У деяких пацієнтів уповільнюється або зупиняється прогресування пухлини, відбувається зменшення її розмірів, а також розмірів метастазів до печінки. Клінічне покращення зазвичай супроводжується зменшенням концентрації вазоактивного інтестинального пептиду (ВІП) у плазмі або її нормалізацією. При глюкагономах застосування октреотиду призводить до зменшення мігруючої еритеми. Октреотид не впливає на вираженість гіперглікемії при цукровому діабеті, при цьому потреба в інсуліні або пероральних гіпоглікемічних препаратах зазвичай залишається незмінною. Препарат викликає зменшення діареї,що супроводжується збільшенням маси тіла. Хоча зниження концентрації глюкагону в плазмі під впливом октреотиду носить транзиторний характер, клінічне поліпшення залишається стабільним протягом усього періоду застосування препарату. У пацієнтів з гастриномами/синдромом Золлінгера-Еллісона при застосуванні октреотиду у вигляді монотерапії або в комбінації з інгібіторами протонової помпи або блокаторами Н2-гістамінових рецепторів можливе зниження гіперсекреції соляної кислоти в шлунку, зниження концентрації гастрину в плазмі крові. . У пацієнтів з інсуліномами октреотид зменшує рівень імунореактивного інсуліну в крові (цей ефект може бути короткочасним – близько 2 годин).У пацієнтів з операбельними пухлинами октреотид може забезпечити відновлення та підтримання нормоглікемії у передопераційному періоді. У пацієнтів з неоперабельними доброякісними та злоякісними пухлинами контроль глікемії може покращуватись і без одночасного тривалого зниження концентрації інсуліну в крові. У пацієнтів з пухлинами, що рідко зустрічаються, гіперпродукують рилізинг-фактор гормону росту (соматолібериномами), октреотид зменшує вираженість симптомів акромегалії. Це пов'язано з придушенням секреції рилізинг-фактору гормону росту та самого гормону росту. Надалі може зменшитись гіпертрофія гіпофіза. При рефрактерній діареї у пацієнтів із синдромом набутого імунодефіциту (СНІД) застосування октреотиду призводить до повної або часткової нормалізації випорожнень приблизно у 1/3 пацієнтів, які страждають на діарею, не контрольовану адекватною терапією протимікробними та/або протидіарейними засобами. У пацієнтів, яким планується проведення операції на підшлунковій залозі, застосування октреотиду під час операції та після неї знижує частоту типових післяопераційних ускладнень (наприклад, панкреатичних нориць, абсцесів, сепсису, післяопераційного гострого панкреатиту). При кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу і шлунка у хворих на цироз печінки застосування октреотиду в комбінації зі специфічним лікуванням (наприклад, склерозувальною терапією) призводить до більш ефективної зупинки кровотечі і ранньої повторної кровотечі, зменшення обсягу трансфузій і поліпшення 5-. Вважається, що механізм дії октреотиду пов'язаний із зменшенням органного кровотоку за допомогою пригнічення таких вазоактивних гормонів як ВІП та глюкагон.ФармакокінетикаВсмоктування Після підшкірного введення октреотид швидко і повністю всмоктується. Cmax ; октреотиду в плазмі крові досягається в межах 30 хв. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить 65%. Зв'язування октреотиду із форменими елементами крові вкрай незначне. Vd; становить 0.27 л/кг. Виведення Т1/2 ;після підшкірного введення октреотиду становить 100 хв. Після внутрішньовенного введення виведення октреотиду здійснюється в 2 фази, з Т1/2; 10 і 90 хв, відповідно. Більшість октреотиду виводиться через кишечник, близько 32% - у незміненому вигляді нирками. Загальний кліренс становить 160 мл/хв. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів похилого віку знижується кліренс октреотиду, а Т1/2 збільшується. При хронічній нирковій недостатності тяжкого ступеня кліренс зменшується вдвічі.Клінічна фармакологіяАналог соматостатину.Показання до застосуванняАкромегалія (за відсутності достатнього ефекту від хірургічного лікування, променевої терапії (у проміжках між курсами променевої терапії до повного настання її ефекту), лікування агоністами допамінових рецепторів; у неоперабельних пацієнтів, а також у пацієнтів, які відмовилися від хірургічного лікування); купірування симптомів пухлин, що секретують, гастроентеро-панкреатичної ендокринної системи (карциноїдні пухлини з наявністю карциноїдного синдрому, ВІПома, глюкагонома, гастринома/синдром Золлінгера-Еллісона), інсулінома, соматоліберинома; рефрактерна діарея у хворих на СНІД; профілактика ускладнень після операцій на підшлунковій залозі; зупинка кровотечі та профілактика рецидивів кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу та шлунка при цирозі печінки (у комбінації з ендоскопічною склерозуючою терапією).Протипоказання до застосуванняДитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до октреотиду або до інших компонентів препарату. З обережністю; слід застосовувати препарат при холелітіазі, цукровому діабеті, вагітності та в період лактації.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період лактації можливе лише за абсолютними показаннями. Досвід застосування октреотиду у вагітних жінок обмежений. Октретекс® слід застосовувати при вагітності тільки у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється препарат із грудним молоком, тому за необхідності застосування препарату в період лактації слід відмовитися від грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказаний до застосування в дитячому та підлітковому віці до 18 років (досвід застосування октреотиду у ;дітей ;обмежений).Побічна діяЧастота побічних ефектів, зазначених при застосуванні октреотиду, наведена відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто – 1/10 призначень (>10%), часто – 1/100 призначень (>1% та <10%), нечасто – 1/1000 призначень (>0.1% та <1%), рідко – 1/10 000 призначень (>0.01% та <0.1%), дуже рідко – 1/10 000 призначень (<0.01%), включаючи окремі повідомлення . З боку травної системи: дуже часто - діарея, біль у животі, нудота, запори, здуття живота, холелітіаз; часто - диспепсія, блювота, почуття тяжкості в животі, м'яка консистенція стільця, зміна кольору випорожнення, анорексія, холецистит, порушення колоїдної стабільності жовчі (утворення мікрокристалів холестерину), гіпербілірубінемія, підвищення активності печінкових трансаміназ, стеій. Хоча виділення жиру з фекаліями може зростати, на сьогоднішній день немає доказів того, що тривале лікування октреотидом може призводити до розвитку дефіциту харчування внаслідок порушень всмоктування (мальабсорбції). Рідко – симптоми, що нагадують гостру кишкову непрохідність: прогресуюче здуття живота, виражений біль в епігастральній ділянці, напруження черевної стінки,зниження толерантності до глюкози (обумовлено пригніченням секреції інсуліну), стійка гіперглікемія, гіпоглікемія, гострий панкреатит (у перші години чи дні лікування препаратом). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: в окремих випадках - гострий гепатит без холестазу, гіпербілірубінемія, підвищення активності печінкових трансаміназ (після відміни октреотиду активність печінкових трансаміназ у сироватці крові нормалізується), ЛФ, ГГТ. При тривалому застосуванні можливе утворення каменів у жовчному міхурі, розвиток реактивного панкреатиту. Частоту побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту можна зменшити, збільшуючи проміжки часу між їдою та введенням октреотиду. З боку нервової системи: дуже часто - головний біль; часто – запаморочення. З боку ендокринної системи: дуже часто - гіперглікемія; часто - гіпотиреоз/порушення функції щитовидної залози (зниження концентрації ТТГ, загального та вільного Т4); гіпоглікемія, порушення толерантності до глюкози. З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках - брадикардія. Місцеві реакції: дуже часто - біль, відчуття сверблячки або печіння, почервоніння і припухлість у місці підшкірного введення (зазвичай проходять протягом 15 хв). Вираженість місцевих реакцій можна зменшити, якщо використовувати розчин кімнатної температури, або якщо вводити менший обсяг концентрованого розчину. Інші: рідко – шкірні алергічні реакції, в окремих випадках – анафілактичні реакції, транзиторна алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиЗменшує всмоктування циклоспорину, уповільнює всмоктування циметидину. Необхідна корекція режиму дозування одночасно застосовуваних діуретиків, бета-адреноблокаторів, блокаторів повільних кальцієвих каналів, пероральних гіпоглікемічних препаратів, глюкагону. Поєднане застосування октреотиду та бромокриптину збільшує біодоступність бромокриптину. Знижує метаболізм речовин, що проходить за участю ферментів системи цитохрому Р450 (може бути обумовлено пригніченням гормону росту). Оскільки не можна виключити подібні ефекти октреотиду, слід бути обережним при призначенні препаратів, що метаболізуються системою цитохрому Р450 і мають вузький діапазон терапевтичних концентрацій (наприклад, хінідин, терфенадин).Спосіб застосування та дозиП/к, внутрішньовенно краплинно. При ;акромегалії ;- п/к, в початковій дозі 0.05-0.1 мг з інтервалами 8 або 12 год. 1 в межах нормальних значень), аналізі клінічних симптомів та переносимості препарату. Більшість пацієнтів оптимальна добова доза становить 0.2-0.3 мг. Не слід перевищувати максимальну дозу, що становить 1,5 мг на добу. У пацієнтів, які отримують октреотид у стабільній дозі, визначення концентрації гормону росту слід проводити кожні 6 місяців. Якщо після 3 місяців лікування октреотидом не відзначається достатнього зниження концентрації гормону росту та покращення клінічної картини захворювання, терапію слід припинити. При пухлинах гастроентереропанкреатичної ендокринної системи; - п/к, в початковій дозі 0.05 мг 1-2 рази на добу. Надалі, залежно від досягнутого клінічного ефекту, впливу на концентрацію гормонів, що продукуються пухлиною (у разі карциноїдних пухлин - впливу на виділення 5-гідроксиіндолоцтової кислоти нирками) та переносимості, дозу препарату можна поступово збільшити до 0.1-0.2 мг 3 рази на добу. У виняткових випадках можуть бути потрібні більш високі дози. Підтримуючі дози препарату слід підбирати індивідуально. При карциноїдних пухлинах у випадку, якщо терапія октреотидом у максимально переносимій дозі протягом 1 тижня не була ефективною, лікування продовжувати не слід. При ;рефрактерної діареї у хворих на СНІД ;- п/к, у початковій дозі по 0.1 мг 3 рази/добу. Якщо після 1 тижня лікування діарея не вщухає, дозу збільшують індивідуально (за умови нормальної переносимості) до 0.25 мг 3 рази на добу. Якщо протягом тижня лікування октреотидом (у дозі 0,25 мг 3 рази на добу) поліпшення не настає, терапію слід припинити. Для профілактики ускладнень після операцій на підшлунковій залозі; п/к, першу дозу 0.1 мг вводять за 1 год до лапаротомії, після операції - по 0.1 мг 3 рази на добу протягом 7 наступних днів. При кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу і шлунка; - внутрішньовенно краплинно зі швидкістю 0.025 мг / год протягом 5 днів. В даний час немає даних, які б свідчили про те, що у пацієнтів похилого віку знижена переносимість октреотиду і для них потрібна зміна режиму дозування. Рекомендується корекція підтримуючої дози у пацієнтів з порушенням функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції нирок корекція режиму дозування октреотиду не потрібна. Досвід застосування октреотиду у ;дітей ;обмежений. Правила використання препарату П/до введення Пацієнти, які самостійно проводять підшкірне введення октреотиду, повинні отримати докладні інструкції від лікаря або медсестри. Перед введенням слід підігріти розчин до кімнатної температури (це сприяє зменшенню неприємних відчуттів у місці введення). Не слід вводити препарат в те саме місце з короткими проміжками часу. Ампули слід відкривати безпосередньо перед застосуванням препарату; невикористану кількість розчину слід викинути. В/в краплинне введення При необхідності внутрішньовенного краплинного введення октреотиду, вміст однієї ампули, що містить 0.1 мг активної речовини, слід розвести в 60 мл 0.9% розчину натрію хлориду. Октреотид при температурі нижче 25°С протягом 24 годин зберігає фізичну та хімічну стабільність у стерильному 0.9% розчині натрію хлориду або 5% розчині декстрози у воді. Тим не менш, оскільки октреотид може впливати на обмін глюкози, переважно використовувати 0.9% розчин хлориду натрію. Перед внутрішньовенним введенням ампулу слід уважно оглянути на предмет зміни кольору розчину та наявності сторонніх частинок. Щоб уникнути мікробного забруднення, розведені розчини слід використовувати відразу після приготування. Якщо розчин не буде використаний відразу, слід зберігати при температурі 2-8°С. Перед введенням розчин підігріти до кімнатної температури. Загальний час між розведенням, зберіганням у холодильнику та закінченням введення розчину не повинен перевищувати 24 год.ПередозуванняСимптоми: короткочасне зменшення ЧСС, припливи крові до обличчя, спастичні болі в животі, діарея, нудота, відчуття порожнечі у шлунку. Лікування: проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри пухлинах гіпофіза необхідно ретельне спостереження пацієнтами, які отримують октреотид, т.к. можливе збільшення розмірів пухлин з розвитком звуження полів зору. У таких випадках слід розглянути доцільність застосування інших методів лікування. При лікуванні гастроентеропанкреатичних ендокринних пухлин у поодиноких випадках може настати раптовий рецидив симптомів. Частоту виникнення побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту можна зменшити, збільшуючи проміжки часу між їдою та введенням октреотиду або проводячи ін'єкції перед сном. У пацієнтів з інсуліномами на фоні лікування може спостерігатися збільшення виразності та тривалості гіпоглікемії. Коливання концентрації глюкози в крові можна зменшити частішим введенням препарату в менших дозах. У період лікування необхідний систематичний контроль концентрації глюкози в крові, особливо у пацієнтів із кровотечами з варикозно-розширених вен стравоходу при цирозі печінки. У хворих на цукровий діабет 1 типу октреотид може знижувати потребу в інсуліні. У пацієнтів без цукрового діабету та з цукровим діабетом 2 типу при частково збереженій секреції інсуліну введення октреотиду може призводити до постпрандіальної гіперглікемії. Оскільки після кровотеч із варикозно-розширених вен стравоходу та шлунка підвищений ризик розвитку цукрового діабету 1 типу, а у пацієнтів із цукровим діабетом також можливі зміни потреби в інсуліні, у цих випадках необхідний систематичний контроль концентрації глюкози в крові. Рекомендації щодо ведення пацієнтів під час лікування препаратом Октретекс®; щодо холелітіазу До призначення октреотиду пацієнтам слід провести попереднє УЗД жовчного міхура. Під час лікування препаратом Октретекс® слід проводити повторні УЗД жовчного міхура, переважно, з інтервалами 6-12 міс. Якщо каміння жовчного міхура виявлено ще до початку лікування, необхідно оцінити потенційні переваги терапії октреотидом у порівнянні з можливим ризиком, пов'язаним із їх наявністю. Даних про якийсь негативний вплив октреотиду протягом або прогноз вже наявної жовчнокам'яної хвороби немає. Ведення пацієнтів з холелітіазом, що виник у процесі лікування препаратом Октретекс® При безсимптомному холелітіазі застосування октреотиду можна припинити або продовжити відповідно до оцінки співвідношення користь/ризик. У жодному разі немає необхідності робити щось, крім продовження спостереження, за необхідності зробивши його більш частим. При холелітіазі з клінічною симптоматикою застосування октреотиду можна припинити або продовжити відповідно до оцінки співвідношення користь/ризик. У будь-якому випадку пацієнта слід лікувати так само, як і в інших випадках жовчнокам'яної хвороби з клінічними проявами. Медикаментозне лікування включає застосування комбінацій препаратів жовчних кислот (наприклад, хенодезоксихолева кислота в дозі 7.5 мг/кг/сут у поєднанні з урсодезоксихолевой кислотою у тій же дозі) під ультразвуковим контролем - до повного зникнення каміння. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі побічні ефекти октреотиду можуть негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, у зв'язку з чим при появі цих симптомів рекомендується бути обережним.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для підшкірного введення - 1 мл/1 картридж: Активні речовини: соматропін -6.7 мг/10 мг (30 МО); Допоміжні речовини: натрію гідрофосфату гептагідрат - 1.7 мг, натрію дигідрофосфату дигідрат - 1.35 мг, полоксамер - 3 мг, фенол (консервант) - 4.5 мг, гліцин - 27.75 мг, фосфорна кислота - qs до н2. до рН6.2±0.2, вода для д/і - до 1.5 мл. 1.5 мл - картриджі (1) - упаковки контурні пластикові (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиРозчин для підшкірного введення прозорий або слабо опалесцентний, безбарвний.Фармакотерапевтична групаРекомбінантний соматотропний гормон.ФармакокінетикаВсмоктування Після підшкірного введення біодоступність соматропіну становить приблизно 80% як у здорових осіб, так і у хворих з дефіцитом гормону росту. При підшкірному введенні препарату Омнітроп у дозі 5 мг здоровим добровольцям, Смах соматропіну в плазмі та Тmах становили, відповідно, 72±28 мкг/л та 4±2 год. Виведення Середній T1/2 соматропіну після внутрішньовенного введення дорослим пацієнтам з дефіцитом гормону росту становить близько 0.4 год. Проте після підшкірного введення Т1/2 препарату досягає 3 год. Окремі групи пацієнтів Абсолютна біодоступність соматропіну після підшкірного введення не відрізняється у чоловіків та жінок. Немає даних про вплив на фармакокінетичні параметри соматропіну віку, раси, порушення печінки, нирок або серця.ФармакодинамікаСоматропін надає виражений вплив на метаболізм жирів, білків та вуглеводів. У дітей з дефіцитом гормону росту соматропін стимулює ріст кісток скелета у довжину, впливаючи на пластинки епіфіза трубчастих кісток. І у дорослих, і у дітей соматропін сприяє нормалізації структури тіла за допомогою збільшення м'язової маси та зниження жирової маси тіла. Особливо чутлива до дії соматропіну вісцеральна жирова тканина. Крім посилення ліполізу, соматропін знижує надходження тригліцеридів у жирові відкладення організму. Під дією соматропіну підвищується концентрація інсуліноподібного фактора росту I (ІРФ-I) і білка, що його зв'язує (ІРФ-СБ3, інсуліноподібного фактора росту зв'язуючий білок). Обмін жирів Соматропін активує рецептори ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНГ) у печінці та змінює профіль ліпідів та ліпопротеїдів у крові. Загалом, призначення соматропіну хворим на дефіцит гормону росту призводить до зниження в крові ЛПНГ та аполіпопротеїду В. Також спостерігається зниження концентрації холестерину. Обмін вуглеводів Соматропін підвищує вивільнення інсуліну, але концентрація глюкози натще зазвичай не змінюється. У дітей з гіпопітуїтаризмом можливий розвиток гіпоглікемії натще. Цей стан оборотний при введенні соматропіну. Водно-мінеральний обмін Дефіцит гормону росту асоціюється зі зменшенням обсягу плазми та позаклітинної рідини. Призначення соматропіну призводить до швидкого збільшення обох параметрів. Соматропін сприяє затримці натрію, калію та фосфору. Метаболізм кісткової тканини Соматропін стимулює кістковий метаболізм. Тривале лікування соматропіном дітей з дефіцитом гормону росту та остеопорозом призводить до нормалізації мінерального складу та щільності кісток. Фізична активність Тривала замісна терапія соматропіном призводить до збільшення м'язової сили та фізичної витривалості. Підвищується також серцевий викид, хоча механізм цієї дії остаточно не зрозумілий. Зниження периферичного судинного опору, можливо, частково пояснює цю дію соматропіну.Показання до застосуванняДіти при затримці зростання: внаслідок недостатньої секреції гормону росту; при синдромі Шерешевського-Тернер; при синдромі Прадера-Віллі (СПВ); при хронічній нирковій недостатності (ХНН) при зниженні функції нирок на понад 50%; у дітей, народжених із низькими для даного гестаційного віку показниками зростання. У дорослих як замісна терапія при підтвердженому вираженому вродженому або набутому дефіциті гормону росту.Протипоказання до застосуваннязлоякісні новоутворення; ургентні стани (в т.ч. стан після операцій на серці, черевної порожнини, гостра дихальна недостатність); стимуляція зростання у пацієнтів із закритими епіфізарними зонами зростання; вагітність; період годування груддю (на час лікування необхідно відмовитися від грудного вигодовування); період новонародженості (в т.ч. недоношені діти) у зв'язку з наявністю у складі бензилового спирту; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю: цукровий діабет, черепно-мозкова гіпертензія, супутня терапія кортикостероїдів, гіпотиреоз (у т.ч. при проведенні замісної терапії гормонами щитовидної залози).Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та лактації (на час лікування необхідно відмовитися від грудного вигодовування). Застосовується у дітей за показаннями. Протипоказаний у період новонародженості (в.т. числі недоношених дітей) у зв'язку з наявністю у складі бензилового спирту.Побічна діяНижче представлені зведені дані про небажані реакції, зазначені у відповідності до системно-органної класифікації (MedDRA) та класифікації ВООЗ за частотою народження: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Особливістю пацієнтів із недостатністю гормону росту є дефіцит обсягу позаклітинної рідини. При призначенні соматропіну цей дефіцит швидко усувається. У дорослих пацієнтів часто спостерігаються побічні реакції, пов'язані із затримкою рідини, такі як периферичні набряки, ригідність кінцівок, артралгія, міалгія та парестезія. Як правило, вираженість даних реакцій варіює від помірного до середнього ступеня, вони розвиваються в перші місяці лікування та проходять спонтанно або при зниженні дози. Імовірність цих реакцій залежить від дози препарату, віку пацієнта і, ймовірно, необоротно пов'язане з віком у разі недостатності гормону росту. Діти ці побічні ефекти невідомі. Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення: дуже рідко – лейкоз. У дітей у дуже рідкісних випадках відзначалися випадки лейкозу з недостатністю гормону росту при лікуванні соматотропіном, однак було виявлено, що ця частота схожа на таку у дітей з нормальною концентрацією гормону росту. З боку імунної системи: часто – формування антитіл до соматропіну. При призначенні соматропіну приблизно у 1% пацієнтів виробляють антитіла до нього. Зв'язувальна здатність цих антитіл мала і клінічних проявів такого вироблення антитіл не відзначалося. З боку ендокринної системи: рідко – цукровий діабет 2 типу. З боку нервової системи: часто – парестезія (у дорослих); нечасто – синдром зап'ясткового каналу (у дорослих), парестезія (у дітей); рідко – доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – ригідність кінцівок, артралгія, міалгія (у дорослих); нечасто – ригідність кінцівок, артралгія, міалгія (у дітей). Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – периферичний набряк (у дорослих); транзиторні шкірні реакції у місці введення (у дітей); нечасто – периферичний набряк (у дітей).Взаємодія з лікарськими засобамиРезультати дослідження лікарської взаємодії у дорослих пацієнтів з недостатністю гормону росту припускають, що призначення соматропіну збільшує кліренс лікарських засобів, що метаболізуються мікросомальними ізоферментами цитохрому Р450 в печінці, особливо тих, що метаболізуються ізоферментом 3А4 – статевих гормонів, глюкокортику призводити до зниження їх концентрації у плазмі. Клінічна значимість цього впливу поки що не визначена. ГКС пригнічують стимулюючу дію соматропіну на процеси зростання. На ефективність препарату (стосовно кінцевого зростання) також може впливати супутня терапія іншими гормонами, наприклад, гонадотропіном, анаболическими стероїдами, естрогенами та гормонами щитовидної залози.Спосіб застосування та дозиСоматропін вводять підшкірно, повільно, 1 раз на добу, зазвичай на ніч. Слід змінювати місця ін'єкцій для профілактики розвитку ліпоатрофії. Дози підбирають індивідуально з урахуванням виразності дефіциту гормону росту, маси чи площі поверхні тіла, ефективності у процесі терапії. Діти При недостатній секреції гормону росту рекомендується доза 0.025-0.035 мг/кг/добу або 0.7-1 мг/м2 / добу. Лікування починають якомога більш ранньому віці і продовжують до статевого дозрівання та/або до закриття зон росту кісток. Можливе припинення лікування при досягненні бажаного результату. При синдромі Шерешевського-Тернера рекомендується доза 0.045-0.05 мг/кг/добу або 1.4 мг/м2 / добу. При синдромі Прадера-Віллі для збільшення росту та поліпшення композиції тіла у дітей рекомендована доза становить 0.035 мг/кг/добу або 1 мг/м2 / добу. Денна доза препарату має перевищувати 2.7 мг. Лікування не повинно призначатися дітям, які мають збільшення у зростанні менше 1 см на рік і практично закритими епіфізарними зонами зростання кісток. При ХНН у дітей, що супроводжується затримкою росту, рекомендується доза 0.045-0.05 мг/кг/добу. При недостатній динаміці росту можуть знадобитися вищі дози препарату. Перегляд оптимальної дози можливий через 6 місяців. При порушенні зростання у дітей, народжених з низькими для даного гестаційного віку показниками зростання, рекомендується доза 0.035 мг/кг/добу або 1 мг/м2 / добу до моменту досягнення бажаного зростання. Лікування має бути припинено, якщо після першого року терапії препаратом збільшення росту не перевищує 1 см. Терапія також повинна бути припинена, якщо збільшення в зростанні не перевищує 2 см на рік і на підставі стану епіфізарних зон зростання, при необхідності, підтверджено, що кістковий вік >14 років (для дівчат) або >16 років (для хлопчиків). Таблиця 1. Дози препарату, що рекомендуються для дітей. Показання мг/кг маси тіла/добу мг/м 2 поверхні тіла/добу Дефіцит гормону росту 0.025-0.035 0.7-1 Синдром Прадера-Віллі 0.035 1 Синдром Шерешевського-Тернера 0.045-0.05 1.4 ХНН 0.045-0.05 1.4 Діти з низьким зростанням при народженні 0.035 1 Дорослі У дорослих з вираженим дефіцитом гормону росту замісну терапію рекомендується починати з низьких доз - 0.15-0.3 мг на добу з подальшим її поступовим збільшенням залежно від концентрації ІРФ-І у сироватці крові. Цей показник повинен знаходитись у межах 2 відхилень від середнього для даного віку. У пацієнтів з нормальною вихідною концентрацією ІРФ-I доза препарату повинна підбиратися таким чином, щоб значення ІРФ-I знаходилися на верхній межі норми, не виходячи за межі 2 стандартних відхилень від середнього. Підтримуюча доза підбирається індивідуально, але не перевищує, як правило, 1 мг на добу, що відповідає 3 МО на добу. Літнім пацієнтам рекомендуються нижчі дози.ПередозуванняВипадки передозування невідомі. Симптоми: гостре передозування може спричинити спочатку гіпоглікемію, а потім гіперглікемію. При тривалому передозуванні можуть спостерігатися ознаки та симптоми, характерні для надлишку людського гормону росту (розвиток акромегалії та/або гігантизму, а також розвиток гіпотиреозу, зниження концентрації кортизолу у сироватці крові). Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСоматропін може спричинити стан інсулінорезистентності, а в деяких пацієнтів – гіперглікемію, тому попередньо слід виявити наявність непереносимості глюкози. У поодиноких випадках при призначенні соматропіну може розвинутись цукровий діабет 2 типу, однак у переважній більшості цих випадків у пацієнтів були фактори ризику, такі як ожиріння (включаючи ожиріння при СПВ), сімейний анамнез, прийом кортикостероїдів або порушення толерантності до глюкози, що було раніше. У пацієнтів з цукровим діабетом, що вже є, при призначенні соматропіну може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних препаратів. При лікуванні соматропіном було виявлено посилене перетворення тироксину (Т4) на трийодтиронін (Т3), що може спричинити зниження концентрації T4 та підвищення концентрації Т3 у плазмі. У здорових добровольців, як правило, концентрації тиреоїдних гормонів у крові залишалися в межах норми. Вплив соматропіну на концентрацію тиреоїдних гормонів може мати клінічну значущість у пацієнтів із центральним субклінічним гіпотиреозом, у яких потенційно може розвинутись гіпотиреоз. З іншого боку, у пацієнтів, які отримують тироксин як замісну гормональну терапію, може розвинутись гіпертиреоз. Виходячи з цього, рекомендується контролювати функцію щитовидної залози після початку терапії соматропіном, а також при кожній зміні його дози. Зазначалося, що соматропін знижує концентрацію кортизолу в плазмі, можливо шляхом впливу на білки-переносники або збільшення печінкового кліренсу. Клінічна значущість даних спостережень може бути обмежена, проте замісна глюкокортикостероїдна терапія перед призначенням Омнітропа повинна бути оптимізована. При недостатності гормону росту, що виникла після протипухлинної терапії, слід звернути увагу на можливі ознаки рецидивування злоякісного новоутворення. У пацієнтів із ендокринними порушеннями, у т.ч. дефіцитом гормону росту, зміщення епіфізів стегнової кістки може спостерігатися частіше, ніж у загальній популяції. Виявлення кульгавості на фоні терапії соматропіном потребує клінічного обстеження та ретельного спостереження. У разі появи тяжкого або рецидивуючого головного болю, порушень зору, нудоти та/або блювання, рекомендується проведення фундоскопії з метою діагностики можливого набряку диска зорового нерва. При підтвердженні діагнозу слід оцінити наявність доброякісної внутрішньочерепної гіпертензії та при необхідності відмінити прийом препарату. На сьогодні немає чітких вказівок щодо схеми застосування гормону росту у пацієнтів із коригованою внутрішньочерепною гіпертензією. Проте досвід клінічного застосування свідчить, що відновлення лікування соматропіном у багатьох випадках не призводить до рецидиву внутрішньочерепної гіпертензії. Якщо застосування гормону росту було відновлено, необхідно ретельне спостереження за можливою появою симптомів внутрішньочерепної гіпертензії. Досвід застосування у осіб віком від 60 років обмежений. У пацієнтів із СПВ лікування має бути обов'язково пов'язане з обмеженою за калорійністю дієтою. Відзначалися повідомлення про летальні випадки, пов'язані із застосуванням гормону росту у дітей із СПВ, що мають, як мінімум, один із наступних факторів ризику: ожиріння тяжкого ступеня, дихальну недостатність в анамнезі, нічне апное або неідентифіковану інфекцію дихальних шляхів. Пацієнти із СПВ за наявності одного або більше з перерахованих факторів можуть мати більший ризик. Пацієнти з СПВ повинні бути обстежені для виявлення обструкції верхніх дихальних шляхів, нічного апное та респіраторних інфекцій перед початком застосування соматропіну. При виявленні обструкції верхніх дихальних шляхів, її необхідно кваліфіковано усунути перед початком застосування соматропіну. Діагностику нічного апное проводять перед початком застосування препарату за допомогою затверджених методів, таких як полісомнографія або нічна оксиметрія, та при появі підозри на цей синдром слід проводити ретельне спостереження. Якщо під час лікування соматропіном спостерігаються ознаки обструкції верхніх дихальних шляхів (включаючи появу або посилення хропіння), лікування слід перервати та провести позапланове отоларингологічне обстеження. Усі пацієнти з СПВ повинні спостерігатися щодо нічного апное, і, за підозрою нього, їх стан має контролюватись. Крім того, у всіх пацієнтів із СПВ слід відслідковувати появу респіраторних інфекцій, діагностувати їх якомога раніше та проводити масивну протимікробну терапію. Усі пацієнти із СПВ повинні активно стежити за своєю масою тіла як перед застосуванням соматропіну, так і під час нього. Сколіоз - часто при СПВ, він може прогресувати у будь-якої дитини при швидкому зростанні організму. Тому під час лікування соматропіном необхідно стежити за можливими ознаками сколіозу. Незважаючи на це застосування гормону росту не збільшує ймовірність розвитку або вираженість сколіозу. Досвід тривалого застосування у дорослих та пацієнтів із СПВ обмежений. У дітей та підлітків з дефіцитом росту та малою вагою для гестаційного віку при народженні (МВГВ) перед початком терапії соматропіном слід оцінити інші причини недостатності росту та можливість використання інших методів лікування. У дітей та підлітків з МВГВ рекомендується вимірювати концентрацію інсуліну та глюкози крові натще перед початком терапії і далі щорічно. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету (сімейний анамнез цукрового діабету, ожиріння, тяжка інсулінорезистентність, акантокератодермія) слід провести тест на толерантність до глюкози. За явних симптомів цукрового діабету застосування гормону росту не допускається. У дітей та підлітків з МВГВ рекомендується вимірювати концентрацію ІРФ-I перед лікуванням та 2 рази на рік після його початку. Якщо при повторних вимірах концентрація ІРФ-I перевищує +2 стандартні відхилення щодо типових значень для даного віку та ступеня статевого розвитку, то для корекції дози соматропіну слід взяти до уваги співвідношення концентрацій ІРФ-I до ІРФ-СБ3. Досвід терапії у пацієнтів із МВГВ у період статевого дозрівання обмежений, тому розпочинати лікування у цей період не рекомендується. Досвід застосування у пацієнтів із синдромом Сільвера-Рассела також обмежений. При лікуванні дітей та підлітків з МВГВ слід мати на увазі, що при припиненні терапії до досягнення максимально можливого зростання, частина збільшення в зростанні може бути втрачена. При хронічній нирковій недостатності функціональна активність нирок перед початком терапії повинна становити менше 50% від нормальної. Для підтвердження порушення зростання необхідно відстежувати зростання динаміки протягом року, що передує терапії. У цей період призначають консервативне лікування (що включає контроль ацидозу, гіперпаратиреоз, а також статусу харчування), яке продовжують і з початком основної терапії. При трансплантації нирок лікування слід припинити. В даний час немає даних про величину збільшення росту при призначенні препарату Омнітроп пацієнтам з ХНН. Репаративні ефекти соматропіну у дорослих пацієнтів, які перебувають у критичному стані внаслідок ускладнень після операцій на відкритому серці та черевній порожнині, множинних випадкових травмах, а також гострої дихальної недостатності оцінювалися у двох плацебо-контрольованих дослідженнях. Смертність у пацієнтів, яким призначали 5.3 мг або 8 мг соматропіну на добу, виявилася вищою, ніж у групі плацебо (42% та 19%, відповідно). Відповідно до цих результатів, переліченим групам пацієнтів слід призначати соматропін. Оскільки безпека призначення гормону росту у пацієнтів, які перебувають у гострому критичному стані, невідома, передбачувана користь від призначення має бути співвіднесена з можливим ризиком таких пацієнтів. Необхідно змінювати місця підшкірних ін'єкцій у зв'язку з можливістю розвитку ліпоатрофії. Даний препарат містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) в 1 мл, що є дуже малою кількістю. Оскільки у складі Омнітропа присутній бензиловий спирт, його слід призначати недоношеним грудним дітям чи новонародженим, т.к. зазначений компонент може викликати токсичні та анафілактичні реакції у дітей віком до 3 років.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 шприц (0.5 мл): Активна речовина: ганірелікс (у формі ацетату) 250 мкг. допоміжні речовини: манітол - 23.5 мг, оцтова кислота крижана 99% - 0.1 мг, оцтова кислота крижана та/або натрію гідроксид - до pH 5.0, вода д/і - qs до 5.0 мл. 0.5 мл – шприци одноразові (5) – блістери (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для підшкірного введення; прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаАнтагоніст ГнРГ. Синтетичний декапептид, що має високу антагоністичну активність по відношенню до природного ГнРГ. Модулює функціональну активність осі гіпоталамус-гіпофіз-гонади шляхом конкурентного зв'язування з рецепторами ГнРГ у гіпофізі. Внаслідок цього відбувається глибоке, швидке та оборотне придушення секреції ендогенних гонадотропінів без початкової стимуляції їх вивільнення. Показано, що стимуляція суперовуляції із застосуванням ганіреліксу зазвичай супроводжується швидшим початковим зростанням фолікулів яєчників протягом перших днів стимуляції, порівняно з агоністами ГнРГ. Однак надалі, на заключних етапах лікування, когорта лідируючих фолікулів за кількістю в середньому лише трохи менше, хоча значення концентрації естрадіолу в сироватці крові дещо нижчі, порівняно з агоністами ГнРГ. Дані відмінності вимагають, щоб підбір дози ФСГ при застосуванні ганіреліксу грунтувався, в основному, на кількості та розмірі фолікулів, і меншою мірою – на рівні естрадіолу в крові.ФармакокінетикаГанірелікс швидко всмоктується після підшкірної ін'єкції, біодоступність - близько 91%. Метаболізується шляхом ферментативного гідролізу та близько 75% дози виводиться у вигляді метаболітів з калом. Виявляється у сечі у незміненому вигляді. T1/2 ганіреліксу становить близько 13 год.Клінічна фармакологіяАнтагоніст гонадотропін-рилізинг гормону.Показання до застосуванняПрофілактика передчасного пікового підвищення секреції ЛГ у жінок під час індукції овуляції (суперовуляції) у програмах лікування безпліддя з використанням допоміжних репродуктивних технологій.Протипоказання до застосуванняПомірні чи виражені порушення функції печінки; помірні чи виражені порушення функції нирок; вагітність; лактація (грудне вигодовування); підвищена чутливість до ганіреліксу; підвищена чутливість до ГнРГ або іншого аналогу ГнРГ.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та лактації.Побічна діяЧасто: головний біль, нудота. Можливо: болі в животі, синдром гіперстимуляції яєчників, ектопічна вагітність, мимовільний аборт. Рідко: запаморочення, слабкість, нездужання. Місцеві реакції: шкірна реакція (найчастіше гіперемія з набряком або без нього).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні ганіреліксу з іншими лікарськими засобами, в т.ч. із засобами, що стимулюють виділення гістаміну, не можна виключити ймовірність лікарської взаємодії.Спосіб застосування та дозиГанірелікс може бути застосований лише фахівцем, який має досвід у лікуванні безпліддя. Застосовують у комбінації із чХГ строго за спеціальною схемою, встановленою індивідуально. Вводять підшкірно, разова доза - 250 мкг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовувати у пацієнток із симптомами алергії. Не рекомендується застосування при виражених алергічних реакціях через відсутність клінічного досвіду його застосування у цієї категорії хворих. Синдром гіперстимуляції яєчників може бути під час або після проведення лікарської стимуляції яєчників (при застосуванні препаратів чХГ). У таких випадках проводиться симптоматичне лікування (ліжковий режим, внутрішньовенне вливання електролітних та колоїдних розчинів та гепарину). Безпека та ефективність застосування ганіреліксу у жінок з масою тіла менше 50 кг або більше 90 кг не встановлена. В ;експериментальних дослідженнях ;не виявлено тератогенних властивостей ганірелікса.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: лінестренол 5 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний 17,94 мг, альфа-токоферол 0,2 мг, гліцерол 1,794 мг, стеарат магнію 0,75 мг, тальк 4 мг, лактози моногідрат 70,3 мг. По 30 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ/Аl. По 1 блістер разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиБілі, круглі, плоскоциліндричні пігулки зі скошеними краями; з ризиком на одній стороні таблетки, з гравіюванням "ТТ" вище ризику і "4" нижче ризику, та гравіюванням "ORGANON" із зображенням п'ятикутної зірки на іншій стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаПохідні естрена (гестаген).ФармакокінетикаПісля перорального введення лінестренол швидко абсорбується і перетворюється в печінці на фармакологічно активний норетистерон. Максимальний рівень норетистерону в плазмі відзначається через 2-4 години після прийому препарату. Період напіввиведення з плазми норетистерону після прийому лінестренолу становить приблизно 8-11 годин. Лінестренол та його метаболіти переважно виводяться нирками, і щонайменше через кишечник.ФармакодинамікаОргаметрил® є препаратом для перорального застосування. Він містить синтетичний прогестаген лінестренол, який має фармакологічні характеристики подібні до натурального прогестерону. Оргаметрил® має виражений прогестагенний вплив на ендометрій. При безперервному прийомі препарату лінестренол має здатність пригнічувати овуляцію та менструацію. Оргаметрил® доцільно використовувати в тих випадках, коли потрібна виражена прогестагенна дія.Показання до застосуванняПоліменорея. Менорагія та метрорагія. Деякі випадки первинної чи вторинної аменореї чи олигоменореи. Ендометріоз. Деякі випадки карциноми ендометрію. Доброякісні захворювання молочних залоз. Для придушення овуляції (не з метою контрацепції), овуляторного болю та менструації; дисменорея. Для відстрочення нормальної менструації. Доповнення до естроген-замісної терапії в перименопаузі та постменопаузі з метою запобігання гіперплазії ендометрію.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату Оргаметріл® Вагітність чи підозрювана вагітність. Період годування груддю. Позаматкова вагітність (в анамнезі). Тяжкі захворювання печінки, такі як холестатична жовтяниця або гепатит (або наявність в анамнезі тяжкого захворювання печінки, якщо показники функції печінки не повернулися до норми), гепатома. Синдром Ротору. Синдром Дубіна-Джонсона. Синдром Жільбер. Кровотечі із піхви неясної етіології. Стани (в даний час або в анамнезі), які можуть посилитися прийомом статевих стероїдних гормонів (в т.ч. гестаційний герпес, гестаційна жовтяниця, отосклероз, хлоазма вагітних, сильне свербіння, порфірія). Тяжка депресія. Цукровий діабет. Уроджені порушення обміну холестерину. Порушення згортання крові. Тромбоз/тромбоемболія (тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт, цереброваскулярні порушення). З обережністю слід проводити регулярний огляд пацієнтів з будь-яким із наступних станів: хронічна серцева недостатність; артеріальна гіпертензія; тромбоемболія (в анамнезі); депресія (в анамнезі).Вагітність та лактаціяПрепарат Оргаметрил протипоказаний до застосування в період вагітності. Безпека застосування препарату Оргаметрил у період лактації до теперішнього часу не встановлена.Побічна діяУ літературі та при постреєстраційному спостереженні повідомлялося про наступні небажані реакції: Системно-органний клас Небажані явища Частота * Порушення з боку крові та лімфатичної системи Гіперкоагуляція Рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість Нечасто чи рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування Збільшення маси тіла Часто Затримка рідини, зокрема. периферичні набряки, зниження толерантності до глюкози, порушення показників ліпідів** Нечасто чи рідко Психіатричні розлади Підвищене лібідо, знижене лібідо Часто Підвищена нервова збудливість, депресія Нечасто чи рідко Порушення з боку нервової системи Головний біль, мігрень, запаморочення Нечасто чи рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор Часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Жовтяниця, порушення у показниках печінкових функціональних проб (підвищення активності печінкових ферментів) Нечасто чи рідко Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Підвищене потовиділення, хлоазму, свербіж, акне, себорея, висип, кропив'янка, гірсутизм Нечасто чи рідко Порушення з боку репродуктивної системи та грудей Метрорагія*** Часто Болючість молочних залоз Не часто Аменорея, вагінальні виділення, цервікальні виділення Нечасто чи рідко * Частота небажаних явищ вказана в термінах "часто" (>10%), "нечасто" (1-10%) та "рідко" ( ** Збільшення холестерину ліпопротеїнів низької щільності та зменшення холестерину ліпопротеїнів високої щільності. *** При тривалому прийомі препарату Оргаметрил часто зустрічається метрорагія (кров'янисті мажучі виділення або проривні кровотечі з піхви). Під час циклічного прийому препарату Оргаметрил також можлива поява метрорагії, але більш рідкісна. В основному частота появи метрорагії найбільша протягом перших двох місяців лікування. Надалі її частота прогресивно знижується. Тимчасове підвищення дози препарату дозволяє контролювати кровотечу здебільшого.Взаємодія з лікарськими засобамиХоча є недостатньо даних, можлива взаємодія препарату Оргаметріл з іншими лікарськими засобами. Наступні взаємодії, описані при застосуванні синтетичних прогестагенів або комбінованих пероральних контрацептивів, також стосуються препарату Оргаметрил®. Рифампіцин, похідні гідантоїну (зокрема фенітоїн), барбітурати (включаючи примідон), карбамазепін та аміноглутетимід, проносні засоби, активоване вугілля можуть знижувати ефективність препарату Оргаметріл®. І, навпаки, прийом препарату Оргаметрил® може підвищувати терапевтичні, фармакологічні або токсикологічні ефекти циклоспорину, теофіліну, тролеандоміцину та бета-адреноблокаторів. Оргаметрил може знижувати ефективність інсуліну. Макроліди можуть збільшувати ризик розвитку токсичного ураження печінки.Спосіб застосування та дозиТаблетки Оргаметрил слід приймати внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води або іншої рідини. Якщо прийом чергової таблетки затриманий, жінці слід прийняти таблетку, як тільки вона згадала, крім випадку, коли затримка в прийомі становить більше 24 годин. Поліменорея: по одній таблетці на день з 14 до 25 днів менструального циклу. Менорагія та метрорагія: по 2 таблетки на день протягом 10 днів. Зазвичай кровотеча припиняється протягом днів після початку прийому препарату. Курс лікування слід повторювати у трьох менструальних циклах, приймаючи по 1 таблетці щодня з 14 по 25 дні кожного менструального циклу. Якщо проведена терапія виявиться неефективною, необхідно провести додаткові діагностичні та лікувальні заходи. Деякі випадки первинної або вторинної аменореї або олігоменореї: лікування слід розпочати з призначення естрогенів, наприклад, по 0.02-0.05 мг етинілестрадіолу на день протягом 25 днів. На фоні прийому естрогенів Оргаметріл® призначається по одній таблетці на день з 14 по 25 день менструального циклу. Після закінчення прийому препаратів менструальноподібна кровотеча починається зазвичай через 3 дні. Лікування продовжується (другий цикл), починаючи з 5-го дня, рахуючи від початку кров'янистих виділень: естрогенний препарат призначається з 5 по 25 день менструального циклу, а препарат Оргаметріл® призначається з 14 по 25 день. Курс лікування має бути повторений, принаймні ще одному циклі. Ендометріоз: по 1-2 таблетки на день протягом принаймні 6 місяців у безперервному режимі. Деякі випадки карциноми ендометрію: по 6-10 таблеток на день протягом тривалих періодів. Доброякісні захворювання молочних залоз: по одній таблетці на день з 14 по 25 днів менструального циклу протягом принаймні 3-4 місяців. Для придушення овуляції, овуляторного болю та менструації: дисменорея: прийом препарату Оргаметрил® у дозі 1 таблетка на день повинен бути розпочато бажано з 1-го дня менструального циклу, але не пізніше п'ятого дня менструального циклу. Лікування може тривати багато місяців (без перерв). Якщо на фоні лікування з'являються вагінальні проривні кровотечі, доза препарату може бути підвищена до 2 або 3 таблеток на день на 3-5 днів. Для відстрочення нормальної менструації: прийом препарату по 1 таблетці на день має бути розпочато бажано за два тижні до очікуваної дати початку менструації. Якщо лікування розпочато менш ніж за тиждень до необхідної дати менструації, то дозу препарату слід збільшити до 2-3 таблеток на день. Проте, у разі відстрочка більш ніж 1 тиждень небажана. Імовірність появи проривних кров'янистих виділень з піхви підвищується за пізнього початку лікування. З цієї причини не рекомендується розпочинати лікування, якщо до приходу очікуваної менструації залишається менше 3 днів. Доповнення до естроген-замісної терапії в перименопаузі та постменопаузі з метою запобігання гіперплазії ендометрію: оргаметрил® приймається по 1/2 таблетки або по цілій таблетці щодня протягом 12-15 днів на місяць (наприклад, протягом перших двох тижнів кожного місяця) у цьому у разі естроген-замісна терапія може проводитися в безперервному режимі в найменшому ефективному дозуванні. * Перший день циклу є першим днем ​​менструальної кровотечі.ПередозуванняСимптоми передозування: нудота, блювання. Проводиться симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОргаметрил містить у своєму складі лактозу як допоміжну речовину. Тому цей препарат не повинні приймати пацієнти з рідкісними спадковими станами, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа або глюкозо-галактозна мальабсорбція. Лікування слід перервати, якщо результати тестів говорять про порушення печінкової функції. При прийомі препаратів, що містять естроген та/або прогестаген, особливо у жінок з наявністю в анамнезі хлоазми вагітних, іноді спостерігається хлоазма. Жінкам, що схильні до появи хлоазми, слід уникати впливу на шкіру сонячного світла або штучного ультрафіолетового випромінювання. Прийом статевих гормонів може проводити специфічні лабораторні тести. У багатьох пацієнтів під час лікування препаратом Оргаметрил® можливе підвищення рівня крові ліпопротеїнів низької щільності та зниження рівня ліпопротеїнів високої щільності. Можливі зміни у параметрах функції печінки, обміну вуглеводів, системі зсідання крові. Під час тривалого лікування показано проведення систематичних медичних обстежень; контроль показників ліпідного та вуглеводного обміну, концентрації білірубіну, трансаміназ, системи згортання. Частота та характер систематичних медичних обстежень залежать від обставин у кожному індивідуальному випадку та повинні визначатися відповідно до клінічного висновку, але не рідше 1 разу на 6 місяців. У зв'язку з впливом препарату Оргаметрил на рівень глобуліну, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), Оргаметрил може проявляти деяку андрогенну активність. Це може виявлятися у легких ознаках вірилізації (переважно акне чи себорея). Епідеміологічні дослідження виявили зв'язок застосування прогестагену у поєднанні з естрогенами з підвищенням частоти випадків венозної тромбоемболії (тромбоз глибоких вен та тромбоемболія легеневої артерії). Незважаючи на те, що клінічна значимість цих даних для лінестренолу без естрогенного компонента невідома, у разі тромбозу слід припинити прийом Оргаметрилу. Слід також розглянути необхідність припинення прийому препарату Оргаметріл у разі тривалої іммобілізації внаслідок хірургічного втручання або захворювання. Жінки з тромбоемболічними захворюваннями в анамнезі повинні бути поінформовані про можливість їх рецидивів. Необхідний постійний контроль за станом пацієнтів із розладами кровообігу (а також при наявності їх в анамнезі), оскільки при прийомі пероральних естроген/гестагенних контрацептивів, незначно збільшується ризик деяких серцево-судинних захворювань або цереброваскулярних станів. Під час прийому препарату Оргаметрил® рекомендується обмежити прийом жирів та вуглеводів (що особливо важливо для жінок з підвищеною масою тіла), при цукровому діабеті слід контролювати глікемічний профіль (може знадобитися збільшення дози інсуліну). При схильності до артеріальної гіпертензії необхідно контролювати артеріальний тиск (зменшити споживання рідини до 1,5-2 л/добу). У разі дисфункціональних маткових кровотеч у жінок репродуктивного віку рекомендується розпочинати терапію після лікувально-діагностичного вишкрібання матки. Неефективність терапії (рецидиви кровотеч та гіперпластичних процесів ендометрію) потребує уточнення причин кровотечі. При тривалій затримці менструації на фоні терапії Оргаметрилом повинна бути виключена позаматкова вагітність. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки у деяких пацієнтів з'являється запаморочення, слід бути обережним при керуванні автомобілем або іншою технікою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для приготування розчину для підшкірного введення - 1 заповнений шприц: активна речовина: хоріогонадотропін альфа - 250 мкг (6500 МО); допоміжні речовини: маннітол – 27,3 мг. Розчин для підшкірного введення 250 мкг/0,5 мл. 0,5 мл розчину, що містить 250 мкг (6500 МО) хоріогонадотропіну альфа. У безбарвному скляному шприці з голкою для ін'єкцій, закритою захисним ковпачком із гумовою прокладкою. Шприц упакований у пластиковий контейнер, поміщений у картонну пачку.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для підшкірного введення - порошок або пориста маса білого або майже білого кольору. Розчин для підшкірного введення – прозорий або злегка опалесцентний, безбарвний або світло-жовтого кольору.ХарактеристикаРекомбінантний хоріогонадотропін альфа має ту ж амінокислотну послідовність, що і людський хоріонічний гонадотропін, що міститься в сечі.Фармакотерапевтична групаГонадотропне, лютеїнізуюче.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл. Після внутрішньовенного введення ХГ альфа розподіляється у позаклітинну рідину з періодом напіврозподілу близько 4,5 год. Стаціонарний Vd та загальний кліренс становлять 6 л і 0,2 л/год відповідно. При підшкірному введенні ХГ альфа абсолютна біодоступність становить приблизно 40%, кінцевий T1/2 – близько 30 год. Виведення та метаболізм. Метаболізм та виведення ХГ альфа аналогічні ендогенному ХГ.ФармакодинамікаОвітрель містить хоріогонадотропін альфа (ХГ альфа), який виробляється за допомогою рекомбінантної ДНК технології. Він має ту ж амінокислотну послідовність, що й природний людський ХГ. ХГ пов'язує трансмембранні рецептори ЛГ на поверхні клітин теки та гранульози яєчника. Викликає ініціювання ооцитарного мейозу, розрив фолікулів (овуляцію), формування жовтого тіла, продукцію прогестерону та естрадіолу жовтим тілом.Показання до застосуванняу протоколі індукції множинного дозрівання фолікулів для допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ), у т.ч. для екстракорпорального запліднення (ЕКО), з метою індукції фінального дозрівання фолікулів та лютеїнізації після стимуляції препаратами гонадотропінів; при ановуляторному або олігоовуляторному безплідді для індукції овуляції та лютеїнізації наприкінці стимуляції росту фолікулів.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до активного компонента та до будь-якого з допоміжних компонентів, що входять до складу препарату; пухлини в галузі гіпоталамуса та гіпофіза; об'ємні новоутворення яєчника або кісти, не пов'язані з полікістозом яєчника; вагінальні кровотечі неясного генезу; злоякісні новоутворення яєчника, матки чи молочної залози; позаматкова вагітність протягом 3 попередніх місяців; тромбоемболія; первинна оваріальна недостатність; вроджені вади розвитку статевих органів, несумісні із вагітністю; фіброміома матки, несумісна із вагітністю; постменопауза. З обережністю слід призначати Овітрель пацієнткам із серйозними системними захворюваннями в тих випадках, коли вагітність може призвести до їх загострення.Вагітність та лактаціяУ період вагітності та грудного вигодовування препарат Овітрель не призначається. Дані про екскрецію ХГ альфа у грудне молоко відсутні.Побічна діяПри застосуванні лікарського препарату Овітрель ® можливий розвиток побічних ефектів, які в залежності від частоти появи розцінюються як дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 та <1/10), нечасті (≥1/1000 та <1 /100), рідкісні (≥1/10000 та <1/1000), дуже рідкісні (<1/10000, включаючи поодинокі повідомлення). Частота побічних ефектів у кожній групі вказана у порядку зменшення. Залежно від частоти народження побічні явища можуть бути розділені на групи: З боку імунної системи: дуже рідко – від легкої до тяжкої реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції та шок. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль. нечасто – депресія, дратівливість, збудження. З боку судинної системи: часто – тромбоемболія, зазвичай пов'язана з тяжкою формою синдрому гіперстимуляції яєчників (СГЯ). З боку системи травлення: часто – нудота, блювання, біль у животі, нечасто – діарея. З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко – легкі оборотні шкірні реакції у вигляді висипу. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто – СГЯ легкого або середнього ступеня тяжкості, нечасто – важка форма СГЯ, болючість молочних залоз. Загальні та місцеві реакції: часто – стомлюваність, реакції у місці ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиДані щодо взаємодії з іншими ЛЗ відсутні. Проте пацієнтці необхідно інформувати лікаря про всі ЛЗ (в т.ч. безрецептурні), які вона приймає в даний час або нещодавно приймала.Спосіб застосування та дозиП/к. Кожен флакон або шприц призначені лише для одноразового використання. При застосуванні в протоколі індукції множинного дозрівання фолікулів для допоміжних репродуктивних технологій (в т.ч. для ЕКЗ) з метою індукції фінального дозрівання фолікулів та лютеїнізації після стимуляції препаратами гонадотропінів Овітрель® у дозі 250 мкг в один 24-48 годин після останнього введення препарату ФСГ або ЛГ та досягнення оптимального рівня розвитку фолікула. При ановуляторній або олігоовуляторній безплідності для індукції овуляції та лютеїнізації в кінці стимуляції росту фолікулів Овітрель у дозі 250 мкг (вміст 1 флакона або 1 шприца) вводиться одноразово через 24–48 годин після останнього введення препарату ФСГ. Рекомендується статевий контакт у день введення препарату та наступного дня. Порядок самостійного введення препарату Потрібно вимити руки. Підготувати чисту поверхню та розкласти на ній: 2 тампони, змочені спиртом (до упаковки не прикладаються), 1 шприц із препаратом. Далі слід відразу провести ін'єкцію (в область живота або передню частину стегна). Для цього слід протерти обрану ділянку тампоном зі спиртом. Сильно стягнути шкіру пальцями і, направивши голку під кутом 45–90° у шкірну складку, зробити підшкірну ін'єкцію. Необхідно уникати потрапляння препарату до вени. Препарат вводять повільно, обережно натискаючи на поршень. Після отримання голки протерти круговими рухами місце ін'єкції тампоном зі спиртом. Відразу після ін'єкції слід помістити використаний шприц у контейнер для зберігання гострих предметів. Весь невикористаний обсяг слід знищити.ПередозуванняДані про передозування препарату відсутні. Симптоми: можливий розвиток СГЯ, що характеризується утворенням великих кіст яєчника з ризиком їх розриву (перфорації), розвитком асциту та розладів кровообігу. Лікування: при високому ризик розвитку СГЯ рекомендується скасувати введення людського ХГ. Пацієнткам протягом не менше 4 днів рекомендується утриматись від статевого контакту або використовувати бар'єрні методи контрацепції.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування необхідно встановити причини безпліддя у пацієнтки та її партнера та оцінити передбачувані фактори ризику при настанні вагітності. Слід враховувати наявність клінічно вираженого гіпотиреозу, наднирникової недостатності, гіперпролактинемії, а також пухлини гіпоталамо-гіпофізарної області в анамнезі та специфічні методи терапії. У процесі стимуляції яєчників пацієнтки наражаються на ризик розвитку СГЯ через одночасне дозрівання великої кількості фолікулів. СГЯ тяжкого ступеня може стати серйозним ускладненням стимуляції. З метою зниження ризику розвитку цього ускладнення в протоколі стимуляції зростання фолікулів рекомендується ретельне спостереження за реакцією у відповідь яєчників за допомогою УЗД та визначення рівня естрадіолу в крові перед початком курсу лікування та під час нього. Порівняно з природним заплідненням під час проведення стимуляції зростає ризик багатоплідної вагітності. Найчастіше народжуються двійні. При застосуванні методів допоміжної репродукції кількість немовлят, що народилися, відповідає числу ембріонів, перенесених в порожнину матки. Статистика викиднів після лікування ановуляторної безплідності (в т.ч. за допомогою ДРТ) перевищує показники в середньому по популяції, але можна порівняти з іншими видами безпліддя. Введення препарату Овітрел може впливати на імунологічну картину рівня людського ХГ у сироватці крові та сечі протягом 10 днів і призвести до появи хибнопозитивної реакції при проведенні тесту на вагітність. Під час проведення терапії препаратом Овітрель можлива незначна стимуляція функції щитовидної залози. Перед початком лікування необхідно встановити причини безпліддя у пацієнтки та її партнера та оцінити передбачувані фактори ризику при настанні вагітності. Особливо слід враховувати симптоми гіпотиреозу, адренокортикальної недостатності, гіперпролактинемії, наявність пухлин гіпофіза або гіпоталамуса, та застосовувані специфічні методи терапії. Синдром гіперстимуляції яєчників (СГЯ) У процесі стимуляції яєчників підвищується ризик виникнення СГЯ через одночасне дозрівання великої кількості фолікулів. СГЯ може стати серйозним ускладненням, що характеризується утворенням великих кіст яєчника з ризиком розриву, збільшенням ваги, задишкою, олігурією або наявністю асциту в клінічній картині циркуляторних порушень. СГЯ важкого ступеня у поодиноких випадках може супроводжуватися гемоперитонеумом, гострим легеневим дистрес-синдромом, перекрутом яєчника та тромбоемболією. З метою зниження ризику СГЯ у протоколі стимуляції зростання фолікулів рекомендується ретельне спостереження за реакцією у відповідь яєчників за допомогою УЗД та визначення рівня естрадіолу в крові перед початком курсу лікування та під час нього. При ановуляції ризик розвитку СГЯ підвищується при концентрації естрадіолу в плазмі >1500 пг/мл (5400 пмоль/л) та наявності більше 3 фолікулів діаметром 14 мм або більше. При ДРТ ризик розвитку СГЯ підвищується при концентрації естрадіолу >3000 пг/мл (11000 пмоль/л) або в наявності 18 або більше фолікулів діаметром 11 мм і більше. СГЯ, спричинений надмірною відповіддю яєчника, можна уникнути, якщо скасувати введення людського ХГ. Тому якщо рівень естрадіолу в сироватці крові >5500 пг/мл (20000 пмоль/л) та/або коли є 30 або більше фолікулів, слід утриматися від застосування людського ХГ. Пацієнткам рекомендують утриматися від коїтусу або використовувати бар'єрні методи контрацепції щонайменше 4 дні. Багатоплідна вагітність Порівняно з природним заплідненням під час проведення стимуляції зростає ризик багатоплідної вагітності. Найчастіше народжуються двійні. При застосуванні методів допоміжної репродукції кількість немовлят, що народилися, відповідає числу ембріонів, перенесених в порожнину матки. Використання рекомендованих доз препарату Овітрель®, схеми лікування та ретельний моніторинг у процесі терапії мінімізують ризик виникнення СГЯ та багатоплідної вагітності. Невиношування вагітності Статистика викиднів після лікування ановуляторної безплідності, у тому числі за допомогою ДРТ, перевищує показники в середньому по популяції, але можна порівняти з іншими видами безпліддя. Позаматкова вагітність У пацієнток із захворюваннями маткових труб в анамнезі підвищений ризик позаматкової вагітності незалежно від того, чи вагітність отримана звичайним шляхом або в процесі лікування безпліддя. Імовірність позаматкової вагітності після застосування допоміжних репродуктивних технологій вища, ніж у загальній популяції. Вроджені аномалії розвитку Частота вроджених аномалій після застосування програм ДРТ може бути дещо вищою, ніж при природній вагітності та пологах. Тим не менш, невідомо, чи пов'язано це з особливістю батьків (наприклад вік матері, якість сперми) і багатоплідною вагітністю або безпосередньо з процедурами ДРТ. Тромбоемболічні ускладнення У пацієнток з нещодавно перенесеними або поточними тромбоемболічними захворюваннями, а також при ймовірному ризику виникнення при наявності захворювання в анамнезі або у родичів, застосування гонадотропінів може збільшити цей ризик або ускладнити перебіг даних захворювань. Для пацієнток цієї групи користь від терапії має бути співвіднесена з можливим ризиком. Слід зазначити, що вагітність як така, як і СГЯ, несе підвищений ризик тромбоемболических порушень, як-от емболія легких, ішемічний інсульт чи інфаркт міокарда. Вплив на лабораторні показники Введення препарату Овітрель може впливати на імунологічну картину рівня чХГ у сироватці крові та в сечі протягом 10 днів і призвести до появи хибнопозитивної реакції при проведенні тесту на вагітність. Інша інформація Під час проведення терапії препаратом Овітрель можлива незначна стимуляція функції щитовидної залози. Якщо прояви побічних реакцій посилюються або розвиваються побічні ефекти, не згадані в інструкції, необхідно повідомити про це лікаря. Протягом терміну придатності препарат може зберігатися поза холодильником за температури не вище 25 °C 30 днів. Якщо через 30 днів такого зберігання препарат не був використаний, він повинен бути знищений. Вплив управління транспортними засобами. Практично не впливає на керування транспортним засобом або будь-яким іншим механізмом.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для приготування розчину для підшкірного введення - 1 фл. активна речовина: фолітропін альфа – 150 МО (11 мкг); лутропін альфа – 75 МО (3 мкг); допоміжні речовини: сахароза – 30 мг, натрію гідрофосфату дигідрат – 1,11 мг, натрію дигідрофосфату моногідрат – 0,45 мг, метіонін – 0,1 мг, полісорбат 20 – 0,05 мг, фосфорна кислота концентрована – до рН 6,5 -7,5, гідроксид натрію - до рН 6,5-7,5. 1 фл. з розчинником містить: вода для ін'єкцій – 1 мл; відновлений розчин містить 150 МО фолітропіну альфа і 75 МО лутропіну альфа в 1 мл. Ліофілізат для приготування розчину для підшкірного введення 150 МО р-чФСГ + 75 МО р-чЛГ. По 150 МО фолітропіну альфа і 75 МО лутропіну альфа у флаконах безбарвного прозорого скла тип I (Євр.Ф.) місткістю 3 мл, закупорені пробкою з бромбутилкаучуку, ущільненою зверху алюмінієвим ковпачком з відриваючись «F» По 1 мл розчинника (вода для ін'єкцій) у флаконах безбарвного прозорого скла тип I (Євр.Ф.) місткістю 3 мл, закупорені гумовою пробкою з тефлоновим покриттям, ущільненою зверху алюмінієвим ковпачком з відривається пластмасовою кришечкою типу «F. По 1 флакону з ліофілізатом і 1 флакону з розчинником (комплект) у пластиковому контейнері, закритому термозбіжною полімерною плівкою. По 1, 3 або 10 (2 × 5) комплектів поміщені в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиЛіофілізат: білий або майже білий ліофілізований порошок або пориста маса. Відновлений розчин: прозорий або злегка опалесцентний безбарвний або світло-жовтого розчину. Розчинник: безбарвна прозора рідина.Фармакотерапевтична групаKютеїнізуюче, фолікулостимулююче.ФармакокінетикаФолітропін альфа і лутропін альфа, що вводяться в комбінації, зберігають ті ж фармакокінетичні характеристики, що окремо. Фолітропін альфа Після внутрішньовенного введення фолітропін альфа розподіляється у позаклітинних рідинах, причому початковий T1/2 його з організму становить близько 2 год, тоді як кінцевий T1/2 – близько 24 год. Величина Vss становить 10 л, загальний кліренс – 0,6 л/ год. Одна восьма введена доза фолітропіну альфа виводиться нирками. При підшкірному введенні абсолютна біодоступність становить близько 70%. Після повторних ін'єкцій спостерігається триразова кумуляція препарату у крові порівняно з одноразовою ін'єкцією. Стаціонарна Css у крові досягається протягом 3-4 днів. Було показано також, що у жінок із пригніченою секрецією ендогенних гонадотропінів, фолітропін альфа ефективно стимулює розвиток фолікулів та стероїдогенез, незважаючи на недоступний малий для кількісного вимірювання рівень ЛГ. Лутропін альфа Після внутрішньовенного введення лутропін альфа швидко розподіляється з початковим T1/2 близько 1 год, і виводиться з організму з кінцевим T1/2 близько 10-12 год. Vss становить від 10 до 14 л. Лутропін альфа демонструє лінійний фармакокінетичний профіль, що підтверджується прямою пропорційною залежністю AUC від дози, що вводиться. Загальний кліренс становить близько 2 л/год, менш як 5% дози виводиться нирками. Середній час утримання препарату в організмі – 5 год. Після підшкірного введення лутропін альфа швидко розподіляється в органах та тканинах, абсолютна біодоступність становить близько 60%; кінцевий T1/2 дещо подовжується. Фармакокінетика лутропіну альфа при одноразовому введенні можна порівняти з такою при багаторазовому, ступінь кумуляції мінімальна. При одночасному введенні лутропіну альфа з фолітропіном альфа фармакокінетичної взаємодії не спостерігалося.ФармакодинамікаПрепарат Перговеріс® - це комбіноване ЛЗ, що містить рекомбінантний ФСГ людини (фолітропін альфа, р-ФСГч) та рекомбінантний ЛГ людини (лутропін альфа, р-ЛГч). Препарат одержують генно-інженерним методом на культурі клітин яєчників китайського хом'ячка. Основна роль ФСГ полягає в ініціювання фолікулогенезу за допомогою впливу на клітини гранульози фолікула, що розвивається, тоді як ЛГ грає важливу роль у посиленні вироблення естрадіолу зрілим фолікулом, індукує дозрівання фолікула і овуляцію на піку своєї активності. ЛГ підтримує функціонування жовтого тіла і, тим самим, забезпечує настання та розвиток вагітності на ранніх термінах. У процесі розвитку фолікула ФСГ разом із естрадіолом індукує рецептори ЛГ на мембрані клітин гранульози. Вплив ЛГ на клітини теки забезпечує вироблення андрогенів для клітин гранульози, де відбувається трансформація андрогенів в естрогени через систему ароматаз. Таким чином, за відсутності ЛГ ФСГ може індукувати зростання фолікула, але синтез естрадіолу знижений. Без достатньої кількості естрадіолу порушуються умови для настання вагітності, а також секреція цервікального слизу, зростання ендометрію та дозрівання повноцінного жовтого тіла у відповідь на введення ХГ людини (ХГч). У клінічних дослідженнях ефективність комбінації фолітропіну альфа та лутропіну альфа була показана при гіпогонадотропному гіпогонадизмі у жінок. При стимуляції розвитку фолікулів у жінок з ановуляцією з дефіцитом ЛГ та ФСГ основним ефектом лутропіну альфа є збільшення секреції естрадіолу фолікулами, зростання яких, у свою чергу, стимулюється ФСГ. Показано, що у жінок з гіпогонадотропним гіпогонадизмом і концентрацією ЛГ у сироватці крові нижче 1,2 МО/л щоденне застосування комбінації лутропіну альфа у дозі 75 МО та фолітропіну альфа у дозі 150 МО призводить до адекватного розвитку фолікулів та збільшення синтезу. як комбінація лутропіну альфа 25 МО та фолітропіну альфа 150 МО не забезпечує такого ефекту. Таким чином, при призначенні менше одного флакона препарату Перговеріс® на добу, активність ЛГ може бути недостатньою для повноцінного розвитку фолікулів. Хоча ефективність монотерапії р-ФСГч при використанні допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) доведена, опубліковані результати клінічних досліджень свідчать про переваги додаткового призначення р-ЛГч у пацієнток із недостатньою (субоптимальною) ефективністю монотерапії р-ФСГч. Додавання р-ЛГч призначене для підвищення чутливості яєчників до р-ФСГч, для стимуляції секреції естрадіолу преовуляторним фолікулом, що викликає зростання ендометрію, а також для забезпечення пізнішої лютеїнізації фолікулів, що призводить до нормалізації рівня прогестерону в лютеїновій фазі.Показання до застосуваннястимуляція росту та дозрівання фолікулів у жінок – з вираженим дефіцитом ЛГ та ФСГ. субоптимальна відповідь у пацієнток при раніше проведеній контрольованій оваріальній стимуляції (КОС), яка характеризувалася або невеликою кількістю отриманих преовуляторних фолікулів/ооцитів (менше 7), або використанням високих доз ФСГ (3000 МО та більше/на 1 цикл), або віком пацієнтки (35 років і старше) як окремо, так і в поєднанні, - при проведенні програми допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ): екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ), інтрацитоплазматична ін'єкція сперматозоїда (ІКСІ), трансплантація гамет/зигот в маткові труби (ГІФТ).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до будь-якої з активних або допоміжних речовин або їх поєднання; пухлини гіпоталамуса та/або гіпофіза; об'ємні новоутворення або кісти яєчників, які не обумовлені синдромом полікістозних яєчників; маткові та/або інші гінекологічні кровотечі неясної етіології; рак яєчника, рак матки, рак молочної залози; вагітність та період лактації; первинна оваріальна недостатність; аномалії розвитку жіночих статевих органів, несумісні із вагітністю; фібоїдні пухлини матки, несумісні з вагітністюВагітність та лактаціяПрепарат Перговеріс протипоказаний до застосування під час вагітності та грудного вигодовування.Побічна діяПри застосуванні препарату Перговеріс ® можливий розвиток побічних ефектів, які в залежності від частоти виникнення поділяються на дуже рідкісні. З боку центральної нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – сонливість. З боку статевих органів та молочної залози: дуже часто – кісти яєчників; часто - синдром гіперстимуляції яєчників (СГЯ) легкого ступеня тяжкості (супроводжується болями внизу живота, нудотою, блюванням, збільшенням маси тіла, збільшенням яєчників, у т.ч. за рахунок утворення кіст); часто - СГЯ середнього ступеня тяжкості (крім болів унизу живота, нудоти, блювання, збільшення маси тіла та яєчників, можуть відзначатися задишка, олігурія, асцит, плевральний випіт, накопичення рідини в перикардіальній порожнині); часто - біль у ділянці молочних залоз; тазовий біль; нечасто – важка форма СГЯ (може супроводжуватися вираженими формами асциту, плевральним випотом, накопиченням рідини в перикардіальній порожнині, олігурією, гострим респіраторним дистрес-синдромом та тромбоемболією легеневої артерії (дуже рідко). Докладна інформація;рідко - перекрут кісти яєчника (як ускладнення СГЯ). З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, нудота, блювання, діарея, абдомінальна колька, метеоризм. З боку серця та судин: дуже рідко – тромбоемболія, як правило, пов'язана з тяжкою формою СГЯ. З боку дихальної системи: дуже рідко – погіршення перебігу або загострення астми у пацієнтів із бронхіальною астмою. З боку імунної системи: дуже рідко – системні алергічні реакції різного ступеня виразності (почервоніння шкіри, кропив'янка, висипання, набряк обличчя, утруднення дихання, генералізований набряк, анафілаксія, лихоманка, артралгія). Місцеві реакції: дуже часто - реакції різного ступеня виразності в місці ін'єкції (біль, почервоніння, синець, припухлість). При застосуванні фолітропіну альфа (р-ФСГч) можливі наступні небажані явища: рідко – апоплексія яєчника, позаматкова вагітність (у жінок, які мають в анамнезі захворювання фалопієвих труб), багатоплідна вагітність. Про всі небажані явища, що виникають при застосуванні препарату Перговеріс®, пацієнту слід негайно повідомити лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПро несумісність препарату Перговеріс з іншими лікарськими препаратами не повідомлялося. Не допускається змішування препарату Перговеріс з будь-яким іншим препаратом в одному шприці, за винятком фолітропіну альфа.Спосіб застосування та дозиПрепарат Перговеріс® призначений для підшкірного введення! Лікування препаратом Перговеріс® слід розпочинати та проводити лише під контролем лікаря, який має відповідну спеціалізацію та досвід лікування безпліддя. Ліофілізат розчиняють додається розчинником безпосередньо перед введенням, отриманий розчин для підшкірного введення використовують одноразово. Залишок невикористаного розчину, а також використані шприци та порожні флакони слід утилізувати безпосередньо після ін'єкції. Стимуляція росту та дозрівання фолікулів у жінок з вираженим дефіцитом ЛГ та ФСГ Рекомендована початкова доза препарату Перговеріс становить 1 фл. (150 МО р-ФСГч + 75 МО р-ЛГч) на добу. Оскільки для цієї групи пацієнток характерна аменорея та низький ендогенний рівень секреції естрогенів, курс терапії може бути розпочато будь-якого дня. Тривалість курсу підбирається індивідуально, відповідно до зростання/розміру фолікула, що визначається під час УЗД-моніторингу, і виходячи із значень концентрації естрогену в сироватці крові. Якщо приймається рішення про збільшення дози р-ФСГч, рекомендується збільшувати її через 7-14 днів, переважно на 37,5-75 МО фолітропіну альфа. Розчин препарату Перговеріс можна змішувати з фолітропіном альфа і вводити дані препарати в одній ін'єкції. Можливе збільшення тривалості стимуляції в рамках одного із циклів до 5 тижнів. Після досягнення оптимальної відповіді одноразово вводиться від 5000 до 10000 МО ХГч або 250 мкг р-ХГч в інтервалі 24-48 годин після останньої ін'єкції препарату Перговеріс®. Статевий контакт рекомендується того ж дня і наступного дня після введення ХГЛ, як альтернатива може бути використаний метод внутрішньоматкової інсемінації (ВМІ). Може бути потрібна підтримка лютеїнової фази, оскільки дефіцит лютеотропної активності (ЛГ/ХГч) після овуляції може призвести до передчасної недостатності жовтого тіла. При надмірній відповіді яєчників на стимуляцію, терапію слід призупинити, а введення ХГЛ – відкласти. Курс терапії можна відновити у наступному циклі з використанням нижчої, ніж у попередньому циклі, дози р-ФСГч. Субоптимальна відповідь у пацієнток при раніше проведеній КОС у програмах ДРТ Режим лікування, що рекомендується, починається з МО р-ФСГч 1 раз на добу протягом 5-7 днів. Починаючи з 6-8-го дня контрольованої оваріальної стимуляції (КОС) р-ФСГч замінюють на 2 фл. препарату Перговеріс (300 МО р-ФСГч і 150 МО р-ЛГч). Альтернативною схемою лікування може бути призначення 2 флаконів препарату Перговеріс® (300 МО р-ФСГч і 150 МО р-ЛГч) на добу, починаючи з першого дня КОС, що настає за десенситизацією гіпофізу. Лікування триває до адекватного рівня розвитку фолікула, який визначається за концентрацією естрогенів у сироватці крові та результатами УЗД, з підбором дози р-ФСГч залежно від вираженості ефекту. При збільшенні дози р-ФСГ год слід пам'ятати, що добова доза р-ФСГч має перевищувати 450 МО. При досягненні адекватного рівня розвитку фолікула слід запровадити ХГЛ для індукції остаточного дозрівання фолікулів та підготовки до пункції для отримання ооциту. Слід утриматися від запровадження ХГч у разі значного збільшення яєчників в останній день лікування з метою зменшення ймовірності розвитку СГЯ. При отриманні надмірної відповіді лікування слід призупинити, а введення ХГЛ відмінити. Лікування може бути відновлено, починаючи з наступного циклу із застосуванням нижчої, ніж у попередньому циклі, дози препарату. Рекомендації для пацієнток при самостійному введенні препарату Самостійне введення препарату Перговеріс® допустиме лише у високомотивованих та навчених пацієнток, які перебувають під постійним наглядом лікаря, що має відповідну підготовку та досвід лікування безпліддя. Перша ін'єкція препарату Перговеріс® повинна проводитись під безпосереднім медичним контролем. Перед початком маніпуляції слідує: Вимити руки. Дуже важливо, щоб руки та всі предмети, якими необхідно користуватися, були максимально чистими. Підготувати чисту поверхню та розкласти на ній: флакон із препаратом; флакон із розчинником; 2 просочені антисептиком тампона; шприц; голку для приготування розчину та голку для підшкірного введення; контейнер для утилізації. З'єднати голку для приготування розчину зі шприцом. Зняти ковпачок з голки та набрати в шприц повітря до позначки 1 мл. Ввести голку у флакон з розчинником, проткнувши гумову кришку, натиснути на поршень шприца, щоб у флакон вийшло все повітря зі шприца, перевернути флакон дном догори і повільно набрати весь об'єм розчинника в шприц. Не торкаючись голки, обережно покласти заповнений розчинником шприц на чисту робочу поверхню. Приготування розчину для ін'єкції: зняти кришку з флакона з ліофілізатом Перговеріс®. Ввести голку шприца з розчинником у флакон, проткнувши гумову кришку флакона. Повільно введіть вміст шприца у флакон. Обертати флакон для кращого розчинення, але не трясти його. Після розчинення ліофілізату (яке зазвичай відбувається одразу) перевірити чистоту та прозорість отриманого розчину. Переконайтеся, що розчин не містить будь-яких частинок. Перевернути флакон дном догори та повільно набрати розчин назад у шприц. Вийняти голку із флакона. Змінити голку для приготування розчину на голку для підшкірного введення і видалити всі бульбашки повітря: якщо бульбашки повітря видно в шприці, повернути його голкою вгору і постукати обережно по шприцю, щоб всі бульбашки зібралися у верхній частині шприца. Натискати на поршень, доки всі бульбашки не зникнуть. Відразу після цього ввести розчин. Лікар повинен проінструктувати пацієнта, яку частину тіла краще робити ін'єкцію (живот чи передня поверхня стегна). Для ін'єкції необхідно: зібрати шкіру в невелику складку і одним рухом кисті ввести голку в утворену складку під кутом 45-90°. При ін'єкції повільно натискати на поршень, доки не буде введена вся доза. Після цього негайно вийняти голку та круговими рухами протерти місце ін'єкції тампоном з антисептиком. Утилізувати всі використані предмети та невикористаний залишок розчину відразу після ін'єкції. Якщо випадково введена більша доза препарату Перговеріс®, ніж слід, необхідно проконсультуватися з лікарем. Випадки передозування невідомі, однак можливий розвиток СГЯ, детально описаного в розділах «Побічна дія» та «Особливі вказівки». Слід зазначити, що СГЯ найчастіше розвивається при застосуванні ХГч. Якщо пацієнт пропустив ін'єкцію препарату Перговеріс, не слід вводити подвійну дозу, необхідно проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняВипадки передозування невідомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Перговеріс містить активні субстанції гонадотропінів, які можуть викликати побічні реакції різного ступеня тяжкості, тому препарат повинен призначатися тільки лікарем, який має відповідну спеціалізацію та досвід лікування безпліддя. Початку терапії має передувати обстеження безплідної пари, зокрема, мають бути проведені дослідження для виключення гіпотиреозу, недостатності кори надниркових залоз, гіперпролактинемії, гіпоталамо-гіпофізарних новоутворень. Для проведення терапії гонадотропінами лікар повинен мати необхідне обладнання і достатній час для спостереження за пацієнткою. Безпечна та ефективна терапія препаратом Перговеріс вимагає регулярного моніторингу розвитку фолікулів за допомогою УЗД і, по можливості, контролю концентрації естрадіолу в сироватці крові. У хворих на порфірію, а також за наявності порфірії у родичів, під час терапії препаратом Перговеріс® потрібно проводити ретельний моніторинг. При погіршенні стану або появі перших ознак цього захворювання може знадобитися припинення терапії. Препарат Перговеріс містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію в 1 дозі, тобто не є значним джерелом натрію. Препарат Перговеріс® містить 30 мг сахарози в одній дозі, що має враховуватися при призначенні препарату пацієнткам із супутнім цукровим діабетом. При оваріальній стимуляції підвищується ризик гіперстимуляції яєчників через можливість надмірної естрогенної відповіді та множинного розвитку фолікулів. Слід використовувати найменші ефективні дози. Відомо про існування індивідуальної варіабельності відповіді під час лікування р-ФСГч/р-ЛГч, зокрема недостатньої відповіді в деяких пацієнток. У клінічних дослідженнях застосування комбінації лутропіну альфа та фолітропіну альфа призводило до збільшення чутливості яєчників до гонадотропінів. У разі необхідності збільшення дози р-ФСГч її рекомендується підвищувати на 37,5-75 МО фолітропіну альфа кожні 7-14 днів. Синдром гіперстимуляції яєчників СГЯ необхідно диференціювати від неускладненого збільшення яєчників. Клінічні симптоми СГЯ можуть виявлятися з наростаючою вираженістю. Характерно значне збільшення розмірів яєчників, високий рівень статевих гормонів, збільшення судинної проникності, що призводить до накопичення рідини в черевній, плевральній та рідше перикардіальній порожнинах. Для тяжкого СГЯ найбільш характерними є наступні симптоми: біль і відчуття розпирання в животі, виражене збільшення розміру яєчників, підвищення маси тіла, задишка, олігурія, шлунково-кишкова симптоматика (нудота, блювання, діарея); мають місце гіповолемія, гемоконцентрація, порушення електролітного балансу, асцит, гемоперитонеум; плевральний випіт, гострий респіраторний дистрес-синдром, тромбоемболічні розлади. У дуже поодиноких випадках важкий СГЯ може ускладнитися перекрутом яєчника, тромбоемболією легеневої артерії, ішемічним інсультом або інфарктом міокарда. Якщо індукування овуляції не призначався ХГч, то надмірна відповідь яєчників викликає розвиток істотної гіперстимуляції в окремих випадках. Тому за надмірної відповіді яєчників на стимуляцію ХГЛ не призначають, а пацієнткам рекомендують утриматися від коїтусу або використовувати бар'єрні методи контрацепції не менше 4-х днів. СГЯ може швидко прогресувати (від доби до кількох днів) до тяжкого стану, тому після введення ХГЛ необхідно спостереження протягом як мінімум двох тижнів. Для мінімізації ризику СГЯ та багатоплідної вагітності регулярно використовують УЗД та оцінку концентрації естрадіолу у сироватці крові. При ановуляції ризик розвитку СГЯ збільшується при концентрації естрадіолу > 900 пг/мл (3300 пмоль/мл) та наявності більше > 3 фолікулів діаметром не менше 14 мм. Суворе дотримання рекомендованого дозування препарату Перговеріс і фолітропіну альфа, а також ретельний моніторинг терапії, мінімізує ризик розвитку СГЯ та багатоплідної вагітності. При настанні вагітності ступінь тяжкості СГЯ може посилитися, яке тривалість - збільшитися. Найчастіше СГЯ виникає після припинення гормональної терапії та досягає свого максимуму через 7-10 днів після цього. Як правило, СГЯ мимоволі зникає з настанням менструації. При розвитку тяжкої форми СГЯ терапія гонадотропінами, якщо вона ще триває, має бути припинено. Пацієнтку слід госпіталізувати та призначити специфічну для СГЯ терапію. У пацієнток із синдромом полікістозних яєчників ризик розвитку СГЯ вищий. Багатоплідна вагітність Частота багатоплідної вагітності та пологів при індукції овуляції вища порівняно з природним зачаттям; Найчастішим варіантом при багатоплідності є двійня. Для мінімізації ризику багатоплідної вагітності потрібний ретельний моніторинг оваріальної відповіді. При ДРТ ризик багатоплідної вагітності пов'язаний, головним чином, з кількістю перенесених ембріонів, їх життєздатністю та віком пацієнтки. Невиношування вагітності Частота невиношування вагітності після індукції овуляції та програм ДРТ вища, ніж у популяції. Ектопічна вагітність У пацієнток із захворюваннями маткових труб в анамнезі підвищений ризик позаматкової вагітності. Імовірність позаматкової вагітності після застосування допоміжних репродуктивних технологій становить від 2 до 5% порівняно з 1-1,5% у загальній популяції. Новоутворення органів репродуктивної системи Є повідомлення про доброякісні та злоякісні новоутворення яєчника та інших репродуктивних органів у жінок після проведення численних та різноманітних курсів лікування безпліддя. На сьогодні зв'язку між терапією гонадотропінами та підвищеним ризиком новоутворень при безплідді встановлено не було. Вроджені аномалії розвитку Частота вроджених аномалій після застосування програм допоміжних репродуктивних технологій може бути трохи вище, ніж при природній вагітності та пологах. Проте невідомо, чи це пов'язано з факторами, що зумовлюють безпліддя пари або безпосередньо з процедурами ДРТ. На основі даних клінічних досліджень та постреєстраційного моніторингу, не виявлено ознак того, що застосування гонадотропінів при лікуванні безпліддя підвищує ризик розвитку вроджених аномалій у потомства пацієнтів. Тромбоемболічні ускладнення У пацієнток з нещодавно перенесеними або поточними тромбоемболічними захворюваннями, а також при ймовірному ризику їх виникнення застосування гонадотропінів може збільшити цей ризик або ускладнити перебіг цих захворювань. Для пацієнток цієї групи користь від терапії має бути співвіднесена з можливим ризиком. Слід зазначити, що вагітність сама собою несе підвищений ризик тромбоемболічних порушень. Пацієнтки повинні бути обізнані про перераховані вище ризики перед початком терапії. При безпосередньому виникненні СГЯ або багатоплідної вагітності слід розглянути рішення щодо припинення терапії. Необхідно інформувати лікаря про всі типи алергічних реакцій, які є у пацієнтки, а також про всі препарати, що використовуються на початок лікування препаратом Перговеріс®. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу препарату на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводилося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: тріамцинолон 4 мг. крохмаль картопляний, магнію стеарат, лактоза. 25 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого або майже білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою, з гравіюванням "O" на одній стороні та "4/mg" - на іншій.Фармакотерапевтична групаСинтетичний глюкокортикоїдний препарат є фторованим похідним преднізолону. Має сильну протизапальну дію і має слабкий мінералокортикоїдний ефект. Гальмує розвиток симптомів запалення за рахунок зменшення проникності капілярів та зниження накопичення макрофагів, лейкоцитів та інших клітин у зоні запалення. Має імунодепресивну дію, в т.ч. за рахунок придушення клітинної імунної відповіді. Пригнічує секрецію АКТГ гіпофізом, що призводить до зменшення вироблення кортикостероїдів та андрогенів корою надниркових залоз. Підсилює катаболізм білків, спричинює збільшення концентрації глюкози в крові, впливає на ліпідний обмін, збільшує концентрацію жирних кислот у сироватці крові. При тривалому лікуванні можливий перерозподіл жирової тканини. Тріамцинолон пригнічує утворення кісткової тканини та знижує концентрацію кальцію у сироватці крові, у зв'язку з чим на фоні прийому препарату можливе пригнічення зростання кісток у дітей та підлітків та розвиток остеопорозу у хворих усіх вікових груп. Вважається, що 4 мг триамцинолону має протизапальну дію, рівноцінну 4 мг метилпреднізолону, 5 мг преднізолону, 0.75 мг дексаметазону, 0.6 мг бетаметазону та 20 мг гідрокортизону.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо легко абсорбується із ШКТ. Біодоступність – 20-30%. Прийом препарату разом з їжею уповільнює всмоктування триамцинолону у початковій фазі, але не впливає на загальну біодоступність препарату. Розподіл Зв'язування із білками плазми (переважно з глобулінами) становить 40%. Проникає через плацентарний бар'єр та виділяється із грудним молоком. Метаболізм та виведення Біотрансформується головним чином печінці. Біологічний період напіврозпаду становить приблизно 5 год. Виводиться переважно нирками у вигляді неактивних метаболітів.Клінічна фармакологіяГКС для перорального застосування.Показання до застосуванняЕндокринні захворювання: недостатність кори надниркових залоз (первинна або вторинна), вроджена гіперплазія надниркових залоз, підгострий тиреоїдит; тяжкі алергічні захворювання, резистентні до інших методів лікування: контактний дерматит, атопічний дерматит, сироваткова хвороба, реакції підвищеної чутливості до лікарських препаратів, цілорічний або сезонний алергічний риніт; захворювання опорно-рухового апарату: псоріатичний артрит, анкілозуючий спондилоартрит, гострий та підгострий бурсит, епікондиліт, гострий тендовагініт, посттравматичний остеоартрит; ревматичні захворювання: гостра ревматична лихоманка, ревматичний міокардит, ревматоїдний артрит, ювенільний ревматоїдний артрит (у випадках, резистентних до інших методів лікування), ревматична поліміалгія, хвороба Хортона; системні захворювання сполучної тканини: дерматоміозит, ВКВ, мезоартеріїт, гранулематозний гігантоклітинний, системна склеродермія, вузликовий періартеріїт, рецидивуючий поліхондрит; дерматологічні захворювання: ексфоліативний дерматит, герпетиформний бульозний дерматит; гематологічні захворювання: набута аутоімуна гемолітична анемія, вроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія, анемія внаслідок гіпоплазії кісткового мозку, вторинна тромбоцитопенія у дорослих, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура (хвороба Верльгофа) у дорослих, захворювання печінки: алкогольний гепатит із енцефалопатією, хронічний активний гепатит; гіперкальціємія при злоякісних новоутвореннях; онкологічні захворювання: лейкози та лімфоми у дорослих, гострі лейкози у дітей; неврологічні захворювання: туберкульозний менінгіт із субарахноїдальним блоком або при загрозі його виникнення (у комбінації з протитуберкульозною терапією), розсіяний склероз у період загострення; важкі гострі та хронічні запальні захворювання очей: важкий млявий передній та задній увеїт, неврит зорового нерва, симпатична офтальмія; захворювання органів дихання: бронхіальна астма (важка форма), бериліоз, синдром Леффлера, симптоматичний саркоїдоз, блискавичний або дисемінований туберкульоз легень (у комбінації з протитуберкульозною терапією), аспіраційний пневмоніт; для попередження та лікування відторгнення трансплантату при пересадці органів та тканин (у комбінації з іншими імунодепресивними засобами).Протипоказання до застосуванняСистемні мікози; дитячий вік до 3 років; Підвищена чутливість до препарату. З ;обережністю ;призначають Полькортолон при паразитарних та інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи (що протікають в даний час або нещодавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим): простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, стронгілоїдоз (встановлений та підозрюваний), системний мікоз, активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях припустимо лише тлі специфічної терапії. З обережністю слід призначати препарат у поствакцинальний період (період тривалістю 8 тижнів до і 2 тижні після вакцинації), при лімфаденіті після щеплення БЦЖ, при імунодефіцитних станах (в т.ч. СНІД, ВІЛ-інфекція). Слід дотримуватися; обережність; при лікуванні осіб, з такими захворюваннями ШКТ як езофагіт, гастрит, НЯК з загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений. З обережністю призначають препарат пацієнтам із захворюваннями серцево-судинної системи, в т.ч. при недавно перенесеному інфаркті міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього – розрив серцевого м'яза), при хронічній серцевій недостатності на стадії декомпенсації, при артеріальній гіпертензії та гіперліпідемії. Необхідна ;обережність ;при призначенні Полькортолону особам з ендокринними захворюваннями (цукровий діабет /в т.ч. при порушенні толерантності до вуглеводів/, тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга), при хронічній нирковій і/або печені при гіпоальбумінемії та станах, що схильні до її виникнення, системному остеопорозі, міастенії, гострому психозі, ожирінні III-IV ступеня, поліомієліті (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито- та закритокутової глаукоми, при вагітності та в період лактації.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності можливе лише у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності призначення препарату під час лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей При тривалому застосуванні Полькортолону у педіатричній практиці необхідний ретельний контроль зростання та розвитку дітей. Протипоказання: дитячий вік до 3 років.Побічна діяЗ боку ендокринної системи: ; вторинна наднирникова та гіпоталамо-гіпофізарна недостатність (особливо при стресових ситуаціях, таких як захворювання, травма, хірургічні втручання), синдром Іценко-Кушинга (в т.ч. луноподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсут) , дисменорея, аменорея, міастенія, стрії), затримка статевого розвитку та придушення зростання у дітей; порушення менструального циклу, зниження толерантності до глюкози, маніфестація латентного цукрового діабету та підвищення потреби в інсуліні або пероральних гіпоглікемічних препаратах у хворих на цукровий діабет, гірсутизм. З боку травної системи: стероїдна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки з можливим проривом і кровотечею, панкреатит, ерозивний езофагіт, метеоризм, порушення травлення, нудота, блювання, підвищений або знижений апетит, гикавка; у поодиноких випадках - підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. З боку серцево-судинної системи: аритмії, брадикардія (аж до зупинки серця), розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення виразності хронічної серцевої недостатності, зміни на ЕКГ, характерні для гіпокаліємії, артеріальна гіпертензія, гіперкоагуляція, тромбози. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу та уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: ;делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутрішньочерепного тиску з синдромом застійного соска зорового нерва (псевдопухлина мозку - найчастіше у дітей, зазвичай після занадто швидко симптоми - головний біль, погіршення гостроти зору або двоїння в очах); вертиго, псевдопухлина мозочка, судоми, запаморочення, біль голови, нервозність або занепокоєння, порушення сну. З боку органу зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим пошкодженням зорового нерва, глаукома, екзофтальм, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки. З боку обміну речовин: негативний азотистий баланс в результаті катаболізму білка, гіперглікемія, глюкозурія, підвищене виведення кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, посилене потовиділення, затримка натрію та рідини в організмі (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокалія) , міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість та стомлюваність). З боку кістково-м'язової системи: ;уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко - патологічні переломи кісток, компресійний перелом хребта, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки) , розрив сухожиль м'язів, м'язова слабкість, стероїдна міопатія, зниження м'язової маси (атрофія) Дерматологічні реакції: стероїдні вугри, стрії, уповільнення загоєння ран, витончення шкіри, петехії, екхімози, гематоми, схильність до розвитку піодермії та кандидозу. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, анафілактичний шок. Інші: ;розвиток та загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація), лейкоцитурія, синдром відміни. Частота розвитку та вираженість побічних ефектів залежать від тривалості їх застосування, величини дози, що використовується, і можливості дотримання циркадного ритму призначення. При короткочасному застосуванні триамцинолону, як і інших кортикостероїдів, побічні ефекти спостерігаються рідко. Побічні ефекти, як правило, виникають при тривалому застосуванні препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Полькортолону та серцевих глікозидів підвищується ризик розвитку порушень серцевого ритму та інших токсичних ефектів глікозидів, пов'язаних із гіпокаліємією. При одночасному застосуванні з Полькортолоном барбітурати, протисудомні засоби (фенітоїн, карбамазепін), рифампіцин, глютетімід прискорюють метаболізм тріамцинолону (за рахунок індукції мікросомальних ферментів) та послаблюють його дію. При одночасному застосуванні блокатори гістамінових H1-рецепторів послаблюють дію Полькортолону. При сумісному застосуванні Полькортолону з амфотерицином В, інгібіторами карбоангідрази зростає ризик розвитку гіпокаліємії, гіпертрофії міокарда лівого шлуночка та недостатності кровообігу. При одночасному застосуванні Полькортолону з парацетамолом підвищується ймовірність виникнення гіпернатріємії, периферичних набряків, збільшення виведення кальцію, підвищується ризик гіпокальціємії, остеопорозу, гепатотоксичності парацетамолу. При сумісному застосуванні Полькортолону з анаболическими стероїдами чи андрогенами підвищується ризик розвитку периферичних набряків, вугрів (така комбінація потребує обережності, особливо у разі захворювань печінки та серця). При поєднаному застосуванні гормональні контрацептиви, що містять естрогени, посилюють дію Полькортолону за рахунок збільшення концентрації глобулінів, що зв'язують кортикостероїди в сироватці крові, уповільнення їх метаболізму та збільшення T1/2. При одночасному застосуванні Полькортолону з холіноблокаторами (атропіном) можливе підвищення внутрішньоочного тиску. Антикоагулянти (похідні кумарину, індандіон, гепарин), стрептокіназа, урокіназа знижують (у деяких хворих підвищують) ефективність Полькортолону. Дозу слід визначати на підставі протромбінового часу та враховувати підвищення ризику виразкового ураження та кровотечі із ШКТ. Спільне застосування трициклічних антидепресантів може посилювати психічні розлади, пов'язані з прийомом Полькортолону (така комбінація не рекомендується). При одночасному застосуванні Полькортолон послаблює дію пероральних гіпоглікемічних препаратів, інсуліну, збільшує концентрацію глюкози в крові (може бути потрібна корекція дози гіпоглікемічних препаратів). При сумісному застосуванні Полькортолону та антитиреоїдних препаратів та гормонів щитовидної залози можлива зміна функції щитовидної залози (може знадобитися корекція дози або відміна антитиреоїдного препарату або гормонів щитовидної залози). Полькортолон послаблює дію калійзберігаючих діуретиків. Спільне застосування може спричинити гіпокаліємію. Полькортолон зменшує ефективність проносних препаратів, при цьому підвищується ризик розвитку гіпокаліємії. При одночасному застосуванні ефедрин прискорює біотрансформацію триамцинолону, що може вимагати корекції дози Полькортолону. При сумісному застосуванні Полькортолону та імунодепресантів підвищується ризик розвитку інфекцій, лімфом та інших лімфопроліферативних захворювань. При застосуванні спільно з ізоніазидом може відбуватися зниження концентрації ізоніазиду в плазмі крові (переважно в осіб, із швидким ацетилюванням), у такому разі потрібна зміна дози. При сумісному застосуванні прискорюється метаболізм мексилетину та знижується його концентрація у плазмі крові. При одночасному застосуванні з деполяризуючими міорелаксантами гіпокальціємія, пов'язана із застосуванням Полькортолону, може збільшувати тривалість нервово-м'язової блокади. Полькортолон зменшує дію НПЗЗ (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти), алкоголю, при цьому підвищується ризик виразкового ураження та розвитку кровотечі із ШКТ. При одночасному застосуванні Полькортолону з лікарськими препаратами або їжею, що містять натрій, можлива поява периферичних набряків та артеріальної гіпертензії. У такій ситуації необхідне обмеження дієти натрію та скасування лікарських препаратів з високим вмістом натрію. При застосуванні вакцин, що містять живі віруси, на фоні застосування імунодепресивних доз кортикостероїдів можливі реплікація вірусів та розвиток вірусних захворювань, зниження вироблення антитіл (комбінація не рекомендується). При одночасному застосуванні з іншими вакцинами підвищується ризик неврологічних ускладнень та знижується вироблення антитіл. При сумісному застосуванні з фолієвою кислотою можливе підвищення потреби у цьому препараті.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально залежно від показань, ефективності терапії та стану пацієнта. Рекомендується приймати всю добову дозу 1 раз на добу вранці під час їжі (відповідно до добового ритму секреції ендогенних глюкокортикоїдів), однак у деяких випадках може бути необхідним більш частий прийом препарату. Дорослим та підліткам старше 14 років; призначають у дозі 4-48 мг на добу в 1 або декілька прийомів. Дітям; призначають препарат у дозі 100-500 мкг/кг маси тіла/сут на 1 або кілька прийомів. У разі пропуску прийому дози препарат слід прийняти якнайшвидше. Якщо наближається час наступного прийому, пропущену дозу не приймають. Не слід приймати подвійну дозу одразу. Полькортолон слід призначати у мінімальній ефективній дозі. При необхідності дозу можна поступово знизити.ПередозуванняСимптоми: підвищення АТ, периферичні набряки; можливе посилення описаних вище побічних явищ. Лікування: ; поступове зниження дози та відміна препарату; за необхідності проводять симптоматичну терапію. Прийом великих доз не викликає гостру інтоксикацію. Але при тривалому застосуванні Полькортолону, особливо у великих дозах, існує ризик передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі виникнення стресових ситуацій хворим, які приймають Полькортолон, рекомендується парентеральне введення кортикостероїдів. Раптове припинення лікування може спричинити розвиток недостатності кори надниркових залоз, тому дозу Полькортолону слід поступово зменшувати. Полькортолон може маскувати симптоми інфекції, знижувати стійкість до інфекції та здатність до обмеження її розповсюдження. Тривале застосування Полькортолону збільшує ризик розвитку вторинних грибкових чи вірусних інфекцій. Тривале застосування Полькортолону може викликати розвиток катаракти, глаукоми з можливим ураженням зорових нервів. Хворих, які приймають Полькортолон, не слід щеплювати живими вірусними вакцинами. Введення інактивованої вірусної або бактеріальної вакцини може не спричинити очікуваного збільшення кількості антитіл. Крім того, у хворих, які приймають глюкокортикостероїди, існує підвищений ризик неврологічних ускладнень під час вакцинації. Слід пам'ятати, що раптове припинення лікування може спричинити розвиток недостатності кори надниркових залоз, тому дозу Полькортолону слід поступово зменшувати. При раптовій відміні Полькортолону, особливо після тривалого прийому, можливий розвиток так званого синдрому відміни, що проявляється анорексією, підвищенням температури тіла, м'язовими та суглобовими болями, загальною слабкістю. Ці симптоми можуть виникнути навіть у разі, коли не відмічено недостатності кори надниркових залоз. У хворих із гіпотиреозом або цирозом печінки дія триамцинолону посилюється. Під час застосування Полькортолону можуть виникнути психічні розлади, такі як ейфорія, безсоння, різкі зміни настрою, зміни особистості, тяжка депресія, симптоми психозу. Емоційна нестійкість або психотичні тенденції, що існували раніше, можуть під час лікування посилюватися. При лікуванні хворих на гіпопротромбінемію слід з обережністю призначати одночасно триамцинолон та ацетилсаліцилову кислоту. Використання у педіатрії При тривалому застосуванні Полькортолону у педіатричній практиці необхідний ретельний контроль зростання та розвитку дітей.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 кап. Активна речовина: прогестерон (мікронізований) 100 мг Допоміжні речовини: олія арахісова – 147. 5 мг, соєвий лецитин – 2.

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: прогестерон (мікронізований) 200мг. Допоміжні речовини: олія арахісова - 295 мг, соєвий лецитин - 5 мг.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: Преднізолон (у формі фосфату натрію) 30 мг. Допоміжні речовини: динатрію едетат - 500 мкг, натрію безводний гідрофосфат - 2.3 мг, натрію дигідрофосфату дигідрат - 340 мкг, пропіленгліколь - 250 мкг, вода д/і - до 1 мл. 1 мл – ампули темного скла (3) – лотки пластмасові (1) – пачки картонні. 1 мл – ампули темного скла (3) – блістери (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного і внутрішньовенного введення; прозорий, безбарвний або із зеленувато-жовтим відтінком.Фармакотерапевтична групаПреднізол – синтетичний глюкокортикоїдний препарат, дегідрований аналог гідрокортизону. Чинить протизапальну, протиалергічну, імунодепресивну дію, підвищує чутливість бета-адренорецепторів до ендогенних катехоламінів. Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами (рецептори для глюкокортикостероїдів (ГКС) є у всіх тканинах, особливо їх багато в печінці) з утворенням комплексу, що індукує утворення білків (в т.ч. ферментів, що регулюють у клітинах життєво важливі процеси). Білковий обмін: зменшує кількість глобулінів у плазмі, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках (з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін), знижує синтез та посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру відбувається переважно в області плечового пояса, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту; підвищує активність глюкозо-6-фосфатази (підвищення надходження глюкози з печінки до крові); збільшує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз (активація глюконеогенезу); сприяє розвитку гіперглікемії. Водно-елетролітний обмін: затримує Na+ та воду в організмі, стимулює виведення К+ (мінералокортикоїдна активність), знижує абсорбцію Са2+; зі шлунково-кишкового тракту, знижує мінералізацію кісткової тканини. Протизапальний ефект пов'язаний з пригніченням вивільнення еозинофілами та опасистими клітинами медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран (особливо лізосомальних) та мембран органел. Діє на всі етапи запального процесу: пригнічує синтез простагландинів на рівні арахідонової кислоти (ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує ліберацію арахідонової кислоти і інгібує біосинтез ендоперекисів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, асин, фактор некрозу пухлини альфа та ін); підвищує стійкість клітинної мембрани до дії різних факторів, що ушкоджують. Імунодепресивний ефект обумовлений викликаною інволюцією лімфоїдної тканини, пригніченням проліферації лімфоцитів (особливо Т-лімфоцитів), придушенням міграції В-клітин і взаємодії Т-і В-лімфоцитів, гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкінафо-1, Інтерлікіна-1, та зниженням утворення антитіл. Протиалергічний ефект розвивається внаслідок зниження синтезу та секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення із сенсибілізованих опасистих клітин та базофілів гістаміну та ін. біологічно активних речовин, зменшення числа циркулюючих базофілів, Т- та В-лімфоцитів, опасистих клітин; придушення розвитку лімфоїдної та сполучної тканини, зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму. При обструктивних захворюваннях дихальних шляхів дія обумовлена, головним чином, гальмуванням запальних процесів, попередженням або зменшенням виразності набряку слизових оболонок, зниженням еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів і відкладення в слизовій оболонці. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок зменшення її продукції. Пригнічує синтез та секрецію АКТГ і вдруге – синтез ендогенних глюкокортикоїдів. Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини.ФармакокінетикаДо 90% препарату зв'язується з білками плазми: транскортином (кортизолзв'язуючим глобуліном) та альбумінами. Преднізолон метаболізується в печінці, частково в нирках та інших тканинах, переважно шляхом кон'югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами. Метаболіти неактивні. Виводиться з жовчю та сечею шляхом клубочкової фільтрації і на 80-90% реабсорбується канальцями. 20% дози виводиться нирками у незміненому вигляді. T1/2 із плазми після внутрішньовенного введення 2-3 години.Клінічна фармакологіяГКС для ін'єкцій.Показання до застосуванняПреднізол застосовують для екстреної терапії при станах, що потребують швидкого підвищення концентрації глюкокортикостероїдів в організмі: шокові стани (опіковий, травматичний, операційний, токсичний, кардіогенний) - при неефективності судинозвужувальних засобів, плазмозамінних препаратів та іншої симптоматичної терапії; алергічні реакції (гострі важкі форми), гемотрансфузійний шок, анафілактичний шок, анафілактоїдні реакції; набряк мозку (в т.ч. на тлі пухлини мозку або пов'язаний з хірургічним втручанням, променевою терапією або травмою голови); бронхіальна астма (важка форма); астматичний статус; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит); гостра надниркова недостатність; тиреотоксичний криз; гострий гепатит, печінкова кома; зменшення запальних явищ і попередження рубцевих звужень (при отруєнні рідинами, що припікають).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до преднізолону або до компонентів препарату. У дітей у період зростання кортикостероїдів повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря. З обережністю: захворювання ШКТ - виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, неспецифічний виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт; паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз; системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної терапії; пре- та поствакцинальний період (8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ; імунодефіцитні стани (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфекція); захворювання серцево-судинної системи (в т.ч. недавно перенесений інфаркт міокарда - у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і, внаслідок цього, - розрив серцевого м'яза), тяжка хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія); ендокринні захворювання – цукровий діабет (в т.ч. порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга, ожиріння (III-IV ст.); тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз; гіпоальбумінемія та стани, що привертають до її виникнення; системний остеопороз, міастенія gravis, гострий психоз, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито- та закритокутова глаукома; вагітність.Вагітність та лактаціяПри вагітності (особливо у І триместрі) застосовують лише за життєвими показаннями. Оскільки глюкокортикостероїди проникають у грудне молоко, у разі потреби застосування препарату в період грудного вигодовування, годування груддю рекомендується припинити. Застосування у дітей У дітей у період зростання кортикостероїдів повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів залежить від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення Преднізолу. При застосуванні Преднізолу можуть спостерігатися: З боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, стероїдний цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (місяцеподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску. ), затримка статевого розвитку в дітей віком. З боку травної системи: нудота, блювання, панкреатит, стероїдна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний езофагіт, шлунково-кишкові кровотечі та перфорація стінки шлунково-кишкового тракту, підвищення або зниження апетиту, порушення травлення, мета. У поодиноких випадках - підвищення активності "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази. З боку серцево-судинної системи: аритмії, брадикардія (аж до зупинки серця); розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення вираженості серцевої недостатності, зміни на ЕКГ, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку нервової системи: ;делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми. З боку органів чуття: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим пошкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм, раптова втрата зору (при парентеральному введенні в області голови, носових раковин, шкіри голови можливе відкладення кристалів препарату в судинах ока). З боку обміну речовин: підвищене виведення кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний азотистий баланс (підвищений розпад білків), підвищена пітливість. Зумовлені мінералокортикоїдною активністю: затримка рідини і натрію (периферичні набряки), пшернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість і стомлюваність). З боку опорно-рухового апарату: ; уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко - патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожилля м'язів, стероїдна маси (атрофія). З боку шкірних покровів та слизових оболонок: ; уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, стероїдні вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, анафілактичний шок, місцеві алергічні реакції. Місцеві при парентеральному введенні: печіння, оніміння, біль, поколювання в місці введення, інфекції в місці введення, рідко - некроз навколишніх тканин, утворення рубців у місці ін'єкції; атрофія шкіри та підшкірної клітковини при внутрішньом'язовому введенні (особливо небезпечне введення в дельтовидний м'яз). Інші: ;розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація), лейкоцитурія, синдром "скасування".Взаємодія з лікарськими засобамиМожлива фармацевтична несумісність Преднізола з іншими препаратами, що внутрішньовенно вводяться - його рекомендується вводити окремо від інших препаратів (в/в болюсно, або через ін. крапельницю, як другий розчин). При змішуванні розчину Преднізол з гепарином утворюється осад. Одночасне призначення Преднізолу з: індукторами "печінкових" мікросомальних ферментів (фенобарбітал, рифампіцин, фенітоїн, теофілін, ефедрин) призводить до зниження його концентрації; діуретиками (особливо "тіазидними" та інгібіторами карбоангідрази) та амфотерицином В - може призвести до посилення виведення з організму К+; та збільшення ризику розвитку серцевої недостатності; з натрійсодержащими препаратами - до розвитку набряків та підвищення артеріального тиску; серцевими глікозидами - погіршується їх переносимість і підвищується ймовірність розвитку шлуночкової екстраситолії (через викликану гіпокаліємію); непрямими антикоагулянтами - послаблює (рідше посилює) їхню дію (потрібна корекція дози); антикоагулянтами та тромболітиками • підвищується ризик розвитку кровотеч із виразок у шлунково-кишковому тракті; етанолом та НПЗЗ – посилюється ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень у ШКТ та розвитку кровотеч (у комбінації з НПЗЗ при лікуванні артритів можливе зниження дози глюкокортикостероїдів через сумацію терапевтичного ефекту); парацетамолом – зростає ризик розвитку гепатотоксичності (індукція печінкових ферментів та утворення токсичного метаболіту парацетамолу); ацетилсаліциловою кислотою - прискорює її виведення та знижує концентрацію в крові (при відміні Преднізолу рівень саліцилатів у крові збільшується та зростає ризик розвитку побічних явищ); інсуліном та пероральними гіпоглікемічними препаратами, гіпотензивними засобами – зменшується їх ефективність; вітаміном D – знижується його вплив на всмоктування Са2+ у кишечнику; соматотропним гормоном - знижує ефективність останнього, і з празиквантелом - його концентрацію; М-холіноблокаторами (включаючи антитистамінні препарати та трициклічні антидепресанти) та нітратами – сприяє підвищенню внутрішньоочного тиску; ізоніазидом та мексилетином – збільшує їх метаболізм (особливо у «швидких ацетиляторів»), що призводить до зниження їх плазмових концентрацій. Інгібітори карбоангідрази та "петлеві" діуретики можуть збільшувати ризик розвитку остеопорозу. Індометацин, витісняючи Преднізол через альбуміни, збільшує ризик розвитку його побічних ефектів. АКТГ посилює дію Преднізолу. Ергокальциферол і паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається Преднізолом. Циклоспорин і кетоконазол, уповільнюючи метаболізм Преднізолу, можуть часом збільшувати його токсичність. Одночасне призначення андрогенів та стероїдних анаболічних препаратів з Преднізолом сприяє розвитку периферичних набряків та гірсутизму, появі вугрів. Естрогени та пероральні естрогеновмісні контрацептиви знижують кліренс Преднізолу, що може супроводжуватися посиленням виразності його дії. Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть обумовлювати необхідність підвищення дози Преднізолу. При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на фоні інших видів імунізації збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. Антипсихотичні засоби (нейролептики) та азатіоприн підвищують ризик розвитку катаракти при призначенні Преднізолу. При одночасному застосуванні з антитиреоїдними препаратами знижується, а з тиреоїдними гормонами – підвищується кліренс Преднізолу. Гіпокаліємія, що викликається Преднізолом, може збільшувати вираженість і тривалість м'язової блокади на тлі міорелаксантів. Імунодепресанти підвищують ризик розвитку ін'єкцій та лімфоми або ін. Лімфопроліферативні порушення, пов'язані з вірусом Епштейна-Барр. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати вираженість депресії, спричиненої прийомом Преднізолу (не показані для лікування побічних ефектів).Спосіб застосування та дозиДоза препарату та тривалість лікування встановлюється лікарем індивідуально залежно від показань та тяжкості захворювання. Преднізол вводять внутрішньовенно (краплинно або струминно) або внутрішньом'язово. внутрішньовенно препарат зазвичай вводять спочатку струминно, потім краплинно. При гострій недостатності надниркових залоз разова доза препарату становить 100-200 мг, добова 300-400 мг. При тяжких алергічних реакціях; Преднізол вводять у добовій дозі 100-200 мг протягом 3-16 днів. При бронхіальній астмі препарат вводять в залежності від тяжкості захворювання та ефективності комплексного лікування від 75 до 675 мг на курс лікування від 3 до 16 днів; у тяжких випадках доза може бути підвищена до 1400 мг на курс лікування та більше з поступовим зниженням дози. При ;астматичному статусі ;Преднізол вводять у дозі 500-1200 мг на добу з подальшим зниженням до 300 мг на добу та переходом на підтримуючі дози. При; тиреотоксичному кризі; вводять по 100 мг препарату в добовій дозі 200-300 мг; за необхідності добова доза може бути збільшена до 1000 мг. Тривалість застосування залежить від терапевтичного ефекту, зазвичай до 6 днів. При шоку, резистентному до стандартної терапії, Преднізол на початку терапії зазвичай вводять струминно, після чого переходять на краплинне введення. Якщо протягом 10-20 хвилин артеріальний тиск не підвищується, повторюють. Струменеве введення препарату. Після виведення із шокового стану продовжують краплинне введення до стабілізації артеріального тиску. Разова доза становить 50-150 мг (у тяжких випадках – до 400 мг). Повторно препарат вводять через 3-4 години. Добова доза може становити 300-1200 мг (з подальшим зниженням дози). При гострій печінково-нирковій недостатності; (при гострих отруєннях, у післяопераційному та післяпологовому періодах та ін.), Преднізол вводять по 25-75 мг на добу; за наявності показань добова доза може бути збільшена до 300-1500 мг на добу та вище. При ревматоїдному артриті і системному червоному вовчаку; Преднізол вводять додатково до системного прийому препарату в дозі 75 -125 мг на добу не більше 7-10 днів. При гострому гепатиті Преднізол вводять по 75-100 мг на добу протягом 7-10 днів. При отруєння припікаючими рідинами з опіками травного тракту і верхніх дихальних шляхів; Преднізол призначають у дозі 75-400 мг на добу протягом 3-18 днів. При неможливості внутрішньовенного введення, преднізол вводять внутрішньом'язово в тих же дозах. Після усунення гострого стану призначають внутрішньо Преднізол у таблетках, з подальшим поступовим зменшенням дози. При тривалому прийомі препарату добову дозу слід поступово знижувати. Тривалу терапію не можна припиняти раптово!ПередозуванняМожливе посилення описаних вище побічних явищ. Необхідно зменшити дозу Преднізолу. Лікування – симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування Преднізолом (особливо тривалого) необхідно спостереження окуліста, контроль артеріального тиску, стани водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові та рівня глюкози крові. З метою зменшення побічних явищ можна призначати антациди, а також збільшити надходження К+ в організм (дієта, препарати калію). Їжа має бути багатою білками, вітамінами, з обмеженням вмісту жирів, вуглеводів та кухонної солі. Дія препарату посилюється у хворих з гіпотиреозом та цирозом печінки. Препарат може посилювати існуючі емоційну нестабільність чи психотичні порушення. При вказівці на психози в анамнезі преднізол у високих дозах призначають під суворим контролем лікаря. З обережністю слід застосовувати при гострому та підгострому інфаркті міокарда - можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини та розрив серцевого м'яза. У стресових ситуаціях під час підтримуючого лікування (наприклад, хірургічні операції, травма або інфекційні захворювання) слід провести корекцію дози препарату через підвищення потреби в глюкокортикостероїдах. При раптовій відміні, особливо у разі попереднього застосування високих доз, можливий розвиток синдрому «скасування» (анорексія, нудота, загальмованість, генералізовані м'язово-скелетні болі, загальна слабкість), а також загострення захворювання, з приводу якого було призначено Преднізол. Під час лікування Преднізолом не слід проводити вакцинацію через зниження її ефективності (імунної відповіді). Призначаючи Преднізол при інтеркурентних інфекціях, септичних станах та туберкульозі, необхідно одночасно проводити лікування антибіотиками бактерицидної дії. У дітей під час тривалого лікування Преднізолом необхідне ретельне спостереження за динамікою зростання та розвитку. Дітям, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни. Внаслідок слабкого мінералокортикоїдного ефекту для замісної терапії при наднирковій недостатності Преднізол використовують у комбінації з мінералокортикоїдами. У хворих на цукровий діабет слід контролювати вміст глюкози крові та при необхідності коригувати терапію. Показано рентгенологічний контроль за кістково-суглобовою системою (знімки хребта, кисті). Преднізол у хворих з латентними інфекційними захворюваннями нирок та сечовивідних шляхів здатний викликати лейкоцитурію, що може мати діагностичне значення. Преднізол підвищує вміст метаболітів 11- та 17-оксикетокортикостероїдів.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Фасування: N5 Форма випуску: р-р д/ін'єкцій Упаковка: амп. Діюча речовина: Преднізолон. .

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 5 мг преднізолону. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 0.65 мг, крохмаль картопляний – 1 мг, стеаринова кислота – 1.2 мг, магнію стеарат – 1.5 мг, тальк – 4.8 мг, повідон – 10 мг, крохмаль кукурудзяний – 70 мг, 8 л. 100 шт. - флакони поліпропіленові (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого або майже білого кольору, плоскоциліндричні, з фаскою з двох сторін та гравіюванням "Р" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГКС. Преднізолон – синтетичний глюкокортикоїдний препарат, дегідрований аналог гідрокортизону. Чинить протизапальну, протиалергічну, десенсибілізуючу, протишокову, антитоксичну та імунодепресивну дію. Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами та утворює комплекс, що проникає у ядро ​​клітини, стимулює синтез матричної рибонуклеїнової кислоти (мРНК); остання індукує утворення білків, зокрема. ліпокортину, що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та пригнічує синтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та ін. Пригнічує вивільнення гіпофізом АКТГ і вдруге – синтез ендогенних глюкокортикоїдів. Пригнічує секрецію ТТГ та ФСГ. Знижує кількість лімфоцитів та еозинофілів, збільшує – еритроцитів (стимулює вироблення еритропоетинів). Білковий обмін: ;зменшує кількість білка в плазмі (за рахунок глобулінів) з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках; посилює катаболізм білка у м'язовій тканині Ліпідний обмін: ;підвищує синтез вищих жирних кислот і тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру переважно в області плечового пояса, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вуглеводний обмін: ;збільшує абсорбцію вуглеводів із ШКТ; підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки до крові; підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз, що призводять до активації глюконеогенезу. Водно-електролітний обмін: затримує натрій і воду в організмі, стимулює виведення калію (мінералокортикоїдна активність), знижує абсорбцію кальцію з ШКТ, "вимиває" кальцій з кісток, підвищує його виведення нирками. Протизапальний ефект; пов'язаний з пригніченням вивільнення еозинофілами та опасистими клітинами медіаторів запалення, індукуванням утворення ліпокортину та зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; зі зменшенням проникності капілярів, стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних). Протиалергічний ефект ;розвивається в результаті придушення синтезу і секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин і базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення кількості циркулюючих базофілів, придушення розвитку лімфоїдної та сполучної тканин, клітин, зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму. При обструктивних захворюваннях дихальних шляхів дія ґрунтується, головним чином, на гальмуванні запальних процесів, пригніченні розвитку або попередженні набряку слизових оболонок, гальмуванні еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів та відкладенні у слизовій оболонці бронхів. Відбувається гальмування ерозування та десквамації слизової оболонки. Преднізолон підвищує чутливість β-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок пригнічення або скорочення її продукції. Протишокова і антитоксична дія; пов'язана з підвищенням АТ (за рахунок збільшення концентрації циркулюючих катехоламінів та відновлення чутливості до них адренорецепторів, а також вазоконстрикції), зниженням проникності судинної стінки, мембранопротекторними властивостями, активацією ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі. Імунодепресивний ефект; обумовлений пригніченням проліферації лімфоцитів (особливо Т-лімфоцитів), пригніченням міграції В-клітин та взаємодії Т-і В-лімфоцитів, гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіна-1, інтерлейкіна-мфо іфом-ігом-іф іголей інтерлейкіна-2 г; утворення антитіл. Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Абсорбція - висока, C max ;у крові при пероральному прийомі досягається через 1-1.5 год. У плазмі до 90% преднізолону зв'язується з білками: транскортином (кортизол-зв'язуючим глобуліном) та альбумінами. Метаболізм та виведення Метаболізується у печінці, нирках, тонкій кишці, бронхах. Окислені форми глюкуронізуються чи сульфатуються. Метаболіти неактивні. T1/2; - 2-4 год. Виводиться через кишечник та нирками шляхом клубочкової фільтрації та на 80-90% реабсорбується канальцями. 20% виводиться нирками у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяГКС для перорального застосування.Показання до застосуванняЕндокринні порушення: первинна та вторинна наднирникова недостатність (у т.ч. стан після видалення надниркових залоз); вроджена гіперплазія надниркових залоз; підгострий тиреоїдит; гіпоглікемічні стани. Системні захворювання сполучної тканини: ревматоїдний артрит; системна червона вовчанка; дерматоміозит; склеродермія; вузликовий періартеріїт. Гострий ревматизм, гострий кардит, мала хорея. Гострі та хронічні запальні захворювання суглобів: плечолопатковий періартрит; анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерєва); подагричний та псоріатичний артрит; остеоартроз (у т.ч. посттравматичний); поліартрит; ювенільний артрит; синдром Стілла у дорослих; бурсит; неспецифічний тендосиновіт; синовіт; епікондиліт. Гострі та хронічні алергічні захворювання: алергічні реакції на лікарські засоби та харчові продукти; лікарська висип; сироваткова хвороба; кропив'янка; поліноз; ангіоневротичний набряк; алергічний риніт. Бронхіальна астма, астматичний статус Захворювання крові та системи кровотворення: аутоімуна гемолітична анемія; гострі лімфо- та мієлоїдні лейкози; лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура; агранулоцитоз; панмієлопатія; вторинна тромбоцитопенія у дорослих; еритробластопенія (еритроцитарна анемія); вроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія. Захворювання шкіри: пухирчатка; екзема, псоріаз, ексфоліативний дерматит; атопічний дерматит; дифузний нейродерміт; контактний дерматит (з ураженням великої поверхні шкіри); токсидермія; себорейний дерматит; токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла); бульозний герпетиформний дерматит; злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона). Алергічні та запальні захворювання очей: алергічні виразки рогівки; алергічні форми кон'юнктивіту; симпатична офтальмія; важкі уповільнені передні та задні увеїти; неврит зорового нерва. Захворювання ШКТ: виразковий коліт, хвороба Крона; гепатит; локальний ентерит. Рак легені (у комбінації із цитостатичними препаратами). Мієломна хвороба. Захворювання легень: гострий альвеоліт; фіброз легень; саркоїдоз II-III стадії. Захворювання нирок аутоімунного генезу (зокрема гострий гломерулонефрит); нефротичний синдром. Туберкульозний менінгіт, туберкульоз легень. Аспіраційна пневмонія (у поєднанні зі специфічною хіміотерапією). Бериліоз, синдром Леффлера (що не піддається іншій терапії). Розсіяний склероз. Набряк мозку (у т.ч. на фоні пухлини мозку або пов'язаний з хірургічним втручанням, променевою терапією або травмою голови) після попереднього парентерального застосування. Профілактика реакції відторгнення трансплантата під час пересадки органів. Гіперкальціємія на фоні онкологічних захворювань. Нудота та блювання при проведенні цитостатичної терапії.Протипоказання до застосуванняЄдиним протипоказанням для короткочасного застосування за життєвими показаннями є підвищена чутливість до преднізолону або до компонентів препарату. У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря. З обережністю Паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або нещодавно перенесені, включаючи нещодавній контакт з хворим): простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз; системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях припустимо лише тлі специфічної терапії. Пре- та поствакцинальний періоди (період тривалістю 8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ. Імунодефіцитні стани (у тому числі СНІД або ВІЛ-інфікування). Захворювання ШКТ: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно сформований анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт. Захворювання серцево-судинної системи, зокрема. нещодавно перенесений інфаркт міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини та, як наслідок цього, розрив серцевого м'яза), декомпенсована хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія. Ендокринні захворювання: цукровий діабет (в т.ч. порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга, ожиріння (III-IV ступеня). Тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз. Гіпоальбумінемія та стани, що призводять до її виникнення. Системний остеопороз, важка міастенія, гострий психоз, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито- та закритокутова глаукома.Вагітність та лактаціяПід час вагітності застосування преднізолону можливе, якщо передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. У І триместрі вагітності преднізолон застосовується лише за життєвими показаннями. При тривалій терапії під час вагітності не виключена можливість порушення зростання плода. У разі застосування у III триместрі вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого. Оскільки кортикостероїди проникають у грудне молоко, у разі необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування годування груддю рекомендується припинити. Застосування у дітей Лікування дітей кортикостероїдами в період зростання можливе виключно за абсолютними показаннями і при ретельному спостереженні лікаря. Дітям із бронхіальною астмою протипоказано застосування преднізолону одночасно з аерозолями симпатоміметиків. Дітям, які отримують терапію Преднізолоном і які перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів залежать від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення преднізолону. З боку ендокринної системи: ;пригнічення функції надниркових залоз, зниження толерантності до глюкози, "стероїдний" цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, синдром Іценко-Кушинга (місяцеподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску, стрии), уповільнення зростання та затримка статевого розвитку у дітей. З боку травної системи: оральний кандидоз, нудота, блювання, панкреатит, "стероїдна" виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний езофагіт, кровотечі та перфорація ШКТ, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка. У поодиноких випадках - підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. З боку серцево-судинної системи: підвищення АТ, аритмії, брадикардія; розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення виразності хронічної серцевої недостатності, ЕКГ-зміни, характерні для гіпокаліємії, гіперкоагуляції, тромбози. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку нервової системи: ;делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми. З боку органів чуття: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим пошкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм. З боку обміну речовин:; гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний азотистий баланс (підвищений розпад білків), підвищене потовиділення. Побічні реакції, зумовлені мінералокортикоїдною активністю: затримка рідини і натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, слабкість і стомлюваність). З боку кістково-м'язова система: ; уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожилля м'язів, "стероїдна" зниження м'язової маси (атрофія). З боку шкірних покривів та слизових оболонок: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. З боку сечовивідної системи: ;часте нічне сечовипускання, сечокам'яна хвороба внаслідок підвищеної екскреції кальцію та фосфату. З боку імунної системи: ;генералізовані (шкірний висип, свербіж шкіри, анафілактичний шок) та місцеві алергічні реакції. Інші: ;розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація), лейкоцитурія.Взаємодія з лікарськими засобамиФенобарбітал, фенітоїн, рифампіцин, ефедрин, аміноглутетімід, амінофеназон (індуктори мікросомальних ферментів печінки); знижують терапевтичну дію глюкокортикоїдних гормонів. Може знадобитися збільшення дози; інсуліну та пероральних гіпоглікемічних препаратів; через ослаблення гіпоглікемічної дії. Можливе як посилення, так і ослаблення антикоагулянтного ефекту при прийомі непрямих антикоагулянтів (потрібна корекція дози). Антикоагулянти та тромболітики; - підвищується ризик розвитку кровотеч із виразок у ШКТ. НПЗП. ; Ацетилсаліцилова кислота; - Преднізолон прискорює її виведення і знижує концентрацію в крові. Після відміни глюкокортикостероїдів можливе підвищення концентрації саліцилатів та розвиток інтоксикації; через ульцерогенну дію саліцилатів зростає ризик розвитку гастроінтестинальної кровотечі та виразок. Індометацин; збільшується ризик побічних ефектів преднізолону (витіснення індометацином преднізолону із зв'язків з альбумінами). Ризик розвитку гіпокаліємії зростає при прийомі амфотерицину В, діуретиків, теофіліну, серцевих глікозидів. Інгібітори карбоангідрази та "петлеві" діуретики; можуть збільшити ризик розвитку остеопорозу. При прийомі; естрогенів та пероральних естрогенвмісних контрацептивів; знижується кліренс глюкокортикоїдів, подовжується T1/2, посилюються терапевтичні та токсичні ефекти преднізолону. Зростає гемотоксичність; метатрексату. Знижує стимулюючий вплив ;соматропіну ;на зростання. Вітамін D; - знижується його вплив на всмоктування кальцію в кишечнику. Празиквантел; - знижується його концентрація. М-холіноблокатори; (включаючи антигістамінні препарати та трициклічні антидепресанти) та; нітрати; - сприяє підвищенню внутрішньоочного тиску. Ізоніазид і мексилетин; - Преднізолон збільшує їх метаболізм (особливо у "повільних" ацетиляторів), що призводить до зниження їх плазмових концентрацій. АКТГ; посилює дію преднізолону. Ергокальциферол і паратгормон; перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається преднізолоном. Циклоспорин і кетоконазол, уповільнюючи метаболізм преднізолону, можуть часом збільшувати його токсичність. ГКС; знижують гіпотензивний ефект антигіпертензивних препаратів. Одночасне призначення; андрогенів та стероїдних анаболічних препаратів; з преднізолоном сприяє розвитку периферичних набряків та гірсутизму, появі вугрів. Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть обумовлювати необхідність підвищення дози преднізолону. При одночасному застосуванні з ;живими противірусними вакцинами ;і на тлі інших видів імунізації збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. Імунодепресанти; підвищують ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, пов'язаних з вірусом Епштейна-Барр. Антипсихотичні засоби (нейролептики) та азатіоприн; підвищують ризик розвитку катаракти при призначенні преднізолону. Одночасне призначення; антацидів; знижує всмоктування преднізолону. При одночасному застосуванні з антитиреоїдними препаратами знижується, а з тиреоїдними гормонами підвищується кліренс преднізолону.Спосіб застосування та дозиДоза та тривалість лікування підбирається лікарем в індивідуальному порядку залежно від показань та тяжкості захворювання. Зазвичай добову дозу приймають одноразово або приймають подвійну дозу через день, вранці, в інтервалі від 6 до 8 год ранку. Високу добову дозу можна розподілити на 2-4 прийоми, при цьому вранці слід приймати більшу дозу. Таблетки слід приймати під час або безпосередньо після їди, запиваючи невеликою кількістю рідини. При гострих станах і в якості замісної терапії дорослим призначають у початковій дозі 20-30 мг на добу, підтримуюча доза становить - 5-10 мг на добу. При деяких захворюваннях (нефротичний синдром, деякі ревматичні захворювання) призначають вищі дози. Лікування припиняють повільно, поступово знижуючи дозу. Якщо в анамнезі є психози, високі дози призначають під суворим контролем лікаря. Дози для дітей: початкова доза - 1-2 мг/кг/сут в 4-6 прийомів, підтримуюча - 0.3-0. 6 мг/кг/добу. При призначенні слід враховувати добовий секреторний ритм глюкокортикоїдів: вранці призначають велику частину дози.ПередозуванняПри передозуванні у разі виникнення побічних реакцій необхідно зменшити дозу преднізолону. Специфічного антидоту немає, лікування симптоматичне. Необхідний контроль вмісту електролітів у крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування хворий має бути обстежений щодо виявлення можливих протипоказань. Клінічне обстеження має включати дослідження серцево-судинної системи, рентгенологічне дослідження легень, дослідження шлунка та дванадцятипалої кишки; системи сечовиділення, органу зору. До початку та під час проведення стероїдної терапії необхідно контролювати загальний аналіз крові, концентрацію глюкози у крові та сечі, електролітів у плазмі. У період лікування кортикостероїдами, особливо у високих дозах, не рекомендується проводити вакцинацію через зниження її ефективності. Середні та високі дози кортикостероїдів можуть викликати підвищення АТ. При туберкульозі препарат можна призначати лише разом із протитуберкульозними препаратами. При інтеркурентних інфекціях, септичних станах необхідне одночасне проведення антибіотикотерапії. При тривалому лікуванні кортикостероїдами необхідно призначати калій, щоб уникнути гіпокаліємії. При хворобі Аддісона препарат не слід приймати одночасно з барбітуратами через небезпеку розвитку гострої недостатності надниркових залоз (аддисонічний криз). ГКС можуть викликати уповільнення зростання у дітей та підлітків. Призначення препарату через день зазвичай дозволяє уникнути або мінімізувати ймовірність розвитку такого побічного ефекту. У пацієнтів похилого віку частота побічних реакцій зростає. При раптовій відміні, особливо у разі застосування високих доз, виникає синдром "скасування" глюкокортикоїдів: зниження апетиту, нудота, загальмованість, генералізовані кістково-м'язові болі, астенія. Імовірність надниркової недостатності в результаті прийому препарату та пов'язаних з нею ускладнень можна знизити, проводячи поступове скасування препарату. Після відміни препарату недостатність надниркових залоз може тривати місяцями, тому при будь-якій стресовій ситуації в цьому періоді слід відновити гормональну терапію. При гіпотиреозі та при цирозі печінки дія кортикостероїдів може посилюватися. Слід заздалегідь попереджати хворих про те, що їм та їх близьким слід уникати контактів з хворими на вітряну віспу, кір, герпес. У випадках, коли проводиться системне лікування кортикостероїдів або лікування кортикостероїдів проводилося в найближчі 3 місяці, і при цьому хворий не був вакцинований, слід призначити специфічні імуноглобуліни. Лікування глюкокортикостероїдів вимагає медичного контролю при цукровому діабеті (в т.ч. у сімейному анамнезі), остеопорозі (у період постменопаузи ризик вищий), артеріальній гіпертензії, хронічних психотичних реакціях (ДКР можуть викликати психічні порушення та посилювати емоційну нестабільність), туберкульозі в анамнезі, глаукомі, стероїдної міопатії, виразці шлунка та дванадцятипалої кишки, епілепсії, простому герпесі ока (небезпека перфорації рогівки). Внаслідок слабкого мінералокортикоїдного ефекту для замісної терапії при наднирковій недостатності преднізолон застосовують з мінералокортикоїдами. У хворих на цукровий діабет слід контролювати вміст глюкози крові та при необхідності коригувати терапію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Подібний вплив препарату невідомий.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: Преднізолон 5 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (10) - пачки картонні. 100 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГКС. Пригнічує функції лейкоцитів та тканинних макрофагів. Обмежує міграцію лейкоцитів у область запалення. Порушує здатність макрофагів до фагоцитозу, а також до утворення інтерлейкіну-1. Сприяє стабілізації лізосомальних мембран, знижуючи цим концентрацію протеолітичних ферментів у сфері запалення. Зменшує проникність капілярів, зумовлену вивільненням гістаміну. Пригнічує активність фібробластів та утворення колагену. Інгібує активність фосфоліпази А2, що призводить до придушення синтезу простагландинів та лейкотрієнів. Пригнічує вивільнення ЦОГ (головним чином ЦОГ-2), що також сприяє зменшенню вироблення простагландинів. Зменшує кількість циркулюючих лімфоцитів (T- та B-клітин), моноцитів, еозинофілів та базофілів внаслідок їх переміщення з судинного русла в лімфоїдну тканину; пригнічує утворення антитіл. Преднізолон пригнічує вивільнення гіпофізом АКТГ та β-ліпотропіну, але не знижує рівень циркулюючого β-ендорфіну. Пригнічує секрецію ТТГ та ФСГ. При безпосередньої аплікації на судини має вазоконстрикторний ефект. Преднізолон має виражену дозозалежну дію на метаболізм вуглеводів, білків і жирів. Стимулює глюконеогенез, сприяє захопленню амінокислот печінкою та нирками та підвищує активність ферментів глюконеогенезу. У печінці преднізолон посилює депонування глікогену, стимулюючи активність глікогенсинтетази та синтез глюкози із продуктів білкового обміну. Підвищення вмісту глюкози у крові активізує виділення інсуліну. Преднізолон пригнічує захоплення глюкози жировими клітинами, що призводить до активації ліполізу. Однак унаслідок збільшення секреції інсуліну відбувається стимуляція ліпогенезу, що сприяє накопиченню жиру. Має катаболічну дію в лімфоїдній та сполучній тканинах, м'язах, жировій тканині, шкірі, кістковій тканині. У меншій мірі ніж гідрокортизон, впливає на процеси водно-електролітного обміну: сприяє виведенню іонів калію та кальцію, затримці в організмі іонів натрію та води. Остеопороз та синдром Іценко-Кушинга є головними факторами, що обмежують тривалу терапію кортикостероїдами. Внаслідок катаболічної дії можливе пригнічення зростання у дітей. У високих дозах преднізолон може підвищувати збудливість тканин мозку та сприяє зниженню порога судомної готовності. Стимулює надмірну продукцію соляної кислоти та пепсину в шлунку, що призводить до розвитку виразки пептики. При системному застосуванні терапевтична активність преднізолону обумовлена ​​протизапальною, протиалергічною, імунодепресивною та антипроліферативною дією. При зовнішньому та місцевому застосуванні терапевтична активність преднізолону обумовлена ​​протизапальною, протиалергічною та антиексудативною (завдяки вазоконстрикторному ефекту) дією. У порівнянні з гідрокортизоном протизапальна активність преднізолону в 4 рази більша, мінералокортикоїдна активність у 0.6 рази менша.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо добре всмоктується із ШКТ. C max у плазмі відзначається через 90 хв. У плазмі велика частина преднізолону зв'язується з транскортином (кортизол-зв'язуючим глобуліном). Метаболізується переважно у печінці. T1/2 становить близько 200 хв. Виводиться нирками у незміненому вигляді – 20%.Клінічна фармакологіяГКС для перорального застосування.Показання до застосуванняДля прийому внутрішньо та парентерального застосування: ревматизм; ревматоїдний артрит, дерматоміозит, вузликовий періартеріїт, склеродермія, хвороба Бехтерева, бронхіальна астма, астматичний статус, гострі та хронічні алергічні захворювання, анафілактичний шок, хвороба Аддісона, гостра недостатність кори надниркових залоз; гепатит, печінкова кома, гіпоглікемічні стани, ліпоїдний нефроз; агранулоцитоз, різні форми лейкемії, лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура, гемолітична анемія; мала хорея; Пухирчатка, екзема, свербіж, ексфоліативний дерматит, псоріаз, сверблячка, себорейний дерматит, ВКВ, еритродермія, алопеція. Для внутрішньосуглобового введення: хронічний поліартрит, посттравматичний артрит, остеоартрит великих суглобів, ревматичні ураження окремих суглобів, артрози. Для інфільтраційного введення в тканини: епікондиліт, тендовагініт, бурсит, плечолопатковий періартрит, келоїди, ішіалгії, контрактура Дюпюїтрена, ревматичні та подібні до них ураження суглобів та різних тканин. Для застосування в офтальмології: алергічний, хронічний та нетиповий кон'юнктивіт та блефарит; запалення рогівки при непошкодженій слизовій оболонці; гостре та хронічне запалення переднього відрізка судинної оболонки, склери та епісклери; симпатичне запалення очного яблука; після травм та операцій при тривалому подразненні очних яблук. Для застосування в гінекології: лікування вагінітів (у складі комбінованої терапії з антибіотиками та протигрибковими засобами).Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за життєвими показаннями – підвищена чутливість до преднізолону. Для внутрішньосуглобового введення та введення безпосередньо в осередок ураження: попередня артропластика, патологічна кровоточивість (ендогенна або викликана застосуванням антикоагулянтів), внутрішньосуглобовий перелом кістки, інфекційний (септичний) запальний процес у суглобі та періартикулярні інфекції (в т.ч. в анамнез) загальне інфекційне захворювання, виражений навколосуглобовий остеопороз, відсутність ознак запалення в суглобі ("сухий" суглоб, наприклад при остеоартрозі без синовіту), виражена кісткова деструкція та деформація суглоба (різке звуження суглобової щілини, анкілоз), нестабільність суглоба як результат суглоб епіфізів кісток. Для зовнішнього застосування: ;бактеріальні, вірусні, грибкові шкірні захворювання, туберкульоз шкіри, шкірні прояви сифілісу, пухлини шкіри, поствакцинальний період, порушення цілісності шкірних покровів (виразки, рани), дитячий вік (до 2 років, при свербіння в області ануса - до 12 років), розацеа, вульгарні вугри, періоральний дерматит. Для застосування в офтальмології: ; бактеріальні, вірусні, грибкові захворювання очей, туберкульозне ураження очей, трахома, порушення цілісності очного епітелію.Вагітність та лактаціяПри вагітності (особливо у І триместрі) застосовують лише за життєвими показаннями. При необхідності застосування під час лактації слід ретельно зважити очікувану користь лікування для матері та ризик для дитини. Застосування у дітей У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати лише за абсолютними показаннями та під ретельним контролем лікаря. Протипоказання для зовнішнього застосування: дитячий вік (до 2 років, при свербіння в області ануса – до 12 років).Побічна діяЗ боку ендокринної системи: порушення менструального циклу, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга, пригнічення функції гіпофізарно-надниркової системи, зниження толерантності до вуглеводів, стероїдний діабет або маніфестація латентного цукрового діабету. З боку травної системи: нудота, блювання, стероїдна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, панкреатит, езофагіт, кровотечі та перфорація ШКТ, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка. У поодиноких випадках - підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. З боку обміну речовин: негативний азотистий баланс через катаболізм білків, підвищене виведення кальцію з організму, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, підвищене потовиділення. З боку серцево-судинної системи: втрата калію, гіпокаліємічний алкалоз, аритмія, брадикардія (аж до зупинки серця); стероїдна міопатія, серцева недостатність (розвиток або посилення симптомів), зміни на ЕКГ, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку кістково-м'язової системи: ; уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожилля м'язів, м'язова слабкість, зменшення м'язової маси (атрофія). З боку нервової системи: головний біль, підвищення внутрішньочерепного тиску, делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, судомні напади. З боку органу зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску (з можливим пошкодженням зорового нерва), трофічні зміни рогівки, екзофтальм, схильність до розвитку вторинної інфекції (бактеріальної, грибкової, вірусної). З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: ;петехії, екхімози, витончення та крихкість шкіри, гіпер- або гіпопігментація, вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Реакції, зумовлені імунодепресивною дією: ; уповільнення процесів регенерації, зниження стійкості до інфекцій. При парентеральному введенні: у поодиноких випадках анафілактичні та алергічні реакції, гіпер- або гіпопігментація, атрофія шкіри та підшкірної клітковини, загострення після інтрасиновіального застосування, артропатія типу Шарко, стерильні абсцеси, при введенні в осередки на голові – сліп.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із саліцилатами можливе підвищення ймовірності виникнення кровотеч. При одночасному застосуванні з діуретиками можливе збільшення порушень електролітного обміну. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними препаратами зменшується швидкість зниження рівня глюкози у крові. При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами посилюється ризик розвитку глікозидної інтоксикації. При одночасному застосуванні з рифампіцином можливе ослаблення терапевтичної дії рифампіцину. При одночасному застосуванні гіпотензивних засобів можливе зниження їхньої ефективності. При одночасному застосуванні похідних кумарину можливе ослаблення антикоагулянтного ефекту. При одночасному застосуванні рифампіцину, фенітоїну, барбітуратів можливе ослаблення дії преднізолону. При одночасному застосуванні гормональних контрацептивів – посилення дії преднізолону. При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти можливе зниження вмісту саліцилатів у крові. При одночасному застосуванні празиквантелу можливе зменшення його концентрації у крові. Появі гірсутизму та вугрів сприяє одночасне застосування інших кортикостероїдів, андрогенів, естрогенів, пероральних контрацептивів та стероїдних анаболіків. Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на тлі кортикостероїдів антипсихотичних засобів, карбутаміду та азатіоприну. Одночасне призначення з м-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні препарати, трициклічні антидепресанти), нітратами сприяє розвитку підвищення внутрішньоочного тиску.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо для замінної терапії у дорослих початкова доза становить 20-30 мг на добу, підтримуюча доза - 5-10 мг на добу. При необхідності початкова доза може становити 15-100 мг на добу, підтримуюча - 5-15 мг на добу. Добову дозу слід поступово зменшувати. Для дітей початкова доза становить 1-2 мг/кг/сут у 4-6 прийомів, підтримуюча – 300-600 мкг/кг/сут. При внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні доза, кратність і тривалість застосування визначаються індивідуально. При внутрішньосуглобовому введенні у великі суглоби застосовують дозу 25-50 мг, для суглобів середньої величини – 10-25 мг, для дрібних суглобів – 5-10 мг. Для інфільтраційного введення тканини залежно від тяжкості захворювання і величини області ураження застосовують дози від 5 до 50 мг. Місцево в офтальмології застосовують 3 рази на добу, курс лікування – не більше 14 днів; у дерматології – 1-3 рази на добу. Місцево в гінекології – у складі комбінованих препаратів з антибіотиками та протигрибковими засобами відповідно до рекомендованого режиму дозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при паразитарних та інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір, амебіаз, стронгіло підозрюваний), системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях припустимо лише тлі специфічної терапії. З обережністю застосовувати протягом 8 тижнів до та 2 тижнів після вакцинації, при лімфаденіті після щеплення БЦЖ, при імунодефіцитних станах (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфікованість). З обережністю застосовувати при захворюваннях ШКТ: виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіті, гастриті, гострій або латентній пептичній виразці, нещодавно створеному анастомозі кишечника, неспецифічному виразковому коліті з загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліті. З обережністю застосовувати при захворюваннях серцево-судинної системи, у т.ч. після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього розрив серцевого м'яза), при декомпенсованій хронічній серцевій недостатності, артеріальній гіпертензії, гіперліпідемії), при ендокринних захворюваннях. у тому числі порушенні толерантності до вуглеводів), тиреотоксикозі, гіпотиреозі, хворобі Іценко-Кушинга, при тяжкій хронічній нирковій та/або печінковій недостатності, нефроуролітіазі, при гіпоальбумінемії та станах, що схиляють до її виникнення, при системному , ожирінні (III-IV ступеня), при поліомієліті (за винятком форми бульбарного енцефаліту),відкрито- та закритокутової глаукоми. При необхідності внутрішньосуглобового введення з обережністю застосовувати у пацієнтів із загальним тяжким станом, неефективності (або короткочасності) дії 2 попередніх введень (з урахуванням індивідуальних властивостей ГКС, що застосовувалися). Під час лікування (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль артеріального тиску та водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові, глюкози в крові; Для зменшення побічних ефектів можна призначити анаболічні стероїди, антибіотики, а також збільшити надходження калію в організм (дієта, препарати калію). Рекомендується уточнити необхідність запровадження АКТГ після курсу лікування преднізолоном (після проведення шкірної проби!). При хворобі Аддісона слід уникати одночасного застосування з барбітуратами. Після припинення лікування можливе виникнення синдрому відміни, надниркової недостатності, а також загострення захворювання, з приводу якого призначено преднізолон. При інтеркурентних інфекціях, септичних станах та туберкульозі необхідно одночасне проведення антибіотикотерапії. У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати лише за абсолютними показаннями та під ретельним контролем лікаря. Зовнішньо не слід застосовувати більше 14 днів. У разі застосування при звичайних або рожевих вуграх можливе загострення захворювання.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: Преднізолон 5 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (10) - пачки картонні. 100 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГКС. Пригнічує функції лейкоцитів та тканинних макрофагів. Обмежує міграцію лейкоцитів у область запалення. Порушує здатність макрофагів до фагоцитозу, а також до утворення інтерлейкіну-1. Сприяє стабілізації лізосомальних мембран, знижуючи цим концентрацію протеолітичних ферментів у сфері запалення. Зменшує проникність капілярів, зумовлену вивільненням гістаміну. Пригнічує активність фібробластів та утворення колагену. Інгібує активність фосфоліпази А2, що призводить до придушення синтезу простагландинів та лейкотрієнів. Пригнічує вивільнення ЦОГ (головним чином ЦОГ-2), що також сприяє зменшенню вироблення простагландинів. Зменшує кількість циркулюючих лімфоцитів (T- та B-клітин), моноцитів, еозинофілів та базофілів внаслідок їх переміщення з судинного русла в лімфоїдну тканину; пригнічує утворення антитіл. Преднізолон пригнічує вивільнення гіпофізом АКТГ та β-ліпотропіну, але не знижує рівень циркулюючого β-ендорфіну. Пригнічує секрецію ТТГ та ФСГ. При безпосередньої аплікації на судини має вазоконстрикторний ефект. Преднізолон має виражену дозозалежну дію на метаболізм вуглеводів, білків і жирів. Стимулює глюконеогенез, сприяє захопленню амінокислот печінкою та нирками та підвищує активність ферментів глюконеогенезу. У печінці преднізолон посилює депонування глікогену, стимулюючи активність глікогенсинтетази та синтез глюкози із продуктів білкового обміну. Підвищення вмісту глюкози у крові активізує виділення інсуліну. Преднізолон пригнічує захоплення глюкози жировими клітинами, що призводить до активації ліполізу. Однак унаслідок збільшення секреції інсуліну відбувається стимуляція ліпогенезу, що сприяє накопиченню жиру. Має катаболічну дію в лімфоїдній та сполучній тканинах, м'язах, жировій тканині, шкірі, кістковій тканині. У меншій мірі ніж гідрокортизон, впливає на процеси водно-електролітного обміну: сприяє виведенню іонів калію та кальцію, затримці в організмі іонів натрію та води. Остеопороз та синдром Іценко-Кушинга є головними факторами, що обмежують тривалу терапію кортикостероїдами. Внаслідок катаболічної дії можливе пригнічення зростання у дітей. У високих дозах преднізолон може підвищувати збудливість тканин мозку та сприяє зниженню порога судомної готовності. Стимулює надмірну продукцію соляної кислоти та пепсину в шлунку, що призводить до розвитку виразки пептики. При системному застосуванні терапевтична активність преднізолону обумовлена ​​протизапальною, протиалергічною, імунодепресивною та антипроліферативною дією. При зовнішньому та місцевому застосуванні терапевтична активність преднізолону обумовлена ​​протизапальною, протиалергічною та антиексудативною (завдяки вазоконстрикторному ефекту) дією. У порівнянні з гідрокортизоном протизапальна активність преднізолону в 4 рази більша, мінералокортикоїдна активність у 0.6 рази менша.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо добре всмоктується із ШКТ. C max у плазмі відзначається через 90 хв. У плазмі велика частина преднізолону зв'язується з транскортином (кортизол-зв'язуючим глобуліном). Метаболізується переважно у печінці. T1/2 становить близько 200 хв. Виводиться нирками у незміненому вигляді – 20%.Клінічна фармакологіяГКС для перорального застосування.Показання до застосуванняДля прийому внутрішньо та парентерального застосування: ревматизм; ревматоїдний артрит, дерматоміозит, вузликовий періартеріїт, склеродермія, хвороба Бехтерева, бронхіальна астма, астматичний статус, гострі та хронічні алергічні захворювання, анафілактичний шок, хвороба Аддісона, гостра недостатність кори надниркових залоз; гепатит, печінкова кома, гіпоглікемічні стани, ліпоїдний нефроз; агранулоцитоз, різні форми лейкемії, лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура, гемолітична анемія; мала хорея; Пухирчатка, екзема, свербіж, ексфоліативний дерматит, псоріаз, сверблячка, себорейний дерматит, ВКВ, еритродермія, алопеція. Для внутрішньосуглобового введення: хронічний поліартрит, посттравматичний артрит, остеоартрит великих суглобів, ревматичні ураження окремих суглобів, артрози. Для інфільтраційного введення в тканини: епікондиліт, тендовагініт, бурсит, плечолопатковий періартрит, келоїди, ішіалгії, контрактура Дюпюїтрена, ревматичні та подібні до них ураження суглобів та різних тканин. Для застосування в офтальмології: алергічний, хронічний та нетиповий кон'юнктивіт та блефарит; запалення рогівки при непошкодженій слизовій оболонці; гостре та хронічне запалення переднього відрізка судинної оболонки, склери та епісклери; симпатичне запалення очного яблука; після травм та операцій при тривалому подразненні очних яблук. Для застосування в гінекології: лікування вагінітів (у складі комбінованої терапії з антибіотиками та протигрибковими засобами).Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за життєвими показаннями – підвищена чутливість до преднізолону. Для внутрішньосуглобового введення та введення безпосередньо в осередок ураження: попередня артропластика, патологічна кровоточивість (ендогенна або викликана застосуванням антикоагулянтів), внутрішньосуглобовий перелом кістки, інфекційний (септичний) запальний процес у суглобі та періартикулярні інфекції (в т.ч. в анамнез) загальне інфекційне захворювання, виражений навколосуглобовий остеопороз, відсутність ознак запалення в суглобі ("сухий" суглоб, наприклад при остеоартрозі без синовіту), виражена кісткова деструкція та деформація суглоба (різке звуження суглобової щілини, анкілоз), нестабільність суглоба як результат суглоб епіфізів кісток. Для зовнішнього застосування: бактеріальні, вірусні, грибкові шкірні захворювання, туберкульоз шкіри, шкірні прояви сифілісу, пухлини шкіри, поствакцинальний період, порушення цілісності шкірних покровів (виразки, рани), дитячий вік (до 2 років, при свербіння в області ануса – до 12 років), розацеа, вульгарні вугри, періоральний дерматит. Для застосування в офтальмології: бактеріальні, вірусні, грибкові захворювання очей, туберкульозна поразка очей, трахома, порушення цілісності очного епітелію.Вагітність та лактаціяПри вагітності (особливо у І триместрі) застосовують лише за життєвими показаннями. При необхідності застосування під час лактації слід ретельно зважити очікувану користь лікування для матері та ризик для дитини. Застосування у дітей У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати лише за абсолютними показаннями та під ретельним контролем лікаря. Протипоказання для зовнішнього застосування: дитячий вік (до 2 років, при свербіння в області ануса – до 12 років).Побічна діяЗ боку ендокринної системи: порушення менструального циклу, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга, пригнічення функції гіпофізарно-надниркової системи, зниження толерантності до вуглеводів, стероїдний діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, уповільнення росту у дітей. З боку травної системи: нудота, блювання, стероїдна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, панкреатит, езофагіт, кровотечі та перфорація ШКТ, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка. У поодиноких випадках - підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. З боку обміну речовин: негативний азотистий баланс через катаболізм білків, підвищений виведення кальцію з організму, гіпокальціємію, підвищення маси тіла, підвищене потовиділення. Серцево-судинна система: втрата калію, гіпокаліємічний алкалоз, аритмія, брадикардія (аж до зупинки серця); стероїдна міопатія, серцева недостатність (розвиток або посилення симптомів), зміни на ЕКГ, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку кістково-м'язової системи: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожиль м'язів, м'язова слабкість, стероїд м'язової маси (атрофія). З боку нервової системи: головний біль, підвищення внутрішньочерепного тиску, делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, судомні напади. З боку органу зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску (з можливим пошкодженням зорового нерва), трофічні зміни рогівки, екзофтальм, схильність до розвитку вторинної інфекції (бактеріальної, грибкової, вірусної). З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: петехії, екхімози, витончення та крихкість шкіри, гіпер- або гіпопігментація, вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Реакції зумовлені імунодепресивною дією: уповільнення процесів регенерації, зниження стійкості до інфекцій. При парентеральному введенні: у поодиноких випадках анафілактичні та алергічні реакції, гіпер- або гіпопігментація, атрофія шкіри та підшкірної клітковини, загострення після інтрасиновіального застосування, артропатія типу Шарко, стерильні абсцеси, при введенні у вогнища на голові – сліпота.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із саліцилатами можливе підвищення ймовірності виникнення кровотеч. При одночасному застосуванні з діуретиками можливе збільшення порушень електролітного обміну. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними препаратами зменшується швидкість зниження рівня глюкози у крові. При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами посилюється ризик розвитку глікозидної інтоксикації. При одночасному застосуванні з рифампіцином можливе ослаблення терапевтичної дії рифампіцину. При одночасному застосуванні гіпотензивних засобів можливе зниження їхньої ефективності. При одночасному застосуванні похідних кумарину можливе ослаблення антикоагулянтного ефекту. При одночасному застосуванні рифампіцину, фенітоїну, барбітуратів можливе ослаблення дії преднізолону. При одночасному застосуванні гормональних контрацептивів – посилення дії преднізолону. При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти можливе зниження вмісту саліцилатів у крові. При одночасному застосуванні празиквантелу можливе зменшення його концентрації у крові. Появі гірсутизму та вугрів сприяє одночасне застосування інших кортикостероїдів, андрогенів, естрогенів, пероральних контрацептивів та стероїдних анаболіків. Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на тлі кортикостероїдів антипсихотичних засобів, карбутаміду та азатіоприну. Одночасне призначення з м-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні препарати, трициклічні антидепресанти), нітратами сприяє розвитку підвищення внутрішньоочного тиску.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо для замінної терапії у дорослих початкова доза становить 20-30 мг на добу, підтримуюча доза - 5-10 мг на добу. При необхідності початкова доза може становити 15-100 мг на добу, підтримуюча - 5-15 мг на добу. Добову дозу слід поступово зменшувати. Для дітей початкова доза становить 1-2 мг/кг/сут у 4-6 прийомів, підтримуюча – 300-600 мкг/кг/сут. При внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні доза, кратність і тривалість застосування визначаються індивідуально. При внутрішньосуглобовому введенні у великі суглоби застосовують дозу 25-50 мг, для суглобів середньої величини – 10-25 мг, для дрібних суглобів – 5-10 мг. Для інфільтраційного введення тканини залежно від тяжкості захворювання і величини області ураження застосовують дози від 5 до 50 мг. Місцево в офтальмології застосовують 3 рази на добу, курс лікування – не більше 14 днів; у дерматології – 1-3 рази на добу. Місцево в гінекології – у складі комбінованих препаратів з антибіотиками та протигрибковими засобами відповідно до рекомендованого режиму дозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при паразитарних та інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір, амебіаз, стронгіло підозрюваний), системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях припустимо лише тлі специфічної терапії. З обережністю застосовувати протягом 8 тижнів до та 2 тижнів після вакцинації, при лімфаденіті після щеплення БЦЖ, при імунодефіцитних станах (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфікованість). З обережністю застосовувати при захворюваннях ШКТ: виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіті, гастриті, гострій або латентній пептичній виразці, нещодавно створеному анастомозі кишечника, неспецифічному виразковому коліті з загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліті. З обережністю застосовувати при захворюваннях серцево-судинної системи, у т.ч. після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього розрив серцевого м'яза), при декомпенсованій хронічній серцевій недостатності, артеріальній гіпертензії, гіперліпідемії), при ендокринних захворюваннях. у тому числі порушенні толерантності до вуглеводів), тиреотоксикозі, гіпотиреозі, хворобі Іценко-Кушинга, при тяжкій хронічній нирковій та/або печінковій недостатності, нефроуролітіазі, при гіпоальбумінемії та станах, що схиляють до її виникнення, при системному , ожирінні (III-IV ступеня), при поліомієліті (за винятком форми бульбарного енцефаліту),відкрито- та закритокутової глаукоми. При необхідності внутрішньосуглобового введення з обережністю застосовувати у пацієнтів із загальним тяжким станом, неефективності (або короткочасності) дії 2 попередніх введень (з урахуванням індивідуальних властивостей ГКС, що застосовувалися). Під час лікування (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль артеріального тиску та водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові, глюкози в крові; Для зменшення побічних ефектів можна призначити анаболічні стероїди, антибіотики, а також збільшити надходження калію в організм (дієта, препарати калію). Рекомендується уточнити необхідність запровадження АКТГ після курсу лікування преднізолоном (після проведення шкірної проби!). При хворобі Аддісона слід уникати одночасного застосування з барбітуратами. Після припинення лікування можливе виникнення синдрому відміни, надниркової недостатності, а також загострення захворювання, з приводу якого призначено преднізолон. При інтеркурентних інфекціях, септичних станах та туберкульозі необхідно одночасне проведення антибіотикотерапії. У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати лише за абсолютними показаннями та під ретельним контролем лікаря. Зовнішньо не слід застосовувати більше 14 днів. У разі застосування при звичайних або рожевих вуграх можливе загострення захворювання.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 5 мг Фасування: N60 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: Преднізолон – 5 мг; допоміжні речовини: сахароза (цукор-рафінад) – 37,5 мг; лактози моногідрат (цукор молочний) – 105 мг; желатин – 1 мг; кальцію стеарату моногідрат – 2,5 мг; крохмаль картопляний – достатня кількість до отримання таблетки масою 250 мг. Пігулки, 5 мг. По 20, 30, 50, 60 таблеток у банку полімерної. По 10 таблеток у контурній осередковій упаковці з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. Одна банка або 2, 3, 5, 6 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщені в картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки білого кольору плоскоциліндричної форми з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо преднізолон добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в крові досягається через 1-1,5 години після перорального прийому. До 90% препарату зв'язується з білками плазми: транскортином (кортизолзв'язуючим глобуліном) та альбумінами. Преднізолон метаболізується в печінці, частково в нирках та інших тканинах, переважно шляхом кон'югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами. Метаболіти неактивні. Виводиться з жовчю та нирками шляхом клубочкової фільтрації та на 80-90% реабсорбується канальцями. 20% дози виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення із плазми після перорального прийому становить 2-4 години.ФармакодинамікаПреднізолон – синтетичний глюкокортикостероїдний препарат, дегідрований аналог гідрокортизону. Має протизапальну, протиалергічну, імунодепресивну дію, протишокову дію, підвищує чутливість бета-адренорецепторів до ендогенних катехоламінів. Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами (рецептори для глюкокортикостероїдів (ГКС) є у всіх тканинах, особливо їх багато в печінці) з утворенням комплексу, що індукує утворення білків (в т.ч. ферментів, що регулюють у клітинах життєво важливі процеси). Протизапальний ефект пов'язаний з пригніченням вивільнення еозинофілами та опасистими клітинами медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран (особливо лізосомальних) та мембран органел. Діє на всі етапи запального процесу: пригнічує синтез простагландинів (Pg) на рівні арахідонової кислоти (ліпокортин пригнічує, сприяють процесам. інтерлейкін 1, фактор некрозу пухлини альфа та ін); підвищує стійкість клітинної мембрани до дії різних факторів, що ушкоджують. Білковий обмін: зменшує кількість глобулінів у плазмі, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках (з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін), знижує синтез та посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру відбувається переважно в області плечового пояса, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту; підвищує активність глюкозо-6-фосфатази (підвищення надходження глюкози з печінки до крові); збільшує активність фосфоенолпіруваткарбоксикінази та синтез амінотрансфераз (активація глюконеогенезу); сприяє розвитку гіперглікемії. Водно-електролітний обмін: затримує іони натрію (Na+) та воду в організмі, стимулює виведення іонів калію (К+) (мінералокортикостероїдна активність), знижує абсорбцію іонів кальцію (Са2+) із шлунково-кишкового тракту, викликає "вимивання" іонів кальцію з кісток та підвищення його ниркової екскреції, знижує мінералізацію кісткової тканини. Імунодепресивний ефект обумовлений викликаною інволюцією лімфоїдної тканини, пригніченням проліферації лімфоцитів (особливо Т-лімфоцитів), придушенням міграції В-клітин і взаємодії Т-і В-лімфоцитів, гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкінафо-1, Інтерлікіна-1, та зниженням утворення антитіл. Протиалергічний ефект розвивається в результаті зниження синтезу і секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин і базофілів гістаміну та ін. клітин, зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму. При обструктивних захворюваннях дихальних шляхів дія обумовлена, головним чином, гальмуванням запальних процесів, попередженням або зменшенням виразності набряку слизових оболонок, зниженням еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів і відкладення в слизовій оболонці. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок зменшення її продукції. Пригнічує синтез та секрецію АКТГ і вдруге – синтез ендогенних глюкокортикоїдів.Показання до застосуванняСистемні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія, вузликовий періартеріїт, дерматоміозит, ревматоїдний артрит); гострі та хронічні запальні захворювання суглобів - подагричний та псоріатичний артрит, остеоартрит (у т.ч. посттравматичний), поліартрит, плечолопатковий періартрит, анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерева), ювенільний артрит, синдром Стілла у дорослих, ; ревматична гарячка, гострий ревмокардит; бронхіальна астма; астматичний статус; гострі та хронічні алергічні захворювання – у т.ч. алергічні реакції на лікарські засоби та харчові продукти, сироваткова хвороба, кропив'янка, алергічний риніт, набряк Квінке, лікарська екзантема, поліноз та ін; захворювання шкіри - пухирчатка, псоріаз, екзема, атопічний дерматит (поширений нейродерміт), контактний дерматит (з ураженням великої поверхні шкіри), токсидермія, себорейний дерматит, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз (синдром ; набряк мозку (в т.ч. на тлі пухлини мозку або пов'язаний з хірургічним втручанням, променевою терапією або травмою голови) після попереднього парентерального застосування; алергічні захворювання очей: алергічні форми кон'юнктивіту; запальні захворювання очей - симпатична офтальмія, важкі уповільнені передні та задні увеїти, неврит зорового нерва; первинна або вторинна надниркова недостатність (у тому числі стан після видалення надниркових залоз); вроджена гіперплазія надниркових залоз; захворювання нирок аутоімунного генезу (зокрема гострий гломерулонефрит); нефротичний синдром (зокрема і натомість ліпоїдного нефрозу); підгострий тиреоїдит; захворювання крові та системи кровотворення - агранулоцитоз, панмієлопатія, аутоімунна гемолітична анемія, лімфо- та мієлоїдний лейкози, лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура, вторинна тромбоцитопенія у дорослих, еритрообластопія; інтерстиціальні захворювання легень – гострий альвеоліт, фіброз легень, саркоїдоз ІІ-ІІІ стадії; туберкульозний менінгіт, туберкульоз легень, аспіраційна пневмонія (у поєднанні зі специфічною хіміотерапією); бериліоз, синдром Леффлера (що не піддається іншій терапії); рак легені (у комбінації з цитостатиками); розсіяний склероз; шлунково-кишкові захворювання – виразковий коліт, хвороба Крона, локальний ентерит; гепатит; профілактика реакції відторгнення трансплантату при пересадці органів; гіперкальціємія на фоні онкологічних захворювань; мієломна хвороба.Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за життєвими показаннями протипоказанням є підвищена чутливість до Преднізолону або компонентів препарату, дефіцит лактази, непереносимість лактози, дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, дитячий вік до 3 років. З обережністю препарат слід застосовувати при наступних захворюваннях та станах: захворювання шлунково-кишкового тракту - виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, неспецифічний виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт; паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (що протікають в даний час або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз; системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної терапії; пре- та поствакцинальний період (8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ. імунодефіцитні стани (в т.ч. СНІД або ВІЛ інфікування); захворювання серцево-судинної системи, у т.ч. некомпенсована хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія; ендокринні захворювання – цукровий діабет (в т.ч. порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга, ожиріння (III-IV ст); тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз; гіпоальбумінемія та стани, що призводять до її виникнення (цироз печінки, нефротичний синдром); системний остеопороз, міастенія gravis, гострий психоз, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито- та закритокутова глаукома; вагітність. У дітей у період зростання глюкокортикостероїди повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями та під особливо ретельним наглядом лікаря.Вагітність та лактаціяПри вагітності в І та ІІ триместрі застосовують лише за життєвими показаннями. При тривалій терапії під час вагітності відбувається порушення зростання плода. У III триместрі вагітності є небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії новонародженого. Оскільки глюкокортикостероїди переходять у грудне молоко, у разі потреби застосування препарату в період грудного вигодовування, годування груддю рекомендується припинити.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів залежить від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення Преднізолону. При застосуванні Преднізолону можуть спостерігатися: З боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, "стероїдний" цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз; стрии), затримка статевого розвитку у дітей. З боку травної системи: нудота, блювання, панкреатит, "стероїдна" виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний езофагіт, шлунково-кишкові кровотечі та перфорація стінки шлунково-кишкового тракту, підвищення або зниження апетиту, порушення травлення, мета печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази. З боку серцево-судинної системи: аритмії, брадикардія (аж до зупинки серця); розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення виразності серцевої недостатності, ЕКГ-зміни, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку нервової системи: делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми. З боку органів чуття: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим пошкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм. З боку обміну речовин: підвищене виведення іонів кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний баланс азоту (підвищений розпад білків), підвищена пітливість. Зумовлені мінералокортикостероїдною активністю – затримка рідини та іонів натрію в організмі (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість та стомлюваність). З боку опорно-рухового апарату: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожиль м'язів, "стероїдна" міопатія, зниження миші атрофія). З боку шкірних покривів та слизових оболонок: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, анафілактичний шок. Інші: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація), лейкоцитурія, синдром "скасування", прискорене нічне сечовипускання, сечокам'яна хвороба.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування преднізолону з: індукторами "печінкових" мікросомальних ферментів (фенобарбітал, рифампіцин, фенітоїн, теофілін, ефедрин) призводить до зниження його концентрації; діуретиками (особливо "тіазидними" та інгібіторами карбоангідрази) і амфотерицином може призвести до посилення виведення з організму іонів К+; з натрійсодержащими препаратами - до розвитку набряків та підвищення артеріального тиску; амфотерицином В – збільшується ризик розвитку серцевої недостатності; серцевими глікозидами - погіршується їх переносимість і підвищується ймовірність розвитку шлуночкової екстрасистолії (через викликану гіпокаліємію); непрямими антикоагулянтами - послаблює (рідше посилює) їхню дію (потрібна корекція дози); антикоагулянтами та тромболітиками – підвищується ризик розвитку кровотеч із виразок у шлунково-кишковому тракті; етанолом та нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) – посилюється ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень у шлунково-кишковому тракті та розвитку кровотеч (у комбінації з НПЗП при лікуванні артритів можливе зниження дози глюкокортикостероїдів через сумацію); парацетамолом - зростає ризик розвитку гепатотоксичності (індукція "печінкових" ферментів та утворення токсичного метаболіту парацетамолу); ацетилсаліциловою кислотою – прискорює її виведення та знижує концентрацію в крові (при відміні преднізолону рівень саліцилатів у крові збільшується та зростає ризик розвитку побічних явищ); інсуліном та пероральними гіпоглікемічними препаратами, гіпотензивними засобами – зменшується їх ефективність; вітаміном D – знижується його вплив на всмоктування іонів кальцію (Са 2+) у кишечнику; соматотропним гормоном - знижує ефективність останнього, і з празиквантелом - його концентрацію; М-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні препарати та трициклічні антидепресанти з м-холіноблокуючою активністю) та нітратами - сприяє підвищенню внутрішньоочного тиску; ізоніазидом та мексилетином – збільшує їх метаболізм (особливо у "повільних" ацетиляторів), що призводить до зниження їх плазмових концентрацій. Інгібітори карбоангідрази та “петлеві” діуретики можуть збільшувати ризик розвитку остеопорозу. Індометацин, витісняючи преднізолон у зв'язку з альбумінами, збільшує ризик розвитку його побічних ефектів. Адренокортикотропний гормон (АКТГ) посилює дію преднізолону. Ергокальциферол і паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається преднізолоном. Циклоспорин і кетоконазол, уповільнюючи метаболізм преднізолону, можуть часом збільшувати його токсичність. Одночасне застосування андрогенів та стероїдних анаболічних препаратів із преднізолоном сприяє розвитку периферичних набряків та гірсутизму, появі вугрів. Естрогени та пероральні естрогеновмісні контрацептиви знижують кліренс преднізолону, що може супроводжуватися посиленням виразності його дії. Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть обумовлювати необхідність підвищення дози преднізолону. При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на фоні інших видів імунізацій – збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. Антипсихотичні засоби (нейролептики) та азатіоприн підвищують ризик розвитку катаракти при застосуванні преднізолону. Імунодепресанти підвищують ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, спричинених вірусом Епштейна-Барр. Одночасне застосування антацидів знижує всмоктування преднізолону. При одночасному застосуванні з антитиреоїдними препаратами знижується, а з тиреоїдними гормонами – підвищується кліренс преднізолону.Спосіб застосування та дозиДоза препарату та тривалість лікування встановлюється лікарем індивідуально залежно від показань та тяжкості захворювання. Усю добову дозу препарату рекомендується приймати одноразово або подвійну добову дозу через день з урахуванням циркадного ритму ендогенної секреції глюкокортикостероїдів в інтервалі від 6 до 8 години ранку. Високу добову дозу можна розподілити на 2-4 прийоми, при цьому вранці слід приймати більшу дозу. Таблетки слід приймати внутрішньо під час або безпосередньо після їди, запиваючи невеликою кількістю рідини. При гострих станах і як замісна терапія дорослим призначають у початковій дозі 20-30 мг на добу, підтримуюча доза становить - 5-10 мг на добу. При необхідності початкова доза може становити 15-100 мг на добу, підтримуюча - 5-15 мг на добу. Для дітей з 3-х років і старше початкова доза становить 1-2 мг/кг маси тіла на добу в 4-6 прийомів, що підтримує – 0,3-0,6 мг/кг/добу. При отриманні терапевтичного ефекту дозу поступово знижують по 5 мг, потім по 2,5 мг з інтервалами в 3-5 днів, скасовуючи спочатку пізніші прийоми. При тривалому прийомі препарату добову дозу слід поступово знижувати. Тривалу терапію не можна припиняти раптово! Скасування підтримуючої дози проводиться тим повільніше, що довше застосовувалася глюкокортикостероїдна терапія. При стресових впливах (інфекція, алергічна реакція, травма, операція, нервовий стрес), щоб уникнути загострення основного захворювання, доза Преднізолону повинна бути тимчасово збільшена (у 1,5-3, а у важких випадках - у 5-10 разів).ПередозуванняМожливе посилення дозозалежних побічних явищ. Необхідно зменшити дозу Преднізолону. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування (при неможливості через ургентність стану - у процесі лікування) хворий має бути обстежений щодо виявлення можливих протипоказань. Клінічне обстеження має включати дослідження серцево-судинної системи, рентгенологічне дослідження легень, дослідження шлунка та дванадцятипалої кишки, системи сечовиділення, органів зору; контроль формули крові, вмісту глюкози та електролітів у плазмі крові. Під час лікування Преднізолоном (особливо тривалого) необхідно спостереження окуліста, контроль артеріального тиску, стан водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові та концентрації глюкози крові. З метою зменшення побічних явищ можна застосовувати антациди, а також збільшити надходження іонів калію (К+) до організму (дієта, препарати калію). Їжа має бути багатою білками, вітамінами, з обмеженням вмісту жирів, вуглеводів та кухонної солі. Дія препарату посилюється у хворих з гіпотиреозом та цирозом печінки. Препарат може посилювати існуючі емоційну нестабільність чи психотичні порушення. При вказівці на психози в анамнезі Преднізолон у високих дозах застосовують під суворим контролем лікаря. У стресових ситуаціях під час підтримуючого лікування (наприклад, хірургічні операції, травма або інфекційні захворювання) слід провести корекцію дози препарату через підвищення потреби в глюкокортикостероїдах. Слід ретельно спостерігати за хворими протягом року після закінчення тривалої терапії Преднізолоном у зв'язку з можливим розвитком відносної недостатності кори надниркових залоз у стресових ситуаціях. При раптовій відміні, особливо у разі попереднього застосування високих доз, можливий розвиток синдрому "скасування" (анорексія, нудота, загальмованість, генералізовані м'язово-скелетні болі, загальна слабкість), а також загострення захворювання, з приводу якого було призначено Преднізолон. Під час лікування Преднізолоном не слід проводити вакцинацію через зниження її ефективності (імунної відповіді). Застосовуючи Преднізолон при інтеркурентних інфекціях, септичних станах та туберкульозі, необхідно одночасно проводити лікування антибіотиками бактерицидної дії. У дітей під час тривалого лікування Преднізолоном необхідне ретельне спостереження за динамікою зростання та розвитку. Дітям, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично застосовують специфічні імуноглобуліни. Внаслідок слабкого мінералокортикостероїдного ефекту для замісної терапії при наднирковій недостатності Преднізолон застосовують у комбінації з мінералокортикостероїдами. У хворих на цукровий діабет слід контролювати вміст глюкози крові та при необхідності коригувати терапію. Показано рентгенологічний контроль за кістково-суглобовою системою (знімки хребта, кисті). Преднізолон у хворих з латентними інфекційними захворюваннями нирок та сечовивідних шляхів здатний викликати лейкоцитурію, що може мати діагностичне значення. Преднізолон підвищує вміст метаболітів 11- та 17-оксикетокортикостероїдів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період застосування необхідно утриматися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: активна речовина: Преднізолон натрію фосфат – 40,32 мг (у перерахунку на преднізолон) – 30,00 мг; Допоміжні речовини: гідрофосфат натрію (натрію фосфат двозаміщений) – 0,91 мг; динатрію едетату дигідрат (трилон Б) – 0,50 мг; натрію дигідрофосфату дигідрат (натрію фосфат однозаміщений 2-водний) – 0,34 мг; пропіленгліколь – 0,25 мл; вода для ін'єкцій – до 1 мл. Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 30 мг/мл. По 1 мл ампули полімерні з поліетилену. По 3, 5, 10, 100 полімерних ампул з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний або зі злегка зеленувато-жовтим відтінком розчин.ФармакокінетикаАбсорбція Всмоктування при введенні в м'язи стегна швидше, ніж при введенні в сідничні м'язи. При внутрішньовенному введенні максимальна концентрація у плазмі досягається через 0,5 години. При внутрішньом'язовому введенні максимальна концентрація досягається через 0,5-1 годину. Розподіл До 90% преднізолону зв'язується з білками плазми: транскортином (кортикостероїдзв'язуючим глобуліном) та альбумінами. Метаболізм Преднізолон метаболізується переважно у печінці, частково у нирках та інших тканинах, в основному шляхом кон'югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами. Метаболіти неактивні. Виведення Період напіввиведення преднізолону із плазми становить близько 3 годин. Виводиться через кишечник та нирками шляхом клубочкової фільтрації та на 80-90 % реабсорбується нирковими канальцями. 20% дози виводиться нирками у незмінному вигляді.ФармакодинамікаПреднізолон – синтетичний глюкокортикостероїдний препарат, дегідрований аналог гідрокортизону. Чинить протизапальну, протиалергічну, імунодепресивну дію, підвищує чутливість бета-адренорецепторів до ендогенних катехоламінів. Взаємодіє з цитоплазматичними рецепторами глюкокортикостероїдів (ГКС) (рецептори глюкокортикоїдів є у всіх тканинах, особливо їх багато в печінці) з утворенням комплексу, що індукує утворення білків (у тому числі ферментів, що регулюють у клітинах життєво важливі процеси). Протизапальна дія пов'язана з пригніченням вивільнення еозинофілами та опасистими клітинами медіаторів запалення, індукуванням утворення ліпокортину та зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту, зі зменшенням проникності капілярів, стабілізацією клітинних мембран і мембран органелл. Діє на всі етапи запального процесу: інгібує синтез простагландинів на рівні арахідонової кислоти (ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та інгібує синтез ендоперекисів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та ін.); синтез «прозапальних цитокінів» (інтерлейкін-1, фактор некрозу пухлини альфа та ін.); підвищує стійкість клітинних мембран до дії різних факторів, що ушкоджують. Імунодепресивна дія обумовлена ​​викликаною інволюцією лімфоїдної тканини, пригніченням проліферації лімфоцитів (особливо Т-лімфоцитів), придушенням міграції В-лімфоцитів та взаємодії Т- і В-лімфоцитів, гальмуванням вивільнення цитокінів-інтерлейкіна-інтерлейкіна-інтерлейкіна; та макрофагів та зниженням утворення антитіл. Протиалергічна дія розвивається в результаті зниження синтезу та секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин та базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення кількості циркулюючих базофілів, зменшення кількості T- та B-лімфоцитів, опасистих тканин , зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму При обструктивних захворюваннях дихальних шляхів дія обумовлена, головним чином, гальмуванням запальних процесів, попередженням або зменшенням вираженості набряку слизових оболонок бронхів, зниженням еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів і відкладенням в слизовій оболонці. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок зменшення її продукції. Пригнічує синтез та секрецію адренокортикотропного гормону (АКТГ) та вдруге – синтез ендогенних кортикостероїдів. Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини. Вплив на білковий обмін: зменшує кількість глобулінів у плазмі крові; підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках (з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін); знижує синтез та посилює катаболізм білка в м'язовій тканині. Вплив на ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів; перерозподіляє жир (мобілізація з підшкірної клітковини кінцівок та накопичення жиру переважно в області плечового пояса, особи, живота); призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вплив на вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ); підвищує активність глюкозо-6-фосфатази (підвищення надходження глюкози з печінки до крові); збільшує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз (активація глюконеогенезу); сприяє розвитку гіперглікемії. Вплив на водно-електролітний обмін: затримує натрій та воду в організмі; стимулює виведення калію (мінералокортикоїдна активність); знижує абсорбцію кальцію із ШКТ; викликає «вимивання» кальцію з кісток та підвищення його ниркової екскреції; знижує мінералізацію кісткової тканини.Показання до застосуванняПрепарат застосовують для екстреної терапії при станах, що вимагають швидкого підвищення концентрації кортикостероїдів в організмі: шок (опіковий, травматичний, операційний, токсичний, анафілактичний, кардіогенний, гемотрансфузійний) – при неефективності судинозвужувальних засобів, плазмозамінних препаратів та іншої симптоматичної терапії; алергічні реакції (гострі та важкі форми), анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба; бронхіальна астма (важка форма); астматичний статус; набряк головного мозку (тільки після підтвердження симптомів підвищення внутрішньочерепного тиску результатами магнітно-резонансної або комп'ютерної томографії), обумовлений пухлиною головного мозку та/або пов'язаний з хірургічним втручанням або променевою терапією; системні захворювання сполучної тканини: ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак; гострий гепатит, печінкова кома; первинна та вторинна наднирникова недостатність (при необхідності у поєднанні з мінералокортикостероїдами, особливо у дітей); гостра недостатність надниркових залоз (у поєднанні з мінералокортикостероїдами при необхідності); тиреотоксичний криз; необхідність зменшення запальних явищ і попередження рубцевих звужень (при отруєнні рідинами, що припікають).Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за життєвими показаннями єдиним протипоказанням є гіперчутливість до преднізолону або до компонентів препарату; системний мікоз; епідуральне та інтратекальне введення препарату; набряк головного мозку внаслідок черепно-мозкової травми; одночасне застосування живих або ослаблених вакцин із імуносупресивними дозами препарату; інфекція очей, зумовлена ​​вірусом простого герпесу (через ризик перфорації рогівки); застосування препарату не рекомендується у пацієнтів з гострим або підгострим інфарктом міокарда, оскільки можливі розповсюдження вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього розрив серцевого м'яза; у дітей у період зростання кортикостероїдів повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями та під особливо ретельним наглядом лікаря; період грудного вигодовування. З обережністю: При захворюваннях ШКТ: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт. При паразитарних та інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або недавно перенесених, включаючи нещодавній контакт з хворим) – простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної протимікробної терапії. У пре- та поствакцинальний період (період тривалістю 8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), при лімфаденіті після щеплення БЦЖ. При імунодефіцитних станах (у тому числі СНІД або ВІЛ-інфекції). При захворюваннях серцево-судинної системи: нещодавно перенесений інфаркт міокарда, хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія. При ендокринних захворюваннях: цукровий діабет (у тому числі порушення толерантності до глюкози), гіпертиреоз, гіпотиреоз, ожиріння ІІІ-ІV ступеня). При хронічній нирковій та/або печінковій недостатності тяжкого ступеня, нефроуролітіазі. При гіпоальбумінемії та станах, що спричиняють її виникнення (цироз печінки, нефротичний синдром). При системному остеопорозі, міастенії gravis, гострому психозі, поліомієліті (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито – і закритокутовій глаукомі. У пацієнтів із тромбоемболічними ускладненнями нині або мають схильність до розвитку цих ускладнень. При тяжких афективних розладах в анамнезі. При судомному синдромі. При вагітності. У літніх пацієнтів препарат Преднізолон буфус слід застосовувати з обережністю через підвищену небезпеку розвитку остеопорозу та артеріальної гіпертензії. У дітей у період зростання кортикостероїдів повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря.Вагітність та лактаціяПреднізолон проникає крізь плаценту. Під час вагітності (особливо у І триместрі) або у жінок, які планують вагітність, застосування препарату Преднізолон буфус показано лише в тому випадку, якщо очікуваний лікувальний ефект від застосування препарату Преднізолон буфус перевищує ризик негативного впливу на організм матері та плода. ГКС слід призначати при вагітності лише за абсолютними показаннями. При тривалій терапії під час вагітності можливі вади розвитку (ущелина верхнього неба) та гіпотрофія плода. Відомості про вплив кортикостероїдів на перебіг та результат пологів відсутні. Необхідно ретельне спостереження за дітьми, які народилися від матерів, які отримували досить високі дози препарату під час вагітності. Оскільки кортикостероїди проникають у грудне молоко, при необхідності застосування препарату Преднізолон буфус від грудного вигодовування дитини слід відмовитися.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів залежить від тривалості застосування, величини дози, що використовується, та можливості дотримання циркадного ритму призначення препарату Преднізолон буфус. З боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, «стероїдний» цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (місяцеподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску, дис стрии), затримка статевого розвитку у дітей. З боку травної системи: нудота, блювання, панкреатит, «стероїдна» виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний езофагіт, шлунково-кишкові кровотечі та перфорація стінки ШКТ, підвищення або зниження апетиту, порушення травлення, метеоризм, гикавка. У поодиноких випадках – підвищення активності «печінкових» трансаміназ та лужної фосфатази. З боку серцево-судинної системи: аритмії, брадикардія (аж до зупинки серця); розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення виразності серцевої недостатності, зміни на електрокардіограмі, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку нервової системи: делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми. З боку органів чуття: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим пошкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм, раптова втрата зору (при парентеральному введенні в області голови, шиї раковин, шкіри голови можливе відкладення кристалів препарату в судинах ока). З боку обміну речовин: підвищений виведення кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний баланс азоту (підвищений розпад білків), підвищене потовиділення. Зумовлені мінералокортикоїдною активністю – затримка рідини та натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість та стомлюваність). З боку опорно-рухового апарату: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожилля м'язів, «стероїдна» міопа м'язової маси (атрофія). З боку шкірних покровів та слизових оболонок: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, «стероїдні» вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, анафілактичний шок, місцеві алергічні реакції. Місцеві реакції: печіння, оніміння, біль, поколювання на місці введення, інфекції на місці введення, рідко – некроз оточуючих тканин, утворення рубців у місці ін'єкції; атрофія шкіри та підшкірної клітковини при внутрішньом'язовому введенні (особливо небезпечне введення в дельтоподібний м'яз). Інші: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація), лейкоцитурія, синдром відміни.Взаємодія з лікарськими засобамиМожлива фармацевтична несумісність преднізолону з іншими внутрішньовенно препаратами, що вводяться – його рекомендується вводити окремо від інших препаратів (внутрішньовенно болюсно (струменево), або через іншу крапельницю, як другий розчин). При змішуванні розчину преднізолону із гепарином утворюється осад. Одночасне застосування преднізолону з: індукторами мікросомальних ферментів печінки (фенобарбітал, рифампіцин, фенітоїн, теофілін, ефедрин) призводить до зниження його концентрації; діуретиками (особливо «тіазидними» та інгібіторами карбоангідрази) та амфотерицином В може призвести до посилення виведення з організму калію та збільшення ризику розвитку серцевої недостатності; натрійсодержащими препаратами може призвести до розвитку набряків та підвищення артеріального тиску; серцевими глікозидами - погіршується їх переносимість і підвищується ймовірність розвитку шлуночкової екстрасистолії (через викликану гіпокаліємію); непрямими антикоагулянтами – послаблює (рідше посилює) їхню дію (потрібна корекція дози); антикоагулянтами та тромболітиками – підвищується ризик розвитку кровотеч із виразок у ШКТ; етанолом та нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ) – посилюється ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень ШКТ та розвитку кровотеч (у комбінації з НПЗЗ при лікуванні артритів можливе зниження дози кортикостероїдів через сумацію терапевтичного ефекту); парацетамолом – зростає ризик розвитку гепатотоксичності (індукція печінкових ферментів та утворення токсичного метаболіту парацетамолу); ацетилсаліциловою кислотою – прискорює її виведення та знижує концентрацію в крові (при відміні преднізолону концентрація саліцилатів у крові збільшується та зростає ризик розвитку побічних явищ); інсуліном та пероральними гіпоглікемічними препаратами, гіпотензивними засобами – зменшується їх ефективність; вітаміном Д – знижується його впливом геть всмоктування кальцію в кишечнику; соматотропним гормоном – знижує його ефективність, і з празиквантелом – його концентрацію у крові; м-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні препарати та трициклічні антидепресанти) та нітратами – сприяє підвищенню внутрішньоочного тиску; трициклічними антидепресантами – може посилювати вираженість депресії, викликаної прийомом кортикостероїдів (не показані для терапії даних побічних ефектів); ізоніазидом та мексилетином – збільшує їхній метаболізм (особливо у «повільних» ацетилаторів), що призводить до зниження їх плазмових концентрацій. Інгібітори карбоангідрази та «петлеві» діуретики можуть збільшувати ризик розвитку остеопорозу. Індометацин, витісняючи преднізолон у зв'язку з альбумінами, збільшує ризик розвитку його побічних ефектів. АКТГ посилює дію преднізолону. Ергокальциферол і паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається преднізолоном. Циклоспорин і кетоконазол, уповільнюючи метаболізм преднізолону, можуть часом збільшувати його токсичність. Одночасне застосування андрогенів та стероїдних анаболічних препаратів із преднізолоном сприяє розвитку периферичних набряків та гірсутизму, появі вугрів. Естрогени та пероральні естрогеновмісні контрацептиви знижують кліренс преднізолону, що може супроводжуватися посиленням виразності його дії. При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на фоні інших видів імунізації збільшується ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. Антипсихотичні засоби (нейролептики) та азатіоприн підвищують ризик розвитку катаракти при призначенні преднізолону. При одночасному застосуванні з антитиреоїдними препаратами знижується, а з тиреоїдними гормонами підвищується кліренс преднізолону. Гіпокаліємія, що викликається кортикостероїдами, може збільшувати вираженість і тривалість м'язової блокади на тлі міорелаксантів. Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть зумовлювати необхідність підвищення дози преднізолону. Імунодепресанти підвищують ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, спричинених вірусом Епштейна-Барр. Одночасне застосування преднізолону із сультопридом підвищує ризик розвитку аритмії. Одночасне застосування преднізолону з гіпотензивними препаратами може спричинити зниження гіпотензивного ефекту через затримку натрію та води. Одночасне застосування преднізолону з фторхінолонами підвищує ризик розвитку тендиніту, в окремих випадках може призводити до розриву сухожилля.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно (краплинно або струминно), внутрішньом'язово. Внутрішньовенний препарат Преднізолон буфус зазвичай вводять спочатку струминно, потім краплинно. Доза препарату та тривалість лікування встановлюється лікарем індивідуально залежно від показань та тяжкості захворювання. При гострій недостатності надниркових залоз препарат вводять у початковій разовій дозі від 90-120 мг до 180 мг, добова доза становить 300-390 мг. При тяжких алергічних реакціях препарат Преднізолон буфус вводять у добовій дозі від 90-120 мг до 180 мг протягом 3-16 днів. При бронхіальній астмі препарат Преднізолон буфус вводять в залежності від тяжкості захворювання та ефективності комплексного лікування від 60-90 мг до 660 мг на курс лікування від 3 до 16 днів; у тяжких випадках доза може бути збільшена до 1380 мг на курс лікування та більше з поступовим зниженням дози. При астматичному статусі препарат Преднізолон буфус вводять у дозі 510-1200 мг на добу з подальшим зниженням до 300 мг на добу та переходом на підтримуючі дози. При тиреотоксичному кризі рекомендована початкова доза препарату Преднізолон-буфус 90-120 мг; добова доза – 300 мг. За потреби добова доза може бути збільшена до 900 мг. Тривалість застосування залежить від терапевтичного ефекту, зазвичай до 6 днів. При шоці, резистентному до стандартної терапії препарат Преднізолон буфус на початку терапії зазвичай вводять струминно, після чого переходять на краплинне введення. Якщо протягом 10-20 хвилин артеріальний тиск не підвищується, повторюють струменеве введення препарату. Після виведення із шокового стану продовжують краплинне введення до стабілізації артеріального тиску. Початкова разова доза становить 60-150 мг у тяжких випадках – до 390 мг. Повторно препарат вводять через 3-4 години. Добова доза може становити 300-1200 мг із подальшим зниженням дози. При гострій печінково-нирковій недостатності (при гострих отруєннях, у післяопераційному та післяпологовому періодах та інше) препарат Преднізолон буфус вводять по 30-90 мг на добу; за наявності показань добова доза може бути збільшена до 300-1500 мг на добу та вище. При ревматоїдному артриті та системному червоному вовчаку препарат Преднізолон буфус вводять додатково до системного прийому препарату в дозі 60-120 мг на добу не більше 7-10 днів. При гострому гепатиті препарат Преднізолон-буфус вводять по 60-120 мг на добу протягом 7-10 днів. При отруєннях рідинами, що припікають, з опіками травного тракту і верхніх дихальних шляхів препарат Преднізолон буфус призначають у дозі 60-390 мг на добу протягом 3-18 днів. Разова доза для дітей: дітям від 2 до 12 місяців вводять із розрахунку 2-3 мг/кг маси тіла; від 1 до 14 років – 1-2 мг/кг внутрішньовенно струминно або глибоко внутрішньом'язово. Розчин внутрішньовенно слід вводити повільно (близько 3 хвилин). За необхідності можна повторити введення препарату через 20-30 хвилин. При неможливості внутрішньовенного введення препарат Преднізолон буфус вводять внутрішньом'язово в тих же дозах. Після усунення гострого стану призначають внутрішньо преднізолон у таблетках, з подальшим поступовим зменшенням дози. При тривалому прийомі препарату добову дозу слід поступово знижувати. Тривалу терапію не можна припиняти раптово!ПередозуванняСимптоми: можливе посилення описаних вище дозозалежних побічних ефектів. Лікування: симптоматична терапія. Необхідно зменшити дозу препарату Преднізолон-буфус.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ огляду на ризик розвитку аритмії застосування препарату у високих дозах слід проводити в умовах стаціонару, оснащеного необхідним обладнанням (електрокардіографом, дефібрилятором). У разі розвитку тривалої спонтанної ремісії лікування слід припинити. У процесі терапії препаратом Преднізолон буфус пацієнту слід проходити регулярне обстеження (контроль маси тіла, проведення рентгенографії органів грудної клітки та черевної порожнини; якщо можливо, то й ендоскопічне обстеження шлунково-кишкового тракту (за наявності в анамнезі виразкових уражень ШКТ)). Під час лікування препаратом Преднізолон буфус (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль артеріального тиску, стан водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові та концентрації глюкози в крові. З метою зменшення побічних ефектів на період лікування високими дозами препарату Преднізолон буфус має бути збільшено надходження калію та кальцію в організм (прийом їжі, багатої калієм та кальцієм, або прийом препаратів калію, кальцію та вітаміну Д). Їжа має бути багатою білками, вітамінами, з обмеженим вмістом жирів, вуглеводів та кухонної солі. Дія препарату посилюється у пацієнтів із гіпотиреозом та цирозом печінки. З огляду на запровадження високих доз преднізолону виникає ризик розвитку гострого панкреатиту. Препарат Преднізолону буфус може посилювати існуючі емоційну нестабільність або психотичні порушення. При вказівці на психози в анамнезі преднізолон у високих дозах призначають під суворим контролем лікаря. У стресових ситуаціях під час підтримуючого лікування (наприклад, хірургічні операції, травма чи інфекційні захворювання) слід здійснити корекцію дози препарату у зв'язку з підвищенням потреби у глюкокортикостероїдах. Тимчасове підвищення дози препарату при стресових ситуаціях потрібне як до, так і після стресу. Тривале застосування високих доз препарату Преднізолон буфус потребує поступового зниження дози з метою запобігання гострій недостатності кори надниркових залоз. При різкій відміні препарату Преднізолон буфус виникає ризик розвитку гострої недостатності надниркових залоз аж до летального результату. При раптовій відміні, особливо у разі попереднього застосування високих доз, можливий розвиток синдрому «скасування» (анорексія, нудота, загальмованість, генералізовані м'язово-скелетні болі, загальна слабкість), а також загострення захворювання, з приводу якого було призначено препарат Преднізолон буфус. Під час лікування препаратом не слід проводити вакцинацію через зниження її ефективності (імунної відповіді). Призначаючи препарат Преднізолон буфус при інтеркурентних інфекціях, септичних станах та туберкульозі, необхідно одночасно проводити специфічну протимікробну терапію. У дітей під час тривалого лікування препаратом Преднізолон буфус необхідне ретельне спостереження за динамікою зростання та розвитку. Дітям, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни. Внаслідок слабкого мінералокортикоїдного ефекту для замісної терапії при наднирковій недостатності препарат Преднізолон буфус використовують у комбінації з мінералокортикостероїдами. У пацієнтів з цукровим діабетом слід контролювати концентрацію глюкози крові та за необхідності коригувати терапію. Показано рентгенологічний контроль за кістково-суглобовою системою (знімки хребта, кисті). Преднізолон у пацієнтів з латентними інфекційними захворюваннями нирок та сечовивідних шляхів може спричинити лейкоцитурію, що може мати діагностичне значення. Застосування преднізолону у пацієнтів із хворобою Іценко-Кушинга слід уникати через можливе посилення клінічних проявів. Преднізолон може підвищувати сприйнятливість до інфекційних захворювань, більш тяжкому перебігу (можливий летальний кінець при вітряній віспі, кору та інших інфекціях у не імунізованих пацієнтів) або маскувати їх симптоми. Прийом препарату може маскувати симптоми подразнення очеревини у пацієнтів з перфорацією стінки шлунка або кишечника. У зв'язку з реєстрацією випадків тромбозу, включаючи венозну тромбоемболію, на фоні терапії кортикостероїдами, необхідно дотримуватися запобіжних заходів у пацієнтів з тромбоемболічними ускладненнями в даний час або мають схильність до розвитку цих ускладнень. Можливе погіршення перебігу міастенії. ГКС можуть негативно впливати на фертильність. На фоні застосування глюкокортикостероїдів можлива зміна рухливості та числа сперматозоїдів. Преднізолон підвищує вміст метаболітів 11- та 17-оксикетокортикостероїдів.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 мл: преднізолон (у формі натрію фосфату) 30 мг. 1 мл – ампули темного скла (3) – упаковки контурні пластикові (1) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГКС. Пригнічує функції лейкоцитів та тканинних макрофагів. Обмежує міграцію лейкоцитів у область запалення. Порушує здатність макрофагів до фагоцитозу, а також до утворення інтерлейкіну-1. Сприяє стабілізації лізосомальних мембран, знижуючи цим концентрацію протеолітичних ферментів у сфері запалення. Зменшує проникність капілярів, зумовлену вивільненням гістаміну. Пригнічує активність фібробластів та утворення колагену. Інгібує активність фосфоліпази А2, що призводить до придушення синтезу простагландинів та лейкотрієнів. Пригнічує вивільнення ЦОГ (головним чином ЦОГ-2), що також сприяє зменшенню вироблення простагландинів. Зменшує кількість циркулюючих лімфоцитів (T- та B-клітин), моноцитів, еозинофілів та базофілів внаслідок їх переміщення з судинного русла в лімфоїдну тканину; пригнічує утворення антитіл. Преднізолон пригнічує вивільнення гіпофізом АКТГ та β-ліпотропіну, але не знижує рівень циркулюючого β-ендорфіну. Пригнічує секрецію ТТГ та ФСГ. При безпосередньої аплікації на судини має вазоконстрикторний ефект. Преднізолон має виражену дозозалежну дію на метаболізм вуглеводів, білків і жирів. Стимулює глюконеогенез, сприяє захопленню амінокислот печінкою та нирками та підвищує активність ферментів глюконеогенезу. У печінці преднізолон посилює депонування глікогену, стимулюючи активність глікогенсинтетази та синтез глюкози із продуктів білкового обміну. Підвищення вмісту глюкози у крові активізує виділення інсуліну. Преднізолон пригнічує захоплення глюкози жировими клітинами, що призводить до активації ліполізу. Однак унаслідок збільшення секреції інсуліну відбувається стимуляція ліпогенезу, що сприяє накопиченню жиру. Має катаболічну дію в лімфоїдній та сполучній тканинах, м'язах, жировій тканині, шкірі, кістковій тканині. У меншій мірі ніж гідрокортизон, впливає на процеси водно-електролітного обміну: сприяє виведенню іонів калію та кальцію, затримці в організмі іонів натрію та води. Остеопороз та синдром Іценко-Кушинга є головними факторами, що обмежують тривалу терапію кортикостероїдами. Внаслідок катаболічної дії можливе пригнічення зростання у дітей. У високих дозах преднізолон може підвищувати збудливість тканин мозку та сприяє зниженню порога судомної готовності. Стимулює надмірну продукцію соляної кислоти та пепсину в шлунку, що призводить до розвитку виразки пептики. При системному застосуванні терапевтична активність преднізолону обумовлена ​​протизапальною, протиалергічною, імунодепресивною та антипроліферативною дією. При зовнішньому та місцевому застосуванні терапевтична активність преднізолону обумовлена ​​протизапальною, протиалергічною та антиексудативною (завдяки вазоконстрикторному ефекту) дією. У порівнянні з гідрокортизоном протизапальна активність преднізолону в 4 рази більша, мінералокортикоїдна активність у 0.6 рази менша.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо добре всмоктується із ШКТ. C max у плазмі відзначається через 90 хв. У плазмі велика частина преднізолону зв'язується з транскортином (кортизол-зв'язуючим глобуліном). Метаболізується переважно у печінці. T1/2 становить близько 200 хв. Виводиться нирками у незміненому вигляді – 20%.Клінічна фармакологіяГКС для ін'єкцій.Показання до застосуванняДля прийому внутрішньо та парентерального застосування: ревматизм; ревматоїдний артрит, дерматоміозит, вузликовий періартеріїт, склеродермія, хвороба Бехтерева, бронхіальна астма, астматичний статус, гострі та хронічні алергічні захворювання, анафілактичний шок, хвороба Аддісона, гостра недостатність кори надниркових залоз; гепатит, печінкова кома, гіпоглікемічні стани, ліпоїдний нефроз; агранулоцитоз, різні форми лейкемії, лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура, гемолітична анемія; мала хорея; Пухирчатка, екзема, свербіж, ексфоліативний дерматит, псоріаз, сверблячка, себорейний дерматит, ВКВ, еритродермія, алопеція. Для внутрішньосуглобового введення: хронічний поліартрит, посттравматичний артрит, остеоартрит великих суглобів, ревматичні ураження окремих суглобів, артрози. Для інфільтраційного введення в тканини: епікондиліт, тендовагініт, бурсит, плечолопатковий періартрит, келоїди, ішіалгії, контрактура Дюпюїтрена, ревматичні та подібні до них ураження суглобів та різних тканин. Для застосування в офтальмології: алергічний, хронічний та нетиповий кон'юнктивіт та блефарит; запалення рогівки при непошкодженій слизовій оболонці; гостре та хронічне запалення переднього відрізка судинної оболонки, склери та епісклери; симпатичне запалення очного яблука; після травм та операцій при тривалому подразненні очних яблук. Для застосування в гінекології: лікування вагінітів (у складі комбінованої терапії з антибіотиками та протигрибковими засобами).Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за життєвими показаннями – підвищена чутливість до преднізолону. Для внутрішньосуглобового введення та введення безпосередньо в осередок ураження: попередня артропластика, патологічна кровоточивість (ендогенна або викликана застосуванням антикоагулянтів), внутрішньосуглобовий перелом кістки, інфекційний (септичний) запальний процес у суглобі та періартикулярні інфекції (в т.ч. в анамнез) загальне інфекційне захворювання, виражений навколосуглобовий остеопороз, відсутність ознак запалення в суглобі ("сухий" суглоб, наприклад при остеоартрозі без синовіту), виражена кісткова деструкція та деформація суглоба (різке звуження суглобової щілини, анкілоз), нестабільність суглоба як результат суглоб епіфізів кісток. Для зовнішнього застосування: ;бактеріальні, вірусні, грибкові шкірні захворювання, туберкульоз шкіри, шкірні прояви сифілісу, пухлини шкіри, поствакцинальний період, порушення цілісності шкірних покровів (виразки, рани), дитячий вік (до 2 років, при свербіння в області ануса - до 12 років), розацеа, вульгарні вугри, періоральний дерматит. Для застосування в офтальмології: ; бактеріальні, вірусні, грибкові захворювання очей, туберкульозне ураження очей, трахома, порушення цілісності очного епітелію.Вагітність та лактаціяПри вагітності (особливо у І триместрі) застосовують лише за життєвими показаннями. При необхідності застосування під час лактації слід ретельно зважити очікувану користь лікування для матері та ризик для дитини. Застосування у дітей У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати лише за абсолютними показаннями та під ретельним контролем лікаря. Протипоказання для зовнішнього застосування: дитячий вік (до 2 років, при свербіння в області ануса – до 12 років).Побічна діяЗ боку ендокринної системи: порушення менструального циклу, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга, пригнічення функції гіпофізарно-надниркової системи, зниження толерантності до вуглеводів, стероїдний діабет або маніфестація латентного цукрового діабету. З боку травної системи: нудота, блювання, стероїдна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, панкреатит, езофагіт, кровотечі та перфорація ШКТ, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка. У поодиноких випадках - підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. З боку обміну речовин: негативний азотистий баланс через катаболізм білків, підвищене виведення кальцію з організму, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, підвищене потовиділення. З боку серцево-судинної системи: втрата калію, гіпокаліємічний алкалоз, аритмія, брадикардія (аж до зупинки серця); стероїдна міопатія, серцева недостатність (розвиток або посилення симптомів), зміни на ЕКГ, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку кістково-м'язової системи: ; уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожилля м'язів, м'язова слабкість, зменшення м'язової маси (атрофія). З боку нервової системи: головний біль, підвищення внутрішньочерепного тиску, делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, судомні напади. З боку органу зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску (з можливим пошкодженням зорового нерва), трофічні зміни рогівки, екзофтальм, схильність до розвитку вторинної інфекції (бактеріальної, грибкової, вірусної). З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: ;петехії, екхімози, витончення та крихкість шкіри, гіпер- або гіпопігментація, вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Реакції, зумовлені імунодепресивною дією: ; уповільнення процесів регенерації, зниження стійкості до інфекцій. При парентеральному введенні: у поодиноких випадках анафілактичні та алергічні реакції, гіпер- або гіпопігментація, атрофія шкіри та підшкірної клітковини, загострення після інтрасиновіального застосування, артропатія типу Шарко, стерильні абсцеси, при введенні в осередки на голові – сліп.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із саліцилатами можливе підвищення ймовірності виникнення кровотеч. При одночасному застосуванні з діуретиками можливе збільшення порушень електролітного обміну. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними препаратами зменшується швидкість зниження рівня глюкози у крові. При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами посилюється ризик розвитку глікозидної інтоксикації. При одночасному застосуванні з рифампіцином можливе ослаблення терапевтичної дії рифампіцину. При одночасному застосуванні гіпотензивних засобів можливе зниження їхньої ефективності. При одночасному застосуванні похідних кумарину можливе ослаблення антикоагулянтного ефекту. При одночасному застосуванні рифампіцину, фенітоїну, барбітуратів можливе ослаблення дії преднізолону. При одночасному застосуванні гормональних контрацептивів – посилення дії преднізолону. При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти можливе зниження вмісту саліцилатів у крові. При одночасному застосуванні празиквантелу можливе зменшення його концентрації у крові. Появі гірсутизму та вугрів сприяє одночасне застосування інших кортикостероїдів, андрогенів, естрогенів, пероральних контрацептивів та стероїдних анаболіків. Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на тлі кортикостероїдів антипсихотичних засобів, карбутаміду та азатіоприну. Одночасне призначення з м-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні препарати, трициклічні антидепресанти), нітратами сприяє розвитку підвищення внутрішньоочного тиску.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо для замінної терапії у дорослих початкова доза становить 20-30 мг на добу, підтримуюча доза - 5-10 мг на добу. При необхідності початкова доза може становити 15-100 мг на добу, підтримуюча - 5-15 мг на добу. Добову дозу слід поступово зменшувати. Для дітей початкова доза становить 1-2 мг/кг/сут у 4-6 прийомів, підтримуюча – 300-600 мкг/кг/сут. При внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні доза, кратність і тривалість застосування визначаються індивідуально. При внутрішньосуглобовому введенні у великі суглоби застосовують дозу 25-50 мг, для суглобів середньої величини – 10-25 мг, для дрібних суглобів – 5-10 мг. Для інфільтраційного введення тканини залежно від тяжкості захворювання і величини області ураження застосовують дози від 5 до 50 мг. Місцево в офтальмології застосовують 3 рази на добу, курс лікування – не більше 14 днів; у дерматології – 1-3 рази на добу. Місцево в гінекології – у складі комбінованих препаратів з антибіотиками та протигрибковими засобами відповідно до рекомендованого режиму дозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при паразитарних та інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір, амебіаз, стронгіло підозрюваний), системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях припустимо лише тлі специфічної терапії. З обережністю застосовувати протягом 8 тижнів до та 2 тижнів після вакцинації, при лімфаденіті після щеплення БЦЖ, при імунодефіцитних станах (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфікованість). З обережністю застосовувати при захворюваннях ШКТ: виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіті, гастриті, гострій або латентній пептичній виразці, нещодавно створеному анастомозі кишечника, неспецифічному виразковому коліті з загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліті. З обережністю застосовувати при захворюваннях серцево-судинної системи, у т.ч. після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього розрив серцевого м'яза), при декомпенсованій хронічній серцевій недостатності, артеріальній гіпертензії, гіперліпідемії), при ендокринних захворюваннях. у тому числі порушенні толерантності до вуглеводів), тиреотоксикозі, гіпотиреозі, хворобі Іценко-Кушинга, при тяжкій хронічній нирковій та/або печінковій недостатності, нефроуролітіазі, при гіпоальбумінемії та станах, що схиляють до її виникнення, при системному , ожирінні (III-IV ступеня), при поліомієліті (за винятком форми бульбарного енцефаліту),відкрито- та закритокутової глаукоми. При необхідності внутрішньосуглобового введення з обережністю застосовувати у пацієнтів із загальним тяжким станом, неефективності (або короткочасності) дії 2 попередніх введень (з урахуванням індивідуальних властивостей ГКС, що застосовувалися). Під час лікування (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль артеріального тиску та водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові, глюкози в крові; Для зменшення побічних ефектів можна призначити анаболічні стероїди, антибіотики, а також збільшити надходження калію в організм (дієта, препарати калію). Рекомендується уточнити необхідність запровадження АКТГ після курсу лікування преднізолоном (після проведення шкірної проби!). При хворобі Аддісона слід уникати одночасного застосування з барбітуратами. Після припинення лікування можливе виникнення синдрому відміни, надниркової недостатності, а також загострення захворювання, з приводу якого призначено преднізолон. При інтеркурентних інфекціях, септичних станах та туберкульозі необхідно одночасне проведення антибіотикотерапії. У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати лише за абсолютними показаннями та під ретельним контролем лікаря. Зовнішньо не слід застосовувати більше 14 днів. У разі застосування при звичайних або рожевих вуграх можливе загострення захворювання.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: прогестерон – 10,0 мг або 25,0 мг; допоміжні речовини: бензилбензоат – 0,2 мл; оливкова олія – до 1 мл. По 1 мл у ампули нейтрального скла з точками надлому або кільцями. По 10 ампул разом з інструкцією із застосування поміщають у коробку з картону. По 5 ампул поміщають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки. По 2 контурні коміркові упаковки з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора, масляниста рідина світло-жовтого або золотисто-жовтого кольору. Примітка. У процесі зберігання допускається випадання кристалів або кристалізація всього вмісту ампули. У разі випадання кристалів або кристалізації всього вмісту ампули, ампулу слід нагріти в киплячій водяній бані при струшуванні. Якщо кристали зникнуть і розчин стане прозорим, а при охолодженні до 36-38 ° С кристали знову не випадуть, препарат придатний до застосування.Фармакотерапевтична групаГестаген.ФармакокінетикаАбсорбція Швидко та практично повністю всмоктується після внутрішньом'язового введення. Максимальна концентрація в плазмі після внутрішньом'язового введення прогестерону досягається протягом 8 годин і залишається вищою за базальний рівень протягом 24 годин. Розподіл Прогестерон активно зв'язується з білками плазми крові, головним чином, з альбуміном (50-54%) та кортикостероїд-зв'язуючим глобуліном (43-48%). Метаболізм Метаболізується в печінці з утворенням метаболітів – прегнандіолу та прегнанолону, які кон'югують з глюкуроновою та сірчаною кислотами. Також у метаболізмі бере участь ізофермент CYP2C19. Виведення Метаболіти прогестерону виводяться нирками – 50-60%, через кишечник – понад 10%. Кількість метаболітів, що виводяться нирками, коливається залежно від фази жовтого тіла. Період напіввиведення – кілька хвилин.ФармакодинамікаГормон жовтого тіла, має гестагенну дію. Зв'язуючись з рецепторами на поверхні клітин органів-мішеней, проникає в ядро, де, активуючи дезоксирибонуклеїнову кислоту, стимулює синтез рибонуклеїнової кислоти. Сприяє переходу слизової оболонки матки з фази проліферації, що викликається фолікулярним гормоном, в секреторну, а після запліднення створює необхідні умови для імплантації та розвитку заплідненої яйцеклітини. Зменшує збудливість та скоротливість мускулатури матки та маткових труб, стимулює розвиток кінцевих елементів молочної залози та індукує лактацію. Сприяє розвитку нормального ендометрію. Стимулюючи протеїнліпазу, збільшує запаси жиру, підвищує утилізацію глюкози, збільшуючи концентрації базального та стимульованого інсуліну, сприяє накопиченню в печінці глікогену, підвищує вироблення альдостерону; у малих дозах прискорює, а великих – пригнічує продукцію гонадотропних гормонів гіпофізу; зменшує азотемію, збільшує виведення азоту нирками.Показання до застосуванняБезпліддя внаслідок недостатності жовтого тіла яєчника у разі непереносимості чи протипоказання до застосування препарату прогестерону перорально чи інтравагінально.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до прогестерону або будь-якої з допоміжних речовин препарату; діагностовані або підозрювані новоутворення молочної залози чи статевих органів; печінкова недостатність тяжкого ступеня або тяжкі захворювання печінки, у тому числі злоякісні пухлини печінки, нині або в анамнезі; вагітність (можливе лише інтравагінальне застосування прогестерону); період грудного вигодовування; ідіопатична жовтяниця, свербіж або герпес під час попередньої вагітності; тромбоемболічні порушення (тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт), внутрішньочерепний крововилив або наявність даних станів/захворювань в анамнезі; тромбоз глибоких вен; тромбоз судин сітківки; тромбофлебіт нині чи анамнезі; кровотечі з піхви неясного генезу; неповний аборт або викидень, що не відбувся, або ектопічна вагітність; порфірія; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату у даній віковій групі). Обережно: захворювання серцево-судинної системи, артеріальна гіпертензія, хронічна ниркова недостатність, цукровий діабет, бронхіальна астма, епілепсія, мігрень, депресія; гіперліпопротеїнемія, печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості; фоточутливість.Вагітність та лактаціяЗастосування прогестерону у цій лікарській формі у період вагітності протипоказане. Прогестерон проникає у грудне молоко, тому застосування препарату протипоказане у період грудного вигодовування.Побічна діяНебажані реакції розподілені за системно-органними класами відповідно до словника MedDRA. Порушення з боку імунної системи: свербіж шкіри, висип, кропив'янка, анафілактоїдні реакції. Порушення ендокринної системи: гірсутизм. Порушення з боку обміну речовин та харчування: набряки, збільшення маси тіла. Порушення психіки: апатія, дисфорія, депресія, лабільність настрою. Порушення з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, безсоння, астенія, неврит зорового нерва. Порушення органу зору: порушення зору. Порушення з боку судин: підвищення артеріального тиску, тромбоемболія (у тому числі легеневої артерії), тромбоз судин головного мозку або вен сітківки, тромбофлебіт, геморагічний висип. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, здуття живота, запор, діарея, біль у животі. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: холецистит, холестатична жовтяниця, холестатичний гепатит, калькульозний холецистит. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: зміна лібідо; "проривна" кровотеча; "мажуть" кров'янисті виділення; аменорея; скорочення менструального циклу; ерозія шийки матки; спазм м'язів матки, виділення з піхви, свербіж та відчуття дискомфорту у піхві, вульвовагініт, синдром гіперстимуляції яєчників, "припливи", злоякісні захворювання молочної залози; зміна в'язкості секрету шийки матки; передменструальний синдром; галакторея; збільшення, біль та напруга молочних залоз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: біль у спині. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: акне, алопеція, багатоформна еритема, вузлова еритема. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: цистит. Загальні розлади та порушення у місці введення: гіпертермія; гіперемія, подразнення та/або біль у місці введення, гематома, ущільнення, набряк та свербіж у місці ін'єкції, загальне нездужання, втома. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, вказані в інструкції або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПрогестерон посилює дію діуретиків, гіпотензивних лікарських засобів, імунодепресантів, антикоагулянтів; зменшує лактогенний ефект окситоцину. Одночасне застосування з препаратами-індукторами мікросомальних ферментів печінки системи цитохрому Р450 (ізоферменту CYP3A4), такими як барбітурати, протиепілептичні препарати (фенітоїн), рифампіцин, фенілбутазон, спіронолактон, гризеофульвін, препарати звіробоя. . Ступінь вираженості зазначених взаємодій може варіювати у різних пацієнток, тому прогноз клінічних ефектів перелічених взаємодій утруднений. Кетоконазол може збільшити біодоступність прогестерону. Прогестерон може підвищувати концентрацію кетоконазолу та циклоспорину. Прогестерон може зменшити ефективність бромокриптину. Прогестерон може спричинити зниження толерантності до глюкози, внаслідок чого – збільшити потребу в інсуліні або інших гіпоглікемічних препаратах у пацієнток із цукровим діабетом. Біодоступність прогестерону може бути знижена у пацієнток, що палять, і при надмірному вживанні алкоголю.Спосіб застосування та дозиПрепарат вводять внутрішньом'язово. Перед введенням ампулу з препаратом необхідно нагріти до 30-40 ° С, препарат глибоко вводити в сідничний м'яз. При безплідді внаслідок недостатності жовтого тіла яєчника – 12,5 мг на добу протягом 2 тижнів з моменту овуляції. Застосування в спеціальних клінічних групах: Пацієнти похилого віку: ефективність та безпека у пацієнток похилого віку (старше 65 років) не встановлено. Показання для застосування препарату в похилому віці відсутні. Вік до 18 років: відсутні дані щодо безпеки та ефективності застосування препарату у цій віковій групі. Показання для застосування препарату у дітей та підлітків відсутні (див. разд. "Протипоказання"). Пацієнти з порушеннями функції печінки: застосування препарату у пацієнток із тяжким порушенням функції печінки протипоказане. У пацієнток з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості препарат застосовують з обережністю. Пацієнти з порушеннями функції нирок: у пацієнток із порушенням функції нирок препарат застосовують з обережністю.ПередозуванняСимптоми: сонливість, минуще запаморочення, ейфорія, скорочення менструального циклу, дисменорея. У деяких пацієнток середня терапевтична доза може бути надмірною через наявну або нестабільну ендогенну секрецію прогестерону, підвищену чутливість до прогестерону або занадто низьку концентрацію естрадіолу. Лікування: дані прояви передозування можуть бути зменшені шляхом зниження дози, відновлення високої естрогенізації або переходу на застосування прогестерону з інтравагінальним шляхом введення. За потреби проводять симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку застосування препарату Прогестерон необхідне проведення медичного обстеження, що включає обстеження молочних залоз та органів малого тазу та дослідження мазка за Папаніколау. Через ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень слід припинити застосування препарату у разі виникнення: зорових порушень, таких як втрата зору, двоїння в очах, судинні ураження сітківки; мігрені; артеріальної або венозної тромбоемболії, тромбофлебіту, тромбозу, незалежно від локалізації. За наявності тромбофлебіту в анамнезі пацієнтка повинна перебувати під ретельним наглядом. Препарат Прогестерон застосовують з обережністю у пацієнток із захворюваннями та станами, які можуть посилюватися при затримці рідини (артеріальна гіпертензія, серцево-судинні захворювання, хронічна ниркова недостатність, епілепсія, мігрень, бронхіальна астма); у пацієнток із цукровим діабетом; порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; фоточутливістю. Необхідно спостерігати за пацієнтками з депресією в анамнезі, і у разі розвитку депресії тяжкого ступеня необхідно відмінити препарат. При тривалому лікуванні прогестероном необхідно регулярно проводити медичні огляди (включно з обстеженням функції печінки); лікування необхідно відмінити у разі виникнення відхилень від нормальних показників функціональних проб печінки або холестатичної жовтяниці. При застосуванні прогестерону можливе зниження толерантності до глюкози та збільшення потреби в інсуліні та інших гіпоглікемічних препаратах у пацієнток із цукровим діабетом. У разі появи аменореї в процесі лікування необхідно виключити наявність вагітності. У разі ациклічних кровотеч не слід застосовувати препарат до з'ясування причин, включаючи проведення гістологічного дослідження ендометрію. При застосуванні препарату Прогестерон з препаратами, що містять естроген, необхідно звертатися до інструкцій щодо їх застосування щодо ризиків венозної тромбоемболії. Застосування прогестерону може проводити результати деяких лабораторних аналізів, включаючи показники функції печінки, щитовидної залози; параметри коагуляції; концентрацію прегнандіолу. Допускається випадання кристалів. У разі випадання кристалів ампулу слід нагріти в киплячій водяній бані при струшуванні до розчинення кристалів. Якщо розчин стане прозорим, і при охолодженні до 36-38 ° С кристали знову не випадуть, препарат придатний до вживання. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: прогестерон – 10,0 мг або 25,0 мг; допоміжні речовини: бензилбензоат – 0,2 мл; оливкова олія – до 1 мл. По 1 мл у ампули нейтрального скла з точками надлому або кільцями. По 10 ампул разом з інструкцією із застосування поміщають у коробку з картону. По 5 ампул поміщають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки. По 2 контурні коміркові упаковки з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора, масляниста рідина світло-жовтого або золотисто-жовтого кольору. Примітка. У процесі зберігання допускається випадання кристалів або кристалізація всього вмісту ампули. У разі випадання кристалів або кристалізації всього вмісту ампули, ампулу слід нагріти в киплячій водяній бані при струшуванні. Якщо кристали зникнуть і розчин стане прозорим, а при охолодженні до 36-38 ° С кристали знову не випадуть, препарат придатний до застосування.Фармакотерапевтична групаГестаген.ФармакокінетикаАбсорбція Швидко та практично повністю всмоктується після внутрішньом'язового введення. Максимальна концентрація в плазмі після внутрішньом'язового введення прогестерону досягається протягом 8 годин і залишається вищою за базальний рівень протягом 24 годин. Розподіл Прогестерон активно зв'язується з білками плазми крові, головним чином, з альбуміном (50-54%) та кортикостероїд-зв'язуючим глобуліном (43-48%). Метаболізм Метаболізується в печінці з утворенням метаболітів – прегнандіолу та прегнанолону, які кон'югують з глюкуроновою та сірчаною кислотами. Також у метаболізмі бере участь ізофермент CYP2C19. Виведення Метаболіти прогестерону виводяться нирками – 50-60%, через кишечник – понад 10%. Кількість метаболітів, що виводяться нирками, коливається залежно від фази жовтого тіла. Період напіввиведення – кілька хвилин.ФармакодинамікаГормон жовтого тіла, має гестагенну дію. Зв'язуючись з рецепторами на поверхні клітин органів-мішеней, проникає в ядро, де, активуючи дезоксирибонуклеїнову кислоту, стимулює синтез рибонуклеїнової кислоти. Сприяє переходу слизової оболонки матки з фази проліферації, що викликається фолікулярним гормоном, в секреторну, а після запліднення створює необхідні умови для імплантації та розвитку заплідненої яйцеклітини. Зменшує збудливість та скоротливість мускулатури матки та маткових труб, стимулює розвиток кінцевих елементів молочної залози та індукує лактацію. Сприяє розвитку нормального ендометрію. Стимулюючи протеїнліпазу, збільшує запаси жиру, підвищує утилізацію глюкози, збільшуючи концентрації базального та стимульованого інсуліну, сприяє накопиченню в печінці глікогену, підвищує вироблення альдостерону; у малих дозах прискорює, а великих – пригнічує продукцію гонадотропних гормонів гіпофізу; зменшує азотемію, збільшує виведення азоту нирками.Показання до застосуванняБезпліддя внаслідок недостатності жовтого тіла яєчника у разі непереносимості чи протипоказання до застосування препарату прогестерону перорально чи інтравагінально.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до прогестерону або будь-якої з допоміжних речовин препарату; діагностовані або підозрювані новоутворення молочної залози чи статевих органів; печінкова недостатність тяжкого ступеня або тяжкі захворювання печінки, у тому числі злоякісні пухлини печінки, нині або в анамнезі; вагітність (можливе лише інтравагінальне застосування прогестерону); період грудного вигодовування; ідіопатична жовтяниця, свербіж або герпес під час попередньої вагітності; тромбоемболічні порушення (тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт), внутрішньочерепний крововилив або наявність даних станів/захворювань в анамнезі; тромбоз глибоких вен; тромбоз судин сітківки; тромбофлебіт нині чи анамнезі; кровотечі з піхви неясного генезу; неповний аборт або викидень, що не відбувся, або ектопічна вагітність; порфірія; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату у даній віковій групі). Обережно: захворювання серцево-судинної системи, артеріальна гіпертензія, хронічна ниркова недостатність, цукровий діабет, бронхіальна астма, епілепсія, мігрень, депресія; гіперліпопротеїнемія, печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості; фоточутливість.Вагітність та лактаціяЗастосування прогестерону у цій лікарській формі у період вагітності протипоказане. Прогестерон проникає у грудне молоко, тому застосування препарату протипоказане у період грудного вигодовування.Побічна діяНебажані реакції розподілені за системно-органними класами відповідно до словника MedDRA. Порушення з боку імунної системи: свербіж шкіри, висип, кропив'янка, анафілактоїдні реакції. Порушення ендокринної системи: гірсутизм. Порушення з боку обміну речовин та харчування: набряки, збільшення маси тіла. Порушення психіки: апатія, дисфорія, депресія, лабільність настрою. Порушення з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, безсоння, астенія, неврит зорового нерва. Порушення органу зору: порушення зору. Порушення з боку судин: підвищення артеріального тиску, тромбоемболія (у тому числі легеневої артерії), тромбоз судин головного мозку або вен сітківки, тромбофлебіт, геморагічний висип. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, здуття живота, запор, діарея, біль у животі. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: холецистит, холестатична жовтяниця, холестатичний гепатит, калькульозний холецистит. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: зміна лібідо; "проривна" кровотеча; "мажуть" кров'янисті виділення; аменорея; скорочення менструального циклу; ерозія шийки матки; спазм м'язів матки, виділення з піхви, свербіж та відчуття дискомфорту у піхві, вульвовагініт, синдром гіперстимуляції яєчників, "припливи", злоякісні захворювання молочної залози; зміна в'язкості секрету шийки матки; передменструальний синдром; галакторея; збільшення, біль та напруга молочних залоз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: біль у спині. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: акне, алопеція, багатоформна еритема, вузлова еритема. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: цистит. Загальні розлади та порушення у місці введення: гіпертермія; гіперемія, подразнення та/або біль у місці введення, гематома, ущільнення, набряк та свербіж у місці ін'єкції, загальне нездужання, втома. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, вказані в інструкції або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПрогестерон посилює дію діуретиків, гіпотензивних лікарських засобів, імунодепресантів, антикоагулянтів; зменшує лактогенний ефект окситоцину. Одночасне застосування з препаратами-індукторами мікросомальних ферментів печінки системи цитохрому Р450 (ізоферменту CYP3A4), такими як барбітурати, протиепілептичні препарати (фенітоїн), рифампіцин, фенілбутазон, спіронолактон, гризеофульвін, препарати звіробоя. . Ступінь вираженості зазначених взаємодій може варіювати у різних пацієнток, тому прогноз клінічних ефектів перелічених взаємодій утруднений. Кетоконазол може збільшити біодоступність прогестерону. Прогестерон може підвищувати концентрацію кетоконазолу та циклоспорину. Прогестерон може зменшити ефективність бромокриптину. Прогестерон може спричинити зниження толерантності до глюкози, внаслідок чого – збільшити потребу в інсуліні або інших гіпоглікемічних препаратах у пацієнток із цукровим діабетом. Біодоступність прогестерону може бути знижена у пацієнток, що палять, і при надмірному вживанні алкоголю.Спосіб застосування та дозиПрепарат вводять внутрішньом'язово. Перед введенням ампулу з препаратом необхідно нагріти до 30-40 ° С, препарат глибоко вводити в сідничний м'яз. При безплідді внаслідок недостатності жовтого тіла яєчника – 12,5 мг на добу протягом 2 тижнів з моменту овуляції. Застосування в спеціальних клінічних групах: Пацієнти похилого віку: ефективність та безпека у пацієнток похилого віку (старше 65 років) не встановлено. Показання для застосування препарату в похилому віці відсутні. Вік до 18 років: відсутні дані щодо безпеки та ефективності застосування препарату у цій віковій групі. Показання для застосування препарату у дітей та підлітків відсутні (див. разд. "Протипоказання"). Пацієнти з порушеннями функції печінки: застосування препарату у пацієнток із тяжким порушенням функції печінки протипоказане. У пацієнток з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості препарат застосовують з обережністю. Пацієнти з порушеннями функції нирок: у пацієнток із порушенням функції нирок препарат застосовують з обережністю.ПередозуванняСимптоми: сонливість, минуще запаморочення, ейфорія, скорочення менструального циклу, дисменорея. У деяких пацієнток середня терапевтична доза може бути надмірною через наявну або нестабільну ендогенну секрецію прогестерону, підвищену чутливість до прогестерону або занадто низьку концентрацію естрадіолу. Лікування: дані прояви передозування можуть бути зменшені шляхом зниження дози, відновлення високої естрогенізації або переходу на застосування прогестерону з інтравагінальним шляхом введення. За потреби проводять симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку застосування препарату Прогестерон необхідне проведення медичного обстеження, що включає обстеження молочних залоз та органів малого тазу та дослідження мазка за Папаніколау. Через ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень слід припинити застосування препарату у разі виникнення: зорових порушень, таких як втрата зору, двоїння в очах, судинні ураження сітківки; мігрені; артеріальної або венозної тромбоемболії, тромбофлебіту, тромбозу, незалежно від локалізації. За наявності тромбофлебіту в анамнезі пацієнтка повинна перебувати під ретельним наглядом. Препарат Прогестерон застосовують з обережністю у пацієнток із захворюваннями та станами, які можуть посилюватися при затримці рідини (артеріальна гіпертензія, серцево-судинні захворювання, хронічна ниркова недостатність, епілепсія, мігрень, бронхіальна астма); у пацієнток із цукровим діабетом; порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; фоточутливістю. Необхідно спостерігати за пацієнтками з депресією в анамнезі, і у разі розвитку депресії тяжкого ступеня необхідно відмінити препарат. При тривалому лікуванні прогестероном необхідно регулярно проводити медичні огляди (включно з обстеженням функції печінки); лікування необхідно відмінити у разі виникнення відхилень від нормальних показників функціональних проб печінки або холестатичної жовтяниці. При застосуванні прогестерону можливе зниження толерантності до глюкози та збільшення потреби в інсуліні та інших гіпоглікемічних препаратах у пацієнток із цукровим діабетом. У разі появи аменореї в процесі лікування необхідно виключити наявність вагітності. У разі ациклічних кровотеч не слід застосовувати препарат до з'ясування причин, включаючи проведення гістологічного дослідження ендометрію. При застосуванні препарату Прогестерон з препаратами, що містять естроген, необхідно звертатися до інструкцій щодо їх застосування щодо ризиків венозної тромбоемболії. Застосування прогестерону може проводити результати деяких лабораторних аналізів, включаючи показники функції печінки, щитовидної залози; параметри коагуляції; концентрацію прегнандіолу. Допускається випадання кристалів. У разі випадання кристалів ампулу слід нагріти в киплячій водяній бані при струшуванні до розчинення кристалів. Якщо розчин стане прозорим, і при охолодженні до 36-38 ° С кристали знову не випадуть, препарат придатний до вживання. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: пропілтіоурацил – 50,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 73,9 мг; крохмаль кукурудзяний – 50,0 мг; діоксид кремнію колоїдний – 1,5 мг; повідон - 4,0 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 10,0 мг; магнію стеарат – 0,6 мг. По 20 або 100 пігулок у скляному флаконі. Флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБілі круглі двоопуклі таблетки з роздільною ризиком.Фармакотерапевтична групаАнтитиреоїдний засіб.ФармакокінетикаПропілтіоурацил добре всмоктується при пероральному застосуванні, досягаючи піку в плазмі через 1-2 години після прийому. Антитиреоїдні препарати концентруються у щитовидній залозі активним перенесенням. Незважаючи на те, що пропілтіоурацил може бути не виявлений у сироватці крові через 8 годин після прийому, час дії високої разової дози становить від 6 до 8 годин завдяки вираженому накопиченню в щитовидній залозі. Біологічна доступність при пероральному застосуванні становить близько 80%.ФармакодинамікаТіоурацили діють як антитиреоїдні засоби, що пригнічують систему інтратіреоїдної пероксидази. Вони знижують процес йодування тиреоглобуліну і, відповідно, пригнічує утворення тироксину. Крім того, у молекулах тиреоглобуліну порушується утворення парних зв'язків між тирозильними залишками, вже пов'язаними з йодом. Пропілтіоурацил сприяє виснаженню запасів йоду у щитовидній залозі. Пропілтіоурацил гальмує трансформацію тироксину на трийодтиронін у периферичних тканинах.Показання до застосуванняТиреотоксикоз у пацієнтів з дифузним токсичним зобом або токсичною аденомою щитовидної залози; передопераційна підготовка з тиреотоксикозом до резекції щитовидної залози та післяопераційна терапія; підготовка пацієнтів із тиреотоксикозом до лікування радіоактивним йодом.Протипоказання до застосуванняТяжкі побічні ефекти (агранулоцитоз, тяжкі порушення функції печінки) при попередньому лікуванні пропілтіоурацилом; дефіцит лактози, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до препарату; лейкопенія; гіпотиреоз; активний гепатит.Вагітність та лактаціяПри застосуванні під час вагітності необхідно співвідносити потенційну користь для матері з можливим ризиком для плода та дитини. Як тиреотоксикоз, так і гіпертиреоз у вагітних жінок асоціюється зі збільшенням частоти викиднів, мертвонародження та аномалій розвитку. Частота аномалій розвитку у випадках лікування пропілтіоурацилом не відрізняється від частоти спонтанних аномалій розвитку. Доза Пропіцилу повинна бути якомога нижчою, щоб уникнути викидня, а також розвитку гіпотиреозу та зоба у плода. Останні три місяці вагітності часто спостерігається спонтанне зменшення тиреотоксикозу. Лікування вагітних жінок антитиреоїдним препаратом має проводитись під суворим наглядом. Концентрація вільних гормонів щитовидної залози повинна перебувати у верхньої межі норми, а концентрація тиреотропного гормону (ТТГ) повинна бути досить низькою або не визначатися. При дифузному токсичному зобі під час вагітності призначають Пропіцил без додаткового прийому левотироксину натрію. У період грудного вигодовування Пропіцил вважається препаратом вибору, тому що його концентрація у грудному молоці становить лише одну десяту від концентрації у сироватці крові матері. Проте, потрібно особливо ретельне спостереження новонародженим, т.к. є повідомлення про окремі випадки розвитку гіпотиреозу.Побічна діяАгранулоцитоз є тяжкою, але рідкісною побічною дією, що супроводжується септичними ускладненнями. Іноді відзначаються висипання на шкірі, кропив'янка, біль у шлунку, артралгія без ознак запалення суглобів, утворення зобу у новонародженого. У рідкісних випадках і, насамперед, при застосуванні препарату у високих дозах спостерігалися такі побічні дії: ураження печінки (гепатоцелюлярний некроз, транзиторний холестаз), реакції гіперчутливості, лікарська лихоманка, лімфоаденопатія та тромбоцитопенія. Є повідомлення про окремі випадки нервово-м'язових розладів, поліартриту, порушення смакової чутливості та нюху, васкуліту, вовчаковоподібного синдрому, втрати, слуху, вузликового періартеріїту, шлунково-кишкових розладів (нудоти, блювоти), запаморочення, порушення еритропоезу, гемолізу , інтерстиціальної пневмонії, астми, периферичних набряків та алопеції У процесі лікування пропіцилом може виникнути збільшення щитовидної залози. Агранулоцитоз, печінкова недостатність і васкуліт є потенційно загрозливими для життя стану, таким чином, потрібне ретельне медичне спостереження за пацієнтом.Взаємодія з лікарськими засобамиУ тому випадку, якщо лікування пропілтіоурацилом проводять за схемою "блокуй і замінуй" у комбінації з левотироксином натрію, доза пропілтіоурацилу повинна бути збільшена. Тиреостатичний ефект пропілтіоурацилу може знижуватися при одночасному або попередньому застосуванні йодовмісних препаратів або рентгеноконтрастних речовин. У зв'язку зі здатністю пропілтіоурацилу впливати на ефект вільних активних фракцій пропранололу та похідних кумарину, може знадобитися додаткова корекція дози цих лікарських засобів. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиПропіцил приймають внутрішньо кожні 6-8 годин. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини. Дорослі, підлітки та діти віком від 10 років. На початку лікування дорослим та дітям старше 10 років призначають по 75-100 мг (1,5-2 таблетки) на день. Підтримуюча доза становить від 50 мг до 150 мг (від 1 до 3 таблеток) на день. У тяжких випадках та після попереднього навантаження йодом початкову добову дозу збільшують до 300-600 мг (6-12 таблеток на день, розподілених на 4-6 разових доз). Діти віком від 6 до 10 років отримують на початку лікування 50-150 мг (1-3 таблетки) на день, а при підтримуючому лікуванні близько 25-50 мг (0,5-1 таблетка) на день. Дітям до 3 років препарат розчиняють у воді до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом. При гіпертиреозі у новонароджених призначають по 5-10 мг на 1 кг маси тіла на день (добову дозу розподіляють на 3 прийоми). За відсутності відповіді лікування рекомендується збільшення дози на 50-100%. Підтримуюча доза становить 3-4 мг на 1 кг маси тіла щодня. Відповідно до періоду напіввиведення материнського імуноглобуліну через 2-3 місяці очікується спонтанне відновлення функцій щитовидної залози. Літнім людям рекомендується нижча доза. Згідно з наявними даними, у пацієнтів з нирковою недостатністю або тих, хто перебуває на гемодіалізі, не виникає потреби в коригуванні дози. При захворюваннях печінки препарат можна застосовувати у дозах, що рекомендуються, з урахуванням відповідних протипоказань. Тривалість лікування визначається індивідуальною потребою пацієнта. Досвід терапевтичного застосування препарату Пропіцил показує, що тривалість лікування тиреотоксикозу при дифузному токсичному зобі та токсичній аденомі щитовидної залози повинна становити 1,5-2 роки. При підготовці до хірургічного втручання або лікування радіоактивним йодом тривалість застосування препарату має відповідати індивідуальній потребі пацієнта. Пропіцил може використовуватися для лікування дифузного токсичного зоба як у вигляді монотерапії, так і у схемі "блокуй-заміняй" у комбінації з левотироксином натрію.ПередозуванняВипадки гострої інтоксикації Пропіцилом не спостерігалося. Хронічна передозування призводить до розвитку зобу та гіпотиреозу із симптомами, залежними від тяжкості гіпотиреозу, обумовленого специфічною дією антитиреоїдного засобу. Лікування. Спеціальних заходів/заходів немає. Ефективність промивання шлунка та ендоскопічного видалення залишків таблеток дуже сумнівна через швидке всмоктування активної речовини. При розвитку зобу та гіпотиреозу, що супроводжується симптомами, що корелюються з тяжкістю гіпотиреозу, та обумовленого хронічним передозуванням препарату Пропіцил, лікування препаратом припиняють. Замісну терапію левотироксином натрію проводять у разі, якщо це виправдовується ступенем тяжкості гіпотиреозу чи розвитку зоба. Як правило, після відміни Пропіцилу очікується спонтанне відновлення функції щитовидної залози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАгранулоцитоз може розвинутись протягом кількох годин. Оскільки в більшості випадків розвиток агранулоцитозу не можна передбачити навіть при постійному спостереженні за морфологічною картиною крові, пацієнт повинен бути поінформований про клінічні симптоми агранулоцитозу (лихоманка, нездужання, тонзилярна ангіна, стоматит) та необхідність негайного дослідження картини крові. Перед початком лікування Пропіцилом потрібний повний аналіз крові. Під час лікування антитиреоїдним засобом необхідний контроль функціонального стану щитовидної залози (визначення концентрації тироїдних гормонів та/або ТТГ крові). Лікування надто високими дозами антитиреоїдного засобу призводить до появи або збільшення вже існуючого зоба. Це слід пам'ятати насамперед при загрудному чи внутригрудном зобі, що пов'язані з небезпекою здавлювання анатомічних структур у середостінні. При патологічній зміні числа формених елементів крові та підвищенні активності трансміназ Пропіцил можна застосовувати лише під суворим наглядом лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: медроксіпрогестерону ацетат 500 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 222,0 мг, крохмаль кукурудзяний 90,0 мг, желатин гідролізований (Біко С) 47,5 мг, крохмалю натрію гліколят (тип А) 46,3 мг, поліетиленгліколь (макроголь 40 натрію докузат (85%) з бензоатом натрію (15%) 4,63 мг, магнію стеарат 4,63 мг. Таблетки 500 мг у блістерах із ПВХ/алюм. фольги по 10 пігулок; по 3 блістери разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиБілі довгасті двоопуклі таблетки з кодом продукту "Upjohn 717" на одній стороні (без насічки).Фармакотерапевтична групаПрогестаген.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо МПА швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація у плазмі спостерігається приблизно через 2-4 години. Період напіввиведення МПА становить від 12 до 17 години. При одночасному прийомі їжі біодоступність препарату збільшується, період напіввиведення не змінюється. Більше 90% МПА перебуває у крові у пов'язаному з білками стані (переважно з альбуміном). МПА не пов'язується зі специфічним глобуліном, який зв'язує статеві гормони. Незв'язаний МПА також має фармакологічну активність. МПА значною мірою метаболізується за участю цитохрому Р450 ЗА4 у мікросомах печінки шляхом гідроксилювання з подальшою кон'югацією. В даний час відомо не менше 16 метаболітів МПА Більшість метаболітів виводиться з сечею у вигляді глюкуронідів і лише невелика частина - у вигляді сульфатів. МПА проникає через гематоенцефалічний бар'єр та у грудне молоко.ФармакодинамікаМедроксипрогестерону ацетат (МПА), синтетичне похідне прогестерону, відноситься до гестагенів (прогестинів), що не мають естрогенної активності, і має наступну фармакологічну дію на ендокринну систему: інгібує секрецію гіпофізарних гонадотропінів (лкггеінізуючого гормону (ЛГ) та фолікулостимулюючого (ФСГ)); знижує концентрації адренокортикотропного гормону (АКТГ) та гідрокортизону в плазмі крові; пригнічує функцію клітин Лейдіга у чоловіків та зменшує концентрацію тестостерону у плазмі крові; знижує концентрації естрогенів у плазмі крові (за рахунок інгібування секреції ФСГ, а також ферментативної індукції печінкової редуктази, що призводить до збільшення кліренсу тестостерону та подальшого зменшення перетворення андрогенів на естрогени). Протипухлинна дія препарату в терапевтичних дозах при лікуванні гормонально-залежних злоякісних новоутворень може бути пов'язана з його впливом на гіпоталамо-гіпофізарно-гонадну систему, рецептори прогестинів та естрогенів та метаболізм стероїдів на клітинному рівні. МПА, як і прогестерон, має пірогенну дію. При дуже високих дозах, що використовуються для терапії деяких видів раку (500 мг на добу та вище), можливий розвиток синдрому Іценко-Кушинга.Показання до застосуванняДодаткове та паліативне лікування: рак нирки (рецидивний та метастатичний), рак молочної залози (гормонозалежний, рецидивуючий, у постменопаузному періоді), рак ендометрію (у тому числі метастазуючий), рак передміхурової залози, ракова кахексія при запущених пухлинах різної ло.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до МПА або до будь-якого іншого компонента препарату. Вагінальна кровотеча. Виражені порушення функції печінки. Вагітність та період грудного вигодовування. Тромбофлебіт. Тромбоемболічні порушення. Крововиливи в мозок. Початкові стадії раку молочної залози. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю: печінкова недостатність, гіперкальціємія, епілепсія, мігрень, бронхіальна астма, серцева або ниркова недостатність, цукровий діабет, депресивні стани. Слід бути обережними при лікуванні пацієнтів, на стан яких може несприятливо вплинути затримка рідини в організмі.Вагітність та лактаціяМПА протипоказана при вагітності. Є повідомлення про те, що за певних умов відзначається зв'язок між внутрішньоутробною експозицією прогестагенів під час першого триместру вагітності та порушеннями розвитку геніталій у плода. Новонароджені, у разі незапланованої вагітності, що настала протягом 1-2 місяців після ін'єкції МПА, мають більший ризик розвитку гіпотрофії, що, у свою чергу, підвищує ризик інтранатальної та неонатальної смертності. Ризик розвитку таких ускладнень щодо низький, оскільки вагітності на фоні застосування МПА розвиваються рідко. Якщо на фоні застосування МПА розвинулася вагітність, пацієнтку слід попередити про можливий ризик для плода. МПА виводиться із грудним молоком. Відсутні дані про те, що це може завдати якоїсь шкоди новонародженому, що перебуває на грудному вигодовуванні. Однак застосування МПА у перші шість тижнів післяпологового періоду не рекомендується.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: збільшення кількості лейкоцитів та тромбоцитів у плазмі крові. З боку ендокринної системи: синдром Іценко-Куншнга (ожиріння, луноподібне обличчя, остеопороз, порушення менструального циклу, стрії різного забарвлення, гірсутизм, набряки на нижніх кінцівках, зниження статевої функції, гіперпігментація шкірних покровів у місцях тертя, гіпокаліємія) глюкозурія. галакторея, зниження толерантності до глюкози, зміна маси тіла. З боку сечостатевої системи: зміна лібідо, дисфункціональні маткові кровотечі (нерегулярні, рясні, убогі), аменорея, зміна виділень з піхви, ерозії шийки матки, тривала ановуляція, мастодинія. болючість молочних або грудних залоз, біль унизу живота, вагініт, підвищена чутливість сосків молочних або грудних залоз, еректильна дисфункція. З боку нервової системи: сплутаність свідомості, ейфорія, безсоння, сонливість, депресія, запаморочення, головний біль, зниження здатності до концентрації уваги, підвищена нервова збудливість, підвищена стомлюваність, реакції, подібні до адренергічних (такі, як тремор рук, пітливість, судоми ікронож але ночами), тонічні чи клінічні судоми. Серцево-судинна система: інсульт, інфаркт міокарда, хронічна серцева недостатність, напади серцебиття. тахікардія, тромбоемболія легеневої артерії, тромбоемболічні порушення, тромбофлебіт, підвищення артеріального тиску, відчуття “припливів”. Порушення з боку органу зору: діабетична катаракта, зорові порушення, тромбоз судин сітківки. З боку системи травлення: запор, діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, порушення функції печінки, жовтяниця, зміни апетиту, біль та дискомфорт у животі, метеоризм. З боку шкіри та шкірних придатків: акне, алопеція, гірсутизм, свербіж, висипання, кропив'янка. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (анафілаксія та анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк). Інші: реакції на місці ін'єкції (ущільнення на місці ін'єкції, зміна забарвлення шкіри на місці ін'єкції, стерильний абсцес), набряки/затримка рідини в організмі, нездужання, гіпертермія, гіперкальціємія. біль у спині та суглобах. При застосуванні препарату після його реєстрації зареєстровані рідкісні випадки розвитку остеопорозу, включаючи остеопоретичні переломи кісток.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні аміноглутетимід може значно знизити біодоступність препарату Провера ® і цим знизити його ефективність. МПА in vitro метаболізуються переважно шляхом гідроксилювання за допомогою ізоферменту CYP3A4. Спеціальних досліджень впливу інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4 на фармакокінетику МПА не проводилося. У зв'язку з високою ймовірністю такої взаємодії теоретично можна припустити вплив на ефективність МПА. Проте клінічні ефекти одночасного застосування інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4 та МПА невідомі.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід приймати, не розжовуючи, запиваючи водою. Рак молочної залози: по 400-1500 мг на добу. Рак ендометрію та рак нирки: по 100-600 мг/добу. Метастатичний рак простати: 100-500 мг/добу. Синдром анорексії та кахексії: 1000 мг/добу. Лікування продовжують доти, поки є позитивна відповідь на терапію.ПередозуванняЗастосування дуже високих доз препарату може спричинити низку симптомів, у тому числі збільшення маси тіла (з деякою затримкою рідини), підвищену стомлюваність, а також у деяких випадках ефекти, властиві кортикостероїдам. У разі передозування слід припинити застосування препарату. Специфічного лікування не потрібне. Пероральні дози до 3 г на добу відрізнялися хорошою переносимістю. Лікування передозування включає симптоматичні та підтримуючі заходи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат застосовується строго за призначенням та під наглядом лікаря. При виникненні дисфункціональних маткових кровотеч слід обстежити пацієнтку з метою з'ясування етіології. При лікуванні пацієнтів, стан яких може несприятливо вплинути затримка рідини в організмі, необхідно виявляти обережність. У період терапії препаратом Провера® слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів, які раніше лікувалися від депресії. При лікуванні хворих на цукровий діабет слід враховувати здатність МПА знижувати толерантність до глюкози. При необхідності цитологічного або гістологічного дослідження ендометрію або шийки матки слід попередити патоморфолога про терапію препаратом Провера®. При проведенні лабораторних досліджень слід враховувати, що застосування МПА може змінювати концентрації наступних ендокринних біомаркерів: стероїдів у плазмі крові та в сечі (кортизолу, естрогенів, прегнандіолу, прогестерону, тестостерону); гонадотропінів у плазмі крові та в сечі (ЛГ та ФСГ); специфічного глобуліну, який зв'язує статеві гормони. У деяких пацієнтів, які приймають МПА, виявлено пригнічення функції кори надниркових залоз (зниження концентрації АКТГ та гідрокортизону у плазмі крові). При проведенні метапіронового тесту необхідно враховувати, що високі дози МПА, що застосовуються в онкології, можуть викликати часткову недостатність надниркових залоз (зниження відповіді гіпофізарно-наднирникової системи), тому перед введенням метапірону необхідно перевірити здатність кори надниркових залоз відповідати на АК ГГ. Слід перервати застосування препарату та провести обстеження при раптовій частковій або повній втраті зору, або при розвитку екзофтальму, двоїнні в очах, нападах мігрені. При виявленні пошкодження судин сітківки або набряку диска зорового нерва лікування препаратом Провера слід припинити. Незважаючи на те, що причинної залежності між застосуванням МПА та розвитком тромбоемболічних ускладнень не виявлено, у пацієнтів з даними ускладненнями в анамнезі або при їх виникненні на фоні лікування не рекомендується застосування препарату Провера®. Вплив застосування препарату у високих дозах на щільність кісткової тканини (ПКТ) не вивчався. Зниження концентрації естрогенів у плазмі крові, спричинене застосуванням препарату, призводить до зниження ПКТ у жінок перед настанням менопаузи та може збільшити ризик розвитку остеопорозу у наступні роки життя. Усім пацієнтам, які застосовують препарат Провера®, рекомендується приймати препарати кальцію та вітаміну D (за відсутності протипоказань), а при тривалому застосуванні – періодично вимірювати ПКТ. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не вивчався, проте необхідно враховувати, що Провера® може викликати запаморочення та порушення зору, у зв'язку з чим, на тлі прийому препарату слід бути обережним при виконанні перерахованих дій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка(на одну ампулу 2,2 мл (=2,2 г)): Активні компоненти: Pulsatilla pratensis (Pulsatilla) (пульсатилла пратенсис (пульсатилла)) кортизонум ацетикум (кортизонацетат) D18 22 мкл; Допоміжні речовини: вода для ін'єкцій 2134 мг, хлорид натрію для встановлення ізотонії.Опис лікарської формиБезбарвна прозора рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена ​​компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняГіпогалактія (у комплексній терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. Вік до 18 років у зв'язку із недостатністю клінічних даних.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату можливе, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Потрібна консультація лікаря.Побічна діяМожливі алергічні реакції, у поодиноких випадках - запаморочення. У цих випадках застосування препарату слід припинити та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПризначення комплексних гомеопатичних препаратів не виключає використання інших лікарських засобів, які застосовуються при цьому захворюванні.Спосіб застосування та дозиКратність і тривалість лікування встановлює лікар індивідуально або по 1 ампулі 1-3 рази на тиждень внутрішньом'язово. Курс лікування – 2 тижні.ПередозуванняДосі про випадки передозування не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі гомеопатичних лікарських засобів можуть тимчасово загострюватись наявні симптоми (первинне погіршення). У цьому випадку слід припинити застосування препарату і звернутися до лікаря. При відсутності терапевтичного ефекту, а також появі побічних ефектів, не описаних в інструкції, слід звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для внутрішньом'язового та підшкірного введення прозорий, безбарвний. - 1 фл. Активні речовини: бета-фолітропін (рекомбінантний)* - 200 МО (20 мкг); Допоміжні речовини: сахароза - 25 мг, натрію цитрату дигідрат - 7.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для внутрішньом'язового та підшкірного введення прозорий, безбарвний. - 1 фл. Активні речовини: фолітропін бета (рекомбінантний) * - 600 МО; Допоміжні речовини: сахароза - 39 мг, натрію цитрату дигідрат - 11.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для внутрішньом'язового та підшкірного введення прозорий, безбарвний. - 1 фл. Активні речовини: бета-фолітропін (рекомбінантний)* - 900 МО; Допоміжні речовини: сахароза - 58.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: соматропін людський 15 МО (5 мг). Допоміжні речовини: натрію хлорид, цитрату натрію дигідрат, фенол, полісорбат 20, лимонна кислота, вода д/і. 3 мл - картриджі безбарвного скла (1) - упаковки контурні осередкові (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для підшкірного введення безбарвний або злегка пофарбований, прозорий або опалесцентний.Фармакотерапевтична групаCоматотропний гормон. Стимулює скелетний та соматичний ріст, а також надає виражений вплив на метаболічні процеси. Стимулює зростання кісток скелета, впливаючи на пластинки епіфіза трубчастих кісток, кістковий метаболізм у дітей. Сприяє нормалізації структури тіла за допомогою збільшення м'язової маси та зниження жирової маси тіла. У пацієнтів з дефіцитом гормону росту та остеопорозом замісна терапія призводить до нормалізації мінерального складу та щільності кісток. Збільшує число та розмір клітин м'язів, печінки, вилочкової залози, статевих залоз, надниркових залоз, щитовидної залози. Стимулює транспорт амінокислот у клітину та синтез білків, знижує рівень холестерину, впливаючи на профіль ліпідів та ліпопротеїдів. Пригнічує вивільнення інсуліну. Сприяє затримці натрію, калію та фосфору. Збільшує масу тіла, м'язову активність та фізичну витривалість.ФармакокінетикаВсмоктування Після підшкірного введення абсорбція соматропіну становить 80%. Cmax у плазмі досягається через 3-6 год. Розподіл Проникає в органи, що добре перфузуються, особливо в печінку і нирки. Vdсоматропіну – 0.49-2.11 л/кг. Виведення T1/2 після підшкірного введення становить 3-5 год.Клінічна фармакологіяРекомбінантний соматотропний гормон.Показання до застосуванняЗатримка зростання у дітей внаслідок недостатньої секреції гормону росту, при синдромі Шерешевського-Тернера, при хронічній нирковій недостатності (зниження функції нирок на понад 50%) у препубертатному періоді; у дорослих при підтвердженому вродженому або набутому вираженому дефіциті гормону росту як замісну терапію.Протипоказання до застосуванняЗлоякісні новоутворення; ургентні стани (в т.ч. стан після операцій на серці, черевної порожнини, гостра дихальна недостатність); стимуляція зростання у пацієнтів із закритими епіфізарними зонами зростання; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при цукровому діабеті, внутрішньочерепній гіпертензії, гіпотиреозі (у т.ч. при проведенні замісної терапії гормонами щитовидної залози), при супутній терапії кортикостероїдами, синдромі Прадера-Віллі.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей У дітей при недостатній секреції гормону росту рекомендується доза 25-35 мкг/кг/добу (0.07-0.1 МО/кг/добу), що відповідає 0.7-1 мг/м2/добу (2-3 МО/м2/добу). Лікування починають якомога більш ранньому віці і продовжують до статевого дозрівання та/або до закриття зон росту кісток. Можливе припинення лікування при досягненні бажаного результату. При синдроме Шерешевского-Тернера, при хронической почечной недостаточности у детей, сопровождающейся задержкой роста, рекомендуется доза 45-50 мкг/кг/сут (0.14 МЕ/кг) что соответствует 1.4 мг/м2/сут (4.3 МЕ/м2/сут). При недостаточной динамике роста может потребоваться коррекция дозы.Побочные действияСо стороны ЦНС: повышение внутричерепного давления (головная боль, тошнота, рвота, нарушение зрения). Со стороны эндокринной системы: снижение функции щитовидной железы, гипергликемия. Со стороны системы кроветворения: лейкемоидные реакции. Со стороны костно-мышечной системы: эпифизеолиз головки бедренной кости. Со стороны обмена веществ: задержка жидкости с развитием периферических отеков. Перечисленные выше побочные реакции носят, как правило, транзиторный, дозозависимый характер, может потребоваться уменьшение дозы. Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд. Местные реакции: болезненность, онемение, гиперемия, припухлость, липотрофия в месте инъекции. Побочные эффекты описанные в литературе при применении соматропина:слабость, усталость, гинекомастия, отек диска зрительного нерва (обычно наблюдается в течение первых 8 недель лечения, наиболее часто бывают у больных с синдромом Шерешевского-Тернера), панкреатит (боли в животе, тошнота, рвота), средний отит и нарушение слуха (у больных с синдромом Шерешевского-Тернера), подвывих бедра у детей (прихрамывание, боль в бедре и колене), гинекомастия, ускорение роста существовавшего ранее невуса (возможна малигнизация), прогрессирование сколиоза (у больных с чрезмерно быстрым ростом), повышение содержания в крови неорганического фосфата, паратиреоидного гормона и активности ЩФ.Взаимодействие с лекарственными средствамиСоматропин увеличивает клиренс лекарственных средств, метаболизирующихся микросомальными ферментами печени, особенно половых гормонов, глюкокортикоидов, противосудорожных средств и циклоспорина. ГКС ингибируют стимулирующее действие соматропина на процессы роста. На эффективность препарата (в отношении конечного роста) также может оказывать влияние сопутствующая терапия другими гормонами, например, гонадотропином, анаболическими стероидами, эстрогенами и гормонами щитовидной железы.Способ применения и дозыРастан® вводят п/к, медленно, 1 раз/сут, обычно на ночь. Следует менять места инъекций для профилактики развития липоатрофии. Дозы подбирают индивидуально с учетом выраженности дефицита гормона роста, массы или площади поверхности тела, эффективности в процессе терапии. У детей при недостаточной секреции гормона роста рекомендуется доза 25-35 мкг/кг/сут (0.07-0.1 МЕ/кг/сут), что соответствует 0.7-1 мг/м2/сут (2-3 МЕ/м2/сут). Лечение начинают как можно в более раннем возрасте и продолжают до полового созревания и/или до закрытия зон роста костей. Возможно прекращение лечения при достижении желаемого результата. При синдроме Шерешевского-Тернера, при хронической почечной недостаточности у детей, сопровождающейся задержкой роста, рекомендуется доза 45-50 мкг/кг/сут (0.14 МЕ/кг) что соответствует 1.4 мг/м2/сут (4.3 МЕ/м2/сут). При недостаточной динамике роста может потребоваться коррекция дозы. При дефиците гормона роста у взрослых начальная доза составляет 150-300 мкг/сут (что соответствует 0.45-0.9 МЕ/сут) с последующим ее увеличением, в зависимости от эффекта. При титровании дозы в качестве контрольного показателя может использоваться уровень инсулиноподобного ростового фактора (ИРФ-1) в сыворотке крови. Поддерживающую дозу подбирают индивидуально, но, как правило, она не превышает 1 мг/сут, что соответствует 3 МЕ/сут. Пациентам пожилого возраста рекомендуются более низкие дозы препарата. Техника инъекции при применении препарата Растан® во флаконах 1. Следует продезинфицировать резиновую мембрану флакона спиртом или другим антисептиком для предупреждения попадания во флакон микроорганизмов, что особенно важно при проведении многократных инъекций. 2. Для проведения инъекций необходимо использовать стерильные шприцы и иглы. Шприц должен быть достаточного объема для забора нужного количества препарата и проведения инъекции. 3. Следует набрать в шприц воздух в объеме, соответствующем нужной дозе препарата. Ввести воздух во флакон. 4. Затем перевернуть флакон со шприцем вверх дном и набрать нужную дозу препарата в шприц. Вынуть иглу из флакона и удалить воздух из шприца. Нужно проверить правильность набора дозы препарата. 5. Сразу же сделать инъекцию. Техника инъекции при применении препарата Растан® в картриджах Для инъекций препарата Растан® в картриджах следует использовать шприц-ручку БиоматикПен® или любую другую щприц-ручку, предназначенную для использования с картриджами препарата Растан®. Для правильного введения препарата Растан®необходимо тщательно придерживаться указаний в инструкции по применению шприц-ручки. 1. Перед использованием следует убедиться, что на картридже с препаратом Растан® нет никаких повреждений (например, трещин). Нельзя использовать картридж, если имеются какие-либо видимые повреждения или изменение внешнего вида раствора (изменение цвета, прозрачности, наличие осадка и пр.). 2. Слід обробити спиртом або іншим антисептиком гумовий ковпачок картриджа для запобігання потраплянню мікроорганізмів. 3. Встановити картридж у шприц-ручку відповідно до інструкції із застосування шприц-ручки. 4. Для проведення кожної ін'єкції препарату Растан у  картриджах потрібно використовувати нову стерильну замінну голку. 5. Після ін'єкції голка повинна залишатися під шкірою щонайменше 10 сек. Слід тримати кнопку в натиснутому стані до повного вилучення голки з-під шкіри, таким чином забезпечується правильне введення дози та обмежується можливість попадання крові або лімфи в голку або картридж з препаратом Растан ® . 6. Картридж з препаратом Растан® призначений  лише для індивідуального використання, не підлягає повторному наповненню. Для введення дози препарату призначеної лікарем слід використовувати таблицю перерахунку показань індикатора шприц-ручки в дозу препарату. Таблиця переведення показників індикатора шприц-ручки БіоматикПен у  дозу препарату Растан розчин  для підшкірного введення, картриджі 3 мл. Покази індикатора, До. Доза препарату Растан® (  мг) 1 0.05 2 0.10 3 0.15 4 0.20 5 0.25 6 0.30 7 0.35 8 0.40 9 0.45 10 0.50 11 0.55 12 0.60 13 0.65 14 0.70 15 0.75 16 0.80 17 0.85 18 0.90 19 0.95 20 1.00 21 1.05 22 1.10 23 1.15 24 1.20 25 1.25 26 1.30 27 1.35 28 1.40 29 1.45 30 1.50 31 1.55 32 1.60 33 1.65 34 1.70 36 1.75 36 1.80 37 1.85 38 1.90 39 1.95 40 2.00 41 2.05 42 2.10 43 2.15 44 2.20 45 2.25 46 2.30 47 2.35 48 2.40 49 2.45 50 2.50 51 2.55 52 2.60 53 2.65 54 2.70 55 2.75 56 2.80 57 2.85 58 2.90 59 2.95 60 3.00 ПередозуванняСимптоми: гостре передозування може спричинити спочатку гіпоглікемію, а потім гіперглікемію. При тривалому передозуванні можуть відзначатися ознаки та симптоми, характерні для надлишку людського гормону росту – розвиток акромегалії та/або гігантизм, а також розвиток гіпотиреозу, зниження рівня кортизолу у сироватці крові. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа фоні лікування Растаном може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних препаратів у пацієнтів з цукровим діабетом, може відбутися маніфестація гіпотиреозу, що протікає латентно, а у пацієнтів, які отримують левотироксин натрію, можлива поява симптомів гіпертиреозу. Під час лікування необхідно контролювати стан очного дна, особливо при симптомах внутрішньочерепної гіпертензії. При набряку зорового нерва потрібна відміна препарату. Виявлення кульгавості і натомість терапії соматропіном вимагає ретельного спостереження. Необхідно змінювати місця підшкірних ін'єкцій у зв'язку з можливістю розвитку ліпоатрофій. Під час трансплантації нирки лікування препаратом слід відмінити. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами За умови відсутності симптомів підвищення внутрішньочерепного тиску (головний біль, нудота, блювання, порушення зору) Растан не впливає на здатність керувати транспортними засобами або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концетрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 мл: гексестрол 1 мг. 1 мл – ампули (10) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій олійний 2%.Фармакотерапевтична групаСинтетичний естроген. Сприяє нормалізації менструального циклу у жінок дітородного віку. Полегшує та усуває прояви клімактеричного синдрому. Запобігає розвитку остеопорозу.Клінічна фармакологіяЕстрогенний препаратПоказання до застосуванняЯк складова частина замісної гормонотерапії при гіпоестрогенних станах (первинна і вторинна аменорея, клімактеричні та посткастраційні розлади).Протипоказання до застосуванняПорушення функції печінки та/або нирок, пухлини молочної залози, матки, яєчників, гострий тромбофлебіт та тромбоемболічна хвороба, маткові кровотечі неясного генезу, цукровий діабет, вагітність, лактація.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації.Побічна діяМожливі: нудота, блювання, запаморочення, порушення функції печінки, підвищення ризику тромбоемболії.Спосіб застосування та дозиВсередину – по 2 мг 1-2 рази на добу. Максимальна разова доза 2 мг, добова – 4 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням необхідно провести лабораторні та інструментальні дослідження з урахуванням вищезазначених протипоказань.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 мл: гексестрол 20 мг. 1 мл – ампули (10) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій олійний 2%.Фармакотерапевтична групаСинтетичний естроген. Сприяє нормалізації менструального циклу у жінок дітородного віку. Полегшує та усуває прояви клімактеричного синдрому. Запобігає розвитку остеопорозу.Клінічна фармакологіяЕстрогенний препаратПоказання до застосуванняЯк складова частина замісної гормонотерапії при гіпоестрогенних станах (первинна і вторинна аменорея, клімактеричні та посткастраційні розлади).Протипоказання до застосуванняПорушення функції печінки та/або нирок, пухлини молочної залози, матки, яєчників, гострий тромбофлебіт та тромбоемболічна хвороба, маткові кровотечі неясного генезу, цукровий діабет, вагітність, лактація.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації.Побічна діяМожливі: нудота, блювання, запаморочення, порушення функції печінки, підвищення ризику тромбоемболії.Спосіб застосування та дозиВсередину – по 2 мг 1-2 рази на добу. Максимальна разова доза 2 мг, добова – 4 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням необхідно провести лабораторні та інструментальні дослідження з урахуванням вищезазначених протипоказань.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМікрокристалічна целюлоза (носій), орто-фосфат кальцію 2-заміщений (носій), йодид калію, стеаринова кислота (носій), бурі водорості, кроскармелоза (носій), магнієва сіль стеаринової кислоти (антистежуючий агент).ХарактеристикаSolgar North Atlantic Kelp – комплекс, отриманий із водоростей, що виростають у солоних водах Північної Атлантики. Води Атлантичного океану багаті на поживні мінеральні речовини, які вбрали в себе водорості Келп. У процесі переробки водорості дбайливо висушуються, зберігаючи всі свої корисні властивості, після чого легко засвоюються травною системою. Головний поживний елемент у складі – йод, який украй необхідний для здоров'я щитовидної залози та гормональної системи загалом. Щитовидна залоза відповідає за вироблення гормонів, що регулюють безліч процесів в організмі, починаючи від репродуктивної функції, включаючи регулювання обміну речовин.РекомендуєтьсяЯк біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела йоду.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, стани, за яких протипоказані препарати йоду. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Особам, із захворюваннями щитовидної залози та приймаючим препарати йоду, перед застосуванням необхідно проконсультуватися з лікарем-ендокринологом.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка(на 1 таблетку): Активні компоненти: Euspongia officinalis (Еуспонгія оффіціналіс) D3 150 мг, Calcium iodatum (Кальціум іодатум) D4 90 мг, Fucus vesiculosus D4 (Фукус везикулозус) 30 мг; Допоміжні речовини: стеарат магнію 1,5 мг, лактози моногідрат до отримання таблетки масою близько 0,302 г.Опис лікарської формиКруглі таблетки плоскоциліндричної форми, з фаскою, від білого до жовтувато-білого кольору, іноді з окремими жовтуватими або сіруватими вкрапленнями, без. запаху або із слабким запахом йоду.Фармакотерапевтична групаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена ​​компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняУ комплексній терапії захворювань щитовидної залози з гіпотиреозом (при захворюваннях щитовидної залози застосування даного лікарського засобу не повинно проводитися без попередньої консультації з лікарем).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до йоду; гіперфункція щитовидної залози; прийом лікарських засобів, що пригнічують функцію щитовидної залози; дитячий вік до 12 років (у зв'язку із недостатністю клінічних даних).Вагітність та лактаціяУ період вагітності та годування груддю препарат може застосовуватись лише після попередньої консультації з лікарем.Побічна діяМожливі тахікардія, дратівливість, пітливість та інші симптоми тиреотоксикозу при тривалих курсах лікування. Можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПризначення комплексних гомеопатичних препаратів не виключає використання інших лікарських засобів, які застосовуються при цьому захворюванні.Спосіб застосування та дозиЯкщо лікар не рекомендує інакше, слід використовувати препарат 3 рази на день по 1 таблетці, повільно розсмоктуючи у роті до повного розчинення. Середній курс лікування становить 12 тижнів.ПередозуванняПри прийомі великих кількостей цього лікарського засобу можуть спостерігатися диспептичні явища, зумовлені наявністю у його складі лактози; посилення симптомів тиреотоксикозуЗапобіжні заходи та особливі вказівкиСтрумель Т не замінює препарати, що призначаються лікарем при даному захворюванні. При лікарському обстеженні щитовидної залози лікаря необхідно повідомити про прийом даного препарату, інакше оцінка результатів обстежень може бути некоректною. При прийомі гомеопатичних лікарських засобів можуть тимчасово загострюватись наявні симптоми (первинне погіршення). У цьому випадку слід перервати прийом препарату і звернутися до лікаря. При появі побічних ефектів, які не описані в інструкції з медичного застосування, слід повідомити про це лікаря. До складу препарату входить лактоза, у зв'язку з чим його не рекомендується приймати пацієнтам з вродженою галактоземією, синдромом мальабсорбції глюкози або галактози або при вродженій лактозній недостатності. Вказівка ​​для хворих, які страждають на цукровий діабет: 1 таблетка містить 0,025 ХЕ.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Дозування: 10 мг Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Клініка Інституту біорегу Завод-виробник: Клініка Інституту біорег.

Фасування: N100 Форма випуску таб. Упаковка: банку Виробник: Парафарм Завод-виробник: Парафарм(Росія). .

Дозування: 400 мг Фасування: N90 Форма випуску: капс. Упаковка: банку Виробник: Аліна Фарма Завод-виробник: Аліна Фарма ТОВ(Росія). .

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: тіамазол 10мг. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний - 2 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 2 мг, магнію стеарат - 2 мг, гіпромелоза 2910/15 - 3 мг, тальк - 6 мг, порошок целюлози - 10 мг, крохмаль кукурудзяний - 2 195 мг. Склад плівкової оболонки: ;барвник заліза оксид жовтий - 0.54 мг, барвник заліза оксид червоний - 0.004 мг, диметикон 100 - 0.16 мг, макрогол 400 - 0.79 мг, титану діоксид - 0.89 мг, 1-3 мг. 10 шт. - блістери (5) - пачки картонні. 25 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; сіро-жовтогарячого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиками з обох боків; на поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтитиреоїдний препарат. Порушує синтез гормонів щитовидної залози, блокуючи фермент пероксидазу, що бере участь у йодуванні тироніну в щитовидній залозі з утворенням трийод- та тетрайодтироніну. Ця властивість дозволяє проводити симптоматичну терапію тиреотоксикозу, за винятком випадків розвитку тиреотоксикозу внаслідок вивільнення гормонів після руйнування клітин щитовидної залози (після лікування радіоактивним йодом або при тиреоїдиті). Тирозол® не впливає на процес вивільнення синтезованих тіронінів з фолікулів щитовидної залози. Цим пояснюється латентний період різної тривалості, який може передувати нормалізації рівня T3 і Т4 в плазмі крові, тобто. покращення клінічної картини. Знижує основний обмін, прискорює виведення із щитовидної залози йодидів, підвищує реципрокну активацію синтезу та секреції гіпофізом ТТГ, що може супроводжуватися деякою гіперплазією щитовидної залози. Тривалість дії препарату після одноразового прийому становить майже 24 год.ФармакокінетикаТирозол® при прийомі внутрішньо швидко і майже повністю всмоктується. Сmax; у плазмі досягається протягом 0.4-1.2 год. З білками плазми крові практично не зв'язується. Тирозол® кумулює в щитовидній залозі, де повільно метаболізується. Невеликі кількості тіамазолу виявляються у грудному молоці. T1/2; становить близько 3-6 год, при печінковій недостатності він збільшується. Не виявлено залежність кінетики від функціонального стану щитовидної залози. Метаболізм препарату Тирозол®; здійснюється у нирках та печінці, виведення препарату здійснюється нирками та з жовчю. Нирками протягом 24 годин виводиться 70% препарату Тирозол, причому 7-12% у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяАнтитиреоїдний препарат.Показання до застосуванняТиреотоксикоз; підготовка до хірургічного лікування тиреотоксикозу; підготовка до лікування тиреотоксикозу радіоактивним йодом; терапія у латентний період дії радіоактивного йоду – проводиться до початку дії радіоактивного йоду (протягом 4-6 місяців); у виняткових випадках – тривала підтримуюча терапія тиреотоксикозу, коли у зв'язку із загальним станом або з індивідуальних причин неможливо виконати радикальне лікування; профілактика тиреотоксикозу при призначенні препаратів йоду (включаючи випадки застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів) за наявності латентного тиреотоксикозу, автономних аденом або тиреотоксикозу в анамнезі.Протипоказання до застосуванняНе рекомендований для застосування у дітей від 0 до 3 років. підвищена чутливість до тіамазолу, похідних тіомочевини або будь-якого іншого компонента препарату; агранулоцитоз під час терапії карбімазолом або тіамазолом; гранулоцитопенію (в т.ч. в анамнезі); холестаз перед початком лікування; терапія тіамазолом у комбінації з левотироксином під час вагітності Тирозол® містить лактозу, тому його застосування не рекомендовано пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з зобом дуже великих розмірів зі звуженням трахеї (тільки короткочасне лікування в період підготовки до операції), при печінковій недостатності.Вагітність та лактаціяВідсутність лікування гіперфункції щитовидної залози під час вагітності може призвести до серйозних ускладнень, таких як передчасні пологи, вади розвитку плода. Гіпотиреоз, спричинений лікуванням неадекватними дозами тіамазолу, може призвести до невиношування вагітності. Тіамазол проникає через плацентарний бар'єр і в крові плода може досягати такої концентрації, що і у матері. У зв'язку з цим при вагітності препарат повинен призначатися лише після повної оцінки користі та ризику його застосування, у мінімальній ефективній дозі (до 10 мг на добу) та без додаткового застосування левотироксину натрію. Дози тіамазолу, які значно перевищують рекомендовані, можуть спричинити утворення зоба та гіпотиреоз у плода, а також стати причиною зниженої маси тіла при народженні. У період лактації лікування тиреотоксикозу препаратом Тирозол®; при необхідності може бути продовжено. Т.к. тіамазол проникає в грудне молоко і може досягати в ньому концентрації, що відповідає рівню його в крові у матері, у новонародженого можливий розвиток гіпотиреозу. Необхідно регулярно контролювати функцію щитовидної залози у новонароджених. Застосування у дітей Не рекомендується застосування у дітей у віці від 0 до 3 років.Побічна діяПобічна дія Визначення частоти побічних ефектів: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1 /1000), дуже рідко (<1/10000). Кров і лімфатична система: нечасто - агранулоцитоз (симптоми можуть з'явитися навіть через тижні та місяці після початку лікування та призвести до необхідності відміни препарату); дуже рідко – генералізована лімфаденопатія, тромбоцитопенія, панцитопенія. Ендокринна система: дуже рідко - інсуліновий аутоімунний синдром з гіпоглікемією. Нервова система: рідко - оборотна зміна смакових відчуттів, запаморочення; дуже рідко – неврит, полінейропатія. Шлунково-кишкові порушення: дуже рідко - збільшення слинних залоз, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко - холестатична жовтяниця і токсичний гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто - алергічні шкірні реакції (свербіж, почервоніння, висипання); дуже рідко – генералізовані висипання на шкірі, алопеція, вовчаковоподібний синдром. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто - повільно прогресуюча артралгія без клінічних ознак артриту. Ускладнення загального характеру та реакції в місці введення: рідко - підвищення температури, слабкість, збільшення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри призначенні препарату після застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів у високій дозі можливе ослаблення дії тіамазолу. Нестача йоду посилює дію тіамазолу. У пацієнтів, які приймають тіамазол на лікування тиреотоксикозу, після досягнення эутиреоидного стану, тобто. нормалізації вмісту гормонів щитовидної залози в сироватці крові, може виникнути необхідність зменшення прийнятих доз серцевих глікозидів (дигоксину та дигітоксину), амінофіліну, а також збільшення прийнятих доз варфарину та інших антикоагулянтів - похідних кумарину та індандіону (фармакодинамічна взаємодія). Препарати літію, бета-адреноблокатори, резерпін, аміодарон підвищують ефект тіамазолу (потрібна корекція дози). При одночасному застосуванні з сульфаніламідами, метамізолом натрію та мієлотоксичними лікарськими засобами підвищується ризик розвитку лейкопенії. Лейкоген та фолієва кислота при одночасному застосуванні з тіамазолом зменшують ризик розвитку лейкопенії. Гентаміцин посилює антитиреоїдну дію тіамазолу. Даних щодо впливу інших лікарських засобів на фармакокінетику та фармакодинаміку препарату немає. Однак слід мати на увазі, що при тиреотоксикозі прискорюється метаболізм та елімінація речовин. Тому в деяких випадках необхідно коригувати дозу інших препаратів.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати внутрішньо після їди, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини. Добову дозу призначають 1 прийом або поділяють на 2-3 разові дози. На початку лікування разові дози приймають протягом дня у певний час. Підтримуючу дозу слід приймати в один прийом після сніданку. Тиреотоксикоз Залежно від тяжкості захворювання препарат призначають у дозі 20-40 мг на добу протягом 3-6 тижнів. Після нормалізації функції щитовидної залози (зазвичай через 3-8 тижнів) переходять прийом підтримуючої дози 5-20 мг/сут. З цього часу рекомендується додатковий прийом лівотироксину натрію. При підготовці до хірургічного лікування тиреотоксикозу; призначають 20-40 мг на добу до досягнення еутиреоїдного стану. З цього часу рекомендується додатковий прийом лівотироксину натрію. З метою скорочення часу, необхідного для підготовки до операції, додатково призначають бета-адреноблокатори та препарати йоду. При підготовці до лікування радіоактивним йодом призначають 20-40 мг на добу препарату Тирозол до досягнення еутиреоїдного стану. Терапія в латентний період дії радіоактивного йоду: ;залежно від тяжкості захворювання призначають 5-20 мг/сут препарату Тирозол® ;до настання дії радіоактивного йоду (4-6 міс). Тривала тиреостатична підтримуюча терапія Тирозол® призначають у дозах 1.25-2.5-10 мг/сут з додатковим прийомом левотироксину натрію в невеликих дозах. При лікуванні тиреотоксикозу тривалість терапії становить від 1,5 до 2 років. Профілактика тиреотоксикозу при призначенні препаратів йоду (включаючи випадки застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів) при наявності латентного тиреотоксикозу, автономних аденом або тиреотоксикозу в анамнезі: ;призначають 10-20 мг/добу препарату Тироз днів перед прийомом йодовмісних засобів. Дозування у дітей Не рекомендований для застосування у дітей від 0 до 3 років. Дітям від 3 до 17 років; препарат Тирозол®; призначають у початковій дозі 0.3-0.5 мг/кг, яку ділять на дві-три рівні дози щодня. Максимальна рекомендована доза для дітей з масою тіла більше 80 кг - 40 мг на добу. Підтримуюча доза – 0.2-0.3 мг/кг/добу. При необхідності додатково призначають левотироксин натрію. Дозування у вагітних Вагітним жінкам; призначають у максимально низьких дозах: разова – 2.5 мг, добова – 10 мг. При печінковій недостатності; препарат призначають у мінімальній ефективній дозі під ретельним лікарським контролем. При підготовці до операції пацієнтів з тиреотоксикозом; лікування препаратом проводиться до досягнення еутиреоїдного стану протягом 3-4 тижнів до запланованого дня операції (в окремих випадках - більш тривало) і закінчується за день до неї.ПередозуванняПри тривалому прийомі високих доз препарату можливий розвиток субклінічного та клінічного гіпотиреозу, а також збільшення розмірів щитовидної залози через підвищення рівня ТТГ. Цього можна уникнути шляхом зниження дози до досягнення стану еутиреозу або, якщо це необхідно, додатковим призначенням препаратів левотироксину натрію. Як правило, після відміни препарату Тирозол® спостерігається спонтанне відновлення функції щитовидної залози. Прийом дуже високих доз тіамазолу (близько 120 мг/день) може призводити до розвитку мієлотоксичних ефектів. Такі дози препарату слід застосовувати лише за спеціальними показаннями (важкі форми захворювання, тиреотоксичний криз). Лікування: відміна препарату, промивання шлунка, симптоматична терапія, при необхідності, перемикання на антитиреоїдний препарат іншої групи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам із значним збільшенням щитовидної залози, що звужує просвіт трахеї, Тирозол® призначають короткочасно в комбінації з левотироксином натрію, т.к. при тривалому застосуванні можливе збільшення зобу та ще більше здавлення трахеї. Необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом (контроль рівня ТТГ та трахеального просвіту). У період лікування препаратом потрібний регулярний контроль картини периферичної крові. Тіамазол та похідні тіомочевини можуть знижувати чутливість тканини щитовидної залози до променевої терапії. Якщо під час лікування препаратом раптово з'являються біль у горлі, утруднене ковтання, підвищення температури тіла, ознаки стоматиту або фурункульоз (можливі симптоми агранулоцитозу) слід припинити прийом препарату та негайно звернутися до лікаря. При появі під час лікування підшкірних крововиливів або кровотеч неясного генезу, генералізованого висипу на шкірі і свербежу, завзятої нудоти або блювоти, жовтяниці, сильних болів в епігастральній ділянці і вираженої слабкості потрібна відміна препарату. У разі раннього припинення лікування можливий рецидив захворювання. Поява або погіршення перебігу ендокринної офтальмопатії не є побічною дією лікування препаратом Тирозол®, який проводиться належним чином. У поодиноких випадках після закінчення лікування може виникнути пізній гіпотиреоз, який не є побічною дією препарату, а пов'язаний із запальними та деструктивними процесами у тканині щитовидної залози, що протікають у рамках основного захворювання. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Тіамазол не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: тіамазол 5мг. допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний, карбоксиметилкрохмаль натрію, магнію стеарат, гіпромелоза 2910/15, тальк, порошок целюлози, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат. Склад плівкової оболонки: барвник заліза оксид жовтий, барвник заліза оксид червоний, диметикон 100, макрогол 400, титану діоксид, гіпромелоза 2910/15. 10 шт. - блістери (5) - пачки картонні. 25 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; сіро-жовтогарячого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиками з обох боків; на поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтитиреоїдний препарат. Порушує синтез гормонів щитовидної залози, блокуючи фермент пероксидазу, що бере участь у йодуванні тироніну в щитовидній залозі з утворенням трийод- та тетрайодтироніну. Ця властивість дозволяє проводити симптоматичну терапію тиреотоксикозу, за винятком випадків розвитку тиреотоксикозу внаслідок вивільнення гормонів після руйнування клітин щитовидної залози (після лікування радіоактивним йодом або при тиреоїдиті). Тирозол® не впливає на процес вивільнення синтезованих тіронінів з фолікулів щитовидної залози. Цим пояснюється латентний період різної тривалості, який може передувати нормалізації рівня T3 і Т4 в плазмі крові, тобто. покращення клінічної картини. Знижує основний обмін, прискорює виведення із щитовидної залози йодидів, підвищує реципрокну активацію синтезу та секреції гіпофізом ТТГ, що може супроводжуватися деякою гіперплазією щитовидної залози. Тривалість дії препарату після одноразового прийому становить майже 24 год.ФармакокінетикаТирозол® при прийомі внутрішньо швидко і майже повністю всмоктується. Сmax; у плазмі досягається протягом 0.4-1.2 год. З білками плазми крові практично не зв'язується. Тирозол® кумулює в щитовидній залозі, де повільно метаболізується. Невеликі кількості тіамазолу виявляються у грудному молоці. T1/2; становить близько 3-6 год, при печінковій недостатності він збільшується. Не виявлено залежність кінетики від функціонального стану щитовидної залози. Метаболізм препарату Тирозол®; здійснюється у нирках та печінці, виведення препарату здійснюється нирками та з жовчю. Нирками протягом 24 годин виводиться 70% препарату Тирозол, причому 7-12% у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяАнтитиреоїдний препарат.Показання до застосуванняТиреотоксикоз; підготовка до хірургічного лікування тиреотоксикозу; підготовка до лікування тиреотоксикозу радіоактивним йодом; терапія у латентний період дії радіоактивного йоду – проводиться до початку дії радіоактивного йоду (протягом 4-6 місяців); у виняткових випадках – тривала підтримуюча терапія тиреотоксикозу, коли у зв'язку із загальним станом або з індивідуальних причин неможливо виконати радикальне лікування; профілактика тиреотоксикозу при призначенні препаратів йоду (включаючи випадки застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів) за наявності латентного тиреотоксикозу, автономних аденом або тиреотоксикозу в анамнезі.Протипоказання до застосуванняНе рекомендований для застосування у дітей від 0 до 3 років. підвищена чутливість до тіамазолу, похідних тіомочевини або будь-якого іншого компонента препарату; агранулоцитоз під час терапії карбімазолом або тіамазолом; гранулоцитопенію (в т.ч. в анамнезі); холестаз перед початком лікування; терапія тіамазолом у комбінації з левотироксином під час вагітності Тирозол® містить лактозу, тому його застосування не рекомендовано пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з зобом дуже великих розмірів зі звуженням трахеї (тільки короткочасне лікування в період підготовки до операції), при печінковій недостатності.Вагітність та лактаціяВідсутність лікування гіперфункції щитовидної залози під час вагітності може призвести до серйозних ускладнень, таких як передчасні пологи, вади розвитку плода. Гіпотиреоз, спричинений лікуванням неадекватними дозами тіамазолу, може призвести до невиношування вагітності. Тіамазол проникає через плацентарний бар'єр і в крові плода може досягати такої концентрації, що і у матері. У зв'язку з цим при вагітності препарат повинен призначатися лише після повної оцінки користі та ризику його застосування, у мінімальній ефективній дозі (до 10 мг на добу) та без додаткового застосування левотироксину натрію. Дози тіамазолу, які значно перевищують рекомендовані, можуть спричинити утворення зоба та гіпотиреоз у плода, а також стати причиною зниженої маси тіла при народженні. У період лактації лікування тиреотоксикозу препаратом Тирозол®; при необхідності може бути продовжено. Т.к. тіамазол проникає в грудне молоко і може досягати в ньому концентрації, що відповідає рівню його в крові у матері, у новонародженого можливий розвиток гіпотиреозу. Необхідно регулярно контролювати функцію щитовидної залози у новонароджених. Застосування у дітей Не рекомендується застосування у дітей у віці від 0 до 3 років.Побічна діяПобічна дія Визначення частоти побічних ефектів: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1 /1000), дуже рідко (<1/10000). Кров і лімфатична система: нечасто - агранулоцитоз (симптоми можуть з'явитися навіть через тижні та місяці після початку лікування та призвести до необхідності відміни препарату); дуже рідко – генералізована лімфаденопатія, тромбоцитопенія, панцитопенія. Ендокринна система: дуже рідко - інсуліновий аутоімунний синдром з гіпоглікемією. Нервова система: рідко - оборотна зміна смакових відчуттів, запаморочення; дуже рідко – неврит, полінейропатія. Шлунково-кишкові порушення: дуже рідко - збільшення слинних залоз, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко - холестатична жовтяниця і токсичний гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто - алергічні шкірні реакції (свербіж, почервоніння, висипання); дуже рідко – генералізовані висипання на шкірі, алопеція, вовчаковоподібний синдром. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто - повільно прогресуюча артралгія без клінічних ознак артриту. Ускладнення загального характеру та реакції в місці введення: рідко - підвищення температури, слабкість, збільшення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри призначенні препарату після застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів у високій дозі можливе ослаблення дії тіамазолу. Нестача йоду посилює дію тіамазолу. У пацієнтів, які приймають тіамазол на лікування тиреотоксикозу, після досягнення эутиреоидного стану, тобто. нормалізації вмісту гормонів щитовидної залози в сироватці крові, може виникнути необхідність зменшення прийнятих доз серцевих глікозидів (дигоксину та дигітоксину), амінофіліну, а також збільшення прийнятих доз варфарину та інших антикоагулянтів - похідних кумарину та індандіону (фармакодинамічна взаємодія). Препарати літію, бета-адреноблокатори, резерпін, аміодарон підвищують ефект тіамазолу (потрібна корекція дози). При одночасному застосуванні з сульфаніламідами, метамізолом натрію та мієлотоксичними лікарськими засобами підвищується ризик розвитку лейкопенії. Лейкоген та фолієва кислота при одночасному застосуванні з тіамазолом зменшують ризик розвитку лейкопенії. Гентаміцин посилює антитиреоїдну дію тіамазолу. Даних щодо впливу інших лікарських засобів на фармакокінетику та фармакодинаміку препарату немає. Однак слід мати на увазі, що при тиреотоксикозі прискорюється метаболізм та елімінація речовин. Тому в деяких випадках необхідно коригувати дозу інших препаратів.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати внутрішньо після їди, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини. Добову дозу призначають 1 прийом або поділяють на 2-3 разові дози. На початку лікування разові дози приймають протягом дня у певний час. Підтримуючу дозу слід приймати в один прийом після сніданку. Тиреотоксикоз Залежно від тяжкості захворювання препарат призначають у дозі 20-40 мг на добу протягом 3-6 тижнів. Після нормалізації функції щитовидної залози (зазвичай через 3-8 тижнів) переходять прийом підтримуючої дози 5-20 мг/сут. З цього часу рекомендується додатковий прийом лівотироксину натрію. При підготовці до хірургічного лікування тиреотоксикозу; призначають 20-40 мг на добу до досягнення еутиреоїдного стану. З цього часу рекомендується додатковий прийом лівотироксину натрію. З метою скорочення часу, необхідного для підготовки до операції, додатково призначають бета-адреноблокатори та препарати йоду. При підготовці до лікування радіоактивним йодом призначають 20-40 мг на добу препарату Тирозол до досягнення еутиреоїдного стану. Терапія в латентний період дії радіоактивного йоду: ;залежно від тяжкості захворювання призначають 5-20 мг/сут препарату Тирозол® ;до настання дії радіоактивного йоду (4-6 міс). Тривала тиреостатична підтримуюча терапія Тирозол® призначають у дозах 1.25-2.5-10 мг/сут з додатковим прийомом левотироксину натрію в невеликих дозах. При лікуванні тиреотоксикозу тривалість терапії становить від 1,5 до 2 років. Профілактика тиреотоксикозу при призначенні препаратів йоду (включаючи випадки застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів) при наявності латентного тиреотоксикозу, автономних аденом або тиреотоксикозу в анамнезі: ;призначають 10-20 мг/добу препарату Тироз днів перед прийомом йодовмісних засобів. Дозування у дітей Не рекомендований для застосування у дітей від 0 до 3 років. Дітям від 3 до 17 років; препарат Тирозол®; призначають у початковій дозі 0.3-0.5 мг/кг, яку ділять на дві-три рівні дози щодня. Максимальна рекомендована доза для дітей з масою тіла більше 80 кг - 40 мг на добу. Підтримуюча доза – 0.2-0.3 мг/кг/добу. При необхідності додатково призначають левотироксин натрію. Дозування у вагітних Вагітним жінкам; призначають у максимально низьких дозах: разова – 2.5 мг, добова – 10 мг. При печінковій недостатності; препарат призначають у мінімальній ефективній дозі під ретельним лікарським контролем. При підготовці до операції пацієнтів з тиреотоксикозом; лікування препаратом проводиться до досягнення еутиреоїдного стану протягом 3-4 тижнів до запланованого дня операції (в окремих випадках - більш тривало) і закінчується за день до неї.ПередозуванняПри тривалому прийомі високих доз препарату можливий розвиток субклінічного та клінічного гіпотиреозу, а також збільшення розмірів щитовидної залози через підвищення рівня ТТГ. Цього можна уникнути шляхом зниження дози до досягнення стану еутиреозу або, якщо це необхідно, додатковим призначенням препаратів левотироксину натрію. Як правило, після відміни препарату Тирозол® спостерігається спонтанне відновлення функції щитовидної залози. Прийом дуже високих доз тіамазолу (близько 120 мг/день) може призводити до розвитку мієлотоксичних ефектів. Такі дози препарату слід застосовувати лише за спеціальними показаннями (важкі форми захворювання, тиреотоксичний криз). Лікування: відміна препарату, промивання шлунка, симптоматична терапія, при необхідності, перемикання на антитиреоїдний препарат іншої групи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам із значним збільшенням щитовидної залози, що звужує просвіт трахеї, Тирозол® призначають короткочасно в комбінації з левотироксином натрію, т.к. при тривалому застосуванні можливе збільшення зобу та ще більше здавлення трахеї. Необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом (контроль рівня ТТГ та трахеального просвіту). У період лікування препаратом потрібний регулярний контроль картини периферичної крові. Тіамазол та похідні тіомочевини можуть знижувати чутливість тканини щитовидної залози до променевої терапії. Якщо під час лікування препаратом раптово з'являються біль у горлі, утруднене ковтання, підвищення температури тіла, ознаки стоматиту або фурункульоз (можливі симптоми агранулоцитозу) слід припинити прийом препарату та негайно звернутися до лікаря. При появі під час лікування підшкірних крововиливів або кровотеч неясного генезу, генералізованого висипу на шкірі і свербежу, завзятої нудоти або блювоти, жовтяниці, сильних болів в епігастральній ділянці і вираженої слабкості потрібна відміна препарату. У разі раннього припинення лікування можливий рецидив захворювання. Поява або погіршення перебігу ендокринної офтальмопатії не є побічною дією лікування препаратом Тирозол®, який проводиться належним чином. У поодиноких випадках після закінчення лікування може виникнути пізній гіпотиреоз, який не є побічною дією препарату, а пов'язаний із запальними та деструктивними процесами у тканині щитовидної залози, що протікають у рамках основного захворювання. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Тіамазол не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацетат ципротерону 50 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, лактози моногідрат, кросповідон, лаурилсульфат натрію, гідроксипропілцелюлоза, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний. 10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, круглі, з ризиком на одному боці та написом "CYPROT 50" - на іншій.Фармакотерапевтична групаЦипротерон ацетат є синтетичним антиандрогенним препаратом. Механізм дії ґрунтується на конкурентному зв'язуванні з андрогеновими рецепторами в андроген-залежних органах, що призводить до зниження їх функціональної активності. На додаток до антиандрогенної дії, ципротерон ацетат має також сильні антигонадотропні властивості та гестагенну активність.ФармакокінетикаПрепарат повністю всмоктується після прийому внутрішньо, піддаючись біотрансформації у печінці. C max препарату досягається в середньому через 3 год. Період напіввиведення становить 43.9±12.8 год. Препарат виводиться в основному у вигляді метаболітів з жовчю та сечею, частина препарату виводиться у незмінному вигляді. Співвідношення препарату в сечі та жовчі становить 3:7. Зв'язування з білками сироватки становить близько 96 %.Клінічна фармакологіяАнтиандрогенний препарат.Показання до застосуванняУ чоловіків: метастазуючий або неоперабельний рак передміхурової залози (без і після орхіектомії, а також у поєднанні з агоністами лютеїнізуючого гормону – рилізинг гормону); корекція патологічних відхилень у сфері статевої поведінки (за необхідності зниження сексуальної активності). У жінок: виражені явища андрогенізації, у тому числі різні форми гірсутизму та акне; андрогенна алопеція.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливістю до ципротерону або до інших складових частин препарату; вагітність та період годування груддю; виражені порушення функції печінки; синдром Дубіна-Джонсона та синдром Ротора; пухлини печінки, у тому числі в анамнезі (за винятком метастатичного ураження печінки при раку передміхурової залози); важкий цукровий діабет із судинними ускладненнями; кахексія (за винятком хворих на рак передміхурової залози); серповидно-клітинна анемія; тромбоемболічні процеси (у тому числі в анамнезі); тяжкі хронічні депресивні стани; ідеопатична жовтяниця, герпес або свербіння під час попередніх вагітностей; підлітковий вік до завершення періоду статевого дозріванняВагітність та лактаціяПротипоказано застосовувати препарат при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний у підлітковому віці до завершення періоду статевого дозрівання.Побічна діяНа початку лікування можуть спостерігатися біль у животі, нудота, підвищена стомлюваність, м'язова слабкість, сухість шкіри, загальна апатія, депресивні стани або стан занепокоєння. Може збільшуватися чи зменшуватись маса тіла. В індивідуальних випадках при застосуванні високих доз спостерігалися задишка та порушення функції печінки. У чоловіків можлива поява гінекомастії та пригнічення сперматогенезу, у жінок – болю, напруги або збільшення молочних залоз, зниження лібідо, порушення менструального циклу, у жінок у постменопаузі можуть спостерігатися циклічні кровотечі.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні ципротерону з пероральними контрацептивами збільшується ризик розвитку тромбоемболії. Алкоголь знижує дію ципротерону.Спосіб застосування та дозиДля лікування раку передміхурової залози Ципротерон-Тева призначається в дозі 200-300 мг на добу розділеної на 2-3 прийоми, тривалий час до появи ознак прогресування захворювання. Для зниження сексуальної активності: 100-200 мг на добу (по 1-2 таблетки двічі на день) зазвичай протягом кількох тижнів до досягнення терапевтичного ефекту. Далі переходять на дози, що підтримують, - 50 мг (по половині таблетки 2 рази на день). При припиненні лікування слід скасовувати поступово (на 25 мг на тиждень). У жінок дітородного віку Ципротерон-Тева застосовується в дозі 100 мг 1 раз на день, починаючи з першого дня менструального циклу протягом 10 днів з одночасним прийомом пероральних контрацептивів. Наступний 10-денний курс лікування починають через 4 тижні. При настанні терапевтичного ефекту доза препарату може бути знижена до 25-50 мг на добу. У жінок у постменопаузі Ципроперон-Тева застосовується у дозі 25-50 мг на день протягом 21 дня з наступною тижневою перервою, пацієнткам з віддаленою маткою препарат можна призначати у тих же дозах без перерви. Таблетки Ципротерон-Тева слід приймати після їди, запиваючи великою кількістю води (до 100 мл).ПередозуванняПри передозуванні, якщо хворий у свідомості та без спонтанного блювання, слід викликати блювання. Необхідно застосовувати симптоматичну терапію при постійному спостереженні за хворим та життєво важливими функціями.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування Ципротероном-Тева слід проводити під контролем функції печінки, кори надниркових залоз та картини периферичної крові, рівня глюкози в крові. За наявності ознак гепатотоксичності прийом препарату слід відмінити. У осіб, які страждають на алкоголізм, застосування ципротерону зазвичай неефективне. Хворі з органічними порушеннями головного мозку та психічними хворобами, що страждають на сексуальні порушення, зазвичай резистентні до лікування Ципротероном-Тева. Якщо хворий має порушення фертильності, рекомендується перед початком лікування здійснити аналіз сперматограми. Перед початком лікування жінкам необхідно провести ендокринологічні тести та отримати консультацію гінеколога. У хворих, які страждають на легкі форми цукрового діабету, моніторинг рівня цукру повинен проводитися частіше, ніж зазвичай (наприклад, кожні 8 тижнів). При епілепсії, множинному склерозі, порфірії, отосклерозі, правці, артеріальній гіпертонії ризик розвитку побічних реакцій підвищується. При початку лікування Ципротероном-Тева вагітність має бути повністю виключена. Жінкам дітородного віку поряд із пероральними контрацептивами рекомендується використовувати бар'єрні протизаплідні засоби. Якщо в процесі лікування припиняються менструації, препарат слід відмінити до остаточного виключення вагітності. Негативного впливу Ципротерону-Тева на фертильність після припинення лікування не відмічено. У період лікування необхідно утримуватись від видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМікрокристалічна целюлоза (Е460, носій), желатин (капсула), йод (йодат калію)ХарактеристикаЯк біологічно активної добавки до їжі - додаткового джерела йоду. Йод за своїм значенням для життєдіяльності організму відноситься до істинних мікроелементів. Основне фізіологічне значення йоду визначається його участю функції щитовидної залози. Йод, що надходить у щитовидну залозу, піддається окисленню і включається в процес біосинтезу тиреоїдних гормонів. При призначенні внутрішньо йод вибірково накопичуючись у тканині щитовидної залози впливає на функцію щитовидної залози, бере участь у синтезі гормону тироксину, посилює процеси дисиміляції, сприятливо діє на ліпідний та білковий обмін. При недостатньому вмісті йоду у воді та харчових продуктах синтез тироксину порушується і для відновлення нормальної гормональної функції щитовидної залози необхідне введення йоду та його препаратів.що доводить застосування препаратів йоду для профілактики ендемічного зоба.РекомендуєтьсяЯк біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела йоду.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, особам, яким протипоказані препарати йоду, особам із захворюваннями щитовидної залози.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі 2 десь у день, дітям старше 14 років по 1 капсулі 1 десь у день під час їжі. Тривалість прийому: 1 місяць. Можливі повторні прийоми протягом року.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: прогестерон мікронізований – 100 мг; Допоміжні речовини: олія 149 мг, лецитин соєвий 1 мг; капсула – желатин 76.88 мг, гліцерин 31.45 мг, титану діоксид 1.67 мг. По 14 капсул у блістері з ПВХ/алюмінієвої фольги або ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги. 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці (28 капсул у споживчій упаковці).Опис лікарської формиКапсули круглі м'які блискучі желатинові капсули жовтуватого кольору, що містять масляну білу гомогенну суспензію (без видимого поділу фаз).Фармакотерапевтична групаГестаген.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо Всмоктування Мікронізований прогестерон добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ШКТ). Концентрація прогестерону в плазмі поступово підвищується протягом першої години, максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) відзначається через 1-3 години після прийому. Концентрація прогестерону в плазмі крові збільшується від 0,13 нг/мл до 4,25 нг/мл через 1 год, до 11,75 нг/мл через 2 год і становить 8,37 нг/мл через 3 год, 2 нг/мл через 6 годин і 1,64 нг/мл через 8 годин після прийому. Метаболізм Основними метаболітами, які визначаються в плазмі крові, є 20-альфа-гідрокси-дельта-4-альфа-прегнанолон і 5-альфа-дигідропрогестерон. Виведення Виводиться нирками у вигляді метаболітів, 95% з них складають глюкуронкон'юговані метаболіти, в основному 3-альфа, 5-бета-прегнандіол (прегнандіон). Зазначені метаболіти, які визначаються в плазмі крові та сечі, аналогічні речовинам, що утворюються при фізіологічній секреції жовтого тіла. При вагінальному введенні Всмоктування та розподіл Абсорбція відбувається швидко, висока концентрація прогестерону в плазмі спостерігається через 1 годину після введення. Стах прогестерону в плазмі крові досягається через 2-6 год після введення. При введенні 100 мг 2 рази на добу середня концентрація у плазмі крові зберігається на рівні 9,7 нг/мл протягом 24 годин. Зв'язок із білками плазми – 90%. Прогестерон накопичується у матці. Метаболізм Метаболізується з утворенням переважно 3-альфа, 5-бета-прегнандіолу. Концентрація 5-бета-прегнанолону в плазмі не збільшується. Виведення Виводиться нирками у вигляді метаболітів, основну частину становить 3-альфа, 5-бета-прегнандіол (прегнандіон). Це підтверджується постійним підвищенням концентрації (Сmах 142 нг/мл через 6 год).ФармакодинамікаДіючою речовиною препарату Утрожестан є прогестерон, ідентичний природному гормону жовтого тіла яєчника. Зв'язуючись із рецепторами на поверхні клітин органів-мішеней, проникає в ядро, де, активуючи ДНК, стимулює синтез РНК. Сприяє переходу слизової оболонки матки з фази проліферації, що викликається фолікулярним гормоном естрадіолом, в секреторну фазу, а після запліднення – у стан, необхідний для розвитку заплідненої яйцеклітини. Зменшує збудливість та скоротливість мускулатури матки та маткових труб. Сприяє утворенню нормального ендометрію. Стимулює розвиток кінцевих елементів молочної залози та індукує лактацію. Стимулюючи протеїнліпазу, збільшує запаси жиру; підвищує утилізацію глюкози; збільшуючи концентрацію базального та стимульованого інсуліну, сприяє накопиченню в печінці глікогену; підвищує вироблення гонадотропних гормонів гіпофіза; зменшує азотемію, збільшує виведення азоту нирками.Показання до застосуванняПрогестерондефіцитні стани у жінок: Для прийому всередину: загрожує аборт або попередження звичного аборту внаслідок недостатності прогестерону; безпліддя внаслідок лютеїнової недостатності; передменструальний синдром; порушення менструального циклу внаслідок порушення овуляції чи ановуляції; фіброзно-кістозна мастопатія; період менопаузального переходу; менопаузальна (замісна) гормональна терапія (МГТ) у пери- та постменопаузі (у поєднанні з естрогеновмісними препаратами). Для інтравагінального застосування: МГТ у разі дефіциту прогестерону при нефункціонуючих (відсутніх) яєчниках (донорство яйцеклітин); попередження (профілактика) передчасних пологів у жінок із групи ризику (з укороченням шийки матки та/або наявністю анамнестичних даних передчасних пологів та/або передчасного розриву плодових оболонок); підтримка лютеїнової фази під час підготовки до екстракорпорального запліднення; підтримка лютеїнової фази у спонтанному або індукованому менструальному циклі; передчасна менопауза; МГТ (у поєднанні з препаратами, що містять естроген); безпліддя внаслідок лютеїнової недостатності; загрожує аборт або попередження звичного аборту внаслідок недостатності прогестерону.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до прогестерону чи будь-якої з допоміжних речовин препарату; тромбоз глибоких вен, тромбофлебіт; тромбоемболічні порушення (тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт), внутрішньочерепний крововилив або наявність даних станів/захворювань в анамнезі; кровотечі з піхви неясного генезу; неповний аборт; порфірія; встановлені або підозрювані злоякісні новоутворення молочної залози та статевих органів; тяжкі захворювання печінки (у тому числі холестатична жовтяниця, гепатит, синдроми Дубіна-Джонсона, Ротора, злоякісні пухлини печінки) у цей час або в анамнезі; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); період грудного вигодовування. З обережністю: Захворювання серцево-судинної системи, артеріальна гіпертензія, хронічна ниркова недостатність, цукровий діабет, бронхіальна астма, епілепсія, мігрень, депресія, гіперліпопротеїнемія, порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; фоточутливість. Препарат слід застосовувати з обережністю у ІІ та ІІІ триместрах вагітності.Вагітність та лактаціяПрепарат слід застосовувати з обережністю у ІІ та ІІІ триместрах вагітності через ризик розвитку холестазу. Прогестерон проникає у грудне молоко, тому застосування препарату протипоказане у період грудного вигодовування.Побічна діяНаведені нижче небажані явища, зазначені при пероральному способі застосування препарату, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: часто: > 1/100, < 1/10; нечасто: > 1/1000, < 1/100; рідко: >1/10000, <1/1000; дуже рідко: <1/10000. Система Небажані явища органів часто не часто рідко дуже рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози порушення менструального циклу; Аменорея; Ациклічні кровотечі Мастодінія Порушення з боку психіки Депресія Порушення з боку нервової системи Головний біль Сонливість; Минуще запаморочення Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Здуття живота Блювота; Діарея; Запор Нудота Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Холестатична жовтяниця Порушення з боку імунної системи Кропивниця Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Сверблячка; Акне Хлоазма Сонливість, минуще запаморочення можливі, як правило, через 1-3 години після перорального прийому препарату. Ці небажані реакції можуть бути зменшені шляхом зниження дози, застосуванням препарату перед сном або переходом на вагінальний шлях введення. Ці небажані реакції зазвичай є першими ознаками передозування. Сонливість та/або минуще запаморочення спостерігаються, зокрема, у разі супутньої гіпоестрогенії. Зменшення дози або відновлення вищої естрогенізації негайно усуває ці явища, не знижуючи терапевтичного ефекту прогестерону. Якщо курс лікування починається дуже рано (у першій половині менструального циклу, особливо до 15-го дня), можливі скорочення менструального циклу або ациклічні кровотечі. Зміни менструального циклу, аменорея або ациклічні кровотечі, що реєструються, характерні для всіх гестагенів. Застосування у клінічній практиці При застосуванні у клінічній практиці відмічені такі небажані явища при пероральному застосуванні прогестерону: безсоння; передменструальний синдром; напруженість у молочних залозах; виділення із піхви; біль у суглобах; гіпертермія; підвищене потовиділення вночі; затримка рідини; зміна маси тіла; гострий панкреатит; алопеція, гірсутизм; зміни лібідо; тромбоз і тромбоемболічні ускладнення (при проведенні МГТ у поєднанні з препаратами, що містять естроген); підвищення артеріального тиску До складу препарату входить соєвий лецитин, який може спричинити реакції гіперчутливості (кропив'янку та анафілактичний шок). При вагінальному способі застосування Повідомлялося про окремі випадки розвитку реакцій місцевої непереносимості компонентів препарату (зокрема, лецитину сої) у вигляді гіперемії слизової оболонки піхви, печіння, сверблячки, маслянистих виділень. Системні побічні ефекти при інтравагінальному застосуванні препарату в рекомендованих дозах, зокрема, сонливість або запаморочення (що спостерігаються при пероральному застосуванні препарату), не відзначалися.Взаємодія з лікарськими засобамиПри пероральному застосуванні Прогестерон посилює дію діуретиків, гіпотензивних лікарських засобів, імунодепресантів, антикоагулянтів. Зменшує лактогенний ефект окситоцину. Одночасне застосування з препаратами-індукторами мікросомальних ферментів печінки CYP3A4, такими як барбітурати, протиепілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін), рифампіцин, фенілбутазон, спіронолактон, гризеофульвін, супроводжується прискоренням метаболізму прогестерону в печінці. Одночасний прийом прогестерону з деякими антибіотиками (пеніцилінами, тетрациклінами) може призвести до зниження його ефективності через порушення кишково-печінкової рециркуляції статевих гормонів внаслідок зміни кишкової мікрофлори. Ступінь вираженості зазначених взаємодій може варіювати у різних пацієнток, тому прогноз клінічних ефектів перелічених взаємодій утруднений. Кетоконазол може збільшити біодоступність прогестерону. Прогестерон може підвищувати концентрацію кетоконазолу та циклоспорину. Прогестерон може зменшити ефективність бромокриптину. Прогестерон може спричинити зниження толерантності до глюкози, внаслідок чого – збільшити потребу в інсуліні або інших гіпоглікемічних препаратах у пацієнток із цукровим діабетом. Біодоступність прогестерону може бути знижена у пацієнток, що палять, і при надмірному вживанні алкоголю. При інтравагінальному застосуванні Взаємодія прогестерону з іншими лікарськими засобами при інтравагінальному застосуванні не оцінювалася. Слід уникати одночасного застосування інших лікарських засобів, що застосовуються інтравагінально, щоб уникнути порушення вивільнення та абсорбції прогестерону.Спосіб застосування та дозиПерорально Препарат приймають внутрішньо увечері перед сном, запиваючи водою. У більшості випадків при недостатності прогестерону добова доза препарату Утрожестан становить 200-300 мг, розділених на 2 прийоми (200 мг увечері перед сном і 100 мг вранці, при необхідності). При загрозливому аборті або для попередження звичного аборту внаслідок недостатності прогестерону: 200-600 мг на добу щоденно у І та ІІ триместрах вагітності. Подальше застосування препарату Утрожестан можливе за призначенням лікаря на підставі оцінки клінічних даних вагітної жінки. При недостатності лютеїнової фази (передменструальний синдром, фіброзно-кістозна мастопатія, дисменорея, період менопаузального переходу) добова доза становить 200 або 400 мг, які приймаються протягом 10 днів (зазвичай з 17-го по 26-й день циклу). При МГТ у перименопаузі на фоні прийому естрогенів препарат Утрожестан застосовується по 200 мг на добу протягом 12 днів. При МГТ у постменопаузі в безперервному режимі препарат Утрожестан® застосовується в дозі 100-200 мг з першого дня прийому препаратів, що містять естроген. Добір дози здійснюється індивідуально. Інтравагінально Капсули вводять глибоко у піхву. Попередження (профілактика) передчасних пологів у жінок з групи ризику (з укороченням шийки матки та/або наявністю анамнестичних даних передчасних пологів та/або передчасного розриву плодових оболонок): звичайна доза становить 200 мг перед сном, з 22-го до 34-го тижня вагітності. Повна відсутність прогестерону у жінок з нефункціонуючими (відсутніми) яєчниками (донорство яйцеклітин): на фоні терапії естрогенами по 100 мг на добу на 13 та 14-й дні циклу, потім по 100 мг 2 рази на добу з 15-го по 25-й день циклу, з 26-го дня, та у разі визначення вагітності доза зростає на 100 мг на добу щотижня, досягаючи максимуму 600 мг на добу, розділених на 3 прийоми. Зазначена доза може застосовуватись протягом 60 днів. Підтримка лютеїнової фази під час проведення циклу екстракорпорального запліднення: рекомендується застосовувати від 200 до 600 мг на добу, починаючи з дня ін'єкції хоріонічного гонадотропіну протягом І та ІІ триместру вагітності. Підтримка лютеїнової фази в спонтанному або індукованому менструальному циклі при безплідді, пов'язаному з порушенням функції жовтого тіла: рекомендується застосовувати 200-300 мг на добу, починаючи з 17-го дня циклу протягом 10 днів, у разі затримки менструації та діагностики вагітності продовжено. У випадках загрозливого аборту або з метою попередження звичного аборту, що виникають на фоні недостатності прогестерону: 200-400 мг на добу на 2 прийоми щодня в І та ІІ триместрах вагітності.ПередозуванняСимптоми: сонливість, минуще запаморочення, ейфорія, скорочення менструального циклу, дисменорея. У деяких пацієнток середня терапевтична доза може виявитися надмірною через наявну або нестабільну ендогенну секрецію прогестерону, особливу чутливість до препарату або надто низьку концентрацію естрадіолу. Лікування: у разі виникнення сонливості або запаморочення необхідно зменшити добову дозу або призначити прийом перед сном протягом 10 днів менструального циклу; у разі скорочення менструального циклу або "мажучих" кров'янистих виділень рекомендується початок лікування перенести на пізніший день циклу (наприклад, на 19-й замість 17-го); у перименопаузі та при МГТ у постменопаузі необхідно переконатися в тому, що концентрація естрадіолу є оптимальною. При передозуванні за необхідності проводять симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Утрожестан не можна застосовувати з метою контрацепції. Препарат не можна приймати разом з їжею, оскільки прийом їжі збільшує біодоступність прогестерону. Препарат Утрожестан® слід приймати з обережністю у пацієнток із захворюваннями та станами, які можуть посилюватись при затримці рідини (артеріальна гіпертензія, серцево-судинні захворювання, хронічна ниркова недостатність, епілепсія, мігрень, бронхіальна астма); у пацієнток із цукровим діабетом; порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; фоточутливістю. Необхідно спостерігати за пацієнтками з депресією в анамнезі, і у разі розвитку депресії важко відмінити препарат. До складу препарату Утрожестан входить соєвий лецитин, який може викликати реакції гіперчутливості (кропив'янку та анафілактичний шок). Пацієнтки з супутніми серцево-судинними захворюваннями або наявністю в анамнезі повинні також періодично спостерігатися лікарем. Застосування препарату Утрожестан після I триместру вагітності може спричинити розвиток холестазу. При тривалому лікуванні прогестероном необхідно регулярно проводити медичні огляди (включно з дослідженням функції печінки); лікування необхідно відмінити у разі виникнення відхилень від нормальних показників функціональних проб печінки або холестатичної жовтяниці. При застосуванні прогестерону можливе зниження толерантності до глюкози та збільшення потреби в інсуліні та інших гіпоглікемічних препаратах у пацієнток із цукровим діабетом. У разі появи аменореї в процесі лікування необхідно виключити наявність вагітності. Якщо курс лікування починається надто рано на початку менструального циклу, особливо до 15-го дня циклу, можливі скорочення циклу та/або ациклічні кровотечі. У разі ациклічних кровотеч не слід застосовувати препарат до з'ясування причин, включаючи проведення гістологічного дослідження ендометрію. За наявності в анамнезі хлоазми або схильності до її розвитку пацієнткам рекомендується уникати УФ-опромінення. Понад 50% випадків спонтанних абортів на ранніх термінах вагітності обумовлено генетичними порушеннями. Крім того, причиною мимовільних абортів на ранніх термінах вагітності можуть бути інфекційні процеси та механічні ушкодження. Застосування препарату Утрожестан у цих випадках може призвести лише до затримки відторгнення та евакуації нежиттєздатного плодового яйця. Застосування препарату Утрожестан з метою попередження загрозливого аборту виправдане лише у випадках недостатності прогестерону. При проведенні МГТ естрогенами в період перименопаузи рекомендується застосування препарату Утрожестан протягом не менше 12 днів менструального циклу. При безперервному режимі МГТ у постменопаузі рекомендується застосування препарату з першого дня прийому естрогену. Під час проведення МГТ підвищується ризик розвитку венозної тромбоемболії (тромбозу глибоких вен або тромбоемболії легеневої артерії), ризик розвитку ішемічного інсульту, ішемічної хвороби серця. Через ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень слід припинити застосування препарату у разі виникнення: зорових порушень, таких як втрата зору, екзофтальм, двоїння в очах, судинні ураження сітківки; мігрені; венозної тромбоемболії або тромботичних ускладнень, незалежно від їхньої локалізації. За наявності тромбофлебіту в анамнезі пацієнтка повинна перебувати під ретельним наглядом. При застосуванні препарату Утрожестан® з препаратами, що містять естроген, необхідно звертатися до інструкцій щодо їх застосування щодо ризиків венозної тромбоемболії. Результати клінічного дослідження Women Health Initiative Study (WHI) свідчать про невелике підвищення ризику раку молочної залози при тривалому, більше 5 років, спільному застосуванні препаратів, що містять естроген з синтетичними гестагенами. Невідомо, чи є підвищення ризику раку молочної залози у жінок у постменопаузі при проведенні МГТ препаратами, що містять естроген у поєднанні з прогестероном. Результати дослідження WHI також виявили підвищення ризику розвитку деменції на початку МГТ віком від 65 років. Перед початком МГТ та регулярно під час її проведення жінка має бути обстежена для виявлення протипоказань до її проведення. За наявності клінічних показань має бути проведено обстеження молочних залоз та гінекологічний огляд. Застосування прогестерону може проводити результати деяких лабораторних аналізів, включаючи показники функції печінки, щитовидної залози; параметри коагуляції; концентрацію прегнандіолу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При пероральному застосуванні препарату необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: прогестерон мікронізований – 100 мг; Допоміжні речовини: олія 149 мг, лецитин соєвий 1 мг; капсула – желатин 76.88 мг, гліцерин 31.45 мг, титану діоксид 1.67 мг. По 14 капсул у блістері з ПВХ/алюмінієвої фольги або ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги. 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці (28 капсул у споживчій упаковці).Опис лікарської формиКапсули круглі м'які блискучі желатинові капсули жовтуватого кольору, що містять масляну білу гомогенну суспензію (без видимого поділу фаз).Фармакотерапевтична групаГестаген.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо Всмоктування Мікронізований прогестерон добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ШКТ). Концентрація прогестерону в плазмі поступово підвищується протягом першої години, максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) відзначається через 1-3 години після прийому. Концентрація прогестерону в плазмі крові збільшується від 0,13 нг/мл до 4,25 нг/мл через 1 год, до 11,75 нг/мл через 2 год і становить 8,37 нг/мл через 3 год, 2 нг/мл через 6 годин і 1,64 нг/мл через 8 годин після прийому. Метаболізм Основними метаболітами, які визначаються в плазмі крові, є 20-альфа-гідрокси-дельта-4-альфа-прегнанолон і 5-альфа-дигідропрогестерон. Виведення Виводиться нирками у вигляді метаболітів, 95% з них складають глюкуронкон'юговані метаболіти, в основному 3-альфа, 5-бета-прегнандіол (прегнандіон). Зазначені метаболіти, які визначаються в плазмі крові та сечі, аналогічні речовинам, що утворюються при фізіологічній секреції жовтого тіла. При вагінальному введенні Всмоктування та розподіл Абсорбція відбувається швидко, висока концентрація прогестерону в плазмі спостерігається через 1 годину після введення. Стах прогестерону в плазмі крові досягається через 2-6 год після введення. При введенні 100 мг 2 рази на добу середня концентрація у плазмі крові зберігається на рівні 9,7 нг/мл протягом 24 годин. Зв'язок із білками плазми – 90%. Прогестерон накопичується у матці. Метаболізм Метаболізується з утворенням переважно 3-альфа, 5-бета-прегнандіолу. Концентрація 5-бета-прегнанолону в плазмі не збільшується. Виведення Виводиться нирками у вигляді метаболітів, основну частину становить 3-альфа, 5-бета-прегнандіол (прегнандіон). Це підтверджується постійним підвищенням концентрації (Сmах 142 нг/мл через 6 год).ФармакодинамікаДіючою речовиною препарату Утрожестан є прогестерон, ідентичний природному гормону жовтого тіла яєчника. Зв'язуючись із рецепторами на поверхні клітин органів-мішеней, проникає в ядро, де, активуючи ДНК, стимулює синтез РНК. Сприяє переходу слизової оболонки матки з фази проліферації, що викликається фолікулярним гормоном естрадіолом, в секреторну фазу, а після запліднення – у стан, необхідний для розвитку заплідненої яйцеклітини. Зменшує збудливість та скоротливість мускулатури матки та маткових труб. Сприяє утворенню нормального ендометрію. Стимулює розвиток кінцевих елементів молочної залози та індукує лактацію. Стимулюючи протеїнліпазу, збільшує запаси жиру; підвищує утилізацію глюкози; збільшуючи концентрацію базального та стимульованого інсуліну, сприяє накопиченню в печінці глікогену; підвищує вироблення гонадотропних гормонів гіпофіза; зменшує азотемію, збільшує виведення азоту нирками.Показання до застосуванняПрогестерондефіцитні стани у жінок: Для прийому всередину: загрожує аборт або попередження звичного аборту внаслідок недостатності прогестерону; безпліддя внаслідок лютеїнової недостатності; передменструальний синдром; порушення менструального циклу внаслідок порушення овуляції чи ановуляції; фіброзно-кістозна мастопатія; період менопаузального переходу; менопаузальна (замісна) гормональна терапія (МГТ) у пери- та постменопаузі (у поєднанні з естрогеновмісними препаратами). Для інтравагінального застосування: МГТ у разі дефіциту прогестерону при нефункціонуючих (відсутніх) яєчниках (донорство яйцеклітин); попередження (профілактика) передчасних пологів у жінок із групи ризику (з укороченням шийки матки та/або наявністю анамнестичних даних передчасних пологів та/або передчасного розриву плодових оболонок); підтримка лютеїнової фази під час підготовки до екстракорпорального запліднення; підтримка лютеїнової фази у спонтанному або індукованому менструальному циклі; передчасна менопауза; МГТ (у поєднанні з препаратами, що містять естроген); безпліддя внаслідок лютеїнової недостатності; загрожує аборт або попередження звичного аборту внаслідок недостатності прогестерону.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до прогестерону чи будь-якої з допоміжних речовин препарату; тромбоз глибоких вен, тромбофлебіт; тромбоемболічні порушення (тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт), внутрішньочерепний крововилив або наявність даних станів/захворювань в анамнезі; кровотечі з піхви неясного генезу; неповний аборт; порфірія; встановлені або підозрювані злоякісні новоутворення молочної залози та статевих органів; тяжкі захворювання печінки (у тому числі холестатична жовтяниця, гепатит, синдроми Дубіна-Джонсона, Ротора, злоякісні пухлини печінки) у цей час або в анамнезі; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); період грудного вигодовування. З обережністю: Захворювання серцево-судинної системи, артеріальна гіпертензія, хронічна ниркова недостатність, цукровий діабет, бронхіальна астма, епілепсія, мігрень, депресія, гіперліпопротеїнемія, порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; фоточутливість. Препарат слід застосовувати з обережністю у ІІ та ІІІ триместрах вагітності.Вагітність та лактаціяПрепарат слід застосовувати з обережністю у ІІ та ІІІ триместрах вагітності через ризик розвитку холестазу. Прогестерон проникає у грудне молоко, тому застосування препарату протипоказане у період грудного вигодовування.Побічна діяНаведені нижче небажані явища, зазначені при пероральному способі застосування препарату, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: часто: > 1/100, < 1/10; нечасто: > 1/1000, < 1/100; рідко: >1/10000, <1/1000; дуже рідко: <1/10000. Система Небажані явища органів часто не часто рідко дуже рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози порушення менструального циклу; Аменорея; Ациклічні кровотечі Мастодінія Порушення з боку психіки Депресія Порушення з боку нервової системи Головний біль Сонливість; Минуще запаморочення Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Здуття живота Блювота; Діарея; Запор Нудота Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Холестатична жовтяниця Порушення з боку імунної системи Кропивниця Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Сверблячка; Акне Хлоазма Сонливість, минуще запаморочення можливі, як правило, через 1-3 години після перорального прийому препарату. Ці небажані реакції можуть бути зменшені шляхом зниження дози, застосуванням препарату перед сном або переходом на вагінальний шлях введення. Ці небажані реакції зазвичай є першими ознаками передозування. Сонливість та/або минуще запаморочення спостерігаються, зокрема, у разі супутньої гіпоестрогенії. Зменшення дози або відновлення вищої естрогенізації негайно усуває ці явища, не знижуючи терапевтичного ефекту прогестерону. Якщо курс лікування починається дуже рано (у першій половині менструального циклу, особливо до 15-го дня), можливі скорочення менструального циклу або ациклічні кровотечі. Зміни менструального циклу, аменорея або ациклічні кровотечі, що реєструються, характерні для всіх гестагенів. Застосування у клінічній практиці При застосуванні у клінічній практиці відмічені такі небажані явища при пероральному застосуванні прогестерону: безсоння; передменструальний синдром; напруженість у молочних залозах; виділення із піхви; біль у суглобах; гіпертермія; підвищене потовиділення вночі; затримка рідини; зміна маси тіла; гострий панкреатит; алопеція, гірсутизм; зміни лібідо; тромбоз і тромбоемболічні ускладнення (при проведенні МГТ у поєднанні з препаратами, що містять естроген); підвищення артеріального тиску До складу препарату входить соєвий лецитин, який може спричинити реакції гіперчутливості (кропив'янку та анафілактичний шок). При вагінальному способі застосування Повідомлялося про окремі випадки розвитку реакцій місцевої непереносимості компонентів препарату (зокрема, лецитину сої) у вигляді гіперемії слизової оболонки піхви, печіння, сверблячки, маслянистих виділень. Системні побічні ефекти при інтравагінальному застосуванні препарату в рекомендованих дозах, зокрема, сонливість або запаморочення (що спостерігаються при пероральному застосуванні препарату), не відзначалися.Взаємодія з лікарськими засобамиПри пероральному застосуванні Прогестерон посилює дію діуретиків, гіпотензивних лікарських засобів, імунодепресантів, антикоагулянтів. Зменшує лактогенний ефект окситоцину. Одночасне застосування з препаратами-індукторами мікросомальних ферментів печінки CYP3A4, такими як барбітурати, протиепілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін), рифампіцин, фенілбутазон, спіронолактон, гризеофульвін, супроводжується прискоренням метаболізму прогестерону в печінці. Одночасний прийом прогестерону з деякими антибіотиками (пеніцилінами, тетрациклінами) може призвести до зниження його ефективності через порушення кишково-печінкової рециркуляції статевих гормонів внаслідок зміни кишкової мікрофлори. Ступінь вираженості зазначених взаємодій може варіювати у різних пацієнток, тому прогноз клінічних ефектів перелічених взаємодій утруднений. Кетоконазол може збільшити біодоступність прогестерону. Прогестерон може підвищувати концентрацію кетоконазолу та циклоспорину. Прогестерон може зменшити ефективність бромокриптину. Прогестерон може спричинити зниження толерантності до глюкози, внаслідок чого – збільшити потребу в інсуліні або інших гіпоглікемічних препаратах у пацієнток із цукровим діабетом. Біодоступність прогестерону може бути знижена у пацієнток, що палять, і при надмірному вживанні алкоголю. При інтравагінальному застосуванні Взаємодія прогестерону з іншими лікарськими засобами при інтравагінальному застосуванні не оцінювалася. Слід уникати одночасного застосування інших лікарських засобів, що застосовуються інтравагінально, щоб уникнути порушення вивільнення та абсорбції прогестерону.Спосіб застосування та дозиПерорально Препарат приймають внутрішньо увечері перед сном, запиваючи водою. У більшості випадків при недостатності прогестерону добова доза препарату Утрожестан становить 200-300 мг, розділених на 2 прийоми (200 мг увечері перед сном і 100 мг вранці, при необхідності). При загрозливому аборті або для попередження звичного аборту внаслідок недостатності прогестерону: 200-600 мг на добу щоденно у І та ІІ триместрах вагітності. Подальше застосування препарату Утрожестан можливе за призначенням лікаря на підставі оцінки клінічних даних вагітної жінки. При недостатності лютеїнової фази (передменструальний синдром, фіброзно-кістозна мастопатія, дисменорея, період менопаузального переходу) добова доза становить 200 або 400 мг, які приймаються протягом 10 днів (зазвичай з 17-го по 26-й день циклу). При МГТ у перименопаузі на фоні прийому естрогенів препарат Утрожестан застосовується по 200 мг на добу протягом 12 днів. При МГТ у постменопаузі в безперервному режимі препарат Утрожестан® застосовується в дозі 100-200 мг з першого дня прийому препаратів, що містять естроген. Добір дози здійснюється індивідуально. Інтравагінально Капсули вводять глибоко у піхву. Попередження (профілактика) передчасних пологів у жінок з групи ризику (з укороченням шийки матки та/або наявністю анамнестичних даних передчасних пологів та/або передчасного розриву плодових оболонок): звичайна доза становить 200 мг перед сном, з 22-го до 34-го тижня вагітності. Повна відсутність прогестерону у жінок з нефункціонуючими (відсутніми) яєчниками (донорство яйцеклітин): на фоні терапії естрогенами по 100 мг на добу на 13 та 14-й дні циклу, потім по 100 мг 2 рази на добу з 15-го по 25-й день циклу, з 26-го дня, та у разі визначення вагітності доза зростає на 100 мг на добу щотижня, досягаючи максимуму 600 мг на добу, розділених на 3 прийоми. Зазначена доза може застосовуватись протягом 60 днів. Підтримка лютеїнової фази під час проведення циклу екстракорпорального запліднення: рекомендується застосовувати від 200 до 600 мг на добу, починаючи з дня ін'єкції хоріонічного гонадотропіну протягом І та ІІ триместру вагітності. Підтримка лютеїнової фази в спонтанному або індукованому менструальному циклі при безплідді, пов'язаному з порушенням функції жовтого тіла: рекомендується застосовувати 200-300 мг на добу, починаючи з 17-го дня циклу протягом 10 днів, у разі затримки менструації та діагностики вагітності продовжено. У випадках загрозливого аборту або з метою попередження звичного аборту, що виникають на фоні недостатності прогестерону: 200-400 мг на добу на 2 прийоми щодня в І та ІІ триместрах вагітності.ПередозуванняСимптоми: сонливість, минуще запаморочення, ейфорія, скорочення менструального циклу, дисменорея. У деяких пацієнток середня терапевтична доза може виявитися надмірною через наявну або нестабільну ендогенну секрецію прогестерону, особливу чутливість до препарату або надто низьку концентрацію естрадіолу. Лікування: у разі виникнення сонливості або запаморочення необхідно зменшити добову дозу або призначити прийом перед сном протягом 10 днів менструального циклу; у разі скорочення менструального циклу або "мажучих" кров'янистих виділень рекомендується початок лікування перенести на пізніший день циклу (наприклад, на 19-й замість 17-го); у перименопаузі та при МГТ у постменопаузі необхідно переконатися в тому, що концентрація естрадіолу є оптимальною. При передозуванні за необхідності проводять симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Утрожестан не можна застосовувати з метою контрацепції. Препарат не можна приймати разом з їжею, оскільки прийом їжі збільшує біодоступність прогестерону. Препарат Утрожестан® слід приймати з обережністю у пацієнток із захворюваннями та станами, які можуть посилюватись при затримці рідини (артеріальна гіпертензія, серцево-судинні захворювання, хронічна ниркова недостатність, епілепсія, мігрень, бронхіальна астма); у пацієнток із цукровим діабетом; порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; фоточутливістю. Необхідно спостерігати за пацієнтками з депресією в анамнезі, і у разі розвитку депресії важко відмінити препарат. До складу препарату Утрожестан входить соєвий лецитин, який може викликати реакції гіперчутливості (кропив'янку та анафілактичний шок). Пацієнтки з супутніми серцево-судинними захворюваннями або наявністю в анамнезі повинні також періодично спостерігатися лікарем. Застосування препарату Утрожестан після I триместру вагітності може спричинити розвиток холестазу. При тривалому лікуванні прогестероном необхідно регулярно проводити медичні огляди (включно з дослідженням функції печінки); лікування необхідно відмінити у разі виникнення відхилень від нормальних показників функціональних проб печінки або холестатичної жовтяниці. При застосуванні прогестерону можливе зниження толерантності до глюкози та збільшення потреби в інсуліні та інших гіпоглікемічних препаратах у пацієнток із цукровим діабетом. У разі появи аменореї в процесі лікування необхідно виключити наявність вагітності. Якщо курс лікування починається надто рано на початку менструального циклу, особливо до 15-го дня циклу, можливі скорочення циклу та/або ациклічні кровотечі. У разі ациклічних кровотеч не слід застосовувати препарат до з'ясування причин, включаючи проведення гістологічного дослідження ендометрію. За наявності в анамнезі хлоазми або схильності до її розвитку пацієнткам рекомендується уникати УФ-опромінення. Понад 50% випадків спонтанних абортів на ранніх термінах вагітності обумовлено генетичними порушеннями. Крім того, причиною мимовільних абортів на ранніх термінах вагітності можуть бути інфекційні процеси та механічні ушкодження. Застосування препарату Утрожестан у цих випадках може призвести лише до затримки відторгнення та евакуації нежиттєздатного плодового яйця. Застосування препарату Утрожестан з метою попередження загрозливого аборту виправдане лише у випадках недостатності прогестерону. При проведенні МГТ естрогенами в період перименопаузи рекомендується застосування препарату Утрожестан протягом не менше 12 днів менструального циклу. При безперервному режимі МГТ у постменопаузі рекомендується застосування препарату з першого дня прийому естрогену. Під час проведення МГТ підвищується ризик розвитку венозної тромбоемболії (тромбозу глибоких вен або тромбоемболії легеневої артерії), ризик розвитку ішемічного інсульту, ішемічної хвороби серця. Через ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень слід припинити застосування препарату у разі виникнення: зорових порушень, таких як втрата зору, екзофтальм, двоїння в очах, судинні ураження сітківки; мігрені; венозної тромбоемболії або тромботичних ускладнень, незалежно від їхньої локалізації. За наявності тромбофлебіту в анамнезі пацієнтка повинна перебувати під ретельним наглядом. При застосуванні препарату Утрожестан® з препаратами, що містять естроген, необхідно звертатися до інструкцій щодо їх застосування щодо ризиків венозної тромбоемболії. Результати клінічного дослідження Women Health Initiative Study (WHI) свідчать про невелике підвищення ризику раку молочної залози при тривалому, більше 5 років, спільному застосуванні препаратів, що містять естроген з синтетичними гестагенами. Невідомо, чи є підвищення ризику раку молочної залози у жінок у постменопаузі при проведенні МГТ препаратами, що містять естроген у поєднанні з прогестероном. Результати дослідження WHI також виявили підвищення ризику розвитку деменції на початку МГТ віком від 65 років. Перед початком МГТ та регулярно під час її проведення жінка має бути обстежена для виявлення протипоказань до її проведення. За наявності клінічних показань має бути проведено обстеження молочних залоз та гінекологічний огляд. Застосування прогестерону може проводити результати деяких лабораторних аналізів, включаючи показники функції печінки, щитовидної залози; параметри коагуляції; концентрацію прегнандіолу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При пероральному застосуванні препарату необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему