Лекарства и БАД
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: мелатонін 3 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат – 112 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 3.5 мг, магнію стеарат – 1.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 40 мг; склад плівкової оболонки: опадрай 85F48105 II білий – 5 мг (полівініловий спирт – 2.345 мг, макрогол (поліетиленгліколь 4000) – 1.18 мг, тальк – 0.87 мг, титану діоксид – 0.605 мг). 30 пігулок.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком; на поперечному розрізі майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог гормону шишковидного тіла (епіфізу) мелатоніну. Чинить адаптогенну, седативну, снодійну дію. Нормалізує циркадні ритми. Підвищує концентрацію GABA та серотоніну в середньому мозку та гіпоталамусі, змінює активність піридоксалькінази, що бере участь у синтезі GABA, допаміну та серотоніну. Відомо, що GABA є гальмівним медіатором ЦНС, а зниження активності серотонінергічних механізмів може мати значення в патогенезі депресивних станів і розладів. Регулює цикл сон-неспання, добові зміни локомоторної активності та температури тіла, позитивно впливає на інтелектуально-мнестичні функції мозку, на емоційно-особистісну сферу. Сприяє організації біологічного ритму та нормалізації нічного сну. Покращує якість сну, знижує частоту нападів головного болю, запаморочення, підвищує настрій. Прискорює засинання, знижує частоту нічних пробуджень, покращує самопочуття після ранкового пробудження, не викликає відчуття млявості, розбитості та втоми під час пробудження. Робить сновидіння яскравішими і емоційно насиченими. Адаптує організм до швидкої зміни часових поясів, знижує стресові реакції, регулює нейроендокринні функції. Має імуностимулюючі та антиоксидантні властивості. Основний фізіологічний ефект мелатоніну полягає у гальмуванні секреції гонадотропінів. Крім того, знижується, але меншою мірою, секреція інших гормонів аденогіпофіза – кортикотропіну, ТТГ, СТГ. Секреція мелатоніну підпорядкована циркадному ритму, що визначає, у свою чергу, ритмічність гонадотропних ефектів та статевої функції. Синтез та секреція мелатоніну залежать від освітленості – надлишок світла гальмує його утворення, зниження освітленості підвищує синтез та секрецію гормону. У людини на нічний час припадає 70% добової продукції мелатоніну.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Легко проникає через гістогематичні бар'єри (в т.ч. через гематоенцефалічний бар'єр). T1/2 короткий.Клінічна фармакологіяПрепарат, що застосовується у разі порушення тимчасової адаптації.ІнструкціяЧастота прийому встановлюється індивідуально.Показання до застосуванняРозлад нормального циркадного ритму (десинхроноз) внаслідок швидкого переміщення між часовими поясами Землі, що виявляється підвищеною стомлюваністю; порушення сну (у т.ч. у пацієнтів похилого віку); депресивні стани, що мають сезонний характерПротипоказання до застосуванняАлергічні захворювання, лімфома, аутоімунні захворювання, лімфогранулематоз, лейкоз, мієлома, епілепсія, цукровий діабет, хронічна ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Не рекомендується застосовувати у жінок, які бажають завагітніти у зв'язку з деякою контрацептивною дією мелатоніну.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, ранкова сонливість у перший тиждень терапії. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея. Інші: алергічні реакції, набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія мелатоніну з іншими лікарськими засобами не вивчена. Не рекомендується одночасне застосування мелатоніну з ацетилсаліциловою кислотою, НПЗЗ, препаратами, що пригнічують діяльність ЦНС, інгібіторами МАО, кортикостероїдами, циклоспорином.Спосіб застосування та дозиІндивідуально. Приймають внутрішньо у дозі 1.5-3 мг 1 раз на добу за 30-40 хв до сну. Максимальна добова доза становить 6 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі мелатоніну слід уникати яскравого висвітлення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Фасування: N30 Форма выпуска: таб. Упаковка: блистер Производитель: Леовит Завод-производитель: Леовит. .
Склад, форма випуску та упаковкаБорошно вівсяне, кальцію стеарат, натрію бромід, кориця, собача кропива трава, хмелю шишки, меліси лист, ромашки квітки.ХарактеристикаПорушення сну призводить до погіршення фізичного та психічного стану, порушення пам'яті, сонливості протягом дня, зниження працездатності та концентрації уваги, порушення координації рухів, дратівливості. Компоненти БАД «Сонні+» традиційно застосовують при порушеннях сну та безсоння: собача кропива сприяє засинанню і гарному сну; меліса, ромашка і хміль мають седативну (заспокійливу) дію; Бром нормалізує стан нервової системи.РекомендуєтьсяЯк біологічно активної добавки до їжі при порушеннях сну, що містить флавоноїди та ефірні олії.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, вагітність, годування груддю, діабет. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1-3 таблетки на день за 20-40 хвилин до сну. Тривалість прийому – 4-6 тижнів. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: сульфат двовалентного заліза в кількості, еквівалентній 100 мг Fe2+ та 60 мг аскорбінової кислоти; допоміжні речовини: магнію стеарат, повідон К-25, поліетен порошок, карбомер 934Р; Оболонка містить: гіпромелозу, макрогол 6000, діоксид титану, заліза оксид жовтий, парафін твердий. По 30 або 50 таблеток у коричневий скляний флакон з ПЕ кришкою з контролем першого розтину та гармошкою-амортизатором. 1 флакон разом з інструкцією з медичного застосування вкладають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-сіро-жовтого кольору, з гравіюванням "Z" на одному боці, на зламі ядро сірого кольору з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаЗалізо препарат + вітамін.ФармакокінетикаЗалізо всмоктується з дванадцятипалої кишки та проксимального відділу тонкого кишечника. Ступінь всмоктування заліза, пов'язаного з гемом - приблизно 20%, а заліза, не пов'язаного з гемом - 10%. Для ефективного всмоктування залізо має бути у формі Fe(II). Після прийому внутрішньо аскорбінова кислота повністю всмоктується із ШКТ. Соляна кислота шлунка стимулюють всмоктування заліза, відновлюючи його з Fe(III) до Fe(II). Аскорбінова кислота покращує всмоктування заліза та збільшує біодоступність лікарського засобу (ЛЗ). Надходить в епітеліальні клітини кишечника Fe (II) піддається внутрішньоклітинному окиснення до Fe (III), яке зв'язується з апоферитином. Частина апоферитину надходить у кров, інша частина тимчасово залишається в епітеліальних клітинах кишечника у формі феритину. яка надійде в кров через 1-2 дні або виведеться з організму з фекаліями в процесі десквамації епітеліальних клітин. Близько 1/3 заліза, що у кров, зв'язується з апотрансферрином, молекула якого у своїй перетворюється на трансферрин. Комплекс залізо-трансферин транспортується в органи-мішені і після зв'язування з рецепторами, що знаходяться на поверхні клітин, потрапляє в цитоплазму за допомогою ендоцитозу. У цитоплазмі залізо відокремлюється та знову зв'язується з апоферитином. Апоферитин окислює залізо до Fe(III), а у відновленні заліза беруть участь флавопротеїни. "Дурулес" – це технологія, яка забезпечує поступове вивільнення активної речовини (іонів заліза), рівномірне надходження лікарського препарату. Прийом по 100 мг двічі на день забезпечує на 30% більше всмоктування заліза із препарату Сорбіфер Дурулес у порівнянні з іншими препаратами заліза. Депонується у вигляді феритину або гемосидерину в гепатоцитах та клітинах системи фагоцитуючих макрофагів, незначна кількість – у вигляді міоглобіну у м'язах. Період напіввиведення (T1/2) становить 6 год. Відсутні дані про фармакокінетику препарату при порушенні функції печінки або нирок, а також у пацієнтів похилого віку.ФармакодинамікаЗалізо двовалентне (Fe(II)) як компонент протопорфіринової простетичної групи гемоглобіну (Hb) відіграє важливу роль у зв'язуванні та транспортуванні кисню та вуглекислого газу. Залізо протопорфіринової групи цитохромів грає ключову роль процесі транспорту електронів. У цих процесах захоплення та віддача електронів можливі внаслідок оборотної реакції переходу Fe(II)↔Fe(III). Залізо у значних кількостях також знаходиться у міоглобіні м'язів. Аскорбінова кислота сприяє всмоктуванню та засвоюванню заліза (вона стабілізує іон Fe(І), перешкоджаючи його перетворенню на іон Fe(III). Механізм дії Тривале вивільнення іонів Fe (II) є наслідком технології створення таблеток Дурулес. Під час проходження через шлунково-кишковий тракт (ЖКТ), іони Fe (II) постійно вивільняються із пористого матриксу таблетки Дурулес протягом 6 годин. Повільне вивільнення активної речовини запобігає розвитку патологічно високих місцевих концентрацій заліза. Таким чином, застосування препарату Сорбіфер Дурулес дозволяє уникнути пошкодження слизової оболонки. Залізо - незамінний компонент організму, необхідний освіти Нb і протікання окислювальних процесів у живих тканинах. Препарат застосовується усунення дефіциту заліза. Пластиковий матрикс таблеток Сорбіфер Дурулес повністю інертний у травному соку, але повністю розпадається під дією кишкової перистальтики, коли активний інгредієнт повністю вивільняється.Показання до застосуванняЗалізодефіцитна анемія, профілактика та лікування. Стани, що супроводжуються дефіцитом заліза. Профілактика дефіциту заліза при вагітності, лактації та у донорів крові.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин. Патологічні процеси, що супроводжуються підвищеним відкладенням заліза (наприклад, гемохроматоз, гемосидероз). Регулярно проведені переливання крові. Інші види анемії, не пов'язані з дефіцитом заліза (апластична, гемолітична анемія, таласемія, мегалобластна анемія) або обумовлені порушенням утилізації заліза (сидероахрестична анемія, анемія, спричинена отруєнням свинцем). Стеноз стравоходу, кишкова непрохідність та/або обструктивні зміни ШКТ, гострі кровотечі із ШКТ. Спільне застосування із парентеральними препаратами заліза. Стани, пов'язані з аскорбіновою кислотою: гіпероксалурія, оксалатні камені в нирках. Тромбофлебіт, схильність до тромбозу. Дитячий вік до 12 років (через відсутність клінічних даних). З обережністю: Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, запальні захворювання кишечника (ентерит, дивертикуліт, виразковий коліт, хвороба Крона). Літній вік пацієнта (у зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних). Захворювання печінки, нирок (у зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних), гострі інфекційно-запальні процеси.Вагітність та лактаціяСорбіфер Дурулес можна застосовувати при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяПід час лікування препаратом Сорбіфер Дурулес надходили повідомлення про наступні побічні ефекти, що наводяться нижче за системами органів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: пароксизмальна нічна гемоглобінурія, еритропоетична порфірія або пізня шкірна порфірія. Порушення з боку імунної системи: гіперчутливість, кропив'янка, анафілаксія. Порушення з боку нервової системи: біль голови, запаморочення, слабкість, дратівливість. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: набряк гортані, біль у горлі. Випадкове потрапляння залізовмісних препаратів у дихальні шляхи може призвести до незворотного бронхіального некрозу (особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів, які мають труднощі при ковтанні). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, біль у животі, пронос, діарея, зміни випорожнень, диспепсія, блювання, гастрит, виразкове ураження стравоходу, стеноз стравоходу, метеоризм, фарбування зубів (при неправильному використанні таблеток), виразки у порожнині рота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: висипання на шкірі, свербіж. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: при застосуванні у високих дозах – гіпероксалурія та формування оксалатного ниркового каміння. Загальні розлади та порушення у місці введення: відчуття жару. Післяреєстраційний період У постреєстраційному періоді надійшли повідомлення про наступні побічні реакції, частота яких невідома. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: розвиток виразок у роті*. * спостерігається при неправильному застосуванні, коли таблетки розжовують, розсмоктують чи тримають у роті. У літніх пацієнтів та пацієнтів з порушенням ковтання є ризик розвитку пошкоджень стравоходу та бронхіальний некроз при випадковому попаданні у дихальні шляхи. Повідомлення про побічні реакції Надання даних про передбачувані побічні реакції препарату є дуже важливим моментом, що дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення ризик/користування ЛЗ. Медичним працівникам слід надавати інформацію про будь-які передбачувані несприятливі реакції за вказаними в кінці інструкції контактами, а також через національну систему збору інформації.Взаємодія з лікарськими засобамиСорбіфер Дурулес не слід поєднувати з такими препаратами: ципрофлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування ципрофлоксацину зменшується на 50%, таким чином є небезпека, що його концентрація в плазмі не досягне терапевтичного рівня; левофлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування левофлоксацину зменшується; моксифлоксацин: при сумісному застосуванні біодоступність моксифлоксацину зменшується на 40%. При одночасному застосуванні моксифлоксацину та препарату Сорбіфер Дурулес між прийомом цих препаратів слід витримати максимально можливий інтервал часу, що становить принаймні 6 годин; норфлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування норфлоксацину зменшується приблизно на 75%; офлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування офлоксацину зменшується приблизно на 30%; мікофенолату мофетилу: різке зниження всмоктування на 90% мікофенолату мофетилу спостерігалося при сумісному застосуванні з препаратами, що містять залізо. При сумісному застосуванні Сорбіфер Дурулес з наведеними нижче препаратами може виникнути потреба у зміні їх дози. Між прийомом препарату Сорбіфер Дурулес та будь-якого з цих препаратів слід витримати максимально можливий інтервал часу, що становить принаймні 2 години. Харчові добавки, що містять кальцій або магній, а також антацидні препарати, що містять алюміній, кальцій або магній: вони формують комплекси із солями заліза, погіршуючи таким чином всмоктування один одного. Каптоприл: при одночасному застосуванні з каптоприлом його площа під кривою концентрація-час (AUC) зменшується в середньому на 37%, ймовірно, внаслідок хімічної реакції у ШКТ. Цинк: при одночасному застосуванні всмоктування солей цинку зменшується. Клодронат: у дослідженнях in vitro було встановлено, що препарати, що містять залізо, утворюють комплекс із клодронатом. Незважаючи на те, що дослідження in vivo не проводилися, можна припустити, що при сумісному застосуванні всмоктування клодронату зменшується. Дефероксамін: при сумісному застосуванні всмоктування як дефероксаміну, так і заліза зменшується внаслідок утворення комплексів. Леводопа та карбідопа: при спільному застосуванні сульфату заліза з леводопою та карбідопою – ймовірно внаслідок утворення комплексів – біозасвоюваність леводопи у здорових добровольців зменшується на 50%. а карбідопа - на 75%. Метилдопа (лівообертальна): при сумісному застосуванні солей заліза (сульфату та глюконату заліза) з метилдопою – ймовірно, внаслідок утворення хелатних комплексів – біозасвоюваність метилдопи знижується, що може погіршити її антигіпертензивний ефект. Пеніциламін: при сумісному застосуванні пеніциламіну з солями заліза – ймовірно, внаслідок утворення хелатних комплексів – всмоктування як пеніциламіну. так і солей заліза зменшується. Алендронат: у дослідженні in vitro препарати, що містять залізо, формували комплекси з алендронатом, знижуючи всмоктування останнього. Результатів умов in vivo відсутні. Ризедронат: у дослідженні in vitro препарати, що містять залізо, формували комплекси із ризедронатом. Незважаючи на те, що така взаємодія не вивчалася в умовах in vivo, можна припустити, що при застосуванні всмоктування ризедронату зменшиться. Тетрациклін: при сумісному застосуванні всмоктування тетрацикліну зменшується, тому при комбінованому застосуванні слід витримати максимально можливий інтервал часу, що становить не менше ніж 3 години між прийомами. Застосування залізовмісних препаратів погіршує ентерогепатичний цикл доксицикліну як при прийомі внутрішньо, так і при внутрішньовенному введенні, тому слід уникати спільного застосування цих засобів. Гормони щитовидної залози: при сумісному застосуванні залізовмісних препаратів та тироксину всмоктування останнього може знизитися, що може призвести до безуспішності замісної терапії. Циметидин: при сумісному застосуванні Сорбіфер Дурулес із циметидином зниження кислотності шлунка, викликане циметидином, зменшує всмоктування заліза. При застосуванні препарату Сорбіфер Дурулес із чаєм, кавою, яйцями, молочними продуктами, хлібом з борошна грубого помелу, пластівцями із зерен або їжі, багатою на волокна, може зменшитися всмоктування заліза. Інші взаємодії: З препаратами заліза та іншими ЛЗ, до складу яких входить залізо: можливе накопичення заліза у печінці; підвищується ймовірність передозування заліза; З панкреатином, колестираміном: відбувається зменшення абсорбції заліза із ШКТ; З метилдіоксифенілаланіном: зниження абсорбції метилдіоксифенілаланіну в ротовій порожнині на 61-73%; З токоферолом: знижується активність обох препаратів; З глюкокортикостероїдами: можливе посилення стимуляції еритропоезу; З алопуринолом: можливе накопичення заліза в печінці; З ацетогідроксамовою кислотою: знижується активність обох препаратів; З хлорамфеніколом: знижується ефективність препаратів заліза. Пригнічується утворення еритроцитів та знижується концентрація Нb; З етанолом: підвищується абсорбція та ризик виникнення токсичних ускладнень; З етидронової кислотою: знижується активність етидронової кислоти. Її слід приймати не раніше ніж через 2 години після прийому препарату Сорбіфер Дурулес. Взаємодії, пов'язані з аскорбіновою кислотою Підвищує концентрацію саліцилатів у крові (підвищує ризик розвитку кристалурії), етинілестрадіолу, бензинпеніциліну та тетрациклінів. Знижує концентрацію перороальних контрацептивів. Ацетилсаліцилова кислота та пероральні контрацептиви також знижують всмоктування та засвоєння аскорбінової кислоти. Підвищує активність норадреналіну. Знижує антикоагулянтний ефект похідних кумарину, гепарину. Покращує всмоктування в кишечнику препаратів заліза, а також заліза з продуктів харчування (за рахунок переведення Fe(III)↔Fe(II)). Підвищує загальний кліренс етилового спирту. Може вплинути на ефективність дисульфіраму під час лікування хронічного алкоголізму. Одночасне застосування аскорбінової кислоти та дефероксаміну підвищує екскрецію заліза. Взаємодії з харчовими продуктами та напоями При застосуванні препарату Сорбіфер Дурулес із чаєм, кавою, яйцями, молочними продуктами, хлібом з борошна грубого помелу, пластівцями із зерен або їжі, багатою на волокна, може зменшитися всмоктування заліза. Свіжі соки та лужні напої знижують всмоктування та засвоювання аскорбінової кислоти. Проміжок часу між прийомом препарату та вживанням цих продуктів повинен становити не менше 2 годин.Спосіб застосування та дозиРежим дозування Лікування Дорослим та підліткам старше 12 років: Зазвичай початкова доза, що рекомендується, - 2 таблетки на день. При необхідності, наприклад, у разі розвитку побічних реакцій, дозу можна зменшити (1 таблетка на день). Пацієнтам із залізодефіцитною анемією за необхідності дозу можна підвищити до 3-4 таблеток на день за два прийоми (вранці та ввечері). Максимальна доза – 4 таблетки на добу. Профілактика та лікування при вагітності рекомендована доза – 1 таблетка один раз на день протягом перших 6 місяців та дві таблетки на день (за два прийоми) у третьому триместрі вагітності та в період грудного вигодовування. Тривалість застосування визначається індивідуально, виходячи з лабораторних показників, що характеризують стан обміну заліза. Лікування слід продовжувати до досягнення оптимальної концентрації гемоглобіну та відновлення лабораторних показників обміну заліза у плазмі крові. Для подальшого поповнення депо може знадобитися продовження прийому препарату протягом приблизно двох місяців. Зазвичай тривалість лікування за значної втрати заліза становить 3-6 місяців. Необхідно враховувати офіційні місцеві посібники щодо відповідного використання залізовмісних ЛЗ для лікування та профілактики анемії, пов'язаної з дефіцитом заліза. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушеннями функції печінки та нирок У зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних ЛЗ слід приймати з обережністю. Літні пацієнти У зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних у пацієнтів похилого віку слід приймати з обережністю. Діти та підлітки віком до 18 років Таблетки не можна призначати немовлятам та дітям віком до 12 років. Спосіб застосування Таблетки для вживання. Таблетку не можна ділити, розжовувати, тримати у роті або розсмоктувати. Таблетку слід проковтнути і запитати водою. Таблетки можна приймати до їди або під час їжі, залежно від індивідуальної переносимості ШКТ. Не можна приймати таблетки у положенні лежачи.ПередозуванняВідносно невисока доза заліза може спричинити симптоми інтоксикації. Доза заліза, еквівалентна 20 мг/кг, може викликати деякі симптоми інтоксикації, а при вмісті заліза, що перевищує 60 мг/кг, очікується розвиток проявів інтоксикації. Вміст заліза, еквівалентний 200-250 мг/кг, може призвести до смерті. Симптоми Визначення концентрації заліза у сироватці може допомогти в оцінці тяжкості отруєння. Хоча концентрація заліза не завжди добре корелює з симптомами, його концентрація, яка визначається через 4 години після проковтування, вказує на тяжкість отруєння: менше 3 мкг/мл – легке отруєння; 3-5 мкг/мл – помірне отруєння; >5 мкг/мл - тяжке отруєння. Максимальна концентрація заліза визначається через 4-6 годин після влучення заліза всередину. Слабке та помірне отруєння: блювання та діарея можуть розвинутися протягом 6 годин після проковтування. Тяжке отруєння: важкі блювання і діарея, летаргія, метаболічний ацидоз, шок, кровотеча з ШКТ, кома, судоми, гепатотоксичність, пізніше - стеноз ШКТ. Тяжка токсичність також викликає некроз печінки та жовтяницю, гіпоглікемію, порушення згортання крові, олігурію, ниркову недостатність та набряк легенів. Передозування солями заліза є особливо небезпечним у дітей у ранньому віці. Передозування аскорбіновою кислотою може спричинити тяжкий ацидоз та гемолітичну анемію у схильних осіб (дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). Лікування: Дати молоко і рідину, що викликає блювоту (якнайшвидше). Промивання шлунка 5% розчином натрію бікарбонату та сольовими проносними (наприклад, сульфатом натрію, у дозі 30 г для дорослих); молоко та яйця у комбінації з 5 г карбонату вісмуту як пом'якшувальні засоби. Після промивання шлунка вводиться 5 г дефероксаміну, розчиненого у 50-100 мл води, і цей розчин залишають у шлунку. Для стимуляції активності кишківника дорослим пацієнтам можна дати розчин маніту або сорбіту всередину. Викликання діареї у дітей, особливо у ранньому віці, може бути небезпечним, тому не рекомендується. Пацієнтів слід ретельно контролювати з метою запобігання аспірації. На рентгенограмі таблетки дають тінь, тому за допомогою рентгенограми черевної порожнини можна виявити таблетки, що залишилися після викликаної блювоти. Не слід використовувати димеркапрол, тому що він формує токсичні комплекси із залізом. Дефероксамін є специфічним препаратом, що формує хелатний комплекс із залізом. При гострому тяжкому отруєнні у дітей слід завжди призначати дефероксамін у дозі 90 мг/кг внутрішньом'язово, потім - 15 мг/кг внутрішньовенно, доки концентрація заліза в сироватці крові не буде відповідати загальній залізозв'язувальній здатності сироватки. При занадто швидкій швидкості інфузії може розвинутись гіпотонія. При менш тяжкій інтоксикації дефероксамін призначається внутрішньом'язово в дозі 50 мг/кг до максимальної дози 4 г. При тяжкій інтоксикації: у стані шоку та/або коми та у разі підвищення концентрації сироваткового заліза (> 90 ммоль/л у дітей, > 142 ммоль/л у дорослих), необхідно негайно розпочати інтенсивну підтримуючу терапію. Переливання крові або плазми проводиться при шоці, призначення кисневої терапії – при дихальній недостатності. Після усунення інтоксикації рекомендується моніторувати концентрацію заліза у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат ефективний лише при захворюваннях, що супроводжуються дефіцитом заліза. Перед початком лікування слід діагностувати залізодефіцитний стан. При інших, не залізодефіцитних видах анемії (анемія внаслідок інфекції, анемії, що супроводжують хронічні захворювання, таласемія та інші анемії), призначення препарату протипоказане. У зв'язку з ризиком розвитку виразок у ротовій порожнині, а також для запобігання фарбування зубної емалі, таблетку не можна розжовувати, тримати в роті або розсмоктувати. Прийом препаратів заліза може спричинити фарбування випорожнень у чорний колір. Під час лікування пероральними препаратами заліза може настати загострення запальних або виразкових захворювань шлунково-кишкового тракту. Не слід застосовувати препарат при інфекційно-запальних процесах (гостра респіраторна вірусна інфекція, ангіна, пневмонія тощо), оскільки в цьому випадку залізо акумулюється у вогнищі запалення та неефективно за призначенням. За даними досліджень in vitro, препарати заліза підвищують патогенність деяких мікроорганізмів і можуть негативно впливати на прогноз перебігу інфекційних хвороб. Гіпосидеремія, пов'язана із запальними синдромами, не чутлива до терапії препаратами заліза. При прийомі препарату можливий неправдивий результат аналізу ката на приховану кров. Аскорбінова кислота в сечі може призвести до спотворення результатів щодо цукру в сечі. Для покращення засвоєння заліза з кишечника одночасно з лікуванням слід повноцінно харчуватися, вживаючи м'ясні продукти, овочі, фрукти. Препарат не слід запивати міцним чаєм, кавою, молоком. Споживання значних кількостей чаю пригнічує всмоктування заліза. Не слід вживати алкоголю під час лікування. При курсовому застосуванні рекомендується періодично контролювати лабораторні показники обміну заліза у плазмі. Не слід припиняти лікування відразу після нормалізації концентрації гемоглобіну та кількості еритроцитів. З метою створення в організмі "депо" заліза потрібно приймати препарат не менше 1-2 місяців. Випадкове потрапляння залізовмісних препаратів у дихальні шляхи може призвести до необоротного бронхіального некрозу. Тому у разі випадкового вдихання фрагментів таблеток необхідно негайно звернутися за медичною допомогою. Щоб уникнути ризику можливого передозування заліза, особливої обережності потрібно дотримуватися, якщо використовуються інші добавки заліза. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Сорбіфер Дурулес не впливає на здатність водіння автомобіля та керування механізмами. Таких даних немає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Фасування: N1 Форма випуску: гель Пакування: туб. Виробник: Мірола Завод-виробник: Мирролла(Росія). .
576,00 грн
478,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаБурштинова кислота; Діоксид кремнія. Вміст активних речовин у 6 г порошку (добовий прийом): янтарна кислота 240 мг.ХарактеристикаКомплекс бурштинової кислоти та діоксиду кремнію.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела бурштинової кислоти.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів продукту, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, кровотечі із шлунково-кишкового тракту, атонія кишечника.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років приймати по 2,5-Зг (1 столова ложка «з гіркою») 2 рази на день, попередньо розмішавши в 1/2 склянки води. Перед використанням струсити банку із щільно закритою кришкою. Тривалість прийому – 7-10 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: 80 мг/160 мг соталолу гідрохлориду; допоміжні речовини: лактози моногідрат 26,75 мг/53,5 мг; крохмаль кукурудзяний 10 мг/20 мг; гіпролоза 1,5 мг/3 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію 5 мг/10 мг; кремнію діоксид колоїдний 0,5 мг/1 мг; стеарат магнію 1,25 мг/2,5 мг. По 10 таблеток у блістер із поліпропілену та алюмінієвої фольги. По 1, 2, 3, 5 або 10 блістерів у картонну пачку з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиБілі або майже білі, круглі, двоопуклі таблетки, з ризиком на одній стороні та гравіюванням "SOT" на іншій.Фармакотерапевтична групаБета-адреноблокатор.ФармакокінетикаБіодоступність прийому внутрішньо є практично повною (більше 90%). Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2,5-4 години після прийому внутрішньо, а рівноважна концентрація в межах 2-3 днів. Всмоктування препарату знижується приблизно на 20% при їді в порівнянні з прийомом натще. У дозовому інтервалі від 40 до 640 мг/день концентрація соталолу в плазмі пропорційна прийнятій дозі. Розподіл відбувається у плазма, а також у периферичні органи та тканини, причому період напіввиведення становить 10-20 годин. Соталол не зв'язується з білками плазми і не піддається метаболізму. Фармакокінетика d- та 1-енантіомерів соталолу є практично однаковою. Погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр, причому його концентрація у спинномозковій рідині становить лише 10% від концентрації у плазмі крові. Основним шляхом виведення з організму є виділення через нирки. Від 80 до 90% введеної дози виділяється у незміненому вигляді із сечею, а решта з калом. Хворим із порушеною функцією нирок слід призначати менші дози препарату. З віком фармакокінетика змінюється незначно, хоча порушення функції нирок у хворих похилого віку знижує швидкість виділення, що призводить до підвищеного накопичення препарату в організмі.ФармакодинамікаСоталол є неселективним блокатором р-адренергічних рецепторів, що діє як на b1-, так і на b2-рецептори і не має власної симпатоміметичної активності (СМА) і мембраностабілізуючої активності (MCA). Подібно до інших бета-адреноблокаторів, соталол пригнічує секрецію реніну, причому цей ефект носить виражений характер як у стані спокою, так і при навантаженні. Р-адреноблокуюча дія препарату спричиняє зниження частоти серцевих скорочень (негативна хронотропна дія) та обмежене зниження сили серцевих скорочень (негативна інотропна дія). Ці зміни функції серця знижують потребу міокарда у кисні та обсяг навантаження на серце. Антиаритмічні властивості соталолу пов'язані як із здатністю до блокади бета-адренергічних рецепторів, так і зі здатністю до пролонгування потенціалу дії міокарда. Основний ефект соталолу полягає у збільшенні тривалості ефективних рефрактерних періодів у передсердних, шлуночкових та додаткових шляхах проведення імпульсу.Показання до застосуванняШлуночкова аритмія: попередження рецидивів життєзагрозливої шлуночкової тахіаритмії; лікування симптоматичної нестійкої шлуночкової тахіаритмії Надшлуночкова аритмія: профілактика розвитку пароксизмальної передсердної тахікардії та парокардизму Підтримка нормального синусового ритму після конверсії фібриляції. Передсердь або тремтіння передсердь.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до соталолу, до інших компонентів препарату та сульфонамідів. Ознаки синдрому слабкості синусного вузла, включаючи синоаурикулярну блокаду, крім випадків наявності функціонуючого штучного водія серцевого ритму. Атріовентрикулярна блокада II та III ступеня. Природжений або набутий синдром подовженого інтервалу QT або застосування лікарських препаратів, які можуть подовжувати інтервал QT. Двонаправлена веретеноподібна шлуночкова тахікардія або застосування лікарських препаратів, пов'язаних із цим порушенням. Симптоматична синусова брадикардія (частота серцевих скорочень Неконтрольована застійна серцева недостатність (ЗСН), включаючи ЗСН правого шлуночка внаслідок легеневої гіпертензії. Кардіогенний шок. Анестезія, що викликає пригнічення функції міокарда. Артеріальна гіпотензія), крім випадків, зумовлених аритмією. Феномен Рейно та тяжкі порушення периферичного кровообігу. Бронхіальна астма або хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі. Метаболічний ацидоз. Ниркова недостатність (кліренс креатиніну Феохромоцитома без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів. Період лактації. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: Слід бути обережним при призначенні Сотагексала пацієнтам, які недавно перенесли інфаркт міокарда, при цукровому діабеті, псоріазі, порушенні функції нирок, атріовентрикулярній блокаді І ступеня, при порушенні водно-електролітного балансу: гіпомагніємія, гіпокаліємія; при тиреотоксикозі, депресії (у тому числі і в анамнезі), при подовженні інтервалу QT, у похилому віці. З особливою обережністю застосовують при вказівках в анамнезі на алергічні реакції, і навіть на тлі проведення десенсибілізуючої терапії, т.к. соталол пригнічує чутливість до алергенів.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Сотагексал під час вагітності, особливо у першому триместрі, можливе лише за життєвими показаннями та при ретельному співвідношенні всіх факторів ризику. У дослідженнях тварин застосування сотатола не викликало тератогенних чи інших ушкоджуючих ефектів на плід. Контрольованих досліджень застосування соталолу у вагітних не проводилося. Соталол проникає крізь гематоплацентарний бар'єр. Бета-адреноблокатори знижують плацентарний кровотік, що може стати причиною внутрішньоутробної загибелі плода, передчасних пологів, народження незрілого плода. У разі проведення терапії при вагітності застосування препарату слід відмінити за 48-72 год до передбачуваного терміну пологів через можливість розвитку гіпоглікемії, брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпокаліємії та пригнічення дихання у новонароджених. Соталол проникає в грудне молоко і досягає ефективних концентрацій. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗа даними всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) небажані реакції класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, 1/1000, 1/10000, Порушення психіки - часто: почуття тривоги, порушення сну (сонливість чи безсоння), стомлюваність, зміни настрою, депресія, стан пригніченості. З боку нервової системи – часто: головний біль, запаморочення, світлові галюцинації, астенія, парестезії у кінцівках, синкопальний стан; частота невідома: підвищена стомлюваність, тремор. З боку органів чуття – часто: порушення зору, порушення слуху, зміна смакових відчуттів; дуже рідко: зменшення сльозовиділення; частота невідома: запалення рогівки та кон'юнктиви (слід враховувати при носінні контактних лінз). З боку серцево-судинної системи часто: брадикардія, серцебиття, порушення ритму серця, задишка, загрудинний біль, AV блокада, посилення симптомів серцевої недостатності, проаритмія, аритмія за типом "пірует", зниження артеріального тиску, набряки; частота невідома: непритомність, посилення нападів стенокардії, хворобливе похолодання кінцівок, хвороба Рейно, короткочасне загострення кульгавості. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – нечасто: бронхоспазм (особливо при порушенні легеневої вентиляції). З боку травної системи – часто: диспепсія (нудота, блювання), діарея, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, біль у животі, метеоризм. З боку шкіри та підшкірних тканин – частота невідома: шкірний висип, свербіж, почервоніння, псоріазоформний дерматоз, алопеція, кропив'янка. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини часто: м'язова слабкість, судоми. З боку сечостатевої системи часто: зниження потенції. Загальні розлади та порушення у місці введення – часто: підвищена стомлюваність, астенія, лихоманка. Інші: похолодання кінцівок, м'язова слабкість, судоми, гарячка. Лабораторні та інструментальні дані частота невідома: утворення антинуклеарних антитіл, гіпоглікемія (найбільш ймовірно у пацієнтів з цукровим діабетом, або при строгому дотриманні дієт), можуть спостерігатися підвищені результати при фотометичному аналізі сечі на метанефрін (О-метиладреналін).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі блокаторів "повільних" кальцієвих каналів типу верапамілу та дилтіазему можливе зниження величини АТ внаслідок погіршення скоротливості. Слід уникати внутрішньовенного введення цих препаратів на фоні застосування соталолу (за винятком випадків невідкладної медицини). Комбіноване застосування антиаритмічних засобів класу ІА (особливо хінілінового типу: дизопірамід, хінідин, прокаїнамід), або класу ІІІ (наприклад, аміодарон) може спричинити виражене подовження інтервалу QT. Препарати, що збільшують тривалість інтервалу: слід застосовувати з обережністю з препаратами. Подовжують інтервал QT, такими як антиаритмічні засоби I класу, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, терфенадин і астемізол, а також деякі антибіотики хінолонового ряду. При одночасному прийомі ніфедипіну та інших похідних 1,4-дигідропіридину можливе зниження величини АТ. Одночасне призначення норадреналіну або інгібіторів МАО, а також різке скасування клонідину можуть спричинити артеріальну гіпертензію. У цьому випадку скасування клонідину слід проводити поступово і лише через кілька днів після закінчення прийому Сотагексалу. Трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини. наркотичні та антигіпертензивні засоби, діуретики та вазодилататори можуть спричинити різке зниження АТ. Застосування засобів для інгаляційного наркозу, у т. ч. тубокурарину на фоні прийому Сотагексалу підвищує ризик пригнічення функції міокарда та розвитку гіпотензії. При одночасному застосуванні Сотагексалу з резерпіном, клонідином. альфа-метилдопою. гуанфацином та серцевими глікозидами можливий розвиток вираженої брадикардії та уповільнення проведення збудження у серці. Бета-адреноблокатори можуть потенціювати артеріальну гіпертензію відміни після припинення прийому клонідину; тому бета-адреноблокатори слід скасовувати поступово, за кілька днів до поступового припинення прийому клонідину. Призначення інсуліну або інших пероральних гіпоглікемічних засобів, особливо при фізичному навантаженні, може призвести до посилення гіпоглікемії та прояву її симптомів (підвищена пітливість, прискорений пульс, тремор). При цукровому діабеті необхідна корекція доз інсуліну та/або гіпоглікемізуючих препаратів. Калійвивільнення діуретики Гнапр., фуросемід. гідрохлортіазид) можуть спровокувати виникнення аритмії, спричиненої гіпокаліємією. Стимулятори бета2-рецепторів. При одночасному застосуванні з Сотагексалом може знадобитися застосування більш високих доз бета-агоністів, таких як сальбутамол, тербуталін та ізопреналін.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо за 1-2 години до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Одночасний прийом їжі (особливо молоко та молочні продукти) зменшує всмоктування препарату. Дозу препарату підбирають індивідуально залежно від тяжкості захворювання та реакції пацієнта на лікування. Початкова доза становить 80 мг (1 таблетка препарату Сотагексал) на добу. При недостатній вираженості терапевтичного ефекту доза може бути поступово збільшена до 240-320 мг на добу, розділеної на 2-3 прийоми. Більшість пацієнтів терапевтичний ефект досягається загальної добової дозі 160-320 мг, розділеної на 2 прийоми. Деяким пацієнтам з загрозливим життям рефрактерною шлуночковою аритмією можливе збільшення дози максимально до 6-8 таблеток препарату Сотагексал (480-640 мг соталолу), розділених на 2 або 3 окремі прийоми. Однак такі дози можна застосовувати лише у випадках, коли потенційна користь переважує ризик розвитку побічних ефектів, особливо проаритмогенної дії. У пацієнтів з порушенням функції нирок є ризик розвитку кумуляції, тому їм необхідно контролювати величину кліренсу креатиніну та астоту серцевих скорочень (не нижче 50 ударів на хвилину). Оскільки соталол виділяється з організму головним чином нирками і період його напіввиведення збільшується за наявності порушення функції нирок, дозу препарату слід знижувати, керуючись такими рекомендаціями: Кліренс креатиніну більше 60 мл/хв – Звичайна доза. Кліренс креатиніну 30-60 мл/хв – 1/2 звичайної дози. Кліренс креатиніну 10-30 мл/хв – 1/4 звичайної дози. Кліренс креатиніну менше 10 мл/хв – протипоказано. Кліренс креатиніну для чоловіків розраховується за формулою: ((140-вік) х вага(кг))/(72 х концентрація креатиніну у сироватці крові (мг/дл)); для жінок отриманий результат множать на 0,85. Якщо лабораторний аналізатор видає результат концентрації креатиніну в сироватці крові в одиницях мкмоль/л, необхідно розділити отриманий результат на 88,4 (1 мг/дл = 88,4 мкмоль/л). При порушенні функції нирок тяжкого ступеня тяжкості необхідно проводити регулярний контроль ЕКГ та концентрації препарату у сироватці крові. Тривалість терапії визначається лікарем. У випадку, якщо Ви забули вчасно прийняти таблетку, наступного разу не слід приймати додаткову кількість препарату, слід прийняти лише призначену дозу препарату Сотагексал.ПередозуванняСимптоми: зниження артеріального тиску, брадикардія, бронхоспазм, гіпоглікемія, втрата свідомості, генералізовані судомні напади, подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія (в т.ч. за типом "бенкетує"); у важких випадках - симптоми кардіогенного шоку, асистолія, іноді з летальним кінцем. Лікування: промивання шлунка, гемодіаліз, застосування активованого вугілля. Симптоматична терапія. Брадикардія: атропін – 1-2 рази внутрішньовенно струминно; глюкагон - спочатку у вигляді короткої внутрішньовенної інфузії в дозі 0,2 мг/кг маси тіла, потім у дозі 0,5 мг/кг маси тіла внутрішньовенно інфузія протягом 12 год. Атріовентрикулярна блокада 2 - 3 ступеня: можлива постановка тимчасового штучного водія ритму . Виражене зниження артеріального тиску: ефективний епінефрін. Бронхоспазм: амінофілін або симпатоміметики бета-2-адренорецепторів (інгаляційно). Тахікардія за типом "пірует": кардіоверсія, постановка тимчасового штучного водія ритму (при необхідності), епінефрін та/або сульфат магнію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПідвищена чутливість до катехоламінів спостерігається у пацієнтів після відміни бета-адреноблокаторів. Після різкого припинення терапії зареєстровані окремі випадки загострення стенокардії, виникнення аритмії, та у деяких випадках розвиток інфаркту міокарда. Тому рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом, особливо з ішемічною хворобою серця, при необхідності різкої відміни тривалої терапії препаратом Сотагексал. Якщо можливо, дозу слід поступово знижувати протягом одного або двох тижнів. При необхідності рекомендується ініціювати замісну терапію. Різке припинення застосування препарату може спровокувати "приховану" коронарну недостатність, а також розвиток гіпертензії. Проаритмія Найбільш небезпечним побічним ефектом антиаритмічних препаратів є загострення існуючих аритмій або провокація нових аритмій. Препарати, які подовжують інтервал QT, можуть спровокувати тахікардію типу "пірует", поліморфну шлуночкову тахікардію. Виникнення подібних аритмій пов'язане з подовженням інтервалу QT, зниженням частоти серцевих скорочень, зниженням вмісту сироваткового калію та магнію, з високою плазмовою концентрацією соталолу, а також одночасним застосуванням інших препаратів, що подовжують інтервал QT. У жінок ці ускладнення виникають найчастіше. Тахікардія типу "пірует" виникає зазвичай у ранні терміни після початку терапії або при збільшенні дози, і спонтанно припиняється у більшості пацієнтів. При цьому титрування дози знижує ризик проаритмії. Рідко тахікардія типу "пірует" може спрогресувати до фібриляції шлуночків. До інших факторів ризику виникнення тахікардії типу "пірует" відноситься значне подовження інтервалу QT з кардіомегалією або застійною серцевою недостатністю. Пацієнти із стійкою шлуночковою тахікардією та застійною серцевою недостатністю мають найвищий ризик виникнення серйозних проаритмій (7 %). Препарат Сотагексал слід застосовувати з особливою обережністю при інтервалі QT тривалістю більше 480 мсекунд або необхідно зменшити дозу препарату; необхідно припинити терапію, коли інтервал QT перевищує 550 мсекунд. Електролітні наругієнія Препарат Сотагексал не слід застосовувати у пацієнтів з некоррегованою гіпокаліємією або гіпомагніємією, т.к. можливе подовження інтервалу QT, а також збільшення потенціалу виникнення тахікардії типу "пірует". Особлива увага повинна бути приділена водноелектролітному співвідношенню та кислотно-лужній рівновазі у пацієнтів із тривалою діареєю або пацієнтів, які отримують магній та/або препарати, що виводять калії з організму (діуретики). Застійна серцева недостатність Блокада бета-адренорецепторів може додатково знижувати скоротливість міокарда та викликати прогресування симптомів серцевої недостатності. Слід з обережністю і з низькою дози починати терапію препаратом Сотагексал у пацієнтів з порушенням скорочувальної здатності міокарда лівого шлуночка, контрольованої терапією інгібіторами АПФ, діуретиками, серцевими глікозидами та ін. Інфаркт міокарда функції лівого шлуночка не доведено. Ретельний контроль за пацієнтом та титрування дози мають вирішальне значення під час початку та продовження терапії. Соталол не слід застосовувати у пацієнтів із фракцією викиду лівого шлуночка. Зміни на ЕКГ Надмірне подовження інтервалу QT, понад 550 м секунд, може бути ознакою токсичності препарату. Анафшактоїдні реакції У пацієнтів при застосуванні бета-адреноблокаторів з анафілактичними реакціями в анамнезі на різні алергени, при повторенні контакту з антигеном можуть виникнути серйозніші алергічні реакції. Такі пацієнти можуть не реагувати на звичайні дози епінефрину, які застосовуються для терапії алергічної реакції. Цукровий діабет Препарат Сотагексал слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з цукровим діабетом або з епізодами спонтанної гіпоглікемії в анамнезі, оскільки при застосуванні бета-адреноблокаторів можуть маскуватися ознаки початку гострої гіпоглікемії, наприклад, тахікардія. Тиреотоксикоз Застосування бета-адреноблокаторів може приховувати деякі клінічні ознаки гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). Пацієнтів з підозрою на тиреотоксикоз слід ретельно контролювати, щоб уникнути відміни препарату розвитку іреотоксикозу, у тому числі "тироїдної бурі". Порушення функції нирок Оскільки соталол здебільшого виводиться нирками, у пацієнтів з порушенням функції нирок потрібна корекція дози. Псоріаз При застосуванні бета-адреноблокаторів можуть посилитися симптоми псоріазу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: 80 мг/160 мг соталолу гідрохлориду; допоміжні речовини: лактози моногідрат 26,75 мг/53,5 мг; крохмаль кукурудзяний 10 мг/20 мг; гіпролоза 1,5 мг/3 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію 5 мг/10 мг; кремнію діоксид колоїдний 0,5 мг/1 мг; стеарат магнію 1,25 мг/2,5 мг. По 10 таблеток у блістер із поліпропілену та алюмінієвої фольги. По 1, 2, 3, 5 або 10 блістерів у картонну пачку з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиБілі або майже білі круглі таблетки, з одного боку, опуклі з гравіюванням "SOT"; з іншого боку ризику, поверхня таблеток скошена до ризику.Фармакотерапевтична групаБета-адреноблокатор.ФармакокінетикаБіодоступність прийому внутрішньо є практично повною (більше 90%). Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2,5-4 години після прийому внутрішньо, а рівноважна концентрація в межах 2-3 днів. Всмоктування препарату знижується приблизно на 20% при їді в порівнянні з прийомом натще. У дозовому інтервалі від 40 до 640 мг/день концентрація соталолу в плазмі пропорційна прийнятій дозі. Розподіл відбувається у плазма, а також у периферичні органи та тканини, причому період напіввиведення становить 10-20 годин. Соталол не зв'язується з білками плазми і не піддається метаболізму. Фармакокінетика d- та 1-енантіомерів соталолу є практично однаковою. Погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр, причому його концентрація у спинномозковій рідині становить лише 10% від концентрації у плазмі крові. Основним шляхом виведення з організму є виділення через нирки. Від 80 до 90% введеної дози виділяється у незміненому вигляді із сечею, а решта з калом. Хворим із порушеною функцією нирок слід призначати менші дози препарату. З віком фармакокінетика змінюється незначно, хоча порушення функції нирок у хворих похилого віку знижує швидкість виділення, що призводить до підвищеного накопичення препарату в організмі.ФармакодинамікаСоталол є неселективним блокатором р-адренергічних рецепторів, що діє як на b1-, так і на b2-рецептори і не має власної симпатоміметичної активності (СМА) і мембраностабілізуючої активності (MCA). Подібно до інших бета-адреноблокаторів, соталол пригнічує секрецію реніну, причому цей ефект носить виражений характер як у стані спокою, так і при навантаженні. Р-адреноблокуюча дія препарату спричиняє зниження частоти серцевих скорочень (негативна хронотропна дія) та обмежене зниження сили серцевих скорочень (негативна інотропна дія). Ці зміни функції серця знижують потребу міокарда у кисні та обсяг навантаження на серце. Антиаритмічні властивості соталолу пов'язані як із здатністю до блокади бета-адренергічних рецепторів, так і зі здатністю до пролонгування потенціалу дії міокарда. Основний ефект соталолу полягає у збільшенні тривалості ефективних рефрактерних періодів у передсердних, шлуночкових та додаткових шляхах проведення імпульсу.Показання до застосуванняШлуночкова аритмія: попередження рецидивів життєзагрозливої шлуночкової тахіаритмії; лікування симптоматичної нестійкої шлуночкової тахіаритмії Надшлуночкова аритмія: профілактика розвитку пароксизмальної передсердної тахікардії та парокардизму Підтримка нормального синусового ритму після конверсії фібриляції. Передсердь або тремтіння передсердь.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до соталолу, до інших компонентів препарату та сульфонамідів. Ознаки синдрому слабкості синусного вузла, включаючи синоаурикулярну блокаду, крім випадків наявності функціонуючого штучного водія серцевого ритму. Атріовентрикулярна блокада II та III ступеня. Природжений або набутий синдром подовженого інтервалу QT або застосування лікарських препаратів, які можуть подовжувати інтервал QT. Двонаправлена веретеноподібна шлуночкова тахікардія або застосування лікарських препаратів, пов'язаних із цим порушенням. Симптоматична синусова брадикардія (частота серцевих скорочень Неконтрольована застійна серцева недостатність (ЗСН), включаючи ЗСН правого шлуночка внаслідок легеневої гіпертензії. Кардіогенний шок. Анестезія, що викликає пригнічення функції міокарда. Артеріальна гіпотензія), крім випадків, зумовлених аритмією. Феномен Рейно та тяжкі порушення периферичного кровообігу. Бронхіальна астма або хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі. Метаболічний ацидоз. Ниркова недостатність (кліренс креатиніну Феохромоцитома без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів. Період лактації. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: Слід бути обережним при призначенні Сотагексала пацієнтам, які недавно перенесли інфаркт міокарда, при цукровому діабеті, псоріазі, порушенні функції нирок, атріовентрикулярній блокаді І ступеня, при порушенні водно-електролітного балансу: гіпомагніємія, гіпокаліємія; при тиреотоксикозі, депресії (у тому числі і в анамнезі), при подовженні інтервалу QT, у похилому віці. З особливою обережністю застосовують при вказівках в анамнезі на алергічні реакції, і навіть на тлі проведення десенсибілізуючої терапії, т.к. соталол пригнічує чутливість до алергенів.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Сотагексал під час вагітності, особливо у першому триместрі, можливе лише за життєвими показаннями та при ретельному співвідношенні всіх факторів ризику. У дослідженнях тварин застосування сотатола не викликало тератогенних чи інших ушкоджуючих ефектів на плід. Контрольованих досліджень застосування соталолу у вагітних не проводилося. Соталол проникає крізь гематоплацентарний бар'єр. Бета-адреноблокатори знижують плацентарний кровотік, що може стати причиною внутрішньоутробної загибелі плода, передчасних пологів, народження незрілого плода. У разі проведення терапії при вагітності застосування препарату слід відмінити за 48-72 год до передбачуваного терміну пологів через можливість розвитку гіпоглікемії, брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпокаліємії та пригнічення дихання у новонароджених. Соталол проникає в грудне молоко і досягає ефективних концентрацій. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗа даними всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) небажані реакції класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, 1/1000, 1/10000, Порушення психіки - часто: почуття тривоги, порушення сну (сонливість чи безсоння), стомлюваність, зміни настрою, депресія, стан пригніченості. З боку нервової системи – часто: головний біль, запаморочення, світлові галюцинації, астенія, парестезії у кінцівках, синкопальний стан; частота невідома: підвищена стомлюваність, тремор. З боку органів чуття – часто: порушення зору, порушення слуху, зміна смакових відчуттів; дуже рідко: зменшення сльозовиділення; частота невідома: запалення рогівки та кон'юнктиви (слід враховувати при носінні контактних лінз). З боку серцево-судинної системи часто: брадикардія, серцебиття, порушення ритму серця, задишка, загрудинний біль, AV блокада, посилення симптомів серцевої недостатності, проаритмія, аритмія за типом "пірует", зниження артеріального тиску, набряки; частота невідома: непритомність, посилення нападів стенокардії, хворобливе похолодання кінцівок, хвороба Рейно, короткочасне загострення кульгавості. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – нечасто: бронхоспазм (особливо при порушенні легеневої вентиляції). З боку травної системи – часто: диспепсія (нудота, блювання), діарея, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, біль у животі, метеоризм. З боку шкіри та підшкірних тканин – частота невідома: шкірний висип, свербіж, почервоніння, псоріазоформний дерматоз, алопеція, кропив'янка. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини часто: м'язова слабкість, судоми. З боку сечостатевої системи часто: зниження потенції. Загальні розлади та порушення у місці введення – часто: підвищена стомлюваність, астенія, лихоманка. Інші: похолодання кінцівок, м'язова слабкість, судоми, гарячка. Лабораторні та інструментальні дані частота невідома: утворення антинуклеарних антитіл, гіпоглікемія (найбільш ймовірно у пацієнтів з цукровим діабетом, або при строгому дотриманні дієт), можуть спостерігатися підвищені результати при фотометичному аналізі сечі на метанефрін (О-метиладреналін).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі блокаторів "повільних" кальцієвих каналів типу верапамілу та дилтіазему можливе зниження величини АТ внаслідок погіршення скоротливості. Слід уникати внутрішньовенного введення цих препаратів на фоні застосування соталолу (за винятком випадків невідкладної медицини). Комбіноване застосування антиаритмічних засобів класу ІА (особливо хінілінового типу: дизопірамід, хінідин, прокаїнамід), або класу ІІІ (наприклад, аміодарон) може спричинити виражене подовження інтервалу QT. Препарати, що збільшують тривалість інтервалу: слід застосовувати з обережністю з препаратами. Подовжують інтервал QT, такими як антиаритмічні засоби I класу, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, терфенадин і астемізол, а також деякі антибіотики хінолонового ряду. При одночасному прийомі ніфедипіну та інших похідних 1,4-дигідропіридину можливе зниження величини АТ. Одночасне призначення норадреналіну або інгібіторів МАО, а також різке скасування клонідину можуть спричинити артеріальну гіпертензію. У цьому випадку скасування клонідину слід проводити поступово і лише через кілька днів після закінчення прийому Сотагексалу. Трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини. наркотичні та антигіпертензивні засоби, діуретики та вазодилататори можуть спричинити різке зниження АТ. Застосування засобів для інгаляційного наркозу, у т. ч. тубокурарину на фоні прийому Сотагексалу підвищує ризик пригнічення функції міокарда та розвитку гіпотензії. При одночасному застосуванні Сотагексалу з резерпіном, клонідином. альфа-метилдопою. гуанфацином та серцевими глікозидами можливий розвиток вираженої брадикардії та уповільнення проведення збудження у серці. Бета-адреноблокатори можуть потенціювати артеріальну гіпертензію відміни після припинення прийому клонідину; тому бета-адреноблокатори слід скасовувати поступово, за кілька днів до поступового припинення прийому клонідину. Призначення інсуліну або інших пероральних гіпоглікемічних засобів, особливо при фізичному навантаженні, може призвести до посилення гіпоглікемії та прояву її симптомів (підвищена пітливість, прискорений пульс, тремор). При цукровому діабеті необхідна корекція доз інсуліну та/або гіпоглікемізуючих препаратів. Калійвивільнення діуретики Гнапр., фуросемід. гідрохлортіазид) можуть спровокувати виникнення аритмії, спричиненої гіпокаліємією. Стимулятори бета2-рецепторів. При одночасному застосуванні з Сотагексалом може знадобитися застосування більш високих доз бета-агоністів, таких як сальбутамол, тербуталін та ізопреналін.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо за 1-2 години до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Одночасний прийом їжі (особливо молоко та молочні продукти) зменшує всмоктування препарату. Дозу препарату підбирають індивідуально залежно від тяжкості захворювання та реакції пацієнта на лікування. Початкова доза становить 80 мг (1 таблетка препарату Сотагексал) на добу. При недостатній вираженості терапевтичного ефекту доза може бути поступово збільшена до 240-320 мг на добу, розділеної на 2-3 прийоми. Більшість пацієнтів терапевтичний ефект досягається загальної добової дозі 160-320 мг, розділеної на 2 прийоми. Деяким пацієнтам з загрозливим життям рефрактерною шлуночковою аритмією можливе збільшення дози максимально до 6-8 таблеток препарату Сотагексал (480-640 мг соталолу), розділених на 2 або 3 окремі прийоми. Однак такі дози можна застосовувати лише у випадках, коли потенційна користь переважує ризик розвитку побічних ефектів, особливо проаритмогенної дії. У пацієнтів з порушенням функції нирок є ризик розвитку кумуляції, тому їм необхідно контролювати величину кліренсу креатиніну та астоту серцевих скорочень (не нижче 50 ударів на хвилину). Оскільки соталол виділяється з організму головним чином нирками і період його напіввиведення збільшується за наявності порушення функції нирок, дозу препарату слід знижувати, керуючись такими рекомендаціями: Кліренс креатиніну більше 60 мл/хв – Звичайна доза. Кліренс креатиніну 30-60 мл/хв – 1/2 звичайної дози. Кліренс креатиніну 10-30 мл/хв – 1/4 звичайної дози. Кліренс креатиніну менше 10 мл/хв – протипоказано. Кліренс креатиніну для чоловіків розраховується за формулою: ((140-вік) х вага(кг))/(72 х концентрація креатиніну у сироватці крові (мг/дл)); для жінок отриманий результат множать на 0,85. Якщо лабораторний аналізатор видає результат концентрації креатиніну в сироватці крові в одиницях мкмоль/л, необхідно розділити отриманий результат на 88,4 (1 мг/дл = 88,4 мкмоль/л). При порушенні функції нирок тяжкого ступеня тяжкості необхідно проводити регулярний контроль ЕКГ та концентрації препарату у сироватці крові. Тривалість терапії визначається лікарем. У випадку, якщо Ви забули вчасно прийняти таблетку, наступного разу не слід приймати додаткову кількість препарату, слід прийняти лише призначену дозу препарату Сотагексал.ПередозуванняСимптоми: зниження артеріального тиску, брадикардія, бронхоспазм, гіпоглікемія, втрата свідомості, генералізовані судомні напади, подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія (в т.ч. за типом "бенкетує"); у важких випадках - симптоми кардіогенного шоку, асистолія, іноді з летальним кінцем. Лікування: промивання шлунка, гемодіаліз, застосування активованого вугілля. Симптоматична терапія. Брадикардія: атропін – 1-2 рази внутрішньовенно струминно; глюкагон - спочатку у вигляді короткої внутрішньовенної інфузії в дозі 0,2 мг/кг маси тіла, потім у дозі 0,5 мг/кг маси тіла внутрішньовенно інфузія протягом 12 год. Атріовентрикулярна блокада 2 - 3 ступеня: можлива постановка тимчасового штучного водія ритму . Виражене зниження артеріального тиску: ефективний епінефрін. Бронхоспазм: амінофілін або симпатоміметики бета-2-адренорецепторів (інгаляційно). Тахікардія за типом "пірует": кардіоверсія, постановка тимчасового штучного водія ритму (при необхідності), епінефрін та/або сульфат магнію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПідвищена чутливість до катехоламінів спостерігається у пацієнтів після відміни бета-адреноблокаторів. Після різкого припинення терапії зареєстровані окремі випадки загострення стенокардії, виникнення аритмії, та у деяких випадках розвиток інфаркту міокарда. Тому рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом, особливо з ішемічною хворобою серця, при необхідності різкої відміни тривалої терапії препаратом Сотагексал. Якщо можливо, дозу слід поступово знижувати протягом одного або двох тижнів. При необхідності рекомендується ініціювати замісну терапію. Різке припинення застосування препарату може спровокувати "приховану" коронарну недостатність, а також розвиток гіпертензії. Проаритмія Найбільш небезпечним побічним ефектом антиаритмічних препаратів є загострення існуючих аритмій або провокація нових аритмій. Препарати, які подовжують інтервал QT, можуть спровокувати тахікардію типу "пірует", поліморфну шлуночкову тахікардію. Виникнення подібних аритмій пов'язане з подовженням інтервалу QT, зниженням частоти серцевих скорочень, зниженням вмісту сироваткового калію та магнію, з високою плазмовою концентрацією соталолу, а також одночасним застосуванням інших препаратів, що подовжують інтервал QT. У жінок ці ускладнення виникають найчастіше. Тахікардія типу "пірует" виникає зазвичай у ранні терміни після початку терапії або при збільшенні дози, і спонтанно припиняється у більшості пацієнтів. При цьому титрування дози знижує ризик проаритмії. Рідко тахікардія типу "пірует" може спрогресувати до фібриляції шлуночків. До інших факторів ризику виникнення тахікардії типу "пірует" відноситься значне подовження інтервалу QT з кардіомегалією або застійною серцевою недостатністю. Пацієнти із стійкою шлуночковою тахікардією та застійною серцевою недостатністю мають найвищий ризик виникнення серйозних проаритмій (7 %). Препарат Сотагексал слід застосовувати з особливою обережністю при інтервалі QT тривалістю більше 480 мсекунд або необхідно зменшити дозу препарату; необхідно припинити терапію, коли інтервал QT перевищує 550 мсекунд. Електролітні наругієнія Препарат Сотагексал не слід застосовувати у пацієнтів з некоррегованою гіпокаліємією або гіпомагніємією, т.к. можливе подовження інтервалу QT, а також збільшення потенціалу виникнення тахікардії типу "пірует". Особлива увага повинна бути приділена водноелектролітному співвідношенню та кислотно-лужній рівновазі у пацієнтів із тривалою діареєю або пацієнтів, які отримують магній та/або препарати, що виводять калії з організму (діуретики). Застійна серцева недостатність Блокада бета-адренорецепторів може додатково знижувати скоротливість міокарда та викликати прогресування симптомів серцевої недостатності. Слід з обережністю і з низькою дози починати терапію препаратом Сотагексал у пацієнтів з порушенням скорочувальної здатності міокарда лівого шлуночка, контрольованої терапією інгібіторами АПФ, діуретиками, серцевими глікозидами та ін. Інфаркт міокарда функції лівого шлуночка не доведено. Ретельний контроль за пацієнтом та титрування дози мають вирішальне значення під час початку та продовження терапії. Соталол не слід застосовувати у пацієнтів із фракцією викиду лівого шлуночка. Зміни на ЕКГ Надмірне подовження інтервалу QT, понад 550 м секунд, може бути ознакою токсичності препарату. Анафшактоїдні реакції У пацієнтів при застосуванні бета-адреноблокаторів з анафілактичними реакціями в анамнезі на різні алергени, при повторенні контакту з антигеном можуть виникнути серйозніші алергічні реакції. Такі пацієнти можуть не реагувати на звичайні дози епінефрину, які застосовуються для терапії алергічної реакції. Цукровий діабет Препарат Сотагексал слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з цукровим діабетом або з епізодами спонтанної гіпоглікемії в анамнезі, оскільки при застосуванні бета-адреноблокаторів можуть маскуватися ознаки початку гострої гіпоглікемії, наприклад, тахікардія. Тиреотоксикоз Застосування бета-адреноблокаторів може приховувати деякі клінічні ознаки гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). Пацієнтів з підозрою на тиреотоксикоз слід ретельно контролювати, щоб уникнути відміни препарату розвитку іреотоксикозу, у тому числі "тироїдної бурі". Порушення функції нирок Оскільки соталол здебільшого виводиться нирками, у пацієнтів з порушенням функції нирок потрібна корекція дози. Псоріаз При застосуванні бета-адреноблокаторів можуть посилитися симптоми псоріазу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: ізотретиноїн 10 мг; Допоміжні речовини: соєвих бобів олія гідрована - 7,65 мг, рослинна олія гідрована - 32,13 мг, віск бджолиний білий - 9,18 мг, динатрію едетат - 0,08 мг, бутилгідроксіанізол - 0,016 мг, соєвих бобів олія0 мг; Желатинова капсула: желатин –56,00 мг, гліцерол – 29,277 мг, барвник заліза оксид червоний – 0,0325 мг, титану діоксид – 0,190 мг, вода очищена – qs, парафін рідкий світлий* – qs, ізопропанол* – q; Харчове чорнило чорне S-1-17823 - 0,75 мг; Склад харчового чорнила чорних S-1-17823: шеллак 45% (20% етерифікований) в етанолі - 0.333 мг, барвник заліза оксид чорний - 0,175 мг, ізопропанол* - 0,202 мг, н-бутанол* - 0,017 мг, пропі амонію гідроксид* - 0,008 мг. * Розчинник немає у кінцевому продукті, випаровується у процесі виробництва. По 10 капсул у контурній комірковій упаковці ("відривається" блістері) з прозорої ПВХ плівки ламінованої поліетиленом, покритою плівкою з ПВдХ, що має підкладку з алюмінієвої фольги та паперу. По 10 капсул в контурній комірковій упаковці (продавлюваному блістері) з прозорої ПВХ плівки ламінованої поліетиленом, покритою плівкою з ПВдХ, що має підкладку з алюмінієвої фольги, паперу і плівки поліестеру. 1, 3 або 6 блістерів з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиОвальні непрозорі м'які желатинові капсули світло-рожевого кольору, з надрукованим чорним харчовим чорнилом «RR», що містять оранжево-жовтого кольору маслянисту суспензію. З боків капсул є шви.Фармакотерапевтична групаЗасіб лікування вугрової висипки.ФармакокінетикаОскільки кінетика ізотретиноїну та його метаболітів носить лінійний характер, його концентрації у плазмі під час терапії можна передбачити на підставі даних, отриманих після разового прийому. Ця властивість препарату говорить про те, що він не впливає на активність печінкових ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів. Всмоктування Всмоктування ізотретиноїну із шлунково-кишкового тракту коливається. Абсолютна біодоступність ізотретиноїну не визначалася, оскільки форми випуску препарату для внутрішньовенного застосування людина не має. Однак, екстраполювання даних, отриманих в експерименті на собаках, дозволяє припускати досить низьку та варіабельну системну біодоступність. У хворих з акне максимальні концентрації в плазмі (Смакс) у рівноважному стані після прийому 80 мг ізотретиноїну натще становили 310 нг/мл (діапазон 188-473 нг/мл) та досягалися через 2-4 години. Концентрації ізотретиноїну в плазмі приблизно в 1.7 разів вищі за концентрації в крові, внаслідок поганого проникнення ізотретиноїну в еритроцити. Прийом ізотретиноїну з їжею збільшує біодоступність у 2 рази порівняно з прийомом натще. Розподіл Ізотретиноїн сильно (99.9%) зв'язується з білками плазми, головним чином, з альбумінами, так що в широкому діапазоні терапевтичних концентрацій вміст вільної (фармакологічно активної) фракції препарату становить менше 0.1% його загальної кількості. Обсяг розподілу ізотретиноїну у людини не визначався, оскільки лікарської форми для внутрішньовенного введення немає. Рівноважні концентрації ізотретиноїну в крові (C хв ss) у хворих з важкими акне, які приймали по 40 мг 2 рази на добу, коливалися від 120 до 200 нг/мл. Концентрації 4-оксо-ізотретиноїну у цих хворих у 2.5 рази перевищували такі ізотретиноїни. Даних про проникнення ізотретиноїну у тканини у людини недостатньо. Концентрації ізотретиноїну в епідермісі вдвічі нижчі, ніж у сироватці. Метаболізм Після прийому внутрішньо у плазмі виявляються три основні метаболіти: 4-оксо-ізотретиноїн, третиноїн (повністю транс-ретиноєва кислота) і 4-оксо-ретиноїн. Головним метаболітом є 4-оксо-ізотретиноїн, плазмові концентрації якого у рівноважному стані у 2.5 рази вищі, ніж концентрації вихідного препарату. Виявлено і менш значущі метаболіти, що включають також глюкуроніди, проте встановлена структура не всіх метаболітів. Метаболіти ізотретиноїну мають біологічну активність, підтверджену в декількох лабораторних тестах. Таким чином, клінічні ефекти препарату у хворих можуть бути результатом фармакологічної активності ізотретиноїну та його метаболітів. Оскільки in vivo ізотретиноїн і третиноїн (повністю трансретиноєва кислота) оборотно перетворюються один на одного, метаболізм третиноїну пов'язаний з метаболізмом ізотретиноїну. 20-30% дози ізотретиноїну метаболізується шляхом ізомеризації. У фармакокінетиці ізотретиноїну у людини істотну роль може грати ентеро-гепатична циркуляція. Дослідження метаболізму in vitro показали, що у перетворенні ізотретиноїну на 4-оксо-ізотретиноїн та третиноїн беруть участь кілька ферментів CYP. Очевидно, жодна з изоформ у своїй не грає домінуючою ролі. Сотрет та його метаболіти не істотно впливають на активність ферментів системи CYP. Виведення Після прийому внутрішньо радіоактивно міченого ізотретиноїну в сечі та калі виявляється приблизно однакова кількість. Період напіввиведення термінальної фази для незміненого препарату у хворих з акне становить у середньому 19 годин. Період напіввиведення термінальної фази для 4-оксо-ізотретиноїну, мабуть, більший і дорівнює, в середньому, 29 годин. Ізотретиноїн відноситься до природних (фізіологічних) ретиноїдів. Ендогенні концентрації ретиноїдів відновлюються через 2 тижні після закінчення прийому Сотрета. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Оскільки ізотретиноїн протипоказаний у разі порушення функції печінки, дані про фармакокінетику препарату у цієї групи хворих обмежені. Ниркова недостатність не впливає на фармакокінетику із третиноїну.ФармакодинамікаРетиноїд для системної терапії вугрової хвороби Ізотретиноїн - стереоізомер повністю транс-ретиноївої кислоти (третиноїну). Точний механізм дії Сотрета ще не з'ясований, однак встановлено, що покращення клінічної картини важких форм акне пов'язане з придушенням активності сальних залоз та гістологічно підтвердженим зменшенням їх розмірів. Крім того, доведено протизапальну дію ізотретиноїну на шкіру. Гіперкератоз клітин епітелію волосяної цибулини та сальної залози призводить до злущування корнеоцитів у протоку залози та до закупорки останнього кератином та надлишком сального секрету. За цим слідує утворення комедону і, у ряді випадків, приєднання запального процесу. Сотрет пригнічує проліферацію себоцитів та діє на акне, відновлюючи нормальний процес диференціювання клітин. Шкірне сало - основний субстрат для зростання Рropionibacterium acnes, тому зменшення утворення шкірного сала пригнічує бактеріальну колонізацію протоки.Показання до застосуванняТяжкі форми акне (вузликово-кістозні, конглобатні акне або акне з ризиком утворення рубців). Акне, що не піддаються іншим видам терапії.Протипоказання до застосуванняВагітність, період годування груддю, печінкова недостатність, гіпервітаміноз А, виражена гіперліпідемія, супутня терапія тетрациклінами. Підвищена чутливість до препарату чи його компонентів. Дитячий вік віком до 12 років. З обережністю: Депресія в анамнезі, цукровий діабет, ожиріння, порушення ліпідного обміну, алкоголізм.Вагітність та лактаціяВагітність – абсолютне протипоказання для терапії Сотретом. Якщо вагітність виникає, незважаючи на застереження, під час лікування або протягом місяця після закінчення терапії, існує дуже велика небезпека народження дитини з тяжкими вадами розвитку. Ізотретиноїн - препарат із сильною тератогенною дією. Якщо вагітність виникає в той період, коли жінка перорально приймає ізотретиноїн (у будь-якій дозі і навіть нетривалий час), існує велика небезпека народження дитини з вадами розвитку. Існуючі дані свідчать про те, що у жінок експозиція препарату, що надійшов із насіння та насіннєвої рідини чоловіків, які приймають Сотрет, недостатня для появи тератогенних ефектів Сотрета. Чоловікам слід виключати можливість прийому препарату іншими особами, особливо жінками. Якщо, незважаючи на вжиті запобіжні заходи, під час лікування Сотретом або протягом місяця після його закінчення, вагітність все ж таки настала, існує високий ризик дуже тяжких вад розвитку плода (зокрема, з боку центральної нервової системи, серця та великих кровоносних судин). Крім того, збільшується ризик мимовільних викиднів. У разі виникнення вагітності терапію Сотретом припиняють. Слід обговорити доцільність її збереження з лікарем, який спеціалізується на тератології. Документально підтверджені важкі вроджені вади розвитку плода у людини, пов'язані з призначенням Сотрета, у тому числі гідроцефалія, мікроцефалія, пороки розвитку мозочка, аномалії зовнішнього вуха (мікротія, звуження або відсутність зовнішнього слухового проходу), мікрофтальмія, серценосіда судин, дефекти перегородок), вади розвитку особи (вовча паща), вилочкова залоза, патологія паращитовидних залоз. Оскільки ізотретиноїн має високу ліпофільність, ймовірно, що він потрапляє в грудне молоко. Через можливі побічні дії Сотрет не можна призначати матерям-годувальницям.Побічна діяБільшість побічних дій Сотрета залежить від дози. Як правило, при призначенні рекомендованих доз співвідношення користі та ризику з огляду на тяжкість захворювання прийнятно для хворого. Зазвичай побічні дії мають оборотний характер після корекції дози або відміни препарату, але деякі можуть зберігатися після припинення лікування. Симптоми, пов'язані з гіпервітамінозом А: сухість шкіри, слизових оболонок, у т.ч. губ (хейліт), носової порожнини (кровотечі), гортаноглотки (охриплість голосу), око (кон'юнктивіт, оборотне помутніння рогівки та непереносимість контактних лінз). Шкіра та її придатки: висипання, свербіж, еритема обличчя/дерматит, пітливість, піогенна гранульома, пароніхії, оніходистрофії, посилене розростання грануляційної тканини, стійке витончення волосся, оборотне випадання волосся, фульмінантні форми акне, гірсутизм, гіперпігментація, фотопігментація шкіри. На початку лікування може відбуватися загострення акне, що зберігається кілька тижнів. Кістково-м'язова система: біль у м'язах з підвищенням рівня КФК у сироватці або без нього, біль у суглобах, гіперостоз, артрит, звапніння зв'язок та сухожилля, інші зміни кісток, тендиніти. Центральна нервова система та психічна сфера: порушення поведінки, депресія, головний біль, підвищення внутрішньочерепного тиску («псевдопухлина головного мозку»: головний біль, нудота, блювання, порушення зору, набряк зорового нерва), судомні напади. Органи почуттів: окремі випадки порушення гостроти зору, світлобоязнь, порушення темнової адаптації (зниження гостроти сутінкового зору); внутрішньочерепної гіпертензії); порушення слуху певних звукових частотах. Шлунково-кишковий тракт: нудота, діарея, запальні захворювання кишечника (коліт, ілеїт), кровотечі; панкреатит (особливо при супутній гіпертригліцеридемії вище 800 мг/дл). Описано рідкісні випадки панкреатиту з фатальним результатом. Транзиторне та оборотне підвищення активності печінкових трансаміназ, окремі випадки гепатиту. У багатьох цих випадках зміни не виходили за межі норми та поверталися до вихідних показників у процесі лікування, однак у деяких ситуаціях виникала потреба зменшити дозу або скасувати Сотрет. Органи дихання: рідко – бронхоспазм (частіше у хворих на бронхіальну астму в анамнезі). Система крові: анемія, зниження гематокриту, лейкопенія, нейтропенія, збільшення чи зменшення кількості тромбоцитів, прискорення ШОЕ. Лабораторні показники: гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, гіперурикемія, зниження рівня ліпопротеїнів високої густини, рідко – гіперглікемія. У ході прийому Сотрета було зареєстровано випадки вперше виявленого цукрового діабету. У деяких хворих, що особливо займаються інтенсивним фізичним навантаженням, описані окремі випадки підвищення активності КФК у сироватці. Імунна система: місцеві або системні інфекції, спричинені грампозитивними збудниками (Staphylococcus aureus). Інше: лімфаденопатія, гематурія, протеїнурія, васкуліт (гранулематоз Вегенера, алергічний васкуліт), системні реакції гіперчутливості, гломерулонефрит.Взаємодія з лікарськими засобамиЧерез можливе посилення симптомів гіпервітаміноз А слід уникати одночасного призначення Сотрету та вітаміну А. Оскільки тетрацикліни також можуть спричинити підвищення внутрішньочерепного тиску, їх застосування у поєднанні із Сотретом протипоказане. Ізотретиноїн може послабити ефективність препаратів прогестерону, тому не слід користуватися контрацептивними засобами, які містять малі дози прогестерону. Сполучене застосування з місцевими кератолітичними або ексфоліативними препаратами для лікування акне протипоказане через можливе посилення місцевого подразнення.Спосіб застосування та дозиСтандартний режим дозування Всередину, під час їжі один чи двічі на день. Терапевтична ефективність Сотрета та його побічні дії залежать від дози та варіюють у різних хворих. Це диктує необхідність індивідуального підбору дози під час лікування. Лікування Сотрет слід починати з дози 0.5 мг/кг на добу. У більшості хворих доза коливається від 0,5 до 1,0 мг/кг маси тіла на добу. Хворим з дуже важкими формами захворювання або з акне тулуба можуть знадобитися вищі добові дози - до 2.0 мг/кг. Доведено, що частота ремісії та профілактика рецидивів оптимальні при використанні курсової дози 120-150 мг/кг (на курс лікування), тому тривалість терапії у конкретних хворих змінюється залежно від добової дози. Повної ремісії акне часто вдається досягти за 16-24 тижні лікування. У хворих, які дуже погано переносять рекомендовану дозу, лікування можна продовжити в меншій дозі, проте проводити його довше. У більшості хворих на акне повністю зникають після одноразового курсу лікування. При явному рецидиві показаний повторний курс лікування Сотретом у тій же добовій та курсовій дозі, як і перший. Оскільки поліпшення може продовжуватися до 8 тижнів після відміни препарату, повторний курс слід призначати не раніше закінчення цього терміну. Дозування в особливих випадках У хворих з тяжкою нирковою недостатністю лікування слід починати з меншої дози (наприклад, 10 мг/добу) і далі збільшувати до 1 мг/кг/добу або максимально переносити.ПередозуванняУ разі передозування можуть з'явитись ознаки гіпервітамінозу А. У перші кілька годин після передозування може знадобитися промивання шлунка.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСотрет повинні призначати тільки лікарі, переважно дерматологи, які мають досвід застосування системних ретиноїдів і знають ризик тератогенності препарату. Щоб уникнути випадкової дії препарату на організм інших людей, у хворих, які отримують або незадовго до цього (1 місяць) отримували Сотрет, не можна брати донорську кров. Рекомендується контролювати функцію печінки та печінкові ферменти до лікування через 1 місяць після його початку, а потім кожні 3 місяці або за показаннями. Відзначено минуще і оборотне збільшення печінкових трансаміназ, здебільшого у межах нормальних значень. Якщо рівень печінкових трансаміназ перевищує норму, необхідно зменшити дозу або відмінити його. Слід визначати також рівень ліпідів у сироватці натще до лікування через 1 місяць після початку, а потім кожні 3 місяці або за показаннями. Зазвичай концентрації ліпідів нормалізуються після зменшення дози або відміни препарату, а також при дотриманні дієти. Необхідно контролювати клінічно значуще підвищення рівня тригліцеридів, оскільки їх підйом понад 800 мг/дл або 9 ммоль/л може супроводжуватися розвитком гострого панкреатиту, можливо з летальним кінцем.При стійкій гіпертригліцеридемії або симптомах панкреатиту Сотрет слід відмінити. У поодиноких випадках у хворих, які отримували Сотрет, описані депресія, психотична симптоматика та дуже рідко – суїцидальні спроби. Хоча їх причинний зв'язок із застосуванням препарату не встановлений, необхідно дотримуватись особливої обережності у хворих з депресією в анамнезі та спостерігати всіх пацієнтів на предмет виникнення депресії під час лікування препаратом, при необхідності спрямовуючи їх до відповідного фахівця. Однак, скасування Сотрета може не призводити до зникнення симптомів і може знадобитися подальше спостереження та лікування у спеціаліста. В окремих випадках на початку терапії відзначається загострення акне, яке проходить протягом 7-10 днів без корекції дози препарату.У поодиноких випадках у хворих, які отримували Сотрет, описані депресія, психотична симптоматика та дуже рідко – суїцидальні спроби. Хоча їх причинний зв'язок із застосуванням препарату не встановлений, необхідно дотримуватись особливої обережності у хворих з депресією в анамнезі та спостерігати всіх пацієнтів на предмет виникнення депресії під час лікування препаратом, при необхідності спрямовуючи їх до відповідного фахівця. Однак, скасування Сотрета може не призводити до зникнення симптомів і може знадобитися подальше спостереження та лікування у спеціаліста. В окремих випадках на початку терапії відзначається загострення акне, яке проходить протягом 7-10 днів без корекції дози препарату.У поодиноких випадках у хворих, які отримували Сотрет, описані депресія, психотична симптоматика та дуже рідко – суїцидальні спроби. Хоча їх причинний зв'язок із застосуванням препарату не встановлений, необхідно дотримуватись особливої обережності у хворих з депресією в анамнезі та спостерігати всіх пацієнтів на предмет виникнення депресії під час лікування препаратом, при необхідності спрямовуючи їх до відповідного фахівця. Однак, скасування Сотрета може не призводити до зникнення симптомів і може знадобитися подальше спостереження та лікування у спеціаліста. В окремих випадках на початку терапії відзначається загострення акне, яке проходить протягом 7-10 днів без корекції дози препарату.Хоча їх причинний зв'язок із застосуванням препарату не встановлений, необхідно дотримуватись особливої обережності у хворих з депресією в анамнезі та спостерігати всіх пацієнтів на предмет виникнення депресії під час лікування препаратом, при необхідності спрямовуючи їх до відповідного фахівця. Однак, скасування Сотрета може не призводити до зникнення симптомів і може знадобитися подальше спостереження та лікування у спеціаліста. В окремих випадках на початку терапії відзначається загострення акне, яке проходить протягом 7-10 днів без корекції дози препарату.Хоча їх причинний зв'язок із застосуванням препарату не встановлений, необхідно дотримуватись особливої обережності у хворих з депресією в анамнезі та спостерігати всіх пацієнтів на предмет виникнення депресії під час лікування препаратом, при необхідності спрямовуючи їх до відповідного фахівця. Однак, скасування Сотрета може не призводити до зникнення симптомів і може знадобитися подальше спостереження та лікування у спеціаліста. В окремих випадках на початку терапії відзначається загострення акне, яке проходить протягом 7-10 днів без корекції дози препарату.скасування Сотрета може не призводити до зникнення симптомів і може знадобитися подальше спостереження та лікування у спеціаліста. В окремих випадках на початку терапії відзначається загострення акне, яке проходить протягом 7-10 днів без корекції дози препарату.скасування Сотрета може не призводити до зникнення симптомів і може знадобитися подальше спостереження та лікування у фахівця. В окремих випадках на початку терапії відзначається загострення акне, яке проходить протягом 7-10 днів без корекції дози препарату. Через кілька років після застосування Сотрета для лікування дискератозів при загальній курсовій дозі та тривалості терапії, вище рекомендованих для терапії акне, розвивалися кісткові зміни, у тому числі передчасне закриття епіфізарних зон росту, гіперостоз, кальцифікація зв'язок та сухожилля. Тому при призначенні препарату будь-якому хворому слід попередньо ретельно оцінити співвідношення можливої користі та ризику. Пацієнтам, які отримують Сотрет, рекомендується використовувати зволожуючі мазь або крем для тіла, бальзам для губ для зменшення сухості шкіри та слизових оболонок на початку терапії. На тлі прийому Сотрета можливі болі в м'язах та суглобах, збільшення креатиніну-фосфокінази сироватки крові, які можуть супроводжуватися зниженням переносимості інтенсивного фізичного навантаження. Слід уникати проведення глибокої хімічної дермоабразії та лікування лазером у хворих, які отримують Сотрет, а також протягом 5-6 місяців після закінчення лікування через можливість посиленого рубцювання в атипових місцях та виникнення гіпер- та гіпопігментації. У ході лікування Сотретом та протягом 6 місяців після нього не можна проводити епіляцію за допомогою аплікацій воску через ризик відшарування епідермісу, розвитку рубців та дерматиту. Оскільки у деяких хворих може спостерігатися зниження гостроти нічного зору, яке іноді зберігається і після закінчення терапії, хворих слід інформувати про можливість цього стану, рекомендуючи їм бути обережними при керуванні автомобілем в нічний час. Стан гостроти зору слід ретельно контролювати. Сухість кон'юнктиви очей, помутніння рогівки, погіршення нічного зору та кератит зазвичай проходять після відміни препарату. При сухості слизової оболонки очей можна використовувати аплікацію зволожуючої очної мазі або препарату штучної сльози. Необхідно спостерігати хворих із сухістю кон'юнктиви щодо можливого розвитку кератиту. Хворих, які скаржаться на зір, слід направляти до офтальмолога і розглянути питання про доцільність скасування Сотрета.При непереносимості контактних лінз під час терапії слід використовувати окуляри. Слід обмежувати вплив сонячних та УФ-променів. При необхідності слід використовувати сонцезахисний крем із високим значенням захисного фактора не менше 15 SPF. Описано рідкісні випадки розвитку доброякісної внутрішньочерепної гіпертензії (псевдопухлина головного мозку), в т.ч. при поєднанні застосування з тетрациклінами. У таких пацієнтів слід негайно скасувати Сотрет. При терапії Сотрет можливе виникнення запального захворювання кишечника. У хворих з вираженою геморагічною діареєю необхідно негайно відмінити сотрет. Описано рідкісні випадки анафілактичних реакцій, що виникали лише після попереднього зовнішнього застосування ретиноїдів. Тяжкі алергічні реакції диктують необхідність відміни препарату та ретельного спостереження за хворим. Хворим із групи високого ризику (з цукровим діабетом, ожирінням, хронічним алкоголізмом або порушеннями жирового обміну) при лікуванні Сотретом може знадобитися частіший лабораторний контроль рівня глюкози та ліпідів. За наявності діабету чи підозрі на нього рекомендується більш часте визначення глікемії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: ізотретиноїн 20 мг; Допоміжні речовини: соєвих бобів масло гідроване - 15.30 мг, рослинна олія гідрована - 64.26 мг, віск бджолиний білий - 18,36 мг, динатрію едетат - 0,16 мг, бутилгідроксіанізол - 0,032 мг, 8 мг,8 Желатинова капсула: желатин - 123,651 мг, гліцерол - 64,645 мг, барвник аллура червоний - 0,198 мг, барвник діамантовий блакитний FCF - 0,011 мг, титану діоксид - 0,495 мг, вода очищена - qs, qs ; Харчове чорнило чорне S-1-17823 - 1,5 мг; Склад Харчових чорнил чорних S-1-17823: шеллак 45% (20% етерифікований) в етанолі - 0.666 мг, барвник заліза оксид чорний - 0,350 мг, ізопропанол* - 0,404 мг, н-бутанол* - 0,034 мг, , амонію гідроксид* – 0,016 мг. * Розчинник немає у кінцевому продукті, випаровується у процесі виробництва. По 10 капсул у контурній комірковій упаковці ("відривається" блістері) з прозорої ПВХ плівки ламінованої поліетиленом, покритою плівкою з ПВдХ, що має підкладку з алюмінієвої фольги та паперу. По 10 капсул в контурній комірковій упаковці (продавлюваному блістері) з прозорої ПВХ плівки ламінованої поліетиленом, покритою плівкою з ПВдХ, що має підкладку з алюмінієвої фольги, паперу і плівки поліестеру. 1, 3 або 6 блістерів з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиОвальні непрозорі м'які желатинові капсули бордового кольору, з надрукованим чорним харчовим чорнилом «RR», що містять оранжево-жовтого кольору маслянисту суспензію. З боків капсул є шви.Фармакотерапевтична групаЗасіб лікування вугрової висипки.ФармакокінетикаОскільки кінетика ізотретиноїну та його метаболітів носить лінійний характер, його концентрації у плазмі під час терапії можна передбачити на підставі даних, отриманих після разового прийому. Ця властивість препарату говорить про те, що він не впливає на активність печінкових ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів. Всмоктування Всмоктування ізотретиноїну із шлунково-кишкового тракту коливається. Абсолютна біодоступність ізотретиноїну не визначалася, оскільки форми випуску препарату для внутрішньовенного застосування людина не має. Однак, екстраполювання даних, отриманих в експерименті на собаках, дозволяє припускати досить низьку та варіабельну системну біодоступність. У хворих з акне максимальні концентрації в плазмі (Смакс) у рівноважному стані після прийому 80 мг ізотретиноїну натще становили 310 нг/мл (діапазон 188-473 нг/мл) та досягалися через 2-4 години. Концентрації ізотретиноїну в плазмі приблизно в 1.7 разів вищі за концентрації в крові, внаслідок поганого проникнення ізотретиноїну в еритроцити. Прийом ізотретиноїну з їжею збільшує біодоступність у 2 рази порівняно з прийомом натще. Розподіл Ізотретиноїн сильно (99.9%) зв'язується з білками плазми, головним чином, з альбумінами, так що в широкому діапазоні терапевтичних концентрацій вміст вільної (фармакологічно активної) фракції препарату становить менше 0.1% його загальної кількості. Обсяг розподілу ізотретиноїну у людини не визначався, оскільки лікарської форми для внутрішньовенного введення немає. Рівноважні концентрації ізотретиноїну в крові (C хв ss) у хворих з важкими акне, які приймали по 40 мг 2 рази на добу, коливалися від 120 до 200 нг/мл. Концентрації 4-оксо-ізотретиноїну у цих хворих у 2.5 рази перевищували такі ізотретиноїни. Даних про проникнення ізотретиноїну у тканини у людини недостатньо. Концентрації ізотретиноїну в епідермісі вдвічі нижчі, ніж у сироватці. Метаболізм Після прийому внутрішньо у плазмі виявляються три основні метаболіти: 4-оксо-ізотретиноїн, третиноїн (повністю транс-ретиноєва кислота) і 4-оксо-ретиноїн. Головним метаболітом є 4-оксо-ізотретиноїн, плазмові концентрації якого у рівноважному стані у 2.5 рази вищі, ніж концентрації вихідного препарату. Виявлено і менш значущі метаболіти, що включають також глюкуроніди, проте встановлена структура не всіх метаболітів. Метаболіти ізотретиноїну мають біологічну активність, підтверджену в декількох лабораторних тестах. Таким чином, клінічні ефекти препарату у хворих можуть бути результатом фармакологічної активності ізотретиноїну та його метаболітів. Оскільки in vivo ізотретиноїн і третиноїн (повністю трансретиноєва кислота) оборотно перетворюються один на одного, метаболізм третиноїну пов'язаний з метаболізмом ізотретиноїну. 20-30% дози ізотретиноїну метаболізується шляхом ізомеризації. У фармакокінетиці ізотретиноїну у людини істотну роль може грати ентеро-гепатична циркуляція. Дослідження метаболізму in vitro показали, що у перетворенні ізотретиноїну на 4-оксо-ізотретиноїн та третиноїн беруть участь кілька ферментів CYP. Очевидно, жодна з изоформ у своїй не грає домінуючою ролі. Сотрет та його метаболіти не істотно впливають на активність ферментів системи CYP. Виведення Після прийому внутрішньо радіоактивно міченого ізотретиноїну в сечі та калі виявляється приблизно однакова кількість. Період напіввиведення термінальної фази для незміненого препарату у хворих з акне становить у середньому 19 годин. Період напіввиведення термінальної фази для 4-оксо-ізотретиноїну, мабуть, більший і дорівнює, в середньому, 29 годин. Ізотретиноїн відноситься до природних (фізіологічних) ретиноїдів. Ендогенні концентрації ретиноїдів відновлюються через 2 тижні після закінчення прийому Сотрета. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Оскільки ізотретиноїн протипоказаний у разі порушення функції печінки, дані про фармакокінетику препарату у цієї групи хворих обмежені. Ниркова недостатність не впливає на фармакокінетику із третиноїну.ФармакодинамікаРетиноїд для системної терапії вугрової хвороби Ізотретиноїн - стереоізомер повністю транс-ретиноївої кислоти (третиноїну). Точний механізм дії Сотрета ще не з'ясований, однак встановлено, що покращення клінічної картини важких форм акне пов'язане з придушенням активності сальних залоз та гістологічно підтвердженим зменшенням їх розмірів. Крім того, доведено протизапальну дію ізотретиноїну на шкіру. Гіперкератоз клітин епітелію волосяної цибулини та сальної залози призводить до злущування корнеоцитів у протоку залози та до закупорки останнього кератином та надлишком сального секрету. За цим слідує утворення комедону і, у ряді випадків, приєднання запального процесу. Сотрет пригнічує проліферацію себоцитів та діє на акне, відновлюючи нормальний процес диференціювання клітин. Шкірне сало - основний субстрат для зростання Рropionibacterium acnes, тому зменшення утворення шкірного сала пригнічує бактеріальну колонізацію протоки.Показання до застосуванняТяжкі форми акне (вузликово-кістозні, конглобатні акне або акне з ризиком утворення рубців). Акне, що не піддаються іншим видам терапії.Протипоказання до застосуванняВагітність, період годування груддю, печінкова недостатність, гіпервітаміноз А, виражена гіперліпідемія, супутня терапія тетрациклінами. Підвищена чутливість до препарату чи його компонентів. Дитячий вік віком до 12 років. З обережністю: Депресія в анамнезі, цукровий діабет, ожиріння, порушення ліпідного обміну, алкоголізм.Вагітність та лактаціяВагітність – абсолютне протипоказання для терапії Сотретом. Якщо вагітність виникає, незважаючи на застереження, під час лікування або протягом місяця після закінчення терапії, існує дуже велика небезпека народження дитини з тяжкими вадами розвитку. Ізотретиноїн - препарат із сильною тератогенною дією. Якщо вагітність виникає в той період, коли жінка перорально приймає ізотретиноїн (у будь-якій дозі і навіть нетривалий час), існує велика небезпека народження дитини з вадами розвитку. Існуючі дані свідчать про те, що у жінок експозиція препарату, що надійшов із насіння та насіннєвої рідини чоловіків, які приймають Сотрет, недостатня для появи тератогенних ефектів Сотрета. Чоловікам слід виключати можливість прийому препарату іншими особами, особливо жінками. Якщо, незважаючи на вжиті запобіжні заходи, під час лікування Сотретом або протягом місяця після його закінчення, вагітність все ж таки настала, існує високий ризик дуже тяжких вад розвитку плода (зокрема, з боку центральної нервової системи, серця та великих кровоносних судин). Крім того, збільшується ризик мимовільних викиднів. У разі виникнення вагітності терапію Сотретом припиняють. Слід обговорити доцільність її збереження з лікарем, який спеціалізується на тератології. Документально підтверджені важкі вроджені вади розвитку плода у людини, пов'язані з призначенням Сотрета, у тому числі гідроцефалія, мікроцефалія, пороки розвитку мозочка, аномалії зовнішнього вуха (мікротія, звуження або відсутність зовнішнього слухового проходу), мікрофтальмія, серценосіда судин, дефекти перегородок), вади розвитку особи (вовча паща), вилочкова залоза, патологія паращитовидних залоз. Оскільки ізотретиноїн має високу ліпофільність, ймовірно, що він потрапляє в грудне молоко. Через можливі побічні дії Сотрет не можна призначати матерям-годувальницям.Побічна діяБільшість побічних дій Сотрета залежить від дози. Як правило, при призначенні рекомендованих доз співвідношення користі та ризику з огляду на тяжкість захворювання прийнятно для хворого. Зазвичай побічні дії мають оборотний характер після корекції дози або відміни препарату, але деякі можуть зберігатися після припинення лікування. Симптоми, пов'язані з гіпервітамінозом А: сухість шкіри, слизових оболонок, у т.ч. губ (хейліт), носової порожнини (кровотечі), гортаноглотки (охриплість голосу), око (кон'юнктивіт, оборотне помутніння рогівки та непереносимість контактних лінз). Шкіра та її придатки: висипання, свербіж, еритема обличчя/дерматит, пітливість, піогенна гранульома, пароніхії, оніходистрофії, посилене розростання грануляційної тканини, стійке витончення волосся, оборотне випадання волосся, фульмінантні форми акне, гірсутизм, гіперпігментація, фотопігментація шкіри. На початку лікування може відбуватися загострення акне, що зберігається кілька тижнів. Кістково-м'язова система: біль у м'язах з підвищенням рівня КФК у сироватці або без нього, біль у суглобах, гіперостоз, артрит, звапніння зв'язок та сухожилля, інші зміни кісток, тендиніти. Центральна нервова система та психічна сфера: порушення поведінки, депресія, головний біль, підвищення внутрішньочерепного тиску («псевдопухлина головного мозку»: головний біль, нудота, блювання, порушення зору, набряк зорового нерва), судомні напади. Органи почуттів: окремі випадки порушення гостроти зору, світлобоязнь, порушення темнової адаптації (зниження гостроти сутінкового зору); внутрішньочерепної гіпертензії); порушення слуху певних звукових частотах. Шлунково-кишковий тракт: нудота, діарея, запальні захворювання кишечника (коліт, ілеїт), кровотечі; панкреатит (особливо при супутній гіпертригліцеридемії вище 800 мг/дл). Описано рідкісні випадки панкреатиту з фатальним результатом. Транзиторне та оборотне підвищення активності печінкових трансаміназ, окремі випадки гепатиту. У багатьох цих випадках зміни не виходили за межі норми та поверталися до вихідних показників у процесі лікування, однак у деяких ситуаціях виникала потреба зменшити дозу або скасувати Сотрет. Органи дихання: рідко – бронхоспазм (частіше у хворих на бронхіальну астму в анамнезі). Система крові: анемія, зниження гематокриту, лейкопенія, нейтропенія, збільшення чи зменшення кількості тромбоцитів, прискорення ШОЕ. Лабораторні показники: гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, гіперурикемія, зниження рівня ліпопротеїнів високої густини, рідко – гіперглікемія. У ході прийому Сотрета було зареєстровано випадки вперше виявленого цукрового діабету. У деяких хворих, що особливо займаються інтенсивним фізичним навантаженням, описані окремі випадки підвищення активності КФК у сироватці. Імунна система: місцеві або системні інфекції, спричинені грампозитивними збудниками (Staphylococcus aureus). Інше: лімфаденопатія, гематурія, протеїнурія, васкуліт (гранулематоз Вегенера, алергічний васкуліт), системні реакції гіперчутливості, гломерулонефрит.Взаємодія з лікарськими засобамиЧерез можливе посилення симптомів гіпервітаміноз А слід уникати одночасного призначення Сотрету та вітаміну А. Оскільки тетрацикліни також можуть спричинити підвищення внутрішньочерепного тиску, їх застосування у поєднанні із Сотретом протипоказане. Ізотретиноїн може послабити ефективність препаратів прогестерону, тому не слід користуватися контрацептивними засобами, які містять малі дози прогестерону. Сполучене застосування з місцевими кератолітичними або ексфоліативними препаратами для лікування акне протипоказане через можливе посилення місцевого подразнення.Спосіб застосування та дозиСтандартний режим дозування Всередину, під час їжі один чи двічі на день. Терапевтична ефективність Сотрета та його побічні дії залежать від дози та варіюють у різних хворих. Це диктує необхідність індивідуального підбору дози під час лікування. Лікування Сотрет слід починати з дози 0.5 мг/кг на добу. У більшості хворих доза коливається від 0,5 до 1,0 мг/кг маси тіла на добу. Хворим з дуже важкими формами захворювання або з акне тулуба можуть знадобитися вищі добові дози - до 2.0 мг/кг. Доведено, що частота ремісії та профілактика рецидивів оптимальні при використанні курсової дози 120-150 мг/кг (на курс лікування), тому тривалість терапії у конкретних хворих змінюється залежно від добової дози. Повної ремісії акне часто вдається досягти за 16-24 тижні лікування. У хворих, які дуже погано переносять рекомендовану дозу, лікування можна продовжити в меншій дозі, проте проводити його довше. У більшості хворих на акне повністю зникають після одноразового курсу лікування. При явному рецидиві показаний повторний курс лікування Сотретом у тій же добовій та курсовій дозі, як і перший. Оскільки поліпшення може продовжуватися до 8 тижнів після відміни препарату, повторний курс слід призначати не раніше закінчення цього терміну. Дозування в особливих випадках У хворих з тяжкою нирковою недостатністю лікування слід починати з меншої дози (наприклад, 10 мг/добу) і далі збільшувати до 1 мг/кг/добу або максимально переносити.ПередозуванняУ разі передозування можуть з'явитись ознаки гіпервітамінозу А. У перші кілька годин після передозування може знадобитися промивання шлунка.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСотрет повинні призначати тільки лікарі, переважно дерматологи, які мають досвід застосування системних ретиноїдів і знають ризик тератогенності препарату. Щоб уникнути випадкової дії препарату на організм інших людей, у хворих, які отримують або незадовго до цього (1 місяць) отримували Сотрет, не можна брати донорську кров. Рекомендується контролювати функцію печінки та печінкові ферменти до лікування через 1 місяць після його початку, а потім кожні 3 місяці або за показаннями. Відзначено минуще і оборотне збільшення печінкових трансаміназ, здебільшого у межах нормальних значень. Якщо рівень печінкових трансаміназ перевищує норму, необхідно зменшити дозу або відмінити його. Слід визначати також рівень ліпідів у сироватці натще до лікування через 1 місяць після початку, а потім кожні 3 місяці або за показаннями. Зазвичай концентрації ліпідів нормалізуються після зменшення дози або відміни препарату, а також при дотриманні дієти. Необхідно контролювати клінічно значуще підвищення рівня тригліцеридів, оскільки їх підйом понад 800 мг/дл або 9 ммоль/л може супроводжуватися розвитком гострого панкреатиту, можливо з летальним кінцем.При стійкій гіпертригліцеридемії або симптомах панкреатиту Сотрет слід відмінити. У поодиноких випадках у хворих, які отримували Сотрет, описані депресія, психотична симптоматика та дуже рідко – суїцидальні спроби. Хоча їх причинний зв'язок із застосуванням препарату не встановлений, необхідно дотримуватись особливої обережності у хворих з депресією в анамнезі та спостерігати всіх пацієнтів на предмет виникнення депресії під час лікування препаратом, при необхідності спрямовуючи їх до відповідного фахівця. Однак, скасування Сотрета може не призводити до зникнення симптомів і може знадобитися подальше спостереження та лікування у спеціаліста. В окремих випадках на початку терапії відзначається загострення акне, яке проходить протягом 7-10 днів без корекції дози препарату.У поодиноких випадках у хворих, які отримували Сотрет, описані депресія, психотична симптоматика та дуже рідко – суїцидальні спроби. Хоча їх причинний зв'язок із застосуванням препарату не встановлений, необхідно дотримуватись особливої обережності у хворих з депресією в анамнезі та спостерігати всіх пацієнтів на предмет виникнення депресії під час лікування препаратом, при необхідності спрямовуючи їх до відповідного фахівця. Однак, скасування Сотрета може не призводити до зникнення симптомів і може знадобитися подальше спостереження та лікування у спеціаліста. В окремих випадках на початку терапії відзначається загострення акне, яке проходить протягом 7-10 днів без корекції дози препарату.У поодиноких випадках у хворих, які отримували Сотрет, описані депресія, психотична симптоматика та дуже рідко – суїцидальні спроби. Хоча їх причинний зв'язок із застосуванням препарату не встановлений, необхідно дотримуватись особливої обережності у хворих з депресією в анамнезі та спостерігати всіх пацієнтів на предмет виникнення депресії під час лікування препаратом, при необхідності спрямовуючи їх до відповідного фахівця. Однак, скасування Сотрета може не призводити до зникнення симптомів і може знадобитися подальше спостереження та лікування у спеціаліста. В окремих випадках на початку терапії відзначається загострення акне, яке проходить протягом 7-10 днів без корекції дози препарату.Хоча їх причинний зв'язок із застосуванням препарату не встановлений, необхідно дотримуватись особливої обережності у хворих з депресією в анамнезі та спостерігати всіх пацієнтів на предмет виникнення депресії під час лікування препаратом, при необхідності спрямовуючи їх до відповідного фахівця. Однак, скасування Сотрета може не призводити до зникнення симптомів і може знадобитися подальше спостереження та лікування у спеціаліста. В окремих випадках на початку терапії відзначається загострення акне, яке проходить протягом 7-10 днів без корекції дози препарату.Хоча їх причинний зв'язок із застосуванням препарату не встановлений, необхідно дотримуватись особливої обережності у хворих з депресією в анамнезі та спостерігати всіх пацієнтів на предмет виникнення депресії під час лікування препаратом, при необхідності спрямовуючи їх до відповідного фахівця. Однак, скасування Сотрета може не призводити до зникнення симптомів і може знадобитися подальше спостереження та лікування у спеціаліста. В окремих випадках на початку терапії відзначається загострення акне, яке проходить протягом 7-10 днів без корекції дози препарату.скасування Сотрета може не призводити до зникнення симптомів і може знадобитися подальше спостереження та лікування у спеціаліста. В окремих випадках на початку терапії відзначається загострення акне, яке проходить протягом 7-10 днів без корекції дози препарату.скасування Сотрета може не призводити до зникнення симптомів і може знадобитися подальше спостереження та лікування у спеціаліста. В окремих випадках на початку терапії відзначається загострення акне, яке проходить протягом 7-10 днів без корекції дози препарату. Через кілька років після застосування Сотрета для лікування дискератозів при загальній курсовій дозі та тривалості терапії, вище рекомендованих для терапії акне, розвивалися кісткові зміни, у тому числі передчасне закриття епіфізарних зон росту, гіперостоз, кальцифікація зв'язок та сухожилля. Тому при призначенні препарату будь-якому хворому слід попередньо ретельно оцінити співвідношення можливої користі та ризику. Пацієнтам, які отримують Сотрет, рекомендується використовувати зволожуючі мазь або крем для тіла, бальзам для губ для зменшення сухості шкіри та слизових оболонок на початку терапії. На тлі прийому Сотрета можливі болі в м'язах та суглобах, збільшення креатиніну-фосфокінази сироватки крові, які можуть супроводжуватися зниженням переносимості інтенсивного фізичного навантаження. Слід уникати проведення глибокої хімічної дермоабразії та лікування лазером у хворих, які отримують Сотрет, а також протягом 5-6 місяців після закінчення лікування через можливість посиленого рубцювання в атипових місцях та виникнення гіпер- та гіпопігментації. У ході лікування Сотретом та протягом 6 місяців після нього не можна проводити епіляцію за допомогою аплікацій воску через ризик відшарування епідермісу, розвитку рубців та дерматиту. Оскільки у деяких хворих може спостерігатися зниження гостроти нічного зору, яке іноді зберігається і після закінчення терапії, хворих слід інформувати про можливість цього стану, рекомендуючи їм бути обережними при керуванні автомобілем в нічний час. Стан гостроти зору слід ретельно контролювати. Сухість кон'юнктиви очей, помутніння рогівки, погіршення нічного зору та кератит зазвичай проходять після відміни препарату. При сухості слизової оболонки очей можна використовувати аплікацію зволожуючої очної мазі або препарату штучної сльози. Необхідно спостерігати хворих із сухістю кон'юнктиви щодо можливого розвитку кератиту. Хворих, які скаржаться на зір, слід направляти до офтальмолога і розглянути питання про доцільність скасування Сотрета.При непереносимості контактних лінз під час терапії слід використовувати окуляри. Слід обмежувати вплив сонячних та УФ-променів. При необхідності слід використовувати сонцезахисний крем із високим значенням захисного фактора не менше 15 SPF. Описано рідкісні випадки розвитку доброякісної внутрішньочерепної гіпертензії (псевдопухлина головного мозку), в т.ч. при поєднанні застосування з тетрациклінами. У таких пацієнтів слід негайно скасувати Сотрет. При терапії Сотрет можливе виникнення запального захворювання кишечника. У хворих з вираженою геморагічною діареєю необхідно негайно відмінити сотрет. Описано рідкісні випадки анафілактичних реакцій, що виникали лише після попереднього зовнішнього застосування ретиноїдів. Тяжкі алергічні реакції диктують необхідність відміни препарату та ретельного спостереження за хворим. Хворим із групи високого ризику (з цукровим діабетом, ожирінням, хронічним алкоголізмом або порушеннями жирового обміну) при лікуванні Сотретом може знадобитися частіший лабораторний контроль рівня глюкози та ліпідів. За наявності діабету чи підозрі на нього рекомендується більш часте визначення глікемії.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: мебеверину гідрохлорид 135,00 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний 42,00 мг, лактози моногідрат 88,00 мг, стеарат магнію 5,50 мг, метилцелюлоза 16,00 мг, тальк 6,50 мг, целюлоза мікрокристалічна тип 102 7,00 мг; склад плівкової оболонки: Опадрай 11 жовтий (851732410) 21,000 мг, у тому числі: полівініловий спирт 8,400 мг, макрогол-4000 (поліетиленгліколь-4000) 4,242 мг. тальк 3108 мг. титану діоксид 4,935 мг, барвник заліза оксид жовтий 0,315 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 135 мг. По 10 або 15 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 3, 5, 6, 9 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або по 2, 4, 6 контурних осередкових упаковок по 15 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі – майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Мебеверин швидко та повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Розподіл При прийомі повторних доз значної акумуляції не відбувається. Метаболізм Мебеверину гідрохлорид в основному метаболізується естеразами, які на першому етапі розщеплюють ефір на вератрову кислоту та спирт мебеверину. Основним метаболітом, що циркулює у плазмі, є деметильована карбонова кислота. Період напіввиведення в рівноважному стані деметилованої карбонової кислоти становить приблизно 2,45 години. . Виведення Мебеверин як такий не виводиться із організму, але повністю метаболізується; його метаболіти майже повністю виводяться з організму. Вератрова кислота виводиться вночі. Спирт мебеверину також виводиться нирками, частково як карбонової кислоти і частково як деметилированной карбонової кислоти.ФармакодинамікаСпазмолітик міотропної дії, прямо впливає на гладку мускулатуру шлунково-кишкового тракту без впливу на нормальну перистальтику кишечника. Точний механізм дії невідомий, множинні механізми, такі як зниження проникності іонних каналів, блокада зворотного захоплення норадреналіну, місцева анестезуюча дія, а також зміна абсорбції води можуть викликати місцеву дію мебеверину на шлунково-кишковий тракт. За допомогою цих механізмів мебеверин виявляє спазмолітичну дію, нормалізуючи перистальтику кишечника і не викликаючи постійної релаксації гладких клітин шлунково-кишкового тракту ("гіпотонію"). Системні побічні ефекти, зокрема антихолінергічні, відсутні.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування болю, спазмів, дисфункції та дискомфорту в області кишечника, пов'язаних із синдромом подразненого кишечника. Симптоми можуть включати: біль у ділянці живота, спазми, відчуття здуття та метеоризм, зміну частоти випорожнень (діарея, запор або чергування діареї та запорів), зміна консистенції випорожнень.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента препарату; вік до 18 років; Вроджена непереносимість галактози (лактози) або фруктози, недостатність лактази, дефіцит сахарази/ізомальтази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; Вагітність та період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяВагітність Є лише дуже обмежені дані про застосування мебеверину вагітними жінками. Даних дослідженні на тваринах недостатньо для оцінки репродуктивної токсичності. Не рекомендується застосовувати мебеверин під час вагітності. Період грудного вигодовування Інформації про екскрецію мебеверину чи його метаболітів у грудне молоко недостатньо. Дослідження екскреції мебеверину в молоко у тварин не проводили. Не слід приймати мебеверин під час годування груддю. Фертильність Клінічні дані щодо впливу препарату на фертильність у чоловіків або жінок відсутні, проте відомі дослідження на тваринах не продемонстрували несприятливих ефектів мебеверину.Побічна діяПовідомлення про перераховані побічні ефекти мали спонтанний характер, і для точної оцінки частоти випадків наявних даних недостатньо. Алергічні реакції спостерігалися переважно з боку шкірних покривів, але спостерігалися також інші прояви алергії. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Кропивниця (алергічний висип), ангіоневротичний набряк (серйозна алергічна реакція, яка може включати: утруднення дихання, набряклість обличчя, шиї, губ, язика, горла), набряк особи, висип (шкірний висип). Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції – серйозні алергічні реакції, які можуть включати: утруднення дихання, прискорений пульс, різке зниження артеріального тиску (слабкість та запаморочення), потовиділення). Якщо у Вас відзначаються будь-які побічні ефекти, у тому числі не зазначені в даній інструкції, припиніть прийом Спарекс® і негайно зверніться до лікаря!Взаємодія з лікарськими засобамиПроводилися лише дослідження щодо взаємодії даного препарату з алкоголем. Дослідження на тваринах продемонстрували відсутність будь-якої взаємодії між мебеверином та етиловим спиртом.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Таблетки необхідно ковтати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води (не менше 100 мл). По одній таблетці 3 десь у день, приблизно 20 хвилин до їжі. Тривалість застосування препарату не обмежена. Якщо пацієнт забув прийняти одну або кілька доз, препарат слід продовжувати з наступної дози. Не слід приймати одну або кілька пропущених доз на додаток до звичайної дози. Дослідження режиму дозування у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою та/або печінковою недостатністю не проводилися. Доступні дані про постмаркетингове застосування препарату не виявили специфічних факторів ризику при його застосуванні у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою та/або печінковою недостатністю. Зміни режиму дозування у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою та/або печінковою недостатністю не потрібні.ПередозуванняУ разі передозування препаратом Спарекс необхідно негайно звернутися до лікаря. Симптоми: теоретично у разі передозування можливе підвищення збудливості центральної нервової системи. У випадках передозування мебеверином симптоми або були відсутні або були незначними і, як правило, швидко оборотними. Симптоми передозування, що відзначалися, носили неврологічний і серцево-судинний характер. Лікування: специфічний антидот невідомий. Рекомендується симптоматичне лікування. Промивання шлунка необхідно тільки в тому випадку, якщо інтоксикація виявлена протягом приблизно однієї години після прийому кількох доз препарату. Заходи щодо зниження рівня всмоктування не потрібні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред прийомом препарату Спарекс® необхідно проконсультуватися з лікарем у разі: якщо симптоми захворювання виникли вперше; ненавмисної та незрозумілої втрати ваги; анемії; ректальної кровотечі або домішки крові в стільці; лихоманки; якщо у когось у вашій сім'ї був діагностований рак товстої кишки, целіакія чи запальні захворювання кишечника; віку старше 50 ліг і якщо симптоми захворювання виникли вперше; недавнього застосування антибіотиків. Зверніться до лікаря, якщо на фоні прийому препарату стан погіршився або не настало покращення симптомів після 2 тижнів застосування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводилися. Фармакологічні властивості препарату, а також досвід його застосування не свідчать про будь-який несприятливий вплив мебеверину на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: мебеверін гідрохлорид 200 мг. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 5 мг, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) – 38 мг, повідон K90 – 5 мг, магнію стеарат – 2 мг. Склад капсули твердої желатинової: корпус: титану діоксид – 1.378 мг, желатин – 44.522 мг, барвник хіноліновий жовтий – 0.308 мг, барвник сонячний захід жовтий – 0.003 мг; кришечка: титану діоксид – 0.893 мг, желатин – 28.686 мг, барвник хіноліновий жовтий – 0.199 мг, барвник сонячний захід жовтий – 0.002 мг; 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні. 15 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули пролонгованої дії: тверді желатинові, розмір №1, жовтого кольору; вміст капсул - суміш гранул та порошку білого або майже білого кольору; допускається наявність грудочок.Фармакотерапевтична групаСпазмолітик міотропної дії, чинить пряму дію на гладку мускулатуру ШКТ (головним чином товстого кишечника). Усуває спазм без впливу нормальну перистальтику кишечника. Інгібує фосфодіестеразу. Стабілізує рівень циклічної аденозинмонодіфосфорної кислоти. Не має антихолінергічної дії.ФармакокінетикаПри внутрішньому прийомі піддається пресистемному гідролізу і не виявляється в плазмі. Метаболізується в печінці до вератрової кислоти та мебеверинового спирту. Виводиться головним чином нирками як метаболітів, у невеликих кількостях - жовчю. Капсули мебеверину мають властивість тривалого вивільнення. Навіть після багаторазового прийому немає значної кумуляції.Клінічна фармакологіяМіотропний спазмолітикПоказання до застосуванняУ дорослих: спазм органів шлунково-кишкового тракту (в т.ч. обумовлений органічним захворюванням); кишкова колька; жовчна колька; синдром подразненої товстої кишки. Діти старше 12-ти років: функціональні розлади ШКТ, що супроводжуються болем у животі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; порфірія; вагітність; дитячий вік до 12 років (у зв'язку з недостатністю даних щодо ефективності та безпеки). З обережністю: застосування у період лактації.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату дітям до 12 років (у зв'язку з недостатністю даних щодо ефективності та безпеки).Побічна діяЗапаморочення, біль голови, діарея, запор. Алергічні реакції: кропив'янка, набряк Квінке, набряк обличчя та висип.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим та дітям старше 12 років по 1 капсулі (200 мг) 2 рази на добу за 20 хв до їди (вранці та ввечері). Проковтувати повністю, запиваючи водою.ПередозуванняСимптоми: порушення ЦНС. Специфічний антидот невідомий. Рекомендується промивання шлунка та симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно утримуватися від водіння автотранспорту та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: мебеверін гідрохлорид 200 мг. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 5 мг, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) – 38 мг, повідон K90 – 5 мг, магнію стеарат – 2 мг. Склад капсули твердої желатинової: корпус: титану діоксид – 1.378 мг, желатин – 44.522 мг, барвник хіноліновий жовтий – 0.308 мг, барвник сонячний захід жовтий – 0.003 мг; кришечка: титану діоксид – 0.893 мг, желатин – 28.686 мг, барвник хіноліновий жовтий – 0.199 мг, барвник сонячний захід жовтий – 0.002 мг; 60 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули пролонгованої дії: тверді желатинові, розмір №1, жовтого кольору; вміст капсул - суміш гранул та порошку білого або майже білого кольору; допускається наявність грудочок.Фармакотерапевтична групаСпазмолітик міотропної дії, чинить пряму дію на гладку мускулатуру ШКТ (головним чином товстого кишечника). Усуває спазм без впливу нормальну перистальтику кишечника. Інгібує фосфодіестеразу. Стабілізує рівень циклічної аденозинмонодіфосфорної кислоти. Не має антихолінергічної дії.ФармакокінетикаПри внутрішньому прийомі піддається пресистемному гідролізу і не виявляється в плазмі. Метаболізується в печінці до вератрової кислоти та мебеверинового спирту. Виводиться головним чином нирками як метаболітів, у невеликих кількостях - жовчю. Капсули мебеверину мають властивість тривалого вивільнення. Навіть після багаторазового прийому немає значної кумуляції.Клінічна фармакологіяМіотропний спазмолітикПоказання до застосуванняУ дорослих: спазм органів шлунково-кишкового тракту (в т.ч. обумовлений органічним захворюванням); кишкова колька; жовчна колька; синдром подразненої товстої кишки. Діти старше 12-ти років: функціональні розлади ШКТ, що супроводжуються болем у животі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; порфірія; вагітність; дитячий вік до 12 років (у зв'язку з недостатністю даних щодо ефективності та безпеки). З обережністю: застосування у період лактації.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату дітям до 12 років (у зв'язку з недостатністю даних щодо ефективності та безпеки).Побічна діяЗапаморочення, біль голови, діарея, запор. Алергічні реакції: кропив'янка, набряк Квінке, набряк обличчя та висип.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим та дітям старше 12 років по 1 капсулі (200 мг) 2 рази на добу за 20 хв до їди (вранці та ввечері). Проковтувати повністю, запиваючи водою.ПередозуванняСимптоми: порушення ЦНС. Специфічний антидот невідомий. Рекомендується промивання шлунка та симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно утримуватися від водіння автотранспорту та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаБальзам - 1 г: екстракт квіток календули олійний (Calendula Officinalis Flower Extract Oleum), олія обліпихи (Hippophae Rhamnoides Oleum), ефірна олія чайного дерева (Tea Lignum Essential Oleum), ефірна олія троянди (Rosa Essenti Essential Oleum), токоферолу ацетат (вітамін E) [Tocopheroli acetas (Vitamin E)], бета-каротин (вітамін A) [Beta-Carotene (Vitamin A)]. Туба 30 гХарактеристикаБальзам Рятівник має розсмоктуючу, антибактеріальну, регенеруючу дію.ІнструкціяБальзам Рятувальник рясно наноситься на уражену поверхню і, при необхідності, закривається пов'язкою з ізолюючим шаром, що запобігає вбиранню бальзаму у пов'язку. У міру всмоктування Бальзам Рятівник наноситься повторно. Тривалість загоєння залежить від розмірів травматичної поверхні та терміновості першого нанесення бальзаму. Клінічний ефект загоєння проявляється вже за кілька годин після накладання пов'язки.РекомендуєтьсяБальзам Рятівник призначений для прискорення загоєння травматичних ушкоджень, у т.ч. що супроводжуються запаленням без утворення рубців: рани поверхневі та глибокі; гнійні процеси у свіжих ранах; опіки І-ІІІ ступеня; забиття, гематоми, садна; розтягнення зв'язок; гострі запальні процеси на шкірі та слизових оболонках.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів бальзаму Рятівник.Побічна діяЕфект як активізації процесу запалення можливий при використанні бальзаму для впливу на хронічні рани з порушенням трофічних процесів у тканинах. Хронічні дистрофічні в організмі можуть знижувати ефективність застосування бальзаму. Протипоказань не виявлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаОлія топлена, масляний розчин капсаїцину, ефірна олія ялиці, олія оливкова, олія терпентинна очищена, олія обліпихова, масляні екстракти родіоли рожевої, календули, елеутерококу, метилнікотинат, вітамін Е, вітамін А, метилпарабен, пропілпарабен. Бальзам, 30ХарактеристикаТермобальзам "Рятувальник Форте" має виражений розігріваючий ефект тривалої дії. Покращує мікроциркуляцію тканин (набряків). Застосовується при травматичних ушкодженнях м'язів та суглобів, розтягуваннях, при радикулітах, міозитах та як зігрівальне при респіраторних захворюваннях. Термобальзам тонізує клітини шкіри, забезпечуючи їх поживними речовинами, покращує еластичність. У більшості випадків розігріваючий ефект досягається через 5-10 хвилин після нанесення бальзаму і триває протягом тривалого часу. . Розігріваюча дія бальзаму можуть посилювати теплові процедури: гарячий душ, ванна, лазневі процедури, а також інтенсивна робота, що супроводжується вираженою пітливістю.Фармакотерапевтична групаМасляний розчин капсаїцину прогріє м'язи та суглоби, покращить мікроциркуляцію та посилить кровообіг у м'язах та суглобах; Терпентинна олія та метилнікотинат знімуть набряклість суглобів завдяки судинорозширювальній дії; Ефірна олія ялиці та масляний екстракт календули зупинять запальний процес у суглобах; Масляні екстракти родіоли рожевої та елеутерококу, олія обліпихи, знімуть напругу в м'язах та суглобах та відновлять рухливість та працездатність; Вітамін Е захистить організм від руйнівної дії вільних радикалів та попередить передчасне старіння м'язів та суглобів; Вітамін А покращить стан шкіри та здатність опору організму до інфекцій;Властивості компонентівОлія топлена - довго утримує на шкірі активні компоненти крему, пом'якшує шкіру. . Масляний розчин капсаїцину - натуральний екстракт червоного пекучого перцю забезпечує тривалу та інтенсивну зігрівальну дію, без хімічних опіків шкіри, впливаючи безпосередньо на терморегулюючі нервові закінчення, викликаючи локальне підвищення температури. . Ефірна олія ялиці - має дезінфікуючі та протизапальні властивості. З давніх часів застосовується для полегшення болю, зняття набряклості та запалення суглобів, невритах, радикулітах, невралгіях та ін. Олія терпентинна очищена - знімає біль шляхом місцевої подразливої, відволікаючої та антисептичної дії. Проникаючи через шкіру, діє на нервові закінчення, викликаючи виділення ендогенних біологічно активних речовин. . Олія олива - використовується в медицині вже більше 3000 років для зняття набряклості суглобів. . Олія обліпихова - широко відоме в народній медицині полегшує ревматизм, подагру. . Масляний екстракт родіоли рожевої – родіола рожева – інакше золотий корінь або сибірський женьшень – відоме своїми науково доведеними лікувальними властивостями. . Масляний екстракт календули - широко відомий протизапальний засіб, що має протимікробну активність. . Масляний екстракт елеутерококу – покращує мікроциркуляцію крові, активізує обмінні процеси. . Метилнікотинат - похідне вітаміну РР, має виражений судинорозширювальний ефект, що покращує мікроциркуляцію крові. . Вітамін Е - має потужну антиоксидантну дію, сприяє зменшенню больових відчуттів та збільшенню рухливості суглобів. . Вітамін А – активує відновлювальні процеси організму.ІнструкціяНаносити бальзам легкими масажними рухами на болісну область за допомогою паперової серветки. Можна укрити ділянку шкіри пов'язкою з ізолюючим шаром, що запобігає вбиранню бальзаму у пов'язку. Після цього слід ретельно вимити руки.Протипоказання до застосуванняНе застосовувати бальзам на відкриті рани, а також при трофічних процесах у тканинах. Індивідуальна нестерпність. Протипоказань не виявлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри високій індивідуальній чутливості рекомендується розпочати використання бальзаму з невеликої ділянки шкіри. Уникати влучення бальзаму на слизові оболонки.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Форма випуску: піна Упакування: фл. Виробник: Люмі ТОВ Завод-виробник: Люмі ТОВ(Росія). .
Склад, форма випуску та упаковкамолочні ліпіди, концентрат олії обліпихової, віск бджолиний, олія терпентинова, олія ефірна лавандова, олія ефірна чайного дерева, олія ефірна розмарину, екстракт календули, екстракт прополісу, екстракт ехінацеї пурпурової, вітамін Е, вітамін А. Об'єм: 30 г.ХарактеристикаБальзам Ратовник® - це унікальний засіб, що має високоефективну регенеруючу та заспокійливу дію. Механізм загоюючої дії бальзаму заснований на його здатності активувати місцевий імунітет та ініціювати регенераційні процеси незапального генезу, ефективно запобігаючи розвитку інфекцій, інтоксикацій, знеболюючи, але не за рахунок прямого анестезуючого ефекту, а шляхом придушення біосинтезу медіаторів. Живить, пом'якшує і робить еластичною суху шкіру, схилу до появи тріщин. Значно прискорює регенерацію поверхневих пошкоджень епідермісу, що виникли внаслідок дії на шкіру високих або низьких температур, зокрема. та сонячних опіків. Створюючи на шкірі захисний бар'єр, оберігає її від надмірної втрати вологи, а також від шкідливих мікроорганізмів. Запобігає появі подальших змін та мінімізує ризик появи шрамів. Прискорює розсмоктування синців. Ефективно заспокоює різного роду подразнення та зменшує почервоніння шкіри. Відновлює здоровий стан та зовнішній вигляд шкіри.Фармакотерапевтична групаНа оброблених бальзамом Ратівнику ділянках шкіри активізується місцевий імунітет, завдяки чому значно прискорюються процеси відновлення цілісності шкірного покриву. Одужання відбувається за рахунок активізації природних сил нашого організму та стимуляції природних репаративних процесів, що протікають у дермі та епідермісі.ІнструкціяПри термічних пошкодженнях шкіри (опіках та обмороженнях) бальзам рясно наноситься безпосередньо з туби на уражену поверхню. Під впливом температури тіла консистенція бальзаму переходить з мазеподібної в густу поточну масу (т.к. температура краплі падіння бальзаму дорівнює 36 ° С). Це дозволяє розподілити бальзам по всій пошкодженій поверхні, не торкаючись хворобливих місць. При травматичних пошкодженнях шкіри (в т.ч. при забоях, синцях, саднах та ін.) бальзам слід нанести безпосередньо з туби на пошкоджену поверхню і укрити пов'язкою з ізолюючим шаром, що запобігає вбиранню бальзаму у пов'язку, наприклад - пластир або компрес (залежно від від величини травматичної поверхні. У процесі загоєння рекомендується робити короткочасні перерви у застосуванні бальзаму та відкривати пошкоджене місце, даючи можливість доступу кисню. Дуже важливо нанести бальзам якнайшвидше після пошкодження шкіри - це дозволить значно скоротити, за часом, процес загоєння.РекомендуєтьсяШвидка та ефективна допомога при різних пошкодженнях поверхні шкіри: саднах, порізах, опіках, подразненнях, обмороженнях, а також при сухій, потрісканій шкірі рук та ніг. Завдяки вмісту молочних ліпідів, бальзам швидко заспокоює шкіру при опіках, запобігає появі пухирів та шрамів.Протипоказання до застосуванняМожлива небажана дія. Як і будь-який інший косметичний засіб, дія якого заснована на натуральних компонентах, бальзам Ратовник®, що регенерує, в дуже рідкісних випадках може викликати алергічну реакцію. Тому слід обережно застосовувати бальзам, якщо в його складі знаходяться інгридієнти, які можуть викликати у Вас алергічну реакцію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаНатуральні ефірні олії кориці та імбиру, хондроїтин, глюкозамін, камфора.ХарактеристикаКрем-бальзам призначений для застосування у ділянці м'язів та суглобів. Препарат сприяє регенерації суглобової тканини та поліпшенню кровообігу в місці нанесення, має протизапальний ефект. Рекомендований для масажу при захворюваннях опорно-рухового апарату. Активні компоненти, що входять до складу крему-бальзаму, мають комплексну універсальну дію.ІнструкціяПрепарат слід наносити безпосередньо з туби на чисту та суху шкіру в області колінного, ліктьового та плечового суглобів, а також суглобів зап'ястя та гомілковостопних суглобів. Масажними рухами препарат необхідно втерти до повного всмоктування. Дозування та частота застосування визначаються індивідуально. Після застосування препарату слід ретельно вимити руки.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаАктивні інгредієнти: екстракт живокосту, високогірне муміє, глюкозамін, хондроїтин, камфора, ефірна олія кориці та імбиру.ХарактеристикаКрем-бальзам є зовнішнім допоміжним засобом на основі природних компонентів для проведення оздоровчого масажу при захворюваннях і травмах опорно-рухового апарату. Препарат має протизапальний, знеболюючий та відновлюючий ефекти і може застосовуватися при проблемах суглобів, викликаних віковими змінами, при травматичних ураженнях суглобів та м'язів, у реабілітаційний період після переломів.ІнструкціяПрепарат слід наносити безпосередньо з туби на чисту та суху шкіру проблемної області. Масажними рухами препарат втирається до повного всмоктування. Дозування та частота застосування визначається індивідуально.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
664,00 грн
602,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка(на 1 таблетку): Активні компоненти: Citrullus colocynthis (Цитруллюс колоцинтис) D4 30 мг, Ammonium bromatum (Аммоніум броматум) D4 30 мг, Atropinum sulfuricum (Атропінум сульфурикум) D6 30 мг, Verum 3 phosphoricum (Магнезіум фосфорикум) D6 30 мг, Gelsemium sempervirens (Гельземіум семпервіренс) D6 30 мг, Passiflora incarnata (Пасифлора інкарната) D2 15 мг, Amanita muscaria (Аманіта мускарія) D4 m sulfuricum (Купрум сульфурикум) D6 15 мг; Aconitum napellus (Аконітум напеллус) D6 60 мг; Допоміжні речовини: стеарат магнію 1,5 мг, лактози моногідрат до отримання таблетки масою близько 302 мг.Опис лікарської формиКруглі таблетки плоскоциліндричної форми з фаскою, від білого до жовтувато-білого кольору, іноді з жовтими, жовтувато-коричневими або чорними вкрапленнями. Запах практично відсутній.Фармакотерапевтична групаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняСпастичний больовий синдром (спазми шлунка, кишечника, жовчного міхура, сечовивідних шляхів); спазми поперечно-смугастої мускулатури (м'язова ригідність, м'язова напруга).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; дитячий вік (до 3 років).Вагітність та лактаціяУ період вагітності та годування груддю препарат може застосовуватись лише після попередньої консультації з лікарем.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПризначення комплексних гомеопатичних препаратів не виключає використання інших лікарських засобів, які застосовуються при цьому захворюванні.Спосіб застосування та дозиПо 1 таблетці 3 рази на день розсмоктувати під язиком за півгодини до їди або через 1 годину після їди. При загостренні приймають по 1 таблетці кожні 15 хвилин протягом не більше двох годин. Курс терапії – 2-3 тижні, за вказівкою лікаря тривалість лікування може бути збільшена. Застосування препарату у дітей віком від 3 років можливе за призначенням та під контролем лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі гомеопатичних лікарських засобів можуть тимчасово загострюватись наявні симптоми (первинне погіршення). У цьому випадку слід перервати прийом препарату і звернутися до лікаря. При появі побічних ефектів, які не описані в інструкції з медичного застосування, слід повідомити про це лікаря. До складу препарату входить лактоза, у зв'язку з чим його не рекомендується приймати пацієнтам з вродженою галактоземією, синдромом мальабсорбції глюкози або галактози або при вродженій лактозній недостатності. Вказівка для хворих, які страждають на цукровий діабет: 1 таблетка містить 0,025 ХЕ.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
512,00 грн
0,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка: Активні речовини: ібупрофен – 400 мг; пітофенон (у вигляді гідрохлориду) – 5 мг; фенпіверінія бромід – 0,1 мг; Допоміжні компоненти (ядро): кроскармеллозу натрію – 4,7 мг; тальк – 5 мг; магнію стеарат – 5 мг; лаурилсульфат натрію – 2,4 мг; дигідрат едетату динатрію – 0,6 мг; кукурудзяний крохмаль – 88 мг; альгінова кислота – 10,6 мг; повідон (PVP К-90) - 11 мг; колоїдний діоксид кремнію – 7 мг; мікрокристалічна целюлоза – 85,9 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 14,7 мг; Плівкова оболонка: Опадрай II 85G68918 білий: (макрогол – 2,1 мг; полівініловий спирт – 7,4 мг; тальк – 3,36 мг; діоксид титану – 5,76 мг; соєвий лецитин – 0,58 мг) – 19, 2 мг. В упаковці 20 пігулок. ФармакодинамікаКомбінований препарат, має аналгетичну, протизапальну та спазмолітичну дію.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: парацетамол 325,0 мг, напроксен 100,0 мг, кофеїн 50,0 мг, дротаверину гідрохлорид 40,0 мг, феніраміну малеат 10,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 118,6 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 30,0 мг, гіпоролоза 20,0 мг, кроскармелоза натрію 60,0 мг, лимонна кислота 10,0 мг, динатрію едетат 0,0 мг мг, тальк 12,0 мг; магнію стеарат 4,0 мг; плівкова оболонка: Опадрай fx зелений 65 F210000 30,0 мг (полівініловий спирт 14,100 мг, тальк 6,588 мг, макрогол 3,990 мг, перламутровий пігмент* 3,000 мг, полісорбат- 800000000000 мг, алюмінієвий лак на основі барвника (хіноліновий жовтий 0,255 мг). *Перламутровий пігмент складається з слюди і містить 69-75% алюмосилікату калію (Е555) та 25-31% титану діоксиду (Е171). Пігулки, покриті плівковою оболонкою. По 10 таблеток у блістер із тришарової ПВХ/ПВДХ/ПВХ плівки або двошарової ПВХ/ПВДХ плівки та алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиДовгі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, зеленого кольору з ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб (аналгезуючий ненаркотичний засіб + нестероїдний протизапальний препарат + психостимулюючий засіб + спазмолітичний засіб + H1-гістамінових рецепторів блокатор).ФармакокінетикаПарацетамол Характеризується високою та швидкою абсорбцією із ШКТ, переважно у тонкому кишечнику. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) – 0,5-1,5 години після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) - 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми незначний - 15%. Парацетамол рівномірно розподіляється і проникає через гематоенцефалічний бар'єр, а також більшість тканин організму. Очікуваний обсяг розподілу становить 0,95 л/кг. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою та сульфатами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів.При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі також бере участь ізофермент CYP2E1. Період напіввиведення (Т1/2) – 1,5-2,5 години. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується Т1/2. Напроксен Абсорбція із ШКТ напроксену швидка та повна. Біодоступність – 95%. Їда практично не впливає ні на повноту, ні на швидкість всмоктування. ТСах - 1-2 години. Зв'язування з білками плазми – понад 99%. Рівноважна концентрація досягається прийому 4-5 доз препарату (2-3 дні). Метаболізується у печінці до диметилнапроксену за участю ізоферменту CYP2C9. T1/2 – 12-15 годин. Кліренс – 0,13 мл/хв/кг. Виводиться нирками (98%), 10% з яких – у незміненому вигляді; із жовчю виводиться 0,5-2,5% прийнятої дози. При нирковій недостатності можлива кумуляція метаболітів. Кофеїн Кофеїн, що входить до складу препарату, майже повністю і швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі досягається через 1 годину. Швидко проходить через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, надходить у грудне молоко, виводиться (в т.ч. у вигляді метаболітів) переважно нирками близько 65-80%. Основні метаболіти – 1-метилксантин, 1-метилсечова кислота та ацетильовані похідні урацилу, невелика кількість кофеїну перетворюється на теофілін та теобромін. T1/2 – 3,5 години. Дротаверін При пероральному прийомі абсорбція дротаверину висока та швидка. Біодоступність – 100%. Після пресистемного метаболізму до системного кровотоку надходить 65% прийнятої дози дротаверину. Час досягнення Смах у крові - 45-60 хвилин. Зв'язування з білками плазми – 95-97%, переважно з альбуміном, гамма- та бета-глобулінами, а також ліпопротеїнами високої щільності. Поступово розподіляється в тканинах, проникає у гладком'язові клітини. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Дротаверин та/або його метаболіти можуть трохи проникати через плацентарний бар'єр. T1/2 – 8-10 годин. Майже повністю метаболізується у печінці шляхом О-дезетилювання. Метаболіти швидко кон'югують із глюкуроновою кислотою. Головний метаболіт – 4'-дезетилдротаверин, інші метаболіти – 6-дезетилдротаверин та 4'-дезетилдротавералдин. T1/2 – 8-10 годин.За 72 години майже повністю виводиться з організму. В основному (більше 50% дротаверину) виводиться нирками, переважно у вигляді метаболітів, меншою мірою (близько 30%) – з жовчю. Незмінений дротаверин у сечі не виявляється. Фенірамін Максимальна концентрація феніраміну в плазмі досягається приблизно через 1-2,5 години. T1/2 – 16-19 годин. 70-83% прийнятої дози виводиться з організму через нирки у вигляді метаболітів або у незміненому вигляді.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має аналгетичну, протизапальну, спазмолітичну, жарознижувальну дію. Парацетамол - ненаркотичний аналгетик, має жарознижувальну та знеболювальну дію, обумовлену блокадою циклооксигенази (ЦОГ) у центральній нервовій системі (ЦНС) та впливом на центри болю та терморегуляції. Напроксен - нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, пов'язану з неселективним придушенням активності ЦОГ, що регулює синтез простагландинів. Кофеїн – викликає розширення кровоносних судин скелетних м'язів, серця, нирок; підвищує розумову та фізичну працездатність, сприяє усуненню втоми та сонливості; збільшує проникність гістогематичних бар'єрів та підвищує біодоступність ненаркотичних аналгетиків, сприяючи цим посиленню терапевтичного ефекту. Чинить тонізуючу дію на судини головного мозку. Дротаверин - має міотропну спазмолітичну дію, обумовлену інгібуванням фосфодіестерази IV, діє на гладкі м'язи шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), жовчовивідних шляхів, сечостатевої системи, судин. Фенірамін - Н1-гістаміновий рецептор блокатор. Має спазмолітичну та легку седативну дію, зменшує явища ексудації, а також посилює аналгетичну дію парацетамолу та напроксену.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу, включаючи біль у суглобах, м'язах; при радикуліті, альгодисменореї (менструальних болях), невралгіях, зубному болі, головному болі (у тому числі при головному болі, обумовленому спазмом судин головного мозку); больовий синдром, пов'язаний зі спазмом гладкої мускулатури, у тому числі при хронічному холециститі, жовчнокам'яній хворобі, постхолецистектомічному синдромі, нирковій коліці; посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, у тому числі супроводжується запаленням; застудні захворювання, що супроводжуються гарячковим синдромом (як симптоматична терапія).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; ерозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність; пригнічення кістковомозкового кровотворення; стан після проведення аортокоронарного шунтування; тяжкі органічні захворювання серцево-судинної системи (у тому числі гострий інфаркт міокарда); пароксизмальна тахікардія; часта шлуночкова екстрасистолія; тяжка артеріальна гіпертензія; гіперкаліємія; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями, цукровим діабетом, захворюваннями периферичних артерій, виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, при нирковій та печінковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості, вірусному гепатиті, алкогольному ураженні печінки, доброкачественной. Джонсона і Ротора), епілепсії, при схильності до судомних нападів, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, у пацієнтів похилого віку. За наявності будь-якого з перелічених захворювань/станів пацієнт перед застосуванням препарату повинен звернутися за консультацією до лікаря.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Порушення з боку органів кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, анемія, метгемоглобінемія. З боку ЦНС: збудження, тривожність, посилення рефлексів, тремор, біль голови, порушення сну, запаморочення, зниження концентрації уваги. Серцево-судинна система: відчуття серцебиття, аритмії, підвищення артеріального тиску (АТ). З боку травної системи: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, нудота, блювання, дискомфорт в епігастрії, біль у животі, запор, порушення функції печінки. З боку сечовидільної системи: Порушення функції нирок. З боку органів чуття: зниження слуху, шум у вухах, підвищення внутрішньоочного тиску у пацієнтів із закритокутовою глаукомою. Інші: дерматит, тахіпное (почастішання дихання). Якщо будь-які побічні ефекти посилюються, або пацієнт зазначає будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, він повинен повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі препарату СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ з барбітуратами, трициклічними антидепресантами, рифампіцином, алкогольними напоями збільшується ризик гепатотоксичної дії (даних комбінацій слід уникати). Парацетамол посилює дію антикоагулянтів непрямої дії та знижує ефективність урикозуричних препаратів. Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. При одночасному застосуванні парацетамолу з етанолом (напої та лікарські препарати, що містять алкоголь), підвищується ризик виникнення гострого панкреатиту. Інгібітори мікросомального окиснення (зокрема циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50%, що підвищує ризик розвитку гепатотоксичності. Напроксен здатний викликати зменшення діуретичного ефекту фуросеміду, посилення ефекту непрямих антикоагулянтів, підвищує токсичність сульфаніламідів та метотрексату, знижує виведення літію та підвищує його концентрацію у плазмі крові. При сумісному застосуванні кофеїну та барбітуратів, примідону, протисудомних засобів (похідні гідантоїну, особливо фенітоїн) можливе посилення метаболізму та збільшення кліренсу кофеїну; при одночасному прийомі кофеїну та циметидину, пероральних контрацептивних засобів, дисульфіраму, ципрофлоксацину, норфлоксацину – зниження метаболізму кофеїну в печінці (уповільнення його виведення та збільшення концентрації в крові). Одночасне вживання кофеїновмісних напоїв та інших засобів, що стимулюють ЦНС, може призводити до надмірної стимуляції ЦНС. При одночасному застосуванні дротаверин може послабити протипаркінсонічний ефект леводопи. При одночасному застосуванні феніраміну з транквілізаторами, снодійними засобами, інгібіторами моноаміноксидази, алкоголем можливе посилення гнітючого впливу на ЦНС.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо по 1 таблетці 1-3 рази на день. Максимальна добова доза – 4 таблетки. Тривалість лікування становить не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів - як знеболюючий. Продовження лікування препаратом можливе лише після консультації з лікарем. Не слід перевищувати вказані дози препарату!ПередозуванняСимптоми: блідість шкірних покровів, анорексія (відсутність апетиту), біль у животі, нудота, блювання, шлунково-кишкова кровотеча, збудження, руховий занепокоєння, сплутаність свідомості, тахікардія, аритмія, гіпертермія (підвищення температури тіла), тремор або м'язові посмикування; епілептичні напади, підвищення активності “печінкових” трансаміназ, гепатонекроз, збільшення протромбінового часу. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні розвивається печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома, смерть; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом; аритмія, панкреатит. При підозрі передозування необхідно негайно звернутися за медичною допомогою до лікаря. Лікування: промивання шлунка із наступним прийомом активованого вугілля. Специфічним антидотом при отруєнні парацетамолом є ацетилцистеїн. Введення ацетилцистеїну актуальне протягом 8 годин після прийому парацетамолу. При шлунково-кишковій кровотечі необхідно введення антацидних засобів та промивання шлунка крижаним 0,9% розчином хлориду натрію; підтримання вентиляції легень та оксигенації; при епілептичних нападах – внутрішньовенне введення діазепаму; підтримання балансу рідини та солей в організмі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного застосування препарату СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ з іншими засобами, що містять парацетамол та/або інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі із засобами для полегшення симптомів "застуди", грипу та закладеності носа. При застосуванні препарату СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ понад 5-7 днів слід контролювати показники периферичної крові та функціональний стан печінки. Парацетамол спотворює результати лабораторних досліджень вмісту глюкози та сечової кислоти у плазмі крові. При необхідності визначення 17-кетостероїдів СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ слід відмінити за 48 годин до дослідження. Слід враховувати, що напроксен збільшує час кровотечі. Вплив кофеїну на ЦНС залежить від типу нервової системи та може проявлятися як збудженням, так і гальмуванням вищої нервової діяльності. У період лікування пацієнт повинен уникати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами В окремих випадках можливе зниження концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, тому в період лікування пацієнт повинен дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: парацетамол 325,0 мг, напроксен 100,0 мг, кофеїн 50,0 мг, дротаверину гідрохлорид 40,0 мг, феніраміну малеат 10,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 118,6 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 30,0 мг, гіпоролоза 20,0 мг, кроскармелоза натрію 60,0 мг, лимонна кислота 10,0 мг, динатрію едетат 0,0 мг мг, тальк 12,0 мг; магнію стеарат 4,0 мг; плівкова оболонка: Опадрай fx зелений 65 F210000 30,0 мг (полівініловий спирт 14,100 мг, тальк 6,588 мг, макрогол 3,990 мг, перламутровий пігмент* 3,000 мг, полісорбат- 800000000000 мг, алюмінієвий лак на основі барвника (хіноліновий жовтий 0,255 мг). *Перламутровий пігмент складається з слюди і містить 69-75% алюмосилікату калію (Е555) та 25-31% титану діоксиду (Е171). Пігулки, покриті плівковою оболонкою. По 10 таблеток у блістер із тришарової ПВХ/ПВДХ/ПВХ плівки або двошарової ПВХ/ПВДХ плівки та алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиДовгі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, зеленого кольору з ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб (аналгезуючий ненаркотичний засіб + нестероїдний протизапальний препарат + психостимулюючий засіб + спазмолітичний засіб + H1-гістамінових рецепторів блокатор).ФармакокінетикаПарацетамол Характеризується високою та швидкою абсорбцією із ШКТ, переважно у тонкому кишечнику. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) – 0,5-1,5 години після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) - 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми незначний - 15%. Парацетамол рівномірно розподіляється і проникає через гематоенцефалічний бар'єр, а також більшість тканин організму. Очікуваний обсяг розподілу становить 0,95 л/кг. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою та сульфатами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів.При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі також бере участь ізофермент CYP2E1. Період напіввиведення (Т1/2) – 1,5-2,5 години. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується Т1/2. Напроксен Абсорбція із ШКТ напроксену швидка та повна. Біодоступність – 95%. Їда практично не впливає ні на повноту, ні на швидкість всмоктування. ТСах - 1-2 години. Зв'язування з білками плазми – понад 99%. Рівноважна концентрація досягається прийому 4-5 доз препарату (2-3 дні). Метаболізується у печінці до диметилнапроксену за участю ізоферменту CYP2C9. T1/2 – 12-15 годин. Кліренс – 0,13 мл/хв/кг. Виводиться нирками (98%), 10% з яких – у незміненому вигляді; із жовчю виводиться 0,5-2,5% прийнятої дози. При нирковій недостатності можлива кумуляція метаболітів. Кофеїн Кофеїн, що входить до складу препарату, майже повністю і швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі досягається через 1 годину. Швидко проходить через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, надходить у грудне молоко, виводиться (в т.ч. у вигляді метаболітів) переважно нирками близько 65-80%. Основні метаболіти – 1-метилксантин, 1-метилсечова кислота та ацетильовані похідні урацилу, невелика кількість кофеїну перетворюється на теофілін та теобромін. T1/2 – 3,5 години. Дротаверін При пероральному прийомі абсорбція дротаверину висока та швидка. Біодоступність – 100%. Після пресистемного метаболізму до системного кровотоку надходить 65% прийнятої дози дротаверину. Час досягнення Смах у крові - 45-60 хвилин. Зв'язування з білками плазми – 95-97%, переважно з альбуміном, гамма- та бета-глобулінами, а також ліпопротеїнами високої щільності. Поступово розподіляється в тканинах, проникає у гладком'язові клітини. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Дротаверин та/або його метаболіти можуть трохи проникати через плацентарний бар'єр. T1/2 – 8-10 годин. Майже повністю метаболізується у печінці шляхом О-дезетилювання. Метаболіти швидко кон'югують із глюкуроновою кислотою. Головний метаболіт – 4'-дезетилдротаверин, інші метаболіти – 6-дезетилдротаверин та 4'-дезетилдротавералдин. T1/2 – 8-10 годин.За 72 години майже повністю виводиться з організму. В основному (більше 50% дротаверину) виводиться нирками, переважно у вигляді метаболітів, меншою мірою (близько 30%) – з жовчю. Незмінений дротаверин у сечі не виявляється. Фенірамін Максимальна концентрація феніраміну в плазмі досягається приблизно через 1-2,5 години. T1/2 – 16-19 годин. 70-83% прийнятої дози виводиться з організму через нирки у вигляді метаболітів або у незміненому вигляді.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має аналгетичну, протизапальну, спазмолітичну, жарознижувальну дію. Парацетамол - ненаркотичний аналгетик, має жарознижувальну та знеболювальну дію, обумовлену блокадою циклооксигенази (ЦОГ) у центральній нервовій системі (ЦНС) та впливом на центри болю та терморегуляції. Напроксен - нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, пов'язану з неселективним придушенням активності ЦОГ, що регулює синтез простагландинів. Кофеїн – викликає розширення кровоносних судин скелетних м'язів, серця, нирок; підвищує розумову та фізичну працездатність, сприяє усуненню втоми та сонливості; збільшує проникність гістогематичних бар'єрів та підвищує біодоступність ненаркотичних аналгетиків, сприяючи цим посиленню терапевтичного ефекту. Чинить тонізуючу дію на судини головного мозку. Дротаверин - має міотропну спазмолітичну дію, обумовлену інгібуванням фосфодіестерази IV, діє на гладкі м'язи шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), жовчовивідних шляхів, сечостатевої системи, судин. Фенірамін - Н1-гістаміновий рецептор блокатор. Має спазмолітичну та легку седативну дію, зменшує явища ексудації, а також посилює аналгетичну дію парацетамолу та напроксену.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу, включаючи біль у суглобах, м'язах; при радикуліті, альгодисменореї (менструальних болях), невралгіях, зубному болі, головному болі (у тому числі при головному болі, обумовленому спазмом судин головного мозку); больовий синдром, пов'язаний зі спазмом гладкої мускулатури, у тому числі при хронічному холециститі, жовчнокам'яній хворобі, постхолецистектомічному синдромі, нирковій коліці; посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, у тому числі супроводжується запаленням; застудні захворювання, що супроводжуються гарячковим синдромом (як симптоматична терапія).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; ерозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність; пригнічення кістковомозкового кровотворення; стан після проведення аортокоронарного шунтування; тяжкі органічні захворювання серцево-судинної системи (у тому числі гострий інфаркт міокарда); пароксизмальна тахікардія; часта шлуночкова екстрасистолія; тяжка артеріальна гіпертензія; гіперкаліємія; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями, цукровим діабетом, захворюваннями периферичних артерій, виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, при нирковій та печінковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості, вірусному гепатиті, алкогольному ураженні печінки, доброкачественной. Джонсона і Ротора), епілепсії, при схильності до судомних нападів, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, у пацієнтів похилого віку. За наявності будь-якого з перелічених захворювань/станів пацієнт перед застосуванням препарату повинен звернутися за консультацією до лікаря.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Порушення з боку органів кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, анемія, метгемоглобінемія. З боку ЦНС: збудження, тривожність, посилення рефлексів, тремор, біль голови, порушення сну, запаморочення, зниження концентрації уваги. Серцево-судинна система: відчуття серцебиття, аритмії, підвищення артеріального тиску (АТ). З боку травної системи: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, нудота, блювання, дискомфорт в епігастрії, біль у животі, запор, порушення функції печінки. З боку сечовидільної системи: Порушення функції нирок. З боку органів чуття: зниження слуху, шум у вухах, підвищення внутрішньоочного тиску у пацієнтів із закритокутовою глаукомою. Інші: дерматит, тахіпное (почастішання дихання). Якщо будь-які побічні ефекти посилюються, або пацієнт зазначає будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, він повинен повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі препарату СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ з барбітуратами, трициклічними антидепресантами, рифампіцином, алкогольними напоями збільшується ризик гепатотоксичної дії (даних комбінацій слід уникати). Парацетамол посилює дію антикоагулянтів непрямої дії та знижує ефективність урикозуричних препаратів. Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. При одночасному застосуванні парацетамолу з етанолом (напої та лікарські препарати, що містять алкоголь), підвищується ризик виникнення гострого панкреатиту. Інгібітори мікросомального окиснення (зокрема циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50%, що підвищує ризик розвитку гепатотоксичності. Напроксен здатний викликати зменшення діуретичного ефекту фуросеміду, посилення ефекту непрямих антикоагулянтів, підвищує токсичність сульфаніламідів та метотрексату, знижує виведення літію та підвищує його концентрацію у плазмі крові. При сумісному застосуванні кофеїну та барбітуратів, примідону, протисудомних засобів (похідні гідантоїну, особливо фенітоїн) можливе посилення метаболізму та збільшення кліренсу кофеїну; при одночасному прийомі кофеїну та циметидину, пероральних контрацептивних засобів, дисульфіраму, ципрофлоксацину, норфлоксацину – зниження метаболізму кофеїну в печінці (уповільнення його виведення та збільшення концентрації в крові). Одночасне вживання кофеїновмісних напоїв та інших засобів, що стимулюють ЦНС, може призводити до надмірної стимуляції ЦНС. При одночасному застосуванні дротаверин може послабити протипаркінсонічний ефект леводопи. При одночасному застосуванні феніраміну з транквілізаторами, снодійними засобами, інгібіторами моноаміноксидази, алкоголем можливе посилення гнітючого впливу на ЦНС.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо по 1 таблетці 1-3 рази на день. Максимальна добова доза – 4 таблетки. Тривалість лікування становить не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів - як знеболюючий. Продовження лікування препаратом можливе лише після консультації з лікарем. Не слід перевищувати вказані дози препарату!ПередозуванняСимптоми: блідість шкірних покровів, анорексія (відсутність апетиту), біль у животі, нудота, блювання, шлунково-кишкова кровотеча, збудження, руховий занепокоєння, сплутаність свідомості, тахікардія, аритмія, гіпертермія (підвищення температури тіла), тремор або м'язові посмикування; епілептичні напади, підвищення активності “печінкових” трансаміназ, гепатонекроз, збільшення протромбінового часу. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні розвивається печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома, смерть; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом; аритмія, панкреатит. При підозрі передозування необхідно негайно звернутися за медичною допомогою до лікаря. Лікування: промивання шлунка із наступним прийомом активованого вугілля. Специфічним антидотом при отруєнні парацетамолом є ацетилцистеїн. Введення ацетилцистеїну актуальне протягом 8 годин після прийому парацетамолу. При шлунково-кишковій кровотечі необхідно введення антацидних засобів та промивання шлунка крижаним 0,9% розчином хлориду натрію; підтримання вентиляції легень та оксигенації; при епілептичних нападах – внутрішньовенне введення діазепаму; підтримання балансу рідини та солей в організмі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного застосування препарату СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ з іншими засобами, що містять парацетамол та/або інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі із засобами для полегшення симптомів "застуди", грипу та закладеності носа. При застосуванні препарату СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ понад 5-7 днів слід контролювати показники периферичної крові та функціональний стан печінки. Парацетамол спотворює результати лабораторних досліджень вмісту глюкози та сечової кислоти у плазмі крові. При необхідності визначення 17-кетостероїдів СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ слід відмінити за 48 годин до дослідження. Слід враховувати, що напроксен збільшує час кровотечі. Вплив кофеїну на ЦНС залежить від типу нервової системи та може проявлятися як збудженням, так і гальмуванням вищої нервової діяльності. У період лікування пацієнт повинен уникати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами В окремих випадках можливе зниження концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, тому в період лікування пацієнт повинен дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
462,00 грн
420,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: метамізол натрію – 500 мг, пітофенону гідрохлорид – 5,0 мг, фенпіверінія бромід – 0,1 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 10 мг, пшеничний крохмаль 85,9 мг, тальк (магнію гідросилікат) 6 мг, магнію стеарат 4 мг, желатин 4 мг, натрію гідрокарбонат 5 мг. Пігулки. По 10 таблеток у блістер із тришарової ПВХ/ПВДХ/ПВХ плівки та алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 5 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки. Круглі, плоскі таблетки з фаскою та з ризиком з одного боку, білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЖарознижувальне, аналгетичне, спазмолітичнеФармакокінетикаМетамізол натрію. Добре та швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ). У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту, постійний метамізол натрію в крові відсутній (тільки після внутрішньовенного введення незначна його концентрація виявляється у плазмі). Зв'язок активного метаболіту з білками крові – 50-60%. Метаболізується у печінці, виводиться нирками. У терапевтичних дозах проникає у грудне молоко. Пітофенон та фенпіверінія бромід. У доступних літературних даних недостатньо відомостей про фармакокінетику даних діючих речовин. Обидві речовини, що діють, характеризуються неповною резорбцією, при цьому вони повністю іонізуються. Мають слабку ліпорозчинність. Не проходять через гематенцефалічний бар'єр. Метаболізуються в печінці шляхом окисних реакцій, що виводяться в основному нирками.ФармакодинамікаДо складу препарату входять: ненаркотичний аналгетик метамізол натрію, спазмолітичний міотропний засіб пітофенон і м-холіноблокуючий засіб фенпіверінія бромід. Метамізол натрію є похідним піразолону. Має болезаспокійливу, жарознижувальну та протизапальну дію. Пітофенон, подібно до папаверину, має пряму міотропну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів і викликає її розслаблення. Фенпіверінія бромід за рахунок м-холіноблокуючої дії має додатковий розслаблюючий вплив на гладку мускулатуру. Поєднання трьох компонентів препарату призводить до полегшення болю, розслаблення гладких м'язів, зниження підвищеної температури тіла.Показання до застосуванняСлабо або помірно виражений больовий синдром при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів – ниркова та печінкова коліки, болі спастичного характеру в процесі кишечника, альгодисменорея. Може застосовуватися для короткочасного симптоматичного лікування при болях у суглобах, невралгії, ішіалгії, міалгії. Як допоміжний засіб може застосовуватись для зменшення болю після хірургічних та діагностичних втручань. При необхідності препарат може бути використаний для зниження підвищеної температури тіла при застудних та інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до похідних піразолону (бутадіон, трибузон), до інших компонентів препарату. Пригнічення кістковомозкового кровотворення, стабільна і нестабільна стенокардія, хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, виражені порушення функції печінки або нирок, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тахіаритмії, закритокутова форма глаукоми, гіперплазія гранулоцитопенію, вагітність, період лактації, дитячий вік до 6 років. З обережністю та під контролем лікаря слід застосовувати препарат хворим з легким та середнім ступенем тяжкості порушення функції печінки або нирок, при схильності до артеріальної гіпотензії (систолічний тиск нижче 100 мм рт.ст.), бронхоспазму,а також при підвищеній індивідуальній чутливості до нестероїдних протизапальних засобів або ненаркотичних аналгетиків.Вагітність та лактаціяЗастосування під час вагітності та у період лактації протипоказане.Побічна діяЗ боку травної системи: відчуття печіння в епігастральній ділянці, сухість у роті. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, антихолінергічні ефекти (знижений потовиділення, парез акомодації, утруднене сечовипускання). Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, тахікардія, ціаноз. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, фарбування сечі у червоний колір. З боку органів кровотворення: при тривалому прийомі – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: кропив'янка, бронхоспастичний синдром, анафілактичний шок, набряк Квінке, багатоформна ексудативна еритема (зокрема синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування Спазмалгону з іншими ненаркотичними анальгетиками може призвести до посилення токсичних ефектів. Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. Трициклічні антидепресанти, протизаплідні засоби для внутрішнього застосування, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці і підвищують його токсичність. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. Рентгеноконтрастні лікарські засоби, колоїдні кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватися під час лікування препаратами, що містять метамізол натрію. Одночасне застосування з циклоспорином знижує концентрацію останнього у крові. Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми, пероральні гіпоглікемічні лікарські засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикоїди та індометацин, може збільшувати вираженість їх дії. При сумісному застосуванні з блокаторами H1-гістамінових рецепторів, бутирофенонами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, амантадином та хінідином можливе посилення м-холіноблокуючої дії. Посилює ефекти етанолу. Одночасне застосування з хлорпромазином або ін. похідними фенотіазину може призвести до розвитку вираженої гіпертермії. Тіамазол та цитостатики підвищують ризик розвитку лейкопенії. Ефект посилюють кодеїн, блокатори Н1-гістамінових рецепторів та пропранолол (сповільнює інактивацію метамізолу натрію). При необхідності одночасного застосування зазначених вище та інших лікарських засобів слід проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо: краще після їжі, не розжовуючи, запиваючи водою. Рекомендовані добові дози Дорослі та діти віком від 15 років: 1-2 таблетки 2-3 рази на добу. Добова доза не повинна перевищувати 6 таблеток. У дітей препарат застосовують лише за призначенням лікаря. Діти віком від 8 до 11 років – по половині таблетки 2-3 рази на добу. Діти від 12 до 15 років – по одній таблетці 2-3 рази на добу. Тривалість прийому має перевищувати 5 днів. Збільшення добової дози препарату або тривалості лікування можливе лише за рекомендацією та під наглядом лікаря.ПередозуванняПри передозуванні препаратом можуть спостерігатися наступні симптоми: блювання, відчуття сухості у роті, зниження потовиділення, порушення акомодації, зниження артеріального тиску, сонливість, сплутаність свідомості, порушення функції печінки та нирок, судоми. Лікування – промивання шлунка, призначення активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату необхідний контроль картини периферичної крові (вміст лейкоцитів) та функціонального стану печінки. При підозрі на агранулоцитоз або за наявності тромбоцитопенії необхідно припинити прийом препарату. У період лікування препаратом не можна вживати алкоголь. Під час лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидкості фізичної та психічної реакції. Застосування препарату у матерів-годувальниць вимагає припинення грудного вигодовування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему