Лекарства и БАД МСД
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: дезогестрел – 0,075 мг; Допоміжні речовини: колоїдний ангідрид кремнію, альфа-токоферол, лактози моногідрат, кукурудзяний крохмаль, повідон, стеаринова кислота, гіпромелоза, макрогол 400, тальк, титану діоксид. Упаковка являє собою блістери з таблетками по 28 шт. в кожному. Блістер виконаний з полівінілового пластику з поглибленнями для пігулок та алюмінієвої фольги. Кожен блістер укладено в конверт із поліестер-алюмінієвої фольги. Вторинна упаковка - картонна коробка разом із листком-вкладишем - може містити один або три блістери.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору, 5 мм у діаметрі. На одній стороні вони містять маркування KV над цифрою 2, а на звороті - Organon.Фармакотерапевтична групаГестаген.ФармакокінетикаАбсорбція Після прийому препарату Чарозетта внутрішньо, дезогестрел швидко абсорбується і перетворюється на активний метаболіт етоногестрел. Після досягнення стаціонарного стану, пікові концентрації етеногестрелу досягаються через 1,8 години після прийому чергової таблетки. При цьому абсолютна біодоступність етеногестрелу становить приблизно 70%. Розподіл Етоногестрел на 95,5-99% зв'язується з сироватковими білками, переважно альбуміном і меншою мірою з глобуліном, що зв'язує статеві гормони. Метаболізм Дезогестрел перетворюється шляхом гідроксилювання та дегідрогізації в активний метаболіт етоногестрел. Етоногестрел метаболізується через утворення сульфатних та глюкуронідних кон'югатів. Виведення Етоногестрел елімінується з періодом напіввиведення приблизно 30 годин як при одноразовому, так і курсовому прийомі препарату. Стаціонарні концентрації в плазмі досягаються через 4-5 днів прийому. Сироватковий кліренс після внутрішньовенного введення етеногестрелу становить приблизно 10 л/год. Екскреція етеногестрелу та його метаболітів здійснюється як у вигляді вільних стероїдів, так і у вигляді кон'югатів із сечею та калом (у співвідношенні 1,5/1). У жінок, які годують груддю, етеногестрел екскретується з грудним молоком у співвідношенні молоко/сироватка крові 0,37-0,55, тому при приблизному обсязі споживаного молока 150 мл/кг/сут новонароджений може отримати 0,00001-0,00005 мг.ФармакодинамікаЧарозетта - контрацептивний препарат, що містить тільки прогестаген (дезогестрел). Як і інші таблетки, що містять тільки прогестаген ("міні-пили"), Чарозетта® може прийматися матерями, що годують, а також тими жінками, кому протипоказаний або небажаний прийом естрогенів. На відміну від традиційних "міні-пили", контрацептивний ефект Чарозетти досягається насамперед за рахунок інгібування овуляції. Це доведено серійними ехографічними дослідженнями яєчників, відсутністю пікового підвищення концентрації ЛГ у середині циклу та підвищення рівня прогестерону. Контрацептивний ефект забезпечується також згущенням цервікального слизу. У порівняльних дослідженнях препарату Чарозетта® індекс Перля становив 0,4, у той час як для препаратів з 0,03 мг левоноргестрелу цей показник досягав 1,5. Таким чином, частота наступу вагітності при прийомі Чарозетти ® порівнянна з такою, як при призначенні комбінованих естроген-гестагенних препаратів. Прийом Чарозетти призводить до зниження рівня естрадіолу до значень, характерних для ранньої фолікулярної фази. При цьому не виявлено будь-яких суттєвих змін з боку вуглеводного, ліпідного обміну та показників гемостазу.Показання до застосуванняКонтрацепція.Протипоказання до застосуванняНе слід приймати контрацептиви, що містять тільки прогестагени, за наявності хоча б одного із наведених нижче станів. При його появі вперше під час прийому Чарозетти слід негайно відмінити прийом препарату. Встановлена або передбачувана вагітність. Наявність у цей час або в анамнезі венозної тромбоемболії. Наявність в даний момент або в анамнезі тяжких захворювань печінки (доки показники функції печінки не нормалізуються). Прогестагензалежні пухлини. Вагінальна кровотеча неясної етіології. Підвищена чутливість до будь-якого компонента Чарозетти®.Вагітність та лактаціяДослідження на вагітних тваринах показали, що високі дози прогестагену можуть викликати маскулінізацію у плодів жіночої статі. Широкомасштабні епідеміологічні дослідження не виявили ні підвищення ризику народження дітей з аномаліями розвитку від матерів, які приймали ПК до вагітності, ні будь-якого тератогенного ефекту в тих випадках, коли ПК приймалися ранні терміни вагітності. Дані моніторингу за побічними ефектами різних препаратів, що містять дезогестрел, також не виявили збільшення ризику.Побічна діяУ клінічних випробуваннях Чарозетти® як побічні прояви найчастіше відмічені нерегулярні кров'янисті виділення, акне, зміна настрою, болючість молочних залоз, нудота та збільшення маси тіла. Не всі побічні прояви, зазначені в дослідженнях та подані нижче, мають зв'язок із прийомом Чарозетти. Поширені (більше 1 випадку на 100) Головний біль, збільшення маси тіла, болючість молочних залоз, нудота, нерегулярні кров'яні виділення, аменорея, акне, зміни настрою, зниження лібідо. Менш поширені (менше 1 випадку на 100) Вагініт, дисменорея, кісти яєчників, блювання, алопеція, стомлюваність, дискомфорт при використанні контактних лінз. Рідкісні (менше 1 випадку на 1000). Висип, кропив'янка, вузлова еритема.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія лікарських речовин, що призводить до зростання кліренсу статевих гормонів, може призвести до "проривних" вагінальних кров'янистих виділень та зниження ефективності пероральних контрацептивів. Механізм такої взаємодії ґрунтується на індукції ферментів печінки. Жодне специфічне дослідження взаємодії Чарозетти з іншими препаратами досі не виконувалося. На основі спостережень з іншими контрацептивами очікується, що такі випадки можуть бути при прийомі гідантоїнів, барбітуратів, карбамазепіну або рифампіцину; вони можливі при призначенні окскарбазепіну, рифабутину, троглітазону, фелбамату та гризеофульвіну. Максимальний рівень індукції ферментів зазвичай досягається не раніше ніж через 2-3 тижні, але потім може зберігатися до 4 тижнів після відміни супутнього препарату. Жінкам, які приймають будь-який із вищезгаданих препаратів протягом невеликого проміжку часу, слід тимчасово використовувати додатково до КПК бар'єрний метод контрацепції протягом усього курсу лікування та протягом 7 днів після відміни супутнього препарату. При прийомі рифампцину метод бар'єрної контрацепції слід використовувати протягом усього курсу лікування та протягом 28 днів після відміни препарату. Жінкам, які приймають препарати, що індукують ферменти печінки протягом тривалого періоду часу, рекомендується припинити прийом Чарозетти® та використовувати негормональні методи контрацепції. Прийом активованого вугілля може знизити всмоктування та зменшити контрацептивну ефективність. У такому випадку слід чинити як при пропуску таблетки.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати по одній на день, щодня, в один і той же час протягом 28 днів, у порядку, зазначеному на упаковці. Прийом кожної наступної упаковки починається негайно після закінчення попередньої, без будь-якої перерви. Прийняту пігулку можна запивати невеликою кількістю рідини. Як розпочинати прийом Чарозетти® За відсутності попереднього прийому гормональних контрацептивів (за останній місяць) Прийом таблеток слід розпочинати у 1 день менструального циклу (1 день менструальної кровотечі). Можливо початок на 2-5 день, але тоді під час першого циклу протягом перших 7 днів прийому препарату рекомендується використовувати додатковий (бар'єрний) метод контрацепції. Перехід із комбінованого перорального контрацептиву (КПК) Слід розпочати прийом Чарозетти на наступний день після прийому останньої таблетки КОК, що містить гормони. Перехід з інших препаратів, що містять лише прогестаген (міні-пілі. ін'єкції, імпланти) Жінка, яка приймає "міні-пили", може перейти на прийом Чарозетти в будь-який день. Жінка, яка використовує імплант, може перейти на прийом Чарозетти в день його видалення. Жінка, яка використовує препарат у вигляді ін'єкцій, - у день, коли слід робити чергову ін'єкцію. У всіх випадках протягом перших семи днів прийому Чарозетти рекомендується додатково використовувати бар'єрну сонтрацепцію. Після аборту, зробленого у першому триместрі Жінка може розпочинати прийом препарату негайно. Після пологів або аборту, зробленого у другому триместрі Рекомендується розпочати прийом препарату на 21 або 28-й день після пологів або аборту. При початку прийому препарату в більш пізні терміни рекомендується протягом перших семи днів прийому Чарозетти використовувати бар'єрні методи контрацепції. Однак, якщо у жінки після пологів або аборту до початку прийому Чарозетти вже були статеві зносини, слід спочатку виключити вагітність до початку прийому препарату або почекати до першої менструації. Як чинити у разі пропуску чергового прийому препарату Контрацептивна ефективність може зменшитися, якщо перерва між прийомом двох таблеток складе більше ніж 36 годин. Якщо прийом чергової таблетки затриманий менш ніж на 12 годин, слід прийняти таблетку, як тільки жінка згадала, і приймати наступні таблетки у звичайний час. Якщо прийом чергової таблетки затриманий на понад 12 годин, слід дотримуватися вищевказаних правил прийому таблеток. Однак, протягом наступних 7 днів слід додатково використовувати бар'єрні методи контрацепції. Якщо прийом таблетки був пропущений в перший тиждень їх застосування, і при цьому було статеві зносини на тиждень, що передує пропуску таблеток, слід обговорити питання можливості наступу вагітності. Рекомендації у разі виникнення блювоти Якщо блювання виникає протягом 3-4 годин після прийому препарату, всмоктування може бути неповним. У такому випадку слід скористатися рекомендаціями щодо пропуску чергового прийому препарату. Якщо жінка не хоче змінювати свою звичайну схему прийому, їй необхідно прийняти додаткову таблетку з іншої упаковки.ПередозуванняНемає повідомлень про серйозні ускладнення при передозуванні Чарозетти®. Явища, які можуть виникнути: нудота, блювання, незначні кров'янисті виділення з піхви. Антидотів немає, і подальше лікування має бути симптоматичним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДодаткові умови та запобіжні заходи За наявності будь-яких з наведених нижче станів, слід у кожному випадку індивідуально ретельно зважити переваги та можливий ризик прийому Чарозетти®. Це питання слід обговорити з пацієнткою ще до того, як вона ухвалить своє рішення щодо прийому препарату. У разі аггравації, загострення захворювань, погіршення перебігу захворювання або появи перших симптомів нижчезазначених станів пацієнтці слід негайно звернутися до лікаря. Лікарю слід вирішити, чи потрібно відмінити препарат. Ризик раку молочної залози збільшується із віком. Під час прийому пероральних контрацептивів (ПК) ризик того, що у жінки буде діагностовано рак молочної залози, трохи збільшується. Ці відмінності в ризик зникають протягом 10 років після припинення прийому ПК. Ризик раку молочної залози залежить від тривалості попереднього прийому ПК, але залежить від її віку. Очікувана кількість випадків раку молочної залози серед 10000 жінок, які використовували комбіновані ПК (протягом 10 років після їх відміни), по відношенню до тих, хто ніколи їх не застосовує, становить в однакових вікових групах наступні значення: 4,5/4 (16-19 років) , 17,5/16 (20-24), 48,7/44 (25-29), 110/100 (30-34), 180/160 (35-39) та 260/230 (40-44). Ризик у тих, хто використовує ПК, що містять тільки прогестаген, можливо, аналогічний такому як для комбінованих ПК. Проте для ПК,містять тільки прогестагени, дані не такі певні. Порівняно з ризиком раку молочної залози протягом усього життя, ризик, пов'язаний з прийомом ПК, незначний. Випадки раку молочної залози у жінок, які приймають ПК, мають тенденцію бути діагностованими на ранній стадії, ніж у тих, хто не використовує ці препарати. Підвищена частота діагностики раку молочної залози у ПК, що використовують, може бути пов'язана з більш ранньою діагностикою цього стану, біологічними ефектами препарату або комбінацією обох факторів. Оскільки біологічний ефект препарату не може бути виключений, слід проводити індивідуальний аналіз ризику та переваг від призначення Чарозетти у жінок, які раніше пролікувалися з приводу раку молочної залози.Порівняно з ризиком раку молочної залози протягом усього життя, ризик, пов'язаний з прийомом ПК, незначний. Випадки раку молочної залози у жінок, які приймають ПК, мають тенденцію бути діагностованими на ранній стадії, ніж у тих, хто не використовує ці препарати. Підвищена частота діагностики раку молочної залози у ПК, що використовують, може бути пов'язана з більш ранньою діагностикою цього стану, біологічними ефектами препарату або комбінацією обох факторів. Оскільки біологічний ефект препарату не може бути виключений, слід проводити індивідуальний аналіз ризику та переваг від призначення Чарозетти у жінок, які раніше пролікувалися з приводу раку молочної залози.Порівняно з ризиком раку молочної залози протягом усього життя, ризик, пов'язаний з прийомом ПК, незначний. Випадки раку молочної залози у жінок, які приймають ПК, мають тенденцію бути діагностованими на ранній стадії, ніж у тих, хто не використовує ці препарати. Підвищена частота діагностики раку молочної залози у ПК, що використовують, може бути пов'язана з більш ранньою діагностикою цього стану, біологічними ефектами препарату або комбінацією обох факторів. Оскільки біологічний ефект препарату не може бути виключений, слід проводити індивідуальний аналіз ризику та переваг від призначення Чарозетти у жінок, які раніше пролікувалися з приводу раку молочної залози.мають тенденцію бути діагностованими на ранній стадії, ніж у тих, хто не використовує ці препарати. Підвищена частота діагностики раку молочної залози у ПК, що використовують, може бути пов'язана з більш ранньою діагностикою цього стану, біологічними ефектами препарату або комбінацією обох факторів. Оскільки біологічний ефект препарату не може бути виключений, слід проводити індивідуальний аналіз ризику та переваг від призначення Чарозетти у жінок, які раніше пролікувалися з приводу раку молочної залози.мають тенденцію бути діагностованими на ранній стадії, ніж у тих, хто не використовує ці препарати. Підвищена частота діагностики раку молочної залози у ПК, що використовують, може бути пов'язана з більш ранньою діагностикою цього стану, біологічними ефектами препарату або комбінацією обох факторів. Оскільки біологічний ефект препарату не може бути виключений, слід проводити індивідуальний аналіз ризику та переваг від призначення Чарозетти у жінок, які раніше пролікувалися з приводу раку молочної залози.Оскільки біологічний ефект препарату не може бути виключений, слід проводити індивідуальний аналіз ризику та переваг від призначення Чарозетти у жінок, які раніше пролікувалися з приводу раку молочної залози.Оскільки біологічний ефект препарату не може бути виключений, слід проводити індивідуальний аналіз ризику та переваг від призначення Чарозетти у жінок, які раніше пролікувалися з приводу раку молочної залози. Оскільки біологічний ефект прогестагенів на рак печінки не може бути виключений, слід проводити індивідуальний аналіз ризику та переваг перед призначенням Чарозетти у жінок, раніше пролікованих з приводу раку печінки. В результаті епідеміологічних досліджень встановлено зв'язок між використанням КПК та збільшенням ризику венозних тромботичних та тромбоемболічних ускладнень, таких як тромбоз глибоких вен та легенева емболія. І хоча клінічна значимість отриманих даних для контрацептивів, що містять прогестаген без естрогенного компонента, не відома, прийом Чарозетти слід припинити у разі розвитку тромбозу. Препарат слід відмінити також у разі тривалої іммобілізації, пов'язаної з операцією чи захворюванням. Жінку із зазначенням в анамнезі тромбоемболічних ускладнень слід попередити про можливість рецидиву. Хоча прогестагени можуть впливати на резистентність периферичних тканин до інсуліну та толерантність до глюкози, немає доказів того, що хворим на цукровий діабет, що використовують "міні-пили", необхідно змінювати терапевтичну схему. Однак жінкам, хворим на цукровий діабет, слід перебувати під медичним наглядом протягом усього періоду прийому "міні-пили". Прийом Чарозетти призводить до зниження рівня естрадіолу в плазмі крові до рівня, характерного для ранньої фолікулярної фази. Досі невідомо, чи це має якийсь клінічно значущий ефект по відношенню до мінеральної щільності кісткової тканини. - Попередження ектопічної вагітності традиційними "міні-пили" не таке ефективне порівняно з комбінованими пероральними контрацептивами, оскільки при прийомі традиційних "міні-пили" часто відбувається овуляція. Незважаючи на той факт, що на відміну від традиційних препаратів, що містять прогестагени, Чарозетта® ефективно інгібує овуляцію, у разі аменореї та наявності болю в животі, слід все ж таки виключити і позаматкову вагітність при проведенні диференціальної діагностики. Хлоазма може бути у жінок із зазначенням в анамнезі на розвиток такої під час вагітності. Жінкам із схильністю до хлоазми слід уникати тривалого перебування на сонці або експозиції ультрафіолетовим випромінюванням під час прийому Чарозетти®. Наступні стани були описані як під час вагітності, так і при прийомі стероїдних препаратів, проте їх зв'язок із призначенням прогестагенів не встановлений: холестатична жовтяниця та свербіж шкіри, холелітіаз, порфірія. Системний червоний вовчак, гемолітико-уремічний синдром, хорея Сіденаму, герпес вагітних, втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. Медичні огляди/консультації Перед призначенням препарату слід уважно ознайомитись із медичною історією жінки. Під час гінекологічного огляду слід унеможливити вагітність. При порушенні менструального циклу, зокрема. аменореї або олігоменореї слід уточнити їх причину. Інтервал між контрольними медичними оглядами вирішується у разі індивідуально. Так, якщо препарат може вплинути на захворювання, слід підібрати відповідний час для контрольного медичного огляду. Незважаючи на регулярний прийом Чарозетти, можуть бути нерегулярні кров'янисті виділення. Якщо кровотечі досить часті та нерегулярні, необхідно вирішити питання про призначення іншого контрацептиву. Якщо вищезазначені симптоми продовжують мати місце і після відміни Чарозетти, слід виключити органічну патологію. Тактика по відношенню до аменореї під час прийому препарату залежить від того, чи застосовувалися таблетки відповідно до інструкції, чи були якісь порушення у їх прийомі. У ряді випадків дослідження слід включати проведення тестів на вагітність. За наявності вагітності прийом препарату має бути припинено. Жінок слід попереджати, що прийом Чарозетти® не захищає від інфікування ВІЛ (СНІД) та збудниками інших захворювань, що передаються статевим шляхом. Зміни у характері менструацій Під час прийому "міні-пили" у деяких жінок вагінальні кров'янисті виділення можуть стати більш частими або більш тривалими, тоді як в інших вони стають рідкісними або взагалі відсутні. Ці зміни часто спричиняють те, що жінка відкидає цей метод контрацепції або використовує його з порушеннями інструкції. Прийнятність таких змін характеру менструацій може бути покращена пропозицією жінці, яка вирішила приймати Чарозетту, додаткових пояснень щодо цього. Оцінка існуючих вагінальних кровотеч повинна проводитись на регулярній основі і може включати дослідження для виключення злоякісних новоутворень та вагітності. Розвиток фолікулів При прийомі низькодозованих гормональних пероральних контрацептивів відбувається зростання та розвиток фолікулів, причому зрідка він може досягати розмірів, що перевищують нормальні. У цілому нині ці збільшені фолікули зникають самостійно без будь-яких проявів. Іноді відзначається легкий біль унизу живота. Рідко потрібне хірургічне втручання. Зниження ефективності Ефективність контрацептиву, що містить тільки прогестаген, може бути знижена при пропусканні таблеток, блюванні або прийомі деяких лікарських препаратів (див. відповідні розділи інструкції). Лабораторні показники Дані, отримані при прийомі комбінованих ПК, показують, що гормональні компоненти, що містяться в них, можуть впливати на результати деяких лабораторних досліджень, включаючи біохімічні показники функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз і нирок, рівень транспортних білків у плазмі, наприклад, кортикостероїд-зв'язування та фракції ліпідів/ліпопротеїнів, параметри метаболізму вуглеводів та параметри згортання та фібринолізу. Зазвичай ці зміни відбуваються у межах нормальних значень. Не відомо, чи можна переносити ці дані на контрацептиви, що містять лише прогестаген. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не виявлено жодного впливу Чарозетти на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Фасовка: N3 Форма выпуска: капс. Упаковка: блистер Производитель: МСД Завод-производитель: Merck Sharp & Dohme(Нидерланды) Действующее вещество: Апрепитант. .
4 360,00 грн
0,00 грн
Дозування: 150 мг Фасування: N1 Упакування: фл. Виробник: МСД Завод-виробник: Merck Sharp & Dohme (Нідерланди) Действующее вещество: Фосапрепитант. .
Дозування: 70 мг Фасування: N4 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: МСД Завод-виробник: Merck Sharp & Dohme (Нідерланди) Діюча речовина: Олендронова кислота. .
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія – 1 доза (0.5 мл): Активні речовини L1 білок вірусу папіломи людини 120 мкг, в т.ч. тип 6 20 мкг, тип 1140 мкг, тип 16 40 мкг, тип 18 20 мкг. Допоміжні речовини: алюмінію гідроксифосфат сульфат аморфний – 225 мкг, натрію хлорид – 9.56 мг, L-гістидин – 780 мкг, полісорбат 80 – 50 мкг, натрію борат – 35 мкг, вода д/і – 0. Консервантів та антибіотиків не містить. 0.5 мл – флакони скляні місткістю 3 мл (1) – пачки картонні. 0.5 мл - шприци одноразові скляні місткістю 1.5 мл (1) - упаковки коміркові контурні з кришкою (1) - пачки картонні. 0.5 мл - шприци одноразові скляні місткістю 1.5 мл (1) з пристроєм для безпечного введення в комплекті з 1 або 2 стерильними голками - упаковки коміркові контурні з кришкою (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для внутрішньом'язового введення; білого кольору, непрозора.Фармакотерапевтична групаКвадрівалентна вакцина проти вірусу папіломи людини (ВПЛ). Являє собою стерильну суспензію для внутрішньом'язового введення, приготовлену із суміші високоочищених вірусоподібних частинок (ВВЧ) рекомбінантного основного капсидного білка (L1) ВПЛ типів 6, 11, 16 і 18. Білки L1 продукуються шляхом роздільної ферментації в рекомбінації -5 (Штам 1895) та утворюють вірусоподібні частинки шляхом самозбирання. Вірусоподібні частинки для кожного типу очищаються і адсорбуються на алюмінієвмісному ад'юванті (аморфний гідроксифосфатсульфат алюмінію). Проведення повного курсу вакцинації призводить до утворення специфічних антитіл до чотирьох типів ВПЛ - 6, 11, 16 і 18 - в захисному титрі більш ніж у 99% вакцинованих на період не менше 36 місяців у всіх вікових групах. Вакцина має практично 100% ефективність у запобіганні індукованим 6, 11, 16 та 18 типам ВПЛ ракових захворювань статевих органів, передракових епітеліальних дисплазій та генітальних кондилом.ФармакокінетикаДані щодо фармакокінетики вакцини Гардасил® відсутні.Клінічна фармакологіяВакцина для профілактики захворювань, спричинених вірусом папіломи людини.Показання до застосуванняПрофілактика наступних захворювань, що викликаються вірусом папіломи людини типів 6, 11, 16 та 18, у дітей та підлітків віком від 9 до 17 років та у молодих жінок віком від 18 до 26 років: рак шийки матки, вульви та піхви; генітальні кондиломи; (condyloma acuminata). Профілактика передракових диспластичних станів у дітей та підлітків віком від 9 до 17 років та у молодих жінок віком від 18 до 26 років: аденокарцинома шийки матки; in situ; (AIS); цервікальна внутрішньоепітеліальна неоплазія ступеня 2 та 3 (СIN 2/3); внутрішньоепітеліальна неоплазія вульви ступеня 2 та 3 (VIN 2/3); внутрішньоепітеліальна неоплазія піхви ступеня 2 та 3 (VaIN 2/3); цервікальна внутрішньоепітеліальна неоплазія ступеня 1 (CIN 1).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активних компонентів та наповнювачів вакцини; введення наступної дози вакцини у разі виникнення симптомів підвищеної чутливості; Відносні протипоказання; - порушення згортання крові внаслідок гемофілії, тромбоцитопенії або на фоні прийому антикоагулянтів. При необхідності застосування вакцини у даної категорії пацієнтів слід оцінити потенційні переваги вакцинації та пов'язаний із нею ризик. При вакцинації в таких випадках необхідно вжити заходів для зниження ризику постін'єкційної гематоми.Вагітність та лактаціяКатегорія В FDA. Адекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування Гардасилу® при вагітності не проводилося. Потенційна дія вакцини на репродуктивну функцію у жінок і на плід не вивчалася. Даних, які свідчать про те, що введення вакцини Гардасил® чинить небажаний вплив на фертильність, вагітність або на плід, немає. Вакцину Гардасил® можна вводити жінкам у період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяПісля введення вакцини в окремих випадках можуть розвиватися місцеві та загальні реакції: за даними проведених клінічних досліджень, наступні небажані явища зустрічалися з частотою не менше 1% і частіше, ніж у групі плацебо. Місцеві реакції: ;≥1% ;— почервоніння, припухлість, болючість та свербіж у місці введення. Тривалість реакцій не перевищує 5 діб та не вимагає призначення медикаментозної терапії. Загальні реакції: ;≥1%; головний біль, короткочасне підвищення температури тіла; в окремих випадках; - гастроентерит, запалення органів малого тазу. Враховуючи теоретичну можливість розвитку алергічних реакцій негайного типу у особливо чутливих осіб, після введення вакцини необхідно забезпечити медичний нагляд протягом 30 хв. Вакцинацію слід проводити у медичному закладі, оснащеному засобами протишокової терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиРезультати клінічних досліджень показують, що вакцину Гардасил® можна вводити одночасно (в іншу ділянку) з рекомбінантною вакциною проти гепатиту В. Застосування аналгетиків, протизапальних препаратів, антибіотиків та вітамінних препаратів не впливало на ефективність, імуногенність та безпеку вакцини. Гормональні контрацептиви, кортикостероїди для інгаляційного місцевого та парентерального застосування не впливали на імунну відповідь на вакцини Гардасил. Дані про одночасне застосування системних імунодепресантів та вакцини Гардасил® відсутні.Спосіб застосування та дозиВ/м, у дельтовидний м'яз або передньолатеральну область стегна. Вакцина не призначена для внутрішньовенного введення. Для дітей та підлітків віком від 9 до 17 років та молодих жінок віком від 18 до 26 років разова доза вакцини становить 0,5 мл. Рекомендований курс вакцинації складається з 3 доз і проводиться за схемою: перша доза - у призначений день; друга; через 2 міс після першої; третя; - через 6 міс після першої. Допускається прискорена схема вакцинації, при якій друга доза вводиться через 1 міс після першого щеплення, а третя; через 3 міс після другого щеплення. При порушенні інтервалу між щепленнями курс вакцинації вважається завершеним, якщо 3 вакцинації проведені протягом 1 року. Вакцина готова до застосування, додаткового розведення або ресуспендування не потрібна. Перед вживанням флакон/шприц з вакциною струшують до отримання однорідної каламутної суспензії. Втрата гомогенності, поява включених частинок та зміна кольору суспензії свідчать про непридатність вакцини. Наповнений вакциною шприц призначений лише для одноразового використання та лише в однієї людини. Розтин флаконів та процедуру вакцинації проводять при строгому дотриманні правил асептики та антисептики. Місце введення до та після ін'єкції обробляють 70% спиртом. Слід вводити всю дозу, що рекомендується. Правила запровадження вакцини Флакони з разовою дозою вакцини: набрати 0,5 мл суспензії з флакона з разовою дозою вакцини стерильною голкою в одноразовий шприц, що не містить консервантів, антисептиків і детергентів. Запровадити всю дозу. Флакон із залишками вакцини викинути. Шприци з разовою дозою вакцини: ввести весь вміст шприца повністю. Одноразові стерильні, попередньо заповнені шприци з разовою дозою в комплекті із захисним пристроєм: для введення вакцини слід використовувати вкладену голку. При необхідності використання іншої голки слід переконатися, що вона надійно приєднується до шприца та її довжина не перевищує 2,5 см, це є необхідною умовою для правильної роботи захисного пристрою. Зняти ковпачок із кінця шприца. Натиснувши обидва перешкоджаючі обертанню виступу, закріпити шприц і приєднати голку Люера поворотом за годинниковою стрілкою. Видалити захисний ковпачок із голки. Під час ін'єкції, як зазначено вище, слід натискати на поршень, міцно утримуючи шприц під пальцевими виступами і ввести всю дозу. Захисний пристрій голки не спрацює, якщо не буде введено всю дозу. Витягти голку. Відпустити поршень і дати шприцю переміститися до повного закриття всієї голки. Для документування вакцинації відокремити знімні етикетки, поволі потягнувши їх. Після закінчення процедури викинути шприц у контейнер для гострих предметів.ПередозуванняЄ повідомлення про випадки введення вакцини Гардасил у дозах, що перевищують рекомендовані. У цілому нині характер і виразність небажаних явищ при передозуванні були зіставні з такими під час запровадження рекомендованих разових доз цієї вакцини.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕфективність та безпека Гардасила® ;при підшкірному та внутрішньовенному введенні не вивчалися, тому ці способи введення не рекомендуються. Гардасил® не призначений для лікування раку шийки матки, вульви або піхви, CIN, VIN або VaIN або активного кондиломатозу. Препарат не захищає від захворювань, спричинених ВПЛ інших типів та іншої етіології. Як і при введенні будь-якої вакцини, завжди потрібно мати відповідні ЛЗ для негайного усунення анафілактичної реакції. Рішення про введення препарату або відстрочення вакцинації у зв'язку з поточною або нещодавньою хворобою, що супроводжується підвищеною температурою, великою мірою залежить від етіології та тяжкості захворювання. Невелике підвищення температури та легка інфекція верхніх відділів дихальних шляхів зазвичай є протипоказаннями для вакцинації. У осіб з порушеною реактивністю імунної системи внаслідок застосування імунодепресантів (системні кортикостероїди, антиметаболіти, алкілуючі препарати, цитотоксичні препарати), генетичного дефекту, ВІЛ-інфекції та інших причин може бути знижений захисний ефект. Вакцину Гардасил® слід вводити з обережністю пацієнтам з тромбоцитопенією та будь-якими порушеннями згортання крові, оскільки після внутрішньом'язової ін'єкції у таких осіб може розвинутись кровотеча. Медичний персонал зобов'язаний надати всю необхідну інформацію щодо вакцинації та вакцини пацієнтам, батькам та опікунам, включаючи інформацію про переваги та сполучений ризик. Вакцинованих слід попередити про обов'язкове запобігання вагітності протягом курсу вакцинації, необхідність повідомляти лікаря або медсестру про будь-які небажані реакції, а також про те, що вакцинація не замінює і не скасовує рутинних скринінгових оглядів. Для досягнення ефективних результатів курс вакцинації повинен бути завершений повністю, якщо для цього немає протипоказань. Немає даних щодо оцінки безпеки та ефективності вакцини Гардасил®; у дорослих старше 26 років. Використання у педіатрії У дітей віком до 9 років безпека та ефективність вакцини Гардасил не оцінювалася.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 2 дози (0,5 мл): Активні речовини: рекомбінантні антигени - L1 білок вірусу папіломи людини у таких кількостях: тип 6-20 мкг, тип 11-40 мкг, тип 16-40 мкг, тип 18-20 мкг; Допоміжні речовини: алюміній у вигляді алюмінію гідроксифосфату сульфату аморфного - 225 мкг, натрію хлорид - 9,56 мг, L-гістидин - 0,78 мг, полісорбат-80 - 50 мкг, натрію борат - 35 мкг, вода для ін' 5мл. Консервантів та антибіотиків не містить. Флакон Первинна упаковка: 1 доза (0,5 мл) у стерильному флаконі (місткістю 3 мл) з боросилікатного трубчастого скла, тип I. Флакон закупорений хлорбутилової пробкою з покриттям Teflon® або Fluorotec® під алюмінієвою обкаткою і закритий пластиковою кришкою. Вторинна упаковка: 1 або 10 флаконів у картонній пачці разом із інструкцією із застосування. Одноразовий шприц Первинна упаковка: 1 доза (0,5 мл) в одноразовому стерильному шприці (місткістю 1,5 мл) з боросилікатного скла, тип 1. Шприц із пристроєм для безпечного введення (або без нього) оснащений полікарбонатним адаптером, захисним бромбутиловим ковпачком та поршнем, закритим пробкою із бутилкаучуку, покритий силіконом. 1 одноразовий стерильний попередньо заповнений шприц у комплекті з 1 або 2 стерильними голками (або без голок) поміщений у контурну коміркову упаковку з кришкою. Вторинна упаковка: 1 або 10 одноразових стерильних шприців, запечатаних у контурну коміркову упаковку з кришкою, у картонній пачці разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиНепрозора суспензія білого кольору.Фармакотерапевтична групаМІБП – вакцина.ФармакодинамікаКвадривалентна вакцина проти вірусу папіломи людини (ВПЛ) являє собою суміш високоочищених вірусоподібних частинок (ВВЧ) рекомбінантного основного капсидного білка (L1) ВПЛ типів 6, 11, 16 і 18. Білки L1 продукуються шляхом роздільної ферментації в штам 1895) і утворюють ВВЧ шляхом самоскладання. ВВЧ для кожного типу очищаються і адсорбуються на алюмінієвому ад'юванті (алюмінію гідроксифосфату сульфат аморфний). Імунобіологічні властивості Ефективність вакцини Гардасил® опосередкована формуванням захисного імунітету з розвитком гуморальної та клітинної імунної відповіді проти вірусу папіломи людини. Ризик інфікування ВПЛ протягом життя, без вакцинації, у сексуально активних людей становить понад 50% і він постійно зростає. Проведення курсу вакцинації препаратом Гардасил® призводить до профілактики захворювань, що спричиняються ВПЛ. Клінічна ефективність На підставі проведених досліджень у 24 358 жінок та дівчаток від 16 до 45 років та у 4055 чоловіків та хлопчиків від 16 до 26 років було підтверджено високий профіль ефективності та безпеки вакцини Гардасил®. У дівчаток і жінок віком від 16 до 26 років вакцина Гардасил® ефективно запобігала раку та передракові диспластичні стану шийки матки, вульви, піхви, а також аногенітальні кондиломи у 98-100% випадків. Аналіз перехресної захисної ефективності показує, що введення вакцини Гардасил® сприяє зниженню ризику розвитку CIN (цервікальної внутрішньоепітеліальної неоплазії) 1/2/3 та аденокарциноми in situ (AIS). викликані найбільш поширеними онкогенними типами ВПЛ, що не входять до складу вакцини. Жінок від 16 до 26 років, вакцинованих вакциною Гардасил® і які входили до популяції ефективності за протоколом (РРЕ) в основному дослідженні FUTURE II, далі спостерігали у додатковому довгостроковому клінічному дослідженні протягом 8 років. За цей період не було зареєстровано жодного випадку захворювання на CIN (будь-якого ступеня), викликаного ВПЛ 6, 11, 16 і 18 типів. У цьому дослідженні тривалість захисту була статистично підтверджена приблизно 6 років. У жінок від 24 до 45 років вакцина Гардасил® була ефективна для профілактики персистуючої інфекції, CIN (будь-якого ступеня) або аногенітальних уражень, спричинених ВПЛ 6, 11, 16 та 18 типів, у 88,7% випадків. Жінок від 24 до 45 років, вакцинованих вакциною Гардасил® і які входили до популяції ефективності за протоколом (РРЕ) в основному дослідженні FUTURE III, далі спостерігали у додатковому довгостроковому клінічному дослідженні протягом 6 років. За цей період не було зареєстровано жодного випадку захворювання CIN (будь-якого ступеня) та генітальних кондилом, викликаного ВПЛ 6, 11, 16 та 18 типів. У юнаків і чоловіків вакцина Гардасил® запобігала зараженню ВПЛ 6, 11, 16 і 18 типів, що викликає зовнішні генітальні ураження (аногенітальні кондиломи та перинеальну, перианальну внутрішньоепітеліальну неоплазію, внутрішньоепітеліальну неоплазію пеніса 1/2, 6 а також анальну внутрішньоепітеліальну неоплазію (AIN) 1/2/3 ступеня у 77,5% випадків. Тривалість захисту проти раку анального каналу нині невідома. Чоловіків від 16 до 26 років, вакцинованих вакциною Гардасил® і які входили до популяції ефективності за протоколом (РРЕ) в основному дослідженні (Протокол 020), далі спостерігали у додатковому довгостроковому клінічному дослідженні. При цьому протягом 6 років не було зареєстровано жодного випадку захворювання, спричиненого ВПЛ 6 , 11, 16 та 18 типів). Імуногенність Проведення повного курсу вакцинації призводить до утворення специфічних антитіл до чотирьох типів ВПЛ (6, 11, 16 та 18) більш ніж у 98% вакцинованих. Було показано наявність імунологічної пам'яті при вакцинації серопозитивних (на момент вакцинації) осіб. Крім того, у осіб, які отримали додаткову дозу вакцини Гардасил через п'ять років після завершеного курсу вакцинації, спостерігалася швидка і виражена анамнестична імунна відповідь, при якій середні геометричні титри антитіл перевищували титри, отримані через місяць після першого курсу вакцинації. У дівчаток та хлопчиків від 9 до 15 років ефективність вакцини була показана на підставі імунного бриджингу. Дівчаток та хлопчиків від 9 до 15 років, вакцинованих вакциною Гардасил® в основному дослідженні (Протокол 018), далі спостерігали у додатковому довгостроковому клінічному дослідженні. Вакцина Гардасил також забезпечує захист у дівчаток і жінок віком від 9 до 26 років від захворювань CIN (1/2/3 ступеня) або AIS, що викликаються ВПЛ 31, 33, 52 і 58 типів. Імунна відповідь на 2-х дозову вакцинацію препаратом Гардасил® У клінічному дослідженні було продемонстровано, що імунна відповідь (на 7-й місяць після введення першої дози) у дівчаток віком 9-13 років (n=259), які отримали 2 дози вакцини Гардасил® (за схемою 0-6 міс.), був не нижчим, ніж імунна відповідь у жінок у віці 16-26 років (n=310), які отримали 3 дози вакцини Гардасил (за схемою 0-2-6 міс.). Тривалість імунного захисту при 2-х дозових вакцинаціях препаратом Гардасил® не встановлювалася.Показання до застосуванняВакцина Гардасил® показана для застосування дівчаткам та жінкам віком від 9 до 45 років для попередження: раку шийки матки, вульви, піхви та анального каналу, викликаного ВПЛ 16 та 18 типів; аногенітальних кондилом (condiloma acuminate), викликаних ВПЛ 6 та 11 типів; цервікальної внутрішньоепітеліальної неоплазії 1/2/3 ступеня (CIN) та аденокарциноми шийки матки in situ (AIS), викликаних ВПЛ 6, 11, 16 та 18 типів; внутрішньоепітеліальної неоплазії вульви (VIN) та піхви (VaIN) 1/2/3 ступеня, викликаної ВПЛ 6, 11, 16 та 18 типів; внутрішньоепітеліальної неоплазії анального каналу 1/2/3 ступеня, викликаної ВПЛ 6, 11, 16 та 18 типів. Вакцина Гардасил® показана до застосування хлопчикам та чоловікам віком від 9 до 26 років для попередження: раку анального каналу, викликаного ВПЛ 16 та 18 типів; аногенітальних кондилом (condiloma acuminate), викликаних ВПЛ 6 та 11 типів; передракових, диспластичних станів, та внутрішньоепітеліальної неоплазії анального каналу 1/2/3 ступеня, викликаних ВПЛ 6, 11, 16, 18 типів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активних компонентів та допоміжних речовин вакцини. У разі виникнення симптомів гіперчутливості після введення вакцини Гардасил® введення наступної дози вакцини протипоказане. Порушення згортання крові внаслідок гемофілії, тромбоцитопенії або на фоні прийому антикоагулянтів є відносним протипоказанням до внутрішньом'язового введення вакцини Гардасил, якщо тільки потенційні переваги вакцинації не перевищують значною мірою пов'язані з нею ризики. Якщо вибір зроблено на користь вакцинації, необхідно вжити заходів щодо зниження ризику утворення постін'єкційної гематоми. Якщо у пацієнта відзначається гостре важке лихоманкове захворювання, то введення вакцини Гардасил слід відкласти. Водночас наявність легкої інфекції або невеликого підйому температури тіла не є протипоказанням до вакцинації. З обережністю: ЗАСТОСУВАННЯ В ПЕДІАТРИЧНІЙ ПРАКТИЦІ У дітей віком до 9 років безпека та ефективність вакцини Гардасил не оцінювалися. ЗАСТОСУВАННЯ В ГЕРІАТРИЧНІЙ ПРАКТИЦІ Немає даних щодо оцінки безпеки та ефективності вакцини Гардасил® у дорослих осіб старше 45 років.Вагітність та лактаціяНемає даних про те, що введення вакцини Гардасил® надає небажаний вплив на фертильність, вагітність або плід, які змусили б засумніватися в її безпеці. Спеціально спланованих та добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося. Даних про застосування вакцини Гардасил® під час вагітності та про потенційну дію вакцини Гардасил® на репродуктивну функцію жінки та на плід у вагітних недостатньо, щоб рекомендувати використання вакцини під час вагітності. Слід попередити пацієнток про необхідність запобігання вагітності протягом курсу вакцинації, а при настанні вагітності вакцинацію слід відкласти до її завершення. Клінічні випробування, в ході яких перевіряли ефективність, імуногенність і безпеку вакцини Гардасил® у матерів, що годують, і немовлят, показали, що вакцину Гардасил® можна вводити жінкам, що годують.Побічна діяНебажані реакції, частота яких становила не менше 1% у осіб, які отримали вакцину Гардасил®, і перевищувала таку в осіб, яким вводили плацебо, перераховані нижче відповідно до системи органів/класів. Дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: біль у кінцівках. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: пірексія; Дуже часто: почервоніння, біль та припухлість; Часто: свербіж, гематома. Ці місцеві реакції зустрічалися частіше у групі, якою вводилася вакцина Гардасил®, порівняно з будь-якими препаратами, що містять ад'ювант алюмінію гідроксифосфату сульфат аморфний, або порівняно з групою, якою вводився розчин плацебо. Більшість місцевих реакцій були легким ступенем тяжкості. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Крім того, бронхоспазму, як серйозні побічні ефекти, були дуже рідкісними. Під час постреєстраційного застосування вакцини Гардасил® надходила спонтанна інформація про розвиток у щеплених наступних небажаних реакцій, достовірно оцінити частоту яких і зв'язок із щепленням неможливо. Інфекційні та паразитарні захворювання: флегмона. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: лімфаденопатія, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура. Порушення з боку нервової системи: запаморочення, головний біль, синдром Гійєна-Барре, гострий розсіяний енцефаломієліт, непритомність, що іноді супроводжується тонічно-клонічними судомами. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: артралгія, міалгія. Загальні розлади та порушення у місці введення: астенія, втома, озноб, дискомфорт. Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, бронхоспазм та кропив'янку.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування з іншими вакцинами Вакцину Гардасил® можна вводити одночасно (в іншу рекомендовану ділянку тіла) з рекомбінантною вакциною проти гепатиту В, з вакциною менінгококовою, кон'югованою з дифтерійним анатоксином, та з інактивованою вакциною проти дифтерії, правця, коклюшу . Застосування з найпоширенішими ліками Застосування аналгетиків, протизапальних препаратів, антибіотиків та вітамінних препаратів не впливало на ефективність, імуногенність та безпеку вакцини. Застосування з гормональними контрацептивами Застосування гормональних контрацептивів не впливало на ефективність, імуногенність та безпеку вакцини Гардасил®. Застосування зі стероїдами Інгаляційні, місцеві та парентеральні стероїди не впливали на імуногенність та безпеку вакцини Гардасил®. Застосування із системними імуносупресантами Дані про одночасне застосування системних імуносупресантів та вакцини Гардасил® відсутні. У осіб, які приймають імуносупресанти (системні кортикостероїди, цитотоксичні препарати, антиметаболіти, алкілуючі препарати), захисний ефект може бути знижений.Спосіб застосування та дозиВакцину Гардасил® вводять внутрішньом'язово в дельтовидний м'яз або верхньозовнішню поверхню середньої третини стегна. Чи не вводити внутрішньовенно. Разова доза вакцини всім вікових груп становить 0,5 мл. Рекомендований курс вакцинації складається з 3 доз і проводиться за схемою (0-2-6 міс.): перша доза – у призначений день; друга доза – через 2 міс. після першої; третя доза – через 6 міс. після першої. Допускається прискорена схема вакцинації, коли друга доза вводиться через 1 міс. після першого щеплення, а третя – через 3 міс. після другого щеплення.Курс вакцинації вважається завершеним навіть при порушенні інтервалу між щепленнями, якщо три щеплення проведено протягом 1 року. Альтернативна 2-х дозова схема вакцинації (0-6 міс.) препаратом Гардасил® допускається в осіб віком 9-3 років. При цьому у разі введення другої дози раніше ніж через 6 місяців після мірної дози завжди необхідно ввести третю дозу. Якщо для вакцинації була використана перша доза вакцини Гардасил®, то і повний курс вакцинації слід проводити з використанням вакцини Гардасил®. Необхідність проведення ревакцинації не встановлено. Перед вживанням флакон/шприц з вакциною струшують до отримання однорідної каламутної суспензії. Втрата гомогенності, наявність включень та сторонніх частинок, зміна кольору суспензії свідчать про непридатність вакцини. Попередньо заповнений шприц із вакциною призначений тільки для одноразового використання і лише в однієї людини. Кожному вакцинованому вмісту флакона з вакциною слід вводити з використанням індивідуального одноразового стерильного шприца зі стерильною голкою. Необхідно вводити всю рекомендовану дозу 0,5 мл. Розтин флаконів та процедуру вакцинації проводять при строгому дотриманні правил асептики та антисептики. Місце введення обробляють 70% спиртом до та після ін'єкції. Використання флаконів із разовою дозою вакцини Наберіть стерильною голкою одноразовий стерильний шприц 0,5 мл суспензії з флакона з разовою дозою вакцини. Введіть усю дозу. Флакон із залишками вакцини викидають. Використання шприців із разовою дозою вакцини Введіть вміст ширина повністю. Інструкція із застосування одноразових стерильних попередньо заповнених шприців з однією дозою в комплекті із захисним пристроєм Використовуйте для введення вакцини вкладену голку. Якщо ви хочете використовувати іншу голку, переконайтеся, що голка надійно приєднується до шприца і її довжина не перевищує 2,5 см. Це необхідна умова правильної роботи захисного пристрою. Шприц має дві знімні етикетки, які можна відокремити після проведення ін'єкції. Зніміть ковпачок із шприца. Натиснувши обидва перешкоджаючі обертання виступу, закріпіть шприц і приєднайте голку Люера поворотом та годинниковою стрілкою. Видаліть захисний ковпачок із голки. Проведіть підготовку до ін'єкції, як описано вище. Натисніть на поршень, міцно утримуючи шприц під пальцевими виступами і введіть всю дозу. Захисний пристрій голки HE спрацює, якщо не буде введена доза ВСЯ. Вийміть голку. Відпустіть поршень і дайте шприцю переміститися до повного закриття всієї голки. Для документування вакцинації відокремте знімні етикетки, поволі їх потягнувши. Викиньте шприц у контейнер для гострих предметів.ПередозуванняЄ повідомлення про випадки введення вакцини Гардасил у дозах, що перевищують рекомендовані. У цілому нині характер і виразність небажаних явищ при передозуванні були зіставні з такими під час введення рекомендованих разових доз вакцини Гардасил®.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнфікування онкогенними типами ВПЛ - це обов'язкова умова розвитку раку шийки матки (плоскоклітинної та аденокарциноми), раку вульви, піхви, передракових диспластичних станів, кондилом. Крім того, у чоловіків та жінок інфікування ВПЛ є причиною раку зовнішніх статевих органів та анального каналу. Інфікування ВПЛ значно підвищує ризик розвитку раку органів голови та шиї, особливо раку ротоглотки, та викликає рецидивуючий респіраторний папіломатоз у дітей та дорослих. Загальні. При вирішенні питання про вакцинацію необхідно зіставити можливий ризик попереднього зараження ВПЛ і потенційну користь від вакцинації. Вакцина Гардасил® не призначена для лікування наступних захворювань: рак шийки матки, вульви або піхви, CIN, VIN, VaIN або активний кондиломатоз – і вводиться виключно з профілактичною метою. Вакцина є профілактичною і призначена для запобігання інфікуванню тими типами ВПЛ, яких немає у пацієнта. Вакцина не впливає протягом активних інфекцій, викликаних ВПЛ. Як і при введенні будь-якої іншої вакцини, при застосуванні препарату Гардасил не у всіх вакцинованих вдається отримати захисну імунну відповідь. Препарат не захищає від захворювань, що передаються статевим шляхом, іншої етіології. У зв'язку із цим вакцинованим пацієнтам слід рекомендувати продовжувати використання інших профілактичних засобів захисту. Підшкірне та внутрішньошкірне введення вакцини не вивчалося і тому не рекомендується. Як і при введенні будь-якої вакцини, у лікувально-профілактичному кабінеті завжди потрібно мати напоготові відповідні лікарські засоби на випадок розвитку рідкісної анафілактичної реакції на введення вакцини та засоби невідкладної та протишокової терапії. Безпосередньо після введення вакцини протягом 30 хв за пацієнтом здійснюється медичне спостереження з метою своєчасного виявлення поствакцинальних реакцій та ускладнень та надання екстреної медичної допомоги. При проведенні будь-якої вакцинації може спостерігатися непритомність, особливо у підлітків та молодих жінок. Рішення про введення препарату або відстрочення вакцинації у зв'язку з поточною або нещодавньою хворобою, що супроводжується підвищеною температурою, великою мірою залежить від етіології захворювання та ступеня тяжкості. У осіб з порушеною реактивністю імунної системи внаслідок застосування імуносупресантної терапії (системні кортикостероїди, цитотоксичні препарати, антиметаболіти, алкілуючі препарати), генетичного дефекту, інфекції вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) та інших причин захисний ефект може бути знижений (див. ПРЕПАРАТАМИ"). Вакцину Гардасил® слід вводити з обережністю особам з тромбоцитопенією та будь-якими порушеннями згортання крові, оскільки після внутрішньом'язової ін'єкції у таких осіб може розвинутись кровотеча. Медичний персонал зобов'язаний надати всю необхідну інформацію щодо вакцинації та вакцини пацієнтам, батькам та опікунам, включаючи інформацію про переваги та поєднані ризики. Вакцинованих слід попередити про необхідність повідомляти лікаря або медсестру про будь-які небажані реакції, а також про те, що вакцинація не замінює і не скасовує рутинних скринінгових оглядів. Для досягнення ефективних результатів курс вакцинації повинен бути завершений повністю, якщо для цього немає протипоказань. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу на здатність керувати автомобілем, а також роботу з механізмами не проводилося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. активна речовина: каспофунгіну ацетат 60,6 мг (еквівалент каспофунгіну у вигляді безводної основи 54,6 мг)* або 83,9 мг (еквівалент каспофунгіну у вигляді безводної основи 75,6 мг)*; допоміжні речовини: сахароза 39,0 мг або 54,0 мг, манітол 26,0 мг або 36,0 мг, оцтова льодяна кислота 2,0 мг або 2,7 мг, натрію гідроксид qs до pH 6,0. * - включаючи надлишок для забезпечення відповідного дозування активної речовини (50 мг та 70 мг відповідно). По 50 мг або 70 мг каспофунгіну у флаконі з безбарвного скла тип I (USP) місткістю 10 мл, закупореним гумовою пробкою, ущільненою зверху алюмінієвим ковпачком з пластмасовою кришечкою, що відривається. Один флакон разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиТверда ліофілізована маса від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаРозподіл Після одноразової внутрішньовенної інфузії протягом 1 години концентрація каспофунгіну у плазмі знижується багатофазно. Відразу після інфузії настає коротка α-фаза, за якою слідує β-фаза з періодом напіввиведення (Т1/2) від 9 до 11 годин, яка є головною характеристикою профілю розподілу препарату та має чітку логарифмічно-лінійну залежність між 6 та 48 годинами після введення . За цей період концентрація препарату у плазмі суттєво знижується. Також є додаткова γ-фаза з Т1/2 від 40 до 50 годин. Розподіл більшою мірою, ніж екскреція або біотрансформація, впливає на плазмовий кліренс. Каспофунгін значною мірою пов'язується з білками плазми (приблизно на 97%) при мінімальному зв'язуванні з еритроцитами.Близько 92% міченого [3Н]-каспофунгіну ацетату виявляється у тканинах через 36-48 годин після введення разової дози 70 мг. Протягом перших 30 годин після введення екскреція та біотрансформація каспофунгіну незначні. Метаболізм Каспофунгін повільно метаболізується шляхом гідролізу та N-ацетилювання з утворенням пептидної сполуки з відкритим кільцем. У пізніші терміни (через 5 і більше днів після введення разової дози міченого [3Н] каспофунгіну ацетату) у плазмі відзначається низький рівень (менше 7 пкмоль/мг білка або 1,3% або менше від введеної дози препарату) ковалентно пов'язаного з міченим білками [3Н] каспофунгіну ацетату, що обумовлено утворенням двох активних проміжних продуктів розпаду каспофунгіну. У ході подальшого процесу метаболізму, включаючи гідроліз до складових амінокислот та їх похідних, з утворенням дигідроксигомотирозину та N-ацетил-дигідроксигомотирозину. Ці похідні тирозину виявляють лише у сечі, що вказує на високий нирковий кліренс цих метаболітів. Виведення Виведенню з організму піддається близько 75% препарату (фармакокінетичне дослідження з радіоактивно міченим каспофунгіном): 41% із сечею та 34% із фекаліями. Концентрації в плазмі мітки та каспофунгіну протягом перших 24-48 годин після введення дози не розрізняються, потім концентрація препарату знижується швидше, причому зниження його концентрації нижче за рівень кількісного визначення спостерігається через 6-8 днів після введення дози, а радіоактивної мітки - через 22, 3 тижні. Невелика кількість каспофунгіну виділяється у незміненому вигляді із сечею (приблизно 1,4% дози). Нирковий кліренс вихідного препарату низький і становить приблизно 0,15 мл/хв. Фармакокінетичні особливості в окремих груп пацієнтів Залежно від статевої приналежності Концентрація каспофунгіну у плазмі у здорових чоловіків та жінок у 1-й день після введення разової дози 70 мг однакова. Після 13 щоденних введень по 50 мг концентрація каспофунгіну в плазмі у деяких жінок була приблизно на 20% вищою, ніж у чоловіків. У літніх Зміст каспофунгіну в плазмі крові здорових чоловіків та жінок похилого віку (65 років і старше) вище на 28% (оцінка за показником площі під кривою "концентрація – час" – AUC) порівняно зі здоровими молодими чоловіками. У пацієнтів похилого віку з інвазивним кандидозом або на фоні емпіричної терапії спостерігалися такі ж помірні зміни концентрації препарату в плазмі, як у групі здорових літніх пацієнтів порівняно зі здоровими пацієнтами молодого віку. Корекція режиму дозування для літніх (65 років та старших) пацієнтів не потрібна. У пацієнтів із печінковою недостатністю Концентрація каспофунгіну у плазмі пацієнтів з легкою печінковою недостатністю (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) після введення разової дози 70 мг збільшується приблизно на 55% (AUC) порівняно зі здоровими особами. Введення препарату цим пацієнтам протягом 14 днів (70 мг на 1 день з наступним щоденним введенням по 50 мг) супроводжується підвищенням концентрації каспофунгіну в плазмі на 19-25% (AUC) на 7 та 14 день порівняно зі здоровими добровольцями. У дітей Проведено п'ять тривалих клінічних досліджень з вивченням препарату КАНСИДАС® у пацієнтів до 18 років, включаючи дослідження фармакокінетики препарату (спочатку дослідження у підлітків [12-17 років] та дітей [2-11 років], потім – у дітей молодшого віку [3-23] місяців]*- та у новонароджених та дітей перших трьох місяців життя). У підлітків (12-17 років), які отримували каспофунгін у дозі 50 мг/м2 (максимальна добова доза – 70 мг), концентрація у плазмі крові (AUC0-24 год) загалом відповідала концентрації у дорослих, які приймали 50 мг каспофунгіну на добу. Усі підлітки отримували каспофунгін у дозі понад 50 мг, і шість із восьми пацієнтів отримували максимальну добову дозу 70 мг. Концентрація каспофунгіну в плазмі крові у цих пацієнтів була нижчою порівняно з концентрацією у дорослих, які отримували препарат у добовій дозі 70 мг, саме тій дозі, яка найчастіше призначалася підліткам. У дітей віком 2-11 років, які отримували каспофунгін у дозі 50 мг/м2 на день (максимальна добова доза 70 мг на день), його концентрація у плазмі крові (AUC0-24) була порівнянна з аналогічним показником у дорослих пацієнтів, яким вводили каспофунгін у дозі 50 мг на день. У перший день застосування концентрація препарату в плазмі крові (AUC0-24) була дещо вищою у дітей порівняно з дорослими (на 37% при порівнюваних дозах 50 мг/м2 та 50 мг один раз на добу). Однак необхідно підкреслити, що концентрація в плазмі крові (AUC0-24) у дітей у перший день була все ж таки нижчою, ніж у дорослих при тривалому лікуванні. У дітей віком 3-23 місяців, яким призначали каспофунгін у добовій дозі 50 мг/м2 (максимальна доза – 70 мг), концентрація каспофунгіну в плазмі крові при тривалому застосуванні була порівнянна з концентрацією у дорослих, яким призначалася доза препарату 50 мг/добу. . Як і старших дітей, у дітей цієї вікової групи, які отримували каспофунгін у дозі 50 мг/м2, концентрація препарату в плазмі крові була вищою в перший день лікування порівняно з дорослими, які отримували стандартну дозу каспофунгіну 50 мг. Фармакокінетичні параметри каспофунгіну в дозі 50 мг/м2 у дітей молодшої вікової групи (3-23 місяці) та старшої групи (2-11 років) при однаковому режимі дозування були співставними. У новонароджених та дітей до 3 місяців, яким каспофунгін призначали у дозі 25 мг/м2, пікова концентрація каспофунгіну (С1год) та його порогова концентрація (С24год) після повторних введень відповідали аналогічним показникам у дорослих, які отримували препарат у дозі 50 мг на день. Першого дня пікова концентрація С1ч була порівнянна з дорослими, а порогова концентрація С24ч була помірно збільшена у новонароджених та дітей грудного віку порівняно з відповідними показниками у дорослих. Визначення концентрації препарату в плазмі (AUC0-24) не проводилося в даному дослідженні через складності відбору проб. Слід врахувати, що вивчення ефективності та безпеки під час проспективних адекватних клінічних досліджень препарату КАНСИДАС® у новонароджених та дітей до 3 місяців не проводилось.ФармакодинамікаКаспофунгін являє собою напівсинтетичну ліпопептидну сполуку (ехінокандин), синтезовану з продукту ферментації Glarea lozoyensis. КАНСИДАС® є першим представником нового класу протигрибкових препаратів, який інгібує синтез β-(1,3)-D-глюкану – найважливішого компонента клітинної стінки багатьох міцеліальних грибів та дріжджів. У клітинах ссавців β-(1,3)-D-глюкан відсутній. In vitro каспофунгін має активність проти різних патогенних грибів роду Aspergillus (включаючи Aspergillus fumigatus, Aspergillus flavus, Aspergillus niger, Aspergillus nidulans, Aspergillus terreus і Aspergillus candidus) і Candida, Candida albic, Candida albic Candida krusei, Candida lipolytica, Candida lusitaniae, Candida parapsilosis, Candida rugosa та Candida tropicalis). Дослідження на чутливість проводилися двома модифікованими методами - М38-А2 (для роду Aspergillus) та М27-АЗ (для роду Candida) Інституту клінічних та лабораторних стандартів (CLSI). Стандарти інтерпретації для каспофунгіну проти грибів роду Candida застосовні для мікродилюції бульйону методом М27-АЗ (тільки для процедури CLSI) для визначення мінімальної переважної концентрації (МПК), яку розраховують у кінцевій точці часткового інгібування (24 год). Величину МПК каспофунгіну при CLSI мікродилюції бульйону методом М27-АЗ слід інтерпретувати відповідно до критеріїв, зазначених у Таблиці 1. Таблиця 1. Критерії чутливості для каспофунгіну проти грибів роду Candida Патогенні гриби Мікродилюція бульйону МПКа,б (мкг/мл) - 24 год чутливі помірні резистентні нечутливі Рід Candida <2 - - >2 а) Категорія "чутливі" вказує на високу ймовірність пригнічення патогенних грибів при досягненні очікуваної концентрації антимікробного препарату в крові. б) резистентна категорія для ехінокандинів не встановлена; Ізоляти з більш високим значенням МПК можуть характеризуватись як нечутливі. Для застосування методу Європейського комітету з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) стандартів інтерпретації для каспофунгіну проти грибів роду Candida не встановлено. Для дріжджових грибів комітетом EUCAST розроблено стандартизовані методики визначення чутливості. Для грибів роду Aspergillus та інших міцеліальних грибів не розроблено стандартизованих методик визначення чутливості або стандартів інтерпретації методами CLSI або EUCAST. In vivo виявлено активність каспофунгіну при парентеральному введенні тваринам із нормальним та зниженим імунітетом, інфікованим Aspergillus та Candida. Застосування каспофунгіну у цих випадках сприяє збільшенню тривалості життя тварин (Aspergillus та Candida) та ерадикації патогенних грибів (Candida) у уражених органах. Також каспофунгін активний у тварин з імунодефіцитом, заражених Candida glabrata, Candida krusei, Candida lusitaniae, Candida parapsilosis, Candida tropicalis, у яких досягається ерадикація патогенних грибів (Candida) у уражених органах. Каспофунгін виявляє високу активність при профілактиці та лікуванні легеневих аспергільозів, підтверджену при дослідженні на моделях летальних легеневих інфекцій in vivo. Перехресна стійкість Каспофунгін активний щодо штамів грибів Candida, резистентних до флуконазолу, амфотерицину або флуцитозину. Лікарська стійкість МПК2 мкг/мл були вивчені на моделі мишей з інфекцією С. albicans. Також у деяких пацієнтів у процесі лікування препаратом були виявлені ізоляти Candida зі зниженою чутливістю до каспофунгіну (МПК >2 мкг/мл каспофунгіну при використанні CLSI стандартизованої методики визначення МПК). Деякі з цих ізолятів мали мутації у гені FKS1/FKS2. Хоча частота таких випадків низька, вони зазвичай пов'язані з несприятливими клінічними результатами. У грибів роду Aspergillus виявлено розвиток in vitro лікарської стійкості до каспофунгіну. У ході клінічного застосування препарату виявлено лікарську стійкість до каспофунгіну у пацієнтів з інвазивним аспергільозом. Механізм резистентності не встановлено. Частота випадків лікарської стійкості різних клінічних ізолятів Candida та Aspergillus низька. Лікарські взаємодії Дослідження каспофунгіну in vitro та in vivo у комбінації з амфотерицином В демонструють відсутність антагонізму щодо протигрибкової активності проти A. fumigatus або С. albicans. Результати досліджень in vitro дозволяють припустити наявність адитивного впливу / відсутність впливу або синергізму проти A. fumigatus та наявність адитивного впливу / відсутність впливу проти С. albicans. Клінічна значимість одержаних результатів невідома.Показання до застосуванняЕмпірична терапія у пацієнтів із фебрильною нейтропенією при підозрі на грибкову інфекцію (викликану Candida або Aspergillus). Інвазивний кандидоз (в т.ч. кандидемія) у пацієнтів з нейтропенією та без неї. Інвазивний аспергільоз у пацієнтів, які рефрактерні до іншої терапії або не переносять її, включаючи амфотерицин В, в т.ч. ліпосомальний та/або ітраконазол. Езофагеальний кандидоз. Орофарингеальний кандидоз.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Дитячий вік – до 3 місяців. Препарат містить сахарозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості фруктози або сахаразо-ізомальтазною недостатністю не повинні приймати цей препарат. З обережністю: Одночасне застосування із циклоспорином. Пацієнти з помірною печінковою недостатністю (від 7 до 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Немає достатніх даних про використання препарату КАНСИДАС® у дітей та дорослих при ендокардиті, остеомієліті та менінгіті, спричинених патогенними штамами грибів роду Candida, а також у дітей як терапія першої лінії при інвазивному аспергільозі.Вагітність та лактаціяКлінічного досвіду застосування препарату у вагітних і жінок у період грудного вигодовування немає. У дослідженнях на щурах застосування каспофунгіну в дозах, токсичних для вагітних самок (5 мкг/кг/день), призводило до зменшення маси тіла плода та збільшення випадків неповної осифікації черепа та тулуба. Крім того, при застосуванні каспофунгіну в тих же дозах у щурів зафіксовано збільшення кількості випадків формування шийного ребра. У тварин каспофунгін проникає крізь плацентарний бар'єр. Каспофунгін не повинен призначатися жінкам під час вагітності, крім випадків коли призначення препарату є життєво необхідним. Оскільки немає даних про надходження каспофунгіну в молоко, при необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяЄ окремі повідомлення про реакції гіперчутливості (анафілаксія та алергічні реакції). У пацієнтів з інвазивним аспергільозом було зареєстровано набряк легенів, респіраторний дистрес-синдром, інфільтрати на рентгенограмі. У дорослих У клінічних дослідженнях 1865 дорослих пацієнтів приймали одноразову або багаторазові дози каспофунгіну: 564 пацієнти з фебрильною нейтропенією (дослідження з емпіричної терапії), 382 пацієнти з інвазивним кандидозом, 228 пацієнтів з інвазивними 9, 9 зареєстрованих у 1 фазі досліджень. До дослідження з емпіричної терапії були включені пацієнти, які проходили курс хіміотерапії з приводу злоякісних новоутворень, або пацієнти після трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин (включаючи 39 випадків алогенної трансплантації). У дослідженнях, що включали пацієнтів з інфекціями, викликаними Candida, більшість пацієнтів з інвазивним кандидозом перебували у тяжкому стані (наприклад,онкогематологічні захворювання або інші форми злоякісних новоутворень, нещодавно перенесена велика хірургічна операція, ВІЛ), що вимагає застосування супутньої комплексної лікарської терапії. Пацієнти з інфекціями, викликаними Aspergillus, часто перебували у важкому стані (наприклад, трансплантація кісткового мозку або периферичних стовбурових клітин, онкогематологічне захворювання, пухлини солідних органів або трансплантація органів), що потребує супутньої комплексної лікарської терапії.онкогематологічне захворювання, пухлини солідних органів або трансплантація органів), що вимагає застосування супутньої комплексної лікарської терапії.онкогематологічне захворювання, пухлини солідних органів або трансплантація органів), що вимагає застосування супутньої комплексної лікарської терапії. У пацієнтів усіх популяцій частим побічним ефектом у місці введення був флебіт, а також інші місцеві реакції, включаючи еритему, біль/болючість, свербіж та відчуття печіння. Виявлені побічні реакції, пов'язані із застосуванням препарату, зазвичай мали легкий перебіг і рідко вимагали відміни препарату. Зареєстровані побічні ефекти класифіковані за частотою: дуже часто (>1/10), часто (>1/100,1/1000, З боку кровотворної та лімфатичної системи – часто: зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, зниження числа лейкоцитів; Нечасто: анемія, тромбоцитопенія, коагулопатія, лейкопенія, зниження кількості еозинофілів, зниження кількості тромбоцитів, підвищення кількості тромбоцитів, зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості лейкоцитів, зниження кількості нейтрофілів. З боку обміну речовин та харчування - Часто: гіпокаліємія; Нечасто: гіперволемія, гіпомагніємія, анорексія, порушення електролітного балансу, гіперглікемія, гіпокальціємія, метаболічний ацидоз. З боку психіки – Нечасто: занепокоєння, дезорієнтація, безсоння. З боку нервової системи: - Часто: головний біль; Нечасто: запаморочення, порушення смаку, парестезія, сонливість, тремор, гіпостезія. З боку органу зору - Нечасто: жовтушність склер, нечіткість зору, набряк століття, підвищена сльозотеча. З боку серця – Нечасто: відчуття серцебиття, тахікардія, аритмія, фібриляція передсердь, застійна серцева недостатність. З боку судин – часто: флебіт; Нечасто: тромбофлебіт, приплив крові, збільшення артеріального тиску, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Часто: задишка; Нечасто: закладеність носа, біль у горлі, прискорене дихання, бронхоспазм, кашель, пароксизмальна нічна задишка, гіпоксія, хрипи, утруднене дихання. З боку шлунково-кишкового тракту – часто: нудота, діарея, блювання; Нечасто: біль у животі, біль у верхній частині живота, відчуття сухості у роті, диспепсія, відчуття дискомфорту у шлунку, здуття живота, асцит, запор, утруднене ковтання, метеоризм. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Часто: підвищення функціональних показників печінки (аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартатамінотрансфераза (ACT), лужна фосфатаза, прямий та непрямий білірубін); Нечасто: холестаз, гепатомегалія, гіпербілірубінемія, жовтяниця, порушення функції печінки, гепатотоксичність, ураження печінки. З боку шкіри та підшкірних тканин – часто: висипання, свербіж, еритема, підвищена пітливість; Нечасто: мультиформна еритема, макульозний висип, макулопапульозний висип, свербіжний висип, кропив'янка, алергічний дерматит, генералізований свербіж, еритематозний висип, генералізований висип, кореподібний висип, ураження шкіри. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: артралгія; Нечасто: біль у спині, біль у кінцівці, біль у кістках, м'язова слабкість, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: гарячка, озноб, свербіж у місці введення; Нечасто: біль, біль у місці введення, втома, відчуття холоду, відчуття жару, еритема у місці введення, ущільнення у місці введення, припухлість у місці введення, флебіт у місці введення, периферичний набряк, слабкість, відчуття дискомфорту у грудній клітці, біль у грудній клітині, набряк обличчя, відчуття зміни температури тіла, ущільнення, екстравазація у місці введення, роздратування у місці введення, висип у місці введення, кропив'янка у місці введення, набряк у місці введення, нездужання, набряк. З боку лабораторних показників – часто: зменшення вмісту калію в крові, зменшення концентрації альбуміну в крові; Нечасто: підвищення концентрації креатиніну в крові, наявність еритроцитів у сечі, зменшення концентрації загального білка, наявність білка в сечі, збільшення протромбінового часу, зменшення протромбінового часу, збільшення вмісту кальцію в крові, зменшення вмісту кальцію в крові, зменшення вмісту хлоридів у крові, збільшення концентрації глюкози в крові, зменшення вмісту магнію в крові, зменшення вмісту фосфору в крові, збільшення концентрації сечовини в крові, збільшення активності гамма-глутамілтрансферази, збільшення часткового тромбопластинового часу, зменшення вмісту гідрокарбонатів у крові, збільшення вмісту хлоридів у крові, збільшення вмісту калію в крові крові,збільшення артеріального тиску, зменшення концентрації сечової кислоти у крові, наявність крові у сечі, патологічні дихальні шуми, зниження концентрації вуглекислого газу, підвищення концентрації імуносупресивних препаратів, збільшення міжнародного нормалізованого співвідношення, циліндрурія, наявність лейкоцитів у сечі, підвищення pH сечі. У дослідженнях застосування каспофунгіну у добовій дозі 150 мг (до 51 дня) брали участь 100 дорослих пацієнтів. Проводилася порівняльна оцінка застосування каспофунгіну у добовій дозі 50 мг (з використанням навантажувальної дози 70 мг у перший день) та у добовій дозі 150 мг при лікуванні інвазивного кандидозу. Профіль безпеки каспофунгіну у високій дозі в цілому можна порівняти з таким при застосуванні препарату в добовій дозі 50 мг. В обох групах пропорційне співвідношення кількості пацієнтів із серйозними побічними ефектами, пов'язаними із застосуванням препарату, або з побічними ефектами, що призвели до відміни застосування препарату, було порівнянним. У дітей Дані 5 клінічних досліджень за участю 171 дитини вказують, що загальна частота побічних ефектів (26,3%; 95% довірчий інтервал-19,9; 33,6) не перевищувала таку при лікуванні каспофунгіном дорослих пацієнтів (43,1%; 95% довірчий інтервал - 40,0;46,2). Проте, порівняно з дорослими пацієнтами, діти мають інший профіль побічних ефектів. Найбільш частими побічними реакціями, зафіксованими при застосуванні каспофунгіну у дітей, були гарячка (11,7%), висип (4,7%) та головний біль (2,9%). Зареєстровані побічні ефекти класифіковані за частотою: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, З боку кровотворної та лімфатичної системи: - Часто: підвищення числа еозинофілів. З боку нервової системи: - Часто: головний біль. З боку серця: Часто: тахікардія. З боку судин – часто: приплив крові, зниження артеріального тиску. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Часто: підвищення функціональних показників печінки (аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза). З боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: висипання, свербіж. Загальні розлади та порушення у місці введення - Дуже часто: гарячка; Часто: озноб, біль у місці введення. З боку лабораторних показників - часто: зменшення вмісту калію в крові, зменшення вмісту магнію в крові, збільшення концентрації глюкози в крові, зменшення вмісту фосфору в крові, збільшення вмісту фосфору в крові. Післяреєстраційний досвід застосування У постреєстраційній практиці повідомлялося про такі небажані ефекти: З боку печінки та жовчовивідних шляхів: порушення функції печінки. Загальні розлади та порушення у місці введення: припухлість та периферичний набряк. З боку лабораторних показників: збільшення вмісту кальцію у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиУ дослідженнях in vitro встановлено, що каспофунгін не є інгібітором якогось ферменту системи цитохрому Р450 (CYP), а також не є індуктором метаболізму інших препаратів, опосередкованого ізоферментом CYP3A4. У клінічних дослідженнях встановлено, що каспофунгін не є субстратом для Р-глікопротеїну і є слабким субстратом для ферментів цитохрому Р450. У двох клінічних дослідженнях у дорослих пацієнтів циклоспорин (одноразова доза 4 мг/кг або дві дози 3 мг/кг) збільшував AUC каспофунгіну приблизно на 35%. Збільшення AUC, ймовірно, пов'язане із зменшенням печінкової екстракції каспофунгіну. Кансідас не збільшував концентрацію циклоспорину в плазмі. При сумісному застосуванні цих препаратів відмічено транзиторне підвищення активності ACT та АЛТ. У ретроспективному дослідженні 40 пацієнтів, які приймали КАНСИДАС® та/або циклоспорин тривалістю до 290 днів (в середньому 17,5 днів), не було виявлено серйозних небажаних явищ з боку печінки. У клінічних дослідженнях у дорослих здорових добровольців встановлено, що ітраконазол, амфотерицин В, мікофенолату мофетил, нелфінавір або такролімус не впливають на фармакокінетику препарату Кансідас. У свою чергу КАНСИДАС не впливає на фармакокінетичні показники ітраконазолу, амфотерицину В, рифампіцину або активних метаболітів мікофенолату мофетилу. Каспофунгін знижує показник 12-годинної концентрації (С12год) у крові такролімусу на 26%. У пацієнтів, які отримують обидва препарати, рекомендується контролювати концентрацію такролімусу в крові та за необхідності коригувати його дозу. Результати двох клінічних досліджень взаємодій лікарських препаратів у дорослих здорових добровольців показують, що рифампіцин може прискорювати, так і уповільнювати розподіл каспофунгіну. В одному з досліджень рифампіцин та каспофунгін призначали протягом 14 днів одночасно з першого дня лікування. У другому дослідженні спочатку призначали лише рифампіцин протягом 14 днів до досягнення рівноважної концентрації препарату в плазмі крові, а потім протягом ще 14 днів обидва препарати застосовували одночасно. На етапі рівноважної концентрації рифампіцину було відзначено лише незначну зміну AUC каспофунгіну або концентрації в момент завершення інфузії, проте залишкова концентрація каспофунгіну знижувалась приблизно на 30%. Зворотний ефект рифампіцину спостерігався при одночасному сумісному призначенні рифампіцину та каспофунгіну з першого дня лікування: відзначалося скороминуще збільшення концентрації каспофунгіну в плазмі в перший день (збільшення AUC приблизно на 60%). У той же час при введенні каспофунгіну на фоні монотерапії рифампіцином, що проводилася протягом 14 днів, не відзначалося впливу рифампіцину на концентрацію каспофунгіну. Крім того, результати фармакокінетичного скринінгу у дорослих пацієнтів показують, що одночасне застосування препарату КАНСИДАС® з індукторами кліренсу лікарських препаратів (ефавіренз, невірапін, фенітоїн, дексаметазон або карбамазепін) може призводити до клінічно значущого зниження концентрації. Наявні дані свідчать про те, що індуковане цими препаратами зниження концентрації каспофунгіну відбувається швидше за рахунок прискорення елімінації, ніж метаболізму. Тому у дорослих пацієнтів при одночасному застосуванні препарату КАНСИДАС® з ефавірензом, нелфінавіром, невірапіном, рифампіцином, дексаметазоном, фенітоїном або карбамазепіном слід розглянути можливість збереження добової дози препарату КАНСИДАС® 70 мг, не знижуючи . У дітей результати регресивного аналізу фармакокінетичних даних показують, що спільне застосування дексаметазону та препарату КАНСИДАС® може супроводжуватись клінічно значущим зниженням граничної концентрації каспофунгіну. Ці дані можуть вказувати на те, що при одночасному застосуванні з індукторами кліренсу лікарських препаратів у дітей відзначатиметься таке ж зниження концентрації каспофунгіну, як і у дорослих пацієнтів. Одночасне призначення з препаратом КАНСИДАС® індукторів кліренсу лікарських препаратів (рифампіцин, ефавіренз, невірапін, фенітоїн, дексаметазон або карбамазепін) у дітей, як і у дорослих, вимагає збільшення добової дози до 70 мг/м (добова доза від величини розрахункової дози для пацієнта).Спосіб застосування та дозиДобова доза препарату КАНСИДАС® вводиться дорослим (>18 років) шляхом повільної внутрішньовенної інфузії (>1 година) 1 раз на добу. Емпірична терапія У перший день вводиться разова доза навантаження 70 мг, у другий і наступні дні лікування добова доза становить 50 мг на добу. Тривалість лікування залежить від клінічної та мікробіологічної ефективності препарату. Емпірична терапія повинна проводитися до повного вирішення нейтропенії. При підтвердженні грибкової інфекції хворі повинні отримувати препарат щонайменше 14 днів; терапію препаратом КАНСИДАС слід продовжувати не менше 7 днів після зникнення клінічних проявів як грибкової інфекції, так і нейтропенії. Добову дозу препарату КАНСИДАС® можна збільшити до 70 мг, якщо добова доза 50 мг добре переноситься пацієнтом, але не дає очікуваного клінічного ефекту. Незважаючи на те, що збільшення добової дози до 70 мг не продемонструвало збільшення ефективності, дані безпеки передбачають,що прийом препарату у вищезгаданій дозі має хорошу переносимість. Інвазивний кандидоз У перший день вводиться разова доза навантаження 70 мг, у другий і наступні дні лікування добова доза становить 50 мг на добу. Тривалість лікування інвазивного кандидозу визначається клінічним ефектом та мікробіологічною ефективністю. Загальним правилом є продовження протигрибкової терапії не менше ніж 14 діб після останнього отримання гемокультури. Пацієнтам з персистуючою нейтропенією може знадобитися більш тривале лікування до вирішення нейтропенії. Безпека та ефективність багаторазового застосування добових доз до 150 мг (діапазон: від 1 до 51 дня, середнє: 14 днів) були вивчені у 100 дорослих пацієнтів з інвазивним кандидозом. Висока доза препарату КАНСИДАС® у цілому добре переносилася пацієнтами, проте ефективність препарату у високій дозі була схожа з ефективністю препарату у пацієнтів, які приймали препарат у добовій дозі 50 мг. Інвазивний аспергільоз У перший день вводиться разова доза навантаження 70 мг, у другий і наступні дні лікування добова доза становить 50 мг на добу. Тривалість лікування залежить від тяжкості основного захворювання, ступеня відновлення пацієнта від імуносупресії та клінічного ефекту. Інформація щодо ефективності введення добової дози 70 мг пацієнтам, у яких добова доза 50 мг не призводить до очікуваної клінічної відповіді, відсутня. Дані безпеки вказують на хорошу переносимість при збільшенні добової дози до 70 мг. Ефективність доз вище 70 мг у пацієнтів з інвазивним аспергільозом вивчена недостатньо. Езофагеальний та орофарингеальний кандидоз Добова доза становить 50 мг на добу, терапію слід продовжувати щонайменше 7-14 днів після зникнення симптомів. Інформація про ефективність введення дози навантаження 70 мг відсутня. Літні пацієнти Літнім пацієнтам (65 років і старше) корекція дози не потрібна. Зниження функції нирок, статеві та расові відмінності Чи не вимагають корекції дози. Пацієнти з печінковою недостатністю Дорослим пацієнтам з легким ступенем печінкової недостатності (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) корекція дози не потрібна. При печінковій недостатності середнього ступеня (від 7 до 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) підтримуюча добова доза препарату КАНСИДАС® зменшується до 35 мг на добу (на підставі фармакокінетичних даних), проте доза навантаження 70 мг у першу добу лікування зберігається, якщо є відповідні свідчення. Клінічного досвіду застосування препарату у дорослих пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає. При одночасному застосуванні препарату КАНСИДАС® з індукторами кліренсу лікарських препаратів (рифампіцином, ефавірензом, невірапіном, фенітоїном, дексаметазоном або карбамазепіном) повинна розглядатися можливість підвищення добової дози препарату КАНСИДАС® до 70 мг/м2 ). Діти Добова доза препарату КАНСИДАС® вводиться дітям (від 3 місяців до 18 років) шляхом повільної внутрішньовенної інфузії (>1 година) 1 раз на добу. Доза препарату розраховується з урахуванням площі поверхні тіла пацієнта за формулою Мостеллера (див. "Приготування розчину препарату КАНСИДАС для внутрішньовенних інфузій дітям"). Для всіх показань у перший день вводиться разова доза навантаження 70 мг/м2 (не повинна перевищувати допустиму дозу 70 мг), в наступні дні - 50 мг/м2 на добу (не повинна перевищувати допустиму дозу 70 мг). Тривалість терапії визначається індивідуально та залежить від показання до призначення (див. загальні рекомендації щодо застосування у дорослих пацієнтів у цьому розділі). Добову дозу препарату КАНСИДАС можна збільшити до 70 мг/м2 у тому випадку, якщо добова доза 50 мг/м2 добре переноситься пацієнтом, але не дає очікуваного клінічного ефекту (не повинна перевищувати допустиму дозу 70 мг). Незважаючи на те, що збільшення добової дози до 70 мг/м2 не продемонструвало збільшення ефективності, дані з безпеки припускають, що прийом препарату у вищезгаданій дозі має хорошу переносимість. При одночасному застосуванні препарату КАНСИДАС® з індукторами кліренсу лікарських препаратів (рифампіцином, ефавірензом, невірапіном, фенітоїном, дексаметазоном або карбамазепіном) повинна розглядатися можливість підвищення добової дози препарату КАНСИДАС® до 70 мг/м2. Клінічного досвіду застосування препарату у дітей із будь-яким ступенем печінкової недостатності немає. Застосування у дітей Ефективність та безпека застосування препарату КАНСИДАС® у дітей з 3 місяців до 18 років корелює з достатньою доказовою базою клінічних досліджень у дорослих пацієнтів, досліджень фармакокінетики у дітей та додаткових даних проспективних досліджень, на підставі яких препарат успішно застосовується у дітей за тими ж показаннями, що та у дорослих пацієнтів. Немає даних про безпеку та ефективність препарату КАНСИДАС® у новонароджених дітей та дітей віком до 3 місяців. Інструкція з приготування розчину Не використовуються розчинники, що містять декстрозу (α-D-глюкозу), оскільки в інфузійних розчинах, що містять декстрозу, КАНСИДАС нестабільний. КАНСИДАС не змішується і не вводиться одночасно з будь-якими іншими лікарськими препаратами, оскільки немає даних про його сумісність з іншими препаратами для внутрішньовенного введення. Слід оглянути готовий інфузійний розчин, щоб переконатися у відсутності в ньому завислих частинок або зміни кольору. Приготування розчину препарату КАНСИДАС для внутрішньовенних інфузій дорослим Етап 1. Приготування первинного розчину у флаконі Перед розведенням холодний флакон із препаратом КАНСИДАС® необхідно довести до кімнатної температури та в умовах дотримання асептики додати 10,8 мл одного з наступних розчинників: стерильна вода для ін'єкцій, 0,9% розчин натрію хлориду для інфузій, бактеріостатична вода для ін'єкцій з метилпарабеном пропілпарабеном або бактеріостатичну воду для ін'єкцій з 0,9% бензиновим спиртом. Концентрація препарату у розчині становитиме 7,0 мг/мл (флакон 70 мг) або 5,0 мг/мл (флакон 50 мг). Білий або майже білий порошок КАНСИДАС® повинен повністю розчинитись. Обережно перемішують вміст флакона до одержання прозорого розчину. Оглядають первинний розчин, щоб переконатися у відсутності зваженого осаду або зміни кольору. Приготовлений таким чином первинний розчин можна зберігати у флаконі до 24 годин за температури не вище 25°С. Етап 2. Приготування кінцевого інфузійного розчину препарату Кансідас® Розчин для інфузій готується за умов дотримання асептики. Як розчинники використовуються 0,9% розчин натрію хлориду для інфузій або розчин Рінгера з лактатом. Для приготування кінцевого інфузійного розчину, призначеного для введення пацієнту, в пластиковий інфузійний мішок або флакон, що містить 250 мл інфузійного розчинника (стерильний 0,9% розчин натрію хлориду для інфузій або розчин Рінгера з лактатом), додають відповідний розчин. препарату КАНСИДАС® (як показано в Таблиці 2 нижче). При введенні добової дози 50 мг або 35 мг об'єм розчинника, що додається, може бути зменшений до 100 мл. Не можна використовувати каламутний або розчин, що містить осад. Готовий кінцевий інфузійний розчин необхідно використовувати: протягом 24 годин при зберіганні за кімнатної температури (не вище 25°С); протягом 48 годин при зберіганні у холодильнику (2-8°С). Кансідас® вводиться шляхом повільної внутрішньовенної інфузії (>1 години). Таблиця 2. Приготування кінцевого розчину інфузійного КАНСИДАС® Доза* Препарату КАНСІДАС® Об'єм первинного розчину препарату КАНСИДАС® для додавання в ємність з розчинником для внутрішньовенної інфузії. Стандартне розведення (первинний розчин препарату КАНСИДАС®+250мл розчинника) концентрація кінцевого інфузійного розчину Розведення у зменшеному обсязі (первинний розчин препарату КАНСИДАС® +100 мл розчинника) концентрація кінцевого інфузійного розчину 70 мг 10 мл 0,27 мг/мл не рекомендується 70 мг (з 2 фл. по 50 мг) ** 14 мл 0,27 мг/мл не рекомендується 50 мг 10 мл 0,19 мг/мл 0,45 мг/мл 35 мг (з 1 флакона 70 мг) при помірній печінковій недостатності 5 мл 0,14 мг/мл 0,33 мг/мл 35 мг (з 1 флакона 50 мг) при помірній печінковій недостатності 7 мл 0,14 мг/мл 0,33 мг/мл * у флакон із препаратом КАНСИДАС® завжди додається 10,8 мл розчинника, незалежно від його дози (50 мг або 70 мг) ** за відсутності флакона по 70 мг дозу можна приготувати з 2 флаконів по 50 мг Приготування розчину препарату КАНСИДАС® для внутрішньовенних інфузій дітям Визначення площі поверхні тіла (ППТ) для розрахунку дози у дітей Перед приготуванням інфузійного розчину необхідно розрахувати площу поверхні тіла (ППТ) дитини за такою формулою (формула Мостеллера): ППТ (м2) = Корінь квадратний з [Зростання (см) х Вага (кг)/3600] Підготовка препарату для введення дітям старше 3 місяців (використовуючи флакон 70 мг) 1. Визначають необхідну для цієї дитини навантажувальну дозу, використовуючи ППТ (розраховану, як описано вище) та наступне рівняння: Доза навантаження = ППТ (м2) х 70 мг/м2 Максимальна доза навантаження в перший день лікування не повинна перевищувати 70 мг, незалежно від розрахункової дози для даного пацієнта. 2. Перед розведенням холодний флакон із препаратом КАНСИДАС® необхідно довести до кімнатної температури. 3. В умовах дотримання асептики додають 10,5 мл одного з наступних розчинників: стерильна вода для ін'єкцій 0 спиртом. Приготовлений таким чином первинний розчин можна зберігати у флаконі до 24 годин за кімнатної температури не вище 25°С. Концентрація препарату у розчині становитиме 7,2 мг/мл. 4. Витягають з флакона об'єм препарату, що дорівнює розрахованій дозі навантаження (пункт 1). В асептичних умовах переносять цей обсяг (мл) відновленого препарату КАНСИДАС у ємність для внутрішньовенних інфузій, що містить 250 мл 0,9%, 0,45% або 0,225% розчину натрію хлориду для ін'єкцій, або розчин Рінгера з лактатом для ін'єкцій. При необхідності об'єм розчинника, що додається, може бути зменшений так, щоб підсумкова концентрація препарату не перевищувала 0,5 мг/мл. Готовий інфузійний розчин слід використовувати протягом 24 годин при зберіганні за температури не вище 25°С або протягом 48 годин при зберіганні в холодильнику при 2-8°С. 5. Якщо величина дози навантаження, визначена за наведеною вище формулою, становить менше 50 мг, тоді можна приготувати інфузійний розчин з флакона 50 мг (див. нижче пункти 2-4 розділу ''Підготовка препарату для введення дітям старше 3 місяців (використовуючи) флакон 50 мг). При використанні флакона 50 мг концентрація препарату у первинному розчині становитиме 5,2 мг/мл. Підготовка препарату для введення дітям старше 3 місяців (використовуючи флакон 50 мг) 1. Визначають необхідну для цієї дитини добову підтримуючу дозу, використовуючи ППТ (розраховану, як описано вище) та наступне рівняння: Добова доза, що підтримує = ППТ (м2) х 50 мг/м2 Добова доза, що підтримує, не повинна перевищувати 70 мг, незалежно від розрахункової дози для даного пацієнта. 2. Перед розведенням холодний флакон із препаратом КАНСИДАС® необхідно довести до кімнатної температури. 3. В умовах дотримання асептики додають 10,5 мл одного з наступних розчинників: стерильна вода для ін'єкцій 0 спиртом. Приготовлений таким чином первинний розчин можна зберігати у флаконі до 24 годин за кімнатної температури не вище 25°С. Концентрація препарату в розчині становитиме 5,2 мг/мл. 4. Витягають з флакона об'єм препарату, що дорівнює розрахованій дозі навантаження (пункт 1). В асептичних умовах переносять цей обсяг (мл) відновленого препарату КАНСИДАС у ємність для внутрішньовенних інфузій, що містить 250 мл 0,9%, 0,45% або 0,225% розчину натрію хлориду для ін'єкцій, або розчин Рінгера з лактатом для ін'єкцій. При необхідності об'єм розчинника, що додається, може бути зменшений так, щоб підсумкова концентрація препарату не перевищувала 0,5 мг/мл. Готовий інфузійний розчин слід використовувати протягом 24 годин при зберіганні за температури не вище 25°С або протягом 48 годин при зберіганні в холодильнику при 2-8°С. 5. Якщо обчислена добова підтримуюча доза становить більше 50 мг, можна використовувати флакон 70 мг (див. вище пункти 2^1 розділу “Підготовка препарату для введення дітям старше 3 місяців (використовуючи флакон 70 мг)”), при цьому концентрація препарату у первинному розчині становитиме 7,2 мг/мл.ПередозуванняНемає даних про передозування препарату. У клінічних дослідженнях добре переносилася найвища із випробуваних доз – одноразова разова доза 210 мг (6 здорових добровольців). Також була показана хороша переносимість препарату при його введенні у добовій дозі 100 мг протягом 21 дня (15 здорових добровольців). При випадковому передозуванні каспофунгіну діаліз не показаний (не видаляється при діалізі).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату Кансідас спостерігалися випадки виникнення анафілаксії. При анафілаксії застосування препарату КАНСИДАС® має бути припинено та призначено відповідне лікування. Є окремі повідомлення про алергічні реакції, що включають висипання, набряк обличчя, ангіоневротичний набряк, свербіж, відчуття жару та бронхоспазм, при виникненні яких може знадобитися припинення застосування препарату та/або призначення відповідного лікування. Одночасне застосування препарату КАНСИДАС® та циклоспорину вивчалось на дорослих здорових добровольцях та дорослих пацієнтах. У деяких здорових дорослих добровольців, які приймали дві дози циклоспорину 3 мг/кг з каспофунгіном, спостерігалося транзиторне підвищення активності АЛТ та ACT (не більше ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми), яке зникало при відміні препаратів. Також при одночасному застосуванні препарату КАНСИДАС і циклоспорину спостерігалося збільшення показника AUC для каспофунгіну приблизно на 35% без зміни концентрації циклоспорину. У ретроспективному дослідженні 40 пацієнтів, яким терапія препаратом КАНСИДАС і циклоспорином спільно проводилася протягом 1-290 днів (в середньому 17,5 днів), не було відзначено серйозних небажаних явищ з боку печінки. Як і слід очікувати,у пацієнтів з алогенною трансплантацією гемопоетичних стовбурових клітин або трансплантацією цілісного органу відхилення з боку “печінкових” ферментів зустрічалися в більшості випадків, однак у жодного пацієнта не було відзначено підвищення активності АЛТ, пов'язаного із застосуванням препарату. Підвищення активності ACT, можливо пов'язане з терапією препаратом КАНСИДАС® та/або циклоспорином, було відзначено у 5 пацієнтів, але у всіх випадках не більше ніж у 3,6 рази порівняно з верхньою межею норми. У 4 пацієнтів препарат був відмінений у зв'язку з відхиленнями показників активності печінкових ферментів з різних причин. З них 2 випадки відміни могли бути обумовлені як терапією препаратом КАНСИДАС® та/або циклоспорином, так і іншими можливими причинами. У дослідженнях інвазивного аспергільозу брали участь 6 дорослих пацієнтів,яким терапія препаратом КАНСИДАС і циклоспорином спільно проводилася протягом 2-56 днів; в жодного з цих пацієнтів не відзначалося підвищення активності печінкових ферментів. Отримані дані дозволяють припустити, що препарат КАНСИДАС може призначатися одночасно з циклоспорином у тих випадках, коли потенційна користь такого призначення перевищує можливий ризик. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Тіболон 2,5 мг; Допоміжні речовини: Крохмаль картопляний 10,0 мг, стеарат магнію 0,5 мг, аскорбіл пальмітат 0,2 мг, лактоза до 100 мг, вода очищена сліди (видаляється в процесі виробництва). По 28 таблеток у блістері із ПВХ/AL. 1 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБілі або майже білі, круглі, плоскі таблетки зі скошеними краями, з видавленим кодом "МК" над "2" з одного боку таблетки та написом "ORGANON" із зображенням п'ятикутної зірки з протилежного боку таблетки.Фармакотерапевтична групаІнші естрогени.ФармакокінетикаПісля перорального прийому тіболон швидко та інтенсивно всмоктується. Внаслідок швидкого метаболізму тиболону, його концентрації у плазмі дуже низькі. Концентрація Δ4-ізомеру в плазмі також дуже низька. Тому низка фармакокінетичних параметрів неможливо визначити. Максимальні концентрації у плазмі метаболітів 3α-гідрокситиболону та 3β-гідрокситиболону вищі, але кумуляції не відбувається. Таблиця 1: Фармакокінетичні параметри препарату Лівіал (2.5 мг) Тіболон За-гідрокситиболон 3 3-гідрокситиболон Д4-ізомер ОД МД ОД МД ОД МД ОД МД Максимальна концентрація Сmах (нг/мл) 1,37 1,72 14,23 14,15 3,43 3,75 0,47 0,43 Середня концентрація - - - 1,88 - - - Час досягнення максимальної концентрації Тmах (ч) 1,08 1,19 1,21 1,15 1,37 1,35 1,64 1,65 Період напіввиведення T1/2 (год) - - 5,78 7,71 5,87 - - - Мінімальна концентрація Cmin (нг/мл) - - - 0,23 - - - - Площа під кривою AUC0-24 (нг/млхч) - 53,23 44,73 16,23 9,20 - - Примітка: ОД – одноразова доза; МД – багаторазова доза. Виведення тиболону переважно відбувається у формі кон'югованих метаболітів (в основному сульфатованих). Частина прийнятого препарату виводиться нирками, але більшість виводиться через кишечник. Їда не надає помітних ефектів на ступінь всмоктування. Фармакокінетичні параметри тиболону та його метаболітів не залежать від функції нирок.ФармакодинамікаПри пероральному прийомі тіболон швидко метаболізується з утворенням трьох сполук, які визначають фармакодинамічні характеристики препарату Лівіал. Два метаболіти тиболону (3α-гідрокситиболон і 3β-гідрокситиболон) мають естрогеноподібну активність, у той час як третій метаболіт - Δ4-ізомер тиболону має гестагеноподібну та андрогеноподібну активність. Препарат Лівіал® заповнює дефіцит естрогенів у жінок у постменопаузі, полегшуючи з в'язані з їх недоліком симптоми (припливи, нічна пітливість, зміна настрою, депресія, дратівливість, сухість та дискомфорт у піхві, зниження лібідо та ін.). Лівіал запобігає втраті кісткової маси після настання менопаузи або видалення яєчників.Показання до застосуванняЛікування симптомів естрогенної недостатності у жінок у постменопаузі. Профілактика остеопорозу у жінок у постменопаузі, які мають високий ризик виникнення переломів, та при непереносимості інших груп препаратів, що застосовуються для профілактики остеопорозу.Протипоказання до застосуванняВагітність та період грудного вигодовування. Період менше ніж рік після останньої менструації. Діагностований (у тому числі в анамнезі) рак молочної залози чи підозра на нього. Діагностовані (у тому числі в анамнезі) злоякісні естрогенозалежні пухлини (наприклад, рак ендометрію) або підозра на них. Кровотеча з піхви неясної етіології. Нелікована гіперплазія ендометрію. Тромбози (венозні або артеріальні) та тромбоемболії нині або в анамнезі (у тому числі тромбоз та тромбофлебіт глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, ішемічні або геморагічні цереброваскулярні порушення). Діагностовані тромбофілічні стани (наприклад, дефіцит протеїну С, протеїну S або антитромбіну III) (див. розділ "Особливі вказівки"). Стани, що передують тромбозу (у тому числі транзиторні ішемічні атаки, стенокардія), в даний час або в анамнезі. Виражені або численні фактори ризику розвитку венозного або артеріального тромбозу (у тому числі фібриляція передсердь, ускладнені ураження клапанного апарату серця та підгострий бактеріальний ендокардит; неконтрольована артеріальна гіпертензія; розширене оперативне втручання, що супроводжується тривалою іммобілізацією; /м2)). Серцево-судинна недостатність у стадії декомпенсації. Гостро захворювання печінки або захворювання печінки в анамнезі, після якого показники функції печінки не повернулися до норми. Печінкова недостатність. Злоякісні або доброякісні пухлини печінки (зокрема, аденома печінки) нині чи анамнезі. Порфирія. Отосклероз, який виник під час попередньої вагітності або при застосуванні гормональних контрацептивних препаратів в анамнезі. Встановлена гіперчутливість до активної речовини або до будь-якої допоміжної речовини препарату. Рідкісні спадкові захворювання: непереносимість галактози, недостатність лактази. Лаппа або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Якщо будь-який із наведених нижче станів/захворювань є в даний час, спостерігалося раніше та/або загострювалося під час вагітності або попередньої гормонотерапії, пацієнтка повинна перебувати під ретельним наглядом лікаря. Слід взяти до уваги, що ці стани/захворювання можуть рецидивувати або загострюватися під час лікування препаратом Лівіал®, зокрема: лейоміома (фіброма матки) та/або ендометріоз; серцево-судинна недостатність без ознак декомпенсації; наявність факторів ризику естрогензалежних пухлин (наприклад, наявність раку молочної залози у найближчих родичів (мати, сестри)); контрольована артеріальна гіпертензія; підвищення концентрації холестерину у крові; порушення вуглеводного обміну, цукровий діабет як за наявності, і за відсутності ускладнень; жовчнокам'яна хвороба; мігрень або сильний головний біль; системна червона вовчанка; гіперплазія ендометрію в анамнезі; епілепсія; бронхіальна астма; ниркова недостатність; отосклероз, не пов'язаний із вагітністю або попереднім застосуванням гормональних контрацептивних препаратів.Вагітність та лактаціяПрепарат Лівіал протипоказаний під час вагітності та в період годування груддю.Побічна діяУ цьому розділі описуються небажані ефекти, які були зареєстровані в ході 21 плацебо-контрольованого дослідження (включаючи дослідження "Оцінка впливу тиболону на частоту виникнення нових переломів хребців у жінок у постменопаузі з остеопорозом" (LIFT) [Long Term Intervention on Fractures with Tibolone]) за участю 4079 жінок, які отримували терапевтичні дози (1,25 або 2,5 мг) препарату Лівіал®, та 3476 жінок, які отримували плацебо. Тривалість лікування у цих дослідженнях становила від 2 місяців до 4,5 років. Нижче наведено небажані ефекти, які статистично достовірно частіше мали місце при лікуванні тиболоном, ніж при застосуванні плацебо. Таблиця 2. Побічні ефекти препарату Лівіал (2,5 мг). Системноорганний клас Часто(≥ 1% та < 10%) Нечасто (≥0,1% та < 1%) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль внизу живота Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Посилення росту волосся, у тому числі на обличчі Акне Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз Виділення з піхви, потовщення ендометрію, кров'яні виділення або кровотеча з піхви, біль у молочних залозах, генітальний свербіж, кандидозний вульвовагініт, біль у ділянці тазу, дисплазія шийки матки, вульвовагініт Мікоз, нагрубання молочних залоз, болючість сосків Лабораторні та інструментальні дані Збільшення маси тіла, відхилення результатів мазка із шийки матки Відхилення від нормальних значень цитологічних характеристик цервікального епітелію. Більшість побічних ефектів мало слабкий характер. Число випадків патології шийки матки (рак шийки матки) не збільшувалося при прийомі препарату Лівіал у порівнянні з плацебо. Іншими можливими побічними ефектами можуть бути (частота не встановлена): запаморочення, біль голови, мігрень; депресія; шкірні висипання, свербіж шкіри, себорейний дерматит; порушення зору (включаючи нечіткість зору); шлунково-кишкові розлади (діарея, метеоризм); затримка рідини в організмі; периферичні набряки; біль у суглобах та у м'язах; порушення функції печінки (включаючи підвищення активності трансаміназ). Ризик розвитку раку молочної залози У жінок, які отримують терапію комбінованими (естроген/гестаген) препаратами понад 5 років, відзначалося дворазове збільшення частоти діагностування раку молочної залози. Будь-який підвищений ризик у пацієнток, які отримують тільки естроген або тіболон, суттєво нижчий, ніж ризик, який спостерігається у пацієнток, які отримують терапію комбінованими (естроген/гестаген) препаратами. Рівень ризику залежить від тривалості застосування. Таблиця 3. Додатковий ризик розвитку раку молочної залози після 5 років застосування (за даними "Дослідження мільйона жінок"). Вікова група (роки) Додаткові випадки на 1000 пацієнток, які раніше не отримували ЗГТ, за період 5 років Відношення ризику* (95% ДІ) Додаткові випадки на 1000 пацієнток, які отримували ЗГТ понад 5 років (95% ДІ) ЗГТ лише естрогеном 50-65 9-12 1,2 1-2 (0-3) Терапія комбінованими (естроген/гестаген) препаратами 50-65 9-12 1,7 6 (5-7) Тіболон 50-65 9-12 1,3 3(0-6) ДІ – довірчий інтервал; * - сумарне відношення ризиків. Ставлення ризиків перестав бути постійним, воно зростає зі збільшенням тривалості застосування. Ризик розвитку раку ендометрію Ризик розвитку раку ендометрію становить близько 5 випадків на 1000 жінок з невидаленою маткою, які не одержують ЗГТ або тіболон. Найвищий ризик розвитку раку ендометрію спостерігався в рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні, що включало жінок, які на початковому етапі не були обстежені на наявність патології ендометрію, таким чином, дизайн дослідження був наближений до умов клінічної практики (дослідження LIFT, середній вік 68 років). У цьому дослідженні не було випадків раку ендометрію, діагностованого у групі плацебо (n= 1773) після спостереження протягом 2,9 років, порівняно з 4 випадками раку ендометрію у групі, яка отримувала препарат Лівіал® (n= 1746), що відповідає діагностиці 0,8 додаткового випадку раку ендометрію на 1000 жінок, які отримували препарат Лівіал протягом 1 року в даному дослідженні. Ризик розвитку ішемічного інсульту Відносний ризик розвитку ішемічного інсульту не залежить від віку або тривалості прийому препарату, але абсолютний ризик залежить від віку. Загальний ризик розвитку ішемічного інсульту у жінок, які приймають препарат Лівіал, збільшуватиметься з віком. Рандомізоване контрольоване дослідження протягом 2,9 років встановило 2,2-кратне збільшення ризику розвитку інсульту у жінок (середній вік 68 років), які приймали 1,25 мг препарату Лівіал® (28/2249) порівняно з плацебо (13/2257) . Більшість (80%) інсультів були ішемічними. Абсолютний ризик розвитку інсульту залежить від віку. Так, абсолютний ризик за період 5 років становить 3 випадки на 1000 жінок віком 50-59 років та 11 випадків на 1000 жінок віком 60-69 років. Для жінок, які приймають препарат Лівіал протягом 5 років, можна очікувати близько 4 додаткових випадків на 1000 пацієнток у віці 50-59 років та 13 додаткових випадків на 1000 пацієнток у віці 60-69 років. Були відмічені й інші небажані явища, пов'язані із застосуванням препаратів для ЗГТ, що містять тільки естроген, та ЗГТ комбінованими (естроген/гестаген) препаратами: Тривале застосування препаратів для ЗГТ, що містять лише естроген, та ЗГТ комбінованими (естроген/гестаген) препаратами було пов'язане з незначним підвищенням ризику розвитку раку яєчників. За даними "Дослідження мільйона жінок" [Million Women Study] ЗГТ протягом 5 років призводила до 1 додаткового випадку раку на 2500 пацієнток. Це дослідження показало, що відносний ризик виникнення раку яєчників при прийомі тиболону аналогічний до ризику при застосуванні інших препаратів для ЗГТ. Прийом препарату Лівіал пов'язаний із збільшенням відносного ризику розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ), тобто. тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії, в 1,3-3 рази. Подібне явище найчастіше відбувається під час першого року застосування препарату. Таблиця 4. Додатковий ризик розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) при застосуванні понад 5 років за наслідками дослідження "Ініціатива здоров'я жінок". Вікова група (роки) Частота захворювань на 1000 жінок у групі плацебо понад 5 років Відношення ризиків (95% ДІ) Додаткові випадки на 1000 пацієнток, які отримують ЗГТ Тільки естроген перорально* 50-59 7 1,2 (0,6-2,4) 1 (-3-10) Комбінація естроген-прогестин перорально 50-59 4 2,3 (1,2-4,3) 5(1-13) Відзначається незначне збільшення ризику розвитку ішемічної хвороби серця у пацієнток віком від 60 років, які отримують ЗГТ комбінованими (естроген/гестаген) препаратами. Немає підстав вважати, що ризик розвитку інфаркту міокарда при прийомі тиболону відрізняється від ризику при застосуванні інших видів ЗГТ. Захворювання жовчного міхура (жовчнокам'яна хвороба, холецистит). Шкірні захворювання: хлоазму, мультиформна еритема, вузлувата еритема, судинна пурпура. Деменція на початку терапії у віці старше 65 років. панкреатит. Підвищення артеріального тиску.Взаємодія з лікарськими засобамиЛівіал® посилює фібринолітичну активність крові, що може призвести до посилення протизгортання антикоагулянтів, зокрема варфарину, тому доза варфарину повинна бути відповідним чином відкоригована за МНО (міжнародне нормалізоване відношення). Одночасне застосування препарату Лівіал® та антикоагулянтів необхідно контролювати, особливо на початку та в кінці лікування препаратом Лівіал®. Існує лише обмежена інформація щодо фармакокінетичної взаємодії при лікуванні тиболоном. Дослідження in vivo продемонструвало, що спільне застосування з тиболоном невеликою мірою впливає на фармакокінетику субстрату цитохрому Р450 ЗА4 мідазоламу. Виходячи з цього, можлива наявність лікарської взаємодії з іншими субстратами CYP3A4. Лікарські препарати-індуктори CYP3A4, такі як барбітурати, карбамазепін, гідантоїни та рифампіцин, можуть підвищити метаболізм тиболону і таким чином вплинути на його терапевтичний ефект. Препарати, що містять продирявлений звіробій (Hypericum perforatum), можуть посилювати метаболізм естрогенів і прогестинів за допомогою індукції ізоферменту CYP3A4. Підвищений метаболізм естрогенів та прогестинів може призвести до зниження їх клінічного ефекту та зміни профілю маткових кровотеч.Спосіб застосування та дозиПрепарат Лівіал не слід приймати в період до закінчення 12 місяців після останньої природної менструації. Якщо препарат Лівіал почати приймати раніше зазначеного терміну, то збільшується ймовірність нерегулярних кров'янистих виділень/кровотеч з піхви. Перед початком прийому препарату Лівіал у разі появи кров'янистих виділень із статевих шляхів у жінки, яка приймає інший препарат ЗГТ або не приймає ЗГТ, слід виключити злоякісні новоутворення органів репродуктивної системи. Доза – одна таблетка на добу. Корекція дози з урахуванням віку не потрібна. Таблетки необхідно ковтати, запиваючи водою, переважно в один і той же час щодня. Блістер з препаратом Лівіал ® марковані днями тижня. Почніть прийом препарату з прийому таблетки, що відмічена поточним днем. Наприклад, якщо день прийому збігається з понеділком, необхідно прийняти таблетку, відзначену понеділком, з верхнього ряду блістера. Далі приймайте таблетки згідно з днями тижня. З наступного блістера таблетки приймаються без перепусток і перерв. Не допускайте пропуску прийому препарату при зміні блістера або упаковки. При лікуванні препаратом Лівіал не слід окремо призначати гестаген. При пропуску препарату Пропущену таблетку слід приймати одразу, як тільки згадають про це, але не пізніше ніж через 12 годин. Якщо прийом таблетки пропущений більш ніж на 12 годин, слід пропустити його та прийняти наступну таблетку у звичайний час. Не приймайте подвоєну дозу для пропущеної дози. Перехід із циклічного режиму прийому препарату для замісної гормональної терапії (ЗГТ) або з безперервного режиму прийому комбінованого препарату для ЗГТ При переході з циклічного режиму прийому препарату для ЗГТ лікування препаратом Лівіал® слід розпочинати наступного дня після завершення попередньої схеми лікування. У разі переходу з безперервного режиму прийому комбінованого препарату для ЗГТ лікування можна розпочинати будь-коли.ПередозуванняЯкщо Ви прийняли дуже багато таблеток, Вам необхідно звернутися до лікаря. Ознаки передозування можуть містити почуття нездужання, нудота або вагінальну кровотечу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Лівіал® не призначений для застосування як контрацептивний засіб і не захищає від небажаної вагітності. Рішення про початок прийому препарату Лівіал® має бути засноване на оцінці співвідношення "користь/ризик" з урахуванням всіх індивідуальних факторів ризику, а у жінок старше 60 років слід також взяти до уваги підвищення ризику розвитку інсультів. Для лікування постменопаузальних симптомів препарат Лівіал необхідно призначати лише щодо симптомів, які несприятливо впливають на якість життя. У всіх випадках необхідно не менше одного разу на рік проводити ретельну оцінку ризику та користі терапії, і слід продовжувати терапію препаратом Лівіал лише в період часу, коли користь від терапії перевищує ризик. Необхідно ретельно оцінити ризик розвитку інсульту, ризик розвитку раку молочної залози та раку ендометрію у кожної жінки з інтактною маткою, враховуючи всі індивідуальні фактори ризику, частоту виникнення та особливості обох видів раку та інсульту з точки зору виліковності, захворюваності та смертності. Докази відносного ризику, пов'язаного із замісною гормонотерапією (ЗГТ) або застосуванням тиболону для лікування передчасної менопаузи, обмежені. Разом з тим, співвідношення користь/ризик у жінок з передчасною менопаузою може бути сприятливішим, ніж у жінок старшого віку, через низький рівень абсолютного ризику у молодших жінок. Медичне обстеження/спостереження До початку або відновлення терапії індивідуальний та сімейний медичний анамнез. Фізичне обстеження (включаючи обстеження органів малого тазу та молочних залоз) має проводитися з урахуванням даних анамнезу, абсолютних та відносних протипоказань. Під час терапії рекомендовані профілактичні повторні огляди, частота та характер яких визначаються індивідуальними особливостями пацієнтки, але не рідше 1 разу на 6 місяців. Зокрема, жінка має бути поінформована про необхідність повідомлення лікаря про зміни у молочних залозах. Обстеження, включаючи відповідні методи візуалізації, наприклад, мамографію, необхідно проводити відповідно до прийнятої в даний час схеми обстеження, адаптованої до клінічних потреб кожної пацієнтки, але не рідше 1 разу на 6 місяців. Причини для негайного скасування терапії та негайного звернення до лікаря Терапію слід припинити у разі виявлення протипоказання та/або при наступних станах/захворюваннях: жовтяниця або погіршення функції печінки; раптове підвищення артеріального тиску, що відрізняється від нормальних показників артеріального тиску, характерних для пацієнтки; виникнення головного болю типу мігрені. Гіперплазія та рак ендометрію Дані рандомізованих контрольованих клінічних досліджень суперечливі, проте дані спостережних досліджень показали збільшення ризику гіперплазії або раку ендометрію у жінок, які приймають препарат Лівіал®. Ці дослідження показали, що ризик розвитку раку ендометрію підвищується із збільшенням тривалості застосування препарату. Тиболон може збільшувати товщину ендометрію, що вимірюється за допомогою трансвагінального ультразвукового дослідження. Протягом перших місяців лікування можуть спостерігатися "проривні" кровотечі та кров'яні виділення. При появі кров'янистих виділень/кровотечі на фоні застосування препарату Лівіал®, які: продовжуються більше 6 місяців від початку прийому препарату; починаються через 6 місяців після початку застосування препарату Лівіал і продовжуються навіть після того, як пацієнтка припинила застосування препарату Лівіал®, необхідно звернутися до лікаря – це може бути ознакою гіперплазії ендометрію. Рак молочної залози Дані різних клінічних досліджень з точки зору доказової медицини щодо ризику розвитку раку молочної залози при прийомі тиболону суперечливі, і потрібне проведення подальших досліджень. За даними "Дослідження мільйона жінок", було виявлено значне збільшення ризику розвитку раку молочної залози при застосуванні дози 2,5 мг. Цей ризик ставав явним через кілька років застосування препарату та зростав зі збільшенням тривалості застосування, повертаючись до вихідного рівня через кілька років (частіше через п'ять років) після припинення застосування препарату. Ці результати не були підтверджені в ході дослідження з використанням бази даних загальної (лікарської) практики (GPRD) [General Practice Research Database]. Рак яєчників Рак яєчників поширений значно менше, ніж рак молочної залози. Тривала (щонайменше 5-10 років) замісна монотерапія естрогенами пов'язувалась із незначним підвищенням ризику розвитку раку яєчників. Деякі дослідження, включаючи дослідження "Ініціатива здоров'я жінок" (WHI) [Women's Health Initiative], свідчать про те, що тривала терапія комбінованими препаратами для ЗГТ може мати аналогічний або дещо нижчий ризик. В "Дослідженні мільйона жінок" було показано, що відносний ризик розвитку раку яєчників при застосуванні тиболону був аналогічним до ризику, пов'язаного із застосуванням інших видів ЗГТ. Венозна тромбоемболія Препарати для ЗГТ, що містять тільки естрогени, або комбіновані препарати для ЗГТ, що містять естроген і гестаген, можуть збільшувати ризик виникнення венозної тромбоемболії (ВТЕ) (тобто тромбозу глибоких вен або тромбоемболії легеневої артерії) в 1,3 особливості протягом першого року застосування препаратів для ЗГТ За даними епідеміологічного дослідження з використанням баз даних Великобританії ризик розвитку ВТЕ, пов'язаний з прийомом тиболону, був нижчим, ніж ризик, пов'язаний із звичайною ЗГТ, але у зв'язку з тим, що на той час лише невелика частина жінок приймала тиболон, не можна виключити незначне збільшення ризику порівняно з жінками, які не приймали тиболон. Пацієнтки з відомими тромбофілічними станами мають підвищений ризик розвитку ВТЕ, і прийом препарату Лівіал може збільшити цей ризик, тому застосування препарату даною популяцією пацієнток протипоказане. Факторами ризику розвитку ВТЕ є застосування естрогенів, літній вік, широке оперативне втручання, тривала іммобілізація, ожиріння (індекс маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2), вагітність та післяпологовий період, системний червоний вовчак та рак. У пацієнток після проведених хірургічних втручань необхідно особливу увагу приділяти профілактичним заходам для запобігання ВТЕ у післяопераційному періоді. За необхідності тривалої іммобілізації після операції рекомендовано тимчасове припинення прийому препарату Лівіал за 4-6 тижнів до проведення операції. Лікування не слід відновлювати доти, доки у жінки не відновиться рухова активність. Жінкам, у яких ВТЕ в анамнезі відсутня, але які мають родичів першого ступеня спорідненості, які мають в анамнезі тромбоз у молодому віці, може бути запропонований скринінг (слід інформувати жінку, що при скринінгу виявляється лише частина тромбофілічних станів). Якщо виявлено тромбофілічний стан, який відокремлений від тромбозу у родичів, або серйозне порушення (наприклад,дефіцит антитромбіну III, протеїну S, протеїну С або комбінація порушень), прийом препарату Лівіал протипоказаний. Щодо жінок, які вже отримують лікування антикоагулянтами, потрібен ретельний розгляд співвідношення користь/ризик застосування ЗГТ або тиболону. Якщо після початку лікування розвивається ВТЕ, прийом препарату слід припинити. Пацієнтки повинні бути поінформовані про необхідність негайного звернення до лікаря, якщо з'являться симптоми потенційної тромбоемболії (наприклад, біль та однобічний набряк нижньої кінцівки, раптовий біль у грудях, задишка). Ішемічна хвороба серця (ІХС) У рандомізованих контрольованих дослідженнях не отримано доказів захисту від інфаркту міокарда у жінок з наявністю або відсутністю ІХС, які отримували ЗГТ комбінованими препаратами (естроген/гестаген) або препаратами для ЗГТ, що містять лише естроген. В епідеміологічних дослідженнях з використанням бази GPRD не було отримано доказів захисту від інфаркту міокарда у жінок у постменопаузі, які отримували тіболон. Ішемічний інсульт Терапія препаратом Лівіал® збільшує ризик виникнення ішемічного інсульту, починаючи з першого року застосування. Абсолютний ризик виникнення інсульту суворо залежить від віку, і, отже, цей ефект тиболону тим більше, що більший вік. При виникненні незрозумілого мігренеподібного головного болю з або без порушення зору необхідно якнайшвидше звернутися до лікаря. У цьому випадку не можна приймати препарат доти, доки лікар не підтвердить безпеку продовження ЗГТ, оскільки такі головні болі можуть бути ранньою діагностичною ознакою можливого інсульту. Інші стани За наявними даними лікування препаратом Лівіал® призводило до значного дозозалежного зниження холестерину ЛПВЩ (ліпопротеїнів високої щільності) (з - 16,7% при дозі 1,25 мг до -21,8% при дозі 2,5 мг після 2 років застосування). Також знижувалася загальна концентрація тригліцеридів та ліпопротеїну. Зниження концентрації загального холестерину та холестерину ЛПДНЩ (ліпопротеїнів дуже низької щільності) не було дозозалежним. Концентрації холестерину ЛПНЩ (ліпопротеїнів низької щільності) не змінювалися. Клінічне значення цих даних поки що невідоме. Естрогени можуть спричинити затримку рідини, тому пацієнтки із серцевою або нирковою недостатністю повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Жінки з вже наявною гіпертригліцеридемією повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря під час терапії препаратом Лівіал®, оскільки рідкісні випадки значного підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові, що сприяють розвитку панкреатиту, спостерігалися під час терапії естрогенами при цьому стані. Лікування препаратом Лівіал® призводить до дуже невеликого зниження тироксизв'язуючого глобуліну (ТСГ) та загального Т4. Концентрація загального ТЗ не змінюється. Лівіал® знижує концентрацію глобуліну, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), тоді як концентрації кортикостероїдзв'язуючого глобуліну (КСГ) та циркулюючого кортизолу не змінюються. Застосування препаратів для ЗГТ не покращує когнітивну функцію. Є дані про підвищений ризик можливого розвитку деменції у жінок, на початку безперервної терапії комбінованими препаратами для ЗГТ або препаратами для ЗГТ, що містять лише естрогени, віком після 65 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не відзначено будь-якої дії Лівіалу на концентрацію уваги та реакцію, здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Фасування: N3 Форма випуску: кільце вагінальне Упакування: упак. Виробник: МСД Завод-виробник: Organon(Нідерланди) Діюча речовина: Етоногестрел + Етинілестрадіол. .
24 096,00 грн
24 010,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. активна речовина: інфліксімаб – 100 мг; допоміжні речовини: натрію гідрофосфату дигідрат – 6,1 мг, натрію дигідрофосфату моногідрат – 2,2 мг, сахароза – 500 мг, полісорбат-80 – 0,5 мг. По 100 мг активної речовини у скляних флаконах місткістю 20 мл типу I, закритих гумовими пробками, стиснутими алюмінієвими ковпачками та захищеними пластиковими кришками. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиЛіофілізат у вигляді щільної маси білого кольору без ознак розплавлення, що не містить сторонніх включень.Фармакотерапевтична групаФактора некрозу пухлини-альфа (ФНП-альфа) інгібітори.ФармакокінетикаОдноразове внутрішньовенне інфузійне введення інфліксімабу в дозах 1, 3, 5, 10 або 20 мг/кг супроводжувалося дозопропорційним збільшенням максимальної сироваткової концентрації (Сmах) та площі під кривою "концентрація-час" (AUC). Об'єм розподілу в рівноважному стані (медіана 3,0-4,1 л) не залежав від дози та свідчив про циркуляцію інфліксімабу переважно у судинному руслі. Фармакокінетика не залежала від часу. Шляхи виведення інфліксімабу не визначено. Незмінений інфліксімаб у сечі не виявлявся. У пацієнтів з ревматоїдним артритом кліренс та обсяг розподілу не змінювалися залежно від віку чи маси тіла. Фармакокінетика інфліксімабу у пацієнтів похилого віку не вивчалася. Дослідження у пацієнтів із захворюваннями печінки або нирок не проводились. Після одноразового введення доз 3, 5 або 10 мг/кг медіана Сmах становила 77, 118 та 277 мкг/мл відповідно. Медіана термінального періоду напіввиведення становила від 8 до 95 днів. Інфліксімаб визначався у сироватці крові протягом принаймні 8 тижнів у більшості пацієнтів із хворобою Крона (після одноразового введення рекомендованої дози 5 мг/кг) або з ревматоїдним артритом (при підтримуючій терапії по 3 мг/кг кожні 8 тижнів). Повторне застосування інфліксімабу (5 мг/кг на 0-му, 2-му та 6-му тижнях у пацієнтів з свищевою формою хвороби Крона, а також 3 або 10 мг/кг кожні 4 або 8 тижнів у пацієнтів з ревматоїдним артритом) супроводжувалося невеликим. накопиченням інфліксімабу у сироватці крові після введення другої дози. Надалі клінічно значущого накопичення немає. У більшості пацієнтів зі свищевою формою хвороби Крона інфліксімаб визначався у сироватці крові протягом 12 тижнів (не більше від 4 до 28 тижнів) після введення у зазначеному режимі. Діти Популяційний аналіз фармакокінетичних даних пацієнтів з виразковим колітом (n=60), хворобою Крона (n=120), ювенільним ревматоїдним артритом (n=117) та хворобою Кавасакі (n=16) у віці від 2 місяців до 17 років показав, що вплив інфліксимаб залежить від маси тіла нелінійно. При прийомі 5 мг/кг препарату Ремікейд ® кожні 8 тижнів передбачувана медіана впливу в рівноважному стані (площа під кривою "концентрація-час" у рівноважному стані (AUCss)) у пацієнтів віком від 6 до 17 років була приблизно на 20% меншою, ніж передбачувана медіана впливу рівноважному стані у дорослих. Передбачається, що медіана AUCss у пацієнтів старше 2 і молодших 6 років на 40% нижче, ніж у дорослих пацієнтів, хоча кількість пацієнтів, дані яких підтверджують це припущення, обмежена.ФармакодинамікаМеханізм дії Інфліксімаб є химерним мишано-людським моноклональним антитілом, яке з високою спорідненістю зв'язується з розчинною та трансмембранною формами ФНПα, але не зв'язується з лімфотоксином альфа (ЛТα). Фармакодинаміка Інфліксімаб пригнічує функціональну активність ФНПα у різних досліджуваних зразках in vitro. Застосування інфліксімабу у трансгенних мишей попереджало розвиток поліартриту, пов'язаного з конституційною експресією людського ФНПα. Введення інфліксімабу після початку хвороби призводило до загоєння структурних ушкоджень суглобів. In vivo інфліксімаб швидко утворює стабільні комплекси з людським ФНПα, що супроводжується зниженням біологічної активності ФНПα. Підвищені концентрації ФНП визначалися в суглобах пацієнтів з ревматоїдним артритом і корелювали з активністю хвороби. У пацієнтів з ревматоїдним артритом терапія інфліксимабом призводила до зменшення інфільтрації клітин запалення у запалені ділянки суглобів, а також зниження експресії молекул, що опосередковують клітинну адгезію, хемоатракцію та руйнування тканин. Після терапії інфліксімабом відзначалося зниження сироваткових концентрацій інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) та С-реактивного білка (СРБ), а також підвищення концентрації гемоглобіну у пацієнтів з ревматоїдним артритом зі зниженою порівняно з базовим рівнем концентрацією гемоглобіну. Значного зниження кількості лімфоцитів у периферичній крові або їхньої проліферативної відповіді на мітогенну стимуляцію порівняно з відповіддю клітин нелікованих пацієнтів in vitro виявлено не було. У пацієнтів з псоріазом терапія інфліксимабом призводила до зниження запалення в епідермальному шарі та нормалізації диференціювання кератиноцитів у псоріатичних бляшках. У пацієнтів з псоріатичним артритом короткочасна терапія препаратом Ремікейд® супроводжувалася зниженням кількості Т-клітин та кровоносних судин у синовіальній оболонці та ділянках шкіри, уражених псоріатичним процесом. При гістологічному дослідженні біоптатів товстої кишки, взятих до і через 4 тижні після введення інфліксімабу, було виявлено суттєве зниження концентрації ФНПα. Терапія інфліксімабом пацієнтів із хворобою Крона супроводжувалася значним зниженням концентрації неспецифічного сироваткового маркера запалення – СРБ. Загальна кількість лейкоцитів периферичної крові при терапії інфліксімабом змінювалося мінімальною мірою, хоча для лімфоцитів, моноцитів та нейтрофілів спостерігалася тенденція до нормалізації їхньої кількості. У пацієнтів, які отримували інфліксімаб, проліферативна відповідь мононуклеарних клітин периферичної крові на стимуляцію не знижувалась порівняно з такою у нелікованих пацієнтів. Не було виявлено суттєвих змін секреції цитокінів стимульованими мононуклеарними клітинами периферичної крові після терапії інфліксімабом. Вивчення мононуклеарних клітин біоптатів власної платівки слизової оболонки кишки показало, що терапія інфліксімабом викликає зниження числа клітин, що експресують ФНПα та інтерферон-γ. Додаткові гістологічні дослідження підтвердили, що інфліксімаб зменшує інфільтрацію клітин запалення та вміст маркерів запалення у уражених ділянках кишки. Ендоскопічні дослідження продемонстрували загоєння слизової оболонки кишки у пацієнтів, які отримували інфліксімаб.Показання до застосуванняРевматоїдний артрит.- Лікування пацієнтів з ревматоїдним артритом в активній формі, у яких проводилося раніше лікування базисними протизапальними препаратами (БПВП), включаючи метотрексат, було неефективним, а також лікування пацієнтів з тяжким прогресуючим ревматоїдним артритом в активній формі. або іншими БПЗП. Лікування проводять у комбінації з метотрексатом. Комбіноване лікування препаратом Ремікейд® та метотрексатом дозволяє досягти зменшення симптомів захворювання, поліпшення функціонального стану та уповільнення прогресування пошкодження суглобів. Хвороба Крона у дорослих. Лікування пацієнтів віком від 18 років з хворобою Крона в активній формі, середньому або тяжкому ступені, у тому числі з утворенням свищів, при неефективності, непереносимості або наявності протипоказань до стандартної терапії, що включає глюкокортикостероїди та/або імунодепресанти (при свищевій формі - антибіотики, імунодепресанти та дренаж). Лікування препаратом Ремікейд® сприяє зменшенню симптомів захворювання, досягненню та підтримці ремісії, загоєнню слизових оболонок та закриттю свищів, зменшенню кількості свищів, зниженню дози або відміні глюкокортикостероїдів, покращенню якості життя пацієнтів. Хвороба Крона у дітей та підлітків. Лікування дітей та підлітків віком від 6 до 17 років включно з хворобою Крона в активній формі, середньому або тяжкому ступені, при неефективності, непереносимості чи наявності протипоказань до стандартної терапії, що включає глюкокортикостероїди та/або імунодепресанти. Лікування препаратом Ремікейд® сприяє зменшенню симптомів захворювання, досягненню та підтримці ремісії, зниженню дози або відміні глюкокортикостероїдів, покращенню якості життя пацієнтів. Виразковий коліт у дорослих. Лікування пацієнтів з виразковим колітом, у яких традиційна терапія була недостатньо ефективна. Лікування препаратом Ремікейд® сприяє загоєнню слизової оболонки кишечника, зменшенню симптомів захворювання, зниженню дози або відміні глюкокортикостероїдів, зменшенню потреби у стаціонарному лікуванні, встановленню та підтримці ремісії, покращенню якості життя пацієнтів. Виразковий коліт у дітей та підлітків. Лікування дітей та підлітків віком від 6 до 17 років включно з виразковим колітом середнього або тяжкого ступеня тяжкості з недостатньою відповіддю на стандартну терапію із застосуванням глюкокортикостероїдів, 6-меркаптопурину або азатіоприну, або за наявності непереносимості або протипоказань до стандартної. Анкілозуючий спондиліт. Лікування пацієнтів з анкілозуючим спондилітом з вираженими аксіальними симптомами та лабораторними ознаками запальної активності, які не відповіли на стандартну терапію. Лікування препаратом Ремікейд® дозволяє досягти зменшення симптомів захворювання та покращення функціональної активності суглобів. Псоріатичний артрит. Лікування пацієнтів із прогресуючим псоріатичним артритом в активній формі з неадекватною відповіддю на БПЗП. Препарат Ремікейд® застосовується в комбінації з метотрексатом або у вигляді монотерапії у випадках непереносимості або протипоказань до метотрексату. Лікування препаратом Ремікейд® дозволяє досягти зменшення симптомів артриту та покращення функціональної активності пацієнтів, а також зменшення ступеня рентгенологічного прогресування при периферичному псоріатичному поліартриті. Псоріаз. Лікування пацієнтів із середньотяжким та тяжким псоріазом при недостатній відповіді, або наявності протипоказань, або непереносимості стандартної системної терапії, включаючи циклоспорин, метотрексат або ПУВА-терапію. Лікування препаратом Ремікейд® призводить до зменшення запальних явищ у шкірі та нормалізації процесу диференціювання кератиноцитів.Протипоказання до застосуванняРеакції гіперчутливості на інфліксімаб, інші мишачі білки, а також на будь-яку допоміжну речовину препарату. Тяжкий інфекційний процес, наприклад, сепсис, абсцес, туберкульоз, опортуністичні інфекції. Хронічна серцева недостатність ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA. Вік менше 18 років (при хворобі Крона та виразковому коліті – менше 6 років). З обережністю: Хронічні або рецидивні інфекції в анамнезі, у тому числі при супутній терапії імунодепресантами. Інтенсивна терапія імунодепресантами або тривала ПУВА-терапія в анамнезі. Носіння вірусу гепатиту Ст. Демієлінізуючі захворювання. Підвищений ризик розвитку злоякісних новоутворень через куріння. Злоякісні новоутворення в анамнезі, продовження терапії у пацієнтів з злоякісними новоутвореннями, що розвинулися. Хронічна серцева недостатність І-ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяЖінки дітородного віку під час лікування препаратом Ремікейд® та протягом принаймні 6 місяців після його закінчення повинні використовувати надійні методи контрацепції. Вагітність Дані, отримані приблизно у 450 пацієнток, які отримували інфліксімаб під час вагітності (у тому числі близько 230 у першому триместрі), не виявляють непередбаченого наслідку вагітності. В результаті інгібування ФНП прийом інфліксімабу під час вагітності може вплинути на нормальну імунну відповідь новонародженого. За даними досліджень токсичності у мишей при використанні аналогічного антитіла (селективно інгібуючого активність мишачого ФНПα) не було виявлено ознак токсичності для вагітних самок, ембріотоксичності або тератогенності. Наявний клінічний досвід обмежений, і для виключення можливого ризику застосування інфліксімабу не рекомендується під час вагітності. Інфліксімаб проникає через плаценту та виявляється у сироватці крові новонароджених протягом 6 місяців після народження. Внаслідок внутрішньоутробного впливу інфліксімабу у новонароджених може бути збільшений ризик виникнення інфекцій, включаючи дисеміновану інфекцію, яка може призвести до летального результату. Період годування груддю Невідомо, чи виділяється інфліксімаб з молоком у людей і чи абсорбується після прийому внутрішньо. Так як імуноглобуліни людини екскретуються з грудним молоком, жінці не слід годувати грудьми протягом щонайменше 6 місяців після введення інфліксімабу. Вплив на фертильність Дані досліджень недостатні для висновку про вплив інфліксимабу на фертильність та репродуктивну функцію.Побічна діяІнфекції верхніх дихальних шляхів були найчастішими небажаними реакціями, про які повідомлялося у клінічних дослідженнях. Їх частота становила 25,3% у пацієнтів, які отримували інфліксімаб, порівняно з 16,5% у контрольної групи. Найбільш серйозні небажані реакції, пов'язані з використанням інгібіторів ФНП, які повідомлялися при застосуванні препарату Ремікейд®, включали реактивацію вірусу гепатиту В, хронічну серцеву недостатність, серйозні інфекції (включаючи сепсис, опортуністичні інфекції та туберкульоз), сироваткову хворобу. гематологічні реакції, системний червоний вовчак/вовчаковоподібний синдром, демієлінізуючий синдром, гепатобіліарні порушення, лімфому, гепатолієнальну Т-клітинну лімфому, лейкоз, карциному Меркеля, меланому,злоякісні новоутворення у дітей, саркоїдоз/реакції за типом саркоїдозу, інтестинальний або періанальний абсцес (при хворобі Крона) та серйозні інфузійні реакції. У пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд®, дуже рідко повідомлялося про гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз (ГЛГ). Таблиця небажаних реакцій У таблиці 1 перераховані небажані реакції (у тому числі зі смертю), що спостерігалися в клінічних дослідженнях і повідомлені в післяреєстраційний період. Несприятливі реакції по системам організму розподілені за частотою на наступні категорії: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 та Таблиця 1. Небажані явища, виявлені при клінічних дослідженнях та у післяреєстраційний період Клас система/орган Частота реакції Характер реакції Інфекційні та паразитарні захворювання дуже часті вірусні інфекції (наприклад, грип, герпес) часті бактеріальні інфекції (наприклад, сепсис, целюліт, абсцес) нечасті туберкульоз, грибкові інфекції (наприклад, кандидоз) рідкісні менінгіт, опортуністичні інфекції (такі як інвазивні грибкові інфекції (пневмоцистоз, гістоплазмоз, аспергільоз, кокцидіомікоз, криптококоз, бластомікоз), бактеріальні інфекції (атипова мікобактеріальна інфекція, листеріоз, інфекція, невідомо зараження після вакцинації (внаслідок внутрішньоутробної дії інфліксімабу)* Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) рідкісні лімфома, неходжкінська лімфома, хвороба Ходжкіна, лейкоз, меланома, рак шийки матки невідомо гепатолієнальна Т-клітинна лімфома (підлітки та молоді люди з хворобою Крона та виразковим колітом), карцинома Меркеля Порушення з боку крові та лімфатичної системи часті нейтропенія, лейкопенія, анемія, лімфаденопатія нечасті тромбоцитопенія, лімфопенія, лімфоцитоз рідкісні агранулоцитоз (включаючи новонароджених після внутрішньоутробної дії інфліксимабу), тромботична тромбоцитопенічна пурпура, панцитопенія, гемолітична анемія, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура Порушення з боку імунної системи часті респіраторні алергічні реакції нечасті анафілактичні реакції, вовчаковоподібний синдром, сироваткова хвороба або реакції за типом сироваткової хвороби рідкісні анафілактичний шок, васкуліт, реакції за типом саркоїдозу Порушення психіки часті депресія, безсоння нечасті амнезія, неспокій, сплутаність свідомості, сонливість, нервозність рідкісні апатія Порушення з боку нервової системи дуже часті головний біль часті вертиго, запаморочення, гіпостезія, парестезія нечасті епілептичний напад, нейропатія рідкісні поперечний мієліт, демієлінізуючі порушення центральної нервової системи (за типом розсіяного склерозу, невриту зорового нерва), демієлінізуючі порушення периферичної нервової системи (синдром Гійєна-Барре, хронічна запальна демієлінізуюча полінейропатія та мультифокальна моторна нейропатія годин після початку інфузії Порушення з боку органу зору часті кон'юнктивіт нечасті кератит, періорбітальний набряк, мейобіт рідкісні ендофтальміт невідомо транзиторна втрата зору під час або протягом 2 годин після інфузії Порушення з боку серця часті тахікардія, відчуття серцебиття нечасті серцева недостатність (виникнення та погіршення), аритмія (включаючи випадки, що розвинулися протягом 24 годин після початку інфузії), непритомність, брадикардія рідкісні ціаноз, перикардіальний випіт, ішемія міокарда/інфаркт міокарда протягом 24 годин після початку інфузії Порушення з боку судин часті зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, екхімоз, сильні "припливи", "припливи" нечасті порушення периферичного кровообігу, тромбофлебіт, гематома рідкісні циркуляторна недостатність, петехія, спазм судин Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. дуже часті інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит часті інфекції нижніх дихальних шляхів (наприклад, бронхіт, пневмонія), задишка, носова кровотеча нечасті набряк легенів, бронхоспазм, плеврит, плевральний випіт рідкісні інтерстиціальна хвороба легень (включаючи швидке прогресування хвороби, легеневий фіброз та пневмоніт) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту дуже часті біль у животі, нудота часті шлунково-кишкова кровотеча, діарея, диспепсія, шлунково-стравохідний рефлюкс, запор нечасті перфорація кишечника, стеноз кишечника, дивертикуліт, панкреатит, хейліт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів часті порушення функції печінки, підвищення "печінкових" трансаміназ нечасті гепатит, ушкодження гепатоцитів, холецистит рідкісні аутоімунний гепатит, жовтяниця невідомо печінкова недостатність Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин часті поява або погіршення псоріазу, включаючи пустульозний псоріаз (переважно долонно-підошовну форму), кропив'янка, висипання, свербіж, підвищена пітливість, сухість шкіри, грибковий дерматит, екзема, алопеція нечасті бульозний висип, оніхомікоз, себорея, фурункульоз, розацеа, папілома шкіри, гіперкератоз, порушення пігментації шкіри рідкісні токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, фурункульоз, лінеарний IgA-залежний бульозний дерматоз (LABD), гострий генералізований екзентематозний пустульоз (AGEP), ліхеноїдні реакції Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини часті артралгія, міалгія, біль у спині Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів часті інфекція сечовивідних шляхів нечасті пієлонефрит Порушення з боку статевих органів та молочної залози нечасті вагініт Загальні розлади та порушення у місці введення дуже часті інфузійні реакції, біль часті біль у грудях, стомлюваність, лихоманка, реакції у місці введення, озноб, набряк нечасті уповільнене загоєння ран рідкісні утворення гранулематозних вогнищ Лабораторні та інструментальні дані нечасті освіта аутоантитіл рідкісні порушення вироблення факторів комплементу * Включаючи бичачий туберкульоз (дисемінована БЦЖ інфекція). Інфузійні реакції Як такі під час проведення клінічних досліджень розглядалися будь-які небажані реакції, що виникли під час інфузії або протягом 1 години після неї. У клінічних дослідженнях 3 фази частота розвитку інфузійних реакцій у групі препарату Ремікейд склала близько 18% і близько 5% - у групі плацебо. Загалом частота інфузійних реакцій у пацієнтів, які отримували монотерапію інфліксімабом, була вищою, ніж у пацієнтів, які отримували інфліксімаб з одночасним використанням імуномодуляторів. Приблизно 3% пацієнтів змушені були припинити терапію у зв'язку з розвитком інфузійних реакцій, при цьому у всіх пацієнтів реакції були оборотними (після медикаментозної терапії або без неї). З пацієнтів, які отримували інфліксімаб та перенесли інфузійні реакції в індукційному періоді (по 6 тиждень),у 27% у підтримуючому періоді (з 7 до 54 тижнів) розвинулися повторні реакції. З пацієнтів, у яких індукційному періоді інфузійні реакції зафіксовані не були, у 9% відзначався розвиток даних реакцій у підтримуючому періоді. У клінічному дослідженні ASPIRE у пацієнтів з ревматоїдним артритом, які перенесли як мінімум три 2-годинні інфузії препарату Ремікейд без серйозних інфузійних реакцій, допускалося скорочення тривалості інфузій до не менше 40 хв. У цьому дослідженні 66% (686 з 1040) пацієнтів отримали як мінімум одну інфузію, скорочену до 90 або менше хвилин, 44% (454 з 1040) пацієнтів отримали як мінімум одну інфузію, скорочену до 60 або менше хвилин. У пацієнтів, які отримали як мінімум одну скорочену інфузію інфліксимабу, інфузійні реакції зареєстровані у 15% пацієнтів, а серйозні інфузійні реакції - у 0,4% пацієнтів. У клінічному дослідженні SONIC у пацієнтів з хворобою Крона інфузійні реакції були зареєстровані у 16,6% (27 із 163) пацієнтів, які отримували монотерапію інфліксімабом, у 5% (9 із 179) пацієнтів, які отримували комбіновану терапію інфліксімабом та азатиоприном. % (9 із 161), які отримували монотерапію азатіоприном. Одна серйозна інфузійна реакція була зареєстрована (менше 1% пацієнтів) у групі монотерапії інфліксімабом. У післяреєстраційному періоді при застосуванні препарату Ремікейд відзначалися випадки розвитку нападів та анафілактоїдних реакцій, включаючи набряк глотки/гортані та виражений бронхоспазм (див. розділ "Особливі вказівки"). Повідомлялося про випадки минущої втрати зору, що розвинулися протягом або протягом 2 годин після інфузії. Також повідомлялися випадки ішемії міокарда/інфаркту міокарда (деякі з летальним наслідком) та аритмії, що розвинулися протягом 24 годин після початку інфузії. Також повідомлялися випадки гострого порушення мозкового кровообігу, що розвинулися протягом приблизно 24 годин після інфузії препарату Ремікейд. Інфузійні реакції після повторного введення препарату Ремікейд Було проведено клінічне дослідження у пацієнтів з псоріазом середнього або тяжкого ступеня для оцінки ефективності та безпеки довгострокової підтримуючої терапії порівняно з індукційним режимом використання препарату Ремікейд® (максимум 4 інфузії на 0, 2, 6 та 14 тижнів) після загострення захворювання. Пацієнти не отримували супутньої терапії імунодепресантами. У групі індукційної терапії серйозні інфузійні реакції розвивалися у 4% (8 з 219) пацієнтів порівняно з менш ніж 1% (1 з 222) у групі підтримуючої терапії. Більшість серйозних інфузійних реакцій було відзначено під час другої інфузії (тиждень 2). Інтервал між останньою підтримуючою дозою та першою повторною індукційною дозою становив від 35 до 231 дня. Симптоми включали (але не обмежувалися) диспное, кропив'янку, набряк обличчя та зниження артеріального тиску.У всіх випадках після припинення терапії препаратом Ремікейд® та/або на початку іншої терапії ознаки та симптоми повністю проходили. Реакції гіперчутливості уповільненого типу (ГЗТ) У клінічних дослідженнях реакції ГЗТ були нечастими та відбувалися, якщо інтервал перед повторним введенням препарату Ремікейд становив менше 1 року. У дослідженнях псоріазу реакції ГЗТ відбувалися на початку курсу терапії. Ознаки та симптоми включали міалгію та/або артралгію, що супроводжуються лихоманкою та/або висипом. У деяких пацієнтів відзначалися свербіж, набряк обличчя, губ або рук, дисфагія, кропив'янка, біль у горлі та головний біль. Даних щодо кількості випадків реакцій ГЗТ, якщо інтервал перед повторним введенням прийому препарату Ремікейд становив більше 1 року, недостатньо. Проте обмежені дані клінічних досліджень передбачають збільшений ризик розвитку реакцій ГЗТ при збільшенні інтервалу без прийому Ремікейду. У клінічному дослідженні тривалістю 1 рік, у якому повторно проводили інфузії пацієнтам із хворобою Крона (ACCENT I), число випадків розвитку реакцій на кшталт сироваткової хвороби становило 2,4%. Імуногенність У пацієнтів, у яких утворювалися антитіла до інфліксимабу, з більшою ймовірністю (приблизно у 2-3 рази) розвивалися інфузійні реакції. Супутнє використання імунодепресантів знижувало можливість розвитку інфузійних реакцій. У клінічних дослідженнях при одноразовому та багаторазовому введенні інфліксимабу у дозах від 1 до 20 мг/кг антитіла до інфліксімабу виявляли у 14% пацієнтів з одночасною терапією будь-якими імунодепресантами та у 24% без терапії імунодепресантами. У 8% пацієнтів з ревматоїдним артритом, які отримували рекомендовані для повторної терапії дози інфліксимабу одночасно з метотрексатом, виявляли антитіла до інфліксимабу. У 15% пацієнтів з псоріатичним артритом, які отримували інфузії 5 мг/кг інфліксимабу з або без одночасного прийому метотрексату, виявляли антитіла до інфліксимабу (у 4% пацієнтів, які отримували метотрексат, та у 26% пацієнтів, які не отримували метотрексату). У пацієнтів із хворобою Крона, які отримували підтримуючу терапію інфліксімабом, антитіла до інфліксімабу виявлялися у 3,3% пацієнтів, які отримували імунодепресанти, та у 13,3%, які не отримували імунодепресанти. Число випадків при епізодичній терапії збільшувалося в 2-3 рази. У зв'язку з обмеженнями методу визначення антитіл, негативний результат не виключав наявності антитіл до інфліксимабу. Деякі пацієнти з високим титром антитіл мали ознаки зменшення ефективності терапії інфліксімабом. Приблизно у 28% пацієнтів з псоріазом, які отримували терапію інфліксімабом у підтримуючому режимі без одночасного застосування імуномодуляторів, виявляли антитіла до інфліксімабу. Інфекції У пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд®, спостерігалися туберкульоз, бактеріальні інфекції, включаючи сепсис та пневмонію, інвазивні грибкові, вірусні або інші опортуністичні інфекції. Деякі з цих інфекцій були летальними, найбільш часто повідомлялися опортуністичні інфекції з рівнем смертності більше 5% включали пневмоцистоз, кандидоз, листериоз та аспергільоз. У клінічних дослідженнях у групі терапії препаратом Ремікейд®, 36% пацієнтів додатково отримували антиінфекційну терапію порівняно з 25% таких пацієнтів у групі плацебо. У клінічних дослідженнях ревматоїдного артриту, кількість випадків серйозних інфекцій, включаючи пневмонію, була вищою у групі пацієнтів, які отримували спільну терапію інфліксімабом та метотрексатом, порівняно з групою пацієнтів, які отримували тільки метотрексат, особливо при дозах інфліксимабу 6 мг/кг. У післяреєстраційний період інфекції були найчастіше повідомляються серйозними небажаними реакціями, в окремих випадках з летальним результатом. З усіх смертей приблизно 50% було пов'язано з інфекційними ускладненнями. Повідомлялося про випадки розвитку туберкульозу, включаючи міліарний туберкульоз та туберкульоз із позалегеневою локалізацією, у деяких випадках із летальним кінцем. Злоякісні новоутворення та лімфопроліферативні захворювання У клінічних дослідженнях інфліксимабу, в яких терапію отримали 5780 пацієнтів (5494 пацієнто-років), було діагностовано 5 випадків лімфоми та 26 випадків злоякісного новоутворення (крім лімфоми) порівняно з відсутністю випадків лімфоми та 1 випадком злокачественно , які отримували плацебо (941 пацієнто-років). При довгостроковому спостереженні (до 5 років) 3210 пацієнтів (6234 пацієнто-років), що брали участь у клінічних дослідженнях інфліксимабу, повідомлялося про 5 випадків лімфоми та 38 випадків злоякісного новоутворення (крім лімфоми). Випадки злоякісних новоутворень, включаючи лімфому, також повідомлялися у післяреєстраційному періоді. У клінічному дослідженні, яке включало пацієнтів з ХОЗЛ (середнього або тяжкого ступеня), які курили або були колишніми курцями, 157 дорослих пацієнтів отримали терапію препаратом Ремікейд у дозах, схожих на дози для терапії ревматоїдного артриту та хвороби Крона. У 9 з цих пацієнтів розвинулися злоякісні новоутворення, у тому числі 1 випадок лімфоми. Медіана тривалості наступного спостереження становила 0,8 років (частота випадків 5,7% (95% ДІ 2,65-10,6%)). Зареєстровано 1 випадок злоякісного новоутворення у контрольній групі 77 пацієнтів (медіана тривалості наступного спостереження 0,8 років, частота 1,3% (95% ДІ 0,03-7,0%)). Більшість злоякісних новоутворень діагностувалися у легенях чи голові та шиї. Ретроспективне когортне популяційне дослідження виявило підвищену захворюваність на рак шийки матки у жінок з ревматоїдним артритом, які отримували лікування інфліксимабом, порівняно з пацієнтками, які раніше не отримували біологічні препарати або загальнопопуляційним рівнем, у тому числі пацієнток віком від 60 років. У післяреєстраційному періоді повідомлялися випадки гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми у пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд®. Переважна більшість випадків була зареєстрована у пацієнтів із хворобою Крона та виразковим колітом, і більшість пацієнтів були підлітками або молодими дорослими чоловічої статі. Серцево-судинна недостатність У ІІ фазі клінічного дослідження препарату Ремікейд® у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю було відмічено збільшення смертності у зв'язку з наростанням серцевої недостатності на фоні терапії препаратом Ремікейд®, особливо при застосуванні підвищеної дози 10мг/кг (дворазове перевищення максимальної рекомендованої терапевтичної дози). У цьому дослідженні 150 пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 35%) отримували 3 інфузії препарату Ремікейд® 5 мг/кг, 10 мг/кг або плацебо протягом 6 тижнів. На 38 тижні 9 із 101 пацієнта, який отримував препарат Ремікейд® (2 пацієнти, які отримували 5 мг/кг та 7 пацієнтів, які отримували 10 мг/кг), померли, порівняно з однією смертю у групі плацебо (49 пацієнтів). У післяреєстраційному періоді також повідомлялося про випадки наростання серцевої недостатності на фоні застосування препарату Ремікейд за наявності або відсутності додаткових факторів. Крім того, були повідомлення про вперше виявлену серцеву недостатність, у тому числі у пацієнтів, які раніше не мали захворювань серцево-судинної системи. Деякі з цих пацієнтів були до 50 років. Зміни з боку печінки та жовчовивідних шляхів У клінічних дослідженнях у пацієнтів на фоні терапії препаратом Ремікейд спостерігалося слабке або помірне підвищення активності АЛТ та ACT без розвитку вираженого пошкодження печінки. Спостерігалося підвищення АЛТ до рівня, що дорівнює або перевищує 5-кратне значення верхньої межі норми (див. таблицю 2). Підвищення активності амінотрансфераз (АЛТ більшою мірою, ніж ACT) відзначалося частіше у групі пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд®, ніж у контрольній групі. Таке підвищення активності амінотрансфераз відзначалося як у разі застосування препарату Ремікейд як монотерапія, так і при його застосуванні в комбінації з іншими імунодепресантами. У більшості випадків підвищення активності амінотрансфераз було тимчасовим, однак у невеликої кількості пацієнтів це підвищення було більш тривалим. В цілому,підвищення активності АЛТ та ACT протікало безсимптомно, при цьому зменшення або повернення до вихідних значень цих показників відбувалося незалежно від того, тривала чи припинялась терапія препаратом Ремікейд або змінювалася супутня терапія. У постреєстраційному періоді були повідомлення про появу жовтяниці та гепатиту, що у деяких випадках має ознаки аутоімунного гепатиту, у пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд®. Таблиця 2. Співвідношення пацієнтів із підвищенням активності АЛТ у клінічних дослідженнях. Показання Кількість пацієнтів3 Медіана наступного спостереження (тижня)4 ≥ 3 верхні межі норми ≥ 5 верхніх меж норми Плацебо інфліксімаб Плацебо інфліксімаб Плацебо інфліксімаб Плацебо інфліксімаб Ревматоїдний артрит1 375 1087 58,1 58,3 3,2% 3,9% 0,8% 0,9% Хвороба Крона2 324 1034 53,7 54,0 2,2% 4,9% 0,0% 1,5% Хвороба Крона у дітей - 139 - 53,0 - 4,4% - 1,5% Язвений коліт 242 482 30,1 30,8 1,2% 2,5% 0,4% 0,6% Виразковий коліт у дітей - 60 - 49,4 - 6,7% - 1,7% Анкілозуючий спондиліт 76 275 24,1 101,9 0,0% 9,5% 0,0% 3,6% Псоріатичний артрит 98 191 18,1 39,1 0,0% 6,8% 0,0% 2,1% Псоріаз (жахливий) 281 1175 16,1 50,1 0,4% 7,7% 0,0% 3,4% 1 Пацієнти групи плацебо отримували метотрексат, пацієнти групи інфліксимабу отримували інфліксімаб та метотрексат. 2 Пацієнти групи плацебо двох клінічних досліджень третьої фази хвороби Крона (ACCENT I та ACCENT II) отримували 5 мг/кг інфліксимабу на початку дослідження та плацебо у підтримуючу стадію. Дані пацієнтів, яких рандомізували в групу плацебо на підтримуючій стадії та надалі перевели до групи інфліксімабу, під час аналізу активності АЛТ враховували як групу інфліксімабу. У клінічному дослідженні SONIC фази 3b пацієнти групи плацебо на додаток до інфузій плацебо отримували азатіоприн 2,5 мг/кг/день як активний контроль. 3 Кількість пацієнтів, які оцінювали активність АЛТ. 4 Медіана подальшого спостереження ґрунтується на кількості пацієнтів, які отримували терапію. Антинуклеарні антитіла (АНА)/антитіла до двоспіральної ДНК (ДСДНК) За даними клінічних досліджень приблизно у половини від числа пацієнтів, які отримували інфліксімаб, і приблизно у 1/5 від числа пацієнтів, які отримували плацебо, які не мали антиядерних антитіл (ANA) до терапії, на фоні терапії стали виявлятися антиядерні антитіла. Антитіла до двоспіральної нативної ДНК (anti-dsDNA) стали виявлятися приблизно у 17% пацієнтів, які отримували інфліксімаб, і не виявлялися у пацієнтів, які отримували плацебо. При заключному обстеженні у 57% пацієнтів, які отримували інфліксімаб, антитіла виявлялися до двоспіральної ДНК. Тим не менш, повідомлення про розвиток вовчаку або вовчаковоподібного синдрому залишалися нечастими. Пацієнти дитячого віку Пацієнти дитячого віку із хворобою Крона Наступні небажані явища відзначалися частіше у дітей, ніж у дорослих пацієнтів із хворобою Крона (дані дослідження REACH): анемія (10,7%), кров у стільці (9,7%), лейкопенія (8,7%), "припливи" (8,7%), вірусні інфекції (7,8%), нейтропенія (6,8%), переломи кісток (6,8%), бактеріальні інфекції (5,8%), алергічні реакції з боку дихальних шляхів (5 8%). Інфузійні реакції За даними дослідження REACH, у 17,5% рандомізованих пацієнтів спостерігалася одна або більше інфузійна реакція. Серйозних інфузійних реакцій були відсутні, у 2 пацієнтів у дослідженні були відзначені несерйозні анафілактичні реакції. Імуногенність Антитіла до інфліксимабу були виявлені у 3 пацієнтів дитячого віку (2,9%). Інфекції Приєднання інфекції зафіксовано у 56,3% пацієнтів, рандомізованих у дослідженні REACH. У дослідженні REACH інфекції частіше зустрічалися у пацієнтів, які отримували інфузії препарату Ремікейд з інтервалом 8 тижнів, ніж у пацієнтів, які отримували інфузії препарату Ремікейд з інтервалом 12 тижнів (73,6% і 38,0% відповідно). При цьому серйозні інфекції були відзначені у 3 пацієнтів із групи з 8-тижневим інтервалом терапії та у 4 пацієнтів із групи з 12-тижневим інтервалом терапії. Найчастішими інфекційними ускладненнями були інфекції верхніх дихальних шляхів та фарингіт, найчастішим серйозним інфекційним ускладненням був абсцес. Було відзначено три випадки пневмонії (1 серйозний) та 2 випадки виявлення вірусу Herpes zoster (обидва несерйозні). Пацієнти дитячого віку з виразковим колітом Загалом частота небажаних явищ у клінічному дослідженні (С0168Т72) у пацієнтів дитячого віку з виразковим колітом була порівнянна з частотою у клінічних дослідженнях (ACT 1 та ACT 2) у дорослих. У дослідженні С0168Т72 найчастіше зареєстрованими небажаними явищами були інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіт, біль у животі, лихоманка та біль голови. Найчастішим небажаним явищем було погіршення перебігу виразкового коліту, частота якого була вищою у групі пацієнтів, які отримували препарат кожні 12 тижнів у порівнянні з режимом кожні 8 тижнів. Інфузійні реакції Зареєстрована одна або більше інфузійна реакція у 8 із 60 пацієнтів (13,3%), у тому числі у групах підтримуючої терапії: у 4 із 22 пацієнтів (18,2%) кожні 8 тижнів та у 3 із 23 (13,0%) ) пацієнтів кожні 12 тижнів. Серйозних інфузійних реакцій не було зареєстровано, всі реакції були легкі або середні за інтенсивністю. Імуногенність Антитіла до інфліксімабу визначалися у 4 (7,7%) пацієнтів до 54 тижнів. Інфекції У дослідженні С0168Т72 інфекції зареєстровані у 31 із 60 пацієнтів (51,7%), при цьому парентеральна або пероральна антимікробна терапія знадобилася 22 (36,7%) пацієнтам. Частота інфекцій у пацієнтів дитячого віку з виразковим колітом у дослідженні С0168Т72 була порівнянна з такою у пацієнтів дитячого віку з хворобою Крона (дослідження REACH), але при цьому була дещо вищою, ніж у дорослих пацієнтів (дослідження ACT 1 та ACT 2). В цілому частота інфекцій у дослідженні С0168Т72 у групі підтримуючої терапії кожні 8 тижнів становила 59%, у групі підтримуючої терапії кожні 12 тижнів – 60,9%. Найчастіше реєстрованими небажаними явищами з боку дихальної системи були інфекції верхніх дихальних шляхів (12%) та фарингіти (8%). Серйозні інфекції спостерігалися у 12% пацієнтів, які отримували терапію. У цьому дослідженні кількість пацієнтів віком від 12 до 17 років була більшою, ніж пацієнтів віком від 6 до 11 років (45 з 60, 75%). Незважаючи на те, що кількість пацієнтів у кожній підгрупі замала, щоб зробити певні висновки про вплив віку на безпеку, кількість випадків серйозних небажаних явищ та припинення терапії у зв'язку з небажаними явищами була більшою у групі молодших пацієнтів. Незважаючи на те, що кількість пацієнтів з інфекціями була також більшою в групі молодших пацієнтів, кількість серйозних інфекцій можна порівняти в обох групах. У цілому нині кількість небажаних явищ та інфузійних реакцій було можна порівняти в обох вікових групах. Дані післяреєстраційного періоду У постреєстраційний період спонтанні серйозні небажані явища у пацієнтів дитячого віку включали випадки злоякісних новоутворень (у тому числі гепатолієнальну Т-клітинну лімфому), минущі порушення "печінкових" ферментів, вовчаковоподібний синдром і поява аутоантитіл. Особливі групи пацієнтів Літні (≥ 65 років) У клінічних дослідженнях ревматоїдного артриту серед пацієнтів, які отримували метотрексат та інфліксімаб, частота серйозних інфекцій (11,3%) у літніх пацієнтів (≥65 років) була вищою, ніж у пацієнтів віком до 65 років (4,6%). Серед пацієнтів, які отримували тільки метотрексат, частота серйозних інфекцій у пацієнтів похилого віку становила 5,2%, у пацієнтів молодше 65 років - 2,7%.Взаємодія з лікарськими засобамиСпеціальних досліджень взаємодії не проводили. У пацієнтів з ревматоїдним артритом, псоріатичним артритом та хворобою Крона одночасне застосування з метотрексатом або іншими імуномодуляторами знижує утворення антитіл до інфліксімабу та підвищує концентрацію останнього у плазмі. Однак у зв'язку з обмеженнями методу, що використовується для визначення концентрації інфліксимабу та антитіл до інфліксимабу у сироватці крові, результати не є однозначними. Глюкокортикостероїди не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику інфліксимабу. Не рекомендується одночасне застосування препарату Ремікейд® та інших біологічних препаратів, які застосовуються за тими самими показаннями, у тому числі з анакінрою та абатацептом. Не рекомендується одночасне застосування препарату Ремікейд і живих вакцин. Рекомендується відкласти застосування живих вакцин принаймні на 6 місяців після народження у новонароджених, які зазнали внутрішньоутробної дії інфліксімабу. Не рекомендується одночасне застосування препарату Ремікейд і терапевтичних препаратів, що містять збудників інфекцій.Спосіб застосування та дозиВведення препарату Ремікейд® має здійснюватися під наглядом лікарів, які мають досвід діагностики та лікування ревматоїдного артриту, запальних захворювань кишечника, анкілозуючого спондиліту, псоріатичного артриту або псоріазу. Препарат Ремікейд вводять внутрішньовенно. Інфузії препарату слід проводити під контролем лікаря, навченого виявляти інфузійні реакції. При прийомі препарату Ремікейд супутня терапія (глюкокортикостероїдами або імунодепресантами) повинна бути оптимізована. Препарат вводять внутрішньовенно краплинно протягом не менше 2 годин. Усі пацієнти повинні залишатися під наглядом лікаря протягом 1-2 годин після інфузії для попередження гострих інфузійних реакцій. При проведенні інфузії повинні бути доступні засоби невідкладної допомоги (такі як епінефрін, антигістамінні засоби, глюкокортикостероїди та штучна вентиляція легень). Допускається попереднє введення антигістамінних засобів, гідрокортизону та/або парацетамолу, а також зменшення швидкості проведення інфузії для зменшення ризику інфузійних реакцій, особливо у пацієнтів, у яких інфузійні реакції розвивалися при попередньому введенні препарату. При лікуванні дорослих пацієнтів, які добре перенесли щонайменше три перші 2-годинні інфузії препарату Ремікейд® (фаза індукції) і перебувають на підтримувальній терапії, можливе скорочення тривалості подальших інфузій до мінімального 1-годинного введення. Якщо в подальшому при прискореному введенні препарату виникне інфузійна реакція, то у разі продовження терапії рекомендується повернення до більш повільних інфузій. Можливість скорочення часу інфузії при введенні препарату в дозі більше 6 мг/кг не вивчалася. Лікування ревматоїдного артриту Початкова разова доза препарату Ремікейд становить 3 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні і 6 тижнів після першого введення (фаза індукції) і далі кожні 8 тижнів (підтримуюча фаза лікування). Лікування препаратом Ремікейд слід проводити одночасно із застосуванням метотрексату. У більшості пацієнтів клінічна відповідь досягається протягом 12 тижнів. При недостатній відповіді або якщо ефект від лікування втрачається в наступному періоді, можливе збільшення дози препарату Ремікейд® з кроком 1,5 мг/кг, аж до 7,5 мг/кг кожні 8 тижнів, або скорочення інтервалів між введеннями препарату Ремікейд® дозі 3 мг/кг до 4 тижнів. При досягненні клінічної відповіді лікування має бути продовжено у відповідній дозі та у відповідному режимі дозування. За відсутності ефекту від лікування протягом перших 12 тижнів, а також у відповідь на збільшення дози препарату Ремікейд або скорочення інтервалів між інфузіями слід розглянути питання про доцільність продовження лікування. Лікування активної форми хвороби Крона важкого або середнього ступеня у дорослих Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно, друга інфузія в тій же дозі через 2 тижні після першої. За відсутності відповіді після двох введень подальше застосування препарату Ремікейд не доцільне. Для пацієнтів, які відповіли, лікування препаратом Ремікейд® можна продовжити, при цьому слід вибрати один з двох можливих варіантів лікування: препарат вводять у дозі 5 мг/кг через 6 тижнів після першого введення та потім кожні 8 тижнів; у підтримуючу фазу лікування деяким пацієнтам для досягнення ефекту може знадобитися збільшення дози до 10 мг/кг; препарат вводять повторно у дозі 5 мг/кг при рецидиві захворювання. Незважаючи на недостатність порівняльних даних, наявні дані вказують на те, що деякі пацієнти, які спочатку відповіли на терапію дозою 5 мг/кг, але згодом втратили відповідь, можуть знову отримати відповідь зі збільшенням дози. Слід ретельно оцінити можливість продовження терапії пацієнтів, у яких були відсутні ознаки терапевтичного поліпшення після зміни дози. Загальна тривалість лікування препаратом Ремікейд® визначається лікарем. Лікування активної форми хвороби Крона важкого або середнього ступеня у дітей та підлітків віком від 6 до 17 років включно Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі – кожні 8 тижнів. За відсутності ефекту протягом перших 10 тижнів подальше застосування препарату Ремікейд не рекомендується. Деяким пацієнтам для підтримки клінічного ефекту може знадобитися більш короткий інтервал між інфузіями, у той час як для частини пацієнтів триваліший інтервал може бути достатнім. У пацієнтів, у яких інтервал між інфузіями скорочений до 8 тижнів, може бути збільшений ризик розвитку небажаних явищ. Слід ретельно оцінити необхідність продовження лікування за відсутності додаткового ефекту від лікування за зміни інтервалу дозування. Лікування препаратом Ремікейд® слід проводити одночасно із застосуванням імуномодуляторів – 6-меркаптопурину, азатіоприну або метотрексату. За наявності відповіді на лікування препаратом Ремікейд® загальна тривалість лікування визначається лікарем. Ефективність та безпека препарату Ремікейд® у пацієнтів віком до 6 років не вивчалися. Лікування хвороби Крона з утворенням нориць у дорослих Препарат Ремікейд® вводять у дозі 5 мг/кг внутрішньовенно, потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення. За відсутності відповіді після введення цих трьох доз продовження лікування препаратом Ремікейд недоцільно. За наявності відповіді лікування можна продовжити, при цьому слід вибрати один із двох можливих варіантів лікування: препарат вводять у дозі 5 мг/кг через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення та потім кожні 8 тижнів; у деяких пацієнтів для досягнення ефекту від лікування може знадобитися збільшення дози до 10 мг/кг; препарат вводять повторно у тій же дозі при рецидиві захворювання. Незважаючи на недостатність порівняльних даних, наявні дані вказують на те, що деякі пацієнти, які спочатку відповіли на терапію дозою 5 мг/кг, але згодом втратили відповідь, можуть знову отримати відповідь зі збільшенням дози. Слід ретельно оцінити можливість продовження терапії пацієнтів, у яких були відсутні ознаки терапевтичного поліпшення після зміни дози. Загальна тривалість лікування препаратом Ремікейд® визначається лікарем. Порівняльних досліджень зазначених двох варіантів лікування хвороби Крона не проводилося. Наявні дані про застосування препарату за другим варіантом лікування (повторне введення у разі рецидиву) обмежені. Лікування виразкового коліту у дорослих Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі – кожні 8 тижнів. У деяких пацієнтів для досягнення ефекту може знадобитися збільшення дози до 10 мг/кг. Наявні дані свідчать про настання ефекту від лікування терміном до 14 тижнів (після введення 3 доз). Якщо протягом цього часу ефекту не настало, слід вирішити питання щодо доцільності продовження лікування. За наявності відповіді на лікування загальна тривалість лікування препаратом Ремікейд® визначається лікарем. Лікування виразкового коліту у дітей та підлітків від 6 до 17 років включно Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі – кожні 8 тижнів. Наявні дані не дозволяють рекомендувати застосування препарату Ремікейд за відсутності ефекту протягом 8 тижнів після першої інфузії. За наявності відповіді на лікування препаратом Ремікейд® загальна тривалість лікування визначається лікарем. Ефективність та безпека препарату Ремікейд® у пацієнтів віком до 6 років не вивчалась. Лікування анкілозуючого спондиліту Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі – кожні 6-8 тижнів. За відсутності ефекту протягом 6 тижнів (після введення двох доз) лікування продовжувати недоцільно. Лікування псоріатичного артриту Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі – кожні 8 тижнів. Лікування псоріазу Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі – кожні 8 тижнів. За відсутності ефекту протягом 14 тижнів (після введення чотирьох доз) лікування інфліксімабом продовжувати недоцільно. Загальна тривалість лікування препаратом Ремікейд® визначається лікарем. Повторне призначення при ревматоїдному артриті та хворобі Крона У разі рецидиву захворювання препарат Ремікейд може бути знову призначений протягом 16 тижнів після введення останньої дози. У клінічних дослідженнях реакції гіперчутливості були нечастими та спостерігалися у випадку, якщо інтервал перед повторним введенням препарату Ремікейд становив менше 1 року. Ефективність та безпека повторного введення препарату з інтервалом, що перевищує 16 тижнів, не вивчали. Повторне призначення при виразковому коліті Ефективність та безпека препарату при його повторному застосуванні за іншою схемою (не кожних 8 тижнів) не вивчалися. Повторне призначення при анкілозуючому спондиліті Ефективність та безпека препарату при його повторному застосуванні за іншою схемою (не кожні 6-8 тижнів) не вивчалися. Повторне призначення при псоріатичному артриті Ефективність та безпека препарату при його повторному застосуванні за іншою схемою (не кожних 8 тижнів) не вивчалися. Повторне призначення при псоріазі Обмежений досвід повторного введення однієї дози препарату Ремікейд після 20-тижневого інтервалу дозволяє припустити, що лікування може виявитися менш ефективним і супроводжуватися більш високою частотою інфузійних реакцій (легкого та середнього ступеня тяжкості) порівняно з початковим індукційним режимом. Обмежений досвід повторного призначення препарату Ремікейд в режимі індукції після загострення захворювання дозволяє припустити, що лікування може супроводжуватися більш високою частотою інфузійних реакцій (у тому числі тяжкого ступеня) порівняно з режимом введення кожні 8 тижнів. Повторне призначення незалежно від показань У разі перерви у підтримувальній терапії та необхідності відновлення лікування не рекомендовано повторне призначення препарату Ремікейд у режимі індукції. Відновлення терапії слід проводити в режимі однієї інфузії з подальшим призначенням інфузій у режимі підтримуючої терапії. Літні (≥ 65 років) Ефективність та безпека препарату у літніх пацієнтів не вивчалися. Жодних суттєвих пов'язаних з віком відмінностей у розподілі та виведенні препарату у клінічних дослідженнях не спостерігалося. Корекція дози не потрібна. Порушення функції нирок та/або печінки Ефективність та безпека препарату у даної категорії пацієнтів не вивчалися. ІНСТРУКЦІЯ З ПРИГОТУВАННЯ ІНФУЗІЙНОГО РОЗЧИНУ 1) Розрахуйте дозу та необхідну кількість флаконів препарату Ремікейд® (кожний флакон містить 100 мг інфліксімабу) та необхідний об'єм готового розчину препарату. 2) В умовах асептики розчиніть вміст кожного флакона в 10 мл води для ін'єкцій, використовуючи шприц із голкою 21 (0,8 мм) або меншого калібру. Перед введенням розчинника зніміть пластикову кришку з флакона та протріть пробку 70% розчином етилового спирту. Введіть голку шприца у флакон через центр гумової пробки, струмінь води спрямовуйте по стінці флакона. Обережно перемішайте розчин обертанням флакона до розчинення ліофілізованого порошку. Уникайте тривалого та коливального перемішування. НЕ СТРАХУЙТЕ. При розчиненні можливе утворення піни, в даному випадку дайте розчину постояти протягом 5 хвилин. Отриманий розчин повинен бути безбарвним або слабо жовтого кольору та опалесцентним. У ньому може бути невелика кількість дрібних напівпрозорих частинок, оскільки інфліксімаб є білком. У разі наявності непрозорих частинок, сторонніх включень та зміненого кольору розчин не можна використовувати. 3) Доведіть загальний обсяг приготовленої дози розчину препарату Ремікейд до 250 мл 0,9% розчином натрію хлориду для ін'єкцій. Не допускається використання інших розчинників. Для цього зі скляного флакона або інфузійного мішка, що містить 250 мл 0,9% розчину хлориду натрію, видаліть об'єм, рівний обсягу приготовленого з використанням води для ін'єкцій розчину препарату Ремікейд®. Після цього повільно додайте раніше приготовлений розчин препарату Ремікейд у пляшку або інфузійний мішок з 0,9% розчином натрію хлориду і обережно перемішайте. НЕ МОЖНА ВВОДИТИ ПРЕПАРАТ НЕРОЗВЕДЕНИМ! Для приготування об'ємів, що перевищують 250 мл, використовують інфузійний мішок більшого об'єму (наприклад, 500 мл, 1000 мл) або використовують кілька мішків інфузійних об'ємом 250 мл, щоб гарантувати,що концентрація приготовленого інфузійного розчину не перевищує 4 мг/мл (наприклад, для пацієнтів із ожирінням). 4) Проведіть інфузію протягом не менш рекомендованого часу. Використовуйте тільки інфузійну систему з вбудованим стерильним апірогенним фільтром, що має низьку білковозв'язуючу активність (розмір часу не більше 1,2 мкм). У зв'язку з відсутністю в препараті консерванта почніть введення інфузійного розчину якнайшвидше, але не пізніше 3-х годин після його приготування. Розчинення та розведення слід проводити в умовах асептики. 5) Не вводіть препарат Ремікейд разом з будь-якими іншими лікарськими препаратами через одну інфузійну систему. 6) Візуально перевірте інфузійний розчин перед початком введення. У разі наявності непрозорих частинок, сторонніх включень та зміненого кольору розчин не можна використовувати. 7) Невикористана частина інфузійного розчину подальшому застосуванню не підлягає і має бути знищена.ПередозуванняОдноразове введення препарату Ремікейд у дозі 20 мг/кг не викликало токсичного ефекту. Клінічних даних про передозування немає. За необхідності слід проводити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЩоб покращити відстеження застосування біологічних лікарських препаратів, рекомендується вказувати найменування та серію препарату в медичній карті пацієнта. Дозволяється одноразове зберігання (до розчинення) при температурі не вище 25 °С не більше 6 місяців, але не пізніше дати, вказаної на картонній пачці у рядку "Годен до:". Інфузійні реакції та реакції гіперчутливості Використання інфліксімабу може бути пов'язане з розвитком гострих інфузійних реакцій, включаючи анафілактичний шок та реакції ГЗТ. Гострі інфузійні реакції, включаючи анафілактичні, можуть розвинутись під час (протягом секунд) або протягом декількох годин після інфузії. З появою гострої реакції проведення інфузії слід негайно припинити. При проведенні інфузії повинні бути доступні засоби невідкладної допомоги (такі як епінефрин, антигістамінні засоби, гідрокортизон та/або штучна вентиляція легень). Допускається попереднє введення антигістамінних засобів, гідрокортизону та/або парацетамолу для запобігання легким і тимчасовим ефектам. Можливе утворення антитіл до інфліксімабу, що може бути пов'язане зі збільшенням частоти інфузійних реакцій. Невелика частина інфузійних реакцій була серйозними алергічними реакціями. Спостерігався зв'язок між утворенням антитіл до інфліксімабу та зменшенням тривалості відповіді на лікування. Спільне застосування з імуномодуляторами було пов'язане зі зменшенням кількості випадків утворення антитіл до інфліксімабу та зменшенням частоти інфузійних реакцій. Ефект спільної терапії з імуномодуляторами був більш виражений у пацієнтів, які отримували епізодичне лікування, ніж у пацієнтів на підтримуючій терапії. У пацієнтів, які припинили використання імунодепресантів до або під час терапії препаратом Ремікейд®, ризик утворення антитіл підвищений. Антитіла до інфліксімабу не завжди можуть бути виявлені у зразках сироватки. При розвитку серйозної реакції необхідно призначити симптоматичне лікування, подальші інфузії препарату Ремікейд не слід проводити. У клінічних дослідженнях повідомлялося про випадки розвитку реакцій ГЗТ. Наявні дані дозволяють припустити, що збільшення інтервалу без прийому препарату Ремікейд збільшує ризик розвитку реакцій ГЗТ. Пацієнтам слід відразу звернутися за медичною допомогою при розвитку будь-якого небажаного явища. При поновленні лікування у пацієнтів після тривалої перерви слід ретельно спостерігати за ознаками та симптомами реакцій ГЗТ. Інфекції До та під час терапії та після її закінчення слід вести ретельне спостереження за пацієнтом щодо виявлення ознак можливої інфекції, включаючи туберкульоз. Оскільки виведення препарату Ремікейд відбувається протягом 6 місяців, слід проводити спостереження за пацієнтом протягом цього періоду. Терапію препаратом Ремікейд слід припинити у разі розвитку у пацієнта серйозної інфекції або сепсису. Слід виявляти обережність при застосуванні препарату Ремікейд® пацієнтам з хронічними інфекціями або рецидивною інфекцією в анамнезі, у тому числі імунодепресантами, які отримують супутню терапію. Пацієнтам слід уникати дії можливих факторів ризику розвитку інфекцій. ФНП є медіатором запалення і модулятором клітинного імунітету. Експериментальні дані показали, що ФНП необхідний для очищення від внутрішньоклітинних інфекцій. Клінічний досвід показує, що імунологічний захист проти інфекцій може бути скомпрометований у деяких пацієнтів, які отримують інфліксімаб. Слід мати на увазі, що інгібування активності ФНП може маскувати такі симптоми інфекції, як лихоманка. Раннє розпізнавання атипових клінічних проявів серйозних інфекцій та типових клінічних проявів рідкісних та нетипових інфекцій є критичним для скорочення відстрочки діагностики та лікування. Пацієнти, які отримують терапію інгібіторами ФНП, схильні до більшого ризику розвитку серйозних інфекцій. Туберкульоз, бактеріальні інфекції, включаючи сепсис та пневмонію, інвазивні грибкові, вірусні або інші опортуністичні інфекції спостерігалися у пацієнтів, які отримували інфліксімаб. Деякі з цих інфекцій були фатальними. Оппортуністичні інфекції, що найчастіше повідомлялися, з рівнем смертності більше 5% включали пневмоцистоз, кандидоз, листериоз і аспергільоз. За пацієнтами, у яких розвинулася інфекція під час терапії препаратом Ремікейд®, слід ретельно спостерігати та провести повне діагностичне обстеження. Застосування препарату Ремікейд слід припинити у разі розвитку у пацієнта нової серйозної інфекції або сепсису та призначити антибактеріальну або протигрибкову терапію до досягнення контролю інфекційного процесу. Туберкульоз Повідомлялися випадки розвитку активного туберкульозу у пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд. Більшість випадків туберкульозу були позалегковими локальними чи дисемінованими. До початку лікування препаратом Ремікейд® пацієнта слід уважно обстежити щодо виявлення як активного, так і латентного туберкульозного процесу. Обстеження має включати ретельний збір анамнезу, у тому числі необхідно з'ясувати, чи було захворювання на туберкульоз у пацієнта в минулому, чи були контакти з хворими на туберкульоз, а також проводилася чи проводиться терапія імунодепресантами. Слід провести необхідні скринінг-тести (рентгенологічне дослідження грудної клітки, туберкулінова проба). При цьому слід враховувати, що у тяжкохворих пацієнтів та у пацієнтів з імуносупресією може бути отримана помилково-негативна туберкулінова проба. При діагностуванні активного туберкульозу терапію препаратом Ремікейд не можна починати. За підозри на латентний туберкульоз слід отримати консультацію фтизіатра. У всіх випадках, описаних далі, слід ретельно оцінити ризик користі терапією препаратом Ремікейд®. При діагностуванні латентного туберкульозу слід розпочати відповідну терапію до початку лікування препаратом Ремікейд®. У пацієнтів з декількома або значними факторами ризику туберкульозу, але у яких латентний туберкульоз не підтверджений тестом, слід розглянути необхідність протитуберкульозної терапії до початку терапії препаратом Ремікейд®. Слід розглянути необхідність застосування протитуберкульозної терапії до початку терапії препаратом Ремікейд у пацієнтів з активним або латентним туберкульозом в анамнезі, для яких адекватний курс терапії не може бути підтверджений. Повідомлялося про декілька випадків розвитку активного туберкульозу у пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд під час та після терапії латентного туберкульозу. Пацієнтам слід звернутися до лікаря при появі ознак або симптомів туберкульозу (непрохідний кашель, виснаження/зменшення ваги, субфебрильна лихоманка) під час або після терапії препаратом Ремікейд®. Інвазивні грибкові інфекції У групі пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд®, підозра на інвазивні грибкові інфекції, такі як аспергільоз, кандидоз, пневмоцистоз, гістоплазмоз, кокцидіомікоз або бластомікоз, має завжди виникати при розвитку у пацієнта серйозного системного захворювання. На ранній стадії слід провести консультацію у спеціаліста з діагностики та лікування інвазивних грибкових захворювань під час обстеження таких пацієнтів. Інвазивні грибкові інфекції можуть бути представлені дисемінованими, а не локалізованими ураженнями, а результат аналізу на антигени та антитіла у деяких пацієнтів з активною інфекцією може бути негативним. Слід оцінити необхідність початку емпіричної протигрибкової терапії до закінчення лабораторних досліджень, враховуючи ризик розвитку серйозної грибкової інфекції, так і наслідки протигрибкової терапії. Для пацієнтів, які проживали або відвідували регіони, ендемічні інвазивні грибкові інфекції, такі як гістоплазмоз, кокцидіомікоз або бластомікоз, користь та ризики терапії препаратом Ремікейд® повинні бути ретельно оцінені до початку терапії препаратом Ремікейд®. Свищева форма хвороби Крона Пацієнтам із хворобою Крона з гострими гнійними норицями не слід починати терапію препаратом Ремікейд® до виявлення та усунення іншого можливого вогнища інфекції, особливо абсцесу. Реактивація вірусу гепатиту В Реактивація вірусу гепатиту В спостерігалася у пацієнтів, хронічних носіїв вірусу, які отримували антагоністи ФНП, включаючи інфліксімаб, у деяких випадках із летальним кінцем. Носії вірусу гепатиту В, яким потрібне лікування препаратом Ремікейд®, слід ретельно спостерігати за ознаками та симптомами активації інфекції протягом курсу терапії та протягом декількох місяців після закінчення. Достатніх даних про ефективність поєднаного застосування противірусної терапії (для запобігання реактивації вірусу) та інгібіторів ФНПα у пацієнтів - хронічних вірусоносіїв відсутні. При реактивації гепатиту В терапія препаратом Ремікейд® повинна бути припинена та призначена відповідна противірусна терапія. Зміни з боку печінки та жовчовивідних шляхів У післяреєстраційному періоді застосування препарату Ремікейд® спостерігалися випадки жовтяниці та неінфекційного гепатиту, іноді з ознаками аутоімунного гепатиту. Повідомлялося про поодинокі випадки печінкової недостатності, що призвела до смерті або зажадала пересадку печінки. Пацієнти з ознаками або симптомами порушення печінки повинні бути обстежені на наявність ураження печінки. У разі появи жовтяниці або підвищення активності АЛТ до рівня, що перевищує 5-кратне верхнє значення норми, слід відмінити препарат Ремікейд і провести ретельне дослідження порушення. Одночасне застосування інгібітору ФНПα та анакінри Одночасне застосування анакінри та іншого інгібітору ФНПα (етанерцепту) у клінічних дослідженнях супроводжувалося розвитком серйозних інфекцій та нейтропенії та не призвело до додаткового клінічного ефекту порівняно з монотерапією етанерцептом. Зважаючи на характер побічних дій, що спостерігаються при одночасної терапії анакінрою та етанерцептом, аналогічні види токсичності можуть виникати при комбінованій терапії анакінрою та іншими інгібіторами ФНПα. У зв'язку з цим одночасне застосування препарату Ремікейд та анакінри не рекомендується. Одночасне застосування інгібітору ФНПα та абатацепту У клінічних дослідженнях поєднане застосування інгібіторів ФHО та абатацепту було пов'язане з підвищеним ризиком розвитку інфекцій, включаючи серйозні інфекції, порівняно із застосуванням лише одних інгібіторів ФНП, без посилення клінічного ефекту. Одночасне застосування препарату Ремікейд та абатацепту не рекомендується. Одночасне застосування з іншими біологічними препаратами Недостатньо даних щодо спільного застосування інфліксімабу та інших біологічних препаратів, призначених для застосування за тими самими показаннями. Одночасне застосування інфліксимабу з даними препаратами не рекомендується через можливе збільшення ризику розвитку інфекцій та інших можливих фармакологічних взаємодій. Переклад з іншого біологічного препарату Слід бути обережними при переведенні з одного біологічного препарату на інший, оскільки перехресна біологічна активність може збільшити ризик розвитку небажаних явищ, у тому числі інфекцій. Вакцинація Всім пацієнтам рекомендується пройти повну вакцинацію відповідно до поточного календаря профілактичних щеплень до початку терапії препаратом Ремікейд®. Живі вакцини та лікарські препарати, що містять інфекційні агенти Дані про відповідь на вакцинацію або можливість вторинної передачі інфекції при застосуванні живих вакцин у пацієнтів недостатні. Застосування живих вакцин може призвести до клінічного прояву інфекцій, включаючи дисеміновану інфекцію. Одночасне застосування живих вакцин та препарату Ремікейд не рекомендується. Повідомлялися випадки летального результату, спричиненого дисемінованою БЦЖ інфекцією, після вакцинації БЦЖ серед новонароджених, які зазнали внутрішньоутробної дії інфліксімабу. Рекомендується відкласти застосування живих вакцин принаймні на 6 місяців після народження у новонароджених, які зазнали внутрішньоутробної дії інфліксімабу. Використання препаратів, що містять інфекційні агенти, такі як живі атенуйовані бактерії (наприклад, інстиляції сечового міхура БЦЖ для лікування раку), може призвести до клінічного прояву інфекцій, включаючи дисеміновану інфекцію. Не рекомендується одночасне застосування препарату Ремікейд і лікарських препаратів, що містять інфекційні агенти. Аутоімунні процеси У поодиноких випадках відносний дефіцит ФНПα, спричинений анти-ФНП терапією, може ініціювати розвиток аутоімунного процесу. При появі симптомів вовчаковоподібного синдрому при терапії препаратом Ремікейд® та позитивних тестах на антитіла до двоспіральної ДНК терапія препаратом Ремікейд® має бути припинена. Неврологічні порушення Застосування інгібіторів ФНП, включаючи інфліксімаб, у поодиноких випадках супроводжувалося появою або наростанням клінічних та/або рентгенологічних ознак демієлінізуючих захворювань центральної нервової системи (включаючи розсіяний склероз) та периферичної нервової системи, включаючи синдром Гійєна-Барре. У пацієнтів з існуючими або недавно з'явилися демієлінізуючими захворюваннями необхідно ретельно зважувати користь та ризик анти-ФНП терапії перед призначенням препарату Ремікейд®. У разі розвитку таких захворювань терапія препаратом Ремікейд повинна бути припинена. Злоякісні новоутворення та лімфопроліферативні порушення При проведенні клінічних досліджень із застосуванням анти-ФНП засобів відмічено частіший розвиток лімфоми у пацієнтів, які отримують анти-ФНП засіб, ніж у пацієнтів контрольної групи. У клінічних дослідженнях препарату Ремікейд за всіма схваленими показаннями виникнення лімфоми відзначалося рідко, хоча і частіше, ніж очікується в цілому у населення. У післяреєстраційний період повідомлялося про розвиток лейкозів у пацієнтів, які отримували антагоністи ФНП. Оскільки ризик розвитку лімфоми та лейкемії підвищений у пацієнтів з ревматоїдним артритом із тривалим високоактивним запальним захворюванням, то оцінка ризику утруднена. У клінічних дослідженнях з вивчення застосування препарату Ремікейд® при можливому новому показанні - хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) (важкого та середнього ступеня тяжкості) - у пацієнтів-курилициків (або колишніх курців) частота розвитку новоутворень була вищою в групі отримували препарат Ремікейд®, ніж у контрольній групі. Слід виявляти обережність при призначенні анти-ФНП терапії пацієнтам, у яких підвищений ризик розвитку злоякісних новоутворень у зв'язку з курінням. За наявними даними, ризик розвитку лімфом або інших злоякісних новоутворень у пацієнтів, які отримують інгібітори ФНП, може бути виключено. Слід виявляти обережність при призначенні інгібіторів ФНП пацієнтам із злоякісними новоутвореннями в анамнезі або при продовженні терапії у пацієнтів із злоякісними новоутвореннями, що розвинулися. Слід також виявляти обережність у пацієнтів з псоріазом або імунодепресантами, які отримували інтенсивну терапію, або тривалу ПУВА-терапію в анамнезі. У ході постреєстраційних досліджень повідомлялися випадки утворення злоякісних пухлин, деякі з летальним кінцем, серед дітей, підлітків та повнолітніх молодих людей (віком до 22 років), які отримували інгібітори ФНП (початок терапії у віці ≤ 18 років), включаючи препарат Ремікейд®. Приблизно в половині випадків повідомлялося про лімфоми. Інші випадки представлені поруч різних злоякісних пухлин, що включають злоякісні пухлини, які зазвичай пов'язані з імуносупресією. Ризик розвитку злоякісних новоутворень у пацієнтів, які отримують інгібітори ФНП, може бути виключено. У післяреєстраційному періоді були отримані повідомлення про випадки розвитку гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми при терапії інгібіторами ФНП, включаючи інфліксімаб. Цей рідкісний вид Т-клітинної лімфоми характеризується дуже агресивним перебігом захворювання та зазвичай закінчується летальним результатом. Майже всі пацієнти отримували азатіоприн або 6-меркаптопурин спільно з терапією інгібітором ФНП або безпосередньо до терапії інгібітором ФНП. Переважна більшість випадків при терапії препаратом Ремікейд® зареєстровані у пацієнтів із хворобою Крона або виразковим колітом, більшість яких спостерігалися у підлітків або молодих дорослих чоловічої статі. Слід ретельно оцінити можливий ризик одночасного застосування азатіоприну або 6-меркаптопурину та препарату Ремікейд®. Ризик розвитку гепатолієнальної лімфоми у пацієнтів, які отримують препарат Ремікейд®,може бути виключено. Повідомлялися випадки розвитку карциноми Меркеля та меланоми у пацієнтів, які отримували блокатори ФНПα, включаючи інфліксімаб. Рекомендується проводити періодичний огляд шкірних покривів у пацієнтів, особливо у пацієнтів із наявністю факторів ризику розвитку злоякісних новоутворень шкіри. Ретроспективне когортне популяційне дослідження з використанням даних Шведських національних реєстрів в галузі охорони здоров'я виявило підвищену захворюваність на рак шийки матки у жінок з ревматоїдним артритом, які отримували лікування інфліксимабом, у порівнянні з пацієнтками, які раніше не отримували лікування біологічними препаратами 60 років. Не можна виключити причинно-наслідковий зв'язок між лікуванням інфліксімабом та раком шийки матки. Слід продовжувати періодично проводити профілактичний огляд жінок, які отримують лікування препаратом Ремікейд, включаючи пацієнток старше 60 років. Усіх пацієнтів з виразковим колітом, у яких підвищений ризик розвитку дисплазії або карциноми ободової кишки (наприклад, у пацієнтів з виразковим колітом, що затягнувся, або первинним склерозуючим холангітом) або у яких дані захворювання раніше діагностували, слід регулярно спостерігати з приводу дисплазії до та після терапії. Спостереження має включати колоноскопію та біопсію залежно від прийнятих рекомендацій. Невідомо, чи терапія інфліксімабом впливає на ризик розвитку дисплазії або раку ободової кишки. Оскільки можливість збільшення ризику розвитку злоякісних новоутворень у пацієнтів з вперше діагностованою дисплазією, які отримували терапію препаратом Ремікейд®, не встановлено, слід ретельно оцінити ризики та користь терапії препаратом Ремікейд® та прийняти рішення про продовження або припинення терапії. Серцева недостатність Препарат Ремікейд® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю І-ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA. Пацієнти повинні перебувати під наглядом, і у разі виникнення нових або погіршення наявних ознак серцевої недостатності терапія препаратом Ремікейд® повинна бути припинена. Гематологічні реакції Є повідомлення про панцитопенію, лейкопенію, нейтропенію та тромбоцитопенію у пацієнтів, які отримують інгібітори ФГО, включаючи Ремікейд®. Усі пацієнти з розвитком ознак та симптомів дисразії крові (персистуюча лихоманка, синці, кровотечі, блідість) повинні бути негайно обстежені. У разі виражених гематологічних порушень терапія препаратом Ремікейд повинна бути припинена. Інші Дані щодо безпеки застосування препарату Ремікейд® у пацієнтів, у яких було проведено хірургічне втручання, зокрема артропластики, обмежені. При плануванні операцій необхідно враховувати тривалий період напіввиведення інфліксімабу. При виконанні операцій пацієнтам, які отримують терапію препаратом Ремікейд®, необхідний ретельний моніторинг інфекцій та своєчасна їхня терапія у разі виникнення. Відсутність відповіді на терапію хвороби Крона може свідчити про наявність фіксованої фібротичної стриктури, яка може вимагати хірургічного лікування. Наявні дані дозволяють припустити, що інфліксімаб не сприяє погіршенню чи утворенню стриктури. Особливі групи пацієнтів Літні (≥ 65 років) Частота серйозних інфекцій у літніх пацієнтів (≥ 65 років) була вищою, ніж у пацієнтів віком до 65 років. Частина з цих інфекцій призвела до смерті. При терапії пацієнтів похилого віку слід бути особливо уважним до ризику розвитку інфекцій. Пацієнти дитячого віку Інфекції У клінічних дослідженнях інфекції у пацієнтів дитячого віку повідомляли частіше, ніж у дорослих. Злоякісні новоутворення та лімфопроліферативні порушення В ходе пострегистрационных исследований сообщались случаи образования злокачественных опухолей, некоторые с летальным исходом, среди детей, подростков и совершеннолетних молодых людей (в возрасте до 22 лет), которые получали ингибиторы ФHО (начало терапии в возрасте ≤ 18 лет), включая препарат Ремикейд®. Приблизительно в половине случаев сообщалось о лимфомах. Другие случаи представлены рядом различных злокачественных опухолей, включающим злокачественные опухоли, обычно связываемые с иммуносупрессией. Риск развития злокачественных новообразований у пациентов, получающих ингибиторы ФНО, не может быть исключен. В пострегистрационном периоде были получены сообщения о случаях развития гепатолиенальной Т-клеточной лимфомы при терапии ингибиторами ФНО, включая инфликсимаб. Этот редкий вид Т-клеточной лимфомы характеризуется очень агрессивным течением заболевания и обычно заканчивается летальным исходом. Почти все пациенты получали азатиоприн или 6-меркаптопурин совместно с терапией ингибитором ФНО или непосредственно до терапии ингибитором ФНО. Подавляющее большинство случаев при терапии препаратом Ремикейд® зарегистрированы у пациентов с болезнью Крона или язвенным колитом, большинство которых наблюдалось у подростков или молодых взрослых мужского пола. Следует тщательно оценить возможный риск одновременного применения азатиоприна или 6-меркаптопурина и препарата Ремикейд®. Риск развития гепатолиенальной лимфомы у пациентов, получающих препарат Ремикейд®, не может быть исключен. Лечение препаратом Ремикейд® детей и подростков в возрасте до 17 лет включительно с ревматоидным артритом, анкилозирующим спондилитом, псориатическим артритом или псориазом, а также лечение детей в возрасте до 6 лет с болезнью Крона или язвенным колитом не изучено. До получения данных о безопасности и эффективности препарата Ремикейд® применять препарат по этим показаниям в соответствующих возрастных группах не следует. Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами Препарат Ремикейд® может оказывать незначительное влияние на способность управлять автомобилем и работать с механизмами. Следует соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и занятии другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций, так как препарат Ремикейд® может вызывать головокружение и другие побочные эффекты, которые могут влиять на эти способности.Условия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему
1 004,00 грн
322,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 таб. Активні речовини: монтелукаст натрію – 10. 4 мг, що відповідає вмісту монтелукасту – 10 мг; Допоміжні речовини: гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 4 мг, целюлоза мікрокристалічна – 89.
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки жувальні - 1 таб. Активні речовини: монтелукаст натрію – 5. 2 мг, що відповідає вмісту монтелукасту – 5 мг; Допоміжні речовини: маннітол - 201.
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки жувальні - 1 таб. Активні речовини: монтелукаст натрію – 5. 2 мг, що відповідає вмісту монтелукасту – 5 мг; Допоміжні речовини: маннітол - 201.
10 034,00 грн
496,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активна речовина: темозоломід 100 мг; Допоміжні речовини: маніітол 600,0 мг, треонін 160,0 мг, полісорбат-80 120,0 мг, цитрату натрію дигідрат 235,2 мг, хлористоводнева кислота концентрована 160,0 мг. Ліофілізат для приготування розчину для інфузій, еквівалентний 100 мг діючої речовини, у флакон з безбарвного скла типу I (Євр. Фарм.) місткістю 100 мл, закупорений гумовою пробкою та алюмінієвим обтискним ковпачком з пластиковим клаптиком. По I флакону разом з інструкцією та застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиЛіофілізувальний порошок білого з рожевим відтінком кольору, що не містить механічних включень.Фармакотерапевтична групаАлкілююча, протипухлинна.ФармакокінетикаТемодал після прийому внутрішньо швидко всмоктується і так само швидко виводиться з організму з сечею. Темодал швидко проникає через гематоенцефалічний бар'єр і потрапляє в спинно-мозкову рідину. Cmax у плазмі досягається в середньому через 0,5-1,5 год (найраніше - через 20 хв) після прийому препарату. T1/2 із плазми становить приблизно 1,8 год. Кліренс, обсяг розподілу у плазмі та T1/2 не залежать від дози. Темодал слабо зв'язується з білками (10-20%). Після перорального прийому Темодала середній рівень виведення з фекаліями протягом 7 днів становив 0,8%, що свідчить про повне всмоктування препарату. Основний шлях виведення Темодала - через нирки. Через 24 години після перорального прийому приблизно 5-10% дози визначається в незміненому вигляді в сечі; решта виводиться у вигляді 4-аміно-5-імідазол-карбоксаміду гідрохлориду (АІК), темозоломідової кислоти або неідентифікованих полярних метаболітів. Прийом Темодала разом із їжею викликає зниження Cmax на 33% та зменшення AUC на 9%. Кліренс препарату в плазмі не залежить від віку, функції нирок або вживання тютюну. Фармакокінетичний профіль препарату у хворих з порушенням функції печінки слабкого або помірного ступеня такий самий, як у осіб з нормальною функцією печінки. У дітей показник AUC вищий, ніж у дорослих. Максимальна доза (МПД), що переноситься, у дітей і дорослих виявилася однаковою і склала 1000 мг/м2 на один цикл лікування.ФармакодинамікаПри попаданні в системну циркуляцію, при фізіологічних значеннях рН піддається швидкому хімічному перетворенню з утворенням активної сполуки - монометилтріазеноімідазолкарбоксаміду (МТІК). Вважається, що цитотоксичність МТІК обумовлена в першу чергу алкілуванням гуаніну в положенні O6 і додатковим алкілуванням в положенні N7. Очевидно, цитотоксичні ушкодження, що виникають внаслідок цього, включають (запускають) механізм аберантного відновлення метилового залишку.Показання до застосуванняВперше виявлена мультиформна гліобластома - комбіноване лікування з променевою терапією з наступною ад'ювантною монотерапією. Злоякісна гліома (мультиформна гліобластома або анапластична астроцитома), за наявності рецидиву або прогресування захворювання після стандартної терапії. Поширена метастазуюча злоякісна меланома - як терапевтичний засіб першого ряду.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до темозоломіду або до інших компонентів препарату, а також до дакарбазину (ДТІК); виражена мієлосупресія; вагітність; період лактації; дитячий вік до 3 років (рецидивна або прогресуюча злоякісна гліома) або до 18 років (вперше виявлена мультиформна гліобластома або злоякісна меланома); рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: літній вік (старше 70 років); виражена ниркова чи печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяДослідження застосування препарату Темодал у вагітних не проводилося. При проведенні доклінічних досліджень на щурах та кроликах, які отримували Темодал у дозі 150 мг/м2, було відзначено тератогенну дію та токсичну дію препарату на плід. У зв'язку з цим Темодал не рекомендується призначати під час вагітності. Невідомо, чи виділяється Темодал з грудним молоком. Під час лактації слід відмовитися від грудного вигодовування або прийому препарату.Побічна діяВперше виявлена мультиформна гліобластома (дорослі пацієнти). У таблиці 1 вказані побічні ефекти, зазначені при лікуванні пацієнтів з вперше виявленою мультиформною гліобластомою під час комбінованої та ад'ювантної фаз лікування під час клінічних випробувань (причинно-наслідковий зв'язок між прийомом препарату та побічними ефектами не було встановлено). Розподіл за частотою побічних ефектів здійснено відповідно до наступної градації: дуже часто – більше 10%, часто – більше 1% – менше 10%, іноді – більше 0,1% – менше 1%. Система організму Частота реакції Характер реакції комбінована фаза лікування (з променевою терапією) n=288 ад'ювантна фаза лікування n=224 Механізми опірності інфекцій часто кандидоз ротової порожнини, herpes simplex, фарингіт, ранова інфекція, інша інфекція кандидоз порожнини рота, інша інфекція іноді herpes simplex, herpes zoster, грипоподібні симптоми Кров та лімфатична система часто лейкопенія, лімфопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія анемія, фебрильна нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія іноді анемія, фебрильна нейтропенія лімфоспіння, петехії Серцево-судинна система часто набряки, в т.ч. набряки ніг, крововиливу набряки ніг, крововиливи, тромбоз глибоких вен іноді серцебиття, підвищення артеріального тиску, мозковий крововилив набряки, в т.ч. периферичні, емболія легеневої артерії Органи дихання часто кашель, задишка кашель, задишка іноді пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, закладеність носа пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, синусит, бронхіт Ендокринна система іноді кушінгоїд кушінгоїд Нервова система дуже часто головний біль головний біль, судоми часто занепокоєння, емоційна лабільність, безсоння, запаморочення, розлад рівноваги, порушення концентрації уваги, сплутаність та пригнічення свідомості, судоми, погіршення пам'яті, нейропатія, парестезії, сонливість, розлад мови, тремор занепокоєння, депресія, емоційна лабільність, безсоння, запаморочення, порушення рівноваги, порушення концентрації уваги, сплутаність свідомості, розлад мови, геміпарез, погіршення пам'яті, неврологічні розлади (неуточнені), нейропатія, парестезії, сонливість, тремор іноді апатія, поведінкові розлади, депресія, галюцинації, порушення сприйняття, екстрапірамідні розлади, порушення ходи, геміпарез, гіперестезія, гіпестезія, неврологічні розлади (неуточнені), епілептичний статус, парозмія, спрага галюцинації, амнезія, порушення ходи, геміплегія, гіперестезія, порушення з боку органів чуття Шкіра та підшкірна клітковина, молочні залози дуже часто алопеція, висип алопеція, висип часто дерматит, сухість шкіри, еритема, свербіж шкіри, набряк обличчя сухість, свербіж шкіри іноді реакції фотосенсибілізації, порушення пігментації, ексфоліація еритема, порушення пігментації, підвищена пітливість, біль у молочній залозі, набряк обличчя Опорно-руховий апарат часто артралгія, м'язова слабкість артралгія, м'язово-скелетні болі, міалгія, м'язова слабкість іноді біль у спині, м'язово-скелетні болі, міалгія, міопатія біль у спині, міопатія Органи зору часто нечіткість зору нечіткість зору, диплопія, обмеження полів зору іноді біль у оці, геміанопсія, порушення зору, зниження гостроти зору, обмеження полів зору біль у оці, сухість очей, зниження гостроти зору Органи слуху та вестибулярна система часто погіршення слуху погіршення слуху, дзвін у вухах іноді біль у вусі, гіперакузія, дзвін у вухах, середній отит глухота, біль у вусі, запаморочення Травна система дуже часто анорексія, запор, нудота, блювання анорексія, запор, нудота, блювання часто підвищення активності АЛТ, гіперглікемія, зменшення маси тіла, біль у животі, діарея, диспепсія, дисфагія, стоматит, порушення смаку підвищення активності АЛТ, зменшення маси тіла, діарея, диспепсія, дисфагія, стоматит, сухість у роті, порушення смаку іноді гіпокаліємія, підвищення активності ЛФ, збільшення маси тіла, зміна кольору язика, підвищення активності ГГТ, АСТ, ферментів печінки гіперглікемія, збільшення маси тіла, здуття живота, нетримання калу, геморой, гастроентерит, захворювання зубів Сечостатева система часто часте сечовипускання, нетримання сечі нетримання сечі іноді імпотенція дизурія, аменорея, менорагія, вагінальна кровотеча, вагініт Організм загалом дуже часто втома втома часто лихоманка, больовий синдром, променева поразка, алергічна реакція лихоманка, больовий синдром, променева поразка, алергічна реакція іноді припливи, астенія, погіршення стану, озноб астенія, погіршення стану, озноб лабораторні показники. Мієлосупресія (нейтропенія та тромбоцитопенія) є дозолімітуючим побічним ефектом. Серед пацієнтів обох груп (при комбінованій та ад'ювантній терапії) зміни 3-го та 4-го ступеня з боку нейтрофілів, включаючи нейтропенію, відзначені у 8% випадків, а з боку тромбоцитів, включаючи тромбоцитопенію, – у 14% випадків. Прогресуюча або рецидивна злоякісна гліома (дорослі та діти старше 3х років) або злоякісна меланома (дорослі). Наведені нижче небажані явища, зазначені при прийомі Темодала®, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часто – ≥10% випадків, часто – ≥1% – менше 10%, іноді – ≥0,1% – менше 1% , рідко - 0,01% - менше 0,1% і дуже рідко - менше 0,01%. З боку системи кровотворення: дуже часто – тромбоцитопенія, нейтропенія, лімфопенія; іноді – панцитопенія, лейкопенія, анемія. При лікуванні хворих з гліомою та метастазуючою меланомою були відмічені випадки тромбоцитопенії та нейтропенії 3-го або 4-го ступеня у 19 та 17% відповідно – при гліомі та у 20 та 22% відповідно – при меланомі. Госпіталізація хворого або скасування Темодала® при цьому знадобилася у 8 та 4% випадків відповідно – при гліомі та у 3 та 1,3% – при меланомі. Пригнічення кісткового мозку розвивалося зазвичай протягом перших кількох циклів лікування, з максимумом між 21-м та 28-м днями; відновлення відбувалося, як правило, протягом 1-2 тижнів. Ознак кумулятивної мієлосупресії не відзначено. З боку системи травлення: дуже часто – нудота, блювання, запор, анорексія; часто - діарея, біль у животі, диспепсія, спотворення смаку. Найчастішими були нудота та блювання. Найчастіше ці явища були 1–2-й (від слабкої до помірної) ступеня вираженості і проходили самостійно чи легко контролювалися з допомогою стандартної протиблювотної терапії. Частота вираженої нудоти та блювання – 4%. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – сонливість, запаморочення, парестезії, астенія. З боку шкіри та шкірних придатків: часто – висипання, свербіж, алопеція, петехії; дуже рідко – кропив'янка, висип, еритродермія, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції, включаючи анафілаксію. Інші: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто - зниження маси тіла, задишка, підвищення температури тіла, озноб, загальне нездужання; рідко - опортуністичні інфекції, включаючи пневмонію, викликану Pneumocystis carinii; дуже рідко відзначався розвиток мієлодиспластичного синдрому (МДС) та вторинних злоякісних процесів, включаючи лейкемію, а також відмічався розвиток тривалої панцитопенії з ризиком розвитку апластичної анемії та необоротна безплідність.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом темозоломіду спільно з ранітидином не призводить до клінічно значущої зміни ступеня всмоктування темозоломіду. Спільний прийом з дексаметазоном, прохлорперазином, фенітоїном, карбамазепіном, ондансетроном, антагоністами Н2-гістамінових рецепторів або фенобарбіталом не змінює кліренс темозоломіду. Спільний прийом з вальпроєвою кислотою спричиняє слабко виражене, але статистично значуще зниження кліренсу темозоломіду. Досліджень, спрямованих на з'ясування впливу темозоломіду на метаболізм та виведення інших препаратів, не проводилося. У зв'язку з тим, що темозоломід не метаболізується у печінці та слабко зв'язується з білками, його дія на фармакокінетику інших ЛЗ малоймовірна. Застосування темозоломіду разом з іншими речовинами, що пригнічують кістковий мозок, може збільшити ймовірність мієлосупресії.Спосіб застосування та дозиПрепарат Темодал приймають внутрішньо, натще, не менше ніж за годину до їди. Призначена доза повинна бути прийнята за допомогою мінімально можливого числа капсул. Капсули не можна розкривати або розжовувати, а слід ковтати повністю, запиваючи склянкою води. Вперше виявлена мультифор.мна глиобластома Лікування дорослих пацієнтів (старше 18 років). Первинне лікування проводять у комбінації з променевою терапією. Препарат Темодал ® застосовується в дозі 75 мг/м2 щодня протягом 42 днів одночасно з проведенням променевої терапії (30 фракцій у сумарній дозі 60 Гр) з наступними 6 циклами ад'ювантної терапії. Зниження дози не рекомендується, проте прийом препарату може перериватись залежно від переносимості. Відновлення прийому препарату можливе протягом всього 42-денного періоду комбінованого лікування і аж до 49 дня, але тільки при дотриманні всіх наведених нижче умов: абсолютна кількість нейтрофілів- не нижче 1500/мкл (1,5х 109/л ), кількість тромбоцитів- нижче 100000/мкл (100х 109/л), критерій токсичності (СТС)- не вище ступеня 1 (за винятком алопеції, нудоти та блювання). Під час лікування слід щотижня проводити дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал під час комбінованої фази лікування наведено в таблиці 1. Таблиця 1. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал при комбінованому лікуванні з променевою терапією Критерій токсичності Перерва у прийомі препарату Темодал® * Припинення прийому препарату Темодал® Абсолютна кількість нейтрофілів >=500/мкл (>0,5* 109/л), але <1500/мкл (<1,5х 109/л) <500/мкл (<0,5x 109/л) Кількість тромбоцитів >=10000/мкл (>10х 109/л), але < 100000/мкл (<100х 109/л) <10000/мкл (<10х109/л) СТС (негематологічна токсичність, за винятком алопеції, нудоти та блювання) Ступінь 2 Ступінь 3 або 4 *Відновлення прийому препарату Темодал® можливе при дотриманні всіх наведених нижче умов: абсолютна кількість нейтрофілів- нс нижче 1500/мкл (1,5х 109/л ), кількість тромбоцитів- не нижче 100000/мкл (100х 109/л ), критерій СТС) - нс вище ступеня 1 (за винятком алопеції, нудоти та блювання). Ад'ювантна терапія призначається через 4 тижні після завершення комбінованої терапії та проводиться у вигляді 6 додаткових циклів. Цикл 1: препарат Темодал призначається в дозі 150 мг/м2 протягом 5 днів з наступною 23-денною перервою в лікуванні. Цикл 2: доза препарату Темодал® може бути збільшена до 200 мг/м2 на день за умови, що при першому циклі лікування виразність нсгематологічної токсичності (відповідно до шкали токсичності СТС) не перевищувала ступеня 2 (за винятком алопеції, нудоти та блювання),при цьому абсолютна кількість нейтрофілів була не нижче 1500/мкл (1,5×10%), а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100×10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100x10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100x10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.її не слід збільшувати й у наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.її не слід збільшувати й у наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3. Таблиця 2. Щаблі дозування препарату Темодал® при ад'ювантній терапії щабель Доза (мг/м/день) Примітка -1 100 Зменшення дози з урахуванням попередньої токсичності (див. табл. 3) 0 150 Доза під час циклу 1 1 200 Доза під час циклів 2-6 (за відсутності токсичності) Таблиця 3. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал при ад'ювантній терапії Критерій токсичності Зменшення дози препарату Темодал на 1 ступінь (див. табл. 2) Припинення прийому препарату Темодал® Абсолютна кількість нейтрофілів < 1000/мкл (< 1,0х109/л) * Кількість тромбоцитів <50000/мкл (<50x 109/л) * СТС (негематологічна токсичність, за винятком алопеції, нудоти та блювання) Ступінь 3 Ступінь 4* Препарат Тсмодал слід відмінити, якщо потрібне зниження дози до Прогресуючий або рецидивуючий злоякісна гліома у формі мули нформної гліобластоми або анапластичної астроцитоми (лікування дорослих та дітей старше 3 років). Поширена мегастазуюча злоякісна меланома (лікування дорослих) Пацієнтам, які раніше не отримували хіміотерапію, препарат 1емодал призначається в дозі 200 мг/м2 один раз на день протягом 5 днів поспіль з подальшою перервою в прийомі препарату протягом 23 днів (загальна тривалість одного циклу лікування становить 28 днів). Для пацієнтів, які раніше проходили курс хіміотерапії, початкова доза становить 150 мг/м2 один раз на день; у другому циклі доза може бути підвищена до 200 мг/м2 на день протягом 5 днів за умови, що першого дня наступного циклу абсолютна кількість нейтрофілів не нижче 1500/мкл (1,5x109/л), а кількість тромбоцитів не нижче 100000/ мкл ( Особливі групи пацієнтів Діти Препарат Темодал® у дітей 3 років і старше слід застосовувати лише при рецидивній або прогресуючій злоякісній гліомі. Досвід застосування препарату у дітей цієї вікової категорії дуже обмежений. Дані про застосування препарату у дітей віком до 3 років відсутні. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю1 Фармакокінетичні дані темозоломіду у пацієнтів з нормальною функцією печінки були порівняні з даними у пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості. Дані за режимом дозування препарату Темодал у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (клас С) та нирковою недостатністю відсутні. Грунтуючись на даних фармакокінетики, малоймовірно, що потрібне зниження дози у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня та будь-яким ступенем ниркової недостатності. Однак слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату у цих груп пацієнтів. Пацієнти похилого віку На основі даних, отриманих методом фармакокінетичного аналізу у пацієнтів 19-78 років, кліренс темозоломіду не залежить від віку. Однак у пацієнтів похилого віку (старше 70 років) зростає ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії. Рекомендації та модифікації дози препарату Темодал при лікуванні прогресуючої або рецидивуючої злоякісної гліоми або злоякісної меланоми У пацієнтів, які приймають препарат Темодал®, може розвинутись мієлосупресія, включаючи тривалу панцитопенію. Можливий розвиток апластичної анемії, яка в поодиноких випадках призводила до летального результату. Розвиток апластичної анемії також може бути пов'язаний із застосуванням низки препаратів, таких як карбамазспін, фенітоїн або сульфаметоксазол/тримстоприм, тому при одночасному застосуванні препарату Темодал та цих препаратів складно встановити причину розвитку апластичної анемії. Починати лікування препаратом Темодал можна лише за абсолютної кількості нейтрофілів >1500/мкл (>1,5x 109/л) та тромбоцитів >100000/мкл (>100* 109/л). Повний клінічний аналіз крові повинен бути виконаний на 22 день (21 день після прийому першої дози), але не пізніше 48 годин після цього дня і далі – щотижня,поки абсолютна кількість нейтрофілів не стане вищою за 1500/мкл (1,5x109/л), а кількість тромбоцитів не перевищить 100000/мкл (100х 109/л). При абсолютній кількості нейтрофілів нижче 1000/мкл (1,0x 109/л ) або тромбоцитів нижче 50000/мкл (50x 109/л ) протягом будь-якого циклу лікування доза в наступному циклі повинна бути знижена на один щабель. Можливі дози: 100мг/м2, 150мг/м2 та 200 мг/м2. Мінімальна рекомендована доза становить 100 мг/м2. Тривалість лікування становить максимально 2 роки. При появі ознак прогресування захворювання лікування препаратом Темодал слід припинити.ПередозуванняВикористання препарату у дозах 500, 750, 1000 та 1250 мг/м2 (сумарна доза на цикл) було оцінено клінічно у пацієнтів. Дозолнмітуючою токсичністю була гематологічна токсичність, яка відзначалася при прийомі будь-якої дози, за більш вираз-при більш високих дозах. Описано випадок передозування (прийом дози 2000 мг на день протягом 5 днів), внаслідок якої розвинулися панцитопенія, пірексія, поліорганна недостатність та смерть. При прийомі препарату довше 5 днів (аж до 64 днів) серед інших симптомів передозування відзначалося пригнічення кровотворення, ускладнене або нс ускладнене інфекцією, в деяких випадках тривале і виражене, з фатальним результатом. Лікування. Антидот до препарату Темодал не відомий. Рекомендується гематологічний контроль і за необхідності – симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПроведення профілактичної протиблювотної терапії рекомендується перед початком комбінованого лікування (з променевою терапією) і рекомендується під час ад'ювантної терапії вперше виявленої мультиформної гліобластоми. Якщо на фоні лікування препаратом Темодал® виникає нудота або блювання, при наступних прийомах рекомендується проводити протиблювоту терапію. Протиблювотні препарати можна приймати як до, так і після прийому Темодалу. Якщо блювота розвинулася в перші 2 години після прийому Темодала, повторювати прийом препарату в той же день не слід. У зв'язку з підвищеним ризиком розвитку пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, пацієнтам, які отримують комбіноване лікування з променевою терапією протягом 42 днів (аж до 49 днів), рекомендується проведення профілактичного лікування проти збудника Pneumocystis carinii. Хоча більш частий розвиток пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, асоціюється з більш тривалими термінами лікування препаратом Темодал®, підвищену настороженість щодо можливого розвитку пневмоцистної пневмонії слід виявляти щодо всіх пацієнтів, які отримують препарат Темодал®, особливо у поєднанні з кортикостероїдами. Фармакокінетичні показники препарату Темодал у осіб з нормальною функцією печінки та у хворих з порушенням функції печінки слабкого або помірного ступеня тяжкості можна порівняти. Даних про застосування препарату Темодал у хворих з вираженим порушенням функції печінки (клас III за класифікацією Чайлд-П'ю) або порушенням функції нирок немає. На підставі даних вивчення фармакокінетичних властивостей препарату Темодал® є малоймовірним, що хворим навіть із вираженим порушенням функції печінки або нирок може знадобитися зниження дози препарату. Тим не менш, при призначенні препарату Темодал таким хворим слід виявляти обережність. Клінічний досвід застосування препарату Темодал® при мультиформній гліобластомі у дітей віком до 3 років та при злоякісній меланомі у дітей віком до 18 років відсутній. Є обмежений досвід застосування препарату Темодал при гліомі у пацієнтів старше 3 років. У хворих похилого віку (старше 70 років) ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії вищий, ніж у молодших. Тому літнім хворим Темодал слід призначати з обережністю. Чоловіки та жінки дітородного віку під час лікування препаратом Темодал® та, як мінімум, протягом 6 місяців після його закінчення повинні використовувати надійні методи контрацепції. Через ризик розвитку незворотної безплідності на фоні лікування препаратом Темодал® пацієнтам чоловічої статі перед початком лікування рекомендується обговорити можливість кріоконсервації сперми. При попаданні вмісту капсули (порошку) на шкіру або слизові оболонки їх необхідно промити великою кількістю води. Такі побічні ефекти препарату, як сонливість та відчуття втоми, можуть негативно впливати на здатність до керування транспортними засобами або виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: темозоломід 140,0 мг; Допоміжні речовини: лактоза 246,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 21,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,4 мг, винна кислота 4,2 мг, стеаринова кислота 8.4 мг; склад оболонки капсули: титану діоксид 1,827 мг, індигокармін 0,028 мг, натрію лаурилсульфат 0,138 мг, желатин qs; Склад чорнила для нанесення напису на оболонку капсул: чорного кольору барвник містить шелак, етанол*, ізопропанол*, бутанол*, пропіленгліколь, воду очищену*, аміак водний*, калію гідроксид та барвник заліза оксид чорний. * видаляються у процесі виробництва. По 5 або 20 капсул у флаконах темного скла, що загвинчуються пластмасовим ковпачком, що має вощений вкладиш з м'якого поліетилену та ущільнювальну прокладку та забезпеченим пристроєм, що запобігає відкриття флакона дітьми. У флакон вкладають грудку вати. По 1 флакону поміщають в картонну пачку разом з інструкцією але застосування. По 1 капсулі в саші білого кольору з алюмінієвої фольги, покритої зсередини шаром поліетилену низької щільності та зовні шаром ноліетилентерефталату (ПЕТ). По 1,5 або 20 саші поміщають в картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиКапсули розміру № 0, з прозорою кришкою блакитного кольору та непрозорим корпусом білого кольору. На капсулах чорним чорнилом нанесені написи: на кришечці- "TEMODAL", на корпусі - "140 mg", торговий знак у вигляді стилізованих букв "SP" та дві смужки. Капсули містять порошок від білого до світло-рожевого або світло-жовто-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаАлкілююча, протипухлинна.ФармакокінетикаТемодал після прийому внутрішньо швидко всмоктується і так само швидко виводиться з організму з сечею. Темодал швидко проникає через гематоенцефалічний бар'єр і потрапляє в спинно-мозкову рідину. Cmax у плазмі досягається в середньому через 0,5-1,5 год (найраніше - через 20 хв) після прийому препарату. T1/2 із плазми становить приблизно 1,8 год. Кліренс, обсяг розподілу у плазмі та T1/2 не залежать від дози. Темодал слабо зв'язується з білками (10-20%). Після перорального прийому Темодала середній рівень виведення з фекаліями протягом 7 днів становив 0,8%, що свідчить про повне всмоктування препарату. Основний шлях виведення Темодала - через нирки. Через 24 години після перорального прийому приблизно 5-10% дози визначається в незміненому вигляді в сечі; решта виводиться у вигляді 4-аміно-5-імідазол-карбоксаміду гідрохлориду (АІК), темозоломідової кислоти або неідентифікованих полярних метаболітів. Прийом Темодала разом із їжею викликає зниження Cmax на 33% та зменшення AUC на 9%. Кліренс препарату в плазмі не залежить від віку, функції нирок або вживання тютюну. Фармакокінетичний профіль препарату у хворих з порушенням функції печінки слабкого або помірного ступеня такий самий, як у осіб з нормальною функцією печінки. У дітей показник AUC вищий, ніж у дорослих. Максимальна доза (МПД), що переноситься, у дітей і дорослих виявилася однаковою і склала 1000 мг/м2 на один цикл лікування.ФармакодинамікаПри попаданні в системну циркуляцію, при фізіологічних значеннях рН піддається швидкому хімічному перетворенню з утворенням активної сполуки - монометилтріазеноімідазолкарбоксаміду (МТІК). Вважається, що цитотоксичність МТІК обумовлена в першу чергу алкілуванням гуаніну в положенні O6 і додатковим алкілуванням в положенні N7. Очевидно, цитотоксичні ушкодження, що виникають внаслідок цього, включають (запускають) механізм аберантного відновлення метилового залишку.Показання до застосуванняВперше виявлена мультиформна гліобластома - комбіноване лікування з променевою терапією з наступною ад'ювантною монотерапією. Злоякісна гліома (мультиформна гліобластома або анапластична астроцитома), за наявності рецидиву або прогресування захворювання після стандартної терапії. Поширена метастазуюча злоякісна меланома - як терапевтичний засіб першого ряду.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до темозоломіду або до інших компонентів препарату, а також до дакарбазину (ДТІК); виражена мієлосупресія; вагітність; період лактації; дитячий вік до 3 років (рецидивна або прогресуюча злоякісна гліома) або до 18 років (вперше виявлена мультиформна гліобластома або злоякісна меланома); рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: літній вік (старше 70 років); виражена ниркова чи печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяДослідження застосування препарату Темодал у вагітних не проводилося. При проведенні доклінічних досліджень на щурах та кроликах, які отримували Темодал у дозі 150 мг/м2, було відзначено тератогенну дію та токсичну дію препарату на плід. У зв'язку з цим Темодал не рекомендується призначати під час вагітності. Невідомо, чи виділяється Темодал з грудним молоком. Під час лактації слід відмовитися від грудного вигодовування або прийому препарату.Побічна діяВперше виявлена мультиформна гліобластома (дорослі пацієнти). У таблиці 1 вказані побічні ефекти, зазначені при лікуванні пацієнтів з вперше виявленою мультиформною гліобластомою під час комбінованої та ад'ювантної фаз лікування під час клінічних випробувань (причинно-наслідковий зв'язок між прийомом препарату та побічними ефектами не було встановлено). Розподіл за частотою побічних ефектів здійснено відповідно до наступної градації: дуже часто – більше 10%, часто – більше 1% – менше 10%, іноді – більше 0,1% – менше 1%. Система організму Частота реакції Характер реакції комбінована фаза лікування (з променевою терапією) n=288 ад'ювантна фаза лікування n=224 Механізми опірності інфекцій часто кандидоз ротової порожнини, herpes simplex, фарингіт, ранова інфекція, інша інфекція кандидоз порожнини рота, інша інфекція іноді herpes simplex, herpes zoster, грипоподібні симптоми Кров та лімфатична система часто лейкопенія, лімфопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія анемія, фебрильна нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія іноді анемія, фебрильна нейтропенія лімфоспіння, петехії Серцево-судинна система часто набряки, в т.ч. набряки ніг, крововиливу набряки ніг, крововиливи, тромбоз глибоких вен іноді серцебиття, підвищення артеріального тиску, мозковий крововилив набряки, в т.ч. периферичні, емболія легеневої артерії Органи дихання часто кашель, задишка кашель, задишка іноді пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, закладеність носа пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, синусит, бронхіт Ендокринна система іноді кушінгоїд кушінгоїд Нервова система дуже часто головний біль головний біль, судоми часто занепокоєння, емоційна лабільність, безсоння, запаморочення, розлад рівноваги, порушення концентрації уваги, сплутаність та пригнічення свідомості, судоми, погіршення пам'яті, нейропатія, парестезії, сонливість, розлад мови, тремор занепокоєння, депресія, емоційна лабільність, безсоння, запаморочення, порушення рівноваги, порушення концентрації уваги, сплутаність свідомості, розлад мови, геміпарез, погіршення пам'яті, неврологічні розлади (неуточнені), нейропатія, парестезії, сонливість, тремор іноді апатія, поведінкові розлади, депресія, галюцинації, порушення сприйняття, екстрапірамідні розлади, порушення ходи, геміпарез, гіперестезія, гіпестезія, неврологічні розлади (неуточнені), епілептичний статус, парозмія, спрага галюцинації, амнезія, порушення ходи, геміплегія, гіперестезія, порушення з боку органів чуття Шкіра та підшкірна клітковина, молочні залози дуже часто алопеція, висип алопеція, висип часто дерматит, сухість шкіри, еритема, свербіж шкіри, набряк обличчя сухість, свербіж шкіри іноді реакції фотосенсибілізації, порушення пігментації, ексфоліація еритема, порушення пігментації, підвищена пітливість, біль у молочній залозі, набряк обличчя Опорно-руховий апарат часто артралгія, м'язова слабкість артралгія, м'язово-скелетні болі, міалгія, м'язова слабкість іноді біль у спині, м'язово-скелетні болі, міалгія, міопатія біль у спині, міопатія Органи зору часто нечіткість зору нечіткість зору, диплопія, обмеження полів зору іноді біль у оці, геміанопсія, порушення зору, зниження гостроти зору, обмеження полів зору біль у оці, сухість очей, зниження гостроти зору Органи слуху та вестибулярна система часто погіршення слуху погіршення слуху, дзвін у вухах іноді біль у вусі, гіперакузія, дзвін у вухах, середній отит глухота, біль у вусі, запаморочення Травна система дуже часто анорексія, запор, нудота, блювання анорексія, запор, нудота, блювання часто підвищення активності АЛТ, гіперглікемія, зменшення маси тіла, біль у животі, діарея, диспепсія, дисфагія, стоматит, порушення смаку підвищення активності АЛТ, зменшення маси тіла, діарея, диспепсія, дисфагія, стоматит, сухість у роті, порушення смаку іноді гіпокаліємія, підвищення активності ЛФ, збільшення маси тіла, зміна кольору язика, підвищення активності ГГТ, АСТ, ферментів печінки гіперглікемія, збільшення маси тіла, здуття живота, нетримання калу, геморой, гастроентерит, захворювання зубів Сечостатева система часто часте сечовипускання, нетримання сечі нетримання сечі іноді імпотенція дизурія, аменорея, менорагія, вагінальна кровотеча, вагініт Організм загалом дуже часто втома втома часто лихоманка, больовий синдром, променева поразка, алергічна реакція лихоманка, больовий синдром, променева поразка, алергічна реакція іноді припливи, астенія, погіршення стану, озноб астенія, погіршення стану, озноб лабораторні показники. Мієлосупресія (нейтропенія та тромбоцитопенія) є дозолімітуючим побічним ефектом. Серед пацієнтів обох груп (при комбінованій та ад'ювантній терапії) зміни 3-го та 4-го ступеня з боку нейтрофілів, включаючи нейтропенію, відзначені у 8% випадків, а з боку тромбоцитів, включаючи тромбоцитопенію, – у 14% випадків. Прогресуюча або рецидивна злоякісна гліома (дорослі та діти старше 3х років) або злоякісна меланома (дорослі). Наведені нижче небажані явища, зазначені при прийомі Темодала®, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часто – ≥10% випадків, часто – ≥1% – менше 10%, іноді – ≥0,1% – менше 1% , рідко - 0,01% - менше 0,1% і дуже рідко - менше 0,01%. З боку системи кровотворення: дуже часто – тромбоцитопенія, нейтропенія, лімфопенія; іноді – панцитопенія, лейкопенія, анемія. При лікуванні хворих з гліомою та метастазуючою меланомою були відмічені випадки тромбоцитопенії та нейтропенії 3-го або 4-го ступеня у 19 та 17% відповідно – при гліомі та у 20 та 22% відповідно – при меланомі. Госпіталізація хворого або скасування Темодала® при цьому знадобилася у 8 та 4% випадків відповідно – при гліомі та у 3 та 1,3% – при меланомі. Пригнічення кісткового мозку розвивалося зазвичай протягом перших кількох циклів лікування, з максимумом між 21-м та 28-м днями; відновлення відбувалося, як правило, протягом 1-2 тижнів. Ознак кумулятивної мієлосупресії не відзначено. З боку системи травлення: дуже часто – нудота, блювання, запор, анорексія; часто - діарея, біль у животі, диспепсія, спотворення смаку. Найчастішими були нудота та блювання. Найчастіше ці явища були 1–2-й (від слабкої до помірної) ступеня вираженості і проходили самостійно чи легко контролювалися з допомогою стандартної протиблювотної терапії. Частота вираженої нудоти та блювання – 4%. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – сонливість, запаморочення, парестезії, астенія. З боку шкіри та шкірних придатків: часто – висипання, свербіж, алопеція, петехії; дуже рідко – кропив'янка, висип, еритродермія, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції, включаючи анафілаксію. Інші: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто - зниження маси тіла, задишка, підвищення температури тіла, озноб, загальне нездужання; рідко - опортуністичні інфекції, включаючи пневмонію, викликану Pneumocystis carinii; дуже рідко відзначався розвиток мієлодиспластичного синдрому (МДС) та вторинних злоякісних процесів, включаючи лейкемію, а також відмічався розвиток тривалої панцитопенії з ризиком розвитку апластичної анемії та необоротна безплідність.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом темозоломіду спільно з ранітидином не призводить до клінічно значущої зміни ступеня всмоктування темозоломіду. Спільний прийом з дексаметазоном, прохлорперазином, фенітоїном, карбамазепіном, ондансетроном, антагоністами Н2-гістамінових рецепторів або фенобарбіталом не змінює кліренс темозоломіду. Спільний прийом з вальпроєвою кислотою спричиняє слабко виражене, але статистично значуще зниження кліренсу темозоломіду. Досліджень, спрямованих на з'ясування впливу темозоломіду на метаболізм та виведення інших препаратів, не проводилося. У зв'язку з тим, що темозоломід не метаболізується у печінці та слабко зв'язується з білками, його дія на фармакокінетику інших ЛЗ малоймовірна. Застосування темозоломіду разом з іншими речовинами, що пригнічують кістковий мозок, може збільшити ймовірність мієлосупресії.Спосіб застосування та дозиПрепарат Темодал приймають внутрішньо, натще, не менше ніж за годину до їди. Призначена доза повинна бути прийнята за допомогою мінімально можливого числа капсул. Капсули не можна розкривати або розжовувати, а слід ковтати повністю, запиваючи склянкою води. Вперше виявлена мультифор.мна глиобластома Лікування дорослих пацієнтів (старше 18 років). Первинне лікування проводять у комбінації з променевою терапією. Препарат Темодал ® застосовується в дозі 75 мг/м2 щодня протягом 42 днів одночасно з проведенням променевої терапії (30 фракцій у сумарній дозі 60 Гр) з наступними 6 циклами ад'ювантної терапії. Зниження дози не рекомендується, проте прийом препарату може перериватись залежно від переносимості. Відновлення прийому препарату можливе протягом всього 42-денного періоду комбінованого лікування і аж до 49 дня, але тільки при дотриманні всіх наведених нижче умов: абсолютна кількість нейтрофілів- не нижче 1500/мкл (1,5х 109/л ), кількість тромбоцитів- нижче 100000/мкл (100х 109/л), критерій токсичності (СТС)- не вище ступеня 1 (за винятком алопеції, нудоти та блювання). Під час лікування слід щотижня проводити дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал під час комбінованої фази лікування наведено в таблиці 1. Таблиця 1. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал при комбінованому лікуванні з променевою терапією Критерій токсичності Перерва у прийомі препарату Темодал® * Припинення прийому препарату Темодал® Абсолютна кількість нейтрофілів >=500/мкл (>0,5* 109/л), але <1500/мкл (<1,5х 109/л) <500/мкл (<0,5x 109/л) Кількість тромбоцитів >=10000/мкл (>10х 109/л), але < 100000/мкл (<100х 109/л) <10000/мкл (<10х109/л) СТС (негематологічна токсичність, за винятком алопеції, нудоти та блювання) Ступінь 2 Ступінь 3 або 4 *Відновлення прийому препарату Темодал® можливе при дотриманні всіх наведених нижче умов: абсолютна кількість нейтрофілів- нс нижче 1500/мкл (1,5х 109/л ), кількість тромбоцитів- не нижче 100000/мкл (100х 109/л ), критерій СТС) - нс вище ступеня 1 (за винятком алопеції, нудоти та блювання). Ад'ювантна терапія призначається через 4 тижні після завершення комбінованої терапії та проводиться у вигляді 6 додаткових циклів. Цикл 1: препарат Темодал призначається в дозі 150 мг/м2 протягом 5 днів з наступною 23-денною перервою в лікуванні. Цикл 2: доза препарату Темодал® може бути збільшена до 200 мг/м2 на день за умови, що при першому циклі лікування виразність нсгематологічної токсичності (відповідно до шкали токсичності СТС) не перевищувала ступеня 2 (за винятком алопеції, нудоти та блювання),при цьому абсолютна кількість нейтрофілів була не нижче 1500/мкл (1,5×10%), а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100×10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100x10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100x10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.її не слід збільшувати й у наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.її не слід збільшувати й у наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3. Таблиця 2. Щаблі дозування препарату Темодал® при ад'ювантній терапії щабель Доза (мг/м/день) Примітка -1 100 Зменшення дози з урахуванням попередньої токсичності (див. табл. 3) 0 150 Доза під час циклу 1 1 200 Доза під час циклів 2-6 (за відсутності токсичності) Таблиця 3. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал при ад'ювантній терапії Критерій токсичності Зменшення дози препарату Темодал на 1 ступінь (див. табл. 2) Припинення прийому препарату Темодал® Абсолютна кількість нейтрофілів < 1000/мкл (< 1,0х109/л) * Кількість тромбоцитів <50000/мкл (<50x 109/л) * СТС (негематологічна токсичність, за винятком алопеції, нудоти та блювання) Ступінь 3 Ступінь 4* Препарат Тсмодал слід відмінити, якщо потрібне зниження дози до Прогресуючий або рецидивуючий злоякісна гліома у формі мули нформної гліобластоми або анапластичної астроцитоми (лікування дорослих та дітей старше 3 років). Поширена мегастазуюча злоякісна меланома (лікування дорослих) Пацієнтам, які раніше не отримували хіміотерапію, препарат 1емодал призначається в дозі 200 мг/м2 один раз на день протягом 5 днів поспіль з подальшою перервою в прийомі препарату протягом 23 днів (загальна тривалість одного циклу лікування становить 28 днів). Для пацієнтів, які раніше проходили курс хіміотерапії, початкова доза становить 150 мг/м2 один раз на день; у другому циклі доза може бути підвищена до 200 мг/м2 на день протягом 5 днів за умови, що першого дня наступного циклу абсолютна кількість нейтрофілів не нижче 1500/мкл (1,5x109/л), а кількість тромбоцитів не нижче 100000/ мкл ( Особливі групи пацієнтів Діти Препарат Темодал® у дітей 3 років і старше слід застосовувати лише при рецидивній або прогресуючій злоякісній гліомі. Досвід застосування препарату у дітей цієї вікової категорії дуже обмежений. Дані про застосування препарату у дітей віком до 3 років відсутні. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю1 Фармакокінетичні дані темозоломіду у пацієнтів з нормальною функцією печінки були порівняні з даними у пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості. Дані за режимом дозування препарату Темодал у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (клас С) та нирковою недостатністю відсутні. Грунтуючись на даних фармакокінетики, малоймовірно, що потрібне зниження дози у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня та будь-яким ступенем ниркової недостатності. Однак слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату у цих груп пацієнтів. Пацієнти похилого віку На основі даних, отриманих методом фармакокінетичного аналізу у пацієнтів 19-78 років, кліренс темозоломіду не залежить від віку. Однак у пацієнтів похилого віку (старше 70 років) зростає ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії. Рекомендації та модифікації дози препарату Темодал при лікуванні прогресуючої або рецидивуючої злоякісної гліоми або злоякісної меланоми У пацієнтів, які приймають препарат Темодал®, може розвинутись мієлосупресія, включаючи тривалу панцитопенію. Можливий розвиток апластичної анемії, яка в поодиноких випадках призводила до летального результату. Розвиток апластичної анемії також може бути пов'язаний із застосуванням низки препаратів, таких як карбамазспін, фенітоїн або сульфаметоксазол/тримстоприм, тому при одночасному застосуванні препарату Темодал та цих препаратів складно встановити причину розвитку апластичної анемії. Починати лікування препаратом Темодал можна лише за абсолютної кількості нейтрофілів >1500/мкл (>1,5x 109/л) та тромбоцитів >100000/мкл (>100* 109/л). Повний клінічний аналіз крові повинен бути виконаний на 22 день (21 день після прийому першої дози), але не пізніше 48 годин після цього дня і далі – щотижня,поки абсолютна кількість нейтрофілів не стане вищою за 1500/мкл (1,5x109/л), а кількість тромбоцитів не перевищить 100000/мкл (100х 109/л). При абсолютній кількості нейтрофілів нижче 1000/мкл (1,0x 109/л ) або тромбоцитів нижче 50000/мкл (50x 109/л ) протягом будь-якого циклу лікування доза в наступному циклі повинна бути знижена на один щабель. Можливі дози: 100мг/м2, 150мг/м2 та 200 мг/м2. Мінімальна рекомендована доза становить 100 мг/м2. Тривалість лікування становить максимально 2 роки. При появі ознак прогресування захворювання лікування препаратом Темодал слід припинити.ПередозуванняВикористання препарату у дозах 500, 750, 1000 та 1250 мг/м2 (сумарна доза на цикл) було оцінено клінічно у пацієнтів. Дозолнмітуючою токсичністю була гематологічна токсичність, яка відзначалася при прийомі будь-якої дози, за більш вираз-при більш високих дозах. Описано випадок передозування (прийом дози 2000 мг на день протягом 5 днів), внаслідок якої розвинулися панцитопенія, пірексія, поліорганна недостатність та смерть. При прийомі препарату довше 5 днів (аж до 64 днів) серед інших симптомів передозування відзначалося пригнічення кровотворення, ускладнене або нс ускладнене інфекцією, в деяких випадках тривале і виражене, з фатальним результатом. Лікування. Антидот до препарату Темодал не відомий. Рекомендується гематологічний контроль і за необхідності – симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПроведення профілактичної протиблювотної терапії рекомендується перед початком комбінованого лікування (з променевою терапією) і рекомендується під час ад'ювантної терапії вперше виявленої мультиформної гліобластоми. Якщо на фоні лікування препаратом Темодал® виникає нудота або блювання, при наступних прийомах рекомендується проводити протиблювоту терапію. Протиблювотні препарати можна приймати як до, так і після прийому Темодалу. Якщо блювота розвинулася в перші 2 години після прийому Темодала, повторювати прийом препарату в той же день не слід. У зв'язку з підвищеним ризиком розвитку пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, пацієнтам, які отримують комбіноване лікування з променевою терапією протягом 42 днів (аж до 49 днів), рекомендується проведення профілактичного лікування проти збудника Pneumocystis carinii. Хоча більш частий розвиток пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, асоціюється з більш тривалими термінами лікування препаратом Темодал®, підвищену настороженість щодо можливого розвитку пневмоцистної пневмонії слід виявляти щодо всіх пацієнтів, які отримують препарат Темодал®, особливо у поєднанні з кортикостероїдами. Фармакокінетичні показники препарату Темодал у осіб з нормальною функцією печінки та у хворих з порушенням функції печінки слабкого або помірного ступеня тяжкості можна порівняти. Даних про застосування препарату Темодал у хворих з вираженим порушенням функції печінки (клас III за класифікацією Чайлд-П'ю) або порушенням функції нирок немає. На підставі даних вивчення фармакокінетичних властивостей препарату Темодал® є малоймовірним, що хворим навіть із вираженим порушенням функції печінки або нирок може знадобитися зниження дози препарату. Тим не менш, при призначенні препарату Темодал таким хворим слід виявляти обережність. Клінічний досвід застосування препарату Темодал® при мультиформній гліобластомі у дітей віком до 3 років та при злоякісній меланомі у дітей віком до 18 років відсутній. Є обмежений досвід застосування препарату Темодал при гліомі у пацієнтів старше 3 років. У хворих похилого віку (старше 70 років) ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії вищий, ніж у молодших. Тому літнім хворим Темодал слід призначати з обережністю. Чоловіки та жінки дітородного віку під час лікування препаратом Темодал® та, як мінімум, протягом 6 місяців після його закінчення повинні використовувати надійні методи контрацепції. Через ризик розвитку незворотної безплідності на фоні лікування препаратом Темодал® пацієнтам чоловічої статі перед початком лікування рекомендується обговорити можливість кріоконсервації сперми. При попаданні вмісту капсули (порошку) на шкіру або слизові оболонки їх необхідно промити великою кількістю води. Такі побічні ефекти препарату, як сонливість та відчуття втоми, можуть негативно впливати на здатність до керування транспортними засобами або виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: темозоломід 180,0 мг; Допоміжні речовини: лактоза 316,3 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 27,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 0.5 мг, винна кислота 5,4 мг, стеаринова кислота 10.8 мг; Склад оболонки капсули: титану діоксид 1,921 мг, барвник заліза оксид жовтий 0,115 мг, барвник заліза оксид червоний 0.402 мг, лаурилсульфат натрію 0,137 мг, желатин qs; Склад чорнила для нанесення напису на оболонку капсул: чорного кольору барвник містить шелак, етанол*, ізопропанол*, бутанол*, пропіленгліколь, воду очищену*, аміак водний*, калію гідроксид та барвник заліза оксид чорний. * видаляються у процесі виробництва. По 5 або 20 капсул у флаконах темного скла, що загвинчуються пластмасовим ковпачком, що має вощений вкладиш з м'якого поліетилену та ущільнювальну прокладку та забезпеченим пристроєм, що запобігає відкриття флакона дітьми. У флакон вкладають грудку вати. По 1 флакону поміщають в картонну пачку разом з інструкцією але застосування. По 1 капсулі в саші білого кольору з алюмінієвої фольги, покритої зсередини шаром поліетилену низької щільності та зовні шаром ноліетилентерефталату (ПЕТ). По 1,5 або 20 саші поміщають в картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиКапсули розміру № 0, з непрозорими кришкою червоно-коричневого кольору та корпусом білого кольору. На капсулах чорним чорнилом нанесені написи: на кришечці - "TEMODAL", на корпусі - "180 mg", торговий знак у вигляді стилізованих букв "SP" та дві смужки. Капсули містять порошок від білого до світло-рожевого або світло-жовто-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаАлкілююча, протипухлинна.ФармакокінетикаТемодал після прийому внутрішньо швидко всмоктується і так само швидко виводиться з організму з сечею. Темодал швидко проникає через гематоенцефалічний бар'єр і потрапляє в спинно-мозкову рідину. Cmax у плазмі досягається в середньому через 0,5-1,5 год (найраніше - через 20 хв) після прийому препарату. T1/2 із плазми становить приблизно 1,8 год. Кліренс, обсяг розподілу у плазмі та T1/2 не залежать від дози. Темодал слабо зв'язується з білками (10-20%). Після перорального прийому Темодала середній рівень виведення з фекаліями протягом 7 днів становив 0,8%, що свідчить про повне всмоктування препарату. Основний шлях виведення Темодала - через нирки. Через 24 години після перорального прийому приблизно 5-10% дози визначається в незміненому вигляді в сечі; решта виводиться у вигляді 4-аміно-5-імідазол-карбоксаміду гідрохлориду (АІК), темозоломідової кислоти або неідентифікованих полярних метаболітів. Прийом Темодала разом із їжею викликає зниження Cmax на 33% та зменшення AUC на 9%. Кліренс препарату в плазмі не залежить від віку, функції нирок або вживання тютюну. Фармакокінетичний профіль препарату у хворих з порушенням функції печінки слабкого або помірного ступеня такий самий, як у осіб з нормальною функцією печінки. У дітей показник AUC вищий, ніж у дорослих. Максимальна доза (МПД), що переноситься, у дітей і дорослих виявилася однаковою і склала 1000 мг/м2 на один цикл лікування.ФармакодинамікаПри попаданні в системну циркуляцію, при фізіологічних значеннях рН піддається швидкому хімічному перетворенню з утворенням активної сполуки - монометилтріазеноімідазолкарбоксаміду (МТІК). Вважається, що цитотоксичність МТІК обумовлена в першу чергу алкілуванням гуаніну в положенні O6 і додатковим алкілуванням в положенні N7. Очевидно, цитотоксичні ушкодження, що виникають внаслідок цього, включають (запускають) механізм аберантного відновлення метилового залишку.Показання до застосуванняВперше виявлена мультиформна гліобластома - комбіноване лікування з променевою терапією з наступною ад'ювантною монотерапією. Злоякісна гліома (мультиформна гліобластома або анапластична астроцитома), за наявності рецидиву або прогресування захворювання після стандартної терапії. Поширена метастазуюча злоякісна меланома - як терапевтичний засіб першого ряду.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до темозоломіду або до інших компонентів препарату, а також до дакарбазину (ДТІК); виражена мієлосупресія; вагітність; період лактації; дитячий вік до 3 років (рецидивна або прогресуюча злоякісна гліома) або до 18 років (вперше виявлена мультиформна гліобластома або злоякісна меланома); рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: літній вік (старше 70 років); виражена ниркова чи печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяДослідження застосування препарату Темодал у вагітних не проводилося. При проведенні доклінічних досліджень на щурах та кроликах, які отримували Темодал у дозі 150 мг/м2, було відзначено тератогенну дію та токсичну дію препарату на плід. У зв'язку з цим Темодал не рекомендується призначати під час вагітності. Невідомо, чи виділяється Темодал з грудним молоком. Під час лактації слід відмовитися від грудного вигодовування або прийому препарату.Побічна діяВперше виявлена мультиформна гліобластома (дорослі пацієнти). У таблиці 1 вказані побічні ефекти, зазначені при лікуванні пацієнтів з вперше виявленою мультиформною гліобластомою під час комбінованої та ад'ювантної фаз лікування під час клінічних випробувань (причинно-наслідковий зв'язок між прийомом препарату та побічними ефектами не було встановлено). Розподіл за частотою побічних ефектів здійснено відповідно до наступної градації: дуже часто – більше 10%, часто – більше 1% – менше 10%, іноді – більше 0,1% – менше 1%. Система організму Частота реакції Характер реакції комбінована фаза лікування (з променевою терапією) n=288 ад'ювантна фаза лікування n=224 Механізми опірності інфекцій часто кандидоз ротової порожнини, herpes simplex, фарингіт, ранова інфекція, інша інфекція кандидоз порожнини рота, інша інфекція іноді herpes simplex, herpes zoster, грипоподібні симптоми Кров та лімфатична система часто лейкопенія, лімфопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія анемія, фебрильна нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія іноді анемія, фебрильна нейтропенія лімфоспіння, петехії Серцево-судинна система часто набряки, в т.ч. набряки ніг, крововиливу набряки ніг, крововиливи, тромбоз глибоких вен іноді серцебиття, підвищення артеріального тиску, мозковий крововилив набряки, в т.ч. периферичні, емболія легеневої артерії Органи дихання часто кашель, задишка кашель, задишка іноді пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, закладеність носа пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, синусит, бронхіт Ендокринна система іноді кушінгоїд кушінгоїд Нервова система дуже часто головний біль головний біль, судоми часто занепокоєння, емоційна лабільність, безсоння, запаморочення, розлад рівноваги, порушення концентрації уваги, сплутаність та пригнічення свідомості, судоми, погіршення пам'яті, нейропатія, парестезії, сонливість, розлад мови, тремор занепокоєння, депресія, емоційна лабільність, безсоння, запаморочення, порушення рівноваги, порушення концентрації уваги, сплутаність свідомості, розлад мови, геміпарез, погіршення пам'яті, неврологічні розлади (неуточнені), нейропатія, парестезії, сонливість, тремор іноді апатія, поведінкові розлади, депресія, галюцинації, порушення сприйняття, екстрапірамідні розлади, порушення ходи, геміпарез, гіперестезія, гіпестезія, неврологічні розлади (неуточнені), епілептичний статус, парозмія, спрага галюцинації, амнезія, порушення ходи, геміплегія, гіперестезія, порушення з боку органів чуття Шкіра та підшкірна клітковина, молочні залози дуже часто алопеція, висип алопеція, висип часто дерматит, сухість шкіри, еритема, свербіж шкіри, набряк обличчя сухість, свербіж шкіри іноді реакції фотосенсибілізації, порушення пігментації, ексфоліація еритема, порушення пігментації, підвищена пітливість, біль у молочній залозі, набряк обличчя Опорно-руховий апарат часто артралгія, м'язова слабкість артралгія, м'язово-скелетні болі, міалгія, м'язова слабкість іноді біль у спині, м'язово-скелетні болі, міалгія, міопатія біль у спині, міопатія Органи зору часто нечіткість зору нечіткість зору, диплопія, обмеження полів зору іноді біль у оці, геміанопсія, порушення зору, зниження гостроти зору, обмеження полів зору біль у оці, сухість очей, зниження гостроти зору Органи слуху та вестибулярна система часто погіршення слуху погіршення слуху, дзвін у вухах іноді біль у вусі, гіперакузія, дзвін у вухах, середній отит глухота, біль у вусі, запаморочення Травна система дуже часто анорексія, запор, нудота, блювання анорексія, запор, нудота, блювання часто підвищення активності АЛТ, гіперглікемія, зменшення маси тіла, біль у животі, діарея, диспепсія, дисфагія, стоматит, порушення смаку підвищення активності АЛТ, зменшення маси тіла, діарея, диспепсія, дисфагія, стоматит, сухість у роті, порушення смаку іноді гіпокаліємія, підвищення активності ЛФ, збільшення маси тіла, зміна кольору язика, підвищення активності ГГТ, АСТ, ферментів печінки гіперглікемія, збільшення маси тіла, здуття живота, нетримання калу, геморой, гастроентерит, захворювання зубів Сечостатева система часто часте сечовипускання, нетримання сечі нетримання сечі іноді імпотенція дизурія, аменорея, менорагія, вагінальна кровотеча, вагініт Організм загалом дуже часто втома втома часто лихоманка, больовий синдром, променева поразка, алергічна реакція лихоманка, больовий синдром, променева поразка, алергічна реакція іноді припливи, астенія, погіршення стану, озноб астенія, погіршення стану, озноб лабораторні показники. Мієлосупресія (нейтропенія та тромбоцитопенія) є дозолімітуючим побічним ефектом. Серед пацієнтів обох груп (при комбінованій та ад'ювантній терапії) зміни 3-го та 4-го ступеня з боку нейтрофілів, включаючи нейтропенію, відзначені у 8% випадків, а з боку тромбоцитів, включаючи тромбоцитопенію, – у 14% випадків. Прогресуюча або рецидивна злоякісна гліома (дорослі та діти старше 3х років) або злоякісна меланома (дорослі). Наведені нижче небажані явища, зазначені при прийомі Темодала®, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часто – ≥10% випадків, часто – ≥1% – менше 10%, іноді – ≥0,1% – менше 1% , рідко - 0,01% - менше 0,1% і дуже рідко - менше 0,01%. З боку системи кровотворення: дуже часто – тромбоцитопенія, нейтропенія, лімфопенія; іноді – панцитопенія, лейкопенія, анемія. При лікуванні хворих з гліомою та метастазуючою меланомою були відмічені випадки тромбоцитопенії та нейтропенії 3-го або 4-го ступеня у 19 та 17% відповідно – при гліомі та у 20 та 22% відповідно – при меланомі. Госпіталізація хворого або скасування Темодала® при цьому знадобилася у 8 та 4% випадків відповідно – при гліомі та у 3 та 1,3% – при меланомі. Пригнічення кісткового мозку розвивалося зазвичай протягом перших кількох циклів лікування, з максимумом між 21-м та 28-м днями; відновлення відбувалося, як правило, протягом 1-2 тижнів. Ознак кумулятивної мієлосупресії не відзначено. З боку системи травлення: дуже часто – нудота, блювання, запор, анорексія; часто - діарея, біль у животі, диспепсія, спотворення смаку. Найчастішими були нудота та блювання. Найчастіше ці явища були 1–2-й (від слабкої до помірної) ступеня вираженості і проходили самостійно чи легко контролювалися з допомогою стандартної протиблювотної терапії. Частота вираженої нудоти та блювання – 4%. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – сонливість, запаморочення, парестезії, астенія. З боку шкіри та шкірних придатків: часто – висипання, свербіж, алопеція, петехії; дуже рідко – кропив'янка, висип, еритродермія, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції, включаючи анафілаксію. Інші: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто - зниження маси тіла, задишка, підвищення температури тіла, озноб, загальне нездужання; рідко - опортуністичні інфекції, включаючи пневмонію, викликану Pneumocystis carinii; дуже рідко відзначався розвиток мієлодиспластичного синдрому (МДС) та вторинних злоякісних процесів, включаючи лейкемію, а також відмічався розвиток тривалої панцитопенії з ризиком розвитку апластичної анемії та необоротна безплідність.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом темозоломіду спільно з ранітидином не призводить до клінічно значущої зміни ступеня всмоктування темозоломіду. Спільний прийом з дексаметазоном, прохлорперазином, фенітоїном, карбамазепіном, ондансетроном, антагоністами Н2-гістамінових рецепторів або фенобарбіталом не змінює кліренс темозоломіду. Спільний прийом з вальпроєвою кислотою спричиняє слабко виражене, але статистично значуще зниження кліренсу темозоломіду. Досліджень, спрямованих на з'ясування впливу темозоломіду на метаболізм та виведення інших препаратів, не проводилося. У зв'язку з тим, що темозоломід не метаболізується у печінці та слабко зв'язується з білками, його дія на фармакокінетику інших ЛЗ малоймовірна. Застосування темозоломіду разом з іншими речовинами, що пригнічують кістковий мозок, може збільшити ймовірність мієлосупресії.Спосіб застосування та дозиПрепарат Темодал приймають внутрішньо, натще, не менше ніж за годину до їди. Призначена доза повинна бути прийнята за допомогою мінімально можливого числа капсул. Капсули не можна розкривати або розжовувати, а слід ковтати повністю, запиваючи склянкою води. Вперше виявлена мультифор.мна глиобластома Лікування дорослих пацієнтів (старше 18 років). Первинне лікування проводять у комбінації з променевою терапією. Препарат Темодал ® застосовується в дозі 75 мг/м2 щодня протягом 42 днів одночасно з проведенням променевої терапії (30 фракцій у сумарній дозі 60 Гр) з наступними 6 циклами ад'ювантної терапії. Зниження дози не рекомендується, проте прийом препарату може перериватись залежно від переносимості. Відновлення прийому препарату можливе протягом всього 42-денного періоду комбінованого лікування і аж до 49 дня, але тільки при дотриманні всіх наведених нижче умов: абсолютна кількість нейтрофілів- не нижче 1500/мкл (1,5х 109/л ), кількість тромбоцитів- нижче 100000/мкл (100х 109/л), критерій токсичності (СТС)- не вище ступеня 1 (за винятком алопеції, нудоти та блювання). Під час лікування слід щотижня проводити дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал під час комбінованої фази лікування наведено в таблиці 1. Таблиця 1. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал при комбінованому лікуванні з променевою терапією Критерій токсичності Перерва у прийомі препарату Темодал® * Припинення прийому препарату Темодал® Абсолютна кількість нейтрофілів >=500/мкл (>0,5* 109/л), але <1500/мкл (<1,5х 109/л) <500/мкл (<0,5x 109/л) Кількість тромбоцитів >=10000/мкл (>10х 109/л), але < 100000/мкл (<100х 109/л) <10000/мкл (<10х109/л) СТС (негематологічна токсичність, за винятком алопеції, нудоти та блювання) Ступінь 2 Ступінь 3 або 4 *Відновлення прийому препарату Темодал® можливе при дотриманні всіх наведених нижче умов: абсолютна кількість нейтрофілів- нс нижче 1500/мкл (1,5х 109/л ), кількість тромбоцитів- не нижче 100000/мкл (100х 109/л ), критерій СТС) - нс вище ступеня 1 (за винятком алопеції, нудоти та блювання). Ад'ювантна терапія призначається через 4 тижні після завершення комбінованої терапії та проводиться у вигляді 6 додаткових циклів. Цикл 1: препарат Темодал призначається в дозі 150 мг/м2 протягом 5 днів з наступною 23-денною перервою в лікуванні. Цикл 2: доза препарату Темодал® може бути збільшена до 200 мг/м2 на день за умови, що при першому циклі лікування виразність нсгематологічної токсичності (відповідно до шкали токсичності СТС) не перевищувала ступеня 2 (за винятком алопеції, нудоти та блювання),при цьому абсолютна кількість нейтрофілів була не нижче 1500/мкл (1,5×10%), а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100×10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100x10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100x10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.її не слід збільшувати й у наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.її не слід збільшувати й у наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3. Таблиця 2. Щаблі дозування препарату Темодал® при ад'ювантній терапії щабель Доза (мг/м/день) Примітка -1 100 Зменшення дози з урахуванням попередньої токсичності (див. табл. 3) 0 150 Доза під час циклу 1 1 200 Доза під час циклів 2-6 (за відсутності токсичності) Таблиця 3. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал при ад'ювантній терапії Критерій токсичності Зменшення дози препарату Темодал на 1 ступінь (див. табл. 2) Припинення прийому препарату Темодал® Абсолютна кількість нейтрофілів < 1000/мкл (< 1,0х109/л) * Кількість тромбоцитів <50000/мкл (<50x 109/л) * СТС (негематологічна токсичність, за винятком алопеції, нудоти та блювання) Ступінь 3 Ступінь 4* Препарат Тсмодал слід відмінити, якщо потрібне зниження дози до Прогресуючий або рецидивуючий злоякісна гліома у формі мули нформної гліобластоми або анапластичної астроцитоми (лікування дорослих та дітей старше 3 років). Поширена мегастазуюча злоякісна меланома (лікування дорослих) Пацієнтам, які раніше не отримували хіміотерапію, препарат 1емодал призначається в дозі 200 мг/м2 один раз на день протягом 5 днів поспіль з подальшою перервою в прийомі препарату протягом 23 днів (загальна тривалість одного циклу лікування становить 28 днів). Для пацієнтів, які раніше проходили курс хіміотерапії, початкова доза становить 150 мг/м2 один раз на день; у другому циклі доза може бути підвищена до 200 мг/м2 на день протягом 5 днів за умови, що першого дня наступного циклу абсолютна кількість нейтрофілів не нижче 1500/мкл (1,5x109/л), а кількість тромбоцитів не нижче 100000/ мкл ( Особливі групи пацієнтів Діти Препарат Темодал® у дітей 3 років і старше слід застосовувати лише при рецидивній або прогресуючій злоякісній гліомі. Досвід застосування препарату у дітей цієї вікової категорії дуже обмежений. Дані про застосування препарату у дітей віком до 3 років відсутні. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю1 Фармакокінетичні дані темозоломіду у пацієнтів з нормальною функцією печінки були порівняні з даними у пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості. Дані за режимом дозування препарату Темодал у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (клас С) та нирковою недостатністю відсутні. Грунтуючись на даних фармакокінетики, малоймовірно, що потрібне зниження дози у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня та будь-яким ступенем ниркової недостатності. Однак слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату у цих груп пацієнтів. Пацієнти похилого віку На основі даних, отриманих методом фармакокінетичного аналізу у пацієнтів 19-78 років, кліренс темозоломіду не залежить від віку. Однак у пацієнтів похилого віку (старше 70 років) зростає ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії. Рекомендації та модифікації дози препарату Темодал при лікуванні прогресуючої або рецидивуючої злоякісної гліоми або злоякісної меланоми У пацієнтів, які приймають препарат Темодал®, може розвинутись мієлосупресія, включаючи тривалу панцитопенію. Можливий розвиток апластичної анемії, яка в поодиноких випадках призводила до летального результату. Розвиток апластичної анемії також може бути пов'язаний із застосуванням низки препаратів, таких як карбамазспін, фенітоїн або сульфаметоксазол/тримстоприм, тому при одночасному застосуванні препарату Темодал та цих препаратів складно встановити причину розвитку апластичної анемії. Починати лікування препаратом Темодал можна лише за абсолютної кількості нейтрофілів >1500/мкл (>1,5x 109/л) та тромбоцитів >100000/мкл (>100* 109/л). Повний клінічний аналіз крові повинен бути виконаний на 22 день (21 день після прийому першої дози), але не пізніше 48 годин після цього дня і далі – щотижня,поки абсолютна кількість нейтрофілів не стане вищою за 1500/мкл (1,5x109/л), а кількість тромбоцитів не перевищить 100000/мкл (100х 109/л). При абсолютній кількості нейтрофілів нижче 1000/мкл (1,0x 109/л ) або тромбоцитів нижче 50000/мкл (50x 109/л ) протягом будь-якого циклу лікування доза в наступному циклі повинна бути знижена на один щабель. Можливі дози: 100мг/м2, 150мг/м2 та 200 мг/м2. Мінімальна рекомендована доза становить 100 мг/м2. Тривалість лікування становить максимально 2 роки. При появі ознак прогресування захворювання лікування препаратом Темодал слід припинити.ПередозуванняВикористання препарату у дозах 500, 750, 1000 та 1250 мг/м2 (сумарна доза на цикл) було оцінено клінічно у пацієнтів. Дозолнмітуючою токсичністю була гематологічна токсичність, яка відзначалася при прийомі будь-якої дози, за більш вираз-при більш високих дозах. Описано випадок передозування (прийом дози 2000 мг на день протягом 5 днів), внаслідок якої розвинулися панцитопенія, пірексія, поліорганна недостатність та смерть. При прийомі препарату довше 5 днів (аж до 64 днів) серед інших симптомів передозування відзначалося пригнічення кровотворення, ускладнене або нс ускладнене інфекцією, в деяких випадках тривале і виражене, з фатальним результатом. Лікування. Антидот до препарату Темодал не відомий. Рекомендується гематологічний контроль і за необхідності – симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПроведення профілактичної протиблювотної терапії рекомендується перед початком комбінованого лікування (з променевою терапією) і рекомендується під час ад'ювантної терапії вперше виявленої мультиформної гліобластоми. Якщо на фоні лікування препаратом Темодал® виникає нудота або блювання, при наступних прийомах рекомендується проводити протиблювоту терапію. Протиблювотні препарати можна приймати як до, так і після прийому Темодалу. Якщо блювота розвинулася в перші 2 години після прийому Темодала, повторювати прийом препарату в той же день не слід. У зв'язку з підвищеним ризиком розвитку пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, пацієнтам, які отримують комбіноване лікування з променевою терапією протягом 42 днів (аж до 49 днів), рекомендується проведення профілактичного лікування проти збудника Pneumocystis carinii. Хоча більш частий розвиток пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, асоціюється з більш тривалими термінами лікування препаратом Темодал®, підвищену настороженість щодо можливого розвитку пневмоцистної пневмонії слід виявляти щодо всіх пацієнтів, які отримують препарат Темодал®, особливо у поєднанні з кортикостероїдами. Фармакокінетичні показники препарату Темодал у осіб з нормальною функцією печінки та у хворих з порушенням функції печінки слабкого або помірного ступеня тяжкості можна порівняти. Даних про застосування препарату Темодал у хворих з вираженим порушенням функції печінки (клас III за класифікацією Чайлд-П'ю) або порушенням функції нирок немає. На підставі даних вивчення фармакокінетичних властивостей препарату Темодал® є малоймовірним, що хворим навіть із вираженим порушенням функції печінки або нирок може знадобитися зниження дози препарату. Тим не менш, при призначенні препарату Темодал таким хворим слід виявляти обережність. Клінічний досвід застосування препарату Темодал® при мультиформній гліобластомі у дітей віком до 3 років та при злоякісній меланомі у дітей віком до 18 років відсутній. Є обмежений досвід застосування препарату Темодал при гліомі у пацієнтів старше 3 років. У хворих похилого віку (старше 70 років) ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії вищий, ніж у молодших. Тому літнім хворим Темодал слід призначати з обережністю. Чоловіки та жінки дітородного віку під час лікування препаратом Темодал® та, як мінімум, протягом 6 місяців після його закінчення повинні використовувати надійні методи контрацепції. Через ризик розвитку незворотної безплідності на фоні лікування препаратом Темодал® пацієнтам чоловічої статі перед початком лікування рекомендується обговорити можливість кріоконсервації сперми. При попаданні вмісту капсули (порошку) на шкіру або слизові оболонки їх необхідно промити великою кількістю води. Такі побічні ефекти препарату, як сонливість та відчуття втоми, можуть негативно впливати на здатність до керування транспортними засобами або виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 660,00 грн
0,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діючі речовини: ситагліптину фосфату моногідрат 64,25 мг (еквівалентно 50 мг ситагліптину) та метформіну гідрохлорид 850 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 96,64 мг, повідон 78,19 мг, стеарилфумарат натрію 22,34 мг, натрію лаурилсульфат 5,585 мг; Оболонка таблетки: Опадрай® II рожевий, 85F94182 (27,93 мг) містить: полівініловий спирт 49,950%, титану діоксид (Е 171) 6,000%, макрогол 3350 (поліетиленгліколь) 25,210%, 7 ) 0,020%, барвник заліза оксид червоний (Е 172) 0,350%. По 14 таблеток у блістер із плівки ПВХ/ПЕ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 1, 2, 4, 6 або 7 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, рожевого кольору, з гравіюванням "515" на одному боці таблетки. Вид на зламі: від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб для перорального застосування комбінований (дипептидилпептидази-4-інгібітор+бігуанід).ФармакокінетикаСітагліптин Всмоктування Абсолютна біодоступність ситагліптину становить приблизно 87%. Прийом ситагліптину одночасно з жирною їжею не впливає на фармакокінетику препарату. Розподіл Середній обсяг розподілу в рівноважному стані після одноразового внутрішньовенного введення 100 мг ситагліптину у здорових добровольців становить приблизно 198л. Фракція оборотно ситагліптину, що зв'язується з білками плазми, відносно невелика (38%). Метаболізм Приблизно 79% ситагліптину виводиться у незміненому вигляді нирками, метаболічна трансформація препарату мінімальна. Після введення 14С-міченого ситагліптину внутрішньо приблизно 16% введеної радіоактивності екскретувалося у вигляді метаболітів ситагліптину. Були виявлені слідові концентрації 6 метаболітів ситагліптину, що не вносять будь-якого вкладу в плазмову ДПП-4-інгібуючу активність ситагліптину. У дослідженнях in vitro ізоферменти системи цитохрому CYP3A4 та CYP2C8 визначені як основні ферменти, що беруть участь в обмеженому метаболізмі ситагліптину. Виведення Після прийому 14С-міченого ситагліптину внутрішньо здоровими добровольцями практично вся введена радіоактивність була виведена з організму протягом тижня, у тому числі 13% через кишечник і 87% нирками. Середній період напіввиведення (Т1/2) ситагліптину при пероральному прийомі 100 мг становить приблизно 12,4 год, нирковий кліренс – приблизно 350 мл/хв. Виведення ситагліптину здійснюється переважно шляхом ниркової екскреції за механізмом активної канальцевої секреції. Ситагліптин є субстратом транспортера органічних аніонів людини третього типу (hOAT-3), що у процесі елімінації ситаглиптина нирками. Клінічна значимість участі hOAT-3 у транспорті ситагліптину не встановлена. Можлива участь Р-глікопротеїну в нирковій елімінації ситагліптину (як субстрат), проте інгібітор Р-глікопротеїну циклоспорин не зменшує нирковий кліренс ситагліптину. Дані досліджень in vitro показали, що ситагліптин не є інгібітором ізоферментів системи цитохрому Р450 (CYP3A4, CYP2C8, CYP2C9 та CYP2D6). Метформін Всмоктування Після прийому внутрішньо метформін абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) досить повно. Абсолютна біодоступність метформіну у здорових добровольців становить 50-60%. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі (ТСmах) після перорального прийому становить 2,5 години. Після вживання 20-30% неабсорбованої фракції метформіну виводиться через кишечник. Процес всмоктування метформіну характеризується насичуваністю. Передбачається, що фармакокінетика його всмоктування є нелінійною. При застосуванні в рекомендованих дозах рівноважна концентрація метформіну в плазмі досягається протягом 24-48 годин і, як правило, не перевищує 1 мкг/мл. При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується та затримується. Розподіл Метформін швидко розподіляється у тканині, зв'язування метформіну з білками плазми незначне. Метформін розподіляється в еритроцитах. Ймовірно, еритроцити є вторинним компартментом розподілу метформіну. Середнє значення Стах метформіну в цілісній крові нижче, ніж Стах у плазмі і досягається через такий же час. Середній обсяг розподілу (Vd) коливається у діапазоні 63-276 л. Метаболізм Метаболіти метформіну у людини не ідентифіковані. Виведення Метформін виводиться нирками у незміненому вигляді. Нирковий кліренс метформіну становить >400 мл/хв, що вказує на виведення метформіну за рахунок клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому період напіввиведення (Т1/2) становить 6,5 год. При порушенні функції нирок кліренс метформіну знижується пропорційно кліренсу креатиніну, збільшуючи Т1/2, що може спричинити збільшення концентрації метформіну в плазмі крові. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти з цукровим діабетом 2 типи Сітагліптин Фармакокінетика ситагліптину у пацієнтів з ЦД2 загалом подібна до фармакокінетики у здорових добровольців. Метформін При збереженні функції нирок фармакокінетичні параметри після одноразового та повторних прийомів метформіну у пацієнтів із ЦД2 та здорових добровольців однакові, кумуляції метформіну при прийомі терапевтичних доз не відбувається. Пацієнти з порушенням функції нирок Сітагліптин У пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості з розрахунковою швидкістю клубочкової фільтрації (РСКФ) від 30 до Метформін У пацієнтів зі зниженою функцією нирок період напіввиведення препарату подовжується, а нирковий кліренс знижується. Пацієнти з порушенням функції печінки Сітагліптин У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) середні значення AUC та Сmах ситагліптину після одноразового прийому 100 мг збільшуються приблизно на 21% та 13% відповідно у порівнянні зі здоровими добровольцями. Подібна різниця не є клінічно значущою. Немає клінічних даних про застосування ситагліптину у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Проте, враховуючи переважно нирковий шлях виведення препарату, значних змін фармакокінетики ситагліптину у пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості не прогнозуються. Метформін Дослідження фармакокінетичних параметрів метформіну у пацієнтів із печінковою недостатністю не проводились. Підлога Сітагліптин За даними аналізу фармакокінетичних даних клінічних досліджень І та ІІ фази статева приналежність не впливала на клінічно значущий вплив на фармакокінетичні параметри ситагліптину. Метформін Фармакокінетичні параметри метформіну не відрізнялися суттєво у здорових добровольців та пацієнтів із ЦД2 виходячи із статевої приналежності. За даними контрольованих клінічних досліджень, гіпоглікемічні ефекти метформіну у чоловіків і жінок були аналогічними. Літні пацієнти Сітагліптин За даними популяційного фармакокінетичного аналізу даних клінічних досліджень І та ІІ фази вік пацієнтів не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетичні параметри ситагліптину. Концентрація ситагліптину у літніх пацієнтів (65-80 років) була приблизно на 19% вищою, ніж у молодших пацієнтів. Метформін Обмежені дані з контрольованих фармакокінетичних досліджень метформіну у здорових літніх добровольців дозволяють зробити висновок, що загальний плазмовий кліренс препарату у них знижується, період напіввиведення подовжується, а значення Смах збільшується в порівнянні з молодими здоровими добровольцями. Ці дані означають, що вікові зміни фармакокінетики обумовлені зниженням видільної функції нирок. Діти та підлітки до 18 років Досліджень фармакокінетики фіксованої комбінації метформін + ситагліптин у дітей та підлітків віком до 18 років не проводилося. Расова приналежність Сітагліптин За даними аналізу фармакокінетичних даних клінічних досліджень І та ІІ фази расова приналежність не впливала на клінічно значний вплив на фармакокінетичні параметри ситагліптину, у тому числі у представників європеоїдної та монголоїдної рас, представників латиноамериканських країн та інших етнічних та расових груп. Метформін Досліджень щодо потенційного впливу расової належності на фармакокінетичні параметри метформіну не проводили. За даними контрольованих досліджень метформіну у пацієнтів з ЦД2 гіпоглікемічна дія препарату була порівнянною у представників європеоїдної, негроїдної рас та латиноамериканських країн. Індекс маси тіла (ІМТ) Сітагліптин За даними складного та популяційного аналізу фармакокінетичних параметрів із клінічних досліджень І та ІІ фази ІМТ не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетичні параметри ситагліптину.ФармакодинамікаПрепарат Янумет являє собою комбінацію двох гіпоглікемічних препаратів із взаємодоповнюючим (комплементарним) механізмом дії, призначену для поліпшення контролю глікемії у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (СД2): ситагліптину – інгібітору ферменту дипептидилпептидази-4 (ДПП-4) та . Ситагліптин є активним при пероральному прийомі високоселективним інгібітором ДПП-4, призначеним для лікування СД2. Фармакологічна дія класу препаратів-інгібіторів ДПП-4 обумовлена активацією інкретинів. Інгібуючи ДПП-4, ситагліптин підвищує концентрацію двох відомих активних гормонів сімейства інкретинів: глюкагоноподібного пептиду 1 (ГПП-1) та глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду (ГІП). Інкретини є частиною внутрішньої фізіологічної системи регулювання гомеостазу глюкози. При нормальній або підвищеній концентрації глюкози крові ГПП-1 та ГІП сприяють збільшенню синтезу та секреції інсуліну бета-клітинами підшлункової залози. ГПП-1 також пригнічує секрецію глюкагону альфа-клітинами підшлункової залози, знижуючи таким чином синтез глюкози в печінці. Цей механізм дії відрізняється від механізму дії похідних сульфонілсечовини, які стимулюють вивільнення інсуліну та при низьких концентраціях глюкози крові,що загрожує розвитком сульфоніл-індукованої гіпоглікемії не тільки у пацієнтів з ЦД2, але й у здорових людей. Будучи високоселективним та ефективним інгібітором ферменту ДПП-4, ситагліптин у терапевтичних концентраціях не пригнічує активності родинних ферментів ДПП-8 або ДПП-9. Ситагліптин відрізняється за хімічною структурою та фармакологічною дією від аналогів ГПП-1, інсуліну, похідних сульфонілсечовини або меглітінідів, бігуанідів, агоністів гамма-рецепторів, активованих проліфератором пероксисом (PPARγ), інгібіторів альфа-гліко. Метформін Метформін є гіпоглікемічним препаратом, що підвищує толерантність до глюкози у пацієнтів з ЦД2, знижуючи базальну та постпрандіальну концентрацію глюкози в крові. Його фармакологічні механізми дії відрізняються від механізмів дії пероральних гіпоглікемічних препаратів інших класів. Метформін знижує синтез глюкози в печінці та всмоктування глюкози в кишечнику та підвищує чутливість до інсуліну шляхом посилення периферичного захоплення та утилізації глюкози. На відміну від похідних сульфонілсечовини метформін не викликає гіпоглікемії ні у пацієнтів з ЦД2, ні у здорових людей (за винятком деяких обставин, див. розділ "З обережністю") і не викликає гіперінсулінемії. Під час прийому метформіну секреція інсуліну не змінюється, при цьому концентрація інсуліну натще та добове значення плазмової концентрації інсуліну можуть знизитися. Пероральний прийом однієї дози ситагліптину пацієнтами з ЦД2 призводить до пригнічення активності ферменту ДПП-4 на 24 год, що супроводжується 2-3-кратним збільшенням концентрації циркулюючих активних ГПП-1 та ГІП, збільшенням плазмової концентрації інсуліну та С-пептиду, зниженням концентрації глюкагону та плазмової концентрації глюкози натще, а також зменшенням амплітуди коливань глікемії після глюкозного чи харчового навантаження. Прийом ситагліптину в добовій дозі 100 мг протягом 4-6 місяців значно покращував функцію бета-клітин підшлункової залози у пацієнтів з ЦД2, про що свідчили відповідні зміни таких маркерів, як НОМА-β (оцінка гомеостазу в моделі-β), співвідношення проінсу інсулін; оцінка реакції бета-клітин підшлункової залози за даними панелі повторних тестів на толерантність до їжі. За даними клінічних досліджень ІІ та ІІІ фази ефективність глікемічного контролю ситагліптину в режимі 50 мг 2 рази на добу (р/добу) була порівнянною з ефективністю режиму 100 мг один р/добу. У рандомізованому плацебо-контрольованому подвійному сліпому з подвійною імітацією 4-періодному перехресному дослідженні у здорових добровольців вивчали вплив ситагліптину в комбінації з метформіном, або тільки ситагліптину, або тільки метформіну, або плацебо на зміну плазмових концентрацій активного і їжі. Середньозважені значення концентрації активного ГПП-1 через 4 години після прийому їжі збільшившись приблизно в 2 рази після прийому тільки ситагліптину або тільки метформіну порівняно з плацебо. Поєднаний прийом ситагліптину та метформіну забезпечує підсумовування ефекту з 4-кратним збільшенням концентрації активного ГПП-1 порівняно з динамікою у групі плацебо. Прийом тільки ситагліптину супроводжувався збільшенням концентрації активного ГПП-1 внаслідок інгібування ферменту ДПП-4, тоді як прийом тільки метформіну супроводжувався симетричним збільшенням концентрації загального і активного ГПП-1. Отримані дані відображають різні механізми, що лежать в основі збільшення концентрації активного ГПП-1 після цих двох препаратів. Результати дослідження також продемонстрували, що саме ситагліптин, а не метформін забезпечує приріст концентрації активного ГПП-1. У дослідженнях у здорових добровольців прийом ситагліптину не супроводжувався зниженням концентрації глюкози і не викликав гіпоглікемії, що підтверджує глюкозозалежний характер інсулінотропної дії та придушення синтезу глюкагону. Дослідження з оцінки серцево-судинної безпеки ситагліптину (TECOS) У дослідженні з оцінки серцево-судинної безпеки ситагліптину (TECOS) пацієнти приймали препарат ситагліптин 100 мг на день (або 50 мг на день, якщо вихідний показник розрахункової швидкості клубочкової фільтрації (рСКФ) був ≥30 іПоказання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу у дорослих пацієнтів віком від 18 років та старше. Монотерапія Препарат Янумет показаний як стартова терапія у пацієнтів з ЦД2 для покращення глікемічного контролю при неефективності дієтотерапії та дотримання режиму фізичних навантажень. Препарат Янумет показаний як доповнення до дієти та режиму фізичних навантажень для поліпшення глікемічного контролю у пацієнтів з ЦД2, які не досягли адекватного контролю на тлі монотерапії метформіном або ситагліптином, або у пацієнтів, які раніше отримували комбіновану терапію цими двома препаратами. Комбінована терапія Для покращення глікемічного контролю на додаток до дієтотерапії та фізичних навантажень: у комбінації з похідним сульфонілсечовини (потрійна комбінована терапія: метформін + ситагліптин + похідне сульфонілсечовини) у пацієнтів, які раніше отримують терапію похідним сульфонілсечовини та метформіном без досягнення адекватного глікемічного контролю; у комбінації з тіазолідиндіонами (потрійна комбінована терапія: метформін + ситагліптин + тіазолідиндіон (агоніст PPARγ-рецепторів, активованих проліфератором пероксисом)) у пацієнтів, які раніше отримували терапію тіазолідиндіонами та метформіном без досягнення адекватного глікем; у комбінації з інсуліном (потрійна комбінована терапія: метформін + ситагліптин + інсулін) у пацієнтів, які раніше отримували терапію стабільними дозами інсуліну та метформіну без досягнення адекватного глікемічного контролю.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до ситагліптину, метформіну та/або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату. Цукровий діабет 1 типу. Порушення функції нирок із рСКФ менше 45 мл/хв/1,73 м2. Гострі стани, що протікають із ризиком розвитку порушень функції нирок: дегідратація (повторне блювання, діарея), лихоманка, тяжкі інфекційні захворювання, стан гіпоксії (шок, сепсис, інфекції нирок, бронхо-легеневі захворювання). Діабетичний кетоацидоз; діабетична прекома, кома. Клінічно виражені прояви гострих та хронічних захворювань, які можуть призводити до розвитку тканинної гіпоксії (у тому числі гостра та хронічна серцева недостатність із нестабільними показниками гемодинаміки, дихальна недостатність, гострий інфаркт міокарда). Великі хірургічні операції та травми, коли показано проведення інсулінотерапії. Печінкова недостатність, порушення функції печінки. Хронічний алкоголізм, гостра алкогольна інтоксикація. Вагітність, період грудного вигодовування. Лактоацидоз (зокрема в анамнезі). Прийом препарату протягом 48 годин до і не менше 48 годин після внутрішньосудинного введення йодовмісної контрастної речовини. Дотримання гіпокалорійної дієти (менше 1000 ккал/добу). Вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату у дітей та підлітків до 18 років). З обережністю: у пацієнтів з порушенням функції нирок із рСКФ 45-59 мл/хв/1,73 м2; у літніх пацієнтів; у пацієнтів із наявністю панкреатиту в анамнезі; при одночасному застосуванні з дигоксином.Вагітність та лактаціяВагітність Клінічних даних про застосування комбінації метформіну та ситагліптину в період вагітності немає. Дослідження на тваринах при застосуванні ситагліптину у високих дозах показали його ембріо- та фетотоксичну дію. Застосування препарату Янумет у період вагітності протипоказане. У разі планування або настання вагітності прийом препарату слід припинити, пацієнтка має бути переведена на інсулінотерапію. Дані про проникнення в молоко лактуючих тварин комбінації метформіну та ситагліптину відсутні. Дослідження на тваринах при введенні монопрепаратів показали, що метформін і ситагліптин (у значній кількості) проникають у молоко щурів. Немає даних про проникнення ситагліптину в грудне молоко людини, метформін проникає у невеликих кількостях. У зв'язку з неможливістю виключення ризику виникнення HP у дитини застосування препарату Янумет у період грудного вигодовування протипоказано.Побічна діяОгляд профілю безпеки У післяреєстраційному періоді повідомлялося про серйозні HP, що включають панкреатит та реакції гіперчутливості. Гіпоглікемія відзначалася при прийомі препарату у поєднанні з інсуліном та похідним сульфонілсечовини Ситагліптин та метформін HP розподілені за системно-органними класами відповідно до словника для регуляторної діяльності MedDRA із зазначенням частоти їх виникнення згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто ≥1/10); часто (≥1/100 - HP, зареєстровані у клінічних дослідженнях монопрепаратів ситагліптину та метформіну, а також у післяреєстраційному періоді застосування препарату Янумет. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Рідко – тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: Частота не встановлена – реакції гіперчутливості, у тому числі анафілаксія*,†. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Часто – гіпоглікемія. Порушення з боку нервової системи: Нечасто – сонливість. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Частота не встановлена – інтерстиційне захворювання легень*. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Нечасто – діарея; Часто – нудота; Часто – метеоризм; Нечасто – запор; Нечасто – біль у верхній частині живота; Часто – блювання; Частота не встановлена – гострий панкреатит*,†,‡; Частота не встановлена - фатальний та нефатальний геморагічний та некротичний панкреатит*,†. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасто – свербіж*; Частота не встановлена - ангіоневротичний набряк *, †; Частота не встановлена - висип *, †; Частота не встановлена - кропив'янка*,†; Частота не встановлена - шкірний васкуліт *, †; Частота не встановлена – ексфоліативні захворювання шкіри, включаючи синдром Стівенса-Джонсона*,†; Частота не встановлена - бульозний пемфігоїд*. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Частота не встановлена – артралгія*; Частота не встановлена – міалгія*; Частота не встановлена – біль у кінцівках*; Частота не встановлена – біль у спині*; Частота не встановлена – артропатія*. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Частота не встановлена – порушення функції нирок*; Частота не встановлена – гостра ниркова недостатність*. *Небажані реакції були виявлені під час постреєстраційного спостереження. † Див. розділ "Запобіжні заходи". ‡Див. інформацію щодо дослідження серцево-судинної безпеки TECOS нижче. Опис окремих небажаних реакцій Деякі HP спостерігалися найчастіше у дослідженнях з комбінованим прийомом метформіну та ситагліптину з іншими гіпоглікемічними препаратами, ніж у дослідженнях монотерапії сітагліптином та метформіном. Вони включали гіпоглікемію (частота: дуже часто в комбінації з похідним сульфонілсечовини та інсуліном), запор (часто при застосуванні у поєднанні з похідним сульфонілсечовини), периферичний набряк (часто при застосуванні у поєднанні з піоглітазоном), головний біль та сухість у роті (не комбінації з інсуліном). Сітагліптин У дослідженнях монотерапії ситагліптином у дозі 100 мг 1 р/добу в порівнянні з плацебо повідомлялося про такі HP, як головний біль, гіпоглікемія, запор та запаморочення. Повідомлялося про HP, зареєстрованих у цій групі пацієнтів, незалежно від наявності причинно-наслідкового зв'язку з лікарським препаратом, таких як інфекція верхніх дихальних шляхів та назофарингіт, що спостерігалися не менше 5% випадків. Крім того, повідомлялося про остеоартрит і біль у кінцівці з частотою "нечасто" (на >0,5% вище серед ситагліптин, що приймали, ніж у контрольній групі). Метформін У клінічних та післяреєстраційних дослідженнях метформіну дуже часто повідомлялося про симптоми з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота, блювання, діарея, біль у животі та втрата апетиту, що найчастіше виникають на початку терапії та в більшості випадків спонтанно вирішуються. Додаткові HP, пов'язані з метформіном, включають металевий присмак у роті (часто); лактоацидоз, порушення функції печінки, гепатит, кропив'янка, еритема та свербіж (дуже рідко). Зменшення абсорбції вітаміну В12, пов'язане з тривалим застосуванням метформіну, своєю чергою у рідкісних випадках може призводити до клінічно значущого дефіциту вітаміну В12 (наприклад, до мегатобластної анемії). Дослідження з оцінки серцево-судинної безпеки ситагліптину (TECOS) У дослідження з оцінки серцево-судинної безпеки ситагліптину (TECOS) було включено 7332 пацієнти, які приймали ситагліптин 100 мг 1 р/добу (або 50 мг 1 р/добу, якщо вихідний показник рСКФ був ≥30 і У популяції пацієнтів, яким було призначено лікування (“intention-to-treat”), серед тих, хто початково отримував інсулінотерапію та/або препарати сульфонілсечовини, частота виникнення епізодів тяжкої гіпоглікемії склала 2,7% у пацієнтів, які приймали ситагліптин, та 2, 5% у пацієнтів, які приймали плацебо. Серед пацієнтів, які спочатку не отримували інсулін та/або препарати сульфонілсечовини, частота виникнення епізодів тяжкої гіпоглікемії склала 1,0% у пацієнтів, які приймали ситагліптин, та 0,7% у пацієнтів, які приймали плацебо. Частота виникнення підтверджених експертизою випадків панкреатиту склала 0,3% у пацієнтів, які приймали ситагліптин, та 0,2% у пацієнтів, які приймали плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиСитагліптин та метформін Одночасний прийом багаторазових доз ситагліптину (по 50 мг 2 р/добу) та метформіну (по 1000 мг 2 р/добу) не супроводжувався значними змінами фармакокінетичних параметрів ситагліптину або метформіну у пацієнтів із ЦД2. Досліджень міжлікарського впливу на фармакокінетичні параметри препарату Янумет не проводили, проте проведено достатню кількість подібних досліджень щодо кожної з діючих речовин препарату: ситагліптину та метформіну. Алкоголь При алкогольній інтоксикації збільшується ризик розвитку лактоацізоду особливо у разі: недостатнього харчування, дотримання низькокалорійної дієти та печінкової недостатності. Йодвмісні рентгеноконтрастні засоби Прийом препарату Янумет повинен бути припинений до або під час процедури візуалізації і не повинен бути відновлений протягом як мінімум 48 годин після дослідження та до того, як функцію нирок було повторно оцінено та визнано стабільною. Сітагліптин У дослідженнях із взаємодії з іншими лікарськими засобами ситагліптин не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику таких препаратів: метформіну, росиглітазону, глібенкламіду, симвастатину, варфарину, пероральних контрацептивів. Грунтуючись на цих даних, ситагліптин не пригнічує ізоферменти системи цитохрому Р450 (CYP) CYP3A4, 2С8 або 2С9. Дані in vitro свідчать, що сітагліптин також не пригнічує ізоферменти CYP2D6, 1А2, 2С19 та 2В6 і не індукує CYP3A4. За даними популяційного фармакокінетичного аналізу пацієнтів з ЦД2 супутня терапія не мала клінічно значущого впливу на фармакокінетику ситагліптину. У дослідженні оцінювали ряд препаратів, що найчастіше використовуються пацієнтами з ЦД2, у тому числі гіпохолестеринемічні препарати (статини, фібрати, езетимиб), антиагреганти (клопідогрел), гіпотензивні препарати (інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, бета-адреноблокатори. кальцієвих каналів, гідрохлортіазид), анальгетики та нестероїдні протизапальні препарати (напроксен, диклофенак, целекоксиб), антидепресанти (бупропіон, флуоксетин, сертралін), антигістамінні (цетиризин), інгібітори протонної помпи (омепразол). . Відзначали збільшення AUC (11%), а також середнього Сmах (18%) дигоксину при спільному застосуванні з ситагліптином. Це збільшення не вважається клінічно значущим, проте при одночасному прийомі дигоксину рекомендується спостерігати за пацієнтом. Відзначали збільшення AUC та Сmах ситагліптину на 29% та 68% відповідно при спільному одноразовому пероральному прийомі препарату Янувія® у дозі 100 мг та циклоспорину (потужного інгібітору Р-глікопротеїну) у дозі 600 мг. Зазначені зміни фармакокінетичних параметрів ситагліптину не є клінічно значущими. Метформін Глібенкламід: у дослідженні міжлікарської взаємодії одноразових доз метформіну та глибенкламіду у пацієнтів з ЦД2 не спостерігали жодних змін фармакокінетичних та фармакодинамічних параметрів метформіну. Зміни значень AUC і Смах глибенкламіду були високоваріабельні. Недостатня інформація (одноразовий прийом) і невідповідність плазмової концентрації глибенкламіду фармакодинамічним ефектам ставлять під питання клінічну значимість цієї взаємодії Фуросемід: у дослідженні міжлікарської взаємодії одноразових доз метформіну та фуросеміду у здорових добровольців спостерігали зміну фармакокінетичних параметрів обох препаратів. Фуросемід збільшував значення концентрації Сmах метформіну в плазмі та цільної крові на 22%, значення AUC метформіну у цільній крові на 15%, не змінюючи нирковий кліренс препарату. Значення Сmах та AUC фуросеміду, у свою чергу, знизилися на 31% та 12% відповідно, а період напіввиведення знизився на 32% без істотних змін ниркового кліренсу фуросеміду. Інформації про міжлікову взаємодію двох препаратів при тривалому сумісному застосуванні немає. Ніфедипін: при дослідженні міжлікарської взаємодії ніфедипіну та метформіну після одноразового прийому препаратів здоровими добровольцями виявили збільшення плазмових Сmах та AUC метформіну на 20% та 9% відповідно, а також збільшення кількості метформіну, що виділяється нирками. Тmах та період напіввиведення метформіну не змінилися. В основі – збільшення абсорбції метформіну у присутності ніфедипіну. Вплив метформіну на фармакокінетику ніфедипіну мінімальний. Препарати, що знижують кліренс метформіну: спільний прийом лікарських засобів, що впливають на ниркові канальцеві транспортні системи, що беруть участь у нирковій елімінації метформіну (наприклад, транспортер органічних катіонів-2 (ОСТ2) / інгібітори виведення лікарських препаратів та токсинів (МАТЕ), такі як ранола долутегравір і циметидин), може збільшити системну експозицію метформіну та може підвищувати ризик розвитку лактоацидозу. Слід оцінити користь та ризики спільного прийому зазначених препаратів. Одночасне застосування з циметидином знижує швидкість виведення метформіну, що може призводити до розвитку лактоацидозу. Метформін може знижувати дію антикоагулянтів непрямої дії. Субстрати транспортера органічних катіонів 1 та 2 (ОСТ1 та ОСТ2): метформін є субстратом органічних катіонів ОСТ1 та ОСТ2 та транспортерів інгібіторів виведення лікарських препаратів та токсинів (МАТЕ). При сумісному застосуванні з метформіном: інгібітори ОСТ1 (такі як верапаміл) можуть знизити гіпоглікемічний вплив метформіну. індуктори ОСТ1 (такі як рифампіцин) можуть збільшити всмоктування метформіну в шлунково-кишковому тракті та посилити його гіпоглікемічну дію. інгібітори ОСТ2 або МАТЕ (такі як циметидин, долутегравір, ранолазин, триметоприм, вандетаніб, ізавуконазол) можуть знизити виведення метформіну нирками та призвести до збільшення його концентрації у плазмі крові. інгібітори ОСТ1 та ОСТ2 (такі як кризотиніб, олапариб) можуть знизити гіпоглікемічний вплив метформіну. Інші: деякі препарати мають гіперглікемічний потенціал і можуть втрутитися в налагоджений контроль над глікемією. Гіпоглікемічну дію метформіну можуть знижувати: глюкагон, тіазидні та інші діуретики, глюкокортикостероїди, фенотіазини, препарати щитовидної залози, естрогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, нікотинова кислота, симпатоміметоніцини, блокатор. При призначенні перелічених препаратів пацієнту, який отримує препарат Янумет, рекомендується ретельне спостереження за параметрами глікемічного контролю. При одночасному прийомі здоровими добровольцями метформіну та пропранололу або метформіну та ібупрофену не спостерігали зміни фармакокінетичних параметрів цих препаратів. Лише незначна пропорція метформіну зв'язується з білками плазми, отже, міжлікарські взаємодії метформіну з препаратами, що активно зв'язуються з білками плазми (саліцилатами, сульфаніламідами, хлорамфеніколом і пробенецидом), маловірогідні, на відміну від вироблених.Спосіб застосування та дозиПриймають усередину. Загальна інформація Режим дозування препарату Янумет повинен підбиратися індивідуально, виходячи з поточної терапії, ефективності та переносимості, але не перевищуючи максимальну добову дозу сітагліптину 100 мг і метформіну 2000 мг. Препарат Янумет слід приймати 2 р/добу під час їжі, повністю, не розжовуючи, з поступовим збільшенням дози метформіну при необхідності з метою мінімізації можливих HP з боку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), характерних для метформіну. Стартова терапія Пацієнтам із ЦД2 з неадекватним глікемічним контролем на фоні дотримання дієти та режиму фізичних навантажень рекомендована початкова доза препарату Янумет становить 500 мг метформіну + 50 мг сітагліптину 2 р/добу. Пацієнтам, які не досягли адекватного глікемічного контролю при прийомі зазначеної дози, показана поступова титрація препарату з метою мінімізації HP з боку шлунково-кишкового тракту, асоційованого з метформіном, до дози 1000 мг метформіну + 50 мг ситагліптину 2 р/добу. Для пацієнтів, які не досягли адекватного глікемічного контролю на тлі монотерапії максимальною переносимою дозою метформіну Рекомендована початкова доза препарату Янумет для пацієнтів, які не досягли адекватного контролю на монотерапії метформіном, повинна забезпечити терапевтичну добову дозу ситагліптину 100 мг, що рекомендується. по 50 мг ситагліптину 2 р/добу плюс поточна доза метформіну. Для пацієнтів, які не досягли адекватного глікемічного контролю на тлі монотерапії ситаглінтином Рекомендована початкова доза Янумету для пацієнтів, які не досягли адекватного контролю на монотерапії ситагліптином, становить 500 мг метформіну + 50 мг ситагліптину 2 р/добу. Надалі доза може бути збільшена до 1000 мг метформіну + 50 мг сітагліптину 2 р/добу для досягнення глікемічного контролю. Рекомендується поступова титрація дози для мінімізації пов'язаних з метформіном побічних ефектів ШКТ. Пацієнтам, які приймають скориговану через порушення функції нирок дозу ситагліптину, лікування препаратом Янумет протипоказано. Для пацієнтів, які раніше отримували комбіновану терапію ситаглінтином та метформіном у вигляді монопрепаратів При переході від комбінованої терапії метформіном та ситагліптином у вигляді монопрепаратів початкова доза препарату Янумет повинна відповідати прийнятим дозам монопрепаратів метформіну та ситагліптину. Для пацієнтів, які не досягли адекватного глікемічного контролю при застосуванні комбінації похідного сульфонілсечовини та метформіну. Початкова доза Янумету повинна забезпечити рекомендовану терапевтичну добову дозу ситагліптину 100 мг, тобто. по 50 мг ситагліптину 2 р/добу. Початкову дозу метформіну визначають виходячи з рівня глікемічного контролю та поточної (якщо пацієнт приймає цей препарат) дози метформіну. Збільшення дози метформіну має бути поступовим для мінімізації HP з боку ШКТ. Пацієнтам, які приймають похідну сульфонілсечовини, буде раціональним знизити поточну дозу для зниження ризику сульфоніліндукованої гіпоглікемії. Для пацієнтів, які не досягли адекватного глікемічного контролю при застосуванні комбінації метформіну та агоніста PPARγ-рецепторів (тіазолідиндіону) Початкова доза Янумету повинна відповідати добовій дозі ситагліптину 100 мг, тобто. по 50 мг ситагліптину 2 р/добу і раніше прийнятій дозі метформіну. У разі необхідності збільшення дози метформіну рекомендована поступова титрація препарату з метою мінімізації HP з боку шлунково-кишкового тракту. Для пацієнтів, які не досягли адекватного глікемічного контролю при застосуванні комбінації інсуліну та метформіну у вигляді монотерапії Початкова доза Янумету повинна відповідати добовій дозі ситагліптину 100 мг, тобто. по 50 мг ситагліптину 2 р/добу і раніше прийнятій дозі метформіну. У разі необхідності збільшення дози метформіну рекомендована поступова титрація препарату з метою мінімізації HP з боку шлунково-кишкового тракту. Пацієнтам може знадобитися зниження дози інсуліну для запобігання ризику гіпоглікемії. Спеціальних досліджень щодо оцінки безпеки та ефективності переходу з лікування іншими гіпоглікемічними препаратами на лікування комбінованим препаратом Янумет не проводилося. Будь-які зміни у лікуванні ЦД2 повинні проводитись з обережністю та під контролем відповідних параметрів з урахуванням можливих змін глікемічного контролю. Усі пацієнти повинні продовжувати рекомендовану дієту з адекватним розподілом вуглеводів протягом дня. Застосування у пацієнтів у спеціальних клінічних групах У пацієнтів із порушенням функції нирок Необхідно проводити оцінку функції нирок до початку застосування препарату Янумет і на фоні терапії (не рідше 1 разу на рік). У пацієнтів з високим ризиком прогресування порушення функції нирок і у пацієнтів похилого віку функцію нирок слід оцінювати частіше - кожні 3-6 місяців. Корекція дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня (рСКФ 60-89 мл/хв/1,73 м2) не потрібна. Зниження рСКФ менше 45 мл/хв/1,73 м2 на фоні терапії потребує припинення прийому препарату. Застосування препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості та тяжкого ступеня (з рСКФ менше 45 мл/хв/1,73 м2) протипоказане, оскільки таким пацієнтам потрібна нижча доза ситагліптину – не більше 50 мг на добу. СКФ мл/хв Метформін Сітагліптин 60-89 Максимальна добова доза становить 3000 мг. Може бути розглянуто зменшення дози відповідно до рівня зниження функції нирок. Максимальна добова доза становить 100 мг. 45-59 Максимальна добова доза становить 2000 мг. Початкова доза становить трохи більше половини максимальної дози. Максимальна добова доза становить 100 мг. 30-44 Максимальна добова доза становить 1000 мг. Початкова доза становить трохи більше половини максимальної дози. Максимальна добова доза становить 50 мг. <30 Метформін протипоказаний. Максимальна добова доза становить 25 мг. У пацієнтів із печінковою недостатністю Застосування препарату Янумет у пацієнтів із печінковою недостатністю протипоказано. У пацієнтів похилого віку Оскільки основним шляхом виведення ситагліптину та метформіну є нирки, ризик розвитку пов'язаного з метформіном лактоацидозу з віком збільшується. У дітей та підлітків віком до 18 років Досліджень ефективності та безпеки застосування комбінації ситагліптин + метформін у даній віковій категорії не проводилося. Припинення прийому препарату при процедурах введення йодовмісних контрастних препаратів Пацієнтам з рСКФ 45 мл/хв/1,73 м2 таПередозуванняСітагліптин Під час клінічних досліджень у здорових добровольців одноразовий прийом ситагліптину в дозі до 800 мг загалом добре переносився. Мінімальні зміни інтервалу QT, які не вважаються клінічно значущими, відзначалися в одному з досліджень сітагліптину в добовій дозі 800 мг. Доза понад 800 мг на добу у людей не вивчалась. У клінічних дослідженнях багаторазового прийому препарату (I фази) будь-яких пов'язаних із лікуванням ситагліптином HP при прийомі препарату в добовій дозі до 400 мг протягом 28 днів не спостерігалося. У разі передозування доцільним є проведення стандартних допоміжних заходів (видалення препарату з шлунково-кишкового тракту, що ще невсмоктався, моніторування показників життєдіяльності, включаючи ЕКГ), а також призначення симптоматичної терапії при необхідності. Ситагліптин помірно діалізується: за даними клінічних досліджень, протягом 3-4 годинного сеансу діалізу виводилося лише 13,5% дози. У разі клінічної потреби призначають пролонгований гемодіаліз. Даних щодо ефективності перитонеального діалізу ситагліптину немає. Метформін Велике передозування метформіну може призвести до лактоацидозу, який є невідкладною ситуацією і потребує екстреної госпіталізації до стаціонару. Розвиток лактоацидозу спостерігався приблизно у 32% усіх випадків передозування метформіну. Найефективніший метод видалення лактату та метформіну – гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Янумет не повинен застосовуватися у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу та діабетичним кетоацидозом. Дослідження на тваринах показали відсутність впливу терапії монопрепаратами ситагліптину та метформіну на фертильність. Дослідження комбінації ситагліптину та метформіну на тваринах не проводилося. Гострий панкреатит Ризик розвитку гострого панкреатиту пов'язаний із застосуванням інгібіторів ДПП-4. Пацієнти повинні бути поінформовані про характерні симптоми гострого панкреатиту: стійкі, сильні біль у животі. Клінічні прояви панкреатиту зникали після припинення прийому ситагліптину (з або без підтримуючого лікування), але дуже рідко повідомлялися випадки некротизуючого або геморагічного панкреатиту та/або смерті. У разі підозри на панкреатит необхідно припинити прийом препарату Янумет та інших потенційно небезпечних лікарських засобів, якщо гострий панкреатит підтвердився, прийом препарату Янумета не слід відновлювати. Слід виявляти обережність у пацієнтів із панкреатитом в анамнезі. Лактоацидоз Лактоацидоз – рідкісне, але серйозне метаболічне ускладнення, що розвивається найчастіше при гострій нирковій недостатності, сепсисі або патології легень та серця. При гострій нирковій недостатності відбувається накопичення метформіну, що збільшує ризик розвитку лактоацидозу. У разі дегідратації (сильне блювання, діарея, лихоманка або знижене споживання рідини) прийом метформіну слід тимчасово припинити і слід звернутися до лікаря. Препарати, які можуть різко погіршувати функцію нирок (такі як гіпотензивні та нестероїдні протизапальні препарати), слід призначати з обережністю у пацієнтів, які отримують метформін. Іншими факторами ризику розвитку лактоацидозу є надмірне вживання алкоголю, печінкова недостатність, неадекватний глікемічний контроль, кетоз, тривале голодування та будь-які стани, пов'язані з гіпоксією, а також супутнє застосування лікарських препаратів, які можуть спричинити лактоацидоз. Пацієнти та/або особи, що доглядають за ними, повинні бути обізнані про ризик лактоацидозу. Лактоацидоз характеризується ацидотичною задишкою, болем у животі, м'язовими судомами, астенією та гіпотермією з наступною комою. У разі передбачуваних симптомів пацієнт повинен припинити прийом метформіну та негайно звернутися до лікаря. Діагностичними лабораторними показниками є знижене pH крові (5 ммоль/л) та збільшення аніонного інтервалу та співвідношення лактат/піруват. Моніторинг функції нирок рСКФ, кліренс креатиніну слід оцінювати до початку терапії та регулярно, не рідше 1 разу на рік, на фоні прийому препарату. При виникненні станів, що підвищують ймовірність погіршення функції нирок, прийом препарату слід тимчасово припинити. Переважний шлях виведення метформіну та ситагліптину – ниркова екскреція. Ризик накопичення метформіну та розвитку лактоацидозу наростає пропорційно до ступеня порушення функції нирок. Препарат Янумет протипоказаний при порушенні функції нирок середнього ступеня тяжкості та тяжкого ступеня пацієнтам з РСКФ. Гіпоглікемія Пацієнти, які отримують препарат Янумет у комбінації з похідним сульфонілсечовини або інсуліном, можуть наражатися на ризик розвитку гіпоглікемії. Тому може бути необхідним зменшення дози похідних сульфонілсечовини або інсуліну. Реакції гіперчутливості У післяреєстраційних дослідженнях повідомлялося про серйозні реакції гіперчутливості у пацієнтів, які отримували ситагліптин. Дані реакції включали анафілаксію, ангіоневротичний набряк та ексфоліативні захворювання шкіри, включаючи синдром Стівенса-Джонсона. Дані реакції виникали протягом перших 3 місяців після початку лікування сітагліптином, деякі спостерігалися після прийому першої дози препарату. Якщо підозрюється розвиток реакції гіперчутливості, необхідно припинити прийом препарату Янумет, оцінити інші можливі причини розвитку HP та призначити іншу гіпоглікемічну терапію. Бульозний пемфігоїд У пацієнтів, які приймали ДПП-4 інгібітори, включаючи ситагліптин, повідомлялося про постреєстраційні випадки виникнення бульозного пемфігоїду. У разі підозри на бульозний пемфігоїд необхідно припинити прийом препарату Янумет. Хірургічні втручання Застосування препарату Янумет слід припинити на час проведення хірургічного втручання під загальною, спинальною або епідуральною анестезією. Терапія може бути відновлена не раніше, ніж через 48 годин після операції або поновлення перорального прийому їжі та за умови, що ниркова функція була повторно оцінена та визнана стабільною. Введення йодовмісних контрастних препаратів Внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних препаратів може призводити до контраст-індукованої нефропатії, яка в свою чергу призводить до кумуляції метформіну та підвищеного ризику розвитку лактоацидозу. Слід припинити прийом препарату Янумет до або під час дослідження та не відновлювати лікування протягом принаймні 48 годин після дослідження за умови, що ниркова функція була повторно оцінена та визнана стабільною. Зміна клінічного статусу пацієнтів із раніше контрольованим цукровим діабетом 2 типу При появі лабораторних відхилень або клінічних симптомів захворювання (особливо будь-якого не піддається чіткої ідентифікації стану) у пацієнта з адекватно контрольованим ЦД2 на тлі лікування препаратом Янумет в першу чергу слід негайно виключити кетоацидоз або лактоацидоз. Оцінка стану пацієнта повинна включати аналізи крові на електроліти та кетони, концентрацію глюкози в крові, а також (за показаннями) pH крові, плазмові концентрації лактату, пірувату та метформіну. При розвитку ацидозу будь-якої етіології слід негайно припинити прийом препарату Янумет та вжити інших відповідних коригуючих заходів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень щодо вивчення впливу препарату Янумет на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Тим не менш, слід враховувати випадки запаморочення та сонливості, що спостерігалися при прийомі ситагліптину. Крім цього, пацієнти повинні знати про ризик виникнення гіпоглікемії при одночасному застосуванні препарату Янумет із похідним сульфонілсечовини або інсуліном.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою, що містять діючі речовини 1 табл. активні речовини: номегестролу ацетат – 2,5 мг; естрадіолу гемігідрат – 1,55 мг (еквівалентно 1,5 мг естрадіолу). допоміжні речовини: МКЦ – 14 мг; кросповідон - 2,4 мг; тальк – 0,7 мг; магнію стеарат – 0,7 мг; кремнію діоксид колоїдний – 0,44 мг; лактози моногідрат - 57,71 мг оболонка плівкова: Opadry II білий – 1,6 мг (полівініловий спирт – 0,64 мг, титану діоксид – 0,4 мг, макрогол 3350 – 0,32 мг, тальк – 0,24 мг) Таблетки, покриті плівковою оболонкою, що не містять діючих речовин (плацебо) 1 табл. допоміжні речовини: МКЦ – 14 мг; кросповідон - 2,4 мг; тальк – 0,7 мг; магнію стеарат – 0,7 мг; кремнію діоксид колоїдний – 0,44 мг; лактози моногідрат - 61,76 мг оболонка плівкова: Opadry II жовтий – 2,4 мг (полівініловий спирт – 0,96 мг, титану діоксид – 0,58 мг, макрогол 3350 – 0,48 мг, тальк – 0,36 мг, барвник заліза оксид жовтий – 0,016 мг , барвник заліза оксид чорний - 0,00024 мг)Опис лікарської формиТаблетки, що містять діючі речовини: круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, з гравіюванням "ne" з двох сторін. Таблетки, що не містять діючі речовини (плацебо): круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням «р» з двох сторін. Колір ядра на розрізі: від білого майже до білого. Пігулки, покриті плівковою оболонкою. ; По 28 табл. (24 білі табл., що містять активні речовини, та 4 жовті табл. плацебо) у блістері з ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 або 3 блістери разом із конвертом для блістера (або без нього), стікером з днями тижня поміщають у картонну пачку.ФармакокінетикаНомегестролу ацетат Всмоктування. Номегестролу ацетат швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Після одноразового прийому C max у плазмі становить близько 7 нг/мл і досягається через 2 години. Абсолютна біодоступність після одноразового прийому становить 63%. Їжа не має клінічно значущого впливу на біодоступність номегестролу ацетату. Розподіл. Номегестролу ацетат активно зв'язується з альбуміном (97-98%), але не зв'язується із ГСПГ чи КСГ. Явний V ss номегестролу ацетату становить (1645±576) л. Метаболізм. Номегестрола ацетат метаболізується до декількох неактивних гідроксильних метаболітів під дією ізоферментів цитохрому Р450 печінки, в основному CYP2C8, CYP2C19, CYP3A4 та CYP3A5, також можлива участь у метаболізмі ізоферментів CYP2C8. Номегестролу ацетат та його гідроксильовані похідні зазнають вираженого метаболізму 2-ї фази з утворенням глюкуронідних та сульфатних кон'югатів. Кліренс у рівноважному стані становить 26 л/год. Виведення. T 1/2 у рівноважному стані становить 46 год (від 28 до 83 год). T 1/2 метаболітів не встановлено. Номегестрола ацетат виводиться нирками та через кишечник (приблизно 80% дози виводиться протягом 4 днів). Номегестрол ацетат практично повністю виводиться протягом 10 днів. Виведення через кишечник перевищує екскрецію нирками. Лінійність. Лінійність фармакокінетики в залежності від дози відзначалася в діапазоні 0,625-5 мг (оцінювали у жінок репродуктивного та постменопаузного віку). Рівноважний стан. ГСПГ не впливає на фармакокінетику номегестролу ацетату. Рівноважний стан досягається через 5 днів. Середня Css складає 4 нг/мл. C max номегестролу ацетату в плазмі становить близько 12 нг/мл і досягається через 1,5 години після прийому препарату. Взаємодія. In vitro номегестролу ацетат не має істотної індукуючої або інгібуючої дії на ізоферменти цитохрому Р450 і не взаємодіє з глікопротеїном Р. Естрадіол (Е2) Всмоктування. 17β-естрадіол піддається вираженому метаболізму при першому проходженні через печінку після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 1%. Прийом їжі не надає клінічно значущого впливу на біодоступність Е2. Розподіл. Розподіл екзогенного та ендогенного Е2 подібний. Естрогени активно розподіляються по всьому організмі. Їхні концентрації зазвичай вищі в органах-мішенях статевих гормонів. У крові естрадіол зв'язується з ГСПГ (37%) та альбуміном (61%) і лише 1–2% естрадіолу циркулює у незв'язаному вигляді. Метаболізм. Екзогенний Е2 активно біотрансформується після прийому внутрішньо. Метаболізм екзогенного та ендогенного Е2 подібний. Е2 швидко перетворюється на кілька метаболітів у кишечнику та печінці (в основному на естрон), які в подальшому кон'югуються та піддаються кишково-печінковій циркуляції. Є динамічна рівновага між E2, естроном та естроном-сульфатом за рахунок активності різних ферментів, включаючи естрадіолдегідрогенази, сульфотрансферази та арилсульфатази. Окислення естрону та Е2 відбувається під дією ізоферментів цитохрому Р450, в основному CYP1A2, CYP1A2 (поза печінкою), CYP3A4, CYP3A5, CYP1B1 та CYP2C9. Виведення. Е2 швидко виводиться із крові. За рахунок метаболізму та кишково-печінкової циркуляції є великий пул циркулюючих сульфатів та глюкуронідів естрогенів. В результаті, T 1/2 Е2, скоригований з урахуванням вихідного показника, варіює в широких межах і становить (3,6±1,5) год після внутрішньовенного введення. Рівноважний стан. C max Е2 у сироватці становить близько 90 пг/мл і досягається через 6 годин після прийому. Середня сироваткова концентрація – 50 пг/мл. Ця концентрація Е2 відповідає такій у початковій та пізній фазах менструального циклу. Особливі групи пацієнтів Діти. Фармакокінетика номегестролу ацетату (первинна мета) після одноразового прийому внутрішньо препарату Зоелі була порівнянна у здорових дівчаток-підлітків після настання менархе та дорослих жінок. Концентрація Е2 (вторинна мета) у дівчаток-підлітків у порівнянні з дорослими жінками була порівнянною протягом перших 24 годин і нижче, ніж у дорослих жінок, через 24 години. Клінічна значимість цього результату невідома. Порушення функції нирок. Вплив захворювань нирок на фармакокінетику препарату Зоелі не вивчався. Порушення функції печінки. Вплив захворювань печінки на фармакокінетику Зоелі не вивчався. Однак у пацієнтів з порушенням функції печінки можливе погіршення метаболізму статевих гормонів. Етнічні групи. Фармакокінетика препарату у представників етнічних груп спеціально не вивчалась.ФармакодинамікаНомегестрола ацетат – це високоселективний прогестаген, що є похідним природного стероїдного гормону прогестерону. Номегестрола ацетат має виражену спорідненість до людського рецептора прогестерону, має антигонадотропну активність, антиестрогенну активність, опосередковану рецепторами прогестерону, помірну антиандрогенну активність і не має естрогенної, андрогенної, глюкокортикоїдної та мінералокортикоїдної активності. До складу препарату Зоелі входить 17β-естрадіол - природний естроген, ідентичний ендогенному людському 17β-естрадіолу. На відміну від етинілестрадіолу, який входить до складу інших КОК, Е2 не має етинільної групи у 17α-положенні. При застосуванні препарату Зоелі середні концентрації Е2 можна порівняти з такими у початковій фолікулярній фазі та пізній фазі жовтого тіла менструального циклу (див."Фармакокінетика"). Контрацептивний ефект препарату Зоелі обумовлений комбінацією різних факторів, найважливішими з яких є придушення овуляції та зміна в'язкості секрету шийки матки. У двох рандомізованих відкритих порівняльних дослідженнях ефективності та безпеки більш ніж 3200 жінок у віці 18–50 років приймали препарат Зоелі протягом 13 послідовних циклів та більш ніж 1000 жінок приймали комбінацію дроспіренон (3 мг)/етинілестрадіол (30 мкг) за схемою прийому 2 7. У групі, яка приймала препарат Зоелі, про збільшення маси тіла повідомлялося у 8,6% жінок (у групі порівняння — 5,7%), про нерегулярні кровотечі відміни (переважно про відсутність таких) повідомлялося у 10,5% жінок (у групі порівняння - 0,5%), про акне повідомлялося у 15,4% жінок (у групі порівняння - 7,9%) (див. «Побічні дії»). Оцінка розвитку акне при прийомі препарату Зоелі показала, що у більшості жінок (73,1%) не спостерігалася зміна стану порівняно зі станом до початку лікування.8% жінок спостерігалося поліпшення стану та у 10,1% жінок було відзначено появу або погіршення перебігу акне. У клінічному дослідженні препарату Зоелі, проведеному в країнах ЄС, Азії та Австралії, було розраховано такі показники індексу Перля для вікової групи 18–35 років: неефективність методу — 0,4 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 1,03); неефективність методу та помилка пацієнта – 0,38 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 0,97).38 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 0,97).38 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 0,97). У клінічному дослідженні препарату Зоелі, проведеному в США, Канаді та Латинській Америці, було розраховано такі показники індексу Перля для вікової групи 18–35 років: неефективність методу – 1,22 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 2,18); неефективність методу та помилка пацієнта – 1,16 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 2,08). У рандомізованому відкритому дослідженні 32 жінки одержували препарат Зоелі протягом 6 циклів. Після припинення прийому Зоелі овуляція відновлювалася в середньому через 20,8 дні після останнього прийому таблетки, при цьому найбільш рання дата овуляції була зафіксована на 16-й день. Фолієва кислота є важливим вітаміном на ранніх термінах вагітності. Під час прийому препарату Зоелі концентрація фолієвої кислоти у плазмі крові не змінюється та залишається на базовому рівні протягом 6 послідовних місяців прийому препарату. У рандомізованому відкритому порівняльному дослідженні тривалістю 2 роки при прийомі препарату Зоелі жінками віком 21-35 років спостерігалася відсутність клінічно значущого ефекту препарату на мінеральну щільність кісткової тканини. Було проведено рандомізоване відкрите порівняльне багатоцентрове дослідження для оцінки впливу препарату Зоелі на параметри зсідання крові, ліпідного профілю, метаболізму вуглеводів, на функціональний стан надниркових залоз та щитовидної залози, а також на концентрацію андрогенів. 60 жінок у віці 18-50 років приймали препарат Зоелі протягом 6 послідовних циклів. У клінічних дослідженнях було встановлено, що при прийомі препарату Зоеліінсулінорезистентність та толерантність до глюкози не змінювалися, а також не було виявлено клінічно значущих ефектів на метаболізм ліпідів та гемостаз. Прийом препарату Зоелі збільшував концентрації білків-переносників тироксизв'язуючого глобуліну та кортикостероїдзв'язуючого глобуліну (КСГ). При прийомі препарату Зоелінезначно збільшувалася концентрація глобуліну,що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), і значно зменшувалися концентрації андростендіону, дегідроепіандростерону, загального та вільного тестостерону. У клінічному дослідженні у групи жінок (n=32) після 13 циклів прийому препарату Зоелі не спостерігалися патологічні зміни при гістологічному дослідженні ендометрію.Показання до застосуванняКонтрацепція.Протипоказання до застосуванняКОК не слід застосовувати за наявності будь-якого з перелічених нижче станів/захворювань. Відсутні епідеміологічні дані про застосування КОК, що містять 17β-естрадіол, проте протипоказання до застосування препарату Зоелі відповідають протипоказанням до застосування контрацептивів, що містять етинілестрадіол. У разі виникнення будь-якого з цих станів у період застосування препарату Зоелі слід негайно припинити прийом препарату: гіперчутливість до будь-якої діючої або допоміжної речовини; тромбоз глибоких вен чи тромбоемболія легеневої артерії, зокрема. в анамнезі; артеріальні тромбози (інфаркт міокарда) чи продромальні стани (транзиторна ішемічна атака, стенокардія), у т.ч. в анамнезі; гострі порушення мозкового кровообігу, зокрема. в анамнезі; мігрень з осередковими неврологічними симптомами, зокрема. в анамнезі; виражені або множинні фактори ризику венозних або артеріальних тромбозів (такі як цукровий діабет з судинними симптомами; неконтрольована артеріальна гіпертензія; важка дисліпопротеїнемія; ожиріння (індекс маси тіла більше 30 кг/м 2 ); тривала іммобілізація; або серйозна травма, ускладнені вади серця, фібриляція передсердь, куріння старше 35 років. спадкова або набута схильність до розвитку венозного або артеріального тромбозу, наприклад резистентність активованого протеїну С, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїнів С і S, гіпергомоцистеїнемія та наявність антифосфоліпідних антитіл (антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антико; панкреатит з тяжкою гіпертригліцеридемією, у т.ч. в анамнезі; тяжкі захворювання печінки, у т.ч. в анамнезі, до нормалізації показників функції печінки; пухлини печінки (злоякісні чи доброякісні), у т.ч. в анамнезі; відомі або передбачувані гормонозалежні злоякісні пухлини (наприклад, пухлини статевих органів або молочної залози); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; кровотечі із піхви неясної етіології; постменопауза; встановлена або передбачувана вагітність; період годування груддю. З обережністю (за наявності будь-яких із перелічених нижче станів/захворювань слід оцінити користь від застосування Зоелі та можливі ризики для кожної окремої жінки. Це слід обговорити з жінкою ще до того, як вона почне прийом препарату Зоелі. У випадках погіршення, загострення захворювання або виникнення будь-якого з цих станів, захворювань, факторів ризику вперше жінці слід звернутися до лікаря для вирішення питання щодо можливості подальшого застосування Зоелі: цукровий діабет без ураження судин; тяжка депресія або наявність цього захворювання в анамнезі; системна червона вовчанка; хвороба Крона; язвений коліт; порушення функції печінки; гіпертригліцеридемія, у т. ч. у сімейному анамнезі; фактори ризику ішемічної хвороби серця (ожиріння, артеріальна гіпертензія); наявність у сімейному анамнезі венозних тромбозів, артеріальної емболії у братів, сестер чи батьків у молодому віці. Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Зоелі протипоказане під час вагітності. У разі виникнення вагітності при застосуванні препарату Зоелі слід припинити прийом препарату. У більшості епідеміологічних досліджень не було виявлено збільшення ризику розвитку вроджених вад у дітей, матері яких до вагітності приймали КОК, що містять етинілестрадіол. При випадковому прийомі на початку вагітності КОК, що містять етинілестрадіол, не було відзначено тератогенних ефектів. Є обмежений досвід застосування препарату Зоелі у вагітних жінок, що свідчить про відсутність небажаного впливу препарату на стан плода чи новонародженого. У дослідженнях комбінації номегестролу ацетат/естрадіол на лабораторних тваринах була зафіксована репродуктивна токсичність. Препарат Зоелі призначений для запобігання небажаній вагітності. Якщо жінка хоче припинити прийом препарату Зоелі, щоб завагітніти, слід взяти до уваги, що овуляція відновлюється в середньому через 20,8 дня після останнього прийому таблетки Зоелі. КОК можуть впливати лактацію, т.к. вони викликають зміну кількості та складу грудного молока. Отже, застосування КОК не рекомендується до припинення годування груддю (слід підібрати альтернативний метод контрацепції). Невеликі кількості контрацептивних статевих гормонів та/або їх метаболітів можуть виводитися з грудним молоком, проте даних про їхній небажаний вплив на здоров'я новонародженого немає.Побічна діяБезпека застосування препарату Зоелі оцінювалася протягом семи багатоцентрових клінічних досліджень тривалістю до 2 років. До цих досліджень було включено 3490 жінок віком 18–50 років (сумарно 35028 циклів). Переносимість препарату Зоелі хороша, профіль безпеки подібний до таких у інших КОК. У таблиці наведено можливі небажані ефекти, які були зареєстровані при застосуванні препарату. Частота небажаних явищ вказана у термінах – дуже часто (≥1/10); часто (<1/10, ≥1/100); нечасто (<1/100, ≥1/1000); рідко (<1/1000) відповідно до MedDRA (синоніми або супутні стани не перераховані, однак також мають бути враховані).Взаємодія з лікарськими засобамиДля виключення можливої взаємодії необхідно ознайомитись з інструкцією щодо застосування супутніх препаратів. Вплив інших лікарських засобів на препарат Зоелі: Взаємодія з пероральними контрацептивами з іншими ЛЗ, що індукують ферменти, може призвести до проривних кровотеч та/або зниження ефективності контрацепції. До лікарських препаратів, що індукують печінкові ферменти (і отже збільшують кліренс статевих гормонів) відносяться препарати, що містять фенітоїн, фенобарбітал, примідон, бозентан, карбамазепін, рифампіцин, лікарські препарати або препарати рослинного походження, що містять звіробий. лікарські препарати, що містять окскарбазепін, топірамат, фелбамат та гризеофульвін. Інгібітори протеази ВІЛ, що мають індукувальну активність (наприклад ритонавір і нелфінавір), і ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (наприклад, невірапін та ефавіренц) також можуть впливати на печінковий метаболізм. Під час супутнього прийому препаратів, що індукують мікросомальні ферменти, і протягом 28 днів після їх відміни слід скористатися бар'єрним методом контрацепції. За потреби в тривалому лікуванні препаратами, що індукують мікросомальні ферменти, необхідно розглянути використання іншого методу контрацепції. Для препарату Зоелі ;не проводилися дослідження лікарських взаємодій, проте були проведені два дослідження застосування комбінації номегестролу ацетату та E2 у більш високих дозах (номегестролу ацетат 3,75 мг + естрадіол 1,5 мг) у поєднанні з рифампіцином та у поєднанні з кетоклязолом жінок постменопаузного віку Супутній прийом рифампіцину знижує AUC 0-∞ номегестролу ацетату на 95% і збільшує AUC 0-t (last) E2 на 25%. Супутній прийом кетоконазолу (одноразова доза 200 мг) не впливає на метаболізм E2, але збільшує C max (85%) та AUC 0–∞ (115%) номегестролу ацетату, однак ці зміни не є клінічно значущими. Передбачається, що такі зміни можуть мати місце у разі застосування даних препаратів у жінок репродуктивного віку. Вплив препарату Зоелі на інші лікарські препарати Пероральні контрацептиви можуть впливати на метаболізм інших ЛЗ. З обережністю слід призначати препарат Зоелі разом із ламотриджином. Вплив препарату Зоелі на лабораторні тести: Прийом КОК може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи біохімічні показники функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз та нирок, концентрації транспортних білків у плазмі (наприклад, КСГ та фракції ліпідів/ліп. згортання крові та фібринолізу. Ці показники зазвичай не виходять за межі нормальних значень.Спосіб застосування та дозиВсередину, щодня, в один і той же час дня, незалежно від їди, в порядку, зазначеному на упаковці, при необхідності запиваючи невеликою кількістю води. Як слід приймати препарат Зоелі? Слід приймати 1 табл. на день протягом 28 днів поспіль. Прийом слід починати з білих таблеток, що містять діючі речовини протягом перших 24 днів, а протягом наступних 4 днів — жовті таблетки, що не містять діючі речовини (плацебо). Прийом таблеток з кожної наступної упаковки слід розпочинати наступного дня після прийому останньої таблетки з попередньої упаковки, незалежно від наявності або відсутності кровотечі відміни. Кровотеча відміни зазвичай починається через 2-3 дні після прийому останньої білої таблетки і може не припинитись до початку прийому таблеток з наступної упаковки.ПередозуванняПовторне застосування Зоелі в дозах, що в 5 разів перевищували рекомендовані, та одноразовий прийом номегестролу ацетату в дозах, що у 40 разів перевищували рекомендовані, не супроводжувалися небажаними явищами. Симптоми: можливі нудота, блювання, кров'яні виділення з піхви. Лікування: ; симптоматичне. Антидотів немає.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 911,00 грн
2 647,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою, що містять діючі речовини 1 табл. активні речовини: номегестролу ацетат – 2,5 мг; естрадіолу гемігідрат – 1,55 мг (еквівалентно 1,5 мг естрадіолу). допоміжні речовини: МКЦ – 14 мг; кросповідон - 2,4 мг; тальк – 0,7 мг; магнію стеарат – 0,7 мг; кремнію діоксид колоїдний – 0,44 мг; лактози моногідрат - 57,71 мг оболонка плівкова: Opadry II білий – 1,6 мг (полівініловий спирт – 0,64 мг, титану діоксид – 0,4 мг, макрогол 3350 – 0,32 мг, тальк – 0,24 мг) Таблетки, покриті плівковою оболонкою, що не містять діючих речовин (плацебо) 1 табл. допоміжні речовини: МКЦ – 14 мг; кросповідон - 2,4 мг; тальк – 0,7 мг; магнію стеарат – 0,7 мг; кремнію діоксид колоїдний – 0,44 мг; лактози моногідрат - 61,76 мг оболонка плівкова: Opadry II жовтий – 2,4 мг (полівініловий спирт – 0,96 мг, титану діоксид – 0,58 мг, макрогол 3350 – 0,48 мг, тальк – 0,36 мг, барвник заліза оксид жовтий – 0,016 мг , барвник заліза оксид чорний - 0,00024 мг)Опис лікарської формиТаблетки, що містять діючі речовини: круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, з гравіюванням "ne" з двох сторін. Таблетки, що не містять діючі речовини (плацебо): круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням «р» з двох сторін. Колір ядра на розрізі: від білого майже до білого. Пігулки, покриті плівковою оболонкою. ; По 28 табл. (24 білі табл., що містять активні речовини, та 4 жовті табл. плацебо) у блістері з ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 або 3 блістери разом із конвертом для блістера (або без нього), стікером з днями тижня поміщають у картонну пачку.ФармакокінетикаНомегестролу ацетат Всмоктування. Номегестролу ацетат швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Після одноразового прийому C max у плазмі становить близько 7 нг/мл і досягається через 2 години. Абсолютна біодоступність після одноразового прийому становить 63%. Їжа не має клінічно значущого впливу на біодоступність номегестролу ацетату. Розподіл. Номегестролу ацетат активно зв'язується з альбуміном (97-98%), але не зв'язується із ГСПГ чи КСГ. Явний V ss номегестролу ацетату становить (1645±576) л. Метаболізм. Номегестрола ацетат метаболізується до декількох неактивних гідроксильних метаболітів під дією ізоферментів цитохрому Р450 печінки, в основному CYP2C8, CYP2C19, CYP3A4 та CYP3A5, також можлива участь у метаболізмі ізоферментів CYP2C8. Номегестролу ацетат та його гідроксильовані похідні зазнають вираженого метаболізму 2-ї фази з утворенням глюкуронідних та сульфатних кон'югатів. Кліренс у рівноважному стані становить 26 л/год. Виведення. T 1/2 у рівноважному стані становить 46 год (від 28 до 83 год). T 1/2 метаболітів не встановлено. Номегестрола ацетат виводиться нирками та через кишечник (приблизно 80% дози виводиться протягом 4 днів). Номегестрол ацетат практично повністю виводиться протягом 10 днів. Виведення через кишечник перевищує екскрецію нирками. Лінійність. Лінійність фармакокінетики в залежності від дози відзначалася в діапазоні 0,625-5 мг (оцінювали у жінок репродуктивного та постменопаузного віку). Рівноважний стан. ГСПГ не впливає на фармакокінетику номегестролу ацетату. Рівноважний стан досягається через 5 днів. Середня Css складає 4 нг/мл. C max номегестролу ацетату в плазмі становить близько 12 нг/мл і досягається через 1,5 години після прийому препарату. Взаємодія. In vitro номегестролу ацетат не має істотної індукуючої або інгібуючої дії на ізоферменти цитохрому Р450 і не взаємодіє з глікопротеїном Р. Естрадіол (Е2) Всмоктування. 17β-естрадіол піддається вираженому метаболізму при першому проходженні через печінку після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 1%. Прийом їжі не надає клінічно значущого впливу на біодоступність Е2. Розподіл. Розподіл екзогенного та ендогенного Е2 подібний. Естрогени активно розподіляються по всьому організмі. Їхні концентрації зазвичай вищі в органах-мішенях статевих гормонів. У крові естрадіол зв'язується з ГСПГ (37%) та альбуміном (61%) і лише 1–2% естрадіолу циркулює у незв'язаному вигляді. Метаболізм. Екзогенний Е2 активно біотрансформується після прийому внутрішньо. Метаболізм екзогенного та ендогенного Е2 подібний. Е2 швидко перетворюється на кілька метаболітів у кишечнику та печінці (в основному на естрон), які в подальшому кон'югуються та піддаються кишково-печінковій циркуляції. Є динамічна рівновага між E2, естроном та естроном-сульфатом за рахунок активності різних ферментів, включаючи естрадіолдегідрогенази, сульфотрансферази та арилсульфатази. Окислення естрону та Е2 відбувається під дією ізоферментів цитохрому Р450, в основному CYP1A2, CYP1A2 (поза печінкою), CYP3A4, CYP3A5, CYP1B1 та CYP2C9. Виведення. Е2 швидко виводиться із крові. За рахунок метаболізму та кишково-печінкової циркуляції є великий пул циркулюючих сульфатів та глюкуронідів естрогенів. В результаті, T 1/2 Е2, скоригований з урахуванням вихідного показника, варіює в широких межах і становить (3,6±1,5) год після внутрішньовенного введення. Рівноважний стан. C max Е2 у сироватці становить близько 90 пг/мл і досягається через 6 годин після прийому. Середня сироваткова концентрація – 50 пг/мл. Ця концентрація Е2 відповідає такій у початковій та пізній фазах менструального циклу. Особливі групи пацієнтів Діти. Фармакокінетика номегестролу ацетату (первинна мета) після одноразового прийому внутрішньо препарату Зоелі була порівнянна у здорових дівчаток-підлітків після настання менархе та дорослих жінок. Концентрація Е2 (вторинна мета) у дівчаток-підлітків у порівнянні з дорослими жінками була порівнянною протягом перших 24 годин і нижче, ніж у дорослих жінок, через 24 години. Клінічна значимість цього результату невідома. Порушення функції нирок. Вплив захворювань нирок на фармакокінетику препарату Зоелі не вивчався. Порушення функції печінки. Вплив захворювань печінки на фармакокінетику Зоелі не вивчався. Однак у пацієнтів з порушенням функції печінки можливе погіршення метаболізму статевих гормонів. Етнічні групи. Фармакокінетика препарату у представників етнічних груп спеціально не вивчалась.ФармакодинамікаНомегестрола ацетат – це високоселективний прогестаген, що є похідним природного стероїдного гормону прогестерону. Номегестрола ацетат має виражену спорідненість до людського рецептора прогестерону, має антигонадотропну активність, антиестрогенну активність, опосередковану рецепторами прогестерону, помірну антиандрогенну активність і не має естрогенної, андрогенної, глюкокортикоїдної та мінералокортикоїдної активності. До складу препарату Зоелі входить 17β-естрадіол - природний естроген, ідентичний ендогенному людському 17β-естрадіолу. На відміну від етинілестрадіолу, який входить до складу інших КОК, Е2 не має етинільної групи у 17α-положенні. При застосуванні препарату Зоелі середні концентрації Е2 можна порівняти з такими у початковій фолікулярній фазі та пізній фазі жовтого тіла менструального циклу (див."Фармакокінетика"). Контрацептивний ефект препарату Зоелі обумовлений комбінацією різних факторів, найважливішими з яких є придушення овуляції та зміна в'язкості секрету шийки матки. У двох рандомізованих відкритих порівняльних дослідженнях ефективності та безпеки більш ніж 3200 жінок у віці 18–50 років приймали препарат Зоелі протягом 13 послідовних циклів та більш ніж 1000 жінок приймали комбінацію дроспіренон (3 мг)/етинілестрадіол (30 мкг) за схемою прийому 2 7. У групі, яка приймала препарат Зоелі, про збільшення маси тіла повідомлялося у 8,6% жінок (у групі порівняння — 5,7%), про нерегулярні кровотечі відміни (переважно про відсутність таких) повідомлялося у 10,5% жінок (у групі порівняння - 0,5%), про акне повідомлялося у 15,4% жінок (у групі порівняння - 7,9%) (див. «Побічні дії»). Оцінка розвитку акне при прийомі препарату Зоелі показала, що у більшості жінок (73,1%) не спостерігалася зміна стану порівняно зі станом до початку лікування.8% жінок спостерігалося поліпшення стану та у 10,1% жінок було відзначено появу або погіршення перебігу акне. У клінічному дослідженні препарату Зоелі, проведеному в країнах ЄС, Азії та Австралії, було розраховано такі показники індексу Перля для вікової групи 18–35 років: неефективність методу — 0,4 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 1,03); неефективність методу та помилка пацієнта – 0,38 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 0,97).38 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 0,97).38 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 0,97). У клінічному дослідженні препарату Зоелі, проведеному в США, Канаді та Латинській Америці, було розраховано такі показники індексу Перля для вікової групи 18–35 років: неефективність методу – 1,22 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 2,18); неефективність методу та помилка пацієнта – 1,16 (верхня межа 95% довірчого інтервалу 2,08). У рандомізованому відкритому дослідженні 32 жінки одержували препарат Зоелі протягом 6 циклів. Після припинення прийому Зоелі овуляція відновлювалася в середньому через 20,8 дні після останнього прийому таблетки, при цьому найбільш рання дата овуляції була зафіксована на 16-й день. Фолієва кислота є важливим вітаміном на ранніх термінах вагітності. Під час прийому препарату Зоелі концентрація фолієвої кислоти у плазмі крові не змінюється та залишається на базовому рівні протягом 6 послідовних місяців прийому препарату. У рандомізованому відкритому порівняльному дослідженні тривалістю 2 роки при прийомі препарату Зоелі жінками віком 21-35 років спостерігалася відсутність клінічно значущого ефекту препарату на мінеральну щільність кісткової тканини. Було проведено рандомізоване відкрите порівняльне багатоцентрове дослідження для оцінки впливу препарату Зоелі на параметри зсідання крові, ліпідного профілю, метаболізму вуглеводів, на функціональний стан надниркових залоз та щитовидної залози, а також на концентрацію андрогенів. 60 жінок у віці 18-50 років приймали препарат Зоелі протягом 6 послідовних циклів. У клінічних дослідженнях було встановлено, що при прийомі препарату Зоеліінсулінорезистентність та толерантність до глюкози не змінювалися, а також не було виявлено клінічно значущих ефектів на метаболізм ліпідів та гемостаз. Прийом препарату Зоелі збільшував концентрації білків-переносників тироксизв'язуючого глобуліну та кортикостероїдзв'язуючого глобуліну (КСГ). При прийомі препарату Зоелінезначно збільшувалася концентрація глобуліну,що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), і значно зменшувалися концентрації андростендіону, дегідроепіандростерону, загального та вільного тестостерону. У клінічному дослідженні у групи жінок (n=32) після 13 циклів прийому препарату Зоелі не спостерігалися патологічні зміни при гістологічному дослідженні ендометрію.Показання до застосуванняКонтрацепція.Протипоказання до застосуванняКОК не слід застосовувати за наявності будь-якого з перелічених нижче станів/захворювань. Відсутні епідеміологічні дані про застосування КОК, що містять 17β-естрадіол, проте протипоказання до застосування препарату Зоелі відповідають протипоказанням до застосування контрацептивів, що містять етинілестрадіол. У разі виникнення будь-якого з цих станів у період застосування препарату Зоелі слід негайно припинити прийом препарату: гіперчутливість до будь-якої діючої або допоміжної речовини; тромбоз глибоких вен чи тромбоемболія легеневої артерії, зокрема. в анамнезі; артеріальні тромбози (інфаркт міокарда) чи продромальні стани (транзиторна ішемічна атака, стенокардія), у т.ч. в анамнезі; гострі порушення мозкового кровообігу, зокрема. в анамнезі; мігрень з осередковими неврологічними симптомами, зокрема. в анамнезі; виражені або множинні фактори ризику венозних або артеріальних тромбозів (такі як цукровий діабет з судинними симптомами; неконтрольована артеріальна гіпертензія; важка дисліпопротеїнемія; ожиріння (індекс маси тіла більше 30 кг/м 2 ); тривала іммобілізація; або серйозна травма, ускладнені вади серця, фібриляція передсердь, куріння старше 35 років. спадкова або набута схильність до розвитку венозного або артеріального тромбозу, наприклад резистентність активованого протеїну С, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїнів С і S, гіпергомоцистеїнемія та наявність антифосфоліпідних антитіл (антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антико; панкреатит з тяжкою гіпертригліцеридемією, у т.ч. в анамнезі; тяжкі захворювання печінки, у т.ч. в анамнезі, до нормалізації показників функції печінки; пухлини печінки (злоякісні чи доброякісні), у т.ч. в анамнезі; відомі або передбачувані гормонозалежні злоякісні пухлини (наприклад, пухлини статевих органів або молочної залози); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; кровотечі із піхви неясної етіології; постменопауза; встановлена або передбачувана вагітність; період годування груддю. З обережністю (за наявності будь-яких із перелічених нижче станів/захворювань слід оцінити користь від застосування Зоелі та можливі ризики для кожної окремої жінки. Це слід обговорити з жінкою ще до того, як вона почне прийом препарату Зоелі. У випадках погіршення, загострення захворювання або виникнення будь-якого з цих станів, захворювань, факторів ризику вперше жінці слід звернутися до лікаря для вирішення питання щодо можливості подальшого застосування Зоелі: цукровий діабет без ураження судин; тяжка депресія або наявність цього захворювання в анамнезі; системна червона вовчанка; хвороба Крона; язвений коліт; порушення функції печінки; гіпертригліцеридемія, у т. ч. у сімейному анамнезі; фактори ризику ішемічної хвороби серця (ожиріння, артеріальна гіпертензія); наявність у сімейному анамнезі венозних тромбозів, артеріальної емболії у братів, сестер чи батьків у молодому віці. Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Зоелі протипоказане під час вагітності. У разі виникнення вагітності при застосуванні препарату Зоелі слід припинити прийом препарату. У більшості епідеміологічних досліджень не було виявлено збільшення ризику розвитку вроджених вад у дітей, матері яких до вагітності приймали КОК, що містять етинілестрадіол. При випадковому прийомі на початку вагітності КОК, що містять етинілестрадіол, не було відзначено тератогенних ефектів. Є обмежений досвід застосування препарату Зоелі у вагітних жінок, що свідчить про відсутність небажаного впливу препарату на стан плода чи новонародженого. У дослідженнях комбінації номегестролу ацетат/естрадіол на лабораторних тваринах була зафіксована репродуктивна токсичність. Препарат Зоелі призначений для запобігання небажаній вагітності. Якщо жінка хоче припинити прийом препарату Зоелі, щоб завагітніти, слід взяти до уваги, що овуляція відновлюється в середньому через 20,8 дня після останнього прийому таблетки Зоелі. КОК можуть впливати лактацію, т.к. вони викликають зміну кількості та складу грудного молока. Отже, застосування КОК не рекомендується до припинення годування груддю (слід підібрати альтернативний метод контрацепції). Невеликі кількості контрацептивних статевих гормонів та/або їх метаболітів можуть виводитися з грудним молоком, проте даних про їхній небажаний вплив на здоров'я новонародженого немає.Побічна діяБезпека застосування препарату Зоелі оцінювалася протягом семи багатоцентрових клінічних досліджень тривалістю до 2 років. До цих досліджень було включено 3490 жінок віком 18–50 років (сумарно 35028 циклів). Переносимість препарату Зоелі хороша, профіль безпеки подібний до таких у інших КОК. У таблиці наведено можливі небажані ефекти, які були зареєстровані при застосуванні препарату. Частота небажаних явищ вказана у термінах – дуже часто (≥1/10); часто (<1/10, ≥1/100); нечасто (<1/100, ≥1/1000); рідко (<1/1000) відповідно до MedDRA (синоніми або супутні стани не перераховані, однак також мають бути враховані).Взаємодія з лікарськими засобамиДля виключення можливої взаємодії необхідно ознайомитись з інструкцією щодо застосування супутніх препаратів. Вплив інших лікарських засобів на препарат Зоелі: Взаємодія з пероральними контрацептивами з іншими ЛЗ, що індукують ферменти, може призвести до проривних кровотеч та/або зниження ефективності контрацепції. До лікарських препаратів, що індукують печінкові ферменти (і отже збільшують кліренс статевих гормонів) відносяться препарати, що містять фенітоїн, фенобарбітал, примідон, бозентан, карбамазепін, рифампіцин, лікарські препарати або препарати рослинного походження, що містять звіробий. лікарські препарати, що містять окскарбазепін, топірамат, фелбамат та гризеофульвін. Інгібітори протеази ВІЛ, що мають індукувальну активність (наприклад ритонавір і нелфінавір), і ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (наприклад, невірапін та ефавіренц) також можуть впливати на печінковий метаболізм. Під час супутнього прийому препаратів, що індукують мікросомальні ферменти, і протягом 28 днів після їх відміни слід скористатися бар'єрним методом контрацепції. За потреби в тривалому лікуванні препаратами, що індукують мікросомальні ферменти, необхідно розглянути використання іншого методу контрацепції. Для препарату Зоелі ;не проводилися дослідження лікарських взаємодій, проте були проведені два дослідження застосування комбінації номегестролу ацетату та E2 у більш високих дозах (номегестролу ацетат 3,75 мг + естрадіол 1,5 мг) у поєднанні з рифампіцином та у поєднанні з кетоклязолом жінок постменопаузного віку Супутній прийом рифампіцину знижує AUC 0-∞ номегестролу ацетату на 95% і збільшує AUC 0-t (last) E2 на 25%. Супутній прийом кетоконазолу (одноразова доза 200 мг) не впливає на метаболізм E2, але збільшує C max (85%) та AUC 0–∞ (115%) номегестролу ацетату, однак ці зміни не є клінічно значущими. Передбачається, що такі зміни можуть мати місце у разі застосування даних препаратів у жінок репродуктивного віку. Вплив препарату Зоелі на інші лікарські препарати Пероральні контрацептиви можуть впливати на метаболізм інших ЛЗ. З обережністю слід призначати препарат Зоелі разом із ламотриджином. Вплив препарату Зоелі на лабораторні тести: Прийом КОК може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи біохімічні показники функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз та нирок, концентрації транспортних білків у плазмі (наприклад, КСГ та фракції ліпідів/ліп. згортання крові та фібринолізу. Ці показники зазвичай не виходять за межі нормальних значень.Спосіб застосування та дозиВсередину, щодня, в один і той же час дня, незалежно від їди, в порядку, зазначеному на упаковці, при необхідності запиваючи невеликою кількістю води. Як слід приймати препарат Зоелі? Слід приймати 1 табл. на день протягом 28 днів поспіль. Прийом слід починати з білих таблеток, що містять діючі речовини протягом перших 24 днів, а протягом наступних 4 днів — жовті таблетки, що не містять діючі речовини (плацебо). Прийом таблеток з кожної наступної упаковки слід розпочинати наступного дня після прийому останньої таблетки з попередньої упаковки, незалежно від наявності або відсутності кровотечі відміни. Кровотеча відміни зазвичай починається через 2-3 дні після прийому останньої білої таблетки і може не припинитись до початку прийому таблеток з наступної упаковки.ПередозуванняПовторне застосування Зоелі в дозах, що в 5 разів перевищували рекомендовані, та одноразовий прийом номегестролу ацетату в дозах, що у 40 разів перевищували рекомендовані, не супроводжувалися небажаними явищами. Симптоми: можливі нудота, блювання, кров'яні виділення з піхви. Лікування: ; симптоматичне. Антидотів немає.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему