Каталог товаров

Глаукома

Сортировать по:
Фильтр
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковка1мл. містить; бримонідину; тартрат 1,5 мг; допоміжні компоненти: окси-хлоро комплекс стабілізований (натрію хлорид, натрію хлорат, хлору діоксид), натрію кармелозу, натрію хлорид, калію хлорид, кальцію хлорид дигідрат, магнію хлорид гексагідрат, кислота борна, натрію тетраборату декагідрат, очищена.Фармакотерапевтична групаБримонідин - селективний альфа2-адреноміметик, що надає стимулюючу дію на альфа2-адренорецептори. При застосуванні в лікарській формі краплі очні 0,15% максимальне зниження внутрішньоочного тиску (ВГД) досягається через 2 години.Показання до застосуванняВідкритокутова глаукома. Підвищений очний тиск (як монотерапія, і у комбінації коїться з іншими препаратами, які знижують ВГД).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до бримонідину та інших компонентів препарату; одночасна терапія інгібіторами МАО; дитячий вік до 2 років; низька маса тіла (до 20 кг); період годування груддю. З обережністю: ортостатична гіпотензія, серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, що призводять до недостатності мозкового кровообігу, ниркова недостатність (КК нижче 40 мл/хв), печінкова недостатність, депресія, синдром Рейно, облітеруючий тромбангіїт, дитячий вік від 2 до 7 років.Вагітність та лактаціяУ доклінічних дослідженнях не виявлено впливу репродуктивну функцію. Однак встановлено, що бримонідин проникає через плацентарний бар'єр і в незначній кількості міститься в плазмі крові плода. Пошкоджуючого впливу на плід не встановлено. Контрольованих досліджень вагітних жінок не проводилося. У період вагітності Альфаган Р слід використовувати вкрай обережно, лише у випадках, коли очікувана користь для матері значно перевищує можливий ризик для плода. У дослідженнях на тваринах встановлено, що бримонідин тартрат проникає в грудне молоко. На час застосування препарату годування груддю слід припинити.Побічна діяЧастота побічних ефектів, виявлених у ході досліджень, оцінювалася наступним чином: дуже часто (>10%), часто (>1% і 0,1% і 0,01%) У клінічних дослідженнях препарату Альфаган Р виявлено такі побічні ефекти: З боку органу зору: дуже часто - алергічний кон'юнктивіт, гіперемія кон'юнктиви, свербіж слизової оболонки очей і шкіри повік; часто - відчуття печіння, фолікульоз кон'юнктиви або фолікулярний кон'юнктивіт, місцеві алергічні реакції з боку очей (в т.ч. кератокон'юнктивіт), блефарит, блефарокон'юнктивіт, порушення чіткості зорового сприйняття, катаракта, набряк кон'юнктиви відділяється з очей, сухість і подразнення слизової оболонки очей, біль, набряк повік, почервоніння повік, відчуття стороннього тіла в очах, кератит, ураження повік, фотосенсибілізація, поверхнева точкова кератопатія, сльозотеча, випадання полів зору, функціональні порушення склоподібного тіла тіло,плаваючі помутніння в склоподібному тілі та зниження гостроти зору; нечасто -ерозія рогівки, ячмінь; З боку ЦНС: часто - головний біль, сонливість, безсоння, запаморочення. З боку серцево-судинної системи: часто - підвищення АТ; нечасто – зниження АТ. З боку органів дихання: часто - бронхіт, кашель, задишка; нечасто – сухість слизової оболонки носа, апное. З боку ШКТ: часто - шлунково-кишкові розлади - диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: часто - висип. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто - грипоподібний синдром, інфекційне захворювання (озноб та респіраторна інфекція), риніт, синусит, в т.ч. інфекційний. Лабораторні показники: часто - гіперхолестеринемія. Інші: часто - загальні алергічні реакції, астенія, стомлюваність; нечасто – збочення смаку. У дітей відзначено: апное, брадикардія, зниження артеріального тиску, гіпотермія, м'язова гіпотонія. У постмаркетинговий період додатково отримано повідомлення про такі побічні ефекти: З боку органу зору: частота невідома - ірит, сухий кератокон'юнктивіт, міоз; З боку ЦНС: депресія; З боку серцево-судинної системи:; брадикардія, тахікардія. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: ;місцеві шкірні реакції (еритема, свербіж повік, набряк обличчя, висип та вазодилатація судин шкіри повік та особи).Взаємодія з лікарськими засобамиДосліджень щодо вивчення лікарської взаємодії препарату Альфаган Р не проводилося, проте при його одночасному застосуванні слід враховувати можливість посилення ефекту лікарських засобів, що пригнічують ЦНС (алкоголь, барбітурати, похідні опію, седативні препарати, загальні анестетики). Враховуючи здатність препаратів групи альфа-адреноміметиків знижувати АТ та ЧСС, з обережністю слід одночасно застосовувати гіпотензивні лікарські препарати та серцеві глікозиди. У зв'язку з відомим зменшенням вираженості гіпотензивного ефекту клонідину (альфа2-адреноміметик) при сумісному застосуванні з трициклічними антидепресантами, не можна виключити можливого зниження ефективності препарату Альфаган Р при супутньому лікуванні трициклічними антидепресантами. З обережністю слід застосовувати препарат Альфаган Р з трициклічними антидепресантами, які можуть впливати на метаболізм амінів та їх розподіл у судинному руслі.Спосіб застосування та дозиМісцево. У кон'юнктивальний мішок ураженого ока по 1 краплі 3 десь у добу з інтервалом між введеннями близько 8 год. Альфаган Р можна застосовувати з іншими офтальмологічними препаратами для зниження ВГД. Якщо використовують більше 2 препаратів, необхідно робити 5-хвилинну перерву між інсталяціями.ПередозуванняПовідомлень про випадки передозування немає. При випадковому прийомі препарату внутрішньо можливі наступні симптоми: пригнічення ЦНС, сонливість, пригнічення та непритомність, зниження артеріального тиску, брадикардія, зниження температури тіла, ціаноз шкірних покривів, апное. При виявленні симптомів передозування потрібне проведення симптоматичної терапії, контроль прохідності дихальних шляхів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування при порушеннях функції печінки З обережністю: печінкова недостатність. Застосування у разі порушення функції нирок З обережністю: ниркова недостатність (КК нижче 40 мл/хв). Протипоказаний дітям до 2 років, з обережністю дітям віком від 2 до 7 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Прийом препарату Альфаган Р може супроводжуватися епізодами слабкості та сонливості у деяких хворих. У тому випадку, якщо робота пацієнта пов'язана з потенційно небезпечними видами діяльності, водінням автотранспортних засобів, його необхідно заздалегідь попередити про можливе зниження концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій та рекомендувати утриматися від цих видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі очні – 1 мл: тимололу малеат; бензалконію хлориду розчин (50%) відповідає бензалконію хлориду, повідон К30, натрію дигідрофосфату дигідрат, натрію моногідрофосфату додекагідрат, динатрію едетату дигідрат, вода д/і. 5 мл - флакони поліетиленові (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиКраплі очні 0.25% у вигляді прозорого розчину безбарвного або з жовтуватим відтінком, без запаху.Фармакотерапевтична групаПротиглаукомний препарат, неселективний блокатор β1- та β2- адренорецепторів . Не має внутрішньої симпатоміметичної та мембраностабілізуючої активності. При місцевому застосуванні у вигляді очних крапель знижує як нормальний, так і підвищений внутрішньоочний тиск за рахунок зменшення утворення внутрішньоочної рідини. Не впливає на розмір зіниці та акомодацію. Дія препарату проявляється через 20 хв після закапування у кон'юнктивальний мішок. Максимальне зниження внутрішньоочного тиску настає через 1-2 години і зберігається протягом 24 годин.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні тимолол швидко проникає крізь рогівку. Після інстиляції очних крапель C max -тимололу у водяній волозі передньої камери ока досягається через 1-2 год. 80% тимололу, що застосовується у вигляді очних крапель, потрапляє у системний кровотік шляхом абсорбції через судини кон'юнктиви, слизової оболонки носа та слізного тракту. Виведення метаболітів тимололу здійснюється переважно нирками. У новонароджених та дітей молодшого віку C max -тимололу у плазмі крові перевищує цей показник у плазмі крові дорослих.Клінічна фармакологіяПротиглаукомний препарат – бета-адреноблокатор.Показання до застосуванняПідвищений внутрішньоочний тиск (очна гіпертензія); відкритокутова глаукома; вторинна глаукома (в т.ч. афакічна); закритокутова глаукома (у комбінації з міотиками як додатковий засіб для зниження ВГД); уроджена глаукома (за недостатньої ефективності інших терапевтичних заходів).Протипоказання до застосуванняБронхіальна астма чи інші тяжкі хронічні обструктивні захворювання дихальних шляхів; синусова брадикардія; кардіогенний шок; AV-блокада ІІ або ІІІ ступеня; серцева недостатність; дистрофічні процеси у рогівці; тяжкий атрофічний риніт; вагітність; період лактації; дитячий вік до 18 років; алергічні реакцію компоненти препарату. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з легеневою недостатністю, тяжкою цереброваскулярною недостатністю, хронічною серцевою недостатністю, цукровим діабетом, гіпоглікемією, тиреотоксикозом, міастенією, синдромом Рейно, феохромоцитомою, а також одночасно з іншими бета-адреноблокаторами. У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають інсулін або пероральні гіпоглікемічні засоби, тимолол може призвести до гіпоглікемії.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату до 18 років.Побічна діяМісцеві реакції З боку органу зору: подразнення, гіперемія кон'юнктиви, шкіри повік, печіння та свербіж в очах, сльозотеча, світлобоязнь, набряк епітелію рогівки, точкова поверхнева кератопатія, гіпестезія рогівки, диплопія, птоз. При проведенні фістулізуючих протиглаукомних операцій можливий розвиток відшарування сітківки у післяопераційному періоді. Системні реакції З боку серцево-судинної системи: серцева недостатність, брадикардія, брадіаритмія, зниження артеріального тиску, колапс, AV-блокада, зупинка серця, прискорене серцебиття, гіпоперфузія головного мозку, минущі порушення мозкового кровообігу. З боку дихальної системи: риніт, задишка, бронхоспазм, легенева недостатність. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, слабкість, депресія, парестезія. З боку системи травлення: нудота, діарея. Алергічні реакції: кропив'янка. З боку шкірних покривів: екзема, алопеція. Інші: порушення статевих функцій.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне використання Арутимолу з краплями очей, що містять епінефрін, може викликати розширення зіниці. Специфічна дія препарату - зниження внутрішньоочного тиску посилюється при одночасному використанні очних крапель, що містять епінефрін та пілокарпін; закопувати в очі два бета-адреноблокатори не слід. Зниження АТ та уповільнення серцевого ритму можуть потенціюватися при спільному застосуванні Арутимолу з блокаторами кальцієвих каналів, резерпіном та бета-адреноблокаторами. Одночасне застосування з інсуліном або пероральними гіпоглікемічними засобами може призвести до гіпоглікемії. Тимолол посилює дію міорелаксантів, тому необхідно відмінити препарат за 48 годин до планованого хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії. Ці дані можуть стосуватися і лікарських препаратів, які були застосовані незадовго до цього.Спосіб застосування та дозиНа початку терапії закопують по 1 краплі 0.25% або 0.5% очних крапель Арутимол у кон'юнктивальний мішок 2 рази на добу. При нормалізації внутрішньоочного тиску підтримуюча доза – 1 крапля 0.25% очних крапель 1 раз на добу. Лікування Арутимолом проводиться, як правило, протягом тривалого часу. Перерва або зміна дози проводяться тільки за розпорядженням лікаря.ПередозуванняСимптоми: можливий розвиток системних ефектів, характерних для бета-адреноблокаторів: запаморочення, біль голови, аритмія, брадикардія, зниження АТ, серцева недостатність, бронхоспазм, нудота, блювання. Негайно промити очі водою або 0.9% розчином натрію хлориду; за необхідності проводять симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнт повинен бути попереджений про необхідність регулярно відвідувати лікаря для вимірювання внутрішньоочного тиску та обстеження рогівки, а також у разі розвитку побічних реакцій. Якщо пацієнт носить м'які контактні лінзи, йому не слід застосовувати препарат Арутимол, т.к. Консервант може адсорбуватися в м'яких контактних лінзах і надати несприятливий вплив на тканини ока. Відразу після закапування можливе короткочасне зниження чіткості зору. Слід виймати жорсткі контактні лінзи перед закапуванням препарату та встановлювати їх через 15 хв. При переведенні пацієнтів на лікування препаратом Арутимол може знадобитися корекція рефракції після ефектів, спричинених раніше міотиками. У разі майбутнього оперативного втручання із застосуванням загальної анестезії необхідно відмінити препарат за 48 год. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних реакцій та гарного зору (протягом 30 хвилин після закапування в око), т.к. препарат може сприяти зниженню АТ, виникненню почуття втоми та запаморочення. Ще більшою мірою це має місце при взаємодії препарату з алкоголем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Активні речовини: Бринзоламід – 10 мг; Тимолол 5 мг у вигляді тимололу малеату – 6,8 мг; Допоміжні речовини: Бензалконію хлорид (у вигляді 50% розчину) – 0,1 мг; динатрію едетат – 0,1 мг; натрію хлорид – 1,0 мг; тилоксапол – 0,25 мг; манітол - 33 мг; карбомер (974Р) – 4 мг; натрію гідроксид та/або хлористоводнева кислота концентрована для доведення pH; вода очищена – до 1,0 мл. По 5 мл у пластиковий флакон-крапельницю "Droptainer™". По 1 флакону з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОднорідна суспензія білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиглаукомний засіб комбінований (карбоангідрази інгібітор + бета-адреноблокатор).ФармакокінетикаАбсорбція При місцевому застосуванні бринзоламід та тимолол проникають у системний кровотік. Максимальна концентрація Стах бринозоламіду в еритроцитах близько 18,4 рМ. У рівноважному стані, після застосування препарату Азарга середня максимальна концентрація Сmах тимололу в плазмі та AUC0-124 тимололу становила 0,824±0,453 нг/мл і 4,71±4,29нг*ч/мл, відповідно, а середня Стах тимоло 79 ±0,45 год. Розподіл Бринзоламід помірно зв'язується з білками плазми (близько 60%) і накопичується в еритроцитах внаслідок вибіркового зв'язування з карбоангідразою II і, меншою мірою, з карбоангідразою I. Його активний метаболіт N-дезетилбрінзоламід також накопичується в еритроцитах. Завдяки спорідненості бринзоламіду та його метаболіту до еритроцитів та тканинної карбоангідрази їхня концентрація в плазмі низька. Метаболізм Метаболізм бринзоламіду відбувається шляхом N-деалкілування, О-деалкілування та окислення N-пропілового бічного ланцюга. Основний метаболіт - N-дезетилбрінзоламід, у присутності бринзоламіду, зв'язується з карбоангідразою I і також накопичується в еритроцитах. Дослідження in vitro показали, що за метаболізм бринзоламіду відповідає головним чином ізофермент CYP3A4, а також ізоферменти CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8 та CYP2C9. Метаболізм тимололу відбувається двома шляхами: з утворенням етаноламінного бічного ланцюга на тіадіазольному кільці та з формуванням етанольного бічного ланцюга у азоту морфоліну та аналогічного бічного ланцюга з карбонільною групою, сполученою з азотом. Метаболізм тимололу здійснюється головним чином CYP2D6. Виведення Бринзоламід виводиться, в основному, із сечею та калом у порівняльних кількостях, 32 % та 29 %, відповідно. Близько 20% виводиться у вигляді метаболітів із сечею. У сечі виявляються, в основному, брінзоламід та N-дезетилбрінзоламід, а також залишкові кількості ( Тимолол та його метаболіти виводяться в основному нирками. Близько 20% тимололу виводиться із сечею у незмінному вигляді, решта – у вигляді метаболітів. Т1/2 тимололу становить 4,8 години після місцевого застосування препарату Азарга.ФармакодинамікаМеханізм дії Препарат АЗАРГА містить дві активні речовини: бринзоламід та тимололу малеат, які знижують підвищений внутрішньоочний тиск, насамперед, за рахунок зниження секреції внутрішньоочної рідини, проте різними шляхами. Комбінована дія бринзоламіду та тимололу перевищує дію кожної речовини окремо для зниження внутрішньоочного тиску. Бринзоламід є інгібітором карбоангідрази II. Інгібування карбоангідрази в циліарному тілі очного яблука знижує продукцію внутрішньоочного рідини, імовірно, завдяки уповільненню утворення іонів бікарбонату з подальшим зниженням транспорту натрію та рідини. Тимолол - неселективний блокатор бета-адренорецепторів без симпатоміметичної активності, не має прямого депресивного впливу на міокард, не має мембраностабілізуючої активності. Низка досліджень показала, що при місцевому застосуванні тимолол знижує утворення внутрішньоочної рідини і незначно посилює її відтік.Показання до застосуванняЗниження підвищеного внутрішньогразного тиску при відкритокутовій глаукомі та внутрішньоочній гіпертензії у пацієнтів, у яких монотерапія виявилася недостатньою для зниження внутрішньоочного тиску.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату, сульфонамідів або інших бета-адреноблокаторів. Реактивні захворювання дихальних шляхів, зокрема. бронхіальна астма, бронхіальна астма в анамнезі, хронічні обструктивні захворювання легень тяжкого перебігу. Синусова брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада ІІ-ІІІ ступеня, виражена серцева недостатність або кардіогенний шок. Алергічний риніт тяжкої течії. Гіперхлоремічний ацидоз. Тяжка ниркова недостатність. Вагітність, період годування груддю, дитячий вік до 18 років.Побічна діяМісцеві реакції: 1-10% випадків – затуманювання зору, біль у оці, подразнення очей, почуття стороннього тіла; 0.1-1% випадків - ерозія рогівки, точковий кератит, синдром сухого ока, виділення з очей, свербіж в оці, блефарит, алергічний кон'юнктивіт, випіт у передню камеру ока, гіперемія кон'юнктиви, утворення кірок на краях повік, астенопія, відчуття дискомфорту , свербіння, еритема повік, алергічний блефарит. Системні побічні ефекти: 1-10% випадків – дисгевзія; 0.1-1% випадків - безсоння, зниження артеріального тиску, хронічні обструктивні захворювання легень, біль у ділянці ротоглотки, ринорея, кашель, порушення росту волосся, плоский лишай. Брінзоламід Місцеві реакції: кератит, кератопатія, збільшення екскавації диска зорового нерва, дефект епітелію рогівки, підвищення внутрішньоочного тиску, відкладення на рогівці, утворення дефектів рогівки, набряк рогівки, кон'юнктивіт, запалення мейбомієвих залоз, диплопія, фотофобія, фотофобія сухий кератокон'юнктивіт, гіпестезія ока, пігментація склери, субкон'юнктивальна кіста, підвищене сльозовиділення, порушення зору, набряк ока, алергічні реакції ока, мідріаз, набряк повік. Системні побічні ефекти: апатія, депресія, зниження лібідо, нічні кошмари, нервозність, сонливість, моторні дисфункції, амнезія, погіршення пам'яті, порушення ЦНС. Негайно промити очі водою. Симптоматична та підтримуюча терапія. Слід контролювати рівень електролітів та рН крові. Гемодіаліз малоефективний.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат АЗАРГА містить бринозоламід, інгібітор карбоангідрази, який при місцевому застосуванні може абсорбуватися системно. Описано випадки порушення кислотно-лужної рівноваги внаслідок застосування пероральних інгібіторів карбоангідрази. Слід враховувати можливість таких порушень у пацієнтів, які застосовують препарат АЗАРГА. Не рекомендується одночасне застосування з пероральними інгібіторами карбоангідрази, оскільки існує можливість посилення системних побічних реакцій. За метаболізм бринзоламіду відповідають ізоферменти цитохрому P-450: CYP3A4 (в основному), CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8 та CYP2C9. Слід з обережністю призначати препарати, що інгібують ізофермент CYP3A4, такі як кетоконазол, ітраконазол, клотримазол, ритонавір і тролеандоміцин, внаслідок можливого інгібування метаболізму ринзоламіду ізоферментом CYP3A4. Слід бути обережними при сумісному призначенні інгібіторів ізоферменту CYP3A4. Проте накопичення бринзоламіду малоймовірне, оскільки він виводиться нирками. Бринзоламід не є інгібітором ізоферменту цитохрому Р-450. Посилення системної дії бета-адреноблокаторів (зниження частоти серцевих скорочень, депресія) може розвиватися при одночасному застосуванні інгібіторів CYP2D6 (хінідину, флуоксетину, пароксетину) та тимололу. Існує ймовірність посилення гіпотензивної дії та/або розвитку вираженої брадикардії при одночасному застосуванні бета-адреноблокаторів для місцевого застосування з блокаторами кальцієвих каналів для прийому внутрішньо, гуанетидином, бета-адреноблокаторами, антиаритмічними препаратами (включаючи аміодаронімі). бета-адреноблокатори можуть зменшувати відгук на адреналін під час лікування анафілактичних реакцій. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам з атопією або анафілаксією в анамнезі. У деяких випадках, внаслідок одночасного застосування бета-адреноблокаторів для місцевого застосування та адреналіну (епінефрину), може розвиватися мідріаз. Ефект, що чиниться на внутрішньоочний тиск, або відомі ефекти системних бета-адреноблокаторів можуть посилюватися, якщо тимолол призначається пацієнту, який вже отримує системний бета-адреноблокатор. Таких пацієнтів слід ретельно спостерігати. Застосування двох бета-адреноблокаторів місцевої дії не рекомендується. У разі застосування з іншими місцевими офтальмологічними препаратами інтервал між застосуванням повинен становити не менше 5 хв.Спосіб застосування та дозиМісцево. Флакон перед використанням струшувати. По 1 краплі кон'юнктивальний мішок ока 2 рази на добу. Після застосування препарату для зменшення ризику системних побічних реакцій рекомендується легке натискання пальцем на область проекції слізних мішків у внутрішнього кута ока протягом 1-2 хвилин після інстиляції препарату – це знижує системну абсорбцію препарату. Якщо доза була пропущена, лікування слід продовжити з наступної дози за розкладом. Доза не повинна перевищувати 1 краплі у кон'юнктивальний мішок ока 2 рази на добу. У разі заміни будь-якого антиглаукомного препарату на препарат АЗАРГА слід розпочати застосування препарату АЗАРГА на наступний день після відміни попереднього препарату. Не слід торкатися кінчиком флакона-крапельниці до будь-якої поверхні, щоб уникнути забруднення флакона-крапельниці та його вмісту. Флакон слід закривати після кожного використання.ПередозуванняМожуть спостерігатися симптоми передозування бета-адреноблокаторів у разі випадкового прийому препарату внутрішньо: брадикардія, гіпотензія, серцева недостатність та бронхоспазм. Внаслідок дії бринзоламіду може відбутися порушення електролітного балансу, розвиток ацидозного стану, порушення з боку центральної нервової системи. Необхідно стежити за рівнем електролітів у сироватці крові (зокрема, вмістом калію) та pH крові. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСистемні ефекти Бринзоламід та тимолол можуть піддаватися системній абсорбції. Тимолол при місцевому застосуванні може викликати такі ж побічні реакції з боку серцево-судинної та дихальної систем, а також інші небажані реакції, як і системні бета-адреноблокатори. Реакції гіперчутливості, характерні для всіх похідних сульфонамідів, можуть розвинутись при застосуванні препарату АЗАРГА внаслідок системної абсорбції. У разі виникнення серйозних небажаних реакцій або гіперчутливості слід припинити прийом препарату. Порушення з боку серця У пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, ішемічною хворобою серця, стенокардією Принцметала, серцевою недостатністю) та гіпотензією, терапія бета-адреноблокаторами має бути критично оцінена та розглянута можливість лікування іншими активними речовинами. Слід уважно стежити за появою ознак загострення захворювання та небажаних реакцій у пацієнтів, які страждають на серцево-судинні захворювання. Порушення з боку судин З обережністю слід призначати пацієнтам із вираженим порушенням/розладом периферичного кровообігу (хвороба Рейно або синдром Рейно тяжкої форми). Гіпертиреоз Бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпертиреозу. М'язова слабкість Повідомлялося, що бета-адреноблокатори посилюють м'язову слабкість, яка спостерігається при деяких симптомах міастенії (наприклад, диплопії, птозі та загальної слабкості). Порушення з боку дихальної системи Повідомлялося про реакції з боку дихальної системи, включаючи смерть від бронхоспазму у хворих з бронхіальною астмою після прийому бета-адреноблокаторів для місцевого застосування. Гіпоглікемія/діабет бета-адреноблокатори слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до спонтанної гіпоглікемії або пацієнтам, які страждають на лабільний перебіг діабету, оскільки ці препарати можуть маскувати симптоми гострої гіпоглікемії. Порушення кислотно-основної рівноваги Описано розвиток порушення кислотно-лужної рівноваги при застосуванні пероральних форм інгібіторів карбоангідрази. У пацієнтів з ризиком ниркової недостатності препарат слід застосовувати з обережністю у зв'язку з можливим ризиком виникнення метаболічного ацидозу. Концентрація уваги Інгібітори карбоангідрази, що застосовуються перорально, можуть впливати на здатність займатися діяльністю, що потребує підвищеної уваги та (або) фізичної координації у пацієнтів похилого віку. Ці явища можуть спостерігатися, т.к. бринзоламід проникає у системний кровотік при місцевому застосуванні. Анафілактичні реакції Пацієнти з атопією або важкими анафілактичними реакціями на різні алергени в анамнезі, які отримують бета-адреноблокатори, можуть сильніше реагувати на дію цих алергенів, а також можуть бути резистентні до звичайних доз адреналіну при лікуванні анафілактичних реакцій. Відшарування судинної оболонки ока Описано випадки відшарування судинної оболонки ока при застосуванні лікарських засобів, що перешкоджають утворенню внутрішньоочної рідини (наприклад, тимололу, ацетазоламіду) після фільтруючих операцій. Хірургічна анестезія Дія бета-адреноблокаторів у складі офтальмологічних препаратів може блокувати системну дію бета-агоністів, наприклад, адреналіну. Анестезіолог повинен бути поінформований про прийом пацієнта тимололу. Супутня терапія При застосуванні препарату АЗАРТА пацієнтами, які приймають системні бета-адреноблокатори, необхідно враховувати можливе взаємне посилення фармакологічної дії препаратів як щодо відомих системних ефектів бета-адреноблокаторів, так і щодо зниження внутрішньоочного тиску. Необхідне ретельне спостереження за такими пацієнтами. Спільне застосування двох бета-адреноблокаторів місцевої дії не рекомендується. Існує ймовірність посилення системних ефектів, що виникають внаслідок інгібування карбоангідрази у пацієнтів, які приймають пероральні інгібітори карбоангідрази та препарат АЗАРГА. Одночасне призначення препарату АЗАРГА та пероральних інгібіторів карбоангідрази не рекомендується. Ефекти з боку органу зору Вплив бринзоламіду на функцію ендотелію рогівки у пацієнтів із порушеннями рогівки (особливо пацієнтів із низьким числом ендотеліальних клітин) не вивчався. У пацієнтів, які носять контактні лінзи, необхідно ретельно спостерігати за їх станом рогівки при застосуванні бринзоламіду, оскільки інгібітори карбоангідрази можуть впливати на гідратацію рогівки. Рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами з порушеннями рогівки, наприклад, пацієнтами з цукровим діабетом або дистрофією рогівки. Бензалконію хлорид Бензалконію хлорид, що входить до складу препарату АЗАРГА, може викликати подразнення очей, а також змінювати колір м'яких контактних лінз. Слід уникати контакту з м'якими контактними лінзами. Перед застосуванням препарату контактні лінзи слід зняти та встановити назад не раніше, ніж через 15 хвилин після застосування препарату. Препарат АЗАРГА містить бензалконію хлорид, який може викликати точкову кератопатію та (або) токсичну виразкову кератопатію. При тривалому застосуванні препарату слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів. Порушення функції печінки Слід застосовувати препарат АЗАРГА з обережністю у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат АЗАРТА має незначний вплив на здатність до керування та управління механізмами. Якщо у пацієнта після застосування препарату виникло тимчасове затуманювання зору, не рекомендується керувати автомобілем та займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та реакції до його відновлення. Інгібітори карбоангідрази можуть послабити здатність виконувати завдання, що вимагають концентрації уваги та/або координації рухів.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Активна речовина: бринзоламід – 10,0 мг; Допоміжні речовини: бензалконію хлориду розчин, еквівалентно бензалконію хлориду - 0,1 мг; динатрію едетат – 0,1 мг; натрію хлорид – 2,5 мг; тилоксапол – 0,25 мг; манітол - 33,0 мг; карбомер (974Р) – 4,0 мг; натрію гідроксид та/або хлористоводнева кислота концентрована до доведення pH; вода очищена – до 1,0 мл. По 5 мл у флакон-крапельницю "Droptainer™" із поліетилену низької щільності. По 1 флакону з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОднорідна суспензія білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиглаукомний препарат, інгібітор карбоангідрази.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні бринзоламід проникає у системний кровотік. Бринзоламід адсорбується в еритроцитах внаслідок виборчого зв'язування. Відбувається утворення метаболіту - N-дезетил бринзоламіду, який також зв'язується з карбоангідразою та накопичується в еритроцитах. У присутності бринзоламіду метаболіт пов'язується головним чином з карбоангідразою I. У плазмі концентрації бринзоламіду та його метаболіту нижче межі кількісного визначення ( Бринзоламід виводиться, в основному, із сечею у незмінному вигляді. Основний метаболіт (N-дезетилбрінзоламід) та низькі концентрації інших метаболітів (N-дезметоксипропілу та О-десметилу) також виявляються в сечі.ФармакодинамікаБринзоламід є інгібітором карбоангідрази II. Внаслідок інгібування карбоангідрази II відбувається уповільнення утворення іонів бікарбонату з подальшим зниженням транспорту натрію та рідини, що призводить до зменшення продукції внутрішньоочної рідини у циліарному тілі ока. В результаті відбувається зниження внутрішньоочного тиску (ВГД).Показання до застосуванняЗниження підвищеного внутрішньоочного тиску при відкритокутовій глаукомі; очної гіпертензії.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна чутливість до компонентів препарату. Оскільки Азопт® та його метаболіти виділяються переважно нирками, його не рекомендують призначати хворим з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну). З обережністю: Застосування препарату не вивчалося у хворих із закритокутовою глаукомою. Застосування препарату не вивчалося у хворих із тяжкими захворюваннями печінки, тому таким хворим його треба призначати з обережністю. Сенсибілізація організму сульфаніламідами може розвинутись у тому випадку, якщо препарат призначається повторно з порушенням вказівок щодо його застосування. При появі серйозних побічних реакцій або ознак гіперчутливості прийом препарату слід припинити.Вагітність та лактаціяАдекватних та добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводили. Можливе застосування препарату для лікування вагітних за призначенням лікаря, якщо очікуваний лікувальний ефект перевищує ризик розвитку потенційних побічних ефектів для плода. Слід перервати годування груддю під час використання препарату. Застосування у педіатрії Не рекомендується використання у дитячому віці, оскільки наразі безпека та ефективність застосування препарату для дітей не встановлені.Побічна діяУ 5-10% випадках; затуманювання зору, гіркий, кислий або незвичайний смак У 1-5 % випадків: блефарит, дерматит, сухість в оці, відчуття стороннього тіла, головний біль, гіперемія кон'юнктиви, виділення з очей, дискомфорт в очах, кератит, біль і свербіж в очах , риніт. Менш ніж 1 % випадків: місцеві реакції - кон'юнктивіт, кератокон'юнктивіт, диплопія, кератопатія, сльозотеча, астенопія, кірочка на краях повік; системні реакції - запаморочення, гіпертонія, задишка, біль у грудній клітці, сухість у роті, диспепсія, нудота, діарея, біль у попереку, фарингіт, алопеція, алергічні реакції, кропив'янка. Азопт є сульфонамідом. Оскільки при місцевому застосуванні відбувається системна абсорбція препарату, можуть виникнути побічні реакції, характерні для сульфонамідів. Рідко, але можуть бути смертельні випадки, спричинені тяжкою реакцією на сульфаніламіди, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, блискавичний гепатонекроз, агранулоцитоз, апластична анемія та інші порушення кровотворення.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне використання з оральними інгібіторами карбоангідрази, оскільки існує можливість посилення системних побічних реакцій. Саліцилат у високих дозах збільшує ризик виникнення системних побічних ефектів. При необхідності може застосовуватися у поєднанні з іншими місцевими офтальмологічними препаратами. У цьому випадку інтервал між застосуванням повинен становити не менше 10 хвилин.Спосіб застосування та дозиМісцево. Флакон перед використанням струшувати. Закапують по 1 краплі в кон'юнктивальний мішок двічі на день.ПередозуванняНемає відомостей щодо симптомів передозування при місцевому застосуванні. При пероральному прийомі препарату можуть виникнути порушення електролітного балансу, розвиток ацидозного стану, а також порушення нервової системи. Необхідно контролювати рівень електролітів (особливо калію) та величину pH крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиФлакон перед використанням струшувати. Флакон слід закривати після кожного використання. Не слід торкатися кінчиком піпетки до будь-яких поверхонь. Препарат містить консервант бензалконію хлорид, який може абсорбуватись контактними лінзами. Перед застосуванням препарату лінзи слід зняти і встановити не раніше, ніж через 15-20 хвилин після інстиляції препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Якщо у пацієнта після застосування препарату тимчасово знижується чіткість зору, не рекомендується керувати автомобілем та займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та реакції до його відновлення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: Бетаксололу гідрохлорид – 5,6 мг (у перерахунку на бетаксолол – 5,0 мг); Допоміжні речовини: Бензалконію хлорид у перерахунку на безводну речовину – 0,1 мг; Динатрію едетат – 0,5 мг; Натрію хлорид – 8,0 мг; Хлористоводородної кислоти розчин 1 М або гідроксиду натрію розчин 1 М - до pH 4,0-8,0; Вода очищена – до 1 мл. Краплі очні, 0,5%. По 5 мл або 10 мл у полімерні флакони з поліетилену високого тиску з гвинтовою горловиною, пробкою-крапельницею з поліетилену низького тиску і кришкою нагвинчується з поліетилену низького тиску; або у флакони полімерні з поліетилену високого тиску з насадкою-дозатором з поліетилену високого тиску та кришкою нагвинчується з контролем першого розтину з поліетилену низького тиску або поліпропілену; або у флакони полімерні з поліетилену високого тиску з насадкою-дозатором з поліетилену високого тиску та кришкою з контролем розтину з поліетилену низького тиску. 1 полімерний флакон разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або зі світло-жовтим відтінком рідина.Фармакотерапевтична групаБета-адреноблокатор.ФармакокінетикаБетаксолол характеризується високим ступенем ліпофільності, внаслідок чого швидко абсорбується епітелієм рогівки, а у внутрішньоочній рідині створюється його висока концентрація. Час настання ефекту (зниження внутрішньоочного тиску) – 30 хв, максимальний ефект – через 2 год, тривалість дії – 24 год. Період напіввиведення (Т1/2) становить 12-16 годин, зв'язок із білками плазми – 50%. Виводиться головним чином нирками, невеликою мірою з калом, у вигляді двох карбонових кислот і в незміненому вигляді (близько 16% дози, що застосовується). Проникність через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ) та плацентарний бар'єр – низька, секреція з грудним молоком незначна.ФармакодинамікаБетаксолол – це селективний β1-адреноблокатор без власної симпатоміметичної активності. Застосування у вигляді очних крапель супроводжується зниженням внутрішньоочного тиску за рахунок зменшення продукції внутрішньоочної рідини. Резорбтивна дія виражена мінімально. Крім того, бетаксолол покращує очний кровообіг (перфузію). Не викликає міоз, спазм акомодації за рахунок зниження продукції рідкої вологи, гемералопію.Показання до застосуванняОчна гіпертензія; відкритокутова глаукома.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до бетаксололу та інших компонентів препарату; синусова брадикардія; синдром слабкості синусового вузла; синоатріальна блокада; блокада передсердно-шлуночкової провідності II або III ступеня (AV-блокада); кардіогенний шок; декомпенсована хронічна серцева недостатність; реактивні захворювання дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму (зокрема в анамнезі); тяжка хронічна обструктивна хвороба легень; вік до 18 років. З обережністю: Лікування пацієнтів, які застосовують засоби β-адреноблокаторної дії та бетаксолол (краплі очні), повинно проводитись під регулярним лікарським наглядом у зв'язку з ризиком сумарної потенційної дії на внутрішньоочний тиск та появою небажаних системних ефектів. Незважаючи на слабко виражену загальну дію бетаксололу (у формі очних крапель) на організм, слід дотримуватися обережності при його призначенні пацієнтам з тиреотоксикозом і цукровим діабетом (особливо нестабільним), оскільки препарат може маскувати прояви гіпоглікемії. Перед оперативним втручанням із застосуванням загальної анестезії слід поступово припинити застосування препарату, оскільки препарат може змінити реакцію пацієнта застосування загальних анестетиків. Бетаксолол-Оптик - кардіоселективний препарат, що блокує pi-адренергічні рецептори, який мінімально впливає на тонус бронхів, проте слід бути обережним при призначенні препарату особам з обтураційними захворюваннями верхніх дихальних шляхів.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат можна призначати лише у випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Згідно з результатами епідеміологічних досліджень, мальформативних ефектів не виявлено, але при пероральному застосуванні β-адреноблокаторів спостерігається ризик затримки внутрішньоутробного розвитку плода. Крім цього, ознаки та симптоми β-адреноблокади (такі як брадикардія, гіпотензія, респіраторний дистрес-синдром та гіпокаліємія) виявлялися в період новонародженості у тих випадках, коли β-адреноблокатори приймалися матір'ю до пологів. Необхідно ретельний моніторинг новонароджених протягом перших днів життя, якщо препарат Бетаксолол-Оптик застосовувався матір'ю під час вагітності. Період грудного вигодовування Секреція бетаксололу з грудним молоком, при застосуванні у формі крапель очей, незначна. Слід бути обережним при застосуванні препарату жінкам у період грудного вигодовування.Побічна діяЗазвичай препарат добре переноситься пацієнтами. Найчастішим побічним ефектом було відчуття дискомфорту в очах, яке відзначалося у 12% пацієнтів. Наведені нижче побічні ефекти класифіковані за частотою народження відповідно до наступної градації: дуже часто (≥10%); часто (≥1%, Порушення з боку органу зору: Дуже часто: короткочасний дискомфорт у власних очах; Часто: затуманювання зору, підвищене сльозовиділення; Нечасто: точковий кератит, кератит, кон'юнктивіт, блефарит, порушення зору, фотофобія, біль в очах, синдром сухого ока, астенопія, блефароспазм, свербіння в оці, виділення з очей, утворення корок на краях повік, запалення, подразнення очей, порушення з боку кон'юнктиви, набряк кон'юнктиви, гіперемія очей; Рідко: катаракта, зниження чутливості рогівки, почервоніння повік; частота невідома – відшарування судинної оболонки ока після операції фільтрації, зниження чутливості рогівки, ерозія рогівки, птоз, диплопія. Порушення з боку нервової системи: Часто: біль голови; Рідко: непритомність; Частота невідома: запаморочення, цереброваскулярні порушення, церебральна ішемія, посилення проявів ознак та симптомів міастенії gravis, парестезія. Порушення з боку психіки: Рідко: занепокоєння; Частота невідома: безсоння, депресія, нічні кошмари, втрата пам'яті, галюцинації, психоз, сплутаність свідомості. Порушення з боку функції серця: Нечасто: брадикардія, тахікардія; Частота невідома: аритмія, біль у грудях, відчуття серцебиття, набряки, хронічна серцева недостатність, AV-блокада, зупинка серця, серцева недостатність. Порушення з боку судин: Рідко: гіпотензія; Частота невідома: феномен Рейно, холодні кисті та стопи, посилення синдрому кульгавості. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Нечасто: бронхіальна астма, задишка, риніт; Рідко: кашель, ринорея; Частота невідома: бронхоспазм (переважно у пацієнтів із бронхоспастичною хворобою в анамнезі). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Рідко: дерматит, висипання на шкірі; Частота невідома: алопеція, псоріазоформний висип або загострення псоріазу. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Нечасто: нудота; Рідко: дисгевзія; частота невідома – диспепсія, діарея, сухість у роті, біль у животі, блювання. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: Рідко: зниження лібідо; Частота невідома: сексуальні розлади, імпотенція. Загальні розлади та порушення у місці введення: Частота невідома: астенія, втома. При місцевому застосуванні β-адреноблокаторів спостерігалися інші небажані реакції, які можуть розвиватися при застосуванні препарату Бетаксолол-Оптик. Порушення з боку імунної системи: Частота невідома: системні алергічні реакції, включаючи набряк Квінке, кропив'янка, місцева та генералізована висипка, свербіж та анафілактичні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Частота невідома: гіпоглікемія. Порушення опорно-рухової системи та сполучної тканини: Частота невідома: міалгія.Взаємодія з лікарськими засобамиУ пацієнтів, які отримують препарат Бетаксолол-Оптик і одночасно отримують інші β-адреноблокатори перорально, ризик розвитку небажаних реакцій (як системних, так і місцевих) може бути вищим унаслідок можливого адитивного ефекту. Такі пацієнти повинні бути під ретельним медичним контролем. При одночасному застосуванні β-адреноблокаторів для місцевого офтальмологічного застосування з пероральними формами блокаторів повільних каналів, β-адреноблокаторами, антиаритмічними лікарськими засобами (включаючи аміодарон), серцевими глікозидами, парасимпатоміметиками, гуанетидином. ефектів як зниження артеріального тиску та виражена брадикардія. Такі пацієнти повинні бути під ретельним медичним контролем. Окремо застосовуваний бетаксолол не впливає або впливає незначною мірою на зіницю; при одночасному застосуванні з епінефрином може викликати розширення зіниці. β-адреноблокатори можуть погіршувати ефекти адреналіну, який використовується при анафілактичних реакціях. Слід особливо обережно застосовувати препарат у пацієнтів з атопією або анафілаксією в анамнезі. При спільному застосуванні з симпатоміметиками - посилення їх судинозвужувального ефекту. Слід бути обережними при спільному застосуванні бетаксололу та адренергічних психотропних засобів внаслідок можливого посилення їх дії. При необхідності може застосовуватися у поєднанні з іншими місцевими офтальмологічними препаратами. У цьому випадку інтервал між застосуванням повинен становити не менше 10 хвилин.Спосіб застосування та дозиЛікарський препарат призначений лише для місцевого застосування – у кон'юнктивальний мішок. Дорослим (у тому числі пацієнтам похилого віку) у кон'юнктивальний мішок по 1 краплі 2 рази на добу. При використанні препарату слід уникати дотику кінчика краплинного дозатора з будь-якою поверхнею, щоб уникнути мікробного забруднення. Перед закапуванням лікарського препарату слід ретельно вимити руки. Зняти кришку та закапати лікарський препарат у кон'юнктивальний мішок. Якщо крапля не потрапила до кон'юнктивального мішка, слід закапати наступну краплю. Для зменшення системної абсорбції лікарського препарату рекомендується перетискати слізні канальці біля внутрішнього кута ока або закрити повіки на 2 хвилини. В результаті знижується ризик розвитку системних побічних реакцій та підвищується місцева активність. Потім вимити руки видалення залишків препарату і закрити флакон.ПередозуванняПри надлишковій кількості препарату слід промити очі теплою водою. У разі ненавмисного прийому внутрішньо можуть з'явитись симптоми передозування β1-адреноблокаторами: брадикардія, артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність та бронхоспазм. Лікування симптоматичне та підтримуюче.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо був пропущений час прийому препарату Бетаксолол-Оптик, слід прийняти його якнайшвидше. Не приймати пропущену дозу, якщо наближається час наступного застосування. Наступну дозу слід прийняти у відповідний час відповідно до схеми лікування. Не слід подвоювати дозу. Бетаксолол не впливає на величину зіниці, тому при закритокутовій глаукомі препарат слід застосовувати лише у поєднанні з міотиками як засіб, що знижує внутрішньоочний тиск. Цукровий діабет Слід з обережністю призначати β-адреноблокатори пацієнтам зі схильністю до спонтанної гіпоглікемії та пацієнтам із цукровим діабетом лабільного перебігу, оскільки ці препарати можуть маскувати ознаки та симптоми гострої гіпоглікемії. Тиреотоксикоз β-адреноблокатори можуть маскувати деякі симптоми гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). У пацієнтів з підозрою на тиреотоксикоз не слід різко скасовувати β-адреноблокатори, оскільки це може спричинити посилення симптоматики. Міастенія β-адреноблокатори можуть викликати симптоми та ознаки, подібні до таких при міастенії (наприклад, диплопія, птоз, загальна слабкість). Хірургія При необхідності проведення хірургічної операції анестезіолог повинен бути повідомлений про те, що пацієнт приймає бетаксолол. Перед плановою операцією β-адреноблокатори повинні бути поступово (не одночасно!) скасовані за 48 годин до загальної анестезії, тому що під час загального наркозу вони можуть зменшити чутливість міокарда до симптоматичної стимуляції, необхідної для роботи серця (наприклад, вони можуть блокувати дію системного β -агоніста адреналіну). Пульмонологія Слід бути обережними при призначенні β-адреноблокаторів пацієнтам зі зниженою функцією дихальної системи. Незважаючи на те, що у клінічних дослідженнях показано відсутність впливу бетаксололу на функцію зовнішнього дихання, не слід уникати можливості підвищення чутливості до препарату. Ризик розвитку анафілактичної реакції Пацієнти, які приймають β-адреноблокатори, можуть мати в анамнезі атопію або анафілактичні реакції. У разі повторних реакцій такі пацієнти можуть бути не чутливі до звичайних доз адреналіну, необхідних для усунення анафілаксії. Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з тяжкими порушеннями периферичного кровообігу (тобто синдромом Рейно та феохромоцитомою). При місцевому призначенні β-адреноблокатори можуть потрапляти до системного кровотоку. Таким чином, β-адреноблокатори можуть викликати серцево-судинні, легеневі та інші небажані реакції, як і при внутрішньовенному та парентеральному призначенні. Описано випадки тяжких дихальних та серцево-судинних розладів, включаючи смерть від бронхоспазму у пацієнтів з бронхіальною астмою та смерть від серцевої недостатності. Порушення з боку серця У пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, ішемічною хворобою серця, стенокардією Принцметалу, серцевою недостатністю) та гіпотензією терапія β-адреноблокаторами має бути критично оцінена та розглянута можливість лікування іншими активними речовинами. Слід уважно стежити за появою ознак загострення захворювання та небажаних реакцій у пацієнтів, які страждають на серцево-судинні захворювання. Захворювання рогівки β-адреноблокатори можуть спричинити сухість ока. Слід застосовувати препарат з обережністю у пацієнтів із захворюваннями рогівки. Відшарування судинної оболонки Описані випадки відшарування судинної оболонки ока при застосуванні лікарських засобів, що перешкоджають утворенню внутрішньоочної рідини (наприклад, тимололу, ацетазоламіду) після операції, що фільтрують. Оскільки препарат містить бензалконію хлорид, у період застосування препарату пацієнтам не рекомендується використовувати м'які (гідрофільні) контактні лінзи. Контактні лінзи слід знімати перед закапуванням препарату та надягати знову не раніше ніж через 15 хвилин. Бензалконію хлорид може викликати подразнення очей та змінює забарвлення контактних лінз. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі очні - 1 мл: Діюча речовина: бетаксолол (у формі гідрохлориду) 5 мг; Допоміжні речовини: натрію хлорид 8 мг, динатрію едетату дигідрат 0.1 мг, бензетонію хлорид 0.1 мг, хлористоводневу кислоту 1 М або натрію гідроксид 1 М до pH 6.0-7.8, вода очищена до 1 мл. Флакон, 5мл.Фармакотерапевтична групаКардіоселективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності. Має слабку мембраностабілізуючу активність. Чинить гіпотензивну дію, пов'язану зі зниженням хвилинного об'єму серця та зменшенням симпатичної стимуляції периферичних судин. При застосуванні в терапевтичних дозах не чинить кардіодепресивної дії, не впливає на обмін глюкози, не зменшує бронхорозширювальної дії бета-адреноміметиків, не викликає затримки в організмі іонів натрію. Діє довго. При місцевому застосуванні у вигляді очних крапель знижує підвищений внутрішньоочний тиск. Резорбтивна дія виражена незначною мірою.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо більше 95% дози бетаксололу швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Cmax активної речовини в плазмі досягається через 1-2 год. Піддається ефекту "першого проходження" через печінку. Зв'язування із білками плазми становить близько 50%. Vd – близько 6 л/кг. T1/2 бетаксололу - 15-20 год. Виводиться нирками головним чином як метаболітів, на 10-15% - у незміненому вигляді.Показання до застосуванняДля системного застосування: як монотерапія та у складі комбінованої терапії - артеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії напруги. Для місцевого застосування в офтальмології: хронічна відкритокутова глаукома, підвищення внутрішньоочного тиску, стан після лазерної трабекулопластики.Протипоказання до застосуванняКардіогенний шок, гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, що не компенсується внаслідок лікування діуретиками, інотропними засобами, інгібіторами АПФ, іншими вазодилататорами. AV-блокада II та III ступеня (без встановленого штучного водія ритму). стенокардія Принцметала (протипоказана монотерапія). СССУ, синоатріальна блокада. виражена брадикардія (ЧСС менше 45-50 уд/хв). виражені порушення периферичного кровообігу, тяжкі форми бронхіальної астми та ХОЗЛ. важкі форми хвороби Рейно та облітеруючих захворювань периферичних артерій. феохромоцитома без одночасного прийому альфа-адреноблокаторів артеріальна гіпотензія (систолічний АТ <.100 мм рт. ст.). анафілактичні реакції в анамнезі метаболічний ацидоз.кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності) одночасне застосування з сультопридом та флоктафеніном. Одночасний прийом інгібіторів МАО. дитячий та підлітковий вік до 18 років. підвищена чутливість до бетаксололу. З обережністю слід застосовувати при бронхіальній астмі та ХОЗЛ середньотяжкої течії (починати лікування з малих доз і бажано під контролем показників функції зовнішнього дихання; завдяки бета1-селективності бетаксололу при виникненні нападу бронхіальної астми на фоні його прийому можливе купування нападами); при хронічній серцевій недостатності у стадії компенсації (лікування бетаксололом можливе лише під суворим медичним наглядом; лікування слід починати з дуже малих доз із поступовим їх підвищенням); при AV-блокаді I ступеня (потрібне ретельне спостереження, включаючи ЕКГ-контроль); при облітеруючих захворюваннях периферичних артерій, синдромі Рейно (за винятком тяжкої форми) (можливе посилення порушень периферичного кровообігу);при стенокардії Принцметала (можливе почастішання нападів стенокардії; застосування селективного бета1-адреноблокатора можливе лише при одночасному застосуванні вазодилататорів); при лікованій феохромоцитомі (потрібне ретельне спостереження за показниками АТ); у пацієнтів похилого віку (слід починати лікування з малих доз та під ретельним медичним наглядом); при нирковій недостатності (при КК більше 20 мл/хв – ретельне спостереження за пацієнтом протягом перших кількох днів лікування; при КК менше 20 мл/хв та/або проведенні гемодіалізу потрібна корекція режиму дозування); при печінковій недостатності (потрібне ретельніше клінічне спостереження на початку лікування); у пацієнтів із цукровим діабетом (необхідний регулярний контроль концентрації глюкози у крові, включаючи активний самоконтроль пацієнтом, на початку лікування;можливе зменшення виразності провісників розвитку гіпоглікемії, таких як тахікардія, відчуття серцебиття та підвищене потовиділення); при псоріазі (бета-адреноблокатори можуть погіршувати перебіг псоріазу); при проведенні десенсибілізуючої терапії. Скасування бетаксололу слід проводити поступово, особливо у пацієнтів, які страждають на ІХС, стенокардією. З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких потребує підвищеної уваги та швидких психомоторних реакцій.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) застосування бетаксололу можливе лише у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода чи дитини. Не рекомендується застосовувати бетаксолол у дітей.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: на початку лікування – AV-блокада, синусова брадикардія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність, синдром Рейно. З боку травної системи: рідко – біль у животі, нудота, блювання. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: на початку лікування – астенія, парестезії кінцівок, порушення сну, депресія, сонливість, запаморочення. З боку дихальної системи: рідко – бронхоспазм. Алергічні реакції: рідко – псоріазоподібні шкірні прояви. Місцеві реакції: при застосуванні у формі очних крапель відразу після закапування можливий короткочасний дискомфорт в очах, іноді сльозотеча. рідко – зменшення чутливості рогівки, еритема, свербіж, плямиста забарвленість рогівки, кератит, анізокорія, світлобоязнь.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з адреноміметиками, похідними ксантину зменшується ефективність бетаксололу. При одночасному застосуванні з антацидами та протидіарейними засобами можливе зменшення абсорбції бета-адреноблокаторів. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами посилюється антигіпертензивна дія. При одночасному застосуванні галогеновмісних засобів для інгаляційного наркозу можливе посилення негативної інотропної дії. При одночасному застосуванні недеполяризуючих міорелаксантів можливе збільшення тривалості дії. При одночасному застосуванні НПЗЗ кортикостероїд зменшується антигіпертензивна дія бетаксололу. При одночасному застосуванні серцевих глікозидів можливе посилення брадикардії. При одночасному застосуванні трициклічних антидепресантів (іміпраміну) знижується артеріальний тиск, виникає ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні аміодарону, верапамілу, дилтіазему, бета-адреноблокаторів для місцевого застосування при глаукомі можливе посилення негативної інотропної дії та порушення провідності. При одночасному застосуванні лідокаїну підвищується концентрація лідокаїну у плазмі крові. При одночасному застосуванні з препаратами, що виснажують запаси катехоламінів (в т.ч. з резерпіном), можливе посилення гіпотензивного ефекту та брадикардії. При одночасному застосуванні з сульфасалазином підвищується концентрація бетаксололу у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиДля місцевого застосування в офтальмології – по 1 краплі 2 рази на добу у уражене око. Протягом першого місяця терапія проводиться під контролем рівня внутрішньоочного тиску, надалі частота вимірювання внутрішньоочного тиску визначається індивідуально. У разі застосування бетаксололу після попереднього лікування іншим аналогічним препаратом режим дозування встановлюють індивідуально.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБетаксолол не впливає на величину зіниці, тому при закритокутовій глаукомі препарат слід застосовувати лише у поєднанні з міотиками. При переведенні пацієнта на бетаксолол після лікування декількома антиглаукомними препаратами останні скасовують поступово, не менше 1 тижня на препарат. При одночасному застосуванні бетаксололу у формі очних крапель та бета-адреноблокаторів внутрішньо можливий розвиток адитивних ефектів як з боку внутрішньоочного тиску, так і проявів системної дії бета-адреноблокаторів. Перед проведенням планової операції бета-адреноблокатори, зокрема. бетаксолол слід відмінити. При місцевому застосуванні бетаксололу не слід носити контактні лінзи. Не рекомендується застосовувати бетаксолол у дітей. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі очні – 1 мл. Діюча речовина: бетаксолол (у формі гідрохлориду) 5 мг; Допоміжні речовини: натрію хлорид 8 мг, динатрію едетату дигідрат 0.1 мг, бензетонію хлорид 0.1 мг, хлористоводневу кислоту 1 М або натрію гідроксид 1 М до pH 6.0-7.8, вода очищена до 1 мл. Флакон, 5мл.Фармакотерапевтична групаКардіоселективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності. Має слабку мембраностабілізуючу активність. Чинить гіпотензивну дію, пов'язану зі зниженням хвилинного об'єму серця та зменшенням симпатичної стимуляції периферичних судин. При застосуванні в терапевтичних дозах не чинить кардіодепресивної дії, не впливає на обмін глюкози, не зменшує бронхорозширювальної дії бета-адреноміметиків, не викликає затримки в організмі іонів натрію. Діє довго. При місцевому застосуванні у вигляді очних крапель знижує підвищений внутрішньоочний тиск. Резорбтивна дія виражена незначною мірою.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо більше 95% дози бетаксололу швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Cmax активної речовини в плазмі досягається через 1-2 год. Піддається ефекту "першого проходження" через печінку. Зв'язування із білками плазми становить близько 50%. Vd – близько 6 л/кг. T1/2 бетаксололу - 15-20 год. Виводиться нирками головним чином як метаболітів, на 10-15% - у незміненому вигляді.Показання до застосуванняДля системного застосування: як монотерапія та у складі комбінованої терапії - артеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії напруги. Для місцевого застосування в офтальмології: хронічна відкритокутова глаукома, підвищення внутрішньоочного тиску, стан після лазерної трабекулопластики.Протипоказання до застосуванняКардіогенний шок. гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, що не компенсується внаслідок лікування діуретиками, інотропними засобами, інгібіторами АПФ, іншими вазодилататорами. AV-блокада II та III ступеня (без встановленого штучного водія ритму). стенокардія Принцметала (протипоказана монотерапія). СССУ, синоатріальна блокада. виражена брадикардія (ЧСС менше 45-50 уд/хв). виражені порушення периферичного кровообігу, тяжкі форми бронхіальної астми та ХОЗЛ. важкі форми хвороби Рейно та облітеруючих захворювань периферичних артерій. феохромоцитома без одночасного прийому альфа-адреноблокаторів артеріальна гіпотензія (систолічний АТ <.100 мм рт. ст.). анафілактичні реакції в анамнезі метаболічний ацидоз.кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності) одночасне застосування з сультопридом та флоктафеніном. Одночасний прийом інгібіторів МАО. дитячий та підлітковий вік до 18 років. підвищена чутливість до бетаксололу.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) застосування бетаксололу можливе лише у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода чи дитини. Не рекомендується застосовувати бетаксолол у дітей.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: на початку лікування – AV-блокада, синусова брадикардія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність, синдром Рейно. З боку травної системи: рідко – біль у животі, нудота, блювання. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: на початку лікування – астенія, парестезії кінцівок, порушення сну, депресія, сонливість, запаморочення. З боку дихальної системи: рідко – бронхоспазм. Алергічні реакції: рідко – псоріазоподібні шкірні прояви. Місцеві реакції: при застосуванні у формі очних крапель відразу після закапування можливий короткочасний дискомфорт в очах, іноді сльозотеча. рідко – зменшення чутливості рогівки, еритема, свербіж, плямиста забарвленість рогівки, кератит, анізокорія, світлобоязнь.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з адреноміметиками, похідними ксантину зменшується ефективність бетаксололу. При одночасному застосуванні з антацидами та протидіарейними засобами можливе зменшення абсорбції бета-адреноблокаторів. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами посилюється антигіпертензивна дія. При одночасному застосуванні галогеновмісних засобів для інгаляційного наркозу можливе посилення негативної інотропної дії. При одночасному застосуванні недеполяризуючих міорелаксантів можливе збільшення тривалості дії. При одночасному застосуванні НПЗЗ кортикостероїд зменшується антигіпертензивна дія бетаксололу. При одночасному застосуванні серцевих глікозидів можливе посилення брадикардії. При одночасному застосуванні трициклічних антидепресантів (іміпраміну) знижується артеріальний тиск, виникає ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні аміодарону, верапамілу, дилтіазему, бета-адреноблокаторів для місцевого застосування при глаукомі можливе посилення негативної інотропної дії та порушення провідності. При одночасному застосуванні лідокаїну підвищується концентрація лідокаїну у плазмі крові. При одночасному застосуванні з препаратами, що виснажують запаси катехоламінів (в т.ч. з резерпіном), можливе посилення гіпотензивного ефекту та брадикардії. При одночасному застосуванні з сульфасалазином підвищується концентрація бетаксололу у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиДля місцевого застосування в офтальмології – по 1 краплі 2 рази на добу у уражене око. Протягом першого місяця терапія проводиться під контролем рівня внутрішньоочного тиску, надалі частота вимірювання внутрішньоочного тиску визначається індивідуально. У разі застосування бетаксололу після попереднього лікування іншим аналогічним препаратом режим дозування встановлюють індивідуально.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБетагістин діє головним чином на гістамінові H1- та H3-рецептори внутрішнього вуха та вестибулярних ядер ЦНС. Шляхом прямого агоністичного впливу на H1-рецептори судин внутрішнього вуха, а також опосередковано через вплив на H3-рецептори покращує мікроциркуляцію та проникність капілярів, нормалізує тиск ендолімфи у лабіринті та равлику. Водночас бетагістин збільшує кровообіг у базилярній артерії. Має виражений центральний ефект, будучи інгібітором H3-рецепторів ядер вестибулярного нерва. Покращує провідність у нейронах вестибулярних ядер на рівні ствола головного мозку. Клінічним проявом зазначених властивостей є зниження частоти та інтенсивності запаморочень, зменшення шуму у вухах, покращення слуху у разі його зниження.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: активна речовина: бетаксололу гідрохлорид 5,6 мг (у перерахунку на бетаксолол 5,0 мг); допоміжні речовини: бензалконію хлорид 0,1 мг, динатрію едетат 0,1 мг, натрію хлорид 8 мг, гідроксид натрію до pH 6,0-7,8, вода для ін'єкцій до 1 мл. Краплі очні, 0,5%. По 5 або 10 мл поліетиленові флакони, герметично закриті пробками-крапельницями і кришками нагвинчуються. Кожен флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. 50 флаконів та 50 інструкцій із застосування поміщають у коробку з картону (для стаціонарів).Опис лікарської формиПрозора, безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаПротиглаукомний засіб – бета-адреноблокатор.ФармакокінетикаБетаксолол характеризується високим ступенем ліпофільності, внаслідок чого швидко абсорбується епітелієм рогівки, а у внутрішньоочній рідині створюється його висока концентрація. При місцевому застосуванні препарату можлива системна абсорбція. Резорбтивна дія виражена незначною мірою. Зв'язок із білками плазми – 50%. Період напіввиведення (T1/2) – 16-22 год. Виводиться головним чином нирками у вигляді двох карбонових кислот та у незміненому вигляді (близько 16% від застосовуваної дози у незміненому вигляді). Проникність через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ) та плацентарний бар'єр – низька, секреція з грудним молоком – незначна.ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності. Практично не має мембраностабілізуючу (місцевоанестезуючу дію). При місцевому застосуванні бетаксолол знижує внутрішньоочний тиск за рахунок зменшення продукції внутрішньоочної рідини. Бетаксолол може покращувати очний кровообіг (перфузію). Не викликає гемералопію (на відміну міотиків). Настання гіпотензивного ефекту спостерігається через 30 хв після закапування, час настання максимального ефекту – 2 год. Після одноразової інстиляції вплив на офтальмотонус зберігається протягом 12 год.Показання до застосуванняЗастосовується для зниження внутрішньоочного тиску як монотерапія або у поєднанні з іншими препаратами: при очній гіпертензії; при відкритокутовій глаукомі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, синусова брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, атріовентрикулярна блокада II-III ступеня, кардіогенний шок, виражена серцева недостатність, тяжкі форми хронічної обструктивної хвороби легень, тяжкі форми бронхіальної астми до 18 років. З обережністю: У пацієнтів, які застосовують інші бета-адреноблокатори (особливо системної дії) у зв'язку з ризиком сумарного потенційного впливу на внутрішньоочний тиск та появою небажаних системних ефектів; у пацієнтів з нестабільною стенокардією, блокадою серця І ступеня, гіпотензією (схильністю до брадикардії), ішемічною хворобою серця, серцевою недостатністю; у пацієнтів із серйозним порушенням периферичного кровообігу (важкими формами хвороби Рейно або синдрому Рейно); у пацієнтів з легкими/помірними формами бронхіальної астми (у тому числі і в анамнезі); пацієнтів з легкими/помірними формами хронічної обструктивної хвороби легень; у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо нестабільним (бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гострої гіпоглікемії); у пацієнтів з тиреотоксикозом (бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпертиреозу); у пацієнтів із синдромом сухого ока, хворобами рогівки або порушеннями утворення слізної плівки; у пацієнтів із закритокутовою глаукомою (тільки у поєднанні з міотиками); у пацієнтів, які мають в анамнезі атопію чи анафілактичні реакції; у пацієнтів з міастенією (бета-адреноблокатори можуть посилювати симптоми); у пацієнтів із феохромоцитомою; у пацієнтів після фільтраційних процедур (у зв'язку з ймовірністю відшарування судинної оболонки).Вагітність та лактаціяДостатнього досвіду застосування препарату під час вагітності, годування груддю немає. Застосування препарату під час вагітності та лактації можливе лише в тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода та дитини. При пероральному прийомі β-адреноблокаторів у період вагітності існує ризик затримки внутрішньоутробного розвитку плода та розвитку ознак блокади β-адренорецепторів. Якщо все ж таки препарат застосовувався до пологів, новонароджені перші дні життя повинні перебувати під ретельним наглядом. У невеликій кількості бетаксолол проникає у грудне молоко, проте малоймовірний розвиток клінічних симптомів блокади β-адренорецепторів при застосуванні препарату у терапевтичних дозах.Побічна діяОцінюючи частоти встречаемости різних побічних реакцій використані такі градації: часто - 1-10%; нечасто – 0,1-1%; рідко – 0,01-0,1%; частота невідома (за наявними даними неможливо встановити частоту виникнення). Місцеві реакції Порушення з боку органу зору Часто: дискомфорт очей після закапування, роздратування, почервоніння очей. Нечасто: свербіння та неприємні відчуття після закапування, затуманений зір, світлобоязнь, сльозотеча. Рідко: зниження чутливості рогівки, еритема, свербіж кон'юнктиви, точкове фарбування рогівки, кератит, анізокорію (різний діаметр зіниць), світлобоязнь. Частота невідома: подразнення очей (почервоніння, відчуття печіння, поколювання), блефарит, затуманений зір, сухість очей, ерозія рогівки, птоз, диплопія, відшарування судинної оболонки після фільтраційних процедур. Системні реакції З боку імунної системи Частота невідома: системні алергічні реакції, у тому числі ангіоневротичний набряк, кропив'янка, місцева та генералізована висипка, свербіж анафілактична реакція. Порушення метаболізму Частота невідома: гіпоглікемія. Психіатричні розлади Рідко: безсоння, депресія. Частота невідома: нічні кошмари, втрата пам'яті, галюцинації, психоз, сплутаність свідомості. З боку нервової системи Рідко: біль голови. Частота невідома: непритомність, порушення мозкового кровообігу, ішемія головного мозку, посилення ознак та симптомів міастенії, запаморочення, парестезії. З боку функції серця Рідко брадикардія. Частота невідома: біль у грудях, відчуття серцебиття, аритмія, серцева недостатність, пригнічення атріовентрикулярної провідності, виникнення атріовентрикулярної блокади або її посилення, зупинка серця. Судинні розлади Частота невідома: артеріальна гіпотензія, феномен Рейно, холодні, синюшні долоні та ступні, посилення кульгавості. Порушення з боку дихальної системи Рідко: диспное (задишка), ядуха. Частота невідома: бронхоспазм, дихальна недостатність, кашель. З боку шлунково-кишкового тракту Частота невідома: дисгевзія (перекручення смаку), нудота, диспепсія, діарея, ксеростомія (сухість у роті), біль у животі, блювання. Порушення з боку шкірних покривів Рідко: алопеція. Частота невідома: псоріатичний висип або загострення псоріазу, висипання на шкірі. Розлади з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини Частота невідома: міалгія. Порушення з боку репродуктивної системи Частота невідома: зниження лібідо, імпотенція. Загальні Частота невідома: астенія (підвищена стомлюваність). Інші: підвищення титру антинуклеарних антитіл.Взаємодія з лікарськими засобамиМоже спостерігатися посилення таких ефектів, як зниження артеріального тиску та брадикардія, при одночасному прийомі (перорально) блокаторів кальцієвих каналів, бета-адреноблокаторів, антиаритмічних засобів (включаючи амідарон), глікозидів наперстянки, парасимпатоміметиків, гуанетидину та препаратів. ). Такі хворі повинні бути під ретельним медичним контролем. При спільному застосуванні з симпатоміметиками - посилення їх судинозвужувального ефекту. Слід бути обережними при спільному застосуванні бетаксололу та адренергічних психотропних засобів внаслідок можливого посилення їх дії. При необхідності може застосовуватися у поєднанні з іншими місцевими офтальмологічними препаратами. У цьому випадку інтервал між застосуванням повинен становити не менше 15 хвилин. При одночасному застосуванні з епінефрином (адреналіном) бетаксолол може викликати розширення зіниці (мідріаз).Спосіб застосування та дозиМісцево. Дорослим (у тому числі пацієнтам похилого віку) у кон'юнктивальний мішок по 1 краплі 2 рази на день; протягом першого місяця лікування проводиться під контролем внутрішньоочного тиску. Для зменшення системних побічних ефектів після закапування обережно заплющити очі, не моргати. Не розплющувати очі протягом двох хвилин для кращої абсорбції препарату. Тривалість лікування - на розсуд лікаря.ПередозуванняПри надходженні в очі надмірної кількості препарату промити очі теплою проточною водою. При передозуванні бета-адреноблокаторів може спостерігатися зниження артеріального тиску, брадикардія, гостра серцева недостатність. Лікування: препарат слід відмінити та проводити симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСистемні побічні ефекти при застосуванні препарату у вигляді інстиляцій спостерігаються рідше, ніж побічні ефекти при системному застосуванні. Потрібна особлива обережність при лікуванні пацієнтів, які мають в анамнезі порушення атріовентрикулярної провідності або серцеву недостатність. Лікування слід припинити з появою перших симптомів декомпенсації серцево-судинної системи. Тиреотоксикоз У пацієнтів з підозрою на тиреотоксикоз не слід різко скасовувати бета-адреноблокатори (з метою запобігання посиленню симптоматики). Міастенія Слід враховувати, що бета-адреноблокатори можуть викликати симптоми, подібні до симптомів при міастенії (диплопія, птоз, загальна слабкість). Хірургія Перед плановою операцією бета-адреноблокатори повинні бути поступово скасовані (не одномоментно!) за 48 годин до загальної анестезії, тому що під час загального наркозу вони можуть зменшити чутливість міокарда до симпатичної стимуляції, необхідної для роботи серця. Ризик розвитку анафілактичної реакції Пацієнти, у яких застосовуються бета-адреноблокатори, можуть мати в анамнезі атопію або анафілактичні реакції. У разі розвитку повторних реакцій підвищеної чутливості такі пацієнти можуть бути не чутливі до звичайних доз епінефрину (адреналіну), необхідного для усунення анафілаксії. Застосування при закритокутовій глаукомі Бетаксолол не впливає на величину зіниці, при закритокутовій глаукомі для зниження підвищеного внутрішньоочного тиску застосовувати лише у поєднанні з міотиками. При переведенні пацієнта на бетаксолол після лікування кількома протиглаукомними лікарськими засобами останні скасовуються поступово. Препарат містить бензалконію хлорид, який може абсорбуватись контактними лінзами. Пацієнтам, що носять контактні лінзи, слід зняти їх перед застосуванням препарату та встановити назад не раніше ніж через 20 хв після закапування. При використанні препарату слід уникати дотику кінчика пробки-крапельниці з якоюсь поверхнею або предметами, щоб уникнути мікробного забруднення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, у яких після інстиляції препарату тимчасово знижується чіткість зору, до відновлення не рекомендується займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та реакції.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: бетаксолол (у формі гідрохлориду) – 5 мг; Допоміжні речовини: натрію гідрофосфату додекагідрат, натрію дигідрофосфату моногідрат, натрію хлорид, динатрію едетату дигідрат, бензалконію хлорид, вода очищена. По 5 мл розчину в білий полімерний флакон-крапельницю закритий полімерною кришкою із запобіжним кільцем. По одному флаконі-крапельниці разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиКраплі очні 0.5% у вигляді прозорого розчину безбарвного або світло-жовтого кольору з бурим відтінком.ФармакокінетикаВсмоктування Бетаксолол високо ліпофілен, внаслідок чого добре проникає через рогівку у передню камеру ока, Сmах у передній камері визначається через 20 хв після інстиляції. При місцевому застосуванні системна абсорбція низька, концентрація у плазмі нижча за поріг (2 нг/мл) виявлення. Розподіл та виведення Зв'язування з білками плазми – 50%. Т1/2 - 14-22 год. Виводиться нирками (15% у незміненому вигляді). Проникність через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр низька, секреція з грудним молоком незначна.ФармакодинамікаПротиглаукомний препарат. Бетаксолол – селективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності. Не має мембраностабілізуючу (місцевоанестезуючу) дію. При місцевому застосуванні бетаксолол знижує як підвищений, так і нормальний внутрішньоочний тиск, внаслідок зменшення продукції внутрішньоочної рідини. Настання гіпотензивного ефекту зазвичай спостерігається через 30 хв після застосування препарату, а максимальне зниження офтальмотонусу настає приблизно через 2 години. Після одноразової інстиляції вплив на офтальмотонус зберігається протягом 12 годин. Бетаксолол не викликає міозу, спазму акомодації, гемералопії (на відміну від міотиків).Показання до застосуванняочна гіпертензія; хронічна відкритокутова форма глаукоми; закритокутова глаукома (у поєднанні з міотиками).Протипоказання до застосуваннясинусова брадикардія; AV-блокада II та III ступеня; СССУ; дитячий та підлітковий вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних про ефективність та безпеку); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю призначають препарат при цукровому діабеті, тиреотоксикозі, одночасному прийомі пероральних бета-адреноблокаторів, синдромі Рейно, феохромоцитомі, бронхіальній астмі, хронічному обструктивному бронхіті, AV-блокаді І ступеня, серцевій недостатності.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) можливе лише в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяМісцеві реакції: короткочасний дискомфорт в очах після закапування, сльозотеча; в окремих випадках – зниження чутливості рогівки, почервоніння ока, кератит, світлобоязнь, анізокорія, затуманювання зору, свербіж, відчуття сухості очей, алергічні реакції. Системні побічні ефекти спостерігаються рідко. З боку ЦНС: запаморочення, сонливість, безсоння, біль голови, депресія, посилення симптомів міастенії. Серцево-судинна система: брадикардія, порушення серцевої провідності, серцева недостатність. З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм, бронхіальна астма, дихальна недостатність. З боку системи травлення: нудота.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Бетофтану та розчину адреналіну для офтальмологічного застосування в окремих випадках можливий розвиток мідріазу. При застосуванні препарату Бетофтан у поєднанні з препаратами, що виснажують запаси катехоламінів (такими як резерпін), може спостерігатися посилення таких ефектів, як зниження артеріального тиску та брадикардія. При одночасному застосуванні препарату Бетофтан та бета-адреноблокаторів для прийому внутрішньо підвищується ризик розвитку побічних ефектів (як місцевих, так і системних) внаслідок адитивного ефекту. Слід бути обережними при сумісному застосуванні препарату Бетофтан та адренергічних психотропних засобів внаслідок можливого посилення їх дії. При одночасному призначенні міорелаксантів та гіпоглікемічних засобів може спостерігатися посилення їхньої дії. При спільному застосуванні з симпатоміметиками відзначається посилення їх судинозвужувального ефекту. При необхідності Бетофтан можна застосовувати у поєднанні з іншими місцевими офтальмологічними препаратами. У цьому випадку інтервал між застосуванням повинен становити не менше 10 хв.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують місцево. Закопують по 1-2 краплі в кон'юнктивальний мішок 2 рази на добу. У деяких пацієнтів стабілізація внутрішньоочного тиску відбувається протягом декількох тижнів, тому рекомендується контролювати внутрішньоочний тиск протягом першого місяця лікування. Якщо необхідний рівень внутрішньоочного тиску не досягається при монотерапії Бетофтан, слід призначити додаткову терапію.ПередозуванняНаразі про випадки передозування Бетофтана не повідомлялося. При передозуванні бета-адреноблокаторів можуть спостерігатися такі симптоми: артеріальна гіпотензія, брадикардія, гостра серцева недостатність. Лікування: симптоматичне. При надходженні в очі надмірної кількості препарату слід промити очі теплою водою.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБетофтан містить консервант бензалконію хлорид, який може адсорбуватися м'якими контактними лінзами та надавати ушкоджуючу дію на тканині ока. Тому пацієнтам, що носять м'які контактні лінзи, слід зняти їх перед застосуванням крапель і встановити, не раніше ніж через 20 хв після закапування. Щоб уникнути забруднення піпетки, не слід торкатися ока під час закапування. Цукровий діабет: бета-адреноблокатори слід обережно призначати хворим зі схильністю до гіпоглікемії, оскільки ці препарати можуть маскувати симптоми гострої гіпоглікемії. Тиреотоксикоз: бета-адреноблокатори можуть маскувати деякі симптоми гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). У пацієнтів з підозрою на тиреотоксикоз не слід різко скасовувати бета-адреноблокатори, оскільки це може спричинити посилення симптоматики. Міастенія: бета-адреноблокатори можуть викликати симптоми, подібні до таких при міастенії (наприклад: диплопія, птоз, загальна слабкість). Хірургія: перед плановою операцією бета-адреноблокатори повинні бути поступово (не одномоментно!) відмінені за 48 годин до загальної анестезії, тому що під час загального наркозу вони можуть зменшити чутливість міокарда до симпатичної стимуляції, необхідної для роботи серця. Пульмонологія: слід дотримуватися обережності при призначенні бета-адреноблокаторів хворим із сильно зниженою функцією дихальної системи. Незважаючи на те, що у клінічних дослідженнях показано відсутність впливу бетаксололу на функцію зовнішнього дихання, не слід виключати можливості підвищеної чутливості до препарату. Ризик розвитку анафілактичної реакції: пацієнти, які приймають блокатори бета, можуть мати в анамнезі атопію або анафілактичні реакції. У разі повторних реакцій такі пацієнти можуть бути не чутливі до звичайних доз адреналіну, необхідних для усунення анафілаксії. При інстиляції препарат може потрапляти в системний кровотік. Таким чином, можуть спостерігатися такі ж побічні ефекти, як і при внутрішньовенному та парентеральному призначенні бета-адреноблокаторів. Бетофтан має мінімальний вплив на артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень. Однак слід бути обережним при призначенні його хворим з атріовентрикулярною блокадою І ступеня або серцевою недостатністю. Лікування слід припинити з появою перших ознак декомпенсації серцево-судинної системи. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, у яких після інстиляції препарату тимчасово знижується чіткість зору, не рекомендується займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та реакції до відновлення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина – 50,0 мг миробігрону; допоміжні речовини: макрогол 2 000 000 70,0 мг, макрогол 8 000 119,6 мг, гіпоролоза 7,5 мг, бутилгідрокситолуол 0,4 мг, магнію стеарат 2,5 мг; склад плівкової оболонки: опадрай 03F42192 (гіпромелоза 2910 6 мПасек 69,536%, макрогол 8000 13,024%, барвник заліза оксид жовтий 17,440%) 7,5 мг. По 10 таблеток у блістері, по 1 або 3 блістери у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиТаблетка овальна, двоопукла таблетка, покрита плівковою оболонкою, жовтого кольору, що має гравірування "355" та графічне зображення логотипу компанії "Астеллас" на одній стороні, ядро ​​білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб для лікування урологічних захворювань.Фармакокінетиказагальні характеристики Всмоктування Після перорального застосування мірабегрон всмоктується в кровотік і досягає максимальної концентрації в плазмі крові (Сmах) у проміжок часу між трьома та чотирма годинами після прийому. У дослідженнях виявлено підвищення абсолютної біодоступності з 29 до 35% після підвищення дози з 25 до 50 мг. У цьому середнє значення Сmах і величина ППК зростали більш ніж пропорційно дозі. Рівноважні концентрації досягаються через 7 днів прийому мірабегрону одноразово на добу. Після багаторазового застосування один раз на добу концентрації мірабегрону в плазмі крові у рівноважному стані приблизно вдвічі перевищують такі після одноразового прийому препарату. Вплив їди на всмоктування препарату У ході досліджень 3 фази продемонстровано однакову ефективність та безпеку лікування при прийомі мірабегрону під час та поза їдою. Таким чином, рекомендовану дозу мірабегрону можна приймати як під час, так і поза їдою. Розподіл Мірабегрон інтенсивно розподіляється в організмі. Об'єм розподілу в стабільних умовах (Vss) становить приблизно 1670 л. Мірабегрон зв'язується (приблизно 71%) з білками у плазмі крові, а також демонструє спорідненість середнього ступеня з альбуміном та альфа-1кислим глікопротеїном. Мірабегрон розподіляється до еритроцитів. Концентрації 14С-мірабегрону в еритроцитах були вдвічі вищими, ніж у плазмі (як показали дослідження in vitro). Метаболізм Існує багато шляхів метаболізму мирабегрона в організмі, у тому числі, деалкілування, окислення, (пряме) глюкуронування та амідний гідроліз. Після одноразового введення 14С-мірабегрону основним циркулюючим компонентом є мірабегрон. У плазмі крові людини виявлено два основні метаболіти мирабегрона: обидва є глюкуронідами (метаболіти фази II) і становлять, відповідно, 16% та 11% від загальної концентрації препарату. Ці метаболіти не мають фармакологічної активності. Незважаючи на участь ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4 в окисному шляху метаболізму мирабегрона в умовах in vitro, в умовах in vivo роль цих ізоферментів у спільній елімінації невелика. Виведення Загальний кліренс (Сlобщ) препарату з плазми - приблизно 57 л/годину. Кінцевий період напіввиведення (t1/2) – приблизно 50 годин. Нирковий кліренс (Сlпоч) - приблизно 13 л/годину, що відповідає майже 25% величини Сloбщ. Основні механізми виведення нирками – активна канальцева секреція та клубочкова фільтрація. Кількість виділеного із сечею незміненого мірабегрону носить дозозалежний характер та варіює від 6,0% після прийому препарату у добовій дозі 25 мг до 12,2% після прийому добової дози 100 мг. Після прийому 160 мг 14С-мірабегрону здоровими добровольцями приблизно 55% радіомітки виявлено у сечі та 34% – у калі. Фракція незміненого мирабегрона становила приблизно 45% всього міченого ізотопом препарату в сечі, що вказувало на присутність метаболітів. Більшість міченого ізотопом препарату в калі була представлена ​​незміненим миробегроном. Особливості фармакокінетики в окремих категорій пацієнтів Вік У пацієнтів похилого віку необхідності корекції дози немає. У дослідженнях значення Сmах і ППК для миробегрону та його метаболітів були подібними у літніх (≥65 років) та молодших добровольців (18-45 років). Підлога Корекція дози в залежності від статі пацієнта не потрібна. Раса Корекція дози в залежності від раси пацієнта не потрібна. Раса не впливає на фармакокінетику препарату. Пацієнти з нирковою недостатністю У добровольців з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (рСКФ, розрахована за формулою дослідження MDRD = 60-89 мл/хв/1,73 м2) середні значення Сmах та ППК після одноразового прийому 100 мг миробігрону перевищували такі у добровольців без порушення функції нирок на 6 та 31% відповідно. У добровольців з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (рСКФ 30-59 мл/хв/1,73 м2) середні значення Сmах та ППК після прийому 100 мг миробегрону перевищували такі у добровольців без порушення функції нирок на 23 та 66% відповідно. У добровольців з тяжкою нирковою недостатністю (рСКФ 15-29 мл/хв/1,73 м2) середні значення Сmах та ППК після прийому 100 мг миробегрону перевищували такі у добровольців без порушення функції нирок на 92 та 118% відповідно. У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (РСКФ Пацієнти з печінковою недостатністю Після одноразового прийому мірабегрону в дозі 100 мг середні значення Сmах та ППК у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (клас А по Чайлд-П'ю) перевищували такі у добровольців без порушення функції печінки на 9 та 19% відповідно. Після одноразового прийому мірабегрону в дозі 100 мг середні значення Сmах та ППК у пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В по Чайлд-П'ю) перевищували такі у добровольців без порушення функції печінки на 175 та 65% відповідно. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С по Чайлд-П'ю) досліджень із мірабегроном не проводилося.ФармакодинамікаМеханізм дії Мірабегрон – потужний селективний агоніст бета3-адренорецепторів. У дослідженнях при впливі мірабегрону продемонстровано розслаблення гладких м'язів сечового міхура у щурів та в ізольованому препараті людських тканин, а також збільшення концентрацій цАМФ у тканинах сечового міхура у щурів. Таким чином, мірабегрон покращує резервуарну функцію сечового міхура за рахунок стимуляції бета3-адренорецепторів, розташованих у його стінці. У дослідженнях продемонстрована ефективність мірабегрону як у пацієнтів, які раніше отримували М-холіноблокатори для лікування гіперактивного сечового міхура (ГМП), так і у пацієнтів без анамнезу попередньої терапії М-холіноблокаторами. Мірабегрон також був ефективним у пацієнтів з ГМП, які припинили лікування М-холіноблокаторами через відсутність ефекту. Фармакодинаміка Уродінаміка У ході 12-тижневого дослідження у чоловіків із симптомами з боку нижніх сечових шляхів (СНМП) та інфравезикальною обструкцією (ІВО) продемонстровано безпеку та хорошу переносимість миробігрону в дозах 50 та 100 мг один раз на добу, а також відсутність впливу мірабегрону на цистометричну. Вплив на інтервал QT У дозах 50 і 100 мг мирабегрон не впливав на скоригований за частотою пульсу інтервал QT (величина QTcI), що зафіксовано при проведенні аналізу для груп за статевою ознакою та для всієї групи пацієнтів. Вплив повторного перорального прийому мірабегрону в терапевтичній дозі (50 мг один раз на добу) та надтерапевтичних дозах (100 та 200 мг один раз на добу) на величину QTcI вивчено в окремому дослідженні (дослідження TQT) (n = 164 здорових добровольця чоловіків та n = 153 здорових добровольця жінок). Як у чоловіків, так і у жінок, які отримували мірабегрон у дозах 50 і 100 мг, верхня межа одностороннього 95% довірчого інтервалу для найбільшої узгодженої в часі різниці з плацебо за величиною QTcI у будь-який момент часу не перевищувала 10 мсек. Вплив на частоту пульсу та величину артеріального тиску у пацієнтів із ГМП У ході 12-тижневих подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень 3 фази у пацієнтів з ГМП (середній вік 59 років), які отримували 50 мг мірабегрону один раз на добу, відмічено збільшення вихідних середніх значень різниці з плацебо за частотою пульсу (на 1 уд/хв. ) та систолічного артеріального тиску/діастолічного артеріального тиску (САД/ДАД) (приблизно на 1 мм рт ст або менше). Зміни частоти пульсу та величини артеріального тиску на фоні лікування є оборотними та відбуваються після відміни препарату. Вплив на внутрішньоочний тиск (ВГД) Через 56 днів після початку прийому мірабегрону в дозі 100 мг один раз на добу у здорових добровольців не зафіксовано підвищення ВГД. У дослідженні I фази (n = 310) проведено оцінку впливу мірабегрону на величину ВГД за допомогою аппланаційної тонометрії за Гольдманом: мірабегрон у дозі 100 мг не відрізнявся від плацебо за величиною ефекту щодо середньої величини зміни вихідних середніх індивідуальних значень ВГД на 56 день.Показання до застосуванняГіперактивний сечовий міхур (ГМП) із симптомами нетримання сечі, прискореного сечовипускання та ургентних позивів до сечовипускання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин. - Дитячий вік (відсутність даних щодо ефективності та безпеки). - Вагітність та період грудного вигодовування. - термінальна стадія ниркової недостатності (РСКФ - Тяжка стадія ниркової недостатності (рСКФ 15-29 мл/хв/1,73 м2) при одночасному застосуванні сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A. - Тяжка стадія печінкової недостатності (Клас С за шкалою Чайлда-П'ю). - Тяжка неконтрольована артеріальна гіпертензія, що визначається як систолічний тиск ≥180 мм рт ст та/або діастолічний тиск ≥ 110 мм рт ст. - Помірна стадія печінкової недостатності (Клас В за шкалою Чайлд-П'ю) при одночасному застосуванні сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A. З обережністю: Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю Пацієнти з тяжкою стадією ниркової недостатності повинні лікуватися з обережністю та доза для них не повинна перевищувати 25 мг на добу. Пацієнти з легкою та помірною стадією ниркової недостатності, які одночасно приймають сильні інгібітори ізоферменту CYP3A, повинні лікуватися з обережністю та доза для них не повинна перевищувати 25 мг на добу. Пацієнти з помірною стадією печінкової недостатності повинні лікуватися з обережністю та доза для них не повинна перевищувати 25 мг на добу. Пацієнти з легкою стадією печінкової недостатності (Клас А за шкалою Чайлд-П'ю), які одночасно приймають сильні інгібітори ізоферменту CYP3A, повинні лікуватися з обережністю і доза для них не повинна перевищувати 25 мг на добу. Пацієнти з вродженим або набутим подовженням інтервалу QТ Мірабегрон у терапевтичних дозах не продемонстрував клінічно значущого подовження інтервалу QT у межах проведених досліджень. Однак оскільки пацієнти, які приймають препарати, які можуть провокувати подовження інтервалу QT, не брали участь у зазначених дослідженнях із застосуванням мірабегрону, то й вплив на такі категорії пацієнтів не відомий. Цій категорії пацієнтів необхідно приймати мірабегрон з обережністю. Слід з обережністю призначати мірабегрон у поєднанні з препаратами, що мають вузький терапевтичний індекс, та препаратами, які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP2D6, наприклад, тіоридазин, препаратами для лікування аритмії Тип 1C (наприклад, флекаїнід, пропафенон) та трициклінними , дезіпрамін). Мірабегрон також слід приймати з обережністю при сумісному прийомі з препаратами, які метаболізуються ізоферментом CYP2D6 та доза яких підлягає індивідуальному визначенню. Пацієнти з інфравезикальною обструкцією та пацієнти, які приймають холіноблокатори для лікування ГМП Під час постмаркетингового спостереження застосування мірабегрону у пацієнтів з інфравезикальною обструкцією (ІВО) та у пацієнтів, які вже приймають холіноблокатори для лікування ГМП, були відзначені випадки затримки сечі. Контрольоване клінічне дослідження безпеки у пацієнтів з ІВО не виявило збільшення затримок сечі у пацієнтів, які отримували препарат мірабегрон, проте призначення мірабегрону має здійснюватися з обережністю для пацієнтів з клінічно значущою ІЗО. Мірабегрон також повинен призначатися з обережністю пацієнтам, які вже приймають холіноблокатори для лікування ГМП.Вагітність та лактаціяВагітність Кількість даних про застосування мірабегрону у вагітних жінок обмежена. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність. Мірабегрон не рекомендований під час вагітності та у жінок дітородного віку, які не використовують контрацепцію. Період грудного вигодовування У гризунів мирабегрон виділяється з грудним молоком, отже, в людини також існує ризик потрапляння препарату до грудного молока. Дослідження щодо вивчення впливу мірабегрону на продукцію грудного молока, виділення мірабегрону з грудним молоком та впливу на дитину відсутні. Мірабегрон не слід застосовувати жінкам у період грудного вигодовування.Побічна діяНайбільш частими побічними реакціями, зафіксованими в ході 12-тижневих подвійних сліпих, плацебо-контрольованих досліджень 3 фази у пацієнтів, які отримують мірабегрон у дозі 50 мг, є тахікардія та інфекції сечових шляхів. У пацієнтів, які отримують мірабегрон у дозі 50 мг, частота тахікардії досягала 1,2%. У 0,1% пацієнтів, які отримують мірабегрон у дозі 50 мг, розвиток тахікардії спричинило дострокове припинення участі в дослідженні. У пацієнтів, які отримують мірабегрон у дозі 50 мг, частота розвитку інфекцій сечових шляхів досягала 2,9%. Розвиток інфекцій сечових шляхів не спричинило дострокового припинення участі в дослідженні в жодного з пацієнтів, які отримують мірабегрон у дозі 50 мг. Серйозні небажані реакції включали фібриляцію передсердь (0,2%). В ході довгострокового (1 рік) дослідження з активним контролем (препарат контролю - м-холіноблокатор) були зафіксовані побічні реакції, подібні до вигляду та частоти з реакціями, зафіксованими під час 12-тижневих подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень 3 фази. Таблиця з даними про побічні реакції У наступній таблиці представлені побічні реакції, зареєстровані під час лікування мірабегроном у рамках трьох 12-тижневих подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень 3 фази: Частота побічних реакцій визначається так: дуже часто (≤ 1/10); часто (≤1/100 - < 1/10), нечасто (≤1/1000 - < 1/100), рідко (≤1/10000 - < 1/1000), дуже рідко ( Системи органів Часто (≤1/100-< 1/10) Нечасто (≤1/1000 – < 1/100) Рідко (≤1/10000 - <1/1000) Дуже рідко (≤1/10000) Невідомо Інфекції та інвазії Інфекція сечовивідних шляхів Вагінальна інфекція Цистит Порушення з боку органу зору Набряк повік Порушення з боку серцево-судинної системи Тахікардія Відчуття серцебиття Фібриляція передсердь Порушення психіки Безсоння*(*) Порушення з боку нервової системи Запаморочення* Головний біль* Порушення з боку судин Гіпертонічний криз*(*) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота* Запор* Діарея* Диспепсія Гастрит Набряк губ Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Затримка сечі*(*) Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Кропивниця Висип Макульозний висип Папульозний висип Сверблячка Лейкоцистокластичний васкуліт Пурпура Ангіоневротичний набряк * Порушення з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини Припухання суглобів Порушення з боку репродуктивної системи та молочної залози Вульвовагінальний свербіж Відхилення від норми, виявлені у лабораторних дослідженнях Підвищення артеріального тиску Підвищення активності гамма-глутамінтрансферази Підвищення активності аспартатамінотрансферази Підвищення активності аланінамінотрансферази * - Виявлено під час постреєстраційного застосування. (*) - Прямі докази причинно-наслідкового зв'язку між мірабегроном та зазначеними вище побічними ефектами (безсоння, гіпертонічний криз, затримка сечі) на даний момент відсутні.Взаємодія з лікарськими засобамиДані досліджень in vitro Мірабегрон є помірним інгібітором із залежністю від часу ізоферменту CYP2D6 та слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. У високих концентраціях мирабегрон пригнічував транспорт лікарських засобів, здійснюваний з допомогою Р-гликопротеина. Дані досліджень in vivo Поліморфізм ізоферменту CYP2D6 Генетичний поліморфізм ізоферменту CYP2D6 мінімально впливає на середню концентрацію світубегрону в плазмі крові. Хоча взаємодія мирабегрона з інгібіторами ізоферменту CYP2D6 не вивчено, теоретично не очікується. У пацієнтів, які приймають інгібітори ізоферменту CYP2D6, а також у пацієнтів із уповільненим метаболізмом субстратів ізоферменту CYP2D6, необхідності в корекції дози миробегрону немає. Міжлікарські взаємодії Більшість міжлікарських взаємодій було вивчено при використанні 100 мг мірабегрону у формі таблеток з контрольованим вивільненням (ОКАС). У дослідженні взаємодій мірабегрону з метопрололом та метформіном використовували мірабегрон з негайним вивільненням (IR) у дозі 160 мг. Клінічно значущі взаємодії між мірабегроном та лікарськими засобами, які інгібують, активують або є субстратом одного з ізоферментів CYP або переносників, не очікуються, за винятком інгібуючого впливу мірабегрону на метаболізм субстратів ізоферменту CYP2D6. Вплив на інгібітори ферментів Концентрація мирабегрона (площа під кривою "концентрація-час" - ППК) збільшилася в 1,8 рази під впливом сильного інгібітору ізоферментів CYP3A/Р-gp кетоконазолу у здорових добровольців. Корекція дози миробегрону не потрібна при сумісному прийомі з інгібіторами ізоферменту CYP3A або P-gp. Однак у пацієнтів, які страждають на легку або помірну ниркову недостатність (рСКФ 30-89 мл/хв/1,73 м2) або легку печінкову недостатність (Клас А за шкалою Чайлда-П'ю), які приймають такі сильні інгібітори ізоферментів CYP3A, як ітраконазол, ритонавір та кларитроміцин, рекомендована щоденна доза миробегрону становить 25 мг незалежно від їди. Вплив на індуктори ферментів Речовини, що індукують ізоферменти CYP3A або P-gp, знижують концентрацію мірабегрону у плазмі. Коригування дози не потрібне при прийомі мірабегрону разом з терапевтичними дозами рифампіцину або інших індукторів ізоферментів CYP3A або P-gp. Вплив миробігрону на препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6 У здорових добровольців мірабегрон помірно пригнічує ізофермент CYP2D6, активність якого відновлюється через 15 днів після припинення прийому мірабегрону. Щоденний прийом мірабегрону привів до збільшення Сmах на 90% та ППК на 229% для однієї дози метопрололу. Щоденний прийом мірабегрону привів до збільшення Сmах на 79% і ППК на 241% для однієї дози дезіпраміну. Слід з обережністю призначати мірабегрон у поєднанні з препаратами, що мають вузький терапевтичний індекс, та препаратами, які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP2D6, наприклад, тіоридазин, препаратами для лікування аритмії Тип 1C (наприклад, флекаїнід, пропафенон) та трициклінними , дезіпрамін). Мірабегрон також слід приймати з обережністю при сумісному прийомі з препаратами, які метаболізуються ізоферментом CYP2D6 та доза яких підлягає індивідуальному визначенню. Вплив миробігрону на препарати, що транспортуються білком-переносником (P-gp) Мірабегрон є слабким інгібітором білка P-gp. Мірабегрон сприяв збільшенню Сmах та ППК на 29% та 27% відповідно при прийомі з дигоксином здоровими добровольцями. Для пацієнтів, які починають приймати мірабегрон та дигоксин одночасно, дигоксин підлягає прийому в найменшій дозі. При цьому необхідний моніторинг концентрацій дигоксину в плазмі та підбір подальшої ефективної дози дигоксину за результатами контрольних аналізів. Потенціал інгібування білка P-gp миробегроном слід брати до уваги при призначенні мірабегрону спільно з препаратами, що транспортуються білками P-gp, наприклад, дабігатраном. Інші форми взаємодії Клінічно значущих взаємодій при сумісному прийомі мірабегрону з соліфенацином, тамсулозином, варфарином, метформіном або комбінованими оральними контрацептивами, що містять етинілестрадіол і лівоногестрел, виявлено не було. Коригування дози не потрібне. Посилення впливу мірабегрону при спільному прийомі з іншими препаратами виявляється у збільшенні частоти пульсу.Спосіб застосування та дозиДорослі (≥18 років), у т.ч. літні По 50 мг один раз на добу внутрішньо, запиваючи рідиною, незалежно від часу їди. Таблетка повинна бути прийнята цілком, її не можна розжовувати, оскільки це може вплинути на пролонговане вивільнення активної речовини. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю У наступній таблиці наведено рекомендовані щоденні дози для пацієнтів, які страждають на ниркову або печінкову недостатність, за наявності або відсутності інгібіторів ізоферменту CYP3A. Сильні інгібітори ізоферменту CYP3A Без інгібітору З інгібітором Ниркова недостатність(1) Легка стадія 50 мг 25 мг Помірна стадія 50 мг 25 мг Важка стадія 25 мг Не рекомендується Печінкова недостатність(2) Легка стадія 50 мг 25 мг Помірна стадія 25 мг Не рекомендується 1. Легка стадія: рСКФ 60-89 мл/хв/1,73 м2; помірна стадія: рСКФ 30-59 мл/хв/1,73 м2; важка стадія: рСКФ 15-29 мл/хв/1,73 м2 2. Легка стадія: Клас А за шкалою Чайлд-Пью; помірна стадія: Клас В за шкалою Чайлд-П'ю.ПередозуванняПри одноразовому призначенні миробегрону здоровим добровольцям використовували дози до 400 мг. При використанні такого рівня доз зафіксовані небажані явища у вигляді прискореного серцебиття (у 1 із 6 добровольців) та збільшення частоти пульсу більше 100 уд/хв (у 3 із 6 добровольців). При багаторазовому (протягом 10 днів) застосуванні препарату у добових дозах до 300 мг у здорових добровольців зафіксовано збільшення частоти пульсу та підвищення систолічного артеріального тиску. При передозуванні показана симптоматична та підтримуюча терапія. Необхідний контроль частоти пульсу, артеріального тиску та ЕКГ.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з тяжкою неконтрольованою артеріальною гіпертензією Бетміга може збільшувати артеріальний тиск. Рекомендується вимірювати артеріальний тиск до початку лікування та періодично під час лікування Бетмигою, особливо у пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертонію. Оскільки досліджень з препаратом Бетміга у пацієнтів з неконтрольованою тяжкою артеріальною гіпертензією (систолічний артеріальний тиск ≥180 мм рт ст та/або діастолічний артеріальний тиск ≥110 мм рт ст), не проводилося, тому препарат не рекомендований до застосування у цієї категорії пацієнтів. Є лише обмежені дані щодо застосування препарату Бетміга у пацієнтів, які страждають на гіпертензію 2 стадії (систолічний артеріальний тиск ≥160 мм рт ст та/або діастолічний артеріальний тиск ≥100 мм рт ст). Фертильність У дослідженнях на тварин впливу мірабегрону на фертильність у нелетальних дозах не виявлено. Не встановлено, чи впливає мирбегрон на фертильність у людини. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Бетміга не має клінічно значущого впливу на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина – 50,0 мг миробігрону; допоміжні речовини: макрогол 2 000 000 70,0 мг, макрогол 8 000 119,6 мг, гіпоролоза 7,5 мг, бутилгідрокситолуол 0,4 мг, магнію стеарат 2,5 мг; склад плівкової оболонки: опадрай 03F42192 (гіпромелоза 2910 6 мПасек 69,536%, макрогол 8000 13,024%, барвник заліза оксид жовтий 17,440%) 7,5 мг. По 10 таблеток у блістері, по 1 або 3 блістери у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиТаблетка овальна, двоопукла таблетка, покрита плівковою оболонкою, жовтого кольору, що має гравірування "355" та графічне зображення логотипу компанії "Астеллас" на одній стороні, ядро ​​білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб для лікування урологічних захворювань.Фармакокінетиказагальні характеристики Всмоктування Після перорального застосування мірабегрон всмоктується в кровотік і досягає максимальної концентрації в плазмі крові (Сmах) у проміжок часу між трьома та чотирма годинами після прийому. У дослідженнях виявлено підвищення абсолютної біодоступності з 29 до 35% після підвищення дози з 25 до 50 мг. У цьому середнє значення Сmах і величина ППК зростали більш ніж пропорційно дозі. Рівноважні концентрації досягаються через 7 днів прийому мірабегрону одноразово на добу. Після багаторазового застосування один раз на добу концентрації мірабегрону в плазмі крові у рівноважному стані приблизно вдвічі перевищують такі після одноразового прийому препарату. Вплив їди на всмоктування препарату У ході досліджень 3 фази продемонстровано однакову ефективність та безпеку лікування при прийомі мірабегрону під час та поза їдою. Таким чином, рекомендовану дозу мірабегрону можна приймати як під час, так і поза їдою. Розподіл Мірабегрон інтенсивно розподіляється в організмі. Об'єм розподілу в стабільних умовах (Vss) становить приблизно 1670 л. Мірабегрон зв'язується (приблизно 71%) з білками у плазмі крові, а також демонструє спорідненість середнього ступеня з альбуміном та альфа-1кислим глікопротеїном. Мірабегрон розподіляється до еритроцитів. Концентрації 14С-мірабегрону в еритроцитах були вдвічі вищими, ніж у плазмі (як показали дослідження in vitro). Метаболізм Існує багато шляхів метаболізму мирабегрона в організмі, у тому числі, деалкілування, окислення, (пряме) глюкуронування та амідний гідроліз. Після одноразового введення 14С-мірабегрону основним циркулюючим компонентом є мірабегрон. У плазмі крові людини виявлено два основні метаболіти мирабегрона: обидва є глюкуронідами (метаболіти фази II) і становлять, відповідно, 16% та 11% від загальної концентрації препарату. Ці метаболіти не мають фармакологічної активності. Незважаючи на участь ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4 в окисному шляху метаболізму мирабегрона в умовах in vitro, в умовах in vivo роль цих ізоферментів у спільній елімінації невелика. Виведення Загальний кліренс (Сlобщ) препарату з плазми - приблизно 57 л/годину. Кінцевий період напіввиведення (t1/2) – приблизно 50 годин. Нирковий кліренс (Сlпоч) - приблизно 13 л/годину, що відповідає майже 25% величини Сloбщ. Основні механізми виведення нирками – активна канальцева секреція та клубочкова фільтрація. Кількість виділеного із сечею незміненого мірабегрону носить дозозалежний характер та варіює від 6,0% після прийому препарату у добовій дозі 25 мг до 12,2% після прийому добової дози 100 мг. Після прийому 160 мг 14С-мірабегрону здоровими добровольцями приблизно 55% радіомітки виявлено у сечі та 34% – у калі. Фракція незміненого мирабегрона становила приблизно 45% всього міченого ізотопом препарату в сечі, що вказувало на присутність метаболітів. Більшість міченого ізотопом препарату в калі була представлена ​​незміненим миробегроном. Особливості фармакокінетики в окремих категорій пацієнтів Вік У пацієнтів похилого віку необхідності корекції дози немає. У дослідженнях значення Сmах і ППК для миробегрону та його метаболітів були подібними у літніх (≥65 років) та молодших добровольців (18-45 років). Підлога Корекція дози в залежності від статі пацієнта не потрібна. Раса Корекція дози в залежності від раси пацієнта не потрібна. Раса не впливає на фармакокінетику препарату. Пацієнти з нирковою недостатністю У добровольців з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (рСКФ, розрахована за формулою дослідження MDRD = 60-89 мл/хв/1,73 м2) середні значення Сmах та ППК після одноразового прийому 100 мг миробігрону перевищували такі у добровольців без порушення функції нирок на 6 та 31% відповідно. У добровольців з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (рСКФ 30-59 мл/хв/1,73 м2) середні значення Сmах та ППК після прийому 100 мг миробегрону перевищували такі у добровольців без порушення функції нирок на 23 та 66% відповідно. У добровольців з тяжкою нирковою недостатністю (рСКФ 15-29 мл/хв/1,73 м2) середні значення Сmах та ППК після прийому 100 мг миробегрону перевищували такі у добровольців без порушення функції нирок на 92 та 118% відповідно. У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (РСКФ Пацієнти з печінковою недостатністю Після одноразового прийому мірабегрону в дозі 100 мг середні значення Сmах та ППК у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (клас А по Чайлд-П'ю) перевищували такі у добровольців без порушення функції печінки на 9 та 19% відповідно. Після одноразового прийому мірабегрону в дозі 100 мг середні значення Сmах та ППК у пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В по Чайлд-П'ю) перевищували такі у добровольців без порушення функції печінки на 175 та 65% відповідно. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С по Чайлд-П'ю) досліджень із мірабегроном не проводилося.ФармакодинамікаМеханізм дії Мірабегрон – потужний селективний агоніст бета3-адренорецепторів. У дослідженнях при впливі мірабегрону продемонстровано розслаблення гладких м'язів сечового міхура у щурів та в ізольованому препараті людських тканин, а також збільшення концентрацій цАМФ у тканинах сечового міхура у щурів. Таким чином, мірабегрон покращує резервуарну функцію сечового міхура за рахунок стимуляції бета3-адренорецепторів, розташованих у його стінці. У дослідженнях продемонстрована ефективність мірабегрону як у пацієнтів, які раніше отримували М-холіноблокатори для лікування гіперактивного сечового міхура (ГМП), так і у пацієнтів без анамнезу попередньої терапії М-холіноблокаторами. Мірабегрон також був ефективним у пацієнтів з ГМП, які припинили лікування М-холіноблокаторами через відсутність ефекту. Фармакодинаміка Уродінаміка У ході 12-тижневого дослідження у чоловіків із симптомами з боку нижніх сечових шляхів (СНМП) та інфравезикальною обструкцією (ІВО) продемонстровано безпеку та хорошу переносимість миробігрону в дозах 50 та 100 мг один раз на добу, а також відсутність впливу мірабегрону на цистометричну. Вплив на інтервал QT У дозах 50 і 100 мг мирабегрон не впливав на скоригований за частотою пульсу інтервал QT (величина QTcI), що зафіксовано при проведенні аналізу для груп за статевою ознакою та для всієї групи пацієнтів. Вплив повторного перорального прийому мірабегрону в терапевтичній дозі (50 мг один раз на добу) та надтерапевтичних дозах (100 та 200 мг один раз на добу) на величину QTcI вивчено в окремому дослідженні (дослідження TQT) (n = 164 здорових добровольця чоловіків та n = 153 здорових добровольця жінок). Як у чоловіків, так і у жінок, які отримували мірабегрон у дозах 50 і 100 мг, верхня межа одностороннього 95% довірчого інтервалу для найбільшої узгодженої в часі різниці з плацебо за величиною QTcI у будь-який момент часу не перевищувала 10 мсек. Вплив на частоту пульсу та величину артеріального тиску у пацієнтів із ГМП У ході 12-тижневих подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень 3 фази у пацієнтів з ГМП (середній вік 59 років), які отримували 50 мг мірабегрону один раз на добу, відмічено збільшення вихідних середніх значень різниці з плацебо за частотою пульсу (на 1 уд/хв. ) та систолічного артеріального тиску/діастолічного артеріального тиску (САД/ДАД) (приблизно на 1 мм рт ст або менше). Зміни частоти пульсу та величини артеріального тиску на фоні лікування є оборотними та відбуваються після відміни препарату. Вплив на внутрішньоочний тиск (ВГД) Через 56 днів після початку прийому мірабегрону в дозі 100 мг один раз на добу у здорових добровольців не зафіксовано підвищення ВГД. У дослідженні I фази (n = 310) проведено оцінку впливу мірабегрону на величину ВГД за допомогою аппланаційної тонометрії за Гольдманом: мірабегрон у дозі 100 мг не відрізнявся від плацебо за величиною ефекту щодо середньої величини зміни вихідних середніх індивідуальних значень ВГД на 56 день.Показання до застосуванняГіперактивний сечовий міхур (ГМП) із симптомами нетримання сечі, прискореного сечовипускання та ургентних позивів до сечовипускання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин. - Дитячий вік (відсутність даних щодо ефективності та безпеки). - Вагітність та період грудного вигодовування. - термінальна стадія ниркової недостатності (РСКФ - Тяжка стадія ниркової недостатності (рСКФ 15-29 мл/хв/1,73 м2) при одночасному застосуванні сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A. - Тяжка стадія печінкової недостатності (Клас С за шкалою Чайлда-П'ю). - Тяжка неконтрольована артеріальна гіпертензія, що визначається як систолічний тиск ≥180 мм рт ст та/або діастолічний тиск ≥ 110 мм рт ст. - Помірна стадія печінкової недостатності (Клас В за шкалою Чайлд-П'ю) при одночасному застосуванні сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A. З обережністю: Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю Пацієнти з тяжкою стадією ниркової недостатності повинні лікуватися з обережністю та доза для них не повинна перевищувати 25 мг на добу. Пацієнти з легкою та помірною стадією ниркової недостатності, які одночасно приймають сильні інгібітори ізоферменту CYP3A, повинні лікуватися з обережністю та доза для них не повинна перевищувати 25 мг на добу. Пацієнти з помірною стадією печінкової недостатності повинні лікуватися з обережністю та доза для них не повинна перевищувати 25 мг на добу. Пацієнти з легкою стадією печінкової недостатності (Клас А за шкалою Чайлд-П'ю), які одночасно приймають сильні інгібітори ізоферменту CYP3A, повинні лікуватися з обережністю і доза для них не повинна перевищувати 25 мг на добу. Пацієнти з вродженим або набутим подовженням інтервалу QТ Мірабегрон у терапевтичних дозах не продемонстрував клінічно значущого подовження інтервалу QT у межах проведених досліджень. Однак оскільки пацієнти, які приймають препарати, які можуть провокувати подовження інтервалу QT, не брали участь у зазначених дослідженнях із застосуванням мірабегрону, то й вплив на такі категорії пацієнтів не відомий. Цій категорії пацієнтів необхідно приймати мірабегрон з обережністю. Слід з обережністю призначати мірабегрон у поєднанні з препаратами, що мають вузький терапевтичний індекс, та препаратами, які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP2D6, наприклад, тіоридазин, препаратами для лікування аритмії Тип 1C (наприклад, флекаїнід, пропафенон) та трициклінними , дезіпрамін). Мірабегрон також слід приймати з обережністю при сумісному прийомі з препаратами, які метаболізуються ізоферментом CYP2D6 та доза яких підлягає індивідуальному визначенню. Пацієнти з інфравезикальною обструкцією та пацієнти, які приймають холіноблокатори для лікування ГМП Під час постмаркетингового спостереження застосування мірабегрону у пацієнтів з інфравезикальною обструкцією (ІВО) та у пацієнтів, які вже приймають холіноблокатори для лікування ГМП, були відзначені випадки затримки сечі. Контрольоване клінічне дослідження безпеки у пацієнтів з ІВО не виявило збільшення затримок сечі у пацієнтів, які отримували препарат мірабегрон, проте призначення мірабегрону має здійснюватися з обережністю для пацієнтів з клінічно значущою ІЗО. Мірабегрон також повинен призначатися з обережністю пацієнтам, які вже приймають холіноблокатори для лікування ГМП.Вагітність та лактаціяВагітність Кількість даних про застосування мірабегрону у вагітних жінок обмежена. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність. Мірабегрон не рекомендований під час вагітності та у жінок дітородного віку, які не використовують контрацепцію. Період грудного вигодовування У гризунів мирабегрон виділяється з грудним молоком, отже, в людини також існує ризик потрапляння препарату до грудного молока. Дослідження щодо вивчення впливу мірабегрону на продукцію грудного молока, виділення мірабегрону з грудним молоком та впливу на дитину відсутні. Мірабегрон не слід застосовувати жінкам у період грудного вигодовування.Побічна діяНайбільш частими побічними реакціями, зафіксованими в ході 12-тижневих подвійних сліпих, плацебо-контрольованих досліджень 3 фази у пацієнтів, які отримують мірабегрон у дозі 50 мг, є тахікардія та інфекції сечових шляхів. У пацієнтів, які отримують мірабегрон у дозі 50 мг, частота тахікардії досягала 1,2%. У 0,1% пацієнтів, які отримують мірабегрон у дозі 50 мг, розвиток тахікардії спричинило дострокове припинення участі в дослідженні. У пацієнтів, які отримують мірабегрон у дозі 50 мг, частота розвитку інфекцій сечових шляхів досягала 2,9%. Розвиток інфекцій сечових шляхів не спричинило дострокового припинення участі в дослідженні в жодного з пацієнтів, які отримують мірабегрон у дозі 50 мг. Серйозні небажані реакції включали фібриляцію передсердь (0,2%). В ході довгострокового (1 рік) дослідження з активним контролем (препарат контролю - м-холіноблокатор) були зафіксовані побічні реакції, подібні до вигляду та частоти з реакціями, зафіксованими під час 12-тижневих подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень 3 фази. Таблиця з даними про побічні реакції У наступній таблиці представлені побічні реакції, зареєстровані під час лікування мірабегроном у рамках трьох 12-тижневих подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень 3 фази: Частота побічних реакцій визначається так: дуже часто (≤ 1/10); часто (≤1/100 - < 1/10), нечасто (≤1/1000 - < 1/100), рідко (≤1/10000 - < 1/1000), дуже рідко ( Системи органів Часто (≤1/100-< 1/10) Нечасто (≤1/1000 – < 1/100) Рідко (≤1/10000 - <1/1000) Дуже рідко (≤1/10000) Невідомо Інфекції та інвазії Інфекція сечовивідних шляхів Вагінальна інфекція Цистит Порушення з боку органу зору Набряк повік Порушення з боку серцево-судинної системи Тахікардія Відчуття серцебиття Фібриляція передсердь Порушення психіки Безсоння*(*) Порушення з боку нервової системи Запаморочення* Головний біль* Порушення з боку судин Гіпертонічний криз*(*) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота* Запор* Діарея* Диспепсія Гастрит Набряк губ Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Затримка сечі*(*) Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Кропивниця Висип Макульозний висип Папульозний висип Сверблячка Лейкоцистокластичний васкуліт Пурпура Ангіоневротичний набряк * Порушення з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини Припухання суглобів Порушення з боку репродуктивної системи та молочної залози Вульвовагінальний свербіж Відхилення від норми, виявлені у лабораторних дослідженнях Підвищення артеріального тиску Підвищення активності гамма-глутамінтрансферази Підвищення активності аспартатамінотрансферази Підвищення активності аланінамінотрансферази * - Виявлено під час постреєстраційного застосування. (*) - Прямі докази причинно-наслідкового зв'язку між мірабегроном та зазначеними вище побічними ефектами (безсоння, гіпертонічний криз, затримка сечі) на даний момент відсутні.Взаємодія з лікарськими засобамиДані досліджень in vitro Мірабегрон є помірним інгібітором із залежністю від часу ізоферменту CYP2D6 та слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. У високих концентраціях мирабегрон пригнічував транспорт лікарських засобів, здійснюваний з допомогою Р-гликопротеина. Дані досліджень in vivo Поліморфізм ізоферменту CYP2D6 Генетичний поліморфізм ізоферменту CYP2D6 мінімально впливає на середню концентрацію світубегрону в плазмі крові. Хоча взаємодія мирабегрона з інгібіторами ізоферменту CYP2D6 не вивчено, теоретично не очікується. У пацієнтів, які приймають інгібітори ізоферменту CYP2D6, а також у пацієнтів із уповільненим метаболізмом субстратів ізоферменту CYP2D6, необхідності в корекції дози миробегрону немає. Міжлікарські взаємодії Більшість міжлікарських взаємодій було вивчено при використанні 100 мг мірабегрону у формі таблеток з контрольованим вивільненням (ОКАС). У дослідженні взаємодій мірабегрону з метопрололом та метформіном використовували мірабегрон з негайним вивільненням (IR) у дозі 160 мг. Клінічно значущі взаємодії між мірабегроном та лікарськими засобами, які інгібують, активують або є субстратом одного з ізоферментів CYP або переносників, не очікуються, за винятком інгібуючого впливу мірабегрону на метаболізм субстратів ізоферменту CYP2D6. Вплив на інгібітори ферментів Концентрація мирабегрона (площа під кривою "концентрація-час" - ППК) збільшилася в 1,8 рази під впливом сильного інгібітору ізоферментів CYP3A/Р-gp кетоконазолу у здорових добровольців. Корекція дози миробегрону не потрібна при сумісному прийомі з інгібіторами ізоферменту CYP3A або P-gp. Однак у пацієнтів, які страждають на легку або помірну ниркову недостатність (рСКФ 30-89 мл/хв/1,73 м2) або легку печінкову недостатність (Клас А за шкалою Чайлда-П'ю), які приймають такі сильні інгібітори ізоферментів CYP3A, як ітраконазол, ритонавір та кларитроміцин, рекомендована щоденна доза миробегрону становить 25 мг незалежно від їди. Вплив на індуктори ферментів Речовини, що індукують ізоферменти CYP3A або P-gp, знижують концентрацію мірабегрону у плазмі. Коригування дози не потрібне при прийомі мірабегрону разом з терапевтичними дозами рифампіцину або інших індукторів ізоферментів CYP3A або P-gp. Вплив миробігрону на препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6 У здорових добровольців мірабегрон помірно пригнічує ізофермент CYP2D6, активність якого відновлюється через 15 днів після припинення прийому мірабегрону. Щоденний прийом мірабегрону привів до збільшення Сmах на 90% та ППК на 229% для однієї дози метопрололу. Щоденний прийом мірабегрону привів до збільшення Сmах на 79% і ППК на 241% для однієї дози дезіпраміну. Слід з обережністю призначати мірабегрон у поєднанні з препаратами, що мають вузький терапевтичний індекс, та препаратами, які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP2D6, наприклад, тіоридазин, препаратами для лікування аритмії Тип 1C (наприклад, флекаїнід, пропафенон) та трициклінними , дезіпрамін). Мірабегрон також слід приймати з обережністю при сумісному прийомі з препаратами, які метаболізуються ізоферментом CYP2D6 та доза яких підлягає індивідуальному визначенню. Вплив миробігрону на препарати, що транспортуються білком-переносником (P-gp) Мірабегрон є слабким інгібітором білка P-gp. Мірабегрон сприяв збільшенню Сmах та ППК на 29% та 27% відповідно при прийомі з дигоксином здоровими добровольцями. Для пацієнтів, які починають приймати мірабегрон та дигоксин одночасно, дигоксин підлягає прийому в найменшій дозі. При цьому необхідний моніторинг концентрацій дигоксину в плазмі та підбір подальшої ефективної дози дигоксину за результатами контрольних аналізів. Потенціал інгібування білка P-gp миробегроном слід брати до уваги при призначенні мірабегрону спільно з препаратами, що транспортуються білками P-gp, наприклад, дабігатраном. Інші форми взаємодії Клінічно значущих взаємодій при сумісному прийомі мірабегрону з соліфенацином, тамсулозином, варфарином, метформіном або комбінованими оральними контрацептивами, що містять етинілестрадіол і лівоногестрел, виявлено не було. Коригування дози не потрібне. Посилення впливу мірабегрону при спільному прийомі з іншими препаратами виявляється у збільшенні частоти пульсу.Спосіб застосування та дозиДорослі (≥18 років), у т.ч. літні По 50 мг один раз на добу внутрішньо, запиваючи рідиною, незалежно від часу їди. Таблетка повинна бути прийнята цілком, її не можна розжовувати, оскільки це може вплинути на пролонговане вивільнення активної речовини. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю У наступній таблиці наведено рекомендовані щоденні дози для пацієнтів, які страждають на ниркову або печінкову недостатність, за наявності або відсутності інгібіторів ізоферменту CYP3A. Сильні інгібітори ізоферменту CYP3A Без інгібітору З інгібітором Ниркова недостатність(1) Легка стадія 50 мг 25 мг Помірна стадія 50 мг 25 мг Важка стадія 25 мг Не рекомендується Печінкова недостатність(2) Легка стадія 50 мг 25 мг Помірна стадія 25 мг Не рекомендується 1. Легка стадія: рСКФ 60-89 мл/хв/1,73 м2; помірна стадія: рСКФ 30-59 мл/хв/1,73 м2; важка стадія: рСКФ 15-29 мл/хв/1,73 м2 2. Легка стадія: Клас А за шкалою Чайлд-Пью; помірна стадія: Клас В за шкалою Чайлд-П'ю.ПередозуванняПри одноразовому призначенні миробегрону здоровим добровольцям використовували дози до 400 мг. При використанні такого рівня доз зафіксовані небажані явища у вигляді прискореного серцебиття (у 1 із 6 добровольців) та збільшення частоти пульсу більше 100 уд/хв (у 3 із 6 добровольців). При багаторазовому (протягом 10 днів) застосуванні препарату у добових дозах до 300 мг у здорових добровольців зафіксовано збільшення частоти пульсу та підвищення систолічного артеріального тиску. При передозуванні показана симптоматична та підтримуюча терапія. Необхідний контроль частоти пульсу, артеріального тиску та ЕКГ.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з тяжкою неконтрольованою артеріальною гіпертензією Бетміга може збільшувати артеріальний тиск. Рекомендується вимірювати артеріальний тиск до початку лікування та періодично під час лікування Бетмигою, особливо у пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертонію. Оскільки досліджень з препаратом Бетміга у пацієнтів з неконтрольованою тяжкою артеріальною гіпертензією (систолічний артеріальний тиск ≥180 мм рт ст та/або діастолічний артеріальний тиск ≥110 мм рт ст), не проводилося, тому препарат не рекомендований до застосування у цієї категорії пацієнтів. Є лише обмежені дані щодо застосування препарату Бетміга у пацієнтів, які страждають на гіпертензію 2 стадії (систолічний артеріальний тиск ≥160 мм рт ст та/або діастолічний артеріальний тиск ≥100 мм рт ст). Фертильність У дослідженнях на тварин впливу мірабегрону на фертильність у нелетальних дозах не виявлено. Не встановлено, чи впливає мирбегрон на фертильність у людини. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Бетміга не має клінічно значущого впливу на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі очні - 1 мл: Діюча речовина: біматопрост 0.3 мг; Допоміжні речовини: бензалконію хлорид - 0.05 мг, натрію хлорид - 8.3 мг, лимонної кислоти моногідрат - 0.14 мг, натрію гідрофосфату гептагідрат - 2.68 мг, натрію гідроксид - до рН 7.3, хлористоводнева мл. Флакон із пробкою-крапельницею, 2.5 мл.Фармакотерапевтична групаПротиглаукомний засіб. Біматопрост – синтетичний простамід, структурно пов'язаний із простагландином F2α, який не діє через відомі рецептори простагландину. Біматопрост селективно імітує ефекти нещодавно відкритих біосинтезованих речовин, простамідів. Однак структура рецепторів простаміду поки що не була ідентифікована.ФармакокінетикаБіматопрост добре проникає в рогівку та склеру людини in vitro. Після інстиляції дорослим системна експозиція біматопросту дуже мала, накопичення активної речовини не відзначено. Після введення однієї краплі препарату в обидва ока 1 раз на добу протягом 2 тижнів концентрація в крові досягла максимуму через 10 хв після введення дози, а протягом 1.5 год цей показник виявився нижчим за рівень визначення (0.025 нг/мл). Середні значення Сmах і AUC0-24 год були приблизно однаковими на 7 і 14 день - приблизно 0.08 нг/мл і 0.09 нг×ч/мл відповідно, це вказує на те, що Css біматопросту була досягнута протягом 1 тижня інстиляції. Біматопрост помірно розподіляється у тканинах організму, а Vd у рівноважному стані – 0.67 л/кг. У крові людини біматопрост перебуває переважно у плазмі. Зв'язування біматопросту з білками плазми становить близько 88%.Біматопрост досягає системного кровотоку, в основному, у незміненому вигляді. Потім відбувається окислення, N-деетилування та глюкуронізація з утворенням низки метаболітів. Біматопрост виводиться переважно нирками. До 67% дози, введеним внутрішньовенно здоровим дорослим добровольцям виводилося з організму із сечею, 25% – з калом. T1/2 після внутрішньовенного введення становив приблизно 45 хв, загальний кліренс із крові становив 1.5 л/год/кг.ФармакодинамікаБіматопрост знижує внутрішньоочний тиск за рахунок збільшення відтоку водянистої вологи через трабекулярну мережу та збільшення увеосклерального відтоку. Зниження внутрішньоочного тиску починається приблизно через 4 години після першого введення, максимальний ефект досягається приблизно через 8-12 годин. Ефект триває протягом принаймні 24 годин. За даними клінічних досліджень, не відзначено значного впливу біматопросту на ЧСС та АТ.Показання до застосуванняВідкритокутова глаукома та офтальмогіпертензія у дорослих (як монотерапія або у поєднанні з бета-адреноблокаторами).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до біматопросту; вік до 18 років. Необхідна обережність при застосуванні препаратів біматопросту для лікування пацієнтів з відомими факторами ризику макулярного набряку (наприклад, у пацієнтів з афакією, у пацієнтів з артифакією та розривом задньої капсули кришталика); у пацієнтів з важкими очними інфекціями в анамнезі (наприклад, спричиненими вірусом простого герпесу) або іритом/увеїтом.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років. Відсутні дані клінічних досліджень про застосування біматопросту при вагітності. Застосування біматопросту при вагітності не рекомендується, за винятком випадків наявності суворих показань. За даними доклінічних досліджень на тваринах показана репродуктивна токсичність при застосуванні бімаптопросту у високих, токсичних для організму матері дозах. Невідомо, чи виділяється біматопрост із грудним молоком у людини. У дослідженнях на тваринах показано, що біматопрост виділяється з грудним молоком. Рішення про продовження/припинення грудного вигодовування або продовження/припинення лікування біматопростом слід приймати з огляду на користь грудного вигодовування для дитини та користь від терапії для матері.Побічна діяВизначення категорії частоти побічних реакцій: дуже часто (&le1/10); часто (&le1/100 до <1/10); нечасто (&le1/1000 до <1/100); рідко (&le1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити частоту на основі наявних даних). З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення. З боку органу зору: дуже часто – кон'юнктивальна ін'єкція, свербіж в очах, ріст вій; часто - поверхневий точковий кератит, ерозія рогівки, печіння в очах, подразнення очей, алергічний кон'юнктивіт, блефарит, зниження гостроти зору, астенопія, набряк кон'юнктиви, відчуття стороннього тіла в оці, сухість ока, біль в очах, світлобоязнь, сльоз , Порушення зору, посилення пігментації райдужної оболонки, потемніння вій; нечасто – геморагічні порушення з боку сітківки, увеїт, кістоїдний макулярний набряк, ірит, блефароспазм, ретракція століття, періорбітальна еритема; частота невідома – енофтальм. У дуже рідких випадках відзначалася кальцифікація рогівки при застосуванні фосфатсодержащих очних крапель пацієнтами з супутнім значним ушкодженням рогівки. З боку серцево-судинної системи: часто – артеріальна гіпертензія. З боку гепатобіліарної системи: часто – відхилення від норми біохімічних показників функції печінки. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – гірсутизм. Загальні реакції: нечасто – астенія.Взаємодія з лікарськими засобамиВідзначалося зниження гіпотензивного ефекту біматопросту при його сумісному застосуванні з іншими аналогами простагландинів при терапії офтальмогіпертензії або глаукоми.Спосіб застосування та дози1-на крапля препарату біматопросту в уражене (і) око (а) 1 раз на добу ввечері. Не перевищувати рекомендовану дозу. Рекомендована доза – одна крапля препарату біматопросту у уражене (і) око (а) 1 раз на добу ввечері. Не перевищувати рекомендовану дозу. При застосуванні більше одного офтальмологічного препарату для місцевого застосування необхідно дотримуватись інтервалу 5 хв між введенням кожного з них.ПередозуванняНе було виявлено випадків передозування при місцевому застосуванні. У разі передозування лікування має бути симптоматичним та підтримуючим.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідсутня досвід застосування біматопросту у пацієнтів із супутніми порушеннями функції зовнішнього дихання, що потребує дотримання обережності у таких пацієнтів. При проведенні клінічних досліджень у пацієнтів з порушеннями функції зовнішнього дихання не було відзначено жодної істотної несприятливої ​​дії на дихальну систему. Не вивчався вплив біматопросту на пацієнтів з AV-блокадою II та III ступеня та на пацієнтів з неконтрольованою застійною серцевою недостатністю. Перш ніж розпочати лікування, пацієнти повинні бути проінформовані про можливість зростання вій, потемніння шкіри повік та збільшення пігментації райдужної оболонки. Деякі з цих змін можуть бути постійними і можуть призвести до відмінностей у зовнішньому вигляді між очима, коли лікується лише одне око. Зміна пігментації райдужної оболонки відбувається повільно і може бути непомітною протягом кількох місяців або років. Найчастіше зміна кольору райдужної оболонки є постійною. Зміна кольору райдужної оболонки переважно пов'язані з підвищенням вмісту меланіну в меланоцитах, ніж із збільшенням кількості меланоцитів. Довготривалі ефекти підвищення пігментації райдужної оболонки невідомі. У типових випадках відбувається поширення коричневого пігменту від області навколо зіниці до кореня райдужної оболонки,в результаті вся райдужка або її частини набувають більш коричневого кольору. Застосування біматопросту не впливає на невуси та лентиго райдужної оболонки. Пігментація періорбітальної тканини є оборотною у деяких пацієнтів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: діючі речовини: біматопрост – 0,3 мг, тимолол (у формі тимололу малеату) – 5,0 мг (6,83 мг); допоміжні речовини: динатрію гідрофосфату додекагідрат, лимонної кислоти моногідрат, натрію хлорид, натрію гідроксиду розчин 10% або хлористоводнева кислота розведена, 10% розчин, вода високоочищена. Краплі очні, 0,3 мг/мл+5 мг/мл. По 3 мл у флакон з поліетилену низької щільності з вбудованою крапельницею і кришкою, що загвинчується, з контролем першого розкриття з поліетилену високої щільності. По 1 або 3 флакони разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаПротиглаукомний засіб комбінований (простагландину F2-альфа аналог синтетичний+бета-адреноблокатор).ФармакокінетикаКомбінований лікарський препарат біматопрост+тимолол Системна абсорбція препарату мінімальна, не відрізняється як при комбінованому лікуванні, так і при інстиляції кожного компонента препарату окремо. У двох дослідженнях тривалістю 12 місяців не відзначено системної кумуляції жодної з діючих речовин. Біматопрост У дослідженнях in vitro показано, що бнматопрост проникає у райдужну оболонку ока та склеру. При інстиляції 0,03% розчину біматопросту по 1 краплі в обидва ока один раз на добу протягом 2 тижнів максимальна концентрація (Сmах) біматопросту в плазмі крові досягається протягом 10 хвилин після застосування, і протягом 1,5 год його концентрація в плазмі крові знижується до нижньої межі визначення (0,025 нг/мл). Середні значення Сmах і площі під кривою "концентрація-час" (AUC0-24ч) біматопросту були близькі на 7 і 14 день застосування, і становили 0,08 нг/мл і 0,09 нг-ч/мл відповідно, вказуючи на те, що рівноважна концентрація біматопросту досягається протягом першого тижня застосування. Бнматопрост помірно розподіляється в тканинах, і системний обсяг розподілу при досягненні рівноважної концентрації препарату становить 0,67 л/кг. Біматопрост знаходиться переважно у плазмі крові. Зв'язок біматопросту з білками плазми становить приблизно 88%. Біматопрост піддається окисленню, N-деетилування та глюкуронування з утворенням різних метаболітів. Біматопрост виводиться переважно нирками. Близько 67% препарату, введеного внутрішньовенно здоровим добровольцям, виводилося із сечею, а 25% – через шлунково-кишковий тракт (ЖКТ). Період напіввиведення (Т1/2) біматопросту, визначений після внутрішньовенного введення, становив приблизно 45 хвилин; а загальний кліренс – 1,5 л/год/кг. У пацієнтів похилого віку: При застосуванні біматопросту 2 рази на день середнє значення AUC0-24год у літніх пацієнтів становить 0,0634 нг-год/мл, що суттєво перевищує значення даного показника у здорових молодих осіб – 0,0218 нг-год/мл. Проте клінічної значущості ця відмінність не має, оскільки системна експозиція біматопросту при його місцевому застосуванні у пацієнтів похилого віку та здорових молодих осіб залишається дуже низькою. Кумуляції біматопросту в системній циркуляції не спостерігається, профіль безпеки не відрізняється у пацієнтів похилого віку та осіб молодого віку. Тимолол У пацієнтів, яким проводилося хірургічне лікування катаракти, після інстиляції очних крапель у вигляді 0,5% розчину, Смах тимололу у внутрішньоочній рідині через 1 год склала 898 нг/мл. Деяка кількість препарату потрапляє в системний кровотік і піддається метаболізму в печінці. Т1/2 тимололу становить близько 4-6 годин. Частина тимололу, що зазнав метаболізму в печінці, виводиться через шлунково-кишковий тракт, а інша його частина та метаболіти виводяться нирками. Тимолол незначною мірою зв'язується з білками плазми.ФармакодинамікаБімікомбі Антиглау ЕКО - комбінований лікарський препарат, що входять до його складу біматопрост і тимолол знижують внутрішньоочний тиск (ВГД) за рахунок поєднаної взаємодії, що призводить до значно більш вираженого гіпотензивного ефекту порівняно з ефектом кожного з компонентів окремо. Біматопрост відноситься до синтетичних простамідів, за хімічною структурою подібний до простагландину F2α (PGF2α). Біматопрост не впливає на жодний з відомих типів рецепторів простагландину. Гіпотензивна дія біматопросту здійснюється за рахунок посилення відтоку внутрішньоочної рідини через трабекулу та по увеосклеральному шляху ока. Тимолол - неселективний бета-адреноблокатор, не має внутрішньої симпатоміметичної та мембраностабілізуючої активності. Тимолол знижує ВГД за рахунок зменшення утворення внутрішньоочної рідини. Точний механізм дії не встановлений, можливо, він пов'язаний з пригніченням синтезу аденозинмонофосфату циклічного (ц-АМФ) і викликається ендогенною стимуляцією бета-адренергічних рецепторів.Показання до застосуванняЗниження внутрішньоочного тиску (ВГД) у пацієнтів з відкритокутовою глаукомою та внутрішньоочною гіпертензією при недостатній ефективності місцевого застосування препаратів групи бета-адреноблокаторів або аналогів простагландину.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. Синдром підвищеної реактивності дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму у стадії загострення та перенесені епізоди в анамнезі, тяжка хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ). Синусова брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, синоаурикулярна блокада, атріовентрикулярна блокада ІІ та ІІІ ступеня без імплантованого штучного водія ритму серця, клінічно виражена серцева недостатність, кардіогенний шок. Вік до 18 років. З обережністю: Порушення функції печінки та нирок (препарат недостатньо вивчений у даної категорії пацієнтів). У пацієнтів з факторами ризику виникнення набряку макули (наприклад, при афакії, псевдофакії, розриві задньої капсули кришталика, а також при інтраокулярній хірургії, при оклюзії вен сітківки, при запальних захворюваннях очей та при діабетичній ретинопатії). У пацієнтів з активним внутрішньоочним запаленням (наприклад, увеїт), оскільки запалення може посилитися. У пацієнтів з хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ) легкого та середнього ступеня, і лише у випадках, коли очікувана користь перевищує можливий ризик. У пацієнтів з атріовентрикулярною блокадою І ступеня через негативний вплив на час внутрішньосерцевої провідності. У пацієнтів із захворюваннями рогівки, оскільки може індукувати синдром сухого ока. У пацієнтів з цукровим діабетом (нестабільної течії) та порушенням толерантності до глюкози, оскільки входить до складу препарату Бімікомбі Антиглау ЕКО бета-адреноблокатор тимолол може маскувати ознаки гіпоглікемії. У пацієнтів із запальними змінами очей, єоваскулярною, запальною, закритокутовою глаукомою, вродженою глаукомою або вузькокутою глаукомою (немає даних щодо вивчення ефективності та безпеки).Вагітність та лактаціяАдекватні дані щодо використання фіксованої комбінації біматопрост/тимолол у вагітних жінок відсутні. Бімікомбі Антиглау ЕКО при вагітності слід застосовувати лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Адекватних та строго контрольованих досліджень препарату Бімікомбі Антиглау ЕКО у вагітних жінок не проводилося. У дослідженнях на тваринах отримані дані щодо репродуктивної токсичності при високих дозах біматопросту. Епідеміологічні дослідження не виявили вроджених вад розвитку плода, але встановили ризик затримки внутрішньоутробного розвитку плода при прийомі внутрішньо препаратів групи бета-адреноблокаторів. У тих випадках, коли пацієнтки приймали бета-адреноблокатор до моменту розродження, у новонароджених відзначалися характерні для цієї групи препаратів клінічні симптоми (наприклад, брадикардія, гіпотензія, респіраторний дистрес-синдром та гіпоглікемія). У разі застосування препарату Бімікомбі Антиглау ЕКО аж до пологів необхідно спостереження за станом новонародженого протягом перших днів життя. У дослідженнях на тваринах показана репродуктивна токсичність тимололу при використанні доз, що значно перевищують призначені в клінічній практиці. Таким чином, Бімікомбі Антиглау ЕКО не рекомендується застосовувати під час вагітності, за винятком випадків особливої ​​потреби. Бета-блокатори проникають у грудне молоко. Однак при застосуванні тимололу у вигляді очних крапель у терапевтичних дозах малоймовірний розвиток клінічних симптомів у дітей, зважаючи на відсутність достатньої кількості препарату в грудному молоці. Невідомо, чи проникає біматопрост у грудне молоко у людини, але встановлено, що він міститься в молоці щурів, що лакують. Бімікомбі Антиглау ЕКО не слід застосовувати у жінок у період грудного вигодовування.Побічна діяБільшість небажаних реакцій, що спостерігалися під час проведення клінічних досліджень, була реакції з боку органу зору легкого ступеня тяжкості і жодна з них не була серйозною. Небажані реакції представлені нижче відповідно до залучення органів, систем органів та частотою народження. Частота небажаних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 і Порушення з боку імунної системи Частота невідома: реакції гіперчутливості, включаючи ознаки або симптоми алергічного дерматиту, ангіоневротичний набряк, алергічні реакції очей. Порушення з боку психіки Частота невідома: безсониця2, нічні кошмари2 Порушення з боку нервової системи Часто: головний біль, запаморочення2 Частота невідома: дисгевзія2 Порушення з боку органу зору Дуже часто: гіперемія кон'юнктиви Часто: точковий кератит, ерозія рогівки2, відчуття печіння2, подразнення кон'юнктиви1, свербіж в очах, відчуття поколювання в очах2, відчуття стороннього тіла, сухість очей, почервоніння повік, біль в очах, фотофобія, виділення з очей2, свербіння шкіри зниження гостроти зору2, блефарит2, набряк повік, подразнення слизової оболонки очей, підвищене сльозовиділення, зростання вій Нечасто: іридоцикліт2, набряк кон'юнктиви2, хворобливість повік2, хворобливі відчуття в оці1, астенопія, трихіаз2, гіперпігментація райдужки2, поглиблення складки століття2, ретракція століття2, зміна кольору вій (потемніння)1 Частота невідома: кистоїдний макулярний набряк2, набряк очей, розмитий зір2 Порушення з боку серця Частота невідома: брадикардія Порушення з боку дихальної системи Часто: риніт2 Нечасто: диспное Частота невідома: бронхоспазм (переважно у пацієнтів із існуючим бронхоспастичним захворюванням)2, астма Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто: пігментація шкіри повік2, гірсутизм2, гіперпігментація шкіри (періокулярна) Частота невідома: алопеція2 Загальні розлади та порушення у місці введення Частота невідома: втома 1 Небажані реакції препаратів біматопросту+тимололу, що відзначалися тільки для препаратів без консерванту 2 Небажані реакції препаратів біматопросту+тимололу, що відзначалися тільки для препаратів з консервантом Як і інші місцево застосовувані офтальмологічні препарати, препарат всмоктується у системний кровотік. Всмоктування тимололу може викликати небажані ефекти, схожі на ефекти для системних бета-блокуючих агентів. Кількість системних небажаних реакцій після місцевого застосування є нижчою, ніж після системного застосування. Інші небажані реакції, що спостерігалися при застосуванні кожного з компонентів препарату (біматопросту або тимололу) та потенційно можливі в період лікування препаратом Бімікомбі Антиглау ЕКО: Порушення з боку імунної системи: системні алергічні реакції, включаючи анафілаксію1 Порушення з боку обміну речовин та харчування: гіпоглікемія1 Порушення з боку нервової системи: непритомність1, гостре порушення мозкового кровообігу1, посилення ознак та симптомів міастенія гравіс1, парестезія1, ішемія головного мозку1 Порушення з боку органу зору: зниження чутливості рогівки1, диплопія1, птоз1, відшарування судинної оболонки (після оперативного лікування глаукоми)1, кератит1, блефароспазм2, крововилив у сітківку2, увеїт2 Порушення з боку серця: атріовентрикулярна блокада1, зупинка серця1, порушення ритму серця1, застійна серцева недостатність1, біль у грудній клітці1, серцебиття1, набряки1 Порушення з боку судин: зниження артеріального тиску1, підвищення артеріального тиску2, синдром Рейно1, похолодання кінцівок1 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: загострення астми2, загострення ХОЗЛ2, кашель1 Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота1,2, діарея1, диспепсія1, сухість слизової оболонки порожнини рота1, біль у животі1, блювота1 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: біль у м'язах1 Порушення з боку статевих органів та молочної залози: статева дисфункція1, зниження лібідо1 Загальні розлади та порушення у місці введення: астенія1,2 Лабораторні та інструментальні дані: зміни активності ферментів печінки1,2 1 небажані реакції, відмічені при терапії тимололом 2 небажані реакції, відмічені при терапії біматопростом Небажані реакції на фосфат, що містять очні краплі Дуже рідко повідомлялося про випадки кальцифікації рогівки при спільному застосуванні з фосфат-вмістними очними краплями у деяких пацієнтів із значними пошкодженнями рогівки.Взаємодія з лікарськими засобамиСпеціальних досліджень щодо вивчення лікарської взаємодії фіксованої комбінації біматопрост/тимолол не проводилося. Можливе потенціювання ефектів спільного застосування офтальмологічних розчинів бета-блокаторів та прийманих внутрішньо блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, гуанетидину, бета-адреноблокаторів, парасимпатоміметиків, антиаритмічних препаратів (включаючи аміодарон) та серцевих глікозидів, Повідомлялося про потенціювання системних ефектів бета-блокаторів (наприклад, зниження ЧСС, депресія) при сумісному застосуванні тимололу з інгібіторами CYP2D6 (хінідином, флуоксетином, пароксетином). Періодично повідомлялося про випадки мідріазу при одночасному застосуванні офтальмологічних бета-блокаторів та адреналіну (епінефрину). Пацієнти, які застосовують Бімікомбі Антиглау ЕКО з іншими аналогами простагландинів, повинні бути під наглядом для контролю зміни внутрішньоочного тиску. Дуже рідко повідомлялося про випадки кальцифікації рогівки при спільному застосуванні з фосфат-вмістними очними краплями у деяких пацієнтів із значними пошкодженнями рогівки.Спосіб застосування та дозиРекомендовані дози у дорослих (включаючи пацієнтів похилого віку) Одна крапля закопується у кон'юнктивальний мішок ураженого ока 1 раз на добу вранці чи ввечері. Препарат слід застосовувати щодня одночасно. У наявних літературних даних для препарату Бімікомбі Антиглау ЕКО передбачається, що застосування вечірньої дози може бути ефективнішим для зниження ВГД, ніж застосування ранкової дози. Тим не менш, слід враховувати можливість проходження вибраного режиму. Якщо введення препарату пропущено одноразово, препарат вводиться наступного дня. Не рекомендується перевищувати дозу – 1 введення 1 раз на добу. Якщо використовують більше 2 препаратів, необхідно робити 5-хвилинну перерву між кожною інстиляцією. При натисканні на область носослезного каналу або при закритті повік на 2 хвилини системна абсорбція зменшується, що може призвести до зменшення побічних ефектів та збільшення місцевого впливу. Бімікомбі Антиглау ЕКО є стерильний розчин, тому пацієнти повинні бути проінструктовані, як правильно користуватися флаконом. Перед закапуванням очних крапель: При першому застосуванні, перш ніж закапати краплі у вічі, слід потренуватися закопувати по одній краплі з флакона в повітря, подалі від очей, повільно стискаючи флакон. Коли пацієнт упевнений, що він може закапати по одній краплі за один раз, слід вибрати зручне положення для закапування крапель (сидячи на спині або стоячи перед дзеркалом). Порядок роботи з флаконом-крапельницею: Перед застосуванням препарату необхідно ретельно вимити руки. Не можна використовувати препарат, якщо упаковка або флакон пошкоджено. При першому застосуванні переконайтеся, що герметичність кільця контролю першого розкриття на кришці не порушена. При відгвинчуванні кришки відчувається легкий опір доти, доки кільце контролю першого розтину не зламається. Після відділення кільця контролю першого розтину його слід викинути, щоб воно не потрапило в око. Слід трохи нахилити голову назад і обережно відтягнути нижню повіку вниз. Препарат слід закопувати, плавно натискаючи на середину флакона. Можлива затримка за кілька секунд між натисканням на флакон і витіканням краплі. Не рекомендується стискати флакон занадто сильно. У разі ускладнень у застосуванні препарату слід звернутися до лікаря, фармацевта або медсестри. Відразу після закапування рекомендується злегка прикрити повіку і притиснути пальцем слізний мішок біля внутрішнього кута ока протягом 2 хвилин (носослезная оклюзія). Завдяки цьому препарат краще поглинається оком, менша кількість ліків потрапляє через нососльозний канал у ніс та зменшується можлива системна абсорбція препарату. Слід уникати контакту між кінчиком крапельниці та оком, віком або пальцями. При необхідності закапати препарат у друге око, повторити кроки 5, 6 та 7. Після використання препарату перед загвинчуванням кришки флакон слід струсити один раз у напрямку вниз, не торкаючись кінчика крапельниці, щоб видалити залишки рідини на кінчику. Потім флакон щільно закрити кришкою. Якщо крапля не потрапила у око, слід закапати препарат знову. Застосування нососльозної оклюзії або закривання повік на 2 хвилини після закапування препарату зменшує абсорбцію. Це сприяє зниженню частоти системних побічних ефектів та збільшенню місцевої активності препарату.ПередозуванняПри введенні у вигляді очних крапель передозування малоймовірне. Біматопрост При ненавмисному прийомі препарату Бімікомбі Антиглау ЕКО всередину може бути корисною наступна інформація: не відмічено симптомів токсичного впливу біматопросту в дозах до 100 мг/кг/добу в ході 2-тижневого перорального введення в експерименті на щурах та мишах. Доза, що застосовується в дослідженні, виражена в мг/м2, перевищує в 70 разів можливу дозу біматопросту при випадковому прийомі внутрішньо вмісту флакону препарату Бімікомбі Антиглау ЕКО дитиною з масою тіла 10 кг. При ненавмисному прийомі препарату внутрішньо може бути корисна наступна інформація: не відмічено симптомів токсичного впливу біматопросту в дозах до 100 мкг/кг/добу в ході 2-тижневого перорального введення в експерименті на щурах та мишах; це еквівалентно людським дозам 8,1 та 16,2 мг/кг, відповідно. Дані дози принаймніу 90 разів перевищують можливу дозу біматопросту при випадковому прийомі внутрішньо вмісту флакону препарату дитиною з масою тіла 10 кг (3 мл*0,3 мг/мл/10 кг; 1,08 мг/кг). Тимолол При передозуванні тимололу можуть спостерігатися такі симптоми: брадикардія, зниження артеріального тиску, бронхоспазм, біль голови, запаморочення, задишка, зупинка серця. У дослідженнях показано, що тимолол не виводиться повністю при гемодіалізі. Якщо передозування відбувається, необхідно проведення симптоматичної та підтримуючої терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк і інші офтальмологічні лікарські препарати, Бімікомбі Антиглау ЕКО може проникати в системний кровотік. Через присутність тимололу, бета-адренергічного компонента, можуть спостерігатися різні типи небажаних реакцій (з боку серцево-судинної та дихальної системи), як при застосуванні системних бета-блокаторів. Частота виникнення небажаних реакцій при місцевому призначенні препарату є нижчою, ніж при системному застосуванні. Серцево-судинна система Пацієнти з серцево-судинними захворюваннями (такими як ішемічна хвороба серця, стенокардія Принцметала та серцева недостатність) та при гіпотензивній терапії бета-адреноблокаторами повинні бути критично оцінені та слід розглянути застосування інших препаратів. Необхідний контроль стану пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями для спостереження за ознаками погіршення цих хвороб та небажаних реакцій. Пацієнтам з тяжкими периферичними розладами кровообігу (наприклад, тяжкі форми хвороби Рейно або синдрому Рейно) препарат слід застосовувати з обережністю. Респіраторна система Повідомлялося про реакції з боку органів дихання, включаючи смертельні наслідки внаслідок бронхоспазму у пацієнтів з бронхіальною астмою після застосування деяких офтальмологічних бета-адреноблокаторів. Ендокринна система Бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії, гіпертиреозу. Інші бета-адреноблокатори Тимолол може вплинути на внутрішньоочний тиск або посилити дію системних бета-блокаторів у пацієнтів, які вже отримують системний бета-адреноблокатор. Рекомендується ретельне спостереження за такими пацієнтами. Також застосування двох місцевих бета-адреноблокаторів не рекомендується. Анафілактичні реакції У пацієнтів з атопічними проявами в анамнезі та важкими анафілактичними реакціями на різні алергени дози епінефрину (адреналіну), які зазвичай використовуються для усунення анафілактичних реакцій, на фоні застосування бета-адреноблокаторів можуть бути неефективними. Хоріоїдальне відшарування Повідомлялося про випадки хоріоїдального відшарування при застосуванні терапії, яка знижує приплив внутрішньоочної рідини (наприклад, тимололу, ацетазоламіду) після фільтраційної хірургії. Хірургічна анестезія Офтальмологічні препарати з β-блокуючою дією можуть пригнічувати системні ефекти β-агоністів, наприклад, адреналіну. Потрібно попередити лікаря-анестезіолога про застосування пацієнтом тимололу. Печінка У пацієнтів із захворюванням печінки легкої течії або початково підвищеною активністю ферментів печінки - аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT) та/або загального білірубіну, біматопрост не впливав на функцію печінки протягом періоду вивчення тривалістю більше 24 місяців. Дані про небажані реакції внаслідок впливу тимололу на функцію печінки відсутні. Орган зору До початку лікування пацієнтів необхідно інформувати про можливе зростання вій, посилення пігментації шкіри повік та пігментації райдужної оболонки очей, оскільки ці побічні ефекти встановлені в ході досліджень біматопросту та комбінованого препарату біматопрост+тимолол. Деякі зміни можуть бути постійними, і можуть супроводжуватися виникненням відмінностей між очима, якщо інстиляції препарату проводили лише одне око. Після відміни комбінованого препарату біматопрост+тимолол пігментація райдужної оболонки може залишитись постійною. Через 12 місяців лікування комбінованим препаратом біматопрост+тимолол частота пігментації райдужної оболонки відзначена у 0,2% пацієнтів. А через 12 місяців лікування тільки біматопрост у вигляді очних крапель 1,5%, подальшого збільшення частоти даного ефекту не спостерігалося протягом терапії тривалістю 3 роки. Посилення пігментації райдужної оболонки ока обумовлено посиленням продукції меланоцитів, а не збільшенням їх кількості. Тривалість розвитку ефекту посилення пігментації райдужної оболонки невідома. Зміна кольору райдужної оболонки ока, що спостерігається при застосуванні біматопросту, може бути невираженою в період від кількох місяців до кількох років. Застосування препарату не впливає на невуси або відкладення пігменту на райдужній оболонці ока. Повідомлялося, що пігментація периорбітальної області у деяких пацієнтів має оборотний характер. Можлива зміна рефракції (внаслідок скасування терапії міотичними засобами в окремих випадках). Шкіра Можливе зростання волосся на тих ділянках шкіри, на які випадково наносився препарат. Важливо застосовувати препарат Бімікомбі Антиглау ЕКО суворо відповідно до інструкції з медичного застосування та не допускати попадання препарату Бімікомбі Антиглау ЕКО на шкіру. Інша інформація Препарат не вивчали у пацієнтів із запаленнями очей, неоваскулярною, запальною, закритокутовою, вродженою та вузькокутною глаукомою. При проведенні досліджень біматопросту 0,3 мг/мл у пацієнтів з глаукомою або внутрішньоочною гіпертензією виявили, що часте вплив на око більш ніж однієї дози препарату на добу може зменшити ефект зниження внутрішньоочного тиску. Слід спостерігати зміни внутрішньоочного тиску у пацієнтів, які застосовують препарат Бімікомбі Антиглау ЕКО спільно з іншими аналогами простагландинів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Можливе минуще погіршення зору після введення препарату, тому пацієнт повинен почекати до повного відновлення зору, перш ніж приступити до керування автомобілем або управління механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: діючі речовини: біматопрост – 0,30 мг, тимололу малеат (6,80 мг) у перерахунку на тимолол – 5,00 мг; допоміжні речовини: лимонної кислоти моногідрат - 0,14 мг, натрію гідрофосфату гептагідрат - 2,68 мг, натрію хлорид - 6,80 мг, бензалконію хлорид - 0,05 мг, 1 М розчин натрію гідроксиду або 1 М розчин хлористоводень 7,3±0,1, вода очищена – до 1,00 мл. Краплі очні, 0,3 мг/мл+5 мг/мл. По 3 мл препарату поміщають у флакон з поліетилену місткістю 5 мл, оснащений пробкою-крапельницею і закритий кришкою (білою або темно-синьою) із запобіжним кільцем з поліетилену. На кожний флакон наклеюють етикетку. По 1 або 3 флакони разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, від безбарвного до світло-жовтого розчину.Фармакотерапевтична групаПротиглаукомний засіб комбінований (простагландину F2-альфа аналог синтетичний+бета-адреноблокатор).ФармакокінетикаФіксована комбінація біматопросту+тимололу Системна абсорбція біматопросту+тимололу мінімальна, не відрізняється як при комбінованому лікуванні, так і при інстиляції кожного з компонентів препарату окремо. У двох дослідженнях тривалістю 12 місяців не відзначено системної кумуляції жодної з діючих речовин. Біматопрост Абсорбція У дослідженнях in vitro показано, що біматопрост проникає у райдужну оболонку ока та склеру. При інстиляції 0,03% розчину біматопросту по 1 краплі в обидва ока один раз на добу протягом 2-х тижнів максимальна концентрація (Сmах) біматопросту в плазмі крові досягається протягом 10 хвилин після застосування, і протягом 1,5 год його концентрація у плазмі крові знижується до нижньої межі визначення (0,025 нг/мл). Середні значення Сmах і площі під кривою "концентрація-час" (AUC0-24ч) біматопросту були близькі на 7 і 14 день застосування, і становили 0,08 нг/мл і 0,09 нг*ч/мл відповідно, вказуючи на те, що рівноважна концентрація біматопросту досягається протягом першого тижня застосування. Розподіл Біматопрост помірно розподіляється у тканинах, і системний обсяг розподілу при досягненні рівноважної концентрації препарату становить 0,67 л/кг. Біматопрост знаходиться переважно у плазмі крові. Зв'язок біматопросту з білками плазми становить приблизно 88%. Метаболізм Біматопрост піддається окисленню, N-деетилування та глюкуронування з утворенням різних метаболітів. Виведення Біматопрост виводиться переважно нирками. Близько 67% препарату, введеного внутрішньовенно здоровим добровольцям, виводилися нирками, а 25% через кишечник. Період напіввиведення (Т1/2) біматопросту, визначений після внутрішньовенного введення, становив приблизно 45 хвилин; а загальний кліренс – 1,5 л/год/кг. У пацієнтів похилого віку При застосуванні біматопросту 2 рази на день середнє значення AUC0-24год у літніх пацієнтів становить 0,0634 нг*год/мл, що суттєво перевищує значення даного показника у здорових молодих осіб – 0,0218 нг*год/мл. Проте клінічної значущості ця відмінність не має, оскільки системна експозиція біматопросту при його місцевому застосуванні у пацієнтів похилого віку та здорових молодих осіб залишається дуже низькою. Кумуляції біматопросту в системній циркуляції не спостерігається, профіль безпеки не відрізняється у пацієнтів похилого віку та осіб молодого віку. Тимолол Всмоктування та розподіл У пацієнтів, яким проводилося хірургічне лікування катаракти після інстиляції очних крапель у вигляді 0,5% розчину. Стих тимололу у внутрішньоочній рідині через 1 год склала 898 нг/мл. Деяка кількість тимололу потрапляє у системний кровотік. Тимолол незначною мірою зв'язується з білками плазми. Метаболізм Тимолол, що потрапив у системний кровообіг, піддається метаболізму в печінці. Виведення Т1/2 тимололу становить близько 4-6 ч. Частина тимололу, що зазнав метаболізму в печінці, виводиться через кишечник, а інша його частина та метаболіти виводяться нирками.ФармакодинамікаПрепарат БІМОПТИК ПЛЮС – комбінований лікарський препарат. Біматопрост і тимолол, що входять до його складу, знижують внутрішньоочний тиск (ВГД) за рахунок поєднаної взаємодії, приводячи до значно більш вираженого гіпотензивного ефекту порівняно з ефектом кожного з компонентів окремо. Біматопрост відноситься до синтетичних простамідів, за хімічною структурою подібний до простагландином F2-альфа (PGF2α). Біматопрост не впливає на жодний з відомих типів рецепторів простагландину. Гіпотензивна дія біматопросту здійснюється за рахунок посилення відтоку внутрішньоочної рідини через трабекулу та по увеосклеральному шляху ока. Тимолол - неселективний бета-адреноблокатор, не має внутрішньої симпатоміметичної та мембраностабілізуючої активності. Тимолол знижує ВГД за рахунок зменшення утворення внутрішньоочної рідини. Точний механізм дії не встановлений, можливо, він пов'язаний з пригніченням синтезу аденозинмонофосфату циклічного (ц-АМФ) і викликається ендогенною стимуляцією бета-адренергічних рецепторів.Показання до застосуванняЗниження внутрішньоочного тиску (ВГД) у пацієнтів з відкритокутовою глаукомою та внутрішньоочною гіпертензією при недостатній ефективності місцевого застосування препаратів групи бета-адреноблокаторів та аналогів простагландину.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; синдром підвищеної реактивності дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму у стадії загострення та перенесені епізоди в анамнезі; тяжка хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ); синусова брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, синоаурикулярна блокада, атріовентрикулярна блокада II та III ступеня без імплантованого штучного водія ритму серця, клінічно виражена серцева недостатність, кардіогенний шок; вік до 18 років. З обережністю Порушення функції печінки та нирок (препарат недостатньо вивчений у даної категорії пацієнтів). У пацієнтів з факторами ризику виникнення набряку макули (наприклад, при афакії, псевдофакії, розриві задньої капсули кришталика, а також при інтраокулярній хірургії, при оклюзії вен сітківки, при запальних захворюваннях очей та при діабетичній ретинопатії). У пацієнтів з активним внутрішньоочним запаленням (наприклад, увеїт), оскільки запалення може посилитися. У пацієнтів з ХОЗЛ легкого та середнього ступеня, і лише у випадках, коли очікувана користь перевищує можливий ризик. У пацієнтів з атріовентрикулярною блокадою І ступеня через негативний вплив на час внутрішньосерцевої провідності. У пацієнтів із захворюваннями рогівки, оскільки може індукувати синдром "сухого" ока. У пацієнтів з цукровим діабетом (нестабільної течії) та порушенням толерантності до глюкози, оскільки БІМОПТИК ПЛЮС бета-адреноблокатор тимолол, що входить до складу препарату, може маскувати ознаки гіпоглікемії. У пацієнтів із запальними змінами очей; неоваскулярною, запальною, закритовугільною глаукомою, вродженою глаукомою (немає даних щодо вивчення ефективності та безпеки).Вагітність та лактаціяВагітність Адекватні дані щодо використання фіксованої комбінації біматопросту+ тимололу у вагітних жінок відсутні. Препарат БІМОПТИК ПЛЮС при вагітності слід застосовувати лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Адекватні та строго контрольовані дослідження фіксованої комбінації біматопросту+тимололу у вагітних жінок не проводилися. У дослідженнях на тваринах отримані дані щодо репродуктивної токсичності при високих дозах біматопросту. Епідеміологічні дослідження не виявили вроджених вад розвитку плода, але встановили ризик затримки внутрішньоутробного розвитку плода при прийомі внутрішньо препаратів групи бета-адреноблокаторів. У тих випадках, коли пацієнтки приймали бета-адреноблокатор до моменту розродження, у новонароджених відзначалися характерні для цієї групи препаратів клінічні симптоми (наприклад, брадикардія, гіпотензія, респіраторний дистрес-синдром та гіпоглікемія). У разі застосування препарату БІМОПТИК ПЛЮС аж до пологів необхідно спостереження за станом новонародженого протягом перших днів життя. У дослідженнях на тваринах показана репродуктивна токсичність тимололу при застосуванні доз, які значно перевищують призначені в клінічній практиці. Таким чином, не слід застосовувати препарат БІМОПТИК ПЛЮС при вагітності, за винятком випадків особливої ​​потреби. Період грудного вигодовування Бета-адреноблокатори проникають у грудне молоко. Однак, при застосуванні тимололу у вигляді очних крапель у терапевтичних дозах малоймовірний розвиток клінічних симптомів у дітей, зважаючи на відсутність достатньої кількості препарату в грудному молоці. Невідомо, чи проникає біматопрост у грудне молоко у людини, але встановлено, що він міститься в молоці щурів, що лакують. Препарат БІМОПТИК ПЛЮС не слід застосовувати у жінок у період грудного вигодовування.Побічна діяНебажані реакції, що спостерігаються при проведенні клінічних досліджень препарату біматопрост + тимолол з консервантом, обмежувалися раніше зазначеними при окремому застосуванні біматопросту та тимололу. Більшість небажаних реакцій, що спостерігалися під час проведення клінічних досліджень, була реакції з боку органу зору легкого ступеня тяжкості і жодна з них не була серйозною. За даними 12-місячного клінічного дослідження, при застосуванні препарату біматопрост+тимолол з консервантом, найчастішою небажаною реакцією була гіперемія кон'юнктиви (у більшості випадків легкого ступеня та не запальної природи), яка спостерігалася приблизно у 26% пацієнтів, а також була причинною припинення. у 15% пацієнтів. Небажані реакції представлені нижче відповідно до залучення органів, систем органів та частотою народження. Частота народження небажаних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (частота не може бути визначена за наявними даними). Порушення з боку імунної системи: Частота реакції невідома: реакції гіперчутливості, включаючи ознаки або симптоми алергічного дерматиту, ангіоневротичний набряк, алергічні реакції очей. Порушення з боку психіки: Частота невідома: безсоння, нічні кошмари. Порушення з боку нервової системи: Часто: головний біль, запаморочення. Частота невідома: дисгевзія. Порушення з боку органу зору: Дуже часто: гіперемія кон'юнктиви. Часто: точковий кератит, ерозія рогівки, відчуття печіння, свербіж в очах, відчуття поколювання в очах, відчуття стороннього тіла, сухість очей, почервоніння повік, біль в очах, фотофобія, виділення з очей, порушення зору, свербіж шкіри повік, зниження гостроти зору , блефарит, набряк повік, подразнення слизової оболонки очей, підвищене сльозовиділення, зростання вій. Нечасто: іридоцикліт, набряк кон'юнктиви, хворобливість повік, астенопія, трихіаз, гіперпігментація райдужної оболонки, поглиблення складки століття, ретракція століття. Частота невідома: кістоїдний макулярний набряк, набряк очей, розмитий зір. Порушення з боку серця: Частота невідома: брадикардія. Порушення з боку дихальної системи: Нерідко: риніт. Нечасто: диспное. Частота невідома: бронхоспазм (переважно у пацієнтів із існуючим бронхоспастичним захворюванням), астма. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Часто: пігментація шкіри повік, гірсутизм, гіперпігментація шкіри (періокулярна). Частота невідома: алопеція. Загальні розлади та порушення у місці введення: Частота невідома: втома. Як і інші місцево застосовувані офтальмологічні препарати, препарат БІМОПТИК ПЛЮС (біматопрост/тимолол) всмоктується у системний кровотік. Всмоктування тимололу може викликати небажані ефекти, схожі на ефекти для системних бета-блокуючих агентів. Кількість системних небажаних реакцій після місцевого застосування є нижчою, ніж після системного застосування. Інші небажані реакції, що спостерігалися при застосуванні кожного з компонентів препарату (біматопросту або тимололу) та потенційно можливі в період лікування препаратом БІМОПТИК ПЛЮС: Порушення імунної системи: системні алергічні реакції, включаючи анафілаксію. Порушення з боку обміну речовин та харчування: гіпоглікемія. Порушення психіки: депресія, втрата пам'яті. Порушення з боку нервової системи: непритомність, гостре порушення мозкового кровообігу, посилення ознак та симптомів міастенії gravis, парестезія, ішемія головного мозку. Порушення з боку органу зору: зниження чутливості рогівки, диплопія, птоз, відшарування судинної оболонки (після оперативного лікування глаукоми), кератит, блефароспазм, крововилив у сітківку, увеїт. Порушення серця: атріовентрикулярна блокада, зупинка серця, порушення ритму серця, серцева недостатність, застійна серцева недостатність, біль у грудній клітці, серцебиття, набряки. Порушення з боку судин: зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, синдром Рейно, похолодання кінцівок. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: загострення астми, загострення ХОЗЛ, кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота, біль у животі, блювання. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: псоріазоподібні висипання або загострення псоріазу, висипання на шкірі. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: біль у м'язах. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: статева дисфункція, зниження лібідо. Загальні розлади та порушення у місці введення: астенія,. Лабораторні та інструментальні дані: зміни активності ферментів печінки. Небажані реакції на фосфатсодержащіе очні краплі Дуже рідко повідомлялося про випадки кальцифікації рогівки при сумісному застосуванні з фосфатсодержащими очними краплями у деяких пацієнтів із значними пошкодженнями рогівки.Взаємодія з лікарськими засобамиСпеціальних досліджень щодо вивчення лікарської взаємодії фіксованої комбінації біматопросту+тимололу не проводилося. Можливе потенціювання ефектів спільного застосування офтальмологічних розчинів бета-адреноблокаторів та прийманих внутрішньо блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, гуанетидину, бета-адреноблокаторів, парасимпатоміметиків, антиаритмічних препаратів (включаючи аміодарон) та серцевих глікозів. Повідомлялося про потенціювання системних ефектів бета-адреноблокаторів (наприклад, зниження частоти серцевих скорочень, депресія) при сумісному застосуванні тимололу з інгібіторами CYP2D6 (хінідином, флуоксетином, пароксетином). Періодично повідомлялося про випадки мідріазу при одночасному застосуванні офтальмологічних бета-адреноблокаторів та адреналіну (епінефрину). Пацієнти, які застосовують препарат БІМОПТИК ПЛЮС з іншими аналогами простагландинів, повинні бути під наглядом для контролю зміни ВГД. Дуже рідко повідомлялося про випадки кальцифікації рогівки при сумісному застосуванні з фосфатсодержащими очними краплями у деяких пацієнтів із значними пошкодженнями рогівки.Спосіб застосування та дозиРекомендовані дози у дорослих (включаючи пацієнтів похилого віку) Рекомендована доза – 1 крапля у кон'юнктивальний мішок ураженого ока 1 раз на добу вранці чи ввечері. Препарат повинен застосовуватися щодня одночасно. Згідно з наявними літературними даними про застосування фіксованої комбінації біматопросту+тимололу, передбачається, що застосування препарату ввечері є більш ефективним для зниження ВГД, ніж застосування вранці. Проте слід враховувати можливість проходження вибраного режиму застосування. Якщо введення препарату пропущено одноразово, препарат вводиться наступного дня. Не рекомендується перевищувати дозу – 1 введення 1 раз на добу. Якщо застосовують більше 2-х препаратів, необхідно робити 5-хвилинну перерву між кожною інстиляцією. При натисканні на область носослезного каналу або при закритті повік на 2 хвилини системна абсорбція зменшується, що може призвести до зменшення побічних ефектів та збільшення місцевого впливу.ПередозуванняПри введенні препарату БІМОПТИК ПЛЮС передозування малоймовірне або може бути пов'язане з токсичною дією. Біматопрост При ненавмисному прийомі біматопросту+тимололу всередину може бути корисною наступна інформація: не відмічено симптомів токсичного впливу біматопросту в дозах до 100 мг/кг/добу в ході 2-тижневого перорального введення в експерименті на щурах і мишах. Доза, що застосовується в дослідженні, виражена в мг/м2, перевищує в 70 разів можливу дозу біматопросту при випадковому прийомі внутрішньо вмісту флакона, що містить біматопрост+тимолол, дитиною з масою тіла 10 кг. Тимолол При передозуванні гимололу можуть спостерігатися такі симптоми: брадикардія, зниження артеріального тиску, бронхоспазм, біль голови, запаморочення, задишка, зупинка серця. У дослідженнях показано, що тимолол не виводиться повністю при гемодіалізі. Якщо передозування відбувається, потрібне проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк і інші офтальмологічні лікарські препарати, препарат БІМОПТИК ПЛЮС може проникати в системний кровотік. Через присутність тимололу, бета-адренергічного компонента можуть спостерігатися різні типи небажаних реакцій (з боку серцево-судинної, дихальної системи та інших систем), як при застосуванні системних бета-адреноблокаторів. Частота виникнення небажаних реакцій при місцевому застосуванні препарату є нижчою, ніж при системному застосуванні. Серцево-судинна система Пацієнти з серцево-судинними захворюваннями (такими як ішемічна хвороба серця, стенокардія Принцметала та серцева недостатність) та при гіпотензивній терапії бета-адреноблокаторами повинні бути критично оцінені та слід розглянути застосування інших препаратів. Необхідний контроль стану пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями для спостереження за ознаками погіршення цих хвороб та небажаних реакцій. Пацієнтам з тяжкими периферичними розладами кровообігу (наприклад, тяжкі форми хвороби Рейно або синдрому Рейно) препарат слід застосовувати з обережністю. Респіраторна система Повідомлялося про реакції з боку органів дихання, включаючи смертельні наслідки внаслідок бронхоспазму у пацієнтів з бронхіальною астмою після застосування деяких офтальмологічних бета-адреноблокаторів. Ендокринна система Бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії, гіпертиреозу. Інші бета-адреноблокатори Тимолол може вплинути на ВГД або посилити дію системних бета-адреноблокаторів у пацієнтів, які вже отримують системний бета-адреноблокатор. Рекомендується ретельне спостереження за такими пацієнтами. Також застосування двох місцевих бета-адреноблокаторів не рекомендується. Анафілактичні реакції У пацієнтів з атопічними проявами в анамнезі та важкими анафілактичними реакціями на різні алергени дози епінефрину (адреналіну), які зазвичай застосовуються для усунення анафілактичних реакцій, на фоні застосування бета-адреноблокаторів можуть бути неефективними. Хоріоїдальне відшарування Повідомлялося про випадки хоріоїдального відшарування при застосуванні терапії, яка знижує приплив внутрішньоочної рідини (наприклад, тимололу, ацетазоламіду) після фільтраційної хірургії. Хірургічна анестезія Офтальмологічні препарати з β-адреноблокуючою дією можуть пригнічувати системні ефекти β-агоністів, наприклад, епінефрину (адреналіну). Потрібно попередити лікаря-анестезіолога про застосування пацієнтом тимололу. Функція печінки У пацієнтів із захворюванням печінки легкої течії або початково підвищеною активністю ферментів печінки аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT) та/або загального білірубіну, біматопрост не впливав на функцію печінки протягом періоду вивчення тривалістю більше 24 місяців. Дані про небажані реакції внаслідок впливу тимололу на функцію печінки відсутні. Орган зору До початку лікування пацієнтів необхідно інформувати про можливе зростання вій, посилення пігментації шкіри повік та пігментації райдужної оболонки очей, оскільки ці побічні ефекти встановлені в ході досліджень біматопросту та фіксованої комбінації біматопросту+тимололу. Деякі зміни можуть бути постійними, і можуть супроводжуватися виникненням відмінностей між очима, якщо інстиляції препарату проводили лише одне око. Після відміни препарату БІМОПТИК ПЛЮС пігментація райдужної оболонки може залишитися постійною. Через 12 місяців лікування фіксованою комбінацією біматопросту+тимололу частота пігментації райдужної оболонки відзначена у 0,2% пацієнтів. А через 12 місяців лікування тільки біматопрост у вигляді очних крапель 1,5%, подальшого збільшення частоти даного ефекту не спостерігалося протягом терапії тривалістю 3 роки. Посилення пігментації райдужної оболонки ока обумовлено посиленням продукції меланоцитів, а не збільшенням їх кількості. Тривалість розвитку ефекту посилення пігментації райдужної оболонки невідома. Зміна кольору райдужної оболонки ока, що спостерігається при застосуванні біматопросту, може бути невираженою в період від кількох місяців до кількох років. Застосування препарату не впливає на невуси або відкладення пігменту на райдужній оболонці ока. Повідомлялося, що пігментація периорбітальної області у деяких пацієнтів має оборотний характер. Можлива зміна рефракції (внаслідок скасування терапії міотичними засобами в окремих випадках). Шкіра Можливе зростання волосся на тих ділянках шкіри, на які випадково наносився препарат. Важливо застосовувати препарат БІМОПТИК ПЛЮС відповідно до інструкції з медичного застосування та не допускати попадання препарату на шкіру. Допоміжні речовини Допоміжна речовина бензалконію хлорид, що входить до складу препарату БІМОПТИК ПЛЮС, може спричинити подразнення слизової оболонки очей та зміну кольору м'яких контактних лінз. Контактні лінзи необхідно зняти до введення препарату, одягнути їх можна через 15 хвилин після інстиляції. Бензалконію хлорид може спричинити гострий кератит та/або токсичну виразку рогівки. У зв'язку з цим необхідне спостереження за станом пацієнта при частому або тривалому лікуванні препаратом БІМОПТИК ПЛЮС у осіб із синдромом "сухого" ока та при змінах рогівки. Після розкриття флакона не можна виключити можливість мікробної контамінації вмісту, що може призвести до запальних уражень очей. Термін придатності препарату після першого розтину флакону становить 28 діб. Після закінчення зазначеного часу флакон слід викинути навіть якщо розчин повністю не використаний. Рекомендується записувати на картонній пачці лікарського засобу дату розкриття флакона. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Можливе скорочення погіршення зору після введення препарату, тому пацієнт повинен почекати до повного відновлення зору, перш ніж приступити до керування транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі очні - 1 мл: Діюча речовина: біматопрост 0.3 мг; Допоміжні речовини: бензалконію хлорид - 0.05 мг, натрію хлорид - 8.3 мг, лимонної кислоти моногідрат - 0.14 мг, натрію гідрофосфату гептагідрат - 2.68 мг, натрію гідроксид - до рН 7.3, хлористоводнева мл. Флакон із пробкою-крапельницею, 2.5 мл.Фармакотерапевтична групаПротиглаукомний засіб. Біматопрост – синтетичний простамід, структурно пов'язаний із простагландином F2α, який не діє через відомі рецептори простагландину. Біматопрост селективно імітує ефекти нещодавно відкритих біосинтезованих речовин, простамідів. Однак структура рецепторів простаміду поки що не була ідентифікована.ФармакокінетикаБіматопрост добре проникає в рогівку та склеру людини in vitro. Після інстиляції дорослим системна експозиція біматопросту дуже мала, накопичення активної речовини не відзначено. Після введення однієї краплі препарату в обидва ока 1 раз на добу протягом 2 тижнів концентрація в крові досягла максимуму через 10 хв після введення дози, а протягом 1.5 год цей показник виявився нижчим за рівень визначення (0.025 нг/мл). Середні значення Сmах і AUC0-24 год були приблизно однаковими на 7 і 14 день - приблизно 0.08 нг/мл і 0.09 нг×ч/мл відповідно, це вказує на те, що Css біматопросту була досягнута протягом 1 тижня інстиляції. Біматопрост помірно розподіляється у тканинах організму, а Vd у рівноважному стані – 0.67 л/кг. У крові людини біматопрост перебуває переважно у плазмі. Зв'язування біматопросту з білками плазми становить близько 88%.Біматопрост досягає системного кровотоку, в основному, у незміненому вигляді. Потім відбувається окислення, N-деетилування та глюкуронізація з утворенням низки метаболітів. Біматопрост виводиться переважно нирками. До 67% дози, введеним внутрішньовенно здоровим дорослим добровольцям виводилося з організму із сечею, 25% – з калом. T1/2 після внутрішньовенного введення становив приблизно 45 хв, загальний кліренс із крові становив 1.5 л/год/кг.ФармакодинамікаБіматопрост знижує внутрішньоочний тиск за рахунок збільшення відтоку водянистої вологи через трабекулярну мережу та збільшення увеосклерального відтоку. Зниження внутрішньоочного тиску починається приблизно через 4 години після першого введення, максимальний ефект досягається приблизно через 8-12 годин. Ефект триває протягом принаймні 24 годин. За даними клінічних досліджень, не відзначено значного впливу біматопросту на ЧСС та АТ.Показання до застосуванняВідкритокутова глаукома та офтальмогіпертензія у дорослих (як монотерапія або у поєднанні з бета-адреноблокаторами).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до біматопросту; вік до 18 років. Необхідна обережність при застосуванні препаратів біматопросту для лікування пацієнтів з відомими факторами ризику макулярного набряку (наприклад, у пацієнтів з афакією, у пацієнтів з артифакією та розривом задньої капсули кришталика); у пацієнтів з важкими очними інфекціями в анамнезі (наприклад, спричиненими вірусом простого герпесу) або іритом/увеїтом.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років. Відсутні дані клінічних досліджень про застосування біматопросту при вагітності. Застосування біматопросту при вагітності не рекомендується, за винятком випадків наявності суворих показань. За даними доклінічних досліджень на тваринах показана репродуктивна токсичність при застосуванні бімаптопросту у високих, токсичних для організму матері дозах. Невідомо, чи виділяється біматопрост із грудним молоком у людини. У дослідженнях на тваринах показано, що біматопрост виділяється з грудним молоком. Рішення про продовження/припинення грудного вигодовування або продовження/припинення лікування біматопростом слід приймати з огляду на користь грудного вигодовування для дитини та користь від терапії для матері.Побічна діяВизначення категорії частоти побічних реакцій: дуже часто (&le1/10); часто (&le1/100 до <1/10); нечасто (&le1/1000 до <1/100); рідко (&le1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити частоту на основі наявних даних). З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення. З боку органу зору: дуже часто – кон'юнктивальна ін'єкція, свербіж в очах, ріст вій; часто - поверхневий точковий кератит, ерозія рогівки, печіння в очах, подразнення очей, алергічний кон'юнктивіт, блефарит, зниження гостроти зору, астенопія, набряк кон'юнктиви, відчуття стороннього тіла в оці, сухість ока, біль в очах, світлобоязнь, сльоз , Порушення зору, посилення пігментації райдужної оболонки, потемніння вій; нечасто – геморагічні порушення з боку сітківки, увеїт, кістоїдний макулярний набряк, ірит, блефароспазм, ретракція століття, періорбітальна еритема; частота невідома – енофтальм. У дуже рідких випадках відзначалася кальцифікація рогівки при застосуванні фосфатсодержащих очних крапель пацієнтами з супутнім значним ушкодженням рогівки. З боку серцево-судинної системи: часто – артеріальна гіпертензія. З боку гепатобіліарної системи: часто – відхилення від норми біохімічних показників функції печінки. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – гірсутизм. Загальні реакції: нечасто – астенія.Взаємодія з лікарськими засобамиСпеціальних досліджень щодо взаємодії БІМОПТИК РОМФАРМ з іншими лікарськими засобами не проводилося. Не очікується взаємодій в організмі людини, оскільки системні концентрації біматопросту є надзвичайно низькими (менше 0,2 нг/мл) після інстиляції препарату БІМОПТИК РОМФАРМ, очні краплі, 0,3 мг/мл. У клінічних дослідженнях біматопрост застосовували одночасно з декількома різними офтальмологічними бета-адреноблокаторами, але не спостерігалося жодних взаємодій. Одночасне застосування біматопросту та інших протиглаукомних препаратів, крім офтальмологічних бета-адреноблокаторів, не вивчалося в ході досліджень ефективності та безпеки комбінованої терапії.Відзначалося зниження гіпотензивного ефекту біматопросту при його сумісному застосуванні з іншими аналогами простагландинів у терапії офтальмогіпертензії та глаукоми.Спосіб застосування та дози1-на крапля препарату біматопросту в уражене (і) око (а) 1 раз на добу ввечері. Не перевищувати рекомендовану дозу. Рекомендована доза – одна крапля препарату біматопросту у уражене (і) око (а) 1 раз на добу ввечері. Не перевищувати рекомендовану дозу. При застосуванні більше одного офтальмологічного препарату для місцевого застосування необхідно дотримуватись інтервалу 5 хв між введенням кожного з них.ПередозуванняНе було виявлено випадків передозування при місцевому застосуванні. У разі передозування лікування має бути симптоматичним та підтримуючим.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідсутня досвід застосування біматопросту у пацієнтів із супутніми порушеннями функції зовнішнього дихання, що потребує дотримання обережності у таких пацієнтів. При проведенні клінічних досліджень у пацієнтів з порушеннями функції зовнішнього дихання не було відзначено жодної істотної несприятливої ​​дії на дихальну систему. Не вивчався вплив біматопросту на пацієнтів з AV-блокадою II та III ступеня та на пацієнтів з неконтрольованою застійною серцевою недостатністю. Перш ніж розпочати лікування, пацієнти повинні бути проінформовані про можливість зростання вій, потемніння шкіри повік та збільшення пігментації райдужної оболонки. Деякі з цих змін можуть бути постійними і можуть призвести до відмінностей у зовнішньому вигляді між очима, коли лікується лише одне око. Зміна пігментації райдужної оболонки відбувається повільно і може бути непомітною протягом кількох місяців або років. Найчастіше зміна кольору райдужної оболонки є постійною. Зміна кольору райдужної оболонки переважно пов'язані з підвищенням вмісту меланіну в меланоцитах, ніж із збільшенням кількості меланоцитів. Довготривалі ефекти підвищення пігментації райдужної оболонки невідомі. У типових випадках відбувається поширення коричневого пігменту від області навколо зіниці до кореня райдужної оболонки,в результаті вся райдужка або її частини набувають більш коричневого кольору. Застосування біматопросту не впливає на невуси та лентиго райдужної оболонки. Пігментація періорбітальної тканини є оборотною у деяких пацієнтів.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: діюча речовина: бримонідину тартрат – 2,0 мг; допоміжні речовини: полівініловий спирт 40-88, натрію цитрат, лимонної кислоти моногідрат, натрію хлорид, хлористоводнева кислота розведена або гідроксид натрію, вода високоочищена. Краплі очні, 2 мг/мл. По 5 мл у флакон з поліетилену низької щільності, з вбудованою крапельницею і кришкою з поліетилену високої щільності, що загвинчується. По 1 або 3 флакони разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора, жовтувато-зелена рідина.Фармакотерапевтична групаПротиглаукомний засіб – альфа2-адреноміметик селективний.ФармакокінетикаПісля застосування 0,2% розчину очних крапель бримонідину двічі на добу протягом 10 днів середнє значення максимальної концентрації (Сmax) у плазмі крові залишається низьким (в середньому 0,06 нг/мл). При інстиляції очних крапель максимальна концентрація препарату в плазмі досягається через 0,5-2,5 год, період напіввиведення (Т1/2) препарату після місцевого застосування в середньому становить 2 години. Зв'язок із білками крові при місцевому застосуванні становить 29%. Брімонідин оборотно зв'язується з меланіном. Концентрації бримонідину в райдужній оболонці, війному тілі та сітківці після двох тижнів закапування в очі у 3-17 разів перевищували дані показники після закапування однієї дози препарату. Системне всмоктування бримонідину при місцевому застосуванні сповільнене. Метаболізується препарат переважно у печінці. Бримонідин та його метаболіти виводяться нирками.ФармакодинамікаБримонідин – селективний агоніст α2-адренорецепторів. При інстиляції 0,2% розчину бримонідину зниження внутрішньоочного тиску становить 10-12 мм рт. ст., максимальне зниження внутрішньоочного тиску досягається через 2 год, тривалість дії – 12 год. Бримонідин має подвійний механізм дії, він може знижувати внутрішньоочний тиск шляхом зниження синтезу внутрішньоочної рідини та посилення увеосклерального відтоку.Показання до застосуванняВідкритокутова глаукома, офтальмогіпертензія (в монотерапії та в комбінації з іншими препаратами, що знижують внутрішньоочний тиск).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бримонідину або будь-якого з допоміжних компонентів препарату. Одночасний прийом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та трициклічними або тетрациклічними антидепресантами (у тому числі міансерином). Дитячий вік до 2-х років (безпека та ефективність препарату для цієї вікової категорії не встановлені). Період грудного вигодовування. З обережністю: У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 40 мл/хв) та печінковою недостатністю. У пацієнтів з ортостатичною гіпотензією, серцевою недостатністю та недостатністю мозкового кровообігу, депресією, синдромом Рейно, облітеруючим тромбангіїтом бримонідин може посилювати тяжкість перебігу захворювань, зумовлених судинною недостатністю. У пацієнтів, які одночасно проходять терапію гіпотензивними препаратами та (або) серцевими глікозидами. Застосування препарату у дітей віком до 2 років не рекомендовано. Діти віком від 2 до 7 років. У період лікування необхідний ретельний контроль стану пацієнтів віком від 2 до 7 років (особливо з масою тіла до 20 кг) у зв'язку з високою частотою народження та вираженості сонливості. При розвитку алергічних реакцій на препарат необхідно припинити лікування та звернутися до лікаря. Можливе підвищення внутрішньоочного тиску у разі розвитку реакцій уповільненої гіперчутливості.Вагітність та лактаціяДослідження безпеки та ефективності застосування бримонідину у вагітних та годуючих не проводилися. У дослідженнях на тваринах місцеве застосування бримонідину не призводило до порушення внутрішньоутробного розвитку. Застосування бримонідину при вагітності допускається лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини. Немає точних даних про проникнення в грудне молоко бримонідину при місцевому застосуванні, проте ризик не може бути повністю виключений. При призначенні в період лактації грудне вигодовування рекомендується припинити на час лікування.Побічна діяНайбільш часто зустрічаються небажаними реакціями з боку органу зору є алергічний кон'юнктивіт, гіперемія кон'юнктиви, свербіж слизової оболонки очей і шкіри повік. Більшість небажаних реакцій мали швидкий характер і легкий ступінь тяжкості (не вимагають припинення лікування). За даними клінічних досліджень симптоми алергічних реакцій з боку очей спостерігалися в 12,7% випадків (причини припинення лікування в 11,5% випадків), при цьому у більшості пацієнтів вони виявлялися через 3-6 місяців застосування препарату. Частота виникнення побічних ефектів класифікувалася так: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до З боку органу зору: Дуже часто – гіперемія кон'юнктиви, відчуття печіння, свербіж шкіри повік та слизової оболонки очей, відчуття стороннього тіла, порушення чіткості зорового сприйняття, алергічний блефарит, алергічний блефарокон'юнктивіт, алергічний кон'юнктивіт, фолікулярний кон'юнктив. Часто - гіперемія і набряк повік, блефарит, набряк кон'юнктиви і слизова оболонка, що відділяється з очей, крововилив у кон'юнктиву, кон'юнктивіт, ретенційна сльозотеча, епіфора, біль в оці та сльозотеча, фолікулез кон'юнктиви очей, місцеві алерг , катаракта, кератит, ураження повік, фоточутливість, поверхнева плямиста кератопатія, випадання поля зору, функціональне ураження склоподібного тіла, крововилив у склоподібне тіло, плаваючі помутніння в склоподібному тілі та зниження гостроти зору, світлобоязнь, ерозія та помутніння рогівки поверхні ока, збліднення кон'юнктиви. Нечасто – ячмінь. Дуже рідко – ірит, міоз. З боку центральної нервової системи: Дуже часто – головний біль, сонливість. Часто – запаморочення, порушення смакових відчуттів. Нечасто – депресія. Дуже рідко - непритомність, безсоння. З боку серцево-судинної системи: Нечасто – серцебиття/аритмії (включаючи брадикардію та тахікардію). Дуже рідко – підвищення або зниження артеріального тиску. З боку органів дихання: Часто – бронхіт, фарингіт, кашель, задишка. Нечасто – сухість слизової оболонки носа. Рідко – задишка. З боку шлунково-кишкового тракту: Дуже часто – сухість слизової оболонки рота. Часто – шлунково-кишкові розлади. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: Часто – висип, еритема, свербіж, набряк обличчя. Інфекційні та паразитарні захворювання: Часто – грипоподібний синдром, інфекційне захворювання (озноб та респіраторна інфекція), риніт, синусит, у т.ч. інфекційний. З боку імунної системи: Нечасто – системні алергічні реакції. Лабораторні показники: Часто – гіперхолестеринемія. Інші: Дуже часто – стомлюваність. Часто – астенія. У дітей відмічено: апное, брадикардію, зниження артеріального тиску, гіпотермію, м'язову гіпотонію, блідість, сонливість, зниження уваги (див. розділ "З обережністю"). Післяреєстраційне застосування 2 мг/мл очних крапель бримонідину вивило небажані реакції, зазначені нижче, джерелом яких були спонтанні повідомлення при невідомому розмірі популяції, тому вказати частоту їх виникнення неможливо: Порушення з боку органу зору: іридоцикліт (передній увеїт). З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: алергічні реакції з боку шкіри, включаючи еритему, набряк обличчя, свербіж, висип та возодилатацію судин шкіри повік. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота.Взаємодія з лікарськими засобамиДосліджень щодо вивчення взаємодії препарату з іншими лікарськими засобами не проводилося. Бримонідин протипоказаний пацієнтам, які приймають інгібітори моноаміноксидази (МАО), та пацієнтам, які приймають трициклічні або тетрациклічні антидепресанти (в т.ч. міансерин). Бримонідин у концентрації 2 мг/мл може посилювати дію речовин, що впливають на центральну нервову систему (алкоголь, барбітурати, опіоїди, седативні препарати та анестетики). Слід виявляти обережність у разі прийому препаратів, здатних впливати на всмоктування в кров та метаболізацію адреналіну, норадреналіну та інших так званих біогенних амінів (хлорпромазин, метилфенідат, резерпін). У деяких пацієнтів після застосування розчину бримонідину у концентрації 2 мг/мл відзначається невелике зниження артеріального тиску. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з гіпотензивними препаратами та/або препаратами групи серцевих глікозидів (наперстянки). При одночасному системному введенні агоністів або антагоністів адренорецепторів (наприклад, ізопреналіну або празозину) вперше, а також при зміні дози цих системних препаратів, що одночасно вводяться (незалежно від способу їх введення), можуть виникати взаємодії з агоністами альфа-адренорецепторів або впливу на їх ефекти .Спосіб застосування та дозиМісцево. Кон'юнктивальний мішок ураженого ока по 1 краплі препарату 2 рази на добу з інтервалом між введеннями 12 годин. Тривалість лікування визначається лікарем. З метою зменшення можливої ​​системної абсорбції препарату рекомендується злегка прикрити повіку та притиснути слізний мішок у внутрішнього кута ока (закриваючи слізну точку) протягом однієї хвилини. Цей прийом слід виконувати відразу після закапування кожної краплі. У разі необхідності використання двох або більшої кількості офтальмологічних препаратів різні препарати слід закопувати з інтервалом 5-15 хвилин. Очні мазі мають бути застосовані в останню чергу. Пацієнти з порушенням функції нирок та печінки Застосування бримонідину у пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок не вивчене, при лікуванні таких пацієнтів необхідно бути обережними. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку не відзначали відмінностей у безпеці чи ефективності порівняно з дорослими пацієнтами. Сmах та Т1/2 бримонідину були подібними у літніх (65 років і старше) і молодших пацієнтів дорослої популяції, що демонструє відсутність значного впливу віку на системне всмоктування та виведення бримонідину. Не обов'язково модифікувати дозування у пацієнтів похилого віку. Застосування у дітей Бримонідин протипоказаний дітям віком до 2 років. У дітей віком від 2 до 7 років при застосуванні 0,2% бримонідину можливе виникнення сонливості, що може спричинити припинення лікування. Слід здійснювати ретельний контроль за станом пацієнта у зв'язку з високою частотою випадків сонливості. Частота сонливості може знижуватися зі збільшенням віку, але більшою мірою визначається масою тіла: у дітей з масою ≤ 20 кг сонливість може частіше відзначатись у порівнянні з дітьми з масою > 20 кг.ПередозуванняПередозування при місцевому застосуванні Симптоми передозування при місцевому застосуванні препарату представлені раніше відміченими небажаними реакціями. Передозування при випадковому прийомі препарату внутрішньо (дорослі пацієнти) Повідомлень про випадки передозування у дорослих мало. Можливі наступні симптоми: пригнічення центральної нервової системи, сонливість, пригнічення та непритомність, гіпотензія, брадикардія, зниження температури тіла, ціаноз шкірних покривів, апное, астенія, блювання, судоми, аритмія, міоз. Лікування передозування при прийомі препарату внутрішньо включає підтримуючу та симптоматичну терапію, необхідно підтримувати прохідність дихальних шляхів. Передозування у дітей та підлітків Передозування бримонідином (як додаткова терапія вродженої глаукоми при випадковому прийомі внутрішньо) спостерігалася у дітей молодшого віку (2-7 років). Симптоми: непритомність, загальмованість, сонливість, гіпотензія, гіпотонія, брадикардія, гіпотермія, ціаноз, блідість, пригнічення дихання та апное. Лікування: проведення підтримуючої та симптоматичної терапії, контроль прохідності дихальних шляхів, може бути необхідна інтенсивна терапія із застосуванням інтубації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБримонідин може посилювати перебіг синдромів, що супроводжуються судинною недостатністю. Бримонідин слід обережно застосовувати у пацієнтів з депресією, порушенням мозкового або коронарного кровообігу, синдромом Рейно, ортостатичною гіпотензією або облітеруючим тромбангіїтом. Незважаючи на те, що за результатами клінічних досліджень не виявлено значного впливу бримонідину на артеріальний тиск, у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями препарат слід застосовувати з обережністю. Препарат Брім Антиглау ЕКО є стерильним розчином та не містить консервантів. Спеціальна система закупорювання багатодозового флакона-крапельниці запобігає мікробіологічному забруднення завдяки спеціальній силіконовій мембрані та фільтрації повітря, що засмоктується у флакон. Забруднення не може потрапити до розчину, а вміст флакона залишається стерильним протягом 90 днів. Клінічні дослідження препарату Брім Антиглау ЕКО у пацієнтів, які застосовують контактні лінзи, не проводились. Перед застосуванням препарату слід зняти контактні лінзи. Інтервал часу між використанням препарату та повторним встановленням контактних лінз повинен становити не менше 15 хв. Не використовувати розчин після закінчення терміну придатності, вказаного на флаконі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат може викликати стан втоми або сонливості, зниження чіткості зору, особливо вночі або в умовах недостатнього освітлення, тому в період лікування препаратом слід утриматися від керування транспортними засобами та обслуговування рухомих механізмів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Бринзоламід – 10 мг, Тимололу малеат – 6,83 мг (еквівалентно тимололу – 5 мг); Допоміжні речовини: Бензалконію хлорид – 0,1 мг; динатрію едетат – 0,1 мг; натрію хлорид – 1,0 мг; тилоксапол – 0,25 мг; манітол - 33 мг; карбомер 974Р – 4,2 мг; натрію гідроксид та/або хлористоводнева кислота - до pH 7,3; вода для ін'єкцій – до 1,0 мл. По 5 мл препарату в непрозорому пластиковому флаконі, закупореному пробкою-крапельницею і ковпачком білого кольору, що загвинчується, з контролем першого розтину. По 1 або 3 флакони разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиСуспензія білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиглаукомний засіб комбінований (карбоангідрази інгібітор + бета-адреноблокатор).ФармакокінетикаАбсорбція При місцевому застосуванні бринзоламід та тимолол проникають у системний кровотік. Максимальна концентрація (Сmax) в еритроцитах близько 184 рМ. У рівноважному стані, після застосування бринзоламіду і тимололу середня Сmax тимололу в плазмі і площа під кривою концентрація-час за 12 годин (AUC0-12ч) тимололу становила 0,824±0,453 нг/мл та 4,71±4,29нг*ч/мл, відповідно, а середня Сmax тимололу була досягнута за 0,79±0,45 год. Розподіл Бринзоламід помірно зв'язується з білками плазми (близько 60%) і накопичується в еритроцитах внаслідок вибіркового зв'язування з карбоангідразою II і, меншою мірою, з карбоангідразою I. Його активний метаболіт N-дезетилбрінзоламід також накопичується в еритроцитах. Завдяки спорідненості бринзоламіду та його метаболіту до еритроцитів та тканинної карбоангідрази їхня концентрація в плазмі низька. Метаболізм Метаболізм бринзоламіду відбувається шляхом N-деалкілування, О-деалкілування та окислення N-пропілового бічного ланцюга. Основний метаболіт - N-дезетилбрінзоламід, у присутності бринзоламіду, зв'язується з карбоангідразою I і також накопичується в еритроцитах. Дослідження in vitro показали, що за метаболізм бринзоламіду відповідає головним чином ізофермент CYP3A4, а також ізоферменти CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8 та CYP2C9. Метаболізм тимололу відбувається двома шляхами: з утворенням етаноламінного бічного ланцюга на тіадіазольному кільці та з формуванням етанольного бічного ланцюга у азоту морфоліну та аналогічного бічного ланцюга з карбонільною групою, сполученою з азотом. Метаболізм тимололу здійснюється головним чином CYP2D6. Виведення Бринзоламід виводиться в основному із сечею та калом у порівняльних кількостях 32% та 29% відповідно. Близько 20% виводиться як метаболітів із сечею. У сечі виявляються в основному брінзоламід та N-дезетилбрінзоламід, а також залишкові кількості ( Тимолол та його метаболіти виводяться в основному нирками. Близько 20% тимололу виводиться із сечею у постійному вигляді, решта - як метаболітів. Т1/2 тимололу становить 4,8 години після місцевого поєднаного застосування бринзоламіду і тимололу.ФармакодинамікаМеханізм дії Препарат Брінарга містить дві активні речовини: бринзоламід та тимололу малеат, які знижують підвищений внутрішньоочний тиск (ВГД), насамперед, за рахунок зниження секреції внутрішньоочної рідини, проте різними шляхами. Комбінована дія бринзоламіду та тимололу перевищує дію кожної речовини окремо для зниження ВГД. Бринзоламід є інгібітором карбоангідрази II. Інгібування карбоангідрази в циліарному тілі очного яблука знижує продукцію внутрішньоочного рідини, імовірно, завдяки уповільненню утворення іонів бікарбонату з подальшим зниженням транспорту натрію та рідини. Тимолол - неселективний блокатор β-адренорецепторів без симпатоміметичної активності, не має прямого депресивного впливу на міокард, не має мембраностабілізуючої активності. Ряд досліджень показали, що при місцевому застосуванні тимолол знижує утворення внутрішньоочної рідини та незначно посилює її відтік.Показання до застосуванняЗниження підвищеного внутрішньогразного тиску при відкритокутовій глаукомі та внутрішньоочній гіпертензії у пацієнтів, у яких монотерапія виявилася недостатньою для зниження внутрішньоочного тиску.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату, сульфонамідів або інших β-адреноблокаторів. Реактивні захворювання дихальних шляхів, зокрема. бронхіальна астма (БА), бронхіальна астма в анамнезі, хронічні обструктивні захворювання легких тяжкого перебігу. Синусова брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, синоатріальна блокада, атріовентрикулярна (АВ) блокада ІІ-ІІІ ступеня, виражена серцева недостатність або кардіогенний шок. Алергічний риніт тяжкої течії. Гіперхлоремічний ацидоз. Тяжка ниркова недостатність. Вагітність, період годування груддю, дитячий вік до 18 років.Вагітність та лактаціяПрепарат Брінарга протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяОгляд профілю безпеки Найпоширенішими небажаними реакціями в клінічних дослідженнях були затуманювання зору, подразнення очей, біль у оці, які зустрічалися приблизно у 2-7% пацієнтів. Нижче представлені небажані реакції, відмічені під час клінічних досліджень препарату Брінарга та його індивідуальних компонентів – бринзоламіду та тимололу. Небажані реакції перераховані з використанням наступних позначень частоти: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до Інфекційні та паразитарні захворювання - Частота невідома: назофарингіт3, фарингіт3, синусит3, риніт3. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Частота невідома: зменшення кількості еритроцитів3, підвищення вмісту хлоридів у крові3. Порушення з боку імунної системи - Частота невідома: анафілаксія2, системний червоний вовчак2, системні алергічні реакції, у тому числі ангіоневротичний набряк2, місцева та генералізована висипка2, гіперчутливість1, кропив'янка2, сверблячка2. Порушення з боку обміну речовин та харчування - Частота невідома: гіпоглікемія2, зниження апетиту3. Порушення психіки - Нечасто: безсоння; Частота невідома: депресія1, втрата пам'яті2, апатія3, депресивний настрій3, зниження лібідо3, нічні кошмари2,3, нервозність3. Порушення з боку нервової системи: - Часто: дисгевзія1; Частота невідома: церебральна ішемія2, цереброваскулярне порушення2, непритомність2, посилення ознак та симптомів міастенії gravis2, сонливість3, моторні дисфункції3, амнезія3, погіршення пам'яті3, парестезії2,3, тремор3, гіпестезія3, агевзія1,2 Порушення з боку органу зору: - Часто: затуманювання зору1, біль у оці1, подразнення очей1; Нечасто: ерозія рогівки1, точковий кератит1, випіт у передню камеру ока1, фотофобія1, синдром "сухого ока"1, виділення з ока1, свербіж в оці1,3, відчуття стороннього тіла в очах1, гіперемія ока1, гіперемія склери1, підвищена сльозота , Ерітема век1; Частота невідома: збільшення ескавації диска зорового нерва3, відшарування судинної оболонки після фільтруючої операції2, кератит2,3, кератопатія3, дефект епітелію рогівки3, порушення епітелію рогівки3, підвищення ВГД3, відкладення в оці3, фарбування рогівки3, фарбування рогівки3 мейбомієвих залоз3, диплопія2,3, зниження контрастності зору3, фотопсія3, зниження гостроти зору2,3,порушення зору1, птеригіум3, відчуття дискомфорту в оці3, "сухий" кератокон'юнктивіт3, гіпестезія ока3, пігментація склери3, субкон'юнктивальна кіста3, розлад зору3, припухлість ока3, алергічні реакції ока3, мадаоз3, мадаоз3, на краях повік3, підвищена сльозотеча3. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Частота невідома: вертиго3, дзвін у вухах3. Порушення з боку серця - Частота невідома: зупинка серця2, серцева сторона серцянедостатність2, хронічна серцева недостатність2, АВ-блок2, кардіо-респіраторний дистрес-синдром3, стенокардія3, брадикардія2,3, нерегулярна частота серцевих скорочень3, аритмія2,3,3 тахікардія3, збільшення частоти серцевих скорочень3, біль у грудях2, набряк2. Порушення з боку судин – Нечасто: зниження артеріального тиску1; Частота невідома: гіпотензія2, гіпертензія3, підвищення артеріального тиску1, феномен Рейно2, холодні кисті та стопи2. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Нечасто: кашель1; Частота невідома: бронхоспазм2 (переважно у пацієнтів з бронхоспастичною хворобою в анамнезі), задишка1, астма3, носова кровотеча1, гіперреактивність бронхів3, роздратування гортані3, закладеність носа3, закладеність верхніх дихальних шляхів3, синдром постназального3 . Порушення з боку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) - Частота невідома: блювання2,3, біль у верхній частині черевної порожнини1,3, біль у животі2, діарея1,3, сухість у роті1, нудота1,3, езофагіт3, диспепсія2,3, відчуття дискомфорту у черевній порожнині3, відчуття дискомфорту у шлунку3, посилення перистальтики3, шлунково-кишковий розлад3, гіпестезія та парестезія порожнини рота3, метеоризм3. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома: порушення показників функції печінки3. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Частота невідома: кропив'янка3, макуло-папульозний висип2,3, генералізований свербіж3, ущільнення шкіри3, дерматит3, алопеція1, псоріазоформний висип або загострення псоріазу2, висип1,3 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Частота невідома: міалгія1 м'язові спазми3, артралгія3, біль у спині3, біль у кінцівках3. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів - Частота невідома: біль у ділянці нирок3, поллакіурія3. Порушення з боку статевих органів та молочної залози - Частота невідома: еректильна дисфункція3, сексуальна дисфункція2, зниження лібідо2. Загальні розлади та порушення у місці введення - Частота невідома: біль у грудях1, біль3, стомлюваність1,2, астенія2,3, нездужання3, відчуття дискомфорту у грудях3, аномальні відчуття3, відчуття тривожності3, дратівливість3, периферичний набряк3, залишки лікарського засобу. Лабораторні та інструментальні дані - Частота невідома: збільшення вмісту калію в крові1, збільшення вмісту лактатдегідрогенази в крові1. 1 Побічні реакції, що спостерігаються при застосуванні комбінації бринзоламід + тимолол. 2 Побічні реакції, що спостерігаються при монотерапії тимололом. 3 Побічні реакції, що спостерігаються під час монотерапії бринзоламідом. Опис окремих небажаних реакцій Дисгевзія (гіркий або незвичайний смак у роті після інстиляції) часто повідомляється про системну небажану реакцію, пов'язану із застосуванням препарату Брінарга під час клінічних випробувань. Ймовірно, це пов'язано з бринзоламідом і спричинене проникненням крапель очних у носоглотку через слізний канал. Оклюзія слізних каналів або обережне закривання повік після інстиляції може допомогти зменшити цей ефект. Препарат Брінарга містить брінзоламід, який є інгібітором карбоангідрази і має системну абсорбцію. Ефекти, що виникають з боку шлунково-кишкового тракту, нервової системи, крові та лімфатичної системи, нирок та сечовивідних шляхів, обміну речовин та харчування, в основному, пов'язані з системною дією інгібіторів карбоангідрази. Аналогічні небажані реакції, характерні для пероральних форм інгібіторів карбоангідрази, можуть спостерігатися і при місцевому їх застосуванні. При місцевому застосуванні тимолол проникає в системний кровотік, що може спричинити небажані реакції, подібні до тих, що виникають при системному введенні β-адреноблокаторів. Перелічені небажані реакції включають реакції, що зустрічаються при застосуванні інших β-адреноблокаторів у формі очні краплі. Додаткові небажані реакції, пов'язані з використанням індивідуальних активних компонентів, які потенційно можуть бути при застосуванні препарату Брінарга, описані вище. Частота системних небажаних реакцій при місцевому застосуванні нижча, ніж при системному введенні.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Брінарга містить бринозоламід, інгібітор карбоангідрази, який при місцевому застосуванні може абсорбуватися системно. Описано випадки порушення кислотно-лужної рівноваги внаслідок застосування пероральних інгібіторів карбоангідрази. Слід враховувати можливість таких порушень у пацієнтів, які застосовують препарат Брінарга. Не рекомендується одночасне застосування з пероральними інгібіторами карбоангідрази, оскільки існує можливість посилення системних побічних реакцій. За метаболізм бринзоламіду відповідають ізоферменти цитохрому P-450: CYP3A4 (в основному), CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8 та CYP2C9. Слід з обережністю призначати препарати, що інгібують ізофермент CYP3A4, такі як кетоконазол, ітраконазол, клотримазол, ритонавір і тролеандоміцин, внаслідок можливого інгібування метаболізму ринзоламіду ізоферментом CYP3A4. Слід бути обережними при спільному призначенні інгіоіторів ізоферменту CYP3A4. Проте накопичення бринзоламіду малоймовірне, оскільки він виводиться нирками. Бринзоламід не є інгібітором ізоферменту цитохрому Р-450. Посилення системної дії β-адреноблокаторів (зниження частоти серцевих скорочень, депресія) може розвиватися при одночасному застосуванні інгібіторів CYP2D6 (хінідину, флуоксетину, пароксетину) та тимололу. Існує ймовірність посилення гіпотензивної дії та/або розвитку вираженої брадикардії при одночасному застосуванні β-адреноблокаторів для місцевого застосування з блокаторами кальцієвих каналів для прийому внутрішньо, гуанетидином, β-адреноблокаторами, антиаритмічними препаратами (включаючи аміодарон) і патогенітом. β-адреноблокатори можуть зменшувати відгук на адреналін під час лікування анафілактичних реакцій. Слід обережно призначати препарат пацієнтам з атопією або анафілаксією в анамнезі (див. розділ "Особливі вказівки"). У деяких випадках, внаслідок одночасного застосування β-адреноблокаторів для місцевого застосування та адреналіну (епінефрину), може розвиватися мідріаз. Ефект, що чиниться на внутрішньоочний тиск, або відомі ефекти системних β-адреноблокаторів можуть посилюватися, якщо тимолол призначається пацієнту, який вже отримує системний β-адреноблокатор. Таких пацієнтів слід ретельно спостерігати. Застосування двох бета-адреноблокаторів місцевої дії не рекомендується. У разі застосування з іншими місцевими офтальмологічними препаратами інтервал між застосуванням повинен становити не менше 5 хв.Спосіб застосування та дозиМісцево. Флакон перед використанням струшувати. По 1 краплі кон'юнктивальний мішок ока 2 рази на добу. Після застосування препарату для зменшення ризику системних побічних реакцій рекомендується легке натискання пальцем на область проекції слізних мішків у внутрішнього кута ока протягом 1-2 хвилин після інстиляції препарату – це знижує системну абсорбцію препарату. Якщо доза була пропущена, лікування слід продовжити з наступної дози за розкладом. Доза не повинна перевищувати 1 краплі у кон'юнктивальний мішок ока 2 рази на добу. У разі заміни будь-якого антиглаукомного препарату на препарат Брінарга слід розпочати застосування препарату Брінарга наступного дня після відміни попереднього препарату. Не слід торкатися кінчиком пробки-крапельниці до будь-якої поверхні, щоб уникнути забруднення флакона та його вмісту. Флакон слід закривати після кожного використання.ПередозуванняСимптоми Можуть спостерігатися симптоми передозування β-адреноблокаторів у разі випадкового прийому препарату внутрішньо: брадикардія, гіпотензія, серцева недостатність та бронхоспазм. Внаслідок дії бринзоламіду може відбутися порушення електролітного балансу, розвиток ацидозного стану, порушення з боку центральної нервової системи. Лікування Симптоматична та підтримуюча терапія. Необхідно стежити за рівнем електролітів у сироватці крові (зокрема, за вмістом калію) та pH крові. Дослідження показали, що гемодіаліз тимололу є неефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСистемні ефекти Бринзоламід та тимолол можуть піддаватися системній абсорбції. Тимолол при місцевому застосуванні може викликати такі ж побічні реакції з боку серцево-судинної та дихальної систем, а також інші небажані реакції, як і системні β-адреноблокатори. Реакції гіперчутливості, характерні для всіх похідних сульфонамідів, можуть розвинутись при застосуванні препарату Брінарга внаслідок системної абсорбції. У разі появи серйозних небажаних реакцій або гіперчутливості слід припинити прийом препарату. Порушення з боку серця У пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, ішемічною хворобою серця, стенокардією Принцметала, серцевою недостатністю) та гіпотензією, терапія β-блокаторами має бути критично оцінена та розглянута можливість лікування іншими активними речовинами. Слід уважно стежити за появою ознак загострення захворювання та небажаних реакцій у пацієнтів, які страждають на серцево-судинні захворювання. Порушення з боку судин З обережністю слід призначати пацієнтам із вираженим порушенням/розладом периферичного кровообігу (хвороба Рейно або синдром Рейно тяжкої форми). Гіпертиреоз β-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпертиреозу. М'язова слабкість Повідомлялося, що β-адреноблокатори посилюють м'язову слабкість, яка спостерігається при деяких симптомах міастенії (наприклад, диплопії, птозі та загальної слабкості). Порушення з боку дихальної системи Повідомлялося про реакцію з боку дихальної системи, включаючи смерть від бронхоспазму у пацієнтів з бронхіальною астмою після прийому β-адреноблокаторів для місцевого застосування. Гіпоглікемія/діабет β-адреноблокатори слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до спонтанної гіпоглікемії або пацієнтам, які страждають на лабільний перебіг діабету, оскільки ці препарати можуть маскувати симптоми гострої гіпоглікемії. Порушення кислотно-основної рівноваги Описано розвиток порушення кислотно-лужної рівноваги при застосуванні пероральних форм інгібіторів карбоангідрази. У пацієнтів з ризиком ниркової недостатності препарат слід застосовувати з обережністю у зв'язку з можливим ризиком виникнення метаболічного ацидозу. Концентрація уваги Інгібітори карбоангідрази, що застосовуються перорально, можуть впливати на здатність займатися діяльністю, що потребує підвищеної уваги та (або) фізичної координації у пацієнтів похилого віку. Ці явища можуть спостерігатися, т.к. бринзоламід проникає у системний кровотік при місцевому застосуванні. Анафілактичні реакції Пацієнти з атопією або важкими анафілактичними реакціями на різні алергени в анамнезі, які отримують β-адреноблокатори, можуть сильніше реагувати на дію цих алергенів, а також можуть бути резистентними до звичайних доз адреналіну при лікуванні анафілактичних реакцій. Відшарування судинної оболонки ока Описано випадки відшарування судинної оболонки ока при застосуванні лікарських засобів, що перешкоджають утворенню внутрішньоочної рідини (наприклад, тимололу, ацетазоламіду) після фільтруючих операцій. Хірургічна анестезія Дія β-адреноблокаторів у складі офтальмологічних препаратів може блокувати системну дію β-агоністів, наприклад, адреналіну. Анестезіолог повинен бути поінформований про прийом пацієнта тимололу. Супутня терапія При застосуванні препарату Брінарга пацієнтами, які приймають системні β-адреноблокатори, необхідно враховувати можливе взаємне посилення фармакологічної дії препаратів як щодо відомих системних ефектів β-адреноблокаторів, так і щодо зниження внутрішньоочного тиску. Необхідне ретельне спостереження за такими пацієнтами. Спільне застосування двох β-адреноблокаторів місцевої дії не рекомендується. Існує ймовірність посилення системних ефектів, що виникають внаслідок інгібування карбоангідрази у пацієнтів, які приймають пероральні інгібітори карбоангідрази та препарат Брінарга. Одночасне призначення препарату Брінарга та пероральних інгібіторів карбоангідрази не рекомендується. Ефекти з боку органу зору Вплив бринзоламіду на функцію ендотелію рогівки у пацієнтів із порушеннями рогівки (особливо пацієнтів із низьким числом ендотеліальних клітин) не вивчався. У пацієнтів, які носять контактні лінзи, необхідно ретельно спостерігати за їх станом рогівки при застосуванні бринзоламіду, оскільки інгібітори карбоангідрази можуть впливати на гідратацію рогівки. Рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами з порушеннями рогівки, наприклад, пацієнтами з цукровим діабетом або дистрофією рогівки. Бензалконію хлорид Бензалконію хлорид, що входить до складу препарату Брінарга, може викликати подразнення очей, а також змінювати колір м'яких контактних лінз. Слід уникати контакту з м'якими контактними лінзами. Перед застосуванням препарату контактні лінзи слід зняти та встановити назад не раніше, ніж через 15 хвилин після застосування препарату. Препарат Брінарга містить бензалконію хлорид, який може викликати точкову кератопатію та (або) токсичну виразкову кератопатію. При тривалому застосуванні препарату слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів. Порушення функції печінки Слід застосовувати препарат Брінарга з обережністю у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Брінарга незначно впливає на здатність до керування та управління механізмами. Якщо у пацієнта після застосування препарату виникло тимчасове затуманювання зору, не рекомендується керувати автомобілем та займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та реакції до його відновлення. Інгібітори карбоангідрази можуть послабити здатність виконувати завдання, що вимагають концентрації уваги та/або координації рухів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: бринзоламід – 10 мг; Допоміжні речовини: бензалконію хлорид 0,1 мг, динатрію едетату дигідрат 0,1 мг, натрію хлорид 2,5 мг, тилоксапол 0,25 мг, манітол 33,0 мг, карбомер (974Р) 4,2 мг, 5М р-р натрію гідроксиду до рН 7,5, 1М розчин кислоти хлористоводневої до рН 7,5, вода для ін'єкцій до 1 мл. Краплі очні 1%. По 5 мл або 10 мл у поліетиленовому флаконі з пробкою-крапельницею і ковпачком помаранчевого кольору, що нагвинчується, з контролем першого розтину. По 1 або 3 флакони з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиБіла чи майже біла суспензія.Фармакотерапевтична групаПротиглаукомний препарат, інгібітор карбоангідрази.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні бринзоламід проникає у системний кровотік. Бринзоламід адсорбується в еритроцитах внаслідок виборчого зв'язування. Відбувається утворення метаболіту – N-дезетил бринзоламіду, який також зв'язується з карбоангідразою та накопичується в еритроцитах. У присутності бринзоламіду метаболіт пов'язується головним чином з карбоангідразою I. У плазмі концентрації бринзоламіду та його метаболіту нижче межі кількісного визначення ( Бринзоламід виводиться, в основному, із сечею у незмінному вигляді. Основний метаболіт (N-дезетилбрінзоламід) та низькі концентрації інших метаболітів (N-дезметоксипропілу та О-десметилу) також виявляються в сечі.ФармакодинамікаПідвищення внутрішньоочного тиску є основним фактором ризику пошкодження зорового нерва та звуження меж полів зору. Бринзоламід є інгібітором карбоангідрази II. Внаслідок інгібування карбоангідрази II відбувається уповільнення утворення іонів бікарбонату з подальшим зниженням транспорту натрію в рідині, що призводить до зменшення продукції внутрішньоочної рідини в циліарному тілі ока. В результаті відбувається зниження внутрішньоочного тиску (ВГД).Показання до застосуванняЗниження внутрішньоочного тиску при відкритокутовій глаукомі та офтальмогіпертензії. Як монотерапія у пацієнтів, які не реагують на застосування β-блокаторів або у пацієнтів, яким β-блокатори протипоказані. Як додаткова терапія до β-блокаторів або аналогів простагландинів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, гіперчутливість до сульфонамідів, тяжка ниркова недостатність, гіперхлоремічний ацидоз. З обережністю Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з ризиком розвитку ниркової недостатності через можливий розвиток метаболічного ацидозу. Вплив бринзоламіду на функцію ендотелію рогівки у пацієнтів з порушеннями рогівки (особливо у пацієнтів із низьким числом ендотеліальних клітин) не вивчався. Тому рекомендується ретельне спостереження таких пацієнтів при застосуванні бринзоламіду. Слід виявляти обережність при лікуванні пацієнтів із псевдоексфоліативною глаукомою або пігментною глаукомою, рекомендується ретельний моніторинг ВГД. Застосування препарату не вивчалося у хворих із закритокутовою глаукомою, з тяжкими захворюваннями печінки, тому таким хворим його треба призначати з обережністю.Вагітність та лактаціяФертильність За результатами досліджень на тваринах не отримано відомостей про вплив бринзоламіду на фертильність. Не проводилося досліджень щодо оцінки впливу розчину бринзоламіду для місцевого офтальмологічного застосування на фертильність у людини. Вагітність Немає достовірних даних щодо застосування бризоламіду у вагітних жінок. У дослідженнях на тваринах отримано дані про репродуктивну токсичність після системного застосування. Бринзоламід не рекомендується до застосування під час вагітності та жінками дітородного віку, які не використовують засоби контрацепції. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяється бринзоламід/його метаболіти у грудне молоко після інстиляції у кон'юнктивальну порожнину. У дослідженнях на тваринах продемонстровано екскрецію мінімальних рівнів бринзоламіду в грудне молоко після перорального застосування. У зв'язку з можливістю появи побічних ефектів у немовляти під час лікування матері препаратом, має бути прийняте рішення про припинення грудного вигодовування або про припинення лікування, беручи до уваги важливість лікування для матері та важливість грудного вигодовування для дитини. Не рекомендується використання у дітей віком до 18 років, оскільки на даний момент безпека та ефективність застосування препарату для дітей та підлітків не встановлені.Побічна діяЧастота небажаних реакцій, наведена далі, визначається за допомогою наступних категорій частоти: дуже часто (>1/10); часто (>1/100 та 1/1000 та 1/10000 та Дані про небажані реакції були отримані з клінічних досліджень та з постреєстраційних спонтанних повідомлень. Інфекції та зараження: Нечасто: назофарингіт, фарингіт, синусит. З невідомою частотою: риніт. З боку системи кровотворення: Нечасто: зниження кількості червоних кров'яних клітин, збільшення вмісту хлору у плазмі. З боку імунної системи: З невідомою частотою: гіперчутливість. З боку обміну речовин: З невідомою частотою: знижений апетит. Психічні розлади: Нечасто: апатія, депресія, пригнічений настрій, зниження лібідо, нічні кошмари, нервозність. Рідко: безсоння. З боку нервової системи: Нечасто: моторна дисфункція, амнезія, запаморочення, парестезія, біль голови. Рідко: порушення пам'яті, сонливість. Із невідомою частотою: тремор, гіпестезія, агевзія. З боку органу зору: Часто: затуманювання зору, подразнення очей, біль у власних очах, відчуття стороннього тіла у власних очах, очна гіперемія. Нечасто: ерозія рогівки, кератит, точковий кератит, кератопатія, накопичення в оці, фарбування рогівки, дефект епітелію рогівки, порушення цілісності епітелію рогівки, блефарит, свербіж очей, кон'юнктивіт, набряк кон'юнктиви, мени , птеригіум, пігментація склери, астенопія, дискомфорт в очах, незвичайне відчуття в оці, сухий кератокон'юнктивіт, субкон'юнктивальні кісти, кон'юнктивальна ін'єкція, свербіж повік, виділення з очей, скоринка на краях повік, сльозотеча, накоплення порушення цілісності епітелію рогівки Рідко: набряк рогівки, диплопія, зниження гостроти зору, фотопсія, гіпоестезія, набряк периорбітальної області, підвищення внутрішньоочного тиску, зміна співвідношення діаметрів екскавації до діаметра диска зорового нерва. З невідомою частотою: порушення з боку рогівки, порушення зору, алергічні прояви з боку очей, мадароз, порушення з боку повік, еритема повік. З боку органу слуху та лабіринту: Рідко: дзвін у вухах. З невідомою частотою: запаморочення. З боку серцево-судинної системи: Нечасто: кардіореспіраторний дистрес-синдром, брадикардія, прискорене серцебиття. Рідко: стенокардія, порушення ритму серцевих скорочень. З невідомою частотою: аритмія, тахікардія, гіпертензія, підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску, збільшення серцевих скорочень. Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: Нечасто: задишка, носова кровотеча, ротоглоточний біль, глотково-гортанний біль, подразнення в горлі, синдром кашлю верхніх дихальних шляхів, нежить, чхання. Рідко: гіперактивність бронхів, почуття закладеності в області верхніх дихальних шляхів, набряк слизової оболонки приносових пазух, закладеність носа, кашель, сухість у носі. Із невідомою частотою: бронхіальна астма. З боку шлунково-кишкового тракту: Часто дисгевзія. Нечасто: езофагіт, діарея, нудота, блювання, диспепсія, біль у верхній частині живота, дискомфорт у животі, дискомфорт у шлунку, метеоризм, часте випорожнення кишечника, шлунково-кишкові розлади, зниження чутливості в області рота, парестезія у ділянці рота, сухість рота. З боку гепатобіліарної системи: З невідомою частотою зміна результатів аналізу функціонального стану печінки. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: Нечасто: висип, макулопапульозний висип, відчуття стягнутості шкіри; Рідко: кропив'янка, випадання волосся, генералізоване свербіння; З невідомою частотою: дерматит, еритема. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: Нечасто: біль у спині, м'язові спазми, міалгія. З невідомою частотою: артралгія, біль у кінцівках. З боку функції нирок та сечовивідних шляхів: Нечасто: біль у ділянці нирок. З невідомою частотою: поллакіурія. З боку репродуктивної системи: Нечасто: еректильна дисфункція. Загальні порушення: Нечасто: біль, дискомфорт у грудях, підвищена втома, незвичайні відчуття. Рідко: біль у грудях, відчуття тривоги, астенія, дратівливість. З невідомою частотою: периферичні набряки, нездужання. Травми, отруєння та ускладнення в ході інстиляції Нечасто: відчуття стороннього тіла в оці. Опис окремих небажаних реакцій: Дисгевзія (гіркий або незвичайний смак у роті після інстиляції препарату) була найчастішою системною небажаною реакцією, пов'язаною із застосуванням бринзоламіду під час клінічних досліджень. Ймовірно, це пов'язано з проходженням очних крапель у носоглотку через носоглотковий канал. Назолакральна оклюзія або м'яке закриття повік після інстиляції може допомогти зменшити частоту цього ефекту. Бринзоламід є сульфонамідом та інгібітором карбоангідрази із системною абсорбцією. Небажані реакції з боку шлунково-кишкової та нервової системи, а також гематологічні, ниркові та метаболічні побічні ефекти зазвичай пов'язані із системною дією інгібіторів карбоангідрази. Подібний тип побічних реакцій, які можуть бути пов'язані з пероральними інгібіторами карбоангідрази, може виникати при місцевому застосуванні. Несподіваних небажаних реакцій при застосуванні бринзоламіду разом із травопростом не спостерігалося. Несприятливі реакції, що спостерігаються при спільній терапії, належали до кожної з активних речовин.Взаємодія з лікарськими засобамиСпецифічні дослідження взаємодії крапель очних Брінекс-М з іншими лікарськими засобами не проводилися. Не рекомендується одночасне використання з оральними інгібіторами карбоангідрази, оскільки існує можливість посилення системних побічних реакцій. Саліцилат у високих дозах збільшує ризик виникнення системних побічних реакцій. У клінічних дослідженнях бринзоламід застосовувався одночасно з аналогами простагландину та офтальмологічними препаратами тимололу без ознак несприятливих взаємодій. Взаємодія між бринзоламідом та міотиками або адренергічними агоністами під час спільної терапії глаукоми не оцінювалась. Бринзоламід є інгібітором карбоангідрази і, хоч і призначається місцево, абсорбується системно. Повідомлялося про порушення кислотно-лужної рівноваги при сумісному застосуванні з пероральними інгібіторами карбоангідрази. Необхідна оцінка потенціалу взаємодії. Ізоферменти цитохрому Р-450, що беруть участь у метаболізмі бринзоламіду: CYP3A4 (основний), CYP2A6, CYP2C8 та CYP2C9. Очікується, що інгібітори CYP3A4, такі як кетоконазол, ітраконазол, клотримазол, ритонавір та тролеандоміцин, інгібують метаболізм бринзоламіду ізоферментом CYP3A4. Необхідно бути обережними при сумісному призначенні бринзоламіду з інгібіторами CYP3A4. Накопичення бринзоламіду малоймовірне, тому що він виводиться в основному нирками. Бринзоламід не є інгібітором ізоферменту цитохрому Р-450.Спосіб застосування та дозиМісцево. Флакон перед використанням струшувати 15 секунд. Закапують по 1 краплі в кон'юнктивальний мішок двічі на день. Доза не повинна перевищувати однієї краплі в уражене око три рази на день. Для зменшення системної абсорбції лікарського препарату рекомендується перетискати слізні канальці біля внутрішнього кута ока або закрити повіки на 2 хв. В результаті знижується ризик розвитку системних побічних реакцій та підвищується місцева активність. Щоб запобігти забруднення кінчика крапельниці та суспензії, слід дотримуватися обережності, не стосуватися повік, навколишніх областей або інших поверхонь кінчиком крапельниці флакона. Флакон слід зберігати щільно закритим. При зміні іншого офтальмологічного антиглаукомного препарату та переході на бринзоламід необхідно припинити застосування іншого препарату та розпочати застосування бринзоламіду наступного дня. Якщо використовується більше одного місцевого офтальмологічного препарату, препарати повинні вводитися з інтервалом не менше 5 хвилин. Очні мазі слід наносити в останню чергу. У разі пропуску дози наступну дозу слід прийняти у запланований час. Особливі групи пацієнтів Літній вік Корекція дози не потрібна. Порушення функції нирок та печінки Досліджень застосування крапель очних бринзоламіду у пацієнтів з порушенням функції печінки не проводилося, тому препарат не рекомендований для застосування у таких пацієнтів. Дослідження застосування крапель очних бринзоламіду у пацієнтів з гострою нирковою недостатністю (кліренс креатинінуПередозуванняНемає відомостей щодо симптомів передозування при місцевому застосуванні. При пероральному прийомі препарату можуть виникнути порушення електролітного балансу, розвиток ацидозного стану, а також порушення нервової системи. Необхідно контролювати рівень електролітів (особливо калію) та величину рН крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиФлакон перед використанням струшувати. Флакон слід закривати після кожного використання. Не слід торкатися кінчиком піпетки до будь-яких поверхонь. Препарат містить консервант бензалконію хлорид, який може абсорбуватись контактними лінзами. Перед застосуванням препарату лінзи слід зняти і встановити не раніше, ніж через 15-20 хвилин після інстиляції препарату. Системні ефекти Бринзоламід є сульфонамідом та інгібітором карбоангідрази місцевого застосування, але може абсорбуватися системно. Сенсибілізація організму сульфонамідами може розвинутись у тому випадку, якщо препарат призначається повторно з порушенням вказівок щодо його застосування. При появі серйозних побічних реакцій або ознак гіперчутливості прийом препарату слід припинити. Повідомлялося про порушення кислотно-лужної рівноваги при сумісному застосуванні з пероральними інгібіторами карбоангідрази. Бринзоламід не вивчався у недоношених новонароджених (гестаційний вік менше 36 тижнів) або у дітей до одного тижня. Пацієнти з аномаліями або значною незрілістю ниркових канальців можуть отримувати лікування бринзоламідом тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь, оскільки існує ризик розвитку метаболічного ацидозу. Пероральні інгібітори карбоангідрази можуть порушувати здатність виконувати завдання, що потребують розумової активності та/або фізичної координації. Супутня терапія Існує ймовірність посилення відомих системних ефектів інгібіторів карбоангідрази у пацієнтів при спільному застосуванні перорального інгібітору карбоангідрази та бринзоламіду. Їхнє спільне застосування не вивчене і не рекомендується. Було проведено первинну оцінку спільного застосування бринзоламіду з тимололом під час ад'юнктивної терапії глаукоми. Крім того, вивчено понижувальну ВГД вплив бринзоламіду в ході спільного застосування з аналогом простагландину травопростом. Немає довгострокових даних про використання бринзоламіду як доповнення до травопросту терапії. Існує обмежений досвід застосування бринзоламіду в лікуванні пацієнтів із псевдоексфоліативною глаукомою або пігментною глаукомою. Слід бути обережними при лікуванні таких пацієнтів, рекомендується ретельний моніторинг внутрішньоочного тиску (ВГД). Бринзоламід не вивчався у пацієнтів із вузькокутною глаукомою, і застосовувати його у таких пацієнтів не рекомендується. Можлива роль бринзоламіду у функціонуванні ендотелію рогівки не досліджувалась у пацієнтів з порушеннями рогівки (особливо у пацієнтів з низьким числом ендотеліальних клітин). Зокрема, не було вивчено застосування бринзоламіду у пацієнтів, які носять контактні лінзи, рекомендується ретельний моніторинг цих пацієнтів при використанні бринзоламіду, оскільки інгібітори карбоангідрази можуть впливати на гідратацію рогівки та носіння контактних лінз може збільшити ризик для рогівки. Рекомендується ретельний моніторинг пацієнтів з ураженнями рогівками, такими як пацієнти з цукровим діабетом або дистрофією рогівки. Існують дані про те, що бензалконію хлорид, який зазвичай використовується як консервант в офтальмологічних продуктах, викликає точкову кератопатію та/або токсичну виразкову кератопатію. Оскільки Брінекс®-М містить бензалконію хлорид, потрібний ретельний моніторинг при частому або тривалому застосуванні препарату у пацієнтів із синдромом «сухого ока» або в умовах ушкодження рогівки. Бензалконію хлорид також може викликати подразнення очей і, як відомо, знебарвлювати м'які контактні лінзи. Слід уникати контакту препарату з м'якими контактними лінзами. Пацієнтам необхідно рекомендувати знімати контактні лінзи перед застосуванням препарату Брінекс®-М та чекати не менше 15 хвилин після введення дози, після чого надягати контактні лінзи. Потенційний синдром відміни після припинення лікування бринзоламідом не вивчався; очікується, що ефект зниження ВГД триває 5-7 днів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Якщо у пацієнта після застосування препарату тимчасово знижується чіткість зору, не рекомендується керувати автомобілем та займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та реакції до його відновлення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі очні у вигляді суспензії - 1 мл: Активна речовина: бринозоламід 10 мг; Допоміжні речовини: тилоксапол - 0.25 мг, карбомер 974Р - 4 мг, манітол (E421) - 33 мг, натрію хлорид - 2.5 мг, динатрію едетату дигідрат - 0.1 мг, бензалконію хлорид - 0.15 мг, на 7 до. ±0.1, вода очищена – до 1 мл. 5 мл у поліетиленовому флаконі.Фармакотерапевтична групаБринзоламід є інгібітором карбоангідрази II (КА-II). Карбоангідраза - фермент, який визначається у багатьох тканинах організму, в т.ч. у тканинах ока. Каталізує оборотні реакції, у яких відбувається гідратація двоокису вуглецю та гідроліз вугільної кислоти. Інгібування карбоангідрази на рівні циліарного тіла знижує секрецію водянистої вологи за рахунок уповільнення утворення іонів бікарбонату з подальшим зниженням транспорту натрію та води, що призводить до зниження внутрішньоочного тиску. Підвищення внутрішньоочного тиску є основним фактором ризику пошкодження зорового нерва та звуження меж полів зору.ФармакокінетикаВсмоктування та розподілення. Після інстиляції бринзоламід потрапляє у системний кровотік. Завдяки високій спорідненості з КА-II бринзоламід адсорбується в еритроцитах. Зв'язування із білками плазми становить близько 60%. Метаболіз. У людини відбувається утворення метаболіту N-дезетилбрінзоламід, який зв'язується з КА та накопичується в еритроцитах. Даний метаболіт пов'язується в основному з KA-I у присутності бринзоламіду. У плазмі концентрація бринзоламіду та N-дезетилбрінзоламіду нижча за межу кількісного визначення (<7.5 нг/мл). Виведення. Відзначається великий Т1/2 бринзоламіду із цільної крові (в середньому 24 тижні). Бринзоламід виводиться переважно нирками у незміненому вигляді (приблизно 60%). N-дезетилбрінзоламід також присутній у сечі поряд зі слідовими кількостями метаболітів N-дезметоксипропіл та О-десметил.Показання до застосуванняБринзопт призначений для зниження підвищеного внутрішньоочного тиску при офтальмогіпертензії та відкритокутовій глаукомі: як монотерапія у дорослих пацієнтів, які не реагують на бета-адреноблокатори; у дорослих пацієнтів, яким протипоказані бета-адреноблокатори; як додаткову терапію до бета-адреноблокаторів або аналогів простагландинів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, відома чутливість до сульфонамідів, тяжка ниркова недостатність, гіперхлоремічний ацидоз. Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з ризиком ниркової недостатності через можливий розвиток метаболічного ацидозу.Вагітність та лактаціяФертильність. За результатами досліджень на тваринах не отримано відомостей про вплив бринзоламіду на фертильність. Не проводилося досліджень щодо оцінки впливу розчину бринзоламіду для місцевого офтальмологічного застосування на фертильність у людини. Вагітність. Немає достовірних даних щодо застосування бринзоламіду у вагітних жінок. У дослідженнях на тваринах отримано дані про репродуктивну токсичність після системного застосування. Бринзоламід не рекомендується до застосування під час вагітності та жінками дітородного віку, які не використовують засоби контрацепції. Період грудного вигодовування. Невідомо, чи виділяється бринзоламід/його метаболіти у грудне молоко після інстиляції у кон'юнктивальну порожнину. У дослідженнях на тваринах продемонстровано екскрецію мінімальних рівнів бринзоламіду в грудне молоко після перорального застосування. У зв'язку з можливістю появи побічних ефектів у немовляти під час лікування матері краплями Бринзопт, 10 мг/мл, має бути прийняте рішення про припинення грудного вигодовування або про припинення лікування, беручи до уваги важливість лікування для матері та важливість грудного вигодовування для дитини. Ефективність та безпека препарату Брінзопт у пацієнтів віком від 0 до 17 років не було встановлено. Не рекомендується застосування препарату цієї групи пацієнтів.Побічна діяУ клінічних дослідженнях, що включали більше 2732 пацієнтів, які отримували бринзоламід як монотерапію або додаткову терапію з тимололом малеатом 5 мг/мл, найпоширенішими побічними реакціями були: дисгевзія (6.0%) (гіркий або незвичайний смак) і тимчасове затуманювання зору. ) після закапування протягом декількох секунд до декількох хвилин. Частота побічних реакцій, яка наведена далі, визначається за допомогою наступних категорій частоти: дуже часто (&le1/10); часто (&le1/100 та <1/10); нечасто (&le1/1000 та <1/100); рідко (&le1/10 000 та <1/1000); дуже рідко (<1/10000); з невідомою частотою (не може бути оцінена на основі наявних даних). У кожній групі частоти побічні реакції представлені в порядку частоти народження. Побічні реакції були отримані з клінічних досліджень та з постреєстраційних спонтанних повідомлень. Інфекції та зараження: нечасто – назофарингіт, фарингіт, синусит; з невідомою частотою – риніт. З боку системи кровотворення: нечасто – зниження кількості червоних кров'яних клітин, збільшення вмісту хлору у плазмі. З боку імунної системи: з невідомою частотою – гіперчутливість. З боку обміну речовин та харчування: з невідомою частотою – знижений апетит. Психічні розлади: нечасто – апатія, депресія, пригнічений настрій, зниження лібідо, нічні кошмари, нервозність; рідко – безсоння. З боку нервової системи: нечасто – моторна дисфункція, амнезія, запаморочення, парестезія, головний біль; рідко – порушення пам'яті, сонливість; з невідомою частотою – тремор, гіпоестезія, агевзія. З боку органу зору: часто - затуманювання зору, подразнення очей, біль у власних очах, відчуття стороннього тіла у власних очах, очна гіперемія; нечасто - ерозія рогівки, кератит, точковий кератит, кератопатія, накопичення в оці, фарбування рогівки, дефект епітелію рогівки, порушення цілісності епітелію рогівки, блефарит, свербіж очей, кон'юнктивіт, набряк кон'юнктиви, м'язів проведенні діагностичних проб для підтвердження порушення цілісності епітелію рогівки, птеригіум, пігментація склери, астенопія, дискомфорт в очах, незвичайне відчуття в оці, синдром сухого ока, субкон'юнктивальні кісти, кон'юнктивальна ін'єкція, свербіж повік, виділення з очей, корочка; рідко – набряк рогівки, диплопія, зниження гостроти зору, фотопсії, гіпестезія,набряк періорбітальної області, підвищення внутрішньоочного тиску, зміна співвідношення діаметрів екскавації до діаметра диска зорового нерва; з невідомою частотою – порушення з боку рогівки, порушення зору, алергічні прояви з боку очей, мадароз, порушення з боку повік, еритема повік. З боку органу слуху та лабіринту: рідко – дзвін у вухах; з невідомою частотою – запаморочення. З боку серцево-судинної системи: нечасто – кардіореспіраторний дистрес-синдром, брадикардія, прискорене серцебиття; рідко – стенокардія, порушення ритму серцевих скорочень; з невідомою частотою – аритмія, тахікардія, гіпертензія, підвищення АТ, зниження АТ, збільшення частоти серцевих скорочень. З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка, носова кровотеча, ротоглоточний біль, глотково-гортанний біль, подразнення у горлі, синдром кашлю верхніх дихальних шляхів, нежить, чхання; рідко – гіперактивність бронхів, почуття закладеності в ділянці верхніх дихальних шляхів, набряк слизової оболонки навколоносових пазух, закладеність носа, кашель, сухість у носі; з невідомою частотою – бронхіальна астма. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – дисгевзія; нечасто - езофагіт, діарея, нудота, блювання, диспепсія, біль у верхній частині живота, дискомфорт у животі, дискомфорт у шлунку, метеоризм, часте випорожнення кишечника, шлунково-кишкові розлади, зниження чутливості в області рота, парестезія у ділянці рота, сухість рота. З боку гепатобіліарної системи: з невідомою частотою – зміна результатів аналізу функціонального стану печінки. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: нечасто - висип, макуло-папульозний висип, відчуття стягнутості шкіри; рідко - кропив'янка, випадання волосся, генералізований свербіж; з невідомою частотою – дерматит, еритема. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – біль у спині, м'язові спазми, міалгія; з невідомою частотою – артралгія, біль у кінцівках. З боку функції нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – біль у ділянці нирок; з невідомою частотою – півлакіурія. З боку репродуктивної системи: нечасто – еректильна дисфункція. Загальні порушення: нечасто – біль, дискомфорт у грудях, підвищена стомлюваність, незвичайні відчуття; рідко – біль у грудях, відчуття тривоги, астенія, дратівливість; з невідомою частотою – периферичні набряки, нездужання. Травми, отруєння та ускладнення в ході інстиляції: нечасто – відчуття стороннього тіла в оці. Опис окремих побічних реакцій. Дисгевзія (гіркий або незвичайний присмак у роті після закапування) є найпоширенішою системною побічною реакцією, що відзначена в ході клінічних досліджень бринзоламіду. Швидше за все, вона пов'язана із проходженням очних крапель у носоглотку через нососльозний канал. Носослезная оклюзія чи легке закриття повік після закапування може допомогти у зниженні частоти появи цього ефекту. Бринзопт є інгібітором карбоангідрази із сульфонамідною структурою, відзначається його екскреція в системний кровотік. Побічні ефекти щодо ШКТ, нервової системи, гематологічних показників, нирок, а також метаболічні порушення здебільшого відзначалися при системному застосуванні інгібіторів карбоангідрази. Побічні ефекти, що відмічені при пероральному застосуванні інгібіторів карбоангідрази, можуть виникнути і після місцевого застосування в офтальмології. Не було помічено несподіваних побічних реакцій при використанні бринзоламіду як додаткової терапії до травопросту. Побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні додаткової терапії, були помічені після застосування кожної діючої речовини окремо. Застосування у педіатрі. У нечисленних короткострокових клінічних дослідженнях приблизно у 12.5% ​​педіатричних пацієнтів спостерігалися побічні реакції, більшість з яких були місцевими, несерйозними реакціями ока, такими як кон'юнктивальна ін'єкція, подразнення очей, виділення з очей і сльозотеча.Взаємодія з лікарськими засобамиСпеціальних досліджень щодо взаємодії препарату Бринзопт з іншими лікарськими засобами не проводилося. У клінічних дослідженнях, де бринзоламід застосовувався одночасно з офтальмологічними препаратами – аналогами простагландину та тимололом, не було зазначено несприятливої ​​взаємодії. Дослідження спільного застосування бринзоламіду з міотиками чи адренергічними препаратами не проводились. Ізоферменти цитохрому Р450, відповідального за метаболізм бринзоламіду, включають CYP3A4 (в основному), CYP2A6, CYP2C8 та CYP2C9. Очікується, що інгібітори CYP3A4, такі як кетоконазол, ітраконазол, клотримазол, ритонавір і тролеандоміцин, пригнічують метаболізм бринзоламіду за допомогою CYP3A4. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4. Проте, накопичення бринзоламіду малоймовірне, т.к. виведення здійснюється нирками. Бринзоламід не є інгібітором ізоферменту цитохрому Р450.Спосіб застосування та дозиПри застосуванні препарату Бринзопт як монотерапія або в комбінації з іншими препаратами рекомендують закопувати 1 краплю в кон'юнктивальний мішок ураженого ока (уражених очей) 2 рази на добу. Деякі пацієнти можуть краще реагувати на лікування при застосуванні препарату по 1 краплі 3 рази на добу. При переході з терапії іншим офтальмологічним протиглаукомним препаратом на лікування бринзоламідом застосування препарату Брінзопт починається з наступного дня. Якщо застосовують більше одного лікарського засобу для місцевого застосування, решту препаратів слід інстилювати з інтервалом не менше 5 хв, очні мазі слід застосовувати в останню чергу. Якщо пропущено одну дозу, лікування продовжують з наступною дозою. Доза не повинна перевищувати 1 краплю в уражене око (уражені очі) 3 рази на добу. У пацієнтів похилого віку немає потреби у корекції дози. Застосування бринзоламіду не досліджувалося у пацієнтів із печінковою недостатністю, тому при зазначеній патології застосування препарату не рекомендується. Застосування бринзоламіду не досліджувалося у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК <30 мл/хв) або у пацієнтів з гіперхлоремічним ацидозом. Оскільки бринзоламід та його основний метаболіт виводяться переважно нирками, Бринзопт протипоказаний для пацієнтів із зазначеними станами. Ефективність та безпека препарату Брінзопт у пацієнтів віком від 0 до 17 років не було встановлено. Не рекомендується застосування препарату цієї групи пацієнтів. Спосіб застосування. Препарат застосовують місцево. Після закапування рекомендується провести носослезную оклюзію або обережно закрити повіки. Це може знизити влучення препарату в системний кровотік і зменшити, тим самим, розвиток системних побічних ефектів. Перед застосуванням препарату флакон слід добре збовтувати. Для запобігання зараженню кінчика крапельниці та суспензії слід уникати його дотику до поверхні ока та інших поверхонь. Між застосуваннями флакон слід зберігати щільно закритим.ПередозуванняНе було виявлено випадків передозування при місцевому застосуванні. Симптоми: можуть розвинутись електролітний дисбаланс, ацидоз, можливі порушення з боку нервової системи. Лікування: симптоматична та підтримуюча терапія. Необхідно контролювати плазмові концентрації електролітів (особливо калію) та рН крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБринзопт є інгібітором карбоангідрази із сульфонамідною структурою, і хоча він застосовується місцево, може надходити в системний кровотік. Ті самі типи побічних реакцій, що відносяться до сульфонамідів, можуть виникнути і у разі місцевого застосування бринзоламіду. Якщо з'являються ознаки серйозних реакцій гіперчутливості, рекомендується припинити застосування препарату. Були зареєстровані порушення кислотно-лужного балансу при пероральному застосуванні інгібіторів карбоангідрази. Бринзоламід не вивчався у недоношених новонароджених (гестаційний вік менше 36 тижнів) або у дітей віком до 1 тижня. Пацієнти з аномаліями або значною незрілістю ниркових канальців можуть отримувати лікування бринзоламідом тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик/користування, т.я. Існує ризик розвитку метаболічного а