Противоопухолевые

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: абіратерону ацетат 250 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (PH 101) 216,00 мг, лактози моногідрат 189,00 мг, кроскармелоза натрію 22,50 мг, повідон К-29/32 7,00 мг, натрію лаурилсульфат 17,0 ,50 мг, стеарат магнію 10,00 мг. По 120 таблеток у банку з поліетилену високої щільності, закупорену пластиковою кришкою із пристроєм захисту від дітей. По одному банку разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки від майже білого до світло-коричневого або коричневого кольору з гравіюванням "А1" на одній стороні і "Н" на іншій; на обох сторонах таблетки є фаска.Фармакотерапевтична групаІнші антагоністи гормонів та їх інші аналоги.ФармакокінетикаФармакокінетика абіратерону ацетату та абіратерону була вивчена у здорових добровольців, у пацієнтів з пізніми стадіями метастатичного раку передміхурової залози та у неонкологічних пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю. Абіратерону ацетат in vivo швидко перетворюється на абіратерон, який є інгібітором біосинтезу андрогенів. Абсорбція При пероральному застосуванні абіратерону натще час досягнення максимальної концентрації абіратерону в плазмі становить приблизно 2 години. Прийом абіратерону з їжею в порівнянні з прийомом препарату натще призводить до 10-кратного збільшення площі під кривою "концентрація-час" (AUC) і 17-кратного збільшення максимальної концентрації абіратерону (Сmах) залежно від жирності прийнятої їжі. Зважаючи на нормальну різноманітність вмісту та складу їжі, прийом абіратерону з їжею має здатність надавати різноманітну системну дію. Тому абіратерон не можна приймати з їжею. Розподіл Зв'язок із білками плазми міченого 14С-абіратерону становить 99,8%. Об'єм розподілу, що здається, становить приблизно 5 630 л, що свідчить про те, що абіратерон активно розподіляється в периферичних тканинах. Метаболізм При пероральному застосуванні 14С-абіратерону ацетату в капсулах абіратерону ацетат гідролізується до абіратерону, який у свою чергу піддається метаболізму, включаючи сульфатування, гідроксилювання та окиснення, головним чином у печінці. Більшість циркулюючого 14С-абіратерону (приблизно 92%) знаходилася у формі метаболітів абіратерону. З 15 піддаються виявлення метаболітів на кожен із двох основних метаболітів - абіратерону сульфат і N-оксид абіратерону сульфат - припадало по 43% загальної радіоактивності. Виведення За даними досліджень, проведених за участю здорових добровольців, середній період напіввиведення абіратерону у плазмі становить приблизно 15 годин. При пероральному прийомі міченого 14С-абіратерону ацетату в дозі 1 г приблизно 88% радіоактивної дози виводилося через кишківник і приблизно 5% виводилося нирками. Основними речовинами, знайденими у фекаліях, були незмінений абіратерону ацетат та абіратерон (приблизно 55% та 22% введеної дози відповідно). Особливі групи пацієнтів Пацієнти з печінковою недостатністю Фармакокінетика абіратерону вивчалася у пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю відповідно) та у здорових добровольців. Системна дія абіратерону після одноразового застосування внутрішньо в дозі 1 г збільшувалася приблизно на 11% у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності та на 260% у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності. Середній період напіввиведення абіратерону збільшується приблизно до 18 годин у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності та приблизно до 19 годин у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності. Для пацієнтів, які мають легкий ступінь печінкової недостатності, корекція дози абіратерону не потрібна.Застосування абіратерону у пацієнтів із порушенням функції печінки середнього та тяжкого ступеня протипоказано. Пацієнтам, у яких у процесі терапії препаратом розвинулася гепатотоксичність, може знадобитися тимчасове відміна препарату та корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю Фармакокінетику абіратерону порівнювали у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які отримують стандартну схему гемодіалізу, та у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Системна дія абіратерону ацетату після прийому внутрішньо в дозі 1 г у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які отримують гемодіаліз, не збільшувалася. Застосування абіратерону у пацієнтів з раком передміхурової залози з порушенням функції нирок тяжкого ступеня протипоказано, оскільки клінічні дані про застосування абіратерону у таких пацієнтів відсутні. Вплив на інтервал QT Встановлено, що абіратерон не має значного впливу на інтервал QT/QTc.ФармакодинамікаМеханізм дії Абіратерону ацетат in vivo перетворюється на абіратерон, який є інгібітором біосинтезу андрогенів. Зокрема, абіратерон селективно пригнічує активність ферменту 17-гідроксилази/С17,20-ліази (CYP17). Цей фермент експресується і є необхідним для біосинтезу андрогенів у яєчках, надниркових залозах і клітинах пухлини передміхурової залози. CYP17 каталізує перетворення прегненолону та прогестерону шляхом 17α-гідроксилування та розриву зв'язку З 17,20 у попередники тестостерону: дегідроепіандростерон та андростендіон відповідно. Гальмування активності CYP17 також супроводжується посиленням синтезу мінералокортикоїдів у надниркових залозах. Андроген-чутливий рак передміхурової залози реагує на лікування, що знижує концентрацію андрогенів. Антиандрогенна терапія, наприклад застосування агоністів люліберину або проведення орхідектомії, послаблюють синтез андрогенів у яєчках, але не впливають на синтез андрогенів у надниркових залозах та пухлинах. Застосування абіратерону спільно з агоністами люліберину (або орхідектомією) знижує концентрацію тестостерону в сироватці крові до рівня, нижчого від порога визначення. Фармакодинаміка Абіратерон знижує концентрацію тестостерону та інших андрогенів у сироватці нижче тих показників, які вдається отримати на фоні застосування агоністів люліберину або після орхідектомії. Це відбувається через селективне інгібування ферменту CYP17, який потрібний для біосинтезу андрогенів. Концентрація простатспецифічного антигену (ПСА) є біомаркером у пацієнтів з раком передміхурової залози. Застосування спіронолактону Пацієнтам, які брали участь у основних клінічних дослідженнях, заборонялося застосовувати спіронолактон, т.к. його молекули зв'язуються з рецепторами андрогенів та можуть підвищувати концентрацію ПСА. Аналгетичний ефект Частка пацієнтів, у яких відзначався паліативний аналгетичний ефект, була достовірно вищою при застосуванні абіратерону порівняно з групою плацебо. Крім того, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, у меншої частки пацієнтів, які отримували абіратерон, відзначалося прогресування больового синдрому. Ризик розвитку кісткових ускладнень У порівнянні з групою плацебо у меншої частки пацієнтів, які отримували абіратерон, відзначалися випадки ураження кісткової тканини, до яких були віднесені патологічний перелом, спинальна компресія, паліативне опромінення кістки, хірургічне лікування кістки.Показання до застосуванняПрепарат Абірат у комбінації з преднізолоном призначений для лікування метастатичного кастраційно-резистентного раку передміхурової залози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до діючої або будь-якої допоміжної речовини препарату. Дитячий вік віком до 18 років. Середній та тяжкий ступінь печінкової недостатності. Тяжкий ступінь ниркової недостатності. З обережністю: дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Слід виявляти обережність при лікуванні пацієнтів, стан яких може погіршуватися при підвищенні артеріального тиску або розвитку гіпокаліємії, наприклад, у пацієнтів із серцевою недостатністю, з недавно перенесеним інфарктом міокарда або шлуночковою аритмією; фракцією викиду лівого шлуночка менше 50%, серцевою недостатністю III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, тяжкою або нестабільною стенокардією.Вагітність та лактаціяАбіратерон не застосовується у жінок. Даних щодо застосування абіратерону у вагітних жінок немає. Абіратерон протипоказаний вагітним та здатним завагітніти жінкам. Невідомо, чи проникає абіратерон у грудне молоко.Побічна діяНайчастішими небажаними явищами при лікуванні препаратом Абірат є периферичні набряки, гіпокаліємія, підвищення артеріального тиску, інфекції сечовивідних шляхів, гематурія, збільшення активності ACT, збільшення активності АЛТ, диспепсія, переломи. Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступної класифікації частоти народження: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Інфекційні захворювання - Дуже часто: інфекції сечовивідних шляхів. Часто сепсис. Порушення зі сторін ендокринної системи: - Нечасто: недостатність функції надниркових залоз. Лабораторні та інструментальні дані - Дуже часто: гіпокаліємія. Часто: гіпертригліцеридемія, підвищення активності АЛТ та ACT. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: переломи (за винятком патологічних переломів). Нечасто: рабдоміоліз, міопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Часто: гематурія. Порушення з боку судин – Дуже часто: підвищення артеріального тиску. Порушення з боку серця: Часто: серцева недостатність, у тому числі гостра серцева недостатність, лівошлуночкова недостатність, зменшення фракції викиду лівого шлуночка; стенокардія, аритмія, фібриляція передсердь, тахікардія. Частота невідома: інфаркт міокарда. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Рідко: алергічний альвеоліт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: діарея. Часто диспепсія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Рідко: блискавичний гепатит, гостра печінкова недостатність. Загальні розлади Дуже часто: периферичні набряки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: висипання на шкірі.Взаємодія з лікарськими засобамиПотенційний вплив інших препаратів на дію абіратерону При дослідженні фармакокінетичної взаємодії сильного індуктора ізоферменту CYP3A4 на здорових добровольцях – рифампіцину 600 мг на день протягом 6 днів, а потім разової дози абіратерону 1000 мг – середня плазмова AUC∞ абіратерону знижувалася на 55%. Слід уникати спільного застосування абіратерону та сильних індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин, рифабутин, рифапентин, фенобарбітал, звіробій продірявлений). Призначення цієї групи препаратів можливе лише після ретельної оцінки клінічної ефективності. У клінічних дослідженнях фармакокінетичних взаємодій лікарських засобів у здорових добровольців застосування кетоконазолу, сильного інгібітору ізоферменту CYP3A4 не впливало на клінічно значний вплив на фаракокінетику абіратерону. Потенційний вплив абіратерону на дію інших лікарських препаратів Абіратерон пригнічує печінкові ізоферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів – CYP2D6 та CYP2C8. У клінічному дослідженні щодо ефективності абіратерону (плюс преднізон) при одноразовому введенні субстрату CYP2D6 декстрометорфану системний вплив декстрометорфану збільшився приблизно в 2,9 рази. AUC0-24ч для дектрорфану, активного метаболіту дектрометорфану, збільшилася приблизно на 33%. Рекомендується з обережністю застосовувати абіратерон пацієнтам, які отримують препарати, які метаболізуються ізферментом CYP2D6, особливо це стосується препаратів з вузьким терапевтичним індексом. У таких випадках слід розглянути можливість зниження дози препаратів з вузьким терапевтичним індексом, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6, у тому числі таких препаратів, як метопролол, пропранолол, дезіпрамін, венлафаксин, галоперидол, рисперидон, пропафенон, флекаїнід, кодеїн. У такому ж дослідженні щодо ефективності абіратерону (плюс преднізон) при одноразовому введенні субстрату CYP1A2 теофіліну не спостерігалося системного впливу теофіліну. У дослідженні CYP2C8 взаємодії препарат-препарат на здорових добровольцях AUC піоглітазону була збільшена на 46% та AUCs М-III та M-IV, кожного з активних метаболітів піоглітазону, знизилася на 10% при введенні піоглітазону разом при одноразовому введенні абіратерону0. Хоча ці результати показують, що не очікується клінічно значущих збільшення впливу, якщо абіратерон застосовують у поєднанні з іншими препаратами, які метаболізуються переважно CYP2C8, пацієнти повинні спостерігатися на наявність ознак токсичності, пов'язаних із субстратом CYP2C8 з вузьким терапевтичним індексом, якщо він застосовується одночасно з абіратероном. Лікарські засоби, здатні подовжувати інтервал QT Оскільки андрогенна деприваційна терапія може призводити до подовження інтервалу QT, рекомендується виявляти обережність при застосуванні абіратерону з іншими лікарськими засобами, здатними подовжувати інтервал QT, або лікарськими засобами, здатними викликати шлуночкову тахікардію типу "пірует", такими як антиаритмічні ліки. хінідин дизопірамід) або класу III (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), метадон, моксифлоксацин, антипсихотичні препарати тощо. Спільне застосування зі спіронолактоном Спіронолактон зв'язується з рецепторами андрогенів та може сприяти підвищенню концентрації ПСА. Застосування спіронолактону не рекомендовано у пацієнтів, які приймають абіратерон.Спосіб застосування та дозиДози Рекомендована добова доза препарату Абірат становить 1 г (4 таблетки по 250 мг) 1 раз на день за 1 годину до їди або через 2 години після їди. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат Абірат застосовується разом із низькими дозами преднізолону. Рекомендована доза преднізолону становить 10 мг на добу. Препарат Абірат не можна приймати з їжею. Протягом 1 години після прийому препарату не рекомендується їда. До початку лікування препаратом Абірат, кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців лікування, а потім щомісяця слід вимірювати активність сироваткових трансаміназ та концентрацію білірубіну. Артеріальний тиск, концентрацію калію в крові та ступінь затримки рідини в організмі слід оцінювати щомісяця. При пропущенні чергової добової дози препарату Абірат®, преднізолону наступного дня слід прийняти звичайну дозу пропущеного препарату. Корекція дози у пацієнтів із порушенням функції печінки Корекція дози у пацієнтів з порушенням функції печінки легко не вимагається. Немає даних про ефективність та безпеку абіратерону при неодноразовому застосуванні у пацієнтів з порушенням функції печінки помірним або тяжким ступенем (клас В або С по Чайлд-П'ю), тому неможливо передбачити необхідну корекцію дози. Препарат Абірат не можна призначати пацієнтам з порушенням функції печінки середнього та тяжкого ступеня. Якщо в ході лікування препаратом у пацієнтів розвинулися ознаки гепатотоксичності (підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) або аспартатамінотрансферази (ACT), що в 5 разів перевищує верхню межу норми, або концентрації білірубіну, в 3 рази перевищує верхню межу норми), терапію слід нормалізації показників функції печінки Повторну терапію у пацієнтів з нормалізованими показниками функції печінки можна розпочати із зменшеною дозою 500 мг (2 таблетки) 1 раз на день. У цьому випадку контроль активності сироваткових трансаміназ та концентрації білірубіну повинен здійснюватися щонайменше кожні 2 тижні протягом 3 місяців, а потім - щомісяця. Якщо ознаки гепатотоксичності виникають при дозі 500 мг, терапію препаратом Абірат слід припинити. Якщо у пацієнтів у будь-який період терапії розвивається важка форма гепатотоксичності (активність АЛТ або ACT перевищує верхню межу норми у 20 разів), препарат Абірат слід відмінити, повторне призначення препарату у таких пацієнтів неможливе. Особливі групи пацієнтів Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю Для пацієнтів, які мають до початку лікування порушення функцій печінки легкого ступеня (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), корекція дози абіратерону не потрібна. Застосування абіратрону у пацієнтів з порушенням функції печінки середнього та тяжкого ступеня, клас В та С за класифікацією Чайлд-П'ю протипоказано. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю Для пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. Тим не менш, застосування абіратерону у пацієнтів з раком передміхурової залози з порушенням функції нирок тяжкого ступеня протипоказано, оскільки клінічних даних щодо застосування препарату Абірат у таких пацієнтів відсутні. Діти Для дітей застосування препарату Абірат неактуальне, оскільки у даної вікової категорії не буває раку передміхурової залози.ПередозуванняДані щодо передозування абіратерону обмежені. Специфічного антидоту немає. У разі передозування прийом абіратерону слід припинити. Слід проводити загальні підтримувальні заходи, включаючи контроль аритмії. Також слід контролювати функцію печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрийом абіратерону одночасно з їжею значно збільшує його всмоктування. Ефективність та безпека абіратерону, прийнятого з їжею, не встановлено. Абіратерон не можна приймати з їжею. Підвищення артеріального тиску, гіпокаліємія, затримка рідини та серцева недостатність внаслідок надлишку мінералокортикоїдів. Застосування абіратерону може спричинити підвищення артеріального тиску, гіпокаліємію та затримку рідини через підвищення концентрації мінералокортикоїдів внаслідок інгібування ферменту CYP17. Прийом глюкокортикостероїдів (ГКС) послаблює стимулюючу дію адренокортикотропного гормону (АКТГ), що призводить до зниження частоти та тяжкості цих побічних реакцій. Слід виявляти обережність при лікуванні пацієнтів, клінічний стан яких може погіршуватися при підвищенні артеріального тиску, розвитку гіпокаліємії або затримці рідини в організмі (наприклад, у пацієнтів із серцевою недостатністю, нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, із шлуночковою аритмією, тяжкою або нестабільною стенокардією та порушеннями функції нирок). Абіратерон слід з обережністю застосовувати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі. Безпека абіратерону у пацієнтів із фракцією викиду лівого шлуночка Перед початком застосування абіратерону слід скоригувати гіпокаліємію та підвищення артеріального тиску. Артеріальний тиск, концентрацію калію в плазмі та ступінь затримки рідини слід контролювати як мінімум 1 раз на місяць. Гепатотоксичність та порушення функції печінки У клінічних дослідженнях зареєстровано виражене підвищення активності печінкових ферментів, що вимагало відміни або корекції дози абіратерону. Активність сироваткових трансаміназ та білірубіну слід вимірювати до початку застосування абіратерону кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців лікування, а потім щомісяця. При розвитку клінічних симптомів та ознак, що дозволяють припустити порушення функції печінки, слід негайно виміряти активність сироваткових трансаміназ. При підвищенні активності АЛТ або ACT у 5 разів вище за верхню межу норми або концентрації білірубіну в 3 рази вище за верхню межу норми застосування абіратерону слід негайно припинити, і слід ретельно контролювати функцію печінки. Абиратерон можна застосовувати знову тільки після повернення показників функції печінки до вихідних значень і лише за умови нижчих доз. Якщо у пацієнтів у будь-який період терапії розвивається важка форма гепатотоксичності (активність АЛТ або ACT перевищує верхню межу норми у 20 разів), абіратерон слід відмінити, повторне призначення препарату у таких пацієнтів неможливе. Корекція дози у пацієнтів з порушенням функції печінки легко не вимагається. Немає даних про ефективність та безпеку неодноразового застосування абіратерону у пацієнтів з порушенням функції печінки помірним або тяжким ступенем (клас В або С по Чайлд-П'ю), тому необхідність корекції дози неможливо передбачити. Застосування абіратерону у пацієнтів із порушенням функції печінки середнього та тяжкого ступеня протипоказано. Жінки із збереженим репродуктивним потенціалом Абіратерон не призначений для застосування у жінок. Передбачається, що прийом інгібіторів CYP17 вагітними жінками змінить концентрацію гормонів, що може вплинути на розвиток плода. Для запобігання випадковому впливу вагітні або здатні завагітніти жінки не повинні працювати з абітареоном без рукавичок. Контрацепція у чоловіків та жінок Невідомо, чи є абіратерон або його метаболіти в спермі. Необхідно використовувати презерватив, якщо планується статевий акт із вагітною жінкою. Якщо статевий акт планується із жінкою із збереженим репродуктивним потенціалом, необхідно використовувати презерватив поряд з іншими ефективними методами контрацепції. Здатність до зачаття Дослідження токсичної дії абіратерону на репродуктивну систему не проводилося, даних про вплив препарату на здатність до зачаття немає. Скасування кортикостероїдів та купірування стресових ситуацій При відміні преднізолону слід виявляти обережність та контролювати ознаки недостатності функції кори надниркових залоз. Якщо застосування абіратерону триває після відміни кортикостероїдів, слід контролювати прояв симптомів надлишку мінералокортикоїдів. У пацієнтів, які отримують преднізолон, при розвитку стресових ситуацій може знадобитися підвищена доза кортикостероїдів перед, під час та після стресової ситуації. Щільність кісткової тканини У чоловіків з метастатичним кастраційно-резистентним раком передміхурової залози може спостерігатися зниження щільності кісткової тканини. При одночасному застосуванні абіратерону та кортикостероїдів цей ефект може посилюватися. Попереднє застосування кетоконазолу У пацієнтів, які раніше отримували кетоконазол для терапії раку простати, може очікувати нижчий рівень відповіді на терапію абіратерону. Гіперглікемія Застосування глюкози може призводити до гіперглікемії, тому у пацієнтів з цукровим діабетом необхідно часто вимірювати концентрацію глюкози в крові. Одночасне призначення абіратерону та хіміотерапії Безпека та ефективність одночасного призначення абіратерону та цитотоксичної хіміотерапії не встановлені. Вплив на кістково-м'язову систему При застосуванні абіратерону було зареєстровано випадки міопатії. У деяких пацієнтів спостерігався рабдоміоліз із нирковою недостатністю. Найчастіше зазначені стани розвивалися протягом першого місяця лікування, а після відміни абіратерону відбувалося відновлення. Слід бути обережними при одночасному застосуванні абіратерону та інших препаратів, здатних викликати міопатію/рабдоміоліз. Інформація про деякі допоміжні речовини, що входять до складу препарату Абірат® Цей лікарський препарат містить лактозу. Препарат Абірат слід приймати з обережністю пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Даний лікарський препарат містить більше 1 ммоль (27,2 мг) натрію в кожній дозі (4 таблетки), що необхідно брати до уваги при лікуванні пацієнтів, які отримують дієту з контрольованим вмістом натрію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Абіратерон не впливає або надає незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: абіратерону ацетат – 250,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 198,65 мг, целюлоза мікрокристалічна 141,22 мг, кроскармелоза натрію 42,90 мг, повідон-К30 35,75 мг, натрію лаурилсульфат 28,60 мг, магнію стеа3 15 мг. По 120 таблеток у банку полімерну для лікарських засобів, закупорену кришкою. Кожну банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаІнші антагоністи гормонів та їх інші аналоги.ФармакокінетикаАбіратерону ацетат in vivo швидко перетворюється на абіратерон, який є інгібітором біосинтезу андрогенів. Абсорбція При пероральному застосуванні абіратерону ацетату натщесерце час досягнення максимальної концентрації (Тmах) у плазмі крові становить приблизно 2 години. ) та 17-кратному збільшенню максимальної концентрації (Сmах) абіратерону, залежно від жирності прийнятої їжі. Зважаючи на нормальну різноманітність вмісту та складу їжі, прийом абіратерону ацетату з їжею має здатність надавати різноманітний системний вплив. Тому препарат Абіратерон НВ не можна приймати з їжею. Розподіл Зв'язування з білками міченого плазми 14С-абіратерону становить 99,8%. Здається обсяг розподілу (Vd) становить приблизно 5 630 л, що свідчить про те, що абіратерон активно розподіляється в периферичних тканинах. Метаболізм При пероральному застосуванні 14С-абіратерону ацетату, абіратерону ацетат гідролізується до абіратерону, який у свою чергу піддається метаболізму, включаючи сульфатування, гідроксилювання та окиснення, головним чином у печінці. Більшість циркулюючого 14С-абіратерону ацетату (приблизно 92%) була у формі метаболітів абіратерону. З 15 метаболітів, що піддаються виявленню, на кожен з двох основних метаболітів - абіратерону сульфат і N-оксид абіратерону сульфат - припадало по 43% загальної радіоактивності. Виведення За даними досліджень, проведених за участю здорових добровольців, середній Т1/2 абіратерону в плазмі складає приблизно 15 год. Основними речовинами, знайденими у фекаліях, були незмінений абіратерону ацетат та абіратерон (приблизно 55% та 22% введеної дози відповідно). Особливі групи пацієнтів Пацієнти з печінковою недостатністю Фармакокінетика абіратерону ацетату вивчалася у пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю відповідно) та у здорових добровольців. Системна дія абіратерону ацетату після одноразового застосування внутрішньо в дозі 1 г збільшувалася приблизно на 11% у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності та на 260% у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності. Середній Т1/2 абіратерону збільшується приблизно до 18 годин у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності та приблизно до 19 годин у пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності. Для пацієнтів, які мають легкий ступінь печінкової недостатності, корекція дози препарату не потрібна.Препарат Абіратерон НВ не рекомендується призначати пацієнтам з помірним або тяжким ступенем печінкової недостатності (клас В або С по Чайлд-П'ю), оскільки в цьому випадку неможливо передбачити необхідну корекцію дози. Тому препарат Абіратерон НВ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня, лише якщо користь від лікування явно перевищує можливий ризик. Препарат Абіратерон НВ не можна призначати пацієнтам із тяжкою недостатністю функції печінки. Пацієнтам, у яких у процесі терапії препаратом розвинулася гепатотоксичність, може знадобитися тимчасове відміна препарату та корекція дози.Тому препарат Абіратерон НВ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня, лише якщо користь від лікування явно перевищує можливий ризик. Препарат Абіратерон НВ не можна призначати пацієнтам із тяжкою недостатністю функції печінки. Пацієнтам, у яких у процесі терапії препаратом розвинулася гепатотоксичність, може знадобитися тимчасове відміна препарату та корекція дози.Тому препарат Абіратерон НВ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня, лише якщо користь від лікування явно перевищує можливий ризик. Препарат Абіратерон НВ не можна призначати пацієнтам із тяжкою недостатністю функції печінки. Пацієнтам, у яких у процесі терапії препаратом розвинулася гепатотоксичність, може знадобитися тимчасове відміна препарату та корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю Фармакокінетику абіратерону ацетату порівнювали у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які отримують стандартну схему гемодіалізу, та у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Системна дія абіратерону ацетату після прийому внутрішньо в дозі 1 г у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які отримують гемодіаліз, не збільшувалася. Слід з обережністю призначати препарат Абіратерон НВ пацієнтам, хворим на рак передміхурової залози з порушенням функції нирок тяжкого ступеня, оскільки клінічні дані щодо застосування препарату Абіратерон НВ у таких пацієнтів відсутні. Вплив на інтервал QT Встановлено, що препарат Абіратерон НВ не впливає на інтервал QT/QTc.ФармакодинамікаМеханізм дії Абіратерону ацетат in vivo перетворюється на абіратерон, який є інгібітором біосинтезу андрогенів. Зокрема, абіратерон селективно пригнічує активність ферменту 17-гідроксилази/С17,20-ліази (CYP17). Цей фермент експресується і є необхідним для біосинтезу андрогенів у яєчках, надниркових залозах і клітинах пухлини передміхурової залози. CYP17 каталізує перетворення прегненолону та прогестерону шляхом 17α-гідроксилування та розриву зв'язку З 17,20 у попередники тестостерону: дегідроепіандростерон та андростендіон, відповідно. Гальмування активності CYP17 також супроводжується посиленням синтезу мінералокортикоїдів у надниркових залозах. Андрогенчутливий рак передміхурової залози реагує на лікування, що знижує концентрацію андрогенів. Антиандрогенна терапія, наприклад, застосування агоністів люліберину або проведення орхідектомії, послаблюють синтез андрогенів у яєчках, але не впливають на синтез андрогенів у надниркових залозах та пухлинах. Застосування абіратерону ацетату спільно з агоністами люліберину (або орхідектомією) знижує концентрацію тестостерону в сироватці крові до рівня нижче за поріг визначення. Фармакодинаміка Абіратерону ацетат знижує концентрацію тестостерону та інших андрогенів у сироватці нижче за ті показники, які вдається отримати на фоні застосування агоністів люліберину або після орхідектомії. Це відбувається через селективне інгібування ферменту CYP17, який потрібний для біосинтезу андрогенів. Концентрація простатспецифічного антигену (ПСА) є біомаркером у пацієнтів з раком передміхурової залози. Аналгетичний ефект Частка пацієнтів, у яких відзначався паліативний аналгетичний ефект, була достовірно вищою при використанні абіратерону ацетату порівняно з групою плацебо. Крім того, у порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо, у меншої частки пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат, відзначалося прогресування больового синдрому. Ризик розвитку кісткових ускладнень У порівнянні з групою плацебо, у меншої частки пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат, відзначалися випадки ураження кісткової тканини, до яких були віднесені патологічний перелом, спінальна компресія, паліативне опромінення кістки, хірургічне лікування кістки.Показання до застосуванняПрепарат Абіратерон НВ у комбінації з преднізолоном призначений для лікування метастатичного кастраційно-резистентного раку передміхурової залози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активного компонента або будь-якої допоміжної речовини препарату; дитячий вік до 18 років; тяжке порушення функції печінки. З обережністю: дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; слід з обережністю призначати препарат Абіратерон НВ пацієнтам, хворим на рак передміхурової залози з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (клінічні дані про застосування препарату Абіратерон НВ у таких пацієнтів відсутні); слід виявляти обережність при лікуванні хворих, стан яких може погіршуватися при підвищенні артеріального тиску або розвитку гіпокаліємії (наприклад, хворі з серцевою недостатністю, нещодавно перенесеним інфарктом міокарда або шлуночковою аритмією, фракцією викиду лівого шлуночка менше 50%, серцевою недостатністю III-IV функціонально класифікації (NYHA).Вагітність та лактаціяПрепарат Абіратерон НВ не застосовується у жінок. Даних щодо застосування препарату Абіратерон НВ у вагітних жінок немає. Препарат Абіратерон НВ протипоказаний вагітним та здатним завагітніти жінкам. Передбачається, що прийом інгібіторів СYР вагітними жінками змінить концентрацію гормонів, що може вплинути на розвиток плода. Для запобігання випадковому впливу вагітні або здатні завагітніти жінки не повинні працювати з препаратом без рукавичок. Невідомо, чи виводиться абіратерону ацетат чи його метаболіти із молоком.Побічна діяНайчастішими небажаними явищами при лікуванні препаратом Абіратерон НВ є периферичні набряки, гіпокаліємія, підвищення артеріального тиску, інфекції сечовивідних шляхів, гематурія, збільшення активності аспартатамінотрансферази, збільшення активності аланінамінотрансферази, диспепсія, переломи. Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступних класифікацій частоти народження: дуже часто ≥ 1/10; часто ≥ 1/100, < 1/10; нечасто ≥ 1/1000, < 1/100; рідко ≥1/10000, < 1/1000; дуже рідко < 1/10 000, включаючи поодинокі випадки. Інфекційні захворювання: Дуже часто – інфекції сечовивідних шляхів; часто – сепсис. Порушення з боку ендокринної системи: Нечасто – недостатність функції надниркових залоз. Вплив на результати лабораторного дослідження: Дуже часто - гіпокаліємія; часто - гіпертригліцеридемія, підвищення активності аланінамінотрансферази, підвищення активності аспартатамінотрансферази. Порушення з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: Часто – переломи (за винятком патологічних переломів); нечасто – рабдоміоліз, міопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Часто – гематурія. Порушення з боку серцево-судинної системи: Дуже часто – підвищення артеріального тиску; часто – серцева недостатність, у т.ч. гостра серцева недостатність, лівошлуночкова недостатність, зменшення фракції викиду лівого шлуночка, стенокардія, аритмія, фібриляція передсердь, тахікардія; частота невідома – інфаркт міокарда. Порушення з боку дихальної системи: Рідко – алергічний альвеоліт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Дуже часто – діарея; часто – диспепсія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Рідко – блискавичний гепатит, гостра печінкова недостатність. Загальні порушення: Дуже часто – периферичні набряки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Часто – шкірний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиПотенційний вплив інших препаратів на дію абіратерону При дослідженні фармакокінетичної взаємодії сильного індуктора ізоферменту CYP3A4 на здорових добровольцях - рифампіцину 600 мг на день протягом 6 днів, а потім разової дози абіратерону ацетату 1000 мг, середня плазмова AUC∞ абіратерону знижувалася на 5. Слід уникати сумісного застосування препарату Абіратерону НВ та сильних індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад: фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин, рифабутин, рифапентин, фенобарбітал). Призначення цієї групи препаратів можливе лише після ретельної оцінки клінічної ефективності. Потенційний вплив препарату Абіратерон НВ на дію інших лікарських засобів Абіратерон пригнічує "печінкові" ізоферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів - CYP2D6 та CYP2C8. У клінічному дослідженні щодо ефективності абіратерону ацетату (плюс преднізон) на одну дозу субстрату декстрометорфан CYP2D6 системний вплив декстрометорфану, активного метаболіту дектрометорфану, збільшився приблизно на 33%. Рекомендується з обережністю призначати препарат Абіратерон НВ пацієнтам, які отримують препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6, особливо це стосується препаратів з вузьким терапевтичним індексом. У таких випадках слід розглянути можливість зниження дози препаратів з вузьким терапевтичним індексом, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6, у тому числі таких як метопролол, галоперидол, рисперидон, пропафенон, флекаїнід, кодеїн, оксикодон і трамадол. У такому ж дослідженні щодо ефективності абіратерону ацетату (плюс преднізон) на одну дозу CYP1A2 субстрату теофіліну не спостерігалося системного впливу субстрату теофіліну. У дослідженні CYP2C8 взаємодії препарат-препарат на здорових суб'єктах, AUC піоглітазону була збільшена на 46% і AUCs M-III та M-IV, кожного з активних метаболітів піоглітазону, знизилася на 10% при введенні піоглітазону разом з однією дозою абіратерону ацету. Хоча ці результати показують, що не очікується клінічно значущих збільшення впливу, якщо препарат Абіратерон НВ застосовують у поєднанні з іншими препаратами, які елімінуються переважно CYP2C8, пацієнти повинні спостерігатися на наявність ознак токсичності, пов'язаних з субстратом CYP2C8 з вузьким терапевтичним індексом, якщо використовується одночасно з препаратом Абіратерон НВ. Спільне застосування зі спіронолактоном Спіронолактон зв'язується з рецепторами андрогенів та може сприяти підвищенню концентрації ПСА. Застосування спіронолактону не рекомендовано у пацієнтів, які застосовують Абіратерон НВ.Спосіб застосування та дозиВсередину, один раз на день за 1 годину до або через 2 години після їди. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води. Добова доза препарату Абіратерон НВ, що рекомендується, становить 1 г (4 таблетки по 250 мг). Препарат Абіратерон НВ застосовується разом із низькими дозами преднізолону. Рекомендована доза преднізолону становить 10 мг на добу. Препарат Абіратерон не можна приймати з їжею. Протягом 1 години після прийому препарату не рекомендується прийом їжі. До початку лікування препаратом Абіратерон НВ, кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців лікування, а потім щомісяця слід вимірювати активність сироваткових трансаміназ та концентрацію білірубіну. Артеріальний тиск, концентрацію калію в крові та ступінь затримки рідини в організмі слід оцінювати щомісяця. При пропущенні чергової добової дози препарату Абіратерон НВ, преднізолону наступного дня слід прийняти звичайну дозу пропущеного препарату. Корекція дози у пацієнтів із порушенням функції печінки Корекція дози у пацієнтів з порушенням функції печінки легко не вимагається. Немає даних про ефективність та безпеку абіратерону ацетату при неодноразовому застосуванні у пацієнтів з порушенням функції печінки помірним або тяжким ступенем (клас В або С по Чайлд-П'ю), тому неможливо передбачити необхідну корекцію дози. Препарат Абіратерон НВ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня, і лише у випадку, якщо користь від лікування явно перевищує можливий ризик. Препарат Абіратерон НВ не можна призначати пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Якщо в ході лікування препаратом у пацієнтів розвинулися ознаки гепатотоксичності (підвищення активності аланінамінотрансферази в 5 разів вище за верхню межу норми або концентрації білірубіну в 3 рази вище за верхню межу норми), терапію слід негайно припинити до повної нормалізації показників функції печінки. Повторну терапію у пацієнтів з нормалізованими показниками функції печінки можна розпочати із зменшеною дозою 500 мг (2 таблетки) 1 раз на день. У цьому випадку контроль активності сироваткових трансаміназ та концентрації білірубіну повинен здійснюватися щонайменше кожні 2 тижні протягом 3 місяців, а потім - щомісяця. Якщо ознаки гепатотоксичності виникають при дозі 500 мг, терапію препаратом Абіратерон НВ слід припинити. Якщо у пацієнтів у будь-який період терапії розвивається важка форма гепатотоксичності (активність аланінамінотрансферази перевищує верхню межу норми у 20 разів), препарат Абіратерон НВ слід відмінити, повторне призначення препарату у таких пацієнтів неможливе. Особливі групи пацієнтів Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю Для хворих, які мають до початку лікування порушення функції печінки легкого ступеня (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), корекція дози препарату не потрібна. Препарат Абіратерон НВ не можна застосовувати у пацієнтів з помірним або тяжким ступенем печінкової недостатності (клас В та С за класифікацією Чайлд-П'ю). Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю Для хворих з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. Проте слід з обережністю призначати препарат Абіратерон НВ пацієнтам, хворим на рак передміхурової залози з порушенням функції нирок тяжкого ступеня, оскільки клінічні дані про застосування препарату Абіратерон НВ у таких пацієнтів відсутні. Діти Для дітей застосування препарату Абіратерон НВ неактуальне, оскільки у цієї вікової категорії немає раку передміхурової залози.ПередозуванняДані щодо передозування препаратом Абіратерон НВ обмежені. Специфічного антидоту немає. У разі передозування прийом препарату Абіратерон НВ слід припинити та проводити загальні підтримувальні заходи, включаючи контроль аритмії. Також слід контролювати функцію печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрийом препарату Абіратерон НВ одночасно з їжею значно збільшує всмоктування абіратерону ацетату. Ефективність та безпека препарату Абіратерон НВ, прийнятого з їжею, не встановлена. Препарат Абіратерон НВ не можна приймати з їжею. Підвищення артеріального тиску, гіпокаліємія та затримка рідини внаслідок надлишку мінералокортикоїдів Препарат Абіратерон НВ може спричинити підвищення артеріального тиску, гіпокаліємію та затримку рідини через підвищення концентрації мінералокортикоїдів внаслідок інгібування ферменту CYP17. Прийом кортикостероїдів послаблює стимулюючу дію адренокортикотропного гормону (АКТГ), що призводить до зниження частоти та тяжкості цих побічних реакцій. Слід виявляти обережність при лікуванні пацієнтів, клінічний стан яких може погіршитися при підвищенні артеріального тиску, розвитку гіпокаліємії або затримці рідини в організмі (наприклад, у пацієнтів із серцевою недостатністю, недавно перенесеним інфарктом міокарда або шлуночковою аритмією). Препарат Абіратерон НВ слід з обережністю призначати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі. Безпека препарату у пацієнтів із фракцією викиду лівого шлуночка Артеріальний тиск, концентрацію калію в плазмі крові та ступінь затримки рідини слід контролювати щонайменше один раз на місяць. Гепатотоксичність У клінічних дослідженнях зареєстровано виражене підвищення активності печінкових ферментів, що вимагало відміни або корекції дози препарату. Активність сироваткових трансаміназ та білірубіну слід вимірювати до початку застосування препарату Абіратерон, кожні 2 тижні у перші 3 місяці лікування, а потім щомісяця. При розвитку клінічних симптомів та ознак, що дозволяють припустити порушення функції печінки, слід негайно виміряти активність сироваткових трансаміназ, зокрема аланінамінотрансферази. При підвищенні активності аланінамінотрансферази в 5 разів вище верхньої межі норми або концентрації білірубіну в 3 рази вище верхньої межі норми застосування препарату Абіратерон НВ слід негайно припинити та ретельно контролювати функцію печінки. Препарат Абіратерон НВ можна застосовувати знову лише після повернення показників функції печінки до вихідних значень та лише при лікуванні нижчими дозами. Якщо у пацієнтів у будь-який період терапії розвивається важка форма гепатотоксичності (активність аланінамінотрансферази перевищує верхню межу норми у 20 разів), препарат Абіратерон НВ слід відмінити, повторне призначення препарату у таких пацієнтів неможливе. Корекція дози у пацієнтів з порушенням функції печінки легко не вимагається. Немає даних про ефективність та безпеку неодноразового застосування абіратерону ацетату у пацієнтів з порушенням функції печінки помірним або тяжким ступенем (клас В або С по Чайлд-П'ю), тому необхідність корекції дози неможливо передбачити. Препарат Абіратерон НВ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функцій печінки помірного ступеня, лише у випадку, якщо користь від лікування явно перевищує можливий ризик. Препарат Абіратерон НВ не можна призначати пацієнтам з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня. Жінки дітородного віку Препарат Абіратерон НВ не призначений для застосування у жінок. Передбачається, що прийом інгібіторів CYP17 вагітними жінками змінить концентрацію гормонів, що може вплинути на розвиток плода. Для запобігання випадковому впливу вагітні або здатні завагітніти жінки не повинні працювати з препаратом без рукавичок. Контрацепція у чоловіків та жінок Невідомо, чи є абіратерону ацетат або його метаболіти в спермі. Необхідно використовувати презерватив, якщо планується статевий акт із вагітною жінкою. Якщо статевий акт планується із жінкою дітородного віку, необхідно використовувати презерватив поряд з іншими ефективними методами контрацепції. Здатність до зачаття Дослідження токсичності абіратерону ацетату для репродуктивної системи не проводилися, даних щодо впливу препарату на здатність до зачаття немає. Скасування глюкокортикостероїдів та усунення стресових ситуацій При відміні преднізолону слід виявляти обережність та контролювати ознаки недостатності функції кори надниркових залоз. Якщо застосування препарату Абіратерон НВ триває після відміни глюкокортикостероїдів, слід контролювати появу симптомів надлишку мінералокортикоїдів. У пацієнтів, які отримують преднізолон, при розвитку стресових ситуацій може знадобитися підвищена доза глюкокортикостероїдів перед, під час та після стресової ситуації. Одночасне призначення препарату Абіратерон НВ та хіміотерапії Безпека та ефективність одночасного призначення препарату Абіратерон НВ та цитотоксичної хіміотерапії не встановлені. Інформація про деякі допоміжні речовини, що входять до складу препарату Абіратерон НВ Цей лікарський препарат містить 1 ммоль (27,2 мг) натрію в кожній дозі (4 табл.), що необхідно брати до уваги при лікуванні пацієнтів, які отримують дієту з контрольованим вмістом натрію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Абіратерон НВ не впливає або мало значний вплив на здатність керувати автомобілем і рухомими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат: речовини: паклітаксел 100 мг, альбумін людини ~ 900 мг. По 100 мг у флакони прозорого скла, тип I, місткістю 50 мл, закупорені гумовими пробками з алюмінієвими фіксаторами та покриті знімними пластиковими ковпачками. По 1 флакону з інструкцією із застосування в картонну коробку з контролем першого розтину (спеціальний стікер).Опис лікарської формиЛіофілізований порошок або пориста маса білого або білого із жовтуватим відтінком кольору. Після розчинення: напівпрозора однорідна суспензія білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - алкалоїд.ФармакокінетикаФармакокінетика (ФК) паклітакселу була вивчена у клінічних дослідженнях при 30-хвилинній та 180-хвилинній інфузіях препарату Абраксан у дозах від 80 до 375 мг/м2. Значення площі під кривою "концентрація-час" (AUC) для паклітакселу зростали лінійно від 2653 нг-ч/мл до 16736 нг-ч/мл у діапазоні доз від 80 до 300 мг/м2. У дослідженні за участю пацієнтів з поширеними солідними пухлинами параметри ФК паклітакселу після внутрішньовенного введення препарату Абраксан у дозі 260 мг/м2 протягом 30 хвилин порівнювали з параметрами ФК після введення паклітакселу на основі розчинника у дозі 175 мг/м2 протягом 3 годин. . Виходячи з результатів аналізу без урахування компаргментів, кліренс паклітакселу (43%) та обсяг його розподілу (53%) був вищим при введенні препарату Абраксан®, ніж паклітакселу на основі розчинника. Відмінностей термінального періоду напіввиведення зареєстровано був. У ході дослідження багаторазового внутрішньовенного введення препарату Абраксан у дозі 260 мг/м2 12 пацієнтам внутрішньо-індивідуальна варіабельність значень системної експозиції паклітакселу (AUC) склала 19% (розкид значень = 3,21% - 27,70%). Ознак кумуляції паклітакселу під час проведення кількох курсів терапії не реєструвалося. Розподіл Після введення препарату Абраксан® пацієнтам із солідними пухлинами паклітаксел рівномірно розподілявся у клітинах крові та плазмі та на 94% зв'язувався з білками плазми. Зв'язування паклітакселу з білками оцінювалося методом ультрафільтрації в рамках порівняльного дослідження в одного і того ж пацієнта. Частка вільного паклітакселу була достовірно вищою при застосуванні Абраксану (6,2%), ніж при введенні паклітакселу на основі розчинника (2,3%). Це забезпечувало значно вищі значення експозиції незв'язаної фракції паклітакселу при введенні препарату Абраксан, ніж паклітакселу на основі розчинника, навіть при порівнянних значеннях загальної експозиції. Цей феномен, ймовірно, обумовлений відсутністю зв'язування паклітакселу з міцелами Cremophor EL, що спостерігається при використанні паклітакселу на основі розчинника. Згідно з опублікованими дослідженнями, в яких оцінювали in vitro зв'язок паклітакселу (у концентраціях від 0,1 до 50 мкг/мл) з білками плазми крові людини, присутність циметидину, ранітидину, дексаметазону або дифенгідраміну не впливала на зв'язок паклітакселу з білками плазми крові. Враховуючи результати популяційного аналізу ФК даних, загальний обсяг розподілу становить приблизно 1741 л; великий обсяг розподілу вказує на інтенсивний позасудинний розподіл та/або зв'язування паклітакселу з білками тканини. Метаболізм та виведення У дослідженнях in vitro з використанням мікросом печінки та зрізів тканин людини було показано, що паклітаксел метаболізується переважно з утворенням 6α-гідроксипаклітакселу, а також двох додаткових метаболітів, присутніх у менших кількостях (3'-n-гідроксипаклітакселу та 6α-3'-n- дигідроксипаклітакселу). Утворення цих гідроксильованих метаболітів каталізується ізоферментами CYP2C8, CYP3A4 та обома CYP2C8 та CYP3A4 відповідно. У пацієнтів з метастатичним раком молочної залози після внутрішньовенного краплинного введення препарату Абраксан® протягом 30 хвилин у дозі 260 мг/м2 середня кумулятивна екскреція нирками незміненої активної речовини відповідала 4% загальної введеної дози препарату; менше 1% від введеної дози припадало на метаболіти 6α-гідроксипаклітаксел і 3'-n-гідроксипаклітаксел, що виділяються нирками, що свідчить про значний позанирковий кліренс препарату. Паклітаксел переважно елімінується за допомогою печінкового метаболізму та екскреції з жовчю. При введенні препарату в терапевтичній дозі від 80 мг до 300 мг/м2 середній плазмовий кліренс паклітакселу варіюється від 13 до 30 л/год/м2, а середній термінальний період напіввиведення коливається від 13 до 27 годин. Порушення функції печінки Результати проведених клінічних досліджень продемонстрували, що печінкова недостатність легкого ступеня тяжкості (загальний білірубін >1 до ≤1,5 ​​х верхня межа норми, ВГН) не впливала на клінічно значний вплив на параметри ФК паклітакселу. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (загальний білірубін >1,5 до ≤3 х ВГН) та тяжкого ступеня тяжкості (загальний білірубін >3 до ≤5 х ВГН) відмічено зниження максимальної швидкості елімінації паклітакселу на 22%-26% та збільшення середнього значення AUC паклітакселу приблизно 20%. Печінкова недостатність не впливала на середнє значення Смах паклітакселу. Крім того, елімінація паклітакселу обернено пропорційно корелювала з показниками загального білірубіну, і прямо пропорційно з показниками концентрації альбуміну в плазмі крові. Фармакокінетичне/фармакодинамічне моделювання показало відсутність кореляції між функцією печінки (за даними вихідної концентрації альбуміну або загального білірубіну) та нейтропенією з урахуванням експозиції препарату Абраксан®. ФК аналіз не проводили у пацієнтів із загальним білірубіном >5 х ВГН або пацієнтів із метастатичною аденокарциномою підшлункової залози. Порушення функції нирок Ниркова недостатність легкого або середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від ≥30 до Літні пацієнти До популяційного аналізу ФК препарату Абраксан® були включені дані пацієнтів віком від 24 до 85 років. Його результати показали, що вік не істотно впливає на максимальну швидкість елімінації та системну експозицію (AUC і Сmах) паклітакселу. Фармакокінетичне/фармакодинамічне моделювання з використанням даних 125 пацієнтів з поширеними солідними пухлинами показало, що пацієнти віком ≥65 років можуть бути схильні до розвитку нейтропенії протягом першого циклу терапії, хоча вік не впливав на експозицію паклітакселу в плазмі. Інші внутрішні фактори Популяційний аналіз ФК препарату Абраксан® продемонстрував, що стать, раса (монголоїдна у порівнянні з європеоїдною) та тип солідних пухлин не мають клінічно значущого впливу на системну експозицію (AUC та Сmах) паклітакселу. AUC паклітакселу у пацієнтів із вагою тіла 50 кг приблизно на 25% нижче, ніж у пацієнтів із вагою тіла 75 кг. Клінічна значимість цих даних невідома. Доклінічні дані щодо безпеки Канцерогенний потенціал паклітакселу не вивчений. Однак, на підставі опублікованих даних паклітаксел є потенційно канцерогенним та генотоксичним агентом при застосуванні у клінічних дозах, що визначається його фармакодинамічним ефектом. Кластогенна дія паклітакселу була продемонстрована як in vitro (у тесті хромосомних аберацій на лімфоцитах людини), так і in vivo (у мікроядерному тесті на мишах). Було показано, що паклітаксел був генотоксичним in vivo (у мікроядерному тесті на мишах), проте не був мутагенним у тесті Еймса або в тесті генних мутацій на клітинах яєчників китайського хом'ячка/гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансферазою (CHO/HGP Паклітаксел у дозах нижче терапевтичних для людини асоціювався зі зниженням фертильності при введенні до та під час періоду спарювання у самців та самок щурів, а також із фетотоксичністю. Результати дослідження препарату Абраксан® на тваринах продемонстрували незворотний токсичний вплив препарату на репродуктивні органи самців при клінічно значущих значеннях експозиції. Паклітаксел та/або його метаболіти виділялися в молоко щурів. Після внутрішньовенного введення радіоактивного паклітакселу щурам на 9-10 день після пологів концентрація радіоактивного препарату в молоці була вищою, ніж у плазмі, і знижувалася паралельно з концентрацією в плазмі.ФармакодинамікаМеханізм дії Механізм дії паклітакселу заснований на його здатності стимулювати складання мікротрубочок мітотичного веретена з димерних молекул тубуліна і стабілізувати мікротрубочку, пригнічуючи їх деполімеризацію. Це призводить до придушення нормальної динамічної реорганізації мікротубулярної мережі в інтерфазі мітозу, а також викликає утворення аномальних скупчень мікротрубочок протягом всього клітинного циклу і поява множинних зоряних скупчень (астерів) у фазі мітозу. Препарат Абраксан містить нанодисперсний паклітаксел, стабілізований альбуміном, з розміром наночастинок приблизно 130 нм, у складі яких паклітаксел знаходиться в некристалічному (аморфному) стані. Після внутрішньовенного введення наночастинки швидко дисоціюють з утворенням розчинних комплексів паклітакселу, пов'язаного з альбуміном, приблизно розмір яких становить 10 нм. Відомо, що альбумін регулює процеси трансендотеліального перенесення компонентів плазми, і в дослідженнях in vitro було продемонстровано, що присутність альбуміну в препараті Абраксан стимулює транспорт паклітакселу через шар клітин ендотелію. Була висловлена ​​гіпотеза про те, що трансендотеліальний транспорт опосередкований транспортером альбуміну gp-60, і відзначається підвищення кумулювання паклітакселу в пухлини внаслідок наявності альбумін-зв'язуючого білка - кислого секретованого білка, багатого на цистеїн (SPARC).Показання до застосуванняТерапія другої та наступних ліній у пацієнтів з метастатичним раком молочної залози, рефрактерним до стандартної антрациклін-містить комбінованої хіміотерапії (або за наявності протипоказань), а також при рецидиві захворювання протягом 6 місяців після завершення ад'ювантної хіміотерапії. Препарат Абраксан у комбінації з гемцитабіном показаний як терапія першої лінії у дорослих пацієнтів з метастатичною аденокарциномою підшлункової залози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (до паклітакселу та альбуміну людини), нейтропенія (менше 1500 клітин/мм3), тяжкі порушення функції печінки, вагітність, період грудного вигодовування, дитячий вік до 18 років (відсутність достатніх даних щодо безпеки та ефективності), спільне застосування з індукторами ізоферментів або CYP3A4, печінкова недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості у пацієнтів з метастатичною аденокарциномою підшлункової залози, ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості та термінальної стадії, концентрація білірубіну >5 х ВГН або ACT >10 х ВГН. З обережністю: при пригніченні кістковомозкового кровотворення (у тому числі після хіміо- або променевої терапії), печінкової недостатності середнього та тяжкого ступеня тяжкості у пацієнтів з метастатичним раком молочної залози, захворюваннях серця та легень, попередньої терапії антрациклінами, нейропатії, гострих інфекцій застосування з інгібіторами ізоферментів CYP2C8 та CYP3A4.Вагітність та лактаціяВагітність Є лише обмежені дані про застосування паклітакселу у вагітних. Передбачається, що при призначенні під час вагітності паклітаксел спричиняє тяжкі вроджені дефекти. У дослідженнях на тваринах показано репродуктивну токсичність препарату. Жінкам із збереженим дітородним потенціалом необхідно провести тест на вагітність перед початком лікування препаратом Абраксан®. Застосування препарату Абраксан при вагітності протипоказане. Жінки із збереженим дітородним потенціалом мають використовувати надійні способи контрацепції. Період грудного вигодовування Паклітаксел та/або його метаболіти виділялися в молоко щурів. Невідомо, чи проникає паклітаксел у грудне молоко. Враховуючи можливі серйозні побічні реакції у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, препарат Абраксан протипоказаний жінкам, що годують. Жінки, яким показано лікування препаратом Абраксан, повинні припинити годування груддю. Фертильність У дослідженнях in vivo встановлено, що паклітаксел має генотоксичну, тератогенну, ембріо- та фетотоксичну дію, а також знижує репродуктивну функцію як у самців (атрофія/дегенерація яєчок), так і у самок (зниження кількості випадків вагітності та збільшення кількості випадків загибелі ембріонів) . Препарат Абраксан викликає безпліддя у самців щурів. Враховуючи результати досліджень на тваринах, чоловіча та жіноча фертильність може бути порушена. Тому чоловікам слід рекомендувати розглянути можливість консервації зразків власної сперми перед початком лікування з огляду на небезпеку розвитку необоротної безплідності на фоні лікування препаратом Абраксан®.Побічна діяНайчастішими та клінічно значущими НЛР, що розвиваються на фоні застосування препарату Абраксан®, були нейтропенія, периферична нейропатія, артралгія/міалгія та порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Нижче описані НЛР, зареєстровані на фоні лікування препаратом Абраксан® - як монотерагша та в комбінації з гемцитабіном - за всіма можливими показаннями. Для оцінки частоти виникнення НЛР препарату у цій інструкції використовуються такі терміни: дуже часто (≥1/10), часто ( Рак молочної залози (монотерапія препаратом Абраксан®) Інфекційні та паразитарні захворювання Часто: інфекції, інфекції сечовивідних шляхів, фолікуліт, інфекції верхніх дихальних шляхів, кандидоз, синусит. Нечасто: кандидоз слизової оболонки порожнини рота, назофарингіт, флегмона, простий герпес, вірусні інфекції, пневмонія, інфекції, асоційовані із застосуванням катетера, грибкові інфекції, оперізуючий лишай, інфекційні ускладнення в місці ін'єкції, сепс. Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) Нечасто: метастатичний біль, некроз пухлини. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто: нейтропенія, анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лімфопенія, пригнічення кістковомозкового кровотворення. Часто: фебрильна нейтропенія. Рідко: панцитопенія. Порушення з боку імунної системи Нечасто: реакції гіперчутливості. Рідко: тяжкі реакції гіперчутливості. Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто: анорексія. Часто: зневоднення, зниження апетиту, гіпокаліємія. Нечасто: гіпофосфатемія, затримка рідини, гіпоальбуміємія, полідипсія, гіперглікемія, гіпокальціємія, гіпоглікемія, гіпонатріємія. Порушення психіки Часто: безсоння, депресія, тривожність. Нечасто: занепокоєння. Порушення з боку нервової системи Найчастіше: периферична нейропатія, нейропатія, гіпестезія, парестезія. Часто: периферична сенсорна нейропатія, біль голови, дисгевзія, запаморочення, периферична моторна нейропатія, атаксія, сенсорні порушення, підвищена сонливість. Нечасто: полінейропатія, арефлексія, дискінезія, гіпорефлексія, невралгія, втрата чутливості, непритомність, постуральне запаморочення, нейрогенний біль, тремор. Порушення з боку органу зору Часто: підвищене сльозовиділення, помутніння зору, синдром "сухого ока", сухий кератокон'юнктивіт, мадароз. Нечасто: подразнення очей, біль у власних очах, порушення зору, зниження гостроти зору, кон'юнктивіт, порушення візуального сприйняття, свербіння у власних очах, кератит. Рідко: кістозний макулярний отек2. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Часто вертиго. Нечасто: біль у вухах, шум у вухах. Порушення з боку серця Часто: тахікардія, аритмія, суправентрикулярна тахікардія. Рідко брадикардія, зупинка серця, дисфункція лівого шлуночка, застійна серцева недостатність, атріовентрикулярна блокада2. Порушення з боку судин Часто: гіперемія, "припливи" крові, підвищення артеріального тиску (АТ), лімфатичні набряки. Нечасто: зниження артеріального тиску; "холодні" кінцівки, ортостатична гіпотензія. Рідко: тромбози. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: інтерстиціальний пневмоніт3, задишка, носова кровотеча, фаринго-ларингеальний біль, кашель, риніт, ринорея. Нечасто: кашель з мокротою, задишка при фізичному навантаженні, набряк слизової оболонки придаткових пазух носа, ослаблене дихання, плевральний випіт, алергічний риніт, захриплість, сухість/закладеність носа, свистяче дихання, тромбоемболія/емболія легеневої. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: нудота, діарея, блювання, запор, стоматит. Часто: біль у животі, здуття живота, біль у епігастральній ділянці, диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, гіпостезія слизової оболонки порожнини рота. Нечасто: дисфагія, метеоризм, глоссалгія, сухість рота, біль у яснах, рідкий випорожнення, езофагіт, біль унизу живота, виразкові ураження слизової оболонки порожнини рота, біль у роті, ректальна кровотеча. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: гепатомегалія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже часто: алопеція, висипання на шкірі. Часто: пошкодження нігтів, свербіж, сухість шкіри, еритема, ураження нігтьових пластин (зміни пігментації або знебарвлення нігтьового ложа), оніхолізис (відшарування нігтів), гіперпігментація шкіри, зміни нігтів. Нечасто: болючість нігтьового ложа, висипання, больові відчуття в шкірних покривах, реакції фоточутливості, порушення пігментації шкіри, свербіж висип, захворювання шкіри, підвищена пітливість, оніхомадез (повна втрата нігтя), еритематозний висип, генералізована висипка, дер, , вітіліго, гіпотрихоз, почуття дискомфорту в нігтях, генералізоване свербіння, пошкодження шкірних покривів, набряк обличчя. Дуже рідко: Синдром Стівенса-Джонсона2, токсичний епідермальний некроліз2. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже часто: артралгія, міалгія. Часто: біль у кінцівках, біль у кістках, біль у спині, судоми у м'язах, біль у дистальних відділах кінцівок. Нечасто: біль у грудній клітці, м'язова слабкість, біль у шиї, біль у паху, м'язові спазми, кістково-м'язові болі, біль у боці, відчуття дискомфорту у кінцівках. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: дизурія, лакіурія, гематурія, ноктурія, поліурія, нетримання сечі. Порушення з боку статевих органів та молочної залози Нечасто: біль у молочній залозі. Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто: втома, астенія, підвищення температури. Часто: периферичні набряки, запалення слизової оболонки, біль, озноб, набряк, слабкість, зниження працездатності, біль у грудях, грипоподібний синдром, нездужання, сонливість, гіпертермія. Нечасто: почуття дискомфорту у грудях, порушення ходи, припухлість, реакції на місці ін'єкції. Рідко: екстравазація. Лабораторні та інструментальні дані Часто: зниження маси тіла, підвищення активності аланін-амінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), лужної фосфатази, гамма-глутамінтрансферази (ГГТ), зниження кількості еритроцитів, зниження гематокриту, підвищення температури тіла. Нечасто: підвищення артеріального тиску, збільшення маси тіла, гіпербілірубінемія; підвищення концентрації креатиніну в крові, гіперглікемія, гіперфосфатемія, гіпокаліємія, збільшення активності лактатдегідрогенази (ЛДГ). Травми, інтоксикація та ускладнення маніпуляцій Нечасто: забої. Рідко анамнестичний радіаційний феномен, радіаційний пневмоніт. MedDRA = словник медичних термінів регуляторної діяльності. SMQ = стандартизований запит no MedDRA; -(угруповання декількох бажаних термінів MedDRA для визначення загальної медичної концепції). 1 - частота реакцій гіперчутливості визначена на підставі одного пов'язаного з препаратом Абраксан® випадку у популяції 789 пацієнтів. 2 - згідно з постреєстраційним звітом щодо препарату Абраксан®. 3- частота пневмоніту розрахована на підставі узагальнених даних 1310 пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях препарату Абраксан®, який призначать у вигляді монотерапії при раку молочної залози та за іншими показаннями з використанням SMQ – групованого терміну "Інтерстиціальне захворювання легені". Аденокарцинома підшлункової залози (препарат Абраксан у комбінації з гемцитабіном) Інфекційні та паразитарні захворювання Часто: сепсис, пневмонія, кандидоз ротової порожнини. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія. Часто панцитопенія. Нечасто: тромботична тромбоцитопенічна пурпура. Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто: зневоднення, зниження апетиту, гіпокаліємія. Порушення психіки Дуже часто: безсоння, депресія. Найчастіше: тривожність. Порушення з боку нервової системи Дуже часто: периферична нейропатія1, дисгевзія, біль голови, запаморочення. Нечасто: параліч лицевого нерва. Порушення з боку органу зору Часто: підвищене сльозовиділення. Нечасто: кістоїдний набряк жовтої плями. Порушення з боку серця Часто: серцева недостатність, тахікардія. Порушення з боку судин Часто: зниження та підвищення АТ. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Дуже часто: задишка, носова кровотеча, кашель. Часто: пневмоніт2, закладеність носа. Нечасто: сухість у горлі, сухість слизової оболонки порожнини носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: нудота, діарея, блювання, запор, біль у животі, біль у епігастральній ділянці. Часто: стоматит, обструкція кишечника, коліт, сухість слизової оболонки ротової порожнини. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто холангіт. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже часто: алопеція, висипання на шкірі. Часто: свербіж, сухість шкіри, захворювання нігтів, гіперемія. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже часто: біль у кінцівках, артралгія, міалгія. Часто: м'язова слабкість, біль у кістках. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Часто: гостра ниркова недостатність. Нечасто: гемолітико-уремічний синдром. Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто: втома, периферичні набряки, підвищення температури тіла, астенія, озноб. Часто: реакції у місці введення препарату. Лабораторні та інструментальні дані Найчастіше: зниження маси тіла, підвищення активності АЛТ. Часто: підвищення активності ACT, гіпербілірубінемія, підвищення концентрації креатиніну у крові. MedDRA = словник медичних термінів регуляторної діяльності. SMQ = стандартизований запит MedDRA (угруповання кількох бажаних термінів MedDRA для визначення загальної медичної концепції). 1 частота периферичної нейропатії розрахована з використанням SMQ (об'єднаний термін). 2 частота пневмоніту розрахована з використанням SMQ - об'єднаного терміна "Інтерстиціальне захворювання легені". Опис окремих небажаних реакцій Порушення з боку крові та лімфатичної системи У Таблиці 4 представлені відомості про частоту та ступінь тяжкості змін показників гематологічних тестів у пацієнтів, які отримували препарат Абраксан у комбінації з гемцитабіном або один гемцитабін. Таблиця 4. Патологічні зміни показників гематологічних тестів у пацієнтів з аденокарциномою підшлункової залози Препарат Абраксан® (125 мг/м2)/Гемцитабін Гемцитабін 1-4 ступінь (%) 3-4 ступінь (%) 1-4 ступінь (%) 3-4 ступінь (%) Анемія, b 97 13 96 12 Нейтропенія, b 73 38 58 27 Тромбоцитопенія b, c 74 13 70 9 а - оцінювали дані 405 пацієнтів на фоні лікування комбінацією Абраксан/гемцитабін. b – оцінювали дані 388 пацієнтів на фоні лікування гемцитабіном. с- оцінять дані 404 пацієнтів на фоні лікування комбінацією Абраксан®/гемцитабін. Периферична нейропатія У пацієнтів, які отримували препарат Абраксан у комбінації з гемцитабіном, медіана часу до розвитку першого епізоду периферичної нейропатії 3 ступеня становила 140 днів. Медіана часу до зменшення симптомів периферичної нейропатії принаймні на 1 ступінь становила 21 день, а медіана часу зменшення симптомів периферичної нейропатії 3 ступеня до 0 або 1 ступеня – 29 днів. З пацієнтів, у яких лікування було перервано внаслідок розвитку периферичної нейропатії, 44% (31 із 70 пацієнтів) змогли відновити лікування препаратом Абраксан у зниженій дозі. Випадки периферичної нейропатії 4 ступеня у пацієнтів, які отримували препарат Абраксан у комбінації з гемцитабіном, не реєстрували. Сепсис Діагноз сепсису був встановлений у 5% пацієнтів з аденокарциномою підшлункової залози, які отримували препарат Абраксан у комбінації з гемцитабіном у ході відповідного дослідження, незалежно від наявності у них ні гропенії. Значними факторами ризику були ускладнення раку підшлункової залози, особливо обструкція жовчовивідних шляхів та наявність біліарного стенту. При підвищенні у пацієнта температури тіла до фебрильних значень (незалежно від кількості нейтрофілів) слід розпочати терапію антибіотиками широкого спектра дії. При розвитку фебрильної нейтропенії необхідно відкласти введення препарату Абраксан® та гемцитабіну до нормалізації температури тіла та відновлення абсолютної кількості нейтрофілів ≥ 1500 клітин/мм3, а потім відновити лікування обома препаратами у зниженій дозі. Пневмоніт Діагноз пневмоніту реєстрували у 4% пацієнтів, які отримували препарат Абраксан у комбінації з гемцитабіном. З 17 випадків пневмоніту, що відзначався у пацієнтів, які отримували препарат Абраксан у комбінації з гемцитабіном, 2 випадки мали летальний результат. Необхідний ретельний моніторинг пацієнтів для виявлення ознак та симптомів пневмоніту. Після виключення інфекційної етіології симптомів та діагностування пневмоніту необхідно припинити лікування препаратом Абраксан® та гемцитабіном без можливості його подальшого відновлення та негайно розпочати відповідні лікувальні та підтримуючі заходи. Післяреєстраційний досвід застосування Під час постреєстраційного вивчення препарату Абраксан® були описані випадки паралічу черепно-мозкових нервів, парезу голосових зв'язок та рідкісні випадки важких реакцій гіперчутливості. Були також зареєстровані рідкісні випадки зниження гостроти зору внаслідок кістоїдного набряку жовтої плями сітківки на тлі терапії препаратом Абраксан®. Необхідно відмінити препарат Абраксан при постановці діагнозу кістоїдного набряку жовтої плями сітківки. Відзначено випадки розвитку синдрому лізису пухлини під час лікування препаратом Абраксан®. У деяких пацієнтів, які отримували попередньо капецитабін, відмічені випадки долонно-підошовної еритродистезії. У зв'язку з тим, що повідомлення про подібні ускладнення надходили спонтанно при клінічному застосуванні препарату, їх справжню частоту та причинно-наслідковий взаємозв'язок визначити неможливо.Взаємодія з лікарськими засобамиСпеціальних досліджень взаємодії паклітакселу з іншими препаратами не проводилось. У зв'язку з тим, що метаболізм паклітакселу частково опосередкований ізоферментами CYP2C8 і CYP3A4 системи цитохрому Р450, слід з обережністю застосовувати препарат Абраксан® спільно з інгібіторами зазначених ізоферментів (включаючи кетоконазол та інші протигрибкові препарати, , ритонавір, саквінавір, індинавір та нелфінавір), так як токсичність паклітакселу може збільшуватися у міру зростання експозиції паклітакселу. Призначення паклітакселу одночасно з індукторами ізоферментів CYP2C8 або CYP3A4 (включаючи рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, ефавіренз, невірапін) не рекомендується у зв'язку з можливим зменшенням ефективності через зниження експозиції паклітакселу. Паклітаксел та гемцитабін мають різні шляхи метаболізму. Кліренс паклітакселу обумовлений, головним чином, метаболізмом, що каталізується ізоферментами CYP2C8 та CYP3A4, з подальшою екскрецією з жовчю; гемцитабін інактивується цитидиндезаміназою з подальшою екскрецією із сечею. Дослідження фармакокінетичної взаємодії препарату Абраксан® та гемцитабіну у людини не проводили. Препарат Абраксан® показаний як монотерапія раку молочної залози або в комбінації з гемцитабіном для лікування аденокарциноми підшлункової залози. Абраксан® не слід комбінувати з іншими протипухлинними засобами.Спосіб застосування та дозиАбраксан® слід вводити тільки під наглядом кваліфікованого онколога у відділеннях, призначених для лікування цитотоксичними препаратами. Він не повинен замінюватись іншими лікарськими формами паклітакселу або застосовуватися разом з ними. Рак молочної залози Препарат Абраксан® вводять внутрішньовенно краплинно протягом 30 хвилин у дозі 260 мг/м2 1 раз на 3 тижні. Зміна дози препарату під час лікування раку молочної залози При розвитку тяжкої нейтропенії (число нейтрофілів менше 500 клегок/мм3 протягом 1 тижня або більше) або тяжкої сенсорної нейропатії необхідно знизити дозу препарату Абраксан до 220 мг/м2 при проведенні всіх наступних курсів терапії. При повторному розвитку тяжкої форми нейтропенії або тяжкої сенсорної нейропатії необхідно знизити дозу до 180 мг/м2. Абраксан® не слід застосовувати, поки кількість нейтрофілів не відновиться до рівня вище 1500 клітин/мм3, а кількість тромбоцитів - до рівня вище 100000 клітин/мм3. У пацієнтів з сенсорною нейропатією 3 ступеня слід призупинити лікування до зменшення вираженості нейропатії до 1 або 2 ступеня з подальшим зниженням дози препарату Абраксан для всіх подальших курсів терапії. Аденокарцинома підшлункової залози Препарат Абраксан у комбінації з гемцитабіном вводять внутрішньовенно. Препарат Абраксан у дозі 125 мг/м2 вводять протягом 30 хвилин у 1, 8 та 15 дні кожного 28-денного циклу. Гемцитабін у рекомендованій дозі 1000 мг/м2 вводять протягом 30 хвилин відразу після завершення введення препарату Абраксан®, в 1, 8 та 15 дні кожного 28-денного циклу. Зміна дози під час лікування аденокарциноми підшлункової залози Таблиця 1: Зниження дози препаратів у пацієнтів з аденокарциномою підшлункової залози Доза Доза препарату Абраксан® (мг/м2) Доза гемцитабіну (мг/м2) Повна доза 125 1000 Перше зниження дози 100 800 Друге зниження дози 75 600 Якщо потрібне додаткове зниження дози Припинити лікування Припинити лікування Таблиця 2: Зміна дози при нейтропенії та/або тромбоцитопенії на початку або в середині циклу у пацієнтів з аденокарциномою підшлункової залози День циклу Абсолютне число нейтрофілів (клітин/мм3) Число тромбоцитів (клітин/мм3) Доза препарату Абраксан® Доза гемцитабіну День 1 <1500 АБО <100,000 Зупинити терапію до відновлення показника День 8 ≥500, але <1000 АБО ≥50,000, але <75,000 Зменшити дози на один рівень <500 АБО <50,000 Зупинити терапію День 15: ЯКЩО дози препаратів, не призначених для застосування на День 8, не були змінені: День 15 ≥500, але <1000 АБО ≥50,000, але <75,000 Ввести препарати в дозі, призначеній для Дня 8, потім ввести колонієстимулюючий фактор АБО Зменшити дозу препаратів на один рівень від дози Дня 8 <500 АБО <50,000 Зупинити терапію День 15: ЯКЩО дози препаратів, непризначених для застосування в День 8, не були знижені: День 15 ≥1000 І >75,000 Знову використовувати препарати в дозах Дня 1, потім ввести колонієстимулюючий фактор АБО Ввести препарати в дозах, як і в День 8 ≥500, але <1000 АБО ≥50,000, але <75,000 Ввести препарати в дозі, призначеній для Дня 8, потім ввести колонієстимулюючий фактор АБО Зменшити дозу препаратів на один рівень від дози Дня 8 <500 АБО <50,000 Зупинити терапію День 15: ЯКЩО терапія Дня 8 була припинена: День 15 ≥1000 І ≥75,000 Знову використовувати препарати в дозах Дня 1, потім ввести колонієстимулюючий фактор АБО Зменшити дози препаратів на один рівень від доз Дня 1 ≥500 та <1000 АБО ≥50,000, але <75,000 Зменшити дози препаратів на один рівень, потім ввести колонієстимулюючий фактор АБО Зменшити дози препаратів на два рівні від доз Дня 1 <500 АБО <50,000 Зупинити терапію Таблиця 3: Зміна дози препаратів при розвитку інших небажаних лікарських реакцій (НЛР) у пацієнтів з аденокарциномою підшлункової залози НЛР Доза препарату Абраксан® Доза гемцитабіну Фебрильна нейтропенія: 3 або 4 ступені Припинити у ведення препаратів до зникнення лихоманки та досягнення кількості нейтрофілів ≥1500 клітин/мм3; відновити терапію з наступного нижчого рівня доза Периферична нейропатія: 3 або 4 ступені Припинити введення препарату до зменшення вираженості нейропатії до 1 ступеня; відновити терапію з наступного нижчого рівня доза Вводити препарат у тій же дозі. Токсичність з боку шкіри та підшкірних тканин: 2 або 3 ступені Зменшити дозу препаратів до наступного нижчого рівня дози (а); припинити терапію, якщо НЛР зберігається. Токсичність з боку шлунково-кишкового тракту: мукозит або діарея 3 ступеня Припинити введення препаратів до поліпшення стану до 1 ступеня; відновити терапію з наступного нижчого рівня доза (а) Див. Таблицю 1 зниження рівня доз Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушеннями функцій печінки Пацієнтам з печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (загальний білірубін >1 до ≤1,5 ​​х ВГН та аспартатамінотрансферазу (ACT) ≤10 х ВГН) не потрібна зміна дози, незалежно від показання. Слід застосовувати ті ж дози препарату, що й у пацієнтів із нормальною функцією печінки. У пацієнтів з метастатичним раком молочної залози з печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості (загальний білірубін >1,5 до ≤5 х ВГН та ACT ≤10 х ВГН) рекомендується знизити дозу на 20%. Цю зменшену дозу можна збільшити до нормальної терапевтичної дози (як у пацієнтів з нормальною функцією печінки) у тому випадку, якщо пацієнт добре переніс перші два цикли терапії. Для пацієнтів з метастатичною аденокарциномою підшлункової залози та порушеннями функцій печінки середнього або тяжкого ступеня тяжкості даних недостатньо, що не дозволяє розробити рекомендації щодо зміни дози препарату Абраксан. Для пацієнтів із загальним білірубіном >5 х ВГН та ACT > 10 х ВГН, незалежно від показань, даних для розробки рекомендацій щодо режиму дозування недостатньо. Пацієнти з порушеннями функцій нирок Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від ≥30 до Діти та підлітки Безпека та ефективність препарату Абраксан® у дітей та підлітків віком до 17 років не вивчали. Дані щодо застосування препарату Абраксан у пацієнтів дитячого віку при раку молочної залози або аденокарциномі підшлункової залози відсутні. Літні пацієнти (старше 65 років) Для пацієнтів віком 65 років та старших за додаткове зниження дози препарату, крім рекомендованого для всіх пацієнтів, не передбачено. Необхідно уважно оцінити стан пацієнта з аденокарциномою підшлункової залози віком від 75 років та старшим перед призначенням терапії. Аналіз даних фармакокінетичного/фармакодинамічного моделювання для 125 пацієнтів з поширеними солідними пухлинами показує, що ризик розвитку нейтропенії під час двох перших циклів терапії може бути вищим у пацієнтів віком 65 років і старше. ПІДГОТОВКА ПРЕПАРАТУ ДО ВНУТРІШНЬОГО ВСТУП Відновлена ​​суспензія препарату Абраксан® вводиться внутрішньовенно, за допомогою інфузійної системи з вбудованим фільтром, що має діаметр пір 15 мкм. З дотриманням вимог асептики приготуйте суспензію для інфузії таким чином: 1. Зніміть із флакона захисний ковпачок, протріть пробку спиртовим розчином. 2. За допомогою стерильного шприца повільно (протягом щонайменше 1 хвилини) введіть у флакон 20 мл 0,9% розчину натрію хлориду для ін'єкцій. Голку шприца слід направити таким чином, щоб розчин стікав по внутрішній стінці флакона. 3. Для запобігання піноутворенню Уникати потрапляння 0,9% розчину натрію хлориду безпосередньо на ліофілізат. 4. Після того, як весь розчин хлориду натрію буде введений у флакон, залиште його не менше ніж на 5 хвилин для рівномірного вбирання розчину ліофілізатом. 5. Акуратно обертаючи та (або) перевертаючи флакон протягом не менше 2 хвилин, досягайте повного та рівномірного розподілу ліофілізату в об'ємі введеного розчину натрію хлориду з утворенням однорідної суспензії. Не допускайте ціноутворення. 6. При утворенні піни або агломератів залиште флакон як мінімум на 15 хв до повного осідання піни. У разі потреби повторіть описану вище процедуру до повного зникнення агломератів. 7. Готовий до застосування препарат є однорідною напівпрозорою суспензією білого або білого з жовтуватим відтінком кольору без видимих ​​механічних включень. Допускається деяке осадження відновленої суспензії. За наявності осаду перед введенням препарату слід знову, акуратно перевертаючи флакон, домогтися однорідності суспензії. Перед введенням необхідно оглянути суспензію щодо наявності у ній видимих ​​механічних частинок. Якщо такі частинки виявлено, запровадження відновленої суспензії не допускається. 8. Кожен мл отриманої суспензії містить 5 мг альбумін-стабілізованого нанодисперсного паклітакселу (додаткове розведення перед введенням не вимагається). Загальний обсяг суспензії для інфузії розраховують таким чином: обсяг інфузії (мл) = загальна доза (мг)/5 (мг/мл). 9. Готову суспензію Абраксану в необхідному обсязі, що відповідає розрахованій дозі препарату, перенесіть у порожній стерильний інфузійний пакет з полівінілхлориду (ПВХ) або не містить Г1ВХ. Застосування для відновлення та введення препарату Абраксан® пристроїв медичного призначення (зокрема, шприців та пакетів для інфузій), яких як змащувальна речовина використовується силіконова олія, може призводити до утворення білкових "ниток". У цьому випадку, для усунення можливості попадання таких білкових "ниток" в кровотік інфузію препарату Абраксан слід проводити із застосуванням вбудованого фільтра з розміром пор 15 мкм. Такий фільтр видаляє зазначені частинки, не змінюючи фізичних та хімічних характеристик відновленої суспензії препарату. Застосування фільтра з розміром пор менше 15 мкм може призводити до його засмічення та блокування. Враховуючи можливість потрапляння препарату в навколосудинні тканини, необхідно ретельно контролювати процес введення препарату, своєчасно виявляючи можливі симптоми інфільтрації у місці внутрішньовенної ін'єкції. Обмеження часу введення препарату Абраксан до 30 хв, відповідно до рекомендацій, зменшує ймовірність розвитку небажаних реакцій у місці інфузії. Зберігання готової суспензії у флаконах Застосовувати відразу після розведення, при необхідності готову суспензію можна зберігати в холодильнику за температури 2-8 °С не більше 8 годин. Зберігати у захищеному від яскравого світла місці. Утилізувати невикористаний препарат згідно з локальними вимогами. Зберігання готової суспензії в інфузійних пакетах Готовий препарат слід застосовувати відразу після розведення. У разі необхідності готову суспензію в інфузійному пакеті можна зберігати при кімнатній температурі (не вище 25 °С) в умовах звичайної освітленості і застосовувати не пізніше ніж через 8 годин після розведення.ПередозуванняСпецифічний антидот паклітакселу невідомий. У разі передозування препарату Абраксан проводять симптоматичне лікування та ретельне спостереження за пацієнтом. Лікування має бути спрямоване на основні прогнозовані ускладнення (мієлосупресію, мукозит та периферичну нейропатію).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Абраксан® слід вводити лише під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами, та за наявності умов, необхідних для усунення можливих ускладнень. Цей препарат не повинен змішуватися з іншими лікарськими засобами, крім перерахованих у розділі "Підготовка препарату до внутрішньовенного введення". Контрацепція у чоловіків та жінок Жінки із збереженим дітородним потенціалом повинні застосовувати надійні методи контрацепції під час лікування та протягом 1 місяця після припинення лікування препаратом Абраксан®. Чоловікам, які отримують препарат Абраксан®, рекомендується застосовувати надійні методи контрацепції та відмовитись від зачаття дитини протягом усього курсу терапії, а також протягом 6 місяців після її закінчення. Гіперчутливість У поодиноких випадках відзначалися важкі реакції гіперчутливості, у тому числі, дуже рідко – анафілактичні реакції з летальним результатом. При появі у пацієнта симптомів гіперчутливості лікування препаратом має бути негайно припинено без можливості подальшого відновлення. Пацієнту слід призначити симптоматичну терапію. Гематологічна токсичність Пригнічення функції кісткового мозку (переважно нейтропенія) під час лікування препаратом Абраксан® спостерігається часто. Нейтропенія має дозозалежний характер і є основним фактором, що обмежує дозу препарату. Під час лікування препаратом Абраксан необхідний регулярний контроль картини периферичної крові. Повторні курси препарату Абраксан слід проводити лише при відновленні числа нейтрофілів вище 1500 клітин/мм3, а тромбоцитів – вище 100000 клітин/мм3. Нейропатія При лікуванні препаратом Абраксан часто розвивається сенсорна нейропатія, хоча її важкі форми діагностуються нечасто. У разі сенсорної нейропатії 1 або 2 ступеня тяжкості, як правило, не потрібне зниження дози препарату. При розвитку вираженої сенсорної нейропатії (3 ступеня тяжкості) на тлі монотерапії препаратом Абраксан слід призупинити лікування до полегшення симптомів до 1-2 ступеня та знизити дозу препарату Абраксан при проведенні всіх наступних курсів. При розвитку сенсорної нейропатії ≥3 ступеня на тлі комбінованої терапії препаратом Абраксан® та гемцитабіном необхідно відкласти введення препарату Абраксан®, продовживши терапію гемцитабіном у незмінній дозі. Терапію препаратом Абраксан® у зниженій дозі відновлюють після зменшення периферичної нейропатії до 0 або 1 ступеня. Сепсис Сепсис був зареєстрований у 5% пацієнтів, які отримували препарат Абраксан у комбінації з гемцитабіном, незалежно від наявності у них нейтропенії. Ускладнення раку підшлункової залози, особливо обструкція жовчовивідних шляхів та наявність біліарного стенту, були основними факторами ризику розвитку сепсису. При підвищенні у пацієнта температури тіла (незалежно від кількості нейтрофілів) слід розпочати терапію антибіотиками широкого спектра дії. При розвитку фебрильної нейтропенії слід відкласти введення препарату Абраксан® та гемцитабіну до нормалізації температури тіла та відновлення абсолютної кількості нейтрофілів ≥1500 клітин/мм3, а потім відновити лікування обома препаратами у зниженій дозі. Пневмоніт Нневмоніт був зареєстрований у 1% пацієнтів, які отримували монотерапію препаратом Абраксан®, та у 4% пацієнтів, які отримували препарат Абраксан® у комбінації з гемцитабіном. Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами для своєчасного виявлення ознак та симптомів пневмоніту. Після виключення інфекційної етіології захворювання та підтвердження діагнозу пневмоніту необхідно відмінити лікування препаратом Абраксан® та гемцитабіном (без можливості його відновлення), та негайно розпочати відповідні лікувальні та підтримуючі заходи. Гепатотоксичність Оскільки у пацієнтів з порушеннями функцій печінки підвищується ймовірність прояву токсичності паклітакселу, препарат Абраксан слід застосовувати у них з обережністю. У зв'язку з більш високим ризиком розвитку токсичних реакцій, особливо мієлосупресії, пацієнтам з порушенням функцій печінки необхідно постійно контролювати картину крові для своєчасного виявлення симптомів вираженої мієлосупресії. Абраксан® не слід застосовувати у пацієнтів, у яких концентрація білірубіну >5 х ВГН або ACT >10 х ВГН. Крім того, препарат Абраксан® не рекомендується застосовувати у пацієнтів з метастатичною аденокарциномою підшлункової залози за наявності печінкової недостатності середнього та тяжкого ступеня тяжкості (загальний білірубін >1,5 х ВГН і ACT ≤10 х ВГН). Кардіотоксичність У пацієнтів, які отримували препарат Абраксан, були зареєстровані поодинокі випадки застійної серцевої недостатності та лівошлуночкової дисфункції. При цьому у більшості пацієнтів в анамнезі відзначали захворювання серця або застосування кардіотоксичних засобів, таких як антрацикліни. Таким чином, пацієнти, які отримують препарат Абраксан®, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря для контролю над розвитком НЛР з боку серця. Метастази в центральну нервову систему (ЦНС) Ефективність та безпека застосування препарату Абраксан® у пацієнтів із метастазами у ЦНС не визначена. Зазвичай метастази у ЦНС погано контролюються системною хіміотерапією. Шлунково-кишкова симптоматика При появі на фоні лікування препаратом Абраксан® нудоти, блювання та діареї у пацієнтів можна застосовувати загальноприйняті протиблювотні та антидіарейні засоби. Пацієнти 75 років та старші У пацієнтів віком 75 років і більше не відзначено переваг комбінованої терапії препаратом Абраксан® та гемцитабіном у порівнянні з монотерапією гемцитабіном. У пацієнтів похилого віку (≥75 років) на тлі терапії комбінацією препарату Абраксан® та гемцитабіну відзначалося підвищення частоти серйозних НЛР, а також НЛР, що призводили до дострокового завершення терапії, у тому числі гематологічної токсичності, периферичної нейропатії, зниження апетиту та дегідратації. Пацієнти з аденокарциномою підшлункової залози у віці ≥75 років повинні перебувати під ретельним наглядом для оцінки переносимості комбінованої терапії препаратом Абраксан® та гемцитабіном. При цьому особливу увагу слід приділяти їхньому загальному стану, супутнім захворюванням та підвищеному ризику інфекцій. Інше Зважаючи на обмеженість наявних даних, не виявлено явної переваги комбінованої терапії препаратом Абраксан® та гемцитабіном у вигляді подовження загальної виживання у пацієнтів з аденокарциномою підшлункової залози з нормальними значеннями СА 19-9 до початку лікування. Не слід додавати ерлотиніб до комбінації препарату Абраксан і гемцитабіну. Допоміжні речовини Після відновлення 1 мл препарату Абраксан містить 0,183 ммоль або 4,2 мг натрію. Це потрібно мати на увазі пацієнтам, що обмежують прийом натрію. Препарат Абраксан® є альбумін-стабілізованим нанодисперсним паклітакселом, фармакологічні властивості якого можуть значною мірою відрізнятися від властивостей інших препаратів паклітакселу. НЕ ЗАСТОСУВАННЯ РАЗОМ І НЕ ЗАМІНЮВАТИ ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ФОРМАМИ ПАКЛІТАКСЕЛА. КОНЦЕНТРАЦІЯ ГОТОВОЇ СУСПЕНЗІЇ СКЛАДАЄ 5 МГ/МЛ, ПЕРЕД ВСТУПОМ НЕ РОЗБАВЛЯТИ! При роботі з препаратом Абраксан® слід дотримуватись правил поводження з цитотоксичними речовинами та правил їх знищення. Підготовкою препарату для введення повинен займатися спеціально навчений персонал в обладнаному приміщенні з дотриманням асептичних умов. Рекомендується користуватися захисними рукавичками, окулярами та захисним одягом. Слід уникати контакту препарату зі шкірою та слизовими оболонками. При попаданні препарату на шкіру уражену ділянку слід негайно ретельно промити водою з милом. При цьому можуть виникнути відчуття поколювання/печіння та почервоніння шкіри. При попаданні препарату Абраксан на слизові оболонки слід ретельно промити уражену ділянку водою. Вдихання паклітакселу може викликати задишку, біль у грудях, відчуття печіння в очах, біль у горлі та нудоту. Вагітні працівники не повинні працювати з препаратом Абраксан®. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Абраксан надає незначний або помірний вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами. Препарат Абраксан® здатний викликати побічні реакції, такі як втома (дуже часто) та запаморочення (часто), які можуть впливати на здатність пацієнтів до керування транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати утриматися від керування транспортними засобами та механізмами при розвитку втоми чи запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаанастрозол – 1 мг допоміжні речовини: лактози моногідрат (200 меш); повідон-К30; лактози моногідрат (висушений розпиленням); карбоксиметилкрохмаль натрію типу А; магнію стеарат; оболонка - Opadry білий 02G28619 (гіпромелоза Е464, титану діоксид Е171, макрогол 6000, макрогол 400) у блістерах по 7 шт.; у пачці картонної 4 або 8 блістерів.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору з гравіюванням "93" - на одній стороні і "А10" - на іншій.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний, що інгібує синтез естрогенів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо анастрозол швидко всмоктується із ШКТ. C max у плазмі крові зазвичай досягається протягом 2 годин після прийому внутрішньо (натще). Їжа трохи зменшує швидкість всмоктування, але не його ступінь і не призводить до клінічно значущого впливу на рівноважну концентрацію препарату в плазмі при одноразовому прийомі добової дози анастрозолу. Після 7-денного прийому препарату досягається приблизно 90-95% рівноважної концентрації анастрозолу у плазмі. Відомостей залежності фармакокінетичних параметрів анастрозолу від часу або дози немає. Фармакокінетика анастрозолу не залежить від віку жінок на постменопаузі. Зв'язування з білками плазми – 40%. Анастрозол екстенсивно метаболізується у жінок у постменопаузі, при цьому менше 10% екскретується нирками у незміненому вигляді протягом 72 годин після прийому препарату. T 1/2 анастрозолу з плазми становить 40-50 год. Метаболізм анастрозолу здійснюється N-деалкілуванням, гідроксилюванням і глюкуронідацією. Метаболіти анастрозолу виводяться переважно нирками. Основний метаболіт анастрозолу - тріазол, що визначається в плазмі крові, - не має фармакологічної активності. Кліренс анастрозолу після перорального прийому при цирозі печінки або порушення функції нирок не змінюється.ФармакодинамікаАнастрозол є високоселективним нестероїдним інгібітором ароматази – ферменту, за допомогою якого у жінок у постменопаузі андростендіон у периферичних тканинах перетворюється на естрон і далі на естрадіол. Зниження концентрації естрадіолу у пацієнтів з раком молочної залози має терапевтичний ефект. У жінок у постменопаузі анастрозол у добовій дозі 1 мг викликає зниження концентрації естрадіолу на 80%. Анастрозол не має прогестогенної, андрогенної та естрогенної активності. У добових дозах до 10 мг не надає ефекту на секрецію кортизолу та альдостерону, отже, при застосуванні анастрозолу не потрібне замісне введення кортикостероїдів.Показання до застосуванняад'ювантна терапія раннього раку молочної залози з позитивними гормональними рецепторами у жінок у постменопаузі; місцево-поширений рак молочної залози, з позитивними або невідомими гормональними рецепторами у жінок у постменопаузі (як терапія першої лінії); поширений рак молочної залози, що прогресує після лікування тамоксифеном (як терапія другої лінії).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до анастрозолу або до інших компонентів препарату; пременопаузний період; виражена печінкова недостатність (безпека та ефективність не встановлена); супутня терапія тамоксифеном або препаратами, що містять естрогени; вагітність та період годування груддю; дитячий вік (безпека та ефективність у дітей не встановлена). З обережністю: остеопороз, гіперхолестеринемія, ішемічна хвороба серця, порушення функції печінки, тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну <20 мл/хв), недостатність лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (у лікарській формі препарату міститься лактоза).Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до таких критеріїв: дуже часто (не менше 1/10), часто (більше 1/100, менше 1/10); іноді (більше 1/1000, менше 1/100); рідко (більше 1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше 1/10000), включаючи окремі повідомлення. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – припливи крові до обличчя. З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – артралгія; рідко – тригерний палець. З боку репродуктивної системи: часто – сухість слизової оболонки піхви, піхвові кровотечі (переважно протягом перших тижнів після відміни або заміни попередньої гормональної терапії на анастрозол). З боку шкіри та шкірних придатків: дуже часто – шкірний висип; часто - витончення волосся, алопеція; дуже рідко – поліморфна еритема (синдром Стівенса-Джонсона). З боку системи травлення: дуже часто – нудота; часто – діарея, блювання, анорексія. З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення активності АЛТ, АСТ та ЛФ; рідко – підвищення активності гамма-глутамілтрансферази та концентрації білірубіну, гепатит. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто — підвищена сонливість, синдром зап'ясткового каналу (переважно спостерігався у пацієнток із чинниками ризику цього захворювання). З боку обміну речовин: часто гіперхолестеринемія. Прийом препарату може викликати зниження мінеральної щільності кісткової тканини у зв'язку зі зниженням концентрації естрадіолу, що циркулює, тим самим підвищуючи ризик виникнення остеопорозу і переломів кісток. Алергічні реакції: часто – алергічні реакції; дуже рідко – анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, кропив'янка, анафілактичний шок. Інші: дуже часто – астенія. Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження з лікарської взаємодії з феназоном (Антипірином) та циметидином вказують на те, що спільне застосування анастрозолу з іншими препаратами навряд чи призведе до клінічно значущої лікарської взаємодії, опосередкованої цитохромом Р450. Клінічно значуща лікарська взаємодія при прийомі анастрозолу одночасно з іншими препаратами, що часто призначаються, відсутня. На даний момент немає відомостей про застосування анастрозолу у комбінації з іншими протипухлинними препаратами. Препарати, що містять естрогени, зменшують фармакологічну дію анастрозолу, тому вони не повинні призначатися одночасно з анастрозолом. Не слід призначати тамоксифен одночасно з анастрозолом, оскільки він може послабити фармакологічну дію останнього.Спосіб застосування та дозиВсередину, одночасно і незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою. Дорослим, включаючи літніх – по 1 мг 1 раз на добу тривалий час. При появі ознак прогресування захворювання прийом препарату слід припинити. Як ад'ювантна терапія рекомендована тривалість лікування — 5 років. Порушення функції нирок: корекція дози у пацієнтів із порушенням функції нирок не потрібна. Порушення функції печінки: корекція дози у пацієнтів з легким та помірним ступенем порушення функції печінки не потрібна.ПередозуванняОписано поодинокі клінічні випадки випадкового передозування препарату. Разова доза анастрозолу, яка могла б призвести до симптомів, що загрожують життю, не встановлено. Лікування: симптоматична терапія. Якщо пацієнт свідомий — індукція блювоти. Специфічного антидоту немає. Можливе проведення діалізу. Рекомендується загальна підтримуюча терапія, спостереження за пацієнтом та контроль функцій життєво важливих органів та систем.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: анастрозол – 1 мг; допоміжні речовини - карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), повідон К-25, стеарат кальцію, натрію лаурилсульфат, лактози моногідрат; опадрай ІІ білий (85 F); склад оболонки (опадрай II білий (85 F)): полівініловий спирт, частково гідролізований, макрогол (поліетиленгліколь), тальк, титану діоксид. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 1 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. Одну або три контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі. На поверхні таблеток допускається шорсткість плівкового покриття.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - синтез естрогенів інгібітор.ФармакокінетикаШвидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 2 годин після прийому внутрішньо натще. Їжа трохи знижує швидкість всмоктування. Ступінь зниження не має клінічно значущого впливу на рівноважну концентрацію препарату у плазмі при одноразовому прийомі добової дози. Приблизно 90-95% рівноважної концентрації анастрозолу досягається після 7 днів прийому препарату. Відомості про залежність фармакокінетичних параметрів від часу та дози відсутні. Вік жінок у постменопаузі не впливає на фармакокінетику. Зв'язок із білками плазми – 40%. Анастрозол виводиться із організму повільно. Період напіввиведення із плазми становить 40-50 годин. Екстенсивно метаболізується у жінок у постменопаузі. У незмінному вигляді виділяється 10% дози із сечею протягом 72 годин після прийому. Метаболізується шляхом N-деалкілування, гідроксилювання та глюкуронізації. Основний метаболіт тріазол не має активності. Виведення метаболітів відбувається із сечею. Цироз печінки або порушення ниркової функції не змінює кліренс анастрозолу після перорального прийому. Фармакокінетика анастрозолу в дітей віком не вивчалася.ФармакодинамікаАнастрозол – високоселективний нестероїдний інгібітор ферменту ароматази, який в організмі жінок у постменопаузі перетворює андростендіон у периферичних тканинах на естрон і далі на естрадіол. Терапевтичний ефект у хворих на рак молочної залози досягається за рахунок зниження рівня циркулюючого естрадіолу. У жінок у постменопаузі анастрозол у добовій дозі 1 мг викликає зниження рівня естрадіолу на 80%. Не має прогестогенної, андрогенної та естрогенної активності. Добова доза до 10 мг не впливає на секрецію кортизону та альдостерону. Не потрібне замісне введення кортикостероїдів. Анастрозол може спричинити зниження мінеральної щільності кісткової тканини у пацієнток з раннім раннім раннім гормоном молочної залози в постменопаузі. Анастрозол окремо, а також у комбінації з бісфосфонатами, не змінює рівень ліпідів у плазмі.Показання до застосуванняАд'ювантна терапія раннього раку молочної залози, з позитивними гормональними рецепторами у жінок у постменопаузі, у тому числі після ад'ютівної терапії тамоксифеном протягом 2-3 років. Перша лінія терапії місцево-поширеного або метастатичного раку молочної залози з позитивними або невідомими гормональними рецепторами у жінок у постменопаузі. Друга лінія терапії поширеного раку молочної залози, що прогресує після лікування тамоксифеном, у жінок у постменопаузі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до анастрозолу або до інших компонентів препарату. Вагітність та період годування груддю. Протипоказаний жінкам у пременопаузі. Виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв). Помірна або виражена печінкова недостатність (безпека та ефективність не встановлена). Супутня терапія тамоксифеном або препаратами, що містять естрогени. Дитячий вік (безпека та ефективність у дітей не встановлена). З обережністю Остеопороз, гіперхолестеринемія, ішемічна хвороба серця, порушення функції печінки, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів наведена у наступній градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку серцево-судинної системи: дуже часто – припливи. З боку скелетно-м'язової системи: дуже часто – артралгія, скутість суглобів, артрит; часто – біль у кістках; нечасто – тригерний палець. З боку репродуктивної системи: часто – сухість слизової оболонки піхви, піхвові кровотечі (переважно протягом перших тижнів після відміни або зміни попередньої гормональної терапії на анастрозол). З боку шкірних покровів: дуже часто – шкірний висип; часто - витончення волосся, алопеція, алергічні реакції; нечасто – кропив'янка; рідко – мультиформна еритема, анафілактоїдна реакція, шкірний васкуліт (включаючи окремі випадки пурпури (синдром Шенлейна-Геноха)); дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк. З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто – діарея, блювання. З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення активності лужної фосфатази, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази; нечасто - підвищення активності гамма-глютамілтрансферази та концентрації білірубіну, гепатит. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто - сонливість, синдром зап'ясткового каналу (в основному спостерігався у пацієнток з факторами ризику даного захворювання), порушення чутливості (у тому числі парестезії, втрата або спотворення смакових відчуттів). З боку метаболізму: часто – анорексія, гіперхолестеринемія; нечасто – гіперкальціємія (з/без підвищення концентрації паратгормону). Прийом препарату може викликати зниження мінеральної щільності кісткової тканини у зв'язку зі зниженням концентрації естрадіолу, що циркулює, тим самим підвищуючи ризик виникнення остеопорозу і переломів кісток. Інші: дуже часто – астенія легкого та помірного ступеня виразності. Небажані явища, зазначені в ході клінічних досліджень, не пов'язані з прийомом анастрозолу: анемія, запор, диспепсія, біль у спині, біль у животі, підвищення артеріального тиску, підвищення маси тіла, депресія, безсоння, запаморочення, тривожність, парестезії.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження з лікарської взаємодії з феназоном (Антипірином) та циметидином вказують на те, що спільне застосування анастрозолу з іншими препаратами навряд чи призведе до клінічно значущої лікарської взаємодії, опосередкованої цитохромом Р450. Клінічно значуща лікарська взаємодія при прийомі анастрозолу одночасно з іншими препаратами, що часто призначаються, відсутня. На даний момент немає відомостей про застосування анастрозолу у комбінації з іншими протипухлинними препаратами. Препарати, що містять естрогени, зменшують фармакологічну дію анастрозолу, тому вони не повинні призначатися одночасно з анастрозолом. Не слід призначати тамоксифен одночасно з анастрозолом, оскільки він може послабити фармакологічну дію останнього.Спосіб застосування та дозиВсередину таблетка проковтується повністю, запиваючи водою. Рекомендовано застосування одночасно. Дорослі, включаючи похилого віку: по 1 мг 1 раз на добу, тривало. При появі ознак прогресування захворювання прийом препарату слід припинити. Як ад'ювантна терапія рекомендована тривалість лікування становить 5 років. При порушенні функції нирок легкого та помірного ступеня коригування дози не потрібне. При порушенні функції печінки легкого ступеня коригування дози не потрібне.ПередозуванняВипадки передозування поодинокі та випадкові. Разова доза препарату, яка могла б призвести до симптомів, що загрожують життю, не встановлена. Лікування: специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне. Індукування блювоти (якщо хворий перебуває у свідомості). Діаліз. Загальна підтримуюча терапія, спостереження за хворим та контроль функції життєво важливих органів та систем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека та ефективність у дітей не встановлена. У жінок з рецепторонегативною пухлиною до естрогенів ефективність анастрозолу не була продемонстрована, крім тих випадків, коли була попередня позитивна клінічна відповідь на тамоксифен. У разі сумнівів у гормональному статусі пацієнтки менопауза має бути підтверджена визначенням статевих гормонів у сироватці крові. Немає даних про застосування препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня та у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв). У разі маточного кровотечі, що зберігається, на фоні прийому анастрозолу необхідна консультація та спостереження гінеколога. Естрогеновмісні препарати не повинні призначатися одночасно. Зниження рівня циркулюючого естрадіолу може спричинити зниження мінеральної щільності кісткової тканини з подальшим підвищенням ризику перелому. Пацієнтки з таким високим ризиком підлягають лікуванню відповідно до посібника з терапії даних ускладнень. Спільне застосування бісфосфонатів у пацієнток із середнім та високим ризиком виникнення переломів сприяє попередженню змін кісткової системи. Підтримуюче лікування вітаміном D та кальцієм пацієнток з низьким ризиком запобігає змінам у структурі кістки. У пацієнток, які страждають на остеопороз або мають ризик розвитку остеопорозу, мінеральна щільність кісткової тканини повинна оцінюватися методом денситометрії, наприклад, DEXA скануванням (Dual-Energy X-ray Absorptiometry - двоенергетичної рентгенівської абсорбціометрії), на початку лікування та в динаміці. При необхідності повинні бути розпочаті лікування або профілактика остеопорозу під ретельним наглядом лікаря. Немає даних про одночасне застосування анастрозолу та препаратів-аналогів лютеїнізуючого гормону рилізинг-гормону. Невідомо, чи анастрозол покращує результати лікування при спільному використанні з хіміотерапією. Відомості про безпеку при тривалому лікуванні анастрозолом відсутні. При застосуванні анастрозолу частіше, ніж при терапії тамоксифеном, спостерігалися ішемічні захворювання, проте статистичної значущості при цьому не відмічено. Ефективність та безпека анастрозолу та тамоксифену при їх одночасному застосуванні незалежно від статусу гормональних рецепторів можна порівняти з такими при використанні одного тамоксифену. Точний механізм цього явища поки що невідомий. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід бути обережними при керуванні автотранспортом і потенційно небезпечними механізмами, оскільки анастрозол здатний викликати астенію і сонливість.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: анастрозол – 1,0 мг; Допоміжні речовини (ядро): лактози моногідрат (цукор молочний) - 72,0 мг, целюлоза мікрокристалічна - 15,6 мг, повідон (полівінілпіролідон) - 3,0 мг, магнію стеарат - 0,9 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0, 5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 2,0 мг; Допоміжні речовини (оболонка): гіпромелоза – 1,65 мг, макрогол-4000 – 0,45 мг, титану діоксид – 0,90 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 1 мг. По 10, 30 таблеток в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50, 60, 100 або 120 таблеток у полімерні банки для лікарських засобів. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиТаблетки круглі двоопуклої форми, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, на зламі видно два шари - ядро ​​білого або майже білого кольору та плівкова оболонка.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, синтез естрогенів інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування анастрозолу швидке, максимальна концентрація у плазмі досягається протягом двох годин після прийому внутрішньо (натще). Їжа трохи знижує швидкість всмоктування, але не його ступінь і не призводить до клінічно значущого впливу на рівноважну концентрацію анастрозолу в плазмі при одноразовому прийомі добової дози анастрозолу. Після семиденного прийому препарату досягається приблизно 90-95% рівноважної концентрації анастрозолу у плазмі крові. Відомостей залежності фармакокінетичних параметрів анастрозолу від часу або дози немає. Фармакокінетика анастрозолу не залежить від віку жінок на постменопаузі. Зв'язок із білками плазми крові – 40 %. Анастрозол виводиться повільно, період напіввиведення із плазми становить 40-50 годин. Екстенсивно метаболізується у жінок у постменопаузі. Менше 10% прийнятої дози виділяється нирками у незмінному вигляді протягом 72 годин після прийому препарату. Метаболізм анастрозолу відбувається через стадії N-деалкілування, гідроксилювання та глюкуронідації. Триазол, основний метаболіт анастрозолу в плазмі, не пригнічує ароматазу. Метаболіти виділяються головним чином нирками. Кліренс анастрозолу після перорального прийому при цирозі печінки або порушення функції нирок не змінюється.ФармакодинамікаАнастрозол є високоселективним нестероїдним інгібітором ароматази – ферменту, за допомогою якого у жінок у постменопаузі андростендіон у периферичних тканинах перетворюється на естрон і далі на естрадіол. Зниження циркулюючих концентрацій естрадіолу, як з'ясувалося, позитивно впливає на жінок з раком молочної залози. У жінок у постменопаузі анастрозол у добовій дозі 1 мг спричиняє зниження концентрації естрадіолу на 80 %. Анастрозол не має прогестогенної, андрогенної або естрогенної активності. Регулярний прийом добових доз анастрозолу аж до 10 мг не впливає на секрецію кортизолу або альдостерону, отже, при його призначенні не потрібне замісне введення кортикостероїдів.Показання до застосуванняАд'ювантна терапія раннього гормонопозитивного раку молочної залози у жінок у постменопаузі. Лікування поширеного раку молочної залози у жінок у постменопаузі. Ад'ювантна терапія раннього гормонопозитивного раку молочної залози у жінок у постменопаузі після терапії тамоксифеном протягом 2-3 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до анастрозолу або до інших компонентів препарату. Вагітність та період годування груддю. Пременопаузальний період. Тяжкий ступінь ниркової недостатності (кліренс креатиніну Середній рівень печінкової недостатності. Тяжкий ступінь печінкової недостатності (безпека та ефективність не встановлені). Супутня терапія тамоксифеном або препаратами, що містять естрогени. Дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність у дітей не встановлені). З обережністю: остеопороз, гіперхолестеринемія, ішемічна хвороба серця, порушення функції печінки, недостатність лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (у лікарській формі препарату міститься лактоза).Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяПорушення з боку судин: "припливи" крові до обличчя, підвищення артеріального тиску. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканин: артралгія/скутість суглобів, артрит; біль у кістках та м'язах, тригерний палець. Порушення з боку сечостатевої системи: інфекції сечовивідних шляхів, вульвовагініт, сухість слизової оболонки піхви, піхвові кровотечі (переважно протягом перших тижнів після відміни або зміни попередньої гормональної терапії на анастрозол). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: висипання на шкірі, витончення волосся, потовиділення, алопеція; алергічні реакції: кропив'янка, мультиформна еритема, анафілактоїдна реакція, шкірний васкуліт (включаючи окремі випадки пурпури (синдром Шенлейна-Геноха), синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, блювання, запор, диспепсія, шлунково-кишкові розлади. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: анемія, лімфедема, венозна тромбоемболія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: фарингіт, задишка, синусит, бронхіт. Порушення органу зору: катаракта. З боку гепатобіліарної системи: підвищення активності лужної фосфатази, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, підвищення активності гамма-глутамілтрансферази та концентрації білірубіну, гепатит. Порушення з боку нервової системи: головний біль, сонливість, депресія, безсоння, запаморочення, занепокоєння, парестезія, синдром "зап'ясткового каналу" (переважно спостерігався у пацієнток із факторами ризику даного захворювання). Порушення з боку обміну речовин та харчування: анорексія, гіперхолестеринемія, підвищення маси тіла, гіперкальціємія (з/без підвищення концентрації паратгормону). Прийом препарату може викликати зниження мінеральної щільності кісткової тканини у зв'язку зі зниженням концентрації естрадіолу, що циркулює, тим самим, підвищуючи ризик виникнення остеопорозу і переломів кісток. Інші: астенія, біль у спині, біль у животі, біль у грудях, виникнення вторинних інфекцій, грипоподібний синдром, новоутворення.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження з лікарської взаємодії з феназоном (Антипірином) та циметидином вказують на те, що спільне застосування анастрозолу з іншими препаратами навряд чи призведе до клінічно значущої лікарської взаємодії, опосередкованої цитохромом Р450. Клінічно значуща лікарська взаємодія при прийомі препарату Анастрозол одночасно з іншими препаратами, що часто призначаються, відсутня. На даний момент немає відомостей про застосування препарату Анастрозола у комбінації з іншими протипухлинними препаратами. Препарати, що містять естрогени, зменшують фармакологічну дію анастрозолу, у зв'язку з чим вони не повинні призначатися з ним одночасно. Не слід призначати тамоксифен одночасно з анастрозолом, оскільки він може послабити фармакологічну дію останнього.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетку ковтають повністю, запиваючи водою. Рекомендується приймати препарат одночасно і незалежно від прийому їжі. Дорослі, включаючи літніх людей: по 1 мг внутрішньо 1 раз на добу тривалий час. При появі ознак прогресування захворювання прийом препарату слід припинити. Як ад'ювантна терапія рекомендована тривалість лікування - 5 років. Легкий та середній ступінь ниркової недостатності: корекція дози у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок не потрібна. Легкий ступінь печінкової недостатності: корекція дози у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності не потрібна.ПередозуванняОписано поодинокі клінічні випадки випадкового передозування препарату. Разова доза анастрозолу, яка могла б призвести до симптомів, що загрожують життю, не встановлено. Специфічного антидоту не існує, у разі передозування лікування має бути симптоматичним. Лікування: можна індукувати блювання, якщо хворий перебуває у свідомості. Можливо проведений діаліз. Рекомендується загальна підтримуюча терапія, спостереження за хворим та контроль функції життєво важливих органів та систем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека та ефективність у дітей не встановлені. У жінок з рецепторонегативною пухлиною до естрогенів ефективність анастрозолу не була продемонстрована, крім тих випадків, коли була попередня позитивна клінічна відповідь на тамоксифен. У разі сумнівів у гормональному статусі пацієнтки менопауза має бути підтверджена визначенням статевих гормонів у сироватці крові. Препарати, що містять естрогени, не повинні призначатися одночасно з анастрозолом, оскільки ці препарати нівелюватимуть його фармакологічну дію. Немає даних про застосування анастрозолу у пацієнток із середнім та тяжким ступенем печінкової недостатності. У разі маточного кровотечі, що зберігається, на фоні прийому анастрозолу необхідна консультація та спостереження гінеколога. У пацієнток з остеопорозом або з підвищеним ризиком розвитку остеопорозу, мінеральну щільність кісткової тканини слід оцінювати методом денситометрії, наприклад, DEXA-скануванням (двоенергетична рентгенівська абсорбціометрія), на початку лікування та регулярно на його протязі. При необхідності слід призначати лікування або профілактику остеопорозу та ретельно спостерігати за станом пацієнтки. Оскільки анастрозол знижує концентрацію естрадіолу, що циркулює, це може призвести до зниження мінеральної щільності кісткової тканини. На сьогоднішній день відсутні достатні дані щодо позитивного впливу бісфосфонатів на втрату мінеральної щільності кісткової тканини, спричиненої анастрозолом або їх користі при застосуванні з метою профілактики. Немає даних про одночасне застосування анастрозолу та препаратів-аналогів ЛГРГ (лютеїнізуючого гормону рилізинг-гормону). Невідомо, чи покращує анастрозол результати лікування при спільному використанні з хіміотерапією. Дані щодо безпеки при тривалому лікуванні анастрозолом поки що не отримані. При застосуванні анастрозолу частіше, ніж при терапії тамоксифеном, спостерігалися ішемічні захворювання, проте статистичної значущості при цьому не відмічено. Ефективність та безпека анастрозолу та тамоксифену при їх одночасному застосуванні незалежно від статусу гормональних рецепторів можна порівняти з такими при використанні одного тамоксифену. Точний механізм цього явища поки що не відомий. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі побічні дії анастрозолу (астенія, сонливість, головний біль, запаморочення) можуть негативно впливати на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Тому в період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортом та зайняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Анастрозол 1 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон, карбоксиметилкрохмаль натрію, стеарат магнію. Плівкова оболонка: ;опадрай білий (макрогол 400, гіпромелоза, титану діоксид). 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; білі, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "ANA 1" на одній стороні таблетки; на зламі – білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб. Селективний нестероїдний інгібітор ароматази. У постменопаузі естрадіол здебільшого утворюється з естрону, який продукується в периферичних тканинах шляхом перетворення з андростендіону (за участю ферменту ароматази). Зниження рівня циркулюючого естрадіолу має терапевтичний ефект у жінок із раком молочної залози. У постменопаузі анастрозол у добовій дозі 1 мг спричиняє зниження рівня естрадіолу на 80%. Анастрозол не має прогестагенної, андрогенної та естрогенної активності; у терапевтичних дозах не впливає на секрецію кортизолу та альдостерону.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо анастрозол швидко абсорбується із ШКТ. C max ;у плазмі досягається протягом 2 год (натще). Їжа дещо зменшує швидкість, але не ступінь всмоктування. Зв'язування із білками плазми становить 40%. Відомостей про кумуляцію немає. Метаболізм анастрозолу здійснюється N-деалкілуванням, гідроксилюванням і глюкуронізацією. Триазол, основний метаболіт, що визначається у плазмі та сечі, не інгібує ароматазу. Анастрозол та його метаболіти виводяться, переважно, із сечею, (менше 10% – у незміненому вигляді), протягом 72 годин після введення одноразової дози. T1/2; з плазми - 40-50 год. Кліренс анастрозолу після прийому внутрішньо у добровольців зі стабілізованим цирозом печінки або порушенням функції нирок не відрізняється від кліренсу, який визначається у здорових добровольців. Фармакокінетика анастрозолу у жінок у постменопаузі не змінюється.Клінічна фармакологіяПротипухлинний засіб, синтез естрогенів інгібітор.Показання до застосуванняРак молочної залози у постменопаузі.Протипоказання до застосуванняПеріод пременопаузи, виражена ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв), помірна та виражена печінкова недостатність, вагітність, лактація, дитячий вік, підвищена чутливість до анастрозолу.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік.Побічна діяЗ боку ендокринної системи: ; "припливи", сухість піхви та витончення волосся. З боку травної системи: анорексія, нудота, блювання, діарея. У пацієнток з поширеним раком молочної залози здебільшого з метастазами в печінку відзначалися підвищення рівня ГГТ, рідше – ЛФ. З боку ЦНС: ; астенія, сонливість, головний біль. З боку обміну речовин: невеликий підйом рівня загального холестерину. Алергічні реакції: ;шкірний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиАнастрозол знижує ефективність естрогену. Клінічні дослідження показали, що при одночасному застосуванні анастрозолу з антипірином та циметидином лікарська взаємодія, зумовлена ​​індукцією мікросомальних ферментів печінки, є малоймовірною.Спосіб застосування та дозиВсередину – по 1 мг 1 раз на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі невизначеності гормонального статусу пацієнтки, стан менопаузи необхідно підтвердити додатковими біохімічними дослідженнями. Безпека застосування анастрозолу у пацієнтів із помірними порушеннями функції печінки не встановлена. Анастрозол слід застосовувати одночасно з естрогенами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування не слід виконувати роботу, яка потребує високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: анастрозол 1,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 93,0 мг, повідон 2,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 3,0 мг, стеарат магнію 1,0 мг; склад плівкової оболонки: гіпромелоза 1,50 мг, макрогол 300 0,30 мг, титану діоксид 0,45 мг. 14 таблеток у блістері з Ал/ПВХ; по 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого кольору, покриті плівковою оболонкою; з гравіюванням А – на одній стороні та Adx на іншій.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, синтез естрогенів інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування анастрозолу швидке, максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 2 годин після прийому внутрішньо (натще). Їжа трохи зменшує швидкість всмоктування, але не його ступінь і не призводить до клінічно значущого впливу на рівноважну концентрацію препарату в плазмі при одноразовому прийомі добової дози препарату Арімідекс. Після 7-денного прийому препарату досягається приблизно 90-95% рівноважної концентрації анастрозолу у плазмі. Відомостей залежності фармакокінетичних параметрів анастрозолу від часу або дози немає. Фармакокінетика анастрозолу не залежить від віку жінок у постменопаузі. Зв'язок із білками плазми крові – 40%. Анастрозол виводиться повільно, період напіввиведення із плазми становить 40-50 годин. Екстенсивно метаболізується у жінок у постменопаузі. Менше 10% дози виділяється із сечею у незміненому вигляді протягом 72 годин після прийому препарату. Метаболізм анастрозолу здійснюється N-деалкілуванням, гідроксилюванням і глюкуронізацією. Метаболіти виводяться переважно із сечею. Триазол, основний метаболіт, що визначається в плазмі, не пригнічує ароматазу. Кліренс анастрозолу після перорального прийому при цирозі печінки або порушення функції нирок не змінюється.ФармакодинамікаАрімідекс® є високоселективним нестероїдним інгібітором ароматази – ферменту, за допомогою якого у жінок у постменопаузі андростендіон у периферичних тканинах перетворюється на естрон і далі на естрадіол. Зниження рівня циркулюючого естрадіолу у хворих на рак молочної залози має терапевтичний ефект. У жінок у постменопаузі Арімідекс у добовій дозі 1 мг викликає зниження рівня естрадіолу на 80%. Арімідекс® не має прогестогенної, андрогенної та естрогенної активності. Арімідекс® у добових дозах до 10 мг не впливає на секрецію кортизолу та альдостерону, отже, при застосуванні препарату Арімідекс® не потрібне замісне введення кортикостероїдів. Вплив на мінеральну щільність кісткової тканини Показано, що у пацієнток з раннім гормонопозитивним раком молочної залози в постменопаузі, які приймають Арімідекс®, зміни кісткової системи можуть бути попереджені відповідно до стандартів, встановлених для лікування пацієнток з певним ризиком переломів. Так, перевага препарату Арімідекс® у комбінації з бісфосфонатами (порівняно з терапією тільки препаратом Арімідекс®) у пацієнтів із середнім та високим ризиком виникнення переломів була продемонстрована вже через 12 місяців за показниками мінеральної кісткової щільності, структурної зміни кісткової тканини та маркерів кісткової резорбції. Більш того, у групі низького ризику не було відзначено зміни показника мінеральної кісткової щільності на фоні терапії одним препаратом Арімідекс і підтримуючого лікування вітаміном D і кальцієм. Ліпіди При терапії препаратом Арімідекс, у тому числі при прийомі в комбінації з бісфосфонатами, не виявлено змін рівня ліпідів у плазмі.Показання до застосуванняАд'ювантна терапія раннього раку молочної залози, з позитивними гормональними рецепторами у жінок у постменопаузі, у тому числі після ад'ювантної терапії тамоксифеном протягом 2-3 років. Перша лінія терапії місцеворозповсюдженого або метастатичного раку молочної залози з позитивними або невідомими гормональними рецепторами у жінок у постменопаузі. Друга лінія терапії поширеного раку молочної залози, що прогресує після лікування тамоксифеном, у жінок у постменопаузі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до анастрозолу або до інших складових частин препарату. Вагітність та період годування груддю. У жінок у пременопаузі. Виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв). Помірна або виражена печінкова недостатність (безпека та ефективність не встановлена). Супутня терапія тамоксифеном або препаратами, що містять естрогени. Дитячий вік (безпека та ефективність у дітей не встановлена). З обережністю: остеопороз, гіперхолестеринемія, ішемічна хвороба серця, порушення функції печінки, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція.Побічна діяЧастота народження була розрахована з числа небажаних явищ, що спостерігаються в рамках III фази дослідження у 9366 жінок з операбельним раком молочної залози в постменопаузі, які отримували лікування протягом 5 років, при цьому частота небажаних явищ у групах порівняння та думка дослідника щодо залежності небажаного явища від досліджуваного. препарату не враховано. Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (більше або дорівнює 10%); часто (від 1 до 10%); нечасто (від 0,1 до 1%); рідко (від 0,01 до 0,1%); дуже рідко (менше 0,01%). З боку судин: дуже часто – "припливи". З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже часто – артралгія / скутість суглобів, артрит, часто – біль у кістках, міалгія, нечасто – тригерний палець. З боку статевих органів та молочної залози: часто – сухість слизової оболонки піхви; вагінальні кровотечі (в основному, протягом перших тижнів після відміни або зміни попередньої гормональної терапії на Арімідекс). З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – шкірні висипання, часто – витончення волосся (алопеція), алергічні реакції, нечасто – кропив'янка, рідко – мультиформна еритема, анафілактоїдна реакція, шкірний васкуліт (включаючи окремі випадки пурпури) (синдром Шенлейна) , дуже рідко - синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, часто – діарея, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності лужної фосфатази, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, нечасто – підвищення активності гамма-глютамілтрансферази та концентрації білірубіну, гепатит. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль, часто – сонливість, синдром зап'ястного каналу (в основному, спостерігався у пацієнток з факторами ризику даного захворювання), порушення чутливості (у тому числі парестезія, втрата чи збочення смакових відчуттів). З боку обміну речовин та харчування: часто – анорексія, гіперхолестеринемія, нечасто – гіперкальціємія (з/без підвищення концентрації паратгормону). Прийом препарату може викликати зниження мінеральної щільності кісткової тканини у зв'язку зі зниженням концентрації естрадіолу, що циркулює, тим самим, підвищуючи ризик виникнення остеопорозу і переломів кісток. Загальні розлади: дуже часто – астенія легкого або помірного ступеня виразності. Небажані явища, зазначені в ході клінічних досліджень, не пов'язані з прийомом препарату Арімідекс: анемія, запор, диспепсія, біль у спині, біль у животі, підвищення артеріального тиску, підвищення маси тіла, депресія, безсоння, запаморочення, тривожність, парестезії.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження з лікарської взаємодії з феназоном (антипірином) та циметидином вказують на те, що спільне застосування препарату Арімідекс з іншими препаратами навряд чи призведе до клінічно значущої лікарської взаємодії, опосередкованої цитохромом Р450. Клінічно значуща лікарська взаємодія при прийомі препарату Арімідекс® одночасно з іншими препаратами, що часто призначаються, відсутня. На даний момент немає відомостей про застосування препарату Арімідекс у комбінації з іншими протипухлинними препаратами. Препарати, що містять естрогени, зменшують фармакологічну дію препарату Арімідекс, у зв'язку з чим вони не повинні призначатися одночасно з препаратом Арімідекс. Не слід призначати тамоксифен одночасно з препаратом Арімідекс, оскільки він може послабити фармакологічну дію останнього.Спосіб застосування та дозиВсередину. Проковтнути таблетку повністю, запиваючи водою. Рекомендується приймати препарат одночасно. Дорослі, включаючи літніх людей: по 1 мг внутрішньо 1 раз на добу тривалий час. При появі ознак прогресування захворювання прийом препарату слід припинити. Як ад'ювантна терапія рекомендована тривалість лікування - 5 років. Порушення функції нирок: коригування дози у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок не потрібне. Порушення функції печінки: коригування дози у пацієнтів з легким ступенем порушення функції печінки не потрібне.ПередозуванняОписано поодинокі клінічні випадки випадкового передозування препарату. Разова доза препарату Арімідекс®, яка могла б призвести до симптомів, що загрожують життю, не встановлена. Специфічного антидоту не існує, у разі передозування лікування має бути симптоматичним. Можна індукувати блювання, якщо хворий перебуває у свідомості. Може бути проведений діаліз. Рекомендується загальна підтримуюча терапія, спостереження за хворим та контроль функції життєво важливих органів та систем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБезпека та ефективність у дітей не встановлена. У жінок з рецепторонегативною пухлиною до естрогенів ефективність препарату Арімідекс не була продемонстрована, крім тих випадків, коли була попередня позитивна клінічна відповідь на тамоксифен. У разі сумнівів у гормональному статусі пацієнтки менопауза має бути підтверджена визначенням статевих гормонів у сироватці крові. Немає даних щодо застосування препарату. Арімідекс у пацієнтів з помірною або вираженою печінковою недостатністю та у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв). У разі збереження маткової кровотечі на фоні прийому препарату Арімідекс® необхідна консультація та спостереження гінеколога. Препарати, що містять естрогени, не повинні призначатися одночасно з препаратом Арімідекс, оскільки ці препарати нівелюватимуть його фармакологічну дію. Знижуючи рівень циркулюючого естрадіолу, Арімідекс може викликати зниження мінеральної щільності кісткової тканини з подальшим підвищенням ризику перелому. Пацієнтки з таким високим ризиком підлягають лікуванню відповідно до посібника з терапії даних ускладнень. У пацієнток, які страждають на остеопороз або мають ризик розвитку остеопорозу, мінеральна щільність кісткової тканини повинна оцінюватися методом денситометрії, наприклад, DEXA скануванням (Dual-Energy, X-ray Absorptiometry - двоенергетичної рентгенівської абсорбціометрії), на початку лікування та в динаміці. При необхідності повинні бути розпочаті лікування або профілактика, остеопороз, під ретельним наглядом лікаря. Немає даних про одночасне застосування анастрозолу та препаратів-аналогів ЛГРГ. Невідомо, чи покращує анастрозол результати лікування при спільному використанні з хіміотерапією. Дані щодо безпеки при тривалому лікуванні анастрозолом поки що не отримані. При застосуванні препарату Арімідекс частіше, ніж при терапії тамоксифеном, спостерігалися ішемічні захворювання, проте статистичної значущості при цьому не відзначено. Ефективність та безпека препарату Арімідекс і тамоксифену при їх одночасному застосуванні незалежно від статусу гормональних рецепторів можна порівняти з такими при використанні одного тамоксифену. Точний механізм цього явища поки що не відомий. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі побічні дії препарату Арімідекс®, такі як астенія та сонливість, можуть негативно впливати на здатність виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації, уваги та швидкості психомоторних реакцій. У зв'язку з цим рекомендується при появі цих симптомів дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ексеместан 25 мг; Допоміжні речовини: маннітол 26,0 мг, гіпромелоза 1,50 мг, полісорбат - 80 0,125 мг, кросповідон 2,125 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,125 мг, целюлоза мікрокристалічна 4,625 мг, 3 мг, 5 Склад цукрової оболонки: гіпромелоза 1,81 мг, симетиконова емульсія 0,009 мг, макрогол - 6000 0,181 мг, магнію карбонат 1,157 мг, титану діоксид 3,453 мг, метилпарагідроксибензоат 0,003 мг, 9,0,0 Компоненти для надання блиску: цетілефірний віск 0,0175 мг, тальк 0,01 мг, віск карнаубський 0,0225 мг); Склад чорнила: шеллак, етанол, ізобутанол, барвник заліза оксид (Е 172), титану діоксид (Е 171). По 15 таблеток у блістері з ПВДХ/ПВХ – ПВДХ алюмінієвої фольги; 1, 2 або 6 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого або білого з сіруватим відтінком кольору, покриті цукровою оболонкою, з маркуванням "7663" з одного боку, виконаної чорною фарбою.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - синтез естрогенів інгібітор.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо ексеместан швидко всмоктується, в основному, із шлунково-кишкового тракту. Абсолютну біодоступність препарату не встановлено. Припускають, що обмежена екстенсивним ефектом першого проходження через печінку. При одноразовому прийомі дози 25 мг максимальна концентрація у плазмі дорівнює 17 нг/мл, досягається через 2 години. Одночасний прийом їжі збільшує біодоступність препарату на 40%. Фармакокінетичні параметри мають лінійний характер. Кінцевий період напіввиведення становить приблизно 24 години. Зв'язок із білками плазми – приблизно 90 %. Ексеместан та його метаболіти не пов'язуються з еритроцитами. При повторному прийомі непрогнозованої кумуляції ексеместану не спостерігається. Процес біотрансформації ексеместану здійснюється шляхом окислення метиленової групи в 6 позиції під дією ізоферменту CYP3A4 та/або відновлення 17-кетогрупи під дією альдокеторедуктази з подальшою кон'югацією. Продукти метаболізму ексеместану або неактивні, або менш активні щодо інгібування ароматази, ніж вихідне з'єднання. Приблизно рівні кількості ексеместану (близько 40%) виводяться із сечею та калом протягом тижня. Від 0,1 до 1% виводиться із сечею у незмінному вигляді. Вираженого зв'язку між системним впливом препарату та віком не встановлено. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК)) У пацієнтів з помірною або важкою печінковою недостатністю системний вплив ексеместану в 2 - 3 рази вищий, проте корекції дози не потрібно.ФармакодинамікаЕксеместан – незворотний стероїдний інгібітор ароматази, подібний за структурою з природною речовиною андростендіоном. У жінок у постменопаузі естрогени продукуються переважно шляхом перетворення андрогенів на естрогени під дією ферменту ароматази в периферичних тканинах. Блокування утворення естрогенів шляхом інгібування ароматази є ефективним та вибірковим методом лікування гормонозалежного раку молочної залози у жінок у постменопаузі. Механізм дії препарату Аромазин обумовлений тим, що він необоротно зв'язується з активним фрагментом ферменту, викликаючи його інактивацію. У жінок у постменопаузі Аромазин достовірно знижує концентрацію естрогенів у сироватці крові, починаючи з дози 5 мг, причому максимальне зниження (>90 %) досягається при застосуванні доз 10-25 мг. У пацієнток у постменопаузі, які страждають на рак молочної залози, які отримували 25 мг щодня, загальний рівень ферменту ароматази в організмі знижувався на 98 %. Ексеместан не має прогестогенної та естрогенної активності. Виявляється лише незначна андрогенна активність переважно при застосуванні високих доз. Аромазин® не впливає на біосинтез кортизолу та альдостерону у надниркових залозах, що підтверджує вибірковість дії препарату. У зв'язку з цим немає необхідності в замісній терапії глюкокортикоїдами та мінералокортикоїдами. При застосуванні препарату навіть у низьких дозах спостерігається незначне збільшення рівнів лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ) у сироватці крові, що є характерним для препаратів даної фармакологічної групи та, ймовірно, розвивається за принципом зворотного зв'язку на рівні гіпофізу: зниження концентрації естрогенів стимулює секрецію гонадотропінів у гіпофізі також у жінок у постменопаузі.Показання до застосуванняПоширений рак молочної залози у жінок у природній або індукованій постменопаузі, у тому числі при прогресуванні захворювання на фоні антиестрогенної терапії, а також при прогресуванні захворювання після неодноразового застосування різних видів гормональної терапії. Ад'ювантна терапія раннього раку молочної залози у жінок у посменопаузі з естроген-позитивними рецепторами або з невідомим рецепторним статусом, після завершення 2-3 річної початкової ад'ювантної терапії тамоксифеном, з метою зниження ризику рецидивів (віддалених або регіональних), а також контралатерального.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ексеместану або будь-якого іншого компонента препарату. Пременопаузальний ендокринний статус. Вагітність та період лактації. Обережно: порушення функції печінки або нирок.Вагітність та лактаціяЗастосування ексеместану під час вагітності заборонено через потенційний ризик для плода. Препарат також не слід призначати у період грудного вигодовування.Побічна діяЗагалом переносимість препарату Аромазин хороша; небажані ефекти при застосуванні препарату в дозі 25 мг на добу переважно незначні або помірно виражені. Нижче перераховані небажані реакції, розподілені за системно-органними класами та частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, але <1/10), нечасто (≥1/1000, але <1/100) , рідко (≥ 1/10 000, але < 1/1000). Порушення обміну речовин та розлади харчування: часто – анорексія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – біль у животі, нудота; часто – блювання, діарея, запор, диспепсія, підвищення апетиту; нечасто – виразка шлунка*. Психічні розлади: дуже часто – депресія, безсоння. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – головний біль, запаморочення; часто – тривожність, сплутаність свідомості, синдром зап'ястного каналу, парестезія, гіпестезія, астенія; нечасто – нейропатія. Порушення з боку серця: часто – серцева недостатність; нечасто – інфаркт міокарда. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – підвищена пітливість; часто алопеція, висипання, свербіж шкіри, дерматит. Порушення з боку скелетно-м'язової та кісткової тканини: дуже часто – суглобовий та м'язово-скелетний біль (включаючи артралгію, біль у кінцівках, біль у спині, артрит, міалгію); часто – перелом, остеопороз. Порушення органу зору: часто - порушення зору. Порушення з боку судин: дуже часто – підвищення артеріального тиску, “припливи”. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже часто – підвищення активності печінкових ферментів, підвищення концентрації білірубіну в крові, підвищення активності лужної фосфатази в крові. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – задишка, кашель, бронхіт, синусит, фарингіт, риніт, біль у грудній клітці, інфекції верхніх дихальних шляхів. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – інфекції сечовивідних шляхів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто лімфедема. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – біль, підвищена стомлюваність; часто – периферичні набряки, грипоподібний синдром, лихоманка, загальна слабкість, інфекції. Приблизно у 20% хворих (особливо у пацієнток із вихідною лімфопенією) спостерігалося періодичне зниження кількості лімфоцитів. Однак середня кількість лімфоцитів у цих хворих згодом істотно не змінювалася, і супутнього збільшення захворюваності на вірусні інфекції не спостерігалося. * Більшість пацієнтів мали виразку шлунка в анамнезі або отримували терапію нестероїдними протизапальними препаратами. Постмаркетингові дослідження: Порушення з боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, холестатичний гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – кропив'янка; рідко – гострий генералізований екзантематозний пустульоз.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що містять естрогени, повністю нівелюють фармакологічну дію ексеместану. Препарат піддається метаболізму під дією цитохрому Р450 (CYP)3A4 та альдокеторедуктаз, і не інгібує жодного з головних CYP-ізоферментів. Специфічне інгібування ізоферменту CYP3A4 кетоконазолом не чинить достовірного впливу на фармакокінетику ексеместану. Незважаючи на встановлену фармакокінетичну взаємодію ексеместану з рифампіцином, сильним індуктором ізоферменту CYP3A4, фармакологічна активність препарату Аромазин® (пригнічення естрогенів) залишається без змін, тому корекція дози не потрібна.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослі та пацієнтки похилого віку Доза, що рекомендується, становить 25 мг 1 раз на добу, бажано після їди. У хворих на ранній рак молочної залози лікування препаратом рекомендується продовжувати доти, доки загальна тривалість послідовної ад'ювантної гормональної терапії не досягне 5 років. Лікування хворих на поширений рак молочної залози - тривале. При появі ознак прогресування пухлинного захворювання або при появі контралатерального раку молочної залози лікування препаратом Аромазин слід припинити. Печінкова або ниркова недостатність Корекція дози не потрібна. Діти Не рекомендується використовувати у дітей.ПередозуванняОдноразова доза препарату, яка могла б спричинити появу небезпечних для життя симптомів, не встановлена. Застосування ексеместану у разовій дозі до 800 мг у здорових жінок та у добовій дозі до 600 мг у жінок у постменопаузі з поширеним раком молочної залози добре переносилося. Специфічних антидотів немає. Лікування - симптоматичне під регулярним контролем життєво важливих функцій та ретельним наглядом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАромазин® не слід призначати жінкам з пременопаузальним ендокринним статусом, тому, у випадках, коли це клінічно обґрунтовано, постменопаузальний статус слід підтверджувати визначенням рівня ЛГ, ФСГ та естрадіолу. Аромазин не слід призначати одночасно з препаратами, що містять естрогени. У зв'язку з потужним естрогенпонижающим дією ексеместана можливе зменшення мінеральної щільності кісткової тканини. До початку ад'ювантної терапії ексеместаном рекомендується проведення денситометрії для оцінки мінеральної щільності кісткової тканини у жінок із остеопорозом або підвищеним ризиком остеопорозу. Під час лікування ексеместаном необхідне особливе спостереження за жінками з остеопорозом із призначенням відповідної терапії. У зв'язку з високою поширеністю тяжкої недостатності вітаміну D у хворих на ранній рак молочної залози до початку терапії інгібітором ароматази слід визначити концентрацію вітаміну D у плазмі крові. При виявленні недостатності слід призначити препарати, які містять цей вітамін. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтів необхідно попередити про можливість появи під час лікування препаратом Аромазин сонливості, астенії та запаморочення. При виникненні цих симптомів пацієнтам рекомендується утриматися від керування автомобілем та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій 1 мл: ритуксімаб – 10 мг. 10, 30 або 50 мл – флакони (1, 2) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний препарат. Моноклональні антитілаІнструкціяНеобхідну кількість препарату Ацеллбію набирають в асептичних умовах і розводять до розрахункової концентрації (1-4 мг/мл) в інфузійному флаконі (пакеті) з 0,9% розчином натрію хлориду для інфузії або 5% розчином декстрози (розчини повинні бути стерильними та апі). . Для перемішування акуратно перевертають флакон (пакет), щоб уникнути ціноутворення. Перед введенням необхідно оглянути розчин щодо відсутності сторонніх домішок або зміни забарвлення. Лікар відповідає за приготування, умови та час зберігання готового розчину до його використання. Оскільки препарат Ацеллбія не містить консервантів, розчин необхідно використовувати негайно. Приготовлений інфузійний розчин фізично та хімічно стабільний протягом 12 годин при кімнатній температурі або не більше 24 годин при температурі від 2° до 8°С. Приготовлений розчин препарату Ацеллбію вводять тільки внутрішньовенно, крапельно, через окремий катетер! Вводити препарат внутрішньовенно струминно чи болюсно не можна! Рекомендована початкова швидкість першої інфузії 50 мг/год, потім її можна збільшувати на 50 мг/ч кожні 30 хв, доводячи до максимальної швидкості 400 мг/ч. Наступні інфузії можна починати зі швидкості 100 мг/год та збільшувати її на 100 мг/год кожні 30 хв до максимальної швидкості 400 мг/год. Корекція дози під час терапії Знижувати дозу Ацеллбію не рекомендується. Якщо препарат Ацеллбія вводиться у комбінації з хіміотерапією, зниження дози хіміотсрапевтичних препаратів проводять відповідно до стандартних рекомендацій.Показання до застосуванняНеходжкінська лімфома: рецидивна або хіміостійка В-клітинна, СD20-позитивна неходжкінська лімфома низького ступеня злоякісності або фолікулярна; фолікулярна лімфома III-IVстадії у комбінації з хіміотерапією у раніше нелікованих пацієнтів; фолікулярна лімфома як підтримуюча терапія після відповіді на індукційну терапію; СD20-позитивна дифузна В-великліткова неходжкінська лімфома в комбінації з хіміотерапією за схемою СНОР. Хронічний лімфолейкоз: хронічний лімфолейкоз у комбінації з хіміотерапією у пацієнтів, які раніше не отримували стандартну терапію; рецидивуючий або хіміостійкий хронічний лімфолейкоз у комбінації з хіміотерапією.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до ритуксимабу, будь-якого компонента препарату Ацеллбію або до білків миші; гострі інфекційні захворювання, виражений первинний чи вторинний імунодефіцит; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність та період грудного вигодовування. З обережністю: дихальна недостатність в анамнезі або пухлинна інфільтрація легень; число циркулюючих злоякісних клітин >25×109/л або висока пухлинна навантаження; нейтропенія (менше 1.5×109/л), тромбоцитопенія (менше 75×109/л); Хронічні інфекції.Побічна діяДля оцінки частоти побічних реакцій використовуються такі критерії: дуже часто ≥ 10%, часто ≥ 1% - < 10%, нечасто ≥ 0.1% - < 1%. Ритуксимаб при терапії неходжкінської лімфоми низького ступеня злоякісності або фолікулярної - монотерапія/підтримуюча терапія Повідомлення про побічні реакції надходили протягом 12 місяців після іонотерапії та до 1 місяця після підтримуючої терапії ритуксімабом. Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто – бактеріальні та вірусні інфекції; часто - інфекції дихальних шляхів, пневмонія, сепсис, оперізуючий герпес, інфекції, що супроводжуються підвищенням температури, грибкові інфекції, інфекції невідомої етіології. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – лейкопенія, нейтропенія; часто – тромбоцитопенія, анемія; нечасто – лімфоаденопатія, порушення згортання крові, транзиторна парціальна апластична анемія, гемолітична анемія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – риніт, бропхоспазм, кашель, респіраторні захворювання, задишка, біль у грудній клітці; нечасто – гіпоксія, порушення функції легень, облітеруючий бронхіоліт, бронхіальна астма. Порушення з боку імунної системи: дуже часто – ангіоневротичний набряк; часто - реакції гіперчутливості. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – гіперглікемія, зниження ваги, периферичні набряки, набряки обличчя, підвищення активності ЛДГ, гіпокальціємія. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – головний біль, лихоманка, озноб, астенія; часто - біль у вогнищах пухлини, грипоподібний синдром, припливи, слабкість; нечасто - біль у місці ін'єкції. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто - блювання, діарея, диспепсія, відсутність апетиту, дисфагія, стоматит, запор, біль у животі, першіння у горлі; нечасто – збільшення живота. Порушення з боку серцево-судинної системи: часто – зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, тахікардія, аритмія, мерехтіння передсердь*, кардіальна патологія*; нечасто – лівошлуночкова серцева недостатність*, шлуночкова та надшлуночкова тахікардія*, брадикардія, ішемія міокарда*, стенокардія*. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, парестезії, гіпестезії, порушення сну, відчуття тривоги, збудження, вазодилатаія; нечасто – збочення смаку. Порушення психіки: нечасто – нервозність, депресія. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія, м'язовий гіпертонус, біль у спині, біль у ділянці шиї, біль. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – свербіж, висипання; часто – кропив'янка, підвищене потовиділення вночі, пітливість, алопеція*. Порушення з боку органу зору: часто – порушення сльозовиділення, кон'юнктивіт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – біль та шум у вухах. Лабораторні та інструментальні дані: дуже часто – зниження рівня імуноглобулінів класу G (IgG). * - частота вказана лише для побічних реакцій ≥3 ступеня тяжкості відповідно до критеріїв токсичності Національного інституту раку (NCI-CTC). Ритуксимаб у комбінації з хіміотерапією (R-CHOP, R-CVP, R-FC) при неходжкінській лімфомі та хронічному лімфолейкозі Нижче наведені важкі побічні реакції додатково до тих, які спостерігалися при монотерапії/підтримуючої терапії та/або такі, що зустрічаються з вищою частотою. Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто – бронхіт; часто - гострий бронхіт, синусит, гепатит В * (загострення та первинна інфекція). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – нейтропенія**, фебрильна нейтропенія, тромбоцитопенія; часто - панцитопенія, гранулоцитопенія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алопеція; часто – шкірні захворювання. Загальні розлади та порушення в місці введення: часто – стомлюваність, озноб. * - частота вказана на підставі спостережень при терапії рецидивуючого/хіміостійкого хронічного лімфолейкозу за схемою R-FC. ** - тривала та/або відстрочена нейтропенія спостерігалася після завершення терапії за схемою R-FC у раніше нелікованих пацієнтів або у пацієнтів з рецидивним/хіміостійким хронічним лімфолейкозом. Нижче наведені небажані явища, що зустрічалися при терапії ритуксимабом з однаковою частотою (або рідше), у порівнянні з контрольною групою: гематотоксичність, нейтропенічні інфекції, інфекції сечовивідних шляхів, септичний шок, суперінфекції легень, інфекція імплантатів, селізокетія легень, серцева недостатність, порушення чутливості, венозний тромбоз, у т.ч. тромбоз глибоких вен кінцівок, мукозит, набряк нижніх кінцівок, зниження фракції викиду лівого шлуночка, підвищення температури, погіршення загального самопочуття, бактеріємія, поліорганна недостатність, декомпенсація цукрового діабету. Профіль безпеки ритуксимабу у комбінації з хіміотерапією за схемами МСР, CHVP-IFN не відрізняється від такого при комбінації препарату з CVP, СHОР або FC у відповідних популяціях. Інфузійні реакції Монотерапія ритуксімабом (протягом 4 тижнів) Більш ніж у 50% пацієнтів спостерігалися явища, що нагадують інфузійні реакції, найчастіше – при перших інфузіях. Інфузійні реакції включають озноб, тремтіння, слабкість, задишку, нудоту, висипання, припливи, зниження артеріального тиску, лихоманку, свербіж, кропивницю, відчуття подразнення язика або набряк гортані (ангіоневротичний набряк), риніт, блювоту, біль у голові Бронхоспазму. Повідомлялося про розвиток ознак синдрому лізису пухлини. Ритуксимаб у комбінації з хіміотерапією за наступними схемами: K-CVP при неходжкінській лімфомі; R-CHOP при дифузній В-крупноклітинній неходжкінській лнмфомі: R-FC при хронічному лімфолейкозі Інфузійні реакції 3 та 4 ступеня тяжкості під час інфузії або протягом 24 годин після інфузії ритуксимабу відзначалися під час першого циклу хіміотерапії у 12% хворих. Частота інфузійних реакцій зменшувалася з кожним наступним циклом і до 8-го циклу хіміотерапії частота інфузійних реакцій зменшилася до 1%. Інфузійні реакції додатково до зазначених вище (при монотерапії ритуксимабом) включали: диспепсію, висипання, підвищення артеріального тиску, тахікардію, ознаки синдрому лізису пухлини, в окремих випадках - інфаркт міокарда, фібриляцію передсердь, набряк легенів та гостру оборотну тромбо. Інфекції Монотерапія ритуксімабом (протягом 4 тижнів) Ритуксимаб викликає виснаження пулу В-клітин у 70-80% хворих та зниження концентрації імуноглобулінів у сироватці у невеликої кількості пацієнтів. Бактеріальні, вірусні, грибкові інфекції та інфекції без уточненої етіології (вага незалежно від причини) розвиваються у 30,3% пацієнтів. Тяжкі інфекції (3 та 4 ступеня тяжкості), включаючи сепсис, відзначені у 3,9% пацієнтів. Підтримуюча терапія (неходжкінська лімфома) до 2 років При терапії ритуксимабом спостерігалося збільшення загальної частоти інфекцій, зокрема інфекцій 3-4 ступеня тяжкості. Не спостерігалося збільшення випадків інфекційних ускладнень при підтримувальній терапії тривалістю 2 роки. Зареєстровані випадки прогресуючої багатоосередкової лейкоенцефалопатії (PML) з фатальним результатом у пацієнтів з неходжкінською лімфомою після прогресування захворювання та повторного лікування. Ритуксимаб у комбінації з хіміотерапією за такими схемами: R-CVP при неходжкнській лнмфоме; R-CHOP при дифузній В-крупноклітинній неходжкінській лімфомі; R-FC при хронічному лімфолейкозі При терапії ритуксимабом за схемою R-CVP не спостерігалося збільшення частоти інфекцій чи інвазій. Найчастішими були інфекції верхніх дихальних шляхів (12,3% групи R-CVP). Серйозні інфекції спостерігалися у 43% пацієнтів, які отримували хіміотерапію за схемою R-CVP; загрозливі для життя інфекції не зареєстровані. Частка хворих на інфекції 2-4 ступеня тяжкості та/або фебрильної нейтропенією в групі R-СНОР склала 55.4%. Сумарна частота інфекцій 2-4 ступеня тяжкості групи R-CНОР становила 45,5%. Частота грибкової інфекції 2-4 ступеня тяжкості у групі R-CНOP була вищою, ніж у групі CHOP, за рахунок вищої частоти локальних кандидозів і склала 4,5%. Частота герпетичної інфекції 2-4 ступеня тяжкості була вищою у групі R-CHOP, ніж у групі CHOP і склала 4,5%. У пацієнтів з хронічним лімфолейкозом частота гепатиту В (загострення та первинна інфекція) 3-4 ступеня тяжкості у групі R-FC становила 2%. З боку системи крові Монотерапія ритуксімабом (протягом 4 тижнів) Тяжка тромбоцитопенія (3 та 4 ступінь тяжкості) відзначена у 1,7% хворих, тяжка нейтропенія – у 4,2% хворих та анемія тяжкого ступеня тяжкості (3 та 4 ступінь тяжкості) – у 1,1% хворих. Підтримуюча терапія (неходжкінська лімфома) до 2 років Лейкопенія (3 та 4 ступеня тяжкості) спостерігалася у 5% хворих, а нейтропенія (3 та 4 ступеня тяжкості) – у 10% пацієнтів, які отримували ритуксімаб. Частота виникнення тромбоцитопенії (3-4 ступенів тяжкості) була низькою і склала Приблизно 50% пацієнтів, щодо яких були дані щодо відновлення числа В-клітин, після завершення індукційної терапії ритуксімабом знадобилося 12 і більше місяців для відновлення числа В-клітин до нормального рівня. Ритуксимаб у комбінації з хіміотерапією за такими схемами: R-CVP при неходжкнській лімфомі; R-CHOP при дифузній В-крупноклітинній неходжкінській лімфомі; R-FC при хронічному лімфолейкозі Тяжка нейтропенія та лейкопенія: у пацієнтів, які отримували ритуксімаб у комбінації з хіміотерапією, лейкопенія 3 та 4 ступеня тяжкості відзначалися частіше у порівнянні з пацієнтами, які отримували лише хіміотерапію. Частота важкої лейкопенії склала 88% у пацієнтів, які отримували R-CНOP, та 23% у пацієнтів, які отримували R-FC. Частота важкої нейтропенії склала 24% у групі R-CVP, 97% у групі R-CHOP та 30% у групі R-FC при раніше нелікованому хронічному лімфолейкозі. Більш висока частота нейтропенії у пацієнтів, які отримували ритуксімаб та хіміотерапію, не була асоційована з підвищенням частоти інфекцій та інвазій порівняно з пацієнтами, які отримували лише хіміотерапію.У пацієнтів з рецидивуючим або хіміостійким хронічним лімфолейкозом після проведення терапії за схемою R-FC в окремих випадках пейтропенія характеризувалася тривалим перебігом та пізнішими термінами маніфестації. Тяжка анемія і тромбоцитопенія (3 і 4 ступеня тяжкості): значної різниці в частоті анемії 3 та 4 ступеня тяжкості в групах не було. У групі R-FC при першій лінії терапії хронічного лімфолейкозу анемія 3 та 4 ступеня тяжкості зустрічалася у 4% пацієнтів, тромбоцитопенія 3 та 4 ступеня тяжкості – у 7% пацієнтів. У групі R-FC при рецидивному або хронічному лімфолейкозі анемія 3 та 4 ступеня тяжкості зустрічалася у 12% пацієнтів, тромбоцитопенія 3 та 4 ступеня тяжкості – у 11% пацієнтів. З боку серцево-судинної системи Монотерапія ритуксімабом (протягом 4 тижнів) Побічні ефекти з боку серцево-судинної системи відмічені у 18,8%. Найчастіше зустрічаються артеріальне підвищення та зниження артеріального тиску. У поодиноких випадках спостерігалося порушення серцевого ритму 3 та 4 ступеня тяжкості (включаючи шлуночкову та суправентрикулярну тахікардію) та стенокардія. Підтримуюча терапія (неходжкінська лімфома) до 2 років Частота серцево-судинних порушень 3 і 4 ступеня тяжкості була подібною у хворих, які отримували ритуксімаб, і не отримували його. Серйозні серцево-судинні порушення виникали у менше 1% хворих, які не отримували ритуксімаб, і у 3% хворих, які отримували препарат (миготлива аритмія у 1%, інфаркт міокарда у 1%, лівошлуночкова недостатність у Ритуксимаб та комбінації з хіміотерапією за такими схемами: R-CVP при неходжкінській лімфомі; R-СНОР при дифузній В-крупноклітинній неходжкінській лімфомі; R-FC при хронічному лімфолейкозі Частота порушень серцевого ритму 3 та 4 ступеня тяжкості, головним чином суправентрикулярних аритмій (тахікардія, тріпотіння та мерехтіння передсердь), у групі R-CHOP була вищою і склала 6,9%. Всі аритмії розвивалися або у зв'язку з інфузією ритуксимабу, або були пов'язані з такими станами, як лихоманка, інфекція, гострий інфаркт міокарда або супутніми захворюваннями дихальної та серцево-судинної систем. Групи R-CHOP та CHOP не відрізнялися між собою за частотою інших кардіологічних небажаних явищ 3 та 4 ступеня тяжкості, включаючи серцеву недостатність, захворювання міокарда та маніфестацію ішемічної хвороби серця. Загальна частота серцево-судинних порушень 3 та 4 ступеня тяжкості була низькою як при першій лінії терапії хронічного лімфолейкозу (4% у групі R-FC), так і при терапії рецидивуючого/хіміостійкого хронічного лімфолейкозу (4% у групі R-FC). Нервова система Ритуксимаб у комбінації з хіміотерапією за такими схемами: R-CVP при неходжкінській лімфомі; R-CНOP при дифузній В-крупноклітинній неходжкінській лімфомі; R-FC при хронічному лімфолейкозі У хворих (2%) із групи R-CHOP із серцево-судинними факторами ризику розвинулися тромбоемболічні порушення мозкового кровообігу під час першого циклу терапії, на відміну від пацієнтів у групі CHOP, у яких порушення мозкового кровообігу розвинулися у період спостереження без лікування. Різниця між групами у частоті інших тромбоемболії була відсутня. Загальна частота неврологічних порушень 3 та 4 ступеня тяжкості була низькою як при першій лінії терапії хронічного лімфолейкозу (4% у групі R-FC), так і при терапії рецидивуючого/хіміостійкого хронічного лімфолейкозу (3% у групі R-FC). Концентрація IgG Підтримуюча терапія (неходжкінська лімфома) до 2 років Після індукційної терапії концентрація IgG була нижчою за нижню межу норми ( Особливі категорії хворих Монотерапія ритуксімабом (протягом 4 тижнів) Літній вік (≥65 років): частота та ступінь тяжкості всіх небажаних реакцій та небажаних реакцій 3 та 4 ступеня тяжкості не відрізняється від такої у молодших пацієнтів. Комбінована терапія Літній вік (від 65 років і старше): при першій лінії терапії, а також при терапії рецидивуругощого/хіміостійкого хронічного лімфолсйкозу частота побічних ефектів 3 і 4 ступеня тяжкості з боку системи крові та лімфатичної системи була вищою порівняно з молодшими пацієнтами. Високе пухлинне навантаження (діаметр одиночних вогнищ більше 10 см): підвищена частота небажаних реакцій 3 та 4 ступеня тяжкості. Повторна терапія: частота та рівень тяжкості небажаних реакцій не відрізняється від таких при проведенні початкової терапії. Відомості про постреєстраційне застосування ритуксимабу при неходжкінській лімфомі та хронічному лімфолейкозі З боку серцево-судинної системи: тяжкі серцево-судинні явища, асоційовані з інфузійними реакціями, такі як серцева недостатність та інфаркт міокарда в основному у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі та/або одержують цитотоксичну хіміотерапію; дуже рідко – васкуліт, переважно шкірний (лейкоцитокластичний). З боку органів дихання: дихальна недостатність та легеневі інфільтрати, зумовлені інфузійними реакціями; крім небажаних явищ з боку легень, зумовлених інфузійними реакціями, спостерігалася інтерстиціальна хвороба легень, часом з фатальним результатом. З боку кровоносної та лімфатичної системи: оборотна гостра тромбоцитопенія, асоційована з інфузійними реакціями. З боку шкіри та її придатків: рідко – важкі бульозні реакції, токсичний епідермальний некроліз та синдром Стівенса-Джонсона, у ряді випадків із летальним результатом. З боку нервової системи: рідко – невропатія черепно-мозкових нервів у поєднанні з периферичною невропатією або без неї (виражене зниження гостроти зору, слуху, ураження інших органів чуття, парез лицьового нерва) у різні періоди терапії аж до декількох місяців після завершення курсу лікування ритуксімабом. . У хворих, які отримали лікування ритуксимабом, спостерігалися випадки оборотної енцефалопатії з ураженням задніх відділів головного мозку (PRES)/синдрому оборотної лейкоенцефалопатії з ураженням задніх відділів головного мозку (PRLS). Симптоматика включала порушення зору, головний біль, судоми та психічні порушення, що супроводжуються чи ні підвищенням артеріального тиску. Підтвердити діагноз PRES/PRLS можна за допомогою методів візуалізації мозку. В описаних випадках хворі мали фактори ризику розвитку PRES/PRLS,такі як основне захворювання, підвищення артеріального тиску, імуносупресивна терапія та/або хіміотерапія. З боку організму в цілому, реакції в місці введення: рідко – сироваткова хвороба. Інфекції: реактивація вірусного гепатиту В (у більшості випадків при комбінації ритуксимабу та цитотоксичної хіміотерапії); а також інші тяжкі вірусні інфекції (первинна інфекція, реактивація вірусу або загострення), деякі з яких супроводжувалися летальним кінцем, спричинені цитомегаловірусом, Varicella zoster, Herpes simplex, поліомавірусом JC(PML), вірусом гепатиту С. При призначенні ритуксимабу за показаннями, не передбаченими інструкцією з медичного застосування, у пацієнтів із раніше діагностованою саркомою Капоші спостерігалося прогресування саркоми (більшість пацієнтів були ВІЛ-позитивними). З боку шлунково-кишкового тракту: перфорація шлунка та/або кишечника (можливо з летальним результатом) при комбінації ритуксимабу з хіміотерапією при неходжкінській лімфомі. З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко – нейтропенія, що виникала через 4 тижні після останнього введення ритуксимабу; тимчасове підвищення рівня IgM у пацієнтів з макроглобулінемією Вальденстрему з подальшим поверненням до його вихідного значення через 4 місяці.Спосіб застосування та дозиНеходжкінська лімфома низького ступеня злоякісності або фолікулярна Перед кожною інфузією препарату Ацеллбія необхідно проводити премедикацію (анальгетик/антипіретик, наприклад, парацетамол; антигістамінний препарат, наприклад, дифенгідрамін). Якщо Ацеллбія не застосовується у комбінації з хіміотерапією, що містить глюкокортикостероїди, то до складу премедикації також входять глюкокортикостероїди. Початкова терапія: монотерапія у дорослих хворих: 375 мг/м2 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів; у комбінації з хіміотерапією за будь-якою схемою: 375 мг/м2 у перший день циклу хіміотерапії після внутрішньовенного введення глюкокортикостероїду як компонент терапії, протягом: 8 циклів (цикл: 21 день) при схемі R-CVP (ритуксімаб, циклофосфамід. вінкрістин, преднізолон); 8 циклів (цикл: 28 днів) при схемі R-MCP (ритуксімаб, мітоксантрон, хлорамбуцил, преднізолон); 8 циклів (цикл: 21 день) при схемі R-CHOP (ритуксімаб, циклофосфамід, доксорубіцин, вінкрістин, преднізолон); у разі досягнення повної ремісії після 4 цикли можна обмежитися 6 циклами; 6 циклів (цикл: 21 день) при схемі R-CHVP-Interferon (ритуксімаб, циклофосфамід, доксорубіцин, теніпозид, прсднізолон + інтерферон). Повторне застосування у разі рецидиву (у пацієнтів, які відповіли на перший курс терапії): 375 мг/м2 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів. Підтримуюча терапія (після відповіді на індукційну терапію): У раніше нелікованих пацієнтів: 375 мг/м2 1 раз на 2 місяці, не більше 2 років (12 інфузій). При появі ознак прогресування захворювання на терапію ритуксимабом слід припинити; При рецидивуючій або хіміостійкій лімфомі: 375 мг/м2 1 раз на 3 місяці, не більше 2 років. При появі ознак прогресування захворювання на терапію препаратом Ацеллбія слід припинити. Дифузна В-великоклітинна неходжкінська лімфома Перед кожною інфузією препарату Ацеллбія необхідно проводити премедикацію (анальгетик/антипіретик, наприклад, парацетамол; антигістамінний препарат, наприклад, дифенгідрамін). Якщо Ацеллбія не застосовується у комбінації з хіміотерапією, що містить глюкокортикостероїди, то до складу премедикації також входять глюкокортикостероїди. У комбінації з хіміотерапією за схемою CHOP: 375 мг/м2 першого дня кожного циклу хіміотерапії після внутрішньовенного введення глюкокортикостероїду, 8 циклів. Інші компоненти схеми CHOP (циклофосфамід, доксорубіцин та вінкрістин) вводять після введення препарату Ацеллбію. Хронічний лімфолейкоз Перед кожною інфузією препарату Ацеллбія необхідно проводити премедикацію (анальгетик/антипіретик, наприклад, парацетамол; антигістамінний препарат, наприклад, дифенгідрамін). Якщо ритуксимаб не застосовується у комбінації з хіміотерапією, що містить глюкокортикостероїди, то до складу премедикації також входять глюкокортикостероїди. У комбінації з хіміотерапією (у пацієнтів, які раніше не отримували стандартну терапію, і при рецидивному/хіміостійкому лімфолейкозі): 375 мг/м2 у перший день першого циклу, потім 500 мг/м2 у перший день кожного наступного циклу, 6 циклів. Хіміотерапію проводять після введення Ацеллбію. Для зниження ризику виникнення синдрому лізису пухлини рекомендується профілактичне забезпечення адекватної гідратації та запровадження урикостатиків за 48 годин до початку терапії. У пацієнтів з хронічним лімфолейкозом і рівнем лімфоцитів > 25×109/л рекомендується внутрішньовенне введення преднізону/преднізолону в дозі 100 мг за 1 годину до інфузій ритуксимабу для зниження частоти і тяжкості гострих інфузіонпих реакцій. Дозування в особливих випадках Літній вік У пацієнтів старше 65 років корекція дози не потрібна.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бікалутамід 50 мг. 7 шт. - упаковки осередкові контурні (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаАнтиандрогенний нестероїдний засіб. Зв'язуючись з рецепторами, що мають спорідненість з андрогенами, пригнічує активність андрогенів, у результаті спостерігається регресія пухлини передміхурової залози. Не має інших видів ендокринної активності.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре всмоктується із ШКТ. Їда не впливає на біодоступність. Зв'язування із білками плазми становить 96%. Інтенсивно метаболізується у печінці шляхом окислення та утворення глюкуронідних кон'югатів. Виводиться у вигляді метаболітів із сечею та жовчю приблизно в рівних пропорціях. Можлива кумуляція бікалутаміду в організмі.Клінічна фармакологіяАнтиандрогенний нестероїдний препарат із протипухлинною активністю.Показання до застосуванняРак передміхурової залози – у складі комбінованої терапії з аналогом ГнРГ або з хірургічною кастрацією.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом із терфенадином, астемізолом, цизапридом; дитячий вік; підвищена чутливість до бікалутаміду. Не призначають пацієнтам жіночої статі.Вагітність та лактаціяНе призначають пацієнтам жіночої статі. Застосування у дітей Препарат не призначають дітям.Побічна діяЗ боку ендокринної системи: припливи, болючість молочних залоз та гінекомастія, зниження лібідо. З боку травної системи: біль у животі, діарея, нудота, блювання, підвищення рівня трансаміназ, жовтяниця, холестаз. З боку центральної нервової системи: можливі астенія, депресія. Дерматологічні реакції: алопеція, відновлення росту волосся, свербіж, сухість шкіри. Інші: гематурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри застосуванні бікалутаміду протягом 28 днів на фоні прийому мідазоламу АUC мідазоламу збільшувалася на 80%. При одночасному застосуванні бікалутаміду з циклоспорином або блокаторами кальцієвих каналів можливе потенціювання або розвиток небажаних реакцій. Теоретично можливе підвищення концентрації бікалутаміду в плазмі при його одночасному застосуванні з інгібіторами мікросомальних ферментів печінки, що може супроводжуватися збільшенням частоти виникнення небажаних реакцій. Дослідження in vitro показали, що бікалутамід може витісняти антикоагулянт кумаринового ряду варфарину з ділянок зв'язування з білками плазми.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати у пацієнтів з помірно вираженими та тяжкими порушеннями функції печінки, т.к. можлива кумуляція бікалутаміду в організмі. У період лікування потрібний регулярний контроль функції печінки. У разі розвитку тяжких змін необхідно припинити прийом бікалутаміду.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бікалутамід 150мг. Допоміжні речовини: магнію алюмінометасилікат – 30 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 12 мг, магнію стеарат – 6 мг, лудіпрес – 402 мг. Склад плівкової оболонки: Опадрай II жовтий 85F32733 – 24 мг, у т. ч. полівініловий спирт – 35-49%, тальк – 9.8-25%, макрогол 3350 – 7.35-35.2%, титану діоксид та заліза оксид5 %. 7 шт. - упаковки осередкові контурні (алюміній/ПВХ) (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, ромбоподібні, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтиандрогенний нестероїдний засіб. Зв'язуючись з рецепторами, що мають спорідненість з андрогенами, пригнічує активність андрогенів, у результаті спостерігається регресія пухлини передміхурової залози. Не має інших видів ендокринної активності.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре всмоктується із ШКТ. Їда не впливає на біодоступність. Зв'язування із білками плазми становить 96%. Інтенсивно метаболізується у печінці шляхом окислення та утворення глюкуронідних кон'югатів. Виводиться у вигляді метаболітів із сечею та жовчю приблизно в рівних пропорціях. Можлива кумуляція бікалутаміду в організмі.Клінічна фармакологіяАнтиандрогенний нестероїдний препарат із протипухлинною активністю.Показання до застосуванняРак передміхурової залози – у складі комбінованої терапії з аналогом ГнРГ або з хірургічною кастрацією.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом із терфенадином, астемізолом, цизапридом; дитячий вік; підвищена чутливість до бікалутаміду. Не призначають пацієнтам жіночої статі.Вагітність та лактаціяНе призначають пацієнтам жіночої статі. Застосування у дітей Препарат не призначають дітям.Побічна діяЗ боку ендокринної системи: припливи, болючість молочних залоз та гінекомастія, зниження лібідо. З боку травної системи: біль у животі, діарея, нудота, блювання, підвищення рівня трансаміназ, жовтяниця, холестаз. З боку центральної нервової системи: можливі астенія, депресія. Дерматологічні реакції: алопеція, відновлення росту волосся, свербіж, сухість шкіри. Інші: гематурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри застосуванні бікалутаміду протягом 28 днів на фоні прийому мідазоламу АUC мідазоламу збільшувалася на 80%. При одночасному застосуванні бікалутаміду з циклоспорином або блокаторами кальцієвих каналів можливе потенціювання або розвиток небажаних реакцій. Теоретично можливе підвищення концентрації бікалутаміду в плазмі при його одночасному застосуванні з інгібіторами мікросомальних ферментів печінки, що може супроводжуватися збільшенням частоти виникнення небажаних реакцій. Дослідження in vitro показали, що бікалутамід може витісняти антикоагулянт кумаринового ряду варфарину з ділянок зв'язування з білками плазми.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати у пацієнтів з помірно вираженими та тяжкими порушеннями функції печінки, т.к. можлива кумуляція бікалутаміду в організмі. У період лікування потрібний регулярний контроль функції печінки. У разі розвитку тяжких змін необхідно припинити прийом бікалутаміду.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. активна речовина: блеоміцин 15 ОД (у вигляді блеоміцину сульфату); допоміжні речовини: ні. По 15 ОД у флакон безбарвного скла, закупорений пробкою бромбутилового каучуку під обкатку алюмінієвим ковпачком або алюмінієвим ковпачком із пластмасовою вставкою. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПориста маса або порошок від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - антибіотик.ФармакокінетикаПісля внутрішньом'язового введення препарату у дозі 15 ОД/м2 поверхні тіла максимальна концентрація у плазмі досягається через 30 хвилин після введення препарату. Після парентерального введення накопичується в пухлинних клітинах шкіри та легень, меншою мірою – нирках, очеревині, лімфатичних вузлах, мало – у гемопоетичній тканині. При інтраплевральному або внутрішньочеревному віданні системна абсорбція становить 45%. Зв'язок із білками плазми крові незначний. Механізм метаболізму невідомий; ймовірно, він відбувається в ході розщеплення ферментами у тканинах за участю ферменту блеоміцин-гідролази. Інтенсивність метаболізму в тканинах мінлива, що може визначати токсичну дію та протипухлинний ефект блеоміцину. Активність ферменту висока у печінці, нирках, у кістковому мозку та лімфатичних вузлах, але менша у шкірі та легенях. Динаміка концентрації у крові описується біекспотенційною кривою; період напіввиведення Т1/2 альфа – 25 хв, Т1/2 бета – 4 год. При кліренсі креатиніну більше 35 мл/хв Т1/2 становить 115 хв, менше 35 мл/хв – зростає експотенційно у міру зниження кліренсу креатиніну. Виводиться нирками, 60-70% у незміненому вигляді (у хворих із нормальною функцією нирок); при помірно вираженій хронічній нирковій недостатності (кліренс креатинінуФармакодинамікаБлеоміцин відноситься до протипухлинних антибіотиків і є сумішшю структурно пов'язаних водорозчинних солей глікопептидних антибіотиків, отриманих з культури Streptomyces verticillus. В основі механізму дії блеоміцину лежить фрагментація молекул ДНК у G1 фазі та на початку S-фази клітинного циклу, руйнування її спіралеподібної структури, що веде до гальмування поділу клітини. Найменшою мірою блеоміцин впливає на РНК та синтез білка. Чинить вибіркову дію щодо пухлин епідермального походження. При інтраплевральному введенні виявляє склерозуючі властивості. На відміну від більшості інших цитостатиків, блеоміцин мало токсичний щодо кісткового мозку, не має суттєвої імунодепресивної дії і не є нейротоксичним та кардіотоксичним препаратом.Показання до застосуванняБлеоміцин зазвичай застосовується як у вигляді монотерапії, так і в поєднанні з іншими цитостатиками та/або променевою терапією для лікування плоскоклітинних форм раку шкіри, голови та шиї, стравоходу, раку щитовидної залози, шийки матки, вульви, статевого члена, герміногенних пухлин яєчка. , хвороби Ходжкіна, неходжкінських лімфом (включаючи лімфосаркому та ретикулосаркому), саркоми Капоші при СНІДі, меланоми, злоякісних плевритів (як склерозуючий засіб), асциту на тлі злоякісних пухлин.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до блеоміцину; дихальна недостатність (фіброз легень; хронічна інтерстиціальна пневмонія); декомпенсована серцева недостатність; тяжка ниркова недостатність; вагітність та період грудного вигодовування. З обережністю: пригнічення кістковомозкового кровотворення, супутня або попередня променева терапія, гострі інфекційні або вірусні захворювання, ниркова та/або печінкова недостатність легкого або середнього ступеня тяжкості, дитячий та літній вік.Вагітність та лактаціяБлеоміцин протипоказаний для застосування при вагітності. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю. Жінки дітородного віку повинні використовувати надійні методи контрацепції під час застосування блеоміцину.Побічна діяЗ боку дихальної системи: інтерстиціальна пневмонія, фіброз легень, кашель, задишка, плеврит із больовим синдромом. З боку шкіри та шкірних придатків: дискератоз (стоншення або ущільнення шкіри) в області ліктьових або колінних суглобів, долонь, сідниць, лопаток, гіперемія, висип, стрії, гіперпігментація, свербіж шкіри, деформація та ламкість нігтів, гіперестезія шкіри та дистальних фаланг, гіперемія кінчиків пальців, алопеція. З боку системи травлення: анорексія, нудота, блювання, діарея, стоматит, зниження маси тіла (при тривалому застосуванні). Алергічні реакції: кропив'янка, анафілактичні реакції, ідіосинкразія (зниження артеріального тиску, сплутаність свідомості, лихоманка, озноб, дихання). З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, непритомність. Інші: підвищення температури тіла та озноб (зазвичай через 2-6 годин після першої ін'єкції блеоміцину, при проведенні наступних ін'єкцій значно зменшується), судинні порушення (в т.ч. церебральний артеріїт, тромботична мікроангіопатія, інфаркт міокарда, синдром Рейно), п. підвищена стомлюваність, біль у ділянці пухлинних утворень, зміни показників функціональних проб печінки та нирок, незначне пригнічення функції кісткового мозку, кон'юнктивіт, вульвіт та інші прояви з боку слизових (частіше через 2-5 тижнів після початку терапії після досягнення сумарних доз 150-200 ОД). ). Місцеві реакції: флебіт та тромбоз (при перевищенні швидкості внутрішньовенного введення), локальні болі при інтраплевральному введенні.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному введенні блеоміцину з кармустином, мітоміцином, циклофосфамідом і метотрексатом, філграстимом та іншими цитокінами, а також попередньої або проведеної зараз променевої терапії на область грудної клітини підвищується ризик розвитку легеневої токсичності. Пацієнти, яким проводилося лікування із застосуванням блеоміцину, мають підвищений ризик легеневої токсичності при введенні кисню в процесі наркозу при оперативних втручаннях. Таким хворим рекомендується зниження концентрації кисню у процесі та після операції. У пацієнтів, яким проводиться комбіноване лікування блеоміцином та препаратами з класу вінкаалкалоїдів, підвищується ризик виникнення судинних порушень, внаслідок яких може розвинутись синдром Рейно: ішемія периферичних ділянок тіла, що призводить до некрозу цих ділянок (пальців рук та ніг та носа). При одночасному застосуванні блеоміцину з клозапіном збільшується ризик та тяжкість гематологічної токсичності внаслідок адитивного ефекту. Мієлотоксичні препарати та променева терапія підвищують частоту розвитку побічних явищ.Спосіб застосування та дозиБлеоміцин можна вводити внутрішньом'язово, внутрішньовенно, підшкірно, внутрішньочеревно або внутрішньоплеврально. У кожному індивідуальному випадку при виборі дози та режиму введення блеоміцину слід скористатися даними спеціальної літератури. Дози розраховуються на одиницю загальної площі поверхні тіла. Рекомендовані дози: внутрішньом'язово або підшкірно (1-5 мл води для ін'єкцій або 0,9% розчину натрію хлориду, чергуючи місця ін'єкцій) у дозі 10-20 ОД/м2 один або два рази на тиждень; внутрішньовенно струминно (5-10 мл 0,9% розчину натрію хлориду або води для ін'єкцій протягом 5-10 хвилин) у дозі 10-20 ОД/м2 один або два рази на тиждень; внутрішньовенно у вигляді 6-24 годинної інфузії (200-1000 мл 0,9% розчину натрію хлориду) у дозі 10-20 ОД/м2 протягом 4-7 днів кожні 3-4 тижні; внутрішньоплеврально та/або внутрішньочеревно (50-100 мл 0,9% розчину натрію хлориду після евакуації максимально можливої ​​кількості ексудату) 60 ОД одноразово. Через підвищений ризик розвитку анафілактичної реакції у хворих на злоякісні лімфоми початкова доза може бути знижена (наприклад, до 2-3 ОД/м2). У разі відсутності гострої реакції на введення препарату, подальша терапія може бути продовжена у звичайній дозі. Загальна сумарна доза блеоміцину має перевищувати 400 ОД. Подальше продовження введення препарату можна здійснювати лише після оцінки легень. У пацієнтів похилого віку доза препарату визначається наступним чином: Вік (роки) Загальна доза Щотижнева доза 80 і старше 100 ОД 15 ОД 70-79 150-200 ОД 30 ОД 60-69 200-300 ОД 30-60 ОД Менше 60 400 ОД 30-60 ОД Введення блеоміцину дітям лише за "життєвими" показниками, визначення дози препарату має здійснюватися з розрахунку поверхні тіла. У хворих з порушенням функції нирок доза блеоміцину змінюється так: при концентрації креатиніну у сироватці 130-180 мкмоль/л доза препарату має бути знижена на 50%; при концентрації креатиніну у сироватці понад 180 мкмоль/л введення препарату відкладається до нормалізації показників рівня креатиніну. При проведенні променевої терапії доза блеоміцину повинна бути зменшена, оскільки опромінені тканини більш чутливі до препарату. Корекція дози препарату повинна здійснюватись і в тому випадку, якщо блеоміцин застосовується у поєднанні з іншими хіміопрепаратами.ПередозуванняСимптоми: артеріальна гіпотензія, лихоманка, прискорений пульс, бронхо-легеневі ускладнення та загальні симптоми анафілактичного шоку. Лікування: симптоматичне. При ускладненнях з боку бронхолегеневої системи застосовують глюкокортикостероїди та антибіотики широкого спектру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування препаратом має проводитися під наглядом лікаря, який має досвід застосування протипухлинних препаратів. Хворим, яким проводиться лікування блеоміцином, слід регулярно проводити дослідження функції легень, а також рентгенографію органів грудної клітки. Токсичність блеоміцину збільшується при досягненні кумулятивної дози 400 БД (225 ОД/м2), однак токсична доза може бути значно нижчою у літніх пацієнтів, у хворих з порушенням функції нирок, з хворобами легень в анамнезі, у разі опромінення легень, що раніше проводилося, і куріння. Чутливість до блеоміцину підвищується у пацієнтів похилого віку. При появі кашлю, задишки, хрипів або рентгенологічних ознак інтерстиціальної пневмонії слід припинити введення блеоміцину доти, доки явища токсичної дії препарату не буде усунуто. При необхідності слід призначити антибіотики та глюкокортикостероїди. При виразковому стоматиті та алергічному висипанні лікування припиняють. Для усунення лихоманки можна приймати жарознижувальні засоби. Концентрація блеоміцину в плазмі різко збільшується при введенні препарату хворим з порушенням функції нирок. Під час лікування блеоміцином і як мінімум протягом 3-х місяців слід використовувати надійні методи контрацепції. Звичайні запобіжні заходи повинні дотримуватися в процесі приготування препарату та його введення. При попаданні препарату на шкіру або слизову оболонку ці місця слід промити водою протягом тривалого часу. Уникати введення розчину при зміні кольору та наявності великих частинок. Для введення використовують свіжоприготовлені розчини. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи, що при застосуванні Блеоміцину-РОНЦ® у хворих можуть виникнути запаморочення, сплутаність свідомості, нудота, непритомність, на час введення препарату слід утриматися від керування транспортними засобами та механізмами та виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАмпула або флакон з активною речовиною: блеоміцин 15 мг (у вигляді блеоміцину гідрохлориду). Ліофілізат для виготовлення розчину для ін'єкцій, 15 мг. По 15 мг у флаконі з нейтрального скла, закупореному гумовою пробкою, обжатою алюмінієвою кришкою з пластиковою вставкою FLIP OFF зеленого кольору (контроль першого розтину). По 1 флакону разом з інструкцією із застосування - у картонній пачці.Опис лікарської формиПорошок або пориста маса білого або білого кольору з жовтуватим відтінком. Гігроскопічний.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - антибіотик.ФармакокінетикаПісля внутрішньом'язового введення препарату у дозі 15 мг/м2 поверхні тіла максимальна концентрація у плазмі досягається через 30 хв. після введення препарату. Блеоцин швидко розподіляється у тканинах організму з найбільшою концентрацією у шкірі, легенях, очеревині та лімфатичних вузлах. При інтраплевральній інстиляції системна абсорбція становить 45%. Зв'язок із білками плазми крові незначний. До цього часу механізм біотрансформації Блеоцину невідомий. Інактивація препарату здійснюється за участю ферменту блеоміцин-гідролази, головним чином, у плазмі крові, печінці та інших органах та меншою мірою у шкірі та у легенях. Період напіввиведення Блеоцину становить близько 2-3-х годин. Приблизно 60-70% введеної кількості Блеоцину виводиться у незміненому вигляді із сечею, за рахунок клубочкової фільтрації. Більшість дози препарату виводиться протягом 8-12 годин. Концентрація препарату в плазмі різко зростає у разі введення звичайної дози Блеоцину хворим на порушення функції нирок. При кліренсі креатиніну 35 мл/хв із сечею виділяється лише 20% препарату.ФармакодинамікаБлеоцин відноситься до протипухлинних антибіотиків і є сумішшю структурно пов'язаних водорозчинних солей глікопептидних антибіотиків. В основі механізму дії Блеоцину лежить фрагментація ДНК, руйнування її спіралеподібної структури, що веде до гальмування поділу клітини. Найменшою мірою Блеоцин впливає на РНК та синтез білка. На відміну від більшості інших цитостатиків, Блеоцин меншою мірою токсичний щодо кісткового мозку, не має імунодепресивної дії і не є нейротоксичним та кардіотоксичним препаратом. При інтраплевральному введенні виявляє склерозуючі властивості.Показання до застосуванняБлеоцин зазвичай застосовується як у вигляді монотерапії, так і в поєднанні з іншими цитостатиками та/або променевою терапією для лікування плоскоклітинних форм раку шкіри, голови та шиї, стравоходу, раку щитовидної залози, шийки матки, вульви, статевого члена, герміногенних пухлин яєчка , хвороби Ходжкіна, неходжкінських лімформ (включаючи лімфосаркому та ретикулосаркому), саркоми Капоші при СНІДі, меланоми, злоякісних плевритів (як склерозуючий засіб), асциту на тлі злоякісних пухлин.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до блеоміцину; гострі легеневі інфекції; виражені порушення функції легень; виражені порушення функції нирок; вагітність та період лактації. При супутній чи попередній променевій терапії, гострих інфекційних чи вірусних захворюваннях, порушення функції нирок, у дитячому віці.Побічна діяЗ боку органів дихання: у 2-10% випадках інтерстиціальна пневмонія (при появі задишки, кашель, хрипи у легенях) фіброз легень З боку шкіри та шкірних придатків: дискератоз (стоншення або ущільнення шкіри) в області ліктьових або колінних суглобів, долонь, сідниць, лопаток; гіперемія, висипання, стрії, гіперпігментація, свербіж шкіри, деформація і ламкість нігтів, гіперестезія шкіри та дистальних (нігтьових) фаланг, гіперемія кінчиків пальців, алопеція. Порушення з боку шкірного покриву зустрічається приблизно у 50% випадків, зазвичай після досягнення сумарної частки Блеоцину – 150-200 мг. У поодиноких випадках мають виражений характері і зазвичай зникають після завершення курсу. З боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, нудота, блювання, діарея, стоматит, зниження маси тіла (при тривалому застосуванні). Алергічні реакції: кропив'янка, анафілактичні реакції (зниження артеріального тиску, сплутаність свідомості, пропасниця, озноб, свистяче дихання). Подібні реакції спостерігалися приблизно у 1% хворих на злоякісні лімфоми, зазвичай після першого або другого введення препарату. Інші: підвищення температури тіла та озноб (спостерігається у 20-60% хворих, зазвичай через 2-6 годин після першої ін'єкції Блеоцину, при проведенні наступних ін'єкцій значно зменшується), судинні порушення (в т.ч. церебральний артеріїт, тромботична мікроангіопатія, інфаркт міокарда, синдром Рейно), плевроперикардит, підвищена стомлюваність, біль у ділянці пухлинних утворень, локальні болі при інтраплевральному введенні; зміни показників функціональних проб печінки та нирок; незначне придушення функції кісткового мозку.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному введенні Блеоцину з кармустином (BCNU), мітоміцином С, циклофосфамідом, метотрексатом, філграстимом та іншими цитокінами, а також попередньої або проведеної зараз променевої терапії на область грудної клітини підвищується ризик розвитку легеневої токсичності. Пацієнти, яким проводилося лікування із застосуванням блеоміцину, мають підвищений ризик легеневої токсичності при введенні кисню в процесі наркозу при оперативних втручаннях. Таким хворим рекомендується зниження концентрації кисню у процесі та після операції. У пацієнтів, яким проводиться комбіноване лікування блеоміцином та препаратами з класу вінкаалкалоїдів, підвищується ризик виникнення судинних порушень, внаслідок яких може розвинутись синдром Рейно: ішемія периферичних ділянок тіла, що призводить до некрозу цих ділянок (пальців рук та ніг та носа). При одночасному застосуванні блеоміцину з клозапіном збільшується ризик та тяжкість гематологічної токсичності внаслідок адитивного ефекту. Мієлотоксичні препарати та променева терапія підвищують частоту розвитку побічних явищ.Спосіб застосування та дозиУ кожному індивідуальному випадку при виборі дози та режиму введення Блеоцину слід скористатися даними спеціальної літератури. Блеоцин можна вводити внутрішньом'язово, внутрішньовенно, підшкірно або внутрішньоплеврально. Рекомендовані дози: внутрішньом'язово (в 1-5 мл води для ін'єкцій, чергуючи місця ін'єкцій) або внутрішньовенно струминно (в 5-10 мл 0,9% розчину хлориду натрію або води для ін'єкцій протягом 5-10 хвилин) у дозі 10-15 мг/м2 один або двічі на тиждень; інтраплеврально (50-100 мл 0,9% розчину хлориду натрію після евакуації максимально можливої ​​кількості ексудату) 60 мг одноразово. Через підвищений ризик розвитку анафілактичної реакції у хворих на злоякісні лімфоми початкова доза може бути знижена (наприклад, до 2-3 мг/м2). У разі відсутності гострої реакції на введення препарату подальша терапія може бути продовжена у звичайній дозі. Загальна сумарна доза Блеоцину не повинна перевищувати 400 мг та подальше продовження введення препарату можна здійснювати лише після оцінки функції легень. У пацієнтів похилого віку доза препарату визначається наступним чином: Вік 80 і більше: загальна доза - 100 мг; щотижнева доза – 15 мг. Вік 70-79 років: загальна доза – 150-200 мг; щотижнева доза – 30 мг. Вік 60-69 років: загальна доза – 200-300 мг; щотижнева доза – 30-60 мг. Вік менше 60: загальна доза – 400 мг; щотижнева доза – 30-60 мг. Введення Блеоцину дітям може проводитися лише в особливих випадках, визначення дози препарату має здійснюватись із розрахунку поверхні тіла. При проведенні променевої терапії доза Блеоцину повинна бути зменшена, оскільки опромінені тканини більш чутливі до препарату. Коректування дози препарату має здійснюватися і в тому випадку, якщо Блеоцин використовується у поєднанні з іншими хіміопрепаратами. У хворих з порушенням функції нирок доза Блеоцину змінюється наступним чином при рівні креатиніну в сироватці 130-180 мкмоль/л. Доза препарату повинна бути знижена на 50% при рівні креатиніну в сироватці більше 180 мкмоль/л.ПередозуванняБезпосередніми гострими реакціями у разі передозування є артеріальна гіпотензія, пропасниця, прискорений пульс та загальні симптоми шоку. Лікування симптоматичне. При ускладненнях з боку бронхолегеневої системи пацієнтам має бути призначене лікування глюкокортикостероїдами та антибіотиками широкого спектру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування необхідно здійснювати під контролем лікаря, який має досвід проведення протипухлинної терапії. Хворим, яким проводиться лікування Блеоцином, слід регулярно проводити дослідження функції легень, а також рентгеноскопію органів грудної клітки. Токсичність Блеоцину збільшується при досягненні кумулятивної дози 400 мг (225 мг/м2), проте токсична доза може бути значно нижчою у літніх пацієнтів, у хворих з порушенням функції нирок, з хворобами легень в анамнезі, у разі опромінення легень, що раніше проводиться, і куріння. Чутливість до Блеоцину підвищується у пацієнтів похилого віку. При появі кашлю, задишки, хрипів або рентгенологічних ознак інтерстиціальної пневмонії слід припинити введення Блеоцину доти, доки явища токсичної дії препарату не буде усунуто. При необхідності слід призначити антибіотики та глюкокортикостероїди. Для усунення лихоманки можна приймати жарознижувальні засоби. Концентрація Блеоцину в плазмі різко збільшується при введенні препарату хворим з порушенням функції нирок. Під час лікування Блеоцином і як мінімум протягом 3-х місяців слід використовувати надійні методи контрацепції. Звичайні запобіжні заходи повинні дотримуватися в процесі приготування препарату та його введення. При попаданні препарату на шкіру або слизову оболонку ці місця слід промити водою протягом тривалого часу.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Бортезоміб у формі тривимірного бороксину (у перерахунку на бортезоміб у формі мономеру) - 2,5 мг; Допоміжні речовини: D-Манітол – 25 мг. Розчинник - 1 мл: Натрію хлорид – 0,009 г; Вода для ін'єкцій – до 1,0 мл. Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного та підшкірного введення 2,5 мг. По 2,5 мг бортезомібу у флаконах темного скла місткістю 10 мл, герметично закупорених пробками з гуми та ковпачками алюмінієво-пластиковими. На флакони наклеюють самоклеючу етикетку. По 5 мл розчинника у ампулах нейтрального скла марки НС-1. На ампули наклеюють самоклеючу етикетку. 1 флакон з препаратом у комплекті з 1 ампулою розчинника або без розчинника упаковують у контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки або поліетилентерефталатної плівки. 1 контурну осередкову упаковку та інструкцію із застосування поміщають у картонну пачку. При комплектації препарату розчинником, упакованим у ампули, що не мають кільця натягу для розтину, або в ампули без точки розлому в пачку вкладають ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор.Опис лікарської формиЛіофілізат: біла або майже біла, пориста маса чи порошок. Розчинник: безбарвна прозора рідина.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування При внутрішньовенному струменевому введенні бортезомібу у дозах 1,0 мг/м2 та 1,3 мг/м2 пацієнтам з множинною мієломою максимальні концентрації (Сmах) бортезомібу у плазмі крові становлять відповідно 57 нг/мл та 112 нг/мл. При подальшому введенні бортезомібу максимальні концентрації у плазмі крові знаходяться в межах 67-106 нг/мл для дози 1,0 мг/м2 та 89-120 нг/мл для дози 1,3 мг/м2. При введенні в дозі 1,3 мг/м2 підшкірно або внутрішньовенно пацієнтам з множинною мієломою загальна системна дія після повторного введення в тій же дозі (AUClast) була еквівалентною для обох шляхів введення (155 нгхч/мл при підшкірному введенні та 151 нгх внутрішньовенному введенні), Смах бортезомібу після підшкірного введення (20,4 нг/мл) нижче, ніж після внутрішньовенного введення (223 нг/мл). Середнє геометричне співвідношення AUClast склало 0,99,а 90% довірчі інтервали - 80,18-122,80%. Тmах становило 30 хв при підшкірному введенні та 2 хв при внутрішньовенному введенні. Розподіл Після одноразового або багаторазового введення в дозах 1,0 мг/м2 та 1,3 мг/м2 середній обсяг розподілу бортезомібу у пацієнтів із множинною мієломою становить 1659-3294 л (489-1884 л/м2). Це дозволяє припустити, що бортезоміб інтенсивно розподіляється у периферичних тканинах. При концентраціях бортезомібу 100-1000 нг/мл зв'язування препарату з білками плазми становить у середньому 83%. Фракція бортезомібу, що з білками плазми, залежить від концентрації. Метаболізм В умовах in vitro метаболізм бортезомібу переважно здійснюється ізоферментами цитохрому Р450 – CYP3A4, CYP2C19 та CYP1А2. Участь ізоферментів CYP2D6 та CYP2C9 у метаболізмі бортезомібу незначна. Основним шляхом метаболізму є відщеплення атомів бору з утворенням двох метаболітів, які надалі гідроксилюються з утворенням кількох інших метаболітів. Метаболіти бортезомібу не пригнічують 26S-протеасому. Виведення Середній період напіввиведення бортезомібу при багаторазовому введенні становить 40-193 години. Препарат швидше виводиться після першої дози, порівняно з наступними введеннями. Після першого введення в дозах 1,0 мг/м2 та 1,3 мг/м2 середній загальний кліренс становить відповідно 102 л/год та 112 л/год, а після наступних введень – відповідно 15-32 л/год. Шляхи виведення бортезомібу у людини не вивчали. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Вплив віку, статі та раси на фармакокінетику бортезомібу не вивчався. Пацієнти з порушеннями функції печінки Легкі порушення функції печінки не впливають на фармакокінетику бортезомібу. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього та тяжкого ступеня спостерігається 60% збільшення AUC (площа під кривою "концентрація – час") бортезомібу порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Для пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього та тяжкого ступеня рекомендується зменшення початкової дози бортезомібу та динамічне спостереження. Пацієнти з порушеннями функції нирок Фармакокінетика бортезомібу в дозах 0,7-1,3 мг/м2 внутрішньовенно 2 рази на тиждень у пацієнтів з легкими, середніми або тяжкими порушеннями функції нирок, включаючи пацієнтів, які перебувають на діалізі, можна порівняти з фармакокінетикою препарату у пацієнтів з нормальною функцією нирок.ФармакодинамікаБортезоміб - це оборотний інгібітор хімотрипсин-подібної активності 26S-протеасоми клітин ссавців. Протеасома є великим білковим комплексом, який розщеплює білки, кон'юговані з убіквітіном. Убіквітін-протеасомний шлях відіграє ключову роль у регуляції внутрішньоклітинної концентрації деяких білків і, таким чином, підтримує внутрішньоклітинний гомеостаз. Пригнічення активності 26S-протеасоми запобігає селективному протеолізу, що може впливати на багато каскадів реакцій передачі сигналу в клітині. Порушення механізму підтримки гомеостазу може спричинити загибель клітини. У багатьох експериментальних моделях in vivo бортезоміб викликає уповільнення росту пухлини, включаючи множинну мієлому. В експериментах in vitro, ex vivo та на тваринних моделях бортезоміб посилює диференціювання та активність остеобластів та інгібує функцію остеокластів. Ці ефекти спостерігалися у пацієнтів з множинною мієломою з множинними осередками остеолізу, які отримують терапію бортезомібом.Показання до застосуванняМножинна мієлома, мантійноклітинна лімфома у пацієнтів, які раніше отримували, принаймні, 1 лінію терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бортезомібу, бору та манітолу; вагітність та період годування груддю; дитячий вік (відсутність досвіду застосування); гострі дифузні інфільтративні захворювання легень; ураження перикарда; одночасне застосування з сильними індукторами ізоферменту CYP3A4 (рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, звіробій продірявлений). З обережністю: Порушення функції печінки важкого та середнього ступеня; тяжкі порушення функції нирок; судоми або епілепсія в анамнезі; непритомність; діабетична нейропатія в анамнезі; одночасний прийом гіпотензивних препаратів; зневоднення на фоні діареї або блювання; запор; ризик розвитку хронічної серцевої недостатності; одночасний прийом інгібіторів або субстратів ізоферменту CYP3A4, одночасний прийом субстратів ізоферменту CYP2C9, пероральних гіпоглікемічних препаратів.Вагітність та лактаціяЗастосування бортезомібу під час вагітності протипоказане. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяСерйозні небажані реакції нечасто спостерігалися під час терапії бортезомібом та включали серцеву недостатність, синдром лізису пухлини, легеневу гіпертензію, синдром оборотної задньої енцефалопатії, гострі дифузні інфільтративні легеневі захворювання. Крім того, в окремих випадках спостерігалася вегетативна нейропатія. Найчастіше під час терапії бортезомібом відзначалися такі небажані реакції: нудота, діарея, запор, блювання, втома, пірексія, тромбоцитопенія, анемія, нейтропенія, периферична нейропатія (в т.ч. сенсорна), головний біль, парестезія, зниження апетиту висип, що оперізує герпес і міалгія. Нижче перераховані небажані побічні ефекти, які були розцінені як імовірно або, можливо, пов'язані із застосуванням бортезомібу. Частота побічних реакцій, які можуть виникати під час терапії, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100) ), рідко (> 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000, включав окремі повідомлення) та невстановленої частоти (частота не може бути підрахована за доступними даними). Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – простий герпес, оперізуючий герпес (в т.ч. дисемінований та офтальмогерпес), пневмонія, грибкові інфекції; нечасто - інфекція, бактеріальні, вірусні інфекції, сепсис (в т.ч. септичний шок), бронхопневмонія, герпесвірусна інфекція, герпетичний менінгоенцефаліт, бактеріємія (в т.ч. стафілококова), ячмінь, грип, запалення асоційовані із застосуванням медичних приладів, інфекції шкіри, інфекції вуха, стафілококові інфекції, зубні інфекції; рідко – менінгіт (в т.ч. бактеріальний), Епштейн-Бар-вірусна інфекція, генітальний герпес, тонзиліт, мастоїдит, синдром хронічної втоми. Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): рідко – злоякісні новоутворення, плазмоцитарний лейкоз, карцинома нирки, новоутворення, грибоподібний мікоз, доброякісні новоутворення. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – тромбоцитопенія, нейтропенія, анемія; часто - лейкопенія, лімфопенія; нечасто – панцитопенія, фебрильна нейтропенія, коагулопатія, лейкоцитоз, лімфаденопатія. гемолітична анемія; рідко – дисеміноване внутрішньосудинне згортання (ДВС-синдром), тромбоцитоз, синдром підвищеної в'язкості крові, порушення з боку тромбоцитів, тромбоцитопенічна пурпура, порушення з боку крові, геморагічний діатез, лімфоцитарна інфільтрація. Порушення з боку імунної системи: нечасто – набряк Квінке, гіперчутливість; рідко – анафілактичний шок, амілоїдоз, реакції з утворенням імунних комплексів (тип III). Порушення з боку ендокринної системи: нечасто – синдром Іценко-Кушинга, гіпертиреоз, порушення секреції антидіуретичного гормону; рідко – гіпотиреоз. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – зниження апетиту; часто – зневоднення, гіпокаліємія, гіпонатріємія, зміна концентрації глюкози в крові, гіпокальціємія, зміна активності ферментів; нечасто – синдром лізису пухлини, відсутність збільшення маси тіла, гіпомагніємія, гіперфосфатемія, гіперкаліємія, гіперкальціємія, гіпернатріємія, зміна концентрації сечової кислоти, цукровий діабет, затримка рідини; рідко – гіпермагніємія, ацидоз, порушення водно-електролітного балансу, надмірне накопичення рідини, гіпохлоремія, гіповолемія, гіперхлоремія, гіперфосфатемія, порушення обміну речовин, дефіцит вітамінів групи В, дефіцит вітаміну В12, подагра, підвищений апетит, непере. Порушення психіки: часто - розлади та порушення настрою, тривожність, розлади та порушення сну; нечасто – зміни психічного статусу, галюцинації, психотичний розлад, сплутаність свідомості, збуджений стан; рідко – суїцидальні думки, розлад адаптації, делірій, зниження лібідо. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – нейропатія, периферична сенсорна нейропатія, дизестезія, невралгія; часто - рухова нейропатія, втрата свідомості (в т.ч. непритомність), запаморочення, спотворення смаку, млявість, біль голови; нечасто - тремор, периферична сенсомоторна нейропатія, дискінезія, порушення рівноваги, втрата пам'яті (викл. деменцію), енцефалопатія, синдром задньої оборотної енцефалопатії, нейротоксичність, судоми, постгерпетична невралгія, розлад мови, синдром "неспокійних ніг", мс уваги, патологічні рефлекси, паросмія; рідко – внутрішньомозковий крововилив, внутрішньочерепний крововилив (в т.ч. субарахноїдальний), набряк мозку, транзиторна ішемічна атака, кома, дисбаланс вегетативної нервової системи, вегетативна нейропатія, параліч черепних нервів,параліч, парез, переднепритомний стан, синдром ураження стовбура мозку, порушення мозкового кровообігу, корінцевий синдром, психомоторна гіперактивність, компресія спинного мозку, когнітивні розлади, розлади рухів, розлади нервової системи, радикуліт, слинотеча, гіпотонія м'язів. Порушення з боку органу зору: часто – набряк очей, порушення зору, кон'юнктивіт; нечасто - крововилив у око, інфекції пек, запалення очей, диплопія, сухість очей, подразнення очей, біль у власних очах, посилена сльозотеча, виділення з очей; рідко – ураження рогівки, екзофтальм, ретиніт, худоба, ураження очей (в т.ч. століття), дакріоаденіт, світлобоязнь, фотопсія, оптична нейропатія, різні ступені порушення зору (до сліпоти). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго; нечасто – дзвін у вухах, порушення слуху (до глухоти), дискомфорт у ділянці вуха; рідко – кровотеча, вестибулярний нейроніт, ураження вуха. Порушення з боку серця: нечасто – тампонада серця, кардіопульмонарний шок, фібриляція серця (в т.ч. фібриляція передсердь), серцева недостатність (в т.ч. лівого та правого шлуночків), аритмія, тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, перикард у тому числі ексудативний перикардит), кардіоміопатія, шлуночкова дисфункція, брадикардія; рідко - тріпотіння передсердь, інфаркт міокарда, атріовентрикулярна блокада, серцево-судинні порушення (в т.ч. кардіогенний шок), аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірует", стенокардія нестабільна, захворювання клапанів серця, коронарна недостатність, останов. Порушення з боку судин: часто – зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, підвищення артеріального тиску; нечасто – інсульт, тромбоз глибоких вен, кровотеча, тромбофлебіт (в т.ч. поверхневий), циркуляторний колапс (в т.ч. гіповолемічний шок), флебіт, припливи, гематома (в т.ч. периренальна), зниження периферичного кровообігу, васкуліт, гіперемія (в т.ч. окулярна); рідко – емболія периферичних судин, лімфедема, блідість, еритроменалгія, вазодилатація, зміна забарвлення вен, венозна недостатність. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – задишка, носова кровотеча, інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, кашель; нечасто - легенева емболія, плевральний випіт, набряк легенів (в т.ч. гострий), легеневе альвеолярне крововилив, бронхоспазм, хронічна обструктивна хвороба легень, гіпоксемія, закладеність дихальних шляхів, гіпоксія, плеврит, дихея; рідко - дихальна недостатність, гострий респіраторний дистрес-синдром, апное, пневмоторакс, ателектаз, легенева гіпертензія, кровохаркання, гіпервентиляція, ортопное, пневмоніт, респіраторний алкалоз, тахіпное, фіброз легких, порушення з боку брон, почуття стиснення в горлі, сухість у горлі,підвищена секреція у верхніх дихальних шляхах, подразнення горла, кашльовий синдром верхніх дихальних шляхів. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, блювання, діарея, запор; часто - кровотеча із шлунково-кишкового тракту (у т.ч. кровотеча слизової оболонки), диспепсія, стоматит, порушення тонусу шлунково-кишкового тракту, біль у ділянці горла та глотки, біль у ділянці живота (у т.ч. шлунково-кишковий біль та біль у селезінці) , Порушення з боку ротової порожнини, метеоризм; нечасто – панкреатит (в т.ч, хронічний), блювота кров'ю, набряклість губ, обструкція ШКТ (в т.ч. кишкова непрохідність), дискомфорт у животі, виразки слизової оболонки порожнини рота, ентерит, гастрит, кровотеча з ясен, гастроезофа хвороба, коліт (в т.ч, псевдомембранозний коліт), ішемічний коліт, запалення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, дисфагія, синдром подразненого кишечника, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, наліт на мові, порушення моторики шлунково-кишкового тракту,порушення з боку слинних залоз; рідко - гострий панкреатит, перитоніт, набряк язика, асцит, езофагіт, хейліт, нетримання калу, атонія анального сфінктера, фекалому, виразки та перфорація ШКТ, гіпертрофія ясен, мегаколон, виділення з прямої кишки, поява волди , анальна тріщина, зміна ритму дефекації, прокталгія, порушення випорожнень. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – зміна активності "печінкових" ферментів; нечасто – гепатотоксичність (в т.ч. печінкові порушення), гепатит, холестаз; рідко – печінкова недостатність, гепатомегалія, синдром Бадда-Кіарі, цитомегаловірусний гепатит, печінкова кровотеча, жовчнокам'яна хвороба. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висипання, свербіж, еритема, сухість шкіри; нечасто - мультиформна еритема, кропив'янка, гострий фебрильний нейтрофільний дерматоз, токсичний шкірний висип, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, дерматит, зміна структури волосся, петехія, екхімоз, ураження шкіри, пурпура, нове пролежні, вугровий висип, пухирі, порушення пігментації шкіри; рідко - реакції з боку шкіри, лімфоцитарна інфільтрація Джесснера, долонно-підошовна еритродизестезія, підшкірні кровотечі, сітчасте ліведо, індурація шкіри, папула, реакції фоточутливості, себорея, холодний піт, ураження шкіри, неуточнені, ероз, Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже часто – кістково-м'язові болі; часто - м'язові спазми, біль у кінцівках, слабкість м'язів; нечасто - м'язові посмикування, набряки суглобів, артрит, тугорухливість суглобів, міопатія, відчуття тяжкості; рідко – рабдоміоліз, синдром скронево-нижньощелепного суглоба, фістула, суглобовий випіт, біль у щелепі, кісткові порушення, інфекції та запалення кістково-м'язової та сполучної тканини, синовіальні кісти. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок; нечасто – гостра ниркова недостатність, хронічна ниркова недостатність, інфекції сечовивідних шляхів, скарги з боку сечовивідних шляхів, гематурія, затримка сечі, порушення сечовипускання, протеїнурія, азотемія, олігурія, поллакіурія; рідко – подразнення сечового міхура. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – вагінальні кровотечі, біль у геніталіях, еректильна дисфункція; рідко - порушення функції яєчок, простатит, порушення функції молочної залози, болючість придатків яєчок, епідидиміт, біль у ділянці малого тазу, виразка вульви. Вроджені, спадкові та генетичні порушення: рідко – аплазія, мальформація ШКТ, іхтіоз. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – пірексія, підвищена стомлюваність, астенія; часто – набряки (в т.ч. периферичні), озноб, біль, дискомфорт; нечасто - погіршення загального фізичного здоров'я, набряк особи, реакції в місці введення, порушення з боку слизових оболонок, біль у ділянці грудей, порушення ходи, відчуття холоду, екстравазація, ускладнення від застосування катетера, зміна відчуття спраги, дискомфорт у ділянці грудей, відчуття зміни температури тіла, біль у місці введення; рідко - смерть (в т.ч. раптова), поліорганна недостатність, кровотеча у місці введення, грижа, порушення процесів загоєння, запалення, флебіт у місці введення, болючість, виразки, дратівливість, некардіальний біль у грудях, біль у місці введення катетера, відчуття стороннього тіла. Лабораторні та інструментальні дані: часто - зниження маси тіла; нечасто – гіпербілірубінемія, зміна білкових показників, збільшення маси тіла, зміна показників крові, підвищення концентрації С-реактивного білка; рідко – зміна вмісту газів у крові, зміни кардіограми (в т.ч. збільшення зубця QT), зміна протромбінового часу, зниження pH шлункового соку, збільшення агрегації тромбоцитів, підвищення концентрації тропоніну I, виявлення вірусів та зміна серології, зміни в аналізі сечі. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: нечасто – падіння, контузії; рідко – трансфузійні реакції, переломи, ригідність, травми обличчя, травми суглобів, опіки, розриви, біль під час процедури, радіаційне ураження. Хірургічні та терапевтичні маніпуляції: рідко – активація макрофагів. Пацієнти з мантійноклітинною лімфомою Показники безпеки бортезомібу у цих пацієнтів подібні до відповідних показників у пацієнтів з множинною мієломою. Значні відмінності між двома групами пацієнтів полягали в тому, що тромбоцитопенія, нейтропенія, анемія, нудота, блювання та пірексія частіше спостерігаються у пацієнтів з множинною мієломою порівняно з пацієнтами з мантійноклітинною лімфомою; а периферична нейропатія, висипання та свербіж - у пацієнтів з мантійноклітинною лімфомою.Взаємодія з лікарськими засобамиУ дослідженнях in vitro та дослідженнях in vivo бортезоміб виявляв властивості слабкого інгібітору ізоферментів цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 та 3А4. Виходячи з незначного внеску ізоферменту CYP2D6 у метаболізмі бортезомібу (7%), у людей з низькою активністю цього ізоферменту не очікується зміни загального розподілу препарату. Дослідження лікарської взаємодії із сильним інгібітором ізоферменту CYP3A4 кетоконазолом показало збільшення середніх значень AUC бортезомібу в середньому на 35%. Тому слід ретельно спостерігати за пацієнтами, які отримують одночасно бортезоміб та сильний інгібітор ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, ритонавір). У дослідженні впливу лікарської взаємодії із сильним інгібітором ізоферменту CYP2C19 омепразолом на фармакокінетику бортезомібу не виявлено суттєвої зміни фармакокінетики бортезомібу. Дослідження впливу лікарської взаємодії з рифампіцином – сильним індуктором ізоферменту CYP3A4 – на фармакокінетику бортезомібу показало зниження середніх значень AUC бортезомібу в середньому на 45%. Тому не рекомендується застосовувати препарат Борамілан разом з сильними індукторами CYP3A4, оскільки ефективність терапії може бути знижена. До індукторів CYP3A4 відносяться рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал та звіробій продірявлений. У тому ж дослідженні оцінювали ефект дексаметазону - слабшого індуктора CYP3A4. Виходячи з результатів дослідження, не виявлено суттєвої зміни фармакокінетики бортезомібу. Дослідження лікарської взаємодії бортезомібу з комбінацією мелфалан-преднізолону показало збільшення середніх значень AUC бортезомібу на 17%. Ця зміна вважається клінічно незначущою. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримували пероральні гіпоглікемічні препарати, зареєстровані випадки гіпоглікемії та гіперглікемії. При застосуванні бортезомібу у поєднанні з препаратами, які можуть асоціюватися з периферичною нейропатією (такі як аміодарон, противірусні засоби, ізоніазид, нітрофурантоїн або статини) та препаратами, що знижують артеріальний тиск, слід бути обережним.Спосіб застосування та дозиПрепарат Борамілан показаний тільки для внутрішньовенного та підшкірного введення. При внутрішньовенному введенні концентрація розчину має становити 1 мг/мл. При підшкірному введенні концентрація розчину становитиме 2,5 мг/мл. Концентрація розчину повинна розраховуватись дуже ретельно. Чи не вводити інтратекально. При інтратекальному введенні бортезомібу можливі випадки смерті. Монотерапія Борамілан вводять внутрішньовенно струминно протягом 3-5 секунд або підшкірно. Рекомендована доза бортезомібу становить 1,3 мг/м2 площі поверхні тіла двічі на тиждень протягом 2 тижнів (дні 1, 4, 8 та 11) з наступною 10-денною перервою (дні 12-21). Між введенням послідовних доз препарату Борамілан має пройти не менше 72 год. Ступінь клінічної відповіді рекомендується оцінювати після проведення 3-х та 5-ти циклів лікування. У разі досягнення повної клінічної відповіді рекомендується проведення 2 додаткових циклів лікування. При тривалості лікування більше 8 циклів Борамілан® можна застосовувати за стандартною схемою або за схемою підтримуючої терапії - щотижня протягом 4-х тижнів (дні 1, 8, 15, 22) з наступним 13-денним періодом відпочинку (дні 23-35) ). Пацієнтам, у яких терапія препаратом Борамілан не дала клінічної відповіді (прогресування або стабілізація захворювання після 2-х або 4-х циклів відповідно), може бути призначена комбінація препарату Борамілан з високими дозами дексаметазону. У цьому випадку з кожною дозою препарату Борамілан® призначається перорально 40 мг дексаметазону: 20 мг на день введення препарату Борамілан® та 20 мг наступного дня після введення препарату Борамілан®. Таким чином, прийом дексаметазону виробляють 1, 2, 4, 5, 8, 9, 11 і 12 день, сумарно 160 мг за 3 тижні. Рекомендації щодо корекції дози та режиму введення препарату Борамілан® При розвитку гематологічної токсичності 4-го ступеня або будь-якого негематологічного токсичного ефекту 3-го ступеня, за винятком нейропатії, лікування препаратом Борамілан слід припинити. Після зникнення симптомів токсичності лікування препаратом Борамілан можна відновити в дозі, зниженій на 25% (дозу 1,3 мг/м2 знижують до 1,0 мг/м2; дозу 1,0 мг/м2 знижують до 0,7 мг/м2) . При появі пов'язаної із застосуванням препарату Борамілан® нейропатичного болю та/або периферичної сенсорної нейропатії дозу препарату змінюють відповідно до таблиці 1. У пацієнтів з тяжкою нейропатією в анамнезі Борамілан® можна застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення ризик/користування. Таблиця 1. Рекомендована зміна дози при розвитку викликаної препаратом Борамілан® нейропатичного болю та/або периферичної сенсорної або рухової нейропатії Тяжкість периферичної нейропатії Зміна дози та частоти введення 1-й ступінь (парестезія, слабкість та/або згасання рефлексів) без болю або втрати функції Доза та режим введення не потребує корекції 1-й ступінь з болем або 2-й ступінь (порушення функції, але не повсякденної активності) Зменшити дозу до 1,0 мг/м2 2-й ступінь з болем або 3-й ступінь (порушення повсякденної активності) Припинити застосування препарату Борамілан до зникнення симптомів токсичності. Після цього відновити лікування, знизивши дозу препарату Борамілан до 0,7 мг/м2 і зменшивши частоту введення до одного разу на тиждень. 4-й ступінь (сенсорна нейропатія, що призводить до інвалідності або рухова нейропатія, що загрожує життю або призводить до паралічу) Припинити застосування препарату Бор Пацієнти з порушеннями функції нирок Ступінь порушення функції нирок не впливає на фармакокінетику препарату Борамілан. Тому для пацієнтів з нирковою недостатністю корекції дози не потрібно, Борамілан слід вводити після проведення діалізу, т.к. діаліз може знижувати концентрацію препарату у плазмі крові. Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легко не потрібні зміни початкової дози. Слід призначати дозу, що рекомендується. Пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього та тяжкого ступеня слід призначати Борамілан у зменшеній дозі (див. таблицю 2). Таблиця 2. Рекомендовані зміни початкової дози Борамілан® у пацієнтів з порушеннями функції печінки Ступінь тяжкості порушень функції печінки Концентрація білірубіну Активність ACT* Зміна початкової дози Легка ≤1,0х ВДН > ВДН** Не вимагається > 1,0 х - 1,5 х ВДН Будь-яка Не вимагається Середня >1,5х - 3хВГН Будь-яка Потрібно призначати Борамілан у зменшеній дозі 0,7 мг/м2 протягом першого циклу. Слід розглянути можливість збільшення дози до 1,0 мг/м2 або подальше зменшення дози до 0,5 мг/м2 у наступних циклах залежно від переносимості пацієнтом. Важка >3х ВДН Будь-яка *АСТ - аспартатамінотрансфераза ** ВГН – верхня межа норми Комбінована терапія Рекомендована доза Борамілан® вводять внутрішньовенно струминно протягом 3-5 секунд або підшкірно у комбінації з мелфаланом та преднізолоном, що приймаються внутрішньо. Проводять дев'ять 6-тижневих циклів, як показано в таблиці 3. У циклах 1-4 Борамілан® застосовують 2 рази на тиждень (дні 1, 4, 8, 11, 22, 25, 29 та 32), а в циклах 5-9 - 1 раз на тиждень (дні 1, 8, 22 та 29). Таблиця 3. Рекомендована схема дозування препарату Борамілан®, що застосовується в комбінації з мелфаланом та преднізолоном у пацієнтів з раніше нелікованою множинною мієломою Борамілан 2 рази на тиждень (цикли 1-4) Тиждень 1 2 3 4 5 6 Борамілан® (1,3 мг/м2) день 1 - - день 4 день 8 день 11 період відпочинку день 22 день 25 день 29 день 32 період відпочинку Мелфалан (9 мг/м2) + Преднізолон (60 мг/м2) день 1 день 2 день 3 день 4 - - період відпочинку - - - - період відпочинку Борамілан 1 раз на тиждень (цикли 5-9) Тиждень 1 2 3 4 5 6 Борамілан® 1,3 мг/м2 день 1 - - - день 8 період відпочинку день 22 день 29 період відпочинку Мелфалан (9 мг/м2) + Преднізолон (60 мг/м2) день 1 день 2 день 3 день 4 - період відпочинку - - період відпочинку Рекомендації щодо корекції дози при комбінованій терапії Корекція дози та схеми застосування при застосуванні препарату Борамілан разом з мелфаланом та преднізолоном. Перед початком нового циклу лікування: вміст тромбоцитів має бути >70000/мкл; абсолютний вміст нейтрофілів (АСН) > 1000/мкл; негематологічна токсичність повинна знизитись до 1 ступеня або до вихідного рівня. Таблиця 4. Корекції дози при наступних циклах лікування Токсичність Корекція або відстрочення дози Гематологічна токсичність у ході попереднього циклу: Тривала нейтропенія або тромбоцитопенія 4-го ступеня, або тромбоцитопенія з кровотечею У наступному циклі дозу мелфалан слід зменшити на 25%. Зміст тромбоцитів ≤30000/мкл або АСН ≤750/мкл у день введення препарату Борамілан® (крім дня 1) Відкласти введення препарату Борамілан® Декілька відстрочок введення препарату Борамілан® в одному циклі (>3 рази при введенні 2 рази на тиждень або ≥2 рази при введенні 1 рази на тиждень) Дозу препарату Борамілан знижують на 1 ступінь (з 1,3 мг/м2 до 1,0 мг/м2; з 1,0 мг/м2 до 0,7 мг/м2) Негематологічна токсичність ≥ 3-го ступеня Застосування препарату Борамілан відкладають до зниження негематологічної токсичності до 1 ступеня або до вихідного рівня. Після цього лікування препаратом Борамілан можна відновити в дозі, зниженій на 1 ступінь (з 1,3 мг/м2 до 1,0 мг/м2; з 1,0 мг/м до 0,7 мг/м2). При розвитку нейропатичного болю та/або периферичної нейропатії, пов'язаної із застосуванням препарату Борамілан, введення чергової дози відкладають та/або коригують дозу, як описано в таблиці 1. Додаткова інформація про мелфалан і преднізолон наводиться в інструкціях з медичного застосування цих препаратів. Спосіб застосування Борамілан є протипухлинним препаратом. При приготуванні розчину та поводженні з препаратом слід виявляти обережність. Слід дотримуватись відповідних заходів асептики. Рекомендується користуватися рукавичками та іншим захисним одягом для запобігання контакту зі шкірою. Препарат не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, крім 0,9% розчину натрію хлориду. Хімічна та фізична стабільність зберігається протягом 8 годин при температурі не вище 25 °С при зберіганні в оригінальному флаконі або шприці при природному висвітленні. З мікробіологічної точки зору, приготовлений розчин повинен бути використаний негайно. Якщо препарат не був використаний негайно, відповідальність за дотримання термінів та умов зберігання після розтину до застосування несе споживач. Приготування розчину для внутрішньовенного введення Вміст флакона з дозуванням 2,5 мг розчиняють у 2,5 мл 0,9% розчину натрію хлориду, а вміст флакону з дозуванням 3,0 мг розчиняють у 3,0 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Концентрація розчину для внутрішньовенного введення повинна становити 1 мг/мл. Приготовлений розчин повинен бути прозорим та безбарвним. При виявленні механічних включень або зміни кольору приготований розчин не можна використовувати. Отриманий розчин вводять шляхом внутрішньовенної болюсної ін'єкції протягом 3-5 секунд через периферичний або центральний катетер венозний, який потім промивають 0,9% розчином натрію хлориду для ін'єкцій. Приготування розчину для підшкірного введення Вміст флакона з дозуванням 2,5 мг розчиняють у 1,0 мл 0,9% розчину натрію хлориду, а вміст флакону з дозуванням 3,0 мг розчиняють у 1,2 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Концентрація підготовленого розчину для підшкірного введення повинна становити 2,5 мг/мл. Приготовлений розчин повинен бути прозорим та безбарвним. При виявленні механічних включень або зміни кольору приготований розчин не можна використовувати. Отриманий розчин вводять підшкірно в область стегна (праве та ліве) або область живота (праворуч або ліворуч). Необхідно постійно міняти місце введення препарату. Кожна наступна ін'єкція повинна вводитись на відстані як мінімум 2,5 см від місця попередньої ін'єкції. Не можна вводити препарат у чутливі області, пошкоджені області (почервоніння, синці), а також у ділянці, де введення голки утруднене. У разі виникнення місцевих реакцій у ділянці підшкірного введення препарату Борамілан® можна використовувати менш концентрований розчин для підшкірного введення (1 мг/мл замість 2,5 мг/мл; для цього вміст флакону з дозуванням 2,5 мг розчиняють у 2,5 мл 0 ,9% розчину хлориду натрію, а вміст флакону з дозуванням 3,0 мг розчиняють у 3,0 мл 0,9% розчину хлориду натрію) або перейти на внутрішньовенне введення препарату Борамілан®.ПередозуванняПередозування, що перевищує рекомендовану дозу більш ніж у 2 рази, супроводжувалося гострим зниженням артеріального тиску та тромбоцитопенією зі смертельним наслідком. Специфічний антидот до бортезомібу не відомий. При передозуванні слід контролювати показники життєвих функцій пацієнта та проводити відповідну терапію для підтримання артеріального тиску (інфузійна терапія, судинозвужувальні та/або інотропні препарати) та температури тіла.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування препаратом Борамілан слід проводити тільки під наглядом лікаря, який має досвід застосування протипухлинної хіміотерапії. Лікарський препарат Борамілан® призначений тільки для внутрішньовенного та підшкірного введення. Чи не вводити інтратекально. При ненавмисному введенні бортезомібу інтратекально було зафіксовано випадки смерті. До початку та під час кожного циклу терапії необхідно проводити повний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули та вмісту тромбоцитів. Тромбоцитопенія Найчастіше при терапії бортезомібом спостерігається минуща тромбоцитопенія, при цьому найменша кількість тромбоцитів зазвичай спостерігається на 11-й день циклу. Циклова періодичність зменшення та збільшення кількості тромбоцитів спостерігається протягом усіх 8 циклів при застосуванні препарату 2 рази на тиждень, таким чином немає даних, що підтверджують наростаючу тромбоцитопенію. При зниженні кількості тромбоцитів Шлунково-кишкові порушення З метою запобігання нудоті та блюванню рекомендується застосування протиблювотних препаратів. У разі виникнення діареї призначають протидіарейні лікарські препарати. Для запобігання або лікування зневоднення пацієнтам необхідно проводити регідратаційну терапію та підтримувати водно-електролітний баланс. Повідомлялося про випадки розвитку кишкової непрохідності (нечасто). Прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія (ПМЛ) Про дуже рідкісні випадки розвитку вірусної інфекції Джона Каннінгема невідомої етіології, що призводила до прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії та смерті, повідомлялося у пацієнтів, які отримують терапію бортезомібом. Пацієнти з діагнозом ПМЛ отримували імуносупресивну терапію до або одночасно із застосуванням бортезомібу. У більшості випадків ПМЛ було діагностовано протягом 12 місяців з моменту введення першої дози бортезомібу. Пацієнтів необхідно спостерігати на регулярній основі щодо виникнення або погіршення неврологічних симптомів або ознак, які можуть свідчити про ПМЛ. При підозрі на ПМЛ пацієнта необхідно направити до фахівця у галузі ПМЛ та вжити відповідних діагностичних заходів. Слід припинити застосування препарату Борамілан у разі діагностування ПМЛ. Периферична нейропатія У разі виникнення нейропатії проводять підтримуючу терапію. Зазвичай частота розвитку периферичної нейропатії досягає максимуму на 5-му циклі лікування бортезомібом. При появі нових або посиленні наявних симптомів периферичної нейропатії може знадобитися зниження дози та зміна режиму введення препарату Борамілан. Пацієнти повинні бути під постійним наглядом у зв'язку з можливістю виникнення симптомів нейропатії (відчуття печіння, гіперестезія, гіпестезія, парестезія, відчуття дискомфорту, невропатичний біль або слабкість). Частота виникнення нейропатії при підшкірному введенні бортезомібу нижче, ніж при внутрішньовенному введенні. Ранній та регулярний моніторинг на наявність симптомів нейропатії з неврологічною оцінкою повинен проводитися у пацієнтів, які отримують терапію препаратом Борамілан у комбінації з препаратами, здатними викликати нейропатію (наприклад, талідомід). При цьому слід розглянути можливість зниження дози або припинення лікування. Судоми У пацієнтів з відсутністю судом чи епілепсії в анамнезі описані нечасті випадки розвитку судом. При лікуванні пацієнтів, які мають будь-які фактори ризику судом, потрібна особлива обережність. Ортостатична гіпотензія Терапія бортезомібом часто супроводжується ортостатичною гіпотензією. У більшості випадків вона буває слабкою або середньою тяжкістю і може спостерігатися в ході лікування. Рідко спостерігалися короткочасні втрати свідомості. У пацієнтів, які мають в анамнезі непритомність, діабетичну нейропатію, які отримують гіпотензивні препарати, а також у пацієнтів з зневодненням на фоні діареї або блювання слід дотримуватися обережності. Пацієнтів слід проінструктувати про необхідність звернення до лікаря у разі запаморочення, почуття "легкості в голові" або непритомності. При розвитку ортостатичної гіпотензії рекомендується гідратація, введення глюкокортикостероїдів та/або симпатоміметиків; за необхідності слід знизити дозу гіпотензивних препаратів. Серцева недостатність При застосуванні бортезомібу описано розвиток або посилення наявної хронічної серцевої недостатності. До розвитку ознак та симптомів серцевої недостатності може призводити затримка рідини. Пацієнти з факторами ризику або із захворюваннями серця в анамнезі повинні піддаватися ретельному спостереженню. Печінкова недостатність Описано випадки виникнення гострої печінкової недостатності у пацієнтів, які на тлі терапії бортезомібом одночасно приймали як супутнє лікування інші препарати. Такі ознаки порушення функції печінки, як збільшення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія або гепатит зазвичай проходили при відміні бортезомібу. Дані щодо стану цих пацієнтів після відновлення терапії бортезомібом обмежені. Пацієнтам з симптомами порушення функції печінки слід призначати Борамілан у нижчих початкових дозах і проводити моніторинг на предмет виникнення токсичності, оскільки бортезоміб метаболізується печінковими ферментами і його концентрація може збільшитися при порушенні функції печінки середнього та важкого ступенів (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Синдром задньої оборотної лейкоенцефалопатії У пацієнтів, які отримують терапію бортезомібом, відзначався синдром задньої оборотної лейкоенцефалопатії - рідкісне, оборотне неврологічне порушення, яке може супроводжуватися судомами, підвищенням артеріального тиску, головним болем, летаргією, сплутаністю свідомості, сліпотою та іншими візуальними та невр. Для підтвердження діагнозу проводиться магнітно-резонансна томографія мозку. При розвитку синдрому задньої оборотної лейкоенцефалопатії слід припинити застосування препарату Борамілан. Безпека відновлення терапії бортезомібом після раніше виявленого синдрому задньої оборотної лейкоенцефалопатії невідома. Реактивація вірусу Herpes zoster Слід розглянути можливість проведення противірусної профілактики у пацієнтів, які отримують терапію бортезомібом. У пацієнтів, які отримують терапію бортезомібом, мелфаланом та преднізолоном, частота реактивації вірусу Herpes zoster була більшою порівняно з пацієнтами, які отримують терапію мелфаланом та преднізолоном (14% та 4% відповідно). Проведення противірусної профілактики достовірно знижує частоту реактивації вірусу Herpes zoster. Порушення функції легень У поодиноких випадках при застосуванні бортезомібу спостерігаються гострі дифузні інфільтративні захворювання легень невідомої етіології, такі як пневмоніт, інтерстиціальна пневмонія, легенева інфільтрація та синдром гострої дихальної недостатності. Деякі з цих станів призвели до смерті. У разі появи симптомів розладу функції легень або погіршення наявних симптомів необхідно відразу ж провести діагностику та призначити пацієнтам відповідне лікування. Схема лікування з одночасним введенням високих доз цитарабіну (2 г/м2 на день) безперервної інфузії протягом 24 годин не рекомендується, т.к. описані випадки смерті від гострого респіраторного дистрес-синдрому на початку курсу терапії при введенні високих доз цитарабіну (2 г/м2 на день) шляхом безперервної інфузії протягом 24 годин з даунорубіцином та бортезомібом для лікування рецидивуючої гострої мієлоїї. Синдром лізису пухлини У зв'язку з можливим розвитком гіперурикемії, пов'язаної із синдромом лізису пухлини, пацієнтам під час терапії рекомендується визначати концентрацію сечової кислоти та креатиніну у плазмі крові. Для запобігання гіперурикемії рекомендується рясне питво, при необхідності – алопуринол та залужування сечі. При застосуванні бортезомібу у пацієнтів, які одночасно приймають пероральні гіпоглікемічні препарати, слід ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові та за необхідності провести корекцію дози гіпоглікемічних препаратів. У період лікування бортезоміб будь-якого зі статевих партнерів рекомендується використовувати надійні методи контрацепції. При роботі з препаратом Борамілан слід дотримуватися загальноприйнятих правил поводження з цитотоксичними препаратами. Реакції імунокомплексного типу Реакції імунокомплексного типу, такі як сироваткова хвороба, поліартрит із висипом, проліферативний гломерулонефрит були зареєстровані нечасто. Слід припинити застосування бортезомібу у разі серйозних реакцій. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі побічні дії препарату, такі як запаморочення, непритомність, зорові розлади та інші небажані реакції можуть негативно впливати на здатність до керування автомобілем та виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Пацієнтів необхідно попередити про можливість появи зазначених симптомів під час лікування препаратом Борамілан. При виникненні цих симптомів пацієнтам рекомендується утриматися від керування автомобілем та виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для приготування суспензії для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії, що містить 3,75 мг бусереліну.Опис лікарської формиДозування 3,75 мг – 1 ін'єкція. Ліофілізат для приготування суспензії для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ) аналог.Показання до застосуванняГормонозалежний рак передміхурової залози; Рак молочної залози; Ендометріоз (перед- та післяопераційний періоди); Міома матки; Гіперпластичні процеси ендометрію; Лікування безпліддя (при проведенні програми екстракорпорального запліднення (ЕКО)).Протипоказання до застосуванняВагітність; Період лактації; Підвищена чутливість до компонентів препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування препарату "Бусерелін-лонг" з препаратами, що містять статеві гормони (наприклад, в режимі індукції овуляції), може сприяти виникненню синдрому гіперстимуляції яєчників. При одночасному застосуванні Бусерелін-лонг може знижувати ефективність гіпоглікемічних засобів.Спосіб застосування та дозиПри гормонозалежному раку передміхурової залози Бусерелін-лонг вводять у дозі 3,75 мг (1 ін'єкція) внутрішньом'язово (в/м) кожні 4 тижні. При лікуванні ендометріозу, гіперпластичних процесів ендометрію препарат вводять у дозі 3,75 мг внутрішньом'язово одноразово кожні 4 тижні. Лікування слід розпочинати у перші п'ять днів менструального циклу. Тривалість лікування – 4-6 місяців. При лікуванні міоми матки Бусерелін-лонг вводять у дозі 3,75 мг внутрішньом'язово одноразово кожні 4 тижні. Лікування слід розпочинати у перші п'ять днів менструального циклу. Тривалість лікування перед операцією 3 місяці, в інших випадках - 6 місяців; При лікуванні безпліддя методом екстракорпорального запліднення (ЕКО) Бусерелін-лонг вводять у дозі 3,75 мг (1 ін'єкція) внутрішньом'язово одноразово на початку фолікулінової (на 2-й день менструального циклу) або в середині лютеїнової фази (21 - 24 дн). менструального циклу, що передує стимуляції. Після блокади гіпофізарної функції, підтвердженої зниженням концентрації естрогенів у сироватці крові не менше, ніж на 50 % від вихідного рівня (зазвичай визначається через 12 - 15 днів після ін'єкції Бусерелін-лонг), за відсутності кіст яєчника (за даними УЗД), товщиною ендометрію більше 5 мм, починається стимуляція суперовуляції гонадотропними гормонами під ультразвуковим моніторингом та контролем рівня естрадіолу у сироватці кровіУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для приготування суспензії для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії, що містить 3,75 мг бусереліну.Опис лікарської формиДозування 3,75 мг – 1 ін'єкція. Ліофілізат для приготування суспензії для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ) аналог.Показання до застосуванняГормонозалежний рак передміхурової залози; Рак молочної залози; Ендометріоз (перед- та післяопераційний періоди); Міома матки; Гіперпластичні процеси ендометрію; Лікування безпліддя (при проведенні програми екстракорпорального запліднення (ЕКО)).Протипоказання до застосуванняВагітність; Період лактації; Підвищена чутливість до компонентів препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування препарату "Бусерелін-лонг" з препаратами, що містять статеві гормони (наприклад, в режимі індукції овуляції), може сприяти виникненню синдрому гіперстимуляції яєчників. При одночасному застосуванні Бусерелін-лонг може знижувати ефективність гіпоглікемічних засобів.Спосіб застосування та дозиПри гормонозалежному раку передміхурової залози Бусерелін-лонг вводять у дозі 3,75 мг (1 ін'єкція) внутрішньом'язово (в/м) кожні 4 тижні. При лікуванні ендометріозу, гіперпластичних процесів ендометрію препарат вводять у дозі 3,75 мг внутрішньом'язово одноразово кожні 4 тижні. Лікування слід розпочинати у перші п'ять днів менструального циклу. Тривалість лікування – 4-6 місяців. При лікуванні міоми матки Бусерелін-лонг вводять у дозі 3,75 мг внутрішньом'язово одноразово кожні 4 тижні. Лікування слід розпочинати у перші п'ять днів менструального циклу. Тривалість лікування перед операцією 3 місяці, в інших випадках - 6 місяців; При лікуванні безпліддя методом екстракорпорального запліднення (ЕКО) Бусерелін-лонг вводять у дозі 3,75 мг (1 ін'єкція) внутрішньом'язово одноразово на початку фолікулінової (на 2-й день менструального циклу) або в середині лютеїнової фази (21 - 24 дн). менструального циклу, що передує стимуляції. Після блокади гіпофізарної функції, підтвердженої зниженням концентрації естрогенів у сироватці крові не менше, ніж на 50 % від вихідного рівня (зазвичай визначається через 12 - 15 днів після ін'єкції Бусерелін-лонг), за відсутності кіст яєчника (за даними УЗД), товщиною ендометрію більше 5 мм, починається стимуляція суперовуляції гонадотропними гормонами під ультразвуковим моніторингом та контролем рівня естрадіолу у сироватці кровіУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 500 мг Фасування: N1 Форма випуску: ліофілізат д/приготування розчину для внутрішньовенного введення Упакування: фл. Виробник: Медак ГмбХ Завод-виробник: Медак(Німеччина) Діюча речовина: Дакарбазін. .

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного введення - 1 фл: даунорубіцину гідрохлорид - 20 мг. Флакон 20мг. у картонній пачці.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб із групи антрациклінових антибіотиків, що продукується Streptomyces coeruleorubidis. Цитотоксична дія обумовлена ​​здатністю інгібувати синтез ДНК, РНК та білків. Механізм дії заснований на інтеркаляції антрацикліну між сусідніми парами основ подвійної спіралі ДНК, що перешкоджає її "розвертанню" для подальшої реплікації.ФармакокінетикаПісля внутрішньовенного введення швидко розподіляється в організмі, особливо в нирках, селезінці, печінці, серці. Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується у печінці з утворенням активного метаболіту даунорубіцинолу. T1/2 у початковій фазі становить 45 хв; у кінцевій фазі – для даунорубіцину 18.5 год, для даунорубіцинолу 26.7 год, для інших метаболітів 55 год. Виводиться нирками та з жовчю.Показання до застосуванняГострий лейкоз, лімфогранулематоз, хоріонепітеліома матки, нейробластома, пухлина Юінга, пухлина Вільмса, неходжкінські лімфоми.Протипоказання до застосуванняЛейкопенія (число лейкоцитів нижче 4000/мкл), тромбоцитопенія (число тромбоцитів нижче 120 000/мкл), хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, виражені порушення функції печінки та/або нирок, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої вагітності. чутливість до даунорубіцину.Вагітність та лактаціяЧастота кардіотоксичних побічних ефектів у дітей зростає, якщо сумарна курсова доза даунорубіцину перевищує 300 мг/м2. Порушення скоротливості міокарда, симптоми хронічної серцевої недостатності та інші кардіотоксичні ефекти даунорубіцину в дітей віком можуть проявитися через кілька місяців і навіть років після закінчення лікування, тому контроль функціонального стану серцево-судинної системи слід здійснювати тривало. Даунорубіцин протипоказаний при вагітності. У разі необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування. Жінки дітородного віку повинні використовувати надійні методи контрацепції під час терапії даунорубіцином. В експериментальних дослідженнях встановлено тератогенну, ембріотоксичну дію даунорубіцину.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку системи травлення: нудота, блювання, діарея, стоматит. Серцево-судинна система: серцева недостатність, аритмії; рідко – міокардит, перикардит. З боку репродуктивної системи: аменорея, азооспермія. Інші: алопеція, алергічні реакції, біль голови. Місцеві реакції: біль у місці введення, некроз тканини (при порушенні техніки введення).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами, які мають мієлотоксичну дію, можливе посилення токсичних ефектів. При застосуванні з циклофосфамідом або доксорубіцином збільшується ризик розвитку кардіотоксичності. При сумісному застосуванні з метотрексатом (або іншими препаратами з гепатотоксичною дією) збільшується ймовірність виникнення гепатотоксичності. Застосування даунорубіцину з урикозуричними препаратами збільшує ризик розвитку нефропатії.Спосіб застосування та дозиСпосіб застосування та режим дозування конкретного препарату залежать від форми випуску та інших факторів. Оптимальний режим дозування визначає лікар. Слід суворо дотримуватися відповідності лікарської форми конкретного препарату, що використовується, показанням до застосування і режиму дозування. Встановлюють індивідуально, залежно від показань та стадії захворювання, стану системи кровотворення, схеми протипухлинної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції нирок та/або печінки, із захворюваннями серця (в т.ч. в анамнезі), подагрою або нефролітіазом (в т.ч. в анамнезі), а також у хворих, які отримували або одержують в даний час час комбіновану хіміотерапію іншими протипухлинними препаратами, що мають мієлотоксичну дію, або курс променевої терапії. Не рекомендують застосування даунорубіцину у пацієнтів з вітряною віспою (в т.ч. перехворіли або після контакту з хворими), з оперізуючим герпесом або іншими гострими інфекційними захворюваннями. Перед початком та під час лікування необхідні контроль картини периферичної крові, функціонального стану нирок, печінки, рентгенографія грудної клітки, ЕКГ, ехокардіографія, визначення величини ударного об'єму серця. Частота кардіотоксичних побічних ефектів зростає, якщо сумарна курсова доза даунорубіцину перевищує 400 мг/м2 у дорослих та 300 мг/м2 у дітей. Порушення скоротливості міокарда, симптоми хронічної серцевої недостатності та інші кардіотоксичні ефекти даунорубіцину можуть проявитися через кілька місяців і навіть років після закінчення лікування (особливо у дітей), тому контроль функціонального стану серцево-судинної системи слід здійснювати тривалий час. Не рекомендується проводити вакцинацію пацієнта або членів його сім'ї. Не рекомендують застосовувати даунорубіцин у пацієнтів, які раніше отримали повні кумулятивні дози доксорубіцину. Якщо отримана курсова доза доксорубіцину нижча за кумулятивну, то загальна доза даунорубіцину та доксорубіцину не повинна перевищувати 550 мг/м2. У перші кілька днів застосування даунорубіцину можливе забарвлення сечі у червоний колір.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активний компонент: трипторелін памоат (у перерахунку на трипторелін 11,25 мг); Допоміжні компоненти: сополімер DL-молочної та гліколевої кислот 250,0 мг; манітол 85,0 мг; кармелозу натрію (натрій карбоксиметилцелюлоза) 30,0 мг; Полісорбат-80 2,0 мг. Розчинник - 1 амп. Маннітол 16,0 мг; вода для ін'єкцій до 2000 мг. * З урахуванням особливостей лікарської форми в препараті закладено надлишок активного компонента для забезпечення ефективної дози. По 11,25 мг триптореліну у флакон із злегка затемненого скла, закупорений гумовою пробкою під алюмінієвою обкаткою з отвором для голки в центрі та закритий захисною пластмасовою кришкою контролю першого розтину. По 2 мл розчинника в ампулу із безбарвного гідролітичного скла типу I. Один порожній стерильний одноразовий поліпропіленовий шприц місткістю 3 мл, одна одноразова голка розміром 0,90 х 38 мм з жовтим наконечником без захисного пристрою, одна одноразова голка для внутрішньом'язової ін'єкції розміром 0,90 х 38 мм з жовтим наконечником голка для підшкірної ін'єкції розміром 0,90 х 25 мм із жовтим наконечником та із захисним пристроєм у блістерну упаковку з ПВХ та ламінованого паперу. Один флакон з препаратом, одну ампулу з розчинником, одну блістерну упаковку зі шприцем і трьома голками поміщають у картонну пачку разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиЛіофілізат: Ліофілізат білого або злегка жовтуватого кольору, що диспергується в розчиннику, що додається, з утворенням суспензії білого або злегка жовтуватого кольору. Розчинник: безбарвний прозорий розчин.Фармакотерапевтична групаАнтигонадотропний.ФармакокінетикаДиферелін® 0,1 мг Після п/к ін'єкції здоровим дорослим добровольцям у дозі 0,1 мг трипторелін швидко всмоктується (час досягнення Cmax - (0,63±0,26) год з піком концентрації в плазмі, що становить (1,85±0,23) нг /мл). T1/2 становить (7,6±1,6) год, через 3-4 години закінчується фаза розподілу. Загальний плазмовий кліренс - (161±28) мл/хв. Об'єм розподілу - (1562±158) мл/кг. Диферелін® 3,75 мг Після внутрішньом'язового введення пролонгованої форми препарату настає початкова стадія швидкого вивільнення лікарської речовини з наступною фазою постійного вивільнення триптореліну. Cmax становить (0,32±0,12) нг/мл. Середня кількість триптореліну, що постійно вивільняється, становить (46,6±7,1) мкг/день. Біодоступність препарату становить близько 53% за 1 місяць. Диферелін® 11,25 мг При внутрішньом'язовому введенні Дифереліну в дозі 11,25 мг Cmax триптореліну в плазмі крові (у чоловіків та жінок) визначається приблизно через 3 години після ін'єкції. Після фази зниження концентрації, що триває протягом першого місяця, до 90-го дня концентрація циркулюючого триптореліну залишається постійною (приблизно 0,04–0,05 нг/мл – при лікуванні ендометріозу та близько 0,1 нг/мл – при лікуванні раку простати ).ФармакодинамікаТрипторелін є синтетичним декапептидом, аналогом природного гонадотропін-рилізинг гормону, що вивільняє гонадотропін. Диферелін® 0,1 мг Дослідження на тваринах та клінічні дослідження показали, що після початкового періоду стимуляції тривале застосування Дифереліну® 0,1 мг пригнічує секрецію гонадотропінів з подальшим пригніченням функції яєчників. Постійне застосування Дифереліну 0,1 мг пригнічує секрецію гонадотропінів (ФСГ та ЛГ). Пригнічення проміжних ендогенних піків ЛГ дозволяє підвищити якість фолікулогенезу, збільшуючи кількість фолікулів, що дозрівають, і, як наслідок, підвищити ймовірність вагітності за цикл. Диферелін® 3,75 мг Після короткого початкового періоду стимуляції гонадотропної функції гіпофізу трипторелін пригнічує секрецію гонадотропінів та, відповідно, функцію яєчок та яєчників. Постійне застосування препарату пригнічує секрецію естрогенів яєчниками до стану менопаузи, а також знижує секрецію тестостерону, концентрація якого може досягати показників, що спостерігаються після хірургічної кастрації. іферелін® 11,25 мг У початковому періоді застосування Диферелін® 11,25 мг тимчасово підвищує концентрацію ЛГ та ФСГ у крові, відповідно підвищується концентрація тестостерону у чоловіків та естрадіолу у жінок. Тривале лікування знижує концентрацію ЛГ та ФСГ, що призводить до зменшення показників тестостерону (до рівнів, що відповідають станом після тестикулектомії) та естрадіолу (до рівнів, відповідних стану постоваріоектомії) приблизно до 20-го дня після першої ін'єкції. запровадження препарату. Тривале лікування триптореліном пригнічує секрецію естрадіолу у жінок і таким чином перешкоджає розвитку ендометріоїдних ектопій.Показання до застосуванняДиферелін® 0,1 мг Жіноча безплідність. Проведення стимуляції яєчників спільно з гонадотропінами (людським менопаузним, людським хоріонічним), ФСГ у програмах екстракорпорального запліднення та перенесення ембріона, а також інших допоміжних репродуктивних технологій. Диферелін® 3,75 мг рак передміхурової залози; передчасне статеве дозрівання; генітальний та екстрагенітальний ендометріоз; фіброміома матки (перед оперативним втручанням); жіноча безплідність (у програмі екстракорпорального запліднення). Диферелін® 11,25 мг рак передміхурової залози з метастазами; генітальний та екстрагенітальний ендометріоз (I–IV стадій).Протипоказання до застосуванняЗагальне для всіх дозувань: гіперчутливість; вагітність; годування грудьми. Диферелін® 11,25 мг (додатково): гормононезалежний рак передміхурової залози; стан після попередньої хірургічної тестикулектомії. Диферелін® 3,75; 11,25 мг (додатково): З обережністю – при остеопорозі. Диферелін® 11,25 мг (додатково): З обережністю – у жінок із синдромом полікістозних яєчників.Вагітність та лактаціяВ даний час аналоги гонадотропін-рилізинг гормону використовуються в комбінації з гонадотропінами для стимуляції овуляції та вагітності. Вагітність є протипоказанням для застосування препарату. Однак практика показала, що після овуляції, стимульованої в попередньому циклі, деякі жінки вагітніли без стимуляції і продовжували подальший курс стимуляції овуляції. Сумарні дані: досліди на тваринах показали, що препарат не має тератогенного ефекту. Отже, очікується розвитку вроджених аномалій в людини під час використання даного препарату, т.к. 2 якісно виконані дослідження на тваринах не виявили його тератогенного ефекту. Результати проведених клінічних досліджень за участю невеликої кількості вагітних жінок з використанням аналогу гонадотропін-рилізингу гормону показали відсутність вад розвитку плода або фетотоксичності. Тим не менш, необхідно подальше вивчення наслідків впливу препарату на вагітність. Оскільки відсутні дані про проникнення препарату в грудне молоко і його можливі ефекти на дитину, що годується груддю, не слід проводити лікування в період годування груддю.Побічна діяСпільне для всіх дозувань На початку лікування. При лікуванні безпліддя поєднання із гонадотропінами може призвести до гіперстимуляції яєчників. У цьому випадку відзначається збільшення розмірів яєчників, біль у животі. Під час лікування. Найчастіше зустрічаються такі побічні явища, як: раптові припливи, сухість піхви, зниження лібідо та диспареунія, пов'язані з гіпофізарно-яєчниковою блокадою. Тривале застосування аналогів гонадотропін-рилізинг гормону може призвести до демінералізації кісток, ризику розвитку остеопорозу (зазначена побічна дія не спостерігалась при короткочасному застосуванні Дифереліну® 0,1 мг). Алергічні реакції: кропив'янка, висипання, свербіж, рідко — набряк Квінке. У поодиноких випадках – нудота, блювання, збільшення маси тіла, підвищення артеріального тиску, емоційна лабільність, порушення зору, біль у місці введення ін'єкції. Вкрай рідко – головний біль, суглобові та м'язові болі. Диферелін® 3,75 мг додатково У чоловіків – зниження потенції. На початку лікування хворі на рак передміхурової залози можуть відчувати тимчасове посилення болю в кістках, уражених метастазами (лікування симптоматичне). В окремих випадках відзначаються непрохідність сечоводів та симптоми, пов'язані з компресією метастазами спинного мозку (проходять через 1-2 тижні). Також у цей період може спостерігатись тимчасове підвищення активності кислої фосфатази у плазмі крові. При лікуванні передчасного статевого дозрівання у дівчат можуть спостерігатися кров'яні виділення з піхви. Тривале застосування препарату може спричинити гіпогонадотропну аменорею. Після припинення лікування функція яєчників відновлюється і овуляція відбувається в середньому на 58 день після останньої ін'єкції препарату. Перша менструація настає на 70-й день після останньої ін'єкції Дифереліну. Це необхідно враховувати у плануванні контрацепції. Диферелін 11,25 мг додатково У чоловіків На початку лікування. Дизуричні порушення (утруднення сечовипускання, неповне випорожнення сечового міхура, болючість), болі в кістках, пов'язані з метастазами та компресією метастазами спинного мозку, які можуть посилюватись через тимчасове збільшення вмісту тестостерону в плазмі крові на початку лікування. Ці симптоми проходять через 1-2 тижні. Також у цей період може спостерігатись тимчасове підвищення активності печінкових ферментів у плазмі крові. Під час лікування: припливи крові до обличчя, зниження лібідо, гінекомастія, імпотенція, що пов'язано із зменшенням вмісту тестостерону у плазмі крові. У жінок На початку лікування. Симптоми, пов'язані з ендометріозом (тазові болі, дисменорея), які можуть посилюватися у зв'язку з початковим тимчасовим збільшенням концентрації естрадіолу в плазмі крові та зникають через 1–2 тижні. Через місяць після першої ін'єкції може виникнути метрорагія. У чоловіків та жінок: Порушення настрою, дратівливість, депресія, втома, порушення сну, збільшення маси тіла, профузний піт, парестезії, погіршення зору, гарячковий стан.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не описані.Спосіб застосування та дозиДиферелін 0,1 мг. П/к. Короткий протокол. Починаючи з 2-го дня циклу (одночасно починаючи стимуляцію яєчників), закінчують лікування за 1 день до запланованого введення людського хоріонічного гонадотропіну. Курс лікування становить 10-12 днів. Довгий протокол. Щоденні підшкірні ін'єкції Дифереліну 0,1 мг починають з 2-го дня циклу. При десенсибілізації гіпофізу (Е2 Правила приготування розчину. Безпосередньо перед ін'єкцією перенести розчинник у флакон із ліофілізатом. Збовтати до повного розчинення. Використані голки мають бути поміщені у виділений для гострих предметів контейнер. Диферелін ® 3,75 мг. В/м. Рак передміхурової залози. Диферелін® вводиться у дозі 3,75 мг кожні 4 тижні, тривало. Передчасне статеве дозрівання. Дітям з масою тіла понад 20 кг – 3,75 мг кожні 28 днів; дітям з масою тіла менше 20 кг – 1,875 мг кожні 28 днів. Ендометріоз. Препарат повинен бути введений у перші 5 днів менструального циклу – у дозі 3,75 мг кожні 4 тижні. Тривалість терапії – не більше 6 міс. Жіноча безплідність. Диферелін повинен бути введений на другий день циклу в дозі 3,75 мг. Зв'язок із гонадотропінами повинен контролюватись після десенсибілізації гіпофізу (концентрація естрогенів у плазмі крові менше 50 пкг/мл зазвичай визначається через 15 днів після ін'єкції Дифереліну®). Фіброміома матки. Препарат має бути введений у перші 5 днів менструального циклу. Введення Дифереліну повинно проводитися кожні 4 тижні в дозі 3,75 мг. Тривалість курсу лікування – 3 місяці (для пацієнток, які готуються до операції). Диферелін ® 11,25 мг. В/м Рак передміхурової залози. Диферелін® вводиться у дозі 11,25 мг кожні 3 місяці. Ендометріоз. Диферелін® вводиться у дозі 11,25 мг кожні 3 місяці. Лікування необхідно розпочинати у перші п'ять днів менструального циклу. Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості ендометріозу та спостерігається клінічної картини (функціональних та анатомічних змін) на фоні терапії. Як правило, лікування проводиться протягом 3-6 місяців. Не рекомендується проводити повторний курс лікування триптореліном або гонадотропін-рилізинг гормоном. Диферелін ® 3,75 мг. В/м. Правила приготування суспензії Розчинення ліофілізату в розчиннику, що додається, повинно проводитися безпосередньо перед введенням. Перемішувати вміст флакона слід обережно до отримання однорідної суспензії. Про випадки здійснення неповної ін'єкції, що призводять до втрати більшої кількості суспензії, ніж зазвичай залишається в шприці для ін'єкції, необхідно повідомити лікаря. Введення має здійснюватися у суворій відповідності до інструкції. Обробити місце ін'єкції серветкою зі спиртом. Зняти ковпачок із голки з рожевою насадкою та приєднати її до шприца. Набрати в шприц весь розчинник із ампули. Видалити пластикову кришку із флакону з ліофілізатом. Ввести голку крізь пробку з хлорбутилкаучуку та перенести розчинник у флакон. Потягнути голку так, щоб вона залишалася у флаконі, але не торкалася суспензії. Обережно збовтати вміст до отримання однорідної суспензії, не перевертаючи флакон. Не перевертаючи флакон, набрати у шприц усю суспензію. Зняти рожеву голку із шприца. Приєднати до шприца зелену голку (щільно прикрутити), беручись лише за кольоровий наконечник. Видалити повітря із шприца. Негайно зробити ін'єкцію. Ін'єкцію вводити лише внутрішньом'язово. Відразу після ін'єкції закрити голку за допомогою захисного пристрою одним із наступних способів: натиснути на захисний пристрій до кінчика голки. Закрити голку та зафіксувати пристрій; перевернути шприц. Використовуючи рівну поверхню, натиснути на пристрій та закрити голку. Голка закрита, якщо кінчик голки покритий пристроєм. Перевірити, чи надійно закрито пристрій. Для від'єднання голки використовувати кольорову насадку. Утилізувати голки у контейнерах, призначених для гострих предметів. Диферелін ® 11,25 мг. В/м Правила приготування суспензії Розчинення ліофілізату в розчиннику, що додається, повинно проводитися безпосередньо перед введенням. Перемішувати вміст флакона слід обережно до отримання однорідної суспензії. Про випадки здійснення неповної ін'єкції, що призводять до втрати більшої кількості суспензії, ніж зазвичай залишається в шприці для ін'єкції, необхідно повідомити лікаря. Введення має здійснюватися у суворій відповідності до інструкції. Обробити місце ін'єкції серветкою зі спиртом. Зняти ковпачок із голки з рожевим наконечником та приєднати її до шприца. Набрати в шприц весь розчинник із ампули. Видалити пластикову кришку із флакону з ліофілізатом. Ввести голку крізь пробку з хлорбутилкаучуку та перенести розчинник у флакон. Потягнути голку так, щоб вона залишалася у флаконі, але не торкалася суспензії. Не перевертаючи флакон, акуратно збовтати вміст до отримання однорідної суспензії. Не перевертаючи флакон, набирати у шприц усю суспензію. Зняти голку з рожевим наконечником із шприца. Приєднати до шприца голку із зеленим наконечником (або голку із зеленим наконечником та захисним пристроєм), щільно прикрутити, беручись лише за кольоровий наконечник. Видалити повітря із шприца. Негайно зробити ін'єкцію. Якщо використовується голка із зеленим наконечником та захисним пристроєм, то: Відразу після ін'єкції закрити голку за допомогою захисного пристрою одним із наступних способів: Натиснути на захисний пристрій до кінчика голки. Закрити голку та зафіксувати пристрій. Перевернути шприц, використовуючи рівну поверхню, натиснути на пристрій та закрити голку. Голка закрита, якщо кінчик голки покритий пристроєм. Перевірити, чи надійно закрито пристрій. Для від'єднання голки використовувати кольоровий наконечник. Утилізувати голки у контейнерах, призначених для гострих предметів.ПередозуванняВипадки передозування невідомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДиферелін® 0,1 мг Попередження. Реакція яєчників у відповідь на введення Дифереліну 0,1 мг у поєднанні з гонадотропінами може помітно збільшитися у схильних до цього пацієнтів і, зокрема, у випадках полікістозних захворювань яєчників. Відповідна реакція яєчників на введення препарату в поєднанні з гонадотропінами може відрізнятися у пацієнток, також вона може бути різною у тих самих пацієнток при різних циклах. Запобіжні заходи. Стимуляція овуляції повинна проводитися під наглядом лікаря та з проведенням регулярних біологічних та клінічних методів аналізу: збільшення вмісту естрогенів у плазмі та проведення ультразвукової ехокардіографії. Якщо реакція у відповідь яєчників надмірна, то рекомендується перервати цикл стимуляції і припинити ін'єкції гонадотропіну. Диферелін® 3,75 мг На початку лікування може спостерігатися посилення клінічних симптомів, у зв'язку з чим слід з обережністю призначати Диферелін® хворим на рак передміхурової залози, схильні до ризику розвитку непрохідності сечоводів або здавлення спинного мозку. Необхідне ретельне спостереження даних пацієнтів протягом першого місяця терапії. До початку терапії Дифереліном необхідно підтвердити відсутність вагітності. З обережністю застосовувати у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників під час проведення схем стимуляції овуляції. Це з тим, що з невеликої кількості пацієнтів може зростати кількість індукованих фолікулів. Необхідно ретельно моніторувати рівень стимуляції циклу при екстракорпоральному заплідненні, щоб виявити пацієнток із ризиком розвитку синдрому гіперстимуляції яєчників, оскільки вираженість та частота проявів синдрому може залежати від режиму дозування гонадотропіну. За необхідності введення хоріонічного гонадотропіну людини слід припинити. Диферелін® 11,25 мг Лікування ендометріозу. Перед початком лікування необхідно виключити вагітність. Протягом першого місяця лікування слід використовувати негормональні контрацептивні засоби. Внутрішньом'язова ін'єкція препарату призводить до стійкої гіпогонадотропної аменореї. Лікування не слід рекомендувати на період понад 6 місяців. Не рекомендується проводити повторний курс терапії триптореліном або іншим аналогом гонадотропін-рилізинг гормону. Виникнення метрорагії в ході лікування, крім першого місяця, не є нормою, у зв'язку з чим необхідно визначати концентрацію естрадіолу плазми. При зниженні концентрації естрадіолу до рівня менше 50 пг/мл можлива наявність інших органічних уражень. Функція яєчників відновлюється після завершення терапії. Перша менструація настає в середньому через 134 дні після останньої ін'єкції. З цієї причини розпочати використання контрацепції слід через 15 днів після відміни лікування, тобто. через 3,5 місяців після останньої ін'єкції. При лікуванні раку передміхурової залози. Найбільш виражений сприятливий ефект відзначається у пацієнтів за відсутності іншої раніше проведеної гормональної терапії. На початку лікування може спостерігатися поява та посилення клінічних симптомів (зокрема болів у кістках, дизуричних порушень), які мають тимчасовий характер. Це передбачає ретельне спостереження даних пацієнтів протягом перших кількох тижнів терапії (рівень тестостерону в плазмі не повинен перевищувати 1 нг/мл). Лікування Дифереліном® необхідно проводити у суворій відповідності до інструкції із застосування. Будь-яка зміна об'єму суспензії, що вводиться в/м, повинна бути запротоколована.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 1000 мг Фасування: N1 Форма випуску: порошок д/приготування розчину д/ін'єкцій Упакування: фл. Виробник: Бакстер Хелскеа Корпорейш Завод-виробник: Baxter Oncology (Німеччина) Діюча речовина: Циклофосфамід. .

Фасування: N1 Упакування: фл. Виробник: Тева Завод-виробник: Pharmachemie(Нідерланди) Действующее вещество: Этопозид. .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.