Лекарства и БАД Сандоз
Склад, форма випуску та упаковкаУ 1 таблетці міститься: Активна речовина: пефлоксацину мезилату дигідрат – 558.5 мг, що відповідає вмісту пефлоксацину 400 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 79.5 мг, крохмаль кукурудзяний – 32 мг, повідон – 32 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 32 мг, тальк – 27 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний – 2 мг, магнію стеарат – 7 мг; Склад оболонки: гіпромелоза – 13.166 мг, титану діоксид – 2.09 мг, тальк – 854 мкг, макрогол 400 – 1.79 мг, віск карнаубський – 100 мкг. У блістері 10 шт, картонні пачки.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до злегка жовтуватого кольору, овальні, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаСинтетичний антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів. Чинить бактерицидну дію, інгібуючи реплікацію ДНК бактерій на рівні ДНК-гірази. Абактал активний щодо Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Serratia spp., Proteus mirabilis, індол-позитивні штами Proteus spp., Sitrobacter spp., Salmonella spp., Shigella spp., . До препарату помірно чутливі до Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., Clostridium perfringens, Mycoplasma spp., Chlamydia spp. До препарату стійкі грамнегативні анаероби, Spirochaeta spp., Mycobacterium tuberculosis.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо пефлоксацин добре абсорбується із ШКТ. Cmax досягається через 1-1.5 години після прийому. Біодоступність – близько 100%. Розподіл Ступінь зв'язування із білками плазми становить 25-30%. Vd – 1.7 л/кг. Пефлоксацин швидко проникає у тканини, органи та рідкі середовища організму (клапани аорти, мітральний клапан, серцевий м'яз, кістки, черевна порожнина, перитонеальна рідина, жовчний міхур, передміхурова залоза, слина, мокрота). Концентрація пефлоксацину в перерахованих рідинах і тканинах вища за концентрацію в плазмі крові. Метаболізм та виведення Біотрансформується у печінці. T1/2 становить приблизно 10.5 год. При нормальній функції печінки та нирок приблизно половина введеної дози виводиться із сечею у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів протягом 48 год. Близько 20-30% пефлоксацину виводиться з жовчю. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При порушенні функції нирок плазмова концентрація пефлоксацину та T1/2 не змінюється. При порушенні функції печінки плазмовий кліренс пефлоксацин значно знижується, а T1/2 відповідно збільшується.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.Показання до застосуванняЛікування інфекційних захворювань, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції нирок та сечовивідних шляхів; інфекції органів малого тазу (зокрема аднексит, простатит); інфекції нижніх відділів дихальних шляхів; інфекції ЛОР-органів (в т.ч. хронічний синусит, тяжкий зовнішній отит); тяжкі бактеріальні інфекції ШКТ (в т.ч. сальмонельоз, черевний тиф); інфекції печінки та жовчовивідних шляхів; інфекції черевної порожнини (інтраабдомінальні абсцеси, перитоніт); інфекції кісток, суглобів та сполучної тканини (в т.ч. остеомієліт); інфекції шкіри та м'яких тканин (в т.ч. викликані стафілококом, стійким до пеніциліну); менінгеальні інфекції; сепсис; бактеріальний ендокардит; гонорея. Застосовується як монотерапія або у поєднанні з іншими протимікробними лікарськими засобами. Препарат є ефективним при профілактиці інфекцій у пацієнтів з імунодефіцитом.Протипоказання до застосуваннявагітність; лактація (грудне вигодовування); вік до 18 років; підвищена чутливість до хінолонів. З обережністю призначають препарат при порушеннях з боку ЦНС (в т.ч. епілептичний синдром невстановленої етіології), поєднаної нирково-печінкової недостатності, при печінковій недостатності тяжкого ступеня.Вагітність та лактаціяАбактал протипоказаний для застосування при вагітності. За необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Протипоказано: вік до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: втрата апетиту, диспепсія, діарея, нудота, зміна смаку, блювання, минуще підвищення активності печінкових ферментів, ЛФ та рівня білірубіну; дуже рідко – псевдомембранозний коліт. З боку центральної нервової системи: головний біль, неспокій, запаморочення, стан підвищеного психічного збудження, депресія, безсоння, порушення зору, сплутаність свідомості, галюцинації, тремор; рідко – судоми. З боку сечовивідної системи: кристалурія; рідко – гематурія, інтерстиціальний нефрит. З боку кістково-м'язової системи: міалгія, артралгія, тендиніт; у дуже поодиноких випадках - розрив ахіллового сухожилля. Місцеві реакції: флебіт. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, почервоніння шкіри; рідко – бронхоспазм, фотосенсибілізація. Інші транзиторні зміни картини периферичної крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАбсорбція пефлоксацину уповільнюється при одночасному прийомі з антацидами, що містять алюмінію гідроксид та магнію гідроксид (інтервал між прийомами повинен становити не менше 2 годин). Одночасний прийом Абакталу з циметидином та ранітидином призводить до збільшення T1/2 пефлоксацину. Пефлоксацин знижує метаболізм теофіліну та НПЗЗ у печінці, що призводить до підвищення їх концентрації у плазмі крові та ЦНС. При одночасному застосуванні Абакталу та непрямих антикоагулянтів можливе посилення дії останніх. При сумісному застосуванні фторхінолонів та циклоспорину можливе підвищення концентрації циклоспорину та рівня креатиніну в крові. Комбінація пефлоксацину з тетрациклінами та хлорамфеніколом має антагоністичну дію.Спосіб застосування та дозиСередня доза прийому внутрішньо становить 800 мг/сут. Препарат призначають по 400 мг (1 таб.) 2 рази на добу, кожні 12 годин. Максимальна добова доза – 1,2 г. При лікуванні деяких інфекцій сечостатевої системи можливе призначення Абакталу в дозі 400 мг (1 таб.) 1 раз на добу вранці або ввечері. Для лікування неускладненої гонореї у чоловіків та жінок призначають препарат одноразово у дозі 800 мг. При вираженій печінковій недостатності рекомендується призначати препарат у дозі 400 мг на добу (кожні 24-48 годин). Таблетки слід приймати під час їжі, щоб уникнути порушень ШКТ.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, сплутаність свідомості, психічне збудження; у важких випадках – втрата свідомості, судоми. Лікування: промивання шлунка, активоване вугілля. Необхідно забезпечити медичний контроль за станом пацієнта, достатнє надходження рідини в організм хворого; за необхідності проводять симптоматичну терапію. Гемодіаліз не є ефективним методом видалення похідних хінолону з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВнаслідок можливої фотосенсибілізації в період лікування Абакталом слід уникати УФ-опромінення та потрапляння прямих сонячних променів протягом 6 діб після припинення терапії. При появі алергічної реакції або змін із боку ЦНС, а також при підозрі на тендиніт слід негайно відмінити препарат. Фактори ризику розвитку тендинітів на фоні терапії фторхінолонами включають: вік старше 60 років, ниркова недостатність, проведення діалізу, супутня терапія кортикостероїдами, дисліпідемія. Пацієнт повинен бути попереджений про необхідність відмінити препарат з появою початкових ознак тендиніту, виключити навантаження на уражену кінцівку та звернутися до лікаря. Можуть спостерігатися хибнопозитивні результати щодо глюкози в сечі методом відновлення міді (з використанням сульфату міді), тому слід використовувати ферментативні методи аналізу. Препарат можна застосовувати у комбінації з бета-лактамними антибіотиками, метронідазолом, ванкоміцином та рифампіцином. Необхідно бути обережними при одночасному призначенні пефлоксацину та ізоніазиду. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На тлі застосування Абактала слід бути обережним при зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 5 мг-1 таб.: Активні речовини: амлодипін безілат - 6.934 мг, що відповідає вмісту амлодипіну - 5 мг; Допоміжні речовини: лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний (сухий), тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат. Таблетки 10 мг - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат - 13.868 мг, що відповідає вмісту амлодипіну - 10 мг; Допоміжні речовини: лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний (сухий), тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим кольором, круглі, плоскі, з ризиком на одній стороні і фаскою.Фармакотерапевтична групаБлокатори кальцієвих каналів.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Середня абсолютна біодоступність становить 64%, Cmax у плазмі спостерігається через 6-9 год. Css досягається після 7 днів терапії. Їда не впливає на абсорбцію амлодипіну. Розподіл Середній Vd становить 21 л/кг маси тіла, що вказує на те, що більша частина препарату знаходиться у тканинах, а відносно менша – у крові. Більшість препарату, що у крові (95%), пов'язують із білками плазми крові. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Амлодипін піддається повільному, але екстенсивному метаболізму (90%) у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Має ефект "першого проходження" через печінку. Метаболіти не мають значної фармакологічної активності. Виведення Після одноразового прийому внутрішньо Т1/2 варіює від 31 до 48 год, при повторному призначенні Т1/2 становить приблизно 45 год. Близько 60% прийнятої внутрішньо дози виводиться із сечею переважно у вигляді метаболітів, 10% - у незміненому вигляді, а 20-25 % – з калом, а також із грудним молоком. Загальний кліренс амлодипіну становить 0,116 мл/с/кг (7 мл/хв/кг, 0,42 л/год/кг). Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) виведення амлодипіну сповільнене (Т1/2 – 65 год) порівняно з молодими пацієнтами, проте ця різниця не має клінічного значення. У пацієнтів з печінковою недостатністю передбачається подовження Т1/2 і при тривалому призначенні кумуляція препарату в організмі буде вищою (Т1/2 зростає до 60 год). Ниркова недостатність не істотно впливає на кінетику амлодипіну. При гемодіалізі не видаляється.ФармакодинамікаБлокатор повільних кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антигіпертензивну та антиангінальну дію. Зв'язуючись з дигідропіридиновими рецепторами, блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно в гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцитах). Чинить тривалий дозозалежний гіпотензивний ефект. Гіпотензивна дія обумовлена прямим вазодилатуючим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин (у положенні хворого лежачи та стоячи). Не викликає різкого зниження артеріального тиску, зниження толерантності до фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка. Зменшує ступінь гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, має антиатеросклеротичну та кардіопротекторну дію при ІХС. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, підвищує швидкість клубочкової фільтрації, має слабку натрійуретичну дію. Антиангінальна дія обумовлена розширенням коронарних та периферичних артерій та артеріол: при стенокардії зменшує вираженість ішемії міокарда; розширюючи периферичні артеріоли, знижує ОПСС, зменшує переднавантаження на серце, знижує потребу міокарда у кисні. Розширюючи головні коронарні артерії та артеріоли в незмінених та ішемізованих зонах міокарда, збільшує надходження кисню до міокарда (особливо при вазоспастичній стенокардії); запобігає розвитку констрикції коронарних артерій (в т.ч. викликаної курінням). У хворих на стенокардію разова добова доза збільшує час виконання фізичного навантаження, уповільнює розвиток стенокардії та ішемічної депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не надає несприятливого впливу на обмін речовин та ліпіди плазми крові. Час настання ефекту – 2-4 год, тривалість ефекту 24 год.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; стабільна стенокардія напруги; вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметалу).Протипоказання до застосуваннявиражена артеріальна гіпотензія; колапс; кардіогенний шок; нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість лактози, галактоземія (до складу препарату входить лактоза); - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридину. З обережністю слід застосовувати препарат при печінковій недостатності, легкій або помірній артеріальній гіпотензії, гострому інфаркті міокарда та протягом першого місяця після нього, стенозі гирла аорти, хронічній серцевій недостатності на стадії декомпенсації, СССУ, гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, у пацієнтів з пацієнтами.Вагітність та лактаціяБезпека застосування при вагітності та в період лактації не встановлена, тому призначення препарату можливе лише в тому випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При призначенні препарату в період лактації слід вирішити питання щодо припинення грудного вигодовування.Побічна діяВизначення частоти побічних реакцій: часто (більше 1%), рідко (від 0.1% до 1%), дуже рідко (менше 0.01%). З боку ЦНС та периферичної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, стомлюваність, сонливість, лабільність настрою; рідко – астенія, непритомність, судоми, периферична невропатія, підвищене потовиділення, безсоння, депресія; дуже рідко – апатія, атаксія, мігрень. З боку серцево-судинної системи: часто - серцебиття, задишка, "припливи" крові до обличчя, периферичні набряки; рідко – біль у грудній клітці, надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; дуже рідко – порушення серцевого ритму (шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь), інфаркт міокарда, посилення серцевої недостатності. З боку травної системи: часто – нудота, сухість у роті, біль у животі; рідко – диспепсія, запор, діарея, гіперплазія ясен, панкреатит; дуже рідко – гастрит, жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку сечовидільної системи: рідко – півлакіурія. З боку статевої системи: рідко – порушення сексуальної функції, гінекомастія. З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у спині; рідко – міалгія, артралгія, м'язові судоми. Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип; дуже рідко – багатоформна еритема, ангіоневротичний набряк. Інші: рідко – порушення зору, диспное, алопеція; дуже рідко – гіперглікемія, тромбоцитопенія.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори мікросомального окиснення можуть збільшувати концентрацію амлодипіну в плазмі, посилюючи ризик розвитку побічних ефектів, а індуктори мікросомальних ферментів печінки – знижувати. На відміну від інших блокаторів повільних кальцієвих каналів, не відзначається клінічно значущої взаємодії з НПЗЗ, особливо з індометацином. Тіазидні та "петлеві" діуретики, бета-адреноблокатори, верапаміл, інгібітори АПФ та нітрати посилюють антиангінальний або гіпотензивний ефекти. Не впливає на фармакокінетичні параметри дигоксину та варфарину. Циметидин не впливає на фармакокінетику амлодипіну. Препарати кальцію можуть зменшити ефект блокаторів повільних кальцієвих каналів. Противірусні засоби (ритонавір) збільшують плазмові концентрації блокаторів повільних кальцієвих каналів. Нейролептики та ізофлуран – посилення гіпотензивної дії похідних дигідропіридину.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від їди. Для лікування артеріальної гіпертензії та профілактики нападів стенокардії напруги та вазоспастичної стенокардії початкова добова доза препарату Амлодипін Сандоз становить 5 мг 1 раз на добу. При необхідності доза може бути збільшена до максимальної – 10 мг 1 раз на добу. Пацієнтам з незначною масою тіла або невисокого росту, а також із вираженою печінковою недостатністю можуть знадобитися менші дози. Пацієнтам з нирковою недостатністю та пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна. Не потрібна зміна дози при одночасному призначенні з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами та інгібіторами АПФ.ПередозуванняСимптоми: надмірна периферична вазодилатація з клінічно вираженим зниженням артеріального тиску з можливим розвитком рефлекторної тахікардії. Лікування: призначення активованого вугілля (у перші 2 години після передозування), промивання шлунка, піднесене положення кінцівок, контроль функцій серцево-судинної та дихальної систем, ОЦК та діурезу, активна підтримка функцій серцево-судинної системи, можливе призначення судинозвужувальних препаратів з метою відновлення судинного та підвищення АТ, для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів - внутрішньовенне введення глюконату кальцію. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОптимально застосовувати препарат щодня в один і той же час. Незважаючи на відсутність у блокаторів повільних кальцієвих каналів синдрому відміни, перед припиненням лікування рекомендується поступове зменшення дози. Амлодипін можна призначати у комбінації з тіазидними діуретиками, альфа- та бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами пролонгованої дії, сублінгвальним нітрогліцерином, НПЗЗ, антибіотиками, пероральними гіпоглікемічними засобами. Амлодипін не надає несприятливого впливу на обмін речовин та ліпіди плазми крові, тому препарат можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування амлодипіну не впливає на здатність до керування автотранспортом або іншими технічними засобами, проте через можливе надмірне зниження АТ, уповільнення швидкості реакції внаслідок розвитку запаморочення, головного болю, підвищеної стомлюваності тощо. побічних ефектів слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату на початку курсу лікування та при зміні режиму дозування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 020,00 грн
0,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Амоксиклав® 1000 мг+200 мг: 1000 мг амоксициліну (у формі натрієвої солі) та 200 мг клавуланової кислоти (у формі калієвої солі). По 1000 мг амоксициліну та 200 мг клавуланової кислоти у флакон безбарвного скла, закритий гумовою пробкою та обжатий алюмінієвим ковпачком із пластмасовою кришкою. По 5 флаконів разом із інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиВід білого до жовтувато-білого порошок.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик – пеніцилін напівсинтетичний + бета-лактамаз інгібітор.ФармакокінетикаОсновні фармакокінетичні параметри амоксициліну та клавуланової кислоти подібні. Максимальна концентрація в плазмі після болюсної ін'єкції 1,2 г (1000 мг+200 мг) препарату становить 105,4 мг/л для амоксициліну та 28,5 мг/л для клавуланової кислоти. Обидва компоненти характеризуються хорошим обсягом розподілу в рідині та тканинах організму (легкі, середнє вухо, плевральна та перитонеальна рідини, матка, яєчники тощо). Амоксицилін також проникає в синовіальну рідину, печінку, передміхурову залозу, піднебінні мигдалики, м'язову тканину, жовчний міхур, секрет придаткових пазух носа, слину та бронхіальний секрет. Амоксицилін і клавуланова кислота не проникають через гематоенцефалічний бар'єр при незапалені мозкові оболонки. Максимальна концентрація у рідинах організму спостерігається через 1 годину після введення. Амоксицилін та клавуланова кислота проникають через плацентарний бар'єр і у слідових концентраціях виводяться грудним молоком. Амоксицилін та клавуланова кислота характеризуються низьким зв'язуванням з білками плазми. Амоксицилін частково метаболізується, клавуланова кислота піддається, мабуть, інтенсивному метаболізму. Амоксицилін виводиться нирками практично у незмінному вигляді шляхом канальцевої секреції та клубочкової фільтрації. Клавуланова кислота виводиться шляхом клубочкової фільтрації, частково як метаболітів. Невеликі кількості можуть виводитися через кишечник та легкими. Період напіввиведення амоксициліну та клавуланової кислоти становить 1-1,5 години. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю період напіввиведення збільшується до 7,5 годин для амоксициліну та до 4,5 годин для клавуланової кислоти. Обидва компоненти видаляються гемодіалізом і незначні кількості – перитонеальним діалізом.ФармакодинамікаПрепарат Амоксиклав® є комбінацією амоксициліну та клавуланової кислоти. Амоксицилін є напівсинтетичним пеніциліном (бета-лактамний антибіотик), що інгібує один або більше ферментів (часто позначаються пеніцилін-зв'язуючими білками, ПСБ) на шляху біосинтезу пептидоглікану, що є інтегральним структурним компонентом клітинної стінки бактерій. Інгібування синтезу пептидоглікану призводить до втрати міцності клітинної стінки, що зазвичай обумовлює лізис та загибель клітин мікроорганізмів. Амоксицилін руйнується при дії бета-лактамаз, що виробляються резистентними бактеріями, таким чином спектр активності одного амоксициліну не включає мікроорганізмів, що виробляють зазначені ферменти. Клавуланова кислота є бета-лактамом, структурно пов'язаним із пеніцилінами. Вона інгібує деякі бета-лактамази, тим самим запобігаючи інактивації амоксициліну та розширює його спектр активності, включаючи бактерії, зазвичай резистентні до амоксициліну, а також до інших пеніцилінів та цефалоспоринів. Сама собою клавуланова кислота не надає клінічно значимого антибактеріального впливу. Препарат Амоксиклав® має бактерицидну дію in vivo на такі мікроорганізми: Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus*; Streptococcus pneumoniae; Streptococcus pvosenes. Грамнегативні аероби: Enterobacter spp. β; Escherichia coli*; Haemophilus influenzae*; Види роду Klebsiella*; Moraxella catarrhalis*; (Branhamella catarrhalis). Препарат Амоксиклав® має бактерицидну дію in vitro на такі мікроорганізми (проте клінічна залежність поки що невідома): Грампозитивні аероби: Bacillis anthracis*; Види роду Corynebacterium; Enterococcus faecalis*; Enterococcus faecium*; Listeria monocytogenes; Nocardia asteroides; Коагулазо-негативні стафілококи* (включаючи Staphylococcus epidermidis); Streptococcus agalactiae; Інші види роду Streptococcus; Streptococcus viridans. Грампозитивні анаероби: Види роду Clostridium; Види роду Peptococcus; Види роду Peptostreptococcus. Грамнегативні аероби: Bordetella pertussis; Види роду Brucella; Gardnerella vaginalis; Helicobacter pylori; Види роду Legionella; Neisseria gonorrhoeae*; Neisseria meningitidis*; Pasteurella multocida; Proteus mirabilis*; Proteus vulgaris*; Види роду Salmonella; Види роду Shigella *; Vibrio cholerae Yersinia enterocolitica*. Грамнегативні анаероби: Види роду Bacteroides* (включаючи Bacteroides fragilis); Види роду Fusobacterium*. Інші: Borrelia burgdorferi, Chlamydia spp., Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum. * - Деякі штами цих видів бактерій продукують бета-лактамази, що сприяють їх нечутливості до монотерапії амоксициліном. β - більшість штамів цих бактерій стійкі до комбінації амоксицилін/клавуланова кислота in vitro, проте клінічна ефективність цієї комбінації була продемонстрована при лікуванні інфекцій сечовидільної системи, спричинених даними штамами.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими штамами мікроорганізмів (в т.ч. змішані інфекції, спричинені грамнегативними та грампозитивними аеробами та анаеробами): інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (гострий та хронічний синусит, гострий та хронічний середній отит, заглотковий абсцес, тонзиліт, фарингіт); інфекції нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт із бактеріальною суперінфекцією, хронічний бронхіт, пневмонія); інфекції сечовивідних шляхів; інфекції у гінекології; інфекції шкіри та м'яких тканин, включаючи укуси людини та тварин; інфекції кісткової та сполучної тканин; інфекції черевної порожнини, зокрема. жовчних шляхів (холецистит, холангіт); одонтогенні інфекції; інфекції, що передаються статевим шляхом (гонорея, м'який шанкер); профілактика інфекцій після хірургічних втручань.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; підвищена чутливість в анамнезі до пеніцилінів, цефалоспоринів та інших бета-лактамних антибіотиків; наявність в анамнезі вказівок на холестатичну жовтяницю та/або інші порушення функції печінки, спричинені прийомом амоксициліну/клавуланової кислоти; інфекційний мононуклеоз та лімфолейкоз. З обережністю: При псевдомембранозному коліті в анамнезі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, печінковій недостатності, тяжких порушеннях функції нирок, вагітності, у період лактації, при одночасному застосуванні з антикоагулянтами.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації препарат Амоксиклав® застосовують лише в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Амоксицилін та клавуланова кислота у невеликих кількостях проникають у грудне молоко.Побічна діяЗ боку травної системи: втрата апетиту, нудота, блювання, діарея, біль у животі, порушення функції печінки, печінкова недостатність (частіше у літніх, чоловіків, при тривалій терапії), геморагічний коліт (також може розвинутись після терапії), ентероколіт, підвищення активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази та/або рівня білірубіну в плазмі крові, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: свербіж, кропив'янка, еритематозні висипання; рідко – мультиформна ексудативна еритема, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, алергічний васкуліт; у поодиноких випадках – ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром, подібний до сироваткової хвороби, токсичний епідермальний некроліз. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію), тромбоцитопенія, гемолітична анемія, оборотне збільшення протромбінового часу (при спільному застосуванні з антикоагулянтами), оборотне, збільшення часу кровотечі, еозинофілія, панцитопенія, тро. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, судоми (можуть виявлятися у пацієнтів з порушенням функції нирок при прийомі високих доз препарату), гіперактивність, почуття тривоги, безсоння, зміна поведінки, збудження. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, кристалурія, гематурія. Інше: кандидоз та інші види суперінфекції.Взаємодія з лікарськими засобамиДіуретики, алопуринол, фенілбутазон, НПЗП та інші лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію амоксициліну (клавуланова кислота виводиться в основному шляхом клубочкової фільтрації). Одночасне застосування препарату Амоксиклав і метотрексату підвищує токсичність метотрексату. Бактеріологічні лікарські засоби (макроліди, хлорамфенікол, лінкозаміди, тетрацикліни, сульфаніламіди) мають антагоністичну дію. Зменшує ефективність лікарських засобів, у процесі метаболізму яких утворюється пара-амінобензойна кислота, етинілестрадіол – ризик розвитку кровотеч "прориву". У літературі описуються рідкісні випадки збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) у пацієнтів при сумісному застосуванні аценокумаролу або варфарину та амоксициліну. При необхідності одночасного застосування з антикоагулянтами протромбіновий час або МНО повинні ретельно моніторуватися при призначенні або відміні препарату. Призначення спільно з аллопуринолом підвищує частоту розвитку екзантеми. У деяких випадках прийом препарату може подовжувати протромбіновий час, у зв'язку з цим слід бути обережним при одночасному призначенні антикоагулянтів і препарату Амоксиклав®. Слід уникати одночасного застосування з дисульфірамом. Препарат Амоксиклав® та аміноглікозидні антибіотики фізично та хімічно несумісні. Препарат Амоксиклав не змішують у шприці або інфузійному флаконі з іншими лікарськими засобами. Уникати змішування з розчинами декстрози, декстрану, натрію гідрокарбонату, як і з розчинами, що містять кров, протеїни, ліпіди. Препарат Амоксиклав знижує ефективність пероральних контрацептивів.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно. Діти: Для дітей із масою тіла менше 40 кг дозу розраховують залежно від маси тіла. До 3 місяців з масою тіла менше 4 кг - 30 мг/кг (у перерахунку на весь препарат Амоксиклав®) кожні 12 годин. До 3 місяців з масою тіла більше 4 кг - 30 мг/кг (у перерахунку на весь препарат Амоксиклав®) кожні 8 годин. У дітей віком до 3 місяців препарат Амоксиклав® слід вводити лише повільно інфузійно протягом 30-40 хв. Діти віком від 3 місяців до 12 років: 30 мг/кг ваги тіла (у перерахунку на весь препарат Амоксиклав®) з інтервалом 8 годин, у разі тяжкого перебігу інфекції – з інтервалом 6 годин. Діти з порушенням функції нирок Корекція дози заснована на максимальній рекомендованій дозі амоксициліну. Пацієнтам з показниками кліренсу креатиніну (КК) вище 30 мл/хв коригування дози не є обов'язковим. Діти вагою КК 10-30 мл/хв – по 25 мг/5 мг на кг кожні 12 годин; КК Гемодіаліз – по 25 мг/5 мг на кг кожні 24 години, плюс доза 12,5 мг/2,5 мг на кг наприкінці діалізної сесії (у зв'язку зі зниженням концентрацій амоксициліну та клавуланової кислоти сироватки). Кожні 30 мг препарату Амоксиклав® містять 25 мг амоксициліну та 5 мг клавуланової кислоти. Дорослі та діти старше 12 років або вагою понад 40 кг: 1,2 г препарату (1000 мг+200 мг) з інтервалом 8 годин, у разі тяжкого перебігу інфекції – з інтервалом 6 годин. Профілактичні дози при хірургічних втручаннях: 1,2 г при вступному наркозі (при тривалості операції менше 2 годин). При триваліших операціях - по 1,2 г до 4 разів протягом доби. Для пацієнтів з нирковою недостатністю доза та/або інтервал між введеннями препарату мають бути скориговані залежно від ступеня недостатності: Кліренс креатиніну > 0,5 мл/с (30 мл/хв) – корекції дози не потрібно. Кліренс креатиніну 0,166-0,5 мл/с (10-30 мл/хв) - перша доза становить 1,2 г (1000 мг+200 мг), а потім по 600 мг (500 мг+100 мг) внутрішньовенно кожні 12 годин . Кліренс креатиніну менше 0,166 мл/с (менше 10 мл/хв) – перша доза – 1,2 г (1000 mi+200 мг), а потім по 600 мг (500 мг+100 мг) внутрішньовенно кожні 24 години. Анурія – інтервал дозування слід збільшити до 48 годин або більше. Оскільки 85% препарату видаляється гемодіалізом, наприкінці кожної процедури гемодіалізу необхідно вводити звичайну дозу препарату Амоксиклав. При перитонеальному діалізі корекція доз не потрібна. Курс лікування становить 5-14 днів. Тривалість курсу лікування визначається лікарем. При зменшенні тяжкості симптомів для продовження терапії рекомендується перехід на пероральні форми препарату Амоксиклав. Приготування розчинів для внутрішньовенних ін'єкцій. Розчинити вміст флакона у воді для ін'єкцій 600 мг (500 мг+100 мг) у 10 мл води для ін'єкцій або 1,2 г (1000 мг+200 мг) – у 20 мл (не більше) водою для ін'єкцій. внутрішньовенно вводити повільно (протягом 3-4 хв.) Препарат Амоксиклав повинен вводитися протягом 20 хв. після приготування розчинів для внутрішньовенного введення. Приготування розчинів для внутрішньовенних інфузій. Для інфузійного введення препарату Амоксиклав® необхідно подальше розведення: приготовані розчини, що містять 600 мг (500 мг + 100 мг) або 1,2 г (1000 мг+200 мг) препарату, повинні бути розведені в 50 мл або 100 мл інфузійного розчину, відповідно . Тривалість інфузії 30-40 хв. При використанні перерахованих нижче рідин в рекомендованих обсягах в інфузійних розчинах зберігаються необхідні концентрації антибіотика. період стабільності при 25°С при 5°С Вода для ін'єкцій 4 години 8:00 Розчин хлориду натрію 0,9% для внутрішньовенних інфузій 4 години 8:00 Розчин Рінгера лактату для внутрішньовенних інфузій. 3:00 Розчин кальцію, хлориду та натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій 3:00 Розчин препарату Амоксиклав® не можна змішувати з розчинами декстрози, декстрану або гідрокарбонату натрію. Слід використовувати лише прозорі розчини. Приготовлені розчини не слід заморожувати.ПередозуванняПовідомлень про смерть або виникнення загрозливих для життя побічних ефектів внаслідок передозування препарату немає. У більшості випадків симптоми передозування включають розлади з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, діарея, блювання), можливі також тривожне збудження, безсоння, запаморочення, у поодиноких випадках – судомні напади. При передозуванні пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря, лікування – симптоматичне. Препарат Амоксиклав видаляється гемодіалізом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри курсовому лікуванні необхідно проводити контроль стану функції органів кровотворення, печінки, нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок потрібна адекватна корекція дози або збільшення інтервалів між дозуванням. Можливий розвиток суперінфекції за рахунок зростання нечутливої до нього мікрофлори, що потребує відповідної зміни антибактеріальної терапії. У пацієнтів, які мають підвищену чутливість до пеніцилінів, можливі перехресні алергічні реакції з цефалоспориновими антибіотиками. У жінок з передчасним розривом плодових оболонок було встановлено, що профілактична терапія амоксициліном+клавуланова кислота може бути пов'язана з підвищенням ризику розвитку некротизуючого коліту у новонароджених. Амоксицилін та клавуланова кислота можуть провокувати неспецифічне зв'язування імуноглобулінів та альбумінів з мембраною еритроцитів, що може бути причиною хибнопозитивної проби Кумбса. У пацієнтів зі зниженим діурезом дуже рідко виникає кристалурія. Під час введення великих доз амоксициліну рекомендується приймати достатню кількість рідини та підтримувати адекватний діурез для зменшення ймовірності утворення кристалів амоксициліну. Препарат містить калій. Інформація для пацієнтів, які дотримуються дієти зі зниженим вмістом натрію: у кожному флаконі 600 мг (500 мг+100 мг) міститься 29,7 мг натрію. У кожному флаконі 1,2 г (1000 мг+200 мг) міститься 59,3 мг натрію. Кількість натрію в максимальній щоденній дозі перевищує 200 мг. Лабораторні аналізи: високі концентрації амоксициліну дають хибнопозитивну реакцію на глюкозу сечі при використанні реактиву Бенедикту або розчину Феллінга. Рекомендується використовувати ферментативні реакції з глюкозооксидазою. Спеціальні запобіжні заходи при знищенні, невикористаного лікарського препарату. Немає необхідності у спеціальних запобіжних заходах при знищенні невикористаного препарату Амоксиклав®. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Через можливість розвитку побічних ефектів з боку центральної нервової системи, таких як: запаморочення, головний біль, судоми, під час лікування слід дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та заняттями іншими видами діяльності, що потребують концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
500,00 грн
392,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 250 мг+62,50 мг Амоксициліну тригідрат - 287,0 мг (відповідає амоксициліну - 250,0 мг); Калію клавуланат – 74,4 мг (відповідає кислоті клавуланової) – 62,5 мг); Допоміжні речовини: Кросповідон – 19,7 мг; Кремнію діоксид – 4,9 мг; Ароматизатор солодкий апельсин – 19,7 мг; Целюлоза мікрокристалічна кремнійвмісна * - 49,2 мг; Сукралоза – 2,7 мг; Натрію стеарилфумарат – 14,3 мг; Заліза (III) оксид жовтий, Е 172 – 0,6 мг; Маннітол – 167,4 мг. *містить 98% целюлози мікрокристалічної та 2% кремнію діоксиду колоїдного. Таблетки дисперговані 250 мг +62,50 мг. По 2 таблетки в блістери Ал/Ал. По 5, 7 або 10 блістерів разом з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки 250+125 мг: білі або майже білі, довгасті, восьмикутні, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, з відбитками «250/125» на одній стороні та «AMC» на іншій стороні. Вид на зламі: маса жовтуватого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик – пеніцилін напівсинтетичний + бета-лактамаз інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування Діючі речовини препарату швидко і повністю абсорбуються із шлунково-кишкового тракту (ШКТ) після прийому внутрішньо. Всмоктування діючих речовин оптимально у разі застосування препарату разом із їжею. Нижче наведено фармакокінетичні параметри амоксициліну та клавуланової кислоти після прийому у дозі 45 мг/6,4 мг/кг, розділеної на два прийоми, пацієнтами віком до 12 років. Середнє значення фармакокінетичних параметрів Стах (мг/мл) Т max (год) AUC (мг на ч/л) Т1/2 (год) Амоксицилін 11,99±3,28 1,0 (1,0-2,0) 35,2±5,0 1,22±0,28 Клавуланова кислота 5,49±2,71 1,0 (1,0-2,0) 13,26±5,88 0,99±0,14 Стах - максимальна концентрація в плазмі крові; Тmах - час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові; AUC - площа під кривою "концентрація-час"; T1/2 - період напіввиведення. Метаболізм Близько 10-25% початкової дози амоксициліну виводиться нирками у вигляді неактивного метаболіту (пеніцилової кислоти). Клавуланова кислота в організмі людини піддається інтенсивному метаболізму з утворенням 2,5-дигідро-4-(2-гідроксіетил)-5-оксо-1Н-піррол-3-карбонової кислоти та 1-аміно-4-гідрокси-бутан-2-она і виводиться нирками, через ШКТ, а також з повітрям, що видихається, у вигляді діоксиду вуглецю. Розподіл Як і при внутрішньовенному введенні комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти, терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти виявляються в різних тканинах та інтерстиціальній рідині (у жовчному міхурі, тканинах черевної порожнини, шкірі, жировій та м'язовій тканині; . Амоксицилін і клавуланова кислота мають слабкий ступінь зв'язування з білками плазми крові. Проведені дослідження показали, що з білками плазми зв'язується близько 25% загальної кількості клавуланової кислоти і 18% амоксициліну в плазмі крові. Об'єм розподілу становить приблизно 0,3-0,4 л/кг для амоксициліну та приблизно 0,2 л/кг для клавуланової кислоти. Амоксицилін та клавуланова кислота не проникають через гематоенцефалічний бар'єр при незапалені мозкові оболонки. Амоксицилін (як більшість пеніцилінів) виділяється з грудним молоком. У грудному молоці можуть бути виявлені слідові кількості клавуланової кислоти. За винятком можливості розвитку сенсибілізації, діареї та кандидозу слизових оболонок порожнини рота, невідомо жодних інших негативних впливів амоксициліну та клавуланової кислоти на здоров'я немовлят, які вигодовуються грудним молоком. Дослідження репродуктивної функції у тварин показали, що амоксицилін та клавуланова кислота проникають через плацентарний бар'єр. Однак не було виявлено негативного впливу на плід. Виведення Амоксицилін виводиться головним чином нирками, тоді як клавуланова кислота за допомогою ниркового, так і позаниркового механізмів. Після одноразового прийому внутрішньо 875 мг/125 мг або 500 мг/125 мг приблизно 60-70% амоксициліну та 40-65% клавуланової кислоти протягом перших 6 годин виводиться нирками у незміненому вигляді. Середній період напіввиведення (Т1/2) амоксициліну/клавуланової кислоти становить приблизно 1 годину, середній загальний кліренс становить приблизно 25 л/год у здорових пацієнтів. У ході різних досліджень було виявлено, що виведення амоксициліну нирками протягом 24 годин становить приблизно 50-85%, клавуланової кислоти – 27-60%. Найбільше клавуланової кислоти виводиться протягом перших 2 годин після прийому. Фармакокінетика амоксициліну/клавуланової кислоти не залежить від статі пацієнта. Пацієнти з порушенням функції нирок Загальний кліренс амоксициліну/клавуланової кислоти знижується пропорційно до зниження ниркової функції. Зниження кліренсу більш виражено для амоксициліну, ніж клавуланової кислоти, т.к. Більшість амоксициліну виводиться нирками. Дози препарату при нирковій недостатності повинні підбиратися з огляду на небажаність кумуляції амоксициліну на тлі підтримання нормального рівня клавуланової кислоти. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів із порушенням функції печінки препарат застосовують з обережністю. Потрібно проводити постійний контроль функції печінки. Обидва компоненти видаляються гемодіалізом і незначні кількості – перитонеальним діалізом.ФармакодинамікаМеханізм дії Амоксицилін - напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії, що має активність проти багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У той же час, амоксицилін схильний до руйнування бета-лактамазами, і тому спектр активності амоксициліну не поширюється на мікроорганізми, які продукують цей фермент. Клавуланова кислота - інгібітор бета-лактамаз, структурно споріднений з пеніцилінами, має здатність інактивувати широкий спектр бета-лактамаз, виявлених у мікроорганізмів, стійких до пеніцилінів і цефалоспоринів. Клавуланова кислота має достатню ефективність щодо плазмідних бета-лактамаз, які найчастіше зумовлюють резистентність бактерій, і не ефективна щодо хромосомних бета-лактамаз I типу, які не інгібуються клавулановою кислотою. Присутність клавуланової кислоти у препараті захищає амоксицилін від руйнування ферментами – бета-лактамазами, що дозволяє розширити антибактеріальний спектр амоксициліну. Нижче наведено активність комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою in vitro. Грампозитивні аероби: Bacillus anthracis, Enterococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Streptococcus pyogenes1,2, Streptococcus agalactiae1,2, інші бета-гемолітичні стрептококи1,2, Staphylococcus коагулазонегативні стафілококи (чутливі до метициліну). Грамнегативні аероби: Bordetella pertussis, Haemophilus influenzae1, Helicobacter pylori, Moraxella catarrhalis1, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida, Vibrio cholerae. Інші: Borrelia burgdorferi, Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum. Грампозитивні анаероби: види роду Clostridium, Peptococcus niger, Peptostrepiococcus magnus, Peptostreptococcus micros, види роду Pepto streptococcus. Грамнегативні анаероби: Bcicteroides fragilis, види роду Bacteroides, види роду Capnocytophaga, Eikenella corrodens, Fusobacterium nucleatum, види роду Fusobacterium, види роду Porphyromonas, види роду Prevotella. Бактерії, для яких можлива набута резистентність до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Escherichia coli1, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, види роду Klebsiella, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, види роду Proteus, види роду Salmonella, види роду Shigella. Streptococcus pneumoniae1,2, стрептококи групи Viridans. Грампозитивні аероби: види роду Corynebacterium, Enterococcus faecium. Бактерії, що мають природну стійкість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: види роду Acinetobacter, Citrobacter freundii, види роду Enterobacter, Hafhia alvei, Legionella pneumophila, Morganella morganii, види роду Providencia, види роду Pseudomonas, види роду Serratia, Stenotrophocoli. Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, види роду Chlamydia, Coxiella burnetii, види роду Mycoplasma. 1для даних бактерій клінічна ефективність комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою була продемонстрована у клінічних дослідженнях. 2штами цих видів бактерій не продукують бета-лактамази. Чутливість при монотерапії амоксициліном дозволяє припускати аналогічну чутливість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими штамами мікроорганізмів: верхніх відділів дихальних шляхів та лор-органів (в т.ч. гострий та хронічний синусит, гострий та хронічний середній отит, заглотковий абсцес, тонзиліт, фарингіт); нижніх відділів дихальних шляхів (в т.ч. гострий бронхіт із бактеріальною суперінфекцією, хронічний бронхіт, пневмонія); сечовивідних шляхів (наприклад, цистит, уретрит, пієлонефрит); у гінекології; шкіри та м'яких тканин, включаючи укуси людини та тварин; кісткової та сполучної тканини; жовчних шляхів (холецистит, холангіт); одонтогенні.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до пеніцилінів, цефалоспоринів та інших бета-лактамних антибіотиків в анамнезі; холестатична жовтяниця та/або інші порушення функції печінки, спричинені прийомом амоксициліну/клавуланової кислоти, в анамнезі; інфекційний мононуклеоз та лімфолейкоз; діти до 12 років або з масою тіла менше 40 кг; фенілкетонурія; ниркова недостатність (Сl креатиніну З обережністю: псевдомембранозний коліт в анамнезі, захворювання шлунково-кишкового тракту, печінкова недостатність, тяжкі порушення функції нирок, вагітність, період лактації, одночасне застосування з антикоагулянтами.Вагітність та лактаціяАмоксиклав Квіктаб може призначатися під час вагітності за наявності чітких показань. Амоксицилін та клавуланова кислота у невеликих кількостях проникають у грудне молоко.Побічна діяЗ боку травної системи: втрата апетиту, нудота, блювання, діарея, біль у животі, гастрит, стоматит, глосит, чорний «волосатий» язик, потемніння зубної емалі, геморагічний коліт (також може розвинутись після терапії), ентероколіт, псевдомембранія функції печінки, підвищення активності АЛТ, АСТ, ЛФ та/або рівня білірубіну в плазмі крові, печінкова недостатність (частіше у літніх, чоловіків, при тривалій терапії), холестатична жовтяниця, гепатит. Алергічні реакції: свербіж, кропив'янка, еритематозні висипання, мультиформна ексудативна еритема, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, алергічний васкуліт, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пусток. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію), тромбоцитопенія, гемолітична анемія, оборотне збільшення ПВ (при сумісному застосуванні з антикоагулянтами), оборотне збільшення часу кровотечі, еозинофілія, панцитопенія, тромбоцитоз, З боку ЦНС: запаморочення, біль голови, судоми (можуть виявлятися у пацієнтів з порушенням функції нирок при прийомі високих доз препарату). З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, кристалурія, гематурія. Інші: кандидоз та інші види суперінфекції. З боку центральної нервової системи: гіперактивність. Почуття тривоги, безсоння, зміна поведінки, збудження.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди, глюкозамін, проносні ЛЗ, аміноглікозиди уповільнюють абсорбцію, аскорбінова кислота підвищує абсорбцію. Діуретики, алопуринол, фенілбутазон, НПЗЗ та інші ЛЗ, що блокують канальцеву секрецію (пробенецид), підвищують концентрацію амоксициліну (клавуланова кислота виводиться в основному шляхом клубочкової фільтрації). Одночасне застосування препарату Амоксиклав і метотрексату підвищує токсичність метотрексату. Призначення спільно з аллопуринолом підвищать частоту розвитку екзантеми. Слід уникати одночасного застосування з дисульфірамом. Зменшує ефективність ЛЗ, у процесі метаболізму яких утворюється ПАБК; етинілестрадіол - ризик розвитку кровотеч прориву. У літературі описуються рідкісні випадки збільшення МНО у пацієнтів при сумісному застосуванні аценокумаролу або варфарину та амоксициліну. При необхідності одночасного застосування з антикоагулянтами ПВ або МНО слід ретельно моніторувати при призначенні або відміні препарату. Комбінація з рифампіцином антагоністична (взаємне ослаблення антибактеріального ефекту). Препарат Амоксиклав® не слід застосовувати одночасно у комбінації з бактеріостатичними антибіотиками (макроліди, тетрацикліни), сульфаніламідами через можливе зниження ефективності препарату Амоксиклав®. Препарат Амоксиклав знижує ефективність пероральних контрацептивів. Підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів (пригнічуючи кишкову мікрофлору, знижує синтез вітаміну К та протромбіновий індекс). У деяких випадках прийом препарату може подовжувати ПВ, у зв'язку з цим слід бути обережним при одночасному застосуванні антикоагулянтів і препарату Амоксиклав Квіктаб. Пробенецид знижує виведення амоксициліну, збільшуючи його сироваткову концентрацію. У пацієнтів, які отримували мікофенолат мофетил, після початку застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою спостерігалося зниження концентрації активного метаболіту — мікофенолової кислоти до прийому чергової дози препарату приблизно на 50%. Зміни даної концентрації не можуть точно відображати загальні зміни експозиції мікофенолової кислоти.Спосіб застосування та дозиВсередину. Режим дозування встановлюється індивідуально, залежно від віку, маси тіла, функції нирок пацієнта та від ступеня тяжкості інфекції. Препарат Амоксиклав® рекомендується приймати на початку їжі для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травної системи. Курс лікування становить 5-14 днів. Тривалість курсу лікування визначається лікарем. Лікування не повинно продовжуватись більше 14 днів без повторного медичного огляду. Діти до 12 років Дозу призначають залежно від віку та маси тіла. Рекомендований режим дозування - 40 мг/кг/сут на 3 прийоми. Дітям з масою тіла 40 кг і більше слід призначати такі ж дози, як і дорослим. Для дітей у віці < 6 років краще приймати суспензію препарату Амоксиклав ® . Дорослі та діти старше 12 років (або >40 кг маси тіла) Звичайна доза у разі легкого та середньотяжкого перебігу інфекції становить 1 табл. 250+125 мг кожні 8 годин або 1 табл. 500+125 мг кожні 12 год, у разі тяжкого перебігу інфекції та інфекцій дихальних шляхів – 1 табл. 500+125 мг кожні 8 годин або 1 табл. 875+125 мг кожні 12 год. Оскільки таблетки комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти по 250+125 мг та 500+125 мг містять однакову кількість клавуланової кислоти – 125 мг, то 2 табл. по 250+125 мг не еквівалентні 1 табл. 500+125мг. Дозування при одонтогенних інфекціях 1 табл. 250+125 мг кожні 8 годин або 1 табл. 500+125 мг кожні 12 годин протягом 5 днів. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція доз заснована на максимальній дозі амоксициліну, що рекомендується, і проводиться з урахуванням значень Cl креатиніну: - дорослі та діти старше 12 років (або ≥40 кг маси тіла) (табл. 2); - при анурії інтервал між дозуванням слід збільшити до 48 годин та більше; - таблетки 875+125 мг слід застосовувати лише у пацієнтів із Cl креатиніну >30 мл/хв. Таблиця 2 Кліренс креатиніну Режим дозування препарату Амоксиклав >30 мл/хв Корекція дози не потрібна 10-30 мл/хв 1 табл. 50+125 мг 2 рази на день або 1 табл. 250+125 мг (при легкому та середньотяжкому перебігу інфекції) 2 рази на добу <10 мл/хв 1 табл. 500+125 мг 1 раз на день або 1 табл. 250+125 мг (при легкому та середньотяжкому перебігу інфекції) 1 раз на добу Гемодіаліз 1 табл. 500+125 мг або 2 табл. 250+125 мг кожні 24 год. + 1 табл. 500+125 мг або 2 табл. 250+125 мг під час проведення діалізу та в кінці сеансу діалізу (через зниження сироваткових концентрацій амоксициліну та клавуланової кислоти) Пацієнти з порушенням функції печінки Прийом препарату Амоксиклав слід здійснювати з обережністю. Потрібно проводити регулярний контроль функції печінки. Порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньоПередозуванняПовідомлень про смерть або виникнення загрозливих для життя побічних ефектів внаслідок передозування препарату немає. Симптоми: в більшості випадків - розлади з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, діарея, блювання), можливе також тривожне збудження, безсоння, запаморочення, у поодиноких випадках - судомні напади. Лікування: при передозуванні пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря, лікування – симптоматичне. У разі недавнього прийому (менше 4 годин) препарату необхідно провести промивання шлунка та призначити активоване вугілля для зменшення всмоктування. Амоксицилін/клавуланат калію видаляється гемодіалізом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри курсовому лікуванні необхідно проводити контроль за станом функції органів кровотворення, печінки, нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок потрібна адекватна корекція дози або збільшення інтервалів між прийомами. Можливий розвиток суперінфекції за рахунок зростання нечутливої до нього мікрофлори, що потребує відповідної зміни антибактеріальної терапії. У пацієнтів з підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі перехресні алергічні реакції з цефалоспориновими антибіотиками. У жінок з передчасним розривом плодових оболонок було встановлено, що профілактична терапія амоксициліном + клавулановою кислотою може бути пов'язана з підвищенням ризику некротизуючого коліту у новонароджених. У пацієнтів зі зниженим діурезом дуже рідко виникає кристалурія. Під час застосування великих доз амоксициліну рекомендується приймати достатню кількість рідини та підтримувати адекватний діурез для зменшення ймовірності утворення кристалів амоксициліну. лабораторні аналізи. Високі концентрації амоксициліну дають неправдиву реакцію на глюкозу сечі при використанні реактиву Бенедикту або розчину Фелінга. Рекомендується використовувати ферментативні реакції із глюкозидазою. Перед початком лікування необхідно опитати пацієнта для виявлення в анамнезі реакції гіперчутливості на пеніциліни, цефалоспорини або інші бета-лактамні антибіотики. З метою зниження ризику побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту слід приймати препарат до або під час їжі. При застосуванні високих доз препарату Амоксиклав Квіктаб пацієнтам із кристалурією необхідно адекватно заповнювати втрату рідини. При виникненні антибіотико-асоційованого коліту слід негайно відмінити Амоксиклав Квіктаб, звернутися до лікаря та почати відповідне лікування. Препарати, що гальмують перистальтику, у таких ситуаціях протипоказані. Лікування обов'язково триває ще 48-72 години після зникнення клінічних ознак захворювання. При одночасному застосуванні естрогеновмісних пероральних контрацептивів та амоксициліну слід по можливості використовувати інші або додаткові методи контрацепції. Амоксицилін і клавуланова кислота можуть провокувати неспецифічне зв'язування імуноглобулінів та альбумінів з мембраною еритроцитів, що може бути причиною хибнопозитивної реакції при пробі Кумбса. Застосування амоксициліну та клавуланової кислоти протипоказано при інфекційному мононуклеозі, т.к. може спровокувати появу кореподібного висипу. Спеціальні запобіжні заходи при знищенні невикористаного лікарського препарату. Немає необхідності в спеціальних запобіжних заходах при знищенні невикористаного препарату Амоксиклав®. Вплив на здатність керувати автомобілем або виконувати роботу, яка потребує підвищеної швидкості фізичних та психічних реакцій. Через можливість розвитку побічних ефектів з боку ЦНС, таких як запаморочення, головний біль, судоми, під час лікування слід дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та інших видах діяльності, що потребують концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активні речовини (ядро): амоксицилін (у формі тригідрату) – 500 мг; клавуланова кислота (у формі калієвої солі) – 125 мг; допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний - 9 мг; кросповідон - 45 мг; кроскармелоза натрію - 35 мг; магнію стеарат – 20 мг; МКЦ – до 1060 мг; оболонка плівкова: гіпромелоза - 17,696 мг; етилцелюлоза - 0,864 мг; полісорбат 80 - 0,96 мг; триетилцитрат - 0,976 мг; титану діоксид – 9,36 мг; тальк – 2,144 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 500 мг + 125 мг. По 15 чи 21 табл. і 2 осушувача (силікагель) у контейнері круглої форми червоного кольору з написом «ністівно» у флаконі темного скла, закупореному металевою кришкою, що нагвинчується, з контрольним кільцем з перфорацією і прокладкою з ПЕНП всередині. 1 фл. у картонній пачці. По 5 чи 7 табл. у блістері з покритою лаком жорсткої алюмінієвої/м'якої алюмінієвої фольги. По 2, 3 або 4 блістери по 5 табл. або 2 блістери по 7 табл. у картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки 500+125 мг: білі або майже білі, овальні, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою. Вид на зламі: маса жовтуватого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик – пеніцилін напівсинтетичний + бета-лактамаз інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування Діючі речовини препарату швидко і повністю абсорбуються із шлунково-кишкового тракту (ШКТ) після прийому внутрішньо. Всмоктування діючих речовин оптимально у разі застосування препарату разом із їжею. Нижче наведено фармакокінетичні параметри амоксициліну та клавуланової кислоти після прийому у дозі 45 мг/6,4 мг/кг, розділеної на два прийоми, пацієнтами віком до 12 років. Середнє значення фармакокінетичних параметрів Стах (мг/мл) Т max (год) AUC (мг на ч/л) Т1/2 (год) Амоксицилін 11,99±3,28 1,0 (1,0-2,0) 35,2±5,0 1,22±0,28 Клавуланова кислота 5,49±2,71 1,0 (1,0-2,0) 13,26±5,88 0,99±0,14 Стах - максимальна концентрація в плазмі крові; Тmах - час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові; AUC - площа під кривою "концентрація-час"; T1/2 - період напіввиведення. Метаболізм Близько 10-25% початкової дози амоксициліну виводиться нирками у вигляді неактивного метаболіту (пеніцилової кислоти). Клавуланова кислота в організмі людини піддається інтенсивному метаболізму з утворенням 2,5-дигідро-4-(2-гідроксіетил)-5-оксо-1Н-піррол-3-карбонової кислоти та 1-аміно-4-гідрокси-бутан-2-она і виводиться нирками, через ШКТ, а також з повітрям, що видихається, у вигляді діоксиду вуглецю. Розподіл Як і при внутрішньовенному введенні комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти, терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти виявляються в різних тканинах та інтерстиціальній рідині (у жовчному міхурі, тканинах черевної порожнини, шкірі, жировій та м'язовій тканині; . Амоксицилін і клавуланова кислота мають слабкий ступінь зв'язування з білками плазми крові. Проведені дослідження показали, що з білками плазми зв'язується близько 25% загальної кількості клавуланової кислоти і 18% амоксициліну в плазмі крові. Об'єм розподілу становить приблизно 0,3-0,4 л/кг для амоксициліну та приблизно 0,2 л/кг для клавуланової кислоти. Амоксицилін та клавуланова кислота не проникають через гематоенцефалічний бар'єр при незапалені мозкові оболонки. Амоксицилін (як більшість пеніцилінів) виділяється з грудним молоком. У грудному молоці можуть бути виявлені слідові кількості клавуланової кислоти. За винятком можливості розвитку сенсибілізації, діареї та кандидозу слизових оболонок порожнини рота, невідомо жодних інших негативних впливів амоксициліну та клавуланової кислоти на здоров'я немовлят, які вигодовуються грудним молоком. Дослідження репродуктивної функції у тварин показали, що амоксицилін та клавуланова кислота проникають через плацентарний бар'єр. Однак не було виявлено негативного впливу на плід. Виведення Амоксицилін виводиться головним чином нирками, тоді як клавуланова кислота за допомогою ниркового, так і позаниркового механізмів. Після одноразового прийому внутрішньо 875 мг/125 мг або 500 мг/125 мг приблизно 60-70% амоксициліну та 40-65% клавуланової кислоти протягом перших 6 годин виводиться нирками у незміненому вигляді. Середній період напіввиведення (Т1/2) амоксициліну/клавуланової кислоти становить приблизно 1 годину, середній загальний кліренс становить приблизно 25 л/год у здорових пацієнтів. У ході різних досліджень було виявлено, що виведення амоксициліну нирками протягом 24 годин становить приблизно 50-85%, клавуланової кислоти – 27-60%. Найбільше клавуланової кислоти виводиться протягом перших 2 годин після прийому. Фармакокінетика амоксициліну/клавуланової кислоти не залежить від статі пацієнта. Пацієнти з порушенням функції нирок Загальний кліренс амоксициліну/клавуланової кислоти знижується пропорційно до зниження ниркової функції. Зниження кліренсу більш виражено для амоксициліну, ніж клавуланової кислоти, т.к. Більшість амоксициліну виводиться нирками. Дози препарату при нирковій недостатності повинні підбиратися з огляду на небажаність кумуляції амоксициліну на тлі підтримання нормального рівня клавуланової кислоти. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів із порушенням функції печінки препарат застосовують з обережністю. Потрібно проводити постійний контроль функції печінки. Обидва компоненти видаляються гемодіалізом і незначні кількості – перитонеальним діалізом.ФармакодинамікаМеханізм дії Амоксицилін - напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії, що має активність проти багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У той же час, амоксицилін схильний до руйнування бета-лактамазами, і тому спектр активності амоксициліну не поширюється на мікроорганізми, які продукують цей фермент. Клавуланова кислота - інгібітор бета-лактамаз, структурно споріднений з пеніцилінами, має здатність інактивувати широкий спектр бета-лактамаз, виявлених у мікроорганізмів, стійких до пеніцилінів і цефалоспоринів. Клавуланова кислота має достатню ефективність щодо плазмідних бета-лактамаз, які найчастіше зумовлюють резистентність бактерій, і не ефективна щодо хромосомних бета-лактамаз I типу, які не інгібуються клавулановою кислотою. Присутність клавуланової кислоти у препараті захищає амоксицилін від руйнування ферментами – бета-лактамазами, що дозволяє розширити антибактеріальний спектр амоксициліну. Нижче наведено активність комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою in vitro. Грампозитивні аероби: Bacillus anthracis, Enterococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Streptococcus pyogenes1,2, Streptococcus agalactiae1,2, інші бета-гемолітичні стрептококи1,2, Staphylococcus коагулазонегативні стафілококи (чутливі до метициліну). Грамнегативні аероби: Bordetella pertussis, Haemophilus influenzae1, Helicobacter pylori, Moraxella catarrhalis1, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida, Vibrio cholerae. Інші: Borrelia burgdorferi, Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum. Грампозитивні анаероби: види роду Clostridium, Peptococcus niger, Peptostrepiococcus magnus, Peptostreptococcus micros, види роду Pepto streptococcus. Грамнегативні анаероби: Bcicteroides fragilis, види роду Bacteroides, види роду Capnocytophaga, Eikenella corrodens, Fusobacterium nucleatum, види роду Fusobacterium, види роду Porphyromonas, види роду Prevotella. Бактерії, для яких можлива набута резистентність до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Escherichia coli1, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, види роду Klebsiella, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, види роду Proteus, види роду Salmonella, види роду Shigella. Streptococcus pneumoniae1,2, стрептококи групи Viridans. Грампозитивні аероби: види роду Corynebacterium, Enterococcus faecium. Бактерії, що мають природну стійкість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: види роду Acinetobacter, Citrobacter freundii, види роду Enterobacter, Hafhia alvei, Legionella pneumophila, Morganella morganii, види роду Providencia, види роду Pseudomonas, види роду Serratia, Stenotrophocoli. Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, види роду Chlamydia, Coxiella burnetii, види роду Mycoplasma. 1для даних бактерій клінічна ефективність комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою була продемонстрована у клінічних дослідженнях. 2штами цих видів бактерій не продукують бета-лактамази. Чутливість при монотерапії амоксициліном дозволяє припускати аналогічну чутливість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими штамами мікроорганізмів: верхніх відділів дихальних шляхів та лор-органів (в т.ч. гострий та хронічний синусит, гострий та хронічний середній отит, заглотковий абсцес, тонзиліт, фарингіт); нижніх відділів дихальних шляхів (в т.ч. гострий бронхіт із бактеріальною суперінфекцією, хронічний бронхіт, пневмонія); сечовивідних шляхів (наприклад, цистит, уретрит, пієлонефрит); у гінекології; шкіри та м'яких тканин, включаючи укуси людини та тварин; кісткової та сполучної тканини; жовчних шляхів (холецистит, холангіт); одонтогенні.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до пеніцилінів, цефалоспоринів та інших бета-лактамних антибіотиків в анамнезі; холестатична жовтяниця та/або інші порушення функції печінки, спричинені прийомом амоксициліну/клавуланової кислоти, в анамнезі; інфекційний мононуклеоз та лімфолейкоз; діти до 12 років або з масою тіла менше 40 кг; фенілкетонурія; ниркова недостатність (Сl креатиніну З обережністю: псевдомембранозний коліт в анамнезі, захворювання шлунково-кишкового тракту, печінкова недостатність, тяжкі порушення функції нирок, вагітність, період лактації, одночасне застосування з антикоагулянтами.Вагітність та лактаціяАмоксиклав Квіктаб може призначатися під час вагітності за наявності чітких показань. Амоксицилін та клавуланова кислота у невеликих кількостях проникають у грудне молоко.Побічна діяЗ боку травної системи: втрата апетиту, нудота, блювання, діарея, біль у животі, гастрит, стоматит, глосит, чорний «волосатий» язик, потемніння зубної емалі, геморагічний коліт (також може розвинутись після терапії), ентероколіт, псевдомембранія функції печінки, підвищення активності АЛТ, АСТ, ЛФ та/або рівня білірубіну в плазмі крові, печінкова недостатність (частіше у літніх, чоловіків, при тривалій терапії), холестатична жовтяниця, гепатит. Алергічні реакції: свербіж, кропив'янка, еритематозні висипання, мультиформна ексудативна еритема, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, алергічний васкуліт, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пусток. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію), тромбоцитопенія, гемолітична анемія, оборотне збільшення ПВ (при сумісному застосуванні з антикоагулянтами), оборотне збільшення часу кровотечі, еозинофілія, панцитопенія, тромбоцитоз, З боку ЦНС: запаморочення, біль голови, судоми (можуть виявлятися у пацієнтів з порушенням функції нирок при прийомі високих доз препарату). З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, кристалурія, гематурія. Інші: кандидоз та інші види суперінфекції. З боку центральної нервової системи: гіперактивність. Почуття тривоги, безсоння, зміна поведінки, збудження.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди, глюкозамін, проносні ЛЗ, аміноглікозиди уповільнюють абсорбцію, аскорбінова кислота підвищує абсорбцію. Діуретики, алопуринол, фенілбутазон, НПЗЗ та інші ЛЗ, що блокують канальцеву секрецію (пробенецид), підвищують концентрацію амоксициліну (клавуланова кислота виводиться в основному шляхом клубочкової фільтрації). Одночасне застосування препарату Амоксиклав і метотрексату підвищує токсичність метотрексату. Призначення спільно з аллопуринолом підвищать частоту розвитку екзантеми. Слід уникати одночасного застосування з дисульфірамом. Зменшує ефективність ЛЗ, у процесі метаболізму яких утворюється ПАБК; етинілестрадіол - ризик розвитку кровотеч прориву. У літературі описуються рідкісні випадки збільшення МНО у пацієнтів при сумісному застосуванні аценокумаролу або варфарину та амоксициліну. При необхідності одночасного застосування з антикоагулянтами ПВ або МНО слід ретельно моніторувати при призначенні або відміні препарату. Комбінація з рифампіцином антагоністична (взаємне ослаблення антибактеріального ефекту). Препарат Амоксиклав® не слід застосовувати одночасно у комбінації з бактеріостатичними антибіотиками (макроліди, тетрацикліни), сульфаніламідами через можливе зниження ефективності препарату Амоксиклав®. Препарат Амоксиклав знижує ефективність пероральних контрацептивів. Підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів (пригнічуючи кишкову мікрофлору, знижує синтез вітаміну К та протромбіновий індекс). У деяких випадках прийом препарату може подовжувати ПВ, у зв'язку з цим слід бути обережним при одночасному застосуванні антикоагулянтів і препарату Амоксиклав Квіктаб. Пробенецид знижує виведення амоксициліну, збільшуючи його сироваткову концентрацію. У пацієнтів, які отримували мікофенолат мофетил, після початку застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою спостерігалося зниження концентрації активного метаболіту — мікофенолової кислоти до прийому чергової дози препарату приблизно на 50%. Зміни даної концентрації не можуть точно відображати загальні зміни експозиції мікофенолової кислоти.Спосіб застосування та дозиВсередину. Режим дозування встановлюється індивідуально, залежно від віку, маси тіла, функції нирок пацієнта та від ступеня тяжкості інфекції. Препарат Амоксиклав® рекомендується приймати на початку їжі для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травної системи. Курс лікування становить 5-14 днів. Тривалість курсу лікування визначається лікарем. Лікування не повинно продовжуватись більше 14 днів без повторного медичного огляду. Діти до 12 років Дозу призначають залежно від віку та маси тіла. Рекомендований режим дозування - 40 мг/кг/сут на 3 прийоми. Дітям з масою тіла 40 кг і більше слід призначати такі ж дози, як і дорослим. Для дітей у віці < 6 років краще приймати суспензію препарату Амоксиклав ® . Дорослі та діти старше 12 років (або >40 кг маси тіла) Звичайна доза у разі легкого та середньотяжкого перебігу інфекції становить 1 табл. 250+125 мг кожні 8 годин або 1 табл. 500+125 мг кожні 12 год, у разі тяжкого перебігу інфекції та інфекцій дихальних шляхів – 1 табл. 500+125 мг кожні 8 годин або 1 табл. 875+125 мг кожні 12 год. Оскільки таблетки комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти по 250+125 мг та 500+125 мг містять однакову кількість клавуланової кислоти – 125 мг, то 2 табл. по 250+125 мг не еквівалентні 1 табл. 500+125мг. Дозування при одонтогенних інфекціях 1 табл. 250+125 мг кожні 8 годин або 1 табл. 500+125 мг кожні 12 годин протягом 5 днів. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція доз заснована на максимальній дозі амоксициліну, що рекомендується, і проводиться з урахуванням значень Cl креатиніну: - дорослі та діти старше 12 років (або ≥40 кг маси тіла) (табл. 2); - при анурії інтервал між дозуванням слід збільшити до 48 годин та більше; - таблетки 875+125 мг слід застосовувати лише у пацієнтів із Cl креатиніну >30 мл/хв. Таблиця 2 Кліренс креатиніну Режим дозування препарату Амоксиклав >30 мл/хв Корекція дози не потрібна 10-30 мл/хв 1 табл. 50+125 мг 2 рази на день або 1 табл. 250+125 мг (при легкому та середньотяжкому перебігу інфекції) 2 рази на добу <10 мл/хв 1 табл. 500+125 мг 1 раз на день або 1 табл. 250+125 мг (при легкому та середньотяжкому перебігу інфекції) 1 раз на добу Гемодіаліз 1 табл. 500+125 мг або 2 табл. 250+125 мг кожні 24 год. + 1 табл. 500+125 мг або 2 табл. 250+125 мг під час проведення діалізу та в кінці сеансу діалізу (через зниження сироваткових концентрацій амоксициліну та клавуланової кислоти) Пацієнти з порушенням функції печінки Прийом препарату Амоксиклав слід здійснювати з обережністю. Потрібно проводити регулярний контроль функції печінки. Порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньоПередозуванняПовідомлень про смерть або виникнення загрозливих для життя побічних ефектів внаслідок передозування препарату немає. Симптоми: в більшості випадків - розлади з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, діарея, блювання), можливе також тривожне збудження, безсоння, запаморочення, у поодиноких випадках - судомні напади. Лікування: при передозуванні пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря, лікування – симптоматичне. У разі недавнього прийому (менше 4 годин) препарату необхідно провести промивання шлунка та призначити активоване вугілля для зменшення всмоктування. Амоксицилін/клавуланат калію видаляється гемодіалізом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри курсовому лікуванні необхідно проводити контроль за станом функції органів кровотворення, печінки, нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок потрібна адекватна корекція дози або збільшення інтервалів між прийомами. Можливий розвиток суперінфекції за рахунок зростання нечутливої до нього мікрофлори, що потребує відповідної зміни антибактеріальної терапії. У пацієнтів з підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі перехресні алергічні реакції з цефалоспориновими антибіотиками. У жінок з передчасним розривом плодових оболонок було встановлено, що профілактична терапія амоксициліном + клавулановою кислотою може бути пов'язана з підвищенням ризику некротизуючого коліту у новонароджених. У пацієнтів зі зниженим діурезом дуже рідко виникає кристалурія. Під час застосування великих доз амоксициліну рекомендується приймати достатню кількість рідини та підтримувати адекватний діурез для зменшення ймовірності утворення кристалів амоксициліну. лабораторні аналізи. Високі концентрації амоксициліну дають неправдиву реакцію на глюкозу сечі при використанні реактиву Бенедикту або розчину Фелінга. Рекомендується використовувати ферментативні реакції із глюкозидазою. Перед початком лікування необхідно опитати пацієнта для виявлення в анамнезі реакції гіперчутливості на пеніциліни, цефалоспорини або інші бета-лактамні антибіотики. З метою зниження ризику побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту слід приймати препарат до або під час їжі. При застосуванні високих доз препарату Амоксиклав Квіктаб пацієнтам із кристалурією необхідно адекватно заповнювати втрату рідини. При виникненні антибіотико-асоційованого коліту слід негайно відмінити Амоксиклав Квіктаб, звернутися до лікаря та почати відповідне лікування. Препарати, що гальмують перистальтику, у таких ситуаціях протипоказані. Лікування обов'язково триває ще 48-72 години після зникнення клінічних ознак захворювання. При одночасному застосуванні естрогеновмісних пероральних контрацептивів та амоксициліну слід по можливості використовувати інші або додаткові методи контрацепції. Амоксицилін і клавуланова кислота можуть провокувати неспецифічне зв'язування імуноглобулінів та альбумінів з мембраною еритроцитів, що може бути причиною хибнопозитивної реакції при пробі Кумбса. Застосування амоксициліну та клавуланової кислоти протипоказано при інфекційному мононуклеозі, т.к. може спровокувати появу кореподібного висипу. Спеціальні запобіжні заходи при знищенні невикористаного лікарського препарату. Немає необхідності в спеціальних запобіжних заходах при знищенні невикористаного препарату Амоксиклав®. Вплив на здатність керувати автомобілем або виконувати роботу, яка потребує підвищеної швидкості фізичних та психічних реакцій. Через можливість розвитку побічних ефектів з боку ЦНС, таких як запаморочення, головний біль, судоми, під час лікування слід дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та інших видах діяльності, що потребують концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активні речовини (ядро): амоксицилін (у формі тригідрату) – 500 мг; клавуланова кислота (у формі калієвої солі) – 125 мг; допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний - 9 мг; кросповідон - 45 мг; кроскармелоза натрію - 35 мг; магнію стеарат – 20 мг; МКЦ – до 1060 мг; оболонка плівкова: гіпромелоза - 17,696 мг; етилцелюлоза - 0,864 мг; полісорбат 80 - 0,96 мг; триетилцитрат - 0,976 мг; титану діоксид – 9,36 мг; тальк – 2,144 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 500 мг + 125 мг. По 15 чи 21 табл. і 2 осушувача (силікагель) у контейнері круглої форми червоного кольору з написом «ністівно» у флаконі темного скла, закупореному металевою кришкою, що нагвинчується, з контрольним кільцем з перфорацією і прокладкою з ПЕНП всередині. 1 фл. у картонній пачці. По 5 чи 7 табл. у блістері з покритою лаком жорсткої алюмінієвої/м'якої алюмінієвої фольги. По 2, 3 або 4 блістери по 5 табл. або 2 блістери по 7 табл. у картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки 875+125 мг: білі або майже білі, довгасті, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, з насічкою і відбитками «875» і «125» на одній стороні та «AMC» на іншій стороні. Вид на зламі: маса жовтуватого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик – пеніцилін напівсинтетичний + бета-лактамаз інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування Діючі речовини препарату швидко і повністю абсорбуються із шлунково-кишкового тракту (ШКТ) після прийому внутрішньо. Всмоктування діючих речовин оптимально у разі застосування препарату разом із їжею. Нижче наведено фармакокінетичні параметри амоксициліну та клавуланової кислоти після прийому у дозі 45 мг/6,4 мг/кг, розділеної на два прийоми, пацієнтами віком до 12 років. Середнє значення фармакокінетичних параметрів Стах (мг/мл) Т max (год) AUC (мг на ч/л) Т1/2 (год) Амоксицилін 11,99±3,28 1,0 (1,0-2,0) 35,2±5,0 1,22±0,28 Клавуланова кислота 5,49±2,71 1,0 (1,0-2,0) 13,26±5,88 0,99±0,14 Стах - максимальна концентрація в плазмі крові; Тmах - час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові; AUC - площа під кривою "концентрація-час"; T1/2 - період напіввиведення. Метаболізм Близько 10-25% початкової дози амоксициліну виводиться нирками у вигляді неактивного метаболіту (пеніцилової кислоти). Клавуланова кислота в організмі людини піддається інтенсивному метаболізму з утворенням 2,5-дигідро-4-(2-гідроксіетил)-5-оксо-1Н-піррол-3-карбонової кислоти та 1-аміно-4-гідрокси-бутан-2-она і виводиться нирками, через ШКТ, а також з повітрям, що видихається, у вигляді діоксиду вуглецю. Розподіл Як і при внутрішньовенному введенні комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти, терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти виявляються в різних тканинах та інтерстиціальній рідині (у жовчному міхурі, тканинах черевної порожнини, шкірі, жировій та м'язовій тканині; . Амоксицилін і клавуланова кислота мають слабкий ступінь зв'язування з білками плазми крові. Проведені дослідження показали, що з білками плазми зв'язується близько 25% загальної кількості клавуланової кислоти і 18% амоксициліну в плазмі крові. Об'єм розподілу становить приблизно 0,3-0,4 л/кг для амоксициліну та приблизно 0,2 л/кг для клавуланової кислоти. Амоксицилін та клавуланова кислота не проникають через гематоенцефалічний бар'єр при незапалені мозкові оболонки. Амоксицилін (як більшість пеніцилінів) виділяється з грудним молоком. У грудному молоці можуть бути виявлені слідові кількості клавуланової кислоти. За винятком можливості розвитку сенсибілізації, діареї та кандидозу слизових оболонок порожнини рота, невідомо жодних інших негативних впливів амоксициліну та клавуланової кислоти на здоров'я немовлят, які вигодовуються грудним молоком. Дослідження репродуктивної функції у тварин показали, що амоксицилін та клавуланова кислота проникають через плацентарний бар'єр. Однак не було виявлено негативного впливу на плід. Виведення Амоксицилін виводиться головним чином нирками, тоді як клавуланова кислота за допомогою ниркового, так і позаниркового механізмів. Після одноразового прийому внутрішньо 875 мг/125 мг або 500 мг/125 мг приблизно 60-70% амоксициліну та 40-65% клавуланової кислоти протягом перших 6 годин виводиться нирками у незміненому вигляді. Середній період напіввиведення (Т1/2) амоксициліну/клавуланової кислоти становить приблизно 1 годину, середній загальний кліренс становить приблизно 25 л/год у здорових пацієнтів. У ході різних досліджень було виявлено, що виведення амоксициліну нирками протягом 24 годин становить приблизно 50-85%, клавуланової кислоти – 27-60%. Найбільше клавуланової кислоти виводиться протягом перших 2 годин після прийому. Фармакокінетика амоксициліну/клавуланової кислоти не залежить від статі пацієнта. Пацієнти з порушенням функції нирок Загальний кліренс амоксициліну/клавуланової кислоти знижується пропорційно до зниження ниркової функції. Зниження кліренсу більш виражено для амоксициліну, ніж клавуланової кислоти, т.к. Більшість амоксициліну виводиться нирками. Дози препарату при нирковій недостатності повинні підбиратися з огляду на небажаність кумуляції амоксициліну на тлі підтримання нормального рівня клавуланової кислоти. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів із порушенням функції печінки препарат застосовують з обережністю. Потрібно проводити постійний контроль функції печінки. Обидва компоненти видаляються гемодіалізом і незначні кількості – перитонеальним діалізом.ФармакодинамікаМеханізм дії Амоксицилін - напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії, що має активність проти багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У той же час, амоксицилін схильний до руйнування бета-лактамазами, і тому спектр активності амоксициліну не поширюється на мікроорганізми, які продукують цей фермент. Клавуланова кислота - інгібітор бета-лактамаз, структурно споріднений з пеніцилінами, має здатність інактивувати широкий спектр бета-лактамаз, виявлених у мікроорганізмів, стійких до пеніцилінів і цефалоспоринів. Клавуланова кислота має достатню ефективність щодо плазмідних бета-лактамаз, які найчастіше зумовлюють резистентність бактерій, і не ефективна щодо хромосомних бета-лактамаз I типу, які не інгібуються клавулановою кислотою. Присутність клавуланової кислоти у препараті захищає амоксицилін від руйнування ферментами – бета-лактамазами, що дозволяє розширити антибактеріальний спектр амоксициліну. Нижче наведено активність комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою in vitro. Грампозитивні аероби: Bacillus anthracis, Enterococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Streptococcus pyogenes1,2, Streptococcus agalactiae1,2, інші бета-гемолітичні стрептококи1,2, Staphylococcus коагулазонегативні стафілококи (чутливі до метициліну). Грамнегативні аероби: Bordetella pertussis, Haemophilus influenzae1, Helicobacter pylori, Moraxella catarrhalis1, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida, Vibrio cholerae. Інші: Borrelia burgdorferi, Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum. Грампозитивні анаероби: види роду Clostridium, Peptococcus niger, Peptostrepiococcus magnus, Peptostreptococcus micros, види роду Pepto streptococcus. Грамнегативні анаероби: Bcicteroides fragilis, види роду Bacteroides, види роду Capnocytophaga, Eikenella corrodens, Fusobacterium nucleatum, види роду Fusobacterium, види роду Porphyromonas, види роду Prevotella. Бактерії, для яких можлива набута резистентність до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: Escherichia coli1, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, види роду Klebsiella, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, види роду Proteus, види роду Salmonella, види роду Shigella. Streptococcus pneumoniae1,2, стрептококи групи Viridans. Грампозитивні аероби: види роду Corynebacterium, Enterococcus faecium. Бактерії, що мають природну стійкість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою Грамнегативні аероби: види роду Acinetobacter, Citrobacter freundii, види роду Enterobacter, Hafhia alvei, Legionella pneumophila, Morganella morganii, види роду Providencia, види роду Pseudomonas, види роду Serratia, Stenotrophocoli. Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, види роду Chlamydia, Coxiella burnetii, види роду Mycoplasma. 1для даних бактерій клінічна ефективність комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою була продемонстрована у клінічних дослідженнях. 2штами цих видів бактерій не продукують бета-лактамази. Чутливість при монотерапії амоксициліном дозволяє припускати аналогічну чутливість до комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими штамами мікроорганізмів: верхніх відділів дихальних шляхів та лор-органів (в т.ч. гострий та хронічний синусит, гострий та хронічний середній отит, заглотковий абсцес, тонзиліт, фарингіт); нижніх відділів дихальних шляхів (в т.ч. гострий бронхіт із бактеріальною суперінфекцією, хронічний бронхіт, пневмонія); сечовивідних шляхів (наприклад, цистит, уретрит, пієлонефрит); у гінекології; шкіри та м'яких тканин, включаючи укуси людини та тварин; кісткової та сполучної тканини; жовчних шляхів (холецистит, холангіт); одонтогенні.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до пеніцилінів, цефалоспоринів та інших бета-лактамних антибіотиків в анамнезі; холестатична жовтяниця та/або інші порушення функції печінки, спричинені прийомом амоксициліну/клавуланової кислоти, в анамнезі; інфекційний мононуклеоз та лімфолейкоз; діти до 12 років або з масою тіла менше 40 кг; фенілкетонурія; ниркова недостатність (Сl креатиніну З обережністю: псевдомембранозний коліт в анамнезі, захворювання шлунково-кишкового тракту, печінкова недостатність, тяжкі порушення функції нирок, вагітність, період лактації, одночасне застосування з антикоагулянтами.Вагітність та лактаціяАмоксиклав Квіктаб може призначатися під час вагітності за наявності чітких показань. Амоксицилін та клавуланова кислота у невеликих кількостях проникають у грудне молоко.Побічна діяЗ боку травної системи: втрата апетиту, нудота, блювання, діарея, біль у животі, гастрит, стоматит, глосит, чорний «волосатий» язик, потемніння зубної емалі, геморагічний коліт (також може розвинутись після терапії), ентероколіт, псевдомембранія функції печінки, підвищення активності АЛТ, АСТ, ЛФ та/або рівня білірубіну в плазмі крові, печінкова недостатність (частіше у літніх, чоловіків, при тривалій терапії), холестатична жовтяниця, гепатит. Алергічні реакції: свербіж, кропив'янка, еритематозні висипання, мультиформна ексудативна еритема, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, алергічний васкуліт, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пусток. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію), тромбоцитопенія, гемолітична анемія, оборотне збільшення ПВ (при сумісному застосуванні з антикоагулянтами), оборотне збільшення часу кровотечі, еозинофілія, панцитопенія, тромбоцитоз, З боку ЦНС: запаморочення, біль голови, судоми (можуть виявлятися у пацієнтів з порушенням функції нирок при прийомі високих доз препарату). З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, кристалурія, гематурія. Інші: кандидоз та інші види суперінфекції. З боку центральної нервової системи: гіперактивність. Почуття тривоги, безсоння, зміна поведінки, збудження.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди, глюкозамін, проносні ЛЗ, аміноглікозиди уповільнюють абсорбцію, аскорбінова кислота підвищує абсорбцію. Діуретики, алопуринол, фенілбутазон, НПЗЗ та інші ЛЗ, що блокують канальцеву секрецію (пробенецид), підвищують концентрацію амоксициліну (клавуланова кислота виводиться в основному шляхом клубочкової фільтрації). Одночасне застосування препарату Амоксиклав і метотрексату підвищує токсичність метотрексату. Призначення спільно з аллопуринолом підвищать частоту розвитку екзантеми. Слід уникати одночасного застосування з дисульфірамом. Зменшує ефективність ЛЗ, у процесі метаболізму яких утворюється ПАБК; етинілестрадіол - ризик розвитку кровотеч прориву. У літературі описуються рідкісні випадки збільшення МНО у пацієнтів при сумісному застосуванні аценокумаролу або варфарину та амоксициліну. При необхідності одночасного застосування з антикоагулянтами ПВ або МНО слід ретельно моніторувати при призначенні або відміні препарату. Комбінація з рифампіцином антагоністична (взаємне ослаблення антибактеріального ефекту). Препарат Амоксиклав® не слід застосовувати одночасно у комбінації з бактеріостатичними антибіотиками (макроліди, тетрацикліни), сульфаніламідами через можливе зниження ефективності препарату Амоксиклав®. Препарат Амоксиклав знижує ефективність пероральних контрацептивів. Підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів (пригнічуючи кишкову мікрофлору, знижує синтез вітаміну К та протромбіновий індекс). У деяких випадках прийом препарату може подовжувати ПВ, у зв'язку з цим слід бути обережним при одночасному застосуванні антикоагулянтів і препарату Амоксиклав Квіктаб. Пробенецид знижує виведення амоксициліну, збільшуючи його сироваткову концентрацію. У пацієнтів, які отримували мікофенолат мофетил, після початку застосування комбінації амоксициліну з клавулановою кислотою спостерігалося зниження концентрації активного метаболіту — мікофенолової кислоти до прийому чергової дози препарату приблизно на 50%. Зміни даної концентрації не можуть точно відображати загальні зміни експозиції мікофенолової кислоти.Спосіб застосування та дозиВсередину. Режим дозування встановлюється індивідуально, залежно від віку, маси тіла, функції нирок пацієнта та від ступеня тяжкості інфекції. Препарат Амоксиклав® рекомендується приймати на початку їжі для оптимальної абсорбції та зменшення можливих побічних ефектів з боку травної системи. Курс лікування становить 5-14 днів. Тривалість курсу лікування визначається лікарем. Лікування не повинно продовжуватись більше 14 днів без повторного медичного огляду. Діти до 12 років Дозу призначають залежно від віку та маси тіла. Рекомендований режим дозування - 40 мг/кг/сут на 3 прийоми. Дітям з масою тіла 40 кг і більше слід призначати такі ж дози, як і дорослим. Для дітей у віці < 6 років краще приймати суспензію препарату Амоксиклав ® . Дорослі та діти старше 12 років (або >40 кг маси тіла) Звичайна доза у разі легкого та середньотяжкого перебігу інфекції становить 1 табл. 250+125 мг кожні 8 годин або 1 табл. 500+125 мг кожні 12 год, у разі тяжкого перебігу інфекції та інфекцій дихальних шляхів – 1 табл. 500+125 мг кожні 8 годин або 1 табл. 875+125 мг кожні 12 год. Оскільки таблетки комбінації амоксициліну та клавуланової кислоти по 250+125 мг та 500+125 мг містять однакову кількість клавуланової кислоти – 125 мг, то 2 табл. по 250+125 мг не еквівалентні 1 табл. 500+125мг. Дозування при одонтогенних інфекціях 1 табл. 250+125 мг кожні 8 годин або 1 табл. 500+125 мг кожні 12 годин протягом 5 днів. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція доз заснована на максимальній дозі амоксициліну, що рекомендується, і проводиться з урахуванням значень Cl креатиніну: - дорослі та діти старше 12 років (або ≥40 кг маси тіла) (табл. 2); - при анурії інтервал між дозуванням слід збільшити до 48 годин та більше; - таблетки 875+125 мг слід застосовувати лише у пацієнтів із Cl креатиніну >30 мл/хв. Таблиця 2 Кліренс креатиніну Режим дозування препарату Амоксиклав >30 мл/хв Корекція дози не потрібна 10-30 мл/хв 1 табл. 50+125 мг 2 рази на день або 1 табл. 250+125 мг (при легкому та середньотяжкому перебігу інфекції) 2 рази на добу <10 мл/хв 1 табл. 500+125 мг 1 раз на день або 1 табл. 250+125 мг (при легкому та середньотяжкому перебігу інфекції) 1 раз на добу Гемодіаліз 1 табл. 500+125 мг або 2 табл. 250+125 мг кожні 24 год. + 1 табл. 500+125 мг або 2 табл. 250+125 мг під час проведення діалізу та в кінці сеансу діалізу (через зниження сироваткових концентрацій амоксициліну та клавуланової кислоти) Пацієнти з порушенням функції печінки Прийом препарату Амоксиклав слід здійснювати з обережністю. Потрібно проводити регулярний контроль функції печінки. Порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньоПередозуванняПовідомлень про смерть або виникнення загрозливих для життя побічних ефектів внаслідок передозування препарату немає. Симптоми: в більшості випадків - розлади з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, діарея, блювання), можливе також тривожне збудження, безсоння, запаморочення, у поодиноких випадках - судомні напади. Лікування: при передозуванні пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря, лікування – симптоматичне. У разі недавнього прийому (менше 4 годин) препарату необхідно провести промивання шлунка та призначити активоване вугілля для зменшення всмоктування. Амоксицилін/клавуланат калію видаляється гемодіалізом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри курсовому лікуванні необхідно проводити контроль за станом функції органів кровотворення, печінки, нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок потрібна адекватна корекція дози або збільшення інтервалів між прийомами. Можливий розвиток суперінфекції за рахунок зростання нечутливої до нього мікрофлори, що потребує відповідної зміни антибактеріальної терапії. У пацієнтів з підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі перехресні алергічні реакції з цефалоспориновими антибіотиками. У жінок з передчасним розривом плодових оболонок було встановлено, що профілактична терапія амоксициліном + клавулановою кислотою може бути пов'язана з підвищенням ризику некротизуючого коліту у новонароджених. У пацієнтів зі зниженим діурезом дуже рідко виникає кристалурія. Під час застосування великих доз амоксициліну рекомендується приймати достатню кількість рідини та підтримувати адекватний діурез для зменшення ймовірності утворення кристалів амоксициліну. лабораторні аналізи. Високі концентрації амоксициліну дають неправдиву реакцію на глюкозу сечі при використанні реактиву Бенедикту або розчину Фелінга. Рекомендується використовувати ферментативні реакції із глюкозидазою. Перед початком лікування необхідно опитати пацієнта для виявлення в анамнезі реакції гіперчутливості на пеніциліни, цефалоспорини або інші бета-лактамні антибіотики. З метою зниження ризику побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту слід приймати препарат до або під час їжі. При застосуванні високих доз препарату Амоксиклав Квіктаб пацієнтам із кристалурією необхідно адекватно заповнювати втрату рідини. При виникненні антибіотико-асоційованого коліту слід негайно відмінити Амоксиклав Квіктаб, звернутися до лікаря та почати відповідне лікування. Препарати, що гальмують перистальтику, у таких ситуаціях протипоказані. Лікування обов'язково триває ще 48-72 години після зникнення клінічних ознак захворювання. При одночасному застосуванні естрогеновмісних пероральних контрацептивів та амоксициліну слід по можливості використовувати інші або додаткові методи контрацепції. Амоксицилін і клавуланова кислота можуть провокувати неспецифічне зв'язування імуноглобулінів та альбумінів з мембраною еритроцитів, що може бути причиною хибнопозитивної реакції при пробі Кумбса. Застосування амоксициліну та клавуланової кислоти протипоказано при інфекційному мононуклеозі, т.к. може спровокувати появу кореподібного висипу. Спеціальні запобіжні заходи при знищенні невикористаного лікарського препарату. Немає необхідності в спеціальних запобіжних заходах при знищенні невикористаного препарату Амоксиклав®. Вплив на здатність керувати автомобілем або виконувати роботу, яка потребує підвищеної швидкості фізичних та психічних реакцій. Через можливість розвитку побічних ефектів з боку ЦНС, таких як запаморочення, головний біль, судоми, під час лікування слід дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та інших видах діяльності, що потребують концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: амоксицилін 1 г (амоксициліну тригідрату 1.148 г). Допоміжні речовини: стеарат магнію, полівідон, натрію крохмалю гліколат, целюлоза мікрокристалічна. Склад плівкової оболонки:; титану діоксид, тальк, гіпромелоза. 6 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою від білого до злегка жовтуватого кольору, овальні, двоопуклі, з насічками на обох сторонах.Фармакотерапевтична групаАмоксицилін є амінобензиловим пеніциліном, що володіє бактерицидною дією в результаті інгібування синтезу бактеріальної клітинної стінки. Порогові значення MIC для різних чутливих організмів варіюють. Enterobacteriaceae прийнято вважати чутливими при їх інгібуванні амоксициліном у концентрації ≤ 8 мкг/мл амоксициліну та резистентними при концентрації ≥ 32 мкг/мл. Відповідно до рекомендацій NCCLS і при використанні NCCLS-вказаних методів М. catarrhalis (β-лактамаза негативна) та Н. influenzae (β-лактамаза негативна) розцінюються як чутливі при концентраціях ≤ 1 мкг/мл та резистентними при ≥ 4 мкг/м; Str.pneumoniae вважаються чутливими при MIC≤2 мкг/мл та резистентними при ≥8 мкг/мл. Поширеність резистентних штамів варіює географічно, тому бажано орієнтуватися на місцеву інформацію про резистентність, особливо під час лікування важких інфекцій. При такому рівні поширеності резистентних штамів, при якому стає сумнівною доцільність використання препарату, принаймні при терапії деяких інфекцій краще звертатися за допомогою до фахівця. Чутливі: Грам-позитивні аероби Частота резистентності в ЄС (якщо > 10%) (крайні значення) Bacillus anthracis Corynebacterium spp § Enterococcus faecalis § Listeria monocytogenes Streptococcus agalactiae Streptococcus bovis Streptococcus pneumoniae # * 4.6 - 51.4% Streptococcus pyogenes # * Streptococcus viridans § Грам-негативні аероби: Brucellaspp# Escherichia coli * 46.7% Haemophilus influenzae * 2 - 31.7% a Haemophilus para-influenzae * 15.3% Neisseria gonorrhoeae § 12 - 80% b Neisseria meningitidis # Proteus mirabilis 28% Salmonella spp § Shigella spp § Vibrio cholera Анаероби Bacteroides melaninogenicus § Clostridium spp Fusobacterium spp. § Peptostreptococci Резистентні грам-позитивні аероби Staphylococcus(β-лактамазопродукуючіштами) Грам-негативні аероби Acinetobacter spp Citrobacter spp Enterobacter spp Klebsiella spp Moraxella catarrhalis * Proteus spp (indol positive) Proteus vulgaris Providencia spp Pseudomonas spp Serratia spp Анаероби Bacteroides fragilis Інші Chlamydia Mycoplasma Rickettsia a) % продукції р-лактамази. b) пеніцилінорезистентності (включаючи проміжну резистентність). # До цього часу немає повідомлень про появу р-лактамазопродукуючих штамів. § Непостійна чутливість, чутливість передбачити неможливо без проведення тестів на чутливість. * Клінічна ефективність була показана для чутливих штамів при застосуванні за показаннями. Бактерії можуть мати резистентність до амоксициліну (і, отже, ампіциліну) в результаті продукції бета-лактамаз, гідролізуючих амінопеніцилінів, змін пеніцилін-зв'язуючих білків, порушення проникності для препарату або завдяки функціонуванню спеціальних помпових насосів. В одному мікроорганізмі можуть одночасно бути кілька механізмів резистентності, що пояснює існування варіабельної та непередбачуваної перехресної резистентності до інших бета-лактамів та антибактеріальних препаратів з інших груп.ФармакокінетикаВсмоктування: Абсолютна біодоступність амоксициліну залежить від дози та режиму введення та знаходиться в межах від 75 до 90%. У дозах від 250 мг до 750 мг біодоступність (параметри: AUC та/або виділення із сечею) лінійно пропорційна дозі. У вищих дозах всмоктування нижча. На всмоктування не впливає прийом їжі. Амоксицилін є кислотостійким. При пероральному прийомі 500 мг концентрація амоксициліну в крові становить 6-11 мг/л. Після одноразового прийому 3 г амоксициліну концентрація у крові досягає 27 мг/л. Cmax у плазмі спостерігаються через 1 - 2 години після прийому препарату. Розподіл: Близько 17% амоксициліну перебуває у пов'язаному з білками плазми стані. Терапевтична концентрація препарату швидко досягається в плазмі, легенях, бронхіальному секреті, рідині середнього вуха, жовчі та сечі. Амоксицилін може проникати через запалені мозкові оболонки у цереброспінальну рідину. Амоксицилін проходить через плаценту і в невеликій кількості виявляється у грудному молоці. Біотрансформація та елімінація: Основним місцем виведення амоксициліну є нирки. Близько 60-80% пероральної дози амоксициліну виділяється протягом 6 годин після прийому у незміненій активній формі через нирки та невелика фракція екскретується у жовч. Приблизно 7-25% дози метаболізується до неактивної пеніцилової кислоти. Період напіввиведення з плазми у пацієнтів з незміненою функцією нирок становить 1-1.5 год. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю період напіввиведення варіює від 5 до 20 год. Субстанція піддається гемодіалізу.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи пеніцилінів широкого спектра дії, що руйнується пеніциліназою.Показання до застосуванняПоказаний для пероральної терапії наступних бактеріальних інфекцій, спричинених амоксицилін-чутливими грам-позитивними та грам-негативними патогенами: інфекції верхніх дихальних шляхів, включаючи інфекції вуха, носа та горла: гострий середній отит, гострий синусит та бактеріальний фарингіт. інфекції нижніх дихальних шляхів: загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія. інфекції нижніх відділів сечовивідних шляхів: цистит. інфекції шлунково-кишкового тракту: бактеріальний ентерит Може знадобитися комбінована терапія при інфекціях, спричинених анаеробними мікроорганізмами. ендокардит: профілактика ендокардиту у пацієнтів із групи ризику розвитку ендокардиту - наприклад, під час проведення стоматологічних процедур.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до пеніциліну; також необхідно враховувати можливість перехресної алергії з іншими бета-лактамними антибіотиками, такими як цефалоспорини, карбопенеми. З обережністю: оспамокс повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів з алергічним діатезом та астмою. у пацієнтів з нирковою недостатністю можливе уповільнення виведення амоксициліну, що, залежно від ступеня недостатності, може вимагати зменшення добової дози препарату. з обережністю слід застосовувати у дітей, недоношених та новонароджених: необхідно моніторувати функції нирок, печінки та гематологічні показники. Оспамокс слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з вірусними інфекціями, гострим лімфобластним лейкозом та інфекційним мононуклеозом (у зв'язку з підвищеним ризиком еритематозного висипу на шкірі).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей З обережністю слід застосовувати у дітей, недоношених та новонароджених: необхідно моніторувати функції нирок, печінки та гематологічні показники.Побічна діяПобічні ефекти класифікуються таким чином: Часто: 10%, або рідше, але найчастіше 1% Нечасто: 1%, або рідше, але найчастіше 0.1% Рідко. 0.1% або рідше, але найчастіше 0.01% Дуже рідко, включаючи поодинокі випадки: 0,01% або рідше. Інфекції та інфікування Не часто Тривале та повторне застосування лікарського препарату може призвести до розвитку суперінфекції та колонізації резистентних мікроорганізмів або грибів, наприклад, орального та вагінального кандидозу. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Рідко Еозинофілія та гемолітична анемія. Дуже рідко Зареєстровані поодинокі випадки лейкопенії, гранулоцитопенії, тромбоцитопенії, панцитопенії, анемії, мієлосупресії, агранулоцитозу, подовження часу кровотечі та протромбінового часу. Усі зміни були оборотними під час припинення терапії. Порушення з боку імунної системи Рідко Набряк гортані, сироваткова хвороба, алергічний васкуліт, анафілаксія та анафілактичний шок у поодиноких випадках. Неврологічні порушення Рідко Реакції з боку ЦНС зустрічаються рідко і включають гіперкінези, запаморочення та судоми. Судоми можуть спостерігатися у пацієнтів з нирковою недостатністю або у пацієнтів, які отримують високі дози. Шлунково-кишкові розлади Часто Відчуття дискомфорту, нудота, втрата апетиту, блювання, метеоризм, розріджений стілець, діарея, енантеми (особливо слизової рота), сухість у роті, порушення смакового сприйняття. Як правило, перераховані ефекти характеризуються легким ступенем тяжкості та часто зникають у міру продовження терапії або дуже швидко після її припинення. Зменшити частоту даних ускладнень можна за допомогою прийому амоксициліну разом із їжею. При розвитку важкої персистуючої діареї необхідно враховувати можливість рідкісного ускладнення, псевдомембранозного коліту. Протипоказано призначення лікарських засобів, що пригнічують перистальтику. Дуже рідко Поява чорного фарбування мови. Порушення з боку печінки та жовчовивідної системи: Не часто Транзиторне середнє збільшення рівня печінкових ферментів. Рідкісні випадки гепатиту та холестатичної жовтяниці. Порушення шкіри та підшкірно-жирової клітковини: Часто Шкірні реакції у вигляді висипу, свербежу, кропив'янки; Типова кореподібна висип з'являється на 5 - 11 день від початку терапії. Негайний розвиток кропив'янки свідчить про алергію на амоксицилін і потребує припинення терапії. Рідкісні (див. також розділ 4.4) Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), ексудативна мультиформна еритема, гострі генералізовані гнійничкові висипання, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, бульозний та ексфоліативний дерматит. Порушення нирок Рідко В окремих випадках гострий інтерстиціальний нефрит. Загальні розлади Рідко У поодиноких випадках можливий розвиток лікарської лихоманки.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне застосування не рекомендується: Алопуринол Спільне застосування з аллопуринолом може призвести до розвитку шкірних алергічних реакцій. Дігоксин Можливе збільшення всмоктування дигоксину на фоні терапії препаратом Оспамокс. Антикоагулянти Спільне застосування амоксициліну та антикоагулянтів, таких як кумарин, може збільшити ймовірність кровотеч через подовження протромбінового часу. При призначенні антикоагулянтів разом з Оспамоксом потрібне моніторування гомеостатичних показників. Пробенецид Пробенецид пригнічує виведення амоксициліну через нирки і призводить до збільшення концентрації амоксициліну в жовчі та крові. Інші антибіотики Існує ймовірність антагонізму дії амоксициліну при одночасному призначенні бактеріостатичних препаратів: макролідів, тетрациклінів, сульфаніламідів та хлорамфеніколу. Метотрексат Спільне застосування метотрексату та амоксициліну може збільшити ступінь метотрексатової токсичності, можливо внаслідок конкурентного інгібування тубулярної ниркової секреції метотрексату амоксициліном. З обережністю слід застосовувати амоксицилін з такими препаратами: Пероральні гормональні контрацептиви Застосування амоксициліну може призвести до транзиторного зменшення концентрації естрогену та прогестерону в крові та знизити ефективність контрацептивів. У зв'язку з цим рекомендується на час лікування амоксицилін додатково використовувати інші негормональні методи контрацепції.Спосіб застосування та дозиВсередину. Терапія інфекцій: Як правило, терапію рекомендується продовжувати протягом 2-3 днів після зникнення симптомів. У разі інфекцій, спричинених β-гемолітичним стрептококом, повна ерадикація патогену потребує проведення терапії не менше 10 днів. Парентеральна терапія показана при неможливості проведення пероральної та при лікуванні інфекцій тяжкого ступеня. Дорослі дозування (включаючи пацієнтів похилого віку): Стандартна доза: Звичайна доза коливається від 750 мг до 3 г амоксициліну на день кілька прийомів. У деяких випадках рекомендується обмежитися дозою 1500 мг на добу за кілька прийомів. Короткий курс терапії: Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: дворазове введення препарату по 3 г на кожне введення з інтервалом між дозами 10 – 12 год. Дитячі дозування (до 12 років) Добова доза для дітей становить 25 - 50 мг/кг/добу на кілька прийомів (максимально 60 мг/кг/сут) залежно від показання та тяжкості захворювання. Діти з масою тіла вище 40 кг мають отримувати доросле дозування. Дозування при нирковій недостатності: У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю доза повинна бути знижена. При нирковому кліренсі менше 30 мл/хв рекомендується збільшення інтервалу між дозами або зменшення наступних доз. При нирковій недостатності протипоказано короткі курси терапії 3 р. Дорослі (включаючи пацієнтів похилого віку): Кліренс креатинінамл/хв Доза Інтервал між вступами > 30 Зміни дози не потрібні 10-30 500 мг 12 год < 10 500 мг 24 год При гемодіалізі: 500 мг слід ввести після закінчення процедури. Порушення функції нирок у дітей із масою тіла менше 40 кг: Кліренс креатинінамл/хв Доза Інтервал між вступами >30 Зміни дози не потрібні 10-30 15 мг/кг 12 год 10 15 мг/кг 24 год Профілактика ендокардиту Для профілактики ендокардиту у пацієнтів, які не перебувають під загальним наркозом, слід вводити 3 г амоксициліну за 1 годину перед операцією та при необхідності ще 3 г через 6 годин. Дітям рекомендується введення амоксициліну у дозі 50 мг/кг. Для більш детальної інформації та опису категорій пацієнтів, які входять до групи ризику щодо ендокардиту, слід звернутися до місцевих офіційних посібників.ПередозуванняСимптоми Амоксицилін зазвичай не викликає гострих токсичних ефектів, навіть при випадковому прийомі високих доз. Передозування може бути симптомами шлунково-кишкових розладів, порушенням водно-електролітного балансу. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю передозування великими дозами амоксициліну може супроводжуватися ознаками нефротоксичності та кристалурією. Терапія Специфічного антидоту амоксициліну немає. Терапія включає введення активованого вугілля (показів для промивання шлунка, як правило, немає) або симптоматичні заходи. Особливу увагу слід приділяти водно-електролітного балансу. Можливе застосування гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії амоксициліном важливо переконатися у відсутності в анамнезі реакцій гіперчутливості до пеніцилінів та цефалоспоринів, здатних викликати перехресну алергічну реакцію (10 – 15%). Є повідомлення про розвиток тяжких, іноді зі смертельним результатом, реакцій гіперчутливості (анафілактоїдних) на фоні терапії пеніциліном. Дані реакції частіше відзначаються у людей, які мають в анамнезі гіперчутливість до бета-лактамів. За наявності тяжких розладів з боку шлунково-кишкового тракту з діареєю та блюванням не слід застосовувати Оспамокс, оскільки дані стану можуть зменшувати його всмоктування. Таким хворим рекомендовано призначення парентеральної форми амоксициліну. При розвитку важкої персистуючої діареї необхідно враховувати ймовірність псевдомембранозного коліту (в більшості випадків викликаного Clostridium difficile). Тривале застосування амоксициліну в деяких випадках може призвести до зростання нечутливих до нього бактерій та грибів. У зв'язку із цим пацієнти повинні уважно моніторуватися на розвиток суперінфекції. Анафілактичний шок та інші тяжкі прояви алергічних реакцій після перорального прийому амоксициліну трапляється рідко. При виникненні такої реакції необхідне проведення комплексу невідкладних заходів: внутрішньовенне введення епінефрину, потім антигістамінних препаратів, відшкодування об'єму та введення глюкортикоїдів. Пацієнти потребують ретельного спостереження та інших терапевтичних процедур при необхідності (штучному диханні, кисні). Присутність амоксициліну у високій концентрації у сечі може спричинити преципітацію препарату у сечовому катетері, тому катетери необхідно періодично перевіряти. При застосуванні амоксициліну у високих дозах з метою мінімізування ризику амоксицилінової кристалурії важливо стежити за адекватністю споживання та виведення рідини. Форсований діурез призводить до зниження концентрації амоксициліну в крові через прискорення його виведення. Діарея може сприяти погіршенню всмоктування та зменшення ефективності лікарських засобів. При визначенні наявності глюкози у сечі на фоні терапії амоксициліном рекомендується використовувати ферментативні глюкозоксидантні методи. При використанні хімічних методів висока концентрація амоксициліну в сечі може бути причиною частих помилково позитивних результатів дослідження. Амоксицилін може зменшувати концентрацію естріолу у сечі у вагітних жінок. У високих концентраціях амоксицилін може зменшувати показники глікемії. Амоксицилін може впливати на результати досліджень білка при використанні колориметричного аналізу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амоксицилін – 500 мг. Допоміжні речовини: стеарат магнію, полівідон, натрію крохмалю гліколат, целюлоза мікрокристалічна. Склад плівкової оболонки: титану діоксид, тальк, гіпромелоза. Пігулки, 12 шт.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою від білого до злегка жовтуватого кольору, довгасті, двоопуклі, з насічками на обох сторонах.Фармакотерапевтична групаАмоксицилін є амінобензиловим пеніциліном, що володіє бактерицидною дією в результаті інгібування синтезу бактеріальної клітинної стінки. Порогові значення MIC для різних чутливих організмів варіюють. Enterobacteriaceae прийнято вважати чутливими при їх інгібуванні амоксициліном у концентрації 8 мкг/мл амоксициліну і резистентними при концентрації >= 32 мкг/мл. Відповідно до рекомендацій NCCLS і при використанні NCCLS-вказаних методів М. catarrhalis (β-лактамаза негативна) та Н. influenzae (β-лактамаза негативна) розцінюються як чутливі при концентраціях &ge 1 мкг/мл і резистентними при >= 4 мкг/м; Str.pneumoniae вважаються чутливими при MIC&ge 2 мкг/мл та резистентними при >= 8 мкг/мл. Поширеність резистентних штамів варіює географічно, тому бажано орієнтуватися на місцеву інформацію про резистентність, особливо під час лікування важких інфекцій. При такому рівні поширеності резистентних штамів, при якому стає сумнівною доцільність використання препарату, принаймні при терапії деяких інфекцій краще звертатися за допомогою до фахівця.ФармакокінетикаВсмоктування: Абсолютна біодоступність амоксициліну залежить від дози та режиму введення та знаходиться в межах від 75 до 90%. У дозах від 250 мг до 750 мг біодоступність (параметри: AUC та/або виділення із сечею) лінійно пропорційна дозі. У вищих дозах всмоктування нижча. На всмоктування не впливає прийом їжі. Амоксицилін є кислотостійким. При пероральному прийомі 500 мг концентрація амоксициліну в крові становить 6-11 мг/л. Після одноразового прийому 3 г амоксициліну концентрація у крові досягає 27 мг/л. Cmax у плазмі спостерігаються через 1 - 2 години після прийому препарату. Розподіл: Близько 17% амоксициліну перебуває у пов'язаному з білками плазми стані. Терапевтична концентрація препарату швидко досягається в плазмі, легенях, бронхіальному секреті, рідині середнього вуха, жовчі та сечі. Амоксицилін може проникати через запалені мозкові оболонки у цереброспінальну рідину. Амоксицилін проходить через плаценту і в невеликій кількості виявляється у грудному молоці. Біотрансформація та елімінація: Основним місцем виведення амоксициліну є нирки. Близько 60-80% пероральної дози амоксициліну виділяється протягом 6 годин після прийому у незміненій активній формі через нирки та невелика фракція екскретується у жовч. Приблизно 7-25% дози метаболізується до неактивної пеніцилової кислоти. Період напіввиведення з плазми у пацієнтів з незміненою функцією нирок становить 1-1.5 год. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю період напіввиведення варіює від 5 до 20 год. Субстанція піддається гемодіалізу.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи пеніцилінів широкого спектра дії, що руйнується пеніциліназою.ІнструкціяЗастосовують внутрішньо.Показання до застосуванняПоказаний для пероральної терапії наступних бактеріальних інфекцій, спричинених амоксицилін-чутливими грам-позитивними та грам-негативними патогенами: Інфекції верхніх дихальних шляхів, включаючи інфекції вуха, носа та горла: гострий середній отит, гострий синусит та бактеріальний фарингіт; інфекції нижніх дихальних шляхів: загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія; інфекції нижніх відділів сечовивідних шляхів: цистит; інфекції шлунково-кишкового тракту: бактеріальний ентерит Може знадобитися комбінована терапія при інфекціях, спричинених анаеробними мікроорганізмами; ендокардит: профілактика ендокардиту у пацієнтів із групи ризику розвитку ендокардиту - наприклад, під час проведення стоматологічних процедур.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до пеніциліну; також необхідно враховувати можливість перехресної алергії з іншими бета-лактамними антибіотиками, такими як цефалоспорини, карбопенеми. З обережністю: Оспамокс повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів з алергічним діатезом та астмою; у пацієнтів з нирковою недостатністю можливе уповільнення виведення амоксициліну, що, залежно від ступеня недостатності, може вимагати зменшення добової дози препарату; з обережністю слід застосовувати у дітей, недоношених та новонароджених: необхідно моніторувати функції нирок, печінки та гематологічні показники; оспамокс слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з вірусними інфекціями, гострим лімфобластним лейкозом та інфекційним мононуклеозом (у зв'язку з підвищеним ризиком еритематозного висипу на шкірі).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. З обережністю слід застосовувати у дітей, недоношених та новонароджених: необхідно моніторувати функції нирок, печінки та гематологічні показники.Побічна діяПобічні ефекти класифікуються таким чином: Часто: 10%, або рідше, але найчастіше 1%. Нечасто: 1%, або рідше, але найчастіше 0.1%. Рідко. 0.1% або рідше, але найчастіше 0.01%. Дуже рідко, включаючи поодинокі випадки: 0,01% або рідше. Інфекції та інфікування: Не часто: Тривале та повторне застосування лікарського препарату може призвести до розвитку суперінфекції та колонізації резистентних мікроорганізмів або грибів, наприклад, орального та вагінального кандидозу. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Рідко: Еозинофілія та гемолітична анемія. Дуже рідко: Зареєстровані поодинокі випадки лейкопенії, гранулоцитопенії, тромбоцитопенії, панцитопенії, анемії, мієлосупресії, агранулоцитозу, подовження часу кровотечі та протромбінового часу. Усі зміни були оборотними під час припинення терапії. Порушення з боку імунної системи: Рідко: Набряк гортані, сироваткова хвороба, алергічний васкуліт, анафілаксія та анафілактичний шок у поодиноких випадках. Неврологічні порушення: Рідко: Реакції з боку ЦНС зустрічаються рідко і включають гіперкінези, запаморочення та судоми. Судоми можуть спостерігатися у пацієнтів з нирковою недостатністю або у пацієнтів, які отримують високі дози. Шлунково-кишкові розлади: Часто: Відчуття дискомфорту, нудота, втрата апетиту, блювання, метеоризм, розріджений стілець, діарея, енантеми (особливо слизової рота), сухість у роті, порушення смакового сприйняття. Як правило, перераховані ефекти характеризуються легким ступенем тяжкості та часто зникають у міру продовження терапії або дуже швидко після її припинення. Зменшити частоту даних ускладнень можна за допомогою прийому амоксициліну разом із їжею. При розвитку важкої персистуючої діареї необхідно враховувати можливість рідкісного ускладнення, псевдомембранозного коліту. Протипоказано призначення лікарських засобів, що пригнічують перистальтику. Дуже рідко: Поява чорного фарбування мови. Порушення з боку печінки та жовчовивідної системи: Не часто: Транзиторне середнє збільшення рівня печінкових ферментів. Рідкісні випадки гепатиту та холестатичної жовтяниці. Порушення шкіри та підшкірно-жирової клітковини: Часто: Шкірні реакції у вигляді висипу, свербежу, кропив'янки; Типова кореподібна висип з'являється на 5 - 11 день від початку терапії. Негайний розвиток кропив'янки свідчить про алергію на амоксицилін і потребує припинення терапії. Рідкісні: Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), ексудативна мультиформна еритема, гострі генералізовані гнійничкові висипання, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, бульозний та ексфоліативний дерматит. Порушення нирок: Рідко: В окремих випадках гострий інтерстиціальний нефрит. Загальні розлади: Рідко: У поодиноких випадках можливий розвиток лікарської лихоманки.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне застосування не рекомендується: Алопуринол: Спільне застосування з аллопуринолом може призвести до розвитку шкірних алергічних реакцій. Дігоксин: Можливе збільшення всмоктування дигоксину на фоні терапії препаратом Оспамокс. Антикоагулянти: Спільне застосування амоксициліну та антикоагулянтів, таких як кумарин, може збільшити ймовірність кровотеч через подовження протромбінового часу. При призначенні антикоагулянтів разом з Оспамоксом потрібне моніторування гомеостатичних показників. Пробенецид: Пробенецид пригнічує виведення амоксициліну через нирки і призводить до збільшення концентрації амоксициліну в жовчі та крові. Інші антибіотики: Існує ймовірність антагонізму дії амоксициліну при одночасному призначенні бактеріостатичних препаратів: макролідів, тетрациклінів, сульфаніламідів та хлорамфеніколу. Метотрексат: Спільне застосування метотрексату та амоксициліну може збільшити ступінь метотрексатової токсичності, можливо внаслідок конкурентного інгібування тубулярної ниркової секреції метотрексату амоксициліном. З обережністю слід застосовувати амоксицилін з такими препаратами: Пероральні гормональні контрацептиви: Застосування амоксициліну може призвести до транзиторного зменшення концентрації естрогену та прогестерону в крові та знизити ефективність контрацептивів. У зв'язку з цим рекомендується на час лікування амоксицилін додатково використовувати інші негормональні методи контрацепції.Спосіб застосування та дозиТерапія інфекцій: Як правило, терапію рекомендується продовжувати протягом 2-3 днів після зникнення симптомів. У разі інфекцій, спричинених β-гемолітичним стрептококом, повна ерадикація патогену потребує проведення терапії не менше 10 днів. Парентеральна терапія показана при неможливості проведення пероральної та при лікуванні інфекцій тяжкого ступеня. Дорослі дозування (включаючи пацієнтів похилого віку): Стандартна доза: Звичайна доза коливається від 750 мг до 3 г амоксициліну на день кілька прийомів. У деяких випадках рекомендується обмежитися дозою 1500 мг на добу за кілька прийомів. Короткий курс терапії: Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: дворазове введення препарату по 3 г на кожне введення з інтервалом між дозами 10 – 12 год. Дитячі дозування (до 12 років). Добова доза для дітей становить 25 - 50 мг/кг/добу на кілька прийомів (максимально 60 мг/кг/сут) залежно від показання та тяжкості захворювання. Діти з масою тіла вище 40 кг мають отримувати доросле дозування. Дозування при нирковій недостатності: У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю доза повинна бути знижена. При нирковому кліренсі менше 30 мл/хв рекомендується збільшення інтервалу між дозами або зменшення наступних доз. При нирковій недостатності протипоказано короткі курси терапії 3 р. Дорослі (включаючи пацієнтів похилого віку): Кліренс креатиніну мл/хв Доза Інтервал між вступами > 30 Зміни дози не потрібні 10-30 500 мг 12 год < 10 500 мг 24 год При гемодіалізі: 500 мг слід ввести після закінчення процедури. Порушення функції нирок у дітей із масою тіла менше 40 кг: Кліренс креатиніну мл/хв Доза Інтервал між вступами >30 Зміни дози не потрібні 10-30 15 мг/кг 12 год 10 15 мг/кг 24 год Профілактика ендокардиту. Для профілактики ендокардиту у пацієнтів, які не перебувають під загальним наркозом, слід вводити 3 г амоксициліну за 1 годину перед операцією та при необхідності ще 3 г через 6 годин. Дітям рекомендується введення амоксициліну у дозі 50 мг/кг. Для більш детальної інформації та опису категорій пацієнтів, які входять до групи ризику щодо ендокардиту, слід звернутися до місцевих офіційних посібників.ПередозуванняСимптоми: Амоксицилін зазвичай не викликає гострих токсичних ефектів, навіть при випадковому прийомі високих доз. Передозування може бути симптомами шлунково-кишкових розладів, порушенням водно-електролітного балансу. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю передозування великими дозами амоксициліну може супроводжуватися ознаками нефротоксичності та кристалурією. Терапія: Специфічного антидоту амоксициліну немає. Терапія включає введення активованого вугілля (показів для промивання шлунка, як правило, немає) або симптоматичні заходи. Особливу увагу слід приділяти водно-електролітного балансу. Можливе застосування гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії амоксициліном важливо переконатися у відсутності в анамнезі реакцій гіперчутливості до пеніцилінів та цефалоспоринів, здатних викликати перехресну алергічну реакцію (10 – 15%). Є повідомлення про розвиток тяжких, іноді зі смертельним результатом, реакцій гіперчутливості (анафілактоїдних) на фоні терапії пеніциліном. Дані реакції частіше відзначаються у людей, які мають в анамнезі гіперчутливість до бета-лактамів. За наявності тяжких розладів з боку шлунково-кишкового тракту з діареєю та блюванням не слід застосовувати Оспамокс, оскільки дані стану можуть зменшувати його всмоктування. Таким хворим рекомендовано призначення парентеральної форми амоксициліну. При розвитку важкої персистуючої діареї необхідно враховувати ймовірність псевдомембранозного коліту (в більшості випадків викликаного Clostridium difficile). Тривале застосування амоксициліну в деяких випадках може призвести до зростання нечутливих до нього бактерій та грибів. У зв'язку із цим пацієнти повинні уважно моніторуватися на розвиток суперінфекції. Анафілактичний шок та інші тяжкі прояви алергічних реакцій після перорального прийому амоксициліну трапляється рідко. При виникненні такої реакції необхідне проведення комплексу невідкладних заходів: внутрішньовенне введення епінефрину, потім антигістамінних препаратів, відшкодування об'єму та введення глюкортикоїдів. Пацієнти потребують ретельного спостереження та інших терапевтичних процедур при необхідності (штучному диханні, кисні). Присутність амоксициліну у високій концентрації у сечі може спричинити преципітацію препарату у сечовому катетері, тому катетери необхідно періодично перевіряти. При застосуванні амоксициліну у високих дозах з метою мінімізування ризику амоксицилінової кристалурії важливо стежити за адекватністю споживання та виведення рідини. Форсований діурез призводить до зниження концентрації амоксициліну в крові через прискорення його виведення. Діарея може сприяти погіршенню всмоктування та зменшення ефективності лікарських засобів. При визначенні наявності глюкози у сечі на фоні терапії амоксициліном рекомендується використовувати ферментативні глюкозоксидантні методи. При використанні хімічних методів висока концентрація амоксициліну в сечі може бути причиною частих помилково позитивних результатів дослідження. Амоксицилін може зменшувати концентрацію естріолу у сечі у вагітних жінок. У високих концентраціях амоксицилін може зменшувати показники глікемії. Амоксицилін може впливати на результати досліджень білка при використанні колориметричного аналізу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: ацетилцистеїн – 100,00 мг; допоміжні речовини: безводна лимонна кислота - 679,85 мг; натрію гідрокарбонат – 194,00 мг; натрію карбонат безводний – 97,00 мг; манітол - 65,00 мг; лактоза безводна – 75,00 мг; аскорбінова кислота – 12,50 мг; натрію сахаринат – 6,00 мг; натрію цитрат – 0,65 мг; ароматизатор ожиновий "В" - 20,00 мг. Пігулки шипучі 100 мг.Опис лікарської формиТаблетки шипучі, 100 мг: круглі плоскоциліндричні білого кольору, із запахом ожини. Можлива наявність слабкого сірчаного запаху. Відновлений розчин: безбарвний прозорий із запахом ожини. Можлива наявність слабкого сірчаного запаху.ХарактеристикаАЦЦ® 100 мг шипучі таблетки - лікуйте кашель1 зі смаком ожини! Для дітей з 2 років. Формула прямої дії допомагає очищати бронхи від мокротиння та боротися з кашлем!3. Активна молекула АЦЦ® має муколітичний ефект, що досягається за рахунок прямого впливу на структуру мокротиння. Внаслідок прямої дії АЦЦ® розриваються міжмолекулярні зв'язки у структурі мокротиння та знижується її в'язкість. Це полегшує відкашлювання мокротиння і сприяє звільненню кашлю. Кашель як симптом захворювань органів дихання, що супроводжуються утворенням в'язкого важковідокремлюваного мокротиння.Фармакотерапевтична групаМуколітичний засібФармакокінетикаАбсорбція висока. Швидко метаболізується в печінці з утворенням фармакологічно активного метаболіту – цистеїну, а також діацетилцистеїну, цистину та змішаних дисульфідів. Біодоступність при пероральному прийомі становить 10% (через наявність вираженого ефекту першого проходження через печінку). Час досягнення максимальної концентрації (Сmax) у плазмі становить 1 - 3 год. Зв'язок з білками плазми крові - 50 %. Виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів (неорганічні сульфати, діацетилцистеїн). Період напіввиведення (Т1/2) становить близько 1 години, порушення функції печінки призводить до подовження Т1/2 до 8 годин. Проникає через плацентарний бар'єр. Дані про здатність ацетилцистеїну проникати через гематоенцефалічний бар'єр та виділятися із грудним молоком відсутні.ФармакодинамікаАцетилцистеїн є похідним амінокислоти цистеїну. Має муколітичну дію, полегшує відходження мокротиння за рахунок прямого впливу на реологічні властивості мокротиння. Дія обумовлена здатністю розривати дисульфідні зв'язки мукополісахаридних ланцюгів та викликати деполімеризацію мукопротеїдів мокротиння, що призводить до зменшення в'язкості мокротиння. Препарат зберігає активність за наявності гнійного мокротиння. Чинить антиоксидантну дію, засновану на здатності його реактивних сульфгідрильних груп (SH-групи) зв'язуватися з окисними радикалами і, таким чином, нейтралізувати їх. Крім того, ацетилцистеїн сприяє синтезу глутатіону, важливого компонента антиокислювальної системи та хімічної детоксикації організму. Антиоксидантна дія ацетилцистеїну підвищує захист клітин від ушкоджуючої дії вільнорадикального окиснення, властивого інтенсивній запальній реакції. При профілактичному застосуванні ацетилцистеїну відзначається зменшення частоти та тяжкості загострень бактеріальної етіології у пацієнтів із хронічним бронхітом та муковісцидозом.Показання до застосуванняЗахворювання органів дихання, що супроводжуються утворенням в'язкого важковідділеного мокротиння: гострий та хронічний бронхіт, обструктивний бронхіт; трахеїт, ларинготрахеїт; пневмонія; абсцес легені; бронхоектатична хвороба, бронхіальна астма, хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ), бронхіоліти; муковісцидоз; Гострий та хронічний синусит, запалення середнього вуха (середній отит).РекомендуєтьсяЗахворювання органів дихання, що супроводжуються утворенням в'язкого важковідділеного мокротиння: гострий та хронічний бронхіт, обструктивний бронхіт; трахеїт, ларинготрахеїт; пневмонія; абсцес легені; бронхоектатична хвороба, бронхіальна астма, хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ), бронхіоліти; муковісцидоз; Гострий та хронічний синусит, запалення середнього вуха (середній отит).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до ацетилцистеїну або до інших компонентів препарату; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення; вагітність; період грудного вигодовування; кровохаркання, легенева кровотеча; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 2 років (для цієї лікарської форми).Вагітність та лактаціяДані щодо застосування ацетилцистеїну в період вагітності та грудного вигодовування обмежені, тому застосування препарату при вагітності протипоказане. У разі необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування слід вирішити питання щодо його припинення.Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані ефекти класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Алергічні реакції нечасто: свербіж шкіри, висипання, висип, висип, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, зниження артеріального тиску, тахікардія; дуже рідко: анафілактичні реакції аж до анафілактичного шоку, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку дихальної системи рідко: задишка, бронхоспазм (переважно у пацієнтів із гіперреактивністю бронхів при бронхіальній астмі). З боку органів чуття нечасто: шум у вухах. З боку шлунково-кишкового тракту нечасто: стоматит, біль у животі, нудота, блювання, діарея, диспепсія. Інші дуже рідко: головний біль, пропасниця, поодинокі повідомлення про розвиток кровотеч у зв'язку з наявністю реакції підвищеної чутливості; зниження агрегації тромбоцитів.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні ацетилцистеїну та протикашльових засобів через придушення кашльового рефлексу може виникнути застій мокротиння. При одночасному застосуванні з антибіотиками для перорального застосування (пеніциліни, тетрацикліни, цефалоспорини та ін.) можлива їхня взаємодія з тіоловою групою ацетилцистеїну, що може призвести до зниження їхньої антибактеріальної активності. Тому інтервал між прийомом антибіотиків та ацетилцистеїну повинен становити не менше 2 годин (крім цефіксиму та лоракарбефу). Одночасне застосування з вазодилатуючими засобами та нітрогліцерином може призвести до посилення судинорозширювальної дії.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Таблетки шипучі слід розчиняти в одній склянці води. Таблетки слід приймати відразу після розчинення, у виняткових випадках можна залишити готовий до застосування розчин на 2 години. Додатковий прийом рідини посилює муколітичний ефект препарату. При короткочасних застудних захворюваннях тривалість прийому становить 5 – 7 днів. При хронічному бронхіті та муковісцидозі препарат слід приймати більш тривалий час для досягнення профілактичного ефекту. За відсутності інших призначень рекомендується дотримуватися наступних дозувань: Муколітична терапія: дорослі та діти старше 14 років: по 2 таблетки шипучі 2 – 3 рази на день (по 400 – 600 мг); діти від 6 до 14 років: по 1 таблетці шипучої 3 рази на день, або по 2 шипучі таблетки 2 рази на день (300 – 400 мг); діти від 2 до 6 років: по 1 таблетці шипучої 2 – 3 рази на день (200 – 300 мг). Муковісцидоз: діти віком від 2 до 6 років: по 1 таблетці шипучої 4 рази на день (400 мг); діти старше 6 років: по 2 таблетки шипучі 3 десь у день (600 мг).ПередозуванняСимптоми: при помилковому або навмисному передозуванні спостерігаються такі явища, як діарея, блювання, біль у шлунку, печія та нудота. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХворим на цукровий діабет необхідно враховувати, що в препараті міститься сахароза (для лек. форми «АЦЦ® порошок для приготування розчину для вживання (апельсиновий) 100 мг, 200мг""). Пацієнтам, що дотримуються дієти, спрямованої на обмеження споживання натрію, необхідно враховувати, що 1 мл сиропу АЦЦ® 20 мг/мл містить 41,02 мг натрію. При застосуванні ацетилцистеїну дуже рідко повідомлялося про випадки розвитку тяжких алергічних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона та синдром Лайєлла. Можливі взаємодії з іншими засобами (див. розділ інструкції).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 р.: Активні речовини: бацитрацин (у формі цинку бацитрацину) - 250 МО; неоміцин (у формі неоміцину сульфату) - 5000 МО. Допоміжні речовини: порошкова стерилізована основа (кукурудзяний крохмаль, що містить не більше 2% магнію оксиду). По 10 г порошку в банку з ПЕВП/ПЕНП з дозатором з ПЕВП/ПЕНП. По одному банку в картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПорошок для зовнішнього застосування: дрібнодисперсний, від білого до жовтуватого кольору.ХарактеристикаБанеоцин® - універсальний засіб для лікування ран для всієї родини. Банеоцин® – це комбінований антибактеріальний препарат для зовнішнього застосування, призначений для лікування побутових ран (садна, опіки, порізи)**, осередкових інфекційних уражень шкіри. Банеоцин® випускається у двох лікарських формах: Банеоцин® Мазь підходить для лікування осередкових інфекцій шкіри, наприклад: фурункули, карбункули та ін., бактеріальних інфекцій шкіри обмеженої поширеності, наприклад: контагіозне імпетиго, інфіковані виразки нижніх кінцівок, вдруге інфікована екзема, вторинна інфекція та ін. лікування інфекцій після хірургічних втручань. Наноситься тонким шаром на уражені ділянки 2-3 десь у день, можна наносити під пов'язку. Банеоцин® Порошок підходить для лікування бактеріальних інфекцій шкіри обмеженої поширеності, наприклад: мокнуче контагіозне імпетиго, інфіковані трофічні виразки нижніх кінцівок, інфікована екзема, бактеріальний пелюшковий дерматит та ін, профілактики пупкової інфекції у новонароджених, для профілактики та лікування інфекції після хірургічних (дерматологічних) процедур. Наноситься тонким шаром безпосередньо на уражені ділянки 2-4 десь у день. Підходить для лікування різних видів ран** ** Рана – садна, опік, поріз, при приєднанні бактеріальної інфекції.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик, комбінований.ФармакокінетикаПри належному використанні діє локально у місці нанесення. Тим не менш, у разі абсорбції період напіввиведення неоміцину або бацитрацину із сироватки крові становить приблизно 2-3 години. Бацитрацин практично не абсорбується слизовими оболонками та шкірою. Однак, слід брати до уваги можливість абсорбції при нанесенні препарату на відкриті рани. Тільки невелика кількість неоміцину абсорбується неушкодженою шкірою. Неоміцин швидко абсорбується при пошкодженні кератинового шару (виразки, рани, опіки тощо) та запаленої або пошкодженої шкірою. Будь-яка кількість препарату, абсорбована неушкодженою шкірою, виводиться із сечею.ФармакодинамікаБанеоцин є комбінованим антибактеріальним препаратом, призначеним для зовнішнього застосування. Банеоцин містить два бактерицидні антибіотики: неоміцин і бацитрацин, завдяки комбінації яких досягається синергізм дії. Бацитрацин головним чином пригнічує синтез муреїну в клітинній стінці грампозитивних бактерій (і деяких грамнегативних бактерій). Бацитрацин активний переважно проти грампозитивних мікроорганізмів: Streptococcus hemolyticus, Staphylococcus spp., Clostridium spp., Corynebacterium diphtheriae, та деяких грамнегативних мікроорганізмів: Neisseria spp. та Haemophilus influenzae. Бацитрацин також є активним проти Treponema pallidum, Actinomyces spp. та Fusobacteria spp. Резистентність до бацитрацину зустрічається дуже рідко. Ефективність неоміцину частково пов'язана зі збільшенням проникності клітинної мембрани внаслідок пригнічення синтезу білка. Неоміцин активний як проти грампозитивних, так і грамнегативних патогенів, таких як Staphylococcus spp., Proteus spp., Enterobacter aerogenes, Klebsiella pneumoniae, Salmonella spp., Shigella spp. anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Streptococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Escherichia coli та Mycobacterium tuberculosis. Також активний проти Borrelia та Leptospira interrogans (L. icterohaemorrhagiae). Деякі штами стафілококів стійкі до неоміцину. Завдяки використанню комбінації цих двох речовин досягається широкий спектр дії препарату, за винятком дії проти псевдомонад, нокардій, грибів та вірусів. Тканинна переносимість препарату Банеоцин розцінюється як хороша, інактивації біологічними продуктами, кров'ю та тканинними компонентами не відзначається. Якщо препарат наноситься на великі ділянки ураження шкіри (з порушенням рекомендованого режиму дозування), слід брати до уваги можливість абсорбції препарату та її наслідки (див. розділи «Протипоказання», Взаємодія з іншими лікарськими засобами», «Особливі вказівки» та «Побічні ефекти»). Порошок Банеоцин також має підсушуючий, заспокійливий і охолодний ефект.ІнструкціяЗовнішньо. Можна наносити, не торкаючись ураженої поверхні руками. Порошок наносять тонким шаром на уражені ділянки 2 – 4 десь у день дорослим та дітям; якщо це доцільно – під пов'язку. Площа нанесення порошку має перевищувати 1 % від площі поверхні тіла (що відповідає розміру долоні пацієнта). Тривалість лікування має перевищувати 7 днів.Показання до застосуванняПорошок Банеоцин® показаний для застосування при інфекціях, спричинених мікроорганізмами, чутливими до неоміцину та/або бацитрацину. − Бактеріальні інфекції шкіри обмеженої поширеності, наприклад: мокнуче контагіозне імпетиго, інфіковані трофічні виразки нижніх кінцівок, інфікована екзема, бактеріальний пелюшковий дерматит, бактеріальні ускладнення вірусних інфекцій, спричинених Herpes simplex та Herpes zoster. інфікування везикул за вітряної віспи. − Профілактика пупкової інфекції у новонароджених. − Профілактика та лікування інфекції після хірургічних (дерматологічних) процедур: порошок Банеоцин® може застосовуватися для додаткового лікування в післяопераційному періоді (після висічення, каутеризації, епізіотомії, лікування тріщин на шкірі, розриву промежини та ран і швів, що мокнуть).РекомендуєтьсяПорошок Банеоцин® показаний для застосування при інфекціях, спричинених мікроорганізмами, чутливими до неоміцину та/або бацитрацину. − Бактеріальні інфекції шкіри обмеженої поширеності, наприклад: мокнуче контагіозне імпетиго, інфіковані трофічні виразки нижніх кінцівок, інфікована екзема, бактеріальний пелюшковий дерматит, бактеріальні ускладнення вірусних інфекцій, спричинених Herpes simplex та Herpes zoster. інфікування везикул за вітряної віспи. − Профілактика пупкової інфекції у новонароджених. − Профілактика та лікування інфекції після хірургічних (дерматологічних) процедур: порошок Банеоцин® може застосовуватися для додаткового лікування в післяопераційному періоді (після висічення, каутеризації, епізіотомії, лікування тріщин на шкірі, розриву промежини та ран і швів, що мокнуть).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до бацитрацину, неоміцину, антибіотиків аміноглікозидного ряду, до допоміжних компонентів препарату; великі ураження шкіри, оскільки всмоктування препарату може спричинити ототоксичний ефект, що супроводжується втратою слуху; виражені порушення виділеної функції внаслідок серцевої або ниркової недостатності у пацієнтів з наявними ураженнями вестибулярної та кохлеарної систем у випадках, якщо можливе всмоктування активних компонентів препарату; інфекції зовнішнього слухового проходу з перфорацією барабанної перетинки; застосування порошку на лікування інфекцій очей; одночасне застосування з аміноглікозидними антибіотиками системної дії (через ризик кумулятивної токсичності).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Банеоцин® під час вагітності та в період грудного вигодовування можливе тільки після консультації з лікарем, якщо передбачувана ІНСТРУКЦІЯ З МЕДИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКОГО ПРЕПАРАТУ БАНЕОЦИН® / BANEOCIN® користь для матері перевищує потенційний ризик. Слід пам'ятати, що неоміцин, як і всі антибіотики аміноглікозидного ряду може проникати через плацентарний бар'єр. При застосуванні системно високих доз аміноглікозидних антибіотиків було описано внутрішньоутробне зниження слуху плода.Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані ефекти класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Препарат Банеоцин зазвичай добре переноситься при зовнішньому застосуванні. Порушення з боку імунної системи рідко: алергічні реакції (за наявності алергічних реакцій на неоміцин в анамнезі в 50% випадків можливий розвиток перехресної алергії до інших аміноглікозидів); частота невідома: підвищення чутливості до різних речовин, включаючи неоміцин (як правило, спостерігається при використанні в терапії хронічних дерматозів), в деяких випадках алергічні реакції можуть виглядати як відсутність ефекту від терапії. Порушення з боку нервової системи частота невідома: ураження вестибулярного нерва, нейром'язова блокада. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення частота невідома: ототоксичність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин рідко: алергічні реакції, що маніфестують у вигляді контактного дерматиту, алергічна реакція на неоміцин; частота невідома: алергічні реакції у вигляді почервоніння та сухості шкіри, шкірних висипань та сверблячки (при тривалому застосуванні). Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Частота невідома: нефротоксичність. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються, або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід негайно повідомити про це лікаряВзаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з іншими лікарськими засобами При системному всмоктуванні активних компонентів препарату одночасне застосування цефалоспоринів або антибіотиків аміноглікозидного ряду може підвищувати ймовірність нефротоксичних реакцій. Одночасне застосування з порошком Банеоцин таких діуретиків, як етакринова кислота або фуросемід, може провокувати ото- та нефротоксичний ефект. Всмоктування активних компонентів препарату Банеоцин може посилювати явища блокади нейром'язової провідності у пацієнтів, які отримують наркотичні речовини, анестетики та/або міорелаксанти.ПередозуванняПередозування: При застосуванні в дозах, що істотно перевищують рекомендовані, внаслідок можливого всмоктування активних компонентів порошку Банеоцин слід звернути особливу увагу на симптоми, що вказують на нефро- та/або ототоксичні реакції.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПлоща нанесення препарату не повинна перевищувати 1% площі поверхні тіла (що відповідає розміру долоні пацієнта). Для М: Доза неоміцину для дорослих та дітей віком до 18 років не повинна перевищувати 1 г на добу протягом 7 днів. Для П: Тривалість лікування не повинна перевищувати 7 днів. При системному всмоктуванні активних компонентів препарату одночасне застосування цефалоспоринів або антибіотиків аміноглікозидного ряду може підвищувати ймовірність нефротоксичних реакцій. Одночасне застосування з препарату Банеоцин таких діуретиків, як етакринова кислота або фуросемід, може провокувати ото- та нефротоксичний ефект. Всмоктування активних компонентів препарату Банеоцин може посилювати явища блокади нейром'язової провідності у пацієнтів, які отримують наркотичні речовини, анестетики та/або міорелаксанти. Оскільки ризик токсичних ефектів зростає при зниженні функції печінки та/або нирок, у пацієнтів з печінковою та/або нирковою недостатністю слід проводити аналізи крові та сечі разом з аудіометричним дослідженням до та під час терапії препаратом Банеоцин®.При всмоктуванні активних компонентів препарату Банеоцин слід звернути увагу на потенційну блокаду нейром'язової провідності, особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.слід звернути увагу на потенційну блокаду нейром'язової провідності, особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.слід звернути увагу на потенційну блокаду нейром'язової провідності, особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено.пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри рекомендується попередньо проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам, у яких розвинулася алергія чи суперінфекція, препарат має бути відмінено. Тільки для М: Не виключено розвиток фотосенсибілізації або фототоксичних реакцій у пацієнтів, які застосовують мазь Банеоцин®, при перебуванні на сонці або дії ультрафіолетового опромінення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь для зовнішнього застосування - 1 г: Активні речовини: бацитрацин (у формі цинку бацитрацину) - 250 МО; неоміцин (у формі неоміцину сульфату) – 5000 МО; Допоміжні речовини: ланолін, білий парафін м'який. 5 або 20 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього застосування жовта, гомогенна, зі слабким характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик комбінований (антибіотик поліпептидний + антибіотик-аміноглікозид).ФармакокінетикаДіючі речовини, як правило, не абсорбуються (навіть пошкодженою шкірою), проте в шкірі присутні їх високі концентрації. Банеоцин добре переноситься. Тканинна переносимість розцінюється як відмінна; інактивації біологічними продуктами, кров'ю та тканинними компонентами не відзначається. Якщо препарат наноситься на великі ділянки ураження шкіри, слід враховувати можливість абсорбції препарату та її наслідки.ФармакодинамікаКомбінований антибактеріальний препарат для зовнішнього застосування. Містить два антибіотики, що надають бактерицидну дію, неоміцин та бацитрацин. Бацитрацин є поліпептидним антибіотиком, який пригнічує синтез клітинної оболонки бактерій. Бацитрацин активний щодо грампозитивних мікроорганізмів, таких як β-гемолітичні стрептококи, стафілококи, та деяких грамнегативних патогенів. Резистентність до бацитрацину зустрічається дуже рідко. Неоміцин є антибіотиком-аміноглікозид, який інгібує синтез білків бактерій. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій. Завдяки використанню комбінації цих двох антибіотиків досягається широкий спектр дії препарату та синергізм дії щодо низки мікроорганізмів, наприклад, стафілококів.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань шкіри, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами: осередкові інфекції шкіри, в т.ч. фурункули, карбункули (після оперативного лікування), стафілококовий сикоз, перипорит, глибокий фолікуліт, гнійний гідраденіт, пароніхія; бактеріальні інфекції шкіри обмеженої поширеності, зокрема. контагіозне імпетиго, інфіковані виразки нижніх кінцівок, вдруге інфікована екзема, вторинна інфекція при дерматозах, порізах, саднах, опіках, у косметичній хірургії та при трансплантації шкіри (також з метою профілактики та для просочування пов'язок). Профілактика та лікування інфекції після хірургічних втручань. Мазь Банеоцин® може бути використана як додаткове лікування у післяопераційному періоді. Нанесення мазі на бинти переважно при місцевому лікуванні хворих з інфікованими порожнинами та ранами (наприклад, бактеріальних інфекцій зовнішнього слухового проходу без перфорації барабанної перетинки, ран або хірургічних розрізів, що гояться вторинним натягом).Протипоказання до застосуваннявеликі ураження шкіри (ризик розвитку ототоксичного ефекту, що супроводжується втратою слуху); виражені порушення виділеної функції внаслідок серцевої або ниркової недостатності у пацієнтів з наявними ураженнями вестибулярної та кохлеарної систем у випадках, якщо можливе всмоктування активних компонентів препарату; інфекції зовнішнього слухового проходу з перфорацією барабанної перетинки; одночасне застосування з антибіотиками групи аміноглікозидів системної дії (ризик кумулятивної токсичності); підвищена чутливість до бацитрацину, неоміцину або інших аміноглікозидів, допоміжних компонентів препарату. Не застосовувати препарат на лікування інфекцій очей. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з порушенням функції печінки та нирок, ацидозом, тяжкою міастенією або іншими нейром'язовими захворюваннями.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Банеоцин при вагітності та в період лактації можливе після консультації з лікарем і лише в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи немовляти. Слід пам'ятати, що неоміцин, як і всі антибіотики групи аміноглікозидів може проникати через плацентарний бар'єр. При системному застосуванні антибіотиків групи аміноглікозидів у високих дозах було описано внутрішньоутробне зниження слуху плода. У разі застосування препарату в дітей віком слід попередньо проконсультуватися з лікарем.Побічна діяЗа даними ВООЗ, небажані ефекти класифіковані відповідно до частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Препарат Банеоцин зазвичай добре переноситься при зовнішньому застосуванні. З боку імунної системи: рідко - алергічні реакції (за наявності алергічних реакцій на неоміцин в анамнезі в 50% випадків можливий розвиток перехресної алергії до інших аміноглікозидів); частота невідома - підвищення чутливості до різних речовин, включаючи неоміцин (як правило, спостерігається при застосуванні в терапії хронічних дерматозів), в деяких випадках алергічні реакції можуть виглядати як відсутність ефекту від терапії. З боку нервової системи: частота невідома – ураження вестибулярного нерва, нейром'язова блокада. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: частота невідома – ототоксичність. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – алергічні реакції, що маніфестують у вигляді контактного дерматиту, алергічна реакція на неоміцин; частота невідома - алергічні реакції у вигляді почервоніння та сухості шкіри, шкірних висипань та свербежу (при тривалому застосуванні) також можуть бути подібними до поширення первинних вогнищ або відсутністю їх загоєння. Можливий розвиток фотосенсибілізації та фототоксичних реакцій (при перебуванні під сонцем або впливу УФ-випромінювання). З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – нефротоксичність. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри системному всмоктуванні активних компонентів препарату одночасне застосування цефалоспоринів або антибіотиків групи аміноглікозидів може збільшувати ймовірність розвитку нефротоксичних реакцій. Одночасне застосування з порошком Банеоцин таких діуретиків, як етакринова кислота або фуросемід, може провокувати ото- та нефротоксичний ефект. Всмоктування активних компонентів препарату Банеоцин може посилювати явища блокади нейром'язової провідності у пацієнтів, які отримують наркотичні речовини, анестетики та/або міорелаксанти.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують зовнішньо. Дорослим та дітям мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки – 2-3 рази на добу. Можливе нанесення мазі під пов'язку. Площа нанесення мазі має перевищувати 1% площі поверхні тіла (що відповідає розміру долоні пацієнта). Доза неоміцину для дорослих та дітей та підлітків віком до 18 років не повинна перевищувати 1 г/добу (відповідає 200 г мазі) протягом 7 днів. Пацієнтам з порушенням функції печінки/нирок та пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.ПередозуванняПри застосуванні в дозах, що істотно перевищують рекомендовані, особливо при лікуванні (нейро)трофічних виразок, внаслідок можливого всмоктування активних компонентів препарату Банеоцин можуть виникнути нефро- та ототоксичні реакції.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОскільки ризик токсичних ефектів зростає при зниженні функції печінки та/або нирок, у хворих з печінковою та/або нирковою недостатністю слід проводити аналізи крові та сечі разом з аудіометричним дослідженням до та під час терапії препаратом Банеоцин®. При всмоктуванні активних компонентів препарату Банеоцин слід звернути увагу на потенційну блокаду нейром'язової провідності, особливо у пацієнтів з ацидозом, міастенією (myasthenia gravis) або іншими нейром'язовими захворюваннями. При цьому препарати кальцію або неостигміну метилсульфат можуть перешкоджати розвитку таких блокад. При тривалому лікуванні слід приділяти увагу можливому зростанню стійких мікроорганізмів. У таких випадках слід вибрати відповідну тактику лікування. У разі застосування препарату у дітей, пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок, а також при великій площі оброблюваної поверхні, тривалому застосуванні та глибоких ураженнях шкіри слід попередньо проконсультуватися з лікарем. При розвитку алергічних реакцій та суперінфекції препарат слід відмінити. Не виключено розвиток фотосенсибілізації або фототоксичних реакцій у пацієнтів, які застосовують мазь Банеоцин®, під час перебування на сонці або впливу УФ-випромінювання. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не потрібні спеціальні запобіжні заходи.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
7 530,00 грн
668,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин 336 мкг/мл. - 1 доза: Активна речовина: Епоетин альфа – 30000 ME (252 мкг) 1; допоміжні речовини: натрію дигідрофосфату дигідрат - 1,05 мг; натрію гідрофосфату дигідрат – 2,13 мг; натрію хлорид – 3,29 мг; гліцин – 3,75 мг; полісорбат-80 – 0,23 мг; хлористоводнева кислота – 0,053 мг2; натрію гідроксид – 0,053 мг2; вода для ін'єкцій – до 0,75 мл. 11 мг епоетину альфа відповідає 120000 ME. 2 Додається при необхідності регулювання pH розчину (максимальна кількість, що відповідає 0,1 М розчину речовини). По 0,5 мл (1000 ME) або 1 мл (2000 ME) розчину для внутрішньовенного та підшкірного введення 16,8 мкг/мл, 0,3 мл (3000 ME), 0,4 мл (4000 ME), 0,5 мл (5000 ME), 0,6 мл (6000 ME), 0,8 мл (8000 ME) або 1 мл (10000 ME) розчину для внутрішньовенного та підшкірного введення 84 мкг/мл, 0,5 мл (20000 ME), 0,75 мл (30000 ME) або 1 мл (40000 ME) розчину для внутрішньовенного та підшкірного введення 336 мкг/мл у однодозових градуйованих (з ціною поділу 0,1 мл) шприцах із прозорого безбарвного боросилікатного скла типу I (Євр. ), забезпечених шток-поршнем з поліпропілену з бромбутилкаучуковим ущільнювачем, покритим фторполімером, та ін'єкційною голкою з нержавіючої сталі 27 G х 1/2 з гумовим безлатексним захисним ковпачком та зовнішнім ковпачком з поліпропілену (для запобігання)а також спеціальним ковпачком безпеки для голки після проведеної ін'єкції (для попередження травмування внаслідок уколу голкою з необережності) або без такого. По 1 або 3 шприци поміщають у контурну упаковку з прозорого безбарвного листового пластику (корекс) і запечатують прозорою плівкою. По 1 корексу з 1 шприцом або по 2 корекси з 3 шприцами разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаГемопоетичний.ФармакокінетикаВ/в введення T1/2 епоетину альфа після багаторазового внутрішньовенного введення становить близько 4 годин у здорових добровольців і близько 5 годин – у хворих з хронічною нирковою недостатністю. У дітей T1/2 епоетин альфа становить близько 6 год. П/до введення При підшкірному введенні концентрація епоетину альфа у плазмі визначається значно нижче, ніж при внутрішньовенному введенні, Tmax епоетину альфа у плазмі становить близько 12-18 годин після введення. Cmax епоетину альфа при підшкірному введенні становить лише 1/20 частина концентрації при внутрішньовенному введенні. Препарат не має здатності до кумуляції - концентрація епоетину альфа в плазмі крові через 24 години після першої ін'єкції визначається такою ж, як через 24 години після останньої ін'єкції. При підшкірному введенні T1/2 епоетину альфа визначити складно, він становить близько 24 год. Біодоступність епоетину альфа при підшкірному введенні значно нижче, ніж при його внутрішньовенному введенні, і становить близько 20%.ФармакодинамікаЕритропоетин є глікопротеїном, який стимулює еритропоез, активує мітоз і дозрівання еритроцитів з клітин-попередників еритроцитарного ряду. Молекулярна маса еритропоетину - близько 32000-40000 Так. Білкова фракція становить близько 58% молекулярної маси та включає 165 амінокислот. Чотири вуглеводневі ланцюги пов'язані з білком трьома N-глікозидними зв'язками та одним О-глікозидним зв'язком. Епоетин альфа, що отримується з використанням генно-інженерної технології, є очищеним глікопротеїном, за амінокислотним і вуглеводним складом він ідентичний еритропоетину людини, що виділяється з сечі у хворих при анемії. Бінокріт має максимально високий ступінь очищення відповідно до сучасних технологічних можливостей. Зокрема, при кількісному аналізі активної речовини препарату Бінокрит не визначаються навіть слідові кількості клітинних ліній, на яких здійснюється виробництво препарату. Біологічна активність епоетину альфа підтверджена в експерименті in vivo (дослідження проводили на здорових щурах та щурах з анемією, а також на мишах з поліцитемією). Після введення епоетину альфа кількість еритроцитів, ретикулоцитів, концентрація гемоглобіну та швидкість поглинання 59Fe зростають. У дослідженнях in vitro при інкубації з епоетином альфа було виявлено посилення інкорпорації 3Н-тимідину в еритроїдних клітинах селезінки ядросодержащих (у культурі клітин селезінки миші). Дослідження на культурі клітин кісткового мозку людини показали, що епоетин альфа специфічно стимулює еритропоез і не впливає на лейкопоезу. Цитотоксична дія еритропоетину на клітини кісткового мозку людини не виявлена. Еритропоетин є фактором зростання, який здебільшого стимулює утворення еритроцитів. Рецептори до еритропоетину можуть бути присутніми на поверхні різних пухлинних клітин. Введення епоетину альфа супроводжується підвищенням гемоглобіну, гематокриту, сироваткового заліза, сприяє покращенню кровопостачання тканин та роботи серця. Найбільш значущий ефект епоетину альфа відзначений при анеміях, зумовлених хронічною нирковою недостатністю (ХНН), а також розвинених у хворих із низкою злоякісних новоутворень та системних захворювань.Показання до застосуванняанемія у дорослих та дітей, зумовлена хронічною нирковою недостатністю, у т.ч.: анемія внаслідок хронічної ниркової недостатності у дітей та дорослих на гемодіалізі, а також у дорослих на перитонеальному діалізі; тяжка анемія ниркового генезу, що супроводжується клінічними симптомами у дорослих із нирковою недостатністю, яким ще не проводили гемодіаліз; лікування анемії та зменшення потреби у проведенні переливання крові у дорослих, які отримують лікування хіміотерапевтичними препаратами з приводу солідних новоутворень, злоякісної лімфоми або множинної мієломи, а також у осіб з високим ризиком ускладнень гемотрансфузій, обумовленим загальним тяжким станом. якщо анемія відзначалася і на початок хіміотерапії); з метою підвищення ефективності переливання аутологічної крові в рамках передепозитної програми збору крові перед хірургічними операціями у хворих з рівнем гематокриту, рівним 33–39%, для полегшення збору аутологічної крові та зменшення ризику, пов'язаного з використанням алогенних гемотрансфузій, якщо очікувана кількість, яку можна одержати методом аутологічного збору без застосування епоетину альфа. Лікування показано пацієнтам при помірно вираженій анемії (при концентрації гемоглобіну 10-13 г/дл або 6,2-8,1 ммоль/л), без дефіциту заліза, якщо передбачається значна крововтрата, а також при широких хірургічних втручаннях, коли може знадобитися великий обсяг крові, що переливається (5 і більше обсягів у чоловіків і 4 або більше - у жінок); з метою зменшення ступеня ризику при аллогенному переливанні крові у дорослих, які не мають дефіциту заліза, перед елективною ортопедичною операцією за наявності високого ризику ускладнень при проведенні гемотрансфузій. Застосування препарату обмежене лише у хворих з помірно вираженою анемією (наприклад при концентрації гемоглобіну 1013 г/дл), у тому випадку, якщо вони не включені до програми збору аутологічної крові перед операцією з очікуваною крововтратою від 900 до 1800 мл; анемія у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують терапію зидовудином, при рівні ендогенного еритропоетину менше 500 МО/мл.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючої речовини та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; парціальна червоноклітинна аплазія (ПККА), що виникла після лікування еритропоетином; неконтрольована артеріальна гіпертензія; пацієнти, які з будь-яких причин не можуть отримувати ефективне лікування для профілактики тромбозів; інфаркт міокарда або інсульт, що відбулися протягом 1 місяця до планованого лікування; нестабільна стенокардія; пацієнти з високим ризиком тромбозу глибоких вен та тромбоемболічною хворобою в анамнезі (у рамках підвищення ефективності переливання аутологічної крові); тяжка поразка коронарних, периферичних артерій, сонних артерій, а також судин головного мозку, в т.ч. у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда або інсульт (в рамках передепозитної програми збору крові перед великою хірургічною операцією та не беруть участь у програмі переливання аутологічної крові). З обережністю: злоякісні новоутворення, епілептичний синдром (в т. ч. в анамнезі), хронічна ниркова та печінкова недостатність, тромбоцитоз, тромбоз (в анамнезі), гостра крововтрата, серповидно-клітинна анемія, гемолітична анемія, залізо-, стану.Вагітність та лактаціяНалежні контрольовані дослідження застосування епоетину альфа жінками під час вагітності не проводились. За результатами досліджень на тваринах виявлено репродуктивну токсичність. Внаслідок цього пацієнткам з хронічною нирковою недостатністю слід застосовувати Бінокріт® під час вагітності, тільки якщо передбачувана користь для матері значно перевищує ризик для плода. Застосування епоетину альфа не рекомендовано у період вагітності або лактації у хворих, які беруть участь у програмі збирання аутологічної крові перед хірургічною операцією.Побічна діяНаведені нижче побічні ефекти розподілені відповідно до класифікації органів та систем та за частотою народження: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100– З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – тромбоцитемія (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); частота невідома - ПККА, опосередкована через антитіла, тромбоцитемія (у хворих на ХНН). З боку імунної системи: частота невідома – анафілактична реакція, підвищена чутливість. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль (у хворих із злоякісними новоутвореннями); часто - судоми (у хворих з ХНН), головний біль (у хворих з ХНН); нечасто - геморагічний інсульт, судоми (у хворих із злоякісними новоутвореннями); частота невідома – інсульт, гіпертонічна енцефалопатія, транзиторні ішемічні атаки. З боку органу зору: частота невідома – тромбоз сітківки. З боку ССС: часто – тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок (у хворих із злоякісними новоутвореннями); підвищення АТ; частота невідома - тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок (у хворих на ХНН), артеріальний тромбоз, гіпертонічний криз. З боку органів дихання: часто – тромбоемболія легеневої артерії (у хворих на злоякісні новоутворення); частота невідома - тромбоемболія легеневої артерії (у хворих з ХНН). З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – діарея (у хворих із новоутвореннями), блювання; нечасто - діарея (у хворих з хронічною нирковою недостатністю). З боку шкіри та її придатків: часто - шкірний висип; частота невідома – ангіоневротичний набряк, кропив'янка. З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – артралгія (при ХНН); часто - артралгія (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); нечасто - міалгія (у хворих зі злоякісними новоутвореннями); частота невідома - міалгія (при ХНН). Вроджені, сімейні/генетичні порушення: частота невідома – порфірія. З боку організму загалом: дуже часто – гіпертермія (у хворих із злоякісними новоутвореннями); грипоподібний стан (при ХНН); часто - грипоподібний стан (у хворих із злоякісними новоутвореннями); частота невідома - неефективність препарату, периферичні набряки, гіпертермія (при хронічній нирковій недостатності), реакції в місці введення. Лабораторні показники: частота невідома – антитіла до еритропоетину. Інші: часто - тромбоз шунт діалізного обладнання (у хворих з ХНН).Взаємодія з лікарськими засобамиДаних щодо взаємодії епоетину альфа з іншими ЛЗ немає. Однак при одночасному застосуванні з циклоспорином можлива взаємодія, оскільки препарат зв'язується з еритроцитами. Якщо лікування Бінокрітом проводиться одночасно з циклоспорином, необхідно контролювати концентрацію циклоспорину в залежності від ступеня підвищення гематокриту. Немає даних про взаємодію між епоетином альфа та гранулоцитарним колонієстимулюючим фактором (Г-КСФ) або гранулоцитарно-моноцитарним колонієстимулюючим фактором (ГМ-КСФ). Щоб уникнути несумісності або зниження активності, не рекомендується змішувати з розчинами та іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиВ/в, п/к. Лікування препаратом Бінокріт® повинно проводитися під контролем лікаря-фахівця, який має відповідну кваліфікацію та досвід лікування хворих, яким показана терапія препаратами – стимуляторами еритропоезу. Дози Лікування симптоматичної анемії у дорослих та дітей з ХНН: Бінокріт® у хворих на ХНН вводять внутрішньовенно. У зв'язку з тим, що клінічні прояви анемії та залишкові явища можуть різнитися залежно від віку, статі та загальної тяжкості захворювання, проводять індивідуальну оцінку стану кожного хворого. Цільовий рівень концентрації гемоглобіну становить 10-12 г/дл (6,2-7,5 ммоль/л) у дорослих та 9,5-11 г/дл (5,9-6,8 ммоль/л) у дітей. Не рекомендується тривале підвищення концентрації гемоглобіну більше ніж 12 г/дл (7,5 ммоль/л). Якщо концентрація гемоглобіну підвищується на понад 2 г/дл (1,25 ммоль/л) на місяць або протягом тривалого часу перевищує 12 г/дл (7,5 ммоль/л), необхідно зменшити дозу препарату Бінокріт на 25%. Якщо концентрація гемоглобіну перевищує 13 г/дл (8,1 ммоль/л), необхідно припинити лікування до зниження гемоглобіну до 12 г/дл (7,5 ммоль/л) і відновити терапію препаратом Бінокріт®, зменшивши початкову дозу на 25%. . Внаслідок міжіндивідуальної варіабельності, концентрація гемоглобіну може виявитися вищою або нижчою за оптимальне (цільове) значення. Лікування слід призначати таким чином, щоб мінімально ефективна доза препарату Бінокріт забезпечувала необхідний контроль гемоглобіну та клінічних проявів захворювання. До початку лікування та в період лікування слід контролювати концентрацію заліза у плазмі крові, за необхідності призначають додатково препарати заліза. Дорослі пацієнти, які отримують гемодіаліз Лікування проводиться у два етапи. Етап корекції. В/в вводять Бінокріт у дозі 50 МО/кг 3 рази на тиждень. При необхідності дозу коригують поступово протягом 4 тижнів. Збільшення або зменшення дози не більше 25 МО/кг 3 рази на тиждень. Етап підтримуючої терапії. Корекція дози з метою підтримки необхідного рівня гемоглобіну 10-12 г/дл (6,2-7,5 ммоль/л). Рекомендована сумарна щотижнева доза препарату Бінокріт - від 75 до 300 МО/кг, вводять внутрішньовенно по 25-100 МО/кг 3 рази на тиждень. У хворих з тяжкою анемією (гемоглобін Застосування у дітей, які отримують гемодіаліз Лікування проводиться у два етапи. Етап корекції. В/в вводять Бінокріт у дозі 50 МО/кг 3 рази на тиждень. При необхідності дозу коригують поступово протягом 4 тижнів. Збільшення або зменшення дози не більше 25 МО/кг 3 рази на тиждень. Етап підтримуючої терапії. Корекція дози з метою підтримки необхідного рівня гемоглобіну 9,5-11 г/дл (5,9-6,8 ммоль/л). У більшості випадків у дітей з масою тіла менше 30 кг необхідно застосовувати вищі підтримуючі дози, ніж у дітей з вищою масою тіла та дорослих. У дітей з тяжкою анемією (гемоглобін6,8 г/дл або >4,25 ммоль/л). Дорослі хворі, які отримують перитонеальний діаліз Лікування проводиться у два етапи. Етап корекції. Початкова доза 50 МО/кг 2 рази на тиждень внутрішньовенно. Етап підтримуючої терапії. Корекція дози з метою підтримки необхідного рівня гемоглобіну 10-12 г/дл (6,2-7,5 ммоль/л). Підтримуюча доза становить від 25 до 50 МО/кг 2 рази на тиждень, 2 рівні ін'єкції. Дорослі з нирковою недостатністю, яким не проводився діаліз Лікування проводиться у два етапи. Етап корекції. Початкова доза становить 50 МО/кг 3 рази на тиждень внутрішньовенно з подальшим збільшенням при необхідності на 25 МО/кг (3 рази на тиждень) до досягнення цільової дози (збільшувати дозу слід поступово, як мінімум, протягом 4 тижнів). Етап підтримуючої терапії. Корекція дози з метою підтримки необхідного рівня гемоглобіну 10-12 г/дл (6,2-7,5 ммоль/л). Підтримуюча доза становить від 17 до 33 МО/кг 3 рази на тиждень внутрішньовенно. Максимальна доза не повинна перевищувати 200 МО/кг тричі на тиждень. Лікування анемії у хворих після хіміотерапії Препарат Бінокріт® вводять підшкірно (при концентрації гемоглобіну 12 г/дл (7,5 ммоль/л); рекомендації з коригування дози в подібних випадках наведені нижче). Лікування слід призначати таким чином, щоб мінімально ефективна доза епоетину альфа забезпечувала необхідний контроль симптомів анемії. Терапію препаратом Бінокріт слід продовжувати протягом 1 місяця після завершення курсу хіміотерапії. Початкова доза препарату становить 150 МО/кг, вводиться підшкірно 3 рази на тиждень. Можливе альтернативне застосування препарату у дозі 450 МО/кг підшкірно 1 раз на тиждень. У разі підвищення концентрації гемоглобіну мінімум на 1 г/дл (>0,62 ммоль/л) або збільшення кількості ретикулоцитів ≥40000 клітин/мкл щодо початкових показників через 4 тижні лікування доза препарату становить 150 МО/кг 3 рази на тиждень або 450 МО / кг 1 разів на тиждень і залишається без змін. При підвищенні концентрації гемоглобіну на Коригування дози для підтримки концентрації гемоглобіну в межах 10-12 г/дл Якщо концентрація гемоглобіну підвищується на понад 2 г/дл (1,25 ммоль/л) на місяць або рівень гемоглобіну перевищує 12 г/дл (7,5 ммоль/л), необхідно скоротити дозу препарату на 25-50%. Якщо концентрація гемоглобіну перевищує 13 г/дл (8,1 ммоль/л), необхідно припинити лікування до зниження значення до 12 г/дл (7,5 ммоль/л), а потім відновити терапію епоетином альфа, зменшивши початкову дозу на 25 %. Дорослі пацієнти, які беруть участь у програмі збору аутологічної крові перед хірургічними операціями Бінокріт® вводять внутрішньовенно, попередньо завершивши процедуру здачі крові. Пацієнтам з анемією легкого ступеня (при рівні гематокриту 33–39%), які потребують >4 одиниць крові, необхідно проводити лікування препаратом Бінокріт® у дозі 600 МО/кг 2 рази на тиждень протягом 3 тижнів до хірургічного втручання. Усім пацієнтам, які отримують Бінокріт®, слід додатково призначати препарати заліза (внутрішньо у дозі 200 мг на добу) протягом усього курсу терапії. Застосування препарату заліза слід призначати до початку терапії Бінокрітом, якомога раніше, за кілька тижнів до початку збору аутологічної крові. Дорослі пацієнти, які підлягають елективній ортопедичній хірургії Бінокріт® вводять підшкірно. Рекомендована доза препарату Бінокріт - 600 МО/кг 1 раз на тиждень протягом 3 тижнів, що передують операції (за 21, 14 та 7 днів до операції), а також у день операції. Якщо передопераційний період коротший за 3 тижні, Бінокріт® слід призначати щодня у дозі 300 МО/кг 10 днів поспіль, перед хірургічним втручанням, у день операції та протягом 4 днів після неї. Якщо у передопераційний період концентрація Hb становить 15 г/дл (9,38 ммоль/л) або вище, застосування препарату слід припинити. Слід переконатися, що до початку лікування Бінокрітом у пацієнтів немає дефіциту заліза. Усі пацієнти, які отримують терапію Бінокрітом, повинні отримувати необхідну кількість двовалентного заліза (всередину 200 мг на добу) протягом усього курсу терапії. Бінокріт® — стерильний препарат, що не містить консервантів, призначений виключно для одноразового застосування. Слід вводити потрібну кількість препарату. Препарат не слід вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії або змішувати з іншими ЛЗ. В/в ін'єкція. Тривалість ін'єкції становить 1–5 хв, залежно від загального обсягу дози. При гемодіалізі може застосовуватися болюсна ін'єкція під час процедури діалізу через зручний венозний порт діалізної лінії. Альтернативою може бути ін'єкція, зроблена в кінці процедури діалізу через фістульну голку, потім вводять 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду для прочистки голки та забезпечення задовільного введення препарату в кровотік. Пацієнтам з можливими температурними реакціями на внутрішньовенне введення препаратів рекомендується повільне введення препарату. П/к ін'єкція. Не слід перевищувати максимальний обсяг ін'єкції – 1 мл на одне місце введення. У разі введення великих обсягів необхідно вибирати більшу кількість місць для ін'єкцій. Ін'єкції вводять у м'яз стегна чи область передньої черевної стінки.ПередозуванняТерапевтичний діапазон препарату є широким. При передозуванні можливе виникнення симптомів, що відображають крайній рівень прояву фармакологічної дії гормону (підвищення концентрації гемоглобіну або гематокриту). При високих рівнях гемоглобіну або гематокриту можливе застосування флеботомії. За потреби призначається симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри призначенні препарату Бінокріт® у всіх пацієнтів необхідно перевіряти та суворо контролювати артеріальний тиск. Слід з обережністю застосовувати епоетин альфа пацієнтам з гіпертензією, якщо вони не отримують необхідне лікування, призначене лікування неадекватне або гіпертензія погано контролюється. У цьому випадку може виникнути потреба розпочати або посилити антигіпертензивну терапію, яка вже застосовувалася. Якщо нормалізувати артеріальний тиск не вдається, лікування епоетином альфа слід припинити. Бінокріт® з обережністю застосовують за наявності епілепсії та хронічної печінкової недостатності. Хворі з ХНН та онкологічні хворі повинні регулярно контролювати рівень гемоглобіну до досягнення стабільних показників та періодично після цього. Ретельний контроль рівня гемоглобіну є обов'язковим для всіх пацієнтів у зв'язку зі збільшеним потенційним ризиком тромбоемболічних ускладнень та збільшенням кількості фатальних випадків, коли пацієнти отримували лікування при рівні гемоглобіну, що перевищує встановлену норму для застосування препарату за показаннями. Під час лікування препаратом Бінокрит може спостерігатися помірне дозозалежне збільшення кількості тромбоцитів у межах норми. При продовженні курсу терапії цей показник знову знижується. Протягом перших 8 тижнів після початку лікування рекомендується регулярно контролювати кількість тромбоцитів. До початку терапії необхідно виключити інші причини виникнення анемії (дефіцит заліза, гемоліз, крововтрата, дефіцит вітаміну В12 або фолієвої кислоти). У більшості випадків рівень феритину в сироватці знижується при одночасному збільшенні гематокриту. Усі перелічені додаткові фактори анемії також слід враховувати при збільшенні дози препарату Бінокріт у хворих із новоутвореннями. У періодопераційний період необхідно ретельно стежити за всіма показниками крові. ПККА Після декількох місяців або років лікування еритропоетином із застосуванням підшкірних ін'єкцій випадки розвитку ПККА, опосередкованої через антитіла, спостерігалися дуже рідко. Якщо у пацієнтів різко знижується ефективність терапії внаслідок зменшення концентрації гемоглобіну (1-2 г/дл на місяць) на тлі збільшеної потреби в гемотрансфузіях, необхідно перевірити кількість ретикулоцитів та вивчити типові причини відсутності реакції на препарат (наприклад, дефіцит заліза, фолієвої кислоти або вітаміну В12). , інтоксикація алюмінієм, інфекції або запалення, кровотеча або гемоліз) Якщо вміст ретикулоцитів з урахуванням анемії (наприклад, ретикулоцитарний індекс) низький ( При підозрі на появу ПККА, опосередкованої через антитіла до еритропоетину, слід негайно припинити терапію Бінокрітом. Забороняється призначати будь-яку іншу терапію еритропоетин через ризик перехресної реакції. За наявності показань пацієнтам може призначатися необхідна терапія, наприклад, гемотрансфузії. У разі парадоксального зменшення концентрації гемоглобіну та розвитку тяжкої анемії внаслідок низького вмісту ретикулоцитів необхідно негайно припинити лікування епоетином та провести тест на наявність антитіл до еритропоетину. Є дані про такі прояви у хворих на гепатит С, які отримували лікування інтерфероном і рибавірином одночасно з епоетином. Епоетин не призначений для лікування анемії, зумовленої гепатитом. Хворі з ХНН Дані імуногенності при підшкірному введенні препарату Бінокріт® пацієнтам з ризиком розвитку ПККА, опосередкованої через антитіла, наприклад, з нирковою анемією, обмежені. Внаслідок цього пацієнтам з нирковою анемією препарат повинен вводитися внутрішньовенно. З метою мінімізації ризиків посилення гіпертензії для пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю швидкість підвищення гемоглобіну повинна становити приблизно 1 г/дл (0,62 ммоль/л) на місяць і не повинна перевищувати 2 г/дл (1,25 ммоль/л) на місяць. У пацієнтів з ХНН концентрація гемоглобіну на підтримуючій стадії лікування не повинна перевищувати ВГН, рекомендовану в розділі «Спосіб застосування та дози». Результати клінічних досліджень показали збільшення ризику фатальних результатів та тяжких серцево-судинних розладів при введенні еритропоезстимулюючих препаратів з метою збільшення концентрації гемоглобіну більше 12 г/дл (7,5 ммоль/л). При проведенні клінічних досліджень у контрольованих умовах не виявлено значних переваг, пов'язаних із застосуванням епоетинів на тлі збільшення концентрації гемоглобіну вище за рівень, необхідний для контролю симптомів анемії та попередження гемотрансфузій. У пацієнтів на гемодіалізі спостерігалися випадки тромбозів шунту, зокрема при схильності до гіпотонії або внаслідок формування артеріовенозних фістул (наприклад, стенозу, аневризми тощо). Таким пацієнтам рекомендується рання корекція шунту та профілактика тромбозу, наприклад, за допомогою ацетилсаліцилової кислоти. В окремих випадках спостерігалась гіперкаліємія. Лікування анемії може призводити до підвищення апетиту та збільшення потреби в калії та білку. Періодично слід коригувати схему проведення діалізу з метою підтримки необхідних показників сечовини, креатиніну та калію. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю необхідно перевіряти вміст електролітів у сироватці крові. При виявленні підвищеного (або підвищується) рівня сироваткового калію слід оцінити доцільність відміни лікування епоетином альфа до нормалізації рівня калію. Під час лікування епоетином альфа часто потрібне підвищення дози гепарину при проведенні гемодіалізу внаслідок збільшення гематокритного числа. Якщо гепаринізація не може бути максимально ефективною, може знадобитися скасування схеми процедур діалізу. Згідно з наявними даними, лікування анемії епоетином альфа у дорослих хворих з нирковою недостатністю, яким ще не проводиться діаліз, не викликає прогресування ниркової недостатності. Дорослі онкологічні хворі з симптоматичною анемією, які проходять курс хіміотерапії У деяких клінічних ситуаціях для лікування анемії у пацієнтів з онкологічними захворюваннями слід застосовувати переливання крові. Рішення про призначення рекомбінантних еритропоетинів необхідно приймати з огляду на співвідношення користі та можливих ризиків для кожного пацієнта індивідуально та особливості клінічної ситуації. Слід враховувати такі фактори: тип та стадія розвитку новоутворення; ступінь анемії; очікувана тривалість життя; обстановка, у якій пацієнт проходитиме лікування; побажання самого пацієнта. При оцінці доцільності терапії епоетином альфа (ризик переливання крові для пацієнта) у онкологічних хворих, які отримують хіміотерапію, необхідно враховувати затримку у 2-3 тижні після введення епоетину альфа до утворення еритроцитів на фоні стимуляції еритропоетином. З метою мінімізації ризику розвитку тромботичних явищ необхідно стежити, щоб рівень гемоглобіну та швидкість його збільшення не перевищували допустимих показників. Внаслідок збільшення кількості випадків венозних тромботичних ускладнень у онкологічних хворих, які отримують еритропоезстимулюючі препарати, слід ретельно оцінювати такий ризик та користь від лікування епоетином альфа, особливо у онкологічних хворих з підвищеним ризиком розвитку венозних тромботичних ускладнень, наприклад на тлі ожиріння. анамнезі (в т.ч. глибокого венозного тромбозу або тромбоемболії легеневої артерії). Дорослі пацієнти, які беруть участь у програмі збору аутологічної крові перед хірургічними операціями Необхідно дотримуватися всіх особливих запобіжних заходів, що стосуються проведення програм зі збору аутологічної крові, особливо при регулярних переливаннях крові. Пацієнти, які підлягають елективній ортопедичній хірургії Для пацієнтів, які підлягають елективній ортопедичній хірургії, необхідно встановити причину анемії та по можливості вилікувати анемію перед початком терапії епоетином альфа. У таких пацієнтів може виникати ризик розвитку тромботичних явищ, який слід ретельно оцінювати при призначенні лікування хворих даної групи. Пацієнти, що підлягають елективній ортопедичній хірургії, повинні отримувати адекватну антитромботичну профілактику у зв'язку з наявністю ризику розвитку венозних тромботичних ускладнень у хірургічних хворих, особливо у хворих на серцево-судинні захворювання. Крім того, необхідно дотримуватися особливих запобіжних заходів у пацієнтів зі схильністю до розвитку тромбозу глибоких вен кінцівок. У пацієнтів із початковим рівнем гемоглобіну >13 г/дл (>8,1 ммоль/л) підвищений ризик післяопераційних тромботичних/венозних ускладнень. Внаслідок цього препарат не слід призначати пацієнтам з початковим рівнем гемоглобіну >13 г/дл (>8,1 ммоль/л). Допоміжні речовини Даний лікарський препарат містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) в попередньо попередньо заповненому шприці, тобто. практично не містить натрію. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Бінокріт® не впливає на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Опис лікарської формиКапсули желатинові тверді розміром №3, кришка блакитна непрозора, корпус білий непрозорий, вміст порошок світло-бежевого кольору.Фармакотерапевтична групаІмуностимулююче.ФармакодинамікаІмуностимулюючий препарат бактеріального походження. Викликає імунну відповідь слизової оболонки травного тракту. Особливо ефект проявляється у пейєрових бляшках (ПБ) тонкого кишечника. Антигенпрезентуючі клітини (АПК) у ПБ активуються препаратом і згодом стимулюють клітини, що відповідають за специфічний імунітет. При застосуванні препарату спостерігається збільшення кількості циркулюючих В-лімфоцитів. Після стимуляції В-лімфоцитів спостерігається збільшення вироблення поліклональних антитіл, особливо IgG сироватки та IgA, що секретується слизовою оболонкою дихальних шляхів та слиною. Ці антитіла є першою лінією захисту проти цілого ряду інфекційних агентів (вірусів та бактерій). Препарат має потужну стимулюючу дію на більшість типів лейкоцитів, про це свідчить зростання кількості клітин мієлоїдного та лімфоїдного ряду, а також селективне підвищення експресії рецепторів на їх поверхні. У сукупності ці дані є підтвердженням того, що препарат запускає біологічні реакції, що посилюють імунний захист організму проти інфекції. Клінічно Бронхо-Ваксом дитячий зменшує частоту гострих інфекцій дихальних шляхів, скорочує тривалість їх перебігу, знижує ймовірність загострень хронічного бронхіту, а також збільшує опірність організму до інфекцій дихальної системи. У цьому знижується потреба застосування інших ЛЗ, особливо антибіотиків.Показання до застосуванняПрепарат застосовується у дітей з 6 місяців до 12 років за такими показаннями: профілактика рецидивуючої інфекції дихальних шляхів та загострень хронічного бронхіту; комплексне лікування гострих інфекцій дихальних шляхівПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Побічна діяІмуностимулюючий препарат Бронхо-Ваксом дитячий зазвичай добре переноситься. Більшість побічних реакцій віднесено до загальної категорії із середнім або помірно тяжким ступенем прояву. Найчастішим проявом побічної дії препарату є розлад шлунково-кишкового тракту, шкірні реакції, порушення з боку органів дихання. У кожній приватній категорії побічні ефекти згруповані за системно-органним класом і представлені в порядку зменшення частоти: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); невідомо (на підставі наявних даних оцінку провести неможливо). З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, біль у животі; невідомо – блювота, нудота. З боку нервової системи: невідомо головний біль. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – висип; невідомо — кропив'янка, набряк Квінке. Загальні розлади та порушення у місці введення: невідомо – лихоманка, стомлюваність. З боку імунної системи: нечасто — гіперчутливість (висип еритематозний, висип генералізований, еритема, набряк повік, набряк особи, периферичні набряки, припухлість обличчя, свербіж, генералізоване свербіння, задишка).Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат може застосовуватись одночасно з іншими ЛЗ, що використовуються при терапії гострих та хронічних респіраторних захворювань. Взаємодія з іншими ЛЗ досі не встановлена.Спосіб застосування та дозиВсередину. Лікування: по 1 капс. препарату Бронхо-Ваксом дитячий щодня вранці натщесерце до зникнення симптомів, але не менше 10 днів. При необхідності проведення антибіотикотерапії Бронхо-Ваксом дитячий слід приймати у поєднанні з антибіотиком від початку лікування. Тривалість лікування або призначення повторного курсу терапії повинен визначати лікар, виходячи із стану здоров'я хворого. Профілактика загострень та підтримуюча терапія: 1 капс. препарату Бронхо-Ваксом дитячий щоденно вранці натще. Курс включає 3 цикли, кожен з яких складається із щоденного прийому 1 капс. протягом 10 днів, інтервал між циклами – 20 днів. Якщо капсулу важко проковтнути, її слід відкрити і змішати вміст з питвом (в т.ч. фруктовий сік, молоко).ПередозуванняВідомості про випадки передозування відсутні. Природа препарату Бронхо-Ваксом дитячий та результати вивчення його токсичності вказують на те, що передозування малоймовірне.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 1 г: Активні речовини: диклофенак натрію – 50 мг; Допоміжні речовини: ізопропанол (ізопропіловий спирт), макроголу глицерилкокоат (макроголь-7-глицерилкокоат), гіпромелоза, олія ароматна, вода очищена. 50 або 100 г – туби алюмінієві (1) – коробки картонні.Опис лікарської формиГель для зовнішнього застосування 5% безбарвний або трохи жовтуватий, прозорий, гомогенний і не містить бульбашок, з характерним запахом ізопропілового спирту.Фармакотерапевтична групаПротизапальне, аналгетичне.ФармакокінетикаДані щодо фармакокінетики препарату Диклак не надано.ФармакодинамікаНПЗЗ для зовнішнього застосування. Має виражену аналгетичну та протизапальну дію. Невибірково пригнічуючи ЦОГ-1 і ЦОГ-2, порушує метаболізм арахідонової кислоти та синтез простагландинів, які є основною ланкою у розвитку запалення. У сфері застосування Диклак усуває больовий синдром та зменшує набряклість, пов'язану із запальним процесом.Показання до застосуваннязахворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, анкілозуючий спондилоартрит, остеоартроз периферичних суглобів та хребта; ревматичні ураження м'яких тканин; м'язові болі ревматичного та неревматичного походження; травматичні ушкодження м'яких тканин.Протипоказання до застосування"аспіринова" астма; порушення цілісності шкірних покривів; ІІІ триместр вагітності; період лактації (грудне вигодовування); дитячий вік до 6 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ. З обережністю слід застосовувати препарат при печінковій порфірії (загострення), ерозивно-виразкових ураженнях шлунково-кишкового тракту, тяжких порушеннях функції печінки та нирок, при хронічній серцевій недостатності, при бронхіальній астмі, у пацієнтів похилого віку, у І та ІІ триместрах вагітності.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у III триместрі вагітності. Необхідність призначення препарату в І та ІІ триместрах вагітності лікар визначає індивідуально. Досвіду застосування препарату Диклак у період лактації (грудного вигодовування) немає.Побічна діяМісцеві реакції: екзема, фотосенсибілізація, контактний дерматит (свербіж, почервоніння, набряклість ділянки шкіри, папули, везикули, лущення). Системні реакції: генералізований шкірний висип, алергічні реакції (кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспастичні реакції), фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиДиклак може посилювати дію препаратів, що спричиняють фотосенсибілізацію. Клінічно значущої взаємодії з іншими лікарськими засобами не описано.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують зовнішньо. Дорослим та дітям старше 6 років препарат наносять на шкіру та злегка втирають, кратність застосування – 2-3 рази на добу. Необхідна кількість препарату залежить від розміру області ураження. Разова доза препарату – до 2 г (близько 4 см при повністю відкритій горловині туби). Після нанесення препарату руки необхідно вимити. Тривалість лікування залежить від показань та ефекту, що відзначається. Після 2 тижнів застосування препарату пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняВкрай низька системна абсорбція активного компонента препарату при зовнішньому застосуванні робить передозування практично неможливим.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДиклак слід наносити лише на непошкоджену шкіру, уникаючи потрапляння на відкриті рани. Після нанесення не слід накладати оклюзійну пов'язку. Не допускати попадання препарату на очі та слизові оболонки.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
808,00 грн
710,00 грн
Дозування: 1% Фасування: N1 Форма выпуска: р-р д/наружного применения Упаковка: фл. Производитель: Сандоз Завод-производитель: Глобофарм фармацойтише Продуктьонс унд Хандельсгезелльшафт мбх(Австрия) Действующее вещество: Нафтифин. .
Дозировка: 1 % Фасовка: N1 Форма выпуска: крем д/наружного применения Упаковка: туба Производитель: Сандоз Завод-производитель: Merck KGaA & Co. (Австрия) Действующее вещество: Нафтифин. .
1 190,00 грн
506,00 грн
Дозування: 1% Фасування: N1 Форма випуску: р-р д/зовнішнього застосування Упакування: фл. Производитель: Сандоз Завод-производитель: Глобофарм фармацойтише Продуктьонс унд Хандельсгезелльшафт мбх(Австрия) Действующее вещество: Нафтифин. .
Дозування: 1% Фасовка: N1 Форма выпуска: крем д/наружного применения Упаковка: туба Производитель: Сандоз Завод-производитель: Merck KGaA & Co. (Австрия) Действующее вещество: Нафтифин. .
1 444,00 грн
438,00 грн
Дозування: 1% Фасування: N1 Форма випуску: р-р д/зовнішнього застосування Упаковка: фл. -крапельниця Виробник: Сандоз Завод-производитель: Глобофарм фармацойтише Продуктьонс унд Хандельсгезелльшафт мбх(Австрия) Действующее вещество: Нафтифин. .
Дозування: 5 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.
Фасування: N1 Форма випуску: сироп Упакування: фл. Виробник: Сандоз Завод-производитель: Lek(Словения) Действующее вещество: Железа (III)-гидроксид полимальтозат. .
Фасовка: N50 Форма выпуска: р-р д/инъекций Упаковка: амп. Производитель: Сандоз Завод-производитель: Lek(Словения) Действующее вещество: Железа (III)-гидроксид полиизомальтозат. .
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
1 512,00 грн
1 434,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: алендронату натрію тригідрат 91. 35 мг, що відповідає вмісту алендронової кислоти 70 мг.