Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для приготування розчину для підшкірного введення - 1 фл. активна речовина: фолітропін альфа – 150 МО (11 мкг); лутропін альфа – 75 МО (3 мкг); допоміжні речовини: сахароза – 30 мг, натрію гідрофосфату дигідрат – 1,11 мг, натрію дигідрофосфату моногідрат – 0,45 мг, метіонін – 0,1 мг, полісорбат 20 – 0,05 мг, фосфорна кислота концентрована – до рН 6,5 -7,5, гідроксид натрію - до рН 6,5-7,5. 1 фл. з розчинником містить: вода для ін'єкцій – 1 мл; відновлений розчин містить 150 МО фолітропіну альфа і 75 МО лутропіну альфа в 1 мл. Ліофілізат для приготування розчину для підшкірного введення 150 МО р-чФСГ + 75 МО р-чЛГ. По 150 МО фолітропіну альфа і 75 МО лутропіну альфа у флаконах безбарвного прозорого скла тип I (Євр.Ф.) місткістю 3 мл, закупорені пробкою з бромбутилкаучуку, ущільненою зверху алюмінієвим ковпачком з відриваючись «F» По 1 мл розчинника (вода для ін'єкцій) у флаконах безбарвного прозорого скла тип I (Євр.Ф.) місткістю 3 мл, закупорені гумовою пробкою з тефлоновим покриттям, ущільненою зверху алюмінієвим ковпачком з відривається пластмасовою кришечкою типу «F. По 1 флакону з ліофілізатом і 1 флакону з розчинником (комплект) у пластиковому контейнері, закритому термозбіжною полімерною плівкою. По 1, 3 або 10 (2 × 5) комплектів поміщені в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиЛіофілізат: білий або майже білий ліофілізований порошок або пориста маса. Відновлений розчин: прозорий або злегка опалесцентний безбарвний або світло-жовтого розчину. Розчинник: безбарвна прозора рідина.Фармакотерапевтична групаKютеїнізуюче, фолікулостимулююче.ФармакокінетикаФолітропін альфа і лутропін альфа, що вводяться в комбінації, зберігають ті ж фармакокінетичні характеристики, що окремо. Фолітропін альфа Після внутрішньовенного введення фолітропін альфа розподіляється у позаклітинних рідинах, причому початковий T1/2 його з організму становить близько 2 год, тоді як кінцевий T1/2 – близько 24 год. Величина Vss становить 10 л, загальний кліренс – 0,6 л/ год. Одна восьма введена доза фолітропіну альфа виводиться нирками. При підшкірному введенні абсолютна біодоступність становить близько 70%. Після повторних ін'єкцій спостерігається триразова кумуляція препарату у крові порівняно з одноразовою ін'єкцією. Стаціонарна Css у крові досягається протягом 3-4 днів. Було показано також, що у жінок із пригніченою секрецією ендогенних гонадотропінів, фолітропін альфа ефективно стимулює розвиток фолікулів та стероїдогенез, незважаючи на недоступний малий для кількісного вимірювання рівень ЛГ. Лутропін альфа Після внутрішньовенного введення лутропін альфа швидко розподіляється з початковим T1/2 близько 1 год, і виводиться з організму з кінцевим T1/2 близько 10-12 год. Vss становить від 10 до 14 л. Лутропін альфа демонструє лінійний фармакокінетичний профіль, що підтверджується прямою пропорційною залежністю AUC від дози, що вводиться. Загальний кліренс становить близько 2 л/год, менш як 5% дози виводиться нирками. Середній час утримання препарату в організмі – 5 год. Після підшкірного введення лутропін альфа швидко розподіляється в органах та тканинах, абсолютна біодоступність становить близько 60%; кінцевий T1/2 дещо подовжується. Фармакокінетика лутропіну альфа при одноразовому введенні можна порівняти з такою при багаторазовому, ступінь кумуляції мінімальна. При одночасному введенні лутропіну альфа з фолітропіном альфа фармакокінетичної взаємодії не спостерігалося.ФармакодинамікаПрепарат Перговеріс® - це комбіноване ЛЗ, що містить рекомбінантний ФСГ людини (фолітропін альфа, р-ФСГч) та рекомбінантний ЛГ людини (лутропін альфа, р-ЛГч). Препарат одержують генно-інженерним методом на культурі клітин яєчників китайського хом'ячка. Основна роль ФСГ полягає в ініціювання фолікулогенезу за допомогою впливу на клітини гранульози фолікула, що розвивається, тоді як ЛГ грає важливу роль у посиленні вироблення естрадіолу зрілим фолікулом, індукує дозрівання фолікула і овуляцію на піку своєї активності. ЛГ підтримує функціонування жовтого тіла і, тим самим, забезпечує настання та розвиток вагітності на ранніх термінах. У процесі розвитку фолікула ФСГ разом із естрадіолом індукує рецептори ЛГ на мембрані клітин гранульози. Вплив ЛГ на клітини теки забезпечує вироблення андрогенів для клітин гранульози, де відбувається трансформація андрогенів в естрогени через систему ароматаз. Таким чином, за відсутності ЛГ ФСГ може індукувати зростання фолікула, але синтез естрадіолу знижений. Без достатньої кількості естрадіолу порушуються умови для настання вагітності, а також секреція цервікального слизу, зростання ендометрію та дозрівання повноцінного жовтого тіла у відповідь на введення ХГ людини (ХГч). У клінічних дослідженнях ефективність комбінації фолітропіну альфа та лутропіну альфа була показана при гіпогонадотропному гіпогонадизмі у жінок. При стимуляції розвитку фолікулів у жінок з ановуляцією з дефіцитом ЛГ та ФСГ основним ефектом лутропіну альфа є збільшення секреції естрадіолу фолікулами, зростання яких, у свою чергу, стимулюється ФСГ. Показано, що у жінок з гіпогонадотропним гіпогонадизмом і концентрацією ЛГ у сироватці крові нижче 1,2 МО/л щоденне застосування комбінації лутропіну альфа у дозі 75 МО та фолітропіну альфа у дозі 150 МО призводить до адекватного розвитку фолікулів та збільшення синтезу. як комбінація лутропіну альфа 25 МО та фолітропіну альфа 150 МО не забезпечує такого ефекту. Таким чином, при призначенні менше одного флакона препарату Перговеріс® на добу, активність ЛГ може бути недостатньою для повноцінного розвитку фолікулів. Хоча ефективність монотерапії р-ФСГч при використанні допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) доведена, опубліковані результати клінічних досліджень свідчать про переваги додаткового призначення р-ЛГч у пацієнток із недостатньою (субоптимальною) ефективністю монотерапії р-ФСГч. Додавання р-ЛГч призначене для підвищення чутливості яєчників до р-ФСГч, для стимуляції секреції естрадіолу преовуляторним фолікулом, що викликає зростання ендометрію, а також для забезпечення пізнішої лютеїнізації фолікулів, що призводить до нормалізації рівня прогестерону в лютеїновій фазі.Показання до застосуваннястимуляція росту та дозрівання фолікулів у жінок – з вираженим дефіцитом ЛГ та ФСГ. субоптимальна відповідь у пацієнток при раніше проведеній контрольованій оваріальній стимуляції (КОС), яка характеризувалася або невеликою кількістю отриманих преовуляторних фолікулів/ооцитів (менше 7), або використанням високих доз ФСГ (3000 МО та більше/на 1 цикл), або віком пацієнтки (35 років і старше) як окремо, так і в поєднанні, - при проведенні програми допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ): екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ), інтрацитоплазматична ін'єкція сперматозоїда (ІКСІ), трансплантація гамет/зигот в маткові труби (ГІФТ).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до будь-якої з активних або допоміжних речовин або їх поєднання; пухлини гіпоталамуса та/або гіпофіза; об'ємні новоутворення або кісти яєчників, які не обумовлені синдромом полікістозних яєчників; маткові та/або інші гінекологічні кровотечі неясної етіології; рак яєчника, рак матки, рак молочної залози; вагітність та період лактації; первинна оваріальна недостатність; аномалії розвитку жіночих статевих органів, несумісні із вагітністю; фібоїдні пухлини матки, несумісні з вагітністюВагітність та лактаціяПрепарат Перговеріс протипоказаний до застосування під час вагітності та грудного вигодовування.Побічна діяПри застосуванні препарату Перговеріс ® можливий розвиток побічних ефектів, які в залежності від частоти виникнення поділяються на дуже рідкісні. З боку центральної нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – сонливість. З боку статевих органів та молочної залози: дуже часто – кісти яєчників; часто - синдром гіперстимуляції яєчників (СГЯ) легкого ступеня тяжкості (супроводжується болями внизу живота, нудотою, блюванням, збільшенням маси тіла, збільшенням яєчників, у т.ч. за рахунок утворення кіст); часто - СГЯ середнього ступеня тяжкості (крім болів унизу живота, нудоти, блювання, збільшення маси тіла та яєчників, можуть відзначатися задишка, олігурія, асцит, плевральний випіт, накопичення рідини в перикардіальній порожнині); часто - біль у ділянці молочних залоз; тазовий біль; нечасто – важка форма СГЯ (може супроводжуватися вираженими формами асциту, плевральним випотом, накопиченням рідини в перикардіальній порожнині, олігурією, гострим респіраторним дистрес-синдромом та тромбоемболією легеневої артерії (дуже рідко). Докладна інформація;рідко - перекрут кісти яєчника (як ускладнення СГЯ). З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, нудота, блювання, діарея, абдомінальна колька, метеоризм. З боку серця та судин: дуже рідко – тромбоемболія, як правило, пов'язана з тяжкою формою СГЯ. З боку дихальної системи: дуже рідко – погіршення перебігу або загострення астми у пацієнтів із бронхіальною астмою. З боку імунної системи: дуже рідко – системні алергічні реакції різного ступеня виразності (почервоніння шкіри, кропив'янка, висипання, набряк обличчя, утруднення дихання, генералізований набряк, анафілаксія, лихоманка, артралгія). Місцеві реакції: дуже часто - реакції різного ступеня виразності в місці ін'єкції (біль, почервоніння, синець, припухлість). При застосуванні фолітропіну альфа (р-ФСГч) можливі наступні небажані явища: рідко – апоплексія яєчника, позаматкова вагітність (у жінок, які мають в анамнезі захворювання фалопієвих труб), багатоплідна вагітність. Про всі небажані явища, що виникають при застосуванні препарату Перговеріс®, пацієнту слід негайно повідомити лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПро несумісність препарату Перговеріс з іншими лікарськими препаратами не повідомлялося. Не допускається змішування препарату Перговеріс з будь-яким іншим препаратом в одному шприці, за винятком фолітропіну альфа.Спосіб застосування та дозиПрепарат Перговеріс® призначений для підшкірного введення! Лікування препаратом Перговеріс® слід розпочинати та проводити лише під контролем лікаря, який має відповідну спеціалізацію та досвід лікування безпліддя. Ліофілізат розчиняють додається розчинником безпосередньо перед введенням, отриманий розчин для підшкірного введення використовують одноразово. Залишок невикористаного розчину, а також використані шприци та порожні флакони слід утилізувати безпосередньо після ін'єкції. Стимуляція росту та дозрівання фолікулів у жінок з вираженим дефіцитом ЛГ та ФСГ Рекомендована початкова доза препарату Перговеріс становить 1 фл. (150 МО р-ФСГч + 75 МО р-ЛГч) на добу. Оскільки для цієї групи пацієнток характерна аменорея та низький ендогенний рівень секреції естрогенів, курс терапії може бути розпочато будь-якого дня. Тривалість курсу підбирається індивідуально, відповідно до зростання/розміру фолікула, що визначається під час УЗД-моніторингу, і виходячи із значень концентрації естрогену в сироватці крові. Якщо приймається рішення про збільшення дози р-ФСГч, рекомендується збільшувати її через 7-14 днів, переважно на 37,5-75 МО фолітропіну альфа. Розчин препарату Перговеріс можна змішувати з фолітропіном альфа і вводити дані препарати в одній ін'єкції. Можливе збільшення тривалості стимуляції в рамках одного із циклів до 5 тижнів. Після досягнення оптимальної відповіді одноразово вводиться від 5000 до 10000 МО ХГч або 250 мкг р-ХГч в інтервалі 24-48 годин після останньої ін'єкції препарату Перговеріс®. Статевий контакт рекомендується того ж дня і наступного дня після введення ХГЛ, як альтернатива може бути використаний метод внутрішньоматкової інсемінації (ВМІ). Може бути потрібна підтримка лютеїнової фази, оскільки дефіцит лютеотропної активності (ЛГ/ХГч) після овуляції може призвести до передчасної недостатності жовтого тіла. При надмірній відповіді яєчників на стимуляцію, терапію слід призупинити, а введення ХГЛ – відкласти. Курс терапії можна відновити у наступному циклі з використанням нижчої, ніж у попередньому циклі, дози р-ФСГч. Субоптимальна відповідь у пацієнток при раніше проведеній КОС у програмах ДРТ Режим лікування, що рекомендується, починається з МО р-ФСГч 1 раз на добу протягом 5-7 днів. Починаючи з 6-8-го дня контрольованої оваріальної стимуляції (КОС) р-ФСГч замінюють на 2 фл. препарату Перговеріс (300 МО р-ФСГч і 150 МО р-ЛГч). Альтернативною схемою лікування може бути призначення 2 флаконів препарату Перговеріс® (300 МО р-ФСГч і 150 МО р-ЛГч) на добу, починаючи з першого дня КОС, що настає за десенситизацією гіпофізу. Лікування триває до адекватного рівня розвитку фолікула, який визначається за концентрацією естрогенів у сироватці крові та результатами УЗД, з підбором дози р-ФСГч залежно від вираженості ефекту. При збільшенні дози р-ФСГ год слід пам'ятати, що добова доза р-ФСГч має перевищувати 450 МО. При досягненні адекватного рівня розвитку фолікула слід запровадити ХГЛ для індукції остаточного дозрівання фолікулів та підготовки до пункції для отримання ооциту. Слід утриматися від запровадження ХГч у разі значного збільшення яєчників в останній день лікування з метою зменшення ймовірності розвитку СГЯ. При отриманні надмірної відповіді лікування слід призупинити, а введення ХГЛ відмінити. Лікування може бути відновлено, починаючи з наступного циклу із застосуванням нижчої, ніж у попередньому циклі, дози препарату. Рекомендації для пацієнток при самостійному введенні препарату Самостійне введення препарату Перговеріс® допустиме лише у високомотивованих та навчених пацієнток, які перебувають під постійним наглядом лікаря, що має відповідну підготовку та досвід лікування безпліддя. Перша ін'єкція препарату Перговеріс® повинна проводитись під безпосереднім медичним контролем. Перед початком маніпуляції слідує: Вимити руки. Дуже важливо, щоб руки та всі предмети, якими необхідно користуватися, були максимально чистими. Підготувати чисту поверхню та розкласти на ній: флакон із препаратом; флакон із розчинником; 2 просочені антисептиком тампона; шприц; голку для приготування розчину та голку для підшкірного введення; контейнер для утилізації. З'єднати голку для приготування розчину зі шприцом. Зняти ковпачок з голки та набрати в шприц повітря до позначки 1 мл. Ввести голку у флакон з розчинником, проткнувши гумову кришку, натиснути на поршень шприца, щоб у флакон вийшло все повітря зі шприца, перевернути флакон дном догори і повільно набрати весь об'єм розчинника в шприц. Не торкаючись голки, обережно покласти заповнений розчинником шприц на чисту робочу поверхню. Приготування розчину для ін'єкції: зняти кришку з флакона з ліофілізатом Перговеріс®. Ввести голку шприца з розчинником у флакон, проткнувши гумову кришку флакона. Повільно введіть вміст шприца у флакон. Обертати флакон для кращого розчинення, але не трясти його. Після розчинення ліофілізату (яке зазвичай відбувається одразу) перевірити чистоту та прозорість отриманого розчину. Переконайтеся, що розчин не містить будь-яких частинок. Перевернути флакон дном догори та повільно набрати розчин назад у шприц. Вийняти голку із флакона. Змінити голку для приготування розчину на голку для підшкірного введення і видалити всі бульбашки повітря: якщо бульбашки повітря видно в шприці, повернути його голкою вгору і постукати обережно по шприцю, щоб всі бульбашки зібралися у верхній частині шприца. Натискати на поршень, доки всі бульбашки не зникнуть. Відразу після цього ввести розчин. Лікар повинен проінструктувати пацієнта, яку частину тіла краще робити ін'єкцію (живот чи передня поверхня стегна). Для ін'єкції необхідно: зібрати шкіру в невелику складку і одним рухом кисті ввести голку в утворену складку під кутом 45-90°. При ін'єкції повільно натискати на поршень, доки не буде введена вся доза. Після цього негайно вийняти голку та круговими рухами протерти місце ін'єкції тампоном з антисептиком. Утилізувати всі використані предмети та невикористаний залишок розчину відразу після ін'єкції. Якщо випадково введена більша доза препарату Перговеріс®, ніж слід, необхідно проконсультуватися з лікарем. Випадки передозування невідомі, однак можливий розвиток СГЯ, детально описаного в розділах «Побічна дія» та «Особливі вказівки». Слід зазначити, що СГЯ найчастіше розвивається при застосуванні ХГч. Якщо пацієнт пропустив ін'єкцію препарату Перговеріс, не слід вводити подвійну дозу, необхідно проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняВипадки передозування невідомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Перговеріс містить активні субстанції гонадотропінів, які можуть викликати побічні реакції різного ступеня тяжкості, тому препарат повинен призначатися тільки лікарем, який має відповідну спеціалізацію та досвід лікування безпліддя. Початку терапії має передувати обстеження безплідної пари, зокрема, мають бути проведені дослідження для виключення гіпотиреозу, недостатності кори надниркових залоз, гіперпролактинемії, гіпоталамо-гіпофізарних новоутворень. Для проведення терапії гонадотропінами лікар повинен мати необхідне обладнання і достатній час для спостереження за пацієнткою. Безпечна та ефективна терапія препаратом Перговеріс вимагає регулярного моніторингу розвитку фолікулів за допомогою УЗД і, по можливості, контролю концентрації естрадіолу в сироватці крові. У хворих на порфірію, а також за наявності порфірії у родичів, під час терапії препаратом Перговеріс® потрібно проводити ретельний моніторинг. При погіршенні стану або появі перших ознак цього захворювання може знадобитися припинення терапії. Препарат Перговеріс містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію в 1 дозі, тобто не є значним джерелом натрію. Препарат Перговеріс® містить 30 мг сахарози в одній дозі, що має враховуватися при призначенні препарату пацієнткам із супутнім цукровим діабетом. При оваріальній стимуляції підвищується ризик гіперстимуляції яєчників через можливість надмірної естрогенної відповіді та множинного розвитку фолікулів. Слід використовувати найменші ефективні дози. Відомо про існування індивідуальної варіабельності відповіді під час лікування р-ФСГч/р-ЛГч, зокрема недостатньої відповіді в деяких пацієнток. У клінічних дослідженнях застосування комбінації лутропіну альфа та фолітропіну альфа призводило до збільшення чутливості яєчників до гонадотропінів. У разі необхідності збільшення дози р-ФСГч її рекомендується підвищувати на 37,5-75 МО фолітропіну альфа кожні 7-14 днів. Синдром гіперстимуляції яєчників СГЯ необхідно диференціювати від неускладненого збільшення яєчників. Клінічні симптоми СГЯ можуть виявлятися з наростаючою вираженістю. Характерно значне збільшення розмірів яєчників, високий рівень статевих гормонів, збільшення судинної проникності, що призводить до накопичення рідини в черевній, плевральній та рідше перикардіальній порожнинах. Для тяжкого СГЯ найбільш характерними є наступні симптоми: біль і відчуття розпирання в животі, виражене збільшення розміру яєчників, підвищення маси тіла, задишка, олігурія, шлунково-кишкова симптоматика (нудота, блювання, діарея); мають місце гіповолемія, гемоконцентрація, порушення електролітного балансу, асцит, гемоперитонеум; плевральний випіт, гострий респіраторний дистрес-синдром, тромбоемболічні розлади. У дуже поодиноких випадках важкий СГЯ може ускладнитися перекрутом яєчника, тромбоемболією легеневої артерії, ішемічним інсультом або інфарктом міокарда. Якщо індукування овуляції не призначався ХГч, то надмірна відповідь яєчників викликає розвиток істотної гіперстимуляції в окремих випадках. Тому за надмірної відповіді яєчників на стимуляцію ХГЛ не призначають, а пацієнткам рекомендують утриматися від коїтусу або використовувати бар'єрні методи контрацепції не менше 4-х днів. СГЯ може швидко прогресувати (від доби до кількох днів) до тяжкого стану, тому після введення ХГЛ необхідно спостереження протягом як мінімум двох тижнів. Для мінімізації ризику СГЯ та багатоплідної вагітності регулярно використовують УЗД та оцінку концентрації естрадіолу у сироватці крові. При ановуляції ризик розвитку СГЯ збільшується при концентрації естрадіолу > 900 пг/мл (3300 пмоль/мл) та наявності більше > 3 фолікулів діаметром не менше 14 мм. Суворе дотримання рекомендованого дозування препарату Перговеріс і фолітропіну альфа, а також ретельний моніторинг терапії, мінімізує ризик розвитку СГЯ та багатоплідної вагітності. При настанні вагітності ступінь тяжкості СГЯ може посилитися, яке тривалість - збільшитися. Найчастіше СГЯ виникає після припинення гормональної терапії та досягає свого максимуму через 7-10 днів після цього. Як правило, СГЯ мимоволі зникає з настанням менструації. При розвитку тяжкої форми СГЯ терапія гонадотропінами, якщо вона ще триває, має бути припинено. Пацієнтку слід госпіталізувати та призначити специфічну для СГЯ терапію. У пацієнток із синдромом полікістозних яєчників ризик розвитку СГЯ вищий. Багатоплідна вагітність Частота багатоплідної вагітності та пологів при індукції овуляції вища порівняно з природним зачаттям; Найчастішим варіантом при багатоплідності є двійня. Для мінімізації ризику багатоплідної вагітності потрібний ретельний моніторинг оваріальної відповіді. При ДРТ ризик багатоплідної вагітності пов'язаний, головним чином, з кількістю перенесених ембріонів, їх життєздатністю та віком пацієнтки. Невиношування вагітності Частота невиношування вагітності після індукції овуляції та програм ДРТ вища, ніж у популяції. Ектопічна вагітність У пацієнток із захворюваннями маткових труб в анамнезі підвищений ризик позаматкової вагітності. Імовірність позаматкової вагітності після застосування допоміжних репродуктивних технологій становить від 2 до 5% порівняно з 1-1,5% у загальній популяції. Новоутворення органів репродуктивної системи Є повідомлення про доброякісні та злоякісні новоутворення яєчника та інших репродуктивних органів у жінок після проведення численних та різноманітних курсів лікування безпліддя. На сьогодні зв'язку між терапією гонадотропінами та підвищеним ризиком новоутворень при безплідді встановлено не було. Вроджені аномалії розвитку Частота вроджених аномалій після застосування програм допоміжних репродуктивних технологій може бути трохи вище, ніж при природній вагітності та пологах. Проте невідомо, чи це пов'язано з факторами, що зумовлюють безпліддя пари або безпосередньо з процедурами ДРТ. На основі даних клінічних досліджень та постреєстраційного моніторингу, не виявлено ознак того, що застосування гонадотропінів при лікуванні безпліддя підвищує ризик розвитку вроджених аномалій у потомства пацієнтів. Тромбоемболічні ускладнення У пацієнток з нещодавно перенесеними або поточними тромбоемболічними захворюваннями, а також при ймовірному ризику їх виникнення застосування гонадотропінів може збільшити цей ризик або ускладнити перебіг цих захворювань. Для пацієнток цієї групи користь від терапії має бути співвіднесена з можливим ризиком. Слід зазначити, що вагітність сама собою несе підвищений ризик тромбоемболічних порушень. Пацієнтки повинні бути обізнані про перераховані вище ризики перед початком терапії. При безпосередньому виникненні СГЯ або багатоплідної вагітності слід розглянути рішення щодо припинення терапії. Необхідно інформувати лікаря про всі типи алергічних реакцій, які є у пацієнтки, а також про всі препарати, що використовуються на початок лікування препаратом Перговеріс®. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу препарату на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводилося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему