Лекарства и БАД
290,00 грн
153,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 1 таб. Діюча речовина: ібупрофен – 200,0 мг, 400,0 мг; допоміжні речовини: повідон К90 (колідон 90 F), целюлоза мікрокристалічна МС101, тальк, кросповідон (колідон ЦЛ, колідон CLM), кальцію стеарат, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), крохмаль кукурудзяний; Склад оболонки: [суха суміш для плівкового покриття, що містить гіпромелозу, титану діоксид, макрогол або гіпромелозу (оксипропілметилцелюлозу), титану діоксид, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000, поліетиленоксид 6000)]. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 400 мг. 5, 6, 8, 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 10, 20, 30, 40, 50 або 60 таблеток у банку полімерну з поліпропілену з кришкою, що натягується з поліетилену високого тиску або в банку полімерну з поліетилену низького тиску з кришкою, що натягується з поліетилену низького тиску або з кришкою, що нагвинчується з поліетілену . Кожну банку, 1, 2, 3, 4, 5 або 6 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки двоопуклі овальної форми таблетки, білого або майже білого кольору, покриті плівковою оболонкою. На поперечному розрізі видно один шар білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаІбупрофен швидко і майже повністю абсорбується зі шлунково-кишкового тракту, його максимальні концентрації в плазмі досягаються через 12 годин після прийому внутрішньо, в синовіальній рідині через 3 години, зв'язується з білками плазми на 99%. Повільно проникає у порожнину суглобів, затримується у синовіальній тканині, створюючи у ній більші концентрації, ніж у плазмі. Метаболізм ібупрофену протікає переважно у печінці. Період напіввиведення (Т1/2) із плазми становить 23 години. Виводиться нирками у вигляді метаболітів (у незміненому вигляді виводиться не більше 1%), меншою мірою з жовчю. Ібупрофен повністю виводиться за 24 години.ФармакодинамікаМеханізм дії ібупрофену, похідного пропіонової кислоти із групи нестероїдних протизапальних препаратів, обумовлений інгібуванням синтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції. Невибірково блокує циклооксигеназу 1 (ЦОГ1) та циклооксигеназу 2 (ЦОГ2), унаслідок чого гальмує синтез простагландинів. Має швидку спрямовану дію проти болю (знеболювальну), жарознижувальну та протизапальну дію. Крім того, ібупрофен оборотно інгібує агрегацію тромбоцитів. Знеболювальна дія препарату триває до 8 годин.Показання до застосуванняІбупрофен застосовують при головному болі, мігрені, зубному болі, хворобливих менструаціях, невралгії, болі в спині, м'язовому болі, ревматичному болі та болі в суглобах; а також при гарячковому стані при грипі та застудних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до ібупрофену або будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт) або виразкова кровотеча в активній фазі або в анамнезі (два або більше підтверджених епізоду виразкової хвороби або виразкової); кровотеча або перфорація виразки шлунково-кишкового тракту в анамнезі, спровоковані застосуванням нестероїдних протизапальних засобів; тяжка печінкова недостатність або захворювання печінки в активній фазі; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну декомпенсована серцева недостатність; період після проведення аортокоронарного шунтування; цереброваскулярна або інша кровотеча; гемофілія та інші порушення згортання крові (у тому числі гіпокоагуляція), геморагічні діатези; вагітність (III триместр); дитячий вік до 12 років. З обережністю За наявності станів, зазначених у цьому розділі, перед застосуванням препарату слід проконсультуватися з лікарем. Одночасний прийом інших нестероїдних протизапальних засобів, наявність в анамнезі одноразового епізоду виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки або виразкової кровотечі ШКТ; гастрит, ентерит, коліт, наявність інфекції Helicobacter pylori, виразковий коліт; бронхіальна астма або алергічні захворювання на стадії загострення або в анамнезі – можливий розвиток бронхоспазму; системний червоний вовчак або змішане захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа) – підвищений ризик асептичного менінгіту; ниркова недостатність, у тому числі при зневодненні (кліренс креатиніну менше 3060 мл/хв), нефротичний синдром, печінкова недостатність, цироз печінки з портальною гіпертензією, гіпербілірубінемія, артеріальна гіпертензія та/або серцева недостатність, ціреброваскулярні захворювання, захворювання крові анемія),тяжкі соматичні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, захворювання периферичних артерій, паління, часте вживання алкоголю, фенілкетонурія або непереносимість фенілаланіну, одночасне застосування лікарських засобів, які можуть збільшити ризик виникнення виразок або кровотечі, зокрема, пероральних глюкокортин. (зокрема варфарину), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (зокрема ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), вагітність III триместр, період грудного вигодовування, літній вік.які можуть збільшити ризик виникнення виразок або кровотечі, зокрема, пероральних глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу) вигодовування, літній вік.які можуть збільшити ризик виникнення виразок або кровотечі, зокрема, пероральних глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу) вигодовування, літній вік.Побічна діяРизик виникнення побічних ефектів можна звести до мінімуму, якщо приймати препарат коротким курсом у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. У людей похилого віку спостерігається підвищена частота побічних реакцій на фоні застосування нестероїдних протизапальних засобів, особливо шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, у деяких випадках із летальним результатом. Побічні ефекти є переважно дозозалежними. Зокрема, ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі залежить від діапазону доз та від тривалості лікування. Нижченаведені побічні реакції відзначалися при короткочасному прийомі ібупрофену в дозах, що не перевищують 1200 мг/добу (6 таблеток – 200 мг; 3 таблетки – 400 мг). При лікуванні хронічних станів та при тривалому застосуванні можлива поява інших побічних реакцій. Оцінка частоти виникнення побічних реакцій виконана на підставі наступних критеріїв: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥ 1/100 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже рідкісні: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими симптомами таких порушень є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в порожнині рота, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, кровотечі з носа та підшкірні крововиливи, кровотечі та синці невідомої етіології. Порушення з боку імунної системи Нечасті: реакції гіперчутливості – неспецифічні алергічні реакції та анафілактичні реакції, реакції з боку дихальних шляхів (бронхіальна астма, у тому числі її загострення, бронхоспазм, задишка, диспное), шкірні реакції (свербіж, кропив'янка, пурпура, набряк Квінке, ексфоліативні , у тому числі токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса Джонсона, мультиформна еритема), алергічний риніт, еозинофілія. Дуже рідкісні: тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі набряк обличчя, язика та гортані, задишка, тахікардія, артеріальна гіпотензія (анафілаксія, набряк Квінке або тяжкий анафілактичний шок). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасті: біль у животі, нудота, диспепсія (зокрема печія, здуття живота). Рідкісні: діарея, метеоризм, запор, блювання. Дуже рідкісні: пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, кривава блювота, в деяких випадках з летальним кінцем, особливо у пацієнтів похилого віку, виразковий стоматит, гастрит. Частота невідома: загострення коліту та хвороби Крона. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже рідкісні: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатит та жовтяниця. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Дуже рідкісні: гостра ниркова недостатність (компенсована та декомпенсована) особливо при тривалому застосуванні, у поєднанні з підвищенням концентрації сечовини у плазмі крові та появою набряків, гематурії та протеїнурії, нефритичний синдром, нефротичний синдром, папілярний некроз, інтерстиціальний нефрит, цисти. Порушення з боку нервової системи Нечасті: біль голови. Дуже рідкісні: асептичний менінгіт. Порушення з боку серцево-судинної системи Частота невідома: серцева недостатність, периферичні набряки; при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда), підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи та органів середостіння. Частота невідома: бронхіальна астма, бронхоспазм, задишка. Лабораторні показники гематокрит або гемоглобін (можуть зменшуватися); час кровотечі (може збільшуватись); концентрація глюкози у плазмі крові (може знижуватися); кліренс креатиніну (може зменшуватися); плазмова концентрація креатиніну (може збільшуватись); активність "печінкових" трансаміназ (може підвищуватися). При появі побічних ефектів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати одночасного застосування ібупрофену з наступними лікарськими засобами: ацетилсаліцилова кислота: за винятком низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (не більше 75 мг на добу), призначених лікарем, оскільки спільне застосування може підвищити ризик виникнення побічних ефектів. При одночасному застосуванні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегатну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у пацієнтів, які отримують як антиагрегатний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофену); інші нестероїдні протизапальні засоби, зокрема селективні інгібітори ЦОГ2: слід уникати одночасного застосування двох і більше препаратів із групи нестероїдних протизапальних засобів через можливе збільшення ризику виникнення побічних ефектів. З обережністю застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами: антикоагулянти та тромболітичні препарати: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема, варфарину та тромболітичних препаратів; антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗЗ можуть знижувати ефективність препаратів цих груп. У деяких пацієнтів з порушенням ниркової функції (наприклад, у пацієнтів з зневодненням або у пацієнтів похилого віку з порушенням ниркової функції) одночасне призначення інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину II та засобів, що інгібують циклооксигеназу, може призвести до погіршення ниркової функції, включаючи (зазвичай оборотний). Ці взаємодії слід враховувати у пацієнтів, які приймають коксиби одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину ІІ. У зв'язку з цим спільне застосування вищезазначених засобів слід призначати з обережністю, особливо у осіб похилого віку. Необхідно запобігати зневодненню у пацієнтів,а також розглянути можливість моніторингу ниркової функції після початку такого комбінованого лікування та періодично – надалі. Діуретики та інгібітори АПФ можуть підвищувати нефротоксичність нестероїдних протизапальних засобів; глюкокортикостероїди: підвищений ризик утворення виразок ШКТ та шлунково-кишкової кровотечі; антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі; серцеві глікозиди: одночасне призначення НПЗЗ та серцевих глікозидів може призвести до посилення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові; препарати літію: існують дані про ймовірність збільшення концентрації літію у плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ; метотрексат: існують дані про можливість збільшення концентрації метотрексату в плазмі крові на фоні застосування НПЗП; циклоспорин: збільшення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні нестероїдних протизапальних засобів та циклоспорину; міфепристон: прийом НПЗЗ слід почати не раніше, ніж через 812 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знижувати ефективність міфепристону; такролімус: при одночасному призначенні НПЗЗ та такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності; Зидовудин: одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу та гематом у ВІЛпозитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном; антибіотики хінолонового ряду: у пацієнтів, які отримують спільне лікування НПЗП та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом; мієлотоксичні препарати: посилення гематотоксичності; цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин: збільшення частоти розвитку гіпопротромбінемії; лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію: зниження виведення та підвищення плазмової концентрації ібупрофену; індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти): збільшення продукції гідроксильованих активних метаболітів, збільшення ризику розвитку тяжких інтоксикацій; інгібітори мікросомального окиснення: зниження ризику гепатотоксичної дії; пероральні гіпоглікемічні лікарські засоби та інсулін, похідні сульфонілсечовини: посилення дії препаратів; антациди та колестірамін: зниження абсорбції; урикозуричні препарати: - зниження ефективності препаратів; кофеїн: посилення аналгетичного ефекту.Спосіб застосування та дозиДорослі, літні та діти віком від 12 років: у таблетках по 200 мг 34 рази на добу; у таблетках по 400 мг 23 рази на добу. Добова доза становить 1200 мг (не приймати більше 6 таблеток по 200 мг або 3 таблетки по 400 мг) протягом 24 год. Таблетки слід ковтати, запиваючи водою, краще вчасно або після їди. Не приймати частіше ніж через 4 години. Не перевищуйте вказану дозу! Курс лікування без консультації лікаря не повинен перевищувати 5 днів. Якщо симптоми зберігаються, проконсультуйтеся з лікарем. Не застосовувати у дітей віком до 12 років без консультації лікаря. Дітям від 6 до 12 років (з масою тіла понад 20 кг): по 1 таблетці 200 мг не більше 4 разів на день. Інтервал між прийомом пігулок не менше 6 годин.ПередозуванняНе перевищуйте вказану дозу. Якщо ви перевищили дозу, негайно зверніться до лікаря або найближчого медичного закладу. Візьміть із собою упаковку препарату. Симптоми: біль у животі, нудота, блювання, загальмованість, сонливість, депресія, біль голови, шум у вухах, метаболічний ацидоз, кома, гостра ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, брадикардія, тахікардія, фібриляція передсердь, зупинка дихання. Лікування: промивання шлунка (тільки протягом години після прийому), активоване вугілля, лужне пиття, форсований діурез, симптоматична терапія (корекція кислотно-основного стану, артеріального тиску).Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується приймати препарат максимально можливим коротким курсом та у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. При необхідності прийому препарату більше 10 днів, необхідно звернутися до лікаря. У пацієнтів з бронхіальною астмою або алергічним захворюванням на стадії загострення, а також у пацієнтів з анамнезом бронхіальної астми/алергічного захворювання препарат може спровокувати бронхоспазм. Застосування препарату у пацієнтів із системним червоним вовчаком або змішаним захворюванням сполучної тканини пов'язане з підвищеним ризиком розвитку асептичного менінгіту. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. З появою симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення эзофагогастродуоденоскопии, загальний аналіз крові (визначення гемоглобіну), аналіз калу на приховану кров. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. У період лікування не рекомендується прийом етанолу. Пацієнтам із нирковою недостатністю необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки існує ризик погіршення функціонального стану нирок. Пацієнтам з гіпертонією, у тому числі в анамнезі та/або хронічній серцевій недостатності, необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки препарат може спричинити затримку рідини, підвищення артеріального тиску та набряки. Інформація для жінок, які планують вагітність: препарат пригнічує циклооксигеназу та синтез простагландинів, впливає на овуляцію, порушуючи жіночу репродуктивну функцію (оборотно після відміни лікування). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, що відзначають запаморочення, сонливість, загальмованість або порушення зору при прийомі ібупрофену, слід уникати керування автотранспортом або керування механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Дозування: 500 мг Форма випуску: пілюлі Упаковка: банку Виробник: Грінвуд Завод-виробник: П. ДЖ. Сарі Сехат (Індонезія).
Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 гр.: Активні речовини: Левоментол (L-ментол) – 18 г; Камфора рацемічна – 10 г; Евкаліптова олія - 10 г; Допоміжні речовини: Гвоздична олія - 1 г; Парафін нафтовий твердий, марка П-1 – 30,5 г; Вазелін – до 100 г. По 25 г у банку скляну з трикутним віночком типу БДС-ОС з кришкою поліетиленової, що натягується. По 25 г у тубу алюмінієву з ковпачком із поліетилену. Кожну банку або тубу разом із інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. Допускається упаковка банок або туб без пачки разом із рівною кількістю інструкцій із застосування у групову упаковку.Опис лікарської формиМазь білого або білого з жовтуватим відтінком кольору з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаМісцевий подразник природного походження.ФармакокінетикаДані відсутні.ФармакодинамікаКомбіноване засіб рослинного походження. Дія обумовлена рефлекторними реакціями, пов'язаними з подразненням чутливих нервових закінчень шкіри та підшкірних утворень. Має місцевоподразнюючу ("відволікаючу"), легку місцевознеболювальну дію.Показання до застосуванняЯк "відволікає", місцево знеболюючого засобу при невралгії, міалгії, артралгії, міозиті.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, дерматологічні захворювання, порушення цілісності шкірних покривів у місцях передбачуваного нанесення препарату, дитячий вік до 12 років.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування можливе з урахуванням очікуваної користі для матері та потенційного ризику для плода/дитини. Потрібно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяМожливі алергічні реакції, печіння, поколювання, відчуття холоду у місцях аплікації мазі.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з низькою системною абсорбцією мазі Гевкамен ризик розвитку лікарських взаємодій невисокий. Проте слід пам'ятати, що терпенові компоненти, що входять до складу препарату, є індукторами мікросомальних ферментів печінки, що метаболізують інші лікарські засоби. Тому існує можливість послаблення ефекту інших лікарських засобів, що застосовуються спільно з маззю Гевкамен. При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами для місцевого застосування Гевкамен посилює їх ефект та збільшує глибину проникнення у м'які тканини у зоні аплікації. Диметилсульфоксид при одночасної аплікації з маззю Гевкамен посилює системну абсорбцію компонентів ефірних масел, що входять до його складу, і збільшує глибину проникнення в м'які тканини в зоні аплікацій.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Невелику кількість мазі слід нанести на болісну область і втерти в шкіру легкими масажними рухами. Процедуру проводити в залежності від інтенсивності больових відчуттів 2-3 рази на день. Після двох тижнів застосування препарату слід проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняПередозування Гевкамена при його місцевому застосуванні у формі мазі є малоймовірним, що пов'язано з низькою системною абсорбцією препарату. Можливість розвитку передозування підвищується при випадковому або навмисному застосуванні мазі внутрішньо. Типової клінічної картини при вживанні Гевкамену внутрішньо не розвивається. Можливі симптоми: запаморочення, печія, нудота, блювання, брадикардія та зниження артеріального тиску, дезорієнтація, сплутаність свідомості, м'язова слабкість, міоз, судоми. Заходи допомоги включають промивання шлунка (у разі прийому мазі всередину), що підтримує та симптоматичну терапію, спрямовану на усунення порушень, що виникли. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПісля нанесення мазі ретельно вимити руки водою з милом. Уникати попадання мазі в очі та на слизові оболонки. У разі потрапляння препарату в очі та на слизові оболонки необхідно рясно промити їх водою та звернутися до лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату не впливає на керування транспортними засобами та зайняття потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкість психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
293,00 грн
257,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 суп.: Активні речовини: інтерферон альфа-2b людський рекомбінантний – 500000 ME; натрію гіалуронат – 12 мг; Допоміжні речовини: кондитерський жир, парафін, емульгатор Т-2. 10 супозиторіїв у контурній комірковій упаковці в пачці з картону з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиСупозиторії білого або білого з кремуватим відтінком кольору, циліндричної або конусоподібної форми, однорідної консистенції, із запахом кондитерського жиру.Фармакотерапевтична групаГіаферон, супозиторії вагінальні та ректальні, є противірусним препаратом, що включає інтерферон альфа-2b людський рекомбінантний, натрію гіалуронат як активні компоненти.ФармакокінетикаПри ректальному введенні препарату інтерферон апьфа-2Ь людський рекомбінантний всмоктується через слизову оболонку, надходить у навколишні тканини, лімфатичну систему, забезпечуючи системну імуномодулюючу дію. За рахунок часткової фіксації на клітинах слизової оболонки має також місцеву дію. При інтравагінальному застосуванні за рахунок високої концентрації в осередку інфекції має виражений місцевий противірусний та антибактеріальний ефект. Максимальна концентрація інтерферону в сироватці досягається через 5 годин після введення препарату. Внаслідок вираженої гідрофільності натрію гіалуронат утворює дисперсний матрикс, сприяє посиленню активності та проліферації клітинних елементів, прискорює регенерацію тканин, стимулює ангіогенез. Будучи основним структурним елементом сполучної тканини людини,натрію гіалуронат забезпечує рівномірне пролонговане проникнення інтерферону в кровотік. Зниження рівня сироваткового інтерферону через 12 годин після введення препарату спричиняє необхідність його повторного введення.Показання до застосуванняГостра та хронічна рецидивна герпетична інфекція; в т.ч. статевих та генералізованих форм. Комплексна терапія захворювань статевої сфери: хламідіоз, гарднереллез, мікоплазмоз та уреаплазмоз.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності та лактації не вивчалось.Побічна діяПрепарат добре переноситься та не викликає вираженої побічної дії. При добовій дозі інтерферону альфа-2b понад 10000000 ME можуть спостерігатися такі явища, як озноб, стомлюваність, втрата апетиту, пітливість. У цих випадках рекомендується консультація лікаря для зниження дози препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Гіаферон ефективний як компонент комплексної терапії. У поєднання з антибактеріальними та противірусними препаратами дозволяє досягти високого терапевтичного ефекту.Спосіб застосування та дозиПри герпетичній інфекції: по 1 супозиторію ректально або вагінально 2 рази на день щодня протягом 10 днів. При хламідіозі, гарднереллезі, мікоплазмозі, уреаплазмозі: по супозиторію 2 рази на день вагінально щодня протягом 20-30 днів.ПередозуванняВипадки передозування препарату Гіаферон не зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГіаферон не впливає на виконання видів діяльності, що потребують особливої уваги та швидких реакцій (управління транспортними засобами, машинним обладнанням тощо). Препарат не придатний для застосування: Цілісність упаковки, якого порушено; без маркування; із зміненими фізичними властивостями (зміна кольору, появи запаху згірклого жиру); з терміном придатності, що минув.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
239,00 грн
149,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: активна речовина: мельдонію дигідрат - 500 мг, що відповідає вмісту мельдонію 401.05 мг; допоміжні речовини: вода д/і – до 5 мл. 5 мл - ампули безбарвного скла (5) - упаковки коміркові пластикові (1, 2) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного, внутрішньом'язового та парабульбарного введення прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ФармакокінетикаCmax у плазмі досягається відразу після введення. Метаболізується в організмі з утворенням двох основних метаболітів, що виводяться нирками. T1/2 становить 3-6 год.ФармакодинамікаМельдоній - структурний аналог гамма-бутиробетаїну - речовини, яка є у кожній клітині організму людини. Мельдоній пригнічує гамма-бутиробетаінгідроксигеназу, знижує синтез карнітину і транспорт довголанцюгових жирних кислот через оболонки клітин, перешкоджає накопиченню в клітинах активованих форм неокислених жирних кислот - похідних ацилкарнітину і ацилкоензиму А. В умовах ішемії відновлює процес транспорту аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ) Водночас активує гліколіз, який протікає без додаткового споживання кисню. В результаті зниження концентрації карнітину посилено синтезується гамма-бутиробетаїн, що володіє вазодилатуючими властивостями. Механізм дії визначає різноманіття його фармакологічних ефектів: підвищення працездатності, зменшення симптомів розумового та фізичного перенапруги,активація тканинного та гуморального імунітету, кардіопротекторна дія. У разі гострого ішемічного ушкодження міокарда уповільнює утворення зони некрозу, скорочує реабілітаційний період. При серцевій недостатності покращує скоротливість міокарда, збільшує толерантність до фізичного навантаження, знижує частоту нападів стенокардії. При гострих та хронічних ішемічних порушеннях мозкового кровообігу покращує циркуляцію крові у вогнищі ішемії. Ефективний у разі судинної патології очного дна. Препарат усуває функціональні порушення нервової системи у хворих на хронічний алкоголізм у період абстиненції.Показання до застосуванняу складі комплексної терапії ІХС (стенокардія, інфаркт міокарда); хронічної серцевої недостатності, дисгормональної кардіоміопатії; у складі комплексної терапії гострого порушення мозкового кровообігу (ішемічний інсульт, цереброваскулярна недостатність); знижена працездатність; фізична перенапруга (в т.ч. у спортсменів); синдром абстиненції при хронічному алкоголізмі (у комбінації із специфічною терапією); гемофтальм та крововилив у сітківку ока різної етіології, тромбоз центральної вени сітківки та її гілок, ретинопатії різної етіології (діабетична, гіпертонічна).Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищення внутрішньочерепного тиску (при порушенні венозного відтоку та внутрішньочерепних пухлинах); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: захворювання печінки та/або нирок.Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату під час вагітності не доведена. Щоб уникнути можливого несприятливого впливу на плід, не слід призначати препарат при вагітності. Невідомо, чи виділяється препарат із грудним молоком. При необхідності застосування препарату Ідрінол у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Протипоказання: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, зниження або підвищення артеріального тиску. З боку ЦНС: рідко – психомоторне збудження. З боку травної системи: рідко – диспептичні порушення. Алергічні реакції: рідко – свербіж шкіри, висипання, гіперемія шкірних покривів, ангіоневротичний набряк; дуже рідко – еозинофілія. Інші: дуже рідко – загальна слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиМожна поєднувати з антиангінальними засобами, антикоагулянтами, антиагрегантами, антиаритмічними засобами, діуретиками, бронхолітиками. Посилює дію серцевих глікозидів. Зважаючи на можливий розвиток помірної тахікардії та артеріальної гіпотензії, слід дотримуватися обережності при комбінації з нітрогліцерином, ніфедипіном, альфа-адреноблокаторами, гіпотензивними засобами та периферичними вазодилататорами.Спосіб застосування та дозиУ зв'язку з можливістю розвитку збуджуючого ефекту препарат рекомендується застосовувати у першій половині дня. Ідринол застосовують внутрішньовенно, внутрішньом'язово і парабульбарно. Спосіб введення, дози та тривалість курсу лікування встановлюють індивідуально, залежно від показань, тяжкості стану. Серцево-судинні захворювання У складі комплексної терапії: ІХС (інфаркт міокарда) - внутрішньовенно струминно по 500-1000 мг на добу, застосовуючи всю дозу одномоментно або розділивши її на 2 введення; ІХС (стабільна стенокардія), хронічної серцевої недостатності та дисгормональної кардіоміопатії - внутрішньовенно струминно по 500-1000 мг на добу, застосовуючи всю дозу одномоментно або розділивши її на 2 введення, або внутрішньом'язово по 500 мг 1-2 рази на добу. Курс лікування 10-14 днів, з можливим подальшим переходом приймання мельдонію всередину. Максимальний курс лікування – 4-6 тижнів. Порушення мозкового кровообігу У складі комплексної терапії в гострій фазі по 500 мг 1 раз на добу протягом 10 днів, з можливим подальшим переходом на прийом мельдонію всередину по 500-1000 мг. Максимальний курс лікування – 4-6 тижнів. При хронічній недостатності мозкового кровообігу (дисциркуляторної енцефалопатії) по 500 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно 1 раз на добу протягом 10 днів, потім з можливим подальшим переходом на прийом мельдонію по 500 мг внутрішньо. Максимальний курс лікування – 4-6 тижнів. Повторні курси проводять за рекомендацією лікаря (зазвичай 2-3 рази на рік). Офтальмопатологія (гемофтальм та крововилив у сітківку різної етіології, тромбоз центральної вени сітківки та її гілок, ретинопатії різної етіології (діабетична, гіпертонічна)) Препарат вводять парабульбарно 50 мг протягом 10 днів, в т.ч. у складі комбінованої терапії. Розумові та фізичні навантаження По 500 мг внутрішньом'язово і внутрішньовенно 1 раз на добу. Курс лікування – 10-14 днів. За необхідності лікування повторюють через 2-3 тижні. Хронічний алкоголізм По 500 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно 2 рази на добу. Курс лікування – 7-10 днів.ПередозуванняСимптоми: зниження артеріального тиску, що супроводжується головним болем, тахікардією, запамороченням та загальною слабкістю. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІРДРИНОЛ не є препаратом 1-го ряду при гострому коронарному синдромі, тому його застосування при лікуванні гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії в кардіологічних відділеннях не є гостро необхідним. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Відсутні дані про несприятливий вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
210,00 грн
167,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: активна речовина: мельдонію дигідрат - 500 мг, що відповідає вмісту мельдонію 401.05 мг; допоміжні речовини: вода д/і – до 5 мл. 5 мл - ампули безбарвного скла (5) - упаковки коміркові пластикові (1, 2) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного, внутрішньом'язового та парабульбарного введення прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ФармакокінетикаCmax у плазмі досягається відразу після введення. Метаболізується в організмі з утворенням двох основних метаболітів, що виводяться нирками. T1/2 становить 3-6 год.ФармакодинамікаМельдоній - структурний аналог гамма-бутиробетаїну - речовини, яка є у кожній клітині організму людини. Мельдоній пригнічує гамма-бутиробетаінгідроксигеназу, знижує синтез карнітину і транспорт довголанцюгових жирних кислот через оболонки клітин, перешкоджає накопиченню в клітинах активованих форм неокислених жирних кислот - похідних ацилкарнітину і ацилкоензиму А. В умовах ішемії відновлює процес транспорту аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ) Водночас активує гліколіз, який протікає без додаткового споживання кисню. В результаті зниження концентрації карнітину посилено синтезується гамма-бутиробетаїн, що володіє вазодилатуючими властивостями. Механізм дії визначає різноманіття його фармакологічних ефектів: підвищення працездатності, зменшення симптомів розумового та фізичного перенапруги,активація тканинного та гуморального імунітету, кардіопротекторна дія. У разі гострого ішемічного ушкодження міокарда уповільнює утворення зони некрозу, скорочує реабілітаційний період. При серцевій недостатності покращує скоротливість міокарда, збільшує толерантність до фізичного навантаження, знижує частоту нападів стенокардії. При гострих та хронічних ішемічних порушеннях мозкового кровообігу покращує циркуляцію крові у вогнищі ішемії. Ефективний у разі судинної патології очного дна. Препарат усуває функціональні порушення нервової системи у хворих на хронічний алкоголізм у період абстиненції.Показання до застосуванняу складі комплексної терапії ІХС (стенокардія, інфаркт міокарда); хронічної серцевої недостатності, дисгормональної кардіоміопатії; у складі комплексної терапії гострого порушення мозкового кровообігу (ішемічний інсульт, цереброваскулярна недостатність); знижена працездатність; фізична перенапруга (в т.ч. у спортсменів); синдром абстиненції при хронічному алкоголізмі (у комбінації із специфічною терапією); гемофтальм та крововилив у сітківку ока різної етіології, тромбоз центральної вени сітківки та її гілок, ретинопатії різної етіології (діабетична, гіпертонічна).Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищення внутрішньочерепного тиску (при порушенні венозного відтоку та внутрішньочерепних пухлинах); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: захворювання печінки та/або нирок.Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату під час вагітності не доведена. Щоб уникнути можливого несприятливого впливу на плід, не слід призначати препарат при вагітності. Невідомо, чи виділяється препарат із грудним молоком. При необхідності застосування препарату Ідрінол у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Протипоказання: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, зниження або підвищення артеріального тиску. З боку ЦНС: рідко – психомоторне збудження. З боку травної системи: рідко – диспептичні порушення. Алергічні реакції: рідко – свербіж шкіри, висипання, гіперемія шкірних покривів, ангіоневротичний набряк; дуже рідко – еозинофілія. Інші: дуже рідко – загальна слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиМожна поєднувати з антиангінальними засобами, антикоагулянтами, антиагрегантами, антиаритмічними засобами, діуретиками, бронхолітиками. Посилює дію серцевих глікозидів. Зважаючи на можливий розвиток помірної тахікардії та артеріальної гіпотензії, слід дотримуватися обережності при комбінації з нітрогліцерином, ніфедипіном, альфа-адреноблокаторами, гіпотензивними засобами та периферичними вазодилататорами.Спосіб застосування та дозиУ зв'язку з можливістю розвитку збуджуючого ефекту препарат рекомендується застосовувати у першій половині дня. Ідринол застосовують внутрішньовенно, внутрішньом'язово і парабульбарно. Спосіб введення, дози та тривалість курсу лікування встановлюють індивідуально, залежно від показань, тяжкості стану. Серцево-судинні захворювання У складі комплексної терапії: ІХС (інфаркт міокарда) - внутрішньовенно струминно по 500-1000 мг на добу, застосовуючи всю дозу одномоментно або розділивши її на 2 введення; ІХС (стабільна стенокардія), хронічної серцевої недостатності та дисгормональної кардіоміопатії - внутрішньовенно струминно по 500-1000 мг на добу, застосовуючи всю дозу одномоментно або розділивши її на 2 введення, або внутрішньом'язово по 500 мг 1-2 рази на добу. Курс лікування 10-14 днів, з можливим подальшим переходом приймання мельдонію всередину. Максимальний курс лікування – 4-6 тижнів. Порушення мозкового кровообігу У складі комплексної терапії в гострій фазі по 500 мг 1 раз на добу протягом 10 днів, з можливим подальшим переходом на прийом мельдонію всередину по 500-1000 мг. Максимальний курс лікування – 4-6 тижнів. При хронічній недостатності мозкового кровообігу (дисциркуляторної енцефалопатії) по 500 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно 1 раз на добу протягом 10 днів, потім з можливим подальшим переходом на прийом мельдонію по 500 мг внутрішньо. Максимальний курс лікування – 4-6 тижнів. Повторні курси проводять за рекомендацією лікаря (зазвичай 2-3 рази на рік). Офтальмопатологія (гемофтальм та крововилив у сітківку різної етіології, тромбоз центральної вени сітківки та її гілок, ретинопатії різної етіології (діабетична, гіпертонічна)) Препарат вводять парабульбарно 50 мг протягом 10 днів, в т.ч. у складі комбінованої терапії. Розумові та фізичні навантаження По 500 мг внутрішньом'язово і внутрішньовенно 1 раз на добу. Курс лікування – 10-14 днів. За необхідності лікування повторюють через 2-3 тижні. Хронічний алкоголізм По 500 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно 2 рази на добу. Курс лікування – 7-10 днів.ПередозуванняСимптоми: зниження артеріального тиску, що супроводжується головним болем, тахікардією, запамороченням та загальною слабкістю. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІРДРИНОЛ не є препаратом 1-го ряду при гострому коронарному синдромі, тому його застосування при лікуванні гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії в кардіологічних відділеннях не є гостро необхідним. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Відсутні дані про несприятливий вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель для зовнішнього застосування 2% у тубі по 4 г. У картонній коробці 4 туби разом із інструкцією із застосування. Гіалуронат натрію, Хондроїтину сульфат, Босвелії екстракт. Гелеву основу Гіалгеля складає Аквакомплекс гліцеросольвату титану (Тізоль).Опис лікарської формиБезбарвний, майже прозорий гель в'язкої консистенції із приємним запахом.ХарактеристикаГіалгель є унікальним препаратом на основі гіалуронату натрію та не має аналогів. Оптимально підібране співвідношення активних речовин, що входять до складу Гіалгеля, робить його ефективним та безпечним для лікування остеоартрозу та інших захворювань суглобів при звичайному зовнішньому застосуванні без використання ін'єкцій та спеціальних фізіотерапевтичних процедур. Успішний досвід лікувальної практики застосування Гіалгеля є також при остеохондрозі хребта та дискогенному радикуліті. Основною діючою речовиною Гіалгеля 4г №4 є високомолекулярний фармацевтичний гіалуронат натрію. Як транскутанний провідник через підшкірні тканини використовується нове металоорганічне з'єднання - Аквакомплекс гліцеросольвата титану. На відміну від інших препаратів Гіалуронату натрію «Гіалгель» не вимагає внутрішньосуглобових ін'єкцій, не має побічних ефектів, має яскраво виражені протизапальні та регенераційні властивості.Властивості компонентівТізоль має власну протизапальну дію, а наявність пов'язаних молекул гліцерину та атома титану забезпечує протекторну, протинабрякову та місцеву аналгетичну дію, що позитивно впливає на склад синовіальної рідини. Але головною та унікальною властивістю Тізоля є його провідність через шкіру, слизову та навіть кісткову тканину на глибину до 7 см. Екстракт Босвелії використовується як протизапальний засіб (механізм дії схожий на дію нестероїдних протизапальних препаратів). Хондроїтину сульфат є стимулятором регенерації тканин, сприяє утриманню води та відновленню амортизуючих функцій у хрящових тканинах. Має протизапальну дію, дозволяє збільшити рухливість суглобів і знизити больові відчуття.ІнструкціяНевелику кількість гелю (вміст однієї туби – 4 г) рівномірно нанести тонким шаром на очищену зволожену шкіру на відповідну ділянку тіла масажними рухами без посиленого втирання. Гіалгель наноситься рівномірно з усіх боків ураженого суглоба.Показання до застосуванняБіль та обмежена рухливість при дегенеративно-дистрофічних та травматичних змінах у колінному, плечовому та інших великих синовіальних суглобах. Застосовується для локальної терапії І-ІІІ ступеня остеоартрозу, а також при вторинних артрозах у хворих з артритами різного генезу на стадії ремісії. Остеоартроз дрібних суглобів, у тому числі суглобів кистей та стоп, ліктьового суглобів. Застосовується пацієнтами, які ведуть активний спосіб життя та регулярно навантажують уражений суглоб.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів гелю. З обережністю: наявність інфікованих ран, садна в ділянці суглоба, інфікований або сильно запалений суглоб.Спосіб застосування та дози1 раз на 2-3 дні. За потреби роблять повторні курси через 3-6 місяців.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: мельдонію дигідрат – 250 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 18,125 мг; кремнію діоксид колоїдний – 5,5 мг; кальцію стеарат – 1,375 мг; капсула: титану діоксид (Е171) - 2%; желатин – до 100%. Капсули 250 мг. 10 капс. у контурній комірковій упаковці. По 2 або 4 контурні коміркові упаковки поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №1 білого кольору, що містять порошок білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаКардіопротективний, метаболічний.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко всмоктується, біодоступність – 78%. Cmax у плазмі досягається через 1-2 години після прийому внутрішньо. Метаболізується в організмі з утворенням двох основних метаболітів, які виводяться нирками. T1/2 прийому внутрішньо залежить від дози і становить 3-6 год.ФармакодинамікаМельдоній — аналог γ-бутиробетаїну, пригнічує γ-бутиробетаінгідроксилазу, знижує синтез карнітину та транспорт довголанцюгових жирних кислот через мембрани клітин, перешкоджає накопиченню в клітинах активованих форм неокислених жирних кислот — похідних ацилкарнітину та ацилкоензиму А. У разі ішемії відновлює рівновагу процесів доставки кисню та її споживання у клітинах, попереджає порушення транспорту АТФ; водночас активує гліколіз, який протікає без додаткового споживання кисню. В результаті зниження концентрації карнітину посилюється синтез γ-бутиробетаїну, який має судинорозширюючі властивості. Механізм дії визначає різноманіття фармакологічних ефектів мельдонію: підвищення працездатності, зменшення симптомів психічного та фізичного перенапруги, активація тканинного та гуморального імунітету, кардіопротекторна дія. У разі гострого ішемічного ушкодження міокарда уповільнює утворення некротичної зони, скорочує реабілітаційний період. При серцевій недостатності підвищує скоротливість міокарда, збільшує толерантність до фізичного навантаження, знижує частоту нападів стенокардії. При гострих та хронічних ішемічних порушеннях мозкового кровообігу покращує циркуляцію крові у вогнищі ішемії, сприяє перерозподілу крові на користь ішемізованої ділянки. Ефективний у разі васкулярної та дистрофічної патології очного дна. Характерно також тонізуючу дію на ЦНС, усунення функціональних порушень соматичної та вегетативної нервових систем у хворих на хронічний алкоголізм у період абстиненції.Показання до застосуванняУ неврології у комплексній терапії: ішемічний інсульт; геморагічний інсульт у відновлювальному періоді; минущі порушення мозкового кровообігу; хронічна недостатність мозкового кровообігу. У кардіології у комплексній терапії: ішемічна хвороба серця (стенокардія, інфаркт міокарда); хронічна серцева недостатність; дисгормональна кардіоміопатія. У загальній практиці: знижена працездатність; фізична перенапруга, в т.ч. у спортсменів; післяопераційний період для прискорення реабілітації; абстинентний алкогольний синдром (у комбінації зі специфічною терапією)Протипоказання до застосуваннягіперчутливість; підвищення внутрішньочерепного тиску (при порушенні венозного відтоку та внутрішньочерепних пухлинах); вагітність; період лактації; дитячий вік до 18 років. З обережністю: захворювання печінки та/або нирок.Побічна діяРідко - алергічні реакції (шкірне свербіння, висипання, почервоніння та набряк обличчя), диспепсія, тахікардія, збудження, зниження артеріального тиску.Взаємодія з лікарськими засобамиНе застосовувати одночасно з іншими лікарськими формами, що містять мельдоній (ризик розвитку побічних дій). Підсилює дію коронародилатуючих та деяких антигіпертензивних засобів, серцевих глікозидів. Зважаючи на можливий розвиток помірної тахікардії та артеріальної гіпотензії, слід дотримуватися обережності при комбінації з нітрогліцерином, ніфедипіном, альфа-адреноблокаторами, антигіпертензивними засобами та периферичними вазодилататорами. Можна поєднувати з антиангінальними ЛЗ, антикоагулянтами, антиагрегантами, антиаритмічними препаратами, діуретиками, бронхолітиками.Спосіб застосування та дозиВсередину. Порушення мозкового кровообігу: у гострій фазі цереброваскулярної патології застосовують ін'єкційну форму препарату протягом 10 днів, після чого призначають внутрішньо по 500 мг на добу. Курс лікування - 4-6 тижнів. Хронічні порушення мозкового кровообігу: по 500 мг на добу, бажано у першій половині дня. Курс лікування - 4-6 тижнів. Повторні курси – 2-3 рази на рік. У кардіології у комплексній терапії: по 0,5-1 г на добу. Курс лікування - 4-6 тижнів. Кардіалгія на фоні дисгормональної дистрофії міокарда: по 250 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері). Курс лікування – 12 днів. Розумові та фізичні навантаження (у т.ч. у спортсменів): дорослим по 250 мг 4 рази на добу. Курс лікування – 10-14 днів. При необхідності лікування повторюють через 2-3 тижні. По 0,5-1 г 2 рази на день перед тренуванням; бажано у першій половині дня. Тривалість курсу у підготовчий період – 14–21 день, у період змагань – 10–14 днів. Абстинентний алкогольний синдром: по 500 мг 4 рази на день. Курс лікування – 7-10 днів.ПередозуванняВипадки передозування не встановлені.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІРДРИНОЛ не є препаратом 1-го ряду при гострому коронарному синдромі, тому його застосування при лікуванні гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії в кардіологічних відділеннях не є гостро необхідним. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Відсутні дані про несприятливий вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина парацетамол 10 мг. Допоміжні речовини: пропіленгліколь - 8 мг, лимонної кислоти моногідрат - 0.47 мг, натрію дисульфіт - 0.5 мг, натрію гідрофосфату дигідрат - 0.89 мг, натрію хлорид - 2 мг, вода д/і - qs до 1 мл. 100 мл - флакони скляні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для інфузій; прозорий, від безбарвного до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАналгетик-антипіретик. Має аналгетичну, жарознижувальну і слабку протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з інгібування синтезу простагландинів, переважним впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо парацетамол швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту, переважно в тонкій кишці, в основному шляхом пасивного транспорту. Після одноразового прийому в дозі 500 мг C max ;в плазмі досягається через 10-60 хв і становить близько 6 мкг/мл, потім поступово знижується і через 6 год становить 11-12 мкг/мл. Широко розподіляється в тканинах і в основному в рідких середовищах організму, за винятком жирової тканини та спинномозкової рідини. Зв'язування з білками не перевищує 10% і незначно збільшується при передозуванні. Сульфатний та глюкуронідний метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Парацетамол метаболізується переважно в печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом, кон'югації з сульфатом та окиснення за участю змішаних оксидаз печінки та цитохрому P450. Гідроксильований метаболіт з негативною дією - N-ацетил-p-бензохінонімін, який утворюється в дуже невеликих кількостях у печінці та нирках під впливом змішаних оксидаз і зазвичай детоксифікується шляхом зв'язування з глютатіоном, може розжарюватися при передозуванні парацетамолу та викликати пошкодження. У дорослих більша частина парацетамолу зв'язується з глюкуроновою кислотою і меншою мірою - із сірчаною кислотою. Ці кон'юговані метаболіти не мають біологічної активності. У недоношених дітей, новонароджених та на першому році життя переважає сульфатний метаболіт. T1/2; становить 1-3 год. У пацієнтів з цирозом печінки T1/2; дещо більше. Нирковий кліренс парацетамолу становить 5%. Виводиться із сечею головним чином у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон'югатів. Менш 5% виводиться у вигляді незміненого парацетамолу.Клінічна фармакологіяАналгетик-антипіретик.Показання до застосуванняБольовий синдром слабкої та помірної інтенсивності різного генезу (в т.ч. головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, міалгія, альгодисменорея; біль при травмах, опіках). Гарячка при інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняХронічний алкоголізм, підвищена чутливість до парацетамолу.Вагітність та лактаціяПарацетамол проникає крізь плацентарний бар'єр. До цього часу не відзначено негативного впливу парацетамолу на плід у людини. Парацетамол виділяється з грудним молоком: вміст у молоці становить 0,04-0,23% дози, прийнятої матір'ю. При необхідності застосування парацетамолу при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода чи дитини. В ;експериментальних дослідженнях ;не встановлено ембріотоксичну, тератогенну та мутагенну дію парацетамолу. Застосування у дітей Застосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко - диспептичні явища, при тривалому застосуванні у високих дозах - гепатотоксична дія. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів печінки, засобами, що мають гепатотоксичну дію, виникає ризик посилення гепатотоксичної дії парацетамолу. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе невелике або помірне підвищення протромбінового часу. При одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливе зменшення всмоктування парацетамолу. При одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами прискорюється виведення парацетамолу з організму та можливе зменшення його аналгетичної дії. При одночасному застосуванні з урикозуричними засобами знижується ефективність. При одночасному застосуванні активованого вугілля знижується біодоступність парацетамолу. При одночасному застосуванні з діазепамом можливе зменшення екскреції діазепаму. Є повідомлення про можливість посилення мієлодепресивного ефекту зидовудину при одночасному застосуванні з парацетамолом. Описано випадок тяжкого токсичного ураження печінки. Описано випадки проявів токсичної дії парацетамолу при одночасному застосуванні з ізоніазидом. При одночасному застосуванні з карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом, примідоном зменшується ефективність парацетамолу, що зумовлено підвищенням його метаболізму (процесів глюкуронізації та окиснення) та виведення з організму. Описано випадки гепатотоксичності при одночасному застосуванні парацетамолу та фенобарбіталу. При застосуванні колестираміну протягом періоду менше 1 години після прийому парацетамолу можливе зменшення абсорбції останнього. При одночасному застосуванні з ламотриджином помірно збільшується виведення ламотриджину з організму. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення абсорбції парацетамолу та підвищення його концентрації у плазмі крові. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе зменшення кліренсу парацетамолу; з рифампіцином, сульфінпіразоном – можливе підвищення кліренсу парацетамолу внаслідок підвищення його метаболізму у печінці. При одночасному застосуванні з етинілестрадіолом підвищується всмоктування парацетамолу із кишечника.Спосіб застосування та дозиВсередину або ректально у дорослих та підлітків з масою тіла більше 60 кг застосовують у разовій дозі 500 мг, кратність прийому – до 4 разів на добу. Максимальна тривалість лікування – 5-7 днів. Максимальні дози: ;разова - 1 г, добова - 4 г. Разові дози для внутрішнього прийому для дітей віком 6-12 років - 250-500 мг, 1-5 років - 120-250 мг, від 3 місяців до 1 року - 60-120 мг, до 3 місяців - 10 мг/кг. Разові дози при ректальному застосуванні у дітей віком 6-12 років – 250-500 мг, 1-5 років – 125-250 мг. Кратність застосування – 4 рази на добу з інтервалом не менше 4 год. Максимальна тривалість лікування – 3 дні. Максимальна доза: 4 разові дози на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, з доброякісною гіпербілірубінемією, а також у хворих похилого віку. При тривалому застосуванні парацетамолу необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Дозировка: 1 % Форма выпуска: гель Упаковка: фл. Производитель: Эвалар ЗАО Завод-производитель: Эвалар ЗАО(Россия). .
Дозування: 1% Форма випуску: розчин Упакування: фл. Виробник: Евалар ЗАТ Завод-производитель: Эвалар ЗАО(Россия). .
Дозування: 1% Форма випуску: розчин Упакування: фл. Виробник: Евалар ЗАТ Завод-производитель: Эвалар ЗАО(Россия). .
3 751,00 грн
3 702,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРідина - 1 мл: Активні речовини: гіалуронат цинку та сополімер гіалуронової кислоти з аскорбілфосфатом натрію - 8 мг/мл; L-цистеїн – 1 мг/мл; L-глутатіон – 3 мг/мл; допоміжні речовини: натрію хлорид; фосфатний буфер; вода для ін'єкцій Матеріал гелевий на основі 0,8% модифікованої гіалуронової кислоти стерильний водомісткий. У скляному флаконі по 5 мл (у комплект входить 1 голка). Вміст стерилізований.ХарактеристикаПрепарат стимулює синтез волокон колагену та еластину, забезпечує адресну доставку активних речовин та сприяє їх тривалому утриманню у шкірі. Цистеїн та глутатіон – потужні антиоксиданти. Цистеїн входить до складу альфа-кератину – основного білка шкіри, бере участь у формуванні епідермального бар'єру. Глутатіон має цитопротективну дію, гальмуючи апоптоз клітин.Фармакотерапевтична групаХондрорепаративний.ІнструкціяУ проекцію зони пошкодження зв'язкового апарату або сухожильні канали. Дозування та глибина введення медичного виробу ГІАЛРІПАЙЄР-10 (хондрорепарант), а також підбір ін'єкційної голки визначається спеціалістом індивідуально. Залежно від анатомо-фізіологічних характеристик та стану м'яких тканин, рекомендується введення по 0,2-0,5 мл розчину 1 раз на 14 днів протягом 6-8 тижнів. Повторний курс проводиться через 6-12 місяців. Одночасно можна проводити лікування кількох зон.Показання до застосуванняЕстетичні недоліки шкіри, спричинені фотостарінням: зморшки навколо очей та губ, носогубні складки, тьмяна атонічна шкіра, тонка зневоднена шкіра, купероз, гіперпігментація, ксероз, втомлене обличчя, нежива шкіра (сірий колір обличчя, опущені куточки очей та губ). Різке зниження еластичності та тонусу шкіри на тлі стресу. Дифузна алопеція. Вугрі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт медичної п'явки 10%, ефірна олія ялиці 2%.Фармакотерапевтична групаГІРУДАЛГОН ГЕЛЬ знімає болючість і набряклість. Покращує рухливість суглобів. Хондроїтин та глюкозамін сприяють відновленню хрящової тканини.ІнструкціяДля зовнішнього застосування. Для дорослих та дітей старше 14 років. Наносити до 5 разів на день на болісну ділянку з наступним втиранням або у вигляді компресу. Не наносити на рани, слизові оболонки та очі.Показання до застосуванняГель для поліпшення кровообігу та зменшення болю в суглобах та м'язах.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Фасування: N1 Форма випуску: крем Упакування: фл. Виробник: Фарм-МІК Завод-виробник: Фарм-МІК(Росія). .
Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: мілнаципрану гідрохлорид 25 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат – 50.925 мг, кармелозу кальцію – 22.15 мг, повідон К30 – 2.1 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.625 мг, магнію стеарат – 2.1 мг, тальк – 2.1 мг. Склад кришечки капсули: ; титану діоксид – 0.286 мг, барвник заліза оксид червоний – 0.024 мг, барвник заліза оксид жовтий – 0.036 мг, желатин – до 14.3 мг. Склад корпусу капсули: ;титану діоксид - 0.494 мг, барвник заліза оксид червоний - 0.042 мг, барвник заліза оксид жовтий - 0.062 мг, желатин - до 24.7 мг. 14 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули; тверді желатинові, розмір №4, кришечка - оранжево-рожевого кольору з відбитком "IXEL" чорного кольору, корпус - оранжево-рожевого кольору з відбитком "25" чорного кольору; вміст капсул - порошок від білого до майже білого кольору, допускається наявність конгломератів (грудочків), які при натисканні скляною паличкою легко перетворюються на порошок.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант широкого спектра дії, селективний інгібітор зворотного захоплення моноамінів (норадреналіну та серотоніну). Мілнаципран не зв'язується з м-холінорецепторами, α1-адренорецепторами, гістаміновими Н1-рецепторами, а також з допаміновими D1- та D2-рецепторами, бензодіазепіновими та опіоїдними рецепторами. Не має седативного ефекту, фізіологічно покращує нічний сон, не надає негативного впливу на когнітивну функцію. Мілнаципран практично не впливає на провідну систему серця та АТ, що особливо важливо для пацієнтів похилого віку, які постійно приймають кардіотропні препарати.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо милнаципран добре всмоктується. Біодоступність становить близько 85% і не залежить від особливостей та режиму харчування. Cmax; у плазмі досягається приблизно через 2 год (Тmax) після прийому внутрішньо. Після прийому препарату в одноразовій дозі 50 мг Сmах становить близько 120 нг/мл, Cmax прямо пропорційна величині прийнятої дози. Розподіл Після повторних прийомів препарату Сss досягається через 36-48 год, при цьому вона на 70-100% більше, ніж після прийому одноразової дози. Зв'язування з білками плазми становить 13%. Vd ;милнаципрана становить близько 5 л/кг. Метаболізм Мілнаципран практично не метаболізується, активного метаболіту не існує, кон'югує з глюкуроновою кислотою. Виведення Т1/2 ;милнаципрана становить 6-8 годин після одноразового прийому дози, при цьому Т1/2активного D-ізомеру - 8-10 год, а L-ізомеру - 4-6 год. Нирковий і позанирковий кліренс еквівалентні, нирками у незмінному вигляді 55% введеної дози (24% L-ізомеру та 31% D-ізомеру), у вигляді кон'югату з глюкуроновою кислотою - 17% L-ізомеру і лише 2% D-ізомеру. Близько 8% виводиться як N-дезэтилмилнаципрана. Загальний кліренс – близько 40 л/год. На фоні курсового лікування повністю мілнаципран виводиться з організму протягом 2-3 днів після припинення прийому препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів з порушеннями функції нирок швидкість виведення мілнаципрану знижується пропорційно до ступеня тяжкості захворювання. AUC у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю легкого (КК становить 50-80 мл/хв), середнього (КК 30-49 мл/хв) та тяжкого (КК 5-29 мл/хв) ступеня порівняно зі здоровими добровольцями збільшується відповідно на 16 %, 52% та 199%, а Т1/2; - на 38%, 41% та 122%. У пацієнтів з легкою та помірно вираженою печінковою недостатністю (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) AUC та Т1/2; не відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) ці параметри вищі, ніж у здорових на 31% та 55% відповідно, у зв'язку з чим потрібна певна обережність при призначенні препарату Іксел даної категорії пацієнтів, хоча корекція режиму дозування та не вимагається. Сmах ;і AUC милнаципрана у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) у порівнянні з молодшими особами вище на 30% (у зв'язку зі зниженням КК з віком), разом з тим ніякої спеціальної корекції режиму дозування у літніх пацієнтів з непорушеною функцією нирок потрібно. Cах і AUC милнаципрана у жінок на 20% вище, ніж у чоловіків, зміна режиму дозування не потрібна.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняВеликий депресивний епізод у пацієнтів віком від 18 років.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом неселективних та селективних інгібіторів МАО типів А та В, а також агоністів серотонінових 5НТ1D-рецепторів (в т.ч. суматриптану), дигоксину; одночасне застосування з епінефрином, норепінефрином, клонідином та подібними до них сполуками; неконтрольована артеріальна гіпертензія, тяжка або нестабільна течія ІХС, оскільки ці стани можуть посилюватися внаслідок побічних ефектів препарату; супутня обструкція сечовивідних шляхів (головним чином, при гіперплазії передміхурової залози); період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років; підвищена чутливість до мілнаципрану та інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з нирковою недостатністю (може знадобитися зниження дози у зв'язку з подовженням Т1/2млнаципрана); закритокутовою глаукомою; артеріальною гіпертензією або захворюваннями серця, за яких небажане збільшення ЧСС; епілепсією (в т.ч. в анамнезі); цирозом печінки або порушеннями харчування; пацієнтам, які мають в анамнезі вказівки на порушення відтоку сечі (особливо у пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози та іншими захворюваннями сечовивідних шляхів); пацієнтам, які мають в анамнезі порушення зсідання крові (при лікуванні інгібіторами зворотного захоплення серотоніну описані випадки розвитку кровотеч); пацієнтам, які приймають діуретики або інші препарати, які можуть спричинити гіпонатріємію (описані випадки розвитку гіпонатріємії на фоні прийому інгібіторів зворотного захоплення серотоніну,що може бути пов'язане із синдромом неадекватної секреції АДГ); пацієнтам, які одночасно отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин), антиагреганти (в т.ч. ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗЗ) або інші препарати, які можуть підвищити ризик виникнення кровотечі; пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяЗ огляду на відсутність даних щодо ефективності та безпеки застосування мілнаципрану у вагітних жінок, не рекомендується призначати Іксел у період вагітності. Мілнаципран виділяється із грудним молоком. Препарат Іксел протипоказаний у період грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяПобічні реакції класифіковані за системно-органними класами та перераховані відповідно до наступної градації: дуже часто – 1/10 призначень (≥10%); часто - 1/100 призначень (≥1% та <10%); нечасто - 1/1000 призначень (≥0.1% та <1%); рідко – 1/10 000 призначень (≥0.01% та <0.1%); дуже рідко – менше 1/10 000 призначень (<0.01%); частота невідома - поодинокі постмаркетингові повідомлення, частота може бути оцінена за наявними даними. З боку системи кровотворення: частота невідома - екхімози. З боку імунної системи: ; нечасто - гіперчутливість; рідко – анафілактичний шок. З боку ендокринної системи: рідко - порушення секреції АДГ. З боку обміну речовин: ; нечасто - гіперліпідемія; частота невідома – гіпонатріємія. Порушення психіки: часто - збудження, занепокоєння, депресія, розлад їди, порушення сну, суїцидальна поведінка (спроби суїциду і суїцидальні думки); нечасто – панічна атака, сплутаність свідомості, марення, галюцинації, манія, зниження лібідо, кошмарні сновидіння, суїцидальна спрямованість мислення; рідко – дереалізація, патологічне мислення, психічний розлад. З боку нервової системи: дуже часто - головний біль; часто – мігрень, тремор, відчуття запаморочення, дизестезія, сонливість; нечасто - порушення пам'яті, акатизія, порушення рівноваги, порушення смакових відчуттів, непритомність; рідко – гостре порушення мозкового кровообігу, дискінезія, паркінсонізм, судоми; частота невідома - серотоніновий синдром (можуть спостерігатися наступні симптоми - психіатричні (збудження, сплутаність свідомості, гіпоманіакальний стан, кома), рухові (міоклонус, тремор, гіперрефлексія, ригідність, гіперактивність), вегетативні (гіпо- або гіпертензія, підвищене потовиділення), шлунково-кишкові (діарея)), судоми. З боку органу зору: нечасто - відчуття сухості очей, біль в очах, мідріаз, порушення акомодації, нечіткий зір, порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: ;нечасто - відчуття шуму у вухах, вертиго. З боку серцево-судинної системи: часто - тахікардія, відчуття серцебиття, відчуття припливів крові до голови, артеріальна гіпертензія; нечасто – порушення серцевого ритму, блокада ніжки пучка Гіса, екстрасистолія, інфаркт міокарда, хвороба Рейно, артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія; рідко – стенокардія. З боку дихальної системи: нечасто - кашель, диспное, сухість слизової оболонки носа, фарингеальні розлади. З боку шлунково-кишкового тракту: ;дуже часто - нудота; часто – запор, діарея, біль у животі, розлад травлення, блювання, сухість у роті; нечасто - коліт, гастрит, порушення моторики шлунково-кишкового тракту, відчуття дискомфорту в шлунково-кишковому тракті, здуття живота, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, геморой, стоматит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: ;нечасто - підвищення активності ферментів печінки; рідко – гепатит, гепатоцелюлярні порушення; Частота невідома – цитолітичний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж, висип, підвищене потовиділення; нечасто – кропив'янка, дерматит, дерматоз; рідко – реакції фотосенсибілізації. З боку кістково-м'язової системи: часто - м'язово-скелетний біль; нечасто – ригідність м'язів, міалгія. З боку сечовивідної системи: часто - утруднене сечовипускання, прискорене сечовипускання; нечасто – хроматурія, нетримання сечі, затримка сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: часто - порушення еякуляції, еректильна дисфункція, тестикулярний біль; нечасто – аменорея, гіперменорея, порушення менструації, маткова кровотеча, порушення функції передміхурової залози. Інші: часто - відчуття втоми; нечасто – лихоманка, біль у грудях, озноб, погіршення самопочуття, відчуття нездужання, зниження маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиМілнаципран (навіть у концентраціях у 25 разів перевищують середньотерапевтичні) не впливає на систему мікросомального окислення в гепатоцитах (CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CY 3 та інгібіторами мікросомального окиснення. Карбамазепін, флуоксетин, лоразепам: взаємодія з мілнаципраном не виявлено. Кломіпрамін: при перекладі пацієнтів з кломіпраміну (75 мг на добу) на мілнаципран (100 мг на добу) істотної зміни фармакокінетичних параметрів останнього не виявлено. Разом з тим, у цих випадках за пацієнтами потрібне ретельніше спостереження, оскільки при подібному перекладі (без періоду "вимивання") відзначається почастішання нападів ейфорії та постуральної гіпотензії, посилюється ризик розвитку серотонінового синдрому. Неселективні інгібітори МАО (іпроніазид): підвищується ризик виникнення серотонінового синдрому. Після закінчення лікування інгібітором МАО перед початком курсу терапії мілнаципраном необхідна перерва тривалістю 2 тижні, а перерва після закінчення лікування мілнаципраном перед початком прийому інгібітора МАО повинна становити не менше 1 тижня. Селективні інгібітори МАО типу В (селегілін): підвищується ризик різкого підвищення АТ. Після закінчення лікування селективним інгібітором МАО типу В перед початком курсу терапії мілнаципраном необхідна перерва тривалістю 2 тижні, а перерва після закінчення лікування мілнаципраном перед початком прийому селективного інгібітора МАО типу В повинна становити не менше 1 тижня. Агоністи серотонінових 5-НТ1D-рецепторів (суматриптан та інші): підвищується ризик вираженого підвищення АТ, спазму коронарних артерій внаслідок кумуляції серотонінергічної дії препаратів. Слід робити перерву між закінченням лікування мілнаципраном та початком курсу терапії агоністами серотонінових 5-НТ1D-рецепторів терміном на 1 тиждень. Серцеві глікозиди (дигоксин та інші): ;підвищується ризик посилення вираженості дії на серцево-судинну систему (особливо при парентеральному введенні дигоксину). Діуретики: підвищується ризик розвитку гіпонатріємії. Препарати літію: підвищується ризик розвитку серотонінового синдрому, при цьому мілнаципран не впливає на фармакокінетику препаратів літію. Мілнаципран не рекомендується застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами: з епінефрином, норепінефрином (для парентерального запровадження), т.к. зростає ризик різкого підвищення АТ з ймовірністю розвитку порушень ритму серця (пригнічення захоплення катехоламінів симпатичними нервовими волокнами); із клонідином та іншими препаратами з аналогічним механізмом дії, т.к. знижується гіпотензивний ефект клонідину (антагонізм з адренорецепторами); із селективними інгібіторами МАО типу А (моклобемід, толоксатон), т.к. Суттєво підвищується ризик розвитку серотонінового синдрому.Спосіб застосування та дозиПрепарат Іксел приймають внутрішньо, під час їди. Середня добова доза препарату становить 100 мг. Добову дозу слід ділити на 2 прийоми по 50 мг (по 1 капс. вранці та ввечері). Пацієнтам з нирковою недостатністю; необхідна корекція дози препарату. Добову дозу знижують залежно від ступеня порушення ниркової функції. Рекомендується наступна схема підбору дози: КК (мл/хв) Добова доза ≥60 50 мг×2 рази 30-60 25 мг×2 рази 10-30 25 мг Як і у разі застосування інших антидепресантів, ефективність мілнаципрану проявляється у середньому через 1-3 тижні постійного прийому. Для запобігання рецидиву лікування слід продовжувати протягом декількох місяців (зазвичай 6 місяців). Тривалість застосування препарату встановлюють індивідуально. Щоб уникнути розвитку синдрому відміни, припинення прийому препарату Іксел слід здійснювати поступово і при ретельному спостереженні за пацієнтом.ПередозуванняСимптоми: при випадковому передозуванні одними з перших симптомів є нудота, блювання, посилення потовиділення, запор. Після прийому препарату у дозі понад 800-1000 мг – блювання, утруднене дихання, тахікардія. Після прийому препарату в надмірно високій дозі (1900-2800 мг) у поєднанні з іншими психотропними препаратами (найчастіше бензодіазепінами) до описаних вище симптомів додаються сонливість, гіперкапнія, порушення свідомості. Проявів кардіотоксичності при передозуванні мілнаципрану не відмічено. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення симптоматичної терапії. Рекомендується спостереження за станом пацієнта щонайменше доби. Специфічного антидоту милнаципрана немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри одночасному застосуванні препаратів, що впливають на зворотне захоплення серотоніну, з препаратами, що пригнічують його метаболізм (в т.ч. інгібіторами МАО та нейролептиками) можливий розвиток серотонінового синдрому. Серотоніновий синдром (виявляється підвищеною нервовою збудливістю, розвитком галюцинацій, коми, тахікардією, лабільністю АТ, гіпертермією, гіперрефлексією, порушенням координації рухів, нудотою блювотою, діареєю) становить потенційну небезпеку для життя пацієнта. Препарат Іксел можна призначати не раніше, ніж через 2 тижні після відміни інгібіторів МАО. Інтервал часу з моменту припинення прийому Ікселу до початку терапії інгібіторами МАО повинен становити не менше 1 тижня. Препарат Іксел слід особливо обережно застосовувати у пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози, при епілептичних нападах в анамнезі, а також у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або гіпертрофічною кардіоміопатією (особливо обструктивною). У дітей, підлітків та пацієнтів віком до 24 років при призначенні антидепресантів підвищується ризик виникнення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки, у зв'язку з чим при призначенні мілнаципрану даної категорії осіб слід співвіднести ризик суїциду та користь від застосування препарату. У короткострокових дослідженнях у пацієнтів старше 24 років ризик скоєння суїциду не підвищувався, а в осіб старше 65 років навіть дещо знижувався. Під час лікування антидепресантами за всіма пацієнтами має бути встановлене спостереження з метою раннього виявлення порушень або змін поведінки, а також суїцидальних нахилів. Препарати, що пригнічують зворотне захоплення норепінефрину та серотоніну (в т.ч. мілнаципран), можуть викликати підвищення артеріального тиску та почастішання серцевого ритму. Водночас необхідно зазначити, що виразність цих явищ на фоні прийому препарату в рекомендованих дозах буває зазвичай незначною, не відчувається пацієнтами та, як правило, не потребує медикаментозної корекції. Дослідження щодо впливу мілнаципрану на рівень АТ у пацієнтів із супутньою неконтрольованою артеріальною гіпертензією, а також на ЧСС у пацієнтів з порушеннями ритму серця досі не проводились. Тим не менш, перед початком лікування, у період підбору доз та під час лікування необхідно контролювати АТ та ЧСС. Особам,хворим на артеріальну гіпертензію або інші захворювання серцево-судинної системи перед призначенням мілнаципрана бажано підібрати ефективну терапію. Описано випадки підвищення активності печінкових трансаміназ (до 3 разів вище від ВГН) у пацієнтів на фоні прийому мілнаципрану. Клінічно значущого збільшення білірубіну у своїй не відзначалося. У літературі є окремі повідомлення про розвиток токсичного гепатиту у хворих на фоні прийому мілнаципрана, водночас, за цими повідомленнями чіткий причинно-наслідковий зв'язок нині простежити не вдається (внаслідок одночасного застосування інших препаратів та попередніх захворювань органів гепатобіліарної системи). При появі ознак ураження печінки на фоні застосування мілнаципрану прийом препарату слід припинити. Небажане призначення мілнаципрану особам, які зловживають алкоголем та/або мають супутні захворювання печінки. У період лікування не рекомендується вживати алкоголь (мілнаципран потенційно може посилювати негативний вплив етанолу на печінку). При різкому скасуванні милнаципрана можливі лабільність настрою, збудження, слабкість, парестезії, тривожність, біль голови, сонливість, емоційна лабільність, судомний синдром. Виразність цих явищ зазвичай незначна, але за її розвитку слід зменшити швидкість відміни препарату. Призначення милнаципрана пацієнтам, які мають в анамнезі вказівки на манію та/або гіпоманію, слід проводити з обережністю через потенційну можливість загострення цих станів. Виходячи з механізму дії, можна припустити, що мілнаципран потенційно може викликати (підсилювати) порушення відтоку сечі (насамперед у пацієнтів із супутньою гіпертрофією передміхурової залози та простатитом), що потребує відповідного контролю. Мілнаципран, викликаючи розширення зіниці, може сприяти підвищенню внутрішньоочного тиску (пацієнти з вихідно високим офтальмотонусом на тлі погано контрольованої глаукоми).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: мілнаципрану гідрохлорид 50 мг. Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, кармелозу кальцію, повідон К30, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, тальк. Склад кришечки капсули: ;титану діоксид, барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий, желатин. Склад корпусу капсули: ;титану діоксид, барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий, желатин. 14 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули; тверді желатинові, розмір №4, кришечка - оранжево-рожевого кольору з відбитком "IXEL" чорного кольору, корпус - оранжево-рожевого кольору з відбитком "25" чорного кольору; вміст капсул - порошок від білого до майже білого кольору, допускається наявність конгломератів (грудочків), які при натисканні скляною паличкою легко перетворюються на порошок.Фармакотерапевтична групаАнтидепресант широкого спектра дії, селективний інгібітор зворотного захоплення моноамінів (норадреналіну та серотоніну). Мілнаципран не зв'язується з м-холінорецепторами, α1-адренорецепторами, гістаміновими Н1-рецепторами, а також з допаміновими D1- та D2-рецепторами, бензодіазепіновими та опіоїдними рецепторами. Не має седативного ефекту, фізіологічно покращує нічний сон, не надає негативного впливу на когнітивну функцію. Мілнаципран практично не впливає на провідну систему серця та АТ, що особливо важливо для пацієнтів похилого віку, які постійно приймають кардіотропні препарати.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо милнаципран добре всмоктується. Біодоступність становить близько 85% і не залежить від особливостей та режиму харчування. Cmax; у плазмі досягається приблизно через 2 год (Тmax) після прийому внутрішньо. Після прийому препарату в одноразовій дозі 50 мг Сmах становить близько 120 нг/мл, Cmax прямо пропорційна величині прийнятої дози. Розподіл Після повторних прийомів препарату Сss досягається через 36-48 год, при цьому вона на 70-100% більше, ніж після прийому одноразової дози. Зв'язування з білками плазми становить 13%. Vd ;милнаципрана становить близько 5 л/кг. Метаболізм Мілнаципран практично не метаболізується, активного метаболіту не існує, кон'югує з глюкуроновою кислотою. Виведення Т1/2 ;милнаципрана становить 6-8 годин після одноразового прийому дози, при цьому Т1/2активного D-ізомеру - 8-10 год, а L-ізомеру - 4-6 год. Нирковий і позанирковий кліренс еквівалентні, нирками у незмінному вигляді 55% введеної дози (24% L-ізомеру та 31% D-ізомеру), у вигляді кон'югату з глюкуроновою кислотою - 17% L-ізомеру і лише 2% D-ізомеру. Близько 8% виводиться як N-дезэтилмилнаципрана. Загальний кліренс – близько 40 л/год. На фоні курсового лікування повністю мілнаципран виводиться з організму протягом 2-3 днів після припинення прийому препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів з порушеннями функції нирок швидкість виведення мілнаципрану знижується пропорційно до ступеня тяжкості захворювання. AUC у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю легкого (КК становить 50-80 мл/хв), середнього (КК 30-49 мл/хв) та тяжкого (КК 5-29 мл/хв) ступеня порівняно зі здоровими добровольцями збільшується відповідно на 16 %, 52% та 199%, а Т1/2; - на 38%, 41% та 122%. У пацієнтів з легкою та помірно вираженою печінковою недостатністю (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) AUC та Т1/2; не відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) ці параметри вищі, ніж у здорових на 31% та 55% відповідно, у зв'язку з чим потрібна певна обережність при призначенні препарату Іксел даної категорії пацієнтів, хоча корекція режиму дозування та не вимагається. Сmах ;і AUC милнаципрана у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) у порівнянні з молодшими особами вище на 30% (у зв'язку зі зниженням КК з віком), разом з тим ніякої спеціальної корекції режиму дозування у літніх пацієнтів з непорушеною функцією нирок потрібно. Cах і AUC милнаципрана у жінок на 20% вище, ніж у чоловіків, зміна режиму дозування не потрібна.Клінічна фармакологіяАнтидепресант.Показання до застосуванняВеликий депресивний епізод у пацієнтів віком від 18 років.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом неселективних та селективних інгібіторів МАО типів А та В, а також агоністів серотонінових 5НТ1D-рецепторів (в т.ч. суматриптану), дигоксину; одночасне застосування з епінефрином, норепінефрином, клонідином та подібними до них сполуками; неконтрольована артеріальна гіпертензія, тяжка або нестабільна течія ІХС, оскільки ці стани можуть посилюватися внаслідок побічних ефектів препарату; супутня обструкція сечовивідних шляхів (головним чином, при гіперплазії передміхурової залози); період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років; підвищена чутливість до мілнаципрану та інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з нирковою недостатністю (може знадобитися зниження дози у зв'язку з подовженням Т1/2млнаципрана); закритокутовою глаукомою; артеріальною гіпертензією або захворюваннями серця, за яких небажане збільшення ЧСС; епілепсією (в т.ч. в анамнезі); цирозом печінки або порушеннями харчування; пацієнтам, які мають в анамнезі вказівки на порушення відтоку сечі (особливо у пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози та іншими захворюваннями сечовивідних шляхів); пацієнтам, які мають в анамнезі порушення зсідання крові (при лікуванні інгібіторами зворотного захоплення серотоніну описані випадки розвитку кровотеч); пацієнтам, які приймають діуретики або інші препарати, які можуть спричинити гіпонатріємію (описані випадки розвитку гіпонатріємії на фоні прийому інгібіторів зворотного захоплення серотоніну,що може бути пов'язане із синдромом неадекватної секреції АДГ); пацієнтам, які одночасно отримують непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин), антиагреганти (в т.ч. ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗЗ) або інші препарати, які можуть підвищити ризик виникнення кровотечі; пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяЗ огляду на відсутність даних щодо ефективності та безпеки застосування мілнаципрану у вагітних жінок, не рекомендується призначати Іксел у період вагітності. Мілнаципран виділяється із грудним молоком. Препарат Іксел протипоказаний у період грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяПобічні реакції класифіковані за системно-органними класами та перераховані відповідно до наступної градації: дуже часто – 1/10 призначень (≥10%); часто - 1/100 призначень (≥1% та <10%); нечасто - 1/1000 призначень (≥0.1% та <1%); рідко – 1/10 000 призначень (≥0.01% та <0.1%); дуже рідко – менше 1/10 000 призначень (<0.01%); частота невідома - поодинокі постмаркетингові повідомлення, частота може бути оцінена за наявними даними. З боку системи кровотворення: частота невідома - екхімози. З боку імунної системи: ; нечасто - гіперчутливість; рідко – анафілактичний шок. З боку ендокринної системи: рідко - порушення секреції АДГ. З боку обміну речовин: ; нечасто - гіперліпідемія; частота невідома – гіпонатріємія. Порушення психіки: часто - збудження, занепокоєння, депресія, розлад їди, порушення сну, суїцидальна поведінка (спроби суїциду і суїцидальні думки); нечасто – панічна атака, сплутаність свідомості, марення, галюцинації, манія, зниження лібідо, кошмарні сновидіння, суїцидальна спрямованість мислення; рідко – дереалізація, патологічне мислення, психічний розлад. З боку нервової системи: дуже часто - головний біль; часто – мігрень, тремор, відчуття запаморочення, дизестезія, сонливість; нечасто - порушення пам'яті, акатизія, порушення рівноваги, порушення смакових відчуттів, непритомність; рідко – гостре порушення мозкового кровообігу, дискінезія, паркінсонізм, судоми; частота невідома - серотоніновий синдром (можуть спостерігатися наступні симптоми - психіатричні (збудження, сплутаність свідомості, гіпоманіакальний стан, кома), рухові (міоклонус, тремор, гіперрефлексія, ригідність, гіперактивність), вегетативні (гіпо- або гіпертензія, підвищене потовиділення), шлунково-кишкові (діарея)), судоми. З боку органу зору: нечасто - відчуття сухості очей, біль в очах, мідріаз, порушення акомодації, нечіткий зір, порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: ;нечасто - відчуття шуму у вухах, вертиго. З боку серцево-судинної системи: часто - тахікардія, відчуття серцебиття, відчуття припливів крові до голови, артеріальна гіпертензія; нечасто – порушення серцевого ритму, блокада ніжки пучка Гіса, екстрасистолія, інфаркт міокарда, хвороба Рейно, артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія; рідко – стенокардія. З боку дихальної системи: нечасто - кашель, диспное, сухість слизової оболонки носа, фарингеальні розлади. З боку шлунково-кишкового тракту: ;дуже часто - нудота; часто – запор, діарея, біль у животі, розлад травлення, блювання, сухість у роті; нечасто - коліт, гастрит, порушення моторики шлунково-кишкового тракту, відчуття дискомфорту в шлунково-кишковому тракті, здуття живота, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, геморой, стоматит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: ;нечасто - підвищення активності ферментів печінки; рідко – гепатит, гепатоцелюлярні порушення; Частота невідома – цитолітичний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж, висип, підвищене потовиділення; нечасто – кропив'янка, дерматит, дерматоз; рідко – реакції фотосенсибілізації. З боку кістково-м'язової системи: часто - м'язово-скелетний біль; нечасто – ригідність м'язів, міалгія. З боку сечовивідної системи: часто - утруднене сечовипускання, прискорене сечовипускання; нечасто – хроматурія, нетримання сечі, затримка сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: часто - порушення еякуляції, еректильна дисфункція, тестикулярний біль; нечасто – аменорея, гіперменорея, порушення менструації, маткова кровотеча, порушення функції передміхурової залози. Інші: часто - відчуття втоми; нечасто – лихоманка, біль у грудях, озноб, погіршення самопочуття, відчуття нездужання, зниження маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиМілнаципран (навіть у концентраціях у 25 разів перевищують середньотерапевтичні) не впливає на систему мікросомального окислення в гепатоцитах (CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CY 3 та інгібіторами мікросомального окиснення. Карбамазепін, флуоксетин, лоразепам: взаємодія з мілнаципраном не виявлено. Кломіпрамін: при перекладі пацієнтів з кломіпраміну (75 мг на добу) на мілнаципран (100 мг на добу) істотної зміни фармакокінетичних параметрів останнього не виявлено. Разом з тим, у цих випадках за пацієнтами потрібне ретельніше спостереження, оскільки при подібному перекладі (без періоду "вимивання") відзначається почастішання нападів ейфорії та постуральної гіпотензії, посилюється ризик розвитку серотонінового синдрому. Неселективні інгібітори МАО (іпроніазид): підвищується ризик виникнення серотонінового синдрому. Після закінчення лікування інгібітором МАО перед початком курсу терапії мілнаципраном необхідна перерва тривалістю 2 тижні, а перерва після закінчення лікування мілнаципраном перед початком прийому інгібітора МАО повинна становити не менше 1 тижня. Селективні інгібітори МАО типу В (селегілін): підвищується ризик різкого підвищення АТ. Після закінчення лікування селективним інгібітором МАО типу В перед початком курсу терапії мілнаципраном необхідна перерва тривалістю 2 тижні, а перерва після закінчення лікування мілнаципраном перед початком прийому селективного інгібітора МАО типу В повинна становити не менше 1 тижня. Агоністи серотонінових 5-НТ1D-рецепторів (суматриптан та інші): підвищується ризик вираженого підвищення АТ, спазму коронарних артерій внаслідок кумуляції серотонінергічної дії препаратів. Слід робити перерву між закінченням лікування мілнаципраном та початком курсу терапії агоністами серотонінових 5-НТ1D-рецепторів терміном на 1 тиждень. Серцеві глікозиди (дигоксин та інші): ;підвищується ризик посилення вираженості дії на серцево-судинну систему (особливо при парентеральному введенні дигоксину). Діуретики: підвищується ризик розвитку гіпонатріємії. Препарати літію: підвищується ризик розвитку серотонінового синдрому, при цьому мілнаципран не впливає на фармакокінетику препаратів літію. Мілнаципран не рекомендується застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами: з епінефрином, норепінефрином (для парентерального запровадження), т.к. зростає ризик різкого підвищення АТ з ймовірністю розвитку порушень ритму серця (пригнічення захоплення катехоламінів симпатичними нервовими волокнами); із клонідином та іншими препаратами з аналогічним механізмом дії, т.к. знижується гіпотензивний ефект клонідину (антагонізм з адренорецепторами); із селективними інгібіторами МАО типу А (моклобемід, толоксатон), т.к. Суттєво підвищується ризик розвитку серотонінового синдрому.Спосіб застосування та дозиПрепарат Іксел приймають внутрішньо, під час їди. Середня добова доза препарату становить 100 мг. Добову дозу слід ділити на 2 прийоми по 50 мг (по 1 капс. вранці та ввечері). Пацієнтам з нирковою недостатністю; необхідна корекція дози препарату. Добову дозу знижують залежно від ступеня порушення ниркової функції. Рекомендується наступна схема підбору дози: КК (мл/хв) Добова доза ≥60 50 мг×2 рази 30-60 25 мг×2 рази 10-30 25 мг Як і у разі застосування інших антидепресантів, ефективність мілнаципрану проявляється у середньому через 1-3 тижні постійного прийому. Для запобігання рецидиву лікування слід продовжувати протягом декількох місяців (зазвичай 6 місяців). Тривалість застосування препарату встановлюють індивідуально. Щоб уникнути розвитку синдрому відміни, припинення прийому препарату Іксел слід здійснювати поступово і при ретельному спостереженні за пацієнтом.ПередозуванняСимптоми: при випадковому передозуванні одними з перших симптомів є нудота, блювання, посилення потовиділення, запор. Після прийому препарату у дозі понад 800-1000 мг – блювання, утруднене дихання, тахікардія. Після прийому препарату в надмірно високій дозі (1900-2800 мг) у поєднанні з іншими психотропними препаратами (найчастіше бензодіазепінами) до описаних вище симптомів додаються сонливість, гіперкапнія, порушення свідомості. Проявів кардіотоксичності при передозуванні мілнаципрану не відмічено. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення симптоматичної терапії. Рекомендується спостереження за станом пацієнта щонайменше доби. Специфічного антидоту милнаципрана немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри одночасному застосуванні препаратів, що впливають на зворотне захоплення серотоніну, з препаратами, що пригнічують його метаболізм (в т.ч. інгібіторами МАО та нейролептиками) можливий розвиток серотонінового синдрому. Серотоніновий синдром (виявляється підвищеною нервовою збудливістю, розвитком галюцинацій, коми, тахікардією, лабільністю АТ, гіпертермією, гіперрефлексією, порушенням координації рухів, нудотою блювотою, діареєю) становить потенційну небезпеку для життя пацієнта. Препарат Іксел можна призначати не раніше, ніж через 2 тижні після відміни інгібіторів МАО. Інтервал часу з моменту припинення прийому Ікселу до початку терапії інгібіторами МАО повинен становити не менше 1 тижня. Препарат Іксел слід особливо обережно застосовувати у пацієнтів з гіперплазією передміхурової залози, при епілептичних нападах в анамнезі, а також у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або гіпертрофічною кардіоміопатією (особливо обструктивною). У дітей, підлітків та пацієнтів віком до 24 років при призначенні антидепресантів підвищується ризик виникнення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки, у зв'язку з чим при призначенні мілнаципрану даної категорії осіб слід співвіднести ризик суїциду та користь від застосування препарату. У короткострокових дослідженнях у пацієнтів старше 24 років ризик скоєння суїциду не підвищувався, а в осіб старше 65 років навіть дещо знижувався. Під час лікування антидепресантами за всіма пацієнтами має бути встановлене спостереження з метою раннього виявлення порушень або змін поведінки, а також суїцидальних нахилів. Препарати, що пригнічують зворотне захоплення норепінефрину та серотоніну (в т.ч. мілнаципран), можуть викликати підвищення артеріального тиску та почастішання серцевого ритму. Водночас необхідно зазначити, що виразність цих явищ на фоні прийому препарату в рекомендованих дозах буває зазвичай незначною, не відчувається пацієнтами та, як правило, не потребує медикаментозної корекції. Дослідження щодо впливу мілнаципрану на рівень АТ у пацієнтів із супутньою неконтрольованою артеріальною гіпертензією, а також на ЧСС у пацієнтів з порушеннями ритму серця досі не проводились. Тим не менш, перед початком лікування, у період підбору доз та під час лікування необхідно контролювати АТ та ЧСС. Особам,хворим на артеріальну гіпертензію або інші захворювання серцево-судинної системи перед призначенням мілнаципрана бажано підібрати ефективну терапію. Описано випадки підвищення активності печінкових трансаміназ (до 3 разів вище від ВГН) у пацієнтів на фоні прийому мілнаципрану. Клінічно значущого збільшення білірубіну у своїй не відзначалося. У літературі є окремі повідомлення про розвиток токсичного гепатиту у хворих на фоні прийому мілнаципрана, водночас, за цими повідомленнями чіткий причинно-наслідковий зв'язок нині простежити не вдається (внаслідок одночасного застосування інших препаратів та попередніх захворювань органів гепатобіліарної системи). При появі ознак ураження печінки на фоні застосування мілнаципрану прийом препарату слід припинити. Небажане призначення мілнаципрану особам, які зловживають алкоголем та/або мають супутні захворювання печінки. У період лікування не рекомендується вживати алкоголь (мілнаципран потенційно може посилювати негативний вплив етанолу на печінку). При різкому скасуванні милнаципрана можливі лабільність настрою, збудження, слабкість, парестезії, тривожність, біль голови, сонливість, емоційна лабільність, судомний синдром. Виразність цих явищ зазвичай незначна, але за її розвитку слід зменшити швидкість відміни препарату. Призначення милнаципрана пацієнтам, які мають в анамнезі вказівки на манію та/або гіпоманію, слід проводити з обережністю через потенційну можливість загострення цих станів. Виходячи з механізму дії, можна припустити, що мілнаципран потенційно може викликати (підсилювати) порушення відтоку сечі (насамперед у пацієнтів із супутньою гіпертрофією передміхурової залози та простатитом), що потребує відповідного контролю. Мілнаципран, викликаючи розширення зіниці, може сприяти підвищенню внутрішньоочного тиску (пацієнти з вихідно високим офтальмотонусом на тлі погано контрольованої глаукоми).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
3 852,00 грн
3 821,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат – 1 амп. (1 мл): Активна речовина: илопросту трометамол 27 мкг, що відповідає вмісту илопросту 20 мкг. Допоміжні речовини: трометамол, етанол 96%, хлорид натрію, хлористоводнева кислота 0.1М, вода д/і. 1 мл – ампули безбарвного скла місткістю 1 мл (5) – піддони картонні (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузій; прозорий, безбарвний або майже безбарвний.Фармакотерапевтична групаІлопрост є синтетичним аналогом простацикліну, інгібує агрегацію, адгезію та реакцію вивільнення тромбоцитів; розширює артеріоли та венули; підвищує щільність капілярів (відновлює порушену мікроциркуляцію за допомогою індукції вазодилатації, гальмування активації тромбоцитів, відновлення та захисту ендотелію, активації ендогенного фібринолізу та коригування дисбалансу в системі цитокінів), знижує підвищену судинну проникність; активує ендогенний фібриноліз; виявляє протизапальний ефект: пригнічує адгезію та міграцію лейкоцитів після пошкодження ендотелію, а також накопичення лейкоцитів у пошкодженій тканині, зменшує вироблення фактора некрозу пухлини (ФНПα).ФармакокінетикаРозподіл Рівноважна концентрація в плазмі досягається дуже швидко, через 10-20 хв після початку внутрішньовенної інфузії. Час її досягнення лінійно залежить від швидкості інфузій, при швидкості інфузій 3 нг/кг/хв досягається концентрація приблизно дорівнює 135±24 пг/мл. Після закінчення інфузій концентрація илопросту у плазмі дуже швидко знижується (це зумовлено дуже високою інтенсивністю його метаболізму). Метаболічний кліренс становить приблизно 20±5 мл/кг/хв. T1/2 ;з плазми крові в термінальній фазі розподілу становить близько 0.5 год. Через 2 години після припинення інфузій вміст лікарської речовини становить менше 10% від рівноважної концентрації. Зв'язування з альбумінами плазми становить 60%. Метаболізм Ілопрост метаболізується, головним чином, шляхом Р-окислення бічного карбоксильного ланцюга. У незміненому вигляді речовина з організму не виділяється. Головний метаболіт – тетранорилопрост, виявляється у сечі у вільному вигляді та у чотирьох кон'югованих формах діастереоізомерів. Як показали експерименти на тваринах, тетранорилопрост фармакологічно неактивний. Результати досліджень in vitro вказують на подібний характер метаболізму илопросту в легенях після внутрішньовенного введення або вдихання. Виведення Виведення илопросту після внутрішньовенних інфузій у суб'єктів з нормальною функцією нирок і печінки в більшості випадків характеризується двофазним профілем із середніми T1/2; тривалістю, відповідно, 3-5 хв і 15-30 хв. Загальний кліренс ілопросту дорівнює приблизно 20 мл/кг/хв, вказуючи на те, що метаболізм ілопросту відбувається частково поза печінкою. Було проведено дослідження балансу маси з використанням илопросту, міченого 3Н, у здорових суб'єктів. Після внутрішньовенних інфузій виведення загальної радіоактивності склало 81%, при цьому 68% було виведено із сечею, а 12% - з калом. Елімінація метаболітів з плазми та виведення їх із сечею мають двофазний характер, причому T1/2; з плазми становить у першу фазу близько 2 год, у другу – близько 5 год, а для сечі – відповідно 2 та 18 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При нирковій недостатності У дослідженні з використанням внутрішньовенних інфузій ілопросту було показано, що у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які періодично отримують лікування діалізом, кліренс значно нижчий (середній кліренс = 5±2 мл/хв/кг), ніж у пацієнтів з нирковою недостатністю, які не отримують лікування діалізом (середній кліренс = 18±2 мл/хв/кг). При порушенні функції печінки Оскільки илопрост інтенсивно метаболізується у печінці, зміни печінкової функції впливають на концентрацію препарату у плазмі крові. Результати дослідження з внутрішньовенним введенням препарату включали дані 8 пацієнтів, які страждають на цироз печінки. Середній кліренс илопросту становив за розрахунками 10 мл/хв/кг. Вік та стать Фармакокінетика илопроста не залежить від віку та статі хворого.Клінічна фармакологіяАнтиагрегант. Синтетичний аналог простацикліну.Показання до застосуванняОблітеруючий тромбангіїт (хвороба Бюргера) на пізніх стадіях при критичній ішемії кінцівок у випадках відсутності показань до реваскуляризації; важкі форми оклюзійного захворювання периферичних артерій, особливо у випадках ризику ампутації та при неможливості хірургічної операції на судинах або ангіопластики; важкий синдром Рейно, що веде до інвалідизації, що не піддається терапії іншими лікарськими засобами.Протипоказання до застосуванняПатологічні стани, при яких дія илопросту на тромбоцити може підвищити ризик кровотечі (наприклад, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки на стадії загострення, травма, внутрішньочерепна кровотеча); тяжка ІХС або нестабільна стенокардія; інфаркт міокарда протягом останніх 6 місяців; гостра серцева недостатність або хронічна застійна серцева недостатність ІІ-ІV стадії (за класифікацією NYHA); тяжкі порушення ритму серцевих скорочень; підозра на застійні явища у малому колі кровообігу; період лактації; вагітність; підвищена чутливість до илопросту або до інших компонентів препарату. З обережністю: у пацієнтів з порушенням мозкового кровообігу за останні 3 місяці (наприклад, минуще ішемічне порушення, інсульт). Такі пацієнти потребують ретельної оцінки співвідношення користі та ризику лікування. При нирковій недостатності, що потребує діалізу, та при цирозі печінки виведення илопросту знижується. Необхідно вжити заходів проти подальшого зниження АТ у пацієнтів з початково (до початку терапії Іломедіном) низькими цифрами АТ; пацієнти з тяжкими захворюваннями серця повинні перебувати під ретельним моніторним контролем. Слід враховувати можливість розвитку ортостатичної гіпотензії при переході пацієнтів із горизонтального положення у вертикальне після закінчення введення Іломедіну.Вагітність та лактаціяІломедин не слід призначати жінкам при вагітності та в період лактації. Дані щодо застосування илопросту у вагітних жінок відсутні. Відповідно до доклінічним дослідженням илопрост надає токсичну дію на плід у щурів, але не у кроликів та мавп. Т.к. потенційний ризик терапевтичного застосування илопросту при вагітності не відомий, при лікуванні илопростом жінки фертильного віку мають використовувати надійні засоби контрацепції. В даний час відсутні відомості про проникнення илопросту в грудне молоко у людини, однак, оскільки є відомості про те, що илопрост може в невеликій кількості проникати в молоко у щурів, його не слід вводити матерям, що годують. Застосування у дітей В даний час є лише поодинокі звіти про застосування цього препарату у дітей та підлітків.Побічна діяНайбільш небажаними реакціями (≥10%), що найчастіше спостерігалися, відміченими при застосуванні Іломедіну в клінічних дослідженнях, були головний біль, припливи, нудота, блювання, гіпергідроз. Зазвичай ці побічні ефекти виникають на початку лікування при підборі дози, що максимально переноситься, і швидко зникають зі зменшенням дози. Найбільш серйозними небажаними реакціями, відміченими при застосуванні Іломедіну, були цереброваскулярні порушення, інфаркт міокарда, тробоемболія легеневої артерії, серцева недостатність, судоми, гіпотензія, тахікардія, бронхіальна астма, стенокардія, задишка та набряк легенів. Інша група побічних ефектів пов'язана з реакціями у місці введення. Так, у місці введення може виникнути почервоніння та біль, а дилатація шкірних судин іноді може призвести до виникнення еритеми у вигляді смужки над місцем інфузії. Небажані побічні ефекти, зазначені при застосуванні Іломедіну під час клінічних досліджень, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 та <1/10), нечасті (≥1/ 1000 та <1/100, рідкісні (≥1/10 000 та <1/1000), дуже рідкісні (<1/10 000). Профіль безпеки Іломедіна оцінюється на основі об'єднаних даних клінічних досліджень та постмаркетингового застосування. Приблизні показники частоти засновані на сумарній базі даних за 3325 пацієнтами, які отримували илопрост у ході як контрольованих, так і неконтрольованих клінічних досліджень, або в рамках програми благодійно-випробувального використання. Дані отримані головним чином у літніх пацієнтів, та пацієнтів з множинною патологією, які страждають від оклюзійної хвороби периферичних артерій у III та IV стадіях, а також у пацієнтів з облітеруючим тромбангіїтом. Дуже часті Часті Нечасті Рідкісні Порушення метаболізму та харчування ; зниження апетиту ; ; Нервова система головний біль апатія, сплутаність свідомості, запаморочення/вертиго, парестезія/підвищена шкірна чутливість, гіперестезія/почуття печіння, неспокій/збудження, загальмованість, сонливість судоми*, непритомність, тремор, занепокоєння, депресія, галюцинації, мігрень ; З боку органу зору ; ; порушення чіткості зору, подразнення слизової оболонки очей, біль в очах ; З боку органу слуху ; ; ; вестибулярні порушення З боку серцево-судинної системи припливи гіпотензія*, тахікардія, брадикардія, стенокардія*, підвищений артеріальний тиск інфаркт міокарда*, серцева недостатність*, аритмія/екстрасистолія, цереброваскулярні порушення*/цереброваскулярна ішемія, тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії* ; З боку системи кровотворення ; ; тромбоцитопенія ; З боку дихальної системи: ; задишка* бронхіальна астма*, ; набряк легенів* кашель З боку шлунково-кишкового тракту нудота, блювання діарея, абдомінальний дискомфорт/біль діарея з кров'ю; ректальна кровотеча, диспепсія, ректальні тенезми, запор, відрижка, дисфагія, сухість у роті/зміна смаку проктит З боку печінки та жовчовивідних шляхів ; ; жовтяниця ; З боку шкіри та підшкірних тканин гіпергідроз ; свербіння ; З боку кістково-м'язової системи ; біль у жувальних м'язах/тризм, міалгія, артралгія тетанія, м'язові спазми, гіпертонус ; З боку сечовидільної системи ; ; біль у ділянці нирок; везикальні тенезми, зміни у показниках сечі; дизурія, порушення з боку сечовивідних шляхів ; Загальна патологія та місцеві реакції ; біль, гіпертермія, підвищення температури тіла, відчуття тепла, загальна слабкість/нездужання, озноб, стомлюваність/втома, спрага, місцеві реакції (еритема, біль, флебіт) реакції гіперчутливості ; * Повідомлялося про загрозливі для життя наслідки або летальний кінець. Ілопрост може провокувати стенокардію, особливо у пацієнтів з ІХС. Застосування илопросту у комбінації з інгібіторами агрегації тромбоцитів, гепарином або антикоагулянтами непрямої дії (похідними кумарину) підвищує ризик кровотечі.Взаємодія з лікарськими засобамиЧерез можливу взаємодію не можна змішувати Іломедин в одному розчині з іншими лікарськими засобами. Ілопрост посилює антигіпертензивну дію β-адреноблокаторів, блокаторів повільних кальцієвих каналів та всіх судинорозширювальних засобів, а також інгібіторів АПФ. Якщо виникає значна артеріальна гіпотензія, АТ вдасться скоригувати, зменшивши дозу илопроста. Оскільки ілопрост пригнічує функції тромбоцитів, його застосування в комбінації з гепарином або антикоагулянтами непрямої дії (похідними кумарину) або іншими інгібіторами агрегації тромбоцитів (ацетилсаліцилової кислотою, нестероїдними протизапальними засобами, інгібіторами фосфодіестерази та кровообігу, У разі інфузію Иломедина слід припинити. Застосування ацетилсаліцилової кислоти в дозі до 300 мг на добу курсом 8 днів, що передує застосуванню Іломедіну, не впливало на фармакокінетику илопросту. У дослідженні на тваринах було виявлено, що илопрост може спричинити зниження рівноважної концентрації препаратів тканинного активатора плазміногену (ТАП) у плазмі. Результати досліджень у людини показують, що інфузії ілопросту не зачіпають фармакокінетику багаторазових пероральних доз дигоксину у пацієнтів, і що при одночасному застосуванні з препаратами ТАП ілопрост не впливає на його фармакокінетику. В експериментах на тварин судинорозширювальна дія илопросту послаблювалася, якщо піддослідні тварини попередньо отримували кортикостероїд, проте інгібуюча дія на агрегацію тромбоцитів при цьому не змінювалася. Значення цих даних для клініки поки що не встановлено. Хоча клінічних досліджень не проводилося, дослідження in vitro, в ході яких вивчався інгібуючий потенціал ілопросту щодо активності ферментів системи цитохрому Р450, виявили, що суттєве пригнічення метаболізму лікарських засобів цими ферментами внаслідок дії на них илопросту малоймовірне.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування – до 4 тижнів. Іломедин повинен застосовуватися тільки в умовах ретельного моніторного контролю в лікарнях або амбулаторних установах, які мають відповідні технічні можливості. Перед початком лікування у жінок слід виключити вагітність. Іломедин повинен застосовуватися лише після розведення. Розчин має бути свіжоприготовленим. Вміст ампули та розчинник повинні бути ретельно перемішані. Розведення Необхідно суворо дотримуватися методу розведення в залежності від способу введення розчину. При використанні інфузомату (інфузійний насос) Вміст ампули 1 мл концентрату для приготування розчину для інфузій розводять стерильним 0.9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози (декстрози) для ін'єкцій до об'єму 100 мл. Вміст ампули 2.5 мл концентрату для приготування розчину для інфузій розводять стерильним 0.9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози (декстрози) для ін'єкцій до об'єму 250 мл. При використанні автоматичного шприца Вміст ампули 1 мл концентрату для приготування розчину для інфузій розводять стерильним 0.9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози (декстрози) для ін'єкцій до об'єму 10 мл. Вміст ампули 2.5 мл концентрату для приготування розчину для інфузій розводять стерильним 0.9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози (декстрози) для ін'єкцій до об'єму 25 мл. Після розведення Іломедин вводять щодня у вигляді 6-годинних інфузій у периферичну вену або встановлений у центральній вені катетер. Швидкість введення (доза) залежить від індивідуальної переносимості та становить 0.5-2.0 нг/кг маси тіла/хв. Необхідно контролювати АТ та ЧСС на початку інфузій та при кожному збільшенні дози препарату. Протягом перших 2-3 днів визначають індивідуальну переносимість препарату – лікування починають із швидкості введення 0.5 нг/кг/хв протягом 30 хв. Після цього дозу поступово збільшують на 0.5 нг/кг/хв приблизно через кожні 30 хв. Точну швидкість інфузій розраховують виходячи з маси тіла при максимальній дозі, що переноситься, в межах від 0.5 до 2.0 нг/кг/хв. Залежно від частоти таких побічних реакцій, як головний біль, нудота або зниження артеріального тиску, швидкість інфузії слід зменшувати до максимально переносимої. При розвитку тяжких побічних реакцій інфузію слід перервати. Лікування має бути продовжено зазвичай протягом 4 тижнів, застосовуючи дози, які добре переносилися у перші 2-3 дні попереднього курсу лікування. Швидкість інфузії (мл/год) для введення різних доз під час використання інфузомату (інфузійного насоса) Наступна таблиця може використовуватися для розрахунку швидкості інфузії, що відповідає масі тіла конкретного пацієнта та дозі, яку потрібно ввести. Маса тіла (кг) Доза (нг/кг/хв) 0.5 1.0 1.5 2.0 Швидкість інфузії (мл/год) 40 6.0 12 18.0 24 50 7.5 15 22.5 30 60 9.0 18 27.0 36 70 10.5 21 31.5 42 80 12.0 24 36.0 48 90 13.5 27 40.5 54 100 15.0 30 45.0 60 110 16.5 33 49.5 66 Швидкість інфузії (мл/год) для введення різних доз під час використання автоматичного шприца Наступна таблиця може використовуватися для розрахунку швидкості інфузії, що відповідає масі тіла конкретного пацієнта та дозі, яку потрібно ввести. Маса тіла, (кг) Доза (нг/кг/хв) 0.5 1.0 1.5 2.0 Швидкість інфузії (мл/год) ; 40 0.60 1.2 1.80 2.4 50 0.75 1.5 2.25 3.0 60 0.90 1.8 2.70 3.6 70 1.05 2.1 3.15 4.2 80 1,20 2.4 3.60 4.8 90 1.35 2.7 4.05 5.4 100 1.50 3.0 4.50 6.0 ПЗ 1.65 3.3 4.95 6.6 У пацієнтів із системною склеродермією, які страждають на синдром Рейно, для досягнення поліпшення, що триває кілька тижнів, часто досить короткого курсу лікування (3-5 днів). Не рекомендується проводити безперервні інфузії протягом кількох днів через можливість розвитку тахіфілаксії, що виражається в ослабленні дії на тромбоцити, і можливість виникнення синдрому рикошету, що виявляється у підвищенні схильності до агрегації тромбоцитів при завершенні курсу терапії. Разом з тим, повідомлення про будь-які клінічні ускладнення, пов'язані з цими феноменами, відсутні. При нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і при цирозі печінки виведення илопросту знижується. У цих випадках необхідно зменшити рекомендовану дозу в 2 рази.ПередозуванняСимптоми: можливе зниження або підвищення артеріального тиску, а також головний біль, приплив крові до обличчя, нудота, блювання і діарея, брадикардія або тахікардія, біль у гомілках або в спині. Лікування: рекомендується переривання інфузії, подальше моніторування пацієнтів та симптоматична терапія. Специфічні антидоти невідомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВ надії на успіх консервативної терапії илопростом не слід відкладати хірургічну операцію хворим, які потребують екстреної ампутації ноги (наприклад, при інфікованій газовій гангрені). Пацієнтам слід рекомендувати відмовитися від куріння. Випадкове введення нерозбавленого розчину Іломедіну у прилеглі тканини може призвести до їх локальної зміни в місці ін'єкції (почервоніння, біль, свербіж, відчуття жару). Слід уникати прийому препарату всередину та його попадання на слизові оболонки. Потрапляючи на шкіру, илопрост може призвести до тривалої, хоч і безболісної, еритеми. Тому необхідно бути обережними і уникати контакту препарату зі шкірою. При попаданні илопросту на будь-яку ділянку шкіри його слід негайно промити великою кількістю води або фізіологічним розчином хлориду натрію. Використання у педіатрії В даний час є лише поодинокі звіти про застосування цього препарату у дітей та підлітків.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Фасування: N40 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Аквіон Завод-виробник: ВТФ ТОВ(Росія). .
253,00 грн
215,00 грн
Дозировка: 10 г Форма выпуска: напиток Упаковка: саше Производитель: Зелдис Завод-производитель: КБ Механика(Россия). . .
1 876,00 грн
1 841,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРідина - 1 мл: Активні речовини: гіалуронат цинку та сополімер гіалуронової кислоти з аскорбілфосфатом натрію - 8 мг/мл; L-цистеїн – 1 мг/мл; L-глутатіон – 3 мг/мл; допоміжні речовини: натрію хлорид; фосфатний буфер; вода для ін'єкцій Матеріал гелевий на основі 0,8% модифікованої гіалуронової кислоти стерильний водомісткий. У скляному флаконі по 5 мл (у комплект входить 1 голка). Вміст стерилізований.ХарактеристикаПрепарат стимулює синтез волокон колагену та еластину, забезпечує адресну доставку активних речовин та сприяє їх тривалому утриманню у шкірі. Цистеїн та глутатіон – потужні антиоксиданти. Цистеїн входить до складу альфа-кератину – основного білка шкіри, бере участь у формуванні епідермального бар'єру. Глутатіон має цитопротективну дію, гальмуючи апоптоз клітин.Фармакотерапевтична групаХондрорепаративний.ІнструкціяУ проекцію зони пошкодження зв'язкового апарату або сухожильні канали. Дозування та глибина введення медичного виробу ГІАЛРІПАЙЄР-10 (хондрорепарант), а також підбір ін'єкційної голки визначається спеціалістом індивідуально. Залежно від анатомо-фізіологічних характеристик та стану м'яких тканин, рекомендується введення по 0,2-0,5 мл розчину 1 раз на 14 днів протягом 6-8 тижнів. Повторний курс проводиться через 6-12 місяців. Одночасно можна проводити лікування кількох зон.Показання до застосуванняЕстетичні недоліки шкіри, спричинені фотостарінням: зморшки навколо очей та губ, носогубні складки, тьмяна атонічна шкіра, тонка зневоднена шкіра, купероз, гіперпігментація, ксероз, втомлене обличчя, нежива шкіра (сірий колір обличчя, опущені куточки очей та губ). Різке зниження еластичності та тонусу шкіри на тлі стресу. Дифузна алопеція. Вугрі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГліцин; екстракт гінкго білоба, ніацинамід; тіаміну гідрохлорид. допоміжні речовини: сорбіт; тальк, діоксид кремнію аморфний; стеарат магнію. Вміст активних речовин у 1 таблетці: Гліцин – 100 мг; Вітамін В1-1,21 мг; Вітамін В3/РР-15,65 мг; Флавонолглікозиди, щонайменше -9,5 мг.ХарактеристикаСтрімкий ритм сучасного життя, високе розумове і психічне навантаження, постійна нервова напруга, стреси, безліч справ, які часом не може охопити наш розум, - все це рано чи пізно призводить до того, що мозок людини виявляється не в змозі повною мірою справлятися з поставленими перед ним завданнями. Додаткову підтримку роботі мозку надають так звані ноотропні засоби, що сприяють нормалізації розумової діяльності та активізації когнітивних (пізнавальних) функцій. Досить ефективними ноотропами є органічні речовини, що у процесах клітинного метаболізму. До них належить гліцин - амінокислота, задіяна у виробленні білкових сполук та утворенні нуклеотидів. Важливою особливістю комплексу «Гліцин + гінкго» є вплив його компонентів на кілька систем організму, насамперед на нервову, судинну та кровоносну, що допомагає створити умови для багатосторонньої підтримки функціонального стану головного мозку.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. При необхідності курс прийому можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМістить підсолоджувач - сорбіт. При надмірному вживанні може мати проносну дію.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему