Каталог товаров

Лекарства и БАД

Сортировать по:
Фильтр
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для підшкірного введення – 1 мл: активна речовина: інсулін деглудек – 100 ОД (3,66 мг)/200 ОД (7,32 мг); допоміжні речовини: гліцерол – 19,6/19,6 мг; фенол - 1,5/1,5 мг; метакрезол - 1,72/1,72 мг; цинк – 32,7/71,9 мкг (у вигляді цинку ацетату – 109,7/241,4 мкг); кислота хлористоводнева/натрію гідроксид (для корекції рН); вода для ін'єкцій – до 1/1 мл; рН розчину 7,6/7,6; 1 шприц-ручка містить 3/3 мл розчину, еквівалентного 300/600 ОД. Шприц-ручка дозволяє ввести до 80/160 ОД за одну ін'єкцію з кроком 1/2 ОД; 1 ОД інсуліну деглудек містить 0,0366 мг безводного безсольового інсуліну деглудек; 1 ОД інсуліну деглудек відповідає 1 ME людського інсуліну, 1 ОД інсуліну детемир або інсуліну гларгіну. Розчин для підшкірного введення, 100 ОД/мл, 200 ОД/мл у попередньо заповнених шприц-ручках ФлексТач®. По 3 мл у картриджах зі скла I гідролітичного класу, закупорених пробками з дисками з галобутилової гуми/поліізопрену з одного боку та поршнями з галобутилової гуми з іншого боку. Картридж запаяний у мультидозову одноразову поліпропіленову шприц-ручку для багаторазових ін'єкцій. Для дозування 100 ОД/мл: по 5 одноразових мультидозових шприц-ручок поміщають у картонну пачку. Для дозування 200 ОД/мл: по 3 одноразових мультидозових шприц-ручки поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний.ФармакокінетикаАбсорбція. Надтривала дія інсуліну деглудек обумовлена ​​спеціально створеною структурою його молекули. Після підшкірної ін'єкції відбувається утворення розчинних стабільних мультигексамерів, які створюють депо інсуліну в підшкірно-жировій тканині. Мультигексамери поступово дисоціюють, вивільняючи мономери інсуліну деглудек, внаслідок чого відбувається повільне та пролонговане надходження препарату в кров. Css препарату Тресіба® у плазмі крові досягається через 2-3 дні після введення препарату. Дія інсуліну деглудек протягом 24 годин при його щоденному введенні один раз на добу рівномірно розподіляється між першим і другим 12-годинними інтервалами (AUCGIR0–12h.SS/AUCGIR.t.SS=0,5). Розподіл. Зв'язок інсуліну деглудек з білками плазми (альбумін) становить >99%. Метаболізм. Розпад інсуліну деглудек подібний до такого людського інсуліну; всі метаболіти, що утворюються, є неактивними. Виведення. T1/2 після підшкірної ін'єкції препарату Тресиба® ФлексТач® визначається швидкістю його всмоктування з підшкірної тканини. T1/2 препарату Тресіба® ФлексТач® становить приблизно 25 годин і не залежить від дози. Лінійність. При підшкірному введенні сумарні концентрації в плазмі були пропорційні введеній дозі в діапазоні терапевтичних доз. При безпосередньому зіставленні обох форм випуску препарату Тресиба® ФлексТач® — 100 та 200 ОД/мл отримані дані про відповідність їх біоеквівалентності встановленим вимогам (на основі отриманих даних за AUCIDeg.τ.SS та Cmax.IDeg.SS) Особливі групи пацієнтів Не виявлено відмінностей у фармакокінетичних властивостях препарату Тресіба® ФлексТач® залежно від статі пацієнтів. Пацієнти похилого віку, пацієнти різних етнічних груп, пацієнти з порушенням ниркової функції або печінки. Не виявлено клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці інсуліну деглудек між літніми та молодими пацієнтами, між пацієнтами різних етнічних груп, між пацієнтами з порушеннями функції нирок, печінки та здоровими пацієнтами. Діти та підлітки. Фармакокінетичні властивості інсуліну деглудек у дітей (від 1 до 11 років) та підлітків (від 12 до 18 років) у рівноважному стані були зіставні з такими, що спостерігаються у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 1. Однак після одноразового застосування загальна експозиція у дітей та підлітків була вищою, ніж у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 1. Дані доклінічних досліджень безпеки. Доклінічні дані, засновані на дослідженнях фармакологічної безпеки, токсичності повторних доз, канцерогенного потенціалу, токсичного впливу на репродуктивну функцію, не виявили будь-якої небезпеки інсуліну деглудек для людини. Співвідношення метаболічної та мітогенної активностей інсуліну деглудек є аналогічним до такого людського інсуліну.ФармакодинамікаПрепарат Тресіба® ФлексТач® — аналог людського інсуліну надтривалої дії, який виробляється методом біотехнології рекомбінантної ДНК з використанням штаму Saccharomyces cerevisiae. Механізм дії. Інсулін деглудек специфічним чином зв'язується з рецептором людського ендогенного інсуліну та взаємодіючи з ним, реалізує свій фармакологічний ефект аналогічно до ефекту людського інсуліну. Гіпоглікемічна дія інсуліну деглудек обумовлена ​​підвищенням утилізації глюкози тканинами після зв'язування інсуліну з рецепторами м'язових та жирових клітин та одночасним зниженням швидкості продукції глюкози печінкою. Препарат Тресіба® ФлексТач® є базальним аналогом людського інсуліну надтривалої дії; після п/к ін'єкції він формує розчинні мультигексамери в підшкірному депо, звідки відбувається безперервне та пролонговане всмоктування інсуліну деглудек у судинне русло, що забезпечує наддовгий, плоский профіль дії та стабільний гіпоглікемічний ефект препарату. Протягом 24-годинного періоду моніторингу гіпоглікемічної дії препарату у пацієнтів, яким доза інсуліну деглудек вводилася один раз на добу, препарат Тресіба® ФлексТач®, на відміну від інсуліну гларгін, продемонстрував рівномірний Vd між дією у перший та другий 12-годинні періоди (AUCGIR0 -12h.SS/AUCGIRtotal.SS = 0,5). 24-годинний середній профіль швидкості інфузії глюкози Css інсуліну деглудек 100 ОД/мл 0,6 ОД/кг (дослідження 1987) Тривалість дії препарату Тресіба® ФлексТач® становить понад 42 години в межах терапевтичного діапазону доз. Css препарату в плазмі досягається через 2-3 дні після введення препарату. Інсулін деглудек у стані Css демонструє достовірно меншу (у 4 рази) порівняно з інсуліном гларгін варіабельність щоденних профілів гіпоглікемічної дії, яка оцінюється за значенням коефіцієнта варіабельності (CV) для дослідження гіпоглікемічної дії препарату протягом одного інтервалу дозування (UC). та в межах тимчасового періоду від 2 до 24 год (AUCGIR2–24h.SS). Доведено лінійний взаємозв'язок між підвищенням дози препарату Тресиба® ФлексТач® та його загальною гіпоглікемічною дією. Обидві форми випуску препарату Тресиба® ФлексТач® — 100 та 200 ОД/мл демонструють порівняний загальний гіпоглікемічний ефект при введенні кожної з двох дозувань препарату в однаковій сумарній дозі. У дослідженнях не виявлено клінічно достовірної різниці у фармакодинаміці препарату Тресиба® між пацієнтами похилого віку та дорослими пацієнтами молодого віку. Клінічна ефективність та безпека Проведено 11 міжнародних рандомізованих відкритих клінічних досліджень Treat-to-Target (стратегія «лікувати до мети») тривалістю 26 та 52 тижнів, що проводяться у паралельних групах, які включали загалом 4275 пацієнтів (1102 пацієнти з цукровим діабетом типу 1 та 3 цукровим діабетом типу 2), які отримували препарат Тресіба®. Ефективність препарату Тресіба® вивчалася у пацієнтів з цукровим діабетом типу 1, які не отримували до цього інсулін, та цукровим діабетом типу 2, які отримували інсулінотерапію, у фіксованому або гнучкому режимі дозування препарату Тресіба®. Доведено відсутність переваги препаратів порівняння (інсулін детемір та інсулін гларгін) над препаратом Тресіба® щодо зниження показника HbА1с з моменту включення до кінця дослідження. Винятком з'явився препарат ситагліптин, в ході порівняння з яким препарат Тресіба продемонстрував свою статистично значущу перевагу щодо зниження показника HbА1с. Результати клінічного дослідження (стратегія «лікувати до мети») з ініціювання інсулінотерапії у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 продемонстрували зниження на 36% частоти розвитку епізодів підтвердженої нічної гіпоглікемії (визначених як епізоди гіпоглікемії, що виникли в період часу доби між нулем год. , підтверджені результатом вимірювання концентрації глюкози у плазмі крові Результати проспективного мета-аналізу даних, отриманих у ході семи спланованих за принципом «лікувати до мети» клінічних досліджень за участю пацієнтів з цукровим діабетом типів 1 та 2, продемонстрували переваги терапії препаратом Тресіба® щодо нижчої, порівняно з терапією інсуліном гларгін, частоти розвитку у пацієнтів епізодів підтвердженої гіпоглікемії та епізодів підтвердженої нічної гіпоглікемії. Зниження частоти епізодів гіпоглікемії на фоні лікування препаратом Тресіба® було досягнуто при нижчому середньому показнику глюкози плазми крові натще, ніж при лікуванні інсуліном гларгін. Не виявлено клінічно значуще утворення антитіл до інсуліну після лікування препаратом Тресіба® ФлексТач® протягом тривалого періоду часу. У 104-тижневому клінічному дослідженні у 57% пацієнтів з цукровим діабетом типу 2, які отримували лікування препаратом Тресіба® у комбінації з метформіном, було досягнуто цільового показника HbА1с. Додавання ліраглутиду призвело до статистично значущого зниження показника HbА1с (−0,73% при застосуванні ліраглутиду порівняно з −0,4% при застосуванні препарату порівняння, розраховані середні значення) та маси тіла (−3,03 кг у порівнянні з 0, 72 кг (розраховані середні значення). Частота епізодів гіпоглікемії (на один пацієнто-рік експозиції) була статистично значуще нижче при додаванні ліраглутиду порівняно з додаванням одноразової дози інсуліну аспарт (1 у порівнянні з 8,15; відношення: 0,13; 95% ДІ: від 0,08 до 0,21). Діти та підлітки. Ефективність та безпека препарату Тресіба® були вивчені у рандомізованому (1:1) контрольованому клінічному дослідженні у дітей та підлітків із цукровим діабетом типу 1 тривалістю 26 тижнів (n=350) з наступним 26-тижневим періодом продовження (n=280). До групи препарату Тресіба® було включено 43 дитини віком від 1 до 5 років, 70 дітей віком від 6 до 11 років та 61 підліток у віці від 12 до 17 років. При застосуванні препарату Тресиба® один раз на добу було показано подібне зниження показника HbA1с на 52-й тиж і більше виражене зниження показника глюкози в плазмі крові натще (ГПН) щодо вихідних значень порівняно із застосуванням препарату порівняння (інсулін детемир один або два рази) добу).Цей результат був досягнутий при застосуванні препарату Тресіба® у добовій дозі на 30% менше від такого інсуліну детемир. Частота (яви на один пацієнто-рік експозиції) епізодів важкої гіпоглікемії (визначення міжнародного товариства з вивчення цукрового діабету у дітей та підлітків (ISPAD); 0,51 у порівнянні з 0,33), підтвердженої гіпоглікемії (57,71 у порівнянні з 54 ,05) та нічний підтвердженої гіпоглікемії (6,03 у порівнянні з 7,6) була порівнянною при застосуванні препарату Тресіба® та інсуліну детемир. В обох групах лікування у дітей віком від 6 до 11 років частота епізодів підтвердженої гіпоглікемії була вищою, ніж в інших вікових групах. Спостерігалася вища частота епізодів тяжкої гіпоглікемії у дітей віком від 6 до 11 років у групі препарату Тресіба®.Частота епізодів гіперглікемії з кетозом була суттєво нижчою при застосуванні препарату Тресіба® у порівнянні з лікуванням інсуліном детемиром – 0,68 та 1,09 відповідно. Частота виникнення, тип і рівень тяжкості небажаних реакцій у популяції пацієнтів дитячого віку не відрізняються від таких у загальній популяції пацієнтів з цукровим діабетом. Вироблення антитіл зустрічалося рідко і мало клінічного значення. Дані щодо ефективності та безпеки, отримані у підлітків з цукровим діабетом типу 2, були екстраполовані на підставі даних, отриманих у підлітків та дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 1 та дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. Отримані результати дозволяють рекомендувати препарат Тресіба® для лікування підлітків із цукровим діабетом типу 2.68 та 1,09 відповідно. Частота виникнення, тип і рівень тяжкості небажаних реакцій у популяції пацієнтів дитячого віку не відрізняються від таких у загальній популяції пацієнтів з цукровим діабетом. Вироблення антитіл зустрічалося рідко і мало клінічного значення. Дані щодо ефективності та безпеки, отримані у підлітків з цукровим діабетом типу 2, були екстраполовані на підставі даних, отриманих у підлітків та дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 1 та дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. Отримані результати дозволяють рекомендувати препарат Тресіба® для лікування підлітків із цукровим діабетом типу 2.68 та 1,09 відповідно. Частота виникнення, тип і рівень тяжкості небажаних реакцій у популяції пацієнтів дитячого віку не відрізняються від таких у загальній популяції пацієнтів з цукровим діабетом. Вироблення антитіл зустрічалося рідко і мало клінічного значення. Дані щодо ефективності та безпеки, отримані у підлітків з цукровим діабетом типу 2, були екстраполовані на підставі даних, отриманих у підлітків та дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 1 та дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. Отримані результати дозволяють рекомендувати препарат Тресіба® для лікування підлітків із цукровим діабетом типу 2.Вироблення антитіл зустрічалося рідко і мало клінічного значення. Дані щодо ефективності та безпеки, отримані у підлітків з цукровим діабетом типу 2, були екстраполовані на підставі даних, отриманих у підлітків та дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 1 та дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. Отримані результати дозволяють рекомендувати препарат Тресіба® для лікування підлітків із цукровим діабетом типу 2.Вироблення антитіл зустрічалося рідко і мало клінічного значення. Дані щодо ефективності та безпеки, отримані у підлітків з цукровим діабетом типу 2, були екстраполовані на підставі даних, отриманих у підлітків та дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 1 та дорослих пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. Отримані результати дозволяють рекомендувати препарат Тресіба® для лікування підлітків із цукровим діабетом типу 2.Отримані результати дозволяють рекомендувати препарат Тресіба для лікування підлітків з цукровим діабетом типу 2.Отримані результати дозволяють рекомендувати препарат Тресіба для лікування підлітків з цукровим діабетом типу 2.Показання до застосуванняЦукровий діабет у дорослих, підлітків та дітей старше 1 року.Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до активної речовини або до будь-якого з допоміжних компонентів препарату; період вагітності, період грудного вигодовування (клінічний досвід застосування препарату у жінок під час вагітності та грудного вигодовування відсутній); дитячий вік до 1 року, т.к. клінічні дослідження в дітей віком до 1 року не проводилися.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Тресіба® ФлексТач® у період вагітності протипоказане, тому що. клінічного досвіду його застосування під час вагітності відсутня. Дослідження репродуктивної функції у тварин не виявили відмінностей між інсуліном деглудек та людським інсуліном за показниками ембріотоксичності та тератогенності. Застосування препарату Тресіба® ФлексТач® у період грудного вигодовування протипоказане, тому що симптоми інфекції не рекомендуються. клінічний досвід його застосування у жінок, що годують, відсутній. Дослідження на тваринах показали, що у щурів інсулін деглудек виділяється з грудним молоком, концентрація препарату у грудному молоці нижча, ніж у плазмі крові. Невідомо, чи виділяється інсулін деглудек із грудним молоком жінок. Не очікується поява метаболічних ефектів у новонароджених дітей та дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні. Фертильність. У дослідженнях на тваринах не виявлено несприятливий вплив інсуліну деглудек на фертильність.Побічна діяНайчастішим побічним ефектом, про який повідомлялося під час лікування інсуліном деглудек, є гіпоглікемія. Всі побічні ефекти, що представлені нижче, засновані на даних, отриманих в ході клінічних досліджень, розподілені по групам відповідно до MedDRA та систем органів. Частота розвитку побічних ефектів визначається як: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості, кропив'янка. З боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіпоглікемія. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – ліподистрофія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто — реакції у місці введення; нечасто - периферичні набряки. Опис окремих побічних реакцій Порушення імунної системи. При застосуванні препаратів інсуліну можливий розвиток алергічних реакцій. Алергічні реакції негайного типу на препарат інсуліну або допоміжні компоненти, що входять до його складу, можуть потенційно загрожувати життю пацієнта. При застосуванні препарату Тресіба® ФлексТач® реакції гіперчутливості (в т.ч. набряк язика або губ, діарея, нудота, відчуття втоми та свербіж шкіри) та кропив'янка були відмічені рідко. Гіпоглікемія. Може розвинутись, якщо доза інсуліну надто висока по відношенню до потреби пацієнта в інсуліні. Тяжка гіпоглікемія може призводити до втрати свідомості та/або судом, тимчасового або незворотного порушення функції головного мозку аж до летального результату. Симптоми гіпоглікемії, як правило, розвиваються раптово. Вони включають: холодний піт, блідість шкірних покривів, підвищену стомлюваність, нервозність або тремор, почуття тривоги, незвичайну втому або слабкість, порушення орієнтації, зниження концентрації уваги, сонливість, виражене почуття голоду, порушення зору, головний біль, нудоту, відчуття серцебиття. Ліподистрофія (в т.ч. ліпогіпертрофія, ліпоатрофія) може розвиватися у місці ін'єкції. Дотримання правил зміни місця ін'єкції межах однієї анатомічної області допомагає скоротити ризик розвитку цієї побічної реакції. Реакції у місці введення. У пацієнтів, які отримували препарат Тресіба® ФлексТач®, відзначалися реакції у місці введення препарату (гематома, біль, місцевий крововилив, еритема, вузлики сполучної тканини, припухлість, зміна забарвлення шкіри, свербіж, подразнення та ущільнення у місці ін'єкції). Більшість реакцій у місці введення незначні і мають тимчасовий характер і зазвичай зникають при продовженні лікування. Діти та підлітки. Препарат Тресиба® застосовували у дітей та підлітків віком до 18 років для дослідження фармакокінетичних властивостей. У довгостроковому дослідженні у дітей віком від 1 до 18 років було продемонстровано безпеку та ефективність. Частота виникнення, тип і рівень тяжкості небажаних реакцій у популяції пацієнтів дитячого віку не відрізняються від таких у загальній популяції пацієнтів з цукровим діабетом. Особливі групи пацієнтів У ході клінічних досліджень жодних відмінностей щодо частоти, типу або тяжкості побічних реакцій між пацієнтами похилого віку та пацієнтами з порушенням функції нирок або печінки та загальною популяцією пацієнтів не виявлено.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ ряд ЛЗ, які впливають потреба в інсуліні. Потребу інсуліну можуть зменшувати: пероральні гіпоглікемічні препарати, агоністи рецепторів ГПП-1, інгібітори МАО, неселективні бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, саліцилати, анаболічні стероїди та сульфонаміди. Потреба в інсуліні можуть збільшувати: пероральні гормональні контрацептивні засоби, тіазидні діуретики, кортикостероїди, тиреоїдні гормони, симпатоміметики, соматропін і даназол. Бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії. Октреотид/ланреотид може підвищувати, так і знижувати потребу організму в інсуліні. Етанол (алкоголь) може посилювати, так і зменшувати гіпоглікемічний ефект інсуліну. Несумісність. Деякі лікарські речовини при додаванні до препарату Тресіба® ФлексТач® можуть спричинити його руйнування. Препарат Тресиба® ФлексТач® не можна додавати до інфузійних розчинів. Не можна змішувати препарат Тресіба® ФлексТач® з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиП/к, 1 раз на день у будь-який час доби, але краще вводити препарат в один і той же час щодня. Препарат Тресіба® ФлексТач® є аналогом інсуліну надтривалої дії. У пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 препарат Тресіба® ФлексТач® може застосовуватися як у вигляді монотерапії, так і у комбінації з ПГГП, агоністами рецепторів ГПП-1 або болюсним інсуліном (див. «Фармакодинаміка»). Пацієнтам з цукровим діабетом типу 1 призначають препарат Тресіба® ФлексТач® у поєднанні з інсуліном короткої/ультракороткої дії, для покриття потреби у прандіальному інсуліні. Доза препарату Тресиба® ФлексТач® повинна визначатися індивідуально відповідно до потреб пацієнта. Для оптимізації контролю глікемії рекомендується проводити корекцію дози препарату на підставі показників глюкози у плазмі натще. Як і при застосуванні будь-яких препаратів інсуліну, корекція дози препарату Тресиба® ФлексТач® може бути також необхідною при посиленні фізичної активності пацієнта, зміні його звичайної дієти або при супутньому захворюванні. Початкова доза препарату Тресіба® ФлексТач® Пацієнти з цукровим діабетом типу 2. Початкова щоденна доза препарату Тресиба® ФлексТач® становить 10 ОД, з наступним підбором індивідуальної дози препарату. Пацієнти з цукровим діабетом типу 1. Препарат Тресіба® ФлексТач® призначають один раз на добу у поєднанні з прандіальним інсуліном, який вводять разом з їдою, з наступним підбором індивідуальної дози препарату. Переведення з інших препаратів інсуліну Рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози в крові під час перекладу та у перші тижні призначення нового препарату. Можливо, потрібна корекція супутньої гіпоглікемічної терапії (дози та часу введення препаратів інсуліну короткої та ультракороткої дії або інших одночасно застосовуваних гіпоглікемічних препаратів). Пацієнти з цукровим діабетом типу 2. При переведенні на препарат Тресіба® ФлексТач® пацієнтів з цукровим діабетом типу 2, які перебувають на базальному або базис-болюсному режимі інсулінотерапії, або режимі терапії готовими сумішами інсуліну/самостійно змішаними інсулінами®® розраховувати на підставі дози базального інсуліну, яку пацієнт отримував до його переведення на новий тип інсуліну, за принципом «одиниця на одиницю», а потім коригувати відповідно до індивідуальних потреб пацієнта. Пацієнти з цукровим діабетом типу 1. У більшості пацієнтів з цукровим діабетом типу 1 при переході з будь-якого базального інсуліну на препарат Тресіба® ФлексТач® використовується принцип «одиниця на одиницю» на підставі дози базального інсуліну, яку пацієнт отримував до переходу, потім дозу коригують у відповідно до його індивідуальних потреб. У пацієнтів із цукровим діабетом типу 1, які на момент переведення на терапію препаратом Тресіба® ФлексТач® перебували на інсулінотерапії базальним інсуліном у режимі дворазового щоденного введення, або у пацієнтів із показником HbA1c Застосування препарату Тресіба® у комбінації з агоністами рецепторів ГПП-1 у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. При додаванні препарату Тресіба® для лікування агоністами рецепторів ГПП-1 рекомендована початкова добова доза дорівнює 10 ОД з наступною індивідуальною корекцією дози. При додаванні агоністів рецепторів ГПП-1 до лікування препаратом Тресіба® рекомендується знизити дозу препарату Тресіба® на 20% для мінімізації ризику розвитку гіпоглікемії. Згодом дозу слід скоригувати. Гнучкий режим дозування Виходячи з потреб пацієнта, препарат Тресіба® ФлексТач® дозволяє змінювати час його введення. При цьому інтервал між ін'єкціями повинен бути не менше 8 годин. Тим пацієнтам, які забувають вчасно ввести дозу інсуліну, рекомендується ввести дозу, як тільки вони виявили, а потім повернутися до свого звичного часу щоденного одноразового введення препарату. Препарат Тресіба® ФлексТач® 100 та 200 ОД/мл. Препарат Тресіба® ФлексТач® представлений у двох дозах. Для обох дозування набір необхідної дози препарату здійснюють в одиницях. Однак, крок дози відрізняється між двома дозуваннями препарату Тресиба® ФлексТач®. Тресиба® ФлексТач®, 100 ОД/мл дозволяє вводити дози від 1 до 80 ОД із кроком 1 ОД в одній ін'єкції. Тресиба® ФлексТач®, 200 ОД/мл дозволяє вводити дози від 2 до 160 ОД з кроком 2 ОД в одній ін'єкції. Доза інсуліну міститься у вдвічі меншому обсязі розчину порівняно з препаратами базальних інсулінів 100 ОД/мл. Лічильник дози показує кількість одиниць незалежно від дозування; не потрібно проводити перерахунок дози при переведенні пацієнтів на нове дозування. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 65 років). Препарат Тресиба® ФлексТач® може застосовуватися у пацієнтів похилого віку. Слід ретельно контролювати концентрацію глюкози крові та коригувати дозу інсуліну індивідуально. Недостатність функції нирок та печінки. Препарат Тресіба® ФлексТач® може застосовуватись у пацієнтів з недостатністю функції нирок та печінки. Слід ретельно контролювати концентрацію глюкози крові та коригувати дозу інсуліну індивідуально. Діти та підлітки. Препарат Тресіба® можна застосовувати для лікування підлітків та дітей старше 1 року. При переході з базального інсуліну на препарат Тресіба слід у кожному окремому випадку розглянути необхідність зниження дози базального та болюсного інсуліну для мінімізації ризику розвитку гіпоглікемії. Спосіб застосування Препарат Тресіба® ФлексТач® призначений тільки для підшкірного введення. Препарат Тресиба® ФлексТач® не можна вводити внутрішньовенно, т.к. це може призвести до розвитку тяжкої гіпоглікемії. Препарат Тресиба® ФлексТач® не можна вводити внутрішньом'язово, т.к. у цьому випадку всмоктування препарату змінюється. Препарат Тресиба® ФлексТач® не можна використовувати в інсулінових насосах. Препарат Тресиба® ФлексТач® вводиться підшкірно в область стегна, передньої черевної стінки або в область плеча. Слід постійно змінювати місця ін'єкцій у межах однієї анатомічної області, щоб зменшити ризик розвитку ліподистрофії. Препарат Тресіба® ФлексТач® є попередньо заповненою шприц-ручкою, розробленою для використання з одноразовими ін'єкційними голками НовоФайн® або НовоТвіст®. Вказівки щодо застосування препарату ФлексТач® – попередньо заповнена шприц-ручка розроблена для використання з голками НовоФайн® або НовоТвіст® довжиною до 8 мм. Тресиба® ФлексТач®, 100 ОД/мл дозволяє вводити дози від 1 до 80 ОД з кроком 1 ОД. Тресиба® ФлексТач® 200 ОД/мл дозволяє вводити дози від 2 до 160 ОД з кроком 2 ОД. Необхідно суворо дотримуватися вказівок, що містяться в доданій Інструкції із застосування шприц-ручки ФлексТач®. Препарат Тресіба® ФлексТач® та голки призначені лише для індивідуального використання. Забороняється повторне заповнення картриджа шприц-ручки. Не можна застосовувати препарат, якщо розчин перестав бути прозорим та безбарвним. Не можна застосовувати препарат, якщо він був заморожений. Слід викидати голку після кожної ін'єкції. Дотримуватись місцевих вимог до утилізації використаних медичних матеріалів. Необхідно уважно прочитати цю інструкцію перед застосуванням попередньо заповненої шприц-ручки Тресіба® ФлексТач®. Якщо пацієнт не ретельно дотримуватиметься інструкції, він може ввести недостатню або занадто велику дозу інсуліну, що може призвести до занадто високої або занадто низької концентрації глюкози крові. Використовувати шприц-ручку слід лише після того, як пацієнт навчиться нею користуватися під керівництвом лікаря чи медсестри. Необхідно спочатку перевірити маркування на етикетці шприц-ручки, щоб переконатися, що вона містить препарат Тресиба® ФлексТач® 100 ОД/мл/Тресиба® ФлексТач® 200 ОД/мл, а потім уважно вивчити подані нижче ілюстрації, на яких показані деталі та голки. Якщо пацієнт слабкозорий або має серйозні проблеми із зором, і він не може розрізнити цифри на лічильнику дози, не слід використовувати шприц-ручку без сторонньої допомоги. Допомогти такому пацієнту може людина без порушень зору, навчена правильному використанню попередньо заповненої шприц-ручки ФлексТач®. Тресиба® ФлексТач® 100 ОД/мл — попередньо заповнена шприц-ручка, що містить 300 ОД інсуліну деглудек. Максимальна доза, яку пацієнт може встановити, становить 80 ОД з кроком 1 ОД. Тресиба® ФлексТач® 200 ОД/мл – попередньо заповнена шприц-ручка, що містить 600 ОД інсуліну деглудек. Максимальна доза, яку пацієнт може встановити, становить 160 ОД з кроком 2 ОД. Шприц-ручка розроблена для використання з одноразовими голками НовоФайн або НовоТвіст довжиною до 8 мм. Голки не входять до упаковки. Важлива інформація. Звернути увагу на інформацію, зазначену як важливу, це дуже важливо для правильного використання шприц-ручки. I. Підготовка шприц-ручки до використання Перевірити назву та дозування на етикетці шприц-ручки, щоб переконатися, що в ній міститься препарат Тресіба® ФлексТач® 100 ОД/мл/Тресіба® ФлексТач® 200 ОД/мл. Це особливо важливо, якщо пацієнт застосовує інсуліни різного типу. Якщо він помилково введе інший тип інсуліну, концентрація глюкози в крові може бути надто високою або надто низькою. А. Зняти ковпачок із шприц-ручки В. Переконайтеся, що препарат інсуліну в шприц-ручці є прозорим і безбарвним. Подивитися в віконце шкали залишку інсуліну. Якщо препарат каламутний, шприц-ручку не можна використовувати. С. Взяти нову одноразову голку та видалити захисну наклейку D. Надіти голку на шприц-ручку і повернути її, щоб голка щільно трималася на шприц-ручці. Е. Зняти зовнішній ковпачок голки, але не викидати його. Він знадобиться після завершення ін'єкції, щоб правильно зняти голку зі шприц-ручки. F. Зняти та викинути внутрішній ковпачок голки. Якщо пацієнт спробує надягти внутрішній ковпачок назад на голку, він може випадково вколотись. На кінці голки може виникнути крапля інсуліну. Це нормальне явище, проте пацієнт все одно має перевірити надходження інсуліну. Важлива інформація. Для кожної ін'єкції слід використовувати нову голку. Це зменшує ризик зараження, інфікування, витікання інсуліну, закупорки голки та запровадження неправильної дози препарату. Важлива інформація. Ніколи не використовувати голку, якщо вона погнута чи пошкоджена. ІІ. Перевірка надходження інсуліну G. Перед кожною ін'єкцією слід перевіряти надходження інсуліну. Це допоможе пацієнту переконатись, що доза інсуліну введена повністю. Набрати 2 ОД препарату поворотом дози селектора. Переконатись, що лічильник дози показує «2». H. Тримаючи шприц-ручку голкою вгору, кілька разів злегка постукати верхньою частиною шприц-ручки кінчиком пальця, щоб бульбашки повітря перемістилися вгору. I. Натисніть пускову кнопку та утримуйте її в цьому положенні, доки лічильник дози не повернеться до «0». "0" повинен стояти навпроти вказівника дози. На кінці голки має з'явитися крапля інсуліну. На кінці голки може залишатися маленька бульбашка повітря, але вона не буде введена при ін'єкції. Якщо крапля інсуліну на кінці голки не з'явилася, повторити операції IIG-II I, але не більше 6 разів. Якщо крапля інсуліну не з'явилася, змінити голку і ще раз повторити операції IIG–II I. Якщо крапля інсуліну на кінці голки так і не з'явилася, не застосовуйте цю шприц-ручку. Використовуйте нову шприц-ручку. Важлива інформація. Перед кожною ін'єкцією слід переконатися, що на кінці голки з'явилася крапля інсуліну. Це гарантує надходження інсуліну. Якщо крапля інсуліну не з'явилася, доза не буде введена, навіть якщо лічильник дози рухатиметься. Це може вказувати на те, що голка закупорена або пошкоджена. Важлива інформація. Перед кожною ін'єкцією необхідно перевіряти надходження інсуліну. Якщо пацієнт не перевірятиме надходження інсуліну, він може ввести недостатню дозу інсуліну або не ввести його зовсім, що може призвести до занадто високої концентрації глюкози крові. ІІІ. Встановлення дози J. Перед початком ін'єкції слід переконатися, що лічильник дози встановлено в положення «0». "0" повинен стояти навпроти вказівника дози. Повертанням селектора дози встановити необхідну дозу, призначену лікарем. Максимальна доза, яку пацієнт може встановити, становить 80 або 160 ОД (для препарату Тресіба® ФлексТач® 100 ОД/мл та Тресіба® ФлексТач® 200 ОД/мл відповідно). Якщо встановлено неправильну дозу, пацієнт може повернути селектор дози вперед або назад, доки не встановить правильну дозу. Селектор дози визначає кількість одиниць. Тільки лічильник дози та покажчик дози показують кількість одиниць інсуліну в набраній дозі. Максимальна доза, яку пацієнт може встановити, становить 80 або 160 ОД (для препарату Тресіба® ФлексТач® 100 ОД/мл та Тресіба® ФлексТач® 200 ОД/мл відповідно). Якщо залишок інсуліну в шприц-ручці менший за 80 або 160 ОД (для препарату Тресіба® ФлексТач® 100 ОД/мл та Тресіба® ФлексТач® 200 ОД/мл відповідно), лічильник дози зупиниться на кількості одиниць інсуліну, яка залишилася у шприц-ручці. При кожному повороті селектора дози лунають клацання, звук клацань залежить від того, у який бік обертається селектор дози (вперед, назад або якщо набрана доза перевищує кількість одиниць інсуліну, що залишилися в шприц-ручці). Не слід рахувати ці клацання. Важлива інформація. Перед кожною ін'єкцією необхідно перевіряти, скільки одиниць інсуліну пацієнт набрав за лічильником дози та вказівником дози. Не рахувати клацання шприц-ручки. Якщо пацієнт встановить та введе неправильну дозу, концентрація глюкози в крові може стати занадто високою або занадто низькою. Шкала залишку інсуліну показує приблизну кількість інсуліну, що залишився в шприц-ручці, тому її не можна використовувати для відмірювання дози інсуліну IV. Введення інсуліну Ввести голку під шкіру, використовуючи техніку ін'єкцій, рекомендовану лікарем або медсестрою. Переконайтеся, що лічильник дози знаходиться в полі зору пацієнта. Не слід торкатися лічильника дози пальцями. Це може перервати ін'єкцію. Натиснути пускову кнопку до упору та утримувати її в цьому положенні, доки лічильник дози не покаже «0». «0» повинен знаходитися напроти вказівника дози, при цьому пацієнт може почути або відчути клацання. Після ін'єкції залишити голку під шкірою не менше ніж 6 с, щоб переконатися, що відбулося введення повної дози інсуліну. L. Витягти голку з-під шкіри, потягнувши шприц-ручку вгору. Якщо в місці ін'єкції з'явилася кров, притиснути до місця уколу ватний тампон. Не масажувати місце уколу. Після ін'єкції пацієнт може побачити краплю інсуліну на кінці голки. Це нормально та не впливає на дозу препарату, яка введена. Важлива інформація. Завжди звірятися зі показаннями лічильника дози, щоб знати, скільки одиниць інсуліну введено. Лічильник дози покаже точну кількість одиниць. Не рахувати кількість клацань шприц-ручки. Після ін'єкції утримувати пускову кнопку, доки лічильник дози не повернеться до «0». Якщо лічильник дози зупинився до того, як показав "0", повна доза інсуліну не була введена, що може призвести до надто високої концентрації глюкози у крові. V. Після завершення ін'єкції M. Покласти зовнішній ковпачок голки на плоску поверхню, ввести кінець голки всередину ковпачка, не торкаючись його голки. N. Коли голка увійде в ковпачок, обережно вдягнути ковпачок на голку. Відгвинтити голку і викинути її, дотримуючись запобіжних заходів. О. Після кожної ін'єкції надягати на шприц-ручку ковпачок, щоб захистити інсулін, що міститься в ній, від впливу світла. Викидати голку після кожної ін'єкції. Це зменшує ризик зараження, інфікування, витікання інсуліну, закупорки голки та запровадження неправильної дози препарату. Якщо голка буде закупорена, пацієнт зможе ввести собі інсулін. Викидати використану шприц-ручку з від'єднаною голкою, відповідно до рекомендацій, даних лікарем, медсестрою, фармацевтом або відповідно до місцевих вимог. Важлива інформація. Ніколи не намагайтеся надягти внутрішній ковпачок назад на голку. Пацієнт може вколотись. Важлива інформація. Після кожної ін'єкції завжди видаляти голку та зберігати шприц-ручку з від'єднаною голкою. Це зменшує ризик зараження, інфікування, витікання інсуліну, закупорки голки та запровадження неправильної дози препарату. VI. Скільки інсуліну лишилося? P. Шкала залишку інсуліну показує приблизну кількість інсуліну, що залишилася у шприц-ручці. R. Щоб точно дізнатися, скільки інсуліну залишилося в шприц-ручці, необхідно використовувати лічильник дози: обертати селектор дози, доки лічильник дози не зупиниться. Якщо лічильник дози показує цифру 80 або 160 (для препарату Тресіба® ФлексТач® 100 ОД/мл та Тресіба® ФлексТач® 200 ОД/мл відповідно), це означає, що в шприц-ручці залишилося як мінімум 80 або 160 ОД інсуліну (для препарату Тресіба® ФлексТач® 100 ОД/мл та Тресіба® ФлексТач® 200 ОД/мл відповідно). Якщо лічильник дози показує менше 80 або 160 (для препарату Тресіба® ФлексТач® 100 ОД/мл та Тресіба® ФлексТач® 200 ОД/мл відповідно), це означає, що в шприц-ручці залишилася саме та кількість одиниць інсуліну, яка відобразилася на лічильнику дози. Повертати селектор дози у зворотному напрямку, доки лічильник дози не покаже «0». Якщо інсуліну, що залишився в шприц-ручці, не вистачає для введення повної дози, можна ввести необхідну дозу за дві ін'єкції за допомогою двох шприц-ручок. Важлива інформація Необхідно бути дуже уважним для обчислення залишку необхідної дози інсуліну. Якщо у пацієнта є сумніви, краще ввести повну дозу інсуліну за допомогою нової шприц-ручки. Якщо пацієнт помилиться в розрахунках, він може ввести недостатню дозу або надто велику дозу інсуліну, що може призвести до того, що концентрація глюкози може стати занадто високою або низькою. Завжди слід носити шприц-ручку із собою. Завжди слід носити із собою запасну шприц-ручку та нові голки на випадок їхньої втрати або пошкодження. Зберігати шприц-ручку та голки в недоступному для всіх, особливо для дітей, місці. Ніколи не передавати власну шприц-ручку пацієнта та голки до неї іншим особам. Це може призвести до перехресного інфікування. Ніколи не передавати власну шприц-ручку пацієнта та голки до неї іншим особам. Препарат може завдати шкоди здоров'ю. Особи, які здійснюють догляд за хворим, повинні звертатися з використаними голками з особливою обережністю, щоб зменшити ризик уколів голкою та перехресного інфікування. Догляд за шприц-ручкою Акуратно поводитися зі шприц-ручкою. Недбале або неправильне поводження може спричинити неправильне дозування, що може призвести до надто високої або надто низької концентрації глюкози. Не залишайте шприц-ручку в автомобілі або будь-якому іншому місці, де вона може піддаватися впливу надто високих або надто низьких температур. Захищати шприц-ручку від попадання на неї пилу, забруднень та всіх видів рідин. Не мити шприц-ручку, не занурювати її в рідину і не змащувати. При необхідності шприц-ручку можна очищати вологою тканиною, змоченою м'яким миючим засобом. Не можна кидати або вдаряти шприц-ручку об тверду поверхню. Якщо пацієнт упустив шприц-ручку або сумнівається у її справності, приєднати нову голку та перевірити надходження інсуліну перед тим, як зробити ін'єкцію. Не намагайтеся повторно заповнити шприц-ручку. Порожню шприц-ручку слід викинути. Не намагатися самостійно полагодити шприц-ручку або розібрати її на частини.ПередозуванняСимптоми: певної дози, необхідної для передозування інсуліну не встановлено, проте гіпоглікемія може поступово розвиватися, якщо була введена занадто висока порівняно з потребою пацієнта доза препарату. Лікування: легку гіпоглікемію пацієнт може усунути сам, прийнявши всередину глюкозу або цукромісткі продукти. Тому пацієнтам з цукровим діабетом рекомендується постійно носити із собою цукрозміщуючі продукти. У разі важкої гіпоглікемії, коли пацієнт непритомний, йому слід ввести глюкагон (від 0,5 до 1 мг) внутрішньом'язово або підшкірно (може вводити навчена людина), або внутрішньовенний розчин декстрози (глюкози) (може вводити лише медичний працівник). Також необхідно внутрішньовенно вводити декстрозу у випадку, якщо через 10-15 хв після введення глюкагону пацієнт не приходить до тями. Після відновлення свідомості пацієнту рекомендується прийняти їжу, багату на вуглеводи, для профілактики рецидиву гіпоглікемії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГіпоглікемія. При пропуску їжі або незапланованому інтенсивному фізичному навантаженні у хворого може розвинутися гіпоглікемія. Гіпоглікемія також може розвинутись, якщо введена занадто висока до потреби пацієнта доза інсуліну. У дітей слід бути обережними при доборі доз інсуліну (особливо при базально-болюсному режимі) з урахуванням споживання їжі та фізичної активності для мінімізації ризику розвитку гіпоглікемії. Після компенсації вуглеводного обміну (наприклад, при інтенсифікованій інсулінотерапії), у пацієнтів можуть змінитися типові для них симптоми-провісники гіпоглікемії, про що пацієнти повинні бути поінформовані. Звичайні симптоми-провісники можуть зникати при тривалому перебігу цукрового діабету. Супутні захворювання, особливо інфекційні та супроводжуються лихоманкою, зазвичай підвищують потребу організму в інсуліні. Корекція дози препарату може також бути потрібна при наявності у пацієнта супутніх захворювань нирок, печінки або порушень функції надниркових залоз, гіпофізу або щитовидної залози. Як і при застосуванні інших препаратів базального інсуліну, відновлення після гіпоглікемії при застосуванні препарату Тресіба ФлексТач може затримуватися. Гіперглікемія. Недостатня доза препарату або припинення лікування може спричинити розвиток гіперглікемії або діабетичного кетоацидозу. Крім того, супутні захворювання, особливо інфекційні, можуть сприяти розвитку гіперглікемічних станів і відповідно підвищують потребу організму в інсуліні. Як правило, перші симптоми гіперглікемії з'являються поступово протягом декількох годин або днів. До цих симптомів відносяться спрага, прискорене сечовиділення, нудота, блювання, сонливість, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрата апетиту, запах ацетону в повітрі, що видихається. При цукровому діабеті типу 1 без відповідного лікування гіперглікемія призводить до розвитку діабетичного кетоацидозу та може призвести до смерті. Для лікування тяжкої гіперглікемії рекомендується вводити швидкодіючий інсулін. Переклад хворого з інших інсуліну. Переведення хворого на новий тип або препарат інсуліну нової марки або іншого виробника має відбуватися під суворим контролем. При перекладі може бути потрібна корекція дози. Одночасне застосування препаратів групи тіазолідиндіону та препаратів інсуліну. Повідомлялося про випадки розвитку ХСН при лікуванні пацієнтів тіазолідиндіонами у комбінації з препаратами інсуліну, особливо за наявності у таких пацієнтів факторів ризику розвитку ХСН. Слід враховувати цей факт при призначенні пацієнтам комбінованої терапії тіазолідиндіонами та препаратом Тресіба® ФлексТач®. При призначенні такої комбінованої терапії необхідно проводити медичні обстеження пацієнтів щодо виявлення у них ознак і симптомів ХСН, збільшення маси тіла та наявності периферичних набряків. У разі погіршення у пацієнтів симптоматики серцевої недостатності лікування тіазолідиндіонами необхідно припинити. Порушення органу зору. Інтенсифікація інсулінотерапії з різким покращенням контролю вуглеводного обміну може призвести до тимчасового погіршення стану діабетичної ретинопатії, водночас тривале покращення контролю глікемії знижує ризик прогресування діабетичної ретинопатії. Запобігання випадковому переплутуванню препаратів інсуліну. Слід проінструктувати пацієнта про необхідність перед кожною ін'єкцією перевіряти маркування на етикетці, щоб уникнути випадкового введення іншої дози або іншого інсуліну. Перед кожною ін'єкцією пацієнтам слід перевіряти на лічильнику дози кількість одиниць, набраних у шприц-ручку. Таким чином, лише пацієнти, які можуть чітко розрізняти цифри на лічильнику дози, можуть самостійно вводити інсулін. Необхідно поінформувати незрячих пацієнтів або людей з ослабленим зором про те, що їм завжди необхідна допомога осіб, які не мають проблем із зором та навчені роботи зі шприц-ручкою. Антитіла до інсуліну При застосуванні інсуліну можливе утворення антитіл. В окремих випадках при утворенні антитіл може знадобитися корекція дози інсуліну для запобігання випадків гіперглікемії або гіпоглікемії. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Здатність пацієнтів до концентрації уваги та швидкість реакції можуть порушуватися під час гіпоглікемії, що може становити небезпеку в тих ситуаціях, коли ця здатність особливо необхідна (наприклад, при керуванні транспортними засобами або механізмами). Пацієнтам необхідно рекомендувати вживати заходів для запобігання розвитку гіпоглікемії при керуванні транспортними засобами. Це особливо важливо для пацієнтів з відсутністю або зниженням вираженості симптомів-провісників гіпоглікемії, що розвивається, або частими епізодами гіпоглікемії. У цих випадках слід розглянути доцільність керування транспортним засобом.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
ХарактеристикаБраслети ефективно запобігають заколисуванням і нудоті, що виникають при морській хворобі, авіаперельотах, поїздках в автомобілі, поїзді, при катанні на атракціонах. Ефективність акупунктурних браслетів ТревелДрім заснована на стародавньому нелікарському методі китайської медицини - акупресурі (точковому масажі). Браслет забезпечує постійну точкову дію на акупунктурну точку перикарду P6, розташовану в області зап'ястя. Натискання браслетом на цю точку створює нервовий імпульс, який надходить у головний мозок, запобігає захитування та блокує почуття нудоти. Для досягнення максимального ефекту рекомендується носити браслети на обох руках. Пригнічення симптомів заколисування та нудоти. Виготовлений із високоякісних матеріалів. Пластиковий футляр у комплекті. Не містить лікарських засобів. Не викликає сонливості. Не чинить побічних ефектів. Рекомендований дітям від 3-х років.ІнструкціяНадягніть браслет при появі симптомів заколисування та нудоти. Браслет починає впливати через 2-5 хвилин, але найкращого результату можна досягти при застосуванні браслета безпосередньо перед початком подорожі, до появи відчуття нудоти. Час використання браслета не обмежений. При сильній нудоті слід натиснути на пластикову кульку пальцем, що забезпечить швидке придушення симптомів нудоти. Розташувати три пальці на зап'ясті таким чином, щоб безіменний палець знаходився на згині зап'ястя. Крапка акупунктури буде під вказівним пальцем між двома сухожиллями зап'ястя. Пластикова кулька браслета має впливати безпосередньо на цю акупунктурну точку на зап'ясті. Для досягнення максимального ефекту рекомендується носити браслети на обох руках.РекомендуєтьсяДля придушення синдрому заколисування та нудоти під час вагітності.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Побічна діяТривале застосування браслета може викликати пітливість рук, у разі слід зняти браслет. Деякі люди мають підвищену чутливість до тиску браслета в області зап'ястя, тому, якщо браслет викликає набряклість в області зап'ястя або завдає біль, його слід зняти.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується знімати браслет під час подорожі, оскільки це може спричинити появу симптомів заколисування.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 100 р.: активна речовина: тріамцинолону ацетонід у перерахунку на 100 % речовину – 0,1 г; допоміжні речовини: - гліцерол (гліцерин) 5 г, пропіленгліколь 8 г, диметилсульфоксид 3 г, вазелін 21 г, стеаринова кислота 3 г, віск емульсійний 8 г, вода очищена до 100 г. По 10 або 25 г у тубі алюмінієвої. Кожна туба разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиМазь від білого до жовтувато-білого кольору.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд для місцевого застосування.ФармакодинамікаФторований глюкокортикостероїдний препарат має виражену протизапальну, протиалергічну та антиексудативну дію. Взаємодіючи зі специфічним білковим рецептором у тканинах-мішенях, регулює експресію кортикоїдзалежних генів та впливає, таким чином, на синтез білка. Зменшує утворення, вивільнення та активність медіаторів запалення (гістаміну, кініну, простагландинів, лізосомальних ферментів). Пригнічує міграцію клітин до місця запалення; зменшує вазодилатацію та підвищену проникність судин у вогнищі запалення. Стабілізує лізосомальні ферменти мембран лейкоцитів; пригнічує .синтез антитіл і порушує розпізнавання антигену. Гальмує вивільнення інтерлейкіну 1, інтерлейкіну 2, гамма-інтерферону з лімфоцитів та макрофагів. Індукує утворення ліпокортину, пригнічує вивільнення еозинофілами медіаторів запалення та стабілізує мембрани опасистих клітин.Всі ці ефекти беруть участь у придушенні запальної реакції у тканинах у відповідь на механічне, хімічне або імунне ушкодження.Показання до застосуванняПрості та алергічні дерматити, екзема, атопічний дерматит, дифузний нейродерміт, псоріаз, гранульома кільцеподібна, червоний плоский лишай, простий хронічний лишай (обмежений нейродерміт), токсидермія, келоїдні рубці, гніздна алопеція.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тріамцинолону та інших компонентів препарату, бактеріальні, вірусні та грибкові захворювання шкіри, вагітність, період лактації.Побічна діяСверблячка, подразнення шкіри, контактна екзема, стероїдні вугри, пурпура. При тривалому застосуванні – розвиток вторинних інфекційних уражень та трофічних змін шкіри.Взаємодія з лікарськими засобамиГлюкокортикостероїдні препарати для перорального застосування посилюють ефект.Спосіб застосування та дозиМазь наносять рівномірно тонким шаром на уражені ділянки шкіри 1-3 десь у день. Можна застосовувати з оклюзійною пов'язкою при ліхеніфікованих проявах. Тривалість лікування залежить від характеру захворювання та ефективності терапії, становлячи зазвичай 5-10 днів. При наполегливому перебігу хвороби курс лікування може бути продовжений до 25 днів. Не рекомендується застосування понад 4 тижні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується наносити великі поверхні; уникати тривалого застосування у дітей незалежно від віку. Для профілактики місцевих інфекційних ускладнень можливе застосування у поєднанні із протимікробними лікарськими засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: безводний кофеїн - 50 мг, метамізолу натрію моногідрат - 300 мг, фенобарбітал - 10 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 36,31 мг, магнію стеарат – 3,69 мг. По 10 пігулок у контурну осередкову упаковку або по 20 пігулок у полімерний флакон з кришкою. 1-2 контурні осередкові упаковки або 1 флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглої, плоскоциліндричної форми, від білого до білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, з ризиком та фаскою.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (НПЗП+психостимулюючий засіб+барбітурат).ФармакокінетикаМетамізол натрію Після прийому внутрішньо метамізол натрію гідролізується до фармакологічно активного 4N-метиламіноантипірину (МАА). Біодоступність МАА після прийому внутрішньо становить 90%, що дещо вище, ніж при парентеральному введенні. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на фармакокінетику метамізолу натрію. Клінічна ефективність визначається переважно МАА, а також меншою мірою метаболітами 4N-аміноантипірину (АА). Величина площі під кривою "концентрація-час" (AUC) АА становить 25% цієї величини для МАА. Метаболіти 4N-ацетиламіноантипірин (AAA) і 4N-форміламіноантипірин (ФАА) не мають фармакологічної активності. Всім метаболітам властива нелінійна фармакокінетика. Клінічна значимість цього явища не відома. При короткостроковому застосуванні кумуляція метаболітів не має великої ролі. Метамізол натрію проникає крізь плаценту. Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко. Зв'язок з білками плазми МАА становить 58%, АА – 48%, ФАА – 18% та ААА – 14%. Після одноразового прийому внутрішньо 85% дози виявляється у сечі у вигляді метаболітів, з них 3±1% – МАА, 6±3% – АА, 26±8% – ААА та 23±4% – ФАА. Нирковий кліренс після одноразового прийому 1 г метамізолу натрію внутрішньо для МАА дорівнює 5±2 мл/хв, АА – 38±13 мл/хв, ААА – 61±8 мл/хв та ФАА – 49±5 мл/хв. Відповідні періоди напіввиведення з плазми для МАА – 2,7±0,5 год, АА – 3,7±1,3 год, ААА – 9,5±1,5 год та ФАА – 11,2±1,5 год. Літні У пацієнтів похилого віку AUC підвищується в 2-3 рази. У пацієнтів з цирозом печінки періоди напіввиведення МАА та ФАА при одноразовому прийомі препарату збільшуються приблизно в 3 рази, тоді як періоди напіввиведення АА та ААА не наслідують ту саму закономірність. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз. Порушення функції нирок Згідно з наявними даними при нирковій недостатності швидкість виведення деяких метаболітів (ААА та ФАА) знижується. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз. Біодоступність Згідно з проведеним клінічним дослідженням фармакокінетичні показники 4-МАА при прийомі внутрішньо 1 г метамізолу натрію (таблетки) мають такі значення (наведені середні значення та стандартні відхилення): максимальна плазмова концентрація (Сmax) становить 17,3±7,54 мг/л; час досягнення максимальної плазмової концентрації (Tmax) – 1,42±0,54 год; площа під кривою "концентрація-час" (AUC) - 80,9±34,1 [мг х год/л]. Абсолютна біодоступність 4-МАА AUC при прийомі таблеток становить 93%. Фенобарбітал При вживанні повністю, але відносно повільно всмоктується. Максимальна плазмова концентрація спостерігається через 1-2 години після прийому. Близько 50% зв'язується із білками плазми. Поступово розподіляється у різних органах та тканинах; менші його концентрації виявляються у тканинах головного мозку. Добре проникає у грудне молоко та через плацентарний бар'єр. Метаболізується у печінці, індукує мікросомальні ферменти печінки: CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7 (швидкість ферментативних реакцій зростає у 10-12 разів), підвищує дезінтоксикаційну функцію печінки. Кумулює в організмі. Період напіввиведення становить 2-4 доби. Виводиться нирками у вигляді глюкуроніду, 25% – у незміненому вигляді. Кофеїн При прийомі внутрішньо абсорбція хороша, відбувається протягом кишечника. Всмоктування відбувається переважно за рахунок ліпофільності, а не водорозчинності. Час досягнення максимальної концентрації – 50-75 хв після прийому внутрішньо, максимальна концентрація 1,6-1,8 мг/л. Швидко розподіляється у всіх органах та тканинах організму; легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плаценту. Об'єм розподілу у дорослих – 0,4-0,6 л/кг, у новонароджених – 0,78-0,92 л/кг. Зв'язок із білками крові (альбуміном) – 25-36%. Більше 90% піддається метаболізму в печінці, у дітей перших років життя до – 10-15%. У дорослих близько 80% дози кофеїну метаболізується у параксантин, близько 10% – у теобромін та близько 4% – у теофілін. Ці сполуки згодом демітуються в монометилксантини, а потім у метильовані сечові кислоти. Період напіввиведення у дорослих – 3,9-5,3 год (іноді – до 10 год). Виведення кофеїну та його метаболітів здійснюється нирками (у незміненому вигляді у дорослих виводиться 1-2%).ФармакодинамікаКомбінований препарат. Чинить аналгетичну та жарознижувальну дію. Аналгетичний ефект розвивається через 20-30 хвилин і досягає максимуму через 45 хвилин. Фармакологічні властивості препарату обумовлені дією компонентів, що входять до його складу. Метамізол натрію є похідним піразолону, що має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Механізм дії остаточно не вивчений. Згідно з результатами досліджень метамізол і його активний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) мають центральний і периферичний механізм дії. Неселективно інгібує циклооксигеназу та знижує утворення простагландинів з арахідонової кислоти. Фенобарбітал належить до групи барбітуратів. Взаємодіє з барбітуратною ділянкою бензодіазепін-γ-аміномасляна кислота (ГАМК)-рецепторного комплексу, за рахунок чого підвищує чутливість ГАМК-рецепторів до ГАМК, призводить до розкриття хлорних каналів, що збільшує їх надходження в клітину та веде до гіперполяризації. Пригнічує сенсорні зони кори мозку, зменшує моторну активність, пригнічує церебральні функції, зокрема дихальний центр. Не має істотного впливу на серцево-судинну систему. Знижує тонус гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту. У малих дозах виявляє седативну дію. Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить стимулюючої дії на центральну нервову систему, проте підвищує тонус судин головного мозку та сприяє прискоренню кровотоку.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу: головний, зубний біль, біль у м'язах та суглобах, невралгія, при хворобливих менструаціях, при радикуліті. Як симптоматичний засіб для зниження підвищеної температури тіла та послаблення симптомів "нездужання" (головний біль, ломота) при "простудних" захворюваннях.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до метамізолу натрію та інших похідних піразолону, а також до піразолідину, наприклад, фенілбутазону (включаючи пацієнтів, які перенесли агранулоцитоз внаслідок застосування цих препаратів), кофеїну, фенобарбіталу або інших компонентів препарату; аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (на кшталт кропивица-ангіоневротичний набряк), тобто. пацієнти з бронхоспазмом або іншими формами анафілактоїдних реакцій (наприклад, кропив'янка, риніт, ангіоневротичний набряк) у відповідь на застосування саліцилатів, парацетамолу або нестероїдних протизапальних препаратів, таких як диклофенак, ібупрофен, індометацин або напроксен; порушення кістковомозкового кровотворення (наприклад, після цитостатичної терапії) або захворювання кровотворних органів; спадковий дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (гемоліз); гостра інтермітує печінкова порфірія (ризик розвитку нападів порфірії); тяжкі захворювання печінки та (або) нирок; респіраторні захворювання, що супроводжуються задишкою або обструкцією дихальних шляхів; міастенія; алкогольне сп'яніння, лікарська чи наркотична залежність, зокрема в анамнезі; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю Порушення функції печінки та/або нирок, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії ремісії, глаукоми, підвищена збудливість, літній вік, епілепсія та схильність до судомних нападів.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний для застосування при вагітності. За необхідності застосування препарату в період лактації необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяДо цього часу не повідомлялося про побічні ефекти прийому цієї комбінації. Частота виникнення нижченаведених можливих побічних ефектів невідома. При застосуванні препарату відповідно до інструкції виникнення нижчеперелічених побічних ефектів є малоймовірним. З боку імунної системи Ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні та анафілактичні реакції. З боку органів кровотворення Агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, панцитопенія. З боку нервової системи Психомоторне збудження, тривога, тремор, занепокоєння, запаморочення, епілептичні напади, посилення рефлексів, безсоння; парадоксальна реакція у літніх (незвичайне збудження), підвищена втома, сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій, лікарська залежність. З боку серцево-судинної системи Відчуття серцебиття, тахікардія, підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Тахіпное, бронхоспастичний синдром, аналгетична бронхіальна астма. З боку травної системи Нудота, блювання, загострення виразкової хвороби (кофеїн), запор. З боку шкіри та підшкірних тканин Висипання (у тому числі стійка), свербіж, кропив'янка. При появі небажаних реакцій, у тому числі не зазначених в інструкції, слід звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиМетамізол натрію Посилює ефекти етанолу. Не рекомендується одночасно застосовувати рентгеноконтрастні лікарські засоби, колоїдні кровозамінники та пеніцилін. При одночасному застосуванні циклоспорину знижується концентрація останнього в крові, тому при їх одночасному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. Метамізол натрію збільшує активність пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, непрямих антикоагулянтів, глюкокортикостероїдів та індометацину. Фенілбутазон, барбітурати та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки при одночасному застосуванні зменшують ефективність метамізолу натрію. Одночасне застосування з іншими ненаркотичними аналгетиками, трициклічними антидепресантами, контрацептивними гормональними лікарськими засобами та аллонуринолом може призвести до посилення їхньої токсичності. Медативні та анксіолітичні лікарські засоби (транквілізатори) посилюють аналгетичну дію метамізолу натрію. Тіамазол та цитостатики підвищують ризик розвитку лейкопенії. Ефект посилюють кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол (сповільнює інактивацію). Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематоксичності препарату. Одночасне застосування метамізолу натрію та метотрексату може посилювати гематотоксичність останнього, особливо у пацієнтів похилого віку. При одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину можливий розвиток тяжкої гіпотермії. Фенобарбітал Взаємодія з іншими лікарськими засобами зумовлена ​​переважно здатністю фенобарбіталу індукувати цитохром Р450 (переважно ізофермент CYP3A4). Знижує антибактеріальну активність антибіотиків та сульфаніламідів, протигрибкову активність гризеофульвіну (знижує всмоктування). Знижує ефективність непрямих антикоагулянтів, глюкокортикостероїдів, доксицикліну, естрогенів та інших лікарських засобів, що метаболізуються мікросомальними ферментами печінки. Снотворна дія знижується при одночасному прийомі атропіну, екстракту беладони, декстрози, тіаміну, нікотинової кислоти, аналептиків та психостимулюючих засобів. При поєднанні з резерпіном зменшується протисудомна дія, під впливом амітриптиліну, ніаламіду, діазепаму, хлордіазепоксиду – посилюється. Ацетазоламід, вилужуючи сечу, знижує реабсорбцію фенобарбіталу в нирках та послаблює його ефект. Підсилює дію алкоголю, нейролептиків, наркотичних аналгетиків, міорелаксантів, седативних та снодійних засобів. Кофеїн Кофеїн є антагоністом аденозиду (можуть знадобитися великі дози аденозину). При сумісному застосуванні кофеїну та барбітуратів, примідону, протисудомних лікарських засобів (похідне гідантоїну, особливо фенітоїн) можливе посилення метаболізму та збільшення кліренсу кофеїну; циметидину, пероральних контрацептивів, дисульфіраму, ципрофлоксацину, норфлоксацину – зниження метаболізму кофеїну в печінці (уповільнення його виведення та збільшення концентрації у крові). Кофеїновмісні напої та інші лікарські засоби, що стимулюють центральну нервову систему, - можлива надмірна стимуляція центральної нервової системи. Мексилетин – знижує виведення кофеїну на 50%; нікотин – збільшує швидкість виведення кофеїну. Інгібітори моноаміноксидази, фуразолідон, прокарбазин та селегілін – великі дози кофеїну (більше 300 мг на добу) можуть спричиняти розвиток життєзагрозливих аритмій серця або вираженого підвищення артеріального тиску. Кофеїн знижує всмоктування препаратів кальцію у шлунково-кишковому тракті. Знижує ефективність наркотичних та снодійних лікарських засобів. Збільшує виведення препаратів літію із сечею. Прискорює всмоктування та посилює дію серцевих глікозидів, підвищує їхню токсичність. Спільне застосування з бета-адреноблокаторами може призводити до взаємного придушення терапевтичних ефектів; з β-адреноміметиками - до додаткової стимуляції центральної нервової системи та інших адитивних токсичних ефектів. Кофеїн може знижувати кліренс теофіліну та, можливо, інших ксантинів, збільшуючи можливість адитивних фармакодинамічних та токсичних ефектів.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо 1 таблетці 1-4 рази на добу. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Максимальна добова доза – 4 таблетки. Тривалість прийому трохи більше 5 днів. Літнім пацієнтам, пацієнтам з тяжким загальним станом та порушенням кліренсу креатиніну необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію та фенобарбіталу. Оскільки у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати багаторазового прийому високих доз. При короткостроковому застосуванні зниження дози не потрібне. Досвід тривалого застосування відсутній.ПередозуванняДо цього часу випадків передозування при застосуванні цієї комбінації не зареєстровано. Кофеїн (більше 300 мг на прийом або більше 1 г на добу) Симптоми Поширеними симптомами є тривога, нервозність, занепокоєння, безсоння, психічне збудження, м'язові посмикування, сплутаність свідомості, судоми. При вираженому передозуванні може виникати гіперглікемія. Кардіологічні порушення виявляються тахікардією та аритмією. Лікування Зниження дози або скасування кофеїну. Метамізол натрію (більше 1 г на прийом, більше 3 г на добу) Симптоми Гостра передозування проявляється нудотою, блювотою, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої нирковою недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та, рідко, симптомами з боку центральної нервової системи (запаморочення, сонливістю, комою, судомами) та зниженням артеріального тиску що призводить до тахікардії та шоку. При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування Специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4М-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування. Фенобарбітал При прийомі Тріалгіну передозування фенобарбіталом малоймовірне: одна упаковка препарату (20 таблеток) містить одну максимальну разову дозу фенобарбіталу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід приймати більше 5 днів поспіль. Внаслідок вмісту в препараті кофеїну Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з подагрою, гіпертиреозом та аритмією. При застосуванні препарату слід обмежити споживання продуктів, що містять кофеїн, оскільки надмірне надходження кофеїну може призвести до нервозності, дратівливості, безсоння та, у деяких випадках, почастішання серцебиття. Внаслідок вмісту в препараті метамізолу натрію При збереженні підвищеної температури тіла та симптомів "нездужання" при "простудних" захворюваннях на фоні прийому препарату протягом 48 годин слід звернутися до лікаря. При тривалому (більше 5 днів) застосуванні препарату необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. На тлі тривалого прийому високих доз препарату, у зв'язку із вмістом метамізолу натрію, можливий розвиток агранулоцитозу або тромбоцитопенії, тому при виявленні невмотивованого підйому температури, ознобу, болю в горлі, утрудненні ковтання, стоматиту, а також при розвитку явищ вагініту або проктіну. препарату. При розвитку панцитопенії препарат необхідно негайно відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми. Всім пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні під час лікування ознак та симптомів, що нагадують порушення з боку крові (наприклад, загальна слабкість, інфекції, стійка лихоманка, поява гематом, кровотеча, блідість). Припинення терапії слід відкладати до отримання результатів лабораторних досліджень. На фоні застосування високих доз метамізолу натрію були описані тяжкі шкірні реакції, що загрожують життю: синдром Стівенса-Джонсона (ССД) і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі ознак ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, що часто супроводжується пухирями або виразкою слизової оболонки) лікування метамізолом слід негайно припинити і ніколи його не відновлювати. У хворих на атопічну бронхіальну астму та полінози є підвищений ризик розвитку алергічних реакцій. Біль в животі Неприпустиме застосування препарату для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Внаслідок вмісту у препараті фенобарбіталу Слід уникати тривалого застосування препарату у зв'язку з можливістю кумуляції фенобарбіталу в організмі та розвитку звикання чи лікарської залежності. Допоміжні речовини Одна таблетка препарату містить 0,85 ммоль (19,64 мг) натрію, що необхідно враховувати в осіб, які контролюють надходження натрію з їжею (які знаходяться на дієті з низьким вмістом солі/натрію). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає або слабко впливає на координацію рухів, проте містить речовини (кофеїн, фенобарбітал), які виражено впливають на центральну нервову систему, у зв'язку з чим у період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами, роботі з механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: безводний кофеїн - 50 мг, метамізолу натрію моногідрат - 300 мг, фенобарбітал - 10 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 36,31 мг, магнію стеарат – 3,69 мг. По 10 пігулок у контурну осередкову упаковку або по 20 пігулок у полімерний флакон з кришкою. 1-2 контурні осередкові упаковки або 1 флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглої, плоскоциліндричної форми, від білого до білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, з ризиком та фаскою.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (НПЗП+психостимулюючий засіб+барбітурат).ФармакокінетикаМетамізол натрію Після прийому внутрішньо метамізол натрію гідролізується до фармакологічно активного 4N-метиламіноантипірину (МАА). Біодоступність МАА після прийому внутрішньо становить 90%, що дещо вище, ніж при парентеральному введенні. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на фармакокінетику метамізолу натрію. Клінічна ефективність визначається переважно МАА, а також меншою мірою метаболітами 4N-аміноантипірину (АА). Величина площі під кривою "концентрація-час" (AUC) АА становить 25% цієї величини для МАА. Метаболіти 4N-ацетиламіноантипірин (AAA) і 4N-форміламіноантипірин (ФАА) не мають фармакологічної активності. Всім метаболітам властива нелінійна фармакокінетика. Клінічна значимість цього явища не відома. При короткостроковому застосуванні кумуляція метаболітів не має великої ролі. Метамізол натрію проникає крізь плаценту. Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко. Зв'язок з білками плазми МАА становить 58%, АА – 48%, ФАА – 18% та ААА – 14%. Після одноразового прийому внутрішньо 85% дози виявляється у сечі у вигляді метаболітів, з них 3±1% – МАА, 6±3% – АА, 26±8% – ААА та 23±4% – ФАА. Нирковий кліренс після одноразового прийому 1 г метамізолу натрію внутрішньо для МАА дорівнює 5±2 мл/хв, АА – 38±13 мл/хв, ААА – 61±8 мл/хв та ФАА – 49±5 мл/хв. Відповідні періоди напіввиведення з плазми для МАА – 2,7±0,5 год, АА – 3,7±1,3 год, ААА – 9,5±1,5 год та ФАА – 11,2±1,5 год. Літні У пацієнтів похилого віку AUC підвищується в 2-3 рази. У пацієнтів з цирозом печінки періоди напіввиведення МАА та ФАА при одноразовому прийомі препарату збільшуються приблизно в 3 рази, тоді як періоди напіввиведення АА та ААА не наслідують ту саму закономірність. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз. Порушення функції нирок Згідно з наявними даними при нирковій недостатності швидкість виведення деяких метаболітів (ААА та ФАА) знижується. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз. Біодоступність Згідно з проведеним клінічним дослідженням фармакокінетичні показники 4-МАА при прийомі внутрішньо 1 г метамізолу натрію (таблетки) мають такі значення (наведені середні значення та стандартні відхилення): максимальна плазмова концентрація (Сmax) становить 17,3±7,54 мг/л; час досягнення максимальної плазмової концентрації (Tmax) – 1,42±0,54 год; площа під кривою "концентрація-час" (AUC) - 80,9±34,1 [мг х год/л]. Абсолютна біодоступність 4-МАА AUC при прийомі таблеток становить 93%. Фенобарбітал При вживанні повністю, але відносно повільно всмоктується. Максимальна плазмова концентрація спостерігається через 1-2 години після прийому. Близько 50% зв'язується із білками плазми. Поступово розподіляється у різних органах та тканинах; менші його концентрації виявляються у тканинах головного мозку. Добре проникає у грудне молоко та через плацентарний бар'єр. Метаболізується у печінці, індукує мікросомальні ферменти печінки: CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7 (швидкість ферментативних реакцій зростає у 10-12 разів), підвищує дезінтоксикаційну функцію печінки. Кумулює в організмі. Період напіввиведення становить 2-4 доби. Виводиться нирками у вигляді глюкуроніду, 25% – у незміненому вигляді. Кофеїн При прийомі внутрішньо абсорбція хороша, відбувається протягом кишечника. Всмоктування відбувається переважно за рахунок ліпофільності, а не водорозчинності. Час досягнення максимальної концентрації – 50-75 хв після прийому внутрішньо, максимальна концентрація 1,6-1,8 мг/л. Швидко розподіляється у всіх органах та тканинах організму; легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плаценту. Об'єм розподілу у дорослих – 0,4-0,6 л/кг, у новонароджених – 0,78-0,92 л/кг. Зв'язок із білками крові (альбуміном) – 25-36%. Більше 90% піддається метаболізму в печінці, у дітей перших років життя до – 10-15%. У дорослих близько 80% дози кофеїну метаболізується у параксантин, близько 10% – у теобромін та близько 4% – у теофілін. Ці сполуки згодом демітуються в монометилксантини, а потім у метильовані сечові кислоти. Період напіввиведення у дорослих – 3,9-5,3 год (іноді – до 10 год). Виведення кофеїну та його метаболітів здійснюється нирками (у незміненому вигляді у дорослих виводиться 1-2%).ФармакодинамікаКомбінований препарат. Чинить аналгетичну та жарознижувальну дію. Аналгетичний ефект розвивається через 20-30 хвилин і досягає максимуму через 45 хвилин. Фармакологічні властивості препарату обумовлені дією компонентів, що входять до його складу. Метамізол натрію є похідним піразолону, що має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Механізм дії остаточно не вивчений. Згідно з результатами досліджень метамізол і його активний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) мають центральний і периферичний механізм дії. Неселективно інгібує циклооксигеназу та знижує утворення простагландинів з арахідонової кислоти. Фенобарбітал належить до групи барбітуратів. Взаємодіє з барбітуратною ділянкою бензодіазепін-γ-аміномасляна кислота (ГАМК)-рецепторного комплексу, за рахунок чого підвищує чутливість ГАМК-рецепторів до ГАМК, призводить до розкриття хлорних каналів, що збільшує їх надходження в клітину та веде до гіперполяризації. Пригнічує сенсорні зони кори мозку, зменшує моторну активність, пригнічує церебральні функції, зокрема дихальний центр. Не має істотного впливу на серцево-судинну систему. Знижує тонус гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту. У малих дозах виявляє седативну дію. Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить стимулюючої дії на центральну нервову систему, проте підвищує тонус судин головного мозку та сприяє прискоренню кровотоку.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу: головний, зубний біль, біль у м'язах та суглобах, невралгія, при хворобливих менструаціях, при радикуліті. Як симптоматичний засіб для зниження підвищеної температури тіла та послаблення симптомів "нездужання" (головний біль, ломота) при "простудних" захворюваннях.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до метамізолу натрію та інших похідних піразолону, а також до піразолідину, наприклад, фенілбутазону (включаючи пацієнтів, які перенесли агранулоцитоз внаслідок застосування цих препаратів), кофеїну, фенобарбіталу або інших компонентів препарату; аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (на кшталт кропивица-ангіоневротичний набряк), тобто. пацієнти з бронхоспазмом або іншими формами анафілактоїдних реакцій (наприклад, кропив'янка, риніт, ангіоневротичний набряк) у відповідь на застосування саліцилатів, парацетамолу або нестероїдних протизапальних препаратів, таких як диклофенак, ібупрофен, індометацин або напроксен; порушення кістковомозкового кровотворення (наприклад, після цитостатичної терапії) або захворювання кровотворних органів; спадковий дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (гемоліз); гостра інтермітує печінкова порфірія (ризик розвитку нападів порфірії); тяжкі захворювання печінки та (або) нирок; респіраторні захворювання, що супроводжуються задишкою або обструкцією дихальних шляхів; міастенія; алкогольне сп'яніння, лікарська чи наркотична залежність, зокрема в анамнезі; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю Порушення функції печінки та/або нирок, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії ремісії, глаукоми, підвищена збудливість, літній вік, епілепсія та схильність до судомних нападів.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний для застосування при вагітності. За необхідності застосування препарату в період лактації необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяДо цього часу не повідомлялося про побічні ефекти прийому цієї комбінації. Частота виникнення нижченаведених можливих побічних ефектів невідома. При застосуванні препарату відповідно до інструкції виникнення нижчеперелічених побічних ефектів є малоймовірним. З боку імунної системи Ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні та анафілактичні реакції. З боку органів кровотворення Агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, панцитопенія. З боку нервової системи Психомоторне збудження, тривога, тремор, занепокоєння, запаморочення, епілептичні напади, посилення рефлексів, безсоння; парадоксальна реакція у літніх (незвичайне збудження), підвищена втома, сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій, лікарська залежність. З боку серцево-судинної системи Відчуття серцебиття, тахікардія, підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Тахіпное, бронхоспастичний синдром, аналгетична бронхіальна астма. З боку травної системи Нудота, блювання, загострення виразкової хвороби (кофеїн), запор. З боку шкіри та підшкірних тканин Висипання (у тому числі стійка), свербіж, кропив'янка. При появі небажаних реакцій, у тому числі не зазначених в інструкції, слід звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиМетамізол натрію Посилює ефекти етанолу. Не рекомендується одночасно застосовувати рентгеноконтрастні лікарські засоби, колоїдні кровозамінники та пеніцилін. При одночасному застосуванні циклоспорину знижується концентрація останнього в крові, тому при їх одночасному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. Метамізол натрію збільшує активність пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, непрямих антикоагулянтів, глюкокортикостероїдів та індометацину. Фенілбутазон, барбітурати та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки при одночасному застосуванні зменшують ефективність метамізолу натрію. Одночасне застосування з іншими ненаркотичними аналгетиками, трициклічними антидепресантами, контрацептивними гормональними лікарськими засобами та аллонуринолом може призвести до посилення їхньої токсичності. Медативні та анксіолітичні лікарські засоби (транквілізатори) посилюють аналгетичну дію метамізолу натрію. Тіамазол та цитостатики підвищують ризик розвитку лейкопенії. Ефект посилюють кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол (сповільнює інактивацію). Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематоксичності препарату. Одночасне застосування метамізолу натрію та метотрексату може посилювати гематотоксичність останнього, особливо у пацієнтів похилого віку. При одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину можливий розвиток тяжкої гіпотермії. Фенобарбітал Взаємодія з іншими лікарськими засобами зумовлена ​​переважно здатністю фенобарбіталу індукувати цитохром Р450 (переважно ізофермент CYP3A4). Знижує антибактеріальну активність антибіотиків та сульфаніламідів, протигрибкову активність гризеофульвіну (знижує всмоктування). Знижує ефективність непрямих антикоагулянтів, глюкокортикостероїдів, доксицикліну, естрогенів та інших лікарських засобів, що метаболізуються мікросомальними ферментами печінки. Снотворна дія знижується при одночасному прийомі атропіну, екстракту беладони, декстрози, тіаміну, нікотинової кислоти, аналептиків та психостимулюючих засобів. При поєднанні з резерпіном зменшується протисудомна дія, під впливом амітриптиліну, ніаламіду, діазепаму, хлордіазепоксиду – посилюється. Ацетазоламід, вилужуючи сечу, знижує реабсорбцію фенобарбіталу в нирках та послаблює його ефект. Підсилює дію алкоголю, нейролептиків, наркотичних аналгетиків, міорелаксантів, седативних та снодійних засобів. Кофеїн Кофеїн є антагоністом аденозиду (можуть знадобитися великі дози аденозину). При сумісному застосуванні кофеїну та барбітуратів, примідону, протисудомних лікарських засобів (похідне гідантоїну, особливо фенітоїн) можливе посилення метаболізму та збільшення кліренсу кофеїну; циметидину, пероральних контрацептивів, дисульфіраму, ципрофлоксацину, норфлоксацину – зниження метаболізму кофеїну в печінці (уповільнення його виведення та збільшення концентрації у крові). Кофеїновмісні напої та інші лікарські засоби, що стимулюють центральну нервову систему, - можлива надмірна стимуляція центральної нервової системи. Мексилетин – знижує виведення кофеїну на 50%; нікотин – збільшує швидкість виведення кофеїну. Інгібітори моноаміноксидази, фуразолідон, прокарбазин та селегілін – великі дози кофеїну (більше 300 мг на добу) можуть спричиняти розвиток життєзагрозливих аритмій серця або вираженого підвищення артеріального тиску. Кофеїн знижує всмоктування препаратів кальцію у шлунково-кишковому тракті. Знижує ефективність наркотичних та снодійних лікарських засобів. Збільшує виведення препаратів літію із сечею. Прискорює всмоктування та посилює дію серцевих глікозидів, підвищує їхню токсичність. Спільне застосування з бета-адреноблокаторами може призводити до взаємного придушення терапевтичних ефектів; з β-адреноміметиками - до додаткової стимуляції центральної нервової системи та інших адитивних токсичних ефектів. Кофеїн може знижувати кліренс теофіліну та, можливо, інших ксантинів, збільшуючи можливість адитивних фармакодинамічних та токсичних ефектів.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо 1 таблетці 1-4 рази на добу. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Максимальна добова доза – 4 таблетки. Тривалість прийому трохи більше 5 днів. Літнім пацієнтам, пацієнтам з тяжким загальним станом та порушенням кліренсу креатиніну необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію та фенобарбіталу. Оскільки у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати багаторазового прийому високих доз. При короткостроковому застосуванні зниження дози не потрібне. Досвід тривалого застосування відсутній.ПередозуванняДо цього часу випадків передозування при застосуванні цієї комбінації не зареєстровано. Кофеїн (більше 300 мг на прийом або більше 1 г на добу) Симптоми Поширеними симптомами є тривога, нервозність, занепокоєння, безсоння, психічне збудження, м'язові посмикування, сплутаність свідомості, судоми. При вираженому передозуванні може виникати гіперглікемія. Кардіологічні порушення виявляються тахікардією та аритмією. Лікування Зниження дози або скасування кофеїну. Метамізол натрію (більше 1 г на прийом, більше 3 г на добу) Симптоми Гостра передозування проявляється нудотою, блювотою, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої нирковою недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та, рідко, симптомами з боку центральної нервової системи (запаморочення, сонливістю, комою, судомами) та зниженням артеріального тиску що призводить до тахікардії та шоку. При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування Специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4М-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування. Фенобарбітал При прийомі Тріалгіну передозування фенобарбіталом малоймовірне: одна упаковка препарату (20 таблеток) містить одну максимальну разову дозу фенобарбіталу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід приймати більше 5 днів поспіль. Внаслідок вмісту в препараті кофеїну Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з подагрою, гіпертиреозом та аритмією. При застосуванні препарату слід обмежити споживання продуктів, що містять кофеїн, оскільки надмірне надходження кофеїну може призвести до нервозності, дратівливості, безсоння та, у деяких випадках, почастішання серцебиття. Внаслідок вмісту в препараті метамізолу натрію При збереженні підвищеної температури тіла та симптомів "нездужання" при "простудних" захворюваннях на фоні прийому препарату протягом 48 годин слід звернутися до лікаря. При тривалому (більше 5 днів) застосуванні препарату необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. На тлі тривалого прийому високих доз препарату, у зв'язку із вмістом метамізолу натрію, можливий розвиток агранулоцитозу або тромбоцитопенії, тому при виявленні невмотивованого підйому температури, ознобу, болю в горлі, утрудненні ковтання, стоматиту, а також при розвитку явищ вагініту або проктіну. препарату. При розвитку панцитопенії препарат необхідно негайно відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми. Всім пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні під час лікування ознак та симптомів, що нагадують порушення з боку крові (наприклад, загальна слабкість, інфекції, стійка лихоманка, поява гематом, кровотеча, блідість). Припинення терапії слід відкладати до отримання результатів лабораторних досліджень. На фоні застосування високих доз метамізолу натрію були описані тяжкі шкірні реакції, що загрожують життю: синдром Стівенса-Джонсона (ССД) і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі ознак ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, що часто супроводжується пухирями або виразкою слизової оболонки) лікування метамізолом слід негайно припинити і ніколи його не відновлювати. У хворих на атопічну бронхіальну астму та полінози є підвищений ризик розвитку алергічних реакцій. Біль в животі Неприпустиме застосування препарату для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Внаслідок вмісту у препараті фенобарбіталу Слід уникати тривалого застосування препарату у зв'язку з можливістю кумуляції фенобарбіталу в організмі та розвитку звикання чи лікарської залежності. Допоміжні речовини Одна таблетка препарату містить 0,85 ммоль (19,64 мг) натрію, що необхідно враховувати в осіб, які контролюють надходження натрію з їжею (які знаходяться на дієті з низьким вмістом солі/натрію). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає або слабко впливає на координацію рухів, проте містить речовини (кофеїн, фенобарбітал), які виражено впливають на центральну нервову систему, у зв'язку з чим у період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами, роботі з механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: тріамтерен 25,000 мг, гідрохлортіазид 12,500 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 63,000 мг, картопляний крохмаль 20,725 мг, повідон До 25 3,900 мг, магнію стеарат 1,300 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,975 мг, карбоксиметилкрохмаль 0,6. По 50 пігулок у флакон безбарвного скла з поліетиленовою пробкою білого кольору з ПЕ низької щільності з рельєфним написом "AWD". По 1 флакону в картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиЖовті, круглі таблетки з ризиком на одній стороні та зі скошеними краями.Фармакотерапевтична групаДіуретичний комбінований засіб.ФармакокінетикаГідрохлортіазид всмоктується із шлунково-кишкового тракту не повністю (60-80% від прийнятої внутрішньо дози), проте досить швидко. Зв'язок із білками плазми крові – 40%, видимий об'єм розподілу – 3-4 л/кг. Максимальна концентрація гідрохлортіазиду у плазмі становить 2 мкг/мл. Період напіввиведення – близько 3-4 годин. Гідрохлортіазид не піддається суттєвому метаболізму. Первинним шляхом його виведення є ниркова екскреція (фільтрація та секреція) незміненого препарату. Гідрохлортіазид проникає крізь плацентарний бар'єр. Тріамтерен швидко, але не повністю (30-70% від прийнятої дози) всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Помірно (67 %) зв'язується з білками плазми. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 2-4 год. Піддається біотрансформації в печінці з утворенням як активних,і неактивних метаболітів. Період напіввиведення незміненого препарату в нормі становить 1,5-2 год. (при анурії – 10 год.), метаболітів – до 12 год. Основний шлях виведення тріамтерену – через кишечник, вторинний – нирками.ФармакодинамікаКомбінований препарат. Чинить діуретичну та гіпотензивну дію. Містить гідрохлортіазид – тіазидний діуретик, діуретичний ефект, якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію та води у дистальному відділі нефрону: затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивну дію, яка обумовлена ​​розширенням артеріол. Не впливає на нормальний артеріальний тиск (АТ). Діуретичний ефект проявляється через 1-2 години і досягає максимуму – через 4 години, тривалість дії залежно від дози – 10-12 годин. Гіпотензивна дія розвивається через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Тріамтерен - калійзберігаючий діуретик, зменшує проникність клітинних мембран дистальних канальців для іонів натрію та посилює їх виведення із сечею без збільшення виведення іонів калію. Секреція іонів калію у дистальних канальцях знижується. У комбінації з гідрохлортіазидом тріамтерен здатний зменшувати гіпокаліємію, що викликається тіазидними діуретиками та посилювати діуретичний ефект гідрохлортіазиду. Діуретична дія тріамтерену після прийому внутрішньо відзначається через 15-20 хв. Максимальний ефект – через 2-3 години, тривалість дії –12 годин.Показання до застосуванняВідтічний синдром різного генезу (хронічна серцева недостатність; нефротичний синдром, цироз печінки). Артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату або до сульфаніламідів, хронічна ниркова недостатність, анурія, гострий гломерулонефрит, виражена печінкова недостатність, прекома та печінкова кома, гіперкаліємія, період лактації, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), І триместр вагітності. З обережністю – цукровий діабет, подагра, хворим з порушенням функції печінки та/або нирок, дефіцит фолієвої кислоти (у хворих на цироз печінки).Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювота і іноді діарея (при прийомі препарату перед їдою), болі та дискомфорт в епігастральній ділянці, колікоподібні болі в животі, запор, сухість у роті, почуття спраги, у поодиноких випадках – геморагічний панкреатит, а за наявності жовчного каміння - гострий холецистит. З боку центральної нервової системи: некоординовані рухи, сонливість, відчуття втоми, біль голови, нервозність. З боку опорно-рухової системи: напруги м'язів, м'язова слабкість, судоми литкових м'язів. З боку серцево-судинної системи: серцебиття, зниження артеріального тиску, порушення серцевого ритму та порушення регуляції кровообігу з запамороченням, сплутаністю свідомості або схильністю до непритомності. У зв'язку з великою втратою рідини та зменшенням об'єму циркулюючої крові при застосуванні препарату у високих дозах та/або рясному виділенні сечі можуть утворюватися тромби, розвинутися емболія, у поодиноких випадках – судоми, сплутаність свідомості, судинний колапс та гостра ниркова недостатність. З боку обміну речовин: тимчасове підвищення концентрації азотовмісних речовин, що виділяються нирками (сечовина, креатиніну), в крові (в основному на початку лікування), порушення водно-електролітної рівноваги, в основному зменшення вмісту натрію, магнію, хлоридів у крові, зниження або підвищення вміст калію (при тривалому безперервному застосуванні препарату), гіперкальціємія, зниження толерантності до глюкози. Можливе збільшення вмісту сечової кислоти в крові, на основі чого у деяких особливо схильних хворих можуть бути спровоковані напади подагри, може відзначатися утворення сечового каміння. У чутливих хворих, залежно від прийнятої сумарної дози препарату, може спостерігатися підвищення вмісту ліпідів у крові.У зв'язку з підвищенням концентрації глюкози в крові може виявитися латентна або посилитися вже існуюча форма цукрового діабету. Лікарський засіб може сприяти накопиченню нелетких кислот у крові (метаболічний ацидоз). З боку органів зору: порушення зору, погіршення наявної короткозорості або зменшення продукції сльозової рідини. З боку системи кровотворення: апластична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, мегалобластическая анемія при попередньому дефіциті фолієвої кислоти в організмі, гемоліз, що виникає в результаті появи в крові аутоантитіл до активної речовини гідрохлортіазиду при одночасному застосуванні. Алергічні реакції: почервоніння шкіри, свербіж шкіри, кропив'янка, системний червоний вовчак, фотоалергічна екзантема, лихоманка, реакції підвищеної чутливості (анафілактоїдні реакції), тяжкі запалення кровоносних судин та небактеріальні запалення тканини нирок (асептичний інтерстиціальний нефрит). У поодиноких випадках був описаний набряк легені з симптомами шоку, що раптово розвивається. Причиною цього, ймовірно, є алергічна реакція хворих на активну речовину гідрохлортіазид. Інші: жовтяничне забарвлення шкіри, слизових оболонок та склер.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські засоби, що інтенсивно зв'язуються з білками крові (непрямі антикоагулянти, клофібрат, нестероїдні протизапальні препарати) посилюють діуретичний ефект препарату. Гіпотензивний ефект посилюють вазодилататори, барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол. Тріампур посилює нейротоксичність саліцилатів, послаблює дію пероральних гіпоглікемічних препаратів, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних засобів, посилює ефекти (включаючи побічні) серцевих глікозидів, кардіотоксичну та нейротоксичну дію літію, дію курареподібних міорелаксанів. При одночасному прийомі з метилдопою підвищується ризик гемолізу. Колестирамін зменшує абсорбцію Тріампуру. Хлорпропамід при одночасному прийомі з Тріампур може призвести до вираженої гіпокаліємії. При поєднанні з нестероїдними протизапальними препаратами можливий розвиток гострої ниркової недостатності.Спосіб застосування та дозиНе розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води, після їжі. При набряковому синдромі початкова доза визначається вираженістю порушень водно-електролітного обміну і зазвичай становить по 1 таблетці 2 рази на день після їди, далі можливе збільшення дози до максимальної добової (4 таблетки на добу): 2 таблетки після сніданку та 2 таблетки після обіду. При компенсуванні набряків переходять на підтримуючу терапію по 1-2 таблетки через 1-2 дні. При артеріальній гіпертензії – початкова доза 1 таблетка на добу (вранці, після сніданку), потім дозу поступово збільшують. Максимальна добова доза – 4 таблетки. У хворих з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну – 30-50 мл/хв.) максимальна добова доза – 1 таблетка.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому лікуванні необхідно періодично контролювати у крові вміст калію, натрію, хлору, сечовини, креатиніну, глюкози, сечової кислоти, картину периферичної крові (при підозрі на нестачу фолієвої кислоти). На початку лікування препаратом слід уникати потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій (на фоні зниження АТ – уповільнення швидкості реакції). Не можна приймати дві дози препарату одночасно, якщо пропущено прийом препарату.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: Метилтіонітрооксодігідротріазолотріазінід натрію дигідрат (тріазавірін) - 250 мг; Допоміжні речовини: Кальція стеарат – 2 мг; Маса вмісту капсули – 252 мг; Склад оболонки капсул: Капсула (корпус) № 1: титану діоксид (Е171), жовтий хіноліновий (Е104), жовтий "сонячний захід" (Е110), желатин медичний; Капсула (кришечка) № 1: титану діоксид (Е171), азорубін (Е122), желатин медичний. Маса капсули з вмістом – 328 мг. По 20 або 50 капсул у банках з оранжевого скла або в полімерних банках. Кожну банку разом з інструкцією із застосування поміщають у коробку з картону. По 10 капсул у контурній комірковій упаковці. По 2 або 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули розміру № 1, корпус жовтого та кришечка червоного кольору. Вміст капсул - дрібнокристалічний порошок або гранули жовтого або жовто-зеленого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація (Сmax) досягається в середньому через 1-1,5 год. Сmax при рекомендованому режимі дозування становить середньому 4,8 мкг/мл. Величина AUC (площа під фармакокінетичною кривою "концентрація – час") крові становить 12,8 мкг/год*мл. Період напіввиведення (T1/2) – 1-1,5 год. Нирками у незміненому вигляді виводиться від 15 до 45% препарату. Середня величина розрахункового кліренсу становить 246 мл/хв.ФармакодинамікаАктивна речовина препарату Тріазавірін - синтетичний аналог основ пуринових нуклеозидів (гуаніну) з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр противірусної активності щодо РНК-вірусів. Основним механізмом дії препарату Тріазавірін є інгібування синтезу вірусних РНК та реплікації геномних фрагментів.Показання до застосуванняЛікування грипу у дорослих. При необхідності поєднуватись із прийомом симптоматичних засобів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не визначені); ниркова/печінкова недостатність (ефективність та безпека не визначені).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності не вивчалось. Застосування препарату під час лактації не вивчалося, тому при необхідності застосування препарату під час лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції. З боку системи травлення: диспепсичні порушення (метеоризм, діарея, нудота, блювання). Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з аналогами пуринових та піримідинових основ при проведенні протипухлинної терапії може призвести до підвищення токсичності препарату. При одночасному застосуванні з рибавірином потрібне зниження дози рибавірину.Спосіб застосування та дозиТріазавірін® застосовується внутрішньо незалежно від їди. Лікувальні дози Прийом препарату необхідно починати не пізніше 2-го дня від початку захворювання (поява клінічної симптоматики) по 1 капсулі (250 мг) 3 рази на день (добова доза – 750 мг) протягом 5 днів. За необхідності лікування може бути продовжено до 7 днів.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, диспепсичні розлади, біль у шлунку. Лікування: симптоматична терапія. З появою цих симптомів необхідно припинити прийом препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 г крему міститься: активні речовини: бетаметазону дипропіонат – 0,643 мг (еквівалентно 0,5 мг бетаметазону), клотримазол – 10 мг, гентаміцину сульфат – в еквіваленті 1,0 мг (1000 МО) гентаміцину допоміжні речовини: вазелін – 150 мг, пропіленгліколь – 100 мг, цетостеариловий спирт – 72 мг, парафін рідкий – 60 мг, макрогола цетостеарат – 22,5 мг, бензиловий спирт – 10 мг, натрію дигідрофосфат дигідрат – 2, ,03 мг, фосфорна кислота або гідроксид натрію до встановлення рН, вода очищена qs до 1,0 г. Опис лікарської формиОднорідний крем м'якої консистенції білого або майже білого кольору, що не містить видимих ​​частинок. ФармакодинамікаКомбінований препарат для зовнішнього застосування.
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковка1 г мазі містить: активні речовини: бетаметазону дипропіонат – 0,643 мг (еквівалентно 0,5 мг бетаметазону), клотримазол – 10,0 мг, гентаміцину сульфат – в еквіваленті 1,0 мг (1000 МО); допоміжні речовини: парафін рідкий – 50,0 мг, парафін м'який білий – qs до 1,0 г. Опис лікарської формиОднорідна напівпрозора мазь від білого до світло-жовтого кольору м'якої консистенції, що не містить сторонніх включень. ФармакодинамікаКомбінований препарат для зовнішнього застосування.
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: триметазидину дигідрохлорид 35 мг. Допоміжні речовини: гіпромелоза (метоцел К 4М Premium EP) – 54 мг, целюлоза мікрокристалічна – 118 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 1 мг, магнію стеарат – 1 мг. Склад оболонки: ;гідроксипропілметилцелюлоза (гіпромелоза) - 4.628 мг, тальк - 0.357 мг, титану діоксид - 1.002 мг, макрогол (поліетиленоксид 4000) - 1.002 мг, барвник азорубін (кислотний червоний 2С. В упаковці 60 пігулок.Опис лікарської формиТаблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою; рожевого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаТриметазидин має антиангінальну, антигіпоксичну дію. Безпосередньо впливаючи на кардіоміоцити та нейрони головного мозку, оптимізує їх метаболізм та функцію. Цитопротекторний ефект зумовлений підвищенням енергетичного потенціалу, активацією окисного декарбоксилювання та раціоналізацією споживання кисню (посилення аеробного гліколізу та блокада окиснення жирних кислот). Підтримує скоротливість міокарда, запобігає зниженню внутрішньоклітинного вмісту АТФ та фосфокреатиніну. В умовах ацидозу нормалізує функціонування іонних каналів, перешкоджає накопиченню кальцію та натрію в кардіоміоцитах, нормалізує внутрішньоклітинний вміст іонів калію. Зменшує внутрішньоклітинний ацидоз та концентрацію фосфатів, зумовлені ішемією міокарда та реперфузією. Запобігає ушкоджуючій дії вільних радикалів, зберігає цілісність клітинних мембран,запобігає активації нейтрофілів у зоні ішемії, збільшує тривалість електричного потенціалу, зменшує вихід КФК із клітин та вираженість ішемічних пошкоджень міокарда. При стенокардії скорочує частоту нападів (зменшується споживання нітратів), через 2 тижні лікування підвищується толерантність до фізичного навантаження, знижуються перепади артеріального тиску. Покращує слух та результати вестибулярних проб у пацієнтів, зменшує запаморочення та шум у вухах. При судинній патології очей відновлює функціональну активність сітківки ока.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Після прийому препарату внутрішньо триметазидин швидко і практично повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність – 90%. Час досягнення C max ;в плазмі крові - 5 ч. C max ;після одноразового прийому 35 мг триметазидину - близько 55 нг/мл. Легко проходить через гістогематичні бар'єри. Зв'язок із білками плазми – 16%. Виведення T1/2; - близько 7 год, у пацієнтів старше 65 років - близько 12 год. Виводиться з організму нирками (близько 60% - у незміненому вигляді).Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує метаболізм міокарда та нейросенсорних органів в умовах ішемії.Показання до застосуванняІХС: профілактика нападів стенокардії (у комплексній терапії); хоріоретинальні судинні порушення; запаморочення судинного походження; кохлео-вестибулярні порушення ішемічної природи (шум у вухах, порушення слуху).Протипоказання до застосуванняниркова недостатність (КК нижче 15 мл/хв); виражені порушення функції печінки; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат Тридукард протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяАлергічні реакції: ; шкірний свербіж. З боку травної системи: рідко - гастралгія, нудота, блювання. З боку серцево-судинної системи: рідко - головний біль, відчуття сильного серцебиття.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі. Призначають по 2 таб. (70 мг)/сут, в 2 прийоми. Курс лікування – за рекомендацією лікаря.ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату Тридукард не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не призначений для усунення нападів стенокардії! У разі розвитку нападу стенокардії слід переглянути та адаптувати лікування (лікарську терапію або проведення реваскуляризації). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату не впливає на здатність керувати автомобілем та виконання робіт, що вимагають високої швидкості психічних та фізичних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активні речовини: парацетамол – 500 мг; дицикловерину гідрохлорид – 20 мг; допоміжні речовини: крохмалю натрію гліколят; крохмаль маїсовий; МКЦ; повідон; кремнію діоксид колоїдний (аеросил); стеарат магнію. Пігулки. 10 шт. у ПВХ/алюмінієвому блістері або алюмінієвому стрипі. 1, 2 бл. або 10 стрипів упаковані в пачку з картону.Опис лікарської формиБілого кольору круглі, плоскі гладкі таблетки зі скошеними краями та ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (аналгезуючий ненаркотичний засіб + спазмолітичний засіб).ФармакокінетикаПрепарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Cmax у плазмі досягається через 60-90 хв. Vd складає 3,65 л/кг. Парацетамол метаболізується в печінці з утворенням кількох метаболітів, один з яких – N-ацетил-бензохінонімін – за певних умов (передозування препарату, нестача глутатіону в печінці) може мати ушкоджуючу дію на печінку та нирки. Близько 80% препарату виводиться із сечею та в невеликій кількості – з калом.ФармакодинамікаПарацетамол, що входить до складу препарату, має болезаспокійливу, жарознижувальну і незначну протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з помірним пригніченням ЦОГ-1 і меншою мірою - ЦОГ-2 у периферичних тканинах та ЦНС, наслідком чого є гальмування біосинтезу ПГ - модульаторів больової чутливості, терморегуляції та запалення. Другий компонент — дицикловерину гідрохлорид — третинний амін, який має відносно слабку невибіркову м-холіноблокуючу та пряму міотропну спазмолітичну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів. У терапевтичних дозах викликає ефективне розслаблення гладких м'язів, яке не супроводжується побічними ефектами, характерними для атропіну. Комбінована дія двох компонентів Тригана-Д забезпечує розслаблення спазмованої гладкої мускулатури внутрішніх органів та ослаблення больових відчуттів.Показання до застосуванняспазм гладкої мускулатури внутрішніх органів - кишкова, печінкова та ниркова колька, альгодисменорея; головний, зубний, мігренозний біль, невралгія, міалгія; інфекційно-запальні захворювання, що супроводжуються лихоманкоюПротипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до парацетамолу та дицикловерину; обструктивні захворювання кишечника, жовчних та сечовивідних шляхів; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (фаза загострення), рефлюкс-езофагіт; гіповолемічний шок; міастенія gravis; вагітність; період лактації; дитячий вік (до 15 років). З обережністю: виражені порушення функції печінки чи нирок; генетичну відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; захворювання крові; глаукому; доброякісна гіпербілірубінемія (зокрема синдром Жильбера); вірусний гепатит; алкогольне ураження печінки; алкоголізм; літній вік.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності. Матері, що годують, повинні припинити грудне вигодовування. Протипоказано дітям віком до 6 місяців.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, втрата смакових відчуттів, зниження апетиту, біль в епігастрії, запори, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект). Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку ЦНС (зазвичай розвивається при прийомі високих доз): сонливість, запаморочення, психомоторне збудження та порушення орієнтації. З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми. З боку органів кровотворення: анемія, метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія (особливо у хворих з дефіцитом глюко-6-фосфатдегідрогенази). Порушення з боку сечостатевої системи: піурія, затримка сечі, інтерстиціальний нефрит, зниження потенції, папілярний некроз. З боку органів зору: мідріаз, нечіткість зорового сприйняття, параліч акомодації, підвищення ВГД.Взаємодія з лікарськими засобамиДія дицикловерину посилюють амантадин, антиаритмічні препарати 1-го класу, антипсихотичні засоби, бензодіазепіни, інгібітори МАО, наркотичні анальгетики, нітрати та нітрити, симпатоміметичні препарати, трициклічні антидепресанти. Дицикловерін збільшує концентрацію дигоксину в крові (внаслідок уповільнення спорожнення шлунка). Стимулятори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що обумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій при невеликих передозуваннях парацетамолу. Адреностимулятори та інші препарати з антихолінергічною дією збільшують ризик розвитку побічних ефектів. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Знижує ефективність урикозуричних препаратів. Парацетамол підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим та дітям старше 15 років по 1 табл. 2-3 рази на добу. Максимальна разова доза для дорослих становить 2 табл., добова – 4 табл. Тривалість прийому без консультації з лікарем - не більше 5 днів при призначенні як знеболювальний засіб і 3 днів - як жарознижувальний засіб. При тривалому застосуванні препарату потрібний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Не слід перевищувати добову дозу; її збільшення чи триваліше лікування можливе лише під наглядом лікаря, т.к. Передозування препарату може спричинити печінкову недостатність. ПередозуванняСимптоми: тахікардія, тахіпное, лихоманка, збудження, судоми, епігастральний біль, зниження апетиту, анемія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія, нефротоксичність (папілярний некроз). Лікування: припинити прийом препарату, зробити промивання шлунка, призначити адсорбенти, засоби, що збільшують утворення глутатіону (ацетилцистеїн внутрішньовенно) і посилюють реакції кон'югації (метіонін внутрішньо).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю та під контролем лікаря слід застосовувати препарат хворим з порушеною функцією печінки або нирок одночасно з іншими протизапальними та знеболюючими засобами, а також з антикоагулянтами та препаратами, що впливають на ЦНС. При прийомі метоклопраміду, домперидону або колестираміну також необхідно проконсультуватися з лікарем. Парацетамол спотворює показники лабораторних досліджень при кількісному визначенні вмісту сечової кислоти та глюкози у плазмі. Щоб уникнути токсичного ураження печінки, парацетамол не слід поєднувати з прийомом алкогольних напоїв, а також приймати особам, схильним до хронічного вживання алкоголю. Ризик розвитку ушкоджень печінки зростає у хворих із алкогольним гепатозом. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Вплив на здатність керувати транспортом та займатися потенційно небезпечними видами діяльності. При застосуванні препарату слід утриматися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації та швидкості психомоторних реакцій (включаючи керування транспортними засобами та ін.). Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активні речовини: парацетамол – 500 мг; дицикловерину гідрохлорид – 20 мг; допоміжні речовини: крохмалю натрію гліколят; крохмаль маїсовий; МКЦ; повідон; кремнію діоксид колоїдний (аеросил); стеарат магнію. Пігулки. 10 шт. у ПВХ/алюмінієвому блістері або алюмінієвому стрипі. 1, 2 бл. або 10 стрипів упаковані в пачку з картону.Опис лікарської формиБілого кольору круглі, плоскі гладкі таблетки зі скошеними краями та ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (аналгезуючий ненаркотичний засіб + спазмолітичний засіб).ФармакокінетикаПрепарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Cmax у плазмі досягається через 60-90 хв. Vd складає 3,65 л/кг. Парацетамол метаболізується в печінці з утворенням кількох метаболітів, один з яких – N-ацетил-бензохінонімін – за певних умов (передозування препарату, нестача глутатіону в печінці) може мати ушкоджуючу дію на печінку та нирки. Близько 80% препарату виводиться із сечею та в невеликій кількості – з калом.ФармакодинамікаПарацетамол, що входить до складу препарату, має болезаспокійливу, жарознижувальну і незначну протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з помірним пригніченням ЦОГ-1 і меншою мірою - ЦОГ-2 у периферичних тканинах та ЦНС, наслідком чого є гальмування біосинтезу ПГ - модульаторів больової чутливості, терморегуляції та запалення. Другий компонент — дицикловерину гідрохлорид — третинний амін, який має відносно слабку невибіркову м-холіноблокуючу та пряму міотропну спазмолітичну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів. У терапевтичних дозах викликає ефективне розслаблення гладких м'язів, яке не супроводжується побічними ефектами, характерними для атропіну. Комбінована дія двох компонентів Тригана-Д забезпечує розслаблення спазмованої гладкої мускулатури внутрішніх органів та ослаблення больових відчуттів.Показання до застосуванняспазм гладкої мускулатури внутрішніх органів - кишкова, печінкова та ниркова колька, альгодисменорея; головний, зубний, мігренозний біль, невралгія, міалгія; інфекційно-запальні захворювання, що супроводжуються лихоманкоюПротипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до парацетамолу та дицикловерину; обструктивні захворювання кишечника, жовчних та сечовивідних шляхів; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (фаза загострення), рефлюкс-езофагіт; гіповолемічний шок; міастенія gravis; вагітність; період лактації; дитячий вік (до 15 років). З обережністю: виражені порушення функції печінки чи нирок; генетичну відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; захворювання крові; глаукому; доброякісна гіпербілірубінемія (зокрема синдром Жильбера); вірусний гепатит; алкогольне ураження печінки; алкоголізм; літній вік.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності. Матері, що годують, повинні припинити грудне вигодовування. Протипоказано дітям віком до 6 місяців.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, втрата смакових відчуттів, зниження апетиту, біль в епігастрії, запори, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект). Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку ЦНС (зазвичай розвивається при прийомі високих доз): сонливість, запаморочення, психомоторне збудження та порушення орієнтації. З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми. З боку органів кровотворення: анемія, метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія (особливо у хворих з дефіцитом глюко-6-фосфатдегідрогенази). Порушення з боку сечостатевої системи: піурія, затримка сечі, інтерстиціальний нефрит, зниження потенції, папілярний некроз. З боку органів зору: мідріаз, нечіткість зорового сприйняття, параліч акомодації, підвищення ВГД.Взаємодія з лікарськими засобамиДія дицикловерину посилюють амантадин, антиаритмічні препарати 1-го класу, антипсихотичні засоби, бензодіазепіни, інгібітори МАО, наркотичні анальгетики, нітрати та нітрити, симпатоміметичні препарати, трициклічні антидепресанти. Дицикловерін збільшує концентрацію дигоксину в крові (внаслідок уповільнення спорожнення шлунка). Стимулятори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що обумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій при невеликих передозуваннях парацетамолу. Адреностимулятори та інші препарати з антихолінергічною дією збільшують ризик розвитку побічних ефектів. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Знижує ефективність урикозуричних препаратів. Парацетамол підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим та дітям старше 15 років по 1 табл. 2-3 рази на добу. Максимальна разова доза для дорослих становить 2 табл., добова – 4 табл. Тривалість прийому без консультації з лікарем - не більше 5 днів при призначенні як знеболювальний засіб і 3 днів - як жарознижувальний засіб. При тривалому застосуванні препарату потрібний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Не слід перевищувати добову дозу; її збільшення чи триваліше лікування можливе лише під наглядом лікаря, т.к. Передозування препарату може спричинити печінкову недостатність. ПередозуванняСимптоми: тахікардія, тахіпное, лихоманка, збудження, судоми, епігастральний біль, зниження апетиту, анемія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія, нефротоксичність (папілярний некроз). Лікування: припинити прийом препарату, зробити промивання шлунка, призначити адсорбенти, засоби, що збільшують утворення глутатіону (ацетилцистеїн внутрішньовенно) і посилюють реакції кон'югації (метіонін внутрішньо).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю та під контролем лікаря слід застосовувати препарат хворим з порушеною функцією печінки або нирок одночасно з іншими протизапальними та знеболюючими засобами, а також з антикоагулянтами та препаратами, що впливають на ЦНС. При прийомі метоклопраміду, домперидону або колестираміну також необхідно проконсультуватися з лікарем. Парацетамол спотворює показники лабораторних досліджень при кількісному визначенні вмісту сечової кислоти та глюкози у плазмі. Щоб уникнути токсичного ураження печінки, парацетамол не слід поєднувати з прийомом алкогольних напоїв, а також приймати особам, схильним до хронічного вживання алкоголю. Ризик розвитку ушкоджень печінки зростає у хворих із алкогольним гепатозом. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Вплив на здатність керувати транспортом та займатися потенційно небезпечними видами діяльності. При застосуванні препарату слід утриматися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації та швидкості психомоторних реакцій (включаючи керування транспортними засобами та ін.). Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки вагінальні - 1 таб. Активні речовини: метронідазол – 500 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний, стеаринова кислота. 10 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки вагінальні білого кольору з жовтуватим відтінком, довгасті, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаПрепарат із протипротозойною та антибактеріальною дією для місцевого застосування в гінекології.ФармакокінетикаМетронідазол добре абсорбується при інтравагінальному застосуванні. Біотрансформується у печінці. Виділяється на 40-70% (близько 20% у незміненій формі) нирками.ФармакодинамікаПротипротозойний препарат з антибактеріальною активністю для місцевого застосування у гінекології. Належить до нітро-5-імідазолів. Механізм дії метронідазолу полягає у біохімічному відновленні 5-нітрогрупи метронідазолу внутрішньоклітинними транспортними протеїнами анаеробних мікроорганізмів та найпростіших. Відновлена ​​5-нітрогрупа метронідазолу взаємодіє з ДНК клітин мікроорганізмів, інгібуючи синтез їх нуклеїнових кислот, що веде до загибелі мікроорганізмів. Метронідазол є ефективним протимікробним та протипротозойним засобом широкого спектру дії. Виявляє високу активність щодо Trichomonas vaginalis, Gardnerella vaginalis, Giardia intestinalis, Entamoeba histolytica, Lamblia spp., а також щодо облігатних анаеробів – Bacteroides spp. (Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides distasonis, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus), Fusobacterium spp., Veillonella spp., Prevotella spp. (Prevotella bivia, Prevotella buccae, Prevotella disiens) та деяких грампозитивних мікроорганізмів (Clostridium spp., Peptostreptococcus spp., Peptococcuc spp, Eubacterium spp., Mobiluncus spp.).Показання до застосуванняДля місцевого лікування: неспецифічного вагініту; бактеріального вагінозу; трихомонадного вагініту.Протипоказання до застосуваннязахворювання крові; лейкопенія (в т.ч. в анамнезі); порушення координації рухів; органічні ураження ЦНС (в т.ч. епілепсія); печінкова недостатність (для призначення у високих дозах); вагітність (I триместр); лактація (грудне вигодовування); підвищена чутливість до метронідазолу або інших похідних нітроімідазолу.Вагітність та лактаціяМетронідазол проходить через плаценту, тому не слід призначати препарат у I триместрі вагітності. Надалі слід застосовувати препарат лише у тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Метронідазол виділяється із грудним молоком. Грудне вигодовування у період застосування препарату має бути скасовано. Відновлювати грудне вигодовування слід не раніше ніж через 48 годин після закінчення прийому препарату.Побічна діяМісцеві реакції: свербіж, печіння, біль та подразнення у піхві; густі, білі, слизові оболонки з піхви (без запаху або зі слабким запахом), прискорене сечовипускання; після відміни препарату – розвиток кандидозу піхви. З боку травної системи: нудота, зміна смакових відчуттів, металевий присмак у роті, сухість у роті, зниження апетиту, спастичні болі у черевній порожнині, нудота, блювання, запор або діарея. З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення. З боку системи кровотворення: лейкопенія чи лейкоцитоз. Алергічні реакції: кропив'янка, свербіж шкіри, висип. Інші: рідко – фарбування сечі в червоно-коричневий колір унаслідок присутності водорозчинного пігменту, що утворюється внаслідок метаболізму метронідазолу; відчуття печіння чи подразнення статевого члена у статевого партнера.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат сумісний із сульфаніламідами та антибіотиками. Метронідазол спричиняє непереносимість етанолу, тому під час лікування слід уникати вживання алкоголю. Не слід комбінувати метронідазол із дисульфірамом, оскільки при взаємодії цих препаратів можливе пригнічення свідомості, розвиток психічних розладів. При одночасному застосуванні з непрямими антикоагулянтами (в т.ч. з варфарином) метронідазол посилює їхню дію, що призводить до збільшення протромбінового часу. Не рекомендується застосовувати метронідазол у поєднанні з недеполяризуючими міорелаксантами (векуронія бромід). Під впливом барбітуратів можливе зниження ефективності метронідазолу через прискорення його метаболізму в печінці. Циметидин пригнічує метаболізм метронідазолу, що може призвести до підвищення його концентрації у плазмі та збільшення ризику розвитку побічних реакцій. При одночасному прийомі з препаратами літію можливе підвищення його концентрації у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиПри трихомонадному вагініті препарат призначають по 1 вагінальній таблетці на добу протягом 7-10 днів у поєднанні з прийомом метронідазолу в таблетках. При неспецифічному вагініті, бактеріальному вагінозі препарат призначають по 1 вагінальній таблетці на добу протягом 7 днів, при необхідності у поєднанні з прийомом метронідазолу в таблетках. Лікування метронідазолом не повинно тривати більше 10 днів і повторюватися частіше ніж 2-3 рази на рік. Вагінальну таблетку слід витягти з контурної упаковки, змочити кип'яченою охолодженою водою і ввести глибоко в піхву.ПередозуванняДані про передозування препарату Трихопол не надано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується одночасне лікування метронідазолом статевого партнера, незалежно від того, чи є у нього прояви захворювання. У період лікування препаратом рекомендується утримуватись від статевих контактів. При вказівках в анамнезі на зміни у складі периферичної крові, а також при застосуванні препарату у високих дозах та/або тривалому лікуванні необхідний контроль загального аналізу крові. Метронідазол може викликати іммобілізацію трепонем, що призводить до хибнопозитивних результатів тесту Нельсона (TPI). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід зважати на можливість розвитку запаморочення при призначенні препарату пацієнтам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності (особливо водіям транспортних засобів). Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Форма випуску: рідина Упаковка: фл. Производитель: Пробиотик Завод-производитель: Вектор-БиАльгам(Россия). .
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковка1 мл препарату містить: діючу речовину – Латанопрост (0,05 мг), допоміжні речовини – Бензалконію хлорид (0,20 мг), Натрію хлорид (4,10 мг), Натрію дигідрофосфат моногідрат (4,60 мг), Натрію гідрофосфат безводний (4,74 мг); Вода для ін'єкцій (до 1 мл).Опис лікарської формиКраплі очні 0,005%. По 2,5 мл у флакон з крапельницею з поліетилену низької щільності і кришкою з контролем першого розтину або у флакон-крапельницю з поліетилену високого тиску в комплекті з кришкою нагвинчується і пробкою-крапельницею.Дія на організмЕфективно знижує внутрішньоочний тиск і підтримує нормальний рівень внутрішньоочного тиску протягом тривалого часу.ФармакокінетикаЛатанопрост є проліками, етерифікованим ізопропіловою групою, неактивний; після гідролізу до кислотної форми стає біологічно активним. Добре всмоктується через рогівку і повністю гідролізується при попаданні у рідку вологу. Максимальна концентрація у водяній волозі досягається через 2 години після інстиляції. Активна форма латанопросту практично не метаболізується в оці, проте зазнає біотрансформації в печінці. Період напіввиведення із плазми становить 17 хв.ФармакодинамікаЗнижує внутрішньоочний тиск за рахунок збільшення відтоку водянистої вологи, головним чином увеосклеральним шляхом, а також через трабекулярну мережу. Латанопрост не має істотного впливу на продукцію водянистої вологи та на гематоофтальмічний бар'єр. При застосуванні в терапевтичних дозах латанопрост не має значного фармакологічного ефекту на серцево-судинну та дихальну системи.Показання до застосуванняЗниження підвищеного внутрішньоочного тиску у дорослих та дітей (віком старше 1 року) з відкритокутовою глаукомою та підвищеним офтальмотонусом.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до латанопросту або до інших компонентів препарату. Вік до 1 року (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяРекомендується до використання для дітей віком від 1 року. Безпека застосування латанопросту під час вагітності не встановлена. Латанопрост може надавати токсичні ефекти протягом вагітності, плід та новонародженого. Застосування під час вагітності протипоказане.Побічна діяБільшість небажаних реакцій відзначалося органами зору. Розвиток пігментації райдужної оболонки. Інші небажані реакції з боку органу зору, як правило, транзиторні та відзначаються безпосередньо після інсталяції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному закапуванні у вічі двох аналогів простагландинів описано парадоксальне підвищення ВГД, тому одночасне застосування двох і більше простагландинів, їх аналогів або похідних не рекомендується. Фармацевтично несумісний з очними краплями, що містять тіомерсал – преципітація.Спосіб застосування та дозиПо одній краплі в уражене око один раз на день. Оптимальний ефект досягається при застосуванні препарату увечері.ПередозуванняКрім подразнення слизової оболонки очей, гіперемії кон'юнктиви або епісклери, інші небажані зміни органу зору при передозуванні латанопросту не відомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАфакія, псевдоафакія з розривом задньої капсули кришталика; пацієнти з факторами ризику макулярного набряку; запальна, неоваскулярна глаукома; бронхіальна астма; герпетичний кератит в анамнезі Слід уникати застосування препарату у пацієнтів з активною формою герпетичного кератиту та рецидивуючим герпетичним кератитом. Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку іриту/увеїту. Існують обмежені дані щодо застосування препарату у пацієнтів, яким планується оперативне втручання з приводу катаракти. У зв'язку з цим у цієї групи хворих препарат необхідно застосовувати з обережністю.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: тримебутину малеат – 300 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон (К 25), гіпромелоза, магнію стеарат; склад оболонки: Опадрай II 85F18422: полівініловий спирт частково гідролізований, макрогол-3350, титану діоксид Е 171, тальк. Пігулки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою, 300 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування або контурне осередкове впакування з перфорацією з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 1, 2 або 6 контурних упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з видавленим символом у вигляді двох краплеподібних елементів на одній стороні. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо тримебутин швидко всмоктується із ШКТ. Ступінь зв'язування із білками плазми близько 5 %. Тримебутин незначною мірою проникає через плацентарний бар'єр. Тримебутин біотрансформується у печінці та виводиться із сечею переважно у вигляді метаболітів. У дослідженні у здорових добровольців при одноразовому прийомі препарату Тримедат® форте значення фармакокінетичних параметрів активного метаболіту тримебутину – 2-метиламіно-2-фенілбутил-3,4,5-триметоксибензоату (десметилтримебутину) склали: максимальна концентрація (Cmax) – 442, 99 нг/мл; час її досягнення (Tmax) - 220 ± 101 години; середній час утримання в організмі (MRT) – 17,12±3,14 годин; період напіввиведення (Т1/2) – 12,52±4,54 годин; об'єм розподілу (Vd) – 1279,72±1108,53 л, загальний кліренс (CLt) – 66,51±34,34 л/година.ФармакодинамікаТримебутин, діючи на енкефалінергічну систему кишківника, є регулятором його перистальтики. Діючи на периферичні δ-, μ- і k рецептори, у тому числі що знаходяться безпосередньо на гладкій мускулатурі протягом усього шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), він регулює моторику без впливу на центральну нервову систему. Таким чином, тримебутин відновлює нормальну фізіологічну активність м'язів кишечника при різних захворюваннях ШКТ, пов'язаних з порушеннями моторики. Нормалізуючи вісцеральну чутливість, тримебутин забезпечує аналгетичний ефект при абдомінальному больовому синдромі.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування болю, спазмів і дискомфорту в області живота, відчуття здуття (метеоризму), моторних розладів кишечника зі зміною частоти випорожнень (діарея або запор), диспепсії, печії, відрижки, нудоти, блювання, пов'язаних з функціональними захворюваннями органів шлунково-кишкового тракту. жовчних шляхів (неерозивна форма гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; жовчнокам'яна хвороба; дисфункція жовчовивідних шляхів; синдром подразненого кишечника; дисфункція сфінктера Одді, постхолецистектомічний синдром). Післяопераційна паралітична кишкова непрохідність.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів, що входять до складу препарату. Вагітність. Дитячий вік до 12 років (для цієї лікарської форми). Препарат Тримедат® форте слід застосовувати з обережністю у період грудного вигодовування, оскільки відсутні дані про його здатність проникати у грудне молоко.Вагітність та лактаціяВ експериментальних дослідженнях не виявлено даних про тератогенність та ембріотоксичність препарату. Проте у зв'язку з відсутністю необхідних клінічних даних застосування препарату Тримедат® форте в період вагітності протипоказане. Не рекомендується призначати Тримедат® форте в період лактації через відсутність достовірних клінічних даних, що підтверджують безпеку застосування препарату в цей період. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяЗ боку травної системи: сухість у роті, неприємні смакові відчуття, діарея, диспепсія, нудота, запор. З боку нервової системи: сонливість, втома, запаморочення, біль голови, занепокоєння. Алергічні реакції: шкірний висип. Інші: порушення менструального циклу, болісне збільшення грудних залоз, затримка сечі.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія препарату Тримедат® форте не описана.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим та дітям старше 12 років по 1 таблетці 2 рази на день (з перервою о 12 годині). Курс лікування абдомінального болю, пов'язаного з функціональними захворюваннями травного тракту та жовчних шляхів – 28 днів.ПередозуванняВипадків передозування препарату Тримедат® форте досі не зареєстровано. Лікування: відміна препарату, промивання шлунка, призначення активованого вугілля, симптоматична терапія. Специфічні антидоти відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання рецидиву синдрому роздратованого кишечника після проведеного курсу лікування в період ремісії рекомендується продовжити прийом у дозі 300 мг на добу протягом 12 тижнів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не чинить седативної дії, не впливає на швидкість психомоторної реакції і може використовуватися в осіб різних професій, у тому числі потребують підвищеної уваги та координації рухів. Однак, враховуючи можливі побічні дії, які можуть впливати на зазначені здібності (запаморочення та інші), слід бути обережним при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: тримебутину малеат – 300 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон (К 25), гіпромелоза, магнію стеарат; склад оболонки: Опадрай II 85F18422: полівініловий спирт частково гідролізований, макрогол-3350, титану діоксид Е 171, тальк. Пігулки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою, 300 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування або контурне осередкове впакування з перфорацією з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 1, 2 або 6 контурних упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з видавленим символом у вигляді двох краплеподібних елементів на одній стороні. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо тримебутин швидко всмоктується із ШКТ. Ступінь зв'язування із білками плазми близько 5 %. Тримебутин незначною мірою проникає через плацентарний бар'єр. Тримебутин біотрансформується у печінці та виводиться із сечею переважно у вигляді метаболітів. У дослідженні у здорових добровольців при одноразовому прийомі препарату Тримедат® форте значення фармакокінетичних параметрів активного метаболіту тримебутину – 2-метиламіно-2-фенілбутил-3,4,5-триметоксибензоату (десметилтримебутину) склали: максимальна концентрація (Cmax) – 442, 99 нг/мл; час її досягнення (Tmax) - 220 ± 101 години; середній час утримання в організмі (MRT) – 17,12±3,14 годин; період напіввиведення (Т1/2) – 12,52±4,54 годин; об'єм розподілу (Vd) – 1279,72±1108,53 л, загальний кліренс (CLt) – 66,51±34,34 л/година.ФармакодинамікаТримебутин, діючи на енкефалінергічну систему кишківника, є регулятором його перистальтики. Діючи на периферичні δ-, μ- і k рецептори, у тому числі що знаходяться безпосередньо на гладкій мускулатурі протягом усього шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), він регулює моторику без впливу на центральну нервову систему. Таким чином, тримебутин відновлює нормальну фізіологічну активність м'язів кишечника при різних захворюваннях ШКТ, пов'язаних з порушеннями моторики. Нормалізуючи вісцеральну чутливість, тримебутин забезпечує аналгетичний ефект при абдомінальному больовому синдромі.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування болю, спазмів і дискомфорту в області живота, відчуття здуття (метеоризму), моторних розладів кишечника зі зміною частоти випорожнень (діарея або запор), диспепсії, печії, відрижки, нудоти, блювання, пов'язаних з функціональними захворюваннями органів шлунково-кишкового тракту. жовчних шляхів (неерозивна форма гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; жовчнокам'яна хвороба; дисфункція жовчовивідних шляхів; синдром подразненого кишечника; дисфункція сфінктера Одді, постхолецистектомічний синдром). Післяопераційна паралітична кишкова непрохідність.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів, що входять до складу препарату. Вагітність. Дитячий вік до 12 років (для цієї лікарської форми). Препарат Тримедат® форте слід застосовувати з обережністю у період грудного вигодовування, оскільки відсутні дані про його здатність проникати у грудне молоко.Вагітність та лактаціяВ експериментальних дослідженнях не виявлено даних про тератогенність та ембріотоксичність препарату. Проте у зв'язку з відсутністю необхідних клінічних даних застосування препарату Тримедат® форте в період вагітності протипоказане. Не рекомендується призначати Тримедат® форте в період лактації через відсутність достовірних клінічних даних, що підтверджують безпеку застосування препарату в цей період. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяЗ боку травної системи: сухість у роті, неприємні смакові відчуття, діарея, диспепсія, нудота, запор. З боку нервової системи: сонливість, втома, запаморочення, біль голови, занепокоєння. Алергічні реакції: шкірний висип. Інші: порушення менструального циклу, болісне збільшення грудних залоз, затримка сечі.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія препарату Тримедат® форте не описана.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим та дітям старше 12 років по 1 таблетці 2 рази на день (з перервою о 12 годині). Курс лікування абдомінального болю, пов'язаного з функціональними захворюваннями травного тракту та жовчних шляхів – 28 днів.ПередозуванняВипадків передозування препарату Тримедат® форте досі не зареєстровано. Лікування: відміна препарату, промивання шлунка, призначення активованого вугілля, симптоматична терапія. Специфічні антидоти відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання рецидиву синдрому роздратованого кишечника після проведеного курсу лікування в період ремісії рекомендується продовжити прийом у дозі 300 мг на добу протягом 12 тижнів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не чинить седативної дії, не впливає на швидкість психомоторної реакції і може використовуватися в осіб різних професій, у тому числі потребують підвищеної уваги та координації рухів. Однак, враховуючи можливі побічні дії, які можуть впливати на зазначені здібності (запаморочення та інші), слід бути обережним при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: тримебутину малеат – 100 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, повідон, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), магнію стеарат, тальк. Пігулки 100 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування або в контурне осередкове впакування з перфорацією з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1, 2, 3 або 4 контурні упаковки (для дозування 100 мг), або 3 або 9 контурних упаковок (для дозування 200 мг) разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки білого кольору з фаскою, хрестоподібною ризиком на одній стороні та видавленим символом у вигляді двох краплеподібних елементів на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо тримебутин швидко всмоктується із ШКТ. Максимальна концентрація (Cmax) у плазмі досягається через 1-2 год. Біодоступність становить 4-6%. Об'єм розподілу (Vd) – 88 л. Ступінь зв'язування з білками плазми низька – близько 5%. Тримебутин незначною мірою проникає через плацентарний бар'єр. Тримебутин біотрансформується у печінці та виводиться із сечею переважно у вигляді метаболітів (приблизно 70% протягом перших 24 год). Період напіввиведення (T1/2) – близько 12 год.ФармакодинамікаТримебутин, діючи на енкефалінергічну систему кишківника, є регулятором його перистальтики. Діючи на периферичні δ-, μ- і k-рецептори, у тому числі що знаходяться безпосередньо на гладкій мускулатурі протягом усього шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), він регулює моторику без впливу на центральну нервову систему. Таким чином, тримебутин відновлює нормальну фізіологічну активність м'язів кишечника при різних захворюваннях ШКТ, пов'язаних з порушеннями моторики. Нормалізуючи вісцеральну чутливість, тримебутин забезпечує аналгетичний ефект при абдомінальному больовому синдромі.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування болю, спазмів і дискомфорту в області живота, відчуття здуття (метеоризму), моторних розладів кишечника зі зміною частоти стільця (діарея або запор), диспепсії, печії, відрижки, нудоти, блювання, пов'язаних з функціональними захворюваннями органів шлунково-кишкового тракту неерозивна форма гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, жовчнокам'яна хвороба, дисфункція жовчовивідних шляхів; синдром подразненого кишечника; дисфункція сфінктера Одді, постхолецистектомічний синдром). Післяопераційна паралітична кишкова непрохідність.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів, що входять до складу препарату. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Дитячий вік до 3 років (для цієї лікарської форми). Вагітність. Препарат Тримедат слід застосовувати з обережністю в період грудного вигодовування, оскільки відсутні дані про його здатність проникати у грудне молоко.Вагітність та лактаціяВ експериментальних дослідженнях не виявлено даних про тератогенність та ембріотоксичність препарату. Проте у зв'язку з відсутністю необхідних клінічних даних застосування препарату Тримедат у період вагітності протипоказане. Не рекомендується призначати Тримедат у період лактації через відсутність достовірних клінічних даних, що підтверджують безпеку застосування препарату в цей період. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяЗ боку травної системи: сухість у роті, неприємні смакові відчуття, діарея, диспепсія, нудота, запор. З боку нервової системи: сонливість, втома, запаморочення, біль голови, занепокоєння. Алергічні реакції: шкірний висип. Інші: порушення менструального циклу, болісне збільшення грудних залоз, затримка сечі.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія препарату Тримедат не описана.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим та дітям з 12 років: по 100-200 мг 3 рази на добу. Для запобігання рецидиву синдрому роздратованого кишечника після проведеного курсу лікування в період ремісії рекомендується продовжити прийом препарату у дозі 300 мг на добу протягом 12 тижнів. Дітям 3-5 років: по 25 мг тричі на добу. Дітям 5-12 років: по 50 мг тричі на добу.ПередозуванняВипадків передозування препарату Тримедат дотепер не зареєстровано. Лікування: відміна препарату, промивання шлунка, призначення активованого вугілля, симптоматична терапія. Специфічні антидоти відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКурс лікування синдрому роздратованого кишечника у гострий період 600 мг на добу протягом 4-х тижнів та продовження лікування після проведеного курсу у дозі 300 мг на добу протягом 12 тижнів дозволяє уникнути рецидиву захворювання. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не чинить седативної дії, не впливає на швидкість психомоторної реакції і може використовуватися в осіб різних професій, у тому числі потребують підвищеної уваги та координації рухів. Однак, враховуючи можливі побічні дії, які можуть впливати на зазначені здібності (запаморочення та інші), слід бути обережним при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Быстрый заказ

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: тримебутину малеат – 200 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, повідон, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), магнію стеарат, тальк. Пігулки 200 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування або в контурне осередкове впакування з перфорацією з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1, 2, 3 або 4 контурні упаковки (для дозування 100 мг), або 3 або 9 контурних упаковок (для дозування 200 мг) разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки білого кольору з ризиком на одній стороні та видавленим символом у вигляді двох краплеподібних елементів на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо тримебутин швидко всмоктується із ШКТ. Максимальна концентрація (Cmax) у плазмі досягається через 1-2 год. Біодоступність становить 4-6%. Об'єм розподілу (Vd) – 88 л. Ступінь зв'язування з білками плазми низька – близько 5%. Тримебутин незначною мірою проникає через плацентарний бар'єр. Тримебутин біотрансформується у печінці та виводиться із сечею переважно у вигляді метаболітів (приблизно 70% протягом перших 24 год). Період напіввиведення (T1/2) – близько 12 год.ФармакодинамікаТримебутин, діючи на енкефалінергічну систему кишківника, є регулятором його перистальтики. Діючи на периферичні δ-, μ- і k-рецептори, у тому числі що знаходяться безпосередньо на гладкій мускулатурі протягом усього шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), він регулює моторику без впливу на центральну нервову систему. Таким чином, тримебутин відновлює нормальну фізіологічну активність м'язів кишечника при різних захворюваннях ШКТ, пов'язаних з порушеннями моторики. Нормалізуючи вісцеральну чутливість, тримебутин забезпечує аналгетичний ефект при абдомінальному больовому синдромі.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування болю, спазмів і дискомфорту в області живота, відчуття здуття (метеоризму), моторних розладів кишечника зі зміною частоти стільця (діарея або запор), диспепсії, печії, відрижки, нудоти, блювання, пов'язаних з функціональними захворюваннями органів шлунково-кишкового тракту неерозивна форма гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, жовчнокам'яна хвороба, дисфункція жовчовивідних шляхів; синдром подразненого кишечника; дисфункція сфінктера Одді, постхолецистектомічний синдром). Післяопераційна паралітична кишкова непрохідність.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів, що входять до складу препарату. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Дитячий вік до 3 років (для цієї лікарської форми). Вагітність. Препарат Тримедат слід застосовувати з обережністю в період грудного вигодовування, оскільки відсутні дані про його здатність проникати у грудне молоко.Вагітність та лактаціяВ експериментальних дослідженнях не виявлено даних про тератогенність та ембріотоксичність препарату. Проте у зв'язку з відсутністю необхідних клінічних даних застосування препарату Тримедат у період вагітності протипоказане. Не рекомендується призначати Тримедат у період лактації через відсутність достовірних клінічних даних, що підтверджують безпеку застосування препарату в цей період. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяЗ боку травної системи: сухість у роті, неприємні смакові відчуття, діарея, диспепсія, нудота, запор. З боку нервової системи: сонливість, втома, запаморочення, біль голови, занепокоєння. Алергічні реакції: шкірний висип. Інші: порушення менструального циклу, болісне збільшення грудних залоз, затримка сечі.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія препарату Тримедат не описана.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослим та дітям з 12 років: по 100-200 мг 3 рази на добу. Для запобігання рецидиву синдрому роздратованого кишечника після проведеного курсу лікування в період ремісії рекомендується продовжити прийом препарату у дозі 300 мг на добу протягом 12 тижнів. Дітям 3-5 років: по 25 мг тричі на добу. Дітям 5-12 років: по 50 мг тричі на добу.ПередозуванняВипадків передозування препарату Тримедат дотепер не зареєстровано. Лікування: відміна препарату, промивання шлунка, призначення активованого вугілля, симптоматична терапія. Специфічні антидоти відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКурс лікування синдрому роздратованого кишечника у гострий період 600 мг на добу протягом 4-х тижнів та продовження лікування після проведеного курсу у дозі 300 мг на добу протягом 12 тижнів дозволяє уникнути рецидиву захворювання. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не чинить седативної дії, не впливає на швидкість психомоторної реакції і може використовуватися в осіб різних професій, у тому числі потребують підвищеної уваги та координації рухів. Однак, враховуючи можливі побічні дії, які можуть впливати на зазначені здібності (запаморочення та інші), слід бути обережним при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Быстрый заказ
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки з модифікованим вивільненням, покриті оболонкою - 1 таб. активні речовини: триметазидину дигідрохлорид – 35 мг; 10 шт. - блістери (1, 2, 3, 4, 5) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтигіпоксантний засіб.ФармакокінетикаТриметазидин швидко та практично повністю абсорбується слизовою оболонкою кишечника. Біодоступність становить 90%. Cmax досягається протягом 2 годин і становить (після одноразового перорального прийому 20 мг триметазидину) близько 55 нг/мл. Vd – 4.8 л/кг. Легко проходить через гістогематичні бар'єри. Зв'язування із білками плазми становить 16%. T1/2 - 4.5-5 год. Виводиться нирками (близько 60% - у незміненому вигляді).ФармакодинамікаЗасіб, що нормалізує енергетичний метаболізм клітин, що зазнали гіпоксії або ішемії. Запобігає зниженню внутрішньоклітинного вмісту АТФ, забезпечує нормальне функціонування мембранних іонних каналів, трансмембранне перенесення іонів калію та натрію та збереження клітинного гомеостазу. Триметазидин уповільнює окислення жирних кислот за рахунок селективного інгібування довголанцюгової 3-кетоацетил-КоА тіолази, що призводить до підвищення окислення глюкози і відновлення сполучення між гліколізом і окислювальним декарбоксилюванням і, як було показано, забезпечує захист міо. Перемикання окислення жирних кислот на окислення глюкози є основою антиангінального дії триметазидина. В експериментальних дослідженнях на тваринах показано, що триметазидин підтримує енергетичний метаболізм серця та нейросенсорних органів у періоди епізодів ішемії; зменшує величину внутрішньоклітинного ацидозу та ступінь змін у трансмембранному іонному потоці, що виникає при ішемії; знижує рівень міграції та інфільтрації полінуклеарних нейтрофілів в ішемічних та реперфузійних тканинах серця, зменшує розмір пошкодження міокарда; при цьому не впливає на гемодинаміку.Показання до застосуванняСтабільна стенокардія - як додаткова терапія при недостатньому терапевтичному ефекті або непереносимості антиангінальної терапії першої лінії.Протипоказання до застосуванняВагітність, період лактації (грудне вигодовування), підвищена чутливість до триметазидину.Вагітність та лактаціяТриметазидин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяМожливо: алергічні реакції (в т.ч. висипання на шкірі, свербіж). Рідко: нудота, блювання, гастралгія.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо у дозі 40-60 мг на добу, кратність прийому 2-3 рази на добу. Тривалість терапії встановлюють індивідуально, залежно від клінічної ситуації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТриметазидин не впливає на здатність до керування автомобілем і виконання робіт, що вимагають високої швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Фармакотерапевтична групаАнтигіпоксантний засіб.ФармакокінетикаТриметазидин швидко та практично повністю абсорбується слизовою оболонкою кишечника. Біодоступність становить 90%. Cmax досягається протягом 2 годин і становить (після одноразового перорального прийому 20 мг триметазидину) близько 55 нг/мл. Vd – 4.8 л/кг. Легко проходить через гістогематичні бар'єри. Зв'язування із білками плазми становить 16%. T1/2 - 4.5-5 год. Виводиться нирками (близько 60% - у незміненому вигляді).ФармакодинамікаЗасіб, що нормалізує енергетичний метаболізм клітин, що зазнали гіпоксії або ішемії. Запобігає зниженню внутрішньоклітинного вмісту АТФ, забезпечує нормальне функціонування мембранних іонних каналів, трансмембранне перенесення іонів калію та натрію та збереження клітинного гомеостазу. Триметазидин уповільнює окислення жирних кислот за рахунок селективного інгібування довголанцюгової 3-кетоацетил-КоА тіолази, що призводить до підвищення окислення глюкози і відновлення сполучення між гліколізом і окислювальним декарбоксилюванням і, як було показано, забезпечує захист міо. Перемикання окислення жирних кислот на окислення глюкози є основою антиангінального дії триметазидина. В експериментальних дослідженнях на тваринах показано, що триметазидин підтримує енергетичний метаболізм серця та нейросенсорних органів у періоди епізодів ішемії; зменшує величину внутрішньоклітинного ацидозу та ступінь змін у трансмембранному іонному потоці, що виникає при ішемії; знижує рівень міграції та інфільтрації полінуклеарних нейтрофілів в ішемічних та реперфузійних тканинах серця, зменшує розмір пошкодження міокарда; при цьому не впливає на гемодинаміку.Показання до застосуванняСтабільна стенокардія - як додаткова терапія при недостатньому терапевтичному ефекті або непереносимості антиангінальної терапії першої лінії.Протипоказання до застосуванняВагітність, період лактації (грудне вигодовування), підвищена чутливість до триметазидину.Вагітність та лактаціяТриметазидин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяМожливо: алергічні реакції (в т.ч. висипання на шкірі, свербіж). Рідко: нудота, блювання, гастралгія.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо у дозі 40-60 мг на добу, кратність прийому 2-3 рази на добу. Тривалість терапії встановлюють індивідуально, залежно від клінічної ситуації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТриметазидин не впливає на здатність до керування автомобілем і виконання робіт, що вимагають високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Ліофілізована культура лактобактерій L. casei rhamnosus Doderleini не менше 2 х 107 ДЕЯ життєздатних бактерій; Естріол мікронізований – 0,2 мг; Прогестерон мікронізований – 2,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 6,8 мг, компоненти захисного середовища висушування (крохмаль картопляний, лактози моногідрат, натрію глутамат, натрію тіосульфат); Оболонка – титану діоксид (3,0 мг), желатин (qs до 100 мг); Склад захисного середовища висушування: крохмаль картопляний (~41,0% від маси ліофілізату), лактози моногідрат (~20,6% від маси ліофілізату), натрію глутамат (-4,5% від маси ліофілізату), натрію тіосульфат (~26, 8% від маси ліофілізату). По 14 капсул безбарвний прозорий скляний флакон, закупорений пробкою з хлорбутилового еластомеру; горловина флакона з пробкою обхоплені захисною прозорою термозбіжною плівкою з ПВХ. Флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиНепрозорі желатинові капсули білого з жовтуватим відтінком кольору розміру "0" заповнені порошком світло-жовтого з коричневим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаЕстроген+гестаген+еубіотик.ФармакокінетикаЕстріол Абсорбція естріолу відбувається швидко: час досягнення максимальної концентрації в плазмі (ТСmах) при інтравагінальному застосуванні 1-2 год. Виведення здійснюється переважно нирками у вигляді метаболітів (через кілька годин після прийому і триває до 18 год), 2% виводиться через кишечник у незміненому вигляді. Прогестерон Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) прогестерону досягається через 2-6 годин після введення. Прогестерон виводиться нирками у вигляді метаболітів, 95% з них складають глюкуронкон'юговані метаболіти, переважно 3-альфа, 5-бета-прегнандіол (прегнандіон). Зазначені метаболіти, які визначаються в плазмі крові та сечі, аналогічні речовинам, що утворюються при фізіологічній секреції жовтого тіла.ФармакодинамікаБіоценоз піхви визначається низкою факторів, зокрема концентрацією жіночих статевих гормонів. Поєднання прогестерону та естріолу в низьких дозах при вагінальному шляху введення має помірну трофічну дію на епітелій піхви, сприяючи накопиченню в ньому глікогену. Накопичення глікогену сприяє формуванню оптимального кислого середовища піхви (pH 3,8-4,2), яке забезпечує оптимальні умови для життєдіяльності палички Додерляйну, яка у свою чергу перешкоджає колонізації піхви патогенними бактеріями. До складу препарату як одна з діючих речовин входить естріол у надмалій дозі 0,2 мг. Естріол є естрогеном, який синтезується в організмі людини. Потрапляючи в кровотік, утворює комплекс зі специфічними рецепторами (у матці, піхві, сечівнику, молочній залозі, печінці, гіпоталамусі, гіпофізі), стимулює синтез ДНК та протеїнів. Має селективну дію, переважно на шийку матки, піхву, вульву; викликає посилення проліферації епітелію піхви та шийки матки, стимулює його кровопостачання; сприяє відновленню епітелію при його атрофічних змінах у періоди пременопаузи та менопаузи; нормалізує pH піхвового середовища, мікрофлору піхви; підвищує опір його епітелію до інфекційних та запальних процесів; впливає на якість та кількість секрету шийки матки. До складу препарату як інша діюча речовина входить прогестерон у малій дозі 2 мг. Прогестерон є гормон жовтого тіла. Зв'язуючись із рецепторами на поверхні клітин органів-мішеней, проникає в ядро, де, активуючи ДНК, стимулює синтез РНК. Після підготовки епітелію естріолом, прогестерон у складі препарату Тріожиналь® сприяє формуванню проміжних шарів епітелію та синтезу глікогену – субстрату, необхідного для того, щоб прижилася паличка Додерляйну. Локальне насичення гормонами забезпечує колонізацію піхви живими паличками Додерляйна - третьою діючою речовиною препарату Lactobacillus casei rhamnosus Doderleini, що належать до штаму, який відомий своєю резистентністю до ряду протимікробних препаратів. При цьому створюється подібне до фізіологічного середовища у піхві.Показання до застосуванняАтрофічний вульвовагініт обумовлений дефіцитом естрогенів. Перед- та післяопераційна терапія при гінекологічних операціях у жінок у постменопаузі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючих речовин або будь-якої з допоміжних речовин препарату; Встановлений, наявний в анамнезі або рак рак молочної залози; Діагностовані естроген або прогестеронзалежні злоякісні новоутворення або підозра на них (наприклад, рак ендометрію); Кровотеча із піхви неясної етіології; Нелікована гіперплазія ендометрію; Вроджена або набута схильність до артеріальних або венозних тромбозів (резистентність до активованого протеїну С; дефіцит протеїну С, протеїну S або антитромбіну III; гіпергомоцистеїнемія; наявність антитіл до фосфоліпідів (антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт); Тромбози (венозні та артеріальні) та тромбоемболії нині або в анамнезі (в т.ч. тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт); Стани, що передують тромбозу (в т.ч. транзиторні ішемічні атаки, стенокардія) в даний час або в анамнезі; Захворювання печінки на гострій стадії або захворювання печінки в анамнезі (до нормалізації показників функціональних проб печінки); Порфирія; вік до 18 років; Вагітність; Період грудного вигодовування. З обережністю Необхідно застосовувати препарат з обережністю (під ретельним наглядом лікаря), якщо присутні будь-які з нижчеперелічених захворювань або станів, або вони відзначалися раніше та/або погіршувалися під час попередньої вагітності або лікування статевими гормонами, що проводилося раніше: Лейоміома (фіброми матки) або ендометріоз; Чинники ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень; Чинники ризику естроген-і прогестеронзалежних пухлин, наприклад, перший ступінь спадковості для раку молочної залози; Артеріальна гіпертензія; Доброякісні пухлини печінки (наприклад, аденома печінки); Цукровий діабет з діабетичною ангіопатією або без неї; Холелітіаз; Мігрень або сильний головний біль; Системна червона вовчанка; Епілепсія; Бронхіальна астма; Сімейна гіперліпопротеїнемія; панкреатит; Гіперплазія ендометрію в анамнезі; Ниркова недостатність; Отосклероз.Вагітність та лактаціяПрепарат Тріожиналь® протипоказаний під час вагітності та в період грудного вигодовування. У разі виникнення вагітності під час терапії препаратом лікування слід припинити.Побічна діяАлергічні реакції (свербіж та роздратування в місці введення); "мажуть" кров'янисті виділення з піхви; вкрай рідко – напруженість молочних залоз, мастодинію (біль у молочних залозах); нудота; затримка рідини, збільшення виділень із піхви.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується застосування препарату разом із сперміцидними засобами. При одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів печінки (фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн, рифампіцин, рифабутин, невірапін, ефавіренз) посилюється метаболізм статевих гормонів, що може призвести до зниження ефективності препарату. Інгібітори мікросомальних ферментів печінки (ритонавір, нелфінавір) значно знижують метаболізм за участю мікросомальних ферментів печінки, але при одночасному застосуванні зі статевими гормонами можуть діяти як індуктори. Препарати звіробою продірявленого можуть індукувати метаболізм естрогенів. Клінічно значимих випадків взаємодії не зареєстровано.Спосіб застосування та дозиСпосіб застосування – інтравагінально. Ввести капсулу глибоко у піхву, змочивши її у невеликій кількості води для прискорення розчинення препарату. Атрофічний вульвовагініт, зумовлений дефіцитом естрогенів: По 2 капсули 1 раз на добу протягом 20 днів до полегшення симптомів (терапія насичення), потім по 1 капсулі на добу 2 рази на тиждень (підтримуюча терапія). Доза препарату коригується в залежності від досягнутого ефекту. Тривалість терапії препаратом визначається лікарем. За необхідності можливе повторення курсів терапії. Для терапії симптомів дефіциту естрогенів у жінок у постменопаузі необхідно застосовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого проміжку часу. Перед- та післяопераційна терапія при гінекологічних операціях у жінок у постменопаузі: По 2 капсули 1 раз на добу протягом двох тижнів до операції та протягом двох тижнів після операції.ПередозуванняПередозування препаратом не спостерігалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не можна застосовувати для контрацепції. Необхідно відмінити застосування препарату Тріожиналь і звернутися до лікаря при появі вперше мігренеподібного головного болю або при повторному незвичному сильному головному болі; перші ознаки флебіту, таких як місцеве почервоніння, набряк і біль у нижній кінцівці, або тромбоемболічні симптоми (раптовий біль у грудях, задишка); у разі розвитку вагітності; при появі жовтяниці; значному підвищенні артеріального тиску та гострих порушеннях зору. Рекомендується застосовувати препарат з обережністю під ретельним наглядом лікаря у пацієнток з факторами ризику тромбоемболічних ускладнень, до яких належать: літній вік, великі хірургічні втручання, тривала іммобілізація, ожиріння (ІМТ > 30 кг/м2), вагітність, післяпологовий період, системна рак. Якщо препарат Триожиналь призначений для підготовки до планових гінекологічних операцій, слід розглянути питання щодо профілактики тромбозів. При сухості піхви вагінальна капсула може розчинитися. Для попередження таких випадків перед введенням капсула має бути зволожена невеликою кількістю звичайної води - це сприятиме швидшому розчиненню. Вагінальну капсулу краще вводити у положенні лежачи на спині, злегка зігнувши ноги в колінах. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Тріожиналь® не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему