Лекарства и БАД
674,00 грн
396,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: тамсулозину гідрохлорид – 0,4 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 101), метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер (1:1), дисперсія 30%, тальк, триетилцитрат; Оболонка: метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер (1:1), дисперсія 30%, тальк, триетилцитрат. Корпус капсули: барвник заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171), барвник заліза оксид жовтий (Е 172), желатин. Кришечка капсули: індигокармін (Е 132), барвник заліза оксид чорний (Е 172), титану діоксид (Е 171), барвник заліза оксид жовтий (Е 172), желатин. Капсули кишковорозчинні з пролонгованим вивільненням, 0,4 мг. По 10 капсул у блістер з ПВХ/ПЕ/ПВДХ/фольги алюмінієвої. По 1, 3 або 10 блістерів з інструкцією з медичного застосування препарату у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиНепрозорі желатинові капсули № 2 з корпусом світло-оранжевого кольору та кришечкою сіро-зеленого кольору. Вміст капсул: пелети від білого до майже білого кольору.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо тамсулозин швидко абсорбується в кишечнику і має майже 100% біодоступність. Всмоктування тамсулозину дещо сповільнюється після їди. Одинаковий рівень абсорбції може бути досягнутий у разі, якщо пацієнт щоразу приймає препарат після звичайного сніданку. Тамсулозин характеризується лінійною кінетикою. Після одноразового вживання в дозі 0,4 мг його максимальна концентрація в плазмі досягається через 6 годин. Після багаторазового прийому внутрішньо 0,4 мг на добу рівноважна концентрація досягається до 5-ї доби, при цьому її значення приблизно на 2/3 вище значення цього параметра після прийому одноразової дози. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові – близько 99%, обсяг розподілу невеликий – 0,2 л/кг. Метаболізм Тамсулозин не піддається ефекту «першого проходження» і повільно метаболізується у печінці з утворенням менш активних метаболітів. Більшість тамсулозину присутня у крові у незміненій формі. В експерименті виявлено здатність тамсулозину трохи індукувати активність мікросомальних ферментів печінки. Виведення Тамсулозин та його метаболіти виводяться головним чином нирками, 9% препарату виводиться у незміненому вигляді. Період напіввиведення (Т1/2) тамсулозину становить приблизно 10 год (при одноразовому прийомі після їди), при багаторазовому прийомі – 13 год.ФармакодинамікаТамсулозин є специфічним блокатором постсинаптичних α1-адренорецепторів, що знаходяться в гладкій мускулатурі передміхурової залози, шийки сечового міхура та простатичної частини уретри. Блокада a α1-адренорецепторів тамсулозином призводить до зниження тонусу гладкої мускулатури передміхурової залози, шийки сечового міхура та простатичної частини уретри та покращення відтоку сечі. Одночасно зменшуються як симптоми спорожнення, так і симптоми наповнення сечового міхура, обумовлені підвищеним тонусом гладкої мускулатури і детрузорної гіперактивності при доброякісній гіперплазії передміхурової залози. Такий фармакологічний ефект зберігається протягом тривалого часу. Також істотно знижується необхідність оперативного втручання або катетеризації. Здатність тамсулозину впливати на α1A підтип адренорецепторів у 20 разів перевищує його здатність взаємодіяти з α1B підтипом адренорецепторів, розташованих у гладких м'язах судин. Завдяки своїй високій селективності тамсулозин не викликає клінічно значущого зниження системного артеріального тиску як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і у пацієнтів з нормальним вихідним рівнем артеріального тиску.Показання до застосуванняЛікування дизуричних розладів при доброякісній гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до тамсулозину (включаючи ангіоневротичний набряк) та/або до будь-якої допоміжної речовини у складі препарату; ортостатична гіпотензія (у т. ч. в анамнезі); печінкова недостатність тяжкого ступеня; вік 8 років (у зв'язку з відсутністю клінічних даних щодо ефективності та безпеки застосування тамсулозину в даній віковій популяції). З обережністю ниркова недостатність тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв); при одночасному застосуванні з сильними та середньою активністю інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Вагітність та лактаціяПрепарат Профлосин призначений для застосування тільки у чоловіків.Побічна діяМожливі небажані реакції при застосуванні препарату наведені нижче за низхідною частотою виникнення: часто (< 1/10, ≥1/100), нечасто (< 1/100, ≥1/1000), рідко (< 1/1000, ≥1/10000) ), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (за наявними даними встановити частоту неможливо), включаючи окремі повідомлення. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто – головний біль; рідко – непритомні стани. Порушення органу зору: частота невідома: - нечіткість зору, порушення зору. Порушення з боку серця: нечасто – «відчуття серцебиття». Порушення з боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи. грудної клітки та органів середостіння: нечасто – риніт; частота невідома – епістаксис (носова кровотеча). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – запор, діарея, нудота, блювання; частота невідома – сухість у роті. Порушення з боку статевих органів та грудної залози: часто – порушення еякуляції, ретроградна еякуляція, анеякуляція; дуже рідко – пріапізм. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання, свербіж шкіри, кропив'янка; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома – багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит. Загальні порушення: нечасто – астенія. У ході постреєстраційних спостережень були зареєстровані випадки розвитку синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (синдром «вузької зіниці») під час операції з приводу катаракти або глаукоми у пацієнтів, які приймали тамсулозин. Досвід постреєстраційного застосування: на додаток до перелічених вище небажаних реакцій на фоні застосування тамсулозину були зареєстровані окремі випадки фібриляції передсердь, порушення ритму серця, тахікардії та диспное. У зв'язку з тим, що дані були отримані методом спонтанних повідомлень у післяреєстраційний період застосування тамсулозину, неможливо з достатньою мірою надійності оцінити частоту розвитку даних небажаних реакцій та їх зв'язок з терапією тамсулозином.Взаємодія з лікарськими засобамиТамсулозин не взаємодіє з атенололом, еналаприлом та теофіліном. При одночасному застосуванні з циметидином відмічено деяке підвищення концентрації тамсулозину у плазмі; з фуросемідом – зниження концентрації тамсулозину у плазмі крові, однак це не потребує корекції дози препарату, оскільки концентрація тамсулозину залишається в межах нормального діапазону. Диклофенак та варфарин можуть збільшувати швидкість виведення тамсулозину. In vitro діазепам, пропранолол, трихлорметіазид, хлормадинон, амітриптилін, диклофенак, глібенкламід, симвастатин, варфарин не впливали на вільну фракцію тамсулозину у плазмі крові людини. У свою чергу тамсулозин не змінював вільні фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду та хлормадинону. Одночасне застосування тамсулозину з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може призвести до збільшення концентрації тамсулозину у плазмі. Одночасне застосування з кетоконазолом (сильний інгібітор ізоферменту CYP3A4) призводило до збільшення AUC та Сmax тамсулозину у 2,8 та 2,2 рази, відповідно. Тамсулозин не слід призначати одночасно з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 пацієнтам із порушенням метаболізму ізоферменту CYP2D6. Тамсулозин слід застосовувати з обережністю одночасно з сильними та середньою активністю інгібіторами ізоферменту) CYP3A4. Одночасне застосування тамсулозину з пароксетином, сильним інгібітором ізоферменту CYP2D6, призводило до збільшення Сmах та AUC тамсулозину в 1,3 та 1,6 разів, відповідно, проте дані зміни не мали клінічної значущості. Одночасне застосування тамсулозину з іншими блокаторами α1-адренорецепторів, інгібіторами холінестерази, алпростадилом, анестетиками, діуретиками, леводопою, міорелаксантами, нітратами, антидепресантами, бета-адреноблокаторами, блокаторами «кадного тиску».Спосіб застосування та дозиВсередину, по 1 капсулі 1 раз на добу після сніданку або першого їди. Капсулу слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Капсулу не можна ділити на частини або розламувати, оскільки це може вплинути на швидкість вивільнення речовини, що діє. З огляду на прогресуючий характер захворювання, симптоматична терапія може проводитись тривалий час. Тривалість лікування визначає лікар. Застосування препарату в особливих клінічних групах пацієнтів Діти та підлітки до 18 років Відповідних показань для застосування препарату у пацієнтів віком до 18 років немає. Безпека та ефективність застосування тамсулозину у цій віковій категорії не вивчалися. У пацієнтів із порушенням функції нирок При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості корекції дози препарату не потрібне. Застосування тамсулозину у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв) вимагає дотримання запобіжних заходів та ретельного медичного спостереження. У пацієнтів із порушенням функції печінки При печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості корекції режиму дозування препарату не потрібно. Застосування тамсулозину при печінковій недостатності тяжкого ступеня протипоказано.ПередозуванняПовідомлень про випадки гострого передозування при прийомі препарату досі не спостерігалося. Передозування тамсулозину може потенційно призвести до тяжкої артеріальної гіпотензії (спостерігалася при різній виразності передозування). Теоретично є ймовірність різкого зниження артеріального тиску та тахікардії, що може вимагати проведення відповідних заходів. Для відновлення артеріального тиску (у тому числі при ортостатичній гіпотензії) та частоти серцевих скорочень до нормальних значень пацієнта необхідно вкласти в горизонтальне положення. За відсутності ефекту слід провести заходи для відновлення об'єму циркулюючої рідини та, при необхідності, застосувати судинозвужувальні засоби. Необхідний контроль функції нирок, а також проведення загальної підтримуючої терапії. Для запобігання подальшій абсорбції тамсулозину доцільним є промивання шлунка, прийом активованого вугілля або осмотичного проносного (наприклад, натрію сульфату). Проведення гемодіалізу недоцільно, оскільки тамсулозин має високу спорідненість до білків плазми крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри перших ознаках ортостатичної гіпотензії (запаморочення, слабкість) пацієнта слід посадити або укласти. Перед початком терапії препаратом Профлоксин слід виключити наявність у пацієнта захворювань та станів, здатних зумовити симптоматику, подібну до такої при доброякісній гіперплазії простати. Перед початком лікування та регулярно під час терапії має виконуватися пальцеве ректальне обстеження та, якщо потрібно, визначення концентрації специфічного простатичного антигену (ПСА). Застосування тамсулозину у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) потребує обережності, оскільки досліджень у цій популяції пацієнтів не проводилося. При оперативних втручаннях з приводу катаракти або глаукоми на фоні прийому препарату або при його попередньому застосуванні у деяких пацієнтів можливий розвиток синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (синдром «вузької зіниці»), що необхідно враховувати під час передопераційної підготовки пацієнта та проведення операції. Рекомендовано відмінити прийом тамсулозину за 1-2 тижні до оперативного втручання з приводу катаракти або глаукоми, проте користь відміни тамсулозину досі не доведена. Синдром «вузької зіниці» може розвинутись у пацієнтів, які приймали тамсулозин за більший період часу до оперативного втручання. Призначення тамсулозину пацієнтам, у яких планується оперативне втручання щодо катаракти чи глаукоми, не рекомендовано. У період передопераційної підготовки хірургу-офтальмологу слід уточнити факт застосування пацієнтом тамсулозину в даний час або раніше, щоб у разі потреби вжити відповідних заходів для запобігання «синдрому вузької» зіниці. У постреєстраційних дослідженнях було відзначено випадки порушення еякуляції, ретроградної еякуляції, анеякуляції. Відзначалися випадки розвитку тривалої ерекції та приапізму на фоні застосування α1-адреноблокаторів. У разі збереження ерекції протягом більше 4 годин слід негайно звернутися за медичною допомогою. Терапія приапізму повинна проводитися негайно, щоб уникнути пошкодження тканин статевого члена та незворотної втрати потенції. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень щодо впливу тамсулозину на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Але, враховуючи можливість виникнення запаморочення, необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами, а також при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 142,00 грн
380,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: прогестерон – 10,0 мг або 25,0 мг; допоміжні речовини: бензилбензоат – 0,2 мл; оливкова олія – до 1 мл. По 1 мл у ампули нейтрального скла з точками надлому або кільцями. По 10 ампул разом з інструкцією із застосування поміщають у коробку з картону. По 5 ампул поміщають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки. По 2 контурні коміркові упаковки з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора, масляниста рідина світло-жовтого або золотисто-жовтого кольору. Примітка. У процесі зберігання допускається випадання кристалів або кристалізація всього вмісту ампули. У разі випадання кристалів або кристалізації всього вмісту ампули, ампулу слід нагріти в киплячій водяній бані при струшуванні. Якщо кристали зникнуть і розчин стане прозорим, а при охолодженні до 36-38 ° С кристали знову не випадуть, препарат придатний до застосування.Фармакотерапевтична групаГестаген.ФармакокінетикаАбсорбція Швидко та практично повністю всмоктується після внутрішньом'язового введення. Максимальна концентрація в плазмі після внутрішньом'язового введення прогестерону досягається протягом 8 годин і залишається вищою за базальний рівень протягом 24 годин. Розподіл Прогестерон активно зв'язується з білками плазми крові, головним чином, з альбуміном (50-54%) та кортикостероїд-зв'язуючим глобуліном (43-48%). Метаболізм Метаболізується в печінці з утворенням метаболітів – прегнандіолу та прегнанолону, які кон'югують з глюкуроновою та сірчаною кислотами. Також у метаболізмі бере участь ізофермент CYP2C19. Виведення Метаболіти прогестерону виводяться нирками – 50-60%, через кишечник – понад 10%. Кількість метаболітів, що виводяться нирками, коливається залежно від фази жовтого тіла. Період напіввиведення – кілька хвилин.ФармакодинамікаГормон жовтого тіла, має гестагенну дію. Зв'язуючись з рецепторами на поверхні клітин органів-мішеней, проникає в ядро, де, активуючи дезоксирибонуклеїнову кислоту, стимулює синтез рибонуклеїнової кислоти. Сприяє переходу слизової оболонки матки з фази проліферації, що викликається фолікулярним гормоном, в секреторну, а після запліднення створює необхідні умови для імплантації та розвитку заплідненої яйцеклітини. Зменшує збудливість та скоротливість мускулатури матки та маткових труб, стимулює розвиток кінцевих елементів молочної залози та індукує лактацію. Сприяє розвитку нормального ендометрію. Стимулюючи протеїнліпазу, збільшує запаси жиру, підвищує утилізацію глюкози, збільшуючи концентрації базального та стимульованого інсуліну, сприяє накопиченню в печінці глікогену, підвищує вироблення альдостерону; у малих дозах прискорює, а великих – пригнічує продукцію гонадотропних гормонів гіпофізу; зменшує азотемію, збільшує виведення азоту нирками.Показання до застосуванняБезпліддя внаслідок недостатності жовтого тіла яєчника у разі непереносимості чи протипоказання до застосування препарату прогестерону перорально чи інтравагінально.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до прогестерону або будь-якої з допоміжних речовин препарату; діагностовані або підозрювані новоутворення молочної залози чи статевих органів; печінкова недостатність тяжкого ступеня або тяжкі захворювання печінки, у тому числі злоякісні пухлини печінки, нині або в анамнезі; вагітність (можливе лише інтравагінальне застосування прогестерону); період грудного вигодовування; ідіопатична жовтяниця, свербіж або герпес під час попередньої вагітності; тромбоемболічні порушення (тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт), внутрішньочерепний крововилив або наявність даних станів/захворювань в анамнезі; тромбоз глибоких вен; тромбоз судин сітківки; тромбофлебіт нині чи анамнезі; кровотечі з піхви неясного генезу; неповний аборт або викидень, що не відбувся, або ектопічна вагітність; порфірія; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату у даній віковій групі). Обережно: захворювання серцево-судинної системи, артеріальна гіпертензія, хронічна ниркова недостатність, цукровий діабет, бронхіальна астма, епілепсія, мігрень, депресія; гіперліпопротеїнемія, печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості; фоточутливість.Вагітність та лактаціяЗастосування прогестерону у цій лікарській формі у період вагітності протипоказане. Прогестерон проникає у грудне молоко, тому застосування препарату протипоказане у період грудного вигодовування.Побічна діяНебажані реакції розподілені за системно-органними класами відповідно до словника MedDRA. Порушення з боку імунної системи: свербіж шкіри, висип, кропив'янка, анафілактоїдні реакції. Порушення ендокринної системи: гірсутизм. Порушення з боку обміну речовин та харчування: набряки, збільшення маси тіла. Порушення психіки: апатія, дисфорія, депресія, лабільність настрою. Порушення з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, безсоння, астенія, неврит зорового нерва. Порушення органу зору: порушення зору. Порушення з боку судин: підвищення артеріального тиску, тромбоемболія (у тому числі легеневої артерії), тромбоз судин головного мозку або вен сітківки, тромбофлебіт, геморагічний висип. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, здуття живота, запор, діарея, біль у животі. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: холецистит, холестатична жовтяниця, холестатичний гепатит, калькульозний холецистит. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: зміна лібідо; "проривна" кровотеча; "мажуть" кров'янисті виділення; аменорея; скорочення менструального циклу; ерозія шийки матки; спазм м'язів матки, виділення з піхви, свербіж та відчуття дискомфорту у піхві, вульвовагініт, синдром гіперстимуляції яєчників, "припливи", злоякісні захворювання молочної залози; зміна в'язкості секрету шийки матки; передменструальний синдром; галакторея; збільшення, біль та напруга молочних залоз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: біль у спині. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: акне, алопеція, багатоформна еритема, вузлова еритема. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: цистит. Загальні розлади та порушення у місці введення: гіпертермія; гіперемія, подразнення та/або біль у місці введення, гематома, ущільнення, набряк та свербіж у місці ін'єкції, загальне нездужання, втома. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, вказані в інструкції або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПрогестерон посилює дію діуретиків, гіпотензивних лікарських засобів, імунодепресантів, антикоагулянтів; зменшує лактогенний ефект окситоцину. Одночасне застосування з препаратами-індукторами мікросомальних ферментів печінки системи цитохрому Р450 (ізоферменту CYP3A4), такими як барбітурати, протиепілептичні препарати (фенітоїн), рифампіцин, фенілбутазон, спіронолактон, гризеофульвін, препарати звіробоя. . Ступінь вираженості зазначених взаємодій може варіювати у різних пацієнток, тому прогноз клінічних ефектів перелічених взаємодій утруднений. Кетоконазол може збільшити біодоступність прогестерону. Прогестерон може підвищувати концентрацію кетоконазолу та циклоспорину. Прогестерон може зменшити ефективність бромокриптину. Прогестерон може спричинити зниження толерантності до глюкози, внаслідок чого – збільшити потребу в інсуліні або інших гіпоглікемічних препаратах у пацієнток із цукровим діабетом. Біодоступність прогестерону може бути знижена у пацієнток, що палять, і при надмірному вживанні алкоголю.Спосіб застосування та дозиПрепарат вводять внутрішньом'язово. Перед введенням ампулу з препаратом необхідно нагріти до 30-40 ° С, препарат глибоко вводити в сідничний м'яз. При безплідді внаслідок недостатності жовтого тіла яєчника – 12,5 мг на добу протягом 2 тижнів з моменту овуляції. Застосування в спеціальних клінічних групах: Пацієнти похилого віку: ефективність та безпека у пацієнток похилого віку (старше 65 років) не встановлено. Показання для застосування препарату в похилому віці відсутні. Вік до 18 років: відсутні дані щодо безпеки та ефективності застосування препарату у цій віковій групі. Показання для застосування препарату у дітей та підлітків відсутні (див. разд. "Протипоказання"). Пацієнти з порушеннями функції печінки: застосування препарату у пацієнток із тяжким порушенням функції печінки протипоказане. У пацієнток з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості препарат застосовують з обережністю. Пацієнти з порушеннями функції нирок: у пацієнток із порушенням функції нирок препарат застосовують з обережністю.ПередозуванняСимптоми: сонливість, минуще запаморочення, ейфорія, скорочення менструального циклу, дисменорея. У деяких пацієнток середня терапевтична доза може бути надмірною через наявну або нестабільну ендогенну секрецію прогестерону, підвищену чутливість до прогестерону або занадто низьку концентрацію естрадіолу. Лікування: дані прояви передозування можуть бути зменшені шляхом зниження дози, відновлення високої естрогенізації або переходу на застосування прогестерону з інтравагінальним шляхом введення. За потреби проводять симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо початку застосування препарату Прогестерон необхідне проведення медичного обстеження, що включає обстеження молочних залоз та органів малого тазу та дослідження мазка за Папаніколау. Через ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень слід припинити застосування препарату у разі виникнення: зорових порушень, таких як втрата зору, двоїння в очах, судинні ураження сітківки; мігрені; артеріальної або венозної тромбоемболії, тромбофлебіту, тромбозу, незалежно від локалізації. За наявності тромбофлебіту в анамнезі пацієнтка повинна перебувати під ретельним наглядом. Препарат Прогестерон застосовують з обережністю у пацієнток із захворюваннями та станами, які можуть посилюватися при затримці рідини (артеріальна гіпертензія, серцево-судинні захворювання, хронічна ниркова недостатність, епілепсія, мігрень, бронхіальна астма); у пацієнток із цукровим діабетом; порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; фоточутливістю. Необхідно спостерігати за пацієнтками з депресією в анамнезі, і у разі розвитку депресії тяжкого ступеня необхідно відмінити препарат. При тривалому лікуванні прогестероном необхідно регулярно проводити медичні огляди (включно з обстеженням функції печінки); лікування необхідно відмінити у разі виникнення відхилень від нормальних показників функціональних проб печінки або холестатичної жовтяниці. При застосуванні прогестерону можливе зниження толерантності до глюкози та збільшення потреби в інсуліні та інших гіпоглікемічних препаратах у пацієнток із цукровим діабетом. У разі появи аменореї в процесі лікування необхідно виключити наявність вагітності. У разі ациклічних кровотеч не слід застосовувати препарат до з'ясування причин, включаючи проведення гістологічного дослідження ендометрію. При застосуванні препарату Прогестерон з препаратами, що містять естроген, необхідно звертатися до інструкцій щодо їх застосування щодо ризиків венозної тромбоемболії. Застосування прогестерону може проводити результати деяких лабораторних аналізів, включаючи показники функції печінки, щитовидної залози; параметри коагуляції; концентрацію прегнандіолу. Допускається випадання кристалів. У разі випадання кристалів ампулу слід нагріти в киплячій водяній бані при струшуванні до розчинення кристалів. Якщо розчин стане прозорим, і при охолодженні до 36-38 ° С кристали знову не випадуть, препарат придатний до вживання. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаДраже - 1 драже: активні речовини: естрадіолу валерат – 2 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 46 - 250 мг; кукурудзяний крохмаль 26 - 200 мг; повідон 25000 - 3 мг; тальк – 2,4 мг; магнію стеарат – 0,15 мг; сахароза кристалічна 33 - 540 мг; повідон 700000 - 0,323 мг; макрогол 6000 - 3,719 мг; кальцію карбонат обложений 14 - 572 мг; тальк – 7,104 мг; гліцерол 85% (маса/маса) - 0,205 мг; титану діоксид (Е171, С.1.77891) - 0,411 мг; індигокармін (Е132, С.1.73015) - 0,051 мг; віск montaglycol - 0,075 мг. Драже, 2 мг. У блістері 21 шт.; у пачці картонної 1 блістер.Опис лікарської форми21 драже блакитного кольору.Фармакотерапевтична групаЕстрогенний. Відновлює недостатнє вироблення ендогенних естрогенів, знижує рівень холестерину ЛПНГ у крові. Купує соматичні, психічні та ін. клімактеричні симптоми в періоди пре-і постменопаузи або після оваріектомії; запобігає зменшенню маси кісток та остеопорозу.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо естрадіолу валерат швидко і повністю всмоктується із ШКТ. Зв'язування із білками плазми становить 50%. Швидко метаболізується у печінці з утворенням естріолу та естрону. При прийомі внутрішньо в дозі 1-2 мг максимальна концентрація в плазмі досягається через 3-6 год. T1/2 - близько 1 год. Піддається ефекту "першого проходження" через печінку і до певної міри - ентерогепатичної рециркуляції. Виводиться із сечею у вигляді сульфатних та глюкуронідних ефірів разом із невеликою кількістю незміненої речовини. Ідентифіковані та інші метаболіти.ФармакодинамікаЕстроген, засіб для замісної терапії. Естрадіолу валерат має специфічну естрогенну дію: викликає проліферацію ендометрію, стимулює розвиток матки та вторинних жіночих статевих ознак при їх недорозвиненні, пом'якшує та усуває загальні розлади, що виникають в організмі жінки на грунті недостатньої функції статевих залоз у клімактеричному періоді або після клімактеричного періоду. Естрадіолу валерат підтримує баланс між остеобластами та остеокластами, знижує резорбцію кісткової тканини та сприяє її утворенню.Показання до застосуванняЕстрогенна недостатність (постменопаузний період, оваріектомія, променева кастрація), що супроводжується вазомоторними симптомами: припливи спеки, пітливість, порушення сну, депресивні стани, дратівливість, головний біль, запаморочення, гіперестезія сечового міхура, дегенеративні зміни шкіри; профілактика остеопорозуПротипоказання до застосуванняГіперчутливість, вагітність, годування груддю, тяжкі порушення функції печінки, синдроми Дубіна - Джонсона та Ротора, пухлини печінки та тромбоемболічні процеси (в т.ч. в анамнезі), рак молочної залози, існуючі або підозрювані пухлини, чутливі до статевих стероїдних гормонів, тяжка гіпертригліцеридемія, вагінальні кровотечі неясного генезу.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяУ поодиноких випадках – головний біль, нудота, порушення функції шлунка, нагрубання молочних залоз, зміна маси тіла, маткові кровотечі, хлоазму.Взаємодія з лікарськими засобамиНа початку ЗГТ необхідно припинити застосування гормональних контрацептивів. За потреби пацієнтці слід рекомендувати негормональні контрацептиви. Тривале лікування препаратами, що індукують ферменти печінки (наприклад, деякими протисудомними та антимікробними препаратами) може збільшувати кліренс статевих гормонів та знижувати їхню клінічну ефективність. Подібна властивість індукувати ферменти печінки була виявлена у гідантоїнів, барбітуратів, примідону, карбамазепіну та рифампіцину, наявність цієї особливості також передбачається у окскарбазепіну, топірамату, фелбамату та гризеофульвіну. Максимальна індукція ферментів зазвичай спостерігається не раніше, ніж через 2-3 тижні, але потім вона може зберігатися ще принаймні протягом 4 тижнів після припинення прийому препарату. У поодиноких випадках на тлі супутнього прийому деяких видів антибіотиків (наприклад, пеніцилінової та тетрациклінової груп) спостерігалося зниження рівня естрадіолу. Речовини, що значно піддаються кон'югації (наприклад, парацетамол), можуть збільшувати біодоступність естрадіолу внаслідок конкурентного інгібування системи кон'югації у процесі всмоктування. Внаслідок впливу ЗГТ на толерантність до глюкози в окремих випадках може змінитися потреба у пероральних протидіабетичних засобах або інсуліні. Взаємодія з алкоголем Надмірне споживання алкоголю під час ЗГТ може призвести до збільшення рівня естрадіолу.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі, не розжовуючи та запиваючи невеликою кількістю рідини, по 1 драже щодня протягом 21 дня, потім – перерва 7 днів. За наявності менструації слід приймати Прогінову на 5-й день менструальної кровотечі. У будь-якому іншому випадку можливе негайне лікування, рекомендоване лікарем. За збереження матки можливе додаткове призначення ще одного гормону - прогестерону. І потрібна рекомендація лікаря: чи слід приймати драже постійно (без перерв) або з перервами. Час прийому Прогінова немає значення. Однак, якщо перше драже прийнято у певний час дня, слід дотримуватися цього часу та при прийомі всіх наступних таблеток.ПередозуванняНе виявлено ризику серйозних ризиків гострих побічних ефектів при випадковому прийомі препарату у кількості, що багаторазово перевищує добову терапевтичну дозу. Симптоми, які можуть спостерігатися при передозуванні: нудота, блювання, вагінальна кровотеча. Специфічного антидоту немає, лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри призначенні ЗГТ жінкам, які мають кілька факторів ризику розвитку тромбозу або високий рівень вираженості одного з факторів ризику, слід враховувати можливість взаємного посилення дії факторів ризику та призначеного лікування на розвиток тромбозу. У разі сумарне значення наявних чинників ризику підвищується. За наявності високого ризику препарат Прогінова протипоказаний. Медичні огляди До початку застосування препарату, а потім через певні проміжки часу під час лікування (щонайменше 1 раз на 6 місяців) слід проводити гінекологічні обстеження, огляд молочних залоз, вимірювання артеріального тиску та інші необхідні дослідження. Медичний огляд (включно з періодичним визначенням концентрації пролактину) необхідний за наявності у пацієнтки пролактиноми. Якщо замісну гормональну терапію проводять при одному із захворювань або станів, наведених нижче, вам може знадобитися ретельне лікарське спостереження. Тому, якщо у вас виявлено один із цих станів, повідомте свого лікаря, перш ніж почати прийом Прогінова®: фіброміома матки; ендометріоз нині чи минулому; захворювання печінки чи жовчного міхура. Після перенесеного гепатиту призначення препарату можливе не раніше як через 6 місяців (до нормалізації показників функції печінки); жовтяниця під час попередньої вагітності або попереднього прийому статевих гормонів; цукровий діабет; артеріальна гіпертензія (високий артеріальний тиск); хлоазму (ділянки знебарвленої шкіри) нині чи минулому. Якщо вони є, уникайте тривалого перебування на сонці або ультрафіолетового випромінювання; епілепсія; доброякісні захворювання молочних залоз (мастопатія); бронхіальна астма; мігрень; підвищений вміст тригліцеридів у крові; порфірія; отосклероз; системна червона вовчанка; мала хорея; підвищений ризик тромбозу вен. Ризик підвищується із віком. Він може також збільшуватися у разі тромбозу у вас або ваших родичів, при варикозному розширенні вен; надлишкової маси тіла. Ризик виникнення тромбозу глибоких вен тимчасово підвищується внаслідок операції, серйозних травм чи тривалої нерухомості. Якщо ви приймаєте препарат Прогінова®, повідомте лікаря про будь-яку заплановану госпіталізацію або хірургічне втручання (за 4-6 тижнів). Не слід застосовувати замісну гормональну терапію для профілактики інфаркту чи інсульту. Наступні попередження, які стосуються використання ЗГТ, слід враховувати при застосуванні препарату Прогінова. ЗГТ та пухлини Рак ендометрію При тривалому застосуванні естрогенів у монотерапії ймовірність раку слизової оболонки матки (рак ендометрію) зростає. Якщо у вас збережена матка, вам буде потрібний додатковий прийом гестагенів. Додавання гестагенів знижує ризик раку ендометрію. Повідомте вашого лікаря, якщо на фоні прийому Прогінові у вас часто бувають нерегулярні або проривні кровотечі. Рак молочної залози Результати кількох досліджень показали, що у жінок, які застосовували замісну гормональну терапію (ЗГТ) протягом декількох років, рак молочної залози (РМЗ) спостерігається дещо частіше, ніж у їхніх ровесниць, які ніколи її не застосовували. Відносний ризик зростає зі збільшенням тривалості монотерапії естрогенами, але може бути відсутнім або бути зниженим. Це зростання можна порівняти зі збільшенням ризику виникнення раку молочних залоз у жінок при пізнішому наступі природної менопаузи, а також при ожирінні та зловживанні алкоголем. Підвищений ризик поступово знижується до рівня протягом перших кількох років після припинення ЗГТ. ЗГТ збільшує мамографічну щільність молочних залоз, що в деяких випадках може негативно впливати на рентгенологічне виявлення раку молочної залози. У зв'язку з цим ваш лікар може використовувати інші методи дослідження для скринінгу щодо РМЗ. Рак яєчників Під час епідеміологічного дослідження було відзначено незначне збільшення ризику розвитку раку яєчників у жінок, які застосовують замісну терапію естрогенами (ЕЗТ) тривалий час (більше 10 років). У той же час мета-аналіз 15 досліджень не виявив підвищення ризику застосування ЕЗТ. Однак ці дані зараз є спірними. Пухлини печінки У окремих випадках при застосуванні статевих гормонів спостерігалося розвиток доброякісних, і навіть рідше злоякісних пухлин печінки. В окремих випадках кровотечі з таких пухлин у черевну порожнину становили загрозу життю. Зв'язок із проведеною ЗГТ не доведено. Хоча такі випадки є вкрай малоймовірними, Вам слід повідомити лікаря, якщо у Вас виникають незвичайні відчуття у верхній частині живота, які не відбуваються протягом короткого проміжку часу. Причини негайного припинення прийому препарату Прогінова® Вам слід негайно припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо у вас виявляються будь-які з наступних станів: вперше виник напад мігрені (характеризується пульсуючим головним болем і нудотою, яким передують порушення зору); загострення наявної мігрені; будь-які незвично часті або надзвичайно важкі головні болі; раптові порушення зору чи слуху; запалення вен (флебіт). Якщо на фоні прийому Прогінова у Вас виник тромбоз або є підозра, що подібне могло статися, вам слід негайно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. Насторожуючими ознаками можливого тромбозу є: кашель із кров'ю; незвичайні болі в руках чи ногах або їх набряклість; раптова нестача повітря; втрата свідомості. Прийом препарату Прогінова також слід негайно припинити у разі вагітності або розвитку жовтяниці. Вплив на результати лабораторних досліджень Прийом статевих гормонів може проводити результати деяких лабораторних досліджень. Завжди інформуйте лікаря, якщо приймаєте препарат Прогінова. Прогінова не застосовується з метою контрацепції. При необхідності контрацепції слід застосовувати негормональні методи (за винятком календарного та температурного методів). При підозрі на вагітність слід призупинити прийом препарату доти, доки вагітність не буде виключена. додаткова інформація Немає даних про необхідність корекції дози у жінок віком до 65 років. Є обмежені дані, що показують збільшення ймовірності ризику деменції у жінок, які починають прийом гормонозамісної терапії у віці 65 років і більше. Повідомте вашого лікаря, якщо Ви починаєте прийом препарату Прогінова у віці старше 65 років. Застосування препарату Прогінова у пацієнток з порушеннями функції печінки не вивчалось. Застосування препарату Прогінова у пацієнток з порушеннями функції нирок не вивчалось. Наявні дані вказують на відсутність необхідності коригування дози при застосуванні препарату цієї категорії пацієнток. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не виявлено.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКрем ректальний - 100 г: Активні речовини: трибенозид – 5 г; лідокаїну гідрохлорид (у формі гідрату) – 2.12 г, що відповідає вмісту лідокаїну гідрохлориду безводного – 2 г; Допоміжні речовини: цетомакрогол 1000 - 4.44 г, цетиловий спирт - 5 г, ізопропілпальмітат - 2 г, парафін рідкий - 10 г, метилпарагідроксибензоат - 0.18 г, пропілпарагідроксибензоат - 0.05 г, сорбітану 1а6 9 г, вода – 54.65 г. 30 г - туби алюмінієві (1) у комплекті з поліетиленовим наконечником та насадкою-кришечкою з латексу - пачки картонні.Опис лікарської формиКрем ректальний гомогенний, білого кольору, із слабким характерним запахом.Фармакотерапевтична групаПрепарат з венотонізуючою, протизапальною та місцевоанестезуючою дією для місцевого застосування у проктології.ФармакокінетикаВсмоктування При місцевому застосуванні абсорбується від 2 до 20% трибенозиду, що міститься у кремі. Метаболізм В організмі трибенозид значною мірою метаболізується у печінці.ФармакодинамікаКомбінований протигемороїдальний препарат. Трибенозид зменшує проникність капілярів та покращує судинний тонус, антагоністично впливає на деякі ендогенні речовини, що виконують роль медіаторів при розвитку запалення та болю. Лідокаїн має місцевоанестезуючу дію. Препарат викликає швидке ослаблення симптомів, спричинених гемороєм (біль, свербіж та натяг шкіри).Показання до застосуванняЗовнішній та внутрішній геморой.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; печінкова недостатність; І триместр вагітності.Вагітність та лактаціяЗастосування у І триместрі вагітності протипоказане. При застосуванні препарату у ІІ та ІІІ триместрах вагітності необхідно враховувати можливий ризик для плода. При необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування слід зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для дитини.Побічна діяЗ боку імунної системи: дуже рідко (< 1/10 000) – анафілактичні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, бронхоспазм та серцево-судинні порушення. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко (>1/10 000, < 1/1 000) - шкірні реакції в місці застосування (печіння, висипання, свербіж та кропив'янка). Ці симптоми можуть поширюватися за межі місця застосування.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії не зареєстровані.Спосіб застосування та дозиРектально. При виражених клінічних симптомах крем слід застосовувати вранці та ввечері. При регресії гострих симптомів частоту застосування зменшують до 1 раза на добу. При внутрішніх гемороїдальних вузлах вводять крем за допомогою насадки. 30 г крему (1 туба) достатньо приблизно для 20-30 застосувань.ПередозуванняВипадки передозування препарату не зареєстровані. Лікування: при випадковому прийомі внутрішньо рекомендується промивання шлунково-кишкового тракту, а також симптоматична підтримуюча терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо симптоми захворювання не слабшають у процесі лікування або відзначається поява нових незвичайних відчуттів, слід звернутися до лікаря. При застосуванні крему Прокто-Глівенол необхідно стежити за гігієною анальної області, уникати надмірної напруги, вживати заходів для підтримки м'якої консистенції стільця. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Препарат не впливає на концентрацію уваги та швидкість психічних та рухових реакцій при використанні в рекомендованих дозах.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії ректальні – 1 супп.: Активні речовини: трибенозид – 400 мг; лідокаїн – 40 мг; допоміжні речовини: Вітепсол Е85 (супозиторна маса n°1) - 305 мг, Вітепсол W35 (супозиторна маса n°2) - 1255 мг. 5 штук. - стрипи з комбінованого матеріалу (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиСупозиторії ректальні тверді, торпедоподібної форми, без тріщин, злегка жирні на дотик, жовтувато-білого кольору, зі слабким специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаПрепарат з венотонізуючою, протизапальною та місцевоанестезуючою дією для місцевого застосування у проктології.ФармакокінетикаВсмоктування Системна біодоступність трибенозиду, що надходить із супозиторію, досягає 30% від кількості, яка абсорбується при прийомі препарату внутрішньо. Після ректального введення 1 супозиторію (400 мг) Сmax трибенозиду у плазмі крові досягається через 2 години та становить 1 мкг/мл (трибенозид+метаболіти). Метаболізм Трибенозид значною мірою метаболізується у печінці. Виведення 20-27% дози виводиться із сечею у вигляді метаболітів.ФармакодинамікаКомбінований протигемороїдальний препарат. Трибенозид зменшує проникність капілярів та покращує судинний тонус, антагоністично впливає на деякі ендогенні речовини, що виконують роль медіаторів при розвитку запалення та болю. Лідокаїн має місцевоанестезуючу дію. Препарат викликає швидке ослаблення симптомів, спричинених гемороєм (біль, свербіж та натяг шкіри).Показання до застосуванняЗовнішній та внутрішній геморой.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; печінкова недостатність; І триместр вагітності.Вагітність та лактаціяЗастосування у І триместрі вагітності протипоказане. При застосуванні препарату у ІІ та ІІІ триместрах вагітності необхідно враховувати можливий ризик для плода. При необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування слід зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для дитини.Побічна діяЗ боку імунної системи: дуже рідко. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко (>1/10 000,Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки взаємодії не зареєстровані.Спосіб застосування та дозиРектально. При виражених клінічних симптомах вводять по 1 супозиторію вранці та ввечері. При регресії гострих симптомів – по 1 супозиторію 1 раз на добу.ПередозуванняВипадки передозування препарату не зареєстровані. При випадковому прийомі внутрішньо рекомендується промивання шлунково-кишкового тракту, а також симптоматична підтримуюча терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо наявні симптоми захворювання не зменшуються в процесі лікування або відзначається поява нових незвичайних відчуттів, слід звернутися до лікаря. При застосуванні препарату Прокто-Глівенол необхідно стежити за гігієною анальної області, уникати надмірної напруги, вживати заходів для підтримки м'якої консистенції випорожнень. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами При застосуванні доз, що не перевищують рекомендовані, препарат не впливає на здатність виконання роботи, пов'язаної з необхідністю концентрації уваги, швидких психічних та рухових реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
374,00 грн
332,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСерветки з вологостійкого паперу (не залишають на поверхні шкіри волокнистих компонентів), просочені спеціальним розчином; кожна серветка в індивідуальному пакетику №10 у пачці.ХарактеристикаСерветки Проктоліф - ефективний та практичний засіб для профілактики геморою та шкірних захворювань. Завдяки активним компонентам, серветки Проктоліф мають ранозагоювальний, капіляропротекторний і протисвербіжний ефект і широко застосовуються в проктології для профілактики і при комплексному лікуванні геморою. Вони усувають печіння, свербіж, біль, набряк, загоюють тріщини. Серветки Проктоліф також ефективно використовуються в дерматології та знімають запалення при дерматитах різної етіології, такі як: ексудативний діатез, купероз, попрілості; подразнення шкіри від агресивних впливів (термічні та сонячні опіки, укуси комах). Серветки мають ранозагоювальну, капіляропротекторну і протисвербіжну дію. Попереджають загострення та знімають запалення прямої кишки при геморої (усувають печіння, свербіж, біль, набряк, загоюють тріщини). Знімають запалення шкіри за різних дерматологічних захворювань.РекомендуєтьсяПроктологія: для профілактики та в комплексному лікуванні геморою (роздратування та тріщини прямої кишки, гемороїдальні вузли). Дерматологія: запальні захворювання шкіри: дерматити різної етіології, ексудативний діатез, купероз, попрілості; подразнення шкіри від агресивних впливів (термічні та сонячні опіки, укуси комах та ін.)Інструкція для пацієнтаПроктологія: як аплікацій на анальну область до повного висихання серветки, 2-3 десь у день. Як вологий туалетний папір. Дерматологія: як аплікацій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКальцію карбонат (антистежуючий агент), лист касії гостролистої (folia Cassiae angustifoilia), порошок хряща акули, трава деревію звичайного (herba Achillea millefolium), вітамін Е (токоферолу ацетат), вітамін А (ретинолу)ХарактеристикаКапсули Проктоніс рекомендуються для осіб, які потребують профілактики геморою як біологічно активної добавки до їжі – джерела сіннозидів, вітамінів А та Е.РекомендуєтьсяДля осіб, які потребують профілактики геморою.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, гострі кишкові захворювання, схильність до діареї.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 1 капсулі 3 рази на день під час їжі. Тривалість прийому – 20 днів. Після 10-денної перерви рекомендується повторний курс.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаWater, Emulsifying Wax, Ricinus Communis Oil, Theobroma cacao, Hydrogenated Polyisobutene, Glycerine, Aloebarbadensis Leaf Extract, Hamamelis Virginiana Leaf Extract, Achillea Millefolium (Yarrow)Extract, PropylenGlycol, Salvia Of Olea Europea, Tocopheryl Acetate, Dimethicone, Benzyl Alcohol, Ethylhexylglycerin, Bisabolol, Sodium Carbomer (і) Sodium Polyacrylate, Phenoxyethanol (і) Methyl Paraben (і) Ethyl Paraben (і) Propyl Paraben, Tetrasodium Butylhydroxytoluol (and)propylgallate(and)Citric Acid (and)monoglyceride,Parfum.ХарактеристикаКосметичний засіб для інтимного догляду при проявах дискомфорту у перианальній ділянці. Оптимальне поєднання активних компонентів забезпечує взаємне посилення їхньої дії, завдяки якому крем можна застосовувати для профілактики геморою, при дискомфорті в області ануса. Склад біокомпонентів глибоко живить шкіру, перешкоджає втраті вологи, пом'якшує роговий шар, підтримує еластичність шкіри області навколо анусу, має ранозагоювальні властивості, регенерує та відновлює пошкоджену поверхню шкіри, підтримує тургор, повертає еластичність, запобігаючи утворенню тріщин та виникненню проблем.Властивості компонентівОлія касторова, що отримується з рослини рицина звичайна, посилює проникнення інших компонентів у уражені ділянки тканини, надає пом'якшувальний ефект. Формує на шкірі захисний бар'єр, надає шкірі еластичність і прискорює її регенерацію. Прискорює процеси регенерації, збільшує синтез колагену, має антиалергічний і бактерицидний ефект, тонізує і зволожує шкіру. Гамамеліса вірджинського екстракт застосовується як кровоспинний засіб.Вітамін Е - основний антиоксидант шкірного бар'єру, покращує епітелізацію, живить і пом'якшує, має протизапальну активність. Бісаболол - речовина, що отримується з аптечної ромашки. Має антимікробну, протизапальну дію, заспокоює, знімає роздратування.ІнструкціяНанести крем на попередньо очищену область ануса. Для зручності використання та з метою гігієни рекомендується наносити крем за допомогою насадки-аплікатора, обережно натискаючи на тубу, видавити крем, нанести його на проблемну область і м'якими рухами, що масажують, розподілити по поверхні. Після кожного застосування слід ретельно промити насадку-аплікатор і помістити в захисний ковпачок.РекомендуєтьсяКосметичний засіб для інтимного догляду при проявах дискомфорту у перианальній ділянці.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Активна речовина: латанопрост 0,05 мг; Допоміжні речовини: бензалконію хлорид – 0. 2 мг, натрію хлорид – 4. 1 мг, динатрію гідрофосфат безводний – 4.
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для підшкірного введення – 1 мл. Кожен попередньо заповнений шприц містить: активна речовина: деносумаб – 60 мг; допоміжні речовини: сорбітол (Е420) – 47 мг; оцтова кислота крижана - 1 мг; полісорбат 20 - 0,1 мг; натрію гідроксид - до рН 5,0-5,5; вода для ін'єкцій – до 1 мл. Розчин для підшкірного введення 60 мг/мл. В одноразовому попередньо заповненому шприці (ПЗШ) 1 мл зі скла I гідролітичного класу з голкою 27G з нержавіючої сталі, еластомерним ковпачком та еластомірним плунжером, ламінованим фторполімером (із захисним пристроєм для голки або без нього). Маркований шприц поміщають у пачку картонну. ПЗШ може бути додатково поміщений у контурне осередкове впакування з термоетикеткою. Кожну контурну осередкову упаковку поміщають у картонну пачку. Пачка картонна забезпечена відривною карткою-нагадуванням з двома наклейками, що нагадують. Проліа™ є стерильний продукт і не містить консервантів.Опис лікарської формиПрозора рідина від безбарвного до світло-жовтого кольору практично вільна від видимих включень.Фармакотерапевтична групаІнгібуючу кісткову резорбцію.ФармакокінетикаПри підшкірному введенні деносумаб характеризується нелінійною фармакокінетикою, дозозалежною в широкому діапазоні доз, та дозозалежним збільшенням експозиції для дози 60 мг (або 1 мг/кг) і вище. Всмоктування Після підшкірного введення деносумабу в дозі 60 мг біодоступність склала 61% і Cmax - 6 мкг/мл (діапазон 1-17 мкг/мл), дані параметри спостерігалися через 10 днів (діапазон 2-28 днів). Після досягнення Cmax вміст препарату в сироватці крові знижувався з T1/2 26 днів (діапазон 6-52 дні) і далі протягом 3 місяців (діапазон 1,5-4,5 міс). У 53% пацієнтів деносумаб не виявлявся у сироватці крові після 6 місяців від останнього введення препарату. Розподіл Не спостерігалися зміни фармакокінетичних параметрів деносумабу, а також кумуляції за весь час прийому багаторазових доз препарату по 60 мг кожні 6 місяців. Метаболізм Деносумаб складається з амінокислот та вуглеводів, як звичайний імуноглобулін. На підставі даних доклінічних досліджень, очікується, що метаболізм деносумабу відбуватиметься шляхом кліренсу імуноглобулінів, результатом якого буде розпад на невеликі пептидні ланцюги та окремі амінокислоти. Виведення На підставі доклінічних даних, виведення деносумабу відбуватиметься шляхом виведення всіх імуноглобулінів, результатом якого буде розпад на невеликі пептидні ланцюги та окремі амінокислоти. Окремі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (65 років або старше). Вік не має значного впливу на фармакокінетику деносумабу, за даними фармакокінетичного аналізу у популяції пацієнтів від 28 до 87 років. Діти та підлітки (до 18 років). Фармакокінетика у дітей не вивчалась. Расова приналежність. Фармакокінетика деносумабу не залежить від расової приналежності. Пацієнти з нирковою недостатністю. У дослідженні даних 55 пацієнтів з різним ступенем ниркової недостатності, включаючи пацієнтів, що перебувають на діалізі, ступінь ниркової недостатності не впливав на фармакокінетику та фармакодинаміку деносумабу, тому не потрібна корекція режиму дозування деносумабу при хронічній нирковій недостатності. Хронічна печінкова недостатність. Досліджень впливу недостатності функції печінки на фармакокінетику деносумабу не проводилось.ФармакодинамікаМеханізм дії Деносумаб є повністю людським моноклональним антитілом (IgG2), що має високу афінність і специфічність до ліганду рецептора активатора ядерного фактора κВ (RANKL), і тим самим перешкоджає активації єдиного рецептора RANKL — активатора ядерного фактора κВ (RANK), розташованого на поверхні. попередників. Таким чином, запобігання взаємодії RANKL/RANK пригнічує утворення, активацію та тривалість існування остеокластів. В результаті деносумаб зменшує кісткову резорбцію та збільшує масу та міцність кортикального та трабекулярного шарів кістки. Фармакодинамічні ефекти Призначення деносумабу в дозі 60 мг призводило до швидкого зменшення сироваткових концентрацій маркера резорбції кісткової тканини – 1С-телопептиду (СТХ) – приблизно на 70% протягом 6 годин після підшкірного введення та приблизно на 85% протягом наступних 3 днів. Зменшення концентрації СТХ залишалося стабільним у 6-місячному інтервалі між дозуванням. Швидкість зниження концентрації СТХ у сироватці крові частково зменшувалася при зниженні концентрації деносумабу у сироватці крові, що відображає оборотність впливу деносумабу на ремоделювання кістки. Ці ефекти спостерігалися протягом усього курсу лікування. Відповідно до фізіологічного взаємозв'язку процесів утворення та резорбції при ремоделюванні кісткової тканини,спостерігалося зменшення вмісту маркерів утворення кістки (наприклад, кістковоспецифічної ЛФ та сироваткового N-кінцевого пропептиду колагену I типу) з першого місяця після введення першої дози деносумабу. Маркери ремоделювання кістки (маркери утворення кістки та резорбції кістки), як правило, досягали концентрацій періоду до початку лікування не пізніше ніж через 9 місяців після прийому останньої дози препарату. Після відновлення лікування деносумабом ступінь зниження концентрацій СТХ була подібна до ступеня зниження концентрації СТХ на початку курсу лікування деносумабом.Після відновлення лікування деносумабом ступінь зниження концентрацій СТХ була подібна до ступеня зниження концентрації СТХ на початку курсу лікування деносумабом.Після відновлення лікування деносумабом ступінь зниження концентрацій СТХ була подібна до ступеня зниження концентрації СТХ на початку курсу лікування деносумабом. Було показано, що переведення з лікування алендроновою кислотою (середня тривалість застосування – 3 роки) на деносумаб призводить до додаткового зниження концентрації СТХ у сироватці порівняно з групою жінок у постменопаузі з низькою кістковою масою, які продовжували лікування алендроновою кислотою. Водночас зміни вмісту кальцію у сироватці були однаковими в обох групах. В експериментальних дослідженнях інгібування RANK/RANKL одночасно із зв'язуванням остеопротегерину з Fc-фрагментом (OPG-Fc) призводило до уповільнення зростання кістки та порушення прорізування зубів. Тому лікування деносумабом може гальмувати ріст кісток із відкритими зонами зростання у дітей та призводити до порушень прорізування зубів. Імуногенність Деносумаб — людське моноклональне антитіло, тому, як і інших ЛЗ білкової природи, існує теоретичний ризик імуногенності. Більш ніж 13000 пацієнтів було обстежено на предмет утворення зв'язувальних антитіл з використанням методу чутливої електрохемілюмінесценції у поєднанні з імунологічним аналізом. Менш ніж у 1% пацієнтів, які приймали деносумаб протягом 5 років, визначалися антитіла (включаючи існуючі раніше, транзиторні та зростаючі). Серопозитивні пацієнти були далі обстежені щодо утворення нейтралізуючих антитіл, використовуючи хемілюмінісцентний аналіз у культурі клітин in vitro, нейтралізуючих антитіл не виявлено. Не було виявлено змін фармакокінетичного профілю, токсичного профілю або клінічної відповіді, зумовлених утворенням антитіл. Клінічна ефективність Лікування остеопорозу у постменопаузі У жінок із постменопаузальним остеопорозом Проліа™ збільшує мінеральну щільність кістки, зменшує частоту переломів шийки стегна, вертебральних та невертебральних переломів. Ефективність та безпека деносумабу у лікуванні постменопаузального остеопорозу була доведена у дослідженні тривалістю 3 роки. Результати дослідження показують, що деносумаб суттєво, порівняно з плацебо, знижує ризик виникнення вертебральних та невертебральних переломів, переломів шийки стегна у жінок із остеопорозом у постменопаузі. У дослідження було включено 7808 жінок, з яких у 23,6% відзначалися переломи хребців, що часто зустрічаються. Усі три кінцеві точки ефективності щодо переломів досягали статистично значимих значень, що оцінюються за попередньо заданою послідовною схемою тестування. Зниження ризику виникнення нових вертебральних переломів при застосуванні деносумабу протягом більш як 3 років залишалося стабільним та значущим. Ризик знижувався незалежно від 10-річної ймовірності виникнення великих остеопоротичних переломів. На зниження ризику також не впливали наявність переломів хребців, що часто зустрічаються, в анамнезі, невертебральні переломи, вік пацієнтів, мінеральна щільність кістки, рівень ремоделювання кістки і попередня терапія з приводу остеопорозу. У жінок старше 75 років у постменопаузі деносумаб зменшував частоту виникнення нових вертебральних переломів, та, за даними post hoc аналізу, зменшував частоту переломів шийки стегна. Зменшення частоти виникнення невертебральних переломів спостерігалося незалежно від 10-річної ймовірності виникнення великих остеопоротичних переломів. Деносумаб суттєво, в порівнянні з плацебо, збільшував мінеральну щільність кістки у всіх анатомічних областях. Мінеральну щільність кістки визначали через 1, 2 та 3 роки після початку терапії. Подібний вплив на мінеральну щільність кістки зазначено в поперековому відділі хребта незалежно від віку, расової приналежності, індексу маси тіла (ІМТ), мінеральної щільності кістки та ремоделювання кістки. Гістологічні дослідження підтвердили нормальну архітектоніку кістки та, як і очікувалося, зниження кісткового ремоделювання порівняно з плацебо. Не відмічено патологічних змін, включаючи фіброз, остеомаляцію та порушення архітектоніки кісткової тканини. Клінічна ефективність при лікуванні втрати кісткової маси, спричиненої гормондеприваційною терапією або терапією інгібіторами ароматази. Лікування втрати кісткової маси, спричиненої депривацією андрогенів. Ефективність та безпека деносумабу при лікуванні втрати кісткової маси, асоційованої зі зниженням концентрації андрогенів, були доведені у 3-річному дослідженні, що включало 1468 пацієнтів з неметастатичним раком передміхурової залози. Істотне збільшення мінеральної щільності кістки визначали в поперековому відділі хребта, всієї стегнової кістки, шийці стегнової кістки, рожні стегнової кістки через 1 міс після прийому першої дози. Збільшення мінеральної густини кістки в поперековому відділі хребта не залежало від віку, расової приналежності, географічного регіону, ІМТ, початкових значень мінеральної густини кістки, ремоделювання кістки; тривалості проведення гормондеприваційної терапії та наявності вертебрального перелому в анамнезі. Деносумаб значно зменшував ризик виникнення нових вертебральних переломів протягом трьох років застосування. Зменшення ризику спостерігалося через 1 рік та через 2 роки після початку терапії. Деносумаб також знижував ризик виникнення більш ніж одного остеопоротичного перелому будь-якої локалізації. Лікування втрати кісткової маси у жінок, які отримують терапію інгібіторами ароматази щодо раку молочної залози. Ефективність та безпека деносумабу в лікуванні втрати кісткової маси, спричиненої ад'ювантною терапією інгібітором ароматази, оцінювалася у 2-річному дослідженні, що включало 252 пацієнтки з неметастатичним раком молочної залози. Деносумаб значно збільшував мінеральну щільність кістки у всіх анатомічних областях порівняно з плацебо протягом 2 років. Збільшення мінеральної щільності кістки спостерігалося в поперековому відділі хребта через місяць після прийому першої дози. Позитивний вплив на мінеральну щільність кістки у люмбальному відділі хребта відзначали незалежно від віку, тривалості терапії інгібітором ароматази, ІМТ, попередньої хіміотерапії, попереднього використання селективного модулятора рецепторів естрогену (СМРЕ) та часу, що пройшов від.Показання до застосуваннялікування постменопаузального остеопорозу; лікування втрати кісткової маси у жінок, які отримують терапію інгібіторами ароматази з приводу раку молочної залози та у чоловіків, з раком передміхурової залози, які отримують гормондеприваційну терапію.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; гіпокальціємія.Вагітність та лактаціяНемає жодних даних щодо застосування препарату під час вагітності. Проліа не рекомендується для застосування у вагітних жінок. У токсикологічних дослідженнях на нижчих приматах було показано, що в дозах, що 100-кратно перевищують рекомендовані для клінічного застосування, деносумаб не впливав на фертильність або розвиток плода. Експерименти на мишах з вимкненим геном показали, що відсутність RANKL може призводити до порушення розвитку лімфатичних вузлів у плода, а в постнатальному періоді може бути причиною порушення прорізування зубів та зростання кісток; також можливий вплив на дозрівання молочної залози, що може спричинити ослаблення лактації. Пацієнткам, у яких вагітність настала під час лікування препаратом Проліа™, слід зареєструватись у Програмі спостереження вагітності компанії Амджен. Пацієнти або лікарі, у яких вони перебувають під наглядом, можуть зателефонувати за телефоном, зазначеним у кінці цієї інструкції для реєстрації у Програмі спостереження. Невідомо, чи деносумаб виводиться в грудне молоко. Оскільки відомо, що потенційно деносумаб може викликати небажані реакції у дітей грудного віку, необхідно або припинити грудне вигодовування або скасувати препарат.Побічна діяДані, отримані при контрольованому застосуванні у клінічних дослідженнях. Небажані реакції наводяться за класами систем органів термінах Медичного словника регуляторної діяльності (MedDRA). Частота виникнення визначена таким чином: дуже часто -1 з 10; часто ->1 з 100 і <1 з 10; нечасто -> 1 з 1000 і <1 з 100; рідко -> 1 з 10000 і <1 з 1000; дуже рідко <1 із 10000. У кожній групі систем органів та частоти повідомлень небажані реакції наводяться за зменшенням ступеня серйозності. Інфекції та інвазії: нечасто – запалення підшкірної клітковини. З боку метаболізму та електролітного обміну: дуже рідко – гіпокальціємія. З боку органів зору: часто – катаракта. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: нечасто – екзема. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – біль у кінцівках, рідко – остеонекроз щелепи.Взаємодія з лікарськими засобамиРекомендується приймати препарати кальцію та вітаміну D під час застосування препарату Проліа™. Гіпокальціємія може бути скоригована прийомом препаратів кальцію та вітаміну D у адекватних дозах перед початком терапії деносумабом. Рекомендується контроль концентрації кальцію у пацієнтів, схильних до гіпокальціємії.Спосіб застосування та дозиВступ Проведення ін'єкції препарату вимагає попереднього навчання – див. рекомендації щодо введення препарату, наведені наприкінці цього розділу. Доза Рекомендована доза препарату Проліа - одна підшкірна ін'єкція 60 мг кожні 6 міс. Протягом курсу лікування рекомендується додатково приймати препарати кальцію та вітамін D. Застосування в окремих груп пацієнтів Діти. Препарат Проліа не рекомендований до застосування в педіатрії, тому ефективність та безпека даного препарату не вивчалися у цій віковій групі. Пацієнти похилого віку. На основі наявних даних про ефективність та безпеку препарату в даній віковій групі не потрібна корекція режиму дозування препарату. Ниркова недостатність На основі наявних даних про ефективність та безпеку препарату в даній групі пацієнтів не потрібна корекція режиму дозування препарату. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну <30 мл/хв) або на діалізі існує великий ризик розвитку гіпокальціємії. Таким пацієнтам необхідно додатково приймати препарати кальцію та вітамін D. Печінкова недостатність. Ефективність та безпека не вивчалися. Слід оцінити розчин перед введенням щодо наявності включень або зміни кольору. Розчин не можна використовувати при помутнінні або зміні кольору. Чи не струшувати. Щоб уникнути дискомфорту в місці введення, слід зігріти розчин до кімнатної температури (до 25 ° C) перед ін'єкцією, а потім повільно ввести весь вміст попередньо заповненого шприца. Шприц із залишками препарату викинути. Детальні рекомендації щодо самостійного підшкірного введення препарату включені в дану інструкцію з медичного застосування. Будь-які кількості невикористаного препарату або невикористані матеріали повинні бути знищені відповідно до місцевих вимог. Інструкції з застосування препарату Проліа™, попередньо заповнені шприци із захисним пристроєм для голки. У цьому розділі наводиться інформація щодо правильного проведення ін'єкції попередньо заповненим шприцом (ПЗШ) із захисним пристроєм для голки. Дуже важливо, щоб перед тим, як ви приступите до самостійних ін'єкцій, лікар, медична сестра докладно проінструктували вас з техніки виконання ін'єкції. Якщо у вас виникнуть питання щодо техніки виконання ін'єкції, зверніться до лікаря або медичної сестри. Перед початком ін'єкції Перед використанням ПЗШ уважно прочитайте всі інструкції. Для зменшення ризику випадкового уколу кожен ПЗШ оснащений запобіжником – захисним пристроєм для голки, що автоматично активується для закривання голки після завершення ін'єкції. Не намагайтеся розбирати ПЗШ або активувати запобіжник перед ін'єкцією. Не використовуйте ПЗШ, якщо ковпачок був видалений або запобіжник голки активовано. Як використовувати попередньо заповнений шприц? Ваш лікар призначив вам препарат Проліа ПЗШ для підшкірних ін'єкцій. Ви повинні ввести весь вміст шприца одноразово і повторити ін'єкцію через 6 міс, як призначено лікарем. Обладнання Для самостійної ін'єкції вам знадобиться: Нова ПЗШ препарату Проліа™; Змочені спиртом тампони чи подібні матеріали. Що ви повинні зробити до введення Проліа™ підшкірно? Дістати шприц із холодильника. Не брати ПЗШ за поршень або захисний ковпачок, це може призвести до пошкодження пристрою. Залишити ПЗШ за кімнатної температури для більш комфортної ін'єкції. Не підігрівати ПЗШ будь-яким іншим способом (наприклад, у мікрохвильовій печі або в гарячій воді). Не залишати шприц під прямим сонячним промінням. Не струшувати ПЗШ. Не видаляти ковпачок ПЗШ, доки ви не готові до ін'єції. Перевірити термін придатності ПЗШ. Термін придатності вказаний на упаковці як «РОК ДО: ММ.РРРР». Не використовувати ПЗШ після останнього дня вказаного місяця зберігання. Перевірити зовнішній вигляд препарату Проліа. Розчин має бути прозорим, безбарвним чи світло-жовтим. Якщо розчин помутніли або пофарбовані інакше, препарат використовувати не можна. Вибрати комфортне, добре освітлене місце та чисту поверхню, де можна зручно розмістити всі необхідні матеріали. Ретельно вимити руки. Як правильно вибрати місце для ін'єкції? Найкраще робити ін'єкції у верхню частину стегон та живота. Якщо ін'єкції робить хтось інший, можна використовувати тильну поверхню рук. Якщо область, куди ви зібралися робити ін'єкцію, почервоніла або набрякла, слід вибрати інше місце ін'єкції. Як робити ін'єкцію? Продезінфікувати місце ін'єкції за допомогою змоченого спирту тампона. Щоб уникнути вигину голки, акуратно потягнути ковпачок з голки відразу без скручування, як показано на малюнку. Не торкатися голки і не натискати на поршень. Якщо всередині ПЗШ помітні маленькі бульбашки повітря, немає необхідності видаляти їх перед ін'єкцією. Введення розчину з бульбашками повітря є безпечним. Затиснути шкіру (не стискаючи) між великим і вказівним пальцями. Ввести голку, як показував вам лікар чи медична сестра. Повільно і плавно натиснути на поршень, одночасно притримуючи складку. Натискати на поршень слід доти, поки шприц не спорожніє. Запобіжник голки не спрацює, доки шприц не спустіє. Поки натиснутий поршень, видаліть голку зі шкіри і відпустіть шкірну складку. Потім відпустіть поршень і дозвольте шприцу піднятися вгору, поки вся голка не покриється запобіжником голки. Якщо запобіжник не активувався, можливо, ви не виконали ін'єкцію повністю. Зателефонуйте лікарю, якщо вважаєте, що ви не отримали повну дозу. Чи не надягати ковпачок на голку. Якщо виступить кров у місці ін'єкційного проколу, акуратно стерти її ватним тампоном чи тканиною. Чи не розтирати місце ін'єкції. При необхідності можна заклеїти місце ін'єкції пластиром. Використовувати один ПЗШ лише для однієї ін'єкції. Не використовувати препарат, що залишився в шприці. Пам'ятайте: у разі виникнення проблем зверніться за допомогою або порадою до лікаря або медичної сестри. Знищення використаних шприців Не надягати назад ковпачок на використаний шприц. Зберігати використаний шприц у недоступному для дітей місці. Використаний шприц повинен бути утилізований відповідно до місцевих правил. Запитайте у лікаря чи провізора, як знищити препарат, якщо він більше не потрібний. Ці заходи допоможуть захисту довкілля.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях не виявлено випадків передозування препарату. У клінічних дослідженнях вводили дози деносумабу до 180 мг кожні 4 тижні (кумулятивна доза до 1080 мг на 6 міс).Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які отримують препарат Проліа™, можуть розвинутись інфекції шкіри та її придатків (переважно запалення підшкірної клітковини), що в окремих випадках потребують госпіталізації. Про такі реакції частіше повідомлялося для групи деносумабу (0,4%), ніж групи плацебо (0,1%) (див. «Побічні дії»). У цьому загальна частота виникнення шкірних інфекцій можна порівняти у групах деносумабу і плацебо. Пацієнтів слід проінструктувати про необхідність негайно звернутися за лікарською допомогою у разі розвитку симптомів та ознак запалення підшкірної клітковини. У пацієнтів з поширеним раком, які отримували 120 мг деносумабу кожні 4 тижні, повідомлялося про розвиток випадків остеонекрозу щелепи. Є окремі повідомлення розвитку остеонекроза щелепи при дозі 60 мг кожні 6 міс. Особи з алергією на латекс не повинні стосуватися гумового ковпачка голки (похідне латексу). Вплив на здатність до керування автотранспортом та поводження з технікою. Досліджень впливу на здатність до керування автотранспортними засобами та управління механізмами не проводилося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: німесулід 100 мг. 10 шт. - упакування безячейкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Cелективний інгібітор ЦОГ-2.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо німесулід добре абсорбується із ШКТ, C max у плазмі досягається через 1-2 год. Зв'язування із білками становить 99%. Після прийому внутрішньо одноразової дози 100 мг німесулід присутній у тканинах жіночих статевих органів у концентрації, що становить 40% від концентрації у плазмі. Метаболізується в печінці, основний метаболіт гідроксинімесулід має фармакологічну активність. T1/2 із плазми становить 2-3 год. Виводиться з організму переважно із сечею, близько 98% дози виводиться протягом 24 год. При тривалій терапії кумуляції німесулід не спостерігається.ФармакодинамікаНПЗЗ, у структурі якого є сульфонілідна група. Вважають, що німесулід відноситься до селективних інгібіторів ЦОГ-2. Має виражену протизапальну, а також аналгетичну та меншою мірою жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів. Пригнічує синтез простагландинів в області запалення більшою мірою, ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках, що обумовлено інгібуванням переважно ЦОГ-2. Крім того, у механізмі протизапальної дії німесуліду має значення його здатність пригнічувати утворення вільних кисневих радикалів (без впливу на гемостаз та фагоцитоз) та пригнічувати вивільнення ферменту мієлопероксидази.Показання до застосуванняОстеоартрит, позасуглобові ревматичні захворювання, болі та запальні процеси після оперативного втручання, болі та лихоманка при гострих запальних процесах у верхніх дихальних шляхах, болі, пов'язані з дисменореєю.Протипоказання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, гостра кровотеча із ШКТ, помірна та виражена печінкова недостатність, ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), вагітність, лактація; підвищена чутливість до німесуліду та інших НПЗЗ (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти).Вагітність та лактаціяНімесулід протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Прямих вказівок на ембріотоксичну та токолітичну дію німесуліду немає. Застосування у дітей При застосуванні у педіатрії слід використовувати лікарські форми, призначені для дітей. У дітей віком до 6 років при застосуванні німесуліду зовнішньо потрібен контроль лікаря.Побічна діяЗ боку травної системи: печія, нудота, біль у шлунку; в окремих випадках - дьогтеподібний стілець, мелена (пов'язані з кровотечами та ерозивно-виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту). З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, запаморочення, сонливість. Алергічні реакції: шкірний висип, еритема, кропив'янка. Інші: рідко – олігурія, затримка рідини в організмі, місцеві або системні набряки; в окремих випадках – тромбоцитопенічна пурпура.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливі прояви лікарської взаємодії при одночасному внутрішньому прийомі німесуліду з дигоксином, фенітоїном, препаратами літію, діуретиками, антигіпертензивними препаратами, іншими НПЗЗ, антикоагулянтами, циклоспорином, метотрексатом, пероральними гіпоглікемічними засобами.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим по 100-200 мг 2 рази на добу, дітям - 1.5 мг/кг 2-3 рази на добу. Максимальна доза для дітей - 5 мг/кг/добу на 2-3 прийоми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати внутрішньо у пацієнтів з порушеннями функції нирок, при артеріальній гіпертензії, при порушеннях серцевої діяльності, порушеннях зору. При зовнішньому застосуванні потрібен контроль лікаря за станом пацієнтів похилого віку з порушеннями функції нирок, печінки, із застійною серцевою недостатністю. При застосуванні у педіатрії слід використовувати лікарські форми, призначені для дітей. У дітей віком до 6 років при застосуванні німесуліду зовнішньо потрібен контроль лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з тим, що німесулід при внутрішньому прийомі може викликати запаморочення і сонливість слід з обережністю застосовувати його у пацієнтів, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: німесулід 100 мг. 10 шт. - упакування безячейкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Cелективний інгібітор ЦОГ-2.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо німесулід добре абсорбується із ШКТ, C max у плазмі досягається через 1-2 год. Зв'язування із білками становить 99%. Після прийому внутрішньо одноразової дози 100 мг німесулід присутній у тканинах жіночих статевих органів у концентрації, що становить 40% від концентрації у плазмі. Метаболізується в печінці, основний метаболіт гідроксинімесулід має фармакологічну активність. T1/2 із плазми становить 2-3 год. Виводиться з організму переважно із сечею, близько 98% дози виводиться протягом 24 год. При тривалій терапії кумуляції німесулід не спостерігається.ФармакодинамікаНПЗЗ, у структурі якого є сульфонілідна група. Вважають, що німесулід відноситься до селективних інгібіторів ЦОГ-2. Має виражену протизапальну, а також аналгетичну та меншою мірою жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів. Пригнічує синтез простагландинів в області запалення більшою мірою, ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках, що обумовлено інгібуванням переважно ЦОГ-2. Крім того, у механізмі протизапальної дії німесуліду має значення його здатність пригнічувати утворення вільних кисневих радикалів (без впливу на гемостаз та фагоцитоз) та пригнічувати вивільнення ферменту мієлопероксидази.Показання до застосуванняОстеоартрит, позасуглобові ревматичні захворювання, болі та запальні процеси після оперативного втручання, болі та лихоманка при гострих запальних процесах у верхніх дихальних шляхах, болі, пов'язані з дисменореєю.Протипоказання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, гостра кровотеча із ШКТ, помірна та виражена печінкова недостатність, ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), вагітність, лактація; підвищена чутливість до німесуліду та інших НПЗЗ (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти).Вагітність та лактаціяНімесулід протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Прямих вказівок на ембріотоксичну та токолітичну дію німесуліду немає. Застосування у дітей При застосуванні у педіатрії слід використовувати лікарські форми, призначені для дітей. У дітей віком до 6 років при застосуванні німесуліду зовнішньо потрібен контроль лікаря.Побічна діяЗ боку травної системи: печія, нудота, біль у шлунку; в окремих випадках - дьогтеподібний стілець, мелена (пов'язані з кровотечами та ерозивно-виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту). З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, запаморочення, сонливість. Алергічні реакції: шкірний висип, еритема, кропив'янка. Інші: рідко – олігурія, затримка рідини в організмі, місцеві або системні набряки; в окремих випадках – тромбоцитопенічна пурпура.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливі прояви лікарської взаємодії при одночасному внутрішньому прийомі німесуліду з дигоксином, фенітоїном, препаратами літію, діуретиками, антигіпертензивними препаратами, іншими НПЗЗ, антикоагулянтами, циклоспорином, метотрексатом, пероральними гіпоглікемічними засобами.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим по 100-200 мг 2 рази на добу, дітям - 1.5 мг/кг 2-3 рази на добу. Максимальна доза для дітей - 5 мг/кг/добу на 2-3 прийоми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати внутрішньо у пацієнтів з порушеннями функції нирок, при артеріальній гіпертензії, при порушеннях серцевої діяльності, порушеннях зору. При зовнішньому застосуванні потрібен контроль лікаря за станом пацієнтів похилого віку з порушеннями функції нирок, печінки, із застійною серцевою недостатністю. При застосуванні у педіатрії слід використовувати лікарські форми, призначені для дітей. У дітей віком до 6 років при застосуванні німесуліду зовнішньо потрібен контроль лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з тим, що німесулід при внутрішньому прийомі може викликати запаморочення і сонливість слід з обережністю застосовувати його у пацієнтів, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки 225 мг - 1 таблетка (225 мг): екстракти листя ниркового чаю (Orthosiphonis Folium) – 27,038 мг; листя осота городнього (Sonchi Folium) - 27,038 мг; листя шовковочашечника кучерявого (Sericocalycis Folium) - 24,58 мг; трави філлантуса нірурі (Phyllanthi Herba) – 24,58 мг; кореневищ імперати циліндричної (Imperatae Rhizoma) - 12,29; плодів перцю кубеби (Cubebae Fructus) – 3,687 мг; листя папайї (динного дерева) (Caricae Folium) - 3,687 мг; допоміжні речовини: глюкоза – 98,32 мг, куркума – 3,465 мг, бікарбонат натрію – 0,275 мг, метилпарабен – 0,04 мг. у флаконах по 100 шт.; у пачці картонної 1 флакон.ХарактеристикаБіологічно активна добавка до їжі – джерело органічних кислот, дубильних речовин, калію. Сприяє поліпшенню функціонального стану сечовивідної системи і позитивно впливає на стан обміну речовин у людей, які страждають на сечокам'яну хворобу.Властивості компонентівШовковочашечник кучерявий розчиняє конкременти різного складу, має сечогінну, гіпоглікемічну та проносну дію. Нирковий чай (котячий вус) має виражені діуретичні властивості. Сечогінний ефект супроводжується посиленим виділенням із організму сечовини, сечової кислоти та хлоридів. Підвищує клубочкову фільтрацію, покращує функцію канальців. Його застосовують при гострих та хронічних захворюваннях нирок, що супроводжуються набряками, альбумінурією, азотемією та утворенням ниркового каміння; при циститах, уретритах, подагрі, діабеті; при холециститі, жовчнокам'яній хворобі, серцевих захворюваннях, що супроводжуються набряками. Ефективний за умов тривалого застосування при захворюваннях нирок. Не викликає побічної дії. Філлантус нірурі має сильну антимікробну та сечогінну дію, сприяє розпушенню ниркових каменів. Осот городний має сечогінну, жовчогінну, протизапальну та легку послаблюючу дію; застосовується при захворюваннях сечового міхура. Плоди перцю кубеби мають виражену антисептичну дію, що дезінфікує сечостатеві шляхи; використовуються для профілактики та лікування венеричних захворювань. Листя і шкірка зелених плодів папаї містять комплекс ферментів, включаючи папаїн, чудово допомагає при порушеннях шлунково-кишкової секреції, особливо при утрудненні перетравлення білків. Ці речовини нормалізують роботу гепатобіліарної системи, завдяки чому розчиняються камені в печінці та жовчному міхурі.РекомендуєтьсяЯк засіб, що сприяє поліпшенню функціонального стану сечовивідної системи: при сечокам'яній хворобі для виведення дрібних конкрементів та піску; для профілактики запальних процесів у сечовивідних шляхах.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі з їжею. Дорослим – по 5 пігулок 3 рази на день. Тривалість прийому - 3-6 тижнів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ флаконі разом з пігулками і капсулами знаходиться пакетик з поглинаючою вологою речовиною, вміст якого вживанню не підлягає. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули 600 мг – 1 капс. (600 мг): екстракти листя шовковочашечника кучерявого (Strobilanthi Folium) - 80 мг; листя ниркового чаю (Orthosiphonis Folium) – 6 мг; коріння женьшеню сьогодення (Radix Ginseng) - 5 мг; морського ковзана (Sea Horse) - 5 мг; кореневищ імперати циліндричної (Imperatae Rhizoma) - 2 мг; коріння солодки голої (Glycyrrhizae radix) - 2 мг; допоміжні речовини: крохмаль – 500 мг. у флаконах по 60 шт.; у пачці картонної 1 флакон.ХарактеристикаБіологічно активна добавка до їжі – джерело гліциризинової кислоти, органічних кислот (в т.ч. яблучної кислоти), дубильних речовин (таніни) та панаксозидів. Сприяє поліпшенню функціонального стану сечовивідної системи і позитивно впливає на стан обміну речовин у людей, які страждають на сечокам'яну хворобу.Властивості компонентівШовковочашечник кучерявий розчиняє конкременти різного складу, має сечогінну, гіпоглікемічну та проносну дію. Нирковий чай (котячий вус) має виражені діуретичні властивості. Сечогінний ефект супроводжується посиленим виділенням із організму сечовини, сечової кислоти та хлоридів. Підвищує клубочкову фільтрацію, покращує функцію канальців. Його застосовують при гострих та хронічних захворюваннях нирок, що супроводжуються набряками, альбумінурією, азотемією та утворенням ниркового каміння; при циститах, уретритах, подагрі, діабеті; при холециститі, жовчнокам'яній хворобі, серцевих захворюваннях, що супроводжуються набряками. Ефективний за умов тривалого застосування при захворюваннях нирок. Не викликає побічної дії. Женьшень широко використовується як тонізуючий, загальнозміцнюючий засіб,сприяє підвищенню розумової та фізичної працездатності. Морський коник вважається у традиційній медицині цінним загальнозміцнюючим засобом, афродизіаком. Солодка гола. Застосовують як протизапальний, спазмолітичний, відхаркувальний, антиалергічний засіб. Імперата циліндрична має діуретичні, протилихоманкові властивості. Застосовують як сечогінний засіб, при запальних захворюваннях сечового міхура та сечовипускального каналу, хронічному гепатиті, ниркових та серцевих набряках.Застосовують як сечогінний засіб, при запальних захворюваннях сечового міхура та сечовипускального каналу, хронічному гепатиті, ниркових та серцевих набряках.Застосовують як сечогінний засіб, при запальних захворюваннях сечового міхура та сечовипускального каналу, хронічному гепатиті, ниркових та серцевих набряках.РекомендуєтьсяЯк засіб, що сприяє поліпшенню функціонального стану сечовивідної системи: при сечокам'яній хворобі для виведення дрібних конкрементів та піску; для профілактики запальних процесів у сечовивідних шляхах.Протипоказання до застосуванняПідвищена нервова збудливість, безсоння, підвищений артеріальний тиск, порушення ритму серцевої діяльності, виражений атеросклероз, вагітність, період годування груддю.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі з їжею. Дорослим – по 1–2 капс. 2-3 десь у день. Тривалість прийому - 4-8 тижнів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ флаконі разом з пігулками і капсулами знаходиться пакетик з поглинаючою вологою речовиною, вміст якого вживанню не підлягає. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
ХарактеристикаБіологічно активна добавка до їжі – джерело гліциризинової кислоти, органічних кислот (в т.ч. яблучної кислоти), дубильних речовин (таніни) та панаксозидів. Проліт сприяє поліпшенню функціонального стану сечовивідної системи та позитивно впливає на стан обміну речовин у людей, які страждають на сечокам'яну хворобу.РекомендуєтьсяЯк засіб, що сприяє поліпшенню функціонального стану сечовивідної системи: при сечокам'яній хворобі для виведення дрібних конкрементів та піску; для профілактики запальних процесів у сечовивідних шляхах.Протипоказання до застосуванняПідвищена нервова збудливість, безсоння, підвищений артеріальний тиск, порушення ритму серцевої діяльності, виражений атеросклероз, вагітність, період годування груддю.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі з їжею. Дорослим - по 1-2 капсули 2-3 рази на день. Тривалість прийому – 4-8 тижнів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ флаконі разом з пігулками і капсулами знаходиться пакетик з поглинаючою вологою речовиною, вміст якого вживанню не підлягає. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Фасування: N30 Форма випуску: капс. Упакування: упак. Производитель: Новамедика Завод-производитель: Swiss Caps(Швейцария).
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: Омепразол 20 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза, гіпромелоза, титану діоксид.Опис лікарської формиЖорсткі желатинові капсули.Фармакотерапевтична групаПротивиразковий препарат Інгібітор протонового насоса.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко абсорбується із ШКТ. Проникає у парієтальні клітини слизової оболонки шлунка. Зв'язування з білками плазми становить близько 95%, переважно з альбумінами. Біотрансформується у печінці. Виводиться нирками – 72-80%, з калом – близько 20%. T1/2 0.5-1 год. У пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки T1/2 збільшується до 3 год.ФармакодинамікаІнгібітор H+-K+-АТФ-ази. Гальмує активність H+-K+-АТФ-ази в парієтальних клітинах шлунка і тим самим блокує заключну стадію секреції соляної кислоти. Це призводить до зниження рівня базальної та стимульованої секреції, незалежно від природи подразника. Внаслідок зниження секреції кислоти зменшує або нормалізує вплив кислоти на стравохід у пацієнтів із рефлюкс-езофагітом. Омепразол має бактерицидний ефект на Helicobacter pylori. Ерадикація H. pylori при одночасному застосуванні омепразолу та антибіотиків дозволяє швидко усунути симптоми захворювання, досягти високого ступеня загоєння пошкодженої слизової та стійкої тривалої ремісії та зменшити ймовірність розвитку кровотечі із ШКТ.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення (в т.ч. асоційована з Helicobacter pylori), рефлюкс-езофагіт, синдром Золлінгера-Еллісона, ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язані з прийомом НН.Протипоказання до застосуванняХронічні захворювання печінки (в т.ч. в анамнезі), дитячий вік, підвищена чутливість до омепразолу.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – нудота, діарея, запор, біль у животі, метеоризм. З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, запаморочення, слабкість. З боку системи кровотворення: в окремих випадках – анемія, еозинопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку сечовидільної системи: в окремих випадках – гематурія, протеїнурія. З боку кістково-м'язової системи: в окремих випадках – артралгія, м'язова слабкість, міалгія. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні описані випадки розвитку симптомів токсичної дії бензодіазепінів, що пов'язано з пригніченням активності ізоферментів CYP3A та, мабуть, CYP2C9. При одночасному застосуванні з атракурію безілатом пролонгуються ефекти атракурію безілату. При одночасному застосуванні з вісмуту трикалію дицитратом можливе небажане підвищення абсорбції вісмуту. При одночасному застосуванні з дигоксином можливе невелике підвищення концентрації омепразолу у плазмі. При одночасному застосуванні з дисульфірамом описаний випадок порушення свідомості та кататонії; з індинавіром – можливе зменшення концентрації індинавіру у плазмі крові; з кетоконазолом – зменшення абсорбції кетоконазолу. При тривалому одночасному застосуванні з кларитроміцином відбувається підвищення концентрацій омепразолу та кларитроміцину у плазмі крові. Описано випадки зменшення виведення метотрексату з організму у пацієнтів, які отримують омепразол. При одночасному застосуванні з теофіліном можливе невелике підвищення кліренсу теофіліну. Вважають, що при одночасному застосуванні омепразолу у високих дозах та фенітоїну можливе підвищення концентрації фенітоїну у плазмі крові. Описано випадки підвищення концентрації циклоспорину в плазмі при одночасному застосуванні з циклоспорином. При одночасному застосуванні з еритроміцином описано випадок підвищення концентрації омепразолу в плазмі, при цьому ефективність омепразолу зменшувалася.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. При прийомі внутрішньо разова доза становить 20-40 мг. Добова доза – 20-80 мг; частота застосування - 1-2 рази на добу. Тривалість лікування – 2-8 тижнів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії необхідно унеможливити наявність злоякісного процесу (особливо при виразці шлунка), т.к. лікування омепразолом може замаскувати симптоматику та відстрочити правильну діагностику. На фоні застосування омепразолу можливе спотворення результатів лабораторних досліджень функції печінки та показників концентрації гастрину у плазмі крові.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. екстракт зеленого чаю (140 мг); екстракт рослин сімейства хрестоцвітих (індол-3-карбінол) (100,0 мг); лактози моногідрат – наповнювач (120,0 мг); капсула (желатин, вода) (96 мг); крохмаль картопляний - наповнювач (70 мг); мікрокристалічна целюлоза – наповнювач (67 мг); мінеральний премікс (50,0 мг) (цинку сульфат моногідрат; міді сульфат моногідрат; йодид калію; заліза (II) лактат дигідрат; марганець сульфат моногідрат; селеніт натрію); магнію стеарат (антистежуючий агент) (3 мг).ХарактеристикаПрепарат відновлює чутливість пухлин до хіміотерапевтичних засобів, блокує поділ клітин пухлини, процес метастазування та зростання судин до злоякісних новоутворень. Сполуки, що входять до складу добавки - епігаллокатехін-3-галлат та індол-3-карбінол - є відомими біологічно активними речовинами. Їхня унікальність пов'язана з тим, що вони здатні блокувати молекулярні процеси, які призводять до патологічної проліферації, зростання пухлин, активізації трансформованих клітин. Промісан - це безпечний негормональний засіб, який не виявляє токсичних ефектів при тривалому використанні, а це має особливе значення для пацієнтів, яким застосування Промісану рекомендовано одночасно з токсичними хіміопрепаратами. Промісан – це один із нових препаратів на фармацевтичному ринку, який є біологічно активною добавкою. Незважаючи на його новизну, даний препарат відмінно себе зарекомендував як профілактичний і підтримуючий препарат у комплексному лікуванні онкологічних новоутворень. Капсули масою вмісту 550 мг.ФармакодинамікаПромісан рекомендується для корекції метаболічних порушень у пацієнтів з онкологічними захворюваннями та для профілактики розвитку раку молочної залози, яєчників та ендометрію.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - джерела епігаллокатехін-3-галлата, індол-3-карбінолу, і додаткового джерела заліза, міді, йоду, цинку, марганцю, селену.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю. Не рекомендується особам, які приймають препарати, що знижують кислотність шлункового соку.Побічна діяЗа даними доклінічного та клінічного вивчення, Промісан® добре переноситься, не надаючи у терапевтичних дозах побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиДорослим приймати по 1 капсулі 2 рази на день під час їжі. Тривалість прийому 1 місяць. За потреби прийом можна повторити. У добовому дозуванні (2 капсули) міститься не менше 180 мг індол-3-карбінолу, не менше 190 мг епігалокатехін-3-галлату та в % від рекомендованої добової потреби: залізо 67 % (9,4 мг), мідь 60 % (0 6 мг, йод 54% (0,08 мг), цинк 36% (5,4 мг), марганець 30% (0,6 мг), селен 57% (0,04 мг). Промісан рекомендується для корекції метаболічних порушень у пацієнтів з онкологічними захворюваннями та для профілактики розвитку раку молочної залози, яєчників та ендометрію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням потрібна консультація лікаря-ендокринолога. Чи не є лікарським засобом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
598,00 грн
320,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки з контрольованим вивільненням, покриті оболонкою - 1 табл. активна речовина: пірибедил – 50 мг; допоміжні речовини: магнію стеарат – 5 мг; повідон - 20 мг; тальк – 130 мг; оболонка: кармелозу натрію -0,71 мг; полісорбат 80-0,3 мг; барвник червоний Понсо 4R - 3,87 мг; повідон - 6,31 мг; натрію гідрокарбонат -0,15 мг; кремнію діоксид колоїдний -0,27 мг; сахароза – 57,17 мг; тальк – 50,37 мг; титану діоксид – 0,78 мг; віск бджолиний білий – 0,07 мг. Пігулки з контрольованим вивільненням, покриті оболонкою, 50 мг. По 15 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 2 блістери з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку. За 30 табл. у блістері (ПВХ/Ал). По 1 блістеру з інструкцією по застосуванню вкладені в картонну пачку. При розфасовці (упаковці) на російському підприємстві ТОВ «Сердікс» поміщають по 30 таблеток у блістер (ПВХ/Ал), по 1 блістеру з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, червоного кольору. Допускається незначна неоднорідність фарбування, ступеня глянцевості та наявність незначних вкраплень.Фармакотерапевтична групаПротипаркінсонічний.ФармакокінетикаПірибедил швидко і майже повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту та інтенсивно розподіляється. Cmax пірибедилу в плазмі досягається через 3-6 годин після перорального прийому лікарської форми з контрольованим вивільненням. Зв'язування з білками плазми – середнє (незв'язана фракція становить 20-30%). У зв'язку з низьким зв'язуванням пірибедилу з білками плазми ризик лікарської взаємодії при застосуванні з іншими препаратами низький. Плазмова елімінація пірибедила носить двофазний характер і складається з початкової фази і другої повільнішої фази, що призводить до підтримки стійкої концентрації пірибедилу в плазмі протягом більш ніж 24 год. У ході комбінованого фармакокінетичного аналізу було показано, що T1/2 пірибедила після внутрішньовенного введення становить у середньому 12 годин і не залежить від введеної дози. Пірибедил інтенсивно метаболізується у печінці і виводиться головним чином із сечею: 75% абсорбованого пірибедилу екскретується нирками у вигляді метаболітів.ФармакодинамікаАктивна речовина пірибедил є агоністом дофамінергічних рецепторів. Проникає в кровотік головного мозку, де зв'язується з дофамінергічними рецепторами головного мозку, виявляючи високу спорідненість та селективність по відношенню до дофамінергічних рецепторів типу D2 та D3. Механізм дії пірибедила обумовлює основні клінічні властивості препарату для лікування хвороби Паркінсона як на початкових, так і на пізніших стадіях захворювання з впливом на всі основні моторні симптоми. Пірибедил, крім впливу на дофамінергічні рецептори, проявляє активність антагоніста двох основних α-адренергічних рецепторів ЦНС (типу α2А та α2С).Синергічна дія пірибедилу як антагоніста α2-рецепторів і агоніста дофамінергічних рецепторів головного мозку була продемонстрована на різних моделях на тваринах з хворобою Паркінсона: тривале застосування пірибедилу призводить до розвитку менш вираженої дискінезії, ніж застосування леводопи, з подібною ефективністю. Паркінсона. У ході фармакодинамічних досліджень у людей було показано збудження кіркового електрогенезу дофамінергічного типу, як при пробудженні, так і під час сну, з проявом клінічної активності по відношенню до різних функцій, контрольованих дофаміном, ця активність була продемонстрована при використанні поведінкової або психометричної шкали. Було показано, що у здорових добровольців пірибедил покращує увагу та пильність, пов'язані з когнітивними завданнями. Ефективність Пронорана як монотерапії або в комбінації з леводопою при лікуванні хвороби Паркінсона вивчалася в ході трьох подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень (2 дослідження порівняно з плацебо та одне – порівняно з бромокриптином). У дослідженнях брали участь 1103 пацієнти 1–3-ї стадії за шкалою Хен та Яра (Hoehn & Jahr), 543 з яких отримували Проноран®. Показано, що Проноран® у дозуванні 150–300 мг на добу ефективний при дії на всі моторні симптоми з 30% покращенням за уніфікованою шкалою оцінки хвороби Паркінсона (UPDRS, III частина — рухова) протягом понад 7 місяців при монотерапії та 12 місяців у комбінації. з ліводопою. Поліпшення за II частиною шкали UPDRS – активність у повсякденному житті – було оцінено у тих же значеннях. При монотерапії статистично значуще співвідношення пацієнтів, які потребують екстреного лікування леводопою, які отримували пірибедил (16,6%), було менше, ніж у групі пацієнтів, які отримували плацебо (40,2%). Наявність дофамінергічних рецепторів у судинах нижніх кінцівок пояснює вазодилатуючу дію пірибедилу (збільшує кровотік у судинах нижніх кінцівок).Показання до застосуваннядопоміжна симптоматична терапія при хронічному порушенні когнітивних функцій та нейросенсорному дефіциті в процесі старіння (розлади уваги, пам'яті тощо); хвороба Паркінсона: монотерапія (при формах, що переважно включають тремор) та у складі комбінованої терапії з леводопою як на початкових, так і на пізніших стадіях захворювання, особливо при формах, що включають тремор; як допоміжна симптоматична терапія при переміжній хромоті, що виникає внаслідок облітеруючих захворювань артерій нижніх кінцівок (2-я стадія за класифікацією Leriche і Fontaine); терапія симптомів офтальмологічних захворювань ішемічного генезу (зниження гостроти зору, звуження поля зору, зниження контрастності кольорів та ін.).Протипоказання до застосуванняпідвищена індивідуальна чутливість до пірибедилу та/або допоміжних речовин, що входять до складу препарату; колапс; гострий інфаркт міокарда; спільний прийом з нейролептиками (крім клозапіну); дитячий вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних). З обережністю: у зв'язку з тим, що до складу препарату входить цукроза, пацієнтам з непереносимістю фруктози, глюкози або галактози, а також пацієнтам з дефіцитом сукрозоізомальтази (рідкісне порушення обміну речовин) препарат приймати не рекомендується.Вагітність та лактаціяПрепарат в основному застосовується у пацієнтів похилого віку, у яких виникнення вагітності малоймовірне. Було показано, що миші пірибедил проникає через плацентарний бар'єр і розподіляється в органах плода. У зв'язку з відсутністю даних препарат не повинен застосовуватися під час вагітності та під час годування груддю.Побічна діяЗазначені побічні реакції прийому пирибедила носять дозозависимый характері і переважно пов'язані з його дофаминергической активністю. Носять помірний характер, зустрічаються головним чином на початку лікування та проходять після відміни препарату. При прийомі препарату можуть зустрічатися такі побічні реакції З боку шлунково-кишкового тракту: часто (≥1/100, З боку центральної нервової системи: часто (≥1/100, Прийом пірибедила супроводжується сонливістю і у вкрай поодиноких випадках може супроводжуватися вираженою сонливістю вдень аж до раптового засинання. З боку ССС: нечасто (≥1/1000, Алергічні реакції: ризик розвитку алергічних реакцій на барвник червоний, що входить до складу препарату. У пацієнтів із хворобою Паркінсона, які отримували терапію агоністами дофаміну, включаючи пірибедил, відзначалася схильність до азартних ігор, посилення лібідо та гіперсексуальність, нав'язливе бажання робити покупки та компульсивне переїдання.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку із взаємним антагонізмом між дофамінергічними протипаркінсонічними препаратами та нейролептиками, одночасне призначення з нейролептиками (за винятком клозапіну) протипоказане. Пацієнтам з екстрапірамідним синдромом, викликаним прийомом нейролептиків, слід призначати терапію антихолінергічними ЛЗ та не слід призначати дофамінергічні протипаркінсонічні ЛЗ (внаслідок блокування нейролептиками дофамінергічних рецепторів). Дофамінергічні протипаркінсонічні засоби можуть викликати або посилювати психотичні розлади. Якщо потрібне призначення нейролептиків пацієнтам із хворобою Паркінсона, які отримують лікування дофамінергічними протипаркінсонічними засобами, доза останніх повинна поступово знижуватися до остаточної відміни (раптова відміна дофамінергічних препаратів пов'язана з ризиком розвитку злоякісного нейролептичного синдрому). Протиблювотні нейролептики (слід застосовувати протиблювотні препарати, що не викликають екстрапірамідних симптомів). У зв'язку із взаємним антагонізмом між дофамінергічними протипаркінсонічними препаратами та тетрабеназином одночасне призначення цих препаратів не рекомендується. Не рекомендується застосування пірибедилу разом із алкоголем. Слід бути обережними при призначенні пірибедила з іншими ЛЗ, що мають седативну дію.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їди, не розжовуючи, запиваючи 1/2 склянки води. За всіма показаннями, крім хвороби Паркінсона, по 50 мг (1 табл.) 1 раз на день. У тяжких випадках - по 50 мг 2 рази на день. Хвороба Паркінсона: монотерапія – від 150 до 250 мг (від 3 до 5 табл.) на день, рекомендується розділити на 3 прийоми; за необхідності прийому препарату в дозі 250 мг рекомендується прийняти 2 табл. по 50 мг вранці та вдень та 1 табл. увечері; у комбінації з препаратами леводопи – 150 мг (3 табл.) на день, рекомендується розділити на 3 прийоми. При доборі дози у разі збільшення рекомендується титрувати дозу, поступово збільшуючи її на 1 табл. (50 мг) кожні 2 тижні.ПередозуванняСимптоми: блювання, що зумовлено дією на хеморецепторну тригерну зону, лабільність АТ (підвищення або зниження), порушення функції шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання). Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких хворих (особливо у пацієнтів із хворобою Паркінсона) на фоні прийому пірибедила іноді раптово виникає стан сильної сонливості аж до раптового засинання. Дане явище спостерігається вкрай рідко, проте пацієнти, що керують автомобілем та/або працюють на обладнанні, що потребує високого ступеня уваги, повинні бути попереджені про це. При виникненні подібних реакцій необхідно розглянути питання про зниження дози пірибедилу або припинення терапії цим препаратом. Враховуючи вік популяції, що отримує терапію пірибедилом, слід враховувати ризик падінь, які можуть бути спричинені раптовим засипанням, гіпотензією чи сплутаністю свідомості. Пацієнти та їх опікуни повинні бути попереджені про можливі симптоми розладу поведінки (схильність до азартних ігор, посилення лібідо та гіперсексуальність, нав'язливе бажання робити покупки та компульсивне переїдання) при прийомі препарату. При виникненні подібних симптомів необхідно розглянути питання про зниження дози або поступове припинення терапії препаратом. Барвник червоний, що входить до складу препарату, у деяких пацієнтів підвищує ризик розвитку алергічної реакції. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам, які мали епізоди сильної сонливості та/або раптового засипання під час терапії пірибедилом, слід утриматися від керування транспортними засобами та обладнанням, що потребує високого рівня уваги, до зникнення цих реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПолігексанід, ундециленамідопропіл бетаїн, гідроксиетилцелюлоза, гліцерол, вода очищена.Фармакотерапевтична групаГотовий до застосування стерильний гель, що містить полігексанід та ундециленамідопропіл бетаїн для зовнішнього застосування. Має широкий антимікробний діапазон дії. Активний щодо Pseudomonas aeruginosa, E. coli, St. aureus, St. epidermidis, MRSA, грибів. Використовується для очищення, зволоження та деконтамінації ран різного походження. Ефективно руйнує та видаляє біологічні плівки. Поглинає рановий запах. Може бути на рані від одного до кількох днів. Найбільш ефективний для лікування ран із уповільненим процесом крайової епітелізації. Має відмінну тканинну переносимість, не ушкоджує грануляції. Сумісний з більшістю відомих ранових пов'язок. Не викликає алергічних реакцій. Прозорий, без кольору та запаху. Розкриті флакон або тубу можна використовувати протягом 2-х місяців.РекомендуєтьсяЗастосовується для лікування трофічних виразок, що довго не гояться при артеріальній і венозній недостатності, пролежнів, синдрому діабетичної стопи, і т. д., опіків 1-го і 2-го ступеня. Для обробки донорських ділянок, післяопераційних та посттравматичних ран, зовнішніх виразок при онкологічних захворюваннях, уражень шкіри при екземі та нейродерміті.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Фармакотерапевтична групаЗагоєння ранової поверхні може уповільнюватися через присутність у рані ексудату, утворень у вигляді плівок, кірок і струпа з омертвілої тканини та клітинного детриту та/або біоплівок. Ці покриття важко видаляються і створюють хороші умови для зростання патогенної мікрофлори. Крім того, навіть зовні чисті рани, особливо посттравматичні, можуть бути контаміновані мікроорганізмами, які можуть спричинити інфекційні ускладнення в рані. Пронтосан дозволяє проводити ретельне очищення ранової поверхні, зволожувати рану і пригнічувати бактеріальну флору, що створює умови для якнайшвидшого раннього загоєння. Завдяки антибактеріальному компоненту Пронтосан може успішно використовуватися для попередження інфікування ран патогенними мікроорганізмами та профілактики розвитку інфекційних ускладнень у рані.Властивості компонентів0,1 % ундециленового амідопропіл-бетаїну; 0,1% поліамінопропілу бігуаніду (полігексанід)Клінічна фармакологіяПронтосан не повинен змішуватися і застосовуватись разом з іншими дезінфікуючими засобами, мазями, маслами, поверхнево-активними речовинами, ферментами тощо.Показання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів препарату.Протипоказання до застосуванняРозчин для ран Пронтосан може використовуватися для промивання та очищення: гнійно-некротичних ран різного походження, у тому числі ран, що довго не гояться, таких як трофічні виразки, пролежні і т. д.; посттравматичних ран з наявністю сторонніх та некротичних тканин; термічних та хімічних опіків, особливо при ураженнях з великою кількістю некротичних тканин та струпа; ранових поверхонь навколо стом, катетерів або зондів; післяопераційних ран.Взаємодія з лікарськими засобамиУникати попадання в очі та на гіалінові хрящі, при попаданні ретельно промити фізіологічним розчином. Пронтосан не має алергійних і дратівливих властивостей, безболісно наноситься на ранову поверхню, не гальмує розвиток грануляцій і не заважає епітелізації рани. Щоб уникнути реінфікування рани, флакони, що безпосередньо стосувалися поверхні рани, необхідно викидати відразу після використання.Спосіб застосування та дозиПоверхню рани необхідно ретельно промити та очистити за допомогою розчину Пронтосан для видалення сторонніх та некротичних тканин, ексудату, поверхневих плівок та кірок, фібрину та біоплівок. З метою зниження ризику занесення в рану мікробів рекомендується очищення якнайбільшої області навколо рани за допомогою розчину Пронтосан. Марлеві серветки або інші види пов'язок, змочені в розчині Пронтосан, можуть бути використані для очищення та зволоження поверхні рани відповідно до їх інструкцій. Зважаючи на відносно невелику вологовтримну здатність розчину (на відміну від гелю Пронтосан), перев'язки повинні проводитися не рідше разу на день, а краще кілька разів на день. Для видалення рясних скупчень фібрину, більш щільних плівок, кірок, струпа і т.д. рекомендується продовжити обробку рани гелем Пронтосану. Промивання рани розчином Пронтосан має виконуватися з такою частотою, яка буде достатньою для повного видалення всіх плівок і некротичних тканин та досягнення оптимального очищення рани для прискорення її загоєння або для подальшого етапу хірургічного лікування. Для промивання великих ранових поверхонь, а також ран у важкодоступних місцях рекомендується обробка всього ураженого органу або частини тіла Пронтосан розчином протягом не менше 15 хвилин. Розчин Пронтосан може бути підігрітий до температури тіла безпосередньо перед застосуванням Для видалення більш щільних плівок, кірок і струпа, за наявності рясних скупчень фібрину, некротичних тканин, що щільно лежать, і т. д. рекомендується продовжити обробку рани гелем Пронтосан. Поверхня рани має покриватися шаром гелю не менше 3 мм завтовшки. Пронтосан наноситься на рану або вводиться в порожнину рани. Зверху шар гелю покривається двома-трьома стерильними марлевими серветками або іншими перев'язувальними засобами. Пронтосан повинен залишатись на рані до наступної перев'язки. Перев'язки роблять щодня. У міру очищення рани від некротичних тканин можна робити через день. Залежно від того, коли намічається чергова перев'язка, може застосовуватись різна кількість гелю Пронтосан шаром товщиною від 3 до 5 мм. Нанесення гелю повинно виконуватися з такою частотою, яка буде достатньою для повного видалення всіх плівок та некротичних тканин та досягнення оптимального очищення рани для прискорення її загоєння або для подальшого етапу хірургічного лікування.ПередозуванняРідко: невелике відчуття печіння, яке зникає за кілька хвилин.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
574,00 грн
316,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: пропафенону гідрохлорид 150,000 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 10,120 мг, натрію лаурилсульфат 2,300 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 18,400 мг, магнію стеарат 0,690 мг, повідон 11,500 мг, тальк 0,460 мг, 5; Оболонка: опадрай білий Y-1-7000 5,000 мг (гіпромелоза 5сР 3,125 мг, титану діоксид Е171 1,5625 мг, макрогол-400 0,3125 мг). По 10 таблеток у блістер перфорований з алюмінієвої фольги та плівки ПВХ. 4 блістери (40 таблеток) або 5 блістерів (50 таблеток) разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору з ризиком на одній стороні. Ядро білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтиаритмічний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція Всмоктується понад 95% препарату. Системна біодоступність – 5-50%. Прийом із їжею збільшує біодоступність у пацієнтів із інтенсивним метаболізмом. Пропафенон виявляє дозозалежну біодоступність, яка підвищується нелінійно зі збільшенням дози: зростає з 5% до 12% зі збільшенням одноразової дози з 150 мг до 300 мг, а за 450 мг - до 40-50%. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (ТСmах) після внутрішнього прийому становить 1-3,5 год і її значення коливається від 500 до 1500 мкг/л. Рівноважна концентрація (Css) у плазмі досягається через 3-4 дні після початку терапії. Розподіл Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Концентрація пропафенону у пупковому канатиці становить 30% від його концентрації у крові матері. Об'єм розподілу – 3-4 л/кг. Зв'язок із білками плазми крові та внутрішніх органів (печінка, легені та ін.) – 85-97%. Пропафенон зазнає значної та насиченої пресистемної біотрансформації ізоферментом CYP2D6 (ефект "первинного проходження" через печінку), що призводить до абсолютної біодоступності, залежної від дози та лікарської форми препарату. Метаболізм Існує дві моделі генетично детермінованого метаболізму пропафенону. Більш ніж у 90% пацієнтів пропафенон швидко та значно метаболізується, період напіввиведення (Т1/2) становить від 2,8 до 11 год. Описано 11 метаболітів пропафенону, з них два фармакологічно активні: 5-гідроксипропафенон утворюється за допомогою ізоферменту CYP2D6, та N-депропілпропафенон (норпропафенон) - за допомогою ізоферментів CYP3A4 та CYP1A2. Менш ніж у 10% пацієнтів пропафенон метаболізується повільніше, оскільки 5-гідроксипропафенон не утворюється або утворюється у незначній кількості. При цьому типі метаболізму період напіввиведення становить близько 17 год. При значному метаболізмі з циклом гідроксилювання, що насичується, за допомогою ізоферменту CYP2D6 фармакокінетика пропафенону нелінійна, а при повільному метаболізмі - лінійна. Оскільки рівноважний стан фармакокінетичних параметрів досягається через 3-4 дні після прийому препарату внутрішньо у всіх пацієнтів, режим дозування препарату однаковий для всіх пацієнтів незалежно від швидкості метаболізму.Фармакокінетика має значну індивідуальну варіабельність, що зумовлено головним чином ефектом "первинного проходження" через печінку, а також її нелінійністю при екстенсивному метаболізмі. Варіабельність концентрації пропафенону у крові вимагає обережного титрування дози та спостереження за пацієнтами, включаючи ЕКГ-контроль. Виведення Виводиться нирками – 38% у вигляді метаболітів (менше 1% у незміненому вигляді), через кишечник із жовчю – 53% (у вигляді глюкуронідів та сульфатів метаболітів та незміненого пропафенону. При печінковій недостатності виведення знижується.ФармакодинамікаПропафенон - це антиаритмічний препарат, що володіє мембраностабілізуючими властивостями, властивостями блокатора натрієвих каналів (клас IC) та слабо вираженою бета-адреноблокуючою активністю (клас II). Місцевоанестезуюча дія приблизно відповідає активності прокаїну. Зменшує максимальну швидкість деполяризації фази 0 потенціалу дії та її амплітуду у волокнах Пуркіньє та скоротливих волокнах шлуночків, пригнічує автоматизм. Уповільнює проведення волокнами Пуркіньє. Подовжує час проведення по синоатріальному (SA) вузлу та передсердям. Не впливає або трохи збільшує коригований час відновлення функції синусового вузла при програмованій електричній стимуляції. Збільшує ефективний рефрактерний період атріовентрикулярного вузла, пригнічує проведення додатковими шляхами в ретроградному та антеградному напрямках, підвищує поріг стимуляції шлуночків. Електрофізіологічні ефекти більш виражені в ішемізованому, ніж у нормальному міокарді. Має негативну інотропну дію, яка зазвичай проявляється при зниженні фракції викиду лівого шлуночка нижче 40%. Дія починається через 1 годину після прийому внутрішньо та зберігається протягом 8-12 годин.Показання до застосуванняПрофілактика та лікування шлуночкових аритмій. Профілактика та лікування пароксизмальних надшлуночкових тахіаритмій (включаючи мерехтіння/тремтіння передсердь; пароксизмальні надшлуночкові тахікардії за типом re-entry із залученням атріовентрикулярного вузла або додаткових шляхів проведення, коли інша терапія неефективна або протипоказана.Протипоказання до застосуванняЯкщо у Вас є одне з перелічених захворювань, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем. Підвищена чутливість до пропафенону та компонентів препарату; тяжкі форми хронічної серцевої недостатності (на стадії декомпенсації), неконтрольована хронічна серцева недостатність; кардіогенний шок (за винятком артеріальної гіпотензії, обумовленої тахікардією, та антиаритмічного шоку); тяжка брадикардія та артеріальна гіпотензія; синоатріальна блокада, порушення внутрішньопередсердної провідності; блокада ніжок пучка Гіса або дистальна блокада (у пацієнтів без електрокардіостимулятора); виражені порушення водно-електролітного балансу (наприклад, порушення метаболізму калію), міастенія; тяжкі форми хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ), бронхоспазм (в анамнезі); внутрішньошлуночкова біфасцикулярна блокада та атріовентрикулярна блокада II-III ступеня (без електрокардіостимулятора); синдром слабкості синусового вузла; синдром "тахікардії-брадикардії"; виражені органічні зміни міокарда, такі як хронічна рефрактерна серцева недостатність з фракцією викиду лівого шлуночка менше 35% і кардіогенний шок, за винятком аритмічного шоку; одночасне застосування ритонавіру в дозі 800-1200 мг/добу; пацієнти з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем. Міастенія gravis, порушення функції нирок та/або печінки, ХОЗЛ (з особливою обережністю через бета-адреноблокуючу дію), літній вік, пацієнти зі встановленим штучним водієм ритму серця, порушення водно-електролітного балансу, артеріальна гіпотензія, одночасне застосування з іншими антиаритмічними. засобами.Вагітність та лактаціяЗастосування пропафенону під час вагітності, особливо у першому триместрі, можливе лише у разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Пропафенон проникає крізь плацентарний бар'єр. Концентрація пропафенону у пупковому канатиці становить 30% від його концентрації у крові матері. Пропафенон виділяється у грудне молоко. При необхідності застосування препарату пропафенон у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗ боку органів кровотворення: лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, збільшення часу кровотечі, прояв антинуклеарних антитіл; З боку імунної системи: алергічні реакції, реакції гіперчутливості (які проявляються холестазом, патологічними змінами крові). З боку обміну речовин: зниження апетиту. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, непритомність, порушення координації рухів, тривожність, неспокій, сплутаність свідомості; нічні кошмари, порушення сну, екстрапірамідні симптоми, вертиго, парестезії, судоми. З боку органу зору: нечіткість (затуманеність) зору, диплопія. З боку серцево-судинної системи: виражена брадикардія, атріовентрикулярна дисоціація, шлуночкові тахіаритмії, стенокардія, погіршення перебігу серцевої недостатності (у хворих зі зниженою функцією лівого шлуночка), порушення провідності (синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада, мерехтіння шлуночків), надшлуночкові тахіаритмії, при прийомі у високих дозах – виражене зниження артеріального тиску, включаючи постуральну та ортостатичну гіпотензію (особливо у літніх пацієнтів), біль у грудях. З боку органів травлення: нудота, блювання, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, гіркота у роті, біль у животі, діарея, метеоризм, відрижка, зміна смаку; порушення функції печінки, у тому числі гепатоцелюлярні порушення, холестатична жовтяниця, холестаз, гепатит. З боку шкірних покровів: вовчаковоподібний синдром, почервоніння шкіри, висипання на шкірі, свербіж, екзантема, кропив'янка, геморагічні висипання на шкірі. З боку сечостатевої системи: олігоспермія, зниження потенції. Інші: слабкість, підвищений потовиділення, бронхоспазм. Лабораторні показники: підвищення активності "печінкових" трансаміназ. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія При внутрішньовенному введенні лідокаїну одночасно з пропафеноном – збільшення ризику ураження центральної нервової системи. При одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами можливе посилення антиаритмічної дії, з місцевими анестетиками та лікарськими засобами, що пригнічують серцеву діяльність – посилення ефекту пропафенону. При одночасному застосуванні пропафенону з мізоластином, ритонавіром, трициклічними антидепресантами або нейролептиками збільшується ризик розвитку аритмій. Застосування пропафенону у поєднанні з фенобарбіталом та/або рифампіцином може зменшити антиаритмічну ефективність пропафенону гідрохлориду. Аміодарон підвищує ризик розвитку тахікардії типу "пірует". Може знадобитися коригування доз обох препаратів залежно від терапевтичної відповіді. Препарати, що пригнічують синоатріальний та атріовентрикулярний вузли та мають негативну інотропну дію, підвищують ризик розвитку побічних ефектів. Лікарські засоби, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшують ризик мієлосупресії. Фармакокінетична взаємодія Підвищує концентрацію в плазмі пропранололу, метопрололу, дигоксину (наростає ризик розвитку глікозидної інтоксикації), антикоагулянтів непрямої дії, циклоспорину, теофіліну, десипраміну. Посилює ефект варфарину (блокує метаболізм). Циметидин, хінідин, кетоконазол, тропісетрон, доласетрон, мізоластин, еритроміцин і сік грейпфрута, уповільнюючи метаболізм, підвищують концентрацію пропафенону в плазмі на 20 %, тому пацієнтів слід ретельно контролювати і відповідно коригувати дозу пропіфену. Застосування пропафенону гідрохлориду у поєднанні з венфлаксином може призвести до підвищення концентрації венфлаксину. При одночасному застосуванні пропафенону гідрохлориду та флуоксетину у "швидких" метаболізаторів підвищується Cmax S-пропафенону на 39% та AUC на 50%, а Сmах R-пропафенону на 71% та AUC на 50%. Тому нижчі дози пропафенону можуть бути достатні для досягнення бажаної терапевтичної відповіді. Підвищення рівня пропафенону у плазмі може виникнути при одночасному застосуванні з пароксетином, тому слід зменшити дозу пропафенону. Одночасне застосування пропафенону гідрохлориду та ритонавіру у дозі 800-1200мг/добу протипоказане у зв'язку з потенційним підвищенням концентрації у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю після їжі, запиваючи невеликою кількістю води. Режим дозування встановлюється індивідуально та коригується лікарем. Рекомендується починати терапію у стаціонарі, попередньо відмінивши всі антиаритмічні засоби (під контролем АТ, ЕКГ, оцінки широти комплексу QRS). У пацієнтів із значно розширеним комплексом QRS та AV блокадою II та III ступеня рекомендується знизити дозу. При масі тіла пацієнта 70 кг та більше початкова доза становить 150 мг 3 рази на добу (у стаціонарі під контролем артеріального тиску, ЕКГ). Доза може бути збільшена поступово з інтервалами в 3-4 доби до 300 мг 2 рази на добу, а при необхідності до максимальної дози 300 мг 3 рази на добу. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з масою тіла менше 70 кг, застосування препарату починають з нижчих доз, поступово збільшуючи дозу. Такої ж тактики слід дотримуватися і під час проведення підтримуючої терапії. Не слід починати збільшення дози препарату, якщо тривалість застосування препарату не перевищує 5-8 днів. При порушенні функції печінки (можлива кумуляція) Пропафенон застосовується у дозах, що становлять 20-30% від звичайної, при порушенні функції нирок (кліренс креатиніну менше 10%), початкова доза становить 50% від звичайної.ПередозуванняІнтоксикація може виникнути при одномоментному прийомі дози, що в 2 рази перевищує добову дозу; симптоми інтоксикації з'являються через 1 годину, максимум – за кілька годин. Симптоми передозування: стійке зниження артеріального тиску, нудота, сухість у роті, блювота, мідріаз, сонливість, екстрапірамідні розлади, сплутаність свідомості, брадикардія, подовження інтервалу QT порушення внутрішньопередсердної та внутрішньошлуночкової асистолія, кома, судоми, делірій, набряк легенів. Лікування: промивання шлунка, дефібриляція, введення добутаміну, діазепаму; при необхідності - штучна вентиляція легень та непрямий масаж серця. Оскільки пропафенон має великий обсяг розподілу та високий рівень зв'язування з білками плазми крові (більше 95%), то гемодіаліз та гемоперфузія не ефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПротягом курсу лікування, особливо на початку терапії, необхідно ЕКГ-моніторування. Лікування рекомендується починати в умовах стаціонару, оскільки підвищений ризик аритмогенної дії, пов'язаної із застосуванням Пропафенону. Застосування Пропафенону має проводитися під контролем електролітного балансу крові (особливо вмісту калію) та ЕКГ. У разі змін ЕКГ, наприклад, розширення комплексу QRS або подовження інтервалу QT більше ніж на 25% або PR інтервалу більше ніж на 50% або інтервалу QT понад 500 мсек або збільшення частоти та тяжкості аритмій серця, необхідно вирішити питання про доцільність продовження лікування. У пацієнтів похилого віку або пацієнтів із значними порушеннями функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка У пацієнтів похилого віку або пацієнтів з органічними змінами міокарда дозу препарату слід титрувати з великою обережністю. При лікуванні пароксизмальної миготливої аритмії може виникнути перехід від мерехтіння передсердь до тріпотіння передсердь з проведенням до шлуночків 2:1 або 1:1, з дуже високою частотою скорочення шлуночків (тобто >180 ударів на хвилину). Лікування препаратом може вплинути на поріг чутливості та частотний поріг штучних водіїв ритму. Тому електрокардіостимулятори необхідно перевіряти та за необхідності перепрограмувати, оскільки препарат може вплинути на поріг чутливості та частотний поріг штучного водія ритму. Періодично слід визначати активність печінкових трансаміназ. При лікуванні шлуночкових порушень ритму Пропафенон ефективніший за антиаритмічні засоби IA та IB класів. У пацієнтів з недостатністю функції печінки біодоступність Пропафенону зростає на 70%, у таких пацієнтів рекомендується зменшити дозу та проводити регулярний контроль лабораторних параметрів. Показання та дозу особливо обережно необхідно визначати для пацієнтів із штучним водієм ритму. За пацієнтами, які проходять довгострокове лікування антикоагулянтами та гіпоглікемічними препаратами, необхідно вести ретельне як клінічне, так і лабораторне спостереження. Якщо в ході терапії виявляться синоатріальна блокада або атріовентрикулярна блокада III ступеня, або екстрасистолія, що часто повторюється, то лікування необхідно припинити. Враховуючи ймовірний проаритмогенний вплив на прогноз стану пацієнта, препарат рекомендується застосовувати лише за призначенням та під контролем лікаря. Препарат містить моногідрат лактози. Необхідно брати до уваги пацієнтів з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Особливості дії лікарського засобу при його скасуванні Незважаючи на відсутність у БМКК (блокатор повільних кальцієвих каналів) синдрому "скасування", перед припиненням лікування рекомендується поступове зменшення доз. Особливості дій лікаря (фельдшера), пацієнта під час пропуску прийому однієї або кількох доз лікарського препарату Необхідно прийняти пропущену дозу відразу, як виявиться недогляд. Якщо вже настав час прийому наступної дози, необхідно пропустити втрачену та продовжувати прийом за встановленою схемою. Не допускається прийом подвійної дози, щоб відшкодувати пропущену дозу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування транспортними засобами, механізмами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
586,00 грн
498,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: пропафенону гідрохлорид 150,00 мг/300,00 мг; допоміжні речовини ядра: целюлоза мікрокристалічна гранульована 21,00 мг/41,50 мг; кукурудзяний крохмаль 14,70 мг/28,90 мг; натрію кроскармелозу 10,50 мг/21,00 мг; коповідон 10,00 мг/20,00 мг; магнію стеарат 1,00 мг/2,00 мг; натрію лаурилсульфат 0,80 мг/1,60 мг; допоміжні речовини оболонки: Опадрай білий 02F28310 7,46 мг/14,92 мг (гіпромелоза-5 4,15 мг/8,30мг; титану діоксид 2,06 мг/4,12мг, макрогол-6000 1,25 мг/2, 50 мг), симетикон (емульсія диметикону з кремнію діоксидом) 0,04 мг/0,08 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. 5 блістерів разом із інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтиаритмічний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція – понад 95%. Системна біодоступність – 5-50%. Прийом із їжею збільшує біодоступність у пацієнтів із інтенсивним метаболізмом. Пропафенон виявляє дозозалежну біодоступність, яка підвищується нелінійно зі збільшенням дози: зростає з 5% до 12% зі збільшенням разової дози з 150 мг до 300 мг, а за 450 мг - до 40-50%. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (ТСmах) після внутрішнього прийому становить 1-3,5 год і її значення коливається від 500 до 1500 мкг/л. Рівноважна концентрація (Сss) у плазмі досягається через 3-4 дні після початку терапії. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Концентрація пропафенону у пупковому канатиці становить 30% від його концентрації у крові матері. Об'єм розподілу – 3-4 л/кг. Зв'язок із білками плазми крові та внутрішніх органів (печінка, легені та ін.) – 85-97%. Пропафенон піддається значної та насиченої пресистемної біотрансформації за допомогою ізоферменту CYP2D6 (ефект "першого проходження" через печінку), що призводить до абсолютної біодоступності, залежної від дози та лікарської форми препарату. Існує дві моделі генетично детермінованого метаболізму пропафенону. Більш ніж у 90% пацієнтів пропафенон швидко і значно метаболізується, період напіввиведення (Т1/2) становить від 2,8 до 11 год. N-депропілпропафенон (норпропафенон) – за допомогою ізоферментів CYP3A4 та CYP1A2. Менш ніж у 10% пацієнтів пропафенон метаболізується повільніше, оскільки 5-гідроксипропафенон не утворюється або утворюється у незначній кількості. У цьому типі метаболізму період напіввиведення становить близько 17ч. При екстенсивному метаболізмі з циклом гідроксилювання, що насичується, за допомогою ізоферменту CYP2D6 фармакокінетика пропафенону нелінійна, а при повільному метаболізмі - лінійна. Оскільки рівноважний стан фармакокінетичних параметрів досягається через 3-4 дні після прийому препарату внутрішньо у всіх пацієнтів, режим дозування препарату однаковий для всіх пацієнтів незалежно від швидкості метаболізму. Фармакокінетика має значну індивідуальну варіабельність, що обумовлено головним чином ефектом "першого проходження" через печінку, а також її нелінійністю при екстенсивному метаболізмі. Варіабельність концентрації пропафенону у крові вимагає обережного титрування дози та спостереження за пацієнтами, включаючи ЕКГ-контроль. Пропафенон виводиться нирками – 38% у вигляді метаболітів (менше 1% у незміненому вигляді), через кишечник із жовчю – 53% (у вигляді глюкуронідів та сульфатів метаболітів та активна речовина). При печінковій недостатності виведення знижується.ФармакодинамікаПропафенон - це антиаритмічний препарат, що володіє мембраностабілізуючими властивостями, властивостями блокатора натрієвих каналів (клас IC) та слабо вираженою бета-адреноблокуючою активністю (клас II). Антиаритмічний ефект ґрунтується на місцевоанестезуючому та прямому мембраностабілізуючому впливі на кардіоміоцити, а також на блокаді бета-адренорецепторів та кальцієвих каналів. Пропафенон, блокуючи швидкі натрієві канали, викликає дозозалежне зниження швидкості деполяризації та пригнічує фазу 0 потенціалу дії та його амплітуду у волокнах Пуркіньє та скорочувальних волокнах шлуночків, пригнічує автоматизм. Уповільнює проведення імпульсу по волокнам Пуркіньє. Подовжує час проведення по синоатріальному (SA) вузлу та передсердям. При застосуванні пропафенону відбувається подовження інтервалу PQ та розширення комплексу QRS (від 15 до 25), а також інтервалів АН та HV. Не спостерігається жодних значних змін інтервалу QT. Електрофізіологічні ефекти більш виражені в ішемізованому, ніж у нормальному міокарді. Пропафенон зменшує швидкість збільшення потенціалу дії, внаслідок чого знижується швидкість провідності імпульсу (негативний дромотропний ефект). Рефрактерний період у передсерді, атріовентрикулярному вузлі та шлуночках подовжується. Пропафенон подовжує також рефрактерний період у додаткових провідних шляхах у пацієнтів із синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW). Дія пропафенону починається через 1 годину після прийому внутрішньо, досягає максимуму через 2-3 години і зберігається протягом 8-12 годин.Показання до застосуванняШлуночкові аритмії; пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь; пароксизмальна тахікардія за типом re-entry із залученням атріовентрикулярного (АV) вузла або додаткових шляхів проведення.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до пропафенону та інших компонентів препарату; синдром слабкості синусового вузла; тяжка брадикардія та артеріальна гіпотензія; порушення внутрішньопередсердної провідності; атріовентрикулярна блокада II та III ступеня; блокада ніжок пучка Гіса або дистальна блокада (у пацієнтів без електрокардіостимулятора); виражені порушення водно-електролітного балансу (наприклад, порушення метаболізму калію); тяжкі форми хронічної серцевої, недостатності (на стадії декомпенсації), неконтрольована хронічна серцева недостатність; тяжкі форми хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ); одночасне застосування ритонавіру в дозі 800-1200 мг/добу; міастенія; виражені органічні зміни міокарда, такі як хронічна рефрактерна серцева недостатність з фракцією викиду лівого шлуночка менше 35% і кардіогенний шок, за винятком аритмічного шоку; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: Міастенія gravis, порушення функції нирок та/або печінки, хронічна обструктивна хвороба легень легкого та середнього ступеня (з особливою обережністю через бета-адреноблокуючу дію), літній вік, пацієнти із встановленим штучним водієм ритму серця. Одночасне застосування пропафенону з дигоксином призводить до підвищення концентрації у крові дигоксину, причому дозу останнього необхідно зменшити на 25%.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Пропанорм® під час вагітності, особливо у першому триместрі, можливе лише в тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Пропафенон проникає крізь плацентарний бар'єр. Концентрація пропафенону у пупковому канатиці становить 30% від його концентрації у крові матері. Пропафенон виділяється у грудне молоко. При необхідності застосування препарату Пропанорм у період лактації грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: виражена брадикардія, погіршення перебігу серцевої недостатності (у хворих зі зниженою функцією лівого шлуночка), SA блокада, AV блокада, порушення внутрішньошлуночкової провідності, аритмогенний ефект, виражене зниження АТ, включаючи постуральну та ортостатичну гіпотензію (особливо пацієнтів), біль у грудях. З боку травної системи: порушення смакових відчуттів, сухість слизової оболонки порожнини рота, гіркий смак у роті, нудота, блювання, анорексія, біль у животі, запор, діарея, порушення функції печінки, у тому числі гепатоцелюлярні порушення, холестатична жовтяниця, холестаз . Со стороны центральной нервной системы: головная боль, головокружение, обморок, судороги, диплопия, миоклония, повышенная утомляемость, спутанность сознания, атаксия, парестезии, тревожность, слабость. Лабораторные показатели: лейкопения и/или гранулоцитопения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, увеличение времени кровотечения, появление антинуклеарных антител, повышение активности "печеночных" трансаминаз и щелочной фосфатазы. Со стороны мочеполовой системы: олигоспермия, снижение потенции. Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, экзантема, покраснение кожи, крапивница, геморрагические высыпания на коже, волчаночноподобный синдром. Прочие: нечеткость зрения.Взаимодействие с лекарственными средствамиУсиление побочного действия пропафенона может наблюдаться при его применении одновременно с местными анестетиками (например, при имплантации электрокардиостимулятора, хирургическом вмешательстве, лечении зубов) или другими лекарственными средствами, которые урежают частоту, сердечных сокращений и /или сократимость миокарда (например, бета-адреноблокаторы, трициклические антидепрессанты). Одновременное применение пропафенона с препаратами, метаболизирующимися с помощью изофермента CYP2D6 (например, венлафаксином), может вызывать повышение концентрации этих препаратов в плазме крови. Повышение концентрации пропранолола, метопролола, дезипрамина, циклоспорина, теофиллина и дигоксина также может наблюдаться при одновременном применении с пропафеноном. Препараты, которые ингибируют изоферменты CYP2D6, CYP1A2, CYP3A4, например, кетоконазол, циметидин, хинидин, эритромицин и грейпфрутовый сок могут вызывать повышение концентрации пропафенона в плазме крови. Прием ритонавира в дозе 800-1200 мг/сутки одновременно с пропафеноном противопоказан из-за риска повышения концентрации пропафенона в плазме крови. Одновременная терапия амиодароном и пропафеноном может вызывать нарушение проводимости и реполяризации и сопровождаться аритмогенным эффектом. В этом случае может потребоваться коррекция доз обоих препаратов. Хоча змін фармакокінетики пропафенону і лідокаїну не відзначалося при їх спільному застосуванні, проте повідомлялося про підвищений ризик розвитку побічної дії лідокаїну (внутрішньовенно) на центральну нервову систему. Оскільки фенобарбітал є індуктором ізоферменту CYP3A4, необхідно контролювати стан пацієнта у разі додавання пропафенону до тривалої терапії фенобарбіталом. Поєднання пропафенону та рифампіцину може знизити концентрацію пропафенону у плазмі крові та, як наслідок, знизити його антиаритмічну активність. Необхідний контроль показників згортання крові у пацієнтів, які одночасно отримують непрямі антикоагулянти (фенпрокумон, варфарин), оскільки пропафенон може підвищити ефективність цих препаратів і викликати збільшення протромбінового часу. Спільне застосування пропафенону та флуоксетину підвищує максимальну концентрацію в плазмі крові (Сmах) та AUC (площа під кривою "концентрація-час") пропафенону S на 39% та 50%, а пропафенону R на 71% та 50% відповідно. При одночасному застосуванні з пароксетином концентрація пропафенону в плазмі може підвищитися, тому бажаний терапевтичний ефект може бути досягнутий при застосуванні препарату в менших дозах.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи невеликою кількістю води. Дозу препарату слід підбирати індивідуально, залежно від терапевтичного ефекту та переносимості терапії пацієнтом. Рекомендується розпочинати терапію в стаціонарі, попередньо відмінивши всі антиаритмічні засоби (під контролем артеріального тиску, (АТ), ЕКГ, оцінки широти комплексу QRS). Якщо на фоні лікування відзначено розширення комплексу QRS або подовження інтервалу QT більш ніж на 20% порівняно з вихідними значеннями, або подовження інтервалу PQ більш ніж на 50%, подовження інтервалу QT більш ніж на 500 мс, збільшення частоти та тяжкості аритмії слід зменшити дозу або тимчасово припинити застосування препарату. У пацієнтів із значно розширеним комплексом QRS та AV блокадою II та III ступеня рекомендується знизити дозу. При масі тіла пацієнта 70 кг та більше початкова доза становить 150 мг 3 рази на добу (у стаціонарі під контролем артеріального тиску, ЕКГ). Доза може бути збільшена поступово з інтервалами в 3-4 доби до 300 мг 2 рази на добу, а при необхідності до максимальної дози 300 мг 3 рази на добу. У літніх пацієнтів та пацієнтів з масою тіла менше 70 кг застосування препарату починають з нижчих доз, поступово збільшуючи дозу. Такої ж тактики слід дотримуватися і під час проведення підтримуючої терапії. Не слід починати збільшення дози препарату, якщо тривалість застосування препарату не перевищує 5-8 днів. При порушенні функції печінки рекомендується застосовувати в дозах, що становлять 20-30% від звичайної, при порушенні функції нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) початкова доза повинна бути знижена.ПередозуванняІнтоксикація може виникнути при одномоментному прийомі дози, що вдвічі перевищує добову дозу. Симптоми інтоксикації з'являються через 1 год, максимум через кілька годин. Симптоми: подовження інтервалу QT, розширення комплексу QRS, пригнічення автоматизму синусового вузла, AV блокада, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, тріпотіння шлуночків, асистолія, виражене зниження артеріального тиску, сонливість, судоми, кома. Лікування: симптоматичне, промивання шлунка, дефібриляція, введення добутаміну, діазепаму; при необхідності - штучна вентиляція легень та непрямий масаж серця. Оскільки пропафенон має великий обсяг розподілу та високий рівень зв'язування з білками плазми крові (більше 95%), то гемодіаліз та гемоперфузія не ефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування слід розпочинати в умовах стаціонару, оскільки підвищений ризик аритмогенної дії, пов'язаної із застосуванням препарату Пропанорм®. Рекомендується, щоб попередня антиаритмічна терапія була припинена до початку лікування у терміни, що дорівнює 2-5 періодам напіввиведення цих препаратів. Кожен пацієнт, який отримує Пропанорм®, повинен проходити електрокардіографічне та клінічне обстеження до початку терапії та в період її проведення для раннього виявлення побічної дії, оцінки ефективності препарату та необхідності продовження терапії. Пропанорм® може погіршити перебіг міастенії. Електрокардіостимулятори необхідно перевіряти та за необхідності перепрограмувати, оскільки препарат може вплинути на поріг чутливості та частотний поріг штучного водія ритму. Існує ризик конверсії пароксизмальної миготливої аритмії у тріпотіння передсердь з AV блокадою 2:1 або 1:1. Як і при застосуванні інших антиаритмічних засобів IC класу, пацієнти з органічними змінами міокарда при застосуванні препарату Пропанорм можуть бути схильними до розвитку серйозних побічних ефектів. При порушенні функції печінки та/або нирок через можливу кумуляцію пропафенону необхідно титрування дози під контролем ЕКГ та його концентрації у плазмі крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від водіння автотранспорту та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: пропілтіоурацил – 50,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 73,9 мг; крохмаль кукурудзяний – 50,0 мг; діоксид кремнію колоїдний – 1,5 мг; повідон - 4,0 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 10,0 мг; магнію стеарат – 0,6 мг. По 20 або 100 пігулок у скляному флаконі. Флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБілі круглі двоопуклі таблетки з роздільною ризиком.Фармакотерапевтична групаАнтитиреоїдний засіб.ФармакокінетикаПропілтіоурацил добре всмоктується при пероральному застосуванні, досягаючи піку в плазмі через 1-2 години після прийому. Антитиреоїдні препарати концентруються у щитовидній залозі активним перенесенням. Незважаючи на те, що пропілтіоурацил може бути не виявлений у сироватці крові через 8 годин після прийому, час дії високої разової дози становить від 6 до 8 годин завдяки вираженому накопиченню в щитовидній залозі. Біологічна доступність при пероральному застосуванні становить близько 80%.ФармакодинамікаТіоурацили діють як антитиреоїдні засоби, що пригнічують систему інтратіреоїдної пероксидази. Вони знижують процес йодування тиреоглобуліну і, відповідно, пригнічує утворення тироксину. Крім того, у молекулах тиреоглобуліну порушується утворення парних зв'язків між тирозильними залишками, вже пов'язаними з йодом. Пропілтіоурацил сприяє виснаженню запасів йоду у щитовидній залозі. Пропілтіоурацил гальмує трансформацію тироксину на трийодтиронін у периферичних тканинах.Показання до застосуванняТиреотоксикоз у пацієнтів з дифузним токсичним зобом або токсичною аденомою щитовидної залози; передопераційна підготовка з тиреотоксикозом до резекції щитовидної залози та післяопераційна терапія; підготовка пацієнтів із тиреотоксикозом до лікування радіоактивним йодом.Протипоказання до застосуванняТяжкі побічні ефекти (агранулоцитоз, тяжкі порушення функції печінки) при попередньому лікуванні пропілтіоурацилом; дефіцит лактози, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до препарату; лейкопенія; гіпотиреоз; активний гепатит.Вагітність та лактаціяПри застосуванні під час вагітності необхідно співвідносити потенційну користь для матері з можливим ризиком для плода та дитини. Як тиреотоксикоз, так і гіпертиреоз у вагітних жінок асоціюється зі збільшенням частоти викиднів, мертвонародження та аномалій розвитку. Частота аномалій розвитку у випадках лікування пропілтіоурацилом не відрізняється від частоти спонтанних аномалій розвитку. Доза Пропіцилу повинна бути якомога нижчою, щоб уникнути викидня, а також розвитку гіпотиреозу та зоба у плода. Останні три місяці вагітності часто спостерігається спонтанне зменшення тиреотоксикозу. Лікування вагітних жінок антитиреоїдним препаратом має проводитись під суворим наглядом. Концентрація вільних гормонів щитовидної залози повинна перебувати у верхньої межі норми, а концентрація тиреотропного гормону (ТТГ) повинна бути досить низькою або не визначатися. При дифузному токсичному зобі під час вагітності призначають Пропіцил без додаткового прийому левотироксину натрію. У період грудного вигодовування Пропіцил вважається препаратом вибору, тому що його концентрація у грудному молоці становить лише одну десяту від концентрації у сироватці крові матері. Проте, потрібно особливо ретельне спостереження новонародженим, т.к. є повідомлення про окремі випадки розвитку гіпотиреозу.Побічна діяАгранулоцитоз є тяжкою, але рідкісною побічною дією, що супроводжується септичними ускладненнями. Іноді відзначаються висипання на шкірі, кропив'янка, біль у шлунку, артралгія без ознак запалення суглобів, утворення зобу у новонародженого. У рідкісних випадках і, насамперед, при застосуванні препарату у високих дозах спостерігалися такі побічні дії: ураження печінки (гепатоцелюлярний некроз, транзиторний холестаз), реакції гіперчутливості, лікарська лихоманка, лімфоаденопатія та тромбоцитопенія. Є повідомлення про окремі випадки нервово-м'язових розладів, поліартриту, порушення смакової чутливості та нюху, васкуліту, вовчаковоподібного синдрому, втрати, слуху, вузликового періартеріїту, шлунково-кишкових розладів (нудоти, блювоти), запаморочення, порушення еритропоезу, гемолізу , інтерстиціальної пневмонії, астми, периферичних набряків та алопеції У процесі лікування пропіцилом може виникнути збільшення щитовидної залози. Агранулоцитоз, печінкова недостатність і васкуліт є потенційно загрозливими для життя стану, таким чином, потрібне ретельне медичне спостереження за пацієнтом.Взаємодія з лікарськими засобамиУ тому випадку, якщо лікування пропілтіоурацилом проводять за схемою "блокуй і замінуй" у комбінації з левотироксином натрію, доза пропілтіоурацилу повинна бути збільшена. Тиреостатичний ефект пропілтіоурацилу може знижуватися при одночасному або попередньому застосуванні йодовмісних препаратів або рентгеноконтрастних речовин. У зв'язку зі здатністю пропілтіоурацилу впливати на ефект вільних активних фракцій пропранололу та похідних кумарину, може знадобитися додаткова корекція дози цих лікарських засобів. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиПропіцил приймають внутрішньо кожні 6-8 годин. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини. Дорослі, підлітки та діти віком від 10 років. На початку лікування дорослим та дітям старше 10 років призначають по 75-100 мг (1,5-2 таблетки) на день. Підтримуюча доза становить від 50 мг до 150 мг (від 1 до 3 таблеток) на день. У тяжких випадках та після попереднього навантаження йодом початкову добову дозу збільшують до 300-600 мг (6-12 таблеток на день, розподілених на 4-6 разових доз). Діти віком від 6 до 10 років отримують на початку лікування 50-150 мг (1-3 таблетки) на день, а при підтримуючому лікуванні близько 25-50 мг (0,5-1 таблетка) на день. Дітям до 3 років препарат розчиняють у воді до тонкої суспензії, яку готують безпосередньо перед прийомом. При гіпертиреозі у новонароджених призначають по 5-10 мг на 1 кг маси тіла на день (добову дозу розподіляють на 3 прийоми). За відсутності відповіді лікування рекомендується збільшення дози на 50-100%. Підтримуюча доза становить 3-4 мг на 1 кг маси тіла щодня. Відповідно до періоду напіввиведення материнського імуноглобуліну через 2-3 місяці очікується спонтанне відновлення функцій щитовидної залози. Літнім людям рекомендується нижча доза. Згідно з наявними даними, у пацієнтів з нирковою недостатністю або тих, хто перебуває на гемодіалізі, не виникає потреби в коригуванні дози. При захворюваннях печінки препарат можна застосовувати у дозах, що рекомендуються, з урахуванням відповідних протипоказань. Тривалість лікування визначається індивідуальною потребою пацієнта. Досвід терапевтичного застосування препарату Пропіцил показує, що тривалість лікування тиреотоксикозу при дифузному токсичному зобі та токсичній аденомі щитовидної залози повинна становити 1,5-2 роки. При підготовці до хірургічного втручання або лікування радіоактивним йодом тривалість застосування препарату має відповідати індивідуальній потребі пацієнта. Пропіцил може використовуватися для лікування дифузного токсичного зоба як у вигляді монотерапії, так і у схемі "блокуй-заміняй" у комбінації з левотироксином натрію.ПередозуванняВипадки гострої інтоксикації Пропіцилом не спостерігалося. Хронічна передозування призводить до розвитку зобу та гіпотиреозу із симптомами, залежними від тяжкості гіпотиреозу, обумовленого специфічною дією антитиреоїдного засобу. Лікування. Спеціальних заходів/заходів немає. Ефективність промивання шлунка та ендоскопічного видалення залишків таблеток дуже сумнівна через швидке всмоктування активної речовини. При розвитку зобу та гіпотиреозу, що супроводжується симптомами, що корелюються з тяжкістю гіпотиреозу, та обумовленого хронічним передозуванням препарату Пропіцил, лікування препаратом припиняють. Замісну терапію левотироксином натрію проводять у разі, якщо це виправдовується ступенем тяжкості гіпотиреозу чи розвитку зоба. Як правило, після відміни Пропіцилу очікується спонтанне відновлення функції щитовидної залози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАгранулоцитоз може розвинутись протягом кількох годин. Оскільки в більшості випадків розвиток агранулоцитозу не можна передбачити навіть при постійному спостереженні за морфологічною картиною крові, пацієнт повинен бути поінформований про клінічні симптоми агранулоцитозу (лихоманка, нездужання, тонзилярна ангіна, стоматит) та необхідність негайного дослідження картини крові. Перед початком лікування Пропіцилом потрібний повний аналіз крові. Під час лікування антитиреоїдним засобом необхідний контроль функціонального стану щитовидної залози (визначення концентрації тироїдних гормонів та/або ТТГ крові). Лікування надто високими дозами антитиреоїдного засобу призводить до появи або збільшення вже існуючого зоба. Це слід пам'ятати насамперед при загрудному чи внутригрудном зобі, що пов'язані з небезпекою здавлювання анатомічних структур у середостінні. При патологічній зміні числа формених елементів крові та підвищенні активності трансміназ Пропіцил можна застосовувати лише під суворим наглядом лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему